ЕТИМО-
ЛОГІЧНИЙ словник
УКРАЇНСЬКОЇ мови
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови
У семи томах
Наукова думка
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
Том шостий
У______
я
Київ 2012
УДК 81'373.612
ББК 81.2УКР-4
Е88
	Укладачі Г.П. Півторак, О.Д. Пономарів, І.А. Стоянов, О.Б. Ткаченко, А.М. Шамота
Шостий том словника містить слова на літери У—Я. У ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.
Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів.
	Редакційна колегія |0.С. Мельничук\ (головний редактор), |.В.7’. Коломієць\, Т.Б. Лукінова, Г.П. Півторак, В.Г. Скляренко, О.Б. Ткаченко Редактори тому Т.Б. Лукінова, Г.П. Півторак, О.Б. Ткаченко Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. 0.0. Потебні НАН України Видання здійснене в межах Державної програми розвитку Національної словникової бази України Науково-видавничий відділ словникової літератури Редактор Н.М. Максименко © Г.П. Півторак, О.Д. Пономарів, І.А. Стоянов, О.Б. Ткаченко, А.М. Шамота, укладання, 2012 © Ідея та назва серії «Словники України» —
І8ВИ 978-966-00-0197-8(6) I8ВN 978-966-00-0816-8	Т.П. Гуменюк, В.А. Широков, 1994, 2012 © НВП «Видавництво “Наукова думка" НАН України», дизайн, 2012
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ
Шостий том Етимологічного словника української мови містить слова на останні літери алфавіту У—Я. У наступному, останньому томі семитомного видання подаватимуться індекси всіх слів мов, крім української, залучених до розробки етимологій.
В укладанні шостого тому Етимологічного словника української мови взяли участь такі автори: А.М. Шамота (уклала статті у — фемінізм), Г.П. Півторак (фен — хрушель), О.Д. Пономарів (хрущ — чечуга), І.А. Стоянов (чеіиа — швельбавий), О,Б. Ткаченко (швець — ящур); |~О.С. Мельничук] у межах відредагованої ним частини словника уклав статті файтати, фак, фалуда, фамула', фарина, фарсона, фата, фіілюга, филь, фируха, фізаліс, фійтув, Февронія; Т.Б. Лукінова в межах редагованих нею частин уклала статті угомонити, удмурт, укро, уморхати, унизати, упи-рувати, упир1, урачити, урожай, усень, усігди, уходини, учка, ушак, уш-нипитис я, ущент, ущіпка, уяска, фазотрон, филька, фіцька, фіяти, фля-ворити, фонограма, фонограф, фонологія, форум, франк, франки, фуди-ти, футрена, хабанера, хабуз, хванчкара, хвостатися, хлющ, хорошати, хохля*, хохля2, центаврія, цівкати, цуга, чартизм, чебрець, червоногарячий, черінем, чернець, чертеж, чиколонок, чимсати, чингал, чирус, чистотіл, чоломкати, чорган, чунє, чупарний, чупер, чурбак, чути, чуха, чу-хирчити, шандьор, шапканя, шаранець, шатан, шваля2, швийкнути, ше-влюга, шелюхатися, шеметати, шепечина, шепірка, шепча, шибиткува-тий, шиголля, шипіка, широканчик, шкаворіжний, шкалубина, шкандрон, шкаравать, шкарб, шкарпета, шкінька, шлящина, шмарагдик, шмарити-ся, шмекнуть, шмердавка, шмиткий, шни'рка, шовковиця, шпараг, шпарити, шпикуляція, шпарувати, шпоруник, шпотатися. шибена, шитоля, штуб, штурпак, шувердиця, шупінка, шурпатися, шутрувати, шешке-не, щиголь2, щилючка, щипапіча, щільник, щуплуватий, щур', юк, юхвар-ка, юхта2, юхторити, явза, ягла, ялин, ялишник, ярмоша, ярчовина, ятерки, ящур2; О.Б. Ткаченко в межах відредагованих ним частин уклав статті фогаш, частина, частинничка, чафирка, чашогубок, чванитися, чвирінок, чвірк, чвіркайло, чебриця, чев'ядити, чезнути, чекати, чель, челядь, ченбурити, чепчик, чепель, чепера, чепець, чеповзати, чепряга, чепури ти, червлений, червоний, чередень, черемха, черемша, черенний, чересла, черешня, черінь, черлянка, черпіта, черсати, черствий, чертець, черун,
Від редакційної колегії
чершошшце, четирхатий, чехарда, чому, чопити, чопнути, чорба, чорти-крепка, чортоплуд, чтиричи, чубелів, чувствиця, чув'як, чуга, чугурець, чудасія, чудофай, чукурділь, чулко, чуманіти), чуманіти2, чумичка, чум-ка, чупати, чуперадло, чупірдати, чупні, чуприндій, чурупітка, чухна, чучва, чучело, чушка2, чьити, чьолнок, шабай, шабатати, шабатура, шабаш, шабєта, шавка, шавкати, шавкун2, шадкий, шабровий, шакнути, шалаш, шалина, шалтай, шальон, шалюна, шамрати, шамрашка, шан-дар, шантавий2, шанька, шанар, іиаран', шаран2, шарнути2, шарпанка, шарпати, шарпатиння, шарувати2, шарх, матувати, швайка, швалька, шварний, шведина, швельгіт, швендяти.
Комп'ютерний набір І.О. Анніної (літери Ш—Я).
Над технічним оформленням тексту тому працювали молодші наукові співробітники Т.Я. Борисова і Л.М. Корнієнко.
Том рецензували докг. філол. наук В.В. Лучик і докт. філол. наук В.П. Шульгач.
ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА «ІЗБОРНИК» ЬМр://Іііоруз. кіздиа/ 4.ІУ.2012
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
(додаток)'
СКОРОЧЕННЯ РЕМАРОК
ант	— античне	імен.	— іменник	рел.	— релігійне
арх.	— архаїчне	лінгв.	— лінгвістичне	риб.	— рибальське
астр.	— астрономічне	мисл.	— мисливське	рун.	— рунічне
біол.	— біологічне	міф.	— міфологічне	спорт.	— спортивне
буд.	— будівельне	морськ.	— морське	уроч.	— урочисте
геогр,	— географічне	наз.	— називний	фам.	— фамільярне
гонч.	— гончарне	нар.	— народне	фіз.	— фізичне
евф.	— евфемізм	палеонт.	— палеонтологічне	фонет.	— фонетичне
займ.	— займенник	прийм.	— прийменник	хім.	— хімічне
збільш.	— збільшувальна форма	прикм.	— прикметник		
СКОРОЧЕННЯ НАЗВ МОВ, НАРІЧ І ДІАЛЕКТІВ
авар.	— аварська	кор.	— корейська
адиг.	— адигська	лангобард.	— лангобардська
арк.	— аркадське	лемк.	— лемківське
балк.	— балканське	лесб.	— лесбійське
венет.	— венетська	ляськ.	— ляське
вогул.	— вогульська (мансійська)	мікен.	— мікенське
водськ.	— водська	нан.	— нанайська
генуез.	— генуезьке	неапол.	— неаполітанське
гуц.	— гуцульське	пуг.	— праугорська
джаг.	— джагатайська	пугр.	— праугрійська
днорв,	— давньонорвезька	пфін.	— прафінська
днфранк.	— давньонімецько-франкська	ретором.	— ретороманська
дсканд.	— давньоскандинавська	самод.	— самодійська
дфранк.	— давньофранкська	сдат.	— середньодатська
евен.	— евенкійська	сельк.	— селькупська
еск.	— ескімоська	скіф.	— скіфська
кабард.	— кабардинська	убих.	— убихська
каз.-тат.	— казанськотатарська	фарер.	— фарерська
кайк.	— кайкавське	фінік.	— фінікійська
кари.	— карпатське	ф.-уг.	— фіно^угорська
картв.	— картвельська	чак.	— чакавське
качин.	— качинська	юкагир.	— юкагирська
кільд.	— кільдинське		
Див т. 1, с 14—35; т, 3, с. 7—8; т 4. с. 7—8; т, 5, с, 7
БІБЛІОГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ
Абаев Осет. яз, и фолькл. — Абаев В И. Осетинский язьік и фольклор,— М.; Л., 1949. — Т. 1. — 601 с.
Голоскевич — Голоскевич Г. Правописний словник (за нормами українського правопису ВУАН 1929). — Вид. 12. — Нью-Йорк та ін„ 1994. — 460 с. — (Матеріали української мови; т. 11).
ЕСЛГНПР — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К„ 1985. — 256 с.
Київ. Полісся — Київське Полісся (Етнолінг-вістичне дослідження). —- К., 1989. — 266 с.
Лукінова Числівники — Лукінова Т.Б. Числівники в слов’янських мовах (Порівняльно-історичний нарис). — К., 2000. — 368 с.
Сб. Аванесову — Русское и славянское язьїко-знание. К 70-летию Р.И. Аванесова. — М., 1972. — 331 с.
Терещенко — Терещенко Н.М. Нганасанский язьїк. — Л., 1979. — 322 с.
Топоров—Трубачев — Топоров В.Н., Труба чев ОН. Лингвистический анализ гидрони-мов Верхнего Поднепровья. — М., 1962. — 269 с.
Шагиров — Шагиров А.К. Заимствованная лексика абхазо-адьігских язьїков, — М., 1989. — 191 с.
Ап/еідег — Апгеі^ег Сег ХУіепег АкаСетіе Сег ХУіззепзсНаИеп. — АМЇеп.
Вогуз — Вогуі 51о\упік еіутоіодісгпу ]ф/ука роїзкіедо. — Кгакосу, 2005. — 861 з.
Вида К5 — Віща К. КаІЬа іг зепбуе. — Каипаз, 1922.
Сгекапосузкі АУзі^р — Сге/гапошзігі ]. АУзфр бо Нізіогр 81о\уіап. — АУуб, 2. — Рогпагі, 1957. — 515 з.
Сгиу. згб]. — Раазопеп Н. Сгиуаз 8іб)еду2ек. УосаЬиІагіит Ііпдиае сиуазісае. — Вибарезі, 1908.
Кеіеіі Згетіе — Кеіеіі 5/етІе Кеуие Огіеп-іаіе. 1 — XXI. — Висіарезі, 1900—1922.
ЕіКтапп — ІЛІтапп Е. Могдепіапсіізсіїе АУбгіег іт ОеиізсНеп. — 2. АиП. — ТйЬіпдеп, 1924.
МЗгЕПЕ — А тау,уаг згбкезгіеі іппидог їеіе-теі. Еіітоібдіаі згоіаг. І—III. — Висіарезі, 1967—1978.
ТНбгпциізі — ТНбгпуиіЛ С. Зіисііеп йЬег Сіє аііпогбізсіїеп ЕеНпсубгіег іт ВиззізсНеп. — Зіоскіюїт, 1948.
у1 (прийменник з місц. і зн. в.), в, ув, уві, [уво] Нед, (префікс) у-, в-, ув-, уві-, вві-, |уво-] Нед; — р. в, в-, во, во-, вн-, бр. у, у, ва-, ува-, др. в'б, вт>(н)-, П. XV, ХУЄ, ХУ(п)-, Ч. V, УЄ, у(п)-, СЛЦ. V, УО, ВЛ. XV, ХУЄ, ХУО, ХУО, НЛ. XV, хуе, хуо, хуа, болг. в, в'бв, у, ув, м. в, во, у, схв. у, ва-, слн. у, стел, кж, к’ь(н)-; — псл. уь; — результат фонетичної видозміни прийменника псл. *уьп (<*ьп < іє. *оп), у якому початкове у- протетичного походження; — споріднене з прус, еп «в», лтс. їе- «ТС.», ЛИТ. [, іп(^) «ТС.», гр. ЕЧ ЄУІ, [їу], лат. еп, ІП, ірл. іп, гот. іп, нвн. іп; стел. кт> зі зн. в. пов’язувалося з іє. *ир-, *иЬ- (Меіііеі ІЕ Апг. 21, 85, Еіисіей 160). — Фасмер І 262; Шанский ЗСРЯ І 3, 3; Горяев 58; Вгііскпег 597—598; Масйек Е84С 673; НоІиЬ—Ьуег 495; 8с!іи5іег-8ехус 1572 — 1573; 8кок III 533; Тгаиїтапп 69; Кіи^е—Міігка 326.
у2 (прийменник з род. в.), в, ув, (префікс) у-, в-; — р. у, у-, бр. у, у, ува-, др. стел, оу, у, п. ч. слц. и, болг. схв. у; — псл. и, и-; — споріднене з прус, аи- (аитййпап «умивання»), лтс. аи- (аигпапіз «не при своєму розумі»), лит. аи- (аиііпк «взагалі»), лат. аи- (аиіегге «забирати», аиіи^іо «тікаю, уникаю»), гр. аи «знову; далі», дірл. 6, йа «від, геть», гот. аиреіз «пустинний» (*аиІІ05 «віддалений»), дінд. а'уа «вниз; геть», ав. ауа «тс.», іцо зводяться до іє. *аи- «у; від; з; вниз». — Фасмер IV 142; Черньїх II 279; Преобр. II, вьіп. последний 36; Вгйскпег 590; Масйек Е8,ІС 665; Младенов 647; 8кок III 533; Тгаиітапп 16; МеіІІеі Еіисіез 158; Таїсіє—Ноїт. І 79; Рокогпу І 72.
у3 (вигук для передачі різних почуттів — переляку, незадоволення, докору, погрози, здивування, захоплення тощо); — р. у (вигук на позначення страху, докору, ганьби та ін.), бр. у (вигук на позначення докору, погрози, невдоволення), р.-цел. оу, п. и «а!, о1.», болг. у «вигук подиву і жаху», м. у, стел, оу; — результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, подібного до а!, і!, о!; можливо, первісно передавав страх, погрозу і був пов’язаний з імітацією звуків, які видають дикі тварини. — Фасмер IV 142. — Пор. а2, і2, о2.
у4 (вигук, що передає гудіння, завивання та ін.), у-у «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, що являє собою імітацію звуків різного походження — голосу тварин, плачу людини (дитини), звуків працюючих механізмів тощо. — Пор. у3.
у- (непродуктивний приіменний префікс, що виступає в [убброк[ «невеликий лісок біля великого лісу» Ч, [увал] «підвищене місце з рослинністю, яке переходить у рівнину» Ч, [угорок] «пагорб» Ч та ін. і має основне значення «зменшення, відокремлення, знаходження поряд», а також як початкове у-(ву-) в деяких давніх словах, спільних для різних слов’янських мов, яке відбиває давній префікс зі значенням заперечення, позбавлення, зменшення); — р. у- (увбз, удбл «низина», уток, утлий), бр. у- (уток), др. оу-, у- (оувоз'ь, удоль «долина;	яма»), р.-цел. ж-
(жчьрмьн’ь «червонуватий»), п. (ху^сіоі «вузька заглибина», ху^Чу «слабкий»), ч. слц. й- (йуог; ч. йііу, слц. йііу), вл. хуи- (хуиііу «стомлений; слаб
кий»), болг. в-ь- {в-ьт-ьк «уток»), схв. у- (удолина, йдблье «гірська долина»), слн. уо- (уоіеі), стел, ж- (їх;-) (жтьльїи, ілрод’ь); — гісл. *д-, *оп- (перед голосними); — пов’язане з ав. апа «на, через», гот. апа «на», гр. та «на; вгору; уздовж», лат. ап-(НеІо); зіставляється також із прус, еп «в», лит. { (іп), лтс. іе-, двн. н. іп, лат. іп (еп), гр. єу/іє. *ап-, *оп-, *еп-, *п-, — Черньїх II 279; Фас-мер IV 142°—143; Преобр. II, вьіп. последний 36; Вгйскпег 597; Масбек Е59С 665—666; Зкок III 533. — Пор. вутлий, онуча, убогий, увічити.
убавляти «зменшувати розмір, об’єм, кількість, віднімаючи частину», убавити- — префіксальне утворення від кореня бав- із псл. Ьауііі, каузативної форми до дієслова Ьуіі. — Див. ще вибавити, у-.
убаратати «товкти, обдирати (просо)» Нед; — неясне; можливо, префіксальне утворення від *баратати, фонетичного варіанта до борбтати «очищати від лузги (просо)» (пор. [обо-ротати] «очистити від лузги» Ж, [оба-ратати] «сильно побити» Ж), яке певної етимології не має; можливо, також, що борбтати є зворотним утворенням від [оборотати], яке могло виникнути з *обворбтати, префіксального похідного від [ворбтати] «обрушувати зерно в ступі», що вважається етимологічно неясним; не виключений, однак, його зв’язок із ворбчати і далі з вертіти; пор. щодо семантики п. угіегсіес «крутити, вертіти; терти, розтирати вертінням» (наприклад, мак). — Пор. борбтати, ворбтати.
Іуббандбжити] «обгорнути, обмотати» Корз, [уббандбжитися] «обв'язатися чим-небудь під час захворювання, зв'язавши кінці; (перен.) обгородитися» Корз; — бр. [убандьіжьщь] «упхнути, засунути»; — афективне утворення не зовсім ясного походження; можливо, пов'язане з [бандажувати] «бинтувати, накладати пов’язку». — Пор. бандаж.
[убдиртус] (ірон.) «обірванець (про дітей); голодранець» Корз; — результат фонетичної видозміни слова [об-дертус], утвореного як псевдолатинізм від (об)дерти. — Див. ще дерти, об.
Іубдіжурувати) «обкрадати, оббирати» Ме, [убдіжурити] «тс.» тж; — утворення з префікса уб-, фонетичного варіанта об-, та дієслова *діжурити «чергувати», що походить від р. дежу-рить «тс.», із розвитком семантики «чергувати» -> «стерегти, підстерігати» -> «(підстерігати), обкрадати». — Див. ще дежурний, об.
[убежберити] «уперіщити» КІМ; — неясне.
убезпека, убезпечати, убезпечити — див. безпека.
Іуберезь] «долина з потоком» Ч; — очевидно, префіксальне утворення від берег; можливо, виникло на основі прийменникового сполучення у березі. ---
Див. ще берег, у1.
[уберлбзиться] «забруднитися грязюкою» Чаб; — префіксально-суфіксальне утворення від берлбга; пор. барло-жйтися «валятися в калюжі». — Див. ще барліг, у1.
[убехкать(ся)| «тепло одягнутися» Чаб, [вбехкать(ся), убехкувать(ся), вбе'хкувать(ся)] «тс.» тж, [убе'хка-ний, вбехканий] тж; — афективне утворення від бех, вигуку на позначення шуму від удару при падінні; пор. набехкати «щільно втискуючи, наповнити; [багато в щось накидати)». — Див. ще бех1.
Іубздуритися] (у сполученні уб-здурилося йому) «спасти на думку, залізти в голову» Нед; — запозичення з польської мови; п. иЬгсІиггус «уявити собі щось, вимарити» є префіксальним утворенням від Ьгсіиггус «плести дурниці», похідного від Ьгсіига «дурниця», пов’язаного з [Ьгсігіес] «говорити дурниці, видумувати», що споріднене з укр. бздіти. — 5!а№кі І 53. — Див. ще бздіти.
убирати, убиратися, уберечко, уби-ральник, убиральня, убирання, убирач,
убирнйй, убйрок, убйря, убір, убірання, уббр, убдрщик, убраний, убрання, убранство — див. брати.
убиясник «чорт, злий дух Г; прізвисько чорта Нед»; — результат фонетичної видозміни слова [обаясник] «злий дух, що прилітає вночі», як наслідок його деетимологізації і вторинного зближення з убити. — Див. ще обаясник.
(убідйть(ся)І «переконати(ся)» Чаб, [вбідйть(ся)] «тс.» тж, [убіждать(ся) | «переконувати(ся)» Чаб, [вбіждать(ся)] «тс.» тж; — запозичення з російської мови; р. убедйть(ся) «переконати(ся)» є префіксальним утворенням від др. бідити «переконувати», з яким пов’язане укр. [бідйти] «лаяти, ганьбити» Ж. — Горяев 384; Фасмер IV 143; Чер-ньіх II 279; Ляпунов ИОРЯС 31, 37— 38. — Див. ще бідйти, у1.
[убізві'читеї (ірон.) «образити, дуже скривдити когось» Корз; — результат фонетичної і семантичної видозміни слів [убезвічити] «скалічити; завдати шкоди здоров’ю, вкоротити життя» О, [обезвічити] «тс.» тж, префіксальних утворень від [безві'ччя] «каліцтво». — Див. ще безві'ччя, у1.
[уб’їдатися] «сваритися, сперечатися з ким-небудь» Корз, [уб’яда] «морока, клопіт, гризота» Корз; — префіксальне утворення від їсти, аналогічне до заїдатися «сваритися; загострювати стосунки з кимось, (заводити гостру суперечку Корз|». — Див. ще їсти, об.
[убйориї «одяг» О; — запозичення з польської мови; п. иЬібг, мн. иЬіогу «тс.» походить від иЬіегас, иЬгас «одягати, одягнути», що є префіксальним утворенням від Ьгас «брати», пор. укр. убір, уббр. — Вгйскпег 590—591. — Див. ще брати, у1. — Пор. убирати.
[ублігте] «злягти, захворіти на тривалий час» Корз; — фонетичний варіант слова облягти, що є префіксальним утворенням від лягти; пор. семантично аналогічне злягти «занедужати». — Див. 'ще лягтй, об.
ІубліжнийІ «тривалий, затяжний» Корз; — фонетичний варіант слова обліжний, що є префіксальним утворенням від лежати, ложйти. — Див. ще лежати, об. — Пор. облога.
(убліца| (іхт.) «краснопірка, Зсаг-сііпіиз егуВігорЬИіаІтиз Б.» Дейн; — результат фонетичної видозміни слова [вббліца] «плітка, Киіііиз гиіііиз Б.» Дейн, що є демінутивним утворенням від вобла «плітка; краснопірка». — Див. ще вобла.
ублюдок (знев., лайл.) «людина з різко негативними рисами; виродок», ублюдковий, ублюдочний; — бр. [уб-людак] «маля від тварин різних порід» (Носович); — очевидно, запозичення з російської мови; походження р. ублюдок «помісь; (лайл.) позашлюбна дитина; людина з негативними рисами», зафіксованого з 1802 р., остаточно не з’ясоване; припускається можливість його походження від незасвідченого *ублудок, пов'язаного з блуд (пом’якшення л’ під впливом вьіблядок «ублюдок, байстрюк»), яке походить від др. блясти «помилятися; розпусничати» (Фасмер IV 143; Преобр. II, вьіп. послед-ний 37); не виключається вплив на формування р. ублюдок слова верблюд (Черньїх II 279—280). — Булаховсь-кий Вибр. пр. III 428; Горяев 384; Вегп. І 60, 62. — Див. ще блуд, блядь.
убогий «бідний, недорогий; мізерний; нікчемний», вбогий, убогенький, вбогенький, [убіжський], [убізький], [уббжший] Нед, убогенько, вбогенько, убого, вбого, [убіж] «бідняки», [убіж-жя] «убозтво», [убога] «небога» Нед, [убож] «біднота, бідняки», убожество «убогість, бідність» СУМ, Г, ІІед, вбожество, [убожина] «біднота» Нед, [убдж-ство] «убожество» Г, Бі, убозтво, вбозтво, уббгшати Куз, [уббжати] «бідніти» Г, Нед, Пі, [убожйти] «тс.» Пі, убожіти «тс.» СУМ, Г, Нед, вбожіти, убожішати, вбожішати, [уббжчати] «ставати біднішим», [уббжшати] «тс.», [зббжіти] «збідніти», [зубожіти] «тс.»,
[зубожитися] «тс.», [зубожити] «зробити бідним»; — р. убогий «бідний; немічний; мізерний», бр. убогі, др. оубогтз «бідний, жебрак; увічний», п. иЬо^і, ч. иЬойу, слц. иЬойу, болг. уббг, схв. убог, слн. иЬб^, стел, оуБОгь; — псл. рЬо^ь з первісним значенням «позбавлений багатства», рЬо^фь; — утворення з префікса р-, що тут означає заперечення, відокремлення, і кореня Ьо£-, наявного в псл. Ьо^ь, Ьо^аіь, укр. багатий, бог. — Горяев 384; Фасмер IV 143; Преобр. II, вьш. последний 37; Черньїх II 280; Цьіганенко 498; Вгііскпег 591; Масйек Е84С 393; Но-ІиЬ—Кор. 400; НоІиЬ—Ьуег 495. — Див. ще бог1, у-. — Пор. багатий, збіжжя, небіж, небіжчик.
[убодь] «схил гори, звернений до сонця» Ч; — неясне.
убористий «з вузькими, дрібними, близько розташованими літерами та невеликими проміжками між словами (про почерк, шрифт, друкований текст)»; — запозичення з російської мови; р. убористий є префіксальним утворенням від брать, якому відповідає укр. брати. — Див. ще брати, у1.
[уборойка] «обора» О, [йуборойка] «тс.» тж; — результат фонетичної видозміни слова оббронька, демінутивної форми від обора. — Див. ще обора1.
[убброшна] «жнива Чаб; збиральна кампанія Л», [уббрушна] «тс.» Чаб; — бр. уббрачная «тс.»; — запозичення з російської мови; р. убброчная (у сполученні убброчная кампания) походить від убирать (урожай), що є префіксальним утворенням від брать, якому відповідає укр. брати. — Див. ще брати, у1.
[уббрщиця] «прибиральниця» Чаб; — запозичення з російської мови; р. уббр-щица «тс.» походить від убирать «прибирати», що є префіксальним утворенням від брать, якому відповідає укр. брати. — Див. ще брати, у1.
[убосбночі «без шкарпеток або онуч; босоніж» Л; — бр. [убасбнач]; — префіксальне утворення від *босоноч, *бо-
ебніч, яке виникло, очевидно, як результат фонетичної видозміни *босонож > босоніж, складного прислівника, утвореного з основ слів босий і нога (див.).
[уббту] (назва, пов’язана з випасанням та годівлею овець) Дз Доп. УжДУ 4, 109; — неясне; можливо, перебуває у зв'язку з [бота] «отара» тж. — Див. ще ботей.
[убрекутитися] «сісти, недбало розвалившись, або лягти» Корз; — неясне.
[убрбїтися] «зробити під себе»; — запозичення з білоруської мови; бр. [убруіцца] є префіксальним утворенням від [бруіць] «мочитися», [бруіцца] «хворіти на енурез», похідного від бруіць «мочитися», що виникло внаслідок семантичної видозміни слова бруіць «швидко текти, переливатися», бруіцца «текти, литися», з якими споріднені бр. [бруя] «хвиля, течія», укр. [бруя] «швидка течія в річці; протяг»; для бр. бруіць припускається звуконаслідувальне походження (ЗСВМ 1, 382—383); на українському грунті можливий вплив слова брбїти «пустувати, грішити». — Вгйск-пег 42. — Див. ще бруя, — Пор. брбїти.
убрус «старовинний жіночий головний убір; [скатерка СУМ, Г|»; — р. убрус «жіноча головна хустка; рушник», др. убрусь «рушник», ч. оЬгиз, иЬгиз, болг. убрус «хустка; рушник», обрус «тс.», схв. убрус, слн. иЬгйз, оЬгйз, стел, оукроугь; — псл. оЬгиз, иЬгиз; — префіксальне похідне з префіксами о-, и- від кореня, іцо зберігся в цсл. Бр'КСНЛлТН «стерти», р.-ЦСЛ. БруСИТИ «гладити; точити», укр. брус, [брис-нувати]. — Фасмер IV 144; Вгііскпег 372; Масйек Е84С 407, 519—520; НоІиЬ—Кор. 400; Вето. І 90; МікІ. Е\У 370. — Див. ще ббрус.
[убулона] (буд.) «верхні крихкі шари деревини» Корз, [убулбнистий] «крихкий, неміцний» Корз; — результат фонетичної видозміни слова оболбна із семантичним розвитком «оболонка, верхній шар (чогось)» -> «верхні крихкі шари деревини» -> «крихкий, неміцний вза
галі». — Див. ще болбна. — Пор. білий, болбння, болото,
[убухкать] «тепло одягти» Чаб, [вбухкать] «тс.», [убухкаться, вбух-каться, убухкувать, вбухкувать, убух-куваться, вбухкуваться] «тепло одягтися» Чаб; — афективне префіксальне утворення від вигуку бух, аналогічне до убехкать. — Див. ще бух. — Пор. убехкать(ся).
[убхалючите] «довести до ладу когось, щось; зробити порядок у чомусь» Корз; — неясне; можливо, префіксальне утворення від незасвідченого *халючи-ти (< *хаючити), похідного від [ханти] «чистити» Нед. — Див. ще об, хаяти.
|убшбнданий| «обтріпаний, обскубаний (про домашню птицю)» Корз; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [шдн-тавий] «обірваний, подертий» (див.).
ув, уві — див. у1.
увага «зосередження думки або зору, слуху на будь-якому об’єкті; прихильне ставлення, турбота; зауваження, примітка; пояснення до тексту; (заст.) честь, шана» СУМ, Нед, [ввага] «повага, пошана» Бі, [уважка] «уступка при покупці», [уважних] «спостерігач» Нед, [уваживший] «точно викладений, пояснений» Нед, уважливий (вважливий), уважний, уважливо (вважливо), уважно, уважати (вважати), уважити (вважити), уважитися (вважитися) «зважитися», [уважувати] «помічати», Ізувага] «тактовна увага, повага» Ж, [заувага] «зауваження, примітка», |за-уважати] «помічати» Ж, зауважити, зауважувати, неувага «неуважність», [неввага] «тс.», [невважливий] «неуважний» Ж, [невважний] «тс.» тж, неуважний, [незавважний] Куз, [незавваж-ливо] «непомітно» Ж; — р. уважать «шанувати», бр. увага «увага; шана», п. т|?а «увага, зауваження», ч. йуаЬа «міркування, роздуми», болг. уважавам «поважати, шанувати», м. уважува, схв. уважавати «враховувати», уважити «взяти до уваги, врахувати»; — запо
зичення з польської мови; п. т^а є префіксальним утворенням від \уа^а, якому відповідає укр. вага. — Фасмер IV 144; Черньїх II 280; Вгйскпег 596, 598—599; МасЬек Е84С 674; НоІиЬ— Кор. 405; НоІиЬ—Буег 499. — Див. ще вага, у1. — Пор розвага.
'	' 2
уваржити — див. варта .
[увенеровати] «вшанувати» Пі; — запозичення з польської мови; п. и\уе-пего\уас «вшанувати; пригостити» є префіксальним утворенням від \¥епего\уас «шанувати», що походить від \уепегас]а «шана, честь, поважання», джерелом якого є лат. уепегаїіо «честь, повага», пов’язане з уепив «любов, кохання; привабливість», Уепиз «богиня кохання». — Кораіігівкі 1036; АУаІбе—Ноїт. II 747, 752—753. — Див. ще вене-рйчний.
[увентюх] «вітрогін, хвалько» Нед; — неясне, можливо, афективне утворення на основі [вантюх], [вантух] (див.).
увера, уверий — див. верий.
[увертати] «рубати» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з уг. уєґ «бити», уєгіє «(він) бив (його)».
увертюра «оркестровий вступ до опери, балету, кінофільму тощо; оркестровий концертний твір»; — р. болг. увертюра, бр. уверцюра, п. и\¥егіига, ч. оиуегішга, слц. оиуегійга, вл. и\уег-ііга, м. увертира, схв. увертйра, слн. иуегійга; — запозичення з французької мови; фр. оиуегіиге «відкриття; початок» походить від нар.-лат. *орегіига, пов’язаного з лат. арегійга «отвір», арегїге «відкривати, відхиляти». — СІС“ 853; Черньїх II 280; Фасмер IV 144; Кораіігізкі 1018; НоІиЬ—Буег 350; РЧДБЕ 745; Вгигаі 521. — Пор. репертуар.
увесь — див. весь1.
увижатися — див. вид. увихатися — див. вихати.
[увівненький] «ввічливий» О; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів увічливенький від увічливий та увиватися (біля кого) «догоджати (кому)».
увід — див. вести.
[увіз] «дорога в балці, в яру Г, Нед; ущелина О»; — р. увдз «узвіз, тіснина, міжгір’я», др. оувоз'ь «підйом», п. \уд-'N0?. «яр», ч. слц. ііуог «тіснина; дорога в ущелині»; — псл. руогь; префіксальне утворення від дієслівної основи уег-«вез-». — Фасмер IV 144; Преобр. II, вьіп. последний 37; Вгііскпег 597; Ма-сїіек Е8ЛС 672, 688; НоІиЬ—Буег 499. — Див. ще везтй, у2.
[уві'рий] «косоокий» О; — др. уварити «скосити (про очі)»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [верий] «вигнутий, зігнутий», [уверий] «кривий», що зіставляються з ч. [ідуігу] «покороблений, викривлений», слц. іїуєґії’ «кривити, коробитися», слн. зугєіі «зморщуватися», гуігаіі «викривлятися, згинатися», для яких реконструюється псл. *уіґь «косий» (Масітек Е8ЛС 672); не виключений також зв’язок з вирла «випуклі очі», пор. [вірлатий] «витрішкуватий» Ж, бр. вірлати «тс.», схв. врлмв «косоокий, з пошкодженим оком», р. [верлибкий] «косоокий; який повертає в усі боки очима», для яких припускається походження ВІД ПСЛ. *УЬГ-1-«повертання, обертання». — Див. ще вйрла, вирлоокий.
[увіритися] «набриднути, обриднути, надокучити, остогиднути; допекти» Г, Бі, Па, Корз, [увірятися] «набридати, докучати Г, Бі; важко даватися комусь Нед», [ввірятися] «докучати» Бі, [увіратися] «допікати, набридати» Па, [увіристий] «настирливий, надокучливий»; — бр. [уверацца] «чіплятися, набридати причіпками», [уверьщца] «остогиднути, надокучити»; — не зовсім ясне; можливо, результат семантичного розвитку увіритися «довіритися, переконатися», що є префіксальним утворенням від віра. — Див. ще віра1, увера.
[увірнути] «потонути» Г; — очевидно, результат контамінації слів упірнути і вир.
[уві'чити] «скалічити» Нед, [увічє] «каліцтво» Нед; — запозичення з ро
сійської мови; р. увечить «калічити» утворене з префікса у- зі значенням «позбавлення» та іменника век «вік», первісно «сила; здоров’я». — Фасмер IV 144; Черньїх II 280—281; Преобр. II, вьіп. последний 37. — Див. ще. вік, у1. — Пор. безві'ччя, зувічити.
увічлйвий «чемний» СУМ, Нед. ввічливий СУМ, Ж, [вічлйвий] «тс.» Нед, увічливо, ввічливо', — очевидно, похідне утворення від [увіч] «наяву, в очі», [ввіч] «тс.»; можливо, спочатку означало «той, хто (завжди) перед очима» з подальшим семантичним розвитком «люб’язний, ласкавий, привітний, запобігливий». — Див. ще око1, у1.
[увойє] (зб.) «подовжні бильця бер-да в ткацькому верстаті, обмотані шпагатом, у які вставляються тростини» Л; — бр. Іувбіньї] «планочки для закріплення тростин берда»; — префіксальне утворення від вити «скручувати» (пор. [вбїти] «плести огорожу» Ж, р. увбй «увивання», увойчивий Даль). — Див. ще вйти1, у1.
увулярний «звук, при утворенні якого активним органом є язичок»; — р. увулярний, бр. увулярньї, п. и\уи-іагпу, ч. иуціагпі, болг. увуларен', — лінгвістичний термін, утворений на основі слат. йуціа «язичок піднебіння» (< лат. цуціа), що є демінутивною формою лат. йуа «виноград; язичок піднебіння», для якого припускається походження від іє. *оі\уа-/ ‘ї'л'а-/пма- «ягода, виноград», з чим пов’язується також укр. іва. — СІС2 853; Кораіігізкі 1018; НоІиЬ—Буег 499; РЧДБЕ 745; Кіеіп 1684, 1685; АУаІсІе—Ноїт. II 849. — Пор. іва.
Іувусьцюжитися] «звикнути до людей, до нового місця» Корз; — префіксальне утворення від [вусцюжитися] «звикнути до нового середовища (про дитину)» Корз, яке, можливо, є результатом злиття і фонетичної видозміни сполучення займенників *(в)ось це та дієслова (у)жйтися, (при)жйтися.
ув’яз, ув’язка, ув’язливий, ув’язнений, ув’язнення, ув’язнювати, ув’язь — див. в’язати.
[ув’ясло] «підвіска як коштовність, прикраса» Нед; — очевидно, пов’язане з бр. вясло «зв’язка, низка дрібних предметів», [вясло, вясла], р. [вясло] «жгут соломи, яким зв’язують снопи; пояс», [свяслб] «перевесло», др. сьвя-сло, що походять з *вязсло, утвореного від в’язати. — ЗСБМ 2, 327; Фасмер 1 375, III 584. — Див. ще в’язати, у1. — Пор. св’ясла.
угав (у сполученні без угаву «без перерви»), вгав «тс.», [угава] «перешкода, затримка, припинення» Бі, [вга-ва] «тс.» тж, угавати «припиняти робити що-небудь; припинятися, зникати; [затримувати; уповільнювати Бі]», безугавний «безперервний, невпинний», неугавний, невгавний, невгаваючий, невгавучий СУМ, Пі, невгавущий, неугавно, невгавно, невгаваюче, невгавуче, невгавати УРС, Пі; — власне українське утворення, що не має певної етимології; припускається зв'язок з говіти «постити», а також з псл. *§оуеіі «бути спокійним, стриманим»; укр. угавати зіставляється з угдвкати, уговтати «заспокоїти» та вигуком гов (РМ 1934 V 204). — Див. ще гов, говіти, говтати, у1.
[угадзувати] «догоджати» О; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів газдувати «господарювати, розпоряджатися» Пі, [газдати] «тс.» і [угождати].
[угай] (присл.) «постійно, безперервно» КІМ; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від гаяти «затримувати; марно витрачати (час)», при якому префікс у- має заперечувальне значення (тобто «не витрачаючи марно часу, безперервно, постійно, весь час»), — Див. ще гаяти, у3. — Пор. угав.
угара (розм.) «відчайдушна людина, зірвиголова», [угарний] «завзятий» КІМ; — р. [угарі «зірвиголова; буян», Іугарь] «тс.», бр. Іугар] «спритний, такий, у якого все горить у руках»; — похідне утворення від основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять також безгар, гарний, гарувати;
первісно могло мати значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів». — Мель-ничук Мовозн. 1969/1, ЗО—33. — Див. ще гарний. — Пор. безгар, гара, гарувати, зугарний.
[угаяти] «клопотати» Пі, Нед; — не зовсім ясне; можливо, запозичене з чеської мови; ч. нІіа]іїі «захистити, відстояти» пов’язане з Ьа]ііі «захищати, охороняти», якому відповідає укр. гаяти. — Див. ще гаяти.
угварка — див. гвар.
угіддя «ділянка орної землі; зручне, сприятливе для чого-небудь місце», вгіддя «тс.», [угідний] «приємний», [згідний] «тс.»; — р. угбдье, бр. угдд-дзе; — похідне утворення від год, пор. з іншими префіксами [згїООя] «майно», [погбддя[ «сприятливий час». — Див. ще год, у1.
угіль, угалля, угілець, угілля, уг-лйна, углярство, уголь, угдллє, уг-лйстий — див. вугіль.
[угіяшити] «убути» ВеУг; — префіксальне утворення від основи запозиченого з угорської мови іменника Ьі]а «нестаток», пов’язаного з уг. ст. Ні «недолік, брак», дальші зв’язки якого неясні. — Вагсгі 121, 123; ММТЕЗг II 112. — Див. ще гїя2, у1.
[углечеватії (бот.) «Наїога^асеае В. Вг.» Мак, Нед; — неясне.
угличі — див. уличі.
[угловець] (зоол.) «павук, Те^епагіа» Нед; — похідне утворення від [угол] «куток»; назва є частковою калькою нім. АУіпкеівріппе, складної назви з іменників АУіпкеІ «куток» і Бріппе «павук». — Див. ще вугбл.
[угловйна] «долина між двома горами» Ч, [угловйще] «долина з потоком» тж; — результат фонетичної видозміни слів улоговина «западина з пологими схилами», [улдгвина] «долина між двома горами; мокра, заболочена низина; низина, поросла лісом» Ч, [улд-говище] «долина з потоком» Ч, можливо, під впливом вугбл «кут». — Див. ще лог, улбга.
[углянка] (орн.) «бджолоїдка звичайна, Мегорз аріазіег Ь.» Дейн, \уг-ляночка] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане з вугіль, [угіль], хоч мотивація назви не зовсім ясна; найвірогідніше, вона зумовлена яскравим оперенням птаха, що нагадує жевріючу вуглину; пор. синонімічні назви птаха у польській мові: \уд^1ік, о^пік, гараіасг. — Воїнств. — Кіст. 208—209; Птицьі СССР 376—377. — Див. ще вугіль.
[угнати] «розмовляти в ніс» Г, ВеЗн, Нед, [угнавіти] «тс.» Г, Нед, ВеНЗн, [угнавець] «гугнявий» Г, Нед, ВеЗн, [угнавка] «гугнява жінка» О, [угнак] «гугнявий» Г, Нед, [угнавий] «тс.» тж; — результат спрощення форми вугнати «гугнявити» внаслідок відпадіння початкового в-, яке сприймалося як протетичне, що з’явилося, як і в бр. [вугнявіць] «тс.; пхикати», замість початкового г- в укр. гугнявити, бр. гу-гнявіць. — Див. ще гугнйти.
[угнїтний] «м’який, придатний для ліплення» Куз, ВеБ; — пов’язане з гнітити «давити, бити». — Див. ще гне-сти, у1.
[угнбйок] «гнила, трухлява колода» Корз; — р. угндй «добре перепрілий перегній»; — пов’язане з гноїти, гнити, пор. утворені від цього самого кореня гнойовик, гнойовйсько і под. — Див. ще гнити.
[угнявити] «видавити з-під шкіри в худоби личинки» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з гнести (див.).
угбвкати — див. гов.
уговтати — див. гбвтати.
угода, угодник, угодовець, угіден, угідний, угдден, угбдливий, угодний, угбжий, угождати, узгіднювати — див;год.
угбл, углйна, угло, угловець, угбль-ник, угластий, угбльний — див. вугбл.
[уголов] «капиця Чаб; деталь ціпа — петля на бияку або ціпилні; шкіряна петля на ціпі О», [воголбу, валбв, волбв] «тс.» О; — фонетичний варіант слова [вуголов]. — Див. ще вуглова.
[уголовний] «кримінальний» Нед; — бр. [угалбуньї] «дуже важливий, терміновий»; — очевидно, запозичене з російської мови; р. уголбвньш є похідним утворенням від голова, яке в давньоруській мові означало також «убитий (злочинцем)», пор. др. головьник «убивця», головіцина «убивство», або є прямою калькою лат. саріїаііз «який стосується голови, тобто життя; дуже небезпечний, смертельний» чи нім. ст. На-иріуегЬгесІїеп «кримінальний злочин». — Фасмер—Трубачев IV 146; Преобр. II, вьіп. последний 38; Черньїх II 281 — 282. — Див. ще голова.
[угбловок] «лісовий клин» Ч; — очевидно, похідне утворення від [угол] «тс.» тж. — Див. ще вугбл.
угомонити «заспокоїти, утихомирити, умовити», невгомонний’, — р. угомонйть, бр. угаманіць «тс.»; — утворення, пов'язане з гомін «розмови». — Фасмер IV 146; Мікі. ЕАУ 71. — Див. ще гомін.
[угомбнний] (у сполученні угомбн-на палата «кримінальна палата») Нед, Пі; — жартівливий вираз, що виник у результаті заміни в сполученні уго-лбвна палата семантично затемненого слова уголбвна фонетично близьким угомбнна, похідним від угомонити «заспокоїти, утихомирити». — Пор. уго-ловний.
[угонзати] «втекти, вислизнути» Нед, Пі, [угонзнути] «тс.» тж; — р. угонзать, угонзнуть «тікати; уникати»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов'язане з [гдмза-тися] «вертітися, копошитися» О; пор. [згомозйтися] «прийти в рух, заметушитися» Я. — Див. ще гбмзатися, у.
[угбнник] «угодник» О; — результат фонетичної видозміни слова угодник унаслідок асиміляції приголосних д — н. — Див. ще год, у1.
[угор1] «поле під паром, пар; переліг» Нед, О, [угор] «тс.» О, Дз; — бр. [угор] «виоране поле», п. и^ог «пар; переліг», и^бг, ц^ога «тс.», ч. слц. йНог, болг. угар, схв. угар «тс.»; —
псл. 9£огь «випалений ліс, призначений для поля», що є префіксальним утворенням від основи дієслова *£ОҐЄІІ (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів); зіставлялося також із свн. снн. ап^ег, двн. днн. ап^аг «лука, місце, заросле травою», н. Ап^ег «луг, вигін, галявина» і далі, без форманта -г-, з дісл. дат. еп§, шв. ап^, снідерл. епс, гол. епк «поле» (Ма-сЬек Е8ЛС 667). — Вгйскпег 593; Но-ІиЬ—Кор. 401; НоІиЬ—Еуег 496. — Див. ще горіти1, у-.
[угбр2] «почервоніння, набряк шкіри від укусу кліща або овода Л; (ент.) личинка овода підшкірного бичачого, Нуросіегта Ьоуіз Б. Дейн», [угдрь, угр] «личинка овода» Дейн, [угарь] (мед.) «вугор» О; — р. угорь «вугор (у шкірі)», ч. иЬег, слц. иЬог «тс.», вл. у/иЬга, нл. \уи£ег, болг. віігарец «личинка, черв’як», схв. угрк «тс.», слн. б^гс «вугор»; — псл. *9£ґь, звідки також вугор «прищ»; пор. [вугар] «гедзь; личинка» ВеБ. — МасЬек Е8ЛС 666—667; НоІиЬ—Кор. 401; НоІиЬ—Еуег 496. — Див. ще вугор2. — Пор. вуж.
[угора| «перекір» (у сполученні на угору «усупереч, наперекір») Бі, [вгбра] «тс.» тж, [угарний] «упертий» Куз, [угарно] «уперто, зухвало», [угбрити] «робити, чинити всупереч, наперекір» Бі, [вгбрити] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з гора (пор. узяти гору «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні); не виключений також зв’язок з п. и^оггус (коти) «образити (когось), допекти (кому), докучити», яке зіставляється з §огге «горе; біда», укр. горе. — Вгйскпег 593. — Пор. гора, горе, завгорити, огурнйй.
угорець «представник народу, що становить основне населення Угорщини», [угбр] «угорець» Г, Чаб, Угорщина, [угорщак] «назва угорського бика» Нед, угри (іст.) «назва стародавнього кочового племені», [Угри] «Угорщина» О, [Угроньки] «тс.» тж, [угрин] «угорець», [угринчук] «тс.», [угринка] «угорка», угорський', — р. [угрин, угбр-
ский], бр. угрьі, угбрскі, др. угринт>, мн. угре, п. у/££Ієґ, >м££ггуп, ч. ПЬег, ПЬгіп, слц. ПЬог, вл. 'А'иііег, болг. унга-рец, м. Унгарец, схв. угар, угрин, с.-цсл. мгрнн'ь, мн. жгре, слн. О^ег; — псл. р^ьгіпь; — пов’язане з слат. Оплаті, Йп^гі, Нип^агі, в якому початкове Ь-пояснюється впливом етноніма Ниппі «гунни» (Фасмер IV 147), з сгр. Оиуурої, Ойууріхбс;, що базуються на тюркському етнонімі ’Омбуоирої, слат. Нипи§игі, Опо-^игіа іегга, булг. оп о^иг, дтюрк. оп о§иг «десять огузьких родів»; давнім запозиченням зі слов’янських мов є длит. ип^игаз «угорець». — Преобр. II, вьіп. последний 39—40; Соболевский ИОРЯС 26, 19; Вгйскпег 609; Кисіпіскі Ргазі. 2, 171; Оіг^Ьзкі ІЕ 203; ИетеіЬ 2І8ІРЬ 8, 286—287. — Пор. венгерець.
[угоринякі (ент.) «червневий хрущ, КЬігоіго^из зоїзііііаііз» Нед, Куз; — пов’язане з [угор‘] «поле під паром», очевидно, як часткова калька німецької назви цього жука ВгасЬкаїег, складного утворення з ВгасЬе «поле під паром» і Каїег «жук». — Див. ще угор1.
угорка1 «сорт сливи, Ргипиз сіотез-ііса Б.», угорська слива «тс.», угорки (мн.) «тс.» Мак; — похідне утворення від етнічної назви угорець', назву слив дано за походженням сорту; пор. також укр. венгерка «тс.» від венгерець, р. венгерка «тс.» від венгр, п. \¥££Іегка «сорт яблук; сорт слив» від	—
Див. ще угорець. — Пор. венгерець.
[угорка2] (бот.) «сорт безостої пшениці, Тгііісит уиі^аге Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, похідне від угорець, тобто «сорт пшениці, що походить з Угорщини», пор. [татарка] «сорт твердої пшениці, Тгііісит сіигит ПезІ.» Мак, пшениця польська «Тгііісит роїопісит Б.». — Вісюліна—Кло-ков 285; Анненков 363—364. — Див. ще угорець. — Пор. угорка1.
уграк — див. вугор2, угри — див угорець.
[угриковатий] (у сполученні угрико-ватий волосинок) (зоол.) «довгаста інфузорія пантотрихій, РапіоігісЬит епсЬеІуз»
Нед; — похідне утворення від угор (вугор); назва інфузорії пояснюється видовженою формою її тіла. — Див. ще вугор1.
[угринка] (зоол.) «(вид черв’яка) в’юнок, Епсітеїуз рира» Нед, [угрйця] (зоол.) «шкідник сільськогосподарських рослин з родини нематод» КІМ; — похідне утворення від вугор «риба»; назва мотивується схожістю форми тіла черв’яка з вугром; пор. укр. вугриця «черв’як круглої форми», р. [угрица] «дрібний глист». — Див. ще вугор1. — Пор. угор2.
[угрйнок] (бот.) «вид гриба»; — очевидно, похідне від угрин «угорець» (пор. польський гриб); назва мотивується тим, що гриб особливо розповсюджений на території, де живуть угорці. — Див. ще угорець.
угруно — див. вруно.
[угрущати] «переконувати, умовляти; умовляти суворо, з докорами і погрозами; [журити; засмучувати] Нед», [вгруїцати] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від неза-свідченого *грусть < псл. егизіь < *§тисИь «сум, смуток, журба» (пор. р. грусть «сум, смуток», [погрустйть] «погрозити пальцем», схв. ст. грусти-ти «нудити», слн. ^гйвШі «робити противним», £ґй8І «відраза»), яке загальноприйнятої етимології не має. — Пор. грйзти, груда.
угу1 (частка) (уживається при вираженні згоди, підтвердження, у значенні «так»), угукати «погоджуючись із співрозмовником, говорити часто угу»; — р. угу (стверджувальна частка); — звуконаслідувальне утворення, що є спробою фонематичного оформлення нечленороздільного стверджувального звучання, яке здебільшого вимовляється із закритим ротом, не розтуляючи губ. — Пор. гм.
[угу2] (вигук) «цур, пек» О; — неясне; можливо, утворилося шляхом подвоєння й наступного спрощення вигуку гу. — Див. ще гу. — Пор. ігі, угу1, ху.
Іугузний] «непривітний, грубий» О; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло в результаті
контамінації слів [угурний] «упертий, зухвалий; непривітний, грубий» і гузно «зад». — Див. ще гуза, угурний.
угукати «видавати звуки, схожі на угу (про птахів); [кричати угу (про сову) Нед]»; — похідне утворення від вигуку угу, який виник унаслідок фонематичного оформлення крику деяких птахів (пор. н. ІЛіи «пугач», уг. Ьиїш «тс.» тощо, а також українські дієслова подібного звуконаслідувального походження: кахкати, тьохкати і т. ін.). — Пор. пугу-
[угурний] «упертий, норовистий, зухвалий СУМ, Г, Нед; непривітний, грубий, упертий Г, О», [вгурний] СУМ, [угурно, вгурно] СУМ, [угуряти] «гордувати; бути впертим, зухвалим» О; — очевидно, фонетичний варіант первісного [огурний], що виник унаслідок асиміляції початкового о — у. — Див. ще огурнйй.
[угогати] «погано зробити» Г; — не зовсім ясне; можливо, результат фонетичної і семантичної видозміни неза-свідченого *укбкати, похідного від кокати «бити, стукати, розбивати». — Див. ще кокати1.
уда1 — див. удо.
уда2, удално, удиця, удка, удлище, удити — див. вудка.
удав (зоол.) «велика хижа неотруйна змія»; — р. удав, бр. удау; — префіксальне утворення від кореня дав-, наявного в дієслові давити; назва мотивується тим, що змія умертвляє жертву, стискаючи, здавлюючи її. — Фасмер IV 148. — Див. ще давйти, у1.
удавати, удатися, удака, уда-лець, удаль, удавальник, удання, удан-ство, уданість, удатність, удаток, удаха, удача, удачник, удаваний, удалий, уданий, удатний, удачий, удачливий, уздати — див. дати.
удар СУМ, Нед, вдар, ударник, ударництво, ударний, ударницький, ударити «вчинити удар, покарати О», вдарити, ударитися, вдаритися, ударяти, вдаряти, ударятися, вдарятися, зударник Куз, неударний; — р.
удар, ударить, бр. удар, ударьіць, др. ударг «удар (грому); стук», ударити «ударити об землю; кинути на землю; стукнути; накинутись», п. ибаг, исіег-гепіе, ибеггус, ч. йдег, слц. йбег, исігіеї’, нл. сіегіз «ударити», болг. удар, ударя, удрям, м. удар, схв. удар, ударити, слн. идаг, идагііі, стел, оударн-тн; — утворення з префікса у- і кореня дар-, спорідненого з дерти, драти, які через псл. *бегіі, *6ьґ2 і бьгаіі, сіегр зводяться до іє. *беґ-/дог-/деґ0- «колоти, здирати (шкуру)»; а в удар з псл. а < іє. б; зіставляється з гр. бцрщ «суперечка; бій, битва, боротьба», дінд. дагаз «тріщина, щілина, дірка», сфпаїі «розколює». — Фасмер IV 149; Черньїх II 284; Вгйскпег 592; МасЬек Е8ЛС 666; НоІиЬ—Ьуег 496; Младенов 649; Рокогпу І 206—208. — Див. ще дерти.
(ударник] (бот.) «приворотень звичайний, АІсЬетіПа уиі^агіз Ь.» Мак, См; — суфіксальне утворення від удар\ мотивація назви не зовсім ясна; можливо, вона є частковою калькою, пор. англ. Ьгеакзіопе «щебінь», де Ьгеак «бити, ударяти», зіопе «камінь». — Див. ще удар.
[удатися] «зв’язатися ременем» ВеУг; — неясне.
[удви| «подвійно» О; — нерегулярне похідне утворення від два, синонімічне прислівникам удвічі, удвііщі. — Див. ще два, у1. — Пор. узадві.
[удворійошний] «ввічливий, чемний (кавалер)» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. исіуагіаз, [искагііаз] «тс.» походить від исіуаґ «двір (зокрема, королівський, князівський)», що пов'язане з псл. сіуоґь, укр. двір. — Лизанец 629; ММТЕЗг III 1023—1024. — Див. ще двір.
удйд, удід, уддд, удуд — див. одуд.
[удйдка] (іхт.) «будь-яка дрібна риба; верховодка, АіЬигпиз сЬагизіпі; дрібна риба, що плаває біля дна водойми» Дейн, [удіпка, удітка, удудка] «верховодка» тж, [удддка] «верховодка; плітка, КиІІІиз гиїііиз Ь.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з Іуда] «вудка»,
удити «вудити» і первісно означало «риба, яку ловлять вудкою»; зближення з удотка (іхт.) «авдотка» позбавлене підстав. — Див. ще вудка. — Пор. авдотка.
удйла, удйльний — див. вудила.
[удйргатиі «обмолотити (льон)» О; — результат фонетичної та семантичної видозміни дієслова [дергати] «смикати; чесати клоччя дергальним гребенем» Ме. — Див. ще дергати.
удій, удійний, удійність — див. доїти.
[удільня] «острівець на ріці» Ч; — похідне утворення від удити «ловити рибу вудкою», тобто це «місце (в тому числі острів), де рибалки ловлять рибу вудкою», пор. рибальня «місце рибальського промислу»; кореневе і замість и — результат деетимологізації слова. — Див. ще вудка.
удмурт «представник угро-фінської народності»; — р. бр. удмурт, п. ПсІ-тигіа, ч. слц. Пдтигі; — як самоназва народу удмурт є складним словом, утвореним зі слів удм. уд (назва племені) нез’ясованого походження і мурт «людина; чужий, незнайомий; [чоловік; наречений)», спорідненого з комі морт «людина», ерз. мокш. мирде «людина; чоловік», що виводяться з пра-форми *тег(а, запозиченої з іранських мов, пор. перс, типі (тагсі) «чоловік», ав. тагоіа «людина»; первісне значення слова «людина з племені уд». — Удмурт.-рус. словарь 1948, 302; Льіткин—Гуляев 174—175. — Пор. мордва.
[уднуї «всередині»; — результат злиття прийменникового сполучення у дну «всередину» (пор. [дні] «всередині», др. дгні, дьну «тс.»; изг д"ьну «ізсередини»), — Див. ще дно, у1. — Пор. унну.
|удо| «стегно; частина тіла, кінцівка» Нед, Куз, [уда | «тс.» Куз; — р. уд «частина тіла; член», бр. \вуда, удб\ «стегно», др. удіз, удо «тс.; шматок», п. ид, исіо «стегно», ч. слц. йб «член», болг. уд «тс.», схв. уд «член (тіла); кін
цівка», удо «тс.», слн. йсі, стел, оудш «член; частина тіла»; — псл. исіо, ибь; — загальновизнаної етимології не має; зіставляється з р. удить «зріти, набухати» і вьїмя (Якобсон — див. Фасмер—Трубачев IV 148; Горяев 385); існують припущення про утворення за допомогою префікса ц- від давнього кореня -сГь [< іє. *сіїі(е)-] (Трубачев Рем. терминол. 236), про походження від іє. *аи- «від, геть» (звідки укр. у2) і кореня іє. *сіїі(е)- «щось відокремлене» (НоІиЬ— Кор. 400), про спорідненість з лат. бтеп-Іит «плівка, яка обволікає нутрощі; жирова плівка», ав. й$а- «жир» (Реїегззоп Уегт. Веііг. 126—127, проти АУаІсіе— Ноїт. II 208), про спорідненість з гр. арйром (Масіїек Е8ЛС 666), з р. об-уть, из-уть, узда (Младенов 649) або з лит. иобе^а «хвіст» (Погодин РФВ 32, 270). — Фасмер—Трубачев IV 148; ЗСБМ 2, 209; Вгйскпег 592; 8кок III 535.
Іудобарити] «зрозуміти», [удоба-ритися] «мати звичку; ввести в звичку» О; — р. [удобарить] (кого або кому) «подарувати, розщедритися; задовольнити, облагодіяти», [удобаривать] «тс.», [удобариваться] «хазяйнувати вдома, управлятися» Даль; — неясне; можливо, пов’язане з добрий.
удббен, удобенний — див. доба.
[удбб’є] «земля, придатна для обробітку» Л,[невддба, невддб’е] «непридатна для хліборобства земля» тж; — р. [удббье] «зручність; земля, придатна для використання», [удбба, удобь] «тс.», бр. [удбба] «зручна, придатна земля»; — утворення, пов’язане з доба, пор. [удббен] «придатний». — Див. ще доба.
удова, вдова, удівець, вдівець, удівонька, вдівонька, удівство, вдівство, удовенко, вдовенко, удовецтво КІМ, удовець, вдовець, удовиця, вдовиця, удовиченко, вдовиченко, удовичка, вдовичка, удовівна, вдовівна, удовий, вдовий, удовин, вдовин, удовиний, вдо-вйний, удовицький, вдовицький, удовичий, вдовичий, удовіти, вдовіти, удовувати, \удововати\ Пі, вдовувати, [заюдовйти] «стати вдовою», ов
довілий, овдовіти, [одове'ць] «удівець» Ж, [одовйчин] Ж; — р. вдова, бр. удава, п. \усіо\уа, ч. слц. усіоуа, вл. нл. 'л'ікіохса, болг. вдовйца, м. вдовица, схв. удова, слн. '/сібуа, стел, кьдокд; — псл. уьсіоуа «тс.»; — споріднене з прус. 'Л'ісі-сіеу/й (< *уИауЗ), ав. УІЗауа «вдова», гр. г]і$єо<; «неодружений», лат. уідиа «вдова», уідииз «овдовілий», гот. \¥Ісіи\¥б «вдова», двн. х^'ііихх'а (н. АУії^е), ір. ГедЬ, дінд. УІсІІіЗуа «вдова», уісіїїйз «овдовілий», уісіїїй- «бути самотнім», які зводяться до іє. *иеі(11і-, *иісіїі-«роз’єднувати, розлучати, відділяти». — Фасмер—Трубачев І 281—282; Трубачев Терм, родства 112—113; Преобр. 1 68; Черньїх І 136; Вгйскпег 605—606; Масіїек Е8ЛС 680; НоІиЬ—Буег 503; 8кок III 536; 8сІіи5Іег-8е\ус 1698; Тгаиі-тапп 357; КІи^е—Міі/.ка 865; ІЛіІеп-Ьеск 286—287; Рокоту 1127—1128.
удбвіль «досхочу, уволю» Чаб, удд-воль «тс.» тж, вдоволення, вдоволений, удовольняти, удовольнйти(ся); — префіксальне утворення від прислівника доволі, що виник із словосполучення до волі (пор. др. доволі «достатньо»), — Див. ще воля, до1, у1.
[удовки] (бот.) «айстра, Азіег Б.» Л, [удйвки, удівки] «айстра верболис-та, Азіег заіісИоІіиз ЗсНоІ.», [удовів чобіт] «фіалка триколірна, братки, Vіо1а ігісоїог Б.»; — п. \мсіб\мка «фіалка триколірна», схв. удовица «тс.»; — похідне утворення від удова; назва пояснюється, очевидно, цвітінням айстр пізно восени, пор. інші народні назви квітки: мороз, осінь, осінчак; назви фіалки триколірної, пов’язані з удова, могли бути навіяні іншими найменуваннями рослини, пов’язаними з назвами осіб (пор. укр. сирітки, братки, брат-і-сестра, схв. маіїеха, ма/іи/а тощо). — Див. ще удова. — Пор. вдова, вдову шка.
[удовляти] «задовольняти, удовольняти» Нед, Куз, [удовлйти] «тс.» тж; — р. [удовляти] «тс.; забезпечувати уволю», [удовлйти] «тс.» (церк.) (Даль), бр. [удауляць] «тс.» (Носо-
вич); — можливо, результат спрощення форм удовольняти, удовольнити, похідних від воля-, не виключений зв’язок з др. дов-ьліти (< стел. довьд±ти «бути достатнім»), що також споріднене з воля, веліти. — Фасмер І 521; Преобр. І 71. — Див. ще воля.
удоволений, удоволення, удоволено, удоволити, удоволяти', — похідні утворення від прислівника доволі (< др. доволі), пов’язаного з воля. — Див. ще воля. — Пор. удбвіль.
[удогань] «навздогін» КІМ; — утворення з префікса у- та основи дієслова доганяти, похідного від гнати, пор. паралельне удогднь «тс.». — Див. ще гнати, у1.
[удолити] «погано зробити»; — неясне. — Пор. удбнити.
[удбля] «здібність, уміння, обдарованість» Нед, [удбльний] «здібний, придатний» Нед; — запозичення з польської мови; п. исіоіа «темперамент», исіоіпу «енергійний, здібний, здатний», як і п. гдоіпу «здібний, талановитий», пов’язане з п. сіоіа, якому відповідає укр. доля. — ЗСБМ 3, 325; Вгйскпег 92. — Див. ще доля1.
Іудбнити] «погано зробити; уділити, наділити»; — афективне утворення неясного походження. — Пор. удолити.
удосталь — див. дбеталь. удостачу — див. достаток. удотка1 — див. авдотка.
[удотка2] (бот.) «купальниця європейська, вовча лапа, ТгоІІіиз еигораеиз Б.» Мак, См, [уддтки] «тс.» Пі, См; — результат фонетичної видозміни слів [авдотки Пі, Мак, авдбтька Мак] «тс.», мабуть, запозичених з російської мови; р. авдотки «тс.» походить від зменшеної форми жіночого особового імені Авдбтья (Евдокйя); мотивація назви неясна; пор. це саме ім’я в назвах риб та птаха: укр. [авдотка] (іхт.) «щипавка», р. [авдотка] (іхт.) «голець», авдбтька (орн.) «одуд». — Фасмер І 59. — Див. ще авдотки. — Пор. авдотка.
[удрилювати] (у сполученні удри-лювати в задаток) «відрахувати на
задаток» О, [вдриляти, вдрулити] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі дієслів друлити «штовхати, кидати», дриляти «тс.» або запозичених з польської мови с!ґу1о\мас, сігеїо'л'ас «очищати плоди від кісточок», пов'язаних з бгуі «свердло», від якого походить укр. дриль. — Див. ще дриль, друлити, у*.
[удручгіти] «стомити» О; — р. уд-ручать «пригнічувати, засмучувати», удручйть, др. удручити «засмутити», дручити «мучити, пригнічувати», п. ибг^сгас «пригнічувати, засмучувати», Ф^сгус «мучити, знущатися», слн. (ігосИі «пригнічувати», стел, оудржчити «змучити», оудржчєник «умертвіння (плоті)»; — префіксальне утворення від [дручити] «мучити» Бі, пов’язаного з [дрі/кі «велика дерев’яна палиця» Ж, Бі, що є фонетичним варіантом слова дрюк; спочатку могло означати «побити палицею», а згодом набуло переносних значень «мучити, пригнічувати; втомлювати». — Фасмер IV 150, І 543—544; Черньїх II 284—285; Вгйскпег 96—97; Вегп. І 229—230. — Див. ще дрюк.
|удян| «досить багато; дуже потрібно» Лизанец, [удьон] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. цдуап «тс.» є утворенням неясного походження. — Лизанец 629; МИТЕЗг III 1026—1027.
[уємний] «негативний» Нед; — префіксальне утворення, паралельне до від’ємний «тс.»; префікс у-, очевидно, за зразком слів типу убогий «бідний», [угурний] «упертий, зухвалий» тощо. — Див. ще імати, у1, яти. — Пор. від’ємний.
Іуєнно] «разом, спільно; в одне ціле» О; — результат злиття прийменникового словосполучення *у одно з подальшою асиміляцією приголосних дн > > нн. — Див. ще єден, у1.
уж, ужака — див. вуж.
[ужавий] «в’язкий (про деревину)» Критенко (усно); — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з ужва, вужва, вузол, в’язати (див.).
[ужално] «ручка, держак пуги» Нед; — результат фонетичної видозміни
слова пужално «тс.», похідного від пуга. — Див. ще пуга. — Пор. вужва, ужва.
[ужамати] «розжувати; зрозуміти» Г; — р. ужамкать «з’їсти»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів утямити і жувати. — Пор. жувати, тямити.
Іужанція] «звичай»; — п. игапз «прийнятий звичай, практика, вживання», ч. игапсе «звичай (при укладанні угоди)»; — фонетичний варіант слова узанція «торговельний звичай» (СІС2 853), запозиченого з італійської мови; іт. изапга походить від лат. йзив «звичай». — СІС2 853; НоІиЬ—Еуег 499. — Див. ще узус.
ужа-ужа — див. гиджга.
ужачка — див. вужачка2.
[ужачки] (бот.) «півники болотні, ІгІ5 рзеибасогиз Б.» Г, Мак, [ужачка, ужички] «тс.» Мак; — р. [ужачки] «тс.», [ужик] «вовче тіло болотне, Со-глагигл раїизіге Б.», [узик] «тс.», бр. [ужачкі, вужачкі] «півники болотні»; — похідне демінутивне утворення від уж «вуж»; назва мотивується формою повзучого кореневища, яке нагадує вужа, або місцем поширення рослин (вогкі луки, болота), де водяться вужі, змії; р. ужик виводиться з узик, яке вважається похідним від узкий «вузький», за формою листя рослини, що відбито також у літературній назві р. сабельник «вовче тіло болотне» (Анненков 178). — ЗСБМ 2, 212; Шамота 18. — Див. ще вуж.
[ужва] «мотузка з пруття, лози або дуба Г, Нед; мотузка з гнучкого пруття Кур; велике дерев’яне кільце, яким з’єднуються між собою плуг і колісня Г; кільце зі скручених гілок смереки для лю-шні, огорожі; кільце, за яке чіпляють гряділь; кільце зі скручених гілок, яким зв’язують драбину з люшнею О», [уж-ви] «вірьовки в гойдалці» Л, [ужба] «ужва» Чаб, [ужевка] «ужва Нед; капиця Мо», [ужйвка] «мотузка» Чаб, [ужйвки] «мотузки» Пі, [ужик] «дере
в’яна закрутка для скріплення чого-небудь» Л, [ужйсько] «мотузка для ув’язування сіна на возі» Г, Нед, [ужйще] «мотузка Г, Нед; мотузка, якою прив’язують рубель; товста мотузка; стара товста мотузка; довга товста мотузка О», [ужі'вка] «вужівка», [ужілка] «тс.», [у'жбві «ужва» Г, О, [ужбвка] «мотузка О; мотузка з гнучкого пруття Кур; дерев’яна закрутка для скріплення чого-небудь Л; кільце з гілок ліщини О»; — р. [уже] «вірьовка», [ужйще] «тс., зав’язка», схв. уже «тс.», стел, жже «тс.»; — утворення від псл. *о/е «ужва», паралельного до *\'рге «вужва» (< *уоп-г]о-), які пов’язані з *(у)ргь!ь «вузол», у^гаіі. — Фасмер IV 152; ЗСБМ 2, 211, 212, 213. — Див. ще вузол, в’язати. — Пор. вужва.
Іужгнути] «ударити»; — бр. ужг-нуць «уколоти, укусити; швидко зникнути»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на базі джигнути «куснути, жальнути, кольнути» або семантично видозмінене запозичення з польської мови; п. [иг§пдс, иге§пдс] «припекти, припалити, обпекти» споріднене з укр. жегтй. — Пор. джйгати.
уже (присл. і підсилювальна частка), вже, [уж ВеЛ, ужень Нед, юж Нед, ВеЛ] «тс.»; — р. уже, уж, [ужд] «(коли-небудь) пізніше, потім», бр. ужд, [ужз], др. уже «вже; ось уже; і; в такому разі», р.-цел. ю «уже, тепер», не ю «ще не», п. ]иг, ч. ]іг, иг, []иг], слц. иг, вл. ]иг (Ьіго), нл. ]иї (]иго), по-лаб. ]аиг, болг. уж, схв. [Д/р], ст. ]уре, слн. иге, ге, стел, юже, оуже, оу, не оу; — псл. ]иге; — складний прислівник, утворений з компонентів у- (< псл. р-), спорідненого з лит. ]ай «уже», лтс. ]аи «уже; адже; же», прус. ]аи «колись; після», двн. ]и «вже; тепер; же», які зводяться до іє. *іои (Чи), та частки же; припускається етимологічний зв’язок першого компонента у- з псл. ]ипь, ]'ипь]ь, звідки укр. юний; припускається також фонетичний збіг у східнослов’янських мовах двох давніх слів — псл. *]и ге
і псл. *и, спорідненого з гр. аб «з іншого боку; знову-таки», лат. аиі «або», гот. аик «адже; але» (Фасмер II 39, IV 151 —152). — Черньїх II 285; Зіам/вкі І 597—598; Вгйскпег 210; Масіїек Е8ЛС 230; НоІиЬ—Буег 224, 499, 522; ЗсЬив-Іег-Зечсс 472; 8кок 1 786; Вегп. 1 457; Тгаиїтапп 106; ХУаІсіе—Ноїт. І 668; Ееізі 303. — Див. ще же1.
уживати, ужиткувати, ужйвок, ужитки, ужиток, ужиття, уживаль-ний, уживаний, ужйвчивий, ужитковий, ужйтний, ужйточний — див. жити.
[уживітя] «довічне вживання; користування» О; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів уживання і життя. — Див. ще жити.
[ужйстка] (зоол.) «вуж, ОрЬіоіеріз» Нед; — суфіксальне утворення від уж «вуж» на означення істоти жіночого роду «вужиха». — Див. ще вуж.
[ужївка] «гриб, Воіеіиз 8ап§иіпеив ШіОі.» Мак; — бр. [вуждукі] «неїстівні гриби», вужакі «тс.»; — суфіксальне утворення від уж «вуж»; назва свідчить про непридатність або маловжива-ність цих грибів як їстівних і дана з метою застереження; пор. подібні назви неїстівних грибів: [псярка, гадючка сороката, жаб’ячий гриб, жабюр-ка]. — Див. ще вуж. — Пор. вужачка2.
[ужовник1] (бот.) «змійовик, ракові шийки, Роіу§опит Ьізіогїа Б.» Мак, [ужик] «тс.» тж; — р. ужик, бр. [вен-жоунік], п. гдезі \с^гоУі'пік, ч. игоупік (Ан); — похідне утворення від уж «вуж»; назва мотивується подібністю дерев'янистого вигнутого кореневища рослини до змії, вужа; пор. ще укр. змійовик, р. змеевйк, змейньїй кбрень, ч. Иасіоуес, Наді' когеп, слц. Иасіоуас, схв. трава од зми]е, слн. §афі когеп «тс.», н. 8сЬІап§епкпбіегісЬ, ОгасЬеп-\уигг, КгеЬзу/игг, ІЧаііепуигг, фр. вег-репіаіге «тс.», що мають ту саму мотивацію. — Лік. росл. Енц. дов. 106; Ша-мота 17—18; Анненков 263—264; Ма-сЬек Лгп. ГО8ІІ. 86. — Див. ще вуж.
[ужовник2] (бот.) «зміячка, скорзонера, Зсоггопега Б.; скорзонера низька,
Зсоггопега Ьитіїів Б.» Мак, [вужовник] «скорзонера, Зсоггопега Б.» Мак; — р. ужовник «скорзонера іспанська, 8сог-гопега Ьіврапіса Е.», п. у/^гутогсі, у^го-у/у тогсі «скорзонера»; — похідне утворення від уж «вуж»; назва мотивується лікувальними властивостями рослини, вживаної в народній медицині від укусів змій; пор. наукову назву Зсоггопега, що базується на її іспанському найменуванні езсоггопега, похідному від ісп. Є8СОГ2ОП «зміїна отрута» (в Іспанії рослина вважається настільки отруйною, що змії нібито гинуть, лише доторкнувшись до неї); пор. також р. змеедуш-ник., п. у/^гугпогф ч. Наді' тогсі, слц. Наді' тог, які є кальками н. 8сЬ1ап§еп-тогсі, складної назви, утвореної зі слів 8сЬ1ап§е «змія» і Могсі «убивство». — Лік. росл. Енц. дов. 400; Анненков 321; МасЬек Лій. ГО5І1. 236. — Див. ще вуж.
[ужовник3] (бот.) «плавун щитолис-тий, ІЧутрЬоісіев реКаіит О Кігг. (Еіт-папОіетит путріюісіез Еіпк.)>> Мак; — р. ужовник; — похідне утворення від уж «вуж»; назва зумовлена місцем поширення рослини (на вологих місцях, болотах, де, як вважається, водяться вужі та змії); пор. також наукову латинську назву ЕітпапіЬетит, що є складним утворенням з основ грецьких слів А.щут] «болото» і ауОєроу «квітка», а також укр. плавун, [болотоцвіт], р. болотноцветник, бр. балатнацветник «тс.», що виникли як кальки латинської наукової назви. — Шамота 17—18.
[уз] (прийм.) «біля, коло, при, уздовж, мимо», [уз-] (префікс у словах узбіччя, узгір’я, узлісся та ін.); — р. воз-, вз-, взо-, вос-, вс-, бр. уз-, др. вт>з (зі зн. в.) «за, замість», вт>з- «уз-», п. \уг-, ч. У2-, уге-, слц. уго-, полаб. уаг-, болг. в!>3, вт>з-, вз-, м. воз-, вз-, схв. уз-, вз-, уза-, слн. У2-, стел, к кз-; — псл. уьг-; — споріднене з лит. иг- «за, за-», лтс. иг-, вірм. 2-, ав. ив-, иг- «вгору», які, очевидно, зводяться до іє. *ид- «вгору». — Фасмер І 333; БЕР І 203; Тгаиітапп 336; Рокоту ПОЗ—1104. — Див. ще воз-. — Пор. з-, повз2.
[уза] «жирний наліт на воді Г; вощина Нед»; — р. уза. «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев», [вуза] «чарунка у стільниках», бр. [вуза] «вощина, стільники», [вуза] «тс.; бджолиний клей, прополіс», п. [у/^га] «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники», [у/^гпіа] «тс.», ч. [игсіа, Ііигсіа] «сухі стільники»; — псл. урга, пов’язане з вузол, в’язати й означає «те, що зв’язує, скріплює». — Фасмер IV 152; Горяев 385; ЗСБМ 2, 213—214; Масіїек Е8ЛС 673. — Див. ще вузол, в'язати. — Пор. узи.
[узадві] «подвійно» О; — нерегулярне похідне утворення від два. — Див. ще два, у’. — Пор. удви.
узадгузь Куз, узадгусь «задом наперед» О; — префіксальні й фонетичні варіанти слова назадгузь (див.).
узбек (мн. узбеки; жін. р. узбечка) «представник народу, що становить основне населення Узбекистану», узбецький; — р. бр. болг. узбек, п. ч. ИгЬек, м. Узбек, схв. Узбек; — запозичення з тюркських мов; тур. чаг. бгЬак «узбек», чаг. також «прямий, чесний, хоробрий; ім’я монгольського хана XIV ст.». — Фасмер IV 152—153; Корш Зтногр. обозр. 84, 116; Радлов І 1306.
узгляднювати «брати до уваги, враховувати», [узглядняти] «тс.», узгляднити; — очевидно, адаптоване до української мови запозичення з польської; п. 'лг2.§1дбпдс, \У2§Ідбоу/ас, \у2§1^бас «дивитися вгору; дивитися, водити очима, дивитися згори; зважати, звертати увагу, брати до уваги, цінити» пов’язані з \У2§Ідс1 «погляд», що є префіксальним утворенням від §1д<іас «дивитись» (пор. р. взгляд «погляд»), якому відповідає укр. глядіти. — Вгйскпег 141; 5 XV 7, 1136. — Див. ще глядіти.
узда, уздечка, узденйця, уздінйця, уздра — див. вузда.
[уздйла] «вудила» Г, [уздела] «тс.» Нед; — р. [вуздильї] «поводи, віжки», бр. вуздзіла «тс.»; — очевидно, резуль
тат контамінації слів узда «вуздечка» і удйла «вудила». — ЗСБМ 2, 216. — Див. ще вудила, вузда.
[уздрб] (у сполученні вирвати з уздрбм «вирвати з корінням, з м’ясом» Чаб); — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі слів узда «вузда, вуздечка» (чи узи «зв’язки») і нутро. — Див. ще вузда, нутро.
узи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність», [узник] «в’язень» Нед, [заужати] «зв’язати» Пі, [пауз] «рубель», [паузник] «вірьовка для прив’язування пауза», паузок «вид річкового судна», [паужіня] «те, що висипається з-під пауза», [паузняк] ВеЗа, [розпаузити] ВеЛ; — р. уза, узи, бр. вузьі «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», її. у/фгу, схв. везе, узе «в’язниця; кайдани», слн. уегі, стел, жза, кжза, кжзж; ----
псл. *рга, мн. *<?гу; — споріднене з укр. вузол, в’язати; зіставляється з лит. ууга «лапоть», уугіі «плести лапті» (Реіегввоп АЇ81РН 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. ап§б «стискаю, душу», гр. аухео «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116—117, проти Фасмер там само), з лит. апквіав «тісний, вузький», гот. а§оу/Ц5, двн. еп§і [<*ап§і], нвн. еп§, дісл. 0п§г «тс.», дінд. агпНйЬ «вузький»; іє. *ап§ф-. — Черньїх II 287; ЗСБМ 2, 218; ХУаІде—Ноігп. 1 47. — Див. ще вузол, в’язати. — Пор. вужва, вузький, уза.
узйка — див. зйчити.
[узимака] «лоша, яке перезимувало» Корз; — префіксально-суфіксальне утворення від зима; пор. [назимок, на-зімок] «теля, що перезимувало одну зиму», [перезимча] «тс.» Нед. — Див. ще зима, у-.
[узир] «тло» Нед; — префіксальне утворення від основи дієслова зирити (див.).
Іузирь] «нижня частина снопа, стовбура дерева; основа, низ» Нед, [узерйнє] «труха, витрясена зі снопів під час молотьби» О, [узеровинє] «частина снопа від перевесла до нижнього кінця» О; —
очевидно, результат фонетичної видозміни слова гузир «нижня частина снопа» внаслідок сприйняття початкового г-як протетичного (пор. бр. [вузь'ір] < гу зйр «тс.»). — ЗСБМ 2, 218. — Див. ще туза.
[узйця] «частина молотильного цепу» Нед, [узйще] «довгий міцний канат для ув’язування навантаженого на віз сіна» Нед; — не зовсім ясне; можливо, є суфіксальним утворенням від уза або виникло в результаті фонетичної видозміни незасвідченого *ужиця від [ужшце] «мотузка» під впливом уза, узи. — Див. ще ужва, узи.
[узич) (зоол.) «вид коралів, Меіі-іаеа» Нед; — неясне, можливо, штучне термінологічне утворення від кореня уз-, наявного у слові Іу'зол] «вузол», як часткова калька н. КпоіепкогаІІе, складного слова, в якому перший компонент Кпоіеп «вузол». — Пор. узлич.
узїр, узір’я, узірчастий, узор, узористий, вздристий, узорйти, узорний, узорбччя, узорчастий, узорчатий, узріти, взріти, упозирати — див. зріти*.
[узлич] (бот.) «вид моху, Вгуит Бііі.» Куз, Мак; — похідне утворення від ]узол] «вузол»; можливо, штучний термін, утворений як часткова калька н. Кпоіептоов «тс.», у якому перший компонент Кпоіеп «вузол» при другому Моов «мох». — Див. ще вузол. — Пор. узич.
узнути — див. узяти.
[узток] «схід» Нед; — р. востдк, [всток, сток] «схід, східний вітер», др. вт>стокт>, болг. йзток, схв. йсток, стел, к'ьсток'ь; — очевидно, як і р. востдк., запозичення зі старослов’янської мови; стел. *в’ьзток’ь утворене як калька гр. ауатоХг] «схід сонця, місце сходу сонця» з префікса в’ьз-, якому відповідають р. воз-, вос-, укр. уз-, та кореня ток-/тек-, наявного в дієслові течи < псл. іекіі, якому відповідає укр. текти. — Фасмер І 357, IV 37, 90; Чер-ньіх І 169. — Див. ще тектй, точйти1, уз. — Пор. орієнтальний, схід.
узурпатор «той, хто незаконно захопив владу, особа, яка привласнила чужі права на щось», [узурпат] «мучитель, кат» Чаб, узурпаторство, узурпація, узурпувати, — р. болг. м. схв. узурпатор, бр. узурпатор, п. игигра-іог, ч. ихиграіог, слц. слн. игиграіог; — запозичення з пізньолатинської мови; пізньолат. изиграіог «привласнювач; споживач», походить від лат. ивигро «захоплюю; уживаю; привласнюю; посідаю», складного утворення з основ лат. *05Й, що є формою аблатива від йзиз «користь; ужиток», і гаріо «хапаю, присвоюю, викрадаю». — СІС2 853; Кора-Іігівкі 1018; 81. \ууг. оЬсусЬ 792; НоІиЬ— Буег 499; КІеіп 1684. — Див. ще узус. — Пор. раптом, ужанція.
узус «звичай, звичка, правило; загальноприйняте вживання мовної одиниці», узуальний; — р. бр. болг. м. схв. узус, п. игиз, изиз, ч. слн. йхиз, слц. игиз; — запозичення з латинської мови; лат. йзиз «вживання; звичай; користь» за походженням є формою дієприкметника минулого часу від йіі «вживати, користуватися», похідного від давнішого оіііег, пов’язаного з оск. йііііиГ «вживання», які достовірної етимології не мають. — СІС2 853; Кораіігізкі 1017, 1018; 81. Ал/уг. оЬсусІї 792; НоІиЬ—Буег 499; РЧДБЕ 745; КІеіп 1683. — Пор. узурпатор, утилітарйзм.
узьмінь — див. вузьмина.
узяти, узятися, узянуть, узнути, узянка, узятка, узяток, узяття, узяла, узяхарь — див. йти.
[уїда] «мучитель, надокучливий, в’їдливий чоловік» Нед, [уїдати] «(на кого) дошкуляти ущіпливими словами Нед; гавкати (про собак) О», уїдатися «глибоко проникати, врізатися СУМ, Г; чіплятися, приставати тж; [лаятися, сваритися Нед; заступатися за когось, боронити когось О]», уїдливий, уїдливо, уїсти «дошкулити», уїстися «погладшати»; — утворення з переносними значеннями, пов’язані з дієсловом їсти (псл. ]аз1і < *еьіі < *ед-1і). — Див. ще їсти.
уїкенд «час відпочинку від суботи до понеділка ,в англомовних країнах; вихідні дні», уїк-енд', — р. уйк-знд, бр. уік-знд, п. хуеекепсі, ч. уїкепсі, болг. уйкенд; — запозичення з англійської мови; англ. у/еекепсі «тс.» утворене зі слів \уеек «тиждень», сангл. у/еке від дангл. \уісє, у/іси, у/иси «тс.», спорідненого з днн. у/іка, дшв. уіка, шв. уеска, дат. и§е, двн. ууеітіта, уток її а, свн. н. \¥осІте «тс.» (первісне значення слова — «зміна в часі; регулярно повторюваний період»), і епсі «кінець», дангл. епде, спорідненого з дфриз. епба, двн. апіі, епіі, свн. епсіе, гот. апдеіз «тс.» (початкове значення — «протилежний бік»), які зводяться до іє. *апіа-, *апіі- «протилежний; спереду, попереду». — СІС2 853; 81. у/уг. оЬсусІї 801; Кораіігізкі 1034; НоІиЬ— Еуег 507; КІеіп 519, 1735.
уй, уєвич, уєць — див. вуй.
уйгур «представник тюркської народності», уйгурка, уйгури; — р. бр. уйгур, уйгурьі, слц. П]§иг; — запозичене з уйгурської мови за посередництвом російської; уйг. иіуиг «назва роду, що підкорив тюркську династію»; припускається (ЯатзіесЕ Л8Е0и§г 55, 82) можливість походження назви з мови гольдів-нанайців. — Фасмер IV 155.
[уйде] (присл.) «досить, достатньо» Куз; — запозичення з польської мови; п. и]'сІ2Іе є особовою формою від дієслова Ц]8С «піти геть»; пор. р. хватит «досить» від хватать, сойдет «тс.» від сойтй. — Див. ще ітй.
[уйма] «зменшення, скорочення, убуток, збиток, втрата, шкода» Нед, Пі; — р. уйма «величезна кількість; [простір, великий простір; великий ліс]», [уем, уемка] «зменшення», бр. [ульма] «безліч», др. уйма «нестача», уимати «віднімати, відокремлювати частину від чогось, утримувати, затримувати», п. щта «збиток, шкода», ч. й]та «тс.»; — псл. и]та «нестача, збиток», префіксальне утворення від ]'^іі, ]ьтр «брати»; припускається, що значення «величезна кількість» у російській мові могло розвинутися в результаті експресивного вжи
вання слова уйма «нестача» (пор. р. гибель «велика кількість»), — Черньїх II 287; Преобр. І 269—271; Фасмер— Трубачев IV 155. — Див. ще у2, йти.
уймати, уймак, уймйти, уйняти, уняти — див. йти.
[уйстє] «гирло» Нед; — запозичення з польської мови; п. іДзсіе «тс.» виникло в результаті фонетичної видозміни слова изсіе внаслідок наближення його до ифс «піти». — Вгйскпег 596. — Див. ще уста, устя.
[укарамшйти] «украсти» Г; — неясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з [кармаш] «кишеня?» Г; пор. р. прикарманить «украсти, привласнити», похідне від карман.
Іукладник1] (бот.) «вид роговика, Сегазііит уиІ§аіит Ь.; астрагал солодколистий, Азїга^аіиз §ІусурІіуІ1 из Ь.» Мак; — очевидно, похідне утворення від укладати(ся); назва може бути зумовлена лежачими сланкими або висхідними стеблами рослин, що легко вкорінюються. — Лік. росл. Енц. дов. 46; Нейштадт 232, 351. — Див. ще класти, у1. — Пор. окладник, укладник2.
укладник2 — див. окладник.
[укландати1] «убити Г; розірвати (зубами) Нед», [укландатися] «улягтися спати» (знев.); — афективне утворення від класти (кладу); назалізація могла бути спричинена впливом п. икіабпдс зі^ «улягтися (спати)». — Пор. кландати.
[укландати2] «умовити» СУМ, Нед, [укландать] «упросити, вговорити, заспокоїти обіцянками» Чаб, [вкландать, вкландувать, укландувать, укландю-вать, вкландювать] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, префіксальне афективне утворення, яке виникло в результаті контамінації дієслів класти (кладу) і кланятися або в результаті розвитку семантики [укландати1]. — Див. ще укландати1. — Пор. кландати.
[уклебетати] «очорнити, обмовити» О; — виникло на основі запозиченого зі словацької мови окІеЬеШ’ «тс.», що є префіксальним утворенням від кІеЬеіа «на
клеп», яке зіставляється з укр. [кле-вета] «тс.». — Див. ще клевета.
[уклепати! «зробити будь-як, сяк-так» О; — префіксальне утворення від клепати з метафоризацією семантики, що грунтується на уявленні про клепання як про примітивну роботу. — Див. ще клепати.
[уклйкатися] «знайтися» О; — похідне утворення від кликати з метафоричною семантикою, що могла виникнути на основі значення «відкликнутися; відповісти на кликання». — Див. ще кликати.
[уклимляти] «розуміти, метикувати»; — неясне.
[уклі'й] (іхт.) «верховодка, АІЬигпиз аіЬигпиз Б. Кол; ялець, Беисізсиз уиі^агіз, Беисізсиз аІЬигпиз, АІЬигпиз Іисідиз Нед», [уклейка] «верховодка, АіЬигпиз аІЬигпиз Б., Ееисазріиз беїіпеаіиз Неск» Кол, [уклея] «верховодка УРЕ, Дейн; АІЬигпоідез Ьірипсіаіиз Б., Ееисазріиз сіеііпеаіиз Неск. Кол», [уклея] «верховодка; дрібна за розміром риба» Дейн, [уклейка] «тс.» тж, [уклійка] «верховодка» Дейн, [вклїй] «верховодка Ж, Кол; Азріиз Іисісіиз Г», [вклїя] «тс. тж, Дейн; АІЬигпоідез Ьірипсіаіиз Б. Кол», [вклея] «АіЬигпиз аіЬигпиз Б., АІЬигпоісіез Ьірипс-іаіиз Б.» Кол, [вклиі, вклійка, уклева, вуклія, вуклійка, гуклея, клия] «верховодка» Кол, [уклє'ва] «уклій» Нед; — р. уклейка «верховодка, Ьеисазріиз сіеіі-пеаіиз Неск.», [укле'я] «тс.; АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б », [уклей, уклеина, баклея, баклейка, клея] «верховодка», бр. [уклейка] «верховодка, Ьеисазріиз сіеііпеаіиз Неск.», [укле'я] «верховодка», [вукляя, вклейка, оклея, клія, оклїя, уклія] «тс.», [уклія] (зб.) «Ьеисазріиз сіеііпеаіиз Неск.», [клея] «тс.», п. икіе] «верховодка, Ьеисазріиз Ьірипсіаіиз Неск.», [икіе]а, ик1е]ка, окіе]] «тс.», [икіеек] «верховодка», [окІе]а, окІе]ка, ок1е]ек, окЦа, кіеф] «тс.», [икІЦа] «Ьеисазріиз сіеііпеаіиз Неск.», икіе] зіеЬпоу/апу «АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», [икіе] схагпу, икІе]а Ьеікоу/а, икІе]а схагпа] «тс.», [икіе] НгоЬпоЬизкі, икіе] сіи±у |
«СЬаІсаіЬигпиз сЬаІсоісІез Ойісі.», ч. оикіе] «верховодка», оикІе]ка «тс.; АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», [йкіе], йк!а]ка, окіа]-ка| «верховодка», [оикІе]е] «АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», [оикіе] Ьгасіаіа, оикіе] ]’е2.егпГ] «СЬаІсаІЬигпиз сЬаІсоісІез Ойісі.», слц. [икІе]а| «верховодка», [икііа] «тс.», [о.кІа]ка] «АІЬигпоісіез Ьірипсіаіиз Б.», вл. у/икІІ]а «верховодка», [дуикііса] «тс.», нл. Ьикіе], ЬикІе]а, у/икііса «тс.», болг. вклей «верховодка», [уклйя, уклейка] «тс.», [уклей] «СЬаІсаІЬигпиз сЬаІсоісІез Ойісі.», схв. укли]а «верховодка», укл>е-ва, [икІе]а, икііса, икЦа, икіруа, окІЦуа, кіеа, кіеас, кІеЬа, к!е]а] «тс.», слн. [кІе]а, к!е]са] «тс.»; — псл. ик!е]а; — певної етимології не має; припускалася можливість зв’язку з клей (Младенов); зіставляється з лит. аикзіе (айкзір) «ук-лій», лтс. айзІе]а «тс.»; дальші етимологічні зв’язки непевні; вірогідно, і псл. икіфа (< *оик-1е-), і балт. *аикз!е були запозичені з якоїсь європейської мови; уг. бкіе і, можливо, нім. Нкеїеі зі слов’янських мов. — Коломиец Происх. назв, рьіб 89—93; Фасмер IV 156; Буга РФВ 65, 303; 75, 151; МасЬек Е8ЛС 668; 8сЬизіег-8е\ус 1703; Младенов 377; Тгаиітапп 18.
[укліпитися] «вчепитися»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з клепати, клепка (див.).
[уклюзнути] (про збіжжя) «перестигнути» О; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з клякнути «сохнути від суховію, спеки (про рослини)», р. [клек-нуть] «висихати, ставати твердим; в’янути»; — псл. *кІрк-/кірк-. — Див. ще клякнути.
[уключина] «гніздо для весла» Чаб; — похідне утворення від [клюка] «ломака з сучком, ковінька» або [ключа] «дерев’яний гак», [ключина] «жердина, лата, кроква» Л. — Див. ще клюкати1.
[укодокати] «утомити, зморити»; — фонетичний варіант дієслова ухюдв-кати. — Див. ще входокати.
[укорошений] «кастрований» ВеУг; — результат видозміни давнішого вйхара-
шаний, можливо, під впливом короткий, хороший. — Див. ще харатати.
[укбсець] (біол.) «інфузорія, Ьохо-сіез» Нед; — неясне; можливо, штучне утворення, пов’язане з коса, косий', назва зумовлена формою тіла інфузорії.
[укоснутися] «причепитися»; — очевидно, походить від [касатися] «торкатися, дотикатися» Ж, [коснутися] «доторкнутися» Ж, пов’язаних з чесати (див.).
[укосом] «клеймо чи розпізнавальний знак на овечому вусі» О; — неясне; можливо, означає спосіб нанесення клейма і пов’язане з косий.
укоськати «приборкати, приручити, заспокоїти, втихомирити», укоськувати, укоськатися, укоськуватися; — похідне утворення від кдся «конячка», [кдська] «тс.» або вигуку кось-кось, яким підкликають коней. — Див. ще кбся.
[укравка] «залишок тканини після розкрою», [укравок] «обрізок» Нед; — похідне утворення від краяти. — Див. ще краяти. — Пор. край1, бкравка.
Україна, україна «країна, край; [окраїна, околиця, окраїнна місцевість Нед, О]», україна (заст.) «територія уздовж меж держави біля її краю», [украйена] «околиця, окраїнна місцевість» О, Вкраїна, українці (мн.; одн. українець, українка), [українець] «людина, що живе “окрай”, тобто край лісу» О, [украйінець, окрайінець] «тс.» тж, [українец, частіше мн. українци] «жителі степової частини України; степовики» Л, українізація, українізм, україніка, україніст, україністика, [українник] «прикордонний мешканець» Куз, [українство] «властивість і діяльність українця в національному розумінні», [українщина] «українська мова і література»; — р. Украйна, украйнец, украйнский, бр. Украіна «Україна; [місцевість за межами  Білорусі, куди їздять на заробітки]», [украіна] «країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), ук-раінец, украінскі, др. оукраина «прикордонна місцевість», п. Пкгаіпа, [икгаі-
па] «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», Пкгаіпіес, икгаігізкі, ч. Пкгаіпа, Нкгарпес, икгарпзку, слц. Окгарпа, вл. ХУикгарпа, болг. Украйна, м. Украйна, схв. Укра]йнац, укра]ински, слн. Пкгарпа; — похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. — Див. ще край1.
[укрий] «прикрий; нудотно-солодкий» Нед, [укро] «прикро, важко»; — префіксальне утворення від того самого кореня, що прикрий. — Див. ще прикрий, у3.
укріп1, укрдп, укрдпець — див. кріп.
укріп2, укріпець, укруп — див. окріп*.
[укро] «важко, тяжко»; — очевидно, утворення з префікса у- й основи дієслова кг- (< *кьг-) «різати» (пор. краяти, край, кроїти), спорідненої з лит. кїгзіі «рубати». — Пор. прйкрий.
[укройнуть] «шмагонути, стьобнути» Л; — очевидно, афективне утворення, що виникло в результаті семантичної видозміни (метафоризації) префіксального похідного від кроїти. — Див. ще кроїти, у1.
укруть — див. крутити.
[уксусник] (бот.) «сумах коротковолосий, оцтове дерево, КЬиз ІурНіпа Б.» См, [уксусное дерево] «тс.» Мак, [уксусне дерево] «тс.» См; — запозичення з російської мови; р. уксусник є суфіксальним утворенням від уксус «оцет», що походить від гр. б^ос; «винний оцет; кислий напій», утвореного від б^бс; «гострий, різкий, терпкий», етимологія якого остаточно не з’ясована; назва рослини зумовлена кислим смаком плодів (пор. укр. оцтове дерево, [оц-товець Мак, См, оцетник См, оцет-дерево См] «тс.», ч. [осеі], схв. кисело дрво, слн. осєіоуєс «тс.»). — Черньгх II 288; Фасмер IV 157; Масіїек Е8ЛС 408; СимоновиЬ 399; МікІ. Е\¥ 371; Егізк II 399—401; Воівасц 706.
[укувать] «зуміти щось зробити» Чаб, [вкувать] «тс.» тж; — очевидно, результат розширення семантики пре
фіксального утворення від кувати «формувати гарячий метал» (із розвитком значення «зробити щось способом кування» -> «зуміти щось зробити»). — Див. ще кувати1, у*.
[укулестий] (у сполученні укулестий двір «подвір’я, оточене господарськими будівлями») Корз; — пов’язане з [дкдло] «зовнішня поверхня будівлі; зовнішність; навколишня місцевість», пор. р. [околйстьій] «просторий». — Див. ще дкдло.
[укушкувать] «тепло зодягати, вкутувати», [вкушкувать, укушкать, вкуш-кать, укушкуваться, вкушкуваться, укушкаться, вкушкаться] Чаб; — очевидно, афективне утворення, що з’явилося внаслідок контамінації слів укутувати і тушкувати. — Див. ще кутати, тушкувати.
[улагоїти] «втихомирити» О; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів улагодити і гоїти, або результат фонетичної видозміни слова улагодити під впливом заспокоїти.
улан «(у царській і деяких іноземних арміях) солдат або офіцер легкої кінноти» СУМ, Нед, [уланенко] «син улана», [уланйк], [уланйн] «один улан», уланка (заст.) «мундир та головний убір в уланів», [уланів], уланський; — р. бр. болг. улан, п. иіап, Ьиіап, ч. Ииіап, слц. иіап, схв. улан, слн. иіапес; — через посередництво російської, польської та німецької запозичене з тюркських мов; пор. тур. кипч. аз. оуіап «юнак, хлопець»; існує припущення (Фасмер— Трубачев IV 158; НоІиЬ—Ьуег 199) про походження слова від монг. иіап «червоний», иІа§ап «тс.» (за кольором одягу монгольської кінноти). — СІС2 854; Макарушка 12; Радлов І 1022; 81. \ууг. оЬсусЬ 789; Масіїек Е8ЛС 190; НоІиЬ— Кор. 136; РЧДБЕ 745.
улар (орн.) «птах родини фазанових, гірська індичка, Теїгао^аііиз», улар кавказький «Те1гао§а11и8 саисавісиз Раї!» Шарл; — р. улар; — неясне; можливо, запозичене через російське посередництво з кавказьких мов.
[улахувать] «увіходити, вступати» Чаб, [влахувать, улахать, влахать]; — афективне утворення з пейоративним значенням; можливо, пов’язане з лахи (див.).
улей, улень, улий, улик, улій, улік, уль, ули — див. вулик.
[улелекати] «заморити, умертвити» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне префіксальне утворення від [леле-кати\ «голосити, стогнати, квилити». — Див. ще леле*.
[улемзать] «увійти» Чаб, [вле'мзать] «тс.» тж; — афективне утворення, можливо, пов’язане з [лемзати] «ходити дуже повільно, кволо» Ва, Си. — Див. ще лемзати.
Іулеть] «смуга землі; місцевість, край» Нед; — неясне.
Іулєйка] «одна з чотирьох перебо-рок у казані ставника, яким направляється риба в прижим» Дз; — рибальський термін неясного походження; можливо, пов’язаний з лити. — Пор. лйти.
[улизнуть] «утекти крадькома» Кур; — р. улизнуть «тс.», бр. [улізнуць] «утекти, сховатися»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. улизнуть «тс.» певної етимології не має; пов’язування з лизать (Преобр. І 452), на думку Фасмера, безпідставне; припускається також спорідненість із слизгать «ковзати» (Преобр. II 300), з лизгать «тс.», лизнуть «утекти» (Фасмер); реконструюється форма *улезнуть, пов’язана з лезть, якому відповідає укр. лізти (Горяев 387). — Фасмер IV 159.
[улйка] «доказ» Нед; — запозичення з російської мови; р. улйка «тс.», ули-чйть пов’язані з лик, лицд, яким відповідають укр. лик «обличчя», лице. — Фасмер IV 159. — Див. ще лик1, лице.
[улита] (орн.) «Тоіапиз саІіЬгіз» Нед, ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, те саме, що «травник, Тгіп§а їоіапиз Е.» (Воїнств. — Кіст. 74); у такому разі це один із видів улітів; назва могла виникнути в результаті деетимологізації назви уліт і асоціації її з особовим жіно
чим ім'ям Улита; пор. аналогічне ав-дбтка. — Див. ще уліт. — Пор. Улита.
Улита (жіноче ім’я), Улйтонька, Улйточка, Улйтка; — р. Улита, бр. Уліта; — запозичення з латинської мови; лат. ЛиІіДа є пестливою формою особового імені Зиііа. — Вл. імена 164. — Див. ще Юлій.
[улйтка] (зоол.) «равлик» Дейн, [улітка] «тс.» тж; — р. улйтка, улита, ч. слц. иіііа (з рос.); — запозичення з російської мови; р. улйтка «слимак» вважається похідним утворенням від псл. *ц|ііь «порожнистий» (< корінь *иІ-) і зіставляється в семантичному плані з гр. срєрєоїхос; «той, що носить (свій) дім» (про равликів і черепах). — Черньїх II 288; Фасмер—Тру-бачев IV 159. — Пор. вулик.
уличі (мн.) «стародавнє східнослов’янське плем’я, яке ЖИЛО В ПОНИЗЗІ Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря», угличі «тс.»; — р. уличи, уг-личи, бр. улічьі; — достовірної етимології не має; на думку Трубачова, первісною є назва угличі, від др. угол «кут», оскільки ці племена жили у вигині Дніпра (пор. також Угол — давня назва річки Орелі); Хабургаєв вважає давнішою назву уличи, основа якої, можливо, походить від назви етнічного суперстрату, який нашарувався на слов’янське населення даного регіону (південніше Росі). — Хабургаєв 199—200; Трубачев ВСЯ 5, 186—190; Півторак Українці: звідки ми і наша мова 83—84.
уліт (орн.) «рід птахів родини сивкових чи бекасових, Тгіп§а»; — р. улйт; — не зовсім ясне; можливо, походить від дієслова [улітати]; назва може бути зумовлена тим, що деякі види цих перелітних птахів починають рано відлітати (ще влітку). — УРЕ 15, 129; Воїнств. — Кіст. 72—77. — Пор. улита.
улбга, улоговина, улбжина, уліж-ний, улбгвистий, улбгий, улоговинний, уположйтися — див. лежати.
улоги — див. логуватий.
[улолбкатиі «укласти в ліжко (дитину), приспати» Нед; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до улелекати «заморити». — Див. ще улелекати. — Пор. леле2, лолотіти, ляля2.
[улуговина] «довга западина» Чаб; — результат контамінації слів улоговина і луг. — Див. ще лежати, луг.
[улузати] «піти геть Пі, Нед; пройти певний шлях Нед»; — префіксальне утворення від лузати з метафоризацією семантики; пор. також аналогічні [відлузати] (перен.) «пройти, проїхати», [злузнути] «зникнути». — Див. ще лузати, у1.
[улузнутися] «зноситися, зіпсуватися»; — префіксальне утворення від лузати, семантично зближеного з лускатися) «тріскатися»; очевидно, спочатку стосувалося речей побуту, що тріскалися, вищерблювалися. — Див. ще лузати. — Пор. лузга, луска1.
[улукошетити] «вбити, застрелити» Чаб; — афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів улучйти і зрешетйти «пробити в багатьох місцях».
улус «родова громада у тюрко-мон-гольських народів; стійбище кочовиків або селище деяких народів Сибіру та Центральної Азії»; — р. бр. болг. улус, др. улусь «селище (у татар)», п. иіиз; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. аз. кипч. алт. уйг. кар. калм. иіиз «народ». — СІС2 854; Макарушка 14; Фасмер IV 160; 81. \ууг. оЬсусІї 789; Ко-раїігізкі 1013; Мікі. Е\¥ 372, ТЕ1 II 182; РЧДБЕ 746; Радлов І 1696.
[улуси] «земельні лісові урочища» Ч; — р. [улуси] «смуги полів», бр. [улус] «казенні ліси, які надавалися в користування селянам» Добровольский; — пов’язане з улус; до мотивації назви пор. р. [улуси] «закутки; потайні притулки» Даль. — Фасмер IV 160.
ультиматум «категорична вимога, супроводжувана погрозами; дипломатична нота з категоричною вимогою», ультиматизм, ультиматйст, ульти-матйвний, ультиматистський; — р.
ультиматум, бр. ультиматум, п. иі-Іітаіит, ч. слц. иііітаіит, болг. м. ул-тиматум, схв. ултиматум, слн. иШ-таї; — запозичене, очевидно, через посередництво західноєвропейських мов (н. ІЛіітаіит, фр. англ. иііітаіит) з піз-ньолатинської; пізньолат. иШгпаіит, вживане спочатку в мові дипломатії, походить від лат. иШтаіиз «доведений до краю», пов’язаного з дієсловом иШтаге «кінчитися; бути останнім», утвореного від лат. иИігпиз «останній, крайній; вищий, найвіддаленіший», похідного від иів «удалині, на відстані». — СІС2 854; Черньїх II 289; Фасмер IV 161; Кораіігізкі 1012; 81. Аууг. оЬсусЬ 788; НоІиЬ—Буег 497; РЧДБЕ 745; Кіеіп 1674.
ультра- (префікс зі значенням «за», «над», «по той бік», у словах типу «за межами»: ультразвук, ультрасучасний), ультра «представники крайніх екстремістських політичних течій»; — р. ультра, ультра-, бр. ультра-, п. ч. слц. слн. иіїга-, болг. ултра-, м. ултра-, схв. ултра-; — запозичення з латинської мови; лат. иііга «за, поза чимсь, понад, по той бік» спочатку було відмінковою формою лат. *иІїег «той, хто перебуває з іншого боку», пов’язаного з иів «за; на відстані», слат. оІІиз «цей», оііт «раніше», можливо, також з аііиз «інший». — СІС2 854; 81. л’уг, оЬсусЬ 788; Кораіігізкі 1012; РЧДБЕ 745; КІеіп 1673, 1674.
ультрамарин «мінеральна яскраво-синя фарба», ультрамариновий; — р. ультрамарин, бр. ультрамарин, п. иИгатагупа, ч. слц. слн. иИгатагїп, болг. ултрамарйн, схв. ултрамарин; — запозичене, очевидно, через посередництво західноєвропейських мов (н. ІЛіга-тагіп, англ. иіїгатагіпе) з іспанської; ісп. иИгатагіпо «заморський» походить від слат. иіігатагїпиз «ультрамарин», утвореного з основ лат. иііга- «по той бік» і таге «море», тагїпиз «морський»; назва мотивується тим, що ляпіс, з якого виготовлялася ця фарба, завозився з-за моря, з Азії. — СІС2 854; 81. ^'уг. оЬсусЬ 789; НоІиЬ—Буег 497; КІеіп 939,
1674. — Див. ще море1, ультра-. — Пор. марина1, Марина.
[улю] (вигук для відганяння свиней та індиків) Чаб, [улюкать] «кричати улю! на свиней та індиків» тж, улюлю «крик мисливців при цькуванні звіра собаками; глумливий вигук», улюлюкати «нацьковувати собак на звіра, кричати улюлю», улюлюкання; — пов’язане з лю (вигук для відгону свиней). — Див. ще лю.
улягати ,— дир. лягтр.
Уляна, Уля, Улька, Улечка — див. Юліан.
ум, [уме'ць] «митець» Нед, умілець «вправний майстер; [артист]» Нед, умілиця, умілість, [умілость] Нед, уміння, [умниця «розумний, кмітливий», [умнйчество «наука» Нед, [умність] «розум, знання» Нед, [умен] «розумний» Нед, умілий, [умний] «розумний», [ум-нйтельний] «науковий» Нед, [уміло, умати] «вирішувати розумом», уміти, [умствовати] ВеУг, безум, [безуман] «дурень», безумець, [безуме] «божевілля» Ж, [безумиця] «божевільна» Ж, [безумниця] «тс. Г, Ж; дурна, нерозумна жінка Г», безумність, безумство, [безумен] «безумний» Ж, безумний, безумно, безуміти, безумствувати, безрозумність, безрозумний, безрозумно, врозумйти, врозумляти, [вйро-зумілість] Ж, [вйрозумілий] «справедливий» Ж, [вйрозуміти] «зрозуміти» СУМ, Ж, [зарозумітися] «стати зрозумілим» СУМ, Ж, [вирозумляти] «уявляти» Ж, [довмйтися] «додуматися» СУМ, Г, [довміти] «надоумити» Ж, [доумйтися] «додуматися, здогадатися» СУМ, Г, [доумуватися] «розмірковувати, додумуватися» СУМ, [до-розуміватися] «додумуватися» СУМ, [Зарозумітися] «додуматися, здогадатися» СУМ, Г, Ж, дорозумлювати УРС, дорозумлюватися УРС, [дорозумова-тися] «здогадатися, зрозуміти, припускати» Ж, Пі, [дорозумдвуватися] «додумуватися», [дорозумуватися] «додуматися», [додорозуміватися] Я, [зу-мати] «збожеволіти», (зужіїтиі «звабити; переконати; звести з розуму» Ж,
]зумйтися] «здивуватися», ]зумівати-ся] «дуже дивуватися» СУМ, зуміти «змогти», ]зуміти] «втратити розум; змогти», ]зумітися] «здивуватися Г, Ж; збожеволіти, втратити розум Г», [зумля-тися] «дуже дивуватися, вражатися», [зумствувати] «придумати», [збезуми-тися] «втратити розум», заум, заумний, зрозумілість, зрозуміння, зрозумілий, зрозуміло, [зрозумно] «зрозуміло» Ж, зрозуміти, зарозумілець, зарозумілість, зарозуміння, зарозумілий, за-розумний, зарозуміло, зарозумно, зарозуміватися, зарозумітися, [надо-умити] «навчити, дати добру пораду» Ж, [надоумляти] Ж, напоумити, напоумляти, [нарозумйти] «напоумити», [нарозуміти] «набратися розуму», [нарозумнюватися] «братися за розум» Ме, невмілість, неумілість, невміння, невмілий, неумілий, невміло, неуміло, [неумний] «нерозумний» Ж, недоум СУМ, Г, Ж, недоумок, тж, недоумство СУМ, недоумкуватість, недоумкуватий, ]недоумковатий] Ж, недоумкувато, [недоумівати] «не могти зрозуміти; сумніватися» Ж, [незумі-лий] «незрозумілий» Ж, нерозум, нерозуміння, нерозумність, нерозумний, нерозуміючий, нерозумно, нерозуміюче, недорозум СУМ, Г, Ж, незрозумілість, незрозумілий, незрозуміло, непорозуміння, [непорозумний] «некмітливий; безпомічний» Ж, непо-розуміло «нічого не розуміючи» СУМ, [непорозуміти] «не розуміти добре; неправильно розуміти», [обезумити] «позбавити розуму» Ж, обезуміти «втратити розум», обезумілий, [оброзуми-тися] «взятися за розум» Ме, ]пе-реумити] «примусити змінити думку, погляди, переконавши в чомусь», порозуміння, порозуміватися, \порозумі-ти] «зрозуміти; порозумнішати», порозумітися, [порозумнійшати] «порозумнішати», порозумніти, порозумнішати, [прерозумний] Нед, [приумітися] «зуміти», [прирозумйти] «задумати, придумати, винайти» Нед, [прирозуміти] «додуматися, придумати», прирозумілий СУМ, розум, розумака, розумаха, ро
зумець, розуміння, [розумник] «розумник» Нед, [розумнеча] «ученість, ерудиція» Нед, розумник, розумниця, [ро-зумдвець] «раціоналіст» Нед, розумок (знев.), розумбчок (знев.), розумування, розумненький, розуміючий, розумний, розумовий, розуміюче, розумно, розуміти, розумітися, розумнішати, [розум-нійшати] Нед, розумувати, уміти, умілець, умілий, уміння, урозумйти (вро-зумйти), урозумляти (врозумляти); — р. бр. болг. м. ум, др. умі>, п. ч. слц. иш, схв. ум, слн. їіт, стел, оулгь; — псл. ипть, у якому виділяється корінь и-(< іє. *аи- «сприймати органами чуття; розуміти») і суфікс -т-, що виступає також у псл. буть (укр. дим), зипть (укр. шум); — споріднене з лит. аитиб «розум, інтелект», сх.-лит. [аитепіз] «пам’ять», отепіз, бтепа «свідомість, почуття», оте «інстинкт», далі, можливо, зі стел, дкити, іавити «явити», укр. явити від псл. *(раУІІІ (з^); були спроби пов’язати ум з учити (Брандт РФВ 25, 34—35). — Фасмер IV 161; Черньїх II 289—290; Буга ИОРЯС 17/1, 21; Вгііскпег 594; Масіїек ЕЗЛС 669; Мла-денов 651; 8кок III 544; Тгаиїтапп 18; Рокоту 78. — Пор. явити.
[умагатися] «домагатися; жадати» О; — похідне утворення від могти, пор. домагатися, змагатися. — Див. ще '	2
могти, у .
[умазать] «ударити» Чаб, [вмазать] «тс.» тж, ]примазать] «тс.» тж; — р. [мазнуть] (кого) «ударити» Даль; — префіксальне утворення від мазати з метафоричним значенням. — Див. ще мазати, у1.
[уман] (бот.) «блошниця звичайна, Риіісагіа уиі^агіз Оаегіп.» Мак, См, Іумен] «оман високий, Іпиіа Ііеіепіит Б.» Шейк, См; — результат фонетичної видозміни слова оман (див.).
Іумань] «велика ділянка поля» О; — неясне; можливо, пов’язане з манйти; пор. ]умцнювати] «заманювати».
умастити «забруднити», вмастити, [умастйть] «дати карту під масть» Чаб, [вмастить] «тс.», умашувати, вмащувати, [умаста] «жири» (Бевзен-
ко НЗ УжДУ 26/2, 175); — р. умастйть «намазати, натерти жиром», умащивать; — похідні утворення від масть «мазь; колір, забарвлення; один із чотирьох розрядів карт у колоді», — Див. ще масть, у1. — Пор. мазати, масло1.
[умастйть] «ударити» Чаб, [вмастить, примастить] «тс.» тж; — префіксальне утворення від мастйти, похідного від масть із метафоризацією семантики; можливо, виникло за аналогією до [умазать]. — Див. ще масть. — Пор. умазать, умастйти.
[уматлбшити] (перен., жарт.) «вбити» Корз; — префіксальне афективне утворення, яке могло виникнути в результаті контамінації матляти «гойдати; теліпати» та р. укокбшить «убити», пов’язаного з укр. кбкош. «курок (у рушниці)». — Фасмер—Трубачев II 284, IV 156. — Пор. кбкош2, метляти.
[уматний] «м’який, теплий (про одяг)» Корз; — очевидно, пов’язане з мотати і спочатку означало «просторий одяг, яким можна обмотатися»; пор. [зама-танка] «велика, переважно тепла хустка» Л, [обматанка] «велика суконна хустка» Л. — Див. ще мотати.
[умаювати] «прикрашати квітами, зіллям», [умаїти] «тс.»; — похідні утворення від [май] «клечання, зелень, якою прикрашають хати на Зелені свята»; пор. [маїти] «заквітчувати зеленню», [обмаювати] «прикрашати зеленню». — Див. ще май2, у1.
умбра «темно-коричнева фарба мінерального походження»; — р. бр. болг. схв. умбра, п. ч. слц. шпЬга, слн. їіт-Ьга; — походить від назви місцевості в Середній Італії ПгпЬгіа, де видобували мінерал для виготовлення цієї фарби; пов’язувалося також з лат. игпЬга «тінь», яке певної етимології не має; зіставлялося з дінд. апдііаз- «темнота», апсПіаіп, ав. апдб «сліпий». — СІС2 855; 81. \ууг. оЬсусЬ 789; Кораіігізкі 1013; НоІиЬ—Ьуег 497; КІеіп 1675.
умгу (вигук для вираження ствердження, сумніву, недовір’я, невпевне
ності); — можливо, результат контамінації вигуків угу та гм або результат спроби фонематичного оформлення звукового комплексу рефлекторного характеру з широкою семантикою, звідки також вигуки гм, угу. — Пор. гм, угу1.
[умегелювать] «з’їдати» Чаб, [умеге-лить, вмегелювать, вмегелить, змеге-лювать, змегелить] «тс.» тж; — похідне утворення від незасвідченого *меге-лити «їсти», очевидно, афективного походження. — Пор. умелигати.
[умегатиі «тікати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, утворення афективного характеру, що виникло в результаті фонетичної видозміни [умикати] «тс.», похідного від псл. птькпріі «тягти, штовхати, рухати». — Див. ще мйкати.
[умедити] «майстерно випекти, додавши до тіста потрібних спецій Чаб; (перен., ірон.) погано приготувати Г»; — похідне утворення від мед; початковим значенням слова, очевидно, було «підсолодити медом» (Г IV 336). — Див. ще мед, у1.
[умелигати] «з’їсти»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло на основі слів умолоти і лигати. — Див. ще лйкати, молоти. — Пор. умегелювать.
умережати «їсти жадібно, багато; уминати» СУМ, Нед, вмережати «тс.», умережувати, вмережувати «тс.», [умережити] «з’їсти» Г; — можливо, результат семантичної видозміни слова умережати «вишивати мережку або мережкою; прикрашати візерунками», похідного від мережа (див.).
умерти, умерле'ць, умерлйни, умер-чик, умирущий, умірчака, умреуь — див. мерти.
уметити — див вметити.
умикати «викрадати дівчину, щоб узяти її за дружину; [утікати СУМ, Нед]», умикнути, [умкнути] «піти геть Нед; скоротити О», у сполученні умкнути мову «відняти мову» Нед, О; — р. [умикать] «вкрадати; утікати», бр. [умикаць] «забирати негайно; тікати,
мчати», [умкнуць] «піти геть»; — псл. [игпукаїі], утворене за допомогою префікса у- від тук-/тьк-. — Див. ще мйкати. — Пор. замикати, мчати1.
умисел, умисл, умисний, умисне, умисно — див. мисль.
[умйтель] «ущент; в друзки» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з мить «момент» (розбите, знищене умить).
умич — див. бмич.
[уміетний] «знаючий; вправний; освічений, науковий» Нед, [умінний] «умілий» Нед, [умітний] «тс.» Г; — запозичення з польської мови; п. цтіе^іпу «знаючий, здібний, вправний, кваліфікований», иті^іпу, итіеппу «тс.» походять від п. итіес «уміти», якому відповідає укр. уміти. — Див. ще ум.
[умїсний] «спільний» О; — бр. [умес-ньі] «тс.»; — похідне від прислівника [умісті] «разом», утвореного від місто (заст.) «місцевість, місце»; пор. р. совместньїй «тс.». — Див. ще місто.
уміти, умілець, умілий, умілість, уміло, уміння — див. ум.
[уміткй] «кидаючи» О; — похідне утворення від метати «кидати»; пор. [міткйй] «меткий» Ж. — Див. ще метати, у1.
[умлєять] «ударити» Л; — афективне утворення, можливо, пов’язане з [млинок] «мотовило» Л (має вигляд палиці) або з мліти «мучитися, непритомніти».
[умняцкати] «видавити» ВеУг; — префіксальне утворення від незасвідче-ного *мняцкати, похідного від [мня-ти\ «м’яти», пор. [м’ яцкати] «тс.» від м'яти. — Див. ще м’яти.
умова, умбвина, умбвини, умбвка, умовний, умовляти, умовлятися — див. мова.
[умозблити] «упросити, випросити; змусити» О; — префіксальне утворення від мозолити «натирати мозолі» з метафоризацією семантики («натирати мозолі, важко працюючи» -» «добиватися чогось, докладаючи великих зусиль»), пор. також з метафоризацією
мозолити, намозолити очі «набридати, докучати постійною присутністю». — Див. ще мозоля.
[умбрхати] «утомити, сильно зморити»; — не зовсім ясне; можливо, нерегулярне афективне утворення від [мо-рйти] «виснажувати», пор. [морений] «стомлений, знесилений», [змора] «втома»; менш імовірний зв’язок з коренем морх-, наявним у словах [змбрхнутися] «морщитися», поморхнути, [мбрхлий] «зморшкуватий, зморщений». — Див. ще мор.
[унадити] «прикріпити (леміш на полиці та ін.)» Л; — не зовсім ясне; можливо, префіксальне утворення від надити з первісним значенням «наварювати» або «насаджувати, приєднувати». — Див. ще надити1.
ундгіна «дух води в образі красивої дівчини у середньовічних повір’ях; русалка», ондйна «тс.»; — р. болг. ундина, бр. ундзіна, п. опсіупа, ипсіупа, ч. слц. ипЗіпа, схв. Ундина, слн. ип-сііпа; — запозичення з французької мови; фр. опсііпе «водяна німфа» утворене поетом П’єром де Ронсаром (1524— 1585) від нлат. ипсііпа, що є похідним (його створення приписується Пара-цельсу) від лат. ипсіа «хвиля», спорідненого з дінд. ипдаїі, ипаііі «струмує, ллється, зволожує», идап-, идакат «вода», гр. йбоор, гот. хуаіб, дангл. 'Л'зеїег «вода», псл. уосіа, укр. вода. — СІС2 855; 81. ’Л'уг. оЬсусІї 789; Кораіігізкі 693, 1014; Паигаї 513; ХУаІсІе—НоГт. II 816—818; КІеіп 1677. — Див. ще вода. — Пор. ондуляція.
[унивати] «сумувати, впадати у відчай» Нед, [унйванє] «сумування; слабкодухість» Нед; — р. уньївать «сумувати, впадати у відчай; блякнути, замирати (про природу)», уньіть «тс.», уньїльїй, бр. [унь'щь] «засохнути, висохнути, втратити життєві сили; пережити, перетривожитися; перен. пройти (про час)», др. оуньїти «засумувати», ч. ипуіу «сумний», болг. унйвам «сумувати», стел, оуньїти «тс.»; — похідне утворення від нити «виражати незадо
волення» (з давнім розширенням кореня, пор, вити — завивати і под.). — Фасмер IV 163; НоІиЬ—Кор. 403; Младенов 652. — Див. ще нити1.
[унйгати] «втомити, зморити» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з нйкати, никнути «клонитися», пор. никлий «з опущеною головою; сумний; [слабкий]». — Див. ще нйкати.
уникати «намагатися не спілкуватися з ким-небудь, не бажати чогось», уникливий «непрямий, ухильний», уникнення, уникнути, унйкувати; — ч. ипікаїі; — похідне утворення від никати, никнути «нахилятися, нагинатися» (з розвитком значення від конкретного до більш абстрактного). — НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Буег 335. — Див. ще нгікнути.
унимати, униматися, унімати, уні-мать, уняти, унятися, унятливий, унятливо, унятливость — див. йти.
універмаг «універсальний магазин»; — р. универмаг, бр. універмаг, ч. слц. ипіуегта^ (з рос.), болг. универмаг (з рос.); — складноскорочене слово, утворене з початкових частин прикметника й іменника у словосполученні універсальний магазин. — Чер-ньіх II 290. — Див. ще магазйн, універсальний.
універсал (іст.) «документ, що мав характер маніфесту в середньовічній Польщі та Україні; грамота українських гетьманів XVII ст.; звернення Центральної Ради 1917—1918 рр. до українського народу», [универсал Г, Нед, Пі, универзал Нед, уневерсал Пі, ни-версал Пі, ніверсал Бі]; — р. универсал, бр. універсал; — запозичення з польської мови; п. ипі’Л'егзаІ походить від словосполучення лат. (ІІПегае) ипі-уегзаіез «(листи) загальні», з якими польський король звертався до народу. — Фасмер IV 162; 81. \муг. оЬсусЬ 790; Кораііпзкі 1015. — Див. ще універсальний.
універсальний «всеосяжний, різнобічний, загальний», [универсальний
Г, універзальний Нед| «тс.», універсал «людина різнобічних знань і навичок; вид інструменту», універсалізація, універсалізм, універсально; — р. уни-версальньїй, бр. універсальньї, п. ипі-’Л'егзаІпу, ч. ипіуеггаїпі, слц. ипіуег-гаїпу, болг. универсален, м. универ-зален, схв. универзалан, слн. ипіуег-гаїеп; — запозичення з латинської мови; лат. йпіуегзаііз «загальний, такий, що належить усім» походить від йпі-уегзиз «весь, цілий, загальний», що є складним утворенням з основ слів йпиз «один», спорідненого з псл. *іпь «один», укр. [йний] «інший», і уегзиз, дієприкметника від уегіеге «вертіти, крутити», що відповідає псл. *уьгієіі, укр. вертіти. — СІС" 856; Черньїх II 290; Фасмер IV 162; 81. \муг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Буег 497; Младенов 652; ХУаІсіе—Ноїт. II 821 — 823; КІеіп 1679. — Див. ще вертіти, унія. — Пор. версія, універсал, університет, унікум.
універсам «універсальний магазин із самообслуговуванням»; — р. уни-версам, бр. універсам; — складноскорочене слово, утворене з початкових частин іменників у словосполученні універмаг самообслуговування. — Див. ще сам, універмаг.
університет, університант (заст.) «студент університету; людина з університетською освітою», університетський; — р. болг. университет, бр. уні-версітзт, п. ипі’Л'егзуїеІ, ч. ипіуегьііа, слц. ипіуеггііа, нл. ипіууегзіїа, м. уни-верзитет, схв. универзйтет, слн. ипі-уегга; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Біпіуегзіїаі, фр. ипіуегьйе, англ. ипіуегзіїу, іт. ипіуегзіїа зводяться до пізньолат. йпіуегзіїаз «кілька осіб, об’єднаних в одне ціле» (йпіуегзіїаз ргоїеззогит еі зсЬоІагит «об’єднання професорів і учнів»; малося на увазі також ипіуегзііаз зсіепііагит «об’єднання наук»), пов’язаного з лат. йпіуегзиз «весь, цілий, загальний». — СІС2 856; Черньїх II 290; Фасмер IV 162—163; 81. умуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—
Кор, 403; НоІиЬ—Еуег 497; Младенов 652; 8кок III 546; КІеіп 1679. — Див. ще універсальний. — Пор. універсал.
універсіада «студентські спортивні змагання»; — р. болг. универсиада, бр. універсіяда, п. ипіхмегаіасіа, слц. ипКеггіа-йа, слн. ипіуеггіасіа; — утворення з початкової частини іменника універс(итет) і суфікса -іад-а, що виступає в слові олімпіада «олімпійські спортивні ігри». — СІС2 856; 81. ’Л'уг. оЬсусЬ 790. — Див. ще університет.
унікум, унікальний’, — р. болг. уникум, бр. унікум, п. ипісит, ч. слц. ипікит, м. уникум, схв. уникум, слн. йпікит; — запозичення з латинської мови; лат. йпісит «єдине, виняткове» є формою середнього роду прикметника йпісиз «єдиний, єдиний у своєму роді», утвореного від йпиз «один», що споріднене з укр. [йний] «інший». — СІС2 856; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1014; НоІиЬ—Еуег 497; \УаШе—НоГт. II 821. — Див. ще унія. — Пор. одйн, унітарний.
унісон «одночасне звучання двох або кількох звуків»; — р. болг. унисдн, бр. унісон, п. ч. слц. ипізопо, схв. унйсоно, слн. йпізбпо; — запозичення з італійської мови; іт. ипізопо «однозвучне» походить від слат. йпізопиз «однозвучний», складного утворення з основ лат. йпиь «один», спорідненого з укр. ]йний] «інший», і зопиз «звук». — СІС2 856; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кора-Ііпзкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; Младенов 652; Кіеіп 1679. — Див. ще сонет, унія.
унітаз «раковина в убиральнях каналізаційної системи»; — р. унитаз, бр. унітаз; — утворення, що походить від назви фірми Ппііаз, яка початково виробляла ці предмети. — ССРДЯ 16, 667.
унітарний «єдиний, який становить єдине ціле», унітаризм; — р. унитар-ньій, бр. унітарньї, п. ипііагпу, ч. ипі-Іагпі, слц. ипііагпу, болг. унитарен, схв. унитаран «тс.», слн. ипііагеп; — запозичення з французької мови; фр. ипііаіге
«тс.» пов’язане з лат. йпііаз «єдність, єдине ціле», утвореним від лат. йпиз «один», що споріднене з укр. [йний] «інший». — СІС- 856; ССРДЯ 16, 667; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; Паигаї 735; ХУаІбе— НоГт. II 821; Кіеіп 1679. — Пор. унікум.
уніфікація, уніфікатор, уніфікований, уніфікувати; — р. унифика.-ция, бр. уніфікацьія, п. ипіїікас]а, ч. ипіГікасе, слц. ипіїікасіа, болг. унифика-ция, м. схв. унификаци]а, слн. ипіїіка-сі]а; — запозичене, можливо, через посередництво західноєвропейських мов (н. Ппііікаііоп, фр. ипііісаііоп, англ. ипііі-саііоп) з латинської; плат, ипііісаііо є складним утворенням з компонентів ипі-, що походить з йпиз «один», йпіо «єдність», споріднених з укр. [йний] «інший», і -Іісаііо, пов’язаного з їасеге «робити». — СІС2 856; ССРДЯ 16, 667; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; Паигаї 735; Кіеіп 1678. — Див. ще універсальний, унія, факт. — Пор. електрифікація.
уніформа «формений одяг»; — р. болг. м. унифбрма, бр. уніформа, п. ипііогт, ч. слц. ипііогта, схв. унифор-ма, слн. ипіібгта; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Ппііогт, фр. ипііогте походять від лат. йпііогтіь «одноманітний, такий, що має однакову форму», складного утворення з основи слова йпиз «один», спорідненого з укр. [йний] «інший», і Гогта «форма». — СІС2 856; 81. хмуг. оЬсусЬ 790; Кораіігізкі 1015; НоІиЬ—Еуег 497; РЧДБЕ 747; Паигаі 735; Кіеіп 1678. — Див. ще унія, форма.
унія «об’єднання православної церкви з католицькою; об’єднання держав; назва міжнародних адміністративних союзів», уніат, уніатство, ]унйт] «уніат» Нед, [унйта] «тс.» Нед, ]унйцтво] «уніатська віра», [уніт] «уніат» Нед, Пі, [уніта] «тс.» Нед, [уніяр] «федераліст» Нед, Пі, [уніят] «уніат», уніатський, [унйцький] Нед, [уніярний] Нед,
[уніатський], [зуніятити] О; — р. болг. уния, бр. унія, п. ипіа, ч. ипіе, слц. ипіа, м. уни]а, схв. уни[а, слн. ипі'іа; — через посередництво польської мови запозичене з народної латини; нар.-лат. йпіб «єдність» зводиться до лат. йпиз «один»; спорідненого з гр. оКбс, «одне очко на гральній кості», гот. аіпз, двн. еіпз «один», дірл. біп, лит. уіепаз «один, єдиний; хтось», прус, аіпз «тс.», псл. іпь «один, сам», укр. один. — СІС2 856; Фасмер IV 163; Горяев 387; 81. \ууг. оЬсусЬ 789; Кораііпзкі 1014; Но-ІиЬ—Ьуег 497; Младенов 653; 8кок III 546; КІеіп 1678; Таїсіє—Ноігп. II 821 — 823. — Див. ще йний. — Пор. універсальний, університет, унікум, унісон, унітарний, уніфікація, уніформа, унція.
[уннуї «всередині» ВеУг, [уннука, унука] «тс.» тж; — результат фонетичної видозміни прислівника [удну] «тс.» тж, який виник унаслідок злиття прийменникового сполучення у дну «всередину». — ВеУг 265. — Див. ще дна, дно, удну.
[унолмошний] «нудний; набридливий» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. ипаїтаз «нудний, неприємний, понурий» етимологічно неясне. —• Лизанец 629; МНТЕ8г III 1031 — 1032.
унтер, унтер-офіцер, унтер-офі-церський, унтерський', — р. унтер, ун-дер, унтер-офицер, бр. унтзр, унтзр-афіцзр, болг. унтерофицер, схв. ун-тер-офицер-, — скорочення терміна унтер-офіцер, через посередництво російської мови запозиченого з німецької; н. Ппіегоіїігіег є складним словом, утвореним з прикметника ипіег «нижчий», спорідненого з англ. ипсіег «під, нижче», двн. ипіаг «тс.», дат. шв. дфриз. ипсіег, гол. опсіег, днн. гот. ипсіаг, дісл. ипсііг, дінд. асПтаЬ «унизу», асПіагаЬ «нижній, нижчий», лат. їпІегиз «нижній», ТпГга «внизу», та іменника ОІГігіег «офіцер». — СІС2 857; Младенов 653; КІеіп 1677. — Див. ще офіцер. — Пор. інфрачервоний.
унти (мн.) (одн. унт чол. р., унта жін. р.) «хутряне взуття»; — р. бр. унтьс, — запозичення з російської мови; р. унтьі походить від евен, ипіа «чобіт». — Фасмер IV 163.
[унувати] «втомитися, набридати Шейк; нудитися, докучати, спонукати О»; — запозичення зі словацької мови; слц. ипйуаі’ «утруднювати, турбувати» пов’язане з пауіГ ьа, якому відповідає ч. заст. пауііі «усмертити, морити, загубити», йпауа «втома», що споріднене зі слц. пуіі, укр. нйти. — О II 318; МасЬек Е8ЛС 392; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Ьуег 497. — Див. ще нити*. — Пор. навка.
унція «одиниця маси (ваги); аптекарська міра»; — р. болг. унция, бр. унцьія, п. ипфа, ч. ипсе, слц. ипсіа, м. унци]а, схв. унца, унча, слн. йпса; — запозичення з латинської мови; лат. ипсіа «одна дванадцята частина» походить від йпиз «один», спорідненого з укр. [йний] «інший», один. — СІС2 857; ССРЛЯ 16, 681; Фасмер IV 163; Горяев 387; 81. \муг. оЬсусЬ 789; Кора-Іігізкі 1013; НоІиЬ—Ьуег 497; 8кок ІП 545; Мікі. Е\У 372; Младенов 653. — Див. ще унія.
[унше] «краще» О; — р. уне «краще», др. оунии «кращий», стел, оунии, оуніїн «тс.»; — не зовсім ясне; зіставляється з дінд. ауаз «милість, допомога», ав. ауаЬ- «допомога», а також з дінд. уапаіі, уапбіі «бажає, любить, жадає», лат. уепиз «любов», уепіа «люб’язність», дісл. уіпг «друг»; менш вірогідне пов’язання з юний (Брандт РФВ 25, 35). — Фасмер IV 162; МеіІІеІ М8Б 9, 140; МеіІІеІ Еіисіез 435; НоИЬаизеп Ахуп. \УЬ. 343—344; VаіIIап^ КЕ8 9, 6.
упад, упадати, упадатися, унадливий, упалий — див. падати, пасти2.
[упайцяти] (дит.) «впасти» О; — афективне утворення дитячої мови, яке виникло в результаті фонетичної видозміни дієслова упасти', пор. [пайця-ти] (дит.) «спати» О.
[упалати] «опадати, позбавити зерно луски» О, [упалачка] «ямка в жор
новій колоді на зерно» тж, [упалачька] «тс.» тж; — фонетичний варіант дієслова опалати «тс.». — Див. ще палати*.
упалки — див. опалка.
[упартийі «впертий» Нед, [упарти\ «тс.» Л; — бр. упартьі, п. ирагіу; — запозичення 3 польської мови; п. ирагіу є формою пасивного дієприкметника мин. ч. від дієслова ирггес, префіксального похідного від рггес «перти», якому відповідає укр. перти. — Вгііскпег 441. — Див. ще у1, перти2.
[упасаний] «дуже гладкий, товстий (про людину)» Л; — бр. [упасеньї] «вгодований»; — похідне утворення від упасати «пасучи худобу, птицю, давати їм можливість добре наїстися», упастися «напастися; відгодуватися, стати гладким»; пор. опасистий «огрядний», дпасний «вгодований, жирний» Ж, упас-лий «легковідгодовуваний». — Див. ще пасти*.
упастися — див. спасти.
[упекатися] «управитися» Нед; — бр. упекацца «стомитись, працюючи; потрапити в неприємне становище», слн. иреііаіі «стомити, змучити»; — префіксальне утворення від того самого кореня, що виступає в спекатися «позбавитися, позбутися». — Див. ще пек1, спекатися.
[упелишитися] «пристати, причепитися» О, [упелешитися] «тс.» тж, [впеліситисі] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення від пелех «пасмо волосся». — Див. ще пелех*. — Пор. пелюскатися.
Іупельгати] «влаштувати; упоратися»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з пільга «полегкість», [пільгувати] «полегшувати, послаблювати». — Див. ще пільга.
уперве, упервині — див. первий.
[упетелиться] «потрапити в біду» До; — очевидно, похідне утворення від петля з метафоризацією семантики (початковим могло бути значення «потрапити в петлю (у пастку)» і под.). — Див. ще петля.
[упилйтися] «пристати, причепитися» О; — неясне.
Іупинчатися] «клопотати, добиватися» Г; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі дієслова пнутися «тягтися, напружуватися». — Див. ще п’ястй.
упйр* «вампір, за народним повір’ям, перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей», [упйрь Г, упер Шейк, опйр Ж, опйрь Г] «тс.», упирйця, [упиряга] Нед, [упиряка] «тс.» Г, Пі, [опирйще] Ж, [опирйця] «чарівниця»; — р. упьірь, бр. [упир, вупар], др. Упйрь (ім’я), п. ирібг, [хх/урідг], ст. иріегг, ч. слц. иріг, болг. [в'ьпйр'ь, вепйр], схв. ст. иріг; — псл. *рругь з первісним значенням «неспалений»; — утворене із заперечного префікса р- і кореня руг- «вогонь, жар; парити», що зберігся в укр. [пирйти] «червоніти (від гніву)» Нед, р. [пьірей] «припічок; загнітка» (Даль), п. регг (< руг-) «жевріюче вугілля», [реггус зір] «червоніти (про небо)», ч. руг «жар, розпечений попіл», ругИі зе «червоніти», слц. ругії’ за «тс.», ругепіса «спалена солома», вл. ругіс «топити», нл. ругіз «тс.», схв. упйрити «роздмухувати (вогонь)», слн. [гарїгііі зе] «почервоніти»; слово відбиває давню віру в очисну дію вогню і походить з часів, коли у сло-в’ян-язичників був обов’язковим обряд кремації; похований без цього обряду мрець нібито обертався на упиря; точним відповідником псл. *рругь є гр. атгирос «неспалений» (Лукінова Сл. мо-возн. 96—103); висловлювалося також припущення про зв’язок кореня руг- з *рег- «літати», який вбачали в р. нето-пьірь «кажан», п. піеіоругг, піеіоріегг, схв. рігас «тс.» (Ильинский РФВ 65, 226; Вгйскпег 594); зіставлялося з р. парить (УаіІІапі ВІахміа 10, 673—679), схв. пйрати «дути» (Мозгупзкі КО 12, 81), з ав. ууатЬига- «ворожий воді», дінд. атЬу «вода» (Корш АІВІРІї 9, 676—677); реконструювалося також псл. *гь-рег'ь як віддієслівне утворення від у-регііі < < угерііі зе «вчепитися», пов’язаного з
ч. гері'к «реп’ях», слц, геріГ за «чіплятися», оскільки упир вчіпляється, вгризається в жертву (МасЬек Е8ЛС 669; НоІиЬ—Буег 49/—498); недостатньо переконливою є також гіпотеза про запозичення з тюркських мов — тат. башк. убьір «ненаже'ра, відьма, злий дух» (Дмитриев ЛС 111 33), тат. иЬуг «міфологічна істота» (Радлов І 1782—1783), що пов’язувалося з иртак «ковтати» (Горяев 388; Преобр. І 64; Младенов 57; МікІ. ТЕІ II 181, Е\У 374—375, проти Корш АЇ8ІРЙ 9, 676—677). — Фасмер І 271, III 419, IV 165; НоІиЬ— Кор. 403, — Пор. вампір, літопйр, не-топйр, опер.
[упйр2] (бот.) «бур’ян, листя якого подібне до листя молодої цибулі» (Чернігівщина, усно); — похідне утворення від [пир] «цибуля-порей, пір, АІІІит роггит». — Див. ще порей.
упирати — див. перти2.
[упирувати] «упиратися, наполягати», [упйрни «впертий» Д, упйрісти, упйрковати, упйрок «тс.» тж]; — афективне утворення на основі дієслова упиратися, пов’язаного з перти «тиснути». — Див. ще перти2.
упівхгіжь «середина села» О; — складне слово, утворене з префікса у-та іменникових основ пів- і хижа-, кінцевий -ь надає значення збірності. — Див. ще пів, у1, хйжа.
[упіканий] (ірон.) «товстий, вгодований» Корз; — не зовсім ясне; можливо, народнорозмовний варіант р. упйтанньїй або афективне утворення на основі пика, пикатий.
упіюс — див. пйти.
уповати (рідк.) «покладати надію, розраховувати, сподіватися», вповати, [уповитися] (безос.) «мати надію», уповання (рідк.) «тверда надія», [упова-ніє] «сподівання» Нед, [уповательно] «з надією» Нед; — р. уповать, др. (кн.) п'ьвати «надіятись; довіряти; бути переконаним», упивати «тс.», п^вание, упование, п. иіас «надіятись; довіряти», п. ст. р\уас, ч. сіоиіаіі «надіятись», ч. ст. йіаіі, слц. йГаі’ (ва) «сподіватись», болг.
уповавам се «надіятися», [уфам се] «тс.», схв. [уфати се\ «надіятись», слн. йраіі «тс.», йраіі зі «насмілюватися, наважуватися», стел, ігькатн, оупжкл-ти; — псл. рцуаіі, ирьуаіі; в українській запозичення з церковнослов’янської мови (цсл. оупокдти, оупоканіє); псл. *рьу- певної етимології не має; зіставляється з двн. Іохмеп (< Іа^ап) «просіювати крізь решето, очищати (зерно)», дінд. ра'уаіе, рипай «очищає; спокутує; прояснює», що зводяться до іє. *реи-/ рои-/рецз-/рй- «очищати»; у такому разі розвиток значення міг би бути: «очищати» -» «приносити очисну жертву» -> «сподіватись на Божу милість» -» «уповати»; пов’язувалося також з хет. карриуаі- (де ка- префікс) «поважати; мислити, думати, припускати», лат. риіб «поважати; мислити, припускати», н. Ьоіїеп «сподіватись» (МасЬек Е8ЛС 123—124); ще менш переконливе зіставлення з лит. рий, рйуй, риуай «гнити, псуватись» (ХиЬаІу АГ81РП 16, 408, проти Розвадовський К8І 2, 103). — Чер-ньіх II 290—291; Фасмер—Трубачев IV 164; Вгйскпег 592; 8кок III 536; Младенов 653; Рокогпу І 827. — Див. ще певний. — Пор. дуфати, зухвалий, уфати.
уповноважити, уповноважувати, уповноважений (у значенні іменника); — р. уполномочить, бр. упаунава-жьщь; — складне слово, що виникло як калька п. иреіпотоспіс «дати повноваження, уповноважити»; у другій частині можливий вплив п. иро’Л'агпіс «тс.»; пор. п. иреіпотоспіс, яке є калькою лат. ріепіроіепв. — 8 XV VII 333. — Див. ще вага, повний.
[упораїти] (перен.) «обібрати» О; — утворення з префіксів у-, по- та дієслова раїти, раяти «радити» (пор. [поравши, порайіти] «порадити» О) з розвитком семантики: «порадити, дати пораду» -» «дати погану пораду, яка принесе збитки» -» «обібрати». — Див. ще раяти.
[упбрхати] «заспокоїти, угамувати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, афек
тивне утворення на основі прикметника [порхкйй} «боязкий». — Див. ще порхкйй. — Пор. умбрхати.
[упосліджувати] «принижувати, зневажати, ставити нижче себе Г, СУМ; ображати, залишати поза увагою Г, Нед; ганьбити, знеславлювати Нед; залишати останнім, за собою Г», [впосліджувати} «тс.» СУМ, }упослідити}, [упусь-лідите} «зневажити» Корз, [упослі-джати}, [упосліджуватися} «недооцінювати себе» Нед, {упослідитися} Нед, [упосліджений} (у значенні прикметника) «жалюгідний» СУМ, [упдслід} «нарешті, потім, пізніше, в кінці» Г, Нед; — бр. [упаслежьіваць} «принижувати, ставити нижче за інших»; — запозичення з польської мови; п. ирозіесігас «зневажати, кривдити, обділяти; випереджати, залишати позаду» є префіксальним утворенням від розіесіг «зад, задок (у возі)», похідного від зіасі «слід». — Див. ще по, слід1, у1.
[упражнятися] «робити вправи, управлятися» ВеУг, ст. упражняю(ся); — р. упражнять «тренувати», упражня-ться, упражнение, др. упражняти «займати» (наприклад, місце), частіше «знищувати», упражнятися «займатись чимось», упражнити «ліквідувати, знищити», упражнение «заняття, робота», болг. упражнявам (се); — запозичене через давньоруську мову зі старослов’янської; др. корінь пражн- походить від стел, прдздмп» (перехід зн > жн пов’язаний з м’якістю суфіксального н < п|), який зводиться до псл. *рогг-, що виступає в укр. порожній, а також у р. порожнин (Преобр. II 121, проти Фасмер IV 164), праздний (зі стел.); давнім значенням слова було, очевидно, «заповнювати пустоту; займати вільний час». — Черньїх II 291; Младенов 653. — Див. ще порожній. — Пор. празник.
[упрани] «упертий» Л; — неясне; можливо, результат фонетичної видозміни незафіксованого *упрений, форми пасивного дієприкметника мин. ч. від перти, паралельної до упертий (пор. мелений і молотий).
[упрендовуватисяі «вимагати, добиватися; домагатися, претендувати» О; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі дієслова претендувати. — Див. ще претензія.
упрйпуст — див. пустйти.
[упритйк] «упритул» Чаб, [впри-тйк] «тс.» тж; — запозичення з російської мови; р. впритйк є префіксальним утворенням, пов’язаним з дієсловом тикать. — Див. ще при, тгіка-ти, у1.
[упрбголодку] «впроголодь» Чаб, [впрбголодку} «тс.»; — нерегулярне префіксально-суфіксальне утворення, пов’язане з голод (див.).
упруг — див. пруг.
[упругий] «пружний, пружистий; тугий; еластичний» Нед, }упругість} Нед; — др. упругь «мачта (?)»; — запозичення з російської мови; р. упругий є похідним від кореня пруг- (< псл. *рг<?£-), наявного також в укр. пружина, напруга. — Черньїх II 291; Фасмер IV 165; Преобр. II 137; МікІ. Е\У 262. — Див. ще пруг, прягтгі1.
упрягтгі, упрягати, упряга, упряж, упряжка, упряжнйй — див. прягтгі1.
[упрямий] «міцний; впертий Нед; заливний (дощ) О», [упрямство} Нед, [упрямиця} Нед; — р. упрямий «упертий», п. иргге]ту «милий, приємний, ввічливий», ч. иргітпу «щирий, відвертий», слц. йргітпу «тс.»; — етимологічно пов’язане з прямйй; припускається, що початковим значенням було «прямий, відкритий» (ХиЬаІу АІ81РН 15. 496; Вгйскпег 594); зіставлялося також з перти, р. переть, упорний (МікІ. Е\У 240; Горяев 388, проти Фасмер IV 165). — Масіїек Е8ЛС 493— 494; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Ьуег 498. — Див. ще прямйй.
[упряхнути] «просохнути, протряхнути» О; — очевидно, результат фонетичної видозміни дієслова протряхнути, похідного від тряхнути (див.).
[упука] «вдавлення»; — префіксальне утворення, паралельне до [опука} «м'яч; випукла частина чого-небудь», але
з протилежним значенням. — Див. ще пук1, у2. — Пор. опука1.
уп’ять, упят — див. оп’ять.
ур----фонетичний варіант початку
слів з характерним для української мови чергуванням ур- із вр-\ урем’я — врем’я, урода — врода, урочистий — врочистий, урізати — врізати тощо.
ура (виг.) «бойовий заклик під час атаки; уживається для вираження загального схвалення, захоплення, радості», [урачити] «кричати ура!»; — р. бр. болг. м. ура!, п. Нига, ч. слц. Нига, схв. ура, слн. ига, Нига; — переконливої етимології не має; припускається можливість запозичення з нвн. Ьигга «ура», похідного від свн. Ьигга, що є формою наказового способу від свн. Ьиг-геп «швидко рухатися, повертатися» (Фасмер—Трубачев IV 166; КІи^е— Мйгка 322), хоч у російських, джерелах слово зафіксоване раніше, ніж у західноєвропейських (Черньїх II 291); існує також гіпотеза про тюркське походження слова як пряме запозичення СіакоЬзоп Н5ГР 1/2, 1959, 273) або від ига «бий», похідного від (\м)иппак «бити, убивати» (Горяев 388; ЬокоІзсЬ 169, проти Черньїх II 291, оскільки в тюркських мовах на території колишнього СРСР це слово є запозиченням з російської мови). — НоІиЬ—Кор. 136; НоІиЬ—Ьуег 200; Младенов 654.
ураган «вітер великої руйнівної сили», ураганний; — р. бр. болг. ураган, п. Ьигадап, ч. ига^ап, Ьигікап, огкап, м. ураган, схв. ураган, аркан, слн. ига-§ап, огкап; — запозичення з французької мови; фр. оига^ап «тс.» походить від ісп. Ьигаса'п «тс.», джерелом якого є Ьигакап «тс.» (з таїно, мови антиль-ських туземців), що зводиться до Ьипга-кеп (з мови майя), букв, «одноногий велетень», далі «злий дух» -» «ураган»; висловлювалося також припущення про запозичення з тюркських мов, пор. тюрк, игауап «той, що разить, вражає» (Дми-триев ЛС III 45), проти Трубачев (Фасмер—Трубачев IV 166). — СІС2 857; Черньїх II 291—292; 51. \ууг. оЬсусЬ
289; НоІиЬ—Кор. 256; НоІиЬ—Гуег 498; Младенов 654; Паигаі 520—521; СагліІІ-зсЬе£ 657; КІеіп 751.
[уразівський | «вид сукна» Пі, Шейк; — неясне; можливо, походить від назви пункту, де вироблялося це сукно.
[уразнік] (бот.) «фіалка собача, Уіоіа сапіпа Н» См; — р. [уразная] «тирлич хрещатий, Сепііапа сгисіаіа Н; жовтий осот польовий, ЗопсЬиз агуепзіз Ь.» (СймоновиЬ), [уразная трава\ «під’-ялинник звичайний, монотропа, Нуро-рііуь топоігора Сгаапіг. (СимоновиЬ); звіробій чотиригранний, Нурегісигп риасі-гап^иіигп Ь » (Даль); [уразниуа] «звіробій чотиригранний» (Даль); бр. [уразнік] «шолудивник болотний, РеФсиіагіз раїиз-1гІ5 Ь.», п. игагпік «деревій цілолистий, АсЬіІІеа ріагтіса к», ч. йгагпік «моховинка, За^іпа к»; — похідне утворення від [ураза] «рана, хворе місце»; назва зумовлена цілющими властивостями рослини і використанням її в лікувальній практиці; пор. синонімічну назву цієї рослини [ранник]. — Смик 378; МасЬек Лій. ГО5ІІ. 75. — Див. ще разити.
уран «радіоактивний хімічний елемент», урановий; — р. бр. болг. уран, п. ч. игап, слц. слн. игап, м. ураниум, схв. уран; — запозичення із західноєвропейських мов (н. Пгап, фр. игапіит, англ. игапіит); хімічний елемент був названий у 1789 р. німецьким хіміком Клапротом на честь відкритої в 1781 р. англійським астрономом Гершелем планети Уран, назва якої походить від гр. Оораубс; «Уран, бог неба» (з оораубс «небо»), — СІС2 857; Черньїх II 292; 51. ’Л'уг. оЬсусЬ 791; Кораііпзкі 1016; Но-ІиЬ—Ьуег 498; Младенов 654; КІеіп 1680—1681.
Іурачити'І (жарт.) «ущипнути (про рака) Г; ущипнути подібно раку Шейк»; — афективне дієслово, утворене від рак (див.).
[урачити2] «гостинно приймати у себе, щедро пригощати Нед; відзначати, вшановувати Пі», [урачувати] «тс.» Нед, [урачитися] «ні в чому собі не відмов-
лати, насолоджуватися, ласувати» Нед, [урачуватися] «тс.» тж; — запозичення з польської мови; п. игасгус «пригостити, почастувати» є похідним від гасгус «пригощати, частувати», звідки укр. [рачити] (див.).
урбанізм «напрям в архітектурі та містобудівництві XX ст.», урбанізація, урбаніст, урбаністичний', — р. ур-банйзм, бр. урбанізм, п. игЬапігт, ч. игЬапізтиз, слц. игЬапігтиз, болг. ур-банйз'ьм, схв. урбанйзам, слн. игЬапі-хет; — запозичення з французької мови; фр. игЬапізте походить від лат. игЬапиз «міський; вихований; елегантний», похідного від игЬз (род. в. игЬіз) «місто; місто Рим», яке вважається запозиченням з шумерської мови (пор. шумер, цги «місто») через етруське посередництво; пор. також баск, игі «місто». — СІС2 857; 81. їмуг. оЬсусІї 791; Кораіігізкі 1016; НоІиЬ—Буег 498; □аигаї 736; Кіеіп 1681.
[урбар] «прибуток; кадастр Куз; оброк Лизанец», [урбир] «оброк» Ли-занец, [урбарія] «грошова повинність, сплачувана поміщику» Г, Шейк; — п. игЬагіит «список ґрунтових повиннос-тей; повинність, записана в такому списку», ч. игЬаг, слц. слн. игЬаг, схв. урбарщ'ум; — запозичене, очевидно, через західнослов’янське посередництво з латинської мови; слат. игЬагіит утворене від н. НгЬаг «прибуток; земельний кадастр», похідного від свн. игЬог, иг-Ьиг, игЬег, игЬаг «податок», джерелом якого є двн. игЬегап «приносити прибуток», утворене за допомогою префікса иг- від двн. Ьегап «нести», що споріднене з лат. Іего «несу», гр. срєрсо «тс.», псл. Ьегр «беру», Ььгаїі, укр. брати; припускається також, що джерелом укр. [урбар, урбир] є уг. йгЬег «тс.» (Лизанец 629). — 51. м/уг. оЬсусЬ 791; Ма-сЬек Е53С 670; НоІиЬ—Буег 498; Кіиее—Міїхка 808. — Пор. брати.
Гурванйця] «гурт овець» Дз Доп. УжДУ 4, 109; — неясне; можливо, пов'язане з дієсловом рвати (як частина овець, що відірвалася від отари).
Іурвант'І (бот.) «синяк червоний, ЗсЬіит гиЬгит Засц.» Шейк; — неясне; можливо, пов’язане з рвати, хоч мотивація такого зв'язку затемнена.
[урвант2] «залізна скобка на ободі колеса» Бі; — запозичення з польської мови; п. игАмапІ «скобка на колесі», ймовірно, пов’язане з игч/ас, похідним від пмас «рвати», якому відповідає укр. рвати (див.).
[уред] «шкода» Чаб, [вред] «тс. тж, Ж, збитки; рана, ушкодження Ж», уредйть, вредйть] «шкодити» Чаб, уредний] «шкідливий; капосний» Г, вредний] «тс.» СУМ, [уреднючий, вреднючий, уреднющий, вреднющий] «дуже капосний» Чаб, [уредно, вредно] «шкідливо» Чаб; — р. вред «шкода», вредньїй, бр. [урзд] «втрата; шкода», [урздньї] «шкідливий, злий, капосний», др. врідіі «чиряк»; — запозичення з церковнослов'янської мови; українські форми з початковим у- є фонетичними варіантами форм з в-, що походять від цсл. вр'Ьдт» «отрута; виразка, рана, чиряк», закономірним фонетичним відповідником якому є укр. веред. — Фасмер—Трубачев І 361; Преобр. І 73; Младенов 654. — Див. ще веред. — Пор. вред.
[уректи] «зурочити Г; докоряти СУМ», [вректи] «тс.», [уректися] «почутися» Г, [урікати] «докоряти; зуро-чувати» СУМ, Г, [врікати] «тс.» СУМ, [урікнути] Г, [урікатися] «чутися» Г, урічлйвий «здатний зурочити; якого можна зурочити» СУМ, Г, врічлйвий «тс.» СУМ, [урічний] «тс.» Г; — р. урекать «зурочувати», п. иггекас, ч. игкпоиіі, слц. слн. иге'каїі «тс.»; — похідне утворення від ректи; в ньому відбилася давня віра в силу вимовленого слова. — НоІиЬ—Кор. 403, 404; Младенов 654. — Див. ще ректи. — Пор. урок.
Іуременити] «міцно зробити роботу»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [уремення] «удача», [времен-нйй] «сприятливий, зручний»; менш імовірний зв’язок з ремінь і первісне значення дієслова «зробити міцно, ув’язавши ременем». — Див. ще врем’я.
уремія (мед.) «самоотруєння організму внаслідок недостатності функції нирок»; — р. уремйя, бр. урзмія, п. іігетіа, ч. игетіе, слц. игетіа, болг. уремйя, схв. уремиг/а, слн. игеті]а; — слово з наукової латинської термінології; нлат. игаетіа (мед.) є складним словом, утвореним з основ гр. оором «сеча» і аща «кров». — СІС2 857; 81. м/уг. оЬсусІї 791; Кораііпзкі 1016; НоІиЬ—Буег 498; Младенов 654; КІеіп 1681. — Див. ще гемоглобін, урина.
[ур'єт] (бот.) «вайда фарбувальна, синячник, Ізаїіз їіпсїогіа Б.» Мак, См; — п. иггеї, ч. игеї; — запозичення з польської мови; п. иггеї вважається штучно утвореним словом від ст. імеї, ^а]ї «тс.», джерелом яких є нім. \Уеї, ХУаісІ «тс.», унаслідок помилкового сприйняття й написання ииеї як игеї, а потім і иггеї (звідки й ч. игеї). — Вгйскпег 595; МасЬек Лгп. гозїі. 61 — 62; МікІ. Е\У 372. — Див. ще вайда1.
урйна «сеча»; — р. болг. м. урина, бр. урьіна, п. игупа, ч. игіп, схв. урина, слн. игіп; — запозичення з латинської мови; лат. йгїпа «сеча» споріднене з дінд. уаг, уагі «вода», ав. уаг «дощ», тох. А \уаг «вода», лит. ]йга, лтс. ійга «море», прус, імигз «ставок», дангл. \уагг, дісл. уєг «море», йг «дрібний дощ», гр. ойроу «сеча»; іє. *цег-/ибг-«вода, дощ, волога». — НоІиЬ—Буег 498; КІеіп 1682; ХУаійе—Ноїт. II 840. — Пор. уремія, урологія.
УрЙТНИЙ — див. врйтний.
[уріанський] «східний» Бі, Пі, Шейк, [урліанський] «тс.» Пі, Шейк, [уліянсь-кий] «тс.» Шейк; — запозичення з польської мови; п. игіагізкі (про грушу), игіапїбімка «тс.», иг]апка (про перли, які походять зі Східної Індії), як припускається, є результатом фонетичної видозміни прикметника ог]епїа1пу «східний». — Бі 366; Вгйскпег 595. — Див. ще орієнтальний.
[урісник] (бот.) «кораловець, Со-гаІіогЬіга НаІІ.» Мак; — неясне; можливо, штучне утворення від основи слова рости (зріст)-, назва може бути зумовлена
м’ясистим, коралоподібно розгалуженим кореневищем. — Пор. кораловець.
[урка] «злодій, вуркаган» Чаб, [ур-каш, урок] «тс.» тж, [уркашня] (зб.) «вуркагани» тж; — р. урка «злодій», бр. ]вурка] «хитрун, злодій»; — слово, що походить із злодійського арго; припускається тюркське походження; зіставляється з каз. урьі, ккалп. урьі «злодій»; на слов’янському грунті зіставляється з бр. вурнуць «украсти»; укр. ур-каган, вуркаган, бр. вуркуган «нахабний злодій» є експресивними суфіксальними похідними від урка, вурка (пор. укр. вовцюган, вовчуган, похідні від вовк). — ЗСБМ 2, 229. — Пор. вуркаган.
[урльоп] «відпустка» СУМ, Г, Шейк, Куз, О, [урльдпник] «солдат у відпустці» СУМ, Г, Шейк; — бр. [урлеп, ур-леп\ «відпустка, відпочинок», п. игіор, игіоЬ «тс.», ч. игіаиЬ «відпустка», слц. игІаиЬ, игІаЬ, слн. йгІауЬ «тс.»; — через посередництво польської мови запозичене із середньоверхньонімецької; свн. игіоир, игіор, игіоЬ «дозвіл» (двн. иг-Іоир(Ь), н. ИгіаиЬ «тс.») пов’язане з дієсловом свн. егіоиЬеп (двн. ігІоиЬбп) «дозволяти», спорідненим з дфриз. ог-ІоІ, огіеі «тс.»; розвиток семантики слова відбувався в напрямку спеціалізації («дозвіл» «дозвіл підлеглому піти геть» -> «звільнення від роботи на певний час»), — НісЬЬагсІі 108; 81. м/уг. оЬсусЬ 791; НоІиЬ—Буег 498; РаиІ О\УЬ. 667; К1и§е—Міїхка 809.
[урма] «місце, по якому ганяють худобу, вкрите слідами ніг; дорога, протоптана худобою Г; пасовище для овець Куз; слід овечого стада на землі, по якій воно пройшло Шейк; слід від овечої отари на траві Нед; слід від отари овець Чаб», [поурмлений] «з’їдений худобою зверху (про траву на пасовищі)» Г, [поурмити] «розтоптати» Нед, Куз; — п. Ьигта «натовп, гурт, велика кількість», Ьигтет «гуртом»; — запозичення зі східнороманських мов; мслд. урмз «слід», рум. йгта «тс.» зводяться до лат. *оггпа «тс.», джерелом
якого є гр. бррос; «ланцюг, намисто»; пор. іт. огта «слід», огтаге «йти за ким». — Сгап]'а1а 407—408; Вгйскпег 174; СДЕЛМ 449; ОБНМ 910.
урна «посудина для зберігання праху померлого; скринька для таємного голосування; посудина для сміття»; — р. бр. болг. урна, п. ч. слц. игпа, схв. урна, слн. йгпа; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво французької (пор. фр. игпе, звідки н. Ьгпе); лат. игпа (< *игспа) «посудина; ваза; урна для праху; виборча урна» пов’язане з лат. йгсеиз «глечик; жбан», яке певної етимології не має; припускається запозичення з семітських мов. — СІС2 858; Черньїх II 292; Фасмер IV 168; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Буег 498; ХУаісіе—Ноїт. II 838— 839; Младенов 654; КІеіп 1682.
[уробіть] «злякатися» Чаб, [вробіть] «тс.»; — бр. [урабець] «злякатися, перелякатися»; — результат фонетичної видозміни запозиченого з російської мови дієслова оробеть, префіксального похідного від робеть «боятися; не насмілюватися», пов’язаного з роб «раб, невільник». — Черньїх II 117; Фасмер III 487; МікІ. Е\У 225; Рокоту 781. — Див. ще раб.
[уровець] «рівчак» О; — похідне утворення від ровець «тс.», демінутивної форми від рів' префікс у- вказує на невеликі розміри позначуваного предмета (пор. угорок,). — Див. ще рйти1, у'.
[урбвйще] (мед.) «викидень Г, Бі; пахова грижа; перелом; розрив Нед; пухлина (?) Шейк»; — бр. [урбвішча] «викидень»; — очевидно, похідне утворення від рвати (пор. перервати вагітність і под.). — Див. ще рвати.
урожай, [урод, уроджай, урджа, урбж'я, врожай], урожайний', — р. урожай, бр. ураджай, п. игосіха], болг. урожай', — префіксальне утворення від давнішого *гоб-]а)ь, з яким пов'язані рід, родити; пор. ч. йгосіа «урожай». — Черньїх II 292; Фасмер IV 168; Преобр. II 208; Вгйскпег 595; НоІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Буег 498; МікІ. Е\У 280. — Див. ще рід.
[урозвижки] [у сполученні уроз-вижки (розвижки) піти «сполошитися (про коней)»| О; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з віжка (див.).
урок «завдання; навчальна робота; навчальне заняття; певний проміжок часу; (заст.) робота, визначена для виконання на певний час; (перен.) висновок, логічний підсумок чого-небудь, що має значення в майбутньому; [пристріт Бі, чаклування Нед]», [врок] «пристріт» Бі, уроки (мн.) «наслання хвороби ко-му-небудь поглядом СУМ; пристріт Бі; хвороба або випадок, спричинені чаклуванням Нед», [уроче] «чари; привабливість; чаклування, ворожба» Нед, ирбчення «уроки», врбчення «тс.», [урбченьки] (зменш.) «уроки» Бі, ]урд-чйна] «уроки; пристріт» Г, Нед, ]урб-чище] (збільш.) «урок; пристріт» Г, [урочища] (мн.) «уроки; пристріт» Г, урочний (заст.) «встановлений за певними умовами; визначений» СУМ, Нед, [урбчйти] «зурочити Бі, Нед; знеславлювати Нед; зачаровувати, причаровувати Нед», [врбчити] «тс.» Бі; — р. урок «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування», урб-чить «псувати недобрим поглядом», бр. урок «чари», др. уроків «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час», п. игок «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність», ч. йгок «чари; хвороби; податок», слц. йгек, болг. урок «урок», урбци (мн.) «чаклування; пристріт», м. урок «пристріт», схв. урок «те.», слн. игок «зурочення; хвороба внаслідок зурочення», стел, оурочьнт»; — псл. игокь; — утворене за допомогою префікса и- від кореня гок-/гек-, який виступає в укр. ректй, пророк; укр. урок «пристріт; чаклування» і подібні значення в інших слов’янських мовах відбивають давню віру слов’ян у магію слова. — Черньїх II 292—293; Фасмер IV 168, 169; Преобр. II 200; Горяев 388; Вгйскпег 595; МасЬек Е83С 670; Но-
ІиЬ—Кор. 403; НоІиЬ—Еуег 498; Младенов 654. — Дигі. ще ректи, у'.
урологія «розділ медицини, що вивчає хвороби сечостатевих органів», уролог, урологічний', — р. болг. уро-лбгия, бр. уралдгія, п. игоіо§іа, ч. иго-!о§іе, слн. игоІо§і)а; — запозичення із західноєвропейських мов, найвірогідніше, з німецької; н. ІЛоІо^іе, англ. иго-Іо§у, фр. игоіо^іе є міжнародним медичним терміном, утвореним з лат. йгіпа «сеча», гр. оороу «тс », від якого походить укр. урина, і гр. Лбуос; «слово; (наукове) пояснення, наука». — СІС2 858; 81. хууг. оЬсусЬ 791; Кораііпзкі 1017; Кіеіп 1682. — Див. ще логіка, урина. — Пор. астрологія, біолог, мінералогія.
уротропін «лікарський препарат; протимікробний засіб»; — р. болг. уротропін, бр. уратрапін, п. игоігоріпа, ч. игоігоріп; — фармацевтичний термін, утворений з основ грецьких слів оороу «сеча», звідки укр. урина, і троттр «поворот, зміна». — 81. \муг. оЬсусй 792. — Див. ще тропік, урина. — Пор. урологія.
[урочий] «чудовий, прекрасний; чарівний, який характеризується надприродною силою»; — слн. игбсеп «здатний зурочити», игосіру «тс.»; — запозичення з польської мови; п. игосху «здатний зурочити; чарівний, чудовий, привабливий» є похідним утворенням від игок «чари», якому відповідає укр. урок (див.).
урочистий «пов’язаний з торжеством, знаменною датою; святковий; важливий, значущий; сповнений величі; [що буває раз на рік, річний Куз, Пі]», врочистий, урочистість (переважно в мн.) «урочисті заходи на відзначення якоїсь знаменної події; [річне свято, торжество, церемоніальний акт Бі, Пі]», врочйстість, урочисто, врочисто; — очевидно, як і бр. урачьістьі, запозичення з польської мови; п. игосгузіу «домовлений», пізніше «знаменитий; святковий», походить від игок «річна плата», префіксального похідного від гок «рік», що відповідає укр. рік, спорідненому з ректіі. — Вгйскпег 595. — Див. ще рік, у1.
урочище «те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.); ділянка, яка виділяється серед навколишньої місцевості природними ознаками»; — р. урочище «тс.», бр. урбчьішча «тс.», [урбчьішчз] «урочище, певна місцевість з власного назвою», п. игос/узгсхе, игосхузко «тс.»; — похідне утворення від ректіі (уріка-ти, урбчити); первісно «місцевість із власного назвою». — Горяев 388; Вгйскпег 595. — Див. ще ректй. — Пор. урок.
[урсів] «панич» Нед; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від уг. йг «пан». — МікІ. ЕАУ 372.
[уруга] «попівський наділ» Л; — р. [уругаї «вигін»; — префіксальне утворення від руга «церковна земля, земля, виділена громадою на утримання духовенства»; значення префікса не зовсім ясне. — Фасмер IV 169. — Див. ще руга2, у'.
уруть (бот.) «водопериця, Мугіо-рЬуІІигп Б.» УРЕ, [урут] «водопериця кільчаста, МугіорЬуІІигп уегіісіїїаіит Б.» Мак; — р. уруть «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з рута (див.).
урчати «видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону» СУМ, урчання; — р. уркать, урчать, бр. вурчсщь «бурчати, гудіти; жерти», \вурчзць\ «бурчати; гарчати (про собаку)», вуркаць «бурчати; гиркати, сваритися»; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов'язане з ворча-ти; щодо словотвору пор. бурчати, мурчати і под. — Фасмер IV 168; ЗСБМ 2, 229—230. — Див. ще вбркати.
урюк «місцева назва абрикоси; плоди абрикоси, висушені з кісточкою», урюковий; — р. урюк, бр. урук; — припускається тюркське походження; зіставляється з чаг. друк, тур. егік, уйг. еріік «слива»; пор. також узб. урик «абрикос, урюк», каз. орік «урюк». — Фасмер IV 169; Дмитриев ЛС III 47; Взаимод. и взаимообог. 54.
уряд «найвищий орган державної влади; (іст.) місцеве правління; правління; посада; [державна установа]» СУМ, [врад, вряд] «уряд, правління, порядок» Ж, урядник, врядник, [врадник]
Ж, [урядниця] «,службова особа жіночої статі» Нед, Пі, урядовець, \уря-ддвня] Шейк, [урядок] «порядок», урядування «управління; [орган управління]» СУМ, [урядчик] «урядник» Нед, [урядників, урядницький, урядничий] Нед, урядовий, уряджати (вряджати), уряджувати (вряджувати), урядити (врядити), урядувати, [підурядник] Куз; — р. уряд «устрій, розпорядок», бр. урад, п. игх^сі «установа; правління, посада», ч. йгаС «установа; управління; посада», слц. йгаС «установа; управління; посада; влада», болг. уред «знаряддя; прилад; [порядок]», м. уред «прилад, інструмент; організація, відомство», схв. уред «канцелярія, контора, бюро, установа», слн. иге'СЬа «указ, розпорядження»; — псл. иг^сіь; — префіксальне утворення від ряд; зважаючи на наявність в українському слові двох наголосів (при давнішому уряд), можна припустити можливість впливу польської мови. — Фасмер IV 169; Горяев 388; Вгйскпег 474; НоІиЬ—Ьуег 498; НоІиЬ—Кор. 404. — Див. ще ряд, у'.
ус «вус; [фалда Чаб; деталь воза (перо втулки; заколесник на осі) О|», [уси] (мн.) «вуса; вид оздоблення жіночого одягу» Нед; у сполученні уси вил-коваті (бот.) «вусики рослин» Нед, [усаня] «яра остиста, “вусата” пшениця» О, [усань], [усатік] (ент.) «золотоочка звичайна, СЬгузора уці^агіз ЗсЬп.» Дейн, [усатка] «пшениця, у якої колоски з остюками» Чаб, [усатькб] «вусань» Чаб, усач «вусань; [(іхт.) сом, Зііи-гиз §1апІ8 Ьіппаеиз Дейн]; марена, ВагЬиз Сиу.», усатий; — р. ус, др. усь; — псл. *(у)рзь, від якого походить також укр. вус. — Черньїх II 293—294; Фасмер IV 169—170; Горяев 388; Зсішбієг-Зє'л/с 1710. — Див. ще вус.
[усаня] (бот.) «нечуйвітер волохатенький, Ніегасіит рііозеїіа Ь.» Мак, Нед; — похідне утворення від ус «вус»; назва мотивується тим, що рослина має волосисті квітки й листя, пор. синонімічне укр. [волосник] Мак, См, а також назви цієї рослини в інших мовах:
р. ястребйнка волосистая, п. коз-гпасгек, схв. пухавка, слн. козтаіїса «тс.». — Нейштадт 591; Анненков 167; МасЬек Зт. гозії. 232; СимоновиЬ 232. — Див. ще вус, ус. — Пор. усень2, усничка.
[усвиріпитися] «дуже набриднути Г; завдати страждань; мучити» Нед; — можливо, пов’язане з укр. свиріпа «злісний польовий бур’ян», з яким важко боротися, а також з рос. свирепьій «дуже злий, лютий, жорстокий». — Див. ще свиріпа1, у1.
усе, усей, усенький — див. весь1.
[усегда] — див. усігдй.
[уселіско] «капкан» О; — пов’язане з сильце «пристрій у вигляді петлі для ловлення птахів і дрібних тварин». — Див. ще сило.
[усень1] (ент.) «гусінь» (чол. р.) Л, [усень] (ент.) «личинка ряду лускокрилих (метеликів); Ьерісіоріега» Дейн, [усінь, усениця «тс.» Дейн, усениця Г, усельниця ВеБ, усільниця Нед, усілка Нед, усіль Нед]; — бр. вусень, др. усіница, цсл. оугЬньїуь, оус4інцл, юсе-ница; — псл. рзепь, рзепіса; — пов’язане З *(у)р5Ь «вус». — Див. ще вус, гусениця.
[усень2 (благовонний)] (бот.) «Рап-сіапиз осіогаііззітиз Ь.» Мак, Нед, Куз; — суфіксальне утворення від ус «вус»; назва рослини мотивується наявністю в неї довгих повітряних коренів. — СимоновиЬ 335. — Див. ще вус.
[усердя] «старанність», [усердиє, усердє] «старанність; відданість; відвертість; сердечність» Нед, [усердство] «щирість» Нед, [усердствувати] (кому) «бути відданим» Нед; — р. усердие, усердньїй, бр. [усердзиць] «розсердити», болг. усьрден, схв. уср\)е, слн. изгсіііі «розсердити»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, оуерьдик «бажання, прагнення» утворене з префікса оу- і кореня ерьд-, що виступає в слові серце. — Фасмер IV 170; Горяев 388; Младенов 656. — Див. ще серце, у1.
[усирбувате] «дотримуватись узвичаєних норм, традицій (у їжі)» Корз; —
не зовсім ясне; можливо, пов’язане із сьорбати (див.).
[усі'гдй] Г, Шейк, [усегда] Чаб, [всегда, усигда, всигда] тж, [усігда] До, Чаб, [повсигда, повсида] Чаб, по-всігда До, Чаб; — р. всегда, бр. [всегдьі, усегдьі, усегдьі], др. вьсьгда, вьсегда, п. у/з/.е^сіу, болг. всегда, схв. свагда', — псл. *уьзекьсІа, *УЬ5есІа, *уь8есІу; варіативність форм у праслов’янській мові відбиває різні можливі шляхи їх виникнення; зіставляються з лит. уізаСбз. — Фасмер І 362—363. — Див. ще всігда.
[усілбк] «мармуровий брусок для точіння бритви» Корз; — р. оселбк «тс.»; — пов'язане з осла «брусок». — Див. ще осла.
[ускарб] «молоток для насікання млинових каменів» Корз; — фонетичний варіант слова [дскарб] «гостроконечний молот, молот-пробійник (для колеса у млині)» Ж. — Див. ще оскарб.
[ускік] «холодний північно-східний вітер; східний вітер» О; — результат фонетичної видозміни давнішого [уз-тбк\ «схід» або незасвідченого [*ус-ток[ з переходом о > і та закономірною діалектною зміною т’ > к перед наступним і. — Див. ще узтбк.
[ускорб] «шкода, збитки» Нед (у сполученні з ускорбом «за кошт» Нед), [ускорбйти] «шкодити, приносити шкоду, збитки» Нед, [ускурбете] «відмовити собі в чомусь» Корз; — р. [ускорб-лять, ускорбйть] «ображати, образити, принести біду» (Даль); — пов’язане зі скорб «печаль, сум», [скорбі-ти] «сумувати, журитися». — Див. ще скорб, у.
[услон] «ослін»; — фонетичний варіант слова ослін (див.). — Пор. услюн.
[услопанитися] «стомитися» О; — неясне.
[услюн] «ослін» Л; — виникло як фонетичний варіант слова ослін унаслідок його деетимологізації. — Див. ще ослін. — Пор. услон.
[усничка] (бот.) «ВагЬиіа Несім/.» Мак; — похідне утворення від ус «вус»; можливо, є семантичною калькою нау
кової назви ВагЬиіа, демінутивної форми від лат. ЬагЬа «борода»; назва мотивується тим, що листя і стебла деяких видів цієї рослини волосисті. — Симо-новиЬ 65; Орізапіе гозііп 450. — Див. ще ус. — Пор. усаня.
усобиця (заст.) «внутрішня ворожнеча, чвари, спір; громадянська війна», усобник «той, хто сіє ворожнечу», усобницький, [усдбитися] «чинити розбрат, усобицю», міжусобиця’, — р. усдбица, бр. усдбіца, др. усобица, р,-цсл. жсокк «по черзі, впереміж»; — через давньоруську мову запозичене зі старослов’янської; стел, жсокица «заколот, збурення» утворене з префікса ж- (< псл. *<?-) та займенникової основи соб-, наявної в псл. *зоЬе «собі». — Фасмер IV 171; Соболевский РФВ 71, 450; МікІ. Е\У 331—332; Меіііеі Еіисіез 346. — Див. ще собі, у1.
Успення (церк.) «християнське свято 28 серпня» (у сполученні Успення Пресвятої Богородиці), Успениє «умирання, засинання, зникнення, смерть» Нед, Успіння\ — р. Успение (Богоро-дицьі), др. Усьпеник «засинання, сон, смерть; церковне свято», усьпленинг, — запозичення зі старослов’янської мови; стел. Оугьпеник є префіксальним похідним від сліпати «спати», утвореним як калька гр. хоірпоїс; тїдс ©єотбхоо. — Фасмер IV 172; Младенов 655. — Див. ще спати, у'.
[успилати] «вичерпати» ВеУг, [ус-пелати] «тс.» Нед; — префіксальне утворення від [спилати] «жваво, вправно, швидко робити, ходити» Нед; префікс надає дієслову значення закінчення дії. — Див. ще спилати, у1.
успіх, успівати, успіти — див. спіти.
уста «губи, рот», вуста «тс.», ус-тенята, устка, [устні] «губи» Нед, устонька, устоньки, [усточка], усточки, усний, [устний Нед, устній Г], усно, [устне] Г, [підустйти, підуїца-ти] «підбурювати» Нед, [підустливий] «підбурювальний, підбурюючий» тж; — р. уста, бр. вусньц [вуста] «губи», др.
уста, п. изіа, ч. слц. ййіа, вл. Амизіа, нл. Ьизіа, полаб. уаизіа, уаізіа, болг. уста, м. уста, схв. уста, слн. йзіа, стел, оуста; — цсл. изіа (мн.) (< іє. *ои8-Іа «губа»); — споріднене з прус, аизіо «рот», лит. аизіпіі «даремно балакати», лтс. аизаі «балакати», аиза «балакун», дінд. бзіЬаЬ «губа», ав. аозіа- «губа», лат. аизсиїигп «ротик», що зводяться до кореня іє. *биз-/аи8- «рот, устя» з розширювачем -і-; без розширювача цей корінь представлений у лат. ба «рот; береги», дінд. §Ь- «рот», ірл. а «тс.». — Критенко Вступ 507; Черньїх II 293; Фасмер IV 172; Горяев 389; ЗСБМ 2, 232—233; Вгйскпег 596; Ма-сНек Е83С 671; НоІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ— Еуег 498; 8сЬи8Іег-8еАмс 1710; Младенов 656; 8кок III 549; МікІ. Е\У 372; Мауг-Ьоіег І 84; Тгаиїтапп 19—20; ХУаісІе— Ноїт. II 224; Рокоту I 784—785.
устав «правила поведінки; статут; (лінгв.) один із типів письма в старовинних рукописах», [устава] «закон» Нед, уставний, [полустав] «святці», ]полуставець] «тс.»; — р. устав, бр. устау (лінгв.), [устава] «закон; наказ; постанова», п. изіам/, изїаАма «закон», ч. слц. йзіау «установа», йзіауа «конституція», слн. изіауа «основний закон, конституція»; — префіксальне утворення від ставити', у формі [устава] запозичене з польської мови. — Вгйскпег 596; НоІиЬ—Еуег 498; Младенов 656. — Див. ще ставити, у'.
[устаментуватися] «схаменутися, опам’ятатися О; споважніти, визначитися Исслед. п. яз.; усталитися (про погоду) О»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов'язане зі стати', висловлювалося також припущення про контамінацію на українському ґрунті п. іезіагпепі «заповіт» і п. изіаііс зі^ «стати сталим, розповсюдитись» (Исслед. п. яз. 250).
устелиполе (бот.) «Сегаіосагриз Б.; устелиполе піщане, Сегаіосагриз аге-пагіиз Б.», [устели поле Мак, постели поле Мак, постели-поле См] «тс.»; — складне слово, утворене за аналогією
до ботанічної назви перекотиполе; складається з наказової форми дієслова устелити та іменника поле; назва мотивується невибагливістю рослини, у зв'язку з чим її використовують для зарощування піщаних схилів, териконів, відвалів. — Смик 229—230. — Див. ще поле, слати2.
Устйм (особове ім’я), Устйн, Юс-тйм, Юстйн, ]Устян, Устай] Шейк, Устймко, Устймрнько, Устймрчко, Устйна, Юстйна, Устя, Вустя, Юстя, Вутанька, Устйнка, Устйнонька, Юс-тйнка, Юстйнонька, Юспгйночка; — р. Устйн, Устйм, Устйна, бр. Усцін, розм. Юстмн, др. Юстинь, цсл. Иоу-стиит»; — через посередництво грецької мови запозичене з латинської; сгр. ’ЗоиотЇуос; походить від лат. Зизіїпиз, утвореного від рзіиз «справедливий». — Вл. імена 91, 165, 216; Петровский 212, 235; Суперанская 83; Фасмер IV 172. — Див. ще юстйція.
[устіра] (іхт.) «плоскирка, Віісса Ьщегкпа Еіппаеиз» Дейн; — результат фонетичної видозміни давнішого [гус-тіра] «тс.» унаслідок сприйняття початкового г- як протетичного; пор. [ус'влі] з гуслі. — Див. ще густера.
устрйця «їстівний морський молюск», устрйчний; — бр. вустрьща, п. озігу^а, ч. йзігісе, слц. изігіса, вл. нл. \уи8Ігіса, схв. острига, слн. озігі-§а; — запозичення з російської мови; р. устрица «тс.» виникло під впливом форм на -ица типу ящерица, мокрйца з давнішого устерс, устерса, мн. устерсьі, запозиченого із західноєвропейських МОВ, МОЖЛИВО, з ГОЛ. ОЄ8ІЄГ «устриця» (мн. оезіегз), пор. також нн. йзіег, іт. бзігіса «тс.», джерелом яких через лат. озігеит є гр. оотрєюу, оотрєоу «молюск, раковина». — СІС2 858; ЗСБМ 2, 233; Черньїх II 293; Фасмер IV 172, 173; Горяев 389; МасЬек Е83С 671; Но-ІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ—Еуег 498; МікІ. Е\У 228; ХУаИе—Ноїт. II 228; Егізк II 438.
устрій — див. стрій.
[устрой] (бот.) «часник, АНіит за-ііуит Б.» Мак, Пі, Шейк; — запози
чення зі східнороманських мов; молд. рум. изіигбі «тс.» є суфіксальним утворенням від основи изіига, що походить від лат. цйіиіо, из^иіате «обпалювати, спалювати»; назва зумовлена різким смаком кореневої частини рослини. — Анненков 23; СДЕЛМ 450; СЕЙМ 912.
[уструба] «зруб» Л, уструб (у сполученні уструб рубіть «зводити хату» Л); — неясне; можливо, пов’язане з рубати, зруб.
устрявати, устрявати, устрягти, устрянути, устряти — див. стрягнути.
устя «гирло; (спец.) вихідний отвір чого-небудь», [устє] «гирло» Нед, Ч, [вустє Нед, вустя Ч, устня Нед, Пі, устьє, устцє, усця, усть 4} «тс.», [устенка] «вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)» Дз, [устенок] «вузький вхід у загін для овець Нед; вхід у вершу Мо», [ву-стенок] «стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г», [вусті] (мн.) «передня частина печі, челюсті» Дз, устячко (бот.); — р. устьє, бр. вусцє, др. устие, вустие «устя ріки, отвір, край», п. иіз-сіе, изсіе, ч. йзіі, слц. йзііе, болг. устие, м. устие, схв. уиііїе, слн. йЛ]е; — псл. изіь]е «устя»; похідне утворення від псл. изїа, пор. лат. озііигп «устя», яке відповідає псл. изіфе, а також лит. йозіаз «гавань», лтс. иозіа «тс.». — Черньїх II 293; Фасмер IV 173; Горяев 389; ЗСБМ 2, 233; Вгйскпег 596; Ма-сНек Е8ЛС671; Младенов 656; Рокоту І 784—785. — Див. ще уста.
устячко (бот.) «отвір між клітинами в шкірці листя рослин, через який відбувається випаровування вологи та обмін газами»; — можливо, як і бр. вусцейка, калька російського наукового терміна устьице «тс.», що є похідним від устьє. — ЗСБМ 2, 233. — Див. ще устя.
[усушок] «весільне печиво, оздоблене зверху» Корз; — пов’язане із сухий, пор. р. усушка, слн. изйзек «втрата вологи». — Див. ще сухйй.
[усуюска] «латка, що охоплює весь передок чобота» Корз, [усуюзите] «пришити усуюску» Корз; — іменник, утворений від префіксального дієслова, пов’язаного із союзка (див.).
[усь1] «возова вісь» Л; — результат діалектної фонетичної видозміни слова [ось], що є фонетичним варіантом укр. вісь (див.).
[усь2| (вигук для нацьковування собак), [ус!] «тс.» ВеУг, [ускати] «кричати ус! ус!» тж, наущувати, [підущу-вати] Шейк; — р. усь, уськать, бр. вусь, усь, вуськаць; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з кусь (кусі), похідним від кусати. — Фасмер IV 173; ЗСБМ 2, 234.
[усьлі] «гуслі» О; — результат фонетичної видозміни слова гуслі внаслідок сприйняття початкового г- як протетичного. — Див. ще гусла.
[усь-усь-усь] «вигук, яким кличуть гусенят» О; — варіант вигуку гусь!, пов’язаного з назвою свійського птаха; втрата початкового г- відбулася, можливо, внаслідок сприйняття його як протетичного. — Див. ще гусь.
усюди — див. всюди.
[уталашитися] «стихнути, заспокоїтися», [уталожитися] «тс.» ВеУг; — р. [талашиться] «метушитися, товктися» Даль; — неясне.
[утанажити] «зморити, вкрай стомити», [утанажитися] «утомитися, намучитися»; — неясне; можливо, пов’язане з п. иЦіус «знудитись, обриднути».
[утарчка] «сутичка» Пі, Шейк; — запозичення з польської мови; п. иіагсгка «сутичка, бійка, суперечка» споріднене з укр. торкати. — Вгйскпег 596. — Див. ще торкати.
[утварь] «виріб, творіння, зображення, прилад, посуд, зброя, прикраса Нед; іконостас О», [утвар] «домашня птиця» Чаб; — р. утварь «сукупність предметів певного вжитку (домашнього, церковного); (заст.) прикраса», др. утварь, слн. иіуага «мрія (нереальна)», стел, утвлрь «творіння, краса, прикраса», пізніше «предмети домаш
нього вжитку; одяг»; — давнє префіксальне утворення, пов’язане з дієсловом творити, псл. іуогііі; початковим значенням іменника було «те, що створене; продукт творіння». — Черньїх II 294; Фасмер IV 173; Горяев 389. — Див. ще твар, творити.
[утелйха] «така, яку можна приборкати, приручити, заспокоїти» Нед; — неясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з [шелехнути] «сильно вдарити» Нед або з теля, телиця, пор. те-лбхно\ «вигук для підкликання телят» Нед, телднь! телонь! «тс.» тж.
[утеміч] (присл.) «у темну ніч» Шейк; — очевидно, результат стягнення й подальшої фонетичної видозміни словосполучення у темну ніч унаслідок злиття й скорочення слів у розмовній мові. — Див. ще ніч, темний, у1.
[утепенйтися] «дуже стомитися» Нед, Шейк; — неясне; можливо, пов’язане з п. [пі^рпу] «важкий, клопітний, нудний», І^ріс «притупляти; нищити; мучити».
утилізація «використання чогось для переробки; доцільне використання відходів», утилізатор, утилізаторство, утилізаційний, утилізувати; — р. болг. утилизация, бр. утьілізацьія, п. піуіі-гафа, ч. піііізасе, слц. иііііхасіа; — запозичення із західноєвропейських мов; пор. фр. иіііізег «використовувати, мати користь», н. ІЛі1І8Іегип£ «утилізація», иіііізіегеп «утилізувати», англ. піііігаїіоп «використання», що зводяться до лат. йііііз «корисний, придатний», похідного від лат. йіі «вживати». — СІС2 858; Черньїх II 294; 81. у/уг. оЬсусІї 792; ХУаІсІе—Ноїт. II 847; КІеіп 1684. — Пор. утилітарйзм.
утилітарйзм «прагнення у всьому мати користь; практицизм», утилітарист, утилітарний; — р. утилита-рйзм, бр. утьілітарьізм, п. иіуіііа-гуггп, ч. иіііііагізгпиз, слц. иіііііагіхтиз, болг. утилитарйз-ьм, схв. утилита-рист(а) «утилітарист», слн. иіііііагі-гегп; — запозичення з французької мови; фр. иііІііагізгпе виникло на основі
лат. йіііііаз «користь, вигода», похідного від йііііз «корисний». — СІС2 858; 81. Аууг. оЬсусІї 792; Кораіігіакі 1018; НоІиЬ—Ьуег 499; КІеіп 1684. — Див. ще утилізація.
утйль «відходи, речі, непридатні до вживання і використовувані як вторинна сировина», утильник, утильний; — бр. утьіль; — запозичення з російської мови; р. утйль є субстантивним утворенням на основі латинського прикметника йііііз «корисний, потрібний» (пор. фр. иіііе «(щось) корисне»); висловлювалось припущення, що слово утворилося в результаті скорочення складного утильсьірье, в основі якого лежить словосполучення утилизйрованное сьі-рье або утилизация сьірья. — СІС~ 858; Черньїх II 294. — Пор. утилізація, утилітарйзм.
[утинає] «?» Нед, (у сполученні утинаса на рамена) Шейк; — неясне; можливо, афективне утворення на основі тнути, тяти, пор. [утинок] «обрубок» Шейк, а також р. [утйн] «біль у попереку; ревматичне захворювання спини». — Фасмер IV 174, 177.
[утігайлівка] «вир, глибоке місце в річці» Ч; — афективне утворення від тягти, тобто йдеться про «місце, де течія втягує, затягує на дно». — Див. ще тягтй, у1.
утік (текст.) «поперечні нитки тканини, які переплітаються з поздовжніми (основою)», уток «тс.», уточний; — р. уток, бр. уток, [вутдк], др. уптьк'ь, п. иіок, и/<Дек, ч. йіек, слц. іДок, вл. Ауиік, нл. Ьиік, болг. в'ьт'ьк, слн. уоіек, цсл. жт"ькгь «ткацька основа»; — псл. рГькь; — префіксальне утворення з *<?-, якому відповідає укр. у-, і дієслівної основи -Гькь, з якою пов’язане укр. ткати. — Фасмер IV 175; Горяев 389; ЗСБМ 2, 236; Вгйскпег 605; НоІиЬ— Буег 498; Младенов 94; МікІ. Е\У 367— 368; 8сЬгасІег Веаііехікоп II 632. — Див. ще ткати, у-.
утка, утва, утеня, утйня, утйця, утінка, утятина — див. вутка.
[утлйці) (бот.) «МІТЛИЦЯ, А^ГОЗІІЗ Б.» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, результат фонетичної видозміни та деетимологізації слова мітлиця «тс.» (див.).
[утомйти (сльози)] ВеЗн; — можливо, афективне утворення на основі слова тамувати або результат контамінації слів утамувати і утолйти. — Див. ще тамувати, толйти, у1.
утопія «мрія, вигадка, химера», утопізм, утопіст, утопічний', — р. болг. утбпия, бр. утопія, п. иіоріа, ч. иіоріе, слц. иіоріа, схв. утопила, слн. иіоріщ; — походить від назви твору англійського філософа Т. Мора «Утопія» («БЛоріа», 1516 р.); нлат. иіоріа утворене з грецької частки об «ні» та іменника тбтгос; «місце» (букв, «місце, якого немає») для позначення вигаданого острова, на якому був побудований ідеальний суспільний лад. — СІС2 859; Черньїх II 295; Горяев 389; 81. м/уг. оЬсусІї 792; Кораііпзкі 1018; НоІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ—Еуег 499; Кіеіп 1684. — Див. ще ізотоп. — Пор. топографія, топонім.
утори (мн.) «пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно», втори «тс.», утор (одн.) СУМ, Г, Нед, [утбрич] «прилад для вирізування пазів (уторів) у діжці для вставляння дна» Л, утірник,, уторник «тс.» СУМ, Г, Нед, [втірник] «різець для вирубування уторів» ВеЗн; — р. утор, бр. утбра, п. ’ліц.іог, ч. слц. йіог, вл. \¥иІога, нл. Ьиіога, болг. вітор, схв. утор, слн. йіог; — псл. ріогь, утворене з префікса <? та кореня -Іог- від Іегіі, з яким пов’язане укр. терти', припускається первісне значення слова «нарізка». — Фасмер IV 175; Горяев 389; ВеЗн 74; Вгйскпег 605; МасЬек Е83С 672; НоІиЬ—Еуег 499; 8сЬизІег-8е\ус 1713; Младенов 94. — Див. ще терти, у-.
[уторічьки] «початок і кінець полотна» О; — очевидно, пов'язане з то-рбка, тброк «кромка» (див.).
уторопити, второпати, уторопати, вторбпити, вторбпний, невто-рбпний — див. торопіти.
[утредня] «ранкова церковна служба» Нед, Бі, [утробній] «ранковий» Бі; — результат фонетичної видозміни слова утреня «тс.» під впливом день або внаслідок дисиміляції подвійного -нн- в *утрення; розглядається менш імовірне стягнення сполучення утро дня (Бі). — Див. ще утреня1.
[утренник] (бот.) «котяча м’ята справжня, Мереіа саіагіа Б.» Мак, Шейк, См; — очевидно, пов’язане з [утро] «ранок», хоч мотивація назви неясна.
утреня* «церковна служба, що правиться рано-вранці», [ютреня] «тс.» ВеБ, заутреня’, — р. утреня, [вутрьін], бр. [вутрзнь, вутріня, ютрань], болг. утренна, м. утрена; — запозичення із церковнослов'янської мови; цсл. оутренж походить від оутрьиь «ранній, ранковий», пов’язаного з оутро «ранок». — ЗСБМ 2, 237. — Див. ще утро.
[утреня2] «міра поля» Нед, Шейк; — ч. ]іІго «тс.»; — калька н. Мог§еп «морген, земельна міра в Німеччині (0,25 га)». — Пор. морг2.
утрйрувати «занадто перебільшувати; спотворювати, доводячи до крайнощів», утрирбвка, утрирування', — р. утрйровать, бр. утрьіраваць, болг. утрйрам; — запозичене з французької мови, можливо, через посередництво російської та німецької; фр. оиігег «перебільшувати» походить від прислівника оиіге «крім; далі; зверх», джерелом якого є лат. иііга «далі; довше; зверх». — СІС2 859; Черньїх II 295; Оаихаі 521. — Див. ще ультра-.
[утрихвіст] (бот.) «устелиполе піщане, Сегаіосагриз агепагіиз Б.» Шейк, [утри-хвіст См, утри хвіст Мак] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, складне слово, утворене з дієслова наказового способу утри від терти та іменника хвіст, або виникло в результаті стягнення й переоформлення словосполучення *у три хвости; — назва може бути зумовлена гіллястим стеблом рослини, подібним до віника (Флора УРСР IV 342). — Пор. устелиполе, утришия.
утришия [у виразі гнати (вигнати) утришия (втришия)} «грубо проганяти кого-небудь звідкись»; — результат стягнення словосполучення *у три шиї. — Див. ще три, у1, шия.
утро «ранок» До, Чаб, [ютро] Нед, [утрешній] «ранковий» Чаб, [утрішній] «тс.» тж, [утричком, утром] «ранком» тж, [обутритивя] (безос.) «наступити (про ранок)», [обутріти] «тс. Г; наступити (про день) Ж; зійти (про сонце) Г, Ж»; — р. утро, бр. [утро], др. утро, п. ріго «завтрашній день; завтра», ч. ]Иго, слц. ]иіго, []иїге] «завтра», вл. іиіго, нл. ]иІ8о, полаб. )аи!гй, болг. м. утро, схв. іутро, слн. ]йіго, стел, оутро, ютро; — певної етимології не має; традиційно реконструюється псл. *Іиіго > *иіго і зіставляється з лит. ]аи «вже», р., уже «тс.» (Вегп. ІЕ 10, 156; МеіІІеІ Еіисіез 406; Вги§тпапп Огип-сігізз 2, 326; Младенов 657, проти Мік-ко!а ВВІ І 19); за іншим поглядом, псл. *]ЦІго з первісним значенням «час запрягати» пов’язували зі шв. [бкі[ «тривалість роботи між однією їдою та іншою», норв. оукї (пгерм. *]аикіро «запрягання»), дінд. уокігагп «вірьовка, підпруга», ав. уабхобга- «(військове) запрягання», далі з лат. [ц^ит «ярмо», р. йго (укр. іго) «тс.»; до семантики пор. гр. [ЗоиЛйтбс; «вечір», букв, «час розпрягання биків», дінд. зат^ауа «час перед обідом» (букв, «час, коли зганяють велику рогату худобу») (ЗсЬгасІег Веаііехікоп 1, 2); псл. *[иїго зіставляли також з лит. [аиігиз «чутливий, пильний», лтс. іаиігз «веселий, бадьорий» (МасЬек Е8ЛС 229; НоІиЬ—Кор. 155; НоІиЬ—Буег 224; Ггаепке! Зіауіа 13, 13, проти Фасмер IV 176); на основі стел, злоустрд «на наступний ранок; завтра», п. ст. ]и8Іггепка (п. ]и!ггепка) «ранкова зірка, зоря», болг. [завтра], м. завтра «завтра, завтрашній день» реконструюється псл. *из!го, яке зіставляється з лит. аизга, [айзіга] «ранкова зоря, світанок», аизіі «світати», лтс. аизіга «ранкова зоря», двн. бзіаг «східний», лат. аигбга «ранкова зоря», дінд. изаЬ «тс.», що зводяться до іє. *аиез-/аиз- «світити, 52
сяяти, горіти» (Младенов 657; Вегп. І 462; МеіІІеІ Віауіа 1, 198; Тгаиітапп 19); припускається також, що псл. *и8Іго виникло з *изго, зі вставним -Б після -8-, як у псл. зезїга, озіґоуь (МікІ. Е\\7 373); існує припущення про паралельне існування псл. *из(і)го «ранкова зоря» і *]иіго «пора пробудження; початок нового дня» та про контамінацію цих форм ще в праслов’янську епоху; псл. [иіго зіставлялося також з гр. аиуг; «блиск, денне світло», алб. а^ите «ранкова зоря» (Ребегзеп К2 38, 311), з гот. йЬ(\уб «світанок» (РгеІІ-\УІІ2 ВВ 26, 324). — Фасмер—Трубачев IV 176; Черньїх II 295—296; Горяев 389; Вгйскпег 209—210; МасЬек Е8ЛС 229; МікІ. Е\У 373; Рокогпу 1 86—87. — Пор. завтра, ютро.
утроба «внутрішня частина живота тіла людини або тварини; живіт, черево; [нутрощі Нед; (анат.) матка Нед; утроба матері Нед; дитина в зародку Г; пронос Г[», [утрібки] «нутрощі; вид страви» Нед, [вутроба] ВеБ, [дтріб] «нутрощі» Ж, [отрїбка] «пронос» Ж, [отрдба] «тс.» тж, [отроба] «тельбухи» О, утробний, утробно', — р. болг. м. утроба, бр. вантрбба (з польської), [утрббьі] «нутрощі», [утрббець] «пронос», др. утроба, п. у/^ігоЬа «печінка», ч. слц. йїгоЬа, вл. ’лшігоЬа «нутрощі, серце», нл. \миізоЬа, ЬиізоЬа «серце», схв. утроба «нутрощі», утробица «печінка», слн. уоїгоЬа «нутрощі», стел, жтрока; — псл. *р(гоЬа; — суфіксальне утворення (суфікс -(о)Ьа, пор. хвороба) від *р!го «нутро», що споріднене з дінд. апігагл «нутрощі», апіагаз «внутрішній», апїаг «всередині, між», ав. апіага-«внутрішній», вірм. апсіегк' (мн.); далі пов’язане чергуванням голосних з гр. єутєроу «нутрощі», дісл. ійгаг (мн.) «тс.», двн. ипіаг (нім. ипіег) «під; між; серед», лат. іпіег (<епіег) «між», іпїегіог «внутрішній», що зводяться до основи іє. *еп4ег(о)- «внутрішній» від кореня іє. *еп- «в; всередині». — Фасмер IV 176— 177; Черньїх II 296; Горяев 389; Вгиск-пег 605; МасЬек Е8ЛС 672; НоІиЬ—Кор. 404; НоІиЬ—Буег 499; 8сЬизіег-8е\мс
1714; Младенов 657; МеіІІеі Еіисіез 406; ІЛіІепЬеск 8; ХУаІсІе—Ноігп. І 708. — Пор. інтелект, нутро, у*.
[утробашен] (бот,.) «очиток їдкий, Зесіит асге Б.» Мак, См; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з утроба; у такому разі назву можна пояснити лікувальними властивостями рослини, яку широко застосовують у народній медицині для лікування різних внутрішніх хвороб. — Лік. росл. Енц. дов. 317— 318; Масіїек Літі, гозії. 94—95. — Див. ще утроба. — Пор. нарубашен, утробний.
[утробник] (бот.) «плакун верболи-стий, ЕуОігіпп заіісагіа Е.» Шейк; — похідне утворення від утроба; назва пояснюється тим, що в народній медицині цю рослину використовують при різних внутрішніх хворобах. — Лік. росл. Енц. дов. 350—351; См 297; Шейк 217. — Див. ще утроба.
[утрббушка] (орн.) «вівсянка сіра, ЕтЬегіга саіапсіга Б.» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з утроба, хоч мотивація назви неясна. — Див. ще утроба.
[утрофйм] «вид тканини» Нед, Шейк; — р. утерфиновое сукно, др. утрофамті; — припускається, що слово виникло на основі англ. іШег «крайній» і Ііпе «прекрасний» у результаті стягнення й лексикалізації словосполучення; приголосний м замість н з’явився під впливом губного ф. — Фасмер IV 174.
[утрупати] «втягнутися, звикнути» Шух, [утрупатися] «звикнути» Г, Шух; — не зовсім ясне; можливо, запозичене з болгарської мови, пор. болг. трупам «збирати, накопичувати», утруп-вам «завалювати, закидати».
утуряти «задумувати, видумувати» Нед, Шейк; — неясне; можливо, афективне утворення від турати (див.).
утцаль — див. ухналь.
утюг «праска; пристрій для вирівнювання ґрунтових доріг, полів; [(перен., ірон.) телепень Чаб]», [вутюг] «праска» Чаб, [отюг[ «тс.» тж, утю
ження, утюжильник, утюжка, утюжник, утюжильний, утюжний, утюжити; — р. утюг, бр. уцюг (тех.), [вуцюг], п. [исіик], болг. ютйя, м. схв. (заст.) ути]а; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. йШ «утюг», йійіегпек «утюжити», аз. уТ¥ «утюг», каз.-тат. &те «тс.», каз. утік, башк. гтек, джерелом яких є корінь бі-/іИ- «проходити крізь, через, мимо»; форми з кінцевим -г у російській мові могли виникнути під впливом плуг, круг тощо. — Фасмер IV 177; Черньїх II 296; Горяев 390; Дмитриев 500, 548; Абаев І 553; ЗСБМ 2, 239; Шипова 352; МікІ. ТЕ1 II 183, Е\У 372; Еокоїзсй 167.
[у-тя-тя1] (вигук для позначення співу солов’я) Шейк, [у-тя-тя! утя-тя! у-тя-тя] «тс.» Нед; — звуконаслідувальне утворення.
[у-тя-тя2] (вигук для піддражнювання собак) Шейк; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з тяв. — Пор. тяв.
[уфати] «покладати надію, сподіватися» Шейк, [уффати] «дерзати, сміти» Бі, [уфнбсть] «надія Пі; усердя, дерзання Бі», [уфалий] «самовпевнений», ст. уфати (XVI ст.) Тимч II; — ч. йіаіі, слц. іИаГ, полаб. орат, болг. [уфам се], схв. уфати се, слн. йраіі «сподіватися, довіряти»; — запозичення з польської мови; п. иіас «вірити (кому), довіряти; надіятися; покладатися (на що)» походить від псл. иртл'аіі, до якого зводиться укр. уповати, споріднене з певний. — Вгйскпег 592. — Див. ще дуфати, уповати. — Пор. певний.
[уфкйй] «вологий» О; — очевидно, результат фонетичної видозміни слова вогкий «тс.» (< *вовгкий, звідки укр. [вовхкий]). — Див. ще вогкйй.
уфналь — див. ухналь.
ух* (вигук для вираження якого-небудь сильного почуття, реакції на щось несподіване, почуття втоми, [для вираження болю Нед]), [ух! ух!\ (вигук для вираження страху) Нед, ухати «кричати ух!», ухкати, [ухи] «зітхання», ухання, ухкання; — р. болг. м.
ух, бр. ух, вух, др. ух, ч. слц. исіі, слн. йЬ; — звуконаслідувальне утворення, що являє собою результат фонематичного оформлення первісного інстинктивного вигуку ух. — Фасмер IV 177. — Пор. ах, ех, ох.
ух2 (вигук, що передає сильний глухий звук від удару, падіння, пострілу, крику сича тощо), ухати, ухкати, ухання, ухкання-, — р. ух (вигук, що передає сильний глухий звук); — звуконаслідувальне утворення. — Пор. бух, ух*.
[уха] «юшка з риби»; — др. уха\ — запозичення з російської мови; р. уха «тс.» відповідає укр. юха, юшка. — Див. ще юха.
ухаб «вибій Нед, Куз; яма на дорозі; яма, наповнена водою Ч», [ухаба] «яма на дорозі» Ч, [ухабина] «тс.» тж, [ухабйти] «залишити» ДзУЗЛП; — р. ухаб «вибій», бр. ухаба «тс.»; — префіксальне утворення від псл. хаЬ- «різати, рубати, бити». — Фасмер IV 178; Горяев 390; Вегп. І 380; Маїгепапег БР 7, 216—217. — Див. ще хаб. — Пор. охабити, хабаз, хабаль, хибати, хй-бйти.
[ухабнути] «украсти Г, Куз; охопити, потягти Чаб»; — р. хабить «хапати, загрібати», бр. [габаць] «брати, торкатись», ч. слц. ІіаЬॠ«хапати», болг. [габам] «обдурюю»; — похідне утворення від кореня -хаб-, що є фонетичним варіантом кореня -габ-, наявного у слові [габати] «хапати»; зіставляється також з дінд. §фЬ1іа8ЇІІі «рука», лит. кабала «жменя», лат. ЬаЬеб, -еге «мати» (Ма]ег ІР 35, 227—228; Фасмер IV 215). — Див. ще габати.
[ухати] «нюхати; пахнути» Бі; — р. -ухать (у благоухать), п. \мг[с1іас «нюхати», болг. вьх «запах», в'їхав «пахучий, духмяний, запашний», слн. убіїаіі «пахнути», р.-цсл. оухдти «тс.»; — псл. *рха!і, утворення якого пояснюється впливом слова сіихаіі «дихати, дути»; розглядається як споріднене з псл. *уоп]а (< *оп]а) «запах», від якого походить псл. уоп]аіі, укр. воняти (Фасмер
III 93, проти Вгйскпег 604). — Фасмер IV 178; Тгаиітапп 9; Ресіегзеп ІБ 5, 57, Кеіі. 6г. 1, 31; ХУаИе—Ноїт. І 49—50. — Див. ще воняти. — Пор. нюхати.
[ухахелить] «убити» Чаб, [вхахе-лить] «тс.» тж, [ухахелювать, вхахе-лювать] «убивати» Чаб; — афективне утворення звуконаслідувального походження. — Пор. ухекати.
ухвала, ухвалення, ухвалити, ухвалить, ухвалувать, ухвалювання, ухвалювати, ухвальний, ухвально — див. хвала.
ухват, ухватка, ухватйти, ухва-тйтися — див. хватати.
[ухвйцити] «застати дома» Чаб; — очевидно, афективне утворення на основі запозичення з польської мови, пор. п. исІіАмусіс «ухопити».
[ухекати] «втомити; з’їсти», [ухекать} «убити; зжерти» Чаб, [вхекать] «тс.» тж, [ухекатися] «стомитися, важко дихати від утоми», [ухекувать] «убивати» Чаб, [вхекувать] «тс.» тж, [ухекуваться] «стомлюватися; убиватися (про пташенят, які випадають з гнізда)» Чаб; — афективне утворення, пов’язане з хекати «важко дихати», хекнути «крикнути, з вигуком хе, хек» (наприклад, при ударі). — Див. ще хек!2
ухїття — див. ХОТІТИ.
[ухлап] «обрізок шкіри» Корз; — семантично видозмінений фонетичний варіант слова [бхлап] «рештки їжі О; відходи м’яса; відходи Ж» (див.).
[ухлудить] «поламати, зіпсувати» Л; — не зовсім ясне, можливо, афективне утворення, пов’язане з [хлуд] «кийок», хлудйна «лозина, різка», ох-лудити «заклякнути, охолонути», бр. [ахлудзець] «одубіти, затверднути». — Див. ще хлуд. — Пор. охлудити.
ухмилятися «сміятися; посміхатися» УРС, Нед, ухмильнутися Нед, [ух-мйлка] «усмішка» Нед, [ухмілка] «тс.» тж; — бр. розм. ухмиляцца', — запозичення з російської мови; р. ухмьілять-ся зіставляється з свн. згпоПеп «невдово-лено мовчати; посміхатися», згпіеіеп «по
сміхатися», гол. ст. згпиуіеп «тс.», бав. всЬтоНеп, норв. зтоііа, зтиііа, зтизіа, англ. зтіїе «тс.»; іє. *(з)теі-/(в)ті- «сміятися». — Фасмер IV 179; Горяев 390; КІеіп 1462.
ухналь «спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита», вухналь, [гуфналь Ж, гухналь], [охналь Ме (усно), утцаль Корз, уф-наль (Шелудько)] «тс.», [гуфналик] (зменш.) Ж, [ухнаміна] «один цвях, ухналь» Чаб; — р. ухналь, бр. ухналь, п. иіпаї, Ііиіпа! «тс.»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. Ниіпа^е! «цвях для підков» є складним словом, утвореним з іменників НиГ «копито» і «цвях». — Шелудько 49; Кшіп. І 502; КісЬНагсІі 168; Фасмер IV 179; ЗСБМ 2, 238; Вгйскпег 592; МікІ. Е\У 371; Маігепаиег 359.
ухо (мн. уха, уші) (розм.) «вухо», ухан] (зоол.) «вухата летюча миша, ’Іесоіиз аигііиз Б.», [ухань] «вухань», ухатка] (зоол.) «Аигісиїа» Нед, ухатькб] «вухань» Чаб, [ухач] «тс.» ', Нед, Чаб, ушанка (бот.) «ОШез Асіапз» УРС, [ушатка] (бот.) «верба вушката, Баїіх аигііа Б.» Нед, [ушенй-ця\ (бот.) «стрілиця звичайна, Ба^ііаггіа за^іОіІоііа Б.», [ушечкої (зменш.), [ушиці] «вуха» Нед, [ушйще] (збільш.) Нед, [ушка] (бот.) «молукська трава гладенька, МоіисеІІа Іаеуіз Б.» Мак, [уилки] «вид страви, вареники з м’ясом» Нед, Пі, уш-ко [у сполученні ушко морське (зоол.) Наїіоііз ФЬегсиіаіа Нед]», [ушковець] (зоол.) «Наїіоіоібеа» Нед; — ботанічні й зоологічні назви, похідні від ухо\ як правило, є кальками відповідних латинських або німецьких наукових назв, у яких відбиті особливості зовнішнього вигляду чи будови рослин або тварин, їх подібність до вушної раковини людини або гострих, вертикально стоячих чи довгих вух тварини. — Див. ще вухо.
[уховерт] (зоол.) «Рогіісиїа аигіси-Іагіа» Нед, [уховертка] «тс.» Нед, Куз; — р. уховертка, бр. вухавертка-, — складна назва, утворена з основ ухо- і верт(іти), можливо, як часткова калька
н. Оііґ\уигт «тс.» або латинської наукової назви. — ЗСБМ 2, 237. — Див. ще вертіти, вухо.
[уходини] «відзначення закінчення будівництва хати» Л, [ухбдчини] «тс.» Л, Чаб, [вхбдчини] «тс.» Чаб, ухідчини, вхідчини «тс.»; — р. [вхбдиньї] «вхідчини» Даль; п. [хмсЬосІгіпу] «тс.» 5\У; — похідні від входити (в перший раз у нову хату); про давність традиції свідчить і подібне лит. [іпкигіїдуез] «тс.». — Див. ще ходити.
[уходити] «утомити, знесилити; сильно побити» Чаб; — р. уходить «змучити; вбити», бр. ухадзіцца «упоратися з роботою»; — афективне утворення на основі дієслова ходити (див.).
[ухбрькать] «втомити» Чаб, [вхбрь-кать] «тс.» тж, [ухбрькувать, вхбрьку-вать] «втомлювати», [ухбрькуваться, вхбрькуваться, ухбрькаться, вхбрька-ться] «втомлюватися» Чаб, [ухбрька-ний] «стомлений» Чаб, [вхбрьканий] «тс.» тж; — афективне утворення звуконаслідувального походження.
[ухтя] (вигук, який уживається при захопленні, зачудуванні чимось) Чаб; — очевидно, результат лексикалізації сполучення інстинктивного вигуку ух і -тя, що є енклітичною формою знахідного відмінка займенника ти (пор. р. ух тьі! у тому самому значенні).
[уцйнок] «конусоподібний отвір у ятері, куди заходить риба Берл; частина кітця, в якому затримується зловлена риба Мо», [вцинок] «частина кітця (рибальської загороди), в якій затримується зловлена риба» Дз; — р. Іусьінок] «рибальське знаряддя», бр. [уценак, усе-нак] «вхід у риболовну снасть»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з укр. [усте'нок] «хитро сплетений вхід у вершу, в який риба може зайти, а вийти не може» Мо, [вустенок] «стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г, Чаб», [устен-ка] «вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)» Дз, спорідненими з устя «гирло; вихідний отвір чого-небудь». — Див. ще устя. — Пор. вцйнок.
[уцирйтися] «зачаруватися» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ціритися] «жеманитись, кривлятися, хизуватися» Нед (див.').
уцірятися — див. ціритися.
[уцтйвий] «чесний, сумлінний, добросовісний» Нед, Шейк, [усьцівей] «чесний» О, [уцпгйвець] «порядна людина» Нед, ст. уцтивьій (XVI ст.) Тимч II; — р. учтйвьій, п. исгсім/у, [иссіиу, изсіад/у], болг. учтйв, схв. учтивй; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. исШу «ввічливий, чемний», слц. йсііуу «тс.» походять від ч. исііїі «вшанувати», слц. исШ’ «тс.», що є префіксальними утвореннями від ч. сіїЧі «шанувати, поважати», слц. сій’ «тс.», з якими споріднене укр. честь. — Черньїх II 298; Вгйскпег 77—78; Масіїек Е54С 101; НоІиЬ—Буег 495; Младенов 658. — Див. ще честь. — Пор. учта.
[уця] «вівця» Г, ВеУг, Іучар] «вівчар» Г, ВеЛ, [учарйця] «пастушка» тж; — результат видозміни форми [увця] Г, ВеУг, що є фонетичним варіантом слова вівця (див.).
[учакати] «навідуватись, відвідувати» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів учащати, похідного від частий, і чекати.
учень, учнівство, учнівський, ст. учень (XVII ст.) Тимч; — бр. вучань, п. исгеп, ч. [исеп], слц. исеп; — псл. *исьп]ь, похідне від исііі, звідки укр. учити- в українській мові, можливо, запозичення з польської. — ЗСБМ 2, 240; НоІиЬ— Кор. 400. — Див. ще учйти.
[учер] «толока» Шейк; — неясне.
[учерти] «викинути геть» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [вйчерети] «вичерпати» Ж, похідним від псл. *сегр(і «черпати», якому відповідає укр. черети. — Див. ще черпати.
[училяпитися] «взятися наполегливо (до роботи); зарядити (про дощ)» Г, [учеляпипгися] «тс.» тж; — неясне; можливо, афективне утворення на основі дієслів учепйтися, чіплятися під впливом чалапати «шльопати по грязюці», челепапги «тс.».
учиняти, учинити, учинок — див, чинйти.
учйти, учитися, учителювати, [учителькувати], [учебник] «підручник» Нед, [учене] «навчання, вивчення» Нед, ученйк СУМ, Г, Нед, учеництво, учениця СУМ, Нед, ученість (вченість), учення (вчення), училище, учителювання (вчителювання), учитель (вчитель), учителька (вчителька), учительство (вчительство), учительська, учйтельша (вчйтельша), [учінка] «навчання», учіння «тс.», [укий] «учений, навчений» Г, Нед, Шейк, [учащий] «той, хто навчає» Нед, [учащайся] «той, хто навчається» Нед, учбовий, [учебний] «навчальний» Нед, [учевний] (у сполученні учевна мова) «мова викладання» Нед, учений (вчений), учйльний «навчальний; учбовий», училищний, учителів (вчителів), учительський, учйтельчин, вивчати, вивчити, вйучити(ся), виучува-ти(ся), вивчання, вивченість, вивчення, виученик, виучка, виучування, вивчаючий, вивчений, виучений, виучуваний, відучйти(ся), відучувати(ся), доучитеся), доучувати(ся), довчати(ся), довчйти(ся), доучування, довчання, доучений, заучйти(ся), завчйти(ся), заучувати(ся), завуч, завчання, заучування, завчений, заучений, завчено, заучено, навчати(ся), научати(ся), навчитеся), научйти(ся), навчання, научання, навчйтель СУМ, Г, [навчальний] Она, навчальний, наука, науковець, науковість, навчаючий, научаючий, навчений, науковий, научений, навчально, науково, [невук] Г, Куз, неук СУМ, Ж, [неукіспгь] ВеУг, неуцтво СУМ, Она, [неукий] Ж, неуцький СУМ, неучений, невчений, [неучий] Ж, недовченість, недоук, недоучка, недоучений, недовчений, обучати, обучйти, перевчати, перевчити, переучити, переучувати, переучування, перенавчати, перенавчйти, перенавчання, перена-вчення, перенавчений, підучити, підучувати, підучування, підучений Куз, повчати, повчити, [поученець] Нед, по-учіння СУМ, повчальний, [поучний] «тс.»
Нед, повідучапги, привчати, привчити, приучйти, [приичувати] Нед, привчання, [приучення] Нед, привчений, [при-учений] «здобутий» Она, проучати, провчати, проучйти, провчити, проучу-вати, провчителювати, провчений, про-учений, розучити, розучувати, розучування, розучений, розучуваний, ]ро-зучно] Она, [свучать] «вивчати» Л, [ув-чити] ВеУг; — р. учить, бр. вучь'щь, др. учити, ук-ь «навчання», п. негус, ч. нсііі, слц. исіГ, вл. м/исіс, нл. Ьисуз, м/исуз, болг. уча «учу», м. учи «учить», схв. учити, слн. нсіЧі, стел, оучити; — псл. исііі, пов’язане чергуванням голосних з *-уукпріі (пор. укр. звикнути)', корінь ик-/не- (пор. укр. наука)’ — споріднене з дінд. йсуаіі «є звичним, знаходить задоволення, має звичку», бказ «задоволення», вірм. изапіт «учусь, привчаюсь», ГОТ. ЬІОЬІБ «ЗВИЧНИЙ», Гр. ЄНХГ)ЛО£ «спокійний, звичний», прус. ]аикіпі «тренувати, практикувати», лит. ]аик'іпІі, Іаикіпй «привчати, приручати», ]аиказ «приманка», )аикйз «лагідний, тихий», лтс. )0кї «звикати»; іє. *енк-/онк-/йк-«привчатись, звикати, довіряти»; припускається також спорідненість з лат. нхог «дружина» < *нс-8бг, паралельного до *зує-5ог «сестра» (МеіНеі В5Б 32, 8—9; Веп-уепізіе В5Б 35, 104—105; Егпоиі—МеіІ-Іеі І 1341; Коген ИОРЯС 23/1, 22). — Черньїх II 297; Фасмер IV 179—180; Горяев 390; ЗСБМ 2, 241; Вгйскпег 592, 593; МасЬек Е5ЛС 666; НоІиЬ—Кор. 400; НоІиЬ—Еуег 496; БсЬизІег-Бем/с 1696; Младенов 658; Рокоту 347. — Пор. звикати.
[учка] (у контексті «не неси мя через ліс, бо там учка уколе») Шейк; — не зовсім ясне; можливо, утворене на основі запозиченого з польської мови дієслова изгсгкп^с «ужалити».
[учкур] «шнурок, який затягується у штани Г; шнурок, який затягується у спідні чоловічі штани Нед, Пі; (рідк.) шнурок, який затягується у жіночу спідницю Пі; комір спідньої чоловічої сорочки Л; (у міщан) презирлива назва селянина Г», [очкур] «тс. Г, Ж, Пі;
вишитий вузенький комір у сорочці Л», [очкурня] «верхній край штанів, зашитий широким рубцем, у який затягується очкур Г, Ж; очкур Пі», [очкур-нйк] «очкурня» Г, Ж; — р. учкур «ремінь, шнурок, який підтримує штани; рубець для шнурка», бр. [уджгур] «ремінь, мотузка; шнурок у штанях», [учкур] «тс.; дерев’яний гудзик», [чкур] «шнурок у штанях», п. исгкиг, осгкиг, исгкига, осгкига «пояс, зав’язка; шовковий пояс», болг. учкур «очкур»; — запозичення з тюркських мов; пор. крим.-тат. тур. искиг, чаг. іскиг «тс.»; у польській мові запозичене з української. — Фасмер IV 180; Горяев 390; Шипова 254, 353; Радлов І 1517, 1730; Корш АІБІРЬ 9, 505, 677; Вгйскпег 592; МікІ. ТЕ1 II 182, Е\У 371; Младенов 658; БокоізсЬ 166.
учора (присл.), вчора, [учера ВеБ, вчера Ж, вчерака Ж, вчераки Ж], учорашній, вчорашній, [вчерашний] Ж, передучора, [передучера Г, перед-вчера Нед], позавчора, [позавчера] Ме, [запозавчора]; — р. вчера, бр. учора, др. вчера, п. \мсгога(]), ч. слц. усега, вл. 'Л'сега, [сота], нл. сота, болг. м. вчера, схв. іучер(а), слн. усега], стел, вьчєрд; — псл. *уьсега; розглядається як давня форма орудн. в. одн. іменника уесегь з редукцією першого голосного е (Фасмер І 366). — Черньїх І 172—173; Вгйскпег 614; МасЬек Е5ЛС 680; НоІиЬ— Кор^ 409; НоІиЬ—Ьуег 502, 503; БсЬиз-Їег-Бехус 1584. — Див. ще вечір.
учта «пригощення, банкет; пошана» СУМ, Г, Нед, Бі, Пі, [ушта] «банкет» Г, Нед, Шейк, учтйвий «чемний, ввічливий», [уштйвий] «тс.» Пі, [учтйти] Бі, ст. учта (XVII ст.) Тимч; — р. бр. [учта], ч. йсіа; — запозичення з польської мови; п. исгіа утворене від сгсіс (< *сьзШі) «шанувати», пов’язаного з сгезс «честь» (< псл. сьзїь). — КісЬЬагЛ 121; Вгйскпег 77—78; МасЬек Е5ЛС 101; НоІиЬ—Кор. 92; НоІиЬ—Ьуег 495; Вегп. І 173; МікІ. Е\У 38. — Див. ще честь.
[учш] (вигук під час колисання дітей) О, [учьшь] «тс.» тж; — звуконаслідувальне утворення; пор. тчш, ша (вигуки, якими закликають до тиші).
уш1, ушіль — див. воша.
[уш2] (вигук для відгону курей, «киш!») Г, Нед, [уша Нед, ауш Нед, а уш Г] «тс.»; — ч. из, Низ, вл. нл. Низ!; — звуконаслідувальні утворення, можливо, пов’язані з киш. «тс.». — Масіїек Е8ЛС 191, 671; 5сНиьіег-5е\\'с 1711. — Пор. киш.
[уш3] (заст.) «назва військової людини, що часто вживає слово уж» Г, [уш-ужч] «тс.» Нед, [ушкати] «говорити р. уж, псуючи цим українську мову» Нед; — результат субстантивізації частки р. уж з оглушенням приголосного відповідно до російської вимови; пор. аналогічні укр. [лем] «але; тільки, лише; от, же, ж» і лемко «представник етнографічної групи українців (у Карпатах)», які часто вживають слово лем.
[ушак] «тригранний брусок для віконних і дверних стояків Нед, Шейк; пазований стовп у рубленій хаті, який не закопується в землю, а ставиться на підвалини; боковий брус у віконній коробці Л; одвірок Л»; — бр. вушак «боковий брусок у двірній рамі; одвірок; стовп з пазами у рамі дверей», [ушак, вушак] «стовп у паркані», п. изгак «рама дверей, вікон»; — суфіксальне утворення, що пов'язується з вухо (ЗСБМ 2, 241), пор. бр. [правушьіньї] «отвори у вуша-ках». — Див. ще вухо, ухо.
[ушерхать] «затихати» Чаб, [вшер-хать, ушерхнуть, вшерхнуть] Чаб; — префіксальне утворення, пов'язане з [шерхнути] «зашарудіти, зашелестіти». — Див. ще у-, шерхнути.
[ушик] (бот.) «подорожник ланцетолистий, РІапіа^о Іапсеоіаіа Б.» Мак, См; — очевидно, похідне утворення від ухо «вухо»; назва може бути зумовлена формою гострих, ланцетних або вузьколанцетних листків рослини; на цю її властивість указують також назви, пов’язані зі словом язик, пор. укр. [язички, собачі язички], п. ]^гусгкі, ч.
рзі іагук, Ьагапї ]агук, слн. уоіфі ]егік, оус]і ]егік «тс.». — Лік. росл. Енц. дов. 357; Анненков 259; СимоновиЬ 361 — 362. — Див. ще вухо, ухо.
ушкал (заст.) «річковий розбійник СУМ, Г, Пі; розбійник Нед», [ушкуй] «розбійник Нед; річковий розбійник Пі», ушкийник (заст.) «тс.» СУМ, Нед, [уш-куя] «річкове піратське судно» Пі; — р. ушкуй «вид річкового судна», ушкбл, ушкой «тс.», ушкуйник «річковий розбійник», др. ушкуй «вид судна», ушкуи-ник'ь, ушкуиници «ті, що плавають на ушкуях; вільні люди новгородські», уш-кул’ь «вид судна», ускуи, скуй «тс.»; — очевидно, фонетичний варіант слова ]уш-куй], яке вважається давнім запозиченням у російську мову з фіно-угорських, пор. вепс. ст. *изко) «невеликий човен», фін. ст. іуізко «тс.», ест. Ниізк «тс.»; указувалося також на зв’язок з р. шкут «вантажне річкове судно» (Горяев 390, проти Фасмер IV 181); для р. ушкуй, ушкбл припускається тюркське походження, пор. кирг. учкул «здатний швидко літати», учкур «тс.», узб. учар «тс.», чаг. учур «тс.», учан «велике судно». — Фасмер IV 180—181; Шипова 353—354; Зтногр. обозр. 94, 138—139; Міккоіа ШЕ 13, 164—165; Каїіта 31, 235; Рад-лов І 1723, 1727, 1730.
[утлий] «хитрий До, Чаб; досвідчений, навчений Чаб»; — бр. [вушльї] «тс.»; — запозичення з російської мови; р. ушльїй «хитрий, кмітливий, спритний, проворний» є формою дієприкметника мин. ч. від дієслова уйтй «піти геть, утекти», раніше також «уникнути» — префіксального утворення від идтй «йти», якому відповідає укр. іти, йти; пор. аналогічні похідні утворення укр. зайшлий, прийшлий, р. пбшльїй. — ЗСБМ 2, 242—243. — Див. ще іти.
[ушнйпити(ся)] «завчасно щось помітити Нед; прив’язнути до когось, узятися за когось Г»; — неясне; можливо, виникло на основі запозиченого з німецької мови зсіїпйіїеіп «нюхати; пронюхува-ти, вистежувати».
[ушпитете] «скалічити» Корз, [ушпа-тйтись\ «скалічитись, зранитись» О; — не зовсім ясне; можливо, є фонетичним варіантом дієслова [вшпатйти] «врізати, вколоти» Ж. — Див. ще вшпатйти.
[уштенцьнути] «вкраяти; зірвати; відщипнути» О; — припускається запозичення з польської мови, пор. п. изгсгкпгіс «відщипнути, зірвати». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 250; О II 326. — Пор. прищикнути.
[уштб] «мабуть» О; — утворення, що виникло в результаті фонетичної видозміни лексикалізованого сполучення частки уж і займенника то.
ушула, уилулок — див. шула.
[ущавйти] «уперіщити (про дощ)» Г, Чаб; — афективне утворення на основі дієслова щавити «чавити, давити, м’яти»; може розглядатися також як результат фонетичної видозміни префіксального утворення від чавити з розвитком семантики від «тиснути» до позначення інтенсивності дії (явища), пор. бр. [чавіті] «душити; сильно бити», а також укр. періщити «сильно бити, сікти; (про сильний дощ) падати великими краплями». — Див. ще ча-вйти, щавйти.
[ущедок] «ощадність» Корз; — діалектний фонетичний варіант іменника [дщадок] «ощадність» Ж, з характерним для волинських говірок уканням та кореляцією голосних а—е. — Див. ще щадйти.
ущелина, ущелье, ущелля, ущіль — див. щіль.
ущент «остаточно, до кінця»; — утворення, пов’язане із запозиченим з польської мови іменником ст. згсг^сіек «нащадок», що походить із псл. *с^сіо «чадо». — Див. ще дощенту, чадо, щадок.
[ущеріпитися] «вчепитися Нед; причепитися, прив’язатися Шейк»; — бр. [учарзпщца\ «учепитися кігтями в ,що-небудь», [учзрбпщца, ушчаперьщца] «учепитися», [ушчзперьщь] «обхопити»; — не зовсім ясне; можливо, резуль
тат фонетичної видозміни (з метатезою п—р) давнішого *узчепіритися — префіксального афективного утворення з експресивним суфіксом -ір- від псл. *всер-«колоти, розколювати». — ЗСБМ 1, 241. — Див. ще щепйти.
ущерть «до самого верху, по вінця», вщерть, [ущерк, ущерх] «тс.» Л, [упрйчерть, упрйщерть] «тс.», [уще-рити] «зрівняти з краями міри насипану в неї сипку речовину», [ущйрити] «тс.»; — утворення з давнішого *уьг-сьгіь, що є префіксальним похідним від псл. *сіа «черта». — Фасмер IV 348. — Див. ще уз, черта.
ущикнути — див. прищикнути.
[ущиця] (ент.) «нічний метелик, РЬаІаепа Б.» ВеНЗн; — болг. вещица «чарівниця, відьма», [вещерица] «нічний метелик; відьма, чарівниця», ве-щер «злий дух; кажан; [комаха, що, за повір’ям, п’є кров малих дітей; слаба людина]», схв. вештица «відьма», вештай, «чарівник», слн. уезса «нічний метелик; блукаючий вогонь; чарівниця», уезсес «віщун, чаклун; вечірній метелик»; — результат фонетичної видозміни форми [віщиця] «нічний метелик», пов'язаної з віщий; назва зумовлена давніми уявленнями про комах, особливо вечірніх або нічних, як утілення різних темних сил — відьом, чаклунів, злих духів. — Уагпу 81—83. — Див. ще віщий. — Пор. віщиці, іщйця.
[ущінка] «шнурок для зав’язування обшивки в сорочці; шнурок при сіряках або кожухах; дірка в обшивці сорочки для гудзика» О, [ууилчінка, мн. уш-ченкі, вушченкі, вушченки] «тс.» О; — префіксальне утворення, пов’язане з іменником [щінкй] «застібки» Нед. — Див. ще щінкй. — Пор. вущінка, за-щінка.
[ущуліти] «замовкнути, затихнути»; — результат семантичної видозміни похідного утворення від щулитися «згинатися, скорчуватися, горбитися; мружитися; притискати (вуха до голови)», пор. [ущулити] «притиснути, стиснути» від щулити «мружити; притис
кати (про вуха); піднімати, стискаючи (про плечі)». — Див. ще щулити.
[ущухати] «відчути» Пі, Нед; — р. [чухать] «нюхати, чути», [чухаться] (з ким-небудь) «знатись, бути знайомим», п. сгідсН «неприємний запах; нюх у собак», ч. сісЬ «нюх», сісЬаІі «нюхати», слц. сисії «запах; нюх», сисіїаі’ «нюхати», вл. схисіїас «тс.», нл. сисії «нюх; неприємний запах»; — очевидно, фонетичний варіант незасвідченого *узчухати — префіксального утворення від * чухати, можливо, запозиченого із західнослов'янських мов, зокрема словацької, яке зводиться до псл. *сихаіі, утвореного за допомогою розширювача основи -5-від сиїі «чути». — Фасмер IV 389; Ильин-ский ИОРЯС 20/3, 88; Вгііскпег 67; МасЬек Е8ЛС 102; Вегп. І 162. — Див. ще у-, чути.
ущухати «затихати, замовкати, припинятися», вщухати, ущухнути, вщух
нути, ущухлий, вщухлий, прищухати, прищухлий', — р. ущукнуть «затихнути», щукнуть, бр. [ушчукаць] «замовкати, переставати; затихати», [уиічукці] «перестати, замовкнути», [шчукаць] «переставати; затихати», [илчукнуць] «переставати говорити або шуміти»; — не зовсім ясне; зіставляється з р. щук, «шум», п. згсг^к «звук, стук», с.-цсл. штукт», штучдти «шуміти» і далі з р. стук\ значення «затихати» пояснюється приєднанням до основи, що означає «шум», заперечного префікса у- (Преобр. II 407, II, вьіп. последний 120, проти Фасмер IV 510) (пор., однак, укр. угав]. — Фасмер IV 509; МікІ. Е\У 327. — Пор. стук.
уява, уяв, уявлення, уявлінє, уяв-люванє, уявний, уявленний, уявити, уявитися, уявляти, уявлятися, уявкй, уявно — див. явити.
уяти, уятися — див. яти.
фа (муз.) «четвертий звук музичної гами і нота, що його позначає»; — р. бр. болг. фа, п. ч. слц. Іа, слн. Іа; — запозичення з італійської мови; іт. Іа «тс.» походить від початкового складу рядка Еагтшіі іиогит, букв, «слуги твого», з латинського гімну св. Іоанну; лат. їатиіиз «слуга» пов’язане з Іатіїіа «родина, сім’я, челядь». — СІС2 859; Черньїх II 298; 81. тууг. оЬсусЬ 207; РЧДБЕ 751; Оаигаї 310, 737. — Див. ще фамілія. — Пор. до3, ля1, мі1, ре, сі1, соль.
[фаборота] «бакенбарди» О, [фабу-ри, павбри О, паури ВеЛ] «тс.», [пав-рбта] (мн.) «тс.; дрібне пір’я біля дзьоба курки» О, [фаврбта] «дрібне пір’я біля дзьоба» О, [павроня] «курка з дрібним пір’ям біля дзьоба» О; — запозичення з польської мови; п. їахл/огуїу «бакенбарди» походить від іт. Іауогііо «фаворит, ласкавчик; (мн.) бакенбарди», що зводиться до лат. їауог «ласка, прихильність»; б замість в, очевидно, викликане впливом з боку [ббрки] «бакенбарди». — О II 326; 81атл/зкі І 224; 81. Аууг. оЬсусЬ 212. — Див. ще фавор. — Пор. ббрки.
фабра «чорна фарба для вусів і бороди; (заст.) фарба», фабрити', — р. бр. заст. болг. фабра', — результат видозміни запозиченого нім, ЕагЬе «фарба», зближеного зі словами типу фабрика, швабра. — Фасмер IV 181. — Див. ще фарба.
фабрика, фабрикант, фабрикантка, фабрикантка, фабрикат, фабрикатор, фабрикація, фабрйцький, фабричний, фабрикувати «виготовляти фабричним способом; підробляти; [бути на фабриці Шейк]»; — р. болг. м.
схв. фабрика, бр. фабрика, п. ГаЬгука, ч. слц. вл. нл. їаЬгіка, слн. ІаЬгіка; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЕаЬгїк, фр. їаЬгіцие, іт. ГаЬЬгіса «будівництво, завод, фабрика» зводяться до лат. ГаЬгіса «майстерня; мистецтво; ремесло», похідного від ІаЬег (род. в. ІаЬгі) «майстер, робітник, ремісник, коваль», спорідненого з вірм. сІагЬіп «коваль», лит. сіаЬїпіі «прикрашати», псл. сІоЬгь, укр. добрий. — СІС2 859; Черньїх II 298—299; Фасмер IV 181; 81. дууг. оЬсусІї 207; НоІиЬ—Буег 160; РЧДБЕ 751; КІеіп 569; Егпоиі—Меіііеі І 208. — Див. ще добрий.
Фабрйцій (особове ім’я); — р. Фа-брйций, п. ЕаЬгуфизх, слц. ЕаЬгісіив; — запозичення з латинської* мови; лат. ЕаЬгісіиз утворене від ІаЬег «робітник, майстер, художник». — Спр. личн. имен 465; N80 886; ЕглоиІ—МеіНеі І 208. — Див. ще фабрика. — Пор. Феврбнія.
фабула «зміст подій, зображуваних у художньому творі, поданий у послідовному зв’язку; (заст.) байка, побрехенька», фабульний, фабулярний, [фа-булити] «розповідати байку, говорити дурниці» Нед, Шейк; — р. бр. болг. м. схв. фабула, п. слц. їаЬиіа, ч. ІаЬиІе, вл. ІаЬІа, слн. ЇаЬиіа; — запозичення з латинської мови; лат. ЇаЬиіа «оповідання, байка, історія» пов’язане з їагі «говорити, сказати, пророкувати», спорідненим з псл. Ьа]а(і, укр. баяти. — СІС2 859; Фасмер IV 182; НоІиЬ—Буег 160; РЧДБЕ 751; ХУаИе—Ноїт. І 437— 438; КІеіп 569. — Див. ще баяти. — Пор. фама1, фатум.
[фавда1] «частина знаряддя лісорубів»; — неясне.
фавда2 — див. фалда.
[фавка] «густо розкидане сіно; клаптик землі» О, [фаука] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з уг. Гаїаі «шматок». — Пор. фалка.
фавн «у давньоримській міфології — бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів», фавнівський', — р. фавн, бр. фаун, п. ч. слц. їаип, болг. фав-ьн, фаун, схв. фаун, слн. їауп; — запозичення з латинської мови; лат. Еаипиз «тс.» етимологічно неясне; можливо, пов’язане з гр. 9абуод «дика тварина», іллір. Аабмод «Даунос» (міфічний володар Апулїї), спорідненими з гот. аШаиірв «з яким погано поводяться», псл. сіауііі, укр. давйти. — СІС2 859; Кораііпзкі 308; НоІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 751; Ву]ак-ли]а 998; Егпоиі—МеіІІеі І 221; Кіеіп 578. — Див. ще давити. — Пор. фауна.
фавор «заступництво, прихильність впливової особи; ласка», фаворит, фаворитизм, фаворизувати', — р. бр. фавор, п. Гахсог «ласка, прихильність, протекція, приязнь», ч. їаЬог «стрічка», [Іауог] «тс.» (стрічка служила знаком приязні), слц. Іауогек «стрічка», болг. фавор, м. фаворизира, схв. фавор, слн. 1ауогіхігаіі; — запозичення з латинської мови; лат. Іауог «прихильність, схильність, приязнь» утворене, як припускають, Цицероном від Гауео «сприяю, прихильно ставлюся», можливо, спорідненого 3 ПСЛ. *§ОУЄІІ, укр. говіти', слово фаворит (р. болг. фаворит, бр. фаварьіт, п. їахуогуі, ч. слц. їауогії, схв. фаворит, слн. їауогїі) запозичене із західноєвропейських мов; н. Еауогії, фр. їауогі (жін. р. Гауогііе), англ. їауогіїе, Гауоигііе походять від іт. їауогііо, пов’язаного з Іауогіге «сприяти», їауоге «прихильність, ласка», що зводяться до лат. Іауог «тс.». — СІС2 859; Черньїх II 299; Фасмер IV 182; Кораііпзкі 309; МасЬек Е84С 138; РЧДБЕ 751; ХУаІсІе—Ноїт. І 466; Кіеіп 579. — Див. ще говіти.
фагот «дерев’яний духовий музичний інструмент», [фагот Нед, фагота Шейк] «тс.», фаготист', — р. бр.
болг. фагот, п. ч. слц. вл. 1а§ді, м. фагот, схв. фагот, слн. їа§бр — запозичення з італійської мови; іт. (а-доііо «фагот; (букв.) в'язка, пучок», можливо, походить від нар.-лат. *їасиз, зворотного утворення від запозиченого гр. срахєЛос; «пучок, в’язка»; існує думка про походження іт. Іа§оЧо від лат. (а^из «бук» (Фасмер IV 182; Черньїх II 299—300). — СІС2 860; РЧДБЕ 752; Кораіігізкі 302; НоІиЬ—Еуег 161; НоІиЬ— Кор. 113; Паихаі 311; Кіеіп 571. — Див. ще факел.
фагоцйти (біол.) «особливі клітини організму, що виконують захисну функцію», фагоцитоз-, — р. болг. м. фагоцит, бр. фагацьіт, п. ч. слц. Іа§осуІ, вл. їа^осуіа, схв. фагоцити, слн. їа-§осїі; — складне слово, яке утворив І. І. Мечников (1884) з компонентів фа-го- від гр. срауо^ «пожираючий», пов’язаного з срауєїу «їсти», спорідненим з укр. бог «шлунок», та -цит від гр. хото^ «клітина, оболонка». — СІС2 860; ССРДЯ 16, 1204; Кораііпзкі 191, 302; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 752; Кіеіп 394, 1169. — Див. ще бог2, лейкоцйт.
[фаг] (бот.) «бук, Еа§из віїуаііса Б.» Мак; — запозичення з румунської мови; рум. (молд. фаг) «бук» походить від лат. Іа^из «тс.», спорідненого з гр. срг]у6^ (дор. срауб^ «дуб», семантика вторинна), двн. ЬиоЬЬа «бук», нвн. ВисЬе «тс ». — СДЕЛМ 451; ОБКМ 290; Сгап)а1а 176; СимоновиЬ 195; ХУаІсІе— Ноїт. І 445; Егпоиі—МеіІІеі І 213; Егізк II 1008; Кіеіп 159, 571. — Див. ще бук1, буква. — Пор. боз1, буз.
ІфагасІ «слуга, лакей, донощик» Куз; — запозичення з польської мови; п. Іа^аз «прислужник, підлабузник» не зовсім ясне; можливо, пов’язане з нн. 1а§а8 «волоцюга»; зіставлялось також із фр. 1а§оі «незграбний» (Вгііскпег 116— 117), з лат. уа^из «волоцюга» (8\У І 710). — Зіахмзкі І 216; 8Е хмуг. оЬсусЬ 208.
[фаговати] «скребти, скоблити (шкіру)» Нед, Шейк, [фаґівнйк] «ніж для обробки шкіри» тж, [фаґовнйк] «тс.»
Нед; — запозичення з німецької мови; н. Іе§еп «мести, ЧИСТИТИ», СВН. СНН. УЄ§ЄП «прикрашати, чистити», днн. ує^оп, дісл. Іа§а «тс.» зіставляються з лит. рибзіі «прикрашати», лтс. рйозї «тс.». — Ше-лудько 49; К1и§е—Міїхка 189; ЗбЬап-пеззоп 531—532; Угіез АЕ\У 109; ЕгаепкеІ 669; ХУаІсІе—Рок. II 16.
Фадей — див. Тадей.
[фадик] (ент.) «тарган чорний, Віаііа огіепіаііз Б » Нед, Шейк; — неясне; можливо, пов’язане з чоловічим особовим ім’ям Фадей.
[фадбльнйк] (бот.) «вовчі ягоди, Еі^изїгит уиІ§аге Ь.» Мак, ВеНЗн, ВеУг, [фадьолина] «тс.» ВеУг, ВеНЗн; — суфіксальне утворення від основи, запозиченої з угорської мови; уг. Іа§уаІ «тс.», очевидно, споріднене з комі Басі’ «верба», фін. ра]и, саам. ра]) «тс.», що разом з ним походять від ф.-уг. (урал.?) *ра)з «верба». — Вагсхі 71; ММТЕ8х І 826; Льіткин—Гуляев 35; МЗхЕІЗЕ І 174—175.
фаетон «легкий чотириколісний екіпаж»; — р. бр. фазтдн, п. Іаеіоп, їа]е-Іоп, ч. Іаеібп, Га]ЄІоп, слц. Іаеіоп, болг. файтбн, схв. фаетон, слн. Іаеіоп; — запозичення із західноєвропейських мов, можливо, з французької; фр. ркаеіоп «легкий екіпаж» (англ. рііаеіоп, н. РЬае-іоп «тс.») походить від лат. РЬаеіЬбп «Фаетон», запозиченого з грецької мови; гр. ФаєЗсоу «Фаетон (персонаж давньогрецької міфології — син бога сонця Геліоса)», букв, «сяючий, блискучий», утворено від сраєіусо «сяяти, блищати», еросом «світло», споріднених з дінд. ЬЬаІі «сяє, блищить», ЬЬаз- «світло», дірл. Ьап «білий, світлий; промінь світла». — СІС2 860; Фасмер IV 188; Кораіігізкі 302; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 897; Оаихаі 553; Егізк II 989—991; КІеіп 1169, 1170; «Ібіїаппеззоп 594. — Пор. білий, фантом.
[фаєрка] «жаровня Пі, Нед, Шейк; конфорка Корз», \фаїрка\ «конфорка» Корз; — бр. фаєрка «конфорка»; — запозичення з польської мови; п. Га-]егка «тс.», [Ге]егка] «знаряддя для обіг
рівання; рухома пічка» зводяться до нім. Ееиегкіеке «жаровня», складеного з Ееиег «вогонь», якому відповідають гр. тгйр, вірм. Ьиг, тох. А рог, тох. В р\уаг, дірл. йг «тс.», псл. *ругь «жар», та Кіе-ке «жаровня», спорідненого з дат. ІІсІ-кіккегі, нн. Іигкїре «тс.». — Шелудько 49; КісЬНагсІІ 45; Фасмер III 419; 81а\узкі І 217; КІи§е—Мііхка 195, 367; МасЬек Е84С 502; ЗбЬаппеззоп 537. — Пор. пірйт.
[фаєрушка] (бот.) «чорнобривці, Та§еІез егесіиз Б.» ВеНЗн, Мак, [фраі-рушка] «тс.» тж; — неясне; можливо, пов’язане з фраер «франт; [коханець, залицяльник, жених]», [фраїрка] «кохана, наречена»; пор. синонімічну назву чорнобрйвці.
фаза, фазис, фазний, фазовий; — р. бр. болг. м. схв. фаза, п. слц. Гага, ч. Іаге, слн. Гага; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. рЬазе «фаза», н. РЬазе, РЬазіз, англ. рЬазе «тс.» походять від нлат. рЬазіз, яке зводиться до гр. сраоїс; «вияв, поява (зірки), фаза (Місяця)», сраобіс; «поява», пов'язаних з сраіусо (< *срауісо) «з’являюся, показуюся», сраос; «світло». — СІС2 860; Фасмер IV 182; Черньїх II 300; Кораіігізкі 309; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 752; Егізк II 982, 989— 991. — Див. ще фаетон. — Пор. білий, фантазія, фантом, фенол.
фазан (орн.) «РЬазіапиз соїскісиз Б.», фазанарій, фазаненя, [фазане-рія] «фазанячий двір» Шейк, фазанина, фазаниха, фазанка, фазанові, фа-занча, фазанчик, фазановий, фазанячий, [фазанйний] «фазанячий» Нед, Шейк, [фазаній] «тс.» Шейк; — р. бр. болг. фазан, п. Іахап, Ьахапі, ч. слц. Ьагапі, нл. Іахап, м. фазан, схв. фазан, слн. Іахап; — запозичення із західноєвропейських мов; нвн. Еазап, свн. Іазап, фр. Іаізап походять від лат. рЬазіапиз (рЬазіапа ауіз) «фазан», яке зводиться до гр. сраоїауо^ (брук;), букв, «фасидсь-кий (птах)», за назвою річки Фаоїс; у Колхіді (сучасна Ріоні).— СІС 1951, 666; Коваль 92; Фасмер IV 182; Чер-
ньіх II 300; НоІиЬ—Буег 95; РЧДБЕ 752; Ву]акли)а 992; Оаихаі 312; КІеіп 1171. — Пор. бажант.
фазотрон (фіз.) «прискорювач заряджених частинок»; — р. фазотрон, бр. фазатрдн; — складноскорочений термін, утворений від основи гр. сраоїс; «поява» й частини слова рЛєхтроу «бурштин; елементарна частинка матерії». — СІС2 861. — Див. ще фаза, електрон.
Фаїна (жіноче ім’я), зменш. Фаня, Фая, ст. Фаіна (1627); — р. Файна, бр. Фаіна\ — запозичення з грецької мови; гр. (арк.) Фаруа пов’язане з сраєіуо^ «осяйний», срао^ «світло, день». — Вл. імена 165; Петровский 213; Спр. личн. имен 527; Егізк II 990. — Див. ще фаетон, фаза. — Пор. бїлий, фантазія, фантомг, фенол.
фай1 «густа тонка шовкова або вовняна тканина з поперечними рубчиками»; — р. бр. болг. фай, п. ІаІ]а, ІаіІІе, слц. Га]е, схв. фар, — запозичення з французької мови; фр. ІаіІІе «тс.» відповідає гол. їаііе «жіночий одяг», походження якого неясне. — СІС2 861; ССРЛЯ 16, 1208; 81. \ууг. оЬсусЬ 208; Ву]акли)а 992; Оаигаі 312.
[фай2] (у виразі фай би му) «вигук, що виражає прокляття, побажання хвороби, смерті Г, Нед; цур, пек О», [файі] «тс.» О; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. іа] «боліти» етимологічно неясне, можливо, продовжуючи ф.-уг. *ро5’з(-) «стружка; розколювати», споріднене з манс. рої’ «кусок, тріска; штука», комі реі’пу «розколювати», саам. Ьрббіі «розколювати». — ВеЗн 74; МІЧТЕЗг І 828; МЗгЕПЕ І 176.
[фай3] «вигук, що означає майоріння, мигтіння» Шейк, [файкати] «розлітатися, розвіватися; махати крилами Шейк», [файкотати] «тс.» Шейк; — бр. [файт] (вигук на позначення удару, хапання), п. Іаіі (вигук на позначення падіння, бігу), Га)іп^с «кивнути, махнути, захитати, заколисати; впасти, перевернутись, злетіти; скочити»; —
очевидно, звуконаслідувальні утворення. — 81а\узкі І 217; І 712.
[фай4] «гарно, добре» (у виразі то є такий у ай) О; — очевидно, зворотне утворення від файно «гарно, добре» Нед, О; зіставляється також з уг. Іа] «вид» (О II 326). — Пор. файний, файт.
Іфайда1] «циганський батіг з довгої палиці і шматка полотна Шейк; довгий батіг Нед», [фанда] «довгий батіг», [фандйсько Шейк, фандйще] «тс.», [фандбля] «довгий батіг»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [хвойдйна] «лозина», [хвбїти] «бити лозиною». — Див. ще хвойдйна.
Іфайда2] «люлька» Корз, [файдуля] «тс.», [файдйти] «курити люльку», [фай-дулйти] «тс.» тж; — неясне.
файда3 — див. хвбйда.
файдешйн «різновид шовкового фаю середньої густини»; — р. болг. файдешйн, бр. файдзшьін', — запозичення з французької мови; фр. ІаіІІе сіє СЬіпе «тс.», букв, «фай з Китаю, китайський фай», утворене з ІаіІІе «шовкова тканина» і СЬіпе «Китай». — СІС2 861; ССРЛЯ 16, 1208. — Див. ще фай1. — Пор. крепдешйн.
[файка] «люлька», [файчйна] «тс.» О, [файкати] «курити люльку» Шейк; — р. [файка] «люлька», п. їа]ка, Пайка], ч. ІаДка, слц. їа)ка, вл. їаіїа, нл. їеііа, слн. ГаіГа «тс.»; — очевидно, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. РІеіїе «дудка; люлька» (свн. ріїіе, двн. ріїі(ї)а), як і дісл. рїра, дангл. рТре «тс.», походить від нар.-лат. *ріра «дудка», зворотного утворення від лат. ріраге «пищати (про птахів)». — КісЬЬагсП 45; Фасмер IV 182; 81а\узкі І 217; Вгйскпег 117; НоІиЬ—Буег 161; НоІиЬ—Кор. 113—114; Вегп. І 278; КІи§е—Мііхка 542; КІеіп 1189. — Пор. файфа.
[файний] «гарний; добрий; якісний Нед, Корз; доброякісний О»; — бр. фай-ньі «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Іа]пу «хороший, гарний, красивий», як і ч. Іа]п «тс.», Іа]поуу «відмінний, вишуканий», слц. [Іа]п, їа]пу, Іа]поуу] «тс.», болг. файн «люкс», схв. фа)н, слн.
[а]п, походить від нвн. Геіп (свн. снн. Пп) «тонкий, дрібний, точний, ніжний», яке разом з англ. Ппе, гол. Ії[п, норв. шв. дат. (іп, через фр. ст. Пп зводиться до нар.-лат. *Ппиз, що походить від лат. ііпіз «край, кінець, межа». — О II 326— 327; Шелудько 49; НоІиЬ—Буег 161; МасЬек Е84С 139; РЧДБЕ 752; Кіиее— Міїхка 190; Кіеіп 593. — Див. ще фінал. — Пор. фініш.
[файстрйгати] «рвати в довжину, розривати» Нед, Шейк; — неясне; можливо, результат видозміни форми [фас-триґувати] «зметувати, зшивати великими стібками». — Пор. фастрйга.
[файт] «ґатунок, вид, сорт; порода» Нед, О, Шейк, [файта] «тс.» ВеУг, Лизанец; — слц. Іафа «порода, плем’я, рід», схв. фа]'та, фа/та «вид, сорт, порода»; — запозичення з угорської мови; уг. їа]іа «порода, сорт» пов’язане з їа] «раса, вид, порода», етимологічно не зовсім ясним. — Лизанец 629; О II 327; М№ГЕ8г І 827—828, 830.
[файтак] «польовий циркуль, яким вимірювали лан» Корз; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від [файтати] «іти, загрібаючи ногами» (про людину) Корз.
[файтати] (ірон.) «іти, загрібаючи ногами» Корз; — очевидно, запозичення з польської мови; п. їаДас «перевертатися; махати» пов’язане з вигуком (а]і, яким позначається раптове падіння, перевертання, раптова зміна напряму руху. — 81а\У5кі 1217; 8 XV І 712.
[файтувати] «стомлюватися» О; — неясне; можливо, пов’язане з [файтати] «іти, загрібаючи ногами».
[файфа] «цівка, шпулька для намотування ниток» Г, Нед; — п. діал. вл. їаДа «люлька», ч. слц. вл. [їа]їа] «цівка», нл. Іе]їка «люлька; шпулька»; — запозичення з німецької мови; н. Рїеіїе «дудка; люлька; шпулька» походить від нар.-лат. *рїра «дудка». — Шелудько 48; 81а\узкі І 217; МасЬек Е83С 139; 8сЬи5іег-8е\ус 209. — Див. ще файка.
[файфері (у виразі на файфер «пропало»); — неясне.
файфор, файфордвий, файфур, фай-фурка, файфурдвий, файфурський, фай-фурча — див. фарфор.
[файфур] «порода голубів з настовбурченим на голові пір’ям» Корз; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [ІаДег] «голуб» походить від нім. Рїеіїег «свистун», пов’язаного з рїеіїеп «свистіти, насвистувати», спорідненого зі Рїеіїе «дудка». — 8 XV 1712; К1и§е— Міїхка 542. — Пор. файка.
[фак] (тк.) «розхил ниток основи, утворений натисканням підніжків для пропускання човника» Корз; — запозичення з польської мови; п. [їасЬ] «кут, утворюваний розхилянням площин металевих ниток на ткацькій машині; перегородка, поділка; професія» походить від нн. Еаск, спорідненого з нвн. ЕасЬ «тс. (ст.); перегородка, полиця; професія». — 8ХУ І 709; 81а\У5кі І 215— 216. — Див. ще фах.
[фанати] «погано горіти, диміти, пахкати» Мо, [факнути] «загасити» Нед, Шейк; — звуконаслідувальне утворення, подібне до накати «палити люльку» (пор.).
факел «смолоскип», [факля] «тс.», факельник, ст. факла «факел» (XVII ст.); — р. бр. факел, п. [їакеї, Гакіа], ч. [акціє, слц. їакі’а, вл. нл. їакіа, болг. м. факел, факла, схв. факла, бакла, слн. Ьакіа «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Еаскеї (свн. уаскеї, двн. ІассЬаІа, ІассЬеІа), як і днн. Гакіа, гол. їаккеї «тс.», походить від нар.-лат. їасіа (< лат. їасиїа) «невеликий факел, скіпка», зменш, від [ах «факел; світло зірок», спорідненого з гр. сраос; «світло»; для укр. [факля] можна припустити західнослов’янське або угорське (уг. їакіуа «тс.») посередництво (Лизанец 629). — СІС2 861; Шелудько 49; КісЬ-Ьагсіі 45; Фасмер IV 182; Черньїх II 300; 8Ш І 712; МасЬек Е84С 139; 8сЬи8Іег-8е\ус 209; РЧДБЕ 752; Кіцрє— Міігка 179; Таїсіє—Ноїт. І 471. — Див. ще фаетон.
[факїв] «половий віл» Нед, [факдв] «віл сірої масті» Лизанец; — ч. [Гак] «кінь
світлої масті», слц. Гако «тс.»; — запо-зичення з угорської мови; уг. [Гакоц] «віл сірої масті», Гако «блідий, бляклий, половий, буланий (про коня), зли-нялий» є суфіксальним похідним від (а «дерево», спорідненого з манс. ра, комі, удм. мар. пу «тс., дрова», нен. пя, сельк. рй, ро, що продовжують урал. *ри\уе «дерево», яке, можливо, має й алтайські зв’язки (пор. нан. ре «береза», евен. Нірка «ліс»). — Лизанец 629; МасЬек Е84С 139; МНТЕЗг І 831; Вагсгі 72; Льіткин—Гуляев 230; МЗхЕНЕ І 171.
факір «східний (мусульманський, індійський) жебрак-аскет», факірство-, — р. болг. факйр, бр. факір, п. Гакіг, ч. слц. Гакіг, м. факир, схв. факйр, слн. Гакіг; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Еакіг, фр. Гакіг, Гарідіг, іт. ІасЬіго, англ. іакіг, Іакеег походять від ар. ГарТг «убогий, жебрак», пов’язаного з Гадига «бути бідним, терпіти злидні». — СІС2 861; Черньїх II 300; Фасмер IV 182; Горяев 391; Кораіігізкі 303; РЧДБЕ 752; Ву)акли)а 993; КІеіп 571; БокоІзсЬ 45.
[факля] — див. факел.
факсйміле «точне відтворення будь-якого графічного оригіналу фотографічним способом або печаткою», факсймільний', — р. факсймиле, бр. факсіміле, п. Іакзутіїе, ч. слц. Гак-5ІГПІІЄ, болг. факсимиле, м. факсимил, схв. факсимил, слн. Гакзїтіїе; — запозичення з французької мови; фр. Гас-зігпііе походить від лат. Гас зігпііе, букв, «зроби подібне», утвореного від Іасеге «робити» і 5ІГПІІЄ «подібне». — СІС2 861; Кораііпзкі 303; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 752—753; Ву)акли)а 993; КІеіп 570. — Див. ще асиміляція, факт.
факт «дійсне реальне явище, подія; те, що відповідає дійсності; реальність», фактаж, фактйзм, фактичний, [фак-тувати] «підбирати факти, наводити їх» Шейк; — р. бр. болг. м. факт, п. слц. вл. Гакі, ч. Гакі, іакіигп, схв. факт, факат, слн. іакі; — запозичення з латинської мови; лат. Гасіигп, букв, «зроблене» пов’язане з Гасіо, Іасеге «робити», 66
спорідненим з дінд. сІЬата «річ», англ. сіо «робити», н. Іип «тс.», псл. сіеіі, сіеіо, укр. діти (дівати), діло. — СІС2 861; Фасмер IV 182; Черньїх II 300—301; НоІиЬ—Буег 40, 161; РЧДБЕ 753; КІеіп 570; ’ЇУаІбе—Ноіт. І 440. — Див. ще діти2.
фактор «чинник; (заст.) посередник, дрібний комісіонер», [фактореня] «син фактора, малий фактор» Шейк, факторне] «плата фактору» Нед, Шейк, фактордвне] «тс.» Шейк, факторство, факторний «комісійний», [факторувати] «бути фактором» Нед; — р. болг. м. схв. фактор, бр. фактар, п. ч. слц. вл. іакіог, слн. іакіог; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво західноєвропейських (пор. н. Еакіог, англ. іасіог, фр. .Гасіеиг); лат. Іасіог «діяч» пов’язане з Гасіо «роблю». — СІС2 862; Черньїх II 301; Фасмер IV 183; Кораііпзкі 303; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; КІеіп 570. — Див. ще факт.
факторія «торгова контора (поселення)»; — р. болг. фактдрия, бр. фак-тбрьія, п. Гакіогіа, ч. іакіогіе, слц. іак-Ібгіа, схв. фактдри/а, слн. Гакіогі]а; — запозичення з англійської мови; англ. іасіогу походить від слат. іасібгіа «ро-бітня», утвореного від іасіог «робітник, діяч». — СІС2 862; Черньїх II 301; 81. \ууг. оЬсусЬ 208; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву)акли)а 993; КІеіп 570. — Див. ще факт, фактор.
фактура «особливості побудови та оздоблення поверхні предмета; рахунок на проданий товар», [фактурувати] «ставити в рахунок» Куз; — р. бр. болг. м. схв. фактура, п. ч. іакіига, слц. слн. Гакійга; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Еакійга, іт. іаііига, фр. Гасіиге зводяться до слат. Гасіига, лат. іасійга «оброблення, побудова, вигляд», пов’язаного з Гасіо «роблю». — СІС2 862; Фасмер IV 183; Кораіігізкі 303; НоІнЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву)акли]а 993; ’ЇУаІсІе—Ноігп. І 440— 442. — Див. ще факт.
факультатйв «необов'язковий навчальний курс», факультативний', — р.
факультатив, бр. факультатьіу, п. Іакиїіаіууупу, ч. Іакиїіаііупі, слц. Гакиї-іаіі'упу, болг. факултатйвен, схв. фа-култатйван, слн. [акиїіаііуеп; — результат стягнення словосполучення факультативний курс, прикметник факультативний походить від фр. ІасиІ-ІаііГ «довільний, необов’язковий», яке зводиться до лат. ГасідИаз «можливість», пов’язаного з Іасіо «роблю». — СІС2 862; Кораіігізкі 303; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; КІеіп 570. — Див. ще факт. — Пор. факультет.
факультет; — р. факультет, бр. факультет, п. ІакиИеі, ч. слц. вл. Іа-киїїа, болг. м. факултет, схв. факултет, слн. Іакиїїеіа; — запозичення з німецької мови; н. Еакиїїаі походить від лат. Іасиїїаз, род. в. Іасиїїаііз «можливість, спроможність, здатність», пов’язаного з Іасіїіз «легкий, зручний, готовий», похідним від Іасіо «роблю»; термін Іасиїіаз є, очевидно, калькою гр. Ьіжхріс; «сила; галузь знання». — СІС2 862; Черньїх II 301; Фасмер IV 183; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву)акли]а 993; КІи§е—Мііхка 181; КІеіп 569— 570. — Див. ще факт.
[факція] «маленька група, групка» Куз; — р. факция «партія, угруповання», п. Іакфа «партія, група, змова», ч. Такеє, слц. Іаксіа «партія», слн. Гаксі]а; — запозичення з латинської мови; лат. Гасііо «діяльність; зібрання; політична партія» споріднене з іасіо «роблю, дію»; безпосереднім джерелом р. факция, можливо, є гол. Іасїіе (Фасмер IV 183). — 51. \ууг. оЬсусЬ 208; ХУаІсІе—Ноігп. І 440—442. — Див. ще факт.
фал (морськ.) «трос, канат на судні для підняття прапорів, сигналів», Іфалик] (риб.) «мотуз для піднімання й опускання вітрил» Дз, Берл; — р. бр. болг. фал\ — запозичення з голландської мови; гол. уаі «канат для підв’язування вітрил» пов’язане з уаііеп «падати», спорідненим з двн. днн. ІаІІап, дфриз. ІаІІа, дісл. шв. ІаІІа, нвн. ІаІІеп, дангл. ІеаІІап, англ. ІаІІ «тс.», далі, можливо, з лит. рйііі, лтс. риіі «тс.», прус, аираііаі
«знаходить», вірм. р‘иІ «падіння», рЧапігп «падаю». — СІС2 862; Фасмер IV 183; РЧДБЕ 753; Vгіе8 ИЕ\У 763; КІеіп 572; ЗбЬаппеззоп 582—583.
[фалабу] «слава Богу» О; — результат стягнення словосполучення [фала (хвала) Б6гу\ «тс.». — Див. ще бог1, хвала. — Пор. пробі.
[фалагови] «спустошення» (у виразі робити фалагови в полі) О; — неясне; зіставляється з уг. ІеІе§еіпі «нищити пожежею». — О II 327.
Фалалій (чоловіче ім’я), Фалалей Шейк, ст. Фалелей (1398), Фалелій «идЬ-тущи маслина» (1627); — р. бр. Фалалей, цсл. Фадєл'Ь; — через церковнослов’янське посередництво запозичене з грецької мови; гр. ©аЛЛєЛаю^ утворене з основ дієслова ОаХЛсо «розпускатися, цвісти», спорідненого з вірм. сіаіаг «зелений, свіжий», алб. сІаГ «проростати, розпускатися», та іменника єЛаІ^ «олива». — Беринда 210; Фасмер IV 183; Петров-ский 213; КІеіп 1598; Егізк І 649— 650. — Див. ще олйва, олія1.
фаланга (військ., анат., ент.), фалангіст-, — р. бр. болг. фаланга, п. ІаІап§а, ч. ІаІап§а, Гаїапх, м. фаланга, схв. фаланга, слн. ІаІап§а; — запозичене з грецької мови, можливо, через латинську (лат. рЬаІапх, род. в. рЬа-Іап§із); гр. сраХау^ (род. в. сраХаууосД «колода, балка, стовбур дерева; павук; суглоб; шеренга, ряд» споріднене з двн. Ьаїко (< *ЬаІкап) «балка», нвн. Ваікеп, дангл. Ьаіса «гребінь борозни», англ. Ьаїк і далі, можливо, з лит. Ьаігіепа «жердина, колода», р. [бблозно] «товста дошка», слц. ЬІагіпа «кроква». — СІС2 862; Горяев 391; Кораііпзкі 303—304; НоІиЬ— Буег 161; РЧДБЕ 753; Ву]акли]а 994; Егізк II 985—986; У/аІсІе—Рок. II 181. — Пор. балка2, паланка1, планка1.
[фаланка] «дошка чи гачок, за допомогою якого човен витягають на сушу або спихають у воду» Берл; — запозичення з грецької мови; гр. сраХау^ «колода, балка, стовбур дерева, важіль». — Див. ще фаланга.
фаланстер «соціалістична колонія в утопічній системі Фур’є»; — р. болг.
фаланстер, бр. фаланстор, п. слц. Іа-Іапзіег, ч. їаіапзіе'га, схв. фаланстер, фаланстери/а; — запозичення з французької мови; фр. рйаіапзіеге утворене Ш. Фур’є з основи рЬаІап§е (назва трудової громади в системі Фур’є), що походить від гр. србсЛау^ «колода; бойовий порядок піхоти; шеренга», і -зіеге — частини слова фр. гпопазіеге «монастир», джерелом якого є пізньогр. рОУЙОТТ]ріОУ «тс.». — СІС2 862; Кораііпзкі 303— 304; РЧДБЕ 753; Вуіакли]а 994; Кіеіп 1169. — Див. ще монастйр, фаланга.
[фалат) «шматок, клапоть» Г, Нед, О, [фалата] «тс.» Лизанец, [фалатдк] «шматочок» Нед, Шейк, [фалаття] «клоччя, лахміття, дрантя», [фалашка] «шматок» Шейк, [фалатати] «розривати на шматки; дерти одяг» Г, Нед, [фалатнути] Нед; — п. [Іаіаі] «шматок», слц. [їаіаі, Іаіаіек], схв. [Гаїаі], слн. [їаіаі] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. їаіаі «шматок» споріднене з манс. пул, хант. риіегп, фін. раїа, саам. Ьиоіа «тс.», нен. пале(сь) «проковтнути», що продовжують урал. *раІа(-) «шматок; жадібно їсти». — О II 327; Лизанец Доп. УжДУ 1965, 48; 8\У І 715; МікІ. Е\¥ 57; Вегп. І 278; МНТЕЗг І 943; Льіткин—Гуляев 215; М8хЕПЕ І 179—180. — Пор. фалка.
Іфалати] «стояти в нейтральному положенні стосовно паруса» Дз; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з фал «вірьовка, за допомогою якої піднімають на суднах паруси, реї, сигнальні прапори».
фалда «складка», [фалд, фалдйна Шейк, фавда О, хвалда, хванд Си, Чаб, хвандик тж] «тс.», фалдистий, [фалдувати] «збирати в складки» Нед, ст. фалдьі (1627); — р. бр. фалда, п. ІаМа, ІаІсІ, ч. їаіф слц. їаіба, ІаІсІ, вл. ІаМа, болг. м. фалта, схв. [фалда, фалта]; — через польське посередництво запозичене з німецької мови; свн. уаісіе, двн. ГаІН, нвн. ЕаІІе «складка», Іаїїеп «складати» споріднені з англ. Іоіб, дісл. їаіба, гот. їаірап «тс.», далі з дінд. риіаЬ «складка, кишеня», алб.
раї’є «складка». — Шелудько 49; КісЬ-ЬагФ 45; Фасмер IV 183; 81а\узкі 1218; Вгйскпег 117; НоІиЬ—Буег 162; МасЬек Е83С 139; Ву]акли]'а 994; Вегп. І 278; МікІ. Е\У 6; КІи§е—Міігка 183; Кіеіп 607.
[фалендйш] «дорога тканина Пі; привозне сукно Шейк», ст. фалюндьіигь «тонке голландське або англійське сукно» (1596), хваляндьмсь «тс.» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. ст. їаіепбузх, Гаїапсіузг, ]їарепсіузг, Іаііапсіузг] «тс.» зводяться до нвн. ст. Іеіп ІйпФзсЬ, що буквально означає «тонке лондонське (сукно)», або, можливо, до Іеіп ЬоІІап-сІі5сЬ(е8 ТисЬ) (Шейк 231). — Шелудько 48; 8\У І 713.
[фалисоватий] «химерний, придуркуватий» О; — очевидно, похідне утворення від запозиченого уг. їеіезхй «недоумкуватий». — О II 327.
фаліжанка — див. філіжанка.
фалінь «канат, яким шлюпку прив’язують або буксирують до пристані чи до борту судна»; — р. фалинь, фа-лень, бр. фалінь, п. ґаіегі, болг. фа-лйн; — запозичення з голландської мови; гол. уап§ІІ]п «тс.» утворене з основ уап§еп «ловити, піймати», спорідненого з нвн. Іап§еп «тс.», лат. рап§еге «закріплювати», дінд. рагі]ага- «клітка», псл. рахь «паз», і -1і]п «вірьовка», букв, «льон», спорідненого з псл. Іьпь, укр. льон. — СІС2 863; Фасмер IV 183; Кораіігізкі 304; РЧДБЕ 753; Угіез \Е\У 764; К1и£е— Міігка 184. — Див. ще льон1, паз. — Пор. лйна, лйнва.
ІфалірІ — див. фелєр.
[фалка] «гурт овець» Доп. УжДУ IV, Лизанец, [фавка] «тс.» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. Гаїка «стадо; зграя; натовп» пов’язане з Іаіаі «шматок, кусок». — Лизанец 629. — Див. ще фалат.
фалос «культова фігура чоловічого статевого органа», фалічний; — р. фал-лос, бр. фалас, п. ГаІІиз, ч. слц. їаіоз, Іаіиз, болг. фалос, схв. фалус, слн. Іа-1о5, — запозичене з грецької мови через посередництво латинської (нлат. рЬаІІиз)
і західноєвропейських (нім. РЬаІІиз, РЬаІ-Іоз, фр. англ. рЬаІІиз); гр.	«тегп-
Ьгит уігііє» споріднене, очевидно, з лат. їоІІІз «шкіряний мішок», дірл. ЬаІІ «член, частина тіла», нвн. [ВіІІе] «тегпЬгигп уігііє». — ССРЛЯ 16, 1223; КораІіпзкі 304; РЧДБЕ 754; Ву]акли]а 994; Егізк II 987—988; КІеіп 1170.
[фалуда] «патериця; архієрейський жезл» Нед, Шейк, [фалудина] «стеблина, прутик»; — не зовсім ясне; виводиться (Фасмер ГСЗ III 210; Поно-марів Мовозн. 1973/5, 63) від гіпотетичного гр. *срєЛЛоо5а «тс.», що могло виникнути з срєЛЛб^ «коркове дерево»; може бути пов’язане і з укр. хлудйна.
[фальбана] «оборка» Нед, Шейк, Кур, [фальбанка] «тс. Шейк; накладна обшивка на сукні Корз», [фальбанкй] «зборки» О; — р. фалбала, фальбала, [фалбара, фалбора, харбара], бр. фальббна «тс.», п. іаІЬапа, ст. ІаІЬака, ГаІЬиІа, [іаІЬап], ч. їаІЬІе, ст. їаІЬІ; — запозичене з французької мови, очевидно, через польську; фр. іаІЬаІа «тс.» етимологічно неясне. — О II 327; Фасмер IV 183; Горяев 391; 81а\узкі І 218; Вгйскпег 117; ^УеІ58-Вґ2Є2Іпо\уа Ргасе іегукогп. 21, 153; МасЬек Е84С 139; Маїгепаиег 154; Наигаі 313.
фальсифікат «підроблена річ, підробка», фальсифікатор, фальсифіка,-торство, фальсифікація, фальсифікувати', — р. фальсификат, бр. фальсі-фікат, п. ІаІзуПкаІ, ч. ІаІвіГікаі, їаігіїі-каі, слц. Іаігіїікаі, вл. Іаівіїікаі, болг. фалишфикат, м. фалсификат, схв. фалсификат, слн. їаігіїікаі; — очевидно, через німецьке посередництво (н. Еаїзіїікаі) запозичене із середньовічної латини; слат. їаїзііісаііо «підроблення», (аізіїісаіиз «підроблений» утворено з (аізі-, що походить від лат. їаїзиз «фальшивий», і -іісаііо, пов’язаного з лат. їасіо «роблю». — СІС2 863; Кораіігізкі 304; НоІиЬ—Буег 162, 166; РЧДБЕ 754; Ву]ак-ли]а 994. — Див. ще факт, фальш. — Пор. електрифікація, модифікація.
фальстарт «передчасно взятий учасником змагання старт»; — р. бр. фаль
старт, п. (аізіагі, болг. фалстарт; — запозичення з англійської мови; вираз англ. їаїзе зіагі, букв, «неправильний старт», складається зі слів іаїзе «фальшивий, неправильний, помилковий», що походить від лат. їаїзиз «фальшивий, неправильний», і зіагі «старт». — СІС2 863; Кораііпзкі 304; РЧДБЕ 754. — Див. ще старт, фальш.
фальц «загин ребер металевих листів; шов у скріпленнях металевих листів; згин аркушів паперу; прямокутна канавка вздовж краю скріплюваних дощок, щитів», фальцівнйк Куз, фальцювальник, фальцювальний, фальцювати; — р. бр. фальц «паз, жолоб», п. ч. слц. іаїс, болг. м. фалц, схв. фалцова-ти; — запозичення з німецької мови; н. Еаіг (свн. уаіг) пов’язане з їаігеп «згинати», іаііеп «складати, згинати». — СІС2 863; Кораііпзкі 304; ^УеІ85-Вгге2Іпо\уа Ргасе іегукогп. 21, 154; НоІиЬ—Буег 161; РЧДБЕ 754; КІи§е—Міігка 183. — Див. ще фалда.
фальцет «один з високих регістрів голосу, переважно чоловічого», [фальсет] «тс.» Куз; — р. фальцет, бр. фальцет, п. (аізеі, ч. ІаІгеБ їаІзеБ Гаїзеїіо, слц. їаігеі, їаігеіо, вл. їаїзеф болг. фалцет, м. фалцет, схв. фалзет, слн. їаігеі; — запозичення з італійської мови; іт. Гаї-5еДо, букв, «фальшивий (голос)», пов’язане з Іаізо «неправильний, помилковий», що походить від лат. їаїзиз «неправильний, фальшивий». — СІС2 863; Фасмер IV 183; Кораіігізкі 304; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 754; Ву]акли]а 994. — Див. ще фальш.
[фальча] «міра землі близько десятини» Нед, Шейк, [фальчар] «той, що обробляє фальчу» Нед, ст. фалча (1470); — п. іаісга «міра поверхні близько 2,25 морга»; — запозичення з молдавської і румунської мов; молд. фалче «стара міра поверхні», рум. їаісе «тс.» походять від лат. їаїх «серп, коса; садовий ніж», яке не має певної етимології. — 8сЬе1ис1ко 144; Сгап]аІа 256, 441, 471; VгаЬіе КотапозІаУІса 14, 141; СДЕЛМ 452; Ризсагіи 50; Егпоиі—МеіІІеІ І 214; ХУаІсІе—Ноігп. І 449.
фальш, [фалш] «фальш», [фальч О, хвалш] «тс.», [фальшер] «шахрай, підроблювач грошей» Нед, Шейк, [фальшер-ство] «фальшування» Шейк, фальшивка, [фальшйвство] «фальш» Шейк, фаль-шівнйк «підроблювач», [фальшбвник] «тс.» Шейк, фальшивий, [фал(ь)чй-вий] О, Нед, фальшований, фальшивити, [фальшйвіти] «ставати фальшивим» Шейк, фальшувати, [фальчува-ти] «фальшувати» Нед, ст. фалигь «брехня» (1611), фальшивити (1388), фал-шевнии (1411), фалшованіи (1421); — р. фальшь, бр. фальш, п. іаїзг, [Гаїзг], ч. Га1е5, слц. Гаїоз, вл. нл. іаіз, болг. м. схв. фалш-, — запозичення з німецької мови; н. ГаІзсЬ «неправдивий, хибний, помилковий» через фр. ст. іаіз зводиться до лат. іаїзиз «неправдивий, хибний, помилковий», пов’язаного з іаііеге «дурити», спорідненим з дінд. Ьуагаіе «відхиляється від напрямку», можливо, також з псл. *хьіь()ь), укр. злий. — СІС2 863; Шелудько 49; КісЬЬагсИ 46; Черньїх II ЗОЇ; Фасмер—Трубачев IV 184; 81а\У8кі І 218; Вгйскпег 117; НоІиЬ— Буег 162; МасЬек Е84С 139—140; РЧДБЕ 754; Вегп. І 278; МікІ. Е№ 57; К1и§е—Мііхка 182; ХУаІсІе—Ноігп. І 447— 448. — Див. ще злий.
фальшборт «бортова огорожа палуби, а також легка обшивка борту судна, вища відкритої палуби»; — р. фальшборт, бр. фальшборт, п. іаїзх-Ьигіа; — запозичення з німецької мови; н. ЕаІзсЬЬогсІ, букв, «фальшивий борт», складається з основ ГаІзсЬ «фальшивий» і ЬогсІ «борт»; існує також припущення про походження від англ. \ма5Іі-Ьогсі «легкі дошки, прикріплені над бортом для захисту від води», у якому перший компонент хуавЬ- «мити» повинен був зазнати впливу слова фальш. — СІС2 863; Фасмер IV 184; Кораіігізкі 304; Маїхепаиег 154. — Див. ще борт, фальш.
[фаля] «хвиля Нед; злива з вітром О; вітер із дощем», [фалйстий] «хвилястий» Шейк, [фальовйтий] «нападис-тий» О, [фалювати] «хвилюватися, бушувати» Нед, Шейк, ст. фаля (1627); —
запозичення з польської мови; п. Гаїа «хвиля», ст. і діал. «буря» походить від нвн. ХУеІІе «хвиля; вал; циліндр», спорідненого з р. волна, псл. *уь1па «хвиля», уаіь, джерелом яких є іє. *цеІ- «обертати». — Німчук 132; Шелудько 49; 81а\Уйкі І 217—218; Вгйскпег 117. — Див. ще вал1. — Пор. хвйля1.
фаляскати «швидко зношувати, необережно носити (одяг)» Ме; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. сЬІазІас «ляпати, бризкати», що пояснюється як звуконаслідувальне утворення (81а\узкі І 65—66). — Пор. халястати.
[фама1] «чутка» Куз; — п. слц. вл. нл. іагпа, ч. іагпа, м. фама, схв. фама, слн. іата; — запозичення з латинської мови; лат. іагпа «чутка, поголоска, репутація, слава» пов’язане з іаґї «говорити, оповідати». — Кораііпзкі 305; 8 XV І 717; НоІиЬ—Буег 162; Ву)акли]а 994; ШаШе—Ноігп. І 437, 450; КІеіп 573. — Див. ще фабула. — Пор. фатум.
[фамаД «недолік, фізична вада» Корз; — неясне.
[фамерики] «фокуси, витребеньки» Ме; — очевидно, пов’язане з химера (див.).
фамілія «прізвище; рід; родина», [фамелія, фамйлія] «тс.» О, [фаміліям т\ «той, хто походить із знатного роду Шейк; родич О; далекий родич; однофамілець Корз», фамільний, [фа-мілійний] «фамільний; спадковий» Шейк, фамільярний, [фаміліярний] Нед, фамільярничати; — р. болг. фамйлия, бр. фамілія, п. іагпіііа, ч. іагпіііе, слц. іагпіііа, вл. нл. іагпіІЦа, м. фамили]а, схв. фамили/а, слн. ІатїІЦа; — запозичення з латинської мови; лат. іагпіііа «сім’я, челядь, майно, родина», очевидно, продовжує італьську форму *іагпеІо-, *ІагпеІіа «раб, рабство, челядь», що не має певної етимології; існує думка про спорідненість з дінд. сІЬагпап «місце, дім», гр. Заїром «дім», псл. йеіі «класти, робити». — СІС2 863; Черньїх II 301 — 302; Фасмер—Трубачев IV 184; ’ЇУеізз-Вггехіпо\уа Ргасе і^хукохп. 21, 158; РЧДБЕ 754; Ву]аклща 994; Таїсіє— Ноігп. І 452; КІеіп 573. — Пор. діти2.
[фамузний] «доладний» Пі; — ч. їатбхпі «відомий, знаменитий; чудовий, прекрасний», їагпозпі «тс.», слц. їатбхпу «загальновідомий, славетний», болг. фамозен «широковідомий», м. фамозен «горезвісний», схв. фамбзан «тс.», слн. їатбхеп «знаменитий; горезвісний»; — видозмінене запозичення з латинської мови; лат. їатбзиз «відомий, прославлений; який має погану славу» пов’язане з їагпа «чутка». — НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 754; Ву]акли]'а 995; \Уа1с1е—Ноїт. І 437, 450. — Див. ще фама1.
[фамула1] «огидна, мерзенна людина» Нед, Шейк, [фамульник] «чаклун» 0; — неясне, можливо, пов’язане з п. їатиіа «родина» (жарт.).
[фамула2] — див. гамула.
[фана] «прапор» Нед, Пі, [фанва] «корогва» О, [фанойка] «весільний прапорець» О; — п. [їапа] «прапор»; — можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. ЕаЬпе (двн. Гало) «прапор, знамено» споріднене з дангл. гот. їапа «хустка», далі з лат. раппиз «тс.», гр. лт|уо^ «тканина». — Шелудько 49; О II 326; КІи§е—Міігка 180; Кіеіп 1119.
фанаберія «недоречна гордість, пиха, зарозумілість, чванливість; безглузде дивацтво, примха», [фанабарія] «чванькуватість» Корз, [фонаберія, хвонаберія] «тс.» Бі, фанабер «людина, що відзначається фанаберією», фанаберство, фанаберистий «пихатий, чванливий», [фанаберний Нед, Шейк, фанабарний Корз] «тс.», фанаберитися, [фанаберитися] «пишатися» Бі; — р. фана-берия, бр. фанабзрьія; — запозичення з польської мови; п. їапаЬегіа «дивацтво, фантазія, вигадка, забаганка» походить від євр. (ідиш) їа]пе Ьег]ез «гарні молодці», утвореного з їа]пег, що відповідає нім. їеіп «хороший, гарний, витончений», і Ьег]е «тип; молодець» від гебр. Ьіг]а «створіння». — СІС2 863; Фасмер IV 184; Горяев 391; 81а\узкі І 218; 84Р II 807; 8\¥ І 718. — Див. ще файний.
фанатйзм, фанатик, [фанатйц-тво] «фанатизм», фанатичний, [фа-
натизувати] Нед; — р. фанатйзм, бр. фанатьізм, п. їапаіухт, ч. їапаііз-ПШ8, слц. їапаііхтиз, вл. нл. їапаіізкі «фанатичний», болг. фанатйзам, м. фанатйзам, схв. фанатйзам, слн. їа-паіігет; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. їапаіізте, н. Еа-паїізтиз, англ. їапаіісізт походять від лат. їапаіісиз «несамовитий, шалений; належний до святині; натхненний богами», пов’язаного з їапит «храм, святиня», спорідненим з оск. їіїзпй «храм», умбр. їезпаїе, їезпеге «у храмі», далі з дінд. бЬізпуаіі «благочестивий, побожний, відданий», гр. Оєб^ «бог», вірм. с!ік‘ (мн.) «боги». — СІС2 863—864; Черньїх II 302; Фасмер IV 185; Кора-Ііпзкі 305; РЧДБЕ 755; Ву]акли]а 995; Кіеіп 573, 574; ХУаісіе—Ноїт. І 453— 454. — Пор. фестиваль.
фанда, фандйсько, фандйще, фан-дбля — див. файда1.
фанданго «іспанський парний народний танець»; — р. болг. схв. фанданго, бр. фанданга, п. ч. слц. їап-сіап§о, слн. їапбап§о; — запозичення з іспанської мови; ісп. їапбап^о (назва народного танцю) етимологічно неясне; можливо, зводиться до гіпотетичної форми *їасіап§о, похідної від їасіо — назви португальської народної пісні, яка пов’язана з лат. їаіигп «доля». — СІС2 864; Кораііпзкі 305; РЧДБЕ 755; Кіеіп 574. — Див. ще фатум.
[фандеруватий] «злісний, пустотливий, недоумкуватий» О, [фондерова-тий] «тс.» тж; — неясне; зіставляється з уг. їопбогіаіоз «каверзний». — О II 327.
[фандлик] «сковорідка» О; — неясне; можливо, зводиться до нім. Рїап-пе «сковорода». — О II 328.
фанера, фанерник, фанерня Куз, фанерувальник, фанерний, фанерований, фанерувальний, фанерувати; — р. бр. фанера, п. їогпіг, ч. їогпуг, їиг-пуг, слц. їогпіег, їогпіг, їигпіег, їигпїг, вл. їигпег, болг. фурнйр «тс., шпон», м. фурнйр «шпон», схв. фурнйр «фанера», слн. їигпїг «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Еигпіег
«фанера», англ. уепеег «покривати шпоном» (від нім. (игпіегеп) зводяться до фр. Гоигпіг «постачати, меблювати», джерелом якого є двн. їгит]ап «робити, заготовляти, постачати, забезпечувати», споріднене з гот. Ігигпа «перший», дангл. Іогта і далі з лат. ргїгпиз, лит. рігтаз, псл. *рьгуь «тс.», укр. перший. — Черньїх II 302; Фасмер IV 185; Кораііпзкі 333; НоІиЬ—Буег 172; Оаи-гаі 338; КІеіп 611, 618, 624, 630, 1697. — Пор. фурнітура.
[фанза1] «китайська або корейська хата»; — р. болг. фанза, бр. фанза, фандза, п. Іапга «тс.»; — запозичення з китайської мови; кит. 1ап§га «(одноповерховий) дім». — СІС2 864; Кораіігізкі 306; РЧДБЕ 755.
фанза2 «китайська шовкова тканина, що нагадує тафту»; — р. бр. фанза, болг. фан(д)за «тс.»; — запозичення з китайської мови; кит. Іапга «складний, заплутаний» (про тип тканини).
[фанки] «пампушки» Лизанец; — схв. 1ап(рек «оладка, пампушка, пиріг»; — запозичення з угорської мови; уг. їапк «оладка, пампушка» виводиться від нім. (днн.) [раокох] «тс.», що відповідає нім. РїаппкисЬеп «тс.», яке складається з основ РІаппе «сковорода» і КисЬеп «пиріг, печиво». — Лизанец 629; МІУТЕЗг І 839. — Див. ще братван, куха.
фант «застава, заклад», [фантува-ти\ «брати речі в заставу; відбирати, продавати майно за борги» СУМ, О, Куз, ст. фантьі (1532); — р. бр. фант, п. ч. вл. їапі «тс.»; — можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови; н. Рїапсі (свн. двн. ріалі) «заклад, застава» походить від фр. ст. рап(сі) «сукно; ганчірка» і далі «застава», яке продовжує лат. раппиз «шматок сукна». — СІС2 864; Шелудько 49; Фасмер IV 185; 81а\узкі І 218—219; Вгйскпег 118; НоІиЬ—Буег 162; МасЬек Е8ЛС 140; КІи§е—Міігка 541; КІеіп 1142. — Пор. фана, фанта.
[фанта] «одяг; одежина; білизна» О, [фанте] «різний одяг; лахміття», [фантйна] «одежина; шматок, ганчір
ка», [хвантйна] «тс.», [фантйння] «лахміття», [фантя] «одяг, білизна; лахміття», [хвантя] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [їапіу] «одяг», очевидно, того самого походження, що й Галі: «застава, заклад», звідки укр. фант «тс.». — О II 328; Шелудько 49; 81а\узкі І 218—219; 8 XV І 718; Сгафаіа 257. — Див. ще фант.
фантазія, фантазер, фантазі (не-відм. прикметник з фр.), фантаст, фантастика, фантазійний, фантастичний, фантазувати; — р. болг. фан-тазия, бр. фантазія (з 1595), п. їап-іаг]а (з 1535), ч. Іапіагіе, їапіазіе, слц. Іапіа'гіа, вл. нл. ГапІагЦа, м. фантази]а, схв. фантазиіа, слн. 1апіагї]а; — запозичення з латинської мови; лат. рЬапіазіа «уява, ідея, думка; видимість, ілюзія» походить від гр. сраутсісла «уява, уявлення», пов’язаного з срссУтаСсо «роблю видимим, з’являюся», сраіусо «роблю (стаю) видимим», спорідненими з дінд. ЬЬаіі «сяє», дірл. Ьап «білий», тох. А рапі, тох. В репіуо «пишність, розкіш». — СІС2 864; Фасмер IV 185; Черньїх II 302; Вгйскпег 118; НоІиЬ—Буег 162; МасЬек Е8ЛС 140; РЧДБЕ 755; Ву]акли]а 995; ХУаІсіе—Рок. II 122; Егізк II 982—983. — Див. ще фаетон. — Пор. білий, фаза, Фаїна, фантом, феномен.
фантасмагорія «демонстрація світлових картин; щось нереальне, ілюзійне», фантасмагоричний; — р. болг. фантасмагбрия, бр. фантасмагдрьія, п. їапіазта^огіа, ч. їапіазта^огіе, їап-іагта§огіе, слц. [апіагта§бгіа, схв. фантазмагорща; — запозичення з французької мови; фр. їапіазта§огіе утворене з основ грецьких слів сраутаора «привид» і ауорєосо «говорю», можливо, також під впливом фр. а!1е§огіе «алегорія». — СІС2 864; Фасмер IV 185; Ко-раїіпзкі 305; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 755; Ву]акли]а 995; Оаигаі 314. — Див. ще алегорія, фантазія.
фантом «примара, привид, ілюзія»; — р. бр. болг. фантом, п. їап-іот, ч. слц. Іапібт, м. фантом, фантома, схв. фантом, слн. їапідгп; — за
позичення з французької мови; фр. Іапідгпе походить від слат. *1апіадта < *1ап(а§гпа, лат. рНапІазгла, що зводиться до гр. сраутасща «привид, примара», пов’язаного з срамтаСсо «роблю видимим», сраіусо «з’являюся». — СІС2 864; Кораііпзкі 305; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 755—756; Ву)акли)а 996; Оаигаі 314; КІеіп 1170. — Див. ще фаетон. — Пор. білий, фаза, фантазія, фантасмагорія, феномен.
фанфара, фанфарист; — р. бр. болг. фанфара, п. ГапГага, ч. їапїага, слц. їапіага, м. фанфара, схв. фанфара, слн. їапїага; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Еапіа'ге, англ. ГапГаге, іт. їапїага походять, очевидно, від фр. їапїаге «звуки труби», пов’язаного з їап-їагег «дути в труби», яке вважається звуконаслідувальним (Оаигаі 314) або похідним від їапїагоп «хвалько». — СІС2 864; Кораііпзкі 305; НоІиЬ—Буег 162; РЧДБЕ 756; К1и§е—Міігка 184; КІеіп 574. — Пор. фанфарон.
фанфарон «хвалько», [фарфарбн] «тс.» Шейк, фанфаронада, фанфаронство, [фарфарбнство] Шейк, фанфаронити; — р. бр. болг. фанфарон, п. їапїагоп, ч. їапїагоп, їапїагит, слц. їапїагоп, схв. фанфарон, слн. їапїагоп (з іт.); — запозичення із західноєвропейських мов; фр. їапїагоп, н. Еапїагоп, іт. їапїагопе походять від ісп. їапїаггбп «хвалько, фанфарон», джерелом якого є ар. їагїаг «легковажний, балакучий», їагГага «багато й заплутано балакати», очевидно, звуконаслідувального походження. — СІС2 864; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 305; Вгйскпег 118; НоІиЬ— Буег 162; МасЬек Е83С 140; РЧДБЕ 756; Ваигаі 314; КІеіп 574; БококсЬ 47.
фара1 «електричний ліхтар на транспортній машині»; — р. бр. фара, п. їаг «морський ліхтар», болг. м. фар «маяк; фара автомобіля», схв. фар «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. рЬаге через посередництво лат. рЬагиз зводиться до гр. сраро^ «маяк», утвореного від Фарос;, назви острова біля Александрії, де було збудовано відомий
маяк. — СІС2 864; Черньїх II 302— 303; 8АУ І 720; РЧДБЕ 756; Ву)акли]а 996; КІеіп 1171.
[фара2] «парафія; католицький собор, костьол; перший клас духовного училища, семінарії» Нед, Шейк, [фарар] «католицький священик» Шейк, [фарар-ство] «посада священика» Шейк, [фа-рйст] «учень першого класу духовної академії» Нед; — бр. фара «римсько-католицька церква», п. Гага «парафіяльний костьол; парафія; парафіяльна школа», ч. слц. вл. нл. їага «парафія; будинок священика при церкві», слн. їа'га «парафія»; — запозичене з німецької мови (можливо, через польське і чеське посередництво); свн. рїагге «парафія» (двн. ріагга, нвн. Рїагге) виникло із слат. раг-госНіа «парафія». — Шелудько 49; КісЬЬагсИ 46; 81ам/зкі І 219; Вгйскпег 118; МасЬек Е83С 140; НоІиЬ—Буег 162; 8сЬизіег-8ем/с 210; Вегп. І 279; МікІ. ЕУ/ 57; К1и§е—Мікка 541. — Див. ще парафія, парох.
[фара3] (виг.) «увага; з дороги» Нед; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з німецької мови (пор. н. їаЬге «їдь, давай», ГаНге гигп ТеиІеІ «іди до біса»); пор. також п. Гога «геть», яке разом з ч. мор. [Гогоуаі (пекоЬо)| «випроводжати за двері», схв. їого «на поле, на двір» зіставляється з лат. їогаз «назовні, за двері» (від їогез «двері, брама»), звідки іт. їиогі «назовні, геть»; пор. ще укр. [вара] «геть, не смій, стережись». — 81а\мзкі І 234; 8 XV І 760.
[фарагіві «сокира Нед; тесак Лиза-нец», [фарагів] «сокира» О, [фарагбв, фарагув] «тесак» Лизанец, [фаралвча] «топірець, сокирка» Нед, [фарагівча] «тс.» О; — запозичення з угорської мови; уг. [їага§би] «тесак» пов’язане з їага§ «різати, тесати, стругати», спорідненим з манс. рагз, рбгз «гострить, видовбує», нен. Рагга «скоблити», що продовжують урал. *рагз- «різати, скоблити» звуконаслідувального характеру. — О II 328; Лизанец 630; МЙТЕ8г І 842; Льіткин— Гуляев 217; М8гЕИЕ І 183—184.
[фарадлований] «стомлений, змучений» ВеУг, Лизанец, [фараднйй]
«тс.» Лизанец, [фарадловати] «старатися» Чопей, [фарадловатися] «стомлюватися» Лизанец, \фараччаг\ «стомленість», ст. фарачагт> «тс.» (XVII ст.) тж; — запозичення з угорської мови; уг. Гагасі «утомитися, старатися» споріднене з манс. рдргтаі- «втомити, втомитися (про коня, оленя)», разом з яким походить від пугр. *р8гкз- «утомлювати(ся)»; форма [фараччаг] походить від уг. Іа'га<Й8а§ «тс.». — Лизанец 630; ММТЕЗг І 842; Вагсгі 73; МЗгЕНЕ І 183.
фараон1 «цар Стародавнього Єгипту», фараонівський, фараднський, [ха-рабнський] «фараонський; єгипетський, циганський, шахрайський»; ст. фараона, фарашнь (1627); — р. бр. болг. м. фараон, др. фараонт>, п. їагаоп, ч. їагао, їагабп, слц. їагабп, вл. їагао, схв. фараон, слн. їагаоп, стел, фарао; — запозичення з грецької мови; гр. ФараФ(у) «фараон» походить (можливо, через посередництво гебр. Раг‘бь «тс.») від єг. рег-о(з) (рег-аа) «великий будинок, палац». — СІС2 865; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 306; НоІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 756; Кіеіп 1170.
фараон2 (старовинна гра в карти); — р. фаро «азартна гра в карти», бр. фараон, п. Гаго, їагаоп, ч. їагао, їагабп, слц. їагао «тс.»; — можливо, через посередництво польської мови запозичене із західноєвропейських; н. РЬаго, фр. рЬагаоп, англ. [аго «тс.» походять від н. РЬагао (фр. рЬагаоп, англ. РЬагаоп) «фараон; червовий король»; на одній з карт було зображення єгипетського фараона. — Фасмер IV 186; 81. м/уг. оЬсусЬ 210; НоІиЬ—Еуег 163; Кіеіп 575. — Див. ще фараон1.
фарба, [хварба] «фарба; кров (пораненого звіра)», Іфарбан] «спідниця» О, [фарбанйця] «жіночий одяг з фарбованої тканини» Нед, [фарбаня] «тс. Нед; спідниця з домашнього полотна, фарбована в один колір О», фарбар «фарбувальник», [фарб’яр, фарбова-лець Пі] «тс.», фарбувальник, фарбарня, [фарбівня] «фарбарня» Куз, [фар-ббвня] Куз, фарбувальня, [фарб’ярня]
«тс.», [фарбник] «барвник» Куз, [фар-буванка] «фарбована тканина» Шейк, [фарбарство] «мистецтво фарбування» Куз, фарбівнйцтво Куз, фарб’ярство «тс.», фарбйстий «барвистий», [фарб-ляний] «тс.», фарбовий, фарбувальний, [фарбарувати] «бути фарбарем» Шейк, [фарбйти] «фарбувати» ВеУг, фарбувати, ст. фарба (1627); — р. діал. бр. м. фарба, п. слц. вл. їагЬа, схв. фарба', — запозичення з німецької мови; нвн. РагЬе «колір, фарба, барва» походить від свн. уагдае, що лежить в основі давнішого запозичення барва, двн. їа-га\ма «тс.». — Шелудько 49; КїсЬЬагбі 46; 8абп,—Аііг. НМ. І 249—250- ЗІахузкі І 220; Вгйскпег 118; 8сЬизіег-8ем/с 210; К1и§е—Міігка 184. — Див. ще барва. — Пор. форель.
[фарббвник] (бот.) «вайда фарбова, Ізаііа ііпкіогіа Б.» Шейк; — п. ст. їагЬом/пік, слц. їагЬоупік, схв. [фар-бовник], слн. їагЬоупік «тс.»; — похідне утворення від фарба; назва зумовлена тим, що вайда використовувалась для одержання синьої фарби (індиго); пор. інші назви цієї рослини: схв. [син>, синмвица, сиььевица], слц. [Ьагуоупік], нім. ЕагЬепу/аіб. — СимоновиЬ 248— 249; МасЬек Згп. гозії. 61. — Див. ще фарба.
фарватер «безпечний шлях для руху суден між мілинами або рифами»; — р. болг. фарватер, бр. фарватор, п. їагхуаіег; — запозичення з голландської мови; гол. уааг'л'аіег «тс.» складається з основи уааг, пов’язаної з уагеп «плавати, рухатися, іти», спорідненим із нвн. їаЬгеп «рухатися», англ. їаге, дісл. [ага, гот. їагап «тс.», далі з лат. рогіаге «нести», гр. тгерасо, ігвірсо «проникаю», псл. рагіїі «шугати», укр. парити «тс.», та м/аіег «вода». — СІС2 865; Черньїх II 303; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 306; РЧДБЕ 756; Маігепаиег 155; Угіез ИЕАУ 764; К1и§е—Міігка 180. — Див. ще вода, парйти1, пором. — Пор. ватерпас.
[фарйна] «шахрайська гра в карти; шахрайство» Нед, [фарйнник] «шахрай, аферист Нед, Шейк; кишеньковий злодій
Шейк; перепродувач коней Мо», [хва-рйнник] «перепродувач коней», [фарй-ня] «лотерея» О, [фаринувати] «спекулювати, маклерувати» Мо, [фарйнчи-пги] «баришувати» Дз, Мо; — очевидно, вже на українському грунті семантично диференційоване запозичення з польської мови; п. [Іагупа] «торгівля; трактир», ст. їагупа «лотерея (азартна гра)» не зовсім ясне; пов’язується з іт. Іагіпа «бопошно», фр. Тагіле «тс.» (Вгйскпег' 118) або з Гага «парафіяльний костьол» (8}Р II 813), оскільки такі лотереї часто влаштовувались у дворах костьолів.
фарисей «послідовник релігійно-політичної течії в Іудеї; лицемір, ханжа», фарисейство, фарисейський, фарисействувати «поводитися по-фарисейсь-ки», [фарисеювати] «тс.» Нед; — р. болг. фарисей, бр. фарисей, др. фарисей, п. Іагугеизг, ч. Тагіге), Іагігеиз, слц. вл. Іагіге], Іагізе], м. фарисей, схв. фарйсе], слн. Іагіге], стел, фдрисен, фа-рнс'Ьн; — запозичення з грецької мови; гр. сраріошо^ «фарисей» зводиться до арам. регїзаууа, похідного від регїз «відокремлений» (гебр. рагйз «тс.; фарисей»), рега8 (гебр. рага'в) «відокремитися», спорідненого з ак. рагазц (рагави) «поділяти». — СІС2 865; Фасмер IV 185; Кораіігізкі 306—307; НоІиЬ—Буег 163; ЗсЬизіег-Зехмс 210; РЧДБЕ 756; Ву]акли]а 997; КІеіп 1128, 1170.
[фаркнути] «спалахнути»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення.
[фармазон] (знев.) «франкмасон; вільнодумець» Нед, Шейк, [фарма-збнник] «тс.» Куз, [фармазбнетво] Шейк, [фармазднський] Нед, Куз; — р. бр. фармазон «франкмасон; вільнодумець», п. Іагтагоп, їагтагуп, Ігаптавоп, болг. фармасбн, фармасбнин, схв. фар-маздн, фрамасон; — результат фонетичної деформації слова франкмасон, що походить від фр. їгапс-тасоп «масон», букв, «вільний муляр»; думка про польське посередництво (Зіам/зкі І 220; КісЬЬагД 46) з огляду на поширеність форм сумнівна. — Фасмер IV 186; Горяев 391; Кораііпвкі 306; Вгйскпег 118;
РЧДБЕ 757; КІеіп 620. — Див. ще масон.
фармакологія «наука про ліки», фармаколог, фармакологічний', — р. болг. фармаколбгия, бр. фармакалд-гія, п. 1аггпако!о§іа, ч. Іагтако1о§іе, слц. Іагтакоіб^іа, м. фармакологща, схв. фармаколдги/а, слн. їагтакоІо§і]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. РЬагтако!о§іе, фр. рЬагтасо-1о§іе, англ. рЬагтасо!о§у утворено з основи гр. сраррахом «ліки» неясного походження (можливо, спорідненого з лит. Ьйгіі «ворожити, чарувати», лтс. Ьигі «тс.») і кінцевого компонента -Хоуіа «вчення». — СІС2 865; Кораіігізкі 306; НоІиЬ— Буег 163; РЧДБЕ 757; Ргізк II 993; КІеіп 1170, 1171. — Див. ще астрологія, логіка. — Пор. фармакопея, фармацевт.
фармакопея «збірник стандартів і положень про лікарські засоби; офіційний посібник для фармацевтів»; — р. болг. фармакопея, бр. фармакапея, п. слц. Іагтакореа, ч. Іагтокореа, м. фар-макопфа, схв. фармакбпе]а, слн. Іаг-такоре]а; — запозичення з грецької мови; гр. сраррахоїгоїш «приготування ліків» утворене з основ іменника сраррахом «ліки» і дієслова тгоіесо «робити, творити». — СІС2 865; Кораіігізкі 306; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 757; КІеіп 1170—1171. — Див. ще поезія, фармакологія. — Пор. фармацевт.
фармацевт «працівник аптеки, який готує ліки», фармацевтика, фармація, фармацевтичний; — р. болг. фармацевт, бр. фармацбут, п. Іагта-сеиіа, ч. слц. вл. ІагтасеиБ м. фарма-цеут, схв. фармацеут, слн. Іагта-сєуі; — запозичення з грецької мови; гр. сраррахвитік «чарівник; творець ліків» походить від сраррахоу «ліки, отрута». — СІС2 865; Черньїх II 303; Ко-раїігіакі 306; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 757; КІеіп 1170. — Див. ще фармакологія.
[фармуга] «розчин з борошна, крохмалю і глини для обмазування стін Г; саламаха; молоко, засипане борошном ВеЗа», [фармуга, фармужка] «тс.»,
[формуга] «розведений крохмаль» Мо, [фармужити] «мазати фармугою»; — запозичення з польської мови; п. [їаг-гпи§а| «вид юшки», [Гагатизгка, Гаг-тизгка, Іагтигка, Ігатизгка, Ігатигка, хмагтизгка, хмагтбг, хмагтиг] «тс.», [хмагтиг] «всякі овочі», як і ч. [уагти-±а] «вид юшки», ст. уагтиге (уагтиг, уагтигка) «юшка з борошна або з овочів; вид каші; сплав металу з ртуттю», вл. Ьегтиг, Ьегтихк «юшка», виводяться від свн. хмагтиоз, букв, «тепла каша», утвореного з хмаггп «теплий», і Ми(о)з «повидло, розварені фрукти». — Шелудько 49; 5 XV І 720; Біахмзкі І 219—220; Вгйскпег 118; ЗЛР IX 848; Масіїек ЕБЛС 677—678. — Див. ще варити, мус.
фармуга — див. фрамуга.
[фармуза] «альков» Нед, Пі; — неясне; можливо, результат видозміни форми \фармйга\ «ніша».
[фарнути] «украсти, сіпнути» Нед, Ме, О; — афективне утворення.
фарс «вид народного театру в XIV—XVI ст. у країнах Західної Європи; комедія легкого, грайливого змісту; грубий жарт, блазенство, цинічне видовище або витівка», фарсер «актор, що грає у фарсах»; — р. бр. болг. фарс, п. їагза, слц. їагсе, м. схв. фарса, слн. їагаа; — запозичення з французької мови; фр. їагсе «фарс; жарт» походить від ст. Іагсе «начинка», яке зводиться до лат. Гагсіо «начиняю, наповнюю», можливо, спорідненого з Ігериепз «повний, численний; частий» і далі з тох. А ргакаг, тох. В ргакге «твердий, міцний», гр. сррасосо «обгороджую, прикриваю, захищаю», сірл. Ьагс «фортеця». — СІС" 866; Черньїх II 303; Фасмер IV 186; ЗІ. хмуг. оЬсусЬ 209; РЧДБЕ 757; Баигаї 315; КІеіп 574; ХУаІсІе—Ноігп. І 456—457; Егізк II 1038—1039. — Пор. діафрагма, інфаркт, фарш.
[фарсона] «врода, вдача» Корз; — очевидно, точніше значення «врода, обличчя, зовнішність»; у такому разі пов’язане з парсуна «обличчя» (див.).
фартух «жіночий одяг, який одягають спереду на сукню, спідницю; [спідниця] О; (буд.) піддашок О, Корз», [хвартух], фартушина, [фартуишсько Шейк, фартушйще, фартущйна тж|, фартушок, ст. фартухь (1627); — р. фартук, фартух, бр. фартух, п. Іаг-іисб, ІсІїхмагІисН], ч. їегіисН, ІегІосЬ, схв. [ГегїиН, Іегіиз]; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; свн. УогіиосЬ, нвн. УогіисН «фартух, серветка», букв, «передня тканина» утворене з прийменника уог «перед» (свн. уог(є), двн. Тога), спорідненого з дісл. (от-, дангл. дфриз. їог, гот. їайг «тс.», і ІиосЬ (нвн. Тисії) «хустка; (суконна) тканина». — Москаленко УІЛ 46; Шелудько 49; НісЬЬагсіі 46; Черньїх II 303; Фасмер IV 186; Біахмзкі І 220— 221; Вгйскпег 118; Вегп. І 279; К1и§е— Міігка 825; Угіез АЕХУ 137; Егізк II 476. — Див. ще вантух, лантух.
фарфор «порцеляна; вироби, посуд з порцеляни», [фарфур, файфор О, фай-фур Бі] «тс.», сЬарфорйст, фарфоровий, \фарфурка\ «тарілка з порцеляни; тарілка», [файфурка] «тс.» Нед, О, [файфурча] «мисочка» О, [фарфурчй-на] «тарілка з неякісної порцеляни» Шейк, [файфорбвий] «порцеляновий» О, [файфурбвий Нед, О, файфурський Шейк] «тс.»; — р. бр. фарфор, п. їаг-їига «фаянс, посуд з фаянсу», болг. фарфор «порцеляна»; — через посередництво тур. (Іагїиг, ГауГиг «тс.») запозичене з арабської мови; ар. ГагШгї, Іауійгі «порцеляна» (первісне значення — титул китайського імператора і назва провінції в Китаї, що славилась виробництвом порцеляни) походить від перс. Ьа§рйг (дперс. Ьауари&га), букв, «син неба», що є калькою кит. ііеп-ізе «син неба», утвореною з перс. Ьа§(а) «небо; бог», спорідненого з псл. Ьо§ь, укр. бог, і рйг, риз «син», спорідненого з дінд. риіга- «син», псл. *рьіа «птах», укр. птах, птиця. — СІС2 866; Черньїх II 304; Фасмер IV 186—187; Шипова 354; Вгйскпег 118; Біахмзкі І 220; РЧДБЕ 757; Вегп. І 279; БокоізсИ 45. — Див. ще бог1, птах.
фарча — див. парча.
фарш, [фарша] «фарш» Шейк, [фашерувати] «фарширувати» (з п.) Куз, фарширувати, [фаршувати Шейк] «тс.»; — р. бр. фарш, п. Гагат;, [Гага, іазх], Іаагегохмас, ч. Гагсе, Гага, Іаві-гоуаіі, слц. [азігоуаҐ, болг. фарс, схв. фарса; — запозичене з французької мови, можливо, через посередництво німецької (н. Еагсе); фр. Гагсе «начинка» пов’язане з Гагсіг «наповнювати», джерелом якого є лат. Гагсіо, Їагсїге «тс.». — СІС2 866; Черньїх II 304; Фасмер IV 187; Кораіігівкі 306; Вгйскпег 118; 81а\уакі І 220, 222; РЧДБЕ 757; Ву]акли]а 997. — Див. ще фарс.
фас1 «вид спереду»; — р. бр. болг. фас; — запозичення з французької мови; фр. Гасе «обличчя» походить від нар.-лат. *Гасіа < лат. Іасіев «обличчя, зовнішній вигляд», пов'язаного з їасіо «роблю». — СІС2 866; Фасмер IV 187; РЧДБЕ 757; ОаигаІ 310; Кіеіп 569. — Див. ще факт. — Пор. фасад, хва-ціят.
фас2 «бери» (окрик на собаку); — р. фас «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Іаав є формою наказового способу (2 ос. одн.) від Іаваеп «хапати, брати», пов’язаного з Еар «бочка» (первісно «місткість, посудина»), — ССРДЯ 16, 1271. — Див. ще фаса. — Пор. фасувати.
[фаса] «діжка» Нед, [фаска] «діжечка для масла, сиру; (міра збіжжя.) 25 кг О», [хвастка] «діжечка» Шейк, [фасчйна, фасойка Шейк, фасонька Шейк] «тс.», [фасчисько] (збільш.) Шейк, [фащйнка] «діжечка» Нед, [пас-чйнка] «бочечка», [пащенка] «невеликий цебрик для розчинювання тіста» ВеЗн, ст. фасочка (1545), фаска (1552); — р. [фаска] «миска», бр. фаса «діжка», п. Гава, Газка, ч. [Тазка], вл. Іаака «тс.»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; нвн. Еар (двн. свн. уаз) «бочка» (первісно «місткість, посудина») споріднене з дісл. Гаї, англ. уаі «велика посудина для рідини», далі, можливо, з лит. рйосіаз «горщик», лтс.
риосіз «тс.», прус, різі «нести». — Шелудько 49; НісЬЬагФ 47; ЗІам/вкі І 221; 8сЬизІег-8ем/с 210; КІите—МИтка 186; Кіеіп 1693. — Пор. фа?, фасувати.
фасад «зовнішній, лицьовий бік будівлі», [фасада] «тс.» Куз, Она; — р. бр. фасад, п. Газасіа, ч. слц. слн. Іааасіа, болг. м. схв. фасада; — запозичення з французької мови; фр. Га^асіе «тс.» походить від іт. Гассіаіа «фасад, зовнішній вигляд», утвореного від Гассіа «лице», джерелом якого є нар.-лат. *Гасіа, що зводиться до лат. Гасіев «лице». — СІС2 866; Черньїх II 304; Фасмер IV 187; Кораіігівкі 307; НоІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 757; ОаигаІ 310; Кіеіп 569. — Див. ще фас1.
[фасацка] «дерев’яна крамниця, яку можна перевозити» Шейк; — неясне.
фасет «скошена бічна грань чого-небудь», фасетка, фацет «тс.», фасетковий, фасетний, фасеточний; — р. бр. болг. фасет, фасетка, п. ч. Іаве-іа, слц. Іагеіа, схв. фасета «тс.»; — запозичення з французької мови; (форма фацет через нім. ЕасеЧе); фр. ГасеЧе «грань» є похідним від [асе «обличчя». — СІС2 866; Кораіігівкі 307; НоІиЬ—Еуег 163, РЧДБЕ 757; Ву]акли]а 998; Оаигаї 310. — Див. ще фас1.
фасия, фасийоватися — див. пасія.
фасият — див. фаціята.
фаска «скошена частина гострого ребра на виробах»; — р. бр. фаска «тс.», болг. фаско «лезо»; — очевидно, похідне утворення від фасет (див.).
[фасола] «смуток, журба», ст. фа-сол «колотнеча (1627), фасольї «многи печали» (XVII ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. заст. Га-воі(у) «сварка; турбота; жарти» неясне; зіставляється з нім. Еавеїеі «нісенітниця, дурниці» (З'ЇУ І 724) і (муз.) Га, воі «фа, соль» (Вгйскпег 119).
фасоля, фасолйнє, фасолькова-тий, фасуля, фізола, фізоля — див. квасоля.
фасон, фасбнка (спец.) Куз, фасонник (спец.), фасонистий, фасонний,
фасонити, [фасонувати] «формувати, обробляти» Куз; — р. бр. болг. фасон, п. Іазоп, ч. слц. Іагбпа, м. фазон, схв. фасон, фазон, слн. їазбпа; — запозичення з французької мови; фр. Іасоп походить від лат. Іасііо (зн. в. Іасіібпет) «дія», пов’язаного з Іасіо «роблю». — СІС2 866; КісЬЬагбі 47; Фасмер IV 187; Черньїх II 305; Вгйскпег 119; 81. \муг. оЬсусЬ 211; РЧДБЕ 757; Оаигаі 310. — Див. ще факт.
фаст — див. хваст.
[фастрйга] «нитка для метання-метка» Нед, Куз, [фастриґувати] «метати, зметувати, зшивати на живу нитку» Нед, Па, Ме, Мо, [пастриґу-вати] «тс.» Нед; — бр. фастрьїга, фастрьігаваць, ч. [Іазігк] «метка», Пазігкоуаіі] «метати»; — запозичення з польської мови; п. Іазігу^а «нитка для метання», [Газіггу^а], Газїгу^охмас, очевидно, є результатом видозміни запозиченого свн. уазі гїЬеп «міцно метати», утвореного з уазі (нвн. (езі, ІазО «міцно, дуже близько; майже» і гїНеп (нвн. геіНеп) «метати, нанизувати, ставити в ряд»; менш вірогідні припущення про походження з ч. [Іазігк, їазігкоуаїі] (8\У І 725; Вгйскпег 119) або про зв’язок з іт. Ьазіа «метка», ітЬазііге «метати», фр. Ьаііг «тс.». — Зіахмзкі І 222; МасЬек Е8ЛС 140.
фасувати «розкладати, пакувати; [брати, одержувати, діставати; протирати, цідити Нед]», [фасовати] «наповнювати, пакувати» Бі, [хвасувати] «прилаштовувати, приганяти», фасувальник, фасувальня, фасувальний; — р. фасо-вать, бр. фасаваць, п. Іазохмас «отримувати, видавати; протирати; [наповнювати, пакувати, заряджати, бити, шарпати!», ч. Іазоуаі «одержувати; [облямовувати]», слц. Іазоуаі’ «діставати»; — можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. Іаззеп (свн. уаззеп, двн. Іаззбп) «схопити, взяти; містити» пов’язане з Рар «бочка» (первісно «місткість»). — СІС2 866; О II 329; 81ам/зкі І 221—222; МасЬек Е8ЛС 140; К1и§е—Міігка 186. — Див. ще фаса.
[фасцинувати] «захоплювати, зачаровувати» Куз; — п. Іавсупо^ас «чарувати», ч. їазсіпоуаі, слц. ІазсіпоуаГ, вл. Іазсіпохмас, болг. фасцинйрам, м. фас-цинйра, схв. фасцинирати, слн. Іаз-сіпі'гаіі «тс.»; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво західноєвропейських (зокрема, н. Іазсіпіегеп); лат. Іазсіпо «зачаровую» пов’язане з Іазсіпигл «чари, ворожба», джерелом якого, можливо, було гр. Раохамо^ «заздрісний; наклепник; той, хто наводить злі чари», яке пов'язується із звуконаслідувальним (ЗаСсо «базікаю, говорю». — 81. \ууг. оЬсусЬ 211; НоІиЬ— Буег 163; РЧДБЕ 758; КІеіп 576; ХУаІсіе— НоГт. І 459; Ргізк І 223—224.
[фаськовати] «піклуватися, промишляти; шукати» Пі, Нед, Шейк; — неясне.
фат1 «самовдоволений франт; особа, що любить похизуватися», фатівство, фатівський, фатуватий; — р. бр. болг. фат, п. Гаї; — запозичення з французької мови; фр. Іаі «джигун, чванько, хвалько» через нар.-лат. Чаіігіиз «дурний, недоладний» походить від лат. Іаіииз «дурний, тупий; несмачний», спорідненого з дісл. Ьаиіа «бити, штовхати», дангл. Ьеаіап, двн. Ьбз(з)ап «тс.», днн. ЬуіеІ «молот». — СІС2 866; Фасмер IV 187; Горяев 391; Оаигаі 316; КІеіп 570, 578; АУаІбе—Ноїгп. І 259, 464.
фат2 — див. хват2.
фата «весільний головний убір нареченої; [покривало Шейк]»; — р. фата «тс.; покривало; [велика шовкова хустка]», [фатка] «хустка», бр. фата, болг. [фата] «фата»; — запозичення з турецької мови; тур. Іиїа' «фартух», Іоіа «тс.» через ар. 1й[а «тс.» зводиться до дінд. раіаЬ «одяг, тканина». — СІС2 866; Черньїх II 305; Фасмер IV 187; Шипова 354; РЧДБЕ 787; МікІ. Е\У 58; Вегп. І 287; БокоІзсЬ 49—50. — Пор. фота.
[фаталахи] «лахміття, клапті» Куз, [фаталашки] «тс.; дрібниці, мішура» Нед, Куз, Пі; — запозичення з польсь
кої мови; п. ІаіаІасЬ, (частіше мн.) Гаїа-ІасЬу «ганчірки; дрібниці до одягу», Іа-іаіазгкі «тс.», [ІаІаІасЬа] «розтріпана дівчина; нікчемна людина», [їаїа+асіт] «нехлюй» певної етимології не мають; розглядаються як складні утворення з другим компонентом ІасЬ «лахман», а Іаіа-ототожнюється з афективним раіа- (у раіаІасЬа «розтріпана жінка» і под.), з іт. Геіїа (їеііиссіа, ІеПигга) «шматочки стрічки», слц. їаІеГ (Гаі’аІ, Гаї’оі) «фата; покривало», укр. фатьол «тс.», що зводяться до уг. Іаіуоі, їаіуіа, Іаіуоіа, Іаіуоіок, з ч. слц. Іаіка «дрібниця», слц. ІаІ’аГаІка «тс.», з укр. р. фата. — Вгйскпег 119; Зіам/зкі І 223.
фатальний «визначений наперед; невідворотний, згубний; приречений», фаталізм, фаталіст, фаталістичний; — р. фатальний, бр. фатальньї, п. Іаіаіпу, ч. Іаіаіпї, слц. Іаіаіпу, болг. м. фатален, схв. фаталан, слн. їаіаіеп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. фр. англ. їаїаі походять від лат. їаіаііз «визначений наперед; приречений, згубний», похідного від Іаіит «слово (воля) богів; доля; смерть; невідворотне нещастя; загибель». — СІС2 866; Кора-Іігіакі 308; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 758; Сг. Е\мЬ. 237; Оаигаі 316; АУаИе— Ноігп. і 464; Ву]акли]а 998. — Див. ще фатум.
фата-моргана «різновид міражу», фата-морганний; — р. фата-моргана, бр. фата-маргана, п. Іаіагпог§апа, ч. Іаіа гпог§а'па, слц. Іаіатог§апа, болг. фата моргана, м. фатаморгана, схв. фата моргана, слн. Іаіатог§апа; — запозичення з італійської мови; іт. Іаіа Мог§апа (спочатку назва міражів, які спостерігалися на вулицях Мессіни), букв, «фея Моргана», складається зі слів Іаіа «фея, чародійка», джерелом якого є лат. їаіигп «доля», і Мог§апа, що походить від ар. таг§ап «перлина», вживаного також як жіноче ім’я (за народними арабськими віруваннями, міражі приписувались дії чаклунки Маг§ап). — СІС2 866; Кораіігізкі 308; НоІиЬ—Буег
163; РЧДБЕ 758; Ву]акли]а 998; К1и§е— Міігка 187; КІеіп 577; Мезііса 518. — Див. ще фатум.
[фатйга] «втома; зусилля» Нед, Бі, Пі, [фатега] «захід; турбота; легко набута, незаслужена нагорода» Корз, [фа-тигувати] «намагатися; втомлювати Нед; турбувати Корз», [фатиґува-тися\ «турбуватися» Корз; — бр. {фа-тьіга\ «неспокій, клопіт», ст. фатьїкги (1540); — очевидно, запозичення з польської мови; п. Іаіу§а, як і схв. фатйга, (Ьатигирати, слн. Іаіі§асї]а, походить (можливо, через посередництво іт. Іаііса, ст. Іаіі§а або фр. Іаіі^ие) від лат. *Га1ї-§а, зворотного утворення від Іаії§о «стомлюю, непокою», що виникло з *Іаіі-а§оз > *Іа1і-і§оз «виснажливий», перший компонент якого, можливо, споріднений з Іагпез «голод», а другий пов’язаний з а§о «веду, жену». — Біам/зкі І 223; Вгйскпег 119; КІеіп 578; Угіез АЕ\У 74, 76; Таїсіє—Ноігп. і 463. — Див. ще агент.
[фатів] «хлопець О; бешкетник, пустун ВеЗн; байстрюк Шейк, Лизанец», [фаттюв] «тс., байстрюк; незнайомий хлопець» Лизанец, Іфатьд] «наймит» Нед, ст. фатів (XVII ст.); — слн. [їоіїу] «незаконнонароджений», Іасек, [Іасик] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. ІаЧуй «позашлюбна дитина» етимологічно неясне. — О II 329; ВеЗн 74; Лизанец 630; Вегп. І 279—280; МікІ. Е\У 58; МИТЕБг І 853.
фатка, фата, фатушник, фать — див. хватати.
фатум «доля»; — р. бр. болг. схв. фатум, п. Іаіит, ч. слц. слн. їаіит; — запозичення з латинської мови; лат. Іаіит «слово (воля) богів; доля; смерть» пов’язане з Іагї «мовити, оповідати», спорідненим з псл. Ьа]аіі, укр. баяти, байка. — СІС2 866; Вгйскпег 119; Ко-раіігізкі 308; НоІиЬ—Буег 163; РЧДБЕ 758; АУаісіе—Ноігп. І 450. — Див. ще баяти. — Пор. фабула, фатальний, фата-моргана.
фатур — див. фетер.
[фатьол] «хустка; біла хустка, якою покривають голову нареченої Нед; фата;
прозоре покривало, яким накривають мерця в тюрмі Лизанец», [фатюл] «тс.» Лизанец; — ч. [Гаїеі] «вуаль», слц. [ГаіеГ, їаі’оі, іаі’аі] «тс.», схв. пакел «фата», ст. баке «тс.», факел «вуаль»; — запозичення з угорської мови; уг. ІаЧуо! «вуаль, покривало» єдиної етимології не має; зіставляється з сгр. срахісоЛюу «хустка», нгр. срахібХі «тс.», іт. їаггоІеЛо «хустина» (зменш, від ст. їаггоіо «хустка»), рум. ІасЬібІ «хустка», алб. (аре! «батист, полотно», кінцевим джерелом яких могло бути слат. Гасіаіе «хустка для витирання поту з обличчя», пов’язане з лат. Іасіез «обличчя»; розглядається також як похідне утворення від уг. Іа§у «мороз, мерзнути». — Лизанец 630; МасЬек Е83С 140; 81а\мькі І 223; МІЧТЕ82 І 852—853. — Див. ще фас1. — Пор. фацелик.
фауна «тваринний світ», фауністика «розділ зоології, що вивчає видовий склад фауни», фауністичний', — р. бр. болг. м. фауна, п. ч. слц. їаипа, схв. фауна, слн. їаупа; — запозичення з наукової латини; термін Гаипа запроваджений у зоологію шведським натуралістом К. Ліннеєм (XVIII ст.); утворене від лат. Еаипа «римська богиня плодючості, дружина Фавна». — СІС" 867; Черньїх II 305; Кораііпзкі 308; Но-ІиЬ—Еуег 163; РЧДБЕ 758; Кіеіп 578. — Пор. фавн.
[фафрати] «невиразно говорити, шепелявити ВеЛ; обмовляти, зводити наклепи О», [фафляти] «обмовляти» О, [фафравий] «який невиразно говорить» ВеЛ; — запозичення із західнослов’янських мов; п. | Гаїгас] «незрозуміло говорити», [ї^Іаіу] «гугнявий», Щїак] «тс.», ч. [їаігаї] «базікати», [їаїга] «базіка», як і вл. їаїоіас «лаяти», слн. Ггїга «несерйозна особа; базіка», їгїгаїі «тріпотати; базікати; погано працювати», є афективними утвореннями звуконаслідувального походження. — 81а\мзкі І 225; Вгйскпег 116; Масіїек Е83С 139. — Пор. фофлати.
[фафула] «нікчема, нероба, дурень» Нед, \фафулица] «погана страва»
Нед; — п. їаїиіа «тюхтій, вайло; недоріка», ІцДеІ «мала дитина», [Ге^їо+а] «шматок», ч. [їаїиіек] «шматочок», слц. [їапґиіок] «тс.», схв. ст. ІаїиЦак «пучок; дрібничка»; — афективні звуконаслідувальні утворення. — Зіахузкі 1 224— 225; Вгйскпег 116. — Пор. фафрати, фофлати.
фах, фахівець, [фаховйк] «фахівець» Куз, фаховий; — п. їасії «фах», ч. слц. вл. ІасН «тс.; перегородка, шухляда», м. фах «професія; скринька», схв. фах «скриня»; — очевидно, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. Еасії (свн. уасії, двн. ІаЬ) «полиця; шухляда; галузь, розділ (науки), спеціальність» споріднене з днн. їак «огорожа, відокремлений простір», снідерл. гол. уак «тс.», дангл. Гзес «відділення; проміжок часу», гр. тгауг) «петля, пастка», псл. рагь, укр. паз. — Зіа^зкі І 215—216; Вгйскпег 116; К1и§е—Міігка 179. — Див. ще паз. — Пор. фак, фалінь.
[фахкотіти] «палахкотіти», [фах-нути] «спалахнути»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення.
[фаховнійший] «проворніший, мо-торніший» О; — неясне.
[фацакати] «брикатися» Нед, \фа-цйґати, фацкати ВеЗн, Нед, фацку-вати Нед, фацнути тж] «тс.», \фацу-кати\ «хвицати ногами» (про дітей) Ме; — афективні утворення звуконаслідувального походження, паралельні до фііцати, хвицати «тс.» (пор. ч. [Гасії] «дати ляпаса», [Гаспйф], слц. Гаспиі’ «тс.»). — Масіїек Е83С 139; Сгап]а!а 256. — Пор. паца, хвицати.
[фацарити] «жити в злиднях» Нед, [фацарний] «злісний; пустотливий; неспокійний; жалюгідний; упертий; злий; злодійкуватий» Г, О, Нед, ВеЗн, Шух, [фацерний] «злодійкуватий»; — не зовсім ясне; виводиться від рум. їаіагпіс «лицемір, дворушник», похідного від 1а(й «обличчя», джерелом якого є лат. їасіез «тс.». — 8сНе1исіко 144; УгаЬіе Когпа-позіауіса 14, 141; Сгап]а!а 256; Уіпсепг 2. — Див. ще фас1.
(фацелик] «біла хустинка (у лем-чанки); модний одяг» Нед, О, ст. фа-целиісь (1596), фацелит-ь (1627); — п. (Гасеїеї] «хустина, хусточка», [Гасоїеі, Іасіїеі, ГасеІН], ч. заст. їасаіік, Гасаііі, Іасіїеі, Гасаііі, ст. Іасіїеі, схв. фацулет, слн. [Іаса!е§] «тс.»; — через польське посередництво запозичене з італійської мови; іт. ІаггоІеЧо «хусточка» є зменш, від їаггоіо «хустина», яке продовжує, очевидно, слат. їасіаіе «хустка для витирання поту з обличчя». — КісЬЬагД 45; Вгйскпег 116; МасЬек Е84С 139; Вегп. І 278. — Див. ще фатьол.
фацелія (бот.) «РНасеІіа Лизз.»; — р. болг. фацелия, бр. фацзлія, ч. їасеїіе, слц. Гасеїіа, схв. фацели]а; — засвоєна наукова латинська назва; нлат. рНасеІіа утворене від гр. ф«хеХо<; «пучок», оскільки квіти фацелії зібрані в густі суцвіття, ніби в пучки. — МасЬек Літі, гозії. 186; СимоновиЬ 346; РЧДБЕ 758.
фацерний — див. фацарити.
[фацет1] «франт; джигун»; — бр. фацзт «комік»; — запозичення з польської мови; п. Іасеі «піжон; франт; тип», Іасеїиз «тс.» походить від лат. Іасеіиз «милий; витончений; дотепний», пов’язаного з Іах «факел; світло». — 81ам/зкі І 215; Вгйскпег 216. — Див. ще факел.
фацет2 — див. фасет.
фацеція (іст.) «коротке гумористичне оповідання; анекдот», (частіше мн.) фацеції, фацетії; — р. болг. фаце-ция, бр. фацзцьія «тс.; потіха, сміхота», п. їасефа «фацеція; жарт, дотеп, анекдот», ч. Гасеїіе «фацеція», слц. (асе'сіа «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. їасеїіа «дотеп, жарт» пов’язане з їа-сеіиз «милий, елегантний, дотепний». — СІС2 867; ССРЛЯ 16, 1284; Кораііпзкі ЗОЇ; РЧДБЕ 758; КІеіп 569. — Див. ще фацет1.
[фаціята] «фронтон; причілок, піддашок; частина стіни між кроквами» Оньїшкевич Исслед. п. яз., [фаціяти] (мн.) «частина фасаду над стелею між кроквами» О, [фасият] «бічна сторона покрівлі двосхилого даху» Корз; — п. їас]аїа «тс.»; — через польське посе
редництво запозичене з італійської мови; іт. Іассіаіа «фасад; зовнішній вигляд» є похідним від їассіа «обличчя», що зводиться до лат. Іасіез «тс.». — О II 329; ЗІаАУзкі І 216; Вгйскпег 116. — Див. ще фас1.
[фацка] «ляпас» Нед, [фацкати] «давати ляпаса», [фацкувати, фацну-ти] «тс.» тж; — п. ч. слц. їаска «ляпас», ч. [їасИ] «дати ляпаса», слц. Іаспйі’ «тс.»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до пацати, пацнути; менш обгрунтовані припущення про зв’язок з іт. їассіа «обличчя» (Вгйскпег 116; Сгап[а1а 255—256) або рум. ІаЧа «обличчя, щока», Іаіиі «шліфувати, стругати; бити» (8сЬе1исіко 144, Когпапозіауіса 84). — НоІиЬ—Буег 161; МасЬек Е8ЛС 139. _
фашйзм, фашист, фашистський, фашизувати, фашйствувати; — р. фашйзм, бр. фашизм, п. Іазгуггп, ч. Іа-зізгпиз, слц. Іазігтиз, вл. Іазігт, болг. фашйзт>м, м. фашйзам, схв. фашйзам, слн. Іазі'гет; — запозичення з італійської мови; іт. Іазсізгпо пов’язане з іт. Іазсіо «пучок; політична група, організація», яке зводиться до лат. їазсіз «пучок, в'язка хмизу». — СІС2 867; Черньїх II 305; Кораііпзкі 307—308; НоІиЬ— Буег 163; РЧДБЕ 758; КІеіп 576; Таїсіє— Ноігп. І 459—460. — Див. ще фашина.
фашйна «туго скріплена в’язка хворосту як будівельний матеріал; [дорога, вимощена хмизом НикНикТЛ]», [па-шйна] «хворост, яким устилається дорога в низьких місцях» ЛексПол, [фашйн-ник] «матеріал для фашин», фашиння «тс.», фашинізація; — р. фашйна, [па-шйна], бр. фашьїна, п. Іазгупа, ст. їазсіпу, ч. ст. слц. Іазіпа, болг. фашйна, схв. фашина, уазіпа, слн. Газіпа; — запозичене з італійської мови, можливо, через німецьке посередництво (н. ЕазсЬйіе «тс.»); іт. їазсіпа походить від лат. їазсіпа, пов’язаного з їазсіз «в’язка», можливо, спорідненого із сірл. Ьазс «намисто», вал. ЬаісЬ «вантаж», гр. [Заохіоі (м.н.) «пучки хмизу», дангл. Ьзезі «лико», англ. Ьазкеі «кошик». — СІС2 868; Фас-
мер IV 188; 51а\мзкі І 222—223; Вгйскпег 119; РЧДБЕ 758; Маїгепаиег 155; КІеіп 576; ХУаІсІе—Ноігп. 1 459—460; Егізк 1 224. — Пор. баскетбол.
[фашкати] «гидити, бруднити, смітити» Нед; — очевидно, афективне утворення, паралельне до р. пачкать «бруднити», п. [раскас] «тс.».
[фая] «буря (в горах)» Куз; — неясне.
фаянс «вид тонкої кераміки»; — р. бр. болг. фаянс, п. Іа]апз, ч. Га]ап5, Іауепсе, Іаїепсе, слц. Іа]апза, м. фазане, схв. фа/анса, слн. Іа]апза; — запозичення з французької мови; фр. Іаїепсе «тс.» виникло в результаті скорочення словосполучення уаіззеїіе Не Еаїепсе «посуд з Фаенци» (іт. Еаепга — назва міста в Італії, де виробляли фаянс). — СІС2 868; Черньїх II 305—306; Фасмер IV 188; Горяев 392; 51. м/уг. оЬсусЬ 208; РЧДБЕ 758; Оаигаї 312; КІеіп 571.
[фаяти] «маяти, махати, хитати»; — афективне утворення, паралельне до [хвіяти] «хилитися», \хвіятися\ «хитатися» (пор.).
фе (вигук для вираження відрази, осуду, незадоволення), Іхве] «тс.», фекати «говорити фе; [висловлювати нехіть, відразу Шейк]»; — р. фи, бр. фз, п. Ге, Іі, ч. Іі, її, схв. рї, слн. Ге] «тс.»; — афективне утворення інстинктивного походження, що імітує звук плювання; пор. р. фу, фуй, лат. їй «тьху», гр. еро (вигук болю і досади), срєо «ох», фр. ст. іт. Іі «тьху», нвн. ріиі «тс.». — Фасмер IV 208; Зіахмзкі I 227; МасЬек ЕЗЛС 141; ХУаІсІе—Ноігп. І 555. — Пор. ве1, пхе, тьху.
[фебра] «пропасниця, лихоманка» Шейк, [фйбра Шейк, фрйбра Шейк, О, хрйбра ВеБ] «тс.», ст. фебра «тс.» (XVIII ст.); — п. їеЬга, [ІгеЬга, ТгуЬга] «тс.», ч. їеЬгіїпґ «гарячковий», слц. ІеЬгі-Іііа «підвищення температури понад 38°», болг. фебрис «пропасниця», хорв. ЇеЬга, слн. ІеЬгіз «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. ІеЬгіз «тс.» споріднене з Гауіііа «гарячий попіл», іоуєо «грію, зігріваю», псл. *сІе§тЛь, укр. дьоготь. — 82
Зіахмзкі І 225; Вгйскпег 120; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 758; ХУакіе—Ноїт. І 466— 467, 471—472. — Див. ще дьоготь.
февд — див. феодал.
[февраль] «лютий (другий місяць календарного року)» Шейк; — р. февраль, др. феврарь, феуларь, слц. ІеЬгиаг, вл. ІеЬгиаг, болг. м. февруари, схв. фебруар, слн. ЇеЬгиаг, стел, фек-рудрь; — через посередництво сгр. срє0рооарі(о)с; запозичене з латинської мови; лат. ІеЬгиагіиз «місяць ритуального очищення» пов’язане з ЕеЬгиа «щорічне свято культового очищення в лютому, останньому місяці римського року», ІеЬгиит «засоби очищення, обряд очищення», дальші зв’язки яких непевні. — Фасмер IV 188; ГСЗ 211; Черньїх II 306; РЧДБЕ 758—759; К1и§е— Міігка 188; КІеіп 580; ХУаІсІе—Ноїт. І 472—473.
Феврбнія, Феврбсія, Феврдня, Фев-рдся, Феня, Хівря, Хівруня, Хівруся, ст. Февроніа (1453), Феуроніа «лест-нокуплена» (1627); — р. Феврбния, бр. Фяурбнія, Хаурбнія, др. Февронія, п. Ее-Ьгопіа, болг. Феврбния, м. Февронщ'а, схв. Феврони/а, слн. Ееугопі]а, стел. Фе-кронига; — через церковнослов’янське посередництво запозичене в давньоруську мову з грецької; сгр. Фєррюуіа, очевидно, пов’язане з діалектними формами лат. ЕаЬег (від ІаЬег «майстер, художник», пор. фр. ст. Ееуге, ЕеЬге), до якого зводиться й Фабрйцій. — Вл. імена 166; Беринда 238; Спр. личн. имен 527; Илчев 508; баигаї Е)ісї. без потз 254—255. — Пор. Фабрйцій.
[феделка] «покришка» ДзАтл II, Лизанец, [федевка, федйвка, федьбв-ка, фидьбвка] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. Іедеї (ІбсІеІ) «дах, покрівля; кришка» пов’язане з Іебпі (Ібдпі) «покривати, накривати», спорідненим з манс. рєпі-, рапі- «закривати», хант. репіа «тс.; зачинити», комі пддан «заслінка, дверцята», удм. подьіньї «прищикнути», що разом продовжують ф.-уг. *репіз- «накривати». — Лизанец 630; ДзАтл II 175; МИТЕЗг І 858—859; Льіткин—Гуляев 227; МЗгЕПЕ І 187.
федерація «форма державного устрою; союзна держава; союз, об’єднання», федералізм, федераліст, федерат (іст.), федеральний, федеративний, федеру-вати; — р. болг. федерация, бр. фе-дзрацьія, п. їесіегасіа, ч. їедегасе, слц. Гейегасіа, м. схв. федераци/а, слн. 1е-<іегасііа; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. їесіегаііоп, н. Рбсіега-Іібп, англ. Іесіегаііоп походять від пізньо-лат. Гоедегаііо «союз», утвореного від лат. їоесіегаіиз «союзний», похідного від Гоесіиз (род. в. їоесіегіз ) «союз, угода», що пов’язане з лат. Гїсіо «вірю, довіряю, покладаюся», спорідненим з гр. тгєОсо «переконую», алб. Ье «клятва, присяга», укр. [бідйти] «лаяти, ганьбити». — СІС2 868; Черньїх II 306; Кораіігівкі 310; Но-ІиЬ—Еуег 164; РЧДБЕ 759; Кіеіп 171, 580-581; Таїсіє—Ноїт. І 493—495. — Див. ще бідйти.
Федір (чоловіче ім’я), [Федор Нед, Шейк], Фебдор Куз, [Федорашко Шейк, Федорець Шейк, Федбрик, Федбрко Шейк, Федунь Нед, Федуньб Нед, О, Федь, Федьо, Федюк Шейк, Федя, Фе-дяй тж, Фецак ВеЗа, Фецькб ВеЗа, Фецьо ВеЛ, Хведір, Хведор Шейк, Хве-дик, Хведірко, Хведорець Шейк, Хве-дбрко, Хведь Шейк, Хведькб, Ходбр Нед, Хбдько Нед, Педькб, Дбрко, ст. ХодорТ) (1370), 0едорт> (1381), Федора (1386), Феодорь (1403), Федико (1434), Федко (1444), Федорко (1444), 0еодорт> (1470), Хведор (1487), Федько (1496), Оедора (1401), Оеодора (1401), Федора (1480), 0£бда>р'ь «Б(о)жі(и) да(рь)» (1627), 0еодсора «б(о)годарованная» (1627); — р. Федор, Феодбра, бр. Фе-дар, Хведар, Хведар, Фядбра, Хадбра, Хвядбра, др. Феодорії, Феодора, слц. Еесіог, Еесіога, стел. Феодорт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичене в давньоруську мову з грецької; гр. 0єб5соро<; утворене з основ слів 9єбс «Бог» і бсороу «дар, подарунок». — Вл. імена 91—92, 166; Берин-да 210; Петровский 214—215; Спр. личн. имен 466, 527; Фасмер IV 188; Егізк І 388—389. — Див. ще дар, дати, теїзм,
Теодор. — Пор. теологія, Федот, Феодосія.
Федора, Феодбра, Федорйська, Хве-дбра, Хтодбра, Хтодбря, Педбра, Педб-ря, Дбра — див. Федір.
[федбська] (орн.) «припутень, Со-ІитЬа раїитЬив Б.» Дейн; — неясне.
[федося] «курка, що висиджує яйця» Дейн; — неясне.
Федот (чоловіче ім’я), Феодбт Куз, Федь, Федьо, Федя, [Фтодбт Шейк, Хведбт, Хтодбнт, Хтодбт], ст. Федуть (1378), 0еодют-ь «благоухань» (1627), 0еода>тїй «Б(о)гомь дань» (1627); — р. Федот, бр. Фядбт, Хвядбт, др. Феодбтт>, стел. Фешдотт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичене в давньоруську мову з грецької; гр. ©єбботос; (букв, «даний богами») утворене з основи слова Оєбс; «Бог» і -ботос;, пов’язаного з бібсорі «даю». — Вл. імена 92; Беринда 210; Фасмер IV 188; Петровский 215; Спр. личн. имен 466; Егізк І 388—389. — Див. , ще дати, Теодор. — Пор. теологія, Федір, Феодосій.
Федул — див. Феодул.
феєрверк, феєрверкер «майстер феєрверків»; — р. фейерверк, бр. феєрверк,, болг. фбйерверк; — запозичення з німецької мови; н. Ееиегхуегк складається з іменників Реиег «вогонь», спорідненого з псл. *ругь «тс.», укр. [пирій] «присок», і \Уегк (свн. двн. \уєгс) «робота», спорідненого з днн. дісл. гол. \уегк, дангл. \уєогс, гр. єруоу «тс.», бруауоу «знаряддя». — СІС2 868; Черньїх II 306; Фасмер IV 188; РЧДБЕ 773. — Див. ще верстат, пирей. — Пор. орган1, фаєрка.
феєрія «вистава казкового, фантастичного змісту; фантастичне видовище», феєричний; — р. болг. феерия, бр. феерьія, п. їеегіа, ч. їеегіе, слц. їеегіа, схв. феери]'а; — запозичення з французької мови; фр. їеегіе «чари» походить від їее «фея, чарівниця». — СІС2 868; Черньїх II 306; Кораіігізкі 310; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Оаигаї 318. — Див. ще фея. — Пор. фата-моргана.
фез — див. фес.
фейлетон, фейлетоніст-, — р. бр. фельетдн, п. Геїіеіоп, ч. їе](е)1оп, ГеиіІІе-іоп, слц. Ге]16п, вл. їе]е!оп, болг. фейлетон, м. фе.ьтон, схв. фе/ьтдн, слн. [еІДбп; — запозичення з французької мови; фр. ГеиіІІеіоп «фейлетон; рубрика» (букв, «листочок, аркушик») походить від їеиіііе «листок, аркуш», що зводиться до лат. (оііит «листок». — СІС2 868; Черньїх II 307; Фасмер IV 189; Кораіігізкі 311; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Оаигаі 321—322. — Див. ще фоліант.
[фейса] «сокира ВеУг; (заст.) довга сокира О», [фййса] «сокира-колун» Лизанец; — запозичення з угорської мови; уг. (е)5ге «тс.» задовільної етимології не має; зіставляється з Ге]і «пороти, лущити», Іезіік «звільнятися, розв’язуватися». — Лизанец 631; ММТЕЗг І 865.
[фейфері (у виразі завдати фей-феру «дати прочухана, дати перцю» Шейк); — р. {фефер, пфефер] «тс.» (у виразах задать феферу, задать пфей-феру)- — запозичення з німецької мови; н. РїеИег «перець» походить від лат. рірег «тс.». — Фасмер IV 191; Преобр. II 44; Горяев 392. — Див. ще перець. — Пор. хвехвер.
фекалії «екскременти», фекальний- — р. болг. м. фекалии, бр. фекалії, п. Іекаїіа, ч. слц. Еекаїіе, вл. 1екаІі]е, схв. фекали]е, слн. 1екаІі]е; — очевидно, через посередництво н. Еекаїіеп запозичене з новолатинської мови; нлат. Іаесаііае зводиться до лат. їаех (род. в. Іаесіз) «відстій, осад, гуща; нечистоти», етимологічно неясного. — ССРЛЯ 16, 1297; Ко-раїіпзкі 310; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; КІеіп 580; АУаісІе—Ноїш. І 444—445.
Фекла — див. Текля.
[фелега] «стара свита», [фелеґи] «рваний одяг; ганчір’я» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. [Іеіе^а] «хустина» пов’язане з Іеіе^бз «обірваний». — ЗсЬеІисІко 144.
[фелелувати] «ручатися» Нед, [фе-лелювати Нед, фелерувати О, филе-лювати Нед] «тс.», [филильовати] «тс.; відповідати» Лизанец; — слц. [ГеїеІ’оуас]
«відповідати», схв. їеіеіоуаіі «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. Іеіеіпі «відповідати за кого, ручатися» пов'язане з їеі «частина, половина», спорідненим з манс. роаі, раї «половина; сторона», хант. реї «сторона», реіак «половина», комі рбу (реї, реу, ре) «сторона; одне з пари», удм. раї «бік, сторона; місцевість; одне з двох, одне з подружжя», нен. пеля «половина; частина (чогось)», що продовжують урал. *ра1а «половина». — Лизанец 630; ММТЕЗг І 872— 873; Льіткин—Гуляев 227; МЗгЕНЕ І 194—196.
[фелетелник] «сангвінік» Нед; — неясне.
[фелер] «вада, недолік» О, фалір «недолік, фізична вада» Корз; — запозичення з польської мови; п. їеіег «вада, ушкодження, каліцтво; помилка», [Іеіог] «тс.», як і м. фелер, схв. фелер «тс.», походить від нім. ЕеЬІег «помилка, вада, непорозуміння, недолік», пов’язаного з ІеЬІеп «не вистачати; бути відсутнім; помилятися», джерелом якого є лат. їаііеге «обманювати, дурити». — О II 329; 5 XV І 730; КІи^е—Міігка 189. — Див. ще фальш.
фелйнник, филйнник — див. хвилівник.
[фелйнь] (бот.) «дивина волотиста, Vе^Ьа8сит ІусЬпіШ Б.» Шейк, Мак, [фолинь] «тс.» См; — неясне.
Фелікс (чоловіче ім’я), Фель, Феля, Фелікса (жіноче ім’я), Феля, Ела, Еля, ст. Филіксь «щасливьі(и), фортунньі(и)» (1627);— р. Феликс, бр. Фелікс, п. вл. Ееіікз, ч. Ееііх, слц. Ееііх, схв. Феликс, слн. Ееіікз; — запозичення з латинської мови; лат. Їеіїх «родючий; щасливий; багатий» пов’язане з Геїиз «народження; врожай», Іепиз «приріст, прибуток» і далі з ГеІІо «ссу», псл. деіі, сіоріі, укр. діти, доїти. — Вл. імена 92; Беринда 238; Петровский 216; Спр. личн. имен 466; Кореспу 64; ХУаІсІе— Ноігп. І 474—475. — Див. ще діти1, доїти. — Пор. Феліцата.
Феліцата (жіноче ім’я), Феліцита-та; — р. Фелицата, Фелицитата, бр.
Фел'щата, п. Геїісуіа, слц. ЕеІісііаз, Геїісііа, болг. Фелисйта, м. Фелици-та, схв. Фелицита; — запозичення з латинської мови; лат. Іеіїсііаз «родючість; щастя, добробут» походить від Геїїх «родючий, щасливий, багатий». — Вл. імена 166; Петровский 216; Спр. личн. имен 527. — Див. ще Фелікс.
фелонь «риза священика»; — р. бр. фелонь, др. фелонь, болг. заст. филбн, с.-цсл. фелонь, стел, фелонь; — запозичення з грецької мови; гр. сроііубЛік, (сгр. сраїЛбуїоу, сраіубЛіоу) «тс.» пов’язане з срШУоЛіс; «сяючий», сраімсо «являю», (раєіусо «сяяти, блищати». — Фасмер IV 188—189, ГСЗ ПІ 211—212; Горяев 392; РЧДБЕ, 759. — Див. ще фаетон. — Пор. Фаїна.
[фель1] «хутро» Нед; — запозичення з німецької мови; нвн. ЕеІІ (двн. свн. уеі) «тс.» споріднене з англ. ІеІІ, дісл. Г]а11, гот. ІІ11, лат. реііів, гр. ггєХра, лит. ріеуе «плівка, оболонка», псл. *реІпа, укр. пелена. — КІи^е—Міігка 192; Угіез АЕ\У 123. — Див. ще пелена. — Пор. пліва.
фель2 — див. филь.
фельд’єгер «військовий або урядовий кур’єр»: — р. фельдьегерь, бр. фельд’єгер, п. Іеіфе^ег, болг. фелд-егер; — запозичення з німецької мови; н. Геїфа^ег утворене зі слова Ееісі (свн. уе1і(а), двн. ІеІсІ «поле»), спорідненого з англ. Ііеісі «тс.», дісл. ІоІсІ «земля», лит. рібіаз «площа», псл. роЦе, укр. поле, і Іа^ег «мисливець, стрілець». — СІС2 869; Кораіігізкі 311; КІи§ю—Міігка 191; Угіез АЕ\У 137; КІеіп 589. — Див. ще єгер, поле. — Пор. план.
фельдмаршал; — р. бр. фельдмаршал, п. Іеісітагйгаїек, ч. ІеІсітаг8аІ(ек), слц. Іеісітагзаі, болг. фелдмаршал, м. фелдмаршал, схв. фелдмаршал, слн. ІеІсІтагзаІ; — запозичення з німецької мови; н. ЕеІсітагзсНаїї утворене зі слів ГеШ «поле» і МагзсЬаІІ «маршал» як калька фр. тагесЬа! сіє сатр, букв, «польовий маршал». — СІС2 869; Фасмер IV 189; Кораіігізкі 311; РЧДБЕ 759; Кіи^е—Міігка 191. — Див. ще маршал, фельд’єгер.
фельдфебель; — р. фельдфебель, ст. фельтвебель, бр. фельдфебель, п. ІеІсІїеЬеІ, ч. ГеІсІуеЬІ, ГеІсІЬеЬІ, слц. Іеісі-уе'ЬеІ, болг. м. фелдфебел, схв. фелбебл, слн. ІекіуеЬеІ «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЕеИхмеЬеІ «тс.» (раннє нвн. їеїд м/еіЬеІ) утворене зі слова ЕеІсІ «поле» і -м/еЬеІ, пов'язаного з нвн. \УеіЬеІ (двн. ууєіЬіі) «судовий виконавець», що походить від двн. хмеіЬбп «рухатися туди й сюди» (нвн. 'леЬеп «ткати»), — СІС2 869; Шелудько 49; КісЬЬагсІі 47; Фасмер IV 189; Черньїх II 306; Кора-Іігізкі 311; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Кіи^е—Міігка 191, 844. — Див. ще фельд’єгер. — Пор. вафля.
фельдшер, [фельчер] «фельдшер» Нед, [фенчир, фершал тж, хвершал] «тс.», фельдшерйця, фельдшерка, [хвер-шалка\, фельдшерувати; — р. фельдшер, бр. фельчар, п. Іеісгег, ч. Геїсаг, слц. Іеісіаг, болг. м. фелдшер, схв. фел-чер; — запозичення з німецької мови; н. ЕеІсізсЬег (< ЕеІсізсЬегег), спочатку «військовий, польовий хірург», утворене зі слова Ееісі «поле» і -зсЬегег, похідного від зсНегеп (свн. зсЬегп, двн. ькегап) «різати, стригти», спорідненого з англ. зЬеаг, дісл. зкега «тс.», лит. зкігіі «відокремлювати», гр. хєірсо «стрижу», псл. кога, укр. кора. — КісЬЬагсІі 47; Фасмер IV 189; Черньїх II 307; Вгйскпег 120; Біахуькі І 226; НоІиЬ—Буег 164; РЧДБЕ 759; Кіи^е—Міігка 191, 643; V^іе8 АЕ\¥ 490; КІеіп 1432. — Див. ще кора, фельд’єгер.
фелюга «невелике вітрильне судно», фелюка (заст.), [фелюн Шейк] «тс.»; — р. фелюга, {фелука, фелюк\, бр. фелюга, п. слц. Іеіика, ч. Іеійка, болг. фелука, схв. фелука; — запозичене з арабської мови, можливо, через посередництво італійської (іт. Іеіиса); ар. Іиійка, пов’язане з Іиік «човен, ковчег», загальноприйнятої етимології не має; можливо, споріднене з гебр. реІекЬ «веретено»; виводиться також від гр. ЄфбЛхіОУ «човен» (букв, «човен, який тягнуть на буксирі»), утвореного з єф(єгп-) і єХисо «тягну», що споріднене з псл.
*уеІк!і, укр. волокти, волок. — СІС2 869; Фасмер—Трубачев IV 189; Шипова 355; Кораіігівкі 311; НоІиЬ—Буег 164; БокоІзсН 66; Кіеіп 583. — Пор. волокти, епігон, епіграма.
фемінізм «політичний рух за права жінок», фемінізація (біол.), фемініст, феміністичний, феміністський, фемінізувати; — р. феминйзм, бр. фемінізм, п. Іетіпігт, ч. їетіпівтив, слц. Іетіпігтиз, болг. феминйз'ьм, м. феми-нйзам, схв. феминйзам, слн. Іетіпігет; — запозичення з французької мови; фр. Іетіпізте утворене від лат. Іегпіпа «жінка», спорідненого з Іеір «ссу», псл. сіеіі, сіоріі, укр. діти, доїти. — СІС2 869; Кораіігівкі 312; НоІиЬ—Еуег 164; РЧДБЕ 759; Кіеіп 583; ХУаІсІе—Ноїт. І 476—477. — Див. ще діти1, доїти. — Пор. Фелікс.
фен1 «сухий теплий вітер з гір»; — р. фен, п. ІбЬп, Іеп, ч. слц. ІбЬп, болг. фьон, схв. фен, слн. Іеп «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЕбЬп (ЕоеЬп, свн. [оеппе, двн. рЬбппо) «сухий альпійський вітер» походить від нлат. [абпіив, лат. (уепіив) [аубпіив «теплий західний вітер», пов’язаного з іоуєо «грію», спорідненим з лит. сіе^іі «горіти, палити», псл. *ге£Іі «палити», укр. [жечй, жегтй], р. жечь «тс.». — СІС2 869; Кораіігівкі 328; КІи^е—Міігка 211; ХУаІсІе—Ноїт. І 469; Кіеіп 578—579, 606. — Див. ще жегтй. — Пор. дьоготь, фен2.
фен2 «апарат для сушіння волосся, рук тощо струменем нагрітого повітря»; — р. бр. фен, п. ІбЬп, Іеп, ч. слц. ІбЬп, Іеп, болг. фьон, схв. фен, слн. Іеп «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Ебп як фабрична марка апарата постала від назви вітру ЕбЬп «фен»; виведення від англ. Іап «віяло, віялка» (СІС2 869, ССРДЯ 16, 1305) безпідставне; звукова диференціація фен і фен у російській мові склалася пізніше. — Ко-раїігівкі 328; РаиІ ОШ. 197—198,— Див. ще фен1.
[фена] (бот.) «повитиця, Сивсиїа Б.» Мак, ВеНЗн, ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, запозичене з угорської
мови; уг. Іепе «чорт; ракова виразка», утворене від Іеп «точити, гострити», могло б відповідати таким назвам цієї рослини, як схв. ^аволски конац «чортів кінець», н. ТеиїеІ8г\уігп «чортова пряжа», фр. сгіеуеіиге сій сІіаЬІе (сНеуеих сій сІіаЬІе) «чортове волосся». — ММТЕЗг 1 883.
[фенделєнка] «порваний одяг, лахміття»; — видозмінене запозичення з польської мови; п. [ІепсІеІ] «хоруговка, прапорець» походить від н. ЕаЬпсІеІ «флюгер, вимпел, прапорець; легкий літній одяг», зменш, від ЕаЬпе (< двн. Іапо) «прапор», спорідненого з днн. Іапо «шматок тканини, ганчірка», дфриз. Іопа, дангл. гот. Іапа «тс.». — КісННагсИ 47; 5 XV І 731; КІиде—Міігка 180. — Див. ще фана.
[фендерига] «вітрогонка, розпусниця» О, [фендерйця, фендря] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, афективні утворення, пов’язані з уг. ґепе^уегек «відчайдушна голова», Іопсіогкосіпі «плести інтриги, умишляти зле, підводити підступ».
фенікс «казковий птах, що, згорівши, відроджується з попелу», ст. фйніксь (1627); — р. болг. м. схв. феникс, бр. фе'нікс, п. Іепікз, ч. ґепіх, слц. Іепіх, слн. Іепікв; — запозичення з грецької мови; гр. србїуй; «фенікс» походить від єг. Ь]п, етимологія якого неясна; виведення від гр. сроЇУі^ «багряний», сроіуб^ «кольору крові» (Воізаср 1032—1033) неприйнятне з огляду на єгипетський характер культу фенікса; омонімія србіуіі; «фенікс» і сроїуі^ «багряний» постала внаслідок вторинного зближення. — СІС2 869; ССРДЯ 16, 1307; Кораіігівкі 312; НоІиЬ—Еуег 164; 5кок І 511; Егізк II 1032.
фенол «органічна сполука, похідна бензолу»; — р. бр. болг. фенол, п. ч. слц. вл. ґепої, м. фенол, схв. фенол, слн. ІепбІ; — запозичення з французької мови; термін фр. рЬепої утворив у 1841 р. французький хімік А. Лоран (А. Баигепі, 1807—1853) з основ гр. (ропусо «свічу», спорідненого з дінд. ЬНаїі
«світить, блищить», вірм. Ьапат «відкриваю, показую», дірл. Ьап «білий, світлий», і лат. оіеїлп «олія». — СІС2 870; Кора-Іігізкі 312; НоІиЬ—Буег 164; СагпіІІзсНе^ 699; КІеіп 1172; Егізк II 983—984. — Див. ще олива, фантазія. — Пор. білий, фаетон.
фенологія (біол.) «наука про сезонні явища в неживій і живій природі», фенолог, фенологічний; — р. болг. фе-нолдгия, бр. фенологія, п. Сепоіо^іа, ч. (епоіодіе, слц. їепоібдіа, схв. фенолб-гща, слн. Іепоіодра; — запозичення з німецької мови; н. рНапоІо^ізсЬ «фенологічний» утворене Фрітчем у 1853 р. від основ гр. сроцущ «свічу(сь), виявляю» і -Хоуіа, пов’язаного з Хоуос «слово, вчення». - СІС2 870; ССРЛЯ 16, 1308; Ко-раїіпзкі 312; Сг. Е\уЬ. 575; КІеіп 1172. — Див. ще логіка, фантазія, фенол.
феномен «рідкісне, незвичайне, виняткове явище», феноменалізм (спец.), феноменаліст, феноменалістичний, феноменальний; — р. бр. феномен, п. вл. (епоптеп, ч. слц. слн. Іепотеп, болг. м. феномен, схв. феномен; — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬа-погпеп, фр. рНепоглепе, англ. рЬепогпе-поп походять від пізньолат. рЬаепогпе-ПОП, яке ЗВОДИТЬСЯ ДО гр. (раїУОЦЄУОУ «те, що з’являється», пов’язаного з сраімщ «сві-чу(сь), з’являюся, показуюся». — СІС2 870; ССРЛЯ 16, 1309; Черньїх II 307; Кораіігізкі 312—313; НоІиЬ—Буег 164; Сг. Г\уЬ. 575; Оаигаї 554; КІеіп 1172. — Див. ще фантазія. — Пор. фенол.
фенхель (бот.) «Роепісиїигп уиіцаге МіІІ.»; — р. бр. фенхель, п. СапкиІ, [іеп-кіеі, їапкіеі], ч. Гепукі, слц. СепікеІ; — запозичення з німецької мови; н. ЕепсЬеІ «фенхель» (свн. уеп(і)сНеІ, двн. СепіЬНаІ, (епісЬ) походить від лат. Іепісиїит «кріп», утвореного від етимологічно неясного Іепит «сіно» з огляду на характерний запах кропу. — СІС2 870; ССРЛЯ 16, 1311; НоІиЬ—Буег 165; КІиде— Мікка 192; ХУаІсІе—Ноїгп. І 478.
Феоген (чоловіче ім’я); — р. Фео-ген, бр. Феаген; — запозичення з грецької мови; гр. Оєоуєуцс; утворене з основ слів Е>є6с; «Бог» і уєуо<; «походжен
ня, народження». — Петровский 217; Спр. личн. имен 466. — Див. ще ге-неза, теїзм. — Пор. Федір.
феодал «представник панівного класу в феодальному суспільстві», феод «спадкове земельне володіння васала, лен», Іфевд] «тс.», феодалізація, феодалізм, феодальний; — р. болг. феодал, бр. феадал, п. їеисіаі, ч. слц. їеисіаі, вл. Сеисіаіігт, Геидаїпу, м. феод, феуд, схв. феудалац, слн. Іеусіаіеп; — через французьке посередництво (фр. ІеосІаІ «феодальний») запозичене з латинської мови; слат. їеосіаііз є похідним від [ебсіит «вид земельної власності», що виникло на базі франк. *1еНи-бсі, утвореного з *1еНи «худоба» (гот. СаїНи «майно», двн. їіНи «худоба»), і *бсІ «власність», або на базі герм. *1еЬи шляхом вирівнювання до лат. аіібсііит «цілковита власність на землю» (з франк. *аІ-бсІ, де *аІ «увесь», *б(і «власність»), — СІС2 870; Фасмер IV 189; Черньїх II 307; Кораіігізкі 315; НоІиЬ—Буег 165; Оаигаї 319, 323; КІиде—Міігка 195; КІеіп 53, 587.
Феодбсій (чоловіче ім’я), [Федбс Шейк, Фесь Шейк, Феськ.6, Фтодбс Шейк, Хведбс, Хведдсь, Хвесь, Хетсько Пі, Хтодбс, Хтодось], Тодбс, То-дбсій, Тоддсь, Тодбх, Феодосія (жіноче ім’я), Феня Шейк, Феся, Феська, [Фтодбха Нед, Шейк, Хведбска, Хведб-ся, Хвена Нед, Пі, Хвеся, Хвеська, Хто-дбска, Хтодбська, Хтодбся, Одбска ВеЛ], Теоддзія, Теодбзя, Тоддська, То-дбска, Тодбся, Тбся, ст. Феодосий (1430), ©еодосей (1445), &еодосія (жін., 1398), ©еодсосій «Б(о)жее даянїе», &ео-дсосїа «б(о)годанна» (1627); — р. Фео-дбсий, бр. Фядбсій, др. &еодосии, п. Теосіогу, ч. ТНеосІозіиз, слц. Теодог, болг. Теодбси(й), слн. Веосібгр, цсл. Феюдосій; — через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. 0єо5бою<; утворене з основ іменників 9єбс; «Бог» і 5бощ «дарунок», пов’язаного з 5і5щрі «даю». — Вл. імена 92, 166; Беринда 210; Петровский 217—218; Спр. личн. имен 466, 527; Суперанская 83; Илчев 482; Егізк І
388—389; Воізасд 186. — Див. ще дати, теїзм. — Пор. Федір.
Феодул (чоловіче ім’я), Федул, [Хве-дул], ст. Оєодул'ь «Б(о)жій ра(б)» (1627); — р. Феодул, бр. Феадул, Фядул, др. веодуль, болг. Тодул; — запозичення з грецької мови; гр. 0єб5ооЛос букв. «Божий раб», утворене з основ іменників 9є6с; «Бог» і бооЛос; «раб», запозиченого з неясного джерела. — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 218; Спр. личн. имен 467; Илчев 487; Егізк І 412; Воізасд 198. — Див. ще теїзм.
Феоктйст (чоловіче ім’я), Теоктйст, [Октйс, Охтйстій], Феоктйста (жіноче ім’я), Теоктйста, [Охтйса], Феня, Фея, ст. Оваптистті (1455), Феок.тист.'ь (1458), Оеоктїстті «Б(о)гомь с(ь)здань» (1627); — р. Феоктйст, бр. Феакціст, др. Феохтистті, стел. Феижтистт»; — через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. ©єбхтіато^ «створений Богом» складається з основ слів 9єб^ «Бог» і хті£со «породжую, пускаю на світ, роблю». — Вл. імена 93, 167; Беринда 210; Петровский 218; Спр. личн. имен 467; Супе-ранская 83. — Див. ще теїзм, титар.
Фебна (жіноче ім’я), Феднія; — р. Феона (чоловіче і жіноче імена), бр. Фядна, болг. Теона, Теонйя (жіночі імена); — не зовсім ясне; виводиться від основ гр. 9єб<; «Бог» і уоос; «думка, розум». — Вл. імена 167; Петровский 219; Спр. личн. имен 467; Илчев 482.
Феофан (чоловіче ім’я), Теофан, Фан, [Техван, Офанко}, Феофанія (жіноче ім’я), Фаня, ст. 0еофант> «б(о)го-явле(н)» (1627); — р. Феофан, бр. Феафан, Тзафан, др. Феофань, п. слц. Теоіап, ч. ТНеоїап, болг. Теофан, м. Теофан, схв. Теофан, слн. Теоїап, стел. Фєо-флігь; — запозичення з грецької мови; гр. Оєосраур^, букв, «явлений Богом», утворене з основ слів 9єбс; «Бог» і фаіусо «являюсь, показуюсь». — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 220; Спр. личн. , имен 467; Илчев 482. — Див. ще теїзм, фантазія. — Пор. білий, фаетон.
Феофіл (чоловіче ім’я), Теофіл, Філько, [Тофіль ВеЛ], Феофіла (жіноче ім’я), Теофіла, Теофілія, Філя, ст. Оеофіл'ь «б(о)гоприятньій» (1627); — р. Феофйл, бр. Феафіл, др. Оеофил-ь, п. слц. ТеоПІ, болг. Тедфил, м. Теофил, схв. Теофил, слн. Теоїїі, стел. Феофид'ь; — запозичення з грецької мови; гр. ОєбфіЛрс; «улюбленець Божий, угодний Богові» утворене з основ слів 9е6<; «Бог» і фіХєсо «люблю», фіЛос; «улюблений, любий, дорогий; друг, приятель». — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 220; Спр. личн. имен 467; Илчев 482. — Див. ще теїзм, філологія.
Феофілакт (чоловіче ім’я), Тео-філакт, ст. Оеофілак(т) «Б(о)го(м) хранень» (1627); — р. Феофилакт, бр. Феафілакт, болг. Теофилакт, стел. Феофилдктт»; — через церковнослов’янську мову запозичене з грецької; гр. ОєофйХахтос; «Богом бережений» утворене з основ іменників «Бог» і етимологічно неясного фбЛО(^ «сторож, вартовий». — Беринда 210; Петровский 220; Спр. личн. имен 467; Илчев 482; Егійк 11 1048—1049; Воізасд 1041. — Див. ще теїзм.
[феральний] «нещасливий» Куз, Шейк; — р. заст. феральньїй, п. Гегаїпу; — запозичення з латинської мови; лат. Гегаїіз «траурний, похоронний, належний померлим» зіставляється з лит. сказе, сіуйзіа «дух, дихання, душа», укр. душа; менш переконливим є зведення лат. Іегаїіз до їегіае «свята, спочинок» (Егпоиі— МеіІІеІ І 331). — Кораіігізкі 313; 51а-\узкі І 226; Вгйскпег 120; КІеіп 413, 584; ХУаІсІе—Ноїт. 1 479—480. — Див. ще душа.
Ферапонт (чоловіче ім’я), Тера-пднт Куз, ст. 0ерапднтл> «рабь, угбд-ни(к)» (1627); — р. бр. Ферапонт, болг. Терапднт, цсл. ФєрАпонтт»; — через церковнослов’янську мову запозичене з грецької; гр. Оєратгсоу, род. в. Оєратгогтос, походить від бєратгеоу «слуга; супутник, товариш, соратник». — Вл. імена 93; Беринда 210; Петровский 220—221;
Спр. личн. имен 467; Суперанская 83; Илчев 482; Егізк І 663—664; Воівасц 340—341. — Див. ще терапія.
[ферділь] «четвертина (міра сипучих тіл)>> Нед, Шейк, ВеЗн, [ферде-лйнка Нед, ферталька НЗ УжДУ 14, фирділь НЗ УжДУ 14, фірталок Шейк, фірталь НЗ УжДУ 14, фірталька тж] «тс.»; — п. заст. ууієгієі «міра збіжжя», Іи'ігіеі] «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Уіегіеі «четверта частина, чверть» (свн. уіегіеі, двн. їіогіеіі), споріднене із снн. уєгсієі «тс.», спочатку було складним словом (їіог «чотири» + іеіі «частина»); звук д у [ферділь] указує на нижньонімецьке джерело слова. — Шелудько 50; КІи^е—Міігка 822. — Див. ще ділити, чотири.
фередже «вид верхнього жіночого одягу в мусульман»; давніше фере-джія; — болг. фередже, м. ферере, схв. ферера, слн. їегесіга; — запозичення з турецької мови; тур. їегасе «фередже» походить від сгр. срорєаіа «сукня з широкими рукавами; спідниця». — Див. ще ферезія.
[ферезія] «старовинний верхній жіночий одяг» Нед, [ферязь Куз, Шейк, ферязя Шейк, хверязя Нед] «тс.»; — р. ферезь, ферязь, п. їегег]а; — запозичене з грецької мови, очевидно, через турецьке посередництво (тур. їегасе); сгр. форєаіа «сукня, одяг» пов’язане з форєіо, фєрсо «ношу», спорідненим з лат. Гего «тс.», гот. Ьаїгап «носити», вірм. Ьегет «беру», дінд. Ьгіагаїі «бере», псл. Ььгаїі «брати». — Фасмер IV 190; Шипова 356; Кораіігівкі 313; 51а\увкі І 226; Вгйскпег 120; Зкок І 511; Вегп. І 280; МікІ. Е\У 58, ТЕ1 1 295; Егівк 11 1003—1005. — Див. ще брати. — Пор. фередже.
[ферек] (у виразі до фереку «дощенту») Шух; — неясне.
ферзь «фігура в шаховій грі, королева», [ферезь, ферязь] «тс.» Куз; — р. бр. болг. ферзь; — запозичення з турецької мови; тур. їагг, їаггі «головна фігура в шаховій грі» походить від перс. їегг «полководець, візир» (на
Сході головною фігурою в шахах, крім короля, є також його візир), пов’язаного з ар. їаггап «ферзь». — СІС2 871; Фасмер IV 190; Шипова 355; МікІ. Е\У 58, ТЕ1 І 296; Вегп. 1 280; Бокоївсгі 47; Кавапеп Vе^8ис1^ 145.
[ферйна] (морська риба) Берл, [фи-рйнка] «атеринка, або довгулька, АіНегіпа ропііса» Шейк; — запозичення з грецької мови; гр. а&єріуп «АіНегіпа Нервеїив», абєр'їуос; «тс.» пов’язане з етимологічно неясним а$г|р «остюк, полова, гостряк». — Егізк І 28; Кіеіп 121. — Див. ще атеринка.
ферії «канікули»; — п. їегіе, ч. заст. їегіе, слц. заст. їегіе «дні відпочинку», вл. їегіаіпу «канікулярний», болг. ферия, м. ферии, схв. ферще, слн. ГетЦе; — запозичення з латинської мови; пізньо-лат. їегіа, мн. їегіае «вільні від праці дні, свята» походить від лат. ст. їезіае «тс.», пов’язаного з їезіив «святковий, урочистий», їапит «храм, церква», гр. 9єбс; «Бог», дінд. сИтівпуаН «побожний, благочестивий, відданий». — 51а\увкі І 226; Вгйскпег 120; Зкок І 512; К1и§е— Міігка 193; \Уа1с1е—Ноїт. І 454, 481; Кіеіп 584. — Пор. теїзм, фестиваль.
ферма «сільськогосподарське підприємство», [фарма] «хутір» Она, фермер, фе'рмерство, [фармер] Куз, прифермський; — р. бр. ферма, п. їегта, м. фарма, схв. фарма, слн. їагта; — запозичення з французької мови; фр. їегте «ферма» походить від лат. їігтив «міцний, стійкий, непохитний; постійний (наділ землі)», пов’язаного з їеге, їегте «близько, майже, приблизно», їгеїив «який покладається, довіряє», гр. 9рауос; «лава», ^рцуцс; «ослінчик під ноги», 9рбуос; «стілець; трон», дінд. сіііагауаіі «володіє, підтримує», ДНагапаН «володіння», сіііа'г-тагі «звичка, звичай; закон, право», ав. сіагауеііі «держить, володіє, підтримує». — СІС2 871; Акуленко 141; Фасмер IV 190; Черньїх II 308; Кораіігівкі 313; Оаигаї 320; АУаИе—Ноїт. 1 505— 506; Егпоиі—МеіІІеІ І 226; ВагІНоІотае 692; Кіеіп 594. — Пор. трон1, фірма1, форма.
фермата (муз.) «знак подовження звучання ноти або тривалості паузи»; — р. бр. болг. схв. фермата, п. ч. Іегтаіа, слц. Іегта'іа; — запозичення з італійської мови; іт. Іегтаіа «зупинка» пов’язане з Іегтаге «зупиняти, затримувати», спорідненим з лат. їігтиз «міцний, стійкий, непохитний», їігто «закріплюю». — СІС2 871; ССРЛЯ 16, 1316; Кораіігізкі 313; КІи^е—Міігка 193; КІеіп 584; Мезііса 587. — Див. ще фірма1.
фермент, ферментація, ферментний, ферментативний, ферментаційний, ферментувати; — р. бр. болг. фермент, п. ч. слц. вл. Іегшепі, м. фермент, схв. фермен(а)т, слн. Іеппепі; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. англ. їегтепі, нім. Еегтепі походять від лат. Іегтепіит «бродіння; дріжджі, закваска», спорідненого з дангл. Ьеогта «дріжджі, гуща», снн. Ьагт «пивні дріжджі», Ьегт, н. Вагте «тс.», діран. ЬегЬаіт «киплю, клекочу», дінд. ЬНигаіі «піднімається, здригається», також псл. Ьиг]а, укр. буря, — СІС2 871; ССРЛЯ 19, 1316; Кораііпзкі 313; НоІиЬ—Буег 165; Оаигаі 320; Сг. ЕауЬ. 240; КІеіп 149, 584; Таїсіє—Ноїт. 1 482—483; Егпоиі—МеіІІеІ І 227. — Див. ще буря, бурити1.
фермій (хім.) (штучний радіоактивний хімічний елемент); — р. болг. фер-мий, бр. фермій, п. їегт, ч. слц. Гег-тіит, слн. Гегті); — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. [егтіит утворене в 1955 р. від прізвища італійського фізика Е. Фермі (Епгісо Ееггпі, 1901 — 1954). — СІС2 871; Волков 105—106; Фигуровский 133— 134; Кораіігізкі 313; НоІиЬ—Ьуег 165; РЧДБЕ 761; КІеіп 584.
фернамбук (бот.) «бразильське дерево з жовто-червоною деревиною, Саезаіріпіа Ьгазіїіепзіз Б.»; — р. бр. болг. фернамбук,, п. ч. слц. ІегпатЬик «тс.»; — через французьке посередництво (фр. їегпатЬоис) зводиться до назви порту в Бразилії РегпатЬисо «Пернамбуко», через який вивозили це дерево в Європу. — СІС2 872; ССРЛЯ 16, 1319; 81. іууг. оЬсусЬ 215; НоІиЬ—Буег 165.
феро- (перша частина складних слів типу феромагнетизм, феросплав із значенням «залізо, залізний»); — р. ферро-, бр. фера-, п. ІЄГГО-, ч. слц. слн. їего-, болг. м. феро-, схв. феро-; — пов’язане з основою запозиченого лат. їеггит «залізо», яке походить, очевидно, з якоїсь семітської мови. — СІС2 872; ССРЛЯ 16, 1320; Кораіігізкі 314; НоІиЬ—Буег 165; ХУаІсІе—Ноїт. 1 485—486; ЗсЬгабег КеаІІехікоп І 240; КІеіп 585.
ферт «давня назва літери ф; джигун», фертик, [хверт, фертику-ватий, фертом], хверцювати; — не зовсім ясне; можливо, утворення за зразком назв кр^Дь), крь(ь), херт>(х). однак т викликає труднощі, й не виключається елемент звуконаслідування; пов’язування (Маїгепаиег 156) з сгр. срцртцс; «порушник спокою, неспокійна людина» непереконливе; значення «джиґун» у слові вторинне й постало під впливом графічної форми ф. — Фасмер IV 190; 81а\узкі І 226.
[фертигати] «грати на сопілці»; — неясне; можливо, звуконаслідувальне.
ферула «лінійка або палиця, якою карали учнів за провину»; — р. бр. болг. ферула, п. Іегиіа, ч. Іегиіе, слц. ІегиІ’а, схв. ферула; — запозичення з латинської мови; лат. (егиіа «прут, різка», очевидно, походить від *ЇЄ5о1а, пов’язаного з їезійса «стеблина, травинка; жезл»; дальші зв’язки затемнені. — СІС2 872; ССРЛЯ 16, 1323; Вгйскпег 21; Кораіігізкі 314; НоІиЬ—Буег 165; МасЬек Е8ЛС 141; \УаИе—Ноїт. І 487, 489; Егпоиі—МеіІІеІ І 230; КІеіп 585, 586. — Пор. берло.
[ферфелити] «густо падати» (про сніг), [ферфеліти] «тс.» Нед, [ферфела] «метелиця», [ферфелиця] «тс.»; — очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; н. УегїаІІ «занепад, завал» пов’язане з ІаІІеп (двн. їаііап) «падати», спорідненим із снн. снідерл. гол. уаііеп, днн. ІаІІап, дісл. ІаІІа, дангл. ІеаІІап, англ. Гаіі, лит. рйііі «падати», лтс. риіі «тс.», прус, аираііаі «знаходить», вірм. р'иі «падіння, обвал»; припускалася дум
ка про рум. їагїагі «вештатися» (Шелудько: ГаІГаі «віяти, майоріти») як джерело українського слова. — Сгап]аІа 259; ЗсЬеІидко 144; КІи^е—Міігка 182. — Пор. мерфелити.
фес «вид головного убору у формі зрізаного конуса з китицею», фез, феса, феска «тс.»; — р. фес, феска, бр. феска, п. ч. слц. їег, болг. м. фес, схв. фес, слн. Гез; — запозичення з турецької мови; тур. їев «тс.» походить від ар. Газ, назви міста в Марокко, де вироблялися ці шапки. — СІС2 872; ЗсНеІисІко 144; Фасмер IV 191; Шипова 356; Дмитриев 500, 549; Кораіігівкі 315; НоІиЬ—Еуег 165; 8кок І 513; МікІ. ТЕІ І 296; КІи^е— Міігка 194; Кіеіп 588; ЕокоІвсЬ 47.
[фест] «добре; добрий» Куз; — ч. їеві «міцно»; — запозичення з польської мови; п. їезі «здорово; здоровий, сильний» ПОХОДИТЬ ВІД НІМ. ЇЄ8І «міцний, твердий, сталий, постійний», спорідненого з днн. Газі, дфриз. їеві, снідерл. шв. дат. уаві «тс.», вірм. базі «міцний, сталий», дінд. равіуа «будинок і двір», первісно «постійне місце проживання, резиденція», тох. В еравіуе «умілий, вправний, зручний, підхожий». — 8ЛР 11 850—851; НоІиЬ—Еуег 165; КІиде— Міігка 194. — Пор. піст.
фестиваль; — р. фестиваль, бр. фестиваль, п. їезііхуаі, ч. слц. вл. їевіі-уаі, болг. м. фестивал, схв. фестивал, слн. Гезііуаі; — запозичення із західноєвропейських мов, можливо, з французької; фр. їезііуаі, як і нім. Еезііуаі, походить від англ. Іезііуаі, букв, «свято», а це від фр. ст. їезііуаі, яке продовжує слат. Їезіїуаііз «фестиваль», похідне від лат. ГезІТуиз «веселий, радісний», їезіиз «святковий, урочистий». — СІС2 872; Черньїх II 308; Кораіігівкі 314; НоІиЬ— Ьуег 165; Оаигаї 321; Кіеіп 579, 586. — Див. ще ферії. — Пор. фестон.
фестон «прикраса у вигляді візерунка», фестончастий, фестбнчатий; — р. бр. болг. фестон, п. ч. їевіоп, слц. слн. їевібп; — запозичення з французької мови; фр. їевіоп «гірлянда» походить від іт. їевіопе «гірлянда, фестон»,
яке зводиться до слат. їевіа «фестиваль, свято, канікули». — СІС2 872; Фасмер IV 191; Кораіігівкі 314; НоІиЬ—Еуег 165. — Див. ще ферії. — Пор. фестиваль.
[фестунок] «фортеця» Нед, Шейк, [фестунґ] «тс.» Шейк; — запозичення з польської мови; п. їезіипек «фортеця, в’язниця» походить від н. Еезіип^ «фортеця, твердиня», ПОХІДНОГО ВІД ЇЄ8І «міцний, твердий». — Шелудько 50; 5 XV І 735; КІи^е—Міігка 194.
[фетер] «сморід» Нед, [фетор Нед, фетир Шейк] «тс.», [фатур] «неприємний запах» Корз (діалектна вимова е як а); — запозичення з польської мови; п. їеіог, [Геїог] «тс.» походить від лат. їоеіог «поганий запах, сморід», їоеіео, -еге «смердіти», пов’язаного з їітив, їітит «угноєння, гній; бруд, нечистоти», їйтиз «дим, чад», спорідненими з гр. бгщбс; «дух; пристрасть», псл. буть, укр. дим. — Зіахузкі 1 227; Вгйскпег 121; ХУаІсІе—Ноїт. 1 499—500; Егпоиі—МеіІІеІ 1 244. — Див. ще дим.
фетйш «предмет неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об’єкт релігійного поклоніння у первісних народів», фетишизація, фетишизм, фетишист, фетишизувати; — р. фетиш, бр. фетиш, п. їеіувг, ч. слц. вл. їеіів, болг. фетйш, м. фетиш, схв. фетиш, слн. їеіів; — запозичення з французької мови; фр. їеіісгіе «фетиш, ідол» походить від порт. їеііісо «штучний, роблений», яке зводиться до лат. їасіїсіив «штучний», похідного від їасіо «роблю, створюю», їасіит «зроблене». — СІС2 872; Фасмер IV 191; Черньїх 11 308; Ко-раїігівкі 315; НоІиЬ—Еуег 165; Оаигаї 321; ХУаІсІе—Ноїт. 1 440—444; Егпоиі— МеіІІеІ І 209—213; КІиде—Міігка 194; Кіеіп 586. — Див. ще факт. — Пор. ДІТИ2.
фетр; — р. бр. фетр, п. їеиіге; — запозичення з французької мови; фр. їеиіге «повсть, фетр» походить від франк. *ЇТІІіг «повсть», спорідненого з нвн. Еііг (двн. уііг) «повсть, фетр», днн. їііі, англ. дангл. їеіі «тс.». — СІС2 873; Фасмер IV 191; Черньїх II 308; Оаигаї 322; КІи-
—Міігка 197. — Див. ще фільтр, фільц. — Пор. повсть.
фехтувати, [фехтар] «фехтувальник» Куз, фехтувальник, фехтування', — р. фехтовать, бр. фехтаваць, п. (ес1ііо\уас, ч. ГесЬіоуаі «жебракувати», заст. «боротися», болг. фехтувам се, схв. кайк. [ГеНіаіі, їекіаіі] «фехтувати»; — запозичення з німецької мови; нвн. ГесНіеп (двн. ГеНіап) «боротися, фехтувати» споріднене з днн. гол. ст. ГеЬіап, лит. резіі «смикати, рвати», гр. теисо «чешу, стрижу, смикаю»; зіставляється також з лат. рц^піів «кулак», рц^по «б’юся, борюся» (К1іі£е—Міігка 188). — СІС2 873; Фасмер IV 191; Черньїх II 308—309; Вгйскпег 120; 51а\увкі І 225—226; Кораіігізкі 310; Масіїек Е5ЛС 141; НоІиЬ—Буег 164; Таїсіє—Ноігп. II 383; Тгаиігпапп 217; Егізк II 492—493; КІеіп 590.
фешенебельний «вишуканий, модний, елегантний»; — р. фешенебельний, бр. фешзнебельньї, п. ІавЬіопаЬІе; — запозичення з англійської мови; англ. ІавЬіопаЬІе «тс.» є похідним від ІавЬіоп «мода, звичай; фасон», яке зводиться до фр. ст. Іасоп, Іасеоп (фр. Гасоп) «фасон». — СІС2 873; Фасмер IV 192; КІеіп 576; Оаигаї 310. — Див. ще фасон.
фея; — р. бр. болг. фея; — запозичення з французької мови; фр. їее «чарівниця» походить від нар.-лат. Еаіа «богиня долі», пов’язаного з лат. (аіит «доля». — СІС2 873; Фасмер IV 192; Черньїх II 309; Оаигаї 318. — Див ще фатум.
[фик] «невихований телепень»; — не зовсім ясне; — можливо, запозичення з угорської мови; пор. уг. Ііка «хлопець», пов’язане з (і, їій «хлопець, син», словом фіно-угорського походження. — ММТЕЗг І 907—908, 925; МЗгЕПЕ І 206—207.
[филенщики] (бот.) «гвоздики, Оіап-Плиз» Нед,. Шейк, Пі, Мак, [філенщик] «тс.» Мак; — неясне.
Филимон (чоловіче ім’я), [Тилимбн, Халимбн, Філь, Філя, Філімбн Куз, Фі-лембн Куз, Талемін, Телемін, Хвили-
мбн, Хілімбн Шейк|, ст. Філимюн'ь «воз-любленньїй» (1627); — р. болг. Фили-мбн, бр. Філімбн, п. слц. Еііотеп, ч. Еііегпоп, м. Филимен, схв. Еіїїгпоп; — запозичення з грецької мови; гр. ФіАррсоу утворене від іріАєсо «люблю». — Вл. імена 93; Беринда 239; Петровский 222; Спр. личн. имен 468; Кореспу 65; Илчев 510. — Див. ще філологія. — Пор. Пилип, філантроп, філософія.
Іфиль] «сім’я; рід, вид» Шейк, Іфель], Іфіль] «порода, раса» ВеЗн, ст. філь (XVI ст.); — запозичення з угорської або румунської мови; рум. їеі «спосіб; рід, вид, сорт; походження» виводиться від уг. -їеіе «схожий, на зразок» (пор. тіпсіепїеіе «всякого роду»), що пов’язується з їеі «половина; бік». — Лизанец 631; СЕЙМ 297; СДЕЛМ 454; МИТЕЗг І 870—871. — Див. ще фелелувати.
фйлька «валет (у картах); назва гри в карти»; — запозичення з російської мови; р. фйлька «тс.» пов’язане з іменем Фйля (зменш, від Филйпп, укр. Пилип), що вживається також як експресивна назва в значенні «дурень, роззява». — Фасмер IV 194. — Див. ще Пилйп. — Пор. хвиль.
Іфилюга] (орн.) «вивільга, Огіоіив еаІЬиІа Б.» Куз, ВеНЗн, Шарл; — п. [ІІІи^а] «тс.»; — результат видозміни форми [вільга], п. \УІІ^а «тс.». — Див. ще вільга2.
[фин] (зоол.) «смугач, рід кита Ва-Іаепоріега» Нед; — запозичення з німецької мови; н. ЕїппїівсЬ «тс.», букв, «смугаста риба» (назва мотивується наявністю складок-борозен уздовж тіла кита), ЕіппіуаІІ «фінвал» являють собою складні слова, що містять основу іменника Еіппе «плавець риби; вугор, прищ», яке зводиться до свн. уіппє (рїіппе) «вугрі; гнилий, згірклий запах», спорідненого з гол. уіп «вугор», англ. Пп «плавець риби», норв. [Ііпп(е)] «щетиноподібна трава; наріст, на якому тримається ріг (у рогатої худоби)», шв. [їеп(а)] «хлібний колосок». — КІи^е— Міігка 198; КІеіп 592.
[финджал] «кубок, келих» Шейк, Нед, [фінджа] «тс.» ВеУг, ст. фин-джалт> (XVIII ст.); — болг. филджан, м. филцан, схв. фйлчан, слн. ІГІбгап; — запозичене з турецької мови (можливо, через кримськотатарське посередництво, а [фінджа] через уг. їіпбгза «тс.»); тур. їіпсап, ЇІІсап «чашка» походить від ар. їіп§ап, Пп^аІ «тс.», яке зводиться до перс, ріп^ап «тс.». — Вегп. І 281; БокоізсЬ 49; Вагсгі 79; ММТЕ5/. І 914. — Пор. філіжанка.
финкати — див. пхикати.
[фйню-фйню] (вигук, яким кличуть поросят) О; — неясне; можливо, пов’язане зі свиня або з ч. їепа «сука».
[фир] «швирг» О; — звуконаслідувальне утворення.
фйркати «пирхкати; [брикати, хвицати» О, Ме]», [хвйркати] «прискати; чихати» Бі, фирк «умить полетів», [фйр-ка] «кокетка, повія» Шейк, [фйркавка] «дзига (іграшка)» О; — р. фьїркать «пирхати», бр. фьїркаць «тс.», п. їигкас «пурхати», ч. їгкаіі «сопіти, пирхати», слц. ІгкаГ «пирхати; пурхати», вл. їугкас «пирхати», болг. фі>ркам (хві>ркам) «пурхати», м, фрка «фиркати, сопіти; пурхати, летіти», схв. фркати «крутити, вертіти», слн. їгкаіі «пурхати; дзижчати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до фуркати. — Фасмер IV 213; Потебня РФВ 4, 201; ЗІаАУзкі І 241; 8кок І 527—528; Вегп. І 287. — Пор. пйрхати, форкати.
фйрмаш — див фірма2.
[фируха] (бот.) «хрінниця посівна, БеріФит ваііуцт Б.» Мак; — неясне; можливо, помилкове написання замість жеруха «тс.» (див.).
[фисїти] «сичати» ВеУг, [фйскав-ка] «чорна гадюка, Реііав Ьешв Б.» Нед, ВеУг, ВеНЗн; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [фистіти], хвйща (пор.).
[фистіти] «квікати» Нед, Шейк; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. фисіти, хвйща.
фйща — див. хвйща.
фіакр «легкий найманий екіпаж у містах Західної Європи»; — р. фиакр.
бр. фіякр, п. їіакіег, ч. їіакг, слц. їіакег, болг. фиак'ьр, м. фи]акер, схв. фщакер, слн. їі]акаг; — запозичення з французької мови; фр. Насте «тс.» дістало назву від готелю Св. Фіакра (5Б Еіасге) у Парижі, перед яким ці екіпажі мали стоянку в XVII ст.; ім'я Еіасге походить від кельт. ЕіасЬга.— СІС2 873; Кораіігізкі 315; МасЬек Е5ЛС 141; НоІиЬ—Буег 165; РЧДБЕ 762; Оаигаі 322, Оісі. без потз 255; Кіи^е—Мікка 196; КІеіп 588.
фіал «у Стародавній Греції низька чаша із загнутими всередину вінцями», ст. фі.алі> (1627), фіала (1627); — р. фиал, ст. фиаль (XIV ст.), бр. фіял, п. вл. їіаіа, ч. їібіа, слц. їіаіа, болг. фиал(а), схв. фиіала, фиола, слн. ГЦаІа; — запозичення з грецької мови; гр. сріаАп «миска, чашка», давніше мікенське рі-а-га, рі-]е-га є давнім запозиченням з невідомої мови. — СІС2 873; Фасмер IV 192; Кораіігізкі 315; НоІиЬ—Буег 165; РЧДБЕ 762; Егівк II 1017; Воізасц 1027. — Пор. піала.
фіалка (бот.) «Уіоіа Б.», фіалкові, [фіявка, фіялковаті] Нед, Мак, Шейк, фіялок Нед, Шейк, фіялочні Мак, [фіялчак] «аметист» Куз, [хвиялка, хві-ялка] Чаб, фіалковий, [хвіялдвий] Шейк, ст. фиялок, фиалок (XVII ст.); — р. фиалка, бр. фіялка, п. Їі]а1ек, їіоіек, ч. слц. їіаіа, їіаїка, вл. Іцаїка, нл. ГЦаіка, їіріка, схв. виола, слн. уі]б!іса; — запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво; свн. УЇОІ(е), двн. уіоіа «фіалка» зводяться .до лат. уіоіа «тс.», що, як і гр. їоу (< Гіоу) «фіалка», походить, очевидно, з якоїсь давньої середземноморської мови. — Кі-сЬЬагД 47; Фасмер IV 192; Черньїх II 309; 51а\увкі І 229; Вгйскпег 122; МасЬек Е53С 142; НоІиЬ—Буег 165; Вегп. І 281; МікІ. Е\У 58; \Уаше—Ноїт. II 795; Егізк І 729; КІеіп 1712. — Пор. фіолетовий.
фіаско «невдача, провал», [ф'яско] Куз; — р. болг. фиаско, бр. фіяска, п. ч. слц. вл. їіавко, м. фіаско, схв. фиі'аско-, — запозичення з італійської мови; іт. їіазсо «обплетена пляшка для
вина» продовжує слат. Пазсо, Пазса «пляшка»; значення «невдача» розвинулось у зв’язку з тим, що в середньовічній Італії пляшка була знаком незадоволення і глуму публіки щодо співців, артистів або спортсменів, які провалились на виступі. — СІС2 873; Коваль 172; Кораіігівкі 316; НоІиЬ—Еуег 165; КІи^е—Міігка 202; Кіеіп 588, 597. — Див. ще пляшка, фляга. — Пор. плошка.
фібра (тех.) «електро- і теплоізоляційний матеріал; (анат.) жилка, нерв, волокно живої тканини», фібер Куз, фібрин, фіброма, фібринозний, фіброзний; — р. болг. фйбра, бр. фібра, п. ГіЬга, ч. ІІЬг, слц. ІІЬег, м. фибрйн, схв. фйбра; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЕІЬег (анат.), англ. ГіЬге «тс.», фр. ПЬге (анат., тех.) походять від лат. ГіЬга «волокно» неясного походження; можливо, утворилося з *Гі8га і в такому разі того самого кореня, що й лат. Піит «нитка», споріднене з псл. гііа (< *£Ї8Іа), укр. жила. — СІС2 873; 51. \ууг. оЬсусЬ 216; НоІиЬ— Еуег 165—166; РЧДБЕ 762; Сг. Е\уЬ. 242; Кіеіп 588; Оаигаї 322; ХУаІгіе— Ноїт. І 491. — Пор. жйла.
фібула «металева застібка для одягу»; — р. болг. фйбула, бр. фібула, п. слц. ГіЬиІа, ч. ІіЬиІе, схв. фйбула; — запозичення з латинської мови; лат. ПЬиІа «пряжка, застібка, гаплик» виникло внаслідок гаплології з нар,-лат. *ГіуіЬи1а, пов’язаного з *ІЇуео, паралельної форми до ІІ^о «втикаю, закріплюю», спорідненого з лит. гііе^іі «садити; колоти», лтс. сііе^П «колоти», прус, сіеіскіаз «місце». — СІС2 874; Кораіігівкі 316; НоІиЬ—Еуег 166; РЧДБЕ 763; КІи^е— Міігка 196; ХУаШе—Ноїт. І 492, 495; Кіеіп 466, 588. — Пор. фіксувати.
[фівкати] «свистіти (зокрема, про іволгу), присвистувати Г, Куз, Ме, швидко кидати О»; — звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. гавкати, нявкати, чавкати.
фіга (бот.) «інжир, Еісив сагіса Б.; дуля (жест)», [фйга Мак, фйги Пі, 94
фіга Нед, фігус Мак], хвйга УРС, [хвйги Пі, хвйга, хвіга Нед, Шейк], ст. фйкга (1596), дерево фикговое (1596), фйга (1637); — р. фйга, бр. фіга, п. слц. вл. нл. Іі^а, ч. Пк, схв. кайк. [Іі^а], слн. Іі'^а; — запозичене з німецької мови, можливо, через польську; свн. уі^є (двн. Ії^а) «тс.» походить від пров. Іі^а, яке зводиться до лат. Псив «тс.; бородавка, наростень», що вважається запозиченням з якоїсь середземноморської або малоазійської мови. — СІС2 874; Фасмер IV 192; Черньїх II 309; КісЬЬагсН 47; ЗІЗАУвкі І 227; НоІиЬ— Еуег 166; 5кок 1 515; Вегп. І 281; ХУаІгіе—Ноїт. І 492; Егпоиі—МеіІІеІ І 232. — Пор. фікус, хвйґи-мйґи.
фігура, фігурант, фігурист, [фігура] «фігура; розп'яття на дорогах Нед; надгробок; надгробний камінь О», [фі-ґіра] (заст.) «пам’ятний хрест на роздоріжжі» Корз, фігуральний, фігури-стий Она, фігурний, фігурувати, ст. фігура (XVII ст.), фігуровати «зображати» (1637); — р. схв. фигура, бр. фігура, п. ч. вл. Іі^ига, слц. слн, Іі§йга, болг. м. фигура; — запозичення з латинської мови; лат. Іі§йга «фігура, образ, вигляд» пов’язане з їіп£о «творю, формую», спорідненим з гот. гіеі^ап «місити, ліпити з глини», дінд. гіегіті «мажу, ліплю», ав. гіаега «стіна», тох. А ізек-, іваік-, тох. В Ізік- «формувати», Ізеке «статуя», гр. тєїхос (тоїхос) «стіна, вал», псл. гіега, укр. діжа. — СІС2 874; Фасмер—Труба-чев IV 193; Черньїх II 310; Кораіігізкі 317; НоІиЬ—Еуег 166; Младенов 660; 5кок І 515; ХУаІгіе—Ноїт. І 496, 501—502; Кіеіп 478, 590; НіШІ-ХМогіИ 16. — Див. ще діжа. — Пор. фікція.
фіглі «фокуси, штучки, пустощі», фі-гель «завиток; розчерк», [фіґель, фй-гель, фіглі] «тс.» Нед, фігляр, фіглярство, [хвіглі] Шейк, [фигльований] «прикрашений завитками» Нед, [фігля-вий] «пустотливий» Нед, [фіґлярний] «тс.» Нед, ВеЗн, [фиглювати] «прикрашати завитками; викидати штучки», [фіглювати О, фіґлювати Нед], фіг-лярничати, [хвиґлювати] «крутитися,
викручуватися»; — р, [фйгля] «кривляння, гримаса», бр. фіглі «фіглі», ч. [ЇІ£І] «витівка, обман», слц. П^еГ «витівка, хитрість»; — запозичення з польської мови; п. їі^іеі «витівка, пустощі» певної етимології не має; можливо, через німецьке посередництво (свн. УІ§їі]Є, бав. уІ£ІІ) походить від слат. уі^іііае «нічні церемонії, пов’язані з пиятикою, чаклуванням, обрядами щодо померлих», первісне значення якого згодом змінилося на «жарти, виверти, хитрощі»; менш переконливе. припущення про зв’язок п. їі^іеі з їі^игу від лат. П^й-га (Вгйскпег 121) або з нім. уо^єіп «злучатися, спарюватися» (Зріігег у Масіїек Е5ЛС 142). — СІС2 874; Шелудько 50; КісЬЬагсії 47; Фасмер IV 192; Зіаімзкі І 227—228; НоІиЬ—Буег 166; Вегп. І 281.
фіглі-міглі; — р. фйгли-мйгли, бр. фіглі-міглі; — запозичення з польської мови; п. ІІ£Іе-гпІ£Іе «фіглі» є римованим сполученням такого ж типу, як і [їІ£-тІ£, ЇІ£І-тІ£І, їіки-тіки| «тс.», укр. хвйги-мйги. — Зіаімзкі І 228; Вгйскпег 121. — Пор. ХВЙГИ-МЙҐИ.
фіжми «широкий каркас із китового вуса у формі обруча для жіночої сукні»; — р. фйжмьі, бр. фіжмьі «тс.»; — запозичене, очевидно, через польське посередництво з німецької мови; п. ІівгЬіп «китовий вус» походить від н. ЕізсЬЬеіп «тс.», букв, «риб’яча кістка», — СІС2 874; Фасмер IV 193; Горяев 392; Вгйскпег 122; Маігепаиег 158; КІи^е—Міігка 199. — Див. ще фішбін.
фізаліс (бот.) «марунка, РЬуваїіз Б.»; — р. физалис, бр. фізаліс, — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. РЬузаІів відтворює гр. фйоаА(А)і<; «тс.; пузир, булька» звуконаслідувального походження, паралельне до лат. ризіиіа «пузир», псл. рухай «дути», укр. пихкати. — КІеіп 1180; Егізк II 1055—1056. — Пор. пих.
фізика, фізик, [фйзик] «лікар» Шейк, фізикальний, фізичний; — р. болг. м. фйзика, бр. фізіка, п. Іігука, ч. слц. вл. їугіка, схв. фйзика, слн. Іі'гіка; — за
позичення з латинської мови; лат. рЬу-зіса «наука про природу» походить від гр. <рооіиг| (єтпотпрп) «природознавство», букв, «природнича (наука)», жін. р. від сріхлидс; «природний, природничий», похідного від срйсяс; «натура, природа», пов’язаного з сріхо «росту, виникаю, стою», спорідненим із псл. Ьуіі, укр. бути. — СІС2 875; Фасмер IV 193; Черньїх II 310; Кораіііізкі 324; НоІиЬ—Буег 176; РЧДБЕ 764; Егізк II 1052—1054; Воізасц 1041. — Див. ще бути1.
фізіатр «фізіотерапевт», фізіатрія, [фізіятрика] Куз, фізіатричний; — р. физиатр, бр. фізіятр, п. їіг)аіга, ч. їугіаіг, слц. їугіаіег, болг. физиатт>р, схв. физиіатер, слн. Іігііаіег; — складне утворення з основ гр. срї>ощ «природа» та іатг)р «лікар», іострбс; «тс.», похідного від іаораї «лікувати, гоїти». — СІС2 875; НоІиЬ—Буег 176; КІеіп 763. — Див. ще педіатр, фізика.
. фізіологія, фізіолог, фізіологічний; — р, болг. физиолбгия, бр. фізія-лбгія, п. Ііг)оІо£іа, ч. Іугіоіо^іе, слц. їугіо-Іб^іа, вл. ІугіоІО£І)а, м. физиологща, схв. физиолбги]а, слн. Пгіоіо^іа; — запозичення з латинської мови; лат. рЬу-зіо!о§іа «природознавство, філософія природи» походить від гр. сриоіоАоуіа «природознавство», утвореного з основ слів фіхлс; «природа» і Лбуос «учення, слово». — СІС2 875; ССРЛЯ 16, 1357; Кораіігізкі 324; НоІиЬ—Буег 176; КІеіп 1180. — Див. ще логіка, фізика.
фізіономія, фізіономіка «учення про зв’язок психічного стану з мімікою», фізіономіст, фізіономістика, фізіономічний; — р. болг. физионбмия, бр. фізіянбмія, п. Ііг]опогпіа, ч. Іугіо-£погпіе, слц. їугіо^пбгпіа, вл. Іугіо^по-тца, м. физиономи/а, схв. физионо-мща, слн. Пгіопотіа; — запозичення з французької мови; фр. рЬузіопотіе (< рЬузіо^потопіа) «тс.» походить від лат, рЬузіо^пбтбп «той, хто пізнає душевні якості за зовнішніми ознаками», яке зводиться до гр. сриоюуусорсоу «тс.», сриоіоучсороуіа «пізнавання внутрішніх якостей індивіда за його зовнішніми
ознаками», утворених з іменників сроои; «природа» і уусоусоу «знавець, тлумач», спорідненого з псл. гпаіі, укр. знати. — СІС2 875; Фасмер IV 193; Черньїх II 310—311; Кораііпвкі 324; НоІиЬ—Буег 176; РЧДБЕ 764; Оаигаі 555; Егізк І 308—309; Воізасц 148—149; КІеіп 665, 666, 1180. — Див. ще знати, фізика.
фізкультура, фізкультурник', — р. физкультура, бр. фізкультура, ч. ІігкиІІига, Іузкиїіига, слц. їугкиїійга, вл. Іївкиїіига, болг. фйзкултура, м. фискултура, схв.. фискултура, слн. ІігкиНйга; — складне слово, утворене шляхом стягнення словосполучення фізична культура. — Див. ще культура, фізика.
[фійтув] «опалювач, топильник, кочегар» Шейк; — запозичення з угорської мови; уг. Гйіб «тс.» пов’язане з Ійіе-пі «опалювати», спорідненим з манс. пе-ламтаїукве «запалити», палтьігладкве «палити (у печі)», що продовжують пугр. *рі!з- «палити, опалювати». — МИТЕЗг І 1005—1006; МЗгЕНЕ І 225.
фіксувати, фіксаж, фіксатив, фіксатор, фіксація-, — р. фиксйровать, бр. фіксаваць, п. вл. ІікзоАУас, ч. Ііхігоуаі, слц. ІіхігоуаҐ, Ііхоуаі', болг. фиксйрам, м. фиксйра, схв. фиксйрати, слн. Іік-йі'гаїі; — запозичення з французької мови; фр. їїхег «прикріпити, закріпити, прибити» походить від лат, Ііхив «твердий, міцний, нерухомий», пов’язаного з ЇІ^о «втикаю, закріплюю», очевидно, спорідненим з лит. сИе§1і «саджати», лтс. сііеді «колоти», бЇ£І «проростати, пускати паростки», прус, беіскіаз «місце», дангл. біс «гребля, рів». — СІС2 876; Кораіігізкі 317—318; Вгйскпег 121; ЗІаАУзкі І 229; НоІиЬ—Буег 168; РЧДБЕ 765; Баигаі 326; ВІосЬ 300; АА/аІсіе—Ноігп. І 495—496; Егпоиі— МеіІІеІ І 234; ЕгаепкеІ 93; КІеіп 466, 595. — Пор. фібула.
фікус «вічнозелена тропічна рослина родини шовковицевих, Еісив Б.; [інжир]», [фікус] «тс.» О; — р. болг. м. фйкус, бр. фікус, п. слц. Іікив, ч. іїкиз, схв. фйкус, — запозичення з латин
ської мови; лат. Їїсиз «фігове дерево». — СІС2 876; Кораіігізкі 318; Но-ІиЬ—Буег 166. — Див. ще фіга.
[фіку-фіку] (імітація проколювання чимось гострим) Шейк; — можливо, звуконаслідувальне утворення; пор. п. їік, що виражає падіння предметів, Іікас «швидко рухатися, перевертатися», а також нім. Пскеп «швидко терти, скребти; їиіиеге», взаємний стосунок яких неясний. — ЗІаАУзкі І 228.
фікція «щось неіснуюче, вигадане», фіктивний-, — р. болг. фйкция, бр. фікцьія, п. їікфа, ч. їіксе, слц. Ііксіа, вл. Ііксі]а, м. фикцща, схв. фйкци]а-, — запозичення з латинської мови; лат. Іісііо «формування, утворення; вигадка, видумки» пов’язане з Іїп^о «творю, формую, вигадую», спорідненим із псл. йега, укр. діжа. — СІС2 876; Фасмер IV 193; Черньїх II 311; Кораіігізкі 317; Вгйскпег 121; НоІиЬ—Буег 166; РЧДБЕ 765; ХУаМе—Ноігп. і 501—502; Егпоиі— МеіІІеІ І 235—236; НйііІЛУогіЬ 15; КІеіп 589. — Див. ще діжа. — Пор. фігура.
філантроп «благодійник, покровитель нужденних»; — р. болг. м, фи-лантрбп, бр. філантроп, п. ч. слц. вл. ПІапігор, схв. филантроп-, — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬіІапіЬгбр, фр. англ. рЬіІапіЬгоре «тс.» походять від гр. <ріАау8рсотго<; «людинолюбець, благодійник», утвореного з основ іменників сріХос; «приятель, прихильник» і ау8рсотто<; «людина». — СІС2 877; Черньїх II 311; Кораііпзкі 318; НоІиЬ—Буег 166; РЧДБЕ 765; Сг. Е\уЬ. 577; Оаигаі 554; КІеіп 1172. — Див. ще антропологія, філологія. — Пор. мізантроп.
Філарет (чоловіче ім'я), Філарета (жіноче ім’я), Лара, Ларя, Філа, ст. Філаретт> (1627); — р. болг. Фила-рет, бр. Філарзт; — запозичення з грецької мови; гр. ФіЛарєтос, букв, «той, хто любить доброчесність, добродій», утворене з іменників сріХос «приятель, прихильник» і етимологічно неясного арєтг] «доблесть, хоробрість, мужність». — Вл. іме-
на 93; Петровский 222; Спр. личн. имен 468; Илчев 510; Егівк І 136. — Див. ще філологія.
філармонія «концертна установа», Іфілгармбнія] «тс.» Куз, філармонійний, філармонічний, [філгармонійний, філгармонічний] Куз; — р. филармб-ния, бр. філармонія, п. слц. ПІЬагтопіа, ч. ЇІІЬагтопіе, вл. ПІЬагтопуа, болг. фил-хармбния, м. филхармони]а, схв. фил-хармднща; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. ргііігіагтопірие «музичний», рЬіІЬагтопіе «філармонія», н. РНіІЬагтопіе «тс.», англ. ргііІЬагтопіс «тс.; меломан» походять від іт. ЇІІагтопісо «любитель музики», утвореного з компонентів ЇІІ- від гр. сріАєсо «люблю», фіАос; «друг, приятель» і аггпопісо «гармонійний, милозвучний» від гр. арроуіибс «гармонійний». — СІС2 877; Черньїх II 311; Кораіігізкі 319; НоІиЬ—Еуег 167; РЧДБЕ 767; Сг. ЕауЬ. 577; Оаигаї 554; Кіеіп 1173. — Див. ще гармонія, філологія.
Філат (чоловіче ім’я), [Филат] Шейк; — р. Филат, бр. Філат; — очевидно, розмовна форма імені Феофі-лакт; менш переконливе пов’язання з гр. ПіАатос; «Пілат», що зводиться до лат. Рііаіиз, букв, «озброєний дротиками», похідного від рііит «кидальний спис, дротик». — Фасмер IV 193; Петровский 222; Спр. личн. имен 468; Кіеіп 1185. — Див. ще Феофілакт.
філателія «колекціонування й вивчення поштових марок, конвертів і листівок з марками та штампами», філателізм, філателіст, філателістичний; — р. филателйя, бр. філатзлія, п. слц. ПІа-іеііа, ч. ПІаіеІіе, вл. ПІаіеІізі, болг. фила-телия, м. филатели]а, схв. филате-лщ'а, слн. ПІаіеІі'а; — запозичення з французької мови; фр. ргіііаіеііе «філателія» утворене з основ гр. сріАєсо «люблю», фіАос «друг, приятель» і атєАєю «звільнення від оплати» (поштова марка звільняла відправника від поштової оплати готівкою), що утворилося із заперечного префікса а- та іменника тєАос; «виконання, закінчення; плата», очевидно,
пов язаного з тєААсо «сходити, підійматися». — СІС2 877; Кораіігівкі 318; Но-1иЬ—Еуег 166; Кіеіп 1172; Оаигаї 554; Ргівк II 500—501, 871—873. — Див. ще філологія.
філе1 «вишивка на сітчастій тканині; ажурне в’язання»; — р. болг. м. филе, бр. філе, п. ПІе, ПІеї; — запозичення з французької мови; фр. ПІеї, букв, «ниточка» є зменш, від ПІ «нитка, пряжа», що походить від лат. ПІит «тс.», спорідненого з псл. гііа, укр. жила. — СІС2 877; 81. їууг. оЬсусгі 218; РЧДБЕ 766; Оаигаї 325; \¥аІ(1е—Ноїт. І 497— 498. — Див. ще жйла. — Пор. філе2.
філе2 «м’ясо найвищого сорту із середньої частини хребта туші; очищена від нутрощів, спресована і заморожена риба», філей «тс.»; — р. болг. м. филе, бр. філе, п. ПІе, ПІеї, ч. ПІе (м'ясо), ПІеї, вл. ПІеї (м’ясо); — запозичення з французької мови; фр. ПІеї є зменш, від ПІ «нитка, низка»; французька назва зумовлена, очевидно, тим, що м’ясо ПІеї продавалось зав’язаним ниткою. — СІС2 877; Черньїх II 311—312; Фасмер IV 194; Вгйскпег 669; НоІиЬ—Еуег 167; РЧДБЕ 766; Кіеіп 591, 592; Оаигаї 325; ВІосЬ 298. — Див. ще жйла, філе1.
філер «агент таємної поліції»; — р. филер, бр. філер; — запозичення з французької мови; фр. ПІеиг «тс., спостерігач; прядильник» пов’язане з ІІІег «прясти; стежити», що походить від лат. ПІо «пряду», ПІит «нитка, пряжа», спорідненого з псл. хііа, укр. жйла. — СІС2 877; ССРДЯ 16, 1374; Оаигаї 324—325; ВІосЬ 298—299; Таїсіє— Ноїт. І 497—498. — Див. ще жйла. — Пор. філе1.
філіал, філія, філіація, філіальний; — р. болг. филиал, бр. філія, фі-ліял, п. ПІіа, ч. слц. слн. Ііііаїка «філіал», вл, ПІІаІа, м. схв. фили/ала; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Еіііаіе «філіал», фр. ПІІаІе «тс.», англ. ПІіа! «філіальний» утворені від лат. ПІІа «дочка», Їїііаііз «синовній», пов’язаних з Пііиз «син», яке зводиться до Чеііоз «немовля», спорідненого з гр. брАр «ма
теринські груди, СОСОК», ЛТС. дЄІ8/ «син», псл. деуа, сіо]ііі, укр. діва, доїти. — Черньїх II 312; Кораіігізкі 319; Вгйскпег 121; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 766; Таїсіє—Ноігп. І 475—476, 496; КІеіп 591. — Див. ще діва, доїти.
філігрань «художній ювелірний виріб із тонкого золотого, срібного дроту; водяний знак на папері», [філігран(а)] «тс.» Куз, філігранник; — р. фили-грань, бр. філігрань, п. вл. ПІі^гап, ч. слц. слн. ПІІ^гап, болг. м. филигран, схв. филигран; — запозичення з французької мови; фр. ПІІ^гапе «філігрань» походить від іт. Іііі^гапа «тс.», первісно «низка зернин, ягід», утвореного з основ лат. йіит «нитка, пряжа» і ^гапит «зерно, зернина», спорідненого з псл. *гьгпо, укр. зерно. — СІС2 877; Фасмер IV 194; Кораііпзкі 319; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 766; ВІосЬ 299; Оаигаі 325; КІи^е—Міігка 197; КІеіп 591. — Див. ще жила, зерно. — Пор. філе1.
філіжанка «чашка, склянка», [фи-лижанка, фаліжанка ЛЖит]; — бр. філіжанка, п. ІІІІгапка; — запозичене з турецької мови, можливо, через польське або румунське посередництво (рум. ЇІІІ^еап «тс.»); тур. (іпсап, ПІсап «чашка» походить від ар. Пп^ап, Їіп§ф1 «тс.»; суфікс -ка додано, можливо, за аналогією до чашка. — Акуленко 138; СІС2 877; КісЬЬагсіі 48; 81, \ууг. оЬсусЬ 218; Вгйскпег 121 — 122; 81а\уЯкі І 229; Вегп. І 281; БокоІзсЬ 49. — Див. ще финджал.
філіппіка «гостра промова, виступ проти кого-, чого-небудь»; — р. филйп-пика, бр. філіпіка, п. ч. слц. їіііріка, болг. филипйка, м. филипика, схв. фи-лйпика, слн. їіііріка; — запозичення з грецької мови; гр. сріАітгтпиоі «філіппіки» виникло шляхом стягнення словосполучення оі Аоуоі ФіХітгтпиоі «промови проти Філіппа» (патріотичні промови Демосфена проти агресивної політики і воєн царя Філіппа II Македонського в IV ст. до н. е.). — СІС2 877; ССРЛЯ 16, 1378; Кораііпзкі 319; НоІиЬ—Буег
167; РЧДБЕ 766; КІеіп 1173. — Див. ще Пилйп, філологія.
філістер «міщанин, обиватель», фі-лістерство, (заст.) [філістерія\ «філі-стерство» Нед; — р. болг. филйстер, бр. філістзр, п. слц. вл. ПІІзіег, ч. Гііівіг, м. филистер, схв. фйлистер, слн. П-Іізіег; — запозичення з німецької мови; н. РЬіІізїег «філістер, міщанин» виникло в середньовічних німецьких університетах як зневажлива назва міщан, обивателів на основі німецької форми назви ворожого євреям біблійного племені РЬіІівІег «філістимляни», утвореної від гр. ФіАютїуоі, яке зводиться до гебр. реІІ8ІТт «філістимляни», пов’язаного з назвою країни РеІе8еІЬ «Палестина». — СІС2 877; Черньїх II 312; Фасмер IV 194; Кораііпзкі 319; Вгйскпег 121; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 766; КІи^е—Міігка 548—549; КІеіп 1173.
філогенез «історичний розвиток як окремих видів і більших систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому», філогенія, філогенетичний; — р. филогенез, бр. філагенез, п. їііо^е-пега, ч. їуіо^епеге, слц. вл. їуіо^епега, болг. филогенеза, филогенезис, схв. фи-логенеза; — запозичення з німецької мови; термін н, РЬуІо^епезе утворив німецький біолог Е. Геккель (Е. НаескеІ, 1834—1919) з основ гр. сриЛоу «рід, плем’я» (від срї>єіу «рости», спорідненого з псл. ЬуІІ, укр. бути) і уєуєоїс; «походження», пов’язаного з уєуос; «рід». — СІС2 877—878; Кораіігізкі 320; РЧДБЕ 767; КІеіп 1179.— Див. ще бути1, ген1. — Пор. фізика.
Філогбній (чоловіче ім’я), ст. Філо-гон'ь «родителелюбець» (1627); — р. Филогдний, бр. Філагдній; — запозичення з грецької мови; гр. ФіАоуоуос;, букв, «той, хто любить своє потомст-во», утворене з основ гр. сріАєсо «люблю» і убуос; «народження, потомство», спорідненого з псл. г^іь, укр. зять. — Вл. імена 94; Беринда 239; Петровский 223; Спр. личн. имен 468. — Див. ще ген1, зять, філологія.
філодендрон (бот.) «рід рослин родини ароїдних, РЬіІоЬешігоп»; — р.
болг. филодендрон, бр. філадбндран, п. ч. слц. їііосіепдгоп, слн. Піосіепсігоп; — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. рНіїосІепсІгоп утворене з основ гр. сріАос; «друг» і бєуброу «дерево»; назва зумовлена тим, що ця рослина в’ється по деревах. — СІС2 878; 51. \ууг. оЬсусЬ 219; НоІиЬ—Буег 167; N50 1857; КІеіп 1173. — Див. ще Пилип, філологія.
філоксера (ент.) «комаха, що паразитує на винограді та інших рослинах, РЬуІІохега Воу.», філоксерія, філоксерний — р. филлоксера, бр. філаксе'ра, п. ПІокзега, ч. слц. ПІохега, болг. м. схв. филоксера; — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. рЬуІІохега утворене з основ гр. фіЗААоу «листок», спорідненого з лат. їо-Иііґп «тс.», і ?рр6<; «сухий», можливо, спорідненого з дінд. кзага- «гарячий, палючий». — СІС2 878; Кораіігізкі 320; РЧДБЕ 767; Егізк II 336, 1050—1051; Воізаср 678, 1041; КІеіп 607, 1179. — Див. ще фоліант.
філологія, філолог, ст. філолога (1627); — р. болг. филолбгия, бр. філологія, п. слц. ПІоІо^іа, ч. ПІоІо^іе, вл. Іііоіо^, м. филологща, схв. филологи/а, слн. ПІоІо£І]а; — запозичення з латинської мови; лат. рЬіІоІо^іа «любов до науки й літератури; літературно-наукові заняття» походить від гр. сріАоАоуіа, букв, «любов до слова», пов’язаного з сріАб-Аоуос; «той, що любить науки, вчений», утвореним з основ іменників сріАос; «друг», яке переконливої етимології не має, і Абуос; «слово, вчення, розповідь». — СІС2 878; Черньїх II 313; Ко-раїіпзкі 320; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 767; 5кок І 517; Егізк II 1018—1020; Воізасц 1027; КІеіп 1173. — Див. ще логіка. — Пор. Пилйп, Феофіл, філантроп, філософія.
Філон (чоловіче ім’я), [Филін, Хви-лбн]; — р. Филдн, бр. Філон; — запозичення з грецької мови; гр. сріАсоу, букв, «люблячий», пов’язане з сріАєсо «люблю», сріАос; «друг». — Петровский 223; Спр. личн. имен 468. — Див. ще Пи
лйп, філологія. — Пор. філантроп, філософія.
філософія, філософ, [филозбф, фи-лозбфія, филозофйста, філозофіста ВеЗн, Шейк], [филозбп {хвилозбп)] «мудрець» Бі, [филозофйчний], філософський, \фільозбфний] «мудрий» Нед, філософствувати, філософувати, ст. філосбфіа «мудрость, любленіє мудрости, любомудріє» (1627); — р. болг. филосб-фия, бр. філософія, др, философия, п. ПІогоїіа, ч. ПІозоїіе, слц. ІІІозоїіа, вл. їііо-гоїца, м. филозофи/а, схв. филозофи/а, слн. ІІІогоПр, стел, фндософніа; — запозичення з грецької мови; гр. сріАооосріа «любов до знання; філософія» пов’язане з сріАооосрос; «освічений, учений», утвореним з основ іменників сріАос «друг» і оосріа «наука, мудрість». — СІС2 878; Фасмер IV 194; Черньїх II 313; Кора-Ііпзкі 320; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 767; Зкок І 517; КІеіп 1174. — Див. ще Софія, філологія.
[фільбанок] «більший гембель» О; — неясне.
фільварок «маєток з будівлями; хутір або виселок», [фольварок] Нед, ст. їоІАУагку (1500); — р. фольварк, бр. фальварак; — запозичення з польської мови; п. їоІАУагк «фільварок» походить від н. Уог\уегк «фільварок; хутір», що складається з префікса уог-, спорідненого з гр. тгро, ав. Гга, лат. ргб, дінд. рга- «перед, за», укр. про-, про, та іменника \Уегк «діло, праця». — Шелудько 50; ЗІаАУзкі І 233—234; КІи^е— МКгка 825, 854. — Див. ще верстат, пра-, про.
фільдекос «шовковиста кручена бавовняна пряжа; міцні нитки для ремонтування рибальських сітей»; — р. филь-декбс, бр. фільджбе, п. їїісіекоз; — запозичення з французької мови; фр. ПІ б'Есоззе, букв, «шотландська нитка», складається з іменників ПІ «нитка» та Есоззе «Шотландія». — СІС2 878; Фасмер IV 194; Кораіігізкі 318; ВІосЬ 298. — Див. ще філе1. — Пор. фільдеперс.
фільдеперс «шовковиста пряжа, схожа на фільдекос»; — р. фильдеперс, бр.
фільдзперс; — запозичення з французької мови; фр. ПІ сіє Регве, букв, «перська нитка», складається з іменників ПІ «нитка» і Регзе «Персія, перс». — СІС2 878. — Див. ще перс, філе1. — Пор. фільдекос.
фільм, [фільмар] «кінофахівець, кіномеханік» Куз, фільмувапги-, — р. фильм, бр. фільм, п. ч. слц. вл. Піт, болг. м. филм, схв. фйлм, слн. (їіт; — запозичення з англійської мови; англ. Піт «фільм, плівка, оболонка» походить від дангл. ІІІтеп «плівка», пов’язаного з дангл. ІеІІ «шкіра», спорідненим з дісл. ІеІІ, Ї)а11 «тс.», двн. ІеІ, нвн. ЕеІІ «шкіра, хутро», лат. реіііз (< *реІпіз) «шкіра, пергамент», псл. *ре!па, укр. пелена. — СІС2 879; Черньїх II 313; Фасмер IV 194; НоІиЬ—Еуег 167; РЧДБЕ 766; Кіеіп 582, 592; Угіез АЕ'У 123. — Див. ще пелена. — Пор. пліва.
фільонка «щиток з фанери або тонкої дошки в каркасі дверей, шафи тощо», {філюнок} «тс.» Гор, фільончастий' — р. филенка, бр. філенга, п. Іііипек, П1ип£; — запозичене (частково через польське посередництво) з німецької мови; н. Ей11ип§- «заповнення, футерування» пов’язане з ІйІІеп (двн. ІиІІеп) «заповнювати», спорідненим з гот. днн. ГиІЦап, дангл. ІуІІап, дісл. ІуІІа «тс.», псл. *рь1пь, укр. повний. — Фасмер IV 194; Булич РФВ 15, 356; КІи^е— Міігка 223; Маігепаиег 157; Кіеіп 627; Угіев АЕ'У 148. — Див. ще повний.
[фільтифікетний] «манірний, церемонний» Нед, [фільтифікутетний] «тс.» Бі, [фільтикутетний, фільти-культяпний\ «тс.» Шейк; — афективне утворення неясного походження.
фільтр, фільтрат, фільтрація, [фільтрбвник] «фільтрувальник» Куз, фільтрівний, фільтрувальний, фільтрувати-, — р. фильтр, бр. фільтр, п. ч. ПИг, слц. вл. ПИег, болг. фйлт-ьр, м. филтер, филтар, схв. фйлтар, слн. ГГНег; — запозичення з німецької мови; н. Еіііег через фр. ІІІіге походить від слат. ПІігигп «фільтр із повсті», що виникло в X ст. з герм. ГіИ (> нвн. Еііг), спорідне
ного з псл. *рьІ8Іь, укр. повсть. — СІС2 879; Черньїх II 313—314; Фасмер IV 195; Кораіігізкі 320; Вгйскпег 122; НоІиЬ— Еуег 167; РЧДБЕ 767; КІи^е—Міігка 197; Оаигаї 325; ВІосЬ 299; Кіеіп 582, 592. — Див. ще повсть, фільц.
фільц «повсть», [фільцувати] Куз; — р. фильц, п. ч. вл. Іііс, болг. м. филц, схв. филц-, — запозичення з німецької мови; н. Еііг (двн. свн. уііг) «повсть» споріднене з днн. Іііі, дангл. ІеІІ, псл. *рьІ5Іь, укр. повсть. — 5Е иуг. оЬсусЬ 218; НоІиЬ—Еуег 166; РЧДБЕ 767; Кіи-£е—Міігка 197—198; Кіеіп 582. — Див. ще повсть. — Пор. фільтр.
[філютерний] «шахрайський; задирливий, зачіпливий» Куз; — бр. [фі-лютьі] «хитрощі», ч. Іііиіа «пройдисвіт, шахрай»; — запозичення з польської мови; п. Піиіегпу «жартівливий, хитрий, грайливий» утворене від ІІІиі «жартівник, шахрай, крутій», яке походить від фр. ст. Піоиі (фр. Гііои) «тс.», можливо, пов’язаного з лат. ПІит «нитка, пряжа». — Вгйскпег 122; ЗІаАУвкі І 229; НоІиЬ—Еуег 167; Оаигаї 325; ВІосЬ 299.
фіміам «пахуча речовина для обкурювання, ладан»; — р. фимиам, бр. фіміям, др. фимияні), фемиянт>, ти-миянь, болг. темян, тамян, м. та-м/ан, тем]ан, схв. там/ан «тс.», слн, іі'ті)ап, стел, фнмнллгь; — через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. &цціауа «фіміам» пов’язане з ЕКЗрібсоо «кадити, курити, обкурювати димом», похідним від іменника 9йц6<; «життя, душа, свідомість; дим», спорідненого з псл. буть, укр. дим. — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; Воізасц 356—357; Егізк І 693—694; ЕгаепкеІ ПО; ХУаИе—Ноїт. І 561—562; Егпоиі—МеіІІеІ І 260. — Див. ще дим.
фін1, фінка\ — р. финн, бр. фін, п. ч. слц. вл. Еіп, болг. фин, финн. м. Фйнец, схв. Фйнац, слн. Еіпес; — запозичення зі скандинавських мов; шв. Ііппе «фін», дісл. Ііппг «тс.» (пор. лат. Ееппі (мн.), гр. ФІУУОІ «тс.»), можливо, споріднені з гот. Ппрап «знаходити» і
первісно означали «мисливець, стрілець»; фінка «вид ножа» виникло внаслідок скорочення словосполучення фінський ніж. — Фасмер IV 195—196; Угіев АЕ\¥ 120—121.
[фін2] «хрещеник Г; молодий (у відношенні до весільних батьків) Ме», фіїн «тс.», [фіна] «хрещениця Г; молода (для весільних батьків) Ме», фіїна, [фйна Нед, филйна Нед] «тс.», [фіна] «молода (на весіллі)» Ме, [фінбвщи-на] «крижмо»; — запозичення з румунської та молдавської мов; рум. Ііп, (іпа, молд. фин, фйнз виводяться від лат. *ІІІІапиз, похідного від ЇЇІіиа «син». — Дзендзелівський НЗ УжДУ 26/2, 31 — 32; ЗсЬеІшіко II 144; Уіпсепг 1; УгаЬіе Котапозіауіса XIV 141 —142; СДЕЛМ 457; ББКМ 304; Ризсагіи 52. — Див. ще діва, доїти, філіал.
фіна (зоол.) «личинка солітера», фінка, фіноз; — р. фйнна, бр. фіна; — запозичення з німецької мови; нвн. Ріппе (свн. уіппе, рііппе) «плавець риби; прищ; глист» продовжує споріднене З ГОЛ. УІП «плавець риби; прищ; вугор», норв. [Ііпп(е)] (бот.) «мичка, Нагнив Б.», шв. [іеп(а)], флам. уітте «колос»; в основу всіх значень лягло поняття «гострий наріст». — СІС2 880; КІи^е—Міігка 198—199.
фінал, фіналіст; — р. болг. финал, бр. фінал, п. Ііпаї, ч. слн. їіпаїе, слц. вл. їіпаїе, м. финал{е), схв. финал; — запозичення з італійської мови; іт. їіпаїе «фінал; кінцевий, остаточний, заключний» походить від лат. їіпаїіз «кінцевий», пов’язаного з Їїпіз «межа, кінець». — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; Кораіігізкі 321; НоІиЬ— Буег 167; РЧДБЕ 768; АУаІбе—Ноігп. 1 502—505; КІеіп 592. — Див. ще фініш.
фінанси, фінансист, фінансувати; — р. финансьі, бр. фінансьі, п. їіпапзе, ч. Ііпапсе, слц. Ііпапсіе, вл. Ііпапсу, болг. финанси, м. финансии, схв. финанафе, слн. Ііпапсе; — запозичення з французької мови; фр. Ііпапсе
«наявні гроші; державні прибутки; фінанси» зводиться до нлат. їіпапііа «державні прибутки, фінанси», похідного від слат. Іїпаге, паралельного до лат. ІІпІге «обмежувати, визначати, закінчувати», пов’язаного з Гїпіз «кінець, фініш». — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; Вгйскпег 122; Кораііпзкі 321; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 768; Оаигаі 325; ВІосЬ 300; Кіи^е—Міігка 198; КІеіп 592. — Див. ще фініш.
[фінгувати] «прикидатися, вдавати, симулювати, вигадувати» Куз; — запозичення з польської мови; п. ііп^оаузс, як і ч. їіп^оуаі, слц. Ііп^оуаҐ, слн. їіп^ігаїі «тс.», можливо, через посередництво нім. їіп^іегеп «тс.», походить від лат. Ііп^о «торкаюся; вигадую; прикидаюся». — 5ЛР II 884. — Див. ще фікція.
[фінда] «легковажна дівчина», [фін-дюрка] «повія», [финдюрка] «тс.» Нед, [финдюровати] «жити розпусно» Пі, Нед; — афективне утворення. — Пор. фіцька.
фінезія «делікатність, чуйність, такт» Куз; — запозичення з польської мови; п. Ііпег]а «витонченість», як і вл. Ііпе-за, болг. финес, м. финеса «тс.», походить з французької або італійської мови (іт. їіпегха «витонченість»); фр. їіпеззе «тонкощі, вміння, люб’язність, увага» є похідним від Ііп «тонкий, ніжний». — Кораііпзкі 321; Оаигаї 326; ВІосЬ 299. — Див. ще файний. — Пор. фініш.
фінік, [фйник] «фінік» Нед, [пи-ник] «тс.» Мак; — р. фйник, бр. фінік, др. финикт>, фоникт>, болг. финй-ков, стел, фннніеь; — запозичення з грецької мови; гр. сроїуі^ «фінік, фінікова пальма; темно-червоний, малиновий» певної етимології не має; можливо, пов’язане з сроіуос «криваво-червоний», ербуос «убивство» і 9єіусо «бити, вражати»; можливо також, що слово східного походження, звідки й сама пальма, і є тотожним з назвою для Фінікії. — СІС2 879; Черньїх II 314; Фасмер IV 195; ХУаІгіе— Ноігп. 1 332—333; Егізк І 657—658, II 1032, 1033; КІеіп 414, 1175.
фініфть «емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах та на фарфорі», [фініфта] «тс.» Куз; — др. финипт'Ь, химипет'ь; — запозичення з грецької мови; сгр. хі’рєито'' «тс.» пов’язане з хирЕІ» «плавка, сплав», є похідним від хорєо<е «змішую». — СІС2 880; Фасмер IV 195; Егізк II 1090— 1093, 1124—1125. — Див. ще хімія.
фініш, фінішер, фінішувати' — р. болг. м. фйниш, бр. фініш, п. Ііпізг, ЇІПІ5ІТ, ч. слц. їіпій, схв. фйниш; — запозичення з англійської мови; англ. Іі-ПІбЬ «фініш» ПОХОДИТЬ ВІД фр. СТ. ІЄПІ88-(> фр. ІІПІ88-), пов’язаного з Іепіг (> фр. Ппіг) «кінчати, завершувати», що зводиться до лат. ІТпіо, -їге «обмежую, огороджую, закінчую», похідного від Іїпіз «межа, рубіж, кінець; мета», етимологія якого не з’ясована; можливо, постало з *Пр8пІ8 «щось укріплене», пов’язаного з ії§о «вбиваю, втикаю». — СІС2 880; Черньїх II 314; Кораіігізкі 321 — 322; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 768; КІеіп 593; \¥а!сіе—Ноїгп. І 502—504. — Пор. фіксувати, фінал.
фіноз (бот.) «дереза»; — фонетичний варіант ботанічної назви спіндза (див.).
фінт (спорт.) «оманливий рух, удаваний випад», [фінта] «хитрощі, викрут, виверт» Куз; — р. болг. финт, бр. фінт, п. ч. слц. їіпіа, м. фйнта, схв. финта, слн. їіпіа; — запозичене з італійської мови, очевидно, за німецьким посередництвом (н. Еіпіе «хитрощі, виверти, зокрема у фехтувальному мистецтві»); іт. їіпіа «удавання, прикидання» походить від лат. їіп§о «торкаюся, гладжу, формую, вигадую». — СІС2 880; Черньїх II 315; Фасмер IV 196; 81. \ууг. оЬсусЬ 220; МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ—Буег 167; РЧДБЕ 768; Маігепаиег 157; К1и§е— Міігка 199; Мезііса 602. — Див. ще фікція. — Пор. фінгувати, хвинтйти.
[фінтіфлюшки] «дрібнички, дурниця» Шейк; — р. финтифлюшки, бр. фінціклюшка, п. їіпііїїизгка;—-не зовсім ясне; можливо, запозичення з французької мови; фр. їапїгеїисЬе «ба-лабончик, дрібничка» (зближене з фінт, фінта «трюк») через латинське посе
редництво (слат. їатїаїйса) виводиться від гр. ігоцфбХи^ «пузир, бульба», пов’язаного з тецфі^ «набрякати», вірм. р'атр'изі «сечовий міхур», псл. рррь, укр. пуп, пупер «пташиний шлунок». — Фасмер IV 196; Кораіігїзкі 322; Егізк II 503. — Пор. пуп, пупер, фінт.
фіолетовий, [фіолетний] Куз, Нед, фіолет, позафіолетовий Куз, ультрафіолетовий; — запозичення з польської мови; п. їіоіеі «фіолетовий колір», їіоіеіохуу, як і р. фиолетовьій, бр. фія-летавьі, ч. слц. уіоієі’, болг. м. вио-летов, слн. уі]61ісазі, походить від нім. уіоіеіі «тс.», яке через фр. уіоієі «тс.» (уіоіеііе «фіалка») зводиться до лат. уіоіа «фіалка». — Черньїх II 315; Фасмер IV 196; 81. хмуг. оЬсусЬ 220; 81ахузкі І 229; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Буег 508; КІи§е—Міігка 822; Оаигаі 752. — Див. ще фіалка.
[фіомак] (бот.) «ялівець звичайний, Липірегиз соттипіз Б.»; — неясне.
фіона — див. хвилівник.
фіорд «довга й вузька морська затока з високими стрімкими берегами», [ферда] «тс.» Куз; — р. фидрд, фьорд, бр. фіерд, п. їіогф ч. слц. вл. їрґф болг. фидрд, м. фіорд, схв. ф]дрд, слн. і]бгсі; — запозичення зі скандинавських мов, найвірогідніше, з норвезької; норв. дат. шв. Ї|’огс1 «тс.» походить від дісл. І]ргдг, якому відповідають нвн. Ебгсіе, \/бгсіе «фіорд» і Еигі «брід», споріднені з лат. рогіиз «порт». — Акуленко 141; СІС2 880; Кораіігізкі 322; НоІиЬ—Буег 168; РЧДБЕ 768; К1и§е—Міігка 225— 226; КІеіп 593, 594; Vгіе8 АЕ\У 126. -Див. ще порт2.
[фіра] «віз», [фірка О, хвіра Нед, Шейк], [фе'ра] О «тс.»; — фонетичний варіант запозиченого з німецької мови слова [фура] (хура) (н. ЕиЬге «віз, підвода»), зумовлений, можливо, єврейським посередництвом. — Шелудько 51. — Див. ще фура.
фіранка «занавіска на вікні», [хвіранка] ЛЧерк, [охвіранка] Па; — бр. фіранка, п. їігапка, ч. їігЬапек; — за
позичення з німецької мови; н. УбгІіап§ (свн. уйгЬапс, уогЬапс) «завіса на вікні» утворене з префікса уог- «перед», спорідненого з псл. *рег-, рго-, укр. пере-, про-, і дієслова Ьап§еп (двн. ІіаЬап) «висіти», спорідненого з дангл. Ьбп (< *ЬоЬап), гот. ЬаЬап, хет. §ап§-, капк- «висіти», лат. сипсіог «вагатися», дінд. запкаїе «хитається». — Шелудько 50; 81. \муг. оЬсусІї 220; 81а\мзкі І 229—230; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Еуег 168; К1и§е—Міігка 288, 825. — Див. ще фартух.
[фірас] «тартак (лісопильний завод)» Нед, Шейк, [фірес] «пилка» Лизанец, [фіріс] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. їйгезг «пилка», йгезгеїпі «пиляти, різати» етимологічно неясні. — Лизанец 632; МГМТЕЗг І 1002.
[фірми] «косоокий» О; — неясне.
[фірлєтка] (бот.) «вид зірок ліхніс, ЬусЬпіз Поз сисиїі Е.» Мак; — р. [фир-летка], п. їігіеіка; — очевидно, видозмінене запозичення з латинської мови; слат. їагіагіа, їеііагіа «тс.» неясного походження. — Вгйскпег 122.
[фірлюлюк] (орн.) «лісовий жайворонок, ЕиІІиІа агЬогеа Е.» Шарл; — звуконаслідувальне утворення від вигуку фір-лю-лю, що імітує спів цієї пташки.
фірма1 «велике виробниче об’єднання; підприємство»; — р. болг. м. фйрма, бр. фірма, п. ч. слц. вл. їігта, схв. фйрма, слн. їігта; — запозичення з італійської мови; іт. їігта «підтвердження, підпис» пов’язане з їігтаге «підписувати, затверджувати», що зводиться до лат. їігтаге «підтверджувати, підсилювати», похідного від їіггпиз «міцний, стабільний, надійний, сильний». — СІС2 880; Черньїх II 315; Фасмер IV 196; Кораііпзкі 322—323; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Еуег 168; МасЬек Е8ЛС 143; Таїсіє—Ноїт. І 480; Кіеіп 594. — Див. ще ферма.
[фірма2] «форма (для відливання з металу, для печива); вид глиняного підсвічника у формі кренделя», [фірмак] «модель із дерева, за якою роблять глиняну форму для металевого лиття; спресований у вигляді фігури овечий
сир», [фірмам] «форма для відливання металевих виробів» Шейк, [фйрмам] «тс.» Нед; — очевидно, результат видозміни слова форма (див.).
фірмамент «небозвід, небеса» Куз; — п. ч. слц. вл. їігтатепі; — запозичення з латинської мови; лат. їігтатепіит «опора, підпора» пов’язане з їігто, -аге «зміцнювати, утверджувати». — Кораііп-зкі 322—323; МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ— Еуег 168; КІи§е—Міігка 199; ДУаІсІе— Ноїт. І 505; Кіеіп 594. — Див. ще фірма1.
[фїрман1] «візник», [фірманйна] «тс.», [фірманка] «візникування; дружина фір-мана», [фірманити], [фірманкувати] Куз; — фонетичний варіант запозиченого з німецької мови слова [фурман] (н. ЕиЬгтапп), зумовлений, можливо, єврейським посередництвом. — Див. ще фура, фурман.
фірман^ «указ султана, шаха»; — р. фирман, бр. фірман, п. їегтап, їігтап, болг. ферман, м. ферман, схв. фермам, — запозичення з турецької мови; тур. їегтап «султанська грамота, указ» походить від перс. їагтап «наказ», пов’язаного з дперс. їгатапа «тс.», спорідненим з дінд. ргатапаЬ «міра, правило», псл. *рег-, рго, тега, укр. пере-, про, міра. — СІС2 880; Фасмер IV 196; Кораіігівкі 313; Вгйскпег 122; ЕокоізсЬ 47; Кіеіп 594. — Див. ще міряти, пере-, про.
[фірмацити] «тратити, тринькати» Нед, Шейк, ст. фримарчити (XVII ст.); — видозмінене запозичення з польської мови; п. їгутагсгус «міняти, гендлювати» (з XV ст.) походить від свн. угі-тагкеі (> нвн. Егеітагкі) «вільна торгівля», угїтагкеіеп «торгувати, міняти», складних слів, утворених з компонентів УґТ- (> нвн. їгеі) «вільний», спорідненого з псл. ргі]аіі, укр. прийти, сприяти, і тагкеі (> нвн. Магкі) «торг», що походить від лат. тегсаіиз «купівля, торг», пов’язаного з тегсагТ «торгувати, купувати». — Кораіігівкі 340; Зіау/зкі І 239; Вегп. І 285. — Див. ще меркантильний, прийти. — Пор. ярмарок.
[фірналь] «залізний гак на кінці дишла» Шейк; — п. ІогпаІ «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Уогпа^еІ «передній цвях» утворене з компонентів уог- «перед» і Иа§еІ «цвях». — Див. ще ніготь, нога, фартух. — Пор. ухналь.
фіровати, фіровщина — див. офіра.
Фірс (чоловіче ім’я), Фурс, ст. Фирсь «жезлв, в"Ьтвь» (1627); — р. Фирс, бр. Фірс, — запозичення з грецької мови; гр. Оироос; утворене від &йроо<; «тирс (жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса); прикрашений жезл, який носили під час святкових процесій». — Вл. імена 94; Беринда 210; Петровский 224; Спр. личн. имен 468; Егізк І 697; Воізасц 359.
фірталок, фірталь, фірталька — див. ферділь.
[фірчати] «сюрчати», [фірчак] «цвіркун»; — звуконаслідувальне утворення; пор. вигук фр-фр-фр, що імітує сюрчання.
фісгармонія (музичний інструмент); — р. фисгармбния, бр. фісгармонія, п. ІізНагтопіа, ч. ІузЬагтопіит, слц. ІузЬагтопіка, болг. фисхармбниум, схв. хармони](ум), слн. Ьагтбпі]; — запозичення з німецької мови; н. ЕізЬаг-топіит (РЬузЬагтопіка) утворене з основ гр. фйсга «ковальський міх», що зіставляється з псл. руха, укр. пиха, і арцоуіа «гармонія». — СІС2 880; Кора-Іігізкі 323; НоІиЬ—Буег 176; Егізк II 1055—1057; Воізасц 1042—1043. — Див. ще гармонія, пих. — Пор. фізаліс.
фіск «державна скарбниця», фіскал «у Росії з XVIII ст. — урядовець, який таємно наглядав за виконанням урядових розпоряджень і за додержанням інтересів державної скарбниці», фіскальство, фіскальний «стосовний інтересів державної скарбниці», фіскалити «робити доноси, наклепи»; — р. м. фис-кал, бр. фіскал, п. Іізк, ІізкаІ «робітник фінвідділу», ч. ІізкаІ «чиновник державної скарбниці; адвокат», слц. ІізкаІ «адвокат», вл. Іізкиз «фіск», болг. фиск «державна скарбниця», схв. фйскал «службовець державної скарбниці», фйш-кал «фіскал, адвокат»; — запозичення
з латинської мови;- лат. Іізсаііз «казенний» пов’язане з Іізсиз «державна скарбниця; кошик; каса», спорідненим з гр. тгі&о<; «діжка, винна бочка». — СІС2 880; Фасмер IV 196; Кораііпзкі 323; НоІиЬ—Буег 168; К1и§е—Міігка 392; ХУаІсІе—Ноїт. І 506; Рокоту 153; КІеіп 594. — Пор. конфіскувати.
фісташка (бот.) «Різіасіа Б.», фі-сташник; — р. фисташка, бр. фісташка, п. Іізіазгек «арахіс», різіафа «фісташка»; — запозичене з французької мови (очевидно, через російську, з огляду на початкове ф-); фр. різіасЬе через посередництво іт. різІассЬіо і лат. різіасіит «фісташка» запозичене з грецької мови; гр. тпотахюу «фісташковий горіх», тотаиг] «фісташкове дерево» — слова східного походження (їхнім першоджерелом вважається перс. різіаЬ «фісташковий горіх»); початкове ф- у р. фисташка пояснюється впливом тур. Іізіїк «тс.» (Фасмер IV 197). — Черньїх II 315; Горяев 392; 81. \муг. оЬсусЬ 221; Кораіігізкі 323, 753; МікІ. ТЕІ 1297; КІи§е—Міігка 552; Егізк II 544; КІеіп 1190. — Див. ще пистація.
фістула «вид флейти; фальцет; канал, що сполучає виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри», [фйс-тула] Шейк, ст. фістула (1627); — р. фйстула, бр. фістула, п. Гізіиіа, ч. Іізіиіе, слц. Іізіиіа, болг. фйстула, м. схв. фйстула; — запозичення з латинської мови; для лат. Гізіиіа «труба, трубка; канал» припускається зв’язок з дієсловом Ппсіеге «розколювати, розщеплювати», спорідненим з дінд. ЬЬіпасІті «розколюю»; іє. *ЬЬеісі- «розколювати»; розглядається як поширення кореня *ЬЬеі(з)- «бити», звідки також псл. Ьііі, укр. бити. — СІС2 880; Фасмер II 197; Горяев 392; Вгйскпег 122; 8Б м/уг. оЬсусЬ 221; Кораііпзкі 323; МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ—Буег 168; ХУаІсІе— Ноігп. І 500—501, 506—507; КІеіп 176, 594, 595. — Див. ще бити1.
фіта «назва літери в російській до-реформеній абетці (О)», [фіта, фйта]
«тс.» Куз; — р. фита, бр. фіша, др. вита; — запозичення з грецької мови; гр. 9г|та «назва восьмої літери грецького алфавіту» походить із семітських мов, можливо, від назви дев’ятої літери геб-райського алфавіту ІеіИ, яку зіставляють з ар. іауі «гадюка, змія». — Фасмер IV 197; Егійк І 674; Воізаср 345; КІеіп 1595, 1606.
фіто- (перший компонент складних слів типу фітоклімат, фітотерапія); — р. болг. м. схв. фато-, бр. фіта-, п. слн. їііо-; — запозичення з грецької мови; гр. сритом «рослина, пагін» пов’язане з <рї)<л «вирощую, створюю, породжую», яке походить з іє. *Ь1іей- «рости», звідки й псл. Ьуіі, укр. бути, а також псл. ЬуІо, ЬуІь)е, укр. било «стеблина», билина «рослина». — СІС2 880; Кораііпзкі 323; 51. м/уг. оЬсусІї 221; Воізасц 1043—1044; Егівк II 1052—1054. — Див. ще било1, бути1. — Пор. фізика.
фіть «вигук, що імітує свист», \фітю-фітю] ВеБ, [фітик] (орн.) «кропив'янка, 8уМа їіііз», [фітчик] (орн.) «вівчарик, РйуІІозсоризй ІгосНіїиз Б.», [фітькало] «болотяна черепаха» ВеНЗн, фітькати, [фітьфолюкати] «кричати, як перепел» Шейк, [фітькатися] «вештатися, віятися» Ме; — р. фить, бр. фіць, п. Пі!, слц. Пі’; — звуконаслідувальне утворення, що імітує свист, швидкий рух предметів у повітрі тощо. — Пор. ф’ю, хвіть.
[фїтька] «кисіль, рідка каша» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане із звуконаслідувальним фіть (рідку кашу можна хлистати). — Див. ще фіть.
[фіфак] «гультяй» Она, ВеБ; — р. фйфа «легковажна дівчина», фйфикус «хитра, спритна людина», п. [ПІ] «хитрість, лукавство, витівка; фокус», [їіїак] «хитра, спритна людина», ч. їіїа (глузл.) «погана господарка», їіїікиз «хитрун»; — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської; н. рП-ІП§ «хитрий, спритний», РПіїікив «пройдисвіт» пов’язані з Рїіїї «свисток, свист; хитрощі; трюк», утвореним від рїеіїеп
«свистіти, насвистувати» (свн. рПГе, двн. рїії(ї)а «свист(ок)»), яке походить від нар.-лат. ріра «сопілка, дудка» і далі від звуконаслідувального лат. рїро «пищу (про птахів)» (пор. звуконаслідувальний вигук укр. пі-пі). — 8\У І 737; К1и§е—Міігка 542, 543; КІеіп 1189. — Пор. файка.
ІфїфолотеньІ «весельчак» О; — очевидно, нерегулярне експресивне утворення, що виникло на основі [фіфак] «гультяй» (пор. також р. фйфикус «хитра, спритна людина», п. [ПГ] «хитрість, лукавство, витівка; фокус»), — Див. ще фіфак.
фіцігбрний — див. відзігорний.
[фїцькаї «легковажна дівчина»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі [фіфак] «гультяй» (пор. р. фйфа «легковажна дівчина»); не виключений також зв’язок із ч. їіска «помічниця» (хатньої служниці), їісек «помічник», що є фамільярними розмовними формами від нім. Уісе- «віце-» (Масіїек Е8ЛС 142); менш імовірний зв’язок з уг. їіскб «хлопець, парубок», утвореним від Іі, їій «хлопець, син». — Вагсгі 79; ММТЕ8г І 905. — Пор. фик.
фіша «кружечок, кубик, квадратик і т. ін. у деяких настільних іграх для рахування очок, взяток тощо» Куз, фішка «тс.»; — р. фйшка, бр. фішка, п. Пйгка, болг. фиш «талон; невеликий клаптик паперу для записів», м. фиша; — запозичення з французької мови; фр. їісіїе «марка, фішка в грі» утворене від іїсіїег «заганяти, вбивати», що походить від нар.-лат. *їі§ісаге, пов’язаного з ЇТ§о «встановлюю, прикріплюю». — Фасмер IV 197; 81. м/уг. оЬсусЬ 221; Кораіігізкі 323; Маігепаиег 158; ВІосИ 296—297; Оаигаі 322—323; У/аісіе—Ноїт. І 495— 496; КІеіп 594. — Див. ще афіша, фібула. — Пор. фіксувати.
[фішбін] «китовий вус» Куз; — п. їізгЬіп, ч. Іізрап, м. фишба/н, схв. фиш-ба)н; — запозичення з німецької мови; н. ЕійсізЬєіп, що виникло внаслідок скорочення н. АУаІПзсИЬеіп «китовий вус», є складним словом, утвореним з основ іменників Еізсії «риба», спорідненого з
СВН. УІВсЬ (< УІ5С, УЄ8с), ДВН. ДНН. ДфрИЗ. дангл. Пас, англ. їізїі, дісл. Пзкг, гот. Пвкз, герм. *Пзкаг, лат. різсіз (зіставлялося також з псл. *різкогь, укр. пискір — див. Критенко Вступ 511; Рокоту 796 та ін.), і Веіп «кістка; нога», спорідненого з свн. двн. дісл. Ьеіп «кістка», днн. дфриз. Ьеп, дангл. Ьап, англ. Ьопе, дат. шв. Ьеп, сх.-герм. і пн.-герм. *Ьаіпа- «кістка», яке є германським новотвором; зіставлялося з псл. Ьіїі, укр. бити. — 51. у/уг. оЬсусЬ 221; Вгйскпег 122; НоІиЬ—Еуег 168; К1и§е—Міігка 63, 199—200; Кіеіп 594; Угіез АЕ\У ЗО. — Пор. пйскїр1, фіжми.
[фїялка] (орн.) «жайворонок лісовий, Биііиіа агЬогеа Е.» Шарл, Шейк; — очевидно, суфіксальне утворення, пов’язане із звуконаслідувальним коренем фі(я)-. — Див. ше фіяти1.
[фіяти1] «дзижчати» Нед, Шейк; — утворення звуконаслідувального характеру.
[фіяти2] «роїтися, кружляти» Нед, Шейк, [фіявка] «білий кінець лисячого хвоста» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, виникло як експресивне утворення на основі віяти, хвіяти (див.).
Флавіан (чоловіче ім’я), [Флавіян] Куз, ст. Флавіан'ь «русьіи власьі» (1627); — р. Флавиан, бр. Флавіян; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІауіапив є формою присвійного прикметника від Еіауіиз «Флавій». — Вл. імена 94; Беринда 239; Петровский 224. — Див. ще Флавій.
Флавій (чоловіче ім’я); — р. Флавий, бр. Флавій, слн. ЕІауу, стел. Флауіи; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІа-уіиз походить від Пауиз «половий, світло-жовтий, золотистий», спорідненого з н. Ьіаи «голубий», двн. Ьіао «тс., блакитний; жовтий», дангл. Ьіее(уу), дісл. Ьіаг «темно-синій, чорний», дірл. ЬІаг «сірий». — Вл. імена 94; Петровский 224; К1и§е—Міігка 82; Кіеіп 181; Угіез АЕ\У 42; Таїсіє—Ноїт. І 513—514.
флаг «прапор»; — р. бр. болг. флаг, п. Па§а; — через посередництво російської мови запозичене з голландської
(у російській з XVII—XVIII ст.); для гол. уІа§ «прапор» припускається північ-ногерманське (можливо, скандинавське) походження, пор. шв. ісл. П১, норв. дат. Па§; висловлювалася також думка про англ. Па£ «флаг, прапор» як першоджерело; пов’язується з англ. Па§ «никнути, хилитися», що є, можливо, звуконаслідувальним утворенням (пор. дісл. Пр§га «маяти, майоріти»), — Черньїх II 316; Фасмер IV 197; Горяев 392; 8Е у/уг. оЬсусЬ 222; 81ау/вкі І 231; КІи§е—Міігка 201; Кіеіп 596; Еаїк— Тогр 232; Угіез АЕ\¥ 135.
флагман «командир великого з’єднання військових кораблів; корабель, на якому перебуває командир з’єднання»; — р. бр. болг. флагман, п. Па§тап; — через посередництво російської мови запозичене з голландської (у російській мові з XVIII ст.); гол. уіа^тап «тс.» є складним словом, утвореним з основ іменників у!а§ «прапор» і тап «людина, чоловік», спорідненого з псл. тргь, укр. муж. — СІС2 882; Фасмер IV 197; Меиіеп 227; Vґіе8 АЕ\У 426; К1и§е— Міігка 459—460; Кіеіп 930. — Див. ще муж, флаг.
флагшток «вертикальна жердина для підіймання прапора»; — р. бр. флагшток., п. Па^вгіок; — через посередництво російської мови запозичене з голландської (у російській мові з XVIII ст.); гол. у)১е8Іок є складним словом, утвореним з іменників у!а§ «прапор» і зіок «жердина», спорідненого з н. 8іоск, дісл. зіоккг, дат. зіок «тс.», а також із лит. 8Ій§іі «виступати, видаватися», 8Ійп§Ї8 «ручка ножа», дінд. іи]аіі, іи(п)]аіі «тиснути, штовхати», які зводяться до іє. *(з)іеи§. — СІС2 882; Фасмер IV 198; Кораіігівкі 325; 8Е у/уг. оЬсусЬ 222; Меи-Іеп 227; Vгіе8 АЕ\¥ 702; К1и§е—Міігка 752; Кіеіп 1517; Рокоту 1033. — Див. ще флаг.
флажолет «старовинний музичний духовий інструмент на зразок флейти», [фляжолет, фляжеолет]; — р. флажолет, фляжолет, бр. флажалет, п.
їіагоіеі, ч. їіагоіеі, ЇІазіпеі, Падеоіеі, слц. їіагоіеі, болг. флажолет, схв. флажолет; — запозичення з французької мови; фр. ЇІадеоІеі «сопілка» (фр. ст. ЇІадеоІ, Парі «труба, флейта») походить від нар.-лат. *ЇІаЬео1ит «подув, подих», утвореного від лат. Паге «дути, віяти, грати на сопілці», що зводиться до іє. *ЬИ1о-/ЬЬ1е-/ЬЬ1е- «дути, віяти». — СІС2 882; 81. \ууг. оЬсусЬ 223; Кораііпзкі 325; НоІиЬ—Еуег 169; Оаигаі 326—327; Оа-тіНасЬед 429; ВІосЬ 300; Егпоиі—МеіІ-Іеі І 240—241; Таїсіє—Ноїт. І 517; КІеіп 181, 596. — Див. ще флейта. — Пор. інфляція, суфлер.
флакон; — р. бр. болг. флакон, п. вл. Пакоп, ч. слц. Пакбп, схв. флакон; — запозичення з французької мови; фр. Пасоп < Чіазсбпет, форми зн. в. від нар.-лат. їіазсо «пляшка», що походить від герм. Пайка «тс.». — СІС2 882; Черньїх II 316; Фасмер IV 198; Вгйскпег 123; 81. муг. оЬсусЬ 223; НоІиЬ—Еуег 169; Оаи-гаі 326; КІеіп 596. — Див. ще пляшка, фляга. — Пор. плошка.
фламандець, ст. флямскій (XVI ст.); — р. болг. фламандец, бр. фламандзец, п. Натапсі, ч. слц. вл. ЕІат, схв. фламанец, слн. ЕІатес; — запозичення з французької мови; фр. ЇІатапсі «фламандський» пов’язане з фр. ст. Патепс, що походить від гол. ст. Патіпд, у якому виділяється корінь уіат-, відбитий у гол. V1аапсіегеп «Фландрія». — Фасмер IV 198; Оаи-гаі 327; СатіІІзсЬед 429; КІеіп 599.
фламінго «тропічний водяний птах»; — р. болг. м. фламйнго, бр. фламінга, її. Патіпд(о), слц. ЇІатепдо, їіатіпдо, схв. фламйнго; — за посередництвом інших західноєвропейських мов запозичене з португальської; порт. їіатіпдо «тс.» через ісп. Пагпепсо, пров. Патепс (букв, «кольору полум’я») походить від лат. Патта «полум’я, вогонь» (за вогняно-червоним забарвленням пір’я цього птаха), пов’язаного з *Падта, спорідненого з Надто «горю; мигочу», гр. фЛєусо «горю; блищу», псл. *Ь1Ь8сеіі, укр. блищати. — СІС2 882; 81. \муг. оЬсусЬ 223; Кораіігізкі 325; ЕокоізсЬ 1927; Оаигаі 327;
Таїсіє—Ноїт. 1510—511; ВІосЬ 301; КІеіп 597. — Див. ще блиск, блідий.
фланг «правий або лівий край розташування військового строю», [хла-нок], [хланк] Шейк, [флянк] Куз; — р. бр. болг. м. фланг, п. Папка, ч. ЇІапк, слц. ЇІапс «помпезність, парадність»; — запозичення з російської мови; р. фланг засвоєно у XVIII ст. через н. ЕІапке «тс.» або гол. ЇІапк «тс.» з фр. ЇІапс «бік», яке походить від двн. франк. ЬІапса «бік, стегно» (звідки також н. Оеіепк «суглоб», пор. двн. ЬІапса «бік», н. Іепкеп «повертати, спрямовувати»), — СІС2 882; Черньїх II 316; Фасмер IV 198; Горяев 392; 81. \муг. оЬсусЬ 223; Кораіігізкі 325; НоІиЬ—Еуег 169; Кіиде—Міігка 202, 244—245; Оаигаі 327; ВІосЬ ЗОЇ; СЬгізііапі 37; КІеіп 597, 863—864. — Пор. фланк.
фланель «бавовняна або вовняна тканина», фланелівка, фланелет, [фляне-ля\ Нед, Куз, Шейк, [фанеля] Шейк, Пі, Бі, [фаналевий] Г, Нед, Бі, [фа-наловий] Шейк, [фанальовий] Пі; — р. бр. фланель, п. ЇІапеїа, ч. слц. вл. їіапеї, болг. фланела, м. фланел, схв. фланел, слн. ЇІапеїа; — запозичення з французької мови; фр. ПапеІІе «фланель» походить від англ. ПаппеІ «тс.», джерелом якого є кімр. ду/1апеп «вовняний», ду/Іап «вовна», споріднене з двн. и/еііа, свн. у/оііе, гот. у/иііа, псл. *уь1па «вовна», укр. вовна. — Акуленко 141; СІС2 882; Фасмер IV 198; Черньїх II 316; Горяев 392; 81. \ууг. оЬсусЬ 223; МасЬек Е8ЛС 144; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Еуег 169; 8кок І 521; Вегіа) Е88Л І 129; Оаигаі 327; ВІосЬ ЗОЇ; СатіПзсЬед 430; НоІіЬаи-зеп Е\У 80; Кіиде—Міігка 201—202; ХУаІсіе—Ноїт. І 756—757; КІеіп 597, 1751. — Див. ще вовна1.
фланер «гультяй, нероба», фланерство, фланірувати, [флянувати] Куз; — р. бр. фланер; — запозичення з французької мови; фр. Папеиг «гультяй, фланер» пов’язане з їіапег «тинятися, байдикувати», що не має певної етимології; припускається походження зі скандинавських мов (пор. норв. Папа
«тинятися»), — СІС2 882; Фасмер IV 198; □аигаі 327; ВІосЬ 302; КІеіп 597.
фланець «з’єднувальна частина трубопроводів, резервуарів, валів тощо»; — р. бр. болг. фланец; — запозичення з німецької мови; н. ЕІапзск, ЕІап(і)5ске «фланець» пов’язується з Еіапке «фланг, бік». — СІС2 882. — Див. ще фланг, фланк.
фланк «бічна частина оборонного укріплення», фланкуючий, фланкувати-, — р. бр. болг. фланк, п. Папс, Папка, ч. Папк «бік», Папка, схв. флан-ка; — запозичення з німецької мови; н. Еіапке «бік» походить від фр. Папс «тс.», спорідненого з двн. кіапса «тс.». — СІС2 882; 81. \ууг. оЬсуск 223; Кораіігі-зкі 325; НоІиЬ—Ьуег 169. — Див. ще фланг.
[фласкати] «бити по обличчю» Г, Нед, Шейк, [фляскати, фляцкати] «бити долонею, ляпати» Шейк; — запозичення зі словацької мови; слц. ПіазкаГ «бити по обличчю», ПіезкаГ «тс.» звуконаслідувального походження. — Пор. пляскати, флецнути.
флебіт (мед.) «запалення стінки вени»; — р. болг. м. флебйт, бр. флебіт', — запозичення з грецької мови; гр. ф/лф, фХЕрбс «жила, вена, кровоносна судина» пов’язане з срХєсо «переповнений», фХосо «б’ю ключем, клекочу», фХихтаїуц «пузир, нарив, прищ», що споріднені з двн. ЬоЬса, Ьиіскиппа «пузир», псл. *ЬиІф, укр. булька, бульба. — СІС2 882; Кора-Іігізкі 326; Егізк II 1025; Воізасц 1030. — Пор. бульба1, булька.
флегма «тягуча рідина, слиз, мокрота; незворушність, яка межує з байдужістю», [флеґа] «мокрота» Корз, флегмона, флегматик, флегматичний; — р. бр. болг. м. флегма, п. ч. слц. їіе^та, схв. флегма, слн. Неціла, цсл. флегма; — запозичене з грецької мови, можливо, через латинське посередництво (лат. ркіе^та); гр. срХєура «вогонь, пожежа; флегма» пов’язане з фЛєуіл «палю, горю», спорідненим з дінд. ЬЬг^'аїе «світить, сяє», псл. ЬІьзкь, укр. блиск. — СІС2 883; Фасмер IV 198; Горяев 393; 81. \ууг. оЬсусЬ 223; Кораіігізкі 326;
НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Ьуег 169; Младенов 662; 8кок І 521—522; К1и§е— Мікка 549; Оаигаі 328—329; Егізк II 1022—1024; ВІосЬ 302; Воізасц 1029; КІеіп 176, 1174. — Пор. Флегонт, флогістон, флокс.
Флегонт (чоловіче ім’я), ст. Фле-гднт «палящь» (1627); — р. Флегонт, бр. Флягбнт; — запозичення з грецької мови; гр. ФХєуюу пов’язане з флєуїлу «палаючий», утвореним від ф/.єуіл «палю, горю». — Вл. імена 94; Петровский 225. — Див. ще флегма.
флейта «духовий дерев’яний музичний інструмент», флейтист, флейтистка, ст. флетня (1627); — р. бр. флейта, п. Неї, ч. Пеі(п)а, заст. їіаиіа, слц. Паиіа, вл. нл. Пефа, полаб. Пеіїб, болг. флейта, флауто, м. флаута, флеф та, схв. флаута, слн. Пауіа; — запозичення з італійської мови; іт. їіаиіа «флейта» походить від пров. ст. їіаиі, що розглядається як контамінація давньопро-вансальських слів ПащоІ «флажолет» (нар.-лат. *ПаЬеоІит) і Іайі «лютня», джерелом якого є ар. аі-’исі, букв, «дерево»; висловлювалася також думка про звуконаслідувальне походження провансальської назви (Черньїх II 316). — СІС2 883; Фасмер IV 199; Горяев 393; 81. у/уг. оЬсусЬ 224; Кораіігізкі 326; Ма-скек Е8ЛС 144; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ— Ьуег 169; 8ски5Іег-8е\¥с 213; Оаигаі 326—327; КІеіп 596, 605, 914. — Див. ще лютня.
[флейтух] «клейтух, пиж» Г, Куз, Шейк, Ме; — п. Пе]іиск «нечупара; пиж»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. *І[еі(иск є складним словом, утвореним з основи Пеі-, пов’язаної з снн. УІбіеп «текти» (двн. їіаусеп, їіоиусеп «полоскати, мити»), псл. ріиіі < *рІои!і «плисти», і слова Тиск «хустка», наявного як другий компонент у словах галстук, фартух. — 81. \ууг. оЬсуск 223; КІеіп 603; А/гіез АЕУ/ 132. — Див. ще галстук, плисти, фартух.
[флекев] «парубок; телепень», [фле-тівня] «парубоцтво» Она; — запози
чення зі східнороманських мов; рум. Пасаід, молд. флжзу є словами слов’янського походження, пор. СТСЛ. ХЛАК’Ь «нежонатий», хластт» «тс.», якому відповідає укр. холостий. — Уіпсепг 1; ЗсИеІисіко 144; ОЬКМ 307. — Див. ще холостйй.
флексія «закінчення, змінна остання частина слів», флектйвний, [флек-ейвний, флексійний] Куз; — р. болг. флексия, бр. флексія, п. Пекз]а, ч. Пехе, слц. Пехіа, вл. Пекзі]а, м. флек-еща, схв. флекси]а, слн. Пекзра; — науковий лінгвістичний термін, утворений у західноєвропейських мовах (фр. Пехіоп, н. ЕІехіоп, англ. їіехіоп) на основі лат. Пехіо «згинання, вигин, відхилення, поворот», пов'язаного з етимологічно неясним Песіб «гну, згинаю»; можливо, споріднене з ріесіо «сплітаю, плету», гр. тглєиіл «тс.», псл. *рІеііі (< *р!ек-іі), укр. плести. — СІС2 883; Черньїх II 316—317; Зі. хууг. оЬсусЬ 224; Кораіігізкі 326; НоІиЬ—Еуег 169; Егпоиі—МеіІІеІ І 239—240; Таїсіє—Ноїт. І 514—515; Кіеіп 599, 600, 1204. — Див. ще плестй. — Пор. рефлекс.
флер «тонка прозора тканина», [флерникар] Нед, [фльдрес] «траурний флер, креп»; — р. бр. флер, п. Пог, ч. слц. слн. Пог, м. флор, схв. флдр; — запозичення з німецької мови; н. ЕІог «флер, креп» через гол. ст. Поегз «тс.» і фр. ст. уеіоиз «тс.» зводиться до лат. уііібзиз «волохатий, кучерявий», похідного від уіііиз «вовна, руно, ворса» < уеііиз «руно, вовняна пряжа», спорідненого з псл. *уьІпа, укр. вовна; зіставляється також з лат. Поз (род. в. Пбгіз) «квітка» як первісно «тканина в квітах» (НоІиЬ—Кор. 115). — СІС2 883; Фасмер IV 199; Горяев 393; 81. хууг. оЬсусЬ 224; НоІиЬ—Еуег 170; Угіез АЕ^У 172; К1и§е—Міігка 208. — Пор. велюр.
[флецнутн] «упасти з гуркотом» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, ономатопоетичне утворення. — Пор. фласкати.
флеш (військ.) «старовинне польове укріплення у формі тупого кута, зверненого вершиною до ворога»; — р. флешь, бр. болг. флеш, п. Пезг; — запозичення з французької мови; фр. ПесЬе «стріла», можливо, походить від франк. *Піи£Іса, пор. снідерл. уііеске «те, що літає», н. Піе§еп «літати», англ. Ну, дісл. П]й§а «тс.», для яких припускається спорідненість з лит. ріайкіі «пливти», псл. ріиіі, укр. плисти. — СІС2 883; 81. хууг. оЬсусЬ 224; Кора-Іігізкі 326; Оаигаї 328; ВІосЬ 302; Угіез АЕ\У 132; КІи§е—Міігка 206. — Пор. ПЛЙСТЙ.
[флигон] «вовк»; — неясне.
[флйгош] «бурлака, волоцюга»; — неясне.
[флйнка] «коханка; повія» Бі, Пі, Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з флйнта «нечепурна, ледача дівка» або з ч. Піпк «нероба», ГІІпкаі «халтурити», Піпкаіі зе «ледарювати, тинятися без діла».
[флйнта1] «кремнієва рушниця», флін-та «тс.», ст. флйнта (XVII ст ); — р. флйнта, п. ч. слц. вл. нл. Піпіа, схв. флйнт «кремінь», слн. Піпіа; — запозичення з німецької мови; н. ЕІІпіе виникло внаслідок скорочення складного слова ЕІІпіЬйсЬзе «кремінна рушниця», утвореного з іменників ЕІІпі (двн. Піпз, сни. Піпі) «кремінь», можливо, спорідненого з дірл. зііпсі «цегла», гр. ллїуВос «цегла, брусок», і ВйсНзе «мисливська рушниця». — Шелудько 50; Фасмер IV 199; Смирнов 310; 81. хууг. оЬсусЬ 224; 8Іахмзкі І 232; Вгйскпег 123; МасЬек Е8ЛС 144; НоІиЬ—Кор. 115; Но-ІиЬ—Еуег 170; ВсЬизіег-Вехмс 214; Вегіа] Е883 1 130; КІи§е—Міігка 206, 207; 8кок І 522; Егізк 562—563; Кіеіп 601. — Пор. плйта, плінтус.
[флйнта2] «нечепурна, ледача дівка» Г, Она, ВеЛ; — не зовсім ясне; висловлювалося припущення про запозичення зі східнороманських мов (рум. Пеапса «глотка», молд. флянкз «тс.» — 8сЬеІис1ко 144); можливо також, виникло в результаті семантичної видозміни слова флйнта «кремнівка (рушниця)» в сере
довищі військових або мисливців. — Див. ще флйнта1. — Пор. флйнка.
[флинтувати] «пришивати особливим способом (у кушнірів)»; — неясне; пор., однак, ч. Піпіоує зкіо «оптичне скло» (виготовлялося з добавлянням кремнію); тоді, можливо, флинтувати — «пришивати за допомогою збільшувального скла».
[флйнькати] «плакати» Нед, [флінь-кати] «тс.» Нед; — не зовсім ясне; можливо, звукообразне утворення; до словотвору пор. пхинькати, тринькати і под.
[флйсник] «сплавник лісу, плотар» Нед, Шейк, О, ст. флись (XVII ст.), мн. флисове «веслярі» (1627); — п. Піз «сплавник лісу», Пізак, Пізпік «тс.»; — запозичене з німецької мови (можливо, частково через польське посередництво); н. ЕІбр походить від дієслова ЇІбреп «сплавляти ліс», пов’язаного з ПіеРеп «текти, литися», спорідненим із СВН. уііезеп, двн. їііозап, днн. Піоіап, снн. уієієп, псл. ріиіі, укр. плйстй. — Шелудько 50; 81. \ууг. оЬсусЬ 224; 81а\узкі І 232; Вгйскпег 123; КІи§е—Міігка 206; КІеіп 599. — Пор. плйстй.
[флйцень] «пов’язання хустки на голові в такий спосіб, що кінці звисають на плечі» О; — неясне.
флібустьєр «морський розбійник, пірат, контрабандист», флібустьєрство; — р. флибустьер, бр. флібусцьер, п. Пі-Ьизііег, ч. ЇІіЬизіуг, болг. флибусти-ер; — запозичення з французької мови; фр. ПіЬизііег «розбійник, пірат» походить від гол. угіфиііег «мародер, грабіжник; пірат, морський розбійник», пов’язаного з угі]Ьиііеп «грабувати, займатися піратством» і далі з угі]Ьиіі «грабунок, здобич», букв, «вільний трофей», що є складним словом, утвореним з прикметника угі) «вільний», спорідненого з дангл. їгео, двн. ГгТ (> н. їгеі), гот. Ігеіз «ВІЛЬНИЙ», їґі]бп «любити», дісл. їгі]а «тс.», псл. ргі]аіі, укр. причти, сприяти, та іменника Ьиіі «здобич», спорідненого з снн. Ьйіе «частина, доля, здобич», н. Веиіе «здобич»,
снн. Ьйіеп «ділити, здобувати». — СІС2 883; 81. у/уг. оЬсусЬ 224; Кораііпзкі 326; НоІиЬ—Еуег 169; Оаигаі 329; ВІосЬ 303; К1и§е—Міігка 72, 216; КІеіп 187, 591, 620. — Див. ще прийти.
флігель «прибудова до головного будинку або невеликий окремий будинок у дворі великої будівлі», [флігель] Шейк; — р. флйгель, бр. флігель, п. ЇІІ§еІ, ч. Ї1і§1, болг. флйгел; — запозичення з німецької мови; н. ЕІй§еІ «крило; бокова прибудова, флігель» (свн. уій^еі) пов’язане з Піе§еп «літати», спорідненим з англ. Ну, дісл. П]й§а, псл. ріиіі, укр. пливти, плйстй. — СІС2 883; Фасмер IV 199; Черньїх II 317; 81. у/уг. оЬсусЬ 224; КІи§е—Міігка 206, 209—210. — Див. ще плйстй. — Пор. флюгер.
флірт «залицяння, кокетування», фліртувати; — р. болг. флирт, бр. флірт, п. ч. слц. Пігі, вл. Пігіоу/ас, м. флерт, схв. флерт; — запозичення з англійської мови; англ. Пігі «фліртувати; кокетка» виводиться від фр. ст. Пеигеіег «лабузнитися, лестити, фліртувати», первісно «пурхати з квітки на квітку», пов’язаного з Пеигеіе (суч. фр. Пеигеііе) «компліменти, лестощі», букв, «квіточка» (фр. Пеиг < лат. Поз, род. в. Пбгіз «тс.»); необгрунтована гіпотеза (НоІиЬ—Еуег 170) про звукообразне Й експресивне походження англ. Пігі. — СІС2 884; Фасмер IV 199; Черньїх II 317; 81. у/уг. оЬсусІї 224; Оаигаі 330; ВІосЬ 303; К1и§е— Міігка 207; КІеіп 601, 603. — Див. ще флора.
[флов] «вовк»; — не зовсім ясне; можливо, виникло шляхом зворотної вимови н. ХУоІІ «вовк» у двомовному (українсько-німецькому) середовищі (внаслідок табуювання назви хижака); н. АА/оІЇ споріднене з укр. вовк (див.).
флогістон «за помилковими уявленнями хіміків XVIII ст., особлива невагома “вогняна матерія”, що нібито міститься у всіх горючих речовинах»; — р. болг. флогистон, бр. флагістдн, п. ч. По^ізіоп, слц. По^ізібп, м. флогистон; — запозичення з грецької мови; гр. фЛоуіотбс «горючий, займистий» пов’язане
з фАоуіСю «запалюю», утвореним від фАєуш «печу, палю». — СІС2 884; 81. >ууг. оЬсусІї 224; Кораіігізкі 327; Егізк II 1022—1024; Воізасц 1029. — Див. ще флегма.
[флбки] «дрібні обривки з клоччя, порох з нього» Ме, [фльдки] «тс.» тж; — ч. Пок «вичіска з вовни»; — запозичення зі східнороманських мов; молд. флок «жмут вовни або волосся», рум. Пос «тс.» походять від лат. Поссиз (< *ЬЬ1дкоз) ♦жмут, пушинка», що пов’язується з двн. ЬІаЬип, свн. ЬІаЬе «полотно»^ дісл. Ьіаеіа «хустка». — МасЬек Е8ЛС 144; Ри^сагіи 54; ОЕКМ 308; ХУаІсіе—Ноїт. І 517—518; КІеіп 601; Угіез АЕ\¥ 46; Рокоту 161.
флокс (бот.) «декоративна рослина, РИІох Ь», [фльокс] Куз; — р. болг. схв. флокс, бр. флекс, п. Покз, ч. слц. Пох, слн. Покз; — латинський ботанічний термін, утворений на основі гр. фХб^ «полум’я» (за яскравим забарвленням квітів), що пов’язане з дієсловом фХєусо ♦печу, палю». — СІС2 884; 81. \муг. оЬ-сусИ 224; Егізк II 1022—1024; Воізасц 1029; КІеіп 1175. — Див. ще флегма.
Флор (чоловіче ім’я), [Фрол] Шейк, [Хлор], [Флора] (жіноче ім’я), ст. Флор (1627); — р. бр. болг. Флор, Флора, слн. Еіога, стел. Флорі»; — виникло як відповідник чоловічого роду до жіночого імені Флора, запозиченого з латинської мови; латинське особове ім’я Еіога, первісно «богиня квітів і весни», утворене від іменника Поз (род. в. Пбгіз) ♦квітка». — Вл. імена 94; Петровский 225; Илчев 512; Кореспу 66; КІеіп 602, 603. — Див. ще флора. — Пор. Флорентій, Флоріан.
флора «сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній території; рослинний світ узагалі», флорист, фло-рйстка, флористичний, флореаль «весняний місяць французького республіканського календаря, чинного у 1793— 1805 рр.»; — р. бр. болг. м. схв. флора, п. Нога, ч. слц. слн. Нога; — термін новолатинської наукової номенклатури; уперше вжив К. Лінней (1707—1778); походить від лат. Еіога «богиня квітів і
весни у стародавніх римлян», пов’язаного з Поз (род. в. Пбгіз) «квітка», яке зводиться до іє. *ЬЬІб-/ЬЬІе-/ЬЬІа- «цвісти, квітнути», звідки також н. ЬІйНеп «цвісти», Війте «квітка», англ. Ьіоот «квітка; цвісти», сірл. ЬІаіЬ «тс.»; припускається спорідненість іє. *ЬЬІб- з іє. *ЬЬеІ- «білий; сяяти», з якого походить укр. білий. — СІС2 884; Черньїх II 317; 81. \ууг. оЬсусІї 224; Кораііпзкі 327; НоІиЬ—Ьуег 170; КІеіп 181, 602.
Флорентій (чоловіче ім’я); — р. Флорентий, бр. Фларзнцій, схв. ЕІо-гепсі], ЕІбгепсі]а; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІбгепііиз утворене від Пбгепііз «квітучий», пов’язаного з Пбгео «цвіту». — Вл. імена 94; Петровский 225; КІеіп 602. — Див. ще флора. — Пор. Флор, Флоріан.
Флоріан (чоловіче ім’я), [Фльориян] Шейк, [Фльоріян] Куз; — р. Флориан, бр. Фларьіян, п. ЕІогіап, ч. ЕІогіап, схв. ЕІогіап; — запозичення з латинської мови; лат. ЕІогіапиз утворене від Поз (род. в. Пбгіз) «квітка». — Вл. імена 94; Петровский 225; Кореспу 66. — Див. ще флора. — Пор. Флор, Флорентій.
флот «сукупність суден однакового призначення», [фльбта] Куз, флотилія, [фльотйля] Нед; — р. бр. флот, п. ч. слц. вл. Поїа, болг. флот, флбта, м. флота, схв. флдта, слн. Поііфа; — запозичене через посередництво російської та польської мов з німецької та голландської; н. ЕІоііе, гол. уіооі споріднені з н. ПіеРеп «текти», двн. Піозап, снідерл. уііеіеп, дісл. П]біа «тс.», лат. Пиііо «плисти», псл. ріиіі, укр. плисти. — СІС2 885; Шелудько 50; Фасмер IV 199; Черньїх II 317; 81. у/уг. оЬсусЬ 225; Вгйскпег 124; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Еуег 170; К1и§е—Міігка 206, 209; Оаигаі 330; ВІосЬ 304; КІеіп 601. — Див. ще плисти. — Пор. флйсник, флюс.
флояра «сопілка», флоєра, [фльоя-ра] Шейк, [фльоєра] Шух, [фльояр-ник] «тс.» Шейк, [флуяра] О, фуяра, [фуярець] «флейтист» Пі, фуярка, [фу-ярник] «гравець на фуярі» Шейк, [фу-
ярош] «майстер, що робить флояри», [флоярниії] Шейк, [фуярити] «говорити, робити дурниці Г; грати на сопілці Шейк», ст. фу яра (1627); — п. Ги]ага; — запозичення зі східнороманських мов; рум. Пйіег «сопілка, флояра», молд. флуер «тс.» неясного походження; припускається зв’язок з лат. ПаЬеІІит «віяло», що зводиться до іє. *ЬЬІе-/ЬЬоІ-«надувати, набрякати», звідки, можливо, також псл. *ЬоІпа, укр. болбна. — Аку-ленко 138; СІС'2 885; Вгйскпег 7Г8ІР5 XVI 206; 8кок І 533—534; УгаЬіе Ко-тапозіаміса XIV 142; Vіпсеп2 5; Зсгіе-Іисіко 144; Ризсагіи 51; Рарагіа^і 465; ХУаІсІе—Ноїт. І 517.
[флуд] «вовк» ВеУг, ВеНЗн, О; — не зовсім ясне; можливо, з’явилося внаслідок експресивної видозміни назви флов (див.).
[флудець] «деталь ткацького верстата (паличка з цівкою в човнику)» Г, О, [флудник] «тс.», [флудель, плудиць] «тс.» О; — очевидно, пов’язане з хлу-дйна (з гіперичною субституцією х -> ф). — Трубачев Рем. терминол. 134. — Див. ще хлуд.
Іфлудиця] «назва вівці» Дз НЗ УжДУ; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з аром. ПиДа «шкіра, шкаралупа», що походить від нгр. срЛоиба «кора, шкаралупа», срЛойбі «тс.». — Рарагіаді 465.
[флуор] (хім.) «фтор» Нед, флюорит; — р. флюорит, [флюбр], бр. флюарьіт, п. слц. Пиог, ч. Нибг, болг. флуор, м. флуор; — запозичення з но-волатинської наукової термінології; нлат. Пиогит «фтор» походить від лат. Пиог «потік, течія», пов’язаного з Пио «течу», що споріднене З гр. фЛОЄІУ «КИПІТИ, пускати бульби», срЛєїм «кишіти», які зводяться до іє. *ЬЬ1еи-, розширеного варіанта бази *ЬЬе1-, *ЬН1е-, звідки, можливо, псл. ЬІьмаїі, укр. блювати. — СІС2 886; 81. \муг. оЬсусЬ 225; Кораіігівкі 328; НоІиЬ—Еуег 170; ХУаІсІе—Ноїт. І 519—521; Егпоиі—МеіІІеІ І 241—243; Егізк II 1026; Кіеіп 604. — Пор. блювати, флюїд.
флуоресценція «короткочасне свічення деяких речовин після припинення їх освітлювання», флюоресценція, флуоресціювати; — р. болг. флуорес-ценция, бр. флюарзсцзнцьія, п. Пио-гевсепфа, ч. Пиогезсепсе, слц. Пиогез-сепсіа, вл. ІІиогезсепса, м. флуоресцен-ци]'а, схв. флуоресценци'іа; — інтернаціональний науковий термін (англ. Пио-гезсепсе, н. Р1иоге52еп2, фр. Пиогезсепсе), утворений у 1852 р. англійським фізиком і математиком Г. Стоксом (1819— 1903) від лат. Пиог «течія, потік» за допомогою суфікса -езсепсе (лат. -езсепііа), який означає слабку дію. — СІС2 885; 81. \муг. оЬсусЬ 225; Кораіігівкі 328; НоІиЬ—Еуег 170; Кіеіп 604. — Див. ще флуор. — Пор. люмінесценція.
[флут] «негідник, шахрай» Нед, Шейк, [флутур] «тс.» тж; — ч. Поиіек «шалапут, баламут»; — семантично видозмінене запозичення з румунської мови; рум. Пйіиге «метелик» походить від лат. *ПйіиІив, можливо, спорідненого з Пйіо «течу, пливу»; припускається також зв’язок з дієсловом Писіио «хвилююся» (Меуег-ЕйЬке КЕШ 3384). — УгаЬіе Когпаповіаміса XIV 142; Зсгіеіисіко 144; Ривсагіи 54; Сгап]а1а 264, 438; ШаМе— НоІгп. І 519—521; Рарагіа^і 465. — Див. ще флуор.
[фльокати] «клекотіти», [фльоко-тати] «базікати»; — звуконаслідувальне утворення, пор. кльбкати «квоктати».
[фльокер] (орн.) «дрімлюга, сплюха, СаргітиІ^ив еигораеив Е.» Нед, Шейк, Шарл; — утворення від звуконаслідувального дієслова [фльокати] «клекотіти», пор. іншу назву цього птаха — гоготало (від гоготати), однак суфікс -ер не є характерним для назв птахів.
[фльондра] «повія», [фльбндратися] «бруднитися, брести по грязі» Шейк; — бр. [хлюндра, хлюндряк] «брудна, неохайна людина», ч. Нипсіга «повія», слц. Папсіга, схв. Папсіга «тс.»; — запозичення з польської мови; п. ГЦсІга, Поп-сіга «неохайна або розпусна жінка» походить від н. [ЕІипсІег, Еіапсіег] «ганчір’я;
легковажна дівчина», пов’язаного з Еіап-дегп «Фландрія», звідки вивозили на Схід товари, зокрема сукна; пор. слц. Папсіга «жінка з Фландрії» (припускається, така, що прийшла з солдатами); зіставляється також з н. Папсіегп «пурхати», ЕІапсіегІ, ЕІапсІегІеіп «легковажна дівчина» (КісННагсИ 48); менш імовірне припущення про зв’язок п. П^сіга з нн. ЕІипсІег «камбала річкова» (Вгйскпег 123). — ЗсЬеІисІко 50; Зіам/зкі І 232; Масіїек ЕЗЛС 144; НоІиЬ—Еуег 170. — Пор. шльондра.
[фльора] «дощова погода, злива»; — можливо, результат експресивної видозміни слова хляра «негода» (див.).
флюгер «пристрій для визначення напряму і швидкості вітру», [флюгер] Куз, [флюгарка] «ковпак над димовою трубою» Куз; — р. флюгер, заст. флю-гель, бр. флюгер-, — запозичене через російське посередництво з голландської мови; гол. УІеи^еІ, букв, «крило», споріднене із снн. УІи^ег, УІи^еІ «тс.», н. Піе^еп «літати»; кінцеве г виникло внаслідок дисиміляції І — г. — СІС2 885; ССРЛЯ 16, 1451; Черньїх II 317—318; Фасмер IV 200. — Див. ще флігель.
флюїд «рідина; те, що витікає; уявна невагома рідина, якою до XVIII ст. пояснювали теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння»; — р. флюйд, бр. флюїд, п. ПиісІ, ч. Пиісіит, слц. ПиісІ, Пиісіит, болг. флуйд, м. флуид, схв. флуйд, слн. ПиісІ; — запозичення з латинської мови; лат. Пиісіиз «плинний» пов’язане з Пио «течу». — СІС2 885— 886; Кораіігізкі 328; НоІиЬ—Еуег 170; Таїсіє—Ноігп. і 519—521; Егпоиі— МеіІІеі І 241—243. — Див. ще флубр.
[флюкувати] «базікати, переливати з пустого в порожнє» Нед, [флюку-тури] «нісенітниці» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з молд. флекар «базіка, пустомолот», рум. Пе-саг «тс.».
флюс (мед.) «набряк щоки від гнійного запалення, спричиненого захворюванням зуба», [флюксія] «тс.» Куз; — р. бр. флюс, нл. Низ; — запозичення з ні
мецької мови; н. ЕІиР «течія, річка, потік» набуло медичного значення під впливом грецького терміна рєора «хвороба», букв, «потік, струмінь, течія»; споріднене з англ. Пееі, дісл. ЩоЬа, псл. ріиіі, укр. плйстй. — СІС2 886; Фасмер IV 200; Черньїх II 318; Горяев 393; МасЬек ЕЗЗС 144; КІеіп 599, 603. — Див. ще плйстй. — Пор. флйсник, флот.
[флявора] «жінка, що говорить непристойні слова», [фляворити] «базікати, говорити непристойні слова»; — запозичення з румунської мови; рум. Пеига «балакун, базіка» неясного походження. — ЗсЬеІисІко 145.
фляга «похідна пляшка, переважно металева посудина; баклага», фляжка «тс.»; — р. фляга, фляшка, п. Пазхка, ч. Пазка; — фонетичний варіант давнішого фляжка, запозиченого через посередництво польської мови з німецької; н. ЕІазсЬе «пляшка» < герм. Пазка «тс.» пов’язане з ПесЬіеп «плести», яке зіставляється з псл. ріезіі, укр. плести. — Фасмер IV 200; Преобр. II 78; Брандт РФВ 23, 300; Черньїх II 318; Вгйскпег 123; Зіам/зкі І 231; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Еуег 169; МікІ. ЕШ 251. — Див. ще пляшка. — Пор. флакон.
[фляджити] «очорнювати когось» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, походить від слц. ІГак «пляма, латка», пор. і нл. Пак «латка, пляма», м. флека «пляма», схв. флека «тс.», що запозичені з німецької мови; н. ЕІеск «пляма; латка» пов’язане з ЕІІск «латка»; не виключений також зв’язок з молд. флажел «нещастя», рум. Па^еІ «тс.».
фляки «свинячі або телячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в пшоняній каші», флячки «тс.», [фляк] «тс.» Нед, Куз, О, СЧС, «слизький, мокрий і неміцний кусок» Ме, [флякар] «той, хто продає або любить фляки» Нед, Шейк, [флячниця] «жінка, що торгує фляками» Шейк, хляки; — бр. флякі, п. Пак, Пакі «тельбухи», ч. Пак «великий шматок», слн. Пака; — запозичення з німецької мови (польське по
середництво, всупереч КісЬЬагсІЇ 48; 81а\узкі І 231, не обов’язкове); н. ЕІеск «клапоть, шматок» (свн. уієс, УІеске, двн. Пес, ПессЬо, дісл. Пеккг «пляма») зводиться до герм. *ГІЄ£П- < *рІЄ£П- і далі до іє. *р1ек- «бити»; ч. Пак пояснюється як запозичення з н. ЕІапкеп «бік, сторона» (МасЬек Е8ЛС 143; НоІиЬ— Буег 169). — Шелудько 50; Фасмер IV 200; Горяев 393; Вгйскпег 123; 8іа\мзкі І 231; КІи^е—Міїхка 203.
[флянц] (бот.) «відсадок, відводок» Шейк, [флянс] «тс.» тж, [флянца] «тс.» СЧС; — бр. флянс «стеблина розсади», п. Папса, Папс «розсада»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. РПапхе «рослина» походить від лат. ріапіа «саджанець, розсада». — Вгйскпег 123, 682; КІи^е— Мііхка 544; ХУаІсІе—НоГт. II 317—318; КІеіп 1195. — Див. ще плантація.
[фляра] «сварлива людина» Нед, [флярити] «лихословити» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат експресивного скорочення слів [флявора] «жінка, що говорить непристойні слова», фляворити «базікати, лихословити», пор. також слц. Пагка «перекупка, що торгує овочами», яке може бути того самого походження. — Див. ще флявора.
[фляшниця] «жінка (дівчина), яка держить свої речі в безладді» Ме; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з польської мови; п. Пасгпіса (образлива назва) пов’язане з Пак «тельбухи, нутрощі», що походить з н. Неск «шматок, клапоть». — Див. ще фляки.
[фоголя] (орн.) «деркач, Сгех сгех Б.» Шарл, Куз; — запозичення з угорської мови; уг. Іо^оіу «куріпка» утворене від уральського кореня Го£- (пор. хант. рацк «рябчик», фін. руу «тс.», ерз. роуо «тс.», сельк. ре^є «тс.», які продовжують урал. *рйое/ріі]е «рябчик»), і -Іу (пор. уг. Ьагкаїу «дятел» тощо). — Вагсхі 82; МІЧТЕЗг І 939; МЗгЕПЕ І 210.
[фогаш] «вішалка; полиця» Лизанец, [фогош] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. Го^аз «вішалка» є
похідним від дієслова Го^пі «тримати; брати; ловити», слова праугрійського походження (пор. манс. пувуїукве «тримати; ловити, хапати»), що сходить на пуг. *рицз-. — ММТЕЗг І 934—935; МЗгЕБІЕ І 209—210.
фойє «зал у театрі для перебування глядачів перед початком вистави та в антрактах»; — р. фойє, заст. фойо, бр. фае, п. ч. Гоуег, болг. фоайе, м. фоа)е, схв. фоа/е; — запозичення з французької мови; фр. Гоуег «фойє» (спочатку «місце, де можна зігрітися», букв, «вогнище»), походить від нар.-лат. Госагіит, пов’язаного з лат. Госиз «тс.». — СІС2 886; Фасмер IV 200; Черньїх II 318; 81. \муг. оЬсусЬ 232; Кораіігізкі 336; НоІиЬ— Буег 173; Оаихаї 338; ВІосЬ 312; КІеіп 617. — Див. ще фокус'.
Фока (чоловіче ім’я) УРС, Куз, Хвока Куз; — р. бр. Фока; — запозичення з грецької мови; гр. Фсохос виникло на основі іменника грсохг] «тюлень»; припускається також, що гр. Фшхос — «житель Фокіди» (область у Середній Греції). — Вл. імена 94; Петровский 226; Суперанская 83. — Див. ще фока.
[фока] «тюлень» Куз, Шейк, ст. фока (XIV ст.); — п. Гока, м. фока, схв. фока; — запозичення з грецької мови; гр. грсохг] «тюлень» зводиться до звуконаслідувального іє. *рЬби- «дути, дихати, пихкати». — Фасмер IV 201; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; Воізасц 1044; Егізк II 1057. — Див. ще пих, пиха.
(фокові] «кирка, келеп»; — ч. слц. Гокоз «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. Гокоз «сокирка, топірець (угорська зброя)» є похідним від Гок «спинка шаблі, ножа; вушко голки тощо», спорідненого з манс. рор «вушко голки», хант. рох «тс.», що походить від пугр. *риккз «кінець гострого знаряддя». — ММТЕЗх І 942; МЗгЕБІЕ І 211—212.
фокстер'єр «порода мисливських собак групи тер’єрів»; — р. фокстерьер, бр. фокстор’ер, п. вл. Гокзіегіег, ч. Гохіегіег, болг. фокстериер, схв. фокс-терй/ер; — запозичення з англійської мови; англ. Гох-Іеггіег «тс.» є складним
словом, утвореним з іменників їох «лисиця», спорідненого з н. ЕисЬв «тс.», і Іеггіег «тер’єр (порода собаки)», що походить з фр. сЬіеп іеггіег, букв, «земляний собака» (собака, що риє лисячу нору), де сЬіеп «собака» (від лат. сапів «тс.») і іеггіег «земляний» (слат. Іеггагіив, пов’язане з лат. Іегга «земля, країна»). — СІС2 886; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; НоІиЬ— Еуег 173; Оаигаі 706; КІи^е—Міігка 222; КІеіп 617, 1592. — Див. ще Тарас, теракота, тераса, територія, фукс. — Пор. фокстрот.
фокстрот «швидкий парний танець», фокстротувати; — р. фокстрот, бр. факстрбт, п. їокв, їоквігоі, ч. їох, Гохігої, слц. їохігоі, вл. нл. їоквігоі, болг. фокстрот, м. фокс, фокстрот, схв. фокстрот, слн. їбкв, їбквігої; — запозичення з англійської мови; англ. їохігої «тс.» (дослівно «лисяча хода») є складним словом, утвореним з іменників їох «лисиця» і їгої «швидка хода», що через посередництво фр. ст. ігоіег (> фр. ігоНег) «іти ристю; ходити, бігати» запозичене з двн. ігоіїбп «ступати, іти», спорідненого з двн. ігеіап, свн. ігеіеп, звідки укр. тратувати. — СІС2 886; Черньїх II 318—319; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; Кораііпвкі 329; НоІиЬ—Еуег 173; Юи^е—Міігка 789; Оаигаі 729; КІеіп 617, 1644, 1657. — Див. ще тратувати, фукс. — Пор. фокстер’єр.
фокус1 (фіз. та ін.) «точка, в якій перетинаються відбиті сферичним дзеркалом або заломлені лінзою паралельні промені», фокальний’, — р. бр. болг. фокус, п. ч. вл. Іокив, слц. слн. їбкив, схв. фокус; — запозичення з німецької мови; н. Еокив (як термін уперше ввів Йоганнес Кеплер 1604 р.) походить від лат. їосив «вогнище, багаття», яке достовірної етимології не має; припускається спорідненість з вірм. Ьос «полум’я», Ьовог «червоний»; непереконливо зіставлялося зі стел, опока «скеля» (укр. опока, опука) і пєщь «піч» (укр. піч) (Вегп. ІЕ 9, 364). — СІС2 886; Черньїх II 319; Фасмер IV 201; 81. м/уг. оЬсусЬ 226; НоІиЬ—Еуег 171; КІеіп 606;
Егпоиі—МеіІІеі І 243; Таїсіє—Ноїт. І 521. — Пор. фойє.
фокус2 «трюк; перен. незвичайна подія, несподіване явище», фокусник, фокусничати; — р. бр. болг. фокус, п. Іокив «прийом, трюк», слц. Іокив; — фонетично видозмінене і скорочене запозичення з німецької мови; н. Нокив-рокив «фокус, трюк; вигук фокусника» загальноприйнятої етимології не має; вважається псевдолатинським утворенням у мові мандрівних школярів і студентів — Ьах рах тах Оеив афтах, що було позбавлене змісту, але служило магічним заклинанням (КІи^е—Міігка 314); пов’язується з лат. богослужбовим Ьос еві согрив теит, букв, «це тіло моє» (Бодуен де Куртене у Даля IV 1146); припускалося також походження від тур. ар. перс. ЬоккаЬаг «фокусник», яке через англ. Ьосив росив прийшло до німецької мови (8\У II 48). — СІС2 887; Черньїх II 319; Фасмер IV 201; Горяев Доп. 51; Младенов 662; КІеіп 736.
[фолйнь] (бот.) «коров’як, VегЬавсит ІусЬпііів Б.» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок фонетичної видозміни назви рослини полин (див.).
фоліант «товста книга великого формату», [фоліянт] Нед, Шейк, фоліо; — р. болг. фолиант, бр. фалі-янт, п. Іоііаі, їоііапі, ч. Іоііо, Іоііапі, слц. їоііапі, м. фоли)ант, схв. фолй]ант, слн. їоііапі; — запозичення з німецької мови; н. Еоііапі «книга форматом у цілий аркуш», давніше Іоііо «тс.» утворене на базі лат. іп Іоііб «на весь аркуш»; лат. Іоііит «лист, листок» споріднене з гр. сриХАом «листок», кельт. Ьііе «листочок; цвіт», тох. А раїі, тох. В ріііа «листок», які зводяться до іє. *ЬЬеІ-(*ЬЬІе-/ЬЬ!і-) «квітнути», власне, «набухати, набрякати, розпукуватися», з чим пов’язуються також псл. *ЬоІпа «плівка, перепонка», укр. [болбна] «плівка, перепонка; шибка». — СІС2 887; Фасмер IV 201; Вгйскпег 124; Кораіігізкі 329; НоІиЬ—Буег 171; НоІиЬ— Кор. 116; 8кок І 523; Кіи^е—Міігка 212; ХУаІсІе—Ноїт. І 523—524; Егізк II 1051; КІеіп 607. — Пор. фейлетон.
[фолія] «листове олово з домішкою міді для виготовлення дзеркал» Шейк; — п. Гоїіа «фольга», ч. їоііе, слц. Гбііа «тс.»; — запозичення із середньолатинської мови; слат. Гоїіа «тонкий металевий лист» походить від лат. Гоїіит «лист, листок». — Фасмер IV 201; Кораіігівкі 329; Вгйскпег 124. — Див. ще фоліант. — Пор, фольга1.
[фолосйти] «впливати, допомагати» Нед, [фолосйтися] «щастити, удаватися» Нед, ВеЗн; — запозичення з румунської мови; рум. ГоІові «використовувати, бути корисним» утворене від Іоібз «користь», пов’язаного з нгр. осрєХос «тс.», срєХсо «бути корисним», спорідненими з дінд. рНаїат «плід» (Вги^тапп ІГ 29, 410), що зводиться до іє. *рНе1- «набухати, набрякати»; дінд. рйаіат зіставляється також з подібними словами дравідійських мов (МаугЬоГег 394; Егівк II 451—452); висловлювалося припущення про спорідненість гр. б<рєЛо<; з вірм. уа\меІІит «додавати, збільшувати» (РесІегвеп К7 39, 336; Егівк II 451—452). — УгаЬіе Кота-позіауіса XIV 142, XVI 85; Vіпсепг 13; Зсізеїіісіко 145; Воіваср 732.
[фолувати] «нищити, тратити» Нед, Шейк, [фолювати] «тс.» О; — семантично видозмінене запозичення з польської мови; п. ГоІом/ас «валяти сукно» походить від слат. ГиІІаге, ГоІІаге «тс.», утвореного від лат. ІиІІб «сукновал». — Вгйскпег 124; Зіам/зкі І 233. — Див. ще фолюш.
фольга1 «тонкі листи або стрічки з металів (сплавів)»; — фольгівник, фольгівниця-, — р. бр. фольга, п. ГоІ^а, Гоїіа; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. Еоііе «фольга, плівка» походить від лат. Гоїіит «лист, листок»; § з’явилося в слові на польському ґрунті під впливом Гої^а «полегшення». — СІС2 887; Фасмер IV 201; Горяев 393; Черньїх II 319; Вгйскпег 124; Кораіігівкі 329; Маіхепаиег 159; Желтов ФЗ 1875/3, 8. — Див. ще фоліант.
[фольга2] «полегшення, полегкість, заспокоєння; спадщина» Нед, Корз, 116
[фольґувати] «піддаватися, поступатися; слабшати Нед; не приставати щільно О», [фольговати\ «тс.» Шейк, Пі, фуль-гувати, ст. фольга (XVII—XVIII ст.); — п. ГоІ^а «пільга, полегшення, передишка; попуск, поблажка, потурання», ч. ст. Гоїк «полегкість, поблажливість», Гоїко-уаіі «потурати, поступатися»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. ГоІ^еп «іти за кимось, додержувати, слухатися», ЕоІ^е «наслідок, результат; продовження, послідовність» споріднені з свн. снн. гол. уоі^єп, двн. ГоІ^еп, дангл. ГоІ^іап, ГуІ^ап, англ. Гоііоаа'. — Шелудько 50; ВісННагсИ 48; ЗІам/вкі І 233; Вгйскпег 124; 81. м/уг. оЬсусН 226; ЗсІїивІег-Зем/с 214—215; Кіи^е—Міігка 211—212; Кіеіп 608.
фольклор «усна народна творчість», фольклорист, фольклористика, фольклористичний; — р. фольклор, бр. фальк-лбр, п. слц. Гоїкіог, ч. слн. Гоїкібг, вл. Гоїкіога, болг. фолклбр, м. фолклор, схв. фолклор; — запозичення з англійської мови; англ. Гоїкіоге, букв, «народна мудрість» утворив у 1846 р. англійський археолог В.-Дж. Томас (1803—1885) з іменників Гоїк «народ», спорідненого з дангл. Гоїс «народ, натовп», дісл. Гоїк, н. VоIк «народ» (герм. *ГиІка-, поза германськими мовами зв’язки непевні), і Іо-ге «вчення», спорідненого з дангл. Іаг «учення, доктрина», днн. двн. Іега, н. Еегіге «вчення, наука», а також із дангл. Ігегап «учити», н. ІеГігеп «тс.», гот. Іаіз «я знаю». — СІС2 887; Фасмер IV 201; Черньїх II 319—320; 81. м/уг. оЬсусІї 226; Кораіігівкі 329—330; НоІиЬ—Еуег 171; МасЬек Е8ЛС 145; Младенов 662; КІи^е—Міігка 431, 436, 823; Кіеіп 607, 874, 906; Vґіе8 АЕ\У 393. — Пор. полк.
[фолькотїти] «шепелявити, неясно говорити» Нед, ВеЗн, О; — звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. грюкотіти, цокотіти і под.
[фолюш] «сукновальня», хвалюші, хвалюшник «тс.», [фолюшар\ «сукновал», [фдлюшник] «тс.» Шейк, ст. фо-люша (1556); — п. Гоїизг, слц. Гоїив «тс.»; — через посередництво поль-
ської та німецької мов (н. їиііеп, їйііеп «валяти сукно», свн. уиііег «сукновал») запозичене з латинської; слат. Гиііо (ГоІІо) «валяю сукно», їиііб «сукновал» зіставляються з лит. Ьіїсіеіі «гуркотіти, гриміти», ЬіИепІІ «стукати», двн. Ьоіг, дісл. Ьоііе, дангл. ЬоЙ «болт», що зводяться до іє. *ЬЬеІсІ- «бити». — 81ам/зкі І 233; Вгйскпег 124; ОаихаІ 337; ВІосЬ 310; Егпоиі—МеіІІеІ І 260; КІеіп 627; ХУаІсІе— НоГт. І 560. — Пор. болт, валюша, фуле.
фон1 «тло»; — р. бр. болг. м. схв. фон; — запозичення з французької мови; фр. Гопс! «підстава, основа» походить від лат. Гипсіиз «основа, дно», спорідненого з дінд. ЬнсПлпаН «ґрунт, земля», ав. Ьйпб «тс.», гр. ттиЕфігр' «земля; дно посудини; стовбур, стрижень», н. Вобеп, англ. Ьоііогп «ґрунт, земля» тощо. — СІС2 887; Фасмер IV 202; Черньїх II 320; Оаихаї 332; ВІосН 306; ХУаІсІе— НоГт. І 564—565; Егпоиі—МеіІІеІ І 261—262; КІи^е—Мііхка 88; КІеіп 189, 628; Рокоту 174; МаугНоІег 438. — Пор. фонд.
фон2 «сторонній шум, тріск у мікрофоні, телефоні тощо»; — р. бр. фон «тс.», п. Гоп «одиниця виміру інтенсивності звука», слц. слн. Гоп «тс.»; — запозичення з грецької мови; гр. сралт) «звук, голос», <рг]рі «кажу, говорю» споріднені з лат. Гагї «говорити», Гагпа «чутка», вірм. Ьап (род. в. Ьапі) «вчення, слово», дінд. ЬНапаІі, псл. Ьа|аІІ «говорити, мовити», укр. баяти; гр. грсомг] зіставляється також зі стел, звонт», р. звон, укр. дзвін, алб. хе «голос», що походять з іє. *|Ниоп- (Егізк II 1009— 1010). — СІС2 888; Кораіігізкі 330; НоІиЬ—Буег 41, 171; Егізк II 1058— 1059; Воізаср 1024—1025, 1045; КІеіп 1175. — Пор. баяти, грамофон, мікрофон, патефон, симфонія, фонема.
[фонар] «ліхтар» Нед, [финарь, хвб-нар] «тс.» тж, [фінарь] Шейк; — р. др. фонарь, болг. м. фенер, схв. фенььер; — запозичення з грецької мови; нгр. срамарі «тс.» (сгр. <рамарі(о)м) пов’язане з срамот «світло, факел», граос «тс.», сраісо «сві
чу(ся)», які певних індоєвропейських відповідників не мають; припускається спорідненість з дінд. міЬЬама(п)- «осяйний», ЬЬаіі «сяє, світить». — Фасмер IV 202; Черньїх II 320; Вегп. І 280; Егізк II 989—991; Воізаср 1014—1015; Мауг-ЬоГег 493.
фонд «запаси, ресурси, нагромадження; капітал», [фондація], [фундуш] «фонд Нед; документ на право закладу Нед, Пі»; — р. бр. болг. м. фонд, п. Гипсіизх, ч. слц. ГопсІ, вл. Гопсіз, Гипсіиз, схв. фонд; — запозичене з французької мови, можливо, за посередництвом німецької (н. Еопсіз «фонд»); фр. Гопсіз походить від лат. Гипсіиз «основа, дно». — СІС2 888; Фасмер IV 202; Черньїх II 320; Смирнов 311; 81. \муг. оЬсусЬ 237; Кораііпзкі 342; НоІиЬ—Буег 171; 8кок І 523; Оаихаї 332, 333; ВІосЬ 306; СагліІІзсЬе^ 429; КІеіп 628. — Див. ще фон1. — Пор. фундамент, фундувати.
фонема «найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їхніх форм», фонематичний; — р. болг. фонема, бр. фанема, п. Гопегп, Гопета, Гопетаї, ч. Гопет, Гопета, слц. Гопета, вл. Гопет, м. фонем, фонема, схв. фонем; — науковий лінгвістичний термін, запозичений у XIX ст. через посередництво російської мови з французької (у російській науковій літературі вперше вжив Бодуен де Куртене у статті 1881 р.); фр. рЬо-пегпе «фонема» походить від гр. срсбугща «голос, звук; слово», утвореного з іменника фшмг] «звук». — СІС2 888; Черньїх II 320; 81. м/уг. оЬсусЬ 227; Кораііпзкі 330; НоІиЬ—Буег 171; Оаихаі 554—555; Егізк II 1009—1010, 1058—1059; Воізасц 1024—1025, 1045; КІеіп 1175,— Див. ще фон2.
фонетика «звукова будова мови; галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови», фонетист, фонетик, фонетичний; — р. болг. фонетика, бр. фа-нетьїка, п. Гопеїука, ч. слц. вл. Гопеїіка, м. фонетика, схв. фонетика, слн. Гопе-ііка; — науковий лінгвістичний термін, запозичений, очевидно, з німецької мови;
створений у XIX ст. на ґрунті гр. фіоуртіхос «звуковий, голосовий», пов’язаного з сршурто^ «що виражається словами», і далі з фал'єїу «говорити ясно, виразно», сршуг] «звук, голос». — СІС2 888; Черньїх II 320—321; 81. \муг. оЬсусЬ 227; Кораіігізкі 330; НоІиЬ—Еуег 171; Младенов 662; Оаигаі 554—555; КІеіп 1175. — Див. ще фонема. — Пор. фонологія, фонотека.
фоніка «виразові звукові засоби, які надають мовленню милозвучності, підсилюють його емоційність і виразність», фонізм, фонічний, фонація-, — р. фбника, бр. фоніка, болг. фонйз-ьм; — термін, утворений у західноєвропейських мовах (пор. фр. рЬопіцие, англ. рЬопіс) від гр. фіоуртбс «той, що звучить», пов’язаного з сріоуг) «звук, голос». — СІС2 888; Кораііпзкі 330; Оаигаі 554— 555; КІеіп 1175. — Див. ще фонема. — Пор. фонетика, фонологія, фонотека.
фонологія «розділ фонетики, що вивчає функціональні властивості фонем», фонологічний; — р. болг. фоно-лбгия, бр. фаналбгія, п. слц. Іопоіо^іа, ч. Гопоіо^іе, вл. Іопоіо^ра, м. фоноло-ги/а, схв. фонологи/а; — науковий лінгвістичний термін, утворений у XIX ст. з основ грецьких СЛІВ СріОУГ) «звук, голос» і Лбуо<; «слово, вчення». — СІС2 888; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Кораіігізкі 330; НоІиЬ— Еуег 171; КІеіп 1176. — Див. ще логіка, фон2. — Пор. фонема, фонотека.
фонотека «систематизоване зібрання фонограм»; — р. болг. фонотека, бр. фа-натзка, п. Гопоіека, ч. Іопоіека, м. фонотека; — складне слово, утворене з основ грецьких СЛІВ СрШУГ) «звук, голос» і Е>г)хг] «скринька; сховище». — СІС2 889; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Кораіігізкі 330; НоІиЬ—Еуег 171. — Див. ще тека, фон2.
фонтан «водограй», [фонтана], [фонтал] Шейк, фонтанувати; — р. болг. фонтан, бр. фантан, п. Гопіаппа, ч. їопіап, Гопіапа, слц. слн. Іопіапа, вл. Іопіапа, м. фонтан, фонтана, схв. фонтана; — запозичення з італійської мови; іт. Гопіапа «джерело, фонтан» по
ходить від пізньолат. і слат. Гопіапа «тс.», утвореного від лат. Ібпз (род. в. Іопііз) «джерело», що зіставляється з дінд. сіЬапауаіі «жене, біжить», сІЬапуаіі «тече, біжить»; зв’язки з гр. «дюна» і н. □йпе «дюна» (див. Воізасц 346) сумнівні. — Акуленко 141; Фасмер IV 202; Черньїх II 321; Смирнов 202; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; 81а\узкі І 234; Вгйскпег 125; НоІиЬ—Кор. 116; НоІиЬ—Еуег 171; 8кок І 524; ХУаІсІе—Ноїт. І 525; Егпоиі—МеіІ-1е4 І 244—245; КІеіп 616; МаугЬоїег 90.
фора (спорт.) «пільга, перевага одному з учасників змагань», [фор] «тс.» Куз; — р. бр. м. фора, п. Іог, (ога; — запозичення з німецької мови; н. уог «перед», двн. Гога «тс.» споріднені з англ. Іоге «попереду», дісл. їугг, Гугіг, гот. Гайга «перед» і далі з гр. тгара «поряд», тгарос «попередньо, раніше», лат. рго-(ргб-) «перед, за», ав. рага, рагб, хет. рага «на, далі, вперед», дінд. ригаЬ «попереду, спереду», рига «попередньо, раніше», прус, рго, рга-. — СІС2 889; 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Кораііпзкі 331; КІи^е— Міігка 825; Егізк II 472—473, 476; Воізаср 748; ХЛ/аШе—Ноїт. II 364— 365; КІеіп 610; Угіез АЕМ 148; Мауг-Ьоїег 309—310.
[форботи] «мереживо Г, Шейк; прикраси на халявах з кольорової шкіри ІІІейк», [фарбітки] «тс.» Г, Нед, Шейк, ст. форбота (XVII); — запозичення з польської мови; для п. ст. Гог-Ьоіу «бахрома, торочки; коштовне мереживо» першоджерело вбачається в ісп. їаграсіо «прикрашений торочками». — 81. \ууг. оЬсусЬ 227; Вгйскпег 125; 8XV І 760.
форвард «гравець-нападник у грі у футбол і хокей»; — р. бр. форвард; — запозичення з англійської мови; англ. Іогшагсі «передній, передовий» (дангл. Гоге\уеагсі, Іоги'еагсі) є складним словом, утвореним з основи прикметника Іоге «передній» та прикметникового суфікса на означення напряму -\уагсІ, спорідненого з днн. дфриз. -у/агсі, дісл. -уегдг «спрямований», двн. -'Л'егі-, -шагі- «у напрямі проти» і далі з лат. уєгіо «крутити, вертіти», псл. *уфіеіі, укр. вертіти,
вертати(ся). — СІС2 889; Кіеіп 610, 614, 1729; Угіез АЕХУ 655. — Див. ще вертіти, фора.
[форгу(в)] «соняшник» ДзАтл II, \форгі(в)] «тс.» тж, [форгйв] «тс.» Ди-занец; — скорочене запозичення з угорської мови; уг. паргаїог^б «соняшник» є складним словом, утвореним з компонентів пар- «сонце» і Іог^б «верткий», тобто «той, що повертається за сонцем»; останнє слово є уральським (пор. манс. роРгіі- «котитися», ерз. пурорямс «скручуватися», сельк. рц-гоїсіат «повертати») звуконаслідувального походження. — ММТЕ8г І 998; МЗгЕИЕ І 214—215.
форейтор (іст.) «вершник, що править передніми кіньми, запряженими цугом», [форайтор\ «тс.» Куз; — р. болг. форейтор, бр. фарзйтар, п. Іогуіагг, ч. Іога)іг, ІогеДаг, слц. їиІаДиг; — запозичення з німецької мови; н. Уоггеііег «форейтор» складається з прийменника уог- «перед» та іменника Кеііег «вершник»; пов’язується з уоггеііеп «їхати верхи попереду». — Фасмер IV 202; Ко-раїігівкі 335. — Див. ще рейтар. — Пор. рицар, фора, форес.
форель (іхт.) «струг, 8аІто Ігиііа тогріїа Іагіо Б.»; — р. форель, бр. фа-рзль, п. Гогеїа; — запозичення з німецької мови; н. ЕогеІІе «форель» (свн. ІогНе(п), ГогЬеІ, двн. Гоггіапа) споріднене з днн. їигпіа, снн. уогпе, снідерл. уоогпе, дангл. Іогп(е) «форель», які зводяться до пгерм. *ргкпа, що з ним співвідносні гр. тгерхг] «окунь», лат. регса «тс.», дінд. ргзпі- «строкатий, пістрявий», укр. пістрявий. — СІС2 889; Черньїх II 321; Фасмер IV 203; Горяев 393; КІи^е—: Міігка 212—213. — Пор. пструг.
[форенга] «корогва» ВеБ, [форенг-ва] «тс.» О, [хоренька] «корогва в формі прапора» Ме; — результат фонетичної видозміни запозиченого з польської мови сііог^£іє\у «корогва» з гіперкорект-ним ф. — Див. ще корогов, хоругов. — Пор. фурангва, хоренька.
[форес| «форейтор» Нед, Шейк, [хвб-реш, хвдресь] «тс.» Шейк; — запозичен
ня з польської мови; п. Іогув (заст.) «форейтор» виникло в результаті скорочення давнішої форми Іогуїагх, що походить від н. Уоггеііег. — 81а\мвкі І 235—236; Вгйскпег 126—127; Кораіігівкі 335. — Див. ще форейтор.
форзйтія (бот.) «вид куща з родини оливкових, Еогвуііііа»; — р. форзйция, ч. Гоггуііе, слц. Гогхуііа, вл. ГогзуГЦа, схв. [форзитща, форзицща]; — засвоєне з новолатинської наукової номенклатури; нлат. РогвуДііа утворене за іменем британського ботаніка В. Форсайта (XV.А. Еог-вуДі, 1737—1804), який привіз цю рослину з Китаю. — СимоновиЬ 200; НоІиЬ—Еуег 172; N80 967; Кіеіп 613.
[форитувати] «когось квапити, прискорювати, рухати вперед» Куз; — за посередництвом польської мови запозичене з німецької; п. (заст.) Іогуіо\мас «протегувати комусь» походить ВІД Н. УОГГЄІІЄП (< уог-гїіеп) «їхати верхи попереду». — 81а\мвкі І 236; Вгйскпег 126—127; 8Е \муг. оЬсусЬ 228—230; Кораіігівкі 335. — Див. ще форейтор. — Пор. форес.
форкати «пирхати, прихкати УРС, Г, О; шморгати носом Ме», [фбрскати] «тс.» ВеУг, [хвдркати] «пирхати» ВеУг; — п. діал. Гогкас, Іигкас «пирскати», ч. Ігкаіі, Ігпкаіі, Гггікаіі «тс.», вл. Іугкас «шмигати», схв. фркати «пирхати, сопіти», слн. Ггкаіі «порхати, дзижчати»; — звуконаслідувальні утворення, що імітують різні шуми, сопіння тощо і зводяться до псл. *хуиг-, *хуьгкаіі; припущення про запозичення з рум. Гогїоіі «кипіти, клекотіти; пустувати, базікати» (8сгіеІисіко 145), яке також вважається звуконаслідувальним, непереконливе. — Потебня РФВ 4, 201; ОБКМ 313. — Пор. фиркати.
[форкотати] «балакати, базікати», [форчати] «вуркотати» Шейк, ВеЗа; — звуконаслідувальне утворення, що виникло, можливо, на базі дієслова воркотати. — Див. ще воркати.
форма «обриси, контури, зовнішні межі предмета; устрій, структура чого-небудь, система організації; пристрій, шаблон», формалізм, формаліст, формаліс
тика, формальність, формант, форманта, формат, формація, [формам], форменка, [формівник, формівня] Куз, формовка, [формовник] Она, формувальник, [хорма, хворма], [форем-ний\ Нед, формалістичний, формальний, формувати, нефоремний «безформний», оформити, переофдр^млю-вати, переоформляти, перефдрмити, переформувати, розформувати, ст. формовати (1653); — р. бр. болг. м. форма, п. ч. слц. вл. нл. Іогта, схв. форма, слн. Іогта; — запозичення з латинської мови; лат. Іогта «форма, вигляд, подоба» достовірної етимології не має; можливо, пов’язане з гр. рорсрг) «форма, зразок, модель» (через проміжну форму *тогта з дисиміляцією т — ту 1 — т); припущення про зв’язок з лат. Гегіо «бити, колоти» (Еіск К7 20, 173; Еіск І 494) підтримки серед етимологів не знайшло. — СІС2 889; Черньїх II 321—322; Фасмер IV 203; Горяев 393; Вгйскпег 125; 81. м/уг. оЬсусІї 228; Ко-раїіпзкі 332; НоІиЬ—Ьуег 171; МасЬек Е8ЛС 145; НоІиЬ—Кор. 116; ЗсЬизїег-Зем/с 215; 8кок І 525—5§6; ХУаІсІе—НоГт. І 530—531; Егпоиі—МеіІІеІ І 247; НйііІ-ХУогіЬ 16; КІи^е—Мііхка 213; КІеіп 612.
формалін «40%-й водний розчин формальдегіду»; — р. болг. м. схв. форма-лйн, бр. фармалїн, п. Гогтаїіпа, ч. слц. слн. Гогтаїіп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Еогтаїіп, англ. Гог-таїіп виникли шляхом скорочення слова ГогтаїсІеЬусІе з додаванням суфікса -іп; корінь Гогт- походить від лат. Гогтїса «мурашка», що утворилося через дисиміляцію приголосних від *тогтїса < *уогггїіса, спорідненого з дінд. матгї-, уатгаЬ «мурашка», уаїті-каЬ «мурашник», ав. таоігі-, вірм. тгрип, гр. иирцг]^ «мурашка», перс. тоігЬ (< *тогуї), дісл. таигг «мурашка», псл. *тогу-ф, до якого зводяться укр. мурава, мурашка. — СІС2 890; 81. м/уг. оЬсусЬ 228; НоІиЬ— Ьуег 171; Таїсіє—НоГт. І 531—532; КІеіп 612, 613; Егпоиі—МеіІІеІ І 247— 248. — Див. ще мурава2. — Пор. хлороформ.
[формуга] «розведений крохмал, щоб крохмалити щось, чи розведена кольорова глина, якою підводять у хаті» Мо; — неясне.
формула «стисле означення; умовні позначення хімічних речовин тощо», формулювати, формуляр-, — р. бр. болг. формула, п. Гогтиіа, ч. Гогтиіе, слц. Гогтиіа, вл. Гогтиіа, Гогтіа, м. формула, схв. формула', — запозичення з латинської мови; лат. Гогтиіа «формула, правило, норма» є демінутивним утворенням від Іогта «форма». — СІС2 890; Черньїх II 322; Фасмер IV 203; 81. м/уг. оЬсусЬ 229; Кораііпзкі 333; НоІиЬ—Ьуег 172. — Див. ще форма.
форналь «конюх; [батрак, найнятий паном з річним утриманням Корз]», [фірналь] «кучер, конюх; залізний гак на кінці дишла» Шейк, О, [форналька] «робоча коняка» Нед, Шейк, [форнальки] «упряжка на робочих конях» Шейк; — запозичення з польської мови; п. ГогпаІ «конюх, наймит; гак на кінці дишла» походить від н. Vогпа^еI, утвореного з прийменника уог- «перед» та іменника ІЧа^еІ «цвях», спорідненого з англ. паіі, дісл. па^І(і), гот. ^апа^Ііап «прибивати», які зводяться до іє. *опо§ф-, *п§ф-, *оп§ф- «цвях», звідки походять також дінд. ап^ЬгіЬ, атЬгіИ «нога», гр. бми^ «ніготь, кіготь», лат. ип^иіз «тс.», прус, па^е «нога», лит. па^а «копито», лтс. па^з «ніготь», псл. по^а, укр. нога; назва цвяха на кінці дишла перенесена на назву фурмана (пор. зворотне: п. Гигтапек «візник» набуло значення «гак на кінці дишла»). — Шелудько 50; 81ам/зкі І 234; КісЬЬагсІі 48; 81. м/уг. оЬсусЬ 229; Вгйскпег 125; Вегп. І 282—283; КІи^е—Міігка 501; КІеіп 1026. — Див. ще нога, фора. — Пор. ніготь.
[форнїр] «накладка в столярній роботі з кращого дерева; фанера» Шейк, Куз, [форнірник, форнірувати] Куз; — п. Гогпіг «фанера», ч. Гогпуг, Гигпуг, слц. Гогпіег, Гогпіг, Гигпіег, Гигпіг «форнір»; — запозичення з німецької мови; н. Еигпіег «фанера» (Гигпіегеп «оббивати фанерою») походить через фр. Гоигпіг
«постачати, доставляти, давати» (< *Іоиг-тіг) від герм. двн. (франк.) *Ггит]ап «постачати, забезпечувати», яке зіставляють із днн. Ігиттіап «виконувати, робити, чинити». — 81. м/уг. оЬсусЬ 228; Кораііпзкі 333; НоІиЬ—Еуег 172; Оаигаі 338; ВІосЬ 311; КІеіп 630. — Пор. фурнітура.
[форостіль] (орн.) «деркач, Сгех рга-ІЄП5І5» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, фонетичний варіант слова [коростіль] «тс.» (див.).
форпост «передня варта, сторожа»; — р. форпост, бр. фарпдст, п. Гогросгіа, ч. Гогрозі, болг. форпост-, — запозичення з німецької мови; н. Уог-розіеп «форпост, передовий пост» утворене з прийменника уог- «перед» та іменника Розіеп «пост». — СІС2 891; Фасмер IV 203; Смирнов 313; Кораііпзкі 333; 81. м/уг. оЬсусЬ 229; 81ам/зкі І 235; Вгйскпег 125. — Див. ще пост, фора.
форс «шик; [пиха, зарозумілість Шейк]», \фдрса] «напруження, зусилля» Нед, форсувати «прискорювати проходження, просувати; [чванитися Шейк]», [форсйти] «чванитися»; — р. бр. форс «шик», п. Іогза «сила, міць; гроші», ч. Гогсе, слц. ГогзігоуаГ «форсувати», болг. форсйрам, м. форсйра, схв. форсйрати, слн. Гогзігаіі «тс.»; — запозичене з французької мови (можливо, частково через посередництво польської та німецької); фр. Гогсе «міць, могутність, сила» походить від нлат. Гогііа, лат. Гогііз «міцний, сильний». — СІС2 891; Фасмер IV 203; Черньїх II 322; 81. \ууг. оЬсусЬ 229; Кораііпзкі 333; 81а\узкі І 235; Вгйскпег 125—126; НоІиЬ—Еуег 172; Оаигаі 334; СагпіІІ-зсІіе£ 430; КІеіп 610. — Див. ще форт1.
форст «дошка товщиною в 4 дюйми» Г, ВеЛ; — п. Гогзі, Іогзгі «товста дошка; ліс, бір»; — через посередництво польської мови запозичене з німецької; н. Еогзі «ліс, бір» достовірної етимології не має; пов’язується з двн. ІогЬа, н. ЕбЬге «сосна» (Й. Грімм та ін., див. КІи^е—Міігка 213); припускаєть
ся' запозичення з фр. ст. Гогезі (фр. Іогеї «ліс»), утвореного із словосполучення ІОГЄ5ІІ5 зііма власне «зовнішній (тобто неогороджений) ліс»; лат. Іогезііз пов’язане з Іогез «двері», якому відповідає укр. двері. — Шелудько 50; Оаигаі 334; ВІосЬ 308; ^/аісіе—Ноїт. І 529; КІеіп 611. — Див. ще двері, двір. — Пор. форум.
форсунка (тех.) «пристрій, яким розпилюють рідке паливо або воду», форсунник- — р. болг. форсунка, бр. фарсунка, ч. Гогзипка; — запозичення з англійської мови; англ. Іогсе-ршпр «нагнітальний насос» утворене з основ іменників Гогсе «сила», запозиченого з фр. ст. Гогсе «тс.», і ритр «насос», джерелом якого є гол. ротр (< ісп. порт. ЬотЬа «тс.»). — СІС2 891; Оаигаі 572—573; КІеіп 610, 1271. — Див. ще помпа1, форт'.
форт1 «велике замкнуте укріплення»; — р. бр. болг. форт, п. ч. слц. Іогі, схв. фор, слн. Гбгі; — запозичення з німецької мови; н. Еогі засвоєне під час Тридцятирічної війни XVII ст. з фр. Іогі, первісно «міцний майданчик», згодом «укріплення, фортеця», похідного від лат. ІОГІІ8 «міцний» (< Гогсііз), що зводиться до іє. *ЬЬег|Ь- «високий» (< іє. *ЬЬег- «нести, підіймати»), з яким споріднені дінд. ЬгЬапі- «товстий, сильний, великий, високий», ав. Ьагагапі «високий», хет. рагкиз «тс.», тох. А рагказ «довгий», тох. В рагкаг-ппе «довжина», вірм. Ьег] «висота», герм. *Ьег^а-, гот. *Ьаіґ£-, дісл. Ь]аг£, двн. днн. дфриз. Ьег^, дангл. Ьеог£, нгол. шв. норв. ісл. Ьег£, псл. *Ьег§т>, стел. кр'Ьгь, укр. берег. — СІС2 891; Фасмер IV 204; Горяев 393; 8Е \ууг. оЬсусЬ 229; Кораіігізкі 334; Младенов 662; Оаигаі 335; КІи^е—Міігка 66, 213—214; ВІосЬ 309; Таїсіє—Ноїт. І 535—537; Егпоиі—МеіІІеі І 249—250; КІеіп 188, 614. — Пор. берег.
[форт2] «геть!» Шейк; — п. Іогі «геть»; — запозичення з німецької мови; н. Іогі «геть» споріднене з свн. УОГІ «уперед, далі'», днн. дфриз. ГогіЬ, дангл. Гогр «геть», що зводяться до герм. *Іогра
від *ргіо < *рго «вперед», з яким пов’язане також н. уог. — 8 XV І 765; К1іі£е—Міігка 214; Кіеіп 614. — Див. ще фора. — Пор. про.
[форт3] «мисливський собака з породи гончих; хорт» Корз; — фонетичний варіант нормативного хорт з гіперичною заміною х > ф. — Див. ще хорт.
фортель «несподіваний вчинок, витівка; хитрощі, підступи, заміри», ст. фортель «хитрощі» (XVII ст.), фортельне «підступно, хитро» (XVII ст.); — р. фортель, бр. фбртзль, п. ч. їогіеі, п. ст. Гогіуі, слц. їогііеі, схв. ст. їогіеі], [отій; — запозичення з польської мови; п. Гогіеі «фортель, викрут» походить (можливо, через посередництво чеської мови) від н. VогіеіI «вигода, користь», утвореного з прийменника уог- «перед», та іменника ТеіІ «частина, частка», спорідненого з англ. сіеаі, гот. сіаііз, псл. сіеіііі, до якого зводиться укр. ділити. — Шелудько 50; Черньїх II 322; Фасмер IV 204; 81а\мвкі І 235; Вгйскпег 126; КісЬЬагсІі 48; 81. \ууг. оЬсусЬ 229; НоІиЬ—Еуег 172; МасЬек Е83С 145; Вегп. І 283; 8кок І 526; КІи^е—Міігка 776; Кіеіп 405. — Див. ще ділити, фора.
фортепіано «струнний ударно-кла-вішний музичний інструмент, сучасними різновидами якого є рояль і піаніно», фортеп’яно, фортеп’ ян, фортепіанних-, — р. фортепиано, бр. фар-тзпіяна, п. їогіеріап, ч. слц. Гогіеріапо, болг. пиано, м. схв. фортепи]ано; — запозичення з італійської мови; іт. Гогіеріапо «тс.» утворене з антонімічних компонентів Гогіе «гучний, сильний» (від лат. Гогііз «сильний») і ріапо «тихий; тихо». — СІС2 891; Фасмер IV 204; Горяев 393; 81. \ууг. оЬсусЬ 229; Кора-Іігізкі 334; НоІиЬ—Еуег 172. — Див. ще піано, форт1.
фортеця «укріплення, кріпость», фортечний; — р. заст. фортеция, фортеца, п. Гогіеса, схв. фортеца, фортица; — запозичене з італійської мови, можливо, за посередництвом польської; іт. ґогіезга «укріплення, бастіон, твердиня» походить від лат. Гогііз «міцний,
сильний». — Фасмер IV 204; КісЬЬагсІі 48; 81. \муг. оЬсусЬ 229; Кораіігівкі 334; 81а\м5кі І 235; Вгйскпег 125—126. — Див. ще форт1.
фортифікація «військова наука про форми, засоби й способи укріплення місцевості для ведення бойових дій; зведення укріплень, оборонних споруд», фортифікатор, фортифікаційний, фор-тифікувати; — р. болг. фортифика-ция, бр. фартьіфікацьія, п. їогІуїікас]а, ч. ГогііГікасе, слц. ГогііГікасіа, м. фор-тификаци]а, схв. фортификацща; — запозичене з французької мови, можливо, через посередництво російської та польської; фр. ГогІіГісаНоп «укріплення» походить від пізньолат. їогііїісаіібпет «укріплення», складного слова, утвореного від прикметника Гогіій «сильний, міцний» та компонента -їісаііо, пов’язаного з дієсловом Гасіо «роблю», яке зводиться до іє. *сІЬе- «садити, класти; лежати»; пор. також пізньолат. їогііїіса-ге «укріплювати, підсилювати». — СІС2 891; Фасмер IV 204; 81. смуг. оЬсусЬ 229; Кораіігівкі 334; НоІиЬ—Еуег 172; \МаісІе— Ноїт. І 440—444; Кіеіп 614. — Див. ще факт, форт1.
фортуна «доля, щасливий випадок», [фортунйна] Нед, Шейк, [фортунка] Куз, [хвортуна], хортуна, фортунити, хортунити, ст. фортуна (XVII ст.), фортунньїй (XVI ст.), фортунне «щасливо» (XVII ст.); — р. болг. фортуна, бр. фартуна, п. ч. їогіипа, слц. слн. їогіипа, м. фортуна «буря, шторм», схв. фортуна «тс.»; — запозичене з латинської мови (можливо, через посередництво польської); лат. Еогійпа «богиня щастя й долі» пов’язане з їогійпа «доля, випадок», утвореним від їогв (род. в. їогіів) «доля, випадковість, несподіванка», яке зводиться до їего «несу; одержую; піднімаю», спорідненого з дінд. ЬЬагаІі «несе», ЬЬа'ппап «ноша, вантаж», ав. Ьагаііі «несе», гр. срєрш «несу, ношу», гот. Ьаігап «брати, нести», псл. Ььгаїі, Ьегр, укр. брати. — СІС2 891; Акуленко 136; Фасмер IV 204; КісЬЬагсІі 48; 81. \ууг. оЬсусЬ 229; Кораіігівкі 334; Но-
ІиЬ—Буег 172; 81а\мзкі І 235; Вгйскпег 126; 8кок І 526; Вегіа) Е883 І 130; Вегп. І 283; УгаЬіе Котапозіауіса XIV 142; НйИІДУогіЬ 16; \Уаіс1е—Ноїт. І 483— 485, 534—535, 537; КІеіп 157, 164. — Див. ще брати. — Пор. хуртовина.
Фортунат (чоловіче ім’я), ст. Фур-тунат-ь «щасливий» (1627); — р. Фортунат, бр. Фартунат, п. Еогіипаї; — запозичення з латинської мови; латинське ім’я Еогіипаіиз, букв, «щасливий», утворене від їогійпа «доля, випадок». — Беринда 239; Вл. імена 94; Петровский 226; Вгйскпег 126; Кореспу 66; 8кок І 526. — Див. ще фортуна.
форум «широкі представницькі збори»; — р. бр. болг. м. схв. форум, п. вл. [опит, ч. слц. слн. ібгит; — запозичення з латинської мови; лат. Іогит «площа, двір; базарна площа, міський базар» споріднене з Іогез «двері», похідним від іє. *сПіиог- «загорода, простір, замкнений воротами», звідки також лтс. сіуагз «ворота», дірл. сіогиз «двері», псл. сіуогь, укр. двір. — СІС2 891; 81. \муг. оЬсусЬ 229; Кораіігізкі 334; НоІиЬ—Буег 172; ХУаІсіе—Ноігп. І 537—538; Егпоиі— МеіІІеІ І 250. — Див. ще двір.
форшмак (кул.) «страва з меленого оселедця»; — р. болг. форшмак, бр. фаршмак, п. Іогзгтак; — запозичення з німецької мови; н. УогзсЬтаск «закуска; проба їжі» утворене з прийменника уог- «перед» та основи іменника СезсЬтаск «смак». — СІС2 892; Фасмер IV 204; 81. \муг. оЬсусЬ 229. — Див. ще смак, фора.
форштевень «носова частина судна»; — р. форштевень, бр. фарш-тзвень; — через посередництво російської мови запозичене з голландської; гол. уоогзієуєп «форштевень» утворене з прийменника уоог- «перед», що відповідає н. уог- «тс.», та іменника зієуєп «стояк, штевень»; пор. також нн. уог-зіеуеп «форштевень». — СІС2 892; Фасмер IV 205; Смирнов 315; КІи^е—Міігка 747. — Див. ще фора, штевень.
[фоса] «канава, рів» УРС, Г, ЛПол, О, [фосс] «тс.» Пі, [хвбса] «тс. ЛПол;
річище ЛЧерк», [фасувати] «прорізувати ровами»; — п. Іоза «канава, рів»; — через посередництво польської мови запозичене з італійської; іт. Гозза «яма, канава» походить від лат. Гозза «діл, яма», пов’язаного з їосііо «копаю, рию», з яким споріднені лит. Ьасіуіі «колоти», прус. Ьоасііз «укол, удар», псл. Ьозіі < *ЬосПі «бити, колоти», укр. бостй «тс.». — 81а\мзкі І 236; Вгйскпег 127; 8кок І 526—527; ХУаІсіе—Ноіїп. І 521 — 522, 538. — Див. ще бостй.
фосген «отруйний безбарвний газ»; — р. болг. фосген, бр. фасген, п. ч. вл. Іоз-£еп, слц. слн. Іоз^е'п, схв. фосген; — запозичення з англійської мови; складну назву англ. ргіоз^епе утворив у 1812 р. англійський хімік Г. Дейві (Н. Оауу, 1778—1829) від гр. ерах; «світло» і -уєуік «народжений; створений». — СІС2 892; Кораіігізкі 335; НоІиЬ—Буег 172; КІеіп 1176. — Див. ще ген1, фосфор.
[фостка] «незначна карта» Шейк; — р. фаска; — запозичення з німецької мови; н. ЕоРе «тс.» походить від фр. Іаиззе «фальшива (карта)», Гаих «неправильний, помилковий», пов’язаного з лат. Іаїзиз «неправильний, вигаданий», звідки також укр. фальшивий, фальш. — Фасмер IV 205; Оаигаї 317; ВІосЬ 292; \УаІ(іе—Ноігп. І 447—449. — Див. ще фальш.
фосфат (хім.) «сіль фосфорної кислоти», [фосфіт] Куз; — р. болг. м. фосфат, бр. фасфат, п. вл. Іозіаі, ч. слц. слн. їозїаі, схв. фосфат; — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬозрЬаІе, англ. фр. рЬозрЬаІез «фосфати» утворені від основи нлат. рЬоз-рЬогиз «фосфор» за допомогою характерного для назв хімічних сполук суфікса -аі-. — СІС2 892; Черньїх II 322; 81. \ууг. оЬсусЬ 230; НоІиЬ—Буег 172; КІеіп 1176. — Див. ще фосфор.
фосфор (хім.), фосфорит, фосфоричність, фосфористий, фосфоричний, фосфоризувати Она, фосфоритися, фосфорувати, підфосфорйн Куз; — р. болг. м. фосфор, бр. фбефар, п. ч. слц. вл. Гозіог, нл. Гозїогіпа, схв. фосфор, слн. іоз-
Гог; — запозичення з латинської мови; нлат. рЬозрЬогиз «фосфор» продовжує лат. рЬозрЬогиз «ранкова зоря», що походить від гр. сршосророс «тс.» (букв, «світлоносний»), яке є складним словом, утвореним з іменника ерах;, сротбс «світло» (<сраос «тс.»), спорідненого з дінд. ЬЬа-заіі «світити, блищати, сяяти», ЬЬазй «світло, сяйво», псл. беїча, укр. білий, та прикметника -фброї; «несучий, супутній», спорідненого з лат. Гего «несу», вірм. Ьегет «тс.», дінд. ЬЬагаІІ «бере», псл. Ььгаїі «брати», укр. брати. — СІС2 892; Черньїх II 322—323; Горяев 393; 81. \муг. оЬсусЬ 230; Кораііпзкі 335; НоІиЬ—Буег 172; 8кок І 527; Егізк II 989—991, 1060; Воізаср 1014—1015; КІеіп 157, 1176, 1177; МаугЬоїег 493— 494. — Пор. білий, брати.
фосфоресценція «свічення деяких речовин протягом тривалого часу, викликане попереднім освітлюванням»; — р. болг. фосфоресценция, бр. фасфа-расцзнцьія, п. Гозїогезсепфа, ч. їозїогез-сепсе, слц. Іозїогезсепсіа, м. фосфорес-ценци/а, схв. фосфоресценци/а, слн. ІО8-Іогезсе'пса; — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬозрЬогезгепг, англ. рЬозрЬогезсепсе, фр. рЬозрЬогезсепсе походять від лат. рЬозрЬогезсепІіа «світіння», що є складним словом, утвореним з основи іменника рЬозрЬогиз «фосфор» і складеного суфікса -езсепііа, де -езс- — інхоативний суфікс (пор. ги-Ьезс-о «червонію, стаю червоним»), що відповідає гр, -ои-со (пор. урраохсо «старіти»), а -епііа також є складним афіксом, де -епі- є суфікс дієприкметника теп. часу, що відповідає псл. -^1- (Іег^І-«лежач-») та укр. -ач- (лежачий), а -іа (гр. -іа) — словотвірний суфікс, утворений тематичним голосним і (гр. і) та формантом а (а). — СІС2 892; 81. \муг. оЬсусЬ 230; Кораііпзкі 335; НоІиЬ— Буег 172; КІеіп 541, 1177. — Див. ще фосфор.
[фосьляк] «сніп, обмолочений без розв’язування» О, [фосьлювати] «обмолочувати снопи без розв’язування» О; — можливо, фонетично видозмінене
запозичення з німецької мови; н. Уог-зсЬІа^, букв, «передудар», утворене з прийменника уог- «перед», спорідненого з свн. снн. уог(е) «тс.», та іменника 8сЬІа^ «удар, биття», спорідненого з свн. зіас(^), двн. зіа£, снн. зІасЬ, англ. зіау, які зводяться до герм. *зІак- «бити». — Кіи^е— Міігка 652, 825. — Див. ще фора.
[фбта| «шматок смугастої вовняної тканини, який галицькі жінки носили замість спідниці», [фута] «фартух» Мо; — ст. фота «покривало» (XV ст.); — п. Гоіа, ч. слц. Іиіа, болг. фута, схв. Гиіа; — запозичення з румунської мови; рум. Гоіа «фартух» походить від тур. Гоіа, Гиіа «смугаста тканина; фартух; хусточка». — ЗсЬеіисІко 145; 8\У І 768; Вегп. І 287; УгаЬіе Когпапозіауіса XIV 142; МасЬек Е8ЛС8 114; БокоІзсЬ 49— 50; Сгап]аіа 265—266.
фотель «крісло»; — р. фотель, п. ч. слц. ГоіеІ, м. фотел]а, схв. фдтел>, фотела, слн. ГоіеІ]; — запозичення з французької мови; фр. Гаиіеиіі «тс.» походить від франк. *Га1сіІ8Іб1 «складний стілець» (двн. ГаііізіиоІ «тс.»), що є складним словом, утвореним з основи дієслова Гаісі(і) «складати», спорідненого з н. Гаїіеп «складати, згортати», англ. Гоїсі «складати», та іменника 8І6І «стілець», що відповідає двн. свн. зіиоі, гот. 8І6І8, псл. зіоіь, укр. стіл. — СІС2 893; Фасмер IV 205; 8\У І 768; НоІиЬ— Буег 172; Оаигаї 317; СатіІІзсЬе^ 410; ВІосЬ 292; КІи^е—Міігка 183, 760; КІеіп 607. — Див. ще стіл, фалда.
Фотій (чоловіче ім’я), Фот, Фотй-на, Фотинія, Хбтій, Хотина, [Хбтя], ст. Фштїй (1627); — р. Фбтий, бр. Фбцій, др. Фотій, болг. Фбти(й), цсл. Фотін; — запозичене через церковнослов’янську і давньоруську мови з грецької; гр. Ффтюс походить від ерах;, сратос «світло, сяйво, блиск». — Вл. імена 94; Беринда 239; Петровский 227. — Див. ще фото, фотограф.
фото «знімок (зображення) об’єктів на світочутливих матеріалах»; — р. болг. фото, бр. фдта, п. слц. Гоіо-, ч. вл. Гоіо, м. фото-, схв. фото, слн. Гоіо; —
запозичення із західноєвропейських мов (можливо, з німецької); н. англ. фр. рЬоІо виникло в журналістських колах у першій чверті XX ст. внаслідок усічбння слова рЬоїоРгарЬ «фотографія, знімок». — СІС° 893; 81. \ууг. оЬсусЬ 230; Кораіігівкі 335; НоІиЬ—Еуег 172; Младенов 662; Кіеіп 1177. — Див. ще фотограф.
фотогенічний «такий, що добре відтворюється на фотографії»; — р. фото-генйчньїй, бр. фотагенічньї, п. Іоіо^е-пісгпу, ч. слц. Іоіо^епіску, болг. фо-тогенен, фотогенйчен, м. фотогенйчен, схв. фотогеничан, слн. Іоіо^епісеп; — запозичене із західноєвропейських мов у 30-х рр. XX ст.; англ. рЬоІо^епіс, н. рітоіо^еп, фр. ргіоіо^епірие «тс.» є складними словами, утвореними з іменника рЬоІо «фото» та основи гр. уєуо<; «рід». - СІС2 893; 81. \муг. оЬсусЬ 231; Ко-раїігівкі 335; НоІиЬ—Еуег 173; Оаигаї 555; Кіеіп 1177. — Див. ще ген1, фотограф.
фотограф «фахівець з фотографії; той, хто професійно займається фотографією», фотографізм, фотографія, фотографічний, фотографувати; — р. фотограф, бр. фатбграф, п. ч. слц. вл. ГоІо^таГ, болг. м. фотограф, схв. фотограф, слн. Іоіо^гаї; — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬоіо^гарЬ, фр. рЬоІо^гарЬе походять від англ. рЬо-Іо^гарЬ «фотознімок, фотозображення», утвореного в 1839 р. фізиком й астрономом Дж. Гершелем з компонента рЬоІо «фото» від гр. ерах; (род. в. сршто<;) «світло» та основи гр. дієслова ураеро) «пишу, записую, зображаю». — СІС2 893; Черньїх II 323; 81. \муг. оЬсусЬ 231; Кораіігівкі 335; НоІиЬ—Еуег 173; 8кок І 527; Кіеіп 1177; Ргівк II 991; Оаигаї 555; МаугЬоїег 493—494. — Див. ще графа, фосфор.
фотон «квант енергії електромагнітного поля; одиниця виміру інтенсивності світла»; — р. болг. м. фотон, бр. фа-тбн, п. ч. слц. вл. Гоїоп, схв. фотон; — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬоІоп, англ. фр. рЬоІоп утворені за
допомогою суфікса -оп від гр. ерах; (род. в. ераітбе;) «світло». — СІС2 894; 81. \муг. оЬсусіі 231; Кораіігізкі 335; НоІиЬ—Еуег 172, 173; Кіеіп 1177. — Див. ще фосфор. — Пор. фото, фотограф.
[фоторчина] «вид кущової рослини» ВеУг; — неясне.
[фофлати] «шепелявити» Шейк, [фб-флавий\ «шепелявий»; — болг. фіфля «мимрити, шепелявити», цсл. ф'ьфлАТИ, ф'ьфдіж, фофддтн «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, що імітує нечітку вимову. — Вегп. І 287; Младенов 663.
[фофлатий] «порослий чагарником» Нед, Шейк; — можливо, пов’язане з хохлатий. — Див. ще хохбл1. — Пор. хохлатка.
[фоц] у виразі бодай ти (ті) фоц було! «щоб ти пропав!»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з н. роїгіаи-вепсі [Ьоігіаивепсі], роїг [Ьоіг], ЬІІІг, емоційними вигуками, де перша частина роїг [Ьоіг] походить з деформованого СоІі(е)в «божий», а друга пов’язана з «тисяча; блискавка» тощо. — Кіи^е— Міігка 561.
[фошкавка] (бот.) «порхавка, Еу-сорегсіоп»; — звуконаслідувальне і зву-кообразне утворення.
фрагмент «окрема частина твору мистецтва, уривок тексту; уламок посудини, викопної кістки і т. ін.»; — р. бр. болг. м. фрагмент, п. ч. слц. вл. Ігаерпепі, схв. фрагмент, слн. [гантелі; — запозичення з латинської мови; лат. Іга^тепіит «уламок, шматок» утворене за допомогою суфікса -теп-Іит від Ігап^о «ламаю, розбиваю», спорідненого з двн. ЬгеЬЬап, н. ЬгесЬеп, дангл. Ьгесап «ламати, кришити», гот. Ьгікап; іє. *ЬЬге£- «ламати, кришити». — СІС2 895; 81. м/уг. оЬсусЬ 233; НоІиЬ— Еуег 173; Кіеіп 197, 617; Таїсіє—Ноїт. І 541. — Пор. бреш, брикет, фракція.
фраза «висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність; речення», фразер, фразерство, фразистий, фразерствувати, фразувати, перефразовувати; — р. бр. болг. фра
за, п. вл. [гага, ч. ігаге, слц. слн. [гага, м. фраза, схв. фраза; — запозичене з латинської мови (можливо, через французьке посередництво); фр. ргігазе «фраза» через слат. ргігазіз «ораторський стиль» походить від гр. фраоїс; «спосіб висловлювання, склад, стиль», пов’язаного з етимологічно ізольованим фра/ш «говорю, повідомляю». — СІС2 895; Фасмер IV 205; Черньїх II 323; 81. \муг. оЬсусЬ 234; Кораіігізкі 337—338; НоІиЬ—Буег 174; Вгйскпег 128; Оаигаі 555; Воізасд 1035—1036; Егізк II 1038, 1043; КІеіп 1178. — Пор. фразеологія.
фразеологія «розділ мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми; сукупність словосполучень певної мови», фразеологізм, фразеологічний; — р. болг. фразеолбгия, бр. фразеалдгія, п. слц. їгагеоіо^іа, ч. 1га-геоіо^іе, вл. Ігагеоіо^а, м. фразеоло-ги]а, схв. фразеолбги]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. РЬгазеоІо-§іе, фр. рЬгазео1о£Іе, англ. рЬгазеоіо^у утворене з основ грецьких слів фрасіщ (род. в. фрасгешіД «мова, вимова, промова; вираз, фраза» і Хбуо<; «слово, вчення». — СІС2 895; 81. м/уг. оЬсусЬ 234; Кораіігізкі 338; НоІиЬ—Буег 174; КІеіп 1178. — Див. ще логіка, фраза. — Пор. біолог, геологія.
[фраїр] «коханий, наречений», [фра-єр] «тс.» Шейк, ВеЛ, [фраєрочка] «дівчина» О, [фраїрча] «кохана, наречена»; — п. Гга]ег, 1га)егг «наївна людина; кавалер», ч. слц. Гга]ег «кавалер», нл. їгу]аг «наречений», м. фраер «нероба, авантюрист», схв. фрсцер; — запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво (Вегп. І 283); н. Ргеіег «наречений», Ггеіеп «свататися, одружуватися» пов’язані з Ггеі «вільний», спорідненим із снн. угіеп «брати шлюб», днн. Ггї «вільний», дангл. Ггео «тс.», герм. *Ггі)а- «вільний» (на протилежність рабам, пор. у семантичному плані лат. ІТЬегТ «вільні; діти»), дінд. ргіуа- «милий, любий», псл. ргуаіі, укр. прияти, сприяти, приятель. — Шелудько 51; КісЬЬагсІі 48; Вгйскпег 128; 81ам/зкі 1 236; НоІиЬ—Буег
173; ВсЬизїег-Ве'Л'с 216; КІи^е—Міігка 216. — Пор. прияти.
фрак «чоловічий парадний костюм у вигляді сюртука з довгими фалдами ззаду й вирізаними полами спереду», [фрачок] «куртка без зборок з чорної вовни з рукавами» О, фрачний; — р. бр. болг. м. фрак, п. ч. слц. вл. їгак, схв. фрак, слн. їгак; — запозичення з французької мови; фр. [гас через англ. Ггоск «сюртук», сангл. Ггок, їгос походить від фр. ст. Ггос «мантія з капюшоном» (< франк, днн. *Ьгос «сюртук»), спорідненого з дісл. гоккг, дангл. госс, двн. гос, госЬ, свн. гос, н. Коск «верхній одяг, пальто», що зводяться до іє. *ги£-«прясти, сукати, плести», звідки також дірл. гисЬІ «свита» і, можливо, п. ст. гисЬо, гисЬпо «одяг» (< псл. *гоикзпо). — СІС2 896; Фасмер IV 205; Черньїх II 323—324; Горяев 393; 81. \муг. оЬсусЬ 233; Вгйскпег 127; НоІиЬ—Буег 173; Ванков БЕ 1960/1, 36; Оаигаі 338, 344; Кіи^е—Міігка 214, 604; КІеіп 624, 1353; ВіосЬ 312; СатііізсЬе^ 437.
фракція «група людей, об’єднаних професійними, цеховими та ін. інтересами; угруповання всередині політичної партії», фракціонер; — р. болг. фракция, бр. фракцьія, п. Ггакс]а, ч. Ггаксе, слц. Ггаксіа, вл. ГгаксЦа, м. фрак-ци/а, схв. фракци]’а, слн. Ггаксіа; — запозичення з французької мови; фр. Ггасііоп «частка, частина» походить від лат. їгасііо «ламання, злом», пов’язаного з їгасіиз «зламаний; безсилий», Ггап^о «ламаю, розбиваю». — СІС2 896; Черньїх II 324; 81. \муг. оЬсусЬ 233; Кораіігізкі 336; НоІиЬ—Буег 173; У/аИе—Ноїт І 541; КІеіп 617. — Див. ще фрагмент.
[фрало] «флейта» Нед; — неясне.
фрамуга «верхня частина віконної рами або дверей, яка звичайно відчиняється», [фармуга] Шейк; — р. бр. фрамуга, п. (гатила, заст. ІгатЬи^а, Ігат-Ьо^а, [Гаплика], ч. ІгатЬоисЬ; — запозичення з польської мови; п. Ггатц^а, їгат-Ьо^а — складні слова, утворені з компонентів, які надійної етимології не мають; перший компонент зіставляють (Фасмер
IV 205) з н. КаЬтеп «рама», двн. гата «тс.» (< *1ігата), другий — з н. Во^еп «дуга, арка, лук», двн. Ьо^о, свн. Ьо^е «тс.» (Фасмер IV 205; 8°ам/вкі І 236; Вгйскпег 127), які пов’язані з Ьіе^еп «гнути, згинати, нахиляти», спорідненим із свн. Ьіе^еп, двн. Ьіо^ап, гот. Ьіи^ап, іє. *ЬЬеи§ф- «тс.», звідки, можливо, псл. *Ь"ь§аіі, укр. бгати\ менш імовірні припущення про зв’язок з н. ВгапсІЬо^еп «дуга, арка в кам’яній стіні» через асиміляцію Ь — Ь > І — Ь (81. смуг. оЬсусЬ 233; Вегп. І 283) або зі шв. ІгаглЬо^ «згин; плече, лопатка», ІгатЬу^паЗ «ванькир» (Маїгепаиег 160; Кагіохмісг 5Ш) 169; 8^ І 771). — Шелудько 51; К1и§е—Міігка 74, 88. — Пор. бгати, рама1.
[франзбля] «білий хлібець овальної форми, французька булочка», [фринд-зблька] «кругла купована булочка» Ме; — р. [францбля, франсбля], болг. франжела, франзела «продовгуватий білий хліб», м. францола, францула; — очевидно, результат семантичної конденсації словосполучення французька бул(оч)ка (пор. і н. ЕгапгЬгоі «французька булка»); однак південнослов’янський ареал поширеності слова, а також рум. Ггапгеіа і нгр. срраут^бХа, фраутСєХа «тс.» не виключають можливість взаємних українсько-балканських впливів; зіставлення пд.-р. францбля, франзбля безпосередньо з гол. їгапв «французький» (Фасмер IV 206) безпідставне. — ОЬКМ 316. — Див. ще француз.
франк «грошова одиниця Франції, Бельгії, Швейцарії та деяких інших країн»; — р. бр. болг. франк, п. ч. слц. їгапк, схв. франк, слн. (танк; — запозичення з французької мови; фр. Ігапс походить від слат. Егапсив, пов’язаного з написом Егапсогшп гех «король франків», викарбуваним на золотій монеті, вперше відлитій у Франції в 1360 р. — СІС2 896; 81. смуг. оЬсусЬ 233; Кораіігівкі 336—337; НоІиЬ—Еуег 173; Оаигаї 340; Кіеіп 618. — Див. ще франки.
франкенія (бот.) «Егапкепіа Б.» Мак, Шейк, франкенієві; — засвоєне
з новолатинської наукової номенклатури; лат. Егапкепіа утворене за іменем шведського природознавця й лікаря першої половини XVII ст. Франкенія (І. Егапкепіив). — СимоновиЬ 201.
франки (іст.) «група західногер-манських племен»; — р. болг. франки, бр. франкі, ч. Егапкоуе, слц. Егапко-уіа; — запозичення з французької мови; фр. Ігапс «франк, представник племені франків» пов’язане з фр. ст. Ігапс «вільний» і далі через слат. Егапсив «франк» з двн. Егапко, дангл. Егапса «тс.»; назва Франції — Егапсе первісно означала «країна франків». — Оаигаї 339—340; КІи^е—Міігка 214; Кіеіп 618.
франт «підкреслено модно одягнений чоловік, чепурун», франтиха, франтівство, франтити, франтувати; — р. бр. болг. франт, п. Ігапі, ч. Ігапі, Ггапіа; — запозичення з польської мови; п. Ігапі «проноза, пролаза» походить від ч. ст. Ігапі < Ггапіа «блазень, навіжений», що виникло з чоловічого імені Егапіа, зменшеного від Егапіівек (пор. у зв’язку з цим укр. Іван у значенні «селянин, мужик», п. ст. Іегепс, їегепв «голяк, злидень» від уг. Еегепс «Франц», ч. ст. (аговіауек «махінатор» від Заговіау); пов’язується також з іменем конкретної особи — лікар з м. Пльзеня Ян Франта (Лап Егапіа, XVI ст.) був відомий відповідною вдачею (НоІиЬ—Буег 173); припущення про зв’язок з н. Егеипсі «приятель» (Кагіохмісг 8\УО 169—170), з дісл. Гапіг «вістовий, черговий» (НоІіЬаивеп А\мп. А¥Ь. 56) непереконливі. — СІС2 896; КісЬЬагсІі 49; Черньїх II 324; Фасмер IV 206; 81. смуг. оЬсусЬ 233; Кораіігівкі 337; Вгйскпег 127; 81а\увкі І 236—237; Вегп. І 284— 285; НйііІ-АМогіЬ 18.
[францбвник] (бот.) «герань, Ое-гапішп ргаїепве к» Мак, [францівник] «тс.» Шейк, [францівник] «трилапчас-та підліска, Нераііса ІгііоЬа сЬаіх.» О, [францьовате зілля] «вербозілля звичайне, ЕувітасЬіа уиі^агів к» Мак; — неясне.
француз УРС, Шейк, [французчи-на], [хранцуз], офранцужувати, сфран-
цузити; — р. бр. француз, п. Егапсиг, ч. Егапсоиг, слц. Егапсиг, вл. Егапсог, нл. Егапсоге, болг. французин, френец, м. Француз, схв. француз, слн. Егап-сбг; — запозичене з французької мови через посередництво німецької; н. Егап-гозе (свн. снн. Ігапгдз) «француз» походить від фр. ст. Ігапсоіз, джерелом якого є франк. *Егапк «франк» (етнонім), пов’язане з фр. ст. ігапс «вільний». — КісЬЬагсІІ 49; Фасмер IV 206; Смирнов 315; Вгйскпег 127; НоІиЬ—Кор. 116; □аигаї 339—340; ВІосЬ 313; КІеіп 618. — Див. ще франки.
[фрас1] «злість, гнів Г, Нед, Куз, Шейк, Она; хвороба, погибель ВеУг; чорт, біс; лихо О», [фрац] «чорт, біс; лихо» О, [фрасунок] «журба, турботи, клопіт», [фрасовати] «хворіти, журитися» ВеБ, [фрасуватися] «турбуватися, журитися», [прасунок, просунок] Нед, ст. фрасунокл> (XVI ст.); — п. [гав «турбота, клопіт, піклування», ст. Ігазипк, Ігезипк «горе, сум, скорбота», ч. .іїевоуаіі зе «клопотатися, турбуватися», слц. Ігезоуаі’за «тс.», м. фрас «страх, переляк», схв. фрас «конвульсії»; — запозичене з німецької мови за посередництвом польської; н. їгеззеп «їсти, пожирати», перен. «томитися, мучитися» < СВН. уег-еззеп «тс.» утворене з префікса уєг-, спорідненого з гот. Гга-, лат. рег-, псл. *рег-, укр. пере-, і еззеп «їсти», спорідненого з гот. ііап, англ. еаі, лат. есіб «їм», псл. ]азІІ, укр. їсти; однак семантика укр. фрас та ін. слов’янських відповідників дає підстави припустити пізніші впливи, напр. укр. прас «лупка, прочухан», пороснути «розсипатися; кинутися бігти», схв. прас «крик, галас», в основі яких лежить, можливо, псл. *рег- «бити» (пор. укр. пря «боротьба» < стел, пьрга «суперечка»), — Шелудько 51; КісЬЬагсІІ 49; 81. у/уг. оЬсусЬ 234; ЗІахмзкі І 237; Вгйскпег 127; Вегп. І 285; КІи^е—Міігка 175—176, 218, 811; КІеіп 495. — Пор. фрас2.
[фрас2] «слово, що виражає удар», [фрась] «тс.» Шейк, [фраснути, фрац-
кати]; — болг. фраскам «бити», м. фраска «тс.»; — звукообразне утворення, що передає звук пострілу, паралельне до праск!, хоч звукообразність, очевидно, вторинна; зводиться до псл. *рег-«бити»; пор. також укр. [праск] (вигук, що передає звук пострілу), схв. прас «гук, гуркіт», прасак «тс.», болг. прас «трах!». — Младенов 662. — Пор. праскати.
[фрасен] (бот.) «ясен, Егахіпиз ехсеізіог Б.» Пі, Мак; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації латинського наукового терміна Ігахіпиз «ясен» і укр. ясен; лат. Ігахіпиз споріднене з дінд. ЬЬйг]аЬ «вид берези», псл. *Ьегга, укр. береза. — Таїсіє—Ноїт. І 544.
фрахт «плата за перевезення вантажів морськими шляхами або за арен-ду суден», фрахтівник, фрахтувальник, фрахтувати; — р. бр. болг. м. фрахт, п. ІгасЬі; — запозичене з голландської або німецької мови через посередництво російської; гол. угасЬі «вантаж, плата за перевіз», н. ЕгасЬі «тс.» є словами фризького походження; герм. *1гааіЬ!і утворене з компонента 1га-, спорідненого з лат. рег-, псл. *рег-, укр. пере-, і кореня *аі£- (аіЬ-) «власний». — СІС2 897; Фасмер IV 206; Смирнов 316; Кораііпзкі 336; Вгйскпег 127; Кіи^е— Міігка 156, 214; КІеіп 619, 620.
[фрашка] «дрібниця, жарт» Куз, Шейк, О, [фряжка] Бі, [фрашки\ «збірка дрібних віршів» Шейк, «дрібниці» Ме; — р. фрашка «жарт, дрібниця», ч. Ігазка «водевіль», слц. Ігазпу «комічний, жартівливий», слн. Ігазка «хмиз»; — запозичення з польської мови; п. Ггазгка «дрібниця» походить від іт. ІгазсЬе «пустощі, жарт» (множина від Ігазса «вкрита листям гілка»), — КісЬЬагсІІ 49; Фасмер IV 207; 81. хмур. оЬсусЬ 234; Зіахмзкі І 237; Вгйскпег 127; НоІиЬ—Буег 173; Вегп. І 285.
[фреберник] «конюшина, Тгіїоііит а^гагіит Б.» Мак; — неясне.
[фреблівка] «фребелівський дитячий садок» Куз, [фребелйчка] «вихователька дитсадка за системою Фребеля» Куз; — р. фребелйчка, п. ГгеЬІбхмка, ІгеЬІапка; —
назва походить від прізвища німецького педагога Фр. Фребеля (Ег. ЕгбЬеІ, 1782—1852), автора системи дошкільного виховання дітей у колективі. — ССРЛЯ 16, 1559; 81. \ууг. оЬсусЬ 234; Кораіігізкі 338.
фрегат «трищоглове військове вітрильне швидкохідне судно; купецьке вітрильне судно; сучасний військовий корабель», [фрегата] Нед, Куз; — р. фрегат, бр. фрзгат, п. ч. слц. вл. Іге^аіа, болг. м. фрегата, схв. фрегата, слн. (ге§аїа; — запозичене з французької та голландської мов через посередництво російської; фр. Іге^аіе, гол. Іге^аі походять від іт. їге^аіа «корабель», що через неапол. їге^аїе пов’язане з гр. асррахтої; «не огороджений, не захищений» (про судно без палуби), яке утворене з префікса а- зі значенням заперечення і основи дієслова срраоош «огороджую, оточую», спорідненого з лат. їагсіо «начиняю, набиваю». — СІС2 897; Фасмер IV 207; Смирнов 316; Горяев 393; 8І. \ууг. оЬсусЬ 234; Кораіігізкі 338; НоІиЬ— Ьуег 174; Оаигаї 341; ВІосЬ 314; КІеіп 622. — Див. ще а-, фарш. — Пор. інфаркт.
фрез «рожевий з бузковим відтінком»; — р. болг. фрез «тс.», п. їгег «кольору суниць», ч. Ігез, їгаізе «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. їгаізе «суниці» виникло внаслідок контамінації етимологічно нез’ясованого нар.-лат. Гга-£ит, мн. їга^а «суниці» і фр. ІгатЬоіве «малина», похідного від зах.-герм. *Ьгат-Ьазіа «колючий чагарник шовковиці». — Оаигаї 339; ВІосЬ 313; Уїаісіе—Ноїт. І 540. — Пор. фризи.
фреза «багатолезовий різальний інструмент; сільськогосподарська машина для розпушування і перемішування грунту», фрезер, фрезерувальник, фрезувальний Куз, фрезерувати, фрезувати; — р. болг. м. фреза, бр. фраза, п. їгех, ч. слц. слн. Ігега, вл. ІгегохмасІІо «фрезер», схв. фрезер; — запозичення з французької мови; фр. їгаізе «фреза» достовірної етимології не має; можливо, пов’язане з нар.-лат. Нгеваге від їгепсіо
«дроблю, товчу». — СІС2 897; Кораіігізкі 339; МасЬек Е83С 146; НоІиЬ—Ьуег 174; Оаигаї 339; ВІосЬ 313.
[фрейда] «повія Г, О; кокетка, коханка, повія Шейк», [фрбйда, фрбйдра] «повія» О, [фрейдатися] «кокетувати, волочитися» Шейк; — скорочене запозичення з німецької мови; н. Егеисіеп-шасІсЬеп «повія», букв, «дівчина радості», є калькою фр. їіііе сіє ]оіе «дівчина радості» (евфемізм для «повії» — КІиче— Міігка 218); н. Егеисіе «радість» (свн. угбисіе, угеисіе, двн. Ігехмісіа) зводиться до герм. *Іга\ма- «тс.», спорідненого з дінд. ргауа- «пурхливий» і, можливо, з псл. *ргйІ-, *рг<рсі- (р. прьіткий, укр. прудкий). — КІи^е—Міігка 218, 220. — Див. ще пруд. — Пор. прейда.
[фрейликом] «шкереберть» Ме; — неясне; можливо, пов’язане з ід. фрей-лехс (єврейський танець, букв, «радісне, веселе») від фрейд «радість», спорідненого з н. Егеисіе «тс.». — Див. ще фрейда.
фрейліна «придворна посада для дівчат-дворянок у почті цариці, королеви, принцеси», [хрелівна, фрельна] Шейк; — р. болг. фрейлина, бр. фрзйліна, п. їге]1іпа; — через посередництво російської мови запозичене з німецької; н. Егаиіеіп «панн(очк)а» (зменш, від Егаи «жінка») походить від свн. угоихмеїїп «тс.», утвореного від угоихме «пані» в XII ст. у верхньонімецьких феодальних дворах; н. Егаи «жінка» споріднене з двн. Ігоисма «пані», днн. Ігйа, дісл. Егеу]а «пані, жінка; ім'я богині», гот. їгаи]а «пан», герм. *Іга\уап, *Ігаи]ап «тс.», дінд. рйгиуа «раніше», псл. *рьгу"ь «перший», укр. первий. — СІС2 897; Фасмер IV 207; Смирнов 316; Горяев 393; Вгйскпег 128; Кораіігізкі 338; КІи^е—Міігка 215— 216; Угіез АЕ\У 142. — Див. ще первий.
[фрела] «пастуша сопілка», [фреля] «тс.», [фруе'ра] «тс.» ВеУг, [фруерати, фруеркати] «грати на фруєрі» ВеУг; — п. їгеїа (з укр.), схв. фрула «сопілка», фрулати «грати на сопілці, флейті», слн. Ігйіа «сопілка»; — утворення, що виникло внаслідок видозміни первіс-
ного флояра. — Сгап]аіа 269. — Див. ще флояра.
[фрембей] «закрутка; клямка» О, [трембей, фрамбій, фрембій] «тс.» О; — очевидно, семантичний варіант слова [фрембій] «поясок». — Див. ще фрембія.
[фрембія] «шнурок у фартусі», [фрамбій] «поясок» О, [фрамбійка, фрембій, фрембія, хрембій] «тс.» О; — п. [ІготЬі]е, Ігд.Ьіе] «шнурок у торбі», слц. і’гшпЬіа «шнурок для оздоби»; — запозичення з румунської мови; рум. [ГгїтЬіе], Ггїп^Ьіе, Ігеп^Ьіе «мотузка, вірьовка» походить від лат. ГітЬгіа «торочки», яке достовірної етимології не має; можливо, пов’язане з ГіЬга «волокнина, фібра». — ОБКМ 319; 8сЬеіисІко 145; Ривсагіи 56; Сгап]аІа 266—267; Ко-тапозіауіса XVI 85; \МаІс1е—Ноїт. І 498—499; Егпоиі—МеіІІеІ І 235. — Пор. фібра.
[френзлі] «торочки», [френзель] «торопка» Нед, Шейк, [френдзель] «тс.» тж, [френзля] «тс.» Куз, [фрйзлі] О, ст. френт>дзля (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. Іг^сігіа, Ггепсіхіа, ІГ£-гіа, Ігапсігіа, Іг^сігеї, Ггепгеї «тс.» походять від н. ЕгапвеІ (зменш, від Егапве «бахрома, торочки»), свн. *Ігап8Є, що через фр. ст. Ігіп£е, Ггеп§^е пов'язане з етимологічно нез’ясованим лат. ГітЬгіа, ГітЬгіае «бахрома, торочки». — КісЬЬагсІі 49; Шелудько 51; 81. \муг. оЬсусЬ 235; 81а\мзкі І 237—238; О II 333; Вгйскпег 128; КІи^е—Міігка 214—215; Кіеіп 623. — Пор. фрембія.
френч «військова куртка з чотирма накладними кишенями і хлястиком»; — р. болг. схв. френч, бр. фрзнч, п. Ігепсг, ч. Ігепс; — запозичення з англійської мови; англ. ГгепсЬ «французький»; назва одягу виникла від імені ЗоЬп ЕгепсЬ власне «Джон Французький» — прізвиська англійського фельдмаршала Дж.-Д. Пінк-стоуна (ДО. Ріпквіопе, 1852—1925), командувача англійськими військами (1914—1915 рр.) в Бельгії та Франції у роки Першої світової війни, який носив цей одяг. — СІС 1951, 696; Чер-130
ньіх II 324; Фасмер—Трубд,чев IV 207; Кораіігівкі 338; N80 980. — Див. ще француз.
фреска «малюнок водяними фарбами по свіжій вогкій штукатурці»; — р. болг. фреска, бр. фрзска, п. Ггезк, Ггезка, ч. слц. вл. Ггезка, м. фраска, схв. фреска, слн. Ггезка; — запозичення з італійської мови; іт. Ігезсо «фреска; свіжий» походить від зах.-герм. *Ггізка-, з яким зіставляється псл. ргезпь, укр. прісний. — СІС2 897; Кораіігівкі 338; НоІиЬ— Еуег 174; КІи^е—Міігка 219—220; Кіеіп 621. — Див. ще фрішннй. — Пор. прісний1.
[фрйбра] «пропасниця» О; — запозичення з польської мови; п. [ГгуЬга] походить від лат. ГеЬгіз «лихоманка». — Вгйскпег 120; Біахмакі І 225. — Див. ще фебра.
фривольний «легковажний, не зовсім пристойний», [фрівдльний] «тс.» СЧС; — р. фривольний, бр. фрьівдль-ни, п. Ггум/оіпу, ч. слц. ГгіуоІпї, болг. фривблен, схв. фрйволен; — запозичене з латинської мови (можливо, через посередництво французької — фр. Гґіуоіє); лат. Ггіуоіиа «нікчемний, пустий» утворене від дієслова Ггіо «роздроблюю, розкришую», спорідненого з дінд. ЬЬгїпаН «ранять, пошкоджують», ав. раігіЬгїпаііі «ріжуть, стрижуть навколо», Ьгбі9га-«лезо», псл. ЬгіН, укр. брити. — СІС2 897; 81. \ууг. оЬсусЬ 236; Кораіігівкі 341; НоІиЬ—Еуег 174; Таїсіє—Ноїт. І 549. — Див. ще брити.
[фрйга] «дерево довжиною 7 сажнів»; — неясне.
[фриз1] (архіт., іст.) «декоративна смуга, що обрамляє площину підлоги, верх колони, стіни, килим тощо», фри-збвщик Куз; — р. болг. фриз, бр. фриз, п. Ігуг, ч. Ігуг, слц. Ггіга, схв. фриза, фрйс «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. Ггізе «фриз; кучерявий, закручений», їгівег «завивати, закручувати», як і іт. Гге§їо «прикраса, оздоба, орнамент», зводяться до слат. Ігівіит (з варіантами Ггі^ішп, рЬгу^іит) «торочки, узор, мереживо» неясного походження:
пов’язується з назвою народу фризів — лат. Егізіі, Егізіопез, пор. дфриз. їгізіе «кучеряве волосся» (К1іі£е—Міігка 219) або з назвою фригійців — лат. РИгу^ез, пор. лат. РЬгу^іае уезіез «(оторочений) фригійський одяг». — СІС2 897; Фасмер IV 207; 81. у/уг. оЬсусЬ 236; Кораііпзкі 341; ВІосЬ 317; Оаигаї 344; КІеіп 622— 623. — Пор. фриз2.
фриз2 (текст.) «товста ворсиста вовняна тканина», фризон; — р. фриз, бр. фрьіз, фрьізбн, п. їгуга, ч. Ігіз, слн. (гіге; — через посередництво німецької мови (н. Егіез (текст.) «байка») запозичене з французької; фр. Ігізе «тс.» пов’язується з назвою місцевості (Егізе), де виробляли тканину (Фасмер IV 207; Оаигаї 344), або з дієсловом їгізег «закручувати, завивати» (КІи^е—Міігка 219; КІеіп 622); і те й друге сходить на етнічну назву фризів. — Див. ще фриз1.
[фризи] (бот.) «малина, КиЬиз ісіаеиз Е.» Пі, Мак; — не зовсім ясне; можливо, семантично видозмінене запозичення з французької мови; фр. їгаізе «суниці». — Див. ще фрез.
фризура «зачіска, завите волосся», [фризувати] Куз; — п. Ггугига, ч. слц. Ігігига, вл. Ігігига, болг. м. схв. фризура, слн. Ігігига «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. їгізиге «завивка» пов’язане з їгізег «завивати, закручувати; ворсувати (сукно)», яке певної етимології не має; можливо, походить від дфриз. їп'зіе «кучеряве волосся»; менш імовірний зв'язок з фр. Ігіге «смалити» (пор. н. діє Нааге Ьгеппеп «смалити волосся») (проти Оаигаї 344). — 8М І 779; ЗІ. у/уг. оЬсусЬ 236; НоІиЬ—Ьуег 174; ВІосЬ 317. — Див. ще фриз1.
[фрйка] «насильство, примус»; — запозичення з румунської мови; рум. (пса «страх, ляк» походить від гр. срріхг|, ФРІІ; «тремтіння, хвилювання, жах», яке певних позагрецьких відповідників не має; зводиться до іє. *ЬЬгІко-, звідки також кімр. і брет. Ьгі§- «вершина, гребінь», і зіставляється з норв. Ьгік]а «височіти, стирчати; красуватися, блищати», Ьгік «висока, з гордо піднесеною головою
жінка» (Егізк II 1043—1044); порівнюється також з дінд. ЬЬгзІІ «гостряк» (Воізаср 1039). — РМ '1934/7, 299; ЗсЬеІисІко 145; УгаЬіе Котапозіауіса XIV 143; Агта§ Котапозіауіса XVI 85; Сгап]аІа 438; ПЕРМ 318; Рокоту 166.
фрикадель (кул.) «кулька з меленого м’яса або риби, зварена в бульйоні», фрикаделька; — р. фрикадель, бр. фрьїкадзль «тс.», болг. фрикаде-ла; — запозичене з італійської мови за посередництвом німецької та французької (н. ЕгікадеІІе, фр. їгісадеііе); іт. Ігії-іадеІІа «спечений на сковороді» утворене від Ігіїїо «смажений, печений», яке походить від лат. Ігї£о «печу, смажу», спорідненого з умбр. ІгеЬІи «смажений», гр. срроуш «смажу, печу», далі з дінд. ЬЬига]апІа «варений», ЬЬграІі «підсмажує», ЬЬаг]апаЬ «смажений, печений», діран. Ьаіг^еп «хліб», ір. Ьігізіап «смажити»; іє. *ЬЬег(е)§;-, що, можливо, є розширенням кореня *ЬЬег- «смажити, варити»; висловлювалося припущення про зв’язок кореня Ггіс- з фр. Ггісапсіеаи «шпигована телятина» (Черньїх II 324) неясного походження (Оаигаї 342), а також з галлороманським *їгї£ісаге, формою інтенсиву до лат. ГгІ§^еге «сушити, піджарювати» (КІи^е—Міігка 219). — СІС2 898; Фасмер IV 207; Таїсіє— Ноїт. І 486—487, 548; Егізк II 1046— 1047; АУаІсІе—Рок. II 168; Рокоту 137. — Пор. фрі'ко.
фрикативний (лінгв.) «щілинно-шумний» (про приголосний звук); — р. фрикативний, бр. фрьїкатьіуньї, п. їгукаїудмпу, ч. Ггікаїіупї, слц. їгікаїіупу, болг. м. фрикатйвен, схв. фрйкати-вен; — науковий термін, запозичений із західноєвропейських мов; н. їгікаїіу, фр. Ггісаіії, англ. Ггісаііуе походять від науково-лат. Ггісаііуиз, утвореного від лат. Ігісаіиз, що пов’язане з лат. Ггісо «тру» і їгіо «розтираю, кришу», спорідненими з дінд. ЬЬгіпаїі «ранять, пошкоджують», ав. раігіЬгТпаіІі «ріжуть, стрижуть навколо», псл. Ьгіїі, укр. брити. — СІС2 898; Черньїх II 324—325; 81. у/уг. оЬсусЬ 236; Кораііпзкі 340;
НоІиЬ—Ьуег 174; Таїсіє—НоГт. І 549; КІеіп 622; Регззоп Веііг. 781. — Див. ще брити. — Пор. фрйкція.
[фрйкція] (тех., мед.) «тертя» Куз, [фрикціон] Куз, [фрикційний] Куз; — бр. фрьікцьійньї, п. Ігукфа, ч. Ігіксе, слц. Ігіксіа, болг. фрйкция «тертя», схв. фрйкци/а «масаж голови»; — запозичення з латинської мови; лат. Ігісііо «тертя» пов’язане з Ігісіиз «тертий», їгісо «тру». — СІС2 898; 81. \муг. оЬсусЬ 236; Младенов 663; КІеіп 622. — Див. ще фрикатйвний.
[фрилець] «посередник під час ку-півлі-продажу» О; — не зовсім ясне; можливо, фонетично видозмінене запозичення з польської мови, пор. п. ст. іту]ег «залицяльник, коханець», що походить від н. Ігеіеп «сватати». — 8\У І 777. — Див. ще фраїр.
[фрйнкати] (гроші) «розкидати, тринькати» О; — фонетичний варіант слова тринькати з гіперичною заміною т > ф (пор. ф — ту запозичених словах кафедра — катедра). — Див. ще трйнь-кати2.
[фрицик] (бот.) «борщівник, Нега-сіеит зіЬігісит к» Мак; — неясне.
[фрицувати] «муштрувати, дресирувати» Ме; — ч. ст. Ігіскоуаіі «жартувати»; — запозичення з польської мови; п. Ігусо\мас «глузувати з новачка» утворене від [гус «новачок, початківець», яке походить від н. Егііг, демінутивної форми власного імені Егіесігісгі; щодо використання власних імен у творенні нових слів пор. укр. змикитити «додуматися» від Микита, ч. (гапі «франт» від Егапіізек, н. гіапзеїп «висміювати» від Напз. — 8А¥ І 776; 81. \муг. оЬсусЬ 235; Кораіігізкі 340; Вгйскпег 128; 81а\мзкі І 238; КІи§е—Міігка 288. — Див. ще Фрїдріх. — Пор. фрич.
[фрич] «могорич» О; — запозичення з польської мови; п. їгусг (заст.) є варіантом слова їгус «новачок, початківець», що, як і їгусо\ме «викупне від новачка за прийняття до товариства колег», походить від н. Егііг, до якого зводиться укр. фрицувати. — Онишкевич 2, 132
333—334; 8А¥ І 776, 777; Кораіігізкі 340. — Див. ще фрицувати.
, |фришт| «строк» Пі; — п. їгузгі, їгузі «відкладення справи, судовий термін»; — запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської та ідиш); н. Егізі «строк, термін» споріднене з дангл. Ігізі, Пгзі, дісл. їгезі «тс.», герм. *їгі- і, можливо, з іє. *ргі-«сприяти». — Шелудько 51; КІи§е— Міігка 220; Угіез АЕАУ 141. — Пор. прияти.
фрйштик «сніданок» ВеУг, Дз НЗ УжДУ, [фрйштиковати] «снідати» Шейк, Дз НЗ УжДУ; — р. фрйштик, фрйштьік, [фршцик], слц. [гізіік, їгизіік, схв. фруштик\ — запозичення з німецької мови; н. ЕгйЬзійск «сніданок» є складним словом, утвореним з прикметника (прислівника) ІгйЬ «ранній, рано» (свн. угио, угйе(]е), двн. їгио), спорідненого з гр. тгрсої, тгразїос;, дінд. ргаіаг «рано, вранці», іе. *рго-, та іменника 8ійск «кусок, шматок, штука». — Фасмер IV 207; Горяев 393; 8кок І 534; КІи§е—Міігка 222. — Див. ще штука.
Фрідріх (чоловіче ім’я); — р. Фрйд-рих, бр. Фрьідрьіх, п. Егусіегук, ч. ВесігісЬ, нл. Ргусо; — запозичення з німецької мови; н. ЕгіесігісЬ походить від двн. ЕгісіипЬ(Ьі), букв, «багатий миром; мирний правитель» (гот. Ргірагеікз «Фрідріх»), яке є складним словом, утвореним з іменника двн. їгісіи «мир», спорідненого з дфриз. [гіипсі, дісл. [гоепсіі, гот. Ігрбпсіз «друг, приятель», які пов’язані з герм. *[гі-, іє. *ргТ- «сприяти», і двн. пЬЬі «керівник; могутній, багатий» (н. геісЬ), спорідненого з днн. гїкі, дісл; гїкг «багатий», гот. геікз «керівник; могутній, багатий», герм. *пк- «керівник, правитель», що запозичене з кельт. *ГІ£- (пор. дірл. гі-, род. в. гї§) «король» і споріднене з дінд. гар, га]ап-(< іє. *ге§(з)), лат. гех «король». — Кореспу 41—42; К1и§е—Міігка 219, 591—592; Угіез АЕАУ 446; КІеіп 620, 622, 1346. — Пор. прияти, регент.
[фріко] (кул.) «смажений сир із салом» О; — запозичення з італійської
мови; іт. [гіііо «смажений», їгі§§еге «смажити» походять від лат. їгі§о «смажу». — НоІиЬ—Буег 174. — Див. ще фрикадель. — Пор. фріта.
[фріта] (гонч.) «порошкоподібна речовина, якою «поливають» гончарні вироби; полива» До; — ч. Ігііа (тех.) «товчене скло»; — запозичене з італійської мови за посередництвом німецької (н. Ргіііе «тс.»); іт. їгіііа (тех.) «скляна зерниста маса» пов'язане з Егіїіо «печений, смажений», яке походить від лат. 1гї§о ♦печу, смажу». — НоІиЬ—Буег 174. — Див. ще фрикадель. — Пор. фрїко.
[фрїчка] «розфранчена жінка» Нед, [фрйчка] «щиголь; удар пальцем; гарна, енергійна, бадьора або вередлива, манірна дівчина» ДзУЗЛП; — запозичення зі словацької мови; слц. їгса «гарна молода жінка», їгска «щиголь; удар пальцем», паїгсепа' сііеуса «крикливо одягнена дівчина» утворені від звуконаслідувального дієслова Ггсеїі «вимовляти звуки фр-р, фиркати». — Дзен-дзелівський УЗЛП 164; МасЬек Е83С8 112 Е83С 146.
[фрішний] «меткий, швидкий» Нед, [фріиіно, фрйіино] ВеЛ; — п. їгузг ♦жвавий, хвацький»; — запозичення з німецької мови; н. ІгізсЬ «свіжий; бадьорий» (свн. угізсЬ, двн. їгізс) споріднене з англ. ІгезЬ, дісл. їегзкг, які зводяться до зах.-герм. *1гізка-, що зіставляється з псл. ргезпь, укр. прісний. — Шелудько 51; 8\У І 778; КІи§е—Міігка 219—220; Кіеіп 621. — Пор. прісний1, фреска.
фронда (іст.) «громадсько-політичний рух проти абсолютизму у Франції середини XVII ст.», фрондер, фрондерство, фрондувати; — р. бр. болг. м. фронда, п. ч. слц. Ігопсіа, схв. фронда, слн. Ігопсіа; — запозичення з французької мови; фр. Егопсіе «опозиційна партія при королі Людовику XIV» пов’язане з Ігопсіег «критикувати; кидати каміння з пращі», Егопсіе «праща», що є фонетичною видозміною слова Іопсіе «обґрунтований», похідного від лат. Еипсіа «праща» (< їип-(1о «кидаю, метаю»), яке достовірної етимології не має; пов’язується з гр.
офЕУ&буг] «праща; камінь для пращі», спорідненим з сусрбу&цАо^, отгбубиЛос; «хребець», яке зводиться до іє. основи *зр(Ь)есі-/8р(Ь)епсі-, що є розширенням *зре(і)-/5ре- «тягнути, натягувати» (пор. укр. спинати); існує також думка про спільне середземноморське або малоазійське походження латинського і грецького слів (Егпоиі—МеіІІеІ І 260; Ргізк II 832). — СІС2 898; Фасмер IV 207; 81. ц'уг. оЬсусЬ 234; Кораіігізкі 339; Оаигаї 345; ВІосЬ 318; ХУаІсіе—Ноїт. І 562; Ргізк II 830, 832—833; Кіеіп 624, 1487; СатіП-зсЬе§ 445.
фронт «лінія розгортання військ, а також бойового зіткнення з ворогом», фронтовик, [фрунт] Шейк, фронтальний, фронтовий, [хронт], нефрон-товйк Куз, прифронтовий УРС, Куз; — р. бр. болг. м. фронт, п. слц. їгопі, ч. вл. Егопіа, схв. фрднта, слн. Егопіа; — запозичення з французької мови; фр. їгопі «лоб, чоло; перед; фронт» походить від лат. їгбпз (род. в. Ігопііз) «тс.», яке мало первісне значення «те, що виступає, видається вперед» і зводиться до іє. *ЬЬгоп-(- від *ЬЬгеп- «виступати наперед», *ЬЬег-/ЬЬог- «краяти», звідки також псл. Ьогь, *Ьогсіа, *Ьогпа, укр. бір, борода, борона. — СІС2 898; Фасмер IV 208; Смирнов 317; Черньїх II 325; 81. \муг. оЬсусЬ 235; НоІиЬ—Еуег 174; РЧДБЕ 784; Оаигаї 345; ВІосЬ 318; Регззоп Веііг. 19; Таїсіє—Ноїт. І 461—462, 551; Егпоиі—МеіІІеІ І 255; Кіеіп 624.
фронтон (архіт.) «верхня частина фасаду будинку, портика, колонади», [фронтбл] «причілок» Мо; — р. болг. фронтон, бр. франтдн, п. ч. слц. їгоп-іоп, схв. фронтон; — запозичене з італійської мови через посередництво французької; іт. їгопіопе «тс.» пов’язане з їгопіе «чоло; передня частина, фасад», яке походить від лат. Ігбпз (род. в. Ігопііз) «тс.». — СІС2 899; Фасмер IV 208; 81. \муг, оЬсусЬ 235; Кораііпзкі 339; НоІиЬ—Еуег 175; Оаигаї 345; ВІосЬ 318; Кіеіп 624—625. — Див. ще фронт.
[фрррі] «вигук для вираження лету» Нед, Шейк, [фрйкавка] «дзига» Шейк, [фур\ «тс.; імітація швидкого руху дзиґи»
тж; — її. Ігг! «пурх!>>, ч. ії, їгг! «тс.», слц. їгсаі’ «швидко летіти, рухатися», м. фрка «пурхати», схв. ії, їггг; — звуконаслідувальне утворення, що імітує шум швидкого руху пташиних крил тощо. — 81а\узкі І 238; 8кок І 527— 528. — Пор. фуркало.
[фруз] (ент.) «пилогрудка, вусач-шкіряник, Ргіопиз согіагіиз» Г, Нед, Куз, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з прус (ент.), прузик «коник». — Див. ще прузик.
фрукт «їстівний плід деяких дерев і кущових рослин», [фрукта] Шейк, фруктівник, фруктовий; — р. бр. болг. фрукт, п. їгикі, їгикіа; — запозичення з латинської мови; лат. їгйсіиз «плід» пов’язане з їгиог «насолоджуватися», яке походить від *їгй§иог, *їгйиог (< *їгй§ог), спорідненого з гот. ЬгПк]ап «вживати, користуватися», двн. ЬгйЬЬап, дангл. Ьгйсап «їсти, насолоджуватися», н. ЬгаисЬеп «потребувати». — Фасмер IV 208; Черньїх II 325; Смирнов 317; 81. хууг. оЬсусЬ 235; Кораііпзкі 340; КІи§е— Міігка 96; КІеіп 625; Таїсіє—Ноїт. І 552—553; Егпоиі—МеіІІеі І 256—257.
фруктоза «фруктовий цукор, плодовий цукор; вуглевод з групи моносахаридів»; — р. бр. болг. фруктоза, п. слц. їгикіога, ч. Ігикіоза, їгикібга, схв. фруктоза; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. фр. їгисіозе, н. Егикїбзе походять від лат. їгйсіиз «плід, фрукт». — СІС2 899; НоІиЬ—Еуег 175; КІеіп 625. — Див. ще фрукт.
[фрунташ] «господар, хазяїн» Нед, Шейк; — запозичення з румунської мови; рум. їгипіаз «керівник, лідер, передовик» утворене за допомогою суфікса -аз від основи іменника їгипіе «лоб, чоло, голова», успадкованого від лат. їгбпз, їгопііз «лоб, чоло». — 8сЬеІис1ко 145; Г)ЕКМ 320; Сгап]аІа 268; УгаЬіе Котапозіауіса XIV 143; Агтаз Котапозіа-уіса XVI 85. — Див. ще фронт.
фтизіатр «лікар, що лікує туберкульоз та інші легеневі хвороби», фтизіатрія, фтизіатрйчний; — р. фти-зиатр, бр. фтизіятр, п. Ї1уг]аіга, ч.
їііге «сухоти», Їіізео1о§ «фтизіатр», слц. їіігіаігіа, болг. фтизиапгьр, схв. фти-зиологи]а; — складний медичний термін, утворений від лат. рЬіЬізіз «сухоти», що походить від гр. ср&іощ «сухоти; зникання, загибель, руйнування», пов’язаного з ср&іусо «закінчуватися; гинути, помирати», яке відповідає дінд. кзїіі-«руйнування, знищення», кзіпаіі «гине, вмирає», та іатрос; «лікар», що пов’язане з іаораї «лікую, зціляю» і далі з іаіусо «тішу, підбадьорюю». — СІС2 899; 81. \ууг. оЬсусЬ 236; Кораііпзкі 341; НоІиЬ—Еуег 175; Егізк І 704—705, II 1014—1016; КІеіп 1179,— Пор. педіатр.
фтор (хім.) «газ виняткової хімічної активності з різким запахом», фтористий, фторовий; — р. бр. болг. фтор; — науковий термін, утворений на базі гр. ср&6ро<; «загибель, знищення, руйнування», пов’язаного з ср&еірсо «знищувати, ліквідовувати», що споріднене з дінд. кзагаїі «текти, розпливатися, зникати», ав. угагаііі «текти, струмувати»; дальші відповідники (вірм. }иг «вода», алб. сіЬіегг «руйнувати») сумнівні. — СІС2 899; Егізк II 1013; Воізасд 1025—1026.
фу «вигук відрази, презирства, досади, роздратування; означає подув, яким студять гаряче»; — р. бр. болг. фу, п. ч. слц. їй; — звуконаслідувальне утворення, що виникло на базі імітації різкого видиху повітря. — Фасмер IV 208; Черньїх II 325; 81а\мзкі І 239; \¥а!сІе— Ноїт. І 555. — Пор. пхе, ху.
фуга1 (спец.) «шов між дошками, які щільно пригнані ребрами одна до одної», [фуга] Нед, фугівка, фугувальний, фугувальний Куз, фугувати, [фугувати] Куз, фугуватися; — бр. фуга, п. слц. їи§а, болг. фуга, схв. фуга; — запозичення з німецької мови; н. Еи§е «паз, шов, жолоб» пов’язане з Ій£еп (двн. їио^еп) «зв’язувати, припасовувати, додавати», спорідненим з днн. їб£Іап, дфриз. їб^іа, дангл. їбе^ап, англ. їау, гр. тггіууйрі «збивати, з’єднувати, скріплювати», лат. рах «мир, спокій»,
дінд. разауаіі «зв’язаний»; іє. *рак-/ра§-«прикріплювати, зміцнювати, підсилювати». — Шелудько 51; Кораіігізкі 341; Вгйскпег 129; К1и§е—Міігка 223; Егізк II 526; КІеіп 579; Рокогпу 787—788. — Пор. паз, пакт.
фуга2 (муз.) «форма поліфонічного твору», фуга Она, СЧС, фугато «епізод у музичному творі, побудований у стилі фуги», фугувати', — р. бр. болг. м. фуга, п. ч. 1и§а, слц. слн. їй§а, схв. фуга', — запозичення з італійської мови; іт. 1и§а «фуга; біг; течія» походить від лат. 1и§а «втеча; біг; швидка течія; ряд, низка», [ц£Іо «тікаю», споріднених з гр. срвоусо «тікаю», яке зводиться до іє. *ЬЬеи£т(1т)- «текти; гнути», звідки також дінд. ЬЬи)а1і «згинає», гот. Ьіи^ап ♦гнути», англ. Ьо\у «гнути», можливо, укр. бгати. — СІС2 899; Фасмер IV 208—209; 81. \ууг. оЬсусІї 236; Кораіігі-зкі 341; НоІиЬ—ІІуег 175; КІи§е—Міігка 223; АУаІсіе—Ноїт. І 556—557; КІеіп 626, 627; Егпоиі—МеіІІеІ І 258; Угіез' АЕ\У 34; Егізк II 1005—1007.
фуганок «теслярський інструмент, рубанок великого розміру»; — р. фуганок, бр. фуганок, п. Іи§о\мпік; — видозмінене запозичення з німецької мови; н. Ей^еЬапк «фуганок» є складним словом, утвореним з іменників Еи§е «стик, паз, шов», пов’язаного з 1й§еп «зв’язувати, припасовувати», і Вапк «лава; верстат». — Фасмер IV 209; Черньїх II 325—326; К1и§е—Міігка 49, 223. — Див. ще банка3, фуга1. — Пор. хибанок.
фугас «заряд вибухівки у водонепроникній оболонці для проведення вибуху», [фугас] Она, Куз, [фугаса] Куз, фугаска, фугасний; — р. бр. болг. фугас, п. Іи§аз, Іи^аза, ч. Іи§аз, схв. фугаса; — запозичення з французької мови; фр. Іои^аззе «фугас» походить від іт. їо^аіа (ст. Ги§аіа) «фугас, міна», пов’язаного з Іо^аге «гнатися, переслідувати», Іо§а «порив, втеча», яке зводиться до лат. Іи§а «біг, течія». — СІС2 899; Фасмер IV 209; Черньїх II 326; 81. ч/уг. оЬсусЬ 236; Кораіігізкі 341; Оаихаі
336; ВІосЬ 310; КІеіп 615. — Див. ще фуга2.
[фугати] «кидати, шпурляти» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з фуга «хуга». — Див. ще хуга.
[фудик] «поршень» О; — неясне.
[фудити] «кидати, шпурляти»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на базі дієслова пудити «гнати», пор. [попудить] «кинути».
фудулія «гордовитість, зарозумілість, пихатість», фудульний, [фабульний] Ко, фудулитися; — болг. фудул, фодул «гордій; чепурун, франт», м. фудул, фодул, схв. фудул, слн. ІисійІ «гордий»; — запозичення з румунської мови; рум. Ішіиііе «гордість, зарозумілість, пиха» пов’язане з Гисіиі «гордовитий, пихатий», запозиченим з турецької мови; тур. ІосіиІ «пихатий, гордовитий» походить від ар. ІисійІ «надмір», форми множини від їаф «тс.», пор. ще Гасіаіа, їафіа «бути в більшості, переважати». — 8сЬеІисіко 145; Вегп. І 282; Vіпсепг 14; VгаЬіе Котаповіауіса XIV 143; 8кок І 535; ЬокоізсЬ 49.
[фуждїти] «бушувати, шуміти (про вітер)» Нед, [фужделйти] «тс.» тж; — не зовсім ясне; висловлювалося припущення про зв’язок фужделйти з рум. уі]е!іе «буря, ураган» (8сЬеІисіко 145); не виключено також, що це експресивне утворення на базі хуга, хвйжа. — Пор. хуга.
[фужела] (зоол.) «чорна гадюка, Ре-Ііаз Ьегиа В», [фужелов] «тс.» ВеНЗн; — слово звуконаслідувального походження, що відбиває сичання гадюки. — Пор. фисіти, фуждїти.
фужер «великий широкий келих для шипучих вин і прохолодних напоїв»; — р. фужер, бр. фужер; — запозичення з французької мови; фр. Іои^еге «бокал» походить від назви міста Фужер (Еои^егез) у Франції, де виготовляли скло. — ССРЛЯ 16, 1583.
фузаріоз (бот.) «хвороба рослин, яку спричиняють різні види грибів роду фузаріум»; — р. фузаридз, бр. фуза-
рьіез-, — термін, засвоєний з новолатин-ської ботанічної термінології; нлат. їиза-гіит «фузарій (рід грибів)» утворене від лат. їизсо «роблю темним, чорним; темнію, чорнію», їизсиз «темний, чорнуватий», які зводяться до іє. *сіЬи5-до-. — СІС2 899—900; Словн. бот. 550; Таїсіє— Ноїт. І 572, 573; Кіеіп 631.
фузія1 «старовинна рушниця з кременем», фузея, [фузия) «тс.» О, [фу-зійник] «вояк, озброєний фузією» Пі, [хвузія\ «тс.»; — р. бр. фузея, ч. Іи-зііоуаіі «стріляти»; — запозичення з польської мови; п. їідх)а походить від фр. ІизіІ «рушниця», фр. ст. їоізії, їиізії і далі від нар.-лат. *їбсіІІ5 «з каменю викресаний вогонь», пов’язаного з їосиз «вогнище». — Фасмер IV 209; ССРЛЯ 16, 1584; Смирнов 317; КісЬЬагсІі 49; 81. \муг. оЬсусЬ 239; Кораіігізкі 344; Кагклуісг 8А¥О 173; Вгйскпег 130; 81а\мзкі І 242— 243; Вегп. І 287; ВІосЬ 321; Оаигаї 348; Кіеіп 631. — Див. ще фокус1.
фузія2 (лінгв.) «злиття морфем, що супроводиться зміною їхнього фонемного складу», фузіонувати «з’єднувати» Куз; — р. болг. фузия, бр. фузія, п. їиг[а, ч. їйге, слц. їигіа, м. фузи/а, схв. фузи/а, слн. їигї]'а; — запозичення з латинської мови; лат. їйзіо «злиття» пов’язане з їипсіо «ллю, виливаю», спорідненим з двн. §іозап, дісл. цбіа, днн. §іоіап, дфриз. §іаіа, гот. §іиіап «лити», які зводяться до іє. *§Ьи-сі- «лити», що є розширенням основи *§Ьеи-«тс.». — СІС2 900; 81. \муг. оЬсусЬ 239; Кораіігівкі 344; НоІиЬ—Еуег 176; АМаІсіе— Ноїт. І 563—564; Угіез АЕА¥ 171; Ргізк II 1093; Кіеіп 616, 631. — Пор. дифузія.
[фузли] «нафтова сировина, якою мажуть вози» О; — п. їигеї «сивушне масло»; — очевидно, семантично видозмінене запозичення з німецької мови; для н. Еивеї «сивуха, погана горілка» припускається походження від лат. їизіїе «розтоплений, текучий, рідкий», пов’язаного з їипсіо «лити, виливати». — КІи§е—Міігка 226.
фуй! ( виг.) Куз; — р. фуй, п. ч. слц. нл. їщ «тьфуі», схв. фуй, слн. їй); —
звуконаслідувальне утворення, що імітує звук при спльовуванні; не виключена можливість запозичення з німецької мови: н. рїи] «тс.». — 81а\мзкі І 240; К1и§е— Міігка 548. — Пор. тьху, фу.
фук1 «крик, лайка, докір», фукати «кричати; [дмухати, дути; віяти О]», фукатися «лаятися, сваритися; [дутися О]», [фукавиця] «хуртовина, метелиця» О; — р. бр. фук, п. їикас «лаяти, гудити», ч. їик, їоикаіі «віяти, лаяти», слц. їйкаі’ «віяти, дути», вл. їикас «шмигляти, шурхати», нл. їиказ «дути, трубити», болг. фукам «відносити геть (вітром)», схв. фука «шелест, шум», слн. їйкаіі «нишпорити; пробігти»; — звуконаслідувальне утворення від вигуку фу, що імітує шум при різкому видиху повітря. — Фасмер IV 209; 81а\мзкі І 239, 240; Вегп. І 286. — Див. ще фу. — Пор. фук2, хук.
фук2 — див. хук.
[фук3] (спец.) «шпунтубель» О; — очевидно, утворилося внаслідок скорочення форми слова фуганок > фуг з оглушенням кінцевого приголосного. — Див. ще фуганок.
фукс «випадково влучний удар у більярдній грі; [студент першого курсу університету Шейк]», фуксом (пройти) «потрапити випадково, без належних підстав»; — р. фукс «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЕисЬз (двн. свн. їиЬз) «лисиця», перен.' «хитрун», споріднене з днн. уойз, дангл. англ. їох, дісл. їда «лисиця», їох «шахрайство», герм. *їиЬва-; пов’язується також з дінд. ргіссЬаЬ «хвіст, коса», псл. рихь, укр. пух. — Фасмер IV 209; КІи§е—Міігка 222; V^іе8 АЕ\¥ 136, 139; Кіеіп 617. — Пор. фокстер’єр, фокстрот.
фуксія (бот.) «кущова або деревна рослина родини онагрових, ЕисЬвіа Ь.», [фухсія] Мак; — р. болг. фуксия, бр. фуксія, п. їикз[а, ч. їиквіе, (исЬвіе, слц. їикзіа, вл. їисЬзра, схв. фукси]а', — термін, засвоєний з новолатинської наукової номенклатури; нлат. РисЬвіа утворив К. Лінней на честь німецького бота
ніка Л. Фукса (Б. ЕисЬз, 1501 —1566) для назви південноамериканської рослини, завезеної до Європи в 1788 р. — СІС2 900; 81. \ууг. оЬсусЬ 236; Кораіігі-зкі 341; СимоновиЬ 202; КІи§е—Міігка 222. — Див. ще фукс.
фукус (бот.) «дрібна бура морська водорість, Еисиз Б.»; — р. бр. болг. фукус, схв. фукус, — термін, засвоєний з новолатинської наукової номенклатури; лат. їйсиз «тс.>> походить від гр. србхос; «морська водорість; рум’яна», запозиченого із семітських мов (пор. гебр. рик «косметика, грим; малювати»). — СІС2 900; СимоновиЬ 203; Таїсіє—Ноїт. І 555; Егпоиі—МеіІІеі І 258; Егізк II 1047—1048; Воізаср 1040—1041.
фуле (текст.) «вовняна пальтова тканина із саржевим переплетенням»; — р. бр. фуле; — запозичення з французької мови; фр. їоиіе «валяння повсті; тиск» пов’язане з їоиіег «топтати, м’яти; валяти (повсть)», похідним від слат. їйІІо «валяю сукно», їиііб «сукновал», для яких припускається зв’язок з іє. *ЬЬеІсІ- «бити, стукати». — СІС 726; Оаигаі 337; ВІосЬ 310; АМаІсіе—Ноїт. І 560; Егпоиі—МеіІІеі І 260; КІеіп 627. — Див. ще фолюш. — Пор. фуляр.
[фулей] «шибеник, вітрогон, розбишака» Ме, [фулейоватий] «розбишакуватий, безпутний» Ме; — неясне.
фуляр (текст.) «легка м’яка шовкова тканина з полотняним переплетенням»; — р. бр. фуляр, п. їиіаг, ч. їиіаг, болг. фулар, схв. фуляр, слн. їиіаг; — запозичення з французької мови; фр. їоиіагсі «фуляр» пов’язане з їоиіег «валяти (повсть)», яке походить від слат. їйііо «валяю (повсть)». — СІС2 900; Фасмер IV 209; 81. \муг. оЬсусІї 237; Кораііпзкі 341—342; НоІиЬ—Еуег 175; Оаигаі 337; ВІосЬ 310; Таїсіє— Ноїт. І 560; Егпоиі—МеіІІеі І 260; КІеіп 615, 627. — Див. ще фолюш. — Пор. фуле.
[фума] «пиха, гордовитість» Нед, Шейк, [фуматися] «гніватися» Ба; — схв. фум «дим»; — запозичення з польської або румунської мови; и. їит, їита
«чванливість; пиха; дим», рум. їит «тс.» походять від лат. їйтиз «дим», спорідненого з псл. буть, укр. дим. — 8сЬе-Іисіко 145; 8кок І 535; УгаЬіе Котапозіа-уіса XIV 143; 8!а\мзкі І 240; Вгйскпег 129; ХУаІсіе—Ноїт. І 561—562; Егпоиі— МеіІІеі І 260; Егізк І 693—694; Воізаср 356—357; КІеіп 628. — Див. ще дим.
[фун] «зруб» О; — не зовсім ясне; можливо, усічений варіант слова фундамент (див.).
фунгіцид (хім.) «хімічна отруйна речовина»; — р. фунгицйд, бр. фунгіцид; — складний науковий термін, утворений від лат. їип^из «гриб», спорідненого з гр. сгтгбууос;, слроууо<; «губка», вірм. зип§, зипк «гриб; коркове дерево» (очевидно, мандрівне культурне слово), і лат. -сісіа, пов’язаного з саесіо «вбиваю; рубаю», що споріднене з дінд. кЬісіаіі, зкЬі-сіаіі «рве, штовхає, тисне». — СІС2 900; Таїсіє—Ноїт. І 129, 566—567; Егпоиі— МеіІІеі І 262; Егізк II 770; Воізаср 899; КІеіп 288, 629. — Пор. гербіцид.
[фунда] «приспів у колядці» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. їипсіа «почастунок, плата за щось», їипсіо\уас «фундувати», до якого зводиться укр. фундувати; назва могла мотивуватися тим, що за останнім приспівом (у кінці колядки) очікувалася винагорода, почастунок з боку господаря. — 81. \муг. оЬсусЬ 237; 8\¥ І 782. — Пор. фундувати.
фундамент «підземна (підводна) кам’яна або бетонна основа споруди (будинку); [система печей у хаті разом із припічком Ме]», [фудамент, худамент\ О, хундамент, \фадамантє\ «місце, на якому стояла хата» Корз, фундаментальний, фундаментний, фундаменту-вати Куз, ст. фундаменте (XVII ст.); — р. бр. фундамент, п. ч. слц. вл. їип-сіатепі, болг. м. фундамент, схв. фун-дамен(а)т, слн. їипсіатепі; — запозичене з латинської мови, можливо, через польське посередництво (Фасмер IV 210; КісЬЬагсІІ 49); лат. їипсіатепіит «фундамент» пов’язане з їипсіиз «основа, дно». — СІС2 900; Черньїх II 326;
Смирнов 317; 81. \ууг. оЬсусЬ 237; Вгйскпег 129; НоІиЬ—Ьуег 175; КІеіп 628. — Див. ще фон1. — Пор. фонд, фундувати.
фундувати «засновувати, закладати, [купувати комусь щось, пригощати когось]» Корз, ст. фундовати (XVI ст.), фундатор «засновник, основоположник», [фундатирь], фундація, фундаторський, ст. фундать «запис, акт закладу, пожертвування» (XVII ст.), фундаторка (XVII ст.), фундація (XVII ст.), фундовати (XVII ст.); — р. фундй-ровать, бр. фундаваць, п. Гипс1о\уас «класти фундамент», ч. (ипсіоуаі(і) «підтримувати, фінансувати», слц. Гипсіоуаі’, болг. фундйрам, м. фундйра «закладати»; — запозичене з латинської мови за посередництвом польської; лат. їипсіо «закладаю, засновую» пов’язане з Гипсіиз «дно, основа». — КісЬЬагсИ 49; 81. \ууг. оЬсусЬ 237; НоІиЬ—Ьуег 175; Вгйскпег 129; Егізк II 620—621; Воізаср 825; А¥аІсіе—НоГт. І 564—565; Егпоиі— МеіІІеІ І 261—262; КІи§е—Міігка 88; КІеіп 189, 616, 628. — Див. ще фон1. — Пор. фонд, фундамент.
фундук (бот.) «рослина роду ліщинових, Согуїиз ІиЬиІоза АМЇІІсі; кримський горіх Шейк»; — р. бр. фундук; — запозичення з тюркських мов, найімовірніше, з мови кримських татар; крим.-тат. їипсіик, тур. їіпсіїк «тс.» походять від гр. тгоутіхоу (харцоу) «волоський, (букв.) понтійський (горіх)», пов’язаного з тгоутос; «море», яке споріднене з лат. ропз «міст; стежка», дінд. рапіКаК «стежка, дорога», псл. рріь «дорога», укр. путь. — СІС2 901; Фасмер IV 210; МікІ. ТЕІ І 296; Дмитриев 568; Радлов IV 1931; Воізаср 803; Егізк II 578—579; ЕокоізсЬ 49; Егпоиі—МеіІІеІ І 922.
фунебрйчний (у словосполученні фунебрйчний марш, «траурний» Куз); — запозичення з румунської мови; рум. ГипеЬги «похоронний, сумний, траурний» через фр. ГипеЬге «похоронний, траурний» походить від лат. ГйпеЬгіз «тс.», пов’язаного з Гипиз «похорон, загибель», яке певної етимології не має; припу-138
скається зв’язок з іє. *сіЬеи- «зникати, гинути, вмирати», з яким споріднені гот. сІІ\мап8 «смертний», сіаирз, двн. ібі «мертвий, померлий», днн. йоіап «умирати», дісл. сіеу]а «тс.», дірл. сііІЬ «кінець, смерть», вірм. сіі «труп». — ПЕРМ 322; Оаигаі 347; ВІосЬ 320; ХУаІсіе— НоГт. І 568; Егпоиі—МеіІІеІ І 262; Vгіе8 АЕ\¥ 76.
фунікулер «залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих підйомах і спусках»; — р. фуникулер, бр. фунікулер, п. Ги піки Іагпу, ч. Гипікиїагка, болг. фуникулер, фюни-кулер, схв. фуникулер; — запозичення з французької мови; фр. Гипісиїаіге «канатний; фунікулер» походить від лат. Гйпісиїиз «шворка, мотузочка», демінутивної форми від Гйпіз «канат, вірьовка», яке певної етимології не має; припускається зв’язок з іє. *сіЬйпІ5, звідки гр. &соргу^ «мотузка, вірьовка»; менш імовірна спорідненість з лат. Гіпіз «межа». — СІС2 901; 81. \муг. оЬсусЬ 237; Кораіігізкі 342; НоІиЬ—Ьуег 175; Оаигаі 347; \¥а!сіе—НоГт. І 567; Ег-поиі—МеіІІеІ І 262.
[фунїти] «видихатися, втрачати запах; бліднути, в’янути»; — запозичення з угорської мови; уг. Типі «дути, віяти», Гй]пі «тс.» є звуконаслідувальними утвореннями, успадкованими від спільноураль-ської епохи фіно-угорських мов і такими, що продовжують урал. *ри\мз-/ риуз- «дути». — ММТЕ8г 983; М8гЕИЕ І 219. — Див. ще футити.
функція «діяльність, обов’язок, робота; призначення», [функціонал] Куз, функціоналізм, функціоналіст, [функ-ціонар] Куз, функціонер, функціональний, функціонувати; — р. болг. функ-ция, бр. функцьія, п. Гипкс[а, ч. Гипксе, слц. Гипксіа, вл. Гипксіа, м. функци/а, схв. функци/а, слн. Гйпксі[а; — запозичення з латинської мови; лат. Гйпсііб «діяльність, виконання» пов’язане з Гип^ог, Гип§і «здійснювати, виконувати», спорідненим з дінд. ЬЬипакіі (мн. ЬЬип]аіі) «користується; насолоджується; поїдає», ЬЬб§а- «задоволення, воло-
діння, користь», і, можливо, з алб. Ьип^е «(їстівний) жолудь». — СІС2 901; Черньїх II 326; 81. \муг. оЬсусЬ 237; Кораіігіакі 343; НоІиЬ—Еуег 175; 8кок І 536; \УаІсіе—Ноїт. І 565—566; Егпоиі— МеіІІеІ І 262; Кіеіп 628; МаугЬоїег 507; Рокоту 153.
фунт «міра ваги; грошова одиниця ряду країн», \фонт\ О, фунтовик «гиря вагою в один фунт», [фунтувка] «сорт груш з великими плодами» Корз, хунт, хунтівка «сорт груш», [хун-тівкй] «тс.» Нед; — р. бр. болг. фунт, п. ч. слц. їипі, схв. фунта, слн. їйпі; — запозичення з німецької мови; н. РїипсІ «фунт» (свн. рїипсі, двн. рїипі) споріднене з днн. снн. дфриз. дангл. дісл. дат. шв. гот. рипсі, англ. роипсі; усі германські назви є спільним запозиченням з латинської мови; лат. ропсіив «міра ваги» пов’язане з репсіо «зважую; звисаю», етимологія якого непевна. — СІС2 901; Шелудько 51; Преобр. II 150; Фасмер IV 210; Черньїх II 326—327; 81. \ууг. оЬсусЬ 238; Кораіігівкі 343; 81а\мзкі І 241; Вгйскпег 129; МасЬек Е8ЛС 147; НоІиЬ—Еуег 175; К1и§е—Міігка 548; ЇУаИе—Ноїт. II 278—280; Кіеіп 1151, 1227; Угіев АЕА¥ 429. — Пор. пуд.
[фунтйнаї «колодязь» Мо; — запозичення з румунської мови; рум. їіпііпа ♦(артезіанський) колодязь» пов’язане з пізньолат. їопіапа «джерело, ключ». — ВЬВМ 306; Ризсагіи 53. — Див. ще фонтан.
[фур1] «вітрогон» О; — не зовсім ясне; можливо, зворотне утворення від звуконаслідувального дієслова фуркати. — Див. ще фурчати.
ФУР2 — Див ФРРР!
фура «великий довгий віз для вантажу; фургон»; — р. бр. фура, п. їйга, ч. їйга, слц. слн. їйга, вл. їбга; — запозичення з німецької мови; н. ЕиЬге (двн. їиога, свн. уиоге) «віз, підвода» пов’язане з їаЬгеп «їхати», спорідненим з гр. терасо «переходжу, проникаю», тгбро<; ♦перехід», лат. рогіа «прохід», псл. *регіі, укр. перти. — Фасмер IV 210; Вгйскпег 129; 81а\мзкі 241; МасЬек Е8ЛС 147;
НоІиЬ—Ьуег 175; Вегп. І 286; К1и§е— Міігка 180, 223. — Пор. перти1, хура1.
[фураж1] «недобір, недорід» Г, Нед, Шейк; — неясне.
фураж2 «сухі корми (сіно, солома), овес, ячмінь, картопля і т. ін. для свійських тварин і птиці», фуражир, фура-жирдвка, [хураж], фуражний, фура-жйрувати, фуражувати Куз, фуражуватися-, — р. бр. болг. м. фураж, п. їигаг, ч. слц. їигаг, вл. їигага, схв. фураж; — запозичення з французької мови; фр. їоигга^е «корм, фураж» пов’язане з фр. ст. їеигге (їоегге, їоагге, їоиагге) «солома», яке походить від франк. *їбсіг, спорідненого з н. Еиііег «корм» (двн. їиоіаг, свн. уиоіег), дангл. їосіог, дісл. їбдг «харчі», герм. *їбрга-, їбдга-, що зводяться до іє. *раі-, *ргі-від *ра- «пасти, годувати», звідки також тох. А раз-, тох. В разк-, псл. разіі, укр. пасти. — Фасмер IV 210; Черньїх II 327; Смирнов 318; 81. смуг. оЬсусЬ 238; Кораіігівкі 343; Вгйскпег 127; Г)аигаі 338; ВІосЬ 312; К1и§е—Міігка 225, 227; Кіеіп 606, 609; Vгіе8 АЕ\¥ 136. — Пор. пасти1, футрувати.
[фурайба] «втулка на дерев’яній вісі» О; — запозичення з польської мови; п. [їога]Ьа] «тс.» неясного походження; можливо, пов’язане з н. Vог^еіЬег «закрутка, скоба». — О II 335.
[фурангва] (рел.) «корогва» Корз; — запозичення з польської мови; п. їогд£іе\м «корогва» є фонетичним варіантом по-ширенішого сЬогд£іє\у. — Вгйскпег 182— 183; 81а\мзкі І 76. — Див. ще корогов, хоругов. — Пор. форенга, хоренька.
фургон «критий віз із кінною запряжкою; автомобіль або причеп із закритим кузовом для перевезення вантажу», [фургон] Нед, Шейк, фургонник, хургбн; — р. бр. болг. м. фургон, п. ч. слц. їиг^оп, схв. фургон; — запозичення з французької мови; фр. їоиг^оп (їоигсоп, їиг^оп) «фургон, багажний вагон» походить від нар.-лат. *їигісо «інструмент руху», їигісаге «рухатися», власне, «рухатися, як злодій», пов’язаного з їйг «злодій», що споріднене з гр. срсор «тс.»,
срєрсо «несу», лат. їего «тс.», вірм. Ьигп «рука, кулак; сила», дінд. ЬЬагаїі «несе, приносить; відбирає», псл. Ььгаіі, укр. брати. — СІС2 901; Черньїх II 327; Фасмер IV 211; Горяев 394; 81. \муг. оЬсусЬ 238; Вгйскпег 127; Младенов 663; Оаигаі 337; ВІосЬ 311; Егізк II 1060— 1061. — Пор. фурункул,
[фурда] «дурниця, дрібниця; тупоумство» Нед, Шейк; — п. Іигсіа, болг. фурда «залишки, покидьки», м. фурда «поганий товар», схв. фурда «обрізки, покидьки», слн. Іигсіа; — запозичення з румунської мови; рум. Іигсіа «відходи, покидьки» походить від тур. Ьигсіа, Ьигсіе «дрібниця, дурниця». — ЗсЬеІисіко 145; 81а\мзкі І 241; Вгйскпег 129; Младенов 663; 8кок І 537; ОІКМ 323.
[фурдавка] «дитяча іграшка, складена з гудзика та нитки» О; — експресивне утворення на базі дієслів фурделі-ти, фурдиґати (див.).
[фурделїти] «дути, віяти» Нед, [Фур-дилйти «тс.» О, фурдіти «тс.» Шейк]; — утворення, що виникло внаслідок експресивної видозміни дієслова хурделити. — Див. ще хурделиця.
[фурдигати] «вертіти, крутити»; — звукообразне слово, утворене на базі звуконаслідувального дієслова фуркати або вигуку фур (див.).
Іфурик] «тачка» ДзУЗЛП, [фурік\ «тс.» тж; — запозичення зі словацької мови; слц. їйгік є пестливо-демінутивною формою іменника їйга «підвода, віз із поклажею», який походить від н. ЕиЬге «віз, підвода», звідки також укр. фура. — Дзендзелівський УЗЛП 135. — Див. ще фура.
фурйла «заметіль»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення від хура «хуртовина» з гіперкоректною заміною початкового х- звуком ф-. — Див. ще хура2.
[фурйти] «кидати, кинути щось з усієї сили, шпурляти, шпурнути» Нед, Ба, О, \фурнути\ Нед, Г, Шейк, \фур-ляти\ «шпурляти», [фуряти\ «тс.»; — р. фурать, схв. фурати «тс.»; — не зовсім ясне; імовірно, звуконаслідувальне
утворення, подібне до болг. хві>рля(м), фт>рля(м) «кидати», схв. (х)врлмти «тс.», ч. сЬгІііі, сНгієіі «кидати; пускати (кров); поспішати»; виводиться також від псл. *хуцг-, *хууг- (Потебня РФВ 4, 201, проти Фасмер IV 210—211). — Вегп. І 4І0.
фурія «кожна з трьох богинь помсти в давньоримській міфології; перен. лиха, сварлива або розлючена жінка», [хурія]; — р. фурия, бр. фурия, п. їигіа, ч. їйгіе, слц. їйгіа, болг. фурия, схв. фури]а-, — запозичення з латинської мови; лат. Еигіае «Фурії (назва богинь)», їйгіа «лють, шаленство» пов’язані з їиго «лютую, шаленію», яке зіставляється з гр. босо «бушувати» (лесб. боно), &ша, Зсіас «(несамовита) вакханка» (КІеіп 630); менш імовірне пов’язання (АУаІсіе—Ноїт. І 571) з дінд. ЬЬигаїі «швидко рухатися», псл. Ьиг]'а, укр. буря або з гр. аббрсо «грати, розважатися», псл. сіигь, укр. дур, одур. — СІС2 901; Фасмер IV 211; Черньїх II 327—328; Смирнов 318; 81. \муг. оЬсусЬ 238; Кораііпзкі 343; Вгйскпег 129; Масіїек Е83С 147; НоІиЬ—Буег 176; 8кок І 537; АУаІсіе—Ноїт. І 570—572; Егпоиі-МеіІІеі І 263; Вегп. І 103; Егізк І 698; НйіиЛМбгІІі 16; МаугЬоїег 508—509. — Пор. фурор, фурЯТЙТИСЯ.
[фурка] «вила з трьома ріжками» Мо; — болг. [фі/р/са| «вила», {ф-ьрко-лйца\ «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. їигса «вила» походить від лат. їигса «двозубі вила, вилоподібна підпірка», яке певної етимології не має. — 8сЬе1исіко 145; Младенов 663; Вегп. І 286; Таїсіє—Ноїт. І 569—570; Егпоиі—МеіІІеі І 263.
[фуркало] «модний одяг» Куз, Нед, Шейк, [фуркальце] «жіночий одяг» Шейк, Нед, Куз; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі звуконаслідувального дієслова фуркати «шурхотіти». — Див. ще фурчати.
[фурканка] (кул.) «страва з пшеничного або кукурудзяного борошна» О; — номінативне утворення від звуконаслідувального дієслова фуркати «хур
кати»; назва зумовлена своєрідними звуками, що утворюються від лопання бульбашок під час кипіння страви. — Див. ще фурчати. — Пор. фуркач.
[фуркач] «батіг» О; — номінативне утворення від звуконаслідувального дієслова фуркати «хуркати»; назва зумовлена характерним шумом, що утворюється від ляскання батогом. — Див. ще фурчати. — Пор. фурканка.
фурман «візник, кучер», фірман «тс.», [фурманйна] «поганий фурман; зменш, від фурман» Шейк, фурманка ♦підвода» СУМ, Шейк, [хвцрман], хурман, хурманка «підвода», [хурманщик\ ЛЖит, фурманити «правити кіньми», фурманувати, хурманувати; — р. фурман, бр. фурман, п. слц. Іигтап, ч. Іог-тап, вл. їбгтап; — запозичення з німецької мови; н. РиЬгтапп (< свн. уиогтап) ♦тс.» є складним словом, утвореним з іменників Рийте «віз, підвода» і Мапп ♦чоловік», спорідненого з свн. двн. тап, дфриз. тапп, дангл. тапп(а), англ. тап, дісл. тадг, рун. тапК, гот. таппа «людина, чоловік», дінд. ав. тапи- «людина», псл. тргь, укр. муж. — КісЬЬагсії 49; Шелудько 51; Фасмер IV 211; Смирнов 318; 81. \ууг. оЬсусІї 238; 81а\узкі І 241; Вгйскпег 129; НоІиЬ—Буег 172; К1и§е— Міігка 180, 223, 459—460; Угіеь АЕА¥ 374—375; КІеіп 930. — Див. ще муж, фура. — Пор. фїрман'.
фурнітура «допоміжний, підсобний матеріал у деяких виробництвах»; — р. болг. фурнитура, бр. фурнітура, вл. Гигпііига; — запозичення з французької мови; фр. їоигпііиге «поставка; приладдя» пов’язане з їоигпіг «доставляти, поставляти, постачати», яке походить від франк. Нгипфап «виконувати, робити, чинити», спорідненого з днн. їгиш-тіап. — СІС2 902; ССРЛЯ 16, 1599; РЧДБЕ 787; Оаигаі 338; ВІосЬ 311. — Див. ще форнір.
фурор «гучний публічний успіх; бурхливе схвалення, захоплення», [фурб-ра] СЧС; — р. бр. болг. фурор, п. їи-гога, ч. Іигбге, слц. їигог, м. фурор-, —
запозичення з латинської мови; лат. їигог «сказ, шаленство, лють» пов’язане з Іиго «лютую, шаленію, скаженію». — СІС2 902; Черньїх II 328; 81. \муг. оЬсусЬ 238; Кораіігізкі 344; НоІиЬ—Буег 176; ХУаІсіе—Ноїт. І 570—572; Егпоиі—Меіі-Іеі І 263; КІеіп 630. — Див. ще фурія.
[фурочка] «фуражка, картуз» Мо; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з р. фуражка «головний убір».
[фурт] «постійно» О; — запозичення з польської мови; п. [їигі], як і ч. слц. їигі «весь час, без кінця, завжди», виникло в результаті скорочення німецького словосполучення Іогі ипсі Іогі «безперервно, постійно» або від першої частини складного слова ІогІ\маЬгепсі «безперервно, безперестанно» (Вгйскпег 126); н. Іогі «геть, далі, вперед» (свн. уогі) споріднене з днн. дфриз. ГогіЬ, дангл. їогр «геть», герм. *їофа, яке зводиться до давнішого *рг1о; іє. *рго- «вперед». — 0 2, 335; Кіиее—Міігка 214.
[фурта] «хвіртка» Бі, ст. форта (XVII ст.); — р. бр. фбртка, п. Іигіа, Іогіа, Іогіка; — запозичене з латинської мови через посередництво німецької і, можливо, польської (н. Рїогіе < свн. ргіогіе «брама»); лат. рогіа «ворота, вихід» пов’язане з рогіиз «порт». — Фасмер IV 204; 81. \муг. оЬсусЬ 238; 81а\мзкі І 241—242; Вгйскпег 126; МікІ. Е\¥ 260; КІи§е—Міігка 546; ХУаІсіе— Ноїт. II 343—344. — Див. ще порт2. — Пор. хвіртка.
фурункул «чиряк», фурункульоз, [фурункульбза] Куз; — р. бр. болг. фурункул, п. Іигипкиї, ч. їигипк(и)І, слц. їигипкеї, вл. Іигипкі, схв. фурункул-, — запозичення з латинської мови; лат. їйгипсиїиз «фурункул, букв, злодійчик» пов’язане з їйг «злодій» (підставою для перенесення значення була стародавня антропоморфізація хвороб і болячок), спорідненим з гр. срсор, срсорб^ «злодій», дінд. ЬЬагаИ «розбій, грабунок, здобич», псл. Ььгаїі, укр. брати. — СІС2 902; Черньїх II 328; 81. \муг. оЬсусЬ 238;
Кораіігізкі 344; НоІиЬ—Буег 176; АУаІсІе— Ноїт. І 569, 572; Кіеіп 630. — Пор. фургон.
[фурфантя] «лахміття, ганчір’я»; — семантично видозмінене запозичення з італійської мови; іт. Іигіапіе «негідник, шахрай» пов’язане з Іигіаге «красти, шахраювати», що є складним словом, утвореним з Іиг- «злодій» (заст. Іиго «красти»), похідного від лат. Ійг «злодій», та дієслова Іаге «робити» від лат. Іасеге «чинити», спорідненого з псл. сіеіі «класти», укр. діти. — Див. ще діти2. — Пор. фургон, фурункул.
[фурцювати] «танцювати, стрибати»; — не зовсім ясне; можливо, лек-сико-семантичний варіант дієслова форсинги. — Див. ще форс.
фурчати «хурчати», фуркати «хуркати»; — р. фурчать, п. Іигсгес, ч. Ігсеі, слц. Ігсаі’, схв. фрчити, слн. Ігкаіі; — фонетичні варіанти давніших звуконаслідувальних утворень хурчати, хуркати; не виключено й походження безпосередньо від звуконаслідувальних вигуків, що передають шум від лету птаха та ін. — Зіау/зкі І 241; НоІиЬ—Буег 174; Вегп. І 410. — Див. ще хур-хур. — Пор. фиркати, форкати.
[фурятйтися] «лютувати, шаленіти» О, [фуріят] «божевільний» СЧС; — п. їигіаі «буйний, божевільний», слц. Іигі-апі «пихата, зарозуміла людина»; — запозичення з латинської мови; лат. іигіаіиз «скажений, жахливий» утворене від Іигіо «доводжу до шаленства», пов’язаного з Іиго «бушую, шаленію». — О II 335; Кораіігівкі 343; АУаІсІе—Ноїт. І 570— 572. — Див. ще фурія.
фус «осад, гуща», Іфуз] «тс.» Нед, Шейк, Па, [фузель] «тс.» СЧС, Куз, [фуси] «тс.» УРС, Нед, [хвус, хус\ «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Іив «поденки, оденки, гуща; покидьки» певної етимології не має; припускається походження від лат. Ійзив «вилитий, злитий» (Маігепаиег 162; Кагіо-\уісг 8\УО 172—173, проти Зіау/зкі І 242); зв’язок з н. Рир «нога; спідня ча
стина чого-небудь» (Вгйскпег 129—130) або з н. ЕизеІ «сивуха, неочищена горілка» (КогЬиі РЕ 4, 496) малоймовірний.
фут* «міра довжини близько ЗО, 48 см», [хуті Пі; — р. бр. болг. фут, схв. фут; — запозичення з англійської мови; англ. Іооі «фут; ступня» (сангл. Іоі, дангл. Ібі) споріднене з н. РиР, дісл. (біг, гот. Ібіиз, а також із дінд. раї, расіат «нога», ав. расі-, тох. А ре, тох. В раї, вірм. оіп «тс.», гр. тгои^ «нога, ступня», лат. рев (род. в. ресіів) «тс.», що зводяться до іє. основи *ресІ-/рбсІ- «нога». — СІС2 902; Фасмер IV 212; Горяев 394; Смирнов 319; Кіеіп 609; К1и§е— Міігка 226. — Пор. педаль, під*.
[фут2] «раптовий вітер великої сили» Берл; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [футити] «дути, сопіти» від уг. звуконаслідувального дієслова їй] «дути, віяти». — Пор. футити.
[футарайки] (бот.) «бруслина бородавчаста, Еуопутив уеггисова Б.» Мак, ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. [Іиіегаіка] «конфедератка» (плоди бруслини чимось нагадують шапку-конфедератку?). — 8 XV І 787. — Пор. футерал.
футбол «спортивна гра», футболіст, футболка; — р. бр. футбол, п. слц. ІиіЬої, ч. ІоіЬаІ, ІиіЬбІ, болг. футбол, м. фудбал, схв. футбал, фудбал; — запозичення з англійської мови; англ. ІооіЬаІІ, букв, «ножний м’яч» є складним словом, утвореним з іменників Іооі «ступня» і ЬаІІ «м’яч». — Акуленко 141'; СІС2 902; Черньїх II 328; Фасмер—Трубачев IV 212; 81. у/уг. оЬсусЬ 238; Кораіігізкі 344; НоІиЬ—Еуег 172; Кіеіп 143, 609. — Див. ще бал , фут*.
футерал «футляр» Шейк; — бр. фу-тарал, п. Іиіегаї, ч. ІиігаІ, слц. ІиігаІ, вл. Іиіегаї, м. футрола, схв. футрдла; — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської; н. ЕиііегаІ походить від слат. Ібігаїе, їиігаїе «футляр, коробка», основа яких запозичена з германських мов і споріднена з н. Еиііег «підшивка, підкладка» (свн. уиоіег «футляр, піхви меча», двн. Іиоіаг «тс.»),
дангл. ібсіог, гот. ібсіг «піхва, футляр», дінд. раігат «сховище; посудина, футляр», які зводяться до іє. кореня *рб-«захищати, охороняти». — 51. \ууг. оЬсусЬ 238; 51ау/зкі І 242; Вгйскпег 130; МасЬек Е5ЛС 148; НоІиЬ—Буег 176; КІи§е—Міігка 227; Угіез АЕ\У 136. — Пор. футляр, хутро.
[футитиі «дути, сопіти» Нед, Шейк, ВеЗн, [футіти] «тс.»; — можливо, запозичення з угорської мови; уг. Гф «дути, віяти» є звуконаслідувальним утворенням, успадкованим від спільно-уральської епохи; пор. манс. ри\м- «дути», хант. рру- «тс.», ерз. пувамс «дути», нен. пуць «подути», що походять від урал. *ри^/з-/риуз- «дути». — ВеЗн 75; ММТЕ5г І 983; МЗгРНЕ І 219. — Пор. фуніти.
футляр «коробка, ящик або чохол, куди кладуть певну річ для зберігання, захисту її від пошкодження, запилення тощо», футлярник, футлярниця; — р. бр. болг. футляр; — фонетично видозмінене запозичення з німецької мови; утворилося від н. Риііегаї внаслідок метатези приголосних л — р. — Була-ховський Вибр. пр. II 275; Фасмер IV 212; Черньїх II 328; Смирнов 319; Горяев 394; 51а\узкі І 242; РЧДБЕ 787. — Див. ще футерал.
[футрена] «основа віконного отво-)у, в який вставляється рама» Корз, футрйна] «одвірок, підвіконники» Г, ІІейк, СЧС, О, [футрйн(н)я] «віконна коробка»; — запозичення з польської мови; п. іиігупа «рама в дверях і вікнах» походить від н. Гиііег «підшивка, підкладка». — 51. \муг. оЬсусЬ 238; Кораііпзкі 344; Вгйскпег 130. — Див. ще футерал. — Пор. футляр, хутро.
[футрувати] «годувати» Г, О, СЧС, [футрашка] «торба для вівса, щоб годувати коней» О; — запозичення з німецької мови; н. іиііегп (згруб.) «лопати, жерти», Ійііегп «годувати» пов’язані з Еиііег «фураж», спорідненим із свн. уиоіег, двн. іиоіаг- «тс.», дангл. їосіог, англ. їосісіег, дісл. ібдг, гот. ібйеіпз «корм», ібфап «годувати», а також із гр. тгатєшраї «(я) їм і п’ю», які зводяться до іє. кореня
*ра- «пасти, годувати худобу». — К1и§е— Міігка 227; Угіез АЕУ/ 136. — Пор. пасти1, фураж2.
футуризм «формалістичний авангардистський напрям у літературі й мистецтві», футурист, футуристичний; — р. футуризм, бр. футурьізм, п. іиіи-гугт, ч. слц. іиіигізтиз, вл. іиіигігт, болг. футурйз'ьм, м. футурйзам, схв. футурйзам; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. іиіигізт, н. Еиіигізтиз, фр. іиіигізте походять від іт. іиіигізто «футуризм», утвореного в 1909 р. його засновником — італійським письменником Філіппо-Томасом Ма-рінетті (1876—1944) від лат. іиійгиз «майбутній», іиі «я був», з якими споріднені псл. Ьуіі, укр. бути. — СІС2 902; Черньїх II 328—329; 51. \муг. оЬсусЬ 238; Кораііпзкі 344; НоІиЬ—Буег 176; АУаШе— Ноігп. І 557—559; КІеіп 632.
футурологія «наукове прогнозування майбутнього»; — р. футуролб-гия, бр. футуралдгія, п. Іиіиго1о§іа; — складне слово, утворене з основи лат. іиійгиз «майбутній» і Хоуш від гр. Хбуо^ «учення». — СІС2 902; Кораііпзкі 344. — Див. ще логіка, футуризм.
[футь-футьі «вигук для вираження крику одуда» Нед, Шейк, [фут-фут] «тс.» ВеЛ, [футкати] «кричати фут, фут», [футькати] «тс.» Шейк, [футь-кало] «запальна людина Г, Нед; свисток Пр. XI діал. н.», [футик, футок, футко] «одуд, Прира ерорз» ВеЛ, [худ-кб] «одуд»; — схв. іиі «вигук для вираження крику одуда», Ьиі, Гисі «тс.»; — пізнє (з огляду на ф) звуконаслідувальне утворення. — 5кок І 539.
фуфайка «тепла плетена, вовняна або байкова сорочка чи безрукавка; стьобана куртка на ваті», куфайка Куз; — р. бр. фуфайка; — не зовсім ясне; пов’язується з ісп. іоїо «губчастий, ноздрю-ватий», порт, ібіо «м’який» (Горяев 394, проти Фасмер IV 212); висловлювалося припущення про зв’язок форми р. куфайка зі звуконаслідувальними хукать, хухать «дихати (дути) теплом; зігрівати» (тоді первісною є форма *хухай-ка). — ССРЛЯ 16, 1605; Черньїх II 329.
[фуфеля] «завірюха», [фуфела] Куз, Шейк, [фуфелиця, фуфалиця, фуфло-віщя, фуфулиця, фуферня] «тс.»; — утворення звуконаслідувального характеру. — Пор. фуфу.
[фуфляцок] «вид вовни» Дз Доп. УжДУ IV, [фуфцик] «тс.»; — неясне.
[фуфу] «звукообразне слово, що означає подув вітру або пусту людину та її вчинки» Шейк; — р. (на)фуфу «безпідставно, абияк»; — очевидно, утворення на базі зневажливого звука (пор. пху, тьху, тьфу) і відповідного руху губ, але можливий і вплив фр. Іон «блазень, дурень, божевільний» < лат. Гої-Іів «торба, пузир; (надутий) дурень», з яким зіставляється псл. *ЬоІпа, укр. болбна.
фухтель «плоский бік шаблі», кух-тель «стусан, штурхан» Л; — р. фухтель, — запозичення з німецької мови; н. РисМеІ «фухтель, шпага, батіг» пов’язане з Гесітіеп «фехтувати, боротися»; щодо форми кухтель пор. фуфайка — куфайка. — Фасмер IV 212; КІи§е—Міігка 222—223. — Див. ще фехтувати.
[фушкати] «вириватися, вилітати», [фушкавка] «шприц» Нед, Шейк; — звуконаслідувальне утворення від вигуку фиі-ш-ш, який імітує шум, що виникає при прориванні води, повітря тощо крізь якусь перешкоду.
Іфушовкй] «круглі сливи, Ргипиз іпзіііііа уагіеі.» ВеЗн, Мак, ВеУг; — похідне утворення від фушкати’, назва мотивується рідкою масою плоду, що при натискуванні проривається крізь оболонку сливи. — Див. ще фушкати.
[фуявиця] «завірюха, хуртовина» Шейк; — п. їща^/а, [ца^/іса, [сііи]а\уіса|, ч. іїї]ауісе, слц. Іи]ауіса, Ги]асіІ’ «мести снігом», схв. Ьй]аіі «вити (про море, вітер)»; — очевидно, слово звуконаслідувального походження, утворене за допомогою суфіксів -ав-иц(я) від вигуку
фу-у (ху-у), який імітує шум хуртовини; менш імовірний зв’язок з уг. Ій]пі «дути, віяти», звідки укр. фуніти, футити. — Зіа^/зкі І 240; Вгйскпег 129; НоІиЬ— Ьуег 175.
фуяра — див. флояра.
[ф'ю] «вигук для вираження свисту», фю-у-у-у! «вигук, яким заохочують комаху сонечко до лету» Шейк, {ф’юкати], [ф’юкадло] (орн.) «іволга, Огіоіиз §аІЬиІа Ь.»; — р. фью, п. Пи, ч. Гій, болг. фиу, схв. [цйкаїі «свистіти (про вітер)»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує свист. — Зіа^/зкі І 231.
фюзеляж «корпус літаків, вертольотів, планерів»; — р. бр. фюзеляж; — запозичення з французької мови; фр. Їизе1а§е «фюзеляж» утворене від їизеїе «веретеноподібний», пов’язаного з [її-зеаи «веретено», і далі з нлат. *Гйзе1Іи5 < лат. [йзиз «веретено; поперечина, перекладина», спорідненого з [їдпсіо «засновую, закладаю, закріплюю». — СІС2 902; ССРЛЯ 16, 1610; Черньїх II 329; Оаигаі 348; ВІосЬ 321; ¥/аІ(1е—Ноїт. І 574; КІеіп 631.
[ф’юрко] (орн.) «бджолоїдка золотиста, Мегорз аріазіег Ь.» Куз, фюрко Шарл, [фюркот] «тс.» Нед, [ф’юркот] «тс.», [хлюрбк] «тс.» Нед, Шарл; — звуконаслідувальне утворення від вигуку фюр (хлюр), що імітує пурхання або швидкий лет птаха; можливо також, що ф’юрко — фонетична деформація (з мотивів табу) слова щурок «тс.». — Пор. ф’ю, щур2.
[фють!] «вигук, яким заганяють овець у струнку» Шейк; — звуконаслідувальне утворення, що імітує свист. — Пор. ф’ю.
[фятлик] «молода гілка дерева» ВеУг; — можливо, запозичення з угорської мови; пор. уг. Гаїїуй «позашлюбна дитина; лобур», давніше також «гілка», етимологія якого невизначена. — ММТЕВг І 853.
ха «вигук, що вживається на позначення сміху і для вираження незгоди з чим-небудь, неприйнятності чогось», ха-ха, ха-ха-ха, хахоньки «смішки»; — р. бр. болг. м. ха, п. сЬа-сЬа! «ха-ха», Ьа, На, На «тс.; крик до заохочування», ч. сЬа!, вл. кЬа!, нл. Ьа, ЬаЬа!, схв. ха ха, ха ха «ха-ха», слн. Ьа; — результат виділення й фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, що утворюється під час сміху; — споріднене з лит. какпоіі «реготати», кікепїі «хихикати», свн. касЬгеп, двн. касЬаггеп «голосно сміятися», лат. ЬаЬаЬае «ха-ха», сасЬіппб «реготати», гр.	«тс.», нгр. х® Х«>
вірм. хахапк' «регіт», дінд. На Ьа «ха-ха», какЬаІі «регоче». — Ильинский ИО-РЯС 20/4, 153—154; ЗССЯ 8, 7; 81а\узкі І 389—390; Вегп. І 393; МасЬек Е8ЛС 197; ЕгаепкеІ 206, 252; Таїсіє—Ноїт. І 126, 632. — Пор. га1, хе1, хи-хгі.
[хаб] «старий кінь» О, [хаба] «шкапа» Г, Нед, Шейк, [хабета] «тс.» Шейк, Нед, [хабйна] «тс.» Шейк; — п. сЬа-Ьеіа «шкапа», [сЬаЬа, сЬаЬаз] «тс.», сЬаЬу «кості; кістки, що випинаються з-під шкіри», ч. сЬаЬу «слабий, немічний, поганий», сЬаЬоіа «слабість, неміч», сЬаЬНі «ослабляти», слц. сЬаЬу «слабий», болг. хабя «псую», схв. ха-бен «поганий», слн. ЬаЬііі «пошкоджувати», цсл. хдБНТи «жувати; гноїти»; — псл. хаЬь]'ь «слабий, поганий» є похідним від дієслова хаЬаіі «псувати, бруднити» з іє. *кзаЬЬб; вважається спорідненим з лит. зкбЬіі «скребти, вирізати, довбити» (Вгйскпег 175; Фасмер IV 214; Иллич-Свитьіч ВЯ 1961/4, 94; ЗССЯ 8, 7—8) і зкбЬіі «киснути» (81ау/зкі І 58), зближувалося з гр. хшсрб^
«глухий» (Младенов 664; МасЬек Е8ЛС 194), з вірм. хаЬеІ «обманювати» (Ье^/у К2 52, 310), з дінд. кзараіе «умертвляти плоть» (МасЬек ЗІауіа 16, 175); псл. хаЬШ зводилося також до іє. *кЬоЬЬ-«різати, рубати», пор. ч. сЬаЬ «гілка з листям; прут», сЬаЬі «гілля» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 137—139); для цсл. х*-Бнтн са припускалося запозичення з гот. ЬаЬап (НЬІепЬеск АІЗІРЬ 15, 485). — НоІиЬ—Еуег 202; 8кок І 645—646; Вегіа) Е88Л І 189. — Пор. хйба.
[хабаз] «зарості бур’яну, дрібного чагарнику», [хаблаз] «хворост» Мак, Нед; — р. [хабазйна] «кілок, жердина», п. сЬаЬаг «бур’ян», ч. [сЬаЬ] «гілка, прут», сЬаЬіпа, сЬаЬоуіпа «тс.», слц. сЬаЬіпа «прут, різка», нл. сЬаЬге «засохлі віти ялини або сосни без хвої»; — утворене від хаб, псл. хаЬИі «псувати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 137—138; ЗССЯ 8, 7—9, проти Фасмер IV 213); припускався зв’язок з хобот, (Фасмер IV 213), з лит. кеЬЕ «покривати шкуркою» (МасЬек ЗІауіа 16, 179—180). — 8сІіи5Іег-8е\ус 371—372. — Див. ще хаб. — Пор. хабз, хабуз.
[хабай] (ент.) «тарган-прусак, РЬуІ-ІоЬготіа §егтапіса Ь. (ВІаИа §егта-піса)» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від псл. хаЬаіі «псувати, бруднити», пор. вл. каЬг «тарган», каЬог «тс.». — Пор. кабаля, ха-буля.
[хабаль] «коханець, баламут, зальотник», [хабалйсько, хабалюка] «тс.» Шейк, [хабалйця] «кокетка, коханка» Г, Нед, Шейк, Іхабалка] «тс.», [хабаль-ка\ «тс.» Шейк, [хабальниця] «тс.», [хабальство] «кокетство, залицяння»,
[хабальний] «кокетливий, любовний»; — р. [хабал, хабальник, хабалка, хабал-да, хабуня, хабила] «нахаба, бешкетник, забіяка», п, [сЬаЬаІ] «кавалер, зальотник, коханець»; — очевидно, пов’язане з псл. хаЬаїі «псувати» (ЗССЯ 8, 7), укр. охабити «зіпсувати», р. похабить «паскудити», похабньїй «паскудний, соромітний», що зводяться до псл. хаЬіІІ «псувати; різати, рубати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 137—138), співвідносного з хаЬаІі; сумнівною є думка про запозичення з гебрайської мови, пор. гебр. На Ьаі «пан, господар, володар» (Кагіо^/ісг 8\УО 91). — Фасмер IV 213; І 268. — Див. ще хаб.
хабанера «іспанський народний танець, що виник на Кубі»; — р. болг. м. схв. хабанера, бр. хабанзра, п. ч. ЬаЬапега, слц. ЬаЬапега, слн. ЬаЬапе-га; — запозичення з іспанської мови; ісп. (сіапса) ЬаЬапега, дослівно «(танець) гаванський» є первісно прикметником, утвореним від назви міста НаЬа-па «Гавана». — СІС2 902; Кораіігівкі 377; РЧДБЕ 789; Кіеіп 692.
хабар «гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп», [хабара] «хабар», [хабарина] «малий хабар; кожен хабар окремо» Шейк, [хабарїй] «хабарник», хабарник, хабарництво, [хабарство] Нед, Куз, [хабарник] «маклер» Нед, хабарничати; — р. хабар, бр. хабар, [хабарьі], п. [сЬаЬаг, сЬаЬог], болг. хабер «вістка, повідомлення»', м. абер «вістка», схв. хабар, хабер «вістка, чутка»; — запозичення з арабської мови за посередництвом турецької (тур. ЬаЬег «повідомлення, вістка, новина»); ар. ЬаЬаг «тс.» пов’язане з ЬаЬага «дізнаватися»; значення «підкуп» могло розвинутися на підставі значення «плата за повідомлення». — Фасмер IV 213—214; Горяев Доп. 1, 51; Вегп. І 380; МікІ. Е\У 84; Радлов II 1693; ЕокоізсЬ 60.
[хабара] «комірка в сінях» До; — р. [хабара] «хатка, халупа»; — можливо, пов’язане з псл. хаЬ- у значенні «поганий», пор. п. [хаЬа] «старий буди
нок, хибара»; припущення про зв’язок з н. арг. каЬога «сховок краденого добра» (Фасмер IV 234) малоймовірне. — Див. ще хаб.
[хабат] «бур’ян» ВеНЗн, [хабаттє] «бур’яни» ВеНЗн, [хабачя] «хворост» Шейк, Нед; — п. [сЬаЬіе] «хмиз; гілля», ч. [сЬаЬ] «гілка, бадилля», слц. сЬаЬіе «хмиз»; — очевидно, суфіксальне утворення від псл. хаЬь]ь «поганий, слабкий», хаЬаіі «псувати». — Див. ще хаб. — Пор. хабаз, хабз, хабйна.
[хабатарня] «завод для вичинки козячих шкір»; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від незасвідче-ного *хабатар «козолуп», що зводиться до псл. хаЬаІі «псувати, бруднити», пор. укр. хаба «шкапа», п. сЬаЬа «тс.», ч. [сЬаЬапіпа] «сухе, погане м’ясо». — Див. ще хаб.
[хабз] (бот.) «бузина чорна, 5ат-Ьисиз пі§га Б.; бузина трав’яниста, ЗатЬисиз еЬиІиз Б.; бур’ян», [хабзйна] «тс.», [габз] «бузина трав’яниста» Мак, [хабза] «тс.», [хабз, хббза] «тс.» Мак; — п. сЬаЬсіа «ЗатЬисиз еЬиІиз», сЬеЬсігіе, сНеЬсігіпа, слц. сЬаЬг, сНаЬгсіа «бузина трав’яниста», нл. сЬаЬг «засохлі галузки; дрантя», сЬаЬге «тс.; ЗатЬисиз еЬиІиз»; — похідне утворення від псл, хаЬь «поганий»; назва мотивується різким, неприємним запахом рослини. — Зіа^/зкі І 58, 62—63; МасЬек Е8ЛС 197. — Див. ще хаб. — Пор. хабаз, хабат, хабйна, хабуз.
[хабйна] «лозина, різка» Нед, [ха-бинюка] «тс.» Нед, Шейк, [хабнйк] «низький чагарник»; — п. слц. сЬаЬіпа «прут, різка», ч. [сЬаЬіпа, сЬаЬоуіпа, сЬа-Ьоуєс] «тс.», слн. [ЬаЬїпа] «товста різка»: — субстантивне утворення від псл. хаЬь «поганий», хаЬаіі «псувати». — Ильинский ИОРЯС 20/4, 137—139; ЗССЯ 8, 8; 81а\узкі І 58—59; Вгйскпег 175; МасЬек Е8ЛС 194. — Див. ще хаб. — Пор. хабаз, хабз.
хабоття «мотлох, дрантя, ганчір’я»; — бр. хаббцце; — похідне утворення від псл. хаЬт^ь «поганий», хаЬаіі
«псувати», пор. схв. ИаЬау «брудний, драний (про одяг)». — Ильинский ИОРЯС 20/4, 138; Зіа^/вкі І 58. — Див. ще хаб.
[хаботя] «неповоротка, загайна жінка»; — мабуть, експресивне утворення, пов’язане з хаба, хабета «шкапа». — Ильинский ИОРЯС 20/4, 137. — Див. ще хаб.
[хабужати] «змішувати, переплутувати, перекидати» Нед, Шейк, [хабу-жєти] «тс.» тж; — експресивне утворення, можливо, пов’язане з хабуз «зарості бур’яну» і далі з псл. хаЬаІІ «псувати». — Див. ще хаб, хабаз.
[хабуз] «бур’ян Г, осот Мак, зарості бур’яну Шейк», [хабузенє] «тонкі сухі гілки, що лежать долі в лісі» Корз, Іхабузє] «тс.» тж, [хабуззя] «зарості бур’яну»; — нерегулярне, можливо, за аналогією до синонімічного гамуз, утворення, пов’язане з псл. хаЬь «поганий», хаЬііі «псувати». — Див. ще хаб. — Пор. хабаз, хабз, хабйна.
[хабуля] (ент.) «тарган чорний, Ре-гіріапеіа огіепіаііз Ь.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від псл. хаЬь «поганий», хаЬаіі «псувати, бруднити»; очевидний зв’язок з [ка-баля] «тарган» і хабай «тарган-прусак, РНуІІосіготіа §егтапіса П»; до чергування к — х пор. ковзатися і хдв-затися, прикалабок і прихалабок. — Див. ще хаб. — Пор. кабаля, хабай.
[хав!] «вигук, що імітує звук, який утворюється, коли подавиться курка або інша свійська птиця» Шейк, [хавкати] «кричати хав!», хавчати «хрипіти»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до гав; пор. також хавкати «жадібно їсти». — Пор. гав1, хава1.
[хава1] «щелепа», [хавка, хавкй] «рот, горло; морда, рило (у тварин) Г, Нед; зябра Шейк; яма під кадиком Ме», [хавді'й] «ненажера, прожора», [хавкун] «тс.», [хавчура] «рот, морда», [хавкання] «позіхання, зітхання» ЛЖит, хавкати «жадібно їсти; дихати зябрами», [хав-кат] «позіхати, зітхати» ЛЖит; — р.
хавкать «їсти», бр. хаваць «хватати ротом»; — псл. [хау-] «роззявляти; паща», яке, можливо, зводиться до іє. *кЬеи- (очевидно, звуконаслідування); дзвінкопалатальний варіант кореня *§Неи-відбився в псл. хеуаіі, укр. зівати, р. [зевкй] «щелепа»; р. хавкать зіставлялося з шавкать (Ильинский ИОРЯС 20/4, 177—178). — Фасмер IV 215. — Пор. зів, зіхати.
[хава2] (бот.) «яглиця, Ае§оро(1іит ро<1а§гагіа Ь.» Мак, ВеНЗн; — слнц. хауа «суха гілка; напівзасохле молоде деревце»; — розглядається як результат подовження вокалізму в корені XV-«хвоя»: XV- > хоу- > хау-. — ЗССЯ 8, 23.
хавав «вигук, що імітує крик перепела, пугача та деяких інших птахів», хавкати, хававкати; — звуконаслідувальне утворення, пор. кавкати «вигук, що імітує крик галки». — Пор. кав.
[хавдід] (орн.) «одуд» ЛЧерк; — звуконаслідувальне утворення, що виникло внаслідок імітації крику одуда і зближення з іншими подібними назвами цього птаха (пор. варіанти удід, удйд). — Пор. одуд.
[хавел] «нікчема, квач» Л, [хавела] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з псл. хау- «роззявляти; паща», пор. семантично та експресивно подібні роззява, р. разява, разйня. — Див. ще хава1.
[хавела] «дірка у волячому дишлі»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з псл. хау- «роззявляти; паща». — Див. ще хава1.
[хаверя] «вихор, буря (?)» Г, Чаб; — експресивне утворення на основі хвера, хвіяти (псл. хоу-, XV- «віяти»). — Пор. хвера, хвйрса, хвіяти.
[хавїра] «злиденна хата, халупа»; — утворення неясного походження; пор. однак п. арг. сііаи/іга «схованка; велика кишеня», можливо, від ховати. — 8 XV І 273.
[хавлйк] (зоол.) «хом’як, Сгісеіив їгитепіагіив РаІІ.» ВеНЗн; — похідне утворення від хава «щелепа»; назва мотивується, очевидно, наявністю в цих
гризунів защічних мішків, за допомо
гою яких вони носять зерно в нору про запас на зиму. — БСЗ 46, 304; УРЕ 15, 527. — Див. ще хава1.
[хаврашбк] (бот.) «резеда жовтувата, Кезеба Іиіеоіа Б.» Мак; — оче
видно, пов’язане з назвою тварини ховрах, зменш, ховрашок, оскільки жовтуваті пухнасті волоски рослини нагадують тварину. — Нейштадт 293—294.
хавтур «плата натурою духівництву за відправлення різних обрядів; по-
минки; подачки старцям; хабар», хав-тура «тс.», [хавтурник] «хабарник; той, хто бере плату натурою», [хавтур’я] «хавтур», [хаптур] «хабар» Нед, Куз, [хаптура] «хавтур» СУМ, [хаптурник] «хабарник» СУМ, [хаптурництво], [хав-турнйй] «любитель хавтур», [хавтуру-вати, хаптурувати]; — р. [халтура] «поминки», бр. хаутурьі «похорон», др.
халтоларь, халтуларь «архівіст», п. сЬаНигу «поминки»; — запозичення з грецької мови; сгр. /артооЛаріос; (слат. сбагіиіагішп) «список померлих, який читає священик, молячись за упокій» утворене від хартік «папірус, запис». — Чижевський 2Ч8ІРИ 22, 358—359; Фас-
мер—Трубачев IV 218; 8\У І 269; Вгііскпег 175. — Див. ще карта, хартія. — Пор. халтура.
хаджі «почесний титул мусульманина, що здійснив паломництво до Мекки»; — р. болг. хаджй, бр. хаджьї, п. Иабгі, схв. хаджй, слн. Ьасігі; — запо-
зичення з турецької мови; тур. Касі «паломник, прочанин (до Мекки)» походить від ар. Ь১, мн. Ьа§1§ «тс.», утвореного від дієслова Ьа§^а «ходити на прощу», яке зіставляється з гебр. Надії «свято», Ьа§1іа§1і «ходити на прощу; святкувати». — СІС2 902; Черньїх II 332; 81. -дауг. оЬсусЬ 265; Кораііпзкі 379; РЧДБЕ 789; 8кок І 646—647; БокоізсИ 61; КІеіп 693.
[хадрейник] (бот.) «валеріана аптечна, Уаіегіапа оіїісіпаїіз Б.» Мак; —
неясне.
хазари (іст.) «тюркські напівкочові племена, які в І тисячолітті н. е. жили в
Південно-Східній Європі», хозари, хозарин, хозарський Куз; — р. хозарьі, ха-зарьі, бр. хазарьі, др. козаре (мн.), п. сііагаг, ч. сЬахагі, болг. хазари-, — запозичення з тюркських мов; тюрк. *кагаг, джаг. хазар «блукати, втікати» пов’язане з тюрк, кег- «ходити, блукати, мандрувати»; від цієї етнічної назви походить, очевидно, й укр. козарлюга фам. «козачище». — Фасмер II 278; МікІ. Е\У 136; Радлов II 1689; БокоІзсЬ 91. — Пор. козак1.
[хазія] «здоровило»; — р. хазина «велика розміром річ; здоровило»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з озія «щось велике, незграбне; громаддя»; пор. також п. сііаза «зграя; велика кількість».
хазяїн «господар, власник якогось господарства, речей, майна і т. ін.», ха-зяй, хазяйка, хазяйчик, хазяйство, [хажай, хажаїн, хажайка] Нед, [хо-зяїн, хазяйка, хазяйство] Нед, хазяї-новйтий, хазяїнуватий, хазяйновитий, хазяйлйвий УРС, Г, Нед, [хазяйновитий] Нед, [хазяйовйтий] Чаб, [ха-зяйовлйвий, хазяйсливий] Кур, [хозяй-стливий] Нед, хазяйський, хазяйчин, хазяйновито, хазяїнувати, хазяйнувати, хазяювати, [хозяїнувати] Нед, [ха-жайствувати] Нед, [охазяїнуватися] «завести господарство»; — р. хозяин, бр. [хадзяін], др. ходзя, болг. хазаин; — запозичення з тюркських мов; тат. (мі-шарське) хуззй «тс.», тур. Носа «учитель, професор; духовна особа, мулла», чув. хога, хига «господар», дтюрк. хоза походять від перс. хб]а (хауща) «майстер; художник; учитель». — Фасмер IV 254; Черньїх II 346; Дмитриев 568; РЧДБЕ 789; Вегп. І 400; МікІ. ЕШ 90, ТЕІ І 309; Радлов II 1708; Бокоівсії 68; УатЬе'гу 91.
хай; — бр. хай\ — похідне утворення від імперативної форми дієслова хаяти «залишати, покидати»; до семантики пор. модальну конструкцію н. Іар іЬп агЬеііеп «хай він працює», букв, «залиш його працювати». — ЗССЯ 8, 12. — Див. ще хаяти. — Пор. нехай.
[хайло] «челюсті (у печі)» Шейк, «рот, паща щуки» ЛЖит; — р. хайло (згруб.) «горло; челюсті (у печі); рот, паща; роззява, крикун, горлань», [хайло] (лайл.) «глотка»; — похідне утворення від пслг ха]ііі «чистити; лаяти, сварити», яке пов’язується з іє. *кз-а-і «тс.»; дзвінкопалатальний варіант *§Ііеі- відбився в псл. *геіі, ге]р, укр. зяти; р. хайло пов’язується також з незасвідче-ним *хаялд, яке виводиться з хаяти «лаяти», пор. стойло < *стояло (Со-болевский РФВ 65, 402). — Фасмер IV 216; Мельничук Зтимология 1966, 218; ЗССЯ 8, 11, 12. — Див. ще ханти. — Пор. зяти.
[хайна] «буря» ЛЧерк; — п. сНа]а, Ьа]а «хуртовина», слнц. ха] «тс.; сніг із дощем»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру (Вгйскпег 175); пов’язується також з р. [хай] «досвід; сила», укр. хай «нехай», що є похідними від псл. ха|аІІ (ЗССЯ 8, 12).
[хакан| «хан» Куз; — др. хагані>, кагана; — запозичення з тюркських мов; тур. монг. хадап, Иакап «монарх, хан» є результатом метатези давнішого кауап (дауап), первісно монгольського слова, що вважається запозиченим з китайської мови (кит. ке «великий», киап «правитель»), — Фасмер II 155; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 289; 10/4, 120; 8кок І 654; МікІ. ЕШ 108, ТЕІ І 306; Радлов II 71, 104, 1660. — Див. ще каган. — Пор. хан.
хакати; — р. хакать, схв. хакати; — утворення, що виникло від звуконаслідувального вигуку ха внаслідок фонетичного оформлення шуму від короткого різкого видиху; до словотвору пор. бекати, гакати і под. — Пор. хек!2
[хаква] (орн.) «слуква, вальдшнеп, ЗсоІорах гизіісоїа Ь.», каква «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, мотивоване характерним криком птаха; проте не виключений зв’язок з хава «щелепа» з огляду на довгий дзьоб птаха. — Птицьі СССР 273—274. — Пор. хакати.
хакі «тканина або одяг сірувато-зеленого кольору з коричневим відтін
ком»; — р. болг. хаки, бр. хакі, п. ч. кЬакі; — запозичення з англійської мови; англ. кЬакі «кольору хакі, захисного кольору» через гінді або урду кЬакї «запилений, кольору пилу» походить від перс. ккіак «пил, порох»; зв’язок з індійським словом тлумачиться тим, що військове обмундирування захисного кольору вперше з’явилося 1857 р. в англійських армійських загонах в Індії. — СІС2 903; Черньїх II 329; Кораіігівкі 489; Кіеіп 844.
хала «плетена булка видовженої форми»; — р. хала, бр. хала, п. сііаіа, ч. сЬаІІа; — запозичення з мови ідиш; ід. хаіе «єврейська булка» походить від гебр. Ьаііай «суботній білий хліб». — ССРДЯ 17, 11; Черньїх II 329; 81. \суг. оЬсусЬ 109; 8Ш І 269.
[халабайдати] «змішувати, мішати» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі холи-бати «хитати», колибати «тс.»; не виключений також зв’язок із [калабай] «гультяй, ледащо», [калабалйк] «гармидер, колотнеча».
халабуда «убога оселя, хата; критий віз; конура, курінь, будка», хала-будисько; — р. халабуда, холобуда, п. [скіаІаЬшіа] «тс.»; — достовірної етимології не має; розглядається як складне слово, утворене з основи хал- «дрібні гілки» (пор. укр. халуззя «гілки, хмиз») та слова буда «курінь, будка» (Львов ЗИРЯ І 1960, 33); зіставлялося з халупа, халуга (Ильинский ИОРЯС 20/4, 163—164, проти Фасмер IV 256). — Фасмер—Трубачев IV 256. — Див. ще буда1. — Пор. халупа.
[халабузда] «листя, що залишається на ділянці, де росла капуста або буряки»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від хабуз «бур’ян», хабуззя «тс.», утворене за допомогою інтрузивного складу -ла- для надання слову більшої образності. — Див. ще хабаз.
[халавкати] «жадібно їсти, хавкати» Г, Нед, Ме, О; — експресивне утворення від хавкати, розширене інтрузивним
складом -ла- для підсилення афективного характеру слова (пор. бамкати — баламкати). — Див. ще хава'.
[халадайка] «літній халат Шейк; верхній жіночий одяг весняний і осінній, довгий, з фалдами ззаду Кур, Чаб; простора блуза Ва»; — очевидно, пов’язане з халат (з неорганічним озвученням прикінцевого -т); утворене за зразком розкладайка «рід складаного ліжка», тарадайка і под. — Див. ще халат.
халазїя «прочухан, биття різками; неприємність, лихо» СУМ, Нед, Куз; — запозичення з грецької мови; гр.
«град, дощ із градом» етимологічно споріднене з укр. ожеледь-, увійшло в мову, мабуть, із семінарського жаргону. — Див. ще ожеледь.
[халамаідол] «лайливе слово»; — складне слово, утворене з іменників ха-лама й ідол; перший компонент неясний, можливо, пов’язаний з халамей, халамій — лайливими прізвиськами євреїв; можуть зводитися до ід. §оІет «го-мункулюс, штучно створена єретиком людина» (гебр. §бІет «постать людини (із глини, снігу і т. ін.)»), або до хламида, халамида «верхній одяг» {жиди— халамиди ВеБ). — Див. ще ідол, хла-мйда.
[халаман] «наймит Шейк; хитрощі, підступи Шейк, Нед»; — очевидно, фонетичний варіант слова хараман (див.).
халамйда «верхній одяг, плащ», [ха-ламййка] «легенька літня кофточка, піджачок» Мо; — результат експресивної фонетичної видозміни слова хламида (див.).
халамйдник «босяк, голодранець; бешкетник, пустун», [холомйдник] «тс.» Шейк, [халамйндрик] «неохайна й некультурна людина» ЛЧерк, [хламйд-ник] «босяк», [хламїдник] «босий, бідняк» Куз, Она; — експресивне утворення від халамйда «хламида, верхній одяг», пор. жиди—халамиди ВеБ (з несхвальним відтінком), пор. ще в семантичному плані плащуваті цигани (також із несхвальним відтінком). — Див. ще халамйда, хламйда.
[халамужник] (зоол.) «хлорогон, СИІого§опіит» Нед, Шейк; — неясне.
[халандрусь] «ненажера»; — не зовсім ясне; можливо, нерегулярне експресивне утворення на основі слів халав-кати «багато їсти, жерти», халасати «жадібно їсти». — Пор. халасати.
[халасати] «жадібно їсти, жерти», [халасувати] «тс.», [халасун] «ласун», [халовати] «їсти із задоволенням, смакувати», [халус] «ласун»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з болг. хала «ненажера».
[халастра] «голодранці; потолоч», [халястрати] «недбало носити одяг, м’яти, рвати» Нед, Шейк, О, [халас-тати, харастати] «тс.» Нед, Шейк; — бр. [халайстра], п. [сИаІазіга, сііаіаз-іга, Ьаіазіга, Иа1а]5Іга] «юрба, натовп; голота», ч. Наїазіга, сЬаІазіга «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі нгр.	«розлад (планів, за-
думів і под.)», отже, «щось (у тім числі людська спільнота), приведене в безлад».
халат «довгополий просторий верхній одяг; легкий робочий одяг, який надягають поверх звичайного одягу», [халат] «фуфайка» Шейк, [халатйна, халатйсько] «халат» Шейк, [халатник] «той, хто носить халат» Шейк, халатність, халатний; — р. бр. болг. халат, п. сНаІаї, ч. слц. сИаІаі; — запозичене з арабської мови через посередництво турецької; тур. Ьіі’аі «тс.» походить від ар. НіІ‘а (мн. Ні1а‘) «почесний одяг, яким східні монархи нагороджували своїх підданих», утвореного від Ьаіа'а «роздягатися; дарувати». — Дмит-риев 549; Фасмер IV 217; Черньїх II 329—330; Вгйскпег 175; МасЬек Е53С 195; НоІиЬ—Буег 202; РЧДБЕ 790; 51. ^/уг. оЬсусЬ 109; Вегп. І 383; МікІ. ТЕ1 І 309; КІеіп 634; БокоізсЬ 68—69; Рад-лов II 1722.
[халаш] «шалаш», [халашник] «курінь, який роблять у полі або в дворі над погребом» Ва, Чаб; — фонетичний варіант слова шалаш, що з’явився, можливо, під впливом халупа, халабуда. — Див. ще шалаш.
[халашувати] «каструвати» Дз, [ха-лаьитати] «тс.», [халаштан] «кастрат», [халаштун] «той, хто каструє тварин»; — очевидно, експресивна видозміна дієслова холостити «каструвати тварин». — Див. ще холостий.
[халаща] «хмиз», [халащина] «лісові хащі»; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок контамінації слів [халуззя] «віти, хмиз» та хаща (див.).
халва «кондитерський виріб з протертого (переважно соняшникового) насіння або потовчених горіхів з карамеллю» УРС, Куз, СЧС, [хальва] Она, Куз; — р. бр. болг. халва, п. сИаНса, Ьаіу/а, ч. сНака, схв. халва; — запозичене з перської мови через тюрко-араб-ське посередництво (тур. Ьеіуа, аз. Иалва, узб. халво, туркм. халва); перс, ар. ИаІ\уа «цукерки; халва, страва з борошна, меду та цукру» пов’язане з ар. Ьєіу, Ьеіи «солодкий». — Акуленко 142; Дмит-риев 549; Абаев 625; ССРДЯ 17, 16; Фасмер IV 217; Черньїх II 330; 51. \муг. оЬ-сусЬ 109; Скорчев БЕ 1956/2, 166; 8кок І 652; МікІ. ТЕ1 І 305; Радлов II 1759; ЕокоізсЬ 63.
[халеб] «назва собаки в загадці»; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з гебрайської мови; пор. гебр. кеІеЬЬ «собака», арам. каІЬа, еф. каІЬ, ак. каІЬи «тс.».
халепа «прикра подія; неприємність», [халепа, халепа] «негода, непогода» ЛЖит, [халипа] «тс.» Бі, [халеп] Номис; — р. [халепа], бр. халепа, [ха-ліпа] «сніг із дощем, сльота»; — запозичення з грецької мови; гр. ха^єтга (мн.) «труднощі, тягар», ха7,єтгб<; «важкий, обтяжливий, болісний» етимологічно неясні; необгрунтоване припущення про спорідненість з р. халуй «тина», схв. хала «бруд», вірм. хіі «брудний» (<*кЬе!о-) (Реіегззоп ІЕ 43, 77, проти Фасмер IV 217—218); припускався також корінь *Іер-/іір- при експресивному префіксі ха- і зближувалося з р. [иіалепа] «негода, сльота», бр. [иіаліпа] «тс.» (ЗССЯ 8, 14). — Критенко Мовозн. 1973/2, 31; Бузук ЗІФВ 7, 69; Егізк II 1067; Воізасд 1048.
[халимерус] «горілка» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, виникло в бурсацькому середовищі на основі нгр. хаХпрєра «добридень! доброго здоров’я!» (пор. примовку при бенкетуванні: «Доброго здоров’я, пивши!») з доданням латинського закінчення -Ц8.
халтура «побічний легкий заробіток; несумлінна робота», халтурник, халтурщина, халтурний, халтурити; — р. бр. болг. халтура, п. сіїаі-Іига; — утворене на основі іменників хавтур, хавтура «плата натурою за відправлення релігійних обрядів; поминки»; значення «пожива, побічний легкий заробіток» набуло поширення в післяреволюційні роки, особливо серед російських акторів; з театрального жаргону та з мови блатних слово ввійшло в розмовну мову. — ССРДЯ 17, 18—19; Фасмер—Трубачев IV 218; Черньїх II 330—331; Кораіігізкі 164; Вгйскпег 175. — Див. ще хавтур.
[халуга] (бот.) «фукус пилчастий, Рисиз зеггаіиз Б. Мак, Еисиз уезісиїо-зик Шейк», [халуззя] «віти, хмиз», ст. халуга «вулиця (1596); вулиця; хатка убогого (1627)»; — р. [халуга] «загорожа в полі», [халужина] «довга хворостина», бр. [халуга] «стара хата, плетений або земляний курінь», др. халуга «тин, огорожа; вулиця», ч. слц. сЬаІиЬа (бот.) «фукус, морська водорость», схв. халуга «морська водорость, морська трава; бур’ян, [густий ліс]; яр, виярок», халужина «груба, велика сплетена трава, бур’ян», слн. ИаІб§а «морська водорость; чагарник», стел. хАЛЖГА «тин, паркан, огорожа»; — псл. хаІд§а «галуззя; кущі; зарості; загорожа» є похідним утворенням від хаіа, хаіь (БеЬг-БрІау/іпзкі ЛР 24, 40—41; Дьвов ЗИРЯ І 27—38; ЗССЯ 8, 15); немає достатніх підстав убачати в слові корінь *§аІ- (з переходом § > х) із значенням кольору (пор. дінд. каїа-_ «чорний») і суфікс -р§а (МасЬек Е8ЛС 195) або зіставляти його з назвами верби: лат. заііх, сірл. заіі (< заіі), дісл. зе1]а та ін. (Дьвов ЗИРЯ І 38). — Фасмер—
Трубачев IV 218—219; Вгйскпег 175— 176; МасЬек Е5ЛС 195; НоІиЬ—Ьуег 202; 5кок І 652; Угіез АЕ\У 469. — Пор. шалина.
халупа, халупина, халупка, халупник, халупниця, халупчина-, — р. бр. халупа, п. сгіаІира, [сгіаіра, сгіаіир], ч. сгіаІира, [сНаїра], слц. сгіаІира, сііа-Іир, вл. кгіаіира, нл. сЬаІира, схв. Иа-іира, слн. Иаійра; — розглядається як давнє запозичення з іллірійської мови через посередництво германських і припускається зв’язок з [колйба] як з давнішим запозиченням безпосередньо з того самого джерела (ЗССЯ 8, 15— 17); менш обгрунтовані спроби виводити від псл. хаі- «хворост» (отже, халупа первісно «сплетена з хворосту хатина» — Львов ЗИРЯ І 30—31, 37—38), від кореня хаі- звуконаслідувального походження (Ильинский ИОРЯС 20/4, 163) і гіпотетичного кореня *1ир-, що відповідає н. ЕаиЬе «альтанка» (Ма-сгіек Е5ЛС 195); зіставлялося з халуга (тобто первісно «плетена загорода» — Вгйскпег 175—176); висловлювалася думка про запозичення з грецької мови через тюркське посередництво (Маіге-паиег 179; МікІ. ТЕ1 І 324, ЕШ 125; Каг1о\місг 5\УО 93, проти Вегп. І 383; Ильинский ИОРЯС 20/4, 163; Фасмер IV 219). — Фасмер—Трубачев IV 219; 51а\мзкі І 59; 5сЬизіег-5е\мс 372—373. — Див. ще колйба.
халцедон «мінерал, різновид кварцу», ст. халкидюнь (1627); — р. болг. халцедон, бр. халцзддн, п. ч. сЬаІсесІоп, слц. сИаІсегібп; — запозичення з латинської мови; лат. сИаІсесібпіиз «тс.» походить від гр. хаАипбіоу «тс.», утвореного від назви грецького міста ХаЛхг]5а>у (Мала Азія, тепер район Стамбула); перший компонент назви, можливо, ідентичний з гр.	«руда, мідь,
бронза», запозиченим з якоїсь східної мови; є думка, що гр. ууакнбс, і слов’янсько-балтійську назву заліза (лит. §е1е2із, укр. залізо) запозичено з одного джерела (Егізк II 1070). — СІС2 903; 51. \муг. оЬсусЬ 109; Кораіігізкі 164; 5\У
І 269; МасЬек Е5ЛС 195; НоІиЬ—Ьуег 202; КІеіп 265; N50 443. — Пор. залізо.
халява «верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку», [халя-вище\, [халявиці] Шейк, [холява] Нед, захалявний; — р. [халява], бр. халява, п. сгіоІе\ма, ч. [сгіаіауа, Иаіауа], ст. сгіоіауа «кусок тканини для обв’язування», вл. кНоІо^а, нл. сЬбіо'л/а, схв. [Иоіема] «панчоха»; — псл. хоГеуа, розглядається як похідне від дієслова хоіііі (ЗССЯ 8, 59—60); припускалося запозичення із циганської мови (Горяев 394; МікІ. Е\У 85; МасЬек 51ауіа 16, 211); циг. холов, [холова] «штани, шаровари» швидше, навпаки, слов’янського походження; висловлювалася думка про спорідненість з холоша, холбшні (схв. хлача «панчоха») і з п. сгіїопас «вбирати в себе, всмоктувати» (тоді п. сЬоієхуз первісно «те, що обгортає» — 5іа\мзкі І 74—75; Вгйскпег 182); малоймовірним є і зведення слова до псл. *хаІ-, *хо|- із звуконаслідувальним значенням (халява «те, що шумить» — Ильинский ИОРЯС 20/4, 156); безпідставно зіставлялося з лат. саіі^а «чобіт» (Маігепаиег 179); не обгрунтоване припущення про те, що п. сіюіехма є джерелом для укр. халява (7аг^Ьа ЗР 51, 1, 5). — Фасмер IV 220. — Пор. холоша.
халяндра «старовинний циганський танець»; — неясне.
[халяпа] «старий, зморщений гриб Нед, О; старе хутро Шейк»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, що виникло під впливом шля-па (пор. шапка гриба).
[халястати] «тягати одяг, не берегти його, м’яти» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з фаляскати «швидко зношувати, необережно носити (одяг)» Ме і з п. сНІазіас «бризкати болотом», яке вважається звуконаслідувальним утворенням (51а\мзкі І 65— 66). — Пор. фаляскати.
[халясувати] «танцювати, стрибати, скакати» СУМ, Нед, Шейк; — не
зовсім ясне; можливо, експресивне утворення звуконаслідувального характеру, пор. р. хлястать.
хам1 «зухвала, груба, нахабна людина», хамло, [хамлюга], [хамрйло] Нед, Шейк, [хамрій] Нед, хамство, [хамула] «неотеса, незграба, хам» (Клим-чук ЛексПол), [хамний] «гордий, зарозумілий, пихатий»; — р. бр. хам, п. скат, ч. слц. скат, цсл. хамж; — виникло внаслідок переосмислення власного імені Хам, запозиченого через церковнослов’янське та грецьке посередництво з гебрайської мови; гебр. Нат є іменем одного з трьох синів Ноя, за Біблією, проклятого батьком за неповагу до нього; пов’язувалося також з тур. кат «грубий, невихований» (Горяев 394, проти Фасмер IV 220). — Черньїх II 331; 81ач/зкі І 59; Вгйскпег 176; Маскек Е8ЛС 195—196; НоІиЬ—Еуег 202; МікІ. ЕУ/ 423.
[хам!2] (виг.) «гам» Шейк; — р. бр. болг. [хам], п. ч. вл. кат, слн. кат; — звуконаслідувальне утворення, що з’явилося внаслідок імітації гортанного шуму, який виникає при пожадливому хватанні їжі; паралельне до гам. — Ильинский ИОРЯС 20/4, 174; Фасмер IV 220; ЗССЯ 8, 17—18. — Див. ще гам2.
[хамадей] «видовбана з дерева сіль-ниця» ЛПол; — неясне.
хамазей «громадська, комора»; — утворення, паралельне до гамазей, що виникло в результаті видозміни слова магазин, [магазе'й]. — Див. ще гамазей, магазей.
[хамайда] «волоцюга, дармоїд» Нед, Шейк; — п. [§ата]сІа] «слабий; ледачий; неохайний», ч. ската]сІа «хам», слц. скатаіка «неохайна жінка»; — запозичення із західнослов’янських мов; п. [§ата]сіа] пов’язується з [еатас зі^[ «іти поволі, хитаючись» (Зіам/зкі І 253—254), ч. і слц. ската)сІа — з скат «хам» (МасЬек Е8ЛС 196).
хамаркати «читати нерозбірливо, під ніс»; — п. скатгас «балакати»; — експресивне утворення звуконаслідуваль
ного характеру (пор. вигуки гм, хм). — Пор. харамаркати.
хамелеон «різновид невеликої ящірки, яка має здатність змінювати своє забарвлення під впливом зовнішніх причин; перен. безпринципна людина»; — р. бр. болг. хамелеон, п. катеїеоп, скатеіеоп, ч. слц. скатеіебп, вл. ска-теіеоп, м. хамелеон, камелеон, схв. хамелеон, камелеон, слн. катеїеоп; — запозичене з грецької мови (можливо, через посередництво латинської; пор. лат. скатаеіеоп); гр. хацаїЛєсоч «хамелеон», букв, «лев на землі» (можливо, семітсько-аккадська калька), утворене з іменників х<фо<> «на землі» (дав. в. від хБсоу «земля»), що відповідає лат. ки-тиз «земля», псл. *гет]'а, укр. земля, і Лесоу «лев». — СІС2 903; Фасмер IV 220—221; Черньїх II 331—332; Кораііпзкі 468; НоІиЬ—Еуег 202; Егізк II 113, 1071, 1098; Воізасц 575—576, 1049—1050. — Див. ще земля, лев1.
хамелгіти — див. хамлати.
[хаменйти] «доводити, переконувати» Г, Куз, [хаменйтися] «оглядітися, опам’ятатися» Куз, Нед, Шейк, [хаме-нутися] Куз, схаменутися; — достовірної етимології не має; висловлювалася думка про запозичення з німецьких говірок укр. схаменутися (свн. зскатеп зіск «соромитися» — Кобилянський 36. наук, праць І 82), але вірогідніше припустити спільне походження з цих говірок усіх слів; свн. зскатеп (двн. зсата «сором, ганьба», нвн. Зскат «сором») споріднене з днн. зката «сором» і зводиться, можливо, до іє. *зкат-/зкет-, розширеного варіанта від *кат-/кет-«крити, покривати»; на користь цієї етимології може свідчити російська паралель; крить «покривати» і «лаяти кого-небудь, ганьбити». — Кіи^е—Міігка 634; КІеіп 1430; Vгіе8 АЕУ/ 512. — Див. ще схаменутися.
[хамйти] «чистити, прибирати» Нед, [хамно] «чисто, охайно» Нед, Шейк; — очевидно, похідне утворення від псл. *(з)кет-/(з)кот-/хот- «різати, дробити» через значення «усувати що-не-
будь шляхом зрізування, відкидання» (пор. чистити одяг і чистити картоплю).
хаміль (уживається при вказівці на непомітний швидкий відхід, зникнення кого-небудь), хаміль-хаміль; — звуко-образне слово, що виражає обережну або незграбну ходу, утворене на основі псл. хатаіі, пор. слц. сйатіаГ за «поспішати», слнц. (іатас «красти». — ЗССЯ 8, 17—18.
[хамїнок] «чорт»; — не зовсім ясне; можливо, нерегулярне експресивне утворення, пов’язане з [хамдри] «пітьма», [хамородь] «тінь, темрява» (див.).
[хамкотіти] «гугнявити»; — ч. [сїішті-Іаі] «тс.», слц. сйитіаГ; — звуконаслідувальне утворення; пор. гм, хм, що вимовляються в ніс при закритому роті. — Масіїек Е8ЛС 209.
[хамлати] «повільно, з великими труднощами жувати» Нед, [хамляти] «тс.» Шейк, [хамелйти] «тс.» Г, Нед, Шейк, [хамнути] «гамнути, з'їсти, ковтнути»; — ч. [сііатіаі] «швидко ковтати, жадібно їсти», сйатйіаі’ «їсти з повним ротом»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру від вигуку хам! — Див. ще хам!2. — Пор. ґамлати, хламати.
[хамнйк] «хабник, чагарник», [хамло] «гілля, хмиз»; — очевидно, фонетична видозміна первісного [хабнйк] під впливом [хамуз] «дрізки». — Див. ще хабйна.
[хамородь] «тінь, темрява», [хамб-ри] «пітьма» О, [хамродь] «тінь, темрява» Нед, [хймородь] «тс.»; — ч. сїіат-гасґ «хворост; мотлох», ст. сйатгасі, сйотгасі «чагарник; сміття», слц. сїіатгасГ «хворост; мотлох; набрід»; — псл. *ха-тогсіь, де припускається основа *-тогсІь при експресивному префіксі ха- (ЗССЯ 8, 18). — МасЬек Е8ЛС 196; Ильинский ИОРЯС 16/4, 6. — Пор. хйморода.
[хамран] «чаклун, знахар, ворожбит» Нед; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від незасвідченого *хамрати «шептати, ворожити», пор. п. сЬатгас «балакати; торсати». — Пор. хамаркати.
[хамрйло] «неохайна, нечепурна людина» Нед, Шейк, [хамрїй] «тс.» тж; — експресивне утворення на основі пейоративного хам. — Див. ще хам1.
хамса (іхт.) «дрібна морська промислова риба з родини оселедцевих, камса»; — р. хамса, хамза, бр. хамса, болг. хамсйя; — запозичення з тюркських мов, найімовірніше, з турецької, пор. тур. Ьатзі, Ьарзі «тс.». — Фасмер II 175, IV 221; ГСЗ 3, 233; Скорчев БЕ 1956/6, 161; РЧДБЕ 791. — Пор. камса.
[хамудь] «неотеса, бовдур, мугир» ВеЗн; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення з пейоративного префікса ха- і слова мудь «неотеса, телепень». — Див. ще мудь2.
[хамуз] «гамуз, дрізки» Нед, Шейк, [хамазня] «дрібно побиті гілки, лозиння» ЛЧерк, [хамуззя] «тс.», [хамузйн-ня] «залишки листя й огудиння овочевих рослин на городі»; — варіант слова гамуз; початкове ха- підсилює експресивність (пор. пейоративне префіксальне ха- в хамородь, хамудь). — Див. ще гамуз1.
[хамула] «погана їжа, погана юшка ВеЗн, Нед, бурда О; страва з варених яблук і борошна; рідка варена картопля, заправлена смаженим борошном; страва із сушених вишень, зварених у рідкому тісті Корз», [хмула] «погана юшка» ВеЗн, [захамулити], [розхаму-лити] «розвести водою (молоко)»; — п. [сЬатпіа, їатиіа] «картопляне пюре», ч. слц. [сЬатиІа] «страва картопляна, борошняна або овочева»; — запозичення із західнослов'янських мов; ч. [сНагтшІа] розглядається як суфіксальне утворення від сЬатаіі «ковтати»^ [сЬашйГаГ] «жадібно їсти» (МасЬек Е8ЛЗ 196); для п. сЬапнйа припускалося запозичення з лат. їатиіпз (Вгйскпег 176). — Пор. хамелйти, хамлати.
хан «титул феодальних правителів у тюркських і монгольських народів», [ха-нйця] Куз, ханство, ханша «дружина хана» Шейк, ханщина «ханські землі,
Крим» Куз, ханувати Нед, ст. ханг; — р. бр. болг. м. хан, др. кант>, хант>, п. скап, ч. сгіап, ст. кат, кап, слц. скап, схв. хан, слн. кап; — запозичення з тюркських мов; тур. уйг. джаг. хап «хан, володар, султан», тат. кап виникли внаслідок стягнення дтюрк. кауап, що через посередництво монгольської мови (монг. ка§ап «володар») запозичене з китайської. — СІС2 903; Фасмер IV 221; 81. \муг. оЬсусЬ 109; Кораіігізкі 165; МасЬек Е8ЛС 196; НоІиЬ—Буег 202; 8кок І 654; МікІ. ТЕ1 І 306, ТЕ1 Масгііг. І 44; Бокоізсгі 64; КІеіп 844; Радлов II 1662; йатзіесії Л8Е0и§г 55, 61; 8іе§тапп Мїи8 12, 239—240. — Див. ще каган.
хана «кінець, капут, смерть»; — очевидно, експресивне утворення, пов’язане з конати «вмирати», [канати] «гинути»; початкове х- підсилює ефективність слова. — Див. ще конати.
[хананок] «пестун, мазунець»; — неясне.
хандагунька — див. кундугуня.
[хандра1] «шкапа, худа або норовиста коняка» ВеЛ; — експресивне утворення неясного походження.
[хандра2] «чорна магія» Нед, Куз; — неясне.
хандра3 «похмурий настрій, нудьга, пригніченість», [хандра] «тс.» Шейк, [хандра] «настрій» Нед, [хандріжний] «облудний, лукавий» Нед, хандрити, [хиндрйтися] «перебувати у верескливо-плаксивому стані» Ме; — р. бр. хандра, п. сгіапсіга (з укр.), ч. сгіапсіга; — результат скорочення слова іпохондрія, запозиченого через посередництво російської та латинської мов (лат. гіуро-сЬопсігіа) з грецької; гр. отгохоубрш «частина тіла нижче грудної кістки» (одо «під» + хоу5ро^ «хрящ»); захворюванням черевної порожнини стародавня медицина пояснювала стан психічної депресії. — Фасмер II 137, IV 221; Черньїх II 332; Вгйскпег К7 45, 38; Кораіігізкі 165; Маігепаиег 179; Вегп. І 384; МікІ. Е\У 85. — Див. ще іпохондрія.
[хандярисько] «баба-волоцюга» ВеБ; — очевидно, афективне утворення від кореня *хап-, пор. р. (пд.) ханьїга «прошак, хам», ханьїжить «тинятися» тощо. — Див. ще хана.
ханжа «людина, яка прикидається набожною або доброчесною; святенник», [ханджа] СЧС, ханжество-, — р. бр. ханжа, п. [сгіапсіга]; — запозичення з російської мови; р. ханжа, «святенник; [волоцюга]» вважається фонетичним варіантом слова хаджй. — Фасмер IV 222; Черньїх II 332; МікІ. ТЕ1 І 301, ТЕ1 ІМасгііг. І 41; Маігепаиег 179. — Див. ще хаджі.
ханівка «різновид вишивки на сорочці»; — неясне.
[ханожити] «тратити, тринькати, циндрити» Нед, Шейк; — можливо, суфіксальне утворення, пов’язане з хана «кінець, капут» (див.).
[хантали] «незграбне взуття» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі р. кандальї (ст. кайдальї, [кайданні]), з яким етимологічно співвідносне укр. кайдани. — Фасмер II 178. — Див. ще кайдани.
[ханьжа] «горілка, неочищений спирт» ЛЖит, [ханджа] «тс.» Ме; — р. ханжа, ханча, ханшин «китайська горілка», п. [сгіапсіга] (з р.); — запозичене через посередництво російської мови з китайської. — Фасмер IV 222.
[ханька] (бот.) «рід невеликого гарбуза, СисигЬііа оуііега Б.» Г, [ханка] «тс.» Мак, ханьки, х^анюсі «забавка малих дітей стискувати в кулак долоні й виправляти їх» Бі; — звуконаслідувальне утворення (як імітація торохтіння зерен у достиглому плоді); не виключений зв’язок з [карахбнька] (див.).
хаос «у давньогрецькій міфології — безмежний світовий простір, що являє собою суміш усіх стихій; перен. цілковите безладдя»; — р. хаос, бр. хаос, п. ч. слц. вл. сгіаоз, болг. хаос (міф.), м. хаос, хаос «безладдя», схв. хаос, каос, слн. каоз; — запозичення з грецької мови; гр. хаос; (< *х<Лчх;) «первісний безформ
ний стан світу, безкінечний простір» пов’язане з «розкриваюсь, розвер-заюсь», з яким споріднені германо-балтійські назви піднебіння: двн. §иото (< іє. *§Иб[и]-), лит. ^оігшгуз, лтс. §а-тиг8, а також укр. зівати, зіяти, роззява, кава. — СІС2 903; Фасмер IV 222; Черньїх II 332; Кораііпзкі 165; НоІиЬ—Еуег 203; КІеіп 267; Егізк II 1072—1073, 1077; Воізасц 1050— 1051. —Див. ще зяти, хава1.
хап!, хап-лап, хапу-лапу, [хап] «капкан» Нед, Шейк, [хапай] Шейк, [ха-пайло] «хабарник» Бі, [хапак] «щипці, кліщі у злодіїв Нед; кайдани Шейк», [хапакй] «щипці» Нед, [хапалка] (у тварин) «щупальця, орган для хапання» Куз, [хапане] «хапання» Нед, хапанина, [хапанка] «крадіжка; хабар; квапливість», [хапанок] «хабарник» Шейк, ха-патня «поспіх, хапанина; перен. побори, грабіж СУМ; хватання, розхват Шейк», [хапач] Шейк, [хапендяй] «хабарник» Шейк, [хапйця] «рука», [хапка] «пастка», [хапкість] «поспішливість», [хапко] «хватун; хабарник; злодій; чорт; кіт», [хаповйця] «поспішлива робота» Нед, Шейк, [хаптель] «той, хто має довгі руки, злодюжка» Нед, Шейк, [хапту-нець] «той, що вміє зручно хапати» Кур, хапуга, [хапужество] «хабарництво», [хапуля] «та, що хапає (про кішку в загадці)», хапун, хапунка, [хапуне'ць] (назва гри) Шейк, [хапаний] «крадений» Нед, хапкий, хапливий «квапливий, поспішливий», [хаповйтий], [хапчйвий] Нед, Куз, хапати(ся), хапкати «хапати», хапнути, хапонути, [хопйти, хіпі, хіпнути] ВеБ, хапки, хапко «квапливо, поспішно» Шейк, хапком СУМ, Г, хапкома, захоплювач, захопливий, захоплювати, нахопляти(ся), [нахопитися] Пі, [напбхопі], [напбхапці] Нед, несхдпний, [перехбп] «перехват» Пі, перехоплювання, [перехіплавий] Куз, перехопити, [перехопйти(ся)] Нед, перехоплювати, похапливий, [похапний] Она, похапки, похапцем, прихапком, прихапцем, [прйхапци] «похапцем» Ме, прихапці; — р. бр. болг.
хап!, др. хапати, п. сНар!, ч. сНараІІ, слц. сНараі’, слн. Кор, стел, хапати; — псл. хараіі, співвідносне з хоріїі; розглядається як засноване на звуконаслідуванні (Вегп. І 384; ЗССЯ 8, 18—19); зіставлялося з нвн. Иаррі§ «жадібний», снн. Нарреп «жадібно хапати (губами)», лат. саріб «(я) беру», алб. кар «хапати», дінд. кзарауаіі «знищує», що продовжують іє. *кНар-/кНаЬ- (проти Трубачев ЗССЯ 8, 18—19); наводилися по-заіндоєвропейські відповідники — тур. картак «гребти» (Младенов 666). — Фасмер IV 222; Черньїх II 333; 81а\узкі І 59—60; Вгйскпег 176, 182; НоІиЬ—Буег 203, 204; МеіІІеі В8Е 31, 53. — Пор.
ХОПЙТИ.
хапати — див. хап!
|хапендрас| «злодій» Шейк; — похідний іменник від хапати, утворений за допомогою морфемного комплексу -ен-драс із зневажливим відтінком (пор. баляси—баляндраси), р. балендрясьі. — Див. ще хап.
[хаплб] «бур’ян»; — імовірно, експресивне утворення від псл. хаЬт> «поганий», звідки також [хабаз] «зарості бур’яну», [хаблаз] «хворост», ч. [сНаЬ] «гілка; гілка з листям; бадилля», п. [сИаЬіе] «хмиз, гілля»; можливий вплив дієслова хапати, пор. болг. хапка «ковток, шматок», р. [хапбк] «жмут, снопик льону». — Див. ще хаб.
[хаптур] «хабар» Нед, Шейк, [хап-турник] «хабарник» Шейк; — фонети-ко-семантичний варіант іменника хавтур «плата натурою духівництву за відправлення різних обрядів», зумовлений, очевидно, контамінацією з хапати. — Див. ще хавтур.
харакірі «вид самогубства (розтин живота), прийнятий у японських самураїв»; — р. болг. харакйри, бр. хара-кірьі, п. ч. Ьагакігі, м. харакири, схв. харакйри; — запозичення з японської мови; яп. Нага-кігі «розтин живота» утворене з компонентів Иага «живіт» і кігі «різати». — СІС2 903; 81. \муг. оЬсусЬ 268; Кораііпзкі 383; НоІиЬ—Буег 187; РЧДБЕ 792; КІеіп 702.
характер «сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис; вдача», характерець, харак-теризація Куз, характеристика, [ха-рактерйстка] «характеристика» Нед, {характерйчний] Нед, Шейк, характерний, характеризувати(ся), ст. характере «спосіб письма, лічби, (мн.) чаклунські знаки» (XVII ст.); — р. болг. характер, бр. характар, п. ч. слц. вл. сЬагакІег, м. характер, схв. характер, стел. характнрть; — запозичене з грецької мови (можливо, через посередництво латинської; пор. лат. сйагакіег «тавро, клеймо, відбиток»); гр. х«рс<хтЛР «тавро, відбиток, різець, вирізаний знак; стиль мови; індивідуальна особливість людини» пов’язане з /араосш) «гострити, точити, дряпати», що вважається запозиченням із семітських мов (найімовірніше, з гебрайської), пор. гебр. йагазй «вирізьблений, зораний», йагаій «різьбити», арам. НагаНЇ «орати», ар. НагаНпа, еф. йагава «орати», ак. егезйи «обробляти землю». — Критенко Мовозн. 1973/2, 32; СІС2 903; Веселитский ЗИРЯ VI 22— 27; Фасмер IV 223; Черньїх II 333; Кора-Іігізкі 166; Вгйскпег 176; НоІиЬ—Еуег 203; Младенов 666; Вгізк II 1073—1075; Воі-засц 1051; Кіеіп 268. — Пор. характерник.
характерник «чаклун, чарівник», характерництво «чарування, чаклунство», характе'рство «тс.», [характер-нйчити] «чарувати, чаклувати» Нед, Шейк, [характе'рствувати] «тс.»; — пов’язане з характер-, виникло з давнішого значення «спосіб письма, шрифт, літера, чаклунські рисочки, знаки», звідки характерник власне «чорнокнижник, спеціаліст із чорної магії». — Критенко Мовозн. 1973/2, 32. — Див. ще характер.
харалужний «стальний, крицевий», [харалуг] «сталь, криця» СЧС; — р. [харалуг] «сталь, криця», др. харалуге, харалужний-, — давнє запозичення з тюркських мов, мабуть, від кочових тюркомовних народів степового Півдня; пор. чаг. кагаїик «сталь», яке утворене від
кага «чорний» (до семантики пор. во-рондваний метал). — Фасмер—Труба-чев IV 223; Вегп. І 385; МікІ. Е\¥ 85, ТЕ1 І 327. — Див. ще карий.
хараман «обман, вигадка; шахрай, пройдисвіт», [хараманити] «обдурювати»; — болг. харамйя «злодій», схв. харамща «злодій, розбійник»; — запозичене з арабської через посередництво східнороманських мов і турецької (пор. рум. йагапїїп «злодій, шахрай; хитра людина», тур. йагаті «розбійник, шахрай»); ар. йагаті «злодій, бандит» пов’язане з йагат «гріх», іЬп йагат «негідник». — /іпсепг 2; ПЕРМ 355; Еокоізсй 65.
харамаркати «говорити невиразно, неясно; бурмотати», [хархамаркати] «тс.» Пі, Шейк, [харамаркач], [проха-рамаркнути]; — утворення звуконаслідувального характеру. — Ильинский ИОРЯС 20/4, 166. — Пор. хамаркати.
[харамйжка] «шахрайство»; — видозміна запозиченого з російської мови шаромьїжка «шахрай, волоцюга», ше-ромйжка «тс.», пор. на шеромижку «обдурити»; пояснюється як фр. сйег агпі «любий друже» — із звернення солдатів наполеонівської армії до росіян (див. Фасмер IV 411, проти Черньїх II 404); розглядалося також як складне слово, утворене з дієслів шарить і микать (Даль IV 629; Савинов РФВ 21, 34), пов’язувалося з шарма, шаром «даром» (Черньїх II 404, Вест-ник МГУ 4, 149—153).
харапудитися «злякано кидатися вбік, назад (про коней, волів і т. ін.); перен. боятися, сахатися», харапудливий «лякливий, боязкий»; — р. [хара-пужить] «сердитися, бути сердитим», \харапужиться\ «гороїжитися»; — припускається праслов’янське складне утворення *хагор9сІШ (59) з основи прикметника хагь(ь (пор. слн. йаге, род. в. -еіа «шкапа») і дієслова рдсШДз^) «лякатися». — Ильинский ИОРЯС 20/4, 166; ЗССЯ 8, 20—21; Фасмер IV 223. — Див. ще пудити.
[харапутний] «охайний»; — очевидно, складне утворення з основою прик-
метника харний «чистий, охайний» у першій частині й прикметника путний < путній у другій, — Див. ще путь, харити.
[харастати] «переміщувати, переплутувати» Нед, [харящ] «чагарник, зарості», [харащак] «хащі, зарості»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне суфіксальне утворення на основі харити «чистити, скребти»; не виключений також зв’язок із захаращувати (див.).
[харатати] «каструвати» Нед; — очевидно, пов’язане з харити «чистити» (див.).
[харахбнька] (бот.) «тиква тарапунька, СпсигЬііа оуіїега Ь» Мак, [хо-рохбнька] (бот.) «тс.; гарбуз, СисигЬйа реро Б.» Г, Мак, [хорбшка] «тс.» Г, Мак; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, що імітує торохтіння насіння у висушеному плоді рослини; може розглядатися як фонетичний варіант назви карахднька (див.).
[харий] «гидкий, бридкий, мерзенний» Нед, Шейк; — р. [харо] «сильно», [харзина] «погане житло», ч. сНагу «похмурий; старий, [потріпаний, бридкий]», [сііагигпа] «стара хатчина», болг. харий «зіпсований», слн. Наге «шкапа»; — псл. хагьщ «поганий»; висловлювалося припущення про запозичення чеських слів із тюркських мов (МасЬек Е8ЛС 197, проти Трубачев ЗССЯ 8, 21).
Харйта (жіноче ім’я); — р. Харйта, бр. Харьіта; — запозичення з грецької мови; гр. Харітє^ «три богині вроди й жіночої принадності — супутниці Аф-родити» походить від х«РК (род. в. Х^рітоО «принада, краса, чарівність», утвореного від хаірсо «радіти, насолоджуватися», яке споріднене з лат. Ногіог «заохочувати, підбадьорювати», дінд. Ьагуаіі «подобатися, втішатися, радіти», н. §егп «охоче»; іє. *§фег(е)- «бажати, прагнути». — Вл. імена 168; Петровский 228; Егізк II 1064—1065; Воізасц 1047. — Пор. Харитйна, Харламп.
[харити] «чистити», харний «чистий, охайний; гарний», [харйсто] «чис-158
то, охайно» Нед, Шейк, [нехар] «нехлюй, нечепура; вовк; великий звір» Г, Нед, [нехара] «тс.», [нехаринець] «вовк», [охарливий\ «охайний» Нед; — схв. харати, ст. харити «грабувати, спустошувати»; — псл. хагііі «чистити, скребти»; пов’язується з іє. *кііег- «скребти, терти» (Мельничук Мовозн. 1969/1, ЗО); розглядається також як похідне від хагь]ь «поганий» (ЗССЯ 8, 20) із псл. *(з)кег- «різати, краяти, дерти», звідки також кора, шкіра, щирий (з первісним значенням «чистий») (Петлева Зтимология 1968, 139).
Харитйна (жіноче ім’я), Харйтя, Харатйна ВеЛ; — р. болг. Харитйна, бр. Харьщіна; — суфіксальне поширення на слов’янському ґрунті імені Харйта. — Вл. імена 168. — Див. ще Харйта.
Харитбн (чоловіче ім’я), Харитін, Харкд, [Харькб] Пі, Бі; — р. болг. Харитдн, бр. Харьітдн; — запозичення з грецької мови; гр. Харітсоу «щедрий, який дарує милості» походить від Х«рк (род. в. харітоО «принада, краса, чарівність»; співвідносне з жіночим іменем Харйта. — Вл. імена 94; Петровский 228; Суперанская 83. — Див. ще Харйта.
харіус (іхт.) «цінна прісноводна риба родини харіусових, ТИуглаІІиз уиі-£агіз»; — р. хариуз, харьюз, бр. харьі-ус; — запозичення з прибалтійсько-фінських мов; вепс. Ьагсі’иг, Нагриз, карел. Нагриз, фін. Ьаг]и, Ііагщз походять від шв. норв. Иагг «харіус», що пов’язане з герм. *Иаггиз «тс.»; дальші зв’язки неясні. — СІС2 904; Баскаков Взаимод. и взаимообог. 56; Фасмер IV 224; Черньїх II 333—334.
[харкавити] «гаркавити» Нед; — фонетичний варіант слова гаркавити, що виник, можливо, під впливом харкати. — Див. ще гаркавити.
харкати «випльовувати, прочищаючи горло; плювати мокротинням», харк!, харкотати, харкотіти, харкач, хар-качкй «плювки», [харкіт], харкотй-на, харкотиння, [харкотовйне] Нед,
[харкатий]; — р. харкать, бр. харкаць, п. скагкас, скагсгес, ч. скгкаіі, сЬгсаҐ, скгсеіі, слц. скгсаі', вл. когсес, нл. скагсказ, скагсаз, болг. храчам, схв. хракати, хркати, слн. кгкаїі; — псл. хагкаіі, похідне утворення від вигуку хг-г-, який імітує характерні хрипи гортані; інший ступінь вокалізму в дієслові хоркати. — Фасмер IV 224; 8Іа\м5кі І 60; Вгйскпег 176; Вегп. І 401, 402; Бскизіег-Зеи'с 374. — Пор. хоркати.
[харкй] у виразі плести (нести, говорити) харкй-макогдники (харкй-макогдненки) «балакати дурниці, верзти нісенітниці» Г, Шейк, дурний Харкб Макогдненко (Номис); — утворене від власного імені Харкб Макогдненко —-одіозної особи в народних переказах («був сім літ вовкулакою» — Номис 256; «Харько Макогоненко-Калюбаренко-Демко, що матері око виколов» Номис 256).
[харківка] «різновид шапки»; — імовірно, походить від назви міста Харків; пор. решетйлка «шапка* з реше-тилівського каракулю» (Решетилівка — місто на Полтавщині).
[харлай1] «гра на зразок довгої лози» Г, Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з харлати «привласнювати». — Див. ще харло.
(харлай2] (бот.) «верблюдка, Сеп-іаигеа сііїїиза Бат.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, штучне утворення від дієслова харлати «привласнювати» як вільний переклад лат. скіїиза «така, що легко поширюється». — Див. ще харло.
[харлак] «бідняк, злидар; шкапа»; — п. скагіак, скегіак, скогіак, скугіак «бідняк, злидар; хвора, немічна, хирна людина»; — похідне утворення від харий «гидкий, бридкий» < псл. хагь]ь «поганий, старий»; експресивний формант лак, очевидно, під впливом борлак, маслак, вурдалак і под. — Див. ще харий. — Пор. харло, харпак.
Харламп (чоловіче ім’я), Харлам-пій, Харлам, Харлан; — р. Харлам-пий, бр. Харламп, болг. Харлампи(й),
Харлампия; — запозичення з грецької мови; гр. ХарХартпо^, ХарХацтго^ утворене з основ іменника х»Р» «радість, захоплення», похідного від хсарсо «радіти, насолоджуватися», і дієслова Лацтгсо «світити, блищати, сяяти». — Вл. імена 94; Петровский 229; Вгізк II 1073. — Див. ще лампа, Харйта.
харло «лайливе слово» Г, харлати «красти, привласнювати, дерти (гроші)», захарлати; — очевидно, пов’язане з харий «гидкий, бридкий», пор. схв. харати «грабувати»; інтерфікс -л- підкреслює експресивність слова. — Див. ще харий. — Пор. харлак, харпак.
харпак «бідняк, злидар», [харпа-цтво], [харпачйна\ «тс.» Бі, [харпачку-вати] «жити харпаком» Шейк, [хар-пачити] Пі; — похідне утворення від харий «гидкий, бридкий» < псл. хагьф «поганий, старий»; до словотвору пор. кріпак, шарпак і под. — Див. ще харий. — Пор. харлак, харло.
[харсонка1] «рід овчини»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з назвою міста Херсон, пор. засвідчені в словнику варіанти зав першому складі: Харсон Г, Харсбнщина Г, хар-сбнський Г.
[харсонка2! «дошка завдовжки в 7/8 вершка» Шейк; — неясне.
(харсун] «борсук»; — не зовсім ясне; можливо, експресивна видозміна первісної назви борсук; не виключений також зв’язок із псл. хаг- «скребти, дерти, краяти» як назва тварини, що риє нори, пор. язвець «борсук» (язвина «нора, яр»), ямник «борсук». — Див. ще харити.
хартія «стародавній рукопис; назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення», [харатейний] Куз, СЧС; — р. хартия, бр. хартьія, др. хар-ьтия, харотья, п. ч. слц. вл. скагіа, болг. харта, хартйя «папір», м. харти/'а, схв. харти]а, стел. хлР~ тига; — запозичення з грецької мови; сгр. Хартіом (мн. хорті») пов'язане з хартр^ «хартія, аркуш паперу», яке задовільної
етимології не має; припускається походження з єгипетської мови (Єгипет — батьківщина папірусу), — СІС2 904; Фасмер IV 223, 225, ГСЗ II 218; НоІиЬ— Буег 203; 8кок І 658; Вегп. І 385; Егівк II 1075; Воівасо 1052. — Пор. карта.
[хар-хар] «звук для вираження задухи або хрипів при крупі» Шейк, харчати; — звуконаслідувальне утворення, що виникло внаслідок фонетичного оформлення різноманітних хрипів у горлі та легенях людини. — Див. ще харкати.
[хархарити] «горіти, світити»; — афективне утворення, очевидно, звуконаслідувального походження (імітація тріску полум’я).
[хархаснути] «погаснути» (з арго жебраків) Нед, Шейк; — результат контамінації слів [хархарити] «горіти, світити» і гаснути. — Див. ще гасйти, хархарити.
|хархірувати] «хитрувати, лукавити» Шейк, [хархіровати] «тс.» Нед, [хирхуляти] «лукавити, хитрувати» Бі, ст. хирхеліовати «хитрити, лукавити» (XVII ст.); — звукообразне слово з різко негативним значенням, утворене, мабуть, від хер, хир (назва літери х); пор. семінаристський вираз р. похерить «перекреслити, знищити». — Фасмер III 346, IV 233.
харциз «розбійник, грабіжник», харцйга «скнара» Бі, харциза, харцйз-ник, харцизяка, харцизство, харци-зяцтво, харцйзити; — р. харциз; — запозичення з турецької мови; тур. Ніг-512 «злодій, шахрай» неясного походження. — Фасмер IV 225; МікІ. ТЕ1 І 309; Радлов II 1720—1721.
харч «те, що споживають, їдять і п’ють; їстівні припаси, їда», [харчев-ник\ Нед, харчевня «заїжджий двір; закусочна з дешевими й простими стравами», харчі, харчівнйк, харчівня «харчевня», [харчовнйк] Нед, [харчове] «гроші за харчування» Нед, [харчунок] «їжа» Нед, харчовий, харчувальний, харчити, харчувати, обхарчйтися; — р. [харч], бр. харч, харчьі, др. харчь,
п. [сйагсг], болг. харч «витрати», схв. харч; — запозичене з арабської мови через посередництво турецької (тур. Нагс); ар. їіаг§; «витрати, пайок, раціон» пов’язане з Нагана «виходити, виділяти», Ьаґа§ «податок». — Отин ЗИРЯ VI 114—133; Черньїх II 334; Фасмер IV 225; Вегп. І 385; Младенов 666; РЧДБЕ 794; МікІ. Е\¥ 85, ТЕ1 І 308, ТЕ1 Насйіг. І 45; БокоізсЬ 65.
харчо «кавказька страва — юшка з баранини»; — р. бр. болг. харчо, ч. сйагсо (з рос.); — запозичення з грузинської мови (груз. скаг5о «тс.»). — Черньїх II 334.
[харя] (вульг.) «пика, мармиза» Шейк, [хара] «тс.» тж; — р. харя «тс.», харий «виродок, потвора», бр. хара; — загальноприйнятої етимології не має; найімовірніше, пов'язане з харий «гидкий, бридкий»; розглядалося як переосмислена демінутивна форма власного імені Харя від Харитдн (Фасмер IV 225), пояснювалося як фонетична видозміна первіснішого ухаря від ухо, тобто харя, власне, «вухаста маска» (Трубачев ЗИРЯ III 49—50); безпідставні зіставлення з п. згкагасіа «гидке обличчя, харя», каш. згагосіпу (Горяев 395), з лат. сага «обличчя, голова» < гр. мара «голова, обличчя» (ОагліПзсйе^ 216; Меуег-БііЬке КЕ\У 159). — Фасмер— Трубачев IV 225—226; Черньїх II 334. — Див. ще харий.
[хасатися] «цуратися, сахатися»; — очевидно, фонетичний варіант незасвід-ченого *касатися «кидатися геть» (пор. відкаснутися «відцуратися, відчепитися», закасати «закотити (рукав); підіткнути під пояс (низ спідниці; полу)»), утвореного від псл. коз- «чесати, різати». — Див. ще відкаснути, коса1, чесати.
[хасйм] (бот.) «кульбаба звичайна, Тагахасшп оГНсіпаІе \Уід§.» Шейк, хасй-мова трава «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок перекрученого прочитання частини латинської наукової назви рослини Тагахасшп.
хата «сільський одноповерховий житловий будинок; внутрішнє житлове при-
міщення такого будинку», хатина, [латисько] Шейк, [хатій] «домувальник, сидень» Нед, [латник] «тс,», [хатнище] «пусте місце, де колись стояла хата» ЛПол, Бі, хатчина, [хачйна] «менша (заселена) половина хати» Ме, [хатє-ний, латний] «домашній» Шейк, хатній, хатяний, [підхатничка] (орн.) «мухоловка сіра, Мизсісара зігіаіа РаІІ.», [по-хатник] «рознощик», [похатництво], ]похатушний] «такий, що не сидить вдома, блукає по чужих хатах» Ме, [прйхата] Куз, [прихаток], прихатній', — р. бр. хата, п. ч. слц. вл. сЬаІа; — запозичене в давньоруські діалекти із пізньоскіфсько-сарматського *хаІа (< ір. каїа), спорідненого з ір. касі «будинок», ав. каїа- «кімната, хижа, погріб»; приклади переходу початкового к > х засвідчені в осетинській та інших східноіранських мовах (ЗССЯ 8, 21—22); з української мови слово поширилося в російську, польську та інші слов’янські; менш переконливі припущення про запозичення з фіно-угорських мов, пор. уг. Пах. «дім, хата», фін. коіа та ін. (Фасмер IV 226), або з нвн. нн. Каїе «хатина, халупа» (Маі-гепаиег БР 7, 217), про спорідненість із кут (Горяев 395); висловлювалася також думка, що слово хата виходить за межі індоєвропейських мов і є ностра-тичним елементом (*касІл «будувати, сплітати, робити посуд»): ар. цісіг «горщик», груз. кеб «камінь по кутках будови», ав. каїа «комора, кліть», перс, касі «будинок», драв. |<и1і «тс.» (Иллич-Свитьіч Опьіт 1976, 316—317). — Бу-зук ЗІФВ 7, 69; 23, 24; Соболевский ИОРЯС 32, ЗО; Фасмер—Трубачев IV 226; Трубачев Зтимология 1965, 41 — 42; БІау/зкі І 61—62; Вгйскпег 177; НоІиЬ—Буег 203; БсЬизіег-Бехмс 375— 376; МікІ. Е\У 423; Вегп. І 385—386.
[хатьма] (бот.) «собача рожа, Бауа-іега їИигіп^іаса Б.» Шейк, Мак; — р. хатьма-, — запозичення з турецької мови (тур. Иаіті «троянда рожева, А1-сеа гозеа Б.»); Фасмер вважав слово темним (Фасмер IV 226).
[хахольки] «завулки, закутки, закапелки», [хахульки] «тс.»; — зіставляється із схв. ст. [ИаИоіак] «скромні заощадження», слнц. «бідний селянин», ч. ст. сЬасИоІііі «жаліти», для яких реконструюються псл. хахоїь/ хахоїькь, де вбачається експресивний префікс ха- при основі дієслова хо-Іііі. — ЗССЯ 8, 10—11.
[хахороти] «ніздрі, зокрема в коней» Шейк, Нед, [хахоротий] «втомлений» Нед; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення (імітація кінського сапу).
[хахулатий] (про птицю) «чубатий»; — експресивне утворення, що виникло в результаті видозміни слова хохлатий «чубатий» від хохдл «чуб» (див.).
хаща «густий непрохідний ліс, чагарник», [хашнйк] «дрібний хворост, пов’язаний у пучки», [хащавина] Куз, [хащина], хащі СУМ, Бі, [хащнйк] «дрібний ліс, зарості, хмизняк» Бі, [хващі] «гущавина» ВеБ, хащовий, хащуватий; — п. сііазгсге «густий чагарник»; — не зовсім ясне; висловлювалися припущення про зв’язок з іє. *кз-, *ке5- (Мельничук Зтимология 1966, 219), з псл. *хуог8І'ь або *хуазІ- з випадінням V (БІахмзкі І 61). — Вгйскпег 176.
[хан] «привільне, спокійне життя»; — схв. Гіаіа «турбота»; — похідне утворення від [лаяти] в значенні «чистити; піклуватися, турбуватися». — ЗССЯ 8, 11 —12. —Див. ще ханти.
[ханти] «чистити; лаяти, ганити, сварити Нед, Шейк; піклуватися (Я. БЦо-голів); залишати, покидати Бі», від-хаяти «відходити (недужого)», охайний, охайливий, [охаючувати] «прибирати», обхаючити, обханючити «надати чомусь приємного вигляду, обчистити», [полаяти] «пестити» Пі, занехаювати, [неохайник] Куз, [неохая] «нечупара»; — р. лаять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися», бр. няхай, п. піесИас «зневажати», ропіе-сЬас «покинути, залишити», гапіесіїас «запустити, покинути», ч. песИаІі «за
лишити; не завадити», слц. песЬॠ«залишити, кинути; дозволити», вл. піесНас «не хотіти», нл. піесйаз «тс.», болг. хая «стараюся, турбуюся, піклуюся», нехаен «недбайло, неохайний», схв. хаіати «турбуватися», неха/ан «недбайливий, безтурботний», слн. Ьа]аіі «турбуватися»; — псл. хаіаїі; продовжує іє. *кза-(і)-, яке зводиться до іє. *кз-/ке5- «торкати; бити; скребти»; зіставляється з дінд. кзіпаіі, кзіпбіі «нищить, губить», кзйіз «провина», ав. хзуб (род. в.) «зникнення, загибель», гр. <р9іусо, срвісо «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» тощо; пов’язувалося з дінд. кйуаіі «дивиться, бачить» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 147); розглядалося також як експресивний варіант дієслова каяти(ся), псл. ка]аіі «гудити, дорікати, картати» або як контамінація цього дієслова з емоційно забарвленими р. [хайлб] «горлянка», [хар-лать] «кричати» (Черньїх II 334—335); припускалася спорідненість з ос. хза-]уп/аехза]уп «турбуватися; піклуватися», тох. В зкаі-, тох. А зке- «старатися, працювати»; припущення про запозичення хаяти з гот. Іа]ап «ганити» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13) малоймовірне. — Мельничук Зтимология 1966, 218; Фасмер—Трубачев IV 227— 228; ЗССЯ 8, 11 — 12; Вгйскпег 359— 360; НоІиЬ—ІІуег 332; Вегп. І 382; 8кок І 648—649. — Пор. нехай, хай.
[хвайда] «хвалько, франт, задавака» Па; — експресивне утворення на основі дієслова хвалйти(ся); до словотвору пор. хвбйда «нехлюя» від хвб-їти. — Див. ще хвала. — Пор. файда3, хвбйда.
хвала «похвала, уславлення; урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн», хвалебним, [хвале-ник], хвалій, [хвалка] «поговір, похвала; погроза» Нед, Шейк, [хвалощі], хвальба, хвалько, [хвальнйцтво] «хвастовство, самохвальство», хвальковитий, хвалькуватий, хвальний, хвалити, хвалитися «задаватися; розповідати», [вихвала, вихвалець] Нед, вй-
хвалка, вихваляти, нахвалятися «погрожувати», [нехвалйтний] «нехвале-ний», [охвала, охваляти] Нед, [пере-хвула] Куз, Она, [перехвалка] Куз, [пе-рехвалки] Куз, Она, перехвалювати, [похвал] «погроза», похвала СУМ, Куз, Она, [похваленство] Она, похвалка «погрози», похвальба СУМ, Нед, похвальний СУМ, Она, [прйхвальба] Нед, Она, [прихвально] Нед, схвалення, схвальний, ухвала, [уфала] Шейк, ухвалити, ухвалювати; — р. бр. др. болг. хвала, п. нл. сЬімаіа, ч. слц. сйуаіа, вл. сйімаїа, [кй\маіа|, нл. сйімаІЬа «похвала», схв. хвала, слн. Ьуаіа, стел. хклллі — псл. хуаіа < *5ЦбІ-; — припускається спорідненість з хиіа «ганьба» (ЗССЯ 8, 118— 119); зіставлялося також з хуіііі «нахиляти, згинати» (щодо чергування голосних у корені пор. укр. квас — киснути, р. хватать — хитать), а первісне значення псл. хуаіііі пов’язувалося з уявленням нахиляння, згинання, поклону, пор. лит. §агЬб «честь, хвала», §агЬіп!і «шанувати, поклонятися», прус. §агЬіз «гора», псл. *§ьгЬ-ь «кривизна, випуклість, горб» (Бодузн де Кур-тенз ЖМНП 1903, май, 22; Лопатин ЗИРЯ IV 40); зіставлялося з дінд. зуагаіі «звучить, виспівує, вихваляє», а також «блищить, сяє», пор. давню асоціацію ідей блиску і слави (Потебня РФВ 1880/4, 203); висловлювалось припущення про спорідненість з дісл. зкуаі-«балаканина, пусті слова», зкмаїсіг- «голосна розмова», зкуаіа «голосно розмовляти, кричати, кликати», які зводяться до іє. *(з)киеІ-/(з)к-оІ- «кликати, дзвеніти (дзвонити)» (Вгйскпег 187; Черньїх II 335; Рокоту І 550); у такому разі на слов’янському Грунті відбулася метатеза початкових зк (> кз > кх > х); були спроби пов’язати хвала із зіауа, припускаючи заміну з на х і метатезу І — V (Меуег Попит паї. ЗсЬгцпеп 413; Масіїек ЗІауіа 16, 214); недостатньо обгрунтоване виведення з двн. зімеїіап, н. зскхуеііеп «пухнути, набрякати» (Вегп. І 407; Вгйскпег 187). — Фасмер—Трубачев IV 228; 8іа\мзкі І 90—91; МасЬек
Е83С 210; НоІиЬ—Буег 206; Младенов 666—667; МікІ. ЕУ/ 91—92.
[хвалйбі] (орн.) «лісовий жайворонок, АІаида агЬогеа» Нед, [хвалйбіг] «тс.» Шейк, О; — складне слово, утворене з наказової форми дієслова хвалити та форми іменника біг, тобто «той, що хвалить Бога» (до словотвору пор. аналогічне спасибі від спаси біг, а також крутивус, вертихвіст і под.). — Див. ще бог, хвала.
[хвалістрант] «хвалько»; — експресивне утворення на основі дієслова хвалити. — Див. ще хвала.
[хвалька] «валет у картах; рід гри в карти» Г, Шейк; — варіант назви хвилька «тс.», з первісного фйлька «тс.», пов’язаного з власним іменем Фйлька, Фйля; початкове хв- і кореневе а з’явилися, очевидно, під впливом дієслова хвалитися «призначати козирі»; пояснення терміна [хвалька] як утвореного безпосередньо від хвалитися (Шейк 268) менш вірогідне. — Див. ще фйлька, хвиль.
[хванд] «внутрішня складка ззаду в верхньому одязі» Г, Ва, Чаб; — можливо, запозичення з німецької мови (н. Ріапб «заклад»), — Див. ще фант.
хванчкара «сорт вина»; — запозичення з грузинської мови; грузинське слово пов’язане з назвою місцевості, де виробляють цей сорт вина. — Пор. херес.
[хваст] «бур’ян, погана трава» Нед, [хвастиця псяча] (бот.) «глуха кропива, Беопигиз сагдіаса Б.» Нед, [хваст-нйк] (бот.) «переліска, Мегсигіаііз регеп-піз Б.» Нед, Шейк, Мак, фаст «бур’ян», [фастисько] «тс.»; — п. сЬ\уаз1 «зілля, бур’ян», ст. Газі «тс.», слнц. хуазї «бур'ян», ч. [сНГазїу] «бур’яни»; — псл. хуазїь, що є етимологічно тотожним із хуозіь; кореневе а з’явилося під впливом хуазіаіі (ЗССЯ 8, 122—123); припускалося також походження безпосередньо від хуазіаіі < *хуаІ-Іа!і «хватати»; значення «бур’ян» з’явилося спочатку в тих рослин, що чіпляються, пор. синонім до п. сітхуазі «бур’ян»
исгер і вислів рггусгерії зі^ ]ак ггер, також аналогічне укр. причепився, як реп’ях (81а\узкі І 91); мотивування назви тим, що бур’яни «хапають» для себе землю (Вгйскпег 187) є помилковим. — Вегп. І 410. — Див. ще хвіст.
хвастати «хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь» СУМ, Нед, хваст «хвастун», хвастик «тс.», хвастощі, хвастун, хвастуха, [хвасть] «хвастощі» Нед, Шейк, хвастливий, хвастовитий', — р. хвастать «хвалитися, [говорити, брехати]», бр. [хвастац-ца] «хвалитися», п. ст. Газсіс «хвастати; ошукувати», ч. сідуазіаіі «хвастати», слц. сітуазіаі’ за, схв. хвастати, слн. Нуазіаіі «тс.», цсл. хвастати; — псл. хуазіаіі (з^) < *хуаІ-Іаіі «задаватися» є етимологічно тотожним з хуозШІ «бити, хльостати» (пор. укр. ст. хвастати віником (XVII ст.), р. хвастать «хльостати, бити прутом, парити в бані віником», др. хвастати «хльостати»); до семантичного розвитку «бити» > «хвалитися» пор. н. ргаїїеп «битися, відбиватися» і ргаЬІеп «задаватися»; менш переконлива думка про звуконаслідувальне походження псл. хуазіаіі (Ильинский ИОРЯС 20/4, 181; Фасмер IV 229; Вегп. І 407); непереконливе також пов’язання з дінд. каїїітаїе «хвастає» (каІІЬ < *куазі) (МасЬек Е83С 210). — ЗССЯ 8, 121—122; Черньїх II 335; 81а\узкі І 91. — Див. ще хватати. — Пор. хвіст.
[хвасувати1] «прилаштовувати, пристосовувати, пригонити», [нахвасува-ти] (про колесо) «обтягнути ободом»; — похідне утворення від запозиченого з німецької мови дієслова (аззеп «вставляти в раму, бочку в обруч тощо» (свн. уаззеп, двн. (аззбп). — Див. ще фаса.
[хвасувати2] «фальшивити, неправильно їхати (про колесо)»; — очевидно, експресивна семантична видозміна дієслова [хвасувати] «прилаштовувати» (у тому числі й про колесо). — Див. ще хвасувати1.
хват1 «завзята людина; зух», хвацький «молодецький»; — р. хват «моло
дець», бр. хват «моторна, спритна людина», п. сЬ\уаі «молодець», ч. сНуаі «поспішливість, квапливість», слц. сііуаі «поспішливість; капкан», схв. сііуаі «сажень»; — зворотне утворення від дієслова хватити, хватати (до семантики пор. р. ловкий і ловить); припущення про запозичення з дісл. Ітуаіг «швидкий; спокійний, смирний» (МікІ. Е\У 92; Маігепаиег 180) непереконливе; неприйнятне також пов’язування із залихват (Соболевский АГ81РИ 33, 480; ЖМНП 1911, май, 166). — Фасмер IV 229— 230; Ильинский ИОРЯС 20/4, 150; 81а\узкі І 91; Вгйскпег 187, 188; Вегп. І 407; Младенов 667. — Див. ще хватати.
[хват2] (іхт.) «білизна, Азріиз гарах» Шейк, фат «тс.» тж; — очевидно, пов’язане з хватати, оскільки ця риба належить до хижаків. — Див. ще хватати.
хватати «швидко, поривчасто брати, хапати», [фатати] Шух, [хвата-нйна] «хапанина» Нед, Шейк, [хватан-ка] «гра в піжмурки» Шейк, [хватач] Куз, хватка «прийом, спосіб; [рибальська сітка] Шейк», [фатка] «знаряддя ловити рибу, здебільшого коропів, щук узимку» Берл, [хватки] «рогачі», хваток у вислові на хватку «наспіх, нашвидкуруч», [хватун] Шейк, [фатуш-ник\ «рибалка, що ловить рибу фаткою взимку» Берл, хвацтво, хватальний, хваткий, хвать!, [хвіть], хватком, хватькома, вйхват, вйхватень «легкий, зручний одяг Я; коржик, спечений нашвидкуруч Мо», вихватка, [вихватки] «здобне печиво» Мо, захват, [захва-тич], захватний, назахват, напохваті, нарозхват, нахвататися, недохват, [незахват] «пропуск у косінні» ЛЧерк, обхват, отхватйтись ЛексПол, бхват СУМ, Нед, бфат Нед, [охват, охватйлно, охватки] «рогач» До, [бхват] «хвороба коней, спричинена обгодуванням або опоєм» ЛексПол, перехват, перехватка, [перехватний] Куз, [перехватно] Нед, перехватйти, підхват, [подхватка] ЛЖит, [підхватчик]
Куз, [підхватистий], пбхват Она, Куз, ]похватань] Нед, пбхваткий, похватний, похватом, пбхватцем, прйхват, прйхватком, [ппбфатень] «елемент гри у вивертень», [прохватня] Нед, спб-хвату, [спбхвачу], [схват, схватка] Нед, [ухват] «рогач» Шейк, [ухват] «хапуга» Л; — р. хватать, бр. хватаць, др. хватити, хвачу, п. сііхуаіас, ч. сНуаіаіі «хапати», слц. сІїуаШ’ «хватати; поспішати», вл. сіт'л/аіас, нл. сііхуаіав, болг. хващам, хватя «хватаю, ловлю», схв. хватати, хватити, слн. Нуаіаіі, Ііуаіат, стел. хкАТАТк; — псл. хуаіа-іі/хуаіііі, можливо, з первісним значенням «присвоювати, робити чуже своїм»; у корені давнє чергування: хуаіаіі/хуіііі (з первісним значенням «різати, розпорювати»), яке зводиться до іє. *к5йі-< *5кйі- від кореня *5кеи-; до форми хуаіаіі реконструюється давніше *хуоі-, при цьому припускається X < 5 (*5ЦЄ- у займенниковому корені — пор. 5УО]ь) — ЗССЯ 8, 123; *ху- могло розвинутися із *5У- після префіксів на і, и (УаіПапі КЕ8 22, 45); є спроби розрізняти чеські дієслова сІїуаШі «хапати» і сНуаіаІі «поспішати» (слц. сііуаіаі’, вл. с!і\уаіас, нл. сііхуаіав); при цьому сііуаіііі (укр. хватати, псл. хуаіаіі) пов’язується не з хуШі, а з хараіі (укр. хапати), з фонетичним підсиленням початкового приголосного (х- > ху-), а сІїуаШі зіставляється з куа^ііі, звідки укр. квапити (Масіїек Е8ЛС 210); надійних відповідників поза слов’янськими мовами немає. — Фасмер IV 230; Черньїх II 335— 336; 81а\узкі І 93—94; Вгйскпег 188; Вегп. І 407; МікІ. Е\У 93. — Пор. хйтити.
[хваціят] «фронтон» ЛЖит; — п. Іафаіа «фасадна стіна; мансарда; фізіономія»; — фонетико-граматичний варіант іменника [фаціята] «фронтон; причілок; піддашок» (див.).
[хвашія] «смуга, вирізана вподовж вичиненої шкіри», [фашія] «тс.»; — неясне, пор., однак, [хвбшка] «шкура дохлої вівці або кози».
хващі — див. хаща.
[хвель] «рід, вдача» (у звороті дивного хвелю чоловік — Номис), фель «тс.» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з грецької мови; нгр. сроЛо(у) «стать, родина, плем’я»; не виключений зв’язок і з н. Риеіі «джерело», звідки перен. «рід (походження), (успадкована) вдача». — Пор. филь.
Хвена (жіноче ім’я), ст. Хвенна (XVII ст.); — очевидно, варіант імен Хвійбна, Феона. — Див. ще Феона, Хвійбна.
[хвера] «буря» ЛЧерк; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі хвйрса; пор. р. [хверь] «завірюха». — Пор. хвйрса.
[хверт] «назва літери ф»; тягти до хверта (кара учнів у давній школі) Г, Бі; — фонетичний варіант слова ферт (див.).
[хверцювати] «франтити»; — експресивне утворення від ферт «джигун»; ц’ зумовлене, можливо, впливом дієслова гарцювати. — Див. ще ферт.
[хвехвер] «перець» Г, Мак; — п. [Іеіег] «перець»; — запозичення з німецької мови; н. РГеГГег «перець» (двн. рГеИаг, свн. рГеГГег) через лат. рірег походить від гр. тгєтгєрі «тс.». — Див. ще перець. — Пор. фейфер.
[хвйги-мйги] «фіги та інші бакалійні ласощі», хвйги-мйги, [фіглі-міґлі, фйги-мйги} Шейк, [фйги-мйги] Пі; — парне тавтологічне утворення за зразком тюркських мов, про що свідчить м на початку другого компонента; пор. українські слова, утворені за цим зразком: пундики-мундики, січень-мічень тощо. — Кримський Розвідки 145. — Пор. фіглі-мі'глі.
хвйжа «завірюха, метелиця», [фй-жа] «тс.» Нед; — р. [хйжа] «дощ, сніговиця»; — утворення звуконаслідувального характеру. — Пор. хвйща, хуга.
[хвизанка] «ковзанка»; — нерегулярне утворення, пов’язане, очевидно, з коренем псл. *х'їг-, паралельним до *(з)кьІг-; пор. синонімічні хвизанка, ковзанка. — Див. ще хбвзати. — Пор. ковзати.
[хвизйна] «стрічка»; — неясне.
хвилівнйк (бот.) «кірказон, Агіз-ІоІосНіа зірНо Б.» Нед, Мак, [фелйнник Мак, филйнник Нед, Мак, филйнники Мак, филйпник, филійник Нед, Мак, филільник Мак, филбнник Г, Пі, Мак, філєйник Шейк, філйнник Мак, філій-ник Шейк, Мак, філільник Мак, фі-лднник Мак, фібна, хвалинник Мак, хвалільник Мак, хвалінник, хвелинник Мак, хвилйнник Г, Шейк, Пі, Мак] «тс.», [хвилільник] «змійовик, Агізіоіосітіа сіета-Шіз Б.», [хвілінник] «тс.» Шейк; — р. филйнник, филбнник, плиндвник, хви-лбвник; — утворення, пов’язане з хвйля; назва мотивується тим, що насіння рослини завдяки корковому поясові може довго триматися на хвилях води — понад 9 місяців (Нейштадт 206). — Див. ще хвйля1.
хвиль «валет (у картах)», хвйлька «назва гри в карти», фйлька «валет; назва гри в карти для чотирьох осіб» Пі; — р. фйлька «хвилька, назва гри в карти»; — утворення, що виникло як вторинна форма від хвйлька < фйлька. — Див. ще фйлька. — Пор. хвалька.
хвйля1 «водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні», [хвіля] ВеЛ, [кйля] Нед, [хви-лйстий] Шейк, [хвйльний], хвильовйй, хвильчастий, [хвилюватий], хвилястий, хвйлити, хвиліти, хвилювати, [хвилятися], схвильований; — бр. хваля, п. Гаїа «хвиля»; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. ХУеІІе «хвиля, вал; циліндр» (свн. хуєііє, дангл. хуіеііа, дісл. уєііє, герм. *хуаІІ]бп-) споріднене з псл. уаіь, укр. вал; вокалізм укр. хвйля (на воді) виявляє вплив омонімічного хвйля (часу) (Біахузкі І 217); припускалося також, що вл. нл. хуаіа «валок, циліндр» є власне слов’янським утворенням, спорідненим з уаІ]а!і «валяти, валити» (А. Мука, див. Біахузкі І 217—218); висловлювалася думка, що омонімічні хвйля (на воді) і хвйля (час) спільного походження (Вегп. І 408); н. ХУеІІе «хвиля», що продовжує іє. *уєі- «обертатися, крути
тися», етимологічно споріднене з псл. *уьІпа «хвиля», уаіь (Вгйскпег 117).— Див. ще валити. — Пор. хвиля2.
хвиля2 «хвилина; короткий відрізок часу, мить», хвилина, ст. фйля «час» (1627); — бр. хвіліна, п. ск'Л'ІІа «хвилина; мить, момент», ч. сііуііє, слц. сЬуїТа «тс.»; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. їУеіІе «певний час» < двн. Ь\уїі, И\уїІа «час, година», гот. Ьіуеііа «хвилина, час, година» споріднені з псл. роко)ь, росііі, укр. покій, спочйти\ припускається спорідненість хвиля (час) і хвиля (на воді) (Вегп. І 408; Фасмер IV 230— 231). — Шелудько 52; Зіахмакі І 92; Вгйскпег 187; НоІиЬ—Буег 207; Кіск-ЬагсН 57; МікІ. ЕУ/ 92; КІеіп 1740. — Див. ще почити. — Пор. хвиля1.
[хвйндя] «пропасниця, лихоманка»; — давній фонетичний варіант слова хйндя «трясця, пропасниця»; до хв : х пор. хвороба і хордба. — Див. ще хйндя.
[хвинтйти] «бундючитися, пиндючитися», [финтйти] «тс.» Нед, [хвйн-тик] «франт, джигун», [фйнтик] «тс.» Шейк, [фінтик] «пуста людина, вітрогон» Шейк; — р. финтйть «хитрувати, приндитися»; — експресивне дієслівне утворення на основі іменника фінт (див.).
[хвиргати(ся)] «брикати(ся) (про коней)» Па; — болг. хвіргам «кидаю»; — очевидно, давній фонетичний варіант слова вергати «брикати, хвицати»; початкове х з’явилося, можливо, як експресивне, так само як і звук г на місці г. — Див. ще вергати.
[хвйрса] «завірюха, снігопад без вітру» Мо, [хвірза] «тс.» Куз; — нерегулярне експресивне утворення на основі хвіятися «хитатися», пор. р. [хвиль] «завірюха», [хве'ль] «тс.». — ЗССЯ 8, 124. — Див. ще хвїяти. — Пор. ха-веря, хвера.
[хвирткйй] «хитрий, вертлявий» Нед, Шейк; — експресивне утворення, що виникло в результаті контамінації слів хвиткйй «швидкий» і верткий.
хвйстати, хвиснути «стьобати лозиною або батогом» Бі, хвиськати «бити, стьобати; свистіти» Шейк, хвйщик «дубець поганяти коні» ЛЧерк; — р. хвистать, хвистеть «свистіти», п. рідк. сй'Л'ізіас «свистіти», ч. сЬуівіаІІ «хлистати; дуже текти, лити», заст. «бити», слц. сйуізіаі’ «дристати», схв. фйснути, фйскати «хлиснути», ст. хвйстати «бити»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує свист, ляск тощо; розглядається як варіант дієслова свистіти з переходом 5у- > XV- (ЗССЯ 8, 125), пор. у п. £\мігсІас. — Преобр. II 262; Фасмер IV 231; МасЬек Е8ЛС 210—211; Вегп. І 408. — Пор. свистати.
[хвисткйй] «гнучкий, хисткий»; — варіантна форма до хисткий, спорідненого з хитати; щодо початкових хв : х пор. хворий : хдрий. — Див. ще хитати2.
хвись; — зворотне утворення від хвиськати «бити, стьобати, свистіти» (пор. блись від блискати, блиснути); елемент звукообразності тут, очевидно, вторинний. — Див. ще хвйстати.
хвйцати «бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати» СУМ, Нед, [хвиця-ти] Куз, [фецати] Шейк, [фйкати] ВеЗа, фйцати СУМ, Нед, фйцкати, фиц! «вигук для вираження кінського брикання» Шейк, [вйхвицом]; — експресивне звукообразне утворення, паралельне хвйстати «стьобати»; менш імовірне припущення про запозичення з румунської мови звуконаслідувального ПЇіі «махати хвостом, неспокійно поводитися» (ЗсЬеІшіко 145—146). — Пор. хвйстати.
хвйща «негода, хуртовина», [фй-ща] «негода; незгода» Нед, Шейк; — р. [хвйща] «сильна завірюха»; — утворення, пов’язане з хвйстати «стьобати», хвйськати «бити; свистіти». — ЗССЯ 8, 125. — Див. ще хвйстати.
Хвійона «жіноче ім’я»; — р. Хибний, Хибна, Хйна, Фибна, Фибния, бр. Фябна; — запозичення з грецької мови; гр. Хіоуґ] походить від хііЬу «сніг» (пор. хє>Ма> ХєЩіЬу «зима; буря, него
да»), спорідненого з лат. Иіетз «зима», псл. хіта, укр. зима. — Петровский 229; Егізк II 1079—1081; Воізасц 1053. — Див. ще зима.
хвіртка «невеликі вхідні двері в тину або у воротах», [фіртка, фір точка] Нед, Шейк, [фіртчйна, фіртчисько] Шейк, [хвбрточка] «кватирка» До, [фур-та] Бі, ст. фбрта (XVII ст.); — р. фбртка, фбрточка, бр. фбртка, фбр-тачка, п. Іигіа, Іигіка, ст. Іогіа, (опіка, ч. Іогіпа, слц. Гогіпа, Іогіеп; — запозичене з німецької мови (можливо, через посередництво польської); н. РГогІе «ворота, брама» (< двн. ріогіа) походить від лат. рогіа «ворота, двері». — Фасмер IV 204; Черньїх II 322; 81а\мзкі І 241—242; Вгйскпег 126; Масіїек Е8ЛС 145; МікІ. Е\У 260; КІи§е—Міігка 546; УМаїсІе—Ноїт. II 343—344; Кіеіп 1219— 1220. — Див. ще порт2. — Пор. фурта.
хвіст «придаток на задній частині тіла тварини, [рибальський мотуз, яким в’яжуть задній край чердакового паруса до човна Дз]», [фіст] Нед, [фоста-цки] «сорт груш, Ругі соттипіз» Нед, Шейк, [фостачкй] «тс.» Нед, Шейк, [фостець] (бот.) «хвощ болотний, Ециі-зеіит раїизіге Б.» Мак, [фбстик] «хвостик» Шейк, [фостуля] «солодка груша на довгому хвостику» ВеБ, хвосняк (бот.) «Нірригіз Б.», [хвостан] «хвостата рибальська сітка» Шейк, [хвостач] «той, що має довгий хвіст; невід, сітка з хвостом», [фостач] «з великим хвостом; великодня гра хлопчиків» Нед, [хвостачка] «назва ложки у загадці Г; пуголовок ВеНЗн», хвостизм (політ.), [хвостики] (бот.) «китник, лисохвіст, АІоресигиз Б.» Мак, хвостйна «(одна) скотина», [хвостйло] «віник у лазні» Шейк, [хвостйнець] (зоол.) «хвостата інфузорія, Водо» Нед, Шейк, хвостист (політ.), хвостисько, [фостйско] Шейк, хвостище, хвостівка (орн.) «синиця довгохвоста, Ае^іШаІоз саисіаіа Б. Шарл; хвостатий метелик, Асаепа Нед», [хвост-ник, хвостняк] (бот.) «хвосняк, Нір-ригі5 Б.» Мак, [хвостове, фостове] «гро
ші, які покупець дає пастухові або наймитові при купівлі худоби» Нед, [хвостовик] «частина плуга, клин, за допомогою якого можна регулювати заглиблення плуга», [хвостбк, хвостб-чок] зменш, від хвіст, [хвостя, хво-стята] «рогата худоба», хвостяга, хвостяка, хвостатий, [фостатий, хвіста-тий, хвістнйй] Нед, хвостовий, хвастати, [хвбстатися] «плентатися ззаду», [хвостаться] «іти слідом за кимось» Чаб, [хвостикати] «бити, стьобати» Шейк, нахвісник, [нахвостень] Нед, надхвістя, охвістя, [охвбсту-ватий] «тонший з одного боку (про деревину, палицю)», підхвістя, підхвісний, [підхвбсний, підхвбстний] Куз, прихвостень, [прихвбстний] Нед, [при-хвос(т)ний] Куз, [прохвбспгиця] «прочуханка», [прохвостйти] «побити різками» Пі; — р. бр. хвост, др. хвості,, п. [сЬхуозі], ч. слц. сИуозі «хвіст; мітла», вл. сііозсо «мітла», нл. сііозсо «дрік, з якого роблять віники», полаб. хбзі, схв. ст. [Ьуозі] «хвіст», [іібзі] «виноградна гілка», стел, хвостт»; — загальновизнаної етимології не має; псл. хуозіь первісно означало, мабуть, «те, чим можна махати, обмахуватися», тому пов’язується з псл. хуозіаіі «бити, махати», хуаіаіі, хуіаіі, хузіаіі (ЗССЯ 8, 133— 134); припускалася спорідненість з ав. хуаз!а- «молочений» С^азтег К81 6, 174), з вірм. хоі (< *цкиос!о-) «трава, пасовисько» (Реіегззоп К2 47, 278), із нвн. (^иазіе «пензель» (двн. риезіа, свн. оиазіе «пучок, жмут»), схв. ст. §огс! «ліс» (Зндзелин СБЗ 127), з хобот (Ильинский РФВ 61, 235; ИОРЯС 20/3, 106— 108, проти Фасмер IV 232). — Фасмер— Трубачев IV 232—233; Черньїх II 336— 337; 81а\узкі І 92—93; Вгйскпег 187— 188; НоІиЬ—Еуег 207; МасЬек Е8ЛС 211; 8сЬи5Іег-8е\Ус 398; Вегп. І 409.
хвіть «вигук для вираження швидкого розмаху або свисту», [хвить] «тс.» Нед, Шейк, хвітю-хвітю «імітація руху віника», [хвітька] «мантачка», хвітькати «свистіти (про птахів)», хвітьхвітькати «тс.»; — звуконаслідувальне утворен
ня, що виникло внаслідок імітації свисту та звуків від швидкого руху предметів у повітрі. — Пор. фіть.
[хвіяти] «хитати; віяти, майоріти» Шейк, [хвіяти(ся)] «хитатися» Г, Бі, [хвійний] «хисткий, нетривкий, нестійкий» Шейк, ст. хвіяти «махати» (1627), хвія-тися «хитатися» (XVII ст.); — п. сй\УІас зі^ «колихатися, гойдатися», сЬхуіас, Пас, сН\УІе]ас, с1і\уіе\уас, ч. сНуєіі зе «хитатися, коливатися, дрижати», слц. сЬуієі’ «труситися», вл. с1і\у]ес «хитати», нл. сН^і'аз «віяти», сЬ\м]а8 зе «хитатися (про гілки)»; — псл. хуе]аіі (з$), глибша етимологія якого не визначена; зіставляється з снн. 5\уаіеп «хитатися», англ. з\уау «колихатися» (Вегп. І 407—408; ЗССЯ 8, 124—125), з лит. зуа]6іі «мріяти», первісно «блукати» (див. Фасмер IV 230), з хвоя (Вгйскпег 187, проти ЗССЯ 8, 126). — Ильинский ИОРЯС 20/4, 148— 149; 81а\узкі І 92; МасНек ЕЗЛС 210; НоІиЬ—Буег 207; 8сйизІег-8е\ус 413— 414; Зндзелин СБЗ 127.
[хвбїтиі «бити лозиною»; — очевидно, експресивне утворення на основі хвіяти (див.).
хвбйда «нехлюя; неохайна, нечепурна людина; повія», [фбйда] «тс.» Шейк, файда «тс.» тж, [фбйдатися] «бродити по болоту, тинятися» Шейк, [захвбйдаха] «нечупара», [захвдйдати] «забруднити»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення від хвбїти, хвоя, пор. р. [хвой] «різний мотлох, дрантя». — Див. ще хвбїти, хвоя. — Пор. хвайда.
хвойдйна «лозина, різка»; — нерегулярне експресивне утворення на основі хвоя, пор. р. [хвойна] «хмиз, гілки». — Див. ще хвоя.
[хвбйлйчникі (бот.) «хвилівник звичайний, АгізіоІосЬіа сІетаШіз Б.» Г, Шейк, Мак; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок зближення назви хвилівник із хвоя.
[хвблийі «хворий» Нед, Шейк; — р. [квбльїй] «слабий»; — очевидно, фонетичний варіант слова кволий (до заміни к > х пор. ковзатися і хбвза-тися); спроба виводити р. [квбльїй] з
хйльїй і реконструювати давніше *хво-льій (Преобр. І 304) не є достатньо обґрунтованою. — Див. ще кволий.
[хвонь] «пуста людина, дурень», [хвб-нюватий] «дурацький» Шейк; — неясне.
хворий «який має яку-небудь хворобу, нездужає, нездоровий», [хбрий], [хворлакуватий, хворлякуватий] ВеУг, хворобливий, [хороблйвий], ]хворовйй] «той, що хворів», хворовитий, [хвбря-вий] «хворобливий», [хвора] «хвороба», хворість, хвороба, [хворбта] «хвороба», [хворяка] «хворий», хвбрати Нед, Шейк, хворіти, хворувати, [хворла-кувати, хворлякувати] ВеУг, захворювання, ст. хорбба (1596, 1627); — р. хвбрьій, бр. хвбрьі, п. вл. нл. сйогу, ч. сНогу, ст. сіг/огу, слц. сЬогу, полаб. хбге, хйбге «гидкий, бридкий», цсл. хворі»; — псл. хуоґь / хогь виводиться з давнішого *зиого- (*8цего-) «різати, колоти; наривати, гноїтися»; заміна початкового з > х пояснюється (Черньїх II 336) впливом псл. хуіь, хуІь]ь (пор. р. хйльїй); висловлювалася також думка про можливість зв’язку з іє. коренем *к5-/ке8- «різати»: «хворий» — це первісно «каліка, травмована людина» (Мельничук Зтимология 1966, 219); вважалося спорідненим із двн. 5\уегап «ятритися, здуватися, викликати біль», свн. 8\уєг «біль, хвороба», н. 8сй\уаг(е), Ое5сЬ\уйг «болячка», ав. хуага- «рана» (Фасмер IV 232; Вегп. І 409; Маігепаиег БГ 8, 6; Редег-зеп ІР 5, 66; Ког\уасіо\У5кі К8І 2, 105; Зндзелин СБЗ 72; Міккоіа БІгзІ. Сг. І 175; Тгаиітапп 295); були спроби зводити до іє. *к!іоиг- < кйеиог- (Ильинский ИОРЯС 20/4, 148) або до кореня *£уег-, наявного в тох. В к\уаг «нездужати, хворіти» із заміною первісного на х-з табуїстичних міркувань (МасЬек Е83С 203); на думку ряду дослідників, прикметник хбрий пов’язаний іншим ступенем чергування з хиріти, хирявий. — Критенко Вступ 538; Фасмер—Трубачев IV 231—232; ЗССЯ 8, 131 — 132; Вгйскпег 183; 81а\узкі І 76—77; НоІиЬ— Буег 205; Мозгугізкі Р7ЛР 90; 8сйизіег-
5є\ус 397—398; Абаев ИЗСОЯ 1, 117. — Пор. хирий.
[хворібн] «диявол» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з хворий; могло виникнути як табуїстична назва чорта, пор. полаб. сйогас «чорт» (Вгйскпег 183). — Пор. хворий.
хворост «гнучке пруття з ліщини, лози, верби і т. ін., що йде на спорудження чого-небудь; хмиз», [фброст] «хворост О; сухі віти без хвої на смереці Г, Нед», хворостець, хворостина, хворостиння, [хворостнйк] Нед, хворостняк, хворостянка «мазанка; [(бот.) брусниця, Уассіпіит уііів ідаеа Н Мак]», хворостяний, хворостйти, [пахворость] Г, [прохворостйти] «відлупцювати» Нед, ст. форосте «хворост; виноградна та інша лоза» (1627); — р. хворост, бр. хвбраст, др. хворости/е, хворосте, п. сіігизі (< *сіі\мго8і)> ч. сНгазі:, сЬгизі, слц. сйгазі’, вл. сйгазі «чагарник», болг. храст «кущ, чагарник, деревце», схв. храст «дуб», слн. Іігазі «тс.», стел. хкРлстнк; — псл. *хуоґ5Іь «чагарник, ліс» загальновизнаної етимології не має; припускається звуконаслідувальне походження (МікІ. ЕУ/ 92; Вегп. І 408—409; ЗССЯ 8, 130— 131); початкове х- замість закономірного к- вважається результатом впливу псл. хгизкь, хгизіаіі : хгизіеіі (Черньїх II 336); висловлювалася думка про спорідненість із псл. хто] а «хвоя» (НоІиЬ—Кор. 142) і далі з іє. *кз-, *кез- «різати, рубати» (Мельничук Зтимология 1966, 216); зіставлялося з двн. Ьогзі, Ьигзі «чагарник», н. Ногзі, дангл. Ьугзі «ліс» (Зндзелин СБЗ 126—127; Фасмер IV 231; Младенов 671); розглядалося як складне слово ^кзи-огзіо-, де другий компонент ТОЙ самий, ЩО В ПСЛ. *ОГ5ІЬ «рости», а перший відображений у дінд. кзита «льон» (Реіегззоп К7 46, 145—146). — Мартьінов Зтимология 1968, 15—16; Фасмер—Трубачев IV 231; 81а\узкі І 82—83; НоІиЬ—Еуег 205; ЗсЬизіег-Ве'А'с 399—400.
[хворостець] «печиво, виготовлене на соняшниковій олії» Ва; — р. хво
рост, \хворостьі\ «пряжене в олії печиво», [хвбростень\ «тс.; тонкий ламкий коржик» Даль; — суфіксальне утворення від хворост; хрустке печиво одержало назву за схожістю з хрустким хмизом (хворостом). — Див. ще хворост. — Пор. хрусти.
[хворостянка] (бот.) «брусниця, Уассіпіит УІііз-ібаеа Ь.», форостінки «тс.» Мак; — похідне утворення від хворост у значенні «кущ»; назва мотивується тим, що брусниця росте переважно в кущах, чагарниках; пор. синоніми для брусниці; борйна, боровика, борівка. — Див. ще хворост.
[хворшті «дошка в 14 вершка»; — столярний термін, пов’язаний, можливо, з н. Еогзі «ліс, бір», спорідненим з двн. Ііогзі «чагарник», дангл. Ьугзі «ліс», псл. *хуогзЬь «чагарник, ліс», укр. хворост. — Див. ще хворост.
[хвбстатися] «волочитися позаду (про одяг); поспішати (щоб не залишитися)» Г; — очевидно, експресивне утворення від хвіст (див.).
[хвостач] (бот.) «поросинець плямистий, Нуросйоегіз тасиїаіа Ь; зніт, ЕріІоЬіигп ап^изШоІіит Ь. Мак»; — похідне утворення від хвіст; назва зумовлена довгим стеблом з квітками на кінці, що нагадує хвіст тварини. — Фед-ченко—Флеров 661, 1039. — Див. ще хвіст.
[хвостюшбк] (ент.) «ТИесІа Е.» Нед, Шейк; — р. хвостатка; — похідне утворення від хвіст; назва метелика мотивується наявністю в нижній частині задніх крил тоненьких кінчиків — «хвостиків». — Горностаев 225. — Див. ще хвіст.
хвбськати «хвиськати», ухвбська-ти «забовтати, задрипати»; — експресивне утворення, паралельне хвиськати, хвйстати і под. — Пор. хвйстати.
[хвошка] «шкура дохлої вівці або кози»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі хвбїти або хвастати «бити, лупити», оскільки назви шкури пов’язані з ідеєю «лупити, дерти, різати». — Пор. хвашія.
[хвошти] «сегмент у колесі»; — неясне.
хвощ (бот.) «вища багаторічна спорова трав’яниста рослина, Еоиізеіит Б.», хвіщ «тс.», [фошч] Шейк, [хвощанка] «пучок хвощу, соломи або очерету, яким миють дерев’яну нефарбовану підлогу», [хвощай] «сорт трави» Нед, Куз, Шейк, [хвощі Мак, хвоїщ Г, хвоищ Мак], [хвощеваті] Мак, хвощеві; — р. болг. хвощ, бр. хвошч, п. сЬ\мо5гсг, сітеовгсгка, сщ'лчозсік, ч. сйуозіє «мітелка», вл. СІ1О8С, нл. СІІХУбзС, сЬ08С, СХВ. хвост, хвоіиИе, вбиіИе, слн. Нуобс; — псл. *ХУ05І]ь «хвощ» (первісно, можливо, також «мітелка»), утворене від хуозіь «хвіст», пор. п. когізкі о§оп «хвощ», букв, «кінський хвіст», лат. ециізеішті «хвощ», букв, «кінська грива»; назва рослини мотивується схожістю її з кінським хвостом або мітелкою. — Меркулова Очерки 117; Фасмер IV 232; ЗССЯ 8, 134— 135; Черньїх II 337; 81а\узкі І 92; Масіїек Лт. гозії. 29; ЗсЬизіег-Зе^с 398. — Див. ще хвіст.
[хвощатися] «тинятися, блукати», [хвбстатися] «волочитися, тягтися (про одяг)», [хвостатися] «швидко працювати»; — експресивне утворення на основі хвастати «бити, стьобати», хвбїти «бити лозиною», хвіяти «хитати», хвіст тощо.
хвоя «сосна, глиця, дрюк», [фбя] Шух, О, [хвайнйк, хвийняк, хвиняк, хвуойняк] «сосняк» Л, хвоїна, [хвбйки] «невеликий сосняк» До, хвойник, хвойні, [хвойнівка] (зоол.) «блощиця, РасЬу-тегиз ріпі» Нед, [хвойновець] «Сйаїко-рйога тагіапа» Нед, [хвойняк] (ент.) «довгоносик, слоник» Нед, [хвоянйк] «чорний ліс» Нед, хвойний, [хвойовйй]; — р. хвоя, бр. хвоя, п. сйо]а, сіюіпа «хвоя, сосна, глиця», ч. сііуо], слц. сйуо](е) «хворост, хвоя», с1іуо]а «гілка ялини», вл. сЬб]па, [сйб]са] «сосна», нл. сНо]са, скора «тс.», болг. хвойна «ялівець», схв. хвб]а «гілка, пагін», слн. Нб]а «хвоя, ялина»; — псл. хуо)а; — споріднене з лит. зкіфа «хвоя, шишка», лтс. зкиіаз «хвоя ялини», де початкове х < кз, що виник
ло внаслідок давньої метатези кз < зк; іє. *зк(Н)иоі-; менш переконливими є порівнювання (МасЬек Е8ЛС 211) псл. хуо]а з дінд. уауа «гілка», а також пов’язання хвоя з хвеять (Вгйскпег 181; Брандт РФВ 22, 127; Желтов ФЗ 1877/4, 79). — Мельничук Зтимология 1966, 215—216; Фасмер IV 233; Черньїх II 337; ЗССЯ 8, 125—126; 8Іа^зкі І 74; Мозгупзк) Р7ЛР 285; НоІиЬ—Еуег 207; 8сЬизіег-8е\мс 391; Младенов 667; МікІ. Е\У 92; Вегп. І 408; Міккоіа НгзІ. Сг. І 176; Тгаиітапп 268; ЕгаепкеІ II 821. — Пор. хвбїти.
[хвук] «веретено» Г, Нед; — звуконаслідувальне утворення, що імітує шурхіт веретена і далі позначає саме веретено. — Пор. фук2, хук.
[хвущина] «толока, гуртова праця як поміч сусідові при будуванні хати» ЛЖит; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з вужва «ланцюг», др. уже «тс.», що походять від псл. (у)рге, спорідненого з у^гаіі «в’язати». — Див. ще вужва.
хе1 (виг.), хе-хе, хехекати, хе-хе-хе! Шейк; — р. бр. болг. м. хе, ч. сИесйІаіі зе, слн. НеНеІаІі; — результат фонетичного оформлення первісного мимовільного вигуку для вираження сміху або реготу; паралельна форма до інших вигуків на вираження реготу — ге, ха; можна думати, що первісно ці вигуки становили певну ларингальну єдність. — ЗССЯ 8, 55; Вгйскпег 179. — Пор. ге1, ха.
хе2 «вигук при рубанні», хекати, [хе'кавка] «ікавка» ЛЧерк, [ухекатися]; — результат фонематичного оформлення інстинктивного звуку, що утворюється від різкого видихування повітря. — Пор. ха.
хедер «робоча частина зернових комбайнів, що складається з різального апарата, мотовила й транспортера»; — р. болг. хедер, бр. хе'дар; — запозичення з англійської мови; англ. Неасіег «тс.» походить від НеасІ «голова; передня частина», спорідненого з н. Наирі «голова», гот. ЬаиЬф «тс.», а також із лат. сариі «голова», дінд. караіагп «тс.». — СІС2 904; РЧДБЕ 795; Таїсіє—Ноїт. І 163—164; КІеіп 710.
хек1 (іхт.) «морська хижа риба родини тріскових; мерлуза»; — р. бр. хек; — запозичення з англійської мови; англ. Ьаке «тс.», сангл. Ьаке «гак» продовжують дангл. Наса «тс.», споріднене з дангл. Насосі, Нзесес! «щука», н. Несйі «тс.». — КІеіп 696; N80 1103. — Пор. гак1.
хек!2 (виг.), хекати «важко дихати», хекнути; — інстинктивний вигук, що виникає при різкому видиханні повітря після напруження. — Пор. гоп.
[хелйшник (бот.) «вовчуг, Опопіз Ьігсіпа Ласц » Мак, Шейк; — неясне.
[хендогийі «чистий, охайний», [хан-дбжити] «чистити, прибирати» Пі, Іохан-дбжити] «очистити, вичистити», [оханду-жити\ «обдурити, підманути, осоромити», ст. хандогий (XVII ст.); — бр. [хан-дбга, хандбжьщь, хандбжньї]; — запозичення з польської мови; п. сй^сіо^і «чистий, гарний, охайний, чепурний» продовжує псл. хрс!одг>, яке є давнім германізмом, пор. гот. Ііапсіи^з «мудрий», дісл. Ьрсіи^г «старанний, пильний», двн. Напіа§ «гострий, гіркий», що утворені від назви руки — гот. Напсіиз, дісл. Іірпсі (застереження щодо такого зв’язку в гот. *1іапс1а£8 «спритний, вправний» див. ЛбИаппеззоп 228, 479); припускалася також можливість суто слов’янської інтерпретації псл. хрсіо^ь при допущенні варіантної форми *хисіо§ь, яку можна зіставити з укр. [худбга] «художник» Нед і худоба «скот», пор. у семантичному плані творити — тварина; зіставлення з лит. зкапйз «смачний», зкопеїі «смакувати» (Вгйскпег 178—179) непереконливе. — Шелудько 52; Мар-тьінов Сл.-герм. взаимод. 43—45; Фасмер IV 282; ЗССЯ 8, 88; Зіахузкі І 64; Вегп. І 400; МікІ. Е\У 88. — Пор. худбга, художній.
херес «сорт міцного виноградного вина»; — р. болг. херес, бр. херас; — запозичення з іспанської мови; ісп. )егег «тс.» походить від назви міста Херес-де-ла Фронтера (Легег сіє Іа Егопіега) в Андалузії, з яким пов’язане виробництво цього вина (букв, «вино з Хереса»); ісп. Легег (бе 1а Егопіега) утворилося
від лат. (оррібит) Саезагіз «місто Цезаря». — Фасмер IV 233; Черньїх II 338; КІеіп 1435. — Див. ще кесар. — Пор. цісар.
[хермес] (ент.) «сосновий короїд, СЬегтез уігісііз» Куз; — запозичення з латинської наукової номенклатури; назва комахи лат. сИегтез походить від ар. кігтіг «кермес (Соссиз ІІІсіз), комаха, що дає червону фарбу», яке запозичене з дінд. кгтіїї «черв’як», спорідненого з псл. *сьгуь «черв’як». — ЕокоЬсІї 97. — Див. ще черв. — Пор. кармазин.
херувим «у біблійній символіці — надприродна шестикрила істота, у християнському віросповіданні — ангел вищого чину»; — р. болг. херувим, бр. хе-рувім, др. херовим, херувима, хіро-вим?}, хирувимі), п. ч. сНегиЬ(іп), слц. сІїегиЬ, вл. сЬегиЬіп, схв. херувим, стел. Хероувилгь, херовилгь; — запозичене з грецької мови через посередництво старослов’янської; сгр. х^рорр, хєР01,Р*Ц «тс.» походить від гебр. КегйЬН (мн. КегйЬМт) «крилатий ангел», утвореного від семітської основи *кагиЬа-, очевидно, «бути великодушним, милосердним», спорідненої з ак. кагаЬи «благословляти, робити щасливим», кагіЬи «той, хто благословляє», а також із гебр. Ьега'кіі «він благословенний», ЬегакНаь «благословення». — Фасмер IV 234, ГСЗ 219; Черньїх II 338; Кораіігізкі 168; НоІиЬ—Ьуег 203; 8кок І 665; КІеіп 274. — Пор. серафим.
хетти «назва племен і народностей, що заселяли центральну і східну частини Малої Азії та Північну Сирію в II — на початку І тис. до н. е.»; — р. хеттьі, бр. хетьі, п. Неіусі; — запозичення з гебрайської мови; гебр. НіШ (мн. НіШт) походить від хет. НаОІ «хетти, країна хеттів, Хатті», що є назвами аборигенів неіндоєвропейського походження. — КІеіп 734.
хи! «фу, (дит.) жижа»; — результат фонематичного оформлення інстинктивного гортанного вигуку на вираження незадоволення, остороги тощо. — Пор. пхе, пхикати.
хиба — див. хибити.
[хибалка] (знев.) «товста шия» До; — експресивне утворення на основі дієслова хибати «махати, хитати» (див.).
[хибанок] «вид рубанка з довгою колодкою, фуганок»; — запозичення з польської мови; п. [йеЬапек] «тс.» походить від н. Ей§еЬапк «фуганок», що є складним словом, утвореним з іменників Еи§е «стик, паз, шов», похідного від Ій§еп «зв’язувати, припасовувати», і Ьапк; на українському ґрунті слово зазнало, очевидно, впливу дієслова хибати «хитати» (див.).
хибати «рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати», хибити СУМ, Нед, [хиб] «падіння, поштовх, удар» Нед, [хйбство] «непостійність, хисткість» Бі, хибкий «хисткий», хибливий', — р. [хибать] «хитати», п. сйуЬас «бігти; колихати(ся)», ч. сйуЬаіі «сумніватися, вагатися», слц. сйуЬаі’ «не вистачати», вл. сйуЬас, кйіЬіс «бути винним», нл. сйуЬас, сйуЬа «недолік; сумнів», слн. йі'Ьаіі «ганити, ганьбити»; — псл. хуЬаіі «хитати, трясти»; чергуванням кореневого вокалізму споріднене з хиЬаІІ (хиЬіі) і далі зі вкиЬ(а)іі (ЗССЯ 8, 153—154); псл. хуЬ- зближується також із *зіЬ- (Вгйскпег 188; 81ам/зкі І 94—95; Масіїек Е84С 211 — 212); сумнівне зіставлення з лит. зиЬбіі «качати», зайЬіі (МікІ. Е\¥ 93; Маігеп-аиег ЕЕ 8, 8; Тгаиігпапп К2 43, 109); неприйнятним є погляд на псл. хуЬаіі як на експресивний варіант дієслова §уЬа!і (Масіїек ЗІауіа 16, 194). — Фасмер IV 234—235; Масіїек Е84С 211 — 212; НоІиЬ—Буег 207; 8сйизіег-8е\ус 414; Вегп. І 412—413; Тгаиітапп 144. — Див. ще скубти, шибати.
[хибета] «природжена здібність, дар, хист» Нед, Бі, [хібїт] «хист» Кур; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з хибати, пор. хист від хитати або хвацький від хватати, а також р. ловкий «зручний, умілий» і ловить-, у такому разі форма кебета «здібність, хист», [кибета] «тс.» може бути давнім варіантом до хибета. — Див. ще хибати. — Пор. кеба.
хибити «допускати хиби в чому-небудь; помилятися СУМ, Нед; бракувати, не вистачати О», [хибляти] «промахуватися, не влучати» Куз, хибнути, хибувати «бракувати, не вистачати», хиба, [хибч] «вада», [хйбча] «хиба» Нед, хибний, непохибний, несхибний, перехйбйти СУМ, Нед, похибка, [похи-ба, похйбний] Нед, [прохйба] Нед, [схй-ба] «хиба», схибити, схибнути(ся), схйблений, ухибити; — бр. хібіць «допускати прорахунки, помилятися; боятися когось, розгублюватися перед ким-небудь», п. сйуЬіас, сйуЬіс «хибити», ч. сйуЬа «сумнів», сйуЬіІІ «зробити помилку», сйуЬоуаіі, слц. сйуЬа «помилка», сйуЬі? «помилятися», вл. кйіЬіс «бути винним», нл. сйуЬа «недолік; сумнів», сйуЬпиз «бути відсутнім; відпадати», слн. йїЬа «недолік, дефект», йіЬаіі «ганити, гудити»; — псл. хуЬііі «помилятися», співвідносне з хибати «хитати», семантичний розвиток: «хитатися, вагатися» -> «бути непевним, сумніватися» -> «помилятися» (Маігепаиег ЕЕ 8, 8). — Фасмер IV 234; ЗССЯ 8, 155; 81ам/5кі І 94—95; НоІиЬ—Еуег 207; Ма-сйек Е84С 211; Вегп. І 412; МікІ. Е\У 93. — Див. ще хибати.
[хиббт] «бур’ян» ВеБ; — не зовсім ясне; можливо, експресивний варіант до хабат «тс.» (див.).
[хиббтка] (зоол.) «плекзавр, РІе-хаига» Нед; — неясне.
[хив] «вигук, яким передається хворобливий кашель» Ме, [хів] «тс.» тж, [хевкати] «важко дихати Нед, важко дихати від швидкого бігу; хворобливо кашляти Ме», [хйвкати] «хворобливо кашляти» Ме; — звуконаслідувальне утворення, що виникло внаслідок фонематичного оформлення специфічних шумів і хрипів під час кашлю. — Пор. /	2
кевкати, хе .
[хидрйжний] «підступний, лицемірний» Она; — неясне.
хижа «комора; хата; невелика убога хата, халупа», [хе'жа] «хижа» Шейк, хижка, хижчина, [хйжечний, хйжний], [охйжа]; — р. хйжина, др. хижа, хи
жа, хьізина, хизина, хьізт>, п. сЬуга, сЬуг «курінь», ч. сЬузе, сЬуге, слц. сЬуг(к)а, сЬега, сЬегка, вл. сЬега, сЬегка, нл. сЬуга, сЬугка, сЬуг, болг. хижа, схв. хижа, хй-жина «кімната», слн. Ьіга, стел. хь|зт>; — псл. хугь, хуьь, хуга, хуза «хата, житло»; хуга С< *хуг]а «тс.»); — давнє (праслов’янське) запозичення з германських мов; пгерм. *Ьйза (< *кйзо/ *кизо) «укриття, захист» (двн. дангл. дісл. Ьй§ «хата», англ. Ьоиье, н. Наиз «тс.») утворене від іє. *(з)деи-з- «покривати, ховати»; висловлювалася також думка (МасЬек ВЯ 1957/1) про паралельне, генетично незалежне індоєвропейське походження псл. хугь і пгерм. *Ьйза; про варіанти хугь: хузь див. ЗССЯ 8, 159—160, 165—166. — Кри-тенко Вступ 532; Кобилянський 36. наук, праць І 79; Фасмер—Трубачев IV 235— 236; Черньїх II 338; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 46—47; ЗІам/зкі І 96; Вгйскпег 189; МасЬек Е84С 212; НоІиЬ—Ьуег 207; 8сЬизіег-5е\Ус 378—379; Младенов 668; Вегп. І 414—415; МікІ. Е\У 94; КІи^е— Міігка 294; КІеіп 746. — Пор. хоз.
хижий «м’ясоїдний, кровожерний (про тварин і перен.); швидкий, меткий; гарний» ЛексПол, хижацький, [хи-жакуватий, хйжний, хйший, хйщний] Нед, хижак, хижацтво, [хйжник, хи-жун Г, хйщник Куз], хижачити, [охи-жіти], [схижйти] «злупити, здерти» Нед, ст. хижо «швидко, скоро» (XVII ст.); — р. [хйжий] (з укр.?), бр. хіжьі, п. [сЬугу, сЬуго] (з укр.); — утворення, що походить від того самого кореня, що й дієслово хитати, хоч ж викликає труднощі; була спроба (81ам/зкі І 96) пояснити його фонетичним розвитком: хйшт-ний > хйжний > хйжий, але ймовірніше, що ж тут з йотованого з, пор. р. [хизь] «пристрасне бажання» (ЗССЯ 8, 164); пор. також хйжий «гарний», можливо, від хизуватися; пов’язування укр. хйжий з дінд. зуап^аіі «(він) іде» і н. всЬауіп^єп «коливатися» (Потебня РФВ 4, 197) непереконливе. — Фасмер—Трубачев IV 235; Вгйскпег 189. — Див. ще хитати2.
[хйза1] (дит.) «вогонь» Мо, [хйжа] «тс.»; — очевидно, фонетичний варіант слова жйжа з дитячої мови. — Див. ще жегтй, жйжа.
хйза2 «сніговиця», [хиз] «тс.» Нед, охйза «тс.»; — р. [хиз] «туманний дощ», хизйть «віхолити, хурделити; сніжити»; — очевидно, пов’язане з хитати, де припускається інше суфіксальне поширення: *ху-г-аіі (ЗССЯ 8, 164). — Див. ще хитати2. — Пор. хвйща.
хизуватися «чепуритися, красуватися», [хизувацця] Кур; — споріднене з хитати; для псл. хуіаіі припускається інше суфіксальне поширення: *ху-г-аіі (ЗССЯ 8, 164); сюди ж, очевидно, хйжий «гарний» (до семантичного зв’язку слів на позначення позитивних якостей з дієсловами руху пор. укр. розм. ловкий «гарний» при ловйти); припущення про запозичення укр. хизуватися з тур. Ьйьйп «краса, принадність» (Кобилянський 36. наук, праць І 80) малоймовірне. — Див. ще хитати2.
[хйкнути] «гикнути», [хйкавка, хй-калка] «гикавка»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до гйкати, гйкнути, що імітує короткі глибокі природні звуки, зумовлені спазматичним скороченням грудочеревної перепони людини. — Пор. гик1.
хилитати «хитати», хилитатися «хитатися», [холитати(ся)] «тс.» Нед; — результат контамінації слів хилйти(ся) і хитати(ся) (див.).
хилйти «нагинати, пригинати що-небудь донизу, робити похилим, нахиляти СУМ, [сунути, валити валом] Чаб», хиляти, хилятися «тинятися, вештатися», [хиль!], [хиляк] «миршавий чоловік (хлопець)» Чаб, [хйлий] «нагнутий, похилений» Нед, Куз, [хилкйй] «гнучкий» Г, Куз, [хилястий] «хиткий, хисткий» Пі, [хйльний], хйльки, хйль-цем, хйльці, [хйлю-хйлю], [хйлци, на-хилци] «хильцем, зігнувшись, пригнувшись, крадькома» Ме, вихиляси, вихилясам, [захиліти] «ослабнути» Нед, [захйлий] «виснажений», нахиляти(ся), нахил, [нахйлий], нахйльний, [навхилки]
Куз, [навхильки, насхил, насхиль, нахилки], [нахилку] Ж, [нахильцем], [нахильци] Ме, Ж, [одхилйти, одхйл, одхйльний] Пі, [охиляти] «заступатися, захищати» ЛексПол, [перехил, перехильцем] Куз, похил СУМ, Она, [по-хйлина] Куз, похилий, похилистий, [похйльний, похйльчастий], [прйхйл] Нед, Она, [прихйлець, прихйлок] Нед, [прихйлище, прихйлля], прихильник, прихйлистий, прихильний, [спдхів] «схил» УРС, [спохйльний], схил, схилок, схилення, схильність, [схйлйстий] Г, Нед, схильний, [схильнйстий] ВеЛ, [схйль-чйвий] Г, Нед, Пі, [схильчйстий] Нед, [схилком] «нахилившись», ухил, ухильник, ухильний, ухильницький, [невідхильний], неприхильник, [непідхйльний] Нед, [непохйльний] «постійний, незмінний» Бі, неухильний, [унахилку], ст. хилкому «нахилившись, крадучись» (XVI ст.); — р. хйльш, бр. хіліць, п. сіїуііс, ч. сЬуІИі, слц. сіїуііі’, вл. сЬіііс, нл. сЬуІіз, болг. хйлав «слабий, хворобливий», схв. хйлав «підступний, лукавий», ст. хилити, слн. Ьі'ІИі «гнути, згинати»; — псл. хуіііі «нагинати»; — загальновизнаної етимології не має; припускається корінь *кзй-І-, що зближується з *к8ои-сі- (> хибь) (Мельничук Зтимология 1966, 214— 215); висловлювалася також думка про спорідненість зі слн. Нідіа «плечовий суглоб», псл. зкиїа (в обох словах в основі значення «вигин, опуклість» — ЗССЯ 8, 155—157), із псл. хиіа «осуд, ганьба» (Черньїх II 338—339); менш переконливі зіставлення з ч. ст. сЬйІові «сором», сіїиійі «нахиляти» (Масіїек Зіщііе 100), з алб. Нипіегп «схилятися, принижуватися», игі, Ьигі «принижений, приборканий, втихомирений» (Вегп. І 413), з гр. хбтгтсо «нахилятися, нагинатися», хйсрб<; «нахилений, зігнутий» (Масіїек Е84С 212) або з гр. хш^®С «кривий» (Реіегззоп АІЗІРЬ 35, 362). — Фасмер IV 236—237; З/ашзкі І 95; НоІиЬ— Буег 207; ЗсНизіег-Зоч/с 380—381; Младенов 668.
химера «у давньогрецькій міфології — страховище з головою лева, ту
лубом кози і хвостом дракона, з пащі якого вивергається полум’я; перен. дивовижна фантазія, нездійсненна мрія, витвір уяви», [фамерики] «фокуси, витребеньки» Ме, [хамерія] «химера», [хи-мерйчка] «дивачка» Нед, химерник «дивак», [хймра] «мрія, фантазерство» Бі, химеристий СУМ, Нед, химерний, химерити, химерувати, [перехимер-но] Нед; — р. болг. м. химера, бр. хі-мера, п. сйітега, ч. слц. сЬітега; — запозичення з грецької мови; гр. Хіраіра «міфічне чудовисько в Лікії з головою лева, тулубом кози і хвостом дракона» пов’язане з Хірарос «коза», букв, «коза тієї зими, однозимка», похідним від хєїра «зима»; проте висловлювалися й сумніви щодо грецького походження слов’янських слів (Критенко Мовозн. 1973/2, 31), які зближувалися з укр. хйморода. — СІС2 905; Черньїх II 339; Кора-Іігізкі 169; Вгйскпег 179; НоІиЬ—Буег 203; РЧДБЕ 807; Воізаср 1053; Егізк II 1079—1081, 1100—1101; КІеіп 276. — Див. ще зима. — Пор. хамородь, хйморода.
[хймля] «дерев’яне колісце, до якого прикручують волосся; кибалка» ВеЛ, [хдмля] «тс.» Г, Нед, ВеЗн, [хімлушка, хімлушечка, химлушечка] Нед, [хомів-ка] «кибалка» Г, ВеЗн, [хомевка, хо-мелка] Нед, [хімевка] «тс.» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з кибалка, кимбалка (див.).
хйморода «химери, фантазія СУМ, чаклунство Г, Чаб; затінок ВеЛ; ворожка ЛПол», [хамородь] «тінь; місце, ніколи не осяяне сонцем» Нед, О, [хемородь] «тс.» тж, [хймородє] «лахміття, покидьки» тж, [хйморбдник] «чаклун, характерник» Г, Нед, [химорбдниця, хймо-родні] «хитрощі», [хйморддний] «вередливий, свавільний, добутий через чаклунство» Г, Нед, [хйморбдити] «вередувати; чаклувати Г, Нед, шахраювати Чаб», [химородничати] «вередувати; чаклувати»; — утворення неясного походження; можливо, є фонетичним варіантом спорідненого хамородь (ЗССЯ 8, 157); не виключено, однак, що обидва слова
відбивають якесь давнє, ще праслов'янське запозичення. — Див. ще хамородь.
[хйндя] «трясця» Г, Нед, [хіндя] Нед, Шейк, [хдндя, хундя] ЛЖит, [хвйн-дя Г, хйдня «тс.» Нед], хйндіти «хиріти» ВеБ; — афективне утворення, очевидно, на основі дієслова хитати; до суфікса -нд’- пор. рйндя «свиня» від рити.
хйрий «такий, що ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий», хиренний, [хирлйвий] Чаб, хирлявий, хирний СУМ, Нед, [хірлий] Шейк, хирляк, [хирлячйсько] Нед, [хирняк] Куз, хйря, [хирячка] «хвороба», [хіра] «тс.» Шейк, хиріти, [хйрлати, хйрляти] Г, Нед, [хйрліти] Нед; — р. [хирь] «хвороба», [хйрьій], хиреть, бр. [хірьі], хірзць, п. сНугек «хворовита людина», [сНуга] «хвороба», нл. сЬугпу «хворобливий», полаб. сЬбгу, болг. хире'я «хворію», схв. чак. [за-хирет], слн. Нігаіі «хиріти»; — псл. хугь; пов’язане ступенем чергування (й ; й) із хуогь, з якого походить укр. хворий; припускалася також контамінація х(у)ог- і хуі- «хилий» (Черньїх II 340). — Фасмер—Трубачев IV 239; ЗССЯ 8, 158—159; Мозгугізкі Р2ЛР 90; 8сЬизіег-8ешс 414; Вегп. І 413—414; МікІ. ЕУ/ 94; Тгаиігпапп 295. — Див. ще хворий.
[хирій] «швидше» СУМ; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від хйрий «хворий, недужий, недолугий». — Див. ще хйрий.
хист «уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності», хисть (розм.), [хйста] «тс.» Нед, [хистдк] «мисливська засада, сховок для пасічника» Г, [хищ] «заслін від вітру або дощу» О, [хйта] «здібності» Пі, [хість] Шейк, Бі, [хіть] «здібності» Пі, хисткий «умілий, вправний» СУМ, Бі, [хи-стйти], захист, захисник, захисток, захисний, захищати, [обхистйти], [схи-стйтися] «приловчитися, примудритися», [схищатися] «ховатися»; — р. [хист], бр. [хісць] Носович, п. сЬузІас «колихати, хитати», ч. сНузіаіі «припра
вляти, готувати», слц. сЬузіаі’ «тс.»; — псл. хузіаіі, утворення, пов’язане з хитати; розглядається як форма інтен-сиву на -зі- до хуіаіі (ЗССЯ 8, 159); до семантичного переходу пор. хвацький «молодецький» від хват, хватати, р. ловкий від лов, ловить тощо. — Фасмер IV 239; НоІиЬ—Буег 207; Вегп. 1.414. — Див. ще хитати2. — Пор. хйтрий.
[хистка] (зоол.) «черв’як, Беріогпе-га» Нед, Куз; — неясне.
[хитати1] «важко дихати» Нед; — звуконаслідувальне утворення від хих за зразком дихати, що виникло в результаті фонематичного оформлення шуму від важкого видиху повітря. — Пор. хе2.
хитати2 «колихати, гойдати», хить, [хитю, хитйні, хитусі, хитусеньки], [хйта, хіт] «колиска, гойдалка» Пі, хитавйця, [хйтлянець] «вітрогон, баламут» Пі, [хитлянство] «легковажність» Нед, [хитун] «маятник» Нед, [хіталка] «гойдалка» До, хисткий, хитальний, [хитванний] «хисткий», хиткйй, хит-лйвий, хитлявий, хитнйй, [хицькйй] «хисткий», [хитючий], похйтувати, [похитуні, похитусі], [пдхит] «хитання», [похйтний] Она, схитнутися, непохитний; — р. [хитать], бр. хістаць, [хітаць], п. [сЬуіас зі^] «хитатися», ч. сЬуіаіі «хапати; ловити», слц. сЬуіаі’ «хапати; торкати», вл. сЬуіас «кидати; метати», нл. сЬуіаз «тс.», болг. [хйтам] «турбуватися, піклуватися», м. ита «поспішати», схв. хитати «тс., [хапати]», слн. Ьііаіі «красти; кидати, метати», Ьііаіі зе «боротися; поспішати»; — псл. хуіаіі; чергуванням пов’язане з хуаіаіі «хапати» (ЗССЯ 8, 160); зближення з лит. ^аиіі «хапати», лтс. (псл. *§ш-іа-]б МасЬек Е83С 212) є помилковим. — 8кок І 669—670; Вегп. І 414. — Пор. хйтити.
[хйтити] «хапати, брати» ВеЛ; — р. [хйтить], похйтить, восхитйть, др. хитити, хьітити, ч. сЬуіііі «спіймати, схопити», слц. сЬуШ’ «зловити», вл. сНусіс «хапати», нл. сЬузіз «кидати», болг. хйтам «поспішаю, кваплюся», схв. хйтити «кинути, метнути», слн. НІШІ «тс.», стел, хьітити; — псл. хуШі;
розглядається як похідна форма від хуїаіі; чергуванням кореневого вокалізму пов’язане з хуаіаіі (пор. псл. кузпрїі «киснути» і куазь «квас»), — Фасмер IV 239; ЗССЯ 8, 161; Черньїх II 341; МасЬек Е84С 212; 8сЬизіег-8ем,'с 414—415; Вегп. І 414; Рокогпу І 954. — Див. ще хитати2. — Пор. хватати.
[хитніти] «нездужати, слабувати» Нед, [хитваніти] «тс.» тж; — афективне утворення від хитати, хитатися; до семантики пор. укр. слабий «хворий», н. зсЬІаП «в’ялий» і зсЬІаІеп «спати». — Див. ще хитати2.
[хитрак] (ент.) «доломед, Ооіогпе-сіез» Нед; — пов’язане з хитрий; при створенні, очевидно, штучної назви бралося до уваги значення латинського терміна: лат. сіоіозиз «хитрий». — Див. ще хитрий.
[хитрець] (зоол.) «дромія, Огогпіа ун1§агІ5 Б.» Нед, Куз; — пов’язане з хитрий; назва мотивується, можливо, певними особливостями поведінки цих хребтоногих істот. — Див. ще хитрий.
хйтрий «який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами; підступний, лукавий», [хитрез-ний], хитруватий, хитрющий, [хитрб-во] «хитро» Нед, [хитрець, хйтриця] Нед, хитрик «хитрун», хитринка, хйт-рощі, [хитруга] Нед, хитрун, [хит-рунство], [хитрунькй] «хитрощі» ЛПол, хитруха, хитрюга, [хитрюган, хит-рюк] Чаб, хитрячок, прехитрий, перехитрити, ст. хитрець «художник, ремісник» (1627), хйтрость «ремесло» (1627); — р. хйтрьій, бр. хітрьі, др. хьі-трьій, хитрьій, п. сЬуігу, ч. слц. сііуігу, вл. сЬеігу «швидкий, меткий», нл. сНуізу «хитрий», болг. хйт'ьр, схв. хйтар, хйтрен «швидкий», слн. Ьйег «тс.», стел, хьітрьць; — псл. хуігь; утворене від хуіаіі, хуШі за допомогою суфікса -гь, як Ььсі-гь «бадьорий, жвавий» від Ььсіе-6 «пильнувати, не спати»; семантичний розвиток відбувся в напрямку «спритний» -> «умілий» -> «лукавий»; за іншим поглядом (МасЬек 2181 1, 1956, 35—36), припускалася спорідненість з лит. ^йгігаз, 176
£Ц(1гй5 «хитрий, розумний», ЛТС. £ЩІГ5 «тс.» і далі з хет. киіги- «свідок» (Масіїек Е84С 212). — Фасмер—Трубачев IV 240; Черньїх II 340; Петлева Зтимология 1968, 141; Крушевский РФВ V 1881, 79; Зіашзкі І 95—96; Вгйскпег 189; НоІиЬ—Ьуег 207; ЗсЬизіег-Зеїмс 377—378; Младенов 668; 8кок І 669-670; Вегп. І 414; ОезіеггеісЬег ЗР 10, 175—178. — Див. ще хитати2.
хи-хй «звуконаслідування, що означає звук від сміху», хйхи, хихйчки, [хихбтнява] Куз, Чаб, [хйхіт, хихіт-ня, хйшки] Г, [хихотня, хихотун, хи-хотуля] Нед; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до хі-хі. — Пор. хі-хї.
хихлатий «пухнастий; галузистий, гіллястий»; — очевидно, експресивне утворення на основі хохбл «чуб» (див.).
[хиць] «хап», а також «вигук на означення падіння», [хицьковати] «стрибати, скакати» Нед; — звуконаслідувальне утворення, пор. беркиць, пхиць.
хіазм «розміщення чого-небудь навхрест, у вигляді грецької літери X». хіазма «тс.»; — р. хиазм, хиазма, бр. хіязм, п. сЬіаггп, ч. сЬіазгпиз, болг. хи-аз'ьм; — запозичення з грецької мови; гр. Хіаорос «хіазм» утворене від «розташовувати навхрест, літерою х», пов’язаного з назвою літери х£ї, ХБ яка первісно мала накреслення х або + і становила в давньогрецькому алфавіті додаток до фінікійської основи. — СІС2 905; Кораіігізкі 169; НоІиЬ—Еуег 203; РЧДБЕ 802; Егізк II 1079, 1099; Воізасд 1060.
хіба «(частка) чи; (присл.) іноді, випадком», [хиба], [хібаль] Шейк, [хи-баль, хибань, хибань що] «хіба» ВеБ, [хибе'нь] «хіба» ЛПол, ВеБ; — р. [хиба], бр. хіба, п. слц. сЬуЬа, вл. сЬіЬа; — прислівник і частка хіба, виникли на грунті іменника хиба «вада, помилка», утвореного від хибати «хитати, бити», як раз (іменник, прислівник, сполучник) від разити, р. разве також від разить (інакше — Фасмер ПІ 433); вокалізм хіба відбиває, можливо, вимову говірок північного наріччя або пов’язаний
зі специфічним темпом вимови слова (див. Булаховський Вибр. пр. II 252). — Фасмер IV 234; 81ам/зкі І 94; 8сгіи8Іег-8ем/с 379—380. — Див. ще хибати, хибити.
хід — див. ходйти.
хімія, [хемія, хемік, хемізм] Куз, Она, хімізм, хімізація, хімік, хімікалії, хімікат, хімічний, [хемічний] Куз, Она; — р. болг. хймия, бр. хімія, п. сЬеті)а, ч. сгіетіе, слц. сгіетіа, вл. сНетііа, м. хеми]а, схв. хеми/а, кеми/а, слн. кеті]а; — запозичення з латинської або грецької мови; лат. сгіетіа, слат. сЬітіа, гр. х^’Мє’ос, ХПМ'°< походять від ар. а1-кїтіуа’, утвореного з артикля аі-і гр. ХПМІа «чорна магія», пов’язаного з власного назвою Хцріа «Єгипет, чорна країна» (< єг. кгіегп, кЬагпе «чорний»), — СІС2 906; Черньїх II 339; Фасмер IV 237; Смирнов 319; Кораіігівкі 168; НоІиЬ— Буег 203; Младенов 668; РЧДБЕ 808; Кіеіп 45—46; Таїсіє—Ноїт. І 563. — Пор. алхімія.
хіна «алкалоїд кори хінного дерева; лікарський препарат», хйна, хинїн Нед, Она, Куз, [хинінаі] Нед, [хиновець] (бот.) «хінне дерево, СЬіпсЬопа оїїісіпаїіз Б.» Нед, Куз, хінін, [хіновець] Куз, Она; — р. [хйна], хинйн, бр. хіна, п. сЬіпа, сЬіпіпа, ч. вл. сЬіпіп, слц. сЬіпіп, болг. хинйн, м. хинин, схв. кйна, слн. кіпіп; — запозичене з південноамериканської мови кечуа через іспанську та інші європейські мови; ісп. диіпа, диіпа-диіпа «хіна» (іт. сЬіпа, сЬіпіпа, н. СЬіпа) походить від кеч. диіп-диіпа «кора хінного дерева». — Акуленко 140; СІС2 906; Черньїх II 339; Фасмер IV 237; Вгйскпег 179; НоІиЬ— Буег 203; РЧДБЕ 808; КІи^е—Міігка 117; Кіеіп 1290; БокоізсЬ ЕШІ 32.
[хіпєсник] «(кишеньковий) злодій» Она; — очевидно, суфіксальне утворення від вигуку хіп! «хап!». — Див. ще хап!
[хір] «назва літери X» Нед, [хірй писати] (про ходу п’яного) Бі; — др. хірг, стел. хтЬрт>; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з гр. х^ір, мн. х^Трєс «рука, руки» (зокрема, складені хрестом на грудях) або з гр. хМрє «радуй
ся, будь здоровий» від х«ірш «радію, насолоджуюсь»; за іншим припущенням (УаіІІапі РЕ8 16, 250), розглядається як скорочення слова херувим. — Фасмер IV 233; Черньїх II 337—338; Грот Фил. раз. II 505; Горяев 397.
хіромант «особа, що займається хіромантією», хіромантія «ворожіння по лініях на долонях рук та провіщання на цій основі майбутньої долі людини»; — р. болг. хиромант, бр. хірамант, п. сЬіготапіа, ч. слц. сЬіготапі, вл. сЬі-готапіі]а, схв. хиромант', — запозичення із середньовічної латини; слат. сЬігогпапІіа утворене з основ грецьких іменників хє'Р «рука», спорідненого з тох. А Ізаг, тох. В ваг, хет. кеззаг-, кіззаг-, вірм. ]егп (первинний зн. в., мн. ]егк ), алб. боге, і раутєіа «пророцтво, ворожіння, провидіння», спорідненого з псл. раїтцйь, укр. пам’ять. — СІС2 906; Кораіігізкі 170; НоІиЬ—Буег 203; Младенов 668; РЧДБЕ 811; Егізк II 172—173, 1082—1083; Воізасд 609, 1054; Кіеіп 278, 931. — Див. ще пам’ять. — Пор. хірург.
хірург «лікар, фахівець з хірургії», хірургія, хірургічний; — р. болг. хи-рург, бр. хірург, п. ч. слц. вл. сЬігиг§, м. хирург, схв. хйрург, кйрург, слн. кігйґ£; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької; н. СЬігиг^іе «хірургія» походить від лат. сЬїгиг§іа, джерелом якого є сгр. Хєіроируіа «ручна робота, ремесло», утворене з основ іменників хє'Р «рука» і єруоу «діло, праця, робота», яке зводиться до іє. *иог£-/иег£- «діло, вчинок, діяльність». — СІС2 906; Черньїх II 340; Кораіігівкі 170; НоІиЬ—Буег 203; РЧДБЕ 812; Младенов 668; НйііІ-'М/огіН 14; КІи^е—Міігка 117; Воізасд 271—272; Егізк І 548—549. — Пор. хіромант.
[хірхйльний] «лукавий, хитрий», [хір-хуляти] «лукавити, хитрувати» Бі; — очевидно, похідне утворення від хір (хер) «назва літери X»; до розвитку семантики пор. [хірй писати] (про ходу п’яного) Бі, звідки могло виникнути
значення «крутити, хитрувати, лукавити». — Пор. хір.
хітйн (біол.) «органічна речовина з групи полісахаридів», [хітина} «тс.» Куз; — р. болг. хитйн, бр. хіцін, п. сйііупа, ч. вл. сНіііп, слц. сННЇп; — науковий термін, утворений на базі латинської мови; нлат. сНіНпигп «тс.» походить від гр. /ітесу «шкіра, оболонка». — СІС2 907; ССРЛЯ 17, 140; Кораііпзкі 170; НоІиЬ—Еуег 203; РЧДБЕ 812; КІеіп 278. — Див. ще хітон.
хітон «одяг стародавніх греків»; — р. болг. хитбн, бр. хітон, др. хитань, п. ч. сНИоп, слц. сНИоп, м. хитон, стел. Хитонт»; — запозичення з грецької мови; гр. х>™у, хі9<іу, мікен. кііо, кііопе, кіїопа «тс.» (XV ст. до н. е.) є стародавнім запозиченням із семітських мов; пор. фінік, кіп «лляний одяг», гебр. киЧбпеІЬ, кЧбпеі, арам. кіИапа, ар. каїіап, ак. кіііппи «полотно, білизна». — СІС2 907; Кораііпзкі 170; НоІиЬ—Буег 203; РЧДБЕ 812; Егізк II 1101; Воізасд 1061; КІеіп 278. — Пор. туніка, хітйн.
хі-хі «звуконаслідування, що позначає сміх», хіхікати; — р. болг. хи-хй, бр. хі-хі, п. сЬу-сЬу, сНісНі «смішки, хахоньки», ч. сііісЬі, сЬусЬу, вл. сЬі-сЬоіас, нл. сИусЬоіаз, схв. хи, хи, слн. ЬіЬі; — давня редуплікація; псл. хі-хі імітує сміх, регіт; пор. також лит. кікепіі «хіхікати», двн. кісЬаггеп, касЬаггеп тощо. — Ильинский ИОРЯС 20/4, 177; Фасмер IV 240; 81ам/зкі І 65; ЗсЬизїег-8ем/с 380; Егаепкеї 252. — Пор. хи-хй.
[хлабуст] «листя на грядці після збирання капусти і буряків» Дз, [хла-бустйння] «тс.» тж; — очевидно, фонетичний варіант слова храбуст «капустяне листя, осот, бур’ян». — Див. ще храбуз.
[хлам] Нед, Шейк, хламіття «лахміття», \хламбти\ «тс.» Ме; — р. бр. хлам, др. хламь, схв. хламина «шкарбан»; — псл. хіапть; надійної етимології немає; припускалося первісне Іопть (Іагпаіі) з експресивним нарощуванням х- (ЗССЯ 8, 24); пов’язувалося з хламати «жадібно їсти, глитати» звукона-178
слідувального походження (Ильинский ИОРЯС 16/4, 4—5); зіставлялося з холм (Шапиро ФЗ 1877/4, 79), з лтс. зіапз «купа, стос» (МікІ. ЕУ/ 86; Маі-гепаиег ЕЕ 7, 219; Вегп. І 387, проти Трубачев ЗССЯ 8, 24), з лит. зіагіізіаз «хлам, сміття» (Носович 679); розглядалося (Черньїх II 341) як скорочена форма слова хламида (у такому разі хлам — це первісно «непридатний для вжитку одяг, лахміття», а потім — «будь-яке сміття»), — Фасмер—Трубачев IV 241; 8кок І 671. — Пор. лахміття.
хламати «жадібно їсти»; — р. [хла-мать\ «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти», [хлбмать] «стукати, грюкати»; — р. [хламать\ «стукати», п. кіатас «чавкати», ч. сЬІагпаї «хламати», слц. сЬІагпаі’ «ковтати», вл. кіатас зо, кіетіс зо «кричати»; — псл. хіатаіі звуконаслідувального походження; об’єднання значень «жадібно їсти, глитати» і «кричати» цілком вірогідне, пор. укр. гам «шум, крик» і гамі (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання).— Ильинский ИОРЯС 16/4, 5; Фасмер IV 241; ЗССЯ 8, 23; НоІиЬ— Еуег 204; 8сЬизІег-8е\мс 542—543. — Пор. гам2, хам!2
хламйда «чоловічий верхній одяг стародавніх греків», [хламіда], ст. хлямйсь «жовнірський одяг; кобеняк» (1627); — р. болг. хламйда, бр. хламіда, др. хламида, п. сНІагпісіа, стел, хламида; — запозичення з грецької мови; гр. х7«ро<і (род. в. х^сщйбос;) «хламида» пов’язане з х^снуа «плащ, кирея; покривало, ковдра», яке достовірної етимології не має. — Фасмер IV 241; Кораііпзкі 170; РЧДБЕ 812; Егізк II 1102; Воізасд 1062. — Пор. халамйда, халамйдник.
[хлань] «прірва, безодня; ненажера» СУМ, Г, Нед, О, [хланути] «бути жадібним» Нед, відхлинь «безодня», захланник «ненажера», захланний «ненажерливий», бхлань; — очевидно, пов’язане з хлинути, хлянути «политися, прорватися потоком»; п. сМопдс «вбирати в себе, похлинати», ст. сіііапдс «пожирати» пов’язується з псл. *хьІ-/хо1-
«горнути», звідки й псл. хоіііі «чистити, пестити, доглядати», укр. холйти (ЕеЬг-ЗрІам/ігізкі ЗР 24, 40—45; 51ам/зкі І 68). — Див. ще хлинути.
[хлап1] «валет у картах»; — р. [хлап], др. хлать «холоп, слуга, раб», п. сЬІор «селянин», ч. сЬІар, [сйіорі «мужик», слц. сіііар «чоловік», болг. хлапак, хлапе «хлопчисько, підліток», схв. хлап «холоп, чоловік», слн. Ьіарес «тс.»; — запозичення із західнослов’янських мов, найімовірніше, зі словацької або чеської; назва карти виникла як семантична калька назви валет від фр. уаіеі «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець». — Фасмер IV 241; Преобр. І 63; 8ЇУ І 283; МасЬек Е53С 198; НоІиЬ— Ьуег 203. — Див. ще хлоп2, холоп. — Пор. валет.
[хлап2] «клапан у музичному інструменті»; — не зовсім ясне; можливо, виникло в результаті субстантивації вигуку *хлап як варіанта до хлоп або внаслідок афективної видозміни під впливом того самого вигуку іменника клапан.
[хлапики] «коржики з учиняного тіста» До; — утворення звуконаслідувального походження. — Див. ще хлопати.
[хлаптур’я] «ганчір’я» Шейк; — не зовсім ясне; можливо, виникло як афективне утворення внаслідок контамінації слів клапоть і [канцур’я] «лахміття, ганчір’я» Г, Нед. — Див. ще канцур1, клапоть.
[хлебестати] «бити, хлистати; пити», хлебеснути «сьорбнути, ковтнути», [хлебестун[ «хвіст» Шейк; — р. [хлебестать] «хлистати; базікати», [хло-бйстать] «хлистати»; — утворення, що виникло в результаті розширення дієслова хлебтати експресивним формантом -ес-; припускалося також (Ильинский ИОРЯС 16/4, 10), що слово з’явилося внаслідок контамінації форм *хІеЬегаіі і *хІеЬе1аН; до словотвору пор. укр. рюмати «плакати» : рюмсати «голосно плакати», ремсати «тс.»; р. хлдмать «стукати, бити» : хломьіз-дать «гриміти»; щодо суміщення значень «бити» і «пити» пор. укр. хлиста
ти кого і хлистати горілку. — Ильинский ИОРЯС 20/4, 159; Фасмер IV 242, 244. — Див. ще хлебтати.
хлебтати «пити, вбираючи рідину язиком (про тварин)», хлептати СУМ, Шейк, хлебнути, хлебонути, [хлепати, хлепотіти «дзюркотіти») Шейк, [хлоп-тати, хльобтати, хльоптати], [хлюп-тати] Нед, [хлеп!, хлепіт «глитання, плескіт води», хлепоти «вузьке місце річки, де клекотить вода», хлептун, хлепу-хлепу] Шейк, [нахлипка «клапан, вентиль», ненахлепка «ненажера»] Нед; — р. хлебать, [хлебтать], бр. хлебаць, [хлібтаць], хлястаць, др. хлібати, хлеп:ь-тати, хлебнути, п. сЬІеріас, сЬІурпдс, ч. сЬІеЬіаіі, сЬІеріаіі, слц. сЬІеріаі’, сЬІараі’, сЬіоріаі’, сЬіаріаі’, болг. хлебат, схв. хлаптати, ЬІарііі, Ьіірпиіі, слн. ЬІеЬаіі, р.-цсл. хлєпжтатн;— псл. х!еЬ-/х!ер-розглядається як звуконаслідувальне утворення, що походить від іє. *кЬ1еЬ-(Ильинский ИОРЯС 16/4, 10; 20/4, 158—159; Фасмер IV 242; ЗІам/зкі І 67— 68); менш імовірний зв’язок р. хлебать та ін. з іє. *згеЬ-, де з > х (Потебня РФВ 4, 204). — ЗССЯ 8, 25; Вгйскпег 179; МасЬек Е53С 199; МікІ. ЕУ/ 87; Вегп. І 387. — Пор. хлебестати, хлинути, хлябати.
[хлебчати] «опоганювати, оскверняти» Пі; — очевидно, експресивне утворення на основі хлебтати {хлебчу, хлебчеш) «сьорбати», пор. др. хлептяпа-ти, хлетьчу «жадібно пити» (Срезн. III 1370); значення «опоганювати» могло виникнути через загальну негативну семантику слова: «жадібно пити» -> «некрасиво пити». — Див. ще хлебтати.
[хлед] (бот.) «злинка, котячі лапки, Егі^егоп Ь.» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. сЬІ^сі «лозина, гнучкий прут», укр. хлуд «прут» (див.).
хлезінь (бот.) «свербига, Випіаз огіеп-іаііз Е. Г, Мак; рожа собача, слезінь, Ьауаіега іЬигіп^іаса Ь. ВеНЗн, Мак»; — п. зіагбм/ка «слезінь», ч. зіе'г, слц. зіег «мальва», болг. сляз «рожа собача», схв. соьез, слез «тс.»; — фонетичний варіант іншої назви цих рослин — слезінь
(до хитання с : х пор. слизький — хлизь-кйй). — Див. ще слез, слиз2. — Пор. хлезькйй.
[хлезькйй] «той, що виділяє слину, слизь» Шейк; — р. [хлйзкий]; — очевидно, давній фонетичний варіант прикметника слизький. — Див. ще слизь-кйй. — Пор. хвизанка.
Іхлепі'стати] «робити нерішуче, вагаючись» Нед, Шейк; — експресивне утворення, можливо, пов’язане з рос. хлепипгь «жебракувати», цсл. хлгЬпити «тс.»; щодо суфікса пор. хлебестати, хлібуспгатись.
[хлйбень] (зоол.) «гельмінт, флюст-ра, ЕІизіга» Нед; — штучне утворення, можливо, на основі укр. ст. хляб'ь «хлань, прірва» (1627), пор. схв. ст. хлеб «безодня».
[хлйза] (бот.) «вошерія сидяча, Уаи-сНегіа зеззіїіе ОС» Мак; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з хлезінь (див.).
[хлйзень] (зоол.) «слимак» Куз, [хлйзець] «тс.» Нед; — фонетичний варіант назви [слизень]; до хитання х : с пор. хлизькйй — слизький. — Див. ще слиз1. — Пор. хлезїнь.
хлйнути «политися бурхливо, раптово, у великій кількості звідкись; ринути», захлинатися, захлинутися, похлинатися, [похлйня] «вплив, враження» Нед; — р. хлинуть, бр. хлинууь, п. сіііипдс, Іипцс «хлинути, раптово политися», болг. хлуйка, хлуна «потекти, полинути», схв. ст. ЬІіпиіі «подути, повіяти», слн. Ьіепііі «раптово виглянути, засяяти (про сонце)»; — псл. хіупріі, хіипріі, *х!уіі; утворене від кореня *хІй-(*х!е(и)-/х!о(и)-) з первісними значеннями «потекти, политися, прорватися потоком» і «пити, глитати, сьорбати» (тобто «лити собі в горло»); менш імовірний зв’язок З іє. *8ГЄН- (дінд. згауаіі «тече», лит. згауеіі «текти», укр. струмінь), де відбувся перехід іє. *8- > псл. х- (Потебня РФВ 4, 204); висловлювалося припущення про запозичення з герм. *Пб]ап «текти» (дісл. Пба «текти») (ІЛіІепЬеск АГ51РІ1 15, 485, проти Фасмер IV 247; Вегп. І 390); п.
сйіопдс «всмоктувати, поглинати» зводилося ДО ПСЛ. *ХЬІ- І хоі- «горнути», звідки псл. хоІИі «чистити, пестити, доглядати» (укр. холйти) (ЬеІіг-8ріамігівкі ЗР 24, 40—45; Зіахузкі І 68); з псл. *х1й-«лити, литися; глитати» зіставлялося гр.'хс^аш «відпускати, слабнути», яке достовірної етимології не має (Егізк II 1066). — ЗССЯ 8, 42; Фасмер IV 247; Черньїх II 344. — Пор. хлань.
[хлиняк] (зоол.) «медуза, Мебиза аигеїіа» Нед; — не зовсім ясне; можливо, штучне утворення на основі слів хлйзень, хлюсняк (див.).
[хлйпа] — див. хлйпати.
хлйпати «посилено, судорожно вдихати, втягувати повітря, переважно від плачу або від сміху», хлйпа (зоол.) «морська тварина з роду Вегбе оуаіа» Нед, хлйпавка «клапан», хлипак «вентиль» Куз, хлипбк «тс.», хлйпи, хлип-кйй, [нахлипка] «вентиль» Нед, \по-хлепнутися, похлипнутися] «похлинутися», схлйпувати, схлип; — р. хлй-пать, [хлйбать] «хиріти, хворіти», бр. хліпаць, др. хлипати, п. сНІірас «хлипати, хлистати», ч. сіііїраіі «бешкетувати, пустувати», сНІЇреіі «пливти, литися», слц. сйііраі’ «хлюпати, сьорбати», вл. зіїрас «хлипати, голосно плакати», нл. сНІітраз «брязкати, стукати», болг. хлй-пам «плакати, хлипаючи; дуже лити (про дощ)», схв. чак. [Неіраї] «хлипати; шелестіти (про дощ)», слн. іііїраіі «важко дихати», стел, хлипати; — звуконаслідувальне утворення. — ЗССЯ 8, 34—35; Фасмер IV 244; 81ам/зкі І 66—67; Вгйскпег 179; Масіїек Е86С 199, 81ауіа 16, 210; Младенов 669; МікІ. Е\¥ 87; Вегп. І 390. — Пор. хлюп, хляп.
хлйснути — див. хлистати.
хлист «дубець, нагай»; — р. бр. хлист «тс.»; — східнослов’янське утворення, пов’язане з хлистати (пор. свист і свистати); через чергування голосних споріднене з хлюст. — Фасмер IV 247; 81а\узкі І 70—71. — Див. ще хлистати. — Пор. хлюст.
[хлйставка] «вид гриба сироїжки» Нед; — пов’язане з хлистати через
можливість їсти («хлистати») гриб у сирому вигляді, пор. і бр. [хлястаць] «їсти». — Див. ще хлистати.
хлистати «пити жадібно, швидко; пити; їсти ложкою яку-небудь (переважно рідку) страву; глитати рідину», хлиснути, хлйськати, хлись, [вихлистуватися] «захлинатися» Ме, нахлеста-тися, нахлеськатися; — р. хлестать «з шумом литися; стьобати», хлистать «тс.», бр. хльїстаць «тс.», п. сЬІазІас «ляпати болотом; бити», сбіозіас «стьобати», сЬІизіас «хлюпати», ч. Іііозі «удар», сЬІазіаіі «сьорбати», сЬІоизїаІІ «плескати, бризкати, ляпати», сіііозіаіі «стьобати різкою», слц. сіііазіаі’ «тс.», вл. сйіозіас, нл. сійозіаз «тс.», болг. хлйскам «вихльостувати; хлюпати, бризкати», хласкам «штовхати», схв. Ьіазіат, ЬІазіаіі «базікати», слн. ЬІазіат, ЬІазіа'іі, Іііізіаіі «глитати»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з основами псл. *х!азІ-/хіезі- «лити, литися, прориватися потоком»; семантична гетерогенність «лити, литися», «пити (- лити в себе)» і «бити, шмагати» підтверджується різними лексичними паралелями, пор.: дощ ллє і дощ січе, р. дождь хлещет. — ЗССЯ 8, 24, 26, 42; Фасмер IV 247; Черньїх II 342; Брандт РФВ 22, 125; Зіатекі І 70; Масіїек Е8ЛС 199; НоІиЬ— Еуег 204; 8сЬизіег-8ем/с 382—383; Вегп. І 387—388. — Пор. хлинути, хлипати, хлюп, хлюскати.
хліб «харчовий продукт, що випікається з борошна», [хлібарня] «пекарня» Куз, хлібеня, хлібець, [хлібівча], хлібина, хлібник «пекар», хлібниця «посуд для хліба», [хлібничдк] «пекар» Нед, [хлібня] «схованка для зерна хліба» Нед, хліб’я «хлібець», [хліббвчик] «хлібник» Пі, [хлібусь] «хліб», [хлібчик] «вид дитячої гри», хлібний СУМ, Г, Дз, [хлібйти] «постачати хлібом», [вйхліб] «безхліб’я, відсутність хліба», нахлібник, [нахлібниця] Нед, нахлібникувати; — р. бр. хлеб, др. хлібі}, п. сЬіеЬ «хліб, їжа; добро, багатство; худоба», ч. сііієЬ «хліб; живлення; служба», слц. сЬІІеЬ, вл. сііієЬ, нл. кІеЬ, болг. хляб,
м. леб, схв. хлівб, хлеб, слн. НІеЬ, стел. ХЛ'Ькт»; — псл. хІеЬь «хліб» (спочатку, можливо, «майно, багатство роду»); — припускається праслов’янське запозичення з герм. *НІаіЬа- «хліб; паляниця хліба; вимішаний у діжі хліб»; пор. гот. ІіІаіГв «хліб», дісл. ЬІеіїг, дангл. ЬІаГ, двн. ЬІеіЬ, ІеіЬ «хліб, хлібина», н. БаіЬ «коровай», які зіставляються з гр. хЛірамос; «посуд для випікання хліба»; існує думка (Ресіегзеп ІЕ 5, 50, К2 38, 393—394; Еісіеп РВгВ 15, 515; Младенов 669), що це спільно успадковане з іє. прамови слово, однак об’єднати слов’янські і германські форми в одній праформі *(з)кІбіЬІі- досить важко (див. Фасмер—Трубачев IV 242); ще менше підстав для припущення про європейське запозичення з урало-алтайського (МоІІ М8Б 7, 403, проти Вегп. І 389) або з іншого джерела; зіставлялося з груз. хаІІІ «смажене зерно» — мн. хІеЬі (Мосен-кіс 36. Мова та історія. — Вип. 59, 43). — Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 85—88; Критенко Вступ 532, 552; ЗССЯ 8, 27—28; Фасмер—Трубачев IV 241—242; Черньїх II 341—342; Соболев-ский ЖМНП 1911, май, 166; 81ау/зкі І 66; Вгйскпег 179; МасЬек Е84С 199; НоІиЬ—Кор. 139; НоІиЬ—Еуег 203— 204; 8сЬизіег-8е\мс 384; 8кок І 673; МікІ. ЕУ/ 87; Мозхугізкі Р24Р 72; Вегп. І 389; Регззоп Веііг. І 303, 304; Зндзелин СБЗ 121; МеіІІеі М8Б 11, 179; ЗЕепсіег-Реіегзеп 300; ІЛіІепЬеск АІЗІРЬ 15, 486; 16, 381; НІН РВгВ 23, 338; У/аШе— Ноїт. І 796; К1и§е—Міігка 419.
[хлібйти] «лестити, догоджати», [під-хліблювати] «лестити» Она, [підхліб-ник] «облесник» Куз, [підхлібство] «лестощі», [підхлібний] «улесливий» Нед, [похлібйти] «підтримувати когось, потягти руку за кимось», похлібець «нахлібник, дармоїд»; — п. сЬІеЬіс, росЬІе-Ьіас «лестити, догоджати», ч. сНІеЬііі «харчувати; лестити, запобігати», ро-сЬіеЬоуаіі «лестити», сЬІеЬаг «користолюбець», слц. сЬІеЬагзку «корисливий»; — похідне утворення від псл. хІеЬь «хліб»; первісне значення дієслова «віддячува
ти за хліб»; спроба пов’язати ч. сЬІеЬіН з лтс. §іеЬі «захищати», лит. ^ІоЬбіі «піклуватися про кого» і звести його до псл. *§’1еЬіІі, утвореного від кореня *кер-/ £еЬ-/^ІеЬ- (Масітек Е5ЛС 199) не є переконливою. — Мартьінов Сл.-герм. взаи-мод. 85; 51а\узкі І 66; Вгйскпег 179. — Див. ще хліб.
[хлібник] (бот.) «сусак звичайний, Виіоптив итЬгеІІаіиз Б.» Мак; — р. [хлебница] «тс.»; — похідне утворення від хліб; назва мотивується їстівним кореневищем рослини, багатим на крох-мал. — Вісюліна—Клоков 112. — Див. ще хліб.
[хлібовець] (бот.) «хлібне дерево, Агіосагриз іпсіза Б.» Нед, Мак, [хлібов-ник] «тс.» Мак, хлібовцюваті «хлібо-плідні, Агіосаграсеае» Нед, Мак, Шейк; — п. сНієЬотуієс «хлібне дерево», вл. сЬІе-Ьо'Л'пік; — часткова калька латинської наукової назви Агіосагриз, утвореної від гр. артос; «хліб» і хартгбс; «плід», пор. і н. ВгоіЬаит, ВгоіІгисНіЬаит «хлібне дерево», фр. агЬге а раіп, англ. Ьгеасі-Ігее «тс.»; назва мотивується тим, що плоди рослини використовуються замість хліба. — СимоновиЬ 51. — Див. ще хліб.
[хлібустатись] «хитатися» О; — п. [сНІеЬозсіс] «хитатися, колихатися»; — звуконаслідувальне утворення, ймовірно, запозичене з польської мови (О II 340). — Пор. хлепістати.
[хлібчик]: чортів хлібчик (бот.) «куряча сліпота звичайна, Моппеа риііа (Б.) ОС»; — похідне утворення від хліб; означення чортів підкреслює отруйні властивості рослини. — Див. ще хліб.
хлів «будівля для свійської худоби та птиці», хлівець, [хлівйна] «невеликий хлів», [хлівнйк] «хлів» Куз, [хлів-ча, хлівша] «свинарник» ДзАтл, хлівчик; — р. болг. хлев, бр. хлеу, др. ХЛІвТі, п. сИІе\у, ч. сітієу, слц. сНіієу, вл. сЬієху, нл. к!е\у, полаб. сітієу, схв. [хлев, хлй/ев], слн. Ітіеу, стел, хл'квт»; — псл. хієуь; — загальновизнаної етимології не має; вірогідне припущення, що псл. хієуь «обгороджений загін для худоби» є автохтонним слов’янським утворенням, спо
рідненим з лит. зкеїіі «розколювати», кибіаз «кілок», хет. ізкаїїаі «розривати, розколювати» (Мельничук Зтимология 1966, 217); розглядалося як запозичення з герм. *1тІе\у-, *1т!аі\у-, пор. гот. ІтІаі\у «могила, печера, яма», двн. НІео «могильний бугор, могила», дісл. ИІаіхуа «тс.», гот. ЬІуа «хатина», дісл. ЬІе «захист» (Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 88— 90; ЗССЯ 8, ЗО—31); існує думка про генетичну спорідненість слов’янських та германських форм із розвитком іє. *зк-і *кз- > псл. х- (Младенов 669); псл. хієуь пов’язувалося також із псл. кіеіь «кліть» (Вгйскпег 179), з лат. саиіае «загорода, хлів» (Масітек Е5ЛС 199; ВЯ 1957/1, 97), з псл. хоіііі «холити», яке зводиться до іє. *кзо|- (Мельничук Зтимология 1966, 217; ЗсИизіег-Зетус 385). — Фасмер—Трубачев 243; Черньїх II 342; 81а\узкі І 66; Вгйскпег 179; Масітек Е5ЛС 199; НоІиЬ—Кор. 140; НоІиЬ— Ьуег 204; ЗсИизіег-Зетус 384—385; Зкок І 673; Младенов 669; МікІ. Е\¥ 87; Вегп. І 389; Зіепсіег-Реіегзеп 237—239.
[хліпати] «кліпати» Нед, [хліпав-ка] «повіка» Нед; — фонетичний варіант слова кліпати; до співвідношення форм хліпати — кліпати пор. хлопо-тати — клопотати, хбвзати — ковзати тощо. — Див. ще кліпати.
[хло] «ото, отже» Нед; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, що виникло внаслідок скорочення слова хлопець, хлопче, [хлоп] «чоловік, мужчина», пор. ба з бачити (бачив).
[хлбмий] «кривий» Нед; — не зовсім ясне; можливо, фонетичний варіант слова [хрбмий] «кривий», що відбиває варіантність кореня хІ-/хг-; пор. хворий і хвблий. — Див. ще хрбмйй.
хлоп!1 — див. хлопати.
хлоп2 «селянин; чоловік, мужчина», хлопак, [хлбпан] «валет у картах», [хлопеня] Бі, хлопець, [хлопйсько] Нед, [хлопйха] «жінка хлопа» ВеБ, [хлопйця] «хлоп» Нед, хлопйще, хлопійко, [хло-пістика] «знання сільських звичаїв» Куз, хлбпка, [хлбпко] «хлопець», [хло-пбвич] «селянський син» Нед, хлоп
ство, хлопцюга, хлопча, хлопчак, хлопченя, хлопчик «дитина чоловічої статі; [мотовило ЛПол]», хлопчина, хлопчисько, хлопчище, [хлопчівня] Нед, [хлопчі'я] «хлопець» Нед, [хло(у)пчур-ка] «дівчина, що грається переважно з хлопцями» Ме, Бі, [хлопчурниця] «тс.» Ник, хлоп’я, хлоп'яга, хлоп’як, хлоп’яцтво, хлопський, [хлопчатий] «хлоп’ячий» Чаб, хлопчачий, хлоп’ячий, [хло-піти] «набиратися селянських звичок» Нед, хлопкувати «служити», [хлоп-цювати], [схлопїти] «стати хлопцем» Я; — р. бр. хлоп, ч. слц. сЬІар, слн. ЬІар; — запозичення з польської мови; п. сЬІор «селянин; хлопець» походить від псл. *хо!рь, звідки повноголосна східнослов'янська форма холоп. — ЗССЯ 8, 63; Фасмер IV 245; КісЬЬагсІі 57; 81а\увкі І 68—69; Вгііскпег 180; Мовхугізкі Р2ЛР 242—243; Младенов 668—669; Вегп. І 394. — Див. ще холоп.
хлопавка (бот.) «багаторічний бур’ян родини гвоздикових, Зііепе іпПаіа 8т.», [хлопунець] «тс.; астрагал нуто-вий, Азіга^аіиз сісег Б.» Мак, [хлопун-ці] «астрагал, Азіга^аіиз уезісагіиз Б.» Мак, [хлопушка] (бот.) «пухирник деревоподібний, Соїиіеа агЬогезсепз Б.» Мак; — р. [хлопушка] «Зііепе іпііаіа», хлопунцьі «астрагал нутовий», бр. хлд-паука, хлапушка «хлопавка»; — похідні утворення від хлопати; назви мотивуються тим, що чашечка квітки з тріском лопається при ударі (Зііепе іпПаїа), лопаються й достиглі стручки плодів (Азіга^аіиз сісег Б., Соїиіеа агЬогезсепз Б). — Нейштадт 350; СимоновиЬ 135, 438; МасЬек Літі. гозїі. 79. — Див. ще хлопати.
хлопати «утворювати глухий короткий звук, ударяючи чим-небудь; ударяти чим-небудь об щось, ляскати по чо-му-небудь», [хлбпити] «захоплювати (дух)», хлоп!, хлопавка «дитяча іграшка», [пбхлопні] «личаки, підплетені коноплями»; — р. хлопать, бр. хлдпаць, ч. [сЬІораі'І «плескати», сЬІорШ «зачиняти», слц. сЬ 1ор(к)аі’, вл. кіитрас, нл. сЬІитраз, болг. хлопам, м. клопа, схв.
лупати «бити, стукати», слн. ЬІбраіі «хапати ротом, енергійно дихати; бити»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує шум від різкого удару; споріднене з укр. клепати, ч. кіераіі, кіораіі «тс.» (МасЬек ЗІауіа 16, 210); припущення про запозичення слова з дісл. кіарра «стукати, хлопати», снн. кіарреп (БІЬІепЬеск АГЗІРЬ 15, 485) і про спорідненість з англ. зіар «ляпас», н. ЗсЬІарре «тс.» (Маїгепаиег БР 7, 220; Реіегззоп АІЗІРЬ 35, 379) малоймовірні. — ЗССЯ 8, 36; Фасмер IV 245; Черньїх II 342; Ильинский ИОРЯС 20/4, 158; МасЬек ЕЗЗСЗ 157, ЕЗЗС 200; НоІиЬ—Кор. 140; НоІиЬ—Еуег 204; ЗсЬивіег-Зеу/с 385— 386; Младенов 669; Вегп. І 390; ХУаІсІе— Ноїт. II 596. — Пор. клапати, клепати.
хлопчик — див. хлоп2.
хлор (хім.) «жовтувато-зелений отруйний газ із різким задушливим запахом», хлорка, хлористий, хлорний, хлорнуватий, хлорнуватистий, хлорувати, [підхлорйн] «гіпохлорит» Куз; — р. бр. болг. м. хлор, п. вл. сЬІог, ч. сЬІог, сЬІбг, слц. сЬІог, схв. хлор, клдр, слн. кібг; — запозичення з латинської мови; нлат. сЬІогит утворив як науковий термін у 1810 р. англійський хімік Г. Деві (Н. Оа-уу, Т778—1829) від гр. уЛшрбс «зелений, жовто-зелений», що, як і гр. х^бп «зелень трави, свіже листя», х^бос, «зеленувато-жовтий колір», уХосфш «зеленіти», споріднене з псл. хеіепь, укр. зелений і псл. *хьІ1ь, укр. жовтий. — СІС2 907; Черньїх II 343; Кораіігівкі 170; НоІиЬ—Кор. 140; НоІиЬ—Еуег 204; Младенов 669; РЧДБЕ 812; Егізк II 1104— 1106; Воізаср 1063—1064; Оаигаї 173; Кіеіп 279, 1761 — 1762. — Див. ще жовтий, зелений.
хлорофіл «зелений пігмент рослин, за участю якого відбувається фотосинтез»; — р. хлорофйлл, бр. хларафіл, п. сЬіогоііі, ч. слц. вл. сЬІогоІуІ, болг. м. хлорофйл, схв. хлордфйл,' клорбфйл, слн. кіогоїїі; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. сЬіогорЬуІІ, сЬІо-горЬуІ, н. СЬіогорЬуІІ походять від фр. сЬІогорЬуІІе «хлорофіл», утвореного фран-
цузькими хіміками Пеллетьєром (РП. РеІІе-ііег, 1788—1842) і Каванту (Л.В. Са-уепіои, 1795—1877) з основ слів сИІого-від гр. хТилфбс; «зелений» і сроААоу «листок». — СІС2 907; ССРЛЯ 17, 222; Ко-раїігізкі 170; НоІиЬ—Буег 204; РЧДБЕ 813; Оаигаї 173; КІеіп 279, 607. — Див. ще філоксера, хлор. — Пор. транда-филь, хлороформ.
хлороформ «летка з характерним запахом рідина, що містить хлор», хлороформувати', — р. болг. м. хлороформ, бр. хларафдрм, п. ч. слц. вл. сИІогоІопп, схв. хлороформ, клороформ, слн. кіого-Іогт; — запозичення з французької мови; фр. сИІогоІогте утворене в 1835 р. Ж.-Б. Дюма (Л.В. Питав, 1800—1884) з основ прикметників сИІого- від гр. XАсе рос; «зелений, жовто-зелений» і фр. їогтірие «мурашиний», похідного від лат. (асісіит) їогтісіит «мурашина (кислота)», пов’язаного з лат. Їогтїса «мурашка», яке споріднене з псл. *тогуі-, укр. мураха. — СІС2 907; Черньїх II 343— 344; Кораііпзкі 170; НоІиЬ—Буег 204; РЧДБЕ 813; ХУаІсІе—Ноїт. 1 531—532; КІеіп 279, 613. — Див. ще мурава2, формалін, хлор.
хлост «биття різками», хлбста «биття, прочухан»; — р. [хлест], бр. [хлост, хлосціць] Носович, ч. ст. сЬІозі «биття», вл. сйіозіа, сИІозіас, нл. сИІозпіз; — у формі хлбста запозичене з польської мови; п. сИІозіа «биття» є похідним від сНІозіас «хльостати», спорідненого з укр. хльостати «бити, шмагати». — 81а\узкі І 69; Вгйскпег 180. — Див. ще хльостати.
хлуд «прут, хворостина» Корз, хлу-дйна «лозина, різка», [хлюдйна] «тс.», [холудйна] «тс.» Ва; — р. хлуд, [хлут], бр. хлуд, [хлудзіна], др. хлуд-ь, п. скі^сі, сїйрсі «прут, різка», ч. сНІоис! «дрючок, палиця», полаб. сЬІрсІ «тс.», схв. чак. хлуд «прут, лозина; рубель для сіна», слн. ЬІбсі «перепона, шлагбаум», стел, хдждж; — псл. хірсіь «хлудина, прут»; пов’язане чергуванням голосних із хі^-, укр. хлянути’ — споріднене з лтс. зкіапйа(з) «жердка», лит. зкіапсіа 184
«ворина, тичина»; менш імовірне припущення, що псл. хірсі'ь утворене від *кІрсі'ь шляхом експресивної спірантизації к-(Маскек Е8ЛС 200); непереконливе зіставлення з дінд. кЬапсіаз «шматок» (Ре-сіегзеп ІЕ 5, 388), з дісл. ИІиппг «коток під судно» (ІЛіІепЬеск ІЕ 17, 98; Тгаиі-тапп у Фасмера, IV 246); сумнівна спорідненість з р. хлист (Вгйскпег К2 42, 349; Горяев 397—398). — ЗССЯ 8, 33, 37—38; Фасмер—Трубачев IV 245—246, 258; Львов ЗИРЯ І 37; НоІиЬ—Кор. 140; Епсіхеїіп ІЕ 33, 99; Вегп. І 388, 390. — Пор. халуга, хляти1.
хльбра «шмагання, лупка»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, що виникло внаслідок контамінації слів хлост «лупка» (пор. дієслово хльостати) і хляра «негода, сльота»; значення «бити, шмагати» і «лити, литися» часто асоціюються, пор. джерело б’є, дощ періщить (тюжить) і под.
[хльбрка] «повія», [фльбрка] «тс.» Бі, [фльорковати] «віятися» Пі; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з хляра «негода, сльота»; в основі значень обох слів лежить поняття «биття, шмагання» (а звідси для хльдрки — поняття «Іиіиеге»); менш імовірний зв’язок із назвою римської богині Флори та її статуєю (Бі 371). — Пор. хляжниця.
хльостати «бити, ударяти по кому-, чому-небудь чимсь гнучким», хльоскати, хльосткий УРС, Нед, хльост «ляск, лупка», хльость «ляск», [хльос] «тс.», [хлостати, хлбенути] Нед; — р. хлест-кий, п. сГНозІас, сНІазІас, ч. сНІозІаП, сЬІозІИі, слц. сИІозіаГ, вл. ккіозіас «розмахувати», нл. сГНозіаз «сікти різкою»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з вигуком *хльост, що імітує ляск лозини; паралельне до лбекати, ляскати. — ЗССЯ 8, 26—27; Біаи'йкі І 69; Вгйскпег 179. — Див. ще лбекати. — Пор. хляскати.
[хлюба] «хвастощі, гонор, пиха» Бі, Пі, [хлюбити] «хвалити» Бі, [хлюбити-ся] «хвалитися» Бі, ст. хлюба (1627); — п. еГіїиЬа «гордість, гордощі», сЬІиЬіс 5І^ «пишатися, гордитися», сГіеГра, сЬеГріс зі^
«хвастати, хизуватися, похвалятися», ч. сЬІоиЬа «хвастощі, гордість», ч. ст. сНІиЬа «тс.», сИІиЬіІі зе «пишатися, хизуватися», слц. сИІйЬа «хвастощі», сИІйЬіі’ за «пишатися, хизуватися», нл. сИІиЬа; — псл. *хьІЬііі/хЧрііі «хвастати», для якого припускається звуконаслідувальне походження; в українській мові, з огляду на обмежене поширення слова, є, найвірогідніше, запозиченням із західнослов'янських мов, де іменник є віддіє-слівним^утворенням; — зіставляється з лит. зкаїЬіі «прати (білизну)», зкеІЬіі «голосити» і далі з каІЬа «мова», каІЬеїі «мовити, говорити»; не виключена спорідненість із хлябати «лити». — ЗІаи'зкі І 63, 67; Вгйскпег 178; МасЬек ЕЗЛС 200; НоІиЬ—Кор. 140; НоІиЬ—Ьуег 204.
[хлюйний] «чистий, охайний» Нед; — не зовсім ясне; імовірно, є зворотним утворенням від [нехлюйний] «неохайний, брудний»; не виключена спорідненість з хлинути «политися, потекти потоком», пор. с.-цсл. хлоую, хлоугати «струмувати (про кров)», болг. хлуя «текти, виливатися (про воду)», хлуйвам «текти»; до поєднання значень чистоти і плинності пор. укр. бистрий «швидкий (про воду)» і болг. бйст'ьр «світлий, прозорий», схв. бйстар «ясний», бистрими «прояснювати». — Див. ще нехлюй.
хлюп «вигук, що передає хлюпіт рідини», хлюпати «плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь та ін.), рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь», [хлепоті-ми], [хлюпкати] Нед, хлюпостатися, хлюпотати, хлюпотіти, [хлепіт], [хлю-пій] «той, хто розхлюпує», хлюпіт, [хлю-постіти], захлюпувати-, — р. хлюпать, бр. хлюпаць, п. сЬІирас, ч. сЬЬ'раї’, сЬІйраґ, стел, хлюпати; — псл. хіир-, звуконаслідувальна основа, чергуванням голосного пов’язана з хіір-, хіур-, хІ?р-; дієслово, очевидно, є похідним від вигуку хіирі; пов’язування з лтс. зіирвіеі «невиразно говорити» (Маїхе-паиег ЬЕ 7, 221) сумнівне. — ЗССЯ 8, 35, 39; Фасмер IV 248; Черньїх II 344;
ЗІахузкі І 67; Вгйскпег 179; МасЬек ЕЗЛС 200—201. — Пор. хлипати, хляп.
хлюрок — див. ф’юрко.
хлюскати «плескати; литися з шумом (про дощ)», [хлюснути] Нед, хлющати «текти, литися», хлющйти «тс.» Г, Она; — р. хлюстать, п. сЬІизіас «прискати, [ударити]», сЬІизі «прут, різка», ч. [сЬІ'ивІпйі] «вихлюпнути», вл. сЬІивкас, нл. кіизказ «плескати», болг. хлюскам «давати ляпаса; багато пити», слн. сЬГизІпиІ’ «хлюпнути, плеснути»; — псл. хГизкаїі /хГивіаіі, звуконаслідувальне утворення, споріднене з хіазкаіі/ хіавіаіі. — ЗССЯ 8, 35; Фасмер IV 248; Зіаи'зкі І 67; ЗсЬизІег-Зеи'с 386. — Див. ще хляскати.
[хлюсняк] (зоол.) «голотурія, Ноіо-іЬигіа» Нед, [хлюснякй] (зоол.) «Ноіо-Ніигісіае» Нед; — штучне утворення від хлюскати «плескати, литися» на позначення предмета мокрого і м’якого, пор. німецьку назву для голотурії — Зее^игке, дослівно «морський огірок». — Пор. хлй-бень, хлиняк.
хлюст «хитра, спритна людина; пройдисвіт», хлюстуватий «жевжикуватий»; — р. хлюст, [хлюзда] «пройдисвіт, шахрай», бр. хлюст «тс.», п. сЬІиві «віха, береза, зрубана з вітами й листям, щоб трусити сажу в коминах; важкий держак із соломою покривати хату», ч. сЬІизі «бульк, плесь», слц. сЬГизі «тс.»; — експресивне утворення, пов’язане з хлюскати «плескати; литися з шумом (про дощ)» (псл. хГизкаїі/хі’ивіаіі); значення знаряддя праці, відбите у польському слові, первинне стосовно негативного значення «пройдисвіт» у східнослов’янських мовах; пор. у семантичному плані укр. плескати язиком, пронйра, проноза, пролаза тощо. — Див. ще хлюскати.
[хлющ] «струмені дощу» (?) Г, [хлюща] «тс. Г, дощова погода Ва»; — р. хлющ (у виразі как хлющ «дуже мокрий»), [хлюща] «щось мокре; ожеледиця», слц. [хі’изс: токгі ]ак хі’изс] «мокрий як хлющ», слн. Ьіїзс «злива; річковий пісок», [Ьіізс] «злива»; — псл. хі’изсь
розглядається як похідне утворення від звуконаслідувального хі’изіаіі, спорідненого з хіезіаіі, хіузіаіі. — ЗССЯ 8, 35—36. — Пор. хлюст.
[хлющник] (ент.) «жук-стрибунець, ІдтпоЬаіез зіга^погит» Нед; — штучне утворення від хлющйти; назва мотивується, очевидно, тим, що жук стрибає по воді. — Див. ще хлюскати.
хлябати «хитати», [хлябатися] «хитатися» Нед, ст. хляб'ь «повінь, вир» (1627); — р. хлябать «хитатися; [розсохнутися; деренчати через погано підігнані речі]», бр. [хляба] «бокова западина між останнім ребром і стегном», п. ст. сНІ^Ьас «хитатися» (XVII ст.); — псл. хІ^ЬаІІ; звуконаслідувальне утворення, споріднене з хлебтати і под.; — зіставляється з лит. кІеЬеіі «стукати, скрипіти, тріщати, хитатися», кІеЬіі «хитатися, бути розхлябаним», §4етЬй, ^ІеЬіі «розм’якати, в’янути, занепадати» (Масіїек ЗІауіа 16, 178, 211; РгаепкеІ 262— 263). — ЗССЯ 8, 32; Фасмер—Трубачев IV 248—249; Вгйскпег 179; Вегп. І 388. — Пор. хлебтати, хлянути.
[хлята] «сльота», [хляда] «тс.», [хлєга] ВеБ, [хлягддза] «сльота» Чаб, [хляґдза, хляка], [хлякбдза] Ва, [хля-кбза, хлякость] «тс.» Чаб, [хляґозй-ти] «сльотити»; — псл. хі^сіа, пов’язане з хлябати «хитатися», хлянути «хлинути», хляра «негода» і далі, через чергування носових, з псл. хір-, укр. хлуд. — Див. ще хлуд. — Пор. хлябати, хляра.
[хлядрувати] «розписувати візерунками глиняний посуд», [хлядрівка] «узори на глиняному посуді»; — п. Пасіго'Л'ас «малювати прожилки на дереві чи на камені», Пасіег «жила в дереві чи камені», Пасіга, ч. Пасіг, слц. Пасіег «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської; н. ЕІайег «прожилок у дереві, гірській породі» пов’язується з ПаК їегп, ст. Пасіегп «розвіватися, майоріти, миготіти» через подібність прожилок до миготіння. — І 750; Кораіігізкі 324; Масіїек Е5ЛС 143; НоІиЬ—Кор. 115; НоІиЬ—Ьуег 168; К1и§-е—Міігка 202.
[хляжниця] «повія»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення від фляга (пор. торба і шкура у значенні «повія») або від хляга «сльота, негода», пор. хляра «негода, сльота» і хльдрка «повія».
хляки — див. фляки.
[хлянути] «хлинути, прорватися, швидко потекти» Г, Куз; — р. [хлянуть], п. слнц. хіесіпрс «танути; плакати», схв. ст. ИІепиіі; — псл. хі^сіпріі «хлинути»; — споріднене з лит. зкіепсіхій, зкіезіі «сковзнути вбік»; чергуванням голосних пов’язане з хлуд (псл. хірсіь). — ЗССЯ 8, 33; Иллич-Свитьіч ВЯ 1961/4, 94; 8кок І 672—673; Вегп. І 388.
хляп «вигук, що передає звук від удару», хляпати «утворювати глухий короткий звук, ударяючись, стукати об що-небудь; бити чимось гнучким, шмагати», хляпотіти, [хляпа] «брудна, неохайна, паскудна особа Нед; мокрий сніг з дощем Корз, О», [хляпавиця] «сльота» Нед, хляпавка «дощ, мокра погода», [хляпайло] «базіка, пліткар» Нед, [хляпанйна] «мазанина, ляпанина; мокрий сніг з дощем» Корз, [хля-панйця] «хляґа, сльота» Куз, [хляпач] «поганий ніж», [хляпитура] (лайливе слово) Нед, [хляпка] «дощ, мокра погода», [хляповиця] «мряка, дощова погода» Мо, [хляпбта] «базіка, пліткар» ВеЗа, [фляпанйця, фляковйця] Мо, на-хлябистий, [бхляпка] «пляма; відходи» Нед; — р. хляпать, бр. хляпаць, [хляпьщь], п. сИІарас «бризкати, хлюпати; ляпати язиком», ч. скіараіі «жадібно їсти або пити», схв. ИІарііі «клацати зубами», слн. ИІераІІ, ИІетраіі «гикати», цсл. хлапати; — псл. хі’араіі; звуконаслідувальне утворення, споріднене з хлйпати, хлопати, хлюпати; — зіставляється як з однотипними снн. зІаЬЬеп «хлипати, хлебтати», н. зсЬІарреп «хлебтати, човгати ногами», лит. зіаріаз «мокрий», зіаріпіі «мочити» (ЗІам/зкі І 65). — ЗССЯ 8, 24; Вгйскпег- 179; Вегп. І 387. — Пор. хлйпати, хлопати, хлюп.
[хляра] «негода, сльота» Бі, [хля-рити] «дощити» Бі; — не зовсім ясне; можливо, етимологічно споріднене з [хля-ґа, хляда] «сльота», ст. хляб «повінь; прірва, вир». — Див. ще хляга.
хляскати «бити, ударяти по кому-, чому-небудь чимсь гнучким», хляскіт; — р. хляскать, п. сКІазІас «ляпати, бризкати», ст. сНІазкас, ч. сЬІазІаіі «дудлити, жлуктити», слц. сІіГазШ’ «хлебтати», болг. хласкам «штовхати, бити», схв. хластати «базікати, балакати, ляпати (язиком)», слн. ЬІавіаіі «жадібно їсти; ловити, хапати»; — псл. хГавкаїі/ хі’авіаіі, звуконаслідувальне утворення, паралельне до Гавкаіі. — ЗССЯ 8, 24— 25. — Пор. лясь.
хлястик «прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу для стягування його в талії ззаду»; — р. хлястик, бр. хлясцік; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з укр. хлист «прут, різка» або з п. сіДузіек «жевжик»; до семантики з останнім пор. кокетка «верхня частина жіночої блузи».
[хлястор] «ганчірка, в яку загортають кулю для гвинтівки»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. кіавхіог, н. КІозїег «монастир» (мова мисливців характеризується табу та евфемізмами).
хляти* «бурлити, литися потоком; виснажуватися», хлянути, хлясти Бі, [хлятьба] «мокротиння, харкотиння», захля(ну) ти «ослабіти», [охляб(ну)-ти] «тс.», охлянути «знесиліти, виснажитися», охлясти «тс.», охлялість «виснаженість»; — р. [хляла] «ослабла, схудла людина»; — псл. хі^іі «литися» з вторинним значенням «знесилюватися (сходити силою)»; через чергування голосних споріднене з псл. хірсіь, укр. хлуд. — ЗССЯ 8, 33. — Пор. хлуд.
[хляти2] «жадібно пити» Куз; — запозичення з польської мови; п. сНІас «хлистати, дудлити» розглядається як скорочення звуконаслідувального дієслова сЬІарас (ЗІаи'зкі І 65), подібного до сИІі-рас, сНІазІас, сНІизїас. — Див. ще хлинути, хляти*.
[хлящем] «безладно, хаотично»; — очевидно, похідне утворення від неза-свідченого *хляск (від хляскати), пор. хрящем «безладно» від хряск. — Див. ще хляскати.
хм «вигук, що виражає подив, іронію, сумнів, роздум, реакцію на несподіванку», хму, хмикати; — р. бр. схв. хм, ч. сііт; — давній праслов’янський та індоєвропейський вигук (пор. нвн. Кт — вигук на позначення сумніву, англ. И’т «тс.»), що виражає інстинктивний природний звук людини у відповідній ситуації (може супроводжуватися різною інтонацією). — Зкок І 674. — Пор. гм.
[хмаластати] «бити, періщити» Нед; — експресивне утворення на основі слів хльостати, матляти і под.
хмара, хмарина, хмарище, [хма-рія] «хмарний день, дощова погода» Пі, [хмарник] «чаклун, що має владу над хмарами», [хмарняк] «хмари» Нед, хмаровиння, хмаровище, [хмарий] «похмурий, захмарений» Нед, хмаристий, [хмарлйвий] Нед, хмарний СУМ, Нед, хмаровий, хмарити, хмарніти, хмарнішати, захмар’я, захмарний, надхмар’я, надхмарний, охмарити «вкрити хмарами; затьмарити», охмарніти «затьмаритися», [перехмарити], підхмар’я, [пбхмарний], прйхмарний, обез-хмарити; — р. [хмара], бр. хмара, п. сіітага «хмара; безліч», ч. [сКтага] жін. р., [сНтаг] чол. р., слц. сКтага «хмара»; — псл. хтага, пов’язане з хтига з тим самим значенням атмосферного явища (а також мороку, пітьми, звідки переносно і про стан людини) і з зтиг-«темний, хмурий»; зіставляється з гр. араорбс; «темний»; кореневе а розглядається як результат контамінації слів хтига і рага, рагь «пара» (Фасмер IV 249) або хтига і шаг- «туман» (р. марь, укр. марево; там само; див. також Масіїек ЕЗЛС 201). — Вегп. І 391; Зндзе-лин СБЗ 72. — Див. ще смурий, хмура.
хмарочос «дуже високий багатоповерховий будинок (переважно в американських містах)», хмародер, хмаро-дряп «тс.»; — р. небоскреб, бр. неба-
спроб, п. сігарасг сЬтиг, ч. слц. тгако-сігар, болг. небост'ьрга.ч, м. облако-дер, схв. облакодер, небодер, слн. пеЬо-іїспік; — калька англ. зку-зсгарег «хмарочос», що є складним словом, утвореним з іменника зку «небо» та основи дієслова всгаре «скребти, шкрябати»; для деяких мов (у тому числі української, польської, чеської, словацької) проміжною ланкою є н. ХУоІкепкгаІхег, (букв.) «хмародряп» (ХУоІке «хмара», кгаіхеп «скребти, дряпати»), що теж калькує англійське утворення. — НоІиЬ—Буег 323; КІеіп 1455. — Див. ще хмара, чесати.
[хмереччя] «зрубані з дерева гілки; лісова хаща»; — не зовсім ясне; можливо, виникло як результат контамінації слів хмиз і збірних дрюччя, суччя і под.
[хметелйння] «сухий бур’ян» Нед, ]хметелйна] «сухе стебло кукурудзи» ВеБ, [хметелйця] «флюгер»; (бот.) «метлюг звичайний, Арега зріса уєпіі Б.» ВеБ, ВеНЗн, Мак; — експресивне утворення на основі слів хмиз «тонкі гілки», метлятися «гойдатися від вітру» і утворень на -йння (картоплиння, ци-булйння і под.).
хмиз «невеликі тонкі гілки, відділені від дерева; хворост, чагарник; [харпак, босяк Нед]», хмйза «хворост; шкапа» Нед, хмизина, хмизняк, [хмизяч-чя] «сухе гілля» Корз, [хмизанйй «зроблений з хмизу» Нед, [хмизувати «бити хмизиною»; — р. [хмьіз] «хворост, чагарник», бр. хмьіз «чагарник», п. [сіітуг] (з укр.) «шкапа; миршава людина; чагарник; хвоя», ч. слц. Итух «комаха»; — псл. хтухь; загальноприйнятої етимології не має; припускається давніше псл. *5тухь < іє. *8тй-^’-/ зтеи-^’- (пор. нім. Зсіїтаисії «густий дим», англ. зтоке «дим») з розвитком значень у слов’янських мовах: «дим, імла, туман» > «зарості» (ЗССЯ 8, 46); можливий зв’язок з гамуз «сміття, залишки листя на городі»; менш імовірне звуконаслідувальне походження (Ильинский ИОРЯС 16/4, 6—7); безпідставне зближення з дінд. квита «льон» (Реіегз-зоп К2 46, 145—146). — Фасмер IV
250—251. — Див. ще хамйти. — Пор. хамудь, хамуз.
[хмйлати] «швендяти» Нед; — неясне.
[хмилйння] «кукурудзяні пачоси» Ме, [хмиленє] «стебла картоплі, огудиння» Корз, [хмілина, хмілйння] «гичка» Нед; — можливо, експресивне утворення, що виникло на основі слів хмиз і хамузйння, картоплиння і т. ін.
хміль «однорічна або багаторічна витка рослина родини шовковицевих; який-небудь п’янкий напій; стан сп’яніння від п’янких напоїв», [хмелик] «рід узору у вишивці; (бот.) повитиця, Сцз-сиіа Б. Мак; конюшина темно-каштанова, Тгіїоііит врасіісеит Б. Мак; подорожник, РІапіа^о агепагіа XV.Н. Мак», хмелина «стебло хмелю; (бот.) [повитиця, Сизсиіа Б.]», [хмелйння] Нед, [хмелйсь-ко, хмелйще] «плантації хмелю» Нед, [хмелюк] (бот.) «конюшина, Тгіїоііит а^гагіит Б.» Мак, [хмеляк] (ент.) «хмельова гусениця, Неріоіиз Ьитиіі» Нед, хмеляр, хмелярство, [хмель] «хміль», Іхмельнйк] «хмільник», [хмельнйна] «хмелина» Нед, [хмельнйця] «хміль» Нед, [хмелевий, хмелений, хмілевйй, хмельовий] «зроблений з хмелю», хмільний, хмелити «заправляти хмелем, п’янити», хмеліти «п’яніти», охмеляти(ся), підхмелитися, похмілля, [похміль] Нед, похмільний, похмелятися, прохмелятися', — р. бр. хмель, др. хмель, хміль, п. сБітіеІ, ч. сіітеї, слц. сІїтеГ, вл. кЬгпіеІ, нл. сІіт]еІ, полаб. хетії, болг. хм.ел, м. хмел, схв. хмел, слн. ЬтеІ], стел, хлгкль; — псл. хьтеїь; — загальноприйнятої етимології не має; припускається давнє запозичення з іранських мов, при цьому реконструюється архаїчне ір. *хит-а1а-, пор. ос. хитаеїзе^; звертається увага на давність у слов’янському слові значення «сп’яніння» і вторинність значення «назва рослини» (ЗССЯ 8, 141 —145); висловлювалися також припущення про запозичення з тюркських мов, пор. булг. *хит1ау, чув. хатіа, хит-Іа, тат. хотіак, звідки манс. цитііх і уг. когпіб (див. Фасмер IV 249—250), з германських, з авестійської (там само);
непереконливе твердження про запозичення назви хмелю в слов’янські мови зі східнофінських (МікІ. Е\У 87; Вгйскпег 180; Вегп. І 411); існують думки й про автохтонність псл. хьтеїь, яке пов’язується зі звуконаслідувальним коренем *кІіет- у зв'язку з одуром, який викликають хмільні напої (Ильинский ИОРЯС 20/4, 175); у такому разі є ймовірною спорідненість з дінд. воша «сома», ав. Ьабта, що зводяться до іє. *веи- «сік, витискувати сік» (Мозгугізкі Р2ЛР 217—224). — Критенко Вступ 503; Горяев 398; Фасмер—Трубачев IV 249— 250; Черньгх II 344—345; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 159—160; Зіам/зкі І 71; Вгйскпег 180; Масіїек Е5ЛС 201; НоІиЬ— Кор. 140; НоІиЬ—Еуег 204; Зскизіег-8є\ус 386—387; Зкок І 674; ХУаІсІе— Ноїт. І 664.
[хмула1] «м’яло, вайло» Нед, [хму-лавий] «зів’ялий, знеможений» Нед; — ч. сктиіо, сктиіа «боягуз», слц. сктиі’о, сктиі’ко «телепень, дурень», сктиіауу «дурний»; — запозичення зі словацької мови; припущення, що чеські й словацькі утворення разом із ч. тоиіа «дурень» зводяться до н. Майї «мул» або Маиіаїїе «роззява» (МасЬек ЕЗЛС 201, 376) викликає сумніви.
[хмула2] «бур’ян; полова» Нед, [хмо-ла] «тс.» тж, [хмулавий] «каламутний (про воду)» Нед, [хмулйстий] «засмічений (про збіжжя)» Нед; — не зовсім ясне; можливо, експресивні утворення, пов’язані з назвами бур’янів молокан, мблоч, пор. також [мул] «сміття»; х на початку слів могло з'явитися під впливом синонімічних хамуз «дрізки», хамуз-зя «дрібно побиті гілки».
[хмуняк] (бот.) «каламінта, Саіа-гпіпНпа сііпоросііит ВІН.» Мак; — неясне.
[хмура] «хмара» Нед, Бі, [хмура-вий] Г, Нед, хмурий, хмуристий, хмурний УРС, Нед, [хмурявий] Нед, хмурити, хмурніти, хмурнішати, [нахмур-ний], охмуритися, охмурніти, [пахмур-ний], [пахмурий] Куз, похмурий, по-хмурний, похмурість, похмурніти, [спохмура], спохмурніти, спохмурнілий,
спохмурнішати, [запохмурений] Нед; — р. хмурьій, [хмура], хмурь, бр. хмурьі-на, [хмура], п. сктига, ч. сктига, [сктои-га|, слц. сктига, вл. нл. сктига, схв. [ктигііі] «мутити, каламутити»; — псл. хтига «хмара», хтигь(]ь) «похмурий, хмурий; хмарний» розглядається як споріднене з псл. зтигь «темний, хмурий» і далі з гр. ароіорбс; «сумний, темний,, слабий» (ЗССЯ 8, 44; МасЬек ЕЗЛС 201); непереконливе припущення зв’язку з псл. іьта зі складними фонетичними перетвореннями іьт > іт > кт > хт, пор. схв. тмора «імла, пітьма» (Гудков ЗИРЯ V 37—38), укр. хмарити : тьмарити. — Фасмер IV 250; Черньїх II 345; Зндзелин СБЗ 72; 31а\узкі І 71; Вгйскпег 180; НоІиЬ—Кор. 140; НоІиЬ—Буег 204; 8скизІег-8е\ус 387—388; МікІ. Е\У 398—399; Вегп. І 391; Рокоту 701. — Див. ще хмара.
хмурий — див. хмура.
хна «червоно-жовта фарба рослинного походження»; — р. бр. хна, п. кеппа, ч. слн. кепа, болг. кана, к^на, схв. кна; — через посередництво турецької та арабської мов (тур. кіпа «тс.», ар. кіппа’ «рослина Еа\узопіа, з якої видобувається фарба») запозичене з перської. — СІС2 908; Фасмер IV 251; Кораіігівкі 389; НоІиЬ—Буег 189; МікІ. ТЕ1 ІМаскіг. 2, 147; Кіеіп 720; Еокоізск 69.
хникати «жалібно плакати, видаючи уривчасті неголосні носові звуки; говорити плаксивим голосом»; — р. хньїкать, бр. хньїкаць, п. кпусігас «видавати носовий звук», ч. кпїкаіі, кпісеіі, кгіисеіі «вищати», схв. кегькати «хникати, скиглити»; — звуконаслідувальне утворення, що являє собою фонетичне оформлення інстинктивних звуків і шумів; — споріднене з лтс. зпикзіеі «схлипувати, хникати», н. зскпискеп «хлипати, ридати». — Фасмер IV 251; Ильинский ИОРЯС 20/4, 176—177; Зндзелин СБЗ 72; НоІиЬ—Еуег 244; Вегп. І 391.
хнюпити «вішати (голову, носа)», похнюпа, похнюпий; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, подібне до звуконаслідувального хнйка-
ти; пор. ч. скіїараіі «хватати», сИпаріГ «ударити», [сЬпарпйі] «упасти звідкись», кписеі «скиглити». — Масіїек Е5ЛС 201 — 202; НоІиЬ—Еуег 204. — Пор. гнюпи-тися, хнюра.
[хнюра] «понура людина», [хнюр-кд] «тс.» Г, Нед, [хнюруватий], [схню-ритися] Нед; — р. [хнюра] «похмура людина»; — пов'язується з хникати (Ильинский ИОРЯС 20/4, 176—177), однак імовірніший зв’язок із хнюпити, пор. хляра «сльота, негода», р. хньї-рить «хникати». — Фасмер IV 251 — 252. — Пор. хнюпити.
Хо «казковий персонаж — уособлення страху», хдха «опудало; страховище, яким лякають дітей»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з р. [хбх-лик] «чорт, диявол», бр. хбхлік «тс.», п. сЬосЬІІк «домовик; бісик», щодо яких припускалася спорідненість з хохол. — Див. ще хохол1.
хобза — див. хабз.
хобот1 «витягнута рухома носова частина морди у слонів та деяких інших тварин; [риболовна сітка] Нед», хоботні, [хдботень] «рід головоногих, РгоЬозсісІаІіз» Нед, [хбботник] «тварина з хоботом» Нед, ст. хобдт-ь «хвіст» (1627); — р. хобот, бр. хдбат, др. хб-бот/ь «хвіст; хобот», п. сЬоЬоі «вірьовка бортника», ч. сїіоЬоі «хобот; спрут, восьминіг; бухта, затока», слц. сЬоЬоі «хобот», болг. хобот «тс.», схв. хобот, хоботница «морський поліп; каракатиця», слн. НоЬоІ «виїдений плід, усередині порожній», ЬоЬоіпіса «поліп», стел. ХОботт» «хвіст»; — псл. хоЬоіь (хоЬьІь) з первісним значенням «те, що висить; щось відвисле»; розглядається як похідне від хаЬіІІ, хоЬіІі; зіставляється з лит. каЬеіі «висіти», каЬбіі «тс.», каЬе «гак»; початкове х пояснюється впливом псл. хуозіь «хвіст»; зближення з ч. сНуЬаІі «вагатися, сумніватися», п. сЬуЬас «рухати» (Ильинский РФВ 61, 230—231) або з гр. абРп «кінський хвіст», <то(3єсс «гнати» (Потебня РФВ 4, 194; Маіге-паиег ЬЕ 7, 222) непереконливі. — ЗССЯ 8, 9, 47; Фасмер—Трубачев IV 252; Чер-
ньіх II 345—346; Вгйскпег 180—181; МасЬек Е53С 202; НоІиЬ—Еуег 204; Младенов 670; Вегп. І 391; Егізк II 686, 753. — Пор. хаб, шибати.
[хобот2], род. в. хібту «зелена паша для худоби» Нед, [хоббттє] «полова» До; — пов’язане з хабдття (див.).
ховати «класти що-небудь у таємному місці, щоб ніхто не зміг знайти; надавати кому-небудь таємний притулок, рятуючи від переслідування, небезпеки; здійснювати обряд похорону; виховувати», [хбвувати] «виховувати», [хів] «вигодовування, виховання» Нед, Шейк, хов, хбванець СУМ, Нед, [хо-ванйця] «вихованка», хованка, [хованки] (гра), виховувати, вихованець, [ви-хованиця] Куз, вихованка, [вихованок] Нед, Куз, вихователь, вихователька, виховательство, [виховай] «вихователь» Куз, [виховнйк, виховнйця] Куз, [вихб-вок] «виховання» Куз, Ж, виховальний, виховний, [виховнйчий] Куз, доховати, доховувати, доховуватися, [доховок] «приріст, збільшення» Нед, [захдв, захбва] «сховок», заховання, перехдв, перехованець, перехованка, перехбви, [перехдвник] Она, [перехд-вок] Она, Куз, переховувач, [перехбвця] Куз, [поховані] «похорон» Пі, поховання, [пдхівок, поховок] «похорон», поховальний, приховувати, прихдвок «схованка», приховувач, [схавань] ЛексПол, схов, [схбва] «схованка», [ехдванець] «той, що сховався», схованка, схованки (гра), схованок, [сховай] «той, що ховає щось або бере на схов» Г, Куз, [схб-висько] Нед, сховище, [схбвник] «футляр, скриня; сховок» Нед, Пі, [схбв-ниця] «склеп, камера», Ісхбвня] Нед, сховок, [схбвно] «таємно, приховано» Нед; — р. ховать, бр. хаваць, п. сЬо\уас «ховати, берегти; вирощувати», ч. сНоуаІі «тримати, берегти; вирощувати», слц. сЬоуаі’ «тс.», вл. сЬоіуас, нл. скоіуаз «тс.»; — псл. хоуаіі, де корінь хоу-, можливо, з іє. *кзои- (Мельничук Зтимология 1966, 219); пов’язується також з реконструйованим *зкоуаіі «уважно дивитися» та зі *зкитаіі, звідки ч.
гкошпаіі «досліджувати» (ЗССЯ 8, 86— 87); зіставляється з двн. зсоии'бп (нвн. зсіїаиеп) «дивитися» [< іє. *(з)каи-], гот. иззкаи'з «уважний», гр. &ооахоос; «ворожіння над жертвою», хоєсо «спостерігаю, помічаю, бачу», псл. сиіі, укр. чути (Зіаи'зкі І 77; Вгйскпег 183; НоІиЬ— Кор. 142; НоІиЬ—Еуег 119, 205); псл. хоуаіі виводиться також із *^оуаіі і вважається спорідненим з лат. іоуеб «плекати, берегти» (МасЬек Е54С 203, Езиков. изсл. Младенов 360—361), при цьому для обох слів припускається спільний початок *^1і- і слов’янська експресивна заміна його звуком х-; менше підстав порівнювати з лит. 5аи§ті5 «обережний», зайвої! «ховати, берегти» (Вегп. І 400); непереконливе пов’язування зі звуконаслідувальним коренем *сІіау-/5ау-, відбитим у р. [шавйть, іиаветь] «базікати, брехати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 178). — Фасмер— Трубачев IV 252; 5сІіиьІег-8е\сс 398— 399. — Пор. чути.
[ховзати] «ковзати», [хбвзатися] «ковзатися», [хбвзалка] «ковзанка» Нед, [ховзанйна} «ожеледиця» Нед, [ховза-ніщя] «ковзалка», [хбвзанка] «тс.» Нед, [хбвзінь\ «ожеледиця» Нед, [ховзкавй-ця] «тс.», \ховзтяк\ (зоол.) «креветка» Нед, [ховзун] «хлющник, БітпоЬаіез» Нед, [ховзкйй] «слизький», [холзкйй], [похбвзнутися] «посковзнутися» Нед; — псл. *хьІгаіі «ковзати», варіант форми *кьІгаіі «тс.» (пор. також слизький/ склизькйй і хлизькйи). — Пор. ковзати.
[ховп] «пагорок, гірка ВеНЗн; чуб ВеУг; навіс; футляр ВеУг; острів лісу Толстой Сл. геогр. терм.», [ховпак] «чуприна» Чопей, [хоупик] «чубчик» ВеУг, [ховпаня] «чубатий жайворонок, посмітюха» ВеНЗн, ВеУг, [ховпун] «тс.» тж; — псл. *хь1рь «пагорб, гай; чуб» (до семантики пор. укр. гора і болг. гора «ліс», укр. руно «овече хутро» і вруна «зелені сходи зерна в полі»); зводиться до іє. *(з)коІр-/(5)кеІр-; не виключений також зв’язок із псл. хоуаїі; про індоєвропейський і праслов’янський формант -р(о) як суфікс і детер
мінатив див. ЗССЯ 8, 63. — Пор. ков-панька.
[ховпак] «смушева шапка»; — може розглядатися як фонетичний варіант запозиченого з тюркських мов слова ковпак, пор. варіантність слов’янських за походженням форм на х-/к-(хбвзати—ковзати, хоростіль-коро-стіль, ховпаня «посмітюха»—ковпаня «тс.», прихалабок—прикалабок); не виключено також, що ховпак є суфіксальним похідним від ховп «гірка; чуб». — Див. ще ховп. — Пор. ковпак1.
ховрах (зоол.) «невелика тварина з роду гризунів родини білячих», ховрашок, [оврах, оврашбк] «тс.» О, [ховря-шек] Бі, ховраховий, ховрашиний, ховрашковий; — р. овражек, [оврашка, еврашка]; — не зовсім ясне; для р. [оврашка, еврашка] припускається запозичення з тюркських мов, пор. чаг. іитгап «кріт», телеут. іутгап (Фасмер II 6); можливо, також пов’язане зі [скаво-рожити] «паскудити, псувати», сквер-ний, бр. [скверня] «бруд», оскільки гризун завдає великої шкоди зерну; щодо чергування х- : зк- пор. хлизькйй і склизькйй.
[ховст] «глухий, придушений звук» Нед, ВеБ; — п. сЬеЬі «шелест очерету; шум моря», ст. сНеІзхсхес, сЬеІ52сгус, сІїеИас, сНеЕсіс, сНеЕсіес «шелестіти»; — запозичення з польської мови з експресивною видозміною -ел- > -ов-; п. сНеїзІ розглядається як звуконаслідувальне утворення, від якого походить р. холст «тканина» (первісно «тканина, що шарудить, шелестить»). — Фасмер IV 258; Вгйскпег 178.
[ховстати1] «бити, шмагати», [на-ховстати, оховстати] «тс.» Нед; — експресивне утворення, подібне до хлост, хльостати (див.).
'2	'	'
ховстати «гнуздати», ховста «уздечка, вудила», хбвстало «тс.», хбвстб «уздечка» Нед; — запозичення з польської мови; п. сНеїзІас «гнуздати» розглядається як утворене від сЬеИ, сНеНас. — Вгйскпег 178.
[ховшень] «ледар, забіяка Нед; хлопець, підліток, пустун О»; — очевидно, пов’язане з п. [сИогуа, сЬбгуа] «пестунка, нянька», спорідненим із сііохуас «утримувати; виховувати», укр. виховувати', щодо суфікса пор, телепень «било; дурень», утворене від теліпати. — Див. ще ховати.
ходйти «переміщатися, змінювати місце в просторі», ]ходжати], [хо-жати] «тс.» Нед, ]хбжувати], [ходуні, ходусі] (дит.), ]ходусеньки] Нед, хід, ]хідлі] «ходулі», хідник «прохід, вхід; тротуар; килимова доріжка», хідня «ходіння», хода, ходак «ходок, [заступник, довірена особа, переважно в земельній справі Г; залицяльник Дз, Мо]», [ходаки] «личаки» Пі, [ходальнйці] «дерев’яні ноги» ВеЛ, [ходарь] «ходок» Мо, [ходача] «постіл», [ходаченник] «жебрак» Нед, [ходачина] «назва взуття» ВеБ, [ходачка] «дівчина, до якої залицяються» Дз, Мо, [ходачник] «личкар, постоляр» Нед, ходебщик (іст.) «мандрівний дрібний торговець», [ходе'ць] «ходок» Куз, [ходжай] «ходок», ходи «ходіння», ходики (годинник), [ходйлиці, ходйльниці] «ходулі», [ходйльце] «все слабе, те, що хитається» Нед, [ходйль-ця] «тс. тж; підставки в колисці, на яких вона гойдається ВеЗн», [ходйни] «ходіння», [ходільник] «ходок», [ходіль-ниця], ходка «рейс; [доріжка на березі, яцою рибалки тягнуть невід Мо]», ход-нйк «прохід, алея; [вид килима Г; кімнатна килимова доріжка Корз]», ходня, ]хбдня] «дошка на дні човна, по якій ходять рибалки» Мо, [ходовйк] «риба, що йде по річці вгору нереститися», ходок, [хддор] «алея» Нед, ходуля, [ходун, хо-дунай] «назва горшка в загадці», ходунок «пристрій, у якому вчаться ходити немовлята», [ходунець] «тс.» ЛЖит, [хо-душка] «тс.», [ходюшка] «тс.» ЛПол, ходьба, [хожай] «мішок, який носять за плечима торговці-рознощики», ходач-н.'зий: ходачкбва шляхта «дрібнопомісна шляхта», [ходйвний] «буденний (одяг)» Нед, О, ходовий, [ходовйтий] «той, що має гарний хід», ходульний,
ходячий, [хожалий] «той, що звик до ходіння», хддора, ходою, ходу, ходуном (ходити), вхід, вхідчини, виходжати, виходжувати, виходити, вихід, вихідна, вихідний, вихіднйк, вихідчини, [вй-ход] «продукт» Ж, виходець СУМ, Ж, Куз, виходеньки, [виходечки] «ганок» Я, [вихбдок] «клозет» Куз, [вихбдство] «еміграція» Ж, вйходько «виходець», [виходбвий] Куз, [відхожати] «відходити», відхід, відхідник, [одхддник] (анат.) Ж, відхідок «клозет», відходи, відход-ник, [відхожа] «музика, що супроводжує молодих до вінця у церкву», ]від-хбдка, відхбжка] МСБГ, відхідливий, відхідний, відхожий, [дохожати, до-хождати], [дохід] «плата, заробіток, винагорода; одяг і взуття для слуги», [дбхїдок] «прибуток» Ж, [доходом] «платня, дохід» ЕЗб, доход, дохідливий, до-ходжалий «дозрілий, літній (про людей)», [дохожалий] «немолодий», дохо-дбвий, заходжуватися, заходити, заходитися, захід «сторона світу; [спідня пола чумарки або свити]», захід «ужиті заходи», західник «той, хто із заходу; хто дуже турбується» Ж, західництво, заходеньки «завулки, закутки», [захб-дець] «захожий» Ж, заходи, [захбдини] «захід» Ж, ізахбдько] «частий гість» Я, захбдка (гірн ), ]захбдливість] «турбота, піклування; старанність, запопадливість» Ж, захожий, західний, [захо-дйстий], [заходливий] «старанний, працьовитий» Ж, [заходливий] «клопітний» Я, ]захбдний] «той, що має вхід» Ж, ]заходбвий] «призахідний; західний», [заходущий] «західний» Ж, за-ходячий, [заходом] «занадто, надзвичайно» Ж, зіхбдити, [зіхідний] «придатний для посіву (про зерно)», [зіхо-дйстий] «що конвергується» Ж, находити, [нахід] «навала, нашестя», [нахідка] «знахідка», ]нахідок (чобіт)] «носіння, вживання протягом певного часу» Ж, ]нахіднйй] «навіжений», нахожий «той, що прийшов», [нахожалий] «тс.», обходити, обходитися, обхід, обхідник, [обхідчина] «щоденні витрати» Ж, обходження, [обхбдини] «обхід;
церемонія, поведінка», [обхбдщина] «відзначення закінчення будівництва хати» ЛЖит, обхідливий, обхідний, [об-хідчастий] Ж, [обхідчапгий] «необгоро-джений», обхідно, обіхбдитися, [обіхід-ка] «обихід, поточний розхід; хата без загороди», [обіхідливий] «ввічливий, привітний», [обіхідчастий] «неогородже-ний», [обіхбдом], [обхідник] «клозет» Ж, [одхідча, отхйтча] «викидень» ВеЛ, [о5-хідний] «відхідний» Куз, Ж, переходити, [перехожапги] «переростати, перезрівати» Пі, перехід, [перехідка] «ялова корова» Нед, [перехідки] «поношений одяг» Нед, [перехідниці] (муз.) «перехідні ноти» Нед, перехідність, переходи, [перехддини] «переселення» Нед, [пе-рехбдка] «кладка», [перехбдівка] «погана оцінка в школі» Куз, [переходдвець] «перехожий» Нед, Куз, перехідний СУМ, Нед, переходовий, перехожий, переходом, переходя, підходити, підхід, підхідець, [підхідний] Она, підходящий, [підходячий] Куз, [підхожий] «схожий», походити, [похіднйк] «той, що несе смолоскип» Нед, похідня «перекидний місток; походня; смолоскип» Нед, поход, похода, похбденька СУМ, Нед, походження, [походна] «пісня на весіллі», [похддність] «походження» Куз, [по-ходбвець] «учасник походу» Куз, [походив] «плата в цех від новоприйнятих», [похоженець] «нащадок» Нед, похідний, похідний, [похбдній] Куз, Она, [походивший] «з легкими схилами» Г, Нед, походючий, походющий, походящий «пересувний, переносний», [похожалий] «непосидючий», [похджий], приходити, прихбдитися, [прихожапги], прихід СУМ, Г, Нед, [прйхідень] Она, прихі-дець, прихідько, прихбд, прйходень УРС, Куз, прихбдько, прихожа, прихожанин, пришелець, пришестя, прйшлість, [при-хідний] Нед, приходний, приходський, приходящий, [прихджалий], прихожий, прйшлий, [прихідцями] «уривками», проходжати, прохдджувати, проходити, пройда, пройдешнє, пройддха, прохід, прохідка, прохідна, прохідник, про-хіднйця, прохідність, [прохбдець] «ман
дрівник» Нед, Куз, проходження, [про-ходймець] Нед, проходка, [проходнячка] «бродяча жінка» Нед, прохддчик, пройдений, пройдешній, [прдйшлий] «торішній, минулий» ЛПол, прохідний, прохідницький, [проходйтий] Куз, проходжа-лий, прохожалий «прохожий», прохожий, проходом, розходжувати, розходитися, розхід, [розходи] Нед, розходження, [розхбдня: на розхбдні] «в кінці» Нед, розхідний, [розходущий], розхожий, [розхбдисто] Нед, сходити, сходитися, [схожати, схождати], схід «сторона світу, частина горизонту; піднесення», східень «схід як сторона світу», східець, східка «сходка», східці, східняк, сход, [схдда] «драбина» Нед, [схо-датай] «радник», [сходень] «схід, ранок» Нед, сходження, сходи, сходина, сходини «схід, збори; зустріч, побачення», сходка, сходні, сходня, [сходо-ве'ць] «східний вітер» Нед, сходьбище, східний, східчастий, [схддиспгий] «пологий», [сходовапгий] «у формі східців» Нед, сходовий, [схддно], уходити, [ус-хбд] «вхід; схід» Нед, ухід (іст.), [ухідчини], [ухбд] «гирло річки; догляд (хворого)» Нед, ухбдини, [уходйни] «захід» Нед, [уходухна] «походонька» Нед, [ухо-жай] «округ, район» Нед, безвихідь, навзаходи] «перед заходом», невихід, невідхідно] «невідступно», [невідходом] Зед, [недохід] «прибуток», [недохбдник], недохіднйй] «невигідний, нерентабельний» Куз, [недохбдячи] Нед, [незахід-ний, незаходймий] Нед, [назахудний] ВеУг, необхідний, несходь, привхідний, призахідний, [приодхддничий] «прихвос-ний» Нед, [увіхбдини], [упрохбдку] «прогулюючись» До; — р. ходить, бр. ха-дзіць, др. ходити, п. сііобгіс, ч. сНосііН, слц. сЬосІП’, вл. сйосігіс, нл. сНо]2І8, по-лаб. хйсіеі, болг. хддя, м. оди «іти, ходити», ходник «тротуар», схв. хбдити, слн. йбсіііі, стел, ходити; — псл. хосіііі, яке зводиться до іє. *8еФ/зоб- «їхати; сидіти», що згодом розщепилося на омонімічні *зес!-1 «сидіти» і *8ЄСІ-2 «ходити, їхати» з наступним слов’янським переходом з-у х- у *зес1-2 після префіксів на -і, -и, -г:
ргі-хосіііі, *рег-ходіїі, и-хосіііі, внаслідок чого оформився самостійний корінь ход-, пор. дінд. азад «ступити, піти, досягнути», изіаб- «відходити, виходити, зникати», ав. аЬасі «підходити», гр. 65о<; «шлях», обітре; «мандрівник», ббєосо «мандрую»; спроби пов’язати з дісл. §аіа «дорога між двома живоплотами», гот. §а!\уб «вулиця», н. Оаззе «тс.» (МасЬек 81ауіа 16, 194, 211) непереконливі. — Критенко Вступ 518; ЗССЯ 8, 49, 51 — 52; Фасмер—Трубачев IV 252—253; Черньїх II 346; 81а\узкі І 73—74; Вгйскпег 181; НоІиЬ—Буег 204; ЗсЬизіег-8є\ус 389—390; Вегп. І 392; 8кок І 675—677; Тгаиітапп 248; Зндзелин СБЗ 71; Ребегзеп ІР 5, 62; ІЛіІепЬеск 336; Міккоіа Нгзі. Сг. 1, 175. — Пор. садити, СИДІТИ.
[хбдор] «землетрус» Бі, [хддир] «тс.»; — очевидно, суфіксальне утворення від ходити (пор. вихор від вихати)-, до тавтологічного словосполучення ходити хбдором «трястися, дрижати» пор. подібне р. ходить ходуном «тс.»; пов’язання з власним іменем Хддор, Федір (Фасмер IV 253) безпідставне. — Див. ще ходйти.
[ходутут] (орн.) «одуд» Ва, Шарл; — експресивне утворення на основі звуконаслідувальної назви одуд з уподібненням його до складного слова з компонентом ход- і -тут (пор. інші варіанти цієї назви гутутут, одітут, худо тут). — Див. ще одуд.
[хоз] «вид сап’яну», [хбзовий] (у шкірі) «задня смуга з хвоста»; — р. хоз, ст. хозь, козь «вичинена козяча шкіра», др. х-ьз-ь «тс.», хозь «сап’ян»; — розглядається як давнє запозичення з германських мов; пгерм. *Ьіі5бп «штани» (звідки двн. Поза «штани», дісл. Ьоза «панчоха», н. Нозе «штани») споріднене з дінд. коза «вмістилище, посуд»; зводиться до іє. *(з)кеи-з- «ховати». — Фасмер IV 253—254, 2І5ІРН 15, 120; 20, 458—459; КІи§е—Міігка 318; Зіепсіег-Реіегзеп 2Ї8ІР5 16, 88—89; Vгіе8 АЕ\У 250; КІеіп 745.
хозари — див. хазари.
хокей «спортивна командна гра з шайбою або м’ячем на льодовому майданчику або трав’яному полі», хокеїст-, — р. хоккей, бр. хакей, п. ч. слц. Ьоке], болг. хокей, м. хоке/, схв. хоке/; — запозичення з англійської мови; англ. Ьоскеу «тс.» пов’язується з фр. ст. Ьосриеі «ключка, ковінька, палиця з гаком», утвореним за допомогою суфікса -еі від фр. ст. Ьос «гак, гачок, багор, серп» германського походження (пор. н. Накеп «гачок»), — СІС2 908; Черньїх II 347; Кораіігізкі 401; 81. \муг. оЬсусЬ 283; НоІиЬ—Буег 193; РЧДБЕ 814; КІеіп 735. — Див. ще гак1.
хол «велике приміщення, зал для відпочинку, чекання, зустрічей у готелі, театрі, кіно тощо»; — р. холл, бр. болг. м. хол, п. ЬаІІ, схв. хол; — запозичення з англійської мови; англ. ЬаІІ «зал, зала» (сангл. ЬаІІе, ЬаІ, дангл. ЬеаІІ, ЬаІІ) споріднене з днн. двн. ЬаІІа, н. НаІІе, дісл. ЬбІІ, гот. ЬаІ]а, які зводяться до герм. *Ье1- «ховати, приховувати», що пов’язується з іє. *КеІ- «ховати, захищати». — СІС2 908; 81. \муг. оЬсусЬ 283; РЧДБЕ 814; КІеіп 697; К1и§е—Міігка 284. — Пор. келія, колйба, хлів.
[хблем] «хоча б, якби» ДзУЗЛП; — сх.-слц. [сЬоІ’егп]; — слово утворилося внаслідок стягнення словосполучення хот’лем, де хот' походить від хотя, хотіти, а лем «але; лише; же» — частка в лемківських говірках. — Дзендзе-лівський УЗЛП 164. — Див. ще лем, хотіти.
холера1 «гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання», [карела] «тс.» Ж, [халєра] Па, [халєрниця] «лайливе слово» Кур, холерйна, [холіра], холерний; — р. болг. холера, бр. ха-лера, п. ч. слц. вл. сЬоІега, м. колера, схв. колера, слн. кбіега, стел, холера; — запозичення з латинської мови; лат. сгіоіега «холера» походить від гр. хоХєра (назва хвороби), утвореного від хоХг|, хблос; «жовч; роздратування, злоба», яке пов’язане з хЛ°бСш «бути зеленим», Хворої; «зеленувато-жовтий, зелений, свіжий», спорідненими з псл. геїепь, укр. зелений, псл. *гь1іг>, укр. жовтий. —
СІС2 908; ССРЛЯ 17, 328; Фасмер IV 254; Черньїх II 347; Горяев 399; Вгііскпег 182; Кораіігівкі 170—171; НоІиЬ—Еуег 204; Младенов 670; РЧДБЕ 814; Егізк II 1109—1110; Воізаср 1065—1066; Кіеіп 280. — Пор. жовтий, зелений, хлор.
[холера2] (бот.) «нетреба колюча, ХапїНіит зріпозит Б.» Мак, [холіра] «тс.» тж; — пов’язане з холера1; назва мотивується, очевидно, тим, що, за народними уявленнями, рослина виліковує холеру; жовту на колір настойку цієї рослини здавна використовували в косметиці та в народній медицині. — Анненков 384; Нейштадт 553. — Див. ще холера1.
холерик «людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи», холеричний', — р. холерик, бр. халерьік, п. сНоІегук, ч. слц. сНоІегік, болг. холерик, слн. коїегік; — запозичення з латинської мови; лат. сНоІегісиз «холерик» походить від гр. хоАьріхбс; «хворий від розливу жовчі» (в античній медицині жовч вважали одним із чотирьох найголовніших соків життя), утвореного від /оЛєра «холера». — СІС2 908; Вгііскпег 182; Кораіігівкі 170—171; НоІиЬ—Буег 204; Кіеіп 280. — Див. іце холера*.
[холибати] «хитати, колихати», [хо-лібати] «тс.» Нед, ВеУг, [холіботати] «тс.», [схолибати] «потрясти, похитати» Нед; — фонетичний варіант дієслова коливати', щодо чергування початкових приголосних к- і х- пор. ковзати і ховзати, ковзькйй і ховзькйй, клопіт і хлбпіт. — Див. ще колибати, ха-лабайдати.
[холйва] «курінь» Нед; — запозичення з грецької мови; нгр. хаАира «курінь» видозмінене, можливо, під впливом хлів, холів «хлів»; імовірно також, що укр. холйва, холів є суто слов’янські форми, пов’язані з хлів. — Пор. колйба, хлів.
[холйти] «чистити, чепурити» Нед, [хбла] «виховання, нагляд, догляд, піклування» Нед; — р. хблить «[шмагати]; пестити, доглядати», схв. хдлити се
«пишатися, чванитися»; — псл. хоіііі «мити, чистити»; — зіставляється з лит. зкаїаиїі «полоскати білизну», дінд. кза-Іауаіі «миє, чистить», іє. *кзоІ- «чистити, скребти, обрізати», утвореним від *кез-, *кз- «скребти, різати» (проти Мауггіоіег 288); менш переконливе зближення з гр. Х«Хаш «слабну, ослабляю» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 142; Реіегззоп АІВІРЬ 35, 368—369); пов’язування з п. оІсНГагі «безодня» (ЕеЬг-8рІа\УІгізкі ЛР 24, 42— 43) безпідставне. — Мельничук Зти-мология 1966, 216; Фасмер IV 254— 255; Горяев 400; Черньїх II 347; ЗССЯ 8, 61; МасЬек Е8ЛС 426—427; Вегп. І 395. — Пор. нахалом, холуй.
холка «підвищення, горбок у місці переходу шиї тварини (коня, вола та ін.) у хребет; [товсті в’язи у людини] До», пахолок «тс.»; — р. холка, бр. [холка]; — псл. хоіька; припускається зв’язок з хохдл (Фасмер IV 255; Ильинский ИОРЯС 20/4, 155; Горяев 399; Черньїх II 347), імовірна також спорідненість з холйти «чистити» (ЗССЯ 8, 66).
[холм] «гірка» Нед, [холмовйна] «тс.» Нед, [підхдлм'я] Куз, ст. холмь (1627); — р. холм, др. хьлмь, хльмь, хьл'ьмь, холмг, п. сгіеігп, ч. сгіїигп, [сгіїот], слц. сЬІт, вл. сгіоїт, кИоІт, нл. сЬоІт, болг. хьлм, схв. хум (род. в. хума), слн. Ноїт, стел, хлжлгк; — псл. *хь1гп'ь; припускається давнє запозичення з германських мов (Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 92—93), пор. снн. Ноїт «острів», нн. дангл. гіоігп «висота, пагорб», дісл. Ноїт «острівець», пгерм. *ИиІгпа-; іє. *кІ-гпо, де корінь *ке1-/коІ-/к1- «підвищуватися, стирчати» (Фасмер—Труба-чев IV 255; Кірагзку СЕС 179—180); пояснювалося також як слов’янське утворення, споріднене з др. шеломя «холм» (Ла§іс АЇ8ІРИ 23, 537; Вгііскпег 178; Ильинский ИОРЯС 20/4, 142; Міккоіа ІДгзІ. Сг. І 177). — ЗССЯ 8, 138—139; Горяев 399; Черньїх II 347—348; Мозгугізкі Р2ЛР 158; НоІиЬ—Кор. 140; НоІиЬ— Буег 204; Младенов 673; Вегіа] Е88Л І 199; Вегп. І 410; МікІ. Е\У 92.
[холмівка] (зоол.) «морська зірка, ореастра, Огеазіег» Нед; — штучний термін, що є частково калькою лат. Огеазіег — складного слова, яке зводиться до гр. брос; «гора» і аотрр «зірка»; пор. також н. Вискеїзіегп «морська зірка», дослівно «горбата зірка».
холод «низька температура навколишнього середовища», холодець, холодильник, [холодільник] «діжка на воду» До, холодильщик, [холодйна] «холод» ВеУг, Нед, [холодйльня] Куз, холодище, [холодіння] ВеУг, [холоділь-ня] Куз, [холодінка] «холодна юшка» До, холодна, холоднеча, холодник «страва; холодильник; погріб; сарай, де солять рибу Г; альтанка, прохолодне місце Нед, О; відпалювальна піч Нед», [холоднйця] «підвальна в’язниця» Г, ВеУг, холодок, холодюка, [холодюнка] «холодець» До, холодильний, холоднуватий, холоднавий, холодний, холоднуватий, [холбднячкий] «холодненький» Г, [холодющий] Нед, холодно, [холддошно] Нед, холодати, холодити, холодіти, холодніти, холоднішати, захолдд «холодець», захолдда «простуда», [захолодок] «прохолодне місце» Я, [захолодило] «холодний вітер», захолд-лий, [захолодно] «холодно» Я, [захолодити] «застудити» Я, охолода «прохолода», [вохолбда] «охолодження» Я, охолодженість, охолодження, охолоджувач, охолодник, охолодний, охолоджувати, охолодити, охолодіти, перехолоджувати, [передхолодільня] Куз, похолодання, похолодіння, похолоділий, похолодати, похолодити, похолодіти, похолодніти, [прихолбдний] «холоднуватий» Г, ВеЛ, прохолода, прохолодне, прохолодність, прохолодь, прохолодний, прохолодно, [прохолодити] «промерзнути», прохолоджати, прохолоджувати, [прохолоняти], розхолодний, розхолоджувати, схолодити, схолодніти', — р. холод, бр. хблад, др. хладг «прохолода», п. сЬІбсі, ч. слц. сНІасІ, вл. сНІбсік «тінь», нл. сНіосІк «тс.», по-лаб. хіад «тс.», болг. хлад «прохолода, холодок», м. лад «тс.», схв. хлад «тінь, прохолода», слн. Ьіасі «прохолода, свіжість»,
стел, халат»; — псл. *хоіс!ь; припускається зв’язок з герм. *каІс1- «холод», дінд. ]аНа- (< *§е!с!а-) «холодний», лат. §е!ісІиз, псл. *геіЗ- (стел, жл'кднца) (ЗССЯ 8, 57—58), зі стел, кллддзь; зіставлялося також з^лит. за'Иаз «холодний, морозний», заіііз «холод, мороз», лтс. заііз «холодний», ав. загзіа «холодний», перс, загсі, ос. заісі, курд, заг «холодний», загта «холод», вірм. заг-п «мороз», заг-ІІ «замерзати» (в ЗССЯ 8, 57—58 спорідненість з псл. *хоісіь заперечується з фонетичних міркувань). — Дадашев Зтимология 1968, 220—221; Фасмер IV 256; Потебня РФВ 3, 98—99; Ильинский ИОРЯС 20/4, 139; Горяев 399; Черньїх II 348; Абаев ИЗСОЯ III 27, 64; ЗІасузкі І 69—70; Вгйскпег 180; Масіїек Е8ЛС 197—198; НоІиЬ—Еуег 203; Зкок І 671; Вегп. І 393; МікІ. ЕУ/ 88; Угіез АЕУ/ 297. — Див. ще холонути. — Пор. голоть, колоть, серен, шерен.
[холодець] (бот.) «ХОЛОДОК ТОНКОЛИСТИЙ, Азрага^из їепиііоііиз Еагп. Г, Мак; настурція лісова, Назіигііит раїизіга ОС. Мак»; — очевидно, пов’язане з холод на тій підставі, що молоді паростки рослини використовувалися в холодних стравах; пор. р. холодок «спаржа», холо-дец «вид окрошки, холодної юшки». — ЗССЯ 8, 59; Фасмер IV 256; Вісюлі-на—Клоков 66, 72. — Див. ще холод.
холонути «втрачаючи тепло, поступово ставати холодним або холоднішим», охолдти, охолонути, похолоти, похолонути, прохолонути, охолдлий, похололий, схолдлий; — р. [холонуть], п. осЬІопцс, ч. сЬІасІпоиіі, слц. сЬІасІпііГ, вл. сЬІосІпус; — псл. *хо1сіпоН; утворене за допомогою суфікса -пр(іі) від *хо!сіь. — Див. ще холод.
холоп «у Давній Русі — підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше — двірський слуга, кріпак», холопство, холопствувати’, — р. холоп, бр. халдп, др. холопе, п. сЬІор «селянин; хлопець; мужчина», ч. слц. сЬІар «чоловік», вл. кЬІор, кЬІорс «хлопець», нл. кіорс, болг. хлапе «хлоп’я», хлапак «хлопчик», м. лапе «хлоп
чисько», схв. ст. хлап «холоп; невіглас», слн. Ніар «телепень, бовдур», стел, хлапт»; — псл. *хо1рь; — переконливої етимології не має; імовірний зв’язок із ч. расЬоІе, расЬоІек (ЗССЯ 8, 62—64); припускалася спорідненість із звуконаслідувальним холуй з первісним значенням «людина, зайнята чор-ною, брудною роботою», пізніше — «підневільна людина, кріпак» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 165); на думку інших, слово може бути назвою якогось поневоленого народу (пор. н. Зкіауе «раб», фр. езсіауе, сгр. ітилс/сгрбс, ахЛаРрубс;, охкарос; (Зіау/зкі І 68—69); висувалася гіпотеза про можливість запозичення з тюркських мов, зокрема з якоїсь форми (можливо, арабського походження), що з неї виникло тур. хаїїа «підручний раб» (Меп§ез ИАЛЬ 31, 187—188); були спроби пов’язати з н. зкаїкз «слуга, наймит», гот. зкиїап «бути винним», зкиїа «боржник», лит. зкоіа «вина» (за борги людина ставала підневільною) (Вгйскпег 180), з гот. ЬаІЬз «половина» (Ресіегзеп К2 38, 373), з лит. зеїріі «допомагати» (Погодин РФВ 32,~270—-275; Вгйскпег К2 5[, 235), лит. зіТріі, зіірзіа «слабнути», зіірпаз «слабий» (Маіге-паиег 1-Е 7, 220, проти Вегп. І 394), з ос. хгеїаеі «грабунок» (Абаев Пробл. ие. язьїкозн. 14); непереконливі пов’язування з дінд. (аігпа «негідник, бандит», Іаіраіі «нерозбірливо говорить, мурликає» (Масіїек Віауіа 16, 195—196; Маугіїоїег І 724), зіставлення з іє. *ккіе1- «тяти, обтинати», звідки *хо1р,ь «невільник; кастрат» (Соболевский РФВ 71, 444). — Фасмер—Трубачев IV 257; Черньїх II 348—349; Горяев 400; Масіїек Е8ЛС 198; НоІиЬ—Кор. 139; НоІиЬ—Еуег 203; Вегп. І 394; МікІ. Е\У 88; Младенов 668—669; 5кок І 671—672. — Пор. хлоп2.
холостйй «неодружений», [халас-тік\ «тс.» ЛПол, холостяк, холостяцький, холостяку вати, по-холостяцькому, вхолосту; — р. холостбй «неодружений; [коротко підстрижений]», бр. халастьі, др. холостьіи, ч. ст.
сЬІазіу «холостий», слн. ЬІазі «гроно без ягід», р.-цел. хластж; — псл. *хо!зГь «холостий»; — зіставляється з псл. *хоІрь «холоп» і хоіііі в значенні «стригти коротко» (слова осмислюються у зв’язку з віковими позначеннями людини й обрядністю підстригання волосся у підлітків); припускалося найдавніше значення псл. *хоізГь «кастрований» і, отже, зв’язок з іє. коренем *(з)кеІ-/(з)коІ-«різати, відсікати» (Черньїх II 349); припускалася також спорідненість з п. сЬІозіас «хльостати», слц. сИІазІаГ «тс.» (Вегп. І 394), п. скеїзіас, сЬеігп^с «приборкувати, угамовувати», осЬеІіас «зноейти; витерти» (Вгііскпег К2 48, 225—226), дінд. кЬаІаІіз «лисий» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 140), лат. збіиз «самітній» (Ресіегзеп ІЕ 5, 64; ХУаІсІе— Ноїт. II 557), гот. ЬаІЬз «пів-» (Ресіегзеп ІЕ 5, 64; Зндзелин СБЗ 124). — Мель-ничук Зтимология 1966, 218—219; ЗССЯ 8, 64—65; Фасмер IV 257—258. — Див. ще холостйти.
холостити «каструвати», холостити Нед, [халашати], [халаштати] Г, Она, \халашувати\ Дз, [халаштан] «кастрат», [халаштун] «тс.», [холощій] «кастратор», [охолбетапги] «виснажити, втихомирити, приборкати, вгамувати» ЛЧерк, [ухолбетати] «тс.» тж; — р. холостить «каструвати», бр. [халас-ціць]; — псл. *хо1зШі, утворене від *хо1зіь «холостий, неодружений»; пов’язувалося з іє. *(з)ке1-/(з)ко1- «різати, сікти (відсікати)» зі зміною на слов'янському грунті початкових зк > кз > кх > х; у такому разі споріднене з лит. зкеїіі «колоти, розколювати, висікати (вогонь)», зкШі «розколотися, тріснути», гот. зкфа «м’ясник», зка1]а «черепиця», дісл. ісл. зкф'а «відокремлювати; розподіляти, переривати», двн. зкаїа «шкаралупа», н. ВсЬаІе «оболонка, шкаралупа» (Черньїх II 349). — Мельничук Зтимология 1966, 218—219; Горяев 400; Фасмер IV 257— 258; МікІ. Е\У 88; Рокогпу І 923— 924. — Див. ще холостйй.
холоша «штанина», мн. холоші, хо-лбшні «сукняні штани»; — п. [сЬоІозг-
піе] «селянські штани»; — псл. *хоІза «холоша», букв, «та, що облягає», пов’язане з псл. хоіііі «чистити», укр. холй-ти; у польській мові [скоіозгпіе], як свідчить повноголосся -оіо-, запозичене з української. — Зіахл/зкі І 74; Вгііскпег 182. — Див. ще холйти. — Пор. халява.
[холощйнка] «полотняна хустка» Нед, [ховщйнка] «тс.»; — р. холст, холспгйна; — псл. *хьІ8Їь «хустка, шматок полотна»; — споріднене, очевидно, з ПСЛ. *ХОІ8ІІІІ «холостити», що походить від іє. *кНе1- «різати» й первинно означало «шматок полотна»; висловлювалося припущення (Фасмер IV 258; ЗССЯ 8, 140) про запозичення із свн. Ьиїзі «оболонка, покривало» (гот. Ни1)ап «кутати», Ниіізіг «покривало»); р. холст зіставлялося з п. сйеїзі «шум моря», сііеїзіас «шуміти» (як тканина, що шелестить) (Вгйскпег 178; Вегп. І 411). — Ильинский ИОРЯС 20/4, 141. — Див. ще холостйти.
холуй «лакей, слуга; той, хто запопадливо прислужується кому-небудь, плазує перед кимсь; [корч на дні річки, озера Чаб]», холуйство, холуйський; — р. холуй, бр. халуй, п. [сНоІо], сНоІи)] «стебла, гичка», ч. сііоііі] «підстилка з листя, дрібні віти», вл. сііоііі] «плуг», нл. сіібіи], [сЬбІуі, сНоІо]] «плуг»; — псл. хоІи]'ь; первісно, мабуть, «раб, слуга» (звідси всі негативні сучасні значення «наймит, прихвостень, попихач»); зіставлялося з лит. зкеИі «розколювати», кіюіаз «кілок», хет. ізкаїїаі «розривати, розколювати» і зводилося до іє. *кзоі- «чистити, скребти, обрізати» від іє. *кз-/ке8- (Мельничук Зтимология 1966, 216—217, 219); така етимологія не виключає зв’язку з псл. хоіііі, *хоІкь, *хоІрь, *Х0І8ІЬ (ЗССЯ 8, 65; пор. також Соболевский ЖМНП 1886/9, 146; Векг-Зріахуіпзкі ЛР 24/2, 43—44; Черньїх II 349) — хд-лост, холостить; припускалася спорідненість зі словами нахал, подхалйм, пахолок (Фасмер IV-258—259; Горяев 394, Доп. І 51; Преобр. І 595), з халява, р. [халявить\ «бруднити» (Ильинс-
кий ИОРЯС 20/4, 156); Трубачев (Терм, родства 188) пов’язує з р. [алуй] «служба». — Фасмер—Трубачев IV 258— 259; МасЬек Е8ЛС 204; Щустер-Шевц ВЯ 1976/6, 85; ЗсЬизіег-Зедус 392.
Хома (чоловіче ім’я), Хбмка Бі, То-ма, Томаш, [Фома, Фтома] Шейк, ст. всома; — р. Фома, бр. Хама, др. Фома, ч. Тогпаз, слц. Тотаз, схв. Хома, слн. Тотаг, стел. Фома; — запозичення з грецької мови; гр. Ошрас; «Фома» походить від гебр. іе’бгп «близнюк», спорідненого з арам. Рота, ак. іи’ати, Іа’шпи, ар. Іаи’ат «близнюк», які пов’язуються із семітською основою \у-а-т «рахувати». — Вл. імена 94; Фасмер IV 201; Петровский 226; Суперанская 83; Кореспу 128; КІеіп 1609.
[хбми] «вид печива з відвареного гороху з розтертим конопляним сім’ям»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з власним іменем Хома.
[хомнути] «сильно вдарити» Нед, О; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення. — Пор. хом-нячити.
[хомнячити] «говорити під ніс, бубоніти» Па; — утворення звуконаслідувального походження, пор. гм, хм, що вимовляються в ніс. — Пор. хамкотіти.
хомут «шийна частина кінської упряжі; (техн.) деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь», [хамут], хомутний, захомутати, підхомутник; — р. хомут, бр. хамут, др. хомут/ь, п. сііоїтцї, сііоітціо, ч. екотопі, слц. сІїотіД «ярмо», вл. нл. сНотої, болг. хамут, хомдт «ярмо, іго, гніт», схв. хомут «жменя, пучок», ст. «ярмо», слн. котаі, Ііотоі «невід», стел. ХОмжтж; — псл. хотрГь; — загальновизнаної етимології не має; припускається зв’язок із псл. *(8)кет-/(з)кот-/хот-«тиснути, гнітити», пор. скеміти, щеміти, оскомелок «гілка, тріска», р. ком «брила, груда», п. ст. згсгтіс «стискувати, охоплювати», ч. сНоглас «жмут, гроно; купа», мор. [сііотіаі] «жадібно хватати щось» (81а\узкі І 75; Вгйскпег 182); сюди ж відноситься лит. кагпапоз (мн.) «шкіря
на вуздечка», н. [Натеп] «хомут», снідерл, Ьагпе, гол. Ьаагп «тс.» (ЗССЯ 8, 69—70); заслуговує на увагу припущення про монголо-тюркське походження слова: монг. (к)Ііогп «подушка під сідло верблюда», мн. кЬогпиІ, тат. коту/ чув. кЬотуБ носове р на слов’янському грунті могло виникнути із подвоєння Ч при запозиченні слова (Я > пі; -ипі > рі) (МасЬек ЕЗЛС 203; НоІиЬ—Еуег 204); менш переконливі гіпотези про запозичення готського дієприкметника *ІіагпапсІ5 (пор. н. Ьегпгпеп «гальмувати», [Нат, Натеп] «хомут» — Вегп. І 395), про спорідненість з дінд. за'гпуа «палиця, клин, опора, точка опори», затуаіі «старається, працює», загпауаіі «заспокоює» (Масіїек ЗІаУІа 16, 192, 211). — ЗССЯ 8, 69—70; Фасмер—Трубачев IV 259—260; Черньїх II 349—350; Горяев 400, Доп. І 42; НоІиЬ—Кор. 141; ЗсЬиз1ег-8е\ус 393— 394; Младенов 670; Зкок І 678—679; Вегіаі Е88Л І 199—200.
хом’як (зоол.) «польовий гризун, ШКІДНИК польових і городніх культур», [хома[ Нед, [хомйк] Нед, ВеБ, [хомляк] Ку, ВеБ, ВеНЗн, [хомняк] Па, [хомік, хомлєк, хомєк]; — р. хомяк, бр. хамяк, др. ХОМІКТ>, ХОМЯК'Ь, хомістортз, п. сЬо-шік, стел, хоміакж; — надійної етимології не має; пов’язувалося з ч. мор. [сЬогп-ІаГ] «жадібно їсти», хамкать (Ильинский ИОРЯС 16/4, 6), з п. зкогпіес, др. скакати, скомлю «кричати, верещати» (з переходом ск > х) за писком гризуна, з псл. (зЖогпіІІ «стискати, м’яти», тоді сЬогпік — «такий, що стискає, нагромаджує» (81а\узкі І 75—76; Вгйскпег 182); не виключений зв’язок із псл. *(5)кет-/(з)когп-/хбгп- «різати, дробити» (пор. і назву гризуни); щодо др. хомістортз припускалося запозичення з давньоіранської, пор. ав. Ьагпаезіаг-«ворог, що зборює когось на землю», Перс. Ьатезіаг «противник» (ВагіЬоІогпае 1774; Уазгпег В8 6, 174; Фасмер IV 260—261, 2І8ІРЬ 19, 449; 20, 402—403; Масіїек ЗІауіа 16, 211); п. сНогпік, ст. сЬогпіек запозичене з української. — Фасмер IV 260—261; Черньїх II 350; МікІ. Е\У 88; Вегп. І 395.
[хом’ять] «догори ногами» Нед; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з хбмнути «сильно вдарити» (і, отже, «змістити, перекинути»),
[хопак] «гребінь, чубок (у птахів)»; — очевидно, пов’язане з ховпак «чуб». — Див. ще ховп.
хопйти «схопити, ухопити; вистачити», хоп, [хопйтися], [хіп, хіпкйй] Нед, вхопити, вхопляти, вхоплений, [вйхоп[ «виступ, порятунок», пдхіпли-вий, [похапливий], [пбхіп, пбхоп] «потяг, нахил до чогось», [пбхіпкйй, похіп-нйй] «моторний, кмітливий; часто використовуваний, зручний» Ме; — р. хдпйть, бр. хапіць, [хапьіць] «ловити», др. хопити, п. [сЬоріс], ч. сЬоріїі, слц. сЬорії’, вл. кЬоріс «почати», нл. сЬоріз «тс.», стел, хопити; — псл. хоріїі; чергуванням голосних пов’язане з хараіі, харііі; припущення (ІЛіІепЬеск АІЗІРЬ 15, 485) про запозичення з германських мов (гол. нн. Ьарреп) безпідставне. — ЗССЯ 8, 70—71; Фасмер IV 261; МасЬек Е8ЛС 203; НоІиЬ—Буег 204; Вегп. І 396; МікІ. Е\У 89. — Див. ще хап!
[хбпта] «бур’ян; (бот.) актея колосиста, чернець, Асіаеа зрісаіа Б. Мак; бузина трав’яниста, ВатЬисиз еЬиІиз Б. Мак»; — п. сЬаЬсіа, ст. сЬаЬе! «ЗагпЬисиз еЬиІиз», [сЬеЬІа] «бур’ян», ч. сЬеЬсІ, слц. сЬаЬсіа, схв. хабат, род. в. хапта, слн. ЬаЬаІ; — псл. хоЬьіа «бур’ян, кущ, чагарник», що як суфіксальне утворення пов’язане з хоЬ-/хаЬ-, пор. укр. хабйна «різка, хворостина», п. ст. сЬаЬіпа «лозина, паличка», ч. |сЬаЬ] «гілка; бадилля». — 81а\узкі І 58; МасЬек ВІауіа 16, 179—180; Вегп. І 410. — Див. ще хаб. — Пор. хабаз, хббза, хобот2.
хор1 «співочий колектив, що разом виконує вокальні твори; звучання пісні, виконуваної групою співців», хори, хорист, хоровий, хоровод, хороводити; — р. бр. болг. м. хор, п. ч. слц. вл. сЬбг, нл. ког, схв. хор, слн. ког; — запозичення з грецької мови; гр. хорбс; «хор, хоровод, танець з піснями; місце
для хору» (первісно означало «обгороджене місце для танців») пов’язане з Хортом «двір, подвір’я», якому відповідають псл. *§огсГь «город, місто», укр. город тощо. — СІС2 909; Фасмер IV 262; Черньїх II 350; Кораіігівкі 171; Вгііскпег 182; НоІиЬ—Еуег 204; БсЬизіег-Бехус 395; Младенов 670; РЧДБЕ 816; МікІ. Е\У 89; Егізк II 1112—1114; Воізаср 1067; Кіеіп 282. — Див. ще город.
[хор2] «сухозлітка, мішура» Нед; — не зовсім ясне; можливо, розмовне запозичення з німецької мови; н. Ногі «скарб; золото».
[хбра] «хвороба» Нед, хордба, [хо-рдта] «хворість» Г, ВеЛ, [хдрий] «хворий» Бі, хороблйвий, [хордбний] Нед, Куз, хоровитий, хоріпги, хорувати, [схоріння], [схорілий] «виснажений, хворий» Куз, схордваний «тс.», ст. хордба (1627); — др. хороба, п. сгіогоЬа, сНогу, ч. сЬогу, слц. сгіогоЬа, вл. кЬогу, нл. сЬогу, стел, хорова; — псл. хог- розглядається як варіант форми хуог-; чергуванням голосних пов’язане з хуг- (укр. хйрий), хиг- (ч. сЬигауу < сЬигу); думка про польський вплив щодо укр. хдрий (КісЬЬагсІі 57) не має підстав. — ЗССЯ 8, 131 — 132; БІаи/зкі І 76—77; Вгііскпег 183; НоІиЬ—Буег 205. — Див. ще хворий. — Пор. хйрий.
хорал «церковний багатоголосий хоровий спів; хвалебна духовна пісня (перев. у католиків і протестантів)»; — р. болг. хорал, бр. харал, п. сЬогаї, ч. сЬо-гаї; — запозичення з латинської мови; лат. (сапіиз) сЬогаїіз «хоровий (спів)» походить від гр. хорех; «хор, хоровод, танець з піснями». — СІС2 909; Вгііскпег 182; НоІиЬ—Буег 204; РЧДБЕ 816. — Див. ще хор1.
хорбак — див. хорбури.
[хорбури] «кістки, хребет, ребра», [хорбак] «худа, кістлява людина», [хрд-бор] «товстий нерв листка (капусти, буряка) Г; кістяк О», [хробур] «хребет»; — нерегулярні експресивні утворення на основі слова хребет, пор. лемк. [хйр-бет] «хребет». — Див. ще хребет.
хорват, Хорватія, Хорватщина Куз; — р. хорват, бр. харват, п. вл. СЬопуаі, ч. слц. СЬогуар болг. Х'ьрватин, м. хрват, схв. хрват, слн. Ьгуаі, цсл. хр'ькатнн'ь; — псл. хьгуаіь (давня назва слов’янського племені); найвірогідніше, пов’язане зі скіф. *Ьагуа(п)і «жіночий, такий, де багато жінок» (Мозгугізкі Р2ЛР 148), що є суфіксальним утворенням від кореня *Ьаг-«жінка» (у надазовському ареалі, де первісно жили хорвати, існували міцні традиції матріархату); у такому разі етимологія псл. хьгуаіь тотожна етимології етноніма заггпаБь (початкові з- і х- відбивають зв’язок з індоарійським та іранським джерелами) (ЗССЯ 8, 149—152); інші етимології, де наводяться балтійські, германські та інші паралелі, сумнівні з огляду на міграцію хорватів зі сходу на захід, а не навпаки; зокрема, не переконливі зближення з лит. загуйоіаз «одягнений у панцир», загуаз «панцир» (Потебня РФВ 1, 91; Вгііскпег 176, К2 51, 237), з ір. Ьи- «гарний» і гауаЬ- «простір; воля» (Соболевский ИОРЯС 26, 9), з гр. иартга8г|с; брос; «Карпати» (РегсуоІІ АІБІРЬ 7, 625; Погодин ИОРЯС 4, 1509— 1510), з іє. *кЬег- «різати», дінд. кЬагаз «твердий; гострий», з псл. *хогЬгь «хоробрий» (Ильинский ЛФ 3, 1922—1923, 26—27) та ін. — Фасмер IV 262; Погодин РФВ 46, 3; Соболевский РФВ 64, 172; Мейе ОЯ 405—406; Бкок І 690— 692. — Пор. сармати.
хорда «пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні», хордальний, хордальні, хордовий, хордові’ — р. бр. болг. хорда, п. ч. слц. сЬогсіа; — запозичене з грецької мови через посередництво латинської (лат. сЬогсіа); гр. х°Р&П «кишка, жила, струна», яке виникло з давнішого *х°РуП, зі-ставляється з лит. гагпа (гагпа) «тонка кишка», мн. гагпоз «кишки», лтс. гагпа «тс.», дісл. §ргп «кишка» (< іє. §Ьогпа-), а також із двн. §агп «нитка, прядиво (з висушених кишок)», н. Сагп «нитки, прядиво», лат. Ьегпіа «кила, грижа», Ьіга «порожня кишка», дінд. Ьіга «жила, вена»,
НігаН «стрічка, зв’язка, нитка», які зводяться до іє. *£Ііег- «кишка». — СІС2 909; Фасмер IV 263; Горяев 400; Ко-раїігізкі 171; НоІиЬ—Буег 204; РЧДБЕ 816; Егізк II 1111 — 1112; Воізаср 1066; КІеіп 281, 1760; Угіез АЕУ/ 157, 199; Рокогпу І 443.
хорей «двостопний віршовий розмір з наголосом на першому складі», хореїчний; — р. болг. хорей, бр. харзй, п. слц. сГіоге], ч. сЬогеиз, м. хоре), схв. хорер, — запозичення з грецької мови; гр. хорьїо^ «хорей» походить від хореїос; «хоровий, танцювальний», пов’язаного з х°Р<к «хор». — СІС2 909; Черньїх II 351; Фасмер—Трубачев IV 263; Кораіігізкі 171; Младенов 670; РЧДБЕ 816. — Див. ще хор1.
[хоренька] «вид корогви (у формі прапора)» Ме, [хореньга] «тс.» Па; — запозичення з польської мови; п. сЬо-гд.£Іе\у «прапор», сЬог^§іе\ука «прапорець» зводиться до псл. *хогрду, род. в. *хогр§ьуе «хорогва». — Див. ще хоругов. — Пор. корогов.
хореографія «мистецтво створення танцю й танцювальних вистав», хореографічний; — р. болг. хореография, бр. харзаграфія, п. слц. сЬогео§гаїіа, ч. сЬогео^гаНе, вл. сЬогео§гаІІ]а, м. хо-реографи/а, кореографи/а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. СЬогео§гарЬіе, фр. сНоге§тарНіе, англ. сЬогео§гарЬу — складні слова, утворені З ОСНОВ грецьких ДІЄСЛІВ ХОрЕОШ «танцюю», похідного від х°рос; «танець, хоровод», і урскрш «пишу». — СІС2 909; Черньїх II 351; Кораіігізкі 171; НоІиЬ—Буег 205; РЧДБЕ 816; КІеіп 282. — Див. ще графа, хор1.
[хоркати] «хрипіти, говорити хриплим голосом» Нед, [хоркотати] «гаркавити», [хбркавець] «відкашлювання, покашлювання» Нед, [хоркало] «тс.» Нед, ]хбркавий] «хрипкий» Нед, ВеЛ, [хоркотавий] «гаркавий», [хоркотлйвий] «тс.», [хорчйвий] «гидкий, бридкий» Нед, [ухбркатися] «захекатися, втомитися»; — р. хоркать, бр. [хдркаць], п. сЬагкас, сЬагсгес «харкати», ч. сЬгкаїі «кашляти»,
сЬгсеїі, Ьгкоіаїі, Ьгсеіі, слц. ЬгкаГ, сЬгсаГ «хропти; хрипіти», нл. сЬагсЬаз, сЬаг-сЬпиз, болг. хіркам «хропти; хрипіти; харкати», м. ’рка «хропти», схв. хркати, хракати, слн. Ьгкаїі «хропти, кашляти», стел, хракати; — псл. *х\гкаіі; — утворення звуконаслідувального походження, чергуванням голосних пов’язане з хаг-каїі; пор. вигук хр, що імітує хрипіння, харчання. — ЗССЯ 8, 147; Фасмер IV 263—264; МасЬек ЕД1С 184, 206; НоІиЬ—Буег 205; Младенов 671; Вегп. І 401, 412. — Пор. харкати, хрякати.
хоробрий «який не піддається страху; сміливий, відважний», хоробрість, хоробрішати; — р. храбрьій, [хоробрий], бр. храбрьі, др. хоробрьіи, хоробра, п. сЬгоЬгу, ч. слц. сЬгаЬгу, вл. сЬгоЬІу, нл. сЬгоЬІу, сЬгоЬгу, болг. хра-бізр, храбрен, м. храбар, схв. храбар, слн. ЬгаЬег, стел. хрАБ'ьр'ь; — псл. *хогЬгь; розглядається як похідне від *хогЬь під впливом прикметників на -гь типу сіоЬгь «добрий», Ьузігь «бистрий», озігь «гострий» та ін.; — зіставляється з лтс. зкагЬз «гострий, суворий», лтс. зкегЬз «терпкий», дісл. зкагрг «гострий», шв. зсагр «гострий, різкий, крутий», двн. зкагі «різкий, гострий», н. зсЬаг! «гострий», тох. В кагруе «шорсткий, шершавий»; іє. *(з)когЬ(Ь)- зі *(з)кег- «різати, сікти, стригти» з перестановкою приголосних зк > кз на слов’янському грунті (Черньїх II 354; Зндзелин СБЗ 126; Младенов 671; Вгйскпег АІВІРЬ 40, 131, К2 51, 233); менш імовірний зв’язок з дінд. кЬагаЬ «гострий», гр. хархарос; «тс.» (МеіІІеІ Еіисіез 403); неприйнятні зближення з гот. Ьаг\уа- «терпкий» (звідки фін. кагуаз «терпкий»), гот. царгаїзі]ап «потішати, підбадьорювати» (Нігі РВгВ 23, 333), з етнонімом сьрб'ь (Соболевский ИОРЯС 27, 323; Горяев 401), з дінд. рга§а!ЬЬа- «мужній, рішучий» (МасЬек Е8ЛС 204; Зіауіа 16, 197).— ЗССЯ 8, 71—72; Горяев 401; Фасмер IV 264; Ильинский ИОРЯС 20/4,	144—145; Иллич-Свитьіч ВЯ
1961/4, 94; Віахузкі І 79—80; Вгйскпег 184; 8сЬизїег-8е\ус 402—403; Младенов
671; Вегп. І 396—397; МікІ. Е№ 89; Вег-1а] Е55Л І 200—201; Зкок І 683; Угіез АЕ\У 485. — Пор. скребтй, храбрий.
хоровод «старовинний масовий народний танець», хороводити; — р. болг. хоровод, бр. карагбд, п. когохубф ч. слц. сЬогоуогі; — складне слово, утворене з основи іменника хор(о)- та дієслівної основи -вод від водйти; припускається давніша форма *коловод, що пояснює початкове к в деяких мовах, діалектах та старих текстах (Черньїх II 351—352). — Фасмер IV 264, ГСЗ 221; НоІиЬ—Еуег 205; МікІ. Е\У 89. — Див. ще вестгі, хор1. — Пор. коровод.
хорбгва — див. хоругов.
хороми «великий розкішний будинок, палати; [великий хлів, сарай ЛЖит, сіни Нед]», [хордма] «тс.», [хоромина] «будинок, житло; хлів ЛПол, великий хлів, сарай ЛЖит», [хором] «коридор, прохід», [хорони] «хороми» Нед, [хорім-ці] «сіни між внутрішніми і зовнішніми дверима в колибі»; — р. хорбмьі, бр. заст. хардмьі, др. хоромина, хороми, п. [сЬготіпа] «хижа, хата», ч. слц. сЬгат, сЬгатіпа «храм, церква», нл. сИгот «будівля», болг. м. храм, схв. храм «будинок, храм, [комора]», слн. сх. [Ьгат], стел. Храмж; — псл. *хогть з первісним значенням «дах», потім «високий дім» (ЗССЯ 8, 75); — реконструюється як давніше *к8огт-, що зводиться до іє. *5когто-або *8огто-; зіставляється з дінд. Ьаггп-уат «дім, палац; фортеця» (Зндзелин СБЗ 127; МасЬек Зіауіа 16, 193; Кох-Іоузкі] АГ31РН 11, 384; Ребегзеп К2 38, 395, проти ЗССЯ 8, 74—76; ШепЬеск АГ31РН 16, 383), двн. бсіггп, зсеггп «захист, заслона» (нвн. ЗсЬігт «охорона»), цсл. чр'Ьлгь «намет» (Зїахмзкі І 78; Вгйскпег 183; НоІиЬ—Кор. 142); порівнювання з вірм. хог «безодня, канава», дінд. акЬагаз «нора звіра» (Реіегззоп АІЗІРЬ 35, 373; ОІоПа 7, 320), з хет. кагігпті-«храм» (МасЬек Е5ЛС 204), з дінд. саг-тап «сховище, захисток» (Горяев 400), як і зближення з дінд. загаїїа (Потебня РФВ 1880/4, 193), не мають достатніх підстав; непереконливі зіставлення з
лат. 5егб «зв’язую, складаю, з’єдную», гр. гі'рсо «ставлю в ряд», бррос; «намисто, коралі» (Вегп. І 397). — Фасмер—Трубачев IV 265—266; Черньїх II 352; Но-ІиЬ—Еуег 205; БсЬизїег-Бехус 403— 404. — Пор. храм.
хоронйти «закопувати в землю, ховати (померлого); зберігати; охороняти», [хоронення] «похорон», [хоронитель] Куз, [вйхранути] «зберегти» Я, [захо-рдна] «сховище» Ж, [захорднка, захо-ронок] «притулок, ясла» Я, [захорднний] Ж, охорона, охоронець, [охоронйтель] Ж, охоронник, охоронний, похорон, похоронка «тайник, схованка», похоронна «повідомлення про смерть», [пбхороння] «похорон», [похоронок] «сховище, притулок» Нед, [похоронок] «похорон» ВеБ, похоронний, [прихорбна] «сховище» Нед, [сбхорон] «тс.» тж, схороняти(ся), схорона «зберігання», схоронення, [схо-ронйтель] Нед, схоронність, схрон «тайник, місце схову» Нед; — р. хо-ронйть, бр. [хараніць], др. хоронити, п. сЬгопіс «берегти, захищати», ч. сЬгапііі «охороняти, захищати», слц. сЬгапіі’ «захищати», полаб. сЬбгпеї «годувати», сЬогпа «їжа», болг. храня, храна «їжа», м. храни, схв. хранити «берегти», храна «їжа», слн. Ьгапііі «зберігати», Ьгапа «їжа», стел. хрАнити; — псл. *хогпііі, похідне від *хогп-а з первісним значенням «їжа, харчі»; достовірної етимології не має; наявність ав. хуагапа-«їжа, питво», ос. х\маг «хліб у зерні, ячмінь» дає певні підстави припускати можливість запозичення зі скіфо-сар-матських мов (Трубачев Зтимология 1965, 36); традиційно зіставляється з лат. зегуб, -аге «рятувати; зберігати», ав. Ьагаііе (раігі) «остерігається, бережеться», ЬаигуаШ «стереже» (МікІ. Е\У 89; Вегп. І 397—398), лит. зегіі, зегій «годувати», разагаз «корм худобі» (Біахмзкі І 81; Ла^іс АІБІРЬ 10, 194; Маіхепаиег ЕЕ 8, 1—2; Вгйскпег К2 51, 232; Міккоіа ЕГгзі. 6г. І 175, проти Трубачев Зтимология 1965, Зб); менш імовірне зближення з гр. хтєрас; «володіння, надбання, майно», хтєрєа «почесні
дари померлому» (Ресіегзеп ЛЕ 5, 65, проти Вегп. І 398; Воізас^ 524—525), з дінд. сагтап «захист, сховище, навіс» (Ла^іс АІЗІРЬ 4, 528; МасЬек ЗІауіа 16, 191 — 192). — ЗССЯ 8, 76—77; Фасмер IV 266; Черньїх II 352, 354—355; Горяев 401; Вгйскпег 184; Масіїек Е5ЛС 204; НоІиЬ—Еуег 205; Младенов 671; 8кок І 684; Вехіа] Е55Л І 201; Рокогпу І 938—939.
[хоростати] «чистити, обдирати зерно від лушпиння» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, давній фонетичний варіант до холостити «каструвати». — Пор. холостити, хорошаник.
[хоростіль] (орн.) «пастух, або вівчар, Каїїиз а^иаііси8 Е.» Нед, хорустіль Шарл, [хорустільник] «тс.», [хоростель] «тс.» Пі, [хворостіль] «тс.» Шейк; — п. сЬгбзсіеІ «деркач», кгбзсіе) «тс.», ч. скгазіаі, сИгізіаІ, кгазіаі, кгізіеі, слн. Іігазііг, стел, крлст'кдь «тс.»; — псл. *хог5ІеІ]ь «деркач, пастух» звуконаслідувального походження, за характерним співом, пор. укр. хруст, хрустіти (пастух і деркач — крикливі птахи, до того ж подібні зовнішньо). — Див. ще коростїль. — Пор. хрушель.
[хорош1] (ент.) «златка, мідянка, Ви-ргезІІБ» Нед; — назва пов’язана з хороший, мотивується мідно-червоним або мідно-зеленим блиском комахи. — Гор-ностаев 142. — Див. ще хороший.
[хорош2] (бот.) «гриб, Воіеіиз гагпо-зізБІтиз» Мак; — п. [сЬогозг] (з укр.), сЬгозгсх, ч. слц. сЬогоз (з п. або укр.); — очевидно, назва пов’язана з хороший через якісь позитивні якості гриба (смак, зовнішній вигляд і под.); п. сЬогозх пов’язується з ботанічною назвою сЬгозгсх «рослина родини хрестоцвітих» (Масіїек ЕЗЛС 203), з псл. *хуог8іь «хмиз» (НоІиЬ—Еуег 205). — Див. ще хороший.
[хорошаник] «кастрований самець (віл тощо)»; — похідне утворення від поширеного в західноукраїнських говорах, але раніше не зафіксованого в словниках хорошати «каструвати», імовірно, спорідненого з хоростати «лу
щити, обдирати із зерна лушпину» і з холостити «каструвати». — Див. ще холостйти, хоростати.
[хорошати] «каструвати»; — утворення, що виникло внаслідок формального зближення давнішого [коротати] «тс.» (псл. *когв- < іє. *кегз- «різати») з хороший. — Див. ще корошати.
хороший «який має позитивні якості або властивості; такий як треба», [хорошкуватий] «гарненький», [хоріш, хорош] (коротка форма прикметника), [хорошень] «красень», ]хорошко] «тс.» Пі, хорошуля «красуня», хорошун «красень», ]хорбство] «краса», хорошйти, хорошіти, [нехорбшкуватий] «негарний» Куз, Нед, прехороший, прихо-рбшений, прихорошування, прихорб-шувати(ся)\ — р. хороший, бр. ха-рбшьі, др. хорошиш, — задовільної етимології не має; розглядається як прикметникове утворення, пов’язане з псл. *хого8Іь «краса, приємність», похідним від *хогь]ь «темний, чорний», яке зводиться до іє. *зкег-/вког- «скребти, чистити» (ЗССЯ 8, 80); пов’язувалося з іменем східнослов’янського бога Хор-са — безпосередньо або через др. хороше, хороший «осяйний, променистий, прекрасний», що могло бути утворене від хорсь (Черньїх II 352—353); припускався зв’язок з хоробрий (Фасмер IV 267), з укр. харний, гарний (Ильинский ИОРЯС 23/2, 241—243), з хоронити, хоронен (Вегп. І 397; Да§чс АІЗІРЬ 6, 282—283; Вгйскпег К2 43, 308, К5 4, 258), з короста (Гудков ЗИРЯ V 35—36); висловлювалася думка про походження слова від сх.-ос. хогх «гарний», зах.-ос. хуагх «тс.», ав. Ьуагох- «благодійний» (Ее\уу К2 52, 306; Зкбід 8, ЗугпЬ. Когхмасіохмзкі II 299; Горяев 400; Абаев Осет. яз. и фолькл. І 595—596). — Фасмер—Тру-бачев IV 267; Варбот РР 1980/1, 138—141.
хорт «мисливський собака», хірт, хортеня, хортйця, хортйще, ]хортува-тий] «схожий на хорта»; — р. бр. хорт,
п. сЬагі, ч. слц. сЬгі, вл. сЬоН, нл. сЬаг/ болг. хтірт, хр^т, м. ’рт, схв. хрт, слн. сНгі, стел, х'ьрт'ь; — псл. *хьгіь; достовірної етимології не має; пояснювалося як первісна назва тварини за мастю: споріднене з лит. загіаз «світло-гнідий, жовтуватий (про коня)» (Трубачев ВСЯ 2, 38—41; Фасмер—Трубачев IV 268); пов’язувалося з іє. *кЬег- «різати, рубати», тобто псл. *хМь означало собаку з короткою шерстю на відміну від кудлатого пса (псл. рьзь) (Ильинский РФВ 69/1, 12—14; ИОРЯС 20/4, 144); існують припущення про зв'язок з лит. кйгіі, кигій «швидко бігти, стрибати» (МасЬек БІауіа 16, 216) , з іє. *зег- «ШВИДКО рухатися, бігти, мчати» (Мозгугізкі Р2ЛР 136; Потебня РФВ 1880/4, 193), із скорий (Младенов 672; Вгйскпег 176; НоІиЬ—Кор. 143), про спорідненість з герм. *Ьгиріап, дангл. гуНЙа «великий собака», свн. гисіе, гисіе «тс.» (Зндзе-лин СБЗ 127; МасЬек Е5ЛС 207, який вважає слово праєвропейським); безпідставні міркування про пряме запозичення з германських мов (Нігі РВгВ 23, 333, проти Вегп. І 412). — ЗССЯ 8, 148—149; Трубачев Назв. дом. жив. 23; Горяев 401; Біахузкі І 60—61; НоІиЬ—Буег 206; Бсііизіег-Бехус 397; Бкок І 689—690; ЕгаепкеІ 764.
хоругов «прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) із зображенням Христа або інших свя-
тих, яке несуть під час хресного ходу» СУМ, Г, Нед, хорогва, хоругва, [хо-ружая] Бі, [хоружий], хоружйха Куз, [хорунговий], хорунжий, [хорунжен-ко, хорунжівна\, [хоружити] «бути хорунжим» ВеБ, [підхоружий] Куз, [підхорунжий]; — р. хоругвь, бр. харугва, др.
хоругьі, хоругізвь, хорюг'ьвь, хоруговь, п. сііог^ієху, сЬогд.2у, ч. когоиЬеу, слц. когиЬуа, вл. нл. сБбги^о], сЬбг^о], болг. хоругва, м. хоругва, схв. хоругва, слн. кагб^іа, стел, хоржгкл, хоржгьі; — псл. *хогр§у, род. в. *хогр£ьуе; — не зовсім ясне; розглядалося як давнє запозичення з монгольських мов через тюркське посередництво (на що вказує початкове х-)
(Фасмер—Трубачев IV 268—269; МасЬек Е5ЛС 278; Кагпзіесіі 289; 51а\узкі І 76; Вгйскпег 182—183; НоІиЬ—Буег 262; пор. також: Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 295; Корш Сб. Дринову 59; Міккоіа ВаІБ и. БІау. 11 —12; Вегп. І 398 та ін.); припускається запозичення з герм. *Ьгип-§ю, пор. гот. Ьги§^а «посох, палиця», свн. нвн. Кип^е «стойка, планка, перекладина», балк.-герм. *ЬагіЬгип£а (Ф. Браун у Соболевського АІБІРЬ 33, 481, ЖМНП 1911, май, 166; ГЛіІепЬеск АІБІРЬ 15, 485; Да^іс АІБІРЬ 5, 665; ЗССЯ 8, 81—82); неприйнятні пов’язування з тюрк. сЬар гик (Горяев 401), тур. киг)ик, ки)гик «хвіст» (МікІ. Е\У 89); українські форми з н типу хорунжий є полонізмами (п. сЬогдгу, сііогдєієху). — КісЬІіагсіІ 57; 2аг^Ьа ЛР 41, 1 (4); Біахузкі ЛР 33/5, 400; Младенов 670. — Пор. корогов.
хорунжий «особа, що носила прапор або корогву війська; перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії; (ст.) особа, що входила до складу генеральної старшини, а також була охоронцем прапора», хо-рунженко «син хорунжого», хорунжів-на «дочка хорунжого», хорунжевий, хорунженків; — запозичення з польської мови; п. сЬогдфу, ст. сЬогдфе «хорунжий» є похідним утворенням від сЬогд.§;іеху «хоругов», що відповідає укр. хоругов. — Див. ще хоругов.
[хосен] «користь», [хісен] «тс.», [хи-сен\ «тс.» О, Іхісно] «тс.» Нед, [хісно-вач\ «той, хто має користь» Нед, хосен-ний, хдений, [хісновйтий, хіснбвний] Нед, [хосновйтий] ВеУг, хіснувати(ся) «користуватися», [хоснувати], [пбхіс-ний] «корисний, вигідний» Нед, [схісну-вати] «скористатися» Г, Ба; — п. [Ьа-зеп], слц. [сЬозеп, сЬозеїї, сЬазеп, сЬа-80ії|; — запозичення з угорської мови; уг. Ьазгоп «користь, вигода» достовірної етимології не має. — Балецкий 377— 378; Вагсгі 115; ММТЕБг II 69—70.
хотар — див. готар.
хотіти «мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (у їжі, відпочинку і т. ін.); мати намір,
збиратися (щось робити)», кпити, хіть «охота, бажання», [хвіть] «тс.» Нед, Шейк, [хотій] «той, що чогось хоче» Чаб, [хота] «хтивість, похітливість» Нед, [хотячка] «тс.» тж, хтивість, [хуть] «бажання, прагнення», хтивий, хоч, копія, [захотінка] «забаганка» Нед, на-вхдчина, наухдчина, нехіть, нехотя, нехотячи, [обхітний] «охочий», [охотитися] «бажати», охвбта, охітниця, охота «бажання, нахил; полювання», охопиш «охота, бажання», охбтник, охбтниця, [охотуха], ]охітний, охдт-ний, охдтливий], охдтницький, охоча, охочий, [охітно, охїчно], охотою, охоче, [перехбчливий] «примхливий, капризний», ]прихопгь], [розхіття] «задоволення» Нед, Пі, схотінка «бажання», ухіття «охота, бажання СУМ; насолода, втіха, примха; користування Нед, Пі», [ухітний] «охочий, бажаючий», досхочу, донесхочу, заохочувати, заохб-та, заохбпгник, заохочення, заохотливий, знехотя, зне'хочу, розохочувати', — р. хотеть, бр. хацець, др. хотіти, хотіти, п. сЬсіес, ч. сЬіїіі, слц. сіісіеі’, вл. сЬсус, болг. ща (<х’ьщу), [хбйта], схв. хтети, хотівши, слн. НоІеН, стел, хотіти, х’ьт'Ьти; — псл. хоіеіі, хьіеіі; — надійних відповідників не має; імовірний зв’язок з хуаіаіі, укр. хватати — через первісну форму *хуоі-, пор. р. охота і охвбта (ЗССЯ 8, 83—84; Зндзелин СБЗ 121 —122; ІЦіпзкі] АГ81РП 28, 458—460; Ильинский ИОРЯС 20/4, 149—151; Вегп. І 398—399; Черньїх II 353); зіставлялося з вірм. хапб «сильне бажання, жага», хіпб «радість», хпсіат «радію» (Ви§^е К2 32, 42; МеіІІеі Еіисіез 174, М8Б 8, 315), куди інші відносили також кімр. сііхмапі, брет. Ьоапі «бажання» (Ребегзеп К2 38, 388—389; 40, 178—179; Регззоп Веііг. І 305, проти Вегп. І 399 з огляду на труднощі з носовим); вважалося також експресивним утворенням, спорідненим з лит. кеіеіі «замишляти, задумувати», кеіїпіі «тс.» (Масіїек ЗІауіа 16, 176; Міккоіа ІІгзІ. Сг. І 177; Вгйскпег 177). — Кри-тенко Вступ 554; ЗЬеуеІоу РгеЬізіогу
199; Фасмер IV 270—271; ЗІахмзкі І 62; 2иЬаіу 51. а сі. І 167; Масіїек Е84С 208; НоІиЬ—Кор. 144; НоІиЬ—Буег 206.
[хоха] «опудало, одоробало; нечепурно одягнена жінка»; — п. [сЬосЬа] «висока жінка», [сЬосЬІа, сЬасЬІа, сЬа-сЬеІ] «велика, незграбна людина»; — експресивне утворення неясного походження, можливо, пов’язане з хохля1,2 (див.).
хохітва (орн.) «стрепет, Оііз іеігах Б.», можливо, сюди також [хохотуль] Куз, [хохоталка, хохотуня] (орн.) «мартин чорноморський, Багиз сасЬіппапз РаІІ.» Шарл; — звуконаслідувальне утворення, зближене з хохотати за характерним криком птаха, зокрема під час весняного токування. — Птицьі СССР 203—204, 296—305. — Див. ще хохотати.
[хохлатка] (бот.) «ряст порожнистий, Согубаїіз сауа 8сЬ\м. еі Ког.» Мак, [хохликоваті] Мак; — р. хохлатка, бр. чубатка; — похідне утворення від хохол; назва мотивується формою квітки. — Нейштадт 271; Анненков 110. — Див. ще хохол1.
[хохля1] «жердина, щоб тягти невода під льодом» Г, Берл, Дз, Мо; — п. сЬосЬІа «тс.»; — не зовсім ясне; припускається зв’язок з індоєвропейським коренем *кез- «різати» і розглядається як його подвоєння; п. сЬосЬІа «жердина» об’єднується з сЬосЬІа «велика ложка» й етимологізується як запозичення з латинської мови ('Зіахмзкі І 72). — Мель-ничук Зтимология 1966, 219; ЗССЯ 8, 54. — Пор. хохля2.
] хохля2] «черпак, ополоник» Куз; — запозичення з польської мови; п. сЬо-сЬІа «ополоник», пояснюється як запозичення з латинської мови; лат. сосії-Іеаг «ложка», пов’язане з сосЬІеа «слимак із закрученою чашечкою» (за зовнішньою подібністю ложки до раковини слимака), що походить від гр. хохАіас; «тс.». — ЗІахузкі І 72; ЗССЯ 8, 54; \УаІсіе—Ноїт. І 241; Воізасд 479. — Пор. кофля.
[хохол1] «чуб, пелех» Нед, Куз; — р. хохол, бр. хахбл, п. нл. сЬосЬої, ч.
сЬосЬої, сЬосЬоІка, слц. сЬосЬої, [сЬо-сЬеІ], вл. сЬосЬої, полаб. сЬ'йбсЬ'оІ; — псл. хохоїь; загальновизнаної етимології не має; припускається зв’язок з сехої, похідним від сехаіі (варіанта до сезаіі): хохоїь < *кохоІь (ЗССЯ 8, 54—55); розглядалося як утворення шляхом редуплікації звуконаслідувального кореня *сЬо- (Вегп. І 392—393; Ильинский ИОРЯС 20/4, 155); зіставлялося з лтс. секи1(і)з «чуб, пелех», лит. кекиїаз «брила» (Зндзелин СБЗ 126; Фасмер IV 272; Зіахмзкі І 73), з дінд. зікЬа «тс.», зікЬ-ага-Н «вершина, верхів’я, зеніт» (основа *кок-/кох-/хох-) (Масіїек Е54С 202); зводилося також до іє. *кеГ (*ко1-/к1-) «підноситися, стирчати» (Черньїх II 353; Рокогпу І 544); припущення про зв’язок з перс, какиї «кучері», як і з тур. тат. к]акй) (ЕокоІзсЬ 82; Горяев 401) малоймовірне. — Вгйскпег 181; НоІиЬ— Буег 204; БсЬизіег-Бехус 390—391.
[хохол2] (ент.) «щипавка, Еогіісиїа аигісиїагіа» Г, ВеЛ, ВеНЗн, [хохолак] «тс.» Г, ВеНЗн, [хохоланя] «тс.» тж; — пов’язане з хохол1', назва мотивується, мабуть, довгими вусиками на голові комахи; не виключено також, що хохол виникло внаслідок скорочення складної назви хохолаз. — Горностаев 67—68. — Див. ще хохол1, хохолаз.
[хохолаз] (ент.) «щипавка, ЕогІІ-сиіа аигісиїагіа» Г, ВеЛ, ВеНЗн; — очевидно, складне слово, утворене з основ іменника хохол та дієслова лазити. — Див. ще лазити, хохол1.
[хохолик] (бот.) «щиток» Нед; — суфіксальне утворення від хохол унаслідок зовнішньої подібності суцвіття рослини до чубчика. — Див. ще хохол1.
[хохотати] «голосно сміятися» Нед, [хохотіти] «тс.» тж; — р. хохотать, бр. [хбхьіт] «регіт», п. [сЬесЬ] «сміх», сйусЬоіас, ч. сНосНоїаН, сЬесЬІаіі, слц. сЬесЬоі «сміх», сЬесЬіаГ за «сміятися», вл. сЬісЬоіас, нл. сЬусЬоіаз, сЬісЬоіаз, схв. кикотати(се), слн. ЬоЬІаіі «тс.», стел, хохотати; — псл. хохоїаіі; похідне утворення від звуконаслідувального вигуку хо-хо, що виражає регіт; пор.
схожі лат. сасИіппб «реготати», сасЬіп-пиз «регіт», гр. ха/аСсо «регочу», вірм. хахапк' «регіт», дінд. какЬаіі «(він) сміється», а також у неіндоєвропейських мовах: тур. каИкаИа «регіт», фін. Ьакаіиз «тс.», кит. хаха дасяо «реготати». — ЗССЯ 8, 55; Фасмер IV 272; Черньїх II 353—354; НоІиЬ—Буег 203; Младенов 670; Вегп. І 393; Зндзелин СБЗ 120— 121; Егпоиі—МеіІІеІ І 80; НйЬзсЬтапп Агт. 455; ИЬІепЬеск 38, ІЕ 17, 176, АЇБІРЬ 16, 372; МеіІІеІ М5Е 8, 294. — Див. ще ха. — Пор. хи-хй, хі-хї.
хохуля (зоол.) «Оезтапа тозсЬаІа», [хохуль, хухуля] «тс.»; — р. [хохуля], вьіхухоль, бр. хахуля, п. сЬосЬоі, ч. сЬосЬиІ, вл. сЬосЬиІа; — псл. хохиіа; пов’язується з дієсловом хахиіііі «зникати, ховатися» (ЗССЯ 8, 56); припускався зв’язок з хух «дух, запах», хухати «віяти, дути»; у такому разі хохуля первісно означало «тварина з поганим запахом». — Фасмер—Трубачев І 372, IV 273; Преобр. І 105; Горяев 59; Вегп. І 405. — Див. ще ху.
[хоці-на] «вигук, яким підкликають корів» ВеБ; — не зовсім ясне; можливо, є експресивним словосполученням, що складається з колишньої форми наказового способу дієслова ходи і частки на «ось, бери», якою часто підкликають тварин.
хоч (спол., частка), [хоть] ВеБа, ВеУг, хоча, хотя, [хотяй, хоць, хочай, хдчень, хоцяй]; — р. хотя, бр. хоць, хаця, др. хотя, п. сЬос, сЬосіах, [сЬо-сіа, сЬосіа]], ч. ст. сЬоіе «охоче»; — закостеніле утворення від дієслова хотіти, найвірогідніше, його віддієприкмет-никова форма (псл. хоі^ «хотячи», ст. укр. хотя, пор. шутя, стдя, що стали в сучасній українській мові прислівниками); однак, не виключена можливість, що форма хоч, принаймні в частині своїх уживань, постала шляхом скорочення особової форми хочеш, як бач від бачиш', висловлювалась думка (Булаховський Вибр. пр. III 405—406), що процес утворення сполучника і частки супроводжувався деетимологізацією, вивітрюван-
ним первинної семантики слова. — Фасмер IV 273; Біаи'зкі І 73; Вгйскпег 177, 181. —Див. ще хотіти.
|хбщик| «кущик»; — не зовсім ясне; можливо, походить з первісного *х(в)о-щик, пов’язаного з хвіст або назвою рослини хвощ (див.).
[храбрий] «хоробрий» Нед, [храб-рій] Нед, храбритися, храбрувати; — р. храбрьій, бр. храбрьі, др. храбрі>, хра-б'ьр'ь, храборіу, храбрьіи, п. сИгоЬгу, ч. слц. сИгаЬгу, вл. сІігоЬІу, нл. сИгоЬгу, болг. храб'ьр, м. храбар, схв. храбар, слн. Ига'Ьаг, стел, хрлк’ьр’ь; — запозичення зі старослов’янської мови; стел. ХрлБ'ьр’ь відповідає східнослов’янській повноголосній формі хоробрий. — Фасмер IV 273. — Див. ще хоробрий.
[храбуз] «капустяне листя; осот, СігБІигп егізііЬаІез Бсор.», [храбуст] «тс. Мак, Чаб; осот городній, Сігвіигп оіегасеигп Зсор.; осот різнолистий, Сіг-зіигп ИеіегорИуІІшп АІІ. Мак, ВеНЗн; будяк кучерявий, Сагбииз сгізриз Б. Г, Пі, Мак», [храбуст] «капустяне листя; осот городній; будяк кучерявий; бур’ян», [храбустє] «капустяне листя; сухий бур’ян», [храбусть] «осот різнолистий» Мак, [храпуз] «кукурудзяне листя», [хра-пуст] «капустяне листя ВеБ; будяк Мак», [храпуетє, храпусть] «капустяне листя» ВеБ, [хробдет] «будяк кучерявий, Сагбиив сгізриз Б. Мак; жостір проносний, Ккагппиз саНпагІіса Б. Мак», [хробошник] «будяк» Мак, [хробус] «будяк кучерявий; осот городній» Пі, Мак, [хробуст] «тс.» Г, Пі, Мак, [храбуста-ти] (про звірят) «гризти, їсти», [похро-бостіти] «шарудіти, тріщати» ВеЗн; — р. [храбаз] «хворост», [хробостать, хро-бостеть] «шуміти, хрустіти, тріщати», бр. храбустаць «хрумтіти, тріщати», хра-бусцець «тс.», п. [сІігаЬіізі] (з укр.?) «капустяне листя», [сИгаЬ^х] «гущавина, чагарник», сИгоЬоіас «шурхотіти»; — псл. хгаЬрзіь, первісно означало «хруст, шурхіт, шелест» і походило від звуконаслідувальних *хгаЬ-/хгоЬ- (*хагЬ-/хогЬ-); наявність значень «листя, бур’ян» пояснюється зв’язком із звуками, що супрово
джують поїдання твердих соковитих рослин; зіставлялося з лит. кгеЬгбеіі «шелестіти», лтс. кгаЬіпаі «дряпати; лоскотати» (Зндзелин СБЗ 127; сумніви — Шахматов ИОРЯС 17/ 1, 290). — ЗССЯ 8, 99—100; Фасмер IV 273, 276— 277: Ильинский ИОРЯС 16/4, 9—10; 20/4, 168—169; Зіахузкі І 77—78; Вегп.
І 403. — Пор. хрббот.'
храм «будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди; релігійне свято на честь якогось святого або якоїсь релігійної події», храмйна, храмівнйк Куз, [храмнйк] «гість, що приїхав на храмове свято», [храмнйця] «храмина» Нед, храмовник, (іст.) «член середньовічного католицького духовно-лицарського ордену; тамплієр», храмовий, храмовий, храмувати, [похрамини] «гуляння на другий день храмового свята»; — р. бр. болг. м. храм, др. храмі>, п. сИгагп, ч. слц. сИгагп, схв. храм, стел. Хралгь; — запозичення з церковнослов’янської мови в давньоруську; цсл. Хрллгь походить від старослов’янського Хралгь, якому відповідає східнослов’янська повноголосна форма, хором-.— Фасмер—Трубачев IV 273; Черньїх II 354. — Див. ще хороми.
[хранйти] «зберігати», [хранйло] «охорона, варта; вартовий; захист, сховище» Нед, хранйтель; — р. хранйть, п. сНгопіс, ч. сНгапііі, слц. сйгапіГ, болг. храня «годувати, утримувати», м. храни «годувати», схв. хранити «годувати, зберігати», слн. Нгапїїі, стел. ХРЛНИТИ1 — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, хранити співвідносне зі східнослов’янською повноголосною формою хоронйти. — Фасмер IV 273; Черньїх II 354—355; Горяев 401. — Див. ще хоронйти.
храп1 «нижня й середня частина перенісся тварини (переважно коня)», [храпи, хряпи] «тс.», [захрапувать] «загнуздати, зав’язати чим-небудь за храпи» ЛПол, нахрапник; — р. храп, бр. храп «храп», храпа «перенісся»; — східнослов’янське утворення, що пов’язане з псл. хгараіі, хгареіі «хропти». — Див. ще хрипіти, хропіти.
храп2 (тех.) «пристрій для піднімання вантажів; упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму», храповик; — р. бр. храп; — запозичення з російської мови; р. храп «гальмо», як і храпун «гарпун», запозичене із західноєвропейських мов, пор. фр. Иаг-роп «корабельний гак». — Горяев 401, Доп. І 53; Фасмер IV 274. — Див. ще гарпун.
храпа «замерзла грязь на дорозі, колоть ВеЗн, О; качан з капусти; сорт груш ЛПол»; — р. храпа «тонкий наст на снігу; шершава поверхня льоду», п. ст. сИгару, сИагру, сіігору «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті», слц. гара «віспина», нл. сИгора «нерівність», болг. храпа «дірка, вибоїна на дорозі», схв. храпа «віспина, короста», слн. Игара «нерівність»; — псл. *хогра; розглядається як варіант іменника *когра (ЗССЯ 8, 82—83); далі пов’язується з псл. *5когр-/5кегЬ-/8кгоЬ- «різати»; припускається спорідненість з лит. кагра «бородавка», кагроіаз «бородавчастий». — ЗІахувкі І 81—82; Зсйизіег-Зехмс 399; Младенов 671. — Пор. коропавий, храбуз, храпавий.
[храпавий] «шорсткий, кострубатий»; — п. сИгорахму «нерівний, шерехатий», ст. зкгорохмаіу, зкгорахму, [сИго-ріахму, сИгоріаІу, сИгораіу, сИаграіу], ч. сИгарауу, слц. гарауу, нл. сИгорахуу «нерівний, бугристий», болг. храпав «нерівний, вибоїстий», м. рапав «нерівний», схв. храпав «нерівний; бородавчастий», слн. Игарау «нерівний, шерехатий»; — псл. *хограуь «шерехатий», похідне від *хогра. — ЗССЯ 82—83; ЗІахмзкі І 81—82; Вгйскпег 184; Масіїек Е5ЛС 204—205. — Див. ще храпа. — Пор. коропавий.
[храпачі (бот.) «гриб гельвела, Неі-уеііа зизресіа КгогпЬ.» Мак; — ч. сіігарас, ст. сіігарас «тс.»; — пов’язане з храпа (< псл. *хогра) «нерівність, шерехатість»; назва мотивується нерівною, зморшкуватою шапинкою гриба. — Анненков 164; Масіїек Е5ЛС 204—205. — Див. ще храпа.
[храскати] «скрипіти, рипіти, тріщати» ВеУг, [хращати] «кричати (про птаха)»; — п. сИгбзІас, ч. сИгазіііі, слц. сИгазііГ, вл. сИгбзсіс, нл. кзозіаз; — звуконаслідувальне утворення, варіант діє-, слова хряскати. — Див. ще хряск.
храстка — див. хращ.
[хращ] «хмиз, хворост» ВеЗа, [храстка] (бот.) «хвощ, Ециізеіигп Ь.» ВеЗа; — запозичення з чеської або словацької мов; ч. сИгазіі «хворост, хмиз», ст. сіігазі, слц. сЬгазГ «чагарник» пов’язуються з псл. *х(у)ог8кь «хворост»; рослину хвощ названо хворостом через відсутність листя. — Масіїек Е5ЛС 205; Младенов 671; Вегп. I 403—404. — Див. ще хворост.
[хребест] «верхів’я солом’яної покрівлі» ЛПол, [прихребестить] «вивершити солом’яну покрівлю» ЛПол; — очевидно, виникло внаслідок контамінації слів хребет та [храбуст] «осот, Сіг-зіигп», [хроббст] «будяк, Сагсіїїиз»; осот, будяк могли домішувати до соломи, з якої вивершували покрівлю, як магічні рослини, що, за давніми віруваннями, відганяли нечисту силу або заманювали домовика (пор. іншу назву будяка — чортополох). — Див. ще храбуз, хребет. — Пор. дід2.
хребет «осьовий скелет хребетних тварин і людини; гірське пасмо», [хир-бет] «спина», [хребетйна] «хребет, спина» Куз, [хребетник] «частина борони», [хребетниця] (анат.) «хребет» Нед, хребетні, хребець, хребтина «хребет, спина», [хребтдвець] «хребетна тварина» Куз, [хребтовйна] Нед, безхребетний, безхребетні, захребетник «той, хто живе чужим коштом», захребетниця, пб-хребт «хребет», пдхребтйна «тс.» СУМ, Она; — р. хребет, бр. хрьібет, [хрібіт], др. хрьбьті>, хребет, хрибьт/ь, п. ^гхЬіеІ, ст. сИгхЬіеі, ч. ИгЬеі, [йгіЬеі], ст. сИгЬеі, сИгіЬеі «спина, хребет», слц. сИгЬа'і, [сИгі-Ьеі] «спина», сНгЬаІіса «спинний хребет», вл. сИгіІфеІ, нл. кзеЬ]аі, ст. сИгіеЬ]еі, к8еЬ(аі, болг. хр'ьбет, хребет (гірський), м. хрбет, схв. хрбат, хрбет, слн. ИгЬеі, стел. хрьБьтт»; — псл. хгьЬьіь «хре
бет, спина» пов’язане з хгіЬь «пагорб» і через основи зкгьЬ-, зкгіЬ- з дієсловом зкгеЬіі (ЗССЯ 8, 107—109, пор. також Вгйскпег 160—161); зводилося також (Реіегззоп АІЗІРЬ 35, 371—372; Ильинский ИОРЯС 20/4, 146) до праформи *кЬгїЬЬ-, *кЬгеіЬЬ- і вважалося результатом розширення індоєвропейського кореня *кЬег-Ь- «бути твердим, сухим, гострим», *(з)кег- «гнути» (Черньїх II 355); непереконливі спроби (Вегп. І 404—405) довести звуконаслідувальне походження слова хребет (як хрббот); сумнівне й зближення (Горяев 402; МасЬек Зіауіа 16, 200—201, Е83С 187; Младенов 671) з горб (< псл. *§фгЬь); були також намагання (Соболевский ИОРЯС 26, 32) шукати позаслов’янські зв’язки, зокрема, трактувати хребет як запозичене від скіфів. — Фасмер IV 274— 275; 5!а\узкі І 366—367; НоІиЬ—Кор. 134; НоІиЬ—Ьуег 198; ЗсНизіег-Зе^с 400—402; Рокоту І 933—937. — Пор.
СКребтЙ.
[хребтак] «каліка» ВеУг; — пов’язане з хребет\ очевидно, йдеться про людину з викривленим або ушкодженим хребтом. — Див. ще хребет.
хрест «предмет і символ культу християнської релігії», [хрезбини] ЛЖит, [хрестьбйна] Нед, Пі, хресних, хрестець «складені навхрест снопи зернових, [печиво хрестоподібної форми]», хрестик, хрестильниця, хрестильна, хрестини, [христйни], хреститель, [хрест-ник] ВеНЗн, хрестовик (ент.), [хресте] «середа на четвертому тижні Великого посту», [хре'стя] «тс.» Пі, [хрестяк] (ент.) Нед, [хрещатик] «перехрестя», [Хрещатика] «хрещате полотно» Нед, [хрещатка] «вид плахти», [хрещи] «церемонія освячення води на Хрещення» Пі, хреще'ник, [хрище'ник] Нед, [хре-ще'нець], хрещення, [хрещенята], хрещик «хрестик; вид гри», хрестатий, [хрестачний] «хрестоподібний», хрестинний, хрестовий СУМ, Г, [хрестний], [хрещастий, хрещастний] Нед, [хре-щачий] «хрещатий» Нед, хрещений, хрещенський, [хрісцяний] «хрещений» ЛЖит,
хрестити, христйти, [христувати] «вітати на Великдень іменем Христа», [вихрест, вйхрестка], [вйхрист, вй-христка] Она, [вихрещувати, вихріщу-вати[ тж, відхрещуватися, навхрест, [нахрест, бхрист] «хрест» Ж, охрести «приналежності хресного ходу», охрест «навхрест», охрестити, перехрест, пе-рехрестка, перехресток СУМ, Куз, перехрестя, [перехресниця] «частина витушки Г, Куз, сакви ЛПол», [пере-хрестина] «перехристка» Нед, Куз, перехрещення, перехрещування, [перехрис-та] «перехрест», [перехрйщенець], [перехрещений] «поперечний», [перехрйщу-вати(ся)], перехрищати Куз, [перекопатися] «перехреститися» ВеЛ, по-хресник «хрещеник», похресниця «хрещениця», похре'стини, [похрйсний, по-хрйсник] Куз, рдзхрист, розхристаний, розхрйстя, розхристувати, схрещення, схрещуваність, схрестя, схре-щувати(ся), [схрйщувати] Куз, навхрест «навхрест», [недбхристь] Нед, [уперехрест]; — р. крест, [хрест], бр. [хрзст] Носович, [хрест], хрзснік, хрьіс-ціць, др. хрестт>, хрьістт>, п. сЬггезі «хрещення», сіїггезпіак «хрещеник», ч. кгіг, слц. кгзі, вл. кгезі, болг. кр-ьст, слн. кп'г, кгзіііі; — через посередництво старослов’янської мови запозичене з грецької; гр. ХрТотбс; «Христос, букв, помазаник» є калькою гебр. тазЬ^Ь «помазаник, Месія»; гр. хрко «мажу, натираю» переконливої етимології не має; ім’я Христа було перенесене на хрест як знаряддя страти, що стало символом християнства. — Зіахмзкі І 85—86; Вгйскпег 185; МасЬек ЕЗЛС 300, 302; НоІиЬ—Кор. 191 — 192; НоІиЬ—Ьуег 271; КІеіп 283; Егізк II 1120.— Див. ще крест. — Пор. християнйн.
[хреста] «назва вівці» Дз Доп. УжДУ, [хрестаня, хрестбля, хрешчаня] «тс.» тж; — пов’язане з хрест', назва стосується, очевидно, плямистої вівці з плямами у вигляді хреста, пор. [біланя] «біла корова», білюка «біла вівця» тощо. — Див. ще хрест.
[хрестики] (бот.) «конюшина повзуча, ТгіГоїшт герепз Б.» Г, Мак, [хрестовик] «китятки, Роїу^аіа атага Б.», [хре-стовник] «тс.» Мак, [хрестовці] «КИоеа-сііпае» Мак, [хрестові] «хрестоцвіті» Мак, [хрещате зілля, хрест-трава] «вороняче око звичайне, Рагіз аиасігіГоїіа І..» Мак; — схв. крстушац, [крестушак, крестушан, крестушаль] «китятки, Роїу-^аіа уиі^агіз Б.», [крстач, крстовка, петров крст] «вороняче око, Рагіз диагігі-Іоііа к»; — похідні утворення від хрест; назви мотивуються формою листя рослин. — Вісюліна—Клоков 66, 67, 192, 220; Носаль 222; СимоновиИ 338, 367. — Див. ще хрест.
[хресткй] «поперек, крижі», [хрещик] «хребет» УРС; — р. крестец, [хре-стбвица], бр. [хресток, хресткі] Но-сович, [храсцй], болг. кр'ьст, слн. кгіг; — утворення, пов’язане з хрест; назва мотивується хрестоподібним зрощенням хребців з іншими кістками скелета. — Див. ще хрест. — Пор. криж.
хрестоматія «збірник вибраних творів або уривків з них, складений як навчальний посібник», хрестоматійний; — р. хрестоматия, бр. хрзстаматьія, п. слц. сИгезіотаііа, ч. сИгезіотаііе, вл. сИгезІотаїфа, болг. христоматия, м. хрестомати/а, схв. хрестомати/а; — запозичення з латинської або з грецької мови; лат. сИгезіоглаОтіа «тс.» походить від гр. хРП°тора&єіа «тс.» — складного слова, утвореного з основ прикметника ХРПОТОС «хороший, відмінний, корисний», пов’язаного з ХРЛ «необхідно, треба, слід», яке надійних відповідників в інших індоєвропейських мовах не має, та іменника ра9о^ «знання, досвід, мудрість» від рау^аусо «вчитися, вивчати, довідуватися», яке зводиться ДО ІЄ. *ГППСІИ- <*теп-сіИ- < *теп-дИе- «застосовувати свої здібності» і споріднене з лит. гпапсігїіз «бадьорий, жвавий, пильний», псл. трсігь, укр. мудрий. — СІС2 910; Черньїх II 356; Горяев 402; Фасмер IV 276; Грот Фил. раз. 2, 509; Кораіігівкі 171 —172; НоІиЬ—Буег 205; Младенов 672; РЧДБЕ 818; Егізк II
170—171, 1117—1119; Воізасд 607, 1069; Кіеіп 283. — Пор. мудрий.
[хрестьбйни] «хрестини» Нед, Пі, [хрезбини] «тс.» ЛЖит; — р. [хрзс-биньї]; — запозичення з білоруської мови; бр. хрзсьбіни є похідним від дієслова хрисціць, що відповідає укр. хрестити. — Див. ще хрест.
[хрещак] (бот.) «барвінок» Нед, Мак, [хрещатик] (бот.) «щербанець, Нуозегіз ГоеГісІа ОС. Мак; любочки, Бе-опіобоп Б. Мак», [хрещатник] (бот.) «гравілат міський, бейт игЬапит Б.»; — похідні утворення від хрест; форма хрещак правдоподібно постала зі словосполучення хрещатий барвінок; назви рослин мотивуються формою або хрестоподібним розташуванням їхнього листя. — Вісюліна—Клоков 260; Нейш-тадт 325. — Див. ще хрест.
хризаліда (ент.) «лялька в комах»; — р. хризалйда, бр. хризаліда, п. сГігугаїісІа, ч. сИгузаІісіка, сИгузаІіз; — запозичення з латинської мови; лат. термін сИгузаІІІз, сИгузаІІісііз «лялька метелика золотого кольору» походить від гр. ХрйоаЛЛщ, род. в. хрбоаЛЛібос; «тс.», пов’язаного з хрйсгос; «золото», що вважається запозиченням у семітські мови з фінікійської, пор. фінік. Нг8, ак. Иигази «золото», ассир. Иигази, гебр. Нагиз «тс.», арам. сір. Нага‘ «жовтий»; у мікен-ських пам’ятках грецької мови від XV ст. до н. е. слово зафіксоване у формі ки-гизо.— Кораіігівкі 172; Егізк II 1122— 1123; Воізасд 1072; Кіеіп 285. — Пор. хризантема.
хризантема «декоративна рослина родини складноцвітих»; — р. болг. м. хризантема, бр. хризантема, п. сИгу-хапіета, схв. хризантем, хризантема; — запозичене з латинської наукової термінології; лат. сИгувапіИетит, сИгу-запіИетоп «золотоцвіт» походить від гр. Хриоау9єроу «тс.» — складного слова, утвореного з основ іменників хрйобс; «золото» [назва рослини походить від одного з її різновидів — СИгузапіИетит аигеит (або рагіИепіит) «хризантема з красивим золотистим листям»] і ау8єроу
«квітка», яке, як і пов’язане з ним утворення ам9ос; «тс,», споріднене з дінд. апсіїїаз «трава, зілля» і, можливо, з алб. епсіе «цвітіння», дфриз. апсіиі «болотяна трава». — СІС2 910; Черньїх II 356; 81. хмуг. оЬсусИ 117; Кораііпзкі 172; Младенов 671; РЧДБЕ 818; Егізк І 108—109; Воізаср 62—63; КІеіп 82, 285. — Див. ще хризаліда.
хрипіти «видавати горлом .хрипкі звуки, мати в голосі хрипоту», [хрйпа-ти\ Нед, хрипнути, [хряпкати], хрип, [хрйпавка, хрйпавиця], хрипи «дихальні органи (у сполученні відбити хрйпи)», [хрйпіт] Нед, [хрипка], [хрйповиця] Нед, хрипота, [хрипоти], хрипун, хрипуха, [хрипкавий] Нед, хрипкий, хрипкуватий, хрипливий, хриплий, хриплуватий, хрипуватий, [хрипучий] Куз, хрипко, хрипкувато, хрипливо, хрйпло, хриплувато, охриплість, схриплий, схрипло-, — р. хрипеть, бр. хрьіпець, п. сИгхуріес, сіігуріес, сіігарас, ч. сіігіреіі, сЬпреіі, сИгаріеІІ, сИгарІііі, слц. сЬгіріеі’, вл. сіігіра «сильний кашель», болг. хрип, хрйпав, хрйпкав, схв. хрйпати, слн. йгіреіі, стел, хрипижти; — псл. хгіреіі; — звуконаслідувальне утворення від вигуку типу хггг, що імітує хрип; зіставляється з зкгіреіі. — ЗССЯ 8, 97—98; Фасмер IV 276; Черньїх II 356—357; Ильинский ИОРЯС 20/4, 168; Зіахмзкі І 84; Вгйскпег К2 51, 225; Масіїек ЗІауіа 16, 213; ЗсИизІег-Зем/с 402; Вегп. І 402. — Пор. храп1, хропіти.
Хрйса (жіноче ім’я); — р. болг. Хрй-са\ — запозичення з грецької мови; гр. Хроот), букв, «золота» походить від хрйсюс; «золото». — Вл. імена 168; Петровский 229; Суперанская 90. — Див. ще хризаліда. — Пор. Хрисанф, Хрйсія.
Хрисанф (чоловіче ім’я), Хрисант, ст. Храсан&ь (1627); — р. Хрисанф, [Христан], бр. Хрьісанф, розм. Хрьісант, цсл. Хрислнфт»; — запозичення з грецької мови; гр. Хрбоау8ос;, букв, «зло-тоцвітий», утворене з основ іменників ХрОобс «золото» і «уОос «квітка». — Вл. імена 95; Беринда 241; Петровский
229. — Див. ще хризаліда, хризантема. — Пор. Хрйса, Хрйсія.
Хрйсія (жіноче ім’я); — р. Хрйсия, бр. Хрьісія; — запозичення з грецької мови; гр. Хрбоєос;, Хроаєюс; походить від хрйсюс; «золото». — Вл. імена 168; Петровский 229. — Див. ще хризаліда. — Пор. Хрйса, Хрисанф.
Христйна (жіноче ім’я), Хрйстя, ст. Христина-, — р. болг. Христина, бр. Хрьісціна, ч. Кгізііпа, схв. Христйна, Кристйна, цсл. Христнил; — запозичення з грецької мови; гр. Хрютіуг) походить від хрютіауос «християнин». — Вл. імена 168; Петровский 230; Суперанская 90; Кореспу 88. — Див. ще хрест, християнйн.
Християн (чоловіче ім’я); — р. Хри-стиан, бр. Хрьісціян, ч. слц. Кгізііап, вл. Сітгізііап, Кгезсап, нл. СИгізІіап, болг. Кр-ьстьо, слн. КгізІДап; — через посередництво латинської мови (лат. СИгіз-ііапиз, букв, «християнин») запозичене з грецької; гр. хріопаубс «тс.». — Вл. імена 95; Петровский 229—230. — Див. ще християнйн.
християнйн «той, хто визнає християнство», [хрестянин], християнство, християнський, християнізувати Нед, Куз, дохристиянський', — р. христи-анйн, бр. хрьісціянін, др. християнина, хрестиннії, християни, п. сНгге5сі]апіп, ч. кгезі’ап, слц. сИгізііапізтиз, болг. християнин, м. христи/анин, схв. хрйш-Іганин, слн. кгізї)ап, стел, христніанин’ь, Христиіант»; — через церковнослов’янську мову запозичене з грецької; гр. ХРіотіауос «християнин» походить від Хрютос, букв, «помазаник (Божий)», пов’язаного з хрютбе «помазаний», яке було скальковане з гебр. гпазіїґіі «Месія; помазаник Божий». — СІС2 910; Горяев 402; Фасмер IV 276, ГСЗ 102— 103; 81а\узкі І 86—87; Вгйскпег 186; Вегп. І 634—635; Егізк II 1120; Воізасд 1071; КІеіп 283. — Див. ще хрест.
Христофор (чоловіче ім’я), ст. Хрі-стоф6рі> «хрестоносець» (1627); — р. Христофор, бр. Хрьістафдр, п. Кгхузіоі,
ч. Скгізіоіог, нл. СНгізіорН, схв. Хри-стбфор, Кристбфор, Хрйстифор, слн. Кгізіої, цсл. Хрнстофорт»; — запозичення з грецької мови; гр. Хрютосрброс букв, «христоносець; той, хто носить Христа в собі», тобто «вірує в Нього», утворене з основ слів Хрютб^ «Христос» і срорб^ «той, що несе» від срєрсо «несу, ношу», спорідненого з лат. Іегб «беру», псл. Ьегр, Ььгаіі, укр. беру, брати. — Вл. імена 95; Беринда 241; Петровский 230; Су-перанская 83; КІеіп 283. — Див. ще брати, хрест, християнйн.
[хрич] «кабан, кнур; дурень» Нед; — р. хрьіч «старий шкарбун (знев. про старого діда)»; — цілком переконливої етимології не має; вважається (Фасмер IV 280) звуконаслідувальним утворенням від *хр(и) (пор. хрюкати); була спроба (Ильинский ИОРЯС 20/4, 167) реконструювати праслов’янську форму *х'ьгусь і пов'язати її з гіпотетичним дієсловом *хтіракати (пор. укр. хряка-ти); припущення про зв’язок з др. гричь «собака», псл. *£гіі[ь «тс.» (Трубачев ВСЯ 2, 41—42; Назв. дом. жив. 27) викликає сумніви (див. УаіІІапі В5Е 53, 175). — Фасмер—Трубачев IV 280; Черньїх II 359.
[хрищ] (бот.) «скрипун, ІПесеЬгіит уегіісіїїаіит Б.» Мак; — пов’язане з хрящ; назва мотивується хрящуватістю плодів рослини; пор. назву цієї рослини в інших мовах: н. КпогреІЬІите, букв, «хрящувата квітка», англ. кпоі^газ «вузлувата, клубкоподібна трава». — Анненков 175; Федченко—Флеров 391. — Див. ще хрящ1.
[хрі'кавий] «гидкий, бридкий; противний» Нед; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі слів хрич «кабан; дурень», хорчйвий «противний», хоркати «хрипіти», вигуку *хррр, що виражає огиду. — Див. ще хоркати, хрич, хрякати.
хрін (бот.) «трав’яниста овочева рослина родини хрестоцвітих, Агтогасіа Саегіп.; корінь цієї рослини; [настурція, Мазіигііит атрйіЬіит Я. Вг. Мак]»,
[хрен] Мак, хрінниця (бот.) «Еерісііит Б.», [хрениця, хрінок] «тс.» Мак, [хрі-новиця] «кмин звичайний, Сагит саіуі Б.» Мак, [хрінівка] «хрін, настояний на гарячому вині» Бі, [хрінь] «хрін» Нед, [хрон], [хронйця] «настурція австрійська, НазШгііит аизігіасит Сгпіг.» Мак, [підхрінник] «хрінниця» Мак; — р. хрен, бр. хрзн, др. хрінТ}, п. сйггап, ч. кгеп, ст. сНгеп, слц. сйгеп, вл. сйгеп, кгеп, нл. кзеп, полаб. сйгбп, болг. хрян, схв. хрен, [хрін], слн. кгеп; — псл. хгепь; — слово неясного походження; вважається (Мозгупзкі ЛР 33/5, 348) запозиченням з європейського Півдня; за іншим припущенням (Казапеп Неирйііоі. МіН. 56, 51; Филин Образ, яз. 171), запозичене з чув. хагєп «хрін» (< чув. хог «загорятися, спалахувати»); проблематичний зв’язок з гр. хєраїу — словом, засвідченим тільки у Теофраста зі значенням, можливо, «хрін» (Бсіігасіег КеаІ-Іехікоп II 55; Фасмер IV 275; Егізк І 822); були спроби пов’язати з гол. зсіїгіреп «поранити; горіти, пекти (про рану)» (Бое\уепіІіа1 7І51РІ1 7, 407), з дінд. кзагаз «пекучий, їдкий», з гр.	«сухий»
(Боеууепіііаі АІБІРЬ 37, 384); можливо, в кінцевому підсумку зводиться до іє. *(з)кег- «різати» з огляду на міцний запах і різкий смак рослини; нгр. хрФюс;, двн. свн. кгеп(е), нвн. Кгеп, іт. сгеппо, фр. сгап, лит. кгіепаз (мн. кгіепоз) запозичені зі слов’янських мов. — ЗССЯ 8, 92—93; Фасмер IV 275; Черньїх II 355-356; Львов Зтимология 1976, 73—74; Мозгупзкі Р2ДР 75; Біахузкі І 84; Вгйскпег 185; Масіїек ЕБЛС 299; НоІиЬ—Буег 270; Бсіїизіег-Бехус 400; Младенов 673; Вегп. І 402; Міккоіа Пгзі. Сг. І 11, Ваіі. и. Біау. 46; Бкок І 686; Вегіа] Е55Л І 202.
[хрїя] «промова, письмова задача» Нед; — р. хрйя, п. сНгу]а «скандал; коротка вправа», ч. сНгіе, схв. хри/а; — запозичене з грецької мови через посередництво латинської (лат. сНгІа); гр. Хрєіа «предмет обговорення; питання, тема; потреба, необхідність» пов’язане з ХРЛ «необхідно, треба, слід», етимологію якого не визначено. — ССРЛЯ 17,
477; 81а\узкі І 83; 81. ууут. оЬсусЬ 117; Вгйскпег 185; НоІиЬ—Буег 205; Егізк II 1116, 1117—1119.
хро, хро-хро, хрокати, [хрьбка-ти], хрокало, хрокач\ — звуконаслідувальні утворення, пов’язані з передачею звуків, що видають свині та деякі інші тварини. — Пор. рох, хру.
хробак «личинка комах, яка живе в землі; черв’як, робак», [хорбак] Нед, [хроб] «хробак», хробацтво, [хробач-ник] «лікарська рослина, вживана від глистів», хробачня, [хробоватка] «круж-ниця, ТигЬо Вивозив» Нед, [хрббство] «хробацтво» ВеБ, хробачливий, хробач-ний; — п. гоЬак, [сНгоЬак] «черв'як», ч. сЬгоЬак (ент.) «гнояк, гнойовик», слц. сЬгоЬак «жук»; — псл. хгоЬакь «жук, личинка», що є суфіксальним утворенням від псл. хгоЬаіі «гризти з хрускотом; хрускотіти» звуконаслідувального походження; існує бездоказове припущення (МасЬек Е8ЛС 206) про спорідненість із гр. охарофос; «рогатий жук» і харофос; «краб; різновид рогатого жука»; думка про польське джерело для укр. хробак (Вегп. І 403; КісННагсИ 57) не має підстав. — ЗССЯ 8, 99; 8іа\узкі І 79; Вгйскпег 184, 459; Оогозгехузкі РЕ 13, 203. — Пор. хробот.
[хробатий] «шорсткий, шершавий; нерівний» Нед, [хробуватий] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі слів хрдбор, хорбури «кістки, ребра» (див.).
хрдбор — див. хорбури.
[хробот] «хрускіт, луск», [хрббіпг] «тс.» Нед, [хработіти] «хрустіти, тріщати» Нед, [хроботіти] «тс.» тж, [хро-бостіти] «дуже хрипіти» ЛексПол; — р. [хрббост] «шум, тріск, шарудіння», [хробостать, хробостеть, хробостйть] «стукати, гриміти, лускати», п. сЬгоЬоі «хрускіт», сЬгоЬоіас, [сЬгаЬ^зсіс] «хрустіти, шелестіти», сЬггеЬозсіс «шелестіти», ст. сЬгоЬоіас «стукотіти, грохотіти», вл. сЬгоЬої «стукіт, ляскання», слн. ЬгбЬаіі «гризти»; — псл. хгоЬоіь, похідне від хгоЬаіі «хрускотіти», що є звуконаслідувальним утворенням; зіставляється з
лит. кгеЬгеїеіі «шелестіти», лтс. кгаЬіпаі «дряпати, шкрябати» (Зндзелин СБЗ 127; 81а\узкі І 79; МасЬек 81аУІа 16, 213, проти Шахматов ИОРЯС 17/1, 290; Ильинский ИОРЯС 20/4, 168—169); споріднене зі зкгоЬаіі, зкгеЬІІ. — ЗССЯ 8, 99— 100; Фасмер IV 276—277; Ильинский ИОРЯС 16/4, 10; Вгйскпег 184, 459; 8сЬизіег-8еу/с 403; Вегп. І 403. — Пор. храбуз, хробак.
хробур — див. хорбури.
хром* (хім.) «твердий сріблястий метал», хроміт, хроматизм (фіз., муз.), хроматика, хроматичний, хромувальний, хромувати-, — р. бр. болг. м. хром, п. вл. сЬгот, ч. сЬгот, сЬгбт, слц. сЬгбт, схв. хрдм, слн. кгбт; — запозичення із західноєвропейських мов (н. СЬгот, фр. англ. сЬготе «хром»); термін утворив у 1797 р. французький хімік Н. Воклен (М. Б. Уаициеііп, 17.63—1829), який відкрив цей елемент, від гр. ХР<йра (род. в. ХрсоросгоО «поверхня тіла, шкіра; колір шкіри; фарба, колір», пов’язаного з Хрба «поверхня шкіри, колір шкіри, обличчя», хР<Хю «торкатися, фарбувати», що зводяться до іє. *£Ьгби-, *£Ьгб- «терти, мазати». — СІС2 910; ССРЛЯ 17, 478; Черньїх II 357; Кораіігізкі 172; 81. у/уг. оЬсусЬ 115; НоІиЬ—Кор. 143; НоІиЬ—Буег 205; РЧДБЕ 818; Оаигаі 175; Егізк II 1120—1121; Воізаср 1071; КІеіп 284.
хром2 «м’яка тонка шкіра», \хру-муліна] «крем для взуття» Корз; — р. бр. болг. м. хром, п. ч. слц. сЬгот; — результат скорочення виразу хромова шкіра, оскільки при її обробці використовують солі хрому. — СІС2 910; ССРЛЯ 17, 478; Черньїх II 357. — Див. ще хром1.
хромйй «кривий», [храмйй] «тс.», [храмачка] «копитна хвороба», [хра-мбта] «кульгаві тварини» Г, Нед, [хро-мак] «кульгава вівця», хромець, [хрім-ка, хрбмка] «копитна хвороба», [хро-минде'й] «кульгава людина» ВеУг, [хромати, храмати, хроміти], [хмарати] «тс.» Нед, [охромйти, охроміти] Ж, [прихромйти] «?» Нед; — р. хромбй, хромать, бр. [хрбмьі] Носович, др. хро-мьш, п. вл. нл. сЬгогпу, ч. слц. сЬгогпу,
полаб. сйгііте, болг. хром, м. [ром), схв. хром, хрбмац, слн. йгбт, стел, хромт»; — псл. хгопть^ь) «кривий, кульгавий» походить від давнішого *8кгопть «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла); зіставлялося з н. Зсйгатше «шрам, рубець», дінд. згашай «кривий, кульгавий» і зводилося до іє. *(з)кгет/(5)кгат-, розширеного варіанта кореня *(в)кег- «рі-'зати, відсікати» з метатезою на слов’янському грунті вк > кв (> ксй > сй) (Черньїх II 357; Вегп. І 403; Рокогпу І 945; сумніви див..Мейе МЗБ 19, 300; Ильинский ИОРЯС 16/4, 6); існує також припущення, що початкове х- могло виникнути з іє. з через стадію експресивного з у назвах фізичної вади (Зндзелин СБЗ 71—72); пропонувалося сумнівне виведення початкового х- з гіпотетичного словосполучення *ПО£Н згопть > *по£Ц хгопть «кульгавий на ноги» (Ресіегзеп ІЕ 5, 70); слово виводилося й від кореня *зкегт-, того, що в кремінь і скромний, у цьому випадку його первісне значення «поранений гострим предметом» (Вгііскпег 184); непереконлива думка (Масйек ІР 53, 93—94, Е8ЛС 206; Зндзелин СБЗ 71—72), що псл. хгопть споріднене з дінд. згата- «кривий» і н. Іайт «тс.» — чергування плавних г та 1 пояснюється як індоєвропейське, а слов’янський відповідник дістав початкове х-як інтенсифікуюче. — ЗССЯ 8, 101 — 102; Зализняк ВСЯ 6, 1962; Петлева Зтимология 1974, 26; Фасмер—Трубачев IV 277; Горяев 402; Зіау/зкі І 80; Мо-згугізкі Р2ГІР 90; НоІиЬ—Кор. 143; Но-ІиЬ—Буег 205; Зсйизіег-Зехус 404; 8кок І 688—689; Вегп. І 403; МікІ. Е\У 91; Вег-1а] Е88Л І 204; НйІепЬеск 353; Маугйоїег III 556. — Пор. крома, кромсати.
хромосома «структурний елемент клітинного ядра рослинних і тваринних організмів, який є основним носієм одиниць спадковості (генів)»; — р. хромосома, бр. храмасбма, п. сйготозоту, ч. сйготозбт, сйготогбт, слц. сйго-тогбт, болг. хромозбми, схв. хромосом,
кромосбм; — запозичення із західноєвропейських мов (н. сйготозот, англ. фр. сйготозоте), до яких воно увійшло як новолатинський науковий термін; нлат. сйгошозотаіа «хромосома» утворив у 1888 р. німецький анатом Віль-гельм фон Вальдеєр-Гарц (АУіІйеІт уоп \Уа1сІеуег-Наги, 1836—1921) з основ грецьких іменників хрьфа «фарба, колір» і осора «тіло». — СІС2 911—912; ССРЛЯ 17, 484; Зі. \ууг. ойсусй 116; Кораіігівкі 172; НоІиЬ—Буег 205; Кіеіп 284. — Див. ще соматичний, хром1.
хроніка «літопис», хронікар, хронікер, хронік, хроніст, хронікальний, хронічний; — р. болг. м. хрбника, бр. хроніка, п. сйгопік, сйгопіка, кгопіка, ч. кгопіка, слц. кгопіка, сйгопізіа «хроніст», вл. кгопіка, схв. хроника, кр'о-ника, слн. кгопіка; — запозичене з грецької мови, можливо, через посередництво латинської (лат. сйгопіса (мн.) «хроніки, літопис»); гр. хроУїха «тс.», Хроуїхб^ «часовий» утворене від Хрбуо^ «час», яке певної етимології не має; зіставлялося з гр. хортом «двір, город», псл. *£огсіь, укр. город, город (від іє. *£Йег- «тримати, городити»), з гр. хєірсо «стригти», умбр. каги «частка», псл. кога, зкога, укр. кора, шкіра, шкура (від іє. *(з)кег- «різати, стригти»); остання етимологія знаходить собі підтримку в українській семантичній паралелі раз «певний проміжок часу» (одного разу...) і разити, різати. — СІС2 912; Фасмер IV 278; Черньїх II 357—358; КісННагсН 57; 8Б \ууг. оЬсусЬ 116, 401; Кораіігівкі 172, 537; НоІиЬ— Еуег 269; РЧДБЕ 820; Егізк II 1122; Воівасц 1071 —1072; Кіеіп 284; АУаІсІе— Рок. І 600—606; Рокогпу І 439—443.
хронологія «послідовність історичних подій за часом», хронолог, хронологічний; — р. болг. хронолбгия, бр. храналбгія, п. сйгопоіо^іа, ч. сНгопо!о§іе, слц. сйгопоіб^іа, вл. сйгопоіо^івкі, м. хро-нологи)а, схв. хронологи/а; — запозичення з латинської мови; нлат. сйгопоіо-£Іа утворене з основ грецьких іменників хроу°<; «час» і Хбуо<; «слово, вчення
про що-небудь», яке часто виступає другим компонентом складних слів. — СІС2 912; Фасмер IV 278; Горяев 402; 51. \ууг. оЬсусЬ 117; Кораііпзкі 172; Вгйскпег 270; НоІиЬ—Еуег 206; РЧДБЕ 820; НйїіІ-ХУогіН 14; КІеіп 285. — Див. ще логіка, хроніка.
хронометр «точний переносний годинник», хронометраж, хронометражист, хронометрія, хронометричний, хронометрувати-, — р. хронометр, бр. хранбметр, п. ч. сйгопотеіг, слц. сйго-потеіег, болг. хрономет-ьр, м. хроно-мепгор, схв. хронометар, хрономе-тер, слн. кгопотеіаг; — запозичення із західноєвропейських мов (н. СЬгопоте-іег, фр. сйгопотеіге, англ. сйгопотеіег), де слово утворено з компонентів сіігопо- від гр. хроуо^ «час» і -теіг від гр. цєтроу «мірило, міра». — СІС2 913; 5Б \ууг. оЬсусЬ 117; Кораііпзкі 172; Вгйскпег 270; НоІиЬ—Буег 206; РЧДБЕ 820; КІеіп 285. — Див. ще метр1, хроніка.
[хрбпати] «грюкати, кидати», хрьопати «тс.», хроп «торох, трах»; — р. хропать «сильно стукати», бр. [хроп], п. [сйгор], ч. сйгореіі «хрипіти», схв. кропити, слн. Ьгбраїі «тс.»; — псл. хгораіі; звуконаслідувальне утворення, споріднене з хгараіі, хгоріі (Ильинский ИОРЯС 20/4, 167). — ЗССЯ 8, 102— 103; Фасмер IV 278. — Пор. хропіти, хряп.
 хропіти, хропти «видавати хриплі звуки уві сні», [храп] «бовт; вигук для вираження швидкої дії», [хроп] «рибальське знаряддя полохати рибу» Мо, хропак: дати хропака «заснути», [хрбпка: дати хрбпки «вмерти»], [хрбпіт, хропак] Нед, хропун, хропунка, хропуха, — р. храпеть, бр. храпці, п. сЬгарас, ч. сНгорІаІі, сйгорШі «харчати», слц. сйгараГ, вл. кгарас, нл. сЬг]араз, болг. храпам, схв. Ьгорііі, Ьгорзіі «хрипіти», слн. Нгорзіі «тс.»; — псл. хгоріі; дієслово звуконаслідувального походження, пов’язане з передачею шумів і хрипів, які виникають під час хропіння; зіставлялося з лит. зкгеріепй, зкгеріепіі «викашлювати, випльовувати харкотин
ня», зкгеріуз «флегма; харкотиння» (Ма-сйек Зіауіа 16, 213). — ЗССЯ 8, 91, 102—103; Фасмер IV 274; Черньїх II 355; 51а\узкі І 78—79; 8сйизіег-5е\ус 402; МікІ. Е\У 90; Вегп. І 401. — Пор. храп1, хрипіти.
[хру], [хру-хру] «хрюкання», хрю, [хрунь] «свиня», [хрунькіт] «хрокання», [хрукати] ВеБ, [хрунькати] «хрокати», хрюкати; — звуконаслідувальні утворення, пов’язані з передачею голосу свині та їх фонетичним оформленням. — Пор. рох, хро.
хрумати «видавати хрумкіт при розжовуванні їжі, хрумтіти», [хруміти] «хрустіти» ЛексПол, хрумкати, хрумкотіти, хрумсати, хрумтіти, [хрум-цяти] Нед, хрумчати СУМ, Она, хрум-хрум, хрум «хрумкіт», хрумка «хрящ», хрумкіт, хрумкий, хрумкотливий, хрумливий, хрумтливий; — р. [хрумкать], бр. хрумаць, слц. сйгит, сйгйтаГ, сЬгит-каГ, слн. Іігйт «гук, шум», Ьгйтаіі «шуміти»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує, зокрема, хрускіт плодів та зілля на зубах у людей або тварин. — Пор. хрупати.
хрумкати (про квочку) «скликати курчат»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує крик квочки, паралельне до хрумати (див.).
[хрупавка] (бот.) «суниця, Ега^агіа соїііпа Б. Нед, Мак; слива, Ргипив йи-гасіпа ЗууєєЕ Мак», [хрускавкй] «суниці»; — очевидно, похідні утворення від звуконаслідувальних хруп, хрупати; мотивація назв не зовсім ясна. — Див. ще хрупати.
хрупати «видавати тріск, хрускіт; хрустіти», [хрупкати] ВеУг, хрупотіти,. хрупостіти, [хропостйти, хро-постіти] Нед, хруп (виг.), [хрупавка] «хрящ» Нед, [хру піль] (бот.) «гриб, ВЬі-горо^оп аІЬиз Вегк » Мак, Нед, хрупіт, [хрипка] «хрящ; маленька кісточка (в тілі)», [хрупостня] «хрустіння, тріщання», [хрупбтва] Она, хрупбтява, [пбхрупка] «хрящ» Нед; — р. [хруп, хрупать], п. сйгирас «хрумкати», сйгир, ч. сЬгоираіі, сЬгираіі, сЬгираіі, кгоираіі,
кгираіі «хрустіти», сЬгир, слц. сйгираҐ, сЬгирка «хрящ», болг. хрупам «гризу з шумом», м. рупа, схв. хрупати «хрюкати», ст. хруп «шум», слн. Нгиреіі «шуміти, гриміти», Нгйраіі «шумно їсти»; — псл. хгираіі; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з передачею звуків, що виникають при ламанні твердих предметів; зіставляється з лит. зкгіирзеіі «хрустіти», зкгіирзпйз «тріскучий», зкгайЬіз «острах» (Вй^а ЯК І 443; РФВ 70, 252; НоІиЬ—Кор. 143); припущення про запозичення з гот. Нгбрз «крик», Нгбрзап «гукати, кричати» (ІЛіІепЬеск РВгВ 20, 38; НІН РВгВ 23, 233; Маігепаиег БЕ 7, 216) є зайвим. — ЗССЯ 8, 106; Фасмер IV 278—279; 51а\узкі І 82; Вгйскпег 185; МасЬек ЕБЛС 207; НоІиЬ—Еуег 206; Вегп. І 404. — Пор. хрумати.
Іхрупіль] (бот.) «гриб, Яйігоро^оп аІЬиз Вегк.» Мак, Нед; — штучне утворення, пов’язане зі звуконаслідувальним хрупати; до словотвору пор. купіль, важіль і под.
хруск «хрускіт», хрускіт, {хрус-котня, хрускдтнява] Чаб, хрускотливий, [хруськйй] «крихкий, ламкий» Чаб, хрускати, хрускотіти; — бр. хрус-каць, схв. хрускати «гризти; скрипіти»; — утворення звуконаслідувального походження, споріднене з хруст; до суфікса -ск у подібних словах пор. вереск, ляск, тріск. — ЗССЯ 8, 105. — Див. ще хруст.
хруст «хрускіт, тріск від ламання, дроблення», [хруставкй] «твердуваті сливи» ВеЗа, [хруставча] «твердувата слива», [хрусталка] «тс.», [хрусть] «хрускіт» Нед, хрущики (кул.), [хрястка] «тверда слива», хрусткий, хрустіти, хрущати, хрусь (виг.); — р. хруст, хрустать, хрустеть, бр. хруст, др. хрустсь, хрусть, п. сйгизіас «гризти, шарудіти», ч. сйгоизі «жук», сйгоизїаП, слц. сйгйзї «хрущ», вл. сйгбзсіс «хрустіти», нл. сйгизі «хрущ», полаб. сйгдзі «жук», болг. хрізст «скрип, хруст», хру-стя «хрустіти», схв. хруст «сорт вишень», хрсак «хруст», слн. Ьге8сап]е, ЬгйзШі «хрустіти»;— псл. хгнзЬ/хгрзЬ, 216
хгизЬаІі/хгрзіаіі, хгизіеП/хгрзїеїі; — звуконаслідувальні утворення, пов’язані з передачею різних звуків — тріску, шарудіння, шамотіння; зіставляються з лит. зкгіаисійз «шерехуватий, ламкий, крихкий», зкгаизіі «ставати шерехуватим, нерівним», зкгисІеП «тріскатися, ламатися», лтс. зкгаизіеі «тріщати, хрустіти», а також з двн. зсгбіап «рубати, різати», дісл. 8кг)бдг «пошарпана книга», які зводяться до іє. *(з)кег- «різати, краяти». — ЗССЯ 8, 104—105; Фасмер IV 279; Черньїх II 358—359; Буга РФВ 70, 252; Бсйизіег-§еу/с 407; Вегп. І 403—404; Вй£а ЯЯ І 443, II 31; Егаепкеї 816; Рокогпу І 938, 947. — Пор. хруск, хрущ1, хрящ1.
[хруставець] (бот.) «мак-самосій»; — утворення, пов’язане з хруст, хрустіти; назва мотивується, очевидно, шарудінням насіння в достиглих головках маку або звуками, що виникають при їх розламуванні. — Див. ще хруст.
[хрусталь] «кришталь» Нед, Куз, [хрушталь, хрустальний, хруштале-вий] Нед; — р. бр. хрусталь, др. хрусталь, крусталь; — запозичення з грецької мови; сгр. хроиотоЛАі(о)у «кришталь» пов’язане з гр. хриотаЛАог; «кристал; лід»; початкове х пояснюється, можливо, впливом хрустіти. — ССРЛЯ 17, 497; Горяев 402; Фасмер IV 279, ГСЗ 102; Черньїх II 358. — Див. ще кристал, кришталь.
[хрустан] (орн.) «сивка, Сйагасігіиз тогіпеїіиз Б.» Шарл; — р. хрустан; — утворення, похідне від хруст, хрустіти; назва мотивується співом птаха, схожим на хруст, хрустіння. — Бу-лаховський Вибр. пр. III 200; Птицьі СССР 229—230. — Див. ще хруст.
хрустй (кул.) «сухе печиво, смажене на олії»; — бр. хруст «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сИгизІ «хворост» означає також «хрусти», можливо, за зовнішньою формою тонких паличок (пор. укр. хворостець «тс.»); назва тлумачиться також як звуконаслідувальна, пов’язана з хрустом, хрумтінням при розламуванні чи споживанні печива (Вгйскпег 184—185); такого
самого, очевидно, походження п. сИгбзІ, СІ1Г118І «молоде листя капусти». — Див. ще хруст.
[хрустина] (бот.) «ірландський мох, СИопбгиз Кіг.» Мак; — схв. хрскава-ча; — утворення, пов’язане з хрустіти-, є штучною калькою із західноєвропейських мов, пор. лат. сИопбгиз «тс.», запозичене з гр. хбубро^ «хрящ», і н. Кпог-реііап^ «ірландський мох», букв, «хрящувата водорость». — Анненков 96; Си-моновиЬ 119. — Див. ще хрустка.
[хрустка] «хрящ»; — п. сИггдзіка, ч. сЬгизїаука, болг. хри>щал, хрущал, слн. Игйзіес; — суфіксальне утворення від хрустіти (псл. хгизіеіі), паралельне давньому хрящ (від псл. хг^зіеіі). — Зіач/зкі І 84—85. — Див. ще хрящ1.
[хрушель] (орн.) «деркач, Сгех сгех Б.» Куз, Шарл; — бр. [хрусце'ль] «корос-тель», п. сЬгизсіе! «деркач», ч. сИгазіаІ; — запозичення з польської мови; п. сИгбзсіеІ, сНгіїзсіеІ «деркач» є утворенням звуконаслідувального походження, пов’язаним з сИгбзіас «брязкати, стукати»; назва птаха мотивується характерним співом. — Булаховський Вибр. гір. III 200. — Пор. коростіль, хоростіль.
хрущ1 (ент.) «Меіоіопіііа упі^агіз», [хруст ВеНЗн, ВеУг, хрусталь] «тс.», хрущак «борошняний жук (родини чор-нотілкових), ТепеЬгіо тоїііог Б.» УРС, Нед; — р. хрущ, бр. хрушч, др. хрусте, хрусть, п. сИггдзгсг, ст. сИгдзі, каш. [сИгрзс], ч. сИгоизБ [кгизс], слц. сИгизі, нл. сЬгизІ, полаб. сИгазі (< хгцзО, схв. хруиїт, слн. Игбзс, стел. ХРЖШТЬЇ — псл. хгрзсь, похідне утворення від хґрзкь «хруст» (хгрзкь + ]ь); назва пояснюється тим, що під час лету жуки видають специфічний звук, що нагадує хруст, пор. звуконаслідувальні назви жука в інших слов’янських мовах: ч. Ьгоик — Ьгои-каї «бурчати», болг. бртмбар — брімча «дзижчати»; неприйнятне припущення (ЙЬІепЬеск А181РИ 15, 485; Ресіегзеп ЕЕ 5, 70) про зв’язок із гот. ргатзїеі «сарана». — ЗССЯ 8, 105—106; Фасмер—Трубачев IV 279—280; Зіау/зкі І 85; МасЬек ЕЗЛС 206; НоІиЬ—Кор.
143; НоІиЬ—Буег 206; ЗсИизіег-Зеу/с 407; Младенов 6/2; Вегп. І 403—404. — Див. ще хруст. — Пор. хрящ1.
[хрущ2] (орн.) «деркач, Сгех сгех Б.» ВеНЗн; — зважаючи на територію поширення назви, можна припустити видозміну (скорочення) запозиченого з польської мови хрушель; п. сИгбзсіеІ «деркач» пов’язане з сЬгбзі «хруст»; на українському ґрунті слово набуло своєї форми під впливом хрущ'. — Див. ще хрушель.
[хрущ3] (бот.) «хрящ-молочник (груздь), Басіагіиз гезітиз Ег. Б. (А^агісиз уеііе-геиз Ег.)» Мак; — р. [хрущі «груздь»; — пов’язане з хруст, хрустіти, пор. синонімічну назву гриба хрящ, а також лит. ^гигсійз «ламкий, хрусткий», з яким зіставляється назва груздь (Шанский ЗСРЯ І 4, 183; Откупщиков 146). — ЗССЯ 8, 105; УРЕС 1, 526; Зерова 111. — Пор. груздь, хрящ3.
хрьоп «вигук на позначення різкого звуку від удару», хрьопати «стукати; вдарятися»; — бр. [хроп] «хрьоп»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до хряп; можливо, виникло внаслідок контамінації близьких за значенням вигуків хрясь та льоп. — Див. ще льоп, хряск. — Пор. хряп.
[хрявкати] «жадібно ковтати, жадібно їсти» Нед; — експресивне утворення, що виникло на основі слів хряскати «жадібно їсти» та чавкати. — Див. ще хряск, чавкати.
[хрякати] «харкати», [хряк, хряки, хрякотйння] «харкотиння», [прохра-кати] «обхаркати»; — р. [хракать] «харкати», др. охрак-ь «харкотиння», п. сЬггдкас «відкашлюватися; рохкати», [сИгдкас] «тс.», ч. сИгкаіі «харкати», слц. сИгакаі’ «тс.», вл. кИгасИас «харкати; чхати», нл. сИгасИаз «тс.», болг. хракам «харкаю», храча «тс.», схв. хракати «харкати», слн. Игкаіі «відкашлюватися», стел. ХракАтн; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до харкати зі звичайною для таких слів нестійкістю вокалізму (пор. крякати — каркати); зіставляється з лит. кгапкзіі «харкати», кгапкіі «кар
кати». — Фасмер IV 273; 8іа\узкі І 84; МасЬек Е8ЛС 206; НоІиЬ—Кор. 143; Младенов 671; МікІ. Е\У 424; Вегп. І 401. — Пор. харкати.
хряп «вигук на позначення різкого звуку від удару», [хряпусь] «тс.», [хря-пуватий] «розколений», хряпати «стукати, вдарятися», хряпнутися «гепнутися», [хряпотіти] «деренчати»; — р. [хряп], [хряпать] «бити, ламати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до хрьоп\ можливо також, що це результат контамінації вигуків хрясь та ляп\ пов’язувалося з хруп, хрупати (Горяев Доп. І 54). — Фасмер IV 281. — Див. ще ляп, хряск. — Пор. хрьоп.
[хряпа] «середина головки капусти» Дз, [храпа] «тс.» Л, хряпка Дз, До «тс.»; — р. [хряпа] «верхнє листя капусти», бр. храпка «качан»; — похідне утворення від псл. хг^р-, кореня, що зіставляється із свн. зсЬгітрїеп «зіщулюватися, зморщуватися», снідерл. зсгот-реіеп, гол. зсЬготреІеп, н. зсЬгитрїеп, англ. [зЬгитр], шв. зкгутра (< *5кгітра) «тс.», норв. зкгатр «худа людина; худий кінь», зкгитра «худа корова», які зводяться до дієслівного кореня *зкгетЬ- «крутити; згинати; корчитися, зіщулюватися». — Фасмер IV 280; КІц^е—Міігка 681.
хряск «тріск, лускіт», хряскіт «тс.», [хряскотня, хряскотнява] Чаб, [хряс-котлйвий] Чаб, хряскати, хряскотіти, хрясь «вигук на позначення різкого удару, тріску»; — р. хряст «тс.», бр. [хрась] «вигук на позначення різкого удару в обличчя», п. сЬгизіас «хрустіти, тріщати», сЬгг^зсіс «шелестіти», ч. сЬгезІііі «брязкати, дзвякати», ч. ст. сЬгезі «шелест», болг. хряс «вигук на позначення сильного удару»; — утворене від праслов’янського звуконаслідувального кореня хг^з-, що пов’язаний чергуванням голосних з хгрз- (> хруск, хруст)-, зіставляється з лит. кгатзеіі «хрустіти», кгетзеіі «тс.». — ЗССЯ 8, 103—104; Фасмер IV 281; 8іа\узкі І 87; МасЬек Е8ЛС 208. — Пор. хруск, хруст.
[хрястіти] «виблискувати»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне ут
ворення на основі слів ряхтіти «блискотіти» та хряскати «тріщати». — Див. ще ряхтіти, хряск.
хрящ1 (анат.) «гнучка й пружна тканина, що з’єднує частини кістяка», [х рястка] «тс.», хрящовина, [хрястку-ватий Куз, хрящкуватий Нед], хрящуватий, охрястя (анат.); — р. хрящ, бр. храстдк, др. хрясттясь, п. сЬгхдзіка, схв. хрскавица; — псл. хг^зсь «хрящ» є похідним від хг^зіаіі/хг§зіеіі «хрустіти», чергуванням голосних пов’язаного з хгрзіь (> хруст)', зіставлялося з лит. кгетгіе «хрящ», лтс. кгітзііз «тс.». — Фасмер IV 281; Черньїх II 359; Брандт РФВ 22, 126; 81а\узкі І 84—85; Вегп. І 402; Маїгепаиег ЬЕ 8, 2—3. — Див. ще хряск. — Пор. хруск, хрущ1.
хрящ2 «грубий пісок», хрящуватий-, — р. хрящ, др. хрящь, слн. Ьгезсь «тс.»; — пов'язане з псл. хг^зсь «хрящ», утвореним від дієслів хг^зіаіі/хг^зіеіі «хрустіти» звуконаслідувального походження. — ЗССЯ 8, 95—96; Фасмер IV 281. — Див. ще хрящ1.
хрящ3 (бот.) «вид гриба родини си-роїжкових, Еасіагіиз (Е)С) Сгау» Зеро-ва, [хращ Мо, хрящик Г] «тс.»; — р. [хрящ] «груздь»; — утворене лексико-семантичним способом через подібність білого крихкого м’якуша гриба до хряща. — Зерова 107—128; УРЕС III 703. — Див. ще хрящ1. — Пор. хрущ3.
[хрящем] «без ладу Г; відкрито, без догляду Чаб»; — не зовсім ясне; можливо, виникло як результат скорочення вислову * лежати хрящем — «лежати купою» (грубого піску). — Див. ще хрящ2.
[хтем] (у сполученнях: у хтем., до хтему «цілком, дощенту (зруйнувати, знищити)»); — результат скорочення слова [анахтем] «анафема» у сполученнях *на анахтем > *на хтем з розвитком значення: «оголосити анафему» -» «відлучити» —> «ізолювати» —> «знищити, зруйнувати»; пор. [на афте'му] «ущент, зовсім, до тла» О; сполучення у хтем, до хтему виникли за аналогією до си
нонімічних ущент, дощенту. — Див. ще анафема. — Пор. афтемний.
хті'ти, хтивість, хтивий, [хтівши] «якщо треба, коли хочеш» Ме; — бр. [хцець], п. сЬсіес, ч. сЬШі, слц. сЬсіеі’, вл. сЬсус, нл. кзез, схв. хтети, стел. Х’ьт'ітн; — псл. х'ьіеіі, чергуванням пов’язане з хоіеіі; фонетичний варіант виник унаслідок редукції вокалізму, спричиненої частим вживанням цього дієслова як допоміжного, пор. дальше його скорочення в болг. ща < хтлиту «хочу», ще «хоче», яке вживається для утворення майбутнього часу дієслів; ще пиша «писатиму»; пор. також і схв. Ну, Неш, Не і т. ін. в тій самій функції. — ЗССЯ 8, 84, 152; Фасмер IV 270—271; 81а\узкі І 62; МасЬек Е8ЛС 208; НоІиЬ—Кор. 144; НоІиЬ—Еуег 206; Младенов 696. — Див. ще хотіти.
хто, [кто Нед, фто Шейк], хтб-кало, хтбкати, ніхто, нікогісінько, [ніхтогісінько], [ніхтонйця] «підла жінка» Нед; — р. кто, [хто], бр. хто, др. кьто, п. слц. кіо, ч. ксіо (під впливом ксіе «де», кбу «коли»), ст. кіо, вл. §16 (під впливом зіо «що»), нл. сйіо, схв. ткд (метатеза), кд, слн. кдб, стел, кшто; — псл. кь-1о — складне слово, утворене з двох займенників: «:&, спорідненого з лит. каз «хто, що», лтс. каз «тс.», гр. тєо «кого, чий», алб. ке «кого», лат. циі «який, котрий», ав. дперс. ка- «хто, котрий», ка- «тс.», дінд. каз «хто», хет. киі (з іє. *цио-, *ц-і-), що виділяється також в укр. кожний, котрий, куди тощо, і -іо, похідного від псл. 1ь (наявний лише в наз. — зн. в., пор. род. кого, дав. кому і т. д.); форма з х в українській та деяких інших мовах постала внаслідок дисиміляції проривних кт і заміни першого з них фрикативним х. — Фасмер II 393—394; 81адузкі III 282— 284; Вгйскпег 278; МасЬек Е8ЛС 247— 248; НоІиЬ—Кор. 167; НоІиЬ—Еуег 239; 5сЬизіег-8е\ус 408; 8кок II 112—113; Вегіа] Е88Л II 27; Вегп. І 675; Тгаиі-тапп 110—111; АУаМе—Рок. І 519— 521. — Див. ще той. — Пор. що.
хтось, [ктось] Нед, ст. хтось; — бр. хтось, хтбсьці, п. кіоз, ч. ксіозі, слц. кіозі; — результат злиття відносного (і питального) займенника кьіо (> хто) з формами давального і знахідного відмінків зворотного займенника зі (> сь); щодо словотвору пор. десь, колись, кудись. — 8\У II 614; МасЬек Е8ЛС 542. — Див. ще ся1, хто.
ху (вигук для вираження стомленості, знемоги, досади, докору, огиди, полегшення, задоволення), ху-ху, хху «тс.», [хук] «видихання, дуття», [хух] «тс.» Нед, хукати «дути, дихати (зігріваючи)», хухати «тс.»; — р. [хукать], хухать, бр. хукаць, п. сЬи, сЬисЬ, сЬи-сЬас, ч. сЬисЬаіі, сЬикаіі, ст. сЬикпйіі, слц. сЬисЬаі’ зі, болг. хукам «дму», схв. хукати «дути (в кулаки); віддихатися», слн. Ьйкаіі; — звуконаслідувальні утворення, що передають інтенсивне видихання повітря; щодо словотвору дієслів пор. бекати, гакати, ойкати; зіставлялося з також звуконаслідувальним свн. ЬйсЬеп «дихати», н. ЬаисЬеп «дмухати» (Вегп. І 405; Ильинский ИОРЯС 20/4, 177). — Фасмер IV 287; ,5\У І 305; 81а\у5кі І 87; МасЬек Е8ЛС 209; Младенов 673. — Пор. фу.
хуга «завірюха», [фуґа, хвуґа Нед] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення від хук (< ху) «дуття, повівання»; одзвінчення к відбулося, можливо, під впливом дієслова шугати «дути сильними поривами»; пор. п. [Іщахуіса] «завірюха», ч. слц. йфаі’ «віяти» (про вітер зі снігом), Іщі^аі’ «тс.» від їй- (МасЬек Е8ЛС 147). — Потебня РФВ 1880 IV 197; 81а\узкі І 240. — Див. ще ху, шугати.
[хударно] «ніяково, соромно» ЛПол; — не зовсім ясне; можливо, нерегулярне афективне утворення, пов’язане з прислівником худо «зле, погано» (до -р-при корені худ- пор. худорба, худорлявий). — Див. ще худий.
худий «не товстий; пісний; убогий; (рідко) поганий», [худавий] «худува-тий; убогий», [худенний] «дуже худий» ЛПол, [худерлявий] Нед, [худббний] «убогий», худорлявий, худючий, худющий,
[худай] «худий чоловік (хлопець)» Чаб, [худайка] Чаб, худак «бідняк», [худе-ня] «пісне м’ясо» ВеУг, худина «худорба; худа тварина УРС; пісне м’ясо ВеЗа», худо, [худоба] «убозтво» Нед, [худббство] «тс.», худорба УРС, Нед, [худчина] «тс.», худяк «виснажена худоба», [худіти] Нед, [худніти], худнути, [хунути] «тс.» Нед, [обхудний] «досить худий», [схуділий] Нед, схудлий, захудйти «зробити худим» Г, за-худіти «схуднути» Г, [схудобніти] «зубожіти»; — р. худдй «поганий; худий», бр. худьі «худий», др. худії «поганий; слабкий; малий; бідний; незначний», п. сНисіу «худий; бідний; неродючий», ч. сНисіу «бідний», слц. сНисіу «худий», вл. кИисіу, нл. сНисіу «бідний; неродючий; худий», полаб. сйеисіе «тс.», болг. [худ] «поганий», схв. худ «поганий; нещасний», слн. Нйсі «поганий, злісний», стел. ХОудт» «малий; простий; убогий; незначний»; — псл. хидь; найвірогідніше, споріднене з дінд. кзбсіаіі «товкти, дрібнити», кзисіга- «маленький, дрібний» (іє. *кзоисіо- «товкти») (Потебня ЖСт. З, 1891, 121; ЗССЯ 8, 111 — 113; Ресіегзеп ІР 5, 60—61; К2 39, 382—383), лит. кидав «худий», лтс. кйсіз «тс.» (МікІ. Е\У 91); зіставляється також з лит. зкаисійз «хворобливий» (Вгііскпег 186; Зіахузкі І 88—89), гр. срє05о<; «брехня, омана, помилка» (МеіІІеІ Еіисіез 174), дінд. кзбсіїїика- «голодний» (МасЬек ЕЗЛС 208—209). — Мельничук Зтимология 1966, 214; Фасмер IV 282—283; Черньїх II 359; Вегп. І 405; НоІиЬ— Буег 206; ЗсИизіег-Зехус 409; ІЛіІепЬеск 71; АУаІсіе—Рок. І 502.
[худкб] (орн.) «одуд, Нрира ерорз Б.», [худик, худок, хутко, хуток, фу-тик, футко, футок] «тс.» ВеНЗн; — суфіксальні утворення від вигуків, зокрема худ, що імітують крик птаха. — Птицьі СССР 378—379. — Див. ще одуд. — Пор. вудвуд, ходутут.
худоба «свійські тварини; [майно Г; скриня з усім надбанням для дівчини, що виходить заміж Л]», худібка, худібчйна, худобина, [худббйця] «ху-220
дібка» Г, Нед, [худоблята] «свійські тварини» ВеБ, [худйбні] «учасники весільного обряду, які йдуть за скринею» Л, худібний «заможний», [худдбний] «заможний; бідний», худдб’ ячий, ]худобіти] «ставати подібним до худоби, звіріти» Нед; — р. [худоба] «майно; свійські тварини», бр. [худоба] «тс.», п. сИисіоЬа «тс.»; — семантична видозміна слова худоба «убозтво» з таким розвитком значення: худе (вбоге) майно -> майно —> худоба «тварини як частина майна» —> «усе майно»; можливо, назву майна худоба утворено від худий з та-буїстичних міркувань — щоб уберегтися від зурочення. — ЗССЯ 8, 110— 111; Фасмер IV 282; Зеленин II 54; Зіахузкі І 88; Вгйскпег 186. — Див. ще худий.
[худобйдний] «поганий, захарчований (худобйдна корова)» ЛЧерк; — можливо, фонетичний варіант первісного *худобідний — складного слова, утвореного з основ синонімічних прикметників худий та бідний', заміна і на и могла статися під впливом слова обй-да. — Див. ще біда1, худий.
[худбга] «художник, митець» Нед; — р. [худдгий] «умілий, досвідчений», др. худого, худогьіи «тс.», п. (заст.) сИ^сіо^і «чистий, охайний», сИ§сіогус «чистити, чепурити», стел, хждогь, хлдожьствне «мистецтво, уміння»; — псл. хреіо^ьф «досвідчений, умілий»; — давнє запозичення з германських мов, пор. гот. Иапсіи^з «мудрий» < *ИапсІа£8, утворене від ЬапсІиБ «рука», яке виводять з герм. *ИапсІй- «та, що хапає; та, що бере»; з гот. Иапсіи^з пов’язані дісл. Ирпсіи^г «зразковий; дужий, міцний», двн. (віддалене значенням) Ііапіа^ «гострий, гіркий»; зіставлення з лит. зкапйз «смачний», зкопеїі «смакувати» (Вгііскпег 178—179) неприйнятне з фонетичного й семантичного погляду. — ЗССЯ 8, 88; Фасмер IV 282; Vа5тег 7181РИ 4, 376; Черньїх II 359; Зіахузкі І 64; Младенов 673; ШепЬеск АІ81РН 15, 485; Вегп. І 400; МікІ. Е\У 92; КІи^е—Міігка 287;
Зіепсіег-Реіегзеп 333—334; Кірагзку 6Е6 200—201. — Пор. хендбгий, художній.
художній, [худбжний] Нед, художницький, [художнйчий] Нед, художник, худбжництво «покликання художника» Куз, ст. художника «умілець»; — р. худбжественньїй, художник, др. художьньїи «художній; досвідчений, знаючий, умілий», художьникі> «художник, майстер», болг. худджествен, художник, стел, хждожьство «мистецтво; уміння»; — суфіксальні утворення, пов’язані з псл. хрсІо^ь(]ь) «досвідчений, умілий», до якого зводиться й укр. ху-дбга. — ЗССЯ 8, 88; Фасмер IV 282; Черньїх II 359; Младенов 673. — Див. ще худога.
хуй «тетЬгит уігіїе», хуйня «нісенітниця», хуйбвий «кепський»; — р. бр. болг. хуй, п. слц. сНи]; — псл. хи]ь чергуванням голосних пов’язане з хвоя (< *зкои-і-о/зки-оі-а); первісне значення «колоти»; — споріднене з лит. зкща «хвоя; шишка», лтс. зкщ'аз «хвоя; ялинові шпильки», алб. йи «кілок; тетЬгит уігііє»; заперечення Уленбека (ІЛі-ІепЬеск ІР 17, 98) безпідставні. — ЗССЯ 8, 114; Ильинский ИОРЯС 20/3, 103; Уазтег 3, 277; 51а\узкі І 89; Младенов 673; Ресіегзеп Ла^іс-Еезізсйг. 218—219; Вегп. І 408. — Див. ще хвоя.
хук (у виразі хука дати «схибити, прогавити») УРС, Бі, фук «тс.»; — р. фук, бр. хук, п. сНисН; — вислів дати (утяти) хука пов’язаний з грою в шашки, де хуком зветься шашка, що її знімає партнер за недогляд під час гри; назва шашки виникла лексико-семан-тичним шляхом від вигуку хук (< ху), що імітує видихання повітря. — ССРЛЯ 16, 1585. — Див. ще ху.
хукати, хук — див. ху.
[хула] «огуда» Нед, [хул «тс.», хулйтель «огудник», хульнйк «насмішник», хульнйй «глузливий», хулити, охула «гана, докір»] Нед; — р. хула, бр. [хула] «хвала», др. хула «хула; ганьба», ч. ст. сййіозі «сором», болг. хула, м. хула, схв. хула, слн. [Ьйіа], стел. Хоулд; — псл. хиіа; вважається спорід
неним з хуаіа (іє. *8ои-І-/зи-б-1-), пор. бр. [хула] «хвала» (Потебня РФВ IV 202; Ильинский ИОРЯС 23, 168—170; ЗССЯ 8, 114—115) і, можливо, з дінд. зуагаіі «звучати, співати, хвалити» (іє. *зие-г-); припускався також зв’язок з коренем хуі- > укр. хилити, похилий (Вегп. І 406; Фасмер IV 283—284; Младенов 673), зіставлялося з псл. зкиїа «виступ, опуклість» (Мельничук Зтимология 1966, 214; Вгііскпег К2 51, 237— 238), з гот. (Ьі-)заи1]ап «марати», ЬізаиІ-пап «маратися» (Маігепаиег БР 7, 224; 8, 4; ВеггепЬег^ег ВВ 22, 479; Зндзелин СБЗ 71; Ресіегзеп ІР 5, 63—64); розглядалося як експресивна зміна псл. *кисПа, пов’язаного з др. кудити «лаяти, гудити» та ін. (МасЬек Зіисііе 99); псл. хиіііі пояснювалося як запозичення з гот. Нбібп «обманювати», двн. Ниоііап «тс.» (МеіІІеІ Еіисіез II 252). — Пор. хвала.
хуліган, [хуліган] СЧС, хуліганство, хуліганистий, хуліганський, хуліганити; — р. болг. хулиган, бр. хуліган, п. сйиіі^ап, ч. слц. сйиіі^ап, вл. йиіі^ап, схв. хулиган; — запозичення з англійської мови; англ. йооіі^ап «тс.» походить від прізвища ірландської злочинної родини НоиІіНап /Нооіі^ап). — Фасмер—Трубачев IV 284; Черньїх II 360; РЯШ 1955/5, 94; 51. уууг. оЬсусй 117; НоІиЬ—Буег 206; Машалова БЕ 1954, 377—379; РЧДБЕ 820; Кіеіп 741.
[хумила] «їжа для худоби» Кур; — не зовсім ясне; можливо, є експресивним утворенням на основі вигуку *хум, фонетичною видозміною вигуку хам, що імітує процес жування; пор. і [ґам-лати] «повільно, без апетиту їсти» Ж, [гомбляти] «їсти, жувати» ЛексПол. — Див. ще хам!2.
хунта «об’єднання, як правило, політичного характеру; реакційна група, військова кліка»; — р. бр. болг. м. хунта, п. ч. ]ипіа «тс.»; — запозичення з іспанської мови; іеп. ]ипіа «об’єднання, колегія; збори, мітинг; консиліум» походить від лат. ]йпсіа — форми жін. р. дієприкм. мин. ч. від дієслова ]ип£еге
«з’єднувати», спорідненого з лат. ]и§ит «ярмо, запряг», дінд. ]'и§ат «ярмо; пара; рід, покоління», хет. ]н^ап «ярмо», гр. Соубу, двн. з’иЬ «тс.», стел. иго. — СІС2 913; НоІиЬ—Еуег 225; Кіеіп 831, 836; РЧДБЕ 821; АУаІсіе—Ноїт. І 728, 730; УУаІсіе—Рок. І 201—202. — Див.
ще 1ГО.
[хупавий] «ошатний, чепурний; гарний УРС, Г; майстерний; мистецький» Нед, [упавий] «гарний» Нед, Шейк, Бевзенко 185, [хупавість] «краса, врода», [хупавка] «вродлива, ошатна жінка», [нехупавний] «негарний, неграцій-ний», ст. хупавость «погорда»; — р. [хупавьій] «гарний; досвідчений; спритний», бр. [хупавьі] «тс.», др. хупав-ь, хупавьіи «пихатий, марнославний»; — пов’язується з др. хупстися «хвалитися, вихвалятися», спорідненим із схв. хупнути «загомоніти, загримотіти», слн. Ьйраіі «кричати», на підставі яких реконструюється праслов’янське дієслово хираіі(з^) (ЗССЯ 8, 116—117), припускається, звуконаслідувального походження (Потебня РФВ 4, 195; Ильинский ИОРЯС 20/4, 179; Вегп. 1 406); зближення др. хупстися з гот. Ьіиїап «ремствувати, нарікати» та гр. хСср «сова», охохр «пугач, сич» (Еоеу/епіЬаІ РВгВ 51, 138) не має достатніх підстав; неприйнятне й пов’язання хупавий (Вегп. І 406; ЕокоІзсЬ 70; МікІ. ТЕ! І 310) з болг. хубав «гарний», схв. хубав «тс.», які через тюркське посередництво (тур. [хуб, хоб] «гарний» — Радлов II 1714) запозичені з перської мови (перс. ЬйЬ «гарний, добрий» — Ногп 111). — Фасмер—Трубачев IV 284.
[хупавка] (бот.) «роман римський, АпІЬетіз поЬіііб Б.; роман фарбувальний, АпіЬетіз Ііпсіогіа Б.» Г, Мак; — утворене лексико-семантичним способом від хупавка «вродлива жінка» з огляду на запашні жовті або жовтогарячі квіти цих рослин, пор. подібні назви [красавочка] «вид гвоздики, Оіап-іЬиз ае^иіегі VIII.» Мак, [красотка] «синюха голуба, Роїетопіит соегиіеит Б.» Мак, [красулька] «красоля» та ін., 222
зумовлені гарною формою або яскравим кольором квітів. — Нейштадт 558. — Див. ще хупавий. — Пор. краса2.
[хупишка] (епітет миші в казці: мйш-ка-хупишка)', — очевидно, утворення від хупавий за допомогою суфікса -ишк(а) як рима до мишка. — Див. ще хупавий.
[хупбр] «пагорб»; — не зовсім ясне; можливо, експресивна видозміна синонімічного бугор (див.).
хура1 «віз», [фура, хвура] «тс.», [фурик] «тачка; візок для дітей», [ху-руваття] «навантажування на воза» Пі, хурщйк «візник» УРС, Нед, [фур-щйк] «тс.» Ж, Шейк, [хоровать, ху-ровать] «візникувати» Л, [хурувати] «візникувати Г, навантажувати Пі», [ху-руватися] «навантажувати на воза»; — р. бр. фура, [хура], п. їйга, ст. їога, ч. їйга, слц. їйга «віз»; — запозичення з німецької мови; н. ЕиЬге «фура» (двн. їиога, свн. уиоге «тс.») пов’язане з їйЬгеп «везти, вести», їайгеп «їхати; везти», спорідненим з гот. їагап «мандрувати», дісл. дфриз. їага, дангл. днн. їбегап «тс.», гр. ігбро^ «переправа; прохід», тербке «переходжу, проникаю», лат. рогіа «брама, прохід», рогіиз «гавань», стел, пьрати «летіти». — Фасмер IV 210; 51а\узкі І 241; 5Б \ууг. оЬсусЬ 238; МасЬек Е51С 147; НоІиЬ—Кор. 116; НоІиЬ—Еуег 172, 175; Кіи^е—Міігка 180, 223. — Див. ще перти1.
[хура2] «завірюха» УРС, Нед, [хурія] «тс.; лайка з бійкою», [хуря] «тс.»; — результат контамінації синонімічних слів кура та хуга. — Див. ще курити, хуга. — Пор. хурделиця.
[хурба] «провина, злочин» Нед, [хур-бет] «бідняк; погана людина, шахрай» Пі, [хурбетство] «шахрайство» Нед, Пі; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з курбет у значенні «дивний вчинок», а також із етимологічно спорідненим рум. сигЬа «гнути, згинати» (пор. і фр. соигЬе «кривий, зігнутий»), що продовжує лат. сигуиз «кривий». — ПЕРМ 208. — Пор. курбет, хурлет.
[хургало] «карусель на льоду» Па; — експресивне утворення, що виникло
внаслідок фонетичної видозміни (одзвін-чення к) первісного *хуркало, утвореного від хуркати «пролітати з шумом» за допомогою суфікса -л(о). — Див. ще хуркати.
[хурда] «хворі або миршаві вівці, виділені в окрему отару», [хурднйк] «приміщення для хворих овець»; — р. [хурда-мурда] «мотлох», [хурдьі-мур-дьі] «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. Нигсіа, кіигсіе «малий, дрібний; дріб’язок, непотріб» споріднене з аз. хьірда «малий, дрібний; мізерний»; походить від перс, хорд, хорде «дрібний, малий; незначний». — Фасмер IV 285; Радлов II 1733.
хурделиця «завірюха», [фурделйця Ме, Мо, хурдилйга Па, фурделйга Дз, фурдилига ЛЧерк], хурделя, хурдига «тс.», [хурдйста] «тс.», хурделити «хуртовинити», [хурдебелить, хурделять] «хурделити» Чаб, [фурделити, фурделі-ти Нед, фурділіти Ме, хурдиляти Па] «тс.»; — експресивне утворення, що виникло на основі слів хуртовина та метелиця. — Див. ще мести, хуртовина.
[хурдепа] «велика на зріст, невправна людина» Па, [хурдеписько] «тс.» Па; — експресивне утворення, можливо, на основі слів хурда «миршава вівця» та дурепа. — Див. ще дур.
[хурдига] «в’язниця», [хурдига, фур-дйгаї «тс.», [хурдигарня] «тс.; каланча»; — запозичення з польської мови; п. їигбу^а «буцегарня» є видозміною слова когбе^агба (когбу^агба) «приміщення для військової варти; місце для тримання під вартою заарештованих», що походить від фр. согрв сіє ^агбе «караульне приміщення, гауптвахта», пор. іт. согіе бі ^иагба «тс.» (дослівно «корпус сторожі, охорони»), — 8 XV І 784; 81. у/уг. оЬсусІї 391; Вгйскпег 257. — Див. ще гвардія, корпус.
[хуріти] «вирувати, хвилюватися» Нед; — експресивне утворення, очевидно, пов’язане з хура «завірюха». — Див. ще хура2.
хуркати «пирхати, форкати; пролітати (з шелестом); густи (про верете
но)», хуркотати «тс.», хурчати «тс.; дзижчати», хуркіт; — утворення звуконаслідувального походження, пов’язані з вигуком хур-хур, що імітує шурхіт, шелестіння. — Пор. фррр!, фур2.
[хуркотій] (зоол.) «вид кажана, Масго^іовза» Нед; — похідне утворення від хуркотати’, назва мотивується тим, що вночі, коли й літають кажани, особливо чутно, як шелестять {хур-котять) їхні крила. — УРЕ 6, 58. — Див. ще хуркати.
[хурлет] «погана людина; шахрай» Пі, [хурлетство] «шахрайство» Пі; — р. [фурлейт] «візник; дурень, нероба», [фурлей] «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЕиЬгІеиІе «візники» (мн. від ЕиЬгтапп «візник») — складне слово, утворене з іменників Еиііге «віз, хура» і Ееиіе «люди», спорідненого з свн. Ііиіе «вільний чоловік», двн. Ііиі «народ», лит. ІіаисІІБ «тс.», лтс. [аибіз «люди», укр. люди. — Фасмер IV 211; Кііірє— Міігка 438. — Див. ще люд, хура*.
хурма (бот.) «південне плодове дерево і його плід, Оіозругоз к»; — р. бр. хурма «тс.», болг. фурма «фінік», м. урма, схв. урма «тс.»; — запозичення з тюркських мов, імовірно, з кримськотатарської або турецької; Крим.-тат. хигта «фінік», тур. Нигта «тс.», як і аз. хурма «тс.», походять від перс. Нигта «фінік». — Фасмер IV 285; Дмитриев 549; Вегп. І 406; МікІ. Е\У 91; Радлов II 1734; ЬокоізсЬ 70.
хуртовина «завірюха; буря, ураган; негода; нещастя» УРС, Г, Нед, [хурта\ «завірюха», хуртеча, [фуртеча] Ме, [хуртйна] Нед «тс.», [хуртуна] «хуртовина», [фуртуна] «тс.» Ме, хуртовинити, ст. фортуна «доля, щастя; буря»; — р. [хурта] «завірюха», [хуртовина] «тс.», фуртуна «тс.», др. фур-товина, фурстовина, болг. фортуна «буря, ураган», схв. фртуна «тс.»; — утворене від давнішого хуртуна (< фуртуна}, запозиченого з грецької мови; сгр. нгр. сроортооуа «буря, ураган; нещастя, лихо» виникло внаслідок скорочення іт. їогіипа бі гпаге «буря, шторм
(дослівно “доля моря”)», перший компонент якого їогіипа «доля, фатум» походить від лат. (огійпа «тс.»; фонетичні особливості укр. хуртуна, фуртуна суперечать думці про тюркське посередництво (МікІ. Е\¥ 58, Теї І 296). — Фасмер—Трубачев IV 211—212; Богород-ский УЗ ЛГПИ 130, 1957, 149—150. — Див. ще фортуна.
хур-хур, хурчати — див. хуркати.
хуста «головний убір; шмат полотна; (мн.) білизна», [хвуста Нед, фус-та Г] «тс.», хустина, [фустйна Г, хус-тйця Г, Нед, фустка Г] «тс.», хустка, хусточка, [хустдчник] «виготовлювач хусток» Нед, [хустя] «білизна», ст. хустка, хустьі «білизна»; — р. [хуста, хустка], бр. хуста, хустка, п. сйизіа, сйизіка, ст. сііизіа «хустка; одяг; білизна», слц. [сііизі, сЬизіка], болг. фуста «спідниця», схв. [фуштан] «сарафан; бумазея»; — псл. [хизіа] розглядається як праслов’янський діалектизм, властивий насамперед польському ареалу, при цьому хизіа < *хиМа, де *хиі- пов’язується з хуіііі/хуаіаіі, а «тканина» тлумачиться як «здобич» (ЗССЯ 8, 117— 118; Кау/схупзкі АГ5ІР5 11, 609—610, проти Фасмер IV 286); припускається також запозичення в українську мову з румунської; рум. їйзіа «спідниця», як і алб. їизіе «тс.», походить від нгр. «робота «спідниця», срооотауі «довга сукня» (> тур. Іізіап «вид одягу»), яке через іт. їизіа^по «бумазея» зводиться до слат. їизіапит «тс.», що Його виводять від ар. Еозіаі — старої назви Каїра; тоді у російській, білоруській та в західнослов’янських мовах — з української, у південнослов’янських — безпосередньо з румунської або грецької; неприйнятні пов’язання укр. хуста з псл. хрза, від якого походять п. ст. сЬдза «грабування», р. хуса «тс.» (Вгііскпег РЕ 6, 16; К2 42, 348; Вегп. І 400), з р. скут «онуча» (Вгйскпег К2 51, 238; А15ІРН 42, 143, 186). — Фасмер IV 286; Фасмер ГСЗ III 216; 81а\узкі І 89—90; Вгйскпег 186; Матвеева—Исаева УЗ ЛГПИ 1954/
92, 98; Г)ЕКМ 324; Младенов 663; МікІ. ТЕЇ І 296; Еокоізсії 49—50.
хутір, [хутор Нед, футір Шейк, фу тор Бі] «хутір», хуторйще «місце, де був хутір», [хуторнйк] «фермер» Нед, [хуторянець] «мешканець хутора», хуторянин СУМ, Нед, хуторянство, ст. футоріз Тимч. Матеріали; — р. хутор, бр. хутар, п. їійог, [сЬиІог]; — не зовсім ясне; припускається запозичення з уг. Ьаіаг «кордон, межа» (5\У І 308), до якого зводяться слн. Наіаг «межа, край», схв. хатар «належні селу землі», укр. хотар «тс.» (Вегп. І 386, 406; Соболевский А15ІР6 33, 481, Лек-ции 128, ЖМНП 1911 май, 167); пов’язується (Фасмер IV 286—287; Кірагзку СЕ6 146; Маігепаиег 180) із двн. Ьип-Іагі «округа; село; район», дшв. Нипсіап «тс.»; виведення з ар. диіг «сторона, місцевість» (МікІ. Е\¥ 91; БокоізсЬ 101; Горяев 403) викликає сумнів, оскільки цього слова немає в тюркських мовах, через посередництво яких арабізми потрапляли в українську.
хуткий «швидкий, жвавий, рухливий», [худкий] «тс.» Бі, [хутісько] «хутенько» ВеБ, [нахуткуі «нашвидку» Л, схутка, ст. хуткій', — р. [хуткий], бр. хуткі, п. [сЬиікі]; — псл. хиГькьф; — похідне утворення від хуть «пожадливість, хтивість», чергуванням голосних пов’язаного з хоіеіі, хуаіаіі. — ЗССЯ 8, 118; Фасмер IV 286; 31а\У5кі І 88, 80 18, 257; Вегп. І 399. — Див. ще хуть.
[хутра] «внутрішня обмазка печі»; — семантично видозмінене запозичення з німецької мови; н. ЕиНег «підкладка, підшивка», від якого походить також укр. хутро (див.).
[хутряна] «одвірок; лутка», [фут-рйна, футрйння] «лутка», [хутрува-ти] «обмазувати піч глиною; уставляти одвірки (лутки); пришивати підкладку в чоботи»; — ч. Гиіго «підшивка; одвірки»; — запозичення з польської мови; п. їійгупа «тс.» утворене від п. їиігохуас «покривати стіни вапном; оббивати дошками; викладати піч вогнетривкою цег-
лою», яке через н. Ійііегп «підбивати, підшивати» зводиться до н. Еиііег «підшивка». — Вгйскпег 130; 51. \ууг. оЬсусІї 238; НоІиЬ—Еуег 176. — Див. ще хутро.
хутро «вичинена шкура цінного (хутрового) звіра; шуба», [футро] «тс.», [фу-терко] «шубка», [футрар, футряр Шейк] «кушнір, хутровик», [футрйна] «хутро», [(Ьутрйня] «обшивка» Шейк, хутровик, (спец.), хутровина, хутряник (спец.), хутрянка «шубка; покривало на ноги», хутровий, хутряний, хут-рувати «підбивати хутром», [футру-вати] «тс.» Шейк, ст. футро Тимч. Матеріали; — р. {хутра, хутро], бр. футра (с. р.), [хутра], п. Іиіго «тс.», ч. Іиіго «підкладка, підшивка», слц. (и-Іго «тс.; корм»; — семантично видозмінене запозичення з німецької мови, можливо, через посередництво польської (на думку Потебні, безпосередньо з німецької— РФВ 1880/4, 188); н. Еиііег «підкладка, підшивка», як і свн. уиоіег «підкладка, футляр», двн. Гиоіаг (< Гоїаг) «чохол», снн. убсіег «підшивка», дфриз. Гбсіег, дангл. [обог, дісл. Ібдг «тс.», гот. ібсіг «піхви», споріднене з дінд. раігат «сховище, футляр», раіі «захищає», гр. тгсіфіа «покришка», хет. расісіаг «кошик», що зводяться до іє. *рб- «захищати, бо
ронити». — Шелудько 51; Фасмер IV 287; Зіа'д/зкі І 242; Вгйскпег 130; МасЬек Е81С 148; НоІиЬ—Еуег 176; КІи^е— Міігка 227. — Пор. футляр.
[хуть] «пожадливість, хтивість» Нед, ст. хуть «бажання; прихильність»; — бр. [хуць] «хотіння, бажання», п. сЬис «пожадливість, хтивість», ч. слц. сЬиі’ «смак; апетит; бажання»; — псл. хріь, чергуванням голосного пов’язане з хоіе-Іі (> укр. хотіти)-, у польській мові, можливо, з української (пор. питоме п. сЬ^с). — Фасмер IV 271; 81а\узкі І 88; Вгйскпег 186; МасЬек Е81С 209— 210; НоІиЬ—Кор. 144; НоІиЬ—Еуег 206; Вегп. І 399. — Див. ще хотіти.
хух, хухати — див. ху.
[хухри] «нутрощі (здебільшого, рибні)» Нед; — запозичення з польської мови; п. сЬисЬго «нутрощі; шлунок риби; дуже худа, знесилена людина», ст. ЬисЬго, кисЬго «тс.» є експресивним утворенням від дієслова сЬисЬас «хухати, дмухати». — 8МЇ І 305; 81а\увкі І 87. — Див. ще ху. — Пор. хухряти.
[хухряти/ «сортувати, розбирати», [хухрити] «лускати (насіння)»; — очевидно, експресивне утворення, що виникло в результаті контамінації слів хухати й чухрати. — Зіа'д/зкі І 87. — Див. ще ху, чухрати. — Пор. хухри.
[цабанйти] «лаяти, клясти; говорити безглуздя; правити зависоку ціну СУМ; підіймати Г, Нед», [прицаба-нити] «притягти», [прицабунити] «схопити»; — запозичення з польської мови; п. [саЬапіс] «лаяти, бештати» походить від саЬап «вид великого барана; незграбна людина» (пор. укр. псячити від пес), що є змазурованою формою запозиченого з української мови слова сгаЬап «чабан; подільський віл». — 5\У І 251. — Див. ще чабан2. — Пор. сабанйти, цебенйти.
[цабати1] «повільно йти, плентатися» Г, ВеУг, [цибати] «тс.»; — очевидно, фонетичний варіант дієслова чапати, можливо, під впливом цибати.
[цабати2] «погано щось шити» Мо; — очевидно, експресивне утворення на основі слова стібати, пор. афективні [сціб-гати] «стібати» Нед, [сцібом] «один із способів вишивання». — Див. ще стібати.
[цабатися] «кидатися, борсатися Г; пручатися ВеЛ»; — не зовсім ясне; можливо, є похідним від вигуку цабе (див.).
цабе (вигук, яким завертають волів праворуч; праворуч; поважна персона), [сабеї, соб-цебе ВеБ, [цабе'й] (вигук, яким спрямовують коней і волів праворуч) Л, цабекати; — р. [цобе], [цоб], п. [саЬе]; — слово виникло в результаті злиття прийменника од (від) із займенником себе-, од себе > д’себе > цебе > цабе; у російській і польській мовах з української. — ВеЛ 479; Фасмер IV 304; Преобр. II, вьіп. последний 48; Горяев 404. — Див. ще од, себе. — Пор. ксббі, цоб.
[цайг] «матерія, тканина» Куз; — п. са]§; «бавовняна тканина, товста й
міцна, вживана на робочий одяг», ч. са]к «бавовняна тканина», слц. са]^, са]сЬ «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської; н. 2еіі£ «матерія, тканина; приладдя; дурниці» пов’язане із гіеЬеп «тягти», до якого зводиться також н. 2іі£ «рух; потяг». — СЧС 319; 81. \ууг. оЬсусЬ 100; Кораіігізкі 152; Вгйскпег 55; МасЬек Е8Л2 80; НоІиЬ—Буег 110; КІиге—Міігка 881, 883. — Див. ще цуг.
[цайзлик] (орн.) «чиж, Егіп§іІ1а зрі-пиз» ВеУг, [цайлик] «тс.» Куз, Шарл; — видозмінене питомим суфіксом -лик (пор. щиглик, зяблик) запозичення з німецької мови; н. 2еізі§ «чиж» походить від свн. гїзік, снн. гізек «тс.», що зводяться до західнослов’янських назв цього птаха (пор. ч. сігек, вл. сігік, нл. сугук, слц. сїг(ік). — 8фа\узкі І 133; Вгйскпег 83; МасЬек Е81С 104; НоІиЬ— Кор. 94; К1и§;е—Міігка 878. — Див. ще чиж1.
[цаль] «дюйм», [цол] «тс.» Дз НЗ УжДУ, [цалйнка] «дюймовочка» Нед, [цалі'вка] «міра в 24 дюйми; шалівка завтовшки 1 дюйм»; — бр. цаля «дюйм», п. саі, ч. соиі, слц. сої, вл. сої «тс.», болг. цол «міра ширини водогінних труб», схв. цол «дюйм», слн. сбіа «тс.»; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. 2оІІ «дерев’яна колодка; дюйм» споріднене з снн. іоі(іе) «сучок», гол. ІоІ «дзиґа», що зводяться до іє. *с!е1- «розколювати, дрібно різати, майстерно обтісувати», з яким пов’язані дінд. НЙІауаіі «коле, дає тріск», йаіаіі «тріскається, лопає», гр. баібаХос; «майстерно зроблений», баїбаЛЛш «оздоблюю, прикрашаю», лат. сіоіо «обтісую, опоряджую». — Дзендзелівський НЗ УжДУ
14, 87; СЧС 319; Шелудько 52; Вгйскпег 55; МасЬек Е51С 89; НоІиЬ—Кор. 87; НоІиЬ—Буег 115; КІи^е—Міігка 887— 888; ХУаІсіе—Ноігп. І 364.
[цампель] «шмарклина; бурулька» ВеБ, [цймпель] «бурулька» тж, [цомп-лях «тс.» ВеБ, Ник, цумпель «тс.» тж]; — результат експресивної фонетичної видозміни слова сбмпель «тс.»; пор. п. ст. сореї «бурулька», суреї «гострий кінець якоїсь речі». — 8 XV І 349, 363. — Див. ще сбмпель.
[цанїстра] «торба, саквояж» Нед; — п. [іапізіга] «чабанська торба; (військ.) ранець», іогпізіга «ранець», ч. іапізіга «торба», іопіБіга «тс.», слц. Іапізіга «мішок, торба, ранець»; — фонетично видозмінене запозичення із західнослов’янських мов, де джерелом відповідних слів є уг. ст. іапуіхіга (новіша форма іагізгпуа «торба»), що зводиться до сгр. тауіотроу «торба для годівлі коней». — 8XV VII 19; МасЬек Е8ЛС 635; МНТЕЗг III 853. — Пор. торнїстра.
[цанцура] «осуд, гана» Нед, [цан-цурити] «судити, ганити» тж; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пор. ч. сапсаіі «теревенити, базікати», етимологія якого неясна.
цап1 (зоол.) «козел, Нігсиз уаііасо-гит», цапеня, [цапень] «стрибок цапа» Нед, [цапи] «підставка для пиляння дров» ВеУг, [цапина] «козлине м’ясо; козлиний запах», цапйха, [цапня] (зб.) «цапи», [цапур] «цап», [цапура] «коза», [цапуря] «вівця» Дз Доп. УжДУ, [цап’ю-га], цапиний, [цапле'ний] «скажений», [цаплячий] «цапиний», [цап’ячий] «тс.» Нед, Куз, цапа, цапки, цапком (стати), [цапкувати] «ставати цапки» Нед, [пб-цапки] «цапки» Нед, [зцапіти] «стати дурним (як цап)», [оцапіти, прицапі-пш ВеУг] «тс.»; — п. сар «баран; цап», ч. [сар] «цап», слц. сар, м. [цап], схв. [цап], слн. сар «тс.»; — псл. сарт>; — давнє запозичення з романських мов; рум. [ар «цап», іт. гарро, [іварри] «тс.» є словом вівчарської карпато-альпійської культури (Фасмер IV 288—289; 8сЬе-Іисіко 146; 81а\мзкі І 54—55) і, можливо,
являє собою субстантивований вигук для підкликання цапів (МасЬек Е81С 81); припускалося також, що слово запозичене через посередництво албанської (алб. Шар) та румунської мов з лат. сарег «цап» (пор. дісл. Ьаїг «тс.»), що зводиться до іє. *карго- «цап» (Вегп. І 120—121; Меуег ЕХУ 387; ХУаШе—Рок. І 157); зіставлялося з перс, саріз, сарез «однорічний козел», ос. сое\м «(некастрований) козел», дтюрк. саЬіз «піврічне козеня» (Абаев ИЗСОЯ І 307; Георгиев БЕ 1966/4, 298). — Дзендзелівський Доп. УжДУ 4, 108; ЗССЯ 3, 172—173; Преобр. II, вьіп. последний 42; Трубачев Назв. дом. жив. 89; Вгйскпег 56; Ког-\масіо\мвкі К8І 2, 109; МасЬек Е81С81; Сгап]а1а 231—232.
[цап2] «прилад для міряння землі» Дз НЗ УжДУ XIV 93; — результат семантичної видозміни слова цап. — Див. ще цап1.
[цапак] (бот.) «жовтушник сіруватий, Егувітшп сапевсепв КоіЬ.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, як назва бур’яну, що засмічує лани, пов’язана з [цапати] «рвати, смикати». — Словн. бот. 206. — Див. ще цапати.
[цапар] «частина тонкого стовбура, пристосована для носіння сіна»; — припускається запозичення з румунської мови; рум. (ароі «великі вила» утворене за допомогою суфікса -оі від Іеара «загострений кіл» — слова слов’янського походження, спорідненого з укр. чіпати (ЗсЬеІисіко 146; ОЬКМ 892); можна припустити також, що цапар є похідним утворенням від цапати «тягти». — Див. ще цапати, чіпати.
[цапати] «рвати, смикати, хапати, тягти» Нед, Куз, [цапити] «тс.» Нед, цап «вигук на позначення швидкої дії, хапання»; — р. цапать «хапати; бити», бр. цапаць «хапати; щупати», п. сарас «хапати», ч. сараіі «дріботіти, тупотіти», слц. сараї’ «гамселити; чалапати», вл. сарас «важко ступати; незграбно хапати», нл. сараз «плентатися; хапати», болг. цапам «чалапати; бруднити», м. цапа «ходити по болоті; ходити брудними но
гами», схв. [цапати] «кусати (про змію)», слн. сараіі «важко йти»; — псл. сара-Іі/саріїі; утворення від звуконаслідувального вигуку цап!, аналогічне псл. хараіі; пор. лит. сарі «цап, хап», сарпбіі «хапати», лтс. гарзі, гарі «тс.». — ЗССЯ З, 171 —172; Фасмер IV 289; Преобр. II, вьіп. последний 42; 81ау/зкі І 55; Вгйскпег 56; МасЬек Е51С 81; Но-ІиЬ—Буег 110; 5сіш8ієг-5є\ус 92; Младенов 674; 8кок І 252; Вегп. І 121; ЕгаепкеІ 69. — Пор. сіпати, хап!
[цаперка] «рискаль»; — не зовсім ясне; можливо, виникло в результаті фонетичної видозміни первісного *саперка під впливом цапати. — Див. ще сапа1, цапати.
цар «монарх, володар якоїсь країни», царат, [царе'ва] «цариця», царевич, царенко, цареня, царизм, царйха, цариця, [царівець] «монархіст» Нед, царівна, [ца-рівнйця] «цариця», [царівство] «царство», [царівщина] «регалія» Нед, [цар-ківна] Бі, [царко] Бі, [царович] «царевич» Нед, царство, [царченко] «син царенка» Бі, [царя] «цариця» Пі, царя, [царянець, царянин] «підданець царя; рояліст» Пі, [царівний], царствений, [царювалий] «той, що царював» Пі, царити СУМ, Нед, царствувати СУМ, Нед, царювати, міжцарів'я, межицар-ство Нед, ст. царт> (1627 р.); — р. царь, бр. болг. м. цар, др. царь, цьсарь, цісарь, п. вл. нл. саг, ч. [саг], слц. слн. саг, схв. цар, стел, ц'ісарь; — запозичення з російської мови; р. царь виникло в результаті скорочення др. цісарь, стел, цьсарь > цьсарь, що походять від імені Саеваг (подібні скорочення — аііе^го форми — характерні для слів і словосполучень, що позначають титули: р. сударь < государь, п. ]е£отовс < ]е§ю ГПІІО8С, дат. Ьізр «єпископ» < Ьізкор, англ. кіп^ «цар, король» < дангл. супіп^); виведення безпосередньо з лат. Саезаг (Лгесек АІЗІРЬ 31, 450; ВоЬас БЕ 35, 224) зайве; не мають підстав гіпотези про походження з гот. *КаізагеІ5 (Зіепбег-Реіегзеп 350—351; Сергиевский Трудьі ИРЯ II 357), сгр. хаїоар (Віг-228
кепта]ег ЗР 23, 139). — Фасмер IV 290—291; Преобр. II, вьіп. последний 43; 81а\узкі І 55; Вгйскпег 56, 59; МасЬек Е83С 81; НоІиЬ—Кор. 83; НоІиЬ—Буег 110; Младенов 674; Вегп. І 127; МеіІІеі Еіибез 110, 184. — Див. ще цісар.
[цара] «натовп, юрба Нед; чужа сторона Г»; — запозичення з румунської мови; рум. Іага «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» походить від лат. Іегга «земля»; щодо розвитку семантики пор. болг. кора «люди», що зводиться до гр. х<Ьра «простір; область, край, місцевість; село». — ПЕРМ 891; Младенов 670. — Див. ще царйна.
[царгати] «смикати, рвати»; — очевидно, результат контамінації слів торгати й цапати. — Див. ще торгати, цапати.
[царєнйк] (ент.) «жук-олень, Биса-пиз сегуиз» ВеУг; — похідне утворення від слова цар; назва мотивується тим, що жук має роги, схожі формою на корону. — Див. ще цар.
[царик1] (іхт.) «йорж, Асегіпа сегпиа Б.» Нед; — п. [сагук] «тс.»; — результат семантичної видозміни слова царик — здрібніло-зневажливого утворення від цар; назва мотивується, можливо, тим, що йорж винищує ікру та личинок інших риб. — Маркевич—Короткий 173—174; 5 XV І 256. — Див. ще цар.
[царик2] (орн.) «волове очко, Тго^Іо-сіуіез Іго^іосіуіез Б.» Г, Шарл, ВеНЗн; — схв. цариИ, царіїИ «тс.»; — назва пов’язана з царик «маленький цар», очевидно, як часткова калька німецької назви птаха 2аипкбпІ£ або французької гоііеіеі. — Воїнств.—Кіст. 332—333. — Див. ще цар.
царйна «брама при вході до села; лан, поле, вруна; вигін, сіножать; (перен.) галузь» СУМ, Пі, Ме, [царинка] «галявинка», царйнник «сторож; пастух» УРС, Мо, [царйннйй] «стосовний до царини; лановий», Нед, [зацаринсь-кий] «той, що перебуває за цариною», [прицаринок] «ділянка землі» Нед; — р. [царина, царана] «поле, вигін», п. [сагупа] «лан» (з укр.); — запозичення
з румунської мови; рум. Іагіпа «поле, лан, нива, рілля», як і (ага «країна, область, край, місцевість», походять від лат. Іегга «земля; край, країна»; виведення слова царина від цар (Вегп. І 127) є помилковим. — РМ 1937/7, 299; ЗсЬеІисіко 146; Фасмер IV 290; Когхуасіохузкі К8І 2, 74; МікІ. Е\¥ 27. — Див. ще терен2. — Пор. цара.
[царичка] (бот.) «беладонна лікарська, Аігора ЬеІІасІоппа Б.» Мак; — п. [сагусгка] «тс.»; — назву утворено лек-сико-семантичним способом від слова царичка, похідного від цариця, можливо, з огляду на подібність квіток цієї рослини до (царської) корони. — УРЕ 1, 390. — Див. ще цар.
[царка ісида] (зоол.) «королівський корал, І5І5 Ьірригіз» Нед; — пов’язане з цар-, назву утворено як часткову кальку німецької назви цього корала Кбпі^з-когаїїе — складного слова, перша частина якого КбпІ£ «король, цар». — Див. ще цар.
[царок] «загорода для свійських птахів або телят», [оцарок] «тс.» ЗсЬеІисІко, [царкувати] «обгороджувати» Нед; — п. [сагек] «місце для курей», ч. [сагек], слц. сагок «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. іагс «зимовий загін для ягнят; огорожа навколо стогу сіна» походить від лат. сігсиз «коло». — ЗсКеїисІко 146; МасЬек Е51С 81. — Див. ще цирк.
[царсил] (бот.) «дельфіній високий, ПеІрНіпіит еіаіит Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок деетимологізації іншої назви цієї рослини — цар-зілля (можливо, з давнішої чар-зілля). — Вісюліна—Клоков 122; Нейштадт 254; УРЕ 3, 287. — Див. ще зело.
[царук] «дуже мала на зріст людина» Па; — неясне; можливо, виникло в результаті деетимологізації і вторинного зближення з цар запозиченого з німецької мови 2\уєґ£ «карлик, недоросток»; пор. ч. сугсек «тс.» того самого походження. — МасЬек Е51С 92; НоІиЬ— Буег 116.
[цахати] «норовити, намагатися»; — неясне.
[цахнути] «падати, валитися» Нед; — очевидно, афективне суфіксальне утворення, подібне до бахнути, жахнути, пор. також сохнути.
[цацка] «крапочка» Бі, [цацки] «прикраси, візерунки» тж, цяцька «прикраса; дрібничка», цяцянка «дрібниця», [цяцькуватий] «білий з брунатними плямами (кінь, віл)», цяцькувати «прикрашати, оздоблювати», вицяцьковуватися «прибиратися; розмальовуватися»; — експресивне утворення, що виникло в результаті контамінації слів цятка «плямка, крапка» і цяцька «цяця», пор. лит. саса «(дівоча) прикраса». — Див. ще цята, цяця.
[цвайка] «довга жердина, якою притримують пліт біля берега»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі слова швайка «шпиль; товсте шило» під впливом .цвак «паличка». — Див. ще шити.
[цвак] «паличка в ткацькому човникові, на яку надягається шпулька з нитками», [цьвак] «тс.»; — очевидно, результат фонетико-семантичної видозміни слова цвях, пор. н. бав. [х\уаск| «цвях». — 81а\узкі І 134. — Див. ще цвях.
[цварка] (бот.) «цмин піщаний, НеІІ-сЬгузит агепагіит Б.» Мак; — результат фонетичної видозміни іншої назви цієї рослини сварка-, початковий ц- з’явився під впливом ще однієї назви цієї самої рослини цмин. — Див. ще сварка.
[цваркати] «цвірінькати; (перен.) говорити незрозумілою мовою», [чвар-кати] «говорити незрозумілою мовою», [шваркати] «цвірінькати» ВеЗн; — звуконаслідувальне утворення, що являє собою фонетичний варіант дієслова цвіркати. — Див. ще цвіркати. — Пор. циркати.
цвенькати «говорити чужою мовою, для якої характерні звуки ц, дз; щебетати (про птахів); лепетати (про дитину) Нед», [цве'ник] «хвалько», [цве'рнюх] «базіка», [цвенькач] «той, що бряж
чить шаблею» Нед; — р. цвенькать «кричати цвень (про птахів); давати дзвенячий звук (про кулю)», цвйнькать «тс.», слц. гуепсігаї’ «дзвеніти»; — похідне утворення від звуконаслідувального вигуку цвень, що імітує крик деяких птахів, зокрема синиць; первісне значення «щебетати», інші значення вторинні, метафоричні; до словотвору пор. дзенькати, бренькати. — ССРЛЯ 17, 561. — Пор. цвікати, цвіркати.
[цвечки] (бот.) «слива садова, Ргипиз сіотезііса Б.» Мак; — запозичення з німецької мови; н. 2\уеІзсЬке, 2\ує-ІзсЬ(^)е «тс.» являє собою фонетичну видозміну пн.-іт. бауазсепа «тс.», похідного від лат. батазсепа (ргйпа) «дамаські сливи», яке, як і сгр. бацаохруоу «тс.», утворене від Оатазсиз (гр. Дауаохб^) — назви міста Дамаска, звідки походить цей сорт слив. — КІи^е—Міігка 895— 896; КІеіп 398.
[цвйбики] «солодощі» До; — результат фонетичної та семантичної видозміни слова цвібаки «сухарі». — Див. ще цвїбак.
[цвик1] (у виразі червоний, як цвик «дуже червоний (наприклад, про щоки)») Па; — запозичення з польської мови; у польському вислові сгегу/опу ]'ак су/ік останнє слово пов’язане зі с\уік «птах, що використовується як принада» (мисл.); запозичене з німецької мови; свн. (Оізіеі)-г\УІ£, вн. ІІ5ІІ-г\УІк «щиголь». — Зіау/зкі І 134; Вгйскпег 68. — Див. ще цвик2.
[цвик2] (орн.) «не цілком кастрований півень» ВеНЗн; — бр. [цвік] «тс.», ч. суікег «гермафродит»; — запозичення з польської мови; п. с\уік «тс.» походить від н. 2\уіск «статево нерозви-нена, безплідна істота», пов’язаного з дієсловом г\УІскеп «щипати». — Зіау/зкі І 134; Вгйскпег 68; МасЬек Е51С91.
[цвйкля] (бот.) «вид буряка, Веіа сісіа (буряк звичайний, Веіа уиі^агіз Б.)» Нед, Куз, Мак, {цвикла, цвікла] «тс.» Мак, Іцвиковнйк] «вид ясенцю, Оісіагппив ІгахіпеІІа Бепк. Нед, ВеНЗн; ясенець білий, Оісіатпиз аІЬиз Б. Мак»; — ч. суікіа «буряки», слц. суікіа
«буряк», болг. цвеклд, м. цвекло, схв. цвекла, слн. [сікіа, сїкуа] «буряк»; — запозичення з польської мови; п. ст/ікіа «тс.», через посередництво давньоруської мови (пор. др. сеукл'Ь — Ізб. 1073) запозичене разом із рослиною з Візантії (сгр. оботХоу > обохХоу «тс.»); на слов’янському ґрунті відбулася метатеза сев—> све- та заміна св—> це-; припускається вплив слат. сісіа «тс.», що також зводиться до сгр. обохХоу; назву цви-ковнйк (< *цвикольник) «ясенець» утворено від цвйкля з огляду на подібність листя рослин. — Вісюліна—Клоков 193; 51а\узкі І 134—135; Вгйскпег 68; МасЬек Е81С 91; НоІиЬ—Буег 115; Младенов 674. — Див. ще свекла.
[цвикнути] «прищепнути; підрізати» ВеЛ; — запозичення з німецької мови; н. г\уіскеп «щипати, смикати» споріднене з дангл. Іу/іссіап, англ. 1\уіІсЬ «смикати, тягти, щипати». — КІи^е—Міігка 896. — Див. ще цвіг.
[цвйколь] «клин під рукавом сорочки» Нед, Куз, [цвйкол] «тс.» Ба; — бр. цвікля, [цвікель], п. (рідк.) с\УІкіеІ, ч. суікі, слц. суік «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. 2\уіскеІ «клин», свн. г\УІске1 «тс.» пов’язані з дієсловом г\уіскеп «щипати, смикати». — Шелудько 52; 5 XV І 418; НоІиЬ—Буег 115; КІиде—Міігка 896. — Пор. цвіг.
[цвиліти] «дратувати» Бевзенко НЗ УжДУ, [цвілйти]; — р. [цвелйть] «дратувати, мучити», [цвйлить(ся)] «плакати (про дітей)», бр. цвяліць «дражнити, ятрити», др. цвилити «голосно плакати», цвілити «томити; набридати», цвілить «мучити», слц. суііікаїі «цвірінькати», вл. су/іііс «набридати; ятрити», нл. с\уіііз «тс.», болг. цвйля «іржу (про коня)», м. цвила «ірже (кінь); пищить (пташка); тужить», схв. цвіЬьети «сумувати; скиглити», цвелити «засмучувати», слн. суїіііі «верещати», стел, цвилити, цвиліти «плакати; оплакувати; голосно скаржитися», цв'клити «тс.»; — псл. суііііі/куііііі звуконаслідувального походження, чергуванням голосних пов’язане з суєіііі/кує-
Іііі; ку > су- перед е, можливо, ще на праслов’янському грунті; для суі- припускається аналогійне походження (Ша-хматов Очерк 103). — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 174; ЗССЯ 13, 159—160; Фасмер IV 293; Младенов 675; Вегп. І 657. — Див. ще квилити, квілити.
[цвиндух] (бот.) «борщівник європейський, Негасіеит зрЬопсІуІіит Б.» Нед, Мак; — неясне.
цвинтар «кладовище; церковний двір» УРС, СУМ, Нед, [цвентар О, цвйндар Па, цвінтар Г, цвднтар Дзендзелівсь-кий УЗЛП, цментір ВеЛ, цминтар тж, цмйнтарь О, цмонтар Нед, цйнтар Дзендзелівський УЗЛП, цйнтір Г] «тс.», [цвинтарйще] «місце, де був цвинтар; кладовище» Нед, ст. цвинтарю; — р. [цвьінтарь], бр. цвінтар, п. степіагг «тс.»; — запозичення з польської мови; п. степіагг, [степіагг] походить від слат. соетепіегіит (< соетеіегіит) «тс.», де приголосний п з’явився під впливом лат. саетепішл «необроблений бутовий камінь», саетепіісіиз «вибудуваний із необробленого бутового каменю»; слат. соетеіегіит «цвинтар» походить від сгр. хощртгіріоу «тс., місце спокою», утвореного від гр. хоірцоїс «лежання, сон», що споріднене з хощснл «лягаю спати, засинаю». — Фасмер IV 293; Вгйскпег 66; Кагіоу/ісг 5АУ0 103; Вегп. І 129— 130; МікІ. ЕУ/ 147. — Пор. кймати.
цвйнтарка (бот.) «золототисячник зонтичний (окружковий), Сепіаигіит итЬеІІаіит СіїіЬ. (ЕгуіЬгаеа сепіаигіит Регз.)», [цвинтарний] «вид роговика, Сегазііит уиі^аіит Б.» Мак; — назви двох перших рослин виникли внаслідок зближення зі словом цвинтар їхньої латинської назви сепіаигіит, утвореної від сепіаигиз «кентавр», похідного від гр. хєутаоро^ «тс.», оскільки, за давньогрецькою міфологією, цю рослину з лікувальною метою використовував один із кентаврів (Хірон); мотивація найменування роговика не зовсім ясна. — Нейштадт 443; Вісюліна—Клоков 155. — Див. ще цвйнтар.
[цвист] «одна пара ниток основи (у ткача)»; — фонетично видозмінене запозичення з німецької мови; н. Т\уізі, [2\уізі] «машинна пряжа» походить від г\уі(е)-, г\уеі, спорідненого з псл. сЦг>)уа, укр. два. — Шелудько 52; КІи^е—Міігка 799, 897—898. — Див. ще два, твіст2.
[цвитучка] (бот.) «троянда бенгальська, Коза сЬіпепзіз Іаср. (Коза Ьеп^а-Іепзіз Регз., Коза зетрегїіогепз Сигі.)» Мак; — похідне утворення від неза-свідченого *цвитучий — дієприкметника від цвйсти, що є фонетичним варіантом дієслова цвісти. — Див. ще цвіт.
[цвібак] «сухар» Куз; — запозичення з німецької мови; н. 2\уіеЬаск «тс.» виникло як калька іт. Ьізсоііо «сухар, печиво, (букв.) двічі спечене» і є складним словом, утвореним з основ числівника г\уіе- від г\уеі «два», спорідненого з лат. 6ио, гр. босо «тс.», псл. сЦг>)уа, укр. два, та дієслова Ьаскеп «пекти», пов’язаного з свн. Ьаскеп, двн. ЬаЬЬап, дангл. Ьасап, англ. Ьаке, дісл. Ьака «тс.», що зводяться до іє. *ЬЬб£-«гріти, пекти». — КІи^е—Міігка 43, 894, 896; КІеіп 141. — Див. ще два.
[цвіт] «батіг, канчук» Нед, [цвігач] «той, що батожить» Нед, [цвяск] «свист (від удару батога)» ВеБ, цвйгати «стьобати, батожити, періщити; бити; литися струменем», цвігати, [цвяг-нути] «тс.»; — запозичене, як і бр. [цвік] «карання різками», п. с\уік «бувалий, досвідчений; пройдисвіт», ч. суік «вправа; навичка», з німецької мови; н. [2\уіск] «кінець батога; удар батогом» пов’язане з гч'іскеп «щипати, смикати; [бити батогом]», спорідненим з двн. діг\уіскап «щипати, смикати», гол. і\уік-кеп, дангл. Мссіап, англ. і\уіісЬ «тс.». — 51а\узкі І 134; МасЬек Е51С 91; НоІиЬ— Еуег 115; Кіи^е—Міігка 896; КІеіп 1668.
[цвіга] (бот.) «люцерна серповидна, Мебіса^о Гаїсаіа Б.» Куз, ВеНЗн; — неясне.
цвіготати «цвірінькати»; — очевидно, фонетичний варіант дієслова [сві-готати] «тс.». — Див. ще сверготіти.
цвікати «(різко) говорити, грубити; дорікати»; — р. [цвйкать] «цвірінька
ти», [це якать] «говорити ц замість ч, ш, щ», ч. сауукоуаіі «шуміти, скандалити», слц. [суікаС] «цвірінькати, щебетати», слн. суікаіі «пищати, верещати, цвірінькати»; — псл. суікаіі; утворення звуконаслідувального характеру, аналогічне до тикати, шикати і под.; припущення про безпосередній зв’язок з куікаїі / куісаіі (Вегп. І 656) є зайвим. — ЗССЯ 3, 197; Фасмер IV 293; Ророуіс КЕ8 31, 101 —103.— Пор. цвіркати.
цвілйти1 — див. цвиліти.
[цвілйти2] «стьобати, періщити»; — експресивне утворення на основі цві-гати «стьобати, батожити, періщити» і [цвиліти] «дратувати, турбувати»; припускається безпосередній зв’язок з цвиліти, др. цвілити «мучити» (Фасмер IV 292; Младенов 675; Вегп. І 657). — Див. ще цвиліти, цвіт.
[цвіліх] (текст.) «тик» Куз; — р. [цвйлик] «тс.», бр. [цвіліх] «клин у рукаві сорочки» Носович, п. сіуєіісИ «тик», ч. суііісН, суіііпк, схв. цвйлик «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. 7\уі1(іі)сН «тик» (свн. гу/ІІІсИ, двн. гшіІіИ) являє собою субстантивований прикметник, що виник як часткова калька лат. Ьііїх «двонитковий, подвійний (про тканину)» і є складним словом, утвореним з основ слів гшіе-(< гшеі) «два» та лат. Іїсіит «нитка, стрічка», яке достовірної етимології не має. — Шелудько 52; Масіїек Е83С91; НоІиЬ—Еуег 115; К1и§е—Міігка 897; \УаІ(іе—Ноїт. І 798. — Див. ще два. — Пор. цвібак.
[цвіндик] (ент.) «вид мурашки, Муг-тіса Пауа» ВеНЗн, [цвінцик] «тс.» ВеБ; — неясне.
цвірінь (вигук, що імітує крик горобця та інших птахів), цвірінчати «щебетати (про птахів); сюрчати (про коників тощо)», цвірінькати, [цвірінькнути] «базікнути, ляпнути (язиком)», цвірінькотати «цвірінькати», [цвірінь-чук, цвіріньбк] «цвіркун»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне вигукам дзінь, дзелень і под.
цвіркати «сюрчати; цвірінькати; плювати крізь зуби; різко говорити; бризкати», [цвірготати], цвіркотати, цвіркотіти, цвірчати, [цвірчити] «тс.» Нед, [цвіргун] «цвіркун», [цвірк] «тс.; щебет» ВеНЗн, Нед, [цвіркар] (орн.) «ко-билочка річкова, БосизіеІІа (8у|уіа) Пи-уіаіііів \УоІГ.» Нед, цвіркіт, [цвіркіт-ня] Нед, [цвіркуля] «щебетуха» Нед, цвіркун (ент.) «ОгуІІив Б.», [цвіркун-ча] «маленький цвіркун», [цвірчок] «тс.» ВеНЗн, [пдцвірок] (орн.) «вівсянка городня, ЕтЬегіга сігіиз Б.» ВеНЗн; — р. [цвйркать] «цвірінькати, цвірчати (про коника)», цвирйкать, бр. цвьіркаць, п. сшіегкас, ч. сугсєіі, сугкаіі, слц. сугкаі’ «цвіркати; дзюрчати», вл. вшогсес «цвіркати, дзижчати, гудіти», болг. цві>ркам «щебечу», м. цврка «щебече», схв. цврку-тати «цвірінькати», цврчати «сюрчати», слн. сугсаіі «щебетати; шипіти»; — псл. *суьгкаіі, похідне від звуконаслідувального вигуку, що імітує пташиний крик, сюрчання, дзюрчання і под., пор. аналогічні щодо походження лит. зуігкзіі «густи; прискати», н. гігреп «цвірінькати». — Фасмер IV 293; Зіаіузкі) 134; Вгйскпег 68—69; МасЬек Е83С 92; НоІиЬ—Еуег 116; Младенов 675; Вегп. І 657. — Пор. цвікати.
[цвірнйй] «тонкий та міцний (про нитки)»; — очевидно, похідне утворення від н. 7\уігп «нитки», спорідненого з гол. (луі]п «нитки (сукані)», дангл. (лупі, англ. ііуіпє «тс.»; припускалося також (ВеЛ 480), що слово виникло в результаті фонетичної видозміни незасвідче-ного прикметника *свірний «тонкий та міцний», пов’язаного зі свірка «шворка, ремінець». — К1и§е—Міігка 897. — Див. ще твин.
цвіт «квіти (зб.); найкраща частина чогось; (рідко) квітка; (рідко) колір; [менструація; фарбовані вовняні нитки]», [цвілля] «запліснявілий предмет» Г, Нед, цвіль, [цвітарня] «квіткарня» Нед, [цвітелина] (бот.) «кистянка, Ре-пісіїїіит §1аисит Еіпк. (РепісіІІІит сгиз-Іасеит Ег.)» Мак, [цвіль] «тс. Мак, ВеНЗн; мукор головчастий, Мисог ти-
сесіо (Б.) Ег. Мак», [цвітйн] «квіт, квітка», цвітіння, цвітінь «цвіт», [цвітка] «квітка», [цвітнйк] «квітник», [цвіт-никар] «знавець, аматор квітів» Нед, [цвітовйння] «випалі жмути сіна», [цві-тдв’я] «квітування» Нед, цвітбк СУМ, Нед, [цвітуля] «корова, народжена у Вербну неділю Нед; чорна або червона корова з білими плямами ВеНЗн», [цві-туха] (бот.) «цвітна капуста, Вгаззіса оіегасеа Ьоігуііз Б » Нед, цвілевий «плісеневий», цвілий «запліснявілий; ви-цвілий, (перен.) прищавий СУМ, Нед, [тупий, обмежений Нед]; чалий; худий Л», цвітастий, [цвітйстий] «з розкішними квітами», [цвіткуватий] Нед, цвітний, [цвітбнний] «вербний (у вислові Вербна (Цвітбнна) неділя)», [цвіт-частий], цвісти «квітувати; пліснявіти; покриватися висипкою (про дитину); покриватися білими плямами (про нігті)», [цвйсти] «квітувати» Нед, цвіт-кувати «розквітчувати, прикрашати», [цвітувати] (у вислові ц. тютюн «відривати квіти тютюну») Нед, [зацвіт] «час зацвітання квітів» Ж, зацвілий «запліснявілий», зацвічений «прикрашений», зацвітйти «прикрасити», [об-цвіт] «відцвітання» Ж, оцвітина (бот.), оцвітати «відцвітати», перецвітати «тс.», [прицвітень] (бот.) «приквіток» Нед, [прицвітник] Куз, прицвіток «тс.», суцвіття, — р. цвет «колір; (заст.) квітка; (зб.) квіти; час квітування; розквіт», бр. цвет «квіти (зб.); час квітування; найкраща частина певного суспільства чи середовища», др. цвітті «квітка; лука; колір; фарба», болг. цвят «квітка; пліснява (на вині, солінні); колір; окраса», м. цвет «квітка, квіти; окраса, розквіт», схв. цват «квітування; квітка», цвет «квітка; квітування; розквіт», слн. суєі «квітування; окраса», стел, цігктчц — псл. куеїь/ суєіь (< *куоі1ь), пов’язане чергуванням голосних з куізіі/суізіі < *куеіі-іеі «цвісти». — Критенко Вступ 548; ЗССЯ 13, 162—163; Фасмер IV 292—293; Преобр. II, вьіп. последний 44; Зіашзкі III 493—496; Вгйскпег 287; ЗсГшзІег-Зешс
750—751; 8кок І 281—282; Младенов 675; Тгаиїтапп 147—148; МеіІІеІ Еїисіез 178; Вегп. І 656—657. — Див. ще квіт.
' цвітень — див. квітень.
[цвіцькувати] «соромити, ганити, паплюжити»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з цвікати, цькувати. — Див. ще цві-кати, цькувати.
[цвічити] «школити, навчати», [цві-чйти] «освічувати, цивілізувати» Пі, [цвічення] «навчання», [цвіче'ння] «освіта» Пі, [цвічений] «навчений, вишколений», [цвічений] «вихований, освічений» Пі, ст. цвичити, ивічити «вправ-ляти, навчати»; — бр. [цвічьіць] «карати різками», слц. суісі!’; — запозичення з польської і чеської мов; п. сшісгус «тренувати, навчати; шмагати», ч. суісііі «тс.» пов’язані з н. [гшіск] «кінець бича; шмагання бичем», свн. х\уіскеп «шмагати бичем» — ішлося про навчання (первісно дресуру) через покарання. — Шелудько 52; Зіахузкі І 133—134; Вгйскпег 68; Масітек Е83С 91; НоІиЬ— Кор. 88; НоІиЬ—Буег 115. — Див. ще цвіг.
[цвоняк] «частина складеного обода колеса», [цвонястий] «зі складеним ободом (про колесо)»; — пов’язане із [бзвїн] «обід колеса» Ж, [зво'на] «тс.», [звонакй] «необковані колеса у возі», спорідненими зі [звемо'] «ланка ланцюга». — Див. ще звено.
цвях, [цвяк Нед, цвах Г, цвьок Нед] «тс.», [цвьох] «тс.; колючка» Нед, [цвя-чок] Нед, цвяшок, цвяхар, цвяхарня (спец.), [цвяшка] «бляшка» Бі, [цвьохкай] «колючий» Нед, цвяхувати, [цвяш-кувати] Нед; — бр. цвік, [цвек], п. стуіек, [с\уфк, стуіок, сшак], ч. суек, суок, слц. суок, вл. стуок «цвях; кнопка», слн. суек; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. 7\уеск «ціль; цвях», 7\уеске «цвях», бав. [7\уаск] «тс.» споріднені з двн. г\уес «цвях», свн. х\уес «(дерев’яний) гвіздок; дерев’яний кілок у центрі мішені», які пов’язані з н. ху/аскеп «щипати», гтуіскеп «тс.» (власне, цвях — шма
ток відщипнутого заліза), — Шелудько 52; Зіашзкі І 134; Вгйскпег 68; МасЬек Е83С 91; НоІиЬ—Еуег 115—116; КІиее— Міігка 894.
[цебенйти] «сварити», [цебенькати] у виразі цебенйти кому в очі «надокучати, бути нахабним» Нед; — результат афективної фонетичної видозміни слова цабанйти «лаяти, клясти» (див.).
цебеніти «бурхливо текти, (про дощ) періщити», [цебенйти] «сильно литися»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [бубоніти], дзвеніти, дудніти і под.
цебер «велике відро», цеберка, цеберко, цебрик «маленьке відро; балія», цебро, [цьббер] «невеликий цебер» Л, [цебрйти] (у виразі цебрйти воду «носити воду цебром») Нед, ст. цеберь; — р. [цебарь, цебер, цьібар, цибарка], бр. цабзрак, цзбар, др. цебр-ь, ч. слц. бгЬег, ч. ст. сЬег, вл. с\уог, болг. чебіїр, схв. чабар, м. чабур(а) «цебер, діжка; велика чаша для вина», слн. сеЬег, стел, чькр'ь; — запозичення з польської мови; п. сеЬег, сІгЬег, ст. сгеЬег, сгеЬг, сгЬег є змазурованою формою, що походить з псл. сьЬьгь, спорідненою з лит. кіЬігаз «відро», лтс. сіЬа «(дерев’яна) масничка», зі стел, чьблнт», укр. джбан, дзбан, жбан; думка про те, що джерелом слов’янських слів є н. 7иЬег, двн. гшіЬаг, гиЬаг «тс.» (Вегп. І 165; ННІепЬеск АГ8ІРЬ 15, 485; Младенов 680; МікІ. Е\У 419) не є переконливою. — Шелудько 52; ЗССЯ 4, 138—139; Фасмер IV 294; Зіашзкі І 55; Мозгугізкі ЛР 33, 358— 359; Вгйскпег 56; МасЬек Е8ЛС 138; Тгаиітапп 133. — Пор. джбан, дзбан.
[цебрик] (бот.) «чебрець звичайний, ТЬутиз зегруїіит Ь.»; — виникло в результаті фонетичної видозміни назви цієї ж рослини чебрик. — Див. ще чебрець.
[цевдль] (бот.) «цмин піщаний, Неіі-сЬгузигп агепагіит (Ь)ОС.» Мак; — неясне.
[цегея] «вовна вівці мішаної породи від шпанської і простої», цигейка «хутро із шкур овець цигайської породи»; —
р. цигейка, бр. цигейка, п. су§е)ка «тс.»; — похідне утворення від н. 7іе§е «коза», пов’язаного з свн. гі§е, двн. гі§а, н. [7іске] «тс.», свн. гіскеїїп «коза, вівця», двн. гіссЬт, гіскТп, дангл. ііссеп, шв. [ііска] «тс.», спорідненими з вірм. іік’ «бурдюк із козячої шкури»; іє. *<іі§Ь-, *дік-«коза». — Фасмер—Трубачев IV 301; КІи§е—Міігка 882; Егізк І 390—391.
цегла «будівельний матеріал», [це-ге'лля] «шматки битої цегли, щебінь», цегельник (спец.), цегельниківна «дочка цегельника» Бі, цегельниченко «син цегельника» Бі, цегельнйчка «дружина цегельника» Бі, цегельня, иеглйна, цег-лйння «цегелля», цегляр (спец.), [цег-лярство] Нед, [цегбльник] «цегляр» Нед, [цегдльня] «цегельня», [цегбль-ство] «цеглярство» Нед, цегельний, цеглйстий «кольору цегли», цегловий, цегляний СУМ, Г, цеглястий «цеглистий», ст. цегла; — бр. цзгла, п. се§1а, ч. сіЬІа, слц. ІеЬІа, вл. суЬеІ «цегла; черепичина», нл. су§еІ «тс.», болг. цйгла «черепиця, черепичина», м. циг-ла «цегла», схв. цйгла «тс.», слн. сі§еІ «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. 7іе§еІ (< двн. гіа^аіа) «цегла; черепиця» походить від лат. іе§иІа «тс.», пов’язаного з іе§о «крию, покриваю»; слц. ч. ст. ІеЬІа зводиться безпосередньо до лат. *іе£Іа (< іе§ц|а). — Шелудько 52; Преобр. II, вьіп. последний 50; 8 XV І 259; Вгйскпег 57; МасЬек Е83С 85; НоІиЬ—Буег 112; Младенов 676; К1и§е—Міігка 778, 882. — Див. ще тйгель.
[цеглївка] (бот.) «сорт груші, Ругиз таїиз Б.», (мн.) [цеглівкй] ВеНЗн; — п. сечібч'ка «тс.»; — похідне утворення від цегла; назва мотивується яскраво-червоним (цеглястим) кольором одного боку цих груш. — ВеНЗн 54. — Див. ще цегла.
цедра «зовнішній забарвлений шар шкірки плодів цитрусових; подрібнені висушені шкірки цитрин і помаранчів, що вживаються як прянощі», [цедрат-ка] (бот.) «цитрон, Сіігиз тесііса Б.» Мак, [цетрата] «тс.» Мак; — р. болг. цедра, бр. цздра, ч. слц. сесігаі «вид ли
монного дерева»; — запозичення з італійської мови; іт. сесіго «цитрон» походить від лат. сіігідз «цитрусове дерево». — БСЗ 28, 468; ССРЛЯ 17, 583; НоІиЬ—Буег 110. — Див. ще цитрус.
[цедрйна] (бот.) «сосна кедрова сибірська, Ріпиз зіЬігіса (Кирг.) Мауг., (Ріпиь сетЬга)», [цидрйна] «тс.»; — утворене за зразком слова кедрина «кедрове дерево; кедрові зарості» від запозиченого з польської мови сесіг «кедр», що походить від лат. себгиз «тс.», яке зводиться до гр. хєбро^ «тс.». — Шелудько 52; КісЬЬагсІІ 38; 81. у/уг. оЬсусЬ 103. — Див. ще кедр.
цезій (хім.) «елемент Сз; м’який метал сріблястого кольору», цез «тс.» Куз; — р. болг. цезий, бр. цззій, п. сег, ч. сезіит, слц. сегіит, вл. сегіит, схв. цезиіум, цезії]', — запозичення з латинської мови; нлат. саезіит «цезій» утворене від лат. саезіиз «блакитний, сіро-блакитний» (у спектрі цезій має дві блакитні лінії), що зводиться до іє. *цаіс!-1о-, *раіі-іо- «ясний, осяйний», звідки походять також лит. вкаісігйз «прозорий, ясний», вірм. каіс «іскра». — СІС2 913; 81. у/уг. оЬсусЬ 108; Кораііпзкі 163; НоІиЬ—Буег 112; РЧДБЕ 823; Таїсіє—Ноїт. І 133; \УаІсіе—Рок. II 537.
цезура «пауза всередині віршового рядка або межа між частинами музичного твору»; — р. болг. м. схв. цезура, бр. цззура, п. сегига, ч. сезига, слц. сегига; — запозичення з латинської мови; лат. саезйга «стинання, зрубування» через форму дієприкметника мин. ч. саезиз зводиться до саедб «б’ю; відрубую». — СІС2 913; 81. у/уг. оЬсусЬ 109; Кораііпзкі 164; НоІиЬ—Еуег 112; РЧДБЕ 823; КІеіп 219—220. — Див. ще цемент.
цей (вказівний займенник), ця, [цяя], це, [цеє], [тсей, тся, теє, тцей, тця, тце] Нед; — виник у результаті спрощення (відпадіння початкового о-) давнішої форми оцей < отсей < ото сей, утвореної з вказівної частки от(о) і вказівного займенника сей. — Доп. УжДУ 1957/1, 62. — Див. ще от, сей.
цейтнот «нестача часу на обдумування ходів у шаховій або шашковій партії»; — р. цейтнот, бр. цзйтндт, болг. цайтнот, м. ца/тнот’, — запозичення з німецької мови; н. /еііпоі «тс.» — складне слово, утворене з іменників 7еії «час», спорідненого з свн. двн. гїі, днн. дангл. Псі, гол. ІЦсІ «тс.», англ. іісіе «пора року, сезон; приплив і відплив», що зводяться до герм. *П, похідного від іє. *Ф/сІа(і) «ділити, розрізати», та N0! «потреба», спорідненого з двн. свн. пбі, днн. пбф гол. пооф англ. пеед «тс.», прус, паиііз «тс.», іє. *па\у-/пе\у-/пй- «стомлювати; набридати», до якого зводяться також стел, ндвнтн «стомлювати», ч. ст. пауііі «морити, мучити». — СІС2 913; КІи§е—Міігка 515, 878; КІеіп 1035, 1616. — Пор. нав1.
цейхгауз «військовий склад», [це-кавз] «арсенал» Пі, ст. цекавза; — р. цейхгауз, бр. цзйхгауз, п. секЬаиг; — запозичення з німецької мови; н. 7еи§Ьаиз «військовий склад» є складним словом, утвореним з іменників 7еи§ «інструмент, зброя», спорідненого з свн. гіис (<§егіис), двн. £Ігіи§(і) «матерія; інструмент; спорядження, зброя», днн. §іііи§ «витрати», що виникли з герм. *іеи§а-«засіб пересування; засіб виробництва», та Наиз «будинок, житло», пов’язаного з двн. днн. дфриз. дангл. дісл. Ьйз, гот. Ьйв «тс.», що розвинулися з герм. *Ьйза, від ЯКОГО ПОХОДИТЬ СТСЛ. \ЬІЖА. — Шелудько 52; СІС2 913; Фасмер IV 296; Смирнов 320; 81. шуг. оЬсусЬ 103; К1и§е— Міігка 294, 881. — Див. ще хйжа.
[цейхувати] «ставити печатку; калібрувати, таврувати» Куз; — п. сесЬо-\уас «значити, маркувати, таврувати; характеризувати», ч. се]сЬоуаїі «маркувати, таврувати», слц. са]сЬоуаі’ «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво західнослов’янських; н. /еісЬеп «знак». — НоІиЬ—Еуег 111. — Див. ще ціха,
[цекіт] «поле, покрите рінню» Нед; — неясне.
целібат «обов’язкова безшлюбність католицького духівництва»; — р. болг.
м. целибат, бр, цзлібат, п. вл. сеІіЬаі, ч. слц. сеІіЬаі, схв. целибат- — запозичення з латинської мови; лат. саеІіЬаїиз «чоловіча безшлюбність» походить від саеІеЬз «неодружений, самітний», що достовірної етимології не має; припускається спорідненість з лтс. каііз «голий, непокритий», дангл. На! «цілий; здоровий», двн. ЬеіІ «тс.», стел, ц'кл'ь, укр. цілий, а також з гот. ІіЬап «жити; існувати», дангл. ІіЬЬап «тс.». — СЧС 320; СІС2 914; 81. \суг. оЬсусЬ 103; Кораіігізкі 159; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 824; КІеіп 256; \УаІсІе—НоГт. І 130. — Пор. цілий.
целофан «тонкий прозорий матеріал із целюлози»; — р. целлофан, бр. цзлафан, п. сеІоГап, ч. слц. слн. сеіоїап, болг. м. целофан, схв. целофан-, — запозичення із західноєвропейських мов; н. /еііоргіап (англ. фр. сеІІорЬапе) утворив швейцарський хімік Дж. Бранден-бергер (нар. 1872) з першого складу слова сеііиіозе «целюлоза» та основи гр. сраубс; «ясний, світлий». — СІС2 914; Черньїх II 363—364; 81. \суг. оЬсусЬ 104; Кораіігізкі 159, 305; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 824; КІеіп 256. — Див. ще фантом, целюлоза.
целулоїд «пластична легкозаймиста речовина з нітроцелюлози та камфори»; — р. целлулдид, бр. цзлулбід, п. ч. слц. сеіиіоіф болг. м. целулойд, схв. целулойд; — запозичення з англійської мови; англ. сеііиіоісі «тс.» утворив американський винахідник Дж. Хаєт (3. Нуаіі, 1837—1900) з основи слова сеііиіозе «целюлоза» та суфікса -оіф пов’язаного з гр. єїбо^ «вигляд». — СІС2 914; Черньїх II 364; Кораіігізкі 159; 81. \суг. оЬ-сусгі 104; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 824; Оаигаї 152; КІеіп 256. — Див. ще целюлоза.
целюлоза (біол., хім.) «клітковина; високомолекулярний вуглевод», целю-ля «клітина» Куз; — р. целлюлбза, бр. цзлюлбза, п. сеіиіога, ч. слц. слн. се-Іиібга, болг. м. целулбза, схв. целуло-за; — запозичення з французької мо
ви; фр. сеііиіозе «тс.» (> англ. сеііи-Іозе, н. /еііиіозе) утворив французький хімік А. Пейєн (А. Рауеп, 1795—1871) з фр. сеііиіе «клітина», похідного від нлат. сеііиіа «тс.» — семантичної видозміни лат. сеііиіа «комірка», що є зменшувальною формою від лат. сеііа «кімнатка, комірка, клітка», та суфікса -озе, що походить із закінчення слова §1и-созе «глюкоза» і под. — СЧС 320; СІС2 914; Черньїх II 364; Кораіігізкі 159; 81. \суг. оЬсусЬ 104; НоІиЬ—Кор. 84; Но-ІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 824; Оаигаі 152; КІеіп 256—257, 1099. — Див. ще келія.
[целять] «брикати задніми ногами під час доїння (про корів)» Л; — результат видозміни слова ціляти «мітити, націлятися» з властивим поліським говіркам української мови рефлексом ± -> е замість загальноукраїнського ± -> і. — Див. ще ціль.
[цембер] «назва сивого пса» ВеБ; — результат фонетико-семантичної видозміни слова цербер. — ВеБ 300. — Див. ще цербер.
цемент «будівельний матеріал (порошкоподібна речовина)» СУМ, Нед, це-ментар (спец.) Куз, цементарня Куз, цементація (тех., геол.), цементит, цементник (спец.), цементувальний (тех., буд.), цементувати (тех., буд.); — р. цемент, бр. цзмент, п. ч. слц. слн. сетепї, болг. цимент, м. цемент, схв. цемент, слн. сетепі; — запозичення з німецької мови; н. Хетепі, як і англ. сетепі «тс.» (сангл. сутепі, сітепі, фр. ст. сітепі «тс.»), походить від лат. саетепіит (< *сае<іітеп1ит) «битий камінь», утвореного від саесіо «б’ю, січу», з яким пов'язане також лат. сае-Іит «різець», споріднене з дінд. кИісІаН «штовхає, забиває; розриває», зкгіісіаіі «тс.», кгіесіа «молоток», свн. Иеіе «молоток; трамбівка», нвн. (швейц.) Иеіеп «товкти, трамбувати», що зводяться до іє. *(з)р(И)аі((і)- «бити, розбивати». — СЧС 320; СІС2 914; Фасмер IV 298; Смирнов 321; Горяев 404; Черньїх II 365;
Масіїек Е83С 82—83; 81. у/уг. оЬсусІї 104; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 829; Оаигаі 152; КІеіп 257; Таїсіє—Ноїт. І 129; \УаІ(1е—Рок. II 538.
цем’янка «товчена цегла»; — р. цемянка «тс.»; — суфіксальне утворення від цемент, з основи якого виділено як суфікс -ент (пор. диригент, елемент, компонент тощо) і замінено його суфіксальним -ян-к-. — Див. ще цемент.
[цендибор] (тех.) «коловорот, свердло» Г, Она, [центобер] «тс.» О; — фонетично видозмінене запозичення з польської мови; для п. сепІоЬог < сеп-ІгитЬог першоджерелом є н. /епігитЬо-Нгег «тс.» — складне слово, утворене з іменників /епігит «центр», похідного від лат. сепігит «тс.», та ВоИгег «свердло», пов’язаного з ЬоИгеп «свердлити». — Шелудько 52; 8\У І 263. — Див. ще бур2, центр.
ценз «періодичний перепис майна громадян для оподаткування (у Давньому Римі); умови, що обмежують право людей користуватися політичними правами», цензовик, цензувати «оцінювати» Куз; — р. болг. м. ценз, бр. цзнз, п. слн. сепгив, ч. слц. сепзив, схв. ценз’, — запозичення з латинської мови; лат. сепзиз «оцінка майна (римського громадянина); податковий перепис» пов’язане з сепзео «оцінюю, ціную», спорідненим з дінд. затваіі «декламує, розповідає; перелічує; хвалить», ватвауаіі «повідомляє, оголошує», вава «хвальна пісня», тох. В саптауа «(він) був проголошений», які зводяться до іє. *кепв-«урочисто говорити, авторитетно заявляти». — СІС2 914; 81. у/уг. оЬсусЬ 106; Кораііпзкі 161; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 824; Оаигаі 153; КІеіп 257, 258; \¥акіе— Ноїт. І 198—200; Таїсіє—Рок. І 403. — Пор. рецензія, ЧИНШ.
цензор «службова особа, що відає цензом (у Давньому Римі); службова особа, що здійснює цензуру», цензура «посада цензора (у Давньому Римі); перегляд державною установою призна
чених для друкування творів; установа, що відає наглядом за друком», цензурний, цензорувати «бути цензором», цензурувати, нецензурний; — р. болг. м. цензор, бр. цзнзар, п. ч. слц. сепгог, схв. цензор, слн. сепгог; — запозичення з латинської мови; лат. сепвог «той, що оцінює» утворене ВІД СЄП8ЄО «оцінюю, ціную; думаю; раджу, висловлюю думку; вирішую»; цензура походить від лат. сепвйга «посада цензора; сувора критика», також утвореного від сепзео. — СІС2 915; Фасмер IV 298; Кораііпзкі 161; 81. у/уг. оЬсусЬ 106; НоІиЬ—Кор. 84; Но-ІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 824; Оаигаі 153; КІеіп 257. — Див. ще ценз.
цент «дрібна монета в США, Канаді, Голландії, Данії та інших країнах, що дорівнює одній сотій грошової одиниці»; — р. болг. м. цент, бр. цзнт, п. ч. слц. сепі, схв. цент; — запозичення з англійської мови; англ. сепі «цент (сота частина долара)» виникло внаслідок скорочення лат. сепіевіта «сота частина» — форми жін. р. прикметника сепіевітив «сотий», утвореного від сепіит «сто», яке споріднене з дірл. сеі «сто», дінд. ваіат, гр. єхоґґоу, лит. зітіав, псл. зьіо, укр. сто. — СІС2 915; 81. у/уг. оЬсусЬ 105; Кораііпзкі 160; НоІиЬ—Еуег 111; РЧДБЕ 825; Оаигаі 153; КІеіп 258, 750. — Див. ще сто.
центавр «у давньогрецькій міфології — химерна істота, напівлюдина-на-півкінь; (астр.) сузір’я південної півкулі неба»; — р. центавр, бр. цзнтаур, п. ч. сепіаиг, слц. сепіаигиз, болг. цен-тавтір, схв. центаур; — запозичення з латинської мови; лат. Сепіаигив «тс.» походить від гр. Кєутоиро^ «представник фессалійського гірського племені; (міф.) напівлюдина-напівкінь»; укр. кентавр — запозичення безпосередньо з грецької мови. — СІС2 405, 915; Кора-Іігівкі 160; Оаигаі 153; КІеіп 258.
центаврія (бот.) «золототисячник, ЕгуіИгаеа сепіаигіит»; — термін, засвоєний з латинської ботанічної номенклатури; лат. сепіаигіит пов’язане з гр. Кєутаорос; «кентавр», назвою міфічної
істоти. — Див. ще центавр. — Пор. дзендзелія.
центифолія (бот.) «троянда бургундська, Коза сепііїоііа Б.»; — р. цен-тифдлия, бр. центифолія, п. сепіуіо-Ііа, ч. сепііГоІіе, слц. сепііїбііа, болг. цен-тифблия, схв. центифоли/а; — назва рослини походить від лат. сепііїоііиз «сталистий», що є складним словом, утвореним з основи числівника сепіит «сто» та іменника Гоїіит «листок». — СІС2 915; 81. \суг. оЬсусЬ 106; Кораіігівкі 161; Кіеіп 258. — Див. ще фоліант, цент.
центнер «міра ваги, що дорівнює 100 кг»; — р. болг. центнер, бр. цент-нер, п. сеіпаг, сепіпаг, ч. слц. слн. сепі, ч. ст. сепіпег, вл. сепіпаг, м. цента, схв. цента; — запозичення з німецької мови; н. /епіпег «міра ваги в 50 кг» через свн. гепіепсеге, двн. сепіепагі зводиться до лат. сепіепагіиз «такий, що містить сто одиниць; такий, що важить сто фунтів», пов’язаного з сепіепиз «сторазовий; налічуваний сотнями», яке утворене від сепіит «сто». — СІС2 915; Фасмер IV 298; Смирнов 321; Черньїх II 365—366; 81. \суг. оЬсусЬ 108; Кораіігівкі 160; МасЬек Е83С 83; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ—Еуег 111; 8сИизіег-8е\сс 95; Вегіа] Е883 І 61; РЧДБЕ 825; Дворец-кий—Корольков 152; К1и§е—Міігка 879—880; Кіеіп 258. — Див. ще цент.
центр «осереддя, середня частина чогось», [центра] «тс.», централ (іст.) «велика каторжна в’язниця», централізація, централізм, централіст, цен-тралка «в’язниця (іст.); вид рушниці», централь «головна магістраль», центризм (політ.), центрист (політ.), центрівка (тех.), центровик «представник центру» РУС, централістичний, центральний, централізувати, центрувати (тех.); — р. центр, бр. центр, п. ч. слц. вл. сепігит, болг. цент'ьр, м. центар, [центра], схв. центар, слн. сепігаїеп «центральний»; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької або французької; лат. сепігит (> н. /епігит, фр.
сепіге «центр») «ніжка циркуля; осереддя кола; кісточка плоду» походить від гр. хєутроу «колюча зброя; голка, жало; осереддя», утвореного від ХЄУТЄСЮ «колю, жалю», що зводиться до іє. *кепі- «колоти», з яким пов’язані також брет. кепіг «шпора», дірл. сіпіеіг «тс.», двн. Иапіа§ «гострий, колючий», лтс. візі «бити, вдарити», вал. сеіИг «цвях»; джерелом слова центральний (від якого походять інші слова з суфіксом -аль-) є лат. сепігаїіз «серединний», утворене від сепігит. — СІС2 915; Фасмер IV 298; Горяев 404; Черньїх II 366; 81. \суг. оЬсусЬ 108; Кораіігівкі 160; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 826; 8кок І 256; Кіеіп 258; Оаигаї 153; Воізасц 434.
центрифуга (тех.) «апарат для механічного поділу суміші на складники дією відцентрової сили», центрофуга Она, центрифугальний, центрифугувати; — р. м. схв. центрифуга, бр. центрифуга, п. сепігуїи^а, ч. сепігіїи^а, слц. слн. сепігіїй^а, болг. центрофуга; — запозичення з німецької мови; н. 7епігіїи§е, як і англ. сепігіїи^е «тс.», походить від фр. сепігіїи^е «відцентровий», пов’язаного з нлат. сепігіїи^из «тс.», (букв.) «той, що біжить від центру», яке утворив І. Ньютон (І. Неч'іоп, 1643—1727) з основ латинських слів сепігит «середина, центр» та Іи§іо «біжу, віддаляюся». — СІС2 916; 81. \суг. оЬсусЬ 105; Кораіігівкі 160; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 825; Оаигаї 153; Кіеіп 259. — Див. ще фуга2, центр.
центурія (бот.) «ЗОЛОТОТИСЯЧНИК зонтичний, Сепіаигіит итЬеІІаіит ОіІіЬ. (ЕгуіИгаеа сепіаигіит Регз.)», центурка «тс.», [цанторія, цвинтурія, центаврія, ценцерія], [центорія, цинторія, цин-турія] «тс.» Оньїшкевич Исслед. п. яз.; — п. сепіигіа «тс.»; — запозичення з новолатинської ботанічної номенклатури; нлат. сепіигіит «тс.» пов’язане з лат. сепіаигеит (бот.) «золототисячник», похідним від гр. хєутаирюу «тс.», що утворене від Кєутаиро^ «кентавр», оскільки, за Плінієм, цю рослину з лікувальною метою застосовував кентавр Хірон. — Нейштадт 443; 8 XV І 263; 81.
шуг. оЬсусН 106; Кораіігізкі 160— 161. — Див. ще центавр.
[цень] «вигук, що імітує дзенькіт; базікання», [ценькати] «дзвінко бити УРС; клацати ВеБа»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзень (пор.).
цеп «ланцюг», [цепа] «тс.» Нед, це-пдк, [цйпи] «кайдани, пута» Нед, [об-цепувати] «оточити (ворожі війська)» ЛЧерк, [сціпа, сціп’я] «ланцюг» Нед; — р. цепь, бр. [цзп], др. чепь, ціпь «тс.», болг. [цеп] «залізний канат»; — виникло на базі др. чепь/ціпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-), Д° якого зводиться також укр. чіпати. — Фасмер IV 299; Черньїх II 366—367; Зіашзкі І 116; Вегп. І 125— 126. — Див. ще чіпати.
[цепа] (іхт.) «вид ляща (чабак гіркий), ННобеив атагиз А§. (Сургіпиз ата-гиз) ВеНЗн, [цепуха] «тс.» тж; — утворене лексико-семантичним способом (з перенесенням наголосу на перший склад) від [цепа] «ланцюг» з огляду на форму луски цього виду риб. — Маркевич— Короткий 78—79. — Див. ще цеп.
[цепак] «великий ґудзик, яким граються діти» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з цеп з огляду на подібність цього ґудзика до окремої ланки ланцюга (цепу). — Див. ще цеп.
[цепати] «дряпати; (легенько) бити, стукати»; — запозичення з польської мови; п. [сіерас] «давити, натискати; бити, вдаряти» споріднене з укр. тіпати. — 5\У І 329—330. — Див. ще тіпати.
цепелін «дирижабль з металевим каркасом, обтягненим тканиною»; — р. цеппелйн, бр. цзпелін, п. герреііп, ч. сереіі'п, слц. гереііп, болг. м. цепе-лин; — назва походить від імені німецького конструктора Ф. Цеппеліна (7ер-реііп, 1838—1917), який у 1900 |з. побудував такий дирижабль. — СІС“ 916; 81. \ууг. оЬсусН 813; РЧДБЕ 826; КІеіп 1768.
[цепер] «тепер» Нед, [цеперак, (мн.) цеперакй] «українське населення долини Таварни» Нед; — бр. цяпер; — фоне
тико-акцентуаційний варіант слова тепер; назва населення утворена від прислівника цепер, характерного для місцевої говірки (пор. бойко, лемко). — Див. ще тепер.
[цепйолка] «жердина, якою притримують солому на стрісі, коли криють будівлю» Л, [чепудлка] «тс.» тж; — очевидно, фонетичний варіант давнішого незасвідченого *ціпйолка, утвореного від ціп. — Див. ще ціп.
[цера] «шкіра; колір обличчя», ст. цера; — запозичення з польської мови; п. сега «тс.» походить від іт. сега «вигляд, колір обличчя», пов’язаного з лат. сега «воскове зображення, воскова фігура», що зводиться до іє. *раг- «віск», з яким споріднені також гр. кцро^ «віск; воскова фігурка», лит. когуз «стільник», лтс. каге «тс.». — Вгйскпег 58; КісЬИагсІі 39; 8АУ І 264; 81. \ууг. оЬсусН 106; 8кок І 257; МікІ. ЕШ 28; КІеіп 261; \Уа1йе—НоГт. І 202; \УаІйе—Рок. І 355. — Пор. церата.
церата «скатертина з непромокальної тканини, непромокальна тканина», [царата Па, цирата Оньїшкевич Ис-след. п. яз.] «тс.», цератовий, цератя-ний; — бр. цьірата «тс.», м. церада «брезент, груба парусина», схв. церада, цирада «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сегаїа «бавовняна, лляна чи конопляна тканина, покрита воском або лаком, непромокальна й блискуча» походить від лат. сегаіиз «натертий воском» — дієприкметника від сего «натираю воском», утвореного від сега «віск». — Дворецкий—Корольков 154— 155; 81. \суг. оЬсусІї 106; МасИек Е83С 84; КІеіп 260—261; Ву]акли(а 1078. — Див. ще цера.
цербер (міф.) «триголовий (або п’ят-десятиголовий) пес із гривою і зміїним хвостом, що, за давньогрецькою міфологією, охороняв вхід до підземного царства; (перен.) грізний і пильний охоронець»; — р. болг. цербер, бр. цзрбер, п. ч. сегЬег, слц. сегЬегиз, схв. цербер, кербер; — запозичення з латинської мови; лат. СегЬегиз «тс.» походить від гр. Кєррєрос; «тс.», яке зіставляється з дінд. кагЬагаЬ
«плямистий, крапчастий», загуагаИ, заЬа-ІаЬ «тс.». — СІС2 916; Дворецкий 937; 81. у/уг. оЬсусЬ 107; Кораііпзкі 161 —162; НоІиЬ—Еуег 112; РЧДБЕ 826; Оаигаі 154; СИапІгаіпе 519; КІеіп 260.
церва (бот.) «резеда жовтенька, Ке-зесіа Іиіеоіа Б.»; — р. [церва] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від др. цірь «сірка (речовина жовтого кольору)» з огляду на те, що цю рослину використовували для виготовлення жовтої фарби; др. цірь достовірної етимології не має; пов’язується (МікІ. Е\У 295) з псл. зега «сірка». — Вісюліна—Кло-ков 179; Фасмер III 603. — Пор. сірка.
церебральний (анат., лінгв.) «мозковий; утворюваний при загині кінчика язика до твердого піднебіння»; — р. церебральний, бр. цзрзбральньї, п. сеге-Ьгаїпу, ч. сегеЬгаїпї, слц. сегеЬгаїпу, болг. церебрален, схв. церебралан; — запозичення з французької мови; фр. сеге'Ьгаї «мозковий» походить від лат. сегеЬгит «мозок» (можливо, з *кеге5гот), що зводиться до іє. *кег- «найвища частина тіла, голови, ріг; верхівка», з яким пов’язані також дінд. зїгаз «голова; верхівка», зігзат «голова», ав. загаИ- «голова», нперс. заг «тс.», вірм. заг «верхівка», гр. хара, двн. Ьігпі «мозок», свн. Иігпе, н. Нігп «тс.». — СІС2 916; 8Е у/уг. оЬсусЬ 107; Кораііпзкі 162; НоІиЬ—Буег 112; РЧДБЕ 826; Оаи-гаі 154; ХУаІсІе—Ноїт. І 203; КІеіп 261; ХУаІсІе—Рок. І 403.
[церегелі] «перебільшені компліменти, блазнювання, церемонії, етикет» Нед, Куз, Пі; — запозичення з польської мови; п. сеге^іеіе «(зайві) церемонії» походить від н. /іегеге'і «оздоба; кокетування; манірність», утвореного від 7іег «оздоба, прикраса», спорідненого з свн. гіеге «прикраса, пишнота», двн. гіагї «тс.», дісл. іігг «блиск, мерехтіння», норв. [іїг] «тс.», днн. дангл. Пг «слава, шана», які, можливо, пов’язані з іє. *<іеі-го/ді-го-і до яких зводяться також дінд. сІТ-сІе-Н «блищить, сяє», гр. Ьєатаї «сяє», лит. сіугеіі «витріщатися». — 8XV І 264; 8Е \ууг. оЬсусЬ 107; К1и§е—Міігка 883. — Пор. джерегеля.
[цереглювати] «міняти, вибирати»; — запозичення з угорської мови (ВеЗн 78); в етимологічно нез’ясованому уг. сзегеї «міняти, обмінювати» фонетична видозміна відбулася на українському грунті під впливом слова церегелі (див.). — Вагсгі 39; ММТЕ8г І 506.
[церей] «снігова крупа» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, результат фонети-ко-семантичної видозміни слів [серен (се-рень)] «іній, ожеледь», [терен] «крига». — Пор. серен.
церемонія «установлений порядок проведення якогось обряду, урочистість; зовнішня умовність, манірність», церемоніал, [церембніял] Нед, церемоніальний, церемонний, церемонитися, ст. церемонія; — р. болг. церембния, бр. цьі-римбнія, п. сегегпопіа, ч. сегегтюпіе, слц. сегетбпіа, вл. сегегпопіа, м. церемонща, схв. церембни}а, слн. сегетопра; — запозичення з латинської мови; лат. сае-гігпопіа (саегетбпіа) «благоговіння; святість, побожність; шанування; культовий обряд; (первісно) обряд, що його виконували етруські жерці в місті Саеге (поблизу Рима)», утворене від назви міста Саеге за допомогою форманта -тбпіа (-тбпіит), що позначав дію або результат дії і споріднений із грецьким формантом -рсоу у словах цугцисоу «той, що пам'ятає», тАрцсоу «терплячий, витривалий» тощо. — СІС2 917; Фасмер IV 300; Смирнов 321; Черньїх II 367; 8Е \суг. оЬсусЬ 107; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ— Еуег 112; РЧДБЕ 827; 8кок І 257; Оаигаі 154; ХУаІсіе—Ноїт. І 132; КІеіп 261, 1001.
церій (хім.) «хімічний елемент», церієвий; — р. болг. церий, бр. цзрий, п. ч. сег, слц. сегіит, схв. церії}, цери-}ум; — запозичення з новолатинської наукової номенклатури; нлат. сегіит (< се-гегіит) «тс.» утворив шведський хімік І. Берцеліус (Лбпз Веггеїіиз, 1779—1848), який у 1801 р. відкрив цей елемент, від назви астероїда Церери, відкриття якого збіглося з відкриттям церію і названого на честь давньоримської богині рільництва Церери (Сегез), ототожнюваної з грець
кою Деметрою (Орцг|тт]р); лат. Сегез (род. в. Сегегіз) пов’язане з сгео «творю, породжую», сгезсо «росту, зростаю», що зводяться до іє. *кег-, *кеге- «рости», звідки також гр. хорєууорі «нагодовую, насичую», вірм. зегт «насіння», алб. 9]ег «жолудь», лит. зегіі «годувати», прус, зеггпеп «поминальний обід». — СІС2 917; 81. иут. оЬсусЬ 106; РЧДБЕ 827; Оаигаї 154; \Уа1(іе—Ноїт. І 204; Кіеіп 261.
церква, [це'рков] Нед, [церківка] «вид писанки», [церковка] «тс.», [цер-ківнйк] «дзвонар і паламар», церковник, церковниця, церкбвщина, церковний, надцеркбвний Куз; — р. церковь, бр. царква, др. цьркьі «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія», п. сегкіечл/, каш. сегку]д, ч. сїгкеу, слц. сігкеу, вл. су-гкеі, нл. сегкуфа, сегку/а, полаб. сагк’а'і, болг. ц-ьрква, м. црква, схв. црква, слн. се'гкеу, стел, црькьі; — псл. *сьгку, род. в. *сьгк'ьуе; — праслов’янське запозичення з германських мов; пор. гот. *кугіко «церква», двн. скігіГіГіа, днн. кігіка, дангл. сігі-се, сігсе «тс.», що походять від гр. иоріхоу (оіхіоу) «Господній (дім)», (хорю-иоу), який являє собою форму с. р. прикметника хоріахо^, утвореного від хоріон «повелитель, володар; Господь»; припускалося також два різні запозичення: бал-канослов’янське сгьку з гот. *кугікб та пізніше моравсько-паннонське сігьку зі старобаварської форми дав. в. одн. сЬі-гісГіип (ІЧаИіі^аІ ІР 57, 70); неприйнятне виведення *сьгку з нар.-лат. *сугіса (Во-Ьас БР 35, 440); пояснення початкового с- див. ЗССЯ 3, 198—199. — РМ 1939/ 6, 282; Критенко Вступ 532; Фасмер IV 300; ЗССЯ 3, 198—199; Черньїх II 367— 368; Д1а\узкі І 56; Вгйскпег 59; Масіїек Е83С 87; НоІиЬ—Кор. 86; НоІиЬ—Буег 113; Младенов 682; 8кок І 275; Вегп. І 132; НИІепЬеск АІ81РИ 15, 484; Зіепдег-Реіегвеп 424; Вегіа) Е88Л І 62. — Див. ще Кир.
[церківки] (бот.) «трава з синіми квітами» ВеУг; — похідне утворення від церква-, мотивація назви не ясна; пор. р. [церковник] (Даль IV 573), рослина, яку
на свято Трійці носять до церкви. — Див. ще церква.
[церковник] (орн.) «горобець польовий, Раввег топіапив Б.» ІІІарл; — утворене лексико-семантичним способом від церковник «людина духовного звання» з огляду на коричнево-чорні тони забарвлення цього птаха, що нагадують одяг церковників. — Воїнств.—Кіст. 252—253; Булаховський Вибр. пр. III 210. — Див. ще церква.
[церкотіти] «кричати (про птахів лелетів — сов і сичів)» ВеНЗн; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзиркотіти, диркотіти і под. — Пор. дзиркотіти, церцекати.
[церувати] «штопати» Куз; — бр. цьіраваць «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сегоу/ас «штопати, [вишивати, гаптувати]» певної етимології не має; пов’язувалося (81а\узкі І 56) з н. гіегеп «прибирати, оздоблювати»; вважалося також (8\У І 265, 358) результатом фонетико-семантичної видозміни дієслова суїгоіуас «цифрувати; шифрувати; вишивати», похідного від суіга «цифра»; пов’язання з болг. церя «лікую» (Вгйскпег 58) неприйнятне.
[церцекати] «гегати (про гусей)» Л, [церцетати] «тс.» тж; — звуконаслідувальне утворення, подібне до семантично близького церкотіти (пор.).
[цес] «цей», [це'ся] «ця»; — не зовсім ясне; можливо, виникло як фонетичний варіант [сесь] «цей» (під .впливом цей); може розглядатися також як результат скорочення первісного *це-сей, утвореного з підсилювальної частки це та займенника сей; цеся з’явилося з *цесей як форма жін. р. за зразком цей — ця. — Див. ще сей.
цесарка (орн.) «свійський птах, Митісіа теїеа^гіз Б.», [цисарка] Куз, [цицарка, сисарка] «тс.» Шарл, цесарниця «робітниця, яка доглядає цесарок», цесаря; — бр. цацарка, п. се-загка; — запозичення з російської мови; р. цесарка «тс.» походить від це-сарь «цісар», можливо, з огляду на подібний до корони роговидний наріст на
голові цього птаха; зв’язок з цесарь пояснюється також тим, що в Росію птаха вперше завезено з Австрії, тобто з цісарських володінь (Даль IV 524; Черньїх II 368). — Фасмер IV ЗОЇ; Горяев 404; 8\¥ І 266; УРЕ 12, 212. — Див. ще цісар.
цех* «станова організація міських робітників (іст.); відділ на фабриці або заводі», цехівка «цехова стіннівка», цехівщина, цеховик «майстер ремісничого цеху; робітник у цеху», ст. цех'Ь', — р. болг. цех, бр. цзх «тс.», п. ч. сесії (іст.), слц. сесії «цех (іст.); рахунок у ресторані», вл. сесїіа, м. цех, схв. цех «тс.», слн. сеГі (іст.); — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської; свн. гесИ, гесИе «ряд, розташування; об’єднання (осіб одного стану)» (н. ХесИе «рахунок у ресторані; (іст.) цех, гільдія») споріднене з дангл. ІіоЬЬ «рід, покоління; група, натовп; товариство», дісл. 1е «призначення, розпорядження; покликання». — СІС'2 918; Шелудько 52; НісЬНапД 39; Преобр. II, вьіп. последний 47; Фасмер IV ЗОЇ; Черньїх II 368; Вгііскпег 56—57; 81. \муг. оЬсусІї 102; МасЬек Е8ЛС 82; НоІиЬ— Кор. 84; НоІиЬ—Буег 111; РЧДБЕ 827; Вегіф Е883 І 59; МікІ. Е\¥ 27; Вегп. І 121; КІи^е—Міігка 876.
цех2 — див. ціха.
[цєхлйти] «скрекотіти (про сороку)», [цехліти] «тс.» Нед; — утворення від звуконаслідувального вигуку *цех-цех, що імітує крик сороки, граматично оформлене за зразком дієслів скиглити, [скіглйти], скімлити тощо.
цеце (ент.) «африканська кровососна комаха, збудник низки хвороб у людини й тварин, СІоззіпа», тсе-тсе «тс.»; — р. цеце, бр. ЦЗЦд' П. Ч. І8Є-І8Є, боЛГ. М. цеце, схв. цеце-муха\ — запозичення із західноєвропейських мов; англ. ізеізе, фр. ізе-ізе, н. Тзеізе (Піе^е) «тс.» через мову бурів зводиться до слова звуконаслідувального походження І8ЄІ8Є «ТС.» з мови банту. — СІС2 918; УРЕ 12, 213; Кораіігізкі 1004; 81. м/уг. оЬсусЬ 781; КІеіп 1661.
[цєконіти] «стікати (про краплі води), крапати» Нед; — звуконаслідувальне утворення, подібне до [бужбонйти\ «з шумом текти», \бурбоніти\ «бурхливо текти, шуміти» (пор.).
[цеп’е] «курча», [цєп’єта, цєп’ята] (мн.) Нед, [цєпалш] «пищати» Нед; — похідне утворення від вигуку *цєп, що є фонетичним варіантом вигуку ціп. — Див. ще ціпа.
[цєткй] (бот.) «алтея лікарська, А1-Нтаеа оіїісіпаїіз Б.» ВеНЗн, Мак; — не зовсім ясне; можливо, результат фоне-тико-семантичної видозміни слова чотки з огляду на подібність плодів рослини до намистинок на чотках. — Вісюліна— Клоков 186—187. — Пор. чоткй.
[це-це] «вигук, яким підкликають свиней» ЛПол; — п. [се се!| «вигук, яким підкликають коней»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує прицмокування свиней при споживанні їжі.
[цєшка-цєшкаї «вигук для підкликання поросят» Мо; — п. [сез сез сезка] «вигук, яким підкликають коней»; — похідне утворення від звуконаслідувального вигуку цє-цє за допомогою зменшувального суфікса -шк(а). — Див. ще це-це.
[ци1] «вигук, яким підганяють коней; вигук для підкликання кіз», [ці] «вигук, що ним підганяють кіз»; — п. сі сі сі «вигук, яким підкликають котів; вигук, яким підкликають телят», ч. сі! «вигук, яким підкликають або відганяють курей, гусей, кіз і т. ін.»; — очевидно, скорочений варіант вигуку ацй, що виник унаслідок відпадіння початкового а-. — МасЬек Е83С 84. — Див. ще ацй.
[ци2] «чи»; — бр. ці «тс.», др. ци «хіба, чи, якщо», цьі «тс.»; — пов’язане з др. ці «хоч, проте», стел. ц± «але, також, адже; однак, проте, хоч; якби; хіба, тільки», для яких реконструюється псл. *се < *каі/коі, що розглядається як відмінкова форма займенникового кореня іє. *кмо- (ЗССЯ 3, 173, 194); зіставлялося з гр. хаі «і, так само» (Вегп. І 122; Воізасц 390; Тгаиітапп 112; проти МеіІІеІ М8Б 8, 283) та з лит. каї
«коли, тоді як, для того щоб» (Уопсігак 2, 452; Воітзеп КХ 33, 300; 44, 190; Засіп.—Аііг. НАУЬ. 220); припускається спорідненість з гр. тої «куди, куди-небудь», що теж є застиглою відмінковою формою (місц. в. одн.) (ЗССЯ 3, 173). — Фасмер IV ЗОЇ, 357. — Пор. чи.
[циб] «кінці жіночого головного убору (перемітки, рантуха), зав’язані в петлю»; — неясне.
[цйба] «довга нога», [цибань] «довгоногий», [цйбатень, цибилань Па] «тс.», цибатий «тс.», [цибилатий Г, цібатий Нед] «тс.», цибати «широко ступати, стрибати», циб «вигук на позначення переступання через щось»; — бр. цибати «цибатий, довготелесий», п. [суЬу] «довгі ноги», |бгуЬу| «тс.»; — не зовсім ясне; для п. [суЬу] припускався зв’язок з сІуЬу, сіуЬас (8\¥ І 357, 610, 666), пор. і укр. диби «ходулі» (тобто «довгі ноги»), циб «вигук на позначення переступання через щось» і диб, диб-диб «вигук, що відображає переступання ніг»; фонетичні зміни в обох випадках (сі- > с-, -і- > -у-) можна пояснити експресивністю утворення; можливий зв’язок і з псл. сер'ь/сірь, сіра «ціп» (ЗССЯ З, 196; Лексіка Палесся у прасторьі і часе, Мінск, 1971, 13). — Див. ще дибати, ціп.
[цибант] «залізна пластинка, що підкладається під нижню частину осі у возі» ЛЖит; — запозичення з польської мови; п. суЬапі «тс.» походить від н. Хіеіі-Ьапсі «тс.», що є складним словом, утвореним з основи дієслова гіеііеп «тягти» та іменника Ваші «стрічка, тасьма, зав’язка». — 8 XV І 356; КІи^е—Міігка 883. — Див. ще бант, цуг.
]цибель] (іхт.) «верховодка, АІЬиг-пив аІЬигпив Ь.» ЛПол; — очевидно, результат фонетичної видозміни іншої назви цієї риби — сибіль (себель). — Маркевич—Короткий 115—116; УРЕС І 308. — Див. ще себель.
цибї «вигук, яким підганяють робочу худобу» Нед; — ч. сіЬ(і)! «тс.»; — результат експресивної фонетичної видозміни вигуку цабе (див.).
цибок «стрілка цибулі», [цибак] «стрілка часнику» ВеУг, [цибах] «стрілка цибулі» ВеНЗн, [цйбик] «тс.» ВеУг, [цибіна, цйбка] «стебло часнику або цибулі» Л, [ципок] «тс.» Дз; — ч. сіЬ «порожнисте стебло (цибулі, часнику)», слц. сїЬ, сіЬік «тс.», сіЬеІ, сіЬІІк «сечівник; репіз», [сіЬік, сїрік] «носик чайника», нл. сурк «тс.»; — суфіксальні утворення від кореня сіЬ-(ізіЬ-), похідного від *5ЇіЬ- (унаслідок метатези), спорідненого З ПСЛ. *5ІьЬІ0, від якого походять стел, стьбдо, укр. стебло. — Масіїек Е85С 84. — Див. ще стебло.
(цибрикувати] «з усієї сили тягти» Ме; — можливо, афективне утворення від цебрйти з таким розвитком значень: «носити воду цебром» -> «нести (тягти) щось важке» -> «тягти з усієї сили». — Див. ще цебер.
цибук «чубук; стрілка цибулі», ци-бух «чубук»; — бр. цибук «люлька; чубук; стебло», п. суЬисН «чубук, ци-бух; люлька», [суЬик] «тс.»; — очевидно, результат контамінації запозиченого з тюркських мов слова чубук з укр. цибок; для п. суЬисН припускається запозичення з турецької мови через ма-лопольські говірки, що пояснює початкове с- замість сг- (81а\мзкі І 110; Вгйскпег 69). — Див. ще цибок, чубук.
цибуля (бот.) «АПіит Ь.», [цебуля ВеЛ, цебулька Мак, цибулиця Г] «тс.», цибулина, [цибулиця] «цибуля», цибулиння «стебла цибулі; ](бот.) стрілиця звичайна, 8а§ІПагіа за^іНІІоІіа Ь.]», [цибулянйк] «любитель цибулі» Нед, [цибулянка] «стрілка цибулі», [цибульд-вище] «грядка, де росла цибуля», цибулевий, цибулястий, цибулькуватий, ст. цибуля; — р. [цибуля], бр. цибуля, п. суЬиІа, ч. сібиіе, слц. сіЬиГа, вл. суЬиІа, суЬІа, нл. суЬиІа; — через посередництво польської та німецької мов (свн. гіЬоІІе, геЬиІІе «тс.») запозичене з латинської; лат. саериіа (сериіа) є зменшувальною формою від саера (саере, сера, сере) «цибуля», яке виводять від гр. *хг|тгг] (або *хг|7па) «часник», пов’язаного, можливо, з иртгос; (дор. хатос) «сад»,
спорідненим З ХОІГТСО «б’ю, рубаю», стхатгтсо «копаю», лит. карі'іі «рубати, колоти», каріуз «сокира; мотика», лтс. карііз «мотика», стел, копати, укр. копати. — Шелудько 53; Кісййагбі 40; Фасмер IV 305; 5\А І 257; Вгііскпег 56; Но-ІиЬ—Еуег 112; Масіїек Е8ЛС 85; НоІиЬ— Кор. 85; Младенов 250; Вегп. І 128; МікІ. Е\¥ 27; Кіеіп 287; ШепЬеск АЇ81РН 15, 484; Міккоіа Вегйкг. 175; ХУаІсІе—Ноїт. І 201; Воізасц 449. — Див. ще копати*.
цивілізація «рівень суспільного розвитку, матеріальної та духовної культури; культура, прогрес, освіта», цивілізатор, цивілізований, цивілізувати', — р. болг. цивилизация, бр. цивілізация, п. су\УІІІгас]а, ч. сіуііігасе, слц. сіуііігасіа, вл. нл. сі\УІІІгасі]а, м. цивилизаци/а, схв. цивилизаци/а, слн. сіуі!ігасі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. сіуііігаііоп, н. ХіуіІізаїіоп «тс.» походять від фр. сіуііізаїіоп «тс.», утвореного від сіуііізег «освічувати, цивілізувати», пов’язаного з сіуіі «цивільний, громадянський», яке зводиться до лат. сіуТііз «цивільний; державний; чемний», сТуіб «громадянин». — СІС2 918; Черньїх II 368— 369; Кораіігівкі 192; НоІиЬ—Кор. 86; НоІиЬ—Еуег 114; ЕгегткіхубгіегЬисй 684; Оаигаї 179. — Див. ще цивільний.
цивільний «невійськовий, громадянський»; — р. (заст.) цивйльний, бр. цивільній, п. суу/ІІпу, ч. сіуііпі, слц. СІУІІ, сІУІІпу, вл. сіхуііпу, болг. цивйлен, м. цивилен, схв. цйвйлнй, слн. сіуіієп; — запозичення з латинської мови; лат. сїуїіів «громадянський; державний; чемний» походить від сїуів «громадянин; підданець», що зводиться до іє. *кеі- «лежати», з яким пов’язані також гр. иЕЇраї «лежу», хоітг] «ложе, постіль; гніздо», хсорп «село, селище», гот. йаітв «село», дангл. йат «будинок, житло», лит. веіта, лтс. ваіте, прус, веітїпз «тс.», стел. С'кмига «родина; челядь», укр. сім'я. — СІС2 918; Акуленко 136; Кораіігівкі 192; НоІиЬ—Еуег 114; РЧДБЕ 828; Таїсіє— Ноїт. І 224—225; Кіеіп 293—294; \¥аІ-сіе—Рок. І 358—359. — Пор. сім’я2.
цигайський (про породу тонкорунних овець); — р. цигайский, бр. цьі-гайскі «тс.»; — запозичення зі східнороманських мов, оформлене за зразком прикметників на -ськай; рум. молд. іі^аіе «тонкорунна вівця» зводиться до н. 2ле§е «коза». — Див. ще цегея.
цйган* «представник народності індійського походження СУМ; [коваль; учасник весільного обряду]», [циганен-ко], [цигане] Нед, циганеня, [циганйн] ВеУг, [циганйха] «циганова дружина», [циганія] «цигани», циганка, [циганка] «чорна коза» ВеНЗн, циганство, циганча, циганчук, [циганщина] «весільний обряд, у якому переодягнені гості ходять по хатах, танцюють та “випрошують” різні речі», циганя, циганкуватий, [цигануватий], циганити «випрошувати», перециганити «видурити» Куз; — р. бр. циган, др. (мн.) цигане, п. Су^ап, ч. Сікап, слц. Сіеап, вл. Су^ап, нл. су^ап, каш. [сї^бп], болг. цйганин, м. Циганин, схв. Цйганин, Цйга, Цйго, слн. сі^ап, стел, циглнннж; — запозичення з грецької мови; сгр. Тстіууауос; (> нгр. Тотууауос;) виникло з ’Атоіууауос; «тс.», етимологія якого не зовсім ясна; пов’язується з сгр. аОгууауос; «представник візантійської єретичної секти» (оскільки цигани прийшли до Європи через Візантію), утвореним, мабуть, за допомогою префікса а- «не» від гр. Оіууаусо «доторкуюся», спорідненого з лат. Ііп^б «торкаюся, пещу; утворюю, ліплю», гр. тєї/о<; «мур», тої/ос; «стіна», дінд. бейті «обмазує, замазує», лит. бугїі «бити, шмагати», псл. бега, укр. діжа. — Акуленко 132; Фасмер IV 305, ГСЗ 223; Преобр. II, вьіп. последний 49—50; 8 XV І 358; Вгйскпег 69; Масйек Е8ЛС 85—86; НоІиЬ—Буег 113; Вегіа] Е883 І 63; 8кок І 261; МікІ. Е\¥ 29, 414, ТЕІ І 277; Егізк І 674-675; Х¥аІбе—Ноїт. І 501—502. — Див. ще а-, діжа.
[циган2] (орн.) «польовий горобець, Раззег топіапиз Б.» Нед, [циганчук] «тс.» Нед, Куз, [циганка] «чайка звичайна, УапеІІиз уапеїіиз Б. ВеНЗн; сіра чубата гуска Л»; — назви утворено лек
сико-семантичним способом від циган з огляду на темні (чорні або коричневі) тони в забарвленні цих птахів. — Воїнств. — Кіст. 61—62, 253—254; Пти-цьі СССР 230, 591. — Див. ще цйган1.
[цйган3| «дзига» ЛПол; — виникло внаслідок семантичного зближення фонетично подібних слів цйган і дзйґа, можливо, під впливом вислову крутить, як цйган (сонцем). — Див. ще цйган*.
[циганка1] «велика голка»; — виникло внаслідок скорочення вислову циганська голка «тс.». — Див. ще цйган1.
[циганка2] (бот.) «ломиніс цілолис-тий, Сіетаїів іпїе^гіІоііа Ь. Г, Нед, Пі, Мак; чина чорна, ЕаНпугиз пі^ег (к) ВегпН. Мак»; — р. [цьіганка] «чина весняна, ОгоЬиз уєгпііз к»; — назви утворені лексико-семантичним способом від циганка; для чини чорної — за темним кольором плодів рослини. — Див. ще цйган*.
[циганкй] «сорт яблук червонястого кольору» Нед; — р. [цьіганка] «сорт яблук», п. су^апка; — результат семантичної видозміни слова циганка (мн. циганкй); назва мотивується темно-червоним кольором яблук. — Див. ще цйган*.
[циганкуци) (бот.) «чорнобривці розлогі, Та^еїез раїиіа к» Пі; — семантично видозмінене запозичення зі східно-романських мов; рум. молд. (і^апсіДа «циганочка» утворене від іі^апса «циганка» за допомогою зменшувального суфікса -сиі(а-). — Див. ще цйган1.
[циганок] «складний ножик» ЛПол; — запозичення з польської мови; п. су^апек «тс.» є демінутивною формою від су^ап «тс.», що виникло лексико-семантичним шляхом від етноніма Су^ап «циган»; мотивація назви не зовсім ясна. — 8\У І 358. — Див. ще цйган1.
цигарка, цигара (заст.) «сигара», цигаро (заст.) «тс.», цигарник «той, хто виготовляє цигарки або торгує ними», [цигарник] «портсигар», цигарниця, цигарничка; — р. цигарка (заст.), бр. цигарка, п. су^аго «сигара», ч. сі^аго, слц. вл. сі^ага «тс.», нл. су^ага «тс.», болг. ци
гара «самокрутка, сигарета, цигарка», м. цигара «тс.», схв. цигар «тс.», слн. сі^агеіа «цигарка»; — через посередництво німецької та французької мов (н. /і^агге «сигара», фр. сі^аге «тс.») запозичене з іспанської; ісп. сі^агго «тс.» утворене від слова з мови майя зіраг «курити скручене тютюнове листя». — Фасмер IV 305; Фасмер—Трубачев III 617; Черньїх II 160—161; 81. ’муг. оЬсусН 124; Масітек Е8ЛС 85; НоІиЬ—Кор. 85; НоІиЬ— І.уег 112; 8кок І 261; Оаигаі 176; Кіи^е— Міігка 884; КІеіп 288.
[цигарцара] «заміська прогулянка, маївка»; — неясне.
цигейка — див. цегея.
[цигея] «весела, жвава дитина» Мо; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане із запозиченим з німецької мови Хіе^е «коза». — Див. ще цегея.
цигйкати «погано грати на струнному інструменті, видобувати одноманітні негармонійні звуки»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру, подібне до мугйкати, терликати, триндйкати тощо.
[цигильона] «гомілка, голінка» ВеНЗн; — вважається результатом фонетичної видозміни слова *суголінна (ВеНЗн 72), що є, очевидно, формою жін. р. незасвід-ченого прикметника *суголінний, утвореного за допомогою префікса су- від голінка «гомілка», *гблінь. — Див. ще голінка, су-.
[цигирний] «чарівливий» Пі; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. ст. су^гупо'Л'у «блакитно-зелений» (пор. у словнику Піскунова: що там за очі цигирні), яке виводиться від н. зее^гйп «кольору морської хвилі», що є складним словом, утвореним з іменника 8ее «море, озеро», спорідненого З ДНН. 8ЄО, двн. зео, зе «тс.», дангл. зае, дфриз. зе «море», гот. ааі\сз «озеро», які зводяться до герм. *заі\\ї-, та прикметника £гйп «зелений», пов’язаного з двн. ^гиопі, свн. ^гиепе, дангл. §гепе «тс.», що походять з іє. *§фгб- «рости». — 8\¥ І 359; КІи§е—Міігка 275, 696; КІеіп 678, 1407.
цидула «записка», цидулка «тс.», [це-дула Нед, Куз, цедулка Г, Она, ци-дуля, цидулька Бі] «тс.», ст. цедула, цидула; — р. цедулка, (заст.) цидула, бр. цидулка «тс.», п. себиіа «біржовий бюлетень; список поштових посилок; розписка», себиіка «записка; інструкція», ч. себиіе «афіша», себиіка «записка», слц. сегіиГа «папірець, записка», вл. сесіїа, себиіка «тс.», схв. цедула «записка»; — запозичене з латинської мови, можливо, через польську; слат. сесіиіа «смужка папірусу; записка» пов’язане з лат. Бсітесіиіа — демінутивною формою від лат. БсИесІа (зсЬіба) «смуга папірусу; сторінка», що походить від гр. *охі&П (<охі£а, ох»Сп) «тріска, скіпка», утвореного від о/і^ш «розриваю, розколюю, розщеплюю», спорідненого з лат. зсіпсіб «рву, розриваю», дінд. сітіпаііі «розколює, відрізує», лит. зкі'езіі «розріджувати, розводити», стел, ц'кдити. — Шелудько 52; Фасмер IV 295; Вгйскпег 57; 81. \ууг. оЬсусЬ 103; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ— Буег 111; Вегп. І 121; Егізк II 838— 840. — Див. ще цідйти.
[цизорик] «складний ножик», ст. сце-зорик-ь-, — бр. сціздрьік, [цизбрик]; — запозичення з польської мови; п. зсу-гогук «тс.» походить від лат. зсіззог «той, що ріже, крає», утвореного від зсіпсіб «рву, розриваю». — Дворецкий—Король-ков 781; 81. \ууг. оЬсусЬ 670. — Див. ще цидула.
[цизрбм] «струменем» (цизрбм тече кровр, — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з цизбрик «складаний ножик» (див.).
[цик!] (виг.) «стій!, ані руш!» Нед, цикати «зупиняти когось вигуком цик\»', — р. цикать «зупиняти когось вигуком цик!», п. сукас; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне вигуку цить. — Фасмер IV 305—306; Преобр. II, вьіп. последний 50; ЗІамзкі І 111; Вегп. І 129. — Пор. дзиг, цить.
цикада (ент.) «Сісасіа Б.»; — р. болг. цикада, бр. цикада, п. сукасіа, ч. слц. сікасіа, схв. цикада', — запозичене з латинської мови, можливо, через посе-246
редництво німецької (н. Хікасіе «цикада»); для лат. сісасіа «тс.» припускається звуконаслідувальне походження або запозичення із середземноморських мов. — 8Б \суг. оЬсусЬ 124; Кораііпзкі 189; Но-ІиЬ—Кор. 85; НоІиЬ—Буег 113; РЧДБЕ 828; КІеіп 287; Шаісіе—І Іоїт. І 211.
[циката] «цукат» Нед; — запозичення з польської мови; п. сукаіа «тс.» походить від іт. зиссасіа «тс.», утвореного від зиссо «сік». — Кораііпзкі 189; 8Е \ууг. оЬсусЬ 124. — Див. ще цукат.
[цйкати] «виділяти в малій кількості; доїти Нед; різати дрібними рухами Ме», [цікнути] «рубнути» Пі, [цйка] «той, що сплачує (борг) невеликими порціями» Нед, [цикало] «тс.» тж, [циканйна] «невідкладний борг» Нед, [цйканка] «тс.» тж, [вйцик] «виплата малими порціями» Нед; — бр. цьїкаць «спльовувати крізь зуби», п. сукас «цокати (про годинник); виділяти в малій кількості», ч. сікаіі «цвірінькати, скрекотати», нл. суказ «сичати», болг. [цикам] «цвірінькати; плювати через зуби», схв. цикати «пищати, сичати»; — звуконаслідувальні утворення, пов’язані з вигуком цик, що імітує шум від доїння, чвиркання, рубання тощо. — Фасмер IV 305—306; Преобр. II, вьіп. последний 50; 81а\узкі 1111; Вегп. І 129.
[цикерка] «остання крапля» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло як афективне утворення на основі дієслова цикати (див.).
цикл «закономірне коло якихось явищ, дій, процесів; сукупність пов’язаних між собою явищ», циклізація «об’єднання в цикл», циклізм «велосипедний спорт» Куз, цйкліка тж, цик-ліст «велосипедист» Куз, циклічний, циклувати «працювати циклічним методом»; — р. цикл, бр. цикл, п. вл. сукі, ч. слц. сукіиз, болг. цйк-ьл, м. циклує, схв. циклує, слн. сікіиз; — запозичення з латинської мови; пізньо-лат. сусіиз «коло» походить від гр. хихЛос «коло, коловий рух», спорідненого з дінд. сакгаН «колесо», тох. А кикаї, тох. В кокаїе «тс.», лит. какіаз «шия»,
псл. коїо, укр. коло. — СІС2 918; Фасмер IV 302; Смирнов 322; 51. у/уг. оЬсусЬ 124; Кораіігівкі 189; НоІиЬ—Кор. 88; НоІиЬ— Буег 116; РЧДБЕ 829; Воізасц 531; Кіеіп 390. — Див. ще коло*.
цикламен (бот.) «альпійська фіалка, Сусіатеп Б.», циклямін «тс.» Она; — р. цикламен, бр. цикламен, п. сукіатеп, ч. слц. сукіатеп, болг. м. циклами, схв. циклам, циклами, слн. сікіата, сікіа-теп; — запозичення з латинської ботанічної номенклатури; лат. сусіатеп «альпійська фіалка, цикламен» походить від гр. хихЛаріуос; «тс.», пов’язаного з хбхЛос «коло» (за формою листя). — СІС2 918; 51. \ууг. оЬсусЬ 125; Кораіігівкі 189—190; НоІиЬ—Буег 116; РЧДБЕ 828; Кіеіп 390. — Див. ще цикл.
циклон «атмосферний вихор; прилад для очищення повітря (газу)», циклонічний', — р. болг. циклон, бр. циклон, п. вл. сукіоп, ч. слц. сукібп, м. циклон, схв. циклон, слн. сікібп; — запозичення з англійської мови; англ. сусіопе «циклон» утворив у 1848 р. англійський учений Г. Піддінгтон від гр. хихХсоу «такий, що обертається», похідного від хихЛос; «коло». — СІС2 919; Черньїх II 369; 51. у/уг. оЬсусЬ 125; Кора-Іігівкі 189—190; НоІиЬ—Буег 116; РЧДБЕ 829; Кіеіп 390. — Див. ще цикл.
циклоп «одноокий велетень (у давньогрецькій міфології); (зоол.) одноокий рак», циклопічний' — р. болг. циклоп, бр. циклоп, п. сукіор, ч. Сукіорв, Кук-Іорв, слц. Кукіор, м. киклоп, схв. Циклоп, Кйклоп, слн. сікіор; — через посередництво латинської мови запозичене з грецької; гр. КихЛшір (> лат. Сусібрв) «міфічний дикий велетень з одним оком, (букв.) круглоокий» є складним словом, утвореним з основ іменників хихЛос; «коло» та «погляд, (мн.) очі». — СІС2 919; 51. у/уг. оЬсусЬ 125; Кораіігівкі 189-190; НоІиЬ—Буег 277; РЧДБЕ 829; Кіеіп 390, 1089. — Див. ще оптика, цикл.
цйкля «сталева пластинка з гострою крайкою для циклювання», циклювальник, циклювальний, циклю
вати; — р. цйкля, бр. цйкля, п. сук-Ііп(§)а, болг. цйкла «цикля»; — видозмінене запозичення з німецької мови (пор. ближче до першоджерела р. цйклинка «цикля»); н. ХіеЬкІіп^е «цикля, столярна гладилка» є складним словом, утвореним з основ дієслова гіеЬеп «тягти» та іменника КІІп^е «клинок, лезо». — Фасмер IV 302, 306; РЧДБЕ 828; КІи^е—Міігка 377, 883. — Див. ще клинок, цайг.
[цйконїти] «тремтіти від холоду» Г, Нед; — фонетичний варіант дієслова дзиґоніти «тс.» (див.).
цикорій (бот.) «СісЬогіит Б.», [ци-кбрія Нед, цихорій Мак] «цикорій дикий (петрові батоги), СісЬогіит іпіуЬив Б.»; — р. цикбрий, бр. цикбрия, п. сукогіа, ч. сікогіе, сікогка, слц. сі^бгіа, болг. цикбрия, м. цикори]а, схв. цйко-ри/а, слн. сікогі]'а; — запозичене з латинської ботанічної номенклатури, можливо, через посередництво західноєвропейських мов, пор. н. /ісЬогіе, англ. сЬісогу, фр. сЬісогее-'(< сісогее) «тс.»; лат. сісЬогеит (сісЬогіит) «цикорій» походить від гр. хі/бріоу (мн. хі/6-реіос) «ТС.», яке ЗВОДИТЬСЯ до єг. ке-ЬвЬег «тс.». — Фасмер IV 302; Пре-обр. II, вьіп. последний 47; Черньїх II 369; МасЬек Е53С 86; НоІиЬ—Кор. 85; НоІиЬ—Буег 113; РЧДБЕ 829; Вегіф Е55Л 1 64; 5кок І 264; Кіи^е—Міігка 881; Оаигаі 171; Воіваср 462; Егізк І 862; Кіеіп 275.
[цикотати] «пищати, цвірінькати» ВеНЗн; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до дзиґотіти, дзикоті-ти. — Пор. дзиг, цик!, цок.
[цикун] (іхт.) «в’юн річковий, СоЬі-ііз іаепіа Б.» Нед; — не зовсім ясне; можливо, утворено лексико-семантич-ним способом від незасвідченого *ци-кун (< сцикун) з огляду на те, що шкіра в’юна вкрита шаром слизу. — Маркевич—Короткий 144. — Див. ще сик .
цикута (бот.) «віха, Сісиіа Б.», [ци-кутина] «цикутова отрута» Куз, Нед; — р. болг. цикута, бр. цикута, п. сукиіа, схв. цикутва; — запозичене з латин
ської наукової номенклатури; лат. сісйіа «цикута, болиголов» достовірної етимології не має; припущення зв’язку з лат. саиіез «скеля, стрімчак», сбїез «тс.», сбз «гострий камінь» за формою гострих зубців на листі цієї рослини (АУаІбе—НоГт. 1 213) малоймовірне; виведення з гр. суеіп «порожнистий» (Нейштадт 414), з огляду на будову стебла й кореневища, помилкове, оскільки гр. хоєїу, латинською транскрипцією суеіп «порожнистий», має інше значення — «бути вагітною». — СІС2 919; 51. \ууг. оЬсусЬ 126; Кора-Іігізкі 190; 5кок І 264; КІеіп 288.
циліндр «геометричне тіло; деталь, що має форму такого тіла; вид капелюха», циліндер «тс.» Куз, [ціліндра] «частина рушниці», циліндричний, цилінд-руватий Куз; — р. цилйндр, бр. циліндр, п. слц. суііпсіег, ч. суііпсіг, вл. суііпсіег, болг. цилйнд-ьр, м. цилйндар, схв. цилйндар, слн. сіїіпсіег; — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької та французької (н. Хуііпбег, фр. суііпдге «тс.»); лат. суііпсігив «циліндр» походить від гр. хиЛіуброс; «вал, валок, циліндр; згорток», пов’язаного з ииЛіубсо «кочу, кручу, кружляю», що споріднене з хбхЛо<; «коло». — СІС2 919; Фасмер IV 302; Смирнов 322; Черньїх II 369—370; МасЬек Е53С 92; НоІиЬ—Кор. 88; НоІиЬ—Буег 116; 51. \ууг. оЬсусЬ 126; РЧДБЕ 829; Егізк II 46; КІеіп 391. — Див. ще цикл.
[цилуга] (бот.) «карагана дерев’яниста (жовта акація), Сага^апа агЬо-ГЄ5СЄП8 Бат.» Мак; — фонетичний варіант іншої назви цієї рослини [чилига] (див.).
цимбали* «музичний інструмент», [цймбал] «тс. Нед; йолоп, бовдур Г, Нед», цимбалйст, цимбаліст, цимбалйста, [цимбалистий], [цимбало] «дрючечок, що висить на ланцюжках між стовпами в стайні» Мо, [цимбаляр] «цимбаліст» Пі, ст. цимбал-ь (муз.); — р. цимбали, бр. цимбали, п. сутЬаІу, (одн.) сутЬа), ч. сітЬаІ, слц. вл. сутЬаІ, нл. сутЬІа, болг. цймбал, м. цймбал, схв. цймбал, слн. сетЬаІо; — запозичене з латинсь
кої мови через посередництво польської; лат. сутЬаІит «кімвал (музичний ударний інструмент)» походить від гр. иирРаЛоу «тс.». — Фасмер—Трубачев IV 306; Смирнов 322; Преобр. II, вьіп. последний 50; 51. \ууг. оЬсусЬ 126; МасЬек Е53С 92; НоІиЬ—Кор. 85; НоІиЬ—Буег 113; РЧДБЕ 829; 5кок І 265—266; МікІ. Е\¥ 29; КІеіп 391 — Див. ще кімвал. — Пор. клавесйн.
[цимбали2] «вид вишивки»; — виникло лексико-семантичним шляхом з цимбали', очевидно, з огляду на те, що візерунок цієї вишивки за формою нагадує цимбали. — Див. ще цимбали1.
[цймбор] «товариш, приятель» ВеУг, [цимбора] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. сітЬога «друг, товариш, приятель» пов’язане з рум. вітЬга, ст. зі'тЬга «товариство, спілка», зїгпЬгаз «компаньйон» — словами слов’янського походження, які зводяться до схв. ст. супруг «запряг, запряжка; сердечний друг», слн. [зррго^] «бідний селянин, що об’єднує з іншими робочу худобу», укр. р. супряга «об’єднання двох або кількох волів (господарів) для спільної роботи». — МГЧТЕ5г 436—437; Ваг-сгі 32; ПЕРМ 775. — Див. ще супруг.
цйна (заст.) «олово; цинк», [ціна] «тс.; олов’яний посуд», [цінок Нед, цінь Г] «цйна», цинар «ливар олов’яних виробів» Куз, [цйник] «закис олова» Нед, [цинйця] «посудина з олова» ВеУг, [ци-нівка] «тс.» Нед, [цинове'ць] «окис олова» тж, [цінонька] «олов’яний дзбан» тж, циновий «олов’яний», [цйняний] «тс.» ВеУг, ст. ціна-, — бр. [цин], п. супа, ч. слц. сіп, вл. суп, нл. сеп, схв. [цйн], слн. сіп; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. Хіпп «олово» споріднене з дангл. дсканд. снн. Ііп, двн. свн. гіп, що зводяться до герм. *ііпа-, можливо, чергуванням голосних пов’язаного з гот. іаіпз «палиця; гілка, сучок», двн. геіп «тс.», оскільки при археологічних розкопках на території Швейцарії, Ютландії, Південної Швеції знаходили олово у вигляді палиць (штаб). — 5Б \ууг. оЬсусЬ 126;
Кораііпзкі 190; 8\¥ І 361; Масіїек Е83С 86; НоІиЬ—Кор. 86; НоІиЬ—Буег 113; $кок І 266; Вегіа] Е883 І 64; МікІ. ЕУ/ 29; Вегп. І 130; Кіи^е—Міігка 885; КІеіп 1619.
цинамон (заст.) «висушена запашна кора деяких тропічних рослин, що вживається в кулінарії та медицині (кориця)» СУМ, Г, [цимон] «тс.» Мак, [цинамбк] «тс.» Нед, цинамбнник «коричне дерево» Куз, [цинамкбвий] Нед, цинамоновий, ст. цинамон'ь, цінамон'ь; — п. супатоп, схв. [цинамон] «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. сіп-патбтит «кориця, коричне дерево» походить від гр. хіууоіроу, хіууарсороу «ТС.», що виникло, очевидно, під впливом назви іншої ароматичної рослини аророу «амом» < *хіууарсоуоу «тс.», пов’язаної з гебрайським словом, імовірно, малайського походження ріппатбп «тс.». — 81. у/уг. оЬсусЬ 126; 8\¥ І 361; Воівасц 457; КІеіп 289.
цинга (мед.) «захворювання, що виникає через брак вітамінів у харчуванні», цинготний- — р. цинга, бр. цинга, болг. цинга-, — не зовсім ясне; здебільшого виводиться з п. сігф^па «виразковий стоматит», що розглядається як утворене з основ слів лат. бепв (род. в. йепііз) «зуб» та п. §рііс «гнити» (Фасмер IV 306; Вегп. І 190) або як первісне *сігіе§па <*сіе§па зіставляється із стел, дьгнд «рубець, шрам» < псл. сіь^па, спорідненого з лит. сіу^ІІ «проростати, сходити», біе^ІІ «колоти» (Вгйскпег 112); реконструюється ПСЛ. *СІ’Ь£-П-/(ІЬ£-П-, з пізнішою назалізацією в польській мові (Черньїх II 370). — Фасмер—Трубачев IV 306; Преобр. II, вьіп. последний 50; РЧДБЕ 830; Вегп. І 190.
цйнгель1 (заст.) «курок»; — запозичене з німецької мови через польське посередництво; н. Хйп^еІ «язичок; собачка, спуск» (> п. суп^іеі «курок») є зменшувальною формою іменника 7ип-§е «язик», спорідненого з двн. гип^а, свн. гип^е, дангл. Іип^е, днн. дсканд. шв. іип^а, дфриз. Іип^е, гот. Іи^б, тох. А капіи, тох. В капіхуа, лат. ст. *йіп£иа
«тс.» (> лат. Ііп^иа «язик; мова»), — 81. \муг. оЬсусЬ 126; Кіи^е—Міігка 892; КІеіп 1627. — Див. ще лінгвістика.
[цйнгель2] (орн.) «щиголь, Егіп^іПа сагсІиеІІБ Б. (Сагйиеіів сагсіиеіів)», [цін-гель] «тс.» Шарл; — утворене лексико-семантичним способом від цйнгель «курок» за подібністю дзьоба цього птаха до курка. — Птицьі СССР 564. — Див. ще цйнгель1.
[цйнгель3] (бот.) «ярець чотиригранний» (вид ячменю) ВеЛ; — очевидно, пов’язане з н. Хйп^Іеіп «язичок», Хйп^еІсИеп «язичок у злаків». — Див. ще цйнгель1.
[цгіндра] (спец.) «окалина; (перен.) вітрогон, жевжик», [цйндря] «тс.», цйнд-рити «марнотратити, гайнувати», [цвйн-дрити] «тс.»; — р. [циндра] (з укр.); — запозичення з польської мови; п. г^йга, гепсіга, [гупсіга, сд.с!ег] «шлак» походять від н. 8ІПІЄГ «тс.», спорідненого з двн. віпіаг, свн. віпіег, свн. дангл. днн. 5ІПСІЄГ «тс.», що зводяться до герм. *вепсіга- (*вепсіИго-) «згущена рідина», пов’язаного з псл. *з^с!га «шлак, окалина» (корінь *5^СІ-/весі-/вій- «сідати, сісти»), звідки ч. васіга «гіпс», схв. седра «вапнистий накип». — Шелудько 53; Масіїек Е83С 535; НоІиЬ—Буег 429; Кіиге— Міігка 710; КІеіп 289.
цинізм «відверта зневага загальноприйнятих норм моралі; вчення циніків», цинік «безсоромна людина; послідовник філософської школи, заснованої .Антістеном у Давній Греції в IV ст. до н. е.», цинічний; — р. цинйзм, бр. цинізм, п. вл. супігт, ч. супівтив, слц. супігтив, болг. цинйз-ьм, м. цинйзам, схв. цинйзам, слн. сіпігет; — запозичення з латинської мови; пізньолат. супівтив «учення і спосіб життя циніків (кініків)» походить від гр. хоуюрбі; «тс.», утвореного з першого компонента гр. Киубоаруєс; «Кіносарг — пагорб в Афінах, де була розташована гімназія, в якій викладав Антістен», пов’язаного з гр. хисоу (род. в. иоу6<Д «пес», спорідненого з лат. сапів «тс.», що зводиться до іє. *к\уоп- «собака, пес», з яким пов’язані також дінд. вуап- «собака, пес»,
ав. зра, тох. А ки, лит. зію «тс.», укр. сука. — СІС2 919; Фасмер IV 302; 81. \суг. оЬсусЬ 126; Кораіігізкі 190; НоІиЬ— Кор. 88; НоІиЬ—Еуег 116; РЧДБЕ 830; Егізк II 58; Кіеіп 392, 746. — Пор. сука*.
цинк «метал синяво-білого кольору», [цйнька] «тс.» ЛЧерк, цинкіт (мін.) «цинкова руда», [цинковець] «тс.» Нед, [цинчок] «окис цинку» Нед, цинкувати (спец.); — р. болг. м. цинк, бр. цинк, п. вл. нл. супк, ч. гіпек, слц. сіпк, нл. сепк, схв. цинк, слн. сіпк; — запозичення з німецької мови; н. Хіпк «цинк», ст. Хіпкеп «тс.» виникло лексико-семан-тичним способом від Хіпкеп, Хіпке «зубець, загострене тіло, гострий виступ» (оскільки цей метал набирає в печах зубчастих форм), яке є результатом розширення суфіксом -к- основи, що виступає в двн. гіппа (< герм. *ііпф]а) «зубець (муру), шпиль», свн. гіппе, н. Хіппе «тс.», споріднених з двн. гіпі «вістря, шпичак», дісл. ІіпЬг «вістря, верхівка», дангл. ЕіпсІ «зубець, шпичак», які пов’язані з сірл. сііпп, біті «пагорб, височина». — Шелудько 53; СІС2 920; Фасмер IV 302; Преобр. II, вьіп. послед-ний 47—48; Кораіігівкі 190; НоІиЬ—Буег 519; РЧДБЕ 830; КІи^е—Міігка 885; Кіеіп 1769.
[цинобер] (бот.) «цмин піщаний, Не-ІісЬгувит агепагіит (Б.) ОС.» Мак, [ци-нобрань] «тс.» тж, [цинобрик] «вербозілля лучне, ЕувітасЬіа питтиіагіа Б.» Мак; — назви утворено лексико-семан-тичним способом від цинобер «кіновар, мінерал яскравого червоного кольору» з огляду на яскраво-золотаве, жовте або жовтогаряче забарвлення листочків обгортки або квітів цих рослин. — Вісюліна—Клоков 255, 324; Нейштадт 439, 550. — Див. ще цинобра.
цинобра «кіновар» Г, Куз, [цинобер] «тс.» Нед, [цинббря] «тс.», ст. ціно-бра; — п. супоЬег, ч. вл. сіпоЬг, слц. слн. сіпбЬег, болг. циндб'ьр, м. цинобер, схв. цинобер- — запозичення з німецької мови; н. ХіппоЬег «кіновар» через лат. сіппаЬагіз «тс.» зводиться до гр. хіуусфарі «кіновар, сірчиста ртуть» — слова не-
з’ясованого, можливо, східного походження; зіставляється з перс, згап^агі «тс.». — Шелудько 53; Кораіігізкі 190; МасЬек Е83С 86; НоІиЬ—Кор. 86; Но-ІиЬ—Еуег 113; РЧДБЕ 830; 8кок I 267; КІи^е—Міігка 885; Кіеіп 289. — Див. ще кіновар.
циновка «цупкий плетений виріб із соломи, очерету і т. ін.»; — бр. ци-нбука, п. [супбхх/ка]; — запозичення з російської мови; р. циновка «тс.» походить від дієслова [циновать] «дерти лико, різати лико на тонкі смуги», яке пов’язують із р. [цен] «один з двох рядів основи на ткацькому верстаті», що вважається похідним від незасвідче-ного *цьнт>, пов’язуваним з псл. сеуа (ХиЬаІу АГ8ІРЬ 16, 385) або з р. цепь (Фасмер IV 298, 306). — Ильинский РФВ 73, 301; Преобр. II, вьіп. последний 50; Горяев 405. — Див. ще ці'ва, чіпляти.
[цйнтур] «великий свердел» Л, [ценд-ра, центра, цйндра] «тс.» тж; — очевидно, виникло з фонетично видозміненого першого компонента запозиченого з польської мови іменника сепігитЬог «центровий свердел», який походить від н. ХепІгитЬоЬгег «тс.», що є складним словом, утвореним з основ слів Хеп-ігит «центр» та ВбЬгег «свердло». — 8У/ I 263. — Див. ще бур2, центр.
цинубель «столярний інструмент, рубанок із зубчастим залізком»; — р. цинубель, цанубель, бр. цинубель, п. сапиЬеІ, болг. цинубел «тс.»; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. ХаЬпЬоЬеІ «зензубель» є складним словом, утвореним з іменників ХаЬп «зуб», що споріднений з двн. гап, галсі, лат. сіепз (род. в. сіепііз), та НбЬеІ «рубанок». — СІС2 920; Фасмер IV 288, 306; 8\¥ І 255; КІи^е— Міігка 872. — Див. ще тембель, дан-тйст. — Пор. зензубель.
[цйнька-цйнька] «вигук для підкликання свиней» ВеУг; — звуконаслідувальне утворення.
цйпки «тріщини на шкірі рук та ніг від холоду й вітру», [ціпки] До, [ціп'я-та] «тс.» До; — р. ципки, бр. цйпкі; —
не зовсім ясне; можливо, первісною формою є ціпки, пов’язане з ціпки «курчата» або рос. ципочки. — Див. ще ціпа.
[цйплйк] «краєчок, кінчик, вістря; мис» Нед, Куз; — ч. [сіре!’] «бурулька», слц. сірік «кінчик»; — суфіксальне утворення від незасвідченого *ципель, запозиченого, як і п. суреі «мис, коса; шпиль», з німецької мови; н. 2ірІеІ «краєчок, кінчик» споріднене з свн. гірїеі, гірі (> ч. слц. сір «кінець, зубець») «тс.», сангл. іір, іірре «кінець, верхівка», які пов’язані чергуванням голосних з н. Харїеп «чіп, затичка, втулка», свн. гаріе, двн. гарЬо, дангл. Іаерра «тс.», що зводяться до герм. *1арроп-.— 8\¥ 1 363; МасЬек Е83С 86; НоІиЬ—Кор. 86; Кііше—Міігка 874, 885; КІеіп 1571, 1620.
[ципрйнки] «раковинки» Нед; — неясне.
[цйприс] (бот.) «кипарис, Сиргез-зиз (Тоигп.) Б.» Г, Нед, Мак, [ципруш] «кипарис вічнозелений, Сиргеззиз зет-регуігепз Б.» Мак, ст. ципрись; — бр. [цьіпрус], ч. сургіз, слц. сургиз, вл. нл. сургеза, слн. сіргеза «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сургуз «кипарис», можливо, через н. Хургеззе «тс.» зводиться до лат. сургеззиз (< сурагіззиз) «тс.», похідного від гр. иитгаріооос; «тс.». — Шелудько 53; 8\¥ І 363; МасЬек Е83С 92; НоІиЬ—Кор. 88; НоІиЬ—Буег 116; К1и§е—Міігка 898. — Див. ще кипарйс.
[цир] «горюча сірка» Бі; — р. [цер]; — очевидно, фонетичний варіант давнішої форми цір, похідної від др. цірь «сірка», етимологія якого не зовсім ясна; пов’язується (МікІ. Е\У 295) з псл. зета, до якого зводиться укр. сірка. — Див. ще сірка.
[циранка] (орн.) «чирок-тріскунок, Апаз диегдиесіиіа Б.» Г, Нед, [цира-ночка] «чирок-свистунок, Апаз сгесса Б.» Нед; — п. вл. сугапка, нл. сугап-ка; — фонетичний варіант слова чирян-ка «тс.», що виник, можливо, під впливом польської змазурованої форми сугапка «тс.». — Булаховський Вибр. пр. III 196; З+ам/зкі І 111. — Див. ще чйрка.
цирк «вид мистецтва, у якому поєднується акробатика, клоунада, виступи дресированих тварин тощо; у Давньому Римі — місце для кінських перегонів, боїв гладіаторів та інших видовищ», циркацтво, циркач, циркацький', — р. болг. цирк, бр. цирк, п. сугк, ч. слц. вл. слн. сігкиз, м. циркус, схв. цйркус, — запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької; лат. сігсиз «коло; цирк; іподром» (> н. /ігкиз «цирк») виводять від гр. хірио^, иріио^ «кільце, коло», яке походить з іє. *кгі-к, що виникло внаслідок розширення іє. *кег- «вигинати, крутити», з яким пов’язується псл. *кгіуь, укр. кривий. — СІС2 920; Фасмер IV 302; МасЬек Е8ЛС 87; НоІиЬ— Кор. 86; НоІиЬ—Буег 113; РЧДБЕ 831; КІи^е—Міігка 886; Егізк II 19; КІеіп 292; ХУаІсІе—Ноїт. І 220—22 Б — Пор. кривйй, царок.
[цйрка] «вид мережки», [цирку-вати] «вишивати (за взірцем)» Нед; — запозичення з польської мови; п. [сугка] «оздоба, візерунок» походить від суїгка, що є зменшувальною формою від суіга «цифра; візерунок». — 8\У І 358, 364. — Див. ще цйфра1. — Пор. цйфра2.
цйркати «спльовувати крізь зуби; чвиркати; цвіркати (про молоко під час доїння); сюрчати СУМ; гелготати, кахкати; базікати Нед», [церкати] «доїти, здоювати» Нед; — р. [циркать] «л,6іти корову», [циркать] «цвіркати», бр. цьір-каць «доїти; спльовувати крізь зуби», и. сугкас «сьорбати; цвірінькати», вл. су-гкас «бризкати; бити струменем; цвірінькати, цвіркотати», нл. сугказ «тс.», болг. ціркам «тс.; цвіркати (про рідину)», м. цирка «тече повільно (про воду)»; — звуконаслідувальне утворення, що є, можливо, наслідком фонетичної видозміни слова цвіркати під впливом цикати. — Див. ще цвїркати. — Пор. цйкати.
циркон «мінерал бурого, оранжевого і зеленкуватого кольору», цирконій «сріблясто-білий метал»; — р. болг. циркон, бр. циркон, п. сугкоп, ч. гігкоп,
слц. гігкбп, схв. циркон; — запозичення з німецької мови; н. 2ігкоп «тс.» походить від фр. гігсоп «тс.», яке через порт, гагсао «тс.» зводиться до ар. гагрйп «свинцевий сурик», похідного від перс, гаг^йп «золотавого кольору», що є складним словом, утвореним з іменників гаг «золото» та §йп «колір», спорідненого з ав. §аопа- «тс.». — СІС2 920; Кора-Іігізкі 191; РЧДБЕ 831; Оаигаі 761; КІеіп 826, 1769; ЕгетдхубгіегЬисЬ 683.
циркуль «інструмент для креслення кіл та вимірювання ліній», [цйр-кель] «тс.» Нед, [цйркул] «округа, волость», циркулярка (тех.) «циркульна пила», [цир клювати] «обмірювати циркулем; підрізувати, підстригати Нед; (перен.) засуджувати, ганити Г», ст. циркель; — р. циркуль, бр. циркуль, п. сугкіеі, слц. сігкеї’, болг. цйркул, м. циркли, схв. цйркле; — запозичення з німецької мови; н. 2ігкеІ «циркуль; коло» походить від лат. сігсиїиз «(маленьке) коло», що є демінутивом від лат. сігсиз «коло; цирк». — СІС2 921; Фасмер IV 302; Преобр. II, вьш. последний 48; Смирнов 322; Горяев 404; 81. \ууг. оЬсусІї 127; Кораііпзкі 190—191; К1и§е—Міігка 886; КІеіп 290. — Див. ще цирк.
циркулювати «робити рух по колу, обертатися», циркуляція, циркуляційний; — р. циркулйровать, бр. циркуля-ваць, п. сугкиїохуас, ч. сігкиїоуаіі, слц. сігкиїоуаГ, болг. циркулйрам «циркулюю», м. циркулйра «циркулює», схв. циркулисати, слн. сігкиїігаіі; — утворене від запозиченого з німецької мови гігкиїіегеп, що походить з лат. сігсйіог «роблю коло», пов’язаного з сігсиїиз «(маленьке) коло». — СІС2 920; Кораііпзкі 191; НоІиЬ—Еуег 113; РЧДБЕ 831; КІеіп 290. — Див. ще циркуль.
циркуляр «письмове розпорядження директивного характеру», циркулярний; — р. болг. циркуляр, бр. циркуляр, п. сугкиїагг, ч. сігкиїаг, слц. слн. сігкиїаг, м. циркулар, схв. циркулар; — запозичення з німецької мови; н. 2ігки1аг «тс.» походить від лат. сігсиїагіз «круговий, окружний», утвореного від сіг-252
сиіиз «(маленьке) коло». — СІС2 920; Фасмер IV 303; Кораііпзкі 191; НоІиЬ— Кор. 86; НоІиЬ—Буег 113; РЧДБЕ 831; КІеіп 290. — Див. ще циркуль.
циркумфлекс (лінгв.) «протяглий наголос»; — р. циркумфлекс, бр. циркумфлекс, п. сугкигпііекз, ч. слц. сігкит-Пех, м. циркумфлекс, схв. циркумфлекс; — запозичення з латинської мови; лат. (ассепіиз) сігситПехиз, (букв.) «обігнутий (наголос)», що є калькою гр. (тгроособіа) тгеркттгощєуг) «тс.», походить від дієслова сігситПесіо «загинаю, повертаю», утвореного з компонентів сігсит «навколо», похідного від сігсиз «коло», та Песіо «гну, згинаю». — СІС2 921; 51. у/уг. оЬсусЬ 127; НоІиЬ—Буег 113; КІеіп 291. — Див. ще флексія, цирк.
цироз «розростання в якомусь органі сполучної тканини, що порушує його функції»; — р. циррдз, бр. цироз, п. суггога, ч. сігбга (сіггЬбза), слц. сігКбга, болг. м. цирдза, схв. цироза; — запозичення з новолатинської медичної термінології; нлат. сіггЬозіз утворив у 1805 р. французький лікар Р. Лаєннек (К. Баеп-пес, 1781 —1826) від етимологічно нез’я-сованого гр. хіррб^ «лимонно-жовтий» з огляду на жовтавий колір печінки хворого на цироз. — СІС2 921; НоІиЬ— Еуег 113; РЧДБЕ 831; Оаигаі 178; КІеіп 292.
[цйрта] (іхт.) «йорж, Асегіпа сегпиа Б.; рибець, Сургіпиз уітЬа (АЬгапиз уітЬа)» ВеНЗн, ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. сегіа, сугіа «рибець» певної етимології не має; виводиться від н. 2агіе, 2агіе «тс.» (8\У І 265), для якого припускається запозичення зі слов’янських мов (Егетд'л'бгіегЬисЬ 678).
[цирулик] (ент.) «шпанка ясенова, Еуііа уезісаіогіа Б.» Нед, [цирульник] «тс.» тж; — утворене лексико-семан-тичним способом від цирулик (цирульник) «перукар; лікар» з огляду на використання цих жуків з лікувальною метою. — Горностаев 158. — Див. ще і цирульник.
цирульник «перукар; хірург» Нед, цирулик, цилюрик, [целюрик] Пі, [ці-
люрник] «тс.», цирульня, цилюрня, [це-люрня] Пі, ст. цилюрикть; — р. ци-рюльник, бр. цьірульнік; — запозичення з польської мови; п. сугиіік «фельдшер; перукар» (видозмінене в східнослов’янських мовах суфіксом -ник; форми типу цилюрик тощо є наслідком метатези) через слат. сігиг§ив «тс.» зводиться до лат. сЬїгиг^ісив «хірург», що походить від гр. хєфооруб^ «виконавець вироку; хірург». — РісЬЬагД 40; Фасмер IV 307; Преобр. II, вьіп. послед-ний 51; Брандт РФВ 21, 214; 81. \муг. оЬсусЬ 128; Кораіігівкі 191; МікІ. Е'М 29; Вегп. І 132. — Див. ще хірург.
цистерна «великий резервуар для води та інших рідин; вагон у вигляді циліндричного резервуара», [шістерня] «цементований басейн на воду» Дз; — р. болг. м. цистерна, бр. цьістзрна, п. сувіегпа, ч. слц. вл. сівіегпа, схв. цистерна; — запозичене з латинської мови, очевидно, через західноєвропейські; лат. сівіегпа «водойма, резервуар» (> н. Хівіегпе, фр. сііегпе, англ. сівіегп) утворено від сівіа «ящик, скриня», що походить ВІД гр. ХІОТГ] «ящик, кошик», спорідненого з дірл. севв, СІВВ «кошик», аіпсЬевв «кошик на хліб». — СІС2 921; Черньїх II 371; Кораіігівкі 191; Масіїек Е83С 87; НоІиЬ—Кор. 86; НоІиЬ—Еуег 113; РЧДБЕ 832; АМаМе—Ноїт. І 223; Воівасц 461; Кіеіп 274, 293.
цитадель «міська фортеця, кремль, (перен.) твердиня», цитаделя «тс.» Куз, Она; — р. цитадель, бр. цьітадзль, п. суіасіеіа, ч. слц. вл. сіїасіеіа, болг. м. ци-тадела, схв. цитадела; — запозичене з італійської мови через французьку, німецьку та польську; іт. сіїїадеііа «маленьке місто» (> фр. сИасіеІІе, н. /ііа-(іеііе) є демінутивною формою іт. ст. сіНасІе «місто» (> іт. сіїіа «тс.»), що виникло з лат. сїуііав «тс.», похідного від сїуів «громадянин, підданець». — СІС2 921; Фасмер IV 303; Смирнов 323; Черньїх II 371—372; Кораіігівкі 191; Но-ІиЬ—Кор. 86; НоІиЬ—Буег 113; РЧДБЕ 832; Кіеіп 293. — Див. ще цивільний.
цитата «дослівний уривок з якого-небудь тексту», цитатник, цитатни
цтво, цитація, цитувати; — р. цитата, бр. цитата, п. суіаі(а), ч. слц. слн. сііаі, вл. сііаі, болг. м. цитат, схв. цитат; — запозичення з латинської мови; лат. сіШит «наведене, уведене» походить від сіїо «викликаю, називаю», пов’язаного з сіео «рухаю», що зводиться до іє. *кї- (> гр. хіш «іду»), спорідненого з іє. *кї- (> гр. хіуєсо «рухаю, рухаюсь»), та іє. *кіеи- (> дінд. суамаіе «рухається, йде геть», гр. отосо «жену, переслідую»), — СІС2 921; Черньїх II 372; Кораіігівкі 191; НоІиЬ—Кор. 86; НоІиЬ—Буег 114; РЧДБЕ 832; Кіеіп 293; АУаИе—Ноїт. І 213—214, 223.
[цгітварь] (бот.) «полин цитварний, Агіетівіа сіпа Б.», [цинтвар] «тс.» Мак, цитварний, [центварний, цинтваро-вий] Мак; — р. [цьітвар, цьітварь], бр. цьітвар, цьітвбра, п. нл. суі'Л'аг, ч. слц. сісма'г; — запозичене з середньоверхньонімецької мови через посередництво польської; свн. гііхуег, гііімаг «тс.» через слат. хедоагіа «тс.», іт. хеНоуагіо зводиться до нар.-ар. гесіхуаг (ар. хасіхуаг, гісімаг) «тс.», що походить від перс, гісіхуаг «тс.». — Фасмер IV 303, 307; Преобр. II, вьіп. последний 51; 81. \ууг. оЬсусЬ 129; 8АЛ/ І 366; Вгйскпег 71; НоІиЬ—Буег 112; МікІ. Е№ 28; Маї-гепаиег 23; БокоівсЬ 173; ЕгетФ 'Л'бгіегЬисЬ 684.
цитологія «наука про будову Й життєві функції рослинних і тваринних клітин»; — р. болг. цитолбгия, бр. цьі-талбгія, п. суіоіо^іа, ч. суіоіо^іе, слц. суіоіб^іа, вл. суіоіо^ца, схв. цитоло-ги/а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 2уіоІо§іе, фр. суіоіо^іе, англ. суіоіо^у утворені з основ грецьких слів хото^ «опуклість, порожнина; сховище, комірка», що зводиться до іє. *кеи-і- «покрив, оболонка», з яким пов’язані також лат. сиіів «шкіра, покрив», дангл. Нусі «тс.», та гр. Лбуос «слово, вчення». — СІС2 922; Кораіігі-вкі 191; НоІиЬ—Еуег 116; РЧДБЕ 832; Воівасд 539—540; АУаІгіе—Ноїт. І 320; Кіеіп 394. — Див. ще логіка.
цитра «струнний щипковий музичний інструмент», цитрйст Куз, Она,
ст. цитара, цитра; — р. болг. м. цитра, бр. цьітра, п. нл. суіга, ч. сіїега, слц. вл. сіїага, схв. цитра, слн. сі'іге; — запозичення з німецької мови; н. 2іІЬег «тс.» через лат. сіІЬага «кітара, кіфара (струнний музичний інструмент, близький до ліри)» зводиться до гр. хіЗара «тс.», запозиченого з невідомого джерела. — СІС2 922; Фасмер IV 303; Преобр. II, вьш. последний 48; Кораіігізкі 191 —192; НоІиЬ—Кор. 86; НоІиЬ—Буег 114; РЧДБЕ 832; К1и§е—Міігка 886; КІеіп 293. — Див. ще гітара.
цитрус (бот.) «вічнозелене субтропічне і тропічне плодове дерево або кущ, Сіїгиз Б.», цитрина «лимон», [цитрй-нець, цитрйнка] (ент.) «лимонниця, Оо-періегух (Соїіаз) гЬатпі Б.» Нед, цитринівка «сорт груш; горілка, настояна на цитринових шкірках», цитрон (бот.) «Сіїгиз тегііса Б.», цитрусівник, цитрусівництво, цитрусові (бот.), цитринний, цитриновий, цитрусовий; — р. болг. цйтрус, бр. цьітрус, п. сіїгизохуе (іггем/о, ч. слц. сіїгиз, вл. сіїгизом/у «цитрусовий», м. цитронада «лимонад», схв. [цитар]; — запозичення з латинської ботанічної номенклатури; лат. сіїгив «цитрусове дерево» походить від гр. хєбро^ «кедр» (перехід на латинському грунті сіг > Іг пояснюється тим, що запозичення відбулося через посередництво етруської мови). — Шелудько 53; СІС2 923; Кораіігізкі 192; МасЬек Е8ЛЗ 88; НоІиЬ—Буег 114; РЧДБЕ 832; К1и§е— Міігка 886; Воізаср 426; КІеіп 293. — Див. ще кедр.
цить (вигук заборони, наказу мовчати), [цит] Нед, цитьте «тс.», цитькати, [цйткати] Нед; — р. [цьіть], цьіц, бр. цьщ, п. суі, ч. слц. сії; — звуконаслідувальне утворення, що виникло, очевидно, внаслідок ускладнення семантично близького вигуку тс. — Фасмер IV 307; Вгйскпег 70; 81а\узкі І 111; МасЬек Е83С 87. — Див. ще тс1.
циферблат «пластинка з поділками в годинниках та інших стрілкових вимірювальних приладах»; — р. циферблат, бр. циферблат, п. суГегЬІаІ, болг.
циферблат; — запозичення з німецької мови; н. ХіПегЬіаІ! «тс.» є складним словом, утвореним з іменників 2ГГГег «цифра» та Віаіі «листок; лист; платівка; дошка». — СІС 1951, 718; Фасмер IV 303; Черньїх II 372; 8Б \муг. оЬсусЬ 124; РЧДБЕ 833. — Див. ще блят, цифра1.
цифра1 «символ, що позначає число» СУМ, цйфира «цифри», цйфір «тс.», [цйхвіра] «тс.», цифрація, цифровий, цифрувати «позначати цифрами»; — р. болг. м. цйфра, п. суГга, ч. слц. сіГга, схв. цйфра; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. 2іГГег «тс.» походить із слат. сіГга (фр. ст. сіГге) «тс.», яке зводиться до ар. зіГг «порожній; нуль», що є калькою дінд. зйпуагі «тс.». — Фасмер IV 303; Преобр. II, вьіп. последний 51; Черньїх II 372; 81. \ууг. оЬсусЬ 124; МасЬек Е83С 85; НоІиЬ—Кор. 85; НоІиЬ—Буег 112; РЧДБЕ 833; КІи§е—Міігка 883; КІеіп 290; БокоІзсЬ 150. — Пор. шифр.
[цифра2] «вензелі з нашитих шнурків на верхньому одязі», цифрувати «розшивати одяг вензелями з шнурків»; — слц. [сіГга] «оздоба, прикраса», сіГгоуаІ’ «оздоблювати», схв. цйфра «коштовності»; — запозичення з угорської мови; уг. сіГга «оздоблений; строкатий» пов’язане з слат. сіГга «нуль» (ідеться, очевидно, про його графічне зображення). — Див. ще цифра1. — Пор. ціфрак.
[цихвирувати] «ганити, засуджувати»; — слц. [сіГгомаІ’] «щось дуже довго робити, возитися з чимсь, порпатися»; — очевидно, результат семантичної видозміни слова цифрувати, утвореного від цйфра в давньому значенні «нуль; порожній». — Див. ще цифра2.
[циц] (текст.) «ситець», [цицйна] «тс.», [цйцовий] «ситцевий»; — бр. [цит], п. сус «вид бавовняної тканини», ч. сіс «набивний ситець», нл. сегс, схв. цйц; — запозичене з німецької мови, очевидно, через посередництво польської; н. 2іІг «ситець» ПОХОДИТЬ ВІД ГОЛ. 5ІІ5, сЬіІ5
«тс.», до якого зводиться укр. ситець. — І 357; МасЬек Е83С 85; НоІиЬ—Буег 112; Ву]акли]а 1084; Кіи-
—Міігка 887. — Див. ще ситець1.
[цицак] (бот.) «шолудивник, Ре-сіісиїагіз сотоза Б.» Г, Нед, Мак; — похідне утворення від цйця; назва мотивується тим, що на кінцях коріння цієї рослини є присоски, якими вона бере соки з коренів інших рослин. — Нейштадт 503—504. — Див. ще цйця.
[цицинделька] (ент.) «стрибун польовий, Сісіпбеїа сатрезігіз Б.» Нед; — результат фонетико-морфологічної видозміни лат. сісіпсіеіа (ент.) «світлячок», пов’язаного з сапсіео «білію, сяю, блищу». — Горностаев 98; Дворецкий— Корольков 134—135, 160. — Див. ще канделябр. — Пор. кандидат.
[циці-васі] (бот.) «виноград звичайний, Уіііб уіпіГега Б.» Пі; — фонетично видозмінене запозичення з румунської мови; рум. іііа-уасіі «виноградна лоза з гронами» є складним утворенням зі слів іїіа «жіночі груди» та уасіі, похідного від уаса «корова», що пов’язано з лат. уасса «тс.». — БЕРМ 897, 915. — Див. ще вакар, цйця. — Пор. вакцйна.
[цйці-капрі] (бот.) «вовчок білий, ОгоЬапсІїе аІЬа ЗіерЬ.» Пі; — семантично видозмінене запозичення з румунської мови; рум. Ша-саргеі (бот.) «козельці лучні, Тга£оро§оп ргаїепзіз Б.» утворене зі слів 1ї(а «жіночі груди» та саргеі, похідного від сарга «коза» ( сарег «цап»), пов’язаного з лат. сарга «тс.», умбр. каЬги «цап», гр. хаттро^ «кабан, вепр», дангл. ЬзеГег «цап», дісл. НаГг «тс.», що зводяться до іє. *карго- «тс.». — ОЕКМ 114, 897; ДУаІйе—Ноїт. І 157—158; КІеіп 217; АУаІйе—Рок. І 347. — Див. ще цйця. — Пор. циці-васі.
цйця, цицька, [цйцка] Нед, [цица-ня ВеНЗн, цицуля 'Г, ціцаня Г] «солодка груша», [цицій] «мамій, матусин синок» Нед, [цицятий, цицьката], [циць-ковйй] «грудний» (про дитину), [циц-кати] «ссати» ВеЗа, [ціцати] «тс.», ст. цицка’, — р. тйтька, бр. цьщка, [цьіца],
п. сус, сусу (мн.), ч. [сесек] «сосок», слц. сесок, вл. нл. сус «тс., носик (чайника)», болг. м. цйца, схв. цйца «цйця; дерев’яна фляжка; обточений камінь»; — давнє слово дитячої мови звуконаслідувального походження з характерною в утвореннях такого типу редуплікацією (пор. баба, мама)’, пор. також рум. Ша «жіночі груди», гр. тітЗб^ «сосок», н. 2ііге, англ. Іеаі, іт. іеііа, гігга, фр. іеііе, ісп. пров. іеіа «тс.». — Фасмер IV 62; Зіахмзкі І 110—111; Масіїек Е83С 82; НоІиЬ—Кор. 83; НоІиЬ—Еуег 110; Младенов 677; Вегп. І 129; КІеіп 1578.
ціан (хім.) «безбарвний отруйний газ із гірким запахом», ціанід (хім.), ціанізація (спец.), ціанін (спец.) «блакитний барвник», ціаноз (мед.) «синяве забарвлення шкіри при деяких захворюваннях», ціанистий (хім.), ціа-нотйчний (мед.), ціанувати (спец.); — р. болг. циан, бр. цьіян, п. су]ап, ч. куап, слц. куап, вл. суапіб «ціанистий калій», м. ци]ан, схв. ци}ан; — запозичення з німецької мови; н. 2уап «тс.» походить від гр. хиауос; «темно-синій» (оскільки шкіра отруєного синіє), пов’язаного з хет. кихмаппа(п)- «мідна синь; лазурит». — СІС2 923; Кораііпзкі 189; НоІиЬ—Еуег 277; РЧДБЕ 827; Егізк II 37; КІеіп 389.
[ціба] «вигук, яким відганяють собак або цуценят» Г, Ме, [цйба Мо, цібе Г, ціва Ме] «тс.»; — р. Іцй{ьі)ма] «тс.» Даль; — виникло, мабуть, унаслідок відпадіння початкового а- в семантично близькому вигукові аціба. — Див. ще аціба.
[цібеня] «цуценя» Мо; — очевидно, експресивне утворення від ціба (див.).
ціва «циліндрична деталь у шестірні; шпулька», цівка «стовбур дерева; шпулька; трубка; кістка; частина олійниці; вид пастки для звірів; струмінь», цівниця (муз.) «багатоствольна флейта», [цівничка] (зоол.) «вермілія (вид черв’яка), Зегриіа» Нед, [цівбчниці] (зоол.) «вид равликів (що живуть у трубці), Іпсіиза» Нед, [цівочні] (зоол.) «сифо
нофори (трубчатники), ЗірЬопорЬога» Нед, [цівуниці] «тс.» тж, [цівкастий] «циліндричний» Нед, цівковий (мех.), [цівкуватий] «трубчастий» Нед, [ці-вуватий] «порожнистий», підцівник Куз, ст. цівка; — р. цевка «ціва; одна з кісток ноги птаха», бр. цзука «тс.», др. цівьница «струна; ліра; сопілка (?)», п. сеу/а, ч. сеуа, сйа «шпулька», ст. сімка «судина», слц. сіема, вл. суу/а, нл. [сем/а], сом/а, полаб. сем, болг. цев «шпулька; цівка; ствол, дуло», м. цевка «тс.», схв. цев «тс.», слн. сєу, стел. ц±кь; — псл. сема, сєуь; — споріднене з лит. зеіуа «починок; цівка», лтс. заіуа «тс., човник» (сумніви — /иЬаіу 51. а сі. І 2, 90—92); давній балтослов’янсь-кий ткацький термін, який виник на базі іє. *5ко(уа, похідного від *здеі- «різати, відділяти», з яким пов’язані також дінд. сНуаіі «відрізує», ірл. зсіап «ніж», лат. (іезсїзсо «відпадаю». — Фасмер IV 294—295; ЗССЯ 3, 190—192; Буга РФВ 70, 103; Зіаімзкі І 57; Вгйскпег 59—60; Масіїек Е53С 84; НоІиЬ—Еуег 112; Младенов 675; Вегп. І 128; МікІ. Е\У 29; Тгаиїтапп 301; ДУаІсІе—Рок. II 541—542.
[цівати] «пищати (про курчат)», цівікати «цвірінькати», [цівкати] «тс.»; — р. [цьівкать] «скликати курчат», бр. [цьівкаць] «пищати; плакати (про дитину)», схв. ци/укати «пищати»; — пов’язується з рум. ііиі «свистіти; дзвеніти; пищати», утвореним від звуконаслідувального вигуку Ііи (ЗсЬеІибко 146; ПЕРМ 896); проте, можливо, це власне українське звуконаслідувальне утворення, паралельне румунському. — Пор. цвіготати.
цівкаїи «цвірінькати» (про крик птаха білогруда, Сіпсіиз адиаіісиз; — р. чив-чив «вигук, що передає цвірінькання птахів», схв. цйв-цйв «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гавкати, нявкати і под. — Пор. джйвкать, жив2.
[цівкун] (орн.) «галстучник, СЬа-габгіиз Ьіаіісиїа Ь.»; — похідне утво--рення (за допомогою суфікса -ун) від
дієслова цівкати, пов’язаного з вигуком ців, що імітує крик цього птаха. — Птицьі СССР 223.
[цівочник] (бот.) «болет, Воіеіиз ОіІІ.» Мак, — похідне утворення від цівка; назва мотивується гладенькою, подібною до трубочки (цівки) ніжкою цього гриба. — Зерова 132. — Див. ще ціва.
[цігли] «вудила» Л, [цуглі] «тс.» тж; — запозичення з польської мови; п. [сі§іо] «дишель», сі^іо «зчіпка, упряжний прилад» пов’язані з сід.дпдс «тягти». — 5\У1 337. — Див. ще тяглі.
[цід] «закваска, запара СУМ, рідина Бі»; — р. [цеж] «вівсяний відвар», [це'жа] «тс.», бр. цзд, др. ціжь, п. [сесі] «тс.», ч. сег «друшляк», схв. цей (хім.) «луг»; — псл. сесі-ь/сефіь/сефіа, з тим самим коренем, що й у дієслові цідити (пор. біг і бігти, хід і ходити тощо). — Фасмер IV 295; ЗССЯ З, 175; Вегп. І 122—123; /иЬаіу АГ81РН 16, 395. — Див. ще цідити.
цідити, [цадйлка ЛПол, цаділок ЛЖит, цедйлка ЛПол, цитішка Мо] «цідило», [ціджка Нед, цідйвко Г] «цідило», цідилка, цідилко, цідило, цідилок, [цідйлци] «цідило» Ме, [ціділка] «тс.» Нед, [ціжа] «рідина» Бі, [оціджал-ка] «друшляк» Ж; — р. це дать, бр. цадзіць, др. цідитися «просочуватися», п. сегігіс, ч. сесіііі, слц. сеФі’, вл. судхіс, нл. се]2І8, болг. цедя «ціджу», м. цеди «(він) цідить», схв. цедити, слн. сесІіН, стел. ц±дити; — псл. себііі; припускається спорідненість 3 СІЗІТа, стел, чисті», укр. чистий; — зіставляється з лит. зкіезіі «розріджувати, розводити», лтс. зкаібіі «тс.», зкаібгз «ясний, чистий», дісл. зкїіа «випорожнюватися», лат. зсіпбо «розриваю», гр.	«тс.», дінд.
сНіпаїїі «відрізує, відриває». — Фасмер IV 295; ЗССЯ 3, 174—175- ЗІаімзкі І 55; Вгйскпег 57; МасЬек Е53С 85; НоІиЬ— Кор. 83—84; НоІиЬ—Буег 110; Младенов 675; 5кок І 262; МікІ. ЕУ/ 28; Вегп. І 122; Тгаиітапп 263—264; /иЬаіу К2 31, 13; Тогр 463. — Див. ще чистий.
[ціжби] «чоботи»; — очевидно, фонетично видозмінене запозичення з поль-
ської мови; п. сігта (одн.) «вид шнурованого черевика» походить від уг. сзігта «чобіт», до якого зводиться також укр. чйжми. — 81. тмуг. оЬсусЬ 119; МасЬек Е8«ІС 104—105. — Див. ще чйжми.
[цізю] «вигук для підкликання корови», [цізю-на] «тс.»; — неясне.
[цік] «вигук, яким підганяють овець»; — можливо, пов’язане з вигуком ци (яким підганяють коней): ци > цикати «казати ци» > цікати > цік. — Див. ще ци1.
цікавий, [цякавий] «цікавий; дотепний; дивний» Нед, [цікавйна] «цікава людина» Нед, цікавість, цікавити, зацікавлений, зацікавленість, зацікавлення, ст. цікавій; — р. [текавьій, че-кавьш, цикавьш] «цікавий; сварливий?», бр. цікавії, ч. Іекауу «скороминущий»; — запозичення з польської мови; п. сіекахуу «цікавий; який має добрий нюх; (ст.) такий, що швидко минає» за допомогою суфікса -а\у(у) утворено від основи дієслова сіес (сіек^) «текти (течу)». — РісЬЬагбі 40; З'М І 322— 323; 81а\узкі І 99; Вгйскпег 61; МікІ. ЕУ/ 347. — Див. ще текти.
[цікоруха] «надто балакуча людина, базікало» ЛЧерк; — результат фонетичної видозміни семантично тотожного іменника [дзигоруха]. — Див. ще дзиг.
цілий СУМ, Нед, [цілечкий] «цілісінький», цілинний, цілісінький, цілісний, [ціліський] «цілісінький» ВеБа, ціл-кдвий, цілковитий, [ціловйтий] Нед, цілючий, цілющий, цільний, [цілець] «велика кам’яна брила», цілик «цілина, переліг», цілина, цілинник, цілитель, [ці-лйця] «цілина; сіль у кристалах», цілість, [цілка] ’ «цільні крупи», [цілнйк] «земля, не займана вглиб; цілина», [ціль-ба] «зцілення», цілити, [ціліти] Нед, [ціле] «справді, насправді», [ціла] «цілком» Нед, цілком, [цілникбм] «навпростець (полем, а не шляхом)», [цілцем Г, цільма Нед] «цілком», зцілющий, зцілитель, зцілити, [зціліти], [зацілйни-тися] «обернутися на цілину (про поле)» Я, [зацілйтися] «тс.» Ж, [заці-
лйти] «замкнути» Ж, заціліти «уціліти», [ізцілити] Ж, націло, суцільний, [суцілина] «сукупність; міцність» Нед, Куз, суцільність «єдність», [су-цілком] «цілком» Куз, Нед, суціль, уцілілий, уціліти, усуціль, [уцілбк] «цілком», ст. цільїй; — р. цельїй, бр. цзльї, др. цільні «здоровий; чистий; непошкодже-ний», п. саіу, ч. слц. сеіу, вл. суіу, нл. сеіу, полаб. сої, болг. цял, м. цел, схв. цео, слн. сеі, стел. ц±лт» «здоровий; цілий»; — псл. сеіь; — споріднене з прус, каіійзіізкап «здоров’я», гот. Ьаііз «цілий; здоровий», двн. Ьеіі «тс.», дангл. Ьгеї «добра прикмета; удача», дісл. ЬеіІІ «тс.», днн. дфриз. Неї «рятунок; добробут»; твердження про запозичення праслов’янського слова з германських мов (Нігі РВгВ 23, 332) безпідставне. — Фасмер—Трубачев IV 297; ЗССЯ З, 179—180; ЗІау/зкі І 54; Вгйскпег 55—56; Масітек Е83С 82; НоІиЬ—Кор. 84; Но-ІиЬ—Буег 111; Младенов 678; Вегп. І 123; МікІ. Е\У 28; Тгаиітапп 112; Регз-зоп Веііг. І 516; К1и§е—Міігка 298; КІеіп 696, 1742.
[цілина] (бот.) «костриця овеча, Еез-іиса оуіпа Б.» Мак; — назва утворена лексико-семантичним способом від цілина «переліг», оскільки ця рослина утворює густі дернини. — Вісюліна—Кло-ков 104. — Див. ще цілий.
[цілка] «стик, шво» Нед; — пов’язане з цілий (див.).
[цілова]? (у вислові в цілові корова «тільна») Нед; — пов’язане з тіло (див.).
цілувальник (іст.) «збирач податків»; — р. целовальник «збирач податків; шинкар», бр. цалавальнік (іст.), болг. целовалник (іст.); — похідне утворення від цілувати', назва мотивується тим, що при вступі на посаду цілувальник присягався, цілуючи хрест. — Фасмер IV 297; Преобр. II, вьш. последний 45—46; Горяев 406. — Див. ще цілувати.
цілувати, [цілювати, цюлувати], [цілованка] «поцілунок» Нед, цілування, [цілуй] «поцілунок» Нед, [ці-
лун] «тс.» тж, цілунок., [поцілуй] «тс.» Куз, поцілуйко, поцілунок, [поціль] «поцілунок» Нед; — р. целовать, бр. ца-лаваць, др. ціловати «вітати; присягатися, цілуючи хрест або ікону; шанувати», п. саіохуас, ч. сеіоуаіі, слц. сеіо-уаґ, вл. суіохуас «залишатися цілим», болг. целувам «цілую», м. целива «цілує», схв. целйвати, слн. сеіоуаіі, стел. ігЬдокати; — походить від давнішого сеіоуаіі «вітати, здоровити» (пор. стел. Ц'ЬдОКАТИ «тс.»), похідного від сеіь «здоровий»; щодо розвитку значення пор. лат. заійіо «вітаю, бажаю здоров’я; вітаюся, прощаюся», заке «привіті, бувай здоровий!», пов’язані з закео «добре почуваюся», утвореним від закиз «цілий, неушкоджений». — Булаховсь-кий Вибр. пр. III 388; Фасмер IV 297; Преобр. II, вьш. последний 45—46; ЗССЯ 3, 179; 81а\узфі І 54; Вгйскпег 55—56; Масіїек Е83С 82; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ—Буег 111; Младенов 678; МікІ. Е№ 28; Вегп. І 123; 2иЬаїу ЕЕ 28, 85; 8рескі К2 64, 21—22. — Див. ще цілий.
[цілух] (іхт.) «тараня, АЬгатіз уіт-Ьга Б.»; — похідне утворення від цілий-, назва мотивується, очевидно, тим, що цю рибу через її невеликі розміри при в’яленні, солінні тощо не розрізують, а консервують цілою. — Маркевич—Короткий 83. — Див. ще цілий.
цілушка «(перший) окраєць хлібини»; — п. [саіизгка]; — похідне утворення від цілувати', назва мотивується давнім звичаєм відрізати перший окраєць від хлібини й давати його цілувати найшановнішій людині в сім’ї; пояснюється також як похідне від цілий — «шматок, відрізаний від цілої хлібини». — Див. ще цілий, цілувати.
ціль «мішень; мета», [цель] «тс.» Нед, цілець «стрілець» Г, Нед, цільнйк «діоптр» Куз, цілкий, [цільний] «влучний» Нед, цільовий, цілити, ціляти, надцілкий, приціл,' прицільний', — р. цель, бр. цзль «мішень», п. сеі, ч. сії «ціль; фініш», слц. сіеГ, вл. суі, болг. м. цел, схв. цйл; — запозичене із се
редньоверхньонімецької мови через посередництво польської; свн. гіі < двн. гіі «тс.» (н. 2іеІ) споріднене з гот. НІагісІБ «скерований у ціль (про спис)», дангл. Ііііап «старатися, упадати; обробляти землю» (> англ. ЇІІІ «обробляти землю; (прийменник) до»), дфриз. ІІІІа «досягати», гол. іеіеп «творити, породжувати», днн. ііііап «досягати, набувати» і, можливо, з дірл. дії «приємний; відповідний». — Шелудько 53; КісЬЬагсН 39; Фасмер IV 297; Вгйскпег 57; 8 XV І 259—260; МасЬек Е83С 86; НоІиЬ—Кор. 85; НоІиЬ—Еуег 113; Младенов 675; 8кок І 265; Вегп. І 124; КІи§е—Міігка 883; КІеіп 1617.
[цімурець] (ент.) «бражник вічкас-тий, ЗтегіпіЬиз осеїіаіиз Б.; бражник липовий, БтегіпіЬиз Ііііае Б.; бражник тополевий, АтогрЬа рориіі Б.» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тьма (бр. цьма, п. ста: цімурець < *цьмурець < *тьмурець), оскільки ці метелики особливо активні в сутінках і вночі. — Горностаев 237, 239. — Див. ще тьма1. — Пор. тьма3, цьма.
ціна «грошове вираження вартості товару; значення, вартість», цінитель, цінник, [ціндвка] «аукціон» Куз, Она, ціндвник «цінувальник» Куз, [цінота] «вартість, позитивна якість» Нед, цінувальник, [цінкбвий] «коштовний» Нед, цінний, ціннісний, [цінбвний] «коштовний» Пі, цінити, цінувати, [зцінка] «аукціон» Ж, [зціняч] «аукціоніст» Ж, [зціпити] «продати з аукціону» Ж, [за-цінка] «запропонована ціна» Ж, знецінення, знецінювати, націнка, націнювати, неоціненний, [неоцінйтний], неоцінний, недооцінка, бцін «оцінка» Куз, оцінка, [оцінйтель] Ж, оцінник, оцінювач, оцінний, оцінювальний, оцінююче, [обцінка] «оцінка», переоцінка, поцінбвка «оцінка майна для продажу з аукціону», поцінний, прицінюватися, уцінка' — р. болг. цена, бр. цана, цзни «ціни», др. ціна, п. ч. слц. сепа, м. цена, схв. цена, слн. сепа, стел. ц±на; — псл. сепа; — споріднене з лит. каіпа «тс.», ав. каепа- «відплата, помста, кара»,
гр. тгоіур «викуп; помста, кара», що зводяться до іє. *куо[па, утвореного від *куеі- «карати, мститися», від якого походять також дінд. сауаіе «мститься, карає», гр. тіусо «плачу, винагороджую; відплачую, караю», тіргі «ціна, вартість; кара», стел, каіати. — Фасмер IV 298; ЗССЯ 3, 182; Буга ИОРЯС 17/1, 26— 27; 81а\узкі І 55; Вгйскпег 58; Ма-сНек Е8ЛС 83; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ— Буег 111; Вегіа] Е883 І 61; Вегп. І 124; МікІ. ЕМ7 28; Тгаиітапп 113; МйгіІ.— Епсіх. 1 394; МеіІІеІ Еіигіез 443; Еіск І 379; Егізк II 573—574; Таїсіє—Рок. І 508—509. — Пор. каятися.
[цінір] «гірший сорт виноградного вина» Дз; — неясне.
[ціновий] «олов’яний» О, [ціневий] «тс.» тж; — ч. сіпоуу «олов’яний»; — запозичення з польської мови; п. супохуу «олов’яний» утворене від супа «олово», запозиченого з німецької мови (двн. гіп, н. 2іпп «тс.»). — Кораіігізкі 190. — Див. ще цйна.
[цінцїпер] (бот.) «кмин звичайний, Сагит сагуі Б.; котячі лапки дводомні, Апіеппагіа сііоіса Оаегіп.»; — р. [зин-зивер] «мальва», схв. [хіпгіЬег, бїпсПЬег] «тс.»; — запозичення з італійської мови; з іт. 2ЄП2его «імбир» походить та-кож укр. [дзіндзівер] «мальва» (див.).
[цінцірінка] (орн.) «щеврик лісовий, АпіЬиз ігіуіаііз Б.» ВеБ, [цінці-ранка ВеНЗн, Шарл, цінцірінкало ВеБ] «тс.»; — субстантивне утворення від вигуку цінь-цірінь, що імітує крик цього птаха. — Пор. цінь.
[цінцьб-цінцьо] «вигук для підкликання свиней» ВеБ; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. цє-цє.
[цінь] «вигук, що імітує пищання птахів», [цінькало] (орн.) «чубатий жайворонок (посмітюха), Оаіегісіа сгізіаіа Б.; епітет зяблика», [ціньцінькало] (орн.) «щеврик лісовий, Апіііиз ігіуіаііз Б.» ВеНЗн, цінькати «пищати»; — ч. сіпкаїі, вл. супкас; — звуконаслідувальне утворення, подібне до цвірінь. — Булаховсь-кий Вибр. пр. III 198. — Див. ще цвірінь.
ціп «ручне знаряддя для молотьби», [иепов’е] «ціпилно» Л, [ціпйвно, ціпило] «тс.», ціпилно, [ціпйльна] «тс.», ціпйльно, [ціпйна] «тс.», ціпок, [ціпуга] «велика палиця», [ціпун, ціпура, ціпух] «тс.», [цінувати] «молотити ціпом» Дз, ст. ціпг-, — р. болг. м. цеп, бр. цап, др. ЦІПІ), п. ч. слц. сер, вл. суру (мн.), нл. серу, полаб. сероі «тс.», схв. цеп, слн. серес; — псл. серь «ціп»; — припускається спорідненість ІЗ гр. О'ИІТГСОУ «палиця, патериця», лат. зсіріб «тс.», гот. зкір «судно, корабель», лат. зсіпгіб «розрізую, розриваю», гр. охіСсо «тс.», дінд. сЬіпаШ «розколює» (Младенов АІБІРЬ 36, 117—118; БІЬІепЬеск РВгВ 27, 131); виводиться також від стел, ц'йпити, з яким споріднені ч. серій «щипати», укр. щепити (Вгйскпег 58; МасЬек Е83С 83; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ—Буег 112); пов’язання з лат. сірриз «колона, стовп» (81а\узкі І 56) непереконливе. — Фасмер—Трубачев IV 299; Преобр. II, вьш. последний 47; ЗССЯ 3, 186.
[ціпа] (орн.) «курка свійська, ОаІ-Іиз» ВеНЗн, ціпка, [цюпка] «тс.» ВеНЗн, [цєп'е, цеп'я] «курча», [ципленя Л, цип-ля Нед, Л, цінене Нед] «тс.», [ціпак] «велике курча» Корз, [ціпкіт] «писк» Нед, [ціпленя] «курча» Л, [ціпля] «тс.» тж, [ціпчак] «маленька пташка», [ціп'я] «курча» ВеНЗн, [цюп'є] «тс.» ВеБ, [цяпа] «курка» ЛЧерк, [цєпати] «пищати» Нед, [ціпкати, ціпоніти Нед, ціпотіти, ціпчати, цяпати, цьбпати ВеБ] «тс.», ціпціп «вигук для підкликання курей та курчат», [ціпа-ціпа, ціпі-ціпі-ціп Дор, ціпу-ціпу] «тс.»; — р. цьіп-цьіп, цьіпа «курча, курка», бр. ціп-ціп, ціпа «курча», п. [сіра] «курка», сір-сір, слц. сіра «курка», слн. сіра «жайворонок лучний, Аіаида ргаїепзіз Б.»; — звуконаслідувальні утворення від вигуку ціп-ціп, що імітує писк курчат і використовується також для підкликання птахів, аналогічні лтс. ІіЬ, сіЬ (вигук), сіЬа «курка», нвн. [гіЬ-гіЬ] «вигук для підкликання свійських птахів». — Фасмер IV 307; Преобр. II, вьіп. последний 50; Черньїх II 373; Брандт РФВ 21, 214; Вегп. І
130; МікІ. ЕУ/ 29; МйЬІ,—Епйг. І 378, IV 179.
[ціпавка1] (зоол.) «бурозубка звичайна (вид землерийки), 8огех агапеиз Е» ВеУг; — суфіксальне утворення від звуконаслідувального вигуку ціп, що імітує писк цих тварин.
[ціпавка2] (іхт.) «щиповка звичайна (в’юн річковий), СоЬіііз іаепіа Біппе» ВеУг; — результат контамінації двох інших назв цієї риби сикавка і щй-повка. — Маркевич—Короткий 141. — Див ще сйква, щиповка.
ціпеніти «заклякати, дубіти», ціп-нути «тс.» Куз, [зціпенілий] «задубілий» Ж, [зціплений, зціплий] Ж, заціпенілий, заціплий «тс.»; — р. цепе не ть, ч. се-репеіі, слц. серепіеі’, болг. вцепенявам се «цепенію, клякаю», слн. серепеіі, стел. оц'Ьпен'йти; — псл. серепеіі, серь «ціп, палиця»; утворене від форми дієприкметника серепь]ь від дієслова серії, сераіі; зіставляється з лит. каіріі «хворіти»; щодо розвитку значення пор. дубіти від дуб, р. околеть від кол тощо. — Булаховський Вибр. пр. III 382, 384; Фасмер IV 299; Преобр. II, вьіп. послед-ний 47; ЗССЯ 3, 184—185; Масіїек Е8ЛС 83; НоІиЬ—Кор. 84; Вегп. 1 125. — Див. ще ціп.
[ціпи] «сорт груш» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, назва виникла лек-сико-семантичним способом від ціпи «кури, курчата» з огляду на жовтий колір плодів.
ціпити «стискати», ціпкий «чіпкий; упертий; [міцний, сильний О]», [заціпи] «два зуби в нижній щелепі вола чи корови» Я, [зціпа] «ланцюг» Ж, [зціп'я] «тс.» Ж; — р. [цепать] «зачіпати, при-чепляти», др. ціпити «розколювати»; — псл. серій/сераіі; пов’язане чергуваннями з чіпати; споріднене з р. при-це-пйть-ся «причепитися», цепкий «чіпкий». — Фасмер IV 299; ЗССЯ 3, 184, 185—186; Вегп. І 125—126. — Див. ще чіпати.
[ціпки] «перекладки драбини» ВеЗн; — очевидно, похідне утворення від ціп, псл. серь «палиця». — Див. ще ціп.
[ціпнйця] (бот.) «вид осоки, Сагех Ггі^іда АІ1.» Нед; — похідне утворення від кореня ціп-, наявного в словах ціпити, ціпкий «чіпкий»; назва рослини мотивується, можливо, тим, що її плоди чіпляються до шерсті тварин. — Нейштадт 145. — Див. ще ціпити.
ціп’як (зоол.) «солітер, Таепіа»; — р. цепень «тс.»; — пов’язане з цеп «ланцюг», оскільки тіло солітера складається з члеників, що нагадують ланки ланцюга. — УРЕ 16, 57. — Див. ще цеп.
[ціритися] «маніритися, церемонитися» Нед; — ч. [сігаїу] «церемонії», сіеіаі сігаїу «церемонитися»; — запозичення з німецької мови; н. зісЬ гіегеп «тс.; прикрашатися» є похідним від гіегеп «прикрашати», утвореного від /іег «прикраса». — Ии§е—Міігка 883. — Див. ще церегелі.
[ціркати] «цвірчати; цвірінькати», [цірчати] «тс.», [цірчбк] «цвіркун»; — бр. [цьірчаць] «цвірчати», п. ст. сігкас «тс.», ч. егкай, ст. сгсей «тс.», вл. сугкас «тс.», нл. сугказ «тс.», болг. ціркам «тс.», м. црка «кричить, пищить», слн. сгсай «тс.»; — псл. *сьгкаІі є фонетичним варіантом псл. *суьгкай, до якого зводиться укр. цвіркати. — Фасмер IV 307; ЗІа^зкі І 134; МасЬек Е83С 89; Младенов 675; Вегп. І 132. — Пор. цвіркати.
[цірувати] «мережати? Г; прикрашати золотим різьбленням Бі», [цірів-ка] «вид різьблення під золото» Бі, [ці-рівщик] Бі, [ціркдваник] «мережка», [ці-рування] Бі; — ч. сігаі «прикраси»; — пов’язується з н. гіегеп «прикрашати» (Бі 382); разом з тим, особливо в першому значенні, виявляє семантичну близькість до церувати. — Див. ще ціритися. — Пор. церувати.
цісар (іст.) «імператор», цезар, цесар, цесаревич, [цесарець] «австрієць», [цесарчик] «тс.» Нед, цесарівна, ціса-рівна, [цесарбва] «імператриця» Бі, [ці-сарева] «імператриця, дружина імператора», [цісарець] «австрієць», цісарйця «цариця» О, [Цісарія] «Австрія», [цісар-ство] «царство», [Цісарщина] «Австрія»,
цісарський, цісарювати; — р. цесарь, бр. цзсар, др. цісарь, п. сезагг, ч. сізаг, слц. сіза'г, вл. нл. [сезагзіхуо], болг. м. цесар, схв. цесар, слн. сезаг, стел. ц'Ьслрь; — псл. сезагь, яке зводиться до нар.-лат. саезагіиз (< лат. саезагеиз) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Саезаг, яке спочатку було власним ім’ям Сеазаг (Гай Юлій Цезар, 101—44 рр. до н. е.), а згодом стало титулом римських імператорів; існує народноетимологічне пов’язання імені Саезаг з лат. саезиз (таігіз иіего) «вирізаний (з материного лона)», похідним від саесіо «б’ю; розрубую, розрізую» (Кораііпзкі 163—164). — Фасмер IV 290—291, 301; Зіа^зкі І 56; Масіїек Е84С 87; НоІиЬ—Кор. 86; Но-ІиЬ—Еуег 113; 8сЬизіег-8е\Ус 95; Младенов 674, 675; ВеДа] Е88Л І 62; Вегп. І 126—127; МеіІІеі Еіибез 110, 184, КЕ8 1 191; Кірагзку 6Е6 194; ЦЬІепЬеск АГ81РН 15, 484; КІеіп 219, 394. — Пор. кесар, цар.
[цісий] «каштановий, бурий, гнідий» Нед, [цісавий] «тс.»; — слц. Іізауу «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сізахму «ясно-гнідий, каштановий», (рідк.) сізу «тс.» пов’язане з сіз «тис» (за кольором деревини тиса). — 81а\мзкі І 103; Вгйскпег 64. — Див. ще тис.
[ціт] «парне число», [цітка] «дитяча гра» Корз, [цітати] «гратися в чіт та лишку»; — р. [цятаться] «гратися в чіт та лишку», бр. цот, п. [сеі]; — результат фонетичної видозміни слова чіт «тс.», що відбулася, можливо, під впливом бр. цот або п. [сеі, сеіпо] «тс.». — Див. ще чіт.
[цітка, мн. ціткй] «дрібні коралі» Нед, [ці точка, мн. ціточкй] «мідні колеч-ки, вживані для інкрустації на дереві»; — ч. сеіка (на одязі) «блискітка, брязкітка»; — результат фонетичної видозміни слова цятка (цятки) «тс.». — МасЬек Е84С 84. — Див. ще цята.
[ціфрак] «назва, пов’язана з випасанням та годівлею овець» Доп. УжДУ 4, 109, [ціфраня] «назва вівці залежно від масті» тж; — слц. сіГгепа «ім’я корови з дрібними плямами», сіГгиІа, сіїгиза
«тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. сіїга «прикрашений, оздоблений; строкатий» пов’язане із слат. сіГга «нуль». — Див. ще цифра1. — Пор. цифра2.
[ціха] «риса, знак», [цех] «тс.», цеха «значок, присвоєний якомусь цехові або товариству», [це'шка] «цеха; знак виклику до суду», [ціхувати] «значити, позначати; характеризувати» Нед, О; — слц, сіасЬа «знак», вл. се]сЬ «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сесЬа «ознака, прикмета, риса; тавро, марка», можливо, через ч. се]сЬ «тавро» зводиться до н. ХеісЬеп «знак, ознака», спорідненого з двн. геіЬЬап, дфриз. іекеп «тс.», дісл. Іеікп «знак (зодіаку); ознака, прикмета», днн. іекап «тс.», дангл. іасеп «знак; прикмета», англ. іокеп «тс.», що походять з іє. *с1еік- «показувати, виявляти», з яким пов’язані також дінд. біваіі «показує», гр. бєіхуорі «показую, вказую, виявляю», бєіхуосо «тс.», лат. бїсо «говорю, кажу; називаю». — Шелудько 53; Вгйскпег 57; 81. \ууг. оЬсусЬ 102; МасЬек Е84С 82; НоІиЬ—Кор. 84; НоІиЬ—Еуег 111; К1и§е—Міігка 877; КІеіп 1578, 1624.
[ціцвір] (орн.) «тетерук, Еугигиз Іеігіх Е.» Г, Шарл, [ціцьвір] «тс.» Куз; — запозичення з польської мови; п. [сіе-схуіегг] «тс.» є фонетичним варіантом слова сіеіггеху, якому відповідає укр. тетерев. — 8АУ І 334. — Див. ще тетеря1.
[цїцик] (ент.) «вид метелика з родини вітрильників, Раріїіо Е.» Нед, ВеНЗн; — неясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з ціцький «малий» (див.).
[ціці-баба] «гра в жмурки», [цю-цюбабка] «тс.» Нед; — результат фонетичної видозміни слова кйці-баба «тс.» (див.).
[ціцібенька] (орн.) «чубатий жайворонок (посмітюха), баїегісіа сгІБІаІа Е. (АІаиба сгІБІаІа Е.)»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане із звуконаслідувальними вигуками, що імітують крик птаха. — Пор. цївати, цівкун, цінцірїнка, ціцірїк.
[ціцірїк] (орн.) «лісова завирушка (тинівка звичайна), РгипеІІа тобиіагіз Е.
(Ассепіог тосіиіагіз)» Нед, [ціцвір] «тетерук»; — звуконаслідувальне утворення від вигуку, що імітує крик цього птаха. — Птицьі СССР 533—534.
[ціцький] «малий» Нед, [ціцінький] «маленький» Нед, [оціцький] «тс.» Ж, [ціцько] «трошечки» О; — фонетичний варіант прикметника тіцький «тс.» (див.).
[ці'чка] «цідилок» Г, ВеЛ; — очевидно, виникло внаслідок оглушення кореневих приголосних і їх спрощення у слові [ціджка] «цідило», похідному від цідити (див.).
[цкале] «вигук, яким відганяють овець» Мо; — неясне.
[цмайлик] «немовля» О; — не зовсім ясне; можливо, утворене лексико-семантичним способом від запозиченого зі словацької мови стіїїік «соска».
цмакати «клацати, цмокати»; — бр. цмакаць, схв. цмакати; — очевидно, результат фонетичної видозміни дієслова цмокати під впливом утворень типу жвакати, жмакати. — Див. ще цмок1.
[цмар] «сколотини» Дз УЗЛП, [цмір (род. в. цмору), цмур] «тс.» тж; — запозичення зі словацької мови; слц. стаг, стег «тс.», як і ч. стоиг «осад після перетоплення масла» та, можливо, схв. цмара «краплина жиру», походить від свн. згпег «жир». — Масіїек Е83С 88; КІи^е—Міігка 663. — Див. ще шма-рувати.
[цмйга] (кул.) «холодний борщ» До; — р. [цмьіга] «нестача їжі»; — не зовсім ясне, можливо, експресивне утворення на основі слів цмокати, умолити, чмйга і т. ін.
цмин (бот.) «Неіісіїгузит агепа-гіит ОС. (О); [кмин, Сагит сагуі П Мак; котячі лапки дводомні, Апіеппагіа діоіса Оаегіп. Мак]», [цмін] «Неіісіїгузит агепагіит; Сагит (саг/і)» Мак, [цьмин] «Апіеппагіа діоіса» Мак, [цьмінь] «Неіі-сіігузит (агепагіит)» Мак; — результат фонетичної видозміни іншої ботанічної назви кмин (з огляду на застосування кмину й цмину в медицині); на котячі лапки назва поширилася за суміжністю (Вісюліна—Клоков 243—244, 324);
пов’язання з ч. зтії «НеІісЬгузит» (Масіїек Зт. гозії. 240; Масіїек Е53С 560) непереконливе. — Див. ще кмин. — Пор. тмин.
цмок1 «звуконаслідування, що імітує уривчастий звук при поцілунку, всисанні або клацанні; поцілунок», цмо-кдвина «драговина, трясовина», цмокати «клацати; цілувати», [цмокотіти] «чвакати», [цмоктати] «смоктати», [цмоком] «всисаючи, всмоктуючи Нед; жадібно О», чмок «цмок»; — р. [цмокать], бр. цмок, п. слц. сток, слц. стик, схв. цмок, слн. стбк; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до чмок. — Зіаім-зкі І 106; Вгйскпег 66. — Пор. смок1, смоктати, чмок.
цмок2 «насос», [цмоковйк] «тс.»; — бр. [цмок] «тс.; труба»; — утворене від цмоктати за зразком інших віддієслівних іменників з нульовою флексією; може також розглядатися як видозміна іменника смок «насос, помпа». — Див. ще смок1, цмок1. — Пор. смоктати.
цмолйти «дудлити, смоктати» СУМ, Нед, цмулйти «тс.» тж; — слц. стйГॠ«ссати, плямкати»; — очевидно, результат контамінації слів цмоктати і дудлити.
[цморкати] «цмокати, видаючи свистячий звук» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, виникло як експресивне утворення внаслідок контамінації слів цмокати та цвіркати.
цнота «чеснота, невинність», [снбта, снбток] «тс,», [цний] «шановний, доброчесний» Нед, О, цнотливий, [нецнб-та] «вада, порок», ст. цнота, цний; — бр. цнота, ч. сіпозі, сіпоіа «чеснота, цнотливість», слц. СПО5І’, СІПО5І’, сіпоіа, споіа «тс.»; — запозичення з польської мови; п. споіа «тс.» утворено від спу, ст. сгзпу «шановний» (> укр. цний «тс.»), що виникло з *сгезпу, яке зводиться ДО ПСЛ. СЬЗІЬП'Ь (прикметник від сьзіь < *сьМь). — КісННагД 39; Огар-ріп ЗР 24, 65; Зіаімзкі І 107; Масіїек Е53С 101. — Див. ще честь.
[цо] «вигук для підкликання корів», Іцо-цо] «тс.» Куз; — можливо, виникло
від вигуку цоб унаслідок відпадіння кінцевого -б. — Див. ще цоб.
цоб «вигук для завертання волів ліворуч; ліворуч», цббкати\ — р. [цоб] (з укр.); — результат фонетичної видозміни семантично тотожного слова соб під впливом цабе. — Фасмер IV 304; Преобр. II, вьш. последний 48; Горяев 404. — Див. ще ксобі, соб. — Пор. цабе.
[цовта] «брила, груда, грудка (цукру, снігу, землі)», [цолта] «тс.» ВеЛ; — виводять від ч. саііа «вид печива» (ВеЛ 481), яке, як і слц. вл. саііа «тс.», походить від свн. геїіе «плаский пиріг» (> н. /еііеп «тс.»), пов’язаного з двн. геїіо «тс.», що зводиться до герм. *іе!с1-«широко розстеляти, розтягати; низько підіймати». — МасЬек Е83С 80; НоІиЬ— Буег 110, 112; К1и§е—Міігка 879.
цок «вигук, що імітує звук від різкого удару», цок-цок «вигук, що відтворює хід годинника», цокіт, [цоко-тайло] «базіка» Нед, цокотнеча, цо-котня «різкий стукіт; цокотання; [швидка розмова]», цокотнява, цокотун «балакун, щебетун», цокотуха «щебетуха; [дерев’яний дзвіночок на шиї в худоби]», цокати, цокотати, цокотіти’, — р. бр. цок, болг. цт>к, м. цак, схв. цак, слн. сокоіаіі «цокати»; — звуконаслідувальне утворення.
[цокалка] (орн.) «плиска біла, Мо-іасіїїа аІЬа Б.» Шарл; — похідне утворення від основи дієслова цокати, цокотіти з огляду на дзвінке щебетання (цокотіння) цих птахів. — Птицьі СССР 417—418; Булаховський Вибр. пр. III 193. — Див. ще цок.
цоколь (архіт., тех.) «нижня частина зовнішньої стіни будівлі, що виступає над фундаментом; частина електричної лампи»; — р. цоколь, бр. цокаль, п. сокбі, ч. зокі, сокі, болг. цбк'ьл, м. цокле, схв. цокла «гальмо; цоколь», слн. сокіа «гальмо»; — запозичення з італійської мови; іт. госсоїо' «вид черевика; копито О; цоколь» походить від лат. зоссиїиз (зменш, від зоссиз) «вид легкого взуття», похідного від гр. сгих/щ (-ібоф),
ош/ас; (-абоф), обх/ос «тс.», яке (як і ав. Ьаха- «підошва») є запозиченням зі Сходу, можливо, з фрігійської мови. — СІС2 923; Фасмер IV 304; Смирнов 323; Жел-тов ФЗ 1876/1, 19; Горяев Доп. І 54; Вгііскпег 66; 81. Амуг. оЬсусЬ 119; НоІиЬ— Буег 445; РЧДБЕ 833; Вегіа] Е883 І 67; Егізк II 819; АУаІбе—Ноїт. II 550; КІеіп 1467, 1468.
[цокувати] «чудуватися; остовпіва-ти», [цукувати] «тс.» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з н. гискеп «(конвульсивно) здригатися», спорідненим із гіеЬеп «тягти». — Кіи^е—Міігка 890.
[цомоги] «сили», [цдмог] «останні сили, соки» О, [цомогувати] «витягати останні сили, соки» О; — виникло з польського словосполучення со то[$ «що можу». — Грінченко IV 436. — Див. ще могти, що.
[цомоль] «грудка» ВеНЗн; — неясне; порівнюється з ч. хто! «тс.», пов’язаним з експресивним утворенням гтоііі, що утворене від гти «жму». — ВеНЗн 72; МасЬек Е83С 730. — Див. ще жати2.
[цбнглі] «кліщі, обценьки» Ко; — запозичення з польської мови; п. сд^іеі, мн. сд,£Іе «тс.» пов’язане, очевидно, з нвн. /ап£е «щипці, кліщі», спорідненим із свн. гап£е, двн. гап^а, днн. іап^а, снідерл. іап^ііе, дфриз. іап£е, дангл. іоп§(е), дісл. І<?П£, що зводяться до герм. *іап£б-(< *с!апка-), іє. *с!епк- «кусати», від якого походять також дінд. сіазаіі «кусає», гр. бахуш «кусаю». — КІи^е—Міігка 873; КІеіп 1627.
[цопкати] «прицмакувати» ВеУг; — похідне утворення від вигуку *цоп, що імітує плямкання; до словотвору пор. чдпкати, чавкати тощо. — Пор. цбп-нути.
цопнути «стукнути, луснути»; — р. цоп (вигук на позначення швидкої дії), цдпать «хапати; бити, вдаряти», бр. цдпнуць «швидко хапнути руками, зубами, кігтями», болг. цоп «гуп (у воду)», цдпам «чалапаю»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до лопнути, хлопнути тощо.
[цбркати] «дзвякати, брязкати, бренькати», [цоркотіти] «брязкати; кричати (про тетерука)», цорк «вигук на позначення брязкання заліза» Нед, [цбркіт] «брязкіт», [цоркдтало] «брязкальце» Нім-чук Пр. XI діал. н., [цоркотбля] «колесо, яким граються діти» ВеУг; — звуконаслідувальне утворення від вигуку цорк, подібне до диркати, фйркати, цвіркати тощо.
[цоркола] (бот.) «дельфіній, Оеі-ріііпішп сопзоііба Б.» ВеУг, Мак, \чор-кола] «тс.» Мак; — результат фонетичної видозміни слова соркола. «тс.», що виникло внаслідок відпадіння кінцевого б у назві *сорколаб [< сороколаб] «тс.» — складного слова, утвореного з основ іменників сорока та лаба «лапа». — ВеНЗн 44; ВеУг ЗНТШ IV 269. — Див. ще сороколаб.
[цотатися] «сваритися»; — запозичення з польської мови; п. ст. сеіас зі^ «сперечатися, сваритися» зіставляється з угорськими звуконаслідувальними утвореннями сзеіераіег «сваритися», сзеіе-раїе «бійка». — 8У/ І 267; Вагсгі 39.
[цбфати] «відступати, задкувати» Нед, [цбфатися, цафати, цафатися] «тс.» тж, [цохвати] «подавати назад» ВеБ; — ч. соцуаіі, слц. соїаГ, вл. соїас, нл. соїаз «тс.»; — запозичення з польської мови; п. соїас «тс.» походить від нвн. (бав.) [ганіеп] «іти назад». — 81аXV-зкі І 107; Вгйскпег 66; Мдсйек Е83С 89; НоІиЬ—Кор. 87; 8сЬизіег-8е\сс 97.
[цуі «вигук, яким підганяють робочу худобу» Нед; — не зовсім ясне; можливо, експресивне звуконаслідувальне утворення, що імітує свист батога.
[цубїрка] (зоол.) «білка, 8сіигиз уиїдагіз» Г, Нед; — неясне.
[цубом]: у вислові цубом стати «заклякнути від холоду»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі вислову дубом стати «задубіти».
[цубрикувати] «швидко, енергійно тягти» Ва, [цубриґувати] «тягти, натужуючись» Па; — афективне утворення від цубрити (див.).
' [цубрити] «тягти, цупити» Ва, [під-цдбрити] «вкрасти, натягти»; — можливо, результат контамінації слів цупити та етимологічно нез’ясованого р. тй-брить «красти, цупити». — Див. ще цуп.
цуг «запряжені поодийці або парами один за одним коні або воли; потяг», [цуг] «тяга (у димарі, печі) Корз, О, відтулка О», [цуга] «вузда? вудила?; частина ткацького верстата»; до цуги «як слід», [цуглі] «тс.», [цуглі] «вудила», цуговий, цугом, ст. цугли; — р. бр. цуг, п. си§, схв. цуг\ — запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської; н. «рух; перехід; потяг; тяга; ковток» пов’язане з гіеЬеп «тягти», спорідненим із свн. гіе-Ьеп, двн. гіоЬап, днн. ііоЬап, снн. іеп, снідерл. Ііеп, дфриз. На, дангл. Іеоп, англ. [іее], гот. ііиЬап «тягти», що зводяться до герм. *4еик- «тс.», порівнюваного з скімр. бу^аі «тягну», лат. сНйсо «веду», гр. баїбооооцаї (< *5аі5охіораі) «тягну, волочу». — Шелудько 53; Фасмер IV 304; Горяев 404; Вгйскпег 67; Кораііпзкі 186; Кіиее—Міігка 883, 890; Егізк І 337.
цуга «узда; деталь ткацького верстата» Г, дзуга «деталь верстата» Г; — очевидно, пов’язане як запозичення з н. 7и§ «низка, ряд; процесія».
[цугблка] «велика трубчаста кістка»; — не зовсім ясне; можливо, у якийсь спосіб пов’язане із суглоб (див.).
цугундер (у вислові брати на цугундер «притягати до відповідальності, вести на розправу)», [цундри] (у вислові брати на цундри «насміхатися») ЛЧерк; — р. цугундер «тс.», бр. цугун-дар «тс.; [нероба]», п. [сийипбег] «тс.»; — певної етимології не має; виводиться з н. ги Нипбеп «до псів» (Шелудько 53; Фасмер IV 304; Носович 690) або з н. ги Нипбегі «до сотні (ударів)» (ССРЛЯ 17, 721); пов’язується також з іншими німецькими висловами: ги§ ипіег «тягти вниз», гит Непкег «до ката» тощо. — Преобр. 11, вьіп. последний 48— 49; 8\У І 354; За§іс АГ81РП 26, 576.
[цуд] «страшна пригода, нещастя» 0, [цудо] «тс.» тж; — запозичення з польської мови; п. сид «чудо, диво; надзвичайний випадок, химера» пов’язане з сидо «тс.», змазурованою формою від псл. сисіо, якому відповідає укр. чудо. — І 350; Зіа^зкі І 108—109; Вгйскпег 67. — Див. ще чудо.
[цук] «вигук, яким відганяють собак» Мо; — схв. цуки «вигук, яким відганяють собак»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до р. цук «різкий ривок поводами», цукать «поганяти коня різкими ривками поводів», бр. [цу-каць] «цькувати», ч. снк «смик», сикаї «смикати», слц. сикаї’ «тс.», які пов’язують з н. 2иск «раптовий рух», гискеп «робити несподіваний рух», що є, можливо, звуконаслідувально-експресивними утвореннями від гіеііеп «тягти». — ССРЛЯ 17, 721; МасЬек Е83С 90; Но-ІиЬ—Ьуег 115. — Див. ще цуг.
цукат «зацукрований плід або шкірка цитрини, помаранчі, дині тощо», цукатний, цукатовий; — р. бр. болг. цукат, п. сукаіа; — запозичене з італійської мови через посередництво німецької; іт. зиссасіа «тс.» (> н. 8ик-касіе > /иккасіе «тс.», де г під впливом 2искег «цукор») пов’язане з зиссо «сік», що виникло з лат. зйсиз «сік, волога; напій», похідного від зй£о «ссу, всисаю», яке споріднене з двн. зй^ап «ссати», дангл. зйсап, дісл. зй^а, лтс. їйкі, вал. згідно «тс.», що зводяться до іє. *зеир-, *зеіі£- «ссати; сік». — СІС2 924; Фасмер IV 304; Смирнов 324; Черньїх II 372—373; Кораіігізкі 189; Таїсіє—Ноігп. II 622; КІеіп 1537.
цукор1 «солодкий продукт харчування», [цукар, цукер, цукур] «тс.», Іцукарня] «цукроварня», цукерка, цукерник (спец.), цукерниця, цукерничка, цукерня, цукерок, \цукдрник\ «кондитер» Нед, [цукорнйцтво] Нед, цукорниця СУМ, Нед, [цукдрня] «кондитерська», цукрат (хім.), цукрйна, цукрй-ця «цукрова маса; (мед.) діабет» Куз, Она, [цукрівкй] «сорт груш» Нед, цукровик (спец.), [цукровйна\ «кондитер
ський виріб» Нед, [цукровйнка] «льодяник, карамель» тж, цукровйця «цук-риця» Куз, Она, цукроза (хім.), цукрування, цукерковий, цукристий, цук-рівнйй Куз, [цукрівняний] тж, цукровий, цукруватий тж, цукрянйй Она, цукрувати, цукруватіти, ст. цукорт>, цукрований; — бр. цукар, п. сикіег, ч. сикг, слц. нл. сиког, вл. соког; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. 2искег «тс.» походить від іт. хисскего, що виникло з слат. зиссагигп «тс.», яке через ар. зиккаг, перс. зЬакаг зводиться до дінд. загкага, загкагаЬ «галька, рінь, пісок; цукор-пі-сок». — Шелудько 53; КісЬІтагсИ: 39;
І 354; Масітек Е84С 90; НоІцЬ— Кор. 87; НоІиЬ—Ьуег 115; ЗсЬизіег-Зедмс 97; Вегп. І 131; Кіи^е—МіИка 890; КІеіп 1539. — Пор. сахар1.
цукор2 (орн.) «єгипетський голуб» Пі; — не зовсім ясне; найвірогідніше, назва виникла лексико-семантичним способом від цукор «продукт харчування» через біле забарвлення шиї та грудей птаха; проте не виключене й звуконаслідувальне походження цієї назви, пов’язаної з вигуком, що імітує крик птаха; пор. п. сикги «вигук на позначення крику горлиці», ч. сикги, сикгй «вигук, що імітує крик горлиці, туркотання голубів», сикгизка «горлиця». — Птицьі СССР 338. — Див. ще цукор1.
[цукорки] (бот.) «вид дельфінію, ОеІрЬіпіит сопзоіісіа Ь.» Мак; — результат контамінації іншої назви цієї рослини сокирки зі словом цукор, оскільки ОеІрЬіпіит сопзоіісіа є доброю медоносною рослиною. — Нейштадт 253— 254. — Див. ще сокирки, цукор1.
[цукрі'вка] (бот.) «стокротки багаторічні, Веіііз регеппіз Ь.» Г, Нед, Мак, {цукровниця} (бот.) «цукрова тростина, ЗассЬагипт оПісіпагиш Ь.» Мак, [чукрівка] (бот.) «цукрівка» Мак; — п. сикго\сіес, сикгохспіса «цукрова тростина», ч. сикгоупїк «тс.»; — похідні утворення від цукор, оскільки з цукрової тростини добувають цукор, а стокротки, як і інші кошикоцвіті, є добрим ме
доносом. — Вісюліна—Клоков 310. — Див. ще цукор1.
[цукруха] (бот.) «солодець, Оіусуг-гНіга Е» Куз, Она; — похідне утворення від цукор; назва мотивується солодким коренем цієї рослини. — Нейш-тадт 352. — Див. ще цукор1.
[цундра] «лахміття, дрантя», [цунд-ря\ «тс.», [цундравка] «подерта або полатана сорочка», [цундрак] «старий одяг», [цундрйна] «лахміття, дрантя», [цундрій] «обідранець», [цундровка] «обдерта жінка» О, [цундравий] «пошарпаний»; — запозичення з румунської мови; рум. [іипсіга] «довгий і широкий селянський одяг» походить від етимологічно нез’ясованого угорського сопсіга «тс.» (можливо, пов’язаного з сисіаг «негідник; обшарпаний; нікчемний»). — СЧС 323; ОЬКМ 898; Вагсгі 33—34.
[цуня-на] «вигук для підкликання поросят»; — складне утворення з вигуку цуня (< цюня) та частки на. — Див. ще на2, цю.
[цуп] «вигук, що позначає швидку дію, хапання, удар», [цупан] «щиголь; удар по лобу» Па, цупкий СУМ, Па, [цупати] «тупати», цупити «хапати, тягти; красти», [цупкати] «тупотіти», [цюпати] «цілувати Г; дріботіти Нед», [оцупнути[ «задубіти» ЛЖит, [оцупти] «тс.» тж; — бр. цуп, п. сир, сирпдс «тупнути», ч. сир «вигук, що відтворює звук при ступанні», сираіі, сирпоиіі «падати» (з дерева, про плоди), слц. сираї’ «тупотіти», схв. цупкати «підстрибувати», болг. [цупар] «вигук на позначення удару», м. цупка «підстрибує»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до шуп, тупати; неприйнятні пов’язання з н. гирїеп «смикати» (Шелудько 53) та зіставлення з п. сирпдс «припасти до землі» (Зіам'зкі І 110). — 8 XV І 355; МасЬек ЕЗЛС 90, 91; НоІиЬ—Еуег 115. — Пор. тупати.
[цупер] «вістря» Нед, [цуприк] «краєчок, кінчик» Нед, [цюприк] «кінець, верхівка», [цюмприк] «тс.» Нед; — п. [сирегек] «куприк»; — очевидно, експресивне утворення, що виникло в ре
зультаті контамінації слів цйплйк «краєчок, вістря» та купер. — 8 XV І 355, II 635. — Див. ще купер, цйплйк.
[цупечка] «маленька люлька»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов'язане з вигуком цуп (див.) або з польським словом звуконаслідувального походження сіир, що вживається у вислові хіохус изїа м/ сіир «стиснути губи». — 8 XV І 341.
[цуппа!] «вигук на позначення швидкої дії, стрибка» Нед; — звуконаслідувальне утворення, що являє собою ускладнений варіант (підсилювальну форму) семантично близького вигуку цуп (див.).
[цуприкувати] «смикати, тягти»; — афективне утворення, що виникло на основі слів типу циприкувати, чубри-катися. — Див. ще цуп.
цур1 «вигук закляття від чогось», цур-цура «тс.», [цураха] «цур Г; анафема Пі», [цурачка] «цур», [цурати] «сахатися, відчужуватися», [цурать] «займати або привласнювати щось, вигукуючи першим: “Цур, моє”» Чабаненко, цуратися «тс., відчужуватися», [зацурати] «лишити, кинути», [одцур] «зречення» Пі, ст. цуратися; — р. чур, бр. цур, [чур], п. сиг «чорт» (з укр.); — задовільної етимології не має; пов’язується зі словом цурка «палиця (для відганяння ворожої сили)» (Преобр. II, вьіп. последний 81—82) або може розглядатися як символічне дерев’яне зображення далекого предка (духа-охоронця дому), тоді вигуки цур, цур-цура є зверненнями до цього духа, прикликанням його, пор. припущення зв’язку зі словами пращур (Желтов ФЗ 1876/4, 37; Никольский ФЗ 1891/4-5, 11) і чорт (Вегп. І 164), з гр. хоріос «пан, господь» (Зеленин II 93); гіпотези про запозичення р. чур з чув. Еаг (чар) «тримай, спиняй, стій» (Саиііііоі М8Ь 16, 89), дсканд. Тут «бог війни» (Погодин ЖСт. 20, 427) менш прийнятні. — Фасмер IV 385—386; Лукінова. З архаїчної лексики //Київське Полісся (К., 1989, 79— 83). — Див. ще цура.
[цур2] (у вислові цуром врагу в очі глянь) Нед; — очевидно, пов’язане з цур, цура (в значенні «дух-охоронець дому»), — Див. ще цура.
[цура] «паличка Г; гра в цурки ЛЖит; відходи після перевіювання зерна Мо», [цуракй] «об’їдки» Л, цурка «невелика паличка, обрубок; вид гри; (зб.) дрібні відходи з уламків стебел і колосків під час молотьби Чаб», цурка (зб.) «тріски» тж, [цур'я] «тс.» тж, [цуркаль] «учасник гри в цурки» Мо, [цуркйй] «грубозернистий», [цуркувати] «скручувати палицею мотузку», [цурувати} «тс.; крутити», [цурувать] «правити, вимагати, здирати» Чаб, ст. цурка\ — р. чурка «обрубок дерева або металу», [чурак] «обрубок дерева», бр. цурка; — загальновизнаної етимології не має; можна припустити давнє значення слів цура, цурка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)»; до значення «гра» пор. спостереження О.О. Потебні про перехід язичницьких обрядів і вірувань до сфери дитячих ігор; далі найімовірнішою є спорідненість зі щур (як нічною твариною); менш прийнятними є зіставлення з лит. кіангаз «дірявий», лтс. саигз «тс.», лит. кійгіі «ставати дірявим», зкіанге «дірявий човен», снн. зсНоге «щілина, тріщина» (Фасмер IV 387; Мйііі.—Епбг. І 365) та з н. зсйегеп «стригти, обрізати», ЗсНиг «стрижка» (Горяев 417). — Див. ще цур1, щур3. — Пор. чурбак.
[цурганитися] «плентатися, човпти»; — очевидно, афективне утворення, що виникло внаслідок контамінації слів цупати й плуганитися. — Див. ще плу ганити (ся), цуп.
[цури] «лахміття, ганчір’я» Мо, [цу-оя] «тс.», [цуравка] Німчук НЗ УжДУ, іцуравча] «обідрана дитина» Німчук Пр. XI діал. н., {цуравий} «обідраний, обшарпаний»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі іменників цундра «лахміття, дрантя» і цури «дрібні відходи». — Пор. цундра.
[цурикатися] «церемонитися» Нед; — експресивне утворення, пов'язане, можливо, з н. зісН хіегеп «маніритися, це
ремонитися». — Див. ще церегелі.
[цурити] «швидко їхати; гнати» ЛЖит; — очевидно, результат експресивної фонетичної видозміни слова турити під впливом вигуку цу. — Див. ще турити, цу.
[цурка] (заст.) «дочка; дівчина» Л, [цурусь, цуруня] «тс.» ВеЛ; — р. [цурка] «дівчина», м. цурко, схв. цура «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сбгка «дочка», як і його пестливі деривати сбгиз, сбгипіа, походить від псл. *с!-ькіі, (род. в. дькіеге), до якого зводиться укр. дочка. — Зїам/зкі І 107—108. — Див. ще дочка.
[цурканок] «вид кожуха в гуцулів» Нед; — за допомогою суфікса -ок утворено від запозиченого з румунської мови [нгсап «цурканський» (порода гру-бововнових овець). — ОІЖМ 898.
[цурма] «сурма (музичний інструмент)», [цурбма] «тс. Нед, труба, ріжок Пі»; — результат фонетичної видозміни слова сурма, можливо, під впливом звуконаслідувальних утворень типу цвіркати, цвірчати тощо. — Див. ще сурма1.
[цурпак] «зрубаний стовбур, колода»; — очевидно, результат контамінації слів цурпалок (див.) та чурбак (див.).
цурпалок «обрубок» СУМ, Нед, [цурпалка], цурпалля, цурупалок СУМ, Нед, цурупалля «тс.», [цюрубалки] «колодочки; молоденьке пір’я у птахів» ЛПол; — складне слово, утворене з основ іменників цура та палка. — Див. ще палиця, цура.
[цурпек] «пізно народжене ягня», [цур-пека] (мн.) «тс.» Нед; — результат злиття й субстантивації вигуків за-кляття цур і пек, оскільки ягнята, народжені після весняного підрахунку приплоду, сприймалися як щось незвичайне. — Див. ще пек1, цур1.
цурпелити «тягти, волочити» СУМ, Нед; — експресивне утворення на основі слів цупити, цурпалок.
[цурупал] (назва кота в загадці); — результат семантичної видозміни слова цурупал «обрубок», що вини
кло шляхом зворотного словотвору від цурупалок. — Див. ще цурпалок.
[цухирняк] «лишай на сосні» Куз; — неясне.
[цухнути] «тхнути, смердіти» Нед, [цухкйй] «тухлий, гнилий» Нед; — ч. сісЬ «нюх», слц. сисії «тс.», вл. сисіїас «нюхати», слн. сисії «чути (нюхом)»; — запозичення з польської мови; п. сисіїпдс «тс.», сисії «нюх; сморід» є змазурова-ними формами від іменника сгіісіі «тс.», що виникли внаслідок розширення суфіксом -5- основи псл. сиіі, до якої зводяться також п. сгис «відчувати; відгонити», р. (чухать) «розпізнавати (на нюх чи на смак)», укр. чути. — Фасмер IV 389; Ильинский ИОРЯС 20/3, 88; Зіау/зкі І 108; Вгйскпег 67; Когм/а-сіо^зкі К81 2, 110—111; Вегп. І 162, ІР 10, 151; /иріка К2 37, 399. — Див. ще чути.
цуцик1 «песик», Іцуц] «пес», Іцу-цак] «песик», цуценя, [цюнечка Г, цюцик «песик» Она], (цюцік) «дерев’яний гудзик» ЛПол, цюцькб «пес», цюця (дит.) «песик»; — р. цуцик (з укр. — ССРЛЯ 17, 722), [цуцка], бр. цюцька, п. [сіисїа, сисек], вл. Іьиізо «пес», м. цу-це, схв. цуцак, слн. сисек; — субстантивні утворення від звуконаслідувального вигуку цу-цу (цю-цю), подібні до лит. сіідсіідб «пес», похідного від сіисіи «вигук для підкликання собак». — Фасмер IV 304—305; Зіам/зкі І 104; Вгйскпег 64. — Див. ще цу-цу.
[цуцик2] «стара (найменша) міра горілки; маленька пляшечка горілки» ЛЧерк, Мо; — утворене лексико-семантичним способом від цуцик «песик». — Див. ще цуцик*.
[цуцик3] (іхт.) «вид бичка, СоЬіиз тагтогаїиз» Нед; — результат семантичної видозміни слова цуцик «песик». — Див. ще цуцик*.
цу-цу «вигук для підкликання собак», цю-цю «тс.», цуцукати «підкликати собаку»; — р. Іцуцу], п. сіи-сіи, вл. си си, нл. Ізи Ізи, схв. цуки! «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до лит. сіисіи, н. гзсіїи! гзсіїи! «тс.». — Фасмер IV 304—305; Вгйскпег 64.
[цьвапкати] «плямкати» (про свиню); — звуконаслідувальне утворення, подібне до чвакати, цвякати, джвя-кати; до словотвору пор. також цяп-кати, чалапкати тощо.
[цьвох] «вигук, що імітує удар батогом», цвьохкати «стьобати, бити батогом», [цьвбхати] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне грох, торох.
цькувати «переслідувати, гнати», цькування, [поцькбв] «цькування (собаками)»; — бр. цкаваць «цькувати», п. згсгхсас, згсгис, ч. зіуаі, вл. зсихсас, нл. зси\саз, слн. зсйуаіі «тс.»; — результат фонетичної видозміни псл. *8СЬУаїІ, до якого зводиться також укр. чвати «цькувати». — Потебня К ист. зв. II 38; Вгйскпег 545; МасЬек Е85С 629. — Див. ще чвати.
[цьма] (ент.) «нічний метелик, РЬа-Іаепа Ь» ВеНЗн, [цьмор] тж, [цьмбха, цьмук, цьмух, цьмуха] «тс.» ВеБ; — запозичення з польської мови; п. ста «тс.» утворене лексико-семантичним способом від ста «пітьма», якому відповідає укр. тьма. — 8 XV І 415. — Див. ще тьма*. — Пор. тьма3, ціму-рець.
[цьмічки] (бот.) «вид груш (груша звичайна, Ругиз соттипіз Б.)» ВеНЗн; — неясне; можливо, результат експресивної видозміни слова цвечки (див.).
[цьмічок] (зоол.) «землерийка, 8огех агапеиз» ВеЗа; — неясне; пор. інші етимологічно темні назви цієї тварини [дзюрдз, жджок, зьджьок].
цьом «вигук, що імітує звук поцілунку», Іцьбмок] «поцілунок» Чаб, цьомати «цілувати», цьомкати «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне цмок1 (пор.).
[цьон] «вигук, що відтворює пташиний писк», цьом «вигук на позначення щебетання волового очка», [цьбнтати] «цінькати (про птахів)», цьомкати-, — звуконаслідувальне утворення, подібне до цінь (пор.).
[цьонь] «вигук для підкликання коней або свиней», [цьбнька] (дит.) «кінь; свиня Нед; лоша Корз», (цьбньо) «кінь»
О; — нерегулярне експресивне утворення від звуконаслідувального вигуку ць-ць-ць. — Пор. цйнька-цйнька.
[цьбпати] «стукати»; — похідне утворення від звуконаслідувального вигуку *цьоп, аналогічне тьопати, хрьопати, цюпати.
[цьбпка] (орн.) «вівсянка звичайна, ЕтЬегіха сіїгіпеІІа Б.» Куз; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від вигуку *цьоп, що імітує крик цього птаха, або виникло лексико-семантич-ним шляхом від цьбпка «дещиця, щось маленьке» з огляду на малі розміри вівсянок. — Птицьі СССР 538, 540. — Пор. цяпати.
[цьбра] «жінка легкої поведінки; нечупара»; — не зовсім ясне; припускається зв’язок з рум. сіоага «гава» (ЗсНеІисІко 146), яке порівнюється з алб. вогге «галка» (Г>ЬКМ 145).
[цьось-цьось] «вигук, яким підкликають лошат і свиней» ЛЧерк, [цьбсь-ка] (дит.) «кінь» О; — результат контамінації семантично тотожних вигуків кось-кось та цьонь. — Див. ще кбся, цьонь.
[цьбхля] «пащекувата жінка, пліт-карка»; — очевидно, афективне утворення від цьох — фонетичного варіанта звуконаслідувального вигуку тьох (див.).
[цю| «вигук, яким відганяють свиней», [цюць Г, ацюць ВеЛ] «тс.», [цюцю] «вигук для підкликання малих поросят» ЛЖит; — п. сій «вигук для підкликання свійських тварин»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує звуки тварин під час їжі; первісне значення «вигук підкликання»; значення відгону тварин вторинне (вигук набуває такого значення при вимовлянні його з відповідною інтонацією). — Біам/зкі І 104. — Пор. цу-цу.
цюк «вигук, що означає звук сокири при рубанні», цюкати «бити, стукати СУМ, [сапати ВеБ]»; — р. тюк, бр. цюк «тс.», п. сіпк «щіпка», ч. і’икаїі, слц. Бика!’, схв. цукати «стукати»; — звуконаслідувальне утворення, подібне
до грюк, тук. — Масіїек Е53С 660. — Пор. грюк, тук2.
[цюку-цюку-на] «вигук, яким підкликають свиней»; — результат злиття вигуку цюку-цюку (пестливого утворення від цю-цю) та частки на. — Див. ще на2, цю.
[цюник1] (орн.) «вівсянка очеретяна, ЕтЬегіга зсііоепісіиз Б.»; — утворене внаслідок скорочення мацюник, експресивної форми прикметника малий, з огляду на малі розміри пташки. — Воїнств. — Кіст. 260; ВеЗн 79. — Див. ще малйй. — Пор. цюник2.
[цюник2] «маленька срібна викопна монета»; — виникло внаслідок скорочення (відпадіння початкового складу ма-) з мацюник, експресивного утворення від малйй. — ВеЗн 79. — Див. ще малйй.
[цюнка] «крапля води» Нед; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення.
[цюнюк] (ент.) «комар звичайний, Сніех ріріепз Б.» ВеНЗн; — запозичення з угорської мови; уг. згйпуо^ «тс.» є словом тюркського походження: тур. зіпек «муха», крим.-тат. сінак «тс.», чаг. сінак «муха, комар». — Вагсгі 295—296; МІхІТЕЗг III 804; Радлов IV 686, 694.
[цюпа] «хижка; в’язниця», [цюпка[ «камера (у в’язниці)»; — бр. [цюпка] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сіира «хижка» є результатом фонетичної видозміни (вторинна афективна палаталізація) слат. спрра «в’язниця», що виникло, очевидно, з лат. сйра «бочка, кадіб», спорідненого з дінд. кйраН «дупло, печера; яма», лит. кайраз «купа», стел, коуігь «тс.». — СЧС 324; Біам/зкі І 105; Маігепаиег 132; АУаІбе— Ноїт. І 310—311; Кіеіп 384. — Див. ще купа1.
[цюпасом] «етапом»; — запозичення з польської мови; п. сіпраз у вислові обезіас сіцразегп (зхиразегп) «відправити етапом» походить від н. ВсІніЬрар «наказ про відправлення етапом», що є складним словом, утвореним з іменників ЗсНиЬ «зсув, поштовх; група;
перевезення (людей, часто про ув’язнених, полонених)», яке ПОХОДИТЬ ВІД 5СІ1ІЄ-Ьеп «штовхати, посувати», спорідненого з двн. зсіоЬап «рухати», дангл. зсйіап, дісл. йкйГа, шв. [зкфиуа], англ. зНоує «тс.», лит. зкйЬіі «поспішати, квапитися», псл. зки(Ь)іі, та РаР «паспорт». — Фасмер III 660; І 341; КІи£е—Міігка 646; КІеіп 1438. — Див. ще пас4, скубти.
[цюпати1] (дит.) «цілувати», [цупка] «поцілунок»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до дзюбати, тупати. — Пор. цюпати2.
[цюпати2] «цюкати; тупати; дріботіти ногами» Нед, [цюпотати, цюпо-тіти] «тс.; лепетати» Нед; — бр. [цю-паць] «боязко ступати (про дитину)» Носович, [цюп] «вигук, що спонукає дитину ходити; вигук, що імітує легке падіння», п. сіирас «цюкати», ч. сираіі «тупати»; — утворення звуконаслідувального характеру; до словотвору пор. дзюбати, тупати. — Пор. цуп, цюк, цюпати1.
[цюприки] (бот.) «чорнобривці прямі (повняки), Та^еіез егесіиз Б.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на базі іменника цуприк «верхівка».
[цюпцяти] (дит.) «купати» Нед; — очевидно, виникло з *купцяти, нерегулярного афективного утворення від купати (див.).
[цюра1] «джура»; — запозичення з польської мови; п. сіига «джура; нездара, роззява» спільного походження з укр. джура (див.).
[цюра2] «свійський собака»; — утворене лексико-семантичним способом від цюра1; не виключений вплив вигуку цю-цю (цу-цу}, яким підкликають собак. — Див. ще цюра1.
[цюра3] (орн.) «курка свійська, (Заііііз сіотезіісиз Вгізз» ВеНЗн, [цюреня] «курча» Л; — можливо, похідне утворення від звуконаслідувального вигуку для підкликання свійських птахів *цюр.
[цюрйти] «дзюрити, текти, струмувати, вирувати» УРС, Г, [цюріти Нед, 270
цюркотати Г, цюркотіти Г] «тс.», цюркбм «струменем»; — бр. цурчаць «дзюрчати», п. сіигкас, сіигсгес, слц. сигкаї’ «тс.», ч. соигек «тонкий струмінь», болг. ці>ркам, схв. цурити «текти», слн. сиг!]аіі «дзюрити», стек «струмінь»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзюрити. — Фасмер II 68; Зіам/зкі І 105—106; Зкок І 281; МікІ. ЕУ/ ЗО. — Пор. дзюр.
[цюрш'ль] «калюжа, баюра»; — афективне утворення на базі дієслова цю-рити «дзюрити, текти» і, можливо, давнього прикметника *полий, від псл. *рь1-«повний». — Див. ще водопілля, повний, цюрйти.
[цюх-цюх] «вигук, яким кличуть собак» ЛЧерк; — результат афективного розширення вигуку цю-цю «тс.» звуком х. — Див. ще цу-цу.
[цюцька] «комаха»; — не зовсім ясне; можливо, виникло як експресивний скорочений варіант незасвідченого прикметника *мацюцька «маленька» внаслідок відпадіння початкового складу; пор. подібні прикметники маціць-кий, маціпкий, мацюпкий і под. — Див. ще маценький. — Пор. цюник1.
[цюцьки] (бот.) «хризантема лучна, Сіігузапіііетит Іеисапіііетит Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, виникло як експресивна пестлива назва на основі цюцик «песик» (як щось пухнасте). — Див. ще цуцик1.
[цюцю] (дит.) «сідати» Ме; — експресивне утворення, аналогічне [цюці] «мочитися». — Пор. цюцяти.
[цюцяти] (дит.) «мочитися», [цюці] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. [сюсяти] (див.).
цяв «вигук, що імітує гавкання собаки (цуценяти)», цявкати «гавкати»; — р. тяв, бр. цяу; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне дзяв. — Пор. гав1, дзяв.
[цяві'ти] «животіти, злидарювати» ВеБа; — експресивне утворення на базі вигуку цяв (у значенні «скавучати») та дієслів скніти «нидіти, мучитися», [цніти] «нидіти (з голоду)».
[цявка] (орн.) «галка (кавка), Соїоеиз (согунй) шопедиіа Б.» ВеУг, ВеНЗн, Шарл; — результат експресивної видозміни слова [кавка] «тс.», можливо, внаслідок зближення звуконаслідування кав, що позначає крик цих птахів, з вигуком цяв. — Булаховський Вибр. пр. III 252—253; Птицьі СССР 604— 605. — Див. ще кав, цяв.
[цямбати] «смикати, тягти»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, аналогічне дзембати, дзьобати, шкрябати.
цямкати «плямкати», [цямати] «тс. (про свиней)» ВеБ, [чамкати, чапкати] «тс.» ВеУг; — р. [чамкать] «плямкати», п. сіашкас, сіатас «тс.», сіат (вигук); — звуконаслідувальне утворення від вигуку *цям-цям, що імітує чавкання при їді; до словотвору пор. гамкати, плямкати, цьомкати і под. — ВісИНагсІЇ 40; 81а\мзкі І 97; Вгііскпег 108. — Пор. плям, цьом.
цямрина «зруб колодязя; журавель» СУМ, Нед, [цабрина Л, цабрйннє ЛЖит, цамеро Мо, цебрйна СУМ, цебрйни ЛЖит, цембрйна Нед, цембрйнє тж, цембрбва тж, цемрйна ЛЖит, цемрйни тж] «тс.», [цибрйна] «один брус цямриння» Па, [цибрйня] «цямрина» Ме, [цим-брйна Нед, цимбрйння Г, цімбра тж, цімбрйна тж, цімбрйння тж, цябрина СУМ, цямбрина Г, цямра тж] «тс.», цямриння «тс.», [цебрувати] «ставити цдмрину», [цембрувати] «тс.» Нед, цямрувати «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сешЬггупа «тс.» утворене від сетЬга (с^Ьга) «тс.», що походить від свн. гішЬег «будівельне дерево, дерев’яна будівля», пов’язаного з двн. гітЬаг «тс.», днн. ІітЬаг «будівля», дфриз. дангл. англ. ІітЬег «будівельне дерево», дісл. ІітЬг, шв. Ііттег, дат. Іоттег «тс.», гот. Іігтщап, ІішЬг]ап «будувати», що зводяться до герм, основи ПітЬга- (< Нетга- < *детго-) «будівельне дерево», спорідненої з дінд. сІатаН «будівля, житло», лат. дошив, гр. 56цо<;, бсора «тс.», стел, долгь. — Шелудько 53; КісННагді 38; Вегп. І 122;
МікІ. Е\У 27; Кіи^е—Міігка 884; Кіеіп 1618. — Див. ще дім.
[цянути] «сочитися, крапати»; — не зовсім ясне; можливо, як експресивне утворення виникло на базі слів цяпати [«чвякати»] (див.), танути (див.).
цяпати «пищати; [чвякати]»; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. цяпка.
[цяпка] «плямка; крапелька», [дзяп-ка] «тс.» Ж, [цяпканйня] «віск або парафін, що стікає зі свічки й застигає» Пр. XI діал. н., [цьопинка] «дещиця», [цьбпка] «тс.», [цяпанйстий] «плямистий» ВеБ, [дзяпканйстий] «тс.» Ж, [цяпкиватий] «тс.» тж, [цяпку] «трішки», [цяпусю Нед, цьопку тж] «тс.», [цяпати] «черпати потроху (рідину); крапати», [дзяпкати] «тс. Ж; доїти», [цяпкати] «крапати», [цяпотіти] «тс.» Нед, [цьбпати] «стукати»; — бр. [ця-паць] «хапати зубами», п. сіарас «чалапати, хляпати; плямкати»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру, подібне до капати (пор.).
[цярапутіти] «дуже голосно кричати» ВеБ; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення від дієслова [сара-пати] «спалахнути (гнівом)» під семантичним впливом репетувати. — Див. ще репет, сарапати.
[цясати] «плямкати (про свиню)» ВеБ, [цяскапги, цьбекати] «тс.» ВеБ, ВеНЗн; — звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. кре'мсати, рюмсати, хрумсати і под.
цята «пляма; крапка; крапля СУМ, Нед; [дещиця, дрібка ВеЗн]», цятйна, цятинка, цятка «тс. СУМ; кусочок перламутру, вжитий для інкрустації порохівниці; вид орнаменту на одвірках і лутках Г», [цят] «дещиця, дрібка» ВеЗн, [цятатий] «строкатий, крапчастий», [цяткастий ВеЗа, цяткатий Нед, ВеЗа] «тс.», цяткувати «покривати цятками, мережити, робити строкатим», [цятну-ти] «капнути» Кур, [цятку] «трішки» Нед, [цяту] «тс.» тж, [нецят] «зовсім нічого» Ж, [пбцят] «щось особливо гарне»; — р. цата «прикраса ікони; дрібна монета», др. цата «дрібна монета; при
краса», п. с^їка (< с^їа) «цята», ч. сеіа, сеїка «блискітка; дрібничка», ст. сеіа «дрібна монета», схв. ст. цета, стел. цата «тс.»; — давнє запозичення, найвірогідніше, з готської мови; гот, кіпіиз «гріш, шеляг» походить від нар.-лат. сепіиз «вид римської дрібної монети», що виникло внаслідок скорочення лат. сепіезітиз «сотий (сота частина грошової одиниці)» або сепіепіопаїіз «вид дрібної римської монети», похідних від лат. сепїит «сто»; пов’язання нар,-лат. сепіиз з лат. риїпіиз «п’ятий» (Кірагзку СБС 109—110) або з лат. сіпсіит «пояс» (Кпиіззоп ХГЗІРЬі 15, 130—132) малоймовірні. — Фасмер IV 291—292; 81аАУзкі І 57; Вгйскпег 60; МасЬек Е83С 84; НоІиЬ—Буег 112; Вегп. І 122. — Див. ще цент.
[цяточка] (бот.) «стокротки багаторічні, Веіііз регеппіз Б.»; — утворене лексико-семантичним способом від цяточка «плямка, крапочка» з огляду на строкате листя деяких видів цієї рослини. — БСЗ 26, 264. — Див. ще цята.
цяця «іграшка; розумна, слухняна дитина; щось гарне; вродлива жінка; поважна особа», [цацка] «дитяча іграшка» Бі, цяцянка «цяцька», цяцька «цяця», цяцьковий, цяцькатися «тішитися, бавитися; панькатися»; — р. бр. цаца, п. саса, саско; — звуконаслідувальне утворення, що імітує дитячий лепет. — КісНЬагсІі 40; Фасмер IV 292; Преобр. II, вьш, последний 43; ВогАуабоАУзкі К81 2, 75—76; 81а\мзкі І 54; Вгйскпег 55; 8Ш І 251; Вегп. І 133. — Пор. чачо.
ч
[ча1] «вигук, яким підганяють (повертають праворуч або ліворуч) волів; вигук, яким підганяють коней», [чала] «тс,» Г, Нед; — п. [сга] «цабе»; — ч, са' «вигук, яким підганяють волів», слц. са «цабе», вигук, яким підганяють волів, слн. Іса] «цабе»; — запозичення з румунської або словацької мови; рум. сеа «вигук, яким повертають волів праворуч», [сеаіа] «тс.», як і слц. са «вигук, яким підганяють (повертають праворуч) тяглову худобу», саіе «тс.», ч. са «тс.», пов’язується з уг. сьа, сзаіе «тс.». — 81. ргаві. 2, 102; Масіїек Е83С8 64; ПЕРМ 130.
[ча2] «тихше!»; — результат експресивної видозміни семантично тотожного вигуку ша, можливо, під впливом слова чути. — Див, ще ша.
[чабак] (іхт.) «лящ, АЬгатіз Ьгата (І.) СУМ, Г; вид в’яленої донської риби Бі», чобак Куз, [чабачйна] «лящ», [чебак] «вид в'яленої донської риби» Бі; — р. чабак, чебак «лящ»; — запозичення з тюркських мов; карач. балкар. чабак «лящ», башк. сабак «тс.», кирг. тат. чаг. чабак «дрібна риба, плітка» пов’язуються з перс. сера§ «тс.». — Фасмер IV 308, 322; Преобр. II, вьіп. последний 56—57; Горяев 409; МікІ. ТЕІ І 272; СотЬосх 56; Радлов III 1928, IV 196.
[чабакати] «кричати» (про цесарок) ВеНЗн; — звуконаслідувальне утворення, подібне до гагакати, квакати, кудкудакати.
[чабала] «вигук, яким повертають волів праворуч (цабе)»; — результат контамінації вигуків чала та цабе. — Див. ще цабе, ча1.
чабан1 «пастух овець», [чобан Нед, чубан Ме] «тс.», чабаненко, чабанець,
чабанйха, чабанівна, чабанка, чабанство, чабанчук «помічник чабана», чабарня «кошара, вівчарня», чабаня «дитина чабана», чабанити, чабанувати, ст. чебашь; — р. бр. чабан, п. схаЬап, болг. [чобан, чобанин], м. чобан, схв. чобан, чобанин-, — запозичення з тюркських мов; тур. соЬап «пастух», крим,-тат. чобан «тс.» походять від перс. впЬап «тс.»; у польській мові з української. — Акуленко 138; Кобилянський Діалект, і літ. м. 243; Дмитриев 549; Фасмер IV 308; Корт ИОРЯС 8/4, 40; Вгйскпег 71; Кораііпзкі 192; 8кок І 332; Вегп. І 159; МікІ. ТЕІ І 278; Радлов. III 2030; НйЬвсІїтапп Оььеі. 215; Еептапп ІЕ 58, 19; ОБКМ 145; БокоівсЬ 35.
[чабан2] «віл (великий)», [чобан] «великий (про вола)» Нед, [чабаний, чаба-нйстий] «тс.»; — п. [сгаЬап] «тс.»; — результат семантичної видозміни слова чабан «пастух овець». — Див. ще чабан1.
[чабаник] (орн.) «плиска біла, Мо-їасіїїа аІЬа Б.» Шарл, [чабанчик Куз, чобаник] «тс.»; — утворене лексико-семантичним способом від *чабаник «малий вівчар»; пор. інші назви птахів, пов'язані з фахом людей: вівчарик, пастух, погонич тощо, — Булаховський Вибр. пр. III 209—210. — Див. ще чабан1.
[чабарашка] «вид частівки; танець, що виконується під спів цієї частівки»; — п. [сгаЬагазгка] «тс.»; — результат фонетичної видозміни слова чеберяч-ка «тс.». — Див. ще чеберяти.
чабер (бот.) «8аіиге]а Б.», [чабрець] «чебрець звичайний, Тііутпз зегруїіит Б. Г; чабер садовий, 8а1иге]а Ііогіепзіз Б. Мак», чабрик «чабор; [чебрець зви
чайний, ТНутиз зегруїіит Б. ВеНЗн]», [чабьор] «чабер садовий, 8аїиге]а Иогіеп-зіз Б.» Мак, [чебер] «тс.» тж, чебрець «ТІтутиз Е», чебрик «чебрець; [чабер садовий, 5а1иге]а богіепзіз Е Мак]», [чебричок] Нед, [чебрчик, чебчик, чепчик, чибрець, чобр\ «тс.» Мак, [чйбрик.] «тс. Мак; чебрець звичайний, Тйутиз зегруїіит Е», [цебрець] «чебрець звичайний, ТІтутиз зегруїіит Е» Нед, [цебрик Г, ВеБа, [цебричок] Нед, цепчик ВеНЗн] «тс.», [шабер] «чабер садовий, 8аіиге]а Ііогіепзіз Б.» Пі, [шебер Г, ше-берник Мак, щебер, щебрець, щебру-шка Мак] «тс.», [щабрик] «чебрець звичайний, ТІтутиз зегруїіит Б.» ВеНЗн; — р. чабер «чабер садовий», бр. чаббр, др. чабьртз, п. сгдВг, ч. саЬг, сіЬг, сиЬг, болг. чубрица, м. чубрика, чубрица, схв. чубар, слн. соЬег «тс.»; — псл. *с^Ьг-/ сиЬг- зближується з сетгь (>укр. чемериця] (Соболевский Зіауіа 5, 445; Вгйскпег 73; Зїахузкі І 114); пов’язання з гр. &орРрос;, &орРра «тс.», як і зближення з лат. сотЬгеіит «різновид очерету» (Мозхупзкі ЗР 33, 348), непереконливі. — Фасмер—Трубачев IV 309; Масітек Е83С 108; МікІ. Е¥/ 36; Вегп.
І 160. — Пор. чемерйця.
[чабовк] «шубовсть» Ме, [чаббвть] «тс.» тж, [чаббвкнути] «шубовснути у воду» Ме; — звуконаслідувальне утворення від вигуків бовк, бовпгь з експресивним префіксом ча-. — Див. ще бов.
[чабрак] «декоративна підстилка під сідло коня»; — ч. саЬгака, слц. саЬ-гака, саЬгак «тс.»; — фонетично видозмінене запозичення з турецької мови (тур. саргак «тс.»); припускається посередництво угорської мови (уг. сзаЬгак, сза'ргак). — Масітек Е83С 92. — Див. ще чапрак.
[чабрикувати] (слово пов’язане з випасанням та годівлею овець) Дз Доп. УжДУ IV 109; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з ч. [саЬгіі] «блукати, бродити», саЬагії зе «тс.», для яких реконструюється псл. *саЬгі4і. — ЗССЯ 4, 8.
[чабулькнути] «випити одним духом»; — звуконаслідувальне утворення від булькати, булькнути з експресивним префіксом ча-. — Див. ще буль.
чавити «давити, видавлювати, вижимати щось з чого-небудь» СУМ, Г, [чав-чйть] «тс.» Чаб, чави «прес» Куз, вичавлювати, вичавки, вичавний (тех,); — специфічно українське утворення, що виникло з щавйти (шчавйти) «тс.», можливо, через форму розщавйти (рож-чавйти) внаслідок перерозкладу. — Див. ще щавйти.
чавкати «голосно плямкати», [ча-вати] «шамкотіти До; повільно їсти Корз», чавкотіти «плямкати»; — р. чавкать, бр. чвякаць; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне гавкати, кавкати, шавкати і под. — Фасмер IV 309; Горяев 407.
чавун «сплав заліза з вуглецем; горщик із такого сплаву», [чагун Г, Нед, чаун Нед] «тс.», чавунка (заст.) «залізниця; пічка», [чагунка] «вузькоколійна залізниця» Л, [чаунка Нед, чегунка Л] «тс.», чугунка (заст.) «тс.», ст. ча-вунтл, — р. болг. чугун, бр. чьігун, п. [с/.и§шп, сгпітип], схв. ій§;ит «велика мідна посудина на воду»; — запозичення з тюркських мов; пор. чув. ізи^ип, кар. крим.-тат. чоіун «чавун», балкар, чоюн, чаг. сй]ип, аз. чуГун, тат. чу]ьін «тс.»; пов’язувалося також (Младенов 688) з лат. сйсіо «б’ю, кую», нвн. Ітаиеп «бити, вдаряти», що зводяться до іє. *коп-/кеи- «кувати». — Фасмер IV 377; Преобр. II, вьіп. последний 79—80; Дмитриев 551; 8 XV І 404; РЧДБЕ 837; Вегп. І 161 — 162; Радлов III 2017, 2171; МікІ. ТЕІ І 279, ТЕІ ІЧзсітіґ. І 25; Казапеп ТаБ Б. 79, 2Г81РН 20, 448; ЕБІЕ 29, 201; НатзіеФ 432; Бокоізсіт 35.
чав’ядіти — див. чев’ядіти.
чагар «зарості, кущі; [очерет Нед]», чагарник, [чагарняк] «тс. Г; заросла кущами толока ЛЧерк», [чєгір] «чагарник», [чигар] «тс.» ЛЧерк, чагарни-куватий Куз, ст. чагарники; — р. [чагарник], п. [сгаїтаг, сгаїтог], ст. сгаіг, ч. ІсасНог] «бадилля», болг. [чайр]
«левада, пасовисько», м. чаир «тс.», схв, чайр «тс.»; — запозичення з кримськотатарської або турецької мови; крим.-тат. ча]'ьір «левада, лука, пасовисько», тур. сауіг «тс.» походять із перської мови; у польській мові з української. — Фасмер IV 310; 8\У І 368; Вгйскпег 71; Масіїек Е83С 93; 8кок 1 288, МікІ. ТЕІ І, 271; Радлов III 1853.
[чагарда] «вид хлопчачої гри» Нед; — р. чехарда, [чегарда], [шигарда] «рухлива гра», бр. [чекорда]; — загальноприйнятої етимології не має; зіставлялося з н. Нбскег «горб», Ьоскеп «сидіти зігнувшись» (Горяев 413), з гр. аиатгерба «гра під час Діонісій» (Грот Фил. раз. II 571), з бр. [чьїкірда] «прилад для вимірювання землі» та р. вьічикурдьівать з реконструкцією первісного чехарда/ чегарда, де че- (< *ке-) — підсилювальний іменний префікс займенникового походження (Фасмер—Трубачев IV 353). — Черньїх II 388.
чад «задушливий отруйний газ; (пе-рен.) запаморочення, нестяма», чадний, чадити «виділяти чад», чадіти «отруюватися чадом, чманіти», чадіти «виділяти чад; куріти, коптіти», [обчадіти] «почорніти від чаду» Нед, [обчадлий] Нед, учаділий', — р. бр. м. чад, п. сгаф ч. сасі (заст.), слц. сасі, нл. сага «пляма від сажі», полаб. сосі «сажа», болг. [чад], схв. ча/) «сажа, кіптява», чад, слн. сасі, стел. чадж, чадь; — псл. сасіь < *ке(Гь, пов’язане чергуванням голосних з псл. *кбсі- (> касіііі), до якого зводяться стел, кадити, кадж, укр. кадити, каджу. — 8Ьєуєіоу РгеНіБІогу 259— 260; Фасмер IV 310; Преобр. II, вьіп. по-следний 51; ЗССЯ 4, 9—10; Черньїх II 373; 81а\узкі І 111; Вгйскпег 71; 81, ргаві. II 105—106; НоІиЬ—Еуег 116; НоІиЬ—Кор. 88; МасЬек Е8ЛС 93; Младенов 678; Вехіа] Е88Л І 71; Вегп. І 133; МікІ. Е\У 30; Тгаиітапп 123—124. — Див. ще кадити.
[чадець] «вид рослини» ВеЛ, [ща-дець] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, через запах квітів або листя пов'язане з чад (див.).
чадо (заст., жарт.) «дитя, дитина, [(зб.) діти]», [чадь] (зб.) Нед; — р. чадо, бр. [чадо] «зла дитина», [чадзічка] «дитятко», др. чадо «дитина, син або дочка; породження; прихильник», чадь «люди; народ», п. ст. сх^сіо «дитина», ч. ст. сасі «хлопчик», са'сіа «дівчинка», болг. чедо, (заст.) чадо, м. чедо, схв. чедо, стел, чадо «дитина», чадь «люди, челядь»; — псл. с^сіо/с^сіа/с^сіь; — традиційно вважалося (Горяев 407; МасЬек Е8ІС 92—93; МікІ. ЕШ 32; МеіІ-Іеі Еіибез 110, 266; іа^іс АГ8ІРЬ 23, 537; НЬІепЬеск АГ81РЬ 15, 485; Кіи^е— Міігка 369) давнім запозиченням з германських мов; днн. двн. кіпсі (нвн. Кіпсі) «дитина» зводяться до герм. *кіпба- «народжувати», спорідненого з іє, *§’еп- «тс.»; більш переконливе тлумачення (Фасмер—Трубачев IV 310— 311; Обнорский ИОРЯС 19/4, 100; Вгйск-пег 542, К2 45, 102; 81. ргазЕ II 191; Младенов 680; 8кок І 302; Вегп. І 154; Тгаиітапп 133—134; Ресіегзеп КеІІ. Сг. І 120—121; Кірагзку СБС 22—23) як утворення із суфіксом -бо (пор. стадо) від псл. -с^іі, -сьпр < іє. *кеп-, наявних у псл, па-с^іі, па-сьпр, га-с?(і, укр. кінець, почати, початок, зачати, зачин тощо; припускалася також спорідненість псл. *с^сІ- і с^зіь зі значенням «спадкоємець; спадщина» (Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 198—205). — ЗССЯ 4, 102—104; Трубачев Терм, родства 41—43; НоІиЬ—Кор. 88; НоІиЬ—Еуег 116. — Див. ще ген1, кін, кінець, почати. — Пор. щадок.
чадра «легке покривало, яким жін-ки-мусульманки запинаються з голови до ніг, залишаючи відкритими лише очі» СУМ, Нед; — р. бр. чадра, п. сгабга «тс.», ч. сабга (рідко) «тс.», болг. чадір «парасолька; шатро, намет», м. чадор «тс.», схв. (заст.) чадор, чадор «шатро, намет»; — запозичення з тюркських мов; тур. сасіїг «намет, шатро», аз. чадьір «тс.» походять від перс, сасііг «покрив, покриття; намет». — СІС2 924; Фасмер IV 311; Преобр. II, вьіп. последний 52; Горяев 419; РЧДБЕ 834; МікІ. ТЕІ НасЬіг. І 19; Вегп. І 133; Ву-
]акли]а 1085; ЕокоізсЬ 31; Радлов III 1903—1904. — Пор. шатро.
[чаженець] (бот.) «рослина, яку висаджують разом із брилою ґрунту» Куз; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок деетимологізації слова саджанець, похідного від садйпги (див.).
чай1 (бот.) «Тііеа Б.; висушене листя рослини, на якому настоюють запашний напій», [чаєвнйк (китайський)] (бот.) «чай китайський, Тііеа сНіпепзіь Б.» Нед, чаївник (с.-г.), чаївництво (с.-г.), чаїнка, чайна, чайник, чайниця, [чайня], чаювальник, чайове Куз, чайові, чайні (бот.), чайний, чаювати; — р. бр. болг. чай, п. [сга]], ч. слц. вл. са], м. ча), схв. ча], слн. са]; — через тюрксько-перське посередництво (тур. сау, крим.-тат. чаї «тс.», монг. саі) запозичене з китайської мови; пн,-кит. сЬа «чай», сЬа-уе «листя чаю» споріднене з пд.-кит, іе «чай», іцо стало джерелом західноєвропейських назв чаю: н. Теє, фр. ІЬе, англ. Іеа «тс.». — Фасмер IV 311; Преобр. II, вьпі. последний 52; Черньїх 11 373—374; Масіїек Е83С 93; НоІиЬ—Еуег 116; НоІиЬ— Кор. 89; 8кок І 288; Вегіа] Е88Л І 71; РЧДБЕ 834; Вегп. І 134; МікІ. ТЕІ І 271; Катзіесії 425; БокоізсЬ 33; Радлов III 1823, 1825. — Пор. теїн.
[чай2] «давай» (спонукальне слово) ВеУг; — р. чай «мабуть, либонь»; — застигла форма першої ос. одн. наказового способу дієслова чаяти «сподіватися». — Фасмер IV 311; Преобр. II, вьіп. последний 55—56; Соболевский Лекции 94; ЕгаепкеІ ІЕ 41, 393. — Див. ще чаяти.
чайка1 (орн.) «чайка звичайна, Уа-пеііиз уапеїіиз Б.; мартин звичайний, Багиз гісііЬипсІиз Б.», чаєня, чаєчка «чайка», ІчаІник] «чаєня (у казці)», Ічейка] «чайка» Куз, [чойка] «тс.» Шарл, чайкові (орн.), чаїний, чайчин; — р. бр. болг. чайка, др. чаица «вид птаха», п. сга]ка, ч. се]ка, ст. се]ка, слц. са]ка, вл. зсе]са «чайка звичайна, УапеІІиз уапеїіиз Б.», слн. са]са, стел, члнкл; — псл. са]ька, похідне від *са]а «тс.», що 276
є звуконаслідувальним утворенням від крику птаха *ке або *к]а]-, звідки *са]-; подібні назви лтс. каТ]'а, фін. ка]ауа, [каіка], дінд. каказ «ґава», двн. снн. ка «гава; галка»; зіставлення з двн. Ьеі^іг «сіра чапля», свн. Ьеі^ег «тс.», дінд. кека «крик павича», лит. кеікїі «лаяти, проклинати» (Вегп. І 134, ІЕ 8, 284—285) та з причаїтися (Вгйскпег 72, К2 48, 198) малоймовірні. — Булаховський Вибр. пр. III 251; Фасмер IV 311—312; ЗССЯ 4, 11 —12; Преобр. II, вьш. последний 52; Черньїх II 374; 81а\узкі І 112; 8Б ргазБ 2, 108; МасЬек Е83С 96; Младенов 678; ЗсЬиіге К2 45, 146, К1. 8сЬг. 223; 8сЬ\уепіпег ІЕ 59, 89. — Пор. кав.
чайка2 «човен», [чайковиця] «запорізька флотилія з чайок» Пі, [чайков-ник] Пі; — р. чайка (з укр.), бр. [чайка] (з укр.), п. сга]ка (з укр.), ч. слц. са]ка, болг. шайка, схв. ша)ка; — запозичення з турецької мови, пор. тур. заука «човен»; початковий звук ч- замість ш- з’явився, мабуть, під впливом назви птаха чайка; пов’язання з тур. каугк «човен» (Преобр. II, вьіп. последний 52) безпідставне. — Фасмер IV 312; Горяев Доп. 1, 54^ 8\У І 368; 81а\мзкі І 112; МасЬек Е83С 93; Младенов 690; Бокоізск 141.
[чайма] «щогла з вітрилами; вітрило» Г, Пі; — неясне.
чайхана «чайна в Центральній Азії та Ірані», чайханщик, чайханник РУС; — р. бр. болг. чайхана; — запозичене з перської мови, можливо, через тюркське посередництво (пор. тур. сауЬапе, узб. чойхона «тс.» тощо); перс, саіхапа є складним словом, утвореним з іменників саі «чай» та хапа (Ьапа, Ьап) «дім». — СІС2 924; Фасмер IV 221; БокоізсЬ 64. — Див. ще чай1.
[чак] (орн.) «чикалка, 8ахісоІа (Оепа-піЬе ВесЬзі.)» Нед; — звуконаслідувальне утворення від вигуку чак (чек), що імітує крик цієї пташки. — Птицьі СССР 449.
[чака1] «планка, що з’єднує дві половини лежака на човні» Дз, [чаки] «верх
ня частина ребер у човні, до яких прикріплені бортові дошки човна» Берл; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з псл. сакапь/секапь, представленим в укр. чекай «кирка; мотика», р. [чекай] «вид молотка з довгим руків'ям». — Див. ще чекай1.
[чака2] «шинель» Пі; — п. [сгака| «військова шапка, кашкет»; — визначення семантики, очевидно, неправильне — за контекстом наведеної в словнику Піскунова ілюстрації «Стоять сіромахи у кабатах та у чаках», має бути чако «ківер» (див.).
чакан (бот.) «рогіз, Туркіа (Тоигп.) Б. СУМ; зарості в плавнях Мо»; — р. чакан «рогіз», ч. сакапек «Сепіаигеа зсаЬіоза», слц. сакапка «СісЬогіит іп-ІуЬиь»; — припускається спорідненість з чекай (Вегп. І 134; ЗССЯ 4, 12); р. чакан розглядається як запозичення з чуваської мови, пор. чув. чакан «рогіз», споріднене з кирг. чекен, тат. жикен, ккалп. жекен, туркм. еген, башк. екен «тс.». — Фасмер IV 312; Меркулова Очерки 54; Егоров 316; Казапеп ТзсНшм. І. 228—229. — Див. ще чекай1.
[чакло (колосове)] (бот.) «актея колосиста (чернець), Асіаеа зрісаіа Б.» Нед, Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з чаклувати, оскільки рослина викликає тяжке отруєння. — Ней-штадт 252—253. — Див. ще чаклувати.
чаклувати «чарувати», [чаклй] «чари», [чаклівнйця] «чарівниця» Нед, [чак-лій] «чаклун», чаклування, чаклун, чаклунка, чаклунство-, — специфічно українське утворення не зовсім ясного походження; реконструювалася (Потебня РФВ І 266) первісна форма *шак-ловати, яка також не має достовірної етимології; можливо, основа цього слова тюркського походження, пор. тур. сак-гпак «забивати; викрешувати (вогонь); блискати; здогадуватися, кумекати».
[чако] «ківер»; — п. схако, ч. сака, сако, слц. сакоу, вл. сако «ківер, кашкет», схв. чако, чакбв; — запозичення з угорської мови; уг. сзакб «ківер», від якого також англ. ьЬако, н. ТзсЬако,
фр. сііако «тс.», пов’язується з [сзакб] «віл із загнутими догори рогами», походження якого не зовсім ясне; зіставляється з сза (вигук, яким підганяють волів або коней); пов’язання з нвн. [Хаск] «зубець» вважається помилковим. — Ко-раїігізкі 192; Масітек Е53С 93; НоІиЬ— Буег 116; НоІиЬ—Кор. 89; Вагсхі 35; МІЧТЕЙх І 470—471. — Див. ще ча1.
[чакухаї «довбня» Л, [чекуха] «тс.» Л; — неясне.
[чаламаха] «густа бовтанка, невдала густа їжа; болото» Ме; — результат експресивної видозміни (з появою негативного семантичного відтінку) слова саламаха; початковий звук ч- замість с-з’явився, можливо, під впливом чамур «розчин вапна з піском» або слів з експресивним префіксом ча-; пор. і ч. са-Іатасіа «страва з овочів», запозичене з угорської мови. — МасЬек ЕЙЗС 93. — Див. ще саламата.
[чаламутка] (ент.) «лісова куслива руда мураха» Л; — неясне; пор. семантично тотожне каламутка (див.).
[чаландати] «плентатися, чалапати» Нед; — експресивне утворення на базі дієслова чалапати під впливом слів типу [баландати], валандатися тощо. — Див, ще чалапати. — Пор. баланда2, валандатися.
чалапати «хляпати; ляскати; човгати; [бігти клусом]», чалапкати, ча-лапкотіти, [челе'пати] «тс.», [чала-панйна] «бродіння по болоті чи по воді, робота в грязюці» Ме, [чалапута] «людина, взута у великі, недоладні чоботи» Па, [чалапути] «погані чоботи або черевики», чалап «вигук, що імітує хляпання, ляскання»; — звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку чалап; дієслово, аналогічне чапати, шлапати, пор. п. сгіарас, [ьхіарас] «тс.». — ЙІашькі І 122—123. — Пор. чапати, шлапати.
чалий «сірий, сіро-брунатний, буланий», [чалітися] «сивіти»; — р. ча-льій; — запозичення з тюркських мов; тур. телеут. уйг. чал «сірий, сивий; чалий». — Фасмер IV 313; Горяев 407;
Радлов III 1874; МікІ. ТЕІ І 271; Вегп. І 135; КатзіесІІ 420.
чалити «прив’язувати (корабель, човен) линвою; підпливати до берега; ставати на причал; (поет,) прямувати до якоїсь мети», чалитися «підкрадатися; знатися, приятелювати», чал «линва, трос», [чалка] «місце розвантажування або остаточної стоянки плоту (на Дніпрі)», зчалювати «з’єднувати, сточувати», зчал (спец,), зчалка (спец.), зчалок «линва», [очало] «пристосування для закріплення сталевої линви» Куз, під-чалок (морськ.), [почалка] «барка, якою колись перевозили хліб» Дз, причал, причальний; — р. чалить, бр. чаліць; — певної етимології не має; існують ма-лопереконливі пов’язання з лит. Каїра «перекладка на санях», кііра «стремено, петля», двн. ЬаІЬ «руків’я», ЬаІИга «вуздечка» (Хиріїга СС 116), з гр, пакшс, «линва, мотуз», вірм. к‘и+ (род. в. кіоу) «линва» (Реіегззоп АГЗІРЬ 36, 154—155; ЗсЬгасіег Кеаііехікоп II 500), з гр. иєХХш «притягаю, приганяю до берега» (Горяев 407), з тур. саїтак «обмотувати» (Вегп. І 135; ЕокоЕсЬ 32). — Фасмер IV 312— 313; Преобр. II, вьіп. последний 52—53.
чалма «чоловічий головний убір у мусульман»; — р. бр. болг. чалма, др. чалма, ч. саігпа, м. чалма, схв. чалма; — запозичення з тюркських мов, найвірогідніше, з кримськотатарської або турецької; тур. саїта «тюрбан, завій», крим.-тат. кар. чалма «тс.» пов’язані з тур. саїтак «обмотувати, обвивати». — СІС2 924; Фасмер IV 313; Горяев 407; 8кок І 291—292; РЧДБЕ 834; Вегп. І 135; МікІ. ТЕІ І 271; Радлов III 1892.
[чалпа] «велика ложка для витягування з окропу вареників» Ва, Чаб; — не зовсім ясне; можливо, як первісне *чар-па, пов'язане з [чарпати] < черпати.
[чалювати] «обманювати, ошукувати, дурити» Нед, [чалувати] «чаклувати» ВеУг, [чалівнйй] «облудний, шахрайський» Нед; — р. [чалить] «красти», схв. чаловати «ошукувати»; — пов'язане з уг. сза! «обдурювати, ошу-278
кувати», походження якого неясне. — Вагсгі 35; МИТЕЗг І 470—471; Вегп. 1 135; МікІ. ЕШ 30.
[чамаришок] (бот.) «мірикарія німецька, Мугісагіа ^егтапіса Оєзу. (Та-тагіх ^егтапіса Б.)», [чамаришка] «тс.» Мак; — очевидно, результат контамінації ботанічних назв тамариск (тамарикс) і чемериця. — Словн. бот. 516, 571. — Див ще тамариск, чемериця.
чамбул (іст.) «кінний загін (татар або запорізьких козаків)» СУМ, Г, Нед, ст. чамбулт>; — п. сгаїлЬиІ (з укр.) «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур, сариї «грабування, здобич». — Кораііпзкі 192; Радлов III 1922.
[чамняний] «жвавий, спритний, ставний», [чамяний] «гарний, гожий» Нед; — експресивна видозміна слова чемний (див.).
[чамрйдний] «поганий, шкідливий» Ва; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з ч. [сатгсіа] «неповороткий (про людину)», що розглядається як утворення за допомогою експресивного префікса са- від основи птьгсі- (пор. слц. тгсІаГ «смикати»), — НоІиЬ—Буег 117; НоІиЬ—Кор. 89.
[чамріти] «втрачати здоровий глузд; непритомніти» Па, зчамрілий «приголомшений» Я, очамріти, очмаріти; — р. [чамреть], болг. чемрея «хворіти»; — реконструювалося псл. сатьгеіі, похідне від тьгеїі «мерти» з експресивним префіксом са- (ЗССЯ 4, 16); не виключений також зв’язок з чемер, др. че мерії «отрута» (Фасмер IV 331). — Див. ще чемериця.
чамур, чамурувати — див. джа-мур.
чан «великий бак», чановий (спец.); — р. чан, [щан], бр. чан; — результат фонетичного спрощення др. д'ьщан'ь «дощаний», похідного від дтіска; гіпотеза про тюркське походження (МікІ. ТЕІ І 272) неприйнятна, оскільки каз.-тат. чан «велика діжка» (Радлов III 1855) є запозиченням з російської мови. — Со-болевский Лекции 44, 107; Фасмер IV 314; Черньїх II 374; Вегп. 1 246. — Див. ще дошка1.
[чапа] «сапа» ЛЧерк, [чапати] «сапати» ЛЧерк, [чапкувати] «полоти городні культури» Мо; — р. [чапка], болг. чапа «мотика», м. [чапа] «тс.»; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. <;ара «мотика, кирка; якір», крим.-тат. чапа «тс.»; менш переконливе пов’язання р. [чапка] із сапа (Преобр. II 251). — Фасмер IV 315; Радлов III 1917.
[чапавка] «вид рибальської сітки»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з чапати «повільно ступати, іти не поспішаючи» (під час ловіння риби цим пристроєм). — Див. ще чапати.
[чапайло] (орн.) «плиска жовтоголова, МоіасіІІа аІЬа Б.» Г, Шарл; — назва пов’язана, мабуть, із чапатися «хитатися», оскільки під час співу самець плиски часто злітає в повітря й співає, тріпочучи на одному місці. — Птицн СССР 415—416. — Див. ще чапати.
[чапак] «старший над косарями»; — неясне.
чапан «старовинний верхній довгополий одяг у тюркських народів»; — р. чапан, чепан; — запозичення із тюркських мов; чаг. узб. туркм. кирг. чапан «халат, каптан». — Фасмер IV 315; Вегп. І 460; МікІ. ТЕІ №с!ііг. II 93; Катзіесіі 437; Радлов III 1918.
[чапара] «вид гри в карти» Нед; — неясне.
[чапараха] «жаба, ропуха» ВеБ; — експресивне утворення, що виникло в результаті метатези та семантичної видозміни слова чарапаха. — ВеБ 301. — Див. ще черепаха.
чапати «плентатися, повільно йти СУМ; [хапати, рвати (плоди з дерева) Г[», [чапатися] «іти похитуючись» Нед, [чапбха] «прізвисько дитини, що ходить похитуючись» Нед; — р. [чапать] «хапати; хитатися», бр. [чапацца] «плентатися», п. [сгарас] «хапати», ч. сараіі «хапати; збивати (фрукти з дерева)», слц. сарії’ «схопити», болг. схв. [чапати] «хапати, ловити», слн. сараіі «тс.»; — псл. сараіі; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до цапати, хапати,
функціонально і типологічно подібне лат. саріб «беру, візьму», гр. иатгтш «хапати», гот. ІіаГ]ап «підіймати», двн. Ьеіїап «тс.», перс, сазрісіап, саїзїбап «хапати» (Вегп. І 135). — Фасмер IV 315; ЗССЯ 4, 16—18; 81ашзкі І 112; 81. ргазі. II 109— 110; Масіїек Е8ЛС 94. — Пор. цапати, хап!
[чапаш] «стежка», [чепаш] «тс.»; — запозичення з угорської мови (Киш ЗИРЯ IV 61); уг. сзараз пов’язане з дієсловом сзар «бити» (звідки й «торувати дорогу», пор. укр. битий шлях) фіно-угорського походження, спорідненим з удм. чапкьіньї «ударити долонею», ерз. чапомс «робити зарубки», що походять від фіно-уг. саррз- «бити». — МЗгЕІІЕ І 113.
[чапелець] (бот.) «Атторіїііа аге-пагіа КоіЬ.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з чаполоть, оскільки обидві рослини поширені на пісках. — Вісюліна—Клоков 100—101; Нейштадт 233. — Див. ще чаполоч.
[напитися] «триматися за когось; чіплятися за когось» Нед, [чапйці] «ручні кайдани» Куз, Нед, [чапкйй] «старанний, беручкий», [чапко] «скоро, швидко» Нед; — результат контамінації слів чапати та чіпати, чепйти. — Див. ще чапати, чіпати.
чапіти «непорушно сидіти, стояти на одному місці, чатувати СУМ; погано робитися Г, [слабо триматися; животіти) О», [чампіте] «невідступно чекати кого-небудь» Корз, [чапйти] «чатувати» ВеНЗн, [чепіти] «сидіти навкарач-ки; сидіти без діла Нед, триматися, чекати Мо», [чипіти] «стирчати в чомусь, прилипати до чого-небудь» Нед, [чіпіти] «тс.; сидіти навкарачки; сидіти у когось на шиї» Нед; — р. [чапить] «нахиляти», п. [схаріс] «присідати навпочіпки», ч. сареіі, [сар]еі], вл. сарас зо «тс.»; — псл. сареіі; чергуванням голосних пов’язане з чапати, чіпати. — ЗССЯ 4, 18; 81. ргазі. II 110. — Див. ще чапати, чіпати.
чаплія «кухарське знаряддя, яким переносять гарячу сковороду СУМ; [при-
лад, яким шаповал розбиває вовну Г]», [чеплія) «тс.», [чаплйга} «чаплія» Чаб, [чиплиїльно} «ручка чаплії», [чапля} «чаплія» Корз, [чап’я} «чаплія» Мо; — р. [чапельник, чапела] «чаплія», бр. чапяла «тс.»; — первісна форма чеплія, утворена від чіпати (чіпляти, че-пйти); форми зав першому складі виникли під впливом слів чапати, ча-питися; пояснюється також як похідне від чапати (ЗССЯ 4, 21). — Див. ще чапати, чіпати.
чапля (орн.) «Агсіеа Б.», [цапля Нед, чаплюра Г, чапура Г, чепура Шарл] «тс.», чапленя, чаплеві (орн.) «Агсіеісіае», чаплюваті «тс,», чаплиний, ст. чапля- — р. цапля, [чапля}, бр. болг. чапля, п. схаріа «тс.», ч. сар «лелека», ст. сере «чапля», слц. сар «лелека», вл. саріа, нл. саріа, болг. чапля, м. чап)а, [чапа], схв. чап/ьа, слн. сар!]е, стел, члплга «тс.»; — псл. сар]а, похідне від сараіі «чапати, повільно ступати, іти не поспішаючи», пор. укр. чапатися «іти похитуючись»; ч. сар зіставляється з [сара] «нога» (Масітек Е83С 94). — Булаховський Вибр. пр. III 271; Фасмер IV 289, 315; ЗССЯ 4, 19—20; Преобр. II, вьіп. последний 42; Біашькі І 112; 81. ргазі. II 111 —112; Вгйскпег 72; НоІиЬ—Кор. 89; НоІиЬ—Буег 117; 8сЬиь-іег-8е\мс 107—108; 8кок І 294; Вегп. І 136. — Див. ще чапати.
чаполоч (бот,) «НіегосЬІое К. Вг. СУМ; куничник наземний, Саіата^гоьііз ері^еіоз (Б.) КоїЬ. Г», чаполоть «тс.», [чапол] «чаполоть пахуча, НіегосЬІое осіогаїа (Б.) ХУаЬІЬе.» Мак, [чаполь] «тс.» тж, [чаполось] «куничник наземний, Саіата^гозїіз ері^еіоз (Б.) КоїЬ.» тж, [чапуга] «тс.» Г, Мак, |чапула} «тс,; НіегосЬІое осіогаїа (Б.) \УаЬІЬ§.»; — р. [чаполоть, чаполоч}; — псл. *саро!іь; розглядається як утворення від кореня *ре!-, наявного в слові полоти, за допомогою експресивного префікса ча-. — Фасмер IV 315; ЗССЯ 4, 20. — Див. ще полоти.
чапрак «найтовща й найміцніша частина шкури тварини; вовняна або килимова підстилка під кінське сідло», 280
чепрак «тс.»; — р. чапрак, чепрак, бр. чапрак, п. схаргак «тс.», слц. саЬгак, схв. чапраг; — запозичення з турецької мови; тур. саргак «попона» походить від основи сар-, ]ар- «покривати». — Фасмер IV 315; Горяев 407; Вегп. 1 136; МікІ. ТЕІ І 272; ЕокоїзсЬ 32; Радлов III 1917, 1924. — Пор. чабрак.
чар «привабливість, чарівливість; чаклунство, чаклунське зілля», [чара] «чари» Нед, чари (мн.), [чарінь] «пігментні плями на обличчі вагітної жінки» Корз, [чарі'вка} «чарівниця», чарівник, чарівництво, чарівниця, [чаровйна] «чаклунське зілля», [чаровнйк] «чарівник» Бі, [чарівкйй} «чарівний», чарівливий, чарівний, чарівнйцький, чарівничий, чарувати, [пречаровйтий} «чарівливий» Нед, розчарування, розчаровувати, ст. чароване; — р. бр. чарьі (ми.), др. чари, п. схаг, ч. слн. саг, слц. саг, болг. м. чар, схв. чар, стел. члрт>; — псл. сагь/сага; — споріднене з лит. кегаї (мн.) «чари, чаклунство», кегеїі «чарувати, чаклувати», ав. сага- «засіб», перс, саг «тс.», сага «засіб, допомога; хитрощі», дінд. кгпбіі «робить», кагбіі «тс.», кгіуа «дія, вчинок», ав. кагапаоііі «робить», кімр. регі «робити»; іє. *куег- «тс.»; менш переконливі пов’язання псл. сагь з гр. иєірсо «стрижу; рубаю; знищую» (Вгйскпег РГ 7, 177) або з гр. хг|ри^ «оповісник, провісник», лат. саппеп «пісня, наспів», дінд. кїіТіз «слава, звістка» (Ильинский РФВ 61. 236—237). — Фасмер IV 317; ЗССЯ 4, 26; Черньїх II 374—375; 81а\мзкі І 112; Вгйскпег 72; 81. ргазі. II 113—115; МасЬек Е83С 94—95; НоІиЬ—Кор. 89; Младенов 679; 8кок І 295; Вехіа] Е885 І 73—74; Вегп. 1 136—137; Тгаиігпапп 127; МеіІІеІ Еіисіеь 235; ОьіЬоїї Рагег^а І 26—27; Рокоту І 641—642.
чара «старовинна посудина, з якої п’ють вино», чарка, чарчйна, чарковий, [чаркувати} «випивати; [пригощати горілкою]», [чаркуватися} «цокатися; випивати», [зачаркбваний] «запитий із чарки» Я, [прйчарок] «закуска» Нед, ст. чарка; — р. бр. чара, др.
чара, п, сгага; — псл. сага; — припускається спорідненість з дінд. сагйЬ «казан», гр. хиру», хєруос, хєруоу «чаша для офірувань», дірл. соіге (< *кигііо-) «казан», кімр. раіг, дісл. Иуегг «тс.», Иуегпа «горщик», гот. Ьаігпеі «череп» (Ріск 1 24, 385; Хиріїга ОС 57—58; ІІНІепЬеск 44; Нігі ВВ 24, 248); за іншою версією, запозичення з тюркських мов; пор. алт. тат. сага «велика чашка», монг. сага, сага «металева миска» (Мелиора-нский ИОРЯС 10/4, 133; Вегп. І 136; Вгйскпег 72; 81ам/зкі І 113; 81. ргазі. II 112—113; ЗсЬгасіег Кеаііехікоп І 369); походження тюркських і монгольських слів неясне (КатвіесІІ 422). — Фасмер IV 316; ЗССЯ 4, 21—22; Рокоту І 642.
[чара] «сковорода Мо; лист заліза для випікання хліба, печива тощо Ва», Ічирун] «солеварна сковорода»; — неясне; припущення про молдавське джерело (Мо 75), мабуть, помилкове.
[чаранка, (орн.) «чирок-тріскунок, Апаз риегриесіиіа Б.» Куз, Нед; — результат фонетичної видозміни семантично близького чаранка. — Див. ще чирка.
[чарах] «вигук, що імітує звук тяжкого удару» Нед, [чарахнути] «вдарити» Нед; — звуконаслідувальні утворення, аналогічні до тарах, тарахнути, шарах, шарахнути (див.).
чардак «палуба судна СУМ; [ніс великого човна Г; місце для сидіння на носі човна Дз]», чердак «тс.» УРС, Г, Дз, [чордак] «передня звужена частина човна» Берл; — р. чердак «горище», др. чардакті, чердакті, п. сгагсіак «галерея під дахом у турецьких будинках», [схегЗакІ «тс.; місце для багаття на байдаку», болг. чардак «балкон, веранда, тераса», м. чардак, схв. чардак «тс,»; — запозичення з тюркських мов; тур. сагсіак «відкрита альтанка на чотирьох стовпах, балкон», крим.-тат. сагсіак «тс.», кар. сагсіак «горішня кімната» виводяться від перс, сагіар «відкритий балкон, підтримуваний чотирма стовпами», що є складним словом, утвореним з основ числівника саг (<саБаг) «чотири» та
іменника іар «колона, стовп». — Фасмер IV 336; Стаховский Зтимология 1965, 200; Дмитриев 550; Горяев 410; РЧДБЕ 834; 8кок І 296; Вегп. І 171; МікІ. ТЕІ І 273; Боковії 32; Радлов III 1869. — Пор. чертог.
чардаш «угорський народний танець»; — р. бр. чардаш, п. скагсіазг, ч. слц. сагсіаз, болг. м. чардаш, схв. чардаш', — запозичення з угорської мови; уг. сза'гсіаз «танець, що виконується у корчмі» походить від сзагсіа «шинок, корчма», запозиченого із сербсько-хорватської; схв. чардак «балкон, горішній поверх, галерея». — СІС1’ 924; Акулен-ко 142; Кораііпзкі 192; КеусЬтап ЛР 31/5, 208; НоІиЬ—Буег 117; МасЬек Е8Л2 95; РЧДБЕ 835; МИТЕЗг 1 482. — Див. ще чардак.
[чарівниця] (ент.) «п’ядак, РЬаІаепа Б.» ВеЛ; — очевидно, утворене лекси-ко-семантичним способом від чарівниця «чаклунка»; мотивація назви неясна. — Горностаев 251. — Див. ще чар.
чарльстон «різновид швидкого фокстроту», [чарлстон]-, — р, чарльстон, бр. чарльстон, п. ч. слц. сЬагІезІоп, болг. м. чарлстон, схв. чарлстон', — запозичення з англійської мови; англ. сЬагІезІоп «тс. (первісно танець американських негрів)» походить від назви міста Чарльстон (СЬагІезІоп) у штаті Південна Каро-ліна (США). — ССРЛЯ 17, 757; Кора-Іігізкі 166; НоІиЬ—Еуег 203; РЧДБЕ 835; КІеіп 269.
[чарноха] (іхт.) «краснопірка, 8саг-(Іііііиз егуІЬгорЬІЬаїтиз Б.» Л; — р. [чер-нуга]; — назва пов’язана з прикметником чорний з огляду на темну спину цієї риби; а замість о в першому складі відбиває акання, що є характерною рисою північноукраїнських говірок. — Маркевич—Короткий 95—96. — Див. ще чорний.
[чаромантія] «чаклунство, магія» Нед; — специфічно українське утворення, що виникло в результаті контамінації слів чари та хіромантія. — Див. ще хіромант, чар.
[чарпати] «черпати»; — виникло з черпати внаслідок регресивної асимі
ляції голосних е < а. — Див. ще черпати.
чартизм «перший політично оформлений революційний рух у Великій Британії (XIX ст.)»; — р. чартизм, бр. чартизм, п. схагіугт, схв. чартизам «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. сНагіізгп «тс.» пов'язане з лат. сагіа (сНагіа) «папір, лист; документ», що походить від гр. хартгк «папірусна карта»; назва руху мотивується тим, що вимоги чартистів були задокументовані у вигляді законопроекту («Народна хартія», 1838 р.). — СІС2 924; Кораііпзкі 193; Ву]акли]а 1085.
чарупйна «чарчина»; — експресивне утворення, що виникло на базі слів чарчина, чарупка. — Див. ще чара, чарупка.
[чарупка] «вічко в стільнику Г; оболонка, шкаралупа; комірка, чашечка ВеДо», чарунка «вічко в стільнику», [че-рупка] «оболонка, шкаралупа; комірка, чашечка» ВеДо; — болг. черупка «оболонка, шкаралупа»; — суфіксальні утворення від [чаруп] «череп» ВеДо та [черу-па\ «черепок» ВеДо, що є результатами видозміни слова череп' слово чарунка виникло з чарупка внаслідок помилки при передрукові машинопису «Російсько-українського словника» С. Іва-ницького і Ф. Шумлянського (Вінниця, 1918), що була повторена пізніше в кількох словниках. — Горецький Мовозн. 1968/6, 74—75. — Див. ще череп.
час «одна з форм існування матерії; міра тривалості; пора, епоха, період», часина, часинка, [часовйна] Нед, ча-совйця «менструація» Куз, часовість (лінгв.) «часове значення», [часовнйк] «хронометр» ВеУг, [часунка] «корова, що вчасно спарувалася з бугаєм», ]часнйй] «вчасний» Г, Нед, часовий СУМ, Куз, [чєснйй] «своєчасний; минущий» Нед, часами «іноді», часом, часочком «тс.», часувати «агонізувати», вчас (у вислові саме вчас «вчасно, якраз»), [вйвчас] «відпочинок, перепочинок» Ж, [вйвчасуватися] «відпочити, заспокоїтися» Ж, [відчаса] «ранній 282
сорт яблук» Ж, дочасний, дочасно, [Почасовий] «тимчасовий; до певного часу» Ж, [зачас] «завчасно» Ж, зачасу «завчасно», завчасний, завчасно, завчасу СУМ, Ж, [начас] «на короткий час» Ж, начасбк Куз, [начасбчок] «тс.» Ж, [невчас] «невчасно», невчасний, невчасно, осучаснити, перечасувати «перечекати», передвчасний, передчасний, передчасно, підчасок «помічник вартового», [підчас] «протягом» Нед, почасовий, [совчасний] «одночасний» Нед, [спочасбвий] «сучасник» Нед, сучасне, сучасник, сучасність, сучасний, учас-ний (вчасний), [учасне] «вчасно», учас-но (вчасно), ст. чась; — р. час «година», бр. час «час», др. чась «час; година», п. схаз «час», ч. слц. саз «час; погода», вл. саз «час», нл. саз, болг. час «година», м. час «година; мить; пора, час», схв. час «година; мить, хвилина», слн. саз «час, пора; період, епоха», стел, часі»; — псл. сазь (< *кез-); — споріднене з прус, кізглап, зн. в. одн. (<*кезтап) «час; хвилина», алб. коїіє (<*кеза) «час; погода» (Фасмер IV 318; Вехіа] Е88Л 1 74; Вегп. І 137; Тгаиі-тапп 131; Меуег Е\У 194; Ресіегзеп ІЕ 5, 45, К2 36, 279); припускалися первісні значення псл. сазь «нарізка» Сіа-коЬзоп 8с.-81. IV 286—307) або «удар (періодично повторюваний сигнал)» (Мельничук Зтимология 1966, 231); пов’язувалося із псл. са]а1і, укр. чаяти (81а\узкі 1 113—114; 2иЬаіу А18ІРЬ 16, 385—386); зближувалося також із схв. касати «бігти клусом», н. Ьазіеп «квапитися», Назі «поспіх, квапливість» (Ма-скек Е8ЛС 95; 218ІРН 18, 22), з чаяти, чекати (Вгйскпег 73), з чесати (Вар-бот Зтимология 1965, 136). — Фасмер—Трубачев IV 318; Преобр. II, вьш. последний 53—54; ЗССЯ 4, 27—ЗО; Черньїх II 375; 81. ргазі. II 116—117; НоІиЬ—Кор. 89; НоІиЬ—Буег 117; 8сЬиз-іег-8еу/с 108—109; 8кок І 297—298. — Пер. чаяти, чесати.
часник (бот.) «АІІІигп заііуигп Б’.», [часнок] Мак, [чеснак] ВеНЗн, Мак, [че-сник, чеснік] Мак, [чеснбк] ВеУг, Мак,
[чисник, чиснок] Мак, [чіснйк] Нед, Мак, [чіснок Мак, чоснйк Г] «тс.», часничина «головка часнику», [чіснич-ка] (бот.) «кінський щавель лікарський, АІІІагіа оіїісіпаїіз Апсігг.» Мак, [чоснйчка Нед, чосновиця Мак] «тс.», [зачесничй-нити] «нашпигувати часником» Нед; — р. чеснбк «часник; [частокіл; часто поставлені стовпи]», бр. часндк, [часник], др. чесн'ьк'ь, п. сгозпек, [сгозпак], [сез-пік], [сгозпук] (можливо, запозичення з української), ч. сезпек, [сезпік], слц. сезпак, болг. чесьн, м. чесен, схв. чесан, чесн>ак, чеіин>ак, слн. сезеп, [сезпік], СТСЛ. чесн'ьк'ь «ТС.», ЧЄСНОКАТ'Ь «розщеплений (на зубки)»; — псл. сезпікь/ се5пь(кь)/сезпакь «часник»; виникло на основі субстантивації прикметника сезпь «те, що відчісується (відокремлюється)» (про зубки часнику), похідного від дієслова сезіі (сезаіі), укр. чесати, пор. н. КпоЬ(Іаисй) «цибуля», ст. КІоЬ-ІаисН «часник» від кІіеЬеп «розколювати, розщеплювати»; рефлекси початкового субстантивованого прикметника сезпь збереглися частково лише в південнослов’янських мовах, тим часом в інших, у тому числі й в українській, до початкової форми приєднано суфікси -ькь, -ікь, -акь; укр. літ. часник замість сподіваного *чесник (пор. укр. [чес-ник], слн. сезпік) є вторинною формою, що виникла, очевидно, в результаті зближення з частий. — Дзендзелівсь-кий УМШ 1958/2, 69; Мельничук Зтимология 1966, 231; Фасмер IV 350; Черньїх II 385; Преобр. II, вьіп. последний 71; ЗССЯ 4, 88, 89—90; 81. ргазі. II 175—176; 81ам/зкі І 125; Вгйскпег 80; МасЬек Е8ЛС 100; Младенов 683, 684; 8кок І 312; Вехіа] Е8$Л І 79; Вегп. І 151; МікІ. Е\У 35; МеіІІеі Еіисіез 453. — Див. ще частий, чесати.
часопис «періодичне видання політичного, наукового або літературно-мистецького характеру, журнал; газета», часописе «тс.» Нед; — бр. часбпіс, п. сгазорізгпо, ч. слц. вл. сазоріз, нл. са-зорізгпо, м. часопис,>.схв. часопис, слн. сазоріз «тс.»; — складне утворення з
основ слів час та писати', виникло, очевидно, як калька нім. 2еіізс1ігіїі (< 2еіі «час» та ЗсЬгіП «письмо, писання», спорідненого з зсИгеіЬеп «писати»), дослівного перекладу лат. сйгопо^гарИісоп «літопис, хроніка», джерелом якого є гр. хРОУоурокріхбу «тс.», що складається з основ слів хр6уос; «час» та урбкріо «пишу». — КІи^е—Міігка 878. — Див. ще писати, час.
часослов (церк.) «книга текстів церковних відправ (у православних слов’ян)», часловець «тс.»; — р. болг. часослов, бр. часаслбу, [часлбвец], п. ст. схазозібу/, ч. слц. сазозіоу, м. часослов, схв. часловац; — утворене з основ слів час та слово як калька гр. щроАоуіоу «тс.» (< сіра «час, пора» та Хбуюч «мова, слово»), — Фасмер IV 318. — Див. ще слово, час.
частий «який відбувається через короткі проміжки часу; який розташований густо; який складається з швидких рухів, звуків тощо» СУМ, Г, частотний, частість, частота, частіш, частіше, часто, [настом] «часто», [частонь] «тс.» Нед, [частюка Г, частякбм Кур] «тс.», частити, частішати, [пбчасту] «часто», [почащати] СУМ, учащати, ст. частий; — р. частий «частий», бр. части, др. частсь, п. сг^зіу, ч. слц. сазіу, вл. сазіу, нл. сезіу, болг. м. чест, схв. чест «тс.», слн. ст. сезіо «часто», стел, часті» «частий»; — псл. с^зіь, пасивний дієприкметник мин. ч. від не-збереженого дієслова с^зіі; споріднене з лит. кіпїзіаз «набитий» від дієслова кіпїзіі «напихати, набивати». — Фасмер IV 318; ЗССЯ 4, 106; 81. ргазі. II 193—194; 81а\узкі І 121, Вгйскпег 78; Масіїек Е83С 95; 8сЬи5Іег-8е\мс 109; Младенов 684; 8кок І 313; Вехіаі Е88Л І 80; Вегп. І 155; Зндзелин СБЗ 198; Тгаиітапп 126; МеіІ-Іеі Еіисіез 300; Еіск К2 22, 98; Вги^тапп Сгипсігізз І 415.
частик (іхт.) «назва, як правило, дрібніших риб, крім осетрових, лососевих, оселедцевих та деяких інших родин»; — запозичення з російської мови; р. частик «тс.», первісне значення
якого «сітка з дрібними, густо розташованими (частими) вічками», походить від часпгьій «частий, густий», що перенесено на дрібнішу рибу, яку можна вловити тільки в сітку з подібними дрібними вічками. — Див. ще частйй.
частйна, частинка, [частйця] «частка», частка, [частник] «розподілювач» Нед, часточка «кожна з трьох кришечок хліба, що кидається в миску після похорон; частка св. дарів» Г, часть, [чась] «частина» Кур, частинний, частковий, часточковий, [межи-частйчний] «молекулярний» Ж, неучасть, почасний «частинний» Куз, почасти СУМ, Она, [причасник] «учасник» Куз, [причаство] «участь» Нед, [причасний] «причетний» Куз, [сучаст-ка] «складова частина» Куз, Нед, учасник, [участка\ «участь» Нед, участь, ст. частка, часть; — р. часть «частина», бр. часць, часціна, др. часть «частка; земельна ділянка; спадщина», п. сх^зс, ч. сазі, слц. сазі’, вл. сазс, болг. м. част, схв. чест, слн. сезі, стел, часть; — псл. с^зіь; укр. частина є новотвором української мови, що виник доданням суфікса -ин(а); псл. с^зіь «частина» розглядається як слов’янський новотвір; зближується з с?8Іь(]’ь), укр. частий (Вгйскпег 78; ЗССЯ 4, 107—108); менш переконливе, хоч популярне, виведення слова від крзь «кусень» (Фасмер IV 319; Преобр. II, вьш. последний 54—55; Брандт РФВ 21, 215; Віа^зкі І 121 — 122; 51. ргазі. II 194; МасНек Е83С 95; ЗсНизІег-Зе'А'с 109; Мозхугізкі Р2ЛР 250; Младенов 679; 8кок І 313—314; Вехіа] Е883 1 79—80; Вегп. І 155; Тгаиітапп 116); сумнівні також пов’язання (Ресіегзеп Кеіі. Сг. І 160) з гр. тємбю «обсмоктую, обгризаю» або з с^сіо «дитина», укр. заст. чадо «тс.» (Мартьінов Сл.-герм. взаи-мод. 201—202), так само, як зближення (Черньїх II 375—376; МікІ. ЕАУ 32; Міккоіа Пгйі. Сг. III 40) з лат. зсіпсіб «розриваю, розколюю». — Рокоту І 920—921. — Див. ще частйй.
частівка «коротка пісенька (здебільшого злободенного характеру)», час
тівник «виконавець частівок», частушка (з рос. мови), частівковий; — р. бр. частушка; — під впливом російської мови утворене від частйй з огляду на швидкий (частий) темп, у якому виконуються ці співанки або на часте їх повторення. — Зеленин 2І8ІРИ 1, 355; Фасмер IV 318. — Див. ще частйй.
частувати «пригощати», [честу-вати\ «тс.» Нед, частування, часту-нок, почастунок, [почасточка] «частування», [почастдвий\ Она, ст. частованій; — ч. сазіоуаіі «частувати» (з польської мови), слц. сазіоуаі’ (з польської мови), схв. частити «тс.»; — фонетично адаптоване запозичення з польської мови; п. сх^5Іо\уас «частувати» виникло під впливом слова сг^зс «частина» із п. ст. сгезіо\уас «частувати» (первісно «вшановувати, виявляти честь»), похідного від схезс «повага, шана, честь»; власне українським утворенням є честувати (<честь), пор. р. чествовать. — Потебня РФВ 3, 181; Зіа^зкі І 121; МасНек 95. — Див. ще честь.
частуха (бот.) «АІІзгпа ріапіа^о Б.» УРС, Нед, частухові «Аіізтаїасеае»; — р. частуха «тс.»; — назва пов’язана з частий, оскільки суцвіття цієї рослини мають велику кількість квіток. — Словн. бот. 570; Нейштадт 81. — Див. ще частйй.
чата «варта, охорона», чати (мн.) «тс.», чатівнйк «вартовий», [чатовнйк] «тс.», чатовий «тс.», чатівлйвий Куз, [чатівнйцький, чатовнйцький], чатувати, ст. чата «загін кінноти, посланий на розвідку»; — запозичення з угорської мови (як і п. схаїа «варта, охорона», слц. саіа «взвод, колона», слн. саіа «засідка»); уг. сзаіа «бій, битва» походить від схв. чета «загін, військо», спорідненого з укр. чета. — 2аг^Ьа ЛР 31/3, 117; З+ахл/зкі І 114; Балецкий 81. зі. IX 1—4, 338; ММТЕ8х І 484—485; Кпіехза І 122. — Див. ще чета.
[чатйнничка] (ент.) «шпилькова листовійка, Соссух» Нед; — утворення, похідне від четйна «шпильки (шпилькових
дерев), глиця»; назва мотивується тим, що комахи оселяються на шпилькових деревах, завдаючи їм шкоди. — УРЕС II 332. — Див. ще четйна,
[чатлак] «тріщина в льоду на лимані» Мо, Дз, ]чаклак[ «тс.» Берл; — запозичення з тюркських мов; тур. саііак «тріщина, щілина, отвір», крим.-тат. саііак «тс.» походять від основи саііа-, наявної в тур. саііагпак «тріскати, лопатися». — Радлов III 1900—1901.
чауш «столовий сорт винограду», [чауш] «турецький придворний; посланець, кур’єр» Нед, [чаус] «тс.» Нед; — р. чауш «столовий сорт винограду», чаус, бр. чауш «тс.», п. [схаизх] «гонець султана; збирач податків (у Туреччині)»; ч. саив «турецький ротмістр», болг. чауш «чауш (унтер-офіцер); сторож; керівник», схв. чауш «охоронець; старший дружка; оповісник»; — запозичення з турецької мови; тур. сауцз, саиз «столовий сорт винограду» виникло від сауна «сержант, унтер-офіцер; (у дореволюційному Криму) десяцький, чауш» (за переказами, сорт винограду чауш вивів якийсь чауш, виходець із Туреччини); тур. сауна пов’язують із перс, сан «голос». — Дмитриев 549; Вегп. І 138; МікІ. ТЕІ І 274; Радлов III 1935; Еокоіасії 33.
[чафйрка] (зоол.) «ящірка, Басегіа» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі запозичення з румунської мови; рум. аорїгіа «ящірка» зіставляється з алб. аііарі «тс.», що може свідчити про субстратне дакофракій-ське походження слова в румунській мові. — ОЕКМ 836.
[чафурка] «шкаралупа ліщини або жолудя» ВеУг; — результат фонетичної видозміни слова шафурка (див.).
[чахати] «відтинати, відламувати Г; здирати кору; квапливо віддалятися, швидко йти Нед», чахкати «пихкати, пахкати, хлюпати, шорхати», чахкотіти «пихкотіти», [чах] «звуконаслідування, що імітує швидкі й легкі рухи», відчахнути «відламати гілку від стовбура»; — бр. [чахаць] «ходити (про
стінний годинник)», п. схасії (звуконаслідувальний вигук — «рубнути»); — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бахати, гупати тощо.
[чахлик] «сорочка, що застібається ззаду»; — очевидно, фонетичний варіант слова [че'хлик] «коротка чоловіча сорочка» (див.).
[чахнйця] (бот.) «грудниця волохата-, Еіпоаугіа уіііоаа ОС.» Нед; — р. [чахница] «тс.» Даль; — назва, можливо, пов’язана з чахнути, оскільки це зілля використовувалося з лікувальною метою. — Даль IV 584. — Див. ще чахнути.
чахнути «хиріти, марніти; холонути», [чехнути Г, чхнути Нед] «тс.», чахбтка «сухоти», чахлий «хирлявий, змарнілий», чахдтдчний «сухотний» УРС, Нед, [вичахлий] «охололий, остиглий» Я, причахати «гаснути, в’янути»; — р. чахнуть «чахнути», бр. чах-нуць «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі незасвідченого сх.-сл. *сагп<?іі (<*сегпоіі), укр. чез-нути «щезати, зникати; [гинути, помирати]» (походження звука х замість з аналогічне до заміни с звуком х: жах при р. (у)жас, укр. тряхнути — трясти); зближувалося також з лит. казеіі «хиріти, сохнути, марніти» (Ма-сНек КесНегсНеа 29); менш імовірні інші зіставлення: з гр. хаухауоі; «висохлий, сухий», лит. кепкіі «вадити, шкодити» (Реіегззоп АГ81РН 54, 379; Ильинский РФВ 70, 266—267), з н. На^ег «худий, виснажений» (Вегп. І 133) або з чадіти (МасЬек ЕР 1953/4, 121). — Фасмер—Трубачев IV 319—320; ЗССЯ 4, 14; Черньїх II 376; Вгйскпег К7 43, 310; 48, 181. — Див. ще чезнути.
[чахрувати] «чаклувати»; — очевидно, результат контамінації слів чарувати й шахрувати. — Див. ще чар, шахрай.
[чачка] (анат.) «гортань ВеБа», [чач-коваль] «людина з великим кадиком» ВеБ; — не зовсім ясне; можливо, утворене лексико-семантичним способом від чачка «іграшка». — Див. ще чачо.
[чачо] «щось гарне, цяцька» ВеЛ, [чачко] «тс.» ВеЛ, ст. чачка «іграшка»; — п. рідк. сгаско «цяцька», ст. схасх, схас, схасхек, схасхка «тс.», ч. сас «іграшка», саска «тс.», слц. саса «щось гарне, блискітка», слн. саса «блискітка»; — слова дитячої мови звуконаслідувального походження; аналогічні утворення є також в інших мовах, пор. лит. саса «прикраса», комі-зир. ізаіза «іграшка». — Фасмер IV 320; 81а\сакі І 54; Кох\уасіо\Уйкі К81 2, 75; 81. ргаві. II 102—103; МасЬек Е8ЛС 92; Тоіуопєп РУР 19, 158. — Пор. цяця.
чаша «посудина для пиття», (чах(о)-вина] «верхня частина ярма», чашечка «(бот., анат., спец. УРС); (стільник Л]», чашина «верхня частина ярма» УРС, чашка «мала чаша; ізолятор на стовпах СУМ; (верхній круг у гончаря Дз; верхня частина ярма; (анат.) стегно у тварини Л]», чашник (іст.) «боярин або чернець, що відав винним погребом і роздавав напої під час трапези», чашовина «верхня частина ярма» УРС, [на-чашні] (бот.) «чашечкоквіткові, Саіусі-Погае» Ж, підчаший (іст.) «придворна службова особа», [підчашник] «тс.» Нед, ст. чашка «череп»; — р. бр. др. чаша «чаша; пригощання; доля, жереб», п. схайха, ч. сїйє, слц. сайа, полаб. сойо, болг. м. чаша, схв. чаша, слн. сайа, стел, чаша; — псл. база; — розглядається як споріднене з прус, кіойі (< *кіойе, *к(а5е) «кубок» (МеіІІеІ К81 2, 66—67; М8Ь 9, 373; Фасмер IV 320), хоч, на думку інших дослідників (Вгііскпег АЇ81РН 20, 490; Вегп. І 137), пруське слово є запозиченням з праслов’янської мови; імовірний зв’язок з етимологічним ГНІЗДОМ кореня *кой-/кей-, до якого належать коса, косити, чесати тощо, з первісним значенням слова сайа як «вирізане, видовбане» (Мель-ничук Зтимология 1966, 231—232); псл. сайа пояснювалося як похідне від сейаіі з семантичним розвитком «шкаралупа, кора, луска» < «чесати, відділяти, розділяти» СіакоЬйоп 8с.-81. IV 306— 307), пор. схв. (сх.) [ча(х)ура] «чашечка
жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [чах(о)вина] «верхня частина ярма (чашина)»); менш переконливе пов’язання з лит. кіаийай «череп» (Младенов 680, РФВ 62, 262; Вехіа] Е88Л І 74) або з дінд. сазакай «кубок» (НііЬ-йсЬтапп І 187); тлумачилося також як іранське запозичення (Черньїх II 376; 8кок І 299; Вегп. І 137; 8сНгасіег КеаІ-Іехікоп І 369; Уазглег К81 6, 173); можлива також формальна реконструкція розвитку псл. сайа: сайа < *ке§а < *кеха < *кех]'а < *кей]а (від *кез- > сей-аіі, укр. чесати). — Фасмер IV 320; Преобр. II, вьіп. последний 55; ЗССЯ 4, 30—31; Добродомов Зтимология 1968, 191; 81а\Уйкі І 114; ЬеНг-8р1а\УІпйкі—Рої. 83—84; 81. ргайі. II 117—118. — Див. ще чесати.
[чашогубок] (бот.) «СНіІойсурЬий Сог-сіа» Мак; — неясне; можливо, часткова або неточна калька греко-латинської (латинізованої грецької) назви рослини, що становить собою складне слово, перший компонент якого сНіїо- пов’язаний з гр. /ТХої; «зелений корм (для худоби), фураж», а другий — з гр. о/церос; «чашка, кухоль»; пор. також лат. (з грецької) йсурНий «чаша, кубок, бокал».
[чашокривець (пушистий)] (бот.) «плетуха пухната, Саіуйіе^іа риЬейсепй \УіІІсі.» Мак; — назва утворена з основ слів чаша та крити як калька лат. Саіуйіе^іа, що походить від гр. (бот.) «чашечка» та отєур «обгортка»; назву рослині дано через наявність приквіткових листочків (обгорток) біля основи чашечки. — Нейштадт 448. — Див. ще крйти, чаша.
чаяти «чекати, сподіватися» СУМ, [чающий] «дбайливий; розбитний» ЛЧерк, [чайом] «причаївшись», [зне'чая] «зненацька» Л, зачаїти, [нечайний] «несподіваний; безнадійний» Ж, [нечаємий, нечаяний] «тс.» Ж, [нечаянно] Ж, при-чаїти «притаїти (про почуття, думки тощо)»; — р. чаять «сподіватися», др. чаяти «чаяти, сподіватися; досліджувати», п. схаіс 5І§ «підстерігати, чатувати», болг. ст. чаяние «сподівання», схв.
ст. ча/ати «чекати», стел, найти «сподіватися»; — псл. са)аіі; — споріднене з дінд. сйуаіі «спостерігає; побоюється», сагав «вивідувач»; іє. *кие(і)-; далі зіставляється з гр. тетіцраї «сумую», тррєш «вистежую, вичікую, чатую»; з семантичних міркувань малопереконливе пов’язання (УаіІІапі КЕ8 22, 190) з росіїі «спочити». — Фасмер IV 321; Преобр. II, вьіп. последний 55—56; ЗССЯ 4, 10; ЗІатекі І 111; Младенов 678; 8кок І 288—289; 81. ргавЕ II 107—108; Вегп. І 134; Регзвоп Веііг. II 676; 2иЬаіу АІ81РЬ 16, 386; Ульянов РФВ 20, 78; Тгаиїтапп 124; МеіІІеі М8Е 13, 39; Воізасд 968; Егівк II 894—895; Рокоту 636.
[чвак] «хвороба худоби»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з чвакати «плямкати», оскільки при захворюваннях у тварин нерідко спостерігається слинотеча, що викликає відповідні звуки при жуванні. — УРЕ 1964, 16, 510. — Див. ще чвакати.
чвакати «плямкати; хлюпати», чвакотіти, чвякати «тс.»; — р. чвакать, бр. чвякаць «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до джвякати; можливо, також результат метатези у слові чавкати; припускається зв’язок з р. [чакать] «стукати», ч. сака! «бризкати». — Фасмер IV 321. — Див. ще чавкати. — Пор. джвякати2.
чвал «галоп», [чвалай] «вайло, тюхтій», [чваля] «клекотання, вирування, бистрина» Нед, [чваль] «тс.; жвавість» Нед, [чвале'м] «галопом», чвалом СУМ, Нед, [чвалий] «швидкий, спритний» Нед, [чвалкйй] «такий, що галопує» тж, чвалати «галопувати; плентатися» (друге значення з’явилося, мабуть, унаслідок зближення з чапати, чалапати), чвалувати «галопувати», [прд-чваль] «галопом» Нед, учвал; — р. чвалать] «плентатися» (з укр.), бр. чвалам] «галопом», п. с\уаі «галоп», рідк. с/хсаі, ч. слц. суаі «тс.»; — через посередництво польської мови запозичене з чеської; ч. суаі утворене від суаіаіі «скакати галопом», що виникло внаслідок семантичної видозміни ч. ст.
суаіаіі «бити, тренувати коней (до галопу)», похідного від нвн. (бав.) [гу/аіап, хАУаІап, х\уеі1ап] «бити, мучити», що являють собою фонетичні варіанти нвн. диаіеп «мучити», утвореного від ($иа1 «мука, страждання», спорідненого з двн. днн. диаіа «тс.», лит. §е1а «нестерпний біль, мука», стел, жаль, укр. жаль; припущення про тюркське походження (8\У I 356; Вегп. І 131) непереконливе. — Фасмер—Трубачев IV 321; 81а\увкі І 110; МасЬек Е8ЛС 91; НоІиЬ—Еуег 115; Лапко СМЕ 17, 297, ЕЕ 65, 46; Зігпек ЕЕ 64, 443; КісЬЬагсІІ 41; Кіи^е—Міігка 572. — Див. ще жаль.
[чван] «джбан» Нед, [чванець] «посудина; келих» Нед, ст. чванець; — др. чван/ь, чьван'ь; — походить від цсл. ЧЬКАІГЬ, що являє собою фонетичний варіант слова чьбаггь, до якого зводяться укр. джбан, жбан. — Фасмер II 36—37. — Див. ще джбан.
чванитися «пишатися, бундючитися», [чванлйвець] «чванько» Нед, чванство, чвань, [чваньба] Нед, [чванька] «чванько», чванько СУМ, Нед, чванливий, [чванний] «пихатий, хвалькуватий» Нед, чваньковитий, чванькуватий, [вйчванка] «вихваляння» Ж; — р. чваниться «чванитися»; — загальноприйнятої етимології не має; найвірогідніше виведення псл. [сьуапйі в§] від пасивного дієприкметника мин. ч. сьуапь, пов’язаного із незбереженим дієсловом *сьуаіі «розбухати, надиматися» (іє. *Кицеіб «розбухаю, надимаюся»), спорідненого з гр. иоєсо «вагітнію», дінд. вуауаіі «стає великим, сильним», вйпа- «надутий, розрослий» (Потебня РФВ III 1880, 169—171; ЗССЯ 4, 178— 179); менш вірогідне пов’язання (81ау/зкі І 110) зі 52сху/апу «цькований» (з семантичним розвитком: «цькований» -> «досвідчений, спритний» -> «зарозумілий, хвалькуватий») і з чьван'ь, джбан із первісним значенням «надутий» (Вгйскпег 68); малоймовірне зближення (Вегп. І 175) з сиіі, укр. чути або припущення (Фасмер IV 321) про звуконаслідувальне походження слова. — Преобр. II, вьш. последний 56.
чвара «розбрат, незгода, ворогування; [гроза, буря]», [чвара] «набридлива людина», [чварнйй] «лайливий, буркітливий» Нед, [чварнйй] «буряний; грізний», [чваруватий] «схильний до сварок», [чварніти] «ставати грізним, страшним» Пі, [вичвари] «витівки» Ж, [вй-чваритися] «одужати», [вичварувати] «бешкетувати, утинати» Ж, [вичварюва-ти\ «витівати»; — специфічно українське утворення не цілком ясного походження; можливо, через форму *швара постало із свара (пор. шмалйти < смалити, шворінь < свдрінь). — Див. ще свар.
[чварахнути] «тарахнутися, гепнутися»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі слів тарахнути та чвара. — Див. ще тарах, чвара.
[чварснути] «сказати незрозумілою мовою» Г, Нед; — не зовсім ясне, можливо, утворення звуконаслідувального походження.
[чвати] «цькувати; (уїдливо) лаяти»; — утворення, що постало внаслідок спрощення групи приголосних із псл. *зсьуаіі «цькувати», до якого зводяться також п. аг.с2\сас, ч. зіуаіі, [суаі], слц. зіуаГ, вл. зсихуас, нл. зсихуаз «тс.»; псл. *зсьуаіі пов’язується з нвн. 8с1іеи «острах, побоювання», зсйеисіїеп «відстрашувати, лякати», двн. зсіийеп «боятися, лякатися», свн. зсіїіиііеп «тс.», санул. зсйеу, зйеу «лякливий, полохливий», англ. зйу «тс.», що зводяться до пгерм. *зкеи!і(\у)а.— Зіахузкі І 110; Вгйскпег 545; МасНек Е8ЛС 629; КІи^е— Мікка 644; КІеіп 1440. — Пор. чванитися, цькувати.
[чвах] «звуконаслідування, що зображує занурення твердого тіла у в’язку масу чи витягання його з неї» Ме, [чвахкати] «встромляти чи витягати тверде тіло з в’язкої густої маси» Ме, чвяхкотіти «ляпати, хлюпати», [чвях-нути] «стьобнути, шмагнути»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до бах\ дієслова можна розглядати як експресивні варіанти до чвакати, жвяка-ти й под. — Пор. чвакати.
[чверека] (орн.) «чечітка звичайна, Сагсіиеііз Пагптеа Ь.» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, утворене від одного з варіантів звуконаслідування, що імітує щебетання цього птаха. — Пти-цьі СССР 567.
чверть «четверта частина», четверть «старовинна міра довжини; старовинна міра сипких тіл», [чвертень] (мат.) «квадрант» Нед, [чвертівка] «посудина на чверть відра», чвертка, [чвертнйк] «чвертівка» Нед, [чвертуха] «чвертка», [чвірка] «четвірка», [чвіртка] «тс.», [чверткувати] Нед, [чвертува-ти], почвірний «четвертний» Куз, ст. чверть; — р. четверть «чверть», бр. чворць, др. четвьрть, п. су/іегс, ч. сіугі, слц. зіугІ’, болг. четв'ьрт, м. четврт, схв. четврт, слн. сеігі; — розвинулося з псл. *сєІуьгіь/сьіуьНь, утвореного від *сеіуьНь, з якого походить укр. четвертий. — Фасмер IV 352; 81а\узкі І 134; МасНек Е8ЛС 107. — Див. ще четвертий.
чвир1 «гар у люльці; відходи в цукроварінні СУМ, УРС; недогар (вид горілки) Г; залишок похмілля в голові Пі», [чвйра] «тс.» Нед, [чвирк] «тс. Нед; залишок після перегонки спирту Г»; — р. [чвирь] «хлібне вино; недогар; горілка»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з жвір «дрібний білий шлак» (див.).
[чвир2] «заметіль, хуртовина» Нед, Пі, [чвйра, чвирк] «тс.» Нед, [чвйря] «негода, сльота»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із звуконаслідувальним чвиркати (див.).
[чвйрінок] (ент.) «цвіркун, СгуІІиз Ь.» Нед, [чверенькд Нед, чвірінець ВеНЗн, чвірінок Нед, чвіріньбк ВеНЗн] «тс »; — звуконаслідувальні утворення, які відображають звуки, що видає комаха. — Див. ще чвирі'нькати. — Пор. цвіркати.
[чвирі'нькати] «цвірінькати, щебетати, скрекотати» Нед, [чверенькати] «тс.» тж; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до цвірінькати, що може розглядатися як його фонетичний варіант. — Пор. цвірінь.
чвйркати «плювати; бризкати», [чвір-кати] «тс.; цвірінькати, скрекотати» Нед; — р. [чвьіркать] «жадібно й проворно їсти», п. су/іегкас «цвірінькати», слц. сугкаі’ «булькати», схв. чврка «цвірінькання, щебетання»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до цвіркати (див.).
[чвірк] (бот.) «модрина європейська, Ьагіх сіесісіиа Мііі. (Ьагіх еигораеа □С.)» Мак; — запозичення з польської мови; п. [зхуігк], зу/іегк «модрина європейська» пов’язується з укр. смерека (Вгйскпег 537—538). — Див. ще смерека.
[чвіркайло] (ент.) «цвіркун, Огуї-Іиз Ь.» ВеНЗн; — похідне утворення від звуконаслідувального [чвіркати] «цвірінькати, скрекотати», пов’язаного з чвйркати (див.).
[чвохтіти] «чавкати, ляпати (про болото», [чвдхнути] «гепнутися»; — р. [чвбкать] «цмокати, цілувати»; — афективне утворення звуконаслідувального характеру, подібне до квохтіти; пов’язане з вигуком чвах (див.).
[чеберхнути] «штрикнути (ножем)»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру.
[чеберчати] «дзенькати, брязкати»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне бурчати, дзюрчати і под.
чеберяти «дріботіти (ногами)», [чи-берачка, чеберячка] «вид танцю Нед; особливий спосіб вишивання (?) Г», чи-берачки «?» Г; — п. сгеЬег]асгка «український танець» (з української мови — 8 XV І 380); — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі звуконаслідувального чеберчати «дзвеніти, брязкати».
чебрець (бот.) «ТЬугтшз Ь», [чебрй-ця] «вид рослини»: Торох, торох, сію горох — вродила чебриця Г; — фонетична видозміна назви чабрець, похідної від чабер (див.).
[чебура] «чагарник» Нед; — неясне.
чебурек (кул.) «вид пиріжка», чи-бурек «тс.», чебуречна; — р. чебурек, бр. чабурзк; — виводиться від тюрк.
сіЬагак «тс.», можливо, пов’язаного з чаг. саЬІак «плаский корж, випечений у жиру», від якого походить р. [чйбрик] «оладка, млинець». — ССРДЯ 17, 806; Фасмер IV 357; Радлов ІП 1982.
[чеверниця] (ент.) «вогнецвітка багряна, Ругосйгоа соссіпеа Н»; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок метатези з * червениця, похідного від [черевний] «червоний» і утвореного як калька лат. соссіпеа «(яскраво-)черво-на». — Горностаев 150. — Див. ще червоний.
Ічевернбгий] «клишоногий», [чивир-нбгий] «тс.» Ва; — фонетична видозміна слова шеверндгий, можливо, під впливом чалапати, чвалати і под. — Див. ще шевернбгий.
[чевріти] «хиріти, марніти»; — р. [чаврить, чавреть] «тс.»; — очевидно, фонетико-семантична видозміна слова жевріти «догоряти, тліти», можливо, через стадію [*джевріти] (пор. ]джа-воронок] «жайворонок», [жміль] — джміль — [чміль] «джміль» тощо) з оглушенням початкового приголосного. — Див. ще жевріти.
[чев’ядіти] «хиріти, чахнути», [ча-в'ядіти] «хиріти, хворіти»; — псл. [*сау^сіеіі], префіксальне утворення, складене з експресивного префікса са-/се-, іцо виступає, зокрема, в чамріти і чехарда, та кореня у^сі-, наявного в псл. у^Дпріі, укр. в’янути. — ЗССЯ 4, 31. — Див. ще в'янути. — Пор. чамріти, чехарда.
чеглик (орн.) «чеглок, хижий лісовий птах (малий сокіл), Раїсо зиЬ-Ьиіео Ь.»; — р. чеглок, .[чеглик, чдг-лок]; — не зовсім ясне; припускається зв’язок з др. чеглт> «питомий, справжній», етимологію якого також не встановлено, або з щиголь, де можливе звуконаслідувальне походження. — Фасмер IV 295, 323, 498; Воїнств.—Кіст. 164. — Див. ще щйголь1.
[чеграва] (орн.) «крячок чорний, Нубгосйеіісіоп пІ£га Ь.» Куз, [чиграва] «тс » Шарл; — р. [чаграва] «мала чайка, Зіегпа сазріа», [чеграва] «тс.»; —
не зовсім ясне; російський відповідник пов’язують (Фасмер IV 310) з р. чаг-равьій «темно-сірий; бурий», запозиченим з тюркських мов (пор. чаг. са^аг «буланий», каз. зауаг «сіроокий», алт. зокіїг «строкатий», чув. іза^аг «жовтавий, бурий»),
[чезнути] «зникати; [гинути, помирати ЛЧерк]», ]изчеза] «примара» Пі; — р. [чезнуть] «зникати; пропадати; гинути», бр. [чззнуць] «чахнути, сохнути», п. рідк. сгегп^с «чахнути, пропадати», болг. чезнем «тужу за чимось (кимось)», м. чезне «пропадає», чезнее «тужить, нудиться», схв. чезнути «жадати; заздрити; тужити; прагнути», стел, чезнжти «виснажуватися; чахнути»; — псл. сегп^іі пов’язане з сегаіі «гинути» і кагііі «занапащати, знищувати», укр. [казйти]; очевидно, продовжує експресивне іє. *ке§-/к-е§-; іє. відповідниками вважаються фарер. Нмбкка (мин. ч. Нуакк) «здригнутися від жаху; швидко зменшуватися, зникати», дісл. Нміка (мин. ч. Ііуак) «хитатися; відступати, поступатися»; менш певний зв’язок з лат. сопдиіпїзсо (перф. сопдиехі) «схиляюся», лит. кавеіі «сохнути, в’янути» (Масіїек КесНегсНез 29; РгаепкеІ І 227), дінд. кзіпаїі «знищує» (Оіг^Ьвкі — див. ЗССЯ 4, 101).— Фасмер IV 323; ЗССЯ 4, 100—101; 81. ргазі. II 188— 189; 8Іам/зкі II 111 —112; Младенов 680; 8кок І 320; Вехіа] Е88Л І 81; Вегп. І 153—154; МеіІІеі М5Г 14, 338; 2иріІга 66 58; Тгаиітапп 133. — Пор. казйти.
[чей] «либонь, може», [чень] «тс.»; — пов’язане із займенниковим елементом се (че), спорідненим з болг. че «що», лат. -цие «і», дінд. са, ав. са, гр. те «тс.», що сягають іє. *дие «і»; кінцевий -й може бути залишком енклітичної частки і, кінцеве -нь — заперечної частки ні. — Фасмер IV 323—324; Младенов 680; \УаІсіе—Рок. І 507—508. — Див. ще ачей, чи1, що.
чек1 «документ із розпорядженням вкладника банку видати пред’явникові певну суму; талон до каси (або від каси) із зазначенням суми»; — р. болг.
м. чек, бр. чж, п. сгек, ч. зек (з н. ЗсЬеск), сек, слц. зек, схв. чек, слн. сек; — запозичення з англійської мови; англ. скецие, (амер.) сйеск «тс.» виводиться від ар. закк «договір, контракт, документ», похідного від перс, сак «тс.» (Фасмер IV 324; НоІиЬ—Буег 465; Кіи^е—Міігка 639); етимологізується також (Черньїх II 376—377; Кораііпзкі 193; ЬокоізсЬ 140; СНагпЬегз 69) як похідне від англ. сЬеск «шах; перепона; зупинка, затримка», що зводиться до перс. зНаН «шах, цар». — Преобр. II, вьіп. последний 57; КІеіп 272. — Див. ще шах.
о
чек «рисове поле»; — р. чек «тс.»; — запозичення з тюркських мов, пор. тур. реке «жеребок», крим.-тат. чакі «борозна»; можна припускати такий розвиток значення: «жереб» «ділянка, що розподілялася за жеребом» -> «ділянка (зокрема, засаджена рисом) узагалі». — Радлов III 1949.
чек3 (у виразі на чеку «насторожі, напоготові»); — р. начеку «тс.»; — похідне від чекати; р. начеку є, очевидно, запозиченням з української мови, див., напр., словничок «Неудобопонятньїе южнорусские слова» («Основа», 1861/1, 9), де воно перекладається російським «настороже». — Желтов ФЗ 1876/6, 75; Фасмер IV 324. — Див. ще чекати.
чека1 «стрижень, клин, затичка», [чека] «затичка; кілок у колеса» Бі; — р. чека «стрижень, що вкладається на кінцях осей, болтів»; — певної етимології не має; непереконливе припущення про зв’язок із чекай (\У2КМ 34, 219), як і зближення з нвн. Зіескеп «палиця» (Горяев 409); можливо, результат семантичної видозміни слова чека2 (див.).
чека2 «велика довбня» Бі, [чаку'ха] «довбня», Ічекуха] «тс.» Л, [чекуша] «довбенька, якою б’ють рибу на гачку»; — р. [чекуша] «довбенька на рибу»; — виникло, можливо, шляхом зворотного словотвору від слів тюркського походження чекуха, чекуша, пов’язаних із тур. <рекі<р «молот, молоток», роки? «тс.», чаг. секйз «довбня, дубина», секйг «тс.», карач. чегюч «молоток», що
споріднені з тур. <;актак «бити, карбувати». — Фасмер IV 326; Радлов III 1952, 2037; Кипо85 К8х 10, 99; 16, 216. — Пор. чекай1.
чекай1 «вид старовинної зброї; знаряддя для карбування; кирка, мотика», [чокан] «кирка, мотика» Нед, [чукан] «кирка», чеканка, чеканник, чеканний, чеканити СУМ, Нед, ст. чекань; — р. болг. чекай «вид старовинної зброї; кирка, мотика; знаряддя для карбування», бр. чакан «тс.», др. чекань «кирка, сокира», п. схекап «бойовий молот; кирка», схакап «тс.», ч. сакап, секап «вид зброї (топір на довгому держалні)», слц. [сакап] «довга загнута палиця», м. чекай «молоток; палиця», схв. чаканац «молоток відбивати косу», слн. секап «бойовий молот; ікло кабана»; — псл. сакапь/секапь; — давнє запозичення з тюркських мов, пор. чаг. сакап «бойова сокира», пов’язане з тур. ракгпак «бити, карбувати»; менш вірогідне пов’язання (\У2КМ 34, 219; Еіск І 22) з ав. сакий- «кидальний молот, кидальна сокира», перс, сакий «молоток»; думка (МікІ. ТЕІ І 274) про безпосередній зв’язок із тур. ?екщ «молоток» безпідставна. — Фасмер IV 324—325; Преобр. II, вьш. последний 57—58; ЗССЯ 4, 12; Черньїх II 377; 81. м/уг. оЬсусІї 130; 81а\мзкі І 115; Кораіігізкі 193; НоІиЬ— Ьуег 116; МасНек Е8ЛС 93; МікІ. ЕАУ 419; Вегп. І 134—135; СогпЬосх 56— 57, К81 7, 187; ЬокоІзсЬ 31.
чекай2 (орн.) «рід птахів родини дроздових, 8ахісо1а Ь.» СУМ, чек-канчик «вид чекана, 8ахісоІа гиЬісоїа Ь.» Нед; — р. чекай «чикалка», чек-кан «тс.», бр. чакан; — назва звуконаслідувального походження — від крику (туї)-чек-чек, що його видає цей птах. — Птиць, СССР 449.
чеканити — див. чекай1.
Ічекар] «маленькі діти» Г, Нед; — р. [че'карь] «тс.», бр. [чекорда] «поросята; (перен.) діти»; — не зовсім ясне; припускається походження від незасвідченого звуконаслідувального дієслова *чекотать, пор. р. щекотать. — Фасмер IV 325; Преобр. II, вьіп. последний 58.
чекати «сподіватися, ждати», чекатися, ]чека] «сторожка» Нед, [чекало] «вид рибальської сітки» Нед, чекальня, [чекалий] «сподіваний» Нед, чекальний, очікувати, перечікувати, [поч-кати] «почекати», [почекальня] «передпокій», ст. чекати; — р. [чекать] «ждати», бр. чакаць, п. схекас, ч. секаїі, болг. [чекам] «чекаю», м. чека «чекає», схв. чекати «чекати»; — псл. секаїі тлумачиться як результат а-тематизації початкового *секІІ, спорідненого з лит. какіі «досягати, хапати», лтс. касеї «хапати, діставати рукою», прус, какіпі «тс.»; як похідна від секаїі форма реконструюється також псл. сакаіі «чекати» (пор. п. ст. схакас «чекати», ч. ст. сакаіі, слц. сака!’, вл. сакас, нл. саказ, болг. чакам «чекаю», сх. сакаіі «чекати», слн. сакаіі «тс.»), що виникла в результаті подовження вокалізму кореня (е > а) в ітеративно-дуративній формі; для псл. сакаіі (при вторинному секаїі) припускалася спорідненість з са]аіі (МеіІІеІ Еіисіез 163; 81ам/зкі І 115; 81. ргазі. II 108—109). — Фасмер—Трубачев IV 325; Преобр. II, вьш. последний 58; ЗССЯ 4, 13, 36; Вгйскпег 75; МасНек Е8ЛС 96; Младенов 678; Вегп. І 134.
чекіст «працівник Надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем та спекуляцією»; — р. болг. чекйст, бр. чжіст, п. схекізіа, ч. слц. секізіа «тс.»; — запозичення з російської мови; р. чекйст утворене від слова Чека, що є абревіатурою до назви Чрез-вьічайная комиссия (по борьбе с контр-резолюцией, саботажем и спекуляцией); р. чрезвьічайньїй етимологічно пов’язане з укр. через і звикати. — Див. ще звикати, комісія, через.
[чекіт] (орн.) «сірий сорокопуд, Ьа-піиз ехсиЬіІог Ь.», [чекут] «сорокопуд жулан, Еапіиз соїіигіо Ь.» Шарл; — назви утворено від звуконаслідувального вигуку чек-чек, що імітує крик цих птахів. — Птицьі СССР 419—420, 424— 425; Воїнств.—Кіст. 292, 294. — Див. ще чекотати.
[чеклйти] «четверити (з’єднувати дві пари коней)» Нед, [чеклувати] «тс.» Нед; — неясне.
[чеклоня] «вид чоловічого одягу» Нед, чеклйнь «вид верхнього довгого одягу»; — не зовсім ясне; можливо, первісно *чехлбня, утворене від чехбл «чохол» (пор. чехлик «коротка чоловіча сорочка»), — Див. ще чохол.
[чекман] «короткий каптан галицького міщанина», [чекмень] «татарський верхній одяг» Нед, [чекмєль] «кобеняк з овечого сукна» Л, [чекмень, чик-мйнь, чикмінь, чикміень] «тс.» Л, [черк-мєнь] «тс.» ЛПол, ст. чекмень- — р. чекмень «чекмень», бр. чзкмень <<ТС.», п. схектап «чекман, чекмень», болг. чек-мен «чекмень»; — запозичення з тюркських мов, пор. тур. сектеп «верхній одяг», чаг. уйг. крим.-тат. сакгпап «тс.», тат. сіктап «сукняний каптан». — СІС2 924; Фасмер IV 325—326; Преобр. II, вьіп. последний 59; Дмитриев 550; 81. \муг. оЬсусЬ 130; МікІ. ЕАУ 418, ТЕІ І 275; Вегп. І 139; Радлов III 1956, 2113; Вокоізсй 33. — Пор. сукман.
[чеконіти] «стікати, накрапати» Нед; — фонетичний варіант слова цє-коніти (див.).
[чекотати] «скрекотати»; — р. [че-котать] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до сокотати, цокотати і под.
челен — див. член.
[челб] «перший сорт вина» Дз; — р. [челб] «найкраще вино першого зливу»; — запозичення з російської мови; р. [челб] виникло внаслідок переносного вживання слова челб (заст.) «чоло, лоб» як позначення чільного, тобто першого сорту вина. — Див. ще чоло.
чель «розповідь, декламація» (у контексті: славні герої при боянській челі, при грі мездари празник закінчили...) Пі; — неясне; можливо, семантику слова витлумачено неточно; слово чель позначає не розповідь, декламацію, а музичний інструмент (пор. схв. чело «віолончель»), указуючи описово на сербський народний інструмент типу скрипки (як відомо, серб, гусле «гусла» на відміну від східнослов’янського гусел були не щипковим, а скрипковим ін
струментом; пор. також ч. Ьоизіе «скрипка»),
челюсті «зовнішній отвір печі», [це-люсті Л, чалєснік Л, челесник Г, челіеснік Л, челіснік Л, челюсники Г, челюсти Г] «тс.», [челюсть] «тс.; щелепа Нед; звід печі До», [межиче-люсний] «міжщелеповий» Ж, [почелюст-ки] «місце під челюстями» Нед, [пбче-люсть] «ляпас» Нед, [почелюснути] «дати ляпаса» Нед, [почелюсткувати] «тс.» Нед; — р. др. челюсть «щелепа; [челюсті печі]», бр. чалеснікі «челюсті», п. сгеїцзс «глибокий отвір; паща; безодня; челюсті; ст. щока», ч. сеіізі «щелепа; челюсті», слц. сеГизі’ «тс.», вл. сеіезпо «щелепа», нл. сеіізсо «тс.», полаб. сіїаизі «нижня щелепа», болг. че-люст «щелепа», м. челуст, схв. четьуст, СЛН. СЄІ]Ц5Ї, стел, челюсть «тс.»; — псл. сеГизіь; — не зовсім ясне; розглядається як складне слово, першою частиною якого є сеіо (укр. чоло), а другою -изі- від изіа (укр. уста); виникло як праслов’янський новотвір і тому не має відповідників в інших індоєвропейських мовах; м’якість -І’- пояснюється тим, що перший компонент слова пов’язаний безпосередньо з формою сеіь, похідною від сеіо (ЗССЯ 4, 43—44); друга половина слова тлумачиться також як суфікс ’-изІь (Вгйскпег 75; 81. ргазі. II 136—137) або -зіь при давній и-основі, пов’язаній з коренем іє. *кеІ-/кег- «різати» > «жувати», засвідченим у лтс. сегпок(8)1із «кутній зуб», дінд. сагуаіі «жує» (8ресйі 169—170; 81а\мзкі І 116), чи -озіь при основі *се!]ц- < *кйеІеи-, спорідненій з гр. хеТдмі «губа» (МасЬек Е83С 97). — Фасмер IV 330; Преобр. II, вьіп. последний 61; Микуцкий ИОРЯС 1855/4, 368; НоІиЬ—Еуег 117; Всйизіег-Зехус 111; Младенов 681; 8кок І 305;, Вегіа] Е883 І 77; МікІ. ЕЇУ 31; МеіІІеІ Еіисіез II 286; Вегп. І 142. — Див. ще уста, чоло.
челядь «населення феодальної вотчини (іст.); [наймити, слуги; молодь; жіноцтво; родина СУМ; почет; родичі молодих на весіллі Ме; люди, яких на весілля спеціально не запрошували Мо]»,
[че'ледь] «молодь» Бевзенко, че'лідь, чй-лядь «тс.» Бевзенко НЗ УжДУ, челяда «молодь; жінки; наймити, слуги», челядин (іст.) «слуга, наймит; [дорослий син, доросла дочка; поважна людина Л|», ]челєдйн] «слуга» Нед, [челядина] «жінка, дівчина СУМ; порядна жінка; хазяйка Дз НЗ УжДУ 26/2», челядинець (іст.) «|слуга|», челядинка «служниця; наймичка», челядін «дорослий син; поважна людина» Л, [челядкаї (іст.) «служниця, наймичка», [чалядка, челядниця] «тс.» Л, челядна «людська», челядка «наймичка», [челядний] «стосовний до слуг Г; порядний, гарний» Дз НЗ УжДУ 26/2, [челядник] (іст.) «слуга, наймит; підмайстер, робітник; місце в церкві для жінок; член родини Дз НЗ УжДУ 26/2; учень килимника Мо», [челяднік] «наймит» Л, [челядників на] Бі, [челядниця] (іст.) «служниця», челядницька «тс.», челядня, [челядниченко] Бі, [челядно] «багато жінок, багато слуг», [челядча] «член родини Нед; людина Дз НЗ УжДУ 26/2», [чиляння] «людина» Дз НЗ УжДУ 26/2, [челядникувати] «слугувати, наймитувати», [челянник] «член сім’ї» Дз НЗ УжДУ 26/2, ст. челядь; — р. челядь (зб. іст.) «дворові слуги; [діти]», бр. чзлядзь «челядь, слуги», др. челядь «тс.», п. сгеїабг «домашня челядь», ч. сеІесГ «тс.; члени роду», слц. сеі’асі’ «рід; наймити; молодь», вл. сеіебг «домашні слуги; члени роду», нл. сеіаг «челядь, слуги», болг. челяд «діти; родина», м. челад «діти (як правило, свої)», схв. чел>ад «жінки в домі; сім’я», стел, челгадь «челядь; сім’я»; — псл. сеГабь, утворене від *се!ь (пов’язаного з сеіо, укр. чоло, сеіоуекь, укр. чоловік) за допомогою збірного суфікса Дадь (-ебь); далі зіставляється з коліно, покоління (Черньїх II 378—379; 81ам/зкі І 115—116; ЗІ. ргазі. II 133— 134); не переконує спроба тлумачити псл. сеі’абь як похідне від трансформованого Гидь з підсилювальним префіксом се- (Масіїек ЕЗЛС 96; НоІиЬ—Буег 117). — Фасмер—Трубачев IV 330; ЗССЯ 4, 40—42; Вгйскпег 75; ЗсИизІег-
Зе\мс 110—111; Зкок І 305—306; Вегіаі ЕЗЗЛ І 77; Вегп. І 141; МеіІІеі Еіисіез II 323; Рокогпу 640. — Див. ще чоло. -- Пор. ЧОЛОВІК.
[чембар) (бот.) «чабер садовий, За-іиге[а Ьогіепзіз Б.» Мак; — фонетична видозміна слова чабер, можливо, під впливом п. сгдЬг, сгдЬег «Заіигеіа Ьог-іеіізіз Б.». — Зіам/зкі І 114. — Див. ще чабер.
[чембор] «напівшовкова кольорова хустка, якою підперезуються поверх пояса селянки в Стрийському повіті», [чембір, чимбір] «крайка, пояс»; — р. чембур «повідець коня», бр. чамбур «тс.», п. ст. сутЬигу, сутЬог, сгутЬигу «кайдани», болг. чембер «хустка; [обруч]», м. чембер «обруч; жіночий головний убір», схв. чембер «чадра, паранджа»; — запозичення з тюркських мов, для більшості слов’янських мов, очевидно, з турецької; пор. тур. сетЬег «обруч; залізна обручка, кільце; круг решета; обід; довга жіноча пов’язка на лобі». — Фасмер IV 331; МікІ. ТЕІ І 275, ТЕІ ІМасІїіг. II 95.
[чемелйна] (бот.) «бруслина європейська, Еиопутиз еигораеиз Б.» Нед, Мак; — неясне.
чемер1 (вет.) «хвороба коней», че-мір «тс. РУС; біль у животі Г; біль у ділянці серця Нед», [чемері] «хвороба хребта» Нед, [зчемерйтися] «дістати че-мір» ВеЛ, [зачемеритися] «запаморочитися» Ба; — р. чемер (вет.), бр. чз-мер «чемериця; гіркота», др. чемерт> «отрута», п. [сетіг, сіетіег, сіетіегх, сге-тіег] «хвороба; біль; задишка», ч. слц. сетег «пухлина; згусток крові», болг. чемер «велика турбота, тяжка мука», м. чемер «тс.; отрута», схв. чемер «отрута; гнів, скорбота», слн. сетег «отрута, гній, жовч; гнів», цсл. чемєр'ь «чемериця (отруйна рослина)»; — псл. сетегь/ сегпега «отруйна рослина (здебільшого чемериця); рослинна отрута»; — споріднене з лит. кетегаз (бот.) «сідач, Еира-їогіит Б.», лтс. сетегіпз «чемериця», двн. Иетега, нвн. [Нетегп) «тс.», далі з дінд. сатагіка- (бот.) «ВаиЬіпіа уагіегаіа», катаїат «лотос», гр. хбщоїрої; (бот.)
«дельфіній», харраро<; (бот.) «аконіт»; іє. *кетег-; менш обгрунтовані спроби розглядати псл. сетегв як утворення з експресивним префіксом се- від іє. *гпег-«гіркий» (НоІиЬ—Кор. 91) або зіставляти з комар (Соболевский 8!ауіа 5, 445). — Фасмер—Трубачев IV 331—332; Преобр. II, вьш. последний 62; ЗССЯ 4, 52—53; Вгйскпег 62; ЗІа'Л'зкі І 99; 81. ргазі. II 138—139; МасЬек Е8ЛС 97; Младенов 681; 8кок І 306; Вегіа] Е88Л І 77—78; Вегп. І 142—143; МйЬІ,— Епсіг. І 372; ЕгаепкеІ 251—252; Маке-паиег ЬЕ 7, ЗО; Хиріка СС 113; ІЛіІеп-Ьеск 88, 43; Реіегззоп Уегт. Веііг. 139; ЕоехсепіНа! \Ми8 10, 184; Тогр 74; Воізасд 402; Егізк І 771; Рокогпу 558. — Пор. чемериця.
чемер2 «чуприна»; — неясне.
[чемерва] «малеча» СУМ; — очевидно, фонетично й семантично видозмінене запозичення з польської мови; п. [сіетіегм/а] «велика кількість (людей або тварин)» виникло на основі етимологічно нез’ясованого уг. ібтег((іек) «надмірно багато, величезна кількість»; при запозиченні форму угорського слова змінено під впливом п. ста «темрява; юрба, великий натовп». — 8АУ І 325; Вагсгі 306, 316; ММТЕ8г 3, 962—963.
[чемерис] (бот.) «мірикарія німецька, Мугісагіа §егтапіса (Ь.) Оєзу.» Мак; — неясне.
чемериця (бот.) «Уегаігит Ь. СУМ, [чемерник чорний, НеІІеЬогиз пі§ег Ь. Мак]», [чемер] (бот.) «НеІІеЬогиз Е.» Мак, чемерник «тс.», [чемерівка] «настоянка на чемериці УРС; [отруйне зілля з чемериці] Нед», [чемеруха] «чемериця» Нед, [чемір, чемірнйця] «тс., Уе-гаігит Ь.», [зачемеруиіити] «запаморочити» Ж; — р. чемерйца, бр. чамярьїца, п. сіетіеггуса, ст. сгетіеггуса, ч. се-тегісе, слц. сетегіса, вл. сет]ег(і)са, болг. чемерйка, м. чемерйка, схв. чеме-рика, слн. сетеп'ка, стел, чемерйца; — псл. сетегіса/сетегіка, похідне від псл. сетегь/сетега «отруйна рослина (переважно чемериця); отруйний сік рослини». — Фасмер IV 331—332; Пре-
обр. II, вьіп. последний 62; ЗССЯ 4, 51—52; ВІадмзкі І 99; 81. ргазі. II 137— 138; МасЬек Е8ЛС 97; НоІиЬ—Ьуег 117; Младенов 681. — Див. ще чемер1.
чемерка «чоловіче верхнє вбрання з талією та зборками ззаду; венгерка», [чамара, чемера, чемерка, чемерчина], чумарка, чумарчина «тс.»; — р. чемерка, чемарка, [чумарка] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сга-гпага, сгатагка «тс.» через іт. сітагга «довгий каптан» зводиться до ар. заттйг «соболь». — О II 365; Фасмер IV 330— 331; Вгйскпег 72; ЬококсЬ 144; Меуег-ЬйЬке 626.
[чемерснути] «черконути» Нед; — не зовсім ясне; можливо, первісно *че-мбрснути, що постало внаслідок контамінації слів черкати (черкнути, черконути) та мбріснути.
[чемерства] «велика кількість, натовп; велика родина» Нед; — очевидно, виникло на основі запозиченого з польської мови [сіетіег'Л'а] «велика кількість (людей або тварин)»; суфікс -в(а) замінено на -ств(а) під впливом збірних листва і под. — О II 365. — Див. ще чемерва.
[чемесйти] «чавити, вичавлювати; топтати»; — експресивне утворення, що виникло на основі слів місити, чем-сати (див.).
[чемліт] «чоловічий верхній одяг з талією та зборками ззаду; чемерка»; — походить від ст. чемліпгь «камлот (цупка вовняна тканина)», що через п. ст. сгатіеі «тс.» пов’язане з фр. сатеїоі «тс.». — 8\¥ І 369, II 225.
чемний «ввічливий, гречний, шанобливий, [добрий]», нечема «неввічливий», [нечемник] «нероба, дармоїд» Ж; — специфічно українське утворення, що виникло внаслідок утрати початкового к- та семантичної видозміни слова кчемний. — Див. ще кчемний. — Пор. нікчемний.
чемодан «валіза, розкидна скриня для дорожніх речей», [чамайдан Г, чимайдан Нед] «тс.», чемоданник (спец.); — р. чемодан, бр. чамадан, п. [сгетасіап,
сгетосіап, сгитадап] (з української мови — 8\М І 382); — через тюркське посередництво (тур. сатабап «шафа або скриня на одяг; гардероб») запозичене з перської мови; перс, ртабап «місце для зберігання одягу» утворене зі слів ]ата «одяг» та бап «сховище». — Акуленко 142; Фасмер—Трубачев IV 332; Преобр. II, вьіп. последний 62; Черньїх II 379; Корш ИОРЯС 7/1 47; МікІ. ТЕІ 289, ТЕІ №сМг. І 31; Вегп. І 143; Ьо-коізсН 52; Радлов III 1940.
чемпіон «переможець змагань на першість із якогось виду спорту», чемпіонат, чемпіонство-, — р. чемпибн, бр. чзмпіен, болг. м. иіампибн, схв. шампйбн; — запозичення з англійської мови; англ. сКатріоп «борець; переможець» походить від фр. ст. сКатріоп «тс.», що виникло з пізньолат. сатріб-пет — форми знахідного відмінка від сатріб «боєць, (букв.) той, що завойовує поле», утвореного від лат. сатрив «поле». — СІС2 924; Фасмер IV 332; Черньїх II 379; Ву]акли]а 1090; Меуег-ЕііЬке 379; КІеіп І 266. — Див. ще кампанія. — Пор. шампіньйон.
[чемсати] «лупити, чухрати Г; швидко йти, квапитися, бігти Нед», [чем-хати] «квапитися, бігти» Нед, [чемшй-ти] «ковзати» Нед, [чемсаник.] «обчухрана смерека» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, що виникло в результаті контамінації слів кремсати (див.) і чесати (див.).
[чемурник] (бот.) «буркун жовтий, МеІІІоіив оИісіпаїіз (Ь.) Г)е5ґ.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, походить з первісного *джемурник, *джамурник, пов’язаного з [джамурний] «гарний, приємний», оскільки ця рослина, як і всі буркуни, є добрим медоносом. — Вісюліна— Клоков 219. — Див. ще джамурний.
[ченбурити] «бити» Ва; — очевидно, експресивне утворення, що виникло на основі слова [бурити] «руйнувати, нищити», ускладненого експресивним префіксом че(н)-.
[ченп'в] «дзвінок; (перен.) підгорля, воло» ВеУг, Лизанець НЗ УжДУ 26/2,
[ченгевйстий, ченговйстий] «воластий» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. свеп^б «дзвоник» — активний дієприкметник теперішнього часу, (букв.) «той, що дзвонить (дзвенячий)», пов’язаний з дієсловом сзеп§ «дзвонить» звуконаслідувального походження. — Вагсгі 38; МИТЕЗг І 499.
[ченчик] «невеличка муха, яка водиться в лузі» Ва; — очевидно, фонетичний варіант слова [дже'нчик] «гедзь, овід». — Див. ще дженчик.
[ченчух] (бот.) «вид рослини»; — не. зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі [дженжеруха] «красоля велика, Тгораеоіит тара Ь.». — Див. ще дженджеруха2.
[чепак1] «вид рибальської сітки» ВеЗа; — неясне.
[чепак2] (зоол.) «заєць-біляк, Ьериа їітібиа Ь.» ВеНЗн; — неясне.
[чепаканя] (назва вівці) Дз Доп. УжДУ 4, 108; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [чепак] «чепець» через світле забарвлення голови вівці, яке створює враження чепця. — Див. ще чепець.
[чепель] «ніж з відламаним кінцем», [чепе'лик] «складаний ніж, що висить у чоловіків на поясі; зубчастий ніж для розщеплювання лика Г; зіпсований складаний ніж Пі», [чепелйна] «ніж з відламаним кінцем», [чепеля] (зменш, від чепель}, [чепіль] «ніж з дерев’яною колодкою», [чепеляти] «погано грати», [че-пельгати] «пиляти (ножем)», [чепуля-ти] «різати тупим ножем; іти шкутильгаючи» Нед; — р. [чепель] «лопаточка для очистки прядива від костриці», бр. чапяла «чаплія», п. ст. Сгеріеі (ім’я), ч. сереї «клинок; лезо, вістря», слц. сереГ «тс.», болг. [чепел] «сварлива людина», схв. ст. сереіа «кліщ»; — псл. сереіь/се-реіь/сереіа є похідним з суфіксом -еі-від основи сер-/сар-, експресивної за своїм походженням і, очевидно, пов’язаної з дієсловом сареіі/сараіі; спроба вивести ч. сереї, укр. чепель з первісного *ре!о, пов’язаного з дінд. рКаїа- «лезо ножа», до якого додано підсилюваль
ний префікс се- (МасЬек Е8ЛС 98), сумнівна. — ЗССЯ 4, 16—19, 54—55; 81. ргазі. II 141. — Див. ще чапати.
[чепера] «розсоха, розвилка», [ча-пера ВеЗн, чеперга Г, чепери Нед, чипера Нед] «тс.», [чепергатий] «роз-сохуватий» ВеНЗн, [чепіргатий] «сучкуватий» Нед, [чепір наший] «перистий, бахромчастий» Нед, [чіпірнатий] «крислатий, корчуватий» Нед, [чепарити] «розчепірювати», розчепірити, розчепарити, розчепіритися, розчепіра, розщипари-тися; — ч. рідк. серуг «кінчик (напр., пальця)», болг. [че'пор] «міра довжини (відстань між пучками розставленого великого і вказівного пальця)», м. чеперок, схв. чепеоак «тс.»; — псл. серегь (зменш. серегькь)/серега, похідне від псл. сере-гііі (серігііі) «розтягати, розчепірювати», іцо розглядається як ускладнення псл. -регИі/-рігііі/-рупії експресивним префіксом се-. — ЗССЯ 4, 55—56; 81. ргазН II, 143; 8кок І 308; Лапко СМЕ XX 23.
[чеперйця] (бот.) «печериця звичайна, РзаІІІоіа сатрезігіз (Б.) С^иеІ.» ВеБа, Мак; — утворення, що постало внаслідок метатези в слові печериця (див.).
чепець «очіпок; (анат.) сальник; [другий шлунок у жуйних Г]», [че'пак] «очіпок» Г, [чєпак, чє'пік, чєпец] «тс.» Л, чепчик, чіпець, [чіпиць] «очіпок» Па, [чіпкар] «той, хто робить чіпці» Нед, [чіпбчник] «бовван для чіпця» Нед, [чі-почниця] «майстриня, що шиє чіпці» Нед, [чіпчик] «чепець» Нед, [чіпчити] «надягати чепець» Нед, очіпок, [почепний] «надягання на молоду чіпця», |по-чепйчка] «?», [почепити] «надягти чепець на молоду» Нед, Куз; — р. чепе'ц, бр. чапец, др. чепьць, п. сгерек, сге-ріес, ч. серес,.слц. серіес, вл. серс, нл. сорс, серс, схв. чепац, слн. серес, стел, чепьць; — псл. серьсь, похідне від дієслова серііі/сераіі з первісним значенням «те, що чіпляють»; значення «головний убір» є вторинним (можливо, виникло через традицію одягати, «чіпляти» головний убір на голову молодої як елемент весільного обряду, пор. ч. серій
«вбирати наречену»); псл. серьсь зіставлялося з лит. керйге «шапка», лтс. сериге «тс.», гр. охЕттощ «покрив, оболонка», о/Еїтасо «покриваю» (Вегп. І 143—144), з слат. сарра «вид головного убору» (Ильинский РФВ 74, 124—125), з п. сгарка (Вгйскпег 75). — Фасмер IV 333; Преобр. II, вьш. последний 62— 63; ЗССЯ 4, 58—59; Черньїх II 379; 81. ргазі. II 148—150. — Див. ще чіпати. — Пор. чепель.
[чепиргач] «кажан»; — утворення, пов’язане з [чепарити] «розчепірювати», оскільки кажани є єдиним видом ссавців, що літають («розчепірюють» передні кінцівки, що перетворилися на крила). — Див. ще чепера.
[чепйції «черевики» Мо; — запозичення з болгарської мови; болг. че-пици «тс.», (одн.) чепйк споріднене з серіїі «чіпляти» («те, що чіпляється на ноги»), із стел, чепьць, до якого зводиться укр. чепець. — Фасмер IV 333; Младенов 681. — Див. ще чіпати. — Пор. чепець.
чепіга (переважно мн. чепіги) «одна з двох дерев’яних ручок у плузі, за які тримається плугатар під час оранки», [чапіга Бі, чепііга Нед, чепійка ЛЧерк, чепія, чипіга Бі, чипія Нед] «тс.», Чепіга (астр.) «Оріон», [чепіжки] «нижні частини кінських копит» ВеНЗн; — р. чепьіга, [чапьіга] «ручка плуга», [чапй-га] «дерев’яний склад плуга», [чепйга, чепьіга] «дерев’яна частина плуга», [чи-пйга] «дерев’яний плуг», п. сгері^і, [са-рі^а, сгарі^а, сері^а, серіНа, сгеруїіу] «че-піги(-га)»; — утворення, пов’язане з дієсловом чепйти(ся), первісне значення «те, за що тримається орач»; припускався також зв’язок із чіп «кілок, сук» (Вегп. І 143; Соболевский РФВ 64, 171); у російській і польській мові, можливо, з української. — Фасмер IV 316, 364. — Див. ще чіпати.
[чепір] (бот.) «вид гіпну (рід рослин порядку зелених морфоутворюю-чи.х мохів), Нурпінп здиаггозит» Нед, ]чепірня] (бот.) «Ріііоіа (вид моху)» Мак; — неясне; можливо, пов’язане з
дієсловом розчепірювати(ся), проте мотивація називання викликає труднощі.
[чепірйця] (ент.) «метелик, Рарі-Ііо» ВеНЗн, [чепірнатка] (ент.) «вид метелика, РїегорНогиз» Нед; — можливо, назви утворено від [чепе'ра], чепір-натий «перистий, бахромчастий» або з (роз)чепірювати (про крила). — Див. чепера.
[чепітиі «сидіти навпочіпки; триматися; чекати; бути» Нед, Мо, \чєпну-ти] «сидіти навпочіпки; нагнутися, причаїтися» Нед; — фонетичний варіант слова чапіти (див.).
[чеплякі (бот.) «підмаренник чіпкий, Оаііит арагіпе Б.» Мак; — назва утворена від чепйти, чіпляти, оскільки ця в’юнка рослина чіпляється за чагарники. — Нейштадт 514. — Див. ще чіпати.
[чеповзати] «повзати» Нед; — похідне від повзати, утворене додаванням підсилювального префікса че- (псл. се-). — Див. ще повзтй. — Пор. чехарда.
[чепряга] «застібка з прикрасами для пояса, намиста тощо» Нед, [ча-пряга Нед, чепрага Г, чипрага Нед, чіпрага Нед] «тс.»; — очевидно, складне утворення з підсилювального префікса че- і слова *пряга, похідного від прягти «запрягати, з’єднувати»; пор. зменшувальне пряжка. — Див. ще прягтй*.
чепуляти — див. чепель.
чепурйти «прикрашати, прибирати» СУМ, Нед, чепурніти, \чіпуритися\ «чепуритися» Нед, [чепуритися] «тс.» Нед, [чепурйха] «чепуруха» Бі, |чепу-риця] «тс.» Нед, [чепурість] «охайність», [чепурка] «чепуруха», [чепур-ківна «дочка чепуруна», чепуркб «чепурун»] Бі, чепурун, чепуруха, [чепур-ченко] «син-чепурун» Бі, [чупурун] «чепурун» Нед, чепуристий, чепуркуватий, чепурний «охайний, чистий, ошатний, гарний; манірний, церемонний» СУМ, Нед, [чіпурний] «чепурний» Нед, [чопурний, чупурний] «тс.» Нед, [зче-пурляти] «очищати» Пі, нечепура, не-
чупуруха, [очепурйти] «очистити»; — р. [чапурйться] «надиматися, бундючитися; чепуритися», [чепорйться, чепуриться] «величатися, пишатися», чб-порньїй «манірний, бундючний», бр. [ча-пурьщь] «чепурити», п. схиригпу «задерикуватий, визивний», [сіиригпу, сириг-пу] «дотепний; задерикуватий», [(каш.) сгиріегхус зе] «по-чудернацькому одягатися», ч. серугііі зе «сердитися», болг. чапури «(він) сердиться без причини», схв. чеперан «спритний, жвавий», слн. сорігіїі зе «надиматися, високо нестися»; — псл. серигііі з§, що є складним утворенням з експресивного префікса се- і дієслівної основи -ригііі, яку зближують з -руг- (р. растопьірить і под.); менш імовірні інші спроби пояснення: пов’язання з лтс. серіїіз (орн.) «волове очко», ргіекзсеїіз «нахаба» (МиііІ.—Епсіг. І 373), з чапля (Соболевский РФВ 71/2, 447—448; МікІ. ЕААї ЗО), з щепити, р. щепка (Вегп. І 343), з псл. серьсь, укр. чепець (ЛасоЬзоп М8БР 1/2, 1959, 276), з схв. кдчоперан «жвавий, рухливий, моторний» (МаІіпо\мзкі РР 5, 118), з псл. сиЬь, п. сгиЬ, укр. чуб, з псл. рего, п. ріего, укр. перо (ЗІам/зкі І 128—129). — Фасмер—Трубачев IV 372—373; ЗССЯ 4, 56; 8кок І 307—308. — Див. ще чепера.
чепурний — див. чепурйти.
[чепуруха] «чарка», [чепоруха] «велика чарка, повна горілки» Нед; — р. бр. [чапуруха] «тс.»; — утворене лексико-семантичним способом від чепуруха «франтувата жінка, дженджеруха». — Див. ще чепурйти.
[чераляка] «сургуч» Она; — запозичення з італійської мови; іт. сега-Іасса «тс.» являє собою складне утворення зі слів сега «віск; колір обличчя» та Іасса «лак». — Див. ще цера, лак1.
[чербакй] «ріденько сплетені личаки, які носять у жнива» До; — утворення, що постало внаслідок відпадіння початкового ш- в слові *щербакй (*шчербакй), тобто «щербаті личаки» (за аналогією із щербатими (прорідженими) зубами). — Див. ще щерба2.
черв «повзуча безхребетна тварина, хробак», [червь] «тс.» Нед, черва (зб.), [чирва] «тс.» Бі, Пі, ]червак] «хробак; хвороба овець» УРС, Дз, [чер-вачнйк] (ент.) «листовійка» Нед, червець (ент., спец.) «кошеніль; шовк, пофарбований кошеніллю; кров із дівочої пліви», [черець] «тс.» Г, Нед, [червива] «черв’ячок» Нед, червиця «шашіль» УРС, Нед, Пі, [червйшник] «місце, де є черви», червчатка «шовкова плахта», [чер-чатка] «тс.», [червчик] «червець», [чер-чик] «тс.», черв’як, [черв’ячкй] «страва з гороху або гречки» Бі, [черч] «кошеніль», [черча Куз, черчеть] «тс.», [чер-чук] «червець» Куз, [чирь] «черва» Нед, [черваковйтий] «червивий» Куз, [чер-вакуватий] «червоподібний» Куз, червивий, червцевий «кошенільний; яскраво-червоний», червчатий «пофарбований кошеніллю, яскраво-червоний; шовковий», [черчатий] «тс.», [червчйстий] «червцевий», [черчйстий] «тс.», [чер-честий] «багряний», черв’ячий, [черцьб-вий] «червчатий», [черчиковий] «червоний», [чірівнйй] «червивий», червити «плодити черву», [черйти] «тс.» ЛЖит, червивіти, [червіти] «хворіти», [зачер-вйвити] «завести черви», [зачервляти] «червити» Я, [почервачений[. «поточений черв’яками» Нед; — р. червь, бр. чар-вяк, др. чьрвь (чол. р.) «черв’як», (жін. р.) «червона фарба, тканина», п. схєгху, ч. слц. сєгу, вл. сену, нл. сег\у, полаб. сагу Іех^се «равлик», (букв.) «черв повзучий», болг. червей, ст. черв, м. црв, схв. црв, слн. сгу, стел, чрькь; — псл. *сьгуь, утворення, що витіснило давніше *сьгть, збережене тільки в словах з переносним значенням або в похідних, зокрема, в псл. *сьгтьп'ь(]ь) «червоний», укр. (поет.) черлений; припускається, що V замість первісного т з’явився під впливом семантично й етимологічно спорідненого ПСЛ. *СЬГУІІІ, де одне зі значень «кишіти (про черв’яків і мурашок)»; спроби зіставити з лит. кіп/агра «черв’як; червоточина» (< *кігу-уагра поряд з кіггпуагра) (Вегп. І 173), з реконструйованим лит. *зкігуІ8, пор.
лит. зкіп/іпа «біжить, як мурашка» (БресЬі 45), з лат. сап/из «кривий» (Еіск І 385— 386) непереконливі. — Фасмер IV 335— 336; Черньїх II 380—381; ЗССЯ 4, 171 — 172; 81. ргазі. II 269—271; БеЬг-8р!а\уігізкі—Рої. 71—72; МасЬек ЕБЛС 99; БсЬизіег-Бехмс 114; Вегіа] Е553 І 90, — Див. ще червлений. — Пор. червоний.
червень «шостий місяць року», [че'р-ве'ць] «тс.», червневий, [черцьбвий]; — р. [червень] (чол. р.) «червено», бр. чзрвень, [чзрвец], др. чьрвень, чьрвьць «липень», п. сгепуіес «червень», ст. сгуг-\УІЄП, ч. сєгуєп «тс.», цсл. чрьвєнь «липень»; — псл. *сьгу(і)єп-ь/сьгуьсь «липень, червень», похідне (пасивний діє-прикм. мин. ч.) від псл. *сьгуііі, утвореного від *сьгуь, укр. черв', назва пов’язана з черв, оскільки в червні розвиваються лялечки (черв’ячки) (Кравчук УМШ 1955/3, 62; Вегп. І 173), з яких видобували червону фарбу (червець) (БІам/зкі І 119); пор. лит. кігтеїіц «червень, (букв.) місяць хробаків»; менш переконливе пов’язання (НоІиЬ—Кор. 91—92) з червоний як назвою місяця червоних квітів. — Кочерган Мовозн. 1971/2, 87; Шаур Зтимология 1971, 96; Фасмер—Трубачев IV 334—335; ЗССЯ 4, 168—169; Ноіугізка—Вагапохма ДР 45, 16—22; 81. ргазі. II 262—263, 272— 274; Біахузкі І 119—120; МасЬек Е8ЛС 99; НоІиЬ—Буег 118; БЬєуєіоу АА/огсі 13, 187. — Див. ще черв, червлений.
[червеняк] (орн.) «вільшанка, ЕгііЬа-сиз гиЬесиІа Б.» Шарл, [червонюх] (орн.) «снігур, РуггЬиІа руггЬиІа Б.» Нед; — назви утворено від [черевний] «червоний», червоний з огляду на наявність червоних або яскраво-рудих відтінків у забарвленні цих птахів. — Воїнств.—Кіст. 246, 330. — Див. ще червоний.
(червець] (бот.) «перстач сріблястий, РоіепііІІа аг^епіеа Б.», [червечник Мак, червитчик Мак, червичник Мак, червишник Мак, черчик Г] «тс.», [чер-вачник] «сухоребрик Софії, Бізут-Ьгіит БорЬіа Б.» Мак; — утворено від
червець «кошеніль», оскільки згадані комахи (або черв’ячки інших комах) живуть на корінні цих рослин. — Нейштадт 277; ЗІа'Л'зкі І 119. — Див. ще черв.
червлений «багряний, темно-червоний», черлений, [челлений] «червоний», [черленйстий] «червонястий» ВеУг, [чер-ленйця] «червона вохра; червона глина» ВеНЗн, ВеУг, [черленяк] «вид гриба» ВеУг, [черлінь] «деревина дуба» ВеНЗн, ст. червленица «багряниця»; — р. червлений «темно-червоний», др. чьрвЛ№Н/ь «червоний», чьрленьш, п. ст. сгугу/іопу, сгугх'Л'іопу, [сгепуіопу], ч. слц. сєгує-пу, вл. сег\У]епу, нл. сег^епу, [сепмрпу, сег'Л'опу], полаб. сагуепе, болг. червен, м. црвен, схв. црвен, [с'гЦеп], слн. СГІ]ЄП, стел, чрьклкнт», ирькент. «тс.»; — псл. *сьр/())еггь, ад’єктивований пасивний дієприкметник мин. ч. від праслов’янського дієслова *сьгуііі «фарбувати в червоний колір (спочатку за допомогою кошенілі — особливого різновиду червів, що давали червону фарбу)»; пор. др. червити «фарбувати; рум’янити». — Була-ховський Вибр. пр. III 373; Фасмер IV 334—335; ЗССЯ 4, 168—169; 81. ргазі. II 262—263, 275—276; 81а\узкі І 119— 120; БеІіг-ЗрІа'Л'ігізкі—Рої. 72; Вгйскпег 76—77; Масіїек Е8ДС 99; НоІиЬ—Буег 118; ЗсІїизїег-Зе'Л'с 114—115; Младенов 681—682; Тгаиітапп 134. — Див. ще черв. — Пор. червоний, чермний.
червоний «кольору крові та близьких відтінків», [червений] «тс.», червінковий «багряний», червіньковий «брунатно-червоний», червонавий, червонастий, червонкуватий, червонуватий, [червонявий], червонястий, [черво] «червоно», [червенйця] «червона глина», червінець, [червінка] «кривавий пронос; черевний тиф» УРС, Нед, [червінкй] «сорт яблук» Нед, [червінь] «брунатно-червона фарба; багрянець, рум’янець», червбнець «червоногвардієць», червонило «червоне чорнило» Куз, [червонйця] «червона вохра» ВеНЗн [червонюк] «підосичник (гриб)» Мак, [червонюх] (ент.) «червоноклоп, РуггЬосогіз ЕаІІ.»
Нед, Ічепвоняк] «червонюк» Мак, [чер-вонячка] «червона вохра» ВеНЗн, [червень] «червоність; червона фарба» Нед, [червеніти], [червінити] «рум’янити; прикрашати» Нед, червонити, червоніти, червонішати, почервонілий, поза-червбний «ультрачервоний» Куз, [пре-червдний] «яскраво-червоний» Пі, [прб-червоний] «червонястий» ВеНЗн, [роз-червенатися] «почервоніти» ВеЛ, ст. червоньїй; — р. (поет., обл.) чер-вбнньїй, бр. чьірвбньї, п. сгегу/опу, ст. сгугм/іопу, [сгепуіопу], нл. [сег^опу, сегм/опу]; — запозичення з польської мови; п. сгегу/опу є вторинною формою, що витіснила давнішу [сгег'Л'іопу]; пор. п. ст. сгупуіопу; ствердіння V/ пояснюється впливом чеської вимови, що відбився і в інших випадках, пор. хмезоіу — ст. \МІЄ8ІОІу, 8ЄГСЄ - СТ. 8ІЄГСЄ ТОЩО (Ео8
СР І 161, 205); припускається також можливість питомо польського фонетичного розвитку (51. ргазі. II 262—263). — Черньїх II 380; ЗІам/єкі І 119—120. — Див. ще червлений.
червоногарячий «яскраво-червоний»; — складне слово, утворене з двох синонімічних прикметників, що взаємно підсилюють один одного: червоний і гарячий «яскравий». — Див. ще гарячий, червоний.
черга «послідовність, певний порядок у часі, русі тощо; група людей, що стоять одне за одним, плетениця; ряд пострілів», ]черег] «тс.» Нед, [черг] «жереб» Бі, черговець (іст.) «козак, призначений на варту», черговий СУМ, Бі, [чережний] «черговий», чергувати «вартувати; змінювати одне одним», чергуватися «змінюватися; сперечатися щодо черговості», [чержитися] «чергуватися (в роботі)» Нед, безчергбвий, безче-режний Куз, [очерга] «почет» ВеЗн, почережний, почерзі Куз, позачерговий, ст. черга; — р. [черга], бр. чарга, др. черга, п. [сгегіїа, схегда] (з укр.); — запозичення з тюркських мов; пор. тур. ст. [жерге] «ряд; порядок; (військ.) стрій», аз. чарка, чув. йерке «тс.», чаг. саг§а «ряд, черга», що вважа-
ються запозиченнями з монгольської мови, пор. монг. жирге «ряд; розряд; ступінь; черга», бур. зарга «ряд; ступінь; звання»; малоймовірне зіставлення (2и-Ьаіу АІ81РІ1 16, 387—388) з лит. кег^ІІ «з’єднувати, сполучати». — Фасмер IV 336; Преобр. II, вьіп. последний 63—64; Егоров 80; Вгйскпег 76; Вегп. І 145; Радлов III 1970.
[чергйнькати] «рипіти (з вищанням)», черготіти «рипіти; цвіркотіти (про пташок)», [чиргйкати] «повільно молоти (про млин); ледве їхати (возом)» Па; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [чвирі нька ти], цвірінькати тощо. — Пор. чиргйкати.
[чердаш] «чередник», [чередаш] «тс.» Куз; — запозичення з угорської мови; уг. сзогсіа'з «тс.» утворене від сзогсіа «череда», запозиченого зі слов’янських мов. — ММТЕ8г І 556; Кпіегза І 141 — 142. — Див. ще череда*.
[черевець] (бот.) «зірочник середній, 8іеІІагіа гтіесііа (Б.) Суг.; чебрець, 8аіи-ге]а Б.; повитиця, Сизсиїа Б.; грицики звичайні, СарзеІІа Ьигза-разіогіз (Б.) Мейіс.» Г, Нед, ВеБ, ВеНЗн, Мак, [че-ревишник] «грицики звичайні, СарзеІІа Ьигза-разіогіз (Б.) Месііс.», [черевка] «повитиця льонова, Сизсиіа еріїіпит ХУеіНе» Нед, ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, назви пов’язані з черв-, оскільки майже всі ці рослини виткі або сланкі; первісне * червець могло зазнати впливу слова черево (з огляду на отруйні властивості деяких із цих рослин). — Нейштадт 230, 292—293, 449. — Див. ще черв, черево.
черевйк «невисоке взуття (без халяв)», черевикар Куз, черевичник, [че-ревича] «черевичок», черевичний, ст. черевик^', — р. [черевйк], бр. чаравік, др. черевика, п. Їґ2е\уік, ч. [зігєуїс], слц. |сгіеуіку] (мн.), вл. ст. сігуік, нл. ]сге\\'ік|, болг. [цревик]-, — псл. *сегуік"ь, похідне від *сеп/ь(]ь) (пор. стел. чр’Ькии «черевик») «черевний», утвореного від псл. *сегуо, укр. черево (спочатку черевики робили з тонкої шкіри, знятої з черева тварини). — Кравчук УМШ 1957/4, 300
80; Фасмер IV 336; Преобр. II, вьш. последний 65; Соболевский АГ81РН 33, 610, РФВ 71, 444; ЗССЯ 4, 81; 81. ргазі. II 168; МасНек Е8ЛС 587; Младенов 682; Вегп. І 151; Ресіегзеп К2 39, 459; Регззоп Веііг. II 786; 8сНга<іег Кеаііехікоп II 354. — Див. ще черево.
черевйчки (бот.) «сокирки польові, ОеІрНіпішті сопзоіісіа Б. (Сопзоіісіа аг-уєпзіз Оріх.); [аконіт, Асопііит пареііиз Б.]» ВеНЗн; — назву утворено від черевйк за формою квітів цих рослин. — Вісюліна—Клоков 124; Нейштадт 253, 254. — Див. ще черевйк.
[черевїрнийі «кутній (зуб)»; — експресивне утворення, що виникло внаслідок фонетичної видозміни слова черевний «тс.» і його зближення зі словом вірний. — Див. ще черево. — Пор. черевний.
[черевно] (орн.) «балабан, Еаісо сНег-ги§ Сгау» Куз, Шарл; — назва пов’язана з черево, оскільки біле з темно-бурими плямами черево виділяється на тлі забарвлення інших частин тіла цього птаха (Воїнств.—Кіст. 163). — Див. ще черево.
[черевний] «кутній (зуб)» ВеБ; — результат видозміни первісного [черепний] (зуб) «кутній (зуб)» унаслідок зближення з черевний «внутрішній», похідного від черево. — Див. ще черево, че-реняк.
черево «живіт, утроба», [череван] «пузань; (іхт.) гірчак, Кйосіеиз атагиз» Нед, черевань, ]череванька] (іхт.) «вид коропа, Сургіпиз атагиз», [череватець] «молюск» Нед, [череватки] (бот.) «гриби гастероміцети, Сазіеготусеїаіез» Нед, [черевач] «пузань; пуголовок» Нед, ВеНЗн, черевйна «живіт», [черевій] «пузань» Нед, [черевуга] (іхт.) «череван; череванька», [черевуля] «пузань» Нед, [черевуха] (іхт.) «черевуга», [череванй-стий] Нед, череватий, черевнйй УРС, Нед, [череватіти] «ставати череватим; вагітніти», начеревник, начеревний, над-черевнйй, очеревина, [очере'вити] «вительбушити» Ж, підочеревина, підчеревина, підчеревник, підчерев’я, під-
черевий, підчеревний, почеревина «нижня частина черева; пронос; шльонд-ра» УРС, Куз, [почеревниця] «кривавий пронос» Г, [почеревщина] «пух на череві; платня або частування повії», ст. черево', — р. [черево, черево] «черево», чрево (з цсл.), бр. чзрава, др. черево «живіт; шкіра з живота», п. Іггехсо «нутрощі», ч. зігєуо «кишка», СЛЦ. СГЄУ0, ВЛ. Сґ]Є\УО «ТС.», НЛ. СҐ|О\МО «кишки», полаб. сгєуі) «тс.; нутрощі», болг. чрево «(заст.) кишка; черево», черво «кишка», м. црево «кишки», схв. црево «кишка», слн. сгеуо «тс.; нижня частина живота», стел, чрФко «живіт; черево»; — псл. *сеп'о; — зіставляється з прус, кегтепз «тіло, живіт», дісл. Ьргипсі «м’ясо, тіло», двн. Иегсіо «шкура, шкіра» (Вегп. І 150—151; Тгаиітапп 128; 8ресЬі 79); менш обгрунтовані зіставлення з дінд. кгр «форма, фігура», ав. кагаїз «тіло, постать», лат. согриз «тіло, тулуб», двн. ЬгеГ «тс.», гр. тгратгщ «грудочеревна перепона» (Егпоиі—МеіІІеі І 258), з гот. Ьаіфга «нутрощі» (Тгаиїтапп 128; МеіІІеі Еіисіез 167—168); іє. *(з)кег- «різати; шкіра». — Потебня РФВ 4, 211; Фасмер IV 337; ЗССЯ 4, 82—83; 81. ргазі. II 169—170; Масіїек Е8ЛС 587; НоІиЬ— Кор. 357; ЕеЬг-БрІа'лїгізкі—Рої. 84; 8сЬиз-їег-8е\мс 125; Вегп. І 150—151; ЗресЬі 79; Рокоту 940. — Див. ще кора, скїра, шкура*.
череда* «стадо (великої рогатої худоби); сто п’ятдесят корів; косяк (риб); тічка (собак)» УРС, ВеУг, ЛЖит, ]че-ред] «черга» Нед, [чередар] «чередник», [чередільниця] «відьма, що забирає в корів молоко», чередник, черед-никівна Бі, [чередниця] «довгий батіг з коротким пужалном» ЛПол, чередниченко, чередничка, черідка, ]чередам] «чергою» Нед, [чередний] «стадний» Нед, Ічередьний] «черговий» Нед, [череда-рипги] ВеУг, чередникувати, ]заучере-дев] «за чергою» Ж, [очередйти] «утримати, стримати», ]почере'дно] «за чергою» Нед, ст. череда; — р. череда «черга, [стадо]», бр. чарада «стадо, зграя, гурт», др. череда «черга», п. Іггода «че
реда», ст. сгггосіа, сгегесіа «юрба» (з укр.), каш. [зігосіа] «тс.», ч. ігїсіа «клас, розряд», зігїсіа «зміна, чергування», слц. сгіеда «череда, отара, табун», вл. сг)ос1а «купа, гурт», болг. черда, (заст.) чреда «череда», схв. (заст.) чреда «черга», слн. сгесіа «стадо, отара, табун», стел, чрфдд «розряд; загін»; — псл. *сегсіа (< *кег<іа); споріднене з прус, кегсіап (зн. в. одн.) «час (< черга)», лит. кеМгіиз «пастух» (< *кегсІа «череда»), дінд. загсІЬаїт «стадо, натовп», гот. Наїгсіа «стадо», ірл. сгосі «худоба, багатство», кімр. согдсі «група, натовп», гр. хбрйіх; «купа», двн. Ьегіа «зміна, черговість», н. Нефе «стадо (волів)», англ. Кепі «стадо, гурт»; ймовірний зв’язок з індоєвропейським коренем *кег- «різати», бо саме вирізанням рисок на паличці у давнину позначалася як кількість худоби, так і порядок (черговість, час) її випасання; помилкова думка про германське запозичення (Вегп. І 144). — Фасмер IV 337—338; Преобр. II, вьш. последний 66; ЗССЯ 4, 60—63; 81. ргазі. II 150— 151; Вгйскпег 582; Вогуз 650—651; 8сЬизїег-8е\мс 125; 8 XV І 384; МасЬек Е8ЛС 587—588; НоІиЬ—Буег 455; Младенов 687; 8кок І 337—338; Вегіа) Е88Л І 87; Вегп. І 144; КІеіп 722; К1и§е— Міігка 305; ХУаІсіе—Ноїїп. І 288—289.
череда2 (бот.) «Вісієпб Б.», чередник «КіпДега РаІІ.; [чорнокорінь лікарський, Супо^Іоззит оїїісіпаїе Б. Мак; водяний перець, Роїу^опит Нудгорірег Б. Мак)», [чередун]; — р. череда; — назви пов'язані з череда', оскільки плоди цих рослин застряють у шерсті тварин (череди) і розносяться на великі відстані. — Вісюліна—Клоков 325; Ней-штадт 212, 459, 557. — Див. ще череда*.
[чередень] «стебло, стовбур»; — очевидно, продовжує псл. [*сегііьпь] (< іє. *кег-с!-), де *сегсІ- ускладнене ад’єктивним суфіксом -п-; мотивація найменування не ясна. — Див. ще череда2.
через (прийм.) «на позначення руху перетинання чогось, когось» СУМ, ]керез Г, ЛПол, перез Пі, терез Нед, щерез ВеБ], почерез СУМ, Нед, ст.
через-ь; — р. через, (поет.) чрез, бр. цераз, др. через-ь, чересь, черось, п. [(каш.) сев], ч. слц. [сех], болг. чрез, схв. (заст.) чрез, слн. сег, заст. с'гех, стел. чр'Ьст», чр'Ьзт,; — псл. *сеггь < *сегвь (< *кегів-), кінцеве -2 з’явилося ПІД ВПЛИВОМ прийменників УЬ2, *]Ь2; — споріднене з прус. кегвсЬа(л), кігвсЬа(п) «через, пере-», лит. вкегвав «поперечний», ЛТС. 8кеґ88 «упоперек», можливо, також з гр. єтхароюс «тс.», єухароюс «тс.; косий, похилий», далі з лит. кігвіі «рубати», цсл. чр’істи «різати»; іє. *(в)кег-і- «різати». — Фасмер IV 338; Преобр. II, вьіп. последний 66—67; ЗССЯ 4, 76—77; Черньїх II 381; Брандт РФВ 22, 136; Фортунатов АІ51РК 4, 581; Зндзелин СБЗ 31; 51. ргазі. II 164—165; Младенов 688; 5кок І 338— 339; Вегп. І 144—145; Тгаиітапп 129— 130; Егівк І 537; Ресіегзеп ІЕ 5, 54—55; Рокогпу 949—950. — Див. ще черта.
черемйс (застаріла назва марійця); — р. черемйс(ин), бр. чараміс, др. чер-мисьі (мн.), ч. Сегетів, болг. черемйс; — запозичення з татарської мови; тат. сіг-гпів «тс.» походить від чув. (заст.) сагтйс «тс.», що не має певної етимології. — Фасмер IV 338—339.
черемха (бот.) «Радив МіІІ.; кам’яна липа, РБіІІугеа ІаШоїіа Б.» УРС, ВеНЗн, Мак, черемуха «Радив МіІІ.», [черемша] Мак, черемшина УРС, ВеНЗн, Мак, Па «тс.», [черімха] «черемха; кам’яна липа» Мак, [церемха] «жостір проносний, РЬагппив саіЬагііса Б.» Мак, очеремха «черемха»; — р. черемуха, [черемха, черемха], бр. чарбм-ха, др. черем-ьха, п. іггетсЬа, схегетсЬа (з укр.), ч. вігетсЬа, слц. сгетсЬа, [се-гетейа], слн. сгетЬа, [сгетва]; — псл. *сеґгтгьха; — споріднене з лит. кегтйве «дикий часник», вегтйквпів (вегтйквіе) «горобина», лтс. сегтайква/сегтиква «тс», гр. хрЕуиоу, хрбриоу «цибуля», дангл. Нгатвап (мн.) «черемша», ірл. сгеатЬ «часник»; іє. *кегтив- (*кге-ти8-/кготи8-), можливо, на позначення рослин з різким (від кореня *кег-«різати») запахом; більш проблематич
ні пов’язання назви рослини (Трубачев ЗИРЯ II 34—35; ЗССЯ 4, 67—68) з іє. назвою черв’яка *кгт-/кегт- (псл. *сьгть, лтс. сбгте) або з гр. хбуарос «суничник» (Воівасц 488); малодоказове пояснення слова (Масіїек Е5ЛС 586) як «праєвро-пейського» з дуже затемненою структурою. — Фасмер—Трубачев IV 339; Преобр. II, вьіп. последний 67; ЗССЯ 4, 67—68; Черньїх II 381—382; 51а\увкі І 117; Вгйскпег 580—581; 51. ргаві. II 153—154; Масіїек Лт. говії. 110; НоІиЬ— Еуег 455; 5кок І 272—273; Рокогпу 580— 581. — Пор. черемша.
черемша (бот.) «часник ведмежа-чий (левурда), АПіит игзіпит Б.»; — р. черемша, бр. чарамша, схв. [сгетов], слн. сгетов, сетах «тс.», сетг «черемха»; — псл. *сегтьва (*сегтьвь) є похідним від *сегтьха; — споріднене з лит. кегтйве «дикий часник». — Фасмер IV 339; ЗССЯ 4, 68; Черньїх II 382; 51. ргаві. II 154; 5кок І 272—273; Вехіа] Е55Л І 87; Зндзелин СБЗ 52; Тгаиітапп 128— 129; Вегп. І 145. —Див. ще черемха.
[черен] «леміш; колодочка (ножа); стебло» Г, Нед, [чере'нка] «колодочка (ножа) (мн.: черенки, черемушки) «тс.» Нед»; — р. [черен] «руків’я; чубук, живець», черенок, «тс.», бр. чарандк «живець; черешок; колодочка (ножа)», др. черень «руків’я», п. ІГ2ОП «руків’я; черенок (ножа); вогнище, (перен.) ядро (чогось)», ч. вігел «(рідк.) молодша дитина; ст. стрижень стовбура (у дереві)», слц. сгіепка «колодочка (ножа і под.)», вл. стопо «колодочка ножа; руків’я; ясна», нл. сгрпк «руків’я соломорізки», болг. черен, [чйрен] «руків’я, колодочка (ножа)», схв. степ, слн. степ «тс.»; — псл. *сегпь/сегпа/сегпо/сегпь; чергуванням голосних пов’язане з псл. ког^ (род. в. когепе, зн. в. когепь); — зіставляється з дінд. кагпа- «руків’я, держак», кімр. сагп «ручка»; іє. *кег-п-. — Фасмер IV 340—341; Преобр. II, вьіп. последний 67—68; ЗССЯ 4, 69—70; 51. ргаві. II 156—157; Вгйскпег 582; МасЬек Е5ЛС 586; НоІиЬ—Еуег 455; 5сІіивІег-8е\сс 127; Младенов 682; 5кок І 273, 310— 311; Вехіа] Е55Л І 87; Тгаиітапп 129;
Вегп. І 146—147; Рокоту 371—372,— Пор. корінь1.
[черенка] (орн.) «чирок-свистунок, Апаз сгесса Б.», [череня] «тс.; чирок-тріскунок, Апаз риегриесіиіа Б.» Нед, [черйчка] «чирка»; — результат фонетичної видозміни слів чиранка, чирячка. — Див. ще чирка.
[черенки] (мн.) «друкарський шрифт» Нед; — очевидно, результат лексико-семантичного утворення від черенки «колодочки (ножа); черешки». — Див. ще черен.
[череняк] «кутній зуб» Нед, [черепний] «кутній (зуб)» Нед, [черемнйй Нед, черенній] «тс.», ст. черенньїй; — р. череняк, п. іггопу (мн.) «кутні зуби», ч. ігепа'к «кутній зуб», слц. сгепомес, вл. сгопак, нл. сгопак «тс.», р.-цсл. чр'Ь-ноккнж «кутній (зуб)», стел. чр'Ьнокьнть (зуб) «тс.»; — утворення, похідне від псл. *сегпь, спорідненого з лтс. сегиокііз (сегиокзііз) «кутній зуб», кімр. сегп «щелепа», далі, можливо, з дінд. са'г-уаіі «роздрібнює, пережовує»; значення «кутній зуб» розвинулось із попереднього «корінь; стебло». — Фасмер IV 340— 341; ЗССЯ 4, 69—70; Вгйскпег 582; 81. ргазі. II 156; МасЬек Е8ЛС 657; Вегп. І 146—147. — Див. ще черен.
череп «кістяк голови; великий черепок; [глиняна посудина; горщик на квіти]» СУМ, Нед, ВеУг, [черепаня] «глиняна люлька; накривка з випаленої глини» Г, ВеУг, черепйнка «черепочок», черепиця, черепичина, черепичник (спец.), ]черепниця] «раковина» Нед, черепок «осколок; горщик; (перен., знев.) череп», [черепулька] «глиняна люлька» Нед, черепушка «чарка; [мушля]», череп'я (зб.), череп'яний, череп'янка, надчерепний, [розчерепити] «розбити на черепки» Нед, Ме, ст. черепу-, — р. череп «череп», бр. чзрап «тс.», п. сгегер, ст. [іггор] «шкаралуща, оболонка; глиняний горщик, старий черепок», ч. зігер «черепок», слц. сгер «черепок, кахля; череп», ВЛ. СГ]'ор «черепок», НЛ. СГ]’ор «тс.», болг. череп, [чр-ьп] «черепок; череп», м. цреп «горщик на квіти; черепок»,
схв. цреп «черепиця; черепок», слн. сгер «черепок, череп», ЦСЛ. Чр’ІП'Ь «глиняний горщик; цегла; череп»; — псл. *сегрь; — споріднене з прус, кегреііз «череп», а також з лтс. зкегреіе «черепок», лит. кігріі «різати», дісл. зкагїг «оцупок, пеньок», снн. зсЬагІ «черепок», двн. зсігЬі «тс.», дінд. каграга- «черепок, шкаралупа, череп»; іє. *(з)кег- «різати, кроїти», що далі пов’язується з *кегр- в значенні «плести»; очевидно, реалія первісно позначала глиняний горщик, який виготовлявся спочатку плетенням з лози, що потім обмазувався глиною і після цього обпалювався; псл. *сегр- (< іє. *кегр-) зіставляється з псл. *к\граіі, укр. кбрпати «колупати» (Трубачев Рем. терминол. 228; ЗССЯ 4, 72—73; Черньїх II 382). — Фасмер IV 341; Брандт РФВ 21, 215; 8!а\узкі І 117; 81. ргазі. II 159—160; МасЬек Е8ЛС 586; НоІиЬ— Кор. 357; 8сЬизіег-8е\ус 126; Младенов 682; Вегп. І 147; ВеггепЬег^ег ВВ 16, 241; 8кок І 274; Вегіа] Е88Л І 87—88; МеіІІеІ Еіисіез 235; Тгаиітапп 129; НйЬзсЬтапп 458; Егаепкеї 257—258; КІи^е—Міігка 643; Регззоп Веііг. II 861. — Пор. кбрпати.
[черепаня] (бот.) «алтея рожева, АІіЬаеа гозеа І..» ВеУг, ВеНЗн, Мак; — назва пов’язана з череп з огляду на подібність плодів цієї рослини до чашечок чи якихось інших череп’яних виробів. — Вісюліна—Клоков 186—187. — Див. ще череп.
черепаха (зоол.) «плазун, тіло якого вкрите панцирем; луска», [чарапа-ха\ (зоол.) «беззубка, Апобопіа» ВеНЗн, [чарапйха] (зоол.) «жаба; ропуха» ВеНЗн, [черепаня] «беззубка» Нед, черепашеня, [черепашина] «панцир черепахи» Нед, черепашка, черепашник (геол.), [черепуха] «їстівна ракушка, Апосіопіа су^пеа; річкова черепаха, Ешуз Іиіагіа» Куз, ВеБ, [черепушка] «беззубка» ВеБ, черепаховий, [черепахуватий] Нед, черепашачий, черепашковий, ст. чере-пашньїй; — р. черепаха «черепаха; [простий негодящий посуд]», бр. чара-паха, слн. сгера'Ьа; — псл. *сеграха, по
хідне від *сегрь (*сегра), укр. череп-, утворення витіснило з табуїстичних міркувань давніше желе (Зеленин 2, 53). — Булаховський Вибр. пр. III 352; Фасмер IV 341; ЗССЯ 4, 70—71; Черньїх II 382; 51. ргазі. II 158; Вегіа] Е55Л І 87. — Див. ще череп.
[черепкати] «деренчати, рипіти, тріскотіти» ВеЗа; — пов’язане з черепок, очевидно, виникло на основі словосполуки деренчати, як черепки. — Див. ще череп.
|черепча| «невеликий невід» Г, Берл, Мо; — не зовсім ясне; можливо, виникло як лексико-семантичне утворення від * черепна, зменшеної форми слова черепок «миска, горщик» — за формою невода; пор., однак, п. сіе-ґхепіес «рибацький сачок, сітка» (ЗАУ І 332), ч. [с'егепес], схв. [черенац] «тс.», що пов’язуються з псл. сегепьсь як похідного від сегепь (ЗССЯ 4, 65—66); тоді укр. [черепна] можна розглядати як друкарську помилку замість черен-ча. — Див. ще череп.
черес «шкіряний пояс, у якому носять гроші», чересок, [переш] Нед «тс.», ст. чересь; — р. черес, через, [чересл, чересел], п. заст. іггоз «тс.», ст. сггаоз, слц. [сх. сегез] (можливо, запозичення з укр. мови), цсл. чр'Ьсь; — псл. *сегзь (< *кег1зо-); — зіставляється з ірл. сгізз «пояс», кімр. сгуз «пояс; сорочка»; остаточного визначення походження слова немає; припускається, що цей іменник виник на основі вторинної субстантивації прийменника-прислівника сегзь «через» (ЗССЯ 4, 76—77); була спроба на підставі наявності р. [чересл, чересел] «черес» пов’язати слово з псл. *сегзІа, укр. чересла (Вегп. І 148; 51. ргазі. II 163—164). — Фасмер IV 342; Преобр. II, вьіп. последний 67; Вгйскпег 583; Пог-хмасіохмзкі (^)и. £ґ. ек І 419—420; 5кок І 338—339; Вегп. І 148; Маїгепаиег БЕ 7, 32; Ресіегзеп КеІЕ Сїг. І 43. — Див. ще через. — Пор. чересла.
[чересла) (мн.) «поперек, крижі»; — р. [чересла], чресла (з цсл.) «тс.», др. чересла «поперек», її. ст. іггозіа (мн.)
«стегна, пах», ч. ігїзіа «пах», слц. сгіезіо «тс.», болг. чресла «крижі; пах», сх. ст. сгезіа «бедра, стегна», слн. [сгезіо] «перегородка в горісі», стел, чр’іедд «поперек; стегна»; — псл. *сегзІо «перегородка»; — споріднене З *СЄГ8І0 «ніж плуга, леміш»; далі зіставляється з псл. *сег2-, укр. через (Зкок І 338; Вегп. І 148; Вгйскпег 583), з лит. кігкзпіз «кульшовий суглоб», лтс. сігкзпіз «тс.» (Мік-коіа Ш. Сг. І 94; МйЬІ,—Епсіг. І 385); спорідненість з гот. Наїгрга (мн.) «нутрощі, серце», двн. Негсіаг «нутрощі» (МікІ. Е\У 34; Маїгепаиег ЕЕ 7, 36), з дісл. Негдг «плече» (ЗсЬтісІі у Фасмера) сумнівна. — Фасмер IV 342; ЗССЯ 4, 74— 75; 51. ргазі. II 162—163; Вехіа) Е55Л І 88. — Див. ще чересло.
чересло «ніж плуга, леміш», ст. чересло-, — р. чересло «ніж плуга», п. заст. ІГ2О8ІО, ч. заст. еїзіо, слц. сгіезіо, ВЛ. СГІО8ІО, СГО8ІО, НЛ. СГ]08І0 «ТС.», 6ОЛГ. [прясло] «тс.; вид макогона», м. цресло «чересло»; — ПСЛ. *СЄГ8ІО < *СЄГІ8І0 (< іє. *кегі-8Іо-т), похідний іменник із суфіксом -зі- від іє. *кег-і- «різати»; вихідне значення «те, чим ріжуть, знаряддя різання (ніж, різець, леміш плуга тощо)»; найближче споріднені прус, кегзіе «сокира; кирка», лит. кегзіаз «знаряддя для пускання крові; ніж для стругання», віддаленіші гр. ивірсо «рубаю», лат. сиі-Іег «ніж», що також продовжують іє. *(з)кег- «різати». — Фасмер IV 342; ЗССЯ 4, 74—75; Буга РФВ 70, 102; Оіг^Ьзкі ЕР II 1950, 281; 51. ргазі. II 162: Масіїек Е5ЛС 107; 5сЬизіег-5еімс 126; Младенов 683; Міккоіа ИгзІ. Ог. І 160; Маїгепаиег БЕ 7, 37; Вегп. І 148; Тгаиїтапп 130; ЕгаепкеІ 245. — Пор. чересла.
[чересляк] (ент.) «багатов’яз плаский, Роїусіезгпиз сотріапаіиз» (вид безкрилої комахи) Нед, Куз; — неясне.
черет — див. очерет.
[черетка] «стебло коноплини» (?), [череточка] (череточка конопляноч-ка) Нед; — очевидно, пов’язане з [черет] «очерет». — Див. ще очерет.
[черетнйця] (бот.) «куничник (наземний, пухнастий, ланцетний), Саіа-
гпа^гозііз (ері^еіоз, УІІІоза, Іапсеоіаіа)» Г, Нед, Мак, [черетянка] «куничник непомітний, Саіата^гозііз пе^Іесіа (ЕЬгЬ.) Р.В.» Мак; — р. [черетянка] (бот.) «куничник наземний», бр. чарбтніца (бот.) «канаркова трава, РНаїагіз к»; — назви утворено від [чере'т] «очерет» за зовнішньою подібністю цих рослин. — Нейштадт 105. — Див. ще очерет.
черешня (бот.) «плодове дерево ряду вишень, Сега8іі8 ауіит к (Ргипиз ауіит к)», [чере'ха] (бот.) «вид черешні, Ргипиз Нигасіпа 8\сее1 (Сегазиз)» Г, Мак, [черешенник] (орн.) «вивільга, Огіоіиз ^аіЬиІа к (Огіоіиз огіоіиз к)» Куз, Шарл, ВеНЗн, [черешень] (орн.) «КОСТОГрИЗ, С0СС0ІІ1гаі18ІЄ8 СОССОІІ1Гаі18ІЄ8 к (СоссоіЬгаизіез уиі^агіз Вгізз)» Шарл, [черешйна] «черешнина», черешник, черешнйна, черешнівка Куз, [черешнях] (орн.) «костогриз» Г, Шарл, ВеНЗн, [черешнянйк] «тс.» Куз, Шарл, ВеНЗн, черешнянка «страва з черешень», [черешням] (орн.) «костогриз» Г, ВеНЗн, [че'рих] (бот.) «черешня» Ме; — р. черешня, бр. чарзшня, др. черешьня, п. сгегезпіа, іггезпіа, ст. сгггезпіа, ч. ІГЄ5ПЄ, ІГЄ8ЄП, СЛЦ. СЄГЄ8ПЗ, сгезпа, вл. ігезеп, ст. 1ге8п)а, болг. чере'ша, [чреш-ня], м. цпеша, црешна, схв. трешн>а, [чрешнла] «тс.», слн. сге8П]’а, сезп]а «черешня; вишня», цсл. чргкшкнга; — псл. *сегзьп]а (*сег8а) не зовсім ясне; більшість етимологів розглядає як запозичення з латинської мови (батьківщиною садової черешні є Південне Причорномор’я), нар.-лат. сегезіа (< лат. сега-8П5 «вишня») у свою чергу вважається запозиченим з грецької; гр. ніраоос,, кєраоб<; «тс.» неясного походження; форма *сегзьпа (з -ьп-) виникла, ймовірно, під впливом назви уізьпіа; існує також спроба (Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 25—26) пов’язати псл. *сегз]'а з фрако-фригійською назвою черешні, збереженою в гр. иЕраоо<; «черешня» < іє. *кІ'“,ЄҐ98- «темний, чорний», пор. лит. кегзаз «з білими і чорними плямами», (проти — Натр 2І8ІРЬ 31, 1963, 298— 300); приймається й можливість запо
зичення слова з аккадської мови, пор. ак. кагзи «плід з кісточкою (?)»; у разі запозичення з латинської мови не цілком ясні шляхи проникнення слова; припускається посередництво ретороманської (пор. ретором. сегіезсНа «черешня») та старобаварської (бав. ст. сйегззе «черешня»), — Фасмер IV 343; Потебня К ист. зв. 154; ЗССЯ 4, 78—79; Черньїх II 382—383; 81а\узкі І 118; 81. ргазі. II 165—166; Вгйскпег 581; Мозгугізкі Р2ЛР 276—277; МасЬек Е8ЛС 657; НоІиЬ—Еуег 492; МасЬек Лт. гозії. 110; 8сЬизіег-8е\мс 1545; Младенов 682; 8кок ЛЕ 8, 55; Вегіа] Е88Л І 88; Кірагзку СЕС 110; КІеіп 274.
черешок (бот.) «стебельце листка; квітконіжка» СУМ, Нед, [черешкува-тий] «з квітами на черешках» Нед; — р. черешок «стебельце листка; колодочка, ручка»; — похідне утворення від черен, оформлене за зразком іменників типу дашок, пушок, реп’яшок і т. ін. — Преобр. II, вьіп. последний 67—68. — Див. ще черен.
Ічерйти] «облуплювати кору»; — бр. [чьірь'щь] «тягти дряпаючи», ч. сегіїі «ворушити, рябіти», слц. сегіЕ «тс.», болг. [чбрля] «тріпати волосся»; — псл. сегііі, що продовжує, очевидно, іє. *(з)кег- «різати, дряпати» (ЗССЯ 4, 66); можливий також зв’язок з уг. сзег «дубильна кора», що є запозиченням з слов’янських мов, пор. слц. сег «дуб бургундський, (Зиегсиз сеггіз Е.», болг. м. цер, схв. цер «тс.», які через посередництво балканороманських говірок походять від лат. ((^иегсиз) сеггіз «вид дуба», запозиченого з хамітських мов (пор. бербер, (-)кеггиз «дуб»), — МИТЕЗх І 504; Кпіегза І 127—128; МасЬек Е8ЛС8 57: Младенов 687; ХУаІсІе—Ноігп. І 207; КІеіп 262.
черих, череха — див. черешня.
[черіботіти] «щебетати, цвірінькати» ВеУг, [черіберйти, черібонйти] «тс.» ВеУг; — звуконаслідувальне утворення, подібне до шкряботіти, скреготіти, чавкотіти і под.
[черінем (у виразі черінем сіли)] «у кружок сіли?» Г; — не зовсім ясне; можливо, первісно йшлося про групу людей навколо вогнища чи біля печі, тоді пов’язане з черінь (див.).
черінь «вогнище; під печі; майданчик над склепінням варистої печі; майдан, простір» Нед, Г, СУМ, [чардн ЛПол, черень Нед, чердн ЛПол, чє-ранд ЛПол| «тс.», [черен, черйн, чи-рйн\ «тс.; тік» ЛЖит, [передчеріннє] «майданчик перед челюстями варистої печі» ЛексПол; — р. [черен] «солеварний казан для випарювання солі», бр. чарзнь «черінь», др. черенг «сковорода для випарювання солі», п. ігаоп «черінь», ч. сегеп «гірський хребет; вид рибальської сітки», слц. сегеп «рибальська сітка», нл. 5ег)егі «підсака ловити рибу», болг. ст. черен’ь «верхня частина вогнища», схв. черен, чер/ен «склепіння над вогнищем», слн. сегеп «скеляста місцевість»; — псл. сегепь/сегепь; — споріднене з гр. хєруос «чаша для офіру-вання, жертвоприношення», ірл. сегп «миска»; (< іє. *киег-/кег- «плести»); псл. *сегепь мало первісне значення «решітка, сітка над вогнем», звідки розвинулися пізніші «вогнище; під печі» і «рибальська- сітка»; зв’язок з коренем іє. *киег-/кег- «плести» пояснюється стародавнім способом виготовлення посуду або сіток над вогнищем, які робили у вигляді плетениць, обмазаних глиною (ЗССЯ 4, 64—65; Трубачев Рем. терминол. 204—206; 226—227); зіставляється також із псл. *сегпь «руків’я» (5Е ргазЕ II 153), з лтс. сеті «розпечене каміння (у печі, лазні тощо)», двн. Негс! «вогнище» (Вегп. І 146; Озіеп-Заскеп ІР 22, 312). — Фасмер IV 340; Преобр. II, вьш. последний 68; 5сНизїег-5е\сс 127- 8кок 1 310; Вехіа] Е58Л І 79; Ииріїха ВВ 25, 102; ТогЬібгпззоп БМ II 14. — Пор. черен.
черк (звуконаслідування на позначення швидкого руху, дотикання одного предмета до іншого), [черть] «звуконаслідування на позначення удару, швидкого руху», [чаркати] «черкати» Нед, 306
черкати «креслити; дудлити; (доконаний вид) різнути; жбурнути; кинутися, помчати» УРС, Бі, Нед, черкатися «торкатися, зачіпати», черконути, [чернути] «черкнути» ВеБ, [зачерк] «обрис, контур» Ж, начерк, [бчерк] «нарис, начерк» Ж (можливо, запозичення з російської мови), [очерчити] «окреслити» Ж, [об-черкач] «циркуль», [обчйркач] «круглий сарай з кінським коловоротом» Куз, почерк, прочерк, розчерк; — р. черк, чирк, бр. чьірк; — розглядається як звуконаслідувальне утворення (Вегп. І 169) або як новотвір (Фасмер IV 344) від черта (див.).
черкасйн (текст.) «бавовняна або вовняна тканина для одягу», [черкас, черкасйна] Нед, черке'сина «тс.», [чер-касевий], черкасиновий, [черке'совий[ Нед; — очевидно, пов’язане з р. ст. *черкас (пор. р. ст. черкасьі «черкеси; українці»); мотивація називання не ясна. — Див. ще черкес.
[черкати1] «цвіркотати, скрекотати», [черкотати] «торохкотіти» Нед, [чер-чати] «цвіркотати, скрекотати» ВеЛ, [черкавка] «торохкало, тріскачка», [чер-кач] (орн.) «дрізд омелюх, Тигсіиз уіз-сіуогиз Б.», [черкіт], [черкітка] «торохкало, тріскачка; вода; (орн.) горихвіст-ка-лисушка, РІіоепісигиз ріюепісигиз Б.» Г, Нед, ВеЛ, ВеНЗн; — р. чиркать «цвіркотати»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до джеркати (див.).
черкати2 «лаятися, згадуючи чорта», черкатися «тс.»; — р. черкаться «тс.»; — запозичення з російської мови; р. черкаться (< *чер(т) каться) похідне від черт (мн. черти), спорідненого з укр. чорт; про запозичення з російської мови свідчить фонетика слова (кореневе -е- в російській при укр. -о-), пор. р. черт — черти при укр. чорт — чорти. — Фасмер IV 344. — Див. ще чорт.
черкес «представник адигського народу, що живе на Кавказі», почеркеси-тися; — р. черкес, ст. черкасьі «черкеси; українці», бр. чаркес, п. Схегкіез, ч. слц. Сегкез, болг. черке'з, схв. Черкез,
слн, Сегкех; — запозичене (через тюркське посередництво) з осетинської мови; пор. тур. сегкез, сегкех, карач. сагказ; ос. сгег^гез (< *сагказ) «орел (можливо, тотем черкесів)» є словом іранського походження (пор. согд. *сагказ «хижий птах», ав. каЬгказа- «шуліка», пехл. кагкаь, перс, каг^аз «тс.», що зводяться до пра-іран. кагказа-, (букв.) «куроїд»); пов’язувалося також (МйІІег СОМ 1, 60 — у Фас-мера) з етнонімом Кєриєтаї, назвою спорідненого з черкесами племені. — Фасмер IV 344; Абаев ИЗСОЯ І 302—303; Радлов III 1969; МікІ. ТЕІ МасНіг. II 95.
черкеска «старовинний верхній чоловічий одяг з прорізами і відкидними рукавами; довгий вузький каптан (у черкесів та інших кавказьких народів, а також у кубанських і терських козаків)»; — р. болг. черкеска, бр. чаркес-ка, п. схегкіезка, ч. сегкезка; — утворення від черкес, аналогічне до гуцулка, кубанка, гімнастерка тощо. — Киш ЗИРЯ IV 51. — Див. ще черкес.
[черкуші] (бот.) «тернослива, Рги-пиз іпзіііііа Ь.» ВеНЗн, Мак; — п. [сгегкизха] «тс.»; — можливо, назву утворено від черкати «торкатися чогось під час руху (переважно залишаючи на ньому слід, риску)» з огляду на колючі гілки цієї рослини. — Вісюлі-на—Клоков 208. — Див. ще черк.
[черленйця] «? (закувала зозуленька, ой, під черленицев)» Г; — утворення, похідне від [черле'ний] (< червлений) «червоний»; найвірогідніше, описова назва калини, постійним народно-фольклорним епітетом якої є прикметник червоний (червона калина). — Див. ще червлений.
черлінь — див. червлений.
[черля (красиста)] (бот.) «КоРІега ііпсіоґіа КохЬ.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [черлений] ♦червоний».
(черлянкаї (ент.) «червонотілка (різновид кліщів), ТгогпЬісіііігп Ьоіозегі-(іигп Ь.» Нед, Куз; — іменникове утворення, пов'язане з прикметником чер(в)ле'ний «червоний» у зв’язку з чер
воним забарвленням тіла кліщів, що засвідчують назви комахи в різних мовах; пор. р. краснотелка, п. заст. схегу/опек, фр. тіїе гои^е (букв.) «кліщ червоний», уг. убгбз аіка «тс.», (букв.) «червоний кліщ»; назва черлянка виникла, можливо, як калька п. схег-\уопек. — Див. ще червлений.
[черманьї (бот.) «кампешеве дерево, Наетаіохуіоп сатресЬіапит Ь.» Нед, Мак; — назва пов’язана з чермний «червоний», оскільки з деревини цієї рослини виготовляють барвники жовтого та бурого кольору. — СимоновиЬ 222. — Див. ще чермний.
[чермиль] (бот.) «бруслина європейська, Еуопутиз еигораеив Ь.»; — пов’язане з чермний «червоний» з огляду на оранжевий принасінник цієї рослини, а також на те’, що з її насіння добувають олію червонясто-брунатного кольору. — Вісюліна—Клоков 194—195; Нейштадт 376. — Див. ще чермний.
чермний (поет.) «червоний, багряний», [чермнуватися] «червонітися» Нед; — р. чермньш (заст.) «червоний, багряний», [черемньїй] «рудоволосий», др. чьрмьн’ь «червоний», її. схегтіеп (бот.) «образки болотні, СаІІа раїизігіз Н», ч. слц. сегта'к (орн.) «горихвістка», ч. сегту «червоний», слц. сгт «велика оса», вл. согк «яєчний жовток», нл. сепк, полаб. сагтак «тс.», схв. Црмница (назва річки в Чорногорії), ст. чрман «червоний», слн. сгт «карбункул», стел, чркмкнж «червоний»; — псл. *сьгтьпь(]ь); утворене від псл. *сьггпь «черв’як» (оскільки червоний барвник вироблявся з особливої породи червів); — споріднене з лит. кігтів «тс.», лтс. сегте «глист», прус, ^ігтіз «черв’як», дінд. кгті- «черв’як, личинка», ав. кагаті-«черв’як», нперс. кігт, алб. кгітЬ, ірл. сгиіт, кімр. ргуї «тс.»; іє. *кигті-. — Фасмер—Трубачев IV 344; Масіїек Е5ЛС 98; НоІиЬ—Еуег 117; 5кок І 276; Вегп. І 169; Тгаиїтапп 134; МйЬІ.—Епсіх. І 378; Ресіегзеп КеІІ. Ог. І 43; ЗресЬІ 45; 2иЬаіу ІЕ 6, 155—156; Меуег Еї¥ 206; ЕгаепкеІ 257. — Пор. черв, червлений.
[чермоха] (іхт.) «краснопірка, 8саг-сііпіиз егуіНгорНЧіаІтиз (Б.)» Нед, [чер-муха, чернуха] Нед, [чорнуха] «тс.»; — очевидно, пов’язані як похідні з [че'рм-ний] «червоний» Нед з огляду на червоні плавці цих риб; [чернуха, чорнуха] виникли внаслідок зближення із назвами, що містять співзвучний корінь чорн-. -
Маркевич—Короткий 95—96. — Див. ще чермний.
чернець, [чене'ць], че'нчик, чернецтво, [чернеча] Нед, чернеччина, черниця, [чорниця], [черчик], чернецький, чернечий, черничий, ченцювати, чернй-чити; — назви походять від чорний, оскільки ченці відносяться до так званого чорного духівництва, для якого є обов’язковою безшлюбність (целібат).
[чернильоваті] (бот.) «МеІапіНасеае (Біііасеае, лілійні)» Нед, Мак; — штучна назва, утворена від чорнило, очевидно, як калька латинського терміна Меіап-іНасеае, що походить від гр. ріХт «чорнило». — СимоновиЬ 490. — Див. ще чорний.
[чернь] «кістковий мозок; осереддя» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з черен «стебло, стрижень» (див.).
[черня] «пляма на зубах у коня»; — похідне від чорний (див.).
черпати «набирати, діставати; (пе-рен.) добувати, запозичати», черпак «ківш, посудина для черпання; [вид рибальської сітки]» СУМ, Нед, черпалка, [черпало] Нед, черпальник (спец.), [чер-пальня] «водочерпна машина на паперовій фабриці» Нед, Куз, черпакуватий, черпальний, [черпучий] Нед, вй-черпка (тех.), вичерпливий Куз, вичерпний, [зачере'ти] «зачерпнути», [за-чернути ВеБ, зачерти ВеБ, зачеря-пити] «тс.», [ізчернути] «вичерпати», Ж, [начерти], [невйчерп] «невичерпність» Ж, невйчерпальний Куз, невичерпний СУМ, Куз; — р. черпать, бр. чзрпаць, п. сгеграс, ч. сеграіі, слц. сеграі’, вл. сеграс, нл. сгез «тс.», болг. черпя «черпаю», м. црпе «черпає», схв. црпсти, црпати «черпати», слн. сгераіі «тс.; жадібно ковтати», сграіі «черпати»,
стел, чр’Бтн, чрьпдтн; — псл. *сегріі з первісним значенням «тяти, шарпати, рвати» (пор. р. [черпать] «рвати, шарпати (напр., про ведмедя)»); розвиток значення; «відривати щось від цілості, відділяти долонею» -> «набирати долонею щось сипке, рідке» -> «переливати, відливати рідину»; — споріднене з лит. кігріі, кегрй «різати (ножицями), обтинати, стригти», лтс. сігрі, сЄгри/сігри «підрізати, обрізати», двн. ІіегЬізі «осінь», лат. сагреге, сагрб «зривати, скубти; вибирати, розділяти», гр. ирсотпоу «серп», иартгос «плід», дінд. кграпа- «меч», хет. кагр-«брати, збирати»; іє. *(з)кегр-/(8)кгер-«різати, тяти, відділяти, відривати»; неприйнятними є зближення з нім. зсіїбрїеп «черпати» (Масіїек Е8ЛС 98) або з псл. *сегрь, укр. череп (черепок) від «набирати воду черепком» «черпати» (81а\сз-кі І 118). — Фасмер IV 346; ЗССЯ 4, 71—72; Черньїх II 383; 81. ргаві. II 158— 159; Вгііскпег 76; ЗсНизіег-Зехмс 116— 117; Младенов 683; 8кок І 278; Вегп. І 170—171; Егаепкеї 257—258; Тгаиітапп 129; ВехгепЬег^ег ВВ 16, 245; Ресіегзеп КеІЕ 6г. І 94; Егізк II 31; АУаІсІе— Ноїт. І 172—173; Рокогпу 944—945.
Ічерпїта] (орн.) «чубатий жайворонок, Оаіегісіа сгізіаіа Б.» Г, Нед, [чер-пітйха Г, Нед, чоропїта ВеНЗн, чор-піта Г, Нед, чорпітка Нед] «тс.»; — неясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, пор. близькі звукосполучення на позначення щебету птахів у різних мовах: р. чирйк, англ. сііігр, тур. сігсік, рум. сігіріі.
[черсак1] «горщик»; — утворення, похідне від дієслова [черсати] «шкребти»; можливо, початково афективне слово на позначення посудини, що з неї вишкрібають (виїдають до кінця) страву. — Див. ще черсати.
черсак2, чирсак Куз (бот.) «Оір-засиз Б.; черсак розрізанолистий, Оір-засиз Іасіпіаіиз Б.; черсак лісовий, Оір-засиз зуНезігіз Б., Оірзасиз їиііопит Б; мигдаль степовий, Ату^сіаіиз папа Б; відкасник безстеблий, Сагііпа асаиііз Б.» УРС, Г, Мак, [черстяк] «черсак розріза-
нолистий» Мак, [чесак] «черсак лісовий» Мак, [чисаки] «Оірзасиз ІиІІопит Б.» Мак, черсакові (бот.) «Оірзасасеае», черсакуваті (бот.) «Оірзасеае ОС» Мак, Нед; — п. [сгегзак] «черсак лісовий» (з укр.); — утворення, похідне від черсати «шкребти» (< чесати) з огляду на те, що гострі суцвіття цієї рослини вживаються для наведення ворси на сукні (її черса'нням); назви нечерсакових рослин виникли за суміжністю. — Ві-сюліна—Клоков 204, 303—305, 312; Нейштадт 524; 5\У І 386. — Див. ще черсати.
[черсати] «шкребти, терти; кинутися, шаснути»; — експресивне утворення від чесати-, (можливо, первісна форма *сезгаіі, пор. схв. сезгаіі «чесати, чухати», [сезгаї] «чесати вовну, волокно», слн. сезгаїі «тс.»); припускається спорідненість з низкою слов’янських відповідників, де відбулася експресивна заміна 5 > х: укр. чухрати «обрубати гілки на дереві, зривати одним рухом руки листя на дереві; розбивати вовну, очищуючи від сміття; бити; бігти; (про вогонь пожежі) швидко рухатися, охоплюючи», р. [чухрать] «обривати віти; бігти», п. ст. сзесНгас «чесати льон, вовну», схосНгас «рвати; плутати; куйовдити, кошлати», ч. сесіїгаіі «тріпати, пушити, куйовдити», слц. сесЬгаС «тс.», сосЬгॠ«тріпати, куйовдити», сосЬгаГ за «плентатися»; не виключений також зв’язок ІЗ ПСЛ. *СЄҐ8ЇІ, пор. др. р.-цсл. чьрсти «проводити борозну», *сегз1аіі «обдирати кору з дерева». — ЗССЯ 4, 90—91; 81а\сзкі І 124; 51. ргазі. II 176—177. — Див. ще чесати. — Пор. чустрати, чухрати.
[черсик1] (бот.) «невеличке степове деревце; мигдаль степовий (бобчук), Агпу^сіаіиз папа Б.; сорт ранніх персиків; персик» Мо, Мак, Куз, [черсики] «мигдаль степовий» Мак, [черсаки] «тс.» Мак; — виникло внаслідок контамінації слів черсак2 та персик. — Див. ще персик, черсак2.
[черсик2] «кільце, яким прикріплюється коса до кісся» Мо; — не зовсім
ясне; можливо, пов’язане із [черсати] «шкребти, терти (притирати, одягаючи на кісся)». — Див. ще черсати.
[черствак] (бот.) «білий гриб, Воіеіиз есіиііз ВиІІ.» Г, Нед, Мак, ВеНЗн; — назву утворено від черствий «[твердий, міцний, свіжий, сильний Нед]» з огляду на якості цього гриба, його приємний запах і смак. — Зерова 155. — Див. ще черствйй.
черствйй «затверділий, засохлий, несвіжий; твердий, міцний; [свіжий]; (пе-рен.) холодний, нечулий» СУМ, Нед, [чйрствий Бі, ВеЛ, чйрстий ВеЛ, чвер-ськйй Нед] «тс.», черствуватий, черствити, черствіти, черствішати, ст. чирствьій «міцний, твердий; бадьорий, свіжий»; — р. черствьій «черствий, твердий», бр. чзрствьі «тс.», др. чврствг «твердий; сухий; ясний; значний», п. С2ЄГ8Ї\су «черствий; твердий; бадьорий», ч. слц. сегзіуу «свіжий, бадьорий», вл. сегзїлсу «бадьорий», болг. чевріст «спритний, швидкий, моторний», м. цврст «міцний», схв. чврст «твердий, міцний; жорсткий; щільний, важкий; серйозний», слн. СУГЗІ, СГ8ІЄУ «сильний, здоровий, міцний; щільний, твердий», цсл. чрьсткт» «сильний, міцний; густий»; — псл. *сьґ8Їуь(]ь) «твердий, жорсткий, міцний» (значення «свіжий, бадьорий» вторинне); розглядається як утворення, похідне від дієслова *СЄГ8ІІ, *СІ’ГІ9 з первісним значенням «рубати, завдавати вдари»; — зіставляється з лит. кігзіі, кегій «рубати, бити» (ЗССЯ 4, 159—161); припускається спорідненість з дінд. кгізпа'- «цілий; цілковитий», лат. сгаззиз «товстий, грубий», з прус, согіо «огорожа^ пліт», гр. хартаХі «кошик» (ЗсНизїег-Зехсс 112; Вегп. І 171; ХУаІсІе—Ноїт. І 285—286; Маугіїоїег 259; 51. ргазі. II 250—252); іє. *кегі- «плести, вити, в’язати», пор. семантичну паралель псл. кгакь «крутий, міцний» від кгаіііі «крутити» (3!а\узкі 1 118—119; 51. ргазі. II 250—252; Вегп. І 171); зближується також з гот. Ііагсіиз «жорсткий, твердий», дісл. Ііегзіг «різкий», лит. кегзіаз «гнів» (ВеггепЬег^ег К2 22, 476); неприйнятне припущення
про походження з *се-уьг8Ї'ь при підсилювальному префіксі се- І *УьГ8ІЬ, пов’язаним з дінд. угсісІЬа- «вирослий, сильний», < іє. *иегс!(і- «рости» (Масіїек Е5ЛС 99). — Фасмер IV 347; Черньїх П 383—384; Вгйскпег 76; Масіїек Е5ЛС 99; Зсіїизіег-Земіс 112; Веаіа] Е55Л І 92; Еіск І 25; АУаісІе—Ноїт. І 285—286; Рокоту 584—585.
черсти — див. черта.
[черта] «риса» Куз, [черть] «риска, лінія» Нед, [чертак.] «прикордонний вартовий пост» Нед, [чертеж] «вирубка, цілина; сіножать» Куз, [чертйна] «ескіз» Куз, [чертйнка] «риска» Нед, [че'ртйця] «дерево з обдертою корою» Г, ВеЗн, [чертіж] «вирубка, цілина; сіножать» Куз, [че'ртка] «риска» Куз, [чер-точка] (біол.) «вібріон» Нед, [черть] «штрих, лінія» Куз, Нед, [чертастий] Нед, [чертбваний] «штрихований» Нед [черчастий] «смугастий» Куз, [черть] «вигук на позначення удару» Г, Нед, [черсти], [черткувати] «штрихувати» Куз, [черточкувати] «пунктувати» Куз, ]чертуватися] «малюватися» Нед, бчерт «коло», [бчерти] «риси», [очер-тбво] «колом» Нед, бчертом «тс.», [очертати] «описувати», [прбчерть] «прогалина, галявина»; — р. черта «риса; [різець]», чертйть «креслити», бр. чарціць «тс.», болг. черта. «риса», чер-тая «креслю», м. црта «риса; (він) креслить», схв. црта «риса», цртати «креслити», слн. сгіа «риса, лінія», сгіаіі «креслити», стел, чрьтд «риса, лінія»; — псл. *сьгіа, пов’язане з псл. *сег8Їі (< *сегі-1і), *сьНр «різати»; — споріднене з лит. кігіа «удар», кігзіі «рубати, бити»ф~кігІІ8 «удар», дінд. кгїі'з «ніж», кгіа «розколина, тріщина», кагїаіі «ріже», лтс. с’іг8І «рубати», ав. кагаіа-«тс.», алб. ^еїН (< *кег!б) «стрижу», оск. согіех «кора»; іє. *кег-і- «різати». — Фасмер IV 348, 349; ЗССЯ 4, 75—76, 161; Черньїх II 384—385; 51. ргазі. II 252; Младенов 683; РФВ 71, 445—446; Вегп. І 171; Тгаиітапп 130; Еіск І 25; Ресіегзеп ІЕ 5, 55; Меуег Е\У 221.
[чертан] (іхт.) «дрібний короп» Мо, Берл; — назву утворено від черта че
рез наявність у коропів бічної лінії. — Маркевич—Короткий 135. — Див. ще черта.
[чертвовати] «бити, стукати (молотом)» Нед; — очевидно, похідне від звуконаслідувального вигуку черть, що передає звук удару. — Див. ще черк.
[чертець] (зоол.) «(гризун) вовчок (соня), Муохиз пііеіа (СІіз Б.)», [чер-теньник, чертіж, черун, чортененик] «тс.»; — р. [чертец] «вид гризунів»; — давнє похідне із суфіксом -ьсь від *сьНь у його найдавнішій семантиці «той (те), що ріже», ПОВ’яЗаНОГО З ДІЄСЛОВОМ *СЄГ8ІІ (*сьН<?) «різати»; — етимологічно спорідненими є лит. кегійказ, кігійказ «землерийка», кігзііз «тс.», лтс. сїгкзпіз, сїгзііз «тс.». — Фасмер IV 348; ЗССЯ 4, 166; ЕгаепкеІ 223. — Див. ще черга. — Пор. чорт.
чертог «велика пишна кімната в палаці або замку»; — р. болг. (заст., книжн.) чертог, схв. ст. чртог, чртаг «тс.», стел. чрт>тогь «кімната; спальня»; — запозичене з перської мови через тюркське посередництво; перс, сагі^ «висока виступна частина будинку, портик, балкон», утворене зі слів саг «чотири», спорідненого з псл. сеіуге, укр. чотири, і іац «колона, стовп». — Фасмер IV 348; Преобр. II, вьіп, последний 70; Корш Ла^іс-Еезізсіїг. 255; Абаев ИЗСОЯ 322, 341—342; Младенов ЯЕ8 І 51; МікІ. ЕАУ 35, ТЕІ І 240, 273; Вегп. І 171; Бокоізсії 32. — Див. ще чотири. — Пор. чардак.
[черун] «казан; черпак, черпальний ківш» Нед, Куз, [чирун] «солеварна сковорода»; — р. [черен] «солеварний казан для випарювання солі», др. череню «сковорода для випарювання солі», п. [саегип] «чирун» (запозичене з української — 8^/ І 266); — утворення, похідне від [чирати] «черпати» Нед; не виключений також зв’язок із черінь «під печі». — Див. ще черінь, черпати.
[черха] (бот.) «келерія (кипець), Кое-Іегіа Регз.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок видозміни бота
нічної назви черсак з огляду на подібність зовнішніх ознак рослин. — Нейштадт 111 —112; Вісюліна—Клоков 303. — Див. ще черсак2.
черч, черча, черчеть, черчик, чер-честий, черчйстий — див. черв.
[черчати] «бряжчати; дзюркотіти» Г, Нед, Куз; — звуконаслідувальне утворення, подібне до [джурчати], дзюр-чати, деренчати тощо.
[черчик1] «уродливий, гарно вбраний хлопець; красень» Нед; — не зовсім ясне; можливо, є лексико-семантичним утворенням від черчик (< чернець) «молодий чернець» із семантичним розвитком: «скромний, акуратний (як чернець)» -> «гарно вбраний» -> «уродливий» або (при первісній формі *червчик) пов’язане з червцевий «кошенільний; яскраво-червоний» із семантичним розвитком: «убраний у червоне, яскраве» -» «помітний, яскравий» -> «уродливий». — Див. ще черв, чернець.
[черчик2] (іхт.) «вид гольяна, РЬо-ХІПЦ8 ГІУІДІагІЗ (можливо, гольян озерний, РІіохіпиз регспигиз РаІІаз); вид ляща, Сургіпиз атагиз»; — назва виникла метафоричним шляхом від [черчик] «ошатно одягнений гарний хлопець» з огляду на золотаво-блискуче забарвлення цих риб. — Маркевич—Короткий 93 , 94, 120. — Див. ще черчик1.
[черчик3] «вид гри в чурки» Ме; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. сегс «коло» походить від лат. сіг-сіі8 «коло; цирк». — ОЕКМ 134. — Див. ще цирк.
[черчичок] (анат.) «дівоча пліва» Нед; — утворене від червець «кошеніль; шовк, пофарбований кошеніллю; кров з дівочої пліви». — Див. ще черв.
[чершля] «вирубка в лісі, де залишено тільки молоді дерева; випалене місце в полі» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з уг. сбєгієз «чагарник, кущі», утвореним від етимологічно нез’ясованого С8ег]е «кущ». — ММТЕЗх І 511.
[чершошйще] «шишка» Нед; — не зовсім ясне; можливо, складне експре
сивне утворення від черсати «чесати (бити, збивати)» і [шиї-це] (зб.) «шишки». — Див. ще черсати, шишка.
[черятися] «мінятися, чергуватися», [черянка] (у вислові на черянку «по черзі»); — слц. (розм.) сага «обмін, міньба», сагаі’ за «помінятися (з кимось)»; — запозичення з угорської мови; уг. С8еге «розмін, обмін, міньба» є словом нез’ясованого походження. — ММТЕЗх І 506. — Пор. чирати2.
чесати «опоряджати волосся; микати, чухрати; швидко бігти, йти, говорити; бити, рубати; шпетити» СУМ, Пі, чеснути, чесонути, чесалка (текст.), чесальник (текст.), чесальня Куз, [че-санка] «щітка для другого чесання прядива» Ме, чесальний, [вйчески] «вичіски» Я, вйчіска, вичіски (спец.), зчіс, зачіс, [зачіси] «зачіска», зачіска «впорядковане волосся; жмут льону, вплетений у волосся молодої», начіс, начоси, начісний, нечоса, очіс (спец.), [од-чесати] «відтяти» Ж, Пі, [пачесувати] «чесати льон щіткою» Нед, [начісувати] «тс.», [пачесовачка] «щітка для чесання льону», [паче'стє] «пачоси» Нед, [пачеся] «тс.» Нед, [пачіска] «залишок клоччя на щітці» Ме, пачіскй «вичіски, начоси», [пачісник] «клоччя» Нед, па-чбси, [пачосний Нед, пачбсній, пачіс-няний Нед], перечіс (спец.), перечіска (спец.), [перечбс] «проділ» Нед, [пбчіс-ки] «клоччя» Мо, причісувати, [при-чбскати] «причесати» Нед, причесання, причісування, розчіс, розчіска; — р. чесать «чесати», бр. часаць, др. чесати, п. сгезас, ч. сезаіі, слц. сезаі’, вл. сезас, нл. севаз, полаб. сеззі, болг. чеша «чешу», м. чеша «чеше», схв. чесати, слн. сеза'іі, стел, чесати; — псл. севаіі (< *сез!і), чергуванням голосних пов’язане з коса1; — споріднене з лит. казуїі «чесати», казїі «рити, копати», лтс. казії «чесати; шкребти; гребти», каві «тс.», дінд. кассНйз «короста», гр. ИЕОИЕОУ (ИЕОИЕОУ) «КЛОЧЧЯ», ^ЕСО «Стру-гаю, обтісую», ірл, сїг (< *кевга) «гребінець», дісл. Ьасісіг (< *йагс1а2) «волосся на голові в жінки», хет. кізза- «чеса
ти, причісувати»; іє. *ке5-/кз- «чесати, рити, шкребти». — Мельничук Зтимология 1966, 196—199; Булаховський Вибр. пр. III 416; Фасмер—Трубачев IV 349—350; Преобр. II, вьш. последний 70—71; ЗССЯ 4, 85—87; Черньїх II 385; 8Іа\узкі І 120; Вгйскпег 77; ТеНг-8р1а\уіпзкі—Рої. 78; 81. ргазі. II 172— 173; МасЬек Е8ЛС 100; ЗсЬизіег-Земус 115; 8кок І 311—312; Вегп. І 151 — 152; ВеххепЬег§ег ВВ 27, 168; Тгаиітапп 119—120, К7 43, 153; МйЬІ,—Епсіг. II 169; Егпоиі—МеіІІеІ І 792; МеіІІеІ М8Б 9, 143, 14, 338; Регззоп Веііг. II 812; Тогр 86; Егізк І 834, II 335—336; Таїсіє— Рок. 449, 585. — Пор. коса1.
честер «ґатунок сиру»; — р. честер, бр. чзстзр, п. ч. слц. сНезіег, схв. честер; — походить від назви міста і графства в Англії СЬезіег, пов’язаної з сЬезіег «фортеця, пост», що через дангл. сеазіег «тс.» зводиться до лат. сазіга, сазігит, (зменш.) сазіеііит «укріплення, форт, військовий табір». — ССРЛЯ 17, 974; N80 462; У/аІсіе—Ноїт. І 180. — Див. ще костьол.
честь «шана, повага; гідність», [чесний] «виночерпець» Пі, [чесниця] «чесна людина» ЛПол, чеснота УРС, Нед, [чесняк] «чесна людина», [че'стень] «пам’ятник, монумент», [честйвець] «порядна людина» Нед, [честйтель] «шанувальник» Нед, чесний, чеснотливий, [честен] Нед, [честйвий] «чесний, моральний» Нед, [честйвно] «чесно; шанобливо» Нед, [честев] «по-доброму, чесно» Нед, [честію, честю] «тс.» Нед, [чествувати] «шанувати; частувати» Куз, Нед, честити, [честувати] «вшановувати» ВеУг, безчестя, безчесний, безчестити, [зачесно] «шанобливо», збезчестити, [знечестйти] Ж, нечестивець, нечестя, нечесть, нечестивий, обезчестити, [перечестувати] «по черзі виголосити тост» Нед, почестка «частування», \почестя] «побожність» Пі, почесть «шана», почесна «пам’ятна записка» Куз, почесне «частування» Куз, почесний, [почеський] «почесний», [поче'ськи] «як слід», ст. честь; — р.
честь «честь», бр. чзсць, др. чьсть, п. сгезс, ч. сезі, слц. сезі’, вл. сезс, нл. сезс, болг. м. чест, схв. част, слн. сазі, стел, чьсть; — псл. сьзіь; пов’язане з псл. сьзіі, сізіі (сьір) «читати; лічити, рахувати; шанувати», укр. читати, стел, чисти «тс.»; — споріднене з лтс. зкізі (зкїеіи) «мислити», дінд. сіііі- «мислення, намір», ав. сізіі- «мислення, розуміння», а також з дінд. сеіаіі «спостерігає, помічає, думає»; іє. *киіііі-. — Лукі-нова Числівники 27—29; Фасмер IV 350; Черньїх II 385—386; Преобр. II, вьш. последний 71—72; ЗССЯ 4, 175— 176; 81а\узкі І 120; Вгйскпег 77—78; 81. ргазі. II 316—317; МасЬек Е8ЛС 101; НоІиЬ—Буег 118; 8сЬизіег-8е\ус 115; Варбот Зтимология 1965, 112; Младенов 683—684; 8кок І 298—299; Вегіф Е88Л І 74; Вегп. І 173—174; Тгаиітапп 135; МеіІІеІ М8Б 14, 349; МйЬІ,—Епсіг. 4, 47; Рокогпу 637. — Див. ще читати. — Пор число.
чесуча «цупка шовкова тканина полотняного переплетення»; — р. чесуча, [чесунча, чечунча], бр. часуча, п. схе-зисха, схезипсха; — запозичення з китайської мови; кит. [хЬиозісЬои] «тс.». — СІС 745; ССРЛЯ 17, 991—992; Фасмер IV 351, 356; Соболевский ИРЯ 2, 346; Черньїх II 386; Кораііпзкі 193.
[чет] «частина, частка» Нед, Пі, четь (заст.) «четверта частина, чверть», [четка] «четверта частина чогось, переважно десятини землі» ЛЧерк; — р. четь «чверть; четверта частина орної землі»; — зводиться до др. четь «чверть», що постало внаслідок скорочення слова четвьрть «тс.». — Фасмер IV 352— 353; Горяев 413. — Див. ще чверть.
чета «загін; взвод» УРС, Куз, че-тар «лейтенант» Куз, четник «член чети», чота «взвод», чотар (іст.) «взводний; лейтенант» СУМ, Куз, почет, причет «церковні служителі (священик, диякон і ін.)» СУМ, Нед, причт «тс.», причетник «молодий член церковного причету», причетен, причетний, причетність; — р. чета «загін; пара; рівня», бр. [чата] «частка; пара, рівня»,
др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. сеїа «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. чета «загін», м. чета «загін; рота», схв. чета «загін, військо», слн. се'їа «загін; група бандитів», цсл. мета «фаланга, колона», стел, с’ьчєтати «поєднувати, сполучати»; — псл. сеіа, форма жін. р. до сеіь «число; парне число», похідне від псл. сізіі/сіїаіі (сьір) «лічити, рахувати»; суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. саіегуа «натовп, загін», ірл. сеШегп «тс.», умбр. каїегати (Фасмер IV 351; Черньїх II 386—387; 81. ргазі. II 178—179; Масіїек Е8ЛС 101; 8кок І 314—315; Вегіф Е88Л І 80; ВеггепЬег§ег ВВ 16, 240; Вегп. І 152—153; 8іокез 76; КгеізсНтег К2 31, 378—379; Егпоиі—МеіІІеі І 188); ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. котбра «чвара, розбрат» (УаіІІапІ ЙЕ8 19, 106); потребує глибшої аргументації (Батргесіїї ЗЬогпїк ЕЕВгЕІ III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета «пара», чет(ньш) «парне число», слц. сеі «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. кеііб (ке'і) «два». — ЗССЯ 4, 92—93.
четвер (род. в. четверга) «четвертий день тижня, що настає після середи», [четверець] «тс.» Нед, четверговий; — р. четверг «четвер», бр. чацвер (род. в. чацвярга), др.-цел. чєтвьргь, чєтвергь, чєтвєріеь; — псл. І*сєіуьг§ш], похідне від основи порядкового числівника *сєіуьг-іь(]ь); форму виводили також від *сеіуьгіькь (Булич ИОРЯС 9/3, 426; Шахматов ИОРЯС 7/1, 306), але стародавність утворення з засвідчує лит. кеіуег^із «чотирирічний», Ікеіуег§е] «двад-цятикопійкова монета» (власне «чотири п’ятачка»), — Фасмер IV 351; ЗССЯ 4, 94—95; Черньїх II 387; 81. ргазі. II 182; Тгаиїтапп 131; ЕгаепкеІ 247— 248. — Див. ще четвертий.
[четверняк] (бот.) «ячмінь звичайний, Ногдеиш уиІ§аге Б.» ВеНЗн, Мак, [четвертях] «тс.» Г, Мак; — утворення від четверний, четвертний, оскіль
ки цей сорт ячменю має чотиригранний колосок. — Вісюліна—Клоков 88; Нейштадт 126. — Див. ще четвертий.
четвертий «порядковий числівник до чотири», четверний «чотирикомпо-нентний», четвертинний, четвертний, четвертований, [четвірний] «четверний» Нед, [четверга] «четвірка, четверик» Нед, [четверень] «одна частина розпиляного начетверо стовбура дерева; запряжка з чотирьох коней» Г, Нед, [четвереньки] (у вислові на четвереньки, на четвереньках «рачки») УРС, Нед, четверик «міра сипких тіл; запряжка з чотирьох коней; вила з чотирма ріжками» УРС, Ва, [четверйнка] «кожна з чотирьох штук», [четверинкй] (у вислові на четверинках «рачки») Нед, [четверйця] «чотири предмети» Нед, [четверка] «четвірка, четверик» Нед, [четверних] «шлея з чотирма смугами», [четвернйця] «четвірка волів», четверня «запряжка з чотирьох коней», [четвернях] «сорт рогу» (спец.), четверо, четвертак «четверта частина карбованця; чотцригрошова монета; чотирирічна свійська тварина» СУМ, Нед, Бі, [четвертака] «чотирирічна свійська тварина, зокрема корова» Г, Бі, четвертина, [четвертівка] «одна четверта (міра)» Нед, [четвертбк] «міра сипких тіл» Нед, ВеЗн, четверть, [чет-веруха] «міра поля (четверта частина загону)», четвірка, четвірко, четвериком. «чотирма кіньми (волами)» Нед, четверйти «запрягати дві пари коней (волів)» Нед, четвертувати, [четве-руватися] «запрягати дві пари волів», ст. четверакій «четверний»; — р. чет-вертьш, бр. чацвертьі, др. четверть, п. сххуагіу, ч. сіугіу, слц. зіугіу, вл. зіхубгіу, нл. зікуогіу, ст. сууагіу, полаб. сіі’огіе, болг. четвьрт, четвьрти, м. четврт(и), схв. четвртй, слн. сеігіі, стел, чєтврьт’ь; — псл. *сєіу7іь(іь); — споріднене з лит. кеІУІгіаз «четвертий», лтс. сеіигіаїз, прус, кеііхуігіз, двн. Ііогсіо, гр. тетартос;, лат. циагіиз, дінд. саіигіНаН, тох. А зіагі, дірл. сеНігашасІ «тс.»; іє. *киеІигІо-/киеІигіо-. — Фасмер IV 352;
ЗССЯ 4, 95; 81а\узкі І 129; ЬеЬг-8р1а\уігізкі—Рої. 81; 81. ргазі. II 183; МасЬек Е8ЛС 107; НоІиЬ—Буег 120; 8сЬизіег-8е\Ус 1477; 8кок І 317—318; Вегіа] Е88Л І 80; Вегп. І 153; Тгаиїтапп 132; МеіІІеІ В8Е 29, 34; Рокоту 643. — Див. ще чотйри.
[четверушка] (бот.) «марсилія, Маг-зіііа Е.» Мак; — назва походить від четверо з огляду на те, що листки цієї рослини мають поділену на чотири частини пластинку. — Вісюліна—Клоков 58. — Див. ще четвертий.
[четен] «плетена стінка в загороді для овець» Г, Нед; — неясне.
[четйна] «щетина; шпильки (дерев), глиця» СУМ, Нед, [чашина] «глиця» Г, ВеЛ, [чатйння] (зб.) Куз, [четйння] «тс.», [четинні] (бот.) «шпилькові» Мак, [четйняний] «щетинистий» Нед; — п. [сгеїупа], сеїупа «шпильки (дерев), глиця», ч. слц. [сеііпа] «гілка шпилькового дерева», слц. сесіпа «тс.», болг. четйна «щетина», четка «щітка», схв. четйна «щетина; глиця», четка «щітка, пензель»; — утворення, що виникло з щетина (шчетйна) внаслідок спрощення початкової групи приголосних. — 8\У І 267, 391; МасЬек Е8ЛС 101; Младенов 684. — Див. ще щетина,
[четйрха] (ент.) «різновид мух, Соеіора» Нед; — назву утворено на основі прикметника [четирхатий] «шерехатий, шорсткий» як кальку німецького позначення тієї самої комахи (н. КаиЬПіе’§е, букв, «шерехата (шорстка) муха»), — Див. ще четирхатий.
[четирхатий] «шерехатий, шорсткий» Г, Нед; — похідне від тирхатий «крислатий, розлогий (про дерево); розтріпаний; недбалий, неохайний», утворене підсилювально-експресивним префіксом че-. — Див. ще тйрхати, чехарда.
чех1 «представник основного народу Чехії», чехізація, чехіст, чехістика, чеський; — р. чех, бр. чзх, др. чехьі (мн.), п. СгесЬ, ч. слц. вл. СесЬ, нл. СесЬ, болг. м. Чех, схв. Чех, слн. СеЬ; — остаточно не з’ясоване; виводиться від
сеіьпікь, похідного від сеіа «загін, юрба» (укр. чета) або від сеііабіпь (спорідненого з укр. челядь) (Фасмер IV 353; Міккоіа Нгбі. Сг. І 8, РФВ 48, 273; Вегп. І 152); є також думка про походження від власних імен Сезіауь, Сазіауь (Ла§іс АІЗІРЬ 10, 218—219), Сьзїізіауь або Сьзіітегь (НоІиЬ—Кор. 90; Вгйскпег 74); зіставляється з сфзїіа (< с^зкь «частий») з первісним значенням «мешканець хащ, лісів» (Да§іс АЇ8ІРЬ 34, 283), з дісл. кеїзіг «служник», двн. кеЬіз(а) «служниця, підложниця» (Со-болевский АІБІРЬ 27, 245, РФВ 64, 170—171), з чепать, чапать (Собо-левский, там само), з псл. с^сіо, р. чадо (ЛасоЬзоп «ЗІауізсЬе КишізсЬаи» 10/6, 1938, 10); оскільки попередниками чехів на їхній території були кельти (галли або бойї), запропоновано етимології на підставі слів, що калькують кельтські етноніми: від *кек-8-оз/кек-5-оз, спорідненого зі стел, кокотт» «півень», пор. лат. §аІІиз «півень; галл, кельт» (КисІ-піскі Ргазі. II 166), або від псл. сезаіі, (експресивне) сехаїі «бити», кальки Воіі (лат.) «бойї», назви кельтського племені, від іє. *ЬЬеі-/ЬЬоі- «бити». — Фасмер—Трубачев IV 353; ЗССЯ 4, 33— 35; ЗсЬєуєіоу РгеЬізіогу 133; Ногак №зе гес 44, 1961, 290—294.
[чех2] «старовинна срібна або золота монета» Г, Нед, Пі, ст. чех-ь «монета вартістю 12 сантимів»; — утворення, що виникло метафоричним шляхом від чех', оскільки спочатку застосовувалося як назва празьких грошей. — Чернов ЛБ 7 (1960), 37—38. — Див. ще чех1.
[чех3] (бот.) «льон-стрибунець, Еі-пигл сгерііапз (Воепп.) Оит.» Мак, ВеНЗн, [чехи] «вид рудуватої картоплі» Нед; — неясне.
чехарда «гра, учасники якої стрибають через своїх партнерів, що стоять зігнувшись (інша назва — довга лоза); (перен.) плутанина»; — р. чехарда «тс.», [чегарда, чехарда, чегорда, чи-харда] «тс.; (курськ.) (зб.) діти, сама малеча», бр. чахарда (запозичене з ро
сійської), [чекорда] «поросята; купа дітей; гра, у якій дерев’яні кеглі киданими палицями вибиваються з кола, ті ж, що лишилися не вибитими, звуться поросятами і позначають програш»; — запозичення з російської мови; у російській слово є іменним утворенням з експресивним префіксом че- (псл, се- < *ке-займенникового походження); — псл. *секьгс!а/секьг4а; — співвідносне з псл. *секьгіаіі «скребти, скреготіти; стругати, скоблити», пор. болг. чегіртам «скребти, скреготіти», ст. чегріту «стругаю, скоблю»; менш імовірні зближення з н. Ьоскеп «сидіти навпочіпки» (Горяев 413), гр. (жатгєрбс! «гра під час Діонісій» (Грот Фил. раз. II 517). — Фасмер—Трубачев IV 353; Черньїх II 388; ЗССЯ 4, 37—38.
[чехлик] «коротка чоловіча сорочка; вишивана жіноча сорочка» Нед, ЛПол; — р. [чехлик] «волосяник, ношений на голові; наголівник, надіваний жінками на хустку; вишита жіноча біла сорочка або тільки верхня частина сорочки, довша від талії», бр. [чзхлік] «верхня частина жіночої сорочки до пояса», п. ст. сгесН-Іік «сорочка (переважно жіноча) або сукня з білого полотна», ч. ст. сесГіїїк «старовинний чеський одяг; сорочка; хустка; пелюшка»; — псл. сехьіікь; похідне з суфіксом -ікь від сехьіь, укр. чохол. — ЗССЯ 4, 35. — Див. ще чохол. — Пор. чахлик.
[чехолйти] «обрізувати, обтинати»; — можливо, видозмінене запозичення з польської мови; п. [сгесіїїіс] «обтинати; чистити (картоплю)» являє собою фонетичний варіант слів сгесіїгас, сго-сНгас, сгисітгас «куйовдити; чесати; чухрати», що мають відповідник в укр. чухрати. — 8 XV І 380. — Див. ще чухрати.
чехоня (іхт.) «промислова риба родини коропових, Реіесиз сиІІгаГиз її.», чахдня, [чахбнь Нед, чехбнь Нед, чеша Г] «тс.»; — р. чехбнь, (заст.) че-хбня, [чеша], бр. чахбнь, чзшка; — утворення, що пов’язується з чесати, оскільки риба формою схожа на ніж, пор.
німецькі її назви МебзегїізсГі, (букв.) «ніж-риба», ЗісГіеІ «серп; чехоня», а також р. (іхт.) сабля (одним із значень дієслова чесати є «рубати, різати»). — Фасмер IV 354; Горяев Доп. 1, 55; Маркевич—Короткий 128—130. — Див. ще чесати. — Пор. чеша.
[чехра] (бот.) «келерія (кипець), Кое-Іегіа Регз.» Мак; — назву утворено на базі дієслів чесати й чухрати з огляду на наявність загострених лусок у квіток цієї рослини. — Нейштадт 111 — 112. — Див. ще чесати, чухрати.
[чечекати] «сюрчати; щебетати, цвірінькати»; — звуконаслідувальне утворення, що виникло на основі неповної редуплікації вигуку чек (че(к)-чек-).
чеченець «представник одного з народів Північного Кавказу», [чече'н] «тс.»; — р. чеченец, (розм.)_ чечен, бр. чачзнец, п. Сгесгепіес, ч. Сесепес, болг. Чеченец; — назва, що пов’язується з ка-бард. зезеп «тс.» або з топонімом Ча-чан; пор. також ос. сасап, авар, сасап, чаг. крим.-тат. чачан «красномовний». — Фасмер IV 355; Радлов III 1988—1989.
[чеченє] «тічка вовків» ВеНЗн; — очевидно, фонетична видозміна (як результат дистантної регресивної асиміляції) первісної форми *теченє (пор. течня, тічка), похідної від текти (див.).
[чечерйця] (бот.) «петрів хрест лускатий, ГаДігаеа здцагпагіа Ь.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з червець «кошеніль» з огляду на пурпурово-червоний колір оцвітини, чашечки й верхньої губи віночка квітів цієї рослини. — Вісюліна—Клоков 283. — Пор. чечір.
[чечір] (ент.) «сонечко, СоссіпеІІа Ь.» Нед; — можливо, являє собою експресивну видозміну слова черчик «червець», оскільки в забарвленні цієї комахи переважає червоний колір. — Гор-ностаев 148. — Див. ще черв.
чечіт (орн.) «Егіп^іІІа Ііпагіа П (Саг-сіиеііз їіаттеа Ь.)», чечик «тс.», [чечи-ченя], чечітка «чечіт; (перен.) базіка; танець», [чечутйня] «чечіт», [чичітка] «коноплянка» Нед, [чичбта] «тс.» Нед; —
р. чечет, чечетка, бр. чачбтка, п. сге-сгоіка, ч. слц. сесеіка, слц. [сесаіка, сісоіка]; — псл. сесеіь, звуконаслідувальне утворення від вигуку се-се, сеі-сеі; зближується з лит. кікїііз «зяблик», кекйііз «вівчарик, бекас», кекзіаз «сойка»; менш переконливе зіставлення з дінд. сакбга- «вид куріпки» (ЬІНІепЬеск 86). — Булаховський Вибр. пр. III 259; Фасмер IV 355—356; Преобр. II, вьіп. последний 73; ЗССЯ 4, 33; 81. ргазі. II 121; 81а\узкі І 115; Вгйскпег 74; МасЬек Е8ЛС 95—96; Вегп. І 138—139; Тгаиітапп 125; Маігепаиег БР 7, 28; ЗресЬі 222.
[чечуватися] «гратися в чіт та лишку» Г, Нед, [чочоватися] «тс.» Нед, Бі; — виникло внаслідок дистантної прогресивної асиміляції з первісного *че-туватися, похідного від чіт (див.).
чечуга1 (іхт.) «велика промислова риба родини осетрових, стерлядь, Асі-репзег гиіЬепиз Б.», чечужина РУС, [чу-чуга] Г, ВеНЗн, [чучуґа] Нед, ВеНЗн, чечужний РУС; — р. [чечуга] (з укр.), п. схесги^а (з укр.); — запозичення з румунської мови; рум. сасіи§а «тс.» походить від етимологічно нез’ясованого уг. кесзе§е «осетер». — Маркевич—Короткий 49; Фасмер IV 356; Преобр. II, вьіп. последний 73; Горяев 414; 8АУ І 380; МікІ. Е\У 114; Вегп. І 489—490; ММТЕЗг II 419. — Пор. чига.
[чечуга2] «свиня»; — назва походить від первісного *чучуга, експресивного утворення на основі редупліко-ваного вигуку чу, вживаного для відгону свині (див.).
[чеша] (іхт.) «чехоня, Реіеіісиз сиі-Ігаіиз Б.»; — р. [чеша], п. [сгезга] «тс.»; — псл. сеза (< *сех-)а) < іє. *ке-кз-; — утворення від кореня іє. *кез-/коз-, відбитого в псл. сезаіі, козіїі, укр. чесати, косити (у подвоєній формі *ке-кз-); слово, очевидно, первісно значило «колун, сікач» і пізніше в переносному значенні стало назвою риби з огляду на подібність її форми до цього предмета, пор. її назви в інших мовах: р. [сабля], схв. заЬІ]а, болг. сабил/а, вн. МеззегїізсЬ, (букв.) «ніж-риба», 8ісЬІіп§, від ЗісЬеІ, (букв.) «серп», гр. тгєЛ&х^С, (букв.) «со
кира». — Коломиец Происх. назв, рьіб 76—77; Фасмер IV 354. — Див. ще косий, чесати. — Пор. чехоня.
[чешушатий] «лускатий» Нед; — результат видозміни запозиченої російської форми чешуйчатьш, похідної від че-шуя «луска», утвореного за допомогою суфікса -и](а) (р. -уя) від псл. сезаіі, р. чесать, укр. чесати. — ЗССЯ 4, 91 — 92. — Див. ще чесати.
[чєра] «рідка кулеша»; — запозичення з польської мови; п. [сгег] «вид супу, юшки» є словом неясного походження. — Пор. джер, чир1.
чи1 (частка, як правило, питальна); — р. [чи], бр. [чм| «тс.», др. чи «чи, хіба», п. сгу «чи», ч. слц. сі, схв. [сі], слн. сі; — псл. сі «тс.» (< іє. *к-1), початково форма орудн. в. одн. займ. сь-іо (< іє. *кцо-/куе-); — споріднене з лат. дні, присл. «чому», ав. сі, присл. «як», дангл. днн. Ь\уї «як, чому». — Фасмер IV 357; ЗССЯ 4, 109—110; 8Б ргазі. II 196— 197; 81а\узкі І 129—130; МасЬек Е8ЛС 101; НоІиЬ—Кор. 92; Мейе ОЯ 356; Вегп. І 155; К|ц§е—Міігка 857; КІеіп 747. — Див. ще що.
чи2 (сполучник розділовий, переважно повторюваний); — р. [чи], бр. [чьч], др. чи, п. сгу, ч. слц. сі «тс.», полаб. се (<сі) «або», схв. [сі] «якщо»; — розвинувся з відповідної частки внаслідок нейтралізації її питальної функції і дальшого самостійного розвитку в кожній слов’янській мові з набуттям значення сполучника. — Див. ще чи1.
[чибарка] «чаша» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з псл. сьЬьгь «рід великої дерев’яної посудини з ручками для рідини і сипких речовин; рід міри води, вина, збіжжя», де збереглося початкове с- (ч-). — Пор. цебер.
[чиберка] (бот.) «смиковець бурий, Сурегиз їизсиз Б.» Мак; — неясне; можливо, пов'язане з чебрець (див.).
(чйбрик1] (іхт.) «скумбрія, ЗсотЬег зсотЬгиз Б.»; — неясне; можливо, пов’язане з чабак (іхт.) «лящ» (див.).
[чйбрик2] «колючка, на яку ловлять рибу вудкою» Ва; — неясне.
[чйбрик3] «коржик» Ва; — р. [чйбрик] «вид пампушок; млинці, оладки»; — запозичення з тюркських або монгольських мов, пор. чаг. саІЬак «плоский, печений у смальці хліб», монг. сеІЬе§, калм. ізеІ\У9§ «млинець, оладка». — Фасмер IV 357; Радлов III 1982; Катзіесії 426.
чибурек — див. чебурек.
[чига] (іхт.) «чечуга, Асірепзег гиіЬе-пиз Б.»; — неясне; можливо, виникло на основі запозиченого з болгарської мови чйга «тс.».
чйгати «перебуваючи в певному місці, очікувати появи кого-, чого-небудь» СУМ, Нед, чигун «спостережник, наглядач» Нед; — п. сгуЬас «чигати», ч. сїНаІ, ст. сйЬаІІ «чигати; ловити птахів, чатувати на них», слц. сиЬаі’ «нишком дивитися крізь дірку для ключа»; — запозичене через польське посередництво з чеської мови; ч. сіЬа! продовжує ст. сйЬаіі, що є похідним від сйіі (суч. ч. сі'іі) «відчувати, почувати», укр. чути. — 81а\узкі І 130; Вгйскпег 82; МасЬек Е83С 102; НоІиЬ—Кор. 92, 94; Вегп. І 161. — Див. ще чути.
[чигина] (бот.) «перстач гусячий, РоІепНПа апзегіпа Б.» Мак; — неясне.
чигйр «примітивний ручний механізм для підняття води при зрошуванні невеликих ділянок»; — р. чигйрь «тс.»; — запозичення з тюркських мов, пор. тат. чьіїьір «блок; механізм для підйому води», чаг. су£гуг «вир»; на думку Рамстед-та (КатзіесІІ 439), у тюркські мови запозичене з перської. — Фасмер IV 359; Радлов III 2064.
[чигінь] «жердина, колода, якою підпирають бік плоту або судна, щоб його вирівняти»; — р. [чигень] «колода, за допомогою якої знімали судна з мілини», [чегень] «тс.», [чегенить] «підводити важіль під судно на мілині»; — неясне.
[чиготати] «видавати крик чигй (про чайку)» Нед; — утворене від звукона-. слідувального вигуку *чиги\ нерегулярність форми (зам. *чигитати), очевидно, під впливом інших аналогічних відвигукових утворень (типу муркотати, сокотати тощо). — Пор. кигй.
чиж1 (орн.) «невеликий співучий птах родини в’юркових, Сагсіиеііз зріпиз Б.», чижик, чижиха, [чижівка] «чиж» Шарл; — р. чиж «чиж», бр. чьіж, п. схух, ч. слц. сїг, вл. сігік, сігк, нл. суг, схв. чиж, чйжак, слн. сігек «тс.»; — псл. сігь (< *сі-§-]ь/кі§]ь); — утворення за допомогою суфікса -гь від звуконаслідувального вигуку сі (пор. сігікаїі) або від вигуку сі§ (пор. укр. чиготати)-, припущення про зв’язок з ч. сіТдаН «чигати» (Вгйскпег К7 48, 198) або з щекотати (про пташиний спів) (НоІиЬ 36 — у Фасмера) сумнівні. — Фасмер IV 360; Черньїх II 390; Преобр. II, вьіп. последний 74; Булаховський Вибр. пр. III 242, 244, 263; КЗСРЯ 494; ЗССЯ 4, 125; 81. ргазі. II 218—219; 8іа\узкі І 133; Вгйск-пег 83; МасЬек Е8ЛС 104; НоІиЬ—Кор. 94; Вегп. І 158. — Див. ще чиготати.
[чиж2] «вид дитячої гри Г; дзига ЛПол»; — р. чиж «загострена з двох боків коротка паличка для дитячої гри»; — утворене лексико-семантичним способом від чиж «вид птаха»; назва невеликої палички, яку ловлять під час гри, виникла шляхом порівняння з відповідною пташкою, а згодом поширилася на всю гру. — Див. ще чиж1.
[чйжми] «угорські чоботи чорні або червоні Г; черевики, взуття Нед», [чиж-мак] «чобіт Г; гамаші Нед», [чижмар] «швець», [чижемки] «(зменш, від чйжми)-, черевики, які зашнуровуються по боках», [чіжмьі] «черевики» О; — п. сіхта «рід туфель», ч. слц. [сіггпа] «чобіт», болг. чйзма, м. чйзма, схв. чйзма, слн. сігет «тс.»; — запозичене через угорське (уг. сзігта «чобіт») і частково польське посередництво з турецької мови; тур. сігте «чобіт» пов’язане з сігтек «тягти, проводити лінію; креслити; дряпати». — Оньїшкевич Исслед. п. яз.; Стаховский Зтимология 1965, 200; Радлов III 2150; Вгйскпег 65; 81изгкіе\уіс2 ЗР 3.1/5, 199—201; МасЬек Е8ЛС 104— 105; НоІиЬ—Буег 119; Младенов 685; МікІ. ТЕІ І 42, II 97; Балецкий 81. зі. 9, 1—4, 338; БокоізсЬ 34—35; МНТЕ8г І 544—545; СотЬосг І 1112; Кпіегза І 137.
чйзель «важкий культиватор для глибокого розпушування ґрунту», чизелю-вання; — р. чйзель, бр. чьїзель; — запозичення з англійської мови; англ. сИізеї «різець; долото, зубило» виникло в результаті видозміни слова Сілезії «гравій; дранка», пов’язаного з дангл. сіозої, СІ8ІІ, сузеї, двн. кізії, свн. кізеї, кіз, нвн. КіезеІ «кремінь, галька, камінець», Кіез «гравій», дат. шв. кізеї, прус, зіхсіо «пісок», лит. гіе^хсіга «гравій», гуіг^хсіаз «грубозернистий пісок». — СІС2 925; ССРЛЯ 17, 1026; КІеіп 274, 278; КІи-§е—Міігка 368.
чий1 (при питанні) «належний кому»; — р. чей, бр. чьій, др. чии, п. сгу), ч. слц. сі, вл. се]і, нл. сер, болг. чий, м. чи/, схв. чй/й, слн. еф стел, чии; — псл. сь]ь, рефлекс іє. *куі-]о-з, утвореного за допомогою присвійного суфікса -іо- від питального займенника *кмеі-іо-8 (псл. кг.-1о); щодо словотвору пор. лат. сйіиз «чий» < *циоі-из < *куоі-іо-з. — Фасмер IV 323—324; КЗСРЯ 489; Преобр. II, вьіп. последний 57; ЗССЯ 4, 140—141; Мейе ОЯ 355—356; 81а\узкі І 130; Вгйскпег 82; „ 81. ргазі. II 308—309; МасЬек Е8ЛС 101; НоІиЬ—Кор. 92; НоІиЬ—Еуег 118; Младенов 685; Вегп. І 675; МеіІІеі Еіисіез 377; Ни)ег ІЕ 24, 70— 72, ЕЕ 35, 214—219; УаіІІапІ В8Б 36, 33; ЕгаепкеІ ІЕ 69, 134. — Див. ще хто.
чий2 (бот.) «мітлиця, Еазіо§тозІіз Еіпк.»; — р. чий, бр. чьш; — запозичення з тюркських мов; пор. алт. кирг. чий «сирий очерет», яке, очевидно, пов’язане з тур. сіу «роса». — ССРЛЯ 17, 1026; Дмитриев ЛС III 35.
[чик1] (орн.) «сірий сорокопуд, Еапіиз ехсиЬіІог Е.» Г, Шарл, [чикач] «тс.», Ічикотїй] «тс.» ВеБа, Шарл, [чйкавка] «тс.» Нед, чйкалка «чикалка звичайна, ОепапіЬе оепапіЬе Б. УРС; [біла плиска, МоІасіІІа аІЬа Б. Мо, Шарл]»; — утворення, що походить від звуконаслідувального вигуку чик. — Птицьі СССР 420, 444. — Див. ще чик3.
[чик2] (іхт.) «в’юн, Міз^игпиз їоззіїіз Басег (СоЬіІіз їоззіїіз)» Нед, [чек] «тс.» ВеНЗн; — ч. слц. слн. сік, схв. чик; —
очевидно, утворення від звуконаслідувального вигуку чик; назва могла виникнути через те, що в’юни при витягненні з води видають характерний писк (Рьібьі СССР 227). — МасЬек Е8ЛС 102. — Пор. чик3.
чик3 (виг.) «про короткі уривчасті звуки», чйка (дит.) «ножик; усе гостре», чйкати «різати ножем, ножицями»; — р. чик «про удар, швидке розрізання», бр. чьік «тс.», п. [сгук] «про короткі уривчасті звуки (стукіт годинника, спів птаха, зломлення чогось)», схв. чик «про голос переляканого королька»; — псл. сікг.; звуконаслідувальний вигук на позначення коротких рівномірних звуків (напр., при стуканні, різанні), пор. близькі за значенням лит. сік «про крик дятла», р. чик-чирйк «про цвірінькання горобця», болг. чйк-чирйк «вигук, що передає спів птахів», м. чик-чирик, схв. сік-сігік «тс.». — 81. ргазі. II 198. — Пор. цик!, чйкати.
чйкавиця (у виразі набратися (з кимось) чйкавиці) «?» Нед; — неясне.
[чикала] «берегова трава» ЛЧерк; — неясне.
чйкалка (орн.) «чикалка звичайна, ОепапіЬе оепапіЬе Б.»; — утворення, в основі якого лежить звуконаслідувальне дієслово чйкати. — Див. ще чйкати. — Пор. чик1.
[чйкало] «чапавка, вид рибальського знаряддя; невелика мережа, кінці якої прикріплені до двох обручів, зв’язаних угорі, де рибалка тримає їх у руці, зачерпуючи мережею воду»; — неясне.
[чйкати] «цвірінькати, стрекотати», [чикотати] «тс.» ВеНЗн; — р. [чйкать] «бити, вдаряти; ударяти в м’яч палицею (у грі в чиж); видавати звук, подібний до легкого тріску», бр. чьїкаць «різати», п. [сгукас] «стукати (про годинник)», ч. сікаїі «скоса дивитися», вл. сікас «лоскотати», болг. Ічйкам] «копаю вперше (тютюн); ударяю когось і в такий спосіб усуваю з гри», схв. чйкати «видавати звук «чик» (напр., про косу)», чйкати «жувати тютюн», слн. сїкаїі «жувати тютюн; плювати»; — псл. сікаїі;
звуконаслідувальне слово, похідне від вигуку сікь; чергуванням голосних пов’язане з формами, утвореними від псл. *ськ-(типу п. схкас «ікати», р. [прочкнуть\ «проткнути»), — Фасмер IV 360—361; ЗССЯ 4, 110—111; 51. ргаві. II 197—198; МасЬек Е5ЛС628. — Див. ще чик3.
чикйлдйха «вид горілки низької якості» СУМ, Нед, [чихильдйха] «тс.» Бі; — експресивне утворення, пов'язане з р. (вульг.) чикалдьікнуть «випити (про спиртне)», яке походить, можливо, від тат. шакьілда «стукати» (як семантичну паралель пор. п. віикпдс воЬіе кіеіівгек §огга!кі «випити (букв, стукнути) собі келишок горілки»),
чикирдей (орн.) «лісовий жайворонок, ЕиІІиІа агЬогеа Б. (АІаисіа агЬо-геа Б.)» Нед, [чукурдель, чукурділь] «тс.» Нед, [чукурлій] «тс.; чубатий жайворонок, Саіегісіа сгівіаіа Б. (АІаисіа сгізіаіа); оляпка, Сіпсіиь ациаіісиз; щиголь, Тгіп§а (Тоіапиз сіпсіиз); набереж-ник, Тгіп§а Ьіроіеисоь» Нед; — результат видозміни запозиченого з румунської мови сіосїгіїе (молд. чокирлйе) «польовий жайворонок, АІаисіа агуепзіз Б.», утвореного за допомогою суфікса -їгіа(іе) від сіос, звуконаслідувального за походженням вигуку, який імітує трелі, що видає цей птах. — ПЕРМ 145—146.
[чиклеж] «стебло, бадилля кукурудзи» Мо; — запозичення з румунської мови; рум. [сіосіе]] «сухе стебло кукурудзи» неясного походження. — ОБКМ 146.
[чйкма] «ножівка для підрізування винограду» Мо, Дз; — запозичене, очевидно, через посередництво гагаузької мови з турецької; тур. секше «ножівка для підрізування винограду; шухляда; струнний музичний інструмент» є віддієслівним утворенням від сектек «тягти; виривати, відстороняти; креслити». — БокоізсЬ 33.
[чйколонок] «кісточка, щиколотка; коліно», [чйколодок, чйколоток] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з коліно, щиколотка (див.).
чикрйжити «різати»; — р. чекрьї-жить, [чакрьіжить] «різати; кришити,
псувати під час кроєння; стригти шматками»; — утворення за допомогою підсилювального префіксального че- (пор. р. расчехвбспгипгь) від *крйжити, пов’язаного з схв. крйжати «різати» (пор. укр. р. скрижаль) або похідного від криж «хрест» (тоді *крйжити могло мати значення «різати хрест-навхрест»); припущення про походження внаслідок контамінації слів перечйкнути і перекрйжи-ти (МасЬек БЕ 57, 409) або від тур. сікгік «мотальне колесо; пристрій для підняття води з криниці» (Уавтег К5І 6, 193) та про походження з дірл. со-сгісЬ «кордон, прикордонна область» (Шахма-тов АІЗІРЬ 33, 88) викликають сумнів. — Фасмер IV 312; КЗСРЯ 489; Соболевский РФВ 67, 213; Вгйскпег К7 45, 35, 48, 182; Корш Сб. Дринову 56. — Пор. криж.
[чикулівка] (орн.) «верхоляк, пі-кавка лісова, АпіЬиз агЬогеиз Б.», [чику-ливка] «тс.» Нед; — результат експресивної видозміни форми чукурлій, зокрема заміни кінцевої частини слова -рлій українським (слов’янським за походженням) складним суфіксом -івка (пор. полівка «польова миша», ножівка «ножова пилка» і под.). — Див. ще чикирдей.
[чикчйри] «штани військового крою» Пі; — р. чикчйрьі «вузькі кавалерійські штани, які носили гусари та улани», схв. чакшире «штани»; — запозичення з турецької мови; тур. сакзіг «вузькі штани»), — Фасмер IV 361; Преобр. II, вьш. последний 74; Дмитриев ЛС III 35; Горяев 414; Радлов III 1840; МікІ. Е\У 36; ТЕІ 1 271; ЕокоІзсЬ 31; КогзсЬ АІЗІРЬ 9, 494.
[чили] «або» ВеЛ, Бі; — р. [чи-ли\ «чи», бр. [чьілі] «хіба, чи», др. чили «тс.», п. сгуїі «або, тобто», ч. сіїі «тс.»; — псл. сіїі; — утворення, що виникло в результаті з’єднання часток сі та Іі, друга з яких мала підсилювальну функцію. — 51а\узкі І 130; 51. ргазБ II 196— 197; МасЬек Е5ЛС 101. — Див. ще ли, чи1.
[чилига] (бот.) «жовта акація, Са-га§апа агЬогезсепз Бат.» Мак; — р.
[чилйга] «чепіжник, Сага§апа Ігиіех С. Косії.»; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. сіїік «стебло листа», каз. ишлик «дика акація». — Фасмер IV 361—362; Зеленин РФВ 56, 243; Радлов III 2136.
чйлий «здоровий, дужий, бездоганний» Нед; — ч. сіїу «жвавий, моторний; бадьорий», слц. сц|у «тс.», вл. сіїу «жвавий, рухливий, різкий, свіжий, веселий», схв. чйо, чилй «бадьорий, енергійний, жвавий; сильний, міцний», слн. сії «здоровий, міцний, свіжий, бадьорий»; — псл. сіїь «відпочилий, свіжий»; утворене від псл. *сіїі «відпочивати» за допомогою суфікса -Іь (дієприкметник мин. ч.), пор. укр. спочити, спочивати; припущення про зв’язок з іє. *кеі- «бути в русі, надавати руху» (Тгаиітапп К7 46, 239—240) менш вірогідне. — ЗССЯ 4, 112; 81. ргазі., II 199, 218; Вегп. І 166; УаіІІапі КЕ8 6, 106— 107. — Див. ще почйти.
[чилйкнути] «прощебетати» Нед; — р. чилйкнуть, чилйкать, ч. [сіїір] «вигук на позначення голосу горобеняти», слц. [суііікаїі] «цвірчати, цвірінькати (про горобців, ластівок)»; — псл. сіїікаіі «цвірчати (про птахів)»; — утворення звуконаслідувального характеру; споріднене з лит. сіїукоіі «цвірінькати (про ластівок)», сіїі! сііі, сіїі! «вигук, яким передається .цвірінькання горобців». — 81. ргаьі. II 198—199. — Пор. квилйти.
[чгільця] «діадема» Нед; — результат видозміни слова [чільце] (зменш, від чоло) «вид жіночої головної пов’язки». — Див. ще чоло.
[чильчйбель] (бот.) «блювотний горіх, ЗігусНпоз пих уотіса Ь.»; — не зовсім ясне; можливо, відбиває в деформованому вигляді український відповідник псл. *сеІіЬика (пор. назву рослини в інших слов’янських мовах: р. [целйбу-ка], чилйбуха, бр. чилібуха, п. ст. ки-сгуІаЬика «тс.»); припушуване псл. *сеІіЬика пов’язується з сеіііі «зціляти, виліковувати» і *Ьика «страховисько». — Фасмер IV 296.
чим1 (орудн. в. займенника що); — р. чем, ст. чім, бр. чим, др. чимь, п. сгут,
ч. слц. сіт, вл. (х)сіт, нл. (г)сут, схв. чйме/чим, слн. (з)сіт, стел, чимь; — псл. сіть; форма займенника сьіо замість давнішої форми сі з’явилася під впливом орудного відмінка на -ть інших типів відмїнкування. — Фасмер IV 330; Соболевский Лекции 187—188; Вгйскпег 82; МасЬек Е8ЛС 101, 102. — Див. ще чи1, що.
[чим2] (спол.) (при порівнянні зі співвідносним тим, типу чим більше, тим краще; (розм.) при порівнянні в значенні ніж); — р. чем, бр. чим «тс.», слц. сіт (порівняльне, співвідносне з іут), вл. сіт «тс.» (співвідносне з сіт), слн. сіт «тс.» (співвідносне з (елі); — утворене від чим' унаслідок нейтралізації питального значення шляхом дальшого семантичного розвитку. — Див. ще чим1.
|чим3] (спол.) «поки» ВеУг; — ч. [сіт], слц. (заст.) сіт «тс.», схв. чим «як тільки», слн. сіт «тс.»; — утворене від чим' унаслідок нейтралізації питального значення шляхом дальшого семантичного розвитку; через порівняльну функцію як проміжну набрав часового відтінку. — Див. ще чим1. — Пор. чим2.
чималий «досить великий (розміром)»; — утворене на основі частки чи (див.) і прикметника малйй (див.).
[чимбарка] «вид верхнього одягу в міщан»; — результат контамінації слів чемерка «тс.» і [чимбір] «крайка, жіночий пояс», [чимборик] «тс.». — Див. ще чембор, чемерка.
[чимируха] «назва горілки» Нед, [чі-мируха] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з чемериця, позначаючи найгірший гатунок горілки (чемериця — отруйна рослина).
[чймис] «франт» Па; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі фонетично й семантично видозміненого ід. сітеь «цимес (страва з тушених овочів)», сприйнятого переносно як означення чогось гарного.
[чимисувати] «різати»; — експресивне утворення, пов’язане з дієсловом чймсати (див.).
[чимір] (бот.) «чемериця біла, Уега-ігшті аІЬит Е.» ВеУг, Мак; — фонетич-.
ний варіант слова чемір «хвороба коней; біль у животі Г; біль у серці Нед»; пор. далі бр. чзмер (бот.) «чемериця; кінська хвороба», п. [сгетіег] «тс.», р. [чемер] «отрута (зокрема, з чемериці); біль від отрути». — Див. ще чемер1, че-мерйця.
[чймсати] «обрубувати гілля на дереві; очищати овечу вовну; бігти Г, ВеНЗн; смикати, щипати; обрізувати, обривати Нед», [чймхати] «смикати, щипати; обрізувати, обрубувати» Нед, [чім-хати] «швидко йти, поспішати, бігти» Нед; — очевидно, фонетичний варіант дієслова чемсати (див.).
[чймха] «пучок, жмут; чуб» Нед; очевидно, віддієслівне утворення від чймхати «смикати, щипати, обрізувати, обрубувати». — Див. ще чймсати.
чимчикувати «швидко йти», [чем-чикувати] «тс.», ]ченчикувати] «тс.» Нед; — експресивне утворення від чен-чик, зменшувальної форми від чернець, (очевидно, первісне ченчикувати); розвиток значення: «бути молодим ченцем (ченчиком, послушником)» -> «бути на побігеньках (у старших)» -> «швидко ходити». — Потебня РФВ 1879/1, 265. — Див. ще чорний.
чин1 (заст.) «діяльність, дія, праця; спосіб, прийом, за допомогою яких щось здійснюється»; у виразах головним чином «головно, переважно», першим чином «передусім, спочатку», таким чином «так СУМ; [церемоніал Нед]»; — р. чин «порядок (виконання чогось)», бр. чьін (у виразах такім чьїнам «таким чином», найлепшьім чьїнам «у найкращий спосіб», галбйньїм чьїнам «головним чином» і под.), др. чинт> «порядок; правило; статут», п. сгуп «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання», ч. слц. вл. сіп «учинок, дія», нл. суп «дія», м. чин «учинок, дія», схв. чин «тс.», слн. (заст.) сіп «учинок», стел, чині» «порядок; статут»; — псл. сіпг «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія»; іє. *куеі-п-и- / кмеі-п-о-, похідне від дієслівної основи *кцеі(з)- «лежати;
класти»; — споріднене з дінд. сіпоіі «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню», перс. сТсіап «нагромаджувати», гр. тгоієсо «роблю, створюю, споруджую»; первісне значення мало бути «накладання верствами, порядкування» -> «порядок, належний, слушний спосіб; обряд». — Фасмер IV 362—363; Черньїх II 390; ЗССЯ 4, 113—115; Цьіганенко 539—540; КЗСРЯ 494; 81. ргазі. II 200—201; 81а\узкі I I30—131; Вгйскпег 82; Ма-сНек Е8ЛС 102—103; НоІиЬ—Еуег 118; Младенов 685; 8кок І 325—326; Вегп. І 156—157; Тгаиітапп 124;, Егізк II 570— 572; Воізасц 799; МеіІІеі Еіисіез II 453— 454; Озікоії ВВ 24, 119; Маугкоїег 388; Рокоту 637—638. — Див. ще чинйти. — Пор. причйна.
чин2 «військове звання, ранг; службовець того або іншого рангу», чиновник, чиновництво, чинуша, [чановий] «чиновний» Нед, чиновний', — р. чин, бр. чьін, др. чинт> «ступінь, посада», болг. м. чин «чин», схв. чин, слн. сіп «тс.», стел, чини «порядок; статут; сан»; — запозичення з російської мови (разом із похідними); у російську мову з відповідною семантикою слово через давньоруську увійшло зі старослов’янської; стел, чиїть продовжує псл. сіпг.. — Фасмер IV 362—363. — Див. ще чин1.
чйна (бот.) «трав’яниста рослина з родини бобових, ЕаіНугиз іиЬегозиз Е.»; — р. чйна, бр. чьїна; — результат видозміни первісної форми псл. [сіппа], утвореної від чіпати, чипати; назва мотивується тим, що ця витка рослина має вусики, за допомогою яких чіпляється за інші рослини або предмети. — Меркулова Очерки 86, Зтимология 1964, 84. — Див. ще чіпати.
чинара (бот.) «платан східний, РІа-іапиз огіепіаііз Е.», [чинар] «тс.» Нед; — р. болг. чинара, бр. чьінара, м. чинар, схв. чинар; — запозичене через тюркське посередництво (пор. тур. сіпаг «тс.») з перської мови (перс, сапаг, сіпаг, сіПпаг). — Фасмер IV 363; Младенов 685; 8кок І 326; Vа5тег К8І 3, 252; Рад-
лов III 2071; ЬокоІвсН 34; МікІ. ТЕІ І 277; Меуег Е\¥ 447; КІеіп 272, 277.
[чинарка] «чемерка, вид верхнього одягу в чоловіків з талією і зборками», [чинарчйна] «тс.»; — результат спрощення форми чимбарка (див.).
[чинбуркаї «коліщатко коло лямки на линві, якою тягнуть невід з моря»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тур. сетЬег «обруч; залізне кільце».
чингал «кинджал»; — один із варіантів назви холодної зброї, запозиченої з тюркських мов. — Див. ще ганджар, кинджал.
чиндє «опале листя капусти» Мак; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі уг. сзііп^б (ка'розгїаіеуеіек) «обвислі (отже, готові опасти) капустяні листки».
[чинджерушка] (орн.) «славка, ЗуІУІа 8кор.» Нед, [чинджйр] «тс.» Нед; — очевидно, утворене на основі дженджеруха «чепуруха; франтиха»; назва пов’язана з різнокольоровим гарним забарвленням пташки. — Птицьі СССР 501 — 506. — Див. ще дженджеруха1.
[чиненник] «стовпова дорога Г; бру-кована чи шосейна дорога ДзАтл. II 212»; — очевидно, віддієслівне утворення від чинити (див.).
чини «місце, де перехрещуються нитки основи; кілочки у снувалки», [чіни] «тс.» ЛексПол, [чиноватина] «чиновате полотно» ВеБа, [чиновать] «тс.; міток (міра ниток), у якому одне пасмо з ЗО ниток замість 60», [чйноватий, у сполученні чиновате полотно] «полотно, під час ткання якого нитки основи в чинах перехрещуються не пара з парою, а кожні три з одною», [чйноват(н)ий, у сполученні чйноват(н)а лйства] «частина снувалки, за допомогою якої робляться чини», [чиноват(н)ий, у сполученні чиноват(н)ий міток] «міток (міра ниток), у якому одне пасмо має ЗО ниток замість 60», [чйноватною] «спосіб ткання» Ме; — р. [цен] «кожний з двох рядів основи, які утворюють у ткацькому стані зів», бр. [цьіньї] «дощечки, що розділяють основу», др. чинТ) «нит
ка пряжі, тканини», п. сгупу «дощечки в кросні ткацького верстата», ч. сіпек «(у ткацькому верстаті) жердина, на якій закріплюються нитки», слц. сіпу «(у ткацькому верстаті) дощечки, які кладуть до основи, щоб пряжа не сплуталась», болг. [чин] «один з трьох кілочків, забитих у землю для сукання пряжі», схв. чини «(у ткацькому верстаті) зів між дощечками, що відділяють бердо від навою»; — псл. сіль; — лексико-семантичне утворення, пов’язане з псл. сіпііі, укр. чинити, з первісним значенням «лад, порядок, упоряджування»; пор. болг. [чйнем] «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків», [чиндсвам] «поправляю; латаю; намічаю», схв. [чйнкати] «витягати пасмо з клаптя»; іє. *(з)кеі-п-, похідне з суф. -п- від іє. *(з)кеі- «розщеплювати, розколювати»; — споріднене з псл. сіль і сель, р. [ие'ньї] «пасма в нитках»; далі зіставляється з лит. зкіетиб, мн. зкіетепуз «ціни в ткацькому верстаті», лтс. вкіегпепіз «ціни» (балт. *8ка[теп-, похідне від того самого індоєвропейського кореня з суфіксом -теп-); припущення про походження з свн. зсНіп «тоненька дощечка у ткацькому верстаті, яка служить для розпрямлення основи», нвн. Зсйіепе «рейка» (МасЬек Е8ЛС 103) викликає сумнів. — Трубачев Рем. терминол. 133; ЗССЯ 4, 115; 81. ргазі. II 201. — Див. ще чин1, чинити.
чинити «робити; ставити тісто; (про тварин) народжувати; дубити, вичинювати; [(про змію) класти яйця Г]», чинбарити «чинити, вичинювати шкіру», [чиняти] «тс.», [чимбарство] «чинбарство» Нед, [чинба] «чиньба, приготування» Нед, чинбар, [чинбаренко] «син чинбаря» Бі, [чинбарйха] «дружина чинбаря», [чинбарівна] «дочка чинбаря» Бі, чинбарня, чинбарство, [чинйтель] (у виразі ч. закону) «виконувач» Нед, [чинка] «вичинка шкіри», [чинки] «чари», [чиніта] «чарівник» Нед, [чинянка] «бомба, начинена порохом», чиньба «вичинка; термосіння, побої», [чіньки] «чари» Шух, чинбарний, чинений, чинний,
вичинка, [зачимбарити] «зарізати кабана» Ва, [зчйнки] «полова» Ж, начинити, начинка, начиння «посуд», [під-чйнка] «оборка на подолі спідниці», [підчинки] «висівки, полова» Нед, [под-розчинить] «додати борошна в тісто до замісу; збільшити кількість розчиненого тіста» ЛексПол, [подчинипгь] «підсипати борошна в тісто перед замісом» ЛексПол, причиняти «прикривати, при-хлопувати; [додавати; готувати розчин (на хліб та ін.) ДзАтл[», причина «причина; хвороба», [причині «протрава; дубильна яма; посуд для дублення» Нед, [причйник, причиняник] «тс.» Нед, [при-чйний, причйняний] (у сполученні причйняний дуб) «протравлений дуб» Нед, (у сполученні причйняний прикадок) «прикадок, посуд для дублення» Нед, причинок «зауваження», [причін] «назва розчину (для хліба та ін.)» ДзАтл, [причіна, прйтінь] «тс.» ДзАтл, причинний «психічно хворий», [вчиняти] (у сполученні вчиняти збіжжя) «чистити збіжжя» Нед, [вчинки] «полова» Нед, учиняти, учинок', — р. чинить «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти», бр. чьініць «чинити, творити, робити; робити (кудель)», др. чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти», п. схупіс «робити», ч. сіпіі «робити, складати», СЛЦ. СІПІІ’ «тс.», вл. сіпіс «робити, діяти; поводитися», нл. супіз «тс.», болг. чйня «роблю; маю певну ціну», м. чини «робить; складає; коштує», схв. чинити «робити, складати», слн. заст. сіпііі «тс.», стел, чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати»; — псл. сіпііі «робити» (< «стежити за порядком»), похідне від сіль «порядок, дія». — Фасмер IV 363; КЗСРЯ 495; Цьіганенко 540; Преобр. II, вьіп. последний 74— 75; ЗССЯ 4, 112—113; 81а\мзкі І 131; Вгйскпег 82; 81, ргазі. II 199—200; МасЬек Е8ЛС 102—103; НоІиЬ—Кор. 93; Младенов 685; 8кок І 325—326; Вегп. І 156. — Див. ще чин1.
[чинчерйї] «кайдани»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тур. хіпсіг «ланцюг; кайдани».
чинш «оброк», [чинч] «тс.», [чйнча] «оброк; податок, чинш» Пі, [чиншів-ник] «власник оброчної землі; орендатор; оброчний селянин» Нед, [чиншій] «той, хто платить чинш», чиншовик «тс. СУМ; власник оброчної землі Нед», [чиншувативя] «платити чинш», [очин-шувативя] «поселитися на чиїйсь землі за чиншевим правом»; — р. чинш «оброк», бр. чьінш «тс.», п. схупзх «квартирна плата; чинш», ч. сіпхе «квартирна плата», слц. сіпха, слн. сіпх «тс.»; — запозичене через польське і німецьке (свн. хіпз «податок, данина») посередництво з латинської мови; лат. сепзиз «оцінка майна римського громадянина, податний перепис майна; ценз; статистичний облік; перепис; стан, майновий стан». — Шелудько 53; Фасмер IV 363— 364; ССРЛЯ 17, 1043; Преобр. II, вьш. последний 75; Горяев 414; Вгйскпег 82; АУііко\мзкі 8Ог 19/2, 209; КісННагсИ 42; МасЬек Е8ЛС 103. — Див. ще ценз.
[чйпа-га-чйпа] «вигук для вгамовування собак» Пі; —результат видозміни форми ци «геть», вжитої подвійно у сполученні з часткою га. — Див. ще га1, ци1. — Пор. ці'ба.
чир1 «саламаха; [затірка (борошно, забовтане в кип'ятку) Ба]»; — ч. [сїг], слц. сїг «локшина»; — запозичення з польської мови; п. [схег, схуг, сег (< *сіег)] утворені від ігхес «терти», пасіегас «натирати» (пор. укр. затірка, ч. хаіегку). — МасЬек Е8ЛС 103. — Див. ще терти.
[чир2] «трут; гніт з висушеного гриба» Нед, [чирівка] (бот.) «Иусіотусез» Мак; — бр. заст. [цзра] «трут (з висушеного трутовика)», п. [схуг, схег, схег, сег], ч. сігйука «гриб на пнях шпилькових дерев, А^агісиз Б. (ТгісЬоІота)», слц. сїгоука «тс.»; — псл. сігь «наріст на деревах, гриб на пнях дерев»; утворене лексико-семантичним способом від псл. сігь «чиряк, нарив» неясного походження (у польській мові вважається запозиченням з української або білоруської). — 81. ргазі. II 203—204. — Див. ще чиряк.
[чирати1] «черпати» Нед; — очевидно, похідне від * черти (<*черпти) «черпати» (пор. ]начерти] «начерпати»), пов’язаного з черпати (див.).
[чирати2] «обмінювати, замінювати» Нед, [перечеряти] «обміняти» Нед, [перечиряти] «переміняти» ВеЛ; — слц. [сагаі’] «міняти»; — запозичення з угорської мови; уг. сзеге «розмін, обмін» є словом невідомого походження. — Ли-занець Доп. УжДУ 1965, 48; МИТЕЗг 1, 506; Вагсгі 39. — Пор. черятися.
чирва «масть у гральних картах, позначувана червоним сердечком», черва, чирвовий, червовий; — р. черва «чирва», бр. чирва, п. схегшіеп «тс.»; — очевидно, більш архаїчною формою є черва, яка виникла з *чьрвч> «червоний» (пор. др. чьрвь, червь «червона фарба; червона тканина»); назва дана за кольором масті карт; видозміна кореневого голосного в реєстровому слові, очевидно, пояснюється впливом слова червоний, у якому ненаголошене е нерідко наближається у вимові до и. — Черньїх II 380; КЗСРЯ 490. — Див. ще черв. — Пор. червоний.
чиргикати (про птахів) «цвірінькати», ]чирйкати, чирчати, чірікать] «тс.» Карп. диал. и оном., чїркати; — р. чирйкать «цвірінькати», бр. чьірьі-каць, цирьїкаць, п. [схугукас], ч. сігікаіі, слц. сігікаі’, нл. сугказ «тс.», болг. чирй-кам, цирйкам, цирйгам «цвірінькаю», м. чирика, чирилика «цвірінькає», слн. сігікаіі «цвірінькати»; — псл. сігікаіі «тс.», утворене від звуконаслідувального вигуку сігік'ь; українське слово вторинно дещо змінило свою форму; аналогічні утворення засвідчені в багатьох мовах, пор. лтс. сїгиііз «жайворонок», н. [зсНігкеп] «чиргикати», уг. сігіреї «цвірінькати», чаг. сігі-, крим.-тат. сігкіі «свистіти» (Радлов III 2128); пов’язання з лит. кігкіі «кричати», гр. иірио^ «яструб» (ЗсНтісИ 7иг ОезсЬісЬіе сіез Іпсіо-дегт. Уокаїізтиз 2, 24) сумнівне. — Фасмер IV 365; КЗСРЯ 495; Преобр. II, вьіп. последний 75; Булаховський Вибр. пр. III 196; 81. ргазк II 203; Младенов 676;
МасЬек Е8ЛС 104; Вегп. І 157; МйЬІ,— Епсіг. І 391. — Пор. чергйнькати.
[чирейник] (бот.) «рутвиця вузьколиста, ТЬаІісігит ап^изііїоііит Засд.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. чирейник похідне від чйрей, спорідненого з укр. чиряк; назва пов’язана з лікувальними властивостями рослини, застосовуваної при нашкірних захворюваннях. — Ивашин и др. Лекарств. раст. Украиньї 83. — Див. ще чиряк.
чирк «звуконаслідування, що означає різкий звук із шумом від тертя одного предмета об інший», [чйрькало] «тертка» Німчук НЗ УжДУ IV 185, чиргикати «чиркати», чиркати, [чирчати] «чиркати» ВеЛ; — р. чирк, п. [схугк] «тс.»; — звуконаслідувальний вигук для передачі шуму певного типу. — Пор. чиргйкати.
чйрка (орн.) «невеликий дикий водоплавний птах родини качиних; мала качка; чирок-тріскунок, Апаз риегрие-сіиіа Б.», [черенка Шарл, чирачйця Нед, чиреня Шарл, чирйнка Пі, чиріца Нед, чирок УРС, чиронок Шарл, чиря Нед, чирянка СУМ, Шарл] «тс.», [черенка, чиренка, чирйнка, чирща, чирочка, чиря, чиранка] «тс.; чирок-свисту-нок, Апаз сгесса Б.» Нед, [чир, чйрик, чирйчка, чйрка, чирднка, чірак, чіран-ка, чірець (самець), чірік, чіріца, чіріч-ка, чірка, чірдк, чіручбк] «тс.» ЛексПол, [чиранка] «тс.», [чирйчка] «маленький крижень, Апаз ЬозсЬаз Б.» Л, чирянка «самка чирка», [чірка] «лісовий щеврик, АпіЬиз ігіуіаііз Б.» Шарл, ВеНЗн; — р. чирок «чирок-тріскунок», [чйрка] «тс.», бр. чирок «тс.», п. вл. сугапка «тс.», нл. сугка «тс.», ч. сітка «тс.», [сїгек] «тс.», ст. сіегка «тс.», слц. [сігка] «тс.»; — псл. сігькь (сігька, сіг’ап'ька); — утворення, що походить від звуконаслідувального вигуку сіг!, пор. лит. сігіказ «цвіркун». — Фасмер IV 366; Булаховський Вибр. пр. III 196, 251; ЗССЯ 4, 117; 81. ргазі. II 204—205; 81а\мзкі II 111; Вгйскпег 70; МасЬек Е8ЛС 103; Вегп. І 157; Каїіта К8І VI 89. — Див. ще чиргйкати.
[чиркач] (орн.) «дрізд омелюх, Тигсіиз уізсіуогиз Б.» Шарл, [чиркот] «тс.», [чиркун] (орн.) «сивка, СНагасІгіиз Б.»; — результат експресивної фонетичної видозміни слова чирчак або черкач «тс.». — Булаховський Вибр. пр. III 236; Карп, диал. и оном. 156. — Див. ще черкати*.
[чиркопар] (у сполученні поливати на чиркопар) «поливати городи з одного рівчака на дві сторони» Дз; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі молд. чиркулар «круговий, кругоподібний».
[чирлій] (орн.) «перевізник, Тгіпда йуроіеисоз Б » Нед; — очевидно, результат видозміни (скорочення) слова чукурлій. — Див. ще чикирдей.
[чйрус] (іхт.) «дрібна скумбрія»; — р. чйрус «тс.», болг. чйроз «сушена весняна скумбрія; суха, худа людина»; — запозичення з турецької мови (можливо, через болгарське посередництво); джерелом тур. сігог «сушена весняна скумбрія; суха, худа людина» є гр. оиірро^ (охїрос) «твердий, жорсткий» неясного походження. — РЧДБЕ 836; Воізася 877; Егізк II 734.
[чирч] (орн.) «гірський дрізд, Тиг-гіиз іо^иаіа Б.» Шарл, [чирчак] «тс.» Шарл; — результат метатези кінцевого складу форми чиркач та дальшого її скорочення. — Булаховський Вибр. пр. III 236. — Див. ще чиркач.
[чйрчик] (ент.) «червець»; — утворене як зменшувальна форма від черч зі зміною кореневої голосної під впливом наступного складу. — Див. ще черв.
чиряк «фурункул», [чирачйця] «тс.» Нед, [чирка], чирячка «тс.», чирякуватий', — р. чйрей «чиряк», [чиряк], бр. [цьір] «гриб на дереві», п. сгугак «чиряк», ч. сіг, болг. чирка, чир, м. чир, схв. чир, [чйріак], слн. сіг, сігрк, стел, чнрг «тс.»; — псл. сігь «затвердіння; твердий опух», сіг’акь «чиряк»; не зовсім ясне; можливо, споріднене з гр. охірро^ або охїрос; «тс.», які не мають певної етимології (Егізк II 734; ВоІ5ас^ 877); підставу для цього зближення дають також форми з початковим зс-, можли
во, первісні (пор. болг. щирей «чиряк», п. [згегугам/ка] «тс.» і под.), що безпосередньо відповідають грецьким словам (МасНек БІауіа 26, 134); існує припущення про походження слов’янського слова з первісного *кег- «різати» (Ильинский РФВ 70, 258—260); подібність до тат. чаг. сіг «чиряк», кирг. чири «гнити», тур. сігік «гній» (ОошЬосг К81 7, 187) є, можливо, випадковою. — Фасмер IV 365; ЗССЯ 4, 116; КЗСРЯ 495; Петлева Зтимология 1968, 125; 8Іа\мзкі І 131 —132; 81. ргазі. II 203—204; Вгйскпег 82; МасНек Е8ЛС 627; Младенов 686; 8кок І 327; Маігепаиег 139; Вегп. І 157.
ЧИСЛО «поняття для вираження КІЛЬКОСТІ та ведення рахунку; день місяця; граматична категорія; номер (про пресу); номер (для розрізнення предметів); [кількість Г]», чисельник, [численний] «обліковець» Нед, [численйк] «стара назва календаря» Ва, [числяник] «тс.» Ва, числівник, [числівник] «чисельник; числівник» Нед, чисельний, численний, [числймий] «обліковий, що може обліковувати, лічити» Нед, числовий, числити «рахувати; вважати; сподіватися, розраховувати», числитися, [числовати] «нумерувати, позначати цифрами, виражати в цифрах» Нед, [чис-лувати] «тс.» Нед, вичислити, зачислити, начислити, [надчислб] «надзвичайно велике число» Ж, [надчислбвий] «незліченний» Ж, обчислювач, обчислювальний, обчислювати, перечйели-ти\ — р. число «число, рахунок; день місяця; кількість; граматична категорія», бр. чьіслб «дата», др. число «число; рахунок; позначення дати, лічіння голосів, голосування; перепис; поголовна данина», п. ст. сгузіо «число, кількість, сума», ч. слц. сізіо «число; номер; кількість; розмір», вл. сізіо «число, номер», нл. сузіо «номер», болг. число «число; дата; кількість; граматична категорія», м. число «число», схв. число «число; чотки», слн. сізіо «повага; число; рахунок», стел, число «число»; — псл. сізіо походить з первісного *СІІ5ІО «число, номер»,
утвореного за ДОПОМОГОЮ суф. -5ІО від *сіі-іі, сьір «читати, рахувати, помічати, брати до уваги». — Фасмер—Трубачев IV 366; КЗСРЯ 495; ЗССЯ 4, 117— 118; Цьіганенко 541; Варбот Зтимология 1965, 114; Петлева Зтимология 1968, 125; Чистилин ЗИРЯ II 173; 81. ргазі. II 205; МасЬек ЕЗЛС 104; НоІиЬ—Кор. 93; Младенов 686; Зкок І 330; Вегп. І 157; Вида КК II 163; ТгиЬеігкоу 7Ї81РН 2, 117—121. — Див. ще читати. — Пор. честь.
чисниця «три нитки або одна десята пасма СУМ; нитка пряжі довжиною 4 або 5 аршин Бі»; (у виразі три чисниці до смерті) «при смерті» Нед, [чйс-лянка] «чисниця» Л, [чисянка, чіслян-ка] «тс.» Л, [чйсмо] «кількість ниток у пасмі», [чіснйця] «три нитки» Нед, [чіш-ниця] «чисниця» Дз НЗ УжДУ 14, [шїснщя] «тс.» тж; — р. [чйсменка] «три нитки в ткацькій основі», [чйсменица, чйсленка] «тс.», бр. [чісленіца] «чисниця», схв. чйсаоница «пряжа 'у три нитки»; — псл. сізіьпіса, суфіксальне утворення від прикметника сізіьпь, похідного від сізіо, або безпосередньо від цього останнього на позначення мінімальної одиниці рахунку ниток. — Трубачев Рем. терминол. 103; ЗССЯ 4, 118; 81. ргазі. II 206. — Див. ще число.
чист (бот.) «Сізіиз Б.» РУС, Мак, [чистицеваті] «Сізііпае ОС.» Мак, [чистоваті] «тс.; СізііПогае» Мак, [чис-товці] «СізііПогае» Мак; — п. сгузіек «чист», ч. сізі, вл. сізі, сізсік, схв. ци-стац «тс.»; — утворення, що виникло на основі нлат. сізіиз (бот.) «чист» у результаті його зближення зі словом чист(ий)-, нлат. сізіиз походить від гр. хіотос, хіо&ос; «вид троянди», невідомого походження. — 8 XV І 413; Оаигаі 178; КІеіп І 293.
[чистая] «мережа для ловлі риби на дніпровських обмілинах»; — неясне.
чистець (бот.) «жабрій, Зіаскуз Б. СУМ, [розхідник, Зесіит асге Б.] Нед, [бильник, ОгаЬа уегпа Б.; брочник, Оа-Ііит тоїіидо Б.; горошок угорський, ОгоЬиз аІЬиз Б.; білило, ЗіеІІагіа Ьоіо-326
зіеа Б.] Г, [ненаситець, Азігадаїиз діу-суркуііоз Б.]; ростопасть, СЬеІісІопіит та]из Б.; вивішник, Оеит игЬапит Б.; волове очко, Іпиіа заіісіпа Б.; горошок угорський, БаіЬугиз раппопісиз Оагск.; льонок звичайний, Біпагіа уиїдагіз МіІІ.; льонець дикий, Біпагіа агуепзіз ОезІ.; лубижник, Меіатругит петогозит Б.» Мак, [чистець білий] «тс.» Мак, [чистець болотяний] «колосниця, Зіаскуз раїизігіз Б.» Нед, [чистець вузьколистий] «Зіаскуз апдизііїоііа МВ» Мак, [чистець гірський] «Зіаскуз аїріпа Б.» Мак, [чистець лісовий] «Зіаскуз зііуа-ііса Б. Нед, Зіаіісе коїозіеа Б. Г», [чистець німецький] «свинюх, Зіаскуз дегтапіса Б.» Нед, [чистець річний] «медунка, Зіаскуз аппиа Б.» Нед, [чистик] «ростопасть, СЬеІісІопіит та]из Б.; бріч, Оепізіа ііпсіогіа Б.; півники, БаіЬугиз уегпиз Вегпк.; льонок, Біпагіа уиїдагіз МіІІ.; материнка, Огідапит уиі-даге Б.; яскір, Капипсиїиз асег Б. Мак; часник гадячий, Зесіит асге Б. Пі, Мак; коноплі дикі, Зіаскуз гесіа Б.; батожки, Уегопіса зрісаіа Б. Мак», [чистик разовий] «чорнозілля, Еаікугорку-іит підег Вегпк. (ОгоЬиз) Б.» Мак, [чи-стник] «заяча салата, Еісагіа уегпа Нисіз.; яскір, Капипсиїиз асег Б. Мак», [чистняк] «коноплі дикі, Зіаскуз гесіа Б.» Пі, Мак, [чисток] «білило, ЗіеІІагіа коїозіеа Б.» Мак, [счисток] «білило, Зіаскуз коїозіеа Б.; розхідник, Зесіит асге Б. Пі; жабрій, Зіаскуз Б. Мак», [чистуха] «проліска, Мегсигіаііз регеп-піз Б.; зводник, Заропагіа оіїісіпаїіз Б. Мак», чистяк «заяча салата, Еісагіа уегпа Нисіз» УРС, [ростопасть, СкеІІ-сіопіит та]из Б.; півники, БаіЬугиз уегпиз Вегпк.; жабрій, Зіаскуз Б.; коноплі дикі, Зіаскуз гесіа Б.] Мак»; — р. чистец (бот.) «гравілат, Оеит игЬапит Б., жабрій, Зіаскуз Б.» ССРЛЯ, Даль, [чистик] «розхідник, Зесіит асге Б.; льонок, Біпагіа уиїдагіз Б.» Даль, бр. (бот.) чьісцік «гравілат, Оеит игЬапит Б.; жабрій, Зіаскуз Б.», п. сгузсіес (бот.) «жабрій, Зіаскуз Б.», ч. сізіес «тс.», слц. сізіес (бот.) «колосниця, Зіаскуз
раїивігів Б.», вл. сівсіса (бот.) «шеб-рушка, СаІатіпіЬа Бат», нл. сувс (бот.) «осот, Сігвіигп оіегасеит 8сор.», схв. чистац (бот.) «буквиця аптечна, Ве-іопіса оПісіпаїів Б.; чистець, жабрій, ЗіасЬув Б.», слн. сіві «тс.»; — псл. сівіьсь, похідне від сіві'ь(]ь) «чистий», укр. чистий; назва мотивується цілющими властивостями відповідних рослин: вважається, що вони очищають організм людини від хвороб. — Попов Лек. раст. 178, 273; Носаль 76—77; Мер-кулова Очерки 108—109; ЗССЯ 4, 122— 123; 81. ргавЕ II 216—217; МасЬек Літі, говії. 198, 211; НоІиЬ—Еуег 119; Вегп. І 158. — Див. ще чистий.
чистий «не забруднений; без домішок», [чиста] «(повна) відставка» Нед, [чисти(й)] (у виразі чистий вугол) «ріг у рубленій хаті, у якому кінці колод відрізуються рівно, під прямим кутом» Л, чистильний, [чистянйй] (у сполученні чистянйй хліб) «хліб з пшениці або жита (без лусок)» Нед, чистовйй, чищений, [чистаиі] «місце, розчищене від лісу», [чистенина] «зерновий хліб; ячмінь, полба, жито, пшениця» ВеЛ, [чистина Г, Нед, чістенина ВеЛ] «тс.», чистик, [чистило] «дитячий послід», чистильник, [чистина] «чисте, незаросле місце», чистість «чистота; [духовна чистота Г]», чистка, чистовик, чистота, чистун «акуратна людина; чистьоха», чистуха, чистюк, чистючка, [чистьба] «очищення, чистка, чистота» Нед, чистьоха, [чйшчавка] «вид невеликої жаби, що буває в колодязях, копанках» Дз, [чйшчалка] «тс.», [чйиічаука] «прилад, об який чистять взуття, заходячи в хату; жаба, котра очищує воду» Мо, чистити, [чистотнє] «чисто, цнотливо» Пі, зачистка, [зчйсток] «послід у корови, яка отелилася», начисто, нечистий «[незліченний; заражений хворобою; неохайний]» Бі, нечистота УРС, Она, нечисть, обчйстка, очисний, очищувальний, очисник, очистка, [бчисть] «очищення, чистка» Ж, очищувач, пере-чйстка УРС, Куз; «[дощечка, якою б’ють прядиво, очищуючи від костри
ці]», підчистка, пречистий, [пречйсник] «свято Нед; свято 16 серпня Нерукотворного Образа Пі», [прочйснйй, про-чищальний] «який прочищує» Куз, [прбчистка] «очищення; очищена лопатою доріжка; просіка», [прочйстник] (бот.) «льонок, Еіпит сагаіЬісит Б.» Нед, [счйстини, счйстисько] «послід» Нед; — р. чйстьій «чистий», бр. чьістьі «тс.», др. чистьіи «чистий; відкритий; рідкий, без заростей (про ліс); вільний від обов’язків; повний; ясний; прямий; непорочний; праведний; святий; викінчений; священий», п. схувіу, ч. слц. сівіу «чистий», вл. сівіу «тс.; саморідний; незайманий», нл. сувіу, полаб. саівіе, болг. м. чист, схв. чйст, слн. сі'ві, стел, чисти» «тс.»; — псл. сівіь «чистий» < «проціджений»; утворене як пас. дієприкметник мин. ч. від не збереженого в слов’янських мовах дієслова *сісІ]9 «очищую», сізіі «очищувати», що пов’язане З СЄ8ІІІІ «чистити», сесіііі «цідити», укр. цідити і споріднене з лит. вкувіав «рідкий», лтс. зкїзіз «тс.», вківів «чистий», прус. вкі]віап «тс.», а також з лит. вкїевіі «розріджувати, розділяти», лат. всіпсіб «розділяю», гр. охі£со «тс.», дінд. сЬіпаііі «розділяє»; іє. (в)кеі-сі- «тяти, відтинати, відділяти, відокремлювати». — Критенко Вступ 556; Фасмер IV 366—367; Варбот Зтимология 1965, 121; КЗСРЯ 495; Преобр. II, вьіп. последний 76; ЗССЯ 4, 121 —122; 81а\мвкі І 132; Вгйскпег 82—83; 81. ргаві. II 212—216; МасЬек Е8ЛС 104; НоІиЬ— Кор. 93; Младенов 686; /иЬаіу 81. а сі. II 90; Вегп. І 157—158; Тгаиітапп 263—264; Зндзелин СБЗ 198; МйЬІ.— Епсіг. IV 50; ЕгаепкеІ Спотоп 4, 337; АМаїсІе—Ноїт. II 494; Егізк II 838—840; Воівасц 933; Ресіегвеп Кеіі. Ог. І 77; ІЕ 5, 73; Егпоиі—МеіІІеІ І 1062; МеіІІеІ К81 2, 62, М8Б 14, 353, Еіисіев 300; Рокогпу 919—921. — Пор. цідити.
чистилище «місце, де, за вченням католицької церкви, душі частини померлих грішників очищаються від гріхів перед тим, як потрапити до Раю; (перен.) те, що служить випробуванням на силу,
витримку, здібність і т. ін.»; — р. болг. чистилище «чистилище», бр. чьісцец, п. сгузсіес, Ч. ОСІ5ІЄС, СТ. СІ5ІЄС, слц. осізіес, вл. сізс, нл. сузсісіїо, м. чисти-лиште, схв. чйстилйште, чистило «тс.»; — утворення за допомогою суфікса -ищ(е) від чистйль(ний) «призначений для очищення», похідного від чистий- можливо, виникло як калька слат. риг^аіогіит «чистилище» з лат. риг^о «чистити, очищати». — 8кок І 328. — Див. ще чйстий.
[чйстонь-то] «ніби, нібито», [чістбй-но\ «тс.» Нед; — утворене поєднанням слів чисто «цілком, зовсім», інб (йно) «тільки, лише» і то. — Див. ще іно, то1, чйстий.
чистотіл (бот.) «СЬеІідопіит тара»; — р. чистотел, бр. чьістацел; — утворене з основ слів чйстий і тіло; назва зумовлена лікувальними властивостями рослини, яка застосовується проти шкіряних хвороб. — Див. ще тіло, чйстий.
[чйстрити] «чухрати вовну» Нед, [чістрити] «чухрати на гребні прядиво, вовну», [чістрйнка] «джутова інфузорія, ОхуїгісНа» Нед; — результат видозміни слова чистити внаслідок зближення з черсати. — Див. ще чйстий.
[чистун] (орн.) «морський птах ряду чистунових, Серріїиз §ту11е» СУМ, Шарл; — р. чистик; — утворене від чйстий; назва пов’язана з тим, що птахи цього виду, чорні за кольором, мають яскраву білу пляму на крилі (влітку) і майже всю нижчу частину тіла білу (взимку), що справляє враження чистого птаха. — Птицьі СССР 316. — Див. ще чйстий.
[чистюх] (ент.) «Пера сіпегеа Ь.» Г, Нед; — утворене від слова чйстий; назва пов’язана з тим, що комаха цього виду, схожа на скорпіона (її російська назва скорпибн водянбй), весь час перебуває у воді. — Насекомьіе 85. — Див. ще чйстий.
[чисцік] (бот.) «вербозілля звичайне, ЕузітасНіа уиі^агіз Ь.» Мак; — очевидно, фонетичний варіант слова чи
стик, пор. паралельне російське діалектне утворення чисцік «тс.» (Ан); назва пов’язана з тим, що відвар коріння цієї рослини вживається для прочищування ран або шлунку (Ан 205). — Див. ще чйстий. — Пор. чистець.
[чйтавийі «великий; порядний; добрий Г, Нед; сильний, здоровий; цілий, непошкоджений; розумний; спритний; докладний; точний; (у виразі чйтава вісь) корінна вісь Нед»; — р. [чйтий] «твердий», болг. м. чйтав «цілий, непошкоджений», схв. чйтав, чйт «тс.»; — псл. сііауь(]ь) «цілий, непошкоджений»; утворене від сії"ь «тс.», що зіставляється з лит. кїеіаз «твердий, жорсткий; тупий; крутий», ЛТС. СІЄІ5 «твердий, жорсткий»; припущення про зв’язок із псл. сізіі «рахувати, цінувати» (Младенов 686; МікІ. Е\У 38) менш вірогідне. — Фасмер IV 367; Уазтег 2Ґ81РН 17, 51; ЗССЯ 4, 123—124; 81. ргазі. II 217—218; 8кок І 329; Вегп. І 158; Ла^іс АГ81РН 8,, 155; 17, 292; Тгаиітапп 124; УаіІІапі КЕ8 6, 106—107; СгйпепНдаІ 7Ї8ІРІ1 9, 380.
читати «сприймати писемну мову по буквах; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадати зміст чогось; повчати СУМ; [рахувати, лічити Нед]», чтйти «шанувати, поважати», [четець «читач» Нед, [читатель] Нед, [чтець «тс.», читака «читець», читалка «читальний зал», читальник «читач; постійний відвідувач читальні», читальня, читанка «книга для читання; читання», читання «читка; цикл доповідей, лекцій СУМ; [рахування Г]», [читательство] «читаюча публіка, читаючий світ» Нед, читач, [чительник] «читець, читач» Пі, читець «декламатор; [читач Г]», читка, чтйтель «шанувальник», читабельний, чйтаний, читацький, читецький, [чйт-кйй] «чіткий, розбірливий, зручний для читання» Нед, [читлйвий, читнйй] «тс.» Нед, вйчитати, [вйчити] «повчання», вйчитка, вичйтування, вйчитаний «прочитаний; [зачитаний Г]», зачитати, зчитати, зчйтка, зчйтувач, зчй-тувачка, начитати, начйтаний, [не-четний] «нечіткий» Ж, [нечительний]
«нечіткий, нерозбірливий» Ж, [одчйту-вати] «виявляти при читанні, вибирати» Ж, [перечит] «?», [перечдт] «перелік Нед; (у виразі на перечдт) у наявності Нед», підчитувач, почет, почитати, почитувати, почтйвий, поштивий', — р. читать «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]», бр. чьіпгаць, др. чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися», чьсти, чести «тс.», п. схуіас «читати; [рахувати, лічити]», ч. сіїаіі «читати; рахувати», сізіі «читати; шанувати», слц. сїіаі’ «читати; рахувати», вл. сИас «читати», нл. суіаз «тс.», болг. чета «читаю; викладаю», почйтам «шаную», м. чита «читає», схв. читати «читати», слн. сііаіі «тс.», стел, чисти «лічити; рахувати; читати: шанувати»; — псл. сіїаіі, ітеративна форма до сізіі «читати»; — споріднене з лтс. зкіеіи, зкізі «думати», а також (з морфологічними відмінностями) з лит. зкаііай, зкаііуіі «лічити, рахувати; читати», дінд. сеіаіі «дотримується, мислить, пізнає, розуміє», ав. сікіЗуа «той, що розмірковує»; іє. *кїІб, *кеіі-іеі/зкіїб, зкеіі-Іеі. — Фасмер IV 367, 374—375; КЗСРЯ 495—496; Цьіганенко 541; Петлева Зтимология 1968, 125; Преобр. II, вьіп. последний 71—72; ЗССЯ 4, 119, 123; 8!. ргазі. II 206—208; 8!а\мзкі І 132—133; Вгйскпег 83; Мозгугізкі Р2ЛР 94; Масіїек Е83С 104; НоІиЬ—Кор. 93; НоІиЬ—Еуег 119; 2иЬаІу 81. а сі. II 93; 8кок І 329— 330; Вегп. І 174; Вй^а КК II 104; Тгаиігпапп 135; МйЬІ.—Епсіх. IV 47; МеіІІеі М8Б 14, 349; Рокоту 637,— Пор. честь, ЧИСЛО.
[чйтниця] (вид коралів) «зоант, 2оап-Иіпз» Нед; — очевидно, похідне від читати (тут читати молитви); штучне слово, утворене як часткова калька за зразком н. Козепкгапг «чотки; (зоол.) трубчатка рожева, Зегіиіагіа гозасеа»; приводом для зближення могло стати застосування перлин і коралів у подвійній функції — і прикрас, і чоток (пор. п. расіогкі «намисто; (заст.) чотки»), — Див. ще читати.
[чихйрний] «слабкий; який ледве одужав після хвороби; сухотний» Бі; — р. [чихйра] «слабка, хвора людина»; — утворення за допомогою експресивного форманта чи від хирний «хворобливий». — Фасмер IV 368. — Див. ще хйрий.
]чич] «погане болотяне сіно», [чичва] «тс.»; — неясне.
[чйчвір] (орн.) «глухар, Теїгао иго-^аііиз (іеігіх) Б.» ВеНЗн; — фонетичний варіант назви [ціцвірь] «тс.». — Див. ще ціцвір.
[чичекатиГ «(про сороку) кричати» Г, Нед; — фонетичний варіант слова че-чекати (див.).
[чичик] (орн.) «чечітка (?), АсапіНіз Вогкії.»; — назва звуконаслідувального походження. — Пор. чечіт, чйчвір, чи-чекати, чичурка.
(чичйна (весняна)] (бот.) «куряча сліпота, ВеІІІз регеппіз Б.» ВеНЗн, [чи-чйнчик] (бот.) «волошка, Сепіаигеа суа-пиз Б.» Нед, Мак; — р. чйна весен-няя (бот.) «БаіЬугиз уегпиз ВегпЬ.»; — утворене за допомогою форманта чи- від чйна (див.).
чичйрк (у виразі ані чичйрк «ані телень, ані мур-мур, ні пари з уст»), чичйркнути «зашарудіти, зашелестіти; заворушитися; цвірінькнути (про птахів)»; — звуконаслідувальне слово, утворене способом неповної редуплікації вигуку чирк; пор. аналогічні бабах, бубух і под. — Див. ще чирк.
[чйчмаря] «невеликий дощик»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення від чйчморіти «чвякати» (див.).
[чйчморіти] «багато з жадібністю їсти»; — нерегулярне експресивне утворення за допомогою підсилювального форманта чи- від дієслова чмдркати «чвякати». — Див. ще чморкати. — Пор. чйчмаря.
[чичурка] (орн.) «чапля, Агсіеа» Нед; — не зовсім ясне, можливо, утворення звуконаслідувального походження. — Пор. чйчвір, чичекати, чичик.
[чйшкаЧ «цешка (знак суду), знак прикликання до суду (в старі часи)»; — експресивний варіант слова цешка, змен-
шувальної форми від ціха. — Див. ще цїха.
[чйшка2] «пучка, внутрішня частина пальця на руці, палець»; — очевидно, утворене лексико-семантичним способом від чйшка' «знак суду, знак прикликання до суду (в старі часи)»; пов’язане з оформленням судових справ, коли замість підпису неписьменних застосовували відбитки пальців. — Див. ще чйшка1.
[чишки] (бот.) «мушмула німецька, Мезріїиз дегтапіса Ь.» Мак, [чишкун, чискун] «тс.» Мак; — експресивна видозміна форми шишки; назва пов’язана з тим, що рослина має грушоподібні борошнисті плоди, які асоціюються з шишками. — Див. ще шйшка.
[чиш-то-мак] «наче, мов» Нед; — неясне; можливо, утворене з деетимоло-гізованого первісного *чи ж то б як.
[чіберкати] «щебетати» Шух; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. чеберчати, чичекати.
[чіжмаря] «назва вівці» Дз Доп. УжДУ 4, 1959, 108; — утворення, етимологічно пов’язане з чйжма «чобіт»; мотивація називання не зовсім ясна; можливо, йдеться про овець, які вирізняються темною мастю ніг при в цілому світлому забарвленні. — Див. ще чйжми. — Пор. чоботи.
[чїлка] «чулко, головний убір засватаної дівчини: картонний обруч, обвитий стрічками та з пучком стрічок позаду», чівка, [чільце] «рід жіночої головної пов’язки», [чілце] «тс.» Нед, [очіл-кувати]; — р. челка «чубчик; волосся на лобі у коня»; — суфіксальне утворення від чоло. — КЗСРЯ 489. — Див. ще чоло.
чільний — див. чоло.
[чїмкати] «відокремлювати довші волокна від вовни», [чімка] «довші волокна вовни»; — результат експресивної видозміни форми чїмхапги (див.).
[чімхати] «чухрати, обрубувати гілля на дереві; обрубувати одним порухом руки; очищати овечу вовну від сміття; бігти», [обчймхати] «обчухрати, 330
обрізати, обламати, очистити (від листя і дрібних гілок); відлупцювати»; — очевидно, результат контамінації слів чйм-сати і чухрати. — Див. ще чемсати, чухрати. — Пор. чймсати.
[чїнджек] «невелика чепурна людина». ВеЗн; — не зовсім ясне; можливо, експресивний варіант слова дженджик «той, хто любить пишно одягатися, франт, чепурун» (див.).
[чінквардіка], чімкантика, чінквар-ська «сорт кукурудзи» Дз Доп. УжДУ II 1958, 69; — неясне.
[чінтаз] (орн.) «зяблик, Ггіп^іІІа сое-ІеЬз Ь.» Куз; — запозичення з румунської мови; рум. сіпіег, сіпіега «тс.» неясного походження. — ОЬРМ 145.
чіп* «дерев’яна пробка для закупорювання отвору (переважно в бочці); [дерев’яний кілочок на стіні для підвішування чого-небудь; стрижень, на якому що-небудь ходить або гойдається] СУМ; [вайло] Нед», [чіп’я] (форма множини від чіп) Куз, [чип] «дерев’яний цвях, втулка в бочці», [чопове] «податок на роздрібний продаж напоїв» Нед, [чопи-коватий] «який має форму чопа» Нед, [зачбпувати] «зробити шип, стрижень у колоді для з’єднання її з іншою»; — р. [чоп] «виноградний сук; цвях у бочці, затичка, кран; кулак; зуб машинного колеса», бр. чоп «чан», п. сгор «(у бочці) чіп; цапфа; шпунт; вайло, незграба», ч. сер «втулка, затичка; шип, цапфа», слц. сар, вл. сор, нл. сор, болг. м. чеп, схв. чеп, слн. сер «тс.»; — псл. серь; — загальноприйнятої етимології не має; пропонувалося зближення з псл. сараіі «чіпляти, хапати» (Масіїек Е8ЛС 97; ЗССЯ 4, 56—57); розглядалося як варіант псл. *зсер-/ьсар- (< іє. *кер-/ зкер- «різати, розщеплювати») (Віашзкі І 125; 81. ргазі. II 147—148) або як запозичення з н. /аріеп «затичка, пробка; цапфа, шип, втулка» (Львов ЗИРЯ II 9; 81. \муг. оЬсусЬ 131; Вгйскпег 80; КісННагсН 41; НоІиЬ—Кор. 91; Вегп. І 143); останнє припущення сумнівне з огляду на поширення слова в слов’янських мовах. — Фасмер IV 372.
чіп2 (іхт.) «вид окуня, Азрго хіпееі Б.» УРС, [чіп’я] (зб.) Куз, [чоп] (іхт.) «вид судака, Бисіорегса уоі^єпзіь Стеїіп», [«молодий судак»] Берл, [чопик] (іхт.) «вид окуня, Азрго хіп^еі Б.; молодий судак» Нед, Мо; — р. бр. чоп, п. схор; — можливо, похідне від чіплятися; назва могла виникнути з огляду на те, що цей вид риби має на спині колючі плавці, які можуть чіплятися за предмети. — Див. ще чіпати.
[чіп3] «геть (переважно на собаку)», чіпа «тс.»; — фонетичний варіант вигуку ціба (див.).
[чіпак] «чепчик, очіпок; шлункове розділення у жуйних» ВеУг, [чіпець] «чепець, очіпок; сорочка, у якій іноді народжується дитина або тварина; сальник, внутрішнє сало»; — фонетичний варіант слова чепак. — Див. ще чепець.
чіпати «торкатися; турбувати; звертати увагу на щось; стосуватися когось (чогось)» СУМ, Нед, [чепати] «чіпати; звисати», [чипати] «чіпати» Пі, чіпляти, [цепйолка] «жердяне кріплення стріхи» ЛПол, [ціплянка, чеплянка] (бот.) «ліпу-ха грозниста, Тгадщз гасетозиз Оез(» Мак, [чйпавка] «жердина на гребні даху», [чипуга] (бот.) «дереза, Сагадапа Ігиіезсепз ОС.», [чіпа] «корч на річці, за який зачіпляють рибальські сітки» Ва, [чіп'є, чіп'я] «очепа, крюк, за допомогою якого притягують пліт», чіплянка (бот.) «ліпуха, Тга^из НаІІ», чіпкий, [чіп-нйй] «хваткий» Нед, [перечепити, пере-чепляти] «перечіпляти; переривати (розмову)» Нед, зачеп, [заче'па] «зачіпка; задирака», [зачепенда] «задирака» Ж, [зачіпенька] «привід», зачіпка, зачіплювач, [зачіпник] «задирака» Ж, [засипка] «застібка» Кур, зчеп, [зчіпень] «з’єднання, зчеплення» Куз, зчіпка, зчіплювач, [зчіпляк] «конгломерат, з’єднання, скупчення» Она, [бчеп] «гак, жердина в колодязному журавлі, яка опускається в колодязь разом з відром, що до неї причіплене» ЛЖит, [оче'па] «гак, за допомогою якого притягують до берега пліт», [бчепка, пдчепка] «мотузок, за допомогою якого гойдають колиску,
вервечка; мотузок, на якому висить колиска; поворозка в кошику, який носиться за плечима» ЛЖит, [бчепка] «перев’язь, на якій носять торбину, коробку тощо» ЛПол, [перечепа] «перешкода, завада», перечіпка, [підчіп] «підшипник, втулка» Куз, підчіпка, [підчіпок] «підшипник», [«втулка»! Куз, [почепини] «надягання після весілля на молоду головного жіночого убору», [пбчепки] «чотири мотузки, на яких підвішується колиска до стелі» До, почіпка, причепа [«хвіртка; прибудова біля хати, повітки тощо»] ЛЧерк, [причепйлівка] «околиця села, побудована пізніше, новобудова» Ва, [прйчепка] «причіпка, зачіпка; підвіска, брелок», [причипенда] «причепа, настирлива, нав’язлива, набридлива людина», причіп, причіпка, причіплювач, [причіпок] «щось причіплене до іншого, великого» Г, Нед, [зачіпальний] «збуджувальний» Я, зачіпливий, [зачіпний] «наступальний» Я, зчіпний, невідчепливий, [підчіпнйй] «підвішений, висячий» Куз, почепний, причепливий, [причепний] «причепливий», причіпний, [причіпний] «підвішений; (грам.) аглю-тинуючий» Куз, [у виразі причіпний віз(ок)] «причіпний візок, вагон» Куз, [учепистий] «причепливий, нав’язливий», навпочіпки, напочіпки (присл.) «зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях ніг», на перечепі (у виразі на пе-речепі бути) «бути перешкодою», [почеп] «почіпка?» (у виразі сидіти на почепі) «сидіти на самому кінці», почіпки (переважно у виразі сидіти (сісти) напочіпки (навпочіпки); — р. [чепать] «чіпляти; чіпати», бр. чапаць «торкатися; зачіпати, турбувати», п. схеріас (заст.) «чіпляти», схеріас 8І£ «чіплятися, хапатися», ч. [серії] «бити», болг. [чепя] «ламаю», м. чепка «порпається (про курку)», схв. чепнути «наступити ногою»; — псл. сераїі «хапати; торкатися; зачіпати; згинати»; разом із псл. сараіі, укр. чапати і далі з сараіі, укр. [цяпати], найвірогідніше, є експресивним словом звуконаслідувального походження (ЗССЯ З, 171 —172; 4, 17—18); — споріднене
(радше типологічно, ніж генетично) з лат. саріб «беру», гр. хатгтсо «хапаю, ковтаю»; укр. і в чіпати (як продовження давнішого ±), очевидно, пізнішого походження. — Фасмер IV 315, 333; КЗСРЯ 485; Цьіганенко 529—530; Соболевский ЖМНП 1894 (май), 220; 8Іа\У8кі І 116, ЛР 36, 4, 277; Вгйскпег 75; 81. ргазк II 140—141; Вегп. І 135; Лапко СМР 20, 15—19; Витеє К2 32, 60; МйЬІ.—Епсіг. І 21, II 133. — Пор. цяпати, чапати.
[чіпкастий] «розчеплений» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, результат метатези у вихідному *скіпчастий, що походить від скіпати «розщеплювати, розколювати» (див.).
чіпляти — див. чіпати.
[чіпцарь] «виночерпій, кравчий, чашник»; — очевидно, утворене від чіп «дерев’яна затичка в бочці (у шинку)». — Див. ще чіп1.
[чі'порня] «вид гри, яка полягає в тому, що палиці кидають у ціль» Нед; — пов’язане з ціпура «велика палиця», похідним від ціп (див.).
[чіпчар] «баран з білими рогами; чорний або сивий баран, білий коло голови» ВеНЗн, [чіпчаря] «чорна або сива вівця, біла коло голови» ВеНЗн, чіпча-рйстий (про чорного або сивого барана, білого коло голови) ВеНЗн; — утворення, пов’язане з чіпчик, похідним від чепець (див.).
[чі'раз] (іхт.) «вид окуня, Регса Пи-уіаііііз Б.» ВеНЗн; — неясне; можливо, фонетичний варіант слова чйрус (див.).
[чірєнйй] «каламутний»; — утворення, похідне від [чир] «борошно, забовтане в кип’ятку» (див.).
[чірхатися] «чухратися», [чірхавий] «шершавий, шорсткий»; — утворення, що виникло в результаті метатези в корені слова чіхратися. — Див. ще чухрати.
[чістнйця] Нед, [чістнйчка] «?» тж; — неясне.
чіт «парне число», [чітуватися] «грати в чіт і лишку», [нечеть] «у товаристві овчинників при розподілі ними ов
чин: шкіра, що залишилася без пари»; — р. чет «чіт», бр. цот, п. сеіпо «тс», ч. ст. сеї «число», слц. сеїпо «попарно», болг. четен «парний»; — псл. сьіь; утворення, співвідносне з псл. сеіа «певна кількість; загін», похідне від основи *сь!-, пов’язаної з дієсловом сьір, сізіі «читати; лічити, рахувати»; припускалася спорідненість із псл. сеїуге/сьіуге (ЛакоЬ-зоп П8ЕР 1/2, 1959, 275). — Фасмер— Трубачев IV 351; ЗССЯ 4, 96—97; КЗСРЯ 493; Цьіганенко 537—538; 81а\узкі І 57. — Див. ще читати. — Пор. ціт, чіткий.
чіткйй «розбірливий, виразний, зручний для читання»; — р. четкий «тс.»; — утворення за допомогою суфікса -('ь)к('ь) від др. чьсти, читати «читати; лічити, рахувати» (первісне значення слова «зручний для рахування, читання, такий, що рахується, читається»), пор. ковкий «такий, що кується», ламкий «такий, що ламається» і под. — Див. ще читати. — Пор. чіт.
[чітура] «жерстянка, бляшанка»; — запозичення з румунської мови; рум. сійіига, сїіига «відро, цебер» походить з лат. *суіоІа, запозиченого з гр. хотоХос; «чаша, кубок», яке зіставляється з дінд. саіуаІа-Ь «западина» і далі з лат. саіїпиз «череп’яна чаша, миска, блюдо», гот. каїііз, днн. кеііі, лит. каіііаз «казан, котел»; припущення про походження з угорської мови (Балецкий 8Б 81. 9, 1—4, 338) потребує обґрунтування. — ЦЕКМ 151; 8сНе1исіко 146; Котапозіауіса 16, 80; Воізасо 502—503. — Пор. котел.
[чіхати] «терти, дряпати; кучерявити, розтріпувати (волосся)» Нед; — експресивний варіант слова чухати (див.).
[чіхрати] «терти, дряпати; кучерявити, розтріпувати (волосся)» Нед; — експресивний варіант слова чухрати (див.).
[чіча1] «квітка (у дитячій мові)» Нед, [чйчка] «квітка», [чі'чє] «тс.» Нед, чічка [у сполученні жовта чічка] (бот.) «козелець, Капипсиїиз Б.», [(бот.) «козелець, Капипсиїиз асег Б.»] Мак, [чічник] (бот.) «Ееопіосіоп Іагахасшп», [чічкатий] «бар
вистий, вишитий кольоровими нитками»; — болг. [чичек] «лопух, реп’ях», м. чичек, чичка «лопух, реп’ях, чортополох», схв. чйчак «тс.», чйчак (бот.) «реп’ях, лопух»; — запозичення з турецької мови; тур. сісек «квітка» є словом неясного походження. — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 178; Радлов III 2, 2144; МікІ. ТЕІ І 44; Кпіехза І 134.
[чіча2] (виг.) «цяця (щось гарне), узагалі (в дитячій мові) гарна річ, іграшка»; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок фонетичних змін з початкового цяця, при яких не виключений також вплив з боку чіча (чічка) «квітка».
[чкатися] «гикати»; — р. [чкатьі «бити, стукати», п. сгкас «гикати», ч. [скаіі], слц. скаі’ «тс.», скаі’ ва (коти) «гикатися (кому)», м. чкота «копається; порпається», схв. [чкати] «колупатися (в чомусь)»; — псл. ськай «ударяти, стукати, штовхати; гикати» звуконаслідувального походження; можливо, спрощене з початкового *вська(і «тс.»; чергуванням пов’язане з сікаїі; не виключено, що в значенні «гикати» запозичене із західнослов’янських мов. — Фасмер IV 360—361, 369; Преобр. II, вьіп. последний 77; Горяев 415; ЗССЯ 4, 110—111, 141; 81. ргаві. II 309—310; 81а\увкі І 122; Вгйскпег 78, 683; МасЬек Е84С 628; НоІиЬ—Кор. 376. — Пор. гй-кати, чхати, щйкати.
[чкблити] (мисливський термін, про собак): «гавкати тонким голосом, побачивши звіра»; — можливо, експресивна видозміна дієслова скулити (див.).
чкурнути «дуже швидко побігти, втекти», [шкурнути] «тс.», чкурйти (рідк.) «дуже швидко бігти, їхати (у тім числі кіньми)» СУМ, Бі; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з р. [шкурате] «(про хижих птахів) кидатися на здобич», [шкурять] «проганяти», а також як з вихідною формою курити «підіймати куряву, пил», ускладненою емоційно-підсилювальним префіксальним ч-.
[чланок] «посудина для пиття» Нед; — результат видозміни запозиченого п. [скіапка], зхкіапка «склянка»,
утворених від зхкіо «скло», укр. скло, шкло. — Див. ще скло.
член «відокремлювана частина тіла людини або тварини; (спец.) одна із частин якогось цілого; особа як частина якоїсь спільноти (організації, об’єднання і под.)», [челен] «член» Нед, Пі, [челенко, челенок] «кістка, суглоб пальця», членик (зоол.), [членівство] «членство» Нед, членство, членистий, членний, членйти, членувати, зчленування, зчленівний, [недочленці] «з нерівною кількістю пальців ніг» Ж, [нечлен] «той, що не є членом якоїсь спільноти» Куз, [почленний] Куз; — р. член «член», [челенб] «три нижніх ряди кола зрубу», бр. член «член», др. чліні>, члент> «частина тіла», члан'ьк'ь, челонт> «тс.», п. сгіоп «член, складник, ланка», ч. сіеп «член (організації); артикль», сіапек «суглоб; стаття», слц. сіеп «член (організації); артикль», сіапок «суглоб; стаття», вл. сібп «член (організації); частина чогось цілого», нл. сіопк «тс.», болг. м. член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону», схв. члан «член (організації); суглоб; стаття закону», слн. сіеп «артикль; параграф», сіап «член (організації)», цсл. чд'Ьгь «частина тіла»; — псл. *сеІпь «член» (з раннім переходом е > о); давніша форма *кеІпь; в українській мові запозичення з церковнослов’янської, про що свідчать фонетика і суто книжний характер слова; чергуванням пов’язане з псл. коїепо «коліно; кривина; покоління, рід»; — споріднене з лит. кеіув «коліно», каїпав «гора», кеіїі «піднімати», лтс. сеіів «коліно», кеіпа «нога курки» (Озіеп-Заскеп ІЕ 24, 245; МйЬІ.—Епбг. 2, 362), гр. ишХоч «частина тіла (член)», хо\соу6<; «пагорок», дінд. каіа (< *коИо-) «стегно»; іє. *кеІ- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости»; зближення з н. Оеіепк «суглоб», англ. Ііпк «член» < пгерм. *Ь1епк- < іє. *кІепк-, з допущенням метатези (МасЬек Е8ЛС 105), малопере-конливе; значення «член якоїсь організації» виникло з початкового «член суду» (Смирнов 325). — Фасмер IV
369—370; КЗСРЯ 495; Критенко Вступ 508; Преобр. II, вьіп. последний 77; ЗССЯ 4, 44—45; Мене ОЯ 57, 99; Зіам/зкі І 123; 81. ргазі. II 125—126; Младенов 687; Вгйскпег 78; НоІиЬ—Кор. 94; 8кок І 331—332; Вегп. І 139; Тгаиітапп 125; Егізк II 60—61; ХМаІЬе— НоГт. І 144; МеіІІеІ Еіисіез II 454, М8Б 14, 375, ВЗС 27, 55; Регззоп Веііг. І 526; ІЛіІепЬеск 39. — Пор. коліно, чоло.
[чля] [у виразі чля (комусь)] «(комусь) годиться, належить, пасує» Нед; — ч. ст. усііє «тепер, зараз», сіїа «хвилина», сіїа «тс.»; — псл. [*сьІ’а] «те, що відповідає моментові»; зіставляється з ч. ст. сіїа, сіїа «хвилина, момент» (Ільїн-ський РМ І 6, 1933, 198), що споріднені з гот. Гьеііа «мить, хвилина; час», дангл. Имчі, двн. (Ь)\УІІа «тс.», н. м/еііеп «перебувати, зупинятися», дісл. Ьуііа «ложе», лат. (ігап)циТІІиз «спокійний»; іє. *куеі-І-/к“ЇІ- «мить спокою, дозвілля», з іє. *киеіа- «перебувати в спокої»; пов’язання з ч. сіїу «енергійний, діяльний» (там само, 197—198) необгрунтоване. — ЗССЯ 4, 111; МасЬек Е8ЛС 102; Ое-Ьаиег І 173. — Пор. хвиля.
[чмакати] «плямкати»; — експресивна видозміна слова цмакати (можливо, під впливом синонімічного чвакати). — Див. ще цмакати.
чмана (розм.) «очманіла, одуріла людина; [привид, мана]», чманіти «втрачати здатність нормально мислити, рухатися, діяти (від чаду, алкоголю, нікотину, нервового потрясіння тощо)», оч-мана (розм.) «очманіла людина» СУМ, Г, очманіти; — результат поєднання слова мана з підсилювально-експресивним, нині змертвілим, префіксом ч(ь)-(< псл. *сь-/се-); не виключений, однак, зв’язок із псл. [*сьтапь]е| «трави, бур’яни», пор. ч. мор. [етапі], слц. ста-піе, стапіпа «тс.», тоді до семантики пор. р. трава — отрава. — 81. ргазі. II 310—311. — Див. ще манити. — Пор. чмара.
[чмара] «примара, привид?», [чмара] «опудало» Нед; — р. [чмара] «злидні, убогість, гніт», [чмарить] «чахнути;
животіти»; — очевидно, результат видозміни форми *чьмара, утвореної за допомогою підсилювального префікса *чь-(*че-) від мара «примара, привид»; припущення про субстратне (трипільське) походження слова, можливо, пов’язаного з р. кикймора (шишймора) «зла нічна богиня» (Мосенкіс Мова трипіл. культ. 96), вимагає дальшого обґрунтування. — Див. ще мара. — Пор. чмана.
чмелений «очманілий», [чмалений] «чмелений, очманілий?, [туманний, темний, каламутний; понурий Нед; сильний (про бурю) Бі], [несамовитий] Она», [зачмелити] «оглушити, приголомшити», [причмелйти] «приголомшити, спантеличити», [причмилйти] «оглушити» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із чмель (бот.) «цмин», пор. іншу назву рослини головокрут. — Див. ще чмель.
[чмель] (бот.) «цмин, головокрут, НеІісЬгузшп агепагішл ОС.» Мак, [чме-лена, чмелина] (бот.) «медунка, РиІ-топагіа оПісіпаїіз Б.» Мак, [чміль] (бот.) «цмін, головокрут, НеІісЬгузшл агепагішл □С.» Мак, [чмільник] «вид рослини» ВеЗа; — слц. стеїпік (бот.) «медуни-ця»; — результат видозміни форми цмін (цмин); назви цього самого виду рослин у південнослов’янських мовах (болг. м. смил, схв. смил, слн. зтіїіка), усупереч Анненкову (Анненков 163), не пов’язані безпосередньо з українською і словацькою формами. — МасЬек Зт. гозії. 240. — Див. ще цмин.
[чмер] (бот.) «головокрут, НеІісЬгу-зшл агепагішл ОС.» Мак; — очевидно, свою назву рослина дістала у зв’язку з отруйними властивостями, що відбито в її іншій назві головокрут; пор. і слов’янські назви хвороб з тією самою основою: р. [чемер] «хвороба в крижах або животі; спазми», бр. [чзмер] «кінська хвороба», п. [схегліег] «чемериця; біль у шлунку в коня», ч. сетег «назва хвороби; відраза», слц. сетег «хвороба, викликана згортанням крові», болг. чемер «біда; отрута; чемериця», м. чемер «гіркота; [чемериця]», схв. чемер «отрута»,
слн. сетег «отрута; гній у рані», стег «тс.». — ЗССЯ 4, 52—53. — Пор. чемериця, чмир3.
[чмир1] «коротка вовна, що залишається на товкачі після валяння сукна», [чмиря] «замурзаний»; — п. (сгтег, схтугі «дріб’язок; гидота», ч. стуг «комаха, кузька», слц. стіг «жилки, волокна (у деревині, рослині)»; — псл. сьтугь/ сьтьгь; не зовсім ясне; припускається зв’язок із коренем *сьт-, представленим у слц. стапіе «дрібний бур'ян», схв. [чман>ак] «дрібні плоди; дріб’язок», а також з лит. кігпіпаї «мох», лтс. сеітигв «ісландський мох»; можливий семантичний розвиток: «дрібна рослина» -> «щось дрібне, незначне, не варте уваги». — ЗССЯ 4, 144—145, 146.
[чмир2] (бот.) «зморшок (зморшка), МогсІїеІІа езсиїепіа Регз.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із чмир\ пор. схв. [чман>ак] «дрібні плоди; дріб’язок». — Див. ще чмир1.
[чмир3] «легке сп’яніння Нед; гострий гидкий запах»; — пов’язане з псл. сетегь «отрута; хвороба, викликана нею; отруйна рослина; наслідок отруєння (зокрема, запаморочення)», пор. слц. [сетег] «похмілля». — ЗССЯ 4, 146. — Див. ще чемер1.
чмих1 (виг.) «звуконаслідування на позначення переривчастого звуку при випусканні пари, повітря, на позначення стримуваного сміху», чмихати, чмихкотіти; — р. чмьїкать «цмокати, плямкати», [чмихать] «плескати водою», бр. чмьіхаць «чмихати», п. схтусітас «тікати, бігти; [чмихати]»; — звуконаслідувальне утворення; можливо, пов’язане з дієсловом смикати.
[чмих2[ «вид гри, в якій кожний намагається розсмішити, а сміятися не можна, хто чмихне, програє»; — назва пов’язана зі звуконаслідувальним словом чмих, зокрема на позначення стримуваного сміху. — Див. ще чмих1.
чміль — див. джміль.
[чмовж] (орн.) «повзик, БіДа еигораеа Ь.» Нед, ВеБа, [чмбвжик] Нед, ВеБа, [чмовжій] ВеЗн, [чмовк] Шарл, [чмовх]
«тс.»; — очевидно, пов’язане із втраченим *смовж «слимак», пор. бр. смоуж, др. смолжь «тс.», п. тай «молюск», полаб. тоих «слимак»; спільною семантичною рисою в обох випадках є ознака повзання, що відбито в назві птаха (укр. повзик, р. пдползень). — Див. ще смовзик.
[чмовхатиі «тіпати у другий раз (льон, прядиво)», [чомхати] «тс.», [чмдв-хачка, чмдвхальниия] «тіпалка», [чмов-халя, чмовхалниця] «мала терлиця для конопель; прядиво» ВеУг, [прочдмхати] «протоптати, протупати» ЛексПол 63; — утворення, що виникло в результаті метатези в корені слова чомхати, пов’язаного з чімхати (див.).
чмок, чмокати — див. цмок.
[чмола] (ент.) «лісова бджола, Ху-Іосора уіоіасеа» Г, Нед; — утворення, що виникло в результаті контамінації слів чміль і бджола. — Див. ще бджола, чміль.
[чморкати] «чв’якати (про воду)»; — експресивне утворення на основі звуконаслідувальних шморг, чв’якати і под. — Див. ще шморгати.
чмуд — див. чмут.
[чмурь] «вид гриба (зморшок)»; — очевидно, результат фонетичної видозміни слова чмир, можливо, спричиненої діалектними особливостями (зокрема, відповідності и : у в нових закритих складах типу вил : вул «віл»), — Див. ще чмир2.
[чмут] «пустун», [чмуд] «(образливе слово) паскуда, огидна, соромітна людина» Нед, [чмутнйк] «пустун» Г, Нед, [чмутовйха] «пустуха, вигадниця, плутяга» Г, Нед, [чмутлйвий] «розумний, дотепний» Ва, [чмутовйтий] «майстер на вигадки», [чмутовати] «пестити, милувати» Нед, [чмутувати] «пустувати»; — р. [чмут] «шахрай», бр. чмут, др. чмут/ь «тс.»; — утворення, що виникло внаслідок ускладнення кореня псл. трі- (пор. тріііі «мутити») експресивним префіксом сь-; п. схтиі «баламут, шахрай, брехун» запозичене з української або білоруської мови. —
Фасмер IV 370; 5\¥ І 394. — Див. ще мутити.
[чобан] «дерев’яна посудина для молока», [чабак] «посудина для пиття» Нед; — др. чьван'ь «посудина; глечик; чаша», п. ст. схЬап, ч. слц. [сЬап] «дзбан; глечик», схв. суап «глек для вина», стел. чьван'ь «дзбан»; — запозичення з угорської мови; уг. [сзоЬап] «дзбан» запозичене зі словацької або давньоруської мови; менш вірогідне з фонетичного погляду припущення (ММТЕЗг І 545) про південнослов’янське походження слова в угорській мові. — Див. ще джбан.
[чоби] (дит.) «черевики, сандалі і под.» ЛЧерк; — спрощене утворення від чоботи. — Див. ще чобіт.
чобіт «рід взуття з високими халявами (одн.)», чоботар «швець», [чобо-таре'нко] «син шевця», [чоботарйха] «дружина шевця; [чоботарка Пі]», [чо-ботарівна] «дочка шевця» Нед, чоботарство, [чоботець] (зменш, від чобіт), чоботисько, чоботище, чоботя (рідк.) «чобіток», чоботята, чоботарювати', — р. [чебот, чобот] «чобіт (вид чоловічого або жіночого взуття); високий черевик до кісточки; ботики з гострими носками», др. чебот.'ь, чобот/ь «черевик на підборах з гострими носками», п. [схоЬої]; — розглядається як запозичення з тюркських мов; пор. тат. ча-бата «личак», чув. сапагпа «тс.», башк. сабата, каз. ккалп. шабата «тс.», походження яких невідоме (можливо, від перс. саЬаїап); припущення про утворення за допомогою префікса це- від бот «черевик» (Соболевский РФВ 71/2, 446; 8та1’-8іоскуі «Зіауіа» 5, 26) викликає сумнів; помилково пов’язувалося із сапає (КогвсИ АГ81РН 9, 494; МікІ. ТЕІ ІЧаскіг. І 19). — Фасмер IV 370—371; Преобр. II 251; Горяев 415; Львов ЗИРЯ IV 76; Егоров 208; Вгйскпег 80; Вегп. І 159; Бокоізсії 31; МікІ. ТЕІ І 270, ТЕІ ІЧаскіг. І 19, Е\¥ 36; Радлов III (2), 1930; Свиуаз 8гб]е£ухек, Всір. 1908, 135.
[чобітки (малі)] (бот.) «дзвіночок, Сатрапиіа гапипсиїиз Е.» Мак, [чобіткє] (бот.) «півники, СогусіаІІБ сауа Зсіі'у.» 336
Мак; — утворене лексико-семантичним способом від чобітки «взуття»; назва зумовлена подібністю форми квітки рослини до чобітка. — Див. ще чобіт.
чоботар (орн.) «шилодзьобка, Ке-сип/іговіга ауосеіїа Б.» Шарл; — р. [че-ботарь] «тс.»; — пов’язане з чоботар «швець»; птах дістав свою назву за подібність дзьоба до шила, знаряддя шевця-чоботаря (пор. іншу його назву — шилодзьобка); пор. також назви інших птахів за професією людини: вівчар, ковалик, погонич і т. ін. — Булаховський Вибр. пр. III 210. — Див. ще чобіт.
[чоботя] «назва вівці» Дз Доп. УжДУ IV 1959, 108; [чоботаря] «тс.»; — утворення, етимологічно пов’язане з чобіт; мотивація називання не зовсім ясна; можливо, йдеться про овець, що вирізняються темною мастю ніг при в цілому світлому забарвленні. — Див. ще чобіт. — Пор. чижмаря.
човгати «іти повільно; плентатися, тягнучи ноги з шарудінням», [чдвганка] «ковзанка, совганка» Нед, човг (виг.); — п. схої^ас ві£ «повзти, плазувати», ст. [схоїкас ві^] «тс.»; — псл. *сьІ§аіі / сЧкаіі «повзти, плестися, шкутильгати, невпевнено ходити»; можливо, експресивного походження; зіставляється з дангл. Ііуіс «вигин», вірм. кеіск' «лицемірство», ірл. сеІ§ «хитрощі» (Вегп. І 166); за умови варіантності суфіксальних розширювачів у *сьІ-£- і *сьІ-р можливий зв’язок із псл. *сьІріі, укр. човпти (ЗССЯ 4, 141). — °51а\узкі І 124; Вгйскпег 80; 51. ргазі. II 219; Рокогпу 554.
човен «невелике, переважно веслове судно» СУМ, Нед, [човенник] «весляр, човняр» Куз, човенце, [човн] «човен» Бі, [човнар] «майстер, що виготовляє човни» Куз, човник [(перев. у мн.) «вид орнаменту у вишивці; вид писанки»], [човна] «човен», [човнбк] «човник» Нед, човняр, [чдник, чбнок] «ткацький човник», [човенний] Куз, [човникова-тий] (у вигляді човна) Нед, човниковий, човновий; — р. челн «човен», бр. ЧОвеН, Др. ЧЄЛИТі, ЧЬЛНТ), ЧЛ'ЬН'Ь, ЧвЛОНТ)
«човен; кубок у вигляді човна», п. схбіпо «човен», ст. сгбіп, ч. сіип, слц. сіп, вл. соїт, нл. соїп, полаб. саип (< *сІ’пь), болг. [чДЬН'д], [члун], м. чолн, )чун], схв. чун, слн. СОІП, ЦСЛ. ЧД'ЬГГЬ «тс.»; — псл. *сьІпь (< *кьІпь); — споріднене з лит. кеігпаз «стовбур дерева», лтс. сеігпв «тс.», двн. зсаігп «корабель», дісл. к]6П, зкаїрг «тс.», снн. кіоігп «поперечна балка», дангл. кіеігпа «рукоятка рульового весла», гр. охсАрбс; «кілок для весла»; іє. *кі!по-з; далі пов’язується з колода (< іє. *(з)кеІ-/(з)коі- «рубати; довбати»); первісне значення слова «видовбаний стовбур дерева»; спроба пов’язати з клен (Черньїх Очерк 249; Соболевский ЗІауіа 5, 445) викликає сумнів. — Критенко Вступ 550; Откупщиков 249—250; Фасмер IV 327; Преобр. II, вьіп. последний 59; ЗССЯ 4, 142; ЗІа^вкі І 125; Вгйскпег 80, АІБІРЬ 39, 1, ХГ81РН 2, 298^ Киб-піскі Ргазі. II 170; МасНек Е86С 105; НоІиЬ—Кор. 94; Ее 1ч г-8 ріа \сі гі зк і—Рої. І 73; 81. ргазі. II 219—220; Младенов 689; 8кок І 342; Вегп І 166—167; РгаепкеІ 237; Вй^а КК І 326; МйЬІ,— Епбх. І 369; Тгаиітапп 125—126; КІеіп 717; КІи^е—Міігка 884; Егізк II 716; Воізасо 869; МеіІІеІ КЕ8 7, 7; Хирііга 66 152, К2 37, 399; Ребегзеп К2 39, 378;
Рокоту 544. — Пор. колода.
[човник1] (орн.) «коноплянка, багбие-Ііз саппаЬіпа Б.» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, утворене лексико-семан-тичним способом від човник «човен»; назва могла з’явитися внаслідок метафоричного перенесення, оскільки ці невеличкі пташки мають досить довгий,' гострий, конічної форми ніс, що нагадує човен. — Див. ще човен.
[човник2] (бот.) «стрілка, За^іііагіа за§ііііГоІіа Е.» Г; — утворене лексико-семантичним способом від човник-, назва пов’язана зі стрілкоподібною формою листків рослини, що порівнюються з човном. — Див. ще човен.
[човники] «шаровари» Куз; — не зовсім ясне; можливо, лексико-семантич-не утворення від човен.
човптй (розм.) «іти, важко переступаючи ногами; плентатися; бити; повто
рювати, вивчаючи щось напам’ять; багато читати; (розуміти Нед]», човптйся (розм.) «возитися», [чбвпйти (у виразі чдвпйти голову) «сушити голову» Нед; «повторювати те саме» Бі], [чов-пїти] «безперервно говорити; комусь щось навіювати, доводити» Нед, [човп-стй] «важко, незграбно ходити» Нед, розчовпати (розм.) «зрозуміти; [пояснити Нед]»; — бр. чаупці «говорити нісенітницю; говорити те саме, товкти», чаупціся «маритися, увижатися, не виходити з голови», слц. [сиІраЕ за] «плентатися, невпевнено ходити»; — псл. *сьІріі «плести», звідки пізніше «плестися (плентатися)» і «плести (базікати)»; — споріднене з лит. кїірріі «робити петлі; заплутуватися», лтс. сіїрибі «робити петлі; плести гачком», лит. кїіра «петля»; припущення (Вегп. І 167; 81. ргазі. II 222) про зв’язок з дінд. каїраіе «удається, пасує, дістається» (< іє. *зкеІр- «різати, розколювати») за аналогією до лат. зсіо «знаю» — дінд. сЬуаіі «відрізає» менш імовірне. — ЗССЯ 4, 143—144.
[чбвхнути] «важко, з шумом упасти» ВеУг; — експресивна видозміна форми човгнути, можливо, під впливом слова штовхнути. — Див. ще човгати.
[чбгнути] «чахнути» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів чахнути (див.) і човгати (див.).
чого — див. що.
чок1 «хап? лап?» Г (у прикладі: «З-за гори вовчок до кози: чок-чок»); — очевидно, звуконаслідувальне слово на позначення різких звуків удару одного твердого тіла об друге (тут про звук еіід клацання вовчих зубів (?) — здогадне тлумачення Б. Грінченка неточне, оскільки йдеться про вовка, що знаходиться на віддалі).
[чок2] (орн.) «сорокопуд сірий, Бапіиз ехсиЬііог Б.» Куз, |чьок] «тс.» ВеУг; — звуконаслідувальне утворення від вигуку чок-чок, який передає голос цього птаха. — Птицьі СССР 420.
[чокал] «шакал» КІМ, Ічокалка] «особливо злий вовк», [чбкалок] «шакал» Нед; — р. [чакалка, чекал] «тс.»; —
запозичення з турецької мови; тур. сакаї «шакал», можливо, від афг. сауаі, яке пов’язане з дінд. сг^аіаз «тс.». — Фасмер IV 324, 395—396. — Див. ще шакал.
чокати (лінгв.) «вимовляти ч замість ц»; — р. чокать, бр. чбкаць- — очевидно, калька р. чокать, утворення на позначення певного типу вимовляння звука, подібне до акать, окать, цокать.
чекатися «цокатися (чарками) під час бенкету»; — бр. чбкацца «тс.»; — запозичення з російської мови; р. чб-каться є словом звуконаслідувального походження, якому відповідає укр. цокатися (див.).
[чокнїтка] (орн.) «чикалка звичайна, ОепапіНе оепапіііе Б.» Нед; — віддієслівне утворення від чокніти «(про птаха) видавати звук, подібний до чоко. — Пор. чикалка, чок2.
чбко «слово на позначення стуку підківок на чоботях об щось тверде («Як піду я в скоки та в боки.., а підківки тільки чоко, чоко, чоко!» Грінч.)»; — вигук звуконаслідувального походження, варіант чок, що виник через потреби ритму. — Див. ще чок1.
[чбком] «цілком, усе, разом» Ва; — р. чбхом (чехом) «гуртом; на око, приблизно; заразом, за одним заходом»; — утворення від запозиченого з турецької мови сок «багато; цілком»; розбіжність між українським і російським словом виникла через різні джерела запозичення, пор. аз. чох «багато». — Фасмер— Трубачев IV 373; Дмитриев ЛС III 35.
[чолак] «(у чинбарів) шкіра з лоба тварини»; — утворене за допомогою суфікса -ак'від чоло (див.).
[чолан] «дзвін; обід колеса» Нед; — суфіксальне утворення від чоло (пор. п. сгоіо коїа «обід колеса»), — Див. ще чоло.
чоло «верхня надочна частина обличчя людини; лоб СУМ, Г; [частина очіпка; у гуцульській церкві трикутний причілок; передня частина гончарної пічки; все найкраще, добірне; вістря; найважливіший Куз; найбільш спіле і
повне зерно, що випадає під час віяння першим; найрозумніші люди суспільства; мансарда; горщик Шух]», чблка, [цільний] «чільний» Нед, чільний, чола-тий, [чблний] «лобовий, головний; найважливіший» Нед, чоловий, [чолкува-ти] «відділяти краще зерно», [чоломкати] «чоломкатися» Нед, чоломкатися, [зачблок] «товста поперечна нитка на краю рибальської сітки» Дз, [надчіл-ля] «частина черепа над лобом» Куз, [начілок] «причілок» Ж, начільник, [на-чолко] «металева пластинка на лобі; налобний ремінь, налобник» Ж, пере-чілок «лобова частина вуздечки» УРС, [причівки] «хата; церква» Шух, [прйчі-вок] «причілок», [причілє] «передня частина голови» Нед, [причілля] «захист, загата; бійниця, амбразура; забороло у шолома» Куз, причілок «бічна стіна хати, дому; [бічна стінка скрині]», [причільник] «частина очіпка», [причал] «причілок» Бі, [причблок] «причілок Куз; схил даху Нед», [прбчіл, прочблок] «передня частина (хати); вершина гори», начільний, причілковий УРС, Нед, причільний, [причолбвий] «який знаходиться біля лоба Куз; який знаходиться біля перенісся Нед», очолювати, [перечо-лбмкатися] «вітатися, по черзі цілуючись» Нед; — р. челб, бр. чало, др. чело, чоло «чоло; жіночий головний убір; передня частина ратного строю; передня частина корабля», п. сгоіо «чоло; фасад; (військ.) голова», ч. сеіо «чоло; фасад», слц. сеіо «тс.», вл. соїо «чоло», сеіезпо «щелепа», нл. соїо «чоло», полаб. сеій «щока, обличчя», болг. челб «чоло», м. чело, схв. чело, слн. сеіо, стел, чедо; — псл. сеіо «чоло»; — споріднене з лит. кеііі «піднімати; підвищувати; відкривати», каїпаз «гора», лат. -сеііо (< *сеІ-по), ех-сеїіо «виділяюся, висуваюся, перевершую, піднімаюся», сеїзиз «який високо піднімається, високий; піднятий», соіііз «горб», соїитпа «колона, стовп», гот. ІіаІІиз «горб», дісл. ІіаІІг «тс.», дангл. ІіуІІ, Іюігп «острів», сангл. ЬіІ, ІіиІІ (англ. Ьііі «горб»), гр. хоХсоу6<;, хоЛом] «височина, горб; курган», дінд. кЩат
(< киїіат) «верх, вершина; череп» (< «підняття, підвищення»); іє. *кеІ- «підносити; високий»; спроба зблизити з дсканд. ісл. норв. шв. зкаІІІ «гола голова» і розглядати псл. *ке!о у первісному значенні «лисина за чолом» (Масіїек Е8ЛС 97) або пов’язувати з лат. саіуа «череп», саіуиз «лисий» (Ье\уу КХ 40, 561) викликає сумнів; не пов’язане з гр. тєХо<; «кінець, розв’язка; закінчення; вища точка» всупереч Брандту (РФВ 21, 215) і з дінд. зГгаз (< кіаз) «голова» всупереч Погоді-ну (РФВ 32/3, 124); на підставі форм типу сеіезьпь псл. сеіо розглядалося як з-основа (Вегп. І 140; Фасмер IV 327), проте наводяться аргументи (МеіІІеі Еіисіез II 235; ЗССЯ 4, 46—47) на користь погляду на це слово як на давню о-основу. — Критенко Вступ 542; КЗСРЯ 489; Гринкова УЗ ЛГПИ 104, 185— 192; Преобр. II, вьш. последний 59—60; ЗССЯ 4, 45—47; 81а\мзкі І 124—125; Вгйскпег 80; 81. ргазі. II 127—128; Но-ІиЬ—Кор. 90; Младенов 678, 681; 8кок І 304—305; Вегп. І 140; КІеіп 730; Таїсіє— Ноїт. І 197, 245; Егізк І 906; Воізасц 487—488; Егпоиі—МеіІІеі 197; МеіІІеі М8І. 14, 375; Міккоіа Пгбі. 6г. III 24; Регззоп Веііг. І 19; Хиріїха 66 51, 106.
чоловік «особа чоловічої статі; одружений чоловік стосовно своєї дружини; людина; [селянин; (про вовків) штука]», [чоловікуовщина (у прикладі чо-ловікуовщину адбирають)} «спадщина від чоловіка (?)» ЛПол, чоловіцтво, [чо-ловічество] «людство», чоловічина, [чоловічище, чоловічйско] (збільш, форми від чоловік) Нед, чоловічисько «чоловічище», [чоловічник] «середній простір у церкві (де звичайно стоять чоловіки)» Нед, чоловічок «зіниця», чолов’яга, чо-ловіцький, чоловічий, чоловічний «людяний», [чоловічити] «олюднювати, персоніфікувати» Нед, [надчоловік\ «надлюдина» Куз, [нечоловік] «нелюд» Куз, [нечо-ловічий] «нелюдський»; — р. человек «людина», бр. чалавек «людина; одружений чоловік», др. чоловік?), чє-ловікь, чловікт), п. сгіоіуіек, ч. сіоуек, слц. сіоуек, вл. сіоу/ек «тс.», нл. ск>\у]ек
«людина; одружений чоловік; чоловік», полаб. сіауак «людина», болг. човек «людина; чоловік, мужчина», м. човек, схв. човек «тс.», слн. сібуек, стел. члок'Ькт» «людина; слуга»;— псл. сеіоуекь/сьіо-уекь «людина; чоловік; одружений чоловік; слуга»; — загальноприйнятої етимології не має; за останньою гіпотезою, це складне слово сеіо-уекь, перша частина якого пов’язується з пс-л. сеі’асіь «група людей», а друга з лит. уаїказ «дитя; син», прус. \уаіх «слуга, наймит»; первісне значення слова — «той, що належить до роду, родини» або «чоловічий член роду» (Хіттег АІ8ІРИ II 346—348; Вегп. І 140—141; Мозхугїзкі ЛР 33, 352— 354); праслов’янський новотвір, що не має відповідників в інших індоєвропейських мовах; брак точних слов’янських відповідників обом компонентам викликав появу інших, більш сумнівних припущень: тлумачення сеіо- як «чоло (< підвищення)» (Критенко Вступ 527; КЗСРЯ 489); пов’язання сеіо- з двн. Ьеіісі «чоловік, боєць, герой», гр. хєХсор «син, нащадок» (Вги^птапп ІЕ 19 (1906), 213); з сеіо «чоло, лоб» + уекь «сила», тобто «той, що має силу в лобі» (Зигпап АІ8ІРІ1 30, 295); пояснення -уекь як «сила» (Вгйскпег 79); розгляд слова як одно-основного сеіоу-ек «член племені» (ОІг^Ьзкі ЕР 7, 1959, 296—297); виведення ч(е)ловекТ) з початкового словект> (похідного від славити) «той, що говорить, має дар слова» (Микуцкий ИОРЯС 20/4, 364—365) або з енклітики неозначено-особових займенників типу ч. -коїіуек, п. кої'Л'іек (наприклад, заст. ч. ксіокоііуек «будь-хто», п. кІокоІ\уіек «тс.») (Мартьінов Сб. Аванесову 185— 192). — Фасмер—Трубачев IV 328— 329; Трубачев Терм, родства 173—175; Иванов Зтимология 1973, 17—23; Цьг-ганенко 533—534; 81а\узкі І 123; Вгйскпег 79; ЗССЯ 4, 48—50; 81. ргазі. II 131 — 132; Масіїек Е8ЛС 105; Ееііг-8рІа\уіпзкі—Рої. 82; Всіїизіег-Ве'ус 120— 121; Младенов 687; 8кок І 336—337; Вегіа] Е88Л І 84; Тгаиїтапп 339. — Пор. челядь.
[чоломок] «привітання, привіт» Нед; — похідне від дієслова [чоломкати] «цілувати; вітати». — Див. ще чоло.
[чолопбк] «верхівка гори; маківка» СУМ; — схв. сеіорек «частина пагорба або гори, зігрівана сонцем», [челопек] «місце, де сонце гріє цілий день, осоння, пригрів»; — псл. се!орокі>/сеІорекь, похідне від сеіо, укр. чоло і рокь/рекь «місце, де пече», пов’язане як похідне з *рекіі, укр. пекти; менш вірогідне пов’язання з псл. *сь1рь, *сь1рькь «пагорок» (МасНек ЕР 1959/7, 304). — ЗССЯ 4, 47. — Див. ще пекти, чоло. — Пор. щолопбк.
[чблпа] «зроблена під кутом до руки лопата для виймання солі з соляних озер» (Херсон, губ.); — не зовсім ясне; можливо, запозичення з турецької мови, пор. тур. соїра «незграбний, незручний»; ареал поширення не суперечить припущенню.
чому (присл.) «уживається при запитанні про причину або мету чогось», чом (присл.) «тс.», чомусь (присл.) «невідомо, з якої причини; чогось»; — бр. чаму, п. сгегпи, [сгет], ч. ст. сети, слц. [сот(и)], схв. сети, слн. сети «тс.»; — псл. сети, форма дав. в. одн. питального займенника сь (< іє. *кчі-сі), укр. що, [што] (< сь-іо), що набула питально-прислівникової функції. — 81. ргазі. II 303—304; Оигпоуо 7И81РН 5, 23. — Див. ще що.
[чонкастий (ніс)] «кирпатий» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. сзопка «покалічений, деформований; відрізаний; неповний» вважається запозиченням з іт. сіопсо «розбитий, зламаний» невідомого походження; розглядаючи, однак, угорську й італійську форми як відповідники до болг. чунгар «пень», чунгари «відрізане гілля», рум. сіип^і «відрізати, відсікати», сіип§ «пень», алб. сип§(-и) «частина стовбура», сип§(-е) «без рогів, кульгавий», сип^иІІ «покалічений», припускають (Москов ИИБЕ 8, 157—160) печенізько-куманське походження угорського, а також італійського слова, пор.
евенк, чунг-учук «пень», чув. тунката, тонката «тс.», тат. тунгак «тс.», алт. тбудш «тс.», тоукур «без рогів, без хвоста; дерево без гілок; відрізаний, кульгавий», хак. тдуа/ак «купка землі з травою на болотному місці». — ММТЕЗх І 553; Вагсгі 44; ВаОізіі— АІеззіо II 951; Радлов III 1, 1173, 1246, 1247; III 2, 1542, 1545.
[чопатка] «вівця, що має ріжки, мов чопики, короткі, зібгані» ВеНЗн, [чопаня, чопка] «назви овець» Дз Доп. УжДУ IV 108; — утворення від чопок, зменшувальної форми від чіп' (див.).
[чбпень] «гніт, що горить у каганці»; — очевидно, похідне утворення від чіп' (див.).
[чопйти] «притупляти», [чопатий] «притуплений»; — запозичення з угорської мови; уг. сзароВ «спадистий, пологий; тупоносий (напр., різець)» стало основою для утворення прикметника [чопатий] «притуплений», на підставі якого виникло дієслово [чопйти] «притупляти»; уг. сзарой є формою дієприкметника мин. часу (і формою мин. часу) дієслова сзарпі «бити, вдарити». — ММТЕЗг І 478. — Див. ще чбпнути.
[чопївка] (ент.) «евхарида, Еисітагіз» Нед; — штучне утворення, що є частковою калькою н. /аріепчиаііе «тс.; (букв.) чопова (пробкова) медуза» (н. Харіеп «чіп; пробка, затичка; циліндричний предмет»); утворене від чіп' (див.).
[чбпнути] «ударити» Нед; — запозичення з угорської мови; уг. сзарпі «бити, вдарити; кинути, швиргонути» є словом фіно-угорського походження, пор. комі і’з’арк] п] «кидати», удм. [і’з’аркі п] ] «бити», ерз. (’з’аратв «плескати (долонями)», вепс. саррап «бити; молотити» < ф.-уг. *саррз- «бити, ударити». — МЬІТЕЗг І 478; М8гТЕ 1, 113.
[чопок] «ніжка (у квітки)» ВеУг; — похідне утворення від чіп, пор. р. чоп «виноградний сук». — Див. ще чіп1.
[чбрба] «щось невизначене: велике, важке, погане» Нед; — запозичення з угорської мови; уг. сзогЬа «щербина, зазублина; шкода, втрата, збиток, пошко
дження; недолік, брак, дефект» слов’янського походження, пор. болг. (розм.) шрьрба «зазублина», схв. зкгЬа, зігЬа «щербина, зазублина; шкода, збиток», слн. зкгЬа «уламок, щербина», слц. зІгЬа «щербина; шкода», укр. щербина «зазублина; вилом; вада; збиток», що походять від псл. *8сьгЬа «зазублина; щербина (брак зуба)». — МІМТЕЗг І 555; Кпіехза І 140. — Див. ще щерба2.
(чорган] (ент.) «тарган чорний (східний), ВІаОе (Регіріапеіа) огіепіаііз Б » ВеУг; — експресивне утворення, що виникло в результаті скорочення словосполучення чорний тарган. — Див. ще тарган1, чорний.
чорний «кольору сажі, вугілля, най-темніший (протилежне білий); темний; брудний; непрофесійний; неголовний; не-парадний (про приміщення); (спец.) не-оброблений; (заст.) належний до нижчих верств суспільства; важкий, безрадісний; злісний, підступний; вкрай ворожий; поганий, ганебний; уживається як складова частина деяких ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів; (заст.) чаклунський, пов’язаний з нечистою силою; [брудний (про одяг)] До», чернечий, [чернявий] (який має чорне волосся і чорні брови) Бі, [чорен] (скорочена форма від чорний), [чорнавий] «чорнявий» Нед, [чор-ненечкий] (зменш, форма від чорний) ВеЗн, чорнений, чорнильний, [чорни-ненний] «дуже брудний» ЛПол, чорничний, [чорніший] (порівняльний ступінь від чорний) Куз, чорновий, чорнуватий, чорнявий, [чарниця, черниці (мн.)] (бот.) «ожина, ЕиЬиз ігиіісозиз Б.» ВеЗа, [чарноха, черноха] «назва чорної корови» ВеЗа, [чарнушка] (бот.) «чернушка, Мі^еІІа заііуа Б.» Мак, [ненець] «чернець», ]чернета] «чорна коза» Ве, чернетка «чорновик», (у виразі плахта-чернетка) «плахта чорного кольору», чернецтво, чернець «монах»; [(бот.) «вовчі ягоди, Асіаеа зрісаїа Б. Пі»], [чернеча] «ченці» Нед, [чернече-ство] «чернецтво» Нед, ]чернеччина, чернещина] «монастирські маєтки», [чер-
ник] (орн.) «чернь зікрата, Пугоса пугоса Оиісі.» Шарл, ]черника] (бот.) «черниця, Уассіпіит тугііііиз Б.» Мак, черниця «монашка; (бот.) боровиця, Уассіпіит тугііііиз Б., [(бот.) ожина, КиЬиз Ігиіісо-зиз Б.], [чорна коза ВеНЗн]», [чернйч-ник] (бот.) «кущ чорниці Нед; чорниця, Уассіпіит тугІІІІиз Б. Мак», [чернйш] (орн.) «чернь червоноголова, Пугоса Іегіпа Б.» Шарл, [чернівки] (бот.) «ренклод, Ргипиз іпзіііііа уагіеБ Мак», Ічерніт] «чорна вовняна пряжа; [звичайна вовняна тканина»! Куз, [чернітка] (орн.) «горихвістка-лисушка, РІіоепіси-гиз рііоепісигиз Б.» Шарл, [чернуля] «кличка чорної корови», {чернушка] (бот.) «чорнушка, Пі^еІІа заііуа Б.» Куз, (у словосполученнях чернушка дика, палева) (бот.) «Пі^еІІа агуепзіз Б.» Мак; (орн.) «чернь чубата, Пугоса Іиіі^иіа Б.; (орн.) чернь зікрата, Пугоса пугоса СиїЗ. Шарл», чернюк (орн.) «чернь, Риіі^иіа сгізіаіа Б.», [черня] «пляма на зубах коня» Доп. УжДУ IV 108, Ічерня] «вид дикої качки» Бі, [черня-ва] «натовп», [чернявка] (орн.) «чернь-головня, Оібетіа Іизса Б.» Шарл, [чер-нядка] «чернітка, плахта-чернітка; (орн.) чернявка, Апаз оібетіа Нед», чернь «сплав з кількох металів для художнього оздоблення металевих (переважно срібних) виробів; чорний колір чогось; (спец.) чорна вугільна фарба; (переважно знев.) простий народ, низи суспільства; (орн.) птах родини качиних; чернь червоноголова, Пугоса Іегіпа Б.; чернушка, Пугоса їиіі^иіа Б.», чернь-головня «чернявка, Оібетіа іизса», чернь зікрата «черник, Пугоса пугоса СиІсБ», чернь морська «Пугоса тагіїа Б.», чернь червоноголова «нирок, Пугоса Іегіпа Б.», чернь чорна «чернявка, Оібе-тіа пі^га Б.», чернь чубата «чернушка, Пугоса Іиіі^иіа Б.» Шарл, ]черчик, черчук] (зменш, форма від чернець), чорна «арештантська», ]чорнець] (бот.) «вовчі ягоди, Асіаеа зрісаїа Б.» Мак, [чорнйлець] (зоол.) «каракатиця, 8е-ріа» Куз, [чорнйлиця] (зоол.) «каракатиця, Зеріа оіїісіпаїіз» Нед, чорнило,
чорнильниця, [чорнйтель] «наклепник» Нед, чорниця (бот.) «Уассіпіит тугііііиз Ь.», чорничник, [чорничок] (іхт.) «бичок чорного кольору, що водиться на дні водоймища, здебільшого під камінням» Мо, чорнйш (ент.) «чорний жук, що паразитує на рослинах, ТепеЬгІупісІа к; (тех.) плями у вигляді чорного квадратика в друкарському відбитку; [чорний хліб (у жебраків); (ент.) острогузець чорний, ВІарз гтюгііза^а Нед; (бот.) підберезовець, Воіеїиз зсаЬег ВиІІ. Мак», [чорнівки] (бот.) «сливи-ренклоди, Ргипиз іпзіііНа уагіеі.» Мак, чорнота, [чорнбха] «чорна корова» Нед, [чорнбхи] (бот.) «вид чорної вишні, Сегазиз йигасіпа ЦС.» Нед, [чор-нуха] «чорна жирна глина; чорна корова] Куз; (іхт.) червоноперка, 8саг-гііпіиз егуїЬгорЬіЬаїтиз Ь.», чорнушка (бот.) «трав’яниста рослина родини жовтецевих з чорним насінням, використовуваним як прянощі, Мі§еІІа Ь.; насіння цибулі городньої з чорною твердою оболонкою; [чорна головка стрілки цибулі, в якій міститься насіння] ЛЖит», [чорнюлька (дівчина)] «брюнетка» Нед, [чорнюх] «дубильні рослини» Нед, [чор-нюха] «чорнявка, брюнетка», [чорнява] «чорнота, скупчення чорніючих удалині предметів; чорні хмари», чорнявка, чорняк (іхт.) «вид риби з роду бичків», [чорнята] (орн.) «чернь, Цугоса Гиіі^иіа к» Нед, [чбря] «чорний пес» ВеНЗн, [чернйти] «чорнити; зводити наклеп» Нед, [чернйчити] «бути черницею; жити (майже) чернецьким життям» Нед, чорнити, чорніти, чорнішати, [пбчорня-вий] «чорнуватий, смаглявий», [прбчор-ний] «чорний» ВеНЗн, зачорнювати, [обчернйти] «обчорнити», обчорнити, [перечорнйти] «занадто почорнити», начорно; — р. черньїй «чорний», бр. чбр-ньі, др. чорньїи, чьрньш, чрьньш, чьрьньш, черньїй, п. сгагпу, ч. сегпу, слц. сіегпу, вл. согпу, нл. сагпу, полаб. соте, болг. черен, чер, м. черен, схв. црн (заст. чрн>ети «чорніти»), слн. ст, стел, чрьнт»; — псл. *сьгп'ь(]ь) < *сьгхп'ь < іє. *кїгз-по- «чорний» є, очевидно, ін
доєвропейським балто-слов’янсько-індій-ським діалектизмом, що має точні відповідники лише в прус, кігзпап «чорний», лит. [кігзпаз] «особливо чорний», дінд. кгзпаЬ «чорний, темно-синій»; інші пов’язання — зі шв. Ьагг «харіус» (< пгерм. *Ьагги-) (Ьісіеп РВгВ 15, 510), з псл. *сегз]а «черешня» (Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 26, 31), з лат. пі§ег «чорний» (ОІг^Ьзкі 8іисІ. іпсіоеигор. 165), з дангл. Ьгйт «сажа» (Регззоп Веііг. II 750) сумнівні. — Критенко Вступ 523, 556; Фасмер IV 346; Черньїх II 383; КЗСРЯ 492; Цьіганенко 536; Преобр. II, вьіп. последний 69; Иллич-Свитьіч Зтимология 1965, 372; Петлева Зтимология 1968, 126; 81а\узкі І 113; Вгйскпег 72—73; ЗССЯ 4, 155—157; 51. ргазі. II 240—243; МасЬек Е8ЛС 98; НоІиЬ—Кор. 91; 8сЬизіег-8е\ус 124; ЬеЬг-ВрІахуіпзкі— Рої. 83; Младенов 682; 8кок І 277—278; Вегп. І 169; ЕгаепкеІ І 245; МаугЬоГег 264; МеіІІеі Еіисіез 130, 433—436.
чорнобиль (бот.) «багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину, Агіетізіа уиі-§агіз к», [чернобель, чернобіль, чер-нобільник, чорнобель, чорнобило, чорний біль] «чорнобиль, Агіетізіа уиїдагіз к» Мак, [чернобиль] «тс., [біждерев, Агіетізіа сатрезігіз к]» Мак, [чернб-біль] «тирлич (карпатський) жовтий, Оепііапа (саграііса) Сиіеа к», [чорнббил, чорнобильник, чорнббіл, чорнббіль] «чорнобиль, Агіетізіа уиїдагіз к», [чорнобилець] «жовтозілля, 8епесіо ]асо-Ьаеа к» Мак, [чорнобиль] «біждерево (полин польовий), Агіетізіа сатрезігіз к» Мак, [чорна биль] «тс.» ВеЛ; — р. чернобьіль, чернобьіл, чернобьілье, чер-нобьільник «чорнобиль, Агіетізіа уиі-§агіз к», бр. чарнббьіль, п. ст. сгагпо-Ьуі, ч. сегпоЬуІ, слц. сегпоЬуГ, схв. црнб-бил>, црнббил, црнббилнйк, слн. [ста Ьїі[ «тс.»;— псл. *сьгпоЬуІь/сьтоЬуІь; складне утворення, що виникло на основі слів *сі,ґпь «чорний», укр. чорний і Ьуіь «трава», укр. [било] «стебло»; назва пов’язана з наявністю в рослин цього виду темно-червоного стебла на
відміну від гіркого сивого полину зі світлим стеблом. — Меркулова Очер-ки 122; ЗССЯ 4, 153; 81. ргазі. II 235; МасЬек Е8ЛС 98, Злі. гозії. 248— 249. — Див. ще било1, чорний.
чорнобривці (одн. чорнобривець) (бот.) «однорічна трав’яниста рослина родини складноцвітих, Та§е1ез Б. (у тому числі види: чорнобривець прямостоячий, Та§е1ез егесіа Б. і чорнобрй-вець розлогий, Та§еІез раШІа Б.)» СУМ, Г, [чорнобривка] «чорнобривець розлогий, Та§е1ез раіиіа Б.»; — р. [черно-брдвка] «чорнобривці»; — лексико-се-мантичне утворення від чорнобрйвець «той, хто має чорні брови» (за зовнішнім виглядом квітів рослини, що мають темно-жовте забарвлення); назва виникла внаслідок метафоричного переосмислення. — Див. ще брова, чорний.
чорногуз1 (орн.) «лелека, Сісопіа сі-сопіа Б.; лелека чорний, Сісопіа пі§га Б.» СУМ, Шарл; — утворення, що виникло на основі слів чорний і *-гуз(ий) «-зад(ий)» < *гуз(,ь) «гузка»; назва мотивується чорним кольором махових пер або хвоста птаха. — Птицьі СССР 63— 65. — Див. ще гуза, чорний.
[чорногуз2] (бот.) «вівсюг, Ауепа Іаіиа Б.» Мак; — складне утворення, що виникло на основі слів чорний і *-гуз(ий) з первісним значенням «чор-нозадий»; назва пов’язана з тим, що в рослини нижня квіткова луска бура й до середини вкрита бурими волосками (пор. її назву в схв. црни овас (букв.) «чорний овес»), — Нейштадт 108. — Див. ще гуза, чорний. — Пор. чорногуз1.
[чорноземлик] «вид рослини» ВеБа; — неясне.
[чорнолівник] (бот.) «стягникров, Роїегішп зап§иізогЬа Б » Мак; — р. [черноголовник] «тс.»; — очевидно, похідне утворення від первісного складного *чорноголівник (пор. чорноголбв-ник (бот.) «8ап§иізогЬа оіїісіпаїіз Б.»), яке виникло на основі слів чорний і голова; назва пов’язана з темно-червоним кольором головки цієї рослини (пор.
її російську синонімічну назву крас-ноголдвник «Роїегіит зап§иізогЬа Б.»). — Див. ще голова, чорний.
 [чорносніть] (бот.) «сажка, БІгесіо 8е§еіит Б.» ВеНЗн; — складне утворення, що виникло на основі словосполучення чорна сніть; назва пов’язана з чорним кольором сажки (грибкового захворювання рослин); інша назва рослини сажка (від сажа) також указує на її чорний колір. — Див. ще сніть, чорний.
[чорноталь] (бот.) «чорнолоз, 8а1іх репіапсіга Б.», [чорнотал] «тс.» Мак, [чер-ноталь] «тс.» Пі; — р. чернотал; — складне утворення, що виникло на основі словосполучення чорний тал, де тал «порода вербових з темним (коричневим) забарвленням кори»; пор. інші назви рослини: укр. чорнолоз, схв. пепелшва врба або назву іншого виду цієї родини: р. белотал. — КЗСРЯ 492; Нейштадт 185—186. .— Див. ще тал, чорний.
[чорнотурка] (бот.) «сорт ярої пшениці, Тгіїісит аезііуит Б.; арнаутка, Тгі-Іісит сіигит ПезІ.»; — р. чернотурка «тс.»; — складне утворення, що виникло на основі слів чорний і турок; очевидно, назва зумовлена походженням сорту з території, яка належала Туреччині (пор. арнаутка). — Див. ще турки, чорний. — Пор. білотурка.
[чороліс] (зоол.) «ВОВЧОК, ОІІ5 (Му-охиз)»; — неясне.
чорт «за давніми уявленнями — надприродна істота, втілення зла, має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух; слово вживається як лайка; нечиста сила, біс, диявол, сатана», [черт] «тс.», чортеня, [чортйнець] «пекло» Нед, [чортисько, чортище] «чорт» Нед, чортиха, чортиця, чортівня, чортовина, чортовиння, чортя, чортяка, [чортйний, чортйній] «чортовий» Нед, [чортіянів] «чортів», чортячий, [чертйти] «?» Нед, чортихатися, [перечдрт] «чорт» Куз, [очортіти] «осточортіти» Ж; — р. черт, бр. чорт, п. сгагі, ч. слц. вл. сегі, нл. сагі, слн. сгі «ненависть; розкорчоване
місце, межа; злий дух»; — псл. *сьгіь «чорт»; — слово праслов'янського походження без відповідників в інших індоєвропейських мовах; значення «злий дух» набуло в східно- й західнослов’янських мовах (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми); остаточно встановленої етимології не має; найвірогідніші пов’язання з *сег8ІІ, *сьгЇ2 «проводити борозну, орати (< рити)», тобто це «той, хто риє (земляний, підземний дух)» (ЗССЯ 4, 164—166) або з *сег!і, *сьг2 (< іє. *(з)кег-) «тяти, різати», тобто «скалічений, обтятий» (Вегп. І 172; Зіам/зкі І 113; 8Б ргаві. II 256), з р. черта, чертйть (магічне коло і т. ін.) та їхніми відповідниками (.ІакоЬзоп ІЛ8ЕР І—II 1959, 276); менш вірогідні інші пояснення: як пов’язаного з сагь «чари» (Фасмер—Трубачев IV 347—348; КЗСРЯ 492; Вгйскпег 73), з псл. зкогь «швидкий, скорий» (ЗсИивІег-Зем/с 2181 16, 369—371), з р. терять (Зеленин ЖСт 20, 360).
[чортаника] (іхт.) «короп вагою менше ніж півтора фунта»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з чортик. (див.).
чбртвітьщо «чортзнащо» УРС, Нед, [чортійщо] КІМ (О. Гончар) «тс.»; — стягнена форма від скороченого речення *чорт вість (,) що (це, а не я) «чорт знає (,) що (це, а не я)», де вість «відає, знає» є формою 3 ос. одн. теп. часу від дієслова відати, збереженою в сучасній мові в префіксальних утвореннях, пор. (від-по-)вість, (роз-по-)вість. — Див. ще відати, чорт, що.
[чортик] (іхт.) «колючка, Оазіегоз-Іеиз асиіеаіиз Б»; — метафоричне утворення від чорт, пов’язане з яскравим зовнішнім виглядом риби і наявністю кількох колючок, а також плавців у вигляді колючок; пор. подібні назви риб: р. морскай черт «карЬіідз різсаіогіиз Б.», [чер-това рьіба] «сом». — Рьібьі СССР 413— 414. — Див. ще чорт.
[чортикрепка] «дрібна неїстівна рибка, колючка» Мо; — не зовсім ясне; можливо, походить з початкового *чор
тик-рйбка, перетвореного в результаті фонетичних змін і затемнення значення на чортикрепка-, підставу для пов'язання зі словами чорт, чортик дала колючість (рогатість) рибки.
чортма «нема», (рідк.) чортмає «немає», [чорт-мало] «не було», [чорт-ма-тиме] «не буде»; — стягнена форма від скороченого речення чорт має (, а не я). — Див. ще мати2, чорт. — Пор. бігма.
[чортогриз] (бот.) «таволга в’язолиста, (гірошник, гадючник), Гііірепсіиіа иі-тагіа Махіт. (Зрігаеа иітагіа)» ВеНЗн; — р. [чертогрьїз] (бот.) «скабіоза, ЗсаЬіоза зиссізза Б.»; — складне слово, що виникло на основі поєднання іменника чорт і дієслівної основи гриз- (від дієслова гризти); пов’язане з лікувальними властивостями рослини, здатної «вигризати чорта» як причину хвороби (зокрема, при лікуванні укусу скаженого собаки або гадюки). — Лек. раст. 264— 265. — Див. ще грйзти, чорт.
[чортбла (смердюча)] (бот.) «асафет, Гегиіа Азза Гоеіігіа Б.» Нед, Мак; — похідне утворення від чорт у зв’язку зі смердючим («чортовим») запахом смоли, яку містять корені рослини (пор. її російські народні назви чертов кал, гной чертов).
[чортоплуд] (бот.) «дереза, Бусіит її.» Мо; — очевидно, діалектна форма, якій би мало відповідати літ. *чорто-плід, тобто «чортів плід» (семантично пов’язане з поділом рослин на Божі, корисні й добрі, і на чортові (бісові), погані й шкідливі; до останніх віднесено дерезу), пор. божедеревок «звіробій» (лікувальна рослина) — бісдерево «дурман» (отруйна рослина) і под. — Див. ще плід, чорт.
чортополох1 (бот.) «народна назва колючого бур’яну (будяків, осоту, татарнику тощо); [будяк хитливий, Сагсіииз пиіапз Б.]; відкасник безстебельний, Сагііпа асаиііз Б.; нетреба колюча, Хап-іЬїит зріпозит Б.; будяк акантоподіб-ний, Сагсіииз асапіііоісіез Б. Мак; будяк шипуватий, Сагсіииз Иатиіозиз ЕИгЬ.
Мак; дурман звичайний, Оаіига зіга-топіигп Ь. Мак; черсак ворсистий, Оір-засиз їиііопигп Ь. Мак; татарник колючий (будяк волохатий), Опорогсіїїт асап-Жіііт Ь. Мак; [(бот.) нетреба звичайна (овечий реп’ях), реп’ях, ХапіИіит зіги-тагіит Ь. Мак; кнік бенедиктинський (будяк), Спісиз Ьепесіісіиз Ь. Мак; чер-тополох «будяк, Сагйииз Ь. Мак; будяк хитливий, Сагсіииз пиіапз Ь. Мак; осот безстебельний, Сігзіит асаиіе АІІ. Мак]»; — р. чертополдх «будяк», бр. чартапалдх, п. ст. сгагіоріосії «миколайчики польові, Егуп§іііт сатрезіге 1.», ч. сегіоріасй «вид пластинчастого гриба (пластинчастий гриб недоторканний), що викликає блювання, А^агісиз іпіе§ег Ь.»; — псл. [(пн.) *сьгіоро!х-ь «будяк (колюча рослина)»]; складне утворення, що виникло на основі слів *сьг(ь «чорт», укр. чорт і *ро!х-ь, дієслівної основи від *ро!хаІі «полошити», укр. полохати; назва пов’язана з давньою вірою в те, що будяк та інші колючі рослини як символ духів предків (пор. їхні синонімічні назви: укр. дід «будяк», діддвник «осот, лопух» і под., схоже р. чертогбн) відганяють від людей і тварин чужі, ворожі духи, нечисту силу; пізніше назву частково перенесено й на отруйні рослини. — Лукінова Лексика слов. мов //Сл. мовозн. 92; Фасмер IV 348; КЗСРЯ 492; Меркулова Очер-ки 96; ЗССЯ 4, 163; 81. ргазі. II 255; Масіїек Літі, гозіі. 155. — Див. ще полохати, чорт.
[чортополох2] (орн.) «посмітюха чубата (чубатий жайворонок), Саіегісіа сгі-зіаіа Ь.» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, що виникло з огляду на чуб птаха/що нагадує роги чорта.
чорторйй «великий вир; глибока яма, в якій утворюється вир; глибокий рів, яр, провалля» СУМ, чорторйя (обл.) «яр»; — р. черторбй «яр; вибій від води», др. Чьрторьія (> укр. суч. Чорторйй — рукав Дніпра й місцевість навколо нього біля Києва), п. СгагІогу]а (озеро в басейні Вісли), ч. [Сегїогу]е]
(топонім і мікротопонім); — псл. [(іивгі.) *сітїогу]ь/сьгіогуіа]; складне слово, утворене на основі слів *сьгіь, укр. чорт і форми -гу]ь/-гу]а, пов’язаної з дієсловом гуіі, укр. рити; сумнівні пов’язання з *сьг(а і гуіі (Фасмер IV 349; Соболевский РФВ 70, 96) або з лит. кегійз «землерийка», що зближується з першим компонентом при тлумаченні слова в цілому як «кротовина» (Вгйскпег 266), сумнівне й пояснення *сМогу]а як пов’язаного з *кгь(огу]а «злий дух, що риється в землі, ніби кріт» (ЕСЛГНПР 175 з посиланням на: Трубачев Зтим. 154). — Фасмер—Трубачев IV 348—349; Трубачев Мовозн. 1976/1, 12—13; Оіскептапп К8І 21, 146; ЗССЯ 4, 163—164; 51. ргазі. II 255. — Див. ще рити1, чорт.
чос (у виразі дати (завдати) часу «дати прочухана»); «[свербіж, короста!»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. чес «[свербіж на худобі; короста]»; дать (задать) чесу «дати прочухана»; віддієслівне утворення від чесать, укр. чесати. — Фасмер IV 349—350. — Див. ще чесати.
[чотирдесять] «сорок»; — р. ст. чьі-тьіредесять, др. четьіредесяте, четьі-ридесяти, п. сгіегсігіезсі, ст. сгіуг(у) сігіезсі, ч. сіугісеі, слц. зіугісізаі’, вл. зіугсесі, зіугсесо, нл. зіугігазса, зіуггазса, ст. сіугіхезсе, полаб. сіїегсіізфі, болг. че-'тйридесет, м. четириесет, схв. четр-десет, слн. зіігісіезеї, стел, четьіри де-СА'ги «тс.»; — псл. сеіуге сіез^іе; — складений числівник, утворений з числівника сеіуге «чотири», укр. чотири і форми наз. в. мн. числівника сіез^іь «десять», укр. десять; словосполучення лексикалізувалося в окремих слов’янських мовах, при цьому другий компонент (Іез^іь у деяких мовах перетворився на суфікс, пор. ч. сіугісеї, вл. зіугсесі, м. четириесет (подібна модель у лит. кеіигіаз-сіезіті «сорок (чотири десят(к)и», ГОТ. ПсІХУОГ-Іі§іиз «тс.» і т. ін.); в українській літературній мові вживане сорок. — Лукінова Числівники 286—289; ЗССЯ 4, 98; 51. ргазі. II 186—187. — Див. ще
десять, чотйри. — Пор. двадцять, трйдцять.
чотйри «назва числа 4 і його цифрового позначення», [четири] «тс.» Нед, [чотирйжди] «чотири рази» Нед, [чотй-рі, чтері, чтйрі, шпгйрі, штйри] «чотири», четверо, [чотиренио] (у загадці: колесо воза?), [чотйречиа] (у загадці: чотири пальці руки), [чотйрка] (у загадці так названо ногу), [чотйрники] «чотири мізинці» Нед, [чопгирнйця] (у загадці: колесо; нога корови), [чтір-ня (від чотйри у виразі в чтірню (у чотирьох) молотити)] Нед, [штирів-ка] «австрійська монета в чотири крейцери», [штирійчак] «вила з чотирма зуб’я-ми», четвертий, начетверо, [учетверзі] «учотирьох», учетверо, учетверте, учотирьох; — р. четьіре «чотири», бр. чатьірьі, др. четьіре, четьіри, чотири, п. сгіегу, ч. сіугі, слц. зіугі, зіугіа, вл. 5ІуГІ, 8ІуГ]О, НЛ. ЗІуГІ, 8Іуґ)О, СТ. СІуГІ, ПО-лаб. сіїег, болг. четири, м. четири, схв. четири, слн. зіігі, зіігіе, [сеіігі, се4і'г)е] «тс.», стел, четьіре (чол. р.), четьіри (жін. р.); — псд. сеіуге (чол. р.), сеіугі (жін., с. р.), [сьіуге (чол. р.)], [сьіугі (жін., с. р.)]; — споріднене з лит. кеіигі (чол. р.), кеіигіоз (жін. р.), лтс. сеігі, ст. сеііге «тс.», прус. кеіБуігіз «четвертий», лат. диаііиог «чотири», дірл. сеіЬіг, гот. Псіхубг, двн. Гіог, свн. нвн. уіег, дангл. Іео\мег, дфриз. Іій\мег, англ. Іоиг, шв. Гуга, норв. Гіге, дісл. Г)огіг, гр. тєттарвс, тєооарвс, гомер. тгєоорєс, алб. каїег, вірм. согк‘, осет. киїги- «свідок (< *чет-верта (особа) після судді, позивача і відповідача)», тох. А зі\маг, тох. В з(і)\мег, 8(і)\маг(а), ав. са&хуагб (род. в. від саіигд.т), дінд. саІуагаЬ (зн. в. саійгаИ, саіуагі с. р.); існує думка (МасЬек Е5ЛС 107; ЕгЬагІ 8Ьогпік ЕЕВгН 14, 23) про зв’язок із псл. сеіа «пара»; спроба розглядати ь у слов’ян, сьіуге (пор. західнослов. і слн. форми) як рефлекс редукованого голосного індоєвропейського кореня (Еогіипаїоу К2 36, 35; ІЦпзкЦ АГ81РИ 34, 5) викликає сумнів, оскільки ця форма виникла внаслідок чергування е : ь (пор. слов’ян, сьзо/СЄ8О,
укр. що). — Лукінова Числівники 103— 106; Фасмер IV 352; Черньїх II 387— 388; КЗСРЯ 493; Цьіганенко 539; ЗССЯ 4, 97—98; 81. ргазі. II 185—186; Зіахузкі І 126; Вгйскпег 80—81; МасЬек Е83С 107; НоІиЬ—Кор. 95; Младенов 684; Абаев ИЗСОЯ І 322; ЕгаепкеІ 247—248; Вй§а КК II 244; МйЬІ.—Епбг. І 410; ХУаІсіе—Ноігп. II 400—401; Егізк II 883—884; КІи§е— Міігка 821; КІеіп 616; Ресіегзеп КеІІ. Сг. І 36; МаугЬоІег 372; Рокоту 642— 644. — Пор. кварта, тетрадь.
чотйриста «назва числа 400 і його цифрового позначення», [штирста] «тс.» Бевзенко, [чотириста], чотирьохсотий; — р. четьіреста, бр. чатьїрьі-ста, др. четьіриста, п. сгіегузіа, ст. сгіуггузіа, ч. сїугі зіа, слц. зіугізіо, ст. сіугізіо, вл. зіугі зіа, нл. ст. зіугі зіа, болг. четиристотин, м. четиристоти-ни, схв. четиристотине, [сеі’ігізіа], ст. сеіігі зіа, слн. зіігізіо, цсл. чстьіри ГЬТА «тс.»; — псл. сеіугі зьіа «тс.»; — утворення на основі псл. сеіугі «чотири» і зьіа, наз.-знах. в. мн. від зьіо «сто»; словосполучення лексикалізувалося в більшості слов’янських мов; у частині південнослов’янських у другій частині з’явилася новіша форма -сто-тин-. — Лукінова Числівники 298; ЗССЯ 4, 99; 81. ргазі. II 188. — Див. ще сто, чотйри. — Пор. трйста.
чотирнадцять «назва числа 14 і його цифрового позначення», [чотирнадцятеро] «чотирнадцять осіб, штук», [чотирнадцятий] «полотно у чотирнадцять пасем», чотирнадцятий, [чотир-надьцятий, чотирнайцатий] «чотирнадцятий» Нед; — р. четьірнадцать, бр. чатьірнаццаць, др. четьірьнадесять, п. сгіегпазсіе, ч. сігпасі, слц. зігпазі’, вл. зіугпасе, нл. зіугпазсо, полаб. сіїегпасіізі, болг. четиринадесет, м. четиринаесет, схв. четрнаест, слн. зіігіпф'зі, стел, четьіре НА ДЄСАТЄ, чєткірн НА дєсатє; — псл. сеіуге (сеіугі) па сіез^іе — складений числівник, утворений з числівника сеіуге/сеіугі, прийменника па «на, понад» і форми місц. в. числівника
сіев^іь; слов’янська інноваційна модель; пор. інакше побудовані лит. кеіигібііка, дінд. са'іигсіаза і т. ін. — Лукінова Числівники 279—284; Фасмер IV 352; КЗСРЯ 493—494; ЗССЯ 4, 98—99; 81. ргаві. II 187—188; Петлева Зтимология 1968, 125; Цьіганенко 539; 51ау/вкі І 126; Младенов 684; 8кок 1318. — Див. ще десять, на1, чотири. — Пор. дванадцять, тринадцять.
чотки СУМ, Нед, [чотковапгий] (у вигляді низок перлин, чоток) Нед; — р. четки; — виникло як форма наз. в. мн. від др. чьтгка, утвореного за допомогою суфікса -гка від др. чьту, чьсти «рахую, рахувати; читати». — Фасмер IV 352; КЗСРЯ 493. — Див. ще чіт.
чохкати «з шумом ритмічно випускати пари, гази, повітря (про механізми); утворювати глухий дзвін з шерехом від тертя по поверхні (про пилки, рубанки тощо); видавати звуки чвакання при ходінні в болоті»; — звуконаслідувальне слово від незасвідченого вигуку *чох (пор. подібні відвигукові дієслова ахкати, охкати, бахкати тощо).
чохол «покриття з тканини або іншого матеріалу для захисту предмета від пошкоджень СУМ; [обшлаг рукава у верхній чоловічій сорочці] ЛЖит», чохла «манжета СУМ, Па; [широкий кінець на рукавах жіночих сорочок] Нед», [чохлатий] «(про сорочку, що має чохли на рукавах)», чохлити «закривати чохлом»; — р. чехдл «чохол», бр. чахбл «ТС.», Др. ЧвХ'ЬЛ'Ь, чехол'ь, чехл'ь, чахол'ь «покривало; білизна», п. ст. сгесЬеі, сгесЬІо «сорочка жіноча; довге убрання; халат; саван; одяг з бавовняної тканини», слц. [сасНої] «спідниця, пришита до сорочки», болг. чех-ьл «вид жіночого або домашнього взуття без задника», м. че-вол «чобіт», цсл. чехл'ь «покривало; завіса»;— псл. сехьіь/сехьіо/сех-ьіа; — найвірогідніше, похідне утворення із суфіксом -ьі- від основи дієслова севаїі/ сехаіі зі значенням «рвати; дерти» (нерідким при назвах тканин, одягу) або зі значенням «чесати вовну, волок
но»; інші етимологічні зближення — з серьсь (Ильинский РФВ 24, 124—125), з п. г§1о, §гіо «сорочка; саван» (Вегп. І 139; МікІ. Е\У 31), з гот. Ьакиїв «плащ» (Маїгепаиег ЬЕ 7, 29) сумнівні. — Фасмер IV 354; ЗССЯ 4, 35—36; 51. ргаві. II 122—123; Вгйскпег 74. — Див. ще чесати.
чрево (кн.) «черево», чреватий «здатний викликати щось»; — р. чрево, др. цсл. чрФіко, чрево «живіт, черево; нутрощі; безодня; здобич»; — запозичене через давньоруську мову зі старослов’янської або церковнослов’янської; стел. цсл. чрФво «живіт; утроба» споріднене з укр. черево. — Фасмер IV 374; КЗСРЯ 496. — Див. ще черево.
[чрести] «здирати кору»; — очевидно, виникло з відповідною зміною семантики як фонетичний варіант дієслова [черсати] «чухати; терти; бігти».
[чтирйчи] «чотири рази» Нед; — утворене від [чтири] «чотири» за допомогою суфікса -чи (літ. -чі) за аналогією до двічі «два рази», тричі «три рази»; форма [чтири] замість чотири є, можливо, результатом впливу західнослов’янських мов, пор. укр. (зах.) [чтй-ри], п. сгіегу, ст. сгіугу, ч. сіугі, розм. сіугу, Дугу, слц. віугіа, Дугі. — КісН-ИагсИ 41; ЗССЯ 4, 97—98; 51. ргаві. II 185—186; 51а\мвкі І 126; Ресіегзеп К2 38, 420. — Див. ще чотири.
чу (вигук, яким проганяють свиню); — р. чу «тс.», п. [(каш.) еги еги 1а 1а] (при цькуванні собаками); — звуконаслідувальний вигук для відганяння або підкликання свійських тварин; має відповідники в інших індоєвропейських мовах, пор. лит. сій сій (для підкликання свиней), лтс. си, сик «тс.», від яких іноді утворено й їхні назви, пор. лит. сійка «свиня», лте/ейка «тс.».— 51. ргаві. II 276—277; МйЬІ.—Епсіг. І 398; ЕгаепкеІ 76, ІЕ 51, 150. — Пор. цю, чуш-чуш.
чуб [«волосся на голові в людини (переважно в чоловіка); жмут шерсті або пір’я на голові деяких тварин; суцвіття трав’янистих рослин (волоть, китиця);
цідилко для молока; великий вузол, яким зв’язані кінці жіночої хустки; пов’язь наповненого мішка; борода, пропуск при косінні; уквітчаний жмут жита, який ставлять у приміщенні з нагоди закінчення жнив і справлення обжинків ЛЖит; прикраса для голови Нед»], ]чубаечка] (орн.) «чайка, УапеІ-Іиз сгізіаіиз Б.» Нед, чубайка «чубик; чубата пташка», [чубак] (орн.) «омелюх, ВотЬусіІІа §аггиІц8 Б.» Г, Шарл, [чубанйна] «бійка», [чубанька] (орн.) «посмітюха, Оаіегісіа сгізіаіа Б.» ВеНЗн, чубар «той, хто має чуб; [(орн.) посмітюха, Оаіегісіа сгізїаіа Б. Шарл»], [чубарка] «посмітюха» ЛПол, [чубатень] (орн.) «яструб гороб’ятник, Ассіріїег пізиз Б.; чубатий голуб» Куз, [чубатка] (орн.) «жайворонок ЛПол; синиця чубата, Рагиз сгізіаіиз Нед, Шарл», [чубач] (орн.) «пугач, 8ігіх ЬиЬо» Куз, [чубатка] «чубатий птах», [чубица] «чуб», [чубій] «забіяка» Нед, [чубка] «вівця чорна з білим чубом» ВеНЗн, ]чубрик] «кінчик жіночого волосся, в який вплітають стрічки; чубок, чуприна Нед», [чубрій] «людина з довгим волоссям; назва вола зі жмутиком шерсті між рогами; бійка; прізвисько козака, що носить чуб Нед», чуб-рбвка, чубарий «плямистий (про масть коня)», [чубарний] «плямистий, строкатий» Нед, чубатий, [чублйвий] «задиристий, забіякуватий» Нед, [чубати] «вчепитися у волосся, скубати волосся», чубити, [чубрйкатися] «кланятися» Нед, [почубень, почубенько (у виразі почу-беньків дати] «поскубати волосся, побити» Г, Нед, [почубеньки] «скубіння волосся», [перечубити] «вимити голову» Куз; — р. бр. чуб, п. сгиЬ, ч. сиЬ «чуб (у птахів)», слц. сиЬа «тс.», нл. сиЬа «жмут волосся», схв. чуп «пасмо волосся», чупа «пасмо волосся; лицьовий бік (шкури, хутра)», слн. сир «жмуток, чуб»; — псл. сиЬь (сиЬа)/сир (сира); — споріднене з двн. зсоиЬ «сніп; в’язка соломи», зкиЬіІ «пасмо волосся; жмут соломи; купа», свн. зсЬорГ «чуб, вихор», гот. зкиП «волосся на голові», нвн. Каире «чубик (у птахів)» (МасЬек
Е8ЛС 107); іє. *(з)кеиЬ-/(з)кеир- «чубик, снопик, в’язка», можливо, пов’язане з *коиЬ-/коир- «купа»; можливий зв’язок і з дієсловом скубти-, припущення про спорідненість з лит. кайЬге «горб» (Буга ИОРЯС 17/1, 33) або лит. киЬІуз «вид жайворонка» (Макепаиег БЕ 7, 39) сумнівні. — Фасмер IV 375; КЗСРЯ 496; ІІрпзкі] АГ81РИ 29, 487; ЗССЯ 4, 126; 8Іа\узкі І 126—127; Вгйскпег 81; 81. ргазі. II 291—292; МасЬек Е8ЛС 107; 8кок І 342—343; Вегп. 1 160—161, ІЕ 10, 152. — Див. ще чупер. — Пор. купа1, скубти.
[чуба-рачки] (вид вакханалії; пиятика з піснями, де гості сідали на килимі навколо келиха з горілкою і медом і по черзі на колінах, заклавши руки за спину, брали його зубами, а потім, узявши в руки, випивали) Бі, чубе-рачки «тс.» тж; — очевидно, утворення зі слів чуб і рачки, похідного від рак («подібно до рака»), — Див. ще рак1, чуб.
[чубатник] (бот.) «модрина, Багіх гіесідиа МіІІ.» Г, Мак; — утворення, що виникло на основі слова чубатий, похідного від чуб; назва, можливо, пов’язана із зовнішнім виглядом цього шпилькового дерева, у якого, на відміну від інших шпилькових, восени опадають шпильки. — Вісюліна—Клоков 62, 64. — Див. ще чуб.
[чубелів] (род. в. чубелова) «вид стоячого барила для пива»; — запозичення з угорської мови; уг. сзоЬоІуб «дзбан» є словом спірного походження: звуконаслідувального або фіно-угорського, пор. манс. зитреї «мала посудина з березової кори для пиття», хант. І'ртВаІ «по-лоник з березової кори», можливо, також фін. затріо «бочка» < ф.-уг. *ситрз(-Із). — МЬІТЕЗг І 546; М8гЕНЕ І 120—121.
[чуберка] «дійниця», [чубарка] «посуд для винокуріння» Нед; — очевидно, фонетичний варіант слова цеберка «залізне відро», пор. [чібарка], а також чу-барачки/ чеберячки / чиберачки як паралельні утворення. — Див. ще цебер.
[чубернастий] «кумедний, чудернацький» Нед; — результат експресивної ви
дозміни лексеми [чудернастий] «чудернацький» під впливом слова чуб та його похідних. — Див. ще чудо.
Ічубрйкатися] «вклонятися в ноги» Г, Нед; — афективне утворення від чиб-рик «чубок», похідного від чуб (див.).
Ічубрйна] «чуб»; — результат контамінації слів чуб (див.) і чуприна (див.).
чубук «порожнистий стрижень люльки, крізь який курець втягає тютюновий дим; живець виноградної лози, використовуваний для садіння»; — р. чубук «тс.», ч. слц. сіЬик «коротка турецька люлька», болг. чибук «люлька з довгим дерев’яним чубуком», схв. чибук «люлька; чубук»; — запозичення з турецької мови; тур. сиЬик «прут», азта сиЬи§и «чубук, живець виноградної лози, (букв.) прут виноградної лози; люлька, чубук» є словом тюркського походження, пор. крим.-тат. уйг. кипч. сіЬик «стовбур; лозина», алт. тат. саЬак «гілка; прут», дтюрк. сиЬид «прут». — Фасмер IV 376; КЗСРЯ 496; Акуленко 137; Преобр. II, вьіп. последний 79; Дмитриев ЛС III 35; Масіїек Е8ЛС 101; Младенов 685; Вегп. І 156; МікІ. Е\¥ 36, ТЕІ І 279, ТЕІ ЦасЬіг. І 25; Радлов III (2), 2099; ДТС 156; МЬІТЕЗг І 519; Ваг-сгі 40; ЬокоізсЬ 36. — Пор. цибук.
[чубуковець] (бот.) «садовий жасмин, РЬіІасіеІрІїиз согопагіиз Ь.» Нед, Мак; — очевидно, калька німецької назви рослини; нім. РїеіїепзІгаисЬ «тс., (букв.) люльковий кущ», де РГеіГе має значення «люлька» і «стебло»; пор. також російську назву рослини чу-бушник (від р. чубук). — Див. ще чубук.
чувал «великий мішок з грубої тканини»; — р. [чувал] «мішок; вовняна обшивка тюка», болг. чувал «мішок»; — запозичення з тюркських мов, пор. тур. сиуаі «мішок», аз. чувал «тс.»; припущення про запозичення з хантийської мови (Каїтап, Асіа Ьіп§. Нип§. 1, 266), як і пов’язання з тат. сиуаі «камін» (Фасмер IV 376), сумнівні. — Фасмер ЖСт 17/2, 145—146; Младенов 688; Радлов III (2), 2186—2187; Макарушка 7; МікІ. ТЕІ І 280, ТЕІ КасЬіг. І 25.
чуваш «представник тюркського народу Поволжя (основного населення Чуваської Республіки в Російській Федерації, нащадків булгар)»; — р. бр. болг. чуваш, п. Сгцу/авг, ч. слц. Сиуаз; — запозичення з чуваської мови; чув. чаваш походить, очевидно, від тат. ст. сігууаз (цьііуаш) «спокійний, скромний, миролюбний», спорідненого з чув. йаваш «сумирний, тихий; лагідний, спокійний», чаг. йаваш, туркм. кумик. юваш, узб. ювош, ног. ювас, тат. суч. юаш, кирг. жоош, каз. жуас, уйг. жуваш, башк. йьіуаш, тув. чааш «тс.», тур. уауаз «повільний; тихий; м’який; сумирний; легкий», аз. йаваш «тс.», дтюрк. ]ауаз «м’який, лагідний; (про тварин і птахів) приручений, свійський». — Фасмер IV 376; Его-ров 73; МЦТЕЗг І 578; Радлов IV (1), 131; ДТС 248.
[чувствиця, чуствиця] (бот.) «мімоза соромлива, Мітоза риФса Ь.» Мак; — штучний термін, створений як відбиття чутливості мімози; слово є похідним від іменника чувствд (див.).
(чувство] «почуття» Нед, [чувствен-ник] «вигук» Нед, [чувствдванє] «почуття, відчуття», [чуствб] «почуття», [чувний] «який відчуває» Нед, [чувст-вовати] «почувати, відчувати» Нед; — р. болг. м. схв. чувство, др. чувьство «почуття; свідомість; орган чуття», чувати «чути», слц. сиуозі’ «поріг подразнення», слн. сйзіуо, стел. цсл. чоувьст-во; — псл. сиуьзіуо; утворене за допомогою суфікса -ьзіуо від сиуаіі «слухати» < «відчувати» (пор. др. чувати «чути», укр. чувати «чутно»), давньої кратної форми від сиіі «відчувати»; в українській мові, очевидно, запозичення з церковнослов’янської. — Фасмер IV 377; КЗСРЯ 496; Цьіганенко 542; Преобр. II, вьіп. последний 83; ЗІахузкі І 129; Младенов 688; Вегп. І 162. — Див. ще чути.
чув’як (мн. чув’яки) «шкіряні туфлі з м’якою підошвою без підборів (переважно в народів Кавказу і Криму)», чув’ячник «швець, що шиє чув’яки»; — р. бр. чувяк, п. егихуіак, ч. сиу]аку, болг. чувяки; — запозичене з адигейських мов
(можливо, через тюркське посередництво), пор. каб. вак-ьз (< *жґьуакгьз < *дзуакт>з < *цуактіз) «черевик; туфля», адиг. цуакіїз «туфля (чув’як)», убих. цуак/ьз «черевик»; складне слово, де поєднано адигейські слова цуз «шкіра; шкура» і к'&іьі/кт>ьі від дієслова уьі-киьт/уьїк-ььін «широко розкрити» (отже, первісне значення «широко розкрита шкіра»), — КЗСРЯ 496; Шаги-ров 105—106.
[чуга] «вид верхнього одягу з довгим коміром, пошитого із суцільних шматків доморобної тканини (у галицьких лемків) СУМ; верхній одяг у галицьких верховинців: рід свитки без рукавів», [чугаїна] «чугай», [чугаїнка] (зменш.) «чугаїна», [чугай] «верхній одяг, рід свитки», [чуганя] «чуга», [чужка] «суконна довга чорна або коричнева свита з відлогою» До; — р. [чуга] «довгий каптан», ст. чуга «вузький каптан», бр. чугай «рід свитки», п. сгисКа, ст. сгиЬа, сгиііа], [сгща] «довге верхнє вбрання, підшите хутром, шуба», ч. сиііа «вид верхнього одягу», слц. [сиііа] «тс.», болг. заст. чоха «сукно», м. чо]а «вид фабричного сукна», схв. чоха, чо']а «тонке дороге сукно», [соЬа] «довгий, подібний до плаща селянський одяг», слн. [сдИа] «верхній одяг із сукна»; — запозичення з угорської мови; уг. сзиЬа «одяг, убрання (як правило, з сукна); ряса, кожух; біла груба опанча», найвірогідніше, є безпосереднім запозиченням з перської мови, прониклим до Угорщини ще до її турецького завоювання (пор. перс, сиха «одяг, витканий із вовни»); до південнослов’янських мов слово проникло переважно через турецьку мову, пор. тур. сиЬа, заст. соЬа, сока «сукно»; вірогідне припущення про запозичення слова у східнослов’янські мови, у тому числі в українську на сході, з турецької. — Фасмер IV 373, 377, 388; Горяев 415; 8 XV І 403; Радлов III (2) 2005, 2016, 2037, 2165; МікІ. ТЕІ І 278; Вегп. І 159; Кпіегза II 817—818; ММТЕ8г І 569— 570; Ьокоізсії 35.
[чуган] «кишеня, футляр» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з чуга (див.).
[чугар] (ент.) «тарган, ВІаНа Ь.»; — неясне.
[чугурець] (орн.) «сова вухата, Азіо оіц8 Ь.»; — запозичення з румунської мови; рум. сіиііигег «сова лісова (вухата), Азіо (СИиз Ь.)» пов’язане як похідне. з сіиГ «тс.», що вважається запозиченням з угорської мови; уг. сзйГ «потворний, бридкий» невідомого походження; румунське слово на українському грунті зазнало певної словотвірної адаптації — заміни кінцевого -ег українським суфіксом -ець. — ОЬКМ 150; ММТЕ8г І 569.
чудасія (розм.) «те, що викликає здивування; чудо» СУМ, Нед, [чудасій-ний] «кумедний, смішний» Пі; — болг. чудесйя «чудо, диво»; — очевидно, експресивне утворення від чудо, чудеса з первісною формою *чудес-ія, де суфіксальне нарощення -ія постало під впливом утворень типу веремія, завія тощо, а також (якщо припустити, що слово виникло в бурсацькому середовищі) за зразком численних грецьких слів на -іа, пор. увсоурасріа «географія», хсорсобіа «комедія», тгроасобіа «просодія (наголос)», отратцуіа «стратегія» і т. ін. — Див. ще чудо.
чудо «надприродне, незвичайне явище», чудак «дивак; [комік, жартівник] Ме», [чудан] «знахар», [чудар] «дивна річ; дивна людина», [чудера] «дивна річ; дивна людина» ВеЛ, чудацтво, чудернацтво, чудерство, чудеса (форма мн. від чудо), чудесниця, чудило «чудак», чудисько, чудище, чудій, [чудндта] «дивовижа», чудняй, чудовисько СУМ, Нед, чудакуватий, [чударний] «чудний, дивний», [чудачний] «чудний, кумедний» Нед, [чуденний] «дивний», [чудере'сний] «чудовий» ЛПол, [чудернастий, чудер-ний, чудерняцький] «чудернацький», чудернацький, чудесний, чудний СУМ, [чудноватий] «чуднуватий» Нед, чуднуватий, чудовий, чудовний, [чунний] «чудний» Нед, чудити, [чудоватися, чудуватися] «дивуватися чимось» ВеЛ, чудувати, [чударні, чудерні] «дивно» ВеЛ, вйчуди, [зачуд] «захоплення» Ж,
[начудний] «чудовий» Ж, [пбчуд] «подив», [пдчудє] «дивна річ; чудовисько, монстр», [почудка] «дивна справа; дивовижа» Бі, [почудування] «подив», [пре-чуд] «прочуд, диво» Нед, пречудо, [прй-чуд\ «прочуд, диво» Нед, причуда, [прд-чудо] «диво», [начудний] «чудний», [пре-чуден, пречудний] «дуже дивний» Нед, пречуде'сний, пречудовий, [причудливий] «дивний» Нед, [очудйпги] «здивувати» Ж, [причудитися] «здаватися (про щось обманливе, недійсне)», напречудо «напрочуд», напричуд, напрочуд СУМ, Она, напрочудо, [начудо] «на диво» Ж; — р. болг. чудо «чудо», бр. цуд, цуда, [чудо], др. чоудо (род. в. чоудесе), п. сиф сисіо, ч. [сисіа] «чудеса; нещастя», слц. сисі, сисіо, вл. сипі «ніжний, тонкий» (< *сисІпі «дивний»), схв. чудо, слн. сисіо, стел, чоудо (род. в. чоудесе); — псл. сисіо, род. в. сисіеве; — утворене за допомогою суфікса -сі- від сиіі «відчувати» (пор. йіасіо від зіаіі); пов’язане з *кисІо, род. в. *кисіе8е; іє. *кеи-сіо8; припускається спорідненість з гр. хббос «слава, честь» (< іє. *кйсі-); менш імовірний зв’язок з гр. хєйВос «укриття», брет. кйг «схованка; таємниця», вал. сисісі «тс.», з гр. отбсо «підіймаю», нім. зіаипеп «дивуватися, вражатися». — Фасмер IV 377—378; КЗСРЯ 497; ЗССЯ 4, 128— 129; Черньїх II 395; 81ам/йкі І 109; Вгйск-пег 67; 51. ргазі. II 280—281; Масіїек Е83С 108; 8сКи5Їег-8е\мс 98—99, 130; 8кок 1339—340; Вегп. І 161, 637; Рокогпу 587.
[чудограй] (бот.) «дурман, Оаіига вігатопіит Б » Мак, ВеНЗн; — запозичення з угорської мови; уг. [сзидаГа] «тс.» зазнало впливу рум. [сіитаГаі] «тс.», яке вважається видозміненим уг. сзіисіаїа; уг. [сзисіаіа] є складним словом, де перший компонент [сзисіа] «чудо» слов’янського походження, пов’язаний з псл. сисіо, укр. чудо, а другий Іа «дерево» споріднений з фін. рии, нен. пя «тс.», що зводяться до урал. *ри\ме «дерево». — □БКМ 150; Татаз 233—234; М8гРНЕ І 171; Терещенко 508—509. — Див. ще чудо,
чудь (зб.) «давньоруська назва естів, а також інших неслов’янських (при
балтійсько-фінських племен), що жили на землях Новгорода Великого»; — р. чудь, бр. чудзь, др. Чудь «тс.»; — вважається запозиченням з готської мови; гот. ріисіа «народ», споріднене з двн. сііоі, дангл. реосі, дісл. р]бд, дірл. ІиоНі, лит. ст. Іаиіа < іє. *іеиіа- «тс.», а також нім. сіеиізсії «німецький» (< *с1іиіІ8с «народний», на відміну від ученого, латинського) з первісним значенням «германці»; існує також припущення (ХУікІипсі МО 5, 195) про зв’язок із саам. (норв.) сиНе, сшЙе, саам. (шв.) сиіе, сисіе «переслідувач, розбійник; назва ворога, що пригноблює саамів (у казках)», саам. (польське) сиііе, сиі «тс.»; спроба пов’язати *сисіь з гр. ЕхиВаї «скіфи» (Вгйскпег АГ8ІРИ 29, 111) викликає сумнів; припущення про зв’язок саамських форм з фін. зиисіе «затичка, клин» (Икопеп ЙАЗЬ 27, 43) також сумнівне. — Фасмер IV 378; К1и§е—Міігка 129; Шахматов ЖСт 20/1, 22; РегтмоИ АІ8ІР11 4, 66; Огйпеп-Иіаі К2 68, 147. — Пор. чужий.
чужа «?» Нед; — неясне.
чужий «належний комусь іншому, не власний, не свій», [чуджий] «чужий» ВеБа, [чужений] «чужий, іноземний» Нед, чужинний, [чуджак] «чужак» ВеБа, чужак, чужанина, чужаниця, [чужбй-на] «чужина» Нед, [чуженйк] «чужинець, іноземець» Нед, [чуженйця] «чужаниця», чужина СУМ, Нед, чужинець, [чужинка] (зменш, форма від чужина) «чуже», [чужиня] «чужинець, іноземець; чужина» Пі, [чужбта] «чужина» Куз, чужатися, [чуждатися] «цуратися» Нед, [чуждати] «вести господарство, як чужі люди» Нед, [очужі-лий] «який став чужим» Нед, [очу-жйтися] «стати чужим», [очужіти] «тс.», зачужа «будучи чужим»; — р. чуждй «чужий», бр. чужьі, др. чужий, п. сисігу, ч. сігі, ст. сигі, слц. сшігі, вл. нл. сигу, полаб. саизе, болг. чужд, м. тує, схв. туї), слн. їй), стел, штоуждь, тоуждь, стоуждь; — псл. *1)ифь/іифь «тс.»; — вважається запозиченням з герм. *реисІб- «народ» або гот. ріигіа «тс.», розширеного на слов’янському грунті за допомогою суфікса -]о; припускалась і
спорідненість з герм. *реифа-/реи<ЇІ5ка-«германський, народний», пор. двн. сііоі «тс.», споріднене з оск. іоиіо «народ», ірл. Ійаііі «тс.», прус. Іаиіо «країна», лит. іаиїа «народ (люди, населення, нація)», лтс. Іаиіа «народ (люди), чужа земля, чуже село», хет. Іиггі- «військо»; первісне значення мало бути «германський», пізніше «чужий узагалі»; існує також припущення про праслов’янське походження слова: псл. *1]ифь, *їифь разом із зазначеними вище відповідниками розглядаються як праслов’янська рефлексація іє. *1аи1а-/1еи1а-, де праслов’янські форми розвинули кореневе -б- під впливом іє. *ІеисіЬо5 (> псл. Цисі'ь, укр. люд) «народ» як близькі за значенням форми (пор: слн. Цідсізкі «чужий») (Масіїек Е8ЛС 88; Будимир В]есник за археоло-гфу и исторфу далматинску, 55, Сплит, 1953, 22, 25); менш імовірні інші пояснення: як праслов’янської форми, що походить з іє. *1ои-/1еи-, прислівникових утворень, ускладнених потім суфіксом -ф-(Обнорский РФВ 73, 84—85), виведення псл. *1]ифь, первісно «тамтешній», від їй «там» як спорідненого з гр. єутєООєу «звідти» (Брандт РФВ 25, 28—29), пов’язання з р. тьіть «жиріти», укр. [тйти] «тс.» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 214); сумнівна спроба виведення слова від припушуваного псл. кореня *зк)и- із суфіксом -сіь і зближення з гр. Ехб&аі «скіфи» (розвиток значення «скіф» > «чужий») (Вгйскпег 67). — Фасмер— Трубачев IV 379; Черньїх II 395; 81а\увкі І Ю9; Бе1іг-8р1а\уігіфсі—Рої. 73; Масіїек Е8ЛС 88; 8с1іи5Іег-8е\ус 99—100; Младенов 688; 8кок III 519; МікІ. ЕШ 357; КІи§е—Міігка 129. — Пор. чудь.
чуйка «довгий суконний каптан халатного крою»; — р. чуйка «тс.»; — утворене від чуга, чугай, очевидно, спочатку як зменшувальна форма. — Фасмер IV 379. — Див. ще чуга.
[чуй-чуй] «вигук, яким нацьковують собак» ЛПол; — очевидно, результат семантичної видозміни форми чуй як наказового способу від чути (див.).
чук (виг.) (при підкиданні дітей), чу-кй «тс.», чукати «забавляти дитину,
підкидаючи на руці (з вигуком (чукй)-чук); [плямкати, чвакати (під час їжі)]», чукикати «забавляти дитину, підкидаючи її на руці (з вигуком чукй (-чук)»; — вигук звуконаслідувального походження.
[чукати] «цямкати» Нед; — очевидно, експресивне утворення від чук (див.).
[чукїрний] «чудний» Бевзенко НЗ УжДУ 27/2, 185; Кур; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі запозиченого німецького дієслова зсіюскіегеп «шокувати». — Див. ще шок.
[чукудрійі (орн.) «посмітюха чубата (чубатий жайворонок), ОаІегісІа сгіз-Іаіа Б.» Нед; — результат контаміна-ційного зближення слів [чукурлій] «посмітюха (чубатий жайворонок)» і кудрі, [кудер] «кучері» у зв’язку з чубом на голові птаха. — Див. ще кудрі, чу-курділь.
[чукурділь] (орн.) «жайворонок лісовий, АІаисіа агЬогеа Нед; посмітюха чубата (чубатий жайворонок), ОаІегісІа сгівіаіа Куз, Шарл», [чукурдей] «тс.» ВеУг, [чукурйн, чукурлан, чукурлія] «тс.» ВеНЗн, [чукурдель] «жайворонок лісовий, АІаисіа агЬогеа» Нед, [чукурлій] «жайворонок чубатий, АІаисіа сгізіаіа; посмітюха чубата, ОаІегісІа сгізіаіа Куз; рінник водяний, Сіпсіив ациаіісиз Б.; коловодник, Тгіпда Б. (у виразі чукурлій річний), коловодник (набережник) білястий, Тгіпда Ііуроіеисоз Б. Нед»; — запозичення з румунської мови, що з відповідними фонетичними й семантичними видозмінами лягло в основу різних форм слова; рум. сіосїгііе «жайворонок» утворене за допомогою суфікса -їгіа-іе від звуконаслідувального сіос. — ОБКМ 145, 146.
[чулак] «назва барана» Дз Доп. УжДУ IV 108; — болг. чолак «покалічений; який має одну руку або ушкоджені пальці на руці», м. чолак «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, йдеться про тварину, яка шкутильгає або має якусь фізичну ваду; тоді це запозичене через посередництво румунської мови (рум. сіоіас «однорукий; покалічений») з турецької; тур. соїак «однорукий» (пор.
тат. чулак «тс.») походить від кореня 8ОІ-, сої- «лівий; неспритний, покалічений». — Младенов 687; ПЕРМ 146; Радлов III (2), 2175; Ьокоізсії 35; Уат-Ьегу 153.
чулан — через посередництво російської мови (р. чулан) запозичене (в XVII ст.) з тюркських мов; пор. алт. сиіап «загорода для худоби», тат. сбіап «хижа, комора»; припущення про російське походження цих слів (Радлов III (2), 2175) не знайшло дальшої підтримки; не пов'язане з р. куль (ЗоЬоІешзкі) 81ауіа 5, 447) або з п. сгійас «збирати» (Вгйск-пег К2 45, 28); припущення про походження з лат.’ сиїіпа «кухня» (Сгека-похузкі ХУзІ^р 205 — у Фасмера) або від тур.-перс, кйІНап «піч», утвореного на основі слів киї «попіл» і Ііапе «дім» (Вегпекег — у Фасмера; Зсіїгабег КеаІ-Іехікоп І 461; Ьокоївсії 99), або з дсканд. куіпа «сушарня; лазня» (КНатгл у 2еІе-піп АІ8ІРІ1 32, 601; 8с1ігасІег КеаІІехікоп I 462; ТИогпцуібі 19, 206) викликають сумнів. — Фасмер IV 380; КЗСРЯ 497; Горяев 417; Черньїх II 395—396; Радлов III (2), 2175; Vа8те^ 2Ї8ІРН 32, 601; МікІ. ТЕІ І 42, 278.
[чуларь] (іхт.) «маленька риба з роду кефалі, МидіІ серіїаіиз Ь.» Нед; — неясне.
чулий «чутливий; вразливий; чуйний», чулість', — р. [чульїй], бр. чульї, п. сгійу «тс.», схв. сйіап «любострас-ний, хтивий»; — псл. сц|ь()ь) «чуйний; той, що добре чує; той, що слухає; той, що відчуває; вразливий»; первісно активний дієприкметник минулого часу на -І- від дієслова сіЛі, укр. чути. — 81. ргазі. II 287—288; 81а\узкі І 127. — Див. ще чути.
[чулйнда] (у реченні: «За добрим чоловіком і чулйнда жінка». — Номис, № 9106) «?»; — бр. [чулінда] «неохайний; незграбний»; — неясне.
[чулити (у виразі чулити уха)] «щулити вуха» Нед; — очевидно, результат контамінації слів щулити (див.) і чулий, похідного від чути (див.).
[чулка] (переважно у мн. чулки) «панчоха»; — р. ст. чул-ьк-ь «м’яке взут
тя» XXVI ст.), болг. м. чул «покривало для тварин, попона»; — запозичення з російської мови; р. чулбк запозичене з тюркських мов; пор. тат. чолгау «черевик», чув. чалха «тс.», кирг. чулгоо, каз. ккалп. шул^ау, башк. сьілгау «онучі», кумик. чьілгавлар «обмотки», каз. иіульїк «черевик»; деякі з цих форм, мабуть, виникли шляхом субстантивації дієслів, пор. тат. чолга, узб. кирг. чул-га, ккалп. шулга, башк. солга, хак. сулла «обмотувати, обкутувати, загортати, обволікати, охоплювати», чув. чалха «заплутувати, переплутувати»; припущення про слов’янське походження та зв’язок із куль (8оЬоІеузкі) 81ауіа 5, 446— 447) або з п. сиіа «ганчірка; онуча» (Вгйскпег 68) сумнівні. — Фасмер—Трубачев IV 380—381; КЗСРЯ 497; Черньїх II 396, Цьіганенко 543; Егоров 235, 319; Вахрос 197, Радлов III (2), 2052, 2176; Вегп. І 163; МікІ. ТЕІ І 279, ТЕІ ІЧасНіг. II 97, ЕШ 419; КатзІеЛ 433, К8г 15, 136.
[чулко] «чілко (головний убір засватаної дівчини: картонний обруч, обвитий стрічками, позаду також пучок стрічок)»; — п. сгбіко «чулко (жіночий національний головний убір: пов’язка на чоло в жінок)»; — запозичення з польської мови або діалектна форма, відповідна літ. чілко «тс.» у говірках, де українському літ. і відповідає монофтонг у (]вун] «він», [вул] «віл», [жунка] «жінка» і под.); п. сгбіко, зменш, від сгоіо, укр. чоло. — Див. ще чоло. — Пор. чілка.
чум «переносне житло кочовиків-оленярів у вигляді конічного остова»; — р. бр. чум; — запозичення з мови комі; комі чом «курінь, конура; маленький будиночок у вигляді клітки з дощечок (для дитячих розваг), [курінь оленярів, чум]», [с'йт] «амбар», удм. чум «комора для одягу» походять із загальнопермсько-го *с'от «курінь, амбар, хлів, комора, прибудова до будинку»; спробу глибшої етимології (пов’язання з фін. заипа «лазня» через допермське *С8Г}8, див. Льіткин— Гуляев 309) остаточно не доведено. — Фасмер IV 381; ССРЛЯ 17, 1196.
чума «гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій; (розм.) епідемічне захворювання взагалі (у тім числі й холера)» СУМ, Нед, [джума] «тс.» Ж, Куз, [чуменя] (у замовлянні від холери так називається нібито дитина чуми, тобто зарази), чумний, [зачумйти] «заразити», [зачуміти] «очманіти»; — р. чума «чума; [узагалі смертельно небезпечна пошесна хвороба]», бр. чума, п. сігигла, болг. чума «тс.», сболг. чюма «прищ, нарив» (Соболевский РФВ 65, 417), м. чума «чума», схв. чума «тс.»; — слово нез’ясованого походження, усі спроби пояснення якого незадовільні: приписуване слову турецьке походження (тур. [сита] «чума», літ. уеЬа, іаип «тс.» — МікІ. ЕШ 419, ТЕІ І 279, ТЕІ НасНіг. І 25; Соболевский РФВ 65, 417; Горяев 417; Еокоізсії 36) сумнівне через ізольованість і нез’ясованість походження в турецькій мові (припускається не цілком обґрунтовано й російське або слов’янське походження в ній: Радлов III (2), 2188; Младенов 689), а також через первісно некінцевий (проти турецького) наголос в усіх південнослов’янських мовах при їхніх найтісніших контактах з турецькою; потребує більшого обґрунтування спроба пов’язати з рум. сішпа «пагін, паросток», аром. їзата «ґуля, нарив» (< лат. сута «молодий паросток капусти» <.гр. хира «паросток») (Вегп. І 163), див. застереження: Фасмер ГСЗ III 224, Ри§сагіи І 32—33; Меуег-ЕіїЬке 226; потребують дальших обґрунтувань інші пропоновані етимології: виведення з гр. хира як спорідненого зі слов’ян, сита < іє. *кеи- «згинати, виділятися, набухати» (МІасіепоу АІ8ІРК 33, 7—10, проти Уазтег К8І 4, 172; Ладіс АГ81Р11 33, 10), пов’язання з др. шума «ґуля», яке виводиться з гебр. (талмудичного, XV ст.) зйта «ґуля, нарив» (Вгііскпег 114, К2 45, 110); у польській мові з української. — Фасмер IV 381—382; КЗСРЯ 497; Черньїх II 396; 81а\узкі І 214.
чумазий «замурзаний»; — запозичення з російської мови; р. чумазий, очевидно, утворене за допомогою підси
лювального префікса чу-, неясного за походженням, від кореня маз-, наявного в дієслові мазать, спорідненого з укр. мазати-, пор. синонімічне р. чернома-зьій', припущення про зв’язок першої частини з чушка, чучело (Преобр. II, вьіп. последний 81) сумнівне. — Фасмер IV 382; КЗСРЯ 497; Черньїх II 396. — Див. ще мазати.
чумак1 «в Україні в XV—XIX ст. — візник і торговець, що перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу; український народний танець», [чумаківна] «дочка чумака» Бі, [чума-ство] «чумацтво» Нед, чумацтво, [чу-маченко] «син чумака» Бі, чумаченько «зменш, від чумак», чумачйло «збільш, від чумак», чумачйна «чумак; (зб.) чумаки», [чумачйха] «дружина чумака», [чумачія] «(зб.) чумаки», чумачка «дружина чумака; (заст.) чумацтво; вид української вишитої сорочки без коміра», \чу-мачня] «(зб.) чумаки», чумакувати- — р. [чумак] «шинкар», [чумаковать, чума-чить] «візникувати», бр. чумак, п. сги-так «тс.»; — не зовсім ясне; вважається запозиченням з тюркських мов, пор. тур. сотак «булава, довгий ціпок», уйг. согпак «міцний, кріпкий» або тур. сшпаксіаг «той, хто носить булаву» (при цьому залишається не зовсім прозорим семантичний перехід до українського значення); припущення про зв’язок з тур. сит «бочка» (Горяев Доп. І 56) або з чума «хвороба» (оскільки іноді в дорозі чумаки мазали одяг дьогтем як засобом проти інфекції) сумнівне; у польській мові з української. — Фасмер IV 382; Дмитриев ЛС III 43; Вгйскпег 81; Ео-коІзсН 35, МікІ. ТЕІ ІЧасЬіг. І 25, II 98; Младенов Годишник 13, 152—154.
[чумак2] «пуста капуста, що не звивається у головку» ВеНЗн; — неясне.
[чумак3] (бот.) «айлант, китайський ясен, АіІапНпиз діапсіиіоза Б.» Дз, [(бот.) «сумак, КНиз ИіурНіпа Б.»] Мак; — очевидно, результат зближення з чумак[ за народною етимологією випадково близької звучанням форми сумак (бот.) «оцтове дерево, КГіиз ІІіурІїіпа Б.» або
німецької назви дерева айлант 8итасН РегзізсНег.— ССРЛЯ 14, 1190; Егетсі-хубгїегЬисІї 610. — Див. ще сумах.
[чумандра] «?», [чумандриха] «?>> (слова з пісні: Гоп, чук, чумандра, — чумандриха молода...); — п. сгита-сІгусИа «рід українського танцю» (з припушуваним походженням з української мови — 8 XV І 405); — неясне.
[чуманіти1] «чманіти» Г; — очевидно, результат контамінаційного зближення слів чманіти і чума. — Див. ще чмана, чума.
[чуманіти2] «сидіти як одурілий, засиджуватися»; — очевидно, запозичення з тюркських мов, найвірогідніше, булгар-ської, з якою контактувала українська і нащадком якої є чуваська мова, пор. чув. чуман «лінивий (про коня); (перен.) немоторний, млявий», полов, чаман «забарний; лінивий». — Егоров 326—327.
[чумбур] «повід оброті» Куз; — р. чумбур «повід для коня»; — за російським посередництвом запозичене з тюркських мов; пор. алт. уйг. [суІЬідг] «з’єднаний з вуздечкою довгий мотузок, яким прив’язують коня»; неприйнятне припущення про зв’язок з тур. сатЬаг «обруч» (МікІ. ТЕІ І 275, ТЕІ НасЬіг. II 95).— Фасмер IV 331, 382; Корш ИОРЯС 8/4, 40. — Пор. чембор.
чумйза (бот.) «китайське просо, 8е-Іагіа ііаііса зиЬзр. тахіта Ь; просо італійське шафранне, Рапісит ііаіісит сго-сеит Ь.» Мак; — р. чумйза, бр. чу-міза; — запозичене через російське посередництво з китайської мови (кит. сКошпігі). — ССРЛЯ 17, 1200.
[чумйчка1] «дерев’яний кухлик, з якого п’ють горілку (старовинна назва); ополоник» Ва; — р. [чум, чумйч, чумйчка] «ополоник», др. чум~ь «ківш», чумичь «тс.; ополоник»; — запозичення з тюркських мов, пор. тат. ситус «посуд для пиття», чаг. ситса «черпак», ситиз, ситзик «велика ложка», кипч. сбтіс «шумівка»; менш вірогідне, особливо для української мови, пов’язання з чув. чам «глек для пива» (Казапеп ЕІДЕ 29, 201). — Фасмер IV 381; Преобр. II, вьіп. последний 81; Радлов III (2), 2050; МікІ. ТЕІ МасНіг. II 98.
[чумйчка2] «трава» Ва; — неясне.
[чумів] «пачка тютюну (в листах)» Г, ВеЗн; — запозичення з угорської мови; уг; сзотб «вузол; пучок, ворох» є словом фіно-угорського походження, пор. морд.-ерз. 5ЦІГПО, зиігпа «вузол; пук», мер. зиїта «тс.», морд.-ерз. мокш. зиїтапіз «в’язати, укладати; зв’язати, зв'язати вузлом», фін. зоїгпи «вузол», зоїтіа, зоїтіїа «в’язати, зв’язувати», ест. збіт «вузол», саам. (норв.) сиоІЬта «вузол», що зводяться до ф.-уг. *соІте(-). — ММТЕ8г І 551—552; МЗгЕІІЕ І 123; Вагсгі 44.
[чумка] «чубчик, що спадає на чоло коня» ВеЗа; — очевидно, результат фонетичної видозміни попереднього [*чувка] «тс.» як діалектного відповідника слову [чівка] «чуб, волосся спереду голови» (пор. діалектні відповідники з у замість і: [вун] «він», [вул] «віл», [жуйка] «жінка» і под.); ]чівка, чілка] «чуб, волосся спереду» разом з р. челка (чолка) «тс.» продовжує попереднє *челт>ка, похідне від челб, укр. чоло. — Див. ще чоло.
[чунє| «хвороблива дрімота, маразм» Нед, [чунявий] «хворий, в’ялий» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з вичуняти «одужати», прочуняти «прийти до пам’яті», р. очунеть «опритомніти», бр. ачуняць «видужати» і далі з очнй-тися «прокинутися, опритомніти» (див.).
[чунок] (зоол.) «землерийка, 8о-гех»; — неясне.
[чунтук] «овчина з курдючної вівці; сап’янова шкіра з курдючної вівці»; — р. [чунтук] «добра порода кримських овець», [чундук] «калмицька порода овець з великими курдюками»; — неясне. — Фасмер IV 383.
[чуня] (переважно у мн. чуні) «великі гумові калоші для валянок ЛПол; личаки з прядива До»; — р. [чуни] «прядивні личаки; валянки; суконні онучі»; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з російської мови; для р. чуни припускається зв’язок із саам. кильд. Ізиоппе «саамські сани», кольським сіоіппе «тс.» або зі словом чунки «сани» з донських говірок, яке вважається тюркізмом, пор. чув. ууна «сани», балкар.
чана. — Фасмер IV 383; Радлов III (2), 1855; Егоров 218; Каїіта 2, 183, К8І 5, 93; Меіапдез Міккоіа 65.
[чупак] (орн.) «костогриз, Соссо-іЬгаизіез соссоШгаизіез Ь.» Шарл, ВеНЗн, [чупкар] «тс.» тж; — віддієслівне утворення, пов’язане з [чупкати] «бити, тупати ногами; (тут) видавати голосні звуки»; назва мотивується характерною ознакою птаха, стукотом, що виникає, коли він розламує своїм масивним дзьобом кістки ягід, насіння, горіхи; пор. іншу його назву, костогриз, го-ріхоїд, череиіняк; можливо, птаха названо також у зв’язку з його характерним співом, набором тріскучих звуків. — Птицьі СССР 559—560. — Див. ще чупати.
[чупарнийі «охайний; гарно одягнений», нечупарний «неакуратний, неохайний», нечупара «неохайна, нечепурна людина», ]нечупайда] «тс.»; — результат експресивної видозміни слова чепурний. — Див. ще чепурйти.
[чупати] «шкандибати, із зусиллям іти, повільно прокрадатися; кульгати» Нед, [чупкати] «бити, тупати ногами; голосно ступати» Нед; — очевидно, діалектний фонетичний варіант поширені-шого тюпати «ходити дрібними кроками; повільно їхати». — Див. ще тюпати.
чупер «чуб, чуприна»; — р. [чуп] «чуб», [чупрун] «тс.», бр. [чуп] «тс.», п. [сгирегі «чуприна», [сгирга] «тс.», ч. мор. [сйрег] «розтріпане пасмо волосся», слц. [сиргаї «голова (звичайно розпатлана)», сиргу (мн.) «розтріпане волосся», схв. сйрег «пасмо волосся, шерсті», слн. сбр «жмут; чуб»; — псл. сиргь (чол. р.), сирга (жін. р.) «чуб, скуйовджене волосся»; — похідне утворення від сирь/сира «тс.», споріднених із сиЬь/сиЬа (до чергування кінцевих р : Ь пор. псл. *5РІр’ь/5ГІЬь «СТОВП» < ІЄ. *5ІЄІр-/ зІеІЬ-); — споріднене з лтс. сирга «чуб, чуприна», сирга, сиригв «тс.»; щодо лит. сіирга «тс.» припускається можливість зворотного утворення від сіиргупа, п. сгиргупа (ЕгаепкеІ 46). — Фасмер IV
384; 81. ргазі. II 290—291. — Див. ще чуб. — Пор. чупрйна.
чуперадло «опудало»; — запозичення з польської мови; п. сгирігасНо утворене від [сгирег] «чуб, чуприна» за допомогою суфікса -До з негативним забарвленням, пор. рорусКаДо «попихач», 5кд,рігаДо «скнара» тощо; первісне значення «людина зі скуйовдженим волоссям»; п. сгирігаДо пов'язується також із запозиченим з укр. чепурнйй (Вгйскпег 81—82). — 81а\сзкі І 127. — Див. ще чупрйна.
[чупірдати] «(про дитину) повільно невпевнено ходити» Нед; — не зовсім ясре; можливо, експресивне утворення на основі дієслів [чуп(ати)] «шкандибати», [(иіп)бртати(ся)] «спотикатися» і под.
[чупланяі «назва овець» Дз Доп. УжДУ 4, 108, [чупеля] «тс.» тж; — неясне.
[чупні] «батіг, що служить знаком гідності для проводиря циганського табору» Пі; — запозичення з циганської мови; циг. (півд.) ]чупнй] «батіг», можливо, утворене на основі запозиченого з угорської мови дієслова сзарпі «бити; хльоскати (батогом)», де угорську інфінітивну форму сприйнято як форму іменника жін. роду на -и (пор. циг. [чхурй] (жін. р.) «ніж», [чхаерй] (жін. р.) «дівчина; дівчинка, дочка», ярмй (жін. р.) «капуста» і под.). — Цьіган.-рус. словарь 1938, 146, 184. — Див. ще чбпнути.
[чупбйда] «нечепура» СУМ; — очевидно, експресивне утворення, що виникло на основі контамінації слів .(не)чу-п(ара) «нечепура» і хвдйда «неохайна, нечепурна людина; нечепура». — Див. ще хвдйда, чепурнйй.
[чупбрнийі (про курку) «?» Нед; — неясне.
чупрйна «чуб», чупрйндйр «той, хто має чуприну» СУМ, [«здоровань з великою чуприною»! Пі, чупринистий, [чу-прявиії] «чубатий, кудлатий»; — р. [чупрйна] «чуб», бр. чупрьіна, п. (з XVI ст.) сгиргупа, ч. сиргіпа, ст. сиргупа, слц. сиргіпу (мн.) «чуприна», схв. чуперак; —
псл. сиргіпа, утворене за допомогою суфікса збірних іменників -іпа (пор. стел, кжпннд «чагарник») від псл. сирга, сиргь, укр. чупер, фонетичного варіанта до сиЬь. — Фасмер IV 384; Петлева Зтимология 1968, 126; 81. ргазі. II 290; Зіашзкі 1 127—128; Вгйскпег 81; Масіїек Е83С 109; НоІиЬ—Кор. 96; НоІиЬ—Еуег 120. — Див. ще чупер.
Ічупринді'й] (орн.) «посмітюха чубата (чубатий жайворонок), ОаІегісІа сгіз-Іаіа Б » Нед, Шарл, [чупрйндйр] «тс.» Куз; — утворення, що виникло на основі семантично трансформованого чупрйндйр «той, хто має чуприну (головно про людей)», поширеного на птаха з чубом (чуприною); постало внаслідок заміни суфіксального елемента -ир суфіксом -їй (за зразком афективних утворень типу бабій, плаксій, парубій). — Див. ще чуприна.
чупрун «простолюдин» Бі; — похідне утворення за допомогою суфікса -ун від чупер «чуб, чуприна» (отже, первісно «чубата людина»), що зазнало пізніше семантичної видозміни. — Див. ще чуприна.
[чур] «дзюрчання» Нед, [чуркало] «джерело» УРС, Г, [чурок] «невеликий водоспад; місце, де струменем б’є вода», [чюркало] «джерело» Нед, [чурй-ти] «плюскотіти, дзюрчати, бити струменем» Нед, [чуріти] «текти, дзюрчати, бити струменем» Нед, [чур кати Нед, чуркотіти, чюрйти] «тс.»; — п. [еги-гигй] (дит.) «мочитися»; — один із варіантів звуконаслідувальних слів (з початковим ч-, дж-, ж-, ц-, дз-, з-) для передачі слухового враження від шуму текучої води (рідини), що виникали незалежно в різних мовах (пор. р. жур-чапгь «дзюрчати», вірм. сізиг «вода» і под.). — Младенов 689, 696. — Пор. дзюр, цюрйти.
чура — див. джура.
[чурапи] «домашнє взуття, зшите з грубого сукна» Мо, чурепки «тс.» тж; — болг. м. чорап «панчоха; шкарпетка», схв. чарапа «панчоха»; — запозичення з болгарських говірок на території Оде
щини (зі збереженням характерного для них переходу ненаголошеного о в у); болг. чорап походить від тур. согар «панчоха», запозиченого з перської мови. — Младенов 687; 8кок І 296; Радлов III (2), 2019; ПЕРМ 147; БокоІзсЬ 35.
чурбак (розм.) «обрубок дерева, коротка колодка», [чурбан, чурка] «тс.»; — р. [чурбак, чурак, чурбан, чурка] «тс.»; — запозичення з російської мови; р. чурбак (разом з іншими, пов’язаними з ним словами) загальновизнаної етимології не має; найбільш прийнятною є гіпотеза про зв’язок із чур(т>) «межа, рубіж», виділюваним в р. череечур (Желтов ФЗ 4, 1876, 28; КЗСРЯ 491, 497) з давнішою семантикою «дух пред-ка-охоронця»: дерев’яними стовпцями, що символізували предків, позначалися межі земельних володінь; зіставляється з псл. *сьг1а «риса» (ЗССЯ 4, 134) і далі з лит. кіа'игаз «дірявий, діра», кійгіі «ставати дірявим», лтс. сайгз «дірявий», свн. всЬоге «тріщина»; може бути реконструйоване псл. -*сигь з іє. *кеиг- «різати»; у такому разі прийнятне припущення (Младенов РФВ 71, 455) про зв’язок зі щур «пацюк» (як з нічною твариною), пор. укр. пращур «прапрадід, предок»; менш прийнятний погляд про тюркське походження р. череечур (з чув. Ізагигаг «безмежно») (ОаиіЬіоІ М8Б 16, 88). — Лукінова 3 архаїчної лексики // Київське Полісся 1989, 79—83; Фасмер IV 385, 387; Потебня РФВ 3, 192—193; Черньїх II 397; Прпзкіі АГ8ІР5 29, 488; ЗФ 9, 287; Вида К8 І 258; МікІ. Еї¥ 37; МйЬІ,—Епсіг. І 365—366. — Див. ще цур1.
чурек «прісний хліб у вигляді великих коржів, що випікають на Кавказі і в Центральній Азії СУМ; печиво з вівса Нед»; — р. чурек, бр. чурж, болг. [чурек] «кулінарний виріб із солодкого тіста», схв. чурек «спеціальний хліб для сімейного свята»; — запозичення з тюркських мов, пор. тур. сбгек «паска; округлий предмет», аз. черж, туркм. черек, дтюрк. сбгак «чурек; корж». — Фасмер IV 386; Дмитриев ЛС III 36; 8кок І 343; ДТС 155; Радлов ПІ (2), 2040; ЗІауіа
15, 337; КогзсН АїЗІРК 9, 519; МікІ. ТЕІ МасНІг. І 25; ЬокоІзсН 35; ОЬКМ 151.
[чурка] «онуча» Мо; — неясне; можливо, пов’язане з [чурапи] «домашнє взуття, зшите з грубого сукна».
[чурпйло] (орн.) «дрімлюга європейська, СаргітиІ§іі5 еигореиз Ь» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, як і в інших мовах, де звуконаслідування, пов’язані з птахами, зокрема з їхніми назвами, часто починаються звуком ч-, пор. англ. (Іо) сНіггир «щебетати», уг. сзісзегедпі «тс.», рум. сіосїгііе «жайворонок» тощо.
[чурупітка] (орн.) «перепілка, Со-Іигпіх соіигпіх Ь.» ВеНЗн; — очевидно, слово звуконаслідувального походження; неясним є його формальний зв’язок із діалектним словом на позначення іншого птаха — посмітюхи, пор. його діалектну назву [чорпіта] «посмітюха, Оа-Іегісіа сгізіаіа (Аіаисіа агЬогеа)». — Пти-цьі СССР 182—183.
[чустрати] «чухрати», [чустрити] «бити, сікти; (про дощ) лити»; — результат експресивної видозміни форм чйстрити «чесати (чухрати) вовну» Нед, чістрити «чухрати на гребені прядиво, вовну» під впливом чухрати. — Див. ще чйстрити, чухрати.
[чустрий] «бадьорий; міцний (про людину)»; — очевидно, результат контамінації слів шустрий і чустрити. — Див ще чустрати, шустрий.
чустря (у виразі: Біга, як Синякова чустря. — Номис, № 6674) «?» Г; — неясне; можливо, похідне від чустрий (див.).
чути «сприймати звуки за допомогою органів слуху; мати слух; відчувати; виявляти, розпізнавати когось, щось за допомогою органів нюху», чувати «чути щось неодноразово; не спати, пильнувати», [чутити] «приводити до тями, опритомнювати, будити» Нед, [чювати] «чути (не раз)» ВеУг, [чуйка] «ухо; щупальце» Нед, [чуйкб] «ім’я казкового собаки», чутка, [чутко] «назва собаки» Нед, [чутня] «сторожа, варта» Нед, чуття, [чувалий] «чутий; про що вже чули»
Нед, [чутйвий] «чутливий, зворушливий, патетичний» Нед, чутий, [чутйтель-ний\ «чутливий» Нед, чуткий, чутливий, чутний «який сприймається органами слуху; відчутний, [чуйний, пильний; свідомий, у свідомості; який неприємно пахне, вонючий Нед]», чуттєвий «здійснюваний за допомогою органів чуття; пов’язаний із задоволенням тілесного потягу», [чующий] «який чує, відчуває» Нед, [чуткам] (у виразі ані видком не видати, ані чутком не чувати) «зовсім не бачити й не чути», [чутнісько] «добре чути», [чутніше] (порівняльний ступінь від чутно) Куз, [чу] «чуєш» Нед, [занечулювати] «знеболювати» Она, [занечуяти] «стати глухим, втратити слух» Она, [зачутйти] «заповнити, заразити смердючим- випаровуванням, чадом» Ж, [зачутюватися] «засмерджуватися» Ме, надчутливий, недочувати, [недочутний] «ледве чутний, тихий» Ж, незчутися, [нечувалий] «нечуваний» Куз, [нечуй] (у словосполученні нечуй-ангіль) «чистий дух, геній» (?) Ж, [печуть] «ледве чутний» Куз, [обезчувствіти] «знепритомніти» Ж, вчувати, вчуватися, [вчуватись] «знаходитися» ЛексПол, [очутися] «очуняти» Ж, очутйти, очутитися, [очуті-ти] «очутитися», передчувати, передчути, передчуття, почування, пдчут-ка «чутка» СУМ, Она, почутлйвий, почуттєвий, почуття, пречуття, причуватися «бути ледве чутним; [при-слуховуватися]», [прйчуйка] «вушний пір’ястий придаток (у сови)» Нед, [прйчулок, причутє] «інстинкт» Нед, [причуття] «передчуття» Куз, прочу-вання, прочувати, прочутися, [прочуй] «передчуття, прочуття» Нед, [очутитися] «отямитися» Нед, [учут] «чутка, поголоска» Нед, [учутка] «тс.»; — р. чуять «почувати, відчувати, пізнавати чуттями, переважно нюхом», [чуть] «чути; нюхати; розуміти», бр. чуць «чути; відчувати запах», др. чути «відчувати; чути; знати», п. сгис «відчувати; передчувати, усвідомлювати; ст. не спати, пильнувати, бути чуйним; знати, дума
ти; [чути]», ч. сГіі «відчувати (зокрема, запахи)», ст. сиіі «тс.», [сиі] «чути; діставати нюхових вражень; відчувати», слц. сиі’ «чути; відчувати; [відчувати запахи]», вл. сис «відчувати; відчувати запахи, нюхати; діставати смакових вражень», нл. сиз «відчувати; мацати; помічати; відчувати нюхом», полаб. са)^ (саіез) < сщр (сщезь) «відчуваю (відчуваєш)», болг. чуя «чую; слухаю; стережу, охороняю; доглядаю (когось)», м. чує «почує», схв. чути «чути; відчувати», слн. сиіі «чути, почути; не спати; стежити», стел. чогрги «відчувати, помічати, пізнавати»; — псл. сиіі «діставати чуттєвих вражень; усвідомлювати, розуміти, стежити; не спати, пильнувати» продовжує іє. *кеи-і- «звертати увагу, спостерігати, діставати чуттєві враження (дотикові, нюхові, слухові, зорові)»; — споріднене з ав. соУїзї «(я) сподівався», дінд. кауі- «ясновидець, мудрець», акйуаіе «має намір», гр. хоесо (*коцеіб) «помічаю», лат. сауеб «стережуся, не сплю»; із розширювачем -з- має відповідники в гр. ахоисо «чую», гот. Ьаиз)ап «чути», двн. зсоихубп «глядіти, дивитися», нім. зсЬаиеп «тс.». — Фасмер IV 390; Критенко Вступ 554; ЗССЯ 4, 134—135; КЗСРЯ 496; Цьіганенко 542; Петлева Зтимология 1968, 126; Булаховський Вибр. пр. III 378; Преобр. II, вьіп. последний 83; 81а\узкі І 127; Вгйскпег 81; 81. ргазі. II 295—297; МасНек Е8ЛС 104; НоІиЬ—Кор. 94; ЕеЬг-8рІа\УІпзкі—Рої. І 70; Младенов 688; 8кок І 344—345; Вегп. І 162—163; АЛ/аІсІе—Ноігп. І 186— 187; Егізк І 890—891; Воізасц 37—38; Кіиде—Міігка 638; КІеіп 1438; Тгаиі-гпапп 132; Рокоту 587.
[чутиро] «дерев'яне відро» Мо; — запозичення з румунської мови; рум. сійіига «цебер» походить з лат. *суіоїа, запозиченого з грецької; гр. хотиЛос «келих, кубок» споріднене з лат. саіїпиз, саІІІІиз «блюдо, миска», гот. *каііІз «котел», стел, котьд'ь «тс.», укр. котел. — ЦБКМ 151; ВоізасЧ 502—503; Таїсіє—НоГт. І 182; Егізк II 933—934. — Див. ще котел.
[чутїтиі «густи»; — очевидно, результат контамінації дієслів гутіти (див.) і чути (див.).
[чуть] «ледве, трохи», [чуточку] «тс.» Нед; — р. чуть, бр. чуць, др. чути «можливо, навіть»; — запозичення з російської мови; р. чуть «ледве» виникло в результаті семантичної видозміни форми інфінітива чуть, др. чути «відчувати» (до переосмислення дієслівних форм пор. укр. мов, мовляв, хай, р. пусть і т. ін.); зіставлення з дангл. Ьузе «син; юнак», перс, кбсіа «дитина», ав. киіака-«маленький» (8сЬеЯеІо\уік АУ7КМ 34, 218) помилкове. — Фасмер IV 387— 388; Цьіганенко 542; Горяев 416; Вегп. І 162. — Див. ще чути.
чуфа (бот.) «багаторічна трав’яниста рослина родини осокових (земляний мигдаль), що використовується в кулінарії, Сурегиз езсиїепіиз Б.» СУМ, Мак; — р. бр. болг. чуфа; — запозичення з іспанської мови; ісп. сЬиїа продовжує лат. сурЬі «вид суміші (виготовлялася в Єгипті)», що походить від гр. хйсрі «ки-фі (єгипетська цілюща мазь)». — РЧДБЕ 837; КІеіп 286.
чуферка] «ящірка» ВеУг; — неясне.
чух] «гар, чад, сморід» Нед, [чух-нути] «позбуватися неприємного запаху» Нед; — р. [чуха] «морда (звіра), рийка (свині)», [чухать] «розпізнавати нюхом або смаком», п. [сгисЬІ «запах», [сгисЬас] «видавати добрий або поганий запах», ч. сісЬ «нюх», [сисЬ] «тс.», [сисЬаі] «смердіти», слц. сисЬ «нюх», сисЬаі' «нюхати, учувати (запах)», вл. сисЬ «нюх», сисЬас «нюхати», схв. [сиЬ| (< сиЬ) «дух, повів», слн. [сйЬ] «запах; сморід», [сйЬаІі] «учувати; здогадуватися», [сйЬаІі] «дути»; — псл. сихь (сиха) «нюх; запах; сморід» пов’язане з сихаїі «розпізнавати нюхом; [пахнути (переважно погано); смердіти]», що є експресивним утворенням за допомогою суфіксального розширювача -хаіі (<*-з-аіі) від сиіі, укр. чути (пор. гр. ахоисо «чую, слухаю», гот. Ьаиз)ап «чути»). — Фасмер IV 389; Ильинский ИОРЯС 20/3, 88, ЗССЯ 4, 130; 81. ргазі. II 282—283,
284—285; 81а№кі І 108; Вгйскпег 81; Масіїек Е83С 104; НоІиЬ—Кор. 95; Вегп. І 162, ІЕ 10, 151; Когхсасіои/зкі К81 2, 110; ІЦіпзкЦ АҐ81РН 29, 488; ВеггепЬег-§ег ВВ 27, 145; Хирііга К2 37, 399. — Див. ще чути.
[чуха] «?» (у прикладі Д. Яворниць-кого: «Тільки чуху пробив до вокзалу та назад, а вони давно вже приїхали») Г; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення від чух\ пор. слн. [сйЬаІі] «дути» і р. дуй «іди, біжи». — Див. ще чух.
чухати «терти, шкребти шкіру, щоб не свербіла; куйовдити волосся, почісуючи пальцями», [чіхати] «тс.», [чю-хати] «чухати» ДзУЗЛП, [чуханйці] (у примовці, що вживається під час гри в нямкало з жестами, що наслідують чухання: чухи, чухи, чуханйці, добрі з маком паляниці), [чуханка] «короста» ЛПол, [чухи] (мн.) «чухання», [чухачка, чухна] «тс.», [чухнд] «сверблячка» Кур, зачуханий, очухатися [«стертися»]; (пе-рен.) «прийти до нормального стану; одужати; отямитися», прочухан «покарання (побоями)», прочуханка «тс.» СУМ, Нед; — р. [чухаться] «чухатися; опритомнювати», бр. чухаць, чухацца, п. заст. схосЬас зі^, ч. [сасЬаі] «їхати, іти», слц. [сисЬас (сііі’е)] «мити, скребти (підлогу)», схв. чехати «обривати, обламувати, общипувати», слн. сеЬаіі «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)», сбЬаіі «чистити скреблом», сбЬаІі зе «чесатися, тертися»; — псл. сехаїі (сиха-Іі/сохаїі); експресивне утворення від севаїі, укр. чесати з переходом з в х та пізнішою нерегулярною зміною голосних у корені. — 81. ргаД. II 121 —122; МасЬек Е8Л2 96, ЬР IV 121; 8кок І 312. — Див. ще чесати. — Пор. чйстрити, чухрати.
[чухйрчитиі «підкрадатися; обманювати; лестити» Пі; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі слів чухрати, чйстрити, чухати і под.
чухмарити(ся) «чухати(ся)»; — експресивне утворення від чухати(ся), яке, можливо, виникло на грунті підсилювального звороту *чухма чухати(ся), як ридма ридати.
[чухнути] «влучити»; — очевидно, пов’язане з чухати, що набуло в цій формі переносного значення. — Див. ще чухати.
чухрати «обламувати; обрубувати гілля на дереві; очищати від листя, кори; чесати, очищати вовну від домішок, сміття; сильно бити, шмагати когось; бігти, їхати, поспішаючи кудись» СУМ, Нед, [чухрать] «чухати» ЛПол, [чіхра-тися] «чухатися, [скуйовджувати, розтріпувати волосся]» Нед, [чурхати] «чухрати; скуйовджувати, розтріпувати волосся» Нед, ]чухра] «гілля, зрубане з дерева», [чухрай] «кличка хортів», [чух-ралка] «прилад для чесання вовни» Мо, [чухран] «машина, що розчісує вовну на суконній фабриці», [чухрій] «вошивець; [шибеник]» ВеЗн, [чіхратий] «кошлатий», [прочухран] «прочухан» Нед;— р. [чухрать (хворост)] «ламати хмиз», п. сгосЬгас, [сгисЬгас] «скуйовджувати, розпатлувати волосся; чухати (тварину); чесати, чухрати», ст. сгесЬгас «чесати льон, вовну», ч. сесЬгаїі «розпушувати (землю); куйовдити (волосся)», слц. сесЬгаГ, сисЬгаі’ «тс.»; — експресивне утворення, що виникло на основі зближення форм сехаїі (сихаіі), укр. чухати і *сезгаіі, які постали як експресивні варіанти дієслова сезаіі, укр. чесати. — 81. ргазі. II 121 —122, 176— 177; ~81а\сзкі І 124; Вгйскпег 77; МасЬек Е8ЛС 96; НоІиЬ—Кор. 90. — Див. ще чесати, чйстрити, чухати.
[чучва] «мала бридка людина; квола істота» Нед, [чучвера] «тс.» тж, чучверіти (розм.) «хиріти, сохнути; худнути; марніти» Нед, [чучеревіти] «тс.» тж; — похідне від псл. *сисаіі «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись; сидіти навпочіпки» (пор. ч. сисеїі «сидіти навпочіпки; позіхати; витріщатися», [сисеі| «сидіти навпочіпки», слц. сисаі’ «сидіти тихо, принишкнути», болг. чуча «сиджу», [чучам] «тс.», м. чучи «сидить навпочіпки; сидить причаївшися», схв. дит. чучит «сісти», ст. сйсаіі «нахилитися; присісти» (XVI ст.), слн. сйсаіі «сидіти навпочіпки»), що через праформу
*кеик-е зводиться до іє. *кеик- (з іншим ступенем чергування той самий корінь у псл. *кик- < іє. *коик-); первісним значенням українського слова мало бути «щось зіщулене, скоцюрблене». — ЗССЯ 4, 126—127; 81. ргазі. II 278; ІЦіпакі] АГ8ІР11 29, 488; 81ашзкі III ЗОЇ; Масіїек Е8ЛС 108, Младенов 690; Вегп. І 161, КІиде—Міігка 313. — Пор. кучки2, чучело.
чучело «опудало (набита тирсою, соломою тощо шкура тварини, птаха, що відтворює її вигляд); подоба людини з глини, воску чи з набитого чимось її одягу», [чучало] «опудало» Ме, чучельник «майстер-виготовлювач опудал», чучельний; — р. чучело «опудало», [чуча], бр. чучала «тс.», болг. чучело «опудало (на городі)», чучула «тс.»; — псл. сисеїо / сисеїа; — похідне з суфіксом -І- від *сисеїі «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись (причаївшися)»; іє. *кеик- «згинати, скручувати»; — зіставляється з лит. кайказ «домовик», прус. са\сх «чорт» (інший ступінь чергування — іє. *коик- > псл. *кик-). — Фасмер IV 389; ЗССЯ 4, 127; Черньїх II 397; 81. ргазі. II 278; Смаль-Стоцький 81ауіа 5, 27. — Див. ще чучва. — Пор. кучки2.
[чучурена] «рослина» Ко; — запозичення з румунської мови; рум. сійсіиге (мн. сіисіигеїе) (бот.) «скучник, Сатра-пиіа діотегаіа Б.» неясного походження. — ОБЕМ 150.
[чучутка) «білка, 8сіигиз уиїдагіз» ВеНЗн; — неясне.
чушка1 (розм., рідк.) «свиня СУМ; [погана, нічого не варта людина] ЛЧерк»; — р. бр. (розм.) чушка «тс.»; — очевидно, утворене за допомогою суфікса -х(а) від вигуку [чуш-чуш] для підкликання свиней. — Фасмер IV 388. — Див. ще чуш-чуш.
чушка2 «металевий зливок, видовжений брусок, виготовлений способом виливання; свинка»; — р. бр. чушка «тс.»; — запозичення з російської мови; р. чушка розглядається як синонім до р. свинка «зливок металу», що пов’язують зі словом свинец, укр. свинець; для російсь
ких слів припускається (Кипарский ВЯ 1956/5, 137) калькування англійських виразів рід ої ІеасІ «зливок свинцю, (букв.) свиня свинцю» та рід ої ігоп «зливок заліза, (букв.) свиня заліза». — Фасмер III 578. — Див. ще чушка1.
[чушка3] «старовинний жіночий головний убір у формі шапочки, різновид очіпка» СУМ, ЛЧерк; — неясне; можливо, пов’язане з п. [сгизгкаї, зменш, від [сги(с)1іа] «бурка, теплий дорожній балахон, куртка».
[чуш-чуш] (вец-вец, вигук, яким підкликають свиней) ЛПол; — р. [чух-чух, чук-чук, чуф-чуф] «тс.», болг. чуш (при підганянні осла), м. чукш (для зупинення осла), схв. сиз (при підганянні осла); — слова звуконаслідувального походження, використовувані для підкликання і відганяння свійських тварин; можуть розглядатися як ускладнення елементарнішого чу. — Фасмер IV 388; МйЬІ,—ЕпФ. І 398; ЕгаепкеІ ІЕ 51, 150; Когіпек ЕЕ 58, 430. — Пор. цю, чу.
чхати «мимоволі судорожно видихати повітря носом і ротом, видаючи різкі звуки (при подразненні носоглотки); не визнавати, зневажати СУМ; випорожнятися) Бі; насилу йти, їхати, тягтися Г», чйхати (рідк.) «чхати» Нед, СУМ, чхнути, [чйхавка] «чихання», чхун (розм.) «той, хто часто чхає; [той, хто часто випорожняється; язичник Бі]», чихальний (рідк.) «чхальний» СУМ, чхальний; — р. чихагпь «чхати», [чхать], бр. чхаць, др. чьхь «чхання», п. (ст., діал.) сгсіїас «чхати», ч. [сещіїпоиі] «чхнути», вл. сісНас «чхати», нл. [ізісіїаз] «тс.», болг. [чйхам] «чхаю», слн. [сїііаіі] «чхати»; — псл. сьхаїі «тс.», сіхаїі (на позначення багаторазовості дії); форма сьхаїі вважається вторинною щодо сіхаїі (ЗССЯ 4, ПО); звуконаслідувальне утворення так само, як і синонімічне псл. кухаїі «чхати», кьхпріі «чхнути»; близькі за звучанням і значенням індоєвропейські утворення (напр., дінд. сііікка «чихання») як звуконаслідувальні виникли паралельно, незалежно від праслов’янського, отже, виведення його з іє. *кіз/киз-
(Зітєуєіоу РгеЬійіогу 100) позбавлене підстав. — Фасмер IV 367—368, 390; КЗСРЯ 495; Преобр. II, вьш. последний 76—77; Зіау/зкі II 133; Вгйскпег 226; Зі. ргазі. II 308; МасЬек ЕЗЗС 314; Вегп. І 165—166, 658. — Пор. них.
[чхур| (орн.) «бджолоїдка, Мегорз аріазіег Ь.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі щур «бджолоїдка». — Див. ще щур2.
[чьити] «ткати» Шух; — очевидно, новотвір від тчу, тчеш > (т)чьати, що, згідно з фонетикою гуцульських говірок, мало закономірно дати (т)чьети, пор. укр. (літ.) шапка > (гуц.) [шьеп-ка / шьипка]. — Див. ще ткати.
[чьолнбк, щьблнок, шьблнок] «човник (у ткацькому верстаті)» ДзУЗЛП; — р. челнбк «човник (ткацький)», бр. чау-
нбк, п. сгбіепко, ст. сгоіпек, [сгоіпо, сгбіпік, сгбіпак, сгбіпо, сгібпек, сгбіпек], ч. сіипек, слц. сіпок, [соїпок], вл. соїпк, нл. соіпк, полаб. саипок, схв. чунак, слн. соіпі'с, [соїпек] «тс.»; — псл. *сь1п-ькі>, зменш, від *сь1пі>, укр. човен; запозичення з польської мови або зі словацького діалекту; оскільки зі словацької мови слово запозичене до угорської (пор. уг. сзоіпак), не виключене й безпосереднє запозичення з угорської мови. — Зі. ргазі. II 220—221. — Див. ще човен.
[чюга] «знак на вершинах гір» Шух; — неясне.
[чикнути] «нахилятися, лягати» Нед; — неясне; можливо, результат фонетичного й семантичного розвитку слова чахнути.
[чякра] «собака»; — неясне.
ш
ша (вигук, що вживається для вираження вимоги припинити що-небудь, переважно розмову); — п. зха «тс.»; — очевидно, утворене поєднанням вигуко-вих ш(ш) (пор. р. бр. шш «ша», болг. шіши «тс.») і а (див.).
[шабай| «постачальник, баришник»; — р. [шабай] «розсильний (при суді); скупник, купець», [шибай] «тс.»; — запозичення з російської мови; р. шабай виникло з початкового шибай через асиміляцію голосних, пов’язану з деетимологізацією слова; р. шибай є похідним від шибать «кидати, бити», пор., зокрема, у виразі за-шибать (большйе) деньги «(несхвально) заробляти (великі) гроші» або від шйбкий «швидкий», споріднених з укр. [шибати] «кидати, вдаряти». — Фасмер IV 390, 435; Горяев Доп. І 57.
[шабак] «спосіб вишивання» ЛБ; — неясне.
[шабальнйк] (бот.) «лепеха, аїр тростинний, Асогиз саіатиз Б.» Нед; — р. [сабельник], схв. саблшца, саблмр; — утворення, що виникло з початкового *шабельнйк, похідного від шабля; назва постала на ґрунті подібності листя рослини до шаблі. — Носаль 22; Ней-штадт 146; Федченко—Флеров 201. — Див. ще шабля.
[шабатати] «панахати, батувати, зізати» Ме, [шабашувати] «рвати, роз-жвати»; — експресивне утворення від батати] «різати великими кусками, батувати, панахати» за допомогою префікса *ша- арготичного походження, що зустрічається також у російській мові, пор. р. [ша-балда] «негідник, базіка, брехун» від балда «йолоп, бевзь», [ша-верзить] «умишляти лихе» від [ве'р-зйиь] «брехати». — Фасмер IV 391, 393. — Див. ще батати.
[шабатура] «скринька, коробка СУМ; оболонка, покрив Па», шабатурка (зменш.) до шабатура «палітурка»; — п. зхаЬаіига «шкіряна торба, гаманець, мішечок на гроші»; — не зовсім ясне, можливо, виникло на основі запозичення з італійської мови; іт. сорегіига «покрівля; чохол, покришка» зазнало змін унаслідок фонетичного й семантичного зближення зі шкатула (заст.) «шкатулка»; п. зхаЬа-іига вважається запозиченням з української мови (8\У VI 548).
шабаш «суботнє свято, відпочинок, передбачені іудаїзмом; (міфологічне) за середньовічними повір’ями, нічне збіговисько чортів, відьом і чаклунів», шабаш «закінчення роботи, кінець чогось узагалі; (виг.) як сигнал закінчення роботи», шабашник (знев.) «той, хто підряджається на халтурну роботу», шабашити (розм.) «закінчувати роботу», [шабас] «суботнє свято у євреїв», шабасівка «річ, використовувана під час шабасу (свічка, страва, горілка тощо)», [сабаш], [са-башівка] «тс.», [шабасбвий, шабашко-вий] «пов’язаний з шабасом», [шабашувати, сабашувати] «у євреїв: святкувати суботу»; — р. шабаш «шабаш», бр. шабас «єврейська субота; відьомський шабаш», шабаш «шабаш», п. зхаЬаз «єврейське суботнє свято», (рідк.) заЬаі, ст. зхаЬа! «тс.», ч. слц. слн. заЬез, вл. нл. заЬаі, болг. шабат, схв. шабат «тс.»; — запозичення з гебрайської мови, що проникло різними шляхами; форми шабаш, шабаш, очевидно, через посередництво середньоверхньонімецької мови, де первинне X вимовлялося з шиплячим відтінком (у слов’янських мовах передавалося як м’яке, потім стверділе 5, форми походять безпосередньо від ід.
заЬез; наголос шабаш виник, очевидно, в російській мові, звідки його перенесено в українську), форми ж шабаш, сабаш потрапили в українську мову через посередництво польської; ід. заЬез походить від гебр. заЬЬаЗ «шаб(б)ат (день відпочинку)», пов’язаного з дієсловом заЬаЗ «(Він (Бог)) відпочив» (мається на увазі сьомий день відпочинку Бога по шести днях творіння); гебр. заЬЬаЗ, заЬаЗ є словами семітського походження, пор. ар. заЬаІа «перебував у спокої; відпочивав», зиЬаі(ип) «спокій; сплячка; закляклість; (мед.) летаргія; (мед.) правець»; припущення про тюркське посередництво (МікІ. ТЕІ II 162; Когзсгі АІБІРЬ 9, 669) не має підстав. — Фасмер IV 391; КЗСРЯ 498; Цьіганенко 460; Преобр. II, вьіп. последний 83; Черньїх II 398; Вгйскпег 538; Кораіігізкі 942; МасЬек ЕБЗС 600; НоІиЬ—Кор. 366; НоІиЬ—Буег 463; КІеіп 1369; К1и§е—Міігка 628; БіИтапл 29; Сезепіиз 817—818. — Пор. субота.
[шабашна] «рештки дерева від використаних будівельних матеріалів» ЛПол; — р. [шабашки] «непотрібні для дальшої праці обрубки дерева, що приносить тесляр з роботи додому»; — суфіксальне утворення від шабаш «кінець роботи». — Див. ще шабаш.
[табель] (іхт.) «чехоня, Реіесиз сиіігаїиз Б.»; — р. [шабля, шабель], болг. [сабя] «тс.» Нед; — утворення, що виникло лексико-семантичним способом на основі порівняння форми риби з холодною зброєю; російські діалектні відповідники є, очевидно, наслідком впливу з боку української мови або запозиченнями з неї; на асоціації форми риби з холодною зброєю вказує й її латинська назва Реіесиз сиіігаїиз, (букв.) «чехоня ножова (подібна до ножа)». — УРЕС III 753; Рьібьі СССР 182. — Див. ще шабля.
шабельтас «портупея»; — п. згаЬеІ-Іаз; — запозичене, можливо, через польське посередництво з німецької мови; н. ЗаЬеІІазсЬе — складне слово, що виникло на основі слів 5аЬеІ «шабля» і ТазсЬе «футляр, сумка; кишеня» (свн. ІазсЬе, 364
пов’язане із снідерл. Іазке, гол. Іаз), яке походить з нар.-лат. *1азса (< лат. *1аха) «доручене завдання; (пізніше) винагорода за нього», звідки розвинулося значення «торбинка (що в ній несли зароблене)». — 5 XV VI 548; К1и§е— Міігка 771. — Див. ще такса1, шабля.
шабер1 «ручний або механічний слюсарний інструмент для точної обробки металевої поверхні», шабрувальний, шабрувати «обробляти шабером; [звільняти металеві речі від іржі ЛЧерк]»; — р. бр. болг. шабер-, — запозичення з німецької мови; н. БсЬаЬег утворене від зсЬаЬеп «скоблити». — СІС2 925; ССРЛЯ 17, 1226; РЧДБЕ 838; КІи§е—Міігка 629. — Див. ще шабувати.
[шабер2] (бот.) «чабер садовий, 5а-Іигеіа Ьогіепзіз Б.» Мак, [шебер, шебер-ник] «тс.» тж; — фонетичний варіант назви чабер (див.).
[шабєга] «торба» ЛПол; — бр. [ша-бета] «торбинка на поясі», п. згаЬеІа «мала шкіряна чотирикутна торбинка, у якій селяни носять приладдя для викрешування вогню і гроші»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі слова [шабатура] як його словотвірний варіант за зразком слів типу верета, [кубе та] і под.; не можна виключити впливу з боку білоруської мови або запозичення з неї. — Див. ще шабатура.
шаблі «сорт білого виноградного вина»; — р. шаблй, бр. шаблі; — запозичення з французької мови; фр. сЬаЬІіз «сушня; сорт вина шаблі» походить від назви французького міста Шаблі (фр. СЬаЬІіз). — ССРЛЯ 17, 1226.
шаблон «пристрій для виготовлення однакових за формою деталей при їх масовому виробництві; (перен.) зразок, узятий для наслідування, штамп; банальність», шаблонізація, шаблонний, шаблоновий, шаблонізувати; — р. бр. болг. м. шаблон «шаблон», п. згаЬІоп, ч. вл. заЬІопа, слц. заЬІбпа, схв. шаблон «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. БсгіаЬІопе запозичене через посередництво голландської мови (гол. зсгіагп-
реііоеп) з французької; фр. есЬапІіІІоп «зразок, проба», фр. ст. езсЬапдіІІоп «зразок, шаблон» є суфіксальним утворенням від езсЬапсІіІІег «робити точну мірку (довжини або об’єму) для купців», що походить з лат. зсапбо, -еге «підніматися, досягати; скандувати, голосно читати». — СІС2 925; Фасмер IV 392; КЗСРЯ 498; ССРЛЯ 17, 1227; Черньїх II 398; 81. \ууг. оЬсусЬ 724; НоІиЬ—Буег 463; КІи§е—Міігка 629; Оаигаі 262; ВІосЬ 237. — Див. ще скандувати. — Пор. шкала.
шабля «холодна зброя (застосовується кіннотою)», шабельник, (розм.) шаблюка, шабельний; — р. сабля, бр. шабля, др. сабля, п. згаЬІа, ст. заЬІа, ч. зауіе, слц. заЬГа, нл. заЬГа, болг. сабя, м. саб]а, схв. саб/ьа, слн. заЬЦа; — загальновизнаної етимології не має; припускається давнє запозичення з угорської мови; уг. згаЬІуа «шабля», (букв.) «різак» є суфіксальне утворення від згаЬпі «краяти, різати», при цьому наявність ш-пояснюється впливом з боку польської мови (помилковим мазурським гіпериз-мом, — Вгйскпег 538) або старої німецької мови, де з- мало шиплячий відтінок (МасЬек Е83С 604); гіпотеза про зв’язок із тюрксько-татарським заЬ (пор. тур. зар «рукоятка меча») (МасЬек ЕШС 604; НоІиЬ—Кор. 367; Роїак ЕЕ 70, 29; Маїгепаиег ЕЕ 21, 241; Вегіа] Е883 III 212) викликає сумнів з огляду на поширення слова; висловлювалося припущення (Венедиктов ИИБЕ 1954/3, 289—296; Добродомов Зтимология 1968, 192—194) про походження з протобул-гарської мови (булг. *саби, *шаби з характерним чергуванням булг. ш : с); вказувалося на можливий зв’язок з цсл. сакль «півень» — форма шаблі порівнювалася з вигнутим півнячим хвостом (Вгйскпег 538). — Фасмер III 541; КЗСРЯ 398; Цьіганенко 408; Преобр. II 243; Ба-лецкий 81. зі. IX 1—4, 338; Младенов 566; 8кок III 181 —182; Кшіпіскі Ргазі. II 107; Вгйскпег 2І8ІРЬ 12, 163; 9, 333; КісЬЬагсІІ 101; МікІ. Бех. 817.
[шаблячка] (бот.) «опеньок, А§агі-сиз уігєзсєпз 8сЬ. (Киззиіа)» Мак; — не зовсім ясне; можливо, назву утворено на підставі певної подібності високої й тонкої (нерідко вигнутої) ніжки гриба до шаблі (у такому випадку є похідним від слова шабля}. — УРЕС 1515.
[шабувати] (тех.) «(у гребінників) зстругувати напилком боки столярної пилки, щоб її полотно стало тонким і придатним до роботи», [шаба] (тех.) «шабер, скребачка; різець» Нед; — п. зга-Ьоу/ас; — запозичене (через польське посередництво) з німецької мови; н. зсЬа-Ьеп (свн. зсЬаЬеп, двн. зкаЬап) «скребти; (тех.) шабрувати», 8сЬаЬе «скребачка» пов’язані з дангл. зсеаіал, англ. зЬауе «голитися; стругати», дісл. зкаїа «скребти, скоблити», дат. зкауе, гот. зкаЬап «тс.»; — споріднені з лит. зкбЬІі «довбати», псл. зкоЬІіІі, укр. скоблити. — Шелудько 54; 8У/ VI 550; К1и§е—Міігка 629; Юеіп 1431. — Див. ще скоблити.
[шавар] (бот.) «аїр тростинний, Асогиз саіатиз Б.» ВеНЗн; — п. [згау/аг]; — фонетичний варіант назви шувар (див.).
шавка1 (розм.) «невеликий кімнатний або дворовий собака»; — р. (розм.) шавка «назва маленького непоказного собаки»; — запозичення з російської мови; р. шавка похідне від звуконаслідувального шавкать «дзявкати; [говорити невиразно, злегка шепелявлячи]», пов’язаного з укр. шавкати «говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи»; помилково припускалося (Горяев 417) запозичення з німецької мови (від нім. ЗсЬаІегЬипсІ «вівчарка»); на запозичення з російської мови може вказувати жін. р. назви (Шавка, як Жучка і под.), узгодженої з родом російського іменника собака (жін. р.) при українському собака (чол. р.) і відповідних кличках (Рябкд, Бровко і т. ін.). — Фасмер IV 393; КЗСРЯ 498; Преобр. II, вьіп. последний 83. — Див. ще шавкати.
[шавка2] «листки капусти, не звиті в головку» ВеБа; — очевидно, результат видозміни форми * шамка, утвореної від
шамкати, шамотіти «(про рослини) шелестіти»; пор. іншу назву листків капусти [шелест] ВеБа. — Див. ще шам.
шавкати (розм.) «говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи; (рідк.) утворювати шарудливі звуки; [шепелявити] Ме», [шавкотати] «(про беззубу людину) невиразно говорити» Па, шавкотіти «(підсилювальне) до шавкати; [шепотіти; гугнявити] Куз», [шавка] «людина, що говорить шепотом» Ва; — р. шавкать «{невиразно, нерозбірливо говорити]; дзявкати (про собак)», бр. шаукаць «нерозбірливо говорити»; — звуконаслідувальне слово; зіставлення його з хавкать як із словом, пов’язаним чергуванням приголосних (Ильинский ИОРЯС 20/4, 178), сумнівне. — Фасмер IV 393.
[шавкун1] «прилад для чищення ремінних поясів» ЛЧерк; — очевидно, утворене від шавкотіти (рідк.) «утворювати шарудливі, шелестливі звуки, шелестіти»; можна припустити, що первісно назва була пов’язана з характерним шумом, що видає цей прилад під час роботи. — Див. ще шавкати.
[шавкун2] «мускусна качка»; — слово звуконаслідувального походження (від звуків, що видають качки; пор. до дієслова шавкотіти приклад з літератури: У хлівці тихо шавкотіли качки. — І. О. Вирган. — СУМ XI 395). — Пор. шавкати.
шавлія (бот.) «рослина з родини губоцвітих, Заіуіа Б., один з підвидів якої (шавлія лікарська, ЗаІУІа оіїісіпаїіз Б.) застосовується в медицині», (розм.) шальвія, [шавлій Мак, шалвій Мак, шалвія Нед, шалфей Мак, шалхвея Мак, шалфія Мак, шевлія Г, шельвія Г, шолвія Г, шоловія Г| «тс.», шавлій-ний; — р. бр. шалфей «шавлія», п. 5хаі\уіа, [з20І\уіа, 8а1\уі]а, зо1о\уі)а], ч. ааіуе], ст. заіуфе, слц. заіуіа, м. жалфи]а, схв. жалфи]а, слн. гфЬеІ] «тс.»; — запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови (з дальшою зміною форми, зокрема метатезою на українському ґрунті); свн. заіуеіе
«шавлія» походить від слат. заіуіа «тс.», похідного від лат. заіуиз «здоровий, непошкоджений, цілий», що пов’язане з лат. заїйз (-иііз) «здоров’я; добро; порятунок»; свою назву рослина одержала завдяки цілющим властивостям. — Но-саль 109—110; Булаховський Вибр. праці II 274; Фасмер IV 400; КЗСРЯ 499; Преобр. II, вьш. последний 86; Черньїх II 400; Вгйскпег 540; МасЬек Е83С 601; Зт. гозії. 199; НоІиЬ—Кор. 367; НоІиЬ—Буег 464; К1и§е—Міігка 621; У/аІсІе—Ноїт. І 472; Юеіп 1377. — Див. ще салют.
шаг «дрібна монета (півкопійки)», шажок «зменш, від шаг»; — р. бр. шаг «крок», [шаг] «дрібна монета (2 копійки)»; — пояснюється як утворення, що виникло на основі первісного *сяг «крок», пор. укр. сягнистий «який робить великі кроки; широкий (про крок, ходу)»; форма шаг (замість сяг) виникла внаслідок дистантної асиміляції у зменшеній формі слова: шажок < *сяжок з дальшим узагальненням новішої форми; первинне сяг є похідним від дієслова сягати; менш переконливі інші спроби пояснення: пов’язання з цсл. шагд «жарт», болг. шега «тс.», слн. 8е§а «звичай, мода» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 151; Ре-іегззоп АІ8ІРН 35, 359), з н. 8сЬ\уіп§еп «махати» (Горяев 417), з дінд. кЬап]аІі «кульгає», двн. Ьіпкап «кульгати» (Ре-ІЄГ88ОП АЇ8ІРН 35, 359). — Фасмер— Трубачев IV 393—394; КЗСРЯ 498; Цьіганенко 544; Черньїх II 398; Брандт РФВ 18, 8; Преобр. II, вьіп. последний 84; 81а\узкі ЗР 28, 50; 2иЬаІу БЕ 20, 405. — Див. ще сягати.
[шагардай] «вид розважальної гри у підлітків»; — р. [шигарда, чегардй]; — очевидно, виникло як фонетико-морфо-логічний варіант слова чехарда (див.).
[шагати] «пихкати, спалахувати, вириватися (про полум’я)», [шагнути] «тс.» (про одноразову доконану дію); — р. шагать «крокувати», ч. закаїі «торкатися; діставати, досягати»; — утворення, що виникло на основі шаг з первісного сяг «крок, засяг, сягання», яке
є похідним від дієслова сягати. — Фасмер—Трубачев IV 393—394; 2иЬаІу ЕЕ 20, 405—406. — Див. ще сягати, шаг.
шагрень «м’яка, шорстка шкіра з характерним малюнком, яку виготовляють зі шкури спини коня, козячих, овечих та інших шкур; папір, спеціальна тканина для книжкових палітурок і т. ін., що своїм виглядом нагадують цю шкіру», (заст.) шагрен «тс.» Голоскевич, шагренювати «обробляти під шагрень»; — р. шагрень, бр. шчьігрйн, п. зга§гуп, ч. слц. за^геп, болг. шагрен, схв. шагрен; — запозичене (можливо, за посередництвом російської мови) з французької; фр. сЬа§гіп походить від тур. чаг. заугу «шкіра зі спини коня» (тур. за§гі «задня частина тварин»), яке зазнало зміни внаслідок зближення з фр. £гаіп «зерно; гран; зерниста будова каменю», що походить від лат. ^гапигп «зерно, крупинка». — Фасмер IV 394; КЗСРЯ 498; Преобр. II, вьіп. последний 84; Горяев 417; 81. хмуг. оЬсусЬ 725; НоІиЬ—Еуег 463; Оаигаі 156; ВІосЬ 133; КІеіп 1429; ЬокоІзсЬ 140; Катзіесії 319; СатіІІзсЬе§ 201; Еііітапп 113. — Див. ще гран.
[шадий] «сивий; світло-сірий (про масть тварин) Нед», [шаделйна] (зб.) «льодяні бурульки на деревах», [шадуля] «назва корови світло-сірої масті», [оша-да Г, ошадина, ошедина ВеЛ] (зб.) «льодяні бурульки на деревах», [ошадіти] «(про дерева) укритися памороззю, обмерзнути»; — п. (ст., діал.) згасіу «сірий, сивий, попелястий; половий, гнідий (про масть); загорілий, засмалений (про тіло); кудлатий, розпатланий», ч. зебу «сірий, сивий», ст. зесііуу, слц. зебу «тс.», вл. зесігіу/у «сивий», нл. зегіу/у «тс.»; — запозичення з польської мови; п. згасіу споріднене з укр. сідйй. — Вгйскпег 538—539; МасЬек Е53С 604; 8сЬизІег-8еу/с 1430—1431. — Див. ще сідйй.
[шадкйй] (у словосполученні шадкйй тютюн) «вид тютюну» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі нім. зсЬасіЬаГІ «ушкоджений, зіпсований»,
напр., у словосполученні сіег зсЬасІЬаїїе ТаЬак «зіпсований тютюн» у значенні «вибракований тютюн (нижчого ґатунку)».
[шадровий] «з тріщинами» (Закарпаття); — р. шадра «ряботиння; віспинки; віспа», [шадрйна] «віспина», [шадрйвий, шадровйтьій] «рябий (з обличчям, побитим віспою)»; — запозичення з якоїсь тюркської мови, поширеної в Угорщині і на суміжних, у тім числі українських етнічних територіях; пор. чув. шатра «віспа; рябий; висипка; кір; вугрі (на обличчі)», тат. шадра «ряботиння (на обличчі); рябий; нерівний, шерехатий», шадральї «рябий, з віспинами; нерівний, шерехатий» і далі башк. шазра «рябий», алт. чодур «тс.; корявий, шкарубкий»; розвиток значення частково відбитий татарською мовою: «рябий» -> «нерівний, шерехатий» -> «з тріщинами». — Фасмер IV 394; Преобр. II, вьіп. последний 84; Горяев 417—418; Егоров 332; МікІ. ЕУ/ 336, ТЕІ II 162; Радлов IV 972.
шайба (тех.) «прокладка під гайку або головку гвинта у формі плоского кільця; (спортивне) диск із гуми або пластмаси для гри в хокей»; — р. бр. болг. шайба, п. 5ха]Ьа, ч. слц. за]Ьа, схв. ша)ба; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬеіЬе (свн. йсЬїЬє, двн. зсіЬа) «диск, кружок; шибка; мішень; шайба» пов'язане із снн. зсЬіує, снідерл. ЗСЇУЄ, ГОЛ. ЗСЬі][ «тс.», англ. зЬеауе «шків блока», дісл. зкїіа «диск, платівка», шв. норв. зкіуа, дат. зкіуе «тс.», що споріднені з лат. зсіріо «палиця, посох; жезл», гр. охїтґшу «тс.», які продовжують іє. *зкеір- (<*зкеі-) «різати, розділяти». — Шелудько 54; СІС2 926; Фасмер IV 395; КЗСРЯ 498; Черньїх II 399; Кораііпзкі 942; НоІиЬ— Еуег 463; Юи§е—Міігка 640; КІеіп 1432; Егізк II 733; Воізаср 877. — Пор. скиба, скіпетр, шйба.
І шайда | «частина ткацького верстата»; — п. [згаісіу] «піхви»; — очевидно, виникло на основі німецького запозичення, пор. н. ЗсЬеісіеЬІаІІ «бердо в ткацькому верстаті» — складне слово, перша частина якого ЗсЬеісіе «піхви»
утворена від дієслова зсЬеісіеп (свн. йсЬєісієп, двн. зсеісіап) «відокремлювати», спорідненого з днн. зкедап, дангл. зсеасіап (англ. йЬесі), гот. зкаісіап «втрачати; проливати; поширювати», а також з лит. зкіезіі «розводити, розріджувати», лтс. зкіезі «розкидати», псл. сеаііі, укр. цідити. — Шелудько 54; Трубачев Рем. терминол. 136; К1и§е—Міігка 640—641; Юеіп 1433. — Див. ще цідити.
шайка (розм.) «група людей, що спільно чинять розбій; банда»; — р. бр. шайка «тс.», п. 8га)ка «тс.», ч. за)ка «банда», слц. 8а]ка «банда; човен», болг. шайка «банда; човен», м. шаіка «банда; (заст.) човен», схв. [шаіка, чайка] «човен», слн. за)ка «човен»; — утворення, що виникло лексико-семантичним способом від шайка «піратська барка» (< «барка, човен, судно взагалі»), запозиченого з турецької мови; пор. тур. заука, зауіка «баржа; (ст.) високий трищогловий корабель»; зіставляється з укр. чайка «великий човен (у запорожців)», звідки п. сга)ка «тс.»; не пов’язане з н. ЗсЬаг «натовп; юрба; зграя» (Горяев 418). — Фасмер IV 395; КЗСРЯ 499; Черньїх II 399; Вгйскпег 539; Младенов 690; 8кок III 378; МікІ. ТЕІ II 162, ЕУ/ 336; Радлов IV 926. — Пор. чайка2.
[шайність] «увага, пошана», [шай-ность] «тс.»; — п. (рідк.) згару «чудовий, славнозвісний»; — утворення, що виникло на основі н. ЗсЬеіп «блиск, сяйво» (свн. зсЬїп «промінь, ясність», двн. зкїп «блиск»), пов’язаного з днн. снн. дфриз. зкїп, снідерл. зсір, дангл. зсїп «блиск», а також з гот. зкеіпап, дангл. зсїпап, англ. зЬіпе, дат. зкіппе, шв. зкіпа «світитися», що споріднені зі стел, сигати, укр. сяяти. — Шелудько 54; ВАМ VI 556; Юи§е—Міігка 641; КІеіп 1436. — Див. ще сяяти.
[шайнути] «злетіти вгору; різонути Нед; подути (про вітер) Г», шайнйй «різкий, жахливий Нед; рвучкий (про вітер) УРС»; — експресивне звуконаслідувальне утворення; можливо, виникло на основі контамінації дієслів шагну-ти «вирватися (про полум’я)» і майну
ти «швидко побігти, полетіти». — Див. ще маяти, шагати.
шайтан «злий дух, диявол (у мусульман)»; — р. бр. шайтан, ч. заііап, болг. шейтан, м. ше]тан, схв. ше]тан; — запозичення з тюркських мов, пор. каз. кипч. кирг. тат. шайтан, туркм. шейтан «шайтан; хитрун», тур. зеуіап «тс.»; тюркські форми відбивають запозичене з арабської мови заііап «той, що протидіє, ворог», яке походить від гебр. заіап «тс.; сатана». — СІС2 926; Фасмер IV 395; Преобр. II, вьіп. последний 84—85; Дмитриев ЛС III 36; КЗСРЯ 499; 81. уууг. оЬсусЬ 644; МасЬек Е83С 538; Младенов 692; Радлов IV 928, 996; МікІ. ТЕІ II 164; Еііітапп 3.1. — Див. ще сатана. — Пор. шатан.
[шайтур] (зб.) «дрова»; — очевидно, джерелом запозичення є н. 8сЬеіІег(Ьоіг) (зб.) «поліна, (букв.) поліна + дерево (зрубане)»; складне слово, перша частина якого ЗсЬеіІ (мн. ЗсЬеіІег) «поліно» пов’язане із свн. зсЬїІ, снн. зсНїі(сі), гол. [зсНцсі], дфриз. зкїсі, дангл. зсїсі «тс.», дісл. зкїд «поліно; лижа», двн. зкїі (усі з пгерм. *зкїда-), спорідненими з псл. зсіГь, укр. щит. — Шелудько 54; КІи§е—Міігка 641.
шакал (зоол.) «Сапіз аигеиз Ь., хижак родини собачих; (перен., розм.) жадібна, хижа людина», шакаленя, шакалячий; — р. бр. шакал «шакал», п. згакаї, ч. слц. вл. закаї, болг. м. чакал, схв. шакал, слн. закаї; — запозичене через західноєвропейське посередництво (пор. фр. сЬасаІ, н. ЗсЬакаІ) з перської мови; перс, за^аі (зауаі), афг. сауаі походять з дінд. зг§аІа; припущення про турецьке посередництво, пор. тур. сакаї (Преобр. II, вьіп. последний 85; КогзсЬ АІЗІРЬ 9, 494), з фонетичного погляду ймовірне лише для болгарської та македонської форм і для р. [чекал] «тс.». — Фасмер IV 395—396; КЗСРЯ 499; ССРЛЯ 17, 1242; Взаимод. и взаимообог. 61; Черньїх II 399; 81. уууг. оЬсусЬ 725; МасЬек Е83С 601; НоІиЬ—Ьуег 463; Оаигаї 156; ВІосЬ 133; К1и§е—Міігка 632; КІеіп 823.
[шакнути] «відрубати, відсікти; відрізати» ВеЗа; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі запозиченого й фонетично видозміненого п. згасгі (> укр. [*шак]) «звуконаслідування на позначення різкого удару, пов’язаного з розтинанням (напр., ножем, шаблею)», згасії-тасіт «при позначенні подвійного удару»; п. згасИ можна розглядати як фонетичний варіант поширенішого сіасгі «звуконаслідування, те саме, що й згасгі» (пор. похідні від нього: сіасгіас «різати; рубати, колоти», сіасйпдс «різонути, рубанути»); не виключено також, що звуконаслідування виникло як афективне утворення на ґрунті п. сідс «тяти; різати, рубати», що відповідає укр. тяти. — 8 XV VI 550; Вгйскпег 60. — Див. ще тяти.
[шакша] «селезінка у вівці»; — неясне.
[шал] (бот.) «оман верболистий, Іпиіа Ьеіепіит (заіісіпа) Б.»; — не зовсім ясне; можливо, назва пов’язана з приписуваною рослині здатністю при вживанні її в чарах викликати любовний шал, пор. іншу її назву оман. — Но-саль 66—68. — Див. ще шаліти.
[шалава] «роззява, повільна, забарлива людина», [шалавистий] «повільний, забарливий»; — р. [шалава] «негідник; волоцюга; очманілий; несамовитий; дурний»; — експресивне утворення, похідне від псл. 8аІь(]ь) «шалений» (пор. р. шальїй «очманілий, наві-жений, шалений»), пов’язаного з укр. шал «несамовитість; гнів, лють», шаліти «бурхливо виявляти почуття». — Фасмер IV 397; Ильинский ИОРЯС 20/4, 156. — Див. ще шаліти.
[шаламатня] «шум, метушня»; — р. шаломут; — складне експресивне слово з первісною формою шаломотня, перша частина якого шал(о)- пов’язана з іменником шал «стан надмірного збудження», а друга (-)матня з дієсловом мотатися «метушитися»; внаслідок фонетичних змін початкової форми відбулася деетимологізація складного утворення. — Фасмер IV 399. — Див. ще мотати, шаліти.
[шаламок] «єврейська ярмулка», [шаламейка] «єврейська шапка, єврейський кашкет» Нед; — р. [шаломбк] «біла валяна шапка», бр. [шзламайка] «голова»; — результат фонетичної видозміни форми *шоломбк, утвореної від шолом; заміна ненаголошених о на а свідчить, що слово виникло в білоруських або суміжних з ними північноукраїнських акаючих говірках. — Фасмер IV 399, 424. — Див. ще шолом.
[шаламбха] «шапинка (грибів)» ВеНЗн; — експресивне утворення, пов’язане з шалам (бк) «єврейська ярмулка»; до подібності шапинки гриба до головного убору, шапки пор. назви тієї самої реалії в українській літературній та в інших мовах: укр. шапинка (гриба), р. шляпка (гриба), п. кареіивг (§гхуЬа), н. Ниі еіпез Ріігев, (букв.) «шапка гриба» і под. — Див. ще шаламок.
[шалана] (бот.) «аїр тростинний, Асогиз саіатиз Е» Нед; — результат фонетичної видозміни голосного основи у формі шалина під впливом голосного наступного складу. — Див. ще шалина.
шаланда «невелике вантажне судно; плоскодонний парусний риболовецький човен»; — р. бр. болг. шаланда, п. зхаіапсіа; — запозичення з французької мови; фр. сИаІапєі (сгіаіап) «шаланда» успадковане зі середньолатинської мови; слат. сгіеіапсііит запозичене з середньо-грецької; сгр. хеХ(Е6іоу «вид судна у візантійців» — слово невідомого походження. — Фасмер IV 397; СІС2 926; КЗСРЯ 499; Преобр. II, вьіп. последний 85; Кораіігівкі 942; 81. хууг. оЬсусЬ 726; НоІиЬ—Еуег 463; РЧДБЕ 838; Оаигаї 157; ВІосЬ 134; Меуег-БйЬке РЕ\У 178.
[шаландьбр] «рибалка, який ловить рибу кітцем, рибальською снастю, сплетеною з товстого очерету» Берл; — очевидно, запозичення з російської мови; р. *шаландер є суфіксальним похідним від шаланда, утвореним за допомогою суфікса -ер (укр. -ьбр), який увійшов до російської мови зі словами французького походження (пор. монтер, шофер, суфлер з фр. гтюпїеиг «мон
тер», скаиіїеиг «шофер», зоиіїїеиг «суфлер»); очевидно, слово первісно позначало рибалку, що ловить рибу з шаланди. — Див. ще шаланда.
[шалап] (присудкове звуконаслідувальне слово на позначення повільної ходи по грязі), [шалапати] «шамотіти, шарудіти» Ме; — очевидно, фонетичний варіант до чалап з дальшим розвитком значення в похідному дієслові: «іти, брьохаючися по грязі» -> «видавати характерний для цього шум» -> «шамотіти, шарудіти». — Див. ще чалапати.
шалапут (розм.) «легковажна, непутяща людина», [шалапута, ша-рапут] Нед, шалапутник «тс.», [ша-лапутнява] «шахрайство, дурисвітство», шалапутство «легковажні вчинки», шалапутний; — р. [шалопут, шалапут, шелопут] «нероба, легковажна людина, гульвіса», бр. шалапут, п. згаїариі, (рідк.) зхаїариїа «тс.»; — складне слово, утворене з прикметника *шалопут-ний, який виник на основі слів шалий і (-)путний (пор. безпутний). — Фасмер IV 400; КЗСРЯ 499; Булаховський Вибр. пр. III 411; Ильинский ИОРЯС 20/4, 157; Оогозхеу/зкі РР 14, 64.— Див. ще путь, шаліти.
шалатися (розм.) «вештатися»; — очевидно, експресивне утворення, що виникло на основі вихідного шлятися (див.).
[шалахва] «вид дитячої гри»; — неясне.
[шалаш] «халупа»; — р. бр. ша-лаш «курінь, халабуда», п. зхаїаз, (рідк.) зхаіазг «тс.», слц. заіаз «дерев’яна огорожа, у якій ночують вівці й велика рогата худоба під час літнього перебування на гірських пасовищах, разом із житлом для пастухів», схв. салаш «хутір; ферма», слн. заіаз «халупа, хата; [хлів]»; — запозичення з угорської мови; уг. зхаїїаз «пристановище; нічліг; бівак» походить від тур. заіаз «курінь; ятка (для продажу фруктів)», що має відповідники в аз. заіаз «курінь; намет» і в тат. шалаш. — Фасмер—Трубачев 397; Аку-ленко 137; КЗСРЯ 499; ССРЛЯ 17, 1244;
Преобр. II, вьіп. последний 85; Горяев 418; Черньїх II 399—400; Вгйскпег 540; 8кок III 194; Вегіа] Е88Л III 215; М^Е8г III 661—662; ЗакоЬзоп М8БР 1959, 1/2, 276; Радлов IV 352; МікІ. ЕУ/ 287, ТЕІ II 150; Бокоізск 143. — Пор. салаш.
[шалда] «базіка, пустомолот; нісенітниця» ЛексПол, [шалдіти] «молоти, верзти» ЛексПол, [шалдувати] «дурити, хитрувати»; — бр. [шалдига] «бродяга, який вештається без діла»; — експресивне утворення, сформоване за допомогою суфікса -д(а) від шаліти (див.).
[шалиган] «шалапут, шахрай»; — р. [шалиган], бр. [шалоган] «тс.», [ша-лаганка] «легковажна, пустотлива жінка»; — запозичення з російської мови; р. шалиган є експресивним віддієслівним утворенням від [шалиганить] «байдикувати; вештатися, марнувати час», яке пов’язується з р. шалйть «пустувати» (укр. шаліти); можливо, зазнало певних семантичних змін унаслідок зближення з формально близьким ху-лиган. — Фасмер IV 400; Преобр. II, вьіп. последний 86. — Див. ще шаліти.
[шалина] «хаща; (бот.) очерет загальний, Ркга^тйез соттипіз Б. ВеНЗн; (бот.) рогіз ([шашина]), Турка Б. ВеНЗн; (бот.) рогіз вузьколистий, Турка ап§и-зіііоііа Б. Мак»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з ботанічною назвою [шашина]; менш імовірна спорідненість із шаліти (хаща — місце, де легко заблукати). — Пор. шаш.
[шалій] (бот.) «цикута отруйна (віха, [блекіті), Сісиіа уігоза Б. Мак, Нед; переступень дводомний ([матиця]), Вгуопіа сііоіса Б. (СІауісерз ригригеа / Зсіегоііит) Мак; дурійка (пожитниця п’янка), [дурець], Еоііит іетиіепіит Б. Мак», [шаленець] «дурійка, Еоііит Іетиіепіит Б. Мак; переступень дводомний, Вгуопіа сііоіса Б.», [шаленйця ВеУг, шалітра ВеУг, шаліянка ВеУг, шалійка Мак, шаленець Мак, шелець Мак, шелій Мак, шалька Нед] «дурійка, Боїіит іетиіепіит Б.»; — р. [шалей] «дурман звичайний, Оаіига зігатопіит Б.», п. зхаїе] «цикута отруйна (віха),
Сісиіа уігоза Б.; (рідк.) блекота чорна, Нуозсуатиз пі§ег Б.»; — утворення, похідні від шаліти, що пов’язано з отруйними властивостями рослин, пор. синонімічні назви: дурійка, дурець і т. ін. — УРЕС III 719; Нейштадт 118—119, 414, 484; Попов Лек. раст. 75—76, 183—184; Носаль 215—216. — Див. ще шаліти.
шаліти «ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття; виявлятися бурхливо (про явища природи); бути в нестримному русі», шаленіти, [шалйтися] «бути шаленим, розлютованим» Нед, шал, (розм.) шаленець, шаленство, [шаленяк] «шаленець», [шильник] «божевільна людина», шалений, [шаленйстий], [шаль, шальовб] (присл.) «шалено», ошеленіти, ошалілий, ошаленій; — р. шалеть «чманіти, дуріти», шалйть «пустувати, жирувати», бр. шалець «чманіти, дуріти», п. зхаїес «божеволіти, шаленіти», зхаїіс «дратувати, туманити, дурити», ч. заіііі «обманювати», слц. зіаІіГ «тс.», болг. шал а «жвавість, пустотливість», м. шалави «є пустотливим, жвавим; шаленіє», схв. мала «жарт», слн. заіііі зе «жартувати», цсл. шадєнт» «шалений»; — псл. заіііі; походить від раннього псл. *хеІііі, пов’язаного чергуванням з *хбІ-; лит. збіаз «буйство», зеїібіі «біснуватися», разеїеііз «безумний», що іноді наводяться для порівняння (Преобр. II, вьіп. последний 86; Младенов 691; МікІ. ЕУ/ 337), запозичені зі слов’янських мов; спроба пов’язати з гр. уашш «розпускаю, даю волю», хаХіфршу «легковажний, безрозсудний», вірм. хаі «гра» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 155; Реіегззоп АГ81РН 35, 167; Ье\су 2181РЬ 1, 416) викликає сумнів; припущення про спорідненість псл. ваіііі з гр. хг)Леш «зачаровую, приборкую» як рефлексом іє. *ке!еіН з первісним значенням «одурманювати, зачаровувати» (МасЬек Е83С 601, Зіауіа 16, 184; НоІиЬ—Кор. 366— 367) потребує переконливішого обґрунтування. — Фасмер IV 399; КЗСРЯ 499; Черньїх II 400; Вгйскпег 539—540;
НоІиЬ—Буег 463; 8кок III 379. — Див. ще нахалом.
[шаллівий] «веселий, жвавий, пустотливий» Бі, [шалівлйвий] «пустун Пі; жвавий, пустотливий, легковажний» Нед, [шаліслйвий] «тс.» Нед, [шаловлйвий] «веселий, забавний, жвавий» Нед; — р. [шаллйвьій] «пустотливий», шалов-лйвьій, бр. [шаллівьі] «тс.»; — нерегулярне експресивне утворення, пов’язане з шаліти. — КЗСРЯ 499. — Див. ще шаліти.
шалот «(у словосполученні цибуля шалот), АІІіит азсаіопісит Б.», шарлотка (Флора УРСР III 116), [шарлота] «тс.» Мак; — р. (лук) шалдт «шалот; шарлотка», шарлбт «сорт часнику», п. зхаїоіка, заст. зхагіоіка, ч. загіоіка, заіоіка «тс.»; — запозичене з французької мови через посередництво російської і польської; фр. есЬаІоіе «шалот; шарлотка» успадковане (зі зміною суфіксальної частини) від фр. ст. езсаіопе, езсЬаІо^пе, яке через посередництво нар.-лат. *зсаІопіа продовжує лат. азсаіопіа (саера) «аска-лонійська (цибуля)», де лат. азсаіопіа є похідним від латинської назви міста Азсаіоп (гебр. ‘Азреіоп) «Аскалон» у південно-західній частині Ізраїлю; зближення з назвою страви шарлотка викликало майже в усіх слов’янських мовах появу паралельної форми зі вторинним -р- (типу укр. шарлотка). — Флора УРСР III 116; Фасмер IV 400, 410; МасЬек Е83С 601; Маігепаиег 317; Са-ті11зсЬе§ 334; Оаихаі 262; ВІосЬ 236.
[шалтайї «шибеник, бешкетник»; — запозичення з тюркських мов, пор. тур. заііак «сварлива людина; сперечальник»; припушувана початкова форма запозичення *шалтак зазнала зміни під впливом зближення, формального й семантичного, зі словами типу гультяй, шахрай тощо.
шаль «велика в’язана або ткана хустка, вовняна або шовкова; [шарф] О», [шалик, шалік] «шарф» Ме, [шалінівка] «вовняна хустка; шаль» Нед, [шалінбвий] «у вигляді шалі, шарфа Нед; вовняний О», [шаляновий] «тс.» О; — р. шаль «хустка; тонка вовняна тканина», бр.
шаль «хустка; шарф», п. згаї «шаль; шарф», ч. слц. слн. заі, болг. м. шал, схв. шал «тс.»; — запозичене через польське і французьке посередництво з англійської мови; англ. зЬахмІ походить з перської; перс, заі вважається запозиченням з мови гінді (гінді зЬаІ походить від назви міста ЗЬаІіаї, де шалі вперше вироблялися); деякі слов’янські форми, можливо, запозичені з перської мови через посередництво східних мов. — Фасмер IV 401; Акуленко 141; КЗСРЯ 499; Дмит-риев ЛС III 36; ССРЛЯ 17, 1254; Преобр. II, вьш. последний 86; Черньїх II 400— 401; 81. \муг оЬсусЬ 643; Вгйскпег 539; МасЬек Е8ЛС 601; НоІиЬ—Еуег 463; Но-ІиЬ—Кор. 366; МікІ. ТЕІ II 162; Оаигаї 157; ВІосЬ 134; Кіи^е—Міігка 632; Кіеіп 1432; БіПтапп 113; БокоІзсЬ 143.
[шальбірі «ошуканець, дурисвіт» Нед, шальвір «тс.», [шалбір, шалвір] «шахрай, негідник» Пі, [шаливір, ша-ливіра, шальвіра] «шалапут», [шалбір-ний] «шахрайський» Пі; — р. шалбер «нероба, гультіпака», бр. шалбер «дурисвіт», п. згаІЬіегг «шахрай, ошуканець»; — запозичене (можливо, через польське посередництво) з нововерхньо-німецької або середньоверхньонімецької мови; нвн. зсЬаІІЬаг «горезвісний; той, що має погану славу», свн. зсЬаІсЬаеге «підступний, злісний» є суфіксальними прикметниковими утвореннями (пор. свн. асНаїк «шахрай, блазень»), які пов’язані із свн. гол. асНаїк, двн. днн. снідерл. дфриз. зсаїс, гот. зкаікз, далі з свн. зсЬеІ «стрибаючий», зсЬеІІес «тс.» і споріднені З ЛИТ. 31Д0ІІ5 «стрибок», лтс. зибііз «крок, хода», дінд. заІаЬЬа- «коник», заїйга-«жаба», що продовжують іє. *(з)кеІ-«стрибати»; прикметниковий суфікс -Ьаг, який походить із свн. -Ьсеге, двн. -Ьагі (споріднених з укр. брати), продовжує іє. *ЬЬег- «носити»; припущення про походження з нвн. ЗаІЬасІег «шарлатан» (Преобр. II, вьіп. последний 85; Горяев 418; МікІ. Е\У 337) сумнівне; так само малоймовірне приписування слову (Ушаков IV 1313) як давніх форм типу [шальвірь, шалвіра, шаливіра, шальві-
ра\, що виникли на українському ґрунті, очевидно, як народно-етимологічне переосмислення слова внаслідок зближення першої частини зі словами шал, шаліти, а другої з віра тюркського походження (пор. узб. шалпар, алт. [заІЬуг) «безтурботний»), — Шелудько 54; Фасмер IV 397—398; Булич ЖСт 1895, 1, 70; Вгйскпег 540; МасЬек Е8ЛС 601; Кіи^е—Міігка 633.
шальбн «вид жіночої сукні»; — р. шалбн «тонка вовняна тканина для підкладки», шалун «вид шовкової матерії», п. згаїоп «тс.», схв. шалон «вовняна тканина»; — запозичене з французької мови (можливо, за посередництвом польської й середньонижньоніме-цької); фр. сЬаІоп «шалон, вид вовняної тканини» (пор. снн. заїйп, зсЬаїйп «вид тканини; вовняна тканина») походить від назви міста виробництва тканини СЬаІопз (зиг Мате) «Шалон (на Марні)» у Франції, що походить від нар.-лат. Саіаіаипі «Каталауні», лат. СаІимеІІаипі, назви одного з галльських племен; значення українського слова виникло в результаті перенесення назви тканини шальон на виріб з неї. — Фасмер IV 399, 400.
[шальопнути] «викликати шум, шарудіння» ВеЗа, [шелюпнути] «тс.» тж; — звуконаслідувальні утворення, пор. формально й семантично близькі [шелепнути] «упасти з шумом», [шо-лбпати] «шурхотіти, шелестіти». — Пор. шелепати.
[шальтатися] «швендяти, шлятися, тинятися, вештатися»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, що виникло на основі семантично й фонетично близьких шататися і шлятися.
шалювати (тех.) «обшивати шалівкою», шалівка «тонкі дошки, уживані на обшивку стін, покриття дахів; кожна з таких тонких дощок», [шальбвка] «тс.», [шальдвки] (мн.) «шалівка; дошка» Пі, [шальованнє] «обрамлення вікон шалівкою» Л, [позашильдвувати] «забити шалівками у багатьох місцях»; — р. ша-левать «обшивати шалівкою», бр. ша-
ляваць, п. згаїохмас, ч. заіомаіі, слц. заіоуаі’ «тс.», нл. заіохуу «шкаралупчастий»; — запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови; н. зсЬаІеп (свн. зсіла! «шкаралупа», двн. зсаіа «тс.») «обшивати дошками» споріднене з дангл. зсеаіи «шкаралупа», англ. зЬаІе «глинистий сланець», гот. 5каІ]а «цегла», а також з р. [скалйна] «кора», укр. скала, цсл. скодькд, укр. скойка «черепашка» (спорідненість з цими словами пояснюється тим, що з дощок для обшивки не знімалася кора); припущення про зв'язок з іє. *І?аІ- «крити» (Горяев 420) не має підстав. — Фасмер IV 398; Преобр. II, вьіп. последний 85; Вгйскпег 539; 81. тууг. оЬсусЬ 726; Кіи^е—Міігка 633; КІеіп 1390, 1429. — Див. ще скала1, скойка. — Пор. шаля2.
шалюпа (обл.) «шлюпка, великий човен; баркас» Куз; — п. згаїира, ч. слц. вл. заіира, схв. іиалупа «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬаІирре «шлюпка, великий човен; баркас» походить від гол. зіоер «тс.»; можливе посередництво французької мови (фр. сЬаІоире «корабельна шлюпка»), — Кіи^е—Міігка 634; Оаигаі 158. — Див. ще шлюп.
шаля1 «чаша вагівниці» СУМ, шалька, шаліка (зменш, від шаля) «мішок, у якому дають овес коням»; — бр. шаля, п. згаїа «тс.», ч. заіек «чашка», слц. заїка «тс.», нл. заїка «тс.», болг. шале «невеликий посуд для збирання рідини»; — запозичене (через польське посередництво) з німецької мови; н. ЗсЬаІе (свн. зсЬаІе, двн. зкаїа) «чаша; блюдечко; шалька (вагівниця терезів)» споріднене з днн. дісл. зкаїа, що продовжують пгерм. корінь *зке1- «різати». — Шелудько 54; 81. \ууг. оЬсусН 726; Вгйскпег 539; Масіїек Е8ЛС 601; НоІиЬ—Еуег 463; РЧДБЕ 838. — Пор. шалювати.
[шаля2] «садно (у коня)» Нед; — ч. діал. за'І «біль у ногах (у коня)», слц. зіаі «вид яловичого м'яса»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬаІе (свн. зсЬаІ, двн. зсаіа) «шкірка; лушпайка, шкаралупа» споріднене із снідерл. зсаіе, дангл. зсеаіи «тс.», а також з гот. акаЦа «цеглина» і (поза германськими мовами) з укр. ска
ла, цсл. скелька, укр. скойка «черепашка». — МасЬек Е8ЛС 601. — Див. ще скала1, скойка. — Пор. шаля1.
шам (вигук на позначення човгання, тертя, невиразного мовлення, швидких і легких рухів із супровідним шумом), шамотня «шелест, шурхіт; метушня», шамотнява «тс.», [шамша] «той, хто шамкає у розмові» Бі, [шамшенко] «син шамші» Бі, шамкий, [шамшавий] «шумний, шарудливий, шелестливий» Куз, [шамати] «шарудіти, шелестіти», [ша-мапиеть] «шелестіти; торохтіти» ЛПол, шамкати (розм.) «говорити невиразно; (рідк.) шарудіти, шелестіти», шамотіти «шелестіти», шамтіти, [шамшйти] «шамотіти»; — р. шамать (розм.) «їсти», шамкать «говорити невиразно», бр. [шам] «тихий шурхіт», [шамаць] «викликати шурхіт», шамацець «тс.»; — звуконаслідувальне утворення; припущення про зв’язок з р. хам (виг.) «про жадібне поїдання», укр. хамелйти «насилу жувати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 174) сумнівне. — Фасмер IV 402, 403; КЗСРЯ 500.
шаман «служитель культу, знахар у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії», шаманізм, шаманство, шаманити «здійснювати обряд шаманства; бути шаманом»; — р. бр. болг. шаман «шаман», п. згатап, ч. слц. затап «тс.», схв. шамани (мн.) «тс.»; — запозичене через російське посередництво з евенкійської мови; евенк, [шаман] (літ. саман) «шаман» є словом, властивим усім тунгусо-маньчжурським мовам, куди воно (очевидно, через Монголію) проникло як запозичення з індоарійсь-ких мов; пор. тох. затапе «буддійський чернець», що походить від пракритського затапа- «тс.», яке продовжує дінд. зга-тапа'з «аскет-буддист»; на думку частини дослідників (КЗСРЯ 499; Преобр. II, вьіп. последний 86—87; ПЬІепЬеск 303; проти Фасмер IV 401), слово пов’язане з дінд. вата «спокій, мир, поміркованість», зЗтауаїі «утишує, заспокоює; підпорядковує; вбиває (у цьому випадку — злі сили)»; початково в Індії слово затапа мало значення «буддійський чернець з нижчого класу буддійських священиків,
які займалися також лікуванням, чаклунством тощо», що й перенесено на функції шамана тунгусоманьчжурсь-ких народів. — СІС2 926; Фасмер IV 401; Кораіігізкі 942; НоІиЬ—Ьуег 464; Юеіп 1430; ЛасоЬзоп К2 54, 205; ССТМЯ II 59.
[шамати] «налягати на весла», [шамкати] «моторно ходити», [шам-ну'ти] «швидко пробігти, шмигнути; налягти на весла», [шамкий] «моторний, швидкий»; — утворене лексико-семантичним способом від шамати «шелестіти», похідного від звуконаслідувального вигуку шам; пор. укр. шморгнути (носом) : шморгнути «швидко піти», де так само позначення шуму (від дії) використовується на позначення руху. — Див. ще шам.
[шаматтє] «лахміття» ЛПол; — очевидно, експресивне утворення, що виникло на основі слова шмаття(-є) «дрантя, лахміття» в результаті його зближення з [шаматїеть] «шелестіти» ЛПол. — Див. ще шам, шмат.
(шаміль] (вигук, уживаний як присудок на позначення обережного виходу, втечі когось), шаміль-шаміль «тс.»; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. хаміль.
[шамка] (іхт.) «вугор, Ап^иіІІа ап-^иіііа Ь.» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі запозиченого з російської мови шамая (іхт.) «шемая, СЬаІсаІЬигпиз сЬаІсоісІез Ь. (Сургіпиз сЬаІ-саІЬигпиз).
[шамнуть] «шубовснути, несподівано впасти у воду, зануритися у в’язку масу» ЛПол; — р. [шамать] «кидати щось зі стуком» Даль, п. згагпоіас «смикати, тріпати, термосити», згагпоіас зі^ «борсатися»; — звуконаслідувальне утворення, похідне від шам з початковим значенням «викликати шум, характерний для падіння у воду, в’язку масу». — Див. ще шам. — Пор. шамати.
шамот «випалена при високій температурі вогнетривка глиниста порода; цегла, плитка з цього матеріалу або з домішкою його», шамотовий, шамбт-
ний; — р. бр. шамот, болг. схв. шамот, п. згатоі(к)а, ч. слц. затої, вл. затоіа; — запозичення з французької мови; фр. сЬатоЯе походить від сЬате «морський жолудь» (назва дана за подібністю форм виливниць з цим черепашко-подібним молюском), запозиченого через латинське посередництво (лат. сЬагпа) з грецької мови; гр. ХПМП «серцевик (молюск)» споріднене з днорв. ^бгпг, ^бте, двн. §иото «(бот.) язичок», лит. ^огпигуз «піднебіння», лтс. ^агпигз «гортань», а також з гр. «первісний, безфор-мений стан світу». — СІС2 926; ССРЛЯ 17, 1260; Воізасц 1050—1051, 1058. — Див. ще хаос.
[шамотати] «смикати, щипати», [шамотатися] «возитися; смикатися; метушитися», [зашамотбшитися] «заметушитися, кинутися швидко щось робити» Я; — р. [шамкаться] «копатися, баритися», п. згагпоіас зі^ «борсатися; борюкатися»; — звуконаслідувальне експресивне утворення, де в українському слові і його польському відповіднику, можливо, слід убачати вплив з боку дієслів укр. мотатися «швидко рухатися в різних напрямках», п. гпоіас зі^ «метатися, кидатися»; пов’язання з ч. озегпеіпу «оманливий», схв. шемет «гак, щоб тягти рибальську сітку» (Вгйскпег 540) сумнівне.
шампан (заст.) «шампанське», шампанізація (спец.) «повторне зброджування в герметично закритій посудині виноградного вина з метою насичення його вуглекислим газом», шампанське, шампанізувати; — р. (розм.) шам па н-ка «пляшка шампанського», бр. шампан-скае «шампанське», п. згагпрап, ч. загорай, слц. загпрапзке, вл. за'гпрапзке, болг. шампанско, м. шампаьь, схв. шам-панз, слн. затрап]ес «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. СЬатра^пе «Шампань» — назва провінції, де було вперше започатковано виробництво цього виду вина (XVIII ст.); топонім походить від нар.-лат. сатрапіа, субстантивованого прикметника, утвореного від сагприз «відкрите поле»; форма шампанське виникла
з виразу шампанське вино, який є калькою фр. уіп сіє СЬатра^пе, (букв.) «вино з Шампані». — Фасмер IV 403; ССРЛЯ 17, 1261; КЗСРЯ 500; 81. хмуг. оЬсусЬ 726; НоІиЬ—Еуег 464; Оаигаї 159; Кіеіп 266. — Див. ще кампанія, кемпінг. — Пор. шампіньйон.
[шампанка] «сорт картоплі»; — неясне.
шампіньйон (бот.) «печериця, А^агі-сиз (РзаІІіоїа) Тгіез», шампіньйонниця «земельна ділянка або приміщення для вирощування шампіньйонів»; — р. болг. шампиньдн, бр. шампіньен, п. згатрі-піоп, ч. гатрібп, слц. затріпбп, схв. шам-пиььон, слн. затріп]бп; — запозичення з французької мови; фр. сЬатрі^поп (ст. сЬатраі^поп, сЬатраі^поІ) походить з народно-латинської мови; нар.-лат. (Іип^из) *сатрапіоІиз «шампіньйон», (букв.) «(гриб) польовий» є похідним від сатриз «поле». — СІС2 926; Фасмер IV 403; ССРЛЯ 17, 1261; КЗСРЯ 500; Преобр. II, вьщ. последний 87; Черньїх II 401; НоІиЬ—Еуег 522; Оаигаї 159; ВІосЬ 135. — Див. ще кампанія, кемпінг. — Пор. шампан.
шампунь «мильна рідина (порошок) для миття голови»; — р. бр. шампунь, п. згатроп, ч. затроп, слц. слн. затрбп, болг. шампоан, м. шампон, схв. шампуинг «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. зЬатроо «шампунь», зЬатрооіп^ «мити (голову); миття голови» запозичене з мови гінді; гінді сЬагпро походить від сЬагпрпа «масажувати, тиснути, мити голову». — СІС“ 926; ССРЛЯ 17, 1261; 81. хууг. оЬсусЬ 726; НоІиЬ—Еуег 464; Кіеіп 1430.
[шамрати] «шарудіти, шелестіти», [шамрйти, шамротіти] «тс.», [шам-ряти] «тс.»; у виразі сумління шамрає «сумління ремствує (нечисте сумління)», [шамрястий] «грубий; який має недолік» Она; — р. [шамрйть] «шуміти; викликати запаморочення», [шамрй] «порив вітру, шквал; брижі на воді після вітру»; — утворення звуконаслідувального походження з дальшим розвитком се
мантики в бік більшої абстрактності; пор. формально й семантично близьке п. згегп-гас «дзюрчати; ремствувати»; р. шамрйть вважається темним словом (Фасмер IV 403). — Пор. шемрати.
[шамрашка] «деталь знаряддя ткача для прасування полотна»; — не зовсім ясне; можливо, слово звуконаслідувального походження, пов’язане з дієсловом [шамрйти] «шелестіти, шарудіти».
[шамушіння] «лушпиння»; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, похідне від шамшйти «шелестіти»; розвиток значення: «шелестіння» -> «шелестлива маса (лушпиння)».
шана «почуття поваги; пошана» СУМ, Нед, шаноба, шановник «шанувальник» РУС, шановниця «шанувальниця» РУС, шанувальник, шануватель, [шанебний, шанббний, шановйтий, шановлйв'Ь.й] «шановний» Нед, [шанібний] «тс.» Куз, шанівнйй Нед, шаноблйвий, шановний, [шановати] «шанувати; (ірон.) ганити» Пі, [шановатися] «бути порядним; берегтися» Пі, шанувати «поважати; [жалувати] ВеУг», шануватися, пошана, пошанівок, пошанбвок, пошанування, (рідк.) пошанованая, [пришанбвувати] «пригощати» СУМ, ушанувати, ушанування (вшанування); — р. [ша-но(у)вать] «любити, поважати», бр. ша-наваць «берегти; шанувати», п. згапохмас «шанувати, берегти», ст. згопохмас «тс.», слц. запоуаі' «дбайливо, бережно ставитися до чогось»; — запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови; свн. зсЬопеп «берегти» (нвн. зсЬопеп «щадити, берегти, шанувати») пов’язується з свн. зсЬсепе (нвн. зсЬбп «прекрасний, гарний, приємний»), спорідненим із снн. зсЬбпе, двн. днн. зкбпі, снідерл. зсбпе, гол. зсЬооп, дфриз. зкепе, дангл. зсїепе «тс.», англ. зЬееп «блискучий», гот. *зкаип(еі)з «приємний, вродливий», які зводяться до іє. *(з)кеи-/ (з)кеи- «відчувати, примічати, звертати увагу», що його продовжує також псл. сиїі, укр. чути. — Шелудько 54; Фасмер IV 404; Преобр. II, вьш. последний 87; ХУіїкохузкі 8Ог 19/2, 210; Вгйскпег
540; МікІ. Е№ 337; Озіеп-Заскеп ІЕ 28, 422; КІи^е—Міігка 675; КІеіп 1433. — Пор. чути.
шандал (заст.) «свічник»; — р. шандал, ст. шандан('ь), [сандал], бр. шандал, м. шандан «тс.»; — запозичення з тюркських мов, пор. тур. ватсіап «свічник», тат. запсіаі «тс.»; спроба розглядати фр. сЕіапсіеІіег «свічник» як джерело запозичення спростовується давнішими свідченнями (Горяев 418). — Фасмер IV 404; КЗСРЯ 500; Преобр. II, вьіп. последний 87; КогзсЬ АІЗІРЬ 9, 670; МікІ. Е\У 337, ТЕІ II 163; Кавапеп ТвсЬіт. Е 205; Радлов IV 993.
[шандар] «жандарм»; — ч. (розм.) запраг «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; для п. [згапсіаг] «тс.» джерелом є н. Оепсіагт «жандарм», пор. також уг. [вапсіагі «тс.» (МІЧТЕВг III 1210), що могло бути частково посередником при засвоєнні слова. — Див. ще жандарм.
[шандарак] «жіноча спідниця з домотканого пофарбованого сукна» Л; — очевидно, виникло із запозиченого з польської мови [андарак] «спідниця з домотканого сукна» Л, зближеного з п. згагак (від вгагу «сірий») «вид сірої тканини». — Див. ще андарак.
[шандарик] (орн.) «одуд, Прира ерорв Е», [шандарок] (орн.) «омелюх, Вогп-ЬусіІІа (Агпреіів) ^аггиіа Е» ВеНЗн; — експресивне лексико-семантичне утворення, що виникло на основі зменшеного від шандар «жандарм»; назву шандарик утворено на підставі порівняння чубка у птахів цього виду з фуражкою колишніх жандармів. — УРЕС II 670. — Див. ще шандар.
[шандра1] «дорога, шлях; поїздка, подорож»; — неясне.
шандра2 (бот.) «трав’яниста рослина родини губоцвітих, стебла й листя якої містять ефірні олії, використовувані в медицині, МаггиЬіит Е; шандра іноземна, [перекіп], МаггиЬіит реге^гі-пит Е Мак; [маточник, ВаІІоІа пі^га Е Мак|, пахучка звичайна, [опер], СІІпо-росііит уиі^аге Е (СаІатіпіЬа сііпоро-сііит ВІН.) Мак; ельшольція кучерява, 376
[глуха трава], ЕЕЬоІІгіа сіїіаіа, Раїгіпіі Сагке (ХУіІІсІ.) Мак; розхідник, [котяча м’ята], ОІесЬота Ьесіегасеа Е Мак; глуха кропива, [медунка], Гатіїїгп риг-ригеит Е Мак; м’ята блошина (бло-ховник), МепІЬа риіе^іит Е Мак; м'ята котяча, Ікіереіа саіагіа Е Мак; залізняк бульбовий, [чужоварник], РЬІотіз ІиЬегоза Е Г», [шанта] «шандра (звичайна) МаггиЬіит (уиі^аге) Е; м’ята котяча, ІЧереІа саіагіа Е», [шанта (польова)] «вероніка широколиста, [конопельки], Уегопіса Іаіііоііа Е» Мак, [шенда] «м’ята котяча, ІЧереІа саіагіа Е» Мак; — р. шандра «шандра», бр. шандра, шанта «тс.», п. [згапсіга] «м’ята» (з укр. шандра — 5\У VI 562), згапіа «шандра; (заст.) котяча м'ята, ІЧереІа Е; (залізниця, Зісіегіїіз Е; чебрець, ТЬутиз Е]», ч. запіа «котяча м’ята» (< п. згапіа «котяча м’ята, ІЧереІа Е» — МасЬек Е5ЛС 602); — неясне; дотеперішні спроби пояснення — виведення від ч. запіа «шахрай» (Вгйскпег 540) і з дінд. сапсІгДз) «блискучий» (Фасмер IV 404) у зв’язку зі схожістю звучання й особливістю рослини (білі квіти й білий пушок на стеблі) виявилися непереконливими, перша із семантичного й формального погляду, друга через неясність шляху запозичення. — Фасмер IV 404; МасЬек ЕЗЛС 602, Літі. гозії. 195.
[шандриця] «частина крила у вітряка»; — неясне; можливо, похідне від [шандра] «дорога, шлях; подорож» як позначення рухомої частини крила.
[шандьор] «гас для лампи» Ва; — неясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з кандьбр «рідка юшка» (див.).
шанець (військ.) «земляне укріплення у вигляді рову з насипом», [шану] Нед; — р. бр. болг. м. шанеу, п. згапіес, (рідк.) згагіс, ч. запсе, схв. шанау, — запозичене (через польське посередництво) з німецької мови; н. ЗсЬапге «окоп, шанець, укріплення; корзина із землею» (< пізньосвн. зсЬапге «в’язка хмизу; фашина; шанець») запозичене з італійської; іт. зсапзо «оборона; захист (мн. зсапзі)» пов’язується з фр. ст. сЬеапсе
«кидок при грі в кості» (фр. суч. сЬапсе «удача, шанс»), — Фасмер IV 404; Шелудько 54; КЗСРЯ 500; Преобр. II, вьіп. последний 87; Горяев 418; 81. шуг оЬсусЬ 727; Вгйскпег 540; Масітек Е83С 602; НоІиЬ—Еуег 464; Младенов 691; К1иче—Міігка 635. — Див. ще шанс.
[шанк| «вид посуду»; — п. Ізгапек] «міра збіжжя»; — запозичення із середньоверхньонімецької мови; свн. зсгіапк (нвн. ЗсЬапк) «продаж спиртних напоїв», пов’язане із свн. всЬепкеп «наливати, розливати», нвн. зсЬепкеп «дарувати; наливати (вино)». — Шелудько 54; КІи^е—Міігка 634, 643. — Див. ще шинок.
шанс «умова, що забезпечує удачу, успіх»; — р. болг. шанс, бр. шанц, п. згапза, ч. запсе, слц. вапса, вл. вапва, м. шанса, схв. шанса, слн. (розм.) вапва; — запозичення з французької мови; фр. сЬап-се «щасливий випадок, можливість, шанс» (ст. сЬеапсе «(щасливий) кидок при грі в кості; ставка гравця в кості, картяра») походить від слат. сасіепііа «гральні кості», утвореного від сасіеге «падати»; до розвитку значення пор. укр. випадок, р. вьіпасть на долю. — СІС2 926; Фасмер IV 405; КЗСРЯ 500; ССРЛЯ 17, 1263; Черньїх II 401; Вгйскпег 540; Кораіігізкі 943; МасЬек Е8ЛС 602; НоІиЬ—Еуег 464; Младенов 691; Оаигаі 159; ВІосЬ 135; Таїсіє—Ноїт. І 128. — Див. ще декаданс.
шансонетка «пісенька грайливого, часом фривольного змісту; співачка, що виступає з піснями такого жанру», шансонетний', — бр. шансанетка, п. вгапвопеїка «шансонетка (пісня, співачка)», ч. вапвопеі(к)а, болг. м. шансонетка, схв. шансонета, слн. вапвопеїка «шансонетка (співачка)»; — запозичення з російської мови; р. шансонетка є суфіксальним утворенням від запозиченого з французької сЬапзоппеІІе «пісенька; шансонетка (співачка)», яке утворене за допомогою зменш, суфікса -еііе від сііапзоп «пісня», що походить з лат. сапііо (зн. в. сапііопегп) «тс.». — СІС2 926; Фасмер IV 405; КЗСРЯ 500; ССРЛЯ
17, 1263; Кораіігізкі 943; НоІиЬ—Еуег 464; Оаигаі 160; ВІосЬ 136. — Див. ще 2 кант ,
[шантавий1] «кульгавий» Лизанець Тези доп. УжДУ 1965; — утворене від запозиченого з угорської мови запіа «кульгавий», пов’язаного з запііїпі «кульгати», ст. запіаіпі «тс.», що є словами слов’янського походження, які споріднені з укр. шататися. — ММТЕЗг III 484. — Див. ще шататися.
[шантавий2] «подертий, у лахмітті», [шанталавий] «тс.», [шанталавець] «обідранець» Нед, [шанталепа] «нечупарна людина» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, експресивне перетворення слова [шантавий] «кульгавий» («(*кульгавий) жебрак» -> «обідранець; нечупарна людина»). — Див. ще шантавий1.
шантаж «залякування погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити когось», шантажист, шантажний, шантажувати; — р. бр. болг. шантаж, п. згапіаг, схв. шантажа; — запозичення з французької мови; фр. сЬапІа^е «вимагання», початково (букв.) «співання», утворене за допомогою суфікса -а^е від сЬапІег «співати»; виникло шляхом переносного вживання експресивного арготичного виразу Гаіге сЬапІег диеіди'ип, (букв.) «змусити когось співати». — СІС2 926; Фасмер IV 405; КЗСРЯ 500; ССРЛЯ 17, 1264; Черньїх II 401; Младенов 691; Кораіігізкі 943; Оаигаї 161; ВІосЬ 137. — Див. ще кант2, шансонетка. — Пор. шантан.
[шантай] (бот.) «собача кропива, [псячки], Ьеопигиз сагсііаса Е.» Мак; — очевидно, як фонетичний варіант пов’язане з [шанта] (польова) (бот.) «вероніка широколиста, Уегопіса ІаІіГоііа Е.; марубій, МаггиЬіигп Ь.; котяча м’ята, ІЧереІа саіагіа Ь.», яке саме є варіантом поширенішого шандра2 (бот.) «марубій, МаггиЬіигп Ь.» (див.).
шантан «кав’ярня з відкритою сценою для виступів переважно фривольного характеру», кафешантан «тс.»; — р. бр. болг. м. шантан, п. згапіап, ч.
слн. запіап, схв. шантан; — запозичення з французької мови; у фр. (са(е) сііапіапі «(кафе)шантан, кафе, у якому співають» сЬапіапі є дієприкметником чол. р. одн. теп. часу, (букв.) «співаючий» від дієслова сбапіег «співати», що походить від лат. сапїаге «співати». — ССРЛЯ 17, 1265; НоІиЬ—Буег 464; Младенов 691. — Див. ще кант2, шансонетка.
шантрапа (знев.) «пуста, нікчемна людина; (зб.) пусті нікчемні люди»; — бр. шантрапа «тс.»; — запозичення з російської мови; р. шантрапа «тс.» неясного походження; припускалося запозичення з французької мови як видозміна французького виразу іі пе сЬапІега раз «(він) не буде співати», що вживався при відборі дітей кріпаків до панського хору (фр. сЬапіега є формою 3 ос. одн. майбутнього часу від сЬапІег «співати», а частка раз «не», уживана при запереченні, походить від лат. раззиз «крок», пов’язаного з нар.-лат. *раззаге «проходити»); припущення про зв'язок з ч. ст. запігок, запїгосЬ «дурисвіт», яке виводиться з свн. запігоске «омана» (Фасмер IV 405; НоІиЬ—Кор. 367; Маїгепаиег 318) також сумнівне. — КЗСРЯ 500; Оаигаї 536. — Див. ще па, шантан.
[шанька] «торбинка дитини-пасту-ха» ЛПол; — р. [шаночка] «мішечок», п. (заст.) згапек «міра хлібного зерна різного обсягу»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі польського запозичення згапек (зі зміною роду під впливом торба, торбинка); пов’язання р. [шаночка] з шанец «окоп, невелике укріплення» (< н. ЗсЬапге «польове оборонне укріплення; корзина із землею» — Фасмер IV 404) менш вірогідне.
[шапар] «продавець церковного меду Пі; дружко (на весіллі); буфетник Бі», [шапаренко] «син шапаря» Бі, [ша-парівна] «дочка шапаря» Бі, [шапару-вати] «розносити, наливати напої; дружкувати, пригощати» Бі, ошпарювати «тс.»; — фонетичний варіант слова ша-фар (з характерним для української мови
переходом -ф- > -п- у запозиченнях, пор.: Пилип < гр. ФіАітгтго^; гаптувати < нвн. Ьеііеп «зшивати» і под.). — Див. ще шафар.
шапка «чоловічий убір; [покриття на оборозі ВеУг; шапинка (гриба) Мак]», [шапа, шапшце] «шапка» Нед, [шапарь] «шапкар» Г, Нед, шапинка «шапка гриба», [шапівка] Куз, [шапурка] «тс.» Нед, [шапінець] «вид казкової шапки» Нед, шапкар, [шапкарня] «фабрика з виготовлення шапок» Куз, [шапкар-ство] «виробництво шапок» Она, [ша-порня] «вид великодньої гри (підняття шапок)» Нед, [шапочки] (бот.) «повняк, Та^еіез егесіа Б.» Мак, [шапбчник] «шапкар Нед; [(бот.) маточник, Реіазіїез оііїсіпаііз МоепсЬ.] Мак», [шапошник] «шапкар; вид дитячої гри», [шапошки] (мн.) «вид дитячої гри» Нед, [шапурйна, шапчерйна, шапчорйна, шапчурйна] «шапчина», [шапурка] «мисочка горіха» Нед, [шапучка] «дитяча гра, що полягає в тому, що хлопчики влучають ціпком у шапку, яку підкидають угору», шапчина, [шапковйтий] «раболіпний» Она, шапкуватий (розм.) «подібний до шапки», шапкувати «вітатися (знімаючи шапку)»; — р. бр. болг. м. шапка, п. сгарка, ч. вл. сарка, слц. сіарка, нл. сарка, схв. шапка, слн. зарка «тс.»; — запозичене, можливо, через середньоверхньонімецьку (свн. ІзсЬареі, зсЬареї) зі старофранцузької мови; фр. ст. сЬареї, сЬаре (фр. сЬареаи «капелюх») походить від нар.-лат. *сарре11из, зменшувальної форми від лат. сарра «рід головного убору» (для якого припускається запозичення з кельтської); припущення про походження безпосередньо з форми *кара внаслідок зміни початкового приголосного в *к]а-(Преобр. II, вьш. последний 87—88) або внаслідок контамінації слів *кара і *серьсь (Нщег БР 42, 22) викликає сумнів; розбіжність між початком слова ш- (з-) у східнослов’янських мовах і с- (сг-) у більшості західнослов’янських мов пояснюється, очевидно, часом запозичення (давнішим у західнослов’янських мовах). — Фасмер IV 406; КЗСРЯ 500;
Черньїх II 401—402; Ванков БЕ 1960/10, 445; 81ашзкі І 112; МасЬек Е8ЛС 94; НоІиЬ—Кор. 89; НоІиЬ—Буег 117; 8сЬиз-іег-8ешс 107; Младенов 691; Вегп. І 484; МікІ. Е\У 337, ТЕІ II 162; КогзсЬ АГ51РИ 9, 669; Баигаї 161; ВІосЬ 137. — Див. ще капа1, капелюх.
[шапканя] «коза, чорна коло шиї і голови» ВеНЗн; — очевидно, пов'язане з шапка-, пор. [чіпчар] «чорний або сивий баран, білий коло голови» тж, [чіпчаря] «чорна або сива вівця, біла коло голови» тж, пов’язані з чїпчик, чепець. — Див. ще шапка.
шаплйк «невисока широка дерев’яна посудина, що має вигляд зрізаної бочки; [цебрик Куз; бочка будь-якого діаметра, в якій зберігається лід та виловлена риба Берл; великий дерев’яний ківш; вид мідного ковша, в якому проціджують напої з великих посудин; дерев'яний кухоль; кухлик з кришкою Бі; відлога, капюшон у свиті; ковпачок гасової лампи ЛПол]», [шафлйк] «шаплик, діжка, цебрик» Нед, [ш(ч)аплйк] «шаплик» Ва; — р. [(півд.) шаплйк], п. згаїїік «цебрик», слц. (зменш.) ваііїк від заГеГ «кругла дерев’яна посудина з двома ручками; невелика діжа»; — запозичення з польської мови; п. згаїїік «цебрик» походить від свн. всЬаї, зсЬеіїеІ (нвн. 8сЬаІІеІ «діжка; посудина»), які утворені від 8сЬаГГ «діжка; шафа», похідного від дієслівного кореня *вкаЬ- «формувати різанням» (пор. свн. нвн. зсЬаПеп «творити; працювати», двн. зсаіїап «заподіювати, сприяти, впорядковувати, робити»), з яким пов’язані також лат. зсаЬб, -еге «чухати; скоблити», лит. зкбЬіі «скребти; зривати», псл. зкоЬІііі, укр. скоблити. — Фасмер IV 406; Вгйскпег 539; КІи^е—Міігка 631. — Див. ще скоблити. — Пор. шафа.
шаповал «майстер, який виготовляє з вовни шапки та інші вироби способом валяння», шаповаленко «син ша-повала» Бі, шаповалівна «дочка шапо-вала» Бі, [шаповалка] «валяльниця сукна» Нед, шаповальня, [шаповальний], у виразі [шаповальна земля] «глина, що
застосовується у сукновальні» Нед; — р. шаповал, бр. шапавал;— складне слово, що виникло на основі іменника шап(к)а і віддієслівного кореня вал від валяти (пор. паралельне утворення сукновал). — Див. ще валити, шапка.
шапокляк «складаний капелюх-ци-ліндр (переважно на пружинах)»; — р. шапокляк, п. згарокіак; — запозичення з французької мови; фр. сЬареаи сіадие «складаний капелюх, шапокляк» — словосполучення, що складається зі слів сЬареаи (ст. сЬареї) «капелюх» і сіацие «складаний капелюх; тріск», утвореного від сіас, звуконаслідувального вигуку для передачі хлопання або іншого різкого звуку. — Фасмер IV 406; ССРЛЯ 17, 1269; 81. 'муг. оЬсусЬ 727; Оаигаі 161, 180; ВІосЬ 137, 153. — Див. ще шапка.
шар1, шарик, зменш, до шар; — р. бр. шар, болг. (заст.) шар «геометрична куля; ядро; м’яч», м. шар «земна куля; м’яч», схв. шар «земна куля»; — етимологічно не з’ясоване; спроба виведення з проміжного значення «*кругла пляма», що могло розвинутися з псл. загь «пляма; візерунок; колір», пор. цсл. шарж «фарба» (Брандт РФВ 24, 190; Ильинский ИОРЯС 24/1, 136), або пов’язання з гр. хссрос (х&Рп) «голова, обличчя; верховина», дінд. зігаз «голова; верховина» (Горяев 419) непереконливі; для української мови не виключене запозичення слова з російської мови. — Фасмер IV 406; КЗСРЯ 500; Черньїх II 402.
шар2 «верства», шаруватий «складений з шарів», шарувати «ділити на шари, верстви», нашарування «напластування», перешарок «м’яка речовина у проміжках між верствами деревини», [підшар] «нижній шар, підґрунтя» Куз, [пошар, пбшарок] «місцевість, простір області, країни; напрям» Нед, пошаровий «розташований шарами», прошарок «тонкий відмінний шар між іншими шарами»; — п. [згаг] «верства»; — очевидно, утворення, що виникло лексико-семантичним способом від шар'} щодо можливості семантичного розвитку пор. спів-
відношення значень слова круг «коло» і «ділянка певної площини (зокрема, поля)». — Див. ще шар1.
[шар3] «ряд» О, [шари] «покрівля», [шардк] «ряд» Нед, О; — р. [шар] «схил покрівлі», п. [згаг| «ряд (в’язок соломи або гонти на даху)», ч. ваг, слц. зіаг «тс.»; — запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської); нвн. 8сЬаг (свн. зсЬаг, двн. зкага) «натовп, сила, купа; зграя (птахів), косяк (риб), велика кількість (низка) однорідних предметів або істот» пов’язане з дісл. зкагі «загін», що споріднене з умбр. каги «частина», лат. саго «шматок м’яса; тіло», а також із псл. кога, укр. кора; припущення про праслов’янське походження слова (Вгйскпег 540) не обґрунтоване ні формально, ні семантично. — МасЬек Е8ЛС 602; Кіи^е—Міігка 635, 644; КІеіп 1432. — Див. Іце нора.
[шара] «великий дощ» Чередниченко «Питання історії і діал. східнослов. мов» ЧДУ, 1958, 100; — очевидно, фонетичний варіант слова ]шарга] «сира буряна погода» (див.).
шарабан «старовинний чотириколісний екіпаж; легкий однокінний двоколісний візок, кабріолет; (розм.) віз»; — р. бр. болг. шарабан, п. згагаЬап; — запозичення з французької мови; фр. сЬаг а Ьапсз «шарабан, відкритий фаетон, який має кілька рядів сидінь, (букв.) віз із лавками» є словосполученням трьох слів: сЬаг «візок», що походить з лат. саггиз «віз, підвода», галльського за походженням, яке означало «віз на чотирьох колесах», прийменника а, успадкованого від лат. асі «до, на, біля», і Ьапсз, форми множини від Ьапс «лава, лавиця, ослін; банка; лавиця у човні; банка (мілина); косяк риби», що як запозичення походить з герм. *Ьапк-. — СІС2 926; Фасмер IV 407; КЗСРЯ 500; Преобр. II, вьіп. последний 88; Кораііпзкі 943; Вгйскпег 540; Оаигаі 71, 162; ВІосЬ 64, 138. — Див. ще авантюра, банка3, карета.
[шарагн] (мн.) «стояча вішалка» СУМ, [шараги] (мн.) Куз; — п. згага^і, 380
ст. згга^і «тс.», ч. (розм.) зга'к «козла для пиляння дров; підставка, вішалка», слц. зга^іе «ноші для цегли або каміння», [зага^І’а] (звичайно у мн.) [загаде, заіа^геї «підвісна частина у вигляді драбинки в задній або передній частині воза, де міститься корм для запряжених коней», схв. шараге, шарагле «драбинки на драбинчастому возі для возіння сіна»; — запозичене (через польське посередництво) з німецької мови; н. ЗсЬга^еп «козла; станок; катафалк» пов’язане із свн. снн. зсЬга^е «дерев’яна підставка під стіл з перехрещених дощок» (з пгерм. *зкгае- «бути косим», пор. нвн. зсЬга^ «косий»); наявність вставного -а-між двома початковими приголосними слова в частині слов’янських мов свідчить про посередництво угорської, пор. уг. зага^Іуа (заго^Іуа) «зад воза (з перехресних дощок); ноші» (Вгйскпег 540; МасЬек Е8ЛС 622; МИТЕЗг III 495— 496). — Шелудько 54; МасЬек Е8ЛС 622; НоІиЬ—Кор. 374; НоІиЬ—Еуег 471; Кіи^е—Міігка 677—678.
шарада; — р. бр. болг. м. схв. шарада, п. згагасіа, ч. слн. зага'сіа; — запозичення з французької мови; фр. сЬа-гасіе «шарада» походить від пров. сЬаг-гасіо «бесіда; балачки (на вечорницях)», похідного від сЬагга «розмовляти, балакати», слова звуконаслідувального походження. — СІС2 926; Фасмер IV 407; КЗСРЯ 501; ССРЛЯ 17, 1274; Черньїх II 402; 81. шуг. оЬсусЬ 727; МасЬек Е8ЛС 602; НоІиЬ—Еуег 464; Оаигаі 162; ВІосЬ 138. — Пор. шарлатан.
[шаран1] (іхт.) «невеликий короп, Сургіпиз сагріо Е.» Г; — р. [шаран] «молодий короп, сазан», п. згагап «молодий короп», болг. шаран «короп», схв. шаран «короп; сазан»; — судячи з наявності -р-(-г-) замість -з- (-г-) в інших тюркських мовах, запозичення з бул-гарської, близькоспорідненої з чуваською, де відповідне слово не збереглося; на запозичення саме з булгарської, а не чуваської (пор. Фасмер IV 407; Горяев 418), вказує і географія поширення слова в слов'янських мовах, зокрема в болгар-
ській і сербсько-хорватській; булг. *загап відповідає тур. загал «короп», тат. сазан «сазан»; менш переконливі інші спроби пояснення слова: пов’язанням з прус, загоіе «короп» (МасЬек 2І81Р6 19, 65) або зближенням з лит. гагйоїаз «виблискуючий» (Тгаиітапп у Фасмера IV 408), витлумаченням як похідного від др. шарити «фарбувати» (отже, «строкатий») (Преобр. II, вьіп. последний 88); очевидно, випадковою є співзвучність з шор. загауап «харіус, ТЬугпаІІиз» (Радлов IV 951, 954). — Фасмер IV 407— 408. — Див. ще сазан.
[шаран2] (зб.) «дрібні уламки криги на ріці»; — р. [шарашь, шарбшь, ше-рбшь, шарш] «перший лід на ріці; шуга (перед утворенням криги)»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення на позначення шурхотіння частинок льоду; в основі слова могло лежати початкове *шараш, пізніше видозмінене під впливом слів типу туман, буран і под. — Фасмер IV 408.
[шаранецьі «дверний гак» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з угорської мови, пор. р. шаранец «вірьовка для укріплення рибальської сітки», шоранец «вірьовка, за яку тягнуть невід», саранец «канат невода», що пов’язуються з карел, зогагіе «тс.», фін. зога «передня частина рибальської сітки» (Фасмер IV 408).
[шарапатка] «(у гуцульських селян) чужа людина у міському одязі»; — запозичення з польської мови; п. згагараі(к)а, згегереіка «голота, ледар, бідолаха; молокосос; обідранець» пов’язуються з п. згагу «сірий»; припущення про зв’язок польських форм з ч. загараі «шум, гуркіт», слц. загараіа «навіженість» (МасЬек Е8ЛС 602) викликає сумнів. — Вгйскпег 541. — Див. ще сірий.
шарах (вигук, що вживається як присудок зі значенням шарахати(ся), [ша-расть[ «тс.» Нед, шарахати(ся) «несподівано різко кидатися кудись», ша-рахкати(ся), шарахнути(ся) «тс.»); — р. шарах «шарах», бр. шарахацца
«шарахатися»; — експресивне утворення звуконаслідувального походження. — Фасмер IV 408; КЗСРЯ 501; Преобр. II, вьш. последний 88; Горяев 418; Ильинский ИОРЯС 20/4, 173.
шарварок «(іст.) додаткова до панщини феодальна повинність будівництва та ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків і т. ін.; (перен., розм.) напружена робота, здійснювана спільними зусиллями; час виконання такої роботи; (перен., розм.) безладна метушня, розгардіяш; галас, гамір», [шайварок] «тс.», шарварка «безладна метушня; розгардіяш; [невеликі витрати на земські відбутки Бі]», [иларварщина] (іст.) «додаткова до панщини повинність» Нед; — р. [шарварки] «земські, домашні або сільські повинності, збір на них», бр. шарварка «дорожня повинність», п. згаг-шагк «повинність сільських громад постачати людей з кіньми для будівлі або ремонту громадських доріг, мостів, парафіяльних церков тощо; масова робота на пана, що не входить до панщини; даремна фізична праця; вид оплати в цеху різників; (ст.) метушня, розгардіяш, галас»; — запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови; свн. зсЬагшегс «панщина, що відбувається за впорядкованим розподілом» (нвн. ЗсЬагшегк «панщина; важка праця; побічна робота (мулярів, теслярів)») є складним словом, утвореним зі слів ЗсЬаг «натовп, купа (людей); загін (військових); зграя (птахів); косяк (риб)», похідного від дієслова зсЬегеп «розрізати», і шегс (н. \Мегк) «спроба; праця, робота». — Фасмер IV 408; Шелудько 54; Вгйскпег 541; Кіи^е—Міігка 635, 637. — Див. ще верстат, шар3.
[шарга] «сира, вітряна погода Нед; буран ЛПол», [шарга, шаруга] «тс.» тж, [шаргавиця] «негода, вітер з дощем і снігом» Климчук ЛексПол, [шаркан] «сильний вітер, буря», шаруга «негода»; — запозичення з польської мови; п. згаг^а «завірюха, негода» пов’язується з згаграс «розривати, роздирати», а також із витлумачуваними як звуконаслідувальні п.
згиг^оі, р. [шурга] «заметіль», [шурга-нить] «бушувати, мести». — Вгйскпег 540—541. — Пор. шарпати.
[шаргать] (у виразі шаргать одежу) «шарпати, сіпати» Кур; — п. згаг-^ас «бруднити»; — очевидно, експресивне утворення, близьке своїм походженням до звуконаслідувального шаркати та до шарпати; усі три дієслова розглядаються як слова зі спільним коренем, але різними суфіксами. — Вгйскпег 540— 541. — Пор. шаркати, шарпати.
[шарга] «білий бик» ВеЛ; — ч. заг^а «гнідий віл», схв. шарга «перістий віл (часто як прізвисько)»; — запозичення з угорської мови; уг. заг^а «жовтий; блідий; (про масть) каштановий, буланий», ваг (заст.) «тс.» запозичене з давньо-тюркської мови, пор. чув. шура, шур «білий», сара «жовтий», а також кирг. каз. ккалп. ног. аз. тат. сарьі, тур. ст. зап, уйг. серик, дтюрк. загіу «тс.», у мовах монгольської родини — монг. шар, бур. шара «жовтий»; у деяких тюркських мовах (булгарській, давньочуваській, хозарській) у давні часи, очевидно, мало значення «жовтий» і «білий». — Ли-занець Тези доп. УжДУ 1965, 48; Ма-сНек Е8ЛС 602; Вагсгі 265; МИТЕ8г III 489—490; ДТС 488; Егоров 339.
шаргіт «частина ткацького верстата, знаряддя, призначене для снування ниток» Нед, [шарґот] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з н. зсЬагеп «снувати» (при тканні).
шарж «малюнок, портрет, що зображує когось у навмисне спотвореному, смішному вигляді; карикатурна подібність чогось», [шаржа] «тс.» Она, шаржувати; — р. бр. болг. шарж, схв. шаржа «шарж», п. згагга «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. сЬаг^е «шарж; вантаж; тягар; доручення» є віддієслівним утворенням від сітаг^ег «навантажувати; доручати; перебільшувати, шаржувати», яке продовжує нар.-лат. саггі-саге, утворене від саггиз «віз, підвода». — СІС2 926; Фасмер IV 409; Горяев 134; КЗСРЯ 501; ССРЛЯ 17, 1277; Черньїх II 402—403; Кораіігізкі 944;
Оаигаї 163; ВІосН 138. — Див. ще шарабан. — Пор. карикатура, шаржа.
шаржа «військовий чин в австрійській армії; старшина», [шаржі «тс.» Пі; — р. шаржа, шарж (заст.) «посада, чин», п. згагга «чин», ч. загге «чин; невелика характерна роль», слц. загга «чин», м. шаржер «магазин для заряджання (у швидкострільної зброї)», схв. шаржа «тягар; вантаж»; — запозичення з французької мови; фр. сЬаг^е «посада; вантаж; тягар; доручення; податок». — Фасмер IV 409; Смирнов 326; Кораіігізкі 944; Вгйскпег 541; НоІиЬ— Ьуег 465. — Див. ще шарж.
[шарий] «сірий, темно-сірий» Нед, [шаровий] «сірий» Нед, [шаріти] «сі-ріти» СУМ; — бр. шзрьі «сірий», ч. зегу, ч. ст. зегу, слц. зегу, вл. зегу, нл. зегу; — запозичення з польської мови; п. згагу «сірий» споріднене з укр. сивий, сірий. — Вгйскпег 541; МасЬек Е83С 605—606; 8сЬизіег-8е\ус 1432. — Див. ще сірий. — Пор. сивий.
[шарило] (бот.) «синяк звичайний, ЕсЬіит уиі^аге Е», (бот.) «краснокорінь, Опозта есЬіоісІез Е» Мак; — р. [шарило] (бот.) «синяк, ЕсЬіит уиі^аге Е»; — утворення, пов’язане з шаріти «робитися червоним; червоніти»; назва пов’язана з тим, що квітки цієї рослини можна використовувати для вироблення червоної фарби. — Флора УРСР VIII 384—385. — Див. ще шаріти.
шарити «шукати навпомацки; обмацувати щось; старанно когось (щось) шукати»; — р. шарить, слн. загіїі «тс.»; — дієслово звуконаслідувального походження, можливо, пов’язане з шаркати; сумнівніші спроби пов’язати з н. зсЬаггеп «скребти; рити, копати» (Горяев 418) і з р. шар «куля» (Брандт РФВ 24, 190). — Фасмер IV 409; Преобр. II, вьіп. последний 88. — Пор. шаркати.
шаріти «ставати червоним (переважно про обличчя); виділятися червоним або рожевим кольором»; — р. [шарить] «фарбувати, розписувати», др. шарті «фарба, колір», болг. шаря «фарбую», м. шари «розмальовує», схв. ша-
рати «розмальовувати, фарбувати», слн. вага «строкатість», загазі «строкатий», стел, шлр'ь «фарба»; — очевидно, давнє запозичення з тюркських мов; пор. чув. сарла «фарбувати», дтюрк. бїг «фарба», зїгеї «художник», алт. туркм. каз. ккалп. тат. сьірла «фарбувати», кирг. сьірда, уйг. сирла «тс.», які пов’язуються з чув. сар, сара. «фарба», алт. каз. ккалп. ног. туркм. тат. сьір, узб. сир «тс.», уйг. сир «лак, глазур», пор. і монг. калм. шир «фарба»; існує також припущення (Агпіт 2Г5ІРИ 9, 406) про те, що безпосереднім джерелом запозичення є тюрк, вагуу «білий; жовтий» (пор. укр. [шар пі] «білий бик»); спроба пов’язання з сизий (Реіегззоп В8І. ХУогізБ 28) викликає сумнів. — Фасмер IV 406— 407; Младенов 691; Георгиев Бьлг. етим. и оном. 33; 8кок III 382; Егоров 183, 184. — Пор. шарга.
[шаркантьов] «остроги» ВеУг; — запозичення з угорської, мови; уг. заг-капіуй «острога» похідне від дієслова зегкепіепі «спонукати», що пов’язується з іменником заток «п’ята; підбір (на взутті)», є, очевидно, словом фіно-угорсь-кого походження. — Балецкий 81. зі. IX 1-4, 381; Вагсгі 266; МИТЕЗг III 493, 496—497; МЗгЕПЕ III 593—594.
Ішаркань] «остроги» ВеУг; — результат скорочення слова [шаркантьов] «тс.» (див.).
шаркати «виконувати якусь дію (скребти, терти тощо), спричиняючи шерех, шарудіння; човгати ногами; вітаючи когось з особливою шанобливістю, робити рух однією ногою до другої», шаркнути, шаркотіти, шархати, шаркун «той, хто ходить, шаркаючи ногами», [иіаркйй] «проворний, швидкий», шарк (виг., розм.); — р. шаркать, бр. шар-каць; — утворене від звуконаслідувального шарк (пор. дзвякати від дзвяк). — Фасмер IV 409; КЗСРЯ 501; Шахматов ИОРЯС 7/2, 335; Преобр. II, вьіп. последний 89; Горяев 418. — Див. ще шарити.
[шарлай] (бот.) «волошка перлиста, Сепіаигеа таг^агіїасеа Б.»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі
слова шарлат «пурпур» у зв’язку з рожевим кольором віночка рослини. — Федченко—Флеров 1020.
шарлат (заст.) «пурпур; [одяг червоного кольору] Нед», (заст.) шарла-товий; — р. шарлат «червона тканина», ст. [шарлапгь] «назва сорту сукна», [скарлапть, скорлатт>] «назва дорогої тканини», п. згагіаі, згкаНаї «яскраво-червона барва; вид тканини», ч. загіаі «тс.», слц. загіаі «багрець», вл. загіаіо-\уу «червоного кольору», нл. загіаі «яскраво-червоний колір», схв. скрлет «багрянець, пурпур; скарлатина», слн. зкгіаі «яскраво-червоний колір; дорога тканина пурпурового кольору»; — запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови; свн. зсЬагІаі (нвн. ЗсЬагІасЬ) «багрець, яскраво-червоний колір» походить із слат. зсагіаіит «яскраво-червона фарба». — Фасмер IV 409—410; Преобр. II 295; Вгйскпег 541; Масіїек Е8ЛС 603; НоІиЬ—Кор. 367; НоІиЬ—Буег 464; КІи^е—Міігка 636. — Див. ще скарлат. — Пор. шарлах.
шарлатан «неук, невіглас, що видає себе за знавця; той, хто обдурює когось», шарлатанство «поведінка, вчинки, властиві шарлатанові; безсоромний обман; нісенітниця, якою морочать людей», [шарлдта] «шантрапа; дітвора», шарлатанити «бути шарлатаном; займатися шарлатанством»; — р. бр. шарлатан, п. згагіаіап, ч. слц. слн. загіаіап, болг. шарлатанин, м. шарлатан, схв. шарлатан; — запозичене через французьке посередництво (фр. сЬагІаіап «шарлатан») з італійської мови; іт. сіагіаіапо «шарлатан» розглядається як утворення від дієслова звуконаслідувального походження сіагіаге «базікати» або як результат видозміни слова сеггеїапо «шарлатан», яке спочатку мало значення «мешканець Сеггеіо (Черрето)», жителі якого колись нібито займалися продажем фальшивих ліків. — Фасмер IV 410; КЗСРЯ 501; Преобр. II, вьіп. последний 89; Горяев 418—419; Черньїх II 403; Вгйск-пег 541; Кораііпзкі 943; МасЬек Е8ЛС 603; НоІиЬ—Кор. 367; НоІиЬ—Еуег 464;
Младенов 691; Оаигаї 163; СатіІІьсЬе^ 208; ВІосЬ 139; Кіеіп 269.
шарлах «фарба яскраво-червоного кольору», шарлаховий «яскраво-червоний»; — р. шарлах «пурпурна тканина», ч. слц. ьагІасЬ «скарлатина», вл. ьагІасЬ «яскраво-червоний колір, багрянець», м. шарлах «скарлатина», схв. шарлах «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсНагІасИ «багрець, яскраво-червоний колір; скарлатина» успадковане із середньоверхньонімецької мови; свн. БСІтагІасИ є результатом видозміни свн. зсЬагІаІ під впливом свн. ІасЬ «простирадло; полотно» (нвн. Ьакеп). — ССРЛЯ 17, 1284; Фасмер IV 410; Преобр. II, вьіп. последний 89; НоІиЬ—Кор. 367; НоІиЬ—Еуег 464; КІи-
—Міігка 636. — Див. ще скарлат, шарлат.
шарлотка (кул.) «солодка страва із запечених з яблуками сухарів, попередньо намочених у молоці з яйцями»; — р. шарлотка, заст. шарлота, бр. шарлотка, п. згагіоіка; — запозичене (можливо, за посередництвом польської) з французької мови; утворене за допомогою суфікса -к(а) від фр. сЬагІоІІе «шарлотка», що походить від французького жіночого імені СЬагІоІІе, яке відповідає чоловічому СЬагІез, що продовжує латинізовану форму Сагоіиз германського імені КагІ(-) «Карл»; причину пов’язання назви страви з ім’ям не з'ясовано (висловлювалося припущення, що формою пиріг нагадував жіночий капелюшок). — Фасмер IV 410; КЗСРЯ 501; 81. \ууг. оЬсусЬ 727; СагпіІІзсЬе^ 208; ВІосЬ 139; Оаигаї 163; Оаигаї бісі, без потз 112; Кіеіп 269. — Див. ще Карл.
[шарляк] «столярна замазка для замазування щілин у дереві»; — п. згеїак, [згагіак] «тс.»; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; нвн. ЗсЬеІІак походить від гол. зсЬеІІак, складного слова, утвореного поєднання^ гол. бсЬєі «риб’яча луска» (за подібністю до неї тонких пластинок лаку), спорідненого з н. ЗсЬаІе «лушпайка», і Ьаск «лак». — КІи^е—Міігка 633, 642. — Див. ще лак1, шаля*.
[шармакй] «п’ятиріжкові дерев’яні вила» Мо; — усічена форма слова баш-тармаки «тс.». — Див. ще баштар-мак. — Пор. бармакй.
шарманка «катеринка (невеликий механічний орган без клавіш у вигляді коробки з лямкою, що надівається на плече)», шарманщик; — р. шарманка, п. згагтапіка, (рідк.) згагтапі каїгупка «тс.»; — запозичене з польської мови (можливо, через російське посередництво); п. згагтапіка виникло на основі словосполучення згагтапі каїгупка (пор. іншу назву інструмента — катеринка), яке відбиває запозичене німецьке словосполучення ЗсЬагтапІе КаїЬагіпе «чарівна Катерина», що є початком пісні, яку нібито часто грали на шарманці; н. зсЬагтапі(е) «чарівний» походить від фр. сЬагтапІ «тс.», пов’язаного з сЬагтег «зачаровувати, захоплювати, полонити», відіменникового утворення від сЬагте «чари, чарування», що походить від лат. сагтеп «вірш, пісня; чарівна пісня; про-рікання, вислів оракула», яке пов’язується з *саптеп і далі з сапо, -еге «співати; складати; творити». — Фасмер IV 410; КЗСРЯ 501; ССРЛЯ 17, 1285; Горяев 419; Черньїх II 403; 8\У VI 568; КІи^е—Міігка 636; Оаигаї 163; ВІосЬ 139. — Див. ще кант2. — Пор. кате-рйнка.
шарнір; — р. болг. шарнйр, бр. шарнір, п. згагпіег, ч. загпуг, слц. загпіег, схв. шарнйр, слн. загпіг; — запозичене (через німецьке посередництво, н. 8сЬаг-піег) з французької мови; фр. сЬагпіеге «шарнір, рухоме з’єднання двох частин механізму на осі» походить від нар.-лат. *сагсііпагіа, утвореного від лат. сагсіб «дверний гак; вісь; центр». — СІС2 927; Фасмер IV 410; КЗСРЯ 501; ССРЛЯ 17, 1286; Черньїх II 403; НоІиЬ—Еуег 465; ЕгетсІ'Л'бгІегЬисЬ 566; Оаигаї 163. — Див. ще кардинальний.
шарнути1 (розм.) «кинутися пошукати Г; у словосполученні шарнути попід (щось) — засунути під щось палицю, щоб його дістати Нед»; — похідне від шарити на позначення швидкої одноразової дії (пор. курнути від курити,
стрибнути від стрибати і под.). — Див. ще шарити.
шарнути2 (розм.) «тернути; штовхнути; шаркнути (ногою) СУМ; [ударити; різонути] Нед», шарнутися (розм.) «тернутися»; — похідне від шаркати на позначення одноразової дії, що виникло в результаті випадіння -к- з форми шар(к) ну ти.— Див. ще шаркати.
шаровари «широкі штани, зібрані біля кісточок, поширені в минулому в Україні; штани подібного крою, характерні для східних народів; подібні до них спортивні штани», шальвари (заст.) «шаровари», [шаравари] «тс.»; — р. шаровари «шаровари», шальвари, бр. шаравари, п. згагахмагу, ст. (одн.) зга-гахмага, ст. згаїахмагу, рідк. згаїхмагу, ч. загамагу, слц. загауагу, загомагу, болг. шалвари, м. шалвари, схв. шалваре «тс.»; — запозичення з іранських мов, яке до слов’ян, очевидно, проникло в різний час і різними шляхами: безпосередньо з давньоіранських мов — від ір. *загауага- (< *зсагамага-) «штани» (шаровари бачимо ще на давніх зображеннях скіфів); ця форма відбита в укр. [шаравари] і п. згагахмагу (звідки, очевидно, й ч. слц. загауагу); форма шаровари, р. шаровари виникла, мабуть, як гіперизм, викликаний помилковим сприйняттям другого від початку слова -а- як з’єднувального -о- складного слова, пор. р. водовоз і под.; пізніше запозичене через посередництво тюркських мов з новоперської, пор. нперс. закаг «штани», тур. закаг «шаровари»; в обох випадках під впливом слов’янських ріигаїіа іапіит типу штани, черевики, ножиці (на позначення предметів, що складаються з двох частин) слово набуло в слов’янських мовах множинної (у давнину двоїнної) форми; припущення про походження турецької форми від нгр. оараРара, оараРаЛЛа, охраггараї «шаровари» (Преобр. II, вьш. последний 90) позбавлене підстав. — Фасмер—Трубачев IV 410; КЗСРЯ 501; Дмитриев ЛС III 36; Корш ИОРЯС 11/1, 270; Черньїх
II 403—404; Вгйскпег 540; Кораіігізкі 943; НоІиЬ—Еуег 465; МікІ. Е\У 337, ТЕІ II 164; Радлов IV 967; ЬокоІзсЬ 147.
шарпанина (кул., заст., часто в словосполученні баба-шарпанйна) «страва з борошна, масла, яєць та нарізаного тонкими смужками замороженого чи солоного м’яса або риби СУМ; рід пісної страви із пшеничного тіста, риби, конопляної олії тощо Г»; — лексико-се-мантичне утворення, що виникло на основі слова шарпанина, очевидно, в розумінні «метушня, біганина», які вимагалися у зв’язку з приготуванням страви; не виключена можливість виникнення слова з первісного словосполучення *(страва) баба(м) шарпанина, тобто «страва, що завдає жінкам (бабам), що її готують, багато метушні, клопоту». — Див. ще шарпати.
[шарпанка] «сорт картоплі»; — неясне. — Пор. шампанка.
шарпати «тягти, смикати», шарпатися «смикатися; [рватися на шматки Пі]», шарпак «обідранець», шарпанина «шарпання; дрантя», [шарпатий] «обірваний, обдертий» Пі, [ошарпнути] «поранити» Нед, обшарпанець «обідранець», [ошарпанець] «тс.», [пошарпуш-ка] «докучлива ломота, біль» Нед, [по-шарпушки] «смикання в різні боки», шарп (виг.); — р. [шарпать] «рвати, смикати», бр. шарпаць, п. згаграс, слц. заграі’ «тс.»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з подібними українськими і взагалі слов’янськими звукозображувальними словами з кореневими приголосними ш-р(-) при різних розширювачах приголосних основи і різноманітному вокалізмі кореня типу шар-ити, шар-к-ати, шер-х-отіти, шур-х-отіти, пор. також р. шорк-ать, шорох\ з огляду на це сумнівними видаються спроби розглядати слова як запозичення з неслов’янських мов — через польську мову від свн. зсгіагЬеп «різати, скребти» (Фасмер IV 411; Преобр. II, вьш. последний 90), із свн. форми зсгіагреп «тс.» (Черньїх 203), так само, як і пошуки зв’язків з лат. сагрб
«зриваю» (Горяев 419). — Вгйскпег 541. — Пор. шарити, шаркати.
Ішарпатйння] (заст.) «корпія (висмикані зі старого полотна нитки, які вживали замість вати та марлі як перев’язувальний засіб)» Нед; — очевидно, утворене від слова [корпйннє] «корпія» Нед, що виникло на основі запозичення з німецької або голландської мови (пор. нвн. ст. Сагріе, гол. кагріе «тс.») у результаті його зближення з дієсловом шарпати «смикати». — Див. ще корпія, шарпати.
[шарпун] «?» (у тексті: Шарпони мене, Боже, своїм шарпуном на мене, на жінку і на моїх діток. — Лохв. пов.); — не зовсім ясне; можливо, експресивне похідне від шарпати (шар п( о) ну ти), тоді в цьому тексті, що є частиною замовляння, воно позначає засіб, яким Бог може вишарпнути «вирвати» родину з якоїсь біди. — Див. ще шарпати.
[шартий (у виразі шарті дожжо-ве)] «сильний» ? Нед; — не зовсім ясне, можливо, експресивне утворення, похідне від [шара] «великий дощ». — Див. ще шара.
шартрез «сорт міцного пахучого лікеру»; — р. шартрез, бр. шартрез, ч. загігезка, сЬагІгеизка, схв. шартрез; — запозичення з французької мови; фр. сЬагІгеизе утворене від СЬагІгеизе, назви одного з найстаріших монастирів картезіанського чернецького ордену, в якому виготовлявся цей вид лікеру. — Фасмер IV 411; НоІиЬ—Буег 203, 465; Оаигаі 164; ВІосЬ 140.
шарувати1 «енергійно терти; мити; чистити» СУМ, [шаровати] «витирати, мити» Пі; — р. [шаровать] «чистити, мити (піском або попелом)», бр. шара-ваць «терти, чистити», п. згагохуас, зго-гохуас, [згиго'Л'ас] «мити, скребти, скоблити», ч. зоигоуаіі, слц. заугоуаі', вл. зиг(о\у)ас, нл. зигохуаз «тс.»; — запозичене через польське посередництво із середньонижньонімецької мови; снн. зсЬйгеп «чистити», пов’язане із снідерл. зсйгеп, сангл. зсоигеп, дат. зкиге, шв. зкига, нвн. зсЬеиегп «терти, мити», походить зі старофранцузької мови; фр. ст.
езсигег (фр. есигег «чистити») успадковане через посередництво середньолатинської мови (слат. зсигаге) з лат. ехсй-гаге, утвореного за допомогою префікса ех-«з-, ви-» від сйгаге, сйгб «турбуватися, доглядати» (у давнину йшлося про чищення зброї). — Фасмер IV 410; Вгйскпег 552; МасЬек ЕЗЛС 619; КІи^е—Міігка 644; Оаигаі 225, 266; ВІосЬ 196, 242; КІеіп 1402; Егпоиі—МеіІІеі 159; \Уа1-сіе—Ноїт. І 314. — Див. ще екс-, куратор. — Пор. шурувати2.
шарувати2 (с.-г.) «розпушувати ґрунт, обробляючи сапою чи спеціальним механізмом міжряддя просапних культур (переважно цукрових буряків)», [шарів-нйця] «сапа» Ва, [шардваня] «шаров-ка; полільний сезон» Ме, шардвка, шарувальниця, [шарувільник] «сапальник, полільник» Ме, перешардвка; — р. шаровать «шарувати», бр. шара-ваць; — запозичення з німецької мови; н. зсЬаггеп (свн. зсЬаггеп) «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» продовжує іє. *(з)кагз- «скребти; дряпати», з яким пов’язані також лат. саггеге «чесати (вовну)», сагсіииз «будяк», псл. *когзІа, укр. короста. — Кіи^е—Міігка 637; ХУаІсіе—Ноігп. І 173—174. — Див. ще короста.
[шарудити] «(про птахів) щебетати, цвірінькати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло з якогось первісного звуконаслідування в результаті його зближення з шарудіти (звуковий комплекс із шиплячим звуком на позначення цвірінькання птахів для української мови є неприродним).
шарудіти «видавати слабкий шерех, шелест; шукати навпомацки, спричиняючи слабкий шерех, шелест», шарудливий; — звуконаслідувальне утворення, у своїй словотвірній основі шару- специфічне для української мови.
шарф «зіткана чи зв’язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі; (заст.) кольоровий пояс або пов’язка через плече, що були розпізнавальним знаком генеральського та офіцерського звання в дореволюційній ро-.
сійській армії», [шарфа] «тс.» Куз; — р. болг. шарф, п. згагїа «стрічка; шарф; шовкова пов’язка через плече», ст. згагра «тс.», ч. слц. зегра «широкий пояс зі стрічки», слц. загра «перев’язь; шарф», схв. ешарпа (ешарфа) «шарф, перев’язь (у парадному офіцерському обмундируванні)», слн. загра «тс.»; — запозичене (можливо, через німецьке посередництво, н. ст. ЗсЬагІе від ЗсЬагре) з французької мови; фр. е'сЬагре «пов’язка; перев’язь» успадковане від франкської мови; франк. *зкегра (>фр. ст. езсагре, езсЬегре) споріднене з англ. зсагі «шарф», а також з лат. зсігра, зсігреа «плетений кошик», зсігреиз «очеретяний; плетений», зсігриз «очерет». — Шелудько 55; Фасмер IV 411—412; КЗСРЯ 501—502; Преобр. П, вьіп. последний 90; Черньїх II 404; Вгйскпег 540; 8Е \ууг. оЬсусЬ 727; Масіїек Е84С 605; НоІиЬ—Еуег 465; НоІиЬ—Кор. 368; Младенов 691; ВІосЬ 237; Оаигаї 262—263; КІи^е—Міігка 636—637; Кіеіп 1393; \¥а16е—Ноїт. II 496.
шарх (виг.) «звуконаслідування, що вживається на позначення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін.», шарх-шарх (виг.), шархати «виконувати якусь дію (скребти, терти тощо), спричиняючи шерех, шарудіння; ідучи, викликати шарудіння; човгати»; — звуконаслідувальне утворення, подібне до низки інших, що використовуються для передачі різних відтінків шарудливих звуків: шарк-, шурк-, ше'рех, шурхіт і под.
шасі (невідм.) «рама (чи основа) різних машин»; — р. шассй, бр. шасі, п. сЬаззіз, ч. вазі, болг. шаси, м. шасіфа, схв. шаси;а, слн. зазї]а; — запозичення з французької мови; фр. сЬаззіз «шасі; рама; касета» утворене від сЬаззе «рака для мощей угодників; оправа для окулярів», що походить з лат. сарза «вмістище; футляр; скриня». — СІС2 927; КЗСРЯ 502; ССРЛЯ 17, 1292; Черньїх II 404—405; Кораіігівкі 167; НоІиЬ— Еуег 465; РЧДБЕ 840; Оаигаї 164; ВІосЬ 140. — Див. ще капсуль.
шастати «швидко рухатися, ходити в різних напрямках; шукати, обмацую
чи щось», шаснути, зашастувати «зашарудіти», шасть (виг.), \ по шасть] «шасть»; — р. шастать «шастати», бр. шастаць «тс.», п. згавіас «розтрачувати, розкидати»; — звуконаслідувальне утворення; припущення про зв’язок із шатати (ЕгаепкеІ ІЕ 50, 212) позбавлене підстав, так само як пов’язання з ч. сезіа «дорога» (Горяев 419); зіставлення з шустрий (Вгйскпег 541) непереконливе з фонетичного погляду. — Фасмер IV 412; КЗСРЯ 502; Преобр. II, вьіп. последний 90.
[шастітиі «шелестіти» Климчук ЛексПол, [шастувати] «тс.»; — р. [ша-стить] «очищати зерно; шукати навпомацки, викликати шерех», бр. шасцець «шелестіти»; — звуконаслідувальне утворення, можливо, частково пов’язане з шастатш, з огляду на ареал поширення (українське Полісся на території Білорусі) може бути запозиченням з білоруської мови. — Пор. шастати.
[шатан] «чорт»; — бр. шатан, ч. ст. заіап(аз); — запозичення з польської або угорської мови; п. згаіап, уг. ваіап «сатана» через латинську і грецьку запозичені з гебрайської. — Фасмер IV 395; 8Е хууг. оЬсусЬ 728; МасЬек Е8ЛС 538; ММТЕЗг III 500. — Див. ще сатана. — Пор. шайтан.
шататися «вештатися», [шатнутися] (розм.) «кинутися», шатанина «метушня», [пошатник] «такий, що вештається, вишукуючи щось» Па; — р. шататься «вештатися; хитатися», др. шататися «блукати; хвилювати; бути зарозумілим», ч. заіаіі «рухати», болг. шетам «клопотатися по дому; тинятися, вештатися», м. шета «гуляти; водити на прогулянку», слн. зеїаіі ве «тс.»; — псл. *з^1а1і (з^) (< *кзеп!-); — зіставлялося з гот. зіпрз «хід; раз», двн. зіппап «вирушати; прагнути; помишляти», ірл. зеї «дорога» (Ииріїга ВВ 25, 94), а також з гр. хєутєш «колоти», кімр. сеІЬг «цвях», корн. кепіег «тс.» (Младенов 693); висловлювалася думка про походження псл. *8^іаїі з *з^1аїі, яке пов’язується з лит. геп^ІІ «крокувати» (МасЬек Е8ЛС 603), однак вона, як і припущення
про зв’язок із псл. *х^(аіі, укр. хуткий (КЗСРЯ 502), непереконлива; викликає сумнів і зіставлення з лит. зказіі «плигати» (МасЬек ЗІауіа 16, 217). — Фасмер IV 413; Брандт РФВ 24, 190; Черньїх II 405; 8кок III 389; МікІ. Е\У 337, 338.
шатен «чоловік з темно-русявим волоссям», шатенка; — р. болг. шатен, бр. шатзн, п. згаїуп; — запозичення з французької мови; фр. сітаїаіп «шатен; каштановий» походить від сЬаїаі^пе «каштан», успадкованого з латинської мови (лат. сазіапеа «тс.»). — Фасмер IV 413; Цьіганенко 544; КЗСРЯ 502; ССРЛЯ 17, 1296; Черньїх II 405; 81. \ууг. оЬсусІї 728; Цаигаї 165; ВІосЬ 140— 141. — Див. ще каштан. — Пор. кастаньєта.
шати (мн., рідко одн. шата) (поет.) «багате, розкішне святкове вбрання; одяг узагалі чи одяг певного призначення»; ошатний; — р. бр. шата, п. згаіа (згаїу) «шати; покров, покрив», ч. заі «вбрання», заїу «одяг», слц. заї(а) «вбрання», вл. заї «одяг, убрання; частина вбрання; сукня; окрема частина білизни», заїу (мн.) «білизна»; — слово не цілком з’ясованого походження; більшість учених вважає давнім запозиченням з германських мов, очевидно, з пгерм. *Ьеіаг «одяг», пор. свн. Ьаз, Нзезе «тс.», швейц.-нім. Ііазз «одяг, білизна», які, можливо, споріднені з гр. хїтіЬу «хітон; одяг; шкіра»; за іншим припущенням (8сЬизіег-8е\мс 1407—1408; Маїгепаиег 80), є словом праслов’янського походження (псл. заїь < іє. *зкесі- «покривати» — Рокогпу 919, пор. дінд. сЬасІауаіі «покриває, ховає», ав. засіауапіі- «частина вбрання»), — Фасмер IV 412—413; Вгйскпег 542; Масіїек Е8ЛС 603, ЗІауіа 16, 217; НоІиЬ—Кор. 367; НоІиЬ—Еуег 465; Уазтег 2Г8ІРЬ 11, 50.
[шатйло] «брехун»; — р. [шатйла, шатала] «той, хто вештається, ша-тається без діла»; — очевидно, похідне від шататися «вештатися» з початковим значенням «волоцюга, нероба», тобто «той, хто замість діла, роботи займається балачками, брехнями». — Див. ще шататися.
[шатйрити] «шукати, шарити; терти, мити; шахрувати»; — очевидно, експресивне утворення, що виникло в результаті контамінації слів шарити (див.), тирити «пхати; тягти» (див.).
шатгірувати «тушувати, відтіняти (при малюванні)» УРС, шатирдвка «ша-тирування»; — р. шатйровать, бр. ша-ціраваць «шатирувати», болг. шатйрам «шатирую», схв. шатйрати; — запозичення з німецької мови; н. зсЬаіііегеп «відтіняти штрихуванням» за допомогою суфікса -іег(еп) утворене від 8сЬаІіе(п) «тінь», (свн. зсЬаїе(\уе), зсЬеїе(\уе), двн. зсаїо), спорідненого із снн. зсЬасІ(еп)е, снідерл. Бсасіе, 5сас1и\уе, днн. зкасіо, дангл. зсеасі (англ. зЬасІе, зЬасІоху), норв. зкосісі(а), зкасісіа «тс.», шв. [зкасісі, зкасіа] «туман», гот. зкасіиз «тінь», що разом із гр. охотою «темрява», алб. коі, дірл. зсаіЬ, дкорн. бсосі, брет. зчиеиі «тінь» продовжують іє. *8каі-/5коР «тінь; темнота». — СІС2 927; РЧДБЕ 840; Ву)акли)а 1091; КІи^е—Міігка 637, 638; КІеіп 1429.
шатія «група людей негідної поведінки»; — бр. шація «тс.»; — запозичення з російської мови; р. шатия — експресивне віддієслівне утворення від шататься «шататися» з флексією -ия під впливом збірного братия «братія». — КЗСРЯ 502. — Див. ще шататися.
шаткувати, [шадківнїщя] «шатків-ниця» Па, шатківнйця, [шатковнйця] «шатківниця», шаткувальний; — р. шаткувать, бр. шаткаваць; — запозичення з польської мови; п. згаїкохуас, очевидно, походить від [згаіек] «лист капусти», пов’язаного з [згаі], згаіа «одяг, шати; покрив»; інші пояснення — як виведення з литовської мови (Маігепаиег 320), припущення про спорідненість із схв. с/ецати «різати, сікти» (Горяев 419), невірогідні. — Фасмер IV 413—414; Преобр. II, вьш. последний 91. — Див. ще шати.
шатро «легке, розбірне, переважно конусоподібне житло з тканини і т. ін.; намет; опуклий дах; купол, баня», [шатер] «шатро» Нед, [шатерник] «той,
хто живе у шатрі» Нед, [шатрик] «шатро», шатрище; — р. шатер «шатро», бр. шацер, др. шатьрт>, шатерт>, шатор'Ь, п. (заст.) згаіга «циганський табір», |згаіг, згаіго] «шатро», ст. заіг «тс.», слц. зіаіог, болг. шатра, ша-тт>р, м. шатор, шатра, схв. шатор, шатра «дощаний барак; ярмаркова дощана ятка», слн. заіог, збіог «намет, шатро»; — давнє запозичення з тюркських мов; пор. каз. ног. шатмр, уйг. тат. алт. аз. туркм. чадьір, шор. шадьір, тур. сабіг, дтюрк. сабїг, сасїг, сазїг, саіїг; джерелом у тюркських мовах вважається перс, сабаг «заслін; палатка», споріднене з дінд. сЬаіігат «заслін». — Аку-ленко 138; Фасмер IV 413; КЗСРЯ 502; Дмитриев ЛС III 1958, 36; Преобр. II, вьіп. последний 91; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 134; Корш ИОРЯС 11/1, 265; Будагов І 470; Балецкий ЗІ. зі. IX 1—4, 338; Вгйскпег 542; ДТС 135, 141, 142; Младенов 692; Радлов III 1903—1904, IV 387, 969, 972; Вегп. І 133; МікІ. ТЕІ І 270; Агпігп 2Ї8ІРЬ 9, 404; МеІісЬ 2Ї81РЬ 4, 96. — Пор. чадра.
[шатувати] «поспішати»; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з угорської мови, пор. уг. зіеіпі «поспішати», ст. зф'еіпі «тс.», зф'еіпек «(вони) поспішають» (ММТЕЗг III 531).
шатун (тех.) «рухома деталь кривошипних та деяких інших механізмів», шатунний, шатуновий; — р. шатун (тех.) «шатун; (розм.) той, хто вештається»; у словосполученнях: конь-шатун «кінь, що відбився від табуна і ходить тимчасово на волі»; медведь-шатун «ведмідь, що взимку довго не залягає в барліг», бр. шатун (тех.), болг. шатун; — очевидно, запозичення з російської мови; р. шатун походить від дієслова шататься «вештатися, хитатися», спорідненого з укр. шататися (див.).
шафа, [скахва] «шафа» Куз, шах-ва, шафка (зменш.), шафовка (зменш.-пестл.), [шакварня] «буфетна шафа; комора», [шафарня] «комора; скриня»; — р. [шафа, шахва] «шафа», бр. шафа, п. згаїа «тс.»; — запозичене
(через польське посередництво) із середньоверхньонімецької мови; свн. БсНаГ, нвн. 8сЬаП «діжка; [шафа]» походить від зсЬаіїеп «творити» (початково — вирізаючи «формувати»); зміна граматичного роду в польській мові (чоловічого на жіночий) пояснюється впливом п. аітагіа «шафа», зкггупіа «скриня». — Шелудько 55; Фасмер IV 414; Вгйскпег 539; МікІ. Е\У 302; КІи^е—Міігка 631. — Див. ще скоблити, шаплйк.
шафар (заст.) «збирач податків; [старший лакей; дворецький; ключник; економ]» СУМ, Бі, шафарка «дружина ша-фаря; ключниця, економка», шафарю-вати, підшафарний «помічник керуючого»; — р. шафар(ь) «економ, управитель», бр. [шафар], п. згаїагг (кн.) «даритель; (заст.) ключник, економ; у словосполученні згаїагг хмезеїпу — шафер (боярин) на весіллі», ч. заіаг «економ», слц. заїаг «тс.»; — запозичене (через польське посередництво) з давньоверхньонімецької мови; двн. зсЬаНагі (свн. зсЬаіїоеге, зсЬаПепоеге) «наглядач, керівник» (нвн. ЗсЬаїїпег «кондуктор») пов'язане з нвн. зсЬаіїеп (свн. зсЬаїїеп, двн. зсаПап) «творити, працювати», що споріднене з гот. зкаЬап «скребти, стригти», лат. зсаЬо «скоблю», зсаЬег «шорсткий», ст. зсаЬгез «тс.». — Фасмер IV 414; Преобр. II, вьіп. последний 91; Горя-ев 419; Вгйскпег 539; МасЬек Е83С 600; НоІиЬ—Буег 463; НоІиЬ—Кор. 366; МікІ. Е\У 336; КІи^е—Міігка 631, 632. — Див. ще скоблити. — Пор. шапар.
[шафер] «боярин, дружка» Нед, шафер ка] «дружка на весіллі» Дз, шафір] «боярин (на весіллі)» Дз, шахвер] «тс.» ЛПол, [шахверка] «дружка (на весіллі)» ЛПол; — р. бр. шафер, болг. шафер «боярин, дружка»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬаіїег (прибалт.-нім.) «боярин, розпорядник на весіллі; розпорядник, керуючий узагалі» є суфіксальним утворенням від дієслова зсЬаПеп «творити, влаштовувати». — Фасмер IV 414; КЗСРЯ 502; Преобр. II, вьіп. последний 91; Горяев 419. — Див. ще скоблити, шафар.
шафран (бот.) «багаторічна трав’яниста рослина родини півникових переважно з оранжево-жовтими квітками, Сгосиз Б.; (зб.) висушені приймочки квітів цієї рослини, з яких виготовляють оранжево-жовті фарби, прянощі, ліки; зимостійкий сорт яблук» СУМ, Нед, (розм.) шапран, [шапранівка] «горілка, яка настоюється на шафрані», [ша-пранчик] «жовтюх, Соїіаз тугтісіопе Езр.» Нед, [шифрйн] «шафран» Нед, [шахрай] «тс.», шафранка «плід яблуні сорту шафран», шафранний, шафрановий', — р. бр. болг. шафран, п. згаїгап, ч. заїгап, слц. заїгап, нл. заЬгап, м. шафран, схв. шафран, слн. гаїгап, геГгап; — запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови; свн. зайгап, зарЬагап запозичене через посередництво італійської (іт. гаіїегапо) з арабської (ар. гаЧагап); припущення про пряме запозичення зі Сходу (МікІ. ТЕІ II 186) сумнівне. — СІС2 927; Фасмер IV 414; КЗСРЯ 502; ССРЛЯ 17, 1303; Преобр. II, вьіп. последний 91; Черньїх II 405—406; Вгйскпег 539; Масіїек Е53С 600; Літі, гозіі. 256, 272; НоІиЬ—Еуег 463; НоІиЬ—Кор. 366; Младенов 692; БокоїзсЬ 170; Кіи^е—Міігка 619; Меуег-ЕйЬке КЕ\У 800; Кіеіп 1372.
[шафуватиі «діставати, добувати; постачати, давати» Нед, [шахвувати] «марнувати», [шахровати] «марнотратити, розтринькувати» Бі, [шахувати] «марнувати» Она, [шафунок] «управління, керівництво, адміністрація» Нед; — л. згаїохмас «щедро роздавати; (заст.) розпоряджатися, завідувати»; — запозичення з польської мови; п. згаїохмас походить з німецької мови (н. зсЬаіїеп «творити; діставати»); форма [шахровати] виникла, очевидно, внаслідок зближення зі словом шахрай. — Шелудько 55; Вгйскпег 539; \УіІко\мзкі 5Ог 1970/2, 210. — Див. ще шафа, шафар.
[шафурка] «чашечка лісового горіха; шапинка гриба» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі слова [шапурка] «чашечка лісового горіха», пов’язаного з шапка «головний убір» (див.).
шах «у східних країнах — титул монарха, особа, що має цей титул», шахиня «дружина шаха»; — р. бр. болг. м. шах, п. згасЬ, ч. слц. вл. засЬ, схв. шах, слн. заЬ; — запозичене через турецьке посередництво (тур. заЬ) або безпосередньо з перської мови; перс. заЬ «цар, шах» продовжує дперс. хзауайіуа- «володар». — СІС2 927; Фасмер IV 414— 415; КЗСРЯ 502; Цьіганенко 544; Преобр. II, вьіп. последний 91; Вгйскпег 538; Кораіігізкі 942; МасЬек Е5ЛС 601; НоІиЬ— Буег 463; НоІиЬ—Кор. 366; Младенов 692; КІи^е—Міігка 629; Кіеіп 1429; МікІ. ТЕІ II 162; БокоізсЬ 140; ВагіЬоІотае 552. — Пор. шахи, шашка1.
шахер-махер (вульг.) «шайхрай», шахер-махерство «шахрайство», шахри-махри (мн.) «тс.»; — п. згасЬег-тасЬег «шахрай»; — запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови; н. (розм.) ЗсЬасЬег-МасЬег «шахрай» складається зі слів ЗсЬасЬег «махінація; дрібна спекуляція» і МасЬег «ділок»; перше слово, пов’язане з нвн. зсЬасЬегп «спекулювати», походить від гебр. заЬаг «торгувати; кружляти; обходити навколо», звідки пізніше значення «займатися ремеслом мандрівного торгівця»; друге слово утворене від дієслова тасЬеп (свн. тасЬеп, двн. таЬЬбп) «робити, виконувати», пов'язаного з днн. такбп, дфриз. такіа, дангл. тасіап (англ. таке) «робити, творити», що продовжують пгерм. *такбп (іє. < *та§р) і споріднені з лтс. (іг)тибгеі «побити; намазати; обдурити», псл. тагаїі, укр. мазати; не виключене й безпосереднє запозичення з ідиш (пор. ід. захег-тахега] «махінація»), — Фасмер IV 415; КЗСРЯ 502; ССРЛЯ 17, 1304; Вгйскпег 538; КІи^е—Міігка 629—630; Кіеіп 925. — Див. ще мазати. — Пор. шахрай.
шахи «гра на дошці фігурами за спеціальними правилами їхнього пересування; набір фігур для такої гри», шах «у шаховій грі безпосередній напад якоюсь фігурою на короля супротивника», шахівнйк «шахіст» Куз, шахівниця «шахова дошка», шахіст, шах-
мати, [шахматйст] «шахіст» Куз, шаховий, шахувати; — р. бр. шах «шах», др. шахьі «гра у шашки», шахматьі «шахи», п. згасЬу «шахи», згасЬ «шах», ч. слц. вл. засЬ, болг. м. шах «шахи; шах», схв. шах, слн. заЬ «тс.»; — запозичення з польської мови; п. згасЬу утворене лексико-семантичним способом від згасЬ і пов’язане первісно з назвою короля (у шаховій грі), яку було взято від назви перського володаря; форма шах-мати — складне утворення, яке виникло як калька нвн. 8сЬасЬ ипсі таіі (свн. зсЬаЬ ипсі таіі), іт. зсассо таііо, фр. есЬес еі таї, першоджерелом яких є ар. ез заЬ таї «цар (шах) помер». — СІС2 927; Фасмер IV 415; КЗСРЯ 502; Цьіганенко 544; Черньїх II 406; Вгйскпег 538; Кораіігізкі 942; МасНек Е8ЛС 601; НоІиЬ—Кор. 366; НоІиЬ—Еуег 463; Младенов 692; МікІ. ТЕІ II 162; ЕокоізсЬ 115, 140; Кіи^е—Міігка 630.— Див. ще мат2, шах.
шахмати — див. шахи.
шахрай «хитра, спритна й нечесна у своїх учинках людина», (розм.) шахрайня, шахрайство, [шахрун] «шахрай», [шахрайничати] «шахраювати» Пі, (розм.) шахрати, шахраювати, шахрувати; — бр. шахрай «шахрай», п. згасЬга) «тс.», вл. засЬгом/ас «шахраювати»; — запозичене з німецької мови за посередництвом польської; н. ЗсЬасЬегеі «спекулювання» є похідним від зсЬасЬегп «спекулювати» (з н. 8сЬасЬег «махінація, дрібна спекуляція)»; менш переконливе з формального боку пов’язання безпосередньо з н. 8сЬасЬег. — Шелудько 55; Фасмер IV 415; Верхратський ЗНТШ 12/4, 1896, 50; Зиндер—Строева Ист. морф. нем. яз. 1968, 147—148; КісЬЬагсІі 101; 81. смуг. оЬсусЬ 725; 8\У VI 551; Вгйскпег 538; Кіи^е—Міігка 629— 630. — Див. ще шахер-махер.
шахта «система підземних споруд, де добувають корисні копалини», [шахт] «шахта» Нед, шахтар, шахтарка «жінка з професією шахтаря; дружина шахтаря; робочий одяг шахтаря; ліхтар, з яким шахтар спускається в шахту», шах
тарча «дитя шахтаря», шахтарчук «підручний шахтаря», шахтний, шахтовий, шахтарювати «працювати шахтарем»; — р. бр. шахта «шахта», п. згасЬіа, ч. слц. засЬіа «тс.», болг. шахта «шахта; яма», схв. шахт «тс.»; — запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови; нвн. ЗсЬасЬі «шахта» походить від нн. 8сЬасЬі «халява» (через образне порівняння), якому відповідає н. Зсгіаїі (свн. зсЬаїі, двн. зсаїі) «стрижень, рукоятка; жердина», споріднене з днн. зкаїі, дісл. зкарі «жердина; спис», дангл. зсеаГі (англ. зЬаИ) «ратище списа; стовп; труба; стовбур; шахта», гол. зсЬасЬі, а також з лат. зсариз «стебло; спис, стовбур, стрижень», гр. охгітгтроу «палиця; посох; жезл, скіпетр», що зводяться до іє. *зк§р-«скребти». — Шелудько 55; СІС2 927; Фасмер IV 416; ССРЛЯ 17, 1306—1307; КЗСРЯ 502; Цьіганенко 544; Черньїх II 406; Вгйскпег 538; МасЬек Е81С 601; НоІиЬ—Еуег 463; КІи^е—Міігка 630, 632; КІеіп 1429; \УаИе—Ноїт. II 490;
Егізк II 729. — Пор. скіпетр.
Ішацкати] «бити із силою» ВеУг; — очевидно, дієслово звуконаслідувального походження, утворене від незасвід-ченого вигуку *шац (на • позначення сильних ударів); до словотвору пор. ахкати, бахкати, трахкати і под.
[шацувати] «цінити, розцінювати; шанувати» Нед, [шаца] «ціна, цінність» Бі, [шацунок] «оцінка» Нед; — п. зга-сохмас «цінувати, шанувати»; — запозичене, можливо, через польське посередництво з німецької мови; н. зсЬаігеп «цінувати» пов’язане з двн. зкаг «монета; сила; майно», днн. зсаі «монета; володіння, майно; худоба», дангл. зсеаіі, дісл. зкаііг, дат. зкаі, гот. зкаїіз «багатство; гроші», нвн. ЗсЬаіг «скарб», псл. зкоіь «худоба», укр. скот. — Шелудько 55; 81. м/уг. оЬсусЬ 725; Вгйскпег 538; НоІиЬ—Кор. 366; КІи^е—Міігка 638; ХУаІсІе—Ноїт. II 491. — Пор. скот.
[шаш] (бот.) «рогіз, ТурЬа Б. ВеУг; рогіз вузьколистий, ТурЬа ап^изііїоііа Б. Мак», [шашина] (бот.) «рогіз ТурЬа Б.»
Мак; — п. [зазупа, згазхупа) «летка, Асогиз Б.», ч. за'зіпа «очеретник чорний, Зсіїоепиз пі^гісапз Б.», слц. зазіпа (зб.) «очеретник», схв. иіаш «осока; рогіз», шйша «рогіз», шашика «очерет, РНга^тіІез Б.», слн. заз (бот.) «осока, Сагех к»; — запозичення з угорської мови; уг. заз «осока», очевидно, запозичене через сербсько-хорватське посередництво з турецької мови; для тур. ваг «очерет» припускається перське походження (сумніви щодо цього див. МЬІТЕЗг ПІ 498, де назва рослини в угорській мові визначається як слово невідомого походження). — Масіїек Е5ЛС 603; Літі. гозН. 275, 303; Кпіегза 739; Раазопеп Кеіеіі Згетіе III 244; Радлов IV 1, 397.
шашіль (ент.) «жук, личинки якого точать меблі, дерев’яні будівлі тощо», [шашелйця, шашель] «тс.», шашелеві «родина жуків-шашелів, АпоЬіісіае»; — р. [шашал, шашел] «шашіль; міль; тля; черв’яки у вуликах, стільниках, на живій і в зіпсованій рибі», [шашень] «шашіль», [шашйть] «копошитися»; — неясне; можливо, звуконаслідувального походження як відбиття легкого шуму, шарудіння, які викликають личинки шашелів, точачи дерево. — Фасмер IV 416; Преобр. II, вьіп. последний 92; УРЕС III 782. — Пор. шашка3.
шашка* «плескатий предмет круглої форми з дерева, кістки, пластмаси (переважно білого або чорного кольору), яким грають на спеціальній дошці; кубик спресованої вибухової речовини», шашки (мн.) «гра на дошці, поділеній на світлі й темні клітини, світлими (білими) та темними (чорними) кружальцями», [шашечки] «спосіб вишивання» (Матвєєва ЛБ VII 9), шашечниця, шашкіст; — р. бр. болг. шашка «шашка», п. згазгек «блазень (часто в костюмі в біло-чорну клітину)», ч. зазек, слц. зазо «тс.»; — утворене за допомогою суфікса -(ь)ка від шах «король (у грі в шахи)» або від назви гри шахи (пор. р. ст. шахи «шахи; шашки»); можливо, є запозиченням з російської мови, яке витисло в українській давнішу,
прониклу з польської мови назву цієї гри варцаби, що могло пояснюватися малою поширеністю гри в старовину. — Фасмер IV 416; Преобр. II, вьіп. последний 92; Горяев 419; КЗСРЯ 502; Цьіганенко 544—545; Черньїх II 406— 407; Масіїек Е59С 603; VI 573. — Див. ще шахи.
шашка2 (розм., рідк.) «ручна холодна зброя зі злегка вигнутим клинком»; — р. шашка, [сашка], бр. болг. (заст.) шашка, ч. (рідк.) зазка, схв. шашка «тс.»; — запозичення з кавказьких мов; пор. каб. вез^о «шашка», адиг. вез^ио, [везено] «тс.», що зазнало фонетико-морфологічної адаптації в українській і російській мовах, зокрема заміни кінцевого -уо (-уио) східнослов’янським суфіксом -ка. — Фасмер IV 416; Преобр. II, вьіп. последний 92; Черньїх II 406; Абаев Зтимология 1963, 119.
[шашка3] (ент.) «вид бабки, ЕрНе-тега Б.; вид хруща, Саіапсіга ^гапагіа Б.; вид сарани, Еоспзіа Б.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, суфіксальне утворення від звуконаслідувального за походженням кореня (пор. звуки, видавані хрущами, сараною). — Пор. шашіль.
[шашкірня] «шестерня»; — очевидно, результат фонетичної видозміни слова шестерня, зумовленої його деетимологізацією.— Див. ще шестерня2.
[шашлак] (ент.) «жук з родини довгоносиків, Сигсиїіопісіае»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення від шашіль «жук родини шашелевих, АпоЬіісіае»; зближення могло статися на основі подібності: жуки обох родин шкідливі.
шашлик «страва зі шматочків м’яса, нанизаних на рожен і засмажених разом із кружальцями цибулі; [палиця, що в’яжеться до рибальської сітки, щоб не зжималося полотно Дз[», шашличня «їдальня, де готують шашлики», шашлична «тс.»; — р. бр. шашлик, п. згазг-Іук, ч. слц. зазіік, болг. шйшче «шампур; шашлик», м. шиш «шампур», схв. шашлик; — запозичення з тюркських мов; пор. аз. шишлик «те, що сма-
миться на рожні», крим.-тат. за&іік «тс.»; — суфіксальні утворення від бій «рожен». — Фасмер IV 416—417; Ма-карушка 13; Дмитриев ЛС III 47; КЗСРЯ 503; ССРЛЯ 17, 1311; Преобр. II, вьіп. последний 92; Горяев 419; Черньїх II 407; 81. \ууг. оЬсусІї 728; НоІиЬ—Еуег 465; КогйсЬ АІБІРЬ 9, 671; МікІ. ТЕІ II 166; Радлов IV 1082.
[шашні] «веселі жарти, витівки» Нед; — р. іиашни (розм.) «витівки, інтриги; любовні інтриги, залицяння», бр. шашні «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з шахи (гра) із розвитком нового значення; припущення про походження на основі подвоєного ша «тихо!» зі значенням «темна змова» (КЗСРЯ 503) або про зв’язок з р. ша-шень, [шашал] «погана людина» (Фасмер IV 417; Преобр. II, вьіп. последний 92), з хахаль (Горяев 419) менш переконливі. — Черньїх II 407. — Див. ще шахи.
[шашок] «порода собак» Г, [шашок у виразі шашок чорний)] «?» Нед; — неясне.
шаштовий (у виразі шаштовий черевичок) «?» Нед; — неясне.
шваб1 «німець зі Швабії», у виразі [шваба дати[ «побити» Нед, [шваба] «образа», [швабщина] (у німецьких торговців) «тонке полотно» Нед; — р. бр. шваб «шваб», др. Сваби «шваби», п. зг\уаЬ «шваб; гультяй; кінь швабської породи», ч. БузЬоує «шваби», слц. 8>уаЬ «шваб», вл. Зу/аЬ, нл. ЗхуаЬа, болг. шваба, схв. Шваба «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. ЗсЬу/аЬе «шваб» продовжує двн. Зу/аЬа (пор. др. сваби)-, найдавніші форми слова відбили лат. ЗиаЬіа «Швабія», а також пов’язані з нею лат. ЗиеЬиз, Зиеуиз «той, що належить до швабського племені у давній Північно-Східній Германії». — Шелудько 55; Фасмер IV 417; ЗоЬоІе\У5кі АІЗІРЬ 32, 310; МасНек ЕЗЛС 631; НоІиЬ—Еуег 475; МікІ. Е\У 329; КІеіп 1550.
шваб2 (ент.) «тарган, ВІаііа Ь.»; — ч. слц. зуаЬ, нл. §\уаЬа, схв. буба шваба «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬшаЬе «тарган» виникло з первісного ЗсНаЬе «тс.» унаслідок зближення
зі ЗсЬхмаЬе «шваб» (пор. іншу назву таргана прусак, від прусак «мешканець Пруссії»); нвн. ЗсНаЬе (свн. зсЬаЬе) утворене від йсЬаЬеп «скребти», спорідненого з псл. *зкоЬ1і, укр. скоблити (пор. схожий паралелізм в іншій назві комахи — хрущ : хрустіти). — МасЬек ЕЗЛС 631; НоІиЬ—Кор. 377; НоІиЬ— Еуег 475; КІи^е—Міігка 629, 686. — Див. ще скоблити. — Пор. шабувати.
[шваблик] «сірник» ВеУг, [шваб-, ликарня, швабличанка] «коробка для сірників»; — п. [згхмаЬІік, зххуаїїік, зххує-Пік] «сірник», слц. [зуаЬеГка, зуїЬаІка], вл. 5\уаЬІіска «тс.», нл. зхуаЬе! «сірка»; — виникло на основі запозиченого з німецької мови, можливо, за польським посередництвом, ЗсЬауєієі (свн. 8АУЄУЄІ, зауєЬєі, двн. зу/еиаі) «сірка», спорідненого з днн. зхуераї, дангл. зауєієі «тс.», що пов’язані як давні германські запозичення зі стел, жоупєдт» «сірка», укр. жупел «щось жахливе, гидке». — Кіи^е—Міігка 690. — Див. ще жупел.
[швабнути] «украсти» Нед; — бр. [швабіць] «красти»; — походить від шваб «німець зі ІЇІвабїї, (перен.) злодій»; пор. бр. [шваб] «голландець; злодюжка», п. 082\уаЬіс «обдурити, ошукати». — Див. ще шваб1.
швабра «вид мітли з мачули, мотузків, прикріплених до колодки», швабрити; — р. бр. швабра, п. зг\уаЬга; — запозичене (через російське й німецьке посередництво) з голландської мови; гол. г\уаЬЬег «швабра», г\уаЬЬегеп «мести шваброю» споріднені з нн. зсЬ\уаЬЬег «швабра», звідки, очевидно, нвн. ЗсЬшаЬ-Ьег «тс.»; вважається словом звуконаслідувального походження. — Фасмер IV 417; КЗСРЯ 503; Преобр. II, вьш. последний 92; Потебня РФВ 4, 193—194; Горяев 420; Смирнов 327; Черньїх II 407; КІеіп 1550; Меиіеп 246.
[швагер] «шурин; сестрин чоловік, зять; дівер» СУМ, швагер «шурин» Г, швагор, швагрд «шурин» ЛЖит, швиер «зять» Пі, швадір «чоловік сестри» Пит. історії і діал. східнослов. мов ЧДУ 1958, шваерова «дружина шурина; зовиця» Нед; — бр. швагер, [швагір]
«шурин; свояк», п. згу/а^іег «шурин; свояк; дівер; зять (чоловік сестри)», ч. зуа^г «шурин; зять (чоловік сестри); дівер; свояк (чоловік сестри дружини)», слц. зуа^ог «тс.», нл. з\уа£гпіса «невістка; зовиця; своячка»; — запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови; н. Зсіїу/а^ег «дівер; шурин; зять (чоловік сестри або зовиці); свояк», свн. снн. з\уа£ег «тс.; тесть; свекор; зять (чоловік дочки)», двн. зііа^ііг (засвідчене як «шурин»), так само, як дінд. зуазіїга-, продовжує іє. *зуекигбз «той, що належить свекрусі»; припущення (ЗсЬгасІег ІЕ 17, 1904) про походження свн. 8\уа^ег від сл. зуакь, зуо]'акь не знайшло підтримки. — Шелудько 55; Дзендзелівський НЗ УжДУ 36/2, 29; Трубачев Терм, родства 124, 141; Вгйскпег 559; Масіїек Е5ЛС 631; НоІиЬ—Еуег 475; НоІиЬ—Кор. 378; КІи^е—Міігка 687; ЗсЬиІге К7 40, 400—418. — Див. ще свекор.
[швай] «звуконаслідувальне слово на позначення втечі звідкись крадькома»; — неясне.
[швайка] (іхт.) «білизна, Азріиз азріиз Ь., Азріиз Ьірипсіаіиз»; — не зовсім ясне, можливо, лексико-семантич-не утворення від швайка «товста голка; товсте шило» у зв’язку з видовженою формою риби (Рьібьі СССР); швайка походить від шйти\ більш сумнівне зближення його з р. свая «паля», [швая], цсл. скаїа «стовп», що ґрунтується на зовнішній звуковій схожості з діалектним словом, де ш- вторинного походження (Фасмер ІП 571). — Див. ще шйти.
[швайкало] «швендя; волоцюга»; — експресивне утворення від швайка «товсте шило», похідного від шити-, очевидно, виникло у зв’язку зі значенням дієслова шитися «проводити певний час, перебувати поруч із кимось, переважно маючи якісь корисливі наміри»; отже, швайкало «той, хто шиється, тобто, корисливо пристосовуючися до людей, вештається між ними». — Див. ще швайка.
[швайцувати] «зварювати» Куз; — п. 32\уа]со\уас, (заст.) зг\уа]зоіл'ас «зварювати; паяти», слц. (розм.) 8уа]зоуаЕ «зварювати»; — запозичення із середньоверхньонімецької мови; свн. зу/еізеп (з\уеігеп) «з’єднувати за допомогою молота метал у стані білого жару» (нвн. 8сЬ\УеіРеп «зварювати», двн. з\меізеп «смажити, підсмажувати») споріднене з дангл. зхугеіап «потіти», англ. з\уеаі «потіти; кривавитися», дісл. зуєіПг «покритий потом», а також з лат. зйсіог «піт; волога; важка праця», лтс. зуіебгі (мн.) «піт». — КІи^е—Міігка 691. — Див. ще светр.
[швакати] «крякати (про качура)» ВеУг, [швакотіти] «тс.» Нед, [швак-нути] «розсікти шаблею або видати ріжучим інструментом звук швак» ВеУг, [швакотати] «крякати (про качура)» ВеНЗн, швак (виг.); — утворення від вигуку швак, звуконаслідувального походження.
[швалька] (ент.) «гусениця метелика, ЗрЬіпх ріпазігі, (букв.) сфінкс лісової сосни її.»; — утворення, що виникло на основі зменшеної форми швалька від шваля «швачка; вишивальниця» (очевидно, гусениця, живлячися корою сосни, на якій виводиться, залишає на ній своєрідні візерунки). — Див. ще шваля1.
шваля1 «кравчиха»; — р. [швалья], схв. шваля «тс.»; — псл. [*зьуаІь]а|, відповідник жін. роду до форми чол. роду *8ьуаІь «кравець», похідного від псл. бііі, укр. шйти (пор. коуаіь, укр. коваль від коуаіі). — Фасмер IV 417; МікІ. Е\У 339. — Див. ще шйти.
шваля2 «розрізана вздовж балка Г; обтесана з чотирьох боків балка ЛЖит», [швая] «тс.» ЛЖит; — бр. [швеля] «колода, брус»; — не зовсім ясне; можливо. виникло в результаті деетимологізації запозиченого з німецької мови ЗсЬшеІІег «балка певної форми».
[швандигати] «літати» Нед; — очевидно, експресивне утворення від [шван-дяти] «швендяти, тинятися» (пор. сновигати). — Див. ще швендяти.
[швандрикати] «говорити незрозумілою мовою»; — п. [згхмапсігас, з^апсігас,
8\уап<іго\уас] «тс.», ч. зуапдгаіі «уставляти до своєї мови іншомовні (німецькі) слова», [еулапсігкаї] «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. (бав.) [зсітхуапсіегп] «базікати» пов’язане з зсічу/асігопіегеп «базікати; хвалитися». — Вгйскпег 559; Масіїек ЕЗЛС 631; Кіи-£е—Міігка 687.
[швар] (бот.) «осока, Сагех Б.» Мак, [швара] «осока гостра, Сагех асиіа Б.» Мак, [шварка] «тс.» Мак, [шварочок] «осока, Сагех Б.» Мак; — результат фонетичної видозміни форми [шувар] (бот.), що переважно має значення «лепеха (аїр), Асогиз Б.», іноді також «рогоза, [шашина] Турка Б»; назви стосуються рослин, поширених там, де багато вологи — біля річок, озер, на луках і болотах. — Масіїек Лт. гозії. 275. — Див. ще шувар.
[швара] «кодола; плетений шнурок; волосінь з білого кінського волосу; висока гостра трава на полонинах»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі швдра «ремінь, пасок для собак», шворка «мотузок» під впливом зближення зі словами шварнути «блиснути» (про білу волосінь) або твар «осока» (про траву на полонинах). — Див. ще швдра.
шваркнути «із силою кинути, шпурнути, ударити», шварнути «тс.»; — р. [шваркать] «кидати із силою; терти з шумом», слц. зуаг^аі’ «плентатися»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру. — Фасмер IV 418; Шахматов ИОРЯС 7/2, 335.
шваркотати (розм.) «говорити швидко й нерозбірливо (іноземною мовою); шуміти, шелестіти, човгати по чомусь», шваркотіти, [шваркотати, шварґотіти] «крикливо й швидко говорити Г; кричати Нед», шварготіти «говорити швидко й незрозуміло; шуміти, шелестіти», шваркати «щебетати» ВеБа, шваркіт «швидка й нерозбірлива мова; уривчастий шум, шелест», [шварґотлйвий, шваркотлйвий] «балакучий, крикливий» Нед; — п. зху/аг^оіас «шварготіти»; —
звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. белькотати, гелькотати і под. — Вгйскпег 559.
[шварний] «моторний Г; свіжий, приємний ВеЛ», [шворний] «моторний»; — гг. [зхіуагпу, зіуагпу, аіуагпу, зіуіагпу] «гарний; хвацький, жвавий», ч. зуагпу «стрункий, гарний», слц. зуагпу «стрункий, гарний», вл. зімагпу «милий, приємний; охайний; спритний; порядний», нл. зіуагпу «милий; гарний; чистий; порядний»; — запозичення з польської або словацької мови; — псл. (зах.) [*зуагьпь(]ь)] (< іє. *зуаг-) «чистий; стрункий; гарний; добрий; бадьорий»; — споріднене з лит. зуагаь «фунт (вага); терези», зуагйз «важкий; вагомий; важливий», зуагЬа «важливість, значення», зуагЬйз «важливий, значний; важкий», лтс. зуагз «вага», двн. свн. зіуаг «важкий; обтяжливий», нвн. зсіїїмег «тс.», гот. 5\уегз «шанований», лат. зегіиз «серйозний, поважний» (власне, «важкий, вагомий»), алб. у]егг «повісь!», укр. [свбра]; на думку О. М. Тру-бачова (у листі), може бути споріднене з лит. зуагйз «охайний, чистий» (< іє. *кцг-50-. — РгаепкеІ II 1040); непереконливими є припущення, що слово виникло на основі двн. зйЬаг (нвн. ьаиЬег) «чистий, охайний» або продовжує гіпотетичне псл. *8ь-іуаг-ьпь(іь) (Масіїек ЕЗЛС 632). — Вгйскпег 559; НоІиЬ—Кор. 378; НоІиЬ—Буег 475; Зскизіег-Зеїус 1484— 1485; ЕгаепкеІ 949; Рокогпу 1151. — Пор. серйозний.
[шварок] «(у шевців) шматок каменя, яким пригладжують каблуки»; — не зовсім ясне; можливо, походить від звуконаслідувального дієслова шваркати', пор. р. шваркать «терти із силою, з шумом». — Див. ще шваркнути.
швартов «трос або ланцюг для прикріплювання судна, човна і т. ін. до пристрою на причалі тощо», шварт «запасний, п’ятий якір на кораблі» УРС, швартовий «пов’язаний зі швартовом або швартуванням; те саме, що швартові (троси або ланцюги)», швартувати «прикріплювати швартовом (корабель, човен і т. ін.)»; — запозичене через
російське посередництво з голландської мови; гол. г\уаагіоіі\м «швартов, (букв.) важкий канат» складне слово, першим компонентом якого є г\мааг «важкий», споріднене з нвн. зсітл'ег (двн. з\уаг(і), зу/аго), дангл. з\мзег(е), зу/аг, дісл. зуагг «тс.», гот. зауєгз «шановний», а також з лит. зуагйз «важкий», укр. [свбра], а другим Іои\у «канат, линва, кодола», споріднене з дфриз. іаи «тс.», дангл. іеа§ «шнур», дісл. їаи£ «мотузок», н. Таи «канат». — СІС2 927; Фасмер IV 418; Кіпре—Міігка 692, 772. — Див. ще свїрка1.
[шварунок] «вада, дефект»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі формально й семантично видозміненого на українському грунті запозиченого з німецької мови (Ве)зсіі\мегип£ «обтяження; незручність»; в українській мові суфіксальна частина -ііп£ зазнала перебудови в -унок за зразком інших німецьких запозичень, пор. укр. рахунок .< н. Кесіїпип^, вербунок «вербування» < н. ЇУегЬип^ тощо.
[шварц] «вакса» СЧС, [шварцува-ти] «чорнити, дуже сильно бруднити» СЧС; — п. зг\магс «чорна вакса», болг. швари (кафе) «чорна кава»; — запозичене (через польське посередництво) з німецької мови; н. 8сІі\уагге «вакса; чорнота; друкарська фарба» утворене від зсІїАмагг (двн. свн. зхмагх) «чорний», спорідненого з днн. снн. снідерл. дфриз. англ. з\уагі, дангл. з\уеагі, гол. г\уаг(, дісл. ьуагіг, гот. зу/агіз «темний», а також з лат. зогдісіиз «брудний; одягнений у траур; низький», зогсіез «бруд, грязь, нечистота», які продовжують іє. *8погсі- «чорний, брудного кольору». — Шелудько 55; Кгизгугізкі ЛР 30/3, 136—137; КІи^е—Мікка 690; КІеіп 1475, 1551; ШаИе—Ноїт. II 562.
швед1 «людина, належна до народу скандинавської (північногерманської) групи, що становить основне населення Швеції», (заст.) шведин «швед», шведка «кінь шведської породи», шведчйна «війна зі шведами (у XVII ст.); період перебування шведів в Україні (1708—1709 рр.)»; — р. бр. болг. швед, др. свеи (мн.) «шве-396
ди», Свицкая земля «Швеція», п. Зхауєсі, ч. слц. 5уеф нл. вл. 8\ме]с1а «швед», м. Швеганец, схв. Шве^анин «тс.», швед-скй «шведський», слн. Зуеф — запозичення з німецької мови; н. 8сІі\мес1е походить від Зсіїу/ебеп «Швеція», спорідненого з нн. снн. 8\ме(іе, лат. Зиїопез, Зиеопез, дангл. Зауєоп, дісл. Зуїаг, дшв. Зуїаг, Зуеаг «тс.» і з двн. §і-зу/ю «свояк», (букв.) «країна своїх (людей), свого (народу)». — Фасмер III 571, IV 418, 419; Младенов 692; КІеіп 1552; НоІДіаизеп Алуп.їУЬ. 293; КІи^е—Обке 202. — Див. ще свій1.
[швед2] (ент.) «тарган, ВІаііа огіепіаііз В (Регіріапеїа огіепіаііз Ь.)» ВеНЗн, [шве-дик] (ент.) «тарган, ВІайа ^еггпапіса В (РВуПосігопіа ^еггпапіса В)» ВеНЗн; — р. [швед] «тарган, який узимку міняє колір і стає білим»; — утворене лекси-ко-семантичним способом від етноніма швед (пор. шваб «тарган», прусак «тс.»). — Фасмер IV 418. — Див. ще швед1.
[шведлина] (бот.) «свидина біла, ТЬеІусгапіа аІЬа Ро]агк., кизил (дерен) татарський, Согппз іаіагіса МіІІ.» Мак; — очевидно, результат видозміни форми свидина внаслідок її зближення зі словом шведин (швед) для відрізнеиня від іншого різновиду цієї рослини — свидини криваво-червоної (Тіїеіусгапіа зап§иіпеа В; кизил (дерен) криваво-червоний, Согппз зап^піпеа В); асоціацію білого кольору зі словом швед (шведи-на) можна пояснити переважно білявим кольором волосся у шведів. — Див. ще свид1. — Пор. швед2.
швейцар «сторож біля вхідних дверей установи, житлового будинку, готелю тощо», швейцарець «житель Швейцарії», швейцариха, швейцарська «приміщення, що прилягає до під’їзду; кімната швейцара»; — р. швейцар «швейцар; ст. швейцарець», бр. швейцар «швейцар», п. зг\уа]саг «тс.», 8г\уа]саг «швейцарець», болг. швейцар, швайцер, м. Шва]царец «швейцарець»; — запозичення з німецької мови; н. Зсіїу/еігег «швейцарець», пізніше «солдат папсь-
кої гвардії (яких набирали зі швейцарців); сторож при дверях (насамперед у Папи)»; останнє значення набуло згодом ширшої семантики і почало застосовуватися в значенні «охоронець при дверях знатної особи (і в особливо важливих будинках)»; нім. Зсіїу/еігег продовжує свн. зу/їгег «швейцарець» і походить від назви швейцарського кантону ЗсЬ\\-у/. (звідки н. 8с1і\уеіг «Швейцарія», фр. 8иіззе, іт. Зиіггега «тс.»), що став ядром у союзі швейцарських кантонів, які почали в XIII ст. боротьбу за незалежність і стали основою майбутньої Швейцарії. — Фасмер IV 418; Преобр. II, вьіп. последний 92; Горяев 420; Нико-нов 477; Черньїх II 407—408; Младенов 692; КІи^е—Мікка 691; Кіеіп 1554. — Пор. ШВІЦЬКИЙ.
[швельбавий] «який має погану вимову; шепелявить» ВеЛ; — утворення звуконаслідувального характеру.
[швельгіт] «балачка, базікання» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі запозиченого з німецької мови зсііауєі^єп «насолоджуватися (чимось), з приємністю чимось займатися», спорідненого з дангл. зхуеі^ап, англ. з\уа!1ош, дісл. зуе!§]а «поглинати, ковтати», що продовжує основу іє. *зце!к-, пов’язану коренем з іє. *зиеІ- «поглинати, їсти, пити» (К1іі£е—Міігка 692); в українському слові відбулося звуження вихідної семантики: «насолода (від будь-чого)» -> «розмова, що ведеться невимушено і досхочу».
швендяти (розм.) «вештатися, тинятися», швендятися (розм., рідк.) «швендяти», [швендати, швандяти, швйн-дати], [швендьовати] «тс.» Пі, швендя (розм.) «той, хто любить швендяти», у виразі швенді справляти «тинятися», [швендалка, швендяло] «швендя»; — р. [швйндать] «ходити по гостях», [швйн-да] «жінка, що любить ходити по гостях», бр. (розм.) швзндаць «швендяти», швзндацца «тс.», п. (розм.) згшепбас зіу «швендяти; шастати, вистежуючи», (розм.) зг\уепс1аІ8кі «нероба, вітрогон», слц. зуапбга «швендя-жінка; повія»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на
основі запозичення німецьких слів уєг-зсНу/епбеп «марнувати (у тім числі час)», УегзсІТіУепсІег «марнотратець» і зсііауіп-сіеп (мин. ч. зсіїАУапсі) «убувати, зникати»; значно менш вірогідний зв’язок п. згхмепбас зф, а отже, й інших пов’язаних з ним слів, з припушуваним польським *з\у^сіга, похідним від з\у^сі «чад» (Вгйскпег 559). — Фасмер—Трубачев IV 419; Потебня РФВ 4, 202.
[швець1] (іхт.) «окунь річковий, Регса Пцуіаііііз її.» ВеЗн; — лексико-семан-тичне утворення від швець «чоботар», похідного від шити-, підставу для назви дала, очевидно, наявність у риби гострого шипа, подібного до шила. — Рьібьі СССР 277. — Див. ще шйти.
[швець2] (бот.) «скумпія (рай-дере-во), (НЬиз) Соїіпиз» Нед, Мак; — утворення, що виникло лексико-семан-тичним способом від швець «чоботар»; назва пов’язана з тим, що з листя цієї рослини одержують дубильні речовини, а з деревини видобувають жовту фарбу, зокрема для фарбування шкіри; пор. р. [кожевенное деревцд] (Даль II 131).— УРЕС III 294. — Див. ще шйти.
[швея] (іхт.) «білизна, Азріиз Ьірипс-Іаіиз» Г, Нед, ]швйя] (іхт.) «тс.» Нед, [швайка] (іхт.) «тс.» Г, Нед; — п. [зг\уе]а] «верховодка, АІЬигпиз», [зг\му]а| «ялець звичайний, Ьеисізсиз Іеисізсиз к»; — утворення, етимологічно пов’язане з шйти\ пор. [шве'я] «щось гостре»; свою назву риба дістала, очевидно, за видовжену форму тіла і за її жвавість та рухливість; п. [зг\ме]а, 52\уу]а] з огляду на тверде зу- (замість зу’-), можливо, зумовлені українським впливом. — Див. ще шйти.
[швєткий] «гнучкий» Г, Ішв’яткий] «тс.» Она; — утворення, пов’язане з п. [зхуіазікі] «стрункий, гнучкий», похідним від [зшіазіас] «вимахувати чимось, напр. батогом», яке споріднене зі з\уізіас «свистати» (ідея різкого руху семантично асоціюється з ідеєю свисту). — Пор. свистати, швяткйй.
[швйгавка] (у виразі швйгавка польова) (бот.) «подорожник середній, РІапіа^о тедіа к» Г, [швигавки польові]
«тс.» Пі, [швигалка] «піщанка золотолис-та, Агепагіа ^гатіпіїоііа ЗсЬгасі.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з дієсловом [швйгати] «кидати»; мотивація назви не ясна. — Див. ще швйгати.
[швйгар] «кінець батога, канчука» ВеЗн; — ч. зуіЬ «хльоскання», вл. зу/ікаг «той, хто б’є батогом», схв. швйгар «тонкий кінчик батога»; — утворення, похідне від н. ст. ЗсЬхміп^ег «той, що б’є (різками)», зсЬхміп^еп «бити різками, стьобати» (свн. зшіп^еп «тс.»), генетично пов’язаних з дінд. зуа]аІе, -іі «обіймає», ав. раігІ5х',ахіа- «навколо охоплений», дірл. 8ЄП£ «стрункий» (первісно «гнучкий»). — КІи^е—Міігка 694—695. — Див. ще швйгати. — Пор. швййкнути.
[швйгати] «кидати; підкидати грязюку швигалкою» Кур, [швагати] «сікти батогом, бити» Нед, [шви лати] «бити, бити батогом» ВеЛ, [швигнути] «зірвати», [швигнути] «ударити, ударити батогом» ВеЛ, [шві лати] «хльоскати, ляскати», [швікати] «тс.» Нед, [швигалка] «метавка; лозинка, якою діти кидають картоплю; побігайка» До, [швйгар] «кінець батога, петлі», [швиг] (виг.) «кидь»; — п. [зАУІ^ас] «кидати; хльоскати, стьобати», ч. зуіЬаіі «хльоскати, стьобати», слц. БуіНаї’ «стьобати; махати (рукою, ногою)», вл. зу/іЬас «колихати; вимахувати; хльоскати, стьобати, бити батогом», з\уікас «бити, хльоскати; картати; (пе-рен.) плямувати, гостро критикувати», нл. з\уі§аз «тс.; стьобати різкою, бити, ударяти», 5\УІ£пцз «відкинути, розмахнути, тряхнути», полаб. зуікпе «б’є батогом», схв. швййкати «ляскати батогом», слн. зуі^аіі «швидко промайнути; блиснути (про блискавку)»; — запозичення з німецької мови; н. зсЬ\уіп£єп «трясти», свн. снн. зу/іп^єп «розмахувати, трясти; бити батогом, бичем, розмахуючи ними»; — споріднене з дфриз. з\уіп^а «поливати», дангл. з\уіп^ап «бити, бити батогом; кидатися», англ. з\уіп£ «хитатися, махати», дінд. зуфаіе, -іі «обіймає», дірл. зеп£ «стрункий» (первісно «гнучкий»); зіставлялося з лит. зуїе^іі «кидати, шпурляти; би
ти»; менш вірогідне пояснення слова (НоІиЬ—Еуег 475; 8сЬизіег-8е\ус 1485) як слов’янського утворення ономатопеїч-но-експресивного походження. — Вегіа] Е88Л IV 141; К1и£е—Міігка 694— 695. — Пор. швйгар.
швидкий, швидкісний, швидкісник, швидкість, [швйдкати] «поспішати», [швидкувати] «тс.», швидшати, швидкома, [швидч] «швидше» Нед, [швйдче] Нед, [швидчій, швидчіш, швидчіше] «тс.», швидше, зашвидкий, нашвидку, пришвйдчцвач, пришвидшити; — р. (пд., зах.) [швидкий], бр. [швидкій], п. [згу/уікі] «спритний, меткий, хвацький», [зхміікі] «тс.»; — запозичене з давньонижньонімецької мови за посередництвом польської; днн. з\уід «сильний, спритний» споріднене з дангл. з\уїд «тс.», свн. (£є)з\уіп(Іє «швидкий, несамовитий», ранньонвн. зсЬауіпсЦє), н. (§є)зсЬ\уіп(І «ШВИДКИЙ», дфриз. ЗАУЇІНе (присл.) «дуже», дісл. зуіппг «розумний», ГОТ. ЗУ/ІПрЗ «сильний», далі, можливо, з лит. зуеїказ «здоровий» (ЗресНі 128); Фасмер вважає цю етимологію непереконливою (Фасмер IV 419—420). — Потебня РФВ 1, 264; КІиее—Міігка 253.
[швййкнути] «ударити батогом (?)» Нед; — вл. зхмікас «батожити, сікти», нл. з\уіказ «тс.»; — очевидно, експресивне утворення, пов’язане з [швйгати]. — ЗсЬизіег-Зеу/с 1486. — Див. ще швйгати. — Пор. швякати.
[швир] (бот.) «щириця загнута, Ата-гапіНиз геігоПехиз Ь.» Мак, [швирица] (бот.) «щириця жмінда, АтагапіНиз ЬІі-іит Ь.» Мак; — вторинне утворення з первісного [щир] «АтагапіЬиз геігоПехиз, АтагапіЬиз ЬІііит» (пор. щириця «тс.», паралельне до [швирица] «АтагапіНиз ЬІііит»); виникло внаслідок деетимологізації слова. — Див. ще щир.
швиргати «кидати», швиргнути, швиргонути, [швирнути] Нед, [швйрка] «невелика за розміром дровинка» Ва, швиргома «кидком, кидаючи», швирг «кидь», швирдйць «тс.»; — р. швирять, [швиркать], бр. [швиргаць], п. [зг\муг-пдс] «кинути», [згпуг^пдс, зтугпдс] «тс.;
швидко стрибнути», нл. 8\уугаз «витирати сірника; ковзатися по льоду», зшуг-пцй «викинути», болг. [швйрвам] «бити струменем», [швйрна] «бризнути», м. шерпа «бити батогом», слн. зчгкаіі «фехтувати»; — псл. зуугаіі, 5ууг]аіі вважається похідним від звукозображуваль-ного вигуку £ууг(к), (аууг). — Фасмер IV 420; Горяев 420; Вегіа] Е88Л IV 142; Вегп. І 410. — Пор. швиркати.
[швиркати] «свистіти, сюрчати; швидко відлітати» Нед, ВеНЗн, [швирчати] «свистіти» Нед; — р. [швьїркать] «пирхати, сопти, хропти; голосно сьорбати», вл. йауігіс «свистіти, сюрчати», й\у|'егсес «дзижчати», нл. [зу/угказ] «шуміти, сичати, свистіти», слн. зугкаіі «махати різкою, бичем»; — звуконаслідувальне утворення, споріднене зі свірчати. — 8сЬиз-ієг-8є\ус 1486, 1487—1488; Вегіа] Е88Л IV 143. — Див. ще свірк.
швіцький «порода великої рогатої худоби»; — р. швйцкий' — утворення від назви кантону П/віи (н. 8сІі\ууг) у Центральній Швейцарії, де виведено цю породу великої рогатої худоби. — ССРЛЯ 17, 1320; БСЗ 47, 626—627. — Пор. швейцар.
шво «шов, місце з’єднання зшитих кусків тканини; місце скріплення частин чого-небудь; (мед.) місце з’єднання тканини, розсіченої під час хірургічної операції», [шва] «тс.» Нед, швайка «товсте шило; колупалка до люльки; шпиль на будинку; рід дитячої гри; швачка», [швайца] «швайка (шило)» Нед, шваля «кравчиха», швальня «швацька майстерня», шейха «швачка», швацтво «швацьке ремесло» Пі, швач, шваченко «син швачки» Бі, швачка «кравчиха», швейник «швець, майстер, що шиє і лагодить взуття», [швея, швйя] «швайка (шило); узагалі щось гостре» Нед, [шев] «шов» Нед, [шевкє'ня] «швачка» ВеБ, шевкйня «шевчиха (жінка шевця); швачка» Нед, [шевкб] «швець» Нед, шевня «шевська майстерня; взуттєвий магазин», шевство, [шевцевйк] «син шевця» Нед, шевцівна, шевцюга (знев.) «швець», шевцюра «тс.», Шевченко, шевчик «учень, робіт
ник у шевця» Бі, шевчйна «швець; бідний, жалюгідний швець» Бі, шевчиха, [шевчйшка] (знев.) «шевчиха», шевчук «шевцівський підмайстер, учень», [шйв-киня] «кравчиня, кравчиха» Німчук НЗ УжДУ, шов «шво», [швайковйтий, швай-куватий] «подібний до швайки», швовий, швачкувати «працювати за швачку», вишивальник, вишиванка, вишивка, вишивальний, відшйвка, [запішва] «рубець при шитті», зшивальник, зшивальний, зшивач, зшивка, зшивний, зашивальний, [надшивка] «жіноча сорочка, надточена знизу» Ж, [нашйванка] «рід вишивки на чоловічій сорочці; рід візерунка при вишиванні лляними нитками» Ж, нашивка «нашивка; [шматок полотняної тканини, нашитий на плечі сорочки]» Ж, нашивний, [бшивка] «наволока, пошивка» Ж, обшивальник, обшивальний, обшиванка, [обшиванка] «великий дощаний човен; віз з дощаним ящиком» ЛПол, обшивка «обшивка, бордюр; [комір]» Ж, обшивний, [обшивня] «рід човна» Ж, [обшивчастий у сполученні обшивчасті уставки] «вишиті особливим способом уставки в сорочці», [апашванка] «великий дощаний човен» ЛПол, [перешевка] «дратва, якою пришивають переди; дратва», [перешиваль-ник] «колодка для шиття халяв; учень, що шиє халяви» Нед, перешйвка «пере-шивка; [шиття халяв]» Нед, перешивний, підошва «підошва; [підставка у мотовилі Г; дно в судні, плоскодонному човні; нижнє полотнище великого морського невода Дз|», підшивайло «підлабузник», [під-шивальник] «підмайстер шевця, що підшиває підошви» Нед, підшивач, підшивка, підшивний, [пішва] «наволока, пошивка» Нед, [подишбв, подошбв] «земляна долівка в хаті» ДзАтл І, [подош-ва] «лутка у вікні» ЛЖит, [пбшва] «солом’яна стріха» Нед, [пбшев] «подвійний загнутий шов» Нед, [пбшевка] «солом’яна стріха; чуб», [пошивальник] «той, що криє хату зі стріхою», [пошиванка] «наволока, пошивка», [пошивач] «той, що робить стріху», пбшйвка «наволока», пошивник, [пошиттє] «стріха» Нед, [по-
шівля] «тс.» Нед, [пбшбв] «тс.» Нед, пошивний, пришви (мн.) «головка (у чобіт); чоботи з пришитими головками» Ва, пришивна «пришивання, щось пришите; [кожна з частин сітки, з яких вона зшита Г; малий комір на чоловічій сорочці Нед]», [прйшовка] «кожна з частин сітки, з яких вона зшита», пришивний «той, що пришивається; [той, що любить шити|», прошва, прошивка, прошивний, [сшиванйна] (зб.) «латки» Нед, ушивальник «вузький ремінець для зшивання; покрівельник соломою», ушивка, [ушівля] «солом’яний чи очеретяний вшитий дах» Мо, упрбшив (у сполученні шити упрбшив) «шити, стьобаючи», [припішвити] «пришити знизу, шиючи через край» Нед; — р. шов, [шва] «дощана обшивка», бр. шво, др. швв^ь «вишивка; шов, шво», п. 82е\у, ч. слц. 8ЄУ, ВЛ. 8О\М, НЛ. 8а\У, болг. м. шев, схв. шав, слн. 5іу, цсл. шьв'ь; — псл. зьуь, пов'язане з псл. зііі, укр. шити: — укр. шво є новотвором, що існує поряд із зах. шев (пор. др. ШЬвТ>)', форму шов, очевидно, запозичено з російської мови, де вона закономірно продовжує др. шьвт> і ПСЛ. 8ЬУЬ < *8ШУ-, споріднене з лтс. зиуа, зиуе «шов», лит. ар-зіиуаз, рег-зіпуаз «кант, бордюр». — Фасмер IV 463— 464; Масіїек Е8ЛС 610; НоІиЬ—Кор. 368; НоІиЬ—Еуег 466; Тгаиітапп 261; МйЬІ.—Епск. IV 108. — Див. ще шити.
швдра «ремінь (шнур), у тому числі для мисливських собак; кілька хортів, прив’язаних до такого ременя; [товстий мотузок; кодола]», [свбра] «розвора; жердина, що з’єднує передню частину воза із задньою» Нед, шворка «мотузок»; — р. свбра «ремінь водити мисливські собаки, смик», (пд.) [шворка] «ремінь (шнурок) на собак; мотузок, шнурок», др. сьвора «петля», п. зїога, заст. з\уога, ст. зі\уога «ремінь або шнур на собак, смик», ч. зуога «застібка; петля», зуогка «затискач», слц. зуогка «затискач; швора (собак)», вл. з\уога «заднє дишло», слн. зуога (зуога) «поздовжній брус (поздовжня жердина) у возі», збга «розвора (у возі)», цсл. сжкорл
«застібка, пряжка»; — псл. зьуога «те, що стискає, зводить, з’єднує»; — префіксальне утворення від кореня *уог-/ уег- «запирати, замикати». — Фасмер III 583; Вгйскпег 528, 633—634; МасЬек Е8ЛС 598; 8сЬизІег-8е\Ус 1393- — Див. ще вір1, з2. — Пор. свірка1, свдрінь.
швдрінь «металевий або дерев’яний стержень, що є вертикальною віссю передка воза, візка чи поворотним пристроєм в автомобілі, локомотиві і т. ін.», [свірень] «шворінь» Нед, [свірняк] «свердло просвердлювати дірку на шворінь» Нед, [свора] «вісь у передніх колесах воза» ВеЛ, [свбрень] «шворінь» Нед, [свб-рінь, швірень] «тс.», [шкворівщина] «місце, де забито шкворінь (у грі)», [шквб-рінь] «шворінь», [свірневий] «пов’язаний зі шворнем», [швірньовйй, шворе-невий, швбрньовий] «тс.»; — р. шквб-рень, [швбрень] , бр. швбран, п. зауогзєп, ч. зуогпік, [зуогеп, зуогєп], слц. 8УОГЄП, болг. [швбрен] «тс.» (болг. говірки Одещини), схв. сворница, слн. зубгпік; — ПСЛ. 8'ЬУОГЬПЬ, похідне ВІД *8ЬУЄГІІ «зімкнути, замкнути», префіксального утворення від *уегіі, уегаіі «замикати», з яким споріднене укр. верея «вісь у дверях», вір «огорожа з жердин». — Фасмер IV 419; Преобр. II, вьіп. последний 92; Горяев 423. — Див. ще верея, вір1, з . — Пор. свдрінь, швдра.
[шворужити] «терти» Нед; — неясне.
швякати «стьобати, хльоскати»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру; можливо, споріднене зі швййкнути; до словотвору пор. дзвякати, чвякати і под.
[швяткйй] «розпущений, нестримний» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат семантичної видозміни слова шв’яткий «гнучкий». — Див. ще швет-кий.
шебенути — див. шибати.
[шебер) (бот.) «чабер садовий, 8а-іиге]а Ьогіепзіз Ь.»; — очевидно, результат деетимологізації первісного чабер: до чергування початкових ш- і ч-пор. шевернбгий і чевернбгий. — Див. ще чабер.
шеберхнути «шелеснути», шебер-нути\ — р. [шебершйть\ «шарудіти», [шеберстйть, шеберстеть] «шелестіти, шарудіти, скребти, дряпати», [іиа-барчать] «шарудіти, шелестіти»; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру; можливо, споріднене з чеберхнути «шименути (ножем)», че-берчати «бряжчати»; до чергування початкових ш- і ч- пор. шевернбгий і че-вернбгий, шебер і чабер. — Пор. ка-бурх, чеберхнути.
[шебсько] (присл.) «швидко»; — утворення, пов’язане з прикметником [шиб-кйй] «навальний, швидкий, поривчастий», похідним від шибати «із силою кидати, ударяти» (див.).
шевальє (бот.) «сорт ячменю, Ног-сіеідт П»; — р. шевальє', — неясне.
[шевдатися] «плутатися»; — неясне.
[шевелїтиі «шелестіти», [шевелй-ти\ «ворушити, рухати» Нед, [шевелй-тися] «ворушитися, рухатися» Нед, [ше-велень\ «шелест, шепіт, шарудіння» Нед; — р. шевелйть «торкати, перебирати, рухати, ворушити», бр. шавялщь «тс.», ч. зеуеіііі «шелестіти; злегка ворушити», СЛЦ. ЗЄУЄІІІ’ «ТС.», НЛ. ЗЗАУІІЗ «вештатися, блукати без діла, байдикувати», схв. шевелити «іти, важко ступаючи і похитуючись; плентатися», слн. 8еуе1)а1і «кишіти»; — псл. зєуєіііі (з^) «ворушити(ся)»; — зіставляється з дінд. суауаіе «рухається», ав. зуау-, зіуау-«приходити в рух», а також із гот. зкехуіап «мандрувати», дісл. зкаеуа «рухати», лат. сеуеб «ворушити, рухати стегнами»; реконструюється також первісне *уєі-іі (МасНек Е8ЛС 606); розглядається як звуконаслідувальне утворення (8кок III 390). — Фасмер IV 420; Младенов 690; Вегіа) Е88Л IV 39; ЕоехмепНіаІ 7І8ІРН 7, 406. —. Пор. ше-левіти,
шевелюра; — р. болг. шевелюра, бр. шавялюра, п. рідк. зге\уеІига; — запозичення з французької мови; фр. сііеуеіиге «волосся на голові» походить
від сбеуеи (ст. скіеуеі) «волос», яке продовжує лат. саріїїиз «волос, волосся, чуб». — ССРЛЯ 17, 1327; Фасмер IV 420; Черньїх II 408; Ваигаї 170; \УаІсіе— Ноїт. І 158—159. — Див. ще капіляр.
[шевернбгий] «кульгавий, клишоногий», [шивернбгий] «тс.»; — ч. [зе-уегет] «криво, косо, навскоси», слц. зе-уегот «криво, навскоси, боком», [зеуег] «клишонога людина», [зеуегіі’] «кульгати», слн. зеуег «людина з кривими ногами»; — складне утворення, перший компонент якого продовжує прикметник псл. зєуьґь «кривий, кульгавий», споріднений з дінд. кіюга- «кривий» (з іє. *кНец(е)г- «щось криве»); менш вірогідне пов’язання (Масіїек Е8ЛС 607, 672) з псл. *цуігь «кривий», а також із Н. *ЗСІ1ЄУЄГ, похідним від зсіїіеї «кривий» (Лапко СМЕ 16, 106; Маігепаиег 322; МікІ. Е\У 339); другий компонент нога. — Вегіа) Е88Л IV 39. — Див. ще нога. — Пор. чевернбгий.
[шеверюга] «кривоногий» Нед; — експресивне утворення, що виникло в результаті скорочення складного слова шевернбгий і поширення його суфіксом згрубілості -юг(а). — Див. ще шевер-нбгий.
[шевйло] «швидка, вертлява людина» Мо; — експресивне утворення на основі слова шевелітш, пор. шелевйло «непосида» від [шелевіти] (див.).
шевйот «вовняна костюмна тканина», [шевйот]', — р. болг. м. шевйот, бр. шавіет, п. згешіоі, ч. слц. зєуіоі, схв. шевйот, слн. зеуібі «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. сііеуіоііе «тс.» походить з англ. СНеуіоі Ніііз «(пагорби) Шевіот» — назви місцевості, де розводять цінні породи овець. — СІС2 928; Фасмер IV 421; Черньїх II 408; Но-ІиЬ—Еуег 466; Ваигаї 170; КІеіп 274.
[шевлюга] «мерзотник Г, мерзотниця Пі», [шевляга] «шкапа»; — р. [ше-велюга] «шкапа», бр. [шаулюга] «тс.», п. ст. згехуІиИа, згехміисії «негідник, не-
здара, недотепа; шкапа»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення; пор. [шеверюга\ «кривоногий»; у польській мові вважається запозиченням з української. — Вгйскпег 548.
шевро «вичинена козяча шкіра»; — р. болг. м. шевро, бр. шаурб, п. згеу/го, ч. слц. слн. 5єуг6, схв. шевро; — запозичення з французької мови; фр. сЬеугеаи (ст. сНєугєі) «козеня; шкіра козеняти» походить від сїієугє (ст. сітієугє) «коза», яке продовжує лат. сарга «коза», пов’язане з сарег «козел, цап», що споріднене з гр. хатгрос «вепр, кабан», дісл. Наїг «козел, цап», дангл. Наеїег, двн. Нарег, ЬеЬг «тс.». — СІС2 928; Фасмер IV 421; НоІиЬ—Еуег 466; Оаигаі 170; АУаІсіе— Ноїт. і 157—158.
[шегеря] «рід танцю»; — неясне; можливо, пов’язане з {шекеня] «рід буйного танцю». — Пор. шекеня.
шедевр «визначний твір літератури, мистецтва тощо»; — р. шедевр, бр. шздзур, п. ч. слц. слн. сЬеі сГоеимге, болг. шедьдв'ьр-, — запозичення з французької мови; фр. сНеГ-сґсеиуге (букв.) «вершина роботи, діла», (первісно) «зразковий твір» складається з іменника сЬе! «голова», (перен.) «верх», прийменника Де) «з, від» та іменника оеиуге «твір; діло», що продовжує лат. орега «робота, праця; твір». — СІС2 928; Фасмер IV 421; Черньїх II 408; Кораііпзкі 168; Оаигаі 167, 229, 510. — Див. ще де-, опера, шеф.
[шедйвий] «укритий інеєм; сивий» Нед; — п. ст. згесігіу/у «сивий», ч. слц. зесііуу, вл. §есігі\уу, нл. §егі\уу «тс.»; — запозичення з польської або словацької мови, де відповідні слова пов’язані з укр. сідйй. — Див. ще сідйй, шадий.
[шедорити] «перевертати» Нед, [ша-ддрити] Нед, [шендбрити] «тс.» Нед; — запозичення з угорської мови; етимологія уг. зосіогпі «кружити; згортати» не з’ясована. — ММТЕЗг III 566; Вагсгі 272.
[шездара] «цитра» Нед; — неясне.
шезлонг «легке розсувне крісло»; — р. болг. шезлонг, бр. шззлбнг, п. згег-Іоп§, ч. сЬаізе Іоп^ие, зегіоп^, слц. (розм.) 402
зегібп, схв. шезлонг; — запозичення з французької мови; фр. сНаізе Іоп^ие «шезлонг», (букв.) «довгий стілець» складається з іменника сЬаізе «стілець» від [сНаіге] «крісло, кафедра», що продовжує лат. саНпейга «крісло» з гр. хавєбра «кафедра», і прикметника Іоп^ие «довгий» від лат. Іоп^из «тс.», спорідненого з гот. Іа§§8, н. Іап§ «тс.», що зіставляються з псл. *сіь1^'ь(]ь), укр. довгий. — СІС2 928; Кораііпзкі 945; Оаигаі 157, 442; КІеіп 264—265, 904; Таїсіє—Ноїт. І 820—821. — Див. ще довгий, кафедра.
[шейкатися] «шастати, вештатися»; — неясне.
[шейна] «вірьовка в рибальському човні для підтягування крила невода» Берл; — запозичення з російської мови; р. [шейма] «якірний канат; канат, яким човен тягнуть по кризі» походить за посередництвом саам. зіеіта «просмолений канат; волосінь» від дсканд. дісл. віті «мотузок, канат», що разом із дангл. зіта, дфриз. зіт(а) споріднене з гр. іцас «ремінь» і зводиться до іє. *зеі- «зв’язувати». — Фасмер IV 421—422; Vгіе8 АЕАУ 476. — Пор. сило.
[шекало] «джгут, уживаний у грі з тією самою назвою»; — неясне.
[шекеня] «рід буйного танцю» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [шеґе-ря] «рід танцю» (див.).
шелак «смола молодих пагонів ряду тропічних рослин, з яких виготовляють лаки й фарби»; — р. шеллак, бр. шзлак, п. згеїак, ч. слц. зеїак, болг. шеллак, схв. шелак, слн. зеїак; — запозичення з голландської мови, очевидно, за німецьким посередництвом; н. 8сЬеІ-Іаск «шелак», гол. зсЬеІІак «тс.» є складним словом, утвореним з іменників ЗсЬеІ «шкірка, лушпиння, шкаралупа», спорідненого з гот. зкаІ]а «цегла», двн. зсаіа, н. 8сЬаІе «стручок, шкаралупа», Псл. зкоіька, укр. скойка «стулка черепашки», і Іак «лак». — СІС" 928; Фасмер IV 424; Преобр. II, вьіп. последний 93; Ко-раїігізкі 945; НоІиЬ—Буег 465; К1и§е— Міігка 633, 642; V^іе8 НЕ\У 381, 612, 613. — Див. ще лак1, скойка. — Пор. шаля2.
[шелеві'ти] «ворушити; ворушитися, колихатися; віяти; мерехтіти», [шелевй-ло] «непосида (?) Г; шалапут Нед», [ше-левія] «легковажна людина; любостра-сник»; — експресивне утворення, що виникло внаслідок метатези з первісного [шевеліти] «тс.» (див.).
[шелевки] (у млині) «?» Нед; — неясне.
[шелегейдик] «шалапут»; — неясне.
[шеленди] (мн.) «листя капусти; недорозвинені качани капусти» Нед; — неясне. — Пор. шемут.
[шеленетиха] «пліткарка, цокотуха; легковажна дівка» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі угорського словосполучення 52ЄІЄ5 ПО «ЛЄГКО-важна жінка».
[шеленина] (бот.) «молочай високий (волосатий), ЕирЬогЬіа ргосега МВ (Е. рііоза)» Мак; — не зовсім ясне; можливо, утворене від шалений (пор. синонімічну назву встеклинець); назва може мотивуватися отруйними властивостями рослини. — Словн. бот. 355. — Див. ще шаліти.
[шелепайка] (бот.) «цмин приквіт-никовий, безсмертник, Неіісїігузит Ьгас-іеаіит АУіІІсі.» Мак; — очевидно, пов’язане з [шелепіти] «шелестіти, шерехтіти», [шелепотіти] «тс.», [шелеп] «шелест, шерех» або [шалу пайка] «лушпайка»; пор. синонімічну назву рослини сухі косиці.
шелепати «шарудіти; ляпати, чалапати», [шелепіти, шелепотіти] «шелестіти, шарудіти» Нед, шелепнути «упасти із шумом; із силою вдарити», шелеп-нутися «із шумом упасти: \ ізритися об щось», шелепотіти «сильно шелестіти, шарудіти», [шельпотіти] «тс.», розшолопати «(насилу) зрозуміти, збагнути», ушелепатися «ускочити», [уше-лепкатися] «ускочити в халепу», [шелеп] «шум, шерех», [шелепа] «недотепа», [шелепуватий] «дурнуватий, придуркуватий», пришелепкуватий, пришелепуватий, [пришолбпкуватий, при-шолбпуватий] «придуркуватий», шелеп (виг,) «шелесть; геп, хряп»; — р. ше
лепнуть «ударити батогом», бр. шз-лепаць «бити батогом»; — утворення звуконаслідувального характеру; р. шелеп «батіг» пов'язувалося (Корш ИОРЯС 8/4, 42) з чаг. шауалак «удар», перс. шалау «нагай, батіг». — Фасмер IV 423; Преобр. II, вьіп. последний 93; Горяев 420; Ильинский ИОРЯС 20/4, 157, МасЬек Е83С 604.
[шелепій] (бот.) «дзвінець півнячий гребінець, КЬіпапіЬиз сгізіа^аІІІ Ь.» Мак, [селепун] (бот.) «тс.» Мак; — очевидно, утворення, похідне від [шелепіти] «шелестіти, шарудіти»; пор. синонімічні звуконаслідувальні назви дзвінок, дзвінець, громкй.
шелест1, шелестівка «приголосна», шелех «шелест», [пошелесник] «мішок із соломою» Нед, шелесткий, шелестливий, шелеснатий «густолистий, шелестливий», шелеснути, шелестіти, [шелехнути] «зникнути» Нед, шелесть (виг.), шелесь (виг.); — р. шелест, бр. шалясценне, п. вгеїеві, ч. слц. зеїезі, слн. 8ЄІЄ5І; — псл. 5ЄІЄ5І1>, суфіксальне утворення від *зеІ- «шуміти, шелестіти», спорідненого з шерестіти (від варіанта *5ЄГ-), і ховст «глухий шум» (з *ХЬІ5І1>); (< псл. форми *5ЄІ- і *ХЬ|-, що становлять собою різні ступені того самого звуконаслідувального кореня). — МасЬек Е8ЛС 604. — Пор. ховст, шерестіти.
[шелест2] (бот.) «яглиця звичайна, Ае^оробіит роба^гагіа Ь.; мак-самосій-ка, Рарауег гЬоеаз Ь.» Мак, [шелестун] «вовчуг козячий, Опопіб Ьігсіпа Ласд.» Мак; — неясне.
[шелець] (бот.) «пажитниця п’янка, Ьоііит іетиіепіит Ь.» ВеНЗн, Мак, [ше-ленець] (бот.) «тс.» тж, [шелій] (бот.) «тс.» Мак; — очевидно, первісне *ша-лець, пов’язане з шал, шаліти; назва рослини пояснюється її отруйністю, що викликає іноді запаморочення, корчі, непритомність. — Словн. бот. 389; Ней-штадт 118—119. — Див. ще шаліти.
шелихвіст (орн.) «шилохвіст, Апаз асиїа Ь.; (перен.) шибеник, вітрогон, хвалько Нед», шилохвіст (орн.) «Апаз
асиіа Б.», шилохвість, [шйлохвостень, шилохвбстиця, шилохвость] «тс.» Шарл; — р. шилохвость (орн.) «Апаз асиіа Б.», бр. шьілахвбстка «тс.»; — результат деетимологізації первісного шилохвіст — складного слова, утвореного з іменників шило і хвіст-, назва мотивується гострим шилоподібним хвостом птаха. — Булаховський Вибр. пр. ПІ 204—205; Птицьі СССР 94. — Див. ще хвіст, шити.
[шеліякий] «усякий» ВеУг, ДзАтл; — п. [\У5геІІ]акі, ч'згеІе]акі], мзгеїакі, ст. ч'згеїіакі «всілякий, усякий», ч. слц. У5еІІ)аку, вл. '.сзеїакі; — запозичення із західнослов’янських мов; п. [’У/згеІЦакі], слц. У8е1і]'аку є складним займенником, утвореним із займенника \узге-, узє- «все-» з часткою Іі і займенника )акі, ]аку «який». — МасЬек ЕЗЛС 685—686. — Див. ще весь1, ли, як2.
[шелушний] «стручковий» Нед; — р. шелушйть «лущити», ч. [заіизіпа]; — очевидно, похідне від *шелуха «лушпиння» (пор. р. шелуха «тс.»), яке розглядається як продовження псл. *8СЄ-Іиха (< іє. *(з)кеІ- «різати; відділяти»); менш вірогідне виведення з луска, ускладненого префіксом ше- (Фасмер IV 425— 426). — Горяев 420; Черньїх II 409. — Пор. шишулка.
[шельвах] «вартовий», [шильдвах] «тс.»; — п. згуїсіхуасії, [згуІ^асЬ] «вартовий» (зіас па 8гуІсі\уасЬи «стояти на варті»); — запозичене з німецької мови через посередництво польської; н. ЗсЬіШ-\уасїіе «вартовий», свн. 8сНіИ\уасїіе (первісно) «сторожування у повному озброєнні зі щитом» — складне слово, утворене з іменника ЗсЬіїсі «щит» (< двн. 8сіН), спорідненого з днн. зкіїсі, дісл. зкідісіг «тс.», лит. зкїіііз «відрізана скибка», псл. зкоіька «скойка», укр. скойка, і \уаске від іменника АУасЬе «сторожа; вартовий». — 81. \ууг. оЬсусЬ 737; Вгйск-пег 560; КІи^е—Міігка 648, 649, 828, 842; Угіез АЕ'ЇУ 488. — Див. ще вахта1, скойка.
шелькй (мн.) «шлейки (у штанях)»; — р. [шелькй] «тс.»; — запози
чення з польської мови; п. згеїка, мн. згеїкі утворено від згіа «шлея», ст. 8гІе]а «тс.». — Див. ще шлея.
шельма1 «шахрай», [ше'йма] «тс.» Нед, шельмбванець «таврований каторжник; шельма, пройдисвіт Нед», шельмувати «таврувати, обрізаючи вуха; (перен.) лаяти, ганьбити»; — р. шельма, бр. шзльма, п. згеїгпа «шахрай», ч, слц. зеїта «хижак, шельма, шахрай», вл. нл. зеїта «шельма»; — запозичене з німецької мови через посередництво польської; свн. снн. 8сЬеІт(е) «лиходій, пройдисвіт», н. ЗсЬеїт «шельма, шахрай», разом із двн. зсаїто, свн. зсЬаїте «смерть, зараза, пошесть» споріднені з дангл. Гіоісі «труп», дісл. ЬоІсІ «м’ясо», дірл. соїаіпп «тіло, м’ясо, труп», кімр. сеіаіп «труп» і зводяться до іє. *(з)кеІ- «різати»; припускається також запозичення з голландської (Черньїх II 409); гол. зсЬеІгп близь-коспоріднене з н. ЗсЬеїт. — Фасмер IV 426; Горяев 421; Вгйскпег 547; МасЬек Е8ЛС 604—605; НоІиЬ—Кор. 367—368; НоІиЬ—Буег 465; КІи^е—Міігка 642. — Див. ще скойка.
[шельма2] «утроє сплетений якірний канат при рибальському човні на Азовському морі»; — неясне.
шелюга (бот.) «верба гостролиста, Заііх асиШоїіа АУіІІс!.; верба попеляста, ЗаІіх сіпегеа Б.», шелюг (бот.) «тс.», шелюги (мн.) (бот.) «верба гостролиста», шелюжйна «гілка шелюги, прут із шелюги», [желюжйна] (бот.) «верба гостролиста», [шевлюг Г, шелега ЛПол, шйлаг До] (бот.) «тс.», [шилюга] (бот.) «верба попеляста, Заііх сіпегеа Б.» Мак, [шйлега] (бот.) «верба гостролиста», [шйляга] «тс. ЛПол; верба попеляста Нед», [шілюжок] (бот.) «верба повзуча, ЗаІіх герепз Б.» Мак, [шілі-люжок] (бот.) «верба розмаринолиста, ЗаІіх гозтагіпіїоііа Б.» Мак, шелюгувати «засаджувати шелюгою»; — р. шелюга, бр. [сіляга] «рід верби», п. [згеїогпік] «калюжниця болотна, СаІіЬа раїизігіз»; — не зовсім ясне; можливо, суфіксальне утворення від псл. *зеІ- «верба», спорідненого з індоєвропейською (ін
доєвропейсько-уральською) назвою для верби, пор. лат. заііх, двн. заіаііа, сірл. зеіі, далі фін. заіауа, мар. боі, уг. згії «верба» (див., однак, сумніви — Фасмер IV 427); зближувалося з болг. шйле «ягня», схв. шйл>ег «молодий баран» (Мозгугізкі Р2ЛР 35, проти Фасмер—Трубачев IV 427, оскільки ці слова запозичено з албанської мови). — Горяев 420—421; Угіез АЕАУ 468. — Пор. шалина.
[шелюжок] «зародок у яйці» ВеНЗн; — утворення, похідне від шелюг «рід верби»; шелюжок власне означає «прутик»; пор. семантичну паралель кільчик «росток», утворене від кіл, кілок. — Див. ще шелюга.
[шелюхатися] «хитатися, колихатися»; — р. [шельїхать] «ворушити, хитати, колихати», бр. [шалбхаць] «тс.»; — очевидно, експресивне утворення, що виникло в результаті контамінації слів шелевіти і колихатися.
[шелюшкбвий] (у виразі шелюш-кдві уставки) «рід вишивки в сорочці», [шелюжкбвий) (у виразі шелюж-кдві уставки) «тс.» Нед, [шилюдйс-тий] (у виразі шилюдйсті уставки) «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, йдеться про рослинний орнамент, тоді слово пов’язане з шелюга (див.).
шеляг1 «старовинна найдрібніша польська монета», шелюг, ст. шеляга (шелягові)) (1388) «тс.»; — р. [шеляг, шелег] «неходяча монета, бляшка», бр. шзлег «півшага, півшеляга; старовинна дрібна монета; (перен.) нікчемність», п. згеїд.^ «одна з найменших монет»; — через польське посередництво запозичене з німецької мови; свн. бсііііііпс (н. 8сЬііііп§) «шилінг» (дрібна монета) походить від герм. *зкіІсі-Ііп£ «рід щита»; менш імовірне припущення про запозичення з давньоскандинавської (Преобр. II, вьіп. последний 93) або з готської (Вгйск-пег 547). — Шелудько 55; Фасмер IV 427; МікІ. Е\¥ 300; КІи^е—Міігка 649. — Див. ще шилінг.
шеляг2 «рід убору на плахтах»; — неясне.
шемая (іхт.) «СЬаІсаІЬигпиз сїіаісоі-бе5», [шамая] Нед, [шаймайка] «тс.» тж; — р. (іхт.) шемая, шамая «тс.», бр. шамая, шамайка, п. згата]а; — запозичення з перської мови; перс. заІттаНї «шемая» є складним словом, утвореним з компонентів йакі «шах, володар, цар» і такії «риба», (букв.) «шахська (царська) риба». — Фасмер IV 402. — Див. ще шах.
[шемелйти] «шелестіти»; — експресивне утворення звуконаслідувального походження; пор. шемрати «шарудіти», [шемтіти] «кишіти; шарудіти».
[шеменути] «ударити» Нед, [шиме-нути] «штрик(о)нути», [шиминути] «тс.»; — експресивне утворення онома-топоетичного характеру; можливо, споріднене з хамйти, хомут. — Див. ще хамйти, хомут. — Пор. шемінь.
шемерувати «гаптувати, вишивати золотом і сріблом» Нед, Пі; — п. згате-гохсас «обшивати галуном (тасьмою)»; — запозичене з французької мови через польське або німецьке посередництво (н. зсНагпагіегеп «тс.»); фр. сЬатаггег «тс.» (ст. сЬатагге, затагге) походить від ісп. гатагга «одяг пастуха», слова арабського походження, пов’язаного з ар. зат-тиг «соболь, шкіра соболя». — 81. \ууг. оЬсускі 726; Оаигаі 158; КІеіп 1766.
[шеметати] «кидати, шпурляти» Нед, [шеметатися] «різко кидатися (туди й сюди)» Нед, [ушеметатися] «поквапливо, нашвидкуруч одягатися»; — р. [ше-метать, шеметйться] «ледарювати, займатися дрібничками, метатися туди й сюди, марно метушитися», п. згатоіас «шарпати, смикати, метати, трясти; метатися, різко рухатися (туди й сюди)», ч. (о)зетеіпу «ненадійний, сумнівний; небезпечний; невірний, підступний», слц. (о)зетеіпу «підлий; неприємний», схв. зетеіаіі «тягти»; — псл. зетеіаіі / зе-тоіаіі «різко рухатися»; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з [шамотати] «смикати», [шамо-татися] «смикатися, метушитися», шамотня «шурхіт; метушня», шамотнява «тс.»; не виключався також дав
ній зв’язок із дієсловами метати (Фасмер IV 427), тоїаіі (зе) (МасЬек Е8ЛС 605), з коренями хом-, хам-. — Пор. хамйти, хомут, шам, шамотати.
шемізетка «манишка»; — р. заст. шемизетка «жіноча кофта, блузка; вставка на грудях у жіночій блузці, сукні; манишка», бр. шзмізетка, п. згтігеіка, болг, шемизетка, м. шемизет «шафка для білизни», схв. зетігеі «тс.», слн. зетігеіа «кофтинка; нагрудна хусточка»; — запозичене з французької мови, можливо, через посередництво російської; фр. сЬетізеМе «вставка в жіночій блузці; манишка» пов’язане з сЬетізе «сорочка», що продовжує етимологічно нез’ясоване нар.-лат. сатїзіа «лляна накидка з вузькими рукавами; сорочка; частина одягу солдатів і священиків». — Фасмер IV 428; Оаигаї 168; ХУаІсіе— Ноїт. І 147—148; КІи^е—Міігка 303. — Див. ще камзол.
[шемїньї «залізний лом для пробивання ополонок»; — не зовсім ясне; можливо, етимологічно споріднене з ше-менути (див.).
шемрати «шарудіти, шелестіти; [кишіти ВеЛ; свербіти ВеНЗн; ремствувати Пі, Бі]», шемріти «шарудіти, шелестіти», [шемтіти] «шарудіти; кишіти», [шемр] «бурмотіння, шепіт, неясний гомін; дзюрчання» Нед, шемріт «тс.», ст. шемрати «ремствувати» (XVII—XVIII ст.); — бр. шамрзиь «шелестіти», п. згетгас «шелестіти; дзюрчати; ремствувати», згтег «шелест; дзюрчання», нл. зетгіз «неспокійно снувати; вовтузитися, шуміти (особливо про дітей); неспокійно рухатися, кишіти; мерехтіти»; — псл. [*5ьтьгаіі] звуконаслідувального походження; можливо, споріднене з [ше метати] «кидати, шпурляти», {шамотати} «смикати», шамотня «шелест, шурхіт; метушня». — Вгйскпег 547, 551.
[шемут] «капустяне листя» ВеЛ; — неясне. — Пор. шеленди.
[шендерендя] «жіночий статевий орган» Нед; — очевидно, експресивне парне утворення типу тйнди-рйнди з імітацією відповідного ритму.
шенкель «внутрішня частина ноги вершника від коліна до кісточки»; — р. шенкель, бр. шенкель, п. згепкіеі, болг. ше'нкел; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬепкеІ, свн. снн. зсЬепкеї «стегно, голінка», як і норв. зкапкіа, є демінутивною формою пгерм. *зкапка-«тс.» (пор. дангл. зсапса «стегно», англ. зЬапк «гомілка»), що зводиться до іє. *(з)кеп§- «кульгати; косий, кривий» (як істотне в стегні розглядалася його властивість згинатися). — СІС2 928; Фасмер IV 428; КІи^е—Міігка 643. — Пор. шйнгель, шйнка.
шепеляти, шепелявити, шепеляві-ти, [шипиляти], [шепелєвець] Нед, шепелявий, [шепетлявий] ВеЗа, [шепй-лявий] ВеУг; — р. шепелявить, ст. шепелять, бр. шапяляць, п. [згеріеііс], згеріепіс, зеріепіс, ч. зеріаіі; — звуконаслідувальне утворення; пов’язується з шепіт, шепотіти (Фасмер IV 428; Преобр. II, вьіп. последний 94; Вгйскпег 547); історичний зв’язок із лит. зуеріібіі (МікІ. Е\У 345) сумнівний. — МасЬек Е8ЛС 605; НоІиЬ—Кор. 368. — Пор. шепіт.
[шепечйна] «гниле дерево» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі [щйпа] «тріска, скіпка». — Див, ще ще-пгіти. — Пор. шепча.
[шепірка] (бот.) «шапинка гриба» Мак, [шепівка] «тс.» тж; — утворення, що виникло внаслідок експресивної видозміни й деетимологізації первісного шапурка «шапинка гриба», похідного від шапка-, до [шепівка] пор. [ша-півка] «тс.» Куз. — Див. ще шапка.
шепіт «тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв’язок», [шепетух] «той, хто шепоче», [шепець] «тс.», [шепотйнник] «той, хто трохи шепеляє; шептун», шепотун, шепотуха, шепт «шепіт», шептій «знахар», шептун «тс.; обмовник», [шептуня] «знахарка», [шептуха] «тс.; обмовниця», [шопбт] «шепіт» Нед, [шо-потня] «тс.» тж, [шепетлявий] «той, що шепеляє» ВеЗа, шепітний, [шепета-ти] «шепеляти» ВеЗа, [шепкати] «шепеляти; шепотіти» Нед, шептати, шо-
потіти, [зашептувати] «заговорювати (чаклуючи)» Ж, нашепти, напоше-пки «пошепки», перешепт, перешепти «перешіптування», підшепт Нед, Она, пошепт, пошепки, пбшепком, [пдшоптом\ «пошепки» Нед; — р. ше-пот, бр. шзпт, [шопт], др. шьп'ьт'ь, її. згері, ч. слц. вл. нл. зероі, болг. м. шепот, схв. шапат, слн. еереі, цсл. шьггьтч», шьпотт»; — псл. зьрьіь; — звуконаслідувальне утворення; пор. подібні сЬосЬоІв, г'ьр'ьі'ь, Іьрьїь і т. ін. — Фасмер IV 428—429; Черньїх II 409; Горяев 421; Вгйскпег 547; НоІиЬ—Кор. 368; НоІиЬ—Буег 465; МасЬек Е8ЛС 605; Младенов 692. — Пор. шипіти.
[шепотгільник] «дрібний базарний крамар», [шепотйнник] «тс.; скупник риби у рибалок» Берл, [шепбтник] «скупник риби» Мо; — р. [щепепгйльник] «крамар, що торгує дрібним крамом»; — запозичення з російської мови; р. [ще-петйльник], щепетйнье «галантерейні товари» пов’язані зі [щепет] «франтівство; ошатність; вишукана охайність; галантерея», що є похідним від щепа «тріска, скіпка; вироби з деревини; (пе-рен.) дріб’язок», спорідненого з укр. щепити, [щепати] «розколювати»; початкове ш-, очевидно, під впливом укр. шепіт. — Фасмер IV 503. — Див. ще щепйти.
шептала «сушені абрикоси і персики; назва абрикоса»; — р. шептала «сушені на сонці абрикоси або персики з кісточками; абрикосові або персикові дерева», \шаптала\ «сушені персики, які привозять з Азії», бр, шаптала, схв. шептели/а; — запозичення з тюркських мов, турецької або кримськотатарської; тур. зеїТаїі, крим.-тат. заПаїі «персик» походять від перс, заііаїй «тс.». — Фасмер IV 428; Дмитриев 552.
[шепча] «тонке гілля, дрібний хмиз» ВеБ; — очевидно, утворення, пов’язане зі [щйпа] «тріска, скіпка». — Див. ще щепйти. — Пор. шепечгіна.
[шеральї «колода, розпиляна на обаполи» Нед; — неясне.
шербет «східний прохолодний фруктовий напій; густа маса з фруктів, шо
коладу і цукру», сорбет’, — р. болг. шербет, бр. шарбет, п. зогЬеі, згегЬеі, ч. слц. зегЬеі, м. шербет, схв. шербе, шербет', — запозичення з турецької мови; тур. зегЬеі «шербет» походить від ар. загаЬ (мн. загЬаО «напій; фруктовий сік (сироп)», пов’язаного з загіЬа «пити», гебр. загарЬ «смоктати, сьорбати, ссати». — СІС2 929; Фасмер IV 429; Горяев 421; Дмитриев 552; НоІиЬ—Буег 465; 8кок III 388; КІеіп 1434—1435; Радлов IV 1009. — Пор. сироп.
[шервет] «вишитий шарф, хустка, що одягають на шию» Нед, [шарвета, шер-вета, шерветка] «хустка, шаль» тж; — запозичення з молдавської або румунської мови; молд. шервет «серветка», рум, зегуеі «тс.; [рушник; хустка, пов’язка]» походять від фр. ьегуіеЧе «серветка, рушник», пов’язаного з зєгуіг «служити», що продовжує лат. зегуїге «тс.». — ОБКМ 832; Оаигаі 664—665; Таїсіє— Ноігп. II 525—526. — Див. ще сервант, серветка.
шерега «ряд, шеренга-», шерег, ше-регувати «шикувати в лави»; — бр. шзраг, п. 5геге§ «шеренга; ст. рота, загін», схв. шерег «рота, загін; група, партія; команда», слн. зеге§ «натовп; ряд, лава»; — запозичення з угорської мови; уг. 5еге§ «військо, армія; натовп, сила, маса» пов’язане з чув. ст. *сагік, уйг. сагік «військо» (пор. також в інших тюркських мовах: чаг. алт. сагі§, тур. сегі «тс.»), які за посередництвом перс, ча-рик «ополчення, міліція; доброволець, партизан» зводяться до дінд. кзаігеуаЬ «пан, князь; володар; належний до другої касти (воїнів)», пов’язаного з кзаігат «влада», індоіранського новотвору, похідного від кзауаіі «панує, володіє», що, можливо, генетично пов’язане з гр. їсрЗїрос; «сильний, могутній»; менш імовірний зв’язок із свн. ьсЬаг «натовп» (Преобр. II, вьіп. последний 94), з перс, зеїгеп^, дінд. саіигао^а «такий, що має чотири ряди» (Шлейхер у Фасмера IV 429)’. — Фасмер IV 429—430; Егоров 203; Вгйскпег 547; 8кок III 388; Вагсхі 269; МікІ. ТЕІ МасЬїг. II 189; Макепаиег 81; Маугїюіег 284, 285, 287. — Пор. шеренга.
[шеремббркої «безпритульна людина, волоцюга» Нед; — неясне.
[шерен] «іній, паморозь» Нед, ]ше-рень] «тс.» тж, [шереніти] «покриватися інеєм, памороззю» тж; — бр. шз-рань «іній, паморозь», п. зггоп, ст. згоп, зггоп «іній», [зггегі, згегі, згегі] «верства льоду на снігу після відлиги»; — утворення, що виникло на основі синонімічного ]серен] «іній, паморозь; ожеледь, весняна рухома крига»; зміна могла статися під впливом семантично близьких укр. шерех «тонка крига при замерзанні» або п. [зггегі] «верства льоду на снігу після відлиги». — Див. ще серен.
шеренга, шеренгувати «шикувати в лави»; — р. шеренга, (заст.) ширенга, [ширйнга], бр. шарзнга, п. [згег^], болг. шеренга; — запозичення з російської мови; р. шеренга, можливо, виникло на основі п. [зхег^І під впливом зближення з р. ]ширйнка] «шматок тканини на всю широчінь; рушник, хустина»; п. [зге-Г££І є вторинним утворенням від згеге§ «шерега». — Фасмер IV 429—430; Вгйскпег 547. — Див. ще шерега.
[шеренконіти] «тріщати; шуміти» ВеУг; — звуконаслідувальне утворення; пор. аналогічні деренькотіти, те-ренькотіти і под.
шерепа «потвора, потворна жінка; продажна бридка дівка» Нед, [шере-пеня] «мала, погана дівчина», [шер(е)-патий] «шерехатий, кострубатий»; .— р. [шерепера] «товста, кремезна, показна (про жінок, самиць тварин)»; — псл. [*§егра], очевидно, зі значенням «грубий, незграбний витвір»; зіставляється з лит. зегреіі «загулюватися, задиратися», зегреіа «задирка»; зводиться, можливо, до іє. *кзегр-, пов’язаного з *коз- «різати», або до іє, *зкегр-, утвореного від *(з)кег- «тс.; тяти». — Вй§а КК І 599, II 315—316, III 720. — Див. ще череп. — Пор. шурпа.
[шерестіти] «шелестіти»; — р. [ше-рестйть, шерестеть] «ворушитися, порпатися; шелестіти»; — утворення, що, можливо, походить із псл. *зег-/зеІ-; може розглядатися також як результат контамінації слів шелест, шелестіти і 408
шерех; зв’язок із р. перешерстйть, шерсть (Шахматов Очерк 280) малоймовірний. — Фасмер IV 431. — Див. ще шелест1, шерех1.
Ішерет] «шерех (дрібна крига на річці)»; — очевидно, результат контамінації слів шерен «іній, паморозь» і шерех «шарудіння». — Див. ще шерен, шерех2.
шеретувати «товкти пшоно, гречану крупу тощо», шеретівна, [шеретдвка] «шеретівка», шеретівний, шеретувальний; — п. [зхгоіогуас] «шеретувати», згбіоу/ас, ч. згоіоуаіі, слц. вгоіоуаґ, вл. згоклуас, нл. згоіогуаз; — запозичення з німецької мови; н. зсЬгоіеп «шеретувати, грубо молоти» на українському грунті зазнало фонетичного впливу таких слів, як репетувати і под. — Див. ще шріт1.
шерех1 «шерехтіння», шерхіт, ]шб-рох] «шерех» Нед, шерехнути, шерехтіти, шерхотати, шерхотіти; — р. шдрох, бр. шорах; — звуконаслідувальне утворення; зіставлення з гр. хріфт), дор. храуа «джерело» (Реіегззоп Л/^І. зі. \УогІ5І. 36—37) безпідставне. — Фасмер IV 467.
шерех2 «тонка крига при замерзанні; дрібні частинки криги при замерзанні лиману Берл», [шерет] «шерех (крига)», [ше'реш] «крига Нед; тонка крижана кірка ВеНЗн», шерешень «шерех», шере-шінь «тс.», [шерхати, шерхнути] «злегка замерзати» Бі, [шерешитися] «про річку, серединою якої йде крига, а при берегах ще стоїть, міцно примерзнувши» Нед, [зашерет] «затори криги», [зашерешйтися] «покритися тонкою кригою» ВеНЗн; — р. [шерех] «дрібна крига на ріці», [шершь] «тс.», [шерошь] «перший лід, шуга», [шорошь] «тс.», [шбрдх] «нерівна поверхня», ]шброх] «дрібна осіння крига, що йде по річці; крижані голки, на які розсипається сніг під ногами; верства сухого листя в лісі», Ішороха] «затори криги при замерзанні річок», бр. [шдраш] «дрібна крига перед замерзанням річок», [шарзш] «тс.», п. згег «перша крига на воді»; — очевидно, виникло з псл. *8ЄГЗЬ «тонка крига, наст» унаслідок деетимологізації
і впливу слів шерех, шерехтіти або шерехатий', пов'язувалося безпосередньо з шершавий (Фасмер IV 430), з др. серех'ьк'ь «грубий, кошлатий», р. шброх «шерехтіння» (Фасмер IV 467—468). — Иллич-Свитьіч Опьіт 1976, 353—354; Шах-матов Очерк 153—154; МікІ. ЕУ/ 318; ТогЬібгпззоп ЬМ II 64. — Див. ще сереш. — Пор. шерйж.
[шерешнатий] (у сполученні шереш-нате дерево) «розлоге дерево» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, експресивна видозміна синонімічного шелеснатий «густолистий», похідного від шелест' (див.).
[шерйж] «замерзлий після відлиги сніг» ЛПол, [шержень] «іній» Нед, [шер-женіти] «покриватися інеєм» Нед; — р. [шерешь] «груддя, напівзамерзле болото»; — вторинне утворення, що виникло на основі попереднього *шережь (< псл. *8егзь/5еггь «тонка крига; наст»; менш імовірна реконструкція для р. [шерешь] попереднього *шьршь, пов’язаного з шершавий, шброх, шероховатмй (Фасмер IV 430). — Потебня ФЗ 1872/2, 94—95; МікІ. Е\У 318; ТогЬібгпззоп ЬМ II 64—65. — Див. ще сереш. — Пор. шерех2.
шергіф1 «найвища (адміністративна й судова) урядова особа графства в Англії і США»; — р. шериф, бр. шзрьіф, п. згегуГ, ч. слц. зегії, болг. м. шериф, схв. шериф, слн. зегіГ; — запозичення з англійської мови; англ. бНєгіП пов'язане з дангл. 5СІг-§еге(а «голова графства», складним словом, утвореним з іменників асїг (> англ. бНігє) «графство», спорідненого з двн. йсіга «справа», й етимологічно нез’ясованого §еге!а «королівський урядовець, правитель» (> англ. гєєує «головний магістрат міста або округи»), — СІС2 929; Кораііпзкі 945; НоІиЬ—Еуег 465; КІеіп 1317, 1436.
шерйф2 «особа знатного походження в мусульманських країнах»; — р. болг. шерйф, бр. шзрьіф, п. згегуі, ч. зегії, слц. зегії, схв. шериф, слн. зегії «тс.»; — запозичене з арабської мови, можливо, за французьким або італійсь
ким посередництвом (фр. сЬегії, іт. зсегіїїо «шериф»); ар. загії «знатний, шляхетний; шановний, почесний; шериф (титул нащадків Магомета)» пов’язане з дієсловом загаїа «бути високопоставленим, благородним». — СІС2 929; Ко-раїігізкі 945; Оаигаі 169; КІеіп 1435.
шерітвас «золільник, рід чану», [ше-рйквас] «тс.», [ширйтвас] «тс.; бочка, що складається з двох частин» Нед, [ши-рітвас] «шерітвас»; — р. [шаратвас] «чан, зроблений з половини бочки»; — не зовсім ясне; можливо, походить від свн. зсйгдіуаз або н. ст. ЗсІїгоНаВ «посудина для грубомеленого зерна». — Див. ще фаса, шріт1.
шермір «фехтувальник» Пі, шир.мер «тс.» Пі, шермицерія «фехтування» Пі, шерміцерія Нед, шермірство Пі, шир-мірство, ширмувати «фехтувати» Нед, Пі, ст. ширмовати (1627); — бр. шьір-маваць «бешкетувати, робити безладдя», п. згегтіегг «фехтувальник; борець», ч. зегтїг «фехтувальник», слц. зегтіаг, вл. зегтоАУас «фехтувати»; — запозичене з німецької мови, можливо, за чеським або польським посередництвом; н. 8сЬіг-тег «захисник; покровитель» походить від дієслова зсЬігтеп «захищати» (< двн. зкігтеп «тс.»), пов’язаного з н. 8сЬігт «захист» (<двн. зкігт «захист; щит»), — Шелудько 56; 81. \ууг. оЬсусЬ 729; Вгйск-пег 547; Масіїек Е8ЛС 605; НоІиЬ—Еуег 465; К1и§е—Міігка 650. — Див. ще шйрма.
[шерошниця] (бот.) «маренка рожева, Азрегиіа супапсЬіса Ь.» Мак; — р. [шерошница] «підмаренник; [маренка рожева]»; — споріднене з укр. шершавий, р. [шербхий]; назва мотивується шершавістю листя рослини, — Федченко—Фле-ров 905. — Див. ще шерхнути.
шерсть «волосяний покрив тварин; волокно з остриженого вичесаного волосяного покриву тварин; пряжа (нитки) з такого волокна; тканина з цієї пряжі; [шершавість шкіри в малих дітей]», [шерстеннйк] «пітник, підкладений під сідло» Нед, [шерстеннйк] Г, [шерс-тіннйк] «тс.» Нед, шерстина «окрема
волосина шерсті», шерстна «шерстина», шерстяник «працівник шерстяної промисловості; (заст.) торговець шерстю; [ковдра з вовни або шерсті Нед]», шерстянка «бавовняна або віскозна пряжа чи тканина з додатком шерсті; бавовняна тканина, схожа на шерстяну», [шерстьинйк\ «сукно з козячої вовни» Шух, шерстистий, [шерстіннйй] «шерстяний» Нед, шерстний, шерстяний, шерстйти(ся), [шерсткавий] «трохи шершавий» Нед, шерсткий «жорсткий, шерехатий, шершавий», шорсткий, шорсткуватий, підшерсток, підшерстя’, — р. шерсть, бр. шзрсць, др. сьрсть «шерсть», П. 8ІЄГ8С, 82ЄГ5С «ШврСТЬ», СТ. рідк. також «вовна», ч, 8Г8І «шерсть», СЛЦ. 8Г5І’, ВЛ. 8ЄГ8С «ЩЄТИНЗ», НЛ, 8уГ8С «тс.», слн. 5Г5Ї «шерсть; щетина»; — псл. *5ьг5Їь; — споріднене з лит. зіигкзійз «грубий, твердий», ірл. саггасЬ «укритий струпом, паршами; кам’яний», двн. Ьигзіі «гребінь (у птахів, змій); гребінь гірського хребта», (з іншим вокалізмом) лит. зегуй «щетинка (одна)», лтс. 8агз (мн. загі); іє. *к’ег(8)-/к’г8-; не виключений також зв’язок з іє. коренем *кез-(Мельничук Зтимология 1966, 219). — Фасмер IV 431; Ильинский РФВ 70, 271; Черньїх II 410; Вгйскпег 490; МасЬек Е8ЛС 572; НоІиЬ—Кор. 348; НоІиЬ— Еуег 449; ЗсЬизіег-Зе^с 1286; МйЬІ.— Епсіг. III 722; Тгаиітапп 305; РеЬегзеп ІЕ 5, 76; Кеіі. 6г. І 83; Тогр 80. — Пор. шерхнути.
шерхебель «вузький рубанок із закругленим лезом», шергебель’, — р. шерхебель, заст. шерхббель, бр. шархе-бель, шархубель-, — запозичення з німецької мови; н, ЗсЬагПіоЬеІ «тс.» є складним словом, утвореним із компонентів 8сЬагї(е) «гострота», похідного від 8сЬаг( «гострий», спорідненого з лтс. зсагЬз «суворий», сірл. сегЬ «ріжучий», сегЬаіт «ріжу», тох. кагруе «шкарубкий, грубий, твердий», що сягають іє. *(8)кегеЬ(Ь)-«різати», і НоЬеІ «рубанок, гембель». — СІС2 929; Фасмер IV 431; Горяев Доп. І 57; КІи^е—Міігка 311—312, 635— 636. — Див. ще гембель.
шерхнути «ставати шкарубким через висихання; укриватися льодом, замерзати; [холонути, щулитися від страху] ЛексПол», шаршавіти, шершавити, шершавіти, шаршавина, шаршавий, шерехатий, [шереховатий] «грубий, не-гладкий» Нед, шерхкий, шерхлий, шершавий, [шороховатий] «нерівний, шершавий» Нед; — р. шершаветь, бр. шзрхнуць «(про землю) тужавіти, підсихати; (про кінцівки) німіти, дубіти», др. серх’ькь, сьрх'ьк'ь «шерехатий, шершавий, нерівний», п. пазіегБхаІу «наїжачений», ч. згсЬку «шершавий, грубий», слц. 5гсЬку «неврожайний», озгзпауеГ «схуднути (про худобу)», болг. стріїхна «куйовдитися», схв. стршити «стирчати; настовбурчуватися (про волосся)», слн. згЬек «скуйовджений», Бгзаіі «наїжачуватися, скуйовджуватися», цсл. срьх'ькт» «шерехатий, шершавий»; — псл. *5ьгхп2ІІ, *5ьг5аіі «наїжачуватися, куйовдитися, ставати нерівним, шорстким»; — споріднене з *5ьг5Іь, укр. шерсть і далі з лит. зіигкДйз «грубий, твердий», н. ЬагзсЬ «шерехатий», ірл. саггасЬ «покритий паршами», дінд. Ьагзаіе «їжачитися (про волосся на тілі)», лат. Ьоггео «наїжачуюся, зіщулююся від жаху», вірм. §аг8іт «лякаюся, жахаюся»; р. шершав виводилося безпосередньо зі *шьршав, похідного від шерсть (Соболевский Лекции 137); пов’язання з тат. чаршау (чар-шаф) «завіса» (Дмитриев 569) малоймовірне. — Фасмер IV 431—432; Ког-\уасіо\У8кі К8І І 224; МасЬек Е8ЛС 572; Тгаиітапп 305. — Пор. шерсть.
[шершак] (бот.) «черсак, ворсянка □ірзасиз Ь.»; — утворення, що виникло з первісного черсак (можливо, під впливом шершавий). — Див. ще черсак2.
[шершебка] «вид рубанка, шерхебель», [хершебок, шерстебка] «тс.»; — р. розм. шершебка, шерше'бок, [шер-шебель]’, — експресивні варіанти первісної назви шерхебель, зумовлені сторонніми впливами: шершебка і шершавий, шерстебка і шерсть, шерстити тощо. — Див. ще шерхебель.
шершень (ент.) «Vе8ра сгаЬго Ь.», [саршін, саршон, сершун, шаршон]
ВеНЗн, [шерстень], [шершун] «тс.» Пі, Нед, ВеНЗн; — р, шершень, бр. ширшань, др. сьршень, п. згегйгегі, [зіег-згегі, зіегзгуп, зіегзгоп, зігзгиіа], ч. слц. 5ГЗЄП, ВЛ. 8ЄГ8ЄП, НЛ. 8ЄГ8ЄП, [зЄГЙЄі], ПО-лаб. йагйіп (< *8гзепь), болг. стьршел, м. спгршен, стршел, схв. стршлен, стрш, стршен, слн. 8Г8ЄП, цсл. сржшень; — ПСЛ. *8ьГ8ЬҐ1Ь; — споріднене З ЛИТ. 8ІГ8ЦО, зігзиопаз «велика оса, шершень», лтс. 8ІГ8Іпа8, прус. 8ІГ8ІІІ8, двн. Іюгпаз, Ьогпиз, н. НогпІ88Є, лат. сгаЬгб, які зводяться до іє. *кег8-/кг8- «голова, ріг» (КІи§е— Міігка 317) або, можливо, пов’язані з іє. коренем *ке8-/к8- «різати, колоти» (Мельничук Зтимология 1966, 219). — Фасмер IV 432; Вгйскпег 490, 547—548; МасЬек Е8ЛС 572—573; НоІиЬ—Кор. 348; НоІиЬ—Еуег 449.
[шестак] (бот.) «ячмінь шестирядний, Ногсіеит ЬехазіісЬит Е.» ВеНЗн, Мак, [шестка] «конвалія, СопуаІІагіа та)аІІ8 Ь.» Мак, [шісняк] «Ногсіеит ЬехазіісЬит Ь.» Мак, [шістяк] Мак, [шостак] ВеНЗн, [шестяк] «тс.» ВеНЗн, шістерняк (ячмінь) «тс.» Нед; — утворення, пов’язане з числівником шість; рослину названо за кількістю рядів зерен (ячмінь) або за кількістю зубчиків в оцвітині (конвалія). — Вісюліна—Клоков 73. — Див. ще шість.
шествувати «іти, мандрувати, простувати, прямувати» Нед; — р. шество-вать, др. шьствовати, шествовати «іти; подорожувати; верстати (шлях); минати; перебувати, жити», болг. шеству-вам «урочисто рухаюся, йду, (перен.) швидко наступаю, поширююся», цсл. шьствоватн «просуватися вперед, виступати, іти»; — продовжує др. шьствовати, шествовати, що походить від цсл. шьствоватн, пов’язаного зі старослов’янським дієприкметником шкап» (від дієслова ходити). — Фасмер IV 433. — Див. ще іти, ходити. — Пор. нашестя, пошесть, пришестя.
шестерня1 «екіпаж у шестеро коней, волів; шестірня у млині» Г, шестірня (тех.), шістерня «шестірня» Нед, ст. шестерни дві (1571), шестюрня мльїн-
ская (1618); — р. шестерня «шестерня (екіпаж у шестеро коней); шестірня», бр. шасцярня, п. [згезсіегпіа] «колесо у млині» (з білоруської); — утворення, пов’язане з числівником шестеро; назва мотивується кількістю перелічуваних об’єктів (шестеро коней або волів, шість цівок у колесах або кругах тощо). — Дзендзелівський Доп. УжДУ 1958 II 67. — Див. ще шість.
[шестерня2] «рід циркуля в теслярів, бондарів», [шестірне] «подібне до циркуля знаряддя, щоб позначати утори на бочці» ВеНЗн, [шашкірня] «тс.»; — неясне.
шестін «куб; кубик (кісточка, якою грають)» Нед; — напівкалька з польської мови; п. згезсіап «куб, шестигранник, гексаедр», що, мабуть, калькує подібне слово з якоїсь західноєвропейської мови (пор. англ. ЬехаЬесІгоп, н. Нехаесіег, фр. Ьехаесіге «шестигранник»), утворилося стягненням словосполучення 82Є8С 8сіап «шість граней», що складалося з числівника згезс «шість» (укр. шість) та іменника зсіапа «стіна; грань» (укр. стіна). — Див. ще стіна, шість.
[шестулйння] «голки із сосни або ялини» Ва; — неясне.
[шесть] «екскременти» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з пошесть, похідного від ішов, ходити (пор. вираз ходити до вітру). — Див. ще ішов. — Пор. пошесть.
шеф «начальник установи, організації; організація, що допомагає іншій», шефство, шефствувати; — р. болг. М. шеф, бр. шзф, П. 52ЄЇ, Ч. СЛЦ. 5ЄЇ, ВЛ. нл. 8еї, схв. шеф, слн. зеї; — запозичення з французької мови; фр. сЬеГ «начальник, шеф, командир» (первісне значення, до XVI ст., «голова») продовжує лат. сариі «голова». — СІС2 929; Фасмер IV 434; Преобр. II, вьш. последний 97; Черньїх II 410—411; НоІиЬ—Еуег 465; Оаигаї 167. — Див. ще капітал.
[шех] «сигнальний пістолетний постріл»; — неясне.
[шець] (бот.) «плоховник, НіррорЬае гЬатпоісіез О» Мак, [щець] «тс.» Мак; —
р. [шец] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. згсгес «щетина»; назва може мотивуватися колючками на стеблі рослини. — Нейштадт 395—396.
[шешел] «вузол»; — неясне.
шиба «скло в рамі вікна, дверей і т. ін.», шибка, ст. шиба (1574); — р. [шиба, шибка], бр. шиба, п. згуба «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво; свн. зсКїЬе (> н. ЗсНеіЬе) «коло, диск; шиба; скиба» продовжує двн. зсїЬа «тс.». — Фасмер IV 435; Преобр. II 298; Вгйскпег 493; КІи^е—Міігка 640. — Див. ще скиба. — Пор. шайба.
шибайголова «паливода» Г, Нед; — експресивне складне слово типу крутивус, гуляйпбле, утворене з форми наказового способу дієслова шибати «кидати, ударяти» та іменника голова. — Див. ще голова, шибати.
[шибак] (орн.) «шуліка, Мікоз»; — очевидно, експресивне утворення від шйбати(ся) «кидати(ся)»; назва мотивується способом полювання шуліки (кидається на здобич з висоти). — Див. ще шибати.
[шйбанець] «віл з іншої пари»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від шибати в значенні «бути подібним (до когось)» (на позначення вола, якого підбирають до пари). — Див. ще шибати.
шибати «ударяти, кидати (також переносно); кидатися, метатися; бути подібним (до когось)» СУМ, [шабать] ЛПол, [шибат, шибать] «кидати; підкидати, трясти» ЛЖит, [шибатися] «кидатися, метатися; товктися в хаті, бешкетувати» Ме, [шебенути] «штрикнути», [шибнути] (безос.) «падати; потягти (когось на якийсь учинок)» Ме, [шибсти] «(чимось) відгонити Нед; (до когось) бути подібним ВеЗн», [шиб] «спосіб, вид, постать», [шибак] (орн.) «великий яструб, АссірИег ^епііііз Б.», [шйбалка] «праща, довга вірьовка з роздвоєнням посередині; гнучкий прутик» ЛЖит, [шибанйна] «ходіння взад-уперед» Нед, [шибнем] «з розмаху, з розгону», [шйбавий] «той, хто ходить туди й на
зад» Нед, [шибкай] «швидкий, рвучкий», [шибучий] «той, що б’є в ніс», [зашибка] «засувка, заслінка», [недб-шибок] «скинутий у могилу ще живим» Ж, [ошйбати] «охоплювати», [пере-шиб] (гірн.) «просівання через грохот», [пбшиб] «враження», [пбшибка] «пошесть; епілепсія» Нед, [прйшиб] «пристановище, затишне місце; причал», [пришйба] «дурило» Па, [пришйбений] «дурний; недоумкуватий» Бі, [пришйбен-ний] «гульвіса» Пі, [прбшиб] (мед.) «простріл» Нед, [у шибати] «ранити», [навідшйбі, набдшибі] «окремо, осторонь»; — р. шибать «бити; кидати, стріляти», бр. шибаць «кидати», др. ши-бение «грім, громовий удар», п. [зхуЬас] «бити, вдаряти», ч. [зіЬаІі] «хльоскати, стібати», слц. зіЬаІ’ «тс.», вл. зіЬа «різка», нл. зуЬа «тс.», болг. шибам «б’ю, хльоскаю, стібаю (батогом, палицею); сильно дму (про вітер); сильно йду (про дощ, сніг, град)», м. шиба «хльоскає, б'є», схв. шибати «бити різками; хльоскати», слн. зі'ЬаІі «бити різкою», стел, шибати «бити батогом, стібати, хльоскати»; — псл. зіЬаіі «ударяти; кидати»; — споріднене з гот. (аОзкіиЬап «відкидати», двн. зсіо-Ьап, н. зсІїіеЬеп «рухати»; іє. *зкецЬ-; до того самого індоєвропейського кореня з іншим ступенем вокалізму *зкйЬ- зводиться псл. хуЬаїі «тс.», укр. [хибати] «хитати»; менш вірогідні зіставлення з дінд. кзіраіі «кидає», кзіргаз «швидкий», ав. хзуісуга-, хзбісуга- «тс.» (Маугіїоіег І 289), з двн. зхсеііап «махати», дісл. зуеіра «кидати» (Тогр 555) або з псл. *зиЬаіі «ударяти» як наслідок контамінації псл. зіЬаІі з сЬуЬаіі «хитати» (Ильинский РФВ 61, 232); семантично не обгрунтоване пов'язання з лит. разкуЬаї «поперек», лтс. зкїЬз «косий», н. зсіїіеі «тс.» (5с1іизІег-5е\сс 1434). — Фасмер IV 435; ЗССЯ 8, 153—155; Вгйскпег 188; К2 51, 233; 8!а\узкі І 94—95; МасКек Е53С 607; Младенов 693; Зкок III 390—391; МікІ. ЕАУ 339. — Пор. хибати.
[шйбелник] (бот.) «їжача голівка гілляста, Зраг^апіит гатозит Нисіз.; су-сак зонтичний, Виіотиз итЬеІІаІиз Б.» ЛЖит; — очевидно, пов’язане з [шй-
балка] «гнучкий прутик» у зв’язку з високими, до 1 м і більше, стеблами рослини, які могли використовуватися як різки; пор. слн. Бі'Ьаїі «сікти різками», а також схв. шиб «кущ», шиба «прут, різка», шйбиковина (бот.) «гордовина цільнолиста», шиблак «кущі; великий кущ». — Федченко—Флеров 63. — Див. ще шибати.
шйбениця «споруда для виконання смертної кари через повішення; [жінка, що повісилася; довготелесий чоловік або жінка] Бі», [шйбен] «шибениця», шибеник «той, хто повісився або повішений; негідник, який заслуговує шибениці; бешкетник; [довготелесий] Бі», [шйбеничник] «шибеник; повішений» Нед, [шибеняк] «шибеник», [шйбень] «шибениця» Нед; — р. заст. [шйбеница], п. зхиЬіепіса, ст. зхуЬіепіса, ч. зіЬепісе, слц. зіЬепіса, вл. 8іЬ|епса, нл. зуЬ)епса; — пов’язується з шибати «ударяти», отже, розглядається як «місце, де б’ють, катують» (Фасмер IV 435—436; МасЬек Е5ЛС 607; ЗсЬиз-Іег-5е^с 1434—1435); у тому самому шибати реконструюється значення «хитатися» (Вгйскпег 556, 559—560), пор. і ч. ст. зіЬаіі зе «гойдатися». — Потебня РФВ 4, 197; Ильинский РФВ 61, 234; Горяев 422. — Див. ще шибати.
шйбер (тех.) «заслінка, затулка в заводських димарях для регулювання тяги; [каглянка, затулка] До»; — р. болг. шйбер, бр. шьібер, п. зхуЬег, ч. (розм.) 5іЬг «шибер», нл. зуЬег «кухонна дошка, таця, пиріжниця»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬіеЬег «шибер; заслінка; засув; той, хто рухає, штовхає» пов’язане зі зсЬіеЬеп «рухати; штовхати; пересувати», спорідненим з двн. зсіоЬап, дісл. зкйіа, дангл. зкйіап, англ. зЬоує, гот. аїзкіиЬап «відсувати», а також із лит. зкйЬіі «поспішати», псл. зкиЬ- «скубти», укр. скубти. — СІС2 929; КІи^е—Міігка 646; Угіез АЕУ/ 506; КІеіп 1438. — Див. ще скубти.
[шибета] «шкіряний капшук для тютюну» ЛПол; — неясне.
[шибиткуватий] «пустотливий, швидкий, рухливий»; — експресивне нере
гулярне утворення від [шибатися] «кидатися, метатися, бешкетувати». — Див. ще шибати.
[шивера] (орн.) «сиворакша, Согасіаз ^аггиіиз Б.», [шиворакша] «тс.» ЛПол; — утворення, що виникло в результаті деетимологізації слова [шиворакша] «сиворакша», яка супроводжувалася його стягненням. — Див. ще сиворакша.
[шйворот] «комір» Нед, ]шйворот-навйворот] «навпаки» Нед; — р. шйворот «комір; тил шиї», бр. шьіварат-навьїварат. «навпаки», п. [згухугоі] «комір»; — певної етимології не має; вважається складним утворенням із компонентів шйя та ворот (р. вброт) «комір» (МікІ. Е\У 339; Преобр. І 77); реконструюється праформа *зіуо-уогіь, (букв.) «шитий комір» від зііі «шити» та *уог1ь «комір» (Соболевский РФВ 60, 364, Лекции 150); припускається додання до вброт «комір» арготичного за походженням префікса ши-. — Фасмер IV 436; Преобр. І 77; Горяев Доп. І 57; Желтов ФЗ 1877/4, 81.— Див. ще вертіти.
[шйворотень] «птах, що ще не може добре літати» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, складне утворення, перший компонент якого ши- пов’язаний зі словом шйя, а другий -воротень з дієсловом вертіти, тобто «той, хто (тільки) повертає шию»; не виключена також експресивна видозміна й субстантивація прикметника неповороткйй. — Див. ще вертіти, шйя. — Прр. шйворот.
[шйголля] «тонкі віти, молоді пагони; шпильки сосен та інших шпилькових дерев» ВеНЗн, ]шйгалки] (мн.) «шпильки із соснового дерева, тоненьке гілля тощо» ЛПол, [шйгаллє] «тс.» ЛПол, ]шигалля] «тонкі віти, молоді пагони»; — бр. [шьі-галле] «шпильки (на дереві)»; — експресивне утворення від гбл-ка з арготичним префіксом ши- і в формі збірного, подібного до гілля.-, дальші слова зав основі, очевидно, запозичені з білоруської мови.
[шйга] «особливий вид цурки; хлоп’яча гра Ме; (лайл.) пустун (про ди
тину); шибеник, зірвиголова (про дорослого) Па»; — р. [шйга] «неприторенний нероба, шахраюватий проноза», п. [згу^а, зу^а] «лайливе прізвисько міщан»; — неясне.
[шйдравий] «порохнявий»; — неясне.
[шизець] (бот.) «жабник німецький, Еііа^о ^егтапіса Б » Мак; — похідне утворення від *шизий (пор. др. шизьій «сизий»); назва мотивується білувато-сірим опушенням стебла та листя рослини. — Нейштадт 548; Федченко— Флеров 956—957; СимоновиЬ 199. — Див. ще сйзий.
шизофренія «психічна хвороба», шизофренік, шизофренічний; — р. болг. шизофренйя, бр. шьізафрзнія, п. зсКіго-Ігепіа, ч. зсНігоїгепіе, слц. зсНігоігепіа, м. шизофренща, схв. схизофрени/'а, слн. зКігоїгепі]а; — утворення з галузі но-волатинської науково-медичної термінології; нлат. зсЬігорНгепіа «тс.» утворив швейцарський психіатр Е. Блейлер (Е. Віеиіег, 1857—1939) з основ гр. «розколюю» і сррг)м «розум; душа, серце», можливо, спорідненого з двн. §гип «нещастя», дангл. згуп «клопіт», дісл. §гипг «підозра». — СІС2 929; ЗІ. \муг. оЬсусК 669; Кораііпзкі 870; Кіеіп 1396; Егізк II 838—840, 1041 — 1043; Воізар 933—934, 1037—1038; Угіез АЕ'У/ 191. — Див. ще схйзма.
[шийчакй] (ент.) «жуки-рогалі, Тга-сЬеІорЬога» Нед; — можливо, неточна калька лат. ТгасЬеІорЬога або н. Наїзкаїег «жук-рогаль», (букв.) «шийний жук», Наїз-Ьогпкаїег «тс.». — Див. ще шйя.
шик* «блиск, показна вишуканість», шикарний, шикдвний «спритний, меткий, вправний, умілий; доречний, пристойний» Нед, шикувати «хизуватися»; — р. шик, бр. шьік, п. згук, ч. сЬіс, зік, болг. м. шик, схв. шик, слн. зїк «шик, шикарний»; — запозичення з французької мови; фр. сНіс «форма, стан» походить з німецької мови; н. ЗсНіск «лад, порядок». — СІС2 929; ССРЛЯ 17, 1390— 1391; Фасмер IV 437; Преобр. II, вьіп. по
следний 98—99; Черньїх II 411; Вгйскпег 560; НоІиЬ—Буег 466; Оаигаї 171; КІи-§е—Міігка 252, 645. — Див. ще шик2.
шик2 «стрій», шикувальник «розпорядник» Нед, шикувати «ставити в лави»; — бр. заст. шьік «стрій, лад», п. згук, ч. заст. зік «стрій, ряд; шеренга», слц. зі'к «ряд», вл. зік «спритність; стрій; шик», нл. зук «спритність, здібність, майстерність»; — запозичене з німецької мови, можливо, за польським посередництвом; н. ст. ЗсНіск «форма, стан; лад, порядок» пов’язане зі зсйіскеп «готувати, упорядковувати», (^е)-зсЬеЬеп «траплятися, ставатися», свн. зсЬеЬеп «поспішати» (< двн. зсеЬап «блукати, мандрувати»), пгерм. *зкеЬ-, що споріднене з псл. зкокь, зкакаіі, укр. скік, скакати, скочити. — Шелудько 55; Вгйскпег 560; МасЬек ЕЗІС 608; КІи^е—Міігка 251, 645. — Пор. скакати, шик1.
шйкати «вимовляти звук шш (зокрема, закликаючи до тиші)»; — р. шикать «тс.», бр. шьїкауь «шепотіти, шушукати; шикати; видавати звук шш», м. шика «сильно тече (про воду, кров); кричить шш, спонукаючи до тиші», схв. шйкати «заколисувати дитину; бити джерелом, бризкати; сичати (про гусей, змій тощо)»; — звуконаслідувальне утворення від вигуку шш, вживаного для заклику до тиші або для відстрашування, відганяння тощо; до словотвору пор. сйка-ти, рикати і под. — Фасмер IV 437; Преобр. II, вьіп. последний 99; Зкок III 391—392. — Пор. сичати.
[шикач] (орн.) «сорокопуд сірий, Ба-піиз ехиЬііог Б.» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, виникло в результаті фонетичної видозміни первісного *чекач, пов’язаного з особливостями крику птаха (грубе чек-чек). — Птицьі СССР 419—420.
[шикиравий] «гаркавий» Па, [ши-кирявий] «тс.» До, [шегерявий] «шепелявий», [шигирявий] «гаркавий», [шікі-равий] «гаркавий (?)» Ме, [шекеряви-ти] «шепеля(ви)ти», [шикирати] «гаркавити» Па, [шикірати] «шепеля(ви)ти, мати дефект у вимові окремих звуків»
Мо; — звуконаслідувальне утворення на позначення шиплячої вимови свистячих звуків; значення «гаркавий», як і «той, хто має якийсь дефект у вимові» є вторинним, таким, що виникло в результаті розширення первісного «шепелявий». — Пор. шепеляти.
[шйкор] (орн.) «луговий чекай, 8а-хісоїа гиЬеіга Ь.» Шарл; — неясне.
[шйкора] «шкварка» ДзАтл II, [шй-кір] тж; — не зовсім ясне, можливо, утворення звуконаслідувального походження. — Пор. шкварити.
[шйлінг] «грошова одиниця»; — р. шйллинг, (заст.) шилйнг, бр. шьілінг, п. згуїіп^, ч. зіііпк, слц. зіііп^, болг. м. шй-линг, схв. шилйнг, слн. зїііп^; — запозичення з англійської та німецької мов; англ. зНіІІіп^ (дангл. зсііііпр) «шилінг (англійська грошова одиниця)», н. 8сНііііп£ (двн. зкіїїіп^) «шилінг (австрійська грошова одиниця)», дфриз. днн. зкіїїіп^, дісл. зкіїїіп^г, гот. зкіїїі^з; герм. *зкіІ-Ііп§ виникло з давнішого *зкіІс1-Ііп§ «рід щита» (первісно означало східноримські золоті дукати, які германці носили як прикраси і які своєю формою були подібні до малих щитів; згодом так стали називатися монети); н. 8сЬіІс1 «щит» (двн. зсіїі, дангл. зсіеісі, англ. бЬієісі, дісл. 5к)9)дг, гот. зкіІсІиБ «тс.») походить від іє. *зкеІ- «колоти», звідки також псл. зкеї-, укр. скеля, щіль. — СІС2 929; НоІиЬ— Еуег 466; КІи^е—Міігка 649; КІеіп 1435; Угіез АЕ\У 492. — Див. ще скеля, щіль. — Пор. шеляг1.
ШЙЛО — див. шйти.
[шиловайка] (орн.) «шилоклювка, чоботар, Кесигуігозіга ауосеііа Ь.» Нед; — нерегулярне експресивне утворення, пов’язане з шило; назва мотивується вигнутим дзьобом, подібним до шила. — Птицьі СССР 272—273. — Див. ще шйти.
[шйльник] (бот.) «МОЛОДИЛЬНИК, І5ОЄ-іез Ь.; [частуха подорожникова, АІізгпа ріапіа^о-ачиаііса Ь.; китятки чубаті, Ро-Іу^аіа согпоза 8сЬк. Мак]»; — р. [шйльник] «молодильник; частуха»; — утворення, похідне від шило; назва мотиву
ється загостреною шилоподібною формою листя. — Вісюліна—Клоков 61; Нейштадт 61. — Див. ще шйти.
[шимбалок] «дошка з виступами, на які кладуться полиці», [шимбалка] «пристрій для кочерги в гуцульській хаті» Нед; — запозичення з польської мови; джерелом п. згіутЬеІек, гітЬеІек, згіут-ЬІозгек «балка над кілем» є гол. зіеип-Ьаїк «опорна балка» — складне слово, перший компонент якого зіеип- пов’язаний з етимологічно неясним дієсловом зіеипеп «підтримувати; підпирати», а другий Ьаїк «балка» споріднений з н. Ваікеп «тс.». — Угіез ИЕ\У 698. — Див. ще балка2.
шимпанзе «вид африканських людиноподібних мавп», шимпанс; — р. шимпанзе, бр. шьімпанзз, п. згутрапз, ч. слц. вл. 5Ітрап2, болг. шимпанзе, м. шимпанзо, схв. шймпанзо, чймпанза, слн. зітра'пг; — запозичене за посередництвом західноєвропейських мов (англ. сЬітрапгее, фр. сЬітрапге, н. 8сЬіт-рапзе) з африканських мов Гвінеї або басейну р. Конго, де має форму цім-пен-зе. — СІС2 929; ССРЛЯ 17, 1396—1397; Черньїх II 411; НоІиЬ—Еуег 466; Оаигаі 172; КІи^е—Міігка 649.
[шимшєвий] «замшевий» Нед; — ч. слц. зетізоуу «тс.», слц. зетів «замша»; — запозичене з німецької мови (можливо, через словацьке посередництво); н. ЗатізсЬІесІег, свн. зетізсЬ Іедег «замша», (букв.) «замшева шкіра» походить від фр. сйатоіз «сарна; шкура сарни». — 8С8 974; КІи^е—Міігка 623. — Див. ще замша.
шйна «шина, окуття; [рейка (залізнична тощо)]», ]шйнє] «штаба заліза», [шинка] «дощечка у верстаті між нитками основи, щоб вони не плутались», [шинки] «дві паралельні планки між двома шарами основи» Ме, шинувати «обтягати шиною, натягати шину»; — р. шйна, бр. шьіна «шина», п. зхупа «рейка; шина», ч. слц. (розм.) зїпа «рейка (залізнична)», вл. (розм.) зіпа «рейка; залізна штаба; шина, окуття (колеса)», нл. зупа «тс.», болг. м. шйна «шина;
рейка», схв. шина «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬіепе «(залізнична) рейка; смуга, планка, шина» споріднене з двн. всіпа «голка», гол. всЬееп «гомілка; планка», англ. вЬіп «гомілка», норв. [вкіпаї «мала скибка» і, можливо, з лтс. вкіепе «грудна кістка у птахів; шина, залізо під полозом саней»; іє. *зкеі-«різати, відокремлювати, розділяти». — СІС2 929; Фасмер IV 438; Черньїх II 411 — 412; Горяев 422; Вгйскпег 561; Зкок III 393; КІи^е—Міігка 647.
[шиналь] «цвях для прикріплення шини до колеса»; — запозичення з польської мови; для п. вгупаї «тс.» джерелом є н. 5сЬіеп(еп)па§еі «тс.», утворене з іменників ЗсЬіепе «шина; рейка» та ІЧа^еІ «цвях, гвіздок». — Шелудько 56; Вгйскпег 561. — Див. ще бретналь, шйна.
[шинар] «жердина носити сіно»; — неясне.
[шйнгельї «частина осі, на якій обертається колесо»; — запозичення з польської мови; п. вгупкіе (мн.), вгепкіеі «тс.» походять від н. ЗсЬепкеІ «стегно, куль-ша». — Шелудько 56; Вгйскпег 561. — Див. ще шенкель. — Пор. шйнка.
[шингїр] (іхт.) «окунь, Регса Пиуіа-іііів» ВеУг, [шінґар] (іхт.) «рід риби» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. [віп^іг] «окунь, Регса Пиуіаіііів» етимологічно нез’ясоване. — ММТЕЗг III 626—627.
[шйнгларь] «той, хто виробляє гонти» НЗ УжДУ XIV, [шйнельовец] «гонтовий цвях»; — п. (рідк.) вгупдеї, [вгупсі-гіоі] «гонт», ч. віпЬеІа'г «гонтар», вл. віпсігеїег «тс.», нл. вупгеї «гонт»; — запозичення зі словацької мови; слц. зіпсіїіаг «тс.» пов’язане з зіпсіеГ «гонт», джерелом якого є н. ЗсЬіпсІеІ «гонт» < двн. всіпіиіа «тс.», що походить від лат. всіпдйіа «тс.», спорідненого з гр. охєбамуцрі «розриваю, розсипаю», дінд. вкЬа'Ьаіе «розколює», ав. вкапсіауеіпіі «ламають», а також із лат. зесо «зрізаю», псл. зекр «січу», укр. сікти; припущення про польське посередництво (Шелудько 56) малоймовірне. — Вгйск-
пег 561; НоІиЬ—Кор. 369; НоІиЬ—Ьуег 466; КІи^е—Міігка 650; ХУаІсІе—Ноїт. II 488—489. — Див. ще сіктй.
[шйнда] (бот.) «перестріч лісовий, Меіатругигп вуїуаіісит Ь.» Нед, Мак, [шиндра] (бот.) «тс.» Мак; — неясне.
[шйндокора] «калитка, капшук», [цйнгакбра], [чйндокора] «тс.» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. сіп^аіоаге «пояс» (пор. укр. че'рес «пояс із гаманом, гаман») пов’язане з дієсловом *сіп§е (нині лише в префіксальній формі Іп-сіп^е «охоплювати»), що продовжує етимологічно неясне лат. сіп^б «оперізую, охоплюю». — ЗсЬеІисІко 146; Сгап]аІа 237—238; ОЬВМ 145; ХУаІсІе—Ноігп. І 216—217.
[шиндувати] «обдирати, облуплювати»; — п. ст. вгупсіоу/ас «грабувати; здирати шкуру»; — запозичення з німецької мови; н. свн. всЬіпдеп «лупити, чистити» споріднене з днн. (Ьі)зсіпдіап «дерти кору», англ. вкіп «шкіра»; герм. *вкіп-рав «шкіра», що зводиться до іє. *вкеп-, яке є поширенням кореня *век- «сікти, різати». — Шелудько 56; Вгйскпег 561; КІи^е—Міігка 650. — Див. ще сіктй.
шинель «верхній формений одяг особливого крою (переважно для військових, певної категорії учнів, службовців і т. ін.)», шинеля, [шенелія, шенеля] Г, Ішіне'ль] Нед; — бр. шьінель, п. вгупеї, ч. віпеї, слц. віпеГ, болг. шинел, шине-ла, м. шинел, шинела, схв. шйн>ел, слн. віп)еІ; — запозичення з російської мови; р. шинель походить від фр. сЬепіІІе «гусінь; рід позументу; (заст., перен.) рід чоловічого ранкового одягу», яке продовжує нар.-лат. *сапїсиІа «гусениця». — Фасмер IV 439; Черньїх II 412; Оаигаі 168; Маігепаиег 323. — Див. ще канікули.
шйнка «солоне копчене м’ясо зі свинячого стегна», [шинки] «страва з шинки із часником і перцем»; — бр. шьінка, п. вгупка, полаб. віпі’аі; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬіпкеп «шинка», свн. всЬіпке «стегно, шинка» пов’язані з двн. всіпко, всіпка «панцир для ніг; стегно», спорідненим із нвн. ЗсЬепкеІ (свн.
зсЬепкеІ) «стегно». — Шелудько 56; Вгйскпег 561; Кіи^е—Міігка 643, 650. — Див. ще шенкель, — Пор. шйнгель.
шинквас «(у шинку) стойка»; — запозичення з польської мови; п. згупк-\уаз, заст. згупкїаз походить від н. заст. ЗсЬепкїаз (< свн. зсНепкеуаз) «посудина для вина», складного слова, утвореного з компонентів ЗсЬепк-, що пов’язане з дієсловом зсКепкеп «дарувати; давати пити; подавати вино в шинку», і -ґаР від Гар «бочка». — Вгйскпег 561. — Див. ще фаса, шинок.
шинок (заст.) «заклад для продажу й розпивання спиртних напоїв», шинк, шиньдк «шинок», шинкар, шинкаренко, шинкарівна, шинкарка, шинкарство «продаж трунків; (зб.) шинкарі», [шин-карити], шинкарювати, ст. шинкі> (1525), шинок-ь (1534) «шинок»; — р. шинок, бр. шьіндк, п. згупк, ч. слц. (заст., розм.) зепк, нл. зепкаг «шинкар»; — запозичене з німецької мови, частково за польським посередництвом; н. ЗсЬепке «шинок», свн. зсЬепк(е) «продаж спиртних напоїв» пов’язані з дієсловом зсЬепкеп «дарувати; подавати вино у корчмі», спорідненим з англ. зкіпк «наливати (вино, пиво тощо)»; герм. *зкапкіап «косо (криво) тримати» утворене від прикметника *зкапка- «косий, кривий» (пор. дісл. зкаккг «косий, кривий»). — Акуленко 135; Шелудько 56; Фасмер IV 439; Горяев 422; Вгйскпег 561; КІи^е—Міігка 643; Угіез АЕ\У 481.
шиншйла (зоол.) «вид гризунів з коштовним хутром у Південній Америці», шиншйля; — р. шиншйлла, бр. шьіншьіла, п. згупзгуіа, ч. сіпсіїа, сКіп-сЬіІа, слц. сіпсіїа, болг. чинчйла, шиншйла, схв. чйнчила, слн. сіпсіїа; — через французьке посередництво (фр. сКіпсКіІІа) запозичене з іспанської мови; ісп. сЬіпсЬіІІа «тс.» утворене за допомогою зменшувального суфікса -ііііа від індіанського слова (з мови аймара або кечуа). — СІС 1951, 724; Оаигаї 172; Кіеіп 277.
шиньйон «жіноча зачіска, переважно з чужого волосся»; — р. болг. шиньбн,
бр. шьіньен, п. згупіоп, ч. сКі^поп, слц. зіпоп, сЬі^поп, схв. шин>он\ — запозичення з французької мови; фр. сЬі^поп «шиньйон (рід зачіски)», ст. «потилиця» продовжує нар.-лат. *саіепіо (зн. в. одн. *саіепіопегп), похідне від лат. саіепа «ланцюг, пута», етимологічно непрозорого. — СІС2 930; Фасмер IV 440; Оаигаї 172; ОатіІІзсЬе^ 219; ХУаІДе—Ноїт. І 177— 178, 181 — 182.
шип1 «(бот.) твердий гострий виріст на гілках, стеблах, плодах; (зоол.) гострий виступ на тілі тварин; (тех.) виступ на підковах, деталях», Ішйпка] «цапфа, шип» ВеНЗн, підшипник-, — р. шип, бр. шьт «тс.», п. ст. згур «стріла; колюча шишка; стебло», ч. зір «стріла», слц. зір «стріла; (розм.) шипшина», вл. зір «стрижень; залізний кілок», болг. шип «шип, вістря, шпилька (рослини)», м. шипка «прут, палиця; [гострий виступ, шип]», схв. шип «шип, вістря; шипшина; скоба для висячого замка; стовп», слн. зірек «шипшина»; — псл. зірь «стріла, вістря, колючка»; — дальші зв’язки не ясні; зіставляється з дінд. кзіраіі «кидає», кзіргаз «швидкий», кзераз «кидок», що зводяться до іє. *кз-/кез-«бити; тяти, різати» (МаугЬоїег 289) або *кзеір-/кзеіЬ- «кидати» (Рокогпу І 625; Черньїх II 412), із двн. Ьіиїо «шипшина», свн. Ьіеїе, дангл. Кеора «тс.» (КІи^е—Обіге 248—249; Тогр 95); пов’язання з гр. £кро<; «меч» (Ильинский РФВ 70, 257) сумнівне у зв’язку з припушуваним (Воізаср 678—679; Ноїтапп 221) семітським походженням слова. — Мельничук Зтимология 1966, 195; Фасмер IV 440; Вгйскпег 561—562; НоІиЬ— Кор. 369; НоІиЬ—Ьуег 466; Младенов 694; Зкок III 393—394. — Пор. шибати.
[шип2] «корячкова викидальна лопата» Мо, [шипбк] «тупа лопатка, якою підбирають сміття, глину тощо» ЛЧерк; — очевидно, пов'язане з [шйпля] «совкова лопата» ЛексПол. — Див. ще шйпля2.
[шип3] «щуп» Г; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з шип[ (див.).
[шипах] «гроно горіхів на дереві; мерзла грудка»;.— не зовсім ясне; можливо,
експресивне утворення від шип{ «твердий виріст на гілках, стеблах» (див.).
[шипй] «три снопи, поставлені вертикально», [шибка] «купка з трьох снопів»; — р. [шип] «купа, копиця сіна»; — очевидно, пов'язане зі словом шип «шпилька, колючка», ужитим переносно (пор. схв. шип «шип, вістря», а також «стовп»), — Див. ще шип1.
[шипіка] (бот.) «осика (інша назва сипйка), Рориіиз ігегпиіа Ь.» ВеЗн, Мак; — експресивна видозміна назви сипйка під впливом звуконаслідувальних шелест, шелестіти (листя дерева постійно шелестить). — Див. ще сипйка.
шипіти «видавати глухі звуки, подібні до протяжного ш-ш», [шипотіти] «шипіти», шип «шипіння», шйпїт «тс.», [шипотйнник] (зоол.) «гадюка звичайна, Уірега Ьегиз Ь.», [шипотйнниця] (зоол.) «тс.», шипун (орн.) «вид лебедя», шипучка «шипучий напій», шиплячий, шипучий', — р. шипеть, бр. шьіпеуь, болг. шипя «шиплю»; — псл. [зіреіі]; очевидно, звуконаслідувальне утворення, що передає шипіння і шелест різного роду. — Фасмер IV 441; Черньїх II 412; Горяев 422; Вгйскпег 562; Младенов 694; МікІ. Е\¥ 296, 340. — Пор. сипіти, шепіт.
[шипкати] «(про птахів) хрипко кричати»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення від вигуку [шип], що імітує шипіння. — Див. ще шипіти.
[шйпля1] «пропасниця» Нед; — неясне.
[шйпля2] «совкова лопата» ЛексПол; — видозмінене запозичення з польської мови; п. згиїїа «совок, шпола, лопатка», пов'язане з 52иІІом<ас «пересипати совком (лопатою)». — Див. ще шуфлю-вати. — Пор. шип2.
шиповій (бот.) «сасапарель цілюща, Зтіїах гпегііса ЗсЬІесЬІ» Нед, Мак, ши-повоєві (бот.) Згпііасеае В. Вг.» Мак; — штучна калька н. 5іесЬ\уіпс1е (бот.) «сасапарель, Згпііах» — складного слова, утвореного з компонентів 5ІЄСІ1ЄП «колоти» і мппдеп «витися» (виткі стебла
рослини вкриті шипами). — Див. ще вйти1, шип1.
[шипок] (бот.) «азалія, Агаїеа Ь.» Мак, [шипка] (бот.) «тс.» Мак; — др. шип'ьк'ь «троянда, квітка троянди, кущ троянди; гранат, гранатове дерево», ч. зірек «шипшина», слц. зірка «тс.», вл. зірка «плід шипшини», нл. зурка «тс.», болг. шйпка «шипшина», м. шип(ка) «шипшина; гранат, гранатове дерево», схв. шйпак «шипшина (кущ і ягода); манжетка звичайна, АІсНегпіІІа уиїдагіз В», слн. зірек «троянда столиста, Воза сепііГоІіа її», стел, шнггьк’ь «троянда»; — псл. зірькь; — назва колючої рослини, можливо, переважно шипшини, утворена від шип' «колючка»; на азалію назву перенесено, очевидно, з троянди (обидві рослини мають гарні квіти); виведення від псл. *сіра (< протоєвроп. *к!р-) (МасЬек Е53С 609; НоІиЬ—Кор. 369; НоІиЬ—Еуег 466) малоймовірне. — Фасмер IV 440; 5сІіизіег-8еу/с 1438. — Див. ще шип1.
[шйполити] «хрипко говорити, шепелявити» Нед; — ч. зірІаН «шепелявити; сюсюкати»; — звуконаслідувальне утворення, споріднене з шепеляти (див.).
[шипорні] «назва гри Г; великодня гра з розриванням шапки»; — неясне.
[шйпот] «водоспад; поріг на річці; швидка течія», [шйпїт] «швидкий потік; малий водоспад»; — п. [згуроі] «водоспад, шум»; — запозичення з румунської мови; рум. зіроі, [зїроі] «джерело, жолобок (біля джерела)», мабуть, походить від болг. шепот «шепіт; (перен.) глухий неясний шум», етимологічно спорідненого з укр. шепіт. — ОЬКМ 833; VгаЬіе Котапозіауіса 14, 175. — Див. ще шепіт.
[шипотйнець] (ент.) «горіхотворка трояндова, Оіріоіеріз [= КЬодііез] гозае» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з шипшина (див.).
[шйпош] «вид музичного рога або сурми»; — п. ст. згурозг «духовий інструмент», ст. зірозг, згурозг «сурмач за часів існування в Польщі угорської піхоти»; — запозичене (очевидно, за поль
ським посередництвом) з угорської мови; уг. віров «сопілкар, дудар» пов’язане із вір «сопілка, дудка, свисток», словом звуконаслідувального походження. — 8У/ VI 119; Вагсгі 271; ММТЕ8г ПІ 544.
[шипшанка] (золотиста) (ент.) «бронзівка золотиста, Сеіопіа аигаіа Ь.» Нед; — похідне від шипшина', можливо, неточна калька німецького терміна Вовепкаїег, (букв.) «трояндовий жук», перший компонент якого Ковеп- «троянда» у словосполученні \уіісіє Кове означає «дика рожа, шипшина». — Див. ще шипшина.
шипшйна (бот.) «дикоросла троянда, Нова сапіпа Ь., рітріпеїііїоііа Ь., ги-Ьі^іпова Ь., (жовта) Іиіеа МіІІ.», [шеп-тйна] «шипшина», [шепчйна] ВеНЗн, шепшина Нед, [шипчак] Г, [шипшинний., шупшина] «тс.» Мак, [шепшинб-вий] Нед, [шепшбвий] Нед, шипшинний, шипшиновий; — р. [шипйшник] «шипшина», бр. шьіпшьіна, п. [вгур-вгупа]; — псл. [*вірьсіпа|; походить від вірь «колючка». — Вгйскпег 561—562. — Див. ще шип1.
шир1 «велика, значна ширина, протяжність чогось у поперечнику», ширина СУМ, Нед, ширйтель «поширювач, пропагандист, носій» Нед, ширінь Нед, [шйрник] «ширина», широта, [широ-чень] Нед, широчина, [широчиня], широчінь СУМ, Нед, [шйрий] «широкий» ВеЛ, ширильний, [шировйтий] «той, що розширюється», широкий, широкуватий, широтний, [широцьбзний, широ-цьбстий] «дуже широкий» Нед, широчезний, [ширачйти] «ширшати» Нед, ширити СУМ, Нед, [ширіти] «ширшати» Нед, ширшати, [завшйрки], завширшки СУМ, Ж, заширокий, [навшйр-ки], [невшйршкй] Г, Ж, обшир, [обшй-оо] «широко, докладно» Ж, обшйрний, [пошир] «розширення», поширення, поширений, [пошйрник] «розширювач», поширювач, [пбширокий[ «занадто широкий» Нед, поширювальний, поширювати, розширник, розширювач, розширювальний, ушир, [ушйркй], уширшки; — р. ширь, бр. шьір, др. ширьіни,
ширьіня, шириня «ширина; обшир; країна; простір; море; багатство, достаток», п. вгегг, ст. вгегга, ч. вїг, слц. вїг, вл. вег, нл. вуї, полаб. вагйГе (< *вігокь]ь) «широкий», болг. м. шир «шир», схв. ширина «ширина; (геогр.) широта», слн. віг, стел, широта «ширина, шир», широка «широкий»; — псл. вігь «шир, ширина», вігь «широкий»; — праслов’янський новотвір неясного походження; можливо, споріднене з гр. єорої; «широкий»; припускається (МасЬек Е83С 609), що псл. вігь виникло шляхом контамінації іє. *йг- «широкий» і його антоніма з початковим *ві- (пор. лит. віайгав «вузький»); менш вірогідні пов’язання з гот. вкеігв «чистий, ясний, прозорий» (Вгйскпег 547, К2 51, 226; Черньїх II 413; НоІиЬ—Кор. 369), з дінд. кЬаг]аіі «скребе, тре», дісл. Ьагка «згрібати» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 187—188), з псл. [*вегь], весь «сірий» (8сЬивіег-8е\мс 1431). — Фасмер—Трубачев IV 442— 443; НоІиЬ—Еуег 466; 8кок III 395.
[шир2] «ряд, шар, верства» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. віг «ряд» достовірної етимології не має; можливо, походить від уг. вог «ряд». — 8сЬе-Іисіко 146; Татав 730—731. — Пор. шор.
[ширець] (бот.) «щириця волотиста, АтагапіЬив рапісиїаіив Ь.» Пі; — результат фонетичної видозміни слова щирець «тс.» унаслідок зближення із шир, широкий. — Див. ще щир.
Іширйна] «хустина, хустка», [ширйнка] «хустина» Нед, ВеЗн, Пі, ЛПол; — р. [ширйнка] «полотнище, відрізок цільної тканини на всю ширину; рушник», бр. [шьірь'їна] «шматок полотна», шьі-рьінка «[полотняна хустина квадратної форми]; ширінька», п. [вгеггупка, вгу-гхупка] «квадратний шматок полотна, ганчірка; ширина якоїсь матерії»; — виникло лексико-семантичним способом від ширина. — Фасмер IV 441; Горяев 422; Вгйскпег 547; МікІ. ЕУ/ 340. — Див. ще шир1.
[ширйнка] «шеренга» ЛПол; — р. ст. ширйнга «шеренга», [ширйнка] «ряд»; — очевидно, видозміна слова ше
ренга під впливом ширина, широкий. — Див. ще шеренга.
[ширинькаї «підгорля, підшийок» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, походить від *ширинка з первісним значенням «жирові складки, сало» (пор. р. [ширйнка] «сало, здір»),
ширінька «смуга тканини, вшита в передню частину штанів; розріз у штанях», [шарйнка] Л, [ширйнка] «тс.» ЛЖит; — р. ширйнка «смуга тканини, вшита в передню частину штанів; розріз у штанях», бр. шьірьїнка «тс.»; — очевидно, споріднене з шир, розширювати. — Див. ще шир1.
[ширлечка] «ширинка, хустка» Нед; — нерегулярне експресивне утворення від ширйнка; до словотвору пор. зозулечка, кошулечка і т. ін. — Див. ще ширина.
ширма «пересувна перегородка», [ширм] Нед; — р. болг. шйрма, бр. шьїрма, схв. ширм «парасолька; абажур; козирок», слн. 8ЇГГП «абажур; козирок»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬіггп «парасолька; козирок; абажур; ширма» (< двн. зкігт, зкеггп «захист, щит») споріднене з дінд. сагта, ав. сагатап-«шкура, шкіра», лат. согіит, зсогіит «шкіра», согіех «кора», псл. кога, зкога, укр. кора, шкіра, шкура. — СІС2 930; Фасмер IV 442; Черньїх II 412—413; КІи^е— Міігка 650. — Див. ще кора. — Пор. шермір.
широкий — див. шир*.
[широкий] «південний вітер з моря» Мо; — запозичення з італійської мови; іт. зігоссо «сіроко (сильний південний гарячий вітер); (морськ.) південний схід, південно-східний напрям» зазнало зміни внаслідок народноетимологічного зближення з прикметником широкий. — Див. ще сироко.
ширококлявий «з Іаіиз сіауиз (широкою пурпуровою смугою на туніці, — про римських сенаторів)» Нед; — напів-калька лат. Іаіїсіауіиз «той, що має широку пурпурову смугу (ознаку сенатора) на туніці», складного слова, утвореного зі словосполучення Іаіиз сіауцз
«широка смуга», де іменник сіауцз «пурпурова смуга на туніці» походить від дієслова сіаідсіо «замикаю; загороджую», спорідненого з псл. к!]ись, укр. ключ. — ХУаІсІе—Ноїт. І 229—231. — Див. ще ключ, широкий.
[широкончик] «вид горщика» Пі, [широканчик] Нед, Пі; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з широкий (як «горщик із широкою горловиною» тощо). — Див. ще шир1.
[широпута] «бродяга, бурлака» Нед, [шир о пут ник] «тс.» тж; — неясне.
[шйрот] (бот.) «любка, РІаіапіНега Вісй.» Нед, Мак; — не зовсім ясне; можливо, штучне похідне утворення від шир «широчінь, широта» у зв’язку з широким пилковим мішком рослини (Нейш-тадт 176), пор. латинську назву рослини РІаіапЧіега, пов’язану з гр. тгАато^ «широкий» і ау^пра «те, що цвіте». — Див. ще шир1.
ширяти1 «літати, не махаючи крилами (про птахів); літати або триматися в повітрі (про планер); поволі знижуватися з виключеним мотором (про літак); шугати», [ширїти] «ширяти (про птахів)» Нед, Пі, ширяк «планерист, планер»; — р. заст. ширять (крилами) «ширяти», [шировать], др. ширятися «тс.»; — експресивне утворення, пов’язане з широчінь, широкий, шир (див.).
ширяти2 (розм.) «штрикати чимось у що-небудь; тикати»; — р. [ширять] «копати, ритися; тикати»; — експресивне утворення, можливо, звуконаслідувального характеру (пор. р. шйркать «шаркати, шкрябати, дряпати»); виведення з н. зсНйгеп «розгрібати» (Горяев 422) малоймовірне. — Фасмер IV 441, 443. — Пор. штиркати.
шйти «скріплювати, з’єднувати ниь кою за допомогою голки частини чого-небудь (тканини, шкіри і т. ін.)», шитися, [шийба] «шиття» Нед, йшло, шильник «той, що виробляє шила», [шйль-ник] (ент.) «АпоЬішп» ВеБа, шитво, [шитінка] «шиття і вишивання» Нед, [шйтінки] «шиття; візерунки», [шйтки]
«шиття, вишивання», [шиток] «робота, пов’язана з шиттям; знаряддя до шиття» Нед, шиття, [шитьба] «шиття; шов» Нед, [ші'ло] «ніж, яким колють свиней; колодій» ЛПол. [шийкий] «пронизливий» Нед, шилуватий «такий, що звужується до кінця, як шило», [шильцьо-ватий] «такий, що має форму шила», шильчастий «подібний до шила», зошит, зшиток, зшилити (губи) «вип’я-тити, стиснувши в одну точку», [обшивка, дбшийка] «облямівка, кайма; комір» Нед, [обшивня] «рід човна» Нед, обшиття, перешиття, підошва, підошовний, пішва, пішевка, пішивка, пошиття, пришви (мн.; одн. прйшва), [пришйвка] «малий комір чоловічої сорочки» Нед, пришиття, прошва, прошивальник, прдшивень, [прошивка] «вишитий комір СУМ; малий комір чоловічої сорочки; облямівка, кайма Нед», прошивка «прошиття», [прошйтво] «смужки як прикраси на підборах жіночих чобіт» Нед, прошиття, прошивальний, прошивний, [впрбшив] (присл.) «за допомогою прошивання»; — р. шить, бр. иіьщь, др. шити, п. згус, ч. зііі, слц. зіі', вл. зіс, нл. зуз, полаб. заісіїй (< *зіс11о) «шило», болг. шйя «шию», м. шиє «шиє», схв. шйти, слн. зііі; — псл. зііі (< *5Ш-); — споріднене з лит. 5ІПІІ «шити», лтс. зйі «тс.», прус, зсЬитепо «дратва», зсЬиіиап «нитки», зсйихсікіз «швець», дінд. зшуаіі «шиє», зуйгпап «шов, зв’язок», ос. хиуип «шити», гр. хснтотоо «латаю, шевцюю» (атт. хссгт-), хапобра «латання», лат. зиб «шию, зшиваю», гот. зіи]ап «шити», двн. зіихсап «тс.», хет. зит(гп)апга «мотузок»; іє. *зій- «зшивати (шкіру)». — Фасмер IV 443—444; Черньїх II 413; Масіїек Е83С 610; 8кок ПІ 396—397; ВегІа] Е88Л IV 50—51; Тгаиітапп 261; ХУаІсІе—Ноїт. II 631; Воізасд 420; Рокоту 915—916. — Пор. шво.
[шйтик] «шкіряний пояс»; — очевидно, суфіксальне утворення, пов’язане з шйти (див.).
[шйткати] «колихатися» Нед; — експресивне утворення, що виникло вна
слідок контамінації дієслів шатати і хитати.
шйфер «покрівельний матеріал»; — р. болг. шйфер, бр. шьіфер, п. згуїег; — запозичення з німецької мови; н. 8сНіеГег «сланець; шифер; скабка; скалка, уламок» споріднене з двн. зкімаго «розірвані скелі, розколені дрова», сангл. зсіїге «тс.», англ. зНіуег «скалка або уламок від каменя; шифер, гонт; відходи конопель», пгерм. *зкіїгап (< *зкеір-), псл. *зкераіі, укр. скіпати, скіпа. — СІС2 930; Фасмер III 638, IV 444; КІи^е— Міігка 646—647. — Див. ще скіпа. — Пор. шифон.
шифон «тонка м'яка бавовняна або шовкова тканина»; — р. шифон, бр. шифон, п. згуїоп, ч. зіїбп, сЬіїїол, слц. слн. зіїбп, схв. шифон; — запозичення з французької мови; фр. сЬіїїоп «ганчірка, клапоть; шифон» утворене від сНіПе «ряднина, ганчірка», яке вважається словом германського походження, пор. свн. кірї(е) «рогалик; планка на бортах воза» (нвн. Кірї «рогалик»), запозичене з латинської мови; лат. сірриз «загострена паля; загострена колона» зіставляється з псл. *зкераіі, укр. скіпати, скіпа. — Фасмер III 638; НоІиЬ—Еуег 466; Оаигаі 171; ВІосЬ І 146; КІи^е—Міігка 370; ХУаІсІе—Ноїт. І 219—220. — Див. ще скіпа.
шифоньф «шафа для білизни та дрібних речей», шифоньєрка; — р. шифоньєр, бр. шифаньер, п. згуїопіегка, заст. згуїопіега, ч. зіїопег, слц. зіїопег, рідк. зіїопіег, болг. шифониерка, схв. шифоньєр, слн. зіїопібга; — запозичення з французької мови; фр. сЬіїїоппіег «тс.» пов'язане з сЬіїїоп «клапоть; шифон», сЬіїїе «ряднина». — Черньїх II 413—414; Кораііпзкі 952; НоІиЬ—Еуег 466; Оаигаі 171. — Див. ще шифон.
шифр «сукупність умовних знаків, код», [шйфра] Нед, шифрувальник, шифрувальний, шифрувати; — р. шифр, бр. шифр, п. згуїг, ч. слц. зіїга, болг. шифіьр, м. шифра, схв. шйфра, слн. зіїга; — запозичене з французької мови (можливо, за посередництвом німець
кої); фр. сЬііїге «шифр (таємне письмо)» походить від іт. сіГега «цифра, число; умовний знак, шифр», що продовжує слат. сіГга «нуль», слово арабського походження. — СІС2 930; Фасмер IV 444; Кора-Іігізкі 952; НоІиЬ—Еуег 466; Паигаі 171; ВІосЬ І 146. — Див. ще цифра*. — Пор. зеро.
[шиховний] «із шиком; спритний, винахідливий» ВеЗа; — запозичення з польської мови; п. згуко^пу «елегантний, із шиком; спритний; гарний» утворене від згук «шик, елегантність». — Вгйскпег 560. — Див. ще шик*.
шйхта «суміш матеріалів у металургії; [зміна; верства землі]», шихтар «робітник, що спускає дерево з гір униз», шихтяр «змінний майстер», шихтовик, шихтувальник, шихтувальний, шихтувати; — р. болг. шйхта «суміш матеріалів (у металургії)», бр. шйхта, п. згусЬіа «зміна (гірників); верства; стос дощок, колод; отвір у доменній печі», ч. слц. розм. зісЬіа «верства; зміна (робітників)», схв. шйхта «зміна (робітників)», слн. зіЬі «зміна; робота, посада»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬісЬі(е) «верства; робоча зміна; шихта», зсЬісЬ-Іеп «упорядковувати; класти рядами, шарами», снн. зсІчіИеп «ділити, упорядковувати» споріднені зі снідерл. зсіГІеп, зсісЬіеп «відокремлювати, ділити», дангл. зсіГіап «ділити, впорядковувати», дісл. зкіріа «міняти, ділити», а також із лит. зкіеЬіі «відрізати, розпорювати», лтс. [зк’іЬП] «рубати, різати». — СІС2 930; Зі. ’У/уг. оЬсусЬ 737; Кораіігізкі 952; Но-ІиЬ—Еуег 466; К1и§е—Міігка 645; Угіез АЕАУ 493. — Пор. шибати, шкіпер.
[шиць] «скік»; — неясне.
шишак* «вид шолома», [шишлак] «шапка з овечого хутра» Нед, [шешлак] «тс.» ВеЗн, [шишаковатий] «подібний до шишака, шолома» Нед; — р. шишак, бр. шьішак, п. згузгак, ч. зізак, слц. зівак «шишак», схв. шишак «чорногорська шапочка», цсл. шишдкт»; — припускається запозичення з угорської мови; етимологія уг. зізак «Шолом» залишається неясною; пояснення як запози-422
чення з тюркських або слов’янських мов (Вагсгі 272) малоймовірні; не більш вірогідне пов’язання російського слова із шйшка (Маігепаиег 81) або з р. шиш «гостроверха купа» (Дмитриев ЛС III 36). — Фасмер IV 445; Вгйскпег 562; НоІиЬ—Еуег 467; МЬІТЕЗг III 547—548.
[шишак2] (ірон.) «шия, потилиця» ЛЖит; — неясне.
[шишйрхати] «шарудіти, шелестіти», [шишйрхнути] «шелеснути, зашарудіти, ворухнутися»; — звуконаслідувальне утворення, яке виникло шляхом неповної редуплікації елемента ширх, що імітує шарудіння, шурхіт. — Пор. шерестіти.
шйшка «суцвіття шпилькових та деяких інших рослин; (тех.) деталь овальної форми; [тістечко особливої форми (у весільному обряді тощо)», [сиски] (мн.) «шишки (ялини або сосни)» ВеЗа, [шишак] «ґуля; бурулька», [шишальниця] «жінка, що робить шишки на весіллі», [шишальничка] «тс.» Нед, шишкар (орн.) «птах родини в’юркових, поширений у шпилькових лісах Європи, Ьохіа», [шишки] «здоба» До, шишкові (бот.) «шишконосні» Мак, шишковці (бот.) «тс.» Мак, [шишкбрниця] «шишальниця» Нед, [шишлак] «жовно; ґуля; смушева шапка», [шишкатий] «про гребінь півня; густий, широкий», шишкуватий; — р. шйшка «шишка; гуля», бр. шйшка «тс.», др. шишька «куля; дзига», п. згузгка «шишка; гуля; [весільне тістечко!», ч. зізка «шишка; довгастий хліб, батон», слц. зізка «шишка; печиво у вигляді кружечків, що смажаться на жирі», вл. зівка «шишка; плодоніжка», нл. зузка «шишка; верхні кінці стебла льону», болг. шишарка «шишка», м. шишка «пасмо волосся», шишарка «соснова шишка; коробочка бавовни», схв. шйшка «ялинова шишка; підстрижене спереду пасмо волосся», шишарка «ялинова шишка», слн. зізка «чорнильний горішок», цсл. шишька «тс.»; — псл. зізька; етимологічно нез’ясоване; найвірогідніше пов'язання (Мельничук Зтимология 1966, 219) з коренем іє. *кз-/кез- «бити, ру
бати, різати»; менш вірогідне зіставлення з лит. зки]а «шишка; шпильки на дереві» (Вгйскпег 560, 562; Масіїек Е83С 609—610; 8сіш8ієг-8є\ус 1439); неприйнятне припущення про тюркський вплив (тат. вів «пухлина», візтак «пухнути». — Горяев 423). — Фасмер IV 445; Черньїх II 414—415; 8кок III 396.
[шйшкати] «штовхати»; — неясне.
[шишкач] (бот.) «очиток їдкий, 8е-бит асге Б.» Мак; — похідне утворення від шишка: назва мотивується шишкоподібними неплідними пагонами рослини. — Вісюліна—Клоков 199—200. — Див. ще шишка.
[шишлак] «смушева шапка»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тур. 8І8ек «дворічне ягня» через проміжну ланку «шапка зі смушка дворічного барана».
[шйшлати] «жувати» Нед; — р. \ши-шлять] «копатися, возитися, мляво, повільно робити», ч. вівіаіі «шепеляти; сюсюкати», нл. вузііз «баритися, вагатися, нерішуче щось робити»; — неясне.
[шишулка] «стручок» Нед; — п. ст. вгевгиіа, ч. зезиіе, везиіка «стручок», слц. зезиГа, везиі’ка «тс.»; — запозичення зі словацької мови; слц. везиГка (зевиі’а), можливо, виникло з первісного *8еІизіпа (пор. ч. зевиїіпа «лушпина», [заіивіпа] «тс.»), спорідненого з р. шелушйть, ше-луха. — Масіїек Е8ЛС 606. — Див. ще шелушний.
шйя «частина тіла людини і більшості тварин, що з’єднує голову з тулубом», шиїсько, шийка «вузька частина посудини (пляшки та ін.); [задня частина люльки, куди вставляють цибух; нижня частина веретена]», [ший] (виг.) «наказ волові підставляти шию для ярма», шияка, шийний Бі, зашийний, зашийник «потиличник», зашийок, нашийник «ошийник; нашийний ланцюжок» Ж, [нашей-ник, наше'льник, нашильник] «тс.» Ж, [нашййниця] «намисто», [нашййок] «краватка» Ж, [ошейник] «комір» Ж, ошийник «нашийник; потиличник», ошийок «частина тіла в худоби», перешийок, [підшийка] «нижня частина ярма (для
волів)» Нед, підшййник, підшийок, [ушййка] «потилиця» Нед, [ушййок] «шкіра на потилиці; перешийок, загалом вузька частина чогось, що з’єднує дві більші частини»; — р. шея, бр. шйя, др. шия, п. вгу]а, ч. в(]е, слц. вл. зЦа, нл. зу]а, болг. шйя, м. ища, схв. шй]а, слн. 8і']а, стел, шша; — псл. ві]а; — не зог всім ясне, певних позаслов’янських відповідників не має; можливо, праслов’янський новотвір, ПОХІДНИЙ ВІД 8ІІІ, укр. шйти (як семантичну паралель пор. в’яз, в'язи (анат.), що пов'язується з в’язати); може розглядатися також як слово субстратного походження (зокрема, фіно-угорського, пор. мар. вщ, зй «шия» з його відповідниками — фін. зера, саам. саеуе, комі сььілі, хант. заімзі, манс. вар «тс.», морд, з’іу’є «комір»); малоймовірні пов’язання з лат. зіпиз (-йз) «вигин; затока; живіт, лоно», алб. (§;ігі) «груди, перса» (АУіесІе-тапп ВВ 27, 261), лит. зки]а «шишка» (Вгйскпег 560). — Булаховський Вибр. пр. III 415; Критенко Вступ 528; Фасмер IV 434—435; Черньїх II 411; Масіїек Е8ЛС 607—608; 8кок III 391; Льіткин— Гуляев 271; 8КЕ8 1000—1001.
шійнйчка «трахель (порода інфузорій)» Нед; — неповна калька н. Наіз-ііегсіїеп «тс.», (букв.) «шийна тваринка, шийне звірятко», складного слова, утвореного з компонентів Наїв- «шия» і -Ііегсіїеп «звірятко». — Див. ще шйя.
[шілцувати] «ділити» (?); — не зовсім ясне; можливо, запозичення з польської мови; пор. п. згасоу/ас «оцінювати», що походить з н. зсіїаігеп «тс.», пов’язаного з Зсіїаіг «скарб» (двн. зкаг «гроші, монета; майно»), спорідненого з дангл. зсеаіі, дісл. зсаііг «податок, багатство, гроші», гот. вкаїїз «гроші, монета». — Фасмер III 655; Вгйскпег 538; Кіцрє—Міігка 638. — Див. ще скот.
[шільга] «водянка; божевілля» Нед; — неясне; можливо, виникло з первісного [*шальга] «шаленство», пов’язаного з шал, шаліти (див.).
[шїмки] (у виразі шімки-олімки, а гроші віддай «викручуйся, як хочеш, а гроші мусиш віддати») Нед; — неясне.
[тіпатися] «чухатися», [шіпавка] «свербіж, сверблячка», [шіпавий] «паршивий»; — неясне.
[шіплати] «іти навпомацки, обмацувати» ВеЗа; — слц. зіріаі’за «щось повільно робити»; — очевидно, семантично видозмінене запозичення з польської мови; п. Ізхуріас] «скубти, довбати, возитися з вузлами, намагаючись розв’язати» пов’язується зі зхсгурас, укр. щипати. — Вгйскпег 561—562. — Див. ще щипати.
[шіст] «назва гри в карти»; — неясне.
шістдесят, [шісдесять] Нед, шести-десятка «копа (60 штук) вікон», шестидесятник «суспільний прогресивний діяч 60-х рр. XIX ст. у Росії і 60-х рр. XX ст. в Україні», шістдесятник «тс.»; — р. шестьдесят, бр. шзсцьдзесят, др. шестьдесять, п. згезссіхіезід.!, ч. зесіеааі, слц. зезі’сіезіаі, вл. зезссігезаі, нл. зезсгазеї, полаб. 5Із(і)сІІ8фі, болг. шест-десет, м. шеесет, схв. шездесет, слн. 8Є5ІСІЄ8ЄІ, цсл. шєсткдєсатж; — псл. 8Є8Іь сіез^їь «шість десятків» — словосполучення з називного відмінка однини числівника 8Є5Іь і родового відмінка множини числівника сіез^іь. — Див. ще десять, шість.
(шістернякі (бот.) «ячмінь шестирядний, Ногсіеит Ііехазіісішт Б.» Мак, [шестак, шісняк, шістяк, шостак, шустак] (бот.) «тс.» Мак; — похідне утворення від шестеро; назва мотивується відповідною кількістю рядів зерен У КОЛОСІ. — Див. ще шість.
шістнадцять, [шістнадцять], [шіс-найцять] Нед, шістнадцятеро, шістнадцятий, шістнадцятка «дівчина 16 років», [шіснадцяіїїка] «16 штук вікон», [шіснайцятка] «тонке полотно з льону» Нед, [шіснацятка] «мисливська рушниця 16-го калібру; рибальська сітка з вічком у 16 мм» Дз; — р. шест-надцать, бр. шаснаццаць, др. шесть-надесяпгь, п. згезпазсіе, ст. зхезспассіе, ч. 8Є8Іпасі, слц. 8Є5Іпа'5І’, вл. зезпасе, 8Є5пасо, нл. зезпазсо, [зезспазсо], полаб. зізіпасіІ8І, болг. шестнадесет, шестнай-сет, м. шеснаесет, сХв. шеснаест, слн.
8Є8ІПа]8Ї, ЦСЛ. ШЄСТОНАДЄСАТо(лтЬтьНгь) «шістнадцяти(річний)»; — псл. зезіь па гіез^іе, (букв.) «шість на десяти» — словосполучення з числівника зезіь, прийменника па та числівника сіез^іь у формі місцевого відмінка однини. — Див. ще десять, на1, шість.
шістсот; — р. шестьсбт, бр. шзсць-сбт, др. шестьсьти, п. згезсзеі, ч. 8Є8І 5ЄІ, СЛЦ. 8Є5І’5ІО, ВЛ. 8Є8С 5ІО\У, НЛ. 8Є8С 5Іо\у, болг. шестстдтин, м. шес-тотини, схв. шестстб, шест стдтйна, СЛН. 8Є5І5ІО, ЦСЛ. ШЄСТ0СЬТЬІИ «ШЄСТИ-СОТИЙ»; - ПСЛ. 8Є8ІЬ 8ЬІЬ «шість со-
тень» — словосполучення з числівників 8Є5ІЬ «ШІСТЬ» і 8ЬІО «СТО» у формі рОД. В. множини. — Див. ще сто, шість.
шість «назва числа 6 та його числового позначення; кількість із шести одиниць», шестеро, [шестий] «шостий» Нед, [шестірко], шостий, [шестак] «назва монети (10 крейцарів австрійської валюти в Австро-Угорщині; 50 копійок; шоста частина чогось)» Нед, [шестачйс-ко] (збільшувальне від шестак) Нед, шестерець «гексаедр» Нед, шестерик «міра; запряжка; [шлея із шістьома смугами — поздовжніми й поперечними]», шестерня «запряжка СУМ; шестірня у млині; [вид циркуля в теслярів, бондарів тощо]», [шестйна] «шоста частина», [шестирйк] «мотузок із шістьох пасок Нед; шестиріжкові дерев’яні вила Мо», шестірня (тех.) «зубчасте колесо», [шістерня] «колесо у млині Нед; басейн для води біля хати Дз», [шістірка] «шістка (в картах)» Бі, шістка «тс.; [колись шість, пізніше десять крейцарів австрійської валюти в Австро-Угорщині]», шостак (заст.) «монета в три копійки; [той, хто має шість пальців на руках або ногах] Г, Бі», шостака (заст.) «шістка (в картах)», [шбст-ка] «тс.» Бі, [шостйна] «шоста частина», [шостбк] «шість штук, шість разів», ушестеро (присл.); — р. шесть, бр. шзсць, др. шесть, п. згезс, ч. зеві, СЛЦ. 5Є5І’, ВЛ. 8Є5С, 8Є8СО, НЛ. 8Є8С, ПО-лаб. 5е8Іе (< 8Є8Іь-]ь), болг. м. шест, схв. шест, слн. зезі, стел, шесть; —
ПСЛ. 5Є8ІЬ; — споріднене З ЛИТ. 8Є81 «ШІСТЬ», ЛТС. 8Є8І, ав. ХВУЗВ «тс.», дінд. ваі, 838118 «шістка», гр. є!;, [е], лат. зех, алб. давіе (< ^веквііз), гот. заГНа «шість», дісл. 5еН (жін. р.) «шістка», дірл. зе «шість», кімр. сНу/єсН, тох. А вак, тох. В вказ «тс.»; іє. *з(ц)ек’з-/иек’в-; за іншою етимологією, яка потребує додаткових даних (Мельничук Зтимология 1966, 205—207), продовжує іє. *кзиекв-, що, можливо, пов’язане з коренем *кез-/ ков-/кв- «довбати, вирізати», позначаючи первісно якусь дерев’яну посудину, міру місткості; гіпотетичним лишається також зведення до іє. *8-Нуек5 (букв.) «дві трійки» (Егїіагі БЬогпїк ЕЕВгй 14, 26). — Фасмер IV 433—434; Черньїх II 410; Вгйскпег 548; МасЬек Е8ЛС 606; ЗсЬивіег-Бехус 1432—1433; 8кок III 388—389; Егпоиі—МеіІІеІ 1097; Егізк І 527—528; Тгаиігпапп 144; ХУаІбе— НоГт. II 528; Угіез АЕАУ 471; Рокоту 1044.
[шістьоплям] (красавчик) (ент.) «пі-стрянка лабазникова, 2у§аепа Пііреп-сіиіае Б.» Нед; — складне слово, утворене з числівника шість та іменника пляма; назва мотивується шістьма червоними плямами на крилах метелика. — Насекомьіе СССР 206, табл. 28. — Див. ще пляма, шість.
[шкаба] (орн.) «скопа (скоба), Рап-біоп Ьаііаеіив Б.» Куз, Шарл, [шкапа] «порода орла Г; скопа Шарл»; — фонетичний варіант назви скопа (див.).
шкабарчати «говорити невиразно, незрозуміло; бубоніти; [хрипіти]», [шка-барчйти] «базікати, щось говорити даремно, несправедливо» Мо, [шкобурча-ти] «говорити хрипким голосом»; — афективно-звуконаслідувальне утворення; до словотвору пор. гарчати, дзюр-чати, мурчати і т. ін.
[шкабати] «шкопиртати» Г, [шкабур-тнути] «кинути» Нед, [шкабалка] «палиця для гри в шкопирту», {шкабуртй-на] «уламок Нед; шматок ЛПол»; — не зовсім ясне; можливо, через проміжну форму *шкабурпгати (пор. [шкабурт-нути] «кинути») пов’язане зі [шкопир
тати] «кидати палицю так, щоб вона йшла колесом, ударяючися об землю то одним, то другим кінцем». — Див. ще шкопиртати. — Пор. шкарда, шкереберть.
[шкаберка] «тріска», [шкабря] «тс.» Шух; — не зовсім ясне; можливо, суфіксальне утворення від скаба «штаба заліза» (первісно, очевидно, «тріска») або афективна видозміна скабка «колючка, скалка»; до чергування початкових ш- і с-пор. шкіра і скорина. — Див. ще скаба1.
[шкабораї «щілина», [шкамббра] «тс.»; — афективне утворення, споріднене зі [шкаберка, шкабря] «тріска». — Див. ще шкаберка.
[шкаворіжний] «огидний, гидкий», [шкаворожитися] «мати огиду, гидувати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення від основи шка-/ска-. — Пор. скарідь, шкарада.
[шкаворбнок] (орн.) «жайворонок польовий, АІаисіа агуепзіз Б.; чубатий (зимовий) жайворонок, посмітюха, Оаіегісіа сгізіаіа Б. (АІаисіа агЬогеа)» Г, Нед, ВеЛ, Шарл, [шкаворбнка] «жайворонок польовий ВеЛ; жайворонок лісовий, Еиііиіа агЬогеа Б. Шарл», [шкаврбнок] «жайворонок польовий» ВеЛ, [шкарвбнок] «тс. ВеЛ; жайворонок лісовий Шарл»; — п. зкои/гопек, [зхкохугопек] «жайворонок», ч. [вкоЬгапек, зкоЬгипек], слц. зкоуга'пок, вл. зко\угопс, вко^гопск, нл. зкоЬгопк, зкоЬгрпк, [зкошюпк]; — очевидно, запозичення із західнослов’янських мов — польської або словацької з вторинною афективною зміною голосних. — Булаховський Вибр. пр. III 284—285; Ма-сЬек Е86С 550.
[шкадло] «падло, стерво»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, аналогічне падло.
[шкадрбн] «ескадрон», [швадрбн, швадрбна] «тс.»; — п. 8г\уасІгоп, [вгАмасІ-гопа, зкасігоп, зхкабгопа, вкасігипа], ч. вкасігопа, слц. вкасігопа; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [вкасі-гоп] та ін. походять, частково за німецьким посередництвом (н. 8с1тоасІгбп «тс.»), від іт. зциасігбпе «ескадрон; великий озбро-
єний загін; кавалерійська шабля», яке продовжує нар.-лат. *ехциасіга «відділ, загін; подібний до чотирикутника», утворене з префікса ех- «з» та іменника зриасіга «відділ, загін» (< лат. циасіга «чотирикутник»), — 81. у/уг. оЬсусЬ 736; Кораіігівкі 951; К1и§е—Міігка 687; Паи-гаі 290; Кіеіп 1499. — Див. ще екс-, квадра. — Пор. ескадра.
[шкал] «груба ворса з кістрицею, кі-стриця льону або конопель» Нед, [шкаль] «тс.» тж; — очевидно, фонетична видозміна первісного *скаль (зб.) «уламки, скалки, скабки; [гілки м'якого дерева]», спорідненого зі скала. — Див. ще скала*.
шкала «лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваних величин; система чисел, величин для вимірювання, визначення, оцінки чогось», [ска-ля]; — р. шкала, заст. шкала (шкало), бр. шкала, п. вкаїа, ч. вкаїа, рідк. зкаїа, слц. вкаїа, болг. м. скала «шкала; гама», схв. скала, слн. зкаїа; — запозичене, очевидно, за німецьким посередництвом (н. 8каІа, 8каІе «шкала») з італійської мови; іт. всаіа «сходи, драбина; шкала» продовжує лат. всаіа (< *5сап<1-зіа), що пов’язане зі зсапсіб «підіймаюся», яке споріднене з дінд. зкапсіаіі «стрибає, плигає, скаче», гр. охаубаЛоу «сильце, тенета», сірл. зсепсііт «стрибаю», скімр. (су)сй\ууппц «підстрибувати». — СІС2 930; ССРЛЯ 17, 1437; 81. \муг. оЬсусЬ 684; Кораіігізкі 892; НоІиЬ— Еуег 467; К1и§е—Міігка 711; АУаІсІе— Ноїт. II 486, 488. — Пор. скандал.
шкалик «пляшечка», [шкалешник] «торговець скляним посудом» Пі, {шкальна) «корчма» ЛЖит; — р. шкалик, бр. шкалік; — запозичене, можливо, за російським посередництвом з голландської мови; гол. зсгіааі «чашка; миска; блюдо; шаля терезів» (< гол. зсаіе «блюдо, чаша; шаля (терезів)») споріднене з н. 8сНа1е «чаша, миска; шаля (терезів)»; неприйнятними є пов’язання (Маі-гепаиег 323) із гр. охосЛі^ «мотика, лопата», шв. зкаї «чаша». — Фасмер IV 426
446; Угіез КЕАУ 602—603; КІи^е— Міігка 633. — Див. ще шаля1.
[шкалі] (мн.) «клепки (у бочці)», [шкалє] (зб.) «тс.» Нед; — р. шкали (мн.) (морськ.) «накладні бруси на щоглах та реях»; — запозичення з німецької мови; свн. зсгіаі, снн. зсгіаіе «лушпиння, шкірка; обшивка з дощок» споріднене з псл. зкоіька, укр. скойка. — Фасмер IV 446; К1и§е—Міігка 633. — Див. ще скойка. — Пор. шалювати, шаля2.
шкалубйна «щілина, тріщина», [шка-лубка] «лушпайка» Л, [шкалюба, шка-любина] «шкалубйна», [шкалубати] «колупати, довбати» ВеЗн, [зашкалубина] «шкалубйна», [зашкалубити] «зробити тріщину, заглиблення»; — фонетичний варіант слова скалубйна, похідного від [скалйна] «щілина, тріщина» (див.).
[шкалювати] «глумитися, гудити»; — р. [шкалять] «насміхатися», [шкелить, шкилять] «тс.», п. згкаїоууас «ганити, гудити», [згкаїес, згкаїіс] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане зі скалити зуби «глузувати, реготатися»; зіставляється також із ч. зкасіїііі «дратувати (словами)» (Вгйскпег 548). — Пор. скалити.
[шкам] «першосортна вовна» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. зсагпа «вовняні або бавовняні нитки, волокно, корпія» продовжує лат. зциата «луска», що пов’язане, можливо, зі зциа-Іиз «брудний (первісно: грубий, укритий лускою)». — 8сЬе1исІко 146; Уіп-сепг 6; УгаЬіе Вотапозіауіса 14, 174; Е)ЬКМ 742; Ризсагіи 138; АУаІсІе—Ноїт. II 582, 583.
[шкаматок] «клапоть», [шкаматкй] (мн.) «шматки, клапті» СУМ, Куз, [шка-маття] «клапті, шматки СУМ; ганчір’я, лахміття Нед», [шкаме'тка] «відрізок необробленого сукна», [шкаметник] «той, хто краде шкаметки, злодій», [шкома-тє] «ганчір’я, лахміття» Нед, [шкома-тяр] «ганчірник» Нед, [пошкаматати] «порозривати на шматки, пошматувати»; — р. [шкумат] «клапоть», шкума-тить «смикати», бр. шкумат, шкума-тдк «клаптик»; — запозичення з ро-
сійської мови; у російській розглядається як арготичне утворення, пов’язане з нгр. хорраті(оу) «шматок», до якого було приєднано арготичний префікс ш(у)-(пор. р. арг. кумат «шматок»), — Фасмер IV 451; Фасмер ГСЗ 93.
[шкамбутати] «шкандибати; розхитуватися під час обертання» Ме, [шкам-буть-шкамбуть] «вигук, яким зображається нерівний рух людини чи речі (колеса)» Ме; — неясне.
шкандибати «кульгати», [пошкан-дати] «ударившись кінцем об землю, перевернутися (про палицю)», шкандиба «кривий, кульгавий», [шкандибал] «кульгавий; усе, що змушує кульгати, шкандибати (напр., горілка тощо)» Нед, шкандйбенко «син шкандиби» Бі, шкан-дибівна «дочка шкандиби» Бі, шкандибайло «кривий, кульгавий», [шкан-дйбки] «дитяча гра», [шкандулька] «глузлива назва кривої людини» Ва; — р. [шкандибать], п. [вгкапсіуЬас] «шкандибати»; — не зовсім ясне; можливо, результат формального й семантичного перетворення в бурсацькому арго лат. всапсіб «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш»; не зовсім переконливе пов’язання (Фасмер—Трубачев IV 446) з дибати. — Пор. кандйба.
[шкандиляти] «шкандибати», [шкун-делять] «тс.» ЛЧерк; — експресивний варіант синонімічного шкандибати (див.).
[шкандра] «тріска» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. зсіпсіига «дошка; тріска» продовжує лат. зсапсійіа (зсіпсійіа) «гонт». — ЗсНеІисІко 146; Е)БКМ 747; Ривсагіи 139; АУаІбе—Ноігп. II 488— 489. — Пор. шйнгларь.
[шкандрон] «велика кістлява болотяна жаба» Дз; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з шкарада «мерзота» або шкарапаня «ропуха».
шкапа «заморений, слабосилий, худий кінь», шкапеня, [шкап’є] (знев.) «шкапа», шкапина «тс.; кінська шкіра», иікапиняка «дуже погана шкапа», иікапіка «шкапійчина», шкапійка, шкапійчина, шкапка, шкап’я «коник (малий
кінь)», шкаповий «із кінської шкіри», [шкаповйтий] «загнаний, підірваний, підпалений» Нед, ст. шкапа (XVII ст.); — р. [шкапа], бр. [шкапа] «насмішкувата назва старої жінки», п. згкара «шкапа», ч. [зкараї, слц. [вкара] «тс.»; — псл. [вкара]; — найімовірніше, пов’язане з псл. вкоріїі «оскопляти, каструвати», спорідненим з укр. [скоп] «кастрований баран», із характерним для частини слов’янських мов, зокрема української, переходом зк- > вк- (Трубачев Актуальнеє проблеми славяноведения 209— 210); менш імовірне виведення слова від лит. вкараз «кастрований бик, баран» (МікІозісН ЕАУ 340; МаІіпо\У8кі РЕ І 184), оскільки литовське слово, очевидно, походить від п. вкор «кастрований баран» (ЕгаепкеІ 996), або пов’язання з р. [шкаба] «шкапа», р. ст. шка-бать «кінь» і розгляд їх разом як слів, запозичених з якоїсь мови (Фасмер IV 446—447). — МасНек Е8ЛС 611. — Пор. скопйти.
[шкаравать] «гидота, мерзота»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення, пов’язане зі [шкарада] «тс.» (див.).
[шкарада] «мерзота, гидкість; скнарість» Бі, [шкарадний] «гидкий», ст. шкарадньїй (шкарадная) (1621); — бр. [шкаред] «нечистота, бруд», п. вгкага-<Іа «гидота, мерзота; потвора», ст. вкагафу «гидкий», нл. [вкагасіа, вкаг]асіа] «бруд; мерзота, гидота; сморід»; — псл. вкагесіь, вкагебь «гидкий», звідки укр. скарідь, шкарідь; до варіантності суфікса пор. р. мбкредь — мбкрядь «сльота». — Див. ще шкарідь. — Пор. скарідь.
шкаралупа «тверде природне покриття (яйця, плоду тощо)», [скаралу-па], [скаруплйна] «тс.» ВеЛ, шкаралу-пик «ракоподібна, шкаралупчаста тварина», шкаралупник «тс.» ВеЗн, шкара-лупина «шкаралупа», шкаралупці (мн.) «ракоподібні, шкаралупчасті тварини» Нед, [шкаралюпа] «шкаралупа рака», [шкаралупйння] «шкаралупи, лушпиння», [шкарупілка] «шкаралупа» ЛЧерк, [шкорлупайка] «шкаралупа на яйці»
ЛЖит, шкаралупчастий; — р. скор-лупа, [шкоролупка] «шкаралупа на яйці», бр. шкарлупіна «шкаралупа, шкаралуща», др. скоролупля «шкірка (у плодів)», п. ст. згкагіцра, (зкагіира, зкогіираї «шкаралупа», ч. зкгаїоир, слц. (акагіирі-па], слн. зкогійр «вершки; кірка на зораній землі після дощу»; — псл. [*5ког(о)-Іира], етимологія якого непевна; вважається (МікІозісЬ ЕАУ 302; Преобр. II 308) складним словом, пов’язаним зі зкога і Іирііі, або припускається (Масіїек Е8ЛС 547—548) початкова форма *зко-Іоіира, де перший компонент *зкоІа споріднений з н. Зсіїаіе «шкаралупа», а другим є Іирііі; виводиться також (Фасмер III 652) з псл. зкогира, утвореного від зкога «кора, шкіра» за допомогою суфікса -цр-. — Мжельская ВЛУ 1963, 14/3, 96—97. — Пор. скорлупа, шкаралуща, шкорупа.
шкаралуща «шкаралупа», скаралу-ща, [шкаляруща], шкаралущина «тс.», шкаралушник (зоол.) «рід черепашки (ТезіасеІІа)» Нед, шкаралюща «шкаралуща», шкаралющина «тс.» Нед; — др. скоролуща «шкаралуща»; — східнослов’янський новотвір із компонентів шкара-, пов'язаного зі скора «шкіра, шкура», і лущити «знімати луску». — Пор. шкаралупа.
[шкарапаняі (зоол.) «ропуха, Виїо», [шкарапанє] ВеЗн, \карапанє\ «тс.» тж; — очевидно, похідне утворення від шкорупа «шкаралупа» зі значенням «тваринка зі шкарубкою шкірою». — Див. ще шкорупа.
Ішкарб] «східець» Мо, [шкарбй] «східці на крутому березі річки» Мо; — очевидно, утворення, пов'язане з карб «нарізка», [карба] «борозна»; початкове ш-є префіксом експресивного походження. — Див. ще карб.
шкарбан «зношений черевик, чобіт, старий чобіт без халяви», шкарбанець (зменш.), шкарбун «шкарбан»; — р. [шкарбунчик] «кожушок; стоптаний черевик», ч. зкагЬаІ, зкаграї, зкаграї «старий чобіт; стоптаний черевик»; — не зовсім ясне; припускається (Фасмер IV 447; Масіїек Е83С 611) запозичен-428
ня з італійської мови (іт. зсагра «черевик»), — Пор. шкарпетка.
[шкарда] «шкопирта (дитяча гра)», \шкардувати\ «шкопиртати»; — р. [ши-гардалка] «палиця, якою шкопиртають», [шигардать] «шкопиртати»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане зі шкопирта. — Див. ще шкопиртати.
[шкарідь] «мерзота, гидота», [шка-ред] «тс.» ВеЛ, [шкаредний] «гидкий» ВеЛ, [шкаредйтися] «гидувати» ВеЛ, [шкарідувати] «гидувати, гребувати», ст. шкареді> (1627) «поганець», шкаред-ньій «потворний, поганий» (1627); — р. [скаредь] «мотлох, погань», бр. [шка-редзь] «мотлох», др. скар-ьдшй, скаря-дьій «гидкий, огидний, брудний, розпусний», п. згкагасіа «мерзота, гидота; потвора, страховище», ст. зкагабу «гидкий», ч. зкагесіа «потвора», зкагесіу «гидкий», ст. зкагесіу «тс.», слц. [зкагесіа] «потвора», зкагесіу «гидкий», вл. зкег]ес1а «бруд, нечистота», нл. зкагесіа «бруд, гидота; сморід», [зкаг]ас!а, зкагаба] «тс.», болг. скареден «ощадливий, який знає порядок і робить усе вчасно», м. скареден «бридкий, непристойний», схв. скаредан, скарадан «тс.», стел. скаргк-дик «неприємне відчуття, огида», екдрждь «гидкий»; — псл. зкагесіь «гидота», зкагесіь «огидний», зкагесіь «тс.»; — споріднене з дінд. (ауа-)зкагаіі «екскременти», (ара-)зкагак «тс.», дісл. зкагп «гній, послід», снн. зсіїагп, гр. охсор (охатбф) «тс.», лат. -сегсіа «послід, гній», ірл. зсеігсііт «випльовую»; менш імовірні пов’язання з алб. зЬкаггбп], зіікагегбп], зкагхеп] «волочу по болоті; зневажаю, ображаю» (Меуег ЕАУ 407), з лит. зкага «клапоть», зкагіі «порватися» (Маїге-паиег ЕР 20, 5), із нвн. §аг5ЇІ§ «гидкий» (Масіїек Е8ЛС 611); іє. *зкаг-; неприйнятними є виведення слова з гр. ’Іохарісотц^ «Іскаріот» (Желтов ФЗ, 1876/1, 20) і твердження (Львов Зтимология 1966, 152, 153) про польське походження укр. шкарідь та інших західнослов’янських відповідників (рефлексація ’к (е) як і та кінцевий наголос
суперечать цьому припущенню). — Фасмер III 633—634; Вгйскпег 549; МасЬек Е8ЛС 611; БЕР 6, 728—729; 8кок III 257; Угіез АЕАУ 485; Егізк II 746. — Пор. скарідь, шкарада.
[шкарка] «щілина, шпарка»; — запозичення зі словацької мови; слц. зкагка «щілинка, шпаринка» утворено як зменшувальну форму від зкага «щілина, шпа-ра», спорідненого з укр. шкіра, шкура. — НоІиЬ—Буег 467. — Див. ще шкіра.
[шкарлубина] «щілина, тріщина»; — утворення, що виникло внаслідок контамінації слів шкалубйна і шкарубина. — Див. ще шкалубйна, шкарубіти.
[шкарма] «штир для весла на борту човна» Берл, [шкбрма] «тс.» Мо; — р. [шкарма, скарма] «тс.», схв. шка-рам «кочет»; — запозичення з італійської мови; іт. (генуез.) [зсагто], зсаіто «вставний кочет» продовжує лат. зсаігтшз «весловий кілок, кочет», що походить від гр. охсЛцбс; «тс.», спорідненого з дісл. зкаїт, зкрігп «зубець (у вилах); лушпиння (плодів); короткий меч», лит. ке'ітаз «пень, колода», які зводяться до іє. *зкеІ- «різати». — Егізк II 716; Угіез АЕАУ 511. — Див. ще скеля, скойка. — Пор човен.
шкарп «схил; (військ.) ескарп», [шкарпувати] (піч) «закінчуючи, звужувати зверху» Нед; — п. заст. згкагра «схил, (військ.) ескарп; яр зі стрімкими схилами», ч. слц. зкагра «насип, рів», слн. зкагра «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. зсагра «черевик; схил, ескарп» є словом германського походження. — НоІиЬ—Буег 467. — Пор. шкарбан, шкарпетка.
[шкарпета] (вульг.) «худа тварина»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане зі шкапа (див.).
шкарпетка «коротка панчоха», кар-петка, карпітка, скарпетка, скарпй-пгка, ст. шкарпетки (XVIII ст.); — р. [шкарпетка], бр. шкарпзтка, п. згкаг-реіка, заст. зкагреіа, зкагрес, [кагреікі,
кагруїкі], болг. [карпетки] говірки Одещини; — запозичене з італійської мови (можливо, через польське посередництво); іт. зсагреНа «черевичок» (від зсагра «черевик») вважається похідним з герм. *зкагара «схил» (спорідненого з н. 8сНгоПе «крута скеля, бескид», дангл. зсгоеі «печера»), яке зводиться до іє. *зкег(е)р-, що є поширенням іє. *зкег-«різати». — Кравчук УМБІІ 1957/4, 80; Фасмер IV 447; Вгйскпег 549; К1и§е— Міігка 681; Кіеіп 541, 1393.
[шкарт] «пропуск, прогалина» Нед, [скортний] «перебірливий» ВеЗа, [шкар-тний, шкдртний] ВеЛ, [пошкдртний] «тс.» ВеЗа; — п. [згкагіпу] «той, що мало їсть», ч. зкагі «брак, браковані речі», болг. м. шкарто, схв. шкарт, слн. зкагіа «тс.»; — запозичене з італійської мови, можливо, за польським або чеським посередництвом; іт. зсагіо «відбір; бракування, бракована річ, продукція низької якості» пов’язане зі зсагіаге «бракувати», яке продовжує пізньолат. ехриагіо «ділю на чотири частини», утворене за допомогою префікса ех- «з-» від риагіиз «четвертий». — Ваііізіі— Аіеззіо V 3378; Баихаі 262. — Див. ще екс-, кварта.
шкарубіти «робитися нерівним», шкарубитися, шкарубнути, шкарубина «щілина, тріщина», шкарубкий «жорсткий, шерехатий, корявий», [шкарупй-ний, шкарупкйй] «тс.», зашкарублий, [зашкарупіти] «зашкарубнути»; — р. [заскорупнуть] «покритися кіркою», [заскорупльїй] «покритий кіркою (про рани)», п. зкогиріс зі^, зкогиріес «перетворюватися на шкаралупу, укриватися шкаралупою»; — псл. зкогирііі з^, похідне від зкогира. — Див. ще шкорупа.
шкарубкий — див. шкарубіти.
[шкарупіль] «недоноски хутряного одягу»; — очевидно, експресивне похідне утворення, пов’язане зі шкорупа (див.).
[шкарупція] «користь» О; — видозмінене запозичення з польської мови; и. когирфа походить від лат. соггирііб «підкуп; занепад; розлад»; початкове ш-
є експресивним префіксом. — Див. ще корупція.
[шкаруха] «кірка (хліба)» ВеЛ; — експресивне утворення, споріднене зі [скора] (див.).
[шкатбрина] «трос піднімати парус на човні Дз; пружка паруса, вшита в канат; трос від верхнього кінця щогли до верхнього кінця реї Берл», [шкату-рина] «тс.» Берл; — р. шкатбрина «край вітрила, обшитий м’яким тросом»; — запозичене за посередництвом російської мови з голландської; гол. 5СЇ1ООІЇ1ОГП «шкотовий кут, кут вітрила» є складним словом, утвореним з іменників 5СІ1ООІ «шкот» і Иоогп «ріг», спорідненого з н. Ногп «тс.». — Фасмер IV 447; Угіез ИЕАУ 267, 625. — Див. ще горн, шкот.
шкатула, шкатулка, ст. шкатула (XVII ст.); — р. бр. шкатулка, п. згка-Іи+а, ч. зкаїиіе, слц. зкаіиГа, схв. шкатула, слн. зкаіиіа; — запозичення з латинської мови; слат. зсаїиіа «скриня, скринька» германського походження (гот. зкаЧз «монета»); менш імовірним джерелом є іт. зсаіоіа «скринька» (< лат. зсаіиіа). — Фасмер IV 447; Черньїх II 415; Брандт РФВ 24, 190; Вгйскпег 549; МікІ. ЕАУ 340; К1и§е—Міігка 630, 638; КІеіп 1394. — Див. ще скот.
[шкафа] «інструмент для очистки шкіри в кушнірів» Г, Нед, [скахва, шкахва] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з двн. зкаЬап «скоблити», н. зсІїаЬеп «скоблити, міздрити (шкуру)» або з гол. зсіізуєп «стругати, скоблити; міздрити (шкуру)». — Шелудько 56.
шквал «раптовий поривчастий вітер змінних напрямків, переважно під час грози»; — р. бр. болг. шквал, п. 5гк\уаІ; — запозичене, можливо, за польським посередництвом, з англійської мови; англ. зциаіі «шквал, шторм; зойк, пронизливий крик» пов’язане з дієсловами зциаІІ «зойкати, пронизливо кричати», дангл. зциеаі «вищати, пронизливо кричати», дісл. зкуаіа «кричати, горлати, зойкати», шв. зкуаі «потік», н. зсііаііеп «звучати»,
для яких припускається звуконаслідувальне походження. — СІС2 930; Фасмер IV 447; Горяев 423; Черньїх II 415—416; КІеіп 1499, 1500; Угіез АЕАУ 508.
шкварити «смажити; щось енергійно робити», шкваркнути «ударити; блиснути (про блискавку); кинути, швиргонути, брязнути», шкварконути «тс.», шквар-котіти «кипіти на вогні (про сало, масло, олію)», шкварнути «(хвацько) розпочати (зокрема, про гру на музичному інструменті)», шкварчати «шипіти, сичати; (про вогонь) тріскотіти; (про мороз) тріщати; (про сонце) дуже пекти», [шквара] «спека», [шкваренйна] «лій», шкварка, шкваркотня «сичання й тріск жиру, що кипить», [шкварок] «шкварка Г; вишкварка ЛПол», вишкварка, вишкварок, [шкваркйй] «(про мороз) дуже сильний» Нед, [шкварнйй] «пекучий, палючий», [шкварно] «жарко, палко, пекуче»; — р. [шкварить] «смажити; гаряче напалювати (у печі); бити», бр. [шкварка] «шкварка», ч. зкуагііі «розтоплювати на вогні (сало тощо)», слц. зкуагіі’ «смажити», нл. зк^агк «шкварка»; — утворення, споріднене зі сквар; до варіативності початкових ск-/ шк- пор. шкіра — скіра, шкаралупа — скорлупа тощо. — Див. ще сквар.
[шкварклйвий] «шмаркатий» (?); — неясне.
[шкверенді'ти] «привиджуватися (про примари)» Нед; — неясне.
[шквирдявйй] «буряний (про погоду)»; — нерегулярне похідне утворення від іменника шквйря «снігова буря» (див.).
[шквирк] (бот.) «модрина європейська, Багіх бесісіиа МіІІ.», [чвірк Мак, шквір ВеЛ, ВеНЗн, Мак, шквірк ВеЛ, Мак, шквірок ВеЛ, Мак] (бот.) «тс.»; — п. з\УІегк, [з\уігк, 8\УІегсгупа] «[модрина]; ялина, Рісеа ехсеїза», слц. [зугсіпа] «ялина», [зкуегк] «модрина»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [з\УІгк], з\УІегк не зовсім ясне; можливо, продовжує псл. [*5Уьгк'ь], паралельне утворення до *5тьгкь; пор. ч. зтгк «яли
на», слц. зтгек, укр. смерека. — Вгйскпег 537—538; Масіїек Е83С8 490; Мо-згупзкі Р7ЛР 56. — Див. ще смерека.
[шквйря] «снігова буря СУМ; сніг із вітром Г; моторна жінка До», [шквйра] «завірюха, метелиця, хуга» Бі, [сквйра] «снігова буря», [шкварити] (безос.) (про сніг) «іти, падати» До; — р. [шквйра, иіквара] «зимова негода», бр. [шквірь, иіквар] «підсмажене сало в рідкому вигляді», п. [зкімігсгка] «шкварка», ч. [зкуігі-Іі] «сичання сала при розтоплюванні на вогні», схв. цвйрак «шкварка», слн. (о)суігек «вишкварки»; — псл. [*5куіг]а, *5куіг]ь], очевидно, похідне від дієслова зкуьгр (*8куегІі), пор. ч. ст. зкуги (зкугіеіі 5е) «шкварю, розтоплюю (шкваритися, розтоплюватися)»; той самий корінь, що й зкуаг-, укр. сквар «спека». — Фасмер III 636; Масіїек Е8ЛС 615. — Див. ще сквар. — Пор. шкварити.
[шквбрець] (орн.) «шпак звичайний, Зіигпиз уиїдагіз ІІ.» Шарл, [шкварець] «тс.» Нед; — слц. [зкуогес], слн. зкогес «тс.»; — фонетичний варіант первісної назви [скворе'ць] «шпак». — Див. ще скворець.
[шкепгітя] «каміння» ВеЗн; — імовірно, утворення, пов’язане зі скіпати «колоти, розколювати; дробити (каміння)» або [скепати] «тс.» (ВеЗн 82). — Див. ще скіпа. — Пор. щепйти.
[шкереберть] «назва гри, шкопирта», [шкареберть] «тс.», шкереберть (присл.) «перекидаючись; догори ногами», (шкареберть] «тс.», шкеребдртя «?» Нед; — неясне.
[шкйбець] (орн.) «боривітер звичайний, Раїсо ііппипсиїиз Б.» Шарл, [шко-бець] «тс.» ВеНЗн, ВеУг; — варіант назви кібець (орн.) «Еаісо уеврегііпив Б.», [кйбець] «тс.»; до початкового ш- пор. варіанти назви птаха скоба., скопа (щодо якої припускається спорідненість з кібець і, отже, давнє нарощення початкового з-): шкаба, шкапа. — Див. ще кібець. — Пор. скопа.
[шкйлити] «насміхатися, знущатися», [шкилювати] «насміхатися», [шкали
ки: на шкйлики підіймати] «брати на сміх»; — р. [шкелить, шкилять, шка-лять] «кпити, насміхатися», [шке'ля, шке'ли, шкилькй] «жарти, посміх, глум», бр. [шке'ліць] «сміятися, жартувати»; — експресивна видозміна слова скалити «вишкіряти зуби». — Фасмер IV 448; Горяев 423; МікІ. Е\У 298. — Див. ще скалити. — Пор. шкірити.
[шкиль] «манера, зразок»; — не зовсім ясне; можливо, результат експресивної деформації слова стиль, штиль; не виключений зв’язок з основою скол-, скил-, скал- у значенні «розколювати», пор. р. сколок «відколотий кусок; копія, взірець». — Див. ще стиль.
[шкинтати] «шкутильгати»; — неясне.
[шкйпа] «скіпка, розколене поліно», [шкйп’яр] «щепій», [шкепи] «скіпки» ВеЛ; — фонетичний варіант слова скіпа (див.).
[шкиринда] «стара сварлива жінка»; — експресивне утворення від шкіра (пор. [шкура] «жінка легкої поведінки»); до суфіксальної частини пор. ду-рйнда «дурепа». — Див. ще шкіра. — Пор. шкура2.
[шкитавий] «бродячий, мандрівний»; — очевидно, експресивне утворення, пов’язане зі скитатися (див.).
[шкитйрь] «великий кусень», [шки-тир] «тс.»; — неясне.
[шкібля] «скобель, круглий скребок у бондарів»; — утворення, похідне від [шкоблйти] «скоблити». — Див. ще скоблйти.
шків «колесо, до ободу якого прилягає приводний пас, канат», [шкив]; — р. шкив, бр. шкіу; — запозичене з голландської мови за посередництвом російської; гол. 8СІ1І]! (мн. 8сЬі]уєп) «ролик; шків, шайба, блок» споріднене з н. 8с1іеіЬе «диск», двн. зсїЬа «диск, скиба», сангл. зііїує «скиба», англ. зііеауе «шкив». — СІС2 930; Фасмер IV 448—449; Горяев Доп. І 57; Угіез ІМЕАУ 618; К1и§е—Міігка 640. — Пор. скйба, шайба, шйба.
[шкінька] «конячина, шкапа»; — експресивне утворення від кінь; почат
кове ш- з'явилося, очевидно, під впливом шкапа. — Див. ще кінь.
шкіпер «командир несамохідного судна», підшкіпер; — р. болг. шкйпер, ст. щипор, шхипор, бр. шкіпер, п. згурег, полаб. зірег; — запозичене з голландської мови за посередництвом російської; гол. зсіїіррег «шкіпер, капітан корабля» (снідерл. зсіррег «тс.») пов’язане з гол. зсНір «корабель, судно», яке споріднене із снідерл. зсір, днн. дфриз. дангл. дісл. гот. зкір, англ. зНіір, двн. зкіГ, н. ЗсЬіії, пгерм. *зкіра «тс.»; первісно «видовбаний човен». — СІС2 930—931; Фасмер IV 449; Горяев 423; Угіез 1\ІЕ\¥ 620; Кіеіп 1454; КІи§е—Міігка 648.
шкіра «зовнішній покрив тіла людини й тварини; матеріал з обробленої шкури вбитої тварини», [скіра] «шкіра; шкура» Нед, [скіониця] «власне шкіра на ремінь» Нед, [скірня] «чобіт», [скі-рочка] «скоринка», [шкирйнка] «скорина» Нед, [шкарка: брати за шкйрку] Па, шкірка «скорина» Нед, [шкірнйцт-во] «чинбарня» Нед, [шкірчйна] «шкірка Нед; шкурка Г», шкіряник «робітник шкіряної промисловості; (розм.) лікар-дерматолог», шкірянка, [скірйстий] «шкірястий» Нед, [скірний] «шкіряний» Нед, [скіряний] Нед, [шкірений] «тс.», [шкі-рйстий] «подібний до шкіри» Нед, шкірний, шкіряний СУМ, Нед, шкірястий, [заскїрншї], [заскірник] «вугор» Ж, зашкірний, зашкерник «тс.», наскірни-ця «верхня частина шкіри; епітелій» Ж, нашкірний, нашкірень «тс.», нашкірни-ця «тс.», надшкірень «верхня частина шкіри, епідерміс», надшкірина «тс.», надшкір'я, підскірниця «вид гіпоміцетів (Кігогпогріїа)» Нед, підшкірний, [пошкір-ний] «про рукав: зроблений із цільної овечої шкури»; — з огляду на західноукраїнське поширення слова шкіра, можливе запозичення з польської мови (п. зкбга) із субституцією польського -6-українським -і-, пор. п. Ібгко — укр. ліжко. — Черньїх II 416—417. — Див. ще кора, скора. — Пор. шкура1.
шкірити (зуби) «показувати зуби; сміятися», шкіритися «тс.; ловити гав
Нед», [оскирятися] «шкіритися, сміятися (недоброзичливо)» Нед, [шкірка] (знев.) «усміхнена людина»; — ч. ст. (о)8кегііі зе «(о)шкіритися», [зкегії зе] «шкіритися»; — псл. зкугііі, зкегііі, пов’язані з іє. *(з)кег-/(з)кеІ- «різати, дерти». — Масіїек Е8ЛС 615; Рокогпу 938— 940. — Пор. шкйлити, щирити.
шкіріміт «матеріал, замінник шкіри»; — бр. скураміт; — утворення, складене з компонентів шкір(а) та імітація); виникло внаслідок калькування р. кожимйт «тс.» від кбж(а) та ими-т(ация). — ССРЛЯ 5, 1111. — Див. ще імітація, шкіра.
шкіц «ескіз», шкіца, щкіцувати; — п. згкіс, (рідк.) зкіс, ч. слц. зкіса, (заст.) зкіса, вл. зкісак «зошит для ескізів», болг. м. скйца, схв. скйца, слн. зкіса; — запозичене з італійської мови (через німецьке посередництво, пор. н. 8кігге «шкіц, ескіз; схема; нарис»); іт. зсНігго «ескіз; схема; конспект» продовжує лат. зсЬеФит «вірш, складений експромтом», джерелом якого є гр. оуєбіос; «близький; імпровізований», похідне від єх<Д «посідаю, володію, маю», якому відповідає дінд. заНаіе «долає, перемагає». — 81. \ууг. оЬсусН 729; Вгйскпег 549; \Уа1-бе—Ноїт. II 493; Егізк І 602—604, II 837. — Пор. ескіз, скетч.
шкло, шкельце, шклянка, шкляр, шкляренко, шклянйй, шклйти — див. скло.
[шклянка] (бот.) «вишня-шпанка, Ргипиз сегазиз уагіеі.» Мак; — п. згкіапка «різновид вишні з безбарвним соком»; — запозичення з польської мови; п. згкіапка утворене від іменника згкіо «скло»; — назва вишні мотивується світлим кольором соку ягід. — Див. ще скло.
[шклянолущі] (іхт.) «осетрові» Нед; — очевидно, часткова калька німецької назви осетрових 8сНтеІгзсНир-рег, (букв.) «емальоволускові», тобто «риби з лускою, як емаль», де перший компонент складного слова замінено похідним від шкло (скло). — Див. ще луска1, скло.
шкода «матеріальні втрати, збитки; пустун», шкідлйвець «шкідник», шкідник,
шкідництво, шкідність «шкідливість» Нед, [шкідняк] «шкідник» ВеБ, [шкод-лйвка] «та, що робить шкоду» Нед, [шкбдник] «шкідник; пустун», [шкота] «шкода» Бі, шкідливий, [шкіднйй] «шкідливий» Г, Нед, шкодливий «пустотливий; (заст.) шкідливий; злодійкуватий Бі», шкода (присл.), [шкодніти], шкодити «робити шкоду; красти Бі», [шкодіти] «жалкувати», шкодніти Нед, шкодувати, [шкодніш, шкодніше] (присл.) «більше шкода» (когось, чогось) Нед, відшкодівник, відшкодувальний, відшкодувати, знешкодити, перешкода, пере-шкддник «той, що перешкоджає», пошкодження, [ушкбда] «кривда, шкода» Нед, [ушкбдє] «пошкодження, шкода, збиток, утрата» Нед, ушкддина «пошкодження, поранення» Нед, ст. шкода (XV ст.); — р. шкода «пустощі, що завдають шкоди; пустун», бр. шкода «шкода», п. зхкосіа «тс.; жаль» (вставне слово), ч. слц. вл. нл. зкбба «шкода», схв. шкода «тс.», слн. зкбба «шкода; жаль» (вставне слово); — запозичене з німецької мови за посередництвом польської; двн. зсабо «шкода» (> нвн. 8с6а(іе(п)) прагерман-ського походження, споріднене з днн. зкаїНо, дфриз. зкаїНа, дангл. зсеади, дісл. вкаді «тс.», гр. (а)охг|5г|^ «цілий, непошкоджений», які зводяться до іє. *вкеіЬ-/вкаїЬ-/зкбіЬ- «шкодити». — Шелудько 56; Фасмер IV 449; Вгйскпег 549; 8кок III 400—401; КІи^е—Міігка 630—631.
школа «навчальний загальноосвітній або спеціальний заклад; набування знань, досвіду; система практичних прийомів вивчення; напрям у науці, мистецтві тощо; (заст.) синагога, єврейський молитовний дім», шкілка (зменш.) «школа; розплідник дерев», шкілкарство «вирощування дерев», [шкільник] «школяр; шкільний учитель (особливо в єврейській школі)» Нед, шкільництво, [школа] «школярі», [шкблка] «шкілка» Нед, [шкдлник] «школяр» Л, школяр «учень; [псевдовчений] Бі», школяренко Бі, шко-лярівна Бі, шкільний, [шкальний Нед, шкбльськи Кур] «шкільний», [шкілкува-
ти] «віддавати до школи; переводити до іншої школи», школити, школярува-ти «бути школярем, відвідувати школу», вишкіл, дошкільник, дошкільня, дошкільний, перевйшкіл, передшкілля, позашкільник, позашкільний, пришкільний', — р. бр. болг. м. школа, п. зхко-іа, ч. слц. зкоіа, схв. школа, цсл. шкода; — запозичене з латинської мови (можливо, за посередництвом польської); слат. зсоїа «школа» пов’язане з лат. зсНоІа «тс.; учена доповідь», що походить від гр. охоХг), дор. оуоЛа «дозвілля; заняття на дозвіллі; учена розмова, твір, школа»; припущення про посередництво н. БсІшІе (Вгйскпег 549) непереконливе. — Акуленко 132; Фасмер IV 449; Черньїх II 416; МасНек Е83С 612; Мельников 81ауіа 36/1, ПО—111; АУаІбе—Ноїт. II 493. — Див. ще схоласт.
[школуб] «назва дитячої гри»; — неясне.
[шкопик] «дійниця» Кур; — п. зхко-рек «тс.», ч. зкорек, зкор (рідк.) «цебер, балія, ночви», слц. зкор, зкорік, зкорок «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зхкорек, можливо, за посередництвом чеської мови походить від двн. зсарН «посуд (для рідини)» (> нвн. 8сНа(( «цебер, балія, ночви»), пов’язаного з двн. зсаіїап (-бп) «спричинювати, робити, порядкувати» (очевидно, первісно «формувати, вирізаючи»); поза германськими мовами точних відповідників немає; менш вірогідне зведення (МасНек Е8ЛС 612) ч. зкор і його західнослов’янських відповідників до псл. *зкорь. — Вгйскпег 494—495; КІи^е—Міігка 631.
[шкопиртати] «падати вниз, летіти, перевертаючися в повітрі; спотикатися; у грі: кидати палицю так, щоб вона йшла колесом», [шкопердати] «у грі: кидати палицю так, щоб вона йшла колесом», [шкопирта] «(прислівник у словосполученні кидати шкопирта)», [шко-пйртка] «палиця, яку шкопиртають», [шкопйрть] «шкопирта (гра)», [шкббе-ртом: шкббертом піти] «перекинутися»; — р. [скопердйн] «назва гри (подібної до шкоперти)», п. [згкоругіп^с
8І^] «перевернутися», [коругіас] «крутити, перевертати, кидати», [коругіас 5І^] «крутитися, перевертатися, кидатися», ч. коЬгІаІі зе «перекидатися, перевертатися», [зкоЬгіаі зе], слц. коЬгіаІ’ за «тс.», схв. [коврлати] «котити, перекидати, перекочувати»; — не зовсім ясне; мабуть, результат спрощення і деформації первісного *5ь-коІо-оЬь-уьгїаІІ, складного слова, утвореного з префікса зь- (укр. с-), іменника коїо (укр. коло), префікса оЬь- (укр. об-), дієслова *уьгіаіі (*уьгїеїі), укр. вертіти, обертати-, іншим відбиттям цього видозміненого дієслова є, очевидно, укр. шкереберть (мабуть, сюди ж р. кувьір-кдм); менш імовірне виведення основи слова *уьгі-аІІ від *1гЬ-а1і, що нібито зазнало метатези (Масіїек Е8ЛС 264). — Фасмер III 649—650; Масіїек Е8ЛС 263, 264; ЗгоЬег РЕ 14, 599; ІІрпзкі] РЕ 11, 195. — Див. ще вертіти, з-, коло1, об. — Пор. шкереберть.
[шкбрбати] «тягти, смикати; мучити; скребти», [шкбрба] «стара, зморшкувата жінка»; — споріднене зі скребти, шкребти-, до фонетики пор. торгати «трясти, смикати» і трасати «смикати» (р. трдгать «торкати»), — Див. ще скребти.
[шкорлупа] (бот.) «свербига східна, Випіаз огіепіаііз Ь » Мак; — очевидно, пов’язане зі шкаралупа- назва мотивується шерехатим стеблом та листям рослини. — Нейштадт 282. — Див. ще шкаралупа.
[шкорупа] «шкаралупа; кірка на поверхні землі», [скорупа] «шкаралупа; черепашка молюска», [шкарупа] «шкаралупа», [шкаруха] «кора» ВеЛ, [шкуру-пайка] «шкаралупа яйця» Па, [шкоруп-кий] «негладкий, зашкарублий», [шка-руплий] «тс.»; — бр. [скорупа] «кора, шкаралупа; струп», п. зкогира «черепок; шкаралупа; [черепиця]», ч. зкогарка, ст. зкогіріпа, [зкогира], слц. зкгиріпа, [зкогира, зкогира, зкагира, зкогйрка] «тс.», вл. зкогра, зкогрі(г)па «тс.», зкег-ра\уа «шкаралупа (горіха, яйця); черепашка, мушля; панцир (черепахи)», нл. зкогріпа «тверда шкаралупа; черепашка, 434
мушля», полаб. зі’бгаір (< *зкогирь) «шкаралупа (яйця, горіха); стручок зеленого гороху; черепашка слимака», схв. скдруп «вершки», скорупак «молода шкірка (на рані, що загоюється)»; — псл. [зкогира] «шкаралупа» нез’ясова-ного походження; вважається результатом спрощення первіснішого псл. [*зког(о)Іира] (Мікіозісії Е\У 302; Преобр. II 308), пор. р. скорлупа «шкаралупа», укр. шкаралупа (< *скоролу-па), слн. зкогійр «кірка на зораній землі після дощу» чи *зко1оіира (Масіїек Е8ЛС 547—548); пов’язується також зі *зкога «кора; шкіра» (Фасмер III 652; КЗСРЯ 412; 8сІшзіег-8е\ус 1445). — Пор. шкаралупа.
шкот «снасть для керування вітрилами»; — р. шкот, ст. шхот, бр. болг. шкот, п. згкоіу (мн.), схв. шкота «тс.»; — запозичене з голландської мови за посередництвом російської; гол. зсіїооі «шкот» утворене від дієслова зсНіеіеп «стріляти; сходити, рости; попускати канат (на кораблі); ударяти» (< снідерл. зсіеіеп «розпукуватися; стріляти, кидати»), що разом зі своїми германськими відповідниками (двн. зкіозап «кинутися», нвн. зсНіереп «кинутися; стріляти») споріднене з псл. кубаіі, укр. кидати. — СІС2 931; Фасмер IV 450; Угіез МЕ\У 618, 625; КІи^е—Міігка 647—648. — Див. ще кидати.
[шко-шко] «вигук, яким підкликають свиней» ЛЖит, [чке-чке] «тс.» тж; — неясне; можливо, виникло як фонетичний варіант первісного [чке-чке], що в початковій частині споріднене з чу! (вигуком, уживаним при відгоні свиней).
шкраб1 «шкарбан (взуття)»; — п. [зхкгаЬу] «старе викривлене взуття, висохле, непридатне», ч. [зкгаЬ] «старий чобіт»; — не зовсім ясне, можливо, пов’язане зі скребти, шкребти, шкрябати (пор. р. опорки «шкарбани» від пороть) або зі шкарбан «зношений черевик».— Масіїек Е8ЛС 611. — Пор. скребти, шкарбан.
шкраб2 «назва страви: запечене борошно, змішане з яйцями»; — можли
во, пов’язане зі скребти (шкребти, шкрябати), пор. затірка, утворене від затирати. — Див. ще скребти.
[шкрабість] (у виразі чоботи взувати в шкрабість «взувати чоботи без шкарпеток або онуч») Нед; — очевидно, афективне утворення, пов’язане зі [шкрабати] «шкарябати» (натяк на те, що взуті без шкарпеток чоботи натиратимуть ноги). — Див. ще шкребти.
шкребти «скребти», [шкрабати] Нед, [шкработіти], [шкреблйти] «чистити коня скреблом», [шкреботіти] «тріщати» Нед, [шкрібати] «скребти» Нед, [шкрібатися] «чухатися» Ме, [шкрібну-ти] «ударити» Нед, [шкрабати] «скребти», шкрябати, шкрябнути «скребнути СУМ; [утекти]», шкрябонути, шкряботіти, [шкрьобати] «човгати» Ва, [шкрабанйна] «базгранина, нерозбірливе письмо», [шкрабачка] «скребачка Ме; вид лопати Дз», [шкребало] «скребниця для чистки худоби» Па, [шкребло] «скребло», шкребок «скребачка», [шкреб-тач] (ент.) «скреблик», [шкребтачка] «скребачка» Нед, ВеЗн, [шкрибак] «шпатель» Нед, [шкрябачка] «стара мітла» тж, [шкряботуха] «та, що скребеться (про мишу)», шкряб (виг.), [дшкрабки] (мн.) «залишки тіста» Ж, [ошкребки] (мн.), [пдшкробок] «тс.»; — бр. [шкраб-ці] «чухати», п. [згкгоЬас] «скребти», ч. зкгаЬаіі, зкгаЬаІІ «дряпати, скребти; скоблити, чистити; нерозбірливо писати», слц. зкгаЬаІ’, зкгіаЬаі’ «тс.», вл. зкгаЬас «скребти; дряпати», нл. зкгаЬаз «скребти; чухати, дряпати; розтирати, мити», схв. шкрабати «дряпати, скребти», слн. зкгаЬаіі «тс.»; — утворення, пов’язане зі скребти як його давній фонетичний варіант; до початкових 5к->зк- пор. скіра/ шкіра.
[шкрегліти] «скреготати (про сорок)»; — звуконаслідувальне утворення, споріднене зі скреготати; до форманта -л- пор. кигикати — скиглити (про чайок, сов, пугачів). — Див. ще скреготати.
[шкремітки] (мн.) «дрібні обрізки й уламки міді Г; мідні і взагалі металеві
відходи Шух»; — утворення, споріднене з [кремсати], крім. — Див. ще кремсати, крім.
[шкретбк] «шматок поля, відірваний від більшого комплексу» Нед; — неясне; пор. етимологічно неясне р. [шкрйт-ка] «відбитий черепочок, уламок» (Фасмер IV 450).
[шкрум1] «нагар у димарі; заячий жир Г; гар, запах горілого, перепаленого Ме; запах горілої шкіри, полотна, сукна Нед», [шкруміть] «щось зовсім висохле (листя, солома)» Нед, [шкрумітє] «тс.» тж, [зашкруміти] «засохнути, стверднути зверху, укритися кіркою»; — запозичення з румунської мови; молд. скрум, рум. зсгит «попіл; гар, нагар» є, очевидно, словом субстратного дако-мізійського походження; пор. алб. зНкгитр «усе обвуглене, згоріле». — ЗНеІисіко 146; ОБКМ 753; Врачу Балк. езикозн. 8, 22— 24; УгаЬіе Вотапозіауіса 14, 174.
[шкрум2] (у виразі на шкрум) «цілком» Нед; — очевидно, результат конденсації словосполучення (згоріти) на шкрум «згоріти цілком». — Див. ще шкрум1.
шкрумітє — див. шкрум1.
[шкувати] (про мисливського собаку: «шукати»); — експресивна видозміна дієслова [*ськувати] «шукати». — Див. ще іськати.
[шкулак] «удар кулаком» ВеЗа, [шку-лагнути] «ударити кулаком» ВеЗа; — очевидно, похідне утворення від шкула «лихо, шкода» ВеЗа, вторинно зближене з кулак. — Див. ще шкулити.
шкулити «дошкуляти; [дряпати, обдирати шкіру] Нед», шкула «лихо, шкода, мука» ВеЗа, шкулкйй «дошкульний», шкулькйй, [шкульний] «тс.», дошкулити, дошкульний, [ошкульно] «кривдно», неошкульний; — п. [вгкиїохуас] «ображати»; — споріднене зі [скула] «нарив, болячка», пор. шкула «вилиця». — Див. ще скула1.
[шкульгати] «кульгати, шкутильгати», шкульгавина «кульгання; калічення (мови)»; — споріднене з кульгати; до початкового ш- із с- пор. кулити
ся — скулитися — щулитися. — Див. ще кульгати. — Пор. шкутильгати.
[шкунтуватиі «насміхатися», [шпунтуватися] «сваритися? битися?»; — неясне.
шкура1 «шкіра», [шкурат] «шматок шкіри; шкіра», [шкуратйна] «шкіра, шматок шкіри», [шкураток] «шматок шкіри Бі; стара засохла шкіра Пі», [шку-раття] «шматки шкіри», шкуратянка, шкуринка, шкурка, шкурник, шкурництво, [шкуряк] «черевик з недубленої шкіри» Нед, шкуратяний «шкіряний», шкурний «шкіряний», шкіряний, [за-шкурний] «підшкірний; [(про воду) підґрунтовий Г; таємний Я]», підшкурний «підшкірний», ст. скура (XVII ст.); — р. бр. шкура «шкіра тварини»; — запозичення з польської мови, про що свідчить -у- основи; п. зкбга «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора», болг. шкурка «наждачний папір» походять із псл. вкога; припускається також автохтонне східнослов’янське утворення (Львов ЗИРЯ III 9—14) і спорідненість з гр. охотою «шкіра» (Зндзелин СБЗ 72). — Фасмер IV 451; Черньїх II 416. — Див. ще кора. — Пор. шкіра.
шкура2 (лайл.) «жінка легкої пове-' дінки»; — р. бр. [шкура] «тс.»; — пов’язане зі шкура «шкіра»; щодо семантичних паралелей пор. лат. зсогіит «шкіра, шкура; розпусник, розпусниця», н. ВаІ£ «тс.», сдат. Писі «шкіра; жінка поганої поведінки», ісп. реІІе]а «шкіра, шкура; (розм.) повія»; виведення (Соболев-ский РФВ 67, 216) від припушуваного *зькига і пов’язання з курва і [кура] «курка» малоймовірне. — Фасмер IV 451; ХУаІсІе—Ноїт. II 497. — Див. ще шкура1.
[шкурлаті «шматок шкіри Нед; кусок старого ременя; кусок тонкого сала Па», [шкорлат] «шкарбан» Нед, [шкур-гат] «шматок шкіри» Нед, [шкургатє] «тс.» Нед, [шкурлатина] «кора, струп»; — р. [шкурлатка] «кожух», п. зкбгіаі, зкигіаі, ст. згкбгіаі «стара шкіра, щоб латати»; — можливо, запозичення з польської мови; п. ст. вгкбгіаі виникло
на основі давнішого *5кига( «шматок шкури» (пор. укр. шкуратяний)-, форма зкбгіаі, як і її пов’язання зі зкбга «шкіра» і 1а(а (8\¥ VI 171), є результатом народної етимології. — Вгйскпег 495. — Див. ще шкура1. — Пор. шкіра.
[шкуропеяі (міф.) «цариця змій»; — неясне.
. шкуг1 «човен з вітрилами» Нед, шку-та «тс. Нед; вид річкового судна Пі», шкота «вид річкового судна»; — р. шкут «вид баржі», ст. шхут, п. згкиїа, згкиі «барка», ч. зкиіа «тс.»; — запозичене з голландської мови, можливо, за російським або польським посередництвом; гол. зсішії «невелике судно, барка» споріднене із снн. зсішіе, сангл. зНоиіе, дісл. зкйіа, шв. зкиіа «тс.», які пов’язані з гол. зсіїіеіеп (н. зскііереп, англ. 5ІЮОІ) «стріляти, (первісно) кидати, метати» і його іншими германськими відповідниками, а також із псл. кубаіі, укр. кидати. — Фасмер IV 451; Вгйскпег 550; К1и§е—Міігка 647—648, 685. — Див. ще кидати.
шкут2 «нікчемна людина; слабосила худоба»; — бр. [шкут] (жарт.-лайл.) «хлопчик-пустун», п. [згкиі] «малий хлопчик, карапуз»; — неясне.
шкутильгати «шкандибати, кульгати», шкутильгнути, [катульгати, ку-тильгати, кутульгати] «кульгати» Ме, [шкатильгати Г, шкатульгати Ме, шкитильгати Г, шкітильгати Г, шку-тульга Ме, штикильгати Л] «шкандибати, кульгати», [шкитйльг] «вигук на означення шкандибання»; — похідне від кульгати через афективно-підсилювальну форму кутильгати; початкове ш-, можливо, під впливом шкандибати. — Див. ще кульгати.
шлагбаум «пристрій, щоб припиняти рух транспорту», шлягбавм, [шлаб-ббн, шламбдн] ЛЖит, [шлябан, шля-бант] ВеЛ; — р. бр. шлагбаум, п. згіа-Ьап, (рідк.) зІаЬап, вгІасНЬаит, болг. шлагбаум; — запозичення з німецької мови; н. 8сНІа§фаит «шлагбаум; застава» — складне слово, утворене з імен
ників 8сНІа£ «удар» і Байт «дерево; дерев’яна колода». — СІС2 931; Фасмер IV 452. — Див. ще бавовна, шлях.
шлак1 «відходи після плавлення металу; зола кам’яного вугілля»; — р. бр. шлак, п. згіака, (заст.) згіак, ч. (розм.) зіака, вл. зіака, болг. м. шлака, схв. шлмка, слн. (розм.) зіака; — запозичення з німецької мови; н. ЗсНІаске, 8скІаск «шлак» походить від снн. зІа§£е «уламки (скалки) металу, що відскакують при куванні» й етимологічно пов’язане з н. зсНІа§;еп «бити; кувати». — СІС2 931; Шелудько 56; Фасмер IV 452; Горяев 423; К1и§;е—Міігка 651, 652. — Див. ще шляк.
[шлак2] — див. шляк.
шлам «осад при фільтруванні рідини; подрібнена гірська порода», шлям «мул, бруд», [шламак] «лишок глею після виготовлення горшка чи якогось іншого посуду» Дз, шлямівка «очищання дна ставка», шлямбвня «грязеві ванни», шлямувати «очищувати (від мулу, бруду тощо)»; — р. бр. болг. шлам, п. згіат (тех.) «шлам; мул», ч. зіат «осад вугільного пилу в шахтній воді», схв. шлам «бруд, покидьки»; — запозичення з німецької мови; н. 8сНІатт «шлам; бруд, мул» — ізольоване слово, яке, можливо, зводиться до іє. *(з)ІатЬ-, *ШЬ-«слабкий; той, що звисає». — Шелудько 57; КІи^е—Міігка 652—653.
шланг «гнучкий рукав або труба для рідини чи газу»; — р. болг. шланг, (розм.) шланга, бр. шланг, м. шланк «стрункий»; — запозичення з німецької мови; н. 8сНІап§;е «змія; (тех.) рукав, шланг» пов’язане з дієсловом зсНІіп^еп (< двн. з1іп§;ап) «витися, згинатися», спорідненим з англ. з1іп£ «кидати», дісл. зІуп§уа «тс.», лит. зііпкіі «крастися, повзти», які зводяться до іє. *з!епк- «витися». — СІС2 931; ССРЛЯ 17, 1463— 1464; К1ц§;е—Міігка 653, 658; V^іез АЕ\У 518. — Див. ще слуква.
[шланк] «ряд»; — запозичення з німецької мови; н. 8сНІап£е «змія; шланг» означає також «черга». — Див. ще шланг.
[шлапати] «незграбно іти», [шля-пати] «тс.» Нед, [шлямпатися] «бігати підтюпцем туди й сюди» Нед, [шля-пити, шлятати] «іти нетвердою ходою» ВеЛ, [шлапак, шляпак] «шкарбан; роззява» Нед, [шлапатник] «обідранець», [шлаптю] «підтюпцем»; — бр. [шлапак] «капець», шлапакі «капці», п. згіарас «чалапати», ч. зіараіі «топтати, наступати; іти», [зГаркаГ] «повільно йти», слц. зІіараГ «наступати, топтати», зГара] «слід, ступня», вл. зіарас «ковтати, поглинати», зіароіас «ковтати; швидко говорити», нл. зіараз «сьорбати», болг. шляпам «ляскаю, шльопаю», м. шлапа «ляскає, шльопає; хлипає», шлапка «тс.; плямкає», схв. шлапати «шльопати», слн. зіараіі «іти в капцях; мляво йти; шльопати по болоту»; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення; припущенню про походження від псл. зІ^р(а)іі, спорідненого з лит. зіітріі (зіетрй) «повільно й тихо йти» (2иЬаіу 81. а сі. II 347; Масіїек Е8ЛС 616), суперечать факти польської мови, де відсутні відповідні рефлекси праслов'янських НОСОВИХ ГОЛОСНИХ. -- 8сІШ5ІЄГ-8е\УС
1455—1456. — Пор. шльопати.
[шлапатий] «гнівливий» Мо; — неясне.
[шлафір] «халат, шлафрок» Нед; — р. заст. шлафор «шлафрок»; — очевидно, зворотне утворення від шлафрок (див.).
шлафрок «халат», шляфрок Нед; — р. бр. шлафрок, п. зхіаігок, ч. (розм., заст.) зіаігок, слц. (розм., заст.) зіаігок, м. шлафрок; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом російської і польської; н. 8сН1аГгоск — складне слово, утворене з іменників 8сН1аІ «сон», спорідненого з гол. зіаар, англ. зіеер, гот. зіерз «тс.», н. зсНІаїІ «млявий, розслаблений, слабкий», псл. зІаЬь, укр. слабий, і Коск «піджак, (верхній) одяг», спорідненого з двн. гос(Н), дангл. госс, дісл. гоккг, етимологічні зв’язки яких поза германськими мовами не з’ясовані. — Шелудько 57; Фасмер IV 452; Горяев 423; Ии§;е—Міігка 604, 651—652; У'гієб АЕ\У 451. — Див. ще слабий.
шлейф «довгий край у жіночих парадних сукнях; с.-г. знаряддя для вирівнювання і розпушування грунту», шляй-фа «тс.», шлейфувати «обробляти землю шлейфом, боронувати»; — р. бр. болг. шлейф; — запозичення з німецької мови; н. заст. ЗсЬІеіГ «частина жіночої сукні», ЗсЬІеіїе «частина сукні; с.-г. знаряддя», утворене від БсЬІеіГеп «тягти» (первісно «змушувати ковзатися»), спорідненого із снн. зіїреп «тс.». — Фасмер IV 452; КІиде—Міігка 655. — Див. ще шліфувати^. — Пор. шліфи.
шлем1 «шолом»; — р. бр. болг. м. шлем, др. ШЛЄМ1, шлімі, схв. шлем, слн. 8Іет, цсл. шд'Ьлгь; — слово, успадковане з давньоруської мови; др. шлемі, шлімі походить від цсл. шл'Ьлгь, співвідносного зі східнослов’янською повноголосною формою шолом (див.).
шлем2 (у картах) «становище, коли противник одержав менше від потрібної кількості взяток»; — р. шлем, п. згіет «тс.»; — запозичене з англійської мови за французьким або німецьким посередництвом (фр. сЬеІет «шлем» (у картах), н. ВсЬІетт «тс.»); англ. зіат «тс.; стукання дверима; (розм.) критика» споріднене зі шв. зіетта «стукати, стукати дверима» звуконаслідувального походження. — Фасмер IV 452; Кора-Іігізкі 946; Кіеіп 1455.
[шлентавий] «подертий, у лахмітті»; — неясне.
шлея «частина упряжі», [шлия] «тс.», шлейка, [шлййка] «шлейка» Нед, [шлій-ка] «ремінь у (батога); шлейка (штанів), бретелька» Нед; — р. шлея, бр. шляя, ч. зіе (мн.) «шлейки (штанів)», вл. зіа «шлейка», зіе «шлейки; упряж», нл. 8Іа (мн. зіе) «кінська упряж, збруя», зіе (мн.) «ремені в упряжці; шлейки», полаб. заі’а (< *8ЬІ’а/зьГа); — запозичення з польської мови; п. згІе]а, згіа, [зіа] «шлея» походить з німецької, пор. н. Зіеіе «лямка, шлея» (< двн. зііо «ремінь, лямка, шлея»), споріднене з укр. [сило]; пов’язується також із сила (Маі-хепаиег 327; НоІиЬ—Кор. 372). — Шелудько 56; Фасмер IV 454; Вгйскпег
550; КІи§е—Міігка 700, 708. — Див. ще силйти.
[шлгідля] «кузня» ВеУг, [шлйтня, шмйтня, шмікня] «тс.» ДзАтл II; — видозмінене запозичення з німецької мови; н. ВсЬтіебе «кузня» продовжує двн. зтіїїа «тс.», споріднене з пгерм. *зтір]бп «тс.» і, очевидно, з гр. оуіЛр «ніж; долото», які зводяться до іє. *(з)теі-«різати». — КІи^е—Міігка 664; Угіез АЕ\У 520; Рокогпу 968.
шлик «кругла, опушена хутром шапка; башлик, накидка на голову від негоди; китиця на шапці Ва», [шлеґ] «шапка бараняча із закотами» ВеУг, [сли-чбк] «шлик (шапка)»; — р. шльїк «старовинний головний убір одружених жінок; (заст.) шапка з конічним верхом», бр. [шльїк] «повстяна гостроверха шапка», п. ст. згіук «кругла, облямована хутром шапка, ковпак»; — очевидно, результат скорочення слова башлик «сукняний теплий головний убір з довгими кінцями, що одягається поверх шапки». — Фасмер IV 455; Преобр. II, вьіп. последний 100; Соболевский РФВ 66, 345. — Див. ще башлик.
шликївка (зоол.) «вид мушлі, Си-сиііеа» Нед; — калька латинської наукової назви; лат. сисиїїеа утворене від сйсиїїиз «чепець; відлога, капюшон». — Див. ще шлик.
[шлйнка] «грим, рум’яна»; — п. згтіпка, ч. (розм.) зтіпк, зтіпка, слц. (розм.) зтіпка, вл. зтіпка, м. шминка, схв. шминка, слн. (розм.) зтіпка; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; н. ВсЬтіпке «косметика, грим» продовжує свн. [зтіп-ке], похідне від свн. зтіске «тс.», спорідненого з дісл. зтеікг «гладенький», двн. зтеЬЬаг, свн. зтескег, дангл. зтісге, англ. зтіскег «гарний, тонкий» і, поза германськими мовами, з п. зті^іу «стрункий, тонкий», лит. зтаї^аз «палиця, жердина»; усі ці форми зводяться до іє. *зте(і)§р/зтТ§-, розширення кореня *зте(і)- «мастити, мазати». — Вгйскпег 551; КІи^е—Міігка 663, 665. — Див. ще смага1. — Пор. шміглий.
[шліга] «горизонтальна жердина в огорожі; (перен.) висока худа людина» До; — очевидно, споріднене зі слиж «поперечна балка у стелі з хмизу». — Див. ще слиж2.
[шліферувати] (про землю) «обробляти після оранки перед сівбою» ЛЧерк; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі шлейфувати (с.-г.) «вирівнювати й злегка розпушувати землю шлейфом» як результат його зближення з дієсловом шліфувати. — Див. ще шлейф. — Пор. шліфувати2.
шліфи (мн.) «аксельбанти; еполети Пі»; — п. зхІіГа (мн. згіііу) «еполет»; — запозичене з німецької мови за польським посередництвом; н. ЗсНІеіГе «стрічка, бант» споріднене з двн. свн. зіоиіеп «викликати ковзання, робити ковзким» і далі з лат. ІйЬгісиз «слизький, ковзкий». — Зі. >муг. оЬсусІї 731; Кораіігізкі 946; Вгйскпег 550; К1и§е—Міігка 655, 657. — Див. ще шліфувати2. — Пор. шлейф.
шліфувати1 «спеціальною обробкою поверхні металу, дерева, скла надавати їй гладкості, точних розмірів, певної форми тощо», шліф, шліфувальник, шліфувальня, шліфувальний; — р. шли-фовать, бр. шліфаваць, п. зхііїохуас, ч. слц. розм. зіії «витончене вміння поводитися в товаристві», болг. шлифб-вам «шліфую», м. шлифува «шліфує», схв. шлифовати; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; н. зсгіїеіїеп «шліфувати, гострити, гранити», свн. зіїіеп споріднені з двн. зііїап, снн. зІТреп, гол. зф’реп, дісл. *5ІТра (пор. зіїрагі «гострильник (мечів)»), гр. бХіо&црб^ «слизький», сірл. зіетип, зіетаіп «гладкий», кімр. Пуїп «блискучий, гладкий», лат. ІїЬо «надбираю, легко дотикаюсь», які зводяться до іє. *(з)Іеі-Ь-«слизькуватий, слизький; ковзатися», утвореного від *(з)1еі- «слизькуватий, ослизлий, слизький». — Фасмер IV 455; Вгйскпег 550; Ии§е—Міігка 655. — Див. ще лин1, слиз1, слина.
[шліфувати2] «обробляти землю після оранки перед сівбою» ЛЧерк, [шлі
ферувати] «тс.» ЛЧерк; — очевидно, семантичний варіант первісного шлейфувати «обробляти землю після оранки перед сівбою, вирівнювати її, боронувати». — Див. ще шлейф. — Пор. шліферувати.
шліхта «клейкий розчин, яким проклеюють основи тканин; [рідке клейке вариво з борошна для побілки стін; оброблена партія тютюнового листя Нед]», [шліхтйнки] «прутики лози, якими перекладаються верстви ниток після шліхтування», шліхтувати «змащувати пряжу шліхтою»; — р. болг. шлйхта, бр. шліхта, п. згіісгіїа «шліхта; рідкий вапнистий штукатурний розчин», ч. слц. нл. зіісгііа «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсгіІісНіе «шліхта; обма-щувальна маса; формівна фарба, обмазка» пов’язане зі зсІїїісНіеп «згладжувати, вирівнювати; шліхтувати; обробляти начисто». — СІС2 931; Фасмер IV 455; Вгйскпег 550; Кіи^е—Міігка 657. — Див. ще шліхтувати.
шліхтубель «вид рубанка»; — р. шлихтубель, бр. шліхтубель, п. зхіісЬ-ІІіоЬеІ, (заст.) згІісгііиЬеІ, [зсгіїісіїїііи-ЬеІ]; — запозичення з німецької мови; н. ЗсНІісЬНтоЬеІ «тс.» є складним словом, утвореним зі зсгіїісгіі «гладкий, рівний; простий, скромний», похідного від зсгіїісіїіеп «вирівнювати, вигладжувати», і НоЬеІ «рубанок, гембель». — КІи§;е— Міігка 654, 657. — Див. ще гембель, шліхтувати.
шліхтувати «стругати шліхтубелем»; — р. шлихтовать, п. вгіісгіїо-\уас; — запозичення з німецької мови; н. зсгіїісгіїеп (свн. двн. зІіЬіеп) «згладжувати, вирівнювати; шліхтувати; обробляти начисто» пов’язане з н. зсіїїісіїї «простий, скромний; гладкий, рівний», зсіїїесіїі «поганий; простий» (двн. свн. 5ІеЬі «рівний, гладкий; простий; (пізніше) маловартісний»), що зводяться до пгерм. *8ІікІо- «рівний, гладкий», спорідненого з дірл. зІіасНіасі «гладження, рівняння», Чі^е «гребінець»; іє. *5ІІ§- «гладкий». — К1и§;е—Міігка 654, 657.
[шломак] «вишкребки глини у гончарів»; — очевидно, споріднене зі шлам (див.). ,
шлунок «орган травлення людини і більшості тварин», [жлунбк] «шлунок» Ж, [шлунк] «шлунок; зів, порожнина зіва» Нед, [шлунки] (мн.) «нутрощі Л; (заст.) шлунок ЛЖит», шлуночок «орган у бджоли, де виробляється мед; частина порожнини серця, яка регулює рух крові», [шлуння] (зб.) «нутрощі» Л, [шлюнки] (мн.) «кишки», передшлунок «передній шлунок», підшлунник «підшлункова залоза», підшлунковий; — р. ]шлунья] «нутрощі тварини», бр. [шлун-Кі] (мн.) «нутрощі», [шлунне] «тс.», вл. зііпк «нутрощі (худоби)», нл. зііпкі (мн.) «тс.»; — запозичення з німецької мови; свн. *£Є5Ійп£е «нутрощі» (н. СезсЬ-Ііп^е «тс.») пов’язане із снн. зіипк «глотка, горло; паща; провалля», свн. зіипі (> н. ЗсЬІипсі) «тс.», двн. зііпіап «ковтати» (первісно «давати зісковзувати-ся»); германські слова зіставляються з лит. Іепгій «повзу», тох. А ІапЬ, Іаі-, тох. В Іапі-, Іаі-, Іаі- «іти, покидати» і разом зводяться до іє. *(з)1еп-сІ(Іі)- «ковзатися». — Фасмер IV 455; К1и§е—Міігка 252, 656, 658, 660.
[шльогати] «стьобати, шмагати»; — бр. [шлбгаць] «карати, стьобати, шмагати», ч. зіеііаіі «бити, стьобати, шмагати», слц. [зі’иііаі’] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне відвигукове утворення; не виключений зв’язок з н. зсЬІа§еп «бити», свн. зіаііеп «тс.». — Масіїек Е8ЛС616. — Див. ще шляк.
[шльоз] (бот.) «алтея лікарська, А1-іЬаеа оіїісіпаїіз Ь.» Мак; — мабуть, фонетично видозмінене запозичення з польської мови; п. зіаг «мальва, калачики, Мака; гібіск, НіЬізсиз Ь.», [згіаг] «тс.» споріднені з укр. ]слез] (бот.) «калачики лісові, Мака зукезігіз Ь», [сліз] «алтея лікарська, гібіск». — Див. ще слез.
шльондра «нехлюя; повія», шлюнд-ра «тс.»; — р. шленда «ледар», [шлян-да, шльїнда] «тс.», бр. [шлюндра] «нехлюя, нечупара», п. [згідсіга] «повія», ч. зіипбга «тс.», вл. зіипсігда «нехлюя», нл.
зіипсігахуа «нечупара; розпусниця»; — слов’янське утворення, експресивне чи експресивно-звуконаслідувальне, пор. укр. фльдндра, хльбндра «повія», до суфікса ще укр. цйндра, цйндря «жужелиця; вертихвістка (про жінку)» і цундра, цундря «ганчірка»; можливе запозичення з германських мов, пор. н. зсЬіепсіегп «тягтися, плестися», [зсЬІипдегп] «тс.» або шв. 5Іипі «волоцюга» (проти Фасмер IV 453). — Преобр. II, вьіп. последний 99; МасЬек Е8ЛС 617; Маїгепаиег 328.
шльонка «вівця сілезької породи»; — р. бр. шленка; — результат семантичної конденсації словосполучення *шльон-ська вівця (р. шленская овца), що походить від п. (о\уса) зідзка «(вівця) сілезька», де зідзка пов’язане з польською назвою Сілезії ізідзк. — Фасмер IV 453.
шльопати «з шумом бити чим-не-будь м’яким», шльопанець «ляпанець», шльопанці «легкі домашні туфлі», шльоп (виг.); — р. шлепать, бр. шлепаць, п. (рідк.) згіорас «іти по грязюці (воді), брести», болг. шлепвам «даю ляпаса, б’ю», м. шлапа «іде по грязюці (воді); дає ляпаса», слн. зіераіі «ляскати пальцями», зіерпііі «ударити по обличчю»; — звуконаслідувальне утворення, пор. льб-пати, тьопати, хрьопати; зіставлялося з нар.-лат. зііорриз, зсіорриз «звук від ляпаса по надутих щоках», гол. зіарр! «шльоп!», англ. зіар «ляпас», з якими у слов’янських слів навряд чи є генетичний зв’язок; була спроба реконструювати псл. *зьІераІІ (Ильинский ИОРЯС 20/4, 158; ТогЬібгпззоп ЬМ І 44—45). — Фасмер IV 453—454; Преобр. II, вьіп. последний 99; ХУакіе—Ноїт. II 596; КІи^е —Міігка 657. — Пор. шелепати.
[шльори] «хатні черевики, старе взуття Ва; шкіряне взуття, схоже на сандалі (переважно в німців-колоністів) Кур»; — запозичення з німецької мови; н. [ЗсЬІагге] «капець, пантофля» утворене від [зсЬІаг-геп] «човгати ногами (пантофлями)», спорідненого з н. зсЬІіігїеп «тс.; сьорбати», яке етимологічно пов’язується з укр. сьорбати. — КІи^е—Міігка 660. — Див. ще сьорбати.
[шльоха] «відлига, мокра погода» ВеЗа; — експресивне утворення; до словотвору пор. мандрьоха, чистьоха; можливо, споріднене зі шлюха, шльоха «розпусниця»; спільною ідеєю могла бути ідея болота, бруду, пор. у семантичному плані сльота «мокра погода» і «в’їдлива людина», чвара «гроза, буря» і чвара, чвдра «в’їдлива людина, причепа». — Див. ще шлюха.
[шльбхати] «голосно плакати, ридати Нед; хлипати, плакати Ме»; — п. згіосіїас «хлипати, ридати»; — можливо, експресивно-звуконаслідувальне утворення, подібне до шльопати, шолдпати; не можна повністю виключити, особливо щодо Галичини, і запозичення з польської мови; зіставлення п. зхІосНас з н. зсНІисНгеп «ридати» (Вгйскпег 550) непереконливе.
шлюб «одруження; [обітниця] Нед», [слюб] «шлюб; обітниця» Нед, шлюбник «наречений» Пі, [слюбувати] «урочисто присягати» Нед, шлюбувати «тс.; брати шлюб», [заслюбйти] (когось) «одружитися (з кимось)» Ж, [зашлюбити] «одружити», [зашлюбитися] «одружитися», позашлюбний, пошлюбний, ]при-слюбний] «шлюбний» Нед, ст. шлюб-«обітниця; шлюб» (XVII ст.); — р. [шлюб] «весілля», бр. шлюб «тс., одруження, шлюб», ч. вІіЬ «обіцянка, обітниця; присяга», слц. зІ’иЬ «тс.», вл. 5ІиЬ «обітниця; присягання; заручини», нл. 2.1иЬ «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зІиЬ «обітниця; шлюб, одруження», (рідк.) згІиЬ «тс.» походить від віиЬіс, віиЬохуас «присягати», яке зводиться до *5ЬІ]иЬііі, утвореного від ЦиЬИі за допомогою префікса зь- (укр. з-). — Фасмер IV 455; Вгйскпег 531—532; Масіїек Е83С 554. — Див. ще з-, любити.
шлюз «гідротехнічна споруда для переміщення суден по ріках і каналах з різним рівнем води», [шлюза, слюза] Нед, шлюзівнйк «шлюзовий майстер», шлюзівня «шлюзовий відділ», шлюзувати, шлюзуватися; — р. шлюз, ст. слюза, бр. болг. шлюз, п. згіиха, (заст., рідк.)
згіиг, ст. зіига, ч. слц. [зіига]] «мостова балка», нл. (розм.) зіига «шлюз», м. шла/з, схв. шла/з «тс.»; — запозичене з голландської мови, можливо, за посередництвом російської; гол. зіиів «шлюз» (нн. зійзе, снідерл. зійзе, зіиіве) ПОХОДИТЬ від фр. ст. езсіизе (> фр. есіиве) «шлюз», що продовжує (можливо, через слат. зсійва) пізньолат. ехсійза «тс.», пов’язане з ехсійбо «виключаю, відокремлюю», утвореним з префікса ех- «з-» і дієслова сіаийо «замикаю». — СІС2 932; Фасмер IV 455; Горяев 424; V^іе8 1\ІЕ\У 654; КІи§е—Міігка 657; Оаигаї 264; Маї-гепаиег 308. — Див. ще екс-, клозет.
шлюп «тип невеличкого судна», шлюпка «невеличке безпалубне судно, використовуване на морі»; — р. бр. шлюп; — запозичене з голландської мови, можливо, за посередництвом російської; гол. зіоер «шлюпка» пов’язується зі зіиіреп (< гол. зійреп) «підкрадатися; ковзатися», спорідненим із двн. зііоіап, дангл. зійрап, гот. зііирап і, поза германськими мовами, з лат. ІйЬгісиз «ковзкий, гладкий». — Фасмер IV 455— 456; V^іе5 МЕЛУ .651, 654.
[шлюфа] «петля» Нед, [шлюфка] «тс.» Нед; залізне кільце, що скріплює кінці дерев’яних предметів О»; — п. (рідк.) зхіиїа «наплічник, що захищає від удару шаблею, еполет; [залізний наконечник в орчику]; (гірн.) петля на кінці каната»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; ранньонвн. або діал. ЗсЬІаиїе «петля, стрічка» споріднене з н. ЗсЬІеіїе «стрічка». — К1и§;е—Міігка 655. — Див. ще шліфи.
[шлюфір] «гострильник, гранувальник» Нед, [шлюфбваний, шлюхдваний] «шліфований» Нед, [шлюфувати] «шліфувати, гострити» Нед; — п. зхііііегг, ст. згіиіігг, зііііегг, (рідк.) згіиііегг, зіиііегх «шліфувальник, гранувальник; гострильник», згіііохуас, (рідк.) згіиіохуас «шліфувати», ч. (розм.) 5Іе]їіг «гострильник; шліфувальник, гранувальник», слц. (розм.) 5Іа]Паг «мандрівний гострильник»; — запозичення з польської мови; п. ст. згіийгг,
утворилося від вгііііегг, можливо, внаслідок фонетичного зближення з якимось іншим словом, напр. вгіиіа «наплічник, еполет; [залізний наконечник]»; п. згіі-Гіегг походить від свн. зіїГег, віііаеге (н. ЗсНІеіІег) «гострильник, шліфувальник», пов’язаного із свн. зІНеп (нвн. зсЬІеіГеп) «гострити, шліфувати». — Шелудько 56; Вгііскпег 550. — Див. ще шліфувати1. — Пор. шлюфа.
шлюха «розпусна жінка», шльбха «тс.»; — р. бр. шлюха «тс.», п. [згіи-сііа] «неохайна, розпусна жінка»; — експресивне утворення, пов’язане, очевидно, зі [шлятися] «вештатися»; як семантичну паралель пор. повія від віятися «блукати, вештатися»; форма шльбха, мабуть, український новотвір, що виник під впливом мандрьоха «волоцюга, повія». — Горяев 424; Преобр. II, вьіп. последний 100; Фасмер IV 456. — Див. ще шлятися.
[шляга] «великий дерев’яний молот; довбня»; — бр. шляга «трамбівка», п. вгіа^а «дерев'яний молот; довбня»; — запозичення з німецької мови; н. Зсіїіа^е «дерев’яний молот; довбня» утворене від зсІііа§еп «бити»; виведення слова від н. Зсіїїа^ (Наттег) (Шелудько 56) сумнівне. — 8У/ VI 631. — Див. ще шляк.
. [шляк] «облямівка, кайма, пруг на хустці або внизу сукні; слід Нед; апоплексичний удар О», [шлак] «кайма на хустці, тканині» Нед, [шлячбк] «крайок квітчастого килима» Мо, [поналякувати] «натрапити на слід» ВеЛ; — бр. шляк «облямівка, кайма», п. вгіак «шлях, дорога; слід, стежка; край, грань; облямівка, кайма», [згіа^] «межа», ч. [зіак] «слід», слц. зГак «слід; апоплексичний удар; чорт», нл. зіасіл «чорт» (евф.); — запозичення з німецької мови; н. Зсіїїа^ «удар; пастка на птахи; параліч» (свн. 5Іас, зіа^, двн. зіа^ «удар») споріднене з англ. зіау, дісл. 8Іа^(г) «удар», які зводяться до пгерм. *8Іак- «бити», іє. *8Іе^-«ТС.», ЗВІДКИ дірл. 8ІІ£ІГП «б’ю, валяю», зіе^ «спис». — Вгйскпег 550; Кіи^е— Міігка 652; Угіез АЕУ/ 512, 513. — Пор. шлях, шляхта.
[шлякотнява] «болото, грязюка» До; — р. [шляк] «грудка, згусток крові, болота, узагалі чогось напіврідкого», [шля-ча] «сльота, сніг із дощем», бр. [шля-каць] «сльота, слякота»; — похідне утворення, пов’язане з укр. слякота «болото; сльота»; до словотвору пор. гуркотнява, стукотнява, шамотнява та ін.; пов’язання р. [шляк] із коренем *кІ^к-з нарощеним до нього арготичним префіксом з(ц)- (Фасмер IV 456) малоймовірне. — Див. ще сляка.
[шляма1] «недопиляна частина дошки»; — неясне.
[шляма2] (анат.) «ключиця»; — неясне.
[шлямпати] «блукати, човгати ногами; повільно йти», [шлампати] «тс.» Нед, [шлампак] «старий, розірваний чобіт, черевик» Нед, [шлямпак] «тс.» тж; — експресивне утворення, що виникло, очевидно, в результаті контамінації слів шляпати (шлапати) «блукати, човгати ногами; повільно йти» і шлям «мул, болото, бруд». — Див. ще шлам, шлапати, шляпати.
[шляпати] «плюскатися, шльопати» ВеУг, [шліпати]; — п. [згіарас] «бруднити, плюскати, бризкати», вл. зіарас «ковтати, поглинати», нл. зіараз «сьорбати, хлептати», болг. шляпам «шльопаю, ляскаю», м. шлапа «хлюпає, шльопає», схв. зІ]араіі «шльопати, чалапати, хляпати»; — псл. зіграй, зі^ріі, експресивне звуконаслідувальне утворення, можливо, споріднене зі шлапати «незграбно іти», лит. зіігпріі (зіетрй) «повільно й тихо йти; підкрадатися»; виведення слов’янських слів від н. зсітіарреп «човгати ногами» (ВіеИеіД Оіе сІеиізсНеп Ьеііпм/бг-іег... 1933, 246) сумнівне; більше підстав для протилежного припущення. — Пор. шлапати, шльопати.
[шляра] «оборка» Мо, шлярка «тс.»; — п. згіага, згіагка «облямівка, кайма», ч. заст. зіа'г, зіаг, зіоДг «вуаль, серпанок, фата», вл. 8ієау]єг, нл. зіе^і'ег «тс.»; — запозичене з німецької мови за посередництвом польської; н. [Зсіїїаг], Зсіїїеіег (< свн. зіеі^ег, зіеіег) «вуаль, серпанок, фата» споріднене із снідерл. зіиіег, сангл.
зіеіг «тс.», а також із снідерл. зІоі(^)ег «шлейф», які зводяться до пгерм. *5Іоф-«щось, що волочиться». — Масіїек Е8ЛС 616—617; Маігепаиег 327; ВіеІГеІдї 247; К1іі£е—Міігка 655.
шлятися «вештатися»; — р. шляться, п. [віас зі^] «тс.», болг. шляя се «вештаюся»; — псл. вьіеїі (з^) «рухатися (певним способом)»; пов’язане з дієсловом зьіаіі, укр. слати «посилати», (букв.) «змушувати рухатися»; — споріднене з лит. веіеіі «скрадатися», н. ОевеІІе «товариш», (букв.) «супутник», а також з лат. заїїо, гр. аЛЛоцоп «стрибаю», які зводяться до іє. *веі- «рухатися»; р. шляться виводилось від шлендать, шле-пать (Преобр. II, вьіп. последний 100). — Фасмер IV 456; Соболевский Лекции 119; Трубачев ВСЯ 1957/2, 36—37. — Пор. слати1.
шлях «смуга землі, призначена для їзди і ходіння; дорога», [шля] «шлях» Нед, [шляхівщина] «сіно, солома або зерно, що губляться при перевезенні», шляховик, шляхом (прийм.) «за допомогою», [пошлях] «слід, прикмета» Нед, пришляховий; — р. [шлях] «дорога», бр. шлях, п. вгіак, (рідк.) вгіасії «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; н. Зсіїїа^ «удар», снн. віасН «удар; слід (особливо від коня); дорога» споріднені з свн. віас (в!а§) «тс.»; пор. у семантичному плані укр. бита дорога «шлях»; виведення (Горяев 424) від н. ЗсНІісН «лазівка», 8сіііеісіііме^ «кружна дорога, таємний шлях» сумнівне. — Шелудько 57; Фасмер IV 457; Кіи^е—Міігка 652. — Див. ще шляк.
шляхта «дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі; дворянство до-)еволюційної України, Білорусі, Литви», шляхетник] «безземельний шляхтич» Лі, шляхетство, шляхеччина, [шляхбч-чина] «панування шляхти» Нед, [шляхб-цтво] «шляхта» тж, шляхтич, [шлях-тун] «шляхтич» Нед, шляхтюга (збільш.) «шляхтич», шляхтянин «тс.», шляхтянка, шляхцюра (знев.) «шляхтич», шляхетний, [шляхетний] «благородний»
Нед, шляхетський, [шляхдцький] «шляхетський» Нед, шляхетніти, ст. иіля-хетньїй (1602); — р. шляхта «шляхта; дворянство» (в Росії у XVIII ст.)», бр. шляхта «шляхта, дворянство», п. вгіасії-іа, ч. вІесИіа, слц. вГасЬіа, вл. віасіїіа «тс.», нл. віасіїіа «родич», болг. шляхта «дворянство» (в Польщі), м. шл>ахта, схв. зЦаїтіа, слн. віаіііа «тс.»; — запозичення з польської мови; п. вгІасЬіа походить від свн. зіаіііе «рід, плем'я» (двн. зіаіііа «тс.»), утвореного від зіаііап «бити; удаватися в когось, бути подібним», що зводиться до пгерм. *зІак- «бити»; вплив з боку свн. ^езіеіііе «рід» (Масіїек Е8ЛС 616) або свн. ^езіаіііе (Шелудько 57) при запозиченні в слов’янські мови не обов’язковий. — Шелудько 57; Фасмер IV 457; Преобр. 11, вьіп. последний 101; Вгйскпег 550; МікІ. ЕАУ 341; Масіїек Е8ЛС616. — Див. ще шляк.
[шляхун] «дерев’яний гачок у знарядді шаповала»; — очевидно, запозичення з німецької мови, що зазнало певного фонетичного спрощення; н. 5сИІа§-Ьо^еп «лучок шаповала для розбивання вовни» утворене з іменників 8сІіІа£ «удар» і Во^еп «лук»; до спрощення німецьких запозичень пор. шлагбаум і його варіант шлябан. — Див. ще шляк, шлях.
[шлячок] (у словосполученні шля-чбк-колпачбк «про шапку боярина на весіллі») Нед; — похідне утворення від шлик, шличок «вид шапки», можливо, внаслідок зближення йогб‘зі шляк «облямівка, кайма». — Див. ще шлик, шляк.
[шлящйна] «у ткачів лінійка, встановлювана між верхнім і нижнім рядом основи у верстаті»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [шляк] «пруг, край» (див.).
шмагати «бити чимось гнучким; [метати, шпурляти Ме]», шмагнути, шмагонути, [шмагалка] «гнучкий прут; невелика палиця з балабушкою смоли на кінці, яку діти кидають на велику відстань» Ме; — р. [шмагать] «бити, стьобати», п. згпа^ас «тс.», ч. втаїїет «всуціль, разом», слц. втаїї «помах», втаЬпіД’ «зробити швидкий рух рукою»;
— псл. [згпа^аіі]; — споріднене з лит. зтб^іі «бити», зта^йз «сильний (про удари); голосний (про свист); важкий (про вагу)», зтаи^і «кидати; бити; хльоскати, шмагати», зта^біі «бити батогом», лтс. зтад(ґ)з «сильний (про удари); голосний (про свист); важкий (про вагу)», зтаи^з «стрункий» і, можливо, з гр. цоуєрбс «важкий», цбуос «труднощі (під час роботи); напруга»; іє. *зтЗ^-«кидати, бити», з яким пов’язуються також псл. зта^а, зти^а, укр. [смага], смуга. — Фасмер IV 458; Вгйскпег 502— 503; МікІ. Е\¥ 309; Тгаиітапп 270; ЕгаепкеІ 838, 848, 1011; ЕгаепкеІ ЕР 5, 11 —12; АУаІсІе—Рок. II 685. — Див. ще смуга.
[шмальцюга] «поташ; поташна фабрика» Нед, [шмальцуга] «тс. Нед; смола із сосни Пі»; — п. згтеїси^а, зтеїси^а, згтаїси^а «вид поташу; місце, де його виготовляють»; — запозичене з німецької мови (можливо, за польським посередництвом); н. ЗсНгпеІ-гип^ «топлення, плавлення» утворене від зсйтеїгеп «топити, плавити» (свн. зтеїгеп «тс.»). — Див. ще смалець.
[шманати] «вештатися, тинятися» Нед; — р. [шманяться] «вештатися, байдикувати», [шмднить] «ледарювати, повільно (неохоче) щось робити; жартувати, скалити зуби», [шмунить] «плентатися», п. [згтапіас] «пантрувати, щоб щось украсти; нишпорити, винюхувати»; — не зовсім ясне; можливо, запозичене з німецької мови; н. (арг.) Зсїіти «невтримне базікання, пусті обіцянки, нечисті заробітки» походить від гебр. зетй’а (мн.) «балачки», (букв.) «почуте». — Фасмер IV 460; КІиее—Міігка 666.
[шманделокі «шматок»; — неясне.
[шмандра] (бот.) «шандра звичайна, МаггиЬіит уиі^аге Ь.» ВеНЗн; — очевидно, споріднене з шандра2 «тс.» (див.).
шмарагдик (блискавець) (ент.) «один із видів метеликів-бражників, АіусНіа Зіаіісез» Нед; — похідне від смарагд «ізумруд», (заст.) шмарагд «тс.»; пор. іншу назву цього метелика блискавець. — Див. ще смарагд.
[шмарйтися] «з’являтися у великій кількості»; — експресивне утворення від [шмарувати] «змащувати», пор. позитивну конотацію у слів умащувати, масний, масло тощо. — Див. ще шмарувати.
шмаркати «сякати; підтягувати слиз у носі», [смаркатися] «сякатися» Нед, Пі, [смеркат] «сякати» Л, [смаркачка] «шмарката; (перен.) мала лойова свічка» Нед, [смаркля] «слиз, мокротиння, харкотиння», [смаркотйна] «тс.», [смор-клявець] «шмаркач» Нед, [смарок] «шмар-кля» Нед, [шмаркак] (зб.) «соплі» Па, шмаркач, шмаркачка «шмарката; (перен.) [погана лойова свічка, що швидко нагоряє]», шмарки (мн.) «шмарклі», шмаркля (переважно у мн. — шмарклі), шмарката (зб.) «шмарклі; харкотиння», шмаркотйння, [шмаркуля] «шмаркач; шмаркачка», [шмарок] «шмарклі, харкотиння Нед; соплі Ме», шмаркатий.-, — р. сморкать «сякати (ніс)», бр. смаркаць «тс.», др. см'ьркати «утягати в себе (про подих)», ч. зтгкаіі «сякатися», слц. зтгкаї’ «сякатися; швидко втягати носом повітря в себе, хникати; потроху пити», вл. згпогкас «пускати соплі з носа», згпогкас зо «сякатися», нл. зтагказ «сякати», болг. смеркам «шморгаю; нюхаю (табаки тощо); хлищу; дудлю», смеркам «п’яниця», м. шмрка «шморгає носом, посапує; попиває (напій); смокче, качає (насосом)», [смрка] «тс.», схв. шмркати «шморгати носом; утягати носом щось; качати насосом», слн. зтгкаіі «шморгати носом; пускати соплі з носа; пирхати; хникати», цсл. смржклтн «сякати», смржкж «слиз, соплі»; — ймовірно, виникло з питомого укр. *шморкати під впливом запозиченого з польської мови [смарк] «соплі» для підкреслення експресивно-негативного забарвлення слова; п. зтагкас «пускати соплі з носа; мати нежить» продовжує псл. *8тьгкаіі, споріднене з лит. зтйг^аз «соплі», зтйгкзііпіі «забруднити», перс. ШОГ£ «соплі» і, можливо, з лат. тйсиз (нар.-лат. гпйссиз) «слиз, мокротиння», гр. різної «тс.» (МасЬек
Е84С 562); пов’язання з н. Зсіїтіг^еі «тютюновий осадок у мундштуку люльки; слизовий осадок у трубі духового інструмента» (£црііга 00 137) малоймовірне. — Фасмер III 691; Вгйскпег 503; К1и§е—Міігка 665. — Див. ще шморгати. — Пор. смарк.
шмарки — див. шмаркати.
[шмаркотйння] (бот.) «паслін чорний, Зоїапигп пі^гигп Ь.»; — утворене лексико-семантичним способом від шмаркотйння «мокрота, соплі»; назва рослини мотивується слизистим соком її плодів (пор. також паслін, що розглядається як префіксальне утворення від слина). — Фасмер III 212. — Див. ще шмаркати.
шмаровидло «шмаровило (коломазь, мазут)»; — бр. шмаравідла «шмаровило»; — запозичення з польської мови; п. зтагот/ісїїо «тс.» утворене від згпа-гот/ас «шмарувати». — Див. ще випарувати.
шмарувати «змащувати; усувати бруд; (розм.) ходити», [смарувати] «змащувати» Нед, шмаровило, [смаровйло] «шмаровило», ст. шмарованье (1679); — р. шмаровать «мазати», бр. шмараваць «шмарувати», п. зтагоАуас, ст. згтагоАуас, слц. [зтагоуас], вл. зтбгас, [зтагас], нл. зтагаз «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; свн. зтіг(\у)еп (< двн. зтігт/еп) «шмарувати, змащувати», снн. зтегеп «тс.» споріднені з дангл. згпіегм/ап, дісл. згпугуа, 5туг]а «мазати», двн. днн. дфранк. згпего «жир, смалець», дфриз. згпеге «гній», дангл. згпеоги «жир, смалець, сало», англ. згпеаг «мазь, жир», а також і з гр. орцрщ «наждак», ццріСю «натираю до блиску, мащу», тох. В згпаге «гладжу, розгладжую», дірл. зті(и)г «кістковий мозок», лат. глебиііа (< *(з)тегй11а) «кістковий мозок; стрижень (стебла)»; іє. *зтеги- «жир»; до переносного значення «ходити» в укр. шмарувати пор. бити ноги «ходити», чесати «іти», дати драла «утекти» (останнє утворене від дерти). — Шелудько 57; Фасмер IV 458; Вгйскпег 503; КІи^е— Міігка 663, 665.
[шмаряти] «кидати», [шмарити] «тс.», [шмарнути] «кинути»; — р. [шмарить] «бити, особливо батогом, пугою», ч. [зтагпііі’] «ударити батогом», слц. зтагіі’ «кинути», зглагаГ «кидати», вл. зтагпус «злегка вдарити»; — можливо, запозичення зі словацької мови; західнослов’янські слова пов’язуються з н. ЗсИтагге «шрам, рубець», утвореним від зсіїтіегеп «шмарувати, змащувати; (перен.) бити» (МасНек Е8ЛС 617). — Фасмер IV 458. — Див. ще шмарувати.
шмат «частина чогось; кусок», [смапг] «тс.» Кур, шмата «клапоть; ганчірка», шматина «тс.; [штука білизни]» Ме, шматка «шмата», [шматнйк] «домоткана ряднина, в якої основа нитяна, а уток зі смужок різних ганчірок» ЛЖит, шматок, ]шматдшник] «ганчірник» Нед, шмаття «шматки; [білизна, одяг; лахміття; речі)», шматура «шматок; скибка», [шмату р' я\ «шматки», шматуря-ка «шматок; скибка», [шматянка] «ганчірка», [шматяр] «ганчірник», ошмаття, [шматати] «шматувати», [шматкувати] «тс.», шматувати, [шмат] (присл.) «багато, велика кількість (чогось)»; — р. [шмат] «шматок, скибка; частина; відстань», бр. шмат «шматок; багато», п. згтаі «шмат(ок); [багато]», [втаі] «шматок чогось плоского», слц. [згпаіа] «ганчірка; клапоть», [згпаіу] (мн.) «одяг»; — видозмінене запозичення з німецької мови (можливо, за посередництвом польської); н. [8сІіпаі(е)] (< двн. (пізнє) впаііа) «відрізок (чогось); молодий зрізаний пагін; просіка, межа» пов’язане зі швейц.-нім. [зсіїпаїгеп] «вирізати», спорідненим з ірл. зпазз «поріз; удар», кімр. пабби «ріжу»; всі ці форми зводяться до іє. *зпа(їїі- «нарізати, вирізати»; пов'язання зі шв. згпа «малий», згпаіііп^ «менший» (Горяев 424), як і з ч. зтаіаіі / Ьтаіаіі «торкатися, обмацувати» (Вгйскпег 551; НоІиЬ—Кор. 372), сумнівні. — Фасмер IV 458—459; Преобр. II, вьіп. последний 101; Маігепаиег 329; КІи^е—Міігка 668.
[шмекнуть] (про зайця) «шмигнути, раптово і злякано пробігти» ЛЧерк; —
експресивне утворення, можливо, пов’язане зі шмигнути; пор. бр. [шмьікаць] «ховатися, тікати».
шмельц «емаль, полива; брухт»; — п. згтеїс «боухт; ст. емаль, полива», ч. (розм., заст.) вгпеіс «емаль»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсНтеІг «емаль, полива», ЗсИтеІге «плавка» утворені від зсіїтеїгеп «танути, плавитися, розтоплюватися», спорідненого із свн. згпеїгеп «тс.» (< пгерм. *5гпеІіап), дангл. гпеїіап, англ. теїі «танути»; далі зіставляється з гр. реАбоцаї «розтоплююся», дінд. гпгсійіі «м’який, ніжний», лат. тої-Ііз (< *тоісіуІ5) «м’який», псл. *тоІсіь, укр. молодий. — 81. шуг. оЬсусІї 731; КІи§е—Міігка 663. — Пор. емаль, молодий, смалець.
шмергель1 «наждак» Нед; — п. згтег-£іеІ, ч. (розм.) зтіг^І, слц. зтіг^еі, болг. шмйргел, м. шмиргла, схв. иімйргл, зтіг§Іа, слн. (розм.) зтіг^еі; — запозичення з німецької мови; н. 8сІітег§еІ, Зсіїтіг^еі «наждак» походить від іт. зтегі^ііо «тс.», яке продовжує слат. *зтігіІіит, пов’язане з первісним слат. згпугіз «наждак, корунд», запозиченим з грецької мови; гр. пізнє оццрщ «тс.» етимологічно нез’ясоване. — КІи^е—Міігка 663, 665; Егізк II 751.
[шмергель2] (бот.) «кульбаба, Та-гахасит к; жовтець, Капипсиїиз к» Нед; — неясне.
[шмердавка] «нежить» Нед, [шмйр-давка] «тс.» Шух; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі синонімічних шмарката, шмарки і под. — Див. ще шмаркати.
[шмйга1] «дощечка, що служить кутоміром при набиванні млинового каменя; дощечка як міра натягання обода в колесі», [шмйга] «тс.», [шмигувати] «вирівнювати камінь у млині», [шмй-гувати] «тс.»; — п. зті^а «буровий шаблон; вид косинця, що рухається на осі; теслярське знаряддя (кутомір)», [згті^а] «тс.», вл. [зтіїїа] «кутомір», нл. згпі^а «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. 8сІітіе§е (< свн. зтіи^е) «кривина, вигин, схил; кутомір; складаний метр»
утворене від зсНтіе^еп «притискати(ся), прилягати, гнутися», що є словом пра-германського походження (пор. гол. зтиі^еп, дангл. зтй§ап, дісл. зітри^а), спорідненим з псл. зтукаіі, зти^а, укр. смикати, смуга. — КІи^е—Міігка 664; Угіез АЕУ/ 520. — Див. ще смикати, смуга.
шмйга2 (у виразах: до шмйги, під шмйгу «до ладу», не до шмйги «не до ладу»), [чмйга] (у виразах: до чмйги «до ладу», не до чмйги «не до ладу»), [чмйга, шмйга] «лад» Бі; — п. зті^а [у виразі піе сіо зті^і] «нестосовно, невчасно; (кому) не до смаку»; — пов’язане зі шмйга' «дощечка, яка служить для вимірювання», отже, вираз мав первісно означати «не стосовний до шмиги, не відповідний щодо міри», що пізніше набуло ширшого значення «недоладний; не до ладу». — Див. ще шмйга1.
[шмйга] «пастка для болотяних птахів», [смйга] «тс.»; — очевидно, споріднене зі смйкати; г, можливо, під впливом шмйгати або назв дзйґа, шйґа і под. — Див. ще смйкати.
шмйґати «швидко йти; шугати, шастати» СУМ, Нед, шмигляти, шмигнути, шмигонути, [чмйга, шмйга] «жінка легкої поведінки» Пі, [шмйґа] «тс.» Нед, [шмйґалка] «лозина; побігайка» До, [шмйґний] «моторний, швидкий» Нед, шмиг «вигук на позначення шмигання»; — р. шмьігать «шмигати», [смьї-гать] «тс.; терти; шморгати (листя з гілки, верхівки конопель)», бр. шмьігаць «шмигати», [цмьігаць] «тс.», п. [зггпу^-пдс] «шмигнути», болг. шмугвам «шмигаю», схв. шмигнути «шмигнути, вислизнути, утекти»; — псл. зту^аіі «швидко рухатися»; — споріднене з лтс. зтйсігіз «рід комахи, повзуче створіння», дангл. згпи^ап «(про)шмигнути», дісл. зт]й^а «тс.», снн. зтйкеп «повзати», дісл. зтеу-кіпп «повзаючи», гол. зтоккеїеп «чатувати, чигати» і, можливо, також з н. зсІіти££ЄІп «провозити контрабандою»; іє. *зтеи£-/зтеик- «слизький; ковзнути, прослизнути». — Фасмер III 694—695, IV 461. — Пор. смйкати.
[шмигола] (орн.) «дрізд чикотень, Тигсіив рііагів Ь.» Нед; — неясне.
[шмйкати] (табаки) «нюхати (табаки)» Нед; — р. ]шмьікать] «туди й сюди носити; чигати; нюхати, винюхувати», бр. [шмьїкаць] «ховатися, тікати», ч. [зтукаіі] «тягти», слц. згпукॠва «ковзатися»; — експресивне утворення, пов’язане, можливо, зі смикати (див.).
[шмйлити] (у виразі шмйлити губки «стискати губки, кокетуючи»); — мабуть, запозичення з німецької мови; н. всіїтоііеп «дутися, копилити губи, вередувати; (заст. або діал.) усміхатися» споріднене із свн. зтіеіеп «усміхатися», гол. (заст.) вггшуіеп «тс.», пгерм. *5гпеи-«усміхатися» і далі, можливо, з псл. *8гпі]аіі 5£, укр. сміятися. — Шелудько 57; Кіиее—Міігка 665, 666.
[шмирИ «шерех, шум» Нед; — запозичення з польської мови; п. вгтег «шурхіт, шелест (листя)» пов’язане зі вгетгас «шелестіти», очевидно, звуконаслідувального походження. — Вгйскпег 547, 551. — Див. ще шемрати.
[шмир2] (бот.) «стоколос польовий, Вготов агуепвів Ь.»; — п. [згтуг, втуг] «верес, Саіінпа ЗаІівЬ.», [вгтуг] «чебрець, ТНутив к», схв. шмир «частуха подорожникова, АІІвта ріапіа^о-ациаііса к»; — неясне.
[шмйткйй] «швидкий, моторний» Кур, Г; — п. [вгтуікі] «спритний; прудкий; швидкий» (з укр.?); — експресивне утворення, що виникло, очевидно, внаслідок контамінації слів швидкий та меткий.
[шмігалець] (зоол.) «вуж, СоІнЬег; мідянка, СогопеІІа анвігіаса каиг.» ВеЛ; — експресивне утворення від шмигати «шугати» (див.).
[шмїглий] «стрункий» ВеЗа, [шмйґ-лий] «тс.» ВеЛ, [шмйглий] «тонкий та гнучкий; жвавий» Нед, [шмигленький] «худий; жвавий» тж; — запозичення з польської мови; п. вті^Іу «стрункий; проворний; гнучкий» пов’язується зі вта^Іу «стрункий, гнучкий, тонкий; засмаглий, чорнявий», згпа^а «спрага». — Вгйскпег 502—503, 533. — Див. ще смага1.
[шмігнути] «кинути» ВеЛ; — запозичення з польської та словацької мов; п. 8ГПІОТ1ДС «хльоснути, стьобнути; шмигнути; [кинути з усієї сили]», слц. [бгпіЬ-пйГ] «хльоснути, стібнути» зіставляються з лит. зтецДі «втикати, всаджувати (про щось гостре, напр. ніж); хльоскати, стібати»; п. зті^пдс пов’язується зі згпа^ас, яке розглядається як похідне від зта^а «спрага», спорідненого з укр. смага «тс.» (Вгйскпег 533). — Масіїек Е8ЛС 617. — Див. ще смага1.
[шмовда] (бот.) «мітлиця, А§гозііз зріса-уепіі к» ВеЛ, Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі смовдь (див.).
[шмондя] «неохайна людина; аморальна жінка»; — р. [шмбня] «ледар»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з н. (арг.) Зсіїти «невтримне базікання; пусті обіцянки; нечисті заробітки», що походить від гебр. ветй’а (мн.) «балачки», (букв.) «почуте». — Фасмер IV 460; Кіцрє—Міігка 666. Пор. шманати.
[шморга] «смуга» Нед, [шморганй-стий] «смугастий», [шморгатий] «строкатий» Нед; — зворотне утворення від шморгати «хльоскати, бити»; первісне значення «смуга (від удару)». — Див. ще шморгати.
шморгати «із шумом утягувати носом повітря; смикати; бити, хльоскати; обчищати щось (переважно стебла рослин від листя), смикати рукою; шмигати», [шмдргавка] «терлиця», [шморгун] «хитрий хлопець», шморг (виг.) «смик; шморг (носом); хльос; шмиг», [зацморк, зачморк] «зашморг» Нед, [зачморком] (присл.) «за допомогою зашморгу» Нед, зашморг, зашморгувати «затягати (зашморг і под.)», обшморгувати «обдирати», [пошморг] «смикання; подряпина; сліди полозів на дорозі», [пдшмор-га] «суканий ремінець», [пошморгом] (присл.) «зісковзнувши, зірвавшися»; — р. [сморгать] «шморгати (носом); очищувати прут від листя, мотузок від костриці», [шморгать] «смикати; терти», [шморгнуть] «шморгнути (носом)», бр. шморгауь «шморгати (носом)», [смбр-гаць] «часто шморгати (носом)», п.
[зшог^ас] «щипати, рвати; пити (горілку); кидати; шморгати (носом); обривати (листя)», ст. зтаг^пдс «із шумом махнути», болг. смеркам «шморгаю носом», м. шмрка «тс.»; — псл. |*зтьг^аіі]; — споріднене з лит. зтйг^аз «соплі», зтйг^ііз «тс.», зтиг^Ііиз «нехлюй, шмаркач», лтс. зтйг^аі «бруднити», зтиг^а «бруд»; припускається звуконаслідувальне походження. — Преобр. II 338; Фасмер III 691, IV 460. — Пор. сморг, шмаркати.
[шморгель] «пиріг із гречаного борошна, смажений на олії» Нед; — неясне.
[шморшок] (бот.) «лісовий (їстівний) гриб зморшка, МогсгіеІІа ОіІІ.» Па; — результат фонетичної видозміни первісного [*сморжок], похідного від [сморж] «гриб зморшка». — Див. ще сморг.
[шмугляти] «натирати; тіпати (коноплі, льон)», [шмуляти] «тс.», [шмуль-гати] «натирати», [шмулянка] «жменя очищених конопель або льону» Нед; — бр. шмуляць «(про одяг) витирати; (про шкіру) шмугляти», п. рідк. згтиіас «заяложувати; бруднити; витирати (поверхню чогось)», болг. [шмуля, жмуля] «рву фрукти з листям та гілками; коротко стрижу», [смуля] «зриваю швидко плоди або листя; зриваю плоди з листям», [(о)мулвам, (у)мулвам, (из)мулвам] «вибираю зерна з кукурудзи; зриваю з дерева плоди з листям та гілками»; — псл. [зтиіііі, зтиІ]аіі] «робити безрогим; позбавляти вух, хвоста, шерсті» < іє. *кет-/кт-; — споріднене з лит. зтй-Іаз «безрогий, шутий», зтйііз «безрогий бик, бугай», зтйіе «безрога корова», лтс. зтаніз «безрогий», зтайіе, зтаиіе «корова безрога або з обламаними рогами», дінд. зата- «безрогий, із ще невирослими рогами», затаїа- «недолік, шкода», гр. хєцбщ «молодий олень (двох років)», двн. Иіпіа (<*кет-іі-), н. Ніпсіе «самиця оленя»; укр. шмугляти виникло зі [шмуляти], можливо, під впливом шмигляти. — ВегпагсІ Балк; езикозн. IV 81—84; Младенов 695; РгаепкеІ 1015—1016; Рокоту 556, 929.
шмуклер «позументник», шмукляр «тс.» Нед, шмуклярня «майстерня позументника», шмуклярство «тс.; крамниця позументника» Нед; — р. шмуклер, п. згтикіегг; — запозичення з німецької мови; н. Зсгітискіег «позументник, виготовлювач прикрас» утворене від Зсіїтиск «прикраса» (снн. згтшск «тс.»), спорідненого із свн. згпйскеп «стискати, щільно обіймати, притискати», свн. зтіеееп «тс.; охоплювати, облягати (про одяг); обвиватися (про рослини)», (н. зсгігпіе^еп «тс.») — словом прагер-манського походження, спорідненим із псл. згтш^а, укр. смуга. — Шелудько 57; Фасмер IV 460; Вгйскпег 551; Кора-Іігізкі 947; КІи^е—Міігка 664, 666. — Див. ще смуга.
[шмутер] «не звитий лист капусти» ВеБ; — неясне.
шмуцтитул «аркуш перед титульним аркушем книги»; — р. шмуцтитул, бр. шмуцтьїтул, п. згтисіуіиі, болг. шмуцтитул; — запозичення з німецької мови; н. ЗсгітиігіііеІ «шмуцтитул», (букв.) «заголовок, що захищає від забруднення» — складне слово, утворене з іменників ЗсЬтиіг «бруд», спорідненого з гол. зтиіі, англ. зтиі «бруд», дінд. тисііга-, сірл. тиасі «хмара», гр. цигіос «сирість», лит. таисіуіі «купатися», псл. туіі, укр. мити, і ТііеІ «заголовок; титул», що походить від лат. іііиіиз. — СІС“ 932; Кораіігізкі 947; КІи^е—Міігка 667; КІеіп 1463. — Див. ще мити, титул.
шнек «гвинтовий конвеєр»; — р. болг. шнек, бр. шнж, ч. слц. зпек; — запозичення з німецької мови; н. Зсгіпеске «шнек; слимак» споріднене з двн. зпаїї-Иап «повзти», нн. зпі^е «слимак», сангл. зпе££е «тс.», дангл. зпаса «змія», англ. зпаке, дісл. зпакг, зпбкг «тс.», які зводяться до пгерм. *зпе££ап «слимак», а також — поза германськими мовами — споріднене з дірл. зпаі^Ніт «(я) повзу». — СІС2 932; НоІиЬ—Буег 469; КІи-^е—Міігка 667—668, 669.
[шнепа] (орн.) «вальдшнеп (слук-ва), ЗсоІорах гизіісоїа Б.» Нед, ВеНЗн,
•Шарл, [шнап] ВеНЗн, Шарл, [шнеп] ВеНЗн, ]шняп] «тс.» ВеУг; — нл. зпера <<тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬперїе «вальдшнеп» пов’язане з н. 8сЬпаЬеІ «дзьоб», двн. зпаЬиІ, гол. зпауеі (зпеЬ) «тс.», дфриз. зпауеі (зпаЬЬа) «рот», а також з дангл. пеЬЬ «дзьоб; обличчя», англ. пеЬ, піЬ «дзьоб, вістря», дісл. леї «ніс», які зводяться до пгерм. *(з)пар-; назва птаха мотивується великим дзьобом. — Шелудько 57; ЗсЬизІег-8еу/с 1463—1464; КІи^е—Міігка 667, 670; ЕгаепкеІ 851—852; Угіез АЕАУ 406. — Пор. вальдшнеп.
шнйпорити — див. шнупорити.
[шнйрити] «шугати», [шниряти] «розмишляти, розшукувати; поспішати, відлітати» Нед, [шнйти] «поспішати, відлітати» Нед; — р. шньїрить «поквапливо ходити, рухатися в різних напрямках; сновигати», шньїрять «тс.; [штовхати]», бр. шньїрьщь «нишпорити; шастати, никати», п. [згпуггус] «нишпорити; шукати»; — очевидно, образно-онома-топеїчне утворення; пор. н. зсіїпиггеп «дзижчати, густи; мурчати (про кішку)» (< свн. зпиггеп «тс.»); р. шньїрять зближується з ньірять (Фасмер—Трубачев IV 462—463); пов’язання російського слова з р. сновать (Потебня РФВ 4, 207), дісл. зподга, зпидга «нюхати» (Грот Фил. раз. І 468), з н. зсЬпиггеп (Горяев 424; Грот, там же) непереконливі. — Преобр. II, вьіп. последний 102.
[шнйрка] «залізниця»; — очевидно, експресивне утворення від шнйрити «поспішати» (про паровоз), пор. і р. шньїрить «рухатися в різних напрямках; сновигати». — Див. ще шнйрити.
шніцель (кул.) «відбивна або рублена котлета», шнйцель; — р. шнй-цель, бр. шніцзль, п. згпусеі, ч. (розм.) зпісі, зпусі, слц. (розм., заст.) зпісеї, зпісГа, болг. шнйцел, м. шницла; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬпіігеІ «шніцель» є демінутивною формою іменника [8сЬпііг] «відрізаний шматок», утвореного від зсЬпіігеп «різати», інтенсива до зсНпеісІеп «тс.» (двн. зпісіап, днн. зпїіНап, гол. зпі]сІеп, дфриз. зпііЬа, дангл. зпТдап, дісл. зпіда, гот. зпеірап
«тс.»), спорідненого з ірл. зпеісі «малий, короткий», укр. [сніт] «колода».— Фасмер IV 462; Черньїх II 419; КІи^е— Міігка 669, 671; РаиІ ОАУЬ. 522; Угіез АЕ\¥ 524. — Див. ще сніт.
[шнупорити] «ретельно розшукувати» Нед, [шнйпорити] «тс.; розумітися на чомусь»; — можливо, запозичення з німецької мови; н. зсЬпиррегп «нюхати, вистежувати, сопти», мабуть, пов’язане зі [8сЬпирре] «нежить; морда», "спорідненим з н. ЗсЬпирІеп «нежить», а також із дісл. зпорра «морда», лат. паиіаге «плавати», дінд. зпаиіі «капає», гр. уеіо «пливу», сірл. зпиасі «річка», які зводяться до іє. *зпеи- «текти»; може розглядатися, однак, як експресивний варіант дієслова нйшпбрити (див.). — КІи^е—Міігка 672—673.
шнур «тонка вірьовка; одиниця виміру землі», шнурівка, шнуровйці «корсет; шнурівка», шнуровиия «шнурок; шнурівка» Нед, шнурок,, [шнуроване] «шну-ровання; шнури» Нед, [шнурування] «вірьовка для ув’язування соломи, сіна, снопів і т. ін. на возі» Па, шнурувальний, [шнуркувати] «оздоблювати сукно кольоровими шнурками», шнурувати, шнуруватися, [зашнурок] «зашморг», [зашнур-ний] «зашнурований» Я; — р. бр. болг. м. шнур «шнур», п. згпиг «шнур; одиниця виміру землі», ч. зпйга «шнур», слц. зпйга, вл. зпбга, нл. зпога, полаб. зпйг «тс.», слн. зпєгоуєс; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; н. ЗсНпиг (< свн. зпиог, двн. зпиог «шнур») є словом пра-германського походження, пор. снідерл. гол. зпоег «шнур», дангл. злете «струна арфи», дісл. зпогі «сплетений канат», гот. зпбг]б «кошик, сітка»; — споріднене з лит. пагаз «петля», тох. пге «шнур, нитка»; іє. *(з)пег- «плести, вити». — Шелудько 57; Фасмер IV 462; Черньїх II 419; Вгйскпег 551; НоІиЬ—Кор. 373; НоІиЬ—Еуег 469; 8сЬизіег-8еАУс 1464; Младенов 695; МікІ. Е\¥ 341; Вегіа] Е88Л IV 88; КІи^е—Міігка 673.
[шнявка] (зоол.) «вид жаби» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі [шняґа, шняеа] «ропуха» (див.).
[шняга] (зоол.) «ропуха, Виїо» Нед, [шняга] (зоол.) «тс.»; — п. згпіа^а «жаба»; — з огляду на г, не виключено запозичення з польської мови; п. згпіа^а є словом нез’ясованого походження; можливо, походить від н. Зсіїпеске «слимак», пор. також нн. Зсітпаке «вуж», дангл. зпаса, англ. зпаке «змія». — Див. ще шнек.
[шняпати] «пересуватися, шльопаючи взуттям» Па; — експресивне утворення, можливо, пов’язане зі шляпати (див.).
[шобортати] «скребти; ритися, копатися, шукати» Нед, [шуббртати] «ритися, копатися, шукати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення (пор. шкереберть); не виключено також афективне походження, пор. подібне за семантикою і формою пбрпати.
[шовббль] (виг.) «шубовсть» Нед; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з вигуком шубовсть. — Пор. шубовстати.
Ішбвдер] «шинка з передньої свинячої ноги» ВеУг, [шбвдра] «тс. ВеУг; шинка ВеЛ»; — п. згоісіга «шинка»; — фонетично адаптоване запозичення з німецької мови, можливо, за посередництвом польської або угорської (уг. збсіаг, зоїсіаг, зоїсіег «тс.»); н. ЗсІтиІІег «плече» (свн. зсіїиііег, зсПиІсІег «тс.», двн. зсиїіга, англ. зІіоиМег) споріднене з гр. охаЛщ «лопата», охаЛЛєіу «копати, розпушувати землю мотикою»; зводиться до іє. *(з)кеІ- «різати». — Вагсгі 272; Кіи^е— Міігка 683. — Див. ще колоти, скала*.
шовінізм «проповідь національної виключності одних націй і цькування інших», шовініст, шовіністичний; — р. шовинйзм, бр. шавінізм, п. згоші-пігт, ч. зоуіпізтиз, слц. зоуіпігтиз, вл. нл. зоу/іпігт, болг. шовинйз'ьм, м. шовинйзам, схв. шовинйзам, слн. зоуі-пігет; — запозичення з французької мови; фр. сііаиуіпізте «шовінізм, шовіністичний» утворене від прикметника сНаиуіп, похідного від прізвища наполеонівського солдата Нікола Шовена (Місоїаз СІїаи-
УІп), який під час єгипетського походу 1798—1801 рр. відзначився особливою жорстокістю до арабського населення і згодом за ставлення до Наполеона, якого обожнював, був висміяний у карикатурах і у водевілі Коньяра «Трикольорова кокарда» (1831); прізвище СНаиуіп походить від латинського власного імені Саіуїпиз, спорідненого з саіуа «череп», псл. *§о|уа, укр. голова; посередництво німецької мови (н. СІїаиуіпізтиз «шовінізм» — Фасмер IV 464) не обов’язкове. — СІС2 932; Кравчук УМШ 1957/4, 81; Черньїх II 419; Младенов 695; Оаигаї 167; Кіеіп 271. — Див. ще голова.
шовк* «волокно від шовкопряда; пряжа й тканина з цього волокна», [шов-ка] «сита у млині», [шовківка] «шовкова шапка; шовкова нитка», шовківник, шовківництво, шовковик, шовковина, [шовкбвниця] «шовкова пряжа» Нед, [шовкун] «шовковик» ЛЧерк, шов-чатка (ент.) «вид молі (ТгогпЬісІіит Ьо-Іозегісеит)» Нед, [шбвчйна] «шовковина» Г, Нед, шовківнйчий, шовковистий, [шовковнйстий] «подібний до шовку» Нед; — р. шелк «шовк», бр. шоук, др. шьлк-ь «тс.», п. [згоікошу] «шовковий» (зі східнослов’янських мов); — загальновизнаної етимології не має; можливо, походить від дісл. зіікі «шовк» або двн. зііесіїо чи дангл. зіоіис «тс.», які за посередництвом лат. зегісит «шовк», зе-гїсиз «шовковий» пов’язані з гр. орріхої; «належний до серів; шовковий» і Еґ]р (Ецрб^, звичайно мн. Уцрє^) «Китай; китайці (сери)»; гр. Ецр — етнонім не зовсім ясного походження, можливо, пов’язаний з кит. зі (зе) (<*зіг) «шовк» (пор. монг. зігкек, маньчж. зігніте, кор. зіг «тс.»); існує також припущення про запозичення др. шьлкг з якоїсь східної мови і про слов’янське походження дісл. зіікі, дангл. зіоіик (Кіеіп 1444; Л6-Наппеззоп 1152; Зскігасіег ІР 17, 34; Ноііііаизеп Ау/п. У/Ь. 243; Раїк—Тогр 966, проти Фасмер IV 423); припущення беЗПОСереДНЬОГО ЗВ’ЯЗКУ МІЖ ШЬЛКТі і монг. зігкек (Всіїгасіег КеаІІехікоп II 383)
проблематичне. — Фасмер—Трубачев IV 423—424; Угіез АЕАУ 475; АУаШе— Ноїт. II 521; Егізк II 697.
[шовк2] (дикий) (бот.) «асклепій си-рійський (ваточник, Азсіеріаз согпиіі (зу-гіаса) Оесзп.» Мак, [шовківка] «ситник трироздільний, Липсиз їгіїісіиз Б.» ВеНЗн, Мак, [шовкбватиця] «баговиння, Сопіегуа гіуиіагіз Рг.» ВеНЗн, Мак, шовко-ватицьоваті «Сопіегуасеае» Нед, Мак, [шовковать] «баговиння, Сопіегуа ґіун-Іагіз Рг.; СІасІорНога уіасігіпа; (сітковата) Нусігосіісіуоп иігісиіаіит», [шовковиця] «баговиння, Сопіегуа гіуиіагіз Рг.; смо-ковниця (інжир), Рісиз сагіса Б.» Мак, [шовчина] «асклепій сирійський, Азсіеріаз согпиіі Оесзп.» Мак, шовчиноваті «Азсіеріасіасеае (Азсіеріасіеае)» Нед, Мак; — утворення, пов’язане з шовк' на підставі різних подібних до нього рис рослин: шовк «асклепій сирійський» — за шовкоподібний пух навколо насіння рослини (Анненков 52), шовкбватиця, шовковать — за подібністю тонких стебел рослини до шовкової нитки (Анненков 105); шовковиця «інжир» — з огляду на пухнасте зі споду листя, подібне до шовку тощо. — Див. ще шовк1.
[шовкати] «говорити нерозбірливо, як беззубі» Бі, [шбкати] «тс.», [шовкун] «беззубий; той, що нерозбірливо говорить» Бі; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. шавкати, токати.
шовковиця (бот.) «Могнз Б.», [шов-ковниця] (бот.) Мак, шовкун «безплідна шовковиця», [шовковиця] «тс.; дика смо-ковниця; баговиння, кушир», шовковичний, шовковичні; — р. шелкбвица, бр. шаукбуніца; — похідне утворення від шовк; назва мотивується тим, що листям рослини вигодовується тутовий шовкопряд. — Див. ще шовк2.
[шовкунець] «шевське знаряддя пригладжувати підбори»; — фонетичний варіант іменника шолгун; виник унаслідок зближення з шовк. — Див. ще шолгун.
[шогнути] «шугнути, дременути» Нед; — очевидно, аблаутна форма (<*шег-нути) дієслова шугнути «швидко рушити, кинутися», пор. чесати : чухати. — Див. ще шугати.
шок «сукупність загрозливих ознак у людини й ряду тварин унаслідок порушення нервової регуляції життєво важливих процесів», шокувати; — р. бр. болг. м. шок, п. згок, ч. слц. зок; — запозичене з французької мови (або з англійської через французьке посередництво); фр. сііос «поштовх, удар» походить від гол. зсіїоккеп «штовхати, трусити; хвилювати, розстроювати», спорідненого із снідерл. зсіїоскеп «гойдатися», двн. зсос «рух у вигляді поштовху, гойдання», днн. зкос^а «гойдалка», звуконаслідувальними за своєю природою; припущення (Оаіігаі 173; Кораіігізкі 947) про походження від англ. іо зііоск «потрясати, шокувати» менш імовірне, оскільки це слово англійські етимологи (див. КІеіп 1437) вважають запозиченням із французької мови. — СІС2 932; Черньїх II 419; Младенов 695; Угіез 1ЧЕАУ 622—623.
[токати] «шавкати, шепелявити»; — звуконаслідувальне утворення, що імітує шепелявлення. — Пор. шавкати, шовкати.
[шоковйця] (бот.) «сочевиця, Бепз езсиїепіа МоепсЬ» ВеБ, Мак, [шовковиця] «тс.» ВеНЗн, Мак; — експресивна видозміна первісного сочевиця; пор. інші фонетичні варіанти слова: сешевйцє, со-шовйця, чачавиця, шашовиця, шочо-виця, шушавиця та ін. — Див. ще сочевиця.
шоколад «порошок із насіння какао з цукром і прянощами», шоколадка, шо-коляд, [чоколада, чоколяда]; — р. шоколад, заст. шоколат, чоколад, [чико-лад], бр. шакалад, п. сгекоіасіа, заст. сгекоіаіа, сгекиіаіа, сгокоіасіа, сгокоіаіа, ч. слц. сокоіасіа, вл. нл. зокоіасіа, болг. шоколад, м. схв. чоколада, слн. сокоіасіа; — запозичене з іспанської мови за німецьким і французьким посередництвом (н. Зсіїокоіасіе, фр. сІіосоїаО; ісп. сітосоїаіе «шоколад» (спочатку уживаний лише як напій) походить з індіанських мов Мексики, зокрема з мови нагуатл, де зсіїокоаіі означає «напій з перебродженої кукурудзи» (пор. і какаиаіі «напій з
какао й кукурудзи»); -1- в ісп. сйосоїаіе могло з’явитися під впливом назв інших індіанських напоїв (пор. роззоіаіі «напій із вареної кукурудзи»), — Фасмер IV 465; Черньїх II 420; Преобр. II, вьіп. последний 102; НоІиЬ—Буег 119; Младенов 695; К1и§е—Міігка 674; КІеіп 279; Еокоізсй ЕЇУАЇУ 58.
[шолгун] «шевське знаряддя пригладжувати підбори»; — неясне.
[шоловорїг] (зоол.) «тритонія (рід слимака), Тгіїопіигп» Нед; — неясне.
шолом «головний убір, переважно військовий, що захищає голову», шелбм «шолом», [шеломбк] «(зменш.) від шелбм-, поліська літня шапка з товстого домашнього сукна у вигляді конуса», [шо-лбмка] «велика бочка» Нед, [шоломбк] «головний убір» Нед, [шеломенний] «той, що трясе шоломом» Нед, [шоломйвий] «приголомшений, ошелешений» Нед, [шоломйстий] «подібний до шолома», підшоломник, [пришоломйти] «приголомшити»; — р. ст. шелбм «шолом (у воїнів)», бр. ст. шалом «тс.», др. ше-ЛОМТз, П. СТ. 82ІОГП, Ч. [зіЄГп], боЛГ. М. шлем, схв. шлй/ем, СЛН. 8ІЄГП (зіегп), цсл. ішгклгь, шлкм'ь, шлемт>; — псл. *8ЄІпть; — давнє запозичення з германських мов; пор. двн. свн. днн. дфриз. дангл. Неігп, дісл. Іфаігпг, гот. йіітз, н. Неїт, англ. Ьеігпеї; пгерм. *ИеІта(г) «шолом», (букв.) «прикриття» (можливо, споріднене з дінд. заггпап- «захист») утворене від дієслова *Не1ап «ховати, зберігати», спорідненого з н. НеНІеп «ховати, приховувати», лат. сеіо «ховаю», соїог «колір», гр. хаЛоігтш «обгортаю, закриваю», дірл. сеіігп «ховаю, приховую», які зводяться до іє. *кеІ- «приховувати, покривати»; існують також спроби пояснення слова як споконвічно слов’янського, пов’язаного з псл. *хьІгтгь, укр. [холм], р. холм (Соболевский РФВ 71, 447; Міккоіа НгзІ. Ог. І 177; Младенов 695; Вгйскпег К2 48, 194). — Фасмер IV 424—425; Вгйскпег 170; 8кок III 405; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 52—53; МікІ. Е\У 338; К1и§е—Міігка 303. — Пор. колір, шлем1.
шоломниця (бот.) «ЗсиїеІІагіа Б.», [шеломниця] «тс.» Мак; — р. шлем-ник, бр. шлемнік; — можливо, неточна калька лат. зсиїеііагіа (від зсиїеііа «чашка») або німецької назви рослини Неігпкгаиі, (букв.) «шолом-зілля»; назва рослини мотивується шоломоподібною верхньою губою квітки. — Анненков 322; БСЗ 48, 102; Нейштадт 465. — Див. ще шолом.
[шолопай] «простак, роззява» Нед; — р. шалопай, шелопай «нероба, гульвіса»; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з російської мови; р. шалопай, шелопай можуть походити з первісного *шалобай «базіка», складного слова, утвореного з основ дієслів шалйть «пустувати», шальїй «навіжений, шалений» і баять «баяти, говорити, казати», пор. р. [шалобай] «незграбний грубий чоловік» (Булаховський Вибр. пр. III 410—411); пов’язання з фр. сйе'парап «негідник, мерзотник», що походить від н. Зсйпар-рйайп «розбійник» (Когзсії АІ5ІРИ 9, 670; Даль IV 1391), з холопай «наймит» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 157), з н. ЗсНІйїїеІ «бродяга» (Горяев 420), тат. заІЬак «дурень» (МікІ. ТЕІ II 163), узб. заірап «капловуха людина» або заірак «ледачий» (Ког8сй А15ІРИ 9, 670) малоймовірні. — Фасмер IV 400; Черньїх II 400.
[шолопати] «їсти зерно (про качок); шарудіти, шелестіти; ритися в чомусь, перебирати щось; об’їдати щось (про тварин)» Нед, [шолопотіти] «шарудіти, шелестіти» Нед; — бр. шалбпаць «тямити, метикувати»; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. шелепати.
[шолостати] (ячмінь) «очищувати товчінням» Нед; — фонетичний варіант дієслова [холостати] «товкти в ступі; очищувати від лушпайок (зокрема, просо)», що виник, мабуть, під впливом слів типу шолупайка, шолупйна. — Див. ще холостити, шолупа.
шолудивник (бот.) «Ресіісиїагіз Б.»; — похідне утворення від шолудивий, шолуді; назва рослини мотивується тим, що її відваром виводили комах-паразитів
у свійських тварин. — Нейштадт 503— 504. — Див. ще шолуді.
шолуді (мн.) «струпи (переважно на голові); парші; захворювання шкіри», [шб-луди] (мн.) «струпи» Нед, шолудйвець, шолудівка «картопляна пліснява (КЬіго-зрогіигп, Еизізрогіит зоїапі) Нед, Мак; [вид писанки з орнаментом неповної рожі]», шолуднйк (ент.) «горіхотворка, Се-сідопіа, Сесісіопіа сіезігисіог», шолудяй «шолудивець», шолудивий, шолудивіти; — р. заст. шелуди «струпи, короста», бр. шблудзі, др. шелудивьіи «шолудивий», п. [згеіисіу] «шолуді»; — не зовсім ясне; можливо, зводиться до псл. *зеІрсіь < іє. *зке1- «розколювати» (Ре-іегззоп АІ51РИ 35, 376) усупереч Фас-мерові (Фасмер IV 425); малоймовірні пов’язання з англ. зсаііесі «облуплений», схв. іїела «лиса людина» (Горяев 420). — Рокогпу 923—927.
[шолумйння] «стебла кукурудзи»; — очевидно, гіперкоректна форма від шу-лумйня (див.).
[шолупа] «лушпиння з насіння соняшника» Мо, [шалу пайка] «лушпайка», [шолу пайка] «тс.; шкаралупа, шкаралуща», [шолипйна] «тс.»; — р. [шелупа, шелупйна] «шкаралупа, лушпиння», бр. [шалупка] «тс.»; — не зовсім ясне; найімовірніше виникло внаслідок метатези в лушпа, лушпина, лушпайка; пояснювалося також як утворення з арготичним префіксом зе- від Іирііі (Фасмер IV 425), як результат контамінації *скор(о)лупа, (р. скорлупа) з шелуха (р. шелука) (Мжельская Вестник ЛГУ 14/3, 90); зіставлення з гр. ХЕЛосро<; «шкаралупа, стручок», свн. зсИеІІе «тс.» (Реіегззоп АІ51РИ 35, 374; Тогр 461) малоймовірні. — Пор. лушпа2, шкаралупа, шкорупа.
шомпол «стержень для чистки й змазування ствола в ручній вогнепальній зброї», шомполка; — р. шомпол, бр. шбмпал, п. зі^реї «штемпель; шомпол», болг. шомпол, шбмп'ьл; — запозичене з німецької мови, мабуть, за посередництвом російської та польської (н. Зіегпреї «штемпель; (заст.) шомпол»), — Фасмер IV 466; Черньїх II 420; Преобр. II, вьш.
последний 102—103; Младенов 695; МікІ. Е\У 341.— Див. ще штемпель.
[шонтавий] «обірваний, у лахмітті» Нед, [шантавий], [шанталавий] «тс.», [шанталавець] «обірванець» Нед; — слц. запіа «пустощі»; — мабуть, пов’язане з ч. запі «омана, брехня», запіаіа «шахрай, пройдисвіт», шо походять від експресивного дієслова запіаі «хитатися», утвореного від ст. заіаіі «тс.», яке етимологічно пов’язане з укр. шататися. — НоІиЬ—Буег 464, 465; Масіїек Е5ЛС 603. — Див. ще шататися.
[шонь-тонь] «що-небудь» ВеБ; — неясне.
[шоп] (зоол.) «єнот, Ргосуоп Іоіог Б.» Нед, [шбпи] «шуба з єнота» Нед; — п. згор «єнот», вл. зир «тс.»; — запозичення з польської мови; дальше пов’язання з припушуваним н. [ЗсЬирр] «єнот» (Вгйскпег 551—552) сумнівне. — Кіи§е— Міігка 629, 683—684.
шопа «навіс, повітка, хлів», шїпка «шопа; повітка, хлівець» Па, шіпчйна «шопа», шопка «шопа; (знев.) халупа; стара, погана хата» Л, [шопчйна] «невелика шопа», ст. шопа (1562); — р. [шопа, шбфа] «сарай або великий навіс» Даль, бр. [шбпа] «навіс; сарай із стінами з хмизу; шафа», п. згора «сарай; навіс; рід лялькового театру», слц. зора «сарай; горище»; — запозичене з німецької мови (можливо, за польським посередництвом); свн. зсЬорІ «будова без передньої стіни як навіс для возів; сіни» споріднене з дангл. зсеорра «навіс, хатина», англ. зЬор «крамниця», а також з н. ЗсИорІ «волосся на голові, чуб», [ЗсНорї] «навіс, сарай» (у зв’язку з тим, що ці будови покривалися снопами соломи), ЗсИоЬег «купа» (особливо про снопи, солому або сіно). — Фасмер IV 466; Вгйскпег 551; МікІ. Е\У 341; Кіи^е— Міігка 674, 675, 684. — Див. ще шопка.
[шопка] «чуб» ВеЛ, [шопатий] «чубатий» ВеЛ; — слц. [зор] «чуб», слн. збр «пасмо волосся»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬорГ «волосся на голові, чуб» (ЗсИбрІсИеп «чубчик») вважається спорідненим із псл. сибц, укр.
чуб. — Фасмер IV 375; КІи§е—Сбке 692; КІи§е—Мікка 675. — Див. ще чуб.
[шопортати] «шелестіти»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне звуконаслідувальне утворення, пов’язане з п. [вхергас ві^] «ворушитися із шелестом, шурхотіти», походження якого не з’ясоване.
[шор] «ряд, лінія» ВеУг; — слц. вог «ряд, черга», схв. [шор] «вулиця, провулок»; — запозичення з угорської мови; уг. вог «ряд, черга; рядок» нез’ясованого походження. — Лизанець НЗ УжДУ 26/2, 120; МГ4ТЕ8г III 573—574.
шорець «представник тюркської народності, що живе в Кемеровській області і Хакаській АО РФ»; — р. болг. шбрец, бр. шбрац; — запозичення з російської мови; р. шбрец походить від самоназви шорського народу шор. — Боев БЕ 14/4—5, 426; Радлов IV 1, 1027.
шори (мн.) «ремінна кінська упряж зі шлеєю та посторонками; бокові щитки на вуздечці біля очей коня», шорна «частина кінської упряжі; шлейка», [шорні] «упряж» Л, шорник, шорня, шорний, шорникувати; — р. бр. шбрьі «шори», п. вхогу «тс.»; — запозичення з німецької мови; свн. §евсИігге «упряж» (н. ОевсИігг «тс.») продовжує двн. §івсіггі «упряж», що утворилося через скорочення складного слова (ваіаі)щвсіггі «підпруга у в’ючних тварин», (букв.) «(сідельний) прилад»; свн. §евсИігге пов’язане із свн. всЬегп «різати; стригти» (двн. вкегап, н. вскегеп «тс.») і споріднене з лит. вкїгіі «відокремлювати», гр. ХЕірСО (<*хєрісо) «стрижу, ріжу», що зводяться до іє. *(в)кег- / (в)ког- / (в)кг- «різати», наявному також у псл. кога, укр. кора, псл. кга)ь, укр. край', у російській мові, можливо, з української. — Шелудько 57; Фасмер IV 468; Черньїх II 420—421; Преобр. II, вьіп. последний 103; Вгйскпег 552; К1и§е—Мікка 252, 643. — Див. ще кора, краяти.
[шоропуд] (орн.) «(сірий) сорокопуд, Бапіив (ехсиЬііог Б.)» ВеБ, ВеНЗн; — результат фонетичної видозміни первісного сорокопуд, підсилений процесом 454
деетимологізації (Булаховський Вибр. пр. III 278—279). — Див. ще сорокопуд.
шорсткий, шорсткуватий — див. шерсть.
шосе «автомобільна дорога з твердим покриттям», [соша, шаша, шешея, шо-са] «шосе» Л, [сошувати] «шосирувати», шосирувати, шосуватш, — р. шоссе, бр. шаша, шасз, п. вгова, ч. (рідк.) сИаивве, вл. нл. вове]а, болг. шосе-, — запозичення з французької мови; фр. сИаиввее «шосе; гребля» походить від нар.-лат. *са!сіаІа (уіа) «дорога, настил якої зміцнено вапном», утвореного від саїх (саісів) «вапняк, вапно». — Акуленко 141; СІС2 933; Фасмер IV 468; Преобр. II, вьіп. последний 103; Горяев 425; Черньїх II 421; Вгйскпег 552; 8скивіег-8е\ус 1466; Младенов 695; ВІосН 141. — Див. ще кальцій.
[шост] «жердина» Нед; — р. шест, [шост], бр. [шост], п. [вхові] «довга окута жердина для відштовхування човнів або плотів; жердина в хаті для одягу»; — псл. [вьвГь]; — споріднене з лит. віеквкв «викорчуваний стовбур дерева; колодка для в’язнів», лтс. віеквіа «частина поваленого дерева, колода»; менш вірогідні пов’язання з гр. о/іСш «розколюю», дінд. сЬіпаОі «відрізає, розколює», лат. всіпсіб «розриваю, розколюю» при прийнятті псл. *хьсі-іь (Реіегввоп АЇ81РН 35, 360; Ильинский РФВ 70, 271) та з весіеіі при псл. *вевіь (Зеленин ИОРЯС 8/4, 265) і з ходііі (Горяев 399). — Фасмер IV 432—433.
шофер «водій автомобіля», шоферство, шоферувати-, — р. шофер, бр. шафер, п. вхоїег, ч. слц. воіег, вл. нл. воіег, болг. шофьбр, м. шофер, схв. шофер, слн. зоїег; — запозичення з французької мови; фр. сИаиіїеиг «шофер (1900); кочегар; опалювач (1680)» походить від сНаиГГег «опалювати, гріти, розпалювати вогонь», яке продовжує нар.-лат. *саІеїаге «тс.», що виникло на основі лат. саіеіасіо «нагріваю, опалюю», складного слова, утвореного з компонентів саіео «горю, палаю» і Іасіо «роблю, створюю». — Акуленко 141; Черньїх
II 421; НоІиЬ—Еуег 469; Оаигаї 166; ВІосЬ 141. — Див. ще калорія, факт.
[шофта] «одна з двох паралельних дерев’яних пластинок у ткацькому верстаті», [шбхта] «тс.»; — п. згаїї «дерев’яна рама з крученими нитками у ткацькому верстаті»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬаІІ «держак, стрижень, жердина» (двн. БсаН «спис») походить від всИаЬеп «скоблити», спорідненого з гр. аиатгтш «копаю», лит. зкбЬІі «видовбувати», псл. зкоЬІІІІ, укр. скоблити. — Шелудько 57; 8 XV VI 556; К1и§е— Міігка 629, 631, 632. — Див. ще скобель.
[шошони] «боти» Мо; — болг. [шо-шбни] «тс.» говірки Одещини; — запозичення з румунської мови; рум. зозбпі (ода. зозбп) «боти» походить від фр. сііаиззопз (одн. сИаиззоп) «шкарпетки; танцювальні або фехтувальні черевики», утвореного від сЬаиззе «панчоха», що продовжує нар.-лат. *са!сеа, лат. саісеиз «черевик», пов’язане з саїх «п’ята», яке споріднене з псл. *сеІпь, укр. [челен] «член». — □ЬКМ 836; Оаигаї 166—167; ХУаІде— Ноїт. І 136, 144—145. — Див. ще член.
шпага «довга, гостра, колюча зброя», шпада «тс.» Нед; — р. бр. болг. м. шпага, п. зграда, ч. зрада, схв. шпага, шпада, слн. зрада; — запозичене з італійської мови, можливо, за російським і польським посередництвом; іт. зрада «шпага; шабля» походить від пізньолат. зрада, лат. зраіда «широкий двосічний меч; ложечка, лопатка», запозиченого з грецької мови; гр. отга&ц «деталь ткацького верстата; широкий меч» споріднене з н. 8раІеп, дангл. зрада, англ. зраде «лопата» (< пгерм. *зрадап-); р. шпага пов’язують (Фасмер IV 469) безпосередньо з п. зграда, причому формальне перетворення слова сталося, очевидно, уже на грунті російської мови. — СІС2 933; Черньїх II 421; Преобр. II, вьіп. последний 103; Горяев 425; Вгйскпег 552; Младенов 695; МікІ. Е\¥ 317; Ваііізіі—АІеззіо V 3573—3574; АУаІде— Ноїт. II 565, 568; Егізк II 755.
шпагат «мотузок», шпагатина «шматок шпагату»; — р. бр. шпагат, п. згра-§аІ, ч. слц. зра§аІ; — запозичення з німецької мови; н. (бав.) 8радаі «шпагат, мотузок», ст. зра§еІ «тс.» (XVI ст.) походить від іт. 8ра§ИеІІо «тонкий шпагат», демінутивної форми від етимологічно неясного зра§о «шпагат, мотузок, шворка; дратва». — СІС2 933; Фасмер IV 469; Преобр. II, вьіп. последний 103; Горяев 425, Доп. І 57; Кораііпзкі 948; Вгйскпег 552; НоІиЬ—Кор. 373; К1и§е—Міігка 718; Ваііізіі—АІеззіо V 3574—3575.
[шпагатівка] «самогон» Мо; — п. розм. згра§а1б\мка, згра§аІ «(жарт.) горілка»; — утворення, пов’язане зі шпагат-, назва мотивується тим, що при саморобній дистиляції самогону рідина стікає тонкою цівкою з трубки в посуд по прив’язаному до кінця трубки шпагату. — Див. ще шпагат.
[шпадер] «скіп(к)а, скалка», [шпа-тар] «тс.; драниця, якою затикають огорожу кошари Нед», [шпатер] «скіп(к)а, скалка» ВеЗн, [спадер] «тс.» ВеЗн; — слово з морфемною структурою с-па-дер, де с- і па- префікси, а корінь -дер. — ВеЗн 82. — Див. ще дерти, з-, па-.
шпадля, шпадлювати — див. шпатель.
[шпаєрник] (бот.) «дереза, Ьусіит Ь.» Мо; — р. шпалерник, «снасть із кілків і дроту для розростання винограду тощо»; — запозичення з російської мови з відповідним зрушенням у семантиці; не виключена також можливість прямого впливу іт. зраіііега «жива загорожа», на користь чого може свідчити як семантика («жива загорожа» «дереза»), так і фонетика (іт. Піе > укр. є); дереза, Ьусіит ЬагЬагит Ь. використовується для живих загорож. — Ней-штадт 485. — Див. ще шпалера.
шпак (орн.) «невеликий перелітний співучий птах ряду горобиних, Зіигпиз уиІ§агіз Ь.; темно-сірий кінь», шпаківниця «приміщення для шпаків», шпаківня, [шпакдвня] «тс.» Нед, [шпач] «шпак», шпаченя, [шпакдватий] «строкатий, як шпак; темно-сірий (про коня)»
Нед, [шпаковий] «строкатий» Нед, шпакуватий «сивуватий; темно-сірий (про коня)», шпачиний; — р. [шпак], бр. шпак, п. зграк, ч. зрасек, [зрак]; — псл. [*зсьракь], похідне від зсіраіі у значенні «дражнити, дратувати» у зв’язку з особливістю птаха, який передражнює (імітує) голоси інших птахів; менш вірогідні пов'язання з н. Зраіг «горобець» (Фасмер IV 469—470; Преобр. II, вьш. последний 104; НоІиЬ—Кор. 373; МікІ. ЕШ 341; Лапко СМР 24, 366; Вогуз 605), з гол. зрескі «дятел» (Горяев 425), з коренем *вьр-, наявному в ЦСЛ. ШЬІТЬТТ, «шепіт» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 182; Зігекеї] АГ81РИ 31, 199); думка про західнослов’янське (польське) походження слова (Вгйскпег 552) непереконлива. — МасЬек Е8ЛС 619; НоІиЬ—Кор. 373; НоІиЬ—Буег 470. — Див. ще щипати.
[шпаки] (мн.) (бот.) «молодий зелений листатий очерет, яким годують тварин Мо; молодий зелений листатий очерет у плавнях Берл»; — очевидно, споріднене з шип «колючка»: молодий очерет, що називається ще спичаками (шпичаками), характеризується тонкими й гострими вершками. — Див. ще шип1.
шпаклювати «замазувати щілини особливою замазкою перед фарбуванням», [шпаґлювати], шпаклівка, шпаклювальник, шпаклювальний; — р. шпаклевать, бр. шпакляваць, п. зграсй1о\уас; — похідне утворення від шпатель «інструмент для шпаклювання»; щодо субституції звука т звуком к пор. укр. питльдваний і р. пеклеванньш, які зводяться до форми питель «рід млина». — Преобр. II, вьіп. последний 103—104. — Див. ще шпатель.
шпала «опора для рейок у вигляді дерев’яного, металевого або залізобетонного бруса»; — р. шпала, [шпал], бр. шпала, п. [зграї] «пень, колода, палиця», ч. зраіек «тс.», вл. зраіа «серце (дзвона)»; — запозичення з російської мови; р. шпала походить (можливо, через польське посередництво) від якогось німецького слова, близького до н. [5раІе] 456
«щабель драбини» (свн. зраіе «тс.», сангл. зраіе «рожен, тонка плоска жердина», дісл. зрріг «рожен; шматок, відрізок»), спорідненого з н. зраііеп (< двн. зраііап) «розколювати»; менш вірогідне пов’язання з гол. зраїк «рожен» (Горяев 425; МікІ. Е\У 341; Маїгепаиег 331), а також з англ. зраІІ «уламок, шматочок» (Грот Фил. раз. II 518). — Фасмер IV 470; Черньїх II 421—422; Преобр. II, вьіп. последний 104; МікІ. Е\У 341; Vгіе8 АЕ\У 540; Лойаппеззоп 902—904. — Пор. шпальта.
шпалера «матеріал для опорядження стін; ряд, шеренга військ; щит для в’юнких рослин», шпалери (мн.), шпалерник, [шпалерна] «шпалерна фабрика», шпалер «шпалера Нед, ЛЧерк; строкато розмальований папір, яскравий настінний килим Нед», шпалір (заст.) «шпалери», [шпалірувати] «обклеювати стіни шпалерами» Дз; — р. бр. шпалера «шпалера», п. зграіег, заст. зграіега «тс.; ряди людей, рослин», ч. зраііг «шереги військ тощо», слц. зраііег «тс.», болг. шпалйр «шпалера; стрій», м. шпалйр «ряд, шпалера; шпалери винограду», схв. зраїїг «тс.», слн. зраііг «шпалера»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; н. Браїїег «шпалери (стрій, ряди); шпалери (рослин)» походить від іт. зраіііе'га «спинка (меблів); узголів’я (ліжка); жива огорожа; (військ.) ряд», утвореного від зраііа «плече, лопатка, спина; схил (гори, пагорка); (перен.) допомога, підтримка», що продовжує лат. зраДійІа «лопаточка; (анат.) лопатка», похідного від зраійа «ложечка або лопатка для розмішування; тонка дерев’яна пластинка у ткацькому верстаті; широкий двобічний меч». — СІС2 933; Фасмер IV 470; Преобр. II, вьіп. последний 104; Горяев 425; Вгйскпег 552; Но-ІиЬ—Кор. 374; Младенов 695; К1и§е— Міігка 718; Оаигаі 285, 293. — Див. ще шпага.
шпальта «вертикальна смуга на сторінці газети, журналу, утворена рядом коротких рядків»; — п. зграііа «шпальта; гранка», болг. м. шпалта «гранка», схв. зраііа «тс.», слн. зраііа «шпальта; гран
ка»; — запозичення з німецької мови; н. Зраііе «щілина; шпальта» утворене від враііеп «розколювати, ділити; (полігр.) поділяти на шпальти», спорідненого із снн. зраідеп, дінд. вргіаіаіі «тріскається», псл. *реІІі, укр. полоти. — Фасмер III 317; Преобр. II 97—98; Кораіігізкі 948; КІи§е—Мікка 718—719. — Див. ще полоти.
[шпалюшок] (орн.) «волове очко, Тго§ІосІукв ко§1осІуіев Ь.» ВеНЗн, Шарл; — утворення, що походить від палити, спалити з огляду на каштаново-бурий та сіруватий колір оперення птаха. — Птицьі СССР 430. — Див. ще палити.
шпандель «ремінь, яким шевці прикріплюють роботу до ноги»; — р. шпан-дьірь, бр. шпанділр; — запозичення з німецької мови; н. 5раппгіет(еп) «натяжний ремінь» — складне слово, утворене з основи дієслова враппеп, спорідненого із псл. р^іі, укр. п’ястй, та іменника Кіегпеп «ремінь», спорідненого з двн. днн. гіото, свн. гіете(п). — Фасмер IV 470; Горяев Доп. І 57; Макепаиег 331; К1и§е—Мікка 599, 719. — Див. ще п’ястй. — Пор. шпиндель.
[шпані'вка] «шкворінь, металева в’язь, скріпа»; — не зовсім ясне; можливо, трансформоване запозичення з німецької мови, пор. н. Зраппа^еі «шкворінь, металева в’язь, скріпа», що є складним словом, перший компонент якого утворений від дієслова враппеп «натягати», спорідненого з укр. п’ястй, а другий з іменника №§е! «цвях, гвіздок». — Див. ще п’ястй. — Пор. шпандель, шпйндель.
шпанка «сорт вишні; (ент.) шпанська муха; порода вівці, ґатунок вовни», шпанський — прикметник від шпанка; (заст.) «іспанський»; — р. шпанка «шпанська муха; порода вівці, гатунок вовни», бр. шпанка «тс.», м. шпански «іспанський», схв. шпански, слн. Зрапка «іспанка», врапвкі «іспанський»; — імовірно, запозичення з польської мови; п. Ііівг-рапка «сорт вишні» 5\У, йівграгівкі «іспанський» (зокрема, в словосполученні Ііівграгівка гписіїа «шпанська муха, шпан
ка») утворені від Нівграп «іспанець», що походить від лат. Ніврапив «тс.»; можливий також, з огляду на початкове шп-, і вплив н. врапівсй «іспанський» (пор. врапівсгіе Е1іе§е «шпанська муха»), — Фасмер IV 470.
[шпантолити] «готувати, куховарити»; — неясне.
. шпара1 «щілина, тріщина», шпари (мн.) «зашпори», шпарина, шпаровиння «глина, якою замазують щілини», шпарування, [шпаруна] «тс.», [шпарутина] «щілина, тріщина», шпаристий «пористий», шпаркуватий «покритий щілинами», шпаруватий «тс.», [шпаруват] «забивати планками вертикальні щілини між дошками стіни (веранди тощо)» Л, шпарувати «замазувати тріщини, щілини», зашпори «гострий біль від морозу, холоду», зашпари «тс.»; — р. [шпаровать] «замазувати тріщини», бр. [шпара] «паз у колоді для моху», [шпар] «паз, виріз у дереві», п. вхрага «щілина, шпара», врага «тс.», ч. врага, (розм.) врага, нл. врага «тс.»; — псл. [врага]; — імовірно, споріднене з псл. *(в)рогіі, укр. пороти; отже, первісне значення врага «щось розпорене, прорізане»; пов’язання з п. ст. враг, \увраг «приваба на птахи» (Вгйскпег 552—553), з н. вреггеп «розставляти», давніше «загороджувати, захаращувати» (Фасмер IV 471), з ч. рагаїі ве «копатися, возитися з чимось» менш прийнятні. — Вогув 605; МасНек Е8ЛС 434, 569. — Див. ще пороти. — Пор. шпарити.
[шпара2] «кроква» Нед, ст. шпарк (1712); — р. [шпарьі] (мн.) «крокви», бр. [шпара] «кроква», п. вграга «соха, розсоха затримувати плоти»; — запозичення з німецької мови; н. Зраггеп «кроква» (двн. врагго) споріднене із сангл. врагге, англ. враг, дісл. враг(г)і, далі з лит. врігіі «підпирати», лтс. врегііев «упиратися», лат. врагив «спис», тох. ргоік-, ргиік-, ргаиік- «огороджувати, оточувати», що зводяться до іє. *врег- «кроква, жердина; спис». — Шелудько 57; КІи-£е—Мікка 720, 721—722.
шпараг (бот.) «спаржа, Аврага§ив оііісіпаїів к» Нед, [шпараг, шпарага],
шпараґи (мн.) «тс.»; — бр. [шпараг], ч. 8раг§1, слц. 8раг§Га, (заст.) 5раг§а, зраг§а, болг. шпаргел, схв. шп'арга, шп'аргла, слн. (розм.) 8раг§еІ); — запозичення з польської мови; джерелом п. 8храга§, ст. 8храга§а є слат. Брага^из < лат. азрага-£Ц8 «тс.», що походить з гр. аотгарауос; «тс.», первісно «паросток»; можливе польське посередництво при запозиченні з німецької, пор. н. 8раг§е1, 5раг§е «тс.». — Вгйскпег 553; НоІиЬ—Буег 470. — Пор. спаржа.
шпаргали (мн.) (заст.) «папери, записи, рукописи», шпаргалка, шпаргалля «шпаргали», шпарґал «старий списаний папір», [шпаргалля) (зб.), шпарґальник «збирач старих паперів» Нед, [шпар-ґальніщя] «збирачка старих паперів; місце зберігання старих паперів» Нед, ст. шпаргали (XVII ст.); — р. [шпар-гальі\ «сміття, старе, непотрібне манаття», шпаргалка, бр. шпаргалка, п. 8граг§аіу «старі папери, рукописи», ч. (розм?) 8раг§аІ «товста книга»; — запозичення з латинської мови; лат. 8раг§а-пигп «пелюшка, лахміття, дрантя» походить від гр. отгаруамоу «тс.», пов’язаного з *отгарусо «загортаю, сповиваю (у пелюшки)», етимологія якого не з’ясована. — Фасмер IV 471; Черньїх II 422; \УаИе—Ноїт. II 566; Егізк II 757—758.
[шпаргеті «рід печі (плити)» ВеЛ, [шпаргат] «піч (плита)»; — ч. розм. зрагИегсІ, зрагИегсІ, БрогИегб «піч (плита)», м. шпорет, схв. зрогеї, зрагИесІ; — запозичення з німецької мови; н. ЗрагИегб «плита», (букв.) «ощадна піч» є складним словом, утвореним від дієслова зрагеп «економити, заощаджувати», спорідненого з укр. спбрий «швидкий; великий», та іменника НегсІ «вогнище, піч, плита», що споріднене з укр. черінь «дно, низ печі». — К1и§е—Мікка 304—305, 720. — Див. ще спбрий, черінь.
шпари (мн.) «гострий біль у пальцях від морозу», [зашпари] (мн.), зашпори (мн.) «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі шпара «тріщина» (пор. вислів голова тріщить), не виключений також зв’язок із ч. сраг «ніготь; нога», Браг, зраг, зрага «пазур, кіготь», [Брага] 458
«нога», вл. Брага, зрага «пазур; кіготь», нл. зрага «тс.; копито», схв. чапак «пазур, кіготь (птаха)», чапорак «клішня», цсл. (схв.) чьплрогь «пазур, кіготь»; зі словосполучень типу за шпари зайшло «за нігті зайшло (про біль)» в українській мові могли постати форми зашпа-ри, зашпори і далі шпари-, Махек (Е8ЛС 106—107) реконструює первісну форму слова *сарораго§т>, де саро- пов’язується з сара «нога» (пор. ч. [сара] «лапа, нога»), а раго§т> є префіксальне утворення від го§т> «ріг», тобто первісно слово могло означати «(якийсь) ріг на нозі», що малоймовірно; малопереконливе також пов’язання схв. чапак з дієсловом сарай «хапати» або іменником сер, [сар] «затичка, пробка», укр. чіп (5кок І 294).
шпарити «обливати окропом; обпарювати; робити щось з особливою силою», шпаркий «швидкий, різкий, жвавий; гарячий; палкий», [шпарно] «голосно; швидко, жваво» Бі; — р. шпарить «шпарити», ошпарить, бр. шпарьщь (перен.) «швидко щось робити; кидати»; п. Браггус «о(б)парювати», Бграгкі «швидкий, прудкий»; — імовірно, експресивне утворення з первісним значенням «обпікати парою»; припускалося запозичення з польської мови (Преобр. II, вьіп. последний 104); у шпаркий значення «швидкий» є вторинним, пор. вислів бігає, як ошпарений; висловлювалася, однак, думка про вторинність зближення з пар р. шпарить, яке зіставлялося з групою спбрьш «швидкий, успішний», спориться «удаватися» (Черньїх II 422), пор. і припущення про зв’язок із Брогу «чималий» п. Бграгкі (Вгйскпег 553). — Фасмер IV 471; Горяев 425. — Див. ще пара1.
[шпарковець] (ент.) «циклоп, рід водяної блохи, СусІорБ циабгісогпІБ» Нед; — похідне утворення від прикметника шпаркий «прудкий, швидкий», пов’язаного зі шпарити; назва мотивується швидкими рухами комахи; пор. її німецьку назву НйрІегІіп§, утворену від Нйріег «стрибун». — Див. ще шпарити.
[шпаркбс] (орн.) «шпак звичайний, ЗіигпиБ уиІ§агІ5 Б.» Нед, Шарл; — неясне.
[шпарувати1] «бути ощадним» ВеБ, [шпарівнйк,] «ощадлива людина» ВеУг; — п. [зхраго^ас, зрего\мас] «заощаджувати, бути скупим, нагромаджувати гроші», слц. [зрогомаГ] «заощаджувати»; — запозичення з німецької мови; н,-зрагеп «складати (зокрема, гроші), заощаджувати, економити» (двн. зрагеп, зрагбп) споріднене з днн. зрагоп, дфриз. зрагіа, дангл. зрагіап, англ. зраге, дісл. зрага, далі з псл. зрогд, укр. спбрий «швидкий, успішний», спорити «примножувати, сприяти». — Вгйскпег 553; Кіиее—Мікка 720. — Див. ще спбрий.
[шпарувати2] «розтягати краї полотна, щоб вони були рівними»; — запозичення з німецької мови; н. зреггеп «розставляти, розчепірювати, (широко) розкривати; перегороджувати, замикати, відрізати» є похідним від Зраггеп (двн. зрагго) «кроква; колода, балка», спорідненого із снн. зраге, гол. зраг, сангл. зрагге, англ. зраг «кроква; шлагбаум», дісл. зраг(г)і «кроква; колода, балка». — Юи§е—Мікка 720, 724. — Див. ще шпа-ра2. — Пор. шпарутки.
[шпарутки] (мн.) «лінійка із зубцями для розпрямляння полотна при особливому способі ткання Ме; дві дощечки, зв’язані посередині, якими рівномірно розтягають краї полотна Г»; — р. [шпа-рутка] «частина ткацького верстата, що служить для натягання полотна»; — запозичення з німецької мови; н. Зреггиіе (мн. Зреггиіеп) «тонка паличка у ткацькому верстаті, за допомогою якої тканина утримується розтягненою вшир» є складним словом, утвореним з основи дієслова зреггеп «розставляти, розчепірювати, (широко) розкривати; перегороджувати, замикати, відрізати», похідного від Зраггеп (< двн. зрагго) «кроква; колода, балка», та іменника Киїе (< двн. гиоіа) «прут; жердина», спорідненого з лат. гаііз «паром, пліт», геіае «дерева в ріці або біля ріки», можливо, також з укр. ратище «держак списа; спис». — Фасмер IV 471; Трубачев Рем. терминол. 136; К1и§е—Мікка 617, 720. — Див. ще ратище, шпара2.
шпат (мін.) «назва багатьох мінералів, що мають здатність від удару розколюватися на шматки правильної форми»; — р. бр. шпат, п. зграї, слц. зраі; — запозичення з німецької мови; н. 8раі (свн. зраї) «шпат», пов’язане із свн. зраї «шматок, уламок», зводиться до пгерм. *зрера, *зреда, спорідненого з гр. осрг|у «клин»; назва мінералу мотивується його властивістю легко розколюватися. — СІС2 933; Фасмер IV 471; Горяев 425; Макепаиег 331; К1и§е—Мікка 720; Егізк II 830—831.
шпатель «інструмент для шпаклювання», [шпадля], шпахля «тс.», [шпад-лювати] «шпаклювати»; — р. шпатель, бр. шпатзль, п. зграсйіа, ст. зграіеі, зграіеіа, зграбеї, ч. зрасЬіІе, слц. зрасйіГа, болг. шпате л (мед.) «ложечка; ніж для змішування фарб», шпатула «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Зраіеі, (заст.) ЗрасіеІ «шпатель», давніше «інструмент хірурга й аптекаря», походить від іт. зраіоіа «шпатель, лопаточка, інструмент художника й аптекаря», яке продовжує слат. зраіиіа, утворене від зраіЬа «ложечка, лопаточка; широкий двосічний меч», звідки також шпага. — Шелудько 57; Фасмер IV 469; Преобр. II, вьіп. последний 103—104; К1и§е—Мікка 718. — Див. ще шпага. — Пор. шпаклювати.
[шпати] «шукати», [шпаяти] «ритися, нишпорити; кублитися» Нед, [шпє-ти\ «ритися», [шпити\, [шпйтіти] «тс.», [шпути] «ритися, нишпорити; кублитися» Нед, [шпиткб] «той, що копає, риє»; — неясне; пор., однак, н. зраііеп «стежити, шпигувати (за кимось)».
шпацір «прогулянка», шпсщир «тс.», шпацирувати «походжати, прогулюватися», шпацірувати «тс.»; — бр. шпа-цьір, п. зрасег, [зрасегг, зхрасег, зхра-су]ег, зрасуг] «прогулянка; місце для прогулянок», ч. (розм.) зрасїг «прогулянка», слц. (розм., заст.) зрасїг, зрасі'гка, нл. зрасіг; — запозичення з німецької мови; н. зрагіегеп «гуляти», 8рагіег(§ап§) «прогулянка» (де §ап§ «хід») походить від іт. зрагіаге «гуляти, прогулюватися,
походжати», яке продовжує лат. зраїіагі «тс.», утворене від зраііигп «простір, шлях, місце для прогулянок», що споріднене з укр. спіти. — Шелудько 57; К1и§е—Міігка 721; АУаІсіе—Ноігп. II 568— 569. — Див. ще спіти.
[шпенет] «трошки, шматочок (чогось)» Нед; — можливо, пов’язане зі шпент (див.).
[шпент] (у виразі до шпенту «дощенту»); — р. [шпент] «пустушка», п. [згрепі] «крихта»; — не зовсім ясне; пов’язується з н. Зріпі «заболонь, м’яка біла деревна маса між корою й стрижнем стовбура» (Фасмер IV 472); у фонетичному плані пор. дощенту, п. сіо згсг^іи «тс.».
шпень «шип, штифт, шпеник (у пряжці) СУМ; [плодоніжка] ВеЗа», Шпеник] «шпеник» Нед, [спенік] «тс.» ВеЛ, [упеник] «кінець стрижня, стрижень; шпеник», шпеник,, шпеньбк; — р. шпень, шпенек, бр. шпень, п. зріопек «шип, шпеник (у пряжці); шпилька ткацького човника», [згріопек], зріегі «тс.», ч. зрепсіїїк «булавка», нл. зр]епс «скалка, колючка; жало; стріла; паросток»; — достовірної етимології не має; можливо, пов’язане зі пнути, спинати, п’ястй, а також пень; менш імовірні пов’язання з п. іггріеп «шпеник (у пряжці)» (Вгйскпег 509), з лат. зріпа «шип, колючка» (Грот РФВ І 36; Горяев 425), з н. Зріпсіеі «веретено» (Фасмер IV 472), останнє з яких сам автор оцінює як малоймовірне. — Преобр. П, вьш. последний 104—105; Но-ІиЬ—Кор. 374; 5с6изіег-5е\ус 1468. — Див. ще пень, п’ястй. — Пор. спінь.
шпергель (бот.) «невелика однорічна рослина родини гвоздикових із довгим ниткоподібним листям і білими квітками, 8рег§иІа Б.»; — п. згрег§іеІ; — засвоєне з новолатинської наукової номенклатури; лат. зрег§иІа пов’язується з лат. зраг^еге «розсівати, розсипати, розносити», спорідненим з англ. зргіпкіе «обсипати, обсівати», зрагк «іскра», лит. зрго§а «тс.», далі, можливо, з гр. отгеірсо «сиплю, сію», отгєруа «сім’я, насіння», які зводяться до іє. *зр(1і)ег- «сипа-460
ти, сіяти». — АУаІсіе—Ноїт. II 566—567; КІеіп 1486. — Пор. сперма, спора.
[шперля] «цілолітнє паливо в полонині» Шух; — неясне.
шпетити «лаяти, сварити, ганити (кого-небудь) СУМ; спотворювати, робити бридким Нед», [шпетний] «гидкий, бридкий», [шпетно], [нешпетний] «неабиякий, добрий», прошпетитися «завинити (перед кимось)», ст. шпетити (XVII ст.) «спотворювати»; — р. [шпетить] «докоряти натяками, ображати», бр. [шпзуіуь] «гудити; ганьбити; псувати», п. згресіс «псувати, спотворювати», ч. [зраій] «спотворювати», [зреіаі] «бурчати (на когось)», слц. зраііГ «спотворювати, робити гидким», [зресіс] «тс.», вл. зраіпу «поганий, низької цінності», нл. зраіпу «нікчемний, поганий, виснажений працею, слабкий»; — запозичення з польської мови; пов’язання п. згресіс «псувати, спотворювати» з н. 8раДі «шпат» (кінська хвороба) (Вгйскпег 553), як і чеських форм з н. [зрасІіІі§] «худий, худорлявий» (МасЬек Е83С8 509) мало переконливе. — Фасмер IV 472; Преобр. II, вьіп. последний 105; Горяев 425; Мій. Е\У 342.
[шпетний] «гарний, чепурний», [шпет] (у виразі до шпету «як слід, гарно»), [шпета] (у виразі до шпети «до речі», не до шпети «не до речі»); — очевидно, результат деетимологізації й контаміна-ційного зближення слів [шпетний] «гидкий, бридкий» і [штепний] «гарний, вродливий, охайний». — Див. ще шпетити, штепний.
[шпєк] у словосполученні до шпєка «до останньої крихти; зовсім нічого» Нед; — очевидно, фонетична деформація форм шпик, шпік «жир», пор. п. до згріки козсі «до самих кісток», (перен.) «цілком, абсолютно». — Див. ще шпик2.
шпиг «шпигун», шпига Бі, [шпигбн], шпигун, шпигунство, [шпіг, шпігун, шпігунство] Нед, шпигувати, шпігува-ти Нед, ст. шпикіз (XVII ст.), шпікь (XVIII ст.); — р. [шпигуни] (мн.) «злодії», бр. шпег «шпиг, шпигун», [шпіг] «тс.», ч. зреіі, зрейоип, слц. зреіі; — за
позичення з польської мови; п. зхріе§, ст. зріе§, очевидно, зворотне утворення від п. ст. зріе§ип; далі можливий, за посередництвом ч. зреііоип, зв’язок з іт. зріопе «шпигун»; виведення п. згріе§ від н. (арг.) ЗресИі «поліцай, (букв.) дятел» (у зв’язку зі строкатою формою) або безпосереднє пов’язання з н. Зраііег «розвідник, шпигун», зраііеп «спостерігати, шпигувати» (Вгйскпег 553) малоймовірні. — Фасмер IV 472, 474. — Див. ще шпіон. — Пор. шпик1.
шпигати «колоти, тикати чим-небудь» СУМ, Нед, шпйґати, шпигнути, шпигонути, шпиг (виг.); — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі шпичка «загострений кінець, колючка» (тоді слід припустити існування в минулому форм * шпика і *шпйкати). — Див. ще спиця.
шпигинар «скипидар», шпигинар «тс.», шпигинарня «скипидарна фабрика», шпигинарня «тс.»; — бр. [шпікнер] «скипидар», п. зрікапагсі, зрікапагсіа, ст. згрікапагсі, зхрікапагсіа, згрі^пагіа «тс.», зріка пагбохуа (бот.) «Уаіегіапа зріса УакІ. (Нагсіозіаскуз ]аіатапі ОС.)», ст. зрікапагсі, зрікопагб «назви різних пахучих рідин, що виготовлялися з рослин»; — запозичення з польської мови; польська первісна форма зрікапагсі виникла на підставі латинського словосполучення зріса пагсіі (бот.) «східний нард», (букв.) «колос нарду» (нард «пахуча трава; ароматична речовина з неї»; значення «скипидар» з’явилося, очевидно, вторинно, як «рідина із сильним запахом»), — Фасмер III 640; АУаІсІе—Ноїт. II 306—307, 574. — Див. ще нард. — Пор. скипидар.
шпик1 «шпигун»; — р. шпик,, бр. шпік; — варіант форми шпиг, запозиченої з п. згріе§ «шпиг, шпигун»; кінцеві -к і -г могли бути зумовлені різною артикуляцією польського -§ у 8грІЄ£, пор. (зр’ек) згріе§, але [зр’е§а] згріе§а. — Див. ще шпиг.
2
шпик «сало», шпиг «кістковий мозок», шпік «тс.», шпигувати «начиняти шпиком», шпігувати, шпікувати
«тс.» Нед, [шпиковати] «змащувати ЧобоТИ ЧИМОСЬ ЖИрНИМ» Нед, СТ. ШПІКГ (XVII ст.); — р. шпик «свиняче сало», бр. шпік «кістковий мозок; (рідк.) сало», п. згрік, заст. зрік «кістковий мозок; жир», ч. зрікоуаіі «шпигувати», слц. зрікоуаҐ, вл. зрікои'ас «тс.», м. шпи-кува «шпигує»; — запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської); н. 8реск (свн. зрес), двн. зрек «сало» споріднене з дангл. зріс, дісл. зрік, дінд. зркіиф, зркі§і «сідниця, стегно» і далі, можливо, із псл. зреіі «дозрівати, достигати», укр. спіти. — Шелудько 58; Фасмер IV 473; Горяев 425; Вгйскпег 553; К1и§е—Міігка 721.
[шпикуляція] «розвідка, звіди»; — п. [згрекиїафа] «роздуми, розрахунки, заходи, розраховані на зиск»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; джерелом н. Зрекиїаіібп є пізньолат. зресиіаііо «виглядання, розвідка», пов’язане зі зресеге «дивитися». — Пор. спекуляція.
шпиль «верховина; загострена жердина, стрижень на будинку; пагорок; [шпилька]; [велика жердина, як держак у вилах] До», [шпиль] (ент.) «точильник, АпоЬіигп Е.» ВеБа, ВеНЗн, [шпйлень] «шпиль, верховина; загострений кілок» Нед, шпилька, шпилькар, шпилькові (мн.) (бот.) «Сопіїегае Лизз.» Мак, [шпйльник] (ент.) «точильник, АпоЬіигп Е.», шпильчасті (мн.) «Сопііегае Лизз.», шпилястий «гострий; конічний; пагорбкуватий», шпилькатий «гострий, подібний до шпильки, голки» Нед, шпильковий «пов’язаний зі шпильками», шпиль-чакуватий «подібний до шпильок», шпильчастий «шпилястий, гострий; конічний; пагорбкуватий», шпилити «прикріплювати за допомогою шпильок», шпиль кувати «тс.», шпильнути «уколоти» Нед, [пришпйлянка] «застібка на ки-балці» Нед, [прйшпилька] «булавка»; — р. шпиль «шпичастий конус або піраміда, що закінчує будинок; великий довгий цвях; (спец.) лебідка з вертикальним барабаном, на який намотується канат», бр. шпіль (архіт., морськ.), п. ст. згрії
«спис; частина дерева для верхньої частини щогли», болг. иіпил (архіт., морськ.) «шпиль»; — запозичення з голландської мови; гол. зрії «вісь; стрижень; веретено; коловорот, лебідка, (морськ.) шпиль» (< снідерл. зріїїе) походить, можливо, за посередництвом проміжної форми *зріпІа, від двн. зріп(п)і-Іа або днн. зріппііа «веретено; стрижень; коловорот». — СІС2 933; Фасмер IV 473; Черньїх II 422—423; Преобр. II, вьіп. последний 105; Маігепаиег 333; Вегіа) Е88Л IV 100; КІи^е—Міігка 726, 727; Угіез ІЧЕАУ 678. — Див. ще шпиндель.
[шпинат] (бот.) «8ріпасіа Ь.»; — р. шпинат, бр. шпінат, п. згріпак, ч. слц. зрелаі, вл. зріпак, нл. зріпаі, болг. спанак, м. спанак, схв. спанаЬ., слн. зріпаса; — запозичення з німецької мови; н. 8ріпаі «шпинат» походить від слат. зріпасЬіит (або *8рїпасеиз), запозиченого з арабської мови; джерелом ар. І8Ііпа§ є перс, азрапаЬ «тс.»; слат. зріпасЬіит (*8рїпасеи8) дістало свою форму внаслідок вторинного зближення з лат. зрїпа «шип, колючка» (насіння рослини 8ріпасіа оіегасеа має колючки); пор. і латинську наукову назву 8ріпасіа. — Фасмер IV 474; Преобр. II, вьіп. последний 105; Масіїек Літі, гозії. 83; НоІиЬ—Еуег 470; НоІиЬ—Кор. 374.
шпиндель «вал металорізальних та деревообробних верстатів; веретено в прядильній машині»; — р. шпиндель, бр. шпїндзль, п. згріпсіеі, болг. шпйн-дел\ — запозичення з німецької мови; н. 8ріпс1еІ (< двн. зріп(п)іІа, -аіа, -иіа) «веретено; (тех.) шпиндель» утворене від дієслова зріппеп «прясти» (пгерм., пор. двн. дангл. гот. зріппап, англ. зріп, дфриз. дісл. шв. зріппа), спорідненого із псл. р^іі, укр. п’ястй, разом з якими воно зводиться до іє. *(з)реп- «тягти, натягати, прясти». — СІС2 933—934; КІи-—Міігка 727. — Див. ще п’ястй. — Пор. шпандель, шпиль.
[шпиндилйк] «жаба» Мо; — неясне.
шпйнька у словах і виразах: навшпиньках, навшпиньки, навшпйняч-
ки, на шпйньках, [навспйньки, навспинячки] «на кінчиках пальців ніг»; — похідне утворення від дієслова спинатися «підійматися, ставати», пов’язаного з п'ястй(ся). — Див. ще з-, п’ястй.
шпиняти «шпигати, штрикати», шпинь «шип на тій частині спиці, що входить у маточину; частина веретена; моталка; поворотна цапфа»; — похідне утворення від шпень «шип, штифт, шпеник (у пряжці)» через проміжну форму *шпеняти\ значення первісного слова мало бути «штовхати (колоти) шпенем»; р. (пд.) [шпинять] «шпигати, штрикати», мабуть, є запозиченням з української мови; менш прийнятне пояснення р. шпинять «насміхатися», шпинь «шип, колючка; насмішник» із давнішого шпиль < шпйльман «актор», запозиченого з німецької мови (Горяев 425; Преобр. II, вьіп. последний 106; Фасмер IV 476). — Див. ще шпень.
[шпйрати] «ритися, розшукувати, вистежувати», [шпирака] «мудрагель» Нед; — п. згрегас «ритися, копатися (в чомусь), розшукувати, вистежувати», вл. зрагас «довбати, ритися», нл. зрагаз «мішати, колупати», зрагаз зе «займатися нудною й нецікавою роботою; копатися, порпатися»; — запозичення з польської мови; походження польської форми неясне; малоймовірна думка про її запозичення з н. зреггеп «розкривати; загороджувати» (Вгйскпег 553). — Пор. шпортати.
[шпйрка1] «шкварка, підсмажений шматок сала» Нед; — п. згрегка, заст. зрегка, ст. згругка, [зругка] «шкварка; копчене сало», ч. [зрегка] «сало», слц. [зрігек] «шкварка»; — запозичення з польської мови; п. ст. згругка, згрегка етимологічно нез’ясовані; пов'язання з н. 8ріеге «жердина» (Вгйскпег 553; МасЬек Е8ЛС 621) непереконливе.
[шпйрка2] «вискочка» Мо; — можливо, запозичення з румунської мови; рум. зрїгс «хлопчисько; шмаркач».
шпирнути «штрикнути», шпирати «штрикати»; — р. [шпьірнуть] «злякати, прогнати», бр. [шпьіряць, шпирнуць]
«кидати (кинути); ганяти; штовхати (штовхнути)»; — експресивне утворення, споріднене з пиряти, перти; пор. [перити] «сильно бити», [пер ну ти] «сильно вдарити». — Див. ще перти3.
[шпирувати] «лаяти, шпетити (когось)», [шпірувати] «сікти, шмагати, мучити; карати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, споріднене зі [спіратися] «сперечатися», [спірити] «відлупцювати». — Див. ще перти3.
шпиталь «госпіталь, лазарет; лікарня; богадільня» СУМ, Бі, ст. шпиталь (1627); — бр. шпіталь «госпіталь; заст. лікарня, богадільня», п. згрііаі «лікарня; госпіталь, шпиталь», ч. слц. (розм.) зріїаі «тс.», вл. заст. зрііа!п]а «тс.», нл. зріїаіе (мн.) «лікарня; госпіталь», схв. шпиталі «госпіталь», слн. зріїаі «лікарня»; — запозичення з німецької мови; н. Зріїаі «лікарня, госпіталь; богадільня» продовжує свн. зріїаі «тс.; орден іоаннітів (госпітальєрів)», що походить від слат. Ьозріїаіе «богадільня; лікарня», лат. Ьозрііаіе (Ьозріїаіе сиЬісиїит) «дім, кімната для гостей, вітальня»; виведення (Вгйскпег 554) польського слова від н. [Зріїїеі] «лікарня, госпіталь; богадільня» сумнівне; припущення (Шелудько 58) про польське посередництво безпідставне. — СІС2 934; Вогуз 606; МасЬек Е8ЛС 621; НоІиЬ—Кор. 374; НоІиЬ— Буег 471; Вегіа] Е88Л IV 101; КІи^е— Міігка 728; Оаигаї 392—393. — Див. ще госпіталь. — Пор. готель.
[шпйхлі'рі «комора, склад», [шпик-лер, шпиклірь, шпиклярь] О, [шпих-лєр] Нед, [шпіклір], [шпіхйр, шпіхира] ВеБ, [шпіхлєр] Нед, [шпіхлір] «тс.» ВеБ, ст. шпихлир-ь (1552), шпихлір-ь (XVII ст.), шпикляр'ь (XVIII ст.); — п. зрісИІег, заст. зрісИІег, згрісИІегг; — запозичене з німецької мови за посередництвом польської; свн. зрїсИег (н. ЗреісЬег) «комора, склад» продовжує двн. зрїЬЬагі, що походить з лат. зрїса-гіит «тс.», утвореного від лат. зрїса «колос», яке є, очевидно, латинським новотвором, спорідненим з лат. зрїпа «шпиль
ка, колючка». — Шелудько 58; Вгйскпег 533; КІи^е—Міігка 722; Таїсіє— Ноїт. II 306—307, 574.
шпиця, шпичак, шпичка, шпіку-лець, шпичакуватий, шпичастий, шпичкуватий, шпічастий — див. спиця.
[шпіальтер] «цинк»; — р. (заст.) шпиаутер, шпиалтер, п. ст. зріаиіег, згіаиіег, згріапіег «тс.»; — запозичене з голландської мови, очевидно, за посередництвом німецької (н. заст. Зріаиіег «цинк; суміш цинку з латунню»); гол. зріаиіег «сплав свинцю з оловом» продовжує снідерл. зреаиіег, запозичене з французької мови; фр. ст. езреаиіге «тс.» походить з якоїсь германської мови (пор. англ. зреііег «цинкова руда», н. ст. Зріаііег «сплав цинку з латунню»), — Угіез ІЧЕАУ 676.
[шпіж] (бот.) «ріжки, СІауісерз риг-ригеа ТиІ.» ВеБ, ВеНЗн, Мак; — неясне.
[шпікмарі «шпихлір» Нед; — неясне.
шпільман «мандрівний музикант, співак у середньовічній Європі»; — р. шпйльман, др. шпильманть, полаб. зреї-тап, болг. шпйлман, схв. шпйлман, цсл. (серб.) шпильльмгь; — давнє запозичення з германських мов; свн. зріїтап «шпільман» (< двн. зріїітап «танцівник»), як і снн. зреїтап «тс.», є складним словом, утвореним з етимологічно нез’ясованого зріі (зреї) «гра, танець» і тап «людина, чоловік», спорідненого з дфриз. тапп, англ. тап, дісл. тадг, гот. таппа, дінд. ав. тапи- «людина», а також із псл. тргь, укр. муж. — СІС 1951, 728; Фасмер IV 473; Преобр. II, вьіп. последний 105; МікІ. ЕАУ 342; К1и§е—Міігка 459— 460, 725. — Див. ще муж.
[шпін] «шпеник (у пряжці) Нед, ВеЗа; плодоніжка ВеЗа; стовбур, пень ВеЛ», [спень] «стовбур, пень» ВеЛ, [спінь] «верхній кінець веретена Уіп-сепг; веретено Шух», [шпінь] «шпеник, кінець стрижня, сам стрижень; ніжка листка, плоду; стрижень, шип Па; верхній кінець веретена Уіпсепг», [шпінька] «гострий кінець веретена» Нед, [за-шпінкати, пришпінкати] «застібнути пряжку» Нед, [розшпінкуватися] «роз-
стібнутися»; — запозичення з румунської мови; рум. зріп «колючка, шпилька, шип, голка», продовжує лат. зрїпа «шип, колючка, терен, терновий кущ», споріднене з умбр. зріпіа, зріпа «стовп», тох. А зріпае «гачок, кілок». — Уіпсепх 11; Ризсагіи 148; АУаІсіе—Ноїт. II 574.
[шпінгалет] «металічний поздовж-, ній засув для замикання дверей або вікон»; — бр. шпінгалет.', — запозичення з російської мови; безпосереднім джерелом р. шпингалет є н. Зрапіоіеіі «шпінгалет», що походить від фр. езрад-поіеііе «тс.» і далі від езра^пої «іспанський» у зв’язку із запозиченням відповідної реалії з Іспанії (пор. іншу назву шпінгалета у французькій мові Іаг^еііе а І’езра^поіе «іспанський засув»), — СІС2 934; Фасмер IV 474; Оаигаі 293.
[пшінка] «запонка», [спінка) «тс.»; — п. зріпка «запонка», [арійка, згріпка] «тс.», слц. вл. нл. зріпка «застібка; запонка»; — утворення, споріднене зі спдна «пряжка», спинати «поєднувати, сполучати», п. зріпае «тс.». — Фасмер IV 474—475; Вгйскпег 554. — Див. ще п’ястй. — Пор. спдна, шпонка.
[шпїнька] (орн.) «зяблик, Егіп^іІІа соеФЬз Б.» ВеБ, ВеНЗн, Шарл, [шпінь-кало] «тс.» тж; — звуконаслідувальне утворення; назва мотивується криком птаха, який визначається як дзвінке піньк-піньк. — Птицьі СРСР 581—582.
шпіон «шпигун», шпіонаж, шпібн-ство, шпіднити; — р. болг. шпидн, бр. шпіен, п. (рідк.) зхріоп, ч. (розм.) зріди, слц. зрібп, вл. зріоп, м. шпион, схв. шпй/ун, слн. зррбп; — запозичення з німецької мови; н. Зрібп «шпіон, шпигун» за посередництвом французької та іспанської (фр. езріоп, ісп. зріопе «тс.») запозичене з італійської; іт. зріопе «шпигун» утворене від зріаге «шпіонити, вистежувати, підстерігати», джерелом якого є германські мови (пор. пгерм. *зреИ-«уважно, гостро дивитися» і генетично пов’язані з ним двн. зреИбп, зріоИбп «стежити, вистежувати», снн. зре(е)п, снідерл. зріеп «тс.»). — Фасмер IV 474; Черньїх II 423; Преобр. II, вьіп. послед-
ний 105—106; НоІиЬ—Буег 471; Младенов 695; Оаигаі 293; КІи^е—Міігка 718, 727—728. — Пор. шпиг.
[шпіц1] «шпиль; гострий кінець» О; — р. шпиц «шпиль на будові», бр. шпіц, п. згріс, ч. зрісе, слц. (розм.) зріс «вістря; шпиль», вл. нл. зріса «тс.», болг. шпиц «гострий; подібний до шпиля», м. шпиц «шпиль; гострий», схв. зріс, зріса «тс.», слн. зріса «вістря; верховина»; — запозичення з німецької мови; н. Зріїге, [Зрііг] «шпиль; гострий кінець, вістря» пов’язане зі зрііг «гострий» (< двн. зріггі «тс.»), спорідненим з дангл. зріїи «рожен; спис», двн. зріз «рожен», шв. зреіі, норв. зріі «тс.». — СІС2 934; Черньїх II 423; Вогуз 606; ЗсИизіег-Зехмс 1467—1468; Зкок III 409—410; Вегіа] ЕЗЗЛ IV 99; КІи^е—Міігка 726, 728; КІеіп 1492; ЛбЬаппеззоп 889. — Пор. шпіц2.
шпіц2 «порода собак»; — р. болг. шпиц, бр. шпіц, п. згріс, ч. зрісі, слн. зрі'сеї] «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Зрііг «шпіц (порода собак)» пов’язане з прикметником зрііг «гострий, шпичастий»; назва мотивується загостреною формою морди і гострими вухами собаки. — СІС2 934; Фасмер IV 474; Черньїх II 423; Горяев Доп. І 57; Ко-раїігїзкі 948; НоІиЬ—Буег 471; Вегіа] ЕЗЗЛ IV 99; КІи^е—Міігка 728. — Див. ще шпіц1.
шпіцрутен «довга гнучка лозина, якими солдати били засуджених, що їх проганяли крізь стрій»; — р. болг. шпиц-рутен, бр. шпіцрутзн, п. згріггиіа; — запозичене з німецької мови за посередництвом російської; н. ст. Зрііггиіе «шпіцрутен; різка, прут» (мн. Зріїг-гиіеп), суч. Зріергиіе «тс.» є складним словом, утвореним з компонентів Зрііге (Зрііг-) «шпиль, гострий кінець, вістря» та -гиіе (Киіе) «прут, різка», що продовжує двн. гиоіа «жердина» і, можливо, споріднене із псл. *гаіізк]о, укр. ратище. — СІС2 934; Фасмер IV 474. — Див. ще ратище, шпіц1.
шплінт «кріпильна деталь у машинобудуванні; [заколесник]» ЛЖит; — р.
болг. шплинт, бр. шплінт, її. згрііпі, [згрііпсіа]; — запозичення з німецької мови; н. Зрііпі «заколесник; шплінт» походить від снн. зрііпіе «тс.», для якого припускається первісне *зрПі, пов’язане з дієсловом зріїіеп, н. зріеіреп «розколювати». — СІС2 934; КІіі£е—Міігка 207, 729; Кіеіп 1493. — Див. ще флйнта1.
[шплях] «шрам, пляма, ряботиння» ВеЛ, [шпляхт] «тс.» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з др. сути «сипати» (с’ьплю, сьпеши «сиплю, сиплеш»), пор. укр. вй-сип-ка, р. сьіпь, утворені від сипати (сьіпать).
[шпол] «совок, яким виливають воду з човна», ]шпдла, шпдлик] «тс.»; — др. сьполі> «полоник, посудина для черпання, глечик», СПОЛ"Ь (спольї) «глечик» (?), слн. рої (род. в. рбіа) «черпак», цсл. полі», исполт», сполт» «тс.»; — псл. [зьроіь, іг-вроіь], похідні від дієслова *реІ-іі «полоти; вичерпувати», раїаіі «провіювати», спорідненого з гр. тгаЛЛш «трясу, підкидаю», укр. [палати] «очищати зерно від полови (лушпиння), підтрушуючи його в посудині». — Масіїек Е83С 429. — Див. ще полонин1, палати1.
шпона «одношарова, неклеєна фанера; прокладний матеріал», шпонка «прокладний матеріал; кріпильна деталь», шпднька «тс.»; — р. шпон, шпона, бр. шпона, п. згропа, зропа; — запозичення з німецької мови; н. Зрап «тріска, скіпка, уламок» (< двн. свн. снн. зрап) споріднене з дфриз. зрап, зроп «плоский золотий щит-нагрудник», дісл. зрапп, зропп «уламок, тріска, скабка, дерев’яна пластинка», гр. скрг|м «клин». — СІС2 934; К1и£е—Міігка 719.
шпонка «запонка», шпднька «тс., [шпилька]» ЛПол, шпбня «шип у дерев’яному стовпі; пазур птаха»; — р. шпон «пазур ловчого птаха», бр. [шпонка] «запонка», п. [зропка, згропка] «тс.», згроп «пазур; скоба», ч. слц. вл. зропка «застібка, пряжка», болг. шпонка, слн. зрбпа «пряжка, застібка; скоба, дужка, клямка», зропка «застібка, скріпка, пряжка», цсл. соліона «перепона, перешкода»; — утворення, споріднене зі спдна
«пряжка», спинати «поєднувати, сполучати»; пов’язання (Преобр. II, вьш. последний 106; Горяев 425; Маігепаиег 331) із нн. зроп «тріска», свн. зрап (> нвн. Зрап) «тс.» за посередництвом польської мови непереконливе. — Фасмер IV 474—475; Вогуз 606; Вгііскпег 554. — Див. ще п’ястй. — Пор. спдна, пшінка.
шпднька — див. шпонка.
шпора «острога; роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів; шип на ободі ведучого колеса або траках гусениці трактора», шпорка «(у квітів) мішкоподібний виріст оцвітини, де скупчується нектар; (у птахів) невеличка шпора на лапі», шпорити-, — р. бр. болг. м. шпора, п. [згрогаї, ч. (розм.) зрогп, зрогпа; — запозичення з німецької мови (проти Черньїх II 423); н. ст. Зроге (суч. Зрогп, двн. зрого «шпора») споріднене з дангл. зрога, зрига, англ. зриг, дісл. зрогі «шпора», дінд. зріїиг «відштовхувати ногою», ав. зраг, лит. зрігіі «ступати». — СІС2 934; Фасмер IV 475; Горяев 425; Преобр. II, вьіп. последний 106; Младенов 695; Маігепаиег 334; КІи^е— Міігка 729.
шпорец — див. спорець.
[шпорйшкн] (мн.) (бот.) «порічки червоні, КіЬез гиЬгит к», [шпурйшки] Па, [шпорічка] Мак, [спорічка] «тс.» Нед; — фонетичний варіант форми [спо-річки], пов’язаної з порічки. — Див. ще порічка.
шпортати «колупати; копатися, шукати», шпортатися «колупатися; вовтузитися; копатися, шукати; спотикатися», [шпиртати] «колупати», шпортнути «кольнути, вдарити», [шпортонути] «кольнути, вдарити із силою» Нед, [шпдртайло, шпортало] «той, що копається, риється, копирсається», [шпортана] «сторчака» Ме, вишпортувати-, — п. [згрогіас] «ритися, порпатися, копирсатися, шукати»; — очевидно, експресивний варіант дієслова портати «збирати». — Див. ще портати. — Пор. шпйрати, шупортати.
[шпорунйк] «ощадлива людина» ВеУг; — очевидно, видозміна первісно-
го \шпапівнйк\ «тс.», похідного від [шпарувати] «бути ощадливим» (див.).
[шпбтатися] «спотикатися», [за шпотитися\ «спіткнутися» Ме; — не зовсім ясне; можливо, експресивний варіант деетимологізованого первісного спотикатися (див.).
[шпринц] (зоол.) «гадюка звичайна, Уірега Ьегиз Б.» ВеНЗн; — неясне.
[шпрйха] «спиця (в колесі)», [шприх, шпряха\ «тс.»; — п. згргусіїа, (рідк.) згргусЬ, зргусіїа «спиця (в колесі); прут, щабель»; — запозичення з німецької мови; н. ЗреісНе «спиця» (двн. зреісНа) споріднене з днн. зреса, дангл. зраса, англ. зроке «спиця», лит. зреі^ііаї «колючки», а також з дінд. зрНуаН «палиця, рід весла», лат. зріса «колос». — Вгиск-пег 510, 554; Кіи^е—Міігка 722.
шприц «хірургічний інструмент для впорскування в організм лікарських речовин і для відсмоктування рідини; інструмент подібної будови, використовуваний у техніці», шприца «тс.», шприцювальник, шприцювальний, шприцу-вати, шприцювати; — р. м. шприц «шприц», бр. шпрьіц, п. згргуса «тс.; спринцівка», болг. шприц «спринцівка; бляшана трубочка; вода із содою», схв. шприц «шприц», слн. (розм.) зргіса «спринцівка»; — запозичення з німецької мови; нім. Зргіїге «шприц; укол; пожежний насос» (< свн. зргйіге «оприскувач, насос») походить від дієслова зргіігеп «сприскувати; шприцювати» (< свн. зргйі-геп «сприскувати»), яке зводиться до пгерм. *зрг0і- «виростати, проростати; розпукуватися». — СІС2 934; Фасмер IV 475; Преобр. II, вьіп. последний 106; Младенов 695; Кіи^е—Міігка 731, 732.
шпроти (мн.) «дрібна морська промислова риба родини оселедцевих; консерви з цієї риби в олії»; — р. бр. шпроти, п. згргоіу, ч. зргоіа, [зргоі] (одн.), слц. зргоіа (одн.); — запозичення з німецької мови; н. Зргоііе (< Зргоіі) «шпрот» походить від снн. зргоіі «тс.», для якого припускається зв’язок із н. ЗргоР «нащадок; виводок; молода риба», утвореним від зргіеРеп (< двн. зргіозап 466
< пгерм. *зргеи1ап) «проростати; розпукуватися», що споріднене з кімр. ІІПУЗІ (< *зргисІ8Іо-) «поспіх», лтс. зргаизііез «протовплюватися». — Фасмер IV 475; Черньїх II 423—424; Горяев Доп. І 57; НоІиЬ—Буег 471; Кіи^е—Міігка 731, 732, 733.
[шпувати] «бушувати; бризкати; плювати; насміхатися Бі; блювати Пі», [шпуйнуть, шпойнуть] «бризнути, сприснути» ЛЧерк, [шпуйний] (про вітер) «пронизливий, різкий»; — не зовсім ясне; припущення (Потебня РФВ 1880/4, 23) про пізнє запозичення з лат. зрио «плюю», спорідненого з псл. ріьуаіі, укр. плювати, непереконливе.
шпувці (мн.) (ент.) «хробаки тур-белярії, ТигЬеІІагіа» Нед; — неясне.
[шпуга] «дерев’яна планка або залізна штаба для скріплювання дощок у дверях, оковування скрині тощо»; — п. згроп^а, зроп^а, 8грд.^а, [зра^а, згрип-^а] «тс.»; — запозичене з німецької мови за посередництвом польської; н. Зрап^е (< двн. зрап^а) «дерев’яна поперечка, засув; пряжка, застібка» споріднене із снідерл. зрап§4іе, дангл. зрап£ «тс.», англ. зрап^Іе «металевий листок», дісл. зррп^ «тонка пластинка; крижина», а також із н. зраппеп «натягати», етимологічно пов’язаним із псл. р^іі, укр. п’ястй. — ВеЗн 83; Вгйскпег 553; КІи-
—Міігка 719. — Див. ще п’ястй. — Пор. шпані'вка.
шпуля «дерев’яна або картонна насадка на веретені для намотування пряжі», шпулька, [шпулєр] «(у ткачів) рід пристрою, щоб намотувати нитки на шпульку» Нед, шпуляр «тс.», шпульник «робітник, що намотує нитки на шпульки»; — р. бр. шпуля, п. згриіа, полаб. зроіка, болг. шпулка, схв. шпу-ла, слн. зриіа; — запозичення з німецької мови; свн. зриоі(е) (< двн. зриоіо) «шпуля, тонкий, плоский шматок дерева; трубка; стрижень пташиного пера» (н. Зриіе «тс.») споріднене із снн. зрбіе, снідерл. зроеіе, гол. зроеі «шпуля», ісл. зрбіа «(ткацький) човник». — Шелудько 58; Фасмер IV 475; Преобр. II, вьш.
последний 106; Вогуз 607; Вгйскпег 554; НоІиЬ—Кор. 374; Кіиде—Міігка 733, [шпундра] «вид страви з підсмаженої свинини; шматок свинячої грудинки» Нед, шпундрі (мн.) «тс.», шпундер «шматок свинячої грудинки» Нед; — п. згропсіег «грудинка; [однорічне порося, відгодоване на шинку]»; — запозичення з невідомого джерела. — Вгйскпег 554.
шпунт* «поздовжній виступ або паз, що з’єднує дошки, блоки тощо; дошка з виступом з одного боку й пазом з протилежного; спеціальний корок у бочках», шпунтина «дошка, брус із пазом з одного боку і виступом із другого», [шпунтованії] «(про раму) не під замазку, а зі шпунтами» Л, шпунтувальний, шпунтувати «вирізати шпунт; застосовувати шпунти; закривати бочку шпунтом»; — р. бр. болг. шпунт, п. зхрипі, [зрбпсі], ч. слц. (розм.) зрипі, вл. (розм.) зрипсіохсас «стелити підлогу», нл. зрипсіохсаз «тс.; затикати бочку чопом»; — запозичення з німецької мови; н. Зрипсі (свн. зрипі) «дірка для чопа; чіп, затичка» походить від іт. (з)рипіо «випускний отвір; отвір, просвердлений у трубі»; італійське слово продовжує нар.-лат. (ех)рипсіит «тс.», утворене з префікса ех- «з» та іменника рипсіит «укол; точка; очко». — СІС" 934; Фасмер IV 475; Преобр. II, вьіп. последний 106; Вгйскпег 554; НоІиЬ—Ьуег 471; Вегіа] Е88Й IV 103; Кіиге—Міігка 734. — Див. ще екс-, пункт*.
шпунт2 «інструмент для обробки каменю; столярний інструмент, яким роблять пази»; — не зовсім ясне; можливо, утворилося шляхом скорочення іменника шпунтубель (див.).
[шпунт3] «пунш; пуншова есенція Нед», [шпунтуш] «тс.»; — р. [шпунтин] «пунш; горілка, розведена чаєм», бр. [шпунт] «пунш, чай з алкогольним напоєм»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, що виникло з пунш шляхом метатези приголосних; кінцеве -т могло з’явитися під впливом шпунт «чіп у винній бочці». — Див. ще пунш.
шпунтубель «столярний інструмент, яким вистругують шпунти — пази»; — р. бр. шпунтубель, п. згрипіНеЬеІ, (заст.) ззрипіЬуЬе!, болг. шпунтубел\ — запозичення з німецької мови; н. Зрйпсі-ЬоЬе! «шпунтубель» — складне слово, утворене зі Зрипсі «шпунт» і НбЬеі «рубанок». — ССРЛЯ 17, 1540. — Див. ще гембель, шпунт*.
шпур «(у гірничій справі) циліндричний отвір у гірській породі, вибурений для вибухівки; (у металургії) отвір у горні для випуску рідких продуктів плавки»; — р. бр. болг. шпур «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Зриг (двн. зрог) «слід, ознака; колія; заглиблення для вибухівки при гірничих роботах; отвір у горні» споріднене з дінд. зрйиг «відштовхувати ногою», ав. зраг, лит. зрігіі «ступати», а також із н. Зрогп (двн. зрого) «шпора». — СІС" 934; Кіи^е—Міігка 729, 734. — Пор. шпора.
шпурляти «кидати» СУМ, Нед, [шпургати] Нед, шпурити «тс.», шпурнути «кинути» СУМ, Нед, [шпурто-нути] «кинути із силою, вилити», шпу-ряти «шпурляти»; — очевидно, звуконаслідувально-зображальне утворення; пор. аналогічні жбурляти, жбурити, жбурнути.
[шраги] «козла (розпилювати колоди)» ВеЗа; — п. ззагаці, [згга^і, ззга-дапу] «козла», ч. згак (заст.) «підставка, кілок»; — запозичення з німецької мови; свн. зсЬга^е «косо або навхрест уставлені стовпи, навхрест поставлені ніжки як підставки стола, козел тощо» (н. Зсйга^еп «козла; верстат») споріднене з ранньонвн. зсйге^е (< двн. *8С.ГЄ£І), Н. 5СЙГа£ «КОСИЙ», НН. 8СІ1ГЄ£, гол. зсіїгаа^ «тс.»; пгерм. *зкга£- «бути косим». — НоІиЬ—Кор. 374; К1и§е— Міігка 677—678.
[шрайба] (тех.) «шайба» ЛЖит; — утворення, що виникло як результат контамінації слів шруб «гвинт» і шайба «металеве кільце або пластинка з отвором, іцо їх закладають під гайку або головку болта». — Див. ще шайба, шруб.
шрам «слід на шкірі від зарубцьо-ваної рани», шрамуватий «подряпаний, у шрамах», шрамувата «робити шрами», ст. шрамі> (1599); — р. бр. шрам, п. зггата, (рідк.) зггат, ч. згат «тс.»; — запозичення з німецької мови; свн. зсїігат(те) «рана від меча» (> нвн. Зсіїгатте «шрам, рубець») споріднене з дісл. зкгата «сокира; рана», іт. сгепа, ретором. сгеппа «поріз, розріз», а також ІЗ псл. кго]ііі, укр. кроїти. — Шелудько 58; Фасмер IV 476; Черньїх II 424; Преобр. II, вьш. последний 107; Горяев 425; Вгйскпег 554; НоІиЬ—Кор. 374; Но-ІиЬ—Буег 471; Кіи^е—Міігка 678. — Пор кроїти.
шрапнель «артилерійський снаряд картечної дії»; — р. бр. шрапнель, п. зггарпеї, ч. слц. вл. згарпеї, болг. шрагі-нел, м. шрапнел, шрапнела, схв. шрап-нел, шрапнела, слн. згарпеї; — запозичення з англійської мови; англ. зЬгар-пеі «тс.» походить від прізвища винахідника шрапнелі, генерала Г. Шрапнеля (Н. ЗЬгарпеї, 1761 — 1842). — СІС2 934— 935; Фасмер IV 476; НоІиЬ—Буег 472; Младенов 695; Оаигаї 666; Кіеіп 1439.
шредер «машина, що обробляє кукурудзу», хескер-шредер «тс.», шредерувати', — р. болг. шредер, бр. шрздзр; — термін, який виник шляхом скорочення складного слова хескер-шредер, запозиченого з англійської мови; англ. Низкег-зНгесІсІеґ «тс.» є складним словом, утвореним з Низкег «лущильник» від дієслова Низк «очищувати від лушпайок, лущити» (< сангл. Низке) нез’ясовано-го походження, і зкігесісіег «різак» від дієслова зНгесІ «різати, розрізувати», що продовжує дангл. зсгеасіе, споріднене з Н. 8СІ1ГОІЄП «дробити, грубо молоти», ЗсНгої «дріб (мисливський); грубо змелене борошно». — БСЗ 46, 127; Кіеіп 752, 1439; КІи^е—Міігка 681. — Див. ще хижа, шріт1.
[шрикуні (орн.) «рожевий шпак, Зіигпиз (Разіог) гозеиз Б.» Шарл; — р. [шрикун\ «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, утворення звуконаслідувального характеру. — Пор. шріт2.
шрифт «накреслення, написання літер; комплект літер, потрібних для відтворення певного алфавіту, цифр і знаків», шрифтар «робітник, що відливає шрифт», шрифтарня «словолитня», шрифтдвня «складальна каса»; — р. болг. м. шрифт, бр. шрьіфт, п. зггуіі; — запозичення з німецької мови; н. ЗсИгіїі «шрифт; почерк; твір; напис» (< двн. зсгіїї) утворене від зсИгеіЬеп «писати», (< двн. зсгїЬап «тс.»), яке походить від лат. зсгїЬо «пишу, вирізую», спорідненого з гр. охартфаоцаї «дряпаю (на чомусь)», сірл. зсгїраіт «тс.». — СІС2 935; Фасмер IV 476; Младенов 695; Кіи^е—Міігка 679, 680; У/акіе—Ноїт. II 499—500.
[шріпстак] «лещата» О, [шрубстак] «тс.» тж; — п. згиЬзгіак, (заст.) зггиЬзгІак; — запозичене з німецької мови за посередництвом польської; н. ЗсНгаиЬзІоск «лещата», (букв.) «палиця для загвинчування» (пор. пізнє свн. зсИгйЬе «гвинт») є складним словом, перший компонент якого (ЗсНгаиЬ-) пов’язаний з дієсловом зсйгаиЬеп «загвинчувати», другий із Зіоск «палиця; шток; стрижень». — Шелудько 58; Вгйскпег 535. — Див. ще шруб, шток.
шріт1 «дріб (мисливський); грубо змелене борошно Нед», [шрут] «дріб» Бі, шротина, шротівниця, шротувати «грубо молоти» Нед, ст. шроті) (шро-том'ь) (XVIII ст.); — р. (рідк.) шрот, бр. шрот «дріб», п. 5ШІ, згбі, (заст.) 52ГОІ, (рідк.) 32ГОІ (ЗГОІ), СТ. ЗГ2ОІ, 32ГиІ «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно», Ч. СЛЦ. ЗГОІ «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт», вл. (розм.) згбі «грубо змелене борошно; дріб; брухт», НЛ. 8ҐОІ «грубо змелене борошно; непросіяне борошно як корм для худоби», болг. (рідк.) шрот «дріб», схв. шрот «дріб; грубо змелена кукурудза, борошно як корм худобі», слн. згбі «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсНгої «дріб; грубо змелене борошно; шрот (з олійного насіння)» (< свн. зсНгбІ «удар, поріз, рана; відрізаний, відпиляний шматок», двн. зсгбі «поріз») споріднене з гр. яроілоСщаі «вимітаю», лат. зсгбіит
(< *8сгоиіит) «(анат.) калитка», зсгйіо «досліджую», а також із псл. кога, укр. кора, псл. зкога, укр. шкіра, псл. кга]аіі, укр. краяти. — Вгйскпег 534—535; Но-ІиЬ—Кор. 374; НоІиЬ—Еуег 472; Вегіа] Е88Л IV 104; КІи^е—Міігка 681. — Див. ще кора, краяти, шкіра. — Пор. шрот1.
[шріт2] «вигук на вираження співу птаха волове очко», [шрітати] «(про волове очко) співати»; — звуконаслідувальне утворення.
шропшир «порода м’ясних овець з короткою вовною»; — р. шропшир, слц. зИгорзИіге; — запозичення з англійської мови; англ. зЬгорзЬіге «тс.» походить від назви англійського графства 8Игор-зИіге, де виведено цю породу. — СІС2 935; БСЗ 48, 182.
шрот1 «макуха»; — р. болг. шрот «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. 8сИгоі «дріб (мисливський); грубо змелене борошно; макуха». — СІС2 935; ССРЛЯ 17, 1545. — Див. ще шріт1. — Пор. шрот2.
[шрот2] «довгасто відрізаний шматок сала» Нед; — п. ст. ьггоі «смуга, довгастий шматок м’яса, риби», ч. [згйіка] «шматок копченого м’яса»; — запозичення з німецької мови; свн. зсИгбі «удар, поріз, рана; відрізаний, відпиляний шматок». — Вгйскпег 534—535, 555; НоІиЬ— Кор. 374. — Див. ще шріт1. — Пор. шрот1.
шруб «гвинт, шуруп», шруба, шруб-ка «тс.», шрубель «зубило», шрубок «гвинтова втулка; пробка з гвинтовою нарізкою» Нед, шрубувати «загвинчувати», ст. шрубки «гвинтики» (XVIII ст.); — бр. шруба, [шруб] «гвинт», п. згиЬа, (заст.) зггиЬа, (рідк.) згбЬа, зггоЬа, [зггиЬІ, ч. згоиЬ, слц. (розм.) згаиЬа, вл. згиЬ, нл. згиЬа, [згуЬа], м. шраф, схв. шраф «тс.»; — запозичення з німецької мови; свн. (пізнє) зсЬгйЬе (н. 8сЬгаиЬе) «гвинт, болт» походить від нар.-лат. зсгб-Ьа «гайка, шуруп»; пов’язання безпосередньо з н. 8сИгаиЬе (Шелудько 58) малоймовірне з огляду на вокалізм кореня. — Вгйскпег 535; МасЬек Е8ЛС 623; НоІиЬ—
Еуег 472; МікІ. Е\У 342; Кіи^е—Міігка 678—679; УУаІгіе—Ноїт. II 500.
штаб «орган керування військами», штабіст, штабний, штабник, шта-бовець; — р. бр. м. штаб, п. згіаЬ, ч. слц. зіаЬ, болг. щаб, схв. штаб, слн. зіаЬ; — запозичення з німецької мови; н. 8іаЬ «палиця; булава; штаб» (останнє значення виникло через переносне вживання значення «булава» як символу влади, зокрема, у війську) споріднене з двн. зіаЬ, днн. зіаі, дангл. зіаеі, англ. віаїї, дісл. зіаїг «палиця; булава», лит. ст. 8Іа-Ьаз «стовп, колона; ідол», лтс. зіаЬз «стовп, колона», прус. зіаЬіз «камінь», гр. аотЕусрг)^ «міцний», дінд. зіаЬИпаіі, -оіі «підпирає, затримує», тох. 8Іор, зіо\у «палиця». — СІС2 935; Фасмер IV 476; Черньїх II 424; Горяев 426; Преобр. II, вьіп. последний 107; НоІиЬ—Кор. 375; Но-ІиЬ—Еуег 472; КІи^е—Міігка 735; КІеіп 1501.
штаба «металевий прут, стрижень», [штйба] «тс.» Нед, штабарня «фабрика, що випускає листове залізо», зашта-бувати «обити штабами»; — р. [штаб] «ціпок, валок, валик», бр. [штаба] «залізний прут, штаба (запирати двері), засув», п. згіаЬа; — запозичення з німецької мови; н. 8іаЬ «палиця, булава, прут, стрижень». — Шелудько 58; Вгйскпег 555; Кіи^е—Міігка 735. — Див. ще штаб.
штабель «купа правильної геометричної форми будівельних або інших матеріалів», штабелювальний, штабельний, штабелювати-, — р. бр. штабель, нл. 8ІаЬ]еІ, зіаЬІ; — запозичення з німецької мови; н. 8іаре1 «штабель» походить від снн. зіареї «тс.», пов’язаного із снн. зіаї, н. 8іаЬ «палиця; булава; штаб». — СІС2 935; Фасмер IV 476; Кіи^е—Міігка 735, 736. — Див. ще штаб. — Пор. етап, стапель, штапель.
[штага] «знаряддя, за допомогою якого чинбар розвішує шкіру над чаном; дерев’яний брус у млині», [штаґва] «поперечна жердина у ткацькому верстаті, на яку намотується полотно» Нед; — р. штаг «товстий канат, що
підтримує щогду спереду», п. 8гіа£ «сталева линва, що з’єднує щоглу з іншими пристроями корабля», згіа^а «гранчастий брус, до якого прибивається дошка підлоги; похила дошка, що править за сходи на риштуваннях»; — запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської); н. Зіа^ «штат (товстий канат, що підтримує щоглу спереду)» походить від снн. зіасіт(^) «тс.», яке є словом прагерманського походження і споріднене з гол. зіа£, дангл. 8Іае£, англ. зіау, дісл. зіа^, а також дінд. зіакаїі «чинить опір», ав. зіахіа- «твердий», умбр. зіакаг «визначений, установлений», псл. зіаіі, укр. стати. — Шелудько 58; Фасмер IV 477; Кораііпзкі 949; Маїгепаиег 335; Кіи^е—Міігка 736. — Пор. стати.
[штайфіркй] (мн.) «сорт картоплі (з твердою кіркою)» Нед; — п. 8гІа]Гагкі (мн.) «сорт картоплі»; — не зовсім ясне; можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови, де могло бути утворене шляхом скорочення словосполучення еіп зіеіїег (Егдаріеі) «шорстка (картопля)»; прикметник зіеії «шорсткий, твердий, цупкий» споріднений з дангл. 8ІіГ, гол. зЇЦГ, дісл. зіїїг «сильний, негнучкий», далі з лат. зіїрез «стовбур, кіл», зіїриіа «стебло, соломина», зіїрйіиз «твердий», лит. зііріі «застигати», зііргйз «сильний», що зводяться до іє. 5Іїр- «твердий, негнучкий; жердина, палиця». — Кіи^е—Міігка 743, 749; Угіез АЕАУ 541, 547. — Пор. штйвний, штифт.
[штак1] «частина ткацького верстата (рід вала)» Г; — п. згіак «соснове дерево, що вкладається між балками стелі»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; нвн. Зіаке(п) «жердина», як припускається, є словом нижньонімецького походження (пор. снн. снідерл. англ. норв. шв. зіаке «жердина», дфриз. зіака, дангл. зіаса, дшв. зіакі «тс.», двн. зіасії «олень на другому році життя»), спорідненим з лит. зіа^агаз, зіе^егуз «стебло», лтс. зіе^а, 8ІЄ£8 «жердина», що зводяться до іє.
*зіе£- «жердина, колода». — Шелудько 58; КІи^е—Міігка 736.
[штак2] «інвалід, солдат інвалідної команди», [штакун] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з н. ЗІаскеІ «бідолаха, жалюгідна людина».
[шталєр] «рід танцю» ВеБ, [штеєр] «тс.» тж; — п. [згіаіег] «рід вальсу у швидкому темпі», зг1а]ег, (рідк.) з1е]ег «німецький (штирійський) танець, подібний за темпом до вальсу»; — запозичення з німецької мови; н. Зіеіепмаїгег — складне слово, пов’язане зі Зіеіегтагк «Штирія» (земля й історична область в Австрії), зіеіегізсК «штирійський» і АУаІ-гег «вальс»; слово запозичене також у румунську мову (зіаіег). — Кораііпзкі 949; ОЬКМ 837.
шталмейстер (заст.) «головний конюх; один із придворних чинів у царській Росії; режисер манежу, що веде циркову програму»; — р. шталмейстер, бр. шталмайстар, болг. щалмайстор', — запозичене з німецької мови через російське посередництво; н. ЗіаІІтеізІег — складне слово, утворене від Зіаіі «стайня; хлів» (< двн. зіаі(і) «тс.»), спорідненого з гр. отєХ?щ> «шикую (до бою), споряджаю, готую», прус, зіаііїї «стояти», і Меізіег «майстер». — СІС 1951, 729; Фасмер IV 477; Кіи^е—Міігка 736—737. — Див. ще майстер.
штамб «частина стовбура дерева від кореня до крони»; — р. бр. штамб, п. (рідк.) згіат, згіата «стовбур; покоління», вл. зіот «дерево (що росте)», нл. [зіот] «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом російської; н. Зіатт «стовбур» споріднене з ірл. іатип «стовбур дерева», гр. отаумос; «стояча посудина, глек», лат. зіатеп «основа (ткацька)», дінд. зіііа-тап «місце стояння», тох. А зіат «дерево», які зводяться до іє. *8І(1і)а- «стояти», кореня, наявного також у псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 935; Фасмер IV 477; КІи^е—Міігка 737, 743. — Див. ще стати.
[штамбур] «кришений турецький тютюн»; — не зовсім ясне; можливо, по-
в’язане з тур. ІвІапЬиІ (ійійпй) «стамбульський (тютюн)».
[штамет) «рід вовняної тканини», ст. штаметь (XVIII ст.); — р. штаме-товьій «з вовняної тканини», стамед «рід вовняної тканини»; — запозичене за посередництвом польської і німецької мов (п. ст. вгіагпеї «рід вовняної тканини», н. 81атеІ «тс.») з італійської; іт. віатеїіо «груба вовняна тканина» етимологічно пов’язане з лат. віатеп «основа (тканини)», спорідненим із гр. отгщссу «тс.», дінд. віііатап «місце розташування», тох. А віат «дерево», гот. вібта «тканина», лит. віотиб, віиотиб «стан, постать; зріст», які зводяться до іє. *8і(Н)а- «стояти», наявного також у псл. віаіі, укр. стати. — Фасмер III 744, IV 477; Вгйскпег 555; 8XV VI 387; Оаигаї 295, 297; У/аІсІе—Ноігп. II 586, 596— 599. — Див. ще стати. — Пор. штамб.
штамп «інструмент для обробки заготовок тиском; металева форма із заглибленням або рельєфним зображенням тексту малюнка; печатка; напис на кресленні; (перен.) шаблон», штамповка, штампувальник, штампувальний, штампувати; — р. бр. штамп, п. вгіатра «штамп», болг. щампа, м. (заст.) штампа «відтиск, відбиток на папері; візерунок на тканині», схв. штампа «друк, преса», слн. віатра «друк, преса; друкування; щось надруковане»; — запозичене за посередництвом німецької мови (н. 8іатр «штамп») з італійської; іт. віат-ра «відтиск, відбиток; гравюра; друк» пов’язане зі віатраге «друкувати, штампувати», запозиченим від давньофранксь-кого *в1атрбп «товкти», н. віашрїеп «тс.», які споріднені з псл. вірраіі, укр. ступати. — СІС2 935; Черньїх II 424; Ко-раїігізкі 949; Вегіа) Е88Л IV 106; МікІ. Е\У 342; Оаигаї 295, 298; КІи^е—Міігка 737.— Див. ще ступати. — Пор. ступа.
штанга «металевий стрижень, деталі інструментів; спортивний снаряд у важкій атлетиці», штангіст; — р. бр. штанга, п. вгіап^а «штанга; металевий брус (прут)», слц. (віап^а) «жердина», полаб. віапсГаі «прут, штаба, жердина»,
болг. щанга «штанга», м. штанга, схв. штанга «жердина; важіль», слн. віап^а «жердина; дишель, війя»; — запозичення з німецької мови; н. 8іап^е «штанга; жердина, палиця, стрижень» споріднене з гр. отоуоі; «гострий край, вістря», сггахис; «колос», лтс. віа^агв «риба з колючками», які зводяться до іє. *в1е(п)^1т- «колоти; бути гострим». — СІС2 935; Фасмер IV 477; Черньїх II 424; Кораіігівкі 949; Вегіа) Е88Л IV 106; Кіи^е—Міігка 739. — Пор. стяг1.
штангенциркуль «інструмент для лінійних вимірювань»; — р. штангенциркуль, бр. штанеенцьіркуль, болг. щангенцйркул; — запозичення з німецької мови; н. 81ап£еП2Ігкеі «тс.» є складним словом, утвореним з н. 8іап^е «штанга; стрижень» і /ігкеї «циркуль, круг, коло». — СІС2 936. — Див. ще циркуль, штанга.
[штандара] «жердина (щоб збільшувати місткість воза)», [штандар] «стояк для жердини сушити невід» Мо, Берл, [штандари] (мн.) «ніша під ва-ристою піччю СУМ, підпіччя Пі; триніжки для колиски під час праці на полі ЛЖит; стовпи як опора підлоги ЛПол», [штандарина] «жердина, щоб розширювати віз при транспортуванні снопів, сіна тощо», ст. на стандарах'ь (1579); — бр. [штандара] «стовпчик під будовою (фундамент)», п. [вгіапсіаг, віапсіаг, віеп-с!аг| «підпора у риштуванні; наріжний стовп у будованому домі; заглиблення під піччю», ст. віапсіиг, віупсіаг «підпора у риштуванні», нл. віапсіаг «кадіб, шаплик; поміст для вітряка»; — запозичене з німецької мови (можливо, за польським посередництвом); н. 81апсіег «стояк, колона» продовжує двн. (пізнє) віапіег «тс.», похідне від двн. віапіап «стояти», спорідненого з гот. дангл. днн. віапсіап, дісл. віапсіа, англ. віапсі «тс.», далі з псл. віаіі, укр. стати. — Шелудько 58; Вгйскпег 555; КІи^е—Міігка 738, 743. — Пор. стати.
штандарт «прапор», штандар «тс.»; — р. штандарт, бр. штандар, п. вгіапсіаг, ч. віапсіагіа, слц. віапсіагсіа, болг.
(заст.) щандарт «тс.»; — запозичене з німецької мови (очевидно, за російським і польським посередництвом); нвн. ЗіапЗагіе (свн. зіапіНагі) «штандарт, прапор» походить від фр. ст. езіапЗагі, що сформувалося під впливом фр. ст. езіеп-сіге (суч. еіепдге) «розтягати, розстилати» і продовжує давньофранкське *5Іапс1бгс1 «місце розташування (стояння)» — складне слово, перший компонент якого зіапсі-пов’язаний із дієсловом днн. зіапЗап «стояти», спорідненим із псл. зіаіі, 8Іо]аіі, укр. стати, стояти, а другий -бгсі споріднений з днн. дфриз. дангл. огсі «вістря (зброї)», двн. огі (н. Огі) «місце». — СІС2 936; Фасмер IV 477; Преобр. II, вьіп. последний 107; КІи^е—Міігка 525, 738, 743. — Див. ще стати. — Пор. штан-дара.
штани «одяг, що закриває нижню частину тулуба та ноги», [штані], штаненята, штанина, штанка «штанина», штанці, штанчата, штанята, штань-кб «той, що носить штани», безштанько «хлопчик, що ще не носить штанів; бідняк», підштаники, підштанки, [шта-натий] «про курей: з лапами, вкритими оперенням», [штанькуватий] «тс.»; — р. бр. штаньї, п. [зхіапікі, аіапікі]; — псл. [сх. *5ьіапе] (дв.) від зьіапу (мн.) < *8ьі-апа (<*8Іі-апа < *8ші-апа) «тканина, що зшивається або пришивається до другої» — споріднене (при іншому ступені кореневого вокалізму) з лит. зійіїпіз «що стосується шиття»; слово штани утворене від шити (псл. зііі) і означало первісно «одяг, зшитий з двох шматків тканини»; менш вірогідними є інші етимології слова: як похідне від дтюрк. ісіоп «внутрішній, нижній одяг; штани» (Фасмер—Трубачев IV 477; Радлов І 1402, 1513, 1561, III 1710), від ір. *8Іапа «нога, холоша (ав. раііі-зіапа «нога») (Трубачев Зтимология 1965, 40), від іє. *8Іе§-/8Іо§- «покривати» (Горяев 426; Откупщиков ЗИРЯ IV 103—109), від іт. зоііапа, фр. зоиіапе «довгий одяг, застібнутий на ґудзики з низу до верху» (Соболевский РФВ 53, 170). — Ільїнський РМ 1933/10, 335—336; Чер-
ньіх II 424—425; Преобр. II, вьш. последний 107. — Див. ще шити.
штанодран (бот.) «Агаіеа ропііса Б. (КНосІосІепсІгоп Пауцт Ооп.) (інша українська назва драпоштан)» Г, Мак; — складне слово, утворене зі слів штани і драти «дерти»; рослина становить собою високий чагарник і названа так, очевидно, за дряпуче гілля. — Див. ще дерти, штани.
штапель «окремий завиток у руні; штучне волокно невеликої довжини; тканина зі штапельної пряжі»; — р. бр. штапель' — запозичення з німецької мови; н. Зіареї «довжина (штапель) волокна; (текст.) руно» є словом нижньонімецького походження, що відповідає н. Зіаіїеі «ступінь, східець; ярус» і споріднене з снн. снідерл. гол. 8Іаре1 «купа; основний предмет торгівлі», дфриз. зіариї, дангл. зіароі «стовбур; стовп, одвірок, опора, колона; склад, ринок», дісл. зірриіі «стовп, вежа», далі з н. ЗіаЬ (двн. зіаЬ, днн. 8ІаІ) «палиця, костур». — СІС2 936; ССРЛЯ 17, 1556; Черньїх II 425; КІи^е—Міігка 735, 736, 739. — Див. ще штаб. — Пор. стапель, штабель.
[штапний] «вродливий, гарний, гожий; майстерний»; — результат експресивної видозміни початкового штепний «гарний, вродливий; охайний» (див.).
[штапувати] «стьобати (при шитті); робити візерунки, нашивки гарусом або кольоровими нитками (на свитках тощо); ганити, лаяти; лупцювати» Г, [штапівка, штапик, штапбвка\ «спосіб вишивання» ЛБ VII; — бр. штапаваць «строчити, шити, прошивати», п. ст. згіероумас «строчити, прострочувати», ч. зіероуаіі, зіероуаіі «стьобати, прошивати», слц. зіе-роуаі’, вл. 8Іеро\мас «тс.», нл. зіараз, 8Іаро\ма8 «вишивати, стьобати, штопати»; — запозичення з німецької мови; н. зіерреп (свн. зіерреп) «стьобати, прошивати» споріднене з снн. зіір(ре) «точка», гол. зіірреіеп «торкатися чимось гострим; вишивати», англ. зіірріе «малювати (гравірувати) пунктиром», а також з лат. 8Ііре8 «кілок», зііриіа «стеб
ло», — Миске II 668; Кіи^е—Міігка 745—746. — Пор. стебло.
штат «склад працівників (певної установи); адміністративна одиниця», за-штат (у виразі звільнити в заштат), заштатний, позаштатний, штатський; — р. штат, стат, бр. штат «тс.», ч. зіаі «штат, держава», слц. зіаі, вл. нл. зіаі «тс.», болг. щат «штат (склад працівників, адміністративна одиниця)»; — запозичене з німецької мови (через російське посередництво); н. 8іааі «держава; (заст.) кошторис, бюджет» (свн. зіаі) походить від слат. йіаіиз «стан, становище». — СІС2 936; ССРЛЯ 17, 1556— 1557; Фасмер IV 477; Горяев 426; Преобр. II, вьіп. последний 107; Кіи^е— Міігка 734. — Див. ще статус.
штатив «переносний пристрій, на якому встановлюють і закріплюють кіно-і фотоапарати, геодезичні, астрономічні й лабораторні прилади та хімічний посуд», статйва «частина ткацького верстата» Г, Нед; — р. штатив, бр. штати у, п. зіаіуху, ч. зіаііу, слц. зіаііу, вл. зіаіі’У/, болг. м. статйв, схв. статйв, слн. зіаііу; — запозичення з німецької мови; н. Зіаіі'у «штатив, підставка» походить від лат. зіаііуиз «стоячий, нерухомий», утвореного ВІД 5І6 «стою», яке споріднене з псл. зіаіі, 5Іо]аіі, укр. стати, стояти. — СІС2 936; Фасмер IV 477; ШаИе—Ноїт. II 587, 596—599. — Див. ще стати.
штатський «цивільний»; — запозичення з російської мови; р. штатский утворене від штат «склад працівників (певної установи)». — Фасмер IV 477. — Див. ще штат.
[штатула] «будова тіла, фігура, постать», [штатульний] «показний, поважний, високий на зріст»; — очевидно, експресивно-фонетична деформація форми статура. — Див. ще статура.
[штафета] «естафета, кур’єр» Нед; — п. згіаіеіа, ч. слц. зіаіеіа, вл. зіаіеіа, болг. щафета, м. схв. штафета, слн. зіаіеіа; — запозичене за посередництвом німецької (н. Зіаіеііе «естафета») з італійської мови; іт. віаііеііа «гінець,
кур’єр; естафета» утворене від зіаіїа «стремено», що походить від свн. зіарі(е), нвн. Зіаріе (8іарї) «слід (від ноги)», генетично пов’язаного з дангл. зіере, зіаере «крок; хід; ступінь», англ. 5Іер «крок», дісл. аіарі «висока, стрімка скеля» і далі з лит. БІаЬуІі «затримувати», дінд. БІаЬНпаН «підпирає, затримує, гальмує», тох. зіор, 5Іоч/ «палиця, костур». — Фасмер IV 478; 51. \муг. оЬсусІї 734; Кораііпзкі 948; НоІиЬ—Ьуег 472; Вегіа) Е58Л IV 105; Оаигаі 295, 301; Кіи^е—Міігка 735, 736, 739. — Пор. естафета.
штахет «частина ґратчастої огорожі», штахета «тс.» Пі, штахети «ґратчаста огорожа», штахетина «частина цієї огорожі (окрема дошка)», штахетник «штахети», штахеття (зб.), щекет «низька дощана огорожа» ЛПол, штахетчастий, штахетчатий; — р. (пд.) [штакетник] «точені дерев’яні стовпчики в балконних поручнях; загорожа в балконі», бр. [штакет] «огорожа з коротких вузьких дощечок», п. зхіа-сЬеіа (мн. згіасИеІу), [вгіакіеі], ст. зхіо-кіеі; — запозичене з італійської мови (можливо, за посередництвом польської та німецької, пор. н. Зіакеі, Зіакеіе «шта-кетина»); іт. зіасскеііа «палісад, частокіл» утворене від зіасса «кіл, паля», запозиченого з пгерм. *зіакка «тс.» (пор. нвн. 81аке «кіл, паля, загострена деревина», снн. англ. норв. шв. зіаке «тс.»), спорідненого з лит. зіа^агаз «стебло», псл. віегегь, віогагь, укр. стджар. — 81. \муг. оЬсусй 734; Оаигаі 295; КІи^е— Міігка 736. — Див. ще стіг, стджар.
[штаховатиі «карбами значити (дерево)» ВеЛ; — п. згіасЬом/ас «кувати залізо (поставивши вузьким боком або вертикально)»; — запозичення з німецької мови; н. зіесЬеп «колоти; гравірувати» споріднене з лат. іпзііеаге «збуджувати», гр. СТТІСсО (*5ІІЦб) «колю», лит. зіі^іі «залишатися», що зводиться до іє. *5іеі§- «колоти; бути гострим», розширеної форми від *5ІЄІ- «гострий». — Кіи^е—Міігка 742. — Пор. стиль, штиль3.
штевень «частина корпусу судна»; — р. штевень, бр. штзвень, п. зіехма,
болг. щевен; — запозичене з голландської мови, можливо, за російським та німецьким посередництвом (н. 8ІЄУЄП «тс.»); гол. снн. зієуєп (< пгерм. *зіаІ5па-) споріднене з н. 8іаЬ «палиця, костур», лит. ст. зіаЬаз «стовп», лтс. зіаЬз «стовп, колона», тох. зіор, зіоуу «палиця». — СІС2 936; Фасмер IV 478; К1и£е— Міігка 735, 747. — Пор. штаб.
штейгер «гірничий майстер»; — р. штейгер, бр. штзйгер, п. згіу^аг, зіу^аг, ст. зіу^аг, зіе^аг, зхіа^іег, [зхіе^іег] «тс.», ч. (розм.) зіаідг «альпініст», слц. (розм.) 8Іа)§ег «штейгер», болг. щайгер «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. 8іеі§ег «штейгер, гірничий майстер» пов’язане зі зіеі^еп «підійматися», 8іеі§ «стежка», спорідненими з псл. *8Іь§а, укр. стежка. — СІС 1951, 730; Фасмер IV 478; КІи^е—Міігка 743—744. — Див. ще стежка.
штельвага «передня частина воза, екіпажа», [штельваг] «штельвага» Нед, штелвага, [штивляга], [штильвага] Г, О II, [штільвага] О II, [стальвага, стельвага] «тс.»; — п. зіеіууа^а, зхіеі-\уа§а, [зіуіууа^а, зхіуіууа^а]; — запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської); н. 8іе11\уа§еп, (заст.) [8іе11\уа§а] «штельвага» є складним словом, перший компонент якого (8іе11-) пов’язаний зі зіеііеп «ставити», а другий — з \¥а§еп «віз», спорідненим із псл. уогь, укр. віз-, первісне значення слова «те, що ставиться (уставляється) у віз». — Вгйскпег 556; 81. ч/уг. оЬсусН 701, 734; К1и£е—Міігка 745, 830—831. — Див. ще везтгі, штелюга.
[штелюга] «мольберт»; — п. зхіа-1и§а, (заст.) зіаіи^а (мн. зіаіи^і); — запозичення з польської мови; п. зхіаіи^а виникло на основі н. зіеііеп «ставити» або ОезіеІІ «стояк» під впливом іменників типу хе^іи^а «навігація»; н. зіеііеп споріднене з гр. сттєЛЛєіу «замовляти, посилати», дінд. зіНйпа (< зіНиІпа) «колона», зіНаІаіі «(міцно) стоїть», вірм. зіеіет «ставлю», прус, зіаїїі «стояти», псл. зіаіі, укр. стати. — Вгйскпег 513; 81. \муг. оЬсусН 734; КІи^е—Міігка 744— 745. — Див. ще стати.
[штем] (у виразі: на такий штем «у такий спосіб»); — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі штемп «тавро; печатка, штемпель». — Див. ще штемп. — Пор. штиб2.
[штемп] «штемпель; тавро», [штем-повати] «ставити печатку; таврувати» Нед, штемпбваний «таврований»; — постало, очевидно, як зворотне утворення від форми штемпель, однак деталі процесу неясні. — Див. ще штемпель.
[штемпаль] «наріжний корч, що служить як фундамент для дерев’яної будівлі»; — очевидно, походить від н. *8іет-гпрГаЬІ «опорний стовпе(ць)», складного слова, утвореного від зіеттеп «упиратися, довбати» і Рїаїті «паля, стовп». — Див. ще паля1, стамеска.
штемпель «інструмент, яким ставлять печатку; [гербова марка)», стемпель «штемпель», штемплярня «штампувальний прес» Нед, штемпелювальний, [штампльбваний] «штемпельований, таврований», штемпелювати, штемплюва-ти «штемпелювати; таврувати», стемп-лювати «штемпелювати»; — р. штемпель, (заст.) стемпель, бр. штзмпель, п. зіетреї «штемпель, штамп; шомпол», ч. (розм.) зіетрі, слц. (розм., заст.) зіетреї’, болг. щемпел, м. штембил, слн. (розм.) зіетреї); — запозичення з німецької мови; н. 81етреі «штемпель, печатка; тавро; штамп» походить від снн. нн. зіетреї «тс.», утвореного від снн. зіатреп «товкти, трамбувати», що споріднене з н. зіатріеп, англ. зіатр, дісл. зіарра (< *з1атра), норв. зіарра, зіатра, а також із гр. сттєцрсо «топчу». — СІС2 936; Фасмер IV 478; Горяев 426; Вехіа) Е88Л IV 109; Кіи^е—Міігка 737, 745. — Пор. ступа.
[штепа] «товста корова» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов'язане зі [штепний] «гарний» (див.).
[штепний] «гарний, вродливий; охайний»; — результат експресивної формально-семантичної видозміни початкового степний «здібний, умілий» (див.).
штепсель «пристрій для включання апаратів до електричної мережі»; — р.
штепсель, (заст.) степсель, бр. штзп-сель, болг. щепсел; — запозичення з німецької мови; н. ЗібрзеІ «чіп, затичка; штепсель» походить від снн. зіорреп «набивати, затикати», спорідненого з нвн. зіоріеп «тс.», двн. зіорібп, днфранк. зіирроп, англ. зіор, які зводяться до пгерм. [(зах.) *8Іоррбп]. — СІС2 936; Фасмер IV 478; Вегіа) Е88Л IV 110; КІиее—Міігка 753; Раиі ИАМЬ 599.
[штепурний] «чепурний»; — очевидно, пов’язане з чепурнйй, однак ближчі стосунки неясні. — Див. ще чепурйти.
ПІтефан — див. Степан.
штиб* «вугільний пил», [штип] «пил; перегоріла земля з гноєм; непридатні залишки від перепряденого клоччя»; — р. бр. штиб; — запозичення з німецької мови; н. ОезійЬ(Ь)е «вугільний пил» походить від дієслова зііеЬеп «розлітатися, розсіюватися, розпорошуватися», яке зіставляється з гр. тйсро<; «дим; чад». — СІС2 936; Шелудько 59; КІи^е—Міігка 741, 748.
штиб2 «спосіб, манера; взірець, стиль», [штіб] «тс.» Пі; — неясне.
штйба (заст.) «штаба»; — запозичення з німецької мови; н. ЗіаЬе є формою множини від 8іаЬ «палиця; булава; прут, стрижень». — Див. ще штаб, штаба.
[штйбель] «куля на куполі церкви, до якої прикріплюється хрест»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тибель «дерев’яний цвях» (див.).
штиблети «чоловічі черевики, переважно на шнурках; (заст.) гетри на застібках»; — р. штиблети, ст. штйб-ли, штивлетьі, п. (заст.) згіуЬІеіу, слц. (заст.) зііЬІеіу; — запозичене з італійської мови за посередництвом російської та німецької (н. Зііеїеіеііе «полуботки (на шнурках); дамські чобітки»); іт. зііуаіеііі «полуботки; високі черевики, чобітки» є демінутивною формою ВІД 8ІІ-уаіі (одн.'зііуаіе) «черевики», що походить від слат. аезііуаіе «літнє (взуття)», ае8І§8 (род. в. аезіаііз) «тепла пора року, літо», спорідненого з гр. а’ЇОш «запалюю, палю», дінд. есПдаК «дрова», дангл. ад
«вогнище», двн. еіі «тс.», кімр. аідсі «спека». — Фасмер IV 478; Черньїх II 425; Преобр. II, вьіп. последний 107; Вгйскпег 556; Маігепаиег 312—313; КІи^е— Міігка 748; Ваііізіі—Аіеззіо V 36—38; АУаІде—Ноігп. І 15—16, 20.
штйвний «тупий, негнучкий», штив-ніти «тужавіти; заклякати»; — п. згіу-\мпу, [зхіуЬпу] «тугий, негнучкий, застиглий»; — запозичення з німецької мови (можливе польське посередництво); свн. 8ІЇІ (> н. зіеіі) «тугий, негнучкий; застиглий; виструнчений» споріднене з дангл. зіїї, англ. 8ІІГГ, гол. зііД, дісл. зіііг «застиглий, негнучкий», а також із лат. зіірез «стовбур, кіл», зііро «набиваю, наповнюю». — Вгйскпег 556; Вогуз 608; КІиее—Міігка 743. — Пор. штифт.
Гштйгати] «колоти; штовхати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із слц. (розм.) зіікаі’ «пробивати дірки, проколювати»; пор. також н. зіесйеп* (свн. зіесйеп) «колоти, поколювати».
штик* «багнет», [штих] «шпичаста палиця; гострий кінець, вістря; (заст.) спис»; — р. штик «багнет», бр. штик, штих, п. [згіук] «тс.», згіусіі «вістря; зброя з вістрям; укол», ч. слц. (розм.) зіук «багнет», болг. щик, м. штик «тс.»; — запозичене з німецької мови через російське і польське посередництво; СВН. 8ІІСІ1 «укол (удар списом)» походить від свн. зіесйеп (>нвн. зіесЬеп) «колоти», спорідненого з двн. зіейііап, днн. зіекап, фриз, зіека, а також із гр. оті£со (< *зії§]б) «колю», лит. 8ІЇ£ІІ «залишатися»; малоймовірне пов’язання (Маіге-паиег 338) р. штик із шв. зііск «тріска, скалка». — Фасмер IV 481—482; Черньїх II 427; Преобр. II, вьш. последний 109; Вгйскпег 556; Вьгленов БЕ 1958 8/3, 240; МікІ. Е\¥ 344; Кіи^е—Міігка 742. — Пор. штих.
ШТИК2 — ДИВ. ШТИХ.
[штикуляти] «шкутильгати»; — запозичення з польської мови; п. ст. згіу-киїас «тс.» неясного походження; можливо, образно-експресивне утворення, що формально близьке укр. микуляти (очима) «водити (очима)».
Іштикун] «віроломний убивця, убивця з-за рогу» Нед; — не зовсім ясне; можливо, споріднене зі штйгати (див.).
[штил] «удар»; — утворене, можливо, від штиль «рожен»; семантичний розвиток міг відбуватися шляхом: «рожен» -* -> «удар рожном» -> «удар». — Див. ще ШТИЛЬ.
штиль* (морськ.) «безвітря або дуже слабкий вітер на морі, озері», штильний, штилювати; — р. штиль, бр. штьіль, п. [згіуі] (присл.) «тихо, спокійно»; — запозичене з голландської мови через російське посередництво; гол. зііі «тихий» споріднене З ДВН. ДНН. 8ІІІІІ, н. зііІІ, дфриз. дангл. зііііе, англ. 5ІІ11 «тс.», дінд. зіНапй- (< зНтаіпй-) «непорушний»; не виключений зв’язок із н. 8іі11е «тиша» з огляду на початковий шиплячий приголосний (Горяев 426). — СІС2 936; Фасмер IV 479; Кораііпзкі 949; Угіез ІМЕШ 700; КІи^е—Міігка 745, 750.
штиль2 (с.-г.) «дерев’яний рожен (носити солому); держак О; зламаний стовбур ВеБ», \штйлі] (мн.) «рожен» Нед, Пі, [штиля] «тс.» Нед, [штіль] «держак» О; — бр. штьіль «гострий стрижень; (тех.) шип», п. згіуі «держак молота; держак», зіуі «держак»; — запозичення з німецької мови; н. 8ііеІ (< двн. зііі) «держак, держално, колодочка» походить від нар.-лат. зіеіит «стовп, колона», що зазнало впливу деяких слів германського походження, утворених від пгерм. *5ІЄІЦ-«стояк, держак». — Шелудько 59; КІи-£е—Міігка 749; Раиі ОШ. 596; Угіез АЕ\¥ 548. — Пор. стиль.
[штиль3] «спосіб, зразок»; — р. (заст.) штиль «стиль; у мистецтві: школа, спосіб, рід, манера», слц. зіуі’ «стиль»; — запозичене з латинської мови через німецьке посередництво (н. Зііі «стиль»); лат. зіііиз «стиль, спосіб викладу, думка, висловлення». — Фасмер III 760, IV 478; Кіи^е—Міігка 750. — Див. ще стиль. — Пор. штиль2.
[штйльгати] «шкутильгати» Г, Нед, [штигуліти], [штигулькати] Нед, [штильготати], [штильгукати] «тс.» тж, [штильгу-штильгу] (виг.) «про ходу при шкутильганні» Нед, [штульгук] 476
(виг.) «тс.» тж; — образно-експресивне утворення; до словотвору пор. кульгати, шкутильгати. — Пор. кульгати.
ІштимІ «коротка дрібна вовна, па-чоси; волосся в людини Г; коротка вовна ВеУг; вовна Шух», [штимуватий] «про смушки: поганий сорт (майже без завитків) Г; такий, що має прогалини, голі, не покриті вовною або шерстю місця (про тварин) Пі»; — болг. [щим] «дрібна нечиста вовна, пачоси», м. штим, схв. [зііт] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. зііт «дрібна нечиста вовна, пачоси», можливо, пов’язане із схв. зііт (ОБКМ 839; УгаЬіе Кота-позіауіса 14, 174), що, на думку деяких дослідників (Младенов 685, 697), зводиться до іє. *зек-/зкеі- «різати». — ЗсНе-Іисіко 146.
[штипірець] «волокно, пір’їнка (пташина)» Нед; — фонетичний варіант первісного *чепірець, пов’язаного з \че-пера] «розсоха», (роз)чепйрювати, [че-пірнатий] «бахромчастий, розчепире-ний». — Див. ще чепера.
штир «циліндричний стрижень»; — р. штьірь, штьір «тс.», [стьірь, стьір] «шворінь; вісь», бр. штьір «штир»; — запозичення з німецької мови; снн. зійг(е) «кермо, руль» споріднене з гол. зіииг, дфриз. зіійге, дангл. 5Іеог(гбог), дісл. зіугі, н. Зіеиег «тс.», англ. зіеег «керувати, вести (корабель, автомобіль)», можливо, з гр. отацрб<; «стовп», лат. (ге)-зіаигаге «відновлювати». — Фасмер IV 482; Кіи^е—Міігка 747. — Див. ще стерно.
[штйрити] «гнати»; — бр. штьі-рьшь; — неясне.
[штирк] «хвалько, жевжик, джигун»; — зворотне утворення від штиркати «штрикати, штовхати», пор. джиґун при джйґати. — Див. ще штиркати.
[штиркати] «штрикати»; — очевидно, форма з відмінною щодо спорідненого торкати рефлексацією кореневого вокалізму, викликаною іншим наголосом (-тиркати < *-тьркати при торкати < *тьркати, як у с-тирчати при торчма; форма торкати виникла під дією аналогії); початкове ш- результат
фонетичної видозміни префікса с~. — Див. ще з-, торкати. — Пор. штир-хати, штрикати1.
Іштйрпа] (прися.) у словосполученні штрикати штйрпа «(грубим) поштовхом»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі [штиркати] «штрикати»; незрозумілою, однак, лишається словотворча структура слова: штйрпа замість припушуваного тут *штйрка\ не виключений зв’язок з лит. зНргіаї «сильно, міцно»; первісне значення словосполучення в цьому випадку — «тикати сильно».
[штйря] «ялова вівця»; — слц. [зііга] «гермафродит», болг. щир (жін. р. щира) «безплідний, бездітний; яловий», щирйца «ялова тварина; (знев.) бездітна жінка», м. штирка «ялова», схв. штйркинм «безплідна жінка»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. вііга «ялова» (про тварин), рідше «безплідна» (про жінок) є словом нез’ясованого походження; припускається зв’язок з лат. зіегіііз’ «безплідний, яловий» (Масіїек Е8ЛС8 515), з гр. отєїра «ялова тварина; безплідна жінка» (8кок III 415), можливе й субстратне дакійське походження, пор. алб. зітііеге «тс.» (ОЬКМ 839).
[штирхати] «штрикати», [штирхай-ло] «чоловічий статевий орган,- член»; — фонетичний варіант, що виник на основі первісного [штиркати] (пор. штовхати при товкти). — Див. ще штиркати.
[штйтиі «шанувати, поважати», [штй-вий, вштйвий, уштйвий] «вихований, ввічливий, слухняний, скромний (про дітей)» Ва, поштивий, почтйвий «чемний, ввічливий; (рідк.) гідний пошани, поваги»; — р. чтить «шанувати, поважати», др. чьтити «тс.», чисти, чьсти «рахувати; читати; поважати», п. сгсіс «шанувати; (ст.) читати», ч. сіїїі, ст. свіііі «шанувати; частувати, приймати гостя», слц. сііі’ «шанувати», болг. почйтам, м. почита, схв. сазіііі «тс.; частувати», слн. сазіііі «шанувати», стел, чьстити «тс.»; — псл. сьвіііі «шанувати». — Фасмер IV 374; ЗССЯ 4, 175; 81. ргаві. II 315; Вегп. І 173—174; 81а\увкі І 114; МасЬек Е8ЛС 101. — Див. ще честь, читати.
штифт «кріпильна деталь у вигляді невеличкого циліндричного або конічного стрижня; невеличкий стрижень, цвях без головки», [штифта] «великий цвях, яким прибивають крокви» Дз; — р. штифт, бр. штьіфт, п. вхіуіі, ч. (розм.) 8ІІІІ, 5ІуІІ, СЛЦ. 8ІІІІ «(рОЗМ., заст.) олівець; (розм.) штифт», болг. щифт «штифт»; — запозичення з німецької мови; н. 8ІІІІ (< двн. зіеїі) «штифт, тонкий загострений предмет із дерева або металу» споріднене з дфриз. зііре «кіл», нн. зііреї «риштування», англ. зііре «стебло», а також з лат. зґїрез «кіл(ок)». — СІС2 936; Фасмер IV 479; КІи^е—Міігка 749—750. — Пор. штйвний.
штих «укол (голкою), стібок, шов; верства землі, захоплювана лопатою», штик «верства землі, захоплювана лопатою», штикувати «перекопувати на глибину лопати»; — бр. штьіх «багнет, штик», п. згіусИ «гравюра», ст. «вістря; укол; стібок, шов», ч. (розм.) зіісЬ, віуск «стібок», слц. (розм.) віісЬ «стібок; укол», слн. вііЬ «укол, стібок»; — запозичення з німецької мови (польське посередництво можливе, але не обов’язкове); н. 8іісЬ «укол; удар; стібок» походить від зіесЬеп «колоти» (< двн. зіеИЬап). — Шелудько 59; Вгйскпег 556; Кіиее—Міігка 742. — Див. ще штик*.
Гштйхати] «колоти; штовхати» Нед, [штйханець] «поштовх, стусан» Нед; — п. (рідк.) згіусИас «колоти»; — запозичення з німецької мови (польське посередництво не обов’язкове); н. зіескеп «колоти». — Вгйскпег 556; КІи^е—Мікка 742. — Див. ще штик1. — Пор. штих.
штйхель «різальний ручний інструмент»; — р. штйхель, бр. штьіхель, п. згіускеї, болг. щйхел; — запозичення з німецької мови; н. ЗіісЬеІ «різець, штихель» утворене від віесЬеп «колоти, різати» і споріднене із снн. зіекеї, дангл. зіісеі, англ. зііскіе, дісл. віікіїї «різець». — СІС2 936; КІи^е—Міігка 748. — Див. ще ШТИК*.
(штихіл) «залізна лопатка для зіскоблювання вовни або шерсті при ви
чинці шкіри», [штрйхіль] «тс.» — фонетична деформація форми [штрйхіль], [стрихіль] «тс.» під впливом штихель «різець». — Див. ще стрихулець, штихель.
(штихувати] «відтягати (в кузні) лезо сокири та ін.» Дз, [штиховать] «гострити» Л; — п. згіусЬоумас «гравірувати»; ст. «колоти; випускати з печі розтоплений метал», ч. (розм.) біісііо-уаіі, віусИоуаіі «випереджати; перевищувати»; — запозичення з німецької мови; н. віесЬеп (<5ІеНЬап) «колоти; гравірувати; вирізати», ЗіісН «удар». — Вгйскпег 556; Кіи^е—Міігка 742. — Див. ще штик*.
[штйця] «залізне з’єднання, що зміцнює дерев’яні частини різних знарядь» О II, [штица] «тс.» О II; — м. штица «дошка», схв. штица «дранка, дощечка; гак (багор)»;— не зовсім ясне; можливо, давня здрібніла форма від *дт>ска «дошка»; менш імовірне польське походження слова — від п. [вгіуса] «залізна підпора, що з’єднує крила воза; підпірки під ручками крісла, канапи» (О II 390), яке своєю фонетичною формою (зхіуса замість сподіваного *згсіса) більше схоже на запозичення з іншої слов’янської мови.
[штіль] «дзьоб у спеціальному інструменті лісорубів»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із штиль «рожен, держак». — Див. ще штиль2.
[штовб] «стовбур дерева»; — експресивне утворення, що виникло як фонетичний варіант початкового столб чи стовп або як наслідок контамінації [штуб] і стовп. — Див. ще стовп. — Пор. штуб.
штовхати «короткими різкими рухами торкатися когось, відпихати від себе», [штовкати] «штовхати, совати, штрикати» Пі, штовхан, штовханина, штовхач, підштовхувач, поштовх, штовх (виг.), штовхіць (виг.); — експресивне утворення, споріднене з товкти, [шовкати], [товкан], толок; до чергування х і к пор. штиркати і штирхати. — Див. ще товкти.
шток (геол.) «велика маса гірської породи неправильної форми; (тех.) ме
талевий циліндричний стрижень морського якоря», [штоф] «поперечний стрижень якоря» Берл; — р. бр. шток «тс.», п. згіок «колода, на яку спирається ковадло», ч. (розм.) зіок «колода (різника); поверх», слц. Док «скриня з перегородками; рід стола; поверх», болг. щок «поперечний стрижень у верхній частині якоря»; — запозичення з німецької м.о-ви; н. Зіоск «палиця; поверх; шток» (двн. зіос) споріднене з днн. дфриз. ЗІок, дангл. зіосс, дісл. зіоккг, лит. з4и§1і «здійматися вгору» і, без початкового 8-, із дінд. іи(п)]аіі «натискає, штовхає». — СІС 1951, 730; НоІиЬ—Буег 473; КІи^е— Міігка 752; Угіез АЕАУ 550.
штбкати «говорити што, взагалі намагатися висловлюватися по-російському»; — утворення, що походить від р. что (фонетично што) «що», етимологічно пов’язаного з українським літературним що (див.).
[штола] «глибока западина в скелі; скеля», [штблє] (зб.) «велике каміння»; — п. ст. згіоіа «підкоп», зіоіа «тс.», ч. зіоіа «штольня», слц. (заст.) зіоіа «тс.»; — запозичення з німецької мови; свн. зіоііе «штольня; стовп, підпора» походить від зіеііеп «ставити», спорідненого з гр. отєХХсо «шикую, готую», дінд. зіЬипа (< *зНіи1па) «колона, стовп», вірм. зіеіет «ставлю», прус. зіаіїі «стояти»; певний сумнів, однак, викликає нехарактерний для запозичень з німецької мови наголос на кінцевому складі слова. — Шелудько 59; Вгйскпег 517; НоІиЬ—Буег 473; КІи^е—Міігка 744— 745, 752.
штольня «горизонтальна або похила шахта з безпосереднім виходом на земну поверхню», [штбльна] «тс.», штбль-ник «власник штольні; рудокоп, що працює в штольні» Нед; — р. штольня, заст. штбльна, бр. штольня, п. згіоі-піа, слц. зіоіпа, болг. щблна, щблня «штольня»; — запозичення з німецької мови; н. Зіоііеп «штольня; підпора» є суфіксальним утворенням від свн. зіоііе «тс.». — СІС2 937; Фасмер IV 479; Горяев 426; Вгйскпег 517; Кораіігізкі 950; КІисге—Міігка 752. — Див. ще штола.
[штбля] «шип підкови» О II; — не зовсім ясне; можливо, виникло внаслідок контамінації слів штир «стрижень» і [штбла] «западина».
[штбмпель] «частина витушки у вигляді вертикальної палиці»; — запозичення з польської мови; п. ст. вгЦреІ «дерев’яний стовпчик як підпора в риштуванні», мабуть, утворилося на польському ґрунті як варіант п. віетреі «штемпель, тавро, печатка; дерев’яний стовпчик, підпора» від н. Зіетреї «штемпель, тавро, печатка; (гірн.) стояк, підпора». — Див. ще штемпель.
штон «жетон; фішка»; — п. вгіоп «тс.»; — запозичене з французької мови (можливо, через польське посередництво); фр. ]е!оп «марка, жетон» (вимовляється з редукцією першого голосного звука). — Кораііпзкі 950; 81. \муг. оЬсусІї 735-. — Див. ще жетон.
штопати «зашивати діру; лагодити», штопальник, штопальня, штопальний; — р. штопать, слц. зіоркаі’; — запозичене з голландської мови, мабуть, за посередництвом російської; гол. нн. зіорреп «затикати, закривати; штопати; начиняти, набивати» споріднене з н. віор-їеп (< двн. зіорїбп) «набивати, начиняти; затикати; штопати, ремонтувати (одяг); зупиняти», франк, зіирроп, дангл. їог-віорріап «затикати, закривати», англ. віор «зупиняти, припиняти; зупинятися; гальмувати; затикати», а також з лат. зіирео «стою нерухомо; дивуюся», лтс. зіире «залишок мітли», дінд. (рга)віитрай «штовхає». — Фасмер IV 479; Черньїх II 425; Преобр. II, вьіп. последний 107; КІи^е—Міігка 753; Угіез КЕШ 704— 705. — Пор. стоп.
штопор «гвинтоподібний стрижень, яким відкорковують пляшки; одна з фігур вищого пілотажу (зниження літака по крутій спіралі)», штопорити «(про літак) спускатися штопором»; — р. штопор, бр. штдпар, болг. щбпор; — запозичене з німецької мови, мабуть, за посередництвом російської; н. Зіоррег «той, хто набиває, наповнює; штопальник; інструмент, яким щось набивають;
тампон» походить від нн. віорреп «набивати, наповнювати, затикати; штопати», спорідненого з двн. віоріоп, н. 8Іор-(еп, франк, віирроп, англ. віор, а також з лат. зіирео «нерухомо стою», дінд. рга-віиптраіі «штовхає»; менш певне з фонетичних міркувань виведення (Фасмер IV 479) від гол. зіоррег, похідного від віор «корок, пробка». — СІС2 937; Черньїх II 425; Горяев 426; Преобр. II, вьіп. последний 107; Маїгепаиег 337; Кіи^е— Міігка 753; V^іе5 704—705.
штора, стбра, заштбрити; — р. штора, (заст.) стбра, бр. штора, п. зіога, заст. згіога, ч. слц. зіога, болг. щб-ра, слн. 5Ібг)а «рогожа; рядно»; — запозичене з італійської мови, очевидно, за німецьким та французьким посередництвом; (н. 81оге «штора», фр. віоге «тс.»); іт. [віогаї (літ. віиога) «циновка, мата» продовжує лат. зіогеа «рогожа, циновка, мата», яке пов’язується з лат. віегпо «стелю, простеляю», спорідненим із псл. *ргов1егіі «простерти, прослати», укр. простерти. — Фасмер III 767, IV 479; Преобр. II, вьіп. последний 107; МікІ. ЕУ/ 324; Маїгепаиег 337; Оаигаі 685; Ваї-1І8ЇІ—АІеввіо V 3664; \¥а1<1е—НоІт. II 590—591, 600. — Див. ще простерти.
[шторган] (ент.) «тарган, ВІаїіа огіеп-1а1І8»; — утворення, що виникло як результат експресивної та формальної зміни первісного тарган (див.).
[шторйгать] (знев.) «стукати» Л; — експресивне нерегулярне утворення, що виникло як результат трансформації первісного торгати (див.).
шторм «сильний віт^ер, буря на морі», штормити, штормувати; — р. бр. шторм, болг. щорм; — запозичене з голландської мови (можливо, за посередництвом російської); гол. бїопп «шторм, буря; штурм, атака» споріднене з н. Зїипп, англ. віогт, дісл. вїогтг і, можливо, лат. їигта «натовп, група людей; загін кінноти». — СІС2 937; Фасмер IV 479; Черньїх II 425—426; Преобр. II, вьіп. последний 108; Кораііпзкі 950; КІи^е— Міігка 761; Vгіе8 АЕ\¥ 551.
[штормакй] (мн.) «вила з довгими тупими ріжками на картоплю або буря
ки>> До; — утвореними, що виникло в результаті трансформації тюркізму [баш-тармаки\ «дерев’яні вила на 4—5 ріжків». — Див. ще баштармак. — Пор. шармакй.
штоф1 «давня одиниця виміру рідини; пляшка», [штоп] «тс.» Нед, [штбпкаї «рід банки Г; кухоль із кришкою Бі»; — р. бр. штоф, п. згіої; — запозичення з німецької мови; нн. [8ібІ], н. Зіаиї «(великий) бокал, чаша; штоф (міра рідин)», двн. зіоиї, зіоирії споріднені з дангл. зіеар, снідерл. зіоор, снн. зібр «тс.», дісл. зіаир «бакай; бокал; грудка». — СІС2 937; Фасмер IV 479—480; Преобр. II, вьш. последний 108; МікІ. Е\¥ 343; Кіи^е—Міігка 741.
штоф2 «вовняна або шовкова тканина»; — р. бр. штоїр, її. згіої, ч. слц. (розм.) зіої «вовняна тканина», болг. щоф, м. штоф «вовна (про тканину)», схв. штоф «сукно (доброї обробки)»; — запозичення з німецької мови; н. Зіоїї «матерія, тканина; речовина» за голландським посередництвом (зіоГ «тс.», снідерл. зіоїїе) запозичене з французької мови; фр. ст. езіорЬе (> фр. еіоїїе) «матерія, тканина», споріднене, можливо, з гр. сутцсрєіу «стягати, звужувати», дальші етимологічні зв’язки якого не ясні; менш певне виведення фр. еіоїїе (< фр. ст. езіорНе — Оаигаї 299) від незасвід-ченого двн. *зІорїбп. — СІС2 937; Фасмер IV 479; Горяев 426; Преобр. II, вьш. последний 108; НоІиЬ—Буег 473; КІи^е— Міігка 752; Угіез ІМЕУ/ 702; Егізк II 815—816.
[штохмаль] «борошняний пил» Нед; — п. зіосИтаі «тс.»; — запозичене з німецької мови за польським посередництвом; н. ЗіаиЬтеИІ «борошняний пил» утворене від ЗіаиЬ «пил», пов’язаного з дієсловом зІіеЬеп «розсіюватися, розпорошуватися», і МеНІ «борошно»; пор. у фонетичному плані крохмаль < н. КгаІІтеНІ, (букв.) «сильне борошно». — Вгйскпег 516. — Див. ще молоти, штиб1.
[штрамати] «рвати, шпигати (про біль у кінцівках)» Нед; — не зовсім ясне; можливо, походить від н. зігат-
теп «туго стягати; (різати, тиснути (про тісний одяг)]», що пов’язане зі зігатт «прямий, рівний; натягнений», яке зіставляється з гол. зігат «тугий», ісл. зігетЬіпп «тугий, натягнений», а також ІЗ гр. СУТЄрЕЦУЮ^ «твердий, міцний». -
КІи^е—Міігка 754.
штраф «грошове стягнення, що його накладає суд або адміністративний орган», [штрап], штрафник, [штрапу-вати] «штрафувати; страхувати», штрафувати, [проштрапитися], проштрафитися СУМ, Ме; — р. бр. штраф, п. [згігаї, згігої, зхігоїа, зігої], ч. (розм.) зігої, зігбї, слц. [зігої], (розм., заст.) зігбїаі’ «карати», вл. зігаїа, нл. зігоїа, [зігаїа], болг. шраф; — запозичення з німецької мови; раннє вн. Зігааї (н. Зігаїе) «покарання, стягнення; штраф; кара» походить від етимологічно нез’я-сованого зігаїеп «карати; штрафувати» (< свн. зігаїеп «ганити словами»). — СІС2 937; Фасмер IV 480; Черньїх II 426; Преобр. II, вьш. последний 108; Горяев 426; Вгйскпег 519; КІи^е—Міігка 754.
[штраховка] «викидальна корячко-ва лопата» Мо; — неясне.
штрейкбрехер «особа, що не бере участі в страйку або завербована підприємцем для заміни страйкарів»; — р. штрейкбрехер, бр. штрзйкбрзхер, болг. щрайкбрехер, м. штра]кбрехер, схв. штра/кбрехер', — запозичення з німецької мови; н. ЗігеікЬгесИег, (букв.) «страй-колам» є складним словом, утвореним з компонентів Зігеік «страйк» і ЬгесИеп «ламати», пов’язаного з іменником ВгисИ «лом». — СІС2 937. — Див. ще брухт, страйк.
штрек «горизонтальна гірнича виробка без виходу на земну поверхню»; — р. штрек, бр. штрж, болг. щрек\ — запозичення з німецької мови; н. Зігеске «відстань, ділянка залізниці; штрек» походить від зігескеп «витягати, подовжувати», яке пов’язується зі (зігаск] «прямий; туго натягнений; виструнче-ний, стрункий», що зіставляється з псл. зіго^ь, укр. строгий. — СІС2 937; Фасмер IV 480; КІи^е—Міігка 754, 756. — Пор. строгий.
[штрека] «залізничне полотно» О, [штрика] «тс.» тж; — п. згігека «залізничне полотно», зігека «дорога», ч. слц. (розм.) зігека; — запозичення з німецької мови; н. Зігеске «відстань; ділянка залізниці, дистанція, траса». — О II 391. — Див. ще штрек.
штрикати1 «колоти, тикати», [штрй-ґати] «тс.» Нед, штрик «вигук на означення штрикання», [штрйкавка, штрйкалка] «хірургічний інструмент, яким проколюють», [вйштпик] «нешлюбна дитина, байстрюк» Я, [наштрич-ка] «кілок, вбиваний зверху, щоб продовжувати городити», [підштрикень] «проходження кінця кинутої палиці під тією, що лежить на землі в грі “вивертень’’», [приштрйка] «те, чим приштрикують, приколюють», [приштрикувати] «приколювати»; — утворення, що виникло в результаті фонетичної видозміни дієслова [стрйкати] «бризкати, прискати; колоти». — Див. ще стрйкати. — Пор. штрикати2.
[штрикати2] «скакати» Нед, Шух, [штрик] «вигук на означення скакання» Нед; — р. [стрекать] «скакати, стрибати, поспішати», схв. штркати се «дрочитися (про худобу)», штркнути «кинутися бігти (як ужаленому)»; — лексико-семантичний варіант до штрикати «колоти, тикати»; пор, як семантичну паралель англ. зргії «проростати (про рослину); швидко бігти; розколювати». — Див. ще стрйкати, штрй-кати1.
штрйпка «тасьма, пришита знизу до холоші штанів»; — р. штрйпка, бр. штрьїпка, ч. зїгиріе, болг. щрйпка; — запозичення з німецької мови; н. Зїгірре «мотузок; стрічка» утворене від нн. зігйрре «мотузок; стрічка; штрипка», що через лат. зігорриз, зїгирриз «шнур, мотузок, ремінь» походить від гр. отр6сро<; «мотузок, стрічка», утвореного від етимологічно неясного отрєсрсо «повертаю». — Фасмер IV 480; Горяев 426; НоІиЬ—Еуег 474; КІи^е—Міігка 758; Таїсіє—НоГт. II 606; Егізк II 808—809.
штрих «коротка риса, лінія», [страх] «штрих», [страшка] «тс.», [страхува
ти] «штрихувати» Нед, штрихувати', — р. м. штрих, бр. штрьіх, п. зхігусй, ч. зігусЬ, слц. (розм.) зігісй, вл. зігусН, болг. щрих, схв. зігій; — запозичення з німецької мови; н. ЗігісИ «штрих, риса, лінія; смуга, простір» утворене від зігеі-сйеп «ходити, блукати; гладити, торкатися», спорідненого з двн. зіпИИап, гол. зігркеп, дангл. зігїсап, англ. зігіке, дісл. зігукма, псл. *зігі§іі, укр. стригти. — СІС2 937; Фасмер IV 480; НоІиЬ—Еуег 474; К1и£е—Міігка 756, 757. — Див. ще стрйгти.
[штргіха-мнйха] «м’яло, маруда»; — експресивне утворення, що виникло на основі словосполучення [трйхи та мнй-хи] «тяганина, морока», де трйхи утворене від терти, а мнйхи від м’яти (трешся та мнешся)', можливо, форма штрйха постала під впливом штирхати або под.
[штробати] «рвати (про біль у кінцівках)» Нед; — експресивне утворення, можливо, споріднене з теребйти. — Див. ще теребйти1.
[штрбкати] «рвати (про біль у кінцівках)» Нед, [штрьокати] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, експресивна трансформація дієслова штрйкати1 «колоти».
[штуб] «стовбур дерева», [штубак] «тс. Г; дуплавий або гнилий пень; пень ВеЗн», [штубей] «вулик» Мо; — експресивне утворення, що виникло внаслідок деетимологізації і фонетичної трансформації первісного стовбур. — Див. ще стовбур. — Пор. штовб.
[штугля] «милиця, протез» О; — п. згсгиДо «милиця», ч. [зЕісІІа, зіійіа] «дерев’яна нога; милиця», слц. зіиГа «хідля (звичайно мн. зіиіе «хідлі»)», схв. штуле (мн.) «хідлі», слн. зійіа «кукса»; — запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво; свн. зіисіеі «одвірок» споріднене з днн. зіиіЬІІ «тс.», дісл. зіидіїї «підпора, стовп», ісл. зіидиіі і, мабуть, із псл. зіаіі, укр. стати. — Вгйскпег 545; МасЬек Е8ЛС 625; КІи^е—Міігка 743; ЛбИаппеззоп 854— 857; Vгіе5 АЕ\¥ 555. — Див. ще стати.
[штудер] «спекулянт, крутій» Нед, [штудерація] «майстерно, хитро зроблена річ», [штудерний] «хитрий; хитромудрий, майстерний; умоглядний» Нед, [штудерувати] «мислити умоглядно, мудрувати; спекулювати» Нед; — запозичення з польської мови; п. [згіисіег] «крутій, хитрун» як експресивне утворення виникло, можливо, на основі лат. зіисіеб «наполегливо працюю; стараюся; віддаюся навчанню» і н. зіибіегеп «вивчати» того самого походження. — Див. ще студент.
штука «частина чогось, шматок; витівка; [мистецтво Г; м’ясо Шух; нова сітка, яку пришивають до невода замість зіпсованої Мо|», штукар, штукарство, штукенція, штукерія, штуковина, штучка, штучник, штукувальник, штучний, штукарити, штукувати «складати предмет з окремих шматків; [жартувати Г; пришивати вздовж невода нову сітку, щоб зробити невід ширшим Мо]», поштучний, ст. штука «шматок (1525); мистецтво (XVIII ст.)»; — р. штука «річ; частина чогось; витівка», бр. штука «тс.; [п’єса]», п. згіика «штука; п’єса; фокус; мистецтво», ч. (розм.) Дика «штукатурна ліпна прикраса», слц. війка «тс.», вл. війка «штука, шматок», Диска «вірш, тур (танцю); шибеник», нл. війка «штука, шматок; міра ниток; витівка; наклепник, мерзотник», віиска «пісня»; — запозичене з німецької мови, можливо, частково за посередництвом польської; свн. Дйске (< двн. віискі) «штука, шматок; п’єса» споріднене з днн. віиккі, н. 81йск, снідерл. віис(ке), дангл. віуссе, дісл. Дуккі, лит. віи^іі «здійматися вгору», війп^ів «держак ножа», дінд. Іи(п)]аІІ «відтискує, штовхає»; свн. війске пов’язане також із свн. двн. нвн. Зіоск «палиця»; обидва слова первісно означали «щось відрубане». — Шелудько 59; Фасмер IV 480; Черньїх II 426; Преобр. II, вьіп. последний 108; Вгйскпег 555—556; Вогув 607; Кораііпзкі 950; Вегіа] Е883 IV 124; МікІ. Е\У 343; КІи^е—Міігка 752, 760. — Пор. шток, штукатур.
штукатур «робітник, що покриває поверхню стін, стелі та ін. шаром штукатурки», штукатура «штукатурна робота», штукатурка, штукатурниця, штукатурщиця, [щикотурка] «косметика» Нед, штукатурити’, — р. штукатур «тс.», п. вгіикаіог «ліпник; (заст.) штукатур», вгіикаїига «прикраса зі штукатурки», ч. Дикаіег «ліпник», слц. Дикаіег «ліпник; штукатур», слн. Дикаіег «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. віиссаібге «штукатур» походить від віиссо «гіпс; алебастр; штукатурка», що пов’язується з ланго-бард. зїиЬЬі «кора, кірка; шар (фарби, штукатурки тощо); штука, шматок», спорідненим із двн. віискі «тс.», н. Зійск «штука; шматок, частина». — Фасмер IV 480; Черньїх II 426; Преобр. II, вьіп. последний 108; Кораіігівкі 950; НоІиЬ— Еуег 474; Маїгепаиег 338; Ваііізіі—АІеввіо V 3662; КІеіп 1527; КІи^е—Міігка 760. — Див. ще штука.
[штульба] (заст.) «тверда халява в святкових хромових чоботях; чоботи з такими халявами» Дз; — п. вгіуїра «закот, відворот (зокрема, в чобіт)», ч. Диір-па, слц. Диірпа (звичайно мн. віиірпе) «товста панчоха без п’яти»; — запозичення з німецької мови; н. Зіиіре (заст. Зійір) «закот, відворот; манжета; криси (бриля, капелюха)» походить від нн. війіре «кришка, покриття; оболонка; криси (бриля, капелюха)», гол. віиір, віоїр «скляний ковпак», споріднених із псл. *віьІрь, укр. стовп. — КІи^е—Міігка 760. — Див. ще стовп.
штунда «одна з релігійних християнських сект; член цієї секти», [штундарь] «штундист», штундйзм, штундист; — р. бр. штунда «тс.», п. вгіипсіа, болг. щундизТіМ «тс.»; — утворення, що походить від н. Зіипсіе «година; урок» (тут «година читання Біблії, година молитви»), спорідненого з двн. віипіа, віипсіа «момент, час, година», днн. віипсіа «година, час; праця», дангл. віипсі «короткий проміжок часу, мить; час, година», дісл. віипсі «хвилина, час, година», а також із псл. віаіі, укр. стати. — Фас-
мер IV 481; КІи^е—Міігка 743, 761. — Див. ще стати.
[штундер] «учена голова» ВеБ; — не зовсім ясне; можливо, виникло як експресивне утворення в результаті контамінації слів штудер і штунда (див.).
[штурбак] «незграбна, невміла людина», [штормак] «роззява» ВеБ, [штурман] «незграбна, невміла людина Г, ВеЗн; роззява ВеБ»; — експресивне утворення, що виникло як фонетичний варіант первісного штурпак «пень; дурень, незграбна людина»; до чергування приголосних пор. стовб і стовп,— Див. ще штурпак1.
штурвал «стернове колесо, поворотом якого керують рухом корабля, літака тощо», штурвальний', — р. бр. штурвал, п. вгіипмаї, болг. щурвал; — через російське посередництво запозичене з голландської мови; гол. зїииг'лчеі є складним словом, утвореним з компонентів зіццг «стерно» і \уіе! «колесо» (голландське слово, очевидно, було фонетично зближене з р. ст. штур «кермо, руль» і вал «вал»); не виключено також запозичення з німецької мови; пор. н. Зіеиег-\уе!Іе «розподільчий (провідний) вал». — СІС2 937; Фасмер IV 481; Черньїх II 426.
штурляти «штовхати, пхати», [шту-ряти] «тс.; засувати, всувати»; — слц. ДйгіГ «штовхнути, пхнути», війгаГ «довбати; зачіпати (когось)»; — експресивне утворення, пов’язане з турляти «штовхати», [туряти] «ганяти, штовхати». — Див. ще тирити1, турйти.
штурм «рішуча атака фортеці, укріпленого пункту», [штурма] «буря, галас, крик», штурмівка «рід куртки», штурмівщина, штурмовик, штурмдв-ка «штурмування», штурмувати', — р. бр. штурм, п. йгіигт «штурм, атака», ч. слц. (розм.) зіцґгп «штурм; сполох», болг. щурм «атака», м. штурм, схв. зіигт; — запозичення з німецької мови; н. Зіигт «буря, шторм; штурм, атака» (двн. свн. зіигт) споріднене з гол. дангл. зіогт, дісл. зіогтг, а також з дісл. зіугг «метушня, боротьба», дангл.
зіугіап, англ. зііг «збуджувати, рухати, приводити в рух», н. зібгеп «заважати, турбувати». — СІС2 937; Шелудько 59; Акуленко 135; Фасмер IV 481; Черньїх II 427; Горяев 426; Преобр. II, вьш. последний 108—109; Вгйскпег 556; НоІиЬ— Буег 474; КІи^е—Міігка 753, 761. — Пор. шторм, штурма.
[штурма] «лихо, напасть» Нед; — р. [штурма] «буря; шум, гвалт», бр. [штурма] «сварка, бійка», слц. [зіигта] «атака на багнети»; — результат формальної й семантичної видозміни запозиченого з німецької мови Біигт (мн. Бійгте) «буря, шторм; атака, штурм»; пор. у семантичному плані фортуна «щастя, доля; негода, буря», хуртовина «снігова буря». — Див. ще штурм.
штурман — див. штурбак.
штурман «стерновий», штурманство, штурманувати «бути за штурмана», підштурман; — р. штурман, ст. штюрман, бр. штурман, п. згіигтап, болг. щурман; — запозичення з голландської мови; гол. йійигтап «штурман; керманич» є складним словом, утвореним з компонентів зіииг «кермо, руль» і тап «людина, чоловік». — СІС2 937; Фасмер IV 481; Черньїх II 427; Преобр. II, вьіп. последний 108. — Див. ще гетьман, штурвал.
[штурпак1] «пень; дурень, незграбна людина»; — запозичення з польської мови; п. Ізгіиграк] «незграбна людина» неясного походження. — Пор. штурбак.
[штурпак2] (орн.) «великий баклан, РЬаІасґосогах сагЬо Б.»; — неясне.
штурхати «штовхати», [штбрхати], [штуркати], ]штухати] «тс.» Нед, [штур капець] «стусан» Нед, штурхан, штурханець, штурханйна, шторх «вигук на позначення поштовху, стусана», штурх (виг.), штурхіць (виг.) «тс.», [поштуркач] «той, з ким погано поводяться» Нед, поштурховисько «тс.»; — бр. штурхаць «штовхати», п. згІигсЬас «тс.»; — експресивне утворення, що виникло, очевидно, на основі початкового *с-тур-к-ати, префіксального похідного з префіксом с-(> ш-) від дієслова
турити «гнати; штовхати» (пор. турнути «штовхнути; послати, погнати»); для п. згІигсЬас припускалося запозичення з німецької мови (свн. 8ІЦГП «довбати, колоти» — Вогуз 608). — Див. ще з-, турити.
штуф (геол.) «зразок гірської породи або мінералу»; — р. штуф, (заст.) штуфа, бр. штуф, п. згіиїа, болг. щуф; — запозичення з німецької мови; н. Зіиіе «східець; ступінь; (геол.) ярус; штуф» споріднене з двн. зіиоКОа, снн. зібре, снідерл. зісер(е), гол. зіоер «східець; ґанок, під’їзд», а також із н. Зіаіїеі «східець, уступ; ярус» і 8іаЬ «палиця, костур», останнє з яких споріднене з лит. ст. зІаЬаз «бовван», лтс. зІаЬз «стовп, колона», прус. зіаЬіз «камінь», дінд. зІаЬЬпаїі «підпирає, гальмує, стримує», тох. зіор, зіоу/ «палиця, костур». — СІС2 937—938; Фасмер IV 481; Маїгепаиег 337; КІи^е—Міігка 735, 736, 760.
штуцер1 «вид вогнепальної зброї», [штуц] «штуцер, рушниця»; — р. штуцер, бр. штуцзр, п. згіисег, ч. слц. (розм.). зіис; — запозичення з німецької мови; н. Зіиігеп, заст. Зіиігег «штуцер; карабін» походить від зіиігеп «підрізувати; підстригати; укорочувати; обрубувати», отже, первісне значення «обрізана (гвинтівка), обріз»; н. зіиігеп «підрізувати» споріднене з омонімом зіиігеп «штовхати; затримувати, гальмувати», а також з двн. (ег)зіиігеп «відстрашувати» — німецьким інтенсивом до зіореп «штовхати» (двн. < зібзап), спорідненого з днн. зібіап, снідерл. зібіеп, дісл. зіаиіа, гот. зіаиіап і з лат. Інпсіеге «штовхати», Іисіез (-іііз) «молот», дінд. Іисіаіі «штовхає». — СІС2 938; Фасмер IV 481; Горяев 426; Кораіігізкі 950; КІиде—Міігка 754, 762.
[штуцер2] «франт, чепурун, джигун» Пі; — п. згіисег «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво; н. Зіиігег «франт, джигун, чепурун» (первісно «той, хто носить підстрижену борідку й вуса, на зразок французького короля Генріха IV») походить від зіиігеп «підрізувати; під
стригати; укорочувати». — КІиде—Міігка 762. — Див. ще штуцер1.
штучний, штучник — див. штука.
шуба «верхній зимовий одяг з хутра», шубка (зменш.), [шубейка] «шубка» Бі, Нед; — р. бр. болг. м. шуба, п. згиЬа, ч. зиЬа, сиЬа, слц. вл. нл. зиЬа, схв. шуба, слн. зиЬа, цсл. (серб.) шоукд; — запозичене з арабської мови, очевидно, за’ німецьким та італійським посередництвом; свн. зсЬйЬе, зсІтоиЬе (н. ЗсЬаиЬе) «довгий і широкий верхній одяг», іт. ^іиЬЬа первісно «тс.», тепер «куртка, піджак, кітель, гімнастерка» походять від ар. §тдЬЬа «джубба (верхній одяг з широкими рукавами)»; менш вірогідні припущення про запозичення слова німецькою мовою з арабської через слов’янські (МасЬек Е83С 629), при якому неясна причина переходу дж- > ш-, або про слов’янське походження цього слова (ЗсЬгасіег ІЕ 17, 29; Вгйскпег 556; Ре-Іегззоп К2 47, 283). — Фасмер IV 482; Черньїх II 427; Преобр. II, вьіп. последний 109; Вогуз 608; НоІиЬ—Буег 474; Младенов 695; 8кок III 420; МікІ. Е\У 344; Вегп. І 460. — Пор. джемпер, юбка.
[шубальбвий] «соболевий» Нед, \шу-бельовий\ «тс.» тж; — п. [зіаЬеіо\му] «соболевий», зоЬо!о\му, зоЬоіі «тс.»; — результат контамінації слів соболевий і шуба', щодо суфікса -бвий не виключається вплив польських форм. — Див. ще соболь.
шубовстати, {шуббвкнуть} ЛПол, шубовснути, {шуббвтатися} Нед, \шу-ббвтнути}, {шуббвкнуть} Л, шубовсть (виг.), [шуббвть] (виг.) «шубовсть» Нед; — експресивне утворення, споріднене з бовтати; щодо шу- пор. {борпйти} «рити» і шуббртати «ритися, копатися, порпатися», плаття і шу-плаття, суплаття «тс.». — Див. ще бовтати.
[шуббртати] «ритися, копатися, порпатися; шукати» Нед; — експресивне утворення, споріднене з [бортіти] «рити, штовхати», борть «вулик у дереві, дупло»; щодо шу- пор. бовтати і шубовстати, плаття і шуплаття. — Див. ще бортїти, борть.
[шубравий] «обідраний, одягнений у лахміття; підлий» Нед, [шубравець] «мерзотник; ледащо» Нед, [шубравство] (зб.) «набрід, покидьки, сволота» Нед, ст. шубравець «обідранець» (1627); — бр. [шубравец] «пустун»; — запозичення з польської мови; п. згикга\уіес «негідник, мерзотник», також [згис!ґа\міес] «тс.», пов’язується з прізвищем польського полеміста XVI ст. Згийго'л'іиз (Зисіго-УІиз), ЯКИЙ нібито походив з роду львівських катів. — Вгйскпег 556. — Пор. шудра.
[шубраток] «інструмент, яким ткач вигладжує виткане полотно»; — неясне.
[шувак] (орн.) «східний соловейко, Бизсіпіа Іизсіпіа Б.»; — фонетичний варіант назви птаха [щувак] «тс.» (див.).
[шувалий] «цікавий» Нед; — неясне.
[шувар] (бот.) «лепеха звичайна, Асогиз саіатиз Б.» Мак, [сівар Мак, шавар Мак, шівар Нед] «тс.», [шіварец] (білий) (бот.) «лепешняк водяний, Сіусе-гіа зресіакіїіз М. еі К. (СЛусегіа адиаііса А¥акІЬ.» ВеБ, ВеНЗн, Мак; — р. [(зах.) шувар] «болотяні, водяні рослини», п. згци/аг, [зщмаг, зо\маг, зі\маг, зигач/а] «сіно з трави, що росте на багнистих луках і болотах; зарості трави на болоті; (бот.) Асогиз саіатиз Б.; Ваіапоркога; ЗрЬаегососиз; Еисиз», ч. [(мор.) зйуагіпа] «бур’ян», слц. [зйуаг, зіуаг] «поросле травою місце», болг. шавар «трава на болотяних місцях; комиш, Зсігриз; деякі болотні рослини, як очерет і ін.», м. шавар, шевар «очерет звичайний, Ркга^-тііез соттцпіз Б., комиш», схв. шевар (бот.) «Атторкіїа агепагіа; очерет звичайний, Ркга^тйез соттцпіз (Б.) Тгіп.; комиш укорінений, Зсігриз гасіі-сапз ЗсЬкиЬг., комиш лісовий, Зсігриз зуіуайсиз Б.; їжача головка розгалужена, Зраг^апіит гатозит Нисіз.; рогіз, Турка Б., рогіз широколистий, Турка Іаііїоііа Б.»; — загальноприйнятої етимології не має; припускається запозичення з німецької мови: двн. закаг, заког, закег, свн. закег «осока, Сагех», н. [Закег] «паростки трави й злаків, що зеленіють», споріднені з двн. зеда (н. За^е) «пил
ка», псл. зекіі, зекр, укр. сікти; не виключена також можливість тюркського походження слова (Добродомов Сов. тюркология 1971/2, 85: дтюрк. зицаг рагпїз «річковий комиш»); менш вірогідне виведення слова від уг. зіуаг «пустельний, порожній» (Маскек ЕЗЛСЗ 518), а також припущення про східнослов’янське походження п. зги'Л'аг (Вгйскпег 558); малопереконливе пов’язання з н. Заиег-дгаз «кисла трава» (Маскек Діл. гозії. 275). — Фасмер—Трубачев IV 483; Трубачев ВЯ 1967/4, 43; Збкаппеззоп 777— 778; КІи^е—Мікка 619. — Див. ще сікти.
[шуваря] «капустяне листя нижчої якості, яке використовується як корм для корів» ВеЗа; — неясне.
[шувердиця] «завірюха» Нед, [шу-верниця] «тс.» тж, [шуверть] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з шувір (див.).
[шувір] «завірюха»; — можливо, споріднене з вріти «кипіти»; щодо шу- пор. бортіти «рити» і шуббртати «ритися», плаття і шуплаття, суплаття «тс.». — Див. ще вріти. — Пор. завірюха.
[шувний] «прекрасний, гарний, вродливий», [шугний] «тс.» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, експресивний варіант до [шумний] «тс.». — Див. ще шум1.
шуга «крига в кусках перед замерзанням річок та після їх скресання»; — не зовсім ясне; пов’язанню з р. шуга, [(пн.) шуг, шух, шуя] «тс.», що виводять від фін. зок]а, зок]о «крига в кусках перед замерзанням або скресанням річок та озер» (Каїігпа 248), заважає географія слова; малоймовірне також припущення зв’язку з тур. *зида «короста» (Преобр. II, вьіп. последний 109). — Фасмер IV 483.
[шугай1] «хлопець, юнак»; — ч. [зока], зика]], слц. зика] «тс.»; — запозичення зі словацької мови; слц. зика] «хлопець, юнак» походить від уг. зикапс «підліток; парубок; хлопчак; вуличний хлопчисько», що виникло з давнішої форми зикапсаг «швейцарець», запози
ченої з німецької мови; н. бав.-австр. [8сЬ\уеіпгег], н. 8сЬ\уеігег «тс.» походить від н. 8сЬ\уеіг «Швейцарія», пов’язаного зі 8сЬм/уг «Швіц» (назва кантону і міста у Швейцарії); розвиток значення слова в угорській мові мав бути такий: «швейцарець» -> «найманий солдат, ландскнехт» -> «хлопець, парубок» -> «хлопчак, вуличний хлопчисько». — МасЬек Е8ЛС 629; НоІиЬ—Буег 474; МікІ. Е\У 344; ММТЕ8г III 621; Вагсгі 275. — Пор. швіцький.
шугай2 «старовинний верхній жіночий одяг»; — р. [шугай] «старовинний верхній жіночий одяг (вид кофти, вид сарафана); вид чоловічої свитки»; — припускається запозичення з тюркських мов; пор. тур. соЬа «довгий каптан». — Фасмер IV 483; Горяев 426; Преобр. II, вьіп. последний 109. — Пор. чуга.
[шугалія] «великий човен», ст. шу-галій (XVII ст.), шугалія (XVIII ст.); — п. [згиЬа!е]а, сг.иЬаіе)а] «плоскодонний човен, дуб»; — неясне.
шугати «літати (із шумом) у різних напрямках; носитися, кидатися; дмухати (про вітер)», [шугай] «кличка собаки», [шугастий] «той, що шугає»; — р. шугать «проганяти криком, шумом», бр. шугаць «палахкотіти; дути поривчасто (про вітер); махати (крилами)»; — очевидно, пов’язане з вигуком шугу (<шу) для відгону птахів; пов’язання ^азтег \¥и8 III 200) з арготичним префіксом шу- і пугать сумнівне навіть для російської мови; непереконливі також пов’язання з укр. х.уха «дмухання вітру» (Потебня РФВ IV 197; Горяев 426), а також із н. 5сЬ\уіп£фп «махати» (Потебня, там само). — Фасмер IV 483—484; Преобр. II, вьіп. последний 109. — Див. ще шугу.
[шугерть] «трус, обшук»; — не зовсім ясне; пор., однак, р. (арг.) шухер «тривога, небезпека», що походить, можливо, від н. (арг.) 8сЬйскег «жандарм».
[шуги] (мн.) «взуття Мо; взуття без підметок і підборів, виготовлене з ав-томашинних камер Берл»; — запозичення з німецької мови; н. 8сЬйЬе (одн.
8сЬиЬ) «взуття, черевики, туфлі» споріднене з двн. зсиоЬ, дангл. зсбЬ, англ. зЬое, дісл. зкбг, гот. зкбЬз і, можливо, з дінд. зкипаїі «покриває», вірм. сі\у «дах, стеля», гр. сгхбЛос «шкура», лат. оЬзсйгиз «темний», початково «накритий». — КІи-^е—Міігка 682.
[шуглон] (іст.) «вид безрукавки»; — неясне.
[шугля] «пропасниця, лихоманка» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з шугати «кидатися»; пор. трясця «лихоманка», утворене від трясти.
[шугу] (виг.) «киш», [шуги, шуга] «тс.» Пі, [зашу гукати] «закричати “шугу!”, відганяючи птахів» Нед; — р. шугать «страшити, проганяти (особливо хижих) птахів», бр. шуга «вигук, уживаний при відгоні птахів», п. [згиЬа, згиЬе] «тс.»; — очевидно, виникло на основі вигуку шу (пор. р. [шу] «крик, яким відстрашують яструбів») і підсилювального компонента -гу. — Фасмер IV 482, 483—484; Горяев 426; Преобр. II, вьіп. последний 109. — Пор. га1, шугати.
[шудра] «наложниця, нешлюбна жінка»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з п. [зги-сігам/іес] «мерзотник, негідник, обшарпанець», [згисігак] «обшарпанець». — Див. ще шубравий.
[шуйбіч] «ліворуч» Нед, [ошуйбіч] «тс.» тж, [шуйбічний] «лівобічний» Нед; — складне слово, утворене з компонентів шуй-, спорідненого з р. ст. шуй «лівий», др. шуй, схв. ст. зиф слн. зи], стел, шюн (< псл. зи]ь) «тс.», далі з дінд. заууаз «лівий», ав. Ьаоуа- «тс.», що зводяться до іє. *зеиіоз, пов’язаного з коренем *зеи- «гнути», і -біч від бік. — Фасмер IV 484; Преобр. II, вьіп. последний 110; 8кок III 421; МікІ. Е\¥ 344; МеіІІеІ Єіисіез 380; МйЬІ.—Епсіг. IV 7; Тгаиі-тапп 260; Ресіегзеп КеІІ. Сг. II 16. — Див. ще бік. — Пор. шульга1, шуя.
шукати «намагатися знайти», [шу-кайка, шукальниця, шукака] «нишпорка» Пі, [шукальник] «шукач», шукане, шуканйна «пошуки», шукач, шукаль-ний, вишуканий, [зашукувати] «підшу
кувати», обшук, \обшука\ Нед, ошукати, [бшук, ошука] «омана», ошуканець «шахрай», ошуканство «омана», пошукувати, пошук, пошуканка «пошук», пошуковий, розшук, ст. шюкати (1393), шукати (шукаючи) (1562); — бр. шукаць «шукати», п. згикас «тс.», ч. (розм.) зикаїі «метушитися», слц. [зикаГ] «метушитися, шукати»; — запозичене за польським посередництвом із нижньонімецької мови; днн. збкіап «шукати» споріднене з франк, зиосап, дфриз. зека, дангл. згесап, англ. зеек, двн. зиоЬЬап (н. зисЬеп), дісл. з0к]'а, гот. збк]ап, а також із дірл. заі^іт «розшукую», гр. руєршу «керівник, вождь»; сумнівне щодо фонетичної можливості запозичення з двн. зиосЬап (Фасмер IV 484; Міккоіа РЕ 16, 207); неприйнятні інші тлумачення: пов’язання з п. згІисЬіас «ходити туди й сюди» як словом слов’янського походження (Масітек Е83С 629), припущення про спорідненість зі звуконаслідувальним зи-, наявним у слові шум (Вогуз 608—609), про експресивне праслов’янське походження слова без точніших пояснень (НоІиЬ—Еуег 474). — Шелудько 59; Преобр. II, вьіп. последний 110; Вгйскпег 557; Вегіа] Е853 IV 128— 129; МікІ. Е\У 344; КІи^е—Міігка 762. —Див. ще гегемон.
[шула] «стовп у паркані або в дерев’яній стіні», [шул] «стовп» Нед, [шуло] «стовп в огорожі або в дерев’яній стіні, закопаний у землю» ЛЖит, [вов-шула, вушула] «тс.» тж; «стовп із видовбаним глибоким пазом для дощок тощо Л», [овшула] «тс.» ЛЖит, Л, [ошу-ла\ «тс.» Л, [ушул] «стовп (зокрема, для воріт)» Нед, ушула «стовп в огорожі; стовп із видовбаним глибоким пазом»; — р. [шуло] «стовп у паркані», бр. шула (с. р.) «стовп із пазами», [шуло] «тс.», п. згиіо, [згиіа] «дерев’яний стовп із пазами», схв. шул> «колода», слн. зиі] «спиляний стовбур дерева; колода»; — достовірної етимології не має; виводиться з псл. зиіа (зиіо, зиіь); за іншими поглядами (Вй^а КК II 317; Зкагсігіиз 18; Карский РФВ 49, 21), разом з російсь
кою, білоруською й польською формами походить від лит. зйіаз «стовп», спорідненого з прус, зиііз «колона, стояк», гр. фїЛоу «дерево (як будівельний матеріал); колода», можливо, також із двн. зйі «одвірок, стовп», гот. заиіз «стовп», іє. *кзеиеІ- або *к8еи1-/кзои1-, що зводяться до *кез-/ко8- «різати»; менш вірогідне виведення українського слова через п. зхиіо з двн. зйі «стовп» (Маїгепаиег 339; Вгйскпег 557) або пов’язання лит. зйіаз із нвн. [ЗсЬбІЬоІг], ЗсЬаІЬоІг «обапіл» чи псл. зиіо з гр. охиЛЛш «роздираю» (Горяев Доп. І 58). — Мельничук Зтимология 1966, 204—205, 212—213; Фасмер IV 484—485; Преобр. II, вьіп. последний 110; МікІ. Е\У 344. — Пор.
"2	' '
коса , чесати.
шулер «гравець, що вдається до шахрайських прийомів у грі в карти; шахрай», шулерство’, — р. бр. болг. шулер, п. згиіег «шулер», ч. ст. зиіії «шахрай»; — запозичене з німецької мови (за польським посередництвом); свн. зсЬоІсІегег, зсЬоІІегег «влаштовувач азартних ігор», зсЬоісієг, зсЬоІІег «азартна гра»; сумнівні пов’язання з н. ЗсНйІег «учень» (Горяев 427), з п. згиіас зі^ «вештатися» або з р. шляться «тс.» чи р. [шуляк] «хижий птах» (Вгйскпег 557). — Фасмер IV 484; Черньїх II 428; Преобр. II, вьіп. последний 110; Желтов ФЗ 1876/ 1, 21; НоІиЬ—Кор. 377; Маїгепаиег 339.
[шулий] «(віл) з опущеними рогами», [шуляк] «тс.»; — псл. зи1ь(]ь) < *з]й1-< іє. *кзеиІ08, *кез- «різати; рубати; тесати» з нульовим ступенем вокалізму; первісне значення могло бути «віл з малими, короткими (відбитими) рогами». — Мельничук Зтимология 1966, 195, 212, 213; Вегіа] Е883 IV 129. — Пор. коса2, чесати.
шулйк (переважно у мн. шулики) «коржики, политі розтертим підсолодженим маком»; — р. [шуляки] «тс.» (з укр.), ч. [зоиіек] «пончик», зиіек, зиіес «булочка», [зиіапек, зйіапес, зиііпес] «галушки»; — псл. [*зи1ікь, *зиІькь, *зи1ьсь], утворені від зиіь < *з]и1- < іє. *кзеиІ08, що зводиться до іє. *кз-/ке8- «різати»;
назва мотивується, очевидно, тим, що тісто на шулики різали або розтинали (рвали) на шматки; пов’язання (МасЬек Е83С 630) з ч. уаіеіі, укр. валяти малоймовірне. — Пор. шулий.
[шулйна] (бот.) «якірці, ТгіЬиІиз іеггезігіз Б.» Дз; — не зовсім ясне; можливо, походить від псл. [аиііпа], пов’язаного з коренем *кез-/ко8- у нульовому ступені (*к8-), що мав значення «різати, дряпати», отже, стосовно рослини — «ріжучий, гострий, КОЛЮЧИЙ» (Мельничук Зтимология 1966, 203, 212— 213); назва мотивується тим, що рослина має плоди з колючками. — Фед-ченко—Флеров 603—604. — Див. ще коса2. — Пор. шула.
шуліка (орн.) «великий хижий птах родини яструбових, Мііупз» СУМ, Шарл, [шулек, шулека] (орн.) «шуліка чорний, М.ІІУП8 тідгапз Восісі.» Шарл, [шулечок] (орн.) «яструб-гороб’ятник, Ассіріїег ПІ8П8 Д», [шулик] (орн.) «шуліка, Мііуцз Нед; лунь очеретяний, Сіг-сіі5 аегіі£Іпо8іі8 Б. Шарл», шулік (орн. заст.) «шуліка», шуляк (орн. розм.) «[шуліка, Мііупз; шуліка чорний Мііуцз ші^гапв Бобе!.] Шарл; яструб-голуб’ят-ник, Ассіріїег £епІІІІ5 Б.; яструб-гороб’ятник, Ассіріїег ПІ5П8 Д Шарл», [шуляка] (орн.) «яструб-голуб’ятник, Ассірі-Іег ^епііііз Д; яструб-гороб’ятник, Ас-сіріїег ПІ8П8 Д Шарл; лунь польовий, Сігсп8 суапепз Д; шуліка чорний, МіІ-уп8 ті§тап8 Восісі. Шарл», [шуляті] (орн.) «шуліка» ЛЖит, [шульпиха] (орн.) «шуліка чорний, Мііунз ті^гапз Восісі.» Шарл, [шульпік] (орн.) «шуліка, МІІУП8» Пі, [шульпіка] (орн.) «тс.»; — р. [(пд.) шулика, шулик, шуляк] (з укр.?), бр. [шуляк] «тс.», п. [згиіак, згірак, згиііекі «яструб»; — достовірної етимології не має; пов’язується з укр. [шулькати, шулькнути] «кидатися (кинутися) в швидкому польоті», з р. шулята «Іезіісиїі» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 180) або розглядається як табуїстичне слово (Зеленин II 51) чи запозичення (Булаховський Вибр. пр. III 226, без докладніших пояснень); для п. [згпіак, згірак] припускається запозичення з ук
раїнської або білоруської мови (Вгйскпег 557). — Фасмер IV 485; Преобр. II, вьіп. последний 110.
[шулумгіня] «сухе листя від качана кукурудзи; кукурудзиння Ме; бадилля кукурудзи Мо»; — очевидно, фонетичний варіант до [шумелйння, шуме-лйна] «листя, в яке загорнутий качан кукурудзи», що виник унаслідок метатези; семантика слова явно вторинна з огляду на пізнє культивування кукурудзи в Європі. — Див. ще шумела.
шуль' «назва гри, в якій кидають палицю так, щоб один її кінець підсунувся під іншу палицю, що лежить на землі», [шулйти] «грати в шуль»; — бр. [шу-луга] «дитяча гра»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [шулькати] «кидатися, падати зверху». — Див. ще шуль2.
[шуль2] «вигук на вираження плюскоту», [шулькати] «кидатися, падати зверху швидким польотом», [шулькнути] «шмигнути, шаснути», [шульну-ти] «тс.»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення.
[шульбов] (виг.) «шубовсть» ЛЧерк; — очевидно, результат контамінації вигуку шубовсть (шуббвть) із близьким за значенням вигуком шуль «плюсь, шубовсть». — Пор. шубовстати, шуль2.
шульга1 «лівша; ліва рука і нога»; — р. [шульга] «ліва рука»; — псл. (сх.) [зиіь^а] < іє. *к8еи1-/к8оц|-, в основі якого лежить іє. *ке8-/коз-/к8- «різати, рубати»; первісне значення слова мало бути «позбавлений (правої) руки, (букв.) обрубаний»; поширене в давнішій етимологічній літературі пов’язання слова з шуй «лівий» (пор. укр. шуй-біч «ліворуч») (Тгаиїтапп 260; МікІ. Е\У 344) незадовільне з фонетичного погляду. — Мельничук Зтимология 1966, 212—213; Фасмер IV 485. — Пор. коса2, чесати, шула.
[шульга2] (бот.) «омела, VІ8сит аі-Ьит» Мак; — неясне.
[шульговина] «колода середнього розміру»; — очевидно, похідне від основи ПСЛ. *8ЦІ-, ЩО ЗВОДИТЬСЯ ДО Іє. *к8ЦІ-, утвореного від іє. *кз-/ке8- «різати»; первісним значенням слова могло бути
«зрізане (обрізане) (дерево)». — Мель-ничук Зтимология 1966, 212—213. — Див. ще коса2. — Пор. шула, шульга1.
[шуляк) (іхт.) «назва риби» Пі; — р. [шула] (іхт.) «сула»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене із сула, назвою, запозиченою з тюркських мов. — Див. ще сула2.
[шулян] (черлений) (бот.) «Супо-тоґіит соссіпепт П» Мак; — неясне.
[шуляти| «штовхати» Нед, [шуляй «той, хто штовхається» Нед, [шуляк «поштовх, стусан» Нед; — п. [згиіас «класти, торкатися чимось», [зхиіп^с «уколоти, штовхнути», слц. зйГаГ «катати»; — псл. [§и1]аІі], можливо, належить до слів, пов’язаних з іє. *кз- (*кез-/ко5-) «різати, рубати»; розвиток значення в українській мові міг бути «різати» -> «колоти» -> «штовхати». — Див. ще шула, шульга1. — Пор. коса2, чесати.
[шулячка] (ент.) «волочниця шер-шнеподібна, Азіїиз сгаЬгопіїогтіз Ь.» Нед; — неясне.
шум1 «галас; вир», шумйха «сенсація», [шумівка] «горілка», [шумка] «назва пісні й танцю», [шумлява] «шум; веселий шумний бенкет» Нед, шумовик, шумовиння «шум; клекіт; шелест, шарудіння», шумкий, шумливий, шумний, [шумнйстий] «шумний, шумливий» Нед, шумовитий «шумливий», шумйти, шу-мотіти «дзюрчати», шумувати «шуміти», пбшум «слабкий шум»; — р. бр. болг. м. шум, др. шум.'ь «гуркіт, шум; гомін; тріск; буря; хвилювання; сила», п. згигп, ч. слц. вл. нл. зит, схв. шум, слн. зйт, цсл. шоулгь; — псл. вить; — імовірно, походить від звуконаслідувального праслов’янського кореня *зи-; припушувана спорідненість із цсл. СЬІСАТИ «сичати, свистіти» (Редегзеп ІЕ 5, 76) або з лит. зайкіі «кричати, голосно кликати», гр. хшхбш «кричу, зойкаю» (МасЬек ЬЕ 53, 345) менш імовірна. — Фасмер IV 486; Черньїх II 428; Преобр. II, вьіп. последний 111; Горяев 427; Вгйскпег 557; НоІиЬ—Ьуег 474; ЗсЬизІег-8е\ус 1481 —1482; Младенов 696; 8кок III 422—423; Вегіа) Е88Л IV 129—130; МікІ. Е\У 345.
шум2 «піна», [шума] «тс.» Л, [шу-лДв'б’І «тс.; дріжджі» Нед, шумівка «велика ложка збирати шум; [горілка]», шумовина, шумовиння, [шумовнйчка] «сіточка збирати піну» Дз, шумливий «пінистий», шумний, ]шумовинйстий] «тс.» Нед, шумувальний «пов’язаний із шумуванням, бродінням», шуміти «шумувати», шумувати, [зшумати] «зібрати піну під час кипіння», ]зшумити] «тс.» Исслед. п. яз.; — р. шумбвка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)», бр. шум «накип, піна», п. згигп, ч. зигп, слц. [зигп] «тс.», вл. [зигпіс] «кипіти, пінитися», нл. 8ЦГПІ5 зе «пінитися, шумувати», полаб. вито «шум, піна»; — запозичення з німецької мови; свн. зсЬйгп (< двн. зсйгп «піна», н. ЗсЬаигп «тс.») споріднене з снн. 5сЬйгп(е), снідерл. 8сйгп(е), дісл. зкйгп, пгерм.*8кйгпа- «піна» (первісно «те, що покриває»). — Шелудько 59; Фасмер IV 486; Преобр. II, вьіп. последний 111; Вгйскпег 557; МасЬек Е53С 630; НоІиЬ—Еуег 474; МікІ. Е\У 345; КІиее—Міігка 639.
шум3 «рід гри; назва живої істоти у цій грі», шумйха «жінка цієї істоти»; — п. [згита, зхитіа, йхитам/а] (арг.) «ліс; густий ліс», ч. ст. вита «ліс», болг. шума «листя (дерев); листяний ліс», м. шума «тс.; кукурудзяні стебла», схв. шума «ліс», слн. зйгпа «ліс; зарості, хащі»; — очевидно, результат лексико-семантичної видозміни псл. зигпь «галас», зигпа «ліс». — Див. ще шум1, шума.
[шума] «рештки соломи, вживані для загачування»; — р. [шума] «сміття», бр. [шума], п. [згигл] «тс.», болг. шума «листяний ліс; листя; відрубані гілки з листям на корм худобі», м. шума «ліс; листя; сухе листя (як корм для худоби взимку); стебла кукурудзи»; — псл. вита «ліс; листя» пов’язане з псл. випть, укр. шум «галас» із первісним значенням «ліс, що шумить, шелестить». — Фасмер IV 487; Горяев 427; Преобр. II, вьіп. последний 111; Ильинский ИОРЯС 20/4, 181; Толстой Сл. геогр. терм. 65; МікІ. Е\У 345. — Див. ще шум1. — Пор. шум3.
[шумела] «листяний покрив качана кукурудзи», [шумелйна, шумелйнє] «тс.», [шумелянка] «капуста, що не звивається в головку ВеУг; капуста невитка, Вгаззісаз оіегасеа асерЬаІа ПС. Мак», [шуміл] «шумела» ВеУг, [шумола] «тс.» ВеУг; — болг. шумолак «листок (на дереві); густий ліс із невеличкими деревами», шумоляк, шумол «легкий шум; шелест»; — очевидно, похідне утворення від шум «шелест, шарудіння»; пор. також назви листя або лісів у слов’янських мовах: ч. Витама «назва гір у Чехії від лісів, що їх укривають», схв. шума «ліс» тощо; семантика «листяний покрив качана кукурудзи» явно вторинна з огляду на пізнє культивування кукурудзи в Європі; пор. у звуковому плані хмола «бур’ян». — Див. ще шум1. — Пор. шулумйня, шум3.
[шумй] (мн.) «швидка течія води, бистрина» Ва; — найвірогідніше, утворення пов’язане з шум «сильний безладний звук», хоч можливе й поєднання двох значень: шум «сильний безладний звук» і шум «піна» як властивостей швидкої течії. — Див. ще шум1, шум2.
шумйха «сухозлітка, сусальне срібло»; — р. [шумйха] «тс.»; — можливо, неточна калька німецьких назв сухозлітки ВаизсЬ^оІсІ, (букв.) «шум-золото» і КаизсЬзіІЬег, (букв.) «шум-срібло».
[шумний] «прекрасний, гарний, вродливий» ВеЛ; — п. Ізгцгппу] «тс.; пишний; сміливий», ч. слц. [зитпу] «прекрасний, гарний, вродливий»; — запозичене з польської мови, можливо, частково за посередництвом словацької; п. [згитпу] походить від згит «шум, галас»; менш імовірне припущення (ВеЛ 486) про безпосереднє запозичення зі слц. (зитпу], яке саме разом із ч. [зитпу] походить від п. [зхитпу]. — МасЬек Е5ЛС 630. — Див. ще шум1.
[шумоть] «рештки порваної одежини; шмаття» ЛЖит; — р. [шмоть] «ганчірка, поганий одяг», п. [зхтосіе] «білизна, одяг; непридатна річ»; — нерегулярне експресивне утворення на основі слів шмат, шмаття, пор. і арг. шмбтки. — Див. ще шмат.
[шундрак] «порося дикої свині, молодий вепр» Нед; — неясне; можливо, пов'язане з п. [згокіга] «шинка; нежирна свинина» (з н. ВсЬцІІег «плече»),
[шупавий] «жвавий, повороткий, дбайливий» Ме, [шубавий] «тс.»; — бр. [шупкі] «кмітливий, розумний, здогадливий», [шупатлівьій] «здогадливий», п. [зхиЬаІу] «жвавий, рухливий, спритний, хвацький, цікавий»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із шупити «тямити, знати»; пор. у семантичному плані тброп «поспіх» і уторопати «розібратися, збагнути». — Див. ще шупити.
[шупас] «етап (щодо каторжників)», [шупасом] (присл.) «(як) по етапу»; — п. (рідк.) зхираз «етап (для каторжників, злочинців)», слц. зиразот, зирот «етапом», зиразпїк «волоцюга; в’язень»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсЬиЬраР «наказ про відправлення бродяг по етапу на батьківщину» є складним словом, перший компонент якого (ЗсЬиЬ-) пов’язаний із зсЬіеЬеп «штовхати, пересувати; висилати, виряджати», а другий (-ра0) з Рар «паспорт», яке походить від гол. раз <гол. ст. разроогі «паспорт», пов’язаного з фр. раззерогі, (букв.) «дозвіл на прохід через порт». — Вгйскпег 557; КІи^е—Міігка 534; Угіез НЕ\У 508. — Див. ще паспорт, шйбер.
[шупеня] «страва з товченої картоплі з горохом або квасолею» Нед, [ш'упб-ня] «страва з квасолі, борошна або пшона; юшка з горохом і перловою крупою» Нед; — р. [(зах.) шупбня] «крупник із гороху та ячної крупи», п. (зхирепіа, згиріепіа, згиріепіе, згиропіа] «рідка страва з квасолі з борошном або крупою; страва з ячної крупи, гороху і свинячих хвостів»; — запозичення з литовської мови; лит. зіиріпуз «каша з гороху, квасолі та картоплі або житнього борошна, м’яса тощо» похідне від етимологічно нез’ясованого дієслова зійріі «подрібнювати, кришити» (як семантичну паралель пор. р. окрбшка від прошить). — РгаепкеІ 75, 980—981, 986, 993. — Пор. шупити.
шуперка — див. чуферка.
[шупити] «тямити, знати, здогадуватися» Бі, [шуп] «розуміння, тяма» Пі; — р. [(смоленське) шупить] (з білоруської?) «знати, відати, розуміти», бр. [шупіць] «розуміти, розумітися, тямити», слц. (розм.) зїрії’ «здогадуватися»; — не зовсім ясне; можливо, утворення, споріднене з болг. шупна «шепотіти» (фасмер IV 487), яке пов’язується з лат. сауцз «порожній, опуклий», сауегпа «печера» (Младенов 696); зв’язок з ар. зііЬЬа «непевність, сумнів, підозра» заперечується (КогзсЬ АГ81РП 9, 671). — МасЬек Е84С8 500. — Пор. суєта.
[шупиця] (бот.) «шипшина, Коза сапіпа Б.» Мак, [шуплйна] (бот.) «тс.» Мак; — р. [шуплйна] «шипшина»; — не зовсім ясне; можливо, утворення, що виникло в результаті трансформації та деетимологізації первісної назви шипшина; до назв рослин на -иця пор. суниця, щириця, душиця, на -ина — калина, малина, журавлина і т. ін.
[шупїлка] «лушпиння на зерні» ВеБ; — п. ст. згиріпка «лушпиння на зерні», ч. зиріпа «лушпайка», (зменш.) зиріпка, слц. зиріпа «лушпайка; луска», вл. зирігпа «луска», нл. [зирііпа] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, утворення, що виникло в результаті фонетичної видозміни запозиченого п. ст. згиріпка «лушпиння на зерні».
[шупінка] «шапинка (у гриба)» ВеЛ, [шупівка] «тс.» тж; — утворення, що виникло внаслідок фонетичної трансформації форми шапинка. — Див. ще шапка.
[шуплаття] «одяг, білизна; пожитки»; — п. [згиріаї] «обшарпанець», слц. зйріаіа «тонка верства (чогось)»; — фонетичний варіант слова суплаття «одяг, білизна; пожитки»; до шу- пор. вертіти «рити» і шубортати «ритися, копатися, порпатися». — Див. ще плат, су-.
[шупнути] «ударити»; — запозичення з чеської або словацької мови, пор. ч. зираіі «бити, хльоскати, стьобати», слц. [зирас] «штовхати».
[шупортати] «довбатися, ритися, возитися» Ме, [шупортатися] «тс.» СУМ, Ме; — варіант дієслова шуббр-тати «ритися, копатися, порпатися», пов’язаного з бортіти «рити». — Див. ще бортіти. — Пор. шпортати.
[шура] «хлів, повітка»; — п. [згига] «напіврозвалений будинок, хлів»; — запозичене з німецької мови (польське посередництво можливе, але не обов’язкове); свн. зсЬіиг(е) «комора, хлів, повітка» (двн. зсіига, давніше зсйга, нвн. 8сНеиег «тс.») споріднене з гол. зсЬииг, снідерл. зсйге, дінд. зкипаїі «(він) накриває», гр. охиЛоу «знятий із ворога обладунок», лат. (оЬ)зсйґиз «темний», первісно «накритий». — Шелудько 59; КІиде—Міігка 644.
шура-буря «вихор; розгардіяш», [шу-рабура] «вихор; бешкетник, шельма, шалапут», [шурубура] «тс.», шурубур-ство «витівки, бешкетування», шуря-буря «вихор; розгардіяш», [шарабурити, шурубурити] «бешкетувати»; — р. шу-рум-бурум, бр. шурум-бурум, [шуром-буром] (присл.) «догори ногами, у найбільшому безладді», [шурьі-бури] «сильний вітер, буря», п. (рідк.) згиг-Ьиг «ні те ні се; нісенітниця»; — звуконаслідувально-зображальне утворення (Ильинский ИОРЯС 20/4, 181); другий компонент пов'язаний або вторинно зближений зі словом буря або [бурити] «руйнувати», бр. бурьщь «тс.». — Фасмер IV 489—490.
[шурбіт] «ганчірка, якою щось миють» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. згиг^оі «ганчірка; стара річ».
[шургйч] «експресивне слово, що виражає викидання або швидке всування предмета», [шурганйна] «бійка» Нед, [шурганйна] «тс.» тж; — п. згигдас «шарудіти, шурхотіти»; — образно-звукове утворення; пор. шурх «вигук, що означає швидкий рух». — Вогуз 609. — Див. ще шуркати, шурхати.
[шургбтє] (зб.) «непотрібне зелене листя на капусті» Нед; — експресивне утворення, що виникло, можливо, на основі переосмисленого польського звуконаслідувального утворення згиг^оі «ган
чірка, стара річ». — Вгйскпег 540—541. — Пор. шурбіт.
[шурень] (зоол.) «сарна, Сегуиз сар-геоіиз Ь.» ВеНЗн; — утворення, можливо, споріднене із серн «самець сарни», п. загеп «тс.», однак деталі неясні. — Див. ще сарна, серна.
шури-мури (мн.) «любовні справи, пригоди»; — р. бр. шурьі-мурьі (мн.) «тс.»; — можливо, запозичення з російської мови; р. шурьі-мурьі «любовні справи, пригоди», імовірно, походить від фр. сЬег агпоиг «коханий, кохана, (букв.) дороге кохання» (Савинов РФВ 21, 34), утвореного зі словосполучення прикметника сйег «дорогий, любий» (від лат. сагиз «тс.», спорідненого з лтс. кагз «ХТИВИЙ», ГОТ. Г10Г5 «розпусник», дірл. сагае «друг», кімр. сагаї «(я) люблю, кохаю»), і агпоиг «любов, кохання», що продовжує лат. агпог «тс.»; менш вірогідні пов’язання з тур. зиггпиг «безладдя», гол. зсйоггетогіе «наволоч, простолюд», нвн. ЗсЬиггтигг «безладдя». — Фасмер IV 490; Оаигаї 32, 169; Таїсіє—Ноїт. І 175.
шурин «брат дружини», [шурак] «тс.» Нед, [шуринець] «у весільному обряді молодий родич нареченої, що вимагає викупу від нареченого», шуряк «шурин»; — р. шурин «шурин», др. шурина, п. ст. згиггуп, болг. шурей, [шурек], м. шура, схв. шура, шурак, шуріак, цсл. шоурикч», шоурь; — псл. зигіль, зигь «тс.»; іє. *зіаиг(іо)- «брат дружини» < *зш- «шити; в'язати», отже, «той, що зв’язаний (з родом)»; споріднене з дінд. зуаіа-й «брат дружини»; менш вірогідне зближення зі зуекгь (Вегп. ІЕ 10, 155), з р. свояк (Ресіегзеп Зіисіі Ьаііісі 4, 153), з пращур (МікІ. ЕШ 345; Горяев 427; Младенов 696). — Фасмер IV 488; Трубачев Терм, родства 138—139; Черньїх II 428; Преобр. II, вьш. последний 111 — 112; Вгйскпег 558. —Див. ще шйти.
[шуриця] (ент.) «ліпарида (метелик), Ьірагіз» Нед; — неясне.
[шурка] «міра дерева у столярів; кладка дров у чотири метри ЛЖит»; —
р. шурка (заст.) «міра дров», п. [згиг-ка] «стос порубаного дерева»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [шура] «хлів, повітка», однак деталі неясні. — Див. ще шура.
[шуркати] «ковзати, колоти, тикати, штрикати», [шуркнути] «ковзнути; ткнути; штриконути, кинутися, шмигнути», шуркнутися «швидко вскочити, шмигнути», [шурнути] «штовхнути; сунути; шмигнути», [шур] (у виразі шура пущати «ковзатися на льоду») ВеЗа; — р. [шуркать] «човгати», п. згиг^ас «тс.», болг. (рідк.) шуркам «течу, дзюркочу (у незначній кількості)», м. шурка «ллється, тече (струменем); (перен.) метушиться»; — звуконаслідувальне утворення; виведення з комі зигк]есІИпі «кидати з шумом» (Каїіта РІЗЕ 18, 50) малоймовірне, оскільки не пояснює поширення слова у слов’янських мовах. — Фасмер IV 489; Преобр. II, вьіп. последний 112; Младенов 696. — Пор. шурхати.
[шурмувати] «бушувати; галасувати» Нед, [шурм] «бунт, повстання, заворушення, розруха» Пі; — р. ст. шурмовать «галасувати», бр. [шур-маваць] «розорятися, бушувати, бешкетувати», п. [згигто^ас] «галасувати, шуміти; швидко бігати, плавати»; — утворення, що пов’язується з п. згеггпо-\уас «фехтувати», яке походить від свн. зсйегтеп, зсйігтеп «тс.» (двн. зкігтеп, н. зсйігтеп), утворених від свн. зсіїегт, зсйігт «щит; закривання щитом, парирування ударів; захист». — Фасмер IV 489; Вгйскпег 547; К1и§е—Міігка 650. — Див. ще ширма.
[шурок] (орн.) «звичайна бджолоїдка, жовна, Мегорз аріазіег Ь.» ВеНЗн; — п. [згигек, згсгигек] (орн.) «Мегорз аріаз-іег к»; — фонетичний варіант до щурок «тс.». — Див. ще щур2.
[шурпа] «мара, потвора, страховище»; — р. [шурпа] «курка з настовбурченим пір’ям», [(зах.) шурпатьш] «шершавий, шерехатий», бр. [шурпа] «кучерява дитина, кучерявець», [шур-патка] «курка з настовбурченим пір’ям»,
шурпатьі «шерехатий, негладкий», п. [згигра] «гуска, курка і под., яка від природи має настовбурчене, негладке пір’я; неохайна жінка», [згиграіу] (про птахів) «кострубатий»; — запозичене з литовської мови, можливо, за посередництвом білоруської; лит. зійгра «людина зі скуйовдженим волоссям» утворене від біідгіі «куйовдитися, настовбурчуватися», пов’язаного з зегуз «щетина, шерсть», яке зіставляється з дісл. днн. двн. Ьаг «волосся», н. Нааг, англ. ііаіг «тс.» і далі з псл. *5ьг5Іь, укр. шерсть; на польському ґрунті пов’язувалося з с!ігора\уу «шерехатий» (Вгііскпег 558). — Фасмер IV 489; ЕгаепкеІ 973, 994—995, 996. — Пор. шерсть.
[шурпатися] «колупатися, ритися, возитися»; — очевидно, експресивне утворення, аналогічне синонімічним ба-братися, порпатися, порпатися.
[шурубалки] (мн.) «шматки тіста, що прилипли до рук», [шурубалля] (зб.) «тс.; взагалі, прилиплі шматки чогось засохлого»; — р. [(дон.) шурубарки] «м’ясні варенички в юшці, вушка, пельмені»; — не зовсім ясне; можливо, афективне утворення на основі запозиченого тат. шдш-бдра «пельмені»; щодо фонетичної форми пор. укр. цурупалки (мн.) «відрубки, уламки палиці, товстих сухих стебел, хмизу тощо».
[шурубейник] «ледар, голяк»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з рум. зигиЬаг «хитрун, пройдисвіт».
шурубурити — див. шура-буря.
[шурувалки] «грудки нерозім’ятої глини»; — очевидно, пов’язане з [шурубалки] «шматки тіста, що прилипли до рук», яке зазнало впливу слова [вальок] «грудка вимішаної глини для обмазування стіни». — Див. ще шурубалки.
шурувати1 «перемішувати паливо в топці», шурник, шурувальник, шурувальний; — р. шцровать «шурувати», бр. шураваць, п. [згиго^ас] «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)»; — запозичення з німецької мови; свн. зсїійг(§)еп (> н. зсЬйгеп) «да
вати поштовх; розпалювати вогонь», н. [зсІЩГп] «ТС.» споріднені З СВН. 8СІ1ОГ (< двн. зсога) «(совкова) лопата», дангл. зсогіап «відштовхувати; відбивати», дісл. зкога «скеровувати, гнати», гр. охйрос;, охцрос; «уламки при обтесуванні каміння», лит. зкіаиге «продірявлений човен як місце зберігання риби», лтс. зкигіпаї «смикати, тріпати», псл. зекіі, укр. сіктй. — Фасмер IV 489; КІи§е—Міігка 619, 684. — Див. ще сікти.
шурувати2 «старанно чистити, скребти, мити щось; (перен.) розвивати енергійну діяльність; швидко, енергійно кудись іти СУМ; увіходити або вбігати швидкими кроками Нед», ошур «ганчірка», ошурки «дрібні металічні відходи»; — р. шуровать «старанно чистити, скребти, мити щось; розвивати енергійну діяльність», бр. шураваць, п. 82ого\уас, [згиго\уас, згагошас] «терти, чистити, мити», слц. (розм.) зйгоуаі’ «мити, чистити», вл. [вигорає, вигас] «терти, витирати; човгати», нл. зигошаз «витирати, винищувати; розтирати», по-лаб. зйгої «терти»; — запозичення з німецької мови (польське посередництво можливе, але не обов’язкове); н. всЬеиегп «терти, мити, чистити» походить за посередництвом нижньонімецької та голландської мови (снн. всітйгеп, снідерл. зсйгеп «тс.») від фр. ст. есигег «чистити, перетирати», що через слат. зсигаге продовжує лат. ехсиго «піклуюсь про щось», утворене за допомогою префікса ех- від дієслова сйго «піклуюсь, доглядаю, лікую, готую». — Шелудько 54; Вгйскпег 552; Оаигаї 266; К1и§е—Міігка 644. — Див. ще екс-, куратор.
шуруп «гвинт, яким прикріплюють до дерева металеві вироби»; — р. шуруп «тс.»; — фонетичний варіант первісні-шого шруб; вторинна вокалізація кореня відбулася на східнослов’янському ґрунті, можливо, під впливом відповідних повноголосних форм. — Див. ще шруб.
[шурупати] «тямити, розумітися (на чомусь)» СУМ, Ва; — експресивне утворення, що виникло, можливо, як результат контамінації дієслів [шупити]
«тямити, розумітися (на чомусь)» і [то-рбпати] «базікати». — Див. ще торо-пати2.
шурф «вертикальна або похила шахта», шурфувати «вести розвідку копалин за допомогою шурфів»; — р. шурф, (заст.) ширф, бр. болг. шурф, п. згіїгі; — запозичення з німецької мови; н. ЗсйигІ «шурф» утворене від зсййгГеп «вести гірничі розвідувальні роботи, шурфувати; досліджувати, дошукуватися», спорідненого з двн. зсигГеп, зсигрйеп «розрізати, патрати», дангл. зсеограп «скребти, гризти», сірл. сегЬ «гострий, різальний», сегЬаігп «(я) ріжу». — СІС2 938; Фасмер IV 490; Кораііпзкі 951; Кіиее—Міігка 635—636, 684.
[шурх1] «яр, байрак»; — не зовсім ясне; можливо, результат фонетико-семан-тичної видозміни слова шурф (див.).
шурх2 (орн.) «пронурок, Сіпсіиз сіпс-Іиз (ациаіісиз) Б.» Шарл; — можливо, образне утворення від вигуку шурх «шмиг»; назва мотивується рухливістю птаха, що раз у раз зникає в щілинах берегів, де має гнізда, або поринає під воду під час полювання. — Воїнств.— Кіст. 333.
шурхати «шарудіти; шмигати; тикати», [шурстіти] «шарудіти; шелестіти», шурхотати «шарудіти; шелестіти; шаркати», шурхотіти, шуршати «тс.», шурхіт «шарудіння; шелест; шаркання», шурх «вигук на позначення шарудіння, швидкого руху»; — бр. [шур-хаць] «з обуренням і презирством відкидати; виявляти гнів, бути грубим», п. [згигсК] «поголоска, звістка»; — утворення звуконаслідувального характеру. — Пор. шуркати.
[шурц] «спідниця ВеЛ; жіночий фартух ДзАтл І 57», [сорц] «спідниця» О, [шорц] «тс.» ВеБ, О; — п. [згогс, зіогс, ЗОГс] «різні ВИДИ СПІДНИЦЬ», Ч. (розм.) 8ОГС, зогес «фартух», слц. (розм., заст.) зигс, зогес, зигса «тс.», вл. збгс «довга суконна спідниця (елемент костюма католицьких лужичанок)», нл. зогса, [зогс] «фартух, спідниця»; — запозичення з німецької мови; н. Зсйигг «фартух», 494
Зсййгге «тс.» споріднене із снн. зсйбгіе, снідерл. 8сог1е, гол. зсНогі «пов'язка на стегнах», дангл. зсугіе, англ. зНігї «сорочка», а також із двн. зсигг, дангл. зсогі, англ. вбогі «короткий», укр. [(б)скард] «кирка (насікати жорна)». — ВеЛ 486; К1и§е—Міігка 684—685. — Див. ще оскард.
[шурчати] «шарудіти, шелестіти»; — р. [шурчать] «шарудіти, шелестіти», шуршать «тс.», нл. зигсес «дзижчати, дзюркотіти; витікати з шумом», болг. шуртя «течу сильно; дзюрчу», м. шурши «ллється сильно; дзюрчить»; — псл. [зигсаіі], образно-звуконаслідувальне утворення. — Пор. дзюр.
[шурша] «купа, ворох»; — бр. [шур-ша] «задерикувата людина»; — образно-звуконаслідувальне утворення, пов'язане з дієсловом шуршати. — Див. ще шурхати.
[шуславець] «шмаркач» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі запозиченого п. [згизіаі, зиз^аі] «фартух, ганчірка; сопляк, босяк» унаслідок метатези на українському ґрунті. — Див. ще шуствал. — Пор. шушваль.
шуснути «шмигнути, ковзнути», [шустнути] «раптом упасти, посипатися» ВеЛ, шусть (виг.) «шасть, шмиг»; — бр. шуснуць «сипнути; посипатися», п. згизіп^с, [згизп^с] «зробити стрибок», ч. зизіпоиїі «прошарудіти, прошелестіти; трапитися, статися», слц. зизіпиі' «швидко щось вилити; упасти, посипатися, звалитися», вл. зизкас «рухатися, робити швидкі рухи»; — очевидно, образно-звуконаслідувальне утворення, подібне до луснути, плюснути, хруснути.
шуст «бурав, яким вирівнюють зсередини ствол рушниці», шустувати «згладжувати шустом нерівності у стволі рушниці», шустувальний', — р. бр. шуст', — неясне. — Фасмер IV 490.
шустати «очищувати насіння від лушпайок, остюків», шусталка «сільськогосподарська машина, що очищає насіння», шустальний' — р. [(тамб.) шустать], п. [згизіас] «товкти пшоно»; —
не зовсім ясне; р. шустать пов’язувалося з р. [шусторить] «жувати, їсти», [жустерить] «тс.» і далі з жевать, що малоймовірно, а також зіставлялося з шустрьш. — Фасмер IV 491; Ильинский ИОРЯС 20/4, 181.
[шуствал] «шкіряний фартух», [шуст-валь] «фартух шевця» Нед, ст. шуст-валг «шкіряний фартух» (XVIII ст.); — п. [згиаіГаІ, згогзіаі, вгигсїаі, згогвіїаі] «фартух; запаска», [вивіаі, виз^аі, згизг\уа1, згивїаі, зивіоі], зизгхсаі «шкіряний фартух (у металургів, ковалів тощо)»; — запозичення з німецької мови (польське посередництво необов’язкове); н. ЗсКигг-Геїі «шкіряний фартух» є складним словом, утвореним із компонентів ЗсЬигг «фартух», спорідненого із свн. зсіїигг «вкорочений одяг, фартух», двн. всигг «короткий» (первісно «врізаний»), дангл. всогі, англ. зНогі «тс.», укр. [оскард] «кайло, молот із гостряком», і Ееіі (< двн. уєіі) «шкіра; шкура; шерсть», спорідненого з дангл. Ееіі, англ. Геїі, дісл. Г]а!І, гот. П11, лат. реіііз «шкіра», гр. тгєЛЛа «тс.», те Ара «підошва ноги», укр. пелена. — Шелудько 60; Вгйскпег 558; К1и§е—Міігка 192, 684—685. — Див. ще оскард, пелена.
[шусті'ль] «давня австрійська монета в 6 крон» Нед; — п. [згбзсіеі] «монета вартістю в шість грошей (центів, крейцарів) в Австро-Угорщині», нл. зезсеї «шоста частина»; — утворення, яке походить від п. [згбвсіеі], що виникло як напівкалька н. ЗесЬзіеІ «шоста частина», складеного з основ числівника згбв- від вгбвіу «шостий» та н. -іеі, (букв.) «частина», пов'язаного із свн. -іеіі, яке споріднене з двн. іеіі, н. Теі! «частина», псл. беїв «тс.», сіеіііі, укр. ділити. — К1и§е— Міігка 776. — Див. ще ділйти, шість. — Пор. шустка.
[шустіти] «шелестіти»; — п. [зги-зсіес, вгизсіс] «шелестіти; дзижчати», ч. зизіеіі, зизіііі «шарудіти; шелестіти; шуміти», слц. зизііі’ «шелестіти»; — псл. [зизіеіі, зизіііі]; — очевидно, утворення звуконаслідувального характеру.
[шустка] «дрібна австрійська монета в 6 крейцарів» Нед, [шуска] «тс.»
тж; — ч. слц. вл. нл. зезіка «цифра 6; шостий номер»; — запозичення з польської мови; п. згбзіка «шістка, монета вартістю шість грошей (центів, крейцарів в Австро-Угорщині)» походить від числівника згезс «шість». — Див. ще шість. — Пор. шустіль.
шустрий «рухливий, швидкий, жвавий, моторний»; — р. шустрьш, бр. шустрьі «тс.»; — псл. [зизігь(]ь)]; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з лит. зійвіі «божеволіти», лтс. визі «сердитися, втрачати розум» або з укр. [шуснути] «ковзнути, шмигнути»; реконструюється псл. *зіизі < *зіиі-і- (з іє. *зеиі-) (Черньїх II 428); менш імовірні пов’язання з р. шут і з п. озгизіас «ошукати», озгизі «шахрай» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 150), з арготичним зи- і озігь «гострий» (Уазгпег Ши8 III 198), з хват, хуткий (Горяев 427), з перс, сизі «моторний, діяльний» (МікІ. ТЕІ ІЧасЬіг. II 189). — Фасмер IV 491; Знд-зелин СБЗ 72—73.
[шут] «глум, глузування; блазень» Нед, [шутйця] «назва народного танцю» Нед, [шутка] «жарт», [шутки] (мн.) «дрібниця, дурниця», [шуткун] «жартівник», [шутник] «тс.» Нед, [шу-тяк] «тс.; двірський блазень» Нед, [шуткдвий] (у словосполученні Шут-кдва неділя «Вербна неділя»), шутко-вйтий «жартівливий», [шутковлйвий], [шутлйвий] «тс.» Нед, [шутити] «базікати; жартувати», [шуткувати] «жартувати», [шуткома] (присл.) «жартома»; — р. шут «блазень; чорт; домовик; параліч кінський, якого начебто насилає домовик», бр. [шут] «чорт», др. шут/ь «осміяний», ч. (заст.) зиіііі «жартувати», болг. м. шут «блазень», слн. зйіазі «дурнуватий, нерозумний», цсл. шоутт» «базіка, торохтій», шоутьдив’ь «жартівливий»; — псл. [виїв]; — припускається (Епбгеїіп КХ 44, 66; МйЬІ.— Епбг. IV 107) спорідненість із лит. зіайзіі «бушувати, лютувати, грати», зіайзііз «звеселятися, шуміти», лтс. зайііз «дурень», зайві «хльостати»; менш імовірні спроби пов’язати з н. 8сЬаиіе «дурень, блазень», що походить від арам.-гебр.
збіе «тс.» (Зігекеї] АІ81Р5 12, 170; Грот РФВ І 36; Горяев 427), або з цсл. ашоу'гь «даремно», ч. ст. [езиіпу «марний», п. ст. (езгиіпозс «даремність, марність» (Соболевский ЗІауіа 5, 441), а також зблизити з шутий, болг. шутка «уиіуа» (ЗакоЬзоп П8БР 1/2, 1959, 276). — Фасмер—Трубачев IV 491—492; Преобр. II, вьіп. последний 112; Младенов 696.
[шутер] «щебінь, жорства» Нед, шутрбваний] «покритий щебенем», шутроватий] «подібний до щебеню» 4ед, [шутрувати] «засипати щебенем» Нед; — п. згиіег «гравій, жорства», ч. (розм.) зиіг, слц. (розм.) зиіег «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. ЗсйоНег, [Зсйиііег] «гравій, щебінь, жорства» походять від зсІїіШеп «насипати, посипати, сипати; лити, наливати», спорідненого з двн. зкиДеп «трясти, штовхати», днн. зкисісііап «різко рухати, з розмахом виливати», дфриз. зкесісіа «трясти, штовхати», дангл. зсйсіап «поспішати», а також з укр. [спитатися]. — Вгііскпег 558; Кіи^е—Міігка 677, 685. — Пор. скитатися.
[шути] (прикм.) «скупий» Л; — діалектний варіант поширенішого укр. шутий', семантика слова розвивалася, мабуть, так: «позбавлений чогось» —> «людина, якій завжди чогось бракує» -> «скупий», пор. м. шут «безрогий» і переносне «недоумкуватий», у схв. шут, поряд з іншими значеннями, «неповноцінний». — Див. ще шутий.
[шутий] «безрогий або з малими рогами; безвухий, безхвостий; безвусий, лисий (про людину); стебло цибулі без головки (шута цибуля); оголений, не прикритий коміром (про шию: шута шия); про особливий вид візерунків на відміну від називаних ріжкатими» Г, [шута] (зоол.) «(свійська) свиня, 8из зогоїа <1оте5Іісіі5» ВеНЗн, [шутак, шу-тяк] «назва барана» Дз Доп. УжДУ IV 108, [шутка] «ягня; котик на вербі; покрита котиками гілка; соснова шишка ВеБ», [шутуля] «шута корова (також вівця)» ВеНЗн, [шуто] (присл.) «не вистачає чогось, напр., рогів, вуха, во
лосся, прикраси тощо», шута-шута «вигук для підкликання овець» ЛЖит, [шут-кі-шуткі] «тс.» тж; — р. шутьій «безрогий», бр. [шута, шутка] «вівця», п. згиіу «безрогий», ч. [зиіу] «тс.», слц. зиіу «безрогий; голий, порожній», болг. шут «безрогий, шутий; з відламаним держаком», м. шут «безрогий; без лушпайок (про насіння); (перен.) недоумкуватий», схв. шут «безрогий; голий, безлісний; відлюдний, пустельний; неповноцінний», слн. зійіа (< *5ійиІа) «обрубок; безрога корова»; — псл. [зиіь] (< іє. *к5еиі-/І<5еиі-) «безрогий < обрізаний, обтятий»; віддієслівний прикметник від кореня *кез-/І<е5- «різати, тяти, рубати» у редукованому ступені *к5-/Кз- (Мельничук Зтимология 1966, 213—214); не виключена також можливість запозичення слова у праслов’янські говірки з фракійських або да-ко-мізійських говірок, оскільки слово є в румунській мові (8сЬе1исіко 146) (очевидно, маючи ту саму індоєвропейську етимологію) і належить у ній до найдавнішого субстратного (дако-мізійсь-кого) шару лексики (пор. рум. сіиі, [зиі] «безрогий», сіиі, зиі, сіиіа «лань», алб. вКуіе «безрогий; відрубаний, вирубаний», зйиіе «самиця оленя») (Врачу Балк. ези-козн. 8, 21); слово споріднене з гр. фко «тру, гладжу», ^црбу «бритва», дінд. кзигаз «ніж для стрижки» (Реіегззоп АІ81РІ1 34, 381; Ильинский ИОРЯС 20/3, 103), у чому без достатніх підстав сумнівається Фасмер (Фасмер IV 492). — Вгііскпег 558. — Пор. шула, шульга1.
шутка1 — див. шут.
шутка2 «гілка верби з котиками», шуткбвий (у сполученні Шуткбва неділя «Вербна неділя», [зашутйтися] (про весняні дерева) «вкритися бруньками» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з шутий, тоді первісне значення «гілка без листя». — Див. ще шутий.
[шутрувати] «увіходити або вбігати швидкими кроками» Нед; — імовірно, трансформація первісного шурувати
«швидко, енергійно кудись іти СУМ; увіходити або вбігати швидкими кроками Нед». — Див. ще шурувати2.
[шутулуць] (виг.) «шусть»; — очевидно, експресивне звукообразне утворення, пов’язане з вигуком шусть.
[шуфата] «сітка ловити рибу, прикріплена до двох жердин»; — п. [згиіаіа] «тс.»; — неясне.
шуфлювати «переривати, перекидати совком, лопатами» Нед; — бр. шу-фляваць «згрібати совком (сніг, зерно)», іиуфель «совок (великий), лопата (совкова)», п. згиГІохмас «пересипати совком (лопаткою)», згиПа, [згиіеі] «совок, лопатка»; — запозичене з німецької мови (можливо, через польське посередництво); свн. зсййУІ (двн. зсйуаіа, зсйїіа, н. ЗсйаиГеІ) «совкова лопата» споріднене з снн. 5сИйї(е)1е, днн. зкйПа, дангл. зсеоП, англ. зйоуєі, шв. зкоЬ/е! і пов’язане з свн. нвн. зсйіеЬеп (< двн. зсіоЬап) «сунути, пересувати», а також з лит. зкйЬіі «поспішати». — Шелудько 60; Вгйскпег 557; К1и§е—Міігка 639, 646. — Пор. шухляда.
[шух] «міра дров», \чух, шуф\ «лінійна міра Дз НЗ УжДУ XIV; — слц. зйсК «фут (одиниця вимірювання)»; — запозичення з німецької мови; свн. зсйиосй «черевик, взуття; фут (міра довжини)» (двн. зсиой, н. ЗсКий «тс.») споріднене з днн. зкбіі «черевик, взуття», снідерл. зсое(п), дфриз. зкосЬ, дангл. зсбії, англ. зііое, дісл. зкбг, шв. зко, гот. зкбйз, дінд. вкипай «покриває, обгортає», вірм. сі\у «дах, стеля», гр. охбЛос; «шкура», лат. (оЬ)5сйгц5 «темний», первісно «накритий»; отже, первісне значення слова «покриття, обгортка (ноги)»; менш вірогідне з огляду на фонетичні особливості виведення слова (Дз НЗ УжДУ XIV 86) безпосередньо від н. Зсітий. — К1и§е— Міігка 682.
[шухля] «пропасниця, лихоманка»; — не зовсім ясне; можливо, експресивна трансформація запозиченого з польської мови згисйіа «тс.».
шухляда «висувна скринька у столі; [шкатулка]», [шуфляда, шуплядка]
«шухляда», ст. шуфляда «шухляда» (XVII ст.); — бр. шуфляда, [шухляда], п. згиПаба, ч. (розм.) зиріа'іко, зиріе, зиріїк, слц. (розм., заст.) зиріабпа, зиріббпа «тс.»; — запозичення з німецької мови (польське посередництво необов'язкове); н. ЗсйиЬІасіе «шухляда» є складним словом, утвореним з компонентів ЗсйиЬ-, що споріднене з зсйіеЬеп «рухати, штовхати, пересувати» (пор. також ЗсйиЬ «поштовх, зрушення, зсув»), і -Іасіе, пов’язаного з іменником Еасіе «скриня, скринька (висувна)». — Шелудько 38, 60; Вгйскпег 557; Вогуз 608; К1и§е— Міігка 418, 646. — Див. ще ляда1, шйбер. — Пор. шуфлювати.
шушваль «набрід», [шушвалок] «тс.», [шушвальок] «пустий качан кукурудзи (результат поганого запилення)» Ме; — р. шушваль «набрід»; — не зовсім ясне; імовірно, запозичення з польської мови; п. [згизгхуаі, зизхмаі, згизіаі, зиа-Іоі] «шкіряний фартух для роботи (у металургів, ковалів тощо); лахман, що звисає з одягу; нікчемна людина, мерзотник» походить від н. ЗсйиггїеІІ «шкіряний фартух»; виведення р. шушваль з жаргонного елемента шу і шваль «набрід, погань» (Фасмер IV 493) малоймовірне; непевне також зіставлення (Вгйскпег 558) з ч. сйисйуаі «жмут, клапоть». — Див. ще шуствал. — Пор. шуславець.
[шушерепіти] «зовсім засохнути» Нед, [шушерепка] (бот.) «зморшок, Мог-сЬеІІа бііі. Нед; зморшок справжній, МогсйеІІа езсиїепіа Регз. ВеНЗн», [шу-шеребок] (бот.) «зморшок справжній, МогсйеІІа езсиїепіа Регз.» Мак; — неясне. — Пор. сушерепка.
шушбн «верхній жіночий одяг», шушун «тс.», [шошдн] «верхня довга жіноча літня сукня»; — р. шушун, бр. шушун «кофта стародавніх шляхтянок і міщанок»; др. шушунтя, — очевидно, походить від р. шушун, що виникло, мабуть, на основі празахіднофінського (праприбалтійсько-фінського) *зіза «жіночий одяг з довгими рукавами» (пор. фін. ЬіЬа «рукав», водське ійа, ест. [іііа]
«тс.»); менш вірогідне пов’язання слова (Фасмер IV 494) з тюркським (долансь-ким) віза «груба бавовняна тканина», проти чого промовляють семантичний і лінгвогеографічний критерій (доланський діалект, розташований у Центральній Азії, не має безпосередніх контактів з російською мовою). — Трубачев ЗИРЯ III 50—51; Преобр. II, вьіп. последний 113.
шушпан «чоловічий або жіночий верхній одяг»; — р. шушпан «мордовський верхній чоловічий і жіночий одяг; жіночий короткий одяг типу сарафана; верхній жіночий одяг», бр. [шушпан] «сіряк без коміра»; — не зовсім ясне; пропоноване виведення слова (Фасмер IV 493) від деформованого жупан і жаргонного елемента шу- непереконливе; імовірнішим є припущення про контамінацію семантично близьких шушон і жупан (див.).
шушу «вигук на вираження шепоту», шушукати «шепотіти; шелестіти (про рослини тощо)», [шушкати] «шепотіти»; — р. шушукать «шепотіти», бр. шушукаць, ч. зизкаіі, слц. зизизи «вигук на позначення шепоту, шелесту», зизкаі’ «шепотіти», болг. шушу «вигук на позначення шепоту», шушукам «шепочу», м. шушука «шепотить», схв. шушкати «шелестіти, шарудіти; базікати, шепотіти», слн. зиз1]'аіі «шепотіти»; — звуконаслідувальне утворення, що виникло шляхом редуплікації звуко-образного елемента шу-' зв’язок із дінд. суазаіі, суазіїі «пихкає, сичить, зітхає», лат. циегог «скаржуся, горюю» (Потебня у Горяева 427) сумнівний. — Фасмер IV 493—494; Преобр. II, вьіп. последний 113; Ильинский ИОРЯС 20/4, 177.
[шуя] «сволота, наволоч», [шуюва-ти] «вести розбещений спосіб життя» Нед; — р. [шуя] «бур’ян у житі; полова конопляного сімені», бр. [шуя] «наволоч, мерзота; пусте, нісенітниця», п. зги]а (зб.) «сволота, наволоч; негідник»; — утворення, пов’язане з псл. зи]ь «лівий», у переносному розумінні «неправий, неправедний, несправедливий; поганий», що
пов’язувалося з протиставленням двох рук — правої і лівої: поняття «лівий» віддавна асоціювалося з поняттям «зло, лихо». — Вгііскпег 557; Вогуз 608; МікІ. ЕШ 344. — Див. ще шуйбіч.
шхери (мн.) «скелясті острови біля порізаних, розчленованих морських берегів; узбережний морський район з такими островами», шери (мн.) «тс.»; — р. шхери, ст. шхер (1713), бр. шхери, п. згегу, заст. згкіегу, слц. зкаг «малі скелясті утворення, що висуваються з моря», болг. шхери «шхери»; — запозичення зі шведської мови; шв. зкаг «шхера» споріднене з н. Зсйаге «шхера, морська скеля», двн. зсегга, дісл. зкег, гол. зсйеег «тс.», англ. (шотл.) [зкеггу] «скелястий риф», а також із шв. зкага «різати; жати; кроїти» й н. зсйегеп «стригти; обрізати; підстригати», лит. зкігіі «розділяти», гр. хєірєіу «відрізати»; отже, первісне значення слова було «розрізане»; укр. шери і п. згегу походять від н. Зсіїаге «шхера» (переважно мн. Зсйагеп «шхери»), спорідненого із шв. зкаг; іє. *кез-/кз-. — Фасмер IV 494; Кораіігізкі 946; К1и§е—Міігка 635, 643. — Див. ще кора, коса2.
шхуна «судно, що має кілька щогл із косими вітрилами», шкуна', — р. бр. болг. шхуна, п. згкипа, згкипег, ч. зкипег, (рідк.) зкипег, слц. зкипег, слн. зкйпа, зкипег; — запозичене з англійської мови, очевидно, за посередництвом російської; англ. зсйоопег (ст. зсоопег) «шхуна» утворене від англ. (шотл.) [зсооп] «ледве торкатися чогось, ковза-ти(ся) (по чомусь); кидати камені так, щоб вони ковзалися по воді», походження якого неясне. — СІС2 938; ССРЛЯ 17, 1636; Кораіігізкі 946; Маїгепаиег 326; КІеіп 1396, 1440.
[шшке-не] «крик гуцульського пастуха: наказ рогатій худобі повертати назад»; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі вигуку для підкликання овець [шуткі —шуткі] і заперечної частки не (як наказ не йти далі). — Див. ще не, шутий.
[щаба] «металева застібка для віжок» Л; — очевидно, утворення, споріднене зі скоба, скоблити. — Див. ще скоба1, скобель.
щабель «поперечка в драбині, у полудрабку», щаблина, [щебель] «тс.» Нед, щаблюватий «худий такий, що видно ребра», щаблястий «такий, що має щаблі», [щебельчастий] (щебельчасті ноги «цибаті ноги») Нед; — п. згсгеЬеІ «щабель; [стебло; держак]», ч. ДеЬеІ «щабель», слц. зїеЬеГ, [зїеЬеГ] «тс.», вл. зіеіа «щабель; спиця (в колесі)», зіеі «щабель»; — псл. [*8сеЬьІь|; — зіставлялося з лит. зкеЬегсіа «уламки», лтс. зка-Ьагсіа «тс.», лат. зсоЬіз «опилки», укр. скоблити, які зводяться до іє. *5каЬй- «вирізати», отже, первісне значення слова «щось вирізане», а також «щось нарізане, наскоблене»; припускалася спорідненість з р. штабель (Фасмер IV 476), щеблб «тріска» (Вгііскпег 542). — МасЬек Е8ЛС 623. — Див. ще скобель. — Пор. щаба, щебінь.
[щабра] (болотяна) (бот.) «щебрик звичайний, Рерііз рогіиіа Б.» Мак, [щаб-рик] «чебрець звичайний, Тйутиз 8ег-руїіигп Б.» Мак, Іщебрець] «тс.» тж, щебрик (звичайний) «Рерііз рогіиіа Б. Мак; каламінта, СаІатіпіНа Бат. Мак», щебрушка «чабер звичайний, 8а(иге]а йогІеп5І5 Б.» СУМ, Мак, [щербець] «чабер звичайний, 8аіиге]а Ьогіепзіз Б. Мак; чебрець звичайний, ТІіутиз зегруїіит Б. Мак», щебрик «щебрик звичайний, Рерііз рогіиіа Б.» Мак; — р. [(пд.) ще-брец] «чебрець звичайний, Тйутиз зегруїіит Б.» (з укр.?); — давні фонетичні варіанти до форм чабер, чебрець тощо; як фонетичну паралель пор. чо-лопдк «верх гори» : щолопбк «тс.». — Див. ще чабер.
[щава] (бот.) «щавель, Китех Б.; кисла рідина, зварена з молочної сироватки або хлібного квасу, хлібних зерен, сухарів і галуну для підготовки вовняної пряжі до фарбування; кислі мінеральні води», [шєва] (бот.) «щавель кучерявий, Китех сгізриз Б.», [щав] (бот.) «щавель, Китех Б.», [щавей] «тс.» Кур, щавель «Китех Б.», Іщавій] «тс.» СУМ, Бі, [щавійниця] (ент.) «совка щавлева, ТгірИаепа ргопиЬа Б.», Іщавка] (бот.) «щавель, Китех Б.», [щав-нйк] «тс.», [щавух] (бот.) «квасениця звичайна, Охаїіз асеїозеїіа Б.», Іщав'ян] «назва рослини», Іщалка] (бот.) «щавель, Китех Б.» ВеНЗн, [щевель ЛЖит, щевій, щівнйк] «тс.», [щавельний] «щавлевий» Нед, щавлевий, [ощавистий] «прокислий, кислий (переважно про хліб)» ЛексПол; — р. щавель (бот.) «Китех Б.», бр. шчауе «тс.», др. щавьньш «кислий (?)», п. згсга\м (бот.) «щавель», [з2сга\ма1 «тс.; кисла мінеральна вода», ч. зі'ауа «сік», зі’ауеі (бот.) «квасениця, Охаїіз Б.», слц. зі’ауа «сік; підлива», зі’ауе! «(бот.) щавель», вл. зсеЬеІ (< *8СЄ\У]ЄІ) (бот.) «щавель горобиний, Китех асеіозеїіа Б.», нл. 8са\у «тс.», болг. щава «дубитель, дубильна кислота», м. штава, штавина «тс.», штаве] «щавель», схв. штава «дубіння; дубильна кислота», штавина «дубильна кислота», штаваль «щавель», слн. 8сау[е «бур’ян», зса'уеі] «щавель», [зсау], цсл. штавт. «тс.»; — псл. зьсауа (< *8ькеуа, *8'ьк]а-уа); — суфіксальне утворення від кореня *8пьк-, варіанта кореня *зек-, наявного (з іншим вокалізмом) у псл. зокь, укр. сік, псл. *8^каІІ, укр. сякати- не виключене й інше походження слова, пояснюваного (8сйи8Іег-8е\мс 1413) як
продовження іє. *зкеи- < *зек- «різати, сікти», наявного в лат. зесо «січу, ріжу», псл. *зекіі, укр. сікти, отже, «різкий на смак сік; рослина з різким, гострим соком»; розглядалося як пов'язане з р. щи «рідка страва» (Черньїх II 429); малоймовірні зближення з дінд. сЬигіка (< *з!<Ьигіка) (ЬоечсепіНаІ ХГ8ІРЬ 8, 129) або з кислий (р. кислий), квас (Преобр. II, вьіп. последний 113).— Фасмер IV 495; Меркулова Зтимология 1964, 81 — 83; Вгйскпег 542; МасЬек Е8ЛС 623. — Пор. сік1, сікти, сякати.
щавель — див. щава.
[щавйти] «чавити»; — р. [щавйть] «чавити, тиснути», слц. (розм.) зі’ауіі’ за «мучитися», болг. щавя «вичиняю (шкіру)», м. штави «чинить (вичиняє) шкіру», схв. штавити «чинити (шкіру)»; — псл. [*з'ьсауііі|; — похідне від зьсауа (< *зькеуа, *зьк]ауа) «сік»; отже, первісне значення слова «робити (з чогось) сік». — Фасмер IV 495. — Див. ще щава. — Пор. чавйти.
щадйти «берегти; заощаджувати», щаднйця «ощадна каса», щадок «майно, багатство», [щадлйвий] «ощадний, ощадливий», [щадний] «тс.», [щаднйчий] «ощадний (напр., щодо каси)», [неща-дйм] «нізчимний борщ» Г, [нещадимий] «ні на що не здатний, нічого не вартий», нещадний, ощаджати, [ощада] «ощадливість» Ж, [дщадок] «заощадження; решта, залишок; ощадливість; пощада» Ж, ощадливий, ощадний, заощадити, заощадження, [непощада] «нещадність, суворість» Ж, [непощадний] «нещадний», нещадйм «пісна юшка»; — р. щадить «щадити, берегти», бр. [шчадзіцца] «скупитися, жити ощадно», др. щадіти «берегти, щадити; жалувати; скупитися; громадити, збирати; готувати», п. згсг^сігіс «щадити, жаліти; (лише із запереченням) не шкодувати; (ст.) стерегти, берегти, захищати», ч. [(мор.) озі’асіаіі зе] «соромитися, бути несміливим», слц. зГасііі’ «нагромаджувати, заощаджувати, економити», вл. зсесігіс «щадити», болг. щадя «щаджу, бережу», м. штеди «еконо
мить, заощаджує; щадить», схв. ште-дети «щадити; берегти, заощаджувати, економити», слн. зіесіііі «тс.», цсл. штад'Ьти «щадити, берегти»; — псл. зс^сіііі (< *зк^сіі1і); — пов’язане чергуванням голосних зі ^зкрсі- (укр. скуд-нйй); іє. *зкепсі-/5копс1-; споріднене з ав. зсіпсіауеііі «ламає», зкапсіа- «розлам; недуга», а також, мабуть, з англ. зсапі «обмежувати, бути скупим; скупий, ощадний» і дірл. (аіг)сезз- «щадити, зглядатися (над кимось)»; первісне значення слова, очевидно, було «берегти, бути ощадливим»; малоймовірне зближення (МікІ. ЕШ 298; Преобр. II 313— 314, II, вьіп. последний 113—114) з псл. зсесігь, укр. щедрий. — Фасмер IV 495— 496; Брандт РФВ 24, 173; Черньїх II 429—430; Вгйскпег 544; Вогуз 597; МасЬек Е8ЛС 623, ХІ81РЬ 1960, 28, 69; 8сЬизіег-8е\Ус 1412—1413; 8кок III 412— 413; МеіІІеі М8Ь 14, 340. — Пор. скуд-нйй.
[щадок] «нащадок», [щадки] (мн.) «нащадки, діти; залишки; реліквії» Нед, нащадок «нащадок; спадщина», [нащадок] «нешлюбна дитина»; — др. сьча-д'ьк'ь, п. ст. згсг^сіек «початок або кінець, край; залишок; нащадок, (зб.) нащадки», с.-цсл. штєдик «нащадки», цсл. исчадик (иштадик) «нащадок, дитина»; — псл. з’ьс^сі'ькь, префіксальне похідне (префікс 5Ь-, укр. с-), утворене від с^сіо «дитина», отже, (букв.) «со-чадок» (пор. р. со-брат). — Трубачев Терм, родства 41—43. — Див. ще з-, чадо. — Пор. щент.
[щакати] «розколювати (дерево)»; — псл. (сх.) [зсакаіі] (< *зсекаіі), що, можливо, зводиться до іє. *(з)кек- «бути кривим, зігнутим», семантичний розвиток якого в праслов’янському дієслові міг дати значення «робити щілини, розщеплювати», звідки далі «розколювати».
[щамба] «велика тріска», [щамб’я] (зб.) «великі тріски», [щамбити] «трощити, колоти»; — не зовсім ясне; можливо, трансформація запозиченого з польської мови 52С2еЬе1, [згсг^реї] «щабель».
щастя «стан повного задоволення життям», [ше'сте] «щастя» Нед, щасливець, щасниця «щасливець, щасливиця», щасливий, щасний, щасливити «ущасливлювати», щастити, нещасливець, [нещасний] «нещасний чоловік», [нещасниця] «нещасна жінка», нещастя, [пощасність[ «щастя, везіння» Нед, ущасливити, у нещаслйвити; — р. счастье, бр. шчасце, др. сьчастик, п. згсг^зсіе, ч. зіезії, слц. зГазІіе, болг. щастие, цсл. С’ьчастьиикч» «той, хто бере участь; причетний», сбчастьнт» «тс.»; — псл. 5"ьс^5Іь]е, де 5Ь- розглядається як споріднене з ДІНД. 50- «добрий», решта ж слова як похідне від с^зіь, укр. частйна; отже, первинне значення слова «добра частина (частка)»; зь- пов’язувалося також з префіксом зь-(укр. с-), при якому реконструювалося первісне значення слова «частка; спільна участь». — Фасмер III 816; Вгііскпег 544; Вогуз 598; Масітек Е83С 534, 625, 2Ї81РГ 7, 378; ТгиЬеігкоі 2І8ІРК 4, 63. — Див. ще частйна.
[щая] «час перед світанком» Дз НЗ УжДУ XIV, [щайка, щава] «тс.» тж; — неясне.
[щвилатися] «нападати (на когось), находити (на когось)» Нед; — неясне.
ще (присл.) «додатково до того самого; знову, заново, повторно», іще, \єще', ище, иши] «ще» Ж, [ше[ «тс.»; — р. еще, бр. яшчз, [ішчз], др. еще, още, п. ІЄ52С2Є, Ч. ]Є5ІЄ, СЛЦ. Є5ІЄ, ВЛ. ЙІ5СЄ, (розм.) 8СЄ, нл. йузсі, полаб. ]І5І, болг. още, ]е'шче], м. уште, схв. ]ош, /ошт(е), слн. зе, [все, е5се|, стел, кште; — псл. фезсе; — достовірної етимології не має; зводиться до іє. *еІ5к-'е/есІ5кие, де *еН вказівний займенник, *кие післяймен-ник «і», елемент -5- є інфіксом у первісному сполученні *ес! кие (ЗССЯ 6, 32— 33); пов'язується з дінд. а'ссйа «до, напроти», гр. єотє «до, поки», лат. йзцие «аж до; безперервно, постійно» (МасНек Е83С 224; ШепЬеск 4; Младенов 406; Соболевский ЖМНП 1886, 146; МеіІІеІ М8Е 9, 375); виводиться також з псл. *е!-се (*еізсе) (< іє. *еіре/еізце), зістав-
люваного з лат. аіаие, ав. аіса «і, і притому, а також» (Потебня АГ51РН III 3,76; Преобр. І 219; Вегп. І 454; МеіІІеІ Еїисіез 155, ІЕ Апг. 21, 85), з іє. *асІ5де, де значення «до» відображене в лат. асі «до», дірл. асі, гот. дісл. аі, двн. аз «тс.» (Вегп. І 454); зіставляється з ос. згзізг) (< *азса < *асса < *а!са); псл. (рейсе пояснюється також (Уаіііапі КЕ8 25, 104—105) як праслов’янське утворення, що виникло з *(і)е5І-]е, форми с. р. одн. дієприкметника від дієслова (])е£І, Ьуіі з первісним значенням «справжнє». — Фасмер—Трубачев II 30—31; ЗССЯ 6, 32—33; Вгйскпег 207; 8кок І 783—784.
[щебернути] «видати звук; пікнути»; — неясне.
щебетати «співати (про птахів — ластівок, солов’їв, жайворонків тощо); (перен.) говорити швидко, жваво (переважно про жінок та дітей)», [щебе-тіти\ «щебетати», щебет «щебетання», [щебіт], щебетнява «тс.», [щебеташ-ка[ «щебетуха (про пташку і жінку)», [щебетій] «той, що щебече; базіка», [ще-бетнйця] «цокотуха» Нед, щебетун «щебетливий птах; базіка», щебетуха, [ще-бетюха] «тс.», щебетливий; — р. щебетать «щебетати; говорити швидко й безперервно», бр. шчабятаць «тс.», др. щьбьтати «щебетати (про птахів)», п. згсгеЬіоіас «щебетати (про птахів, дітей, молодих жінок)», ч. БІеЬеіаіі «щебетати; гелготіти (про гусей); цокотіти», слц. зїеЬоїаїі «щебетати (про птахів, жінок, дітей)», вл. зсеЬоІас, нл. зсаЬоІаз, слн. зсеЬеїа'іі «тс.», цсл. штьбьтати «щебетати (про птахів)»; — псл. зсьЬьІаІі (зсьЬоІаїі) «тс.»; — утворення звуконаслідувального характеру; сумнівним є зближення (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25, АГ81РК 34, 13; Горяев 428) з лит. зкатЬеіі «звучати, дзвеніти». — Фасмер IV 497; Преобр. II, вьш. последний 114—115; Черньїх II 430; Вгйскпег 542—543; МасЬек Е8ЛС 623; НоІиЬ—Кор. 375; НоІиЬ—Еуег 472.
щебінь «подрібнене каміння, цегла для будівельних та дорожніх робіт»,
[щебель] «щебінь» Л, щебінка, щебенистий, защебенйтщ — р. щебень, бр. іичзбень; — псл. ІзсеЬьпь]; — утворення, споріднене з лит. зкеЬегсіа «уламки», лтс. зкаЬагсіа «тс.», лат. зсоЬіз «опилки», які зводяться до іє. *зк§ЬІі-/зкеЬІі-«вирізати», що наявний також (з іншим вокалізмом) в укр. скобель, скоблити; первісне значення слова «щось нарізане (наскоблене, подрібнене, настругане)». — Фасмер IV 496—497; Горяев 428; Преобр. II, вьіп. последний 114; Черньїх II 430; МйЬІ.—Епсіг. III 862; Рокогпу 930— 931. — Див. ще скобель.
[щеблювати] «прикріплювати до полотна рибальської сітки верхні й нижні її частини» Дз, [щебльбвка] «прикріплювання до полотна сітки верхніх і нижніх її частин» Дз; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від щабель (див.).
щеврик (орн.) «пікавка, Апіііиз Б.» Шарл; — р. [щеврйца] «щеврик, АпіЬие Б.»; — утворення звуконаслідувального характеру. — Фасмер IV 497. — Пор. жевжик.
(щеголь] (ент.) «бражник виноградний, ЗрЬіпх еірепог» Нед; — утворення, що походить від р. щеголь «чепурун, франт» у зв’язку з яскравим забарвленням метелика. — Горностаев 238.
[щеглий] «єдиний; особливий» Нед, [щегуленний] «тс.» тж; — схв. цйгли «єдиний», с.-цсл. сіукгд’к «єдиний, самотній»; — ПСЛ. 8СЬ§ІЬ (зсе§1ь, 8СІ§1ь); — не зовсім ясне; можливо, запозичення з польської мови; п. згсге§61пу «особливий», ст. згсге^іеіпу, [згсге§бІеппу] «особливий, єдиний» зіставляється з р. щеголь «франт, чепурун» (первісно «самотній; парубок») (Фасмер IV 498) і менш певно з ч. зіїЬІу, слц. зііЬІу «тонкий», зв’язок з якими з огляду на віддаленість семантики заперечується (Масіїек Е8ЛС 625); позаслов’янські зближення (Вегп. І 123) з дінд. кеуаіаз «виключно власний, самотній, суцільний», лат. саеІеЬз «безшлюбний», лтс. каїїз «голий» малоймовірні. — Преобр. II, вьш. последний 115; Вгйскпег 543.
[щедренець] (бот.) «(зіновать) золотий дощ, (Суіізиз) ГаЬигпит Б.» Нед, Мак; [щедринець] (бот.) «Суіізиз пі§гісап8 Б.» Мак, [щодринець] (бот.) «зіновать, дереза, Суіізиз гиіііепісиз ЕізсЬ.» Мак; — р. [щедренец] (бот.) «(зіновать) золотий дощ, (Суіізиз) ГаЬигпит Г.», п. згсгобггепіес, згсгоб-ггепіса, ч. зіесігепес, слц. аіесігес «тс.»; — псл. (зсесіг(ьп)ьсь] є похідним від прикметника асесігь, укр. щедрий; назва мотивується великою кількістю квітів, що зібрані у вигляді звислих додолу довгих грон. — Див. ще щедрий.
щедрий «який охоче ділиться своїм майном, коштами і т. ін., не шкодує витратити що-небудь», [щадрий] (у словосполученні Щадрий вечір «Щедрий вечір»), щедрівчаний «стосовний щедрівок», щедротний «щедрий», [чедрівка] «щедрівка» Л, [щадрак] «колядник» ВеЛ, [щедра] «назва щедрівки» ВеБ, [щедрак] «колядник», [щедрець] «той, хто щедро дає», щедрик (у приспіві щедрик-ведрик, яким починається щедрівка), [щедриня] «щедрість; щедра людина», щедрівка «пісня, яку співали увечері 31 грудня, зустрічаючи Новий рік», щедрівник «той, хто співає щедрівку», щедрість, щедрота, щедрувальник «той, хто співає щедрівку», щедруха «щедра» (щедруха-весна), [чедровати] «щедрувати» ЛПол, [щандровати], ще’дрити «щедро давати», щедрувати, ]щендрувати] «тс.» Ме, розщедритися; — р. щедрьій «щедрий», бр. илчбдрьі, др. щедрьіи «милосердий; щедрий», щедртз, п. згсгобгу, ч. зіесігу, слц. зіесігу, вл. асесігу, нл. зсосігу, болг. щедртз, м. илтедар, схв. илтедар «тс.», стел, штедрт» «співчутливий, милосердий»; — псл. бсєсіґь < іє. *(з)кесІ- «розколювати, розривати»; — споріднене з лит. зкебегіа, зкесіегма «скалка, скабка», лтс. зкесіегпз «невеликий шматочок дерева, тріска», гр. сгхєбаууцрі «розколюю; розсіюю, розкидаю», алб. ІзНап], ІзЬа] «розколюю; розкриваю; орю», лат. зсіпсіиіа, зсапсіиіа «гонта, дранка» (розвиток значення: «розколюю» «розкидаю» «роздаю» —
щедрий «той, хто багато роздає»); менш переконливе пов’язання (Бе\уу ІЕ 32, 159) з гр. охє9р6<; «убогий; точний», нвн. зсНШег, зсІїйЧег «вільний, тонкий». — Фасмер IV 499; Черньїх II 430— 431; Преобр. II, вьпі. последний 115—1Ї6; Вгйскпег 545; Масіїек Е8ЛС 623—624; ВсНизїег-Зехус 1412; Рокогпу 918—919.
[щедрик1] (орн.) «канареєчний в’юрок, 8егіпиз сапагіа Б. Шарл, Егіп§і!1а зегі-пиз Нед»; — неясне.
[щедрик2] (ент.) «сонечко, Соссіпеїіа Б.» Нед; — похідне утворення від щедрий, що пояснюється наявністю іншої назви сонечка бедрик, співзвучного з ведрик і щедрик (пор. у щедрівках щед-рик-ведрик). — Див. ще щедрий.
[щедушений] «слабкий, хирлявий, хворобливий» Нед; [щедушний] «тс.»; — р. тщедушньїй (заст. щадушньїй) «хирлявий, слабкий, худий», бр. [шчадушньї] «тс.»; — запозичення з російської мови; р. тщедушньїй є складним словом, перший компонент якого пов’язаний з р. ст. тщий «порожній; нікчемний; марний, даремний», а другий — з душа. — Див. ще душа, натщесерце.
щезати «зникати», [защезйти] «загубити» Ж, изчеза «привид, мара» Пі, [щезак] «чорт» Нед, [щезник] «тс.», [ще-зун] «злий дух», щезлий «зниклий»; — р. исчезать, др. исчазати, ищазати, исчезати, ищезати, исчезнути, п. ст. згсгегас, згсгегпдс, згсгегпі^сіе, болг. изчезвам «зникаю», м. исчезнува «зникає», схв. ишчезавати «зникати», цсл. исчезати, стел, исчазати; — продовження др. исчезати, (исчезнути), пов’язане з чезнути «зникати» (пор. стел, чезнжтн «тс.»). — Фасмер II 145; ЗССЯ 9, 22; 8кок І 320. — Див. ще з-, чезнути.
[щекарня] «сварлива жінка; місце, де гавкають собаки» ВеЛ, ст. щекати «гавкати» (1627); — р. [щекать, ще-чйть] «голосно й швидко говорити, цокотіти, особливо у сварці», бр. [шча-каць] «гавкати (про тхорів); лаятися», п. зхсгекас «гавкати; брехати, оббріхувати», [згегекагх] «собака (що гавкає);
обмовник, наклепник, брехун», ч. зіекаїі «гавкати», зіекпа «лайлива жінка», слц. зіекаї’ «гавкати; кричати, лаятися», Чекала «криклива, лайлива жінка», вл. зсохукас «гавкати», зсохукас «гавкун (собака)», нл. зсоказ «лаятися», зсокагка «лайлива жінка», схв. штектати «брехати, дзявкати (про лисицю)», слн. зсекаіі «дзявкати, гавкати»; — утворення, похідне від праслов’янського звуконаслідувального дієслова зсекаїі «гавкати, лаятися»; з огляду на ізольованість слова в українській мові не можна повністю виключати також його зв’язку із слц. зіекапа «криклива, лайлива жінка»; маловірогідне пов’язання (Брандт РФВ 24, 191) з р. щека і його відповідниками. — Фасмер IV 499—500; Преобр. II, вьіп. последний 116; Вогуз 595—596; Масіїек Е8ЛС 624; Всіїизіег-Зехус 1422— 1423. — Пор. щекотати.
[щековзати] «ковзатися» Нед, [щи-ковзнутися] «ковзнутися» Ба, [щіхбвз-нутися] «тс.» Нед; — споріднене з ковзати; ще-, очевидно, експресивний префікс, аналогічний че-, ше-. — Див. ще ковзати.
[щекотати] «щебетати; базікати» Бі; — р. щекотать «співати (про деяких птахів); скрекотати (про сороку); [базікати, цокотіти]», бр. [іичзкатсщь] «щебетати, скрекотати», др. щек'ьгт «співи птахів (зокрема, солов’їв)», п. ст. згсгекоіас «брязкати, клацати», ч. зіекаіі «гавкати», слц. зіекоіаі’ «гавкати», вл. зсекоіас «клекотіти», слн. зсе-кеіа'іі «дзявкати»; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 500; Черньїх II 431; Преобр. II, вьіп. последний 116; МікІ. Е^ї 306. — Пор. щебетати.
[щекотйна] «шпильки (сосен)» ВеБ; — неясне.
щелепа «одна з двох лицьових кісток, у яких тримаються зуби», [щелеп] «щелепа; щока», надщелепний, надще-леповий; — р. [(пд.) щелеп] «щелепа», бр. [шчзлепьі] «зябри», п. [зхсхаІЬа] «щелепа»; — псл. [*зсе1рь, *зсе1ра] «щелепа», (букв.) «відколотий шматок» походить від дієслова *зсе1іі «розколювати»
(пор. лит. зкеїіі «тс.») й етимологічно споріднене з укр. щіль. — Фасмер IV 500. — Див. ще щіль.
(щелйти] «боліти» Нед, щелйтися «тріскатися, лопатися» Нед; — р. ще-лйть «розколювати, розсувати, розділяти», бр. [шчзліцца] «тріскатися; діставати щілини»; — утворення, споріднене зі щіль, щілина. — Див. ще щіль.
[щемелйна] (бот.) «медунка вузьколиста, Риїтопагіа Б., Риїтопагіа ап§из-Шоііа Б.; медунка лікарська, Риїтопагіа оГГісіпаїіз Б.» Мак, Г, [щем' ялина] (бот.) «суховершки великоквіткові, Рги-пеііа §гапсіії1ога (Б.) Ласр.» Мак; — р. [щемелйна] (бот.) «медунка; суховершки великоквіткові», бр. шчамяліца «медунка лікарська»; — неясне.
[щемерець] (у виразі до щемерця «зовсім, без останку»); — неясне.
щеміти «боліти, нити», щем, ще-мйти, щемливий, щемлячий, щімкий, щімлйвий; — р. щемить, бр. шчимець, п. ст. згсхетіс «стискати», слн. зсетеіі «викликати сильний біль; пекти»; — псл. зсетеіі, зсетііі (< *зкетеіі, *зкетііі) пов’язане чергуванням голосних у корені з псл. *8кот-, що виступає в укр. оскома, скдмина; неприйнятне виведення слова від тат. чемет «щипати» (Горяев 429). — Фасмер IV 502; Преобр. II, вьш. последний 117; Черньїх II 433; Вгйскпег 544. — Див. ще скдмина.
щент — див. дощенту.
[щентність] «точне виконання, завершення» Нед; — не зовсім ясне; — можливо, зворотне утворення від дощенту (див.). — Пор. щертовгій.
щеня «маля собаки, а також вовчиці, лисиці і под.; [білий пухир, який, за повір’ям, з’являється під язиком тварини, покусаної скаженим собакою]», [ще-нюк] «щеня; [вовченя]», щенячий, щінна (прикм. жін. р.), щенитися; — р. щендк (мн. щенкй або щенята) «щеня», бр. шчане, илчаня «тс.», др. щеня «щеня; маля дикого звіра», п. згсхепі^ «щеня», ч. Непе, слц. зіепа «тс.», вл. зсеп]о «щеня; молоде звірятко; (перен.) мазун
ЧИК», НЛ. 8СЄП]е «щеня», полаб. 8ІІПД. (< *8сеп^), болг. щене «тс.», м. илтени «щенить», схв. штене «щеня», слн. зсепе «тс.», цсл. штенж «маля якоїсь тварини (переважно щеня, котеня)»; — псл. 8сеп^ (< *зкеп^) «тс.»; — споріднене з вірм. зкипсі «щеня, вовченя», ос. зісеп (< *зксеп) «собака», ваханським (памірським) зкоп «тс.», ірл. сапо, сапа «вовченя», кімр. сепач/ «щеня, вовченя», з псл. с^сіо, укр. чадо, псл. (па)с^іі, укр. (по)чати, а також, можливо, з лат. (ге)сепз «свіжий, недавній», гр. хсиуос «новий», дінд. капізЖаз «наймолодший»; іє. *(з)кеп- «щойно з’являтися (розпукуватися), виникати, починатися; народжуватися (про малят тварин)»; менш імовірні зближення з лтс. зкапз «голосний, дзвінкий», зкапеї «дзвеніти» (МйНІ.— ЕпСг III 871) або з п. згсг^кас «клацати», згсгекас (Вгйскпег 543; Брандт РФВ 24, 192). — Фасмер IV 502; Трубачев Назв. дом. жив. 22—23; Черньїх II 433; Преобр. II, вьіп. последний 117; Вогуз 596; МасНек Е8ЛС 624; Зсйизїег-Зеч/с 1414; Младенов 697; 8кок III 413. — Див. ще почати, чадо.
щепйти «прищеплювати (дерева, віспу тощо)», ]щапйти] «щепити», щеп «щепа (молоде дерево)», щепа «молоде дерево, прищепа», [щепар] «лікар, що робить щеплення» Нед, [щепи] (мн.) «скріплені у формі чотирикутника дерев’яні балки, які кладуться поверх ушул» ЛЖит, [щепйна] «балка, що зв’язує знизу крокви», щепій «(віспо)щепій», [щепільник], [щепун] «тс.» Нед, [щйпа] «скіпка», [щипаки] (мн.) «шрами після щеплення» ВеЗа, [щіпа] «щепа (молоде щеплене деревце)» ВеБ, [щіпар] «лікар, що щепить віспу» Шух, [щіпка] «скіпка, тріска» Нед; [щіпарня] «заклад, що займається щепленням віспи», [щі-п’ер] «лікар, що прищеплює віспу» Нед, ]щіп'яр] «тс.» ВеЗа, [щіпнйй] «такий, що може бути розщеплений» Нед, відщепенець, відщепенство, [відщіпок] «шматочок, уламок, скалка», защіпка, [нащипати] «наскіпати» Ж, ддщеп «відокремленість, відірваність» Ж, одщеп-
ність «тс.» Ж, [още'пина] «балки; балка, що зв’язує крокви» Ж, [бщіп] «спис» Ж, [бщіпка] «скіпка, тріска» Ж, [прищепити] «прищикнути, придавити», [перещеплювати] «щепити заново; врізатися (у чиїсь землі, володіння)», [перещепа] «той, чия земля перещеплювала інші (врізалася в них)», [перещепина] «те, що відокремлює: переліг між двома ланами; струмок» Нед, підщепа, прищеп «прищепа» Бі, прищепа, прищепна «прищіпка (для білизни)», прищеплюваність, прищіпка «при-щепка СУМ; [латка на чоботі Нед]», прищеплюваний, прищепний, [розче'па] «шматок дерева, розколотий на кінці» Нед, [рбзщеп] «розколина» Нед; — р. щепать «скіпати, розколювати», щепить «тс.», бр. шчапаць «скіпати», прьішчапіць «прищепити», др. щьпа «уламок дерева, скіпка», щьпени/є «ущерб місяця», щьп-ь (щьпь) «тс.», п. зхсхерас «скіпати, розколювати», ч. зіеріїі «тс.; (хім.) розкладати», зіероуаіі «прищеплювати (дерева)», слц. зііеріі’ «скіпати», зїерії’ «щепити», вл. зсеріс «скіпати; щепити», нл. зсеріз «тс.», полаб, зїер’а (< *зсера]е) «скіпає, розколює», схв. озіе-рак «стружка», слн. зсер «скіпка», есера «тс.»; — псл. зсерйі < іє. *(з)кер-; — споріднене з лит. зкерзпе «шматок, клапоть», лтс. зкереіе «уламок, скалка», зкерз «спис», гр. сухщгаруос, -оу «сокира», сухбсігтш «рию, рублю», двн. зкаЙ «держак; спис»; той самий корінь з іншими ступенями вокалізму виступає у словах скіпати, [щепта] «щіпка, пучка», щипати. — Фасмер IV 502—503; Преобр. II, вьіп. последний 117; Вгйскпег 543; Вогуз 596; Масіїек Е8ЛС 626; 8с1іизїег-8ем/с 1417—1418; Рокогпу 930— 932. — Пор. скіпа, щепта, щипати.
[щепко] (присл.) «точно, без лишки (про вагу)»; — очевидно, фонетичний варіант до чепко «спритно, охайно, акуратно, гарно», пов’язаного з прикметником [чепкйй] «спритний, акуратний; чіпкий»; щодо фонетики пор. щебрець : чебрець. — Див. ще чіпати.
[теплуватий] «худий, худорлявий» Пі; — експресивна видозміна первісного . *щуплуватий, пов’язаного зі щуплий (див.).
[щепта] «пучка, щіпка» Л, [щепбт-ка, щбпатка, щопбтка, щопта] «тс.» тж; — р. щепать «пучка, щіпка», [щеп-тй] «пальці (на руках)», бр. [шчзпаць] «пучка, щіпка», др. щьть «утрата; ущерб-лення місяця», п. зхсхуріа «пучка, щіпка», ч. [зіеріа, зсеріа], слц. [зіерка], вл. есерко, слн. зсерес «тс.»; — псл. [зсьрьіь, зсірьїа, зсерьіа] пов’язані з зсіраіі і споріднені з лтс. зкірзпа «пасмо, пучок; пучка, щіпка», зкірзїа, зкірибзіз «тс.»; отже, первісне значення слова «щось відщипнуте». — Фасмер IV 503; Вгйскпег 545—546; Масіїек Е8ЛС 621. — Див. ще щепити, щипати.
[щера] (шчера) «учора» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, виникло в результаті стягнення первісного *сь вече-ра. — ВеЛ 487. — Див. ще вечір, з2.
щерб — див. щерба2.
щерба1 «юшка, навар Г, Ва; [юшка з риби Мо]», [щерб] «страва запорожців із квашеного житнього борошна з рибою» Пі, [щербина] «тс.» Пі, [щер-бйця] «щерба (юшка, навар)»; — р. [щерба] «юшка (особливо з риби), навар», болг. чорба «юшка, навар», м. чор-ба, схв. чорба «тс.», слн. сбгЬа «поганий суп; погане питво»; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. крим.-тат. согЬа «суп, юшка», уйг. согЬа, тат. зигра, чув. шурпе, чаг. узб. зогЬа, що походять від ар. зигЬа «ковток; напій; мікстура», пов’язаного, очевидно, з дієсловом загіЬа «пити, сьорбати». — Фасмер IV 504; Егоров 340; Вегп. І 159; Радлов III 2021—2022, 2031, IV 1030, 1101. — Пор. чорба.
щерба2 «щербина», [щерб] «тс.» Нед, Бі, [щербан] «щербата посудина», щербань «тс.», щербина, [щербинча] «горщик з відбитим краєм», щербунй (мн.) (зоол.) «щитоносці», [щерб’язь] (зб.) «побиті (старі) речі хатнього вжитку» Нед, [вйщерб] «щербина» Ж, ущерб, [ущйрб, ущйрбок] «видаток; черепки від
глиняного посуду» Бі, щербатий, щербити, [ущербитися] «надщербитися; зазнати втрати, видатку»; — р. [щерба] «щербина», бр. [шчзрба], шчарбіна, др. щьрбина, щьрб-ь (щьрбьіи) «неповний, недосконалий», п. зхсхегЬа, ч. зіегЬіпа, слц. зїгЬіпа «щілина, щербина», вл. нл. зсегЬа «щербина», болг. щербина, м. штрб «щербатий; беззубий», схв. штрбйна «щербина», слн. зсгЬа «тс.»; — псл. *зсьгЬа < *зк’гЬ-; іє. *(з)кегЬЬ-; — споріднене з лтс. зкігЬа «тріщина, щілина», зк^гЬаіа «скалка», зкагЬа «тс.», зкагЬз «гострий, грубий», лит. зкігЬіі «робитися кислим», двн. зсігЬі «черепок» (свн. зсІїегЬе «тс.»), гр. сухарсрйсу&аі «розбивати на шматки», Ехарсрр (місцева назва поблизу від Фермопіл). — Фасмер IV 503—504; Преобр. II, вьіп. последний 118—119; Вгйскпег 543—544; Вогуз 596—597; МасЬек Е8ЛС 624; ЗсЬизїег-Зем/с 1415; Тгаиїтапп 266; Регз-зоп Веіїг. II 862; Рокоту 943.
[щербак1] «черевик із суцільного шматка шкіри»; — очевидно, пов’язане зі щерба2; у первісній семантиці слова міг бути наявний відтінок певної ущербності. — Див. ще щерба2.
(щербак2] (бот.) «цикорій городній, СісНогіит епсііуіа Б. Мак; серпій (інша назва: серпуха красильна), Зеггаїиіа їіпсіогіа Б. Мак, ВеНЗн», [щербан] «осот струмковий, Сігзіит гіуиіаге (Ласр.) Біпк.» Мак, [щербан] «тс.; Нуозегіз їоеіісіа ОС. (Арозегіз)» Мак, [щерба-нець] «Нуозегіз Гоеіісіа ОС. (Арозегіз)» Мак, [щербач] «борщівник сибірський, Негасіеит зіЬігісит Б.» Мак; — р. [щербак] «цикорій дикий (петрові батоги), СісНогіит іпіуЬиз Б.», п. [зхсхегЬак] «тс.», слц. зїгЬак (бот.) «цикорій городній, Сі-сНогіит епсііуіа Б.», вл. нл. зсегЬак, схв. зїгЬка «тс.»; — утворення, пов’язане з щерба, щербина; назва мотивується нерівними, начебто вищербленими краями листя рослини (Нейштадт 581—582). — Фасмер IV 504; ЗсЬизїег-5є\ус 1415; МасЬек Літі, гозїі. 231. — Див. ще щерба2.
[щербач] (бот.) «борщівник (європейський, сибірський), Негасіеит (зроп-сіуііит, зіЬігісит Б.)» Нед, Мак; — утворення, похідне від щерба «юшка, навар»; назва мотивується тим, що молоде листя рослини вживається при готуванні їжі, зокрема борщу (Нейштадт 422). — Див. ще щерба'.
[щерйна] «щілина»; — утворення, очевидно, споріднене зі щирити (див.).
[щертовйй] «насипаний ущерть; (про землю) твердий, тугий»; — зворотне утворення від прислівника ущерть «доверху, по вінця» (див.). — Пор. щентність.
[щетйн] (бот.) «мишій, Зеїагіа Р. В.» Мак; — р. щетинник «тс.»; — назва, пов’язана з щетина; мотивується щетинястим виглядом колосків рослини. — Нейштадт 97. — Див. ще щетйна.
щетйна «коротка шорстка шерсть у деяких тварин; [шпильки (на сосні) ВеБ]», [щатйна] «тс.», [щет] «щітка для чесання льону», [щета] «щетина», ще-тйнець (зоол.) «СЬаеїопоїиз» Нед, щетинник, щетяк «тварина з щетиною» Нед, [щетячка] {щетячка сірйця) (бот.) «біловус стиснутий (мичка), Иагсіиз зігісїа Б.» Нед, [щеть] «щетина СУМ; щітки для чесання льону», [щітйнник] «торговець щетиною» Нед, щітка, щіткар, щіткарня «майстерня, де виготовляють щітки», щіткарство «ремесло щіткарів», щіткувалка «машина, що виготовляє щітки», щітнйк «держак щітки у штукатурів», [щітбчниця] (ент.) «Ог^уіа», [щітчйна] (бот.) «черсак, □ірзасиз Б.», [щітяк] «щітка у маляра», [щетина] «щетина», щетинистий, щетинуватий, щетинястий, щетй-стий Нед, [щетинйти] «настовбурчувати» Нед, щетинитися, щетинникувати, [щітйти] «чесати щіткою прядиво», щіткувати «чистити щіткою», [защітитися] «густо порости (про молоду траву)» ВеНЗн; — р. щетйна, бр. шчацінне, п. згсгесіпа, ч. зіеїіпа, слц. зїеііпа (частіше мн. зїеііпу), вл. [зсесіпа], нл. зсезіпа, полаб. засйаіпа (< *зсеііпа) «щетина», засіі (< *зсеіь) «щітка», засііаі (< *зсеіі) (мн.) «щетина», болг. м. че-
тина, схв. четйна «щетина; шпильки (на дереві)», слн. ьсеііпа; — псл. зьсеїіпа; — похідне від збірного зьсеїь «гребінь, усе подібне до нього»; — споріднене з лит. зикйоіі «чесати, розчісувати (також льон)», зйкоз «гребінець», зйке «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок», лтс. зика! «чесати, розчісувати (волосся, льон)», зика «щітка, скребло (для коней)», зиків, зике «черепок», дінд. сйказ «остюк, шип», ав. зика «голка» (2иЬаїу АЇ81РИ 16, 414; МйЬІ. — Епсіх. III 1116—1117; Ильинский РФВ 73, 287), у чому сумнівається Фасмер і наводить як паралелі лит. зкеіега «холка коня», лтс. зкеіегі «тонкі жердини на солом’яній стрісі», зкезіга, зкезїа «жердина на солом’яній стрісі» (Фасмер IV 505—506), малопереконливі з формального й семантичного погляду; зближення з лит. зкіеіаз «перекладина борони» (МікІ. Е\\' 343) і гр. хахтос «кактус» (Еое\мепіЬаІ 2ГЗІРН 6, 374) також сумнівні; малоймовірна гіпотеза (Ильинский РФВ 73, 287; Младенов 684) про зв'язок із чергуванням голосних у *зкеР: скот «худоба». — Булаховський Вибр. пр. II 246; Вгйскпег 543; МасНек Е8ЛС 625; НоІиЬ—Кор. 375—376; Тгаиітапп 309—310; Міккоіа К81 1, 18. — Пор. щіть.
[щетячка] (бот.) «біловус, мичка, ІЧагсіиз ьігісіа Б.»; — п. зхсхес, слн. зсеііпоука «тс.»; — утворення, пов’язане з щетина, [щеть] «щітка для чесання льону», [щіть] «щітка» і под.; назва мотивується щетиноподібними листками. — Нейштадт 121, 122. — Див. ще щетйна.
[щець] (бот.) «плоховник крушинопо-дібний, НіррорНае гкатпоісіез Б.»; — бр. шчзць «щетина», п. згсхес «тс.; (бот.) черсак, Оірзасиз Б.», вл. зсес «щітка», нл. зсез, [зсез] «щетина»; — запозичення з польської мови; п. зхсгес «щетина; (бот.) черсак» споріднене з укр. [щіть], щетйна; польську назву застосовано до рослини плоховника у зв’язку з наявністю на її стовбурі щетиноподібних колючок. — Нейштадт 396. — Див. ще щетйна.
[ідея] «недоброякісна гречка» Нед; — неясне.
[щйбати1] «збивати Нед; збивати каменем, палкою яблука, груші Бі», [ше-бати] «відщіпувати, обривати»; — утворення, що виникло з первісного зшиба-ти «тс.»; можлива також реконструкція псл. [*зсіЬ(а/і)їі], спорідненого з лтс. зкіЬїї «рвати, зривати (листя), щипати; підрізати (віти, сучки дерев)», лит. зкіеЬіі «відрізати тонкими скибками; пороти, робити отвір» [(жем.) зкуЬіі] (< зкіеЬіі) «кроїти», які, можливо, зводяться до іє. *зкеір- «скіпати, колоти», наявного у псл. зсіраіі, укр. щипати; варіант із -Ь-, відбитий в укр. щйбати і його балтійських відповідниках, є інновацією, пор. укр. лапа : лаба. — 2иЬаіу 8Б а сі. 1949 І 1, 120; Вй§а КК II 618—619, 623; Егаепкеї 805. — Див. ще щипати.
Іщйбати2] «щеміти, викликати свербіння» Нед; — очевидно, експресивна видозміна або результат семантичного розвитку дієслова [щипати] «сильно затискувати шкіру і т. ін., викликаючи біль». — Див. ще щипати.
[щйбелець] (орн.) «уліт, Тгіп^а пеЬи-Іагіа», [щйблик]. (орн.) «фіфі, Тгіп^а §1агео1а Б.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з первісним *шйбелець, похідним від [шйбатися] «метатися, кидатися»; назва може мотивуватися поведінкою птаха, який біля гнізда дуже непокоїться, літаючи навколо. — Пти-цьі СССР 255. — Див. ще шибати.
ІщиглінцІ (орн.) «щиголь, Сагсіиеііз сагсіиеііз Б.» Шарл, [штиґлінц] «тс.; Егіп-§іІ1а сагсіиеііз Б.» ВеНЗн; — слц. [зіідііс] «щиголь», м. штиглиц, схв. штйглйц «тс.»; — запозичене з німецької мови, можливо, частково за посередництвом словацької; н. 8ііе§1ІІг «щиголь» походить з якоїсь західної або південнослов’янської мови як субстратний лексичний елемент; тлумачення н. 8ііе§ІіІг як звуконаслідувального утворення (МасЬек Е8ЛС 576) непереконливе; мало обгрунтоване припущення (К1и§е—Міігка 749) про чеське походження німецького слова (пор. ч. Біепіїк «щиголь»), — Див. ще щйголь1.
щиголь1 (орн.) «невеликий співочий птах із родини в’юркових з яскравим строкатим оперенням, Сагсіиеііз сагсіиеііз Ь.», [штиглик] Шарл, щиглик «тс.», щиглиха, щигля, щиглятник, щбголь, щбглик; — р. щегбл (орн.) «щиголь», бр. шчьігбл, п. 82сху§іеі, ч. слц. зіеЬІік, вл. зсіНІіса, нл. зсі^еіс, болг. щйглец, м. штиглец, схв. штиглйц, ст. 8(і§1іс, слн. 8се§1)ес; — псл. 8СІ§ЬІЬ (8сі§д>1ь/8сь§д>1ь/8сь§ьіь) <<тс.»;— звуконаслідувальне утворення (пор. н. 1і§1іі, 8сіі1і§І!І як наслідування співу птаха); проте не позбавлене вірогідності припущення (Масіїек Е8ЛС 576) про вторинний характер реконструйованого псл. *8Іе§-ь1ь «щиголь» — трансформації якоїсь попередньої форми слова, спорідненої з лит. сіа§ї1І8 «щиголь», лтс. баскїііз «тс.», (букв.) «будячник» (пор. лит. сіа§у8 «будяк»), оскільки щиглі охоче живляться насінням будяка. — Фасмер IV 498; Преобр. II, вьш. последний 115; Вгйскпег 545; Масіїек Е8ЛС 576; 8с1іи5Іег-8е\мс 1420; 8кок III 414.
щиголь* «удар пальцем», щиглик «тс.»; — експресивне утворення на основі вжитої в переносному значенні назви птаха щиголь, щиглик під впливом щелйти, щипати і под.
[щикати] «ковтати, хлипати; гикати (видавати уривчасті звуки, спричинені спазматичними рухами грудочеревного м'яза)», [чйкавка] «гикавка», [щй-кавка] «тс.»; — р. щикать «щипати», бр. шчьїкаць «тс.», п. схкас «гикати», [згсгкас] «тс.», сгкпцс «гикнути», ст. згсхкпдс «тс.», ч. зікаіі «гикати», слц. ДкаГ «ридати, голосно плакати, голосити», вл. зсикас «тс.», м. штука «гикає», схв. штуцати «гикати», штукавица «гикавка»; — псл. [зськаіі, зсис’аіі] є звуконаслідувальними утвореннями. — Вгііскпег 78, 683. — Пор. чик3, чикати.
[щикач] (орн.) «сірий сорокопуд, Ьапіиз ехиЬіїог Ь.» ВеЛ; — звуконаслідувальне утворення; назва мотивується криком птаха, подібним до чек-чек; пор. інші його назви чикотій, чик, чок, шикач. — Птицьі СССР 419—420.
[щйкель] (орн.) «щиглик, Сагсіиеііз сагсіиеііз Ь., Егіп^іПа сагсіиеііз Ь.» ВеНЗ, [ще'длик] (орн.) «в’юрок, Зегіпиз зегіпиз Ь., Егіп§і11а зегіпиз» Г, Шарл, [щенплік] (орн.) «щиглик, Сагсіиеііз сагсіиеііз Ь. (у ВеНЗн: ЕгіпРІПа сагсіиеііз Ь.)» ВеНЗн, [щедрик) (орн.) «в’юрок, Зегіпиз зегіпиз Ь.» Шарл; — п. зхсгу^іеі; — запозичення з польської мови; п. згсгу§іе! «щиголь», що зазнало фонетичних змін при запозиченні, етимологічно пов’язане з укр. щиголь. — Фасмер IV 498; Вгйскпег 545. — Див. ще щйголь1.
[щикнїти] «бути скупим», [щікніти] «бути скупим; злидарювати» Нед; — утворення, можливо, споріднене з щй-кати «ковтати; хлипати, гикати»; пор. у семантичному плані глитай від глитати-, пор. також фонетично й семантично близьке до [щікніти] «злидарювати», [цкніти] «терпіти злидні» О. — Див. ще щгікати.
щгіколотка «кісточка», [щйколод-ка, щиколоток] «тс.», [чйколоток] «кісточка, щиколотка; колінний суглоб, коліно», [чйколодок, чйколонок] «тс.»; — р. щиколотка, (заст.) щиколоток, (розм.) щйколка, бр. шчьїкалатка-, — псл. [*зсікоко1іька]; — неясне; зіставлення з р. лодьіга «кісточка» (Горяев 429), з лат. сіссигп «серцевина плода з насінням» (Горяев 430), що походить від гр. хіххо<; «тс.», яке також вважають запозиченим (Таїсіє—Ноїт. І 241; Воізаср 454; Егпоиі—МеіІІеІ 212), а також з р. ще-кблда сумнівні; розглядалося як фонетичний варіант р. [чикалка] (від чикать «бити палицею»), — Фасмер IV 507; Черньїх II 435.
[щйкор] (орн.) «чикалка лучна, 8а-хісоіа гиЬеІга ВесГізГ.» Нед; — звуконаслідувальне утворення; пор. синонімічну назву чикалка, що мотивується характерним криком птаха: туї-чек-чек. — Птицьі СССР 449.
[щилючка] (бот.) «кропива, СІгГіса Ь.» Мо; — очевидно, експресивне утворення на основі первісного *жалючка (під впливом щеміти і под.) з огляду на жалючу дію рослини. — Див. ще жало.
[щимкй] (мн.) «лещата», [щймка[ «лещата, затискач, прес» Нед; — р. [щемкй, щомьї] (мн.) «дерев’яні лещата», [щемйло, щемлб] «тс.»; — утворення, похідне від дієслова *щемйти «стискати» (пор. защемити, прищемити і т. ін.); первісне значення слова «знаряддя для защемлювання, затискання». — Булаховський Вибр. пр. II 250. — Див. ще щеміти.
[щипальник] (бот.) «жовтозілля, Зепесіо ]асоЬаеа Б.» Мак; — похідне від щипати, можливо, через те, що частинки рослини чіпляються (прищіплю-ються) до шерсті тварин. — Нейштадт 571. — Див. ще щипати.
(щипапіча] (ент.) «щипавка звичайна, ЕогГісиІа аигісиіагіа Б.», [щи-пипіча], [щипіпіча] ВеНЗн, [щіпипіча] «тс.» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі дієслова щипати (пор. наукову назву комахи щипавка звичайна); не виключено також, що це експресивна видозміна іншої назви цієї комахи [щипа-вйця], пор. її наукову і діалектні назви [щипак], [щипалка], [щипиця], [щип-ляк], [щйпчик]. — Див. ще щипати.
щипати «сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла; діючи, впливаючи на що-небудь, викликати в когось відчуття болю», [прищибнути] «затиснути», [щйпа] «скіпка, тріска; клішня рака», [щипавйця] (ент.) «щипавка звичайна, Еогїісиїа аигі-сиіагіа Б.», щипавка (ент.) «Рогїісиїа аигісиіагіа Б.», ]щипак] «хворобливий наріст у роті; (ент.) щипавка звичайна, Бог-Гісиїа аигісиіагіа Б.; (ент.) турун, СагаЬиз Біота.», [щипалка] (ент.) «щипавка» ВеНЗн, ВеБ, [щипало] «клішня рака», [щйпальці] «щелепи в комах», щйпанка «особливий вид мережок», [щипе'ць] (бот.) «костриця Беккера, Безіиса оуіпа уаг. Ьескегі БсІїтаІН.», [щипиця] (ент.) «щипавка», щипка «щипання; невеличка кількість чогось», [щйплик] (зоол.) «вид скорпіона, СБіеІіГег», Нед, [щипляк] (ент.) «щипавка», щипок, щипун «той, хто щипле», щипці, [щйпчик] (ент.) «щи
павка звичайна», [щіпавка] (ент.) «тс.» ВеБ, [щіпка] (ент.) «рогач, рогатий жук» Л, [щіплячбк] (ент.) «щипавка звичайна» ВеНЗн, щипальний, ]щипатий] «той, що щипає» Нед, щипучий, защіпка, [прищибнути] «затиснути», ]прйщіпка] Нед, [ущипка] «шкода; ущипливе слово» тж, [ущіп] «щипок, ущипливе слово» Шейк, [ущіпок] «тс.» тж, ущйплйвий СУМ, Нед; — р. щипать, бр. шчьіпаць, п. зхсгурас, ч. Діраіі, слц. зБ'раБ, вл. зсірас, нл. зсіраз, болг. щйпя «щипаю», м. штипе «щипає», схв. штйпати, слн. зсіраБ «щипати; щеміти», цсл. штнпатн «щипати»; — псл. зсіраБ «тс.» < іє. *8кеі(р)-/зкоір-/8кір- «різати, відокремлювати»; — споріднене з лит. зкіерБ «відокремлювати, робити отвір», зкураїа «невеликий шматочок, крихта», лтс. зкіЬїі «щипати», зкїрзпа «пасмо, пучок; щіпка, пучка», зкірз’іа, зкіридзіз, зкїрзБпз «тс.», а також зі щепити, щепта.— Фасмер IV 507; Вгйскпег 545—546; Вогуз 600; Масіїек Е8ЛС 626; 8с1іизіег-8е\сс 1421; 8кок III 414—415; 2иЬаіу АГ81РИ 16, 415, 8Б а сі. 119. — Пор. щепити, щепта,
[іципець] (бот.) «костриця овеча (типчак овечий), Безіиса оуіпа Б.»; Мак; — похідне утворення від щипати; назва мотивується, мабуть, тим, що рослина (трава) є добрим кормом для овець. — Нейштадт 117. — Див. ще щипати.
щипбвка (іхт.) «СоЬіБз», [щипавка] «тс.»; — р. щипбвка, болг. щипок «тс.»; — похідне утворення від щипати; назва мотивується легкими щипками, які робить риба, стикаючись з людиною.
[щипух] «щупла гречка» ВеБ, [щу-пух] «тс.» ВеБ; — експресивне утворення, пов’язане з прикметником щуплий (див.).
[щир] (бот.) «щириця, АшагапБіиз Б.; переліска, Мегсигіаііз Б.», [щире'й] «щириця», [щирий, щирийка] Мак, щириця, [щирій Мак, щур ВеБ, ВеНЗн, Мак, щурець, щириця, щурій Мак| «тс.»; — р. [щир[ «переліска однорічна, Мегсигіаііз аппиа Б.; щириця хвостата, АшагапБіиз саийаїиз Б.», п.
згсгуг «переліска однорічна, Мегсигіаііз Б.; щириця, АтагапіЬиз Б.», [згсгег, зхсхеггуса] «тс.», ч. зііг «переліска», вл. зсег, нл. зсег, болг. щир «тс.», схв. штир «щириця, АтагапіЬиз Б.; переліска однорічна, Мегсигіаііз аппиа Б.», слн. 5Сі'г «щириця, АтагапіЬиз Б.»; — псл. зсігь; — припускається запозичення з двн. зііг, зіиг «цикорій; шпинат», хоч це зіставлення пов’язане з певними фонетичними труднощами. — Фасмер IV 507; Вгйскпег 546.
[щирак] (бот.) «білий гриб, боровик, Воіеіиз есіиііз Рг. ех ВиІІ. (Воіеіиз ЬиІЬозиз ЗсИаеїГ.)» Мак; — утворення, похідне від щирий «справжній» (у розумінні «найкращий»); назва мотивується тим, що білий гриб вважається найкращим із відомих їстівних грибів. — Зерова 155. — Див. ще щирий.
щирець «(незаймане) підгрунтя; чистий пісок; усе доброякісне; квінтесенція», [щирец] «піщаний грунт, на якому ніщо не родить Л; крупний пісок, який насипають на дороги; нижній шар твердого піщаного грунту ЛЖит», [щи-рина] «незаймана середина», [щере'ц] «розчин глини для штукатурки» Л,[до-щйрця] «до дна, до кінця»; — п. згсгуг «підґрунтя», [згсгеггес] «чисте поле, пустеля»; — утворення, похідне від щирий «чистий, без домішок; справжній» (див.).
щирий «чистосердий, одвертий; справжній, чистий, без домішок; ретельний», щиростний «справедливий; непідробний» Пі, [щирящий] «щирий, щиросердий», щирість, щирувати «бути щирим; старатися»; — бр. шчьірьі «щирий; [чистий, відкритий]», п. згсгегу, ст. згсгугу «чистий; справжній; голий; щирий, одвертий», ч. сігу «чистий; прозорий», слц. сігу «чистий; суцільний; справжній», нл. зсігу «чистий, справжній; щирий, простий», цсл. штирі» «цілий, незайманий»; — псл. [зсігь] < іє. *(з)кеіг-«чистий; справжній»; — споріднене з гот. зкеігз «ясний, явний», свн. зсНїг «чистий», н. зсіїіег «тс.», алб. Ніг «милість Божа», ірл. сіг «чистий», можли
во, також із гр. сгхіроу «біла парасолька (від сонця)»; висловлювалася думка про спорідненість із широкий (Вгйскпег 544); припущення (ПЬІепЬеск АГ31РН 15, 492; ПЬІепЬеск 94; Тогр 462) про германське походження слова малоймовірне. — Фасмер IV 507—508; МасЬек Е8ЛС 103; НоІиЬ.—Кор. 93; 8сЬизіег-8е^с 1421; МікІ. 343; Тгаиітапп 264.
щирити (зуби) «вишкірятися; посміхатися»; — р. щерить «(про зуби) скалити, щирити; наїжачувати (шерсть, щетину)», бр. шчзрьщь «вишкіряти (зуби); [вирячувати (очі)]», П. 82С2ЄГгус «(про зуби) щирити», Ч. 8ІІГІІІ «ширитися, вишкірятися», [зсігіі зе] «ширитися», [сегіі], слц. сегіі’, [зіегіі’], вл. зсегіс, нл. зсегіз «тс.», болг. (о)церя (зьби) «вищиряю (зуби)», м. цери се «вишкіряється», схв. церити «щирити»; — псл. [зсігііі, зсе-гііі]; — споріднене з двн. зсегап «стригти; відокремлювати», лит. зкїгіі «відокремлювати, виділяти, розлучатися»; первісне значення, на думку Махека, який вважав корінь *(з)кег- варіантом кореня *зке1- (скала, щілина і под.), мало бути «відкриватися, як щілина, тріщина» (МасЬек Е8ЛС 627). — Фасмер IV 504—505; Вгйскпег 544; Вогуз 597; Вегп. І 126; Рокогпу 938—940. — Пор. шкірити.
щит «ручний предмет у давньому спорядженні воїна для запобігання ударів холодною зброєю; [гребінь стріхи на хаті; трикутний бік даху; вершок рослини Г; фронтон ЛЖит]», [щитечни-ця] (ент.) «вид блощиці, Теіуга» Нед, щитик «частина тіла комахи; [покриття замка з отвором для ключа] Нед», [щитйще] «стрімкий гірський хребет» Нед, щитівка (ент.) «ОіазріФііа», щитник (ент.) «Репіаіотісіа; майстер, що виготовляє щити», [щйтчик] (ент.) «щитоноска Саззісіа Б.» Нед, [щіток] «сідало, край горища, де сідають кури» Ва, [защйта] «оборона, захист» Она, [защй-ток] «захист від вітру, захисток (у вигляді паркану або живоплоту)» Нед, щитковий, [щитнйй] «затишний, безпечний; щільний» Г, щитовий, щитйти
«захищати», [щитовати] «покривати, утворюючи гострий край, виступ» Нед, [защитйти] «оборонити, захистити» Она, [общйтити] «захистити» Г; — р. щит «щит (у прямому й переносному розуміннях)», бр. шчьіт «щит; (архіт.) шпиль», др. щит/ь «щит; захист», п. згсгуі «верховина; СТ. ЩИТ», Ч. 5ІІІ «ЩИТ», СЛЦ. 8ІІІ «щит; вивіска; фронтон; верховина (гори)», вл. зкії «щит; охорона, захист», нл. зсії «щит; захист; протекція», болг. щит «щит; (перен.) захист; [рухома частина в кузові воза]», м. штит «щит; (перен.) захист», схв. штйт «щит; абажур; козирок; парасолька», слн. зсіі «щит», стел, штнтт» «тс.»; — псл. зсіїь (< *зкеі-1-); пов’язується з іє. *зкеі- «ділити, відмежовувати», *(з)кеі- «відділяти, краяти»; — споріднене з лит. зкіеіаз «перекладина на бороні, бердо», лтс. зкіеіз «бердо», зкіеіа «грудна кістка в гусей», прус, зсауіап «щит», ірл. зсТаНл, кімр. уа^дмусі, лат. асйіііт (< *акеи-1-) «тс.»; зіставлення з гот. акіісіиа «щит» (Брандт РФВ 24, 193; МасЬек Е84С 627), хоч у принципі можливе (Трубачев Зтимология 1968, 250), потребує додаткової аргументації; недостатньо обгрунтовані припущення (Шахматов АЇЗІРЬ 33, 92; БеЬг-БрІа^іпзкі К8І 18, 6) про кельтське походження слова; сумнівним є пов’язання з дінд. кіпеїа «щит», як і припущення про неіндоєвропейське походження слова (МасЬек Е8ЛС 627); є думка (Вгйскпег 546) про запозичення прус, аіаііап «щит» з польської мови. — Фасмер IV 508; Преобр. II, вьіп. последний 119—120; Вогуа 600; Тгаиітапп 264; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 58, 76; Рокогпу 921.
[щитати] «лічити, рахувати», [ор-тувати] «тс.», [розщитати] «розрахувати; розрізнити» Нед, [рощитати] «тс.» Нед, [ечот] «лічба; рахунок» Нед, Бі, [щот] «тс.», [щбти] (мн.) «рахівниця», [шбтник] -«арифметик», [шбтниця] «арифметика», [шбтчик] «той, що вміє добре лічити; знавець арифметики; учитель арифметики», [розщбт] «розрахунок», [щотнйчий] «арифметичний; лічильний», [неще'тний] «незчисленний»
Нед, [щбтом] (присл.) «числом, у кількості» Нед, [нещбт] (присл.) «небагато» Ж; — р. считать «лічити, рахувати», бр. [шчбтаваць] «тс.», др. сьчьтати «полічити, порахувати», п. ст. зсхузс «злічити, зрахувати», ч. зсіїаі (мат.) «складати», слц. зсіїаі’ (мат.) «скласти; злічити», болг. счйтам «уважаю, гадаю», цсл. с'ьчьтатн; — утворення, що продовжує др. сьчьтати, яке пов’язане з дієсловом чисти, чьту «лічити, рахувати; читати» (пор. стел, чисти, чьтж «читати; шанувати», укр. читати)', не виключено, що в українській мові слово, принаймні, частково підтримане російським впливом. — Див. ще читати.
[щйтнийі «затишний, безпечний; щільний; той, що щільно приходиться (про засуви)» Г, Бі; — бр. [шчьітньї] «щільний, добре укріплений; захищений від зовнішнього впливу атмосфери», слн. зсіїеп «захисний, запобіжний»; — похідне від слова щит', як семантичну паралель пор. укр. захист — захисний «захищений од вітру; затишний». — Див. ще щит.
щиточник (постійний) (бот.) «Раг-гпеііа (рагіеііпа) Нед, РЬузсіа (рагіе-Ііпа) КгЬ., (Раггпеііа) Мак»; — калька латинської назви рослини Раггпеііа, утвореної від рагта «щит». — Див. ще щит.
щівнйк — див. щава.
щїлйна — див. щіль.
щіль (ст.) «вузький довгастий отвір; шпара», [щелйна] «щілина, шпарина» Нед, [щилйна] «тс.» Пі, щілина «шпарина; ущелина, міжгір’я» СУМ, Г, Нед, щілка «зменш, від щіль', (заст.) рядок», щілювання, щілинний, щілистий, [щілковатий] «пористий, шпаристий» Нед, щілястий, щільний, щільнуватий, [щілко] (присл.) «аж при землі», щільніти, щільнішати, [пощіляний] «потрісканий, увесь у щілинах», прощілина, розщелина, розщілина, ущелина, ущелистий, ущільнювати-, — р. щель «щілина», бр. [шчзлка], шчьїліна, п. згегеїіпа «тс.», слц. зіеііпа «тріска, скіпка, поліно, палиця», слн. 8саІ]а «уламок, скалка»; — псл. зсеїь «щілина»; —
споріднене з лит, зкеїіі «розколювати», зкїіііз «відкраяний кусень», зкуіе «діра», лтс. зкеїі «розколювати», бкеїе «відколотий шматок; розріз іззаду на каптані», Зкеїіз «назва порога на р. Айвіекс-те, який розсікає воду на два струмені», дісл. 5кі1]а «розділяти, розколювати», гр. оиаХХш «рубаю, рию», сірл. зсаііі «щілина, тріщина», лат. зсаіро «дряпаю, скребу, чешу, вирізаю, довбаю», вірм. сеііпп «розколюю», хет. ізкаїїаі- «ламати, розривати»; іє. *(8)ке1-/(з)коІ- «різати, розсікати»; припускається, що початкове зк- у цих формах є наслідком давньої метатези в *кз-, нульовому ступені кореня *ке8-/ко8- в індоєвропейській прамові (Мельничук Зтимология 1966, 220—221); інші варіанти тієї самої основи репрезентують скала, скеля. — Фасмер IV 501; Вгйскпег 543; Вогуз 596; Масіїек Е83С8 512; Тгаиїтапп 264; МйЬІ,—Епсіг. IV 25—26, 32, 39, 40; Вй£а КК І 487, II 623, III 720; Маїгепаиег ЕР 12, 169; Регззоп К2 33, 285; Рокогпу 923. — Див. ще коса2, чесати. — Пор. скала1, скеля.
щільний «міцно з’єднаний, густий», щільнуватий, щільніти, щільнішати, защільник «герметично закривана скринька», ущільнювач, ущільнювати; — бр. шчьільньї «тісний, щільний», п. згсгеїпу «тс.»; — утворення, похідне від щіль', первісне значення, очевидно, було «щілястий». — Див. ще щіль.
щільник «стільник», [щільнйця] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі щіль, щілина як найдавніша назва стільника (пор. Зіієуєіоу Нізі. рііопоі. 688) — Пор. стільник1.
[щінкй] (мн.) «петельки (для гудзиків)» Нед, [защінка] «петелька (для гудзика)» Ж, [защінкатися] «застібнути-ся» Ж; — неясне.
щіпка «пучка (невелика кількість чогось, узята трьома пальцями)»; — п. ст. згсгурка «пучка, щіпка», ч. зіірка, зіірес, слц. Дірка «тс.», вл. збірка «пучка (тютюну)», нл. Бсірка «пучка, щіпка», болг. щипка «щіпка; прищіпка; закол-ка»; — фонетичний варіант первісного
*щйпка (пор. укр. щипочка «шматочок; крихітка»), похідного від щипати; отже, первісне значення слова «те, що вши-пується (береться пучками)». — Див. ще щипати.
[щітка] (бот.) «клаварія жовта, СІа-уагіа Лауа Зсіїаії. Г, Мак; букова (кол-чак) Нусіпигп егіпасешп ВиІІ. Мак», [щіт-кан] «клаварія жовта», [щітканя] (па-лочна) Мак, [щіткованець] «тс.» Мак, ВеНЗн, [щіточки] (мн.) «черсак лісовий, Оірзасиз зуіуезігіз Ь.» Пі, [щітчи-на] «черсак, Пірзасиз Ь.» — р. [щетка] «сафлор красильний, СагДіаглиз Ііпсіогіиз Ь.; костриця овеча, Еезіиса оуіпа Ь.», п. [згсхоіка] «черсак, Пірзасиз Ь.», ч. зіеіка, слц. зіеіка, вл. зсеїка, нл. зсоїка, [зсеїка, зсеїка], схв. штетица, слн. зсеїїса «тс.»; — псл. [зсеїька, *зсеїіса]; — пов’язане зі щіть, щетйна; назва рослини мотивується щетинястим листям або гострим суцвіттям (черсак, Оірзасиз Ь.), що використовується як щітка в сукновалів. — Нейштадт 117, 524; Масіїек Літі, гозіі. 225. — Див. ще щетйна.
щіть «щітка; [чесалка, гребінь Г]», щітка, щіткар, щіткарня «майстерня щіток», щіткарство «професія щіткаря», щіткувалка «машина, що виробляє щітки», [щітнйк] «держак щітки (у штукатурів)», [щітяк] «щітка (у маляра)», [щеть] «щітка для чесання льону», [щітйти] «чесати щіткою прядиво», [щіткувати] «чистити щіткою», [защітитися] «густо вирости (про молоду траву)» ВеНЗн; — бр. шчзць; — псл. *8ьсеіь «гребінь; щетина»; — споріднене зі щетйна (див.).
що (займ., спол.), [шо] «що», [што] «тс.» ВеЗа, щокати, шбкати; — р. что (фонет. што), [ште, ште, шта, що, ще], бр. што, др. чьто «що» (займ., спол.), п. со, ст. С28О (займ.), [со] (спол.), Ч. СО, СТ. С8О (займ.), слц. со, [(сх.) со], ВЛ. 8ІО «що», нл. со, полаб. сіі (< *сьзо) (займ.), болг. що (фонет. што), м. што «тс.», схв. што (займ., спол.), стел, чьто «що» (займ.); — псл. сьіо; — утворилося поєднанням займенника *сь «що»,
збереженого в укр. [нич] «нічого», із займенником (о, с. р. від *іь, укр. той; укр. що, як на це вказують дані українських і російських говірок, розвинулося з др. чьто; сумнівне виведення укр. що (Соболевский Лекции 108, 202) від *сьзо, *сезо (род. в. одн. займенника *сьіо), що лежить в основі п. со (< сгзо), ч. со (< сзо), слц. [(сх.) со], нл. со, полаб. сй. — Фасмер IV 374. — Див. ще нич, той.
що- (у словах типу щовечора, щодня, щороку); — р. [что] (что день «щодня, щоденно»), бр. іито- (мтогбд «щороку», мтодзень «щодня» і под.), п. со (со §ос!гіпа «щогодини», со сігіегі «щодня», со гок «щороку»), ч. (заст.) со-(согоспі «щорічний», соіусіеппі «щотижневий»), слц. со(-) (сосІїуіГа «постійно, щохвилини», согаг «щоразу», со гок «щороку», со Дегї «щодня»); — утворення, що виникло із займенника (сполучника) що внаслідок контамінації двох конструкцій — що вечір і кожного вечора, можливо, також через проміжну конструкцію, що кожного вечора, яка згодом зазнала семантичної конденсації. — Див. ще що.
щоб (спол.) «показник приєднання підрядних цільових і додаткових речень», щоби Г, Нед, шббй тж; — р. чтбби, чтоб, бр. [(сх.) штаб], др. что би, что бт>, п. [соЬу, соЬ] «тс.», ч. [соЬу] «немовби, начебто»; — результат лексико-семантичної конденсації словосполучення что би (< *чьто би, что бт>), успадкованого з давньоруської мови; др. (пізнє) что би, что бт> складається зі сполучника что (< чьто) «що» і частки би (> бь) «би, б». — Див. ще би, що.
[щовб] «стрімка вершина гори, бескид Г; вершина гори; верховіття, вершок дерева ВеЛ», [щоб] «вершина гори, вершок дерева» ВеЛ; [щбвба, щблба] «стрімка вершина гори, бескид», [щбм-бур] «вершина гори», [ущовб, ущолб] «скеля, бескид» Нед, Шейк; — р. [(півн.) щолбб] «червона глина», п. [згсгоІЬ] «череп тварини»; — псл. [*8сь16ь] (< *8кь1Ьь); — зіставляється з дісл. 8к](?И «височина;
обмілина», дангл. зсіеИ «вістря, зубець», англ. зІіеІГ «полиця; обмілина», які пов’язані з іє. *зкеІ- «бити, колоти». — Фасмер IV 509. — Див. ще скала1, щіль. — Пор. чолопбк.
[щовбвкнути] «запищати, засвистіти, зацвірінькати (про птахів)», [ща-вокнути] «видати звук, підняти шум, галас» Нед; — утворення, яке виникло на основі звуконаслідувального вигуку, що імітував, зокрема, голос якогось птаха; пор. вигук хавав на позначення крику перепела, звідки хававкати «кричати» (про перепела).
[щбвпати] «вигладжувати, рівняти» Нед; — експресивне утворення, споріднене з [човпти] «товкти, бити»; пор. у фонетичному плані щебрець і чебрець.
щогла1 «високий стовп на кораблі (для вітрил і под.)», щогловик, щоглистий; — р. [щегла] «щогла, стовбур, брус, жердина для прапора», [щогла, могла, магла] «щогла», др. мьгла, мегла «сходи з однієї колоди із зарубками»; — очевидно, утворення з первісного могла як закономірного рефлексу др. мегла, що походить від дшв. *8І§Іа (пор. дісл. 5І§Іа) «щогла», пов’язаного з ДІСЛ. 8Є§І, ШВ. 8Є§ЄІ «вітрило», ЯКІ ПЄВ-ної етимології не мають; можливо, зводяться до кореня іє. *зек-, відбитого в псл. *8ек(і, укр. сіктй; отже, первісне значення слова «відрізаний (відсічений) шматок, смуга полотна»; менш вірогідне пов’язання укр. щогла з ч. зііЬІу «стрункий, худий» і з р. щеголь (Ильинский РФВ 73, 298), з н. 8іап§е «жердина», 8іеп£е1 «стебло» (Горяев Доп. 1, 58). — Фасмер IV 464, 497—498; Маїгепаиег 340; Vгіе8 ІМЕ\У 467, 474; К1и§е—Міігка 697. — Див. ще сіктй.
[щбгла?] (бот.) «ялиця біла (щоглова), АЬіез аІЬа МіІІ. (АЬіез ресііпаіа □С.)» Мак; — назва виникла в результаті семантичного переносу на ялицю слова щогла «стовп на кораблі» у зв’язку з тим, що її стрункий стовбур використовується для виготовлення щогл (пор. наукову назву рослини ялиця — біла щоглова). — Див. ще щогла .
щоголь, щдглик — див. щйголь1.
щодо кого, чого (прийм.) «стосовно»; — п. со бо (хуіаботе] сі зрга\уу) «щодо (відомої тобі справи)», ч. со бо «щодо», слц. со бо «тс.»; — складний прийменник, утворений унаслідок поєднання сполучника що з прийменником до (можливо, шляхом скорочення конструкції типу що стосується до...У, не виключено також, що український складний прийменник щодо виник як калька польського прийменникового словосполучення со бо. — Див. ще ДО1, що.
щойно «тільки що; ледве, як тільки; тільки»; — утворення, що виникло в результаті семантичної конденсації словосполучення ЩО І.Н.0 «що тільки (лиш)». — Див. ще інб, що.
щока «частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи», [ще'ка] «щока» ВеБ, [пращока] «щочище» Нед, щічний, щокатий, защічний; — р. щека, бр. шча-ка, п. [згсгекі, згсгекі, згсгокі] «щоки», згсг^ка [«щелепа, вилиця»]; — псл. [зсе-ка] < *зкека; — етимологія не з’ясована; припускалася спорідненість із дісл. зк姧 «борода; закінчення носа корабля», зка^і «мис»; сумнівне зближення (Горяев 428) з р. [щегла] «вилиця; зябра (одн.)». — Фасмер IV 499; Черньїх II 431; Вогуз 598.
[щблок] «луг (гідроксид металів), ви-білювальний засіб для прання» Нед, [ще-лдк] «тс.» тж, [щдлока] «декокт, відвар» тж, [ущолочати] «відстоятися, устоятися»; — р. щелок «луг», бр. [шчдлак] «тс.»; — не зовсім ясне; найімовірніше виведення від нн. ЗсйбІІб^е «пральний луг», складного слова, утвореного з компонента БсІїбІ- від нн. зсіїбіеп «полоскати» (снн. зсйбіеп «текти, плюскати; полоскати»), спорідненого з дісл. ісл. [шв.] зкоіа «полоскати», норв. [зкоіа] «плюскати», дісл. зку!]а «полоскати», шв. зкбі]а «тс.», лит. зкаіаиіі «мити, прати, полоскати», і з компонента нн. Бд§е (нвн. Баи^е) «луг»; менш вірогідне пов’язання з дісл. зкі!]а «роз’єднувати» (Грот АІБІРІї 7, 140). — Фасмер IV 501; Чер-
ньіх II 432; Преобр. II, вьіп. последний 116; Горяев 429; МікІ. Е\¥ 342; Маі-гепаиег 341; Vгіе8 АЕ\У 497, 509. — Див. ще луг2.
Щ0Л0П0К — див. чолопбк.
[щолпак] «щиголь (удар)» До; — очевидно, споріднене з човпти «бити»; щодо чергування щ і ч пор. щебрець і чебрець, щодо ол і ов пор. толк і товк; пор. також р. щелчбк. — Див. ще човптй.
щомога «скільки можна, по змозі; з усієї сили»; — складне утворення із займенника що і дієслівної форми мдга, що продовжує давньоруський активний дієприкметник мога від дієслова мочи, укр. могти. — Див. ще могтй, що. — Пор. якомога.
[щонь-тонь] «принаймні трохи, проте дещо» Нед, [шонь-тонь] «що-небудь» ВеБ; — неясне.
[щбпки] (мн.) «стебла»; — неясне.
щопта, щбпатка, щопдтка — див. щепта.
щотьху «щосили, щодуху», чим тьху «тс.»; — п. со ІсГіи «щодуху»; — фонетичний варіант форми щодуху, пор. тхнути, зітхати, що так само споріднені з дух; палатальне т' у щотьху постало внаслідок звукового зближення з вигуком тьху. — Див. ще дохнути, тхнути, що.
[щубрати] «складати; вишукувати» Нед; — неясне. — Пор. щурбати.
[щувак] (орн.) «соловей, Бизсіпіа Іиз-сіпіа Б. (рйііотеїа аисБ)» Г, Шарл, ВеНЗн; — звуконаслідувальне утворення.
[щувач] «нацьковувач» Нед, — п. згсгхуасг «доїжджачий, що нацьковує собак на полюванні», ч. Дуас «підбурювач; (перен.) палій», слц. зіуас «підбурювач, нацьковувач; собака, вишколений для цькування звірів»; — можливо, споріднене з цькувати, але деталі неясні. — Див. ще цькувати. — Пор. щуняти.
[щудла] (мн.) «диби, хідлі» Нед, [щудлак] (орн.) «ходуличник (кулик довгоніг), Нітапіориз Ііітапіориз Б. (Нурзі-Ьаіез Нітапіориз)», [щудлачдк] (орн.)
«тс.» Шарл, [шудлатий] «цибатий» Нед; — п. згсгиДа (одн. згсгиДо) «милиці; диби, хідлі», ч. [зіісіїа] «дерев’яна нога, милиця, диба», слц. зіиіе (одн. зіиГа) «ди-би, хідлі», схв. штула «дерев’яна нога», штуле (мн.) «диби, хідлі»; — запозичене з німецької мови за посередництвом польської' та чеської; свн. зіисіеі «одвірок» споріднене з дісл. зіидіїї «опора», днн. віиіЬІі «одвірок», які зводяться до іє. *ві(Ь)а- «стояти», наявного також у псл. зіаіі, укр. стати. — Вгйскпег 545; Ма-сбек Е8ЛС 625; Угіез АЕ\У 550, 555. -Див. ще стати, стояти. — Пор. штугля.
щука (іхт.) «хижа прісноводна риба, Езох іисіиз Е.», [щюка] «щука» ВеНЗн, ВеУг, щученя; — р. болг. щука (іхт.) «Езох Іисіиз Е.», бр. шчупак «щука», п. (ст., діал.) згсгика, ч. зііка, слц. зі’ика, вл. зсика, нл. [зсір]е1], полаб. зі’аико/зі’аіко (< *зсика), болг. щука, м. штука, схв. штука, слн. зсика; — псл. зсика, етимологічні зв’язки якого не зовсім ясні; очевидно, пов’язане з іншими назвами тієї самої риби, де при спільному початку основи в кінці замість -к- виступають -р-/-Ь- (пор. укр. [щупа], щупак, нл. зсір]еі (< зсир]еі), п. ст. згсгиЬіеІ, [згсхиЬеі]); найвірогідніше пояснення вихідного псл. *зкеи-к- (*зкец-р-) < *зкеи-«гострий; різати» (Младенов 698; Ильинский РФВ 78, 204); заслуговує на увагу також спроба пояснити слово як запозичення фіно-угорського походження; пор. фін. Наикі (ест. Наи§) «щука», удм. їзіреі «тс.» (Топоров—Трубачев 246— 247), у яких відображена прафінська парадигма *ізаир-/ізаикі, звідки, можливо, псл. *8сик-/зсир-/зсиЬ-; менш переконливі інші пов'язання: зі щупати (Младенов 698) .і щуплий (ВгйскпеГ 545; Масбек Е8ЛС 626), із двн. зсіибеп «лякати», н. зсйеисйеп «відлякувати» (Черньїх II 437), свн. зсіїйіеп «ховатися, чатувати, виглядати», ірл. сйіі «схованка», лат. оЬзсйгиз «темний» (Еое\уепОіаІ їУиЗ 10, 150), з коренем іє. *зіеі§- «вістря», напр., у гр. отіСш «колю» (№и-Наизег їУіеп. зі. Лз. І 111), з р. [ще-чить] «красти» (Горяев Доп. 1, 59—60),
з вл. зсикас «рвати, смикати, щипати» (Зсіщзієг-Зєаус 1423—1424). — Коломи-ец Происх. назв, рьіб 94—97; Фасмер IV 509—510; Преобр. II, вьш. последний 120; Вогуз 599; 8кок III 419. — Пор. щупа.
[щукулйця] «маленька щучка» Мо; — запозичення з румунської мови; рум. зііисиїііа є зменшувальною формою слова зііиса, що походить від болг. щука (фо-нет. штука} «щука» або схв. штука «тс.», етимологічно пов’язаних з укр. щука. — ОЕКМ 839. — Див. ще щука.
щулити «(про очі) щурити; (про вуха у тварин) притискати до голови», щулитися «(про очі) щуритися; зко-цюрблюватися (від холоду тощо)», [ущу-лити] «натиснути», ущульник «(столярні) лещата»; — очевидно, зводиться до іє. *(з)кеи-і- «різати» і споріднене з іє. *(з)кеи-г (звідки щурити}. — Ильинский РФВ 78, 198—201; Фасмер IV 511. -Див. ще щурити. — Пор. кулити.
[щуняти] «цькувати»; — р. [щунять] «докоряти, картати», [щувать] «умовляти», бр. [шчуняць] «докоряти, картати», п. згсгис «цькувати», ч. зіуаіі, слц. зіуаі’, вл. зсикас, нл. зсчсаз, слн. зсйіі, зсйуаіі «тс.»; — псл. [*зсьуаіі, *зсеуаіі]; — можливо, похідне утворення від вигуку для нацьковування; припущення (Вегпекег ІЕ 10, 155) про спорідненість із двн. зсіибеп (> свн. зсбіисіїеп) «лякати, відстрашувати» сумнівне. — Фасмер IV 509; Преобр. II, вьш. последний 120; Вгйскпег 545. — Пор. цькувати, щувач.
[щупа] (іхт.) «щука звичайна, Езох Іисіиз Е.», щупак «щука-самець; щука», [щупеля] «щученя, щучка», [щупель] «щука» ВеБ, ВеНЗн, [щупіль] «тс.» Нед, [щупаковатий] «(кінь) з тонким животом» ВеНЗн; — бр. шчупак «щука», п. згсгирак, [згсгиЬеі], ст. згсгиЬіеІ, нл. зсіріеі; — псл. зсира(-кь), *зсирьІь (-Ььіь) етимологічно споріднені з щука (див.).
щупати «мацати; [щипати, обривати; пастися Ме]», щуп, [щупак] «залізна палиця» Кур, щупальце, щупик, [щупка] «пучка, щіпка», щупта «тс.», неощуп-ний «невловимий» Нед; —- р. щупать,
бр. шчупаць, др. щюпати «торкатися, обмацувати», п. ст., діал. згсгирас; — псл. [всираіі] «доторкатися пучками»; — очевидно, похідне утворення від іє. *вкеи-р-«вістря, кінчик (> пучка)» (Трубачев КСИС 25, 99), яке може розглядатися як розширення нульового ступеня іє. кореня *век-, наявного в псл. *векіі, укр. сікти; менш певним є зближення з дінд. сіпираіі «доторкається» (А§геІІ В8І. БаиівЕ 39). — Фасмер IV 510; Черньїх II 437; Преобр. II, вьіп. последний 120— 121.
[щупка] «кісточка у фруктах (сливах, яблуках, грушах тощо)» ВеУг; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі щупати, [щупта] «щіпка, пучка». — Див. ще щупати.
щуплий «худий, тонкий», щуплюва-тий, щуплявий, [щупний] «щуплий» Нед; — р. щупльїй, бр. шчупли, др. щюплт> «слабкий, жалюгідний», п. вгсгиріу «худорлявий, сухорлявий; (перен.) невеликий», ч. [вііріу] «худорлявий», [(мор.) зі’йріу, ві’оиріу], слц. ві’йріу «тс.»; — псл. [всирІь(]ь)] «худий, тонкий» утворене від всираіі «доторкатися, щипати»; менш імовірні пов’язання зі щур «пацюк» (Вгйскпег 545), псл. *с!ирІь «трухлявий» (Масбек Е8ЛС 626). — Фасмер IV 510; Преобр. II, вьіп. последний 120; Ильинский РФВ 18, 202; Черньїх II 437; Вогуз 599. — Див. ще щупати.
[щуптати] «доторкатися; гладити»; — очевидно, похідне утворення від щупта «пучка, щіпка». — Див. ще щупати.
щупух — див. щипух.
щур' (зоол.) «пацюк, Мив гаііив, Мив сіеситапив», щуреня, щуря, щурячий; — р. [щур] «пацюк; дощовий черв’як», бр. [шчур] «миша; щур, пацюк», п. вгсгиг «щур, пацюк», ч. вііг «скорпіон», слц. ві’йг «тс.», вл. всига «щур, пацюк», нл. (заст.) всиг [всигк] «тс.», болг. щурец «цвіркун; коник», м. штурец «цвіркун», схв. штурак «тс.», слн. всйгек «тарган; цвіркун», цсл. штурьць «рід тварин», шоур'ь «цвіркун; цикада»; — псл. всигь; — не зовсім ясне; найвірогідні-шим є припущення (Топоров—Трубачев
247) про його фіно-угорське походження (пор. морд.-ерз. се]ег «миша», [сєуєг], морд.-мокш. ве]ег, фін. Ьіігі, вепс. Ьіг, комі, удм. шар, уг. е^еТ «тс.», що зводяться до пфін.-уг. *8І1]ЄГЄ > пфін. *вїге); менш вірогідні спроби довести іє. походження слова, зокрема пов’язання з гр. оайрод (< *охаорб<;) «ящірка» (Масіїек Е8ЛС 626—627), виведення з первісного іавсигь, що нібито зазнало скорочення (Масіїек Е8ЛС8 514), пов’язання з лит. зкйвіі (1 ос. одн. теп. ч. вки-(и) «голити», лтс. зкиі «тс.», п. зкиЬас, укр. скубти, псл. *всигь «худий, стрункий» (Вгйскпег 545; Зсіїивіег-Зехус 1424), зіставлення з гр. охіоирої; «білка» (Штре-кель у Преобр. II, вьіп. последний 121); сумнівним видається зближення (Фасмер IV 510) зі щур (орн.) «Ріпісоїа епи-сіеаіог Е.», ч. вііг «скорпіон», слц. ві’йг «тс.», болг. щурец «коник», слн. всйгек «тс.», цсл. штоур'ь. — Вогув 599.
щур2 (орн.) «Ріпісоїа еписіеаіог Е.; [берегова ластівка), Кірагіа гірагіа Е. ВеБ; стриж (серпокрилець), Ариз ариз (в УРС: Аросіев арив)», щурик (орн.) «берегова ластівка», [щурка] (орн.) «бджолоїдка звичайна, Мегорз аріазіег Б.» Шарл, [щурок] (орн.) «міська ластівка, □еіісіюп игЬіса Б.; бджолоїдка, Мегорв аріазіег Б.» Шарл, щуря (орн.) «пташеня щура; [пташеня стрижа (серпо-крильця)]», щурячий «той, що стосується щура; [той, що стосується серпо-крильця]»; — р. щур (орн.) «Ріпісоїа еписіеаіог Б.», бр. шчур «тс.», др. щурт> «назва птаха»; — псл. [всигь]; утворення від звуконаслідувального кореня всигь-, що позначав щебетання. — Фасмер IV 510—511; Преобр. II, вьіп. последний 121. — Пор. щур'.
[щур3] «предок, родоначальник» Нед, пращур «далекий предок, родоначальник; (перен.) давній попередник чого-небудь», пращурка, пращурівський; — р. щур «предок», пращур, бр. прашчур «тс.», др. пращура, пращюр'ь «прапрадід; правнук», п. ргавгсгиг «пращур; ст. правнук», ргазкигг^ «правнук», цсл. прдштоур'ь «тс.»; — псл. (рга)всигь; —
загальновизнаної етимології не має; припускалася спорідненість з лит, ргакйге]а8, яке зіставлялося з гр. ийро<; «сила, влада», хоріон «пан», дірл. саііг, сиг «герой», дінд. сауігаз «могутній», сйгаз «сильний, герой» (Трубачев Терм, родства 72—73; МікІ. Е\У 344; Вегп. ІЕ 10, 155); зіставлялося також із шурин (Преобр. І 124; Младенов 696; Горяев 427), з р. чур (меня) (Желтов ФЗ 1876/4, 37), з чур-бак, пов’язаним з псл. *сигь «межа, рубіж; символічне зображення предка-охоронця», що походить з іє. *кеиг «різати, рубати» (Лукінова 3 архаїчної лексики // Київ. Полісся 79—83). — Фасмер—Трубачев IV 386; Преобр. II, вьіп. последний 81—82. — Див, ще чурбак.
[щур4] «мале худе порося» Мо; — утворене лексико-семантичним способом від щур «пацюк» за зовнішньою подібністю.
[щурбати] «смикати, щипати (напр., траву)» Нед; — неясне. — Пор. щубрати.
щурити «щулити (очі, [вуха])»; — р. щурить «щулити (очі)», бр. \шчу-рьщь] «тс.», п. згсгиггус «щулити (ву
ха)», [вгсгиггус зі^] «надиматися, наїжачуватися (у гніві)», болг. щур(ав) «нерозумний, [який не бачить добре]» говірки Одещини; — псл. [зсигііі]; можливо, походить з іє. *(з)кеи-г- «різати», що є паралеллю до іє. *(з)кеіі-1- «тс.», звідки псл. зсиїііі, укр. щулити; запропоновані зіставлення зі щирити (р. щерить) (Горяев 430) і з р. чур «межа» (Ильинский АІ8ІРН 32, 342; Черньїх II 437) непереконливі. — Фасмер IV 511; Преобр. II, вьш. последний 121 — 122. — Пор. щулити.
[щуток] «щиголь (удар пальцем) по носу» Нед, [шутбк] «тс.»; — видозмінене запозичення з польської мови; п. згсгиіек «тс.» пов’язується з п. вгсгисіїо «хідля; милиця» (Вгйскпег 545).
щучник, (дернистий) (бот.) «Оезсіїат-рзіа саезрііоза (к) Р.В. (Аіга саезрііоза)» СУМ, Мак; — р. щучка (дернистая) «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі щука з огляду на гостроше-рехаті гілки, зубчасту нижню квіткову луску, що могли асоціюватися із зовнішнім виглядом щуки. — Нейштадт 107. — Див. ще щука.
ю
юбка — див. юпка.
ювелір «майстер, який виготовляє художні вироби з дорогоцінних металів і каменів; продавець ювелірних виробів», ювелірня «ювелірний магазин»; — р. болг. ювелйр, бр. ювелір, п. (иЬіІег, ст. Іохуіієг, вл. ]и\уе1ег, схв. /увелйр, слн. ]иуе1іг; — запозичення з німецької мови; н. Лихуеііег «ювелір» походить від н. Лігй'єі «дорогоцінний камінь, коштовність» (гол. ]и\уее1 «тс.»), яке через фр. ст. ]ое1 «коштовність» продовжує слат. *)осеІІит «тс.», похідне від лат. іосив «жарт, забава, гра». — СІС2 938; Фасмер IV 525— 526; Черньїх II 458; КІи^е—Міігка 336; АУаІсІе—Ноїт. І 715—716. — Див. ще джок.
Ювеналій «чоловіче ім’я»; — р. болг. Ювеналий, бр. Ювеналій, др. Юве налии; — запозичення з грецької мови; сгр. Ібо|ЗєуаЛіо<; «Ювеналій» виникло на основі лат. Лиуепаїіз «Ювенал» (ім’я відомого римського поета-сатирика), що походить від прикметника руепаїів «юнацький, молодецький», іііуєпіь «молодий; молодий чоловік, юнак; молода жінка, дівчина», споріднених із псл. ]ипь, укр. юний. — Вл. імена 95; Петровский 233— 234; Спр. личн. имен 477; Илчев 566; АУаІсІе—Ноїт. 1 735—736. — Див. ще юний.
ювілей «річниця якоїсь знаменної події, життя й діяльності визначних осіб», (заст.) юбілей «ювілей», (заст.) юбіляр «ювіляр», (заст.) ювілянт «тс.», ювіляр, (заст.) ^ювілят «ювіляр»; — р. болг. юбилей, бр.‘ юбілей, п. ]иЬіІеи8х, ч. слц. ]иЬі1еит, вл. нл. (иЬіІе], м. ]убиле], схв. іубйле], слн. )иЬіІф; — запозичене з грецької мови, почасти (застаріле) через латинську (лат. (иЬіІаеив); сгр.
іофрХакк; «ювілей», утворене від іооРрЛаїоу (єто<;) «ювілейний (рік)», походить з гебрайської мови; гебр. ібЬбІ «баран; баранячий ріг; веселощі, свято, ювілей» (початок кожного 50-го, ювілейного року, коли за стародавнім єврейським звичаєм у пам’ять виходу євреїв з Єгипту звільняли невільників, дарували борги тощо, оголошувався звуками баранячого рогу) утворене від кореня І-Ь-І «везти, вести» (пор. гебр. НбЬїІ «(він) вів», ЕЬйІ «продукція (сільськогосподарська); урожай»). — Фасмер IV 525; Черньїх II 457; Преобр. II, вьш. последний 127; НоІиЬ—Кор. 157; НоІиЬ—Еуег 224; 81. \ууг. оЬсусЬ 326; 81а\узкі 1 585; БокоівсЬ 76; Кіеіп 834; \¥аИе—Ноїт. 1 725—726.
[юг] «південь; південний вітер» Нед, юга «південний теплий сухий вітер Бі; теплий вітер Нед; туман, імла, марево Бі, Г; пошесть, зараза Бі; мокра погода, сльота ЛЧерк; снігова буря, завірюха, хурделиця; сніг, що переноситься низовим вітром», [югівець] «мешканець півдня Нед; українець, червонорус Пі», [югове'ць] «тс.» Нед, Пі, [южак] «тс.» Нед, [югівщанйн] «мешканець півдня» Нед, [юговий] «південний; спечний, гарячий» Пі, [южовий] «тс.» тж; — р. юг «південь; [південний вітер]», [юга] «імла, марево», др. юг-ь «південь», уг’в «південь; південні країни; південний вітер; повітря; волога», п. [іи§] «відлига», ч. рЬ «південь; південний вітер», ст. рЬ «південь; танення», слц. вл. ]иЬ «південь; південний вітер», нл. )и§ «південь», болг. юг «південь; [теплий південний вітер]», м. ]уг «південь; південний вітер; відлига», іуговина «південний вітер; відлига», схв. }уг «південь; південно-східний вітер, сироко»,
слн. ]й§ «південь; теплий вітер», ]и^о-уіпа «відлига», стел, югь «південний вітер; південь»; — псл. ]и§ь, ]и§а, ]и§о «південний теплий вітер» (< «м’який, -а, -е») < іє. *іри-/іои9- «мішати, місити, м’яти»; — споріднене з дінд. уаиіі «змішує», лтс. риі, лит. (аикйз «лагідний, м’який, приємний»; менш переконливі інші зближення: з гр. «иуг| «блиск», алб. а^ите «ранкова зоря, ранок» (Фасмер IV 526; Черньїх II 458; 51а\узкі І 598—599; МасЬек ЕБЛС 226), з лит. ао^іі «рости», лат. аи§еб «збільшую, росту» (Вгйскпег 210; Вегп. I 458), з вогонь (Ильинский РФВ 74, 132), з гр. бурої; «вологий» (БсЬгасІег КеаІІехікоп І 501, II 659), з дінд. уб§а- «запрягання, поєднання» (ідеться про поєднання обох половин сонячної дороги — Воисіоиіп сіє Соигіепау ІР 21, Апгеі^ег 132). — Преобр. II, вьш. последний 128; ЗССЯ 8, 192—193; Но-ІиЬ—Кор. 154; НоІиЬ—Еуег 223; БсЬиз-Іег-8е\ус 464—465.
[юган] (іхт.) «в’юн, Міз^игпиз Іов-8ІІІ8 Б.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з дієсловом *югати «шмигати». — Див. ще югнути.
[югас] «вівчар», [юга] «вівця» ВеУг; — п. (игіаз «вівчар (у Татрах)», слц. [ргіаз] «вівчар»; — запозичення з угорської мови; уг. щііазг «вівчар» походить від етимологічно нез’ясованого ]иЬ «вівця». — Лизанець НЗ УжДУ 26/2, 124; БІахувкі І 588; Вгйскпег 208; Маїгепаиег 186; Киш ЗИРЯ IV 61; МГ^ТЕБх II 284.
[югнути] «шмигнути, побігти»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з юга «завірюха»; пор. також р. [юкнуть] «стукнути; зникнути».
югурт «кисломолочний продукт», йдґурт «тс.»; — р. йогурт, п. ч. іо^игі, болг. йогурт «тс.»; недавнє запозичення, можливо, за посередництвом російської мови з тюркських, пор. тур. уо^игі «тс.». — Кораіігізкі 457; НоІиЬ—Еуег 224; БЕР II 104.
[юд] (бот.) «горобина, БогЬиз аиси-рагіа Б.», [юдаш ВеЗа, юдик, ВеЛ, ВеНЗн, Мак, юдина Г, ВеЛ, Мак] «тс.»; — неясне.
юда «зрадник»; — р. Иуда, бр. болг. юда «тс.», др. Иуда, п. (исіазх «зрадник, запроданець», ч. рсіаз «зрадник», слц. іисіаз, м. іуда, слн. (йсіег, стел. Иоуда, Июда «тс.»; — утворення, іцо походить від власного імені Юда «Іуда», гебр. РЬйсІа, (букв.) «(Він) Ягве вихваляє», де Ьбсіа «вихваляти», яке, за Євангелієм, належало апостолові, що зрадив Ісуса Христа; у зв’язку з цим власне ім’я почало застосовуватися як апелятив на позначення зрадника, запроданця взагалі. — Фасмер II 145; Петровский 125; НоІиЬ—Кор. 153; НоІиЬ—Буег 223. — Див. ще жид.
[юдити] «підбурювати», під’юджувати «тс.» СУМ, ВеБ, [юда] «злий дух, нечиста сила» Г, Шух; — бр. [юдзїць] «хитрувати, лукавити, зводити наклепи», п. []ис!гіс[ «підбурювати, спокушати; набридати», слц. []ихіс] «наговорювати», болг. юдя «підманювати, спокушати», м. /уда «міфічна істота (персоніфікація вихору, урагану)», схв. іуда-ти се «поводитися роздратовано, нервово», слн. (йсіаіі «погано поводитися з кимось, знущатися з когось; лаяти»; — псл. (исіііі; — споріднене з лит. ]ашіуіІ8 «пустувати, буяти», (аисіа «спокуса, приваба», лтс. (айсіа «(душевна) сила, розум, задум», дінд. уосІЬаіі «воює» і (з іншим ступенем кореневого вокалізму) лат. іиЬеб «наказую» (< «спонукаю до руху»), гр. (гомер.) иорТуц (< *іисІЬ-8-) «боротьба»; іє. *юис!Ь-/іоизсІЬ-; для п. (исігіс припускається запозичення зі східнослов’янських мов (БІахузкі І 587). — ЗССЯ 8, 191 — 192; Зїа^зкі І 587—588; Вгйскпег 208; Младенов 699; Вегп. І 457; Тгаиітапп 109.
[юдза] (бот.) «рижій, Сатеїіпа (за-ііуа) Сгк.» Мак; — неясне. — Пор. юд, юрда.
юдоль «місце страждань»; — р. бр. юдоль (заст.) «долина, рівнина, якесь місце; місце страждань; горе, скорбота», др. юдоль «долина (також перен.)», п. хм^сіб! «яр», ч. йсіоіі «долина; (перен.) юдоль», заст. гісіоі «тс.», слц. йсіоііе «долина; (перен.) юдоль; місцевість уздовж
річки в гірському краю», (рідк,, поет.) йбої «тс.», вл. хущіоііпа «долина», хсисібіск «вижолобина; западина», болг. юдбл «юдоль», слн. ст. осіоі «долина»; — запозичення з церковнослов'янської мови; цсл. ждодь «долина; юдоль», ждод’ь, ІЖДОДЬ, ЖДОДЬК, ІйхДОЛНК «тс.» походить із псл. рсіоіь (рсіоіь), рс!оІь]е, утвореного від боїь (*сіоіь, укр. діл) за допомогою приіменного префікса *р- (< іє. *ап- «на», пор. ав. апа «на, через», гот. апа «на», гр. ача «на, вгору, уздовж», лат. ап-«на»), — Фасмер IV 142—143, 528; Младенов 699. — Див. ще діл.
[юж] «уже» ВеБ, [юже, южь, юзь] Исслед. п. яз., [ю] ВеБ, [юйка] «тс.» ВеБ, [юкавці] «ті, що вживають діалектне слово ю (уже)» ВеБ; — бр. [юж] «уже», др. юже, п. ]их, ст. ]ихе, []ц], ч. рх, []их], вл. ]их, нл. рх, рхо, ]ихог, полаб. ]аих (< *]ихе) «тс.», схв. [Д)р], ст. ]йге (< *]ихе) «як тільки; щойно, ледве; уже», слн. хе, ст. ]иг «уже», стел, юже, охрке, цсл. ю «тс.»; — запозичення з польської мови; п. ]их, ст. ]ихе, []и] етимологічно відповідає укр. уже. — ЗССЯ 8, 191; Зіахсзкі І 597—598; Вгйскпег 210; НоІиЬ—Кор. 156; НоІиЬ—Буег 224. — Див. ще уже.
[южина] «полудень, підвечірок; вечеря» ВеЗа, [южиновати] «полуднувати; вечеряти» ВеЗа, [южновати] «тс.» ВеЗа; — р. ужин «вечеря», [ужина] «тс.», др. ужина «полудень, підвечірок», п. []ихупа] «другий сніданок або підвечірок», полаб. ]аихеіпа (< *]игіпа) «обід, їда в полудень», болг. [ужина] «підвечірок (звичайно влітку на полі)», м. ужина «полудень, підвечірок», схв. ужина «полуденок, закуска вдень», цііхіпа] «тс.», слн. ]йхіпа «обід; (тепер звичайно) полудень, підвечірок»; — псл. (рихіпа «їда опівдні»; утворене від ]и§щ «південь; південний вітер»; в українській мові з огляду на початкове ю- і географію поширення є словом польського походження. — Фасмер IV 152; ЗССЯ 8, 203; Зіахузкі І 598—599; Вгйскпег 210; Младенов 699; Вегп. І 457; МікІ. Е\¥ 106. — Див. ще юг.
юз «рід телеграфного апарата», юзйст «телеграфіст, що працює на такому апараті»; — р. бр. болг. юз, ч. Ьи^Ьезізіа (фонет. фйзівіа) «юзист», слц. Ьи£Йе8О£гат (фонет. Ьрзо^гат) «телеграма, послана юзом»; — запозичення з російської мови; р. юз «літеродрукувальний телеграфний апарат» виникло на основі передачі прізвища англійського винахідника апарата Д.-Е. Х’юза (Ни^Ьез, 1831 — 1900). — СІС2 938; ССРЛЯ 17, 1980.
[юзерлик] (бот.) «гармала звичайна, Ре^апит Ьагтаїа Б.» Мак; — р. [юзур-люн] «тс.»; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. йхегіік «тс.», дтюрк. (XI ст.) ]йхагІік, йхагіік «тс.» ДТС (корінь та насіння цієї рослини використовуються в промисловості та медицині, а насіння у східних народів також як приправа до їжі); тюркське слово утворене з ]йх «обличчя» і егіік «чоловіча сила» (можливо, тому, що прикоренева частина рослини схожа на людську голову. — Флора УРСР VII 78—80). — Фасмер IV 529.
[юзефок] (бот.) «гісоп, Нуззориз оіїі-сіпаїіз Б.», [йозефок Мак, юзепкі Мак, юзефа Бі) «тс.», [юзефка] «тс. Пі, Мак; золототисячник звичайний, ЕгуіЬггаеа сепіаигіит Регз. Мак»; — п. ЦбхеГек] (бот.) «гісоп, Нуззориз оіїісіпаїіз Б.», ст. ]ихер, ]бхе[, [іхор], Ьіхор «тс.»; — запозичення з польської мови; п. []бхеІек] «гісоп» утворене за допомогою суфікса -ек від п. ст. ібхеї, що виникло на основі п. Ьіхор (бот.) «гісоп» (з латинської назви рослини Ьуззориз) унаслідок їїивторинного зближення з ім'ям ЛбхеІ «Йосип». — 51. хууг. оЬсусЬ 283. — Див. ще гісоп.
юїт (заст.) «азіатський ескімос»; — р. юйт; — за російським посередництвом запозичене з ескімоської мови; еск. югьіт (]иЬьі) (варіант юу’ьіт «люди» є формою множини від іменника юк (]ик) «людина») — термін, що запропонував у 30-х рр. XX століття як назву азіатських ескімосів дослідник народів Півночі В. Г. Богораз. — БСЗ 49,
386; Меновщиков Язьїки народов СССР V 353; Богораз Язьїки и письменности народов Севера 1934 III 105; Меновщиков Грамматика язьїка азиатских зскимо-сов 1962 І 5; Рубцова Материальї по язьїку и фольклору зскимосов (чап-линский диалект) 1954 І 13.
[юйчикі (орн.) «вівчарик-ковалик, РЬуІІовсориз соІІуЬіїив Уіеііі.» Шарл; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення. — Пор. ючик.
юк «в’юк», [ючншї] «в’ючний»; — р. вьюк, ст. юк, бр. уюк, п. ]икі, болг. юк; — запозичення з тюркських мов; тур. дтюрк. чаг. алт. уйг. уйк «вантаж, вага», тат. башк. йок «тс.» пов’язуються з уйг. «вантажити», ]йі «підіймати вгору» (Казапеп УегзисЬ 212). — Фасмер ІУ 529; Зіассзкі І 587, 588—589; Вгйскпег 208; МікІ. Е\М 106; Вегп. І 458—459; ЕокоІвсЬ 77. — Див. ще в’юк.
юка (бот.) «південна вічнозелена деревна рослина Ліісса Б.; волокна цієї рослини, з яких виготовляють канати, рогожі і т. ін.», юкка «тс.»; — р. юкка, бр. болг. юка, п. ]икка, ч. слц. ]ика, схв. іука, слн. ]йка «тс.»; — запозичене з іспанської мови, можливо, за німецьким (н. Уисса «юка») або російським посередництвом; ісп. уиса «юка» походить, як припускається, з аравакської мови (острів Гаїті). — СІС2 938; ЗІ. \ууг. оЬсусЬ 326; НоІиЬ—Буег 225; Оаигаї 760; Кіеіп 1765; БокоізсЬ Е\УА\У 64.
юкагйр «представник палеоазіатської народності на півночі Східного Сибіру»; — р. юкагйр, бр. юкагір «тс.», п. іика^ігвкі «юкагирський»; — запозичене з евенкійської мови за російським посередництвом; евенк. ]еке^іг «якути» (Іеке^іп «якут») утворене від ]еке [іако] «якут» за допомогою суфікса -§іг (одн. -§іп), що означає належність до племені; змішування значень «якут» і «юкагйр» сталося, очевидно, в евенкійській мові. — Апрєгє 2(8ІРЬ 29, 144—145.
[юкло] «черево» ЛексПол, [юклатий] «череватий» ЛексПол; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з якоїсь тюркської мови (пор. тур. уйкійк «тягар; вагітність;
велика шафа», уйкій «нав’ючений; вагітна»), що зазнало формальних (мабуть, під впливом черево) і семантичних змін.
юкола «в’ялена риба в народів Півночі та Далекого Сходу»; — р. кокала, бр. юкала «тс.»; — за російським посередництвом запозичене з хантийської або мансійської мови; хант. манс. (ст. або діал.) ]бкаІ, хант. (бхаї, )охз! «тс.» етимологічно не з’ясовані; форма р. юкола (замість сподіваного *юкол), мабуть, під впливом рьіба (Зіеіпііг 2(81 5, 519); виведення слова з комі ]и «річка» і слова, близького до фін. каїа «риба» та уг. Паї «тс.» (Фасмер IV 529) або від юкагирського іуаі «в'ялена риба» (Уаз-тег 2(8ІРЬ 29, 141) помилкові.
[юкст] «буковий горішок» Нед; — неясне.
[юла1] «назва гри зі дзигою; непосидюча жінка» Нед, [юлавий] «непосидючий» Пі, [юлкйй] «тс.» тж, [юлити] «крутитися» Нед; — р. юла «дзига; (перен.) непосидюча, рухлива людина», бр. [юла] «дрібна, дуже вертка рибка; вертка, неспокійна дитина», п. [ріа] «якась дрібна рибка»; — не зовсім ясне; найімовірніше пов’язання (Соболевский РФВ 66, 347; Преобр. II, вьіп. последний 128) із припушуваним др. *вьюла, похідним від вйти(ся)-, сумнівніші інші зближення: з юр «вир», юрить «поспішати» і лтс. іаиф «крутий, різкий, швидкий» (МйЬІ.— Епсіг. II 97), з п. (исігіс «дражнити, дратувати», лит. (исійз «рухливий», рсіеіі «рухати» (Ильинский Сб. Милетич 470— 471), з гр. єйЛгі «черв’як» або єіХиео «катаю» (Вегп. ІЕ 10, 157), а також спроби виводити від шв. Ь]иІ «колесо» (Веггеп-Ьег^ег К2 44, 311) або від гол. (ооі «чепурун, франт» (Маігепаиег 186). — Фасмер IV 529—530; Черньїх II 458—459.
юла2 (орн.) «жайворонок лісовий, БиІІиІа агЬогеа Б.» Шарл, ]юлка] (орн.) «тс.»; — р. [юла] «жайворонок, АІаисіа агуепвів», [юлка] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення; пропонувалося також [юлка] < *вьюлка (Черньїх II 458, 459). — Булаховський Вибр. пр. III 283—285.
[юлавий] «слабосильний, знесилений»; — р. [юлавий] «проворний, непосидючий»; — не зовсім ясне; можливо, походить від первісного др. [*вью-лавьій] «виткий, гнучкий», утвореного від вити; значення «слабосилий» могло розвинутися через проміжне значення «той, що легко гнеться». — Див. ще юла1.
Юліан «чоловіче ім’я», [Юліян], Уліян, [Улян, Юлькб, зменш, від Юліян Нед, Юліянна Нед], Уляна, [Оляна, Улюня], ст. Іоудїдігь «з'Ьдмй тджкой'мєнт», горко вт» оулгк имАціи» (1627); — р. болг. Юлиан, бр. Юльян, п. Диііап, ч. слц. Диііап, м. Іулиан, схв. 1ули]ан (]улйіан), слн. Ли1і]ап, стел. Игодпіаігь; — запозичення з латинської мови; лат. ДШіапиБ «Юліан» походить від ДШіапиз «Юліїв», присвійного прикметника від імені Лдііиз «Юлій». — Вл. імена 96; Петровский 234; Спр. личн. имен 477; Илчев 566.,— Див., ще Юлій.
Юлій, Юлія, [Илйська] )4ед, [Ле-люиіка] ВеБ; — р. болг. Юлий, бр. Юлій, п. Зиііизг, ч. Зиііиз, слц. Зйііиз, схв. ]ули]в, слн. Зйіц, цсл. Игодпй; — запозичення з латинської мови; лат. Лйііиз «Юлій» є римським родовим ім’ям, етимологічно нез’ясованим. — Вл. імена 96; Петровский 234; Спр. личн. имен 477; Илчев 566; АУаІсІе—НоГт. І 729. — Пор. Юліан.
юнга «підліток, що навчається на кораблі морської справи і виконує обов’язки матроса»; — р. бр. болг. юнга, п. ]пп§а, полаб. ]'ип§е (прикм.) «молодий»; — запозичене з голландської мови за російським посередництвом; гол. ]оп§еп «хлопець; юнга» походить від ]’оп§ «молодий», спорідненого з двн. (> нвн.), днн. дфриз. ]ип§, дангл. §еоп§, англ. уоип§, дісл. ип§г, гот. ]и§£8, псл. ]ипь, укр. юний. — Фасмер IV 530; Черньїх II 459; Угіез ИЕ\У 287; КІи^е—Міігка 335. — Див. ще юний.
юний «молодий», юначий «юнацький, молодий» Нед, юначний «тс.» Пі, [инаш] «юнак» Ж, ]юн] «тс.» Нед, юнак, юнацтво (зб.) «юнаки; молодці;
молодецтво, хвацькість», юначка «молода дівчина» Нед, [юне'ць] «бичок» Нед, юнка, юнь, юніти; — р. юний, бр. юньї, др. унт> «молодий, юний», юньїи «юний, молодий; пещений», п. ст. ]ц-позга, ]'ипосЬ «юнак», [рпіес] «бичок», ч. ]іпосН «юнак», ст. ]ипосЬ «тс.», слц. ]’ипес «молодий вік», вл. ]'ипак «юнак», нл. ст. ]ипак «молодець, герой», ст. ]ипк «бичок», полаб. ]'аипас (|оіпас) (< *]ипьсь) «(молодий) бик; віл», болг. ст. юн «юний», юнец «бичок», м. іунец, схв. Іунац, слн. ]йпес «тс.», стел, гоїть «молодий, юний»; — псл. ]ипь; — споріднене з лит. ]аипаз «молодий; юний», лтс. ]айпз «тс.; новий», дінд. уйуа (род. в. уйпаЬ, уйуап, уйп-) «молодий», ав. уама (у(и)уа, род. в. уйпб), лат. іпуєпіз, гот. ]'觧з, дірл. бас, кімр. іеиапс «тс.»; іє. *іец9по-/іоиапо «молодий» (початково «м’який»). — Фасмер IV 531; ЗССЯ 8, 195—197; Трубачев Терм, родства 186; Преобр. II, вьіп. последний 128—129; Черньїх II 460; 81а\узкі І 589—590; Вгйскпег 208—209; МасНек Е8ЛС 232; НоІиЬ—Кор. 154; НоІиЬ—Буег 223; 8сЬи8Іег-8е\Ус 466; 8кок І 785—786; МікІ. Е\У 106; Тгаиігпапп 106—107; Вегп. 1 459; Рокоту 1 510—511. — Пор. юнга, юнкер.
юнкер (іст.) «поміщик у Німеччині; (заст.) учень військового училища», юнкерня (зб.) «юнкери (учні військового училища)», юнкерство (зб.) «юнкери (в обох значеннях)»; — р. бр. болг. юнкер, п. їипкіег, ч. слц. ]ипкег, вл. ]йпкег (іст.) «юнкер (поміщик у Німеччині)», нл. ]ипког, схв. {ункер, слн. ійпкег «тс.»; — запозичене з німецької мови частково за посередництвом російської (у значенні «учень військового училища»); н. Зипкег «великий поміщик у Пруссії; панич; (військ.) юнкер (як скорочення від ЕаЬпеп]ипкег)» через свн. рпсЬегге походить від двн. ІипсНегго (букв.) «молодий пан», складного слова, утвореного з компонентів ]'ипс-, пов’язаного з двн. нвн. ]'ип§ «молодий», і Ьегго (< двн. Ьегго (< Ьегіго) «пан», нвн. Негг «тс.»), утвореного від
Иег «знатний, високий, чудовий» (первісно «сивий, із сивим волоссям»), яке споріднене з дангл. Иаг «сірий; сивий», англ. Иоаг(у), дісл. Ьагг «тс.», псл. зегь, укр. сірий. — СІС2 939; Фасмер IV 531; Черньїх II 459—460; 81а\узкі І 590; Но-ІиЬ—Еуег 225; К1и§е—Міігка 297, 305, 336. — Див. ще юний. — Пор. сірий, юнга.
юнкор «юнак, що надсилає дописи до преси (звичайно молодіжної)»; — р. бр. юнкор; — утворення, що з’явилося в результаті конденсації словосполучення юний кореспондент. — ССРЛЯ 17, 1989. — Див. ще кореспонденція, юний.
юннат «дитина або підліток, учасник гуртка для вивчення природи»; — р. бр. юннат; — утворення, що виникло в результаті скорочення словосполучення юний натураліст. — Див. ще натура, юний.
Юпітер «верховний бог неба в давньоримській міфології; назва найбільшої планети Сонячної системи», юпітер «потужний електричний освітлювальний прилад»; — р. болг. Юпйтер, юпйтер, бр. Юпітзр, юпітзр, п. Зирііег, ]ирііег, ч. слц. Лиріїег, схв. Іупитер; — запозичення з латинської мови; лат. Зирріїег (давніше Лйрїіег, род. в. одн. Лоуіз) «Юпітер, бог небесного світила; (поет.) небо, повітря» продовжує давніше Лдрїіег (< *П)еи раіег), історично кличний відмінок, і є складним словом, перша частина якого споріднена з гр. /вис; «Зевс (верховний бог у греків)», дінд. сІуайИ «небо; день»; іє. *с!(і)іеиз «небо; день» (від іє. основи *с!еіеи(о)- «той, що сяє», пор. лат. сіеиз «бог», пов’язане також із псл. сіьпь, укр. день); друга частина -рііег пов’язана з лат. раїег «батько»; юпітер «рід електроламп» походить від н. «Зйрііег» (Іатре), назви фірми, що виготовляла такі лампи. — СІС2 939; Черньїх II 460; Кораііпзкі 459, 460—461; ЛУаІсІе—Ноїт. І 345—346, 349—351, 732, II 262—264. — Див. ще день, патер.
юпка «верхній одяг — чоловічий (каптан) і жіночий (спідниця, довга корсетка з рукавами, кофта)» СУМ, Пі, [юбка] «тс.», [юпчина] «тс.» СУМ, Пі; — р. юбка «спідниця», [юпа] (ст.) «літній суконний одяг лопарів; поганий кожух, покритий полотном», п. (заст.) ]црка «жіноча кофточка, корсет, спідниця; жіночий сіряк; куртка (чоловіча)», ]ира «тс.», ч. )црка «кофта», (рідк.) ]ира «тс.», слц. (црка «кофта, кофточка», рра «сіряк», )ирка (зменш.) «тс.», вл. )ира «куртка, халат», нл.]цра «куртка, кофточка», слн. )бра «блузка, кофта»; — запозичене з італійської мови, можливо, за німецьким та французьким посередництвом; свн. ррре, ]ідрре «куртка; спідниця», фр. ст. рре «тс.» походять від іт. §іирра «безрукавка», джерелом якого є ар. §иЬЬа «нижній одяг із бавовняної тканини». — Фасмер IV 525; Преобр. II, вьіп. последний 127—128; Черньїх П 457—458; 81а\узкі І 591—592; Вгйскпег 209; Но-ІиЬ—Кор. 158; НоІиЬ—Еуег 225; Вегп. І 459—460. — Див. ще шуба. — Пор. джемпер, жупан.
юрба «натовп» СУМ, Г, [юрбйця] «тс.» Нед, Пі, юрбище «збіговисько», юрбитися; — очевидно, результат фонетичної зміни початку слова гурба «натовп» (пор. укр. діал. гулиия — юли-ця «вулиця»), — Фасмер—Трубачев І 476—477; ЗШзкі І 438—439. — Див. ще гурба. — Пор. юрма.
[юрда] (бот.) «рижій дрібноплодний, Сатеїіпа гпісгосагра Апсігг.» Мак; — неясне. — Пор. юдза.
юрик (орн.) «щур (серпокрилець), Ариз ариз Е., Сурзеїиз ариз Е. Шарл.», в’юрок (орн.) «юрок, Егіп§і11а топіі-Ігіп§Ша Е.», [юричок] (орн.) «щур (серпокрилець)» Шарл, ВеНЗн, [юрік] (орн.) «тс.» ВеЛ, |юмо| (орн.) «юрок, ЕТіп-діїіа гпопііІгіп§і11а Е.» Шарл, ВеНЗн, юрок (орн.) «Егіпдіїїа топШгіп§і11а Е.» СУМ, Шарл, юркуваті «Егіп§і11іс1ае» Шарл; — р. [юрок], вьюрдк «юрок», бр. [юрок] «юрок, Егіп§і11а топііІгіп§і11а Е.; зяблик, Ргіп§і11а соеІеЬз Е.», [уюрдк] «юрок», п. []иг2.ук] «серпокрилець, Ариз
арсіБ Ь.», )ег «юрок, Егіп§і11а гпопііІгіп§і11а Ь.», ]егхук «тс.», ч. ]ігісе, ргіска, ст. ]ігісе, іігісек «ластівка міська, ПеіісЬоп игЬіса Ь», слц. ]игіска «тс.», ]игіса «серпокрилець», схв. ]йгісіса «коноплянка, Сагдиеііз саппаЬіпа Ь.», слн. ]игісіса «тс.», ]йгіса «чиж, Сагсіиеіів зріпив Ь», ]йгка «іволга, Огіоіив §а!Ьи!а Ь.» — не зовсім ясне; можливо, утворення звуконаслідувального характеру, що в окремих слов’янських мовах вторинно зближене з ім’ям Юрій; виводилося і безпосередньо з цього імені (81а\У8кі І 562—563); пов’язувалося з вйти(ся), в’ю(ся) (Горяев 60), що теж може розглядатися як вторинне зближення початково звуконаслідувального слова; сумнівним є зіставлення (Преобр. І 106) з р. юркий, яке дає можливість пояснити лише російські й українські мовні факти поза їхнім зв’язком з іншими слов’янськими. — Фасмер І 373—374; ЗССЯ 8, 198; Черньїх II 461—462; Масіїек Е83С 227; НоІиЬ—Еуег 223; Вегп.
І 460—461.
[юрики] (бот.) «петрів хрест, ЕаіЬгаеа зриагпагіа Ь.» Мак, [юрник] «тс.» тж; — неясне.
юрисдйкція «право проводити суд; галузь, на яку поширюється це право»; — р. болг. юрисдйкция, бр. юрисдикція, п. іигузсіуксіа, ч. ]игІ8с1іксе, слц. ]игІ8с1іксіа, схв. іурисдикци/а, слн. І игі всі іксі] а; — запозичення з латинської мови; лат. ]йгізс1ісііб «ведення судівни-цтва, судовий розгляд» є складним словом, перша частина якого пов’язана зі словом ]йз (род. в. одн. ійгів) «право, влада, суд», спорідненим із дінд. убИ «хай живе! (хай буде) здоров!», ав. уаогсіабаііі «робить здоровим, зціляє; ритуально очищує», а друга — з дієсловом сіісо «говорю (< указую), кажу»; отже, первісне значення слова «наказ закону». — СІС2 939; Фасмер IV 533; НоІиЬ—Еуег 225; АУаІсІе—Ноігп. І 733—734. — Див. ще диктат.
юрисконсульт «постійний консультант з юридичних питань»; — р. юрисконсульт, бр. юрисконсульт, п. ]игуз-
копвиїі, болг. юрисконсулт, схв. іурис-конзултус; — запозичення з латинської мови; лат. ійгівсопвиїіив «правознавець» є складним словом, утвореним із компонентів ]й8 (род. в. одн. ]йгІ5 «право») і сопзиііиз «обізнаний, досвідчений», похідного від сбпвйіо «обговорюю, раджуся, обмірковую»; отже, первісне значення слова «обізнаний із правом (законами)». — СІС2 939. — Див. ще консультація, юрисдйкція.
юриспруденція «сукупність наук про право, правознавство»; — р. болг. юриспруденція, бр. юриспрудзнция, п. ]игу8-ргисіепфа, ч. їигівргисіепсе, слц. ]игІ8рги-сіепсіа, схв. іуриспруденци/а, слн. ]игівргис1епса; — запозичення з латинської мови; лат. ійгізргйсіепііа «юриспруденція, правознавство» є складним словом, утвореним із компонентів ]й8 (род. в. одн. ійгів) «право» і ргйсіепііа «знання», похідного від ргйсіепз (род. в. одн. ргйдепііз) «свідомий; обізнаний, досвідчений», що виникло з дієприкметника *ргбуїс1еп8, утвореного від ргбуїсіео «передбачаю; заздалегідь піклуюся; заздалегідь готую», пов’язаного з уісіеб «бачу», спорідненого з псл. уісіеіі, укр. [вйдіти] «бачити». — СІС2 939; Фасмер IV 533; Черньїх II 460, 462; НоІиЬ—Еуег 225; ЛУаІсІе—Ноїт. II 378, 784—785. — Див. ще вид, про, юрисдйкція.
юргіст «фахівець із правознавства; практичний діяч у галузі права», юриста «тс.», юридичний; — р. болг. юрист, бр. юрист, п. іигувіа, ч. слц. ]игівіа, вл. ]игІ8Ї, м. іурйст, схв. /урист(а), слн. ]игЇ8І; — запозичене з латинської мови, можливо, частково за російським та польським посередництвом; слат. ]игіз1а «юрист, правник» походить від лат. ]й8 (род. в. одн. ]йгІ8) «право». — Фасмер IV 533; Черньїх II 460; К1и§е—Міігка 336. — Див. ще юрисдйкція.
[юрйти] «метатися, метушитися; пустувати Пі; обурюватися; приндитися Нед», [юрлити] «пустувати» Пі, [юр-кйй] «хтивий, любострасний, розпусний» Нед, [юрлйвий] «проворний, швидкий СУМ; хтивий, любострасний Нед»,
[юрнйй] «хтивий, любострасний, розпусний» Нед; — р. [юрить] «метатися, метушитися; кишіти», бр. [юрьщь] «пустувати, загравати; сильно бажати», п. ст. ]'иггус зф «палати жагою, хтивістю», ]иггус (ві§) «гнівати(ся)», іигпу «хтивий, любострасний», []иг!і\уу] «тс.», болг. юрвам «нападаю», юрвам се «кидаюся», м. іурне «помчить, кинеться», схв. /урити «мчати, бігти; гнати (когось)»; — псл. [)игИі] походить від іє. *іоиг- (корінь *іеи- «змішувати, приводити в рух»), що виступає також у псл. ]агь(]ь), укр. ярий, псл. щха, укр. юха; — споріднене з дінд. уиуаїі «зміцнює, з’єднує», гр. Сшрос; «палючий, міцний (про вино)»; малоймовірні інші спроби пояснення слова: як пов’язаного з лтс. айгеї «грати на мисливських рогах; гнати, полювати; задовольняти статеві інстинкти (про людей і тварин)», аига «виття; період тічки» (Вегп. І 461; Вгйскпег 209; МйИІ.— Епсіх. І 225—226), з лтс. ]йга «море», лит. ]аига «болотяна місцевість» (Тгаиі-гпапп 335; Рокогпу 80—81), з чаг. ]йгйк «швидкий», алт. иг «натовп, стадо» (приймаючи можливість тюркського запозичення — МікІ. Е\У 106; Маїгепаиег БЕ 8, 31), з іє. *еиг-, з яким пов’язані гр. «арі «швидко», пгерм. *йг(і)а- «дикий, збуджений», хет. _ кигп «полювати (на диких звірів)» (Сор ЗІаУІзііспа Кеуі]а 1954 V—VII 230); сумнівне пов’язання (8Іа\У8кі І 592—593; Ларин Из истории слов и словарей 89) з ч. [игпу] «сильний, великий», слц. игпу «палкий, швидкий». — Фасмер—Трубачев IV 531 — 532, 533; ЗССЯ 8, 178—179, 198—199; Преобр. II, вьіп. последний 129—130; Черньїх Д 460—461. — Пор. юха, ярий1.
Юрій «чоловіче ім’я», [/рь], Юр, [Юра] Бі, [Юрий, Юріштан Нед], Юрко, (зменш.) Єврась, Єврах, Юра, Юрась, Юрасьо, Юраш, Юрок,, Юрусь, Юрцьо «тс.»; — р. Юрий, бр. Юрьій, др. Гюрги «Юрій, Георгій», п. Леггу, ч. Зігі, ст. Липі, слц. Зига], Лиго, Зиг, вл. Зигі], нл. Зиго, Зигко, болг. Гюрги (Гьбрги, Гебрги), м. Горги, схв. Пбгде, Зйга], слн. Зйг, Зйгі]; — східнослов’янські форми продовжують
др. Гюрги {*Гюргий > Юрий), що походить від стел. Георгію, Георгії «Геор-гий». — Вл. імена 96; Спр. личн. имен 477; Петровский 234—235; Фасмер IV 533; НоІиЬ—Кор. 154. — Див. ще Георгій.
юрма «юрба», юрмисько, юрмище, юрмитися, [нормуватися] «скупчуватися в юрбу» Нед; — утворення, споріднене із синонімічними гурма, гурба, юрба, однак фонетичні стосунки неясні. — Див. ще гурба. — Пор. юрба, юрта2.
юрод «юродивий», [юрода] «тс.», юродство, юродивий, юродствувати; — р. юрбд, ст. юродива «юродивий» (XIV ст.), бр. юрбдзівьі «юродивий», др. породі), уроді> «дурень, божевільний», уродивьіи «дурень, безумний; юродивий», болг. (рідк.) юродив «юродивий», схв. /уродив «тс.», стел, іжродт» «дурень», іжродивт» «дурний»; — продовження др. форми юроді> «дурень, божевільний», утвореної від роді> за допомогою заперечного префікса їж- (псл. р-, укр. у-, пор. убогий «бідний»); отже, первісно слово мало значення «не такий, як рід, відмінний від роду». — Фасмер IV 168, 534; МеіІІеІ Еіисіез 232. — Див. ще рід, убогий.
юрок1 «кілок СУМ; трубочка (переважно з бузини), застосовувана при перемотуванні ниток на клубок, щоб нитка не різала руку СУМ, Я, Па; [коротка дерев’яна палка для зв’язування снопів Ме; зашморг, пастка Нед]», [в'юрок] «трубочка мотати нитки; кілок для в’язання снопів», [юр] «зашморг, пастка» Нед; — р. [юрок] «трубочка для нитки при мотанні клубків», бр. [вірбк, юрок, уюрок, уюрбк] «трубочка, за допомогою якої навивають нитку на клубок», п. []игек, \УІ)бгек] «тс.; вигнута палиця для в’язання снопів», [\УІгек] «трубочка для звивання ниток»; — не зовсім ясне, можливо, фонетично спрощений варіант др. *вьюр-ькі), що походить від псл. [*уігькь] «знаряддя навивати нитки, завивати, закручувати мотузки» і з'явився під впливом 1-ї ос.
одн. вью дієслова вити; псл. *уігькь є здрібніло-пестливим утворенням від уігь (укр. вир). — Див. ще вир, вити1.
юрок2 — див. юрик.
юрта1 «переносне житло (вид шатра) у деяких кочових народів Азії»; — р. болг. юрта «тс.», [юрт] «область, країна; населення; дім, житло, подвір’я», ст. юрт/ь «рід, рідня, володіння», бр. юрта «юрта», п. ч. слц. ]'игіа, слн. ]йгіа «тс.»; — запозичення з якоїсь тюркської мови, пор. тур. чаг. кипч. )игі «місце мешкання, стоянка, житло», алт. іигі «країна, держава, народ», тат. іогі «подвір'я з будівлями». — СІС2 939; Фасмер IV 534—535; Преобр. II, вьіп. последний 130; Черньгх II 462; НоІиЬ—Еуег 225; ЕокоівсЬ 77; МікІ. ТЕІ І 319; КогзсЬ АГ31РН 9, 506; Радлов III 458—459.
[юрта2] «юрба», [юртатися] «рухатися, соватися, вовтузитися», [юрту-вати] «хвилювати; збирати (разом)», [юртуватися] «з кимось сперечатися, сваритися; хвилюватися» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі контамінації слів гурт і юрба, або є результатом семантичного розвитку др. юртг «рід, рідня». — Див. ще юрта1. — Пор. юрма.
юс «літери на позначення носових голосних р та у церковнослов’янській абетці східнослов’янського ізводу: юс великий (ж), юс малий (а)»; — р. бр. болг. юс «тс.»; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. їжсж (фонет. ]<?5ь) «назва літери юс» пов’язувалася зі словом жсж «вус». — Фасмер IV 535; Соболевский РФВ 71, 436—437.
Юстгін, Юстйна — див. Устйм.
Юстиніан «чоловіче ім’я»; — р. Юс-тиниан, бр. Юсцініян, п. Зизіупіап, ч. слц. Лизііпіап, болг. Юстиниян, стел. Иоустиншант»; — запозичення з латинської мови; лат. Зизііпіапиз походить від ійвіив «справедливий», утвореного від ]йв (род. в. одн. ійгів) «право». — Вл. імена 97; Петровский 235; Спр. личн. имен 477; Илчев 567; АУаІсІе—Ноїт. І 733—734. — Див. ще юрисдйкція. — Пор. юстгіція.
юстгіція «правосуддя, судочинство; сукупність державних органів, що займаються судочинством»; — р. болг. юс-тіщия, бр. юстьїцьія, п. іизіус]а, ч. їизіісе, слц. іизіїсіа, вл. іизііса, схв. /устици/а, слн. ]изіїса; — запозичення з латинської мови; лат. ]й5Іїііа «справедливість, правосуддя; право, сукупність законів» походить від лат.ійзіиз «справедливий». — СІС2 939; Фасмер IV 535; Черньїх II 462; НоІиЬ—Ьуег 225; ХУаІсІе—Ноїт. І 733—734. — Див. ще юрисдйкція.
ют (морськ.) «кормова частина верхньої палуби судна»; — р. ют, ст. гют, бр. болг. ют, п. ]иіа, ]иі «тс.»; — запозичене з голландської мови за посередництвом російської; гол. Ьиі «каюта, ют; хатина» споріднене з нвн. (< свн.) Нйііе. «хатина, хатка; (морськ.) каюта; металургійний або скляний завод, гута», що продовжує двн. Ьиііа (Ьиііе) «хатина, курінь»; виведення (Маїгепаиег 186) від нвн. Зйііе «пристрій для виловлювання якоря» безпідставне. — СІС2 939; Фасмер IV 535; Горяев 433; Преобр. II, вьіп. последний 130; Вегп. І 83; Угіев ЇЧЕ\У 275; Кіице—Міігка 323. — Див. ще гута.
[юта] (бот.) «джут, СогсЬогив Е.» Мак; — п. ч. слц. ]иіа, болг. юта, м. іута, схв. ]'ута, слн. ]йіа «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Зиіе «джут» походить від англ. ]иіе «тс.», в основі якого лежить гінді іЬиіа «хвилястий, кучерявий», дінд. ]аіа «кучерявий»; назва мотивується покрученим коренем рослини. — НоІиЬ—Кор. 158; НоІиЬ—Еуег 225; К1и§е—Міігка 336; КІеіп 837. — Пор. джут.
[ютро] (у словосполученні на ютрі на зарі «рано-вранці») Нед; — др. ютрь-невати (ютрьнюю) «зранку поспішати, (перен.) прагнути», бр. [ютра] «ранок; завтрашній день», [ютраня] «утреня», п. ]'иіго «завтра; ст. ранок», ч. ]ііго, ст. Іиіго «ранок», слц. ]иіго «(одиниця площини) морг (< н. Мог§еп), (букв.) ранок», []иіге] «завтра (первісно «вранці»)», вл. іиіго «морг», іиіге «завтра», нл. Іиіво «ранок», полаб. ]аиігй (< *іиіго),
схв. іутро, слн. їйіго «тс.»; — псл. []иіго] «світанок»; — очевидно, один із випадків відбиття варіативності ю/у в давньоруських говірках; форма, паралельна укр. [утро] (пор. др. юнми — уньїи, юха — уха тощо); не виключається польський вплив (п. ст. ріго «ранок»). — ЗССЯ 8, 200—202; Зіамакі І 594—596; Вгйскпег 209—210; НоІиЬ— Буег 224. — Див. ще утро.
юха «суп, зокрема з рибою; (знев.) кров, гній СУМ, Г, Нед; теплота Бі», юшка «суп; рідка частина борщу; відвар; (знев.) кров», [паюха] «кров», юшити «литися; текти (про кров) СУМ, Г; скривавлювати Нед, ЛексПол», [юшіти] «скривавлювати; литися, текти (про кров)» Нед, [юшно] «з доброю юшкою» Нед, роз'юшити «розлютити», [розпаю-шитися] «сильно роздратуватися, впасти в сильне збудження»; — р. [юха] «юшка з риби», [юшка] «кров», уха «юшка з риби (раніше будь-яка, але переважно з м’ясом або рибою»), бр. юха (розм.) «кров», [юха] «юшка; (лайл.) кров», юшка «суп; кров», др. уха, юха «навар; юшка», п. іисЬа «кров (тварини, (лайл.) людини); (заст.) юшка, соус, сік», ч. (заст.) р'сіта «соус, підлива; сік; суп», ст. ]йсЬіа «тс.», слц. ]’исЬа «юшка; [капусняк]», вл. ]исЬа «гноївка», ]изка «юшка; підлива; сік», нл. ]исЬа «гноївка; горілка; юшка; підлива», болг. [юха] «юшка», м. [/ува] «розсіл (капустяний); суп», схв. /уха «суп, юшка», слн. )йЬа «суп», цсл. юха «юшка; соус»; — псл. ]'иха, [иха]; — споріднене з лит. )йзе «юшка з рибою», прус, рзе «юшка з м’ясом», дінд. уйа (с. р.), уйаат (с. р.), уйзав (чол. р.) «юшка», лат. ійз (род. в. ійгіз) «юшка, суп», шв. баї (< *ій8-іо-) «сир», [йзі] «тс.», гр. СирП «закваска, дріжджі» і (з іншим ступенем вокалізму) С«рб^ «юшка; м’ясна юшка»; іє. *іои8-/ій8-; праслов’янська форма з пізнішого *і.ои8-а, що є похідним від дієслова *іеи-/іеиа-«мішати, місити (готуючи їжу)», пор. лит. іа'иіі, ]айіі «мішати, готувати їжу для свиней», лтс. )аиі «мішати», дінд. уаиіі «змішує»; укр. юха, бр. [юха] є продов
женням др. юха, похідного від цсл. ЮХА, яке могло бути підтримане польським впливом; пряме запозичення з польської мови (Фасмер IV 536) малоймовірне. — Фасмер IV 177—178; ЗССЯ 8, 193, 199; ЗІахуакі І 585—586; Вгйскпег 208; МасЬек Е83С 226; НоІиЬ—Кор. 154; НоІиЬ—Буег 223; 8сЬи8іег-8е\ус 465—466; Младенов 700; 8кок І 785; Вегп. І 458; Тгаиітапп ПО; АУаІсІе— Ноїт. І 734; Егпоиі—МеіІІеІ 589; Рокогпу І 507.
[юхварка] «страва з картоплі, сиру, тіста та ін.»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення на основі слів юха і варити (див.).
Юхим «чоловіче ім’я», Євхиміян, Єфим «тс.», Єфймія «Хима», Йовхйм «Юхим» Ж, Фема «Хима» Нед, Шейк, Фемія «тс.» ВеЛ, Фемуня «зменш, від Фема» Шейк, Фенна «Хима» Шейк, Хвенна «тс.» Бі, Хима, Хймка, Ювхйм «Юхим», Юхима «Хима», Юхймія «тс.», Юхтйм «Юхим» Ме, ст. Єфймія (1627); — р. Ефйм «Юхим», ст. Евфймий, (розм.) Ефймий, бр. Яухім, Яфім, п. Еиіегпіизг «тс.», ч. Еиїетіа «Єфймія», слц. Еиіетіа, болг. Евтймий, Евтимйя, Ефимйя, м. Ефими/а, схв. Евфими/е, Евфими/а, Іефими/а, Еи1еті]'а, слн. Еуіетца «тс.», стел. Єуфнлгь «Юхим»; — запозичене в давньоруську мову з грецької за посередництвом церковнослов’янської; сгр. ім'я Еисрпрю^ «тс.» походить від єифрцо^ «благочестивий; священний; щасливий, радісний, благовісний». — Беринда 206; Вл. імена 97; Петровский 113; Спр. личн. имен 411; Илчев 201.
юхт — див. люфт.
юхта1 «ґатунок шкіри, одержуваний особливою обробкою», [юхт] «тс.», [юхторка] «інструмент чинбарів», юхтовий; — р. юфть, (заст.) юхть, [юхта, юхоть], бр. юхт, [юхта], п. ]исЬі, ІисЬіа, ч. слц. вл. ]исЬіа, болг. юфт, слн. ]йЬіа; — запозичене з перської або з якоїсь тюркської мови, можливо, за посередництвом російської; перс. ]иГІ «пара» (< ав. уихіа- «тс.» — у зв’язку з тим, що шкіри дубилися попарно); менш
переконливе виведення (ЬокоІзсИ 166) від тат. йГіі «мішок» або припущення (Кіи-§е—Міика 334) про те саме слово як проміжну ланку між перс. }исІіі і р. юфть. — Фасмер IV 536; Черньїх II 462—463; 81а\увкі І 586—587; Вегп. І 156; МікІ. Е\У 106, ТЕІ І 23; Когзсії АГ8ІРН 9, 495—496.
/	9	•	о
юхта «отвір у печі, через який чистять трубу», юха «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із запозиченням з російської мови в’юшка «затулка димоходу», що виводиться з вить, вью. — Фасмер І 374. — Пор. в’юшка.
[юхторити] «метушитися (?)», \юх-торитися] «прагнути, рватися (?); намагатися, силкуватися (?)»; — р. [юх-тйться] «влаштовуватися, вміщуватися десь, укладатися» — не зовсім ясне; можливо, експресивний варіант дієслова
[юрити] «метушитися», пор. експресивні утворення із суфіксом -ор(ити) відшпан-дбрити, запроторити, затаратдри-ти і под.
[юцик] (орн.) «сорокопуд терновий, Бапіиз соїіигіо Б.» ВеБ; — неясне.
[юць] «шлунок» ЛексПол; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення, пов’язане з [юкло] «черево» (див.).
[ючик] (орн.) «вівчарик весняний, РНуНозсориз ігосітіїиа Б.» ВеНЗн, [юй-чик] «тс.» Шарл; — фонетичний варіант звуконаслідувального юйчик (див.).
[юшове] (мн.) «жовна, гулі» Нед; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі [гйші] «тс.». — Див. ще гуш.
[юща] «гуща» Пі; — етимологічно пов’язане з гуща; чергування початкових й- і г- не зовсім ясне, пор., однак, юрма «натовп» : гурма «тс.». — Див. ще густий.
я
я «особовий займенник 1-ї ос. одн.», ячество «безцеремонне висування свого я на перший план», якати «занадто часто говорити про самого себе»; — р. бр. я, др. язі, я, п. ]’а, ст. ]аг, ч. ]а, ст. ]'аг, слц. вл. нл. ]'а, полаб. р (< *]а), ]ог (< *]агь), болг. аз, [яз], м. /ас, схв. /а, слн. ]аг, []а], стел, лзт», цсл. іазт»; — псл. агь/]агь (< *]'егь < *егь); — споріднене з лит. ав, ст. ев, прус, ав, (рідк.) ев, лтс. ев, дінд. аііат, ав. агат, дперс. асіат, вірм. ев, гот. ік, двн. ІН (нвн. ісЬ), венет. е%о, гр. єуш, лат. еро; іє. *е§-/[е§Н-), *е§о ете «ось я» (ЗССЯ 1, 100—102); не всі деталі походження слова з’ясовані; зокрема, щодо появи ]-найвірогідніше пояснення (Вгйскпег 195— 196; 81а\увкі 1 477—479), за яким псл. ]агь (< *егь) постало внаслідок пре-йотації е < е, подовження якого пояснюється наголошуванням слова; агь, таким чином, є вторинним діалектним утворенням, що виникло через відпадіння початкового ]-; не ясна причина відпадіння кінцевого -г (припускається вплив займенника іу); не має задовільного пояснення псл. а- при іє. е-; кінцеве іє. -от, звідки псл. -ь, пояснюється антиципацією „ дієслівного закінчення (Масіїек Е8ИС 213—214); менш переконливі пояснення я, що виходять з агь як первісної праслов’янської форми, незрозумілої на тлі індоєвропейських фактів: гіпотези про існування паралельних іє. *е§(1і)еот і [*б§(6)от] (Егпоиі— МеіІІеі 342; ЛУаІсІе—Ноїт. І 395; Мі-Іе-у/зкі 8РАП 37, 10, 7), злиття *а і *егь (Вегп. І 35; Вги§тапп Огипсігізз II 2, 382), де в *а вбачають підсилювальну частку типу дінд. асі (7иЬаіу ЕЕ 36, 345—346), вплив дієслівного закінчення 1-ї особи одн. -б (Ресіегзеп К2 38,
317). — Фасмер IV 538; ЗССЯ 1, 100— 103; Черньїх II 463; Горяев 2; 81а\узкі І 477—479; Вгйскпег 195—196; ЗсНизіег-8є\ус 416; 8кок І 741.
ябеда «наклеп, обмова; наклепник» СУМ, Нед, ябедник, [ябедь] «ябедник», ябедництво, ябедничати; — р. ябеда «ябеда», др. ябедьникі, ябетникі «службова особа; судовий урядовець»; — утворення, що продовжує др. ябеда, яке виникло з первісного *ябета (< *]^Ьеіа, пор. др. ябетникі), можливо, під впливом слова біда «біда»; др. * ябеда/ ябета (< *]^Ьеіа) запозичене з дсканд. етЬгеііі, атЬгеііі «служба, посада», що разом із гот. апсІЬаІііі, двн. атЬабіі (> нвн. Аті) «тс.» походить від галльського атЬасіі «слуги», (букв.) «ті, що рухаються навколо (пана)», дієприкметникового утворення, перша частина якого пов’язана з префіксом (прийменником) агпЬ(і) «навколо», спорідненим із дірл. ітт(е) «тс.», двн. итЬі (> н. ит), гр. арфі «тс.», і дієслівним коренем а§-«гнати, посилати», наявним у дірл. аі§іт «жену», лат. а§б «жену, веду; дію», гр. ауш «жену, веду», дінд. а]аіі «жене»; неприйнятним є витлумачення р. ябеда як слова, що складається з префікса я-та іменника біда (Каїігпа Меиріїііоі. Мііі. 1948, 66; 1949, 225) (у цьому випадку в українській мові мало б бути *ябіда). — Фасмер IV 538—539; Шахматов Очерк 112; Соболевский ЖМНП 1886 (вересень) 151; Черньїх II 463; Горяев 433; Тогр 13; Угіез АЕ\У 102; К1и§е—Міігка 20, 802; Таїсіє— Ноїт. І 23—24, 36—37. — Див. ще акт1-2. — Пор. поштамт.
ябко — див. яблуко.
яблуко (бот.) «плід яблуні, Маїиз МіИ., Рігиз Маїиз Ь », [абко] «яблуко»
ВеЛ, [абчанка] «яблучне пюре (мус, суп)» ВеЛ, [дблучко] «яблучко» Нед, [ябко] «яблуко», [яблеко] «тс.» Нед, [яблечник] «сидр, яблучне вино» Нед, [яблича] «мале яблуко» ВеУг, [яблйч-ко| «колінна чашка» Г, Нед, [яблівка] «яблуко» Нед, [яблінка] (бот.) «яблуня, Маїиз МіІІ.» Мак, [яблінча] «яблунька», [яблінь] (бот.) «яблуня», яблова-ті (мн.) «яблуневі» Нед, Іяблоко] (бот.) «(адамове) банан, Миза рагасіізіаса Б.; (адамове) плід із райської яблуні, Маїиз рагасіійіаса Месі.; (любовне, золоте) помідор, Зоїапигп Іусорегзісит Б.» Мак, [яблонка] (бот.) «яблуня» Мак, [ябло-ня, яблонь] (бот.) «тс.» Мак, [яблдш-ник] «сидр, яблучне вино Нед; (бот.) парило звичайне, А§гігпопіа еираіогіа Б.», [яблун] (бот.) «парило звичайне, А§гігпопіа еираіогіа Б.», яблуневі (мн.), яблунйна «яблуня, одна яблуня; яблуневе дерево» Г, Мак, яблунівка «сидр» Нед, \яблунка\ (бот.) «яблуня» Нед, яблуння (зб.) «яблуні» СУМ, Нед, Г, яблуня (бот.) «Маїиз Мііі.», [яблунь] (бот.) «тс.», яблучко, яблучник «торговець яблуками; яблучне вино; сидр», [яблучниця] «та, що торгує яблуками» Нед, [яблушник] «яблучний квас», [ябцьо] (зменш.) «яблуко» Мак, [ябчанка] «рід страви зі зварених яблук», [яблечний] «яблучний» Нед, [яблоневий, яблонбвий] «яблуневий» Нед, яблуневий, [яблунний] Нед, яблучний, [яблушний]; — р. яб-локо «яблуко», бр. ябльїк, др. яблуко, п. ]аЬ1ко, ч. ]'аЬ1ко, ст. (аЬІо, слц. ]'аЬ1ко, вл. ]аЬІико, нл. ]'аЬІико, ст. ]'аЬко, полаб. іорі’Ц (< *]'аЬ1ько), болг. яб'ьлка (жін. р.), [ябло] (с. р.), м. /аболко, схв. /абука (жін. р.), ст. рЬико, слн. ]аЬо1ко, цсл. абдт»ко, іаблт»ко «тс.»; — псл. (])аЬ1"ько (< іє. *§Ь1и-); — споріднене з лит. оЬиоІуз «яблуко», лтс. аЬибІз «яблуко», прус. \уоЬ1е, двн. арїиі, крим.-гот. ареї, дірл. аЬаІІ «тс.», лат. АЬеІІа (місто в Кампанії (Італія), уславлене своїми яблуками); припускалося, що первісно це була індоєвропейська основа на -1-(Тгаиітапп 2; МеіІІеІ Еіисіез 335; ВесНіеІ К2 44, 129; Егаепкеї К2 63, 530
172; Егпоиі—МеіІІеІ 3; Зресіїі 61; Вегп. І 22; Буга РФВ 70, 100); гіпотеза (Мо-згугізкі Р23Р 280—281) про зв’язок слова з іє. *а1ЬНо- «білий», а також виведення псл. аЬІько з кельтських (Шахма-тов А181РИ 33, 89; Преобр. II, вьш. последний 131) або германських мов (Вегп. І 22—23) сумнівні; висловлювалося припущення про субстратне походження слова в індоєвропейських мовах (МасЬек Е8ЛС 214; 8кок І 742—743). — Фасмер—Трубачев IV 539; ЗССЯ 1, 44— 47; Булаховський Вибр. пр. II 268; Черньїх II 463—464; Горяев ~433—434; 81а\узкі 1 479—480; 8сИизіег-8е\ус 417— 418; Вегіа] Е88Л І 215—216; К1и§е— Міігка 27; Рокоту 1—2.
[ябронд] (бот.) «тополя біла, Рориіиз аІЬа Б.» ВеНЗн, Мак, [ябронт] (бот.) «тс.» Нед; — запозичення з польської мови; п. ІіаЬггдб] (бот.) «тс.» відповідає укр. ябрядь (див.).
(ябрядь] (бот.) «тополя біла, Рориіиз аІЬа Б.» Мак, [ябруд] «тс.» Мак; — п. (]'аЬгг^с1г, ]аЬггддг, ]аЬггдд] (бот.) «тополя біла, Рориіиз аІЬа Б.» Мак, ч. ст. (аЬгасІка (жін. р.) «пагін виноградної лози, гілка», ]аЬгас1ек (чол. р.) «тс.», слц. (іаЬгаі’] (зб.) «гілки верболозу (на Вербній неділі)»; — псл. (])а-Ьг^с!ь, (()а-Ьгес!ь; — утворене за допомогою нині відмерлого праслов’янського префікса (прийменника) *(])а, що споріднений з дінд. а «до, при» (іє. *е/б), від псл. *Ьґ£сГь/Ьг^сі-ь, спорідненого з лит. Ьг^зіі, Ьгепсіаи «набрякати, набирати силу, дозрівати», Ьгап-сіа «зрілість, стиглість», Ьгапсіиоіуз «ядро, кісточка (плоду)», лтс. Ьгіезі «зріти, достигати», Ьгиосіз «брунька», ірл. Ьгиіппе «груди», лат. їгопз «лоб, чоло», а також лит. Ьгіесііз «лось», лтс. Ьгіесііз «олень», прус. Ьгаусііз «лось», алб. Ьгі, Ьгїпі «ріг, роги»; основа *Ьгепс1-/ЬгеісГ/ЬгоісГ < іє. *ЬЬег- «видаватися, стирчати (зокрема, про пагони рослин, роги тварин)»; менш переконливі пов’язання з іє. *ЬИег-«блиск, білість, жовтавий колір», який розглядається як варіант іє. *ЬИе1- «білий» (Мозгупзкі ЗР 1957, 37/4, 293— 295; МасНек Е83С 214), з дірл. Ьгепп
(< *ЬНгепс1 Н-па-) «бризкати, бити струмком» (Рокогпу 167—168), гр. 0ГЇ&Ш «маю вагу, перебуваю обтяженим (також про колосся, плоди)» (Вегп. 1 84—85); пояснення компонента [а- у ч. ]'аЬгас1ка і його слов’янських відповідниках впливом ч. іеііпесі (< псл. *]а§п^с1а) «котики (на рослинах)» сумнівне. — Фасмер IV 540; ЗССЯ І 49—50; 21а\узкі І 482— 483; Вгйскпег 196; Тгаиітапп 35—36.
ява — див. явити.
Явдокгім — див. Євдокгім. Явдоха — див. Євдокія. явдошка — див. авдбтка. [яведрик] «чорт», [яведа] «домовик; обмінена дитина, потвора» Нед, [явед-ник] «чорт» Нед, [явида] «тс.»; — неясне; можливо, експресивне нерегулярне утворення.
[явза] «самолюбство, егоїзм» Нед, [явзач] «егоїст» Нед, [явзатися] «бути егоїстичним»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне нерегулярне утворення від займенника я (див.).
явйти «показати; зобразити; виявити», яв, ява, явище, явка, явний, вияв, вйява «поява; висловлення, повідомлення», вйявець «виразник» Я, виявник, вйявок «симптом, ознака», заявити, заява, заявка, заявник, з’ява, з'явина «явище» Нед, [з'явиско] «тс.» Нед, з’яви-сько, з’явище, [із’ява] «явище» Нед, наявний, [наяві] Нед, наяву, неява «нез'явлення, відсутність», неявка, об’явити, об’яв, об’ява, об’явка «повідомлення, оголошення», об’явник, [появ] «поява; здійснення» Нед, поява, [появина] «поява; здійснення» Нед, [пбявно] «явно» Нед, пред’явити, пред’ява «час подання, термін», пред’явнйк СУМ, [приявйти] «виявити збільшення» Нед, приява «присутність; галюцинація», проявити, прояв, проява «диво, дивовижа; химерна людина СУМ; [метка людина, проноза] Л», проявник, проявний, уявити, уява, уявлення, уявний, уяв (присл.), уявки (присл.), неуявленний; — р. явить, бр. заявіць «заявити», др. [явити] «показати, явити, заявити», п. ]а\уіс зі^ «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибути», ч.
]'еуііі «виявляти», слц. ]'ауіі’ «виявити», вл. )є\уіс «показувати, виявляти», нл. (рідк.) )а\УІз «повідомляти, оголошувати», полаб. (уіЬ)оує (< *(оЬ)]'ауі) «показує», болг. (заст.) явя «повідомлю, перекажу», м. /ави «повідомить, перекаже; заявить», схв. /авити «повідомити; оголосити», слн. [ауііі «тс.», стел, авити, іавити «показувати, виявляти»; — псл. (])ауіїі; — споріднене з лит. (ст.) оуу^е «наяві», оууііз «уявитися, наснитися», лтс. ауіііез «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати», дінд. ауіН «відкрито», ав. ауїз, ауізуа- «тс.»; іє. *аиіз-; пов’язується також із лит. аигпепіз, огпепїз, бгпупе «свідомість, відчуття» (Масіїек Е89С 225), що, в свою чергу, зіставляється із псл. ипть, укр. ум; лит. оуу|е, оууііез без достатніх підстав вважають (Вегп. І 34; Тгаиітапп 21) запозиченням зі слов’янських мов; дальші зв’язки з гр. аіо&ауораї «помічаю», аїш «чую», лат. аисііб «чую» (Зсіїиіге К2 29, 251; Ни]ег БЕ 68, 79—80) заперечуються (Егпоиі— МеіІІеІ І 55); сумнівне пов’язання (Мік-коїа Нґ8І. От. І 165) з ясний. — Фасмер IV 540—541; ЗССЯ 1, 93—95; Черньїх II 464; ЗІау/зкі І 526—527; Вогуз 208; Масіїек Е8ЛС 225; 8кок І 762— 763; Вегіаі Е889 І 222; МікІ. Е\У 101; Зндзелин СБЗ 194, ИОРЯС 15/1, 216.
явір1 (бот.) «дерево з родини кленових з великим п'ятилопатевим листям, Асег рзеисіоріаіапиз Б.; [тополя пірамідальна, Рориіиз ііаііса Моепсії. (Ро-риіиз ругатісіаііз Ког.)]» Мак, [явор] (бот.) «явір, Асег рзеисіоріаіапиз Б.» Пі, [яворин] (бот.) «явір», яворина (бот.) «тс.»; — р. явор (бот.) «Асег рзеисіоріаіапиз; [платан східний, Ріаіапиз огіепіаііз Б.]», бр. явар «явір», п. вл. нл. ]а\уог, ч. слц. ]ауог «тс.», полаб. руаге (< *^ауогу) (мн.) «клени», болг. явор «явір», м. ]авор, схв. ]авбр «тс.», слн. руог «явір; клен», цсл. ідворі» «платан», стел, дворові» «платановий»; — псл. (рауогь; — праслов’янське запозичення з германських мов, пор. двн. аііогп «клен»; припускається, що слов’яни могли сприйняти германське слово як прикметник
(*ауогьггь), від якого було утворено зворотним способом іменникову форму ауогь (Вегп. І 34—35); двн. аЬогп (> н. АЬогп) споріднене з лат. асег «клен», гр. ахаруо^ «лавр», які зводяться до іє. *акег- «гострий», *ак- «бути гострим» у зв’язку з гострими виступами нерівних країв на листі клена (К1п§е—Міігка 10); існує також погляд про праєвропейське, субстратне походження слова (Масіїек Е8ЛС 218, ЕР II 154; 8кок І 763; Черньїх II 465); спроби (Вгііскпег 202, АГ81РВ 23, 626; Младенов 701) заперечити германське походження слова, у тоїуу числі доводячи його питоме праслов’янське походження (8сЬи5Їег-8е\ус 436), непереконливі. — Фасмер IV 541 — 542; ЗССЯ 1, 96—97; 81а\сзкі І 528— 529; Мозгугізкі Р7ЛР 37—39; Вогуз 208; Вегіа] Е88Л І 222; АУаісІе—Ноїт. І 6.
[явір2] (бот.) «лепеха звичайна, Асо-гііз саіагпііз Ь.» Мак, [явер, явор] «тс.» Мак; — бр. [явар] «тс.»; — фонетичний варіант назви аїр «лепеха звичайна, Асогиз саіатиз Ь.», що виник унаслідок зближення зі словом явір «Асег рзеиборіаїапиз Ь.». — Фасмер IV 541; Меркулова Очерки 55. — Див. ще аїр,
[явірниця] (бот.) «смородина золотиста, КіЬез аигеигп РигзЬ.; смородина чорна, КіЬез підпиті Ь., КіЬез реігает АЛ7иИ.; порічки червоні, КіЬез гиЬгит Ь.; агрус звичайний, КіЬез егоззіїїагіа Ь.» ВеУг, Мак, [євірниця] (бот.) «порічки червоні, КіЬез гиЬгит Ь.» ВеНЗн, Мак, [євіршщі] «порічки» Ко; — неясне.
[явкати] «нявкати; скиглити, рюмсати; ґелґотати, крякати, кахкати», [явкотіти] «пищати, вищати»; — бр. [яукаць] «дзявкати від болю», п. []а\уо-у/ас] «(про собаку) гавкати, біжучи за зайцем», схв, /аукати «стогнати, зойкати, кричати; плакати, голосити», слн. [аукаїі «тс.»; — звуконаслідувальне утворення; пор. гавкати, нявкати, рявка-ти і под. — Вегіа] Е88Л І 222.
яворйтися «утворювати коловерть (про течію, воду); вирувати»; — імовірно, нерегулярне префіксальне утворення з малопродуктивним префіксом я-, пов’язане з [вріти] «кипіти» (див.).
Явтух — див. Євтйхій.
яга «зла потворна баба, відьма» СУМ, Нед, у сполученні баба-яга «тс.», [ягйй] «злий» Нед; — р. яга «зла баба, відьма», [ягая] «рід відьми, злий дух у вигляді потворної баби», бр. яга «яга», п. і^сіга «відьма», [Ига] «тс.», ч. []ага] «зла баба», болг. [енза] «рана, виразка», схв. /е'за «жах», стел, ьхзл «хвороба»; — псл. (])^£а/(])^га; вважається спорідненим з лит. еп§їі «душити, давити, тіснити, мучити», лтс. Ї£І «кінчатися, чахнути; досадувати», дангл. іпса «біль», дісл. еккі «печаль; сумнів»; з формального погляду псл. (])^^а є ім’ям, похідним від дієслова *?^ї’і, яке в слов’янських мовах не засвідчене; менш імовірні припущення зв’язків з дінд. уакзтаз «хвороба, виснаження» (Еісіеп Зіисііеп 70), з алб. ИЬеіе (Меуег Е\У 157), з лат. аедег «розстроєний, хворий» (Вегп. І 268), з р. [ягать] «кричати», егоза «непосида» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 17), з тюрк, агтща (пор. кипч. ет^еп-«страждати») (Кпиїззоп ОЬег діє зо^. г\уеііе РаІаіа1і5Іегііп£ іп сіеп зіауізсЬеп ЗргасЬеп, ЕипсІ 1925, 124), з фін. ака «гнів» (Никольский ФЗ 1891/4—5, 7). — Фасмер IV 542—543; ЗССЯ 6, 68—69; Черньїх II 465; 81а\узкі І 577—578; Вогуз 202, 215; Вегіа] Е88Л І 216; Тгаиітапп 70. — Пор. язя.
ягдташ «мисливська сумка»; — р. ягдташ, (заст.) ягташ, яхтам, бр. ягдташ, болг. ягдташ; — запозичення з німецької мови; н. Ла^біазсЬе «ягдташ», (букв.) «мисливська сумка» є складним словом, перший компонент якого Ла^сі «полювання» пов’язаний з дієсловом ]а^еп «гнати; полювати», а другий з іменником ТазсЬе «сумка, торба; кишеня». — СІС2 939; ССРЛЯ 17, 2033. — Див. ще єгер, ташка.
ягель (бот.) «оленячий мох, СІабо-піа»; — р. бр. ягель; — запозичене з фіно-угорських мов, можливо, через російське посередництво; пор. саам. (норв.) ]зе£е1 «ягель», саам. (терське) ре^еі «тс.», споріднені з фін. ]ака1а «ягель», карел, (а^аіа, комі яла (*]ака!а) «тс.», які зво
дяться до праформи *]акаіа; менш вірогідне пов’язання (Льіткин—Гуляев 337) р. ягель із карел. (а^аіа, прийнятне лише для р. [ягала] «ягель»; спроби довести питомо слов’янське походження і спорідненість із р. ягода і ягла «вид каші» (ХиЬаіу А181РІ1 16, 394; Вегп. І 443) сумнівні. — Фасмер IV 543.
[ягілка] «весняна гра і пісня дівчат у Великодні дні» Нед, [ягівка] «весняна гра, пісня», [ягілка, агівка, гагівка, гагілка] «ягілка», гаївка «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від [*ягли] «просо» (пор. лемк. [яглй] «пшоно»), пов’язане зі старовинною піснею-грою (пор. відому пісню «А ми просо сіяли...»); зникнення твірного слова в більшості українських південно-західних говірок призвело до деетимологізації похідного ягілка, що викликало його деформацію ([гагілка]) і вторинне зближення з гай, гаївка; ареал поширення слова, що межує із західнослов’янськими мовами, де є відповідники укр. ]ягли] зі значенням «просо» (пор. п. ст. )а£Іу «просо», вл. ]аЬ1у «просо», Заїтіа «зерно проса»), цьому припущенню не суперечить; спроба пов’язання з гай (Гнатюк Гаївки 1909, 12) непереконлива. — Див. ще яглй. — Пор. гаївка.
[ягла] (іхт.) «сірчан, риба з досить довгим (до 500 мм), але тонким (12— 15 мм) тулубом» Берл;— очевидно, пов’язане з [игла] через тонкий, видовжений тулуб. — Див. ще голка.
[яглй] «пшоно» ВеЛ, ягнй (мн.) «рід страви», [ягляний] (у словосполученні каша ягляна «каша пшоняна») ВеЛ; — р. ст. ягла «вид каші», [ягбльник] «великий горщик», др. ягліі «вид овоча», п. ]а£Іа «просо; просина; (мн. ]а§1у) пшоно», ч. ]аііІу «пшоно», ]аЬІа «крупинка пшона», вл. іаіііа «зерно проса», іаМу (мн.) «просо, пшоно», нл. ]а^Іу (мн.) «просо, пшоно; риб’яча ікра», схв. [іагла (/агла)] «кукурудзяні пластівці; зерно кукурудзи (що розтріскалося й розгорнулося на жаровні, на парі)», слн. ]а£Іа «пшоно; крупа для каші»,
іа^іо «пшоняна каша»; — псл. ]а^1а, ]а£Іо, іа^іь «сильна (-е, -ий); та, що дає силу (про кашу)» є віддієслівним прикметником; — СПОрІДНеНе З ЛИТ. ]Є£ЇІ «могти, бути сильним», ]е§-а «сила», гр. пРп «юнацька, чоловіча сила»; іє. *іе^-; менш вірогідні зближення з ягода і його індоєвропейськими відповідниками (81а\узкі І 487—488; 8с1іи5Іег-8е\ус 420; 8кок І 745—746; МікІ. Е\У 99; /пЬаІу АГ81Р11 16, 394) або з псл. *]ь£Іа, укр. голка (Вегп. І 443; Вгйскпег К2 45, 307); помилковим є зіставлення слова (81а\узкі І 487) з р. ягель «оленячий мох»; немає достатніх підстав для зближення (Мозгугізкі Р7ЛР 227—228) з тюрк. ]а§й «їжа», ]а§й1йк «їстівний». — Фасмер IV 543—544; ЗССЯ 8, 168— 169; Вгйскпег 197; Вогуз 202; Масіїек Е8ЛС 215; Вегіа] Е88Л І 216.
яглйця (бот.) «яглиця звичайна, Ае^оросііит росіа^гагіа Б. СУМ, Г, Ва, Мак; [дудник лісовий, Ап^еііса зуіуезігіз Б.; дягель лікарський, Агсіїап^еііса оГПсіпаїіь (Моепсії.) Ноіїт.; вовчуг, Опопіз Ьігсіпа Ласр.; вовчуг колючий, Опопіз зріпоза Б.] Мак», [ягйль] «трава, Ап^еііса агсіїап^еііса Бі; вовчуг колючий, Опопіз зріпоза Б. Мак», [ягли] «яглиця звичайна», [яглйчка] «тс. ВеНЗн, Мак; анемона дібровна, Апегпопе пе-гпогоза Б. Мак»; — р. [яглица] (бот.) «яглиця звичайна», нл. ]а^1іса «підмаренник, Оаііит Б.», м. /агличе, ]аг-личка «первоцвіт лікарський, Ргітиіа ойісіпаііз Б. (Нііі.)», схв. /аглица «первоцвіт, Ргітиіа Б.; первоцвіт весняний, Ргітиіа уегіз Б.; нарцис, ІМагсіззиз Б.; орлайя великоквіткова, Огіауа §тапс!іПога НоПгп.», слн. р^Ііс «первоцвіт, Ргітиіа Б.»; — псл. іа^Ііса; — споріднене з [яглй] «пшоно», що продовжує псл. іа^Іа «сильна (каша, їжа взагалі)»; споріднене далі з лит. ]6ріі «могти, бути сильним», ]е^а «сила» (молоді листки рослини використовувалися для їжі) (Мозгугізкі Р7ЛР 282—283; Масіїек Літі, гозі!.); для частини назв рослин можливе фонетичне й семантичне зближення з основою дягл- (псл. *сі?£І-, укр. дягель)
у зв’язку з їхніми лікарськими властивостями (пор. і р. [дягльїй] «здоровий», [дягнуть] «здоровішати, поправлятися»); менш імовірним є зв’язок з іє. коренем *а§- «їстівний; плід, ягода» і припушувана (Зіау/зкі І 487—488, 488—489) спорідненість зі словом ягода, псл.Дра^осіа. — ЗССЯ 8, 169; Масіїек ЕЗЛС 215; Зсіїизіег-Зеущ 420—421. — Див. ще яглй. — Пор. дяглиця.
[ягнус] «медаль; велика золота монета; круглий металевий образок, який жінки носять на шиї» Бі, [ягнусдк] «тс.» тж, [ягнусик] «велике намисто з дука-чами; дешева підвіска» Нед, [яґнушик] «дешева підвіска» тж; — ч. а^пизек «малий медальйон з образком», слц. а^ппзок, а^пизіек «тс.»; — запозичення з польської мови; п. а^пиз «амулет у формі воскового баранчика; усяке зображення баранця (агнця Божого)», []а£пизек] «медальйон із зображенням святого» походять від лат. а^пиз «агнець, баранець, ягня», спорідненого з укр. ягня. — Білецький—Носенко 412; 8\У І 13; ЇУаІсіе—НоГт. І 13. — Див.
ще ягня.
ягнусик — див. ягнус.
ягня «маля вівці», [ягначка] «назва вовни» Дз Доп. УжДУ IV, ягниця «молода вівця», [ягнйчник] «пастух ягнят у гуцулів», ягнятина, ягнятник «пастух ягнят; (орн.) бородач (птах із родини яструбових), Оураеіоз ЬагЬаіиз», [ягнячка] «вовна молодих овець» Кур, ягнячий, ягнитися, суягна', — р. [ягня] «ягниця», ягненок «ягня», бр. ягня, ягне, др. ягня, п. ]а^пі^, ч. ]е!іпе, ст. ІеНпе, слц. заНпа, вл. ]еНп]о, нл. ]а^п]е, полаб. ]одпд. (< ]адп$), болг. агне, ягне, м. ]'агне, схв. ]'агк>е, слн. ]а§п]е, цсл. гагнА, стел, агньць «ягня, баранець»; — псл. фа^п?, похідне від *а£іть; — споріднене з лат. а^пиз «ягня», дангл. еапіап «котитися (про овець)», англ. (заст.) уеап, гол. оопеп «тс.» (< *аипбп < *аипа-«ягня» < іє. *а^мІі-по-), ірл. йап «ягня», кімр. оеп (< *О£ПО5 < ІЄ. *О^І1ПО5), Гр. ацуб^ (< *сфу6<;); іє. ^а^й-по-з/б^Іі-по-з; припущення про можливість зв’язку з
протоєвропейським субстратом (Зкок І 746) не досить обгрунтоване. — Фасмер IV 344—545; ЗССЯ 1, 54—55; Трубачев Назв. дом. жив. 71—72; Черньїх II 465; Горяев 434; 81ау/зкі І 488; Вгйскпег 197; Вогуз 202—203; Масіїек Е8ЛС 221; 8сЬи5Іег-8е\УС 442—443; Вегіа] Е88Л І 217; Вегп. І 24—25; Тгаиітапп 2. — Пор. агнець.
ягода «соковитий, невеликий плід трав’яних та кущових рослин; [суниця, Ега^агіа уезса Б. Нед, Мак]», ягіддя, ягідка «(зменш.) ягода; (перен.) ласкава назва дівчини або жінки», [ягідки] (бот.) «вовчі ягоди звичайні (вовче лико), Оаріїпе Мегегеит Б.» Мак, ягідник «рослина, що дає їстівні ягоди; той, хто вирощує або збирає ягоди», ягідник «місце, де ростуть ягоди; (бот.) [суниця лісова, Ега^агіа уезса Б. Мак; кущ суниць Нед]», ягідництво, ягоди-на, ягодка «кінець пальця, пучка» До, [ягодник] (бот.) «суниця лісова, Ега^агіа уезса Б. Мак; суниця зелена, Ега^агіа уігісііз Оисії. Мак, Ега^агіа соіііпа Нед», [ягодня] «вишневе дерево; вишневий сад» Ва, [ягодянка] «страва з черешневих ягід», [суягідниковаті] «шовковицеві» Мак; — р. ягода «соковитий, невеликий плід; [суниця]», бр. ягада «тс.», др. ягода «соковитий плід (переважно винограду)», п. іа^осіа «ягода», Іа^осіу (мн.) «щоки», ч. )аНосіа «ягода (суниці, полуниці)», іаЬосІу (мн.) «суниці; полуниці», слц. іаНосІа «суниця; полуниця; [шовковиця (дерево і плід)]», вл. іаНосіа «ягода», нл. ]а^осіа, заходу (мн.) «ягоди; суниці», полаб. (осі'асіаі (мн.) (< іа^осіу) «ягоди; віспа», болг. ягода «суниця; полуниця», м. ]агода, схв. і'агода «тс.», слн. [а^осіа «ягода», цсл. гагода «зерно»; — псл. (ра^осіа; — утворене за допомогою суфікса -осі-а (пор. укр. лобода) від первісного *(])а^а «ягода», збереженого в південнослов'янських мовах у композиті цсл. вингага «дикий виноград (лоза і її плід)», болг. виняга, схв. вйншга, слн. уіп]а§а «тс.», що, однак, заперечують Садник і Айтцетмюллер (Засіп.—Аііг. Н\УЬ. 1, 12—
13), вважаючи ці утворення похідними від вино (уіпо) із суфіксом -яга (-]а^а); припускається і псл. *б^а, етимологічно тотожне лит. йо§а «ягода», лтс. о§а (фонет. иб^а) «тс.»; зіставляється з тох. око «плід», гот. акгап «тс.», дісл. акагп «плоди дикорослих дерев», нн. Ескег «жолуді, букові горіхи», кімр. аегоп «плоди дерев», ірл. аігпе «терен»; спроби зведення до індоєвропейської спільної праформи спірні: *б£-, *9£- «рости; плід, ягода» (Рокогпу 773), *біі£-«рости, збільшуватися» (ЗССЯ 1, 59), *§£-«їстівний; плід, ягода» (Мозгугізкі Р7ЛР 282—283), що передбачає також можливість варіанта *а^й- (пор. гр. а/ра<; «дика груша (дерево і плід)», ахєрбо^ «дика груша; плід») (там само); припускається (Масіїек Е8ЛС 215) також суб-стратне праєвропейське походження слова; пов'язання із цсл. окоштт>, укр. овоч, лат. аи§ео «збільшую», дінд. о]аз «сила» (Ильинский РФВ 76, 248—249), з лат. йуа «пагін; гроно» (Озііюії ІЕ 4, 283; Вегп. 1 25; ЕгаепкеІ ІЕ 50, 5) сумнівні. — Фасмер—Трубачев IV 545—546; ЗССЯ 1, 57—59; Черньїх II 466; Горяев 434; 51а\узкі І 488—489; Вгйскпег 197; Вогуз 203; 8сЬи5Іег-8е\ус 421; 8кок І 747; Вегіа) Е88Л І 217; Тгаиітапп 202; Вегп. І 25; МеіІІеі Еіисіез 257, 320. — Пор. явір1.
ягуар (зоол.) «хижий ссавець із родини котячих, Ееііз опса»; — р. бр. болг. ягуар, п. вл. ]а^иаг, ч. слц. Іа^иаг, м. /агуар, схв. ]агуар, слн. р^иаг; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Ла^иаг, фр. (а^иаг «ягуар», ісп. порт. ]а^иаг «тс.» походять від слова ]а§оага «тварина, що їсть м'ясо (особливо собака)» з мови тупі-гуарані (Південна Америка), де ]а§оагаеіе означає «ягуар», яке, можливо, походить від ЗаГіиаг «кров» із мови кечуа. — СІС2 939; Черньїх II 466; Кораіігізкі 451; 81. \ууг. оЬсусІї 322; Кіи^е—Міігка 330; КІеіп 824; ЕокоізсН Е\¥А\У 38.
яд «отрута», [13] «тс.», [іЗь] «тс.; сварка», [їдовйтий] «отруйний», ядо-вйтий «тс.», ядучий «їдкий, задушли
вий»; — р. бр. яд «отрута», др. ядіз «тс.», іді> «їжа, пожива; яд, отрута», п. (асі «отрута», ч. ]еф ст. ]ес! «тс.», слц. ]ес! «отрута; обурення, злість», вл. ]есі «отрута», нл. []ес!о\уаіу] «отруйний; клятий», болг. яд «сум, страждання; гнів, злість; (заст.) отрута», м. ]ад «тс.», схв. /ад «отрута; гнів, злість», слн. (асі «тс.»; — псл. (])есі’ь/есіта, яке або пов’язане з езіі, еть «їсти, їм», продовжуючи попереднє *есІ- (отруту давали з їжею) (МікІ. Е\У 98; Вгйскпег 196; Младенов 701), або є складним іменниковим утворенням з префікса *е- «до-» і кореня *с!о- «давати» (те, що додавали до їжі, питва) (Когїпек ЕЕ 57, 8—9, Л81РІ1 13, 416); менш вірогідні інші пов'язання: з іє. *аісІІз- «палити» (наявним у гр. а~і8о^ «спека; вогонь», дінд. есіїїа-«дрова» і под.) (8с!іи5іег-8ешс 450—451; Рокогпу 774) або з *оісІ- «набрякати» (гр. оібо^ «пухлина», двн. еіз «нарив», дісл. еііг «отрута; гнів», двн. еііаг «гній») (Вегп. І 271—272; 8Іа\узкі І 484; Масіїек Е8ЛС 219). — Фасмер IV 546; ЗССЯ 6, 45—47; Черньїх II 466; Вгйскпег 196; Младенов 701; 8кок І 743—744; Вегіа] Е88Л 1216; Тгаиітапп 2—3. — Пор. їд.
[ядвіга] (сива) (орн.) «іволга, Огіоіиз огіоіиз Е., Огіоіиз ^аІЬиІа Е.» Шарл; — утворення, пов’язане з польським жіночим ім’ям Лас!\уі^а або безпосередньо з Його українською формою Ядвіга (Бу-лаховський Вибр. пр. ПІ 214); не виключено, однак, що з жіночим ім'ям зблизився один з фонетичних варіантів назви птаха, пор. вильга, іговда, во-ловіга, вольвіга, вивільга і т. ін. — Див.
'	2
ще вільга .
[ядеркй] (мн.) «сорт яблук» ВеНЗн; — очевидно, пов’язане з ядро; пор. др. ядро «плід», п. і^сігпу «скороспілий». — Див. ще ядро.
[ядлівчак] (орн.) «дрізд-чикотень, Тигсіиз рііагіз Б.» Шарл, [ядвівчак] «тс.» ВеЛ, ВеНЗн, [ядуівичикар] «птах, схожий на горобця» ВеЛ; — похідне утворення від [ядлове'ць] «яловець»; назва зумовлена тим, що восени дрозди охоче їдять різні лісові ягоди, зокрема
ягоди ялівцю (див., иапр., В. Пархо-менко, Серед рідної природи, 27); припускалося (Булаховський Вибр. пр. III 243) західнослов’янське походження назви птаха. — Див. ще ядловець.
[ядловець] (бот.) «яловець звичайний, Липірегиз соттипіз Б.» Нед; — бр. ядлбвец «яловець», п. []асІ1о\уіес] «тс.», слц. []абІоуес]; — запозичення з польської мови; п. []а<йо\уіес] виникло внаслідок зближення і формального уподібнення п. ]аіо\уіес «яловець» до п. []асйа] «ялина» (літ. ]осйа). — Див. ще ялйна, яловець.
[ядомолоч] (канарійська) (бот.) «молочай канарський, ЕирНогЬіа сапагіепзіз Б.» Мак; — штучне складне утворення з іменника яд і основи прикметника молочний, тобто ядовйте молоко; назва зумовлена гірким біло-молочним соком рослини. — Див. ще молоко, яд.
[ядрениця] (бот.) «Оі^агй'па А§.» Мак, [ядренниця] (голчаста) «Оі^агїіпа асісиїагіз Бат.» Мак; — штучне утворення, похідне від ядро; є неточною калькою латинської наукової назви рослини СіДагїіпа, в основі якої лежить гр. уіуартоу «виноградна кісточка» (N80 1031). — Див. ще ядро.
[ядринець] (бот.) «бедринець ломикаменевий, РігпріпеІІа захіїгада Б.» Мак; — утворення, пов’язане з [ядерний] «здоровий, міцний, твердий» з огляду на здатність рослини проростати на кам’янистих ґрунтах (пор. лат. захі-Іга^из «такий, що ламає каміння»), — БІейштадт 415.
ядро «внутрішня частина плоду (горіха, зерна); внутрішня (щільніша) частина чого-небудь; основна, керівна частина певної групи людей; кулястий снаряд у старовинній артилерії; спортивний снаряд для штовхання», [ядра] (мн.) «сім’яники» Нед, [ядре'нники] (мн.) (бот.) «піреноміцети, Ругепотусеіез Ег.» Нед, Мак, [ядрйнка] (анат.) «калитка» Нед, ядриця, ядрівка «внутрішня частина деревини», ядерний, ядренйй, ядре-нйстий, [ядркйй] «ядерний», ядряний «ядерний»; — р. бр. болг. ядро, др.
ядро (переважно мн. ядра) «надра, глибінь; лоно; жіноча утроба; торба, мішок; печінка; плід», п. ]дс!го «ядро; (анат.) яйце», ч. ]аДго «зерно, кісточка; ядро», слц. ]ас!го «тс.», вл. (асіго «зерно, кісточка; ягода винограду; ядро», нл. ]едго, []ас!го] «ядро», полаб. ]фсіге (< фсіго) «ядро (горіха)», м. /адро «ядро; (перен.) суть», схв. ]'едро «ядро; осереддя», слн. ]есІго «зерно; ядро, кісточка», цсл. іАдро «ядро»; — псл. (р^сіго; — етимологія остаточно не з’ясована; найвірогідніше, продовжує *еп-бг-, де *еп- «в, всередині», -сіг- формант, що має значення «середина, внутрішнє» (позбавлений індоєвропейських відповідників); сумнівніші зіставлення з дінд. апсіат «яйце» (Фасмер IV 547—548; МІЙ. ЕАУ 104; Масіїек К2 64, 262; ІІНІепЬеск 5), з гр. абро^ «повний; достиглий; сильний» (Вегп. І 455—456; Тгаиітапп 107—108; Вгйскпег 203), з дінд. а'сігіз «камінь, зокрема такий, щоб товкти солому» (Бісіеп Зіисііеп 82—83; СІіагрепііег АЇЗІРЬ 29, 4), з лтс. їсігз «гнилий стрижень дерева», гр. оїбо^ «пухлина» (проти Горяев 434; Преобр. II, вьш. последний 134—135), з р. [ягльїй] «ярий, ретельний, швидкий» (Вгйскпег К2 45, 307), з дінд. їпсіга «сильний» (81ау/зкі І 536—538; 8сЬизіег-8е\Ус 418—419; Рокогпу 774), з лит. [апігіз] «не обрізаний» (7иЬа-іу Зіисііе II 107), а також пояснення слова як складного, утвореного з компонента, відбитого в псл. *^іго «печінка», який зводиться до іє. *іп, і кореня *йегеи-/гіги-, укр. дерево (Ильинский АГЗІРЬ 28, 451—455). — ЗССЯ 6, 65—66; Фортунатов ВВ III 54; Брандт РФВ 22, 133; Черньїх II 466—477; Вогуз 209; Вегіа] Е88Л І 224; Зіієуєіоу РгеНізіогу 230.
ядуха «задишка, спричинювана хворобами», [ядух] «той, що має ядуху; задишка» Нед, ядушливий, ядушний; — р. [ядуха], п. []асІисНа] «кашель, ядуха, сухоти», вл. ]а8изі\уу «ядушливий», нл. іасіиз «ядуха»; — псл. []ас!иха], []ас1и5ь]; розглядається як утворення від псл. йихь «дух» із початковим префіксом ]а-
(Ногімадоімакі Н8 2, 429) або з /є- від І?їі «брати» (Вегп. І 429; ЕгаепкеІ АЇ81РВ 39, 83). — Фасмер IV 548; Трубачев С.-луж. сб. 163; 8сІіи5Іег-8е\мс 419. — Див. ще дух, яти.
яз «загата на річці для ловлі риби; [гребля, загата ВеЛ]», [вйизі «місце на річці, де ставиться рибальська снасть» ЛЖит, [язь] «загата на річці для ловлі риби», [од’язок:] «пов’язана з язом бокова загата» ВеЛ; — р. бр. [яз] «загата на річці для ловлі риби», др. із'ь «жолоб, рівчак», п. ]аг «гребля, загата; частокіл поперек річки для ловлі риби», ч. ]ег «загата; гребля», ст. ]ег «тс.», слц. ]аг «гребля», полаб. /ах «канал», болг. яз «гребля, загата», м. /аз «загата; відвідний канал», схв. ]аз «відвідний канал, рівчак; жолоб (що підводить воду); загата; прірва, безодня», слн. \ег «гребля, загата»; — псл. ]агь (< /-егь < егь); — не зовсім ясне; зіставляється з лит. ег§, егіа, [агіа] «межа, грядка; мілке місце біля берега», прус, азу «межа», лтс. ега «межа; грядка», з вірм. Є2ґ «берег, межа», яке пов’язують також (Вєпуєпізіє Огі^іпез де Іа Іогтаїіоп без потз еп іе. 1935 І 11) із псл. *егего, укр. озеро; зіставляється з псл. *(])егуа, укр. язва (Редегзеп К2 38, 312), з *]егь, укр. їж «їжак» (Мозгугізкі ЛР 37/4, 298) як загорожею з кілків і паль; помилкова реконструкція праформи як *]^г,ь і зближення слова з /’^іі «узяти» (Локі АГЗІРЬ 28, 8) або пов’язання (Маїгепаиег ЬЕ 8, 27—28) з гр. йу<л «веду», спорідненого з нгр. ауб(; «канал». — Фасмер IV 549; ЗССЯ 6, 59; Зіам/зкі І 529; Вгйскпег 202; Вогуз 208; Масіїек Е8ЛС 225; Младенов 702; Зкок І 763—764; Вегп. І 277; Тгаиїтапп 73. — Пор. 'із.
язва «виразка, болячка; уїдлива людина; [відьма, лиха жінка Нед]», [язвець] «борсук», [язвина] «нора; ущелина, яр», [язьв] «мука» Нед, [язьвина] «дуже погана дорога» тж, язвити-, — р. бр. болг. язва «виразка, болячка; уїдлива людина», др. язва «виразка, рана; лихо; журба, прикрість», ізва «тс.», п. /агіма «(мисл.)
нора борсука; [яма]», ч. ргуа, [р'гуа] «шрам, рубець», ст. /іегуа, слц. /агуа «тс.», м. іазбина «нора, барліг», схв. Іазбина «нора борсука; барліг; лігво; нора», ст. (агуіпа «нора борсука», слн. ]агЬа, [/ах] «дірка; яма», ]агЬіпа, [/агуіпа] «нора борсука; яма», стел, газва «рана», газвнна «яма, печера»; — псл. ]агуа (< *]-егуа < *егуа) «тріщина, діра»; — споріднене з прус, еузімо «рана», лит. [аіга] «щілина, шпара», лтс. аїга «тс.», ’іега «щілина в льоду», лит. їгіі «розпадатися, тріскатися», ігйз «крихкий, легко розламуваний», хет. і§а(і)-«тріскатися (про розжарений камінь у воді)»; пов'язання з гр. аіуауєц «спис» (ВеггепЬег^ег ВВ 27, 166), з гр. сіобіс; «пологові болі» (Ноїтапп ВВ 21, 138), з лит. еге «мілководдя в затоці при березі» (Соболевский РФВ 71, 433) непереконливі. — Фасмер IV 549—550; ЗССЯ 6, 56—57; Черньїх II 467; Горяев 435; Зіаімзкі І 533—534; Масіїек Е8ЛС 230; 8кок І 764; Вегп. І 276— 277; Тгаиїтапп 68.
[язвин] (бот.) «повій звичайний, Еу-сіит ЬагЬагиш Ь.» Мак, [язьвїн] «тс.» Мак; — очевидно, похідне утворення від язва; назва може бути зумовлена тим, що рослина становить собою колючі кущі (Словн. бот. 431), тобто може язвити «колоти, ранити» (пор. народну назву рослини вербиця кблю-ща). — Див. ще язва.
язвина — див. язва.
[язвінник] (бот.) «заяча конюшина, АпіЬуІІіз (уиіпегагіа В)» Мак; — р. язвенник «тс.»; — утворення, що походить від язва, оскільки рослина застосовувалася при лікуванні ран і пухлин. — Масіїек Лт. гозії. 122. — Див. ще язва.
[язгір] (іхт.) «йорж, Асегіпа сегпиа В» Нед, ВеНЗн; — бр. [яжгцр]; — запозичення з польської мови; п. [/аг^іег, ]аг^аг, /ег§агг, ]аг^агг] «йорж» продовжують псл. [*ег£-г>гь] «риба з колючками» із тим самим коренем, що й псл. [*егдг-ь] (< *ег£-ь), псл. *егь «їжак», споріднене з лит. еге§уз, [ег§уз] «йорж»,
прус. аззе§із «окунь»; пов’язання (Вгйск-пег 202) із псл. [агь, укр. язь непереконливе. — ЗССЯ 6, 60; 81а\узкі І 531, 535; Масіїек Е8ЛС 225—226; МікІ. Е\¥ 101; Вегп. І 277. — Пор. їж, яшкар.
[яздра] (мн.) «зябра»; — неясне; можливо, пов’язане з етимологічно не-з’ясованим др. яздрь «ніздря».
язик1 (мн. язики) (анат.) «рухомий орган у ротовій порожнині; мова; полонений, від якого здобувають потрібні відомості; (геогр.) [коса, перешийок Нед]», [язе] «язик», [язикач] «хвалько, фразер», язичище, язичник «пліткар», язичок, язя (дит.) «язик», язикатий, [язи-коватий] «язикоподібний» Нед, [язи-ковати] «перекладати, шпигувати, пліт-кувати; базікати нісенітниці Пі; мати нариви на язиці (про корову) ЛексПол», язичити «пліткувати», під’ язичниця «дитяча хвороба», [праязйк] (заст.) «прамова», [праязйчити] «розголосити, проговоритися», [проязйчитися] «проговоритися»; — р. язик «язик (анат.); мова; полонений», бр. язик «язик (анат.); полонений», др. язьїкЧ) «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт», п. ]?гук «язик; мова; (ст.) полонений», ч. слц. [агук «язик; мова», вл. [агук «язик», нл. [егук, полаб. іргек (< [^гукь) «тс.», болг. езйк, [язик] «язик; мова», м. /азик, схв. Іезик, слн. [егік, стел, ьхзьікж «тс.»; — псл. ф^хукь; утворене за допомогою суфікса -к(ь) від псл. *$гу «язик; мова» (< *еп-е!ій-), що, як і прус. іпзиу/із «язик» (< *еп-§фй-), вважається префіксальним похідним (прийменник — префікс *еп «в») від кореня *§фй-/§^Неи-«звати, закликати»; зіставляється з дінд. [іЬуЗ, [иЬй- «язик», ав. Ьігуа-, лат. Ііп^иа, ст. білона, гот. іип^б, двн. гип§а, лит. Ііегйуіз, дірл. іеп^е, вірм. Іеги, тох. А капіи- (< *1апки-); сумнівним є пов’язання слова з гр. уЛйюсга «язик» (Різані ІЕ 61, 141 —146) або з псл. ргькь, укр. вузький (Масіїек Е8ЛС 218—219). — ЗССЯ 6, 74—75; Фасмер—Трубачев IV 550—551; Черньїх II 467—468; Горяев 435; 81а\узкі І 580—581; Вгйскпег 208;
8сЬи5Їег-8е\УС 437—438; 8кок І 781; Рокогпу 223. — Пор. язйк2.
язик2 (мн. — язики) (заст., поет.) «народ, народність», (рідк.) язйцтво «поганство», язичество «тс.», язичник «поганин», язичництво, язичеський, язичницький; — р. язйк (мн. язики) «народ, народність», др. язьікт> «народ, плем’я; (мн. язьіци) іноплемінники, язичники; люди, народ», п. ст. ]$гук «національність, народ», ч. ст. [агук «тс.», болг. езйчник «язичник», стел, іазьікщ «народ (насамперед чужий)»; — утворення, що продовжує за давньоруським посередництвом семантику відповідного старослов’янського слова; стел, ьхзьїкж «народ (насамперед чужий)» могло набути свого значення під впливом грецького (біблійного) є&уо^ «громада, натовп, плем’я; народ (переважно чужий, язичницький)», що протиставилося гр. Лаб^ «народ (свій, християнський)», відбиваючи гебрайський оригінал Біблії, пор. гебр. §оі, мн. £ОІігп «народ (чужий, язичницький)» — ’ат «народ (свій, ізраїльський)»; можливо, появі значення «народ» у стел, ьхзьїк’ь сприяв також вплив з боку слат. Ііп^иа «народ», первісно тільки «язик, мова» (Мейе ОЯ 411). — Фасмер IV 551; Черньїх II 468. — Див. ще язйк1,
[язйчник] (бот.) «Еі^иіагіа С.; вужачка, ОрНіо§іо5зит Б.» Мак, [язички] (бот.) «подорожник ланцетолистий, РІапІа§о Іапсеоіаіа Б. Мак; вероніка довголиста, Vегопіса Іоп^їїоііа Б. Пі», язич-коваті «Еіп^иІіПогае» Мак, [язичники] (бот.) «подорожник ланцетолистий, РІап-іа^о Іапсеоіаіа Б.» Мак, [язичниця] «листовик сколопендровий, РЬуІІіїіз 5СОІО-репсігіит (8соІорепсігіит уиі^аге 8т.)» Мак, [язичок] «Соеіо^іоззит НагБ, [подорожник ланцетолистий, Ріапіаео Іап-сеоіаіа Б.]» Мак; — р. [язичник) (бот.) «серпій красильний, Зеггаіиіа ііпеїогіа Б.», п. [[^гусгпік] «вужачка; листовик сколопендровий», слц. з’ахуспі'к «язичник, Еі^иіагіа Сазз.», слн. [егїспік «іберійка, ІЬегіз Б.»; — утворення, похідне від язйк; назва зумовлена тим, що листя
або квіти рослини за формою подібні до язика. — Масіїек Літі, гозії. 253. — Див. ще язйк1.
[язібаба] «відьма; (ент.) вид гусениці, ВагпЬих гиЬі»; — ч. /егіЬаЬа «ба-ба-яга», слц. ]егіЬаЬа, [/есІгіЬаЬа, /епгі-ЬаЬа, ]епс1гіЬаЬа, /епсІгіЬаЬа] «тс.»; — складне слово, утворене з іменників язя і баба. — Див. ще баба1, язя.
язь (іхт.) «прісноводна риба родини коропових, Ьеисізсиз ісіиз Б.», в’язь (іхт.), [язіік, язйця, язюк, язя] «тс.» Нед; — р. бр. язь «язь», п. ]аг, ч. []агек], []егйуе] «тс.», вл. \аг «бичок, Сойиз», нл. ]аг «язь», схв. /аз, слн. ]ег «тс.»; — псл. (])агь «язь»; — етимологічно неясне; найвірогідніше пов’язання з іє. *аі- «горіти, блищати» (Еесіег 51—53) або з протоєвропейсь-ким субстратом (Масіїек Е8ЛС 223); припускається також зв’язок із псл. *(])агь «козел», збереженим у др. язьно «шкіра» і спорідненим з лит. огуз «козел», лтс. агіз «тс.», прус, іуозєз «коза» через те, що риба має вуса (Запге'п 7І81РІ1 18, 29—32), із псл. (])егт> «загорожа в річці для ловлі риби», укр. яз «тс.» у зв’язку з тим, що риба іноді збирається великими скупченнями, перегороджуючи річку (81аіузкі І 532), із псл. (])егь, укр. [їж], їжак (Вй^а КК II 217) у зв’язку з колючками, що має риба, із псл. (і)егего, укр. озеро (Бое-іуепіііаі АІ8ІРІ1 37, 383), з двн. /езап «пінитися» (А§ге1І 2\сеі Веііг. гиг зіау. Баиі-£езсІіісІіїе 1918, 62); пов’язання з п. ]агс!г, (аг^агг «йорж», лит. ег^Іуз «тс.» (Вгйскпег К2 46, 197) сумнівне; зближення (МікІ. Е\У 102; Горяев 435) з лит. езе «лящ» помилкове, бо литовське слово походить з н. Азсіїе «харіус». — Коломи-ец Происх. назв, рьіб 98—100; Критен-ко Мовозн. 1967, 1, 82—83; Фасмер IV 551; ЗССЯ 1, 103; Черньїх II 468; Зіаіузкі 1^532—533; Масіїек Е8ЛС 218; 8сіш5ієг-8єіус 437; 8кок І 764.
[язя] «відьма, яга, лиха жінка» Нед, [язнь] «тс.» тж; — др. язя «рана, виразка; недуга, хвороба; страждання; лихо, нещастя; хиба, вада; злочин», п. і^сіга «відьма; зла жінка», ч. ст. ]еге (жін. р.)
«яга», /егепка, ]егіпка, суч. ]егіпка, [/ага] «тс.», болг. [енза, енза] «назва хвороби», схв. ]'еза «дрож; холод (внутрішній); мурашки по тілу; жах», іезив «моторошний, страшний, жахливий», слн. ;ега «гнів, злість», стел, ьхса, іаза «хвороба»; — псл. (])^га; — виникло з *(р?£а внаслідок прогресивної асиміляції; наявність у східнослов’янських мовах рефлексів псл. *]?§а пояснюється (БелиЬ ЗЕ II 34; Мііеіузкі К8І 13, 15—17) вторинним аналогійним вирівнюванням; менше підстав бачити в цих варіантах первісні індоєвропейські словотворчі дублети *П£а/п£-]а (Вгйскпег К2 45, 318; ЕкЬІот Оіе їгйіте сіогзаіе РаІаіаІізіегип£ іт 81ау. 1951, 26—27) або форми із -Нг-, -г- (-з-) розглядати як виниклі під впливом ч. ]еф укр. яд і їхніх слов’янських відповідників (Масіїек Е8ЛС 225). — ЗССЯ 6, 68—69; 81аіузкі І 577—578. — Див. ще яга.
яй «вигук на вираження здивування, болю», [яйкати] «кричати яй, скаржитися, ойкати», [яйкотіти] «тс.»; — ч. /є] (виг.) «ах!», слц. /а] «(на вираження болю) ай!; (на вираження смутку) ой!, ох!», слн. ]а] «тс.»; — близько споріднене з вигуком ай, від якого, як його варіант, відрізняється наявністю початкового звука й-. — Вегіа] Е88Л І 217— 218. — Див. ще ай1. — Пор. йо, йой.
[яйдерево] (бот.) «бузок, 8угіп§а Б.» До; — не зовсім ясне; можливо, результат деетимологізації й експресивної деформації іншої назви рослини рай-дерево «бузок».
яйла «плоска безлісна місцевість у кримських горах»; — р. бр. яйла «тс.»; — запозичення з кримськотатарської мови; Крим.-тат. /а/Іа, тур. уауіа «яйла; гірське плато, де пасуть улітку худобу; плоскогір’я» походить від дтюрк. ]а]1а «проводити літо», пов’язаного з ]а] «літо». — Фасмер IV 552; Дмитриев 553; Радлов III 11.
яйце «сукупність білка і жовтка, з яких утворюється зародок у птахів; (анат.) сім’яники (мн. яйця)», [яйця] (мн.) «назва гри» СУМ, Г, яєчник «(анат.); (бот.)
[грузд, А^агісиз саезагеиз 8сор. (Агпа-піїа); лисичка, СапїІіагеІІиз сіЬагіиз Ег.] Мак», [яєчниця] «яєчня; (бот.) грузд, А^агісиз саезагеиз 8сор. (Атапііа)» Мак, яєчня, [яєшник] «омлет Нед; (бот.) грузд, А^агісиз саезагеиз 8сор. (Атапііа) Г, Мак; білий гриб, лисичка, опеньок; їстівний гриб, споріднений з мухомором ВеНЗн», [яєилниця] «яєчня Дз УЗЛП; (бот.) (пошвиста) вид гриба, А^агіспз уа^іпаінз Виїї. (Атапііа) Мак», яєшня «яєчня», [яйко] «яйце», [яйо] (дит.) «яєчко» Ме, яйцівка «вид слимака, Оуціа» Нед, яєчний, яєшний, [яйцеватий] «яйцеподібний» Нед, яйцюватий «тс.», з’яйчи-тися «бути заплідненою (про курку, гуску і под.)» Нед; — р. яйцб, бр. яйцб, яйка, др. яйце «яйце», п. ]а]е, [;а]0, іа]се, ]а]со, \уа)се], ]а]ко, ч. те]се, ст. та і се, []а]о, ]а]ко], слц. уа]се, [уа]о], [(сх.) уа]со], вл. ]е]о, нл. _іа]о, ]а]ко «тс.», полаб. )ор (< *]а]е) «яйце», ]о)е (< *]ар) «іезіісиіі», болг. яйце «яйце», м. ]а]це, схв. ]а]е, слн. )а]се, стел, лице, цсл. гаицє «тс.»; — псл. *а)е (> ]а]е/уа]е), (зменш.) *а]ьсе; — споріднене з двн. еі «яйце», н. Еі, дісл. е££, гот. [(крим.) асіа], кімр. \уу, корн. ст. цу, корн. оу, ос. аік, аікае, перс, хауа, ав. ауа-, гр. фбу, лат. бУигп, вірм. ]и; іє. *бі-, *біот або *биіот; пов’язується (Зресіїі 28) з іє.*аиІ5 «птах» (пор. лат. ауіз «тс.»). — ЗССЯ 1, 61—62, 63; Фасмер IV 552; Черньїх II 468—469; Горяев 435; 81а\с5кі І 489—490; Вогуз 203; МасНек Е8ЛС 681; 8с!іи5іег-8е\ус 443— 444; Зкок І 749; Вегіа] Е58Л І 218; МікІ. ЕА¥ 99; Вегп. І 26; Абаев ИЗСОЯ І 41; Рокогпу 783—784.
як1 (зоол.) «ссавець родини бичачих, Роерба^из ^гиппіепз», яковий, яча-ний, ячачий' — р. бр. болг. як (зоол.) «як», п. ч. слц. вл. ]ак, схв. /ак, слн. ]ак; — запозичене з тибетської мови за посередництвом російської і, можливо, англійської (англ. уак «як»); тибет. (писемне) §уа^ «як (самець)» (лхаське ]а) виникло, мабуть, із первісного *§ауа'^ (пор. тибет. [уар^]) через редукцію префіксального складу *^а- при кореневому (-)уа^. — СІС2 940; 81. \ууг. оЬсусІї 322; Кораіігізкі 452.
як2 (присл.) (означає питання про спосіб дії); (спол.) (порівняльний), яко (присл. заст.) «як», яково «як; скільки», який, якість, якісний, [яковий] (заст.) «який», [яковйтий] «тс.», [заяк] (присл., спол.) «як довго, з того часу як; перш ніж; тоді коли» Ж, [неяк] «не інакше, звичайно ж так» Бі, [неяковось] «не до речі, незручно» Бі, [неякось] «тс.» Бі, [неякий] (заст.) «якийсь», [нияк] «ніяк, жодним способом» Нед, ніяк «нема можливості», ніяк (присл.), [ніяко] «ніяково», ніякий (займ.) «[ні до чого не здатний Нед; невихований, нерозумний, вайлуватий Ме]», ніяковий, ніяковіти, [переякйй] «який би не був», [позаяк] «оскільки, тому що, бо» Нед, [позаякось] «нещодавно; позавчора» Нед, [позаякий] «наскільки великий, наскільки годиться» Нед, [понія-чити] «понівечити» Нед, [поніячитися] «погіршитися, зіпсуватися» Нед, ВеЗн; — р. [як] «як», бр. як, др. яко (присл., спол.) «як, коли; як тільки; приблизно, близько; начебто; навіть; що; так що; щоб; бо; хоч», п. ]ак «як», ]ако «хто, що, у якій функції», ст. ]ако «як», ч. ]ак «як, яким чином», ]ако «як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов», ст. ]ако, ]аке, ]ак «як (в усіх функціях)», ст. ако, ак «як, хоч», слц. []ак], ако «як; ніж», ак «якщо», вл. іако «коли; як (хто, що); як тільки», [Како] «тс.», нл. []ак] «як», ст. ]ако «тс.», ако, ак «як; що, який; коли (в мин. часі)», болг. ако «якщо; (розм.) хоч», м. ако «якщо; хоч», схв. ]'аком (присл.) «ледве; щойно; тільки тепер», (заст.) ]ако «тепер, нині», слн. ако «якщо», стел, гако, дко «як; що», таїсь «який», дк'ь «тс.»; — псл. ]ако, початковий компонент якого ]- зводиться до індоєвропейського відносного займенникового кореня і-; — споріднене з лит. ]бкз (]бкз) «якийсь, котрийсь; жоден, ніхто»; праслов’янська форма типу ако, відбита частиною слов’янських мов з початковим а-, очевидно, продовжує займенник із вказівним займенниковим коре-не.м виражений пізніш утраченим ла
рингальним приголосним; другий компонент (морфему) цих займенникових форм становить суфікс *-ак(о) (пор.: лат. Іег-бх «відважний; дикий», аіг-бх «суворий», гр. оіуоїр «кольору вина»), у якому вбачають (Міебеггпапп ІЕ 10, 223—224) здеградований до функції суфікса первісний другий член складних слів зі значенням «обличчя, око», споріднений з псл. око, укр. око; оскільки функцію питального початково виконував займенниковий корінь *к-(укр. кий «який», х-то < кі>-то), питальне значення прислівника слід вважати вторинним; пояснення початкового ]- в ]ако як протетичного, а не кореневого (Вегп. І 26; МеіІІеі М5Е 19, 286) неприйнятне. — Мельничук Структ. слов. реч. 67, 210—214; Бевзенко НЗ УжДУ 37, 28; Фасмер IV 552—553; ЗІау/зкі І 490—491; Масіїек Е5ЛС 215; Зсіїизіег-5є\ус 422—423; Вегіа) Е58Л 1218.
якбй (спол.) «коли б, якщо б; (начебто, немов би]»; — п. ]акЬу «мов, немов; [якби]», ч. (акоЬу «наче, начебто», (розм.) ]'акЬу, слц. (заст., розм.) ]акЬу «тс.»; — складне утворення з прислівника (сполучника) як і частки би (б). — Див. ще би, як2.
який — див. як4,
[якикати] «кувати, кукати (про зозулю)» Г; — звуконаслідувальне утворення, що виникло з [кйкати] «кукати» під впливом ячати «кричати» (зокрема, про птахів). — Див. ще кйкати, ячати.
Якйм, ст. Іюакімті (1627); — р. Иакйм, (розм.) Акйм, (прост.) Екйм, Яким, (ст.) Иоакйм, бр. Акім, (розм.) Якім, п. слц. Лоасіїіт, ч. Ласіїут, нл. Лосіїит, болг. Иоакйм, (розм.) Якйм, м. /оаким, схв. ,/оаким, слн. Лоаіііт, стел. Иоакнлгь; — запозичення з церковнослов’янської мови: цсл. Иоаким'ь «Яким» через гр. ’Іюахіц походить від гебр. ІеИоіацїгп (>Ібіарїт) «тс.», (букв.) «Ягве воздвигає ^підносить)». — Вл. імена 97; Петровский 117; Спр. личн. имен 418.
якинт,,якинф — див. гіацйнт.
Яків, Яков, Яковйна (згруб.), Якусь (зменш.) Пі, [Яськб, Яцйна, Яць, Яцькд]
«тс,», ст. Іаки’вр (1627); — р. Яков, ст. Иаков, бр. Якау, Якуб, її. ЛакиЬ, (заст.) ДакбЬ, ч. слц. вл. нл. ЛакиЬ, болг. Яков, схв. /акбв, ЛакоЬ, слн. ЛакоЬ, стел. Иаковч>, Игаковт»; — запозичення з церковнослов’янської мови; стел. цсл. Иаков'ь через гр. ’ІахілРор походить від гебр. Іа’цбЬ «тс.», (букв.) «(він) іде слідом за кимось», пов’язаного з гебр. ‘араб «(він) ішов слідом; слідкував, стежив», ‘ареЬ «п’ята», що споріднені з арам. ‘ірЬа «п’ята; слід, ознака», ак. іцЬи «тс.», ар. ‘аціЬ «п’ята», ‘араба «(він) ішов слідом». — Вл. імена 98; Петровский 235; Спр. личн. имен 478; Фасмер IV 553; КІеіп 823.
[якївка] (бот.) «буквиця лікарська, Веіопіса оііісіпаїіз Б.» Нед, Мак; — неясне.
[якіл] (орн.) «дятел», [якілка] (чол. р.) «тс.» Л, [яків] «великий строкатий дятел, ПгуоЬаіез тарг Б.» Шарл; — фонетичний варіант первісної діалектної форми [ятіл] «дятел» (пор. у фонетичному плані кісто : тісто, кісний : тісний); форма [яків] виникла, мабуть, як наслідок народно-етимологічного осмислення форми [якіл]. — Булаховський Вибр. пр. III 214. — Див. ще ятел.
якір «пристрій для утримування на місці суден, плавучих маяків та ін.», [якор] «тс.» Нед, [якірець] «залізне приладдя, яким прикріплюють відро до вірьовки в колодязі» Кур, якірне «плата за стоянку на рейді», якірнйк «майстер, що виготовляє якорі» Нед, яко-рйсько «місце, де кораблі кидають якорі», [якбрниця] «якірний канат» Нед, наякірник, заякорйти, [заякоритися] «зігнутися», об’якоритися; — р. якорь, бр. якар, др. якорь; — утворення, що продовжує др. якорь, яке через дшв. аккаге «якір» і лат. апсога походить від гр. йухбра, утвореного за допомогою суфікса -р- від основи аух- індоєвропейського походження, що виступає також у дінд. апсаіі «гне, згинає», гр. аукоЛор «кривий, зігнутий», двн. ап^иі «рибальський гачок»; іє. *апк- «гнути»; отже, первісне значення слова «щось зігнуте, гак». — Фасмер IV 553; Черньїх II
469; Горяев 435; Угіез АЕАУ 17; АУаІсіе— Ноїт. І 45; Егізк І 10—11. — Пор. анкер.
якірці (мн.) (бот.) «ТгіЬиІиз Ь.; колючки цієї рослини», [кирці] «тс.» Дз, [якорець] (земляний) «ТгіЬиІиз іеггезігіз Ь.» Мак, [якорці] (мн.) «тс.» тж; — р. якорцьі (мн.) (бот.) «якірці», бр. якарцьі «тс.»; — похідне утворення від якір; назва зумовлена шипчастими плодами рослини (Федченко—Флеров 603—604), що дає їм можливість чіплятися, як маленькими' якорями (пор. назву рослини в інших мовах: ч. коїуіспік, похідне від коіуісе «якір», лат. ІгіЬиІиз «(бот.) якірці; (військ.) трибул (кулька з шипами, застосовувана проти кінноти)». — Див. ще якір.
якіт, якотіти — див. ячати.
[яклити] «канючити, випрошувати»; — звуконаслідувальне утворення, споріднене з якотіти, ячати (див.).
якомога «по можливості; як можна», якмбга «тс.»; — бр. як мага «якомога», ст. како мога (близько 1300 р.); — давнє складне слово, утворене шляхом поєднання прислівника яко «як» і дієприкметника теп. ч. мога (від дієслова могти). — Див. ще могти, як2.
[якоска] «якось», [якоскай] «тс.»; — слц. [)акозка] «якось»; — похідне утворення від [якос(ь)] за допомогою частки -ка (пор. нйнька, тутка).
якос(ь) (присл.); — утворення, що виникло в результаті поєднання прислівника яко з часткою -с(ь) на позначення неозначеності (пор. десь, хтось, щось і под.). — Див. ще як2. — Пор. вонка, десь*.
яктан — див. ятаган.
[якурат] (присл.) «точно, саме», акурат, [якуратнє] «тс.»; — р. акурат «точно, саме», бр. [акурат], п. [)акигаі, Іакигаїпіе], акигаі, ч. (розм.) акогаі, (заст.) ]акогаі, акигаі, слц. (розм.) акигаі «тс.»; — запозичене з латинської мови за посередництвом польської. — Див. ще акуратний.
якут «представник народу тюркської групи», Якутія; — р. бр. якут «якут», п. ч. слц. вл. Лаки! «тс.», болг. якути
(мн.) «якути»; — не зовсім ясне; пов’язується з евен. ]ако (яко) «якут», що є староякутською формою сучасної самоназви якутів заха (саха) «якут» (Уб-рятова Яз. нар. СССР II 403) від тюрк. ]ака «край, межа; берег», тобто «окраїнні мешканці» (пор. тур. уака «край, межа», крим.-тат. іауа, як. саі)а «тс.»); пояснюється також з евен, яко «якут», що є трансформацією самоназви якутів саха в евенкійській мові (Кулаковский Ста-тьи и материальї по якутскому язьїку 1946, 100). — Фасмер IV 553.
[якшатися] «мати справу з кимось; мати з кимось дружні взаємини»; — р. якилаться «товаришувати; знатися (з кимось)»; — запозичене з тюркських мов, можливо, за російським посередництвом; пор. тур. уакзі «добрий; добре», уакізтак «підходити; добре сидіти (про одяг); годитися, личити, бути гідним». — Фасмер IV 553; Черньїх II 469; Горяев 435; Дмитриев 553—554; Радлов III 35—36.
якщо (сполучник умовності); — складне утворення із вживаних в умовній сполучниковій функції прислівника як та займенника що; за основу утворення могли стати умовні конструкції типу як що станеться, то...; можливий також вплив умовного сполучника якби. — Див. ще що, як2. — Пор. якби.
ял «коротка широка шлюпка», ялик «невеликий весловий човен»; — р. бр. болг. ял «тс.», ч. ]а1ік «двовесловий човен», ]о!а «весловий човен, ялик», слц. ріа, вл. ]о!1а, схв. /бла «ялик; легкий човен»; — запозичене з голландської мови за посередництвом російської та англійської (англ. уа^І «тс.»); гол. ]о! «мала шлюпка, ялик» етимологічно не-з’ясоване. — СІС2 940; Фасмер IV 553; Черньїх II 469; Горяев 435; Маігепаиег 182; Кіеіп 1760; Угіез ІЧЕАУ 287.
[ялак| «собачий посуд»; — запозичення з турецької мови; тур. уаіак означає «корито біля криниці, фонтана; корито для водопою; дерев’яний посуд, собачий посуд».
[ялек] «безрукавка, жилет на ваті» Мо; — болг. елек «безрукавка», м. елек «тс.», схв. /елек «безрукавка, жилет із прикрасами (чоловічий і жіночий)»; — запозичення з турецької мови; тур. ]’еІек «жилет». — БЕР VII 490.
ялець (іхт.) «стовпчик, Ееисізсиз уиїдагіз; [верховодка, Сіргіпиз аІЬигпиз (АІЬигпиз Іисісіиз)]»; — р. елец, бр. ялец, [яле'ц], п. ч. ]еІес, слц. іаіес, вл. ]еІіса, ]еІс, нл. ]'аІіса, []а!с], схв. [/алац] «тс.»; — псл. [(реіьсь]; — переконливої етимології не має; пов’язується з н. Аіапі, двн. аіапі, аіипі «в’язь» (Масіїек 718ІРИ 19, 66), із псл. *о!-/еі-, що є в слові лебідь, як з назвою білої риби (8рескі 31, 114, 203, 222), з гр. єу/єХис; «вугор» як здрібнілою формою від *]е1ь (< іє. *еІиз) (/иЬаіу 81. а сі. І 21—22), з дінд. агипа- «червонястий, жовто-золотий», двн. еіо, еіаіуег «коричневий, червонясто-жовтий» (Вегп. І 264), із псл. *еІепь «олень», *огьІ'ь «орел» (Соболевский 81ауіа 5, 439), з н. ЕІзе, АІзе, свн. еізе «оселедець-алоза» (ЗігекеІ] АГ81РИ 14, 526), з псл. ІІь «мул» (Вгйскпег К2 46, 197) як риба, що живе в мулі; висловлювалось міркування про праєвропейське походження слова (Масіїек Е8ЛС 221). — Фасмер II 14— 15; ЗССЯ 6, 22—23; ЗІаузкі І 555—556; Вгйскпег 205; 8скизіег-8е\ус 444.
[яли] «ярий» Кур; — не зовсім ясне; можливо, експресивна видозміна прикметника ярий (див.).
[ялий1] «прекрасний, гарний, тонкий; добрий, здібний» Нед, [ялість] «краса; здібність» Нед, [ялйти] «прикрашати, оздоблювати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з ярий у значенні «яскравий, світлий». — Пор. яли.
[ялий2] «той, що блищить, іскриться червоним світлом» Нед, [ялйтися] «блищати червоним світлом» Нед; — ймовірно, запозичення з тюркських мов, пор. тур. аі «червоний, рум’яний; рожевий», крим.-тат. аі «ясно-рожевий», тат. кипч. каз. чаг. уйг. аі «червоний, яскраво-червоний, ясно-червоний». — Фасмер І 73; МікІ. ЕШ З, ТЕІ І 244; Радлов І 349—350. — Пор. алий.
ялйна (бот.) «Рісеа Оісіг.», [євка] (бот.) «хвощ, Ериізеіит» ВеНЗн, (< *єл-ка), [єлйна] «ялина», [єлинка] «хвощ польовий, Ериізеіит агуепзе Б.» Мак, [ель] «ялиця біла, АЬіез ресііпаіа ОС (АЬіез аІЬа Мііі.)» Мак, [йвка] «хвощ лісовий, Ериізеіит зііуезіге Б.» Ж (< *йлка), [иле'ць] «хвощ польовий, Ериізеіит агуепзе Б.» Ж, Мак, [ильце] «тс.» Мак, [іль] «ялина звичайна, Рісеа ехсеїза Б.» Пі, Мак, [і'вка] «хвощ, Ериізеіит» ВеНЗн (< *їлка), [їлйна] «ялиця біла» Ж, Мак, [їдь] «тс.» тж, [ялинка] «новорічне дерево; [хвощ, Ериі-зеіит]» ВеНЗн, ялинник, ялиця «АЬіез Мііі.», ялйчник (ент.) «великий (сосновий) довгоносик, НуІоЬіиз аЬіеііз Б.» Нед, [яличняк] (бот.) «ялиця біла, АЬіез ресііпаіа ОС. (АЬіез аІЬа МІІІ.)» Мак, [ялка] «різдвяна ялинка» Нед, [яль] (бот.) «ялиця біла» Нед, [яльчйнка] (ент.) «вид соснової молі, Соссух аЬіе§папа» Нед, під’ялйнник (звичайний) (бот.) «Мопо-ігора Ьурорііуз Б.», [під’ялйчник] (бот.) «під’ялинник звичайний, Мопоігора Ьу-рорііуз Б.» Мак, ялйчний «стосовний ялиці» Нед, [яловий] «ялиновий»; — р. ель (бот.) «ялина», бр. ялїна, п. іосіІа «ялиця; [ялина]», ч. ]есіІе (жін. р.), ст. ІесІІа «ялиця», слц. іесІІ’а «тс.», [есіїіпа «ялицевий ліс; (рідк.) гілки з ялиці», вл. ІесІІа «ялиця», нл. ]есНа «тс.», полаб. іасіїа (< *]есі1а) «ялина», болг. ела «ялиця», м. ела «ялиця; ялина», схв. ]'ела, слн. )е1а, []а!а, ]'еІ] «тс.», цсл. ель, кль «ялиця»; — псл. *ес!1а, *ес11ь; — пов’язується з іє. *ЄСІІ1-1- від *есі1і- «гострий» (Рокогпу 289—290); зіставляється з прус, асісіїе «ялина», лит. е^Іе, [а§1е], лтс. е^Іе, де -£-вторинне (Еогіипаіоу АГ81РН 4, 586; Вгйскпег К2 46, 206—211), далі припускається спорідненість з ірл. аісіїеп «ялиця», лат. еЬиІиз (< *есИі-Іоз), еЬиІит «бузина», гал. осіосоз «тс.» (з алофонією і суфіксом -к-); менш обґрунтоване пов’язання з гр. єХатг) (Масіїек Е8ЛС 220). — Фасмер II 17—18; ЗССЯ 6, 14, 15; 81аіузкі І 582—583; Вгйскпег 208; Масіїек Лт. гозії. 35; 8сЬизіег-8еіУС 451; 8кок І 770—771; Вет. І 261—262; МікІ. Е\У 102; Тгаиітапп 66.
ялйти1 «в’ялити», [яліти] «тс.», [яленіти]; — утворення, що з’явилося внаслідок трансформації (відпадіння початкового в-) у формі дієслова в'ялити. — Див. ще в'янути.
[ялйти2] (мн.) «нутрощі»; — р. [ли-тбнья] «третій шлунок жуйних тварин», бр. [ялітьі] (мн.) «сім’яні залози в самця тварин», п. ]еІііа (мн.) «кишки, кишечник; нутрощі», ]‘еІііо (одн.) «кишка», ч. ]е!ііо «кров’яна ковбаса», слц. Іеіііо «кров’яна ковбаса; (знев.) шлунок, черево», ВЛ. ]ЄІІІО «шлунок (у великої рогатої худоби)», нл. ]е1ііо «нутрощі; кишки; черево; торба з бичачого міхура», схв. []еІііо, біііо, оіїіо, оіїіоі «кишка», слн. []еІііа| (жін. р.) «рід ковбаси», [оіііо] «кишка»; — псл. (реіііо, [оіііо]; — не зовсім ясне; зіставлялося з н. АаІ «вугор» (< іє. *ЄІО-), дінд. аіі- «смуга, лінія», з лат. їііа (мн.) «кишки, нутрощі; пах, живіт» (ЗССЯ 6, 21—22), гр. (пізнє) ’іХіа «жіночий статевий орган» (Вгйскпег 206, К2 46, 197; \Уа1с!е—Рок. І 163—164; Рокогпу 499); менш імовірне пов’язання з прус. Іаіііап «ковбаса» (МікІ. Е\У 102—103, 425; Маїгепаиег ЕЕ 8, 28), яке зближують (Вегп. І 452—453) з гр. оаіуш «намащую», Хїт6<; «гладкий», лат. Ііпо «намащую, мажу» чи дінд. Іауаіе, ІТуаіе, ІТуаіі «горнеться, прилягає»; розглядалося (Масіїек Е8ЛС 222; НоІиЬ—Еуег 221) як слово праєвропейського походження. — Фасмер II 503; 81аіузкі І 557—558.
[ялишник] «скупник худоби» (?); — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ялйти\ «нутрощі».
[ялїбнйй] «гарний, приємний, пристойний, доречний» Нед, [єлібно] «зграбно, оздобно» Нед; — не зовсім ясне; можливо, нерегулярне суфіксальне утворення від ялий «прекрасний, гарний; добрий, здібний» (див.).
[ялмужна] «милостиня» Нед, ст. алмижна (XVII ст.); — бр. [ялмуж-ная], п. ]'аІтигпа, ч. аітигпа, [)аІтигпа], слц. аітигпа, вл. ]'аІтог(і)па, нл. іуоіо-тигпа, слн. аітогпа «тс.»; — запозичене з грецької мови через польське, чеське, німецьке і латинське (двн. аі-544
тозап, слат. аіітозіпа «тс.») посередництво; гр. єЛєпрообуг] «співчуття, милосердя; милостиня» походить від єХєо^ «співчуття, милосердя», єХєєш «співчуваю», слів нез’ясованого, можливо, від-вигукового походження. — 81а\узкі І 494—495; Вгйскпег 198; Вогуз 203; МасЬек Е8ЛС 35; Вегп. І 27; МікІ. ЕШ 2; КІиге—Міігка 15; Егізк І 490.
 [яловень] (бот.) «серпій, Зеггаіиіа согопаіа Ь.» Мак; — неясне.
яловець (бот.) «Липірегиз соттипіз Е.», [еловец] «яловець звичайний, Липі-региз соттипіз Е.» Мак, [яленець] ВеНЗн, Мак, [ялинець\ ВеНЗн, [ялйниць] «тс.» ВеУг, Мак, ялівець, ялівник (зб.) «яловець», ялівцівка, [ялівчанйк] «продавець ялівцевих ягід» Нед, [ялінець] (бот.) «яловець» Мак; — р. [яловец] (бот.) «яловець», бр. ядлбвец, п. ]'а!о\уіес, ч. слц. іаіоуес, вл. ]'аІогс, [(асЬІоіУса], нл. ]'аІо\У]'епс, []а!оіус] «яловець; (переважно) яловець звичайний, чоловічий, що не має плодів», схв. ]албвац «кастрована, вичищена тварина; неплодоносне дерево», слн. (аіоуес «тс.»; — псл. (раїоуьсь, похідне від іаіоуь «безплідний»; первісно, очевидно, означало рослини ялівцю із чоловічими квітами (Брандт РФВ 22, 131; Вегп. І 444), що відбито в нл. ]'аІоіу]егіс «яловець звичайний чоловічий, який не має плодів»; менш прийнятні інші семантичні тлумачення зв’язку з псл. (аіоуь: від відтінку значення «недозрілий» з огляду на довгі зелені плоди ялівцю (МасЬек ЗІауіа 8, 215—216; ЕгаепкеІ 2І8ІРЬ 11, 37) або через те, що яловець росте на неврожайних («ялових») землях (Вгйскпег 198; ГЧіІзсН \УуЬбг різні роїопізі. II 119—122); непереконливі зіставлення з вірм. еіеуіп «кедр», з гр. сХатр «сосна» (Еісіеп ІЕ 18, 491; Тгаиітапп 69; 8ресЬІ 62), тлумачення як «праєвропейського слова», спорідненого з н. \УасЬоІсіег «яловець» (МасЬек Е8ЛС 215). — Фасмер IV 554; ЗССЯ 1, 69—70; Горяев 435; 81аіузкі І 495— 496; 8сЬизіег-8еіУС 425; Вегіа] Е88Л І 218; Вегп. І 444. — Див. ще яловий.
яловий «безплідний СУМ; [неза-стосовуваний]», [яловатий] «безплід-
ний» Нед, яловичий, [ялівиця] «молода корова, телиця» Нед, ялівка, [ялівник] (зб.) «молода .худоба, ялівки СУМ; молоді ягнята, телята, відлучені вже від матері Мо», [ялівча] «теля», [ялове'ґа] «молода вівця, ялова вівця; (збільш.) ялівка» Нед, [яловиця] «ялівка; у чинбарів: сира коров’яча шкіра; курка у весільному обряді», яловичина, ]яловка] «ялівка (корова, що не телилася) Бі; плодове дерево, яке не плодоносить Л», [яловля] (зб.) «молода худоба, телята» Нед, [яловнйк] (зб.) «неробоча, молода худоба; загорода, куди заганяють молоду велику рогату худобу» Бі, [яловняк] (зб.) «молоді бички» Л, [ялов’я] (зб.) «молода худоба, телята» Нед, яловіти «ставати неплідною (про самиць худоби); [залишатися незораною (про землю)]»; — р. яловьій «яловий, безплідний», [яльїй], бр. ялавьі, др. яловьіи, п. ]а!о\уу «яловий (про худобу); неврожайний (про землю); (перен.) безплідний; беззмістовний; пісний, малопоживний; (мед.) стерилізований; (тех.) холостий», ч. слц. ]а1оуу «яловий, (перен.) безплідний; даремний», вл. ]аІо\уу «яловий, безплідний; неврожайний», нл. ]аїо\уу «яловий, безплідний (здебільшого про корів)», полаб. ]оІйуа < *]'аІоуа(]а) «ялова, безплідна», болг. ялов «той, хто не народжує; безплідний», м. ]алов «яловий, безплідний», схв. /алое, слн. Іаіоу, цсл. гадокт» «тс.»; — псЛ. (раїоуь, похідне від ]а!'ь; — споріднене з лтс. аіауа «ялівка», лит. [оіаив] (<*оІауав), [оіауа] «неодружена», менш певно — з гр. (гомер.) «марний, даремний (про мову, працю, подорож); невдалий (про кидок списа)»; менш переконливі зіставлення з лат. аійтеп «галун», аійіа «шкіра, оброблена галуном», лит. аійв «пиво» (від припушуваного кореня *а!и- «гіркий (у тім числі про незрілі плоди)» (Масіїек БІауіа 8, 213—215) і з лтс. ]^І5 «сирий, незрілий» (Вегп. І 443; Тгаиітапп 107; Маігепаиег БЕ 8, 19; ВегхепЬег^ег К2 44, 328). — Фасмер -IV 554—555; ЗССЯ 1, 67—68; Горяев 435; Біаіузкі І 496—497; Вгйскпег
198; Вогув 203—204; Масіїек Е8ЛС 215—216; НоІиЬ—Кор. 148; ЗсЬивіег-8є\ус 425—426; Младенов 702—703; 5кок І 751—752; МікІ. ЕШ 99; ЕгаепкеІ 8—9, 516.
[яловнйк] (бот.) «рутвиця вузьколиста, Тйаіісігит ап^ивііІоІіит Ласк.»; — неясне.
ялозити «змащувати або бруднити чимось жирним», [ялбскати] «змащувати жиром; забруднювати» Нед, Іялбза] «засмальцьована, забруднена людина; повільна людина»; — неясне; зіставлялося з р. елоза (Вгйскпег К2 45, 31), елзать. — Фасмер II 17.
[яломок] «повстяна або смушева шапка; литовський ковпак із повсті» Бі, [йолом] «висока смушева шапка із закругленим дном» Л, [ялом] «тс.» Л; — р. [еломбк] «ярмулка; тюбетейка; феска»; — не зовсім ясне; р. еломбк зіставлялося з ермблка і розглядалося як запозичення з тюркських мов (тур. уа£-тигіик «дощовик (плащ)», уа^тиг «дощ»), — Фасмер II 17, 25. — Див. ще ярмулка.
[ялося| «ГОДИТЬСЯ, слід», [ялб] «це є доречним, стосовним»; — можливо, результат конденсації початкового *яло-ся б «годилося б, слід було б», форми умовного способу від ятися, яти «узятися, почати». — Див. ще яти.
[ялохар] «особа, зайнята у вівчарстві» Дз Доп. УжДУ IV, ялохарь «тс.»; — неясне.
ям (іст.) «селище в Росії (за татарських часів, частково пізніше), мешканці якого мали перевозити пошту й пасажирів; поштова станція, де зупинялися візники-ямщики», ямщйк «селянин у ямському селищі, зобов’язаний возити пасажирів і пошту своїми кіньми, за що звільнявся від подушного податку; взагалі візник, що возив поштовими кіньми до появи залізниць»; — р. ям «ям», бр. ямшчьік «ямщйк», п. Цатвгсхук, іетвхсхук], ч. ]атвсік «тс.»; — запозичене з монгольської мови за посередництвом російської і татарської; тат. (іст., ст.) ям «поштова станція;
станція, де змінювали коней», монг. ст. уат «поштова станція; (поштовий) тракт, дорога, шлях» (суч. монг. зам «дорога, шлях»); ямщйк е безпосереднім запозиченням з російської мови (р. ямщйк), де воно, очевидно, виникло на основі тат. ст. ямчьі «ямщйк (поштовий візник)», похідного від тат. (< монг. ст.) ям, за зразком слів типу зеленщйк «продавець овочів» і под. — Фасмер IV 555, 557; Дмитриев 554; Егоров 353; Черньїх II 470; Горяев 435; МікІ. ТЕІ І 315; Вегп. І 444; Радлов II 1, 311, III 1, 298—299.
яма «велика заглибина в землі; могила; (льох; частина ступи; примітивна шахта для видобутку нафти}», [ялшрі «робітник на нафтових промислах у Галичині», [ямйна] «яма; яр» Нед, [ямйс-/со] «яма; печера; нора» Нед, ямище «яма», ямка, [ямкур] (орн.) «берегова ластівка, Нігипсіо гірагіа» Нед, [ямник] «такса» Нед, [ямнище] «муловловлювач, відстійник» Нед, [ямйстий] «повний ям і заглиблень» Нед, [ямкбвастий: у словосполученні ямкбваста картопля] «сорт картоплі» ЛЖит, ямкуватий «повний ям і вибоїв; запалий», [ямуватий] «вибоїстий (про дорогу)», [ямчатий] «ямкуватий, вибоїстий» Нед, [вйямчи-ти] «поглибити (викопане)», прйямок «невелика заглибина перед або під чим-небудь; пристрій для сушіння (цегли, бетону, плодів і т. ін.)»; — р. бр. болг. яма «яма», др. яма «яма, рів; могила; підземна в’язниця», п. ]ата «яма; нора, барліг», ч. ]ата «яма; ствол шахти», слц. (ата «яма; яр; могила», вл. нл. ]ата «яма», полаб. (ото (< *]ата), м. ;ама, схв. ]ама «тс.», слн. ]ата «яма; шахта», стел, тама «яма»; — псл. *ата/]ата (< *ата) «викопане, вирите»; — споріднене з гр. біораш «викопую, вириваю», арп «лопата; мотика», бщара «рів, рівчак, борозна»; іє. *і8т- «копати, рити»; менш вірогідні інші пояснення: як спорідненого з ірл. иаітії «печера; могила», ав. йпа «дірка; тріщина», гр. ЄОУГ| «ліжко, постіль» (Еісіеп К2 41, 395—396) або з лтс. (йота
«глибоке місце між двома мілинами» (Ла^іс АІ8ІРІ1 2, 396); припущення про походження слова від фін. йота «глибина; невеличка долина» (Рогссасіоссзкі К8І 6, 53) непереконливе. — Фасмер IV 555—556; ЗССЯ 1, 70—71; Горяев 435; 81а^зкі І 497—498; Вгйскпег 198; Масіїек Е8ЛС 216; 8сНизіег-8е\сс 426; Зкок І 752; Вехіа) Е88Л І 219; Вегп. І 444; Рокоту 502.
ямб «віршовий розмір, двоскладова стопа з наголосом на другому складі», ямбічний; — р. бр. болг. ямб, п. ч. слц. ]атЬ, вл. (атЬиз, м. ]амб, схв. і'амб, слн. ]атЬ; — запозичення з грецької мови; гр. ’ісщРос; «ямб» є словом нез’ясованого, можливо, догрецького походження. — СІС2 940; Черньїх II 470; Егізк І 704.
[ямлйти] «набирати, купувати, накуповувати»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з др. имати «брати» (> укр. [імапги] «брати, хапати»), але ближчі стосунки неясні.— Див. ще імати. — Пор. яти.
[ямпулка] «посудина малої місткості (миска, чарка і т. ін.)» Па; — бр. [ямпулка] «посудина з кришкою, особливо олов’яна або мідна»; — запозичення з польської мови; п. ст. [)атри1ка] «дзбан, велика банка для олії, баночка для вина або води» походить від атриіка «ампула, ампулка». — Див. ще ампула.
ямс (бот.) «багаторічна трав’яниста тропічна й субтропічна рослина, Оіозсо-геа Ь.»; — р. бр. ямс, п. слц. уат, ч. ]ат, уат, схв. /ам(с) «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. уат (мн. уатз) «тс.» походить від порт, іпйате «ямс, батат», запозиченого з африканських мов Сенегалу, де означає (букв.) «їстівний» (про бульби рослин) і пов’язане з дієсловом пуаті «їсти». — КІеіп 1759.
Ян Нед, Ясунь (зменш.) «Ян», тж, Ясуньр тж, Ясунцьб тж, Ясь тж, Ясько тж, Ясьо «тс.», Яна (жін. р.); — бр. (розм.) Ян, п. ч. вл. нл. Лап, слц. Ла'п, болг. Яне, Ян, схв. [Лапко], слн. Лап, Лапко, Лапег; — запозичення з поль
ської мови; п. Лап за посередництвом ч. Лап генетично пов’язане з лат. (пізнім) Лоаппез «Іоанн», яке походить від гр. ’Ішауур^ «тс.». — Вл. імена 98; Спр. личн. имен 478; Илчев 570; Вегіа) Е88Л І 219. — Див. ще Іван.
[янгелик] (бот.) «дягель (дудник) лісовий, Агсіїапдеііса оПісіпаїіз НоІІт.» Мак, [янгелик] «тс.» Мак; — ч. апсіе-Ііса (бот.) «дягель, Ап^еііса», схв. ан^е-лика «дягель лісовий», слн. ап^еііка «дягель»; — фонетична видозміна запозиченого з німецької мови ('Л'ІІсіе) Ап-^еііка, яке виникло на основі наукової назви Ап^еііса, похідної від лат. ап^е-Іиз «ангел» (рослині приписували чудодійну лікувальну силу). — Масіїек Лт. гозії. 162—163. — Див. ще ангел.
[яндила] «велика миска з двома вухами на краях; заглибина на вершині гори», [яндблаї «тс.», [яндбва] «велика глиняна миска» Бі, [яндрола] «тс.» Пі; — р. ендова «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв», [яндбвка] «ямка, заглибина», бр. яндбука «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв; (лайл.) великий ніс», п. ст. ]'апсіи1а «чара»; — мабуть, запозичення з литовської мови; лит. іпс!аи]а «шафа для посуду», іпсіаз «посудина» етимологічно пов’язані префіксальним іп- «в» із псл. *уь(п)-, укр. в, а наступною частиною основи з псл. сіеіі (< іє. *сіІіе- «класти»), укр. діти; отже, первісне значення литовських слів «те, у що вкладають»; балтійське походження східнослов’янських слів і п. ст. ]'апсіи1а заперечує без пояснень Брюкнер (Вгйскпег 198). — Фасмер II 19— 20. — Див. ще в, діти2.
Яндрух — див. Андрій.
яничар (іст.) «солдат спеціальних турецьких піхотних частин», [єнйчень-/со] (зменш.) «яничар (?)», [нечар] «яничар» Ж, яничарка «вид рушниці», [янй-ченько] (зменш.) «яничар», янчарка «вид рушниці; вид шаблі» Нед; — р. бр. яньїчар, п. ]'апсгаг, ч. ]апісаг, ]'апсаг, слц. іапісіаг, вл. ]апісаг, болг. яничар, янйчарин, м. ]аничар, схв. /анічар,
іаничар, слн. ]'апісаг «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. ст. (і діал.) уапі сегі, (букв.) «нове військо (ополчення)», суч. уепісегі «яничари, нове військо з дітей християн» (створене султаном Орханом у 1330 _р., існувало до 1826 р.); тур. ст. уапі сегі являє собою словосполучення (пізніше складне слово) з прикметника уапі (> уепі) «(прикм.) новий; (присл.) тільки-но, недавно, щойно» (пор. дтюрк. )апа «знову; ще») та іменника сегі, що продовжує дтюрк. сегі§ (< санскр. кзаігіка) «військо» (ДТС 144) або, за менш обгрунтованим припущенням (Дмит-риев 554), проникло в давньотюркську мову із согдійської мови. — Фасмер IV 558; Горяев 436; Зіаіузкі І 499; Вгйскпег 198; МікІ. ТЕІ І 318, ЕШ 99; Вегп. І 445; Бокоізсії 76; Радлов III 331.
янкі «прізвисько американців — уродженців США»; — р. болг. янки, бр. янкі, п. іапкез, ч. Уапкее, )апкеу, слц. вл. Уапкее; — запозичення з англійської мови; англ. Уапкее «янкі» походить від гол. Уапке, зменшувальної форми імені Уап «Ян», етимологічно пов’язаного з укр. Іван; слово вживалося первинно щодо голландських колоністів на території США, зокрема в Нью-Йорку, згодом було перенесено на англійських колоністів, насамперед північно-східних штатів і поширилося на всіх інших мешканців США. — Фасмер IV 558; КІи^е—Міігка 871; КІеіп 1760. — Див. ще Іван.
янкір — див. алкйр.
[яновець] (бот.) «дрік красильний, Сепізіа ііпсіогіа Б. Мак; зіновать, Сузііз Б.»; — ч. ]'апоуес «тс.», нл. ]апоіу]ез «дрік»; — запозичення з польської мови; п. ]апоіуіес «дрік, Сепізіа Б.; зіновать, Сузіій Б.» є вторинним утворенням, що виникло внаслідок зближення з ім’ям Лап «Ян» первіснішого [гапоіУІес, гапо-іуі^с] «тс.», якому відповідає укр. зіновать. — Зіаіузкі І 499—500. — Див. ще зіновать, Ян.
[янович] (бот.) «повій, дереза, Бу-сіит Б.» Мо; — неясне.
янтар «бурштин», [янтра] «тс.»; — р. янтарь, ст. ентарь (XVI ст.), п.
(рідк.) ]апіаг, ч. вл. нл. (апіаг, слц. слн. їапіаг, ]апїаг, болг. (кн.) янтар, схв. і'антар «тс.»; — запозичення з литовської мови; лит. [(епіагаз, ^епіагаз], (літ.) ^іпіагаз, ^іпіагаз етимологічно нез’ясо-вані; пов’язання з лит. ^епуз «дятел», лтс. сігепіз, прус, ^епіх «тс.» (Вгйскпег К2 48, 171) непереконливе; виведення р. янтарь від уг. ^уапіаг «янтар» (Бо-коізсЬ 80), як і пов’язання із согд. ]ата «скло» (Міккоіа Зепаіпе ип Макзіа 1938 І 33—37) сумнівні. — Фасмер—Трубачев IV 558; Ларин О слове янтарь ЯК Епсігеїїпат 149—162; Черньїх II 470— 471; Горяев 435; 81а\мзкі І 501; НоІиЬ— Кор. 149; Младенов 703; Вехіа] Е88Л І 220; 8кок І 754; Вегп. І 445; МікІ. ЕШ 99.
Янтін — див Антон.
Януарій — чоловіче ім’я, ст. Іан-нуарій (1627); — р. Януарий, (розм.) Январий, Январь, ст. Йануарий, бр. Януар, Януарьій, п. Лапиагу, ч. Лапиа-гіиз, слц. Лапиагіиз, болг. Януар, Януари, Януарий, м. ]ануари «січень», ]анар, іануар «тс.», схв. /ануарще; — утворене на основі лат. Лапиагіиз «січень», прикметника від Лапиз, (букв.) «належний Яну-сові, дотичний Януса», староітальського бога сонячного коловороту, ім’я якого є персоніфікованою назвою арки воріт іапив «прохід із склепінням; ворота з аркою» (пор. також іапиа (жін. р.) «двері»), яке споріднене з дінд. уапаЬ «шлях», дірл. аіЬ «брід», укр. їду. — Вл. імена 99; Петровский 236; Фасмер IV 557; \Уа1сіе—Ноїт. І 668—669. — Див. ще їхати.
[янчар] «пастух, що пасе ягнята», [янчарь] «особа, що зайнята у вівчарстві» Дз Доп. УжДУ IV; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з ягня, ягниця (тоді кінцеве -чар за аналогією з вівчар). — Див. ще ягня.
[янчати] (знев.) «дзявкати; (про людину, перен.) скиглити, викладаючи кривду на щось або дорікаючи комусь» Па; — бр. енчьщь «стогнати (жалібно); канючити»; — запозичення з польської мови; п. ]^сгес, []цсгес] «стогнати, охкати; пхикати, скиглити; нарікати» ети
мологічно пов’язане з укр. ячати. — 81а\увкі І 575. — Див. ще ячати.
Іянчик] (ент.) «світляк звичайний, Батругіз посіііиса» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. []'апісгек] «тс.»; гоЬасгек змі^іе^о Лапа «хробачок святого Яна» (світляки особливо інтенсивно літають перед святом Івана Купала). — КІи^е—Міігка 334. — Див. ще Ян.
[янчук] (орн.) «жайворонок лісовий, БиІІиІа агЬогеа Б.; сорокопуд терновий (жулан), Еапіиз соїіигіо Б.; чикалка лучна (трав’янка лучна), 8ахісоІа ги-Ьеіга Е.» Шарл; — неясне; можливо, пов’язане з ім’ям Ян.
[япа] «наріст на дереві; смуга на шкірі тварини від сильного удару батога» Л, [япина] «нарости на дереві», [япка] «наростень на дереві» ЛЖит, [япинува-тий\ «покритий наростами (про дерево)»; — неясне.
яр1 — див. ярий*.
яр2 «долина з крутими боками», яро-ватість «подібна до яру будова річкової долини» Нед, ярок «невеликий яр; [струмок]», яруга «великий яр, [невелике заглиблення з виразними берегами, буває наповнене водою тільки після сильного дощу і після снігу]» ЛексПол, яркуватий, {яроватий} «яркуватий» Нед, яружний, виярок, {заяровець\ «той, хто живе за яром», [заярок] «тс.» Я, за-ярний «той, хто живе за яром» Я, зая-рбвувати «вкладати, вставляти (про полиці в шафі)», переярок «яр, що перетинає інший яр», [пояружник] (орн.) «чекай, 8ахісо1а ВеБ; чикалка (звичайна камінка), ОепапіЬе оепапійе Б. Шарл», приярок, прияр'я, прияровий, прияружний; — р. бр. яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище», др. яруга «яр, ущелина», п. ]аг «яр», ч. ]аг] «рів, рівчак», []агек] «струмок», слц. ]агок «рів, рівчак; струмок», болг. [яр] «стрімкий берег, урвище», схв. /друга «яр, байрак; вибій; велика калюжа; траншея», слн. ]агек «рів, рівчак; окоп»; — запозичення з тюркських мов; дтюрк. ]'аг «яр, яруга» походить від дієслівного кореня ]'аг- «роз
сікати, розрубувати, розколювати, розщеплювати», представленого в тур. уаг-, уйг. аз. туркм. ног. тат. башк. яр-, кирг. каз. ккалп. жар-, узб. ер-, алт. дьар-, хак. тув. чар, чув. сур «тс.», як. сар-каах «розщеплений на тонкі скіпки», сарт «тонка дранка або скіпки»; отже, первісне значення слова «розколина»; пов’язання з тюрк. ]агук, ]агик (]аги^) (Зіа^зкі І 501—502; МікІ. ЕШ 100; Кагіо^ісг 8\¥О 229; Вегп. І 445—446; Гокоізсїі 74—75; Горяев 436; Преобр. II, вьіп. последний 139; Сгіге^зкі РЕ III 79; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 301 — 302), а також з тюрк, агук (МікІ. ТЕІ І 248) менш імовірне; непереконливі спроби пояснення слова як праслов'янського (з індоєвропейського) за походженням: пов’язання з дінд. ігіпат «діра, тріщина в землі» (Потебня РФВ 6, 146) або з псл. ]‘агь «ярий, несамовитий» (Кгеї-зсїітег Сіоііа 11, 108; 8сЬизіег-5е\УС 429—430). — Фасмер IV 559; Черньїх II 471; Горяев 436; Дмитриев 554; Его-ров 219, 225; Вгйскпег 199; Вогуз 204; 8кок І 757; Вегіа] Е88Л І 220; Радлов III 99—100.
[яр3] (бот.) «зозулинець, ОгсНіз к; зозулинець салеповий, ОгсНіз тогіо к» Мак; — не зовсім ясне; можливо, суб-стантивована нечленна форма прикметника ярий у словосполученні типу яр корінь-, назва могла бути зумовлена тим, що сокові з двох підземних бульб рослини, за формою подібних на чоловічі (самцеві) яєчка (пор. слат. назву іезіісиїиз уціріз «лисове яєчко»), здавна приписувалась властивість зміцнювати чоловічу потенцію (пор. чеську назву рослини узіауас, (букв.) «вставай» від узіауаіі «вставати, підійматися». — Масіїек Лт. гозії. 299. — Див. ще ярий2.
[яр4] (бот.) «лепеха звичайна, Асогиз саіатиз к» Мак, [аєр, аер, їр] «тс.» Мак; — фонетичний варіант давнішого аїр «тс.»; пор. інші варіанти: їр, йор, гаїр, гав’яр. — Меркулова Очерки 66. — Див. ще аїр.
ярд «англійська міра довжини в 91,4 см»; — р. бр. болг. ярд «ярд», п.
]'агсі, ч. слц. вл. уагсі, м. іард, схв. ]ард (]ард), слн. )агс1; — запозичення з англійської мови; англ. уагсі «ярд» (< дангл. £егсі, £угсі, ^еагсі «жердина, палиця; міра; ярд») споріднене з дфриз. іегсіе, днн. £егсіа «загорода», двн. ^агі «область», гот. ^агсіз «палка», н. Оегіе «прут, лозина», а також із лат. їіазіа «спис», сірл. £аз «пагін». — СІС 1951, 734; Фасмер IV 560; Горяев 436; КІц§]е—Міігка 251; КІеіп 1760. — Див. ще город.
яребйна, ярабйна — див. горобина.
Ярема, [Веремій, Єрема], Єремія, Ієремія, ст. Ієремєй, -ія (1627); — р. розм. Бремен, бр. Ерамей, (розм.) Ве-рамей, Яром, п. Легетіаг, Лагета, Легаті, ч. слц. Легетіаз, нл. Легтіз, Легтиз, болг. (ст., рідк.) Еремйя, м. Ереми/'а, схв. /еремща, Іеремще, слн. Легеті]а, Легко, стел. Икремига; — фонетична видозміна запозиченого з церковнослов’янської мови імені Икремига «Ієремія», що через гр. ’Ієрєщ'ас походить від гебр. ІігтеіаГій «тс.», (букв.) «підвищить (піднесе) Ягве (Єгова, бог)», складного слова, утвореного з ІаГш «Ягве (Єгова, бог)» і гйт «(він) підіймався, підносився; був високим». — Вл. імена 99; Петровский 111; Спр. личн. имен 416; Илчев 199; Фасмер II 23; КІеіп 828. — Пор. Іван.
[яремиш] (бот.) «модрина європейська, Еагіх десісіиа МІІІ. (Еагіх еигораеа)» ВеНЗн, Мак; — неясне.
[ярень] (у словосполученні ярень стелій) (бот.) «флокс лежачий, РГіІох ргоситЬепз Сгау.» Мак; — похідне утворення від ярий «яскравий; палаючий» у зв’язку з яскравим кольором квітів (Ма-сНек Лт. гозії. 186); пор. назви рослини в інших мовах: гр. срХб£ «флокс», (букв.) «полум’я», п. ріотук «маленьке полум’я, вогник», ч. ріатепка від ріатеп «полум’я», слц. ріатепіса від ріатеп «тс.», н. ЕІаттепЬІите, (букв.) «полум’яна квітка», що є, очевидно, кальками грецької назви. — Див. ще ярий2.
[ярепуд] «малоросла, але сильна (важка) людина» Нед, [єрепуд] «тс.», [ерепу-
дин] (лайл.) «поганий, клятий», [єрепу-д(в] (лайл.) «тс.» Ж, [ярепудний] «єре-тицький, чортів» Нед, [ярепудовий] «тс.» тж, [яропудів] «тс.», [яропуджий] «розбійницький» Нед, [яропужний] «тс.» тж; — можливо, фонетичний варіант первісного *яропуд, складного слова, утвореного з основ прикметника ярий «гнівний», др. ярьш «суворий, жорстокий» і дієслова [пудити] «гнати»; отже, первісне значення «той, що жорстоко жене, жорстокий переслідувач». — Див. ще пудити, ярий2. — Пор. єрепуд.
ярйга «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець у приказі, відомстві; [п’яниця] Ва; [урядовець, хабарник; шпигун] Пі», [ялйга] «п’яниця» Ва, ярижка «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець», ярйжник «непутяща людина; [баришник, шахрай Ва; урядовець, хабарник; шпигун Пі]», ярйза «урядовець, хабарник; шпигун» Г, Пі, ярйзка «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець»; — р. ярьїга «(іст.) представник деяких груп найбіднішого населення; нижчий служник у приказах, що виконував поліційні функції (XVI— XVII ст.); (заст.) п’яниця, непутяща людина, розпусник»; — запозичене з монгольської мови, можливо, за посередництвом тюркських, пор. тур. ст., чаг. ]ар1)ьі «суд; вирок; розправа», монг. ст. ]'аг§;и «суд; вирок; виконання судового вироку, розправа»; менш імовірне зведення (Фасмер IV 562; Горяев Доп. І 61; МікІ. Е\У 100) до ярий. — Дмитриев 563.
ярйжка (іст.) «правопис із літерою ьі для звука и і літерою и для звука і, введений  для українських видань у Росії в 1876 р.», ярижний «пов’язаний з ярижкою»; — утворення, що виникло внаслідок експресивного контаміна-ційного зближення р. ерьі «назва літери ьі» (укр. йори) з укр. ярйга «бурлака; нижчий службовець у приказі, відомстві». — Див. ще ярйга.
ярий* «весняний, яровий; молодий», ярйнний «яровий; (про листяні дерева) той, на якому рано з’являється листя»,
[ярній] «весняний», яровий, [ярочкб-вий] «зроблений з вовни однорічної вівці», [ярчаний] «ячний», [єрушка] «молода, ще не стрижена вівця» Л, яр (жін. р.) «ярове; (поет.) весна», [яре'ць[ «ячмінь», ярина «ярове; [овочі, городина]», [яринець] (бот.) «цибуля овочева, АІІіит оіегасеит Б.» Нед, Мак, [яринка] «овочі, городина» О, [ярйнні] «овочеві, ОІегасеае» Нед, Мак, [яри-тинка] «перша вовна, знята з молодої вівці» ЛексПол, [ярйця] «ярова пшениця; [суниця] СУМ; [ярова пшениця або жито] ВеБ», [яріца] «ярові посіви, ярина» ЛЖит, ярка «молода однорічна вівця; [назва дитячої гри]», [ярнйк] (бот.) «підсніжник звичайний, СаІапОшв піуаіів Б.» Нед, [ярнйця] «ярові посіви, ярове жито, ярина», яровизатор, яровизація, яровина, ярові (мн.), [ярбпга[ (зб.) «овечки та баранці віком до одного року», [ярбтина] «вовна однорічної вівці», [яр-ча\ «ягня до року; щеня першого поносу», [ярчак] «короткий кожушок у чабанів», [ярчанка] «ячмінна солома» ВеЛ, [ярчатина] «назва вовни» Дз Доп. УжДУ IV, [ярчук] «ягня, баран» тж, [ярчун] «баран» тж, [ярчух] (ент.) «фіна звичайна, Сузіісегсив сеііиіовае» ВеЛ, ВеНЗн, [яровати] «проводити весну, робити весняні польові роботи» Нед, яровизувати, [ярювати] «орати й сіяти навесні», [від’яритися] «відновитися, відпочити й радісно процвітати» Ж, [об'я-руватися] «закінчити весняні польові роботи», переярка, [під'ярівки] (мн.) «літні яблука» Нед, [під’ярка] «велике винне яблуко» ВеБ, [під’ярок] «піврічні ягнята, з яких можна стригти вовну», [пбярка] «молода вівця; вовна з ягнят» Нед, поярок «поярок УРС; [руно, вовна] Л»; — р. яровбй «яровий», бр. яравьі, др. ярьш «весняний, яровий», п. ]'агу «весняний, яровий», ст. ]агг, ]аго «весна», ч. ]агу «яровий», ]аг «ярові», ]аго «весна», слц. ]агпу «весняний, яровий», іаг (жін. р.) «весна», вл. ]аго «весна», [)ег(і)са] «ярове жито», нл. ]агвкі «весняний», ст. ]агпу «тс.», ст. ]аго «весна», болг. ярка, ярица «молода курка», яр-
кокбшка «молода, (букв.) весняна (курка)», м. /арица, /аричка «курка (яка ще не несеться)», схв. /ар (прикм.) «яровий», /ар (імен. жін. р.) «ярове», слн. (аг «яровий; весняний, ранній», (а'г «ярове», цсл. <арь «тс.»; — псл. (агь((ь) «весняний», похідне від (агь «весна»; — споріднене з гот. (ег «рік», дісл. аг, двн. іаг, н. Лаііг «тс.», дангл. £еаг «рік; весна», гр. сора «пора року, особливо весна; слушний час», шро<; «пора року, рік», ав. уага «рік», лат. Іібгпив «цьогорічний»; іє. *ірго-/ іего- «сезон, весна; рік», похідне від *іа-/еі- «іти, їхати» (звідки й укр. іти, їхати); отже, початкове значення слова мало бути «хід (сонця)» (пор. як семантичну паралель гот. арп «рік», лат. аппив «тс.» при дінд. аіаіі «іде»). — ЗССЯ 8, 175— 176; Фасмер [V 559; Горяев 436; Зіаіувкі І 505—506; Вгйскпег 199; Вогуз 204; Масіїек Е8ЛС 217; ЗсЬивіег-Земс 430; 8кок І 755—756; ВегІа( Е88Л І 220; Вегп. І 446—447; Тгаиітапп 108; Рокогпу 296—297. — Див. ще іти, їхати. — Пор. ярий2.
ярий2 «яскравий, яскраво-зелений; палаючий; світлий, білий; палкий, жагучий, пристрасний; гнівний», яркий «яскравий, блискучий; палкий, жагучий, [пристрасний]» Бевз НЗ УжДУ 26/2, [ярлйвий] «лютий, жорстокий» Нед, [яросливий] «лютий, шалений, ярий», яросний «тс.», яр «лють, гнів; вид зеленої фарби», ярість, [ярка] «лиха жінка» Нед, [яркість] «сперма», [ярош] «жорстока, несамовита, немилосердна людина» Нед, [ярун] «запальна, гнівна людина» Нед, [ярча] «щеня ярчука (собаки з вовчими зубами)», [ярчук] «собака з вовчими зубами, якого бояться відьми», [ярйти] «розпалювати; гнівати» Нед, яритися «сяяти, блищати; палати; лютувати», яріти «блищати; палати; гніватися», ярітися «блищати; палати», [яро-сити] «роздратовувати когось до гніву» Нед, [яростити] «тс.» тж, [ярувати] «перебувати в любовному збудженні»; — р. ярьій «палкий; сердитий, злий, завзятий; білий, блискучий, яскравий; га
рячий, хтивий», бр. [ярьі] «лютий; ярий (про хміль)», др. ярьіи «гнівний; жорстокий; суворий; сміливий, відважний; сильний, поривчастий», яр-ь «гнів», п. ст. (агу «ясний, прозорий, чистий; міцний, бадьорий, гарячий, розпусний», ч. (агу «бадьорий; молодий, свіжий», слц. (агу «бадьорий; моложавий; юний», (заст., кн.) (агку «ясний, яскравий», вл. (ага (присл.) «дуже, вельми, занадто», (егу «терпкий», нл. (егу «терпкий, гіркий; запальний, грубий», ст. (агу «жагучий, пристрасний, розпусний», болг. яр-ьк «яскравий», яря «збуджувати коня; (про півня) покривати курку», яря се «сердитися», м. [/ара] «спека, задуха», /арок «яскравий; яскраво-червоний», схв. /ара «спека; жар (від розжареного вугілля, каміння, заліза тощо); (перен.) запал, жар», слн. (аг «лютий, гнівний», стел, гарь «суворий, різкий»; — псл. (агь((ь) (< іє. [*іб-г-] < *(би-г-); споріднене з гр. Ссорбс; «вогняний, міцний, незмішаний (про вино); жвавий, швидкий (у Ге-сихія)», гр. (атт.) (єи)Сюро^ «чистий (про вино)», (єтпКарєш «накидаюсь; утискую»; зв’язок із лат. їга «гнів», дінд. ігазуаіі «гнівається» (И. Шмидт у Фасме-ра IV 563) малоймовірний; погляд на зв’язок із псл. (агь((ь), укр. ярий «весняний» (Зіаіувкі І 505; Зсішвієґ-Зєіус 428) заперечується. — ЗССЯ 8, 178— 179; Фасмер IV 562—563; Горяев 436; Вгйскпег 199; Вогув 205; Масіїек Е8ЛС 217; 8кок І 756—757; Вегіа] Е88Л І 220; Вегп. І 447—448; Тгаиітапп 108; Воі-васр 312; Рокогпу 296.
Ярйна, брана — див. Ірина.
[ярйч] «їжак», [яре'й] «тс.»; — утворення, похідне від рум. агісі «їжак», на українському грунті вторинно зближеного з ярий «весняний»; рум. агісі «їжак» походить від лат. егїсіив «тс.», що продовжує давніше ег (<*Нег), споріднене з гр. х°'ро€ «свиня (як тварина із щетиною)», які зводяться до іє. *§фег- «бути твердим, жорстким» (звідки, можливо, також псл. гігь, укр. жир). — □ЕКМ 42; У/аІсіе—Ноїт. І 413—414. — Пор. жир1.
[яркушна] (у словосполученні Яркушна неділя) (рел.) «свято після Великодня (інша назва Провідна неділя)» ЛЖит; — утворення, пов'язане з [аркуш], артус «освячений на Великдень спеціальний хліб, який у найближчу суботу роздають парафіянам». — Див. ще артус.
ярлик1 «наклейка на чомусь з назвою, тавром, указівкою тощо»; — р. ярлик «тс.; (ст.) грамота татарських ханів, лист (від хана або до хана)», бр. ярлик «наклейка», п. [)агІук] «писемний дозвіл; записка; квитанція; етикетка»; — запозичене з монгольської і татарської мов за часів Золотої Орди; тат. ярльїк «письмовий указ, грамота хана», дтюрк. ]агГїу «веління, наказ, припис», монг. ст. ]агІі§ «наказ, указ» (монг. суч. заолиг «тс.»); звуження значення слова («етикетка») було пов’язане, очевидно, з митницькою практикою контролю товарів. — Фасмер IV 561; Дмитриев 554; Преобр. II, вьіп. последний 139; Черньїх II 471—472; Горяев 436; Вгйскпег 199; МікІ. ТЕІ І 316; Вегп. І 446; Еокоівсй 76; Радлов ПІ 141, 143—144.
[ярлйк2] «грубий, добірний очерет Дз; найдовший і найтовщий очерет, яким укривають хату Мо», [полуярлйк] «грубий, добірний очерет, дещо нижчий і тонший від ярлика» Дз; — неясне.
ярмарок «торг, влаштовуваний у певну пору року і в певному місці», [армарок] «ярмарок» Пі, [ярмак, яр-малка] Нед, [ярмалок, ярманка] «тс.», ярмарковище «ярмарковий майдан», яр-марчйше «тс.», [ярмолок] «ярмарок» ЛЖит, [ярмонка] «тс.» Нед, ярмарковий, [ярмардчний, ярмардшний] «ярмарковий» Нед, ярмаркувати, ст. ярма-рок'Ь «торжище» (середина — друга пол. XVII ст.); — р. ярмарка «ярмарок», бр. [ярмалак, ярмалка], п. (агтагк, [)агта-гек], ч. (розм.) ]агтагк, слц. ]агток, нл. ст. (агтагк, [(егтагк, ]егтапк] «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Лайгтагкі (< двн. (агтагкаі) «ярмарок», (букв.) «річний базар» є складним словом, утвореним з Заііг (< двн. ]аг)
«рік», спорідненого з псл. ]'агь «весна», укр. ярий, [ярь] «весна», і Магкі (< двн. тагкаі) «ринок, базар», що походить від нар.-лат. тагсаіиз «купівля; ринок, базар», лат. тегсаіиз «тс.», пов’язаного з тегх(-сіз) «товар, крам»; польське посередництво (Кісіїїіагсії 58) необов’язкове. — Шелудько 60; Фасмер IV 561; Черньїх II 472; Горяев 436; Преобр. II, вьіп. последний 139; Зіа^зкі 1 502—503; Вгйскпег 199; Вогуз 204; Масіїек Е53С 216; К1и§е—Міігка 330, 462—463; Таїсіє—Ноїт. II 78—79. — Див. ще мер-кантйльний, ярий1.
ярмйз — див. ярміс.
[ярмїс] «засіб, спосіб; лад, порядок; привід», [ярмйз] «безладдя Нед; неприємність Пі», [ярмйс] «метушня, розгардіяш, веремія» Бі; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі нлат. агтіз-ійїит «перемир’я» в бурсацькому арго. — Пор. армія.
ярмо «дерев’яний пристрій запрягати воли», [ярем] «тс.», [яре'мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, [ярмйна] «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, [ярмовати] «уярмлювати» Нед, [ярмувати] «тс.» тж, [об'ярмйти] «уярмити» Нед, [під'яремний] «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яремний, під’яремний Нед, уяремлений «уярмлений, поневолений», уярмйти; — р. бр. ярмо, др. ярьм'ь, яр-ьм-ь «ярмо; Терези (назва сузір’я)», п. ]агхто «ярмо», ч. ]агто, слц. ]агто, болг. ярем, м. ]арем, схв. )арам, слн. ]агет, стел.
«тс.»; — псл. (рагьто, (])агьпть «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(])аг- (< іє. *аго-, аг-) «з’єднувати», наявного в п. ко-]агх-ус «пов’язувати, з’єднувати», а також, мабуть, у псл. *гету (род. в. одн. гете-пе), ^укр. ремінь-, споріднене з гр. ар&рбі; «з’єднання, місце з’єднання», араріохсо «складаю, з’єдную», аруа «віз; колісниця», лат. агта «зброя; збруя», дінд. аграуаіі «вставляє, закріплює», ага-«спиця колеса», агат «припасований, відповідний», вірм. уагтаг «тс.», агпет «роблю», ав. агаііі «вбиває, утверджує»; іє.
*5г- «зв’язувати»; менше підстав для зближення (ВеісИеІҐ К7 46, 316—320) з лат. агтепіит «худоба». — Фасмер IV 561; ЗССЯ 1, 76—78; Черньїх II 472; Горяев 436; Зіа^зкі І 508—509; Вогуз 205; МасНек Е53С 217; Зкок І 757; Рокогпу 55, 58. — Пор. ремінь.
[ярмоша] «назва вівці» Дз Доп. УжДУ IV; — імовірно, експресивне нерегулярне утворення, пов’язане з ярка «молода вівця», [ярчук] «ягня, баран» і под.
[ярмуж] (бот.) «кольрабі, Вгаззіса оіегасеа аіоісіез Б. Нед, Мак; катран морський, СгагпЬе тагіііта Ь, катран татарський, СгатЬе іаіагіса Ласц. Мак», [ярмуш] (бот.) «кольрабі, Вгаззіса оіе-гасеа акісіез Б.» Мак; — р. [ермьшіка] «сорт капусти», п. ]аппиг (бот.) «листяна капуста, Вгаззіса оіегасеа Уаг. АсерНаїа заЬеІІіса; [катран морський, СгатЬе тагіііта Б., катран татарський, СгатЬе іаіагіса Дасц.]», [)агтизг] «тс.», ч. іагтиг «листяна капуста, Вгаззіса оіегасеа»; — запозичене з німецької мови, можливо, за польським посередництвом; свн. ^аггпиоз «городина; розварена дроблена крупа; тепла юшка» є складним словом, утвореним з ууаггп (< двн. 'Л'аг(а)т) «теплий», спорідненого з псл. уагь, уагііі, укр. вар, варити, і тиоз (н. Миз «варена, подібна до каші страва, повидло»), що споріднене з дфранк. тиоз, днн. дфриз. дангл. тбз «страва». — Зіахузкі І 2197 503—504; Вгйскпег 200; К1и§е—Міігка 495, 838. — Див. ще варйти.
ярмулка «мала кругла шапочка (у євреїв)», [ярмівка, ярмілка, ярмблка] Бі, [ярмурка] «тс.»; — р. ермдлка «ярмулка», бр. ярмдлка «ярмулка; [повстяна шапка]», п. ]агти!ка «ярмулка; шапочка блазня; заокруглена верхівка гори», ст. іаітпигка «тс.», болг. ярмулук «бурка (з вовняної домотканої тканини); (заст.) сільський одяг з капюшоном без рукавів», м. іамурлак «довгий пастушачий плащ (із грубої вовни)»; — фонетично видозмінене запозичення з турецької мови; тур. уадтигіик «дощовик, плащ» походить від уа§тиг «дощ», пов’язаного з уа§(так) «іти, падати (про
дощ, сніг тощо)» (< дтюрк. ]’ау «іти, падати (про дощ, сніг, пісок)»), що споріднене з узб. ег, башк. яу, тат. ног. кумик. яв, кирг. ккалп. каз. жау, алт. дьаа, тув. хак. чав, чув. ру, [<?ав] «тс.». — Фасмер II 25; Егоров 216, 218; Вгйскпег 198; Радлов III 55—56, 310. — Пор. яломбк.
[ярнйк] (бот.) «арніка гірська, Агпіса гпопіапа Б.» Мак; — р. арника (гарная) «арніка (гірська), Агпіса (топіапа) Б.», п. ч. слц. вл. агпіка, слн. агпіка, [агопк] «тс.»; — фонетико-морфологіч-ний варіант літературної назви рослини арніка «Агпіса Б.», вторинно зближений із ярий «яскравий; яскраво-зелений» у зв’язку з яскраво-зеленим кольором листя арніки гірської і яскравим жовтогарячим кольором її квіток. — Попов 43. — Див. ще арніка, ярий2.
Яропблк; — р. Яропблк, бр. Яра-пдлк, др. Яроп'ьлк'ь, п. Загореік, цсл. (Аропл'ькл», ІАроплькі», (Дрополк'ь «тс.»; — псл. *3агорг1кь, (букв.) «той, що сміливо воює, б’ється; сміливий воїн»; складне ім’я, утворене з прикметника ]агь, др. ярьіи «гнівний; суворий; дужий, сміливий, відважний» та іменника *р11кь «військо; загін». — Вл. імена 99; Петровский 236; Спр. личн. имен 478; Вегіа] Е553 І 220. — Див. ще полк, ярий2. — Пор. Ярослав.
Ярослав, Ярослава, Ярош «Ярослав»; — р. болг. Ярослав, бр. Яра-слау, др. Ярослава, п. нл. Загозіаху, ч. слц. Загозіау, цсл. (Ярославі»; — псл. Загозіауь, (букв.) «уславлений, відомий сміливістю»; — складне слово, утворене з прикметника ]агь «гнівний; суворий; дужий, сміливий, відважний» та віддієслівної форми -слав'ь, утвореної від славити, слути «бути відомим». — Вл. імена 99; Спр. личн. имен 478; Илчев 572; Вегіа] Е853 І 220. — Див. ще слава, ярий2. — Пор. Яропблк.
[ярош] (бот.) «цикута отруйна, Сісиіа уігоза Б.» Мак; — не зовсім ясне; імовірно, пов’язане з [ярош] «жорстока, несамовита, немилосердна люди
на», утвореного від ярий «гнівний, палкий, жагучий»; назва рослини зумовлена її палючою отрутою. — Див. ще ярий2.
[ярунда] «нудьга» Нед; — р. ерунда «нісенітниця, дурниця»; — результат експресивної трансформації запозиченого в мову бурсаків (семінаристів) латинського слова ^египсіїит «герундій (особлива форма віддієслівного іменника)», похідного від дієслова §его «несу; веду; виконую», пор. арг. р. герунда (при літ. ерунда) в мові духівництва. — Фасмер II 26. — Див. ще жест.
ярунок «столярний косинець на половину прямого кута»; — р. ярунок, (заст.) ерундк (1794), [герунбк] «тс.», п. §іегипек «з’єднування двох карнизів, планок тощо, що сходяться під кутом»; — запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом російської; н. 6еНгип£ «площина, розташована косо щодо прямого кута і сам цей напрямок» утворене від беіігеп «трикутник, клин; пола, клин (сукні)», похідного від бег «спис» (< двн. §ег «тс.»), спорідненого з дангл. §аг, дісл. £еігг, а також із гр. /аїоу «ціпок». — Фасмер II 27; К1и&е— Міігка 242, 249.
ярус «ряд у горизонтально розташованих предметах; поверх у театрі; рибальська снасть; верства земної кори», поярусний; — р. бр. ярус; — не зовсім ясне; пов’язується як запозичення із дсканд. діал. (ргдНйз «житло в землі, льох, підвал, підземний хід» (Міккоіа ВегйНг. 20; Вегп. І 446), що малоймовірно з огляду на фонетичні труднощі; ще сумнівніші пов’язання з лат. агсиз «дуга, склепіння» (МікІ. Е\У 100), з р. [яр] «ліс по ярах» (Соболевский РФВ 66, 333), з псл. *грсІ5Ь, етимологічно пов’язаним з орудувати, ряд та префіксом *]а- (Каїіта МеирИіІоІ. МІЧ. 1948, 56). — Фасмер IV 562; Черньїх II 472—473.
[ярутка] (бот.) «грицики звичайні, СарзеІІа Вигза разіогіз МбпсН.» Мак; — р. ярутка (бот.) «талабан, ТНІазрі Б.; [грицики звичайні, СарзеІІа Вигза разіогіз МбпсН.]», бр. ярутка «талабан, ТНІазрі Б.»; — неясне.
[ярха] «віялка» Л, [яршення] «віяння, провіювання» Л; — п. [агїа, НагГа] «віялка»; — видозмінене запозичення з німецької мови; н. Нагїе «віялка» вважається результатом семантичного розвитку н. Нагїе «арфа». — 8\У І 57; К1и§е— Міігка 289. — Див. ще арфа.
[ярчак] «купа; юрба; зграя»; — неясне.
[ярчбвина] «хвороба овець (овеча короста болотяного походження)» Нед; — можливо, утворення, пов’язане з'ярка «вівця». — Див. ще ярий1.
яса «знак; салют; шум, гуркіт; чутка, поголоска; данина», ясина «шум», ясйти «повідомляти, сповіщати», ясувати «сповіщати, з’ясовувати, давати зрозуміти»; — р. ст. яса «вістова гармата або пищаль; тривога»; — неясне; можливо, походить з якоїсь тюркської мови (пор. дтюрк. ]азац «ясак, наказ», тур. уазак «заборона», чаг. ]аса «постанова, царський наказ, закон»).
ясак «натуральний податок за часів Московської Русі і царської Росії в деяких народностей Поволжя, Сибіру й Далекого Сходу»; — р. бр. ясак «тс.», болг. [ясак] «лісовий заповідник; охорона, сторожа»; — запозичене за російським посередництвом з татарської та монгольської мов; тат. ясак «ясак, податок, данина» (первісно, за часів Золотої Орди, також «наказ; закон; державний обов’язок» — пор. Будагов II 329), монг. ст. ]азац первісно «кодекс звичаїв», пізніше «управління; уряд», пор. монг. суч. засаг, (іст.) дзасак «правитель, пристав»; (заст.) «закон; кара, покарання»; (суч.) «влада, уряд». — Фасмер IV 564; Дмитриев 554—555; Горяев 436.
ясана (орн.) «Засапа з. Рагга пі§га»; — р. ясана «тс.»; — запозичене з португальської мови за посередництвом англійської (англ. ]асапа «ясана»); порт. ]а<;апа походить із мови тупі уазапа «тс.». — Кіеіп 823.
ясен (бот.) «Егахіпиз Б.», ясене-ваті «Егахіпеае» Мак, ясенець (бот.) «ясенець, Оісіатпиз Б. РУС, ВеБ, Мак;
[зубниця, Оепіагіа Б.; золототисячник, Сепіаигіит НІН] Мак», ясенина, ясе-ниско (згруб.) «ясен звичайний, Егахіпиз ехсеїзіог Б.» Мак, ясенище (згруб.) «тс.» Мак, ясенчук «молодий ясен» Мак, ясень «ясен; [білий, ясенець білий, Оісіагппиз аІЬиз Б. Мак]», [ясінець] «ясенець білий, Оісіатпиз аІЬиз Б.» Мак, [ясінниця] (ент.) «синя стягівка, Саіосаіа (тахіні» Нед, [ясінь] «ясен» Нед; — р. бр. ясень (бот.) «ясен», др. ясень «ясен», п. ]е8Іоп, []азіоп, [азіегі], ст. [азіеп, ]е5Іеп, [езіегі, ч. [азап, []езеп, ]е5еії, ]азеп, ]а8еії], слц. [азеїї, вл. нл. ]а5егі, полаб. ]озіп (чол. р.) (< *]азепь), болг. ясен, бсен, м. ]асен, схв. ]асен, слн. ]езеп, [іазеп]; — псл. (разепь/ь, озепь/ь, [*(])азьпь/ь]; іє. *05-/б5- «різкий, яскравий, ясний» із розширенням -і-у прямих відмінках і -еп- у непрямих, яке у слов’ян проникло в усю парадигму; — споріднене З ЛИТ. ІДО5І5 «ЯСЄН», ЛТС. О5І8 (фонет. ЦО8І8), прус. Л'оазіз (< *О8І-) «тс.», лат. огпп8 (< *б8-еп-оз) «порода ясена», кімр. оппеп (< *О8-па) «ясен», з апофонією кореневого голосного та іншим суфіксом: дісл. аакг, двн. азк, н. Езсіїе «тс.», алб. аН (< *азка-) «бук», вірм. Касі «ясен», гр. -соіс(< бої-) в а/єрсощ «біла тополя,»; розглядається також (МасНек Е8ЛС 217; Літі. гозН. 180; Зкок І 759) як слово праєвропейського походження. — Фасмер IV 564; ЗССЯ 1, 79—80; Черньїх II 473; Горяев 437; ЗІа'Л'зкі ,1 564—565; Вгйскпег 200; ЗсНизіег-ЗехУС 431; Вегп. І 31; Тгаиі-гпапп 203.
[ясик] «мала подушечка», [ясік, ясі-чок Мо, ясько, яцик Ме, яцік Ме] «тс.»; — р. [ястьік] «щось ціле, цілий шматок; ціла ікра однієї риби; мішечок, де міститься риб’яча ікра», бр. ясік «ясик», п. ]ааіек «тс.; подушка», болг. [ястьк] «подушка», м. іастак «подушка; сінник», схв. ’/астук «подушка; м’яке поруччя»; — запозичення з турецької мови; тур. тат. ]а5Іік «подушка» утворене за допомогою суфікса -ік від дієслова ]а5І(а-гпак) < дтюрк. ]а8І(а)- «притуляти, підкладати», отже, мало первісно
означати «те, що притуляється, підкладається»; припускається запозичення п. ]азіек з турецької мови через українську (ВІа^зкі І 511). — Фасмер IV 567; Дмитриев 555; Зіа^вкі І 511—512; Вогуз 205; Радлов III 223—224.
ясйр «бранці, взяті в неволю під час татарських наскоків (XV ст. — 60-ті рр. XVIII ст.) СУМ; [натовп, юрба]», [ясйр-ник] «полонений, узятий в ясир», [яси-рування] «забирання в ясир», [ясйри-ти] «брати в ясир, у неволю», ст. ясирь (ясиромь) (XVIII ст.); — р. (заст.) ясьір «невільник, полонений», др. ясьірь, п. (іст.) ]азуг «неволя в турків або татар; захоплені ними бранці», болг. (заст.) есйр «раб, невільник», есйрин «тс.», м. есир «полонений»; — запозичення з кримськотатарської й турецької мов; Крим.-тат. рзіг, тур. езіг, []е8Іг] «полонений, бранець, раб, невільник» походять від ар. ’азіг «полонений, бранець», (букв.) «зв’язаний», утвореного від дієслова ’азага «брати в полон». — Фасмер IV 567; Преобр. II, вьіп. последний 141; Горяев 437; Віатекі І 520; Вгйскпег 201; БЕР І 510; Вегп. І 449; МікІ. ТЕІ І 293; Маїгепаиег 184; БокоізсН 11.
[яскйня] «печера», [скйня] «тс.» Нед, ст. яскйня (вь яскині) (XVII ст.); — п. [азкіпіа «печера», ст. [азкіпі, азкіпіа, ч. ]езкупе, ст. ]езкупе, слц. ]а5купа, нл. іазк «отвір у барилі; вхід у ятір»; — псл. цазкуп’і < (езкуп’і < *езкуп’і], [*]азкь < *]Є8кь < *е5кі>]; — пов'язується з псл. *ехуа (> ]ахуа) «яма, нора; рана», укр. язва (пор. схв. ст. ]ахуіпа «нора борсука; лігво»); щодо паралелізму суфіксів -к-/-у-пор. псл. Фкь «дикий» : сііуь «тс.», укр. дикий : дйвий; менш переконливе пов’язання (Вгйскпег 200) із др. яскь, аскь «скриня», п. іазхсх, (азхсхук, укр. ящик (із загальною семантикою «схованка»); недостатньо аргументована спроба зближення (МасНек Е53С 223) з ч. [ізкаГ] «розколювати, дробити»; не можна повністю виключити можливість запозичення слова з польської або словацької мов. — Трубачев С.-луж. сб. 163—164; Віа^зкі І 512—513; НоІиЬ—Кор. 152;
НоІиЬ—Еуег 222; Вегп. І 275. — Пор. язва.
[ясківка] (орн.) «ластівка, Нігипсіо» ВеНЗн, ВеЗа; — п. ]а8кбіка (орн.) «ластівка», нл. ]азкоІіса «тс.»; — псл. []аз-коїька, іавкоііса], зменш, від [*)азкоІа]; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення від іазкаіі, ]азкоіаіі на позначення крику ластівки; менш імовірні пояснення походження українського слова як польського (ЗІа^мзкі І 513), як утворення, що виникло внаслідок дисиміляції незасвідчених Пазкохмка, Назкбіка в контамінації з [їазібхукаї (Булаховський Вибр. пр. III 286—287), як складного слова, першим компонентом якого є *]азь (< іє. *бки- «швидкий») (МаІіпо\мзкі РЕ І 193—194; Погодин Следьі 155—156), як слова, спорідненого з гр. оїотрос; «ґедзь; жало» (Ильинский РФВ 60, 427) або пов’язаного з псл. езіі, укр. їсти (Вгііскпег 200); пор. також р. яска (зоол.) «ласка, Мизіеіа піуаііз». — Верхратський ЗНТШ III 209; 81а\мзкі І 513—515; ВсЬизіег-Земус 431. — Пор. ластівка1.
[яскір] (бот.) «жовтець, Капипсиїиз Б. УРС, Мак; пшінка весняна, Еісагіа уегпа Нипсіз. (Еісагіа гапипсиїоісіез Коііі.) Мак», [яскірочник\ (бот.) «пшінка весняна» Мак, [яскор] «жовтець» Мак, яскороваті «жовтецеві, Капипсиїасеае Зиз8.» Мак; — запозичення з польської мови; п. ]азкіег «жовтець; [пшінка весняна]» пов’язане з []азкгу] «яскравий»; назва може бути зумовлена або яскравістю квітів рослини, або здатністю соку з листя жовтцю викликати запалення, почервоніння шкіри; непереконливе виведення (КаНо\місх 5\УО 230) від лат. азіег «айстра», нібито деформованого народною етимологією. — 51а\мзкі І 512; Вгйскпег 200. — Див. ще яскравий.
[ясколка] (бот.) «чистотіл звичайний, СНеІісІопіит та]из Б.» Мак; — р. бр. ясколка (бот.) «роговик, Сегазііит Б.», гі. []азкбіпек, ]азкб1усхпік], (азкбкге гіеіе «чистотіл звичайний, СНеІісІопіит та]из Б.»; — калька латинської науко-
вої назви сНеІісІопіит «чистотіл звичайний», що походить від гр. хє>ц&6уіоу, утвореного від гр.	«ластівка»;
пор. також ч. уіазіоуіспік «чистотіл» (від уіазіоуісе «ластівка»), слц. Іазіоуіспік, н. 5сИ\маІЬепкгаиі «чистотіл» (8асіі\маІЬе «ластівка»); мотивація назви неясна. — МасЬек Зт. гозії. 53—54. — Див. ще ясківка.
яскравий «який випромінює сильне світло, сяючий», яскрйстий «іскристий», [яскрало] «блискітки, лелітки, сухозлітка» Нед, [яскрйця] «іскристе світло», яскравіти, яскравішати, яскрйти(ся) «яскраво сяяти, іскритися», яскріти(ся) «тс.»; — бр. яскравії «яскравий», п. ]'азк-га\му, вл. ]азкга\му «тс.»; — псл. ]азк-гауь(]ь) < *]езкгауь(]ь) < *езкгауь(]ь) є похідним від )азкга (< *езкга) «іскра» (пор. п. )азкга «тс.»), іменника того самого кореня, що й псл. *]ьзкга, укр. іскра, але з іншим ступенем вокалізму; етимологічно споріднене також із псл. *(])езкпь(іь), укр. ясний; припущення про польське походження укр. яскравий (51а\мзкі І 515) необгрунтоване. — ЗССЯ 6, 52—53; ЗІа'Л'зкі І 515—516; Вегп. І 433. — Див. ще іскра. — Пор. яснйй.
ясла (мн.) «годівниця для худоби; дошкільний заклад для найменших дітей», [яслйна] «ясла (годівниця)», [ясел-нйчиїі) «конюх» Нед, ясельний, [заясля] «ясла»; — р. ясли «ясла», бр. яслі «тс.», др. ясли «ясла (для годівлі худоби)», п. (обл.) (азіа, ст. (азіу «ясла (для годівлі худоби)», ч. ]Є5Іе «ясла (годівниця); ясла (дитячі)», ст. ]езІі «ясла (годівниця)», слц. ]а8Іе «ясла (для худоби); ясла (дитяча установа)», вл. ]азІа «загорода для овець», нл. (азіа, []а8Іу] «ясла (для худоби)», болг. ясли (мн.) (одн. жін. р. ясла) «ясла (годівниця); ясла (дитячі); притулок, де виховують дітей-си-ріт», м. ]'асли «ясла (для худоби); ясла (дитячі)», схв. ]'асле, ]асли «ясла (для худоби)», слн. (азіі, []а8Іе, ]а8Іа], стел, гасли «тс.»; — псл. []ззІа] (< *]е8Іа < ’;ЄСІ5Іа), []а5Іі] (< *]Є5ІІ < *ЄСІ8Іі) «годівниця для худоби», що зводяться до іє. *еФ, наявного у псл. евіі, есіть, укр. Іс-
ти; — споріднене з лит. есіхіоз «ясла», бсіезіз «корм», гот. игеіа «тс.»; до словотвору пор. гусла, весло, прясло, перевесло тощо; пов’язання слова безпосередньо з *од-, варіантом кореня *есІ-«їсти» (Масіїек Е83С 223; ЗсИизіег-8е\ус 432), непереконливе. — ЗССЯ 6, 44—45; Фасмер IV 565; Черньїх II 473— 474; 8Іа\узкі І 516; Вгйскпег 200; Но-ІиЬ—Кор. 152; НоІиЬ—Еуег 222; Вегіа) Е553 І 221; Вегп. І 275; Тгаиітапп 66; МеіІІеі Еіисіез 416. — Див. ще їсти.
[ясмйн] (бот.) «жасмин, Зазтіпигп Б. Нед; дереза, повій, Еусіит Е. Мо», [ясминйна] «жасмин» Нед, [ясьмін] «тс.» Нед; — р. (заст.) ясмйн (бот.) «жасмин», бр. язмін, п. іазтіп, ч. ]азтіп, слц. ]агтіп, вл. (азтіп, болг. ясмйн, м. ]асмин, схв. ]асмин, слн. ]азтіп «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Зазтіп є словом арабського або перського походження (ар. перс, (азетіп «жасмин»), — Фасмер IV 565; Вгйскпег 201; Но-ІиЬ—Кор. 149; НоІиЬ—Еуег 221; Вегіа) Е553 І 221. — Пор. жасмйн.
ясна «слизова оболонка ротової порожнини» СУМ, ВеУг, [дясна, дясни] ЛЖит, [ясла] Бі, Нед, ЛЖит, ЛексПол, [ясла] Бі, [ясна] «тс.» ВеУг, ясенний; — р. десньї (одн. десна), бр. дзясньї (одн. дзясна), др. дясна (одн.), її. сіхі^зіа (одн. сіхі^зіо) «ясна», ст. діал. сіхцзпа, ч. сіазеп «ясна», слц. сГазпа (одн. сГазпо) «ясна», вл. сіхазпа «ясна; піднебіння», сіхазпо «піднебіння; щелепа», нл. хезпа (одн. хезпо) «ясна; піднебіння», полаб. сі’рзпа (< *сІ£8па) «ясна», болг. [де'сни], схв. десни, [сіезіі], слн. сіїезпе (одн. сііезпа) «тс.», цсл. деснл; — псл. *сІ^8па/сі^зіо < *с1епі-8по-/аепі-зіо- походять від індоєвропейської назви зуба *сІепі-/сІпі-/ сіопі- (для якої припускався зв’язок із коренем *есІ- «їсти»); — споріднені з лит. сіапі'із «зуб», прус, сіапііз, дінд. сіап, ав. сіапіап-, лат. йепз (род. в. сіепііз), гот. іиприз, ірл. йеі, кімр. сіапі, гр. ббсоу (род. в. ббоутос;), іон. ббобс; «тс.»; малоймовірні припущення про походження слова з колишнього складного *сІепі-[ток]зпа (МасЬек Е53С 111) і про іс
нування праслов’янського варіанта сіезпа (поряд із *с^8па) (Міккоіа ІЕ 8, 303); зіставлення слова (Брандт РФВ 21, 217) з дінд. сіасаіі, -іе «кусає», гр. бахусо «кусаю» сумнівне. — ЗССЯ 5, 26—27; Фасмер І 506; 51а\узкі І 191 —192; Вгйскпег 108; НоІиЬ—Кор. 96; НоІиЬ—Буег 121; 8кок 1 395; Вегп. І 190; МікІ. Е\У 43; Тгаиі-тапп 45; Рокогпу 201. — Пор. дантгіст.
яснгій «який випромінює світло», ясенний «ясний», яснуватий, яса «світло, сяйво», ясенець «перша тонка крига на річці», [ясень] «полярна зірка» Нед, [яска] «усе блискуче; іскристий пласті-вець снігу, сніжинка» Нед, [ясне'ць] «поверхня гладкої криги, не покритої снігом; прозора крига» Нед, [яснйна] «світло; ясна погода, година УРС, СУМ; світло від вогню Г», [ясновець] (бот.) «зірки садові (татарське мило), ЕусИпіз сНаІсеНопіса Б. Нед, Мак; меландрій червоний, Меіапсігіигп гиЬгит Сагске. Мак», яснота, [яснотка] (бот.) «глуха кропива, Батіигп атріехісаиіе Б.» Мак, ясонька, ясочка, [яснйти] «робити блискучим, полірувати; з’ясовувати», яснйтися «сяяти, виблискувати», ясніти, яснішати, ясувати (заст., поет.) «з’ясовувати; виявляти», ясно Г, Пі, з’ясдвувати, об’ясняти, проясняти, роз’ясняти; — р. ясньїй «ясний», бр. ясньї, др. ясьньїи «яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий», п. вл. нл. ]азпу «ясний», ч. слц. ]азпу, болг. ясен, м. ]асен, схв. ]асан, слн. ]азеп, стел, іаснт», цсл. іасмгь «тс.»; — псл. ]азп'ь(]ь) < *]езп-ь(]ь) < *езкпь(]ь) пов’язане з ]азкгауь()ь), *(])езкгауь(]ь), *]ьзкга, укр. яскравий, іскра; далі реконструюється безсуфіксне *ез- < іє. *аісІІі- «горіти, палати», споріднене з лит. аізкиз «ясний, чіткий», можливо, також з тох. В уезап «ясний, чіткий», що продовжують іє. *аіз- «жар»; -к- перед -п- випало, як і в інших давніх утвореннях, пор. др. тіснг < псл. Чезкпь (споріднене з іізкаіі), др. пріснг < псл. *ргезкпь (споріднене з лит. ргезказ «прісний»); пов’язання (Вгйскпег 200—201) з ч. ]азаіі «кричати з радощів», ]азоуа!і, до яких як се
мантичну паралель наводять лат. сіагиз «ясний» від сіагпо «кричу», непереконливе; витлумачення слова як фіно-угор-ського лексичного субстратного елемента, спорідненого з фін. заа «погода», хант. заокі «світло» (Роїак ОгЬіз 1964 13/2, 575) малоймовірне; реконструкція псл. *(])аз!пь (< іє. *бз-1-п-) (ЗсНизІег-8є\ус 432) не досить обгрунтована. — ЗССЯ 6, 51—52; Фасмер—Трубачев IV 565—566; Черньїх II 474; Преобр. II, вьіп. последний 140—141; 81а\узкі І 517; Мозгугізкі Р73Р 201; МасНек Е83С 218; НоІиЬ—Кор. 149; НоІиЬ—Еуег 221; Зкок І 758—759; Вегіа) Е883 І 220—221; Вегп. І 276; Тгаиітапп 4; Зндзелин СБЗ 55. — Пор. іскра, яскравий.
ясокір, ясакар, ясєкар, ясєкор, яси-кер, ясокор — див. осокір.
ясочка «сонечко, зіронька (при звертанні або порівнянні), про молодих жінок, дівчат», яска Пі, ясонька «тс.»; — р. ясочка, [яска], бр. ясачка «тс.»; — очевидно, похідне утворення від яса «світло, сяйво», споріднене з ясний', пор. [яска] «усе блискуче; іскристий пласті-вець снігу, сніжинка» Нед; пов’язання з п. []азкга] «іскра», бр. [яскарка] (Регззоп Веііг. II 950; Вегп. 1 276; Тгаиітапп 4) або з п. ]азкб1ка «ластівка» (Булаховський Вибр. пр. III 287) сумнівніші. — Зіа^зкі І 517.
яспис «яшма», ст. яснись (XVII ст.); — р. болг. яспис «яшма» (старовинна назва), п. ч. слц. вл. (азріз «яшма», схв. Іаспис, слн. рзріз «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. іазріз «яшма» походить від гр. їаотпс; «тс.», що вважається запозиченим з фінікійської чи гебрайської мови. — Фасмер IV 566; Горяев 437; Зіа^зкі І 518; НоІиЬ—Кор. 149; НоІиЬ—Буег 221; Егізк 1 706; Воізасц 364. — Див. ще аспід2. — Пор. яшма.
[ястребаня] «квочка, яку може їсти яструб, непотрібна квочка» Нед; — можливо, пов’язане з [ястрибина]. — Див. ще яструб.
[ястребйнка] (бот.) «нечуйвітер, Ніегасіит Б.» Мак, [ястребник] (бот.) «нечуйвітер вушковий, Ніегасіит аигі-
сиіа Б.» Мак; — р. ястребйнка (бот.) «нечуйвітер», бр. ястрабдк, п. ]а5Ігг^Ьіес, ч. (езігаЬпік, заст. ]е8ІгаЬіпа, слц. ]аз-ігаЬпїк, вл. ]аігоЬпік, слн. ]азігеЬіпа, ]аз-ІгоЬпік «тс.»; — калька латинської назви рослини Ніегасіит, що виникла на основі гр. їєра£ «яструб»; назва рослини зумовлена тим, що, за давньоримським переказом, яструби змочують очі соком цієї рослини і цим очищають і загострюють свій зір. — МасНек Зт. гозії. 232. — Див. ще яструб.
[ястрибина] (виг.) «крик для відстрашування курей» Нед; — не зовсім ясне; можливо, з первісного окличного речення «Ястребе, на!» від ]ястріб] «яструб» і на (виг.) «бери!». — Пор. ястребаня.
яструб (орн.) «хижий птах, Ассі-рііег», [астряб], [яспгер] «тс.», [яспгреб] «великий яструб, Ассірііег §ЄПІІІІ5 Б.» Шарл, Іястребдк] «малий яструб, Ассі-рііег пізиз Б.; польовий лунь, Сігсиз суапеиз Б.» Шарл, [ястріб] «яструб» Нед, [ястрібиця] «самиця яструба» Нед, [ястрібчук] «малий яструб, АссірИег пізиз Б.» Шарл, яструбеня, [яструбець] «(зменш.) яструб; малий яструб, Ассіріїег пізиз Б.» Нед, яструб'я «яструбеня», яструбиний, [з’яструбіти] «зробитися подібним до яструба»; — р. болг. ястреб «яструб», бр. ястраб, др. ястрявт», п. (азігг^Ь, ч. (езігаЬ, ст. (азігаЬ, слц. ]азІгаЬ, вл. іаігоЬ, нл. (азізеЬ «тс.», полаб. ЗозігфЬ (власне ім’я), м. )астреб «яструб», схв. /астреб «тс.», слн. іазігеЬ «яструб; шуліка», цсл. гастрАБт» «яструб»;— псл. *(])азігрЬь, *(])азіг^Ь'ь/ь < *(і)азіґь; — етимологія не з’ясована; зверталася увага на подібне пізньолат. (месапське) азіиг «яструб» (ЗССЯ 1 83—85); у назві виділявся корінь *а5Їг-зі значенням «швидкий» (Булаховський Вибр. пр. 111 287; Вгйскпег 201; 81а\узкі 1 518—520); у тому ж семантичному плані слово зіставлялося з гр. йибс;, дінд. асйз «швидкий», ав. ази-, лат. бсіог «тс.» (Соболевский 81ауіа 5, 439; Вегп. І 32— 33; Егпоиі—МеіІІеІ 8), з гр. шибтгтєро^ «швидкокрилий» і реконструювалася від
повідна індоєвропейська форма /бк’и-реігоз > *ок’и-ігероз (Масіїек Е83С 224; НоІиЬ—Буег 222); назва розглядалася також як складне слово з першим компонентом зі значенням «той, що поїдає», і з другим *(а)г^Ьь «куріпка, рябчик» (ІЛіІепЬеск К2 40, 556—557); припускалася спорідненість із гр. оіотрос; «гедзь; жало» (Булич ИОРЯС 10/2, 431—433), — Фасмер—Трубачев IV 566—567; Черньїх II 474; НоІиЬ—Кор. 152; ВсИизіег-5е\ус 434—435; Младенов 704; 5кок І 760; Вехіа] Е553 І 221; Рокогпу 775.
[яструбець] (бот.) «орлики звичайні, Ациііе^іа уиі^агіз Б.» Мак; — пов’язане з яструб; назва зумовлена зовнішньою подібністю квітів рослини до голови хижого птаха, пор. іншу назву рослини орлики. — Масіїек Зт. гозії. 44. — Див. ще яструб.
[яструн] (бот.) «ромашка лікарська, Маїгісагіа сИатогпіІІа Б., СИгузапіЬетит сИатотіІІа; маруна, РугеіИгит 5сор.» Мак; — п. ]азігип «хризантема, СИгу-запіИетит; королиця, СИгузапіИетит ІеисапіИетит ОС.»; — неясне.
[ясьменник] (бот.) «маренка підма-ренникова, Азрегиіа §1аиса Везз. (Азрегиіа ^аііоісіез)» Мак; — р. ясменник (под-маренниковьій) «Азрегиіа Б. (Азрегиіа §а1іоісІе5 М. В.)»; — не зовсім ясне; можливо, з огляду на білі квіти рослини споріднене з ясний, пор. р. [ясме'н], епітет сокола: ясмен сокдл «ясний сокіл, сокіл-білозір» (Даль IV 681).
[ясьо] (бот.) «квасоля вогняно-червона (королів цвіт), РИазеоІиз соссіпеиз Бат.» Мак, [ясьок] «тс.» Мак, [ясько] «сорт білої великої квасолі» Нед; — очевидно, пов’язане з п. (азіек «сорт квасолі (з великими білими зернами)», похідним від Зазіек, зменшеної форми імені Лап; мотивація назви неясна. — Вогуз 205.
ятаган «великий кривий турецький кинджал», [яктан] «угнута турецька шабля» Пі; — р. бр. болг. ятаган, п. ч. ]аіа§ап, слц. ]аіа§ап, м. ]атаган, схв. іатаган, слн. ]аіа§ап «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур.
уаіа^ап «кривий ніж, кинджал» пов’язане з тур. уаітак «лежати, лягати», уаіа^ап, (букв.) «лежача шабля» (Дми-триев 555). — СІС2 940; Фасмер IV 567; Горяев 437; Віатекі І 525—526; НоІиЬ— Еуег 221; 5кок І 762; МікІ. ТЕІ І 316; БокоізсИ 75; Радлов III 199.
[ятел] (орн.) «дятел, Рісиз; (плавневий) голуба рибалочка, Аісесіо аііИіз Б.; рибалочка, АІсесІо аЧИіз аііИіз)»^ [яділь] «дятел» ВеБ, [ятель] «великий строкатий дятел (дятел звичайний), ОгуоЬаіез таіог Б.» Мо, Шарл, [ятіл] «тс.», [ятіль] «дятел», [ятла] «великий строкатий дятел» Шарл, [ятлик] «дятел» Мо, [ятлиня] «дятленя», [ятол], [ятьол] (заст.) «дятел»; — ч. ]еіеІ, ст. сіеіеі, ]аіеІ «дятел»; — утворення, що виникло в результаті видозміни (дисиміляції) первісного дятел, [дятель]. — Булаховський Вибр. пр. III 236; НоІиЬ— Кор. 152; НоІиЬ—Буег 222. — Див. ще дятел.
[ятелина] (бот.) «дика конюшина» ЛексПол; — ч. (еіеііпа, ]еіеІ, (еіеіісе «конюшина»; — очевидно, етимологічно пов’язане з укр. дятлйна «конюшина»; до фонетики пор. [ятел] з дятел; ч. ]еіе!іпа < *сІ^іеІіпа пов’язувалося з коренем *сІет- (укр. дму, дмухати), оскільки рослина викликає в худоби, що її поїдає, здуття черева. — Див. ще дятлйна.
[яти] «взятися, почати», [вийматися) «бути боязким, соромитися, вагатися» Ж, [иймати] «ловити, хапати» Ж, [ийняти] (віри кому) «вірити комусь, мати довіру до когось» Ж, [ийнятися] «траплятися, ставатися» Пі, [имати] «ловити, хапати» Ж, [імати] «брати, хапати Г; ловити ВеЛ», [іматися] «ловитися, триматися», [імйти] «узяти, спіймати, схопити», [йняти] (у виразі [йняти віри {віру)]) «вірити, довіряти», няти «тс.» УРС, Г, )іманка] «ловіння», [имачка] «набір, призов» Ж, [ятва] «розуміння» Ж, [ятйна] (заст.) «держак грифеля» Ж, [ємкйй] «хитливий; спритний, жвавий, швидкий», [імкйй] «тс.», взаємини, взаємний, виїмка, [виїмок) «виняток», [вййманка] Ж, [вийдмка]
«конфіскування, контрабанда» Ж, виїмковий «вийнятий, відібраний», [винятковий] Ж, виймальний, виємно «виключно», від’ємник, [відійма] «припинення, утрата» Ж, відіймання, відйдм, віднімання, від’ємний, [віймйти] «відняти», діймати, дійняти, [ді'йма] «передчуття, звістка, надія» Ж, [з'їмати] «спіймати», зйом, зйомка, зйомник, [знй-мець] «лестун, підлабузник», знімач, знімок, [зньом] (з прийменником на — на зньом) Я, [зньдмщик] (ст.) «фотограф» Л, [зиняти] «зняти» Я, зніма-ти(ся), займатися «працювати над чимось; спалахувати, загорятися, запалюватися», займистий «легкозапальний; той, що займає багато місця», зайнятий, [зає’м] «зайом; вступ у володіння» Ж, заїмка, [займа] «застава; борг» Ж, займанка «заїмка; займанщина», займан-щйна «займанка, заїмка СУМ; земля, набута правом першого зайняття Г», займань «займанщина; зайнята у шкоді худоба, доки її не викупить господар», [займач] «той, що займає худобу зі шкоди» ВеБ, [займйна] «займанщина», займиско «натовп, зграя» Ж, займище «зайняте місце, займанщина», зайняття, зайом, здіймати «підіймати, підносити; знімати; починати, заводити», [наїмлити] «набрати, накупити», наймати, наймитувати, наймичкувати, [на-ньмати] «наймати», [наєм] «найняття, найом; плата за наймання» Ж, [нає-мець] «наймит, зокрема, який доглядає худобу Г; найманий візник Ж», наєм-ник «військовий наємник СУМ; найманець Ж», [найма] «наймання, найом» Ж, найманець, [найманка] «попит на найом; найом», [найматель] «наймач» Ж, наймач, найми (мн.), наймит, [наймитдк] «малий хлопець як наймит» Ж, [наймиття] (зб.) «наймити, слуги», [наймитча] «хлопчик-наймит», [наймитчук] «тс.», наймитюга (згруб.) «наймит», [наймиця] «найом; плата за найом», наймичка, найом, [найдмець] «наймач», [наньми] (мн.) «найми», наєм-ний «найманий» Ж, найманий, на-зайдм «у позику, в борг» Кух, [неямий]
«нестосовний, неправильний», невід’ємний, недоїмка, [недоймйтка] «брак, нестача» Ж, незнімний, незайманий «незачеплений; чоловік, що не мав статевих зносин», незаймана «жінка, що не мала статевих зносин», незайманщина «незаймані місця; незаймана земля», необійнятий «неосяжний», [ониматися] «бути збентеженим, вагатися» Ж, [бним] «жаль», [онймливий] «несміливий, занадто скромний» Ж, [онймно] «несміливо» Ж, обіймати «охоплювати; заливати (про воду)» СУМ, Г, об(ій)няти, ]об’ятися] «клопотатися за когось» Ж, об'єм «обсяг; простір», об’ємистий СУМ, Нед, об’ємний, [обйймиця] «вузька дощечка, яка накладається на дрань, коли з неї виробляється кошик», [дбійм] «об’єм; простір» Ж, [обійманка] «обійми, обіймання» Ж, обійми (мн.), [обіймйця] «окружність колеса» Ж, обіймйще «ох-ват СУМ, Ж; оберемок Ж», обіймйщі (обіїїмйща) «обійми» Ж, [об'їманка] «обіймання», обнімка (у звороті в обнім-ку «обійнявшися»), [об’ятє] «об’єм» ВеБ, пере(й) няти, [перенаймйти] «здійснити перенайом» Нед, переєм «переривання, затримка; уловлення загубленої речі, плата за це; прийняття» Нед, пе-реймальник «мішеневий вал», переймай «той, що щось на себе переймає; наслідувач», [переймець] «перехоплювач; перехоплювання того, що пливе по річці», [перейма] «перехоплювання того, що пливе по річці; винагорода за вилов-лення того, що пливе по річці; весільний звичай; затримка весільного почту молодого парубка з метою одержати викуп», перейми «спазми (при пологах)», [переймом] «з перервами, коли-не-коли», [перейбм] «перейняття, переймання» Нед, [перенаєм] «перенайом» Нед, перенайом, [переимлйвий] «сприйнятливий, перейнятливий» Нед, пере-ймлйвий «тс.», переймдвий «пов’язаний з перехопленням, перейманням», перейнятливий, піймати, підіймати, піднімати, [підоймати] «підіймати», [підо-няти] «підняти» Нед, під’єм «підйом», під’ємниця «труба для подачі (під
няття) води» Нед, підіймач, (тех.), підйом «підняття, піднесення СУМ; [верхня шкіра (на взутті) Нед]», підйбмка, підйомна, підйомник, підйомні (мн.), піднімач (анат.), [підняток] «підняття», підняття, [підньбм] «рогач для витягання горщиків з печі» Ва, підойма «важіль; [підставка підтримувати дишель, щоб він не падав на землю; пристрій у млині підіймати певні частини млинового механізму]», [подбйма, пудбйма] «дерев’яна деталь у возі, яка з’єднує спиці» ЛЖит, підіймальний, підйомний, піднімальний, підбймистий «той, що служить для підіймання», [пійма] «полон; зміст, вміст; повінь» Нед, піймач, [піймйця] «учасники весілля, виряджу-вані від молодого по молоду; частина поділу (наприклад, виборча округа)» Нед, поймати «покривати (водою); охоплювати; засвоювати», [поймати] «піймати, спіймати», по(й)няти «покрити (водою); охопити; засвоїти; узяти за дружину», [понимати] «осягати (розумом), розуміти, схоплювати» Нед, [понімати] «покривати (водою); охоплювати; засвоювати», [поніматися] «з’єднуватися з (чим); перетворюватися (на щось)», [пояти] «узяти», [паєм] «поняття» Нед, поємність «місткість», [поємщйзна] «податок за дозвіл на шлюб» Нед, [поєм-щина] «тс.» Нед, понятий, [понятії] «поняті» Нед, понятливість, поняття, [понимлйвий] «тямущий, тямкий» Нед, [понятейний] «тс.» Нед, понятійний, понятлйвий СУМ, Нед, [понятний] «зрозумілий; ясний, чіткий» Нед, поняттєвий, приймати, приймйти «прийняти», [прияти] «прийняти», [прйє'м] «прийом» Нед, [приємина] «манера; жест» Нед, приємйни (мн.) «прийоми», [приємчйще] (зб.) «прийом» Нед, [прйїмиця] «прийом, частування», [приїмйще] «притулок» Г, Нед, [прййма] «прийом; щось прийняте, привласнене (напр., поле); усе те, що забирає назавжди (позбавляє життя); кат, чорт і под.; ворожбит, ворожка» Нед, приймак «усиновлений; зять, узятий у прийми», [приймака] «тс.», приймальна, приймальник, приймальня,
[прййманка] «борошно (каша) для виготовлення замазки (шліхти)» Нед, приймач, [приймачйсько, приймачйще] «приймак», прийми (мн.) «стан усиновленого або зятя, що живе в батьків дружини», прйймит «приймак», [приймйця] «наречена» Нед, прйймйч «зять, який іде жити в прийми до батьків своєї дружини Мо, Нед; усиновлений, приймак (син) Нед», [приймйчка] «удочерена, приймачка (дочка)» Нед, прийняття, прийом, прийбмка, прийомна, прийбмщик «офіцер, що займається прийомом новобранців» Нед, [примачка] «жінка, яка прийняла чоловіка до себе» ЛЖит, прияти-лище «притулок» Нед, [приємкий] «приємний» Нед, приємний «СУМ; [сприйнятливий] Нед», [прийманський] «прийнятий (у виразі прийманський скот); худоба, прийнята поміщиком за винагороду від місцевого населення на випас» Мо, прийнятний СУМ, прийомний «СУМ; [гостинний]», проймати, про(й)-няти, пройма, [проємчйстий] «пронизливий (той, що проймає)» Нед, [проимчй-вий] Нед, [проймавий] «тс.» Нед, [роз-доймити] «розкласти, розділити, розло-жити ВеЛ», [роз’є'м] «перемир’я» Нед, [роз’ємець] «рятівник, переможець Нед; арбітр, посередник», [роз’є'мник] «арбітр, посередник» Нед, роз’ємний, роз’ємчий «арбітральний», спіймати, сприймати, сприймання, сприйняття, сприймальний, сприйнятливий, [увіймйти] «відняти», [увоймати(ся)] «припиняти(ся)» Бі, узяти, [узянуть, узнути], [уймати] «відбирати; віднімати; відмовляти», [уни-мати] «припиняти» Нед, уяти, [унима-тися] «бентежитися, соромитися» Нед, [уятися] «узяти під захист» О, [уйма] «зменшення; відняття» Нед, [уймак] «захоплений у неволю, в полон», [уємний] «від’ємний, негативний» Нед, унятливий «уважний, ніжний, шанобливий, запопадливий, привабливий» СУМ, Нед; — р. (діал., заст.) ять «узяти, спіймати; почати», бр. [няць] «ударити; торкнути», др. яти «узяти; схопити; торкнутися; дійти; охопити; досягти; почати», п. іцс «почати; (заст.) схо
пити», ч. ]тоиіі «схопити, узяти», ст. реїі «тс.», слц. іаі’ «охопити; узяти, схопити», вл. (га)]'ес, (букв.) «(за)йняти; ухопити, схопити», іесе «узяття; схоплення», нл. 2.а-]ез, (букв.) «(за)йняти; торкнутися, уразити», полаб. ]р!е (< *]^Ьь]ь) «схоплений, узятий», болг. ємна «підхопити, схопити; вирушити», м, (за)еме «позичити», схв. іі^ІІ (1 ос. одн. теп. ч. ітет, ]атет) «брати»], слн. ]е!і (1 ос. одн. теп. ч. — (агпегп) «почати», стел, іати «узяти, торкнутися»; — псл. (])?іі, (рьтр (1 ос. одн.) продовжує іє. *ет-; — споріднене з лит. іт!і «брати», прус. Іті «тс.», лат. етб «купую», ст. «приймаю», умбр. етапіиг «приймаються», -оск. (регОетезІ «відіймає», дірл. (аіг-Го-)етіт «хапаю»; дещо віддаленішими, але також пов’язаними з попередніми, є відповідники інших індоєвропейських мов, пор. лтс. []егпі], пепй «брати», дінд. уатаіі «тримає», тох. А уот-, тох. В уат- «досягати», гр. морю «розподіляю», гот: пітап «брати», н. пеЬтеп «тс.». — Фасмер IV 569—570; ЗССЯ 6, 71; 81а\мзкі І 536; Вгйскпег 202—203; МасЬек Е83С 231; НоІиЬ—Кор. 156— 157; НоІиЬ—Еуег 224; 8кок І ПТ—ПЬ Вегіа] Е883 І 229—230; Вегп. І 426— 430; Топоров IV 47—49; Егаепкеї І 184— 185; Таїсіє—Ноїт. І 400—402; Мііе^зкі ЯЗІ 10, 84; Рокогпу 310—311. — Пор. імати, йняти.
ятір — див. в’ятер.
ятка «легка будівля для тимчасового користування (торгівлі, виставки і т. ін.); балаган; накриття, зроблене з хмизу, очерету, полотна тощо для захисту від сонця, дощу і т. ін.; повітка СУМ; [прибудова біля хати] ЛЧерк», яточник «той, що торгує в ятці; торговець»; — р. [ятка] «місце для торгівлі на базарі; рундук під полотняним навісом», [ят[ «скупчення риби», бр. ятка «місце, де продають продукти харчування; дрібна пересувна крамниця», п. ]а!ка «м’ясна крамниця; (заст.) (переважно мн. ]а!кі) різниця», ст. ]аІа «примітивна хатка; курінь, намет», (рідк.) ]а!о «стадо», ч. ]а!ку (мн.) «різниці», ст. ]аїка «різни
ця», слц. ]а!ка «різниця (переважно у мн. ]аіку); м’ясна крамниця», вл. ]е!а, Ьеіа, ]еїка «хатка; м’ясна крамниця», нл. ]аіка «різниця», болг. ято «зграя (птахів)», [\по)ята[ «кошара; обора», м. [(пд)іата] «хлів», ]ато «зграя птахі-в; рій», схв. /ато «зграя птахів; рій; стадо», (по)]ата «хлів, кошара; хижа, комора», слн. ]аіа «стадо (зокрема, свиней)», ро]а!а «хлів, кошара; хижа, комора; повітка», стел. ГАть(-хоудьницл) «господарська будівля, повітка»; — псл. ]аіька < ]а!а від іє. *іа- «їхати, рухатися», пор. дінд. уаіат «хід, похід, подорож»; розвиток значення: «щось рухоме (зграя, стадо, рій)» -> «уміщуване (напр., стадо)» -> «вмістище» -> «приміщення» (до подібного розвитку семантики пор. укр. вежа від уегіі, початково «будинок на колесах»); інші тлумачення, як слова, пов’язаного з п. сЬаІа, укр. хата (Кагклмісг 8АУ0 231) або з дінд. уатаіі «тримає, підносить», лтс. ]аеті «покрити» (Еіск І 292; Ногп К2 32, 583), з псл. ]ата, укр. яма як первісно «печера» (ЗокІ АЇ8ІРН 37, 542—545), схв. по/'ата «хижа» (МікІ. Е\У 101), з балт. *аііа, реконструйованого на підставі фін. аіііа «комора», ест. аіі «тс.» (Еісіеп МО V 198; ЕПЕ 25, 139), так само, як і спроба (Мо-вгупвкі ЗР 37/4, 296—298) пов’язати слово з псл. ро(у)е!ь, укр. повітка, менш переконливі або сумнівні; думка (ЗІа^увкі І 526) про запозичення українського слова з польської мови необгрунтована. — ЗССЯ 8, 182—183; Фасмер IV 568; Преобр. II, вьіп. последний 141; 81а\мзкі І 526; Вгйскпег 201; Младенов 704; МасЬек Е83С 218; НоІиЬ—Кор. 149—150; НоІиЬ—Ьуег 221; ВсЬизІег-8є\ус 456—457; Вегіа] Е883 І 221; Вегп. І 450; Рокогпу 296, 501.
ятрити «спричиняти запалення, біль, подразнення», ятритися «не загоюватися (про рану); гноїтися», ятріти «палати, горіти, яскраво світити», [ятра] «почервоніння і висипка на шкірі» ЛексПол, [ят-рйця] «рана, яка не загоюється» Ва, [ят-рйстий] «той, що легко ятриться», ятряний «сповнений пристрасті, палкий; ве-
дикий (про вогонь)»; — бр. раз’ят-рьщь «роз’ятрити», п. ]дДггус «ятрити; дратувати», ч. рігіїі, ст. реїліі, слц. ]аігіі’ «тс.», вл. ]еІїіс зо «ятритися, гноїтися», нл. ІЄЇ8І5 зе «тс.», схв. [іетрипиі] «боліти; набрякати», стел. ОБлтрити «розпалити»; — псл. ї^ігіїі (< *§ігііі); — пов’язується (ЗССЯ 6, 71—72; Вгйскпег 203; К2 45, 49; ЗІа^зкі І 541; НоІиЬ—Кор. 155; НоІиЬ—Еуег 224) із псл. *]§іго (< \іго) «печінка (< нутрощі)» (пор. укр. утроба); менш прийнятне пояснення (МікІ. УСг. І 39; Рогіцпаїоу АІ81РЬ 11, 573; Брандт РФВ 22, 116; Рокогпу 17; Мозгупзкі ЗР 37/4, 298—299) як форми *іпіг-(іІі) (з інфіксом і ступенем редукції) від кореня *аіІг- «горіти», пор. лит. аіігйй «гіркий, терпкий, гострий» (МікІ. УОг. І 39; Вегп. І 269—270); з певними застереженнями приймаються обидва тлумачення (8сЬи5Їег-8еАУс 457— 458); пов’язання з незбереженим праслов’янським відповідником н. Еііег «гній» (Маїгепаиег ЕР 8, 34—35; МасЬек Е83С 229—230) сумнівне.
ятрівка «жінка чоловікового брата», [ятрів, ятрбв, ятрбвка] «тс.» Б, [ятрб-ха[ «тс.» Г, Нед, ст. ятровка (XVII ст.); — р. [ятровь, ятрбва, ятрбвка, ятро-вья, ятровйца] «ятрівка», бр. ятрбука «тс.», др. ятрьі (род. в. ятр~ьве) «невістка (жінка брата)», п. ст. іцДгєау, геАУка, ]д.1гге\ука «ятрівка», ч. ст. ]аігуе-пісе, іаігизе, болг. ет-ьрва «зовиця», м. )атрва «ятрівка», схв. ]втрва, слн. )е'ігуа, іеіґУІса, цсл. метри (род. в. одн. метрове) «тс.»; — псл. *]§ігу (род. в. одн. ]§ігьує), первісно основа на -г-, як таіі, таіеге, укр. мати з поширеним в індоєвропейських назвах спорідненості суфіксом -(1)ег, -(і)г-; вторинно слово перейшло на слов’янському ґрунті до основ на -й- під впливом назв типу псл. зуекгу, зуекгьуе; — споріднене з лит. ст. )епіе (род. в. )еп-іегз) /)епіе5, [(сх.) іпїе] «ятрівка», лтс. їеіеге, іеіаіа, дінд. уаіаг-, гр. єуатг|р, фріг. (зн. в.) іауоггера «тс.», лат. іапіігїсез (мн.) (< *іапіїег) «жінки братів», можливо, також вірм. пег-, пег- «жінка чоловікового брата»; іє. *іепаІег-/іпіег-/іпІг- «ят
рівка», де первісне значення кореневої частини неясне. — Фасмер—Трубачев IV 569; Трубачев Терм, родства 137— 138; ЗССЯ 8, 188—190; Преобр. II, вьіп. последний 142; ЗІа^узкі І 539; Вгйскпег 203; МасЬек Е83С 218; Младенов 163; 8кок І 779; Вегіа) Е883 І 230; МікІ. ЕА¥ 104; Вегп. І 456; МеіІІеі Еіисіез 268;
Тгаиітапп 107—108; Рокогпу 505—506.
[ятрунй] (ент.) «наїзники, ІсЬпеито-пісіае»; — утворення, імовірно, пов’язане з ятрити; назва може бути зумовлена укусами комах (Пташа Тіегг. 308).
ять1 «назва літери "Ь у старослов’янському, давньоруському, староукраїнському письмі, а також у російському алфавіті до 1918 р.»; — р. ять, бр. яць, ч. слц. )аі’, болг. ят, цсл. гать «тс.»; — давнє запозичення з церковнослов’янської мови; стара назва свідчить про те, що в старослов’янській мові 'й вимовлявся як звук, близький до я (очевидно, як відкрите а); первісне значення слова і його походження неясні. — Фасмер IV 570; Младенов 704.
[ять2] «назва рибальської снасті, окремої від ятера»; — очевидно, етимологічно пов’язане з ятір (див.).
[яфина] «назва вівці» Дз Доп. УжДУ IV; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [яфина] «чорниці» (за мастю вівці). — Див. ще афина.
яфини, яфиннйк, яфири, яфирнйк — див. афина.
яхйдний, яхйдетво — див. єхйдна.
яхонт «старовинна назва рубіна і сапфіра СУМ; гіацинт Нед»; — р. болг. яхонт «сапфір, рубін», бр. яхант, др. яхонт-ь, п. ст. )асЬапі, ]асупкІ «тс.», ч. ]асЬопі, ст. іасіпкі, ]асіпкі, ]асіпк; — запозичення з німецької мови; свн. рсЬапі «гіацинт (коштовний камінь)», можливо, за посередництвом слат. ЬуасіпіЬиз «тс.» походить від гр. иахіу&ос; (бот.) «гіацинт, НуасіпіЬиз Б.; півники, Ігіз Б.; косарики, гладіолус, Сіїасііоіиз Б.; гіацинт (дорогоцінний камінь)»; камінь названий за кольором квітів; безпосередньо від гр. иахгу&ос; походять др. акинт-ь, акинф-ь, якинф-ь. — Фасмер IV 570;
Черньїх II 474—475; Преобр. II, вьш. последний 142; ЗіаАМзкі І 420—421; Вегп. І 443; КісННагсИ 58; Маїгепаиег 182; Егізк II 952; Воізаср 996. — Див. ще гіацинт.
яхта «спортивне чи туристичне судно»; — р. бр. болг. яхта, п. )асНі, ч. слц. вл. ]асН!а, схв. {ахта, слн. ]а!тіа «тс.»; — запозичене з голландської мови за посередництвом російської, частково, можливо, німецької (н. ЗасМ); гол. ]'ас!іі «яхта; гонитва, полювання» походить від дієслова ]а£еп (< снідерл. р^Ііеп) «полювати, гнати, переслідувати», спорідненого із снн. .іа^еп, дфриз. )а£Іа, двн. ]а£бп (н. ]'а^еп) і, можливо, дінд. уаіій-, уаііуа- «неспокійний, швидкий», (рга)уакзаіі «просувається вперед, поспішає» (первісно на яхтах переслідували піратів). — СІС2 940; Фасмер IV 570; Черньїх II 475; Преобр. II, вьіп. последний 142; Горяев 437; НоІиЬ—Буег 220; КІиее—Міігка 329; Угіез НЕ\У 284.
[яци] «тільки» ВеЗа; — др. ацй, аче, ачи «якщо; хоча», п. (ст., діал.) [асу «тільки, як, ніж, коли, раніш, але, хіба, ніби, якось», схв. (ст.) асе «якщо», цсл. лште «якщо», стел, лште, (рідк.) гдште, ашти «якщо; чи»; — українську форму запозичено з польської; польська разом з її слов’янськими відповідниками зводиться до псл. *аІ)е(і)/акі'е(і), перша частина якого пов’язана зі сполучником а, укр. а, решта слова становить собою суфіксальну частину, відбиту в укр. двічі, тричі (Боз Сг. р. II 57; Тгуриско 81о\уіагізке рггу5Іб\укі Псг. іури зісзЕ дсазсіі, ігізіі 1947); менш вірогідні інші пояснення слова: як складеного з *бі (> псл. *а) і псл. се (дінд. са, гр. те, лат. риє «і») (Мейе ОЯ 78; Фасмер І 99), як поєднання *аі ]ес! (*аі = а, *Іес1 зн. в. одн. с. р. від *]о, укр. йо(го)) (Вегп. І 34). — ЗССЯ 1, 90—91; ЗІахузкі І 483. — Див. ще а1. — Пор. ачей.
яча — неясне.
ячати «кричати по-лебединому; кричати, шуміти (про багатьох людей)», [яко-тіти\ «галасувати, кричати (про дітей)», [ячйти] «плачливо, жалібно говорити,
молитися» Нед, [якіті «крик, гам»; — р. [ячатьі «(про гусей, лебедів) стогнати, жалібно кричати», др. ячати «зойкати, стогнати», п. ірсгес «стогнати, охкати; скиглити, нарікати», ч. ]есеН «вищати, верещати», ст. з'есеїі «кричати, галасувати», слц. )асаГ, болг. еча «лунаю, гримлю, розлягаюся», м. /ачи «лунає, розлягається; стогне», ечи «лунає, розлягається», схв. ]ечати «розлягатися (про звук), лунати; стогнати», слн. )еса1і «зітхати, стогнати, охкати», цсл. іачдти «стогнати»; — псл. (ррсаїі (< іє. *епк-/опк-, звуконаслідувального походження); — зіставляється з лит. іпкзіі «вищати, стогнати», йп^ІІ «скиглити», алб. пекбгі (< *епкбгі) «стогну», гр. бухаоцаї «реву, кричу», ірл. оп^ «стогін, зітхання», свн. апкеп «стогнати, зітхати»; до словотвору пор. гучати, ричати, сичати і т. ін.; думка (ПЬІепЬеск АІ8ІРИ 15, 487) про походження слова в слов’янських мовах із германських безпідставна. — Фасмер IV 570—571; ЗССЯ 6, 61—62; Преобр. II, вьіп. последний 143— 144; 81а\мзкі І 538, 575; Вгйскпег 203; Вогуз 214; НоІиЬ—Кор. 150; НоІиЬ— Еуег 221; Младенов 160; Вегп. І 267— 268; Тгаиітапп 70; Рокоту 322.
[ячик] (орн.) «сорокопуд жулан, Еа-піиз соїіигіо Е.» ВеБ, Шарл; — імовірно, звуконаслідувальне утворення, зумовлене характерним криком птаха. — Птицьг СССР 425.
[ячія| «кліточка в густій рибальській сітці з товстої нитки» Берл, [ічія, очія] «тс.» Берл; — р. ячея «заглиблення, дірочка; кожна окрема ланка в сітці», бр. ячзя «тс.», [ячьія] «окрема ланка в сітці», [вечаіі] «тс.», др. ячая «зв'язок, скріпа, скріплення», болг. ст. ачая, цсл. іжчага; — псл. [*рса)а]; — утворення з суфіксом -еіа, похідне від *ркі’і «гнути, згинати, складати петлею, кільцем»; пов'язувалося з іє. *апк- «гнути» (Вегп. І 267; Фасмер IV 571), з яскйня «печера» (тоді первісне значення «заглиблення в чомусь», «лунка») (Черньїх II 475); немає достатніх підстав для пов’язання з дісл. аі (рі) «ремінь» (Маїгепаиег БР 8, 16). —
ЗССЯ 6, 61; Преобр. II, вьіп. последний 143. — Пор. ячмінь.
[ячмінник] (орн.) «просянка (вівсянка сіра), ЕтЬегіга саіапсіга Ь.»; — неточна калька німецької назви птаха Сегзіепаттег Ь., (букв.) «ячмінна вівсянка»; назва, зумовлена тим, що птах гніздиться, як правило, на полях і луках, зокрема серед різних злакових культур; пор. інші його назви просянка, вівсянка. — Див. ще ячмінь.
ячмінь (бот.) «хлібний злак, Ногсіеит Ь.; [безсмертки однорічні, ХегапіЬетит аппиит Ь. До; (мед.) запалення сальної залози повіки]», [ячмінка] «відходи після молотьби ячменю, ячмінна солома» Мо, [ячмінйсько] «поле, де був ячмінь», [ячмінка] «ячмінна солома; сорт картоплі», ]ячміннйця] «ячмінна солома» ВеЛ, ячник «хліб з ячного борошна», [ячниця] «ячмінна солома» Нед, яшник «ячник», [яшнисько] «там, де зібрано ячмінь» Па, [яшниця] «ячмінна солома» Нед, [яшнище] «поле, де був ячмінь», ячмінний «той, що стосується ячменю; приготований з ячменю», ячний «тс.», яшний «тс.»; — р. бр. ячмень, др. ячьмьі (род. в. ячьмене), ячьмень, п. І^С2,тіе!і, ст. і^схтук, ч. іестеп, ст. іестеп, іестук «тс.», [)астук] (мед.) «ячмінь», слц. іастеїі (бот., мед.) «ячмінь», вл. іестіегі (бот.) «ячмінь», нл. ]аст]еп, полаб. і^стіп (< *]£сьтепь), болг. ече-мйк (бот., мед.) «ячмінь», [ечмен] «тс.», м. ]ачмен «ячмінь», схв. /ечам «ячмінь», /ечмен (прикм.) «ячмінний, ячний», слн. Іестеп «ячмінь», цсл. іачьмьі (іачьмєнє) «ЯЧМІНЬ», СТСЛ. ІАЧЬІГК, ІАЧЬН'Ьн'Ь (< *ІАЧЬ-мєн-) «ячмінний, ячний»; — псл. *(])^сьту (род. в. одн. ф^сьтепе); — точних індоєвропейських відповідників немає; припускається походження з іє. *апк- «згинати» і спорідненість із р. укоть «гак», др. укоть «пазур; якір» (<*ркоіь), лит. [а'пка] «петля», двн. ап^о, ап^иі «тс.; шип, шпилька», нвн. Ап^еі «вудка; гак», лат. ипсиз «зігнутий», гр. бухос; «закривлення; гак», дінд. апка- «згин; гак»; (в одного з найпоширеніших сортів ячменю «Ногсіеит ЬізіісЬоп пиіапз, ячмінь дворядний гнучкий» при достиганні колос згинається до землі); менш
вірогідне зближення (Хирііга 00 129) з гр. ахоотгі «ячмінь», а також пов’язання (СЬагрепІіег К2 40, 464) з гр. ортгугі «пожива, зерно»; сумнівне виведення (Вегп. І 268) псл. *^(сьту) з іє. *п-, як і реконструкція праслов’янської форми слова (МіІеАмзкі ВВІ 10, 91—93) *іаг)кітеп- < *аг)кітеп- і зближення з прус, аусиіо «голка», гр. оіхЛої «гострі стріли» — з огляду на довгі остюки колоса (Реіегззоп У^І. зі. АУогІзі. 25— 26); зіставлялося зі сван, стіп «ячмінь» (Мосенкіс Зб. Мова і культура. Вип. 59, 43). — Фасмер IV 571—572; Черньїх II 475—476; ЗССЯ 6, 63—64; Преобр. II, вьіп. последний 143; ВІахузкі І 575—576; Вгйскпег 208; Вогуз 214—215; МасЬек ЕВЗС 219; Зт. гозії. 282—283; НоІиЬ— Кор. 150; НоІиЬ—Еуег 221; ВсЬизІег-Ве\ус 439; Младенов 163; Вкок І 766.
[яшкар] (іхт.) «Йорж, Асегіпа сегпиа Ь.»; — п. [іах^аг] «тс.»; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови. — В1а\узкі І 531. — Див. ще язгір.
яшма «різновид кварцу»; — р. бр. болг. яшма, схв. іазгпа «тс.»; — видозмінене запозичення з кримськотатарської або турецької мови; крим.-тат. ]азут «яшма», тур. уезіт «тс.» пов’язуються (Горяев 437; Преобр. II, вьіп. последний 143; МікІ. ТЕ, ІЧасйіг. II 136; Ьо-коізсЬ 75) з ар. іазгп «нефрит», пор. також іазЬ, іазі «яшма». — СІС2 940; Фасмер IV 572; Черньїх II 476; Вкок 1 761. — Пор. аспід2, яспис.
[яштрубі «деталь ткацького верстата»; — неясне.
[ящериця| (бот.) «нотолена Маран-ти, N0150,3603 тагапіКае (Ь.) В. Вг.» Мак; — утворення, пов’язане з [ящурй-ця] «ящірка»; назва зумовлена певною подібністю рослини до ящірки (нижня частина листя вкрита біло-сірими та іржаво-коричневими лусочками). — МасЬек Літі ГО5ІІ. 33. — Див. ще ящір.
ящик «виріб із дощок, фанери, який використовують для пакування, зберігання, перенесення чого-небудь», ящич-ник\ — р. ящик «ящик; шухляда; скринька», бр. [яшчьік] «одноденна бочка, високий цебер із кришкою», др. аскт>, ЯСІСЬ «КОШИК», 11. ]'а52С2 (військ.) «заряд
ний ящик; (заст., діал.) ящик», ст. [азгсгек, [(азгсгукі (зменш.) «ящичок»; — утворення, що продовжує др. яск-ь, аскт> «кошик», для якого припускається запозичення зі скандинавських мов; пор. шв. ст. азкег, дісл. азкг «дерев’яна посудина (з ясена)», що походять від дсканд. азкг «ясен», спорідненого з укр. ясен; пов’язання (МікІ. Е\¥ 101; Вегп. І 32) з дісл. езкі «кошик, чашка», з гр. ш.6с «шкіряний мішок» (Мегіп^ег Ж18 7, 2—3), з н. АзсЬ «посуд», двн. азе «полумисок; посуд» (Кагіохуісх 8\¥О 231) менш вірогідні. — Фасмер IV 573; Чер-ньгх II 476; Преобр. II, вьіп. последний 144; 81а^зкі І 520—521; Вгйскпег 201. — Див. ще ясен.
ящір (зоол.) «ссавець, поширений в Африці та Азії; назва вимерлих плазунів і земноводних», [ящереня] «маля ящірки» Нед, ящірка (зоол.) «невеликий плазун із подовженим тілом, короткими лапками і довгим хвостом, Еасегіа а^іііз, уєгісііз», [ящір] (зоол.) «саламандра, Заіатапсіга; назва весняної гри та її головної дійової особи», ящурйця «ящірка», [ящурка] «ящірка; саламандра», ящериний «той, що стосується ящірки», [ящурйний] «тс.», ящірний «той, що стосується ящера», [ящірний], [ящурячий] «ящериний»; — р. ящер «ящір», бр. яшчар «тс.», яшчарка «ящірка», др. ящері>, ящерица «тс.», п. [азгегиг «шагрень; (зоол.) саламандра, Заіатапсіга; (палеонт.) ящір»; )азгсгигка «ящірка; (перен.) змія (про підступну жінку)», ч. їезіег «ящір», іезіегка «ящірка», ст. (езсег, іезсег «ящір, дракон; ящірка», слц. ]'аз1ег «ящір; (фольк.) змій; ящірка», іазіегіса, [азіегка «ящірка; (перен.) змія (про жінку)», [(сх.) іазсиг] «ящір», [(сх.) іазсигка] «ящірка», вл. ]езсег «змія», ]еасеІ «ящірка», ]езсеІса «тс.», нл. іазсег «ящірка; саламандра», фесегіса «ящірка», полаб. уізїагаіса (< *фзсегіса) «ящірка», схв. (рідк.) [рзіегі «ящірка», слн. [фзсегіса] «ящірка», цсл. гаштєрь, іаштєрнцл «тс.», стел, лштєрь «ящірка»; — псл. (Дазсегь < *азсегь, найімовірніше, походить з *азк-8сегь «той, що риє
печери, нори», де *азк- пов’язане з псл. *(разкь, з яким споріднені укр. [яскйня] «печера», п. )азкіпіа «тс.», а азсегь — з укр. шкіра; менш імовірні інші етимології, що пояснюють слово як виникле з іє. *бк’и-зкег- «швидкострибуче» (Вегп. І 33) або пов’язують другу частину -зкег- з іє. *(з)кег- «стрибати» (Черньїх II 476), як утворене префіксом (і)а- від псл. *8ког- (< іє. *(з)кег-/(8)ког-), укр. шкіра, тобто «тварина з особливою шкірою» (Ильинский АГ8ІРН 32, 340; РФВ 76, 248), як споріднене н. (Еій)есЬзе «ящір.-ка», англ. а8к(ег) «тс.» (МасЬек Е83С 224) з дінд. акЬй- «миша, щур» (Потебня РФВ 7, 230), з гр. єоуоірбс; «якась риба» (2иЬаІу К2 31, 15), з лат. зїеіііб «зоряна ящірка» (ЗсНгасІег у АУаИе—Ноїт. II 588), з гр. охіоорос; «білка» (ЗігекеІ] АГ31РН 28, 514—516), з дінд. азеагуа-«дивний, особливий» як «дивна тварина» (МасЬек К2 64, 264), з фіно-угорським субстратом (пор. фін. Ьіігі «миша», морд.-ерз. се)ег, удм. зуг, манс. Іаркаг, хант. ібідкаг, уг. е§е'г «тс.») (Роїак ОгЬіз 1964, 13/2, 575). — Фасмер—Трубачев IV 572—573; ЗССЯ 1, 87—89; Преобр. II, вьіп. последний 144; Горяев 437— 438; Вгйскпег 201; Вогуз 207; НоІиЬ— Кор. 152; НоІиЬ—Ьуег 222; 8сЬизіег-8еАмс 449; Младенов РФВ 71, 454—458; Рокогпу 934. — Див. ще шкїра, ЯСКЙНЯ.
ящур (вет.) «гостра інфекційна хвороба ратичних тварин», [ящер] «нарив у горлі» ЛексПол, ящурний «той, що стосується ящура (хвороби)»; — р. ящур «хвороба тварин», бр. яшчур «хвороба», п. іазхехиг «ящір; хвороба», схв. /аш-терица «нарив на язиці»; — утворення, пов’язане з ящірка (зоол.) (при запаленні слизової оболонки і шкіри з’являється шерехатість, що нагадує шкіру ящірки); у формі ящур, очевидно, запозичене з польської мови, однак значення «хвороба тварин» з’явилося в польському слові під впливом російської (81а\узкі І 522); до перенесення назви живої істоти на хворобу пор. р. жаба, рак. — Фасмер IV 572; Черньїх II 476— 477. — Див. ще ящір.
Наукове видання
СЛОВНИКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА їм. О.О. ПОТЕБНІ
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ мови
у СЕМИ ТОМАХ
Том ШОСТИЙ
У—Я
УКЛАДАЧІ
Півторак Григорій Петрович, Пономарів Олександр Данилович, Стоянов Іван Андрійович, Ткаченко Орест Борисович, Шамота Алла Миколаївна
Київ, Науково-виробниче підприємство «Видавництво "Наукова думка" НАН України», 2012
Художній редактор І.Р. Сільман
Технічний редактор Г.М. Ковальова
Коректор Л.Г. Бузіашвілі
Комп’ютерний набір О.О. Іщенко, В.Г. Каменькович,
І.С. Рябуиіки
Комп’ютерна верстка Л.В. Багненко
Підп. до друку 05.01.2012. Формат 70 х 100/16. Папір офс. № 1. Гарн. Антіква. Офс. друк.
Ум. друк арк. 46.15. Ум. фарбо-відб. 46.15. Обл.-вид. арк. 58,18. Наклад 1000 прим. Зам. №11 — 610
НВП «Видавництво "Наукова думка" НАН України»
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК № 2440 від 15.03.2006 р.
01601 Київ 1. вул. Терещенківська, З
ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»
Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 4063 від 11.05.2011 р.
09117 Біла Церква 117. вул. Леся Курбаса, 4
Е88 Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол.: О.С. Мельничук (голов. ред.) [та ін.]. — К. : Наук, думка, 1983 —	. — (Словники України).
І8ВН 978-966-00-0816-8.
Т. 6 : У — Я / уклад. Г.П. Півторак [та ін.]. — 2012. — 568 с. — І8ВН 978-966-00-0197-8.
Шостий том словника містить слова на літери У — Я. У ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні. Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів.
ББК 81.2УКР-4
НАЦІОНАЛЬНА
АКАДЕМІЯ НАУК
УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О. ПОТЕБНІ