ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови
т
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови
У семи томах
Наукова думка
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
Том п’ятий
Київ 2006
ББК 81.2УКР-4
Е88
Укладачі
Р. В. Болдирєв, | В. Т. Коломієц^, Т. Б. Лукінова, | О. С. Мельничуі^, В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, А. М. Шамота
П’ятий том словника містить слова на літери Р—Т. У ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.
Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів.
Редакційна колегія
| О. С. Мельничук] (головний редактор),
І В. Т. Коломієць\, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак,
В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко
Затверджено до друку вченою радою
Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
	Видання здійснене в межах проекту «Словники України» відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1999 року № 967 «Про розвиток національної словникової бази» Науково-видавничий відділ філології, художньої літератури та словників Редактори Л. С. Шорубалка, М. А. Щипська © Р. В. Болдирєв, | В. Т. Коломієць,, Т. Б. Лукінова, | 0. С, Мельничук|, В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, А. М. Шамота, укладання, 2006
І8ВИ 966-00-0195-9(5) І8ВИ 966-00-0816-3	© Ідея та назва серії «Словники України» Т. П. Гуменюк, В. А. Широков, 1994, 2006
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ
В укладанні 5-го тому Етимологічного словника української мови взяли участь такі автори: І. А. Стоянов (уклав статті раб — Роксана); О. С. Мельничук (рокфор — ропша, а також, у межах частин інших укладачів, рабані, равер, рагеля, радлова-ти, радолка, раму вати, ранда2, рапті, рата2, рахатися, рвант, рева1, ревтаня, регеша, регнути, регезуля, регетать, реділь, резгини, ремство, ренклод, репиця, репухатий, рет, рехтельний, решітка, рея, рєхий, рзати, рибовій, ригач, ри-гувати, рикати, римашка, римоннє, ринда3, римський, рипиґатися, рипіти, рі-сень, ріятися, розбестити, розвитися, роздівитисі, розиднятися, розкереша, роз-кушкати, розлопанитися, розмацькати, розпістерти, розстріхатися, розтер-гнути, розхвірити, розчин, розшкрилити, росіяни, роскаль, ростохвіст, ротія, руберойд, руга1, рудяк1, рудяк2, рунути, рутенці, рябчик2, ряжанка, рямпати, ряха, сабантуй, савати, Савелій, Саверій, саз, сакомпак, саландар, салол, самба, самбук, самолитий, сандига, сапропель, сапрофіт, сарган, сауна, свака, свинка', свинки, свинюха, свірка1, свірон, сегельба, сейка, секретар2, сель, селькупи, се-ник, септет, септима, сердзевий, сереш, серпій3, серпкий, серпоріз2, серсама, си-вак, сивка, силок, симезилина, синія, синкліт, сирова, сиропуст, ситніти, ситя-ви, сі2, сіверяни, сількор, сірачок, сірманя, сіткавниці, Січ, скаврон, скалити, ска-менюшник, скарідь, скарпель, скаут, скес, скивіщя, скиджитися — скиксувати, скинія, скипніти, скирняти, скібець, скільки, скіф, скіфи, склеснути, склизити, склітати, склока, склюкати, скнип, скніти, скобель — сковзати(ся), сковуватися, скойка, скокошитися, сколіничитися, сколопендра — сколяничніти, скомирда, скоморох, скомишти — сконозити, скопець — скопювати, скорб, скорбут, ско-рець, скорий, скоришайка, скорняти, скорода2 — скороздрий, скором, скоронний, скорпіон, скорязний, скраклі, скраколь, скрань, скрегулець, скремзать — скрепер, скриглі — скримцювати, скриня1, скриня2, скрізь, скромадити, скроня, скрупульозний, скрушки, скубти, скугу, скука, скулити2, скуса, скут2, скути, скуток, скухторить, слажда, слайд, сланим, слемено, слиж2 — слиз2, слід2, слімень, сліпак4, сліпак5, словець, словінь, слонец, слоник, слонька, слочок, слудва, слуква, слушний, слюгота, слюз~, смак — смалець, смальцуга — смаркуля, смерд, смердіти, смертельним — сметана, сметанка2, сметанник, смик', — смикати, смирний, смідь, смілка, сміття, сміть, смовзик, смоква, смолій, смольним, сморкач, смотолока, смочка, смуда, смудитися, смута — снага, спадний, снасть — снєпи-рити, сниця — снідок, сніп, сновигати, сноз', снувати, снядіти, соба' — соба-карня, собачка5, соболь, совгати, совіт, совітина, совманитися, совп, сода, соду-хи, сойка, сокач, сокира, сокирки, сокіл', сокіл3, соколя, сокотати, сокотити, соловей — солома, Соломія, солом янка — солотвина, солтис, соляр, сом' — соматичний, самець, сон', сон2, сонечко, сонце — сопка, соплі, сопляк, сорбент — сорокатільник, сорокуля, сос, сосонка, сотуга, соферяти, софіт, софорок, Софрон, сохтач, союзка, сояк, спаз, спанієль, Спартак, спасти, спасувати, спахнути, спевнити, спиндз, співати, співчувати, спікер, спіноза, спіч, сподєчити, сполик, спорудити, споховастий, спошев, спрічатися, спроволока, спрокудити, спрут, спрязьми, спулити, спурт, спуст, сребро, срамота, став', ставрида — стагнація, стамеска, Станіслав, статор, стволя, стельвага, стемпка, стенокардія, степ2, Степан, стермо, стерник, стиль — стина, стипендія, стихар, стільки, стінка', стовбець, Стожари, стоком, стопор, старити', сторч, сторчець, стражіти, стракаш, страмець, странутися, стратег — стратостат, стрежень, стрекоза, стреконіти, стрем'янка, стрептоцид, стрес, Стрибог, стриганец, стрижень2, стриптиз, стрихнін, стрихулець, стричка,
Від редакційної колегії
стріп2, стрічка, строжити, строка2, стронцій, строп, строполить, строфа — строчити1, струбулька, струбцина, стругилять, стружина, структура, струпехи, струт, стручки, стряча, стубла, стуга'-2, студент, сШужка1, стьожка, стюард, стяг2, суб-, субор, субординація, субстантив — субституція, субчик, сувійка, суворий, суга, суголов1, суголо-вашка, суд2, судосити, сука1, сукамина, сукати, сукман, сукристий, сукровиця, сула2, сулити1, сулити2, султан2, сум’яття, супер-, супочити, сус2, сустанція, сутон, сутурцу-ватися, суціга, Тадей, такувати, тарабанити, тарайки, тараренька, татайко, тахіновий, тачати 1, твердосон, тебе, теменіти, тенетря, тенути, тепша, терем2, Терентій, тиверці, тимуш, тим’ян, тирхати, то2, товгай, товкмачити, товт, товтри, токан, то-лоб, толокнянка, топтати, торбук, трай, траскун, требич, тренчик, треста, тримбай, трипутень2, Трифон, тріпалка, тромкач, троні, Трохим, троянда1, тряскати, тряхнути2, тугай, тупс-тупс, турати, тургун, тучу, тушира, тьора, тябрити); Т. Б. Лукінова (роса — ряшка, то1 — трансформація, а також розкобіжкати, розсіл, трусь-цьке); В. Т. Коломієць (са — скульб’яний, а також раваш, равлин, раз2, райтки, раМат, ранник2, рапа2, рапавка, раса2, ратан1, ратан2, ратиця, рачій — рашка, ребрик, регулювати, рек, релі, ремня, репати(ся), репах, реп’ях, ригувати, риза2, риньовка, ринявий, рібати, рібачка, ріжа3, ріжноракий, різан, різи1, рій2, ріпєк, рісляк, ріЩа, рогаль, Родіон, роєчи, рожальниця, Розалія, розбадзьораний, розбалікатися, розванятися, розверні, розвлечений, розгов’ядний, розгулька, роздіймати — роздоброхотатися, роздробитися, розжертися, роз’ікий — розкамашувати, розклінки, розколіпини, розкомірдзати, розмеженитись, роз-ривник, розряднити, розсадник, розсвянути, розтарагатися, розторосити, розточник, розтрепанство, розтрибуха, розтріпний, розтронцатися, розтяпа, розхавити, розхвія-ти, розчухати, розшарудити, розшулічити, розшуиіукати, роз’юшитися, роскирдач, соп-кий); Р. В. Болдирєв (скульптор — султанчик з чисЛеннйми пропусками); В. Г. Скляренко (сульнути — тнути, а також стрімголов)', А.. М. Шамота (трант — тях, а також росто-паш); крім того, О. Б. Ткаченко уклав статті скалубинник, скора, справник.
У роботі над поповненням лексичного матеріалу тому брала участь Т. Г. Линник, яка при цьому розробила також статтю сігнарка.
Над технічною підготовкою тому працювали Т. А. ХариТонова, Т. Я. Борисова, О. В. Поло-зенко, Т. О. ПостоВойтенко, Л. М. Корнієнко, М. О. Компанієць.
Том рецензували академік РАН | О. М. Трубачов | і академік НАН України В. М. Русанів-ський.
БІБЛІОГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ (додаток)1
Абаев ИЗСОЯ IV — Абаев В.И. Историко-зтимологический словарь осетинского язьїка. — Ленинград: Наука, 1989. — Т. 4 (11—7). — 325 с.
Коломієць Розв. лексики — Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. — К.: Наук, думка, 1973. — 304 с.
ОЛА 1984 — Общеславянский лингвистиче-ский атлас. Материальї и исследования. 1984. — М.: Наука, 1988. — 320 с.
Пр. XIII діал. н. — Праці XIII республіканської діалектологічної наради. — К.: Наук, думка, 1970. — 353 с.
РЯНШ — Русский язьік в национальной шко-ле. — М„ 1957—1990.
Сл. белар. гаворак — Слоунік беларускіх гаворак пауночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча: В 5 т. — Мінск: Навука і техніка, 1979—1986. — Т. 1—5.
Сл. и балк. язьїкозн. 1983 — Славянское и балканское язьїкознание. Проблеми лек-сикологии. — М.: Наука, 1983. — 244 с.
Сл. язьїкозн. 1988 — Славянское язьїкознание: X Междунар. сьезд славистов. Со-фия, сентябфь 1988. Докл. сов. делега-ции. — М.: Наука, 1988. — 391 с.
Тат — Татарко К. Риби. — Круглороті. — Безчерепні. — Покривники. — Кишко-зябрі //Словник зоологічної номенклатури. — К.: Держ. вид-во України, 1927. — Ч. 2. — С. 69—124.
Тимч. Матеріали — Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст. — К.; Нью-Йорк, 2002—2003.
Харитонова — Харитонова Т.А. Джерела філософської термінології. — К.: Наук, думка, 1992. — 111 с.
ЛК8рг. — }аИ.ге8ЬегісИЛ без Іпзіііиіз Ніг ги-тапізсЬе Бргасйе іп Беіргі^. — 1894— 1921. — В. 1—29.
Меі. Уепбгуез — МеІап§Є8 Ііп^иізііциез оіїегіз а М.б. Уепбгуез. — Рагіз, 1925.
ОІезсЬ — див. Оіез.
БЬогпік РРСІК — ЗЬогпік ЕіІохоПске] Гакиїіу Сіпіуеггіїу Котепзкеко. Ркіїоіо^іса. — Вгаіізіауа, 1922—1988. — К. 1—36.
Зсктібі Уок. — Всіїтісії 7. 7иг Оезскіскіе без іпбо^егтапізсіїеп Уокаїізтиз. — ХУеітаг: Негтапп Вбкіаи, 1871 —1875. — В. 1—2.
Тоіуопеп Соттепі. — Соттепіаііопез Реп-по-СІ^гісае іп копогет І.Н. Тоіуопєп. — Неїзіпкі, 1950 (=М8ЕОи£г. 98).
‘Див. т. 1, с. 14—35; т. З, с. 7—8; т. 4, с. 7—8.
ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА «ІЗБОРНИК» ЬМр://Іііоруз. кіздиа/ 24. IV.2007
р
раб, раба, рабиня, рабство, раб-ствувати (заст.) «перебувати в рабстві»; — р. бр. болт. м. раб, др. раб-ь, п. ч. слц. гаЬ, схв. заст. раб, раб; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, ракт» походить від псл. *огЬі> «раб; сирота, дитина» (первісно «сирота або чужа дитина, яка виконує найбільш трудомістку домашню роботу»), — Фасмер III 427; Черньїх II 91; КЗСРЯ 376; Цьіганенко 387; Потебня К ист. зв. 128—129; Вгйскпег 450; Ма-сНек Е84С 514; НоІиЬ—Кор. 312; Но-ІиЬ—Ьуег 407, 421; Младенов 541; Мо-згупзкі Р7ЛР 243, 251; Гамкрелидзе— Иванов 479. — Див. ще ребеня, ро-бйти. — Пор. парубок.
[рабані] «кіл з частково обрізаними гілками, на якому сушать сіно» О; — результат видозміни форми [лабаня] «тс.» (див.).
рабарбар (бот.) «ревінь, Кйеит Ь.», [рабарбер] «тс.» Куз; — п. гаЬагЬаг, ч. [геЬагЬог(а)], слц. геЬагЬога, схв. рабарбар, рабарбара; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; н. КйаЬагЬег походить від іт. гаЬагЬаго; слат. гЬеиЬагЬагит, гЬа-ЬагЬагит, що зводяться до гр. рй 0йр-0аром, букв, «варварський (чужоземний) ревінь», у якому компонент рй є результатом зближення давнішого рг)оу «ревінь», що походить від перс, гауепсі «тс.», з назвою Волги 'Рй. — 81. у/уг. оЬсусЬ 620; МасЬек Зт. гозїі. 86; К!и-§е—Міїгка 598; КІеіп 1345. — Див. ще варвар, ревінь.
[рабат] «скидка, знижка»; — р. болг. рабат, п. ч. слц. вл. гаЬаї, м. рабат, схв. рабат, слн. гаЬаї; — запозичення з німецької мови; н. КаЬаН по
ходить від іт. гаЬЬайо «тс.», пов’язаного з дієсловом гаЬЬаНеге «знову звалювати», яке зводиться до лат. геаЬЬаїио «знову відсікаю, відраховую», утвореного з префіксів ге-, аЬ- і дієслова Ьаі-їио «б’ю, ударяю». — СІС2 698; Кора-Іігізкі 813; МасЬек Е8.ІС 503; НоІиЬ— І.уег 407; КІи^е—Міїгка 576. — Див. ще абажур, батарея, ре-.
[рабата] «висяча петля на грудях верхнього чоловічого одягу (чамари) Г; мотузка, бечівка, бант, стрічка Нед»; — запозичення з польської мови; п. га-Ьаїу «закоти, одвороти, вилоги» походить від н. НаЬаіїе «квіткова грядка; обшлаг, вилога, лацкан» або фр. гаЬаї «брижі (у духовних осіб)». — Кораіігі-зкі 813; Ог. Еу/Ь. 636. — Див. ще рабатка.
рабатка; — р. бр. рабатка, п. га-Ьаіа, ч. гаЬаїо, гаЬаїко; — запозичення з німецької мови; н. КаЬаНе «квіткова грядка; обшлаг, вилога, лацкан» походить від гол. гаЬаі «тс.», яке зводиться до фр. гаЬаі «розрівняна граблями земля», пов’язаного з дієсловом гаЬаійе «приплюснути, придавити, розгладити», утвореним з префікса ге- і дієслова аЬаНге «валити, ламати». — СІС2 698; ССРЛЯ 12, 7; Фасмер III 427; Ко-раїігізкі 813; Масіїек Е84С 503; Но-ІиЬ—Ьуег 407; КІи^е—Мііхка 576; Угіез І4ЕАУ 557; Оаигаг 605. — Див. ще абажур, ре-.
рабин «в іудейській релігії служитель культу, керівник релігійної громади», раввін «тс.», [рабін Нед, раввин Нед] «тс.»; — р. раввйн, бр. рабін, її. гаЬіп, ч. слц. слн. гаЬіп, болг. равйн, м. рабин, схв. рабйн, стел, ракки; — запозичено через церковнослов’янську
мову з грецької і через польську з середньолатинської; слат. гаЬЬіппз (лат. гаЬЬі) походить від гр. (>аР0і, що зводиться до гебр. гаЬЬї «учителю мій», утвореного від гаЬН «голова, господар, великий». — СІС2 698; ССРЛЯ 12, 32; Фасмер III 428; Преобр. II 171; Кора-Іігівкі 813; Вгіїскпег 451; МасЬек Е8ДС 503; НоІпЬ—Кор. 308; НоІпЬ—Руег 408; Младенов 541; КІп^е—МЯгка 576; КІеіп 1293.
[рабувати] «грабувати», [рабівнйк] «грабіжник», [рабівнйцтво] «грабіж», [раббвець] «грабіжник» Нед, [рабу-нок] «грабунок», ст. рабуючи (XVII— XVIII ст.); — р. [рабовать], бр. ра-баваць «грабувати»; — запозичення з польської мови; п. гаЬоу/ас, як і ч. га-Ьоуаїі, слц. гаЬоуаі’, походить від двн. гоиЬ «грабіж», гоиЬбп «грабувати» (нвн. гаиЬеп «грабувати, викрадати»), споріднених з дангл. геаііап (англ. (Ье)-геауе), дісл. геуіа «тс.»; на українському ґрунті зблизилося з успадкованим здавна грабати, грабувати. — Шелудько 43; КісЬЬагсІІ: 93; Фасмер III 427; Даль IV 5; Вгіїскпег 451; МасЬек Е83С 503; НоІпЬ—Кор. 308; НоІпЬ— Еуег 408; МікІ. ЕА¥ 271; КІп^е—Мйгка 585—586; КІеіп 165, 1308. — Див. ще роба. — Пор. грабати.
[рабуха] «доля; знегода» Пі; — неясне.
рабчун — див. рябий.
[раваш] «шрам О; бирка, патіка для нарізування рахунків; рахунок на бирці», [ралам] «бирка» Нед, [ревам Г, Нед, ровам Нед] «тс.»; — п. гоу/азг, ч. [гаЬпзе], слц. слн. гоуаз, болг. рабом, [робум], м. рабум, схв. рабом, ра-бум, ровам «тс.»; — запозичено з угорської мови, можливо, через румунську (рум. гамаз «бирка, зарубка» — ЗсНеІпсІко 141; VгаЬіе Котапозіауіса 14, 169); уг. гоуаз «зарубка, надріз» пов’язане з дієсловом гбпі «вирізувати», спорідненим з мар. го-, ги- «різати, рубати»; зіставлення з іє. *гоп-/ги- «рити» (Младенов 541) необгрунтоване. — Лизанец 621; МасЬек Е83С 503—504;
Балецкий 5Б зі. 9, 338; ММТЕЗг III 426—427; Вагсгі 259.
[равельник] (бот.) «люцерна, МесІІ-са§о Б.» Куз, [равлйнник] «тс.» Нед; — пов’язане з равлик-, назва зумовлена формою плоду, звитого спіраллю подібно до равлика. — Див. ще равлик1.
[равер] «велика жаба, яка живе у криниці»; — неясне; можливо, пов’язане з [райкати] «квакати» (пор.).
равлик* (зоол.) «слимак, Неііх та ін.», [равл, равль Нед, раврик, лав-рик] «тс.»; — очевидно, подібно до павлик, другий римований компонент складеної назви равлик-павлик «слимак», пов’язаний з особовим чоловічим ім’ям Лавро у зменшувальних формах Лаврик, [Раврик]-, мотивація застосування цих особових назв до слимака неясна; зіставляється також (ЗЬєуєіоу 358) з [рагляк] «олень». — Див. ще Лаврр. — Пор. равлйн.
[равлик2] «вид шкіряних постолів»; — очевидно, пов’язане з равлик' «слимак»; назва могла бути зумовлена деякою зовнішньою подібністю таких постолів до раковини равлика; пор. [павлик] «вид взуття із суцільного шматка шкіри», пов’язане з [павлик] «слимак». — Див. ще равлик*.
[равлйн] «вид слимака, НеІісорЬап-іа» Нед; — пов’язане з особовим чоловічим ім’ям Лаврін\ перенесення цієї назви на слимака є результатом її зближення з ім’ям Лавро, до якого зводяться назви слимака [равл], равлик та ін. — Див. ще Лаврентій. — Пор. равлик*.
[рагатка] (ент.) «жук-носоріг, Огусїез Б.» Лчерк, [раглик] «рогач звичайний, Епсаппз сєгупз Б.», [рбґ-лик[ «тс.» Нед, [рагляк] «олень»; — назви, пов’язані з ріг, рогатим, фонетичне варіювання назв, очевидно, свідчить про впливи білоруської й польської мов. — Див. ще ріг.
[рагеля] «сітка для ловіння раків», [раґеля] «тс.», [раґбля] «сітка для ловіння риби» Си, [регеля, руґеля] «тс.» Ва, [реґа] «різновид снасті» Л, [реде'-
ля] «тс.» Л, [роде'ля] «вид рибальського знаряддя»; — р. [реде'ль] «рідка сітка», [редиль] «тс.»; — пов’язане з [крига] «вид рибальської снасті»; зв’язок російських форм з р. редкий «рідкий» (Фасмер ПІ 458) є, очевидно, результатом вторинного зближення. — Див. Ще крига2»
рагУ; — р. бр. болг. рагу, п. га-§ойі, ч. слц. слн. га^й, м. рагу, схв. рагу-, — запозичення з французької мови; фр. газоні «рагу; гостра приправа» (ст. га^оизі) походить від дієслова га^ойїег «викликати апетит», утвореного за допомогою префіксів ге- і а- (< лат. асі-) від іменника £ойі «смак», що зводиться до лат. ^изіиз «проба; закуска; смак». — СІС2 699; ЧерньїХ II 92; Фасмер III 429; Кораіігізкі 816; 51. дууг. оЬсусІї 624; НоІиЬ—Буег 409; Оаигаї 370, 607. — Див. ще авантюра, дегустація, ре-.
[рагаш] «дорога, по якій стягуються в Купи зрубані дерева», [рокам] «купа»; — запозичення з угорської мови; уг. гакав «купа» є похідним від гак «класти, складати», спорідненого з фін. гакепіаа «будувати», ест. таке «цямрина, зруб». — Лизанец 621; МІЧТЕЗг III 339; Вагсгі 252.
рад, радий, радісний, -^радішний] «радісний» Нед, [радний] «радий», [радніший, радніше], радше, радість, [радіщ] «радість, задоволення» Бі, [ра-достиці] «радість, радіння» Нед, [ра-дощ] «радість», радощі, радіти, радувати, відрадісний, відрадний, відрада, відрадість, відрадощі, [зрадищ] «з радощів» Пі, [необрадливий] «безутішний» Ж, [неодрадосен] «тс.» Ж, [нерадостен] «безутішний, безрадісний» Ж, [нерозрадний] «безутішний» Куз, [нерадитися] «бути недбалим, недбайливим, неуважним» Ж, [обрада] «відрада» Ж, [одрадосен] «відрадний, радісний» Ж, [порадніти] «порадіти» Нед, [порадощіти] «тс.» Нед, [прера-дий] «дуже радий» Нед; — р. бр. болг. м. рад, др. рад-ь, п. вл. нл. гасі, ч. слц. гасі, слн. гад, стел. рАдт»; — псл. гадь
«радий» (гадіН : годіїі «турбуватися»); — споріднене з дангл. гбї «радісний, радий», гйіи «радість», дісл. гйіазк «веселішати», можливо, також лит. гбдз «радий, охочий»; іє. *гбгі- «підбадьорювати; радий»; припускається також (КЗСРЯ 377; Вгйскпег 452; АЇ81РН 40, 12; Младенов 541) зв’язок з псл. *йгд-(пор. гр. ’Арбауаотос — ім’я одного з вождів слов’ян, що відповідає пізнішому слов’янському РасІощзЩь, гр. ’Арба-цєрі — *Кас1отеґь та ін.); у такому разі може бути зіставлене з гр. йрещоп «кохаю», Ерсос «кохання». — Фасмер III 429; Черньїх II 92—93; Преобр. II 173; Масйек Е84С 504—505; Зсйизіег-Зєаус 1200; 8кок III 94—95; Тгаиітапп 235; Тогр 347; ШепЬеск РВгВ 22, 536; Ноііііаизеп АеАУЬ 263; Воівасц 271; Ргівк І 547; Рокогпу І 853. — Див. ще рада. — Пор. рачїй.
рада, [радич] «радник» Нед, радник, [радникбва] «радниця» Нед, [радниця] «міська дума» Нед, [радця] (заст.) «радник», радянець, радянйн, радяні-зація, раднйй УРС, Нед, радянський, радити, [радувати] «радити» Нед, ра-дянізувати, [безпораддя] «безпорадність, безпомічність» Я, безпорадний, [відрадник] «той, що відраджує» Ж, відрадити, [дорадець] «порадник» Ж, дорадник, дорадчий, дорадянський, [дораджувати] «радити» Ж, [дорадити] «порадити» Ж, [зарада] «запомога; вжиті заходи; рада» Ж, [зарадний] «який радить, усуває недоліки, запобіжний» Ж, зараджувати, зарадити, нарада, [незарсідний] «безпорадний, безпомічний» Ж, непорадний, [обрада] «рада; обговорення; нарада», [обради-тися], [підрадлйвий] «обманливий», [підрадити] «спонукати», [підража-ти] «спонукати на щось порадами», порада «рада; [порадниця Нед]», [иб-радець] «порадник» Нед, [порадиця] «порадниця» Нед, порадник «радник; підручник, посібник; [поручитель, відповідальна особа Нед]», [порадчик] «порадник, поручитель, відповідальна особа» Нед, [порадько] «порадник» Она,
[порадливий] «який радить», [парадний] «що має пораду, допомогу», по-радянському, по-радянськи, [поражати] «радити, допомагати», розрада, розрадник, ст. радити (1322), рада «рада; радник, член ради» (XIV ст.), «підмова» (1433); — р. бр. рада, п. ч. слц. вл. нл. гада; — запозичено через посередництво давньопольської або дав-ньочеської мови із середньоверхньонімецької; свн. гаї «рада» (нвн. Каї «рада, вказівка, порада») споріднене з дангл. гасі «порада, допомога, вигода, користь», гадап «радити», дісл. гад «рада, міркування; засіб», гада «радити, домагатися», гол. гаасі «рада, радник, план», гот. §агедап «заздалегідь потурбуватися», иггебап «вигадувати», ірл. ітт-га-діт «обдумую», стел, рлдити «турбуватися», гирлдити, ав. габайі «лагодить», гада- «опікун, попечитель», дінд. га-дЬуаІІ, гадЬпбіі «налагоджує, удається, справляється», гадЬуаІе «удається», гасі-Ьауаіі «робить», можливо, також осет. гад «порядок, ряд», псл. гадь, укр. ра-д(ий), лит. гбдуіі «показувати». — Гу-мецкая Исслед. п. яз. 223; Шелудько 43; Яісййагді 93; Фасмер III 429—430; Леков БЕ 1952/3—4, 164; \Уйко\с8кі 80г 19/2, 209; Мйііег 2181 12/5, 652; Вгйскпег 452; Масітек Е8ЛС 505; НоІиЬ—Кор. 308; НоІиЬ—Ьуег 408; 8сИийіег-8е\сс 1201, 1202; К1и§е—Мііг-ка 584; Кіеіп 1306; Редегзеп КеІЕ Ог. І 591; Тгаиїтапп 235; Еіск І 118; ІЛт-ІепЬеск 248; К2 40, 558; НйЬзсЬтапп ОззеЕ 53. — Див. ще радіти. — Пор. рад.
Рада (жіноче ім’я); — р. бр. Рада, болг. Рада (жіноче ім’я), Рад (чоловіче ім’я), п. Вада; — утворене від короткої форми прикметника рад «радий». — Вл. імена 155; Суперанская 89; Петровский 185; Спр. личн. имен 518; Илчев 415. — Див. ще рад.
радар; — р. бр. радар, п. ч. слц. вл. гадаг, болг. м. радар, схв. радар, слн. гадаг; — запозичення з англійської мови; англ. гасіаг є результатом скорочення виразу гадіо 6еІесІіп§ апб гап-
§іп§ «радіовиявлення і визначення віддалі». — СІС2 699; Коваль 194; Черньїх II 93; Кораііпзкі 814; НоІиЬ—Буег 408; Кіеіп 1295.
радгосп, радгбспівець; — абревіатура, утворена на основі виразу радянське господарство як калька р. совхбз (із советское хазяйство). — Див. ще господь, рада. — Пор. колгосп.
раджа «давньоіндійський цар» (у середньовіччі «князь»); — р. бр. болг. раджа, п. гадга, ч. гадга, слц. гадга, схв. рара, рара; — запозичено з мови гінді, очевидно, через посередництво західноєвропейських мов; гінді га]а «князь» походить від дінд. га]ап- «цар», спорідненого з лат. гех «цар, владика; наставник», пов’язаним з ге§о «керую, направляю». — СІС2 699; ССРЛЯ 12, 56; НоІиЬ—Буег 408; Кіеіп 1297, 1320; АХ^аІсІе—Ноїт. II 432. — Див. ще регалії. — Пор. регент, регулювати.
[радзик] «вид мурашок (жовтого кольору), Мугтіса Пауа» ВеНЗн, [рад-зік ВеНЗн, разик, редзик тж, редзік ВеБ] «тс.»; — очевидно, пов’язане з разити; назва' могла бути зумовлена тим, що мурашки цього виду мають добре розвинене жало, яким вони дошкульно тнуть (пор. інші назви тієї самої мурашки [пікунець, вбпар]). — ВеНЗн 33. — Див. ще раз1, разити.
ради (прийменник); — р. болг. ради, др. ради, схв. ради, слн. гаді, стел, рлди; — псл. гаді; — не зовсім ясне; можливо, є давньою формою наказового способу від гадіїі «турбуватися»; споріднене з дперс. гадіу «ради», дінд. гайЬаЬ «милість, благословення»; останнім часом висловлено думку (Се-мереньи ВЯ 1967/4, 4—8) про походження слов’янського та іранського прийменників з орудного відмінка іменника і-основи, похідного від іє. *\мга6Ь-«бути веселим, збудженим», рефлексом якого є також псл. *гад'ь (укр. рад); припущення про запозичення псл. гаді з іранської мови (Зализняк КСИС 38, 12) недостатньо обґрунтоване. — ІУМ Морфологія 416—417; Фасмер III
430; Черньїх II 93; Преобр. II 172; Трубачев Зтимология 1965, 22—23; Зализняк ВСЯ 6, 34; Кузнецов Очерки 47; Младенов 542; його ж Поп. паї. 5сЬгі)пеп 417; Пигпоуо 7Ї81РЬ 5, 21; Яог^або^зкі КО 1, 102; Мартьшов Язьік 49; Е88Л 31. £г. І 229; Тгаиітапп 235; ВагЧіоіотае 1521. — Див. ще радіти. — Пор. заради.
Радивбн — див. Родібн.
радий — див. рад.
радикал «прихильник крайніх, рішучих дій, поглядів; член радикальної партії; математичний знак; група атомів»; — р. болг. м. радикал, бр. радикал, п. габукаі (політ., хім.), ч. слц. габікаї, вл. габікаїіві, схв. радикал (політ., хім.), слн. габікаїес; — у різні часи запозичено із західноєвропейських мов; н. Яабікаї (мат., хім.), Касіікаїе (політ.), фр. англ. габісаі походять від лат. габісаііз «корінний», пов’язаного з габіх «корінь», спорідненим з кімр. §\МГІСІ(І, дірл. їгеп, дісл. гбі «тс.». — СІС2 699; Черньїх II 93—94; Кораіігізкі 815; НоІиЬ—Буег 408; КІеіп 1295; Паи-гаі 606. — Пор. редька.
радикуліт «запалення корінців спин-номозкових нервів»; — р. болг. ради-кулйт, бр. радикуліт.', — запозичення з новолатинської мови; нлат. гасіісиїйіз походить від лат. гасіісиїа «корінець», зменш, від габіх «корінь». — СІС2 699; Черньїх II 94; РЧДБЕ 605. — Див. ще радикал.
Радислав (чоловіче ім’я); — р. болг. Радислав, бр. Радзіслау, п. НасіозІа'Л'а (жіноче ім’я), вл. Кабузіа™, слн. Яабо-зіау; — складне утворення з основ слів радіти і слава. — Суперанская 81; Петровский 186; Спр. личн. имен 448; Илчев 416. — Див. ще рад, слава.
радити — див. рада.
радіатор; — р. болг. радиатор, бр. радиятар, п. вл. гасііаіог, ч. слц. слн. габіаіог, м. ради/атор, схв. радй-Іатор; — запозичення з новолатинської мови; нлат. габіаіог утворене від лат. габіаіиз «осяйний, променистий», дієприкметника від габіаге «випроміню
вати; блискати; блищати», пов’язаного з габіиз «промінь». — СІС2 699; ССРЛЯ 12, 58; РЧДБЕ 604; Ву]аклща 798; Ко-раїігізкі 814; КІеіп 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіація, радій, радіо.
радіація «випромінювання»; — р. болг. радиация, бр. радьіяция, п. га-сііас]а, ч. габіасе, слц. габіасіа, м. ра-ди/аци/'а, схв. ради/аци/а, слн. габіа-сЦа; — запозичення з латинської мови; лат. габіаііо «випромінювання, блиск» утворене від габіаге «випромінювати, блискати, блищати», пов’язаного з га-сііиз «промінь». — СІС2 699; Черньїх II 93; Кораіігізкі 814; РЧДБЕ 604; Ву-]акли)а 698; НоІиЬ—Буег 408; КІеіп 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радій, радіо.
радій «радіоактивний хімічний елемент»; — р. болг. радий, бр. радий, п. гад, ч. гадіит, гадіит, слц. гадіит, м. радиум, схв. радй], ради] ум, слн. га-сіц, гадіит; — запозичення з новолатинської мови; нлат. гадіит утворено від лат. габіиз «промінь»; назву дано П’єром і Марією Кюрі та Бемоном за незвичайну здатність елемента до випромінювання. — СІС2 699; Черньїх II 93; Фасмер III 430; Преобр. II 172; Волков 85; Фигуровский 105—106; Ко-раїігізкі 814; НоІиЬ—Буег 408; КІеіп 1296. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радіація, радіо.
радіо, радист, радіофікатор, радіофікація, радирувати, радіофікувати-, — р. болг. м. радио, бр. радив, п. нл. габіо, ч. слц. слн. габіо, вл. га-бір, схв. радио; — результат скорочення складного утворення радіотелеграф (або *радіофон), перша частина якого пов’язана з лат. габіиз «промінь». — СІС2 699; Черньїх II 94; 51. \ууг. оЬсусЬ 621; НоІиЬ—Кор. 308; Но-ІиЬ—Ьуег 408; КІеіп 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радіація, радій.
радіола; — бр. радиела, п. габіоіа, болг. радибла-, — запозичення з російської мови; р. радибла утворено на ос-
нові радио за зразком форми пианб-ла. — Черньїх II 94; КЗСРЯ 377; 81. у/уг. оЬсусЬ 622. — Див. ще радіо, радіус.
радіолокація, радіолокатор-, — р. болг. радиолокация, бр. радьіелака-ция, п. габіоіокасіа, ч. габіоіокасе, слц. габіоіокасіа, схв. радио-локаци]а; — складне утворення зі слів радіо і локація, паралельне до англ. гасііоіосаііоп. — СІС2 701; Кораіігізкі 815; 81. \муг. оЬсусЬ 622; НоІиЬ—Буег 408; РЧДБЕ 606. — Див. ще локальний, радіо.
[радіти] «дбати, піклуватися» Нед, [радітель] «той, що піклується, доглядач» Нед, [радйвий] «сприятливий, доброзичливий» Нед, [радйтельний] «ревний, старанний» Бі; — р. радеть «старатися, дбати, піклуватися», бр. [радзець] «сприяти», др. радити «турбуватися», родити «тс.», ч. ст. пегобііі «не бажати», вл. гобгес (гобгіс) «бажати, благоволити», нл. гогез «бажати, прагнути», болг. радея «турбуюсь, прагну», схв. радити «прагнути, працювати», слн. [гбдііі] «турбуватися, дотримуватися», стел, рлдити (нбрлдити), родити «турбуватися»; — псл. Фабі-іі/гобіїі «турбуватися; бажати, намагатися»; — споріднене з лит. гббуіі «показувати», лтс. гноби, гади, газі «бути звиклим до чогось», ірл. ітгл-габіт «обдумувати», гот. гбфап «говорити», §агебап «передбачати», двн. гаіап «турбуватися», свн. гаї «рада», нвн. Каі «тс.»; іє. *ге-бЬ- / го-бЬ-, похідні від *аг-/(а)ге- «припасовувати». — Фасмер III 430; Черньїх II 93; Преобр. II 174; КЗСРЯ 377; МасЬек Е86С 515; НоІиЬ—Кор. 242; 8сНиз1ег-8е\сс 1230— 1231; Младенов 542; 8кок III 96—97; К1и§е—Міігка 584; Рокоту 55, 59— 60. — Пор. рада.
радіус; — р. болг. м. радиус, бр. радиус, ч. слц. габіиз, вл. габіиз, схв. радщус, слн. гаді]; — очевидно, через посередництво голландської мови (гол. габіиз) запозичено з латинської; лат. габіиз (< *габЬібз) «промінь» споріднене з гр. арбщ «наконечник, вістря», 14
лит. агбаз «жердина в клуні», агбагпаз «щогла вітрила», агбуіі «колоти, розбивати», вірм. агбп «спис», дісл. егіап «підбурювати, спонукати» < *агі)ап, дірл. аігсі «кінцева крапка». — СІС2 703; Черньїх II 94—95; Фасмер III 430; Преобр. II 172; Смирнов 251; НоІиЬ— Ьуег 408; АУаІбе—Ноїт. II 415; Егізк І 134—135; Воізасц 75; Кіеіп 1296.
[радловати] «прочищати землю ралом» О, \радлювати\ «тс.» О; — запозичення з польської мови; п. [габіо-угас| «обробляти ралом» є похідним від габіо «рало», що відповідає укр. рало (див.).
[радолка] (зоол.) «жаба, Капа Б.» Нед; — неясне; можливо, пов'язане з [райкати] «квакати» (пор.).
Радомйр (чоловіче ім’я), Радим, ст. Радомир-ь (1401); — р. Радомйр, бр. Радамір, ч. слц. Вабогліг, болг. Радомйр-, — складне утворення з основ слів радий, радіти та мир; можливо, результат видозміни давнішого (псл.) ^Ваботег-ь з компонентом тегь «великий», як у *Уо1бітегь «Володимир». — Вл. імена 82; Петровский 126; Спр. личн. имен 448; Илчев 417. — Див. ще мир1,2, рад, радіти. — Пор. Володимир.
радон «хімічний елемент, продукт радіоактивного розпаду радію»; — р. бр. болг. радон, п. ч. вл. габоп, слц. габоп, схв. радон, слн. габоп; — запозичення з новолатинської мови; нлат. габопигл утворене від нлат. габіит «радій»; назва зумовлена рішенням Міжнародної комісії з радіоактивності, за яким усі газоподібні продукти радіоактивного розпаду елементів зберігають назви цих елементів з доданням суфікса -оп (-он). — Волков 87—88; Черньїх II 95; Фигуровский 107; Кораіігізкі 815; НоІиЬ—Ьуег 408; Кіеіп 1296. — Див. ще радій.
раж1 «сильне збудження, несамовитість»; — р. раж; — очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. га§е «сказ, шаленство, лють, несамовита злість, доса-
да» походить від нар.-лат. *гаЬіа, яке зводиться до лат. гаЬіез «сказ, лютість», гаЬеге «казитися, шаленіти», яке зіставляється з дангл. гаЬЬіап «шаленіти, бешкетувати», англ. гаЬіб «несамовитий, нестямний; скажений», дінд. гаЬЬаІт «навальність, нестриманість, сила», гаЬЬазаЬ «дикий, бурхливий, дужий», гаЬЬаІе «охоплює, міцно тримає», а також дінд. ІаЬЬаіе, ІатЬ-Ьаіе «охоплює, схоплює, одержує», гр. ЛОїцРбсУШ «схоплюю», Ласророу «здобич», лит. ІбЬіз «багатство, скарб», ІаЬаз «добрий»; іє. *гаЬІі-, *1аЬЬ- «брати, захопити». — КЗСРЯ 377; Оаигаї 607; Таїсіє—Ноїгп. II 413.
[раж2] «дерен, поверхневий шар ґрунту» Л, [ража Л, рєж НикНикБЛ, риж тж] «тс.», [ражйна] «дернина» Л, [ражувать] «обкладати дерном» НикНикБЛ; — очевидно, пов’язане з разити, різати (див.).
[ражень] «підошовний товар»; — неясне.
раз1 «один момент повторюваної дії; випадок; (числ.) один; (присл.) одного разу; (ст.) удар, слід від удару», [разйй-на] «разок», [разівка] «поле, зоране один раз» Нед, разовйк «артист, запрошуваний на разові виступи», разок «(зменш, від раз); низка (намиста); [борозна, слід, риса]», разком «зразу; разом», [разно] «дружно», разом, разовий «одноразовий», разовий (у виразі: разова мука) «просіяний один раз через сито», [разкувати] «їсти один раз на день», [разувати] «тс.; молоти на грубе борошно Корз», враз, [враз-ний] «однаковий, рівномірний» Ж, відразу, [ддраз] «зразу, зараз же; досить, доволі» Ж, доразу «зразу», зразу, [зава] «тепер, зараз» Л, зараз, зараз, заразіськи] «зараз же, негайно» Ж, заразічки] «зараз», заразом СУМ, Ж, заре] «тепер, зараз» Л, нараз, [наразі] «у першу мить; поки що, зараз», ]на-разу] «спочатку» Ж, [ораз] «враз», одразу, разуразний «постійний», ураз; — р. бр. болг. раз, др. разт>, п. слц. вл. нл. гаг, ч. гаг «раз (при рахуванні);
удар; характер», схв. раз «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці»; — псл. гаги «удар», пов’язане чергуванням голосних з гегаїі «різати»; вважається також (5кок III 115—116) похідним від гагіїі «разити»; — споріднене з лит. гйохаз «смуга, ділянка», ГЄ2ЇІ «різати; ударяти», лтс. гибга «височина, горб; лука; смуга; ряд», гр. ро?С «щілина, вузький прохід», рцууощ «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся», раоош (атт. раттш) «зштовхую, ввергаю»; іє. *иге§’Ь-/игб§’Ь- «різати». — Фасмер III 432—433; КЗСРЯ 378; Бу-лаховський Нариси 56; Лопатин ЗИРЯ IV 39; Преобр. II 176—177; Вгйскпег 454—455; МасЬек Е5ЛС 509; НоІиЬ— Кор. 310; 5сЬизІег-5е\ус 1208—1209; Вй§а ЙЙ І 476, II 340, 348, 547; Воізасц 840, 847; Егізк 644, 645. — Пор. разйти, разбвка, різати.
раз2 (спол.) «якщо»; — бр. раз «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. раз «тс.» є результатом семантичної видозміни адвербіалізованого іменника раз у контекстах первісно безсполучникових підрядних речень типу «Раз тебе скажут, нужно сделать». — Булаховський Нариси 56; Е55Л 51. §г. II 584—585. — Див. ще раз1.
[рази] «вид борони» Г, Нед; — неясне.
разйти, [разок] «вразлива на дотик рана» О, разлйвий «разячий», [разнйй] «дратівливий, чутливий; болючий, пронизливий» Нед, разючий, разячий, вражати, вразити, враження, вражіння, враза, вразливий, вражлйвий, виразка, [виразок] «виразка», виразковий, відраза, відразливий, відразний, [Поразка] «образа» Ж, [доразливий] «влучний, точний, вирішальний; чуттєвий» Ж, [доразький] «тс.» Ж, [доразний] «влучний, вирішальний, чіткий, пунктуальний» Ж, заразити «передати інфекцію», заражати, зараза, [зара-зень] «заразна речовина» Куз, виразник «передавач зарази» Куз, заразливий, заразний, знезаразити, наража
ти «піддавати», наражатися «наштовхуватися; ставити себе під загрозу; [(комусь) ображати, бути неприємним, кривдити Ж]», [невразний] «невразливий» Ж, одраза, [переразлйвий] «пронизливий, разючий» Нед, [пере-разний] «тс.» Нед, поражати «уражати», поразити, [поразити] «поранити, укусити», пораженець, пораження, пораженство, [пораза] «рана Г; поранення; поразка; мука, лихо Нед», поразка, [приражений] «обпалений сонцем», [пророжати] «простромлювати, пробивати колом, рожном» Пі, [прораз-ливий] «різкий, пронизливий» СУМ, Нед, ураження «образа; захворювання», уражати, уражувати, уразити, ураз «рана; удар; образа, зневага; [матка Г; випадіння матки у жінок Бі]», ураза «рана, удар, образа», уразка «пошкодження, ранка», уразливий, [уразний] «болючий; який викликає біль», [уразовий] «поранений» Нед; — р. разить, бр. [разіць] «вражати, ображати», др. поразити «ударити; перемогти», п. гагіс «бити, разити», ч. гагйі «штампувати, карбувати; прорубува'-ти», слц. гагіГ «карбувати; пахнути», вл. рогагус «вразити; подолати, перемогти», нл. гагуз, болг. поразя «разити; розбити», м. порази, схв. поразити «тс.», слн. гагйі «дряпати»; — псл. гагіїі «бити, ударяти», утворене від гагт. «удар»; припускається (8кок III 115) і зворотний шлях утворення (псл. гагт. від гагіїі). — Фасмер III 434; Черньїх II 96; КЗСРЯ 380; Преобр. II 176; Вгііск-пег 454—455; Масітек Е8ЛС 509; Но-ІиЬ—Кор. 310; 8сЬизїег-8е5мс 1208— 1209. — Див. ще раз*. —Пор. виражати, образ, образа, різати.
[разний] «різний», [разнощ] «всячина», [разнація] «розходження» Нед; — р. разньїй, др. разньїи, разьньш, раздь-ньіи; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, разьггь, як і болг. м. ра-зен, схв. разнй (тільки мн.) «різні, різноманітні», слн. гагеп, закономірно відповідає укр. різний. — Фасмер III 434; КЗСРЯ 381. — Див. ще різний, роз-.
разовка «грубо змелене борошно (просіяне один раз через сито)», [ра-зівка] «тс. О; поле, зоране один раз Нед»; — запозичення з польської мови; п. [гагб\ука] «грубе борошно; поле, зоране один раз; лука, скошена один раз» утворене від гаго\уу «одноразовий», похідного від гаг «раз». — Оньїш-кевич Исслед. п. яз. 246; V 484. — Див. ще раз*.
[раїна] (бот.) «пірамідальна тополя, Рориіиз ругатісіаііз Йог.; горобина, 8о-гЬиз Б. Нед»; — р. райна «тополя», [райня] «сад для розваги»; — очевидно, утворене від рай (пор. рай-дерево «скумпія»). — Фасмер III 435; ССРЛЯ 12, 559; Преобр. II 177. — Див. ще рай.
Раїса (жіноче ім’я), Рая; — р. болг. Райса, бр. Раіса, цсл. Рлисл; — очевидно, через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. *Раїоа, можливо, пов’язане з прикметником ра-біо<; «легкий» (жін. р. рабіа), рабіуб^ «тонкий, стрункий». — Вл. імена 155; Петровский 187; Суперанская 89; Спр. личн. имен 519.
рай «за релігійними уявленнями, місце вічного блаженства праведників після смерті; [звичай обмивання рук породіллі та інших на другий день хрестин, коли їх учасники йдуть до шинку]», [райка] «райська яблуня» До, раювати-, — р. бр. др. болг. рай, п. слц. вл. нл. га], ч. гаї, м. ра], схв. ра], слн. га], стел, рли; — псл. га]!.; — очевидно, запозичення з давніх індоіранських мов; ав. гау- «багатство, щастя», дінд. гау-, гай «майно, скарб, багатство», гауїК «дарунок, багатство, володіння», гаїі «дає, дарує» споріднені з лат. тез «справа, майно», можливо, також з лтс. гаї «корчувати, очищати», лат. га-гиз «рідкий»; заслуговує також на увагу думка (Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 309—311; Кипарский ВЯ 1956/3, 136; НоІиЬ—Кор. 309) про зв’язок псл. га]ь (< *гб]ь) з *гоі- (геі-) «текти», гека «ріка» (як назва «зарічного краю»); припущення про споконвічну спорідненість
слов’янського слова з індоіранськими формами (Младенов 556; Семереньи ВЯ 1967/4, 8; МаГгепаиег ЕР 16, 163), про зв’язок з р. [рай] «віддалений шум» (Будимир ЗФФУБ 4, 1957, 9) або як колишнього позначення краю без зими, з вирій (Вгйскпег 452; Каїі-та ЗІауіа 17/1—2, 33—37; Зкок III 100) недостатньо обгрунтовані. — Фасмер—Трубачев III 435—436; КЗСРЯ 382; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимо-обог. 52; Иванов—Топоров 247; Зализ-няк ВСЯ VI 40; Мозгупзкі р/ЛР 317; Масітек ЕЗЛС 506; Зсйіізієг-Зєаус 1203; МііЬБ—Епдг. III 498; МаугйоГег III 45—46; Шаібе—Ноїт. II 430.
[райбати] «прати» ДзАтл II; — п. [га]Ьо\мас] «шарувати; тинькувати», [га]Ьас], слц. [га]Ьас, га]Ьаі’] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. геі-Ьеп «терти, натирати» (свн. пЬеп, двн. гїЬап (< *5мгїЬап «тс.») споріднене з фриз. 5МГІ5М5МЄ «ТС.», НН. \УґіЬЬеІП «Обер-тати, вертіти», гр. рітгс; «плетінка», рітгтш «кидаю». — ДзендзелівськиіБ УЗЛП 114; V 467; КІи£е—Мйгка 591; Ргізк II 658—659; Воізасц 842.
райборінка «легка борона», [рай-боронок] «тс.» ЛЧерк, [райборінкува-ти] «розпушувати землю» ЛЧерк; — р. райборднка; — неясне. — Пор. райкувати.
райграс (бот.) «кормова трава Аг-гЬепаіЬегит Р.В.»; — р. бр. болг. райграс, п. гау^газ; — запозичення з англійської мови; англ. гуе £газз «райграс, житня трава», сангл. гау £газз «тс.» складається зі слів гау «пажитниця, Ьо-іішп Б.», спорідненого з гол. гааі «жабрій ладанниковий, Саіеорзіз Іабапит Б.», нвн. Раде «кукіль, А^гозГетит Б.», і ^газз «трава», спорідненого з дісл. гол. гот. двн. £газ, нвн. Сгаз «тс.», можливо, також з лат. £гатеп (< *£Йга8-теп) «тс.»; англ. гуе «жито» замість давнішого гау у складеній назві є результатом пізнішого переосмислення. — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 560; 8Е \муг. оЬсусІт 625; Кораіігізкі 816; Кіи^е—МИгка 577; КІеіп 676, 1367—1368.
[райдати] «базікати, торохтіти, пхикати» Нед, [редеґати Нед, рейдити] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. гебеп «говорити» (свн. гебеп, двн. гесі(і)бп) «тс.» споріднене з гот. гар]о «рахунок, число», £а-га[)]ап «рахувати», лат. гаїіо «рахунок; сума, підсумок; підстава». — Кіи^е—Міігка 589; Реізі 394. — Пор. раціон, рація1.
райдуга «веселка», райдужниця (ент.) «вид хруща, Оопасіа Е.», [ра-дуга] СУМ, Нед, [радавниця] «райдуга, веселка» Л, [радова (Ме), радов-ница Л, радовниця Л, радуха Мо] «тс.», [радужкуючий] «який міниться кольорами веселки» Нед; — р. радуга, [равдуга, райдуга], бр. радуга-, — загальноприйнятої етимології не має; можливо, давнє східнослов’янське *габр-£а, похідне від гадь «радий», як білуга від білий', пор. аналогічні співвідношення у веселка — веселий, лит. ііпкз-тупе «веселка»: Ііпкзтаз «веселий»; форма райдуга, очевидно, виникла внаслідок деетимологізації слова радуга і зближення його з рай і дуга (пор. іншу назву веселки укр. [дуга] Ж, др. дуга, п. сі^^а, ч. диЬа, слц. <ійЬа, болг. д-ьга, схв. дуга); думка про споконвічність форми райдуга (Соболевский РФВ 70, 96; Преобр. II 171; Маїгеп-аиег БР 16, 163; Каїіта ЗІауіа 17, 33) викликає сумнів; припущення про походження через посередництво давньо-осетинської мови (*аг<іип£а-) від ір. *дгипака- «лук, райдуга» (Семереньи ВЯ 1967/4, 23) потребує дальшого обґрунтування. — Фасмер III 431; Черньїх II 95; КЗСРЯ 377; Зеленин II 116; Бодузн де Куртене РФВ 1, 111. — Див. ще рад.
[райка] «рідке болото на дорозі; рідка страва з оселедця і борошна» Корз; — неясне.
[райкати] «квакати (про жаб)» Л, [рейкати ВеБ, рекати Ник, регати Ник] «тс.», [райка] «жаба» Нед, [рай-котка] «тс.» Нед, [райчата] «жаби» Нед, [ракавка] «древесниця (жаба), Нуіа агЬогеа Б.», [раканя] «тс.»; — не
ННр://Іііору5.кіеу.иа/ 24. №2007
зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з п. [гесІт-гесЬ] (вигук, що передає квакання жаб). — Пор. равер, радблка.
[райкувати] «волочити, обробляти землю після посіву сівалкою» ЛЧерк; — не зовсім ясне; можливо, результат спрощення дієслова райборінкувати «розпушувати землю райборонком». — Пор. райборїнка.
Раймбнд (чоловіче ім’я), Раймбн-да (жіноче ім’я); — р. бр. Раймбнд, Раймбнда, п. Ка]топ<і, Ка]тип<іа, ч. слц. КаітипсІ, болг. Раймонд, м. Ра)-мунд, Ра]'мунда, схв. Ра/мундо, Ра)-мунда, слн. Кеутопі; — запозичення з французької або німецької мови; фр. Наутопсі, Каітопсі, нвн. КеітипсІ, Каі-типсі походять від франк. Ка^іптипсі «рада, захист», що складається з іменників га£Іп «рада, міць», пов’язаного з дангл. гесеп, гісеп «готовий, швидкий, прудкий», гр. орєусо «протягаю, простягаю», лат. ге£о «керую, направляю, даю настанови», і типе! «рука, допомога, захист», пов’язаного з дангл. типе! «рука, захист», двн. типі «тс.», лат. тапиз «рука; сила, міць, влада». — Вл. імена 82; Илчев 419; Оаигаї Оісї. без потз 507; Раиі КІ. УпЬ. 57; КІеіп 1305—1306. — Див. ще манускрипт, регент.
[райнб] «купа, безладдя; мазанина, бруд» Нед; — неясне; можливо, результат фонетичної і семантичної видозміни слова лайнб (пор.).
райок (заст.) «панорама, ящик із збільшувальними стеклами для розглядання картинок; верхній ярус театрального залу»; — р. бр. раек «тс.»; — зменш, від рай; назва пов’язана з тим, що в панорамах (райках) демонструвалися лубочні картини релігійного змісту; друге значення, можливо, з’явилося як калька нім. Рагабіез «рай; райок, гальорка», яке пояснюється тим, що ці місця знаходяться близько до стелі, на якій раніше було намальовано сцени з райського життя; викликає сумнів пов’язання (Иванов—Топоров 248) з дав
нім уявленням про рай як верхню сферу Всесвіту. — Фасмер III 432; КІи§е—Міігка 531. — Див. ще рай.
район, районувати, міжрайонний, підрайон, порайонний; — р. болг. район, бр. раен, п. ге]‘оп, ч. слц. слн. га-]бп, вл. га]оп, м. ра/он, схв. ре/дн; — запозичення з французької мови; фр. гауоп «простір; район» (ст. «промінь, радіус; площа з певним радіусом») утворено від гаі «промінь, радіус», яке походить від лат. габіиз «промінь; спиця». — СІС2 703; Акуленко 141; Чер-ньіх II 96; ССРЛЯ 12, 561; Фасмер III 437; КЗСРЯ 382; Кораіігізкі 828; Но-ІиЬ—Буег 409; Е)аигаї 608, 613. — Див. ще радіус.
[райтак] «сито, решето» Нед, [рей-так] «рідке решето» Нед, [рітак\ «решето» О; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [гаДак, гаДок] «тс.» неясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане з рггеїак «вид сита з великими чотиригранними дірками, зробленого з лика, дроту».
[райтки] «білі вузькі чоловічі полотняні штани» Ле; — запозичення з польської мови; п. гаДкі «рейтузи», як і ч. гаДку «тс.», виникло на основі форми геДигу «тс.». — ЛР 1967/4, 304; 8ЛР XI 437. — Див. ще рейтузи.
райф — див. рйхва.
[райце] (у виразі \яйце-райце\ «казкове яйце, що містить у собі багатство у вигляді худоби»), [райцівка] «пасхальне поздоровлення» Нед, {райців-нйк] «той, хто співає пасхальні поздоровлення» Нед, {райцівщина} «пасхальний гостинець, дарунок» Нед, [рай-цевати] «співати пасхальні поздоровлення» Нед; — не зовсім ясні форми; можливо, результати видозміни основи ралець, зумовленої впливом слова рай. — Пор. ралець.
[райшура] (знев.) «велика (непропорційно довга) будівля» Па, [райшу-ля\ «велика хата, де звичайно немає порядку; школа верхової їзди» Ба; — запозичення з польської мови; п. гаДзги-Іа «манеж; проста клуня, велика кімна
та», га]згиІа «тс.» походить від нвн. йеіі-зсЬиІе «школа верхової їзди», утвореного з основ дієслова геіїеп «їздити верхи» і ЗсЬиІе «школа», яке походить від лат. зсЬоІа «тс.». — Див. ще рейтар, школа.
рак* «(зоол.) безхребетна тварина класу членистоногих, Сгизїасеа; злоякісна пухлина; [пристосування для подачі соломи на скирту Ва]», [раковйн-ня] (хвороба жита) Нед, [ракуваті] «ракоподібні» Она, [рацюга] «великий рак», раченя, рачйха «самиця рака», [рачйця] «тс.», [рачник] «пристрій для ловіння раків» Нед, рачок «кішка, невеликий якір; [глиняна підставка у вигляді триніжок або обручиків для роз’єднання посуду, що вкладається один у •другий для обпалювання; рід вишивки]», [рашниця] «сітка, якою ловлять раків Мо; рибальська хватка Доп. УжДУ 26/2», раком, [рацки] «рачки» Нед, рачки, рачкувато, [ряцьки] «рачки, раком», [рацький] «рачачий», рачачий СУМ, Г, рачйний, [рацькувати] «рачкувати» Нед, рачкувати, [ряцьку-вати] «тс.», [поранити] (у пісні) «ущипнути» (про рака), [урачити] «тс.»; — р. бр. болг. м. рак, др. ракті, п. ч. слц. вл. нл. гак, схв. рак, слн. гак; — псл. такт.; — задовільної етимології не має; зіставляється (Ильинский РФВ 74, 126) з лит. гакіі «колоти, колупати; копати», лтс. такі «копати»; заслуговує на увагу припущення (Фасмер III 437; Преобр. II 180; Младенов 556; Вгйскпег 453; К2 45, 108; НоІиЬ— Кор. 309; МйЬІ.—Епбг. І 574) про походження з псл. *огк"ь (букв, «той, що впивається»), спорідненого з лит. егке «кліщ», лтс. егсе «кліщ;.скалка»; малоймовірне припущення (МасЬек ЕЗЛС 506; НоІиЬ—Ьуег 409; СНг^Ьзкі ІсІ£. ЕогзсЬ. 80) про зв’язок з лат. сап-сег «рак, краб, кліщ» (з *саг-сег), гр. харщ «креветка», хосрхіуос «рак; Рак (сузір’я); ракова пухлина; щипці, кліщі», дінд. кагкаЬ «рак», кагкаіаЬ «тс.», кагкагаЬ «шершавий». — Черньїх II 96—97; Цьіганенко 390; КЗСРЯ 382;
Зкок III 101; Вй£а РР II 530. — Пор. раковина1.
[рак2] (ент.) «рогач, жук-олень, Ьи-сапиз сегуиз Ь.»; — пов’язане з рак1 (пор; також п. гак піетіескі «цвіркун»); назва могла бути перенесена на жука через наявність у нього рогів, що нагадують висунуті вперед клішні рака. — Див. ще рак'.
[рак3] «залишки бадилля після зрізування кукурудзи, соняшнику» Мо; — неясне; можливо, результат спрощення запозиченої з болгарських говірок Одещини форми [драка] «низький колючий чагарник».
Рак (одне із сузір’їв Зодіака); — р. бр. болг. Рак, др. Ракї>, п. ч. слц. вл. Как, схв. Рак, слн. Как; — калька гр. хархіуос «рак; сузір’я Рака»; у західнослов’янських мовах може бути калькою лат. сапсег «тс.». — Див. ще рак'.
рака (заст.) «гробниця», [раква] «коробка для масла», [ракда, ракля, рафка, рахда] «тс.» Нед, рахва «інкрустована шкатулка»; — р. бр. рака, др. рака «скринька, ковчег; труна; надгробний пам’ятник», ч. слц. гакеу «труна», слц. гакуа «тс.», полаб. гакаі «ящик», болг. [рака], м. [ракла] «скринька», схв. рака «викопана могила», слн. гака «склеп», гакеу «труна, склеп», стел, рлкл; — псл. гака < *аг-ка; — запозичення з латинської мови; лат. агса «ящик; скринька» пов’язане з агсео «замикаю», спорідненим з гр. ар-хєш «утримую, відхиляю; витримую», вірм. аг£еГ «перешкода». — Фасмер III 437; Черньїх II 97; КЗСРЯ 382; Преобр. II 178; Львов Лексика НВЛ 35— 36; МасЬек ЕЗЛС 507; НоІиЬ—Кор. 309; НоІиЬ—Ьуег 409; Младенов 556; Мікі. Е№ 272; ИЬІепЬеск АІЗІРЬ 15, 490; Меіііеі Еїибез 184; МЗЬ 11, 179; ЗоЬоІеузкі] АІЗІРЬ 33, 480; Кірагзку СЬС 252; Егпоиї—МеіПеі 44; Ргізк І 141; Воізасц 78; Таїсіє—Ноїт. І 62—63.
раканя — див. райкатн.
ракета' «літальний апарат з ракетним двигуном; снаряд для феєрверків, сигналізації», ракетник, ракетниця; —
р. бр. болг. м. ракета, п. гакіеїа, ч. слц. вл. гакеїа, схв. ракета, слн. гаке-1а; — запозичення з німецької або голландської мови; н. Какеїе, гол. гакеї походять від іт. госсЬеНа «ракета» (власне «літальний апарат з обертальним рухом»), зменш, від госса «веретено; прядка» (щодо семантичного розвитку пор. співвідношення фр. їизее «ракета»: їи-зеаи «веретено»), що зводиться до свн. госке «прядка», пов’язаного з двн. го-ско, го(с)сЬо, нвн. Коскеп, англ. госк, ісл. гоккг «тс.». — СІС2 703; Коваль 194—195; Черньїх II 97; Фасмер III 438; Цьіганенко 391; Преобр. II 178; 81. Аууг. оЬсусЬ 625; НоІиЬ—Буег 409; КІи^е—Міїгка 579, 604; КІеіп 1353.
ракета2 «лопатка для гри в теніс або бадмінтон», ракетка; — р. бр. болг. м. ракета, п. гакіеіа, ч. слц. га-кеіа, вл. гакеї, схв. ракета, слн. ге-кеі; — запозичення з французької мови; фр. гациеЧе «ракета; лижа» походить від іт. гассЬеНа, яке через посередництво середньолатинської мови (слат. газсеіа) зводиться до ар. гаЬан «долоня» (розм. гаЬеї); щодо розвитку значення пор. фр. ]’еи де райте «теніс», букв, «гра долонею»; припущення про походження італійської форми від геіі-сЬеНа, що зводиться до лат. геїе «мережа» (Преобр. II 178; КЗСРЯ 382; Цьіганенко 391) менш переконливе. — СІС2 703; Фасмер III 438; ССРЛЯ 12, 566; 81. \ууг. оЬсусЬ 625; НоІиЬ—Буег 409; Цаигаі 611; КІеіп 1295.
ракйта, ракйтник — див. рокйта.
[ракйтичок] «вид плісняви» Нед; — неясне.
[ракївка] «сорт груш» Нед; — неясне; можливо, результат перенесення назви [раківка] «коробочка», зменш, від [раква] «коробка», за подібністю форми.
ракїя «фруктова, зокрема сливова, горілка»; — р. болг. ракйя, бр. ракія, п. гакііа, ч. гакце, м. раки/а, схв. ра-ки/а, {ракй/а], слн. гакца; — балкан-ський тюркізм (тур. такі «ракія») арабського походження; араб, агацу «алкогольний напій із соку хурми (або фіні
ків)». — Кораіігізкі 816; НоІиЬ—Буег 409, 83; БЕР 6, 169; Младенов 556; РЧДБЕ 717; 8кок III 102; Мікі. ТЕ1 2, 145; Цаигаї 44, 608.
раклб «шахрай, босяк»; — р. рак-лб; — запозичення з німецької мови; нвн. Кекеі (Какеі) «великий пес; неотесана, незграбна людина, вайло» споріднене з снн. гол. гекеї «самець (про собаку, вовка, лисицю); гульвіса, шахрай, нероба, негідник», алем. гасЬе «шукач (собака)», дангл. гоесе «лягавий собака», англ. [таке] «вівчарка», ісл. гаккі. — Шелудько 43; Кіи^е—Міїгка 595.
раковина* «черепашка» УРС, Нед, ракушка, ракушняк, раковистий «який має заглибини, схожі на раковини»; — р. раковина, бр. ракавіна, др. раковина «перламутр»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з рака «гробниця», псл. гаку (род. в. *гак-ьуе) «скриня»; висловлюється також припущення (ЛакоЬзоп ІЛ8БР І 1959, 267) про зв’язок із 'словом рак (з огляду на тверду шкаралупу рака) і про власне слов’янське походження цих слів (Ильинский РФВ 74, 126). — Фасмер—Трубачев III 439; Черньїх II 97—98; КЗСРЯ 382; Цьіганенко 391; Преобр. II 179; Горяев 294. — Див. ще рака.
[раковйна2] «торф» ВеНЗн; — неясне.
[ракопйт] «ратиця» Куриленко, [ра-копитиця, ракопітень] «тс.» тж; — результат контамінації слів ратиця і копит. — Див. ще копйтб, ратиця.
ракотиця «ратиця», [ракотень] «тс.» Куриленко; — очевидно, результат видозміни слова ракопитиця, [ракопітень] «тс.». — Див. ще ракопйт.
[ракун] «єнот» Нед; — р. [ракун], ч. гакоп, схв. ракун «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. гас(с)ооп походить від східноалгонкінського агаЬ-кип (< агаЬкипет) «він дряпає руками». — Фасмер III 439; Преобр. II 179; 8кок III 104; КІеіп 1294.
ракурс «передача фігури або предмета в перспективі»; — р. бр. ракурс, болг. ракурс; — запозичення з фран
цузької мови; фр. гассоигсі «укорочений» (еп гассоигсі «коротко, скорочено; у зменшеному вигляді») є дієприкметником від дієслова гассоигсіг «укорочувати, урізувати», утвореного за допомогою префікса ге- від ассоигсіг «укорочувати», що виникло з прийменника а «в, на, до» і прикметника соигі «короткий», який походить від лат. сиг-Іиз «укорочений, зрізаний». — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 571; Оаигаї 606—607. — Див. ще абажур, курта1, ре-.
ракша (орн.) «сиворакша, Согасіаз дагиііа Б.», [рекша] «тс.» ЛексПол, [ракшуваті] Шарл; — р. ракша; — загальноприйнятої етимології не має; очевидно, утворене на основі наслідування крику сиворакші, що передається як різке тріскуне рак-рак (Птицьі СССР 373—374); пов’язується також з р. рокотать (Фасмер III 439) або з р. крякать (Преобр. II 179).
ралець «подарунок, приношення; бенкет; [нарада, порада Нед; добровільна данина землевласникові від рала в день Різдва Пі]»; — не зовсім ясне; пов’язується з рало через первісне значення «данина від сохи» (Булаховський УМШ 1953/2, 21) або через вираз кликати на ралець з можливим первісним значенням «запрошувати на свято рала (початок або закінчення польових робіт)» (Кобилянський 36. наук, праць І 80). — Див. ще рало.
рало, [ралйця] «поле, зоране ралом», [ралля] «орання ралом», [раля «відгалуження» ЛексПол, [ралянка «орання ралом; час орання ралом; поле, зоране ралом», [раляч] «той, що йде за ралом під час роботи», [рило] «рало» О, [ралістий] «крислатий» Л, [ралити] «орати ралом», [наралок] «залізний наконечник рала» Корз, наральник; — р. болг. м. рало, бр. рала «відгалуження; товстий сук», др. рало, п. вл. нл. гаДо «рало», ч. гасіїо, слц. габ-Іо, полаб. гасіїй, схв. рало «тс.», слн. гаїо «леміш, сошник», стел, радо; — псл. *огб1о/*огаб1о «соха, плуг», утворене від огаіі «орати»; — споріднене з
лит. агкіаз «соха», лтс. агкііз «плуг», лат. агаїгит «соха, плуг», гр. йротроу «тс.», вірм. агаиг, тох. А, В аге «плуг»; іє. *агДго- «плуг». — Фасмер III 439; КЗСРЯ 382; Семереньи ВЯ 1967/4, 11; Трубачев Зтимология 1963, 41; Преобр. II 180; Потебня К ист. зв. 130; Вгйскпег 452; Масйек ЕБЛС 505; Но-ІиЬ—Кор. 308; Зсйизїег-Зехус 1201; Оіезсй II 858; Младенов 556; У/аісіе— Ноїт. І 62; Егпоиї—МеіПеї 48; Егівк І 147; Воізасц 80. — Див. ще орати1.
рама1 «оправа», [рамена] (мн.) «віконні рами» Нед, [ремена] «тс.» Нед, [рамйна] «рама», [рамина] «віконна рама ВеУг; дерев’яна станина, на якій встановлено крила вітряка Бі», [рамля] «рамка» Нед, рамник, [рамо] «рама» Л, рамці, рамця, [рам’я (мн. рамена)] «віконна рама» Нед, [ряма] «рама», [рямено] «віконна рама», [рямина] «тс.^ дерев’яна станина, на якій встановлено крила вітряка» Бі, [рямина «рея» Нед, [рямка] «рамка», [рямо «рама» Л, рямці, рямця, [обрамка «облямівка; кайма, обшивка» ВеЛ, обрамлення, обрамок, [обрямок], обра-мити, обрамляти, обрамовувати, обрамувати, [обрямувати] «облямувати», підрамник, ст. рама (XVII ст.); — р. бр. рама, др. рама «в’язь, обв’язка, рама?», п. гасла, ч. слц. гат, нл. гат, полаб. гатка, болг. рамка «рама, рамка, оправа», м. рам «тс.», схв. рам «рама, рамка»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. гат(е) «рама, підпірка» (нвн. Кай-теп «рама») споріднене з лит. гетіі «підпирати», гагпііз «підпірка, кріплення», дінд. гашЬйа- «підпірка; палиця». — Шелудько 43; Дзендзелівський УЗЛП 114; Фасмер III 440; Черньїх II 98; КЗСРЯ 382; Преобр. II 180; Потебня К ист. зв. ЗО; Вгйскпег 453; У/іС кохузкі 30г 19/2, 208; Масйек ЕЗЛС 507, 414; НоІиЬ—Кор. 309; НоІиЬ— Буег 409; Вй^а РК II 530.
[рама2] «зарубка Г; зморшка ВеУг», [рамак] «рубель для качання білизни
(ломака із зарубками)», [рамик] «зарубка», [ряма] «тс.», [рями] «складки, зборки» Нед, [рамйти] «морщити, хмурити» ВеУг, [рямити] «складати в складки»; — неясне.
рамазан «місяць посту у мусульман; [шлунок Мо]», рамадан «місяць посту»; — р. бр. болг. рамазан, п. ч. гагпагап, м. рамазан, схв. рамазан; — запозичення з турецької мови; тур. га-гпагап «дев’ятий місяць арабського місячного календаря (під час якого мусульмани дотримуються денного посту)» походить від ар. гатабап «жаркий», пов’язаного з гатіба «був гарячим», яке зіставляється з гебр. гатез «гарячий попіл, присок, жарина». — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 575; Фасмер III 440; Преобр. II 180; Дмитриев 542; Мікі. ТЕ1 II 145; Разапеп УегзисЬ 388.
[рамат] «ганчірка» Г, Нед, [рамат] «фартух» Нед, [раматка] «ганчірка», [рамаття] «руб’я, лахміття, рам’я», [раматок] «шмата» ВеУг, [рамтя] «руб’я, лахміття», [рямтя, рантя Чаб, ранці тж] «тс.», можливо, також рам’я СУМ, Нед, [рям’я, рямля] «тс.»; — р. [ремье] «лахміття», [ремдха] «ганчірка»; — запозичення з грецької мови; гр. рацца (род. в. раррато^) «нитка, шов» пов’язане з дієсловом араріохоо «приєдную, виготовляю», спорідненим з лат. агта (мн.) «зброя, оснащення», агтиз «передпліччя», псл. гат^ «рамено, плече»; — пов’язання російських відповідників з р. ремень (Фасмер III 469) помилкове. — Пономарів Мовозн. 1973/5, 63; Фасмер ГСЗ III 165; Ргізк І 128, 143. — Див. ще рамено.
[рамашйця] «бирка, палка для нарізування рахунків» Нед; — результат контамінації (з наступним суфіксальним розширенням) слів [раваш] «тс.» і [рама2] «зарубка» (див.).
рамгаз — див. робгаз.
рамено «плече», [рамено] «перехрестя хреста; кожна з двох перехресних колод у крилах вітряка; шпиця млинового колеса», [рама] «плече, рамено», [рам’я] «плече, плечі; бік (кута) 22
Нед», [зраменя] (заст.) «по силі, по праву, на підставі (чого), ім’ям (кого)» Пі, [нараменник] «аксельбант» Ж, [на-рамінник] «наплічник», передрамення, [передраменниця] «передпліччя» Нед, передрам’я «тс.», передраменний, [при-рамки] «подвійні плечі у чоловічій сорочці», [прйрамок] «плече у сорочки» Нед; — р. (заст.) рамена, [рамо] «плече», бр. [раме], др. рамо, рамя «тс.», п. гагпі^ «тс.; рукав (річки); (мат.) сторона», ч. гате «плече; рукав річки», гатепо «тс.; (мат.) сторона», слц. тата, гатепо «тс.», вл. гатр «плече; рука; (мат.) сторона», нл. гатп]'е «тс.», болг. рамо «плече; схил гори; (тех.) плече; (мат.) сторона», м. рамо «плече; (мат.) сторона», схв. раме (-єна) «плече, щит (гармати)», стел, рамо «плече»; — псл. гагпо (< *огґпо); гапр (< *ог-пр); — споріднене з прус, ігто «рука», гот. агтз, двн. агат, нвн. Агт, дангл. еагт, англ. агт «тс.», лат. аттпиз «верхня частина руки, лопатка», вірм. аттики «лікоть», осет. агт «рука; голобля», ав. агата- «рука», дінд. Ігтай «плече, стегно»; іє. *ага-то «рука, суглоб; будова», розширена форма кореня *аг(а)- «зв’язувати, припасовувати». — Фасмер III 440; Преобр. II 181; Вгйскпет 453; МасЬек ЕЗЛС 507; Но-ІиЬ—Ьует 409; НоІиЬ—Кор. 309; ЗсЬиз-іет-Зе^с 1205; Младенов 556; Зкок III 105—106; Бернштейн Очерк 1974, 188—189; МйЬІ.—Епдг. І 575; Абаев І 67—68; XV а Іде—НоГт. І 69; Етпоиї— Меіііеі 47—48; Меіііеі МЗЬ 8, 236; Топоров III 68—69; К1и§е—Міігка 30; КІеіп 105; НцЬзсЬтапп Агт. 425; Оз-зеі. 24; Регззоп Веіїг. 634; Маугйоїег І 96; Рокоту І 55—58. — Пор. армія, рамат, ярмо.
[рамень] «густий ялинник»; — неясне.
рамі (бот.) «китайські коноплі, Во-ейтегіа іепасіззіта Сіаисі.», [рамеа, рам’я] «тс.» Мак; — р. болг. рами, п. гаті, ч. гатіе, схв. рами]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Ратіе, фр. гатіе, англ. гаті, гатее по
ходять від мал. гаті «тс.». — СІС2 703; Зі. \ууг. оЬсусй 626; КІи^е—Міігка 579; Оаигаі 609; КІеіп 1299.
[рамінь] «ремінь; вичинена шкура Па», [рамінник] «шкіряний пояс», [ра-мінянка] «шматок вичиненої шкури» Па, [рамінячча] «недоноски шкіряного взуття» Па; — очевидно, результат контамінації основ слів ремінь і рамено (нараменник) (див.).
рампа «система освітлювальних приладів перед сценою; невеликий бар’єр, що закриває ці прилади від глядачів; товарна платформа; похила споруда для переходу поїздів метрополітену з поверхні землі»; — р. бр. болг. рампа, п. гатра «шлагбаум; рампа; товарна платформа», ч. слц. гатра «рампа; платформа», вл. гатра «тс.; під’їзд, площадка, сходи», м. рампа «шлагбаум; рампа», схв. рампа «тс.», слн. гаги-ра «рампа; похила споруда»; — запозичення з французької мови; фр. гатре «рампа; поруччя сходів; похилість; дорога на підйомі; сходи» утворене від гатрег «повзти, стелитися; плазувати», яке походить, можливо, від франк. *гатрбп «вилазити; видиратися (кігтями)». — СІС2 704; Черньїх II 98; 81. уууг. оЬсусІї 626; НоІиЬ—Кор. 309; Но-ІиЬ—Ьуег 409; РЧДБЕ 609; баигаї 610.
рамтя — див. рамат.
[рамувати] «копати яму (на когось)» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [рама] «зарубка».
рам’я — див. рамат.
рана, ранений, [ранний] «поранений», ранити СУМ, Нед, підрайон «легко поранена мисливцем тварина», поранення, поранений; — р. бр. болг. м. рана, др. рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба», п. вл. нл. гала, ч. слц. гала «рана; удар; постріл», схв. рана, слн. гала «рана; забите місце; виразка», стел, рана «хвороба; недуга; кара»; — псл. гала, очевидно, з давнішого *угапа, пов’язаного з *уогпа «отвір», звідки укр. [ворбнка] «тс.», р. ворбнка «лійка, яма конічної форми»; — споріднене з дінд. угавай (угапагп)
«рана; щілина, тріщина», угапауаіі «ранить», алб. уагге «рана», угаз «убиваю», угазі]е «убивство»; зближення з псл. гедьк-ь «рідкий» (Регззоп Веіїг. 277) або з дінд. угапай «войовничість», ав. гала- «воїн, борець» і далі з дінд. Дій, Дій «напад», зат-агапат «боротьба», псл. *оДь «рать» (Младенов РФВ 65/2, 369—370) у семасіологічному відношенні недостатньо обгрунтовані. — Фасмер III 441; Черньїх II 98— 99; КЗСРЯ 382; Вгйскпег 453; Ког-ууабоуузкі (^и. £г. еі. II 254; Масйек Е8ЛС 508; НоІиЬ—Кор. 309; Зсйизіег-8є\ус 1205; Младенов 557; 8кок, III 107; Критенко Вступ 509; МеіІІеі Еіи-сіез 445; Тгаиітапп 236; Оіг^Ьзкі Еогзсй 77; ИйІепЬеск 299.
ранг «ступінь, чин, категорія, спеціальне звання»; — р. бр. м. ранг, п. гап^а, ч. заст. гапк, гап£, слц. гап^ «тс.», болг. ранг «ранг; поверх; внутрішній балкон (у салоні, театрі)», схв. ранг, слн. гап§; — запозичення з німецької мови; н. Рап£ «ранг, чин; ярус у театрі» походить від фр. гап^ «ряд, низка, шеренга; місце; ярус у театрі», яке зводиться до франк. *йгіп§ «круг, кільце», пов’язаного з нвн. Кіп§ «кільце, ринг». — СІС2 704; Черньїх II 99; Фасмер III 442; Преобр. II 182; 81. уууг. оЬсусй 626; НоІиЬ—Ьуег 410; Оаигаі 610; КІи^е—Міігка 580. — Див. ще ринг.
[ранда1] «міра рідини» Пі; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з бр. [ранда] «оренда, орендна плата; корчма, шинок»; — пор. укр. [рандар] «орендар». — Пор. оренда.
[ранда2] «жіночий одяг, подібний до спідниці, з домотканого сукна» Л, [рянда] «стара драна сорочка; дешева сорочка О; клапоть, ганчірка», [ряндй-на] «полотно; сорочка» О, [ряндя] «лахміття», [ряндяр] «ганчірник», [ряндяч-ка] «старий, драний одяг» О, [ранте] «лахміття» Корз, [рендє] «подертий одяг» Нед, [рбнда] «тс.», [ринда] «сорочка» тж, [рйндє] «одяг, білизна О, лахміття Нед», [ряндавий] «подертий,
драний» О, [риндавий] «старий, подертий» О; — п. [г^сіу] «залишки одягу, лахміття», слц. гапба «ганчірка, клапоть», [гапсіак] «якийсь жіночий одяг», гапсіу «подертий одяг, лахміття», [гап-сііагка] «теплий одяг від пояса до п’ят», гапсіауу «подертий»; — запозичення з угорської мови; уг. гоп^у «ганчірка, клапоть; лахміття» загальноприйнятої етимології не має. — Лизанец 620; МікІ. ЕАУ 275; ММТЕЗг III 442—446.
ранет «група сортів зимових яблук», ренет, ренета; — р. ренет, бр. ранет, п. ч. слц. гепеїа, болг. м. ренета, схв. ренет, ренета; — запозичення з французької мови; фр. геіпеНе (гаіпеНе) «ранет» є зменшувальною формою від геіпе «королева» (спочатку 1а геіпе без ротгпез (букв.) «королева яблук»), що походить від лат. ге^їпа «цариця», пов’язаного з ге^о «правити, керувати»; паралельна форма гаіпеіїе розвинулась внаслідок змішування з аналогічною формою, утвореною як демінутив від гаіпе «жаба», що походить від лат. гала «тс.», оскільки яблука цього сорту мають шорстку поверхню і нагадують шкіру жаби. — СІС5 722; Фасмер III 470; Преобр. II 197; Но-ІиЬ—Ьуег 416; Оаигаї 620; КІеіп 1327. — Див. ще регент, Регїна.
ранець «заплічна сумка», [рамець] «ранець» Нед, Пі; — р. бр. ранец, п. гапіес, ч. слц. гапес, вл. гапска, нл. гапсеї, болг. м. раница, схв. ранац; — запозичення з німецької мови; н. Кап-геп «ранець, сумка», снн. гепї(з)е1 «саквояж», гепї(8)ег, нвн. Капгеі «тс.», як і гол. дат. гапзеї «ранець», шв. гапзеї «тс.», можливо, пов’язані далі з двн. гапї(ї) «щит, край щита», свн. гапї(сі) «оправа, захисний рант», нвн. Рапсі «край, рант». — СІС2 704; Шелудько 44; Фасмер III 442; Черньїх II 99; ССРЛЯ 12, 583; НоІиЬ—Ьуег 410; Кіи^е—Міїгка 580, 581. — Див. ще рант.
ранжйр «розташування людей за зростом в одну шеренгу»; — р. м. ранжйр, бр. ранжир, ч. гапгїг «розподіл
електропроводки», гапгігоуаі: «упорядкувати», болг. ранжирам «вишиковувати по ранжиру», схв. ранжйрати «тс.; маневрувати», слн. гапгїгаіі «розставляти; маневрувати»; — запозичення з німецької мови; н. Рап§іегип§ «розміщення в певному порядку», 8ІсЬ гап-§іегеп «вишиковуватися за зростом» походить від фр. гап£ег «ставити в ряд», утвореного від гап£ «ряд, низка, шеренга; місце». — СІС2 704; Фасмер III 442; ССРЛЯ 12, 584; Преобр. II 182; Смирнов 252; НоІиЬ—Ьуег 410; РЧДБЕ 610. — Див. ще ранг.
ранник* (бот.) «ЗсгорЬиІагіа Ь.; [подорожник великий, РІапіа^о гпарг Ь.; подорожник ланцетолистий, Ріапіа-£0 Іапсеоіаіа Ь. Мак; вербозілля звичайне^ ЕузітасЬіа уиі^агіз Ь.; вербозілля лучне, ЕузітасЬіа питтиіагіа Ь. Мак; вороняче око звичайне, Рагіз циа-бгіГоІіа її.; ластовень лікарський, Уіпсе-їохісит оИісіпаїе МоепсЬ.; конвалія, Сопуаіагіа та]аііз Ь.; деревій звичайний, АсЬіІІеа тіїїеіоііит С. Мак; воловик лікарський, АпсЬиза оїїісіпаїіз Е. Мак; синяк, ЕзсЬіит уиі^аге Ь. Мак; куряча сліпота, Моппеа риііа (Ь.) ОС. Мак; громовик красильний, Опозта їіпсїогіит М.В. Мак; шавлія ефіопська, ЗаІУІа аеїЬіоріз Ь. Мак; скорзонера, Зсоггопега Ь. Мак]», [раннйк] «ранник вузлуватий, ЗсгорЬиІагіа посіога» Нед, [ранниковаті] «ЗсгорЬиіагіасеае Р. Вг.» Нед, Мак, [поранник] «подорожник ланцетолистий»; — р. [ранник] «подорожник; шавлія ефіопська», схв. ранйк «буквиця лікарська, Веїопіса оіїісіпаїіз Ь.; жовтозілля сарацинське, Зепесіо заггасепісиз Ь.», слн. гап]епік «шавлія лучна, ЗаІУІа ргаіепзіз Ь.», га-п]еуес «жовтозілля дібровне, Зепесіо ПЄГПОГЄП8І8 Ь.»; — похідне утворення від рана; назва зумовлена застосуванням переважної більшості цих рослин для лікування ран і наривів (ранник, вороняче око, подорожник, скорзонера низька, шавлія), зміїних укусів (ластовень, синяк, скорзонера), для припинення кровотеч (вербозілля, конвалія,
деревій), а також тим, що деякі з цих рослин (куряча сліпота, воловик) викликають подразнення шкіри або запалення живих тканин; назва громовика зумовлена схожістю його щетинистих листків і квітів, зібраних у китиці, до синяка. — Див. ще рана.
[ранник2] (бот.) «чина весняна, Ьа-іЬугиз уегпиз (Ь.) Вегпіі. (ОгоЬиз Ь.)» Мак; — пов’язане з ранній; назва зумовлена тим, що окремі різновиди чини весняної цвітуть рано навесні, зокрема чина весняна звичайна, ОгоЬиз уегпиз Ь., зацвітає в кінці квітня. — Вісюліна— Клоков 222. — Див. ще ранній.
ранній, [ранешний] «ранішній» Нед, [ранйй] «ранній» Нед, О, [рамний] «тс.» Нед, ранішній, ранковий СУМ, Нед, [раняшній] «ранішній», [рано] «ранок» НЗ УжДУ 14, ранок СУМ, О, [рануля (у сполуці бульба рануля)] «рання картопля» Нед, [ра-нюшка] «рання капуста; рання скороспіла картопля» Мо, рань, [ранити] «рано вставати», ранкувати «проводити ранок», [ранцувати] «виголошувати побажання у Великодній понеділок ранком» ВеЛ, [раній] «раніше» Нед, раніш(е), ранком, рано СУМ, О, [ра-ном] «ранком, зранку» ВеЛ, ранувато, [ранш] «раніш», вранішній, вранці, [Зо-зарани] «до ранку» Нед, зрана, зранку, зрання, зараній, зарання «ранній час», [заранок] «тс.», [заран] «завтра» Ж, [зарана], зарані, зарання, зарано «дуже рано, передчасно», [назаранці] «на світанку», [напорано] «дуже рано» Пі, передранішній, передранковий, пе-редранній, передрання, передрань, поранішній, поранковий, поранній, поранок, [поранити] «дуже рано піднятися, зробити» Нед, поранитися «прибути дуже рано; поквапитися», пораненьку, по-ранішньому, по-ранковому, [поранку] «уранці», [пбрано] «рано, ранньої пори», [порану] «тс.», [по-зарани] «післязавтра», [позаранки] «на світанку» Нед, спозарана, спозаранку, спозарання, уранішній, уранці; — р. ранний, бр. ранні, др. раньш «ранній,
ранковий», п. гаппу, ч. гаппї «ранковий», гапу «ранній; скороспілий», слц. гаппу «ранковий», вл. гапо «ранком», нл. гапу, полаб. гапй, гопй, болг. ран, ранен, м. ран, схв. рани, слн. гап, стел, рано «рано»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться з псл. *гасіпо (<*огсіпо), що зіставляється з гр. брйрос; «ранок», брйріос;, бр-йрїубс; «ранній», дінд. уагсіЬаїе «підіймає, змушує рости», ОгсіЬуаЬ «високий, визначний», ав. уогабаИі «росте», псл. год- (з *огс14і «рости»); заслуговує на увагу припущення (МасЬек ЕЗЛСЗ 414; ПесЬегсЬез 47; НоІиЬ—Кор. 309; Вгйскпег 453; Тгаиїтапп 246) про походження з початкового *гаі-, спорідненого з лит. гуїаз «ранок», лтс. гїіз «тс.»; спроба зблизити з алб. егге «темрява», гр. брерубе; «темний» (Озїіг АГЗІРЬ 36, 444) викликає сумнів з фонетичних причин (тоді треба було б виходити з псл. *га£по). — Фасмер III 442—443; Черньїх II 99; КЗСРЯ 382; Преобр. II 183; ЗсЬизїег-Зе\ус 1206— 1207; ОІезсЬ II 863; Младенов 556; Зкок III 106; СИг^Ьзкі И§. ЕогзсЬ. 98; Регззоп Веііг. 277; Воізасц 711; Егізк І 416—417.
рант; — р. бр. рант, п. гані, ч. гапїі, гапііік; — запозичення з німецької мови; нвн. Рапсі «край; рант; поля (книги)», свн. гапї(сі) «обшивка; край щита», двн. гапї(ї) «тс.» споріднене з днн. гапсі «щит», дангл. гапсі «тс.», дісл. грпсі «край, грань; щит», крим,-гот. гіпізсЬ «гора», дірл. гіпсіе (< кельт. *гепсііа), дангл. гігпа «край, кордон, морський берег» (англ. гіт «край, обід»), далі з нвн. КаЬтеп «рама, рамка». — Шелудько 44; ССРЛЯ 12, 588; НоІиЬ—Ьуег 410; КІи^е—Міїгка 580; КІеіп 1300, 1349. — Див. ще рама1.
рантовати, рантувати — див. рунтати.
[рантух] «біла, тонка хустка; вид бавовняної тканини; вид суконної спідниці; лантух, велике рядно; великий мішок», [рантушйна] «тс.», [рантушеч-ки] «пелюшки» О, рантуховий «з тон-
кої бавовняної тканини», ст. рантухт> (1568); — п. гагіїисгі «рантух, велика хустка»; — запозичене, можливо, через польське посередництво, з німецької мови; на українському грунті зазнало семантичного впливу з боку слова лантух; очевидно, слід виходити з н. Ке^епїисгі «хустка для дощу», яке складається з іменників Ве^еп «дощ», спорідненого з двн. днн. ге^ап, ГОТ. ГІ£П, дангл. ге£п (англ. гаіп) «тс.», лит. гбкіі «мрячити», лат. гі£о «зрошую, поливаю», і ТисЬ «сукно, хустка»; виведення від нвн. Капсіїисії «край сукна» (31. иуг. оЬсусЬ 561; /еЬгочузкі Рог.	1938/4—
5, 64; З XV V 476) менш переконливе із семантичного боку. — Шелудько 44; ВісЬЬагсії 93; ЗІ. чууг. оЬсусЬ 626; КІи-£е—Міігка 590; КІеіп 1297. — Див. ще галстук, іригація. — Пор. лантух.
рантьє «особа, що живе на проценти від капіталів, цінних паперів»; — р. рантьє, бр. раниье, п. слц. гепііег, ч. гепііег, вл. гепі(п)аг, болг. м. рентиер, схв. рентиер, слн. гепіпік; — запозичення з французької мови; фр. гепііег «рантьє» утворене від гепіе «рента; щорічний доход, прибуток; державні процентні папери». — СІС2 704; ССРЛЯ 12, 588; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Ьуег 417; Оаигаі 624. — Див. ще рента.
[ранці} «старий, порваний одяг, ганчір’я» Ва; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ранте] «лахміття» або з рам’я «руб’я; лахміття»; могло зазнати впливу з боку слова ланці «ганчірки, лахміття».
ранчо «(в країнах Латинської Америки) хутір, садиба; (в США) скотарська ферма»; — р. болг. ранчо, п. ч. гапсЬо, слц. галс, схв. ранч; — запозичення з іспанської мови Мексики; ісп. (мексикан.) гапсЬо «маленька ферма» пов’язане з гапсЬо «загальна їдальня (в армії, флоті); кают-компанія», яке виводиться від фр. ст. гап^ег «розміщувати в ряд», пов’язаного з гап^ «ряд». — СІС2 704; Кораіігізкі 817; НоІиЬ—Еуег 410; РЧДБЕ 610; КІеіп 1299; Егетсі-\¥бгїегЬисЬ 530. — Див. ще ранг.
[рапа*] «ропа»; — запозичення з російської мови; р. рапа (спец.) «вода солоних озер» відповідає укр. ропа. (див.).
[рапа2] «скеля» Нед; — запозичення з польської мови; п. [пара (гаїа)] «підводний камінь» зводиться до нвн. Піїї «риф»; зіставлення з [рипа] «вибій, провалля» (Марусенко Досл. з мовозн. 75) необгрунтоване. — Вгйскпег 452. — Див. ще риф*.
[рапавий] «шорсткий, шершавий», [рапавий] «віспуватий; шорсткий; кострубатий» О, [раповий] «тс.» О, [ра-патий] «шорсткий Нед; кострубатий О», [ропак] «кострубатий пень Нед; кострубата палиця ВеНЗн», [рапачка] «жердина в огорожі» О, [рапачя] «кіл з напівобрубаними гілками, на якому сушать сіно, снопи» О; —• бр. [рапуха] «віспувата жінка», слц. гарауу «віспуватий»; — результат відпадіння початкового приголосного у слові [храповий] «шорсткий, жорсткий» (див.).
[рапавка] (зоол.) «ропуха, Виїо Ьаиг.», [рапанка, рапуля, . рапуха] «тс.» ВеНЗн; — бр. рапуха; — очевидно, пов’язане з [рапавий] «шорсткий», [храпавий] «тс.»; назва зумовлена шорсткістю шкіри ропух. — Див. ще рапавий, храпавий. — Пор. ропуха.
[рапавкй] (сорт яблук) Нед; — якщо йдеться про яблука, що мають шорстку поверхню, то можна припустити зв’язок з [рапавий] (пор. п. пара «картопля з наростами»); можливе також пов’язання з [рапавка] «ропуха» як кальки фр. гаіпеіїе «ранет» (букв, «ропуха»). — Див. ще рапавий, рапавка.
[рапати] «скрипіти, рипіти; квакати ВеУг; крякати О», [рапкати] (про деркача, качку, жабу) «кричати», [рапо-тати] «тс.» О, [рапак] (орн.) «деркач, Сгех сгех Ь.», [рапач, рапчак, рапчик Шарл] «тс.», [рапкіт] «квакання жаб» О, [рапонйця] «качка, що квакає» ВеУг, [рапорйця] «тс.» тж, [рапша] «ворона» О; — ,слц. гаркаї’ «тріщати» (про птахів), вл.ігарас «каркати», нл. га-
раз «тс.», м. рапав «скрипучий, хрипливий»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [рбпати] «тріщати», [хряпкати] «кричати» (про деркача). — Зсіїизіег-З.еуус 1207. — Пор. ропати, ряпкати.
рапіра «колюча зброя з гнучким клинком»; — р. болг. рапйра, бр. рапіра, п. гаріег, ч. слн. гаріг, слц. гаріег, гаріг, вл. гаріг, м. рапир, схв. ра-пйр\ — через німецьке посередництво (н. Паріег) запозичено з французької мови; фр. гаріеге «рапіра» (ст. езрее га-ріеге «рапіра») загальноприйнятої етимології не має; виводиться від фр. гаре «напилок» (за формою щитка на ефесі). — СІС2 704; Черньїх II 99; Кора-іігізкі 817; НоІиЬ—Ьуег 410; Реіїзак 7181 8/1, 45; Кіи^е—Міїгка 581; КІеіп 1301; Ьаигаі 611; Сіатіїїзсіїе^ 749.
[рапіти] «шуміти, стукати»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. гараі «шарудіти, барабанити, тріщати» є звуконаслідувальним утворенням, паралельним до укр. рипіти, [репати] «тріщати». — ЗсЬеіисіко 141; ОЬКМ 692; СДЕЛМ 366.
рапорт, рапортичка, заст. ле-пбрт, рапортувати «доповідати; [старанно розповідати Ме]», заст. лепор-тувати, зарапортуватися-, — р. бр. м. рапорт, п. ч. слц. гарогї, болг. рапорт, схв. рапорт, слн. гарбгї; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. гаррогі «рапорт, донесення, повідомлення; принесення назад» пов’язане з дієсловом гаррогіег «повідомляти; доносити; приносити, привозити назад», утвореним за допомогою префікса ге- (га-) «знову» від дієслова аррогїег «приносити, привозити», що зводиться до лат. аррогіо «приношу, привожу», утвореного за допомогою префікса асі- «до-, при-» від дієслова рогїо «ношу, вожу». — СІС2 704; Черньїх II 99; Фасмер III 443; Преобр. II 183; Смирнов 252; Кораіігі-зкі 817; НоІиЬ—Ьуег 410; Оаигаї 42, 611; КІеіп 1302. — Див. ще авантюра, порт-, ре-.
[рапотати] «трясти; перемішуватися»; — неясне.
рапс (бот.) «ріпак, Вгаззіса париз Ь.»; — р. бр. рапс, п. вл. нл. гарз; — запозичення з німецької мови; н. Варз походить від лат. гара «ріпа», гарит «тс.; бульба», спорідненого з гр. ра-7гис «ріпа», расрис;, двн. гиоЬа, гаЬа, лит. горе, псл. гера «тс.», укр. ріпа. — СІС2 705; Шелудько 44; ССРЛЯ 12, 592; ЕгетсЕубгІегЬисІї 531; К1и§;е— Міігка 582; КІеіп 1301; АУаІсІе—НоГт. 418. — Див. ще ріпа*.
рапсод «мандрівний співець у Стародавній Греції», рапсодія, рапсодйч-ний; — р. бр. болг. рапсод, п. гарзосі «співак; рапсодія», ч. слц. слн. гарзосі «співак», вл. гарзосііа, м. рапсод «співак», схв. рапсод «тс.; рапсодія»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ВЬарзбсіе «рапсод», ВЬарзосііе «рапсодія», фр. гЬарзосіе, гЬарзосііе, англ. гЬарзосіе, гЬарзосіу походять від гр. раерерббе; «рапсод», утвореного з основ слів ралтоо «зшиваю; складаю, творю», спорідненого з лит. уегріі «прясти», лтс. уегрі «тс.», дінд. уаграЬ «хитрість» (власне «уток, піткання»), і фббе; «співак», пов’язаного з сЬ5г) «пісня». — СІС2 705; ССРЛЯ 12,‘594; Кораіігізкі 817—818; НоІиЬ—Ьуег 410; КІеіп 1343; Егізк II 643, 646; Воізасц 836. — Див. ще ода.
[рапті] «пазурі» Кур, [рапуз] «кіготь птиці» Ник, [ракапуз, рапоть, раптюк, рапуж, рапуза, драпуз] «тс.» тж; — очевидно, варіанти запозичення з польської мови; п. [гарес] «рука; ратиця», [гаЬс] «лапа», [гара] «куряча лапа», [гару] «ніжки комахи» виводяться від нвн. Варре «ворон; скребачка». — 8АУ V 476.
раптом, [рапті] «раптом» Нед, [раптовець] (у виразі: р. дощ «злива») Нед, [раптянка] «швидкий і гучний струмок», раптовий «швидкий, наглий», [раптовий] «тс.; сильний, бурхливий» Нед, [раптбвний] «раптовий, грубий, насильний» Нед; — р. [рапт] «порив, миттєвість», бр. раптам «раптом»; —
запозичення з польської мови; п. гар-їет «раптом, раптово, зненацька, знічев’я; всього-на-всього» є формою ор. в. від заст. гарі «викрадання панночок», яке походить від лат. гарїиз «викрадання, грабіж», пов’язаного з гаріо «хапаю, зриваю; віднімаю силою, викрадаю», спорідненого з гр. єрєтгтоцсїі «общипую, пожираю», двн. геїзеп «карати», ісл. геїза, дангл. геїзап «тс.», лит. геріі «збирати, охоплювати», алб. ґ]ер «витягати, грабувати», дінд. гараз-«фізичний недолік, пошкодження», га-рйіїай «ушкоджений, хворий». — ІУМ Морфологія 392; КісЬНагсИ: 93; Фасмер III 443; Вгйскпег 454; ХУаібе— Ноїт. II 417; Егізк І 553; Воізасц 275; КІеіп 1301 — 1302.
[раптус] «запальна, поривчаста людина, гаряча голова» Куз; — запозичення з польської мови; п. гарїиз «тс.», як і ч. слц. гарїиз «приступ люті», схв. раптус «раптовий приступ хвилювання при меланхолійному психозі», походить від лат. гарїиз «захоплений, охоплений», дієприкметника від гаріо «хапаю, зриваю; захоплюю». — Зі. \ууг. оЬсусІї 627. — Див. ще раптом.
раптух — див. рептух.
[рапуття] «мотлох, старий лом, брухт Г; хмиз Нед»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з п. гиріесіе «мотлох, дрантя», яке зіставляється з [гир-Іі\уу] «дбайливий», [гир] «глист, хробак», ч. гоир «глист-гострик». — Пор. рупити.
[рапух] (переважно мн. [рапухи, ре'пухи]) «бахур» ВеУг; — неясне; можливо, пов’язане з [ропухатий] «товстий, роздутий».
раритет «рідкісна річ»; — р. раритет, бр. рарьітзт, п. гагуіеі, гагуіаз, ч. слц. гагііа, схв. раритет, слн. гагі-іеіа; — запозичення з німецької мови; н. ВагіШ «рідкість» походить від лат. гагііаз «рідкість; розрідженість, нещільність», пов’язаного з гагиз «рідкий, негустий», спорідненим з гр. єргщос; «пустинний; одинокий», дінд. гіЄ «за винятком, без, крім», лит. ігіі «розпадатися,
розкладатися; руйнуватися», агбуїі «розбирати, руйнувати», лтс. ЙгбП «розпорювати; руйнувати», стел, орити «ділити; руйнувати», псл. гесіькь «рідкий». — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 594; 81. уууг. оЬсусІї 627; НоІиЬ—Буег 410; Егетб-лубгіегЬисй 531; КІи^е—Міігка 582; КІеіп 1302; АУакіе—Ноїт. II 418; Егізк І 557; Егаепкеі 15, 187. — Див. ще рідкйй, розорйти.
[раріг] (орн.) «сокіл балабан, Еаісо сйегги^ Сгау. (Еаісо Іапіагіиз)», [рарог Нед, рарія Шарл] «тс.», [рарбжий] «належний соколу балабану»; — п. гагб^ «сокіл, Еаісо (^еппаіа засег)», ч. гагой «птах з групи соколиних», слц. гагой «кречет», вл. гагой «балабан», схв. [гагоу] «різновид орла», можливо, також рарог «омар, Раіітигиз уиі^а-гіз», слн. гаго£ «тс.» (з схв.); — псл. гаго^ь; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось (Фасмер III 436; Булаховський Вибр. пр. III 244, 258; Львов ЗИРЯ IV 83; Вгйскпег 454; Мо-згугізкі Р7ЛР 130; НрІиЬ—Кор. 309; Мікі. ЕАУ 271; Меіііеї Еіибез 405; Маї-гепаиег ЕЕ 16, 168; Тгаиїтапп 242; МййІ.—Епсіг. 496, 498; АУаісІе—Ноїт. II 421; ІІйіепЬеск 248) від основи гагь «вереск, шум» (пор. цсл. рдрт» «звук»; йшлося про шум крил птаха під час польоту або про характерний крик сокола, пор. Еегіапс 93—94), утвореної за допомогою суфікса -г- (як бать, рігь) від кореня га- (про шум, вереск), яке пов’язується з р. [рай] «гул, шум, відгук» і зіставляється з лит. гоібїі «неспокійно, невчасно кричати» (про півня), гїеіі «кричати, лаятися», лтс. гібї «гавкати», гаї «лаяти», дісл. гатг «хриплий», гет]а «ревти», гбтг «голос; каркання», лат. гауиз «хриплий», дінд. га-уаіі «гавкає» (іє. *га- «ричати, кричати, гавкати»); вважається також (Трубачев Зтимология 1965, 64—71; Масйек ЕЗЛС 508; ЕіЗІ III 84) запозиченням з давньоіранської мови, яке зводиться до ір. уага^па- «сокіл», пов’язаного з назвою давньоіранського божества ав. Уа-гайгаупа-.
раса* (зоол.; антрополог.), расйзм, расист', — р. бр. болг. м. раса, п. ч. слц. вл. нл. газа, схв. раса, слн. таза; — запозичення з французької мови; фр. гасе «раса; рід, плем’я; покоління; порода» запозичено з італійської мови; іт. гана «сорт; вид; порода» загальноприйнятої етимології не має; виводиться від лангобардського *гаіга «лінія, риска» (двн. геіга «тс.») як перекладу лат. Ііпеа зап^иіпіз «лінія крові» (Сіа-ті11зсЬе£г 742; Оіег 265), від ар. га’з «голова, початок, походження» (КІи^е— МИгка 584; КІеіп 1294), від ч. гаг «удар» (ОгбЬег 7ГРРН 11, 558) та ін. — СІС2 705; Черньїх II 100; Фасмер III 444; БСЗ 36, 107; Преобр. II 184; Зі. \¥уг. оЬсусІї 626; НоІиЬ—Еуег 410; Оаигаї 606.
[раса2] (вид тканини) Нед; — п. заст. таза «легка вовняна тканина»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Казсй «легка вовняна тканина» є результатом видозміни давніших форм Аггаз, Аггазсй «тс.», які походять від французької назви міста Аггаз. — Вгйскпег 6; КІи^е— МИгка 583; РаиІ ОАУЬ 467.
[распаратйть] «спасти на думку, забагнутися, заманутися» Л; — неясне.
распря (заст.) «розбрат, чвари, суперечка, сварка» Нед, [распра] «тс.» Нед; — р. распря', — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, рдспкріа, як і болг. разпра, м. распра, схв. распра «тс.», зводиться до псл. *оггрьг]а, пов’язаного з дієсловом *огг-регіі (з^) «розсваритися, вступити в боротьбу», утвореним за допомогою префікса *огг- «роз-» від дієслова *рег-іі «перти; бити». — Фасмер III 444; КЗСРЯ 383—384. — Див. ще перти3, роз-. — Пор. пря.
[расть] (у виразі: [р. волосся] «заріст волосся») Нед; — очевидно, видозмінене запозичення зі словацької мови; слц. газі «ріст», газі’ «рости» відповідають укр. рости, (див.).
рата* (заст.) «строк платежу; частина платежу на даний строк»; — п. вл.
гаіа «частина платежу», ч. слц. гаіа, болг. м. рата, схв. рата «тс.»; — запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови; лат. гаіа «частина (встановлена)» пов’язане з га-іиз «розрахований, певний, постійний», дієприкметником від геог «вважаю, думаю», спорідненим з лит. геіі «складати в порядок, класти шарами», двн. гесіеа (гасЦа) «рахунок, мова, розповідь». — Зі. \¥уг. оЬсусЬ 627; НоІиЬ—Еуег 410; РЧДБЕ 610—611; АУаІсІе—Ноїт. II 419, 420, 429; КІеіп 1303; Рокоту 55— 59. — Пор. раціон, рація*.
[рата2] «прилад для провіювання зерна» Л; — неясне; можливо, пов’язане з [райтак] «решето» (пор.).
ратай (заст.) «орач, плугатар», [ра-таєнко] (зменш, від ратай) Нед, [ра-тайство] «землеробство, хліборобство» Куз, [ратайствувати] Нед, оратай «ратай»; — р. болг. ратай, бр. ратай, др. ратай, п. ч. слц. нл. гаіа], вл. гаіаг, полаб. гаіо], м. рата], рате], схв. ратай, ратар, слн. гаіа], стел, рдтди; — псл. *ог1:а]ь, утворене за допомогою суфікса -і а]- від *огН «орати», спорідненого з лит. агібіаз «плугатар, орач, землероб», агіі «орати», прус, аг-іоуз «орач», лат. агаіог, гр. аротгір «тс.». — Фасмер ПІ 447; КЗСРЯ 386; Младенов 557; Вгйскпег 454; Ридпіскі Ргазі. II 117; МасЬек ЕЗДС 509; Но-ІиЬ—Кор. 310; Зсйизіег-Зечус 1207— 1208; Оіезск 865; Младенов 557; Тгаиі-тапп 13; Егаепкеі 17; МйЬІ.—Епбг. І 141; АУаісІе—НоГт. І 62, 69; Егізк І 147; Воізасц 80. — Див. ще орати*. — Пор. рало.
[ратан*] (знев.) «крикун» Л; — очевидно, акаюча форма, пов’язана з іменником рот (первісне значення «ротатий чоловік, горлач»), — Див. ще рот.
[ратан2] (іхт.) «бичок-горлач, №о-§оЬіиз гаіап Могсі.» Нед; — запозичення з російської мови; — р. [ратан], ротам «тс.» є похідним від іменника рот\ назва зумовлена відносно великим розміром голови і рота цієї риби; пор. горлач «тс.». — Див. ще рот.
ратанія (бот.) «субтропічна рослина з родини бобових, Кгатегіа»; — р. болг. ратания, бр. ратанія, ч. гаїа-пЬіа; — запозичене через іспанське посередництво (ісп. гаїапіа) з мови ке-чуа. — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 1019; КІеіп 1343.
[ратафія] (заст.) «вид лікеру», [мафія] «тс.» Нед; — р. ратафия, п. гаїа-Па, ч. гаіаПіа; — запозичено, можливо, через російське і німецьке посередництво (н. РаіаПа) з французької мови; фр. гаїаПа (іаПа) походить з креольської форми, утвореної з латинської сполуки гаїа Паї «хай буде твердо встановлена угода», що складається з лат. гаїа «встановлена, незмінна», пов’язаного з геог «вважаю», і Паї «хай буде зроблено», 3 ос. одн. теп. ч. умовного способу від По, Пегї «робитися, ставати, виникати», пов’язаного з їиі «я був», Гиіигиз «майбутній, наступний», спорідненими з лит. ст. Ьіі(і) «він був», ЛТС. ЬІ]Ц «я був», СТСЛ. БИ «ти, він був би», псл. Ьуіі, укр. бути. — ССРЛЯ 12, 1019; Кораіігізкі 818; 31. ^уг. оЬ-сусН 627; КІеіп 156, 588, 1303; Егетсі-чтогіегЬисІї 532; Оаигаї 612, 697; АУаІ-сіе—Ноїт. І 504—505. — Див. ще бути1, рата*. — Пор. футурйзм.
[рательний] «працьовитий, старанний, ретельний, дбайливий» Нед; — очевидно, результат контамінації слів ретельний і [старательний]. — Див. ще старати.
[рати] «рити, копати» Нед; — очевидно, результат контамінації слів рити і орати. — Див. ще орати1, рй-ти1.
ратйн «вовняна тканина з коротким, закрученим ворсом», ратинувальний, ратинувати', — р. болг. ратйн, бр. рацін, п. гаїупа, ч. слц. гаїіпе, схв. ратинйрати, слн. гаііпе; — запозичення з французької мови; фр. гаііпе (у XIII ст. і газііп) етимологічно неясне. — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 1019; Зі. ^уг. оЬсусЬ 627; НоІиЬ—Ьуег 410; Оаигаі 612; ОатііІзсЬе^ 751.
ратйти — див. рать.
ратифікація «затвердження верховним органом влади міжнародного договору», ратифікувати; — р. болг. ратификация, бр. ратьіфікацьія, п. гаіуПкасіа, ч. гаШікасе, слц. гаїіїікасіа, вл. нл. гаШікасі]’а, м. схв. ратифика-ци]а, слн. гаЯйкасца; — запозичення із західноєвропейських мов; н. КаШіка-їібп, фр. англ. гаШісаііоп походять від слат. гаШісаїіо «санкціонування», утвореного з основ лат. гаїиз «розрахований, затверджений, певний, постійний», дієприкметника від геог «вважаю, думаю», і Іасеге «робити, складати, дозволяти». — СІС2 705; Фасмер III 447; ССРЛЯ 12, 1020; Кораіігі-зкі 819; НоІиЬ—Ьуег 410; КІеіп 1304; Оаигаї 612. — Див. ще електрифікація, рата*.
ратиця «парне копито», [ратка] «тс.» Нед, [ратичний] Нед; — п. гасіса «ратиця», ч. [гаї’, гаіісе], слц. гаїіса «тс.»; — псл. гаїь, гаїіса; — очевидно, споріднене з лит. иг-геіеїі «тверднути», геїуз «шрам», лтс. геїеї «гоячись заростати», геіа «шрам»; у такому разі первісно означало «твердий наріст на нозі»; менш переконливе зіставлення (Ильинский РФВ 74/3, 125—126) з лит. гакїі «колоти, колупати, копати, рити», лтс. такі «тс.; шкрябати», дінд. гкпаЬ «обскубаний», гкзагаЬ «вістря, колючка». — МасЬек ЕЗЛС 509. — Пор. рак1, ракотиця.
ратище «держак списа, спис [держак вил НикНикБЛ]», [ратовйще] «тс.», [ратюга] (збільшувальна форма); — р. ратовйще (заст.) «ратище, на яке насаджується наконечник (списа, рогатини)», др. ратище «спис», п. гаїузгеге «спис» (з укр. ?), ч. ст. гаїіз-іе «держак списа, алебарди», мор. [га-Іізко] «граблисько», [гасізко] «держак вил», слн. гаїізсе «держак списа, кісся, топорище», ЦСЛ. рАТИШТе, рАТОВИШТе; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, є віддієслівним утворенням від псл. *огШі > *гаШІ (пор. др. ратити ся «ворогувати»), утвореного від *огїь «битва»; деякими дослідника
ми (Тогр 347; НоІіЬаизеп АеАУЬ. 262; КІи^е—Міігка 617) вважається спорідненим з дісл. гбда «прут, жердина, ціпок», дангл. гбд, двн. гиоіа «жердина», лат. геїае «дерева в річці», гаїіз «пліт»; виведення від гіпотетичного псл. *гаіь «металева^ частина списа, вістря» (Ма-сітек ЕЗЛС 509) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 448; Преобр. II 185. — Див. ще рать.
[ратіш] «ратище, спис, піка» Нед, [ратішник] «носій списа, піки» Нед, [ратішйстий] «списоподібний» Нед; — неясне; можливо, результат скорочення запозиченого ч. гаїізіе «ратище». — Пор. ратище.
[ратота] «яєчня» ДзАтл І; — запозичення з угорської мови; уг. гаїоїіа «яєчня» є результатом видозміни форми гапїоНа «тс.», пов’язаної з дієсловом гапіапі (< гаіапі) «пекти, смажити», яке загальноприйнятої етимології не має (зіставляється з манс. гаиіі «викидати, розсипати», хант. га\¥- «розмішувати» та ін.). — Дзендзелівський УЛГ 60; ММТЕЗг III 345—346; Вагсгі 253.
ратуша «орган міського самоуправління; будинок, де він розміщений» СУМ, Нед, [ратуш] «тс.», [ратушник] (лайлива назва п’яниці, який не пропускає жодної нагоди, щоб напитися) Нед, ст. ратуш (1518), ратуша (1569); — р. бр. ратуша, п. гаїизг, слц. гаійг, болг. ратхауз, слн. гб-їоуг; — запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови; свн. гаїНйз «ратуша» утворено з іменників гаї «рада» і Низ «будинок». — СІС2 705; Шелудько 43; ПісН-ІгагсН 94; Фасмер III 448; Огиенко РФВ 66, 367; Вгйскпег 454; МікІ. ЕАУ 273; Кеіізак 7131 7/1, 42. — Див. ще рада, хйжа.
рать «військо», ратник, [ратйти] «гудити, ганити, лаяти» Нед, ратува-ти; — р. рать «військо; війна», бр. раць «тс.», др. рать «рать; війна; напад; бій; незгода; боротьба; ворожнеча», болг. рат «війна; військо, рать»,
м. рат «війна», схв. рат «тс.», стел, рать «війна; бій»; — псл. гаїь (<*огіь), пов’язане чергуванням голосних з *еНь; — споріднене з лтс. еггиеїіез «сердитися», двн. егпизї «боротьба, серйозність», гр. єри; «суперечка, змагання», єрі£оо «сперечаюся, змагаюся», ав. 9Г9ЇІ8 «енергія», дінд. гНЬ (гіїН) «напад», заги-агапат «боротьба»; припущення про зв’язок з ав. гапа «борець», дінд. гапай «боротьба» і псл. гапа (Младенов 557; РФВ 65, 369; Зкок III 112) викликає сумнів.— Фасмер III 448;, Черньїх II 100; КЗСРЯ 386; Меіі-Іеі Еїибез 286; Кибпіскі Ргазі. II 106; СИг^Ьзкі Іфг. Еогзсії. 201; Регззоп Веіїг. II 636; Маугіїоїег І 123.
раунд (у 'боксі) «час, протягом якого відбувається бій»; — р. бр. болг. раунд, п. гипба, слн. гйпба; — запозичення з англійської мови; англ. гоипб «раунд; круглий; коло; коловий рух» походить від фр. гопсі, фр. ст. геопї, яке зводиться до нар.-лат. *геїопби8, що виникло з лат. гоіипсіиз «круглий, замкнутий». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1026; Кораіігізкі 854; КІеіп 1359; Оаи-гаі 637. — Див. ще рондо, ротонда*.
раут «урочистий званий вечір; прийом»; — р. бр. раут, п. гаиї, ч. слц. гоні, схв. раут] — запозичення з англійської мови; англ. гоиї «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» походить від фр. ст. гоиїе (< гоїе) «купа, натовп, компанія», яке зводиться до нар.-лат. гирїа «роз’єднана (розбита) група», пов’язаного з лат. гшпро «рву, розбиваю», спорідненим з лит. гибрН «колупати, довбати», псл. гира «яма», укр. [рупа] «тс.». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1057; Кораіігізкі 819; Но-ІиЬ—Еуег 410; КІеіп 1360; АУакІе-НоГт. II 451. — Див. ще рупа. — Пор. корупція, рутина.
раф — див. рйхва.
рафа «спеціальні ґрати для риби у водоспусках і водозливах; [годівничка, ясла; терлиця, чесалка, залізний гребінь для льону, коноплі Нед]», [ряфа] «чесалка» Нед, [рахвачка] «чесалка
(для льону, коноплі)» ВеБ, [рафати] «чесати (льон, коноплю)» Нед, [ряфа-ти] «тс.» Нед; — п. гаїа «терлиця; грохот, решето»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Каиїе «годівничка, ясла», пов’язане з дієсловом гаиїеп «рвати, шарпати», спорідненим з дангл. гіерап (англ. гір) «рвати, смикати», гот. гаир-]'ап «вискубувати, висмикувати». — Ше-лудько 44; КісЬЬагФ 93; К1и§;е—Мйгка 586; КІеіп 1350.
Рафаїл (чоловіче ім’я), ст. Рафа-ил~ь «[Д(у)х’ь Б(о)жій], л-Ькарство Б(о)-жеє» (1627); — р. болг. Рафайл, бр. Рафаїл, п. Каїаі, ч. слц. КаГаеі, м. Ра-фаил, схв. Рафа)ло, слц. КаГаеІ; — запозичення з грецької мови; гр. РокрощЛ походить від гебр. К'рЬа’ЄІ, утвореного з основ дієслова гарЬа «він зцілив», спорідненого з сир. гергіа «він вилікував», ар. гаїа'а «штопав, латав, лагодив», ефіоп, гаіаа «шив, зшивав, латав» та іменника ’еі «бог, ідол, кумир». — Вл. імена 82; Беринда 229; Петровский 187; Спр. личн. имен 449; Илчев 422; Сопзїапііпезси 138; КІеіп 505, 1301.
рафінувати, рафінад, рафінадний., рафінер, рафінувальник, рафінерний, рафінований, рафінувальний; — р. рафинйровать, бр. рафінаваць, п. гаїі-по\мас, ч. гайпоуай, слц. гайпоуаГ, вл. гаПпасЦа, гайпаба, болг. рафинйрам, м. рафинйра, схв. рафиновати, слн. гайпігаїі; — запозичення з французької мови; фр. гайїпег «очищати» утворене за допомогою префікса ге- від аПіпег «очищати; товкти на порошок», що складається з прийменника аГ, який походить від лат. асі «при, за, до», та прикметника йп «тонкий, дрібний», пов’язаного з лат. йпіз «межа, границя, рубіж». — СІС2 706; Черньїх II 100; Кораіігізкі 815; НоІиЬ—Еуег 409; КІеіп 1317; Оаигаі 15, 607.— Див. ще авантюра, ре-, фінал.
рафка — див. рака.
[рахатися] «рушати Г; зніматися з місця Ме», [ряхатися] «збиратися, рушати», [рехатися] «збиратися» Корз,
[вйряхуватися] «вибратися» Я, Ва; — р. [србхнуть] «сполохати», рехнуться «збожеволіти», [ряхнуться] «тс.; рушити; зійти з місця»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з рішити або з [рє-хий] «швидкий, прудкий, моторний». — Фасмер—Трубачев III 477; Меркулова Зтимология 1986—1987, 148.
рахат-лукум; — р. бр. рахат-лукум, п. гасЬаЧикит, гасЬайокит, ч. гаЬаМикит, гакаї, слц. гагіаі, болг. ра-хат-локум, м. локум, схв. рахат-лук; — запозичення з турецької мови; тур. гаЬаМокит походить від ар. гаЬаЕ аІ-Ьиіцит «рахат-лукум», букв, «заспокоєння, втіха для горла». — СІС2 706; Фасмер III 449; Радлов III 751; Кораіігі-зкі 813; НоІиЬ—Еуег 409; КогзсЬ АІ51РН 9, 663; БокоїзсЬ 134—135; Мікі. ТЕ1 2, 145.
рахва, рахда — див. рака.
рахіт (хвороба), рахітизм, рахітик, рахітник, рахітичний; — р. болг. рахйт, бр. рахіт, п. гасЬйугт, ч. гасЬйіз, слц. гасЬйісіа, м. рахйтис, схв. рахйтис, слн. гагііііз; — запозичення з новолатинської мови; нлат. гасЬіііз походить від гр. рахітцс; «хребетний», утвореного від рах'С «хребет», пов’язаного з ра^бс, «терновий чагарник», спорідненим з дірл. Ігасс «голка», лит. гагаз «молодий пагін, сухий паросток; соломина, стерня», гагіз «стерня». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1029; Кораіігізкі 813; РЧДБЕ 611; Но-ІиЬ—Буег 409; КІеіп 1294; Егізк II 647; Воізасц 837.
[рахкати] «квакати, кумкати», [рахкотіти] «тс.» О, [рахавка] (зоол.) «древесниця, зелена жабка, Нуіа агЬо-геа Б.» Нед, [рахкавка] «тс.»; — п. гасЬас «хрюкати; квакати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [райкати] «квакати».
рахман (заст.) «мешканець міфічної місцевості, праведний християнин; бідний, жебрак», [рахманйн Нед, рах-мйн О] «тс.», рахманний «спокійний, смирний’ [разсудливий, похмурий, смутний Нед]», [рохман(н)ий] «породистий,
великий» Куриленко, [Рахманський великдень] «двадцять п'ятий день після Великодня» Нед; — р. рахманний «рахманний», бр. рахманьї «тс.», др. рахмане «брахмани» (Фасмер III 449), врахмане «тс.» (Соболевский РФВ 64, 175), п. гасйтап, ст. госЬтаппу (з укр.); — запозичення з грецької мови; гр. Ррахрауоі «брахмани», Ррахрйуєс; «тс.» походять від дінд. ЬгаЬшап «брахман»; грецькі форми (без початкового приголосного з XIV ст.) набули поширення на Русі завдяки сказанню про Александра або про ходіння Зосими; необхідне доповнення цієї гіпотези врахуванням впливу з боку тюркських мов (Прохоров ЗИРЯ V 94—103) або арабської (ар. гаЬшап, того ж походження) через татарську (Попов Ист. лекс. 23—24); виведення з турецької мови (Мікі. ТЕ1 II 145; Е\У 272; Вгйскпег 459) або безпосередньо з арабської (Кобилянський Гуц. гов. 85; Макаруш-ка 12) необгрунтоване. — Фасмер III 449—450; Преобр. II 186; Уазтег 7Ї81РН 20, 464; Зіадмзкі ЗР 39/5, 382; КогзсЬ АІЗІРЬ 9, 663.
[рахомотє] «мотлох, лахміття» ЛексПол; — очевидно, результат видозміни форми лахміття, можливо, зумовлений впливом слова рам’я «тс.». — Див. ще лахи.
[рахбтє] «хмиз, гілля дерева» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з ч. га-сЬоїа «щось старе, розвалене (будинок, віз)», гасйоїіпа, слц. гасЬоїіпа «тс.».
[рахта] «другий день храмового свята»; — неясне.
[рахтувати] «міркувати, розраховувати»; — результат контамінації слів рахувати і рихтувати (див.).
рахувати «лічити», [рехувати] «тс.» ВеБ, [рахубитися] «вести рахунок, записувати в рахунок» Нед, [ра-хі'вля] «рахунок» О, рахівник, рахівництво, рахівниця, рахуба, [рахуб-ник\ «боргова книга, рахункова книга» Нед, рахунок, рахівничий, [раховнй-чий] «рахівничий» Нед, [рахубистий] «кмітливий, хитрий» Чаб, [раховйтий]
«розумний, розсудливий, обачний, діловий» Нед, врахувати «взяти до уваги; зарахувати, включити», [неврахований] «незчисленний, незліченний», обрахунок, перерахунок, підрахунок, [порахубитися] «порахуватися», порахунок, прорахуватися «помилитися», прорахунок, розраховувати (на щось) «сподіватися», розраховувач, розрахунок, урахувати, ст. рахунок!) (1507), пораховати (1579); — р. [раховать] «рахувати; обговорювати, обмірковувати», бр. [рахаваць], п. гасНодаас «лічити, рахувати, розраховувати», слц. га-сЬйпок «рахунок», нл. гасішодааз; — запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови; свн. гесЬеп (гесЬпеп, гесЬепеп) «рахувати, лічити», двн. геЬЬапбп «тс.» споріднене з гот. гаЬп]ап, снн. гекепеп, дфриз. гекепіа, дангл. (де)гесепіап «пояснювати, розповідати, оплачувати» (англ. гескоп «рахувати»), гесеп (гісеп) «готовий, швидкий, прудкий», дірл. геп (<*гедп) «п’ядь», гр. аруі-тгоос «швидконогий», дінд. г]йЬ «прямий»; пов’язання з ряд, р. суразньїй (Локі АІЗІРЬ 28, 6) недостатньо обґрунтоване. — Шелудько 44; ИсЬЬагсІі 93; Фасмер III 450; Потебня РФВ І 263; 81. дмуг. оЬ-сусй 620; Восіпагодазка Рог.
1957/8, 370; Вгйскпег 451; Олтяну Кошапозіаміса І 90; Огарріп Зіаміа 12/2—3, 257—271; Мікі. Е\У 272; Кіиее—МКгка 588; КІеіп 1311.
Грацавий] «шершавий, шорсткий»; — не зовсім ясне; в якийсь спосіб пов’язане з [рапавий] «тс.», як [рацавка] з [рапавка] (пор.).
[рацавка] «ропуха» ВеЗн; — не зовсім ясне; пов’язане в якийсь спосіб з [рапавка] «тс.», як [рацавий] з [рапавий] (пор.).
рацея (заст.) «довге повчальне розумування», [рація] «розмова О; привітальна промова», [раціювати] «гуто-рити, балакати» О; — р. рацея, бр. заст. рацзя; — запозичення з польської мови; п. огафа «промова» походить від лат. бгаїіо «тс.». — Фасмер III 450;
ССРЛЯ 12, 1031; Зеленин РФВ 54, 116. — Див. ще орація.
раціон «норма харчових продуктів або фуражу»; — р. рацибн, бр. рацьі-ен, п. гафа, схв. раци]а «порція, певна міра денного раціону для коней у військах»; — запозичено через німецьке посередництво (н. Каїібп) з латинської мови; лат. гаїіб (-бпіз) «рахунок; облік; міркування; розум; підстава» споріднене з гот. гаріо «число, рахунок», дфриз. геїЬе «звіт, мова», дангл. гедіа, двн. га-<1Іа, гесіеа «тс.», лит. геіі «класти в порядку, класти шарами». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1031; Смирнов 253; 81. дмуг. оЬсусЬ 620; Вгйскпег 451; АУаі-<іе—Ноїш. II 419—420, 429. — Пор. рата1, рація1, резон.
раціональний, раціоналізатор, раціоналізаторство, раціоналізація, раціоналізм, раціоналізувати-, — р. рациональньш, бр. рацьіянальньї, п. вл. гафопаїпу, ч. гасіопаїпї, слц. гасіо-паіпу, болг. м. рационален, схв. рацио-налан, слн. гасіопаіеп; — запозичення з латинської мови; лат. гаіібпаїіз «розумний; умоглядний» походить від гаїіб (-бпіз) «рахунок; мислення, міркування; розум; сенс». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1034; Фасмер III 450; Кораіігізкі 813—814; Вгйскпег 451; НоІиЬ—Ьуег 408. — Див. ще раціон, рація1.
рація* «смисл, резон, вигода»; — бр. рацьія «тс.», п. гафа «рація; привід», схв. рацио «рахунок; обережність, передбачливість; міркування, мислення, розум; правило; причина, підстава»; — запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови; лат. гаїіб «рахунок; мислення; міркування; розум; сенс, підстава» пов’язане з геог (гаїиз зит, гегі) «вважаю, думаю, гадаю», спорідненим з гот. гаріо «число, кількість», дфриз. ге-їЬе «звіт, мова», днн. гефа, двн. гафа, гесіеа «тс.». — 81. \муг. оЬсусЬ 620; Вгйскпег 451; НоІиЬ—Ьуег 408; АУаІ-сіе—Ноїт. II 419, 429. — Пор. рата1, ратифікація, раціон, раціональний, резон.
рація2 «переносна радіостанція»; — р. болг. рация, бр. рацьія; — складно-скорочене утворення з першого і останнього складів слова радіостанція. — СІС2 706; Черньїх II 100; Фасмер III 450. — Див. ще радіо, станція.
[рачйнець] (бот.) «ракові шийки, гірчак зміїний, Роіудопит Ьізїогїа» Нед, [рачки] «тс.; спориш, гірчак, дере-сен болотяний, Роіудопит атрЬіЬіит Е. Нед; валеріана лікарська, Уаіегіапа оїйсіпаїіз Е. См», [рачок] «гірчак зміїний»; — бр. [рачьікі] «гірчак зміїний»; — назви пов’язані з рак; назва гірчака зміїного, очевидно, пояснюється тим, що він має червоно-бурі кореневища з численними рубцями. — Меркулова Очерки 42—43. — Див. ще рак1.
рачити (заст.) «прихильно ставитися; зволити; бажати; [приймати в себе, частувати, пригощати Нед]»; — р. заст. рачить «дбати, пильнувати, бути старанним», бр. [рачьщь] «бажати», др. рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку», п. гасгус «зволити; пригощати, частувати», ч. гасіїі «зволити», слц. гасії’ «тс.», болг. рача «бажати», схв. рачити, слн. гасіїі «тс.», стел, рачити «бажати; бути прихильним»; — псл. гасіїі, пов’язане чергуванням голосних з *гекїі «говорити»; на думку деяких дослідників (МасЬек Е8ЛС 504; НоІиЬ—Суег 408), псл. гасіїі зводиться до іє. *гак- «бажати», глухого варіанта іє. *га§;-, від якого походять днн. гбкіап «турбуватися», дісл. гафа, двн. гиоЬЬеп «тс.», гиоЬЬа «турбота», нвн. §;егиЬеп «зволити»; думка про запозичення псл. гасіїі з германських мов (Міккоіа ВегйЬг. 156) необгрунтована; припущення про походження з *агк-, яке нібито є варіантом до *а!к-(Потебня РФВ 1, 83; Преобр. II 187), викликає сумнів; останнім часом висунуто припущення (Трубачев 7181 3/5, 675—676) про зв’язок з лтс. егка «мужність; енергія», егсеїіез «бушувати». — Фасмер III 450—451; Вгйскпег 451 —
452; Младенов 558; РФВ 63, 315. — Див. ще ректи.
[рачій] «скоріше, точніше, краще»; — п. гасге] «тс.»; — пов’язується з рачити (Вгйскпег 451—452); характер зв’язку неясний; скоріше може бути витлумачене як *радшій «радше», пов’язане з радий (пор. п. ст. гадахе] — гасге], нл. гаге] «краще, охочіше»),
[рашівець] «дрібний галантерейник» Кур; — неясне; можливо, пов’язане з назвою старовинної фабричної тканини [раса], п. газа, газга.
[рашка] «частина прядки, рамка із зубцями, в якій крутиться катушка і через яку накручується на катушку спрядена нитка» Ме; — очевидно, як і схв. рашак «мотовило для пряжі», слн. [газек] «тс.», пов’язане з рум. газсйіа «мотати на мотовило», газсИіІбг «мотовило», які зводяться до нар.-лат. *газ-сіаге «скребти». — Трубачев Рем. тер-минол. 115; СДЕЛМ 368; ОЕКМ 696.
рашкуль «вугільний олівець; терпуг»; — р. рашкуль, болг. рашкул\ — запозичення з німецької мови; н. Кеір-коИІе «вугільний олівець, рашкуль» складається з основ дієслова геіреп «креслити; рвати» та іменника Койїе «вугіль» (свн. кої, двн. коїо), спорідненого з снн. дфриз. коїе, гол. кооі, дангл. сої, англ. соаі, дісл. норв. шв. кої, дат. киї «тс.». — СІС2 707; Фасмер III 451; Преобр. II 187; Грот Фил. раз. II 508; Мікі. Е\У 273; КІи^е— Міігка 388; КІеіп 304—305. — Див. ще рейсфедер. — Пор. рашпіль.
рашпіль «напилок з великою насічкою», [рашпель] «тс.» Нед, [рашплю-вати] «обробляти рашпілем» Нед; — р. рашпиль, бр. рашпіль, п. газгріа, ч. газріе, слц. газрГа, вл. газра, болг. рашпил(а), слн. газра; — запозичення з німецької мови; нвн. КазреІ утворене від дієслова газреп, пов’язаного з двн. газрбп (Игезрап) «смикати, щипати, скубти», спорідненим з снн. гезреіеп, дфриз. йгезра «тс.», дангл. §;ейгезрап «рвати; сіпати, смикати», нвн. гаіїеп «(постійно) хапати, рвати», снн. гареп,
дісл. йгерра «досягати». — СІС2 707; Шелудько 44; Фасмер III 451; Кора; Іігізкі 818; Вгйскпег 454; МасИек Е8ЛС 509; НоІиЬ—Еуег 410; Козїоу 2181 6/1, 78; К1и§;е—Міігка 578, 583.
[рашпор] (бот.) «молочай дикий, Сгеріз іесїогит Ь.» Мак; — неясне.
[раювати] «спостерігати» Нед; — очевидно, пов’язане з райок «ящик із збільшувальними стеклами для розглядання картинок» або «верхній ярус театрального залу» і спочатку означало «розглядати панораму» або «дивитися з верхнього ярусу». — Див. ще райок.
раяти «радити, напучувати», [рає-ти] О, раїти, [райцувати ВеЗа] «тс.», [раєць] «порадник» Нед, [райця] «радник; ратман, член магістрату», [рая] «рада» Нед, відраяти, [порай] «порада», [пдрая] «тс.» Пі, розраяти «розвеселити; відрадити», [спораяти] «зробити, навести порядок; впоратися» О; — р. [раить] «радити, допомагати», бр. раіць «радити», п. гаіс, га]со\7ас «тс.»; — зворотне дієслівне утворення від іменної форми райца, яка виникла на польському грунті з давнішого *га-<і(ь)са, похідного від гас1(г)іс «радити», гасіа. — Фасмер III 435; Преобр. II 171. — Див. ще рада.
[рвант] «залізне кільце, яким скріплюється шина на місці розриву обода» Л, [ірвант] «тс.»; — результат видозміни форм [вірвант] «кільцева скоба, що обтискує скріплювані частини», [урвант] «тс.», зближених з основою рвати. — Див. ще вірвант.
рвати, [ірвати] «рвати», рватися, рвонути, рвонутися, [ірватися], [рва-нйця] «зірвані, а не струшені плоди», рвання, [рванці] «рвані галушки» Мо, рвань, рвацтво, рвач, ривок, рваний, рвацький, рвачкйй, [рвучий] «швидкий, прудкий» Нед, рвучкий, [рв’янйй] «бурхливий» Нед, безвідривний, безперервна, безперервний, [вривати] (про руки) «втомлювати важким тягарем» Ж, вирватися «вибратися, звільнитися; вискочити наперед», [вірвати] «урвати» Ж, [вірватися] «вдертися» Ж,
[врйвок] «відірваний кусок каната» Ж, вирва, [вирив] «вибух» Ж, [вйривок] «утеча» Куз, [вірва] «удар в потилицю; кишеньковий злодій» Ж, [ввірванець] «гульвіса, шибеник» ВеЗн, [увірванець] «тс.» ВеЗн, [вірвйтель] «шибеник, паливода» Па, [увірвйтель] «тс.» Па, [вйривцем] «окремо» Куз, дорватися (дориватися) «порватися; накинутися СУМ; добратися Пі», зірватися (зриватися), [зорвисько] «вітром зламана ялина; сушняк» ВеЛ, зрив «надрив; невиконання; внесення перешкоди у виконання; невдача; [висмикування щетини у свиней Я]», зарватися, [зарва] «обрив; брила землі», [зарвйстий] «крутий, стрімкий, обривистий» Она, [зарйвкуватий] «сварливий, охочий до сварок», [зурйвочний] «непевний, ненадійний, двозначний; приголомшений, осоромлений, пошкоджений» Ж, нариватися «наскакувати, натрапляти; [допадатися до їжі, жадібно їсти]», [нар-ва] «верхня обшивка ясел; гнійний опух» Ж, нарйв, надрив, надрйвис-тий, надривний, [непрорйвний] «безперервний» Ж, [недорйвок] «шматок мотузки» КІМ, [оривок] «тс.» Си, обірванець, обірванка, обірвище, обрив СУМ, Ж, [обривки] «побічні випадкові прибутки» Ж, обривок СУМ, Ж, [об-ривчастка] «крутий берег» Ч, обривистий, [одрйвка] (у виразі без обривки «без перерви») Ж, перериватися «припинятися», перерва, [перерви-ця] «перерва», перерив СУМ, Нед, [переривач] Нед, переривник, перерйвис-тий, переривчатий, підрив СУМ, Нед, [підривам] «підбурювач Нед; підривник Она», [підрйвка] (рибальське знаряддя), підривник, поривати, порив СУМ, Нед, поривання, поривач, [пбривка] (у виразі в поривці йти «йти окремо») Нед, [поривці] «не доводячи до кінця» Нед, порйвйстий СУМ, Нед, поривний, поривчастий, прірва «безодня; [місце, де розірвана гребля]», [прорва] «вимоїна у греблі Бі; величезна кількість, безліч Нед; проточина Пі», прорив СУМ, Нед, проривка
СУМ, Нед, прорйвник, проривний, [розірви] (у виразі на р. «на зло, наперекір») Нед, розрйв, розрйвка, розривний, увірватися (уриватися) «вдертися», [увірва] «гульвіса, шибеник», [урвантлі] «рвані галушки» Мо, [ур-ванці] «тс.» Мо, [урвантяка] «зірвиголова» Ме, [урвень] «ледар, нероба» Нед, урвисько «урвище» СУМ, Г, ур-вйтель, урвище, уривок, [уров] «прямовисна жила» Нед, [урдви] «вимивина, вибій» Шейк, [урбвища] «тс.» Шейк, [урдвище] «опух» Шейк, урвйс-тий, уривистий, [урйвний] «який легко рветься» Нед, [уривдчний] «уривистий, уривчастий, частковий» Нед, уривчастий, [уривчатий] «розідраний, уривистий» Нед, урйвцем-, — р. рвать, бр. рваць, др. ргвати, п. пмас, ч. гмаіі, слц. гмаР, вл. пмас, нл. пмав, полаб. гамаі «смикати, виривати», болг. рі>-вам, схв. рвати се «боротися, змагатися у боротьбі», слн. гимаіі «витягати, виривати», стел. ржвАти; — псл. гьма-іі, пов’язане чергуванням голосних з гуіі «рити»; — споріднене з лит. гамеб «полоти», лтс. гамеі, ірл. гиат «заступ», дісл. гу]а «виривати вовну в овець», лат. егио «викопую; вириваю», гио, -еге «валюся; руйную; кидаюся», гр. єроаіх^шу «той, що розгрібає землю». — Фасмер III 452; Черньїх II 100—101; Кагиііз II 109; КЗСРЯ 386; Цьіганенко 407; Преобр. II 187; Потебня РФВ 4^ 1880, 161; Вгйскпег 470; МасЬек Е8ЛС 526; НоІиЬ—Кор. 319; Вскизіег-Ведмс 1255; Младенов 565; 8кок III 178; Агитаа 7І81РЙ 26, 121; АУаІсіе—Ноіт. II 453; Ргізк І 570—571; Воівасд 286; 8сЬті(і ІР 67, 3; Регззоп Вейг. 105, 284, 287, 289, 292, 654, 774; ВсЬеЙеІом/й/. К2 56/3—4, 207; Роког-пу 868. — Див. ще рити1.
рвїя «ревність, ревнощі», [рвійка] «пуста ретельність, ревність, запал» Нед, [рвійність] «ревність» Нед, рвійний «ревний; рвучкий, неспокійний», рв’янйй «ревний; [запальний Нед]», [рвійно] «заздрісно» Нед; — похідне утворення від псл. *гьм- «ревність» (пор.
др. рьвьнь «ревність; заздрощі»). — Див. ще ревний.
рдесник — див. рдест.
[рдест] (бот.) «рдесник, Роїатоде-їоп Б. Мак», рдесник «тс.», рдесникові; — р. рдест, бр. рдзест, п. піезі, [сіегсіез, (ІГ(ІЄ5І], ч. ггіезпо, (Ь)г6Є5ЄП, слц. ггіезБ вл. [гігезф сігозі], нл. гігезі, схв. рдес, [рдесен, хрдесел], слн. [Меззі), Меззп]; — очевидно, псл. *гьс1ь5кь; — дальші зв’язки остаточно не з’ясовані^ виведення від *гігезІ-ь (МасЬек Е8ЛС 510; Діл. гозії. 86; Меркулова Очерки 41—42; 8кок III 117), як і пов’язання з *гьсіе1і «червоніти» (Фасмер III 452; Вгйскпег 455; Мікі. Е\У 284), потребує додаткових пояснень; припущення про зв’язок з лат. гоза «троянда», гр. рббоу «тс.» (Ильинский ИОРЯС 22/1, 200; Міккоіа ВВ 22, 244), а також спроба пов’язати з нерест (МасЬек Е85С 510; 5т. гозії. 86; НоІиЬ—Кор. 310) недостатньо обґрунтовані. — Фасмер—Трубачев III 452— 453. — Пор. дерес.
рджок — див. рецок.
[рдйтися] «гарячитися» (про тварин), [ирдйти] «червоніти, жевріти» Бі, [роз’ирдйтися] (про нарив і под.) «нарвати, запалитися» Нед; — очевидно, споріднене з р. рдеть «шаріти, червоніти», бр. рдзець, др. р'ьдітися «червонітеся, бути червоним; бути рум’яним; червоніти, соромитися», Ч. МІІІ 8Є «червоніти», слц. Міеі’ за, слн. Меіі «тс.»; — псл. гьсіеіл, похідне від *гь(і-(пор. др. р'ьдрьіи, родрьш «червоний, рудий»), пов’язаного з гисі-ь (<*гои(і-ь) «рудий, червоний». — Фасмер III 453; Черньїх II 101; КЗСРЯ 386; Цьіганенко 393;, Преобр. II 189—190; МасЬек Е8ЛС 510; Оіг^Ьзкі БР 6, 179. — Див. ще рудий. — Пор. іржа.
ре «друга нота музичної гами»; — р. болг. м. схв. ре, бр. рз, п. ч. слц. ге, слн. ге; — запозичення з італійської мови; іт. ге є першим складом слова гезо-паге з другого рядка латинського гімну Іоанну Хрестителю. — СІС2 707; Черньїх II 101; Дараган РР 1981/6, 106—
107; 81. дууг. оЬсусЬ 627; Паигаі 613, 737. — Пор. до3, ля1, мі1, соль, фа.
ре- (префіксальний елемент із значенням зворотної чи повторної дії або протидії в складі запозичених слів типу ревакцинація, регенератор, реевакуація, реконструкція, реорганізація); — р. болг. м. схв. ре-, п. ч. слц. вл. слн. ге-; — запозичення з латинської мови; лат. ге- (перед голосним гед-), префікс із значенням зворотної чи повторної дії або протидії, споріднений з геїго «за, позаду», гр. ар, ара, ра (частка із значенням логічного зв’язку, посилення, сумніву), лит. іг «і; також; навіть», лтс. іг, хет. аг-Ьа «із; далі; додому». — АУакіе—Ноїт. II 422; Егізк І 127; Воізаср 72; Ргаепкеї 15, 186; КІеіп 1306.
реабілітація, реабілітувати; — р. болг. реабилитация, бр. рзабіліта-цьія, п. геЬаЬіІйафа, ч. геЬаЬіійасе, слц. геЬаЬіійасіа, вл. геЬаЬіІИасЦа, м. схв. ре-хабилитаци’]а, слн. геЬаЬіІйасца; — запозичення із середньолатинської мови; слат. гейаЬіІіШіо утворене від дієслова геЬаЬіІйаге, що складається з префікса ге- «знову» і дієслова ЬаЬіІйаге «залишатися при чомусь, постійно займатися чимось; перебувати», пов’язаного з Ьа-Ьеге «тримати; носити; зберігати; мешкати», спорідненим з лит. даЬапа «оберемок», даЬепіі «перевозити», дбЬіі «обкутувати, покривати», псл. даЬаІі «захоплювати», укр. [габати] «турбувати, хапати». — СІС2 707; Черньїх II 101; Кораіігізкі 378, 827; НоІиЬ—Буег 414; КІеіп 692, 1321; АУаМе—Ноїт. І 630— 631; Егпоиі—МеШеі І 95—97, 287— 288. — Див. ще габати, ре-.
реагувати — див. реакція.
реактйв «речовина, що вступає в хімічну реакцію»; — р. болг. м. реактйв, бр. рзактьіу, п. геакіуду, ч. геак-ііупї «реактивний», слц. геакігу, схв. реактив; — запозичення з французької мови; фр. геасШ «реагуючий, протидіючий; (хім.) реактивний; реактив» пов’язане з пізньолат. геадеге «реагувати», утвореним за допомогою префікса ге- із значенням зворотної дії від діє
слова адеге «гнати, діяти». — СІС2 707; Черньїх II 101; Цаигаї 10, 613. — Див. ще агент, ре-. — Пор. реактор, реакція.
реактор «індуктивний опір для обмеження струму короткого замикання; установка, в якій здійснюється керована ланцюгова атомна реакція»; — р. болг. м. реактор, бр. рзактар, п. ч. слц. вл. геакіог, слн. геакіог; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кеакіог, англ. геасіог, фр. геасїеиг пов’язані з пізньолат. геадеге «викликати поворот, розщеплення», утвореним за допомогою префікса ге- із значенням зворотної дії від дієслова а§;еге «гнати, діяти». — СІС2 707; ССРЛЯ 12, 1053; 81. \муг. оЬсусЬ 628; НоІиЬ—Еуег 410. — Див. ще агент, ре-. — Пор. реактив, реакція.
реакція, реагент, реакціонер, реакційний, реагувати-, — р. болг. реак-ция, бр. рзакцьія, п. геакс]а, ч. геаксе, слц. геаксіа, вл. нл. геаксЦа, м. реак-ци]а, схв. реакци]а, слн. геаксра; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кеакіібп, фр. геасііоп, англ. геасііоп пов’язані з пізньолат. геа§;еге «впливати, реагувати», утвореним за допомогою префікса ге- «проти, знову» від дієслова а§;еге «діяти». — СІС2 708; Черньїх II 101 — 102; РЧДБЕ 612—613; Кораіігізкі 820; НоІиЬ—Еуег 411. — Див. ще агент, ре-. — Пор. реактйв, реактор.
реальний «дійсний», реалістйчний, реалізація, реалізм, реаліст, реалія, реалізувати; — р. реальньїй, бр. реальнім, п. вл. геаіпу, ч. геаіпі, слц. ге-аіпу, нл. геаІіхасЦа, болг. реален, м. реален, схв. реалан, слн. геаіеп; — запозичення із середньолатинської мови; слат. геаііз «дійсний, речовий» походить від лат. тез «річ». — СІС2 708— 709; Черньїх II 102; РЧДБЕ 613; Кора-Іігізкі 820—821; НоІиЬ—Еуег 411; КІеіп 1306. — Див. ще республіка.
реанімація «оживлення»; — р. болг. реанимация, п. геапітасіа, слц. геапітасіа, схв. реанимаци]а, слн. геа-
пітасііа; — очевидно, запозичення з англійської мови; англ. геапітаііоп «оживлення», геапітаїе «оживляти» утворені за допомогою префікса ге- від англ. апітаїе «оживляти», яке походить від лат. апітаїиз «дихання, життя», апітаге «вдихати, жити, оживляти, одушевляти», пов’язаних з апіта «повітря; дихання, душа», спорідненим з гот. игапап «випускати (пару); пахнути», апсіі «дух», дангл. ейіап «дихати», гр. ауєцос; «вітер», стел, вони «запах, пахощі». — СІС2 709; Кораіігізкі 821; РЧДБЕ 614; КІеіп 78, 1307; ЇУаІсіе—Ноіїп. І 49—50; Егпоиі—Меіі-Іеі І 34; Ргізк І 105; Воізаср 61. — Див. ще воняти, ре-.
[ребеня] «дитина» Нед, [ребенйч-ка] «донечка» Нед; — р. ребенок, бр. [рабятьі] «хлопці», др. робя, п. ст. го-Ьіопек, ч. гоЬа «рабиня; [жінка, дівчина]», гоЬаїко «дитина»; — псл. *огЬепІ «дитина», утворене за допомогою суфікса -епі для назви маляти від *огЬ- «сирота, дитина»; кореневе е розвинулося внаслідок міжекладової асиміляції. — Фасмер III 453; Черньїх II 102; КЗСРЯ 386; Цьіганенко 394. — Див. ще робй-ти. — Пор. раб.
[ребїнок] «веснянка» Нед, [ребін-коватий] «той, що має веснянки»; — очевидно, пов’язане з рябий (див.).
[ребрик] (бот.) «гармала звичайна, Ре^апит Ьагтаїа Б.» Мак; — пов’язане з ребро; назва зумовлена схожістю розташування листків гармали до розташування ребер на хребті; пор. ч. геЬгісек (геЬгісек) «деревій, АсйіПеа Б.», букв, «драбина з щаблями на одній жердині» (схожа до хребта з ребрами). — Масйек Е8ЛС 724; Діл. гозО. 245. — Див. ще ребро.
[ребрій] (бот.) «їжача голівка, 8раг-дапіит Б.» Мак; — неясне.
ребро, [рабрйна] «драбина драбинчастого воза» НикНикТрЛ, [реберце] «гвинтова різьба; хід гвинта» Нед, [ребрак] «маглівниця; рубель; пральна дошка» О, [ребровачка] «тс.» О, [реб-рачка] «маглівниця; рубель» Нед, [риб-
лб] «ребро» Ме, ребе'рчастий, [ребер-частий] «з гострими і гвинтоподібними боками, кутами; (про шнур) сплетений з білих і чорних ниток» Нед, [ре-берчистий] «тс.» Нед, ребрастий, ребристий, ребруватий, [ребрйти] «прати на дошці» О, нареберний, підребер’я, поребрина, [порібля] «поребрина», [порібре], порібрина, порібря, [поріб’я] «тс.», [поребрйти] «клепаючи косу, наробити на полотні нерівностей» НикСгЛ, [порибйти] «тс.» тж; — р. болг. ребро, бр. рабрб, др. ребро, п. іеЬго, ч. геЬго, слц. геЬго,, вл. г]еЬ1о, нл. гоЬго, гоЬІо, полаб. геЬгй, м. ребро, схв. ребро, слн. геЬго, стел, рекро; — псл. геЬго, утворене за допомогою суфікса -го (пор. бедро) від основи *геЬ-; — споріднене з двн. гіррі (гіЬЬі, нвн. йірре) «ребро», ЬігпігеЬа «череп», днн. гіЬЬ(і), дісл. гіГ, дангл. гіЬЬ, англ. гіЬ, снідерл. дат. гіЬЬе, шв. гем «тс.», гр. єрєерш «прикриваю дахом; прикрашаю», брофг) «стеля; дах; верхівка»; іє. *геЬЬ-«покривати дахом»; назва пов’язана з тим, що ребра є своєрідним дахом, який покриває грудну клітку; спроба пов’язати з лит. геЬаз, мн. геЬаі «довга верша, сплетена з лозин» (Вида йй II 304, 531), а також з лат. огЬіз «коло, окружність» (АУаІсіе—НоГт. II 219) викликає сумнів. — Фасмер III 453; Черньїх II 102; Преобр. II 191; КЗСРЯ 386; Вгйскпег 654; МасЬек ^Е8ЛС 724; НоІиЬ—Кор. 443; 8сЬизІег-8ем/с 1222; Младенов 558; 8кок III 119; Кіиде— Міігка 602; Ресіегзеп Кеіі. Ог. 117; КІеіп 1346; Егізк І 556, II 426; Воізаср 277, 717; Рокоту 853.
ребус «загадка у вигляді малюнків у поєднанні з літерами»; — р. болг. схв. ребус, бр. ребус, п. вл. геЬиз, ч. слц. слн. геЬиз; — запозичено, можливо, через німецьке посередництво (н. йеЬиз) з французької мови; фр. геЬиз походить від латинської фрази де геЬиз риае дегипіиг «про справи, які вершаться», назви альманаху, в якому близько 1600 р. студенти Пікардії малювали сатиричні картинки-загадки на
теми міських подій; лат. геЬиз є формою орудн. в. мн. від гез «річ». — СІС2 709; Коваль 179—180; Черньїх II 103; Фасмер III 454; РЧДБЕ 614; МасЬек Е8ЛС 510; НоІиЬ—Суег 411; Кіиде— Міігка 588; КІеіп 1309; Оаигаї 614. — Див. ще реальний, республіка.
[рева’] «течія над глибокою ямою в річці, де крутиться вода» Ник, [ревка\ «яма з водою; копанка» Л, [ре'вня] «багнисте місце, де легко потонути Нед; викопана яма, наповнена водою Ч», [ре'мня] «викопана яма, наповнена водою Ч; болото з іржавою водою Ник»; — неясне; можливо, пов’язане з рвати, прірва або з рів, рйти.
[рева2] (бот.) «дягіль лікарський, АгсЬапдеІіса оШсіпаїіз Ноїїт.» Мак; — неясне.
[ревак] «найкраще виноградне вино, яке одержують на початку видавлювання» Мо, [ривак] «перший сорт вина» Дз; — запозичення з румунської (молдавської) мови; рум. (молд.) гамас (гамас) «виноградний сік; чистий мед із стільників» походить від тур. гамак «чистий мед, який сам витікає зі стільника»; звідси ж схв. равак «мед, який витікає зі стільників першим». — 8кок III 113; ОЬЙМ 690.
реванш, реваншизм, реваншйст, реваншевий, реваншний, реваншувати; — р. реванш, заст. реванж, бр. рзванш, п. ге\мапг «відплата, віддяка; реванш», ч. слц. гемапз «тс.», вл. гедмап-га, болг. м. реванш, схв. реванш, слн. гемапза; — запозичення з французької мови; фр. гемапсЬе «реванш; відплата, помста», гемапсЬег «брати реванш, відплачувати» (ст. гемепсЬе, гемапсЬе) походить від нар.-лат. *геміпсіісаге, утвореного за допомогою префікса ге- від лат. міпдісо, міпдісаге «карати; метатися; вимагати», пов’язаного з лит. маіпа «помилка», лтс. маїпа «вина», псл. міпа, укр. вина. — СІС2 709; Черньїх II 103; Фасмер III 454; Смирнов 253; Кора-Іігізкі 841; НоІиЬ—Еуег 419; Оаигаі 630, 744; КІеіп 1340; Таїсіє—Ноїт. II 793. — Див. ще вина, ре-.
реваш — див. раваш.
реверанс «уклін»; — р. болг. м. реверанс, бр. реверанс, п. гедмегапз, ч. (заст.) гемегепсе, слц. гемегепсіа, вл. гедмегепса, схв. реверанс, слн. гемегепса; — запозичення з французької мови; фр. гєуєгєпсє «глибока пошана, повага; реверанс, шанобливий уклін» пов’язане з гєуєгєг «поважати, шанувати; благоговіти», що походить від лат. гєуєгєог «боюся; поважаю, шаную», утвореного за допомогою префікса ге- від уегеог «боюся, тривожуся; поважаю; шаную», спорідненого з двн. хмагіеп «підстерігати, чекати», гот. -дмагсіз «сторож, охоронець», гр. браго «дивлюся, бачу». — СІС2 709; Фасмер III 455; ССРЛЯ 12, 1079; Кораіігізкі 841; НоІиЬ—Ьуег 419; КІеіп 1340; Паигаі 630; АУаІсІе—НоГт. II 757—758. — Див. ще варта.
реверс «зворотний бік монети або медалі; механізм для зміни напряму робочих частин машини на зворотний»; — р. реверс, бр. реверс, п. гегмегз, ч. ге-уєгз, слц. гєуєгт., болг. реве'рс, м. реверс, схв. реверс, слн. гемегг «реверс; підписка; зворотна розписка»; — запозичено, можливо, через польське або західноєвропейське посередництво (н. Кєуєгз, фр. гєуєгз, англ. гемегзе) з латинської мови; лат. гемегзиз «звернений назад, повернений» є дієприкметником від гєуєгіо «повертаюся, вертаюся», утвореного за допомогою префікса ге- від уєгїо «повертаю; обертаю; змінюю», спорідненого з псл. *уьг!еіі «вертіти», укр. вертіти. — СІС2 709; Фасмер III 455; Смирнов 254; Кораіігізкі 842; НоІиЬ—Ьуег 419; ЕгешФмбгіег-ЬисЬ 548; Паигаї 630; КІеіп 1341. — Див. ще вертіти, ре-. — Пор. версія.
ревізія «обстеження, перевірка», ревізіонізм, ревізіоніст, ревізор, ревізіоністський, ревізіоністйчний, ревізький, ревізувати', — р. болг. ревй-зия, бр. ревізія, п. гедмі^а «обшук, трус; ревізія; перегляд; зведення, остання коректура», ч. геміге, слц. гєуї-гіа, вл. гедміг^а, м. ревизи]а, схв. ревй-зи]а, слн. гемігра «ревізія; зведення»;
— запозичено через польське посередництво з пізньолатинської мови; піз-ньолат. гєуізіо «перегляд» утворене від лат. гєуїзо «знову дивлюся, розглядаю; знову приходжу, навіщаю», пов’язаного з гєуісієо «знову навіщаю, приходжу», префіксальним похідним від уісієо «бачу, дивлюся», спорідненого з гот. дмііап «дивитися; спостерігати», лит. уеігсіеіі «бачити», уеісіаз «лице, обличчя», псл. уісієіі, укр. вйдіти. — СІС2 710; Черньїх II 103—104; Фасмер III 455; Смирнов 254; Кораіігізкі 842; НоІиЬ—Ьуег 419; АУаІбе—Ноїш. II 784—785. — Див. ще вид, ре-.
ревінь (бот). «КЬеиш К», [ревень, реїнь] «тс.» Мак; — р. ревень, бр. ре-ве'нь, ч. геуеп (з р.), болг. реве'н, схв. ревед', — запозичення з турецької мови; тур. гауепі походить від перс, га-уепсі. — Акуленко 138; Черньїх II 103; Фасмер III 454; КЗСРЯ 386; Преобр. II 191; МасЬек Е8ЛС 513; Лш. гозії. 86, 247; КогзсЬ АГ8ІРЬ 9, 664; ЬокоізсЬ 136. — Пор. рабарбар.
ревіти, ревти, [ревати] «ревіти; плакати» Нед, [ревати] «плакати» Ме, [ревкати] «ревти, шуміти, вигукувати» Нед, ревкатся (му) «(у нього) бурчить у животі» ВеЛ, [ревкнути] «заверещати» Нед, [ревстй] «ревти» ВеУг, [рити] «плакати, ревіти» О, рева, [рева-ло] «час тічки в оленів» ВеУг, ВеНЗн, [реваниця] «сильне ревіння, сильний плач» Нед, [реваниці творити] «ревти» Нед, ревище «сильне ревіння; місце забою рогатої худоби; [мурашник, який воли розбивають рогами і з ревом кидають на себе Шух; (знев.) велика, негарна і незграбна людина Кур]», [ревега] «ревіння» Нед, [ревіт] «ревіння; прибій (хвиль)» Нед, [ревня-ва] «ревіння; шум, крик», [ревуга] «корова, яка постійно сильно реве; плакса» Нед, [ревуля] «тс.» Нед, ревун, ревуха, [ревушка] «ревіння» ЛексПол, [ревлйвий] «плаксивий, крикливий», ревучий, ревма', — р. реветь, бр. рауці «ревти, ричати», др. рюти, реву «ревти; скреготати», п. [гіамієс], ст. г/лмас
«ричати», ггис, теп. ч. *гг.е^ > г/лу^, ч. гуа'і «ричати; репетувати; ревти», слц. геуаґ, вл. гис, г]е]с, болг. рева, м. реве, схв. ревати «ревти, репетувати», слн. г]оуеіі, г]йіі «репетувати; ревти; ричати», стел, ровьі (дієприкм.), цсл. ровж, рюти; — псл. г]иіі < *геиіі, геур; — споріднене з лит. гир «тічка, полювання; зграя», снн. гіїіеп «ревти», дангл. гуп «рев», гуап «ревти», лат. гйтог «шум, гомін; слух, чутка», гамиз «хриплий», гр. шриоцаї «реву, вию; репетую», дінд. гауаіі, гаиіі, гиуаіі «реве, кричить», гамай «рев», осет. агахмуп : агусі/агадмип : агисі «сповнювати сильним шумом»; іє. *(е)геи- «кричати». — Фасмер III 456; Черньїх II 103; КЗСРЯ 387; Преобр. II .192—193; БгоЬег ЗР 14, 601; Вгйскпег 477; МасЬек Е8ЛС 534; НоІиЬ—Кор. 324; 8сЬи8Іег-8е\мс 1249; Младенов 558; 8кок III 133; Абаев ИЗСОЯ І 57; Егізк II 1152; Воізасц 1083; АУаІсіе—НоГт. II 451; Оіг^Ьзкі Іс1§. Еогзсй. 13, 39; Регззоп Веііг. 771;
Рокоту 867. — Пор. рйкати.
ревна — див. рева1.
[ревно] «ненажера» Нед; — неясне; можливо, йдеться про грудну дитину, що часто плаче і заспокоюється під час годування; в такому разі пов’язане з ревіти (пор.).
ревматйзм, ревматик, ревматичний; — р. ревматйзм, бр. рзума-тьізм, п. геитаіу2.т, ч. геута(іІ5тиз), слц. геита(іізтиз), вл. геитаїїхт, болг. ревматйзьм, м. ревматйзам, схв. реу-ма, реума, реуматйзам, слн. гегта; — запозичення з латинської мови; лат. гЬеитаіізтиз походить від гр. рєира-тіорбс; «розтікання (по тілу)», пов’язаного з рєйца «потік; розлив; ревматичне страждання», рєш (<рєгш) «течу; розливаюся», спорідненими з лит. зга-уєіі «повільно текти, просочуватися», псл. *8ги]а «струмінь», укр. струя. — СІС2 710; Черньїх II 104; Фасмер III 455; Преобр. II 191; Савинов РФВ 21, 34; Кораіігізкі 841; НоІиЬ—Еуег 419; Егізк II 650—652. — Див. ще струя. — Пор. рйма2.
ревмокардйт; — р. ревмокардит, бр. рзумакардьіт; — складне утворення, що виникло на основі слів ревматйзм і кардит (загальна назва хвороб серця). — СІС2 710. — Див. ще кардіограма, ревматйзм, серце1.
ревний «запопадливий, старанний; (заст.) гіркий, тужливий, щирий; [справний Шух]», [рамний] «гіркий, ревний» Корз, ревнивий, [ревнівлйвий] «ревнивий» Нед, [ревнація] «ревнощі» Нед, ревнивець, ревнитель, [ревнйці] «ревнощі», [ревнйця] «ревнивиця» Нед, ревнощі, [рівниці] «ревнощі» Нед, [ревні] «гіркувато» ВеБ, ревносно, ревнувати «проявляти ревнощі; [присвятити себе чомусь; ревно плакати Нед]»; — р. ревнивий, бр. раунівьі, др. рьвьнь «ревність, заздрощі», п. ггедупу «тужний, тужливий, чутливий, сумний», [ггедупідму] «тс.», ч. гемпіуу, гєупй «ревнувати», слц. гемпіуу, гєупіі’ «ревнувати», нл. г]ам/піз «дратувати», болг. рев-нйв, м. ревнив, схв. ревновати «старатися, турбуватися», ре'вностан, стел, рькьнокдти «із запалом прагнути до чогось», рьвьнитель «ревнитель, прихильник»; — псл. *гьуьпь «сердитий; ревнивий»; — очевидно, пов’язане з лат. гїуаііз «суперник», п. ги]а «тічка», ч. гі]е «тс.», др. рюенту «вересень» і далі, можливо, з псл. *г]иіі «ревіти» або з лат. гио «пориваюся, поспішаю», дангл. геоду «схвильований, бурний, дикий». — Фасмер III 455; Черньїх II 104; Преобр. II 191 —192; Вгйскпег 476; МасЬек Е8ЛС 531; НоІиЬ—Кор. 322; Бсйизіег-Бем/с 1221 —1222; Младенов 558; Варбот Зтимология 1980, 34—35; Маїгепаиег ЬЕ 18, 247; Таїсіє—НоГгп. II 437. — Див. ще ревіти. — Пор. рвія.
ревня — див. рева1.
револьвер СУМ, Куз; — р. револьвер, бр. рзвальвер, п. вл. ге\моі\мег, ч. слц. гєуоіуєг, болг. м. револвер, схв. ревдлвер, слн. гєуоіуєг; — запозичення з французької мови; фр. гєуоіуєг походить від англ. гєуоіуєг «барабан; револьвер», утвореного від гєуоіує «обер
татися, періодично повертатися», яке походить від лат. гєуоіуо «кочу назад»; назва пов’язана з наявністю в револьвері обертового барабана. — СІС2 711; Фасмер III 456; Черньїх II 104; Преобр. II 192; Кораіігізкі 843; Копесгпа Рог.
1936—1937/9, 167; НоІиЬ—Ьуег 419—420; Оаигаі 631; КІеіп 1342. — Див. ще еволюція, ре-, революція.
революція, революціонер, революціонізм, революціонізувати, дореволюційний, пореволюційний; — р. болг. революция, бр. ревалюцьія, п. ге\уо1ис]а, ч. геуоіисе, слц. геуоїйсіа, вл. нл. ге\уо1исі]а, м. схв. револуци/а, слн. геуоїйсіа; — запозичення із західноєвропейських мов, н. Кеуоіигібп, фр. англ. геуоіиЯоп походять від лат. геуоійііо «оберт, переворот», пов’язаного з гєуоіуо «скочую назад; знову розгортаю», утвореним за допомогою префікса ге- від уоіуо «обертаю; перевертаю; розгортаю». — СІС2 710; Фасмер III 456; Черньїх II 104—105; КЗСРЯ 387; Деборин ВЯ 1957/4, 42; Преобр. II 456; Горяев 450; Смирнов 254; НоІиЬ—Ьуег 419; Оаигаі: 631; КІеіп 1342. — Див. ще еволюція, ре-.
[ревтаня] (кличка корови світло-чер-воно-коричневого кольору) Нед, [рей-ти] «червоні воли» ВеЛ; — запозичення з угорської мови; уг. гоі ([гб)!]) «рижий» походить від нвн. гоі (баварсько-австрійськ. [гбі, гбаі:]) «червоний», спорідненого з лит. гаіїсіаз «тс.», псл. гисГь, укр. рудий. — Лизанець Доп. УжДУ 1965, 48; ММТЕЗг III 458—459; К1и§е—Міігка 609. — Див. ще рудий.
ревю «театральне видовище-огляд»; — р. болг. ревю, бр. ревю, п. ге\уіа, ч. слц. геуие, м. реви]а, схв. реви, ревиіа, слн. геуі]а; — запозичення з французької мови; фр. геуие «перегляд; огляд; журнал; парад» пов’язане з гєуоіг «знову бачити; переглядати», утвореним з префікса ге- і дієслова уоіг «бачити», яке зводиться до лат. уісієгє «тс.». — СІС2 711; ССРЛЯ 12, 1099; Кораіігізкі 842; НоІиЬ—Ьуег 420; Оаигаі: 631. — Див. ще вид, ре-. — Пор. інтерв'ю.
[рега] «назва вола з головою і рогами, як у бугая», [рига] «бугай» (Ме); — не зовсім ясне; можливо, запозичене з польської мови; п. [гедасг] «віл, не позбавлений повністю статевої сили, дуже буйний» може бути зведене до звуконаслідувального кореня ПСЛ. ГЄ£- «ревіти, іржати». — Меркулова Зтимоло-гия 1974, 61—63. — Пор. регіт, рег-нути.
регалії «символи монархічної влади; відзнаки»; — р. болг. м. регалии, бр. регалії, п. ч. ге^аііа (мн.), слц. ге§а-ііе, схв. регалще, слн. ге§а1і]а; — через польське або німецьке посередництво (нвн. Ке^аііеп) запозичено з латинської мови; лат. ге^аііз (мн. ге^аііа) «царський» утворене від гех (род. в. ге£із) «цар; владика», пов’язаного з ге§о «керую». — СІС2 711; Фасмер III 456; ССРЛЯ 12, 1100; Кораіігізкі 826. — Див. ще регент.
регата «масові змагання на суднах»; — р. болг. м. регата, бр. регата, п. ч. слц. вл. ге^аїа, схв. регата, регата, слн. ге^аїа; — запозичення з італійської мови; іт. ге^аїа, гідаЧа пов’язане з гі§а «ряд, шеренга», яке походить від двн. гї§а «ряд»; спочатку гі^аігіа означало ряд гондол, що вирушають у рейс; іт. ге^аїа вважається також (Мезїіса 1369) результатом стягнення слова ге-пті^аїа «удар веслами»; спроба пов’язати іт. ге^аїа з гісаіїаге «відігратись, узяти реванш» (НоІиЬ—Ьуег 413) менш обґрунтована. — СІС2 711; ССРЛЯ 12, 1100; Фасмер III 456; Кораіігізкі 826; К1и§е—Мйгка 590; КІеіп 1319.
регбі (спортивна гра з м’ячем), регбіст; — р. регби, бр. регбі, п. ч. слц. ги^Ьу, болг. рігби, м. рагби, схв. рагби, слн. гидЬу, га^Ьу; — запозичення з англійської мови; англ. ги§Ьу «регбі» походить від назви англійського міста Регбі (Ки§Ьу), у школі якого вперше почали грати в цю гру. — СІС2 711; УРЕ 12, 208; ССРЛЯ 12, 1100; РЧДБЕ 640; Кораіігізкі 853; КІеіп 1363.
регель «підпірка, перекладина між кроквами», ригель «горизонтальна бал
ка», [рйголь] «тс. Мо; поперечина між стовпами стіни Чаб», [ригеля] «поперечина між стовпами стіни» Чаб, [ригель] «тс.» тж, [рйґель] «засув» Нед, [рйгій] «тс.» О, [ригівнйця] (тк.) «дощечка з отворами для кінців начиння або бер-да», [риголювати] «закладати поперечні балки при будуванні стіни» Мо, [зари-ґлювати] «замкнути на засувку» Нед; — р. регель, ригель, п. гу^іеі «ригель; засув»; — через польське і російське посередництво запозичено з німецької мови; снн. ге£еі «поперечна жердина», свн. гі£еі «дерев’яна перекладина; поперечка», нвн. йіе£еі «засув» пов’язуються з лат. ге^иіа «брусок, планка; лінійка». — СІС2 731; Шелудько 44; Фасмер III 457; ССРЛЯ 12, 1311; 51. ^уг. оЬсусІї 658; Вгйскпег 471—472; К1и§е— Міїгка 599. — Див. ще регула.
регент «тимчасовий управитель за-
мість монарха; керівник церковного хору», реєнт «тс.» УРС, Куз, регентство, [реентий] «церковний півчий» Нед, [єрентий, ирентий] «тс.» Ж, ре-
гентувати, ст. реенпть «канцляй, кни-гочий» (XVII ст.); — р. м. регент, бр. регент, п. ч. слц. вл. ге^епі, нл. ге-
£епзііуо «регентство», болг. регент, схв. регент, слн. ге^епі; — запозичення з латинської мови; лат. ге^епз (род. в. ге^епііз) «керуючий, правитель; воло
дар» пов’язане з ге£о «керую, направ-
ляю; установлюю; даю настанови», спорідненим з гр. брєуш «протягаю, простягаю», гот. гаЬїбп «підносити», ірл. гІ£Іт «розтягати, поширюватись», лит. гцгуііз «потягуватися», дінд. пуаїі (гп]'а-іі) «простягається». — СІС2 711; Фасмер III 457; ССРЛЯ 12, 1102; Преобр. II 193; РЧДБЕ 616; Кораіігізкі 826; Вгйскпег 457; НоІиЬ—Буег 413; Таїсіє—Ноїт. II 427. — Пор. директйва, директор, диригувати, коректура, регалії, регімент, регіон, регламент, регула, регулювати, режйм, режисер, реймент, ректор.
[регеша] «нечепура; незграбна або товста людина; щось безформне, негарне» Непокупньїй, [рекеша] «тс.» тж,
[ригаша] «незграбна людина» Корз; — бр. [ржеша] «повна, безфігурна жінка; неакуратно одягнута жінка», [рагеша] «нерозторопна, неакуратна людина»; — запозичення з литовської мови; лит. ге-кезуз «гіллясте дерево; обрубана сукувата гілляка; незграбна, нерозторопна людина», гекегів (гекегуз) «безформна річ» є, очевидно, результатом метатези в словах типу кегаз «пень», кегегіз «низьке, сукувате дерево з обламаною верхівкою», споріднених з лтс. сегз «корч, корінь», псл. кога «кора», *ког§ «корінь». — Непокупньїй 194—195; Лаучюте 59; Ргаепкеї 241, 716. — Див. ще корінь1. — Пор. розкереша.
регімент (заст.) «полк», регімен-тар «командувач, заступник гетьмана», регіментарій «тс.»; — р. болг. регимент, п. ч. слц. вл. ге^ітепі:, схв. регймента, слн. ге^ітепі:; — запозичення з німецької мови; нвн. Ке^ітепі «полк; правління; режим» походить від пізньолат. ге^ітепїит «керівництво», пов’язаного з лат. ге§о «керую, направляю». — Фасмер III 457; Смирнов 254; НоІиЬ—Буег 413; Оаигаі: 620; К1и§е— Міїгка 591. — Див. ще регент.
Регіна (жіноче ім’я); — р. болг. Регйна, бр. Рзгіна (розм. Раіна), п. ч. Неціла, слц. Ке£Їпа; — запозичено, очевидно, через польське посередництво з латинської мови; лат. Ке^їпа утворено на основі іменника ге^Іпа «цариця», пов’язаного з гех (род. в. ге£із) «правитель, володар», ге£о «керую». — Вл. імена 155; Петровский 188; Спр. личн. имен 519; Илчев 423. — Див. ще регент.
регіон «територія, виділена за певними ознаками», регіональний, регіо-нарний-, — р. регибн, региональньїй, бр. рзгіен, п. ге£іоп «район», ч. ге^іоп, слц. слн. ге£ібп, вл. гедіопаїпу, болг. регионален, м. регион, схв. регйон; — запозичення з німецької мови; н. Яе-£ібп «область, район» походить від лат. ге£Іо (род. в. ге^ібпів) «область, округ, район» (спочатку «край, область, які знаходяться під чиїмсь керівництвом»),
пов’язаного з ге§о «керую»; форма регіональний зводиться до підзньолат. ге^іопаїіз «обласний», того ж походження. — СІС2 711; ССРЛЯ II 1104; Кораіігізкі 827; РЧДБЕ 616; НоІиЬ— Буег 413; АУаІсІе—Ноїт. II 427. — Див. ще регент.
регістр «ділянка звукового діапазону; регулятор у деяких машинах»; — р. регйстр, бр. регістр, п. ге^езіг «регістр; реєстр», ч. ге^ізіт, слц. вл. нл. ге^ізїег, болг. регйст-ьр, м. регистар, схв. регистар, слн. ге^ізїег; — запозичено через німецьке посередництво (нвн. Ревізіє г «реєстр, список; зміст; (муз.) регістр») з середньолатинської мови; слат. ге^ізїгит, давніше ге^езїит, пов’язане з ге^езїа (мн.) «список, перелік, реєстр», похідним від ге^егеге «вносити, реєструвати, записувати», утвореного з префікса ге- і дієслова регеге «нести; чинити, робити». — СІС2 712; Фасмер III 457; Преобр. II 192; Смир-нов 255; Кораіігізкі 826, 828; Вгйскпег 457; НоІиЬ—Буег 414; К1и§е—Міігка 591; КІеіп 1320; Таїсіє—Ноїт. І 595. — Див. ще жест, ре-. — Пор. реєстр.
регіт, [регот] Нед, регітня, реготня, реготи, реготун, реготуха, реготливий, реготати «сильно сміятися; [іржати (про коней) ВеЛ, Куриленко]», реготіти, [регітно] «смішно»; — р. [регот], реготать, бр. рбгат, п. гге^оі «квакання, кумкання; регіт», гесЬої «тс.», ч. геЬої «регіт», слц. геЬої «тс.», вл. г]еЬоїас «іржати», г]еЬоїас зо «реготати», нл. г]а£о1: «квакання»; — псл. ге^оіь, утворене від звуконаслідувального кореня ге§-, паралельного до гек- ; гок- (пор. схв. рега «ричання», слн. ге§а «деревна жаба», лит. гбкіі «кричати»); заслуговує на увагу припущення (Ильинский І4ОРЯС 16/4, 12; Маїгепаиег БР 16, 164) про зв’язок з р. [рагоза] «сварка, лайка», лтс. гегігеі: «лаятися». — Фасмер III 457; Преобр. II 193; Вгйскпег 474; МасЬек Е8ЛС 529; НоІиЬ—Кор. 320; ЗсЬизїег-Зе^с 1219, 1224; Меркулова Зтимология 1974, 62—63.
регламент, регламентація, регламентувати-, — р. регламент, бр. регламент, п. ге^іаптепі, ч. слц. вл. ге§1е-тепр болг. регламент, схв. реглеман, слн. ге^іетепі; — запозичене, очевидно, через польське посередництво з французької мови; фр. ге^іетепі «упорядкування; статут; правила внутрішнього розпорядку, регламент» пов’язане з ге£Іе «встановлений порядок, правило», що походить від лат. ге^иіа «норма, правило», пов’язаного з ге§о «керую, направляю; даю настанови». — СІС2 712; Фасмер III 457; Черньїх II 105; Преобр. II 193; Смирнов 255; Ко-раїігізкі 827; НоІиЬ—Буег 414; Оаигаї 620; ВІосЬ 516; Егпоиі—Меіііеї 819; АУаІсІе—Ноігп. II 426—427. — Див. ще регент.
реглан (фасон верхнього одягу); — р. болг. реглан, бр. реглан, п. га^іап, ч. слц. слн. га^Іап, м. раглан, схв. раг-лан; — запозичення з англійської мови; англ. га^іап «пальто (реглан)» походить від прізвища лорда Реглана (Ка-§1ап). — СІС2 712; Коваль 200; Москаленко УІЛ 55; ССРЛЯ 12, 1109; Кора-Іігізкі 815—816; НоІиЬ—Буег 409; КІеіп 1297.
[регнути] «дуже хотіти» (у виразі він аж регне)\ — очевидно, пов’язане з реготати «сильно сміятися; [іржати]», давніше також «ревіти, ричати (зокрема, в період тічки)». — Меркулова Зтимология 1974, 61—64. — Див. ще регіт.
регрес, регресант (юр.), регресат, регресія, регресивний, регресувати-, — р. регресе, бр. регрес, п. ч. слц. вл. ге§ге5, болг. регрес, м. регрес, схв. регрес, слн. ге^гез; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Рейтер, фр. ГЄ£ГЄ5, англ. ГЄ£ГЄ88 ПОХОДЯТЬ ВІД лат. ГЄ§ТЄ88Ц8 «зворотний рух», пов’язаного з ге^гесіі «йти назад, повертатися», яке складається з префікса ге- і дієслова §гасІІ «крокувати, йти». — СІС2 712; ССРЛЯ 12, 1110; Кораіігізкі 827; НоІиЬ—Еуег 414; РЧДБЕ 617; Оаигаї 620. — Див. ще градус. —
Пор. агресія, градація, конгрес, прогрес.
регула (заст.) «правило», регули «місячне», регулярний-, — р. регули «регули», бр. регули «тс.», п. ге^иіа «правило; монастирський устав», ч. ге-§и!е «правило», гегіоіе «монастирський устав», слц. гедиіа «устав», болг. регу-ларен, м. регула «правило», схв. регула «тс.», слн. ге^иіагеп; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. ге^иіа «норма, правило», пов’язане з ге£о «керую, направляю»; форма регулярний походить від лат. ге^иіагіз «рівномірний, правильний». — СІС2 713; Фасмер III 457; ССРЛЯ 12, 1113; Смирнов 256; 51. хууг. оЬсусгі 635; Вгйскпег 457; Но-ІиЬ—Ьуег 414. —Див. ще регент.
регулювати, регулювальник, регулятор, регуляція, регулювальний, регулюючий, регулятивний, регуляторний', — р. регулйровать, бр. рзгу-ляваць, п. вл. ге§и1о\уас, ч. ге^иіоуаіі, слц. ге^иіоуаі’, нл. ге§и!о\уаз, болг. ре-гулйрам, м. регулйра, схв. регулйра-ти, слн. ге^иїїгаіі; — запозичення з німецької мови; н. ге^иііегеп «регулювати» походить від пізньолат. ге^иіо «регулюю, влаштовую; навчаю», пов’язаного з лат. ге^иіа «норма, правило». — СІС2 713; Черньїх II 105—106; Ко-раїігізкі 827; НоІиЬ—Ьуег 414. — Див. ще регула.
регулярний — див. регула, рега, регеля — див. рагеля.
[регезуля] «рибальська снасть у вигляді кошика з рогози» Ник; — результат контамінації назв [регеля] «вид рибальської снасті» і рогоза. — Див. ще рагеля, рогіз.
Грегетать] «скрекотати» (переважно про жаб) Л, [рекетать] «тс.» Л; — звуконаслідувальні утворення, паралельні до крекотати, кректати «тс.» (див< крекнути), [рехкати] «кумкати», ^срекотати.
редакція, редактор, редакторство, редакційний, редагувати', — р. болг. м. редакция, бр. рздакцьія, п. ге-
сіакс]а, ч. гесіаксе, слц. гесіаксіа, вл. нл. геНаксЦа, м. редакци/а, схв. редак-ци/а, слн. гесіаксца; — запозичення з французької мови; фр. гесіасііоп «редакція» утворено від лат. гесіасіиз «упорядкований», пов’язаного з гесіі^о «відганяю, направляю, обертаю», утвореним за допомогою префікса ге- (гей-) від дієслова а§о «роблю, дію, поганяю». — СІС2 713; ССРЛЯ 12, 1117; Фасмер III 458; Горяев 450; Кораіігізкі 823; НоІиЬ—Ьуег 412; Оаигаі 617. — Див. ще агент, ре-.
редиска; — р. редиска, редис, [ра-дйска], бр. радьіска-, — через російське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. Касііез, Касііезскеп (нн. гасіїз, гесісіїз) походить від гол. ст. гасіі]5 або фр. гасііз «тс.», які зводяться до лат. гасГїх «корінь, коренеплід» (переважно про редьку, редиску). — Аку-ленко 141; Коваль 56; Черньїх II 106; Фасмер III 458; Преобр. II 194; К1и§е— Міігка 578; Оаигаі 606, 607; Маігепа-иег ЕР 16, 162. — Див. ще радикал.
[реділь] «гряділь (у плузі)» Л, [ре-ґйль О, регіль Гриц] «тс.»; — результати редукції і діалектної видозміни звукової форми гряділь «тс.» (див.).
редукція «зменшення, спрощення», редуктор «механізм, який змінює швидкість обертання», редукований, редукційний, редукувати «зменшувати, скорочувати; зменшуватися»; — р. болг. редукция, бр. рздукцьія, п. ге-сіиксіа, ч. гесіиксе, слц. гебиксіа, вл. ге-биксца, м. редукци]а, схв. редукци/а, слн. гес!иксі]а; — через польське посередництво запозичене з латинської мови; лат. гесіисііо «повернення, відсування назад» пов’язане з дієсловом гесійсо «відсуваю, відводжу, відтягаю», утвореним з префікса ге- і дієслова сійсо «веду». — СІС2 714; ССРЛЯ 12, 1129; Фасмер III 459; Смирнов 256; Кораіігізкі 823; НоІиЬ—Ьуег 412. — Див. ще дук, ре-. — Пор. дедукція, кондуктор, редут.
редут «земляне укріплення для оборони», [радут] «тс. Г; притулок; по-
двір’я; маєток; палац Нед», [редута] «редут»; — р. болг. редут., бр. редут, п. гесіиіа «маскарад; редут», ч. гесіиіа «бал-маскарад; дім з танцювальним залом; редут», слц. гесіиіа «казино; редут», схв. редут «редут», слн. гесійіа; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. гесіоиіе «редут; громадський зал; бал» походить від іт. гісібіїа «редут», яке зводиться до лат. гесіисіиз «такий, що знаходиться збоку, віддалений», пов’язаного з гесій-со «відсуваю, відводжу, відтягаю, переношу назад», утвореним з префікса ге-і дієслова сійсо «воджу, командую». — СІС2 714; Фасмер III 459; Кораіігізкі 824; НоІиЬ—Буег 412; Мезііса 1410. — Див. ще дедукція, ре-. — Пор. кондуктор.
редька (бот.) «КарЬапиз Б.», [редеш-ник] «редька дика, КарЬапиз гарЬапі-зігиш Б.» Мак, [редьква] «редька посівна, КарЬапиз заїкиз Б.» Нед, [ре'дь-квиця, редьков] «тс.» Нед; — р. редька, бр. рздзька, п. ггосікіе^ка, ч. гесі-кеу, слц. гесі’кеу «редька», гесі’коука «редиска», вл. г)есікеі, нл. г]асікеі, схв. ротква, слн. геДкеу, стел, р'ьд'ькьі; — псл. гьбьку або гесіьку; — запозичене через посередництво германських мов (двн. гаіїЬ, свн. гесіік) з латинської; лат. гасіїх «корінь, коренеплід» означало, зокрема, редьку, редиску; на слов’янському ґрунті це слово могло бути зближене за народною етимологією зі словом гесіькь (укр. рідкий)-, вважається, що редька була привезена в Італію із Сирії у І ст. до н. е. — Дзендзе-лівський 51. зі. 6/1—2, 124; Коваль 56; Черньїх II 106; Фасмер III 460; КЗСРЯ 387; Преобр. II 194; Горяев 307; Соболевский Лекции 215; ЖМНП 1911, травень, 165; Вгйскпег 477; МасЬек Е5ЛС 529; Літі. гозН. 60; НоІиЬ— Буег 428; НоІиЬ—Кор. 321; 5кок ХЇЗІРЬ 31, 474; Бернштейн Очерк 1974, 232; Біепсіег-Реіегзеп ХІБІРЬ 7, 292; Вй§а КК І 582, II 538; Меіііеі Еіи-сіез 184; БІЬІепЬеск АїБІРЬ 15, 490; Кпиїззоп ОБ 39; Кірагзку 6Б6 276;
АУакіе—Ноігп. II 415; К1и§е—Міігка 597. — Див. ще радикал.
[реєдзуля] «опудало» Нед; — неясне.
реєнт, реєнтий — див. регент.
реєстр «список, опис», (заст.) ле-естр, лейстер «тс., реєстр», реєстратор, реєстратура, реєстрація, реєстровець (іст.) «козак, що перебуває на службі», реєстровйк «тс.» Куз, (заст.) леестровйк, лейстровйк, реєстраційний, реєстровий, (заст.) лейстрбвйй, реєструвати, перереєстрація, перереєстровувати, ст. реестр-ь «сочисле-ние, сословие» (XVII ст.); — р. реєстр, бр. реєстр, ч. геізїгік «реєстр»; — запозичення з польської мови; п. геіезїг «реєстр» (із збереженням середньолатинської ВИМОВИ £І ЯК ]і) походить від слат. ге^езігиш «реєстр, регістр», ге^ізітит «тс.». — СК? 714; Фасмер III 460; ССРЛЯ 12, 1132; Преобр. II 194; Смирнов 257; Кораіігізкі 828; Вгйскпег 457. — Див. ще регістр.
[реж] «крило рибальської сітки», [режа] «паралельні збільшені вічка сітки» Ник; — неясне; можливо, пов’язане з п. [гега] «пучок тонких соснових гілок, які чіпляються до рибальської сітки, щоб вона не занурювалась у мул»; може бути зіставлене і з п. г^ге «частина сітки, якою ловлять бобрів».
[режевий] «житній» Нед; — похідне утворення від запозиченого п. гег «жито, озимина», якому відповідає укр. [рож] «тс.» (див.).
режйм; — р. болг. режйм, бр. рз-жьім, п. гегіш, гегуш, ч. слц. вл. гегіш, м. режим, схв. режйм, слн. гегіш; — запозичення з французької мови; фр. теніте «режим; устрій, лад; спосіб життя» походить від лат. ге^ішеп «управління, командування, керівництво», пов’язаного з ге£о «керую, направляю; встановлюю, даю настанови». — СІС2 714; Фасмер III 460; Черньїх II 106— 107; Преобр. II 194; Кораііпзкі 844; Но-ІиЬ—Буег 420; РЧДБЕ 619; Оаихаі 619. — Див. ще регент.
режисер, режисерство, режисура, режисерувати, режисирувати; — р. режиссер, бр. рзжисер, п. гегузег, ч. слц. гегізег, вл. гегізег, болг. режи-сьдр, м. режисер, схв. режисер, слн. гегізег; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. ге£І88еиг «режисер; керуючий, управляючий» пов’язане з ге£іг «керувати, правити, управляти», що походить від лат. ге£о «керую, направляю; установлюю; даю настанови». — СІС2 714; ССРЛЯ 12, 1134; Фасмер III 460; Преобр. II 194; Горяев 450; Кораіігізкі 844; НоІиЬ—Буег 420; РЧДБЕ 619; Паигаї 620. — Див. ще регент.
[режуха] (бот.) «настурція, Мазіиг-ііит оИісіпаїе К. Вг. Мак; жеруха гірка, Сагсіатіпе атага Б. Мак; хрінниця, Берісііит сігаЬа Б. Мак; крес-салат, Еерісііит заііуит Б. Мак»; — р. [режуха] «крес-салат», [резуха] «настурція», бр. разуха «гусимець, АгаЬіз Б.», п. ггегисйа «жеруха», ч. геїіска «хрінниця», [гегисЬа, гегоска, гегиска, геги-сЬа], слц. гегиска «тс.»; — очевидно, псл. гегиха як результат метатези у слові гегиха, зближеному, можливо, з гегькь «різкий». — Вгйскпег 475; МасЬек Е5ЛС 530; Лт. гозН. 60—61; Но-ІиЬ—Кор. 322. — Див. ще жеруха.
[резгини] «пристосування для перенесення сіна» Непокупньїй, [резди-ни\ «тс.» тж; — р. [резвиньї], бр. рзз-гіньї, п. [гег^іпу] «тс.»; — запозичення з литовської мови; лит. гег^іпез «два луки, переплетені мотузяною сіткою, ДЛЯ НОСІННЯ корму», ГЄ2£І8 «МІШОК ДЛЯ корму; сітка» пов’язані з ге^гїі «плести», гЇ£2ІІ «переплітатися», спорідненими з лтс. гег^П «переплутувати», дінд. гаїіиЬ «мотузка», лат. гезїіз «тс.», дангл. гезс(е) (гізс(е), гузс(е)) «очерет», можливо, також з псл. гог-§а, укр. різка. — Непокупньїй 188; Лаучюте 22; Ргаепкеї 713. — Пор. різка.
резеда (бот.) «Кезесіа Б.» СУМ, Нед, резедові; — р. болг. резеда, бр. рззеда, п. ч. слц. вл. гегесіа, м. схв.
резеда, слн. гезесіа, гегесіа; — запозичення з французької мови; фр. гезесіа походить від лат. гезесіа «резеда», пов’язаного з гезесіаге «полегшувати, лікувати, зціляти» (вважалося, що ця рослина діє заспокійливо), утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова зесіеге «сидіти, осідати; сідати; затихати», спорідненого з лит. зесіеіі «сидіти», псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС 1951, 555; Фасмер ПІ 462; Черньїх II 107; Преобр. II 195; Баш РЯШ 1974/4, 95—96; 51. хмуг. оЬсусгі 649; НоІиЬ— Еуег 420; РЧДБЕ 619; Оаигаі 626; Кіи^е—Міігка 597; КІеіп 1332; \УаІ-сіе—Ноїт. II 431. — Див. ще сидіти.
резекція «видалення частини органа»; — р. болг. резекция, бр. рззек-цьія, п. гегексіа, гезексіа, ч. гезексе, слц. гезексіа, схв. ресекци]а, слн. ге-зексі]а; — запозичення з латинської мови; лат. гезесііо «обрізування, зрізування» пов’язане з гезесаге «обрізувати, видаляти», утвореним за допомогою префікса ге- від зесаге «зрізати, оперувати; розсікати», спорідненого з двн. зе§а, за^а «пилка», псл. *зекіі, укр. сікти. — СІС2 714; ССРЛЯ 12, 1148; Кораіігізкі 838; НоІиЬ—Еуег 418; АУаІ-сіе—Ноїт. II 504—505. — Див. ще сікти. — Пор. секція.
резерв, резерват, резервація, резервіст, резервник, резервуар, резервувати; — р. болг. резерв, бр. резерв, п. вл. гегегхма, ч. слц. гегегуа «резерв; стриманість», м. резерва «резерв; застереження, додаткові умови», схв. резерва, слн. гегегуа «запас»; — запозичення з французької мови; фр. гезегуе «резерв, запас; стриманість, обережність» пов’язане з дієсловом гезегуег «зберігати, відкладати; утримувати», яке походить від лат. гезегуаге «зберігати, відкладати, рятувати», утвореного з префікса ге- і дієслова зегуаге «спостерігати, стежити; охороняти, зберігати». — СІС2 715; Фасмер III 462; Черньїх II 107; Преобр. II 194; Смирнов 257; Горяев 450; Кораіігізкі 843; НоІиЬ— Буег 420; РЧДБЕ 619; Оаигаі 626. —
Див. ще сервіз. — Пор. консерви, сервіс.
резиґнація «підкорення; відмова, зречення на користь іншого», [зрезиґну-вати\ «відмовитися, зректися, поступитися»; — р. болг. резигнсщия, п. ге-гу^пас]а, ч. гегі^пасе, слц. гегі^пасіа, вл. нл. гегі£пасі]а, м. схв. резигнаци/а; — запозичено через польське посередництво із середньолатинської мови; слат. гезі^паїіо «зречення» пов’язане з лат. гезі^паге «розпечатувати; розкривати; оголошувати недійсним», яке складається з префікса ге- і дієслова зі^паге «позначати; запечатувати». — ССРЛЯ 12, 1153; Кораіігізкі 844; Но-ІиЬ—Буег 420. — Див. ще сигнал.
резидент «дипломатичний представник; таємний уповноважений іноземної розвідки», резиденція «місцеперебування важливих офіційних осіб», резидо-вати (заст.) «перебувати, жити» Бі; — р. болг. м. резидент, бр. рззідзнт, п. гегусіепЕ ч. слц. вл. гегісіепі:, схв. резидент, слн. гегісіепі:; — через німецьке посередництво (н. Кезісіепі) запозичено з французької мови; фр. гезі-сіепі «резидент» походить від лат. гезі-сіепз (род. в. гезісіепііз), дієприкметника від дієслова гезісіеге «сідати; зупинятися, селитися», утвореного з префікса ге- і дієслова зесіеге «сидіти», спорідненого з лит. зесіеіі «сидіти», псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС2 715; Фасмер III 462; Смирнов 257; Кора-Іігізкі 844; НоІиЬ—Буег 429; РЧДБЕ 620; ХУаІсіе—Но!т. II 507—509. — Див. ще сидіти. — Пор. сесія.
резйна «гума; [корок Нед]», резйн-ка, резйновий, [резинбвий] «смолистий» Нед, [різдви] «гумовий» Л, резйнити; — р. болг. резйна, бр. рьізіна; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. гезіпе «деревна смола, камедь» походить від лат. гезіпа «тс.», запозиченого, як і гр. рцтіуг] «тс.», з якоїсь неіндоєвропейської мови; припускалося (Егізк II 654; Воізасц 840), що це слово разом з лат. газів «вид сирої смоли» є рефлексом іє. 48
*з(е)геи- «текти». — Фасмер III 462; ГСЗ III 166; Черньїх II 107; КЗСРЯ 387; Преобр. II 195; Горяев 298; Паи-хаї 627.
[резовий] «житній» Нед; — результат контамінації слів разовий «просіяний тільки через рідке сито» і [реже-вий] «житній». — Див. ще раз1, реже-вий.
резолюція, резолютивний; — р. болг. резолюция, бр. рззалюцьія, п. гехоїифа, ч. гегоіисе, слц. гехоїйсіа, вл. нл. гего1исі]а, м. схв. резолуци/а, слн. гезо1йсі]'а; — запозичення з французької мови; фр. гезоіиііоп походить від лат. гезоїйііо «ослаблення, розв’язання, рішення, постанова», пов’язаного з гєзоіуо «розв’язую, розпускаю, роз’яснюю, виконую», утвореним з префікса ге- і дієслова зоіуо «розв’язую, виконую, вирішую, розгадую». — СІС2 716; Черньїх II 107—108; Фасмер III 462; Смирнов 258; Кораіігізкі 843; НоІиЬ— Буег 420; РЧДБЕ 620; Оаигаї: 627. — Див. ще абсолют, ре-.
резон «розумна підстава, доказ», резонер, резонерство, [резднити] «переконувати» Нед, резонерствувати, урезонити СУМ, Нед; — р. болг. м. резон, бр. разом, п. гегоп, ч. гехбпаг, вл. гехопа «розум, розсудливість», схв. резон, слн. гегбп; — запозичення з французької мови; фр. гаізоп «розум, інтелект; підстава» походить від лат. га-Ііо (род. в. гаїібпіз) «рахунок; сума; мислення; розум». — СІС2 716; ССРЛЯ 12, 1164; Фасмер III 463; Преобр. II 195; Смирнов 258; 81. \ууг, оЬсусЬ 649; Кораіігізкі 843—844; НоІиЬ—Буег 420; РЧДБЕ 620. — Див. ще рація1.
резонанс, резонатор «прилад, де виникає резонанс», резонаторний, резонувати; — р. болг. м. резонанс, бр. рззананс, п. гегопапз, ч. гегопапсе, слц. гехопапсіа, вл. нл. гегопапса, схв. ре-зонанца, резонанци/а, резонанса, ре-сонанци/а, слн. гезопапса; — запозичення з французької мови; фр. гезопап-се «резонанс» походить від лат. гезопап-Ііа «відгомін, відгук», пов’язаного з тезо-
паге «звучати у відповідь, відгукуватися», яке складається з префікса ге- і дієслова зопаге «звучати, подавати звук». — СІС2 716; Фасмер III 463; ССРЛЯ 12, 1165; Смирнов 258; Кораіігізкі 843; НоІиЬ—Еуег 420; РЧДБЕ 620; Оаигаі 627; ЇУаісІе—Ноігп. II 559. — Див. ще соната. — Пор. сонет, сонорний.
результат, результант (мат.), результативний-, — р. результат, бр. результат, п. вл. нл. гегиііаі, ч. слц. слн. гегиііаі, болг. м. резултат, схв. резултат; — запозичення з французької мови; фр. гезиііаі походить від лат. гезиііаіит (букв, «те, що відскочило»), пов’язаного з гезиііаге «відскакувати, відбивати», інтенсивною формою до дієслова ГЄ5ІІІГЄ «скакати назад, відскакувати», утвореного за допомогою префікса ге- від дієслова заїїге «стрибати, скакати». — СІС2 716; Акуленко 141; Черньїх II 108; КЗСРЯ 387; 81. умуг. оЬсусЬ 650; НоІиЬ—Еуег 420; РЧДБЕ 621; Оаигаі 628. — Див. ще ре-, сальто.
[резуха] (бот.) «неслія волотиста, N68113 рапісиїаіа Оєзу.» Мак; — запозичення з російської мови; р. [резуха] «тс.» пов’язане з резать; назва зумовлена, очевидно, тим, що листки неслії мають зубчасті гострі краї. — Див. ще різати.
резюме, резюмувати; — р. болг. резюме, бр. рззюмз, п. гезите, ч. слц. гезите, вл. гегите], м. резиме, схв. резйме, слн. гегіте; — запозичення з французької мови; фр. гезите «резюме, короткий виклад» пов’язане з дієсловом гезитег «резюмувати; підсумовувати», яке походить від лат. гезОтеге «знову брати, відновляти», утвореного з префікса ге- із значенням повторення і дієслова зОтеге «брати, приймати», що виникло з префікса зиЬ- «під-» і дієслова етеге «купувати, придбавати», спорідненого з прус. їті «брати», лит. іїпіі «тс.», псл. ітеіі, укр. мати. — СІС2 716; ССРЛЯ 12, 1172; Кораіігізкі 839—840; Оаигаі 628; АУаІсіе—Ноїгп. II 630. — Див. ще мати2, ре-, суб-.
[рей] «перевага; початковий танець розпорядника танців» Нед; — запозичення з польської мови; п. ге] ууосігіс «верховодити; задавати тон; вести перед», ст. ге] «танець», як і вл. ге), нл. геіа, слн. ге] «тс.», походить від нвн. КеіЬеп «хоровод», Кеі^еп «тс.» (свн. геі(д)е, снн. геі(е)), що зводиться до фр. ст. гаіе «танець», яке загальноприйнятої етимології не має. — Вгйскпег 457; 8АУ V 502; Кіиде—Міігка 592.
рейвах «метушня, галас; безладно розкидані речі», [ре'в’ях] «тс.» Л, [ра-йвах] «метушня; жаб’ячий крик» Корз, [рейвахувати] «шуміти, буянити, бешкетувати» Нед; — запозичення з польської мови; п. геіу/аск «рейвах, гармидер», [гаі\уасЬ, га]умак, гаіу/аз] «тс.», можливо, через посередництво мови ідиш зводиться до нім. КеііегууасЬе «кінна варта» (8АУ V 504) або до Яеі-Ьеп «хоровод», Кеі^еп «тс.» (Вгйскпег 457). — Шелудько 44; Тгепіоуузка Рог. ]'^г. 1963/5—6, 200; ІЛазгуп Л^г. гіосіг. 52.
рейд1 «водний простір поблизу порту»; — р. болг. рейд, бр. рзйд, п. ге]сі, ч. слц. геїсіа, схв. рейд; — запозичено через російське посередництво з голландської мови; гол. геесіе «рейд» походить від снн. геде, геійе (нвн. Реесіе «рейд»), яке первісно означало «місце, біля якого споряджають або споруджують кораблі»; німецькі форми споріднені з дісл. геіді «спорядження корабля», (§)геідг «готовий, простий, ясний», гот. §агаірз «установлений», двн. геііі «готовий» (нвн. Ьегеіі «тс.»), ірл. геісі «рівний», кімр. ґЬ’УУуСІСІ «легкий, вільний». — СІС2 717; Черньїх II 108; Фасмер III 463; Смирнов 258; Преобр. II 195; МасЬек Е8ЛС 511; НоІиЬ—Еуег 414; Ма-ігепаиег 292; Угіез ИЕУ/ 567, АЕУ/ 437; Кіи^е—Міігка 66, 589; КІеіп 1347, 1352.
рейд2 «проникнення військових частин у тил ворога; несподівана ревізія», рейдер «військовий корабель, що самостійно знищує морські транспортні засоби противника», рейдовик «учасник
рейду», рейдувати «робити рейд»; — р. болг. рейд, бр. рзйд, п. ч. гаісі, схв. рейд; — запозичено, мабуть, через російське посередництво з англійської мови; англ. гаісі «рейд; наліт, наскок; облава» (дангл. гасі «верхова їзда, подорож; наліт, рейд») пов’язане з дангл. гїсіеп «їхати верхи, катати верхи», спорідненим з двн. гііап «їхати верхи», дірл. гіасіаіт «їду», лтс. гаїсіїї «цькувати, гнати», гр. єріОос; «вісник, слуга». — СІС2 717; ССРЛЯ 12, 1173—1174; Кораіігізкі 816; КІеіп 1297, 1352; Кіи-§е—Міїгка 594. — Пор. рейтар, рй-цар.
рейдити — див. райдати.
рейка «вузький дерев’яний брусок, дощечка; рельс», прйрейка (тех.) Куз, прирейковий; — бр. рзйка «планка»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. рейка «вузький дерев’яний брусок, дощечка» може бути виведене від рея «рухомий поперечний брус, до якого прив’язують вітрила»; щодо семантичного розвитку пор. р. рельс «рейка», яке походить від англ. гаіі (мн. гаііз) «поперечка, перекладина; брусок». — Див. ще рея.
рейкати, рекати — див. райкати.
реймент (заст.) «полк, загін; начальствування», рейментар «воєначальник, командувач війська», [лейментар] «тс.», рейментарство «владицтво, панування» Бі, рейментарувати «бути на чолі чогось» Нед; — запозичення з польської мови; п. [ге]‘тепї, геітепї] є результатом фонетичної видозміни слова ге^ітепЕ — Див. ще регімент.
рейс; — р. рейс, бр. рейс, п. ге^з, болг. м. рейс «рейс; рейсовий автобус»; — запозичення з німецької мови; н. Кеізе «подорож» (свн. геізе «відхід», двн. геіза «тс.») споріднене з двн. гїзап «підійматися; падати», гот. иггеізап «підійматися», англ. геаг «тс.», гізе «вставати», стел, ристати, ркщж «бігти». — СІС2 717; Фасмер III 463; Черньїх II 108; Преобр. II 204, 230—231; Кіи^е— Міігка 594; КІеіп 1307, 1350. — Див. ще рйскати.
рейсфедер (креслярський інструмент); — р. рейсфедер, бр. рейсфедер, п. га]зїес1ег, болг. райсфедер, схв. ра)с-федер; — запозичено, можливо, через російське посередництво з німецької мови; н. Кеірїесіег «рейсфедер» (букв, «перо для креслення») складається з основи дієслова геіреп «креслити» (свн. гїзеп, двн. гїзап, днн. хугіїеп «рвати, писати, малювати»), спорідненого з дангл. \хлгїіап «тс.», лат. гіта «тріщина, щілина», гр. ріур «напилок», та іменника Ресіег «перо» (свн. уесіег(е), двн. їе-сіага), спорідненого з дангл. їедег «тс.», лат. реппа «перо, крило», гр. тгтєрбу «тс.». — СІС2 717; ССРЛЯ 12, 1176; Преобр. II 44; Кораіігізкі 816; РЧДБЕ 608; К1и£е—Міїгка 188, 594; Егізк II 612, 657; Воізасд 821, 841; Таїсіє— Ноїт. II 282, 435.
рейсшйна (креслярський інструмент); — р. рейсшйна, бр. рзйсшьїна, п. гаізгупа, болг. райсшина; — запозичено через російське посередництво з німецької мови; н. Кеірзсйіепе «рейсшина» (букв, «лінійка для креслення») складається з основи дієслова геі0еп «креслити» та іменника Зсйіепе «шина». — СІС2 717; ССРЛЯ 12, 1179; Ко-раїігізкі 816; РЧДБЕ 608. — Див. ще рейсфедер, шйна.
рейтак — див. райтак.
рейтар «солдат найманої кінноти у XVI—XVII ст.» СУМ, Куз, райтар Куз, (заст.) лейтар Г, Бі «тс.», рейтер «невеликий тягарець на коромислі терезів; металевий затискач у картотеці», [рейтарство] «кіннота; вершники» Нед, ст. райтарня «тс.», (заст.) лейтаро-вати «служити в кінноті» Бі; — р. болг. рейтар, бр. рейтар, п. гаДаг, [геДаг], ч. ге]6аг, слц. гаДаг, вл. гаДаг «вершник», нл. геДаг «тс.», слн. гаДаг; — запозичено через польське і російське посередництво з німецької мови; н. Кеі-їег «вершник, кавалерист» пов’язане з дієсловом геіїеп «їздити верхи» (свн. гїіеп, двн. гіїап), спорідненим з дангл. гісіап «тс.». — СІС2 717; Шелудько 44; Коваль 130; Фасмер III 464; ССРЛЯ 12,
1177; Кораіігізкі 816; Вгйскпег 453; Ма-сгіек Е8ЛС 512; НоІиЬ—Буег 414; Кіи-—Міігка 66, 595. — Див. ще рейд2.
— Пор. ридван, рйцар.
рейти — див. ревтаня.
рейтузи «вузькі штани (спочатку для верхової їзди)», [рейтуза] Нед; — р. рейтузьі, бр. рзйтузьі, п. гаДигу, ч. слц. га_)іку «бриджі, рейтузи», болг. рейтузи, схв. ра/тхбзне «бриджі»; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; н. Кеіїгіозе «рейтузи, галіфе» утворене з основ дієслова геііеп «їздити верхи» та іменника Нове «штани», спорідненого з англ. Нове «панчохи», дісл. двн. дангл. коза, гот. *Ьива, дат. Нове «тс.», гол. гіооз «водостічна труба». — СІС2 717; Фасмер III 464; ССРЛЯ 12, 1177; Преобр. II 195; 81. \ууг. оЬсусЬ 625; Вгйскпег 453; Кіи-§е—Міігка 318; КІеіп 745. — Див. ще рейд2. — Пор. рейтар.
[рек (-бись)] «як, наче, неначе, мов» Нед; — фонетично адаптоване запозичення з польської мови; п. ггекі-Ьуз «можна б сказати» (букв, «сказав би ти») є формою 2-ї ос. умовного способу від дієслова ггес «сказати», спорідненого з укр. ректи (див.).
реквієм «твір скорботно-патетичного характеру»; — р. болг. м. ре'квием, бр. рзквіем, п. гек'лїет, ч. слц. гекуіет, схв. реквцем, слн. гекуіет; — запозичення з латинської мови; лат. гечиіет (зн. в. від гедиіез) «спокій, відпочинок, заспокоєння» (початкове слово похоронної молитви) пов’язане з дієсловом гециіезсо «відпочиваю, покоюсь», утвореним з префікса ге- і основи іменника циіев «спокій, відпочинок», спорідненого з гот. Ьеііа «час, дозвілля», ав. вуаїа-«обрадуваний», стел, покои «спокій», укр спокій, спочити. — СІС2 718; 81. 5муг. оЬсусЬ 638; АУаісіе—Ноїт. II 406. — Див. ще покій, почйти.
реквізит «необхідні для вистави речі», реквізитор «той, що завідує реквізитом», реквізиція «конфіскація державою майна у власника», реквізувати", — р. болг. м. реквизйт, бр.
ржвізіт, п. геку/ігуї, ч. слц. гекуівііа, вл. гекхуігіі, схв. реквизйт, слн. гекуі-хИ; — запозичено через російське і польське посередництво з латинської мови; лат. гециїзїіит «потрібне, необхідне» пов’язане з гедиїгеге «потребувати, вимагати; довідуватися», яке складається з префікса ге- і дієслова Чиаегеге «шукати, вимагати, потребувати; розслідувати». — СІС2 718; ССРЛЯ 12, 1181; Кораіігізкі 830—831; НоІиЬ—Буег 415; РЧДБЕ 621; КІеіп 1331; АУаісіе—НоІт. II 396. — Див. ще інквізиція, ре-.
реклама «популяризація товарів, видовищ, послуг», рекламація «скарга; вимога усунути допущені недоліки в товарі», рекламіст, рекламувати; — р. болг. м. схв. реклама, бр. ржлама, п. ч. слц. вл. нл. гекіата, слн. гекіа-та; — запозичено через німецьке посередництво з французької мови; фр. гесіате «реклама», гесіатег «настійно просити, вимагати; протестувати» походить від лат. гесіатаге «голосно викрикувати; голосно заперечувати», утвореного з префікса ге- із значенням повторення, підсилення дії та дієслова сіашаге «кричати, репетувати; оголошувати»; форма рекламація походить від лат. гесіатаііо «голосний крик; протест», пов’язаного з гесіатаге. — СІС2 718; Черньїх II 108; Фасмер III 464; Цьіганенко 395; Горяев 450; Смирнов 259; Кораіігізкі 829; НоІиЬ—Буег 414; Цаигаі 615; 6аті11зсйе§ 747. — Див. ще декламація.
[реклик] «піджак» НЗ УжДу 14, [рехлик] «тс.» ВеУг, [реклича] «піджачок» Пр. XI діал. нар.; — слц. гекіїк «нічний піджачок»; — запозичення з угорської мови; уг. гекіі «сорочечка» походить від нім. Кбскеі «спідниця, сорочечка», пов’язаного з Коск «піджак, сюртук, кітель» (пор. болг. рбкля «плаття» того ж походження). — М№ГЕ8г III 372—373; Вагсгі 255; Кпіегза II 731. — Див. ще андарак.
рекогносцирувати «розвідувати оборону противника перед боєм», ре-
когноскувати «тс.» Куз, рекогносцировка, рекогносцирувальний; — р. рекогносцйровать, бр. ржагнасцьіра-ваць, п. геко^позко'мас, ч. геко^позко-уаі, слц. геко^позсоуаі’, болг. рекогно-сцйрам, м. рекогносцйра, схв. рекогно-сцйрати, слн. геко^позсігаіі; — запозичено через посередництво російської і польської мов з німецької; н. геко^по-згіегеп походить від лат. гесо§позсеге «пізнавати, згадувати; оглядати», утвореного за допомогою префікса ге- від дієслова со^позсеге «пізнавати, розвідувати; узнавати; розслідувати». — СІС2 719; Фасмер III 465; ССРЛЯ 12, 1185; НоІиЬ—Буег 414. — Див. ще інкогніто, ре-. — Пор. діагноз, прогноз.
рекомендація, рекомендований (про кореспонденцію), рекомендувати; — р. болг. рекомендация, бр. рз-камендацьія, п. гекотеп(іас]а, ч. геко-тапсіасе, слц. гекотапдасіа, м. схв. ре-команда.ци]а, слн. гекотапсіасі]а; — запозичене через польське посередництво із середньолатинської мови; слат. гесоттепсіаііо «рекомендація; доручення» походить від гесоттеп(іаґе «рекомендувати», що складається з префікса ге- і дієслова соттапсіаґе < лат. сот-тепсіаге «доручати». — СІС2 719; Черньїх II 108—109; Фасмер III 465; ССРЛЯ 12, 1187; Смирнов 259; Горяев 450; Кораіігізкі 829; НоІиЬ—Буег 414. — Див. ще команда, ре-.
рекорд «найвище досягнення», рекордизм, рекордист; — р. болг. м. рекорд, бр. рждрд, п. ч. слц. вл. гекогсі, схв. рекорд, слн. гекогсі; — запозичено через російське посередництво з англійської мови; англ. гесогсі «запис; мемуари; рекорд» (власне, «вікопомний результат») походить від фр. ст. гесог-сіег «згадувати», що зводиться до лат. гесогдагі «тс.», утвореного за допомогою префікса ге- від іменника сог, сог-біз «серце; душа», спорідненого з гр. харбіа «серце», лит. зігсГіз «тс.», псл. *зь[(іьсе, укр. с^рце. — СІС2 719; Фасмер III 465; Черньїх II 109; Преобр. II 278—279; 51. ^уг. оЬсусЬ 637; НоІиЬ—
Буег 414; КІеіп 1312; Оаигаі 616; ЇУаісіе—НоГт. І 271—272. — Див. ще ре-, серце1.
рекордсмен «людина, яка встановила рекорд», рекордсменство; — р. рекордсмен, бр. ржардсмен, ч. слц. гекопітап; — через російське посередництво запозичено з англійської мови; англ. гесогсізтап «рекордсмен» утворене з іменників гесопі «рекорд; запис; мемуари» і тап «людина, чоловік». — СІС2 719; ССРЛЯ 12, 1192; НоІиЬ— Буег 415. — Див. ще гетьман, рекорд.
рекрут «новобранець у дореволюційний час», [рекрутація] «рекрутський набір» Нед, рекрутство, рекрутчина, рекрутувати «вербувати у рекрути»; — р. рекрут, бр. рекрут, п. ч. вл. гекгиі, болг. рекрут, схв. рекрут, слн. гекгйі; — запозичено через польське та російське посередництво з німецької мови; н. йекгйі «рекрут» походить від фр. *гесгиіе, гесгие «новобранець; рекрутський набір; новий член (партії, товариства)», пов’язаного з ге-сгоїіге «зростати, збільшуватися», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова сгоїіге «рости, збільшуватися», яке походить від лат. сгбзсеге «рости», спорідненого з гр. хортиці «годую досита», лит. зегіі «годувати», можливо, також гр. хбрвис «скирта хліба», псл. *кегсіа «череда». — Фасмер III 465; ССРЛЯ 12, 1194; Преобр. І 600, II 195; Горяев 298; Вгйскпег 457; 51. ^уг. оЬсурЬ 637; НоІиЬ—Буег 415; МасЬек Е5ЛС 512; АМаИе—Ноїт. І 288—289; Етоиі—М.еі11еі І 150; Воізася 495. — Див. ще ре-, череда1. — Пор. некрут.
ректй «говорити», [речй, речу вати] «тс.» Нед, [рочйтися] «давати обітницю», [ре'калої «той, що дає прізвиська іншим» Бі, [р^кло] «прізвисько; прозвання; гасло» Бі, [рекун] «промовець» Нед, речене'ць «строк», [речй-нець] «тс.» Нед, речення, речення «вислів», речник «поборник; оратор; [повірений Нед]», [речник] «адвокат, заступ
ник у справах» Пі, [речнйцтво] «адвокатура; заступництво в справах» Нед, [речня] «вислів, судження; вирок, присуд» Нед, [рік] «зойк» Л, річ «мова, розмова, міркування», [рочня] «оракул» Нед, речистий «говіркий», [речнйс-тий] «тс.», [речнйцький] «ораторський, адвокатський», [річний] «балакучий» Нед, [річнйстий] «красномовний», [врі-кати] «дорікати» Ж, [врбки] «пристріт, уроки» Ж, відрікати «відповідати», від-ректй, дорікати «докоряти», доректй, дорікнути, зрікатися «відмовлятися», зректйся, [зорчй] «скажи» Ж, зурбчи-ти «наврочити», [зарікати] «заклинати, клясти, просити», зарікатися «закаюватися, заклястися», заректися, [зареч] (заст.) «постскриптум, епілог» Пі, зарік «обіцянка», [зарічки] «зарік» Ж, зарок «тс.», [заріканий] «який дав зарік», [зарічаний] «непокірливий, сварливий», [зарічливий] «який зарікся від чогось» Ж, нарікати «скаржитися», наректи «назвати», [нарекбвати] (заст.) «називати» Пі, [наречи] «наректи», [навректй] «наврочити», [набракувати] «тс.», наврбчити, наврбки «пристріт», наврочлйвий Ж, наречена «молода», наречений «жених», наречення «присвоєння імені», наріччя, [нарічб-вість] «діалектна особливість» Ж, [на-бдрік] «у відповідь» Она, [нерічйвий] «некрасномовний, недорікуватий» Ж, [невйречений] «невисловлений» Ж, недоріка «людина з дефектом мови», [не-дбріч] «безглуздя, абсурд» Ж, недорікий «який має дефект мови», недорікуватий «тс.», [недорічйвий] «безглуздий, абсурдний» Ж, [недорічний] «непридатний» Ж, [нездоречі] «ні до чого» Ж, обректй, обрікати «обіцяти; прирікати», [обречй] «урочисто обіцяти; присвятити; вказати» Ж, [обрікувати] «докоряти закидати» Ж, [обрікуватися] «заповідати» НЗ УжДУ 16, [оброч-никувати] «виконувати обітницю», обрік «обітниця», [обріка] «тс.», [обрбч-ник] «той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха», [бдрік] «заперечення; відмова» Куз, [перерік]
«суперечка», [пере'річка] «тс.» Нед, порікувати «ремствувати», [пбрекло] «прізвисько; прізвище», [порік] «ремство» Пі, порікування «ремство, нарікання», приректи, прирікати, прире'-чення, приречений, приурочити, при-урбчений, [прорекати] «прорікати; з похвалою згадувати» Нед, проректи, прорікати, пророчити, пророкувати, проречення «прорікання», [прорік] «пророк», прорікання «пророкування», пророк, пророцтво, пророчення, прорб-чество, прорбчиця, [прорбчня] «оракул» Нед, проре'чистий «красномовний», прорбцький «пророчий», [прорб-чеський] «пророчий» Нед, прорбчий, уректи «наврочити; [докорити, дорек-ти]», урікати «тс.», [уречи] «докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ», [уректися] «почутися; здатися», [урочйти] «заворожити, зачарувати» Нед, уречен-ня «уроки», урок «завдання; навчальне заняття», уроки «пристріт», [урбчйна] «пристріт» Г, Нед, [урочища] (збільш, від уроки), [уреклйвий] «здатний наврочити; якого можна наврочити», уріч-лйвий, [урічний] «тс.», [урочий] «чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк», урочний «встановлений; умовлений, визначений»; — р. из-рекать «урочисто вимовляти, висловлюватися», [рекать] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадракаць «передрікати», др. речи «говорити, сказати», п. ггес «сказати», ч. псі, слц. гіесі" «тс.», вл. Г]‘ес «говорити, сказати», нл. г]ас «тс.», полаб. гісі, гісаї «казати», болг. река. «скажу», м. рече «каже», схв. реіїи «сказати», слн. гесі «тс.», стел, решти, рєкж «тс.»; — псл. *гек!і (з чергуванням голосних гьк- : гек- : гок-); — споріднене з гот. гаЬп]ап «рахувати», га§іп «рада, рішення, постанова», §агеЬзп8 «призначення, визначення», дінд. гасауаіі «упорядковує, виготовляє, складає, готує», гасапат, гаса-па «порядок, розпорядження», тох. А таке «слово», В гекі «тс.», іє. *гек- «розташовувати»; думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. г&кіі
«кричати», гекаиіі «кричати, горлати, репетувати», лтс. гекі «ревіти, ричати», дірл. геітт «крик», лат. гассаге «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465—466; БсЬизіег-Бе^с 1222; Таїсіє—Ноїт. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення. — Черньїх II 109; Преобр. II 199—201; Горяев 308; Вгйскпег 474; Оіг^Ьзкі БР 8 (1960), 284; МасЬек Е8ЛС 531—532; Стоянов 81—83; Младенов 559; Бкок III 120—122; 2и-рИга ОС 136; Тогр 335; Тгаиітапп 243; МйЬІ.—Епсіг. III 519; Маігепаиег БЕ 17, 171; БІЬІепЬеск 242; Меіііеі М8Б 14, 333; В8Е 20/1, 31; Рокоту 863. — Пор. рік, річ1, строк.
ректор «керівник вищого учбового закладу», ректорат, ректорство, ректорувати-, — р. болг. м. ректор, бр. ректар, п. ч. слц. вл. гекіог, схв. ректор, слн. гекіог; — запозичене через польське посередництво з латинської мови; лат. гесіог «керівник, правитель, управитель» пов’язане з ге§о «керую, направляю, встановлюю; даю настанови». — СІС2 720; Фасмер III 465; Черньїх II 109; Смирнов 260; Горяев 450; РЧДБЕ 623; Кораіігізкі 830; НоІиЬ— Еуег 415; Таїсіє—Ноїт. II 424, 426. — Див. ще регент.
[рел] (бот.) «модрина, Еагіх Мііі.» Нед; — результат метатези і скорочення запозиченого нім. БагсЬе «тс.», що походить від лат. Іагіх «модрина», яке є, очевидно, галльським запозиченням, спорідненим з гр. 56ро «дерево; брус; спис», псл. *сіегуо, укр. дерево. — Кіи-§е—Міігка 423; Таїсіє—Ноїт. І 765. — Див. ще дерево.
реле «пристрій, який замикає або розмикає електричне коло», релейний; — р. болг. реле', бр. роле', п. геїаіз «реле; (заст.) поштова станція, на якій міняють коней», ч. геїе «реле», слц. ге-1е, вл. геїаіз, м. реле) «тс.», схв. реле] «реле; заміна коней; станція, на якій чекають свіжі коні для заміни», слн. геїе «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. геїаіз «реле; змінні перекладні коні; пункт перевантаження, 54
перепрягання» пов’язане з дієсловом геїауег «змінювати; перепрягати», утвореним за допомогою префікса ге- від фр. ст. Іаіег «залишати», яке зводиться до гал. *1১аге, спорідненого з лат. 1а-хаге «ослабляти, відпускати», гр. Лауа-ро<; «слабкий, чахлий», двн. зіаіі «слабкий, в’ялий» і далі, можливо, псл. 1а§о-сіа «порядок», укр. лагода (Вегп. І 684; Фасмер II 446). — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1198; НоІиЬ—Еуег 415; РЧДБЕ 623—624; Оаигаї 426, 621; багпіП-зсЬе§ 309, 760; Таїсіє—Ноіш. І 758— 759; КІеіп 1455. — Пор. лагода.
[релі] (мн.) «гойдалка», [ре'ля] (одн.), орелі (мн.), ореля, орель «тс.»; — р. [рели, релья] «тс.», Ірель] «поперечка; козла; гребінь; гряда; шибениця; жердина»; — неясне; можливо, псл. *гьс!1ь, споріднене з лит. агсіаз «жердина»; інші припущення ще менш обгрунтовані. — Фасмер III 466.
релігія, релігійний; — р. болг. ре-лйгия, бр. релігія, п. геїі^іа, ч. геїі^іоз-пі «релігійний», слц. геїі^іа, м. рели-ги]а, схв. релйги)а, слн. геІГ^Ца; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. геїі^іо «благочестя; побожність; святість; богослужіння» услід за Цицероном виводиться від *ге1і£еге «знову збирати; вернутися до попередньої спроби», похідного від 1е§о (1е§еге) «збираю», спорідненого з гр. Лєусо «тс.» (Булахов-ський Нариси 173—174; Бенвенист 394—398; АУаІсІе—Ноїт. І 352); менш обґрунтоване давнє зіставлення (Черньїх II 109; Кораіігізкі 831) з ге1і§аге «зв’язувати», що складається з префікса ге- і дієслова 1і§аге «зв’язувати, з’єднувати», спорідненого з укр. злигатися, налигати. — СІС2 724; Фасмер III 466; Преобр. II 195; НоІиЬ—Ьуег 415. — Див. ще легальний.
реліквія «предмет релігійного поклоніння; річ, дорога як пам’ять про минуле»; — р. болг. релйквия, бр. реліквія, п. геїік^іа «реліквія; мощі», ч. слц. геїікуіе (мн.), м. реликвиум, схв. ре-лйкви]а, слн. геїїкуца «тс.»; — через
російське і польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. геїі-циіае «залишки, спадщина» пов’язане з дієсловом геїіпциеге «залишати», утвореним з префікса ге- і дієслова Ііпциеге «залишати, покидати», спорідненого з гр. Лєітгоо «залишати, покидати», вірм. Ік’апет «залишати», дінд. гіпакіі «залишає», ав. гаехпаЬ- «спадщина», гот. Іеі-Ьа «позика», двн. ІТЬап «давати в борг, позичати», ірл. Іеісіт, Іесіпт «кидаю», лит. Гікіі «залишатися», стел, отл'ккт» «залишок». — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1200; Кораіігізкі 832; НоІиЬ—Буег 413; УМаІсіе—Ноіт. І 808—809; Ргізк II 100; Воізасц 566. — Див. ще ре-. — Пор. релікт.
релікт «пережиток давніх епох»; — р. болг. м. релйкт, бр. рзлікт, п. ч. слц. вл. геїій, схв. релйкт, слн. геїїкі; — запозичено через німецьке посередництво (н. йеіїкі) з латинської мови; лат. геїісіипт «залишок» пов’язане з дієсловом геїіпциеге «залишати, покидати; кидати». — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1200; РЧДБЕ 624; Кораіігізкі 832; Но-ІиЬ—Буег 416. — Див. ще реліквія. — Пор. еліпс.
рельєф «сукупність нерівностей земної поверхні; скульптурне зображення на площині»; — р. рельєф, бр. рзльеф, п. вл. нл. геїіеГ, ч. слц. слн. геїіеі, болг. релеф, м. рел]еф, схв. ре-леф; — запозичення з французької мови; фр. геїіеГ «рельєф, опуклість» пов’язане з гєієуєг «підняти, піднести», яке походить від лат. геїеуаге «підіймати», утвореного за допомогою префікса ге-від дієслова Іеуаге «тс.». — СІС2 721; Черньїх II 109—110; РЧДБЕ 624; Кора-Іігізкі 831; НоІиЬ—Буег 415; Оаигаі 621. — Див. ще левенець, легкий, ре-.
рельс «рейка», рельса «тс.»; — р. рельс, п. геїз, болг. м. релеа; — запозичено через російське посередництво з англійської мови; англ. гаііз є формою множини від гаіі «рейка; залізнична колія; поперечка, штаба, брусок», яке походить від фр. ст. геіііе «штаба; плитка, брусок», що зводиться
до лат. ге^иіа «брусок, планка; лінійка»; англ. гаііз було сприйнято при запозиченні в російську мову (1836 р.) як форма однини. — Фасмер III 467; КЗСРЯ 388; Черньїх II 110; Преобр. II 196; Грот Фил. раз. II 508; 8ЛР 7, 915; Кірагзку 2Г8ІРН 24/2, 250; Оаигаі 608; КІеіп 1297. — Див. ще регула.
[реля] «ліра», [рйля Г, Нед, рилля Нед, рйллі тж] «тс.», [рйльник] «лірник» Нед; — результат видозміни назви ліра (див.).
релятивний «відносний», релятивізм, релятивіст; — р. релятивний, бр. рзлятйуни, п. геїаїухмпу, ч. геїа-ііупї, слц. геїаіїупу, вл. геїаіпупу, болг. м. релатйвен, схв. релатйван, слн. геїаііуеп; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. геїаііу «релятивний», фр. геїаіії, англ. геїаііуе «тс.» походять від слат. геїаііуиз «відносний», пов’язаного з геїаііо «несіння назад; повідомлення; передача; відношення», похідним від дієприкметника геїаіит, утвореного з префікса ге- і дієприкметника Іаіит (<*БІ9Іот) від дієслова іоі-1о «піднімаю», спорідненого з гр. тАруси «терпіти, переносити», ауатєЛЛсо «піднімаюсь», дінд. іиіауаїі «піднімає, зважує», гот. риіап «переносити, терпіти», нвн. биШеп «тс.». — СІС2 721; ССРЛЯ 12, 1205; Кораіігізкі 831; НоІиЬ—Буег 415; Оаигаі 621; КІеіп 1323; Таїсіє— Ноїт. І 772, II 688. — Див. ще ре-. — Пор. реляція, толерантний.
реляція «донесення»; — р. болг. реляция, бр. рзляция, п. ге1ас]а «реляція; стосунок; звіт; повідомлення», ч. геїасе «тс.», сдц. геїасіа «радіопередача; масштаб; відношення», вл. геІасЦа, м. релаци]а «лінія сполучення; відношення», схв. релаци]'а «відношення, співвідношення, зв’язок; ділянка», слн. ге1асі]а «реляція»; — через польське і російське посередництво зводиться до лат. геїаііо «несіння назад; повідомлення, доповідь; донесення; передача; відношення». — СІС2 721; Фасмер III 467; Смирнов 260. — Див. ще релятйв-ний.
реманент «інвентар»; — п. гепта-пепі «лишок, залишок», схв. реманен-ци]'а «тс.»; — запозичено з латинської мови, очевидно, через посередництво польських діалектів, у яких відбувся розвиток значення «залишок» > «інвентар» (власне, все, що залишалося в давні часи після збору врожаю і сплати податків); лат. гептапепз (род. в. ге-тапепііз) пов’язане з дієсловом гета-пеге «залишатися, зберігатися», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова тапеге «залишатися; тривати; чекати». — Кораіігізкі 832; НоІиЬ— Буег 416; АУаІсІе—НоГпт. II 26. — Див. ще перманент.
ремарка «примітка»; — р. болг. ремарка, бр. ремарка, п. гетагка, ч. слц. гетагцие, схв. ремарка; — запозичення з французької мови; фр. гетагцие «зауваження; примітка, позначка» утворене від дієслова гетагциег «знову мітити, робити позначку; зауважувати», що складається з префікса ге- і дієслова тагциег «відзначати; мітити, таврувати». — СІС2 722; ССРЛЯ 12, 1206; РЧДБЕ 624; Оаигаі 461, 621. — Див. ще марка1, ре-. — Пор. контрамарка.
[ремгати] «шептати» Г, Она; — очевидно, афективне утворення.
ремегати, ремезати — див. руме-гати.
ремез (орн.) «Кептіг репсіиііпиз Б.», [ремеза, ремезик, ремезин, ремезь, ремезьдх, ремен, реміз] «тс.» Нед, Шарл; — р. ремез, бр. рзмез, п. гетіг, [гетізг], ч. [гетїгек], вл. [гатизка] «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться, як запозичення, від нвн. йіесітеізе «ремез», що виникло на основі слів йіесі «болотиста місцевість; комиш» і Меізе «синиця» (СІС2 722; Булаховський Вибр. пр. III 288; Фасмер III 467; Преобр. II 196), або від нвн. йоЬггпеізе «ремез» з компонентом йоЬг «комиш» (МасЬек Е8ЛС 512); вважається також власне слов’янською назвою, пов’язаною з ремесло (пор. п. [ггетіезпісгек] «ремез»; пор. також укр. [ремезувати] «міцно
щось зробити»), причому назва мотивується вмінням ремеза будувати гнізда особливого характеру (Черньїх II 110; Вгйскпег 457).
[ремезувати] «міцно щось зробити», [ремезоватися] «дуже ретельно одягатися, розкішно вбиратися» Нед, [ремізувати] «щось майстерно виконати» Нед, [времізувати] «тс.» тж, [уре-мезувати] «міцно зв’язати або зшити», [уременити] «міцно зробити»; — р. [ремезйть] «метушитися, квапитися, вертітися»; — очевидно, пов’язане з ремесло, ремісник (пор. др. ремез «?»: «Ремези храмьі сделають вьі» Срезн., с.-цсл. ремезкство «ремесло»), — Фасмер III 467. — Див. ще ремесло.
Гіемена — див. рама*.
рементйна] «відбування панщини» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з реймент «полк, загін, начальствування»; в такому разі первісне *реймен-тина повинно було означати трудову повинність на користь війська. — Пор. реймент.
ремесло «дрібне ручне виробництво; [зібрання знарядь для якогось ви-юбництва]», [ремествд] СУМ, Нед, реміслб] Нед, [ремеснйк] «ремісник» Дед, ремісник «дрібний виробник; [знаряддя Шух]», [ремеснйцтво] «ремісництво» Нед, ремісництво, [ремісни(ч)-чук] «підмайстер» Нед, [ремесний] «ре-месловий» Нед, ремісничий, ремест-вувати, ремісникувати, по-реміснй-цьки, по-ремісницькому; — р. ремесло, бр. рамяствб, др. ремьство, ре-мество «мистецтво, ремесло», ремень-ство «мистецтво», п. ггептіозіо, ч. ге-ГПЄ5ІО, СЛЦ. гетезіо, ВЛ. НЛ. Г]ет]Є5ІО (з ч.), стел, ремество; — не зовсім ясне; очевидно, споріднене З ЛТС. ГЄПТЄ5І5 «ремісник, тесля», гетікіз «тс.», лит. ст. гетезаз «ремісник», гетезіаз «ремесло», лит. геггіїі «підпирати», гаггіїіз «підпора», гатіуіі «ударяти (з силою), рубати», гаптсіаз «рубець, шрам», прус, готезіие «сокира», дангл. гетіап «полагодити, відновити»; заслуговує на увагу припущення про зв’язок з іє.
*гет- «спокій, мир», оскільки, можливо, вважалося, що ремесло — це заняття мирне на протилежність військовому (НоІиЬ—Буег 428; МасЬек Е8ЛС 530; НоІиЬ—Кор. 322); в такому разі спорідненими є також лит. гітіі «заспокоюватися», готйз «спокій», гот. гі-гпіз «спокій, тиша», гр. лрєцєсо «залишатися в спокої, бути спокійним», дінд. гаптаіе «є спокійним, відпочиває, радіє», ав. гат- «бути в стані спокою», гатап- «спокій, мир». — Фасмер III 468—469; Черньїх II 110—111; КЗСРЯ 388; Преобр. II 197; Вгйскпег 475; 8сЬи5Їег-8е\мс 1226; Варбот Зтимоло-гия 1972, 54—55; МйЬІ.—Епйг. III 476, 509; Егізк І 643; Воізасц 328.
ремигати, ремиґати, ремидати — див. румегати.
ремінісценція «невиразний спогад; відгомін у творі мотивів іншого автора»; — р. болг. реминисценция, бр. рзмінісцзнцьія, п. гетіпІ5сепс]'а, ч. гетіпізсепсе, слц. гетіпізсепсіа, вл. ге-тіпізсепса, м. реминисценци/а, схв. ре-минисценци]а, слн. гетіпізсепса; — запозичення з новолатинської мови; нлат. гетіпізсепїіа «спогад» походить від лат. гетіпізсог «пригадувати, обдумувати», утвореного з префікса ге- і основи дієслова тетіпі «я запам’ятав», спорідненого з гр. іаєцоуа «тс.», лит. тіпеіі «згадувати; пам’ятати», псл. ть-пеіі «думати, вважати», роптьпііі «пам’ятати», укр. пам’ять, [мнйти]. — СІС2 722; ССРЛЯ 12, 1213; Кораіігізкі 832; НоІиЬ—Еуег 416; РЧДБЕ 624; ХУаісіе—Ноїпт. II 65—67; Егізк II 160— 161; Воізасц 625—626; Егаепкеї 455— 456. — Див. ще мнйти, пам’ять, ре-.
ремінь СУМ, Г, [ременар] «лимар», [ременець] «шнурок, тасьма» Нед, [ре-ме'ник] «ремінчик», [ременйна] «простий шкіряний пояс» Нед, [ременнак] «ремінний батіг», [ременниця] «шкіряна оболонка» Нед, [ременяк] «ремінь до черевиків» Нед, [ремень] «вичинена шкіра» Бі, [ремйчко] «шнурок» Нед, [ре'мін] «ремінь» ВеБ, [ремінйна] «тс.» ВеБ, ремінець «невеликий або вузький
ремінь; стрічковий черв’як», ремінник СУМ, Нед, [ремінникар] «виготовлювач шнурків» Нед, [ремінниця] «збруя для коней» ВеБ, реміння, ремінячка, реміняччя, [ремічко] «шнурок» Нед, [ременний] «шкіряний» Ба, ремінний; — р. ремень, бр. рзмень, др. ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг», п. ггептіегі, ч. гептеп, слц. гетегі «ремінь; шкіра», вл. нл. гіет]егі, болг. ремі>к, м. ремен, схв. ремен, ремик, слн. гетеп, іегтеп, стел, ремень; — псл. *гету (род. в. гетепе), утворене за допомогою суфікса -теп (як стел, камьі : камене) від основи ге-; — загальноприйнятої етимології не має; очевидно, споріднене з лат. аггпа «зброя; знаряддя; щит», агтепіит «велика худоба, череда», гр. йраріохсо «кладу щільно; змикаю; готую», арцб^ «зв’язок, скріпа», стел, гаркать, укр. ярмо; зіставляється також (Бернштейн Очерк 1974, 174; Уаіііапі Ог. сотр. І 210) з лит. гетіі «підтримувати, підпирати», гїтїі «заспокоюватися»; наявність старослов’янської форми і архаїчність словотвору спростовують твердження (Вгйскпег 475; Мікі. Е\У 275; Кірагзку ОЬО 262) про германське походження (двн. гішпо «ремінь», свн. гіепте, нвн. Кіептеп «тс.»); докази про спорідненість із зазначеними^ германськими формами (МасЬек Е8ЛС 530; НоІиЬ—Ьуег 428) викликають сумнів (пор. К1и§е—Міігка 599); припущення про спорідненість з гр. рацуо^ «терен» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 189) не знайшло підтримки (Воі-засц 834). — Фасмер III 468; Черньїх II 110; КЗСРЯ 388; Преобр. II 196; Но-ІиЬ—Кор. 322; 8сЬизіег-8е'лю 1225— 1226; 8кок III 127; ЗресЬі 149. — Див. ще ярмо. — Пор. рамінь.
[ремне] «час» Нед; — результат спрощення форми *времне (врем’я) «тс.». — Див. ще верем’я, врем’я.
[ремня] «гривня» Нед; — результат діалектної видозміни назви гривня ([грймня]) (див.).
ремонт «лагодження; підсаджування молодих рослин замість загиблих;
заміщення сільськогосподарських тварин для відтворення стада; поповнення поголів’я коней (у війську)», ремонтер, ремонтник, [ремунда] «кавалерійська кобила» О, ремонтувати; — р. болг. ремонт, бр. рамбнт, п. слц. ге-птопі, ч. гетопіа (військ.) «молодий не-дресирований кінь», м. ремонт, схв. ремонт, слн. гетбпі; — запозичення з французької мови; фр. гетопіе «заміна, повторне спорядження коней; ремонт» пов’язане з гетопіег «поповнити, забезпечити; знову піднятися; знову віднести нагору», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова птопіег «підніматися; їздити верхи; збирати, складати, монтувати, налагоджувати». — СІС2 722; Фасмер III 469; Черньїх II 111; Цьіганенко 396; Горяев 450; Смирнов 260; НоІиЬ—Буег 416; РЧДБЕ 624; Оаигаї 484. — Див. ще монтувати.
[ремсати] «плакати, рюмати»; — результат контамінації слів ремст «незадоволення» і рюмсати. — Див. ще ремст, рум*.
[ремст] «незадоволення», [ремсть] «тс.», ремство «нарікання, скарга», [ремстйвий] «буркотливий», [ремсти-ти\ «нарікати, бути незадоволеним», ремствувати «нарікати» СУМ, Нед; — р. [ремство] «ненависть, злість, досада, злопам’ятність»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене З ЛИТ. 8Ц5ІГЄҐГЙІ «зштовхнутися, схопитися, стинатися», зизігатзіуіі «тс.». — Фасмер III 469; Куркина Зтимология 1971, 76; МікІ. ЕУ/ 275; Маігепаиег ЬЕ 16, 181.
[ремство] «ревнощі» Нед; — результат контамінації слів ревнощі і ремство «нарікання». — Див. ще ревний, ремст.
Рената (жіноче ім’я); — р. Рената, Ренат (чоловіче ім’я), бр. Рената, п. Кепаіа, Кепаі, ч. слц. Кепаіа, Кепаі, болг. Рената, Ренета, м. Рената, схв. Рената, Ренат, слн. Кепаіа; — запозичення з латинської мови; лат. Кепаіиз, Кепаіа утворені на основі дієприкметника гепаіиз «відродже
ний», пов’язаного з дієсловом гепазсог «знову народжуюся, відроджуюся», утвореним за допомогою префікса ге-«знову» від дієслова пазсог «народжуюся»; осмислюється також як складно-скорочене утворення з початкових частин слів революція, наука, труд. — Вл. імена 156; Петровский 188; Спр. личн. имен 442, 519. — Див. ще натура, наука, ре-, революція, труд*.
[ренделя] «м’яка, пухка нива» Нед; — неясне; — можливо, пов’язане з п. г^бгіпа «вивітрілий мертель, який створює дуже родючий ґрунт», г^сігіппу (§гипі) «тучний, мулистий», які, в свою чергу, зіставляються зі схв. руди-на «рівне поле; луг, лужок», руда «густа, кучерява шерсть; кучеряве волосся», рудица «шерстинка», рудити косу «завивати кучері» (Вгйскпег 458); дальші зв’язки і глибша етимологія непевні. — Реіегззоп АГБІРЬ 36, 142.
[ренджйтло] «зад»; — неясне.
[рендзувати] «розмовляти» Нед, [риндзювати] «згадувати» ВеУг; — неясне; можливо, пов’язане з другою частиною виразу тйнди-рйнди (пор.).
ренегат «відступник», ренегатство, ренегатствувати; — р. болг. м. ренегат, бр. ренегат, п. вл. нл. гепе-§аі, ч. слц. слн. гепе^аі, схв. ренегат; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кепе^аі, фр. гепе^аі, англ. ге-пе^асіе походять від слат. гепе^аіиз (іт. гіппе^аіо «знедолений; ренегат, відступник»), пов’язаного з лат. гепе^аге «заперечувати», утвореним за допомогою префікса ге- від дієслова печате «давати негативну відповідь; відмовляти». — СІС2 722; Фасмер III 469—470; Кора-Іігізкі 833; НоІиЬ—Буег 416; РЧДБЕ 625; Ваііізіі—АІеззіо 3257—3258; Оаи-гаі 623; К1и§е—Міігка 596; КІеіп 1326—1327. — Див. ще негатив, ре-.
ренесанс «епоха Відродження»; — р. болг. м. ренессанс, бр. ренесанс, п. гепезапз, ч. гепезапсе, слц. гепезапсіа, вл. гепезапса, схв. ренесанса, слн. ге-пезапза; — запозичення з французької мови; фр. гепаіззапсе «відродження» по-
в’язане з дієсловом гепайге «відроджуватися», утвореним за допомогою префікса ге- із значенням відновлення від дієслова паїїге «народжуватися», яке через нар.-лат. *пазсеге зводиться до лат. пазсі «тс.». — СІС2 722; ССРЛЯ 12, 1217; Кораіігізкі 833; НоІиЬ—Еуег 416; Оаигаї 495, 623; ДУаІсІе—Ноіпт. II 144. — Див. ще натура. — Пор. наївний, Наталія, нація.
ренет, ренета — див. ранет.
реній (хімічний елемент); — р. болг. ре'ний, бр. рзній, п. геп, ч. гЬе-піит, слц. гепіит, схв. ренй], слн. гепі]; — назва новолатинського характеру; нлат. ггіепіит утворено в 1922 р. від йііепиз «Рейн» на честь Рейнської провінції. — СІС2 723; Волков 91; УРЕ 12, 206; Фигуровский 107—108.
ренклод (сорт сливи); — р. болг. ренклод, бр. рзнклбд, п. гепкіосіа, ч. слн. гепкіосіа, схв. ренклбда «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. геіпе-сіаисіе «тс.» походить від сполучення (ргипез сіє 1а) геіпе Сіаисіе «(сливи) королеви Клавдії» (дружини короля Франції Франсуа І, померла 1524 р.); фр. геіпе «королева» зводиться до лат. ге§їпа «цариця». — СІС2 723; БСЗ 36, 363; ТСБМ IV 758; 51. ^уг. оЬсусЬ 640; НоІиЬ—Буег 416; РЧДБЕ 625; Оаигаі 620. — Див. ще Клавдій, регент, Регіна.
[ренське] «рейнське вино, рейнвейн», ст. рьінского (1591); — р. ренское, бр. рзйнскае; — запозичення з польської мови; п. гегізке ('липо) «рейнвейн» є неточною калькою нім. ЙЬеіп^еіп «рейнське вино», утвореного з назви річки ЙЬеіп «Рейн» та іменника АУеіп «вино». — Шелудько 44; Фасмер III 470; Вгйскпег 457.
рента «дохід з капіталу, землі або майна», рентабельний, рентний-, — р. болг. м. рента, бр. рзнта, п. ч. слц. вл. нл. гепїа, схв. рента, слн. гепіа; — запозичено через німецьке посередництво (н. Кеніє «рента; прибуток; пенсія») з французької мови; фр. гепіе «рента, щорічний дохід, прибуток» че
рез нар.-лат. *гепсійа зводиться до лат. гесісійа, пов’язаного з дієсловом гесісіеге «віддавати назад, повертати, платити», утвореним за допомогою префікса ге-(гесі-) від дієслова бате «давати, дарувати; платити», спорідненого з гр. бібсоці «даю», дінд. сіасіаіі «дає», псл. сіаіі, укр. дати; форма рентабельний походить від фр. гепіаЬІе або н. гепіаЬеІ того ж походження. — СІС2 723; Фасмер III 470; ССРЛЯ 12, 1219—1220; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 625; Кіи^е—Міїгка 596—597; Оаигаі 624; АУакіе—Ноїпт. І 360—362. — Див. ще дати, ре-.
рентген «рентгенівське проміння; одиниця дози цього проміння»; — р. рентген, бр. рзнтген, п. ч. гепі^еп, слц. гбпі£еп, болг. м. рентген, схв. рендген, слн. гепі^еп; — назва, дана на честь німецького фізика В.К. Рентгена (Кбпі£еп), який у 1895 р. відкрив х-проміння, потім назване його ім’ям. — СІС2 723; УРЕ 12, 208; ССРЛЯ 12, 1220; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 625.
[реньгорт] «попруга», ст. ранкгор-та (1679); — запозичення з польської мови; п. [гуп^огі, гупкогі] «тс.» походить від нім. Кїп££игі «тс.», утвореного з іменників Кіп§ «круг, коло» і Сигї «попруга; пояс», спорідненого з двн. §игіап, §игіеп, гот. Ьі§аіґ(іап «оточувати», иї^аіпіап «тс.», дангл. §угс1ап (англ. £іпі) «оточувати, облягати», дісл. ^ргд, §агдг «замикання, огорожа», лит. §аг-Заз «загородка, стійло», псл. *§огс1'ь, укр. город. — Шелудько 44; КісЬЬагсІі 94; К1и§е—Міігка 277; КІеіп 657, 1760. — Див. ще город, ринок.
[ренькїв] (у виразі: [р. піднести на кого] «накинутися на кого зі злістю») Нед; — пов’язане з вднькир «тс.» (див.).
реостат «прилад для регулювання напруги в електричному колі»; — р. болг. реостат, бр. рзастат, п. ч. слц. вл. геозіаї, схв. реостат, слн. геозіаі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. КЬеозіаі, фр. геозіаБ англ.
гЬеозїа! утворено на основі гр. рєсо «течу», спорідненого з дінд. згауаїі «тече», лит. згауа «потік», псл. *зґи]а «тс.», укр. струя, острів, і сттатбс; «стоячий, нерухомий», пов’язаного з їотгщі «стою, ставлю», спорідненим з лат. зїо «стою», зіаіиз «встановлений,
призначений», псл. зіаїі, укр. стати. — СІС2 724; ССРЛЯ 12, 1223; 81. ^уг. оЬсусЬ 642; НоІиЬ—Еуег 417; Ргептсі-^бгіегЬисЬ 550; КІеіп 1343; Ргізк І 739,
II 650—652; УМаісіе—НоГт. II 587. —
Див. ще острів, стати, струя.
[репа1] «крикуха» До; — не зовсім
ясне; можливо, пов’язане з репет (пор.).
їепа2, репанка — див. ропуха, репалка] «ковзанка»; — неясне.
репарація «відшкодування збитків державою, що розв’язала агресивну війну», репараційний', — р. репара-ция, бр. рзпарацьія, п. герагас]е (мн.),
ч. герагасе, слц. герагасіе, вл. нл. ге-рагасі]а, болг. репарации (мн.), м. схв. репараци/а, слн. герагасі]а; — запозичення з пізньолатинської мови; лат. ге-
рагаііо «відновлення» утворене від дієслова герагаге «знову добувати; відновлювати, відбудовувати», яке складаєть-
ся з префікса ге- і дієслова рагаге «го
тувати, влаштовувати; наживати», пов’язаного з рагіо «народжую», спорідненим з укр. випороток. — СІС2 724—725; ССРЛЯ 12, 1224; Кораіігізкі 834; НоІиЬ—Ьуег 417; РЧДБЕ 626; Таїсіє—Ноігп. II 256—257. — Див. ще випороток, ре-. — Пор. апарат, репертуар.
репати(ся) «тріскатися», [репити-ся] «скалічитися» О, репнути «тріснути; [ударитися; розбитися Нед; з тріском упасти О]», [ререпнути] «тс.» Нед, [рйпатися] «тріскатися» Бі, [рі-патися] «тс.» Нед, репаний, [репанець] «хліб або плід, що тріснув», [ре-паник] «тс.», [репанка] «тс.; сорт дині, картоплі» Ва, [обрйпати] «оббити, обвалити», [перерепанка] «плід, що тріснув; потрісканий предмет»; — р. [репнуть] «тріснути», [репаться] (з
укр.?), бр. рзпацца «тріскатися», рзпі-на «тріщина»; — очевидно, афективне утворення; можливо, пов’язане з ропа. (Куркина Зтимология 1972, 73—75); зіставлення з гр. єрєітгш «перекидаюся, падаю», дісл. гїГа «розірвати» (Маіге-паиег БЕ 18, 252) необгрунтоване; пор. Фасмер III 472 (без урахування українських і білоруських даних). — Пор. нарепатися.
репатріація «повернення емігрантів у рідну країну», репатріант, репатріювати; — р. болг. репатриа-ция, бр. рзпатрьіяцьія, п. гераігіас]а, ч. гераігіасе, слц. гераігіасіа, вл. нл. гераігіасііа, м. схв. репатри]аци}а, слн. гераїгіасііа; — запозичення із середньолатинської мови; слат. гераїгіаііо походить від лат. гераігіо, -аге «повертатися на батьківщину», утвореного за допомогою префікса ге- від іменника раігіа «вітчизна, батьківщина», пов’язаного з раіег «батько». — СІС2 725; ССРЛЯ 12, 1224; Кораіігізкі 835; Но-ІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 626. — Див. ще патер, ре-.
[репах] «головка капусти, яка передчасно перестала рости» Л; — неясне; можливо, пов’язане з ріпа, [репа]; назва могла бути пов’язана з тим, що серед капусти іноді виростають схожі до неї рослини.
[репейник] (бот.) «лопух павутинистий, Агсііит іотепїозит Мііі.» Мак; — запозичення з російської мови; р. репейник «лопух, Агсііит Іарра Б.; парило, А^гітопіа Б.» пов’язане з репей «тс.», спорідненим з укр. реп’ях (див.).
[репел] (орн.) «коноплянка, Сагсіи-еііз саппаЬіпа Б.» Куз, [реполов] «тс.» Шарл; — р. [репел], реполов «тс.», п. [ггероіисЬ] «коноплянка гірська, Саг-сіиеііз Пауігозігіз (Б.)», ггерпісгек, [гг^-роіисЬ] «тс.»; — не зовсім ясне; виводиться (Трубачев Зтимология 1964, 6—9) від псл. *г^ре1і> (г^роі-ь), похідного від *гедгь (г^рь) «короткий хвіст» (пор. р. репица «хвіст хребетної тварини», п. ггд.р «гузка; куприк», схв. реп
«хвіст», вл. г]ар «хребет»); назва пояснюється наявністю у коноплянок короткого хвоста; може бути пов’язане і з реп’ях, ріпа з огляду на те, що коноплянки охоче поїдають насіння відповідних рослин (Зігиіугізкі 104). — Фасмер—Трубачев III 472. — Пор. реп’ях.
репертуар; — р. репертуар, бр. репертуар, п. герегіиаг, ч. слц. слн. герегіоаг, вл. герегїохмаг, болг. м. ре-пертоар, схв. репертдйр; — запозичення з французької мови; фр. герег-іоіге «репертуар; тематика; збірник; перелік, каталог» походить від лат. ге-регібгіит «інвентар», утвореного від герегїге «знаходити, одержувати», що складається з префікса ге- і основи дієслова рагіо «народжую», спорідненого з укр. випороток. — СІС2 725; Фасмер III 471; Черньїх II 111 —112; Ко-раїігізкі 835; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627; Оаигаі 624; ЇУаІсіе—НоГт. II 255. — Див. ще випороток, ре-. — Пор. апарат, репарація.
[репесувати] «галасувати» До; — результат контамінації слів репетувати і галасувати. — Див. ще галас1, репет.
репет «крик, зойк», [репетати] «кричати, верещати» Нед, репетувати; — р. [репе'ть] «ремствувати», [ре-пе'нить] «швидко говорити», ч. гереШ «тс.; теревенити»; — псл. тер-, звуконаслідувальний корінь, пов’язаний з гор-, гар-, можливо, також з гьр-. — Фасмер III 472; Вгйскпег 458; МасЬек ЕБЛС 513; НоІиЬ—Буег 417—418; НоІиЬ—Кор. 311. — Пор. роптати, ропуха.
репетйрувати, репетиторствувати, репетитор, репетиторство, репетиція, репетиційний; — р. репетй-ровать, бр. рзпеціраваць, п. гереіо^ас «репетирувати; залишатися на другий рік у тому ж класі», ч. гереіугоуаї «повторювати», слц. гереіоуаї’, болг. репетирам., м. репетира, схв. репетова-ти «тс.», слн. гереїігаіі «тс.; репетирувати»; — через російську мову запози
чено з німецької; н. гереііегеп походить від фр. гереіег «повторювати», яке зводиться до лат. гереіеге «знову починати; повторювати; вимагати назад», утвореного з префікса ге- і дієслова ре-іеге «звертатися; просити; намагатися діставати». — СІС2 725; Фасмер III 471—472; Черньїх II 112; Смирнов 261; Кораіігізкі 835; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627. — Див. ще петиція, ре-.
репеха — див. рептух.
[репешкй] (бот.) «айстри, Азіег Б.» До; — неясне; можливо, пов’язане з реп’яшок.
[репйня] «тріскачка, брязкальце» Нед, [репйня-скриня] «?» Нед; — неясне; можливо, звуконаслідувальне утворення.
[репиця] «основа хвоста хребетних тварин Г; корінь Л», [рйпиця] «основа хвоста тварини» Корз, [ріпиця] «корінь Л; верхня частина хвоста тварин Ку-риленко»; — р. репица «хвіст хребетної тварини, крім щетини», бр. рз-піца «хвостова частина хребта», п. гг^р «куприк; хвіст», ч. гар «держално ложки», [герка] «кінець хвоста», вл. г]ар «хребет», нл. гер «тс.», схв. реп «хвіст», слн. гер «тс.»; — псл. *г^рь, *герь «тс.», можливо, пов’язане з гдЬіІі «рубати», грЬь «рубець»; — дальші зв’язки неясні; зіставляється з лит. гетЬеіі «тверднути, грубіти; рубцюватися; ставати неповоротким», гигпЬаз «шрам», дісл. гитрг «зад, гузка», нвн. КитрГ «тулуб»; пов’язанця з псл. геЬго «ребро» (МасЬек ЕБЛС 529) мало переконливе. — Трубачев Зтимология 1964, 7—8; БсЬизіег-Бе^с 1219—1220; Бкок III 128—129; Вегіа] Езер 148.
репіжити «сильно бити, хльостати; сильно лити, періщити (про дощ); сильно плакати», [репігати] «сильно лити»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. герегі «кидати з силою, сильно ударяти» утворене від гересіе «швидкий, раптовий, стрімкий», яке походить від лат. гарісіиз «стрімкий, швидкий», пов’язаного з дієсловом гаріо «хапаю, вириваю». — БсЬе-
Іисіко 141; ПЕРМ 710, 711; СДЕЛМ 355; ХУакіе—Ноїт. II 417. — Див. ще раптом.
[репій] (неїстівний гриб) ВеБ; — очевидно, пов’язане з репати «тріскатися» за зовнішнім виглядом шапинки (пор. паралельні утворення: [репанець] «потрісканий плід», [репаник] «тс.», [репанка] «сорт дині; картоплі» Ва). — Див. ще репати(ся).
репліка «коротке заперечення, відповідь, зауваження»; — р. болг. м. реплика, бр. рзпліка, п. ч. слц. вл. герііка, схв. реплика, слн. герііка; — запозичене з французької мови, очевидно, через польську; фр. геріірие «репліка; заперечення; (муз.) повторення основного мотиву» пов’язане з дієсловом герііриег «заперечувати, відповідати», що походить від лат. геріісаге «розгортати; повертати назад; відбивати», яке складається з префікса ге- і дієслова ріісо «складаю, згортаю», до якого зводиться й укр. аплікація. — СІС2 725; ССРЛЯ 12, 1234; Кораіігізкі 835; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627; Оаигаі 625. — Див. ще аплікація, ре-.
реполов — ДИВ. репел.
репортаж «розповідь кореспондента з місця події»; — р. болг. репортаж, бр. рзпартаж, п. герогіаг, ч. слц. герогіаг, вл. нл. герогіага, м. схв. репортажа, слн. герогіага; — запозичення з французької мови; фр. герог-Іа§е «репортаж; нарис» утворене від дієслова герогіег «відносити назад, переносити», що складається з префікса ге- і дієслова рогіег «нести, приносити», яке походить від лат. рогіаге «носити, переносити». — СІС2 726; Черньїх II 112; Кораіігізкі 836; НоІиЬ—Буег 417; РЧДБЕ 627; Е>аигаІ 575, 625; КІеіп 1329. — Див. ще порт-, ре-.
репортер «журналіст, який готує інформацію про різні події», репортерство, репортерувати; — р. репортер, бр. рзпарцер, п. вл. герогіег, ч. слц. герогіег, болг. репортьбр, м. репортер, схв. репортер, слн. герогіег; — запозичення з англійської мови; англ.
герогіег «репортер; доповідач» (сангл. герогіоиг) походить від фр. герогіег (ст. герогіеиг) «репортер» (власне «той, що робить повідомлення, репортаж»), утвореного від герогіег «відносити назад, переносити». — СІС2 726; Фасмер III 472; Черньїх II 112; Грот Фил. раз. II 508; Кораіігізкі 836; НоІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 627; КІеіп 1329; Оаигаі 575, 625. — Див. ще репортаж.
репрезентувати «представляти», репрезентант, репрезентація, репрезентативний; — р. репрезентовать, бр. рзпрззентаваць, п. вл. гергегепіо-м/ас, ч. гергегепіоуаіі, слц. гергегепіо-уаі’, нл. гергегепІОАуаз, болг. репрезен-тйрам, м. репрезентйра, схв. репре-зентовати, слн. гергегепіігаіі; — запозичено, можливо, через польське посередництво, з латинської мови; лат. гергаезепіаге «наочно уявляти; відтворювати» складається з префікса ге- і дієслова ргаезепіаге «подавати; передавати, вручати». — СІС2 726; ССРЛЯ 12, 1235; Кораіігізкі 836; НоІиЬ—Еуег 417; РЧДБЕ 627. — Див. ще презент, ре-.
репресія «захід державного примусу, покарання», репресивний, репресувати; — р. репрессия, бр. рзпрзсія, п. гергез]а, ч. гергезе, слц. гергезіа, вл. гергезі]а, болг. репресия, м. репреси/а, схв. репреси}а, слн. гергезір; — запозичення з пізньолатинської мови; пізнє лат. гергеззіо «придушення» пов’язане з лат. гергіто «придушую, приборкую», що складається з префікса ге- і дієслова ргето «давлю, топчу; пресую». — СІС2 726; Черньїх II 112; Кораіігізкі 836; РЧДБЕ 627; Таїсіє—Ноїт. II 360. — Див. ще прес, ре-. — Пор. експрес, компрес.
репродукція «відтворення; твір образотворчого мистецтва, відтворений поліграфічним способом», репродуктор «гучномовець», репродуцент (спец.) «відтворювач», репродукувати; — р. болг. репродукция, бр. рзпрадукцьія, п. гергогіиксіа, ч. гергогіиксе «репродукція; виконання», слц. гергогіиксіа «ре
продукція; переказ», вл. нл. гергобик-сі]а, м. репродукцій, схв. репродукуй') а, слн. гергоййксЦа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Керго-Ьикіібп, фр. англ. гергосіисііоп походять від пізньолат. гергбйисііо, утвореного від дієслова гергбдйсеге «відтворювати», що складається з префікса ге-і дієслова ргбдйсеге «виробляти, створювати; родити». — СІС2 726; ССРЛЯ 12, 1239; КораІігізкі 836; НоІиЬ—Еуег 418; РЧДБЕ 628. — Див. ще продукт, ре-.
репс «цупка тканина з дрібними рубчиками», рипс «тс.» Куз; — р. репс, бр. рЬІПС, П. гурз, Ч. СЛЦ. ГІрЗ, 6ОЛГ. М. рипс, схв. рипс, слн. гірз; — запозичення з французької мови; фр. герз «репс» походить від англ. гер, герз «тс.», пов’язаного з гіЬз, мн. від гіЬ «ребро», спорідненого з псл. геЬго, укр. ребро. — СІС2 726; Фасмер III 472; ССРЛЯ 12, 1239; Горяев 451; Смирнов 262; КораІігізкі 856; РЧДБЕ 634; Оаи-гаі 625; КІеіп 1327, 1330, 1346. — Див. ще ребро.
рептилія «плазун»; — р. болг. реп-тйлия, бр. рзптьілія, п. геріуііе (мн.), ч. герііііе, слц. геріїїіе, вл. герііі, схв. рептйли (мн.), рептили/е «тс.», слн. герІП; — запозичення із середньолатинської мови; слат. герїіііа «плазун» походить від герііііз «повзучий», утвореного з геро «повзу», спорідненого з лит. геріібіі «лазити рачки», лтс. гарі «тс.», гариз «повзком», прус, ґїраііі «ідіть услід», зеггїрігпаі «дізнаємося». — СІС2 726; ССРЛЯ 12, 1240; НоІиЬ— Буег 448; РЧДБЕ 628; Таїсіє—Ноїт. II 430; МйЬІ.—Епгіх. III 478—479; Тгаиі-глапп 246.
рептух «мішок для годування запряжених коней; плетений з мотузків мішок для сіна; [торба Нед]», [раптух Нед, ре'втух, репех Л, рептюк Л] «тс.», [репе'ха] «довга сорочка, в якій ходили хлопці до 16 років; різновид мішка, з якого годують коней» Мо, [рептюх] «торба» Нед, ст. раптухя> «простирадло» (1596); — р. [рептух], п. [кгеріисгі], слц. кгерїисЬ; — запози
чення з німецької мови; очевидно, вихідною є форма нім. Кгірр(еп)іисгі, яка складається з Кгірре «ясла, корито», пов’язаного з свн. кгірре, двн. кгірра, дат. кгуЬЬе, снідерл. кгіЬЬе «тс.», гол. кгіЬе «годівниця; ясла; стійло, ліжко», сангл. дангл. сгіЬЬ, англ. сгіЬ «тс.», і Тиск «сукно, лляне полотно»; реконструкція *репдук, п. *гер(іик як запозичення з снн. гергіак «шматок тканини», переосмисленого під впливом слова хребет (Кипарский ВЯ 1956/5, 136; Кі-рагзку 2І81РН 22/2, 433), викликає сумнів. — Шелудько 44; Фасмер III 473; Преобр. II 198; Потебня РФВ 1, 263; Вгйскпег 265—266; 8\¥ V 543; К1и§е—Міігка 406, 795; КІеіп 372; Угіез ІЧЕХМ' 360. — Див. ще вантух. — Пор. галстук, лантух, рантух.
репутація «загальна думка про когось»; — р. болг. репутсщия, бр. рзпу-тацьія, п. гериіафа, ч. гериіасе, слц. гериіасіа, м. схв. репутаци]а, слн. ге-риіасі]а; — через російське і польське посередництво запозичено з французької мови; фр. гериіаііоп «репутація; славнозвісність, добре ім’я» походить від лат. гериїаііо «обдумування, міркування», пов’язаного з гериіаге «обдумувати, міркувати; обчислювати», що складається з префікса ге- і дієслова риіаге «обдумувати, міркувати; рахувати; оцінювати; різати, очищати». — СІС2 726; Фасмер III 473; Черньїх II 112; 81. імуг. оЬсусЬ 644; НоІиЬ—Буег 418; РЧДБЕ 628; ОаигаІ 626. — Див. ще ампутація, депутат, ре-.
репуха — див. ропуха.
[репухатий] «пузатий, товстий» Нед, [ропухатий] «товстий, роздутий подібно до жаби»; — очевидно, похідне утворення від ропуха (див.).
реп’ях (бот.) «чіпка й липка головка лопуха; лопух, Агсїіит Іарра Б. (Еар-ра Агіапз. Мак); [будяк пониклий, Саг-сіииз пиїапз Б. Мак; нетреба звичайна, ХапіЬіит зігитагіит Б.; корінь лопуха Нед]», [репей] «туриця, ЕсЬіпозрегтит іарриіа Бейт.» Мак, [репей польський] «нетреба колюча, ХапіЬіит зріпозит Б.»
Мак, [репешка] «нетреба колюча» Мак, [репешник] «парило звичайне, А^гіглопіа еираіогіа Б.» Мак, [репик] «тс.», [репій] «лопух» Мак, [репляш-ка] (місцева назва сільської вулиці, на якій колись росли реп’яхи) Мо, [реп’яшки] «туриця; парило звичайне; реп’яшок пряморогий, СегаіосерЬаіиз огіЬо-сегаз Г).С.; нетреба звичайна» Мак, ре-п’яшник «лопух», реп’яшбк «реп’яшок пряморогий; [нетреба звичайна; туриця Мак]», [рипляк] «будяк пониклий» Мак, [рип’як] «лопух великий, Барра гпарг Саегіп.» Мак, [рип’ян] «будяк пониклий» Мак, [ріпак] «парило звичайне» Мак, [ріпейник] «лопух великий» Мак, [ріпляк] «лопух» Мак, [ріп-ляпгка] «туриця» Мак, [ріплях] «лопух» Мак, [ріп’як] «будяк пониклий; лопух Нед», [ріп'ях] «тс.» Мак, [ріп’ях жовтий] «парило звичайне» Мак, [рі-п’ячок, ріп’яшки] «тс.» Мак, [ріп’я-шок] «туриця» Мак, [ріп’яшок майсь-кий] «реп’яшок пряморогий» Мак, [репі-хатий] «покритий реп’яхом, розтріпаний» Нед, [реп’яхбтий] «тс.» Нед, реп’яхуватий; — р. репбй «реп’ях, лопух; парило», репейник, репьяк «тс.», репяшбк «реп’яшок», бр. [рапей] «реп’ях», [рапешнік] «тс.», рзпік «парило», [рапяхі] «відходи при прядінні», п. ггер «реп’ях», ч. герік «парило», слц. герік, вл. герік «тс.», болг. репей «реп’ях», схв. репух, СЛН. [геріе] (зб.) «тс.», р.-цсл. р'кпии «тс.; колючка»; — псл. *герь]ь «реп’ях, колючка», пов’язане з геріїі «встромляти» (пор. п. отге-ріс «всадити, вліпити», слц. [геріі’за] «вчепитися», ч. ст. угерііі «встромити»); далі, очевидно, споріднене з лит. арг5ріі «охопити», лат. гаріо «хапаю». — Шамота 34—35; Коваль 68; Черньїх II 111; Фасмер III 471; Меркулова Очерки 94; Вгйскпег 475; МасЬек Е5ДС 530; ,1т. гозіі. 106—107; 8сЬиз-іег-5е\ус 1215; Рокоту 866.
[реп’яхівка] «різновид плахти, жіночого одягу»; — очевидно, пов’язане з реп’ях; назва могла бути мотивована формою вишивок на одязі; пор. [ре-
п’яшбк, реп’яшкбва кривулька] (рід вишивки), що походять від реп’ях (див.).
[рередє] «жилка листка Нед»; — неясне.
ререпнути — див. репати(ся).
ресора, ресорник; — р. рессбра, бр. рьісбра, п. гезог, болг. ресор; — запозичення з французької мови; фр. гез-зогі «пружина; ресора; енергія, сила» утворене від геззогііг «знову виходити; виступати; підскакувати», яке складається з префікса ге- і дієслова зогїіг «вийти, випустити». — СІС2 727; Фасмер III 474; ССРЛЯ 12, 1247; Преобр. II 198; 51. у/уг. оЬсусЬ 645; РЧДБЕ 628; Баигаї 628, 675. — Див. ще ре-, сорт.
респект «пошана, повага», респектабельний; — р. болг. респект, бр. рзспект, п. ч. вл. гезрекі, слц. гезрекі, нл. гезресіо^аз «поважати», м. респект, схв. респект, слн. гезрекі; — запозичене з французької мови, очевидно, через німецьку (н. Незрекі); фр. гезресі «пошана, повага» походить від лат. ге-зресіиз «повага; точка зору; оглядання назад», пов’язаного з гезрісеге «дивитися назад, оглядатися», що складається з префікса ге- і дієслова зресіо «дивлюся», пов’язаного з зресіо «дивлюся, спостерігаю». — СІС2 727; ССРЛЯ 12, 1244; НйШ-ХУогіЬ 16; РЧДБЕ 628; Ко-раїігізкі 839; НоІиЬ—Буег 418; Баи-гаі 627; АМаІсІе—НоГт. II 570. — Див. ще ре-, спектакль.
респіратор «прилад для захисту від дії шкідливого пилу», респірація «дихання»; — р. болг. респиратор, бр. рзспіратар, п. гезрігаіог, ч. слц. слн. гезрігаіог, схв. респираци/а «респірація»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Незрігаіоґ, фр. гезрі-гаіеиг, англ. гезрігаіог утворені від лат. гезрігаге «видихати, випускати», що складається з префікса ге- і дієслова зрїгЗге «дути, дихати». — СІС2 727; ССРЛЯ 12, 1245; Кораііпзкі 839; Но-ІиЬ—Буег 418; РЧДБЕ 628; Таїсіє— Ноігп. II 575—576. — Див. ще ре-,
спирт. — Пор. аспірант, конспірація.
республіка, республіканець; — р. республика, бр. рзспубліка, п. ч. слц. вл. нл. гериЬІІка, болг. м. репуб-лика, схв. република, слн. гериЬІІка; — запозичення з латинської мови; лат. гезрйЬІІса «держава, республіка, суспільство» (із словосполучення гез рйЬ-Ііса «тс.», букв, «громадська справа», пор. кальку п. ггес2 розроігіа «тс.») складається зі слів тез «стан, справа, річ, обставина; держава», спорідненого з дінд. гаЬ «благо, майно, багатство», геуапЬ «багатий», ав. гаеуапі- «тс.», га-«давати, подавати», дірл. гаїЬ «нагорода», і рйЬІІсиз (жін. р. рйЬііса) «суспільний, державний, всенародний». — СІС2 727; Фасмер III 474; Черньїх II 113; КЗСРЯ 388; Смирнов 262; Кора-Іігізкі 837; НоІиЬ—Буег 418; ХУаІгіе— Ноїт. II 430. — Див. ще публіка*. — Пор. реальний.
реставрація, реставратор, реставраторство, реставрувати; — р. болг. реставрация, бр. рзстаура-цьія, п. гезіаигасіа, ч. гезіаигасе, слц. гезїаигасіа, вл. гезіам/гасра, м. рестав-рацща, схв. рестаураци)а, слн. гезїау-гасЦа; — запозичене через польське посередництво із західноєвропейських мов; нім. Везїаигаїібп, фр. гезіаигаїіоп походять від лат. гезїаигаїіо «відновлення», пов’язаного з гезїаигаге «відновлювати», що складається з префікса ге- і основи реконструйованого *зїаигоз «підставка, підпірка», спорідненого з гр. отаорбс «стовп», дісл. зїаигг «тс.», двн. зїіига «кермо», нвн. Бїеиег «тс.». — СІС2 727; Коваль 116; ССРЛЯ 12, 1249; Фасмер III 474; Кораіігізкі 839; НоІиЬ— Ьуег 418; У/аМе—Ноїт. І 705—706. — Див. ще ре-. — Пор. ресторан.
ресторан, ресторатор (заст.) «власник ресторану», ресторація «ресторан»; — р. м. ресторан, бр. рзста-ран, п. гезіаигафа, ч. гезіаигасе, слц. гезїаигасіа, вл. нл. гезІам/гасЦа, болг. ресторант, схв. ресторан, слн. гезїа-угасра; — запозичене, можливо, через
російське посередництво з французької мови; фр. гезіаигапі «ресторан; укріплюючий, підкріплюючий» утворене від гезїаигег «підкріпляти, відновлювати сили, реставрувати», що походить від лат. гезіаигаге «відновлювати»; слово ресторація походить від лат. гезїаига-ііб «відновлення». — Акуленко 141; Коваль 116; Черньїх II 113; Фасмер III 474; КЗСРЯ 388; Кораіігізкі 839; Но-ІиЬ—Ьуег 418; Иаигаі 628. — Див. ще реставрація.
ресурс (мн. ресурси); — р. болг. м. схв. ресурс, бр. рзсурс, п. гезигзу; — запозичення з французької мови; фр. геззоигсе «засіб, спосіб, дані, ресурси» пов’язане з фр. ст. геззоиггіге «підійматися», яке походить від лат. гезиг^еге «знову підійматися; знову виникати», що складається з префікса ге- і дієслова зиг^еге (< *зиЬзге§еге) «підіймати; сходити; виникати», утвореного за допомогою префікса зиЬ- «під, біля» від течете «правити, направляти, кидати в ціль». — СІС2 727; Фасмер III 475; ССРЛЯ 12, 1252; РЧДБЕ 629; Кора-Іігізкі 840; Ьаигаі 628; ХУаІгіе—Ноїт. II 635. — Див. ще ре-, регент, суб-.
[рет] «рівне поле, болотисте поле, мокра земля» ВеУг, [рит] «тс.» тж, [реть] «заболочена низина» Ч, [ретя-га] «калюжа, болото» Нед, [ретяжи-на\ «вузька і довга заболочена низина з джерельними водами» Ч, [ретйш] «озеро» Ч, [ретяний] (у виразі: [ретя-на земля] «мокра земля») ВеУг; — схв. рит «болотиста місцевість»; — запозичення з угорської мови; уг. геі «лука» етимологічно неясне. — ВеУг 254; Лизанец 620; МІЧТЕБг III 396.
ретельний «акуратний, [точний Г; чесний, порядний, відвертий; справжній Нед]»; — запозичення з польської мови; п. ггеїеіпу «сумлінний, чесний, акуратний» (давніше *гггеїе1пу) пов’язане з ст. 2Г2ес «дивитися, спостеріга-ти; звертати увагу», спорідненим з укр. зріти; пор. ч. ггеїеіпу «ясний, очевидний; чіткий», слц. ггеіеГпу «тс.», пов’язані З Ч. 2ГЇ1І (ст. 2ГІЄІІ) «ДИВИТИСЯ»,
слц. ггіеі’ «тс.». — Вгйскпег 476, 657; МасЬек Е8ЛС 719. — Див. ще зріти*.
ретируватися «відступати, зникати», ретирада «ухилення від рішучих дій; відступ; укріплене місце для оборони на випадок відступу», ретирад «тс.»; — р. ретироваться, бр. рзціра-вацца, п. заст. геїугохуас зі^, схв. ре-терйрати, ретирйрати, слн. геіігіга-іі; — запозичення з французької мови; фр. зе гегігег «відступати, відсторонятися; відходити; покидати займатися чимось», геїігег «тягти до себе, виймати, брати назад» утворене за допомогою префікса ге- від дієслова іігег «тягти, волокти». — СІС2 728; Фасмер III 475; ССРЛЯ 12, 1254; Смирнов 263; 8№У 523; НоІиЬ—Ьуег 415; Оаигаі 629, 711. — Див. ще ре-, тираж.
[ретйтися] «битися, боротися», [ре-тикати(ся) Нед, рішитися ВеЗн] «тс.», [ретувати] «сваритися» Мо, [не-ретйвий] «слухняний, лагідний, необразливий» Ж; — р. [ретйться] «гаря-читися; гаряче і сміливо братися за якусь справу», р.-цсл. ретити «спонукати», ретитися «змагатися, прагнути», стел, ретити «тс.»; — псл. геї- пов’язане чергуванням голосних з гаіь «військо, війна», гаііїі з^ «ворогувати». — Фасмер III 475; Преобр. II 199; КЗСРЯ 388. — Див. ще рать.
ретор (заст.) «учень класу риторики», [реторва] (зб.) «учні класу риторики», ретбрика (заст.) «риторика; підручник з риторики; п’ятий з семи класів духовних училищ і семінарій», реторйчний «риторичний, красномовний» Куз, ст. ретор «оратор» (XVII ст.); — р. заст. ретбрика «риторика», бр. ст. реторт> «оратор»; — запозичення з польської мови; п. геіог «ритор», як і ч. слц. слн. геіог «оратор», вл. геіогіка «риторика», болг. м. ретор «оратор», схв. ретор «тс.», походить від лат. гЬеїог «ритор, учитель красномовності», яке зводиться до гр. рг|тсор «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач». — Фасмер III 475; КораІігізкі 840; НоІиЬ—
Ьуег 419; РЧДБЕ 629. — Див. ще ритор.
реторта «посудина з повернутою вбік шийкою для нагрівання речовин»; — р. болг. м. реторта, бр. рзтбрта, п. ч. слц. вл. геїогіа, схв. реторта, слн. геїбгіа; — запозичення з німецької мови; н. Кеібгіе через фр. геіогіе «тс.» зводиться до слат. геїоНиз (жін. р. геІоНа) «повернутий назад», пов’язаного з лат. геїогдиео «повертаю назад», що складається з префікса ге- і дієслова іогдиео «повертаю, обертаю, кручу». — СІС2 728; Фасмер III 475; Ко-раїігізкі 840; НоІиЬ—Ьуег 419; РЧДБЕ 629. — Див. ще ре-, торт.
ретроград «противник прогресу», ретроградство', — р. болг. ретроград, бр. рзтраград, ч. геіго^гагіпі «зворотний, протилежний», слц. геіго-§га<іпу «ретроградний», вл. геіго^гагіпу «тс.», м. ретроград, схв. ретроградам. «який іде назад», слн. геДо^гагіеп «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. геїго^гагі «зворотний», фр. геіго^гагіе «тс., ретроградний», англ. геїго^гагіе «тс., ретроград» походять від лат. геїгб^гагіиз, геігб^га-сііз «який іде назад», пов’язаного з геї-гб^гасііоґ «іду назад, рухаюся в зворотному напрямі», що складається з префікса геДб «назад, ззаду», похідного від ге-, і дієслова §га<ііог «крокую, ступаю». — СІС2 728; ССРЛЯ 12, 1256; НоІиЬ—Ьуег 419; РЧДБЕ 629; ОаигаІ 630; КІеіп 1339; Таїсіє—Ноїш. І 615, II 422, 431. — Див. ще градус, ре-.
ретроспекція «погляд у минуле», ретроспективний; — р. болг. ретро-спекция, бр. рзтраспекцьія, п. геіго-зрекфа, ч. геДозрексе, слц. геДозрек-Дуа, вл. геДозрекДуупу, м. ретроспек-циіа, схв. ретроспекциіа, слн. геДо-зрекеца; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. геДозресїіоп, нім. КеДозрекїібп, англ. геДозресДоп походять від лат. геДбзрісеге «дивитися назад», яке складається з префікса геДб «назад, ззаду» і зрісеге (зресеге) «дивитися». — СІС2 728; ССРЛЯ 12, 1257;
Кораіігізкі 840—841; НоІиЬ—Буег 419; РЧДБЕ 630; Оаигаї 630; КІеіп 1339. — Див. ще ретроград, спектакль.
ретувати — див. ретйтися.
ретуш «виправлення негатива, картини», [ретуша] «тс.» Куз, ретушер, ретушувати; — р. ре'тушь, бр. ратуш, п. геїивг, ч. слц. геїиз, вл. геіи-за, болг. м. ретуш, схв. ретуш, слн. геійза; — очевидно, через західнослов’янське посередництво (з огляду на наголос) запозичено з французької мови; фр. геіоисЬе «ретушування; перероблення, поправка» пов’язане з дієсловом геіоисЬег «ретушувати, підправляти, підмальовувати; переробляти», утвореним за допомогою префікса ге-від дієслова ІоисЬег «торкати, мацати», що походить від нлат. *1оссаге або Ниссаге «бити, забивати», звуконаслідувального походження. — СІС2 728; ССРЛЯ 12, 1257; Кораіігізкі 841; Но-ІиЬ—Буег 419; Оаигаі 712, 716. — Див. ще ре-, токата, туш1.
ретязь «ланцюг; [намисто Не'д; залізний засув]», [ратізь] «залізний засув» Нед, [ре'тіж] «тс.», [ре'киз] «ретязь» тж, [ретезь] «ланцюг з жовтого дроту» Шух, [ретєзи] «латунні ланцюжки як прикраса» Нед, [ретєзки, ре-тязки] «тс.» Нед, [ретізь] «ретязь», [ретязі] «дверний ланцюжок» Нед, ре-тязьок «ланцюжок», ретязбк «тс.; [мотузочка Пі]»; — бр. ст. ретезь «ланцюг», ретязь «тс.», п. Амгхесіцгіх «залізний засув», СТ. Г2ЄСІцб2, ч. ҐЄЇЄ2 «ланцюг», слц. геі’аг «тс.; низка», вл. г]есаг «ланцюг», нл. г]еза2 «тс.», р.-цсл. ре-тазь; — очевидно, псл. *геЦ(І2ь, запозичене з германських мов; дісл. гекепсіі (гекепсіг) «ланцюг», дангл. гасепіе, двн. гаЬЬіпга «тс.» споріднені з дінд. гааапа «мотузок; ремінь»;’ менш переконливе зведення (МасЬек Е8ЛС 531) до псл. *уегі-^2-ь як складного утворення з основ *уьгШІ «вертіти» і у^гаіі «в’язати» (пор. ч. ст. угіоуіег «ланцюг коло воза», пізнє п. у/ґ2Єсіцсі2 «засув» з початковим у/-) або зіставлення (Вгйскпег 633) з псл. геі-, гаї- «воювати; рать». —
Фасмер III 476; ЗсЬизіег-Зем/с 1222— 1223; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 74—75. — Пор. веретяж.
[реуруска] «дикий виноград» Пі; — запозичення з румунської мови; рум. гаигйзса є фонетичним варіантом назви Іаигйзса «дикий виноград з невеликими чорними зернами», яка походить від лат. ІаЬгйзса «дикий виноград», очевидно, запозиченого з галльської мови. — Е>БКМ 450; Таїсіє—Нойп. І 740.
[реус] «плаксій»; — очевидно, давніше *ревус, утворене за допомогою лат. суфікса -из від ревіти «голосно плакати» (див.).
реферат «короткий виклад змісту наукової праці, книги», реферативний; — р. болг. м. реферат, бр. раферат, п. ч. слц. вл. нл. геїегаі, схв. реферат, слн. геїегаї; — запозичення з німецької мови; н. Кеіегаї походить від слат. ге-Іегаї, букв, «нехай він доповість», особової форми дієслова лат. геїего, геїегге «нести назад; переказувати, повідомляти, доповідати», утвореного за допомогою префікса ге- від Іего, Іегге «носити, доносити», спорідненого з гр. фєрсо «несу», гот. Ьаїга, ірл. Ьіги «тс.», псл. Ьегр, Ььгаїі, укр. беру, брати. — СІС2 728; Фасмер III 476; ССРЛЯ 12, 1258; Кора-Іігізкі 824; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 630; К1и§е—Міїгка 590; ХУаІсІе—Ноїт. І 483—485. — Див. ще брати, ре-. — Пор. рефері, реферувати.
рефері «суддя спортивних змагань»; — р. реферй, бр. рзферьі, болг. рефер, схв. реферй; — запозичення з англійської мови; англ. геїегее «рефері; третейський суддя» утворене від геїег «стосуватися, посилатися, звертатися, (юр.) передавати на розгляд», що через посередництво фр. геїегег «відносити; подавати» зводиться до лат. геїегге, ге-Іего «нести назад; переказувати, повідомляти; звертатися». — СІС2 729; ССРЛЯ 12, 1259; РЧДБЕ 630; КІеіп 1317. — Див. ще реферат.
реферувати «робити короткий виклад змісту наукової праці, книги», референдум «всенародний опит», рефе
рент «консультант, доповідач з певних питань; особа, що складає реферат», референція «довідка про платоспроможність; довідка про колишню службу»; — р. реферйровать, бр. реферьі-раваць, п. вл. геїегом/ас, ч. геїегоуаі, слц. геїегоуаі’, болг. реферйрам «реферувати; бути рефері на змаганнях», м. реферйра, схв. реферисати, слн. геїе-гїгаїі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. геїегїегеп «доповідати», фр. геїегег, англ. геїег «тс.» зводяться до лат. геїего, геїегге «нести назад; переказувати, повідомляти, доповідати». — СІС2 728—729; 81. м/уг. оЬсусЬ 632; НоІиЬ—Ьуег 413; РЧДБЕ 630. — Див. ще реферат.
рефлекс «реакція на подразнення; явище, що спричинюється іншим явищем», рефлексація, рефлексія «осмислення власних дій; самоаналіз», рефле'к-тор «відбивач світла; обігрівальний прилад», рефлексивний, рефлективний, рефлекторний, рефлектувати; — р. болг. рефлекс, бр. рефлекс, п. геїіекз, ч. слц. геїіех, вл. геї1екзі]а, нл. геїіекіог «прожектор», м. рефлекс, схв. рефлекс, слн. геїіекз; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кейех, фр. гейехе, англ. гейех походять від лат. геГІехиз «згин; зворотний рух», пов’язаного з дієсловом геїіесіо «загинаю, повертаю назад», яке складається з префікса ге- і дієслова йесіо «гну, відхиляю; змінюю напрям». — СІС2 729; Фасмер III 476; ССРЛЯ 12, 1261; Кораіігізкі 824—825; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 630; ОаигаІ 618; КІеіп 1318; Таїсіє—Ноїт. І 514— 515. — Див. ще ре-, флексія.
реформа, реформатор, реформатство, реформація, реформізм, реформіст, реформаційний, реформувати, дорефбрмений, порефдрмений; — р. болг. м. реформа, бр. реформа, п. ч. слц. вл. нл. геїогта, схв. реформа, слн. геїогта; — запозичення з французької мови; фр. геїогте «реформа; перетворення; поліпшення» пов’язане з дієсловом геїогтег «реформувати; перетворювати; поліпшувати», що походить від лат. геїог-
таге «перетворювати; поліпшувати; відбудовувати», утвореного за допомогою префікса ге- від дієслова Іогтаге «надавати форму; розвивати; організовувати», похідного від Іогта «форма». — СІС2 729; Фасмер III 477; Черньїх II 114; Кора-Іігізкі 825; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 631; ОаигаІ 618. — Див. ще ре-, форма.
рефрен «повторення наприкінці строфи»; — р. болг. рефрен, бр. рефрен, п. геїгеп, ч. слц. слн. геїгеп, м. рефрен, схв. рефрен; — запозичення з французької мови; фр. геїгаіп «рефрен, приспів, пісенька» походить від фр. ст. геїгай, пов’язаного з геїгаіпгіге «розбивати» (рефрен — повторення, що розбиває пісню), яке зводиться до нар.-лат. *геГгап§еге (< лат. геїгіп^еге) «розламувати», що походить від Ігап^о, -еге «ламати; розбивати; роздробляти». — СІС2 730; ССРЛЯ 12, 1270; Кораіігізкі 825; НоІиЬ—Буег 413; РЧДБЕ 631; Паигаї 618—619; СатіІІзсЬе§ 758; А\7а1-гіе—Ноїт. І 541. — Див. ще ре-, фракція. — Пор. фрагмент.
рефрижератор «холодильник (вагон, судно тощо); частина холодильника, де випаровується рідина»; — р. болг. рефрижератор, бр. рефрьіжера-тар, п. геїгі^егаїог, ч. слц. геїгі^егаіог, болг. схв. рефригератор; — запозичення з французької або німецької мови; фр. геІгі^егаїеиг «холодильник», н. Кеігі^егаїог «тс.» зводяться до лат. ге-Ігі^егаге «охолоджувати, освіжати», утвореного з префікса ге- та основи іменника Ігі^из (род. в. Ігі^огіз) «холод, холоднеча; прохолода», спорідненого з гр. рїуо<^ «холод, холоднеча», далі, можливо, з псл. *зігегь або *зеггь (п. зге-го§а «паморозь», зггоп «іній», ч. зігіг «тонкий лід», болг. скреж «іній», слн. зге2 «снігова кора», укр. сере'н). — СІС2 730; ССРЛЯ 12, 1270; НоІиЬ— Буег 413, 456; МасЬек Е8ЛС 589; \МаІ-<іе—Ноїт. І 547; Егізк II 654—655. — Див. ще ре-. — Пор. серен.
[рехкати] «кумкати», [рехкіт] «кумкання», [ре'хкавка] (зоол.) «древесни-ця, Нуіа агЬогеа Б.» Нед, [рехкалка,
рйхкавка] «тс.» Нед; — р. [рехать] «рохкати, хропіти», [рехать] «тс.», п. гесгіоіас «кумкати; рохкати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до рохкати (пор.).
[рехтельний] «чесний, порядний, відвертий; справжній» Нед, [рихтельне] «ретельно, точно»; — результат контамінації слів [ретельний] «точний, справжній; чесний» і [рйхтик] «точнісінько», [рйхтино] «саме, напевне». — Див. ще ретельний, рйхтик.
рехтйти — див. ряхтїти.
[рецак] (бот.) «рижик смачний, Басїагіиз сіеіісіозиз Ег.» Мак; — видозмінене запозичення з польської мови; п. [гусігек] (вид гриба) пов’язане з гусіг «рижик смачний, Басіагіиз гіеіісіозиз Рг.», гесігук «тс.». — Див. ще ридз.
рецензія «відзив», рецензент, рецензійний, рецензувати; — р. болг. реце'нзия, бр. рзцзнзія, п. гесеп2]а, ч. гесепге, слц. гесепгіа, вл. гесепзЦа, м. рецензи]'а, схв. рецензи]'а, слн. ге-сеп2Ї]а; — очевидно, через німецьке посередництво (н. ЙЄ2ЄП5ІОП, ЙЄ2ЄП5ЄПІ) запозичено з латинської мови; лат. ге-сепзіо «огляд, цензорське обстеження» пов’язане з дієсловом гесепзеге «перераховувати, перевіряти; оглядати; рецензувати», що складається з префікса ге- і дієслова сепзеге «визначати вартість, оцінювати; висловлювати думку». — СІС2 730; Фасмер III 477; Черньїх II 114; Цьіганенко 397; Кораіігізкі 821; НоІиЬ—Буег 411; РЧДБЕ 631. — Див. ще ре-, ценз.
рецепт, рецептар (заст.) «аптекар», рецептура; — р. рецепт, бр. рзцзпт, п. гесеріа, ч. слц. гесері, болг. рецепта, м. рецепт, рецепта, схв. рецепт, слн. гесері; — запозичене з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво (н. Кегері); лат. ге-серїит «прийняте» пов’язане з гесеріо «беру назад, знову приймаю», формою інтенсива від гесіріо «обертаю назад; приймаю», що складається з префікса ге- і дієслова саріо «беру; ловлю; засвоюю». — СІС2 730; Фасмер III 477;
Черньїх II 114; Смирнов 265; Кораіігізкі 821—822; НоІиЬ—Буег 412; РЧДБЕ 632. — Див. ще концепт, ре-.
[рецетовка] «вид плахти»; — неясне.
рецидив «повторний вияв чого-небудь», рецидивіст; — р. болг. м. рецидив, бр. рзцьідьіу, ст. рецьідьіва (XVI— XVII ст.), п. гесугіум/а, ч. гесісііуа, слц. слн. гесігіїуа, схв. рецидив; — очевидно, через польське і німецьке посередництво (н. Кегігіїу) запозичене з латинської мови; лат. гесісїїуиз «який відновлюється» пов’язане з гесідо, -еге «знову падати, повертатися», яке складається з префікса ге- і дієслова сабо, -еге «падати, траплятися». — СІС2 731; Фасмер III 478; Смирнов 265; Кораіігі-зкі 822; НоІиЬ—Буег 412; РЧДБЕ 632. — Див. ще казус, ре-.
рецитувати «декламувати», рецитація; — р. рецитйровать, п. гесуіо-м/ас «декламувати; говорити без запинки», ч. гесгіоуаБ слц. гесіїоуаі’, вл. гесі-їохуас, болг. рецитйрам, м. рецитира, схв. рецитовати, слн. гесШгаіі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. гехіїіегеп, фр. гесіїег, англ. гесгіе походять від лат. гесііаге «читати вголос», яке складається з префікса ге- і дієслова сііаге «викликати; наводити, цитувати, проголошувати». — СІС2 731; Черньїх II 114; Кораіігізкі 822— 823; НоІиЬ—Буег 412; РЧДБЕ 632; Е>аи-гаі 615; КІеіп 1311. — Див. ще ре-, цитата. — Пор. речитатив.
[рецок] (зоол.) «бурозубка (землерийка), Богех Б.», [ирчок, ирджок, рджок, жджок, зьджьок ВеЛ] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [гесек] «тс.» є результатом видозміни форми Г2?50Гек (< *Г2?50г) «ТС.», ЩО пов’язується З Г2£5а «вія», спорідненим з р. реснйца «тс.», укр. [ряса] «складка; колос, волоть»; назва дана за зовнішньою ознакою хом’ячка, який має м’яке волосся.— 8\¥ V 491, 821. — Див. ще ряса2.
речитатив «наспівна декламація»; — р. болг. речитатив, бр. рзчьітатьіу,
п. гесуїаіум/, ч. гесіїаііу, слц. гесіїаіі'у, вл. гесіїаііху, м. речитатив, схв. реци-татйв, слн. гесііаіі'у «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. гесіїаїіуо «тс.» утворене від лат. гесііаге «читати вголос», що складається з префікса ге-і дієслова сіїаге «викликати; проголошувати». — СІС2 731; ССРЛЯ 12, 1278; КЗСРЯ 389; КораІігізкі 822—823; НоІиЬ—Ьуег 412. — Див. ще ре*, цитата. — Пор. рецитувати.
[решетняк] (бот.) «моховик зелений, Воіеїиз (Хегосотиз) зиЬїотепІо-зиз Ь.», [решетник Мак], решітка, підрешітка «тс.», [решетюкй] «жовтуваті, подібні до маслюків гриби» Л; — р. [решетка] «моховик зелений», [решетник] «тс.»; — похідні утворення від решето-, назви гриба могли бути зумовлені наявністю у нього пористої шапинки, яка нагадує решето (пор. інші назви цього гриба [сітник], р. [ситник, сйтдвик, ситуха]). — Див. ще решето.
решето «вид сита з крупною сіткою; тамбурин», решетар «виготовлювач решіт», решетйна «решето; обід решета; [фіна, крупка, личинка солітера Нед, Куз]», [решетйнець] «вугор, фіна, личинка солітера» ВеНЗн, [реше-туха ВеНЗн, решетчйна Нед, решітка ВеНЗн] «тс.», решетище «обід решета», [решетюкй] «їжа зі шматочків відвареного тіста, віддушеного на решеті» Л, решітка «предмет з перехрещених прутів; частина топки; народний музичний інструмент», [решітки] «вид шиття» Шух, решітник «той, хто виготовляє решета; той, хто продає решета; (заст.) той, хто грає на решітці», решітце «зменш, від решето; [частина токарного верстата]», [решетничйс-тий] «уражений крупкою; вугруватий» Нед, [решетчатий] «решітчастий» Нед, решітчастий, [решетарити] «виготовляти решета» Нед, [решетарува,-ти] «тс.» Нед, решетити «пробивати дірки; латувати», решетувати «просіювати через решето», обрешетити «покрити решіткою», підрешітка «густе
решето», підрешіток «тс.»; — р. решето, бр. рзшата, др. решето, решето, П. Г2Є82ОІО, Ч. ГЄ5ЄЇ0, СЛЦ. ГЄ5ЄІ0, вл. г]езо, род. в. гіезеса, полаб. гізеїе, болг. решето, схв. решето, м. решето, слн. гезбїо; — псл. гезеїо; — не зовсім ясне; зіставляється з схв. рехав «рідкий», [реха] «рідка вовна», яке, в свою чергу, пов’язується з псл. гесі'ьк'ь «рідкий»; менш переконливі припущення про зв’язок з псл. гезгіі «зв’язувати», укр. рішити (Потебня ЖСт 1891, З, 123; Младенов 560) або про спорідненість з лит. ге^гїі «плести», гекзііз «мішок для сіна», лтс. гекзіз «решето», лат. ГЄ5ЇІ8 «вірьовка, канат» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181; МасЬек Е8ЛС 530; ЬЕ 55, 148; Маїгепаиег ЕР 16, 183). — Фасмер III 479; Черньїх II 115; КЗСРЯ 389; Преобр. II 237; Вгйскпег 476; Зскизїег-Зем/с 1226—1227; ОІезсЬ 889— 890; Зкок III 132; Трубачев Рем. тер-минол. 166.
[решітка] (бот.) «зірочки жовті, Оа§еа Іиіеа Е» Мак, [решітки] «зірочки лучні, Оа§еа ргаїепзіз (Регз.) Коет. еі 8сЬи1і. Мак; шафран банатський, Сгосиз ЬапаВсиз Оау.» Мак, [решітко-ваня] «флокс, РЬІох Ь.» ВеУг, [решітник гадинець] «вероніка дібровна, Уе-гопіса сЬатесігуз Е»; — назви, очевидно, в якийсь спосіб пов’язані з решето, решітка; характер зв’язку неясний; пор. р. [решетница] «річчія, Кіс-сіа Ь.», п. ст. Ґ2ез2есіпа «жостір, КЬат-пи8 Е», ч. гезеїіак, слц. гезеВіак, нл. ґ]азезігі, ст. г]езезіп «тс.», пов’язувані з псл. гезеїо «решето» (8сЬи5І:ег-8ем/с 1221) або пояснювані як видозмінені запозичення з якогось східного джерела (МасЬек Лт. Г08І1. 145).
решка «бік монети із зазначенням її вартості»; — бр. рзшка, п. гезгка; — очевидно, запозичення з російської мови; р. решка «тс.; [решето]» не зовсім ясне; можливо, пов’язане з решето; припускається зв’язок з резать «різати» (8ХУ V 520).
решта, [решт] «решта», рештка, рештки, врешті, зрештою, наре'шті,
урешті} — бр. рзшта, п. гезхіа, ч. слц. тезі «борг, залишок», болг. м. рес-то «здача», схв. рест(6) «залишок»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Кезї «решта», запозичене через французьку (фр. гез-Іе) або італійську мову (іт. гезїо «тс.»), зводиться до слат. гезішп «решта», пов’язаного з лат. гезїо, -аге «залишатися; зберігатися», що складається з префікса ге- і дієслова зїаге «стояти; тривати, продовжуватися», спорідненого з гр. сттатбс; «стоячий, нерухомий», лит. зібіі «стати», лтс. зШ «зупинятися», псл. зіаіі, укр. стати. — Шелудько 44; йісЬЬагбі 94; Вгйскпег 458; 8кок III 131; К1и§е—Міїгка 597; ХМаІсІе—Ноїт. II 596—600. — Див. ще ре-, стати.
рея «рухомий поперечний брус на щоглах»; — р. рея, рей, бр. рзя, др. рая, п. ге] а, ге), ч. гаЬпо, слц. гаЬпо, слн. га]па «тс.»; — запозичено в давньоруську мову з германських, в українську — через російську з голландської або через російську і польську з німецької; нвн. ВаЬе, Каа, [йее| «рея» споріднене з гол. га, дат. гаа, снн. нн. сні-дерл. га «тс.», які зводяться до герм. *гаЬб- «жердина» (дісл. га, свн. гаЬе «тс.»), спорідненого з лит. гекіе «пристрій з жердин для сушіння». — Фасмер III 463; Преобр. II 195; Маїгепаиег 287; Вгйскпег 457; НоІиЬ—Ьуег 409; К1и§е—Мііхка 578—579. — Пор. рейка.
[рєдати] «гудити, ганити, лаяти, присікуватися» Нед, [рядати] «тс.» Нед; — неясне, можливо, пов’язане з [райда-ти\ «базікати, торохтіти» (див.).
рєзка — див. ряса2.
рєтки — див. рйтки.
[рєхий] «швидкий, прудкий, моторний» Нед, [рйхий] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з нл. г)есЬ (гесЬ?) «рухливий», г]ези «ледве рухаюся», а також з р. рехнуться «збожеволіти», [ряхнуться] «тс.; рушити; зійти з місця», укр. [рахатися] «рушати; зніматися з місця», [ряхатися] «збиратися, рушати».
ржа1, ржавець, ржавий, ржавина, ржавіти, ржавчйна, ржйна, ржія — див. іржа.
ржа2 (бот.) «іржа злакова, Риссіпіа ^гатіпіз Регз.» Нед, [гарджа Мак, гержа Мак, гіржа Ж, єржа Мак, ржйна Нед] «тс.»; — р. ржавчйна, схв. рїуа, слн. г)а «тс.»; — результат перенесення на грибкове захворювання злаків назви іржа «окислення заліза» на основі зовнішньої подібності. — Див. ще іржа.
[ржанець] (бот.) «тимофіївка лучна, РЬІешп ргаїепзе Ь.», [аржанець] «тс.» Мак, [арженик] «китник колінчастий, Аіоресигиз ^епісиїаїиз Ь.» Мак, [оржанець, ржаник] «тс.» Мак, [рже-нець] «тимофіївка лучна» Нед; — очевидно, запозичення з російської мови; р. аржанец «тимофіївка», [ржанец] «тс.; китник» пов’язані з рожь «жито»; назви зумовлені належністю тимофіївки, китника і жита до родини злакових. — Див. ще рож.
[ржанка] (орн.) «золотиста сивка, СЬагасІгіиз (ріиуіаііз) аргісагіиз Б.» Куз; — запозичення з російської мови; р. ржанка «тс.» пов’язане з рожь «жито»; назва зумовлена тим, що птахів цього виду часто можна бачити на житніх і озимих полях. — Булаховський Вибр. пр. III 207. — Див. ще рож.
[ржйвий] «скупий» Нед; — неясне, ржйсько, ржйще — див. рож. ржій — див. рижій.
[рзати] «іржати» Нед, [ерзати, ир-зати, ірзати, йерзати] «тс.» О; — збережена в карпатських говорах давня основа інфінітива (псл. гьхаіі, др. різати), яка в інших говорах зазнала зближення з основою теперішнього часу (псл. гьгр «іржу»). — Див. ще іржати.
рйба, [рибавчик] (орн.) «річковий крячок, 8іегпа Ьігипсіо її.» Шарл, [ри-бар, рибарик, рибарка, рибець, риб-чик] «тс.» Шарл, рибак «рибалка; [(орн.) чайка звичайна, Уапеїіиз уапеі-Іиз Ь. Л; річковий крячок ВеЛ]», [рибака] «рибалка» Л, рибалка «людина,
що ловить рибу; [(орн.) чорний крячок, СЬІІсІопіаз Яаііпезрие Шарл; клуша, Ьа-гиз [пасив к; річковий крячок тж]», рибалочка «(зменш, від рибалка), (орн.) водомороз, Аіседо аІЬЬіз Ь; [(орн.) крячок малий, Зїегпа аІЬіїгопз Раїї.; мартин, Ьагиз тагіпиз Ь. Куз]», рибалоч-кові «рід птахів ряду ракшоподібних, Аісесііпісіае», [рибалчик] «рибалка», рибалчиха, рибальня «місце рибної ловлі; рибний промисел», рибальство, ри-бар «рибалка; [(орн.) річковий крячок ВеНЗн]», [рибарївка] (орн.) «річковий крячок» ВеНЗн, [рибарка, рибарік, рибник, рибовчак, рибчак, рибяк, ри-бяр] «тс.» тж, [рибарня] «місце рибної ловлі, рибальська хатина» Куз, [рибар-ство] «рибальство», [рибарчик] «рибалка», рибас «продавець риби», рибаха (збільш.), [рибацтво] «рибальство», [рибач] «рибалка» Нед, рибачиха, рибачка, [рибачок] (орн.) «звичайний мартин, Ьагиз гісІіЬипсІиз Ь. Шарл; річковий крячок Шарл», [рибель ВеЛ, рибе-люх Куз, рибеляк Вел, риболяк ВеЛ] «тс.», [рибелята] «рибки» Кур, рибе-нятко, рибець (іхт.) «сирть, УігпЬа уіт-Ьа Ь», рибина, рйбисько, рйбка, [рйб-лячка] «ставок для риби, сажалка» ВеУг, рибник «працівник рибного підприємства, промислу; водойма або судно для утримування риби; [сарай, де солять рибу; торговець рибою Нед]», рибниця «риболовецьке судно; жін. до рибник», рибництво, [риббвчик] «рибалка» Нед, [рйбчик] (іхт.) «рибець, сирть» Куз, рибчина, риб’я «молода рибка», [риб’ячка] «торговка рибою Нед», [рибачи] (присл.) «як риба» ВеЛ, [риба.л(ь)чий] «рибальський» Нед, Куз, рибалчин, рибний, рибний «багатий на рибу», [риб’янйй] «риб’ячий», риб’ячий, рибалити, [рибалкувати] «рибалити» Нед, рибалчити, [рибальчи-ти Нед, рибарити] «тс.», рибачити, безриб’я, зарибок «риба, пущена у водойму для розплоду», зарибити, зарибнити, [нарибець] «мальок» Нед, [на-рибок] «тс.» Нед, обезрибити, обезрибіти, по-риб’ячому; — р. бр. рьіба,
др. рьіба, п. ч. слц. вл. нл. гуЬа, полаб. гаіЬе, болг. м. риба, схв. риба, слн. гГЬа; — псл. гуЬа; — остаточно не з’ясоване; очевидно, споріднене з двн. гирра, гира «гусениця; минь», свн. гирре, гире «минь»; реконструкція основи типу *гшпЬа (з суфіксом -Ьа < *ЬЬа) із значенням чогось пістрявого, рябого, лускового (пор. лит. гштіЬаз «рубець, шрам», лтс. гоЬз «вибоїна, щербина», р. рубить, укр. рябий) (Топо-ров ЗИРЯ І 5—11; Ильинский РФВ 1916/4, 246—247) не зовсім переконлива; була висунута також думка (ЗакоЬ-зоп 443; Макаев ЛС V 8—9) про походження псл. гуЬа (< *гйЬа) з *йг-Ьа, утвореного із суфіксом -Ьа, від *йг- «вода»; проте немає переконливих доказів, що свідчили б про можливість метатези йгї (пізнє псл. *ййгі) > гйі; більш переконливий варіант цього припущення (Семереньи ВЯ 1967/4, 12—13) виводить псл. гуЬа з *]'гуЬа, яке могло з’явитися внаслідок метатези з *]угЬа, спорідненим з лит. ]‘йгез «море», лтс. ]йга, прус, ійгіп «тс.», вірм. ]иг «вода» (іє. *йг- «вода»); припущення про зв’язок з лат. гиЬеїа «деревна жаба» (Горяев 305) помилкове, див. Таїсіє— Нойп. II 445. — Коваль 95—96; Фасмер—Трубачев III 525—526; Черньїх II 129—130; Преобр. „II 229; Вгйск-пег 470; МасЬек Е83С 526; ЗсЬизїег-8єаус 1255—1256; 8кок III 136; Кри-тенко Вступ 522.
[рибіна] (бот.) «бузина червона, ЗатЬисиз гасетоза Ь.» Мак; — очевидно, пов’язане з [рябйна] «горобина». — Див. горобйна.
[рйбка1] (ент.) «лусківниця звичайна, Ьерізта зассЬагіпа Ь.»; — утворене лексико-семантичним способом від рйбка «маленька риба»; назва зумовлена тим, що тіло цієї комахи покрите сріблястою лускою (пор. її назви р. чешуй-ница, н. 8і1ЬегПзсЬсЬеп, букв, «срібляста рибка»), — Станек 33. — Див. ще рйба.
[рйбка2] (бот.) «ячмінь дворядний, НогЬеит сІізіісЬит Ь.» ВеНЗн, [реб’як
Мак, рибак ВеНЗн, рйб’як тж] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з рибка «маленька риба» (за зовнішньою схожістю).
[рибовій] (орн.) «річковий крячок, Зіегпа Ьігипсіо Б.» Шарл, [рибовійка тж, риборївка ВеНЗн] «тс.»; — очевидно, результати видозміни деетимо-логізованої (незасвідченої) назви *ри-болівка, похідної від [рибблів] «тс.», утвореного з основ іменника риба і дієслова ловити. — Булаховський Вибр. пр. III 236, 278. — Див. ще ловити, рйба.
риванол «акрицид, бактерицидний засіб для лікування ран»; — р. риванол, бр. риванол, п. гіузпоі; — запозичення з німецької мови; н. йіуапбі (нлат. гіуапоіит) є штучним утворенням. — СІС2 731; ССРЛЯ 12, 1310; 51. у/уг. оЬсусЬ 652; РгетсІУ/бгіегЬисй 553.
рйгати «блювати СУМ, Нед; [бухикати, кашляти Ме, Па]», ригачка «блювання», [рйги] «тс.; ридання», [рйган-ці] «блювоти, відрижка» Нед, [ригдви-на] «блювотина», відрижка, [одрйжка] «відрижка»; — р. ригать, бр. ригаць «відригати, сильно ікати», [ригаля] «плаксій», [заригаць] «плакати, ридати», п. ггу§ас «відригати», ч. гїйаіі «ригати», слц. гіЬаГ, §геаС, вл. гіЬас, нл. гу§аз, болг. [рйгам[, орйгвам се, м. рига, схв. рйгати, слн. гї§аіі «тс.»; — псл. гу^аіі; — споріднене з лит. гй§1:і «киснути; бродити, шумувати», гіаи§еїі «бродити, шумувати», лтс. гй§1 «бродити (про тісто)», гай^їібз «ригати», двн. ііа-гисЬ]ап «пережовувати жуйку, ремигати», дангл. госейап «ригати», лат. егй§б «викидаю, виливаю», гисіо «ригаю, вивергаю», гр. Е.рєбуораі, ереууауш «тс.», ероурб»; «відрижка», вірм. огсат «ригаю», перс, агбу «відрижка»; іє. *геи§- «ригати»; пов’язується (Аникин Зтимология 1982, 71, 75) з іє. *геи-§-«тягнути, рвати», *геи- «рвати». — Фасмер III 526; КЗСРЯ 396; Преобр. II 229; Вгйскпег 478; МасЬек ~Е83С 532; НоІиЬ—Кор. 324; ЗсЬизїег-Зе^с 1217; Младенов 560; 5кок III 139—140; Ани
кин 44—45; Куркина ОЛА 1980, 278— 280; Тгаиітапп 244; Кагиііз 11 107, 134; Егізк І 554; Воізаср 276; Таїсіє—Ноїт. 1 418; II 446; Егпоиі:—Меіііеї 1024; Бісіеп Агт. 51. 88; Агитаа 7І51РН 25, 135; Рокоту 871—872.
[ригач] (бот.) «боровик чортів, Во-Іеіиз заіапаз Бепг.» Мак; — похідне утворення від ригати «блювати»; назва зумовлена отруйністю цього виду гриба (Зерова 42). — Шамота 140. — Див. ще рйгати.
рйгель, рйгій, рйголь, риголюва-ти, рйґель, ригівнйця — див. регель.
ригорйзм «додержання будь-яких принципів до дріб’язкової суворості», ригорист, ригористичний; — р. ригорйзм, бр. ригаризм, п. гу§огугт, ч. гі-§огі5тиз, слц. гі§огігтиз, вл. гі§огогпу «суворий, непохитний», болг. риго-рйз'ьм, м. ригорйзам, схв. ригорйзам, слн. гі§огїгет; — запозичення з французької мови; фр. гі§огізте «строгість, суворість» походить від лат. гі§ог «тс.», утвореного від дієслова гі§еге «бути застиглим, заціпенілим», пов’язаного з ЇП§ео, -еге «охолоджуюсь, остигаю». — СІС2 731; ССРЛЯ 12, 1311; Кораіігізкі 855; РЧДБЕ 633; ^аМе—Ноїт. II 434. — Див. ще рефрижератор.
ригувати1 «метатися, біснуватися з ревінням» (про рогату худобу), [рйга-ти] «бити (рогами)» О; — вл. [гіЬоіас] «іржати», гіеЬоіас, нл. гі§оіаз «тс.», гі§аз «кричати»; — очевидно, псл. гі§а-іі/гу^аіі, пов’язане з *гьгаН «іржати», а також, можливо, гукаіч «рикати», гуса-іі «ричати»; пов’язання з гу^аіі «блювати» (5сйизіег-5е5ус 1217) викликає сумнів. — Меркулова Зтимология 1974, 63—64. — Пор. іржати, рикати.
[ригувати^] «погано писати», [ри-ґувати, нариґлювати] «тс.»; — похідне утворення від запозиченого з польської мови іменника гу§а «п’ять нотних ліній на папері; транспарант для письма», що походить від іт. гі§а «лінія, риса; лінійка; рядок; ряд, шеренга», яке зводиться до нім. ЯеіЬе (<п§е) «ряд, серія; шеренга, колона; черга»; спочат
ку могло означати «виходити за лінійку, писати криво». — Вгйскпег 472; 8М V 789; Ваііізіі—АІеззіо 3252. — Див. ще рей.
ригаша — див. регеша.
[рйґнути] «упасти» Нед; — запозичення з польської мови; п. [гу§О5уас, гукоу/ас] «валити, скидати, звалювати; шугати» походить від нвн. гйскеп «рухатися», пов'язаного з Виск «поштовх, ривок» і спорідненого з двн. свн. гис «швидке пересунення, переміщення», снн. тиск, гол. гик, дісл. гиккг «тс.», свн. гйскеп «рухати», двн. гйскеп, гис-сЬап, снн. снідерл. гйскеп, гол. гиккеп «тс.», дангл. госсіап «хитати, розгойдувати», англ. госк «тс.», дісл. гикк]а «подорожувати, рухатися». — 8М V 791; К1и§е—Міігка 611; КІеіп 1353.
[ригувати] «готувати» ЛЧерк; — очевидно, пов’язане з п. гу§о\уас «відповідно розкреслювати (готувати) папір для писання нот», пов’язаним з [гу§а] «транспарант для письма», похідним від іт. гі§а «лінія, риса; лінійка; рядок; ряд, шеренга». — Вгйскпег 472; 8^ V 789. — Див. ще ригувати2.
ридати, рйдма (у виразі р. ридати), навзрйд; — р. ридать, бр. ри-даць, др. ридати, ч. заст. гусіаіі «голосити, тужити, ремствувати», ст. гшіііі «затьмарювати», слц. [гусіаі’] «ридати, голосити», вл. гисігіс «засмучувати, завдавати прикрості», нл. ггигіз «тс.», болг. ридая «ридаю», м. рида, схв. ридати «голосно плакати», стел, ридати; — псл. гусіаіі; — споріднене з лит. гаисіа «скарга, жалібний крик, голосіння», гашібіі «ридати, голосити», лтс. гайгіаз (мн.) «плач, голосіння», гайда! «плакати», двн. гіогап «плакати», нвн. [гоігеп] «тс.», дангл. геоіап «плакати, скаржитися», дісл. гаиіа «ревіти, ричати», лат. гшіо «кричу, реву», дінд. госіі-іі «репетує, плаче», гисіаіі «тс.», госіа-уаіі «засмучує», ав. гай- «плакати»; іє. *геисі-, похідне від *геи- «ревіти». — Фасмер III 527; Черньїх II 130; КЗСРЯ 396; Преобр. ІІД29; МасЬек Е83С 523, 526; 8сЬиз!ег-8еу/с 1250—1251; Мла-
денов 561; 8кок III 138; Тгаиітапп 239; Егаепкеї 704; Кагиііз II 106—107; МйЬІ,—Епгіг. III 481—483; Таїсіє— НоГт. II 447; Егпоиі—МеіІІеі 1022; ИЬ-ІепЬеск 254; НоІїЬаизеп Ае'МЬ. 258; Рокоту 867. — Див. ще ревіти.
ридван «карета для далеких подорожей»; — р. бр. ридван, п. гугіу/ап, ч. гасЬ/апес «колимага для перевезення каміння»; — через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; свн. геіїу/а§еп (нвн. Кеіі-у/а§еп «вид екіпажа») утворено з основ дієслова геііеп «їздити верхи» та іменника Ма§еп «віз, екіпаж». — Шелудь-ко 44; Фасмер III 527; КЗСРЯ 396; Преобр. II 229; КораІігізкі 855; Вгйск-пег471; МасЬек Е83С 505; Мікі. ЕМ 286; К1и§е—Міігка 830—831. — Див. ще вагон, рейтар.
[ридз] (бот.) «рижик, хрящ-молоч-ник смачний, А^агісиз (Басіагіиз) сіеіі-сіозиз Б.» Мак; — запозичення з польської мови; п. гусіх «рижик», гугігук «тс.» утворені від [гугігу] «рудий», яке відповідає укр. рйжий (див.).
ридикюль; — р. ридикюль, бр. ридикюль, болг. ридикюл, схв. ридй-кил «сітка для волосся; жіноча сумка»; — запозичення з французької мови; фр. гісіісиїе «жіноча сумка», геіісиїе «тс.» походять від лат. геіісиїит «корзинка, кошик», що виникло спочатку як демінутив від геіе «сіть, невід», спорідненого з лит. геііз «сито, решето», лтс. геіа «шрам, рубець», алб. уагге «рана», псл. гапа (укр. рана); у французькій мові зазнало зближення з прикметником гісіісиїе «смішний». — Фасмер III 482; ССРЛЯ 12, 1312; РЧДБЕ 633; Оаигаі 633; Таїсіє—НоГш. II 431, 419. — Див. ще рана.
риж, рижйсько, ріж — див. рис.
[рйжець] «інструмент для виготовлення дерев’яних ложок» ЛексПол; — очевидно, результат видозміни форми різець; причини видозміни неясні. — Див. ще різати. — Пор. риза2.
рйжий, рижуватий, [риджик] (бот.) «рижик, хрящ-молочник смачний, А§а-
гісиз (Ьасіагіиз) сіеіісіозиз Ь.» ВеНЗн, рижик, [риж, рижджік, рижій, рижік, рижкі] Мак, [рйжка] Нед, рйжбк СУМ, Нед, [ришка, ріжка, ріжок] Мак «тс.», рижйнка «відтінок рижого кольору», [рижбха] «корова червоної масті» ВеНЗн, рижіти; — р. рьіжий, бр. рьіжьі, др. рьіжии, п. гугу, гусіг «рижик», ч. гугі «чистий; справжній» (первісно «червоний»), слц. гусігі «тс.», вл. гугу «тс.; рижий», нл. гугу «рижий», болг. рижд, схв. рйі), цсл. рмждк «тс.»; — псл. *гуф'ь (<*гид-), пов’язане з гидь «рудий», *гьсЦа «іржа»; — споріднене з лит. гйсіуз «іржа», гйсіуіі «іржавіти»; назва гриба зумовлена його рижим кольором (Зерова 202). — Фасмер II 527; Черньїх II 130; КЗСРЯ 386, 396; Преобр. II 189, 230; Зіаіузкі ЗР 35/5, 371—373; Вгйскпег 471; МасЬек ЕЗЛС 528; НоІиЬ—Кор. 321; ЗсЬизіег-Зєіус 1261; Младенов 561; Зкок III 138—139. — Див. ще іржа, рудйй. — Пор. рум’яний.
рижій (бот.) «Сатеїіпа заііуа Сгіг.», [иржій Ж, іржий Мак, рижей Мак, рижий, рижик Мак, ржий Нед, ржій] «тс.», [рижиїще] «поле, на якому сіяли рижій», [рижуха] «крупка дібровна, ОгаЬа петогоза Н»; — р. рьіжей «рижій», рьіжик, бр. рьіжак «тс.»; — похідні утворення від рижий', назви зумовлені жовтим кольором квіток цих рослин. — Див. ще рйжий.
рйза1 «верхнє облачення священика», ризи «тс.», [рйзник] «ключар, хоронитель ризниці; той, хто шиє церковне вбрання», ризниця «приміщення при церкві для зберігання риз і церковного начиння», рйзничий «той, хто завідує церковною ризницею», підрйзник Нед; — р. рйза, бр. рьіза, др. риза «убрання; священне вбрання, покривало, саван», п. гуга «риза», ч. гіга «тога, риза, ряса», слц. гіга «тс.», болг. м. рйза «сорочка», схв. рйза «убрання; ряса», стел, риза «одяг; верхній одяг»; — псл. гіга; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з псл. гегаіі «різати», якщо в цьому корені
був довготний дифтонг; пор. лит. гаігу-Н «різати», лтс. гаїге «різкий біль; турбота»; припускалась також можливість запозичення із середньогрецької або фракійської мов (пор. віз.-гр. рі£аі «передпліччя», фрак. Сєіра «вид хітона»); припущення про зв’язок з віз.-гр. ра-ооу «чернече вбрання», слат. газигп «тс.» (НоІиЬ—Кор. 324) або з ар. гіда’ «верхній одяг» (Рейф 779) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер—Трубачев III 482—483; Преобр. II 202—203; Львов Лексика ПВЛ 72; Ильинский РФВ 74, 121;~ Брандт РФВ 18, 15; МасЬек Е83С 534; Младенов 561; Тгаиїтапп 245; Егаепкеї 692—693; ТотазсЬек ТЬгакег 2/1, 11; Меуег ВВ 20, 117; Міккоіа ВегйЬг. 157; Маїгепаиег ЬЕ 17, 163. — Див. ще раз1, різати.
[риза2] «розпилювання дерева» ЛексПол; — очевидно, пов’язане з різати', звук и є результатом звуження закономірного для північних говорів е на місці ненаголошеного ь. — Див. ще різати. — Пор. рйжець.
рйззя «лахміття»; — бр. рьіззе, п. [гуга] «ганчірка», [гугтап] «ганчірка, лахміття, рам’я»; — очевидно, результат видозміни запозиченого нім. Кір «розрив, розріз, діра», пов’язаного з геіреп «рвати, драти». — Див. ще рейсфедер.
[рйзи] «дерев’яний жолоб для спускання з гір зрубаних дерев», [ризінка] «одна з колод, що застосовується при обладнанні риз», [ризувати] «транспортувати дерева за допомогою риз» Нед, [різувати] «тс.» Нед; — запозичення з польської мови; п. гуга «риштак або дерев’яний жолоб для спускання з гір зрубаних дерев; [кільканадцять зв’язок дерев, що сплавляються разом; жолобок ватерпаса]» походить від нвн. Кіезе «лісоспуск», яке зводиться до свн. гізап «тс.», пов’язаного з двн. гїзап «падати; підніматися», иггеізап «підніматися», спорідненого з англ. геаг «піднімати, споруджувати; підносити», нвн. Кеізе «поїздка», стел, ристдти (укр. ристь, рйскати). — Сабадош Мовозн.
1974/3, 71; Вгйскпег 473; К1и§е— Міігка 594, 600. — Див. ще рйскати.
рйзик, [рйзико], риск, ризикований, рискований, [рисковйтий] Куз, ризикувати, рискувати; — р. болг. риск, бр. рьізьїка, п. гугуко, гугукоАУ-пу, ч. слц. вл. гігіко, м. ризик, риск, схв. рйзик(о), слн. гігіко; — через польське і, далі, німецьке (нім. КГзіко) та через російське і, далі, французьке (фр. гізрие «риск; небезпека») посередництво запозичено з італійської мови; іт. ст. гізсо (гїзсЬіо) «риск, небезпека» зводиться до гр. ріфхоу «скеля», пов’язаного з рі£а «корінь; підніжжя; основа», спорідненим з лат. гасііх «корінь»; значення «небезпека» розвинулось спочатку в мові мореплавців, для яких скеля, підводний камінь завжди небезпечні. — СІС2 733; Коваль 174; Черньїх II 116; Фасмер III 485; КЗСРЯ 390; Цьіганенко 398; Преобр. II 204; 81. \ууг. оЬсусЬ 660; РЧДБЕ 634; К1и§е—Міїг-ка 602; Оатіі1зсЬе§ 775; Цаигаї 634; Ваііізїі—Аіеззіо 3262; Егізк II 655— 656. — Пор. радикал.
рикати «ревіти», рикати «гарчати; гаркавити», ричати «гарчати», [звори-кати] «рикати, ревіти» Ж, [зворича-ти] «тс.» Ж, рик «рев; гарчання», [рикало] «людина з гучним голосом; гаркава людина», [риклій] «крикун» Нед, [рикун] «тс.» Нед, [рикдвище] «місце, де збігається і реве худоба Нед; час парування в оленів ВеУг»; — р. рьїкать, рьічать, бр. рьїкаць, п. гусгес, гукпдс, ч. гусеїі, гукаї, слц. гусаі’, вл. гусес, нл. гусаз, болг. рйкам, м. рика, схв. рикати, слн. гїкаїі, стел, рьіклти; — псл. гукаіі, гусаїі (<*гусе1і), паралельне з гикаїі (пор. слц. [гусаС] «ревіти», вл. гикас «глухо ревіти», слн. гйсаїі «ревіти»); — споріднене з лит. гйкіі «ричати», лтс. гйкї «тс.; гарчати», двн. гиЬеп «ревіти, рохкати», свн. гоЬеп «тс.», дангл. гуп «ревіти», сірл. гисЬі «рев»; іє. *геик-, похідне від *геи- «ревіти, бурчати». — Фасмер III 527—528; Черньїх II 132; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 527; 8сЬизіег-8еАУС 1256; Младенов 561;
8кок III 142; Прпзкі АїЗІРЬ 29, 491; Мікі. ЕУ/ 282, 286; Тгаиїтапп 247; ЕгаепкеІ 747; Кагиііз II 134; Рокоту 867—868. — Див. ще ревіти.
[рикета] «різновид верби, яка переважно йде на паливо» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. (рум.) гасЬїїа «рокита, верба» походить від болг. ракйта або схв. ракита «тс.», яким відповідає укр. рокита. — СДЕЛМ 366; ПЕРМ 691. — Див. ще рокйта.
рикошет «відскакування снаряда, кулі під певним кутом», рикошетом, рикошетити, рикошетувати; — р. болг. рикошет, п. гукозгеї, схв. рикошет; — запозичення з французької мови; фр. гісосЬеї «рикошет; непряма, побічна дія» (спочатку «повторення питання або відповіді») етимологічно неясне. — СІС2 732; Черньїх II 115; Ко-раїігізкі 855; РЧДБЕ 633; КІеіп 1347; Цаигаї 632; ОатіІ1зсЬе§ 772.
[риляк] (орн.) «дрімлюга, Саргітиі-§из еигореиз Б.» Шарл; — очевидно, пов’язане з рілля; назва може бути зумовлена тим, що цей нічний птах удень ховається на землі і замість гнізд робить ямки переважно у м’якому грунті або кладе яйця просто на землю. — Птицьі СССР 367—368; БСЗ 21, 553— 554. — Див. ще рілля.
рйма1 «співзвучність кінців віршових рядків», [рим] «тс.» Нед, [римар] «віршомаз» Нед, римач, рйфма, [риф-мач] «віршомаз» Нед, римувати; — р. рйфма, бр. рьїфма, п. вл. нл. гупт, ч. слц. гут, болг. м. схв. рйма, слн. гї-та; — запозичення із середньоверхньонімецької мови; свн. ґїт «число, вірш» (нвн. Кеіт «рима, вірш») походить від фр. ст. гіте «вірш» (фр. гіте «тс.»), запозиченого через латинське посередництво (лат. гЬуіЬітшз «ритм; розмір; розмірність») з грецької мови. — СІС 1951, 568; Черньїх II 116—117; Фасмер III 487; 81. \ууг. оЬсусЬ 659; Вгйскпег 472; МасЬек Е8ЛС 527; НоІиЬ— Буег 427; НоІиЬ—Кор. 320; РЧДБЕ 633; К1и§е—Міїгка 593; Цаигаї 633; У/аІ-
сіє—Нойті. II 433. — Див. ще ритм, струмінь. — Пор. ревматизм.
[рима2] «нежить» ВеЛ, [ріма] «тс.» НЗ УжДУ 26/2; — запозичення з польської мови; п. (заст.) гута «катар, нежить», гета «тс.», як і ч. гута, [гута, ге]’та], слц. [гета], болг. хрема, [ре-ма], м. хрема, рема, походить від фр. гЬите, яке через середньолатинську мову (слат. гЬеита) зводиться до гр. ребра «течія; слиз; ревматичне страждання». — МасЬек Е5ЛС 527; Но-ІиЬ—Ьуег 427; НоІиЬ—Кор. 320; Вгйск-пег 472; V 792; Младенов 559, 671. — Див. ще ревматизм.
рймар, римаренко, римарйха, римарівна, рймарка, римарний, римар-ня, римарство, рймарчук, римарювати — див. лймар.
[римашка] «мережка» Корз; — неясне; можливо, результат метатези і фонетичної видозміни форм мережка (> *ремежка).
[римй] «зборки, складки на постелі, на білизні» О; — неясне.
римигати, римиґати — див. ру-мегати.
[рймка] «струна скрипки» Нед; — неясне.
Рймма (жіноче ім’я); — р. Рймма, бр. Рима, ч. Кітта, болг. Рйма\ — очевидно, пов’язане з р. заст. Рймма, чоловічим ім’ям неясного походження; зіставляється з назвою міста Рим. — Петровский 189; Спр. личн. имен 519; Илчев 425.
[римбннє] «домотканий кольоровий килим для застилання ліжка» Л; — неясне; можливо, пов’язане з рам’я «лахміття; клапті».
[рймщина] (бот.) «орлики, Ачиііе-/а Б.» Г, Нед, [римшина] «тс.» Мак, римщина] «дзвоники, Сатрапиіа Б.» 4ед; — очевидно, пов’язане з [рймщина] «усе римське, латинське» Нед, похідним від рймський, Рим', назва могла бути зумовлена походженням якогось культурного різновиду цих рослин з Італії (пор. дзвоники болонські, Сат-рапиіа Ьопопіепзіз Б.).
рйнва «вертикальна водостічна труба; [дерев’яний жолоб у млині, по якому вода тече на колесо]», [рйна] «ринва» НикНикБЛ, [рйнба] «труба, по якій виходить вода з річки, ставка» Кур [рйнна] «жолоб, ринва» Нед, [рйнов] «ринва», [рйновця] «ринва; корито, з якого їдять вівці; посудина із сіллю для овець» О, [ринночковатий] «який має жолобок, заглиблення» Нед, ст. ринва (1552); — р. бр. [ринва], п. гуппа «риштак, ринва», гупу/а, вл. нл. гула «тс.»; — через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; свн. гіппе «водостічний жолоб, водопровідна труба» (двн. гіппа, нвн. Кіппе) пов’язане з свн. двн. нвн. гіппеп «текти, бігти», спорідненим з гот. дангл. гіппап, дісл. дфриз. гіппа «тс.», др. изронити «вилити, випустити», цсл. изронити «пролити». — Шелудько 45; Оньїшке-вич Исслед. п. яз. 248; Фасмер III 529; Преобр. II 230; Кірагзку СЕС 158; Вгйскпег 472; 8сЬизіег-8еу/с 1259; Кіи-§е—Міігка 601. — Див. ще ронйти.
ринг; — р. болг. ринг, бр. ринг, п. ч. слц. гіп§, схв. ринг «кільце; ринг», слн. гіп§; — запозичення з англійської мови; англ. гіп§ «майданчик (для боротьби, боксу); кільце; коло» (сангл. гіп§, дангл. Ьгіп§) споріднене з дат. шв. гол. гіп§ «коло», шв. Ьгіп§, свн. гіпс, нвн. Кіпр «тс.», псл. кгр§ь, укр. круг. — СІС2 732; ССРЛЯ 12, 1319; КораІігізкі 846; НоІиЬ—Ьуег 421; РЧДБЕ 633; КІеіп 1349; К1и§е—Міігка 601. — Див. ще круг. — Пор. рйнок.
[рингам] «погано вихолощений бик, схожий на племінного», [рйґа, ріґа] «тс.» Нед, [риндам] «віл з кучерявою шерстю на голові», [ріґбватий] «погано вихолощений» Нед; — схв. [(Ь)гпказ] «кличка погано вихолощеного вола»; — запозичення з румунської мови; рум. гіпсасіи «погано вихолощений бик», очевидно, походить від лат. гатісбзиз «який має грижу», похідного від гатез «грижа», пов’язаного з гатив «гілляка» і далі, очевидно, з гасііх «корінь». — 8сЬе-Іийко 142; УгаЬіе Ротаповіауіса 14,
170; МаИе—Ноїт. II 416. — Див. ще радикал.
ринда1 (іст.) «зброєносець або охоронець у XIV—XVII ст.», [рйндя] (мн.) «верхові учасники весілля з трубами»; — р. бр. рьінда, болг. ринда; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з р. ст. рьіндель «прапороносець», назалізованої форми від рьідель «лицар», що походить від снн. гісісіег «тс.»; зіставлялось також з дісл. гопсі «край щита, щит» (ТЬбгп-руізї 7Г81РЬ 7, 409), з дат. гіпсіе, гепсіе «бігти» (Маїгепаиег БЕ 18, 25), а також з нвн. Копсіе «дозор, обхід» (Кру-азз ван дер Коп ИОРЯС 15/4, 20). — Фасмер III 527, 529; Преобр. II 230; Срезн. III 211.
рйнда2 «судновий дзвін»; — р. бр. рьїнда; — очевидно, через російське посередництво запозичено з англійської мови (з виразу Зо гіп§ іЬе Ьеіі «дзвонити»); англ. гіп£ «дзвонити» пов’язане з сангл. гіп§еп, дангл. Ьгіп§ап і споріднене з шв. гіп^а, гол. гіп§еп «тс.» звуконаслідувального походження; безпосереднє виведення від шв. гіп§а «дзвонити» (Маігепаиег БЕ 18, 245) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 529; ССРЛЯ 12, 1626; Преобр. II 230; Грот Фил. раз. II 368; КІеіп 1349.
[рйнда4] «свиня», [рйндя] «тс.»; — неясне; можливо, звуконаслідувальне або афективне утворення, пов’язане з рохканням або з дієсловом рити.
[рйнда1] «болотиста місцевість»; — р. [рь'індало] «болото, трясовина», [рьїн-дать] «провалюватися ногами в болото, сніг», [рьімбать] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, через російське посередництво запозичене з фінської мови; пор. фін. гепііа, геппіл «брести, переходити вбрід, шльопати, чалапати (по болоту)». — Фасмер III 529; Каїіта 208.
рйнда5, рйндє, риндавий — див. ранда2.
риндам — див. рингам.
[рйндзя] «телячий шлунок; закваска для молока Клепикова; внутрішній орган, що, перевернувшись, може ви
кликати біль (у дитини) Ме», [рйндза] «шлунок теляти Клепикова; вид сиру, для приготування якого використовують шлунок ягняти або теляти», [ренд-за] «закваска» Клепикова, [риндзак] «шлунок», [рйндзка] «сичуг», [рйндя] «шлунок, нутрощі»; — п. [гупсіга] «телячий шлунок», [гепска] «телячий шлунок для заквашування молока», слц. гупсіга «частина шлунка жуйних тварин, використовувана для заквашування молока», [гупска] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. гїпга «шлунок; [шлунок теляти, ягняти для підквашування молока]» виводиться (СіЬас Е)асоготапіа II 515; Клепикова 156—159) ВІД СТСЛ. рАСА «котик ліщини, вільхи», давніше «складка, зборка» (пор. укр. [рясиця] «тс.»); частіше зіставляється (Зокі 1ІКП 276—282; Оеп-зизіапи І 227, 229; Нерознак 207) з алб. ггепсіез «сичуг»; вважається також (УгаЬіе Коґпапозіауіса 14, 170) словом дако-фракійського походження. — Орос Доп. УжДУ 2, 75; 8сЬе1исіко 142; Га-бинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 138; Уіпсепг 6; Мйа-Аппаз та ін. Котапо-зіауіса 16, 95; МасЬек Е83С8 430; Сгапіаіа 373; ПЕРМ 721; СДЕЛМ 364.
рйнка «глиняна миска; глиняна посудина, вгорі розширена; [низька каструля О]», [рйнґа] «ринка» Нед, [рйнов-ка] «вазон, горщик для квітів», [рин-чйна] «ринка» ВеБ, [ринь] «кам’яна посудина у вигляді каструлі» Бі; — р. [рьінка] «горщик для квітів, череп’яна миска, чашка»; — запозичення з польської мови; п. гулка, як і ч. гепсіїїк «каструля», [гупсПік] «тс.», слц. гапсіїіса «миска», [га]пс11іса] «тс.», походить від двн. гїпа (свн. гїпе) «неглибока каструля, сотейник» (пор. нвн. Кеіп, Кеіпще)! «тс.»), спорідненого з нвн. Ваіп «межа; схил, підвищення, край», дірл. гоеп «дорога, пролом», брет. геПп (гйп) «підвищення». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 248; Фасмер III 529; Преобр. II 230; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 512; Но-ІиЬ—Кор. 311; НоІиЬ—Буег 416; Кіи-§е—Міігка 579.
рйнок «базар; [майданчик біля хати ВеЛ]»; — р. рьїнок, бр. рьінак; — запозичення з польської мови; п. гуп(е)к «площа, базар», як і ч. гуп(е)к «площа (в місті)», слц. гіпок «площа, ринок», вл. гулка «ганебний стовп», нл. гупк «ринок», походить від свн. гіпс «круг; кільце; міська площа» (пор. нвн. Кіп§ «круг; кільце»), спорідненого з гол. англ. дат. шв. гіп£ «кільце», двн. гіп§, Ьгіп§, дісл. Ьгіп§г «тс.». — Москаленко УІЛ 24; Коваль 101; Шелудько 45; КісЬЬагсіі 97; Фасмер III 530; Черньїх II 130; Преобр. II 230; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 527; Мікі. Е\У 302; Кеіізаск 7181 8/1, 47; К1и§е—Міігка 601. — Див. ще круг. — Пор. ринг.
рйнський (заст.) «австрійська грошова одиниця» О, Нед, [ренський] «тс.» Нед, ст. рим'ьскии (1714); — запозичення з польської мови; п. гегізкі гіоіу «рейнський злотий», гугізкі «тс.» (власне «монета, чеканена над Рейном») пов’язане з назвою річки Кеп (Куп) «Рейн», що зводиться до двн. КЬїп «тс.». — ІУМ Лекс. і фраз. 467; Вгйскпег 457.
рйнути «кинутися; хлинути; текти, потекти», [риніти] «текти» Нед, ринутися «кинутися», заринати «занурюватися»; — р. ринуть (заст.) «кинути», бр. рьінуцца «кинутися», др. ринути «кинути, штовхнути», ч. гіпоиіі зе «литися, струміти, сочитися», слц. гіпйі’ за «бити джерелом; бурхливо текти», болг. рйна «чищу; відкидаю (гній, сніг)», м. рине «тс. (З ос. одн.)», схв. рйнути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути», рйнути се «ринутися; кинутися; ударитися», слн. гіпііі «штовхати, пхати, затискувати, тиснути», стел, ринжти «ринутися, кинутися»; — псл. гіпріі пов’язане з рій, ріка; — споріднене з лат. гїуцз «струмок», іг-гїіо «дратую, кидаю виклик», ірл. гіап «море», дірл. гіаіЬог «водоспад», гал. Кепоз «Рейн», гр. орЬш «приводжу в рух», дінд. гіпаїі «змушує текти, литися, випускає», гіпуаіі «тс.», гїуаіе «починає текти»; іє. *геі-/гі- «текти» <*ег-/г- «ру
хатися»; пов’язується як звуковий варіант (Опсігиз 81аУіса І 32—34) з *1еі-«лити». — Фасмер III 484; Черньїх II 115—116; Преобр. II 203; МасЬек Е8ЛС 533; НоІиЬ—Кор. 324; НоІиЬ— Ьуег 428; Младенов 561; 8кок III 145; Тгаиітапп 243; Таїсіє—Ноїт. II 437— 438; Меіііеі М8Ь 14, 347; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 66; НЬІепЬеск 249; 81окез 227; Регззоп Веііг. 769; Рокоту 326—330. — Пор. вйринути, пірнати, рій1, ріка.
рйнштбк — див. риштак.
[риньбвка] «гірське джерело»; — неясне; можливо, пов’язане з рйнути або рйнва.
[рйнявий] «покритий струп’ям, шолудивий», [ринявець] «людина у струпах»; — п. [гупіа^а] «брудна (свиня)»; — неясне; пов’язується (Меркулова Зтимология 1970, 193—195) з р. [хру-ни] «болячки, короста, лахміття», [хру-ньі] «тс.», [хруль] «покритий коростою», [хрьіда] «не застібнутий на гудзики, з розкритими грудьми», [хрйда] «людина брудна, мокра», а також (Шелудько 45) з нвн. §гіпс1і£ «коростявий»; сюди ж, можливо, укр. [ринди] «лахміття» і лит. зкгаисійз «шершавий». — МасЬек ЕР 7, 305. — Пор. ранда2.
рйпа «вибоїна; [високий стрімкий берег, урвище]», [ріпа] «рипа» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. гї-ра «обрив, прірва, провалля» (молд. рьі-пз «обрив; яр») походить від лат. гїра «берег ріки», спорідненого з гр. єрєітгш «руйную, знищую», дісл. гір «верхній кінець човна», гіїа «розривати, роздирати», свн. ПЇ «берег, узбережжя», кімр. гЬі\у «схил, обрив, горб». — Мельни-чук Молд. зл. 171; Марусенко Досл. з мовозн. II 72—75; 8сЬе1ис1ко 120, 142; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 170; Десниц-кая Сл. язьїкозн. 149; СДЕЛМ 364; ОЬВМ 721; АУаІсіе—Ноіт. III 436.
рйпати «скрипати», рйпатися «часто ходити, відчиняючи двері», рипіти «скрипіти», [рйпкати] «часто відчиняти двері», рипотіти «поскрипувати», рип, [рипай] «поганий скрипаль» Нед, [рйпиі «скрипи», [рипотня] «постійний
скрип», рипливий, рипучий, рип-рип, рйпу-рйпу, [вйрипати] (у виразах [в. хату, в. тепло] «випустити тепло, часто відкриваючи двері») Г, Ж, [нарипатися] «находитися, часто відчиняючи двері; нав’язатися, причепитися», [нарипйтися] «наплакатися, випрошувати з плачем, настійно на чомусь наполягати, набридати» Ж, [нарипіти] «тс.» Ж, [нарепень] «сніг, що рипить під ногами від великого морозу» Л; — р. [рипать, рипе'ть], бр. рйпаць, п. гурас «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; пов’язання з рупа «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Вгйскпег 472), з дінд. гірЬаіі «гарчить; муркоче», герЬаїі «рипає», герЬаЬ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. гаир «самохвальба», гора «ригати», снн. гореп, двн. гоіїаггеп «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Маїге-паиег ЬЕ 18, 245) недостатньо обгрунтовані. — Фасмер III 530.
рйпатися «пориватися, потикатися»; — р. рипаться, бр. рйпацца «тс.», п. гурас «іти, квапливо крокувати», ч. [уугуроуаї] «пружно і швидко йти», болг. рипам «скачу, підскакую», [хрипам] «тс.», схв. рипати «підскакувати»; — очевидно, пов’язане з рити, псл. гуїі, розширеним формантом -р-; — можливо, споріднене з лит. гйреїі «турбувати», гйрезїіз «турбота» (від гайіі «виривати», спорідненого з рити). — Фасмер—Трубачев III 530; Тру-бачев ЗИРЯ II 40; Черньїх II 130—131; КЗСРЯ 397; Вгйскпег 472; МасЬек Е83С 527; Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 44; 8кок III 145—146; Куркина Зтимология 1971, 74; 1984, 111. — Див. ще рйти1.
[рипець] «ремінь, який з’єднує дві частини ціпа, капиця» Нед, [рйпиця] «тс.» Мо; — неясне; можливо, походить від форм *кріпець, *кріпйця, утворених за допомогою суфіксів -ец(ь), -иц(я) від дієслова кріпити; втрата початкового к, можливо, зумовлена зближенням із словом рипіти; може
бути зіставлене і з [репиця] «корінь»; менш вірогідним було б припущення про походження від п. [гура] «канчук, батіг». — Див. ще крі'пкйй.
[рипигатися] «повзати, плазувати»; — очевидно, пов’язане з лат. геро «повзу, плазую»; характер зв’язку неясний. — Див. ще рептйлія.
[рипілка] (бот.) «колосняк піщаний, Еіутиз агепагіиз Ь.» Мак; — неясне.
[рипіти] «кричати, голосити» О, [ліпити] «кричати, верещати» О; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з репетувати. — Див. ще репет.
рйпус (іхт.) «ряпушка балтійська, Соге§опиз аІЬиІа Ь»; — запозичення з російської мови; р. рйпус, рйпуса пов’язані з ряпуса, ряпушка «тс.». — Фасмер III 485; Каїіта 211. — Див. ще ряпушка.
[риропустє] (бот.) «блошниця дизентерійна, Риіісагіа сіузепіегіса Оаегїп. (Іпиіа)» Мак; — неясне.
рис (бот.) «Огуга заііуа Ь», риж (заст.), [вориз НЗ ЧДУ 31, ориз тж, ріж Мак] «тс.», [рижйсько] «рисове поле» Нед, рисівка «Огугорзіз Мііі.», [рижівка] «тс.» Мак; — р. рис, бр. рис, п. гуг, ч. гуге, слц. гуга, схв. рижа, рижа, рйж, слн. гіг; — через російське (рис) і через польське (риж) посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; свн. гїз (нвн. Кеіз) походить від іт. гізо, яке через слат. огуга зводиться до гр. бро^а, а це останнє через іранське посередництво (афг. угіге, перс. Ьігіпсіг) — до дінд. угіііі- «тс.»; буковинські форми [ориз, вориз] походять від болг. ориз (пор. рум. огег «тс.»), що, як і м. ориз, схв. орйж, ориз, зводиться безпосередньо до гр. брі>Са. — Акуленко 141; Шелудько 45; Карпенко НЗ ЧДУ 31, 109; Коваль 44; Черньїх II 116; Фасмер III 485; Преобр. II 205; 81. у/уг. оЬсусЬ 660; Вгйскпег 473; МасЬек Е8ЛС 528; НоІиЬ—Ьуег 427; Младенов 396; Кіи-§е—Міігка 600; Егізк II 429; Ногп 48; УЬІепЬеск 300.
рйса, [рис] «тріщина, щілина, розрив; риса; риса обличчя» Нед, [рисець] «грифель, штифт, олівець для малювання» Нед, [рисівник] «рисувальник, кресляр» Куз, риска, рисдвка (про поведінку), рисдвнйк «кресляр» Нед, Куз, рисувалка, рисувальник, рисунок, рисувальний, рисувати, рисуватися, ст. рисовати (1552), дорисбвка, [зарйс] «контур» Я, зарисовка, обрисбвка, [пб-рис] «розрив, розріз, рух, риса, штрих» Нед, [порисуватися] «покритися тріщинами»; — р. рисовать «малювати», бр. рьісаваць «малювати; черкати»; — запозичення з польської мови; п. гув «риса», гуза «тріщина, дряпина», як і ч. гув «риса; креслення», слц. гув «креслення», вл. гув «малюнок, креслення, схема», болг. рисувам «малюю», схв. рйсати «креслити, малювати», слн. гіз «риса», гіваіі «малювати», походить від нім. Кір «тріщина; щілина; риса, риса обличчя», геіреп «креслити». — Ше-лудько 45; Фасмер III 485; Черньїх II 116; КЗСРЯ 390; Преобр. II 204; Смирнов 265; 81. хууг. оЬсусЬ 659; Вгйскпег 472—473; МасЬек Е8ЛС 527; НоІиЬ— Буег 427; Младенов 561; 8кок III 146; Мікі. Е\У 279; К1иЄе—Міїгка 602. — Див. ще рейсфедер. — Пор. обрис.
[рисавать] «рити що-небудь; ритися (про поросят)» Л; — запозичення з польської мови; п. [гувохУас] «рити» пов’язане з гува «тріщина, дряпина». — Див. ще рйса.
[рисар] «чесальник шерсті» Нед; — неясне; можливе припущення про зв’язок з болг. реша (сресвам) «розчісую (волосся)», спорідненим з псл. гезіїі «відв’язувати», укр. рішити «позбавити, вирішити, розв’язати».
рисївка (орн.) «Мипіа огугіуога», [рижівка] «тс.» Шарл; — р. рйсовка', — похідне утворення від рис, риж\ назва зумовлена тим, що цей птах харчується різним насінням, найбільше рисом, наносячи великі збитки рисовим посівам; пор. німецьку назву цього птаха Кєізуо§єі, букв, «рисовий птах». — БСЗ 36, 545. — Див. ще рис.
риск, рискований, рисковйтий, рискувати — див. рйзик.
рискаль «заступ», [раскаль О, рес-каль, роскаль О, рускаль Нед, риц-каль Нед] «тс.», [рискалйна] «рукоятка заступа», [рискалйсько] «рискаль, лопата; рукоятка лопати» Нед, [рйцка-ти] «копати рискалем» Нед, [порйзь-кати] «неглибоко покопати», [порйс-кати] «тс.»; — р. ст. рьіскарь «кирка»; — результат метатези в давнішій формі лискарь «заступ». — Дзендзе-лівський НЗ УжДУ 37, 52; Кобилян-ський Діалект і літ. м. 243. — Див. ще лйскар.
рйскати «ганяти, гасати; нишпорити; трохи відхилятися від курсу то в один, то в другий бік; [блукати, мандрувати Бі]», вирискатися «знайтися, виявитися»; — р. рискать, др. рискати «бігти, швидко йти, їхати, нестись»; — псл. гізкаіі, очевидно, паралельне до гізіаіі «рискати»; — споріднене з лит. гівіав «швидкий», лтс. гікзіз «рись», гікзпіз «тс.» і, можливо, з свн. гізк, гізсЬ «швидкий»; зіставлення з укр. рихлий, рух, п. гусЬІу «швидкий» (Регззоп Веііг. 838) недостатньо обгрунтоване. — Варбот Зтимология 1970, 67—69; Фасмер ПІ 530; Черньїх II 131; КЗСРЯ 397; Преобр. II 230; Младенов 561; Маїгепаиег БЕ 16, 188; Кагиііз II 122—123; МйЬІ,—Еп4г. III 524—525. — Пор. ристати.
[рйский] «охочий» Шух, [рескей] «тс.» Ко; — неясне; можливо, результат видозміни запозиченого п. ггезкі «бадьорий, жвавий, моторний», пов’язаного з ггегас «різати» (пор. укр. різ-вий, пов’язане з різати).
рйслінг «сорт білого винограду; вино з цього винограду»; — р. болг. рйс-линг, бр. рьїслінг, ч. гугііпк, слц. гіг-1іп§, м. схв. рйзлинг, слн. гїг1іп§; — запозичення з німецької мови; н. Ріев-1іп§ «рислінг» загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з назвою місцевості Кіез (шваб, поз з лат. Раеііа) або з дієсловом геізеп «падати». — ССРЛЯ 12, 1325; МасЬек
Е8ЛС 528; НоІиЬ—Ьуег 427; РЧДБЕ 634; КІиее—Міігка 600.
[рист] (вигук, яким переганяють овець з одного приміщення в інше для доїння); — не зовсім ясне; можливо, скорочена форма наказового способу дієслова ристати (див.).
[ристати] «рискати» Нед, ристь (заст.) «рись», рйстю; — р. [ристать] «прудко бігати, скакати; їздити, гарцювати», др. ристати «бігати, швидко ходити», п. [ггезсц] «риссю», болг. [ристалище] «місце для змагань з бігу», стел, ристдти «бігати»; — псл. *ГЬ8І-(< *ГЇ5І-) : ГІ5І- (*ГЄІ5І-), очевид-но, паралельне до гізк-; — споріднене з лит. гізіаз «швидкий, рисистий», гізсіа «риссю», гаїзіаз «час тічки (у тварин)», лтс. гіезіз «тс.», гот. иггеізап «підніматися», свн. гізап «падати, підніматися»; спроби пов’язання з іє. *гі-, укр. рйнути (Преобр. II 204; Младенов 561; Воі-засц 713) і з псл. зіаіі (МасЬек БР 4, 128—129) недостатньо обгрунтовані. — Фасмер 111 485; КЗСРЯ 397; Тгаиітапп 242; Егаепкеі 689, 737—738; МйЬІ.— Епсіг. III 524, 534; Маігепаиег БР 17, 16; Регззоп Веііг. 286, 837. — Пор. рйскати, рись1.
ристь — див. ристати.
рись1 «ристь», [рис] «тс.» Нед, рисак, риссю, рисистий, рисити; — р. бр. рись, п. гузіа «рись», гузід, «риссю», гузсід., [гузгегд.], ст. ггезсід. «тс.»; — очевидно, паралельне утворення до ристь; недостатньо переконливо зіставлялося з шв. гиза «штурмувати, перекидати, квапитися», укр. рихлий, русло (Маігепаиег БР 18, 246; ЗсЬеїіеІо-Алпіг К2 56, 199). — Фасмер III 531; КЗСРЯ 397; ІДьіганенко 406; Преобр. II 231. — Див. ще ристати.
рись2 (зоол.) «кіт рись, Реііз Іупх Б.», рисеня, рисиха, рисячий; — р. рись, бр. рись, рися, др. рись, п. гуз, ч. слц. вл. нл. гуз, болг. м. рис, схв. рис, слн. гіз, стел, рьіст»; — псл. гузь, очевидно, зводиться до давнішого *1узь, спорідненого з лит. ійзіз «рись», лтс. 1й-зіз, прус. Іиузіз, двн. ІиЬз, нвн. БисЬз, 82
днн. ІоЬз, ірл. Іид, вірм. Іиз-, Іизапипк. (мн.), гр. Хиу^, Хиухос іє. *1еик’-, *Іоик'-«сяяти, блищати»; псл. гузь замість *Іузь могло бути зумовлене впливом *гуз'ь «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті); менш вірогідним здається припущення про появу -г- під впливом рйкати (Брандт РФВ 24, 15); викликає сумнів припущення про запозичення слова *гузь з іранських мов (Когіпек ЕЕ 67, 289; Лапко ЕР 40, 302). — Фасмер—Трубачев 111 530—531; Черньїх 11 131; Абаев Зтимология 1966, 261—262; Преобр. II 231; Вгйск-пег 473; 2Г81РП 4, 214; МасЬек Е8ЛС 527; НоІиЬ—Кор. 230; НоІиЬ—Ьуег 427; ЗсЬизїег-Зе^с 1259—1260; Младенов 561; 8кок 111 146; Бернштейн Очерк 1974, 273—274; МікІ. Е\У 286; Егаепкеі 392; Мозгупзкі Р7ЛР 132— 133; Егізк II 141 —142; Воізасц 590.
[рисянка] «кукурудза»; — похідне утворення від рис; назва зумовлена, очевидно, тим, що форма і білий колір зерна цієї кукурудзи нагадують рис. — Див. ще рис.
[рйтва] «ритвина Куз; водойма Она», рйтвйна СУМ, Нед, [рйтвити] «копати, рити» Нед; — р. рйтвйна «вибій, вибоїна», [рйтва] «рів, рівчак, канава від дощу, водомий, водорий», п. [гуі’у/іпа] «дернина»; — очевидно, утворене за допомогою суфікса -тва від рити (псл. гуіі); припущення про походження від іменника *гуіу, род. в. *гуі-ьуе (Фасмер III 531) здається менш переконливим, оскільки в давньоруській мові це слово не засвідчене. — Шанский ЗИРЯ II 137; Вгйскпег 473. — Див. ще рйти1,2.
рйти1, [ре'я] «рило» Корз, [рий] «яр» Ч, [рийка] «хобот, рило» ВеУг, [рилець] «прорита в снігу стежка» Нед, рйлб СУМ, О, [риль] «заступ» Нед, риття, [рияк] «рило; різновид ведмедя» Нед, [рияток] «хоботок» ВеЗа, [рийковатий] «рилоподібний» Нед, [рилковатий] «тс.» Нед, [підрийка] (іхт.) «порода дрібних коропів», [під-рййок] «тс.» Нед, [поривач] «кочерга»,
[прорив] «яр, утворений потоком води» Ч, [прорйвина] «тс.» Ч, прориття, [розрий] «руйнування, спустошення» Нед, розритий; — р. рить, бр. рьщь, др. рити, п. вл. гус, ч. гуі, слц. гуї’, нл. гув, полаб. га_|е, болг. рйя, м. риє, схв. рити «рити; винюхувати», слн. гі-іі, стел, рмти; — псл. гуіі (< *гйіі), пов’язане чергуванням голосних з гь-уаіі «рвати»; — споріднене з лит. гаиіі «рити, копати», гйіїз «яма для картоплі, льох», дінд. га'уаіі «розбиває, роздробляє», ірл. гиат «заступ, лопата»; — іє. *гй-/гои-. — Фасмер III 531 — 532; Черньїх II 131; КЗСРЯ 397; Преобр.II 232; Вгйскпег 471; МасЬек Е8ЛС 528; НоІиЬ—Ьуег 427; ЗсЬизіег-8еш: 1257; Вкок III 148; Оигібапоу ХГВІРЬ 29, 94; Агитаа ХГВІРЬ 26, 121; ТЬотзоп ХГВІРЬ 5,123; Тгаиітапп 247; Кагиііз II 109; МйЬІ,—Епбг. ПІ 490; Вида КК І 480, II 548; Регззоп Веііг. 284, 287, 654, 774; Тогр 348. — Див. ще рвати. — Пор. рйтва, рйти2, рів.
[рйти2] «гравірувати» Нед, [рито-вати Нед, ритувати Куз] «тс.», [рит] «гравірування» Куз, [рипгйна] «гравюра» Нед, [ритівнйк] «гравер» Куз, ри-тівня] «гравірувальна майстерня», [ри-тівнйчий] «гравер» тж, [ритбвйна] «гравюра, естамп» Нед, Куз, [ритбв-нйк] «гравер» тж, [ритовнйцтво] «гравірувальне мистецтво» Нед, [ритбвня] «гравірувальна майстерня» Куз, [риту-вання] «гравірування» Куз; — др. ритим «ліпна робота?», п. гус «різьбити, гравірувати», гуіо^ас «тс.», ч. гуі «копати; гравірувати», гуіі «гравірування», слц. гуі’ «копати; різати», гуііе «різьба», вл. гус «копати; гравірувати»; — очевидно, пізнє псл. гуіі «різьбити», пов’язане з гуіі «рити, копати». — Вгйск-пег 471. — Див. ще рйти1. — Пор. дереворйт.
[ритинка] (бот.) «перстач сріблястий, РеіепііІІа агдепіеа Б.» Мак; — неясне; можливо, фонетичний варіант назви [ростинка] «тс.» Мак.
[рйтки] «ткацький пристрій, за допомогою якого розправляється основа
для намотування на навій» Г, Ме, [решки] «тс.» Доп. УжДУ 1; — запозичення з польської мови; п. гуїкі, геікі, геі-кат «тс.» походять від нім. Кіеікатт, утвореного з іменників Кіеі (Кіеб) «бер-до», пов’язаного з Кіеб «очерет», з двн. (Ь)гіоі, спорідненого з дангл. Ьгеоб, тох. кги «тс.», лит. кгиіеіі «ворушитися», і Катт «гребінь; бердо» (свн. кат, двн. катЬ «тс.»), спорідненого з лтс. гйоЬз «зуб», лит. гагпЬіз «соха», гр. уорфоі; «кілочок», псл. грЬ-ь, укр. зуб. — Дзендзелівський 81. зі. 13/3—4, 240; 8 XV V 521; КІиде—Міігка 343, 599. — Див. ще зуб1.
ритм, ритміка, ритмізація, ритмічний, ритмізувати; — р. ритм, бр. ритм, п. гуіт, ч. слц. вл. гуітиз, болг. рйт/ьм, м. ритам, схв. рйтам, слн. гііет, гіітісеп «ритмічний»; — через французьке посередництво (фр. гуіЬте «ритм; розмір; темп») запозичено з латинської мови; лат. гЬуіЬтиз «ритм, рівномірність, розмір», походить від гр. робцбе; «ритм, такт; ритмічність; вид, форма», пов’язаного з рєсо «течу», спорідненим з дангл. зігеат «річка, потік», лтс. зігаите «течія, потік», стел, строуга, укр. струм. — СІС2 733; Фасмер III 486; Черньїх II 116; Кораіігізкі 856; НоІиЬ—Ьуег 427; РЧДБЕ 634; Оаигаі 643; ХУаІбе—Ноїт. II 433; Егізк II 664—665. — Див. ще ревматйзм. — Пор. рйма1.
[ритмач] «віршомаз» Нед, [ритма-чити] «римувати», [ритмувати] «тс.» тж; — результат контамінації іменників ритм і рйма (див.).
ритонда — див. ротонда2.
рйтор «(у стародавній Греції та Римі) оратор і вчитель красномовства», риторизм «ефектність, зовнішня красивість мовлення, пишномовність», риторика «наука красномовства; ефектність і красивість мовлення без глибокого змісту», риторство, риторичний «ораторський; пишномовний», риторствувати (заст.) «говорити ефектно, красномовно»; — р. болг. рйтор, бр. рйтар, др. ритор-ь, риторикия, стел.
риторі»; — запозичення з грецької мови; гр. рцтсор «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач» споріднене з єїрю «говорю; роблю застереження», лат. уегЬит «слово», ав. игуаїа- «закон, віровчення; догмат», дінд. угаїат «ім’я; назва; звання», гот. 'т/аигс! «слово», лит. уагсіаз «ім’я; назва; звання», стел, ротд «присяга, клятва». — СІС2 733; Фасмер III 486, 507; Фасмер ГСЗ 166; Преобр. II 205; Ргізк І 469—471, II 654; Воізасц 229— 230. — Пор. ретор.
риторика — див. ритор.
ритуал; — р. болг. м. ритуал, бр. ритуал, п. гуїиаі, ч. слц. слн. гйиаі, вл. гііиаі, схв. ритуал-, — запозичення з латинської мови; лат. гііиаііз «обрядовий» пов’язане з гііиз «релігійний обряд, ритуал; церемоніал богослужіння», очевидно, спорідненим з гр. аріО-цбе «вага, значення; кількість, число». — СІС2 733; ССРЛЯ 12, 1341; 81. умуг. оЬсусЬ 659—660; НоІиЬ—Буег 421; РЧДБЕ 634; АУаІбе—Ноїт. II 437; Ргізк І 139. — Див. ще арифметика. — Пор. ритм.
[рить] «зад» Нед, [рйтьми\ «назад», [риттю] «тс.»; — др. рить (рить) «копито?», п. ст. ггус «відхідниковий отвір, зад, сідниця», [ггус, ггес] «тс.», ч. гіР «зад, задній прохід», слц. гіґ, вл. гіс, нл. гіз «тс.», болг. рйтам «брикати», м. рита «тс.», схв. рйт «зад», рйтати се «брикатися», слн. ГЇІ «зад, сідниця», [паггіі] «назад», с.-цсл. рить; — псл. гііь; — споріднене з лит. гіеїаз «стегно, свинячий окорок», далі з гіезіі «згинати, вигинати», вірм. егі «згин, суглоб; плече»; далі пов’язується також (Вгйскпег 478) з ристати, ристь. — Фасмер III 486; МасЬек Е8ЛС 533; ЗсЬизіег-Зеш: 1216—1217; 8кок III 147; Ргаепкеі 731; МйЬІ.—Епбг. III 549; СгйпепіЬаІ ХЇЗІРЬ 13, 342; Бое-'т/епІЬа! 7ї81РЬ 7, 406. — Пор. на-рйтник, ристати.
риф* «пасмо підводних або невисоких надводних скель», [рифа] «тс.» Нед; — р. болг. риф, бр. риф, п. гаТа,
ч. слц. тії, вл. гіГ «підводний камінь, скалиста обмілина»; — запозичення з німецької мови; н. Кіїї «риф, скеляста гряда» споріднене з англ. гееі «тс.», дангл. гіЬЬ «ребро», ісл. тії, двн. гіЬЬа, свн. гірра «тс.». — СІС2 733; Фасмер III 486; Преобр. II 205; РЧДБЕ 635; 81. \муг. оЬсусЬ 624; Маїгепаиег БР 16, 187; КІиде—Міігка 600; Угіез ІЧЕАУ 575; КІеіп 1316. — Див. ще ребро. — Пор. риф2.
риф2 «ряд протягнутих крізь вітрила зав’язок для зменшування площі вітрила», рйфити «зменшувати площу вітрила»; — р. болг. риф, бр. риф, п. геТ; — запозичення з голландської або англійської мови; гол. гееї «риф (вітрила)», англ. гееї «тс.» пов’язані з сангл. гіїї «ребро», дісл. гіГ, дангл. гіЬЬ «тс.». — СІС2 733; Фасмер III 486; 81. умуг. оЬсусЬ 631; РЧДБЕ 635; Кіиде—Міігка 590; КІеіп 1316. — Див. ще риф*.
рйфлі «борозенки та виступи на якій-небудь поверхні», рифлення «тс.»; — р. рйфли, бр. рйфлі, болг. рифелуване «рифлення»; — запозичення з англійської мови; англ. гііїїе «жолобок, канавка» пов’язане з гіГІе «робити різьбу, нарізку (у дулі рушниці); грабувати», сангл. гіПеп, дангл. дегіїїіап «робити жолобок», що походять від фр. гіПег «дряпати, шкрябати, стругати рубанком; грабувати», ст. «обшукувати, грабувати», очевидно, запозиченого з франкської мови (пор. двн. гіГПІбп «рвати», дісл. гіГа «рвати, ламати, розбивати»), — ССРЛЯ 12, 1342; КІеіп 1348, 1351; Оаигаі 633; КІиде—Міїгка 599.
Грйхва] «металеве кільце для скріплення», [рифа] «тс. Нед; металевий обруч на довбні До», [раф] «залізний обід на колесі» Нед, [ряф] «тс.» Нед, [райф] «обруч на спицях і дишлі» О, ст. рефа (1552), рифа (1600); — бр. [рзхва] «залізний обруч», [рахва] «тс.», п. [гаґа] «обруч на колесі», [геТа, ге-сЬ'т/а, гуГа, гусЬ\ма, гу^/а] «тс.; наконечник, трос», ч. слц. діал. гаї «обід, шина, обруч»; — запозичення з німецької
мови; нвн. КеіГ(еп) «обруч, обід, кільце» (двн. свн. геіГ, снн. гер «тс.») споріднене з гот. зкаиба-гаір «шнурок на взутті», дісл. геір «канат, мотузка», дангл. гар «тс., ремінець». — Шелудь-ко 44; МасЬек Е8ЛС 505; НоІиЬ—ІІуег 408; КІиде—Міігка 592; КІеіп 1356; Реізі 430.
рихлий «пухкий», [рйхлина] «місце, де вода входить під землю» Ч, рйх-лити «розпушувати», рихлішії «ставати пухким», рихлішати «тс.; ставати крихкотілим», розрйхлий', — р. рьіх-льій, бр. рьіхльї, п. вл. нл. гусЬІу «швидкий», ч. гусЬІу, слц. гусЬІу «тс.»; — псл. гухі'ь, пов’язане з гивііі «порушувати», тих-; — споріднене з лтс. гизепіз «дуже рихлий» (сніг), гйза «сміття, щебінь», дісл. гйзі «уламки, руїни», гол. гиі «рихлий». — Фасмер III 532; Черньїх II 131; КЗСРЯ 397; Желтов ФЗ 1 1876, 11—26; Вгйскпег 471; МасЬек Е8ЛС 526—527; НоІиЬ— Кор. 320; МйЬІ,—Епбг. III 488, 563; Регз&оп Веііг. 287; ІЗЬІепЬеск 265; Угіез ІЧЕАУ 596. — Див. ще рух.
[рйхло] «скоро, недавно» Бі, [рй-холь] «ранній хліб» Нед; — запозичення з польської мови; п. гусЬіо «скоро», [гусЬІік] «те, що рано дозріває», як і ч. гусЬІу «швидкий, скорий», гусЬІік «ранній сорт салату; [ранній хліб]», вл. нл. гусЬІу «швидкий, скорий», слц. гусЬІу «тс.», пов’язане з гисЬ, спорідненим з укр. рух, рихлий (див.).
[рйхта] «податок; прибуток» Г, Нед; — неясне; можливо, пов’язане з нім. КесЬі «право, закон».
[рихтарик] (орн.) «волове очко, Тгодіобуіез ігодіодуіез Б.» Куз; — пов’язане з п. заст. [гусЬіаг] «війт», [гу-сЬіагх] «суддя», що, як і ч. гусЬіаг «сільський староста», слц. гісЬїаг «тс.», вл. гусЬіаг «суддя», походить від н. КісЬіег «суддя», пов’язаного з гісЬіеп «направляти; судити», КесЬі «право», спорідненими з дісл. геііг «право, суд», лат. гедо «керую»; назва могла виникнути на грунті синонімічного стосунку до первісного значення слова королик,
широко вживаного як назва волового очка. — Булаховський Вибр. пр. III 211; КІиде—Міігка 588—589, 598; КІеіп 1348. — Див. ще регент, рихтувати.
[рйхтик] «цілковито, точнісінько», [рйхтино] «саме, напевно»; — п. [гу-сЬіук] «якраз, точно; напевно, правильно», [гусЬіуд, гусЬі, гусЬіусгпіе] «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. гісЬіід «правильний, вірний, відповідний» пов’язане з гісЬіеп «направляти; готувати, влаштовувати; судити; налагоджувати, рихтувати». — Шелудько 45; 8АУ V 787. — Див. ще регент, рихтувати..— Пор. рихтарик.
[рйхтиця] «слід коліс (особливо на замерзлій дорозі)» Нед; — неясне.
[рихтїти] «палко бажати, прагнути» ЛексПол; — очевидно, результат контамінації основ прислівника [рйхло] «скоро, швидко» і дієслова х(о)тіти (див.).
рихтувати «готувати, споряджати; (тех.) випрямляти, вирівнювати», рихтувальний, [рихтівнйй] «готовий» Нед, рихтувальний, ст. нарихтовав-ши (1609); — р. рихтовать (тех.) «випрямляти, вирівнювати», бр. рьіхта-ваць «готувати; споряджати; рихтувати, вирівнювати», п. гусЬіо\мас «пристосовувати, керувати; випрямляти, випробовувати», ч. [гусЬіоуаіі] «вирівнювати; керувати», схв. рйхтати «упорядковувати, припасовувати»; — запозичення з німецької мови; н. гісЬіеп «направляти, готувати, влаштовувати; судити; регулювати, керувати; вивіряти, налагоджувати, рихтувати», двн. свн. гіЬіеп «тс.» пов’язане з гесЬі «правий, правильний, прямий», двн. днн. геЬі «тс.», спорідненим з гот. гаіЬіз, дісл. геііг «тс.», лат. гесіиз «прямий, правильний», ге§о «керую, направляю», гр. брєхтб^ «спрямований уперед», брє-усо «простягаю». — Шелудько 45; Кіи-§е—Міігка 588, 598—599. — Див. ще регент. — Пор. рйхтик.
[риц] «зад» Нед; — запозичення з польської або словацької мови; п. [ггус]
«відхідниковий отвір, зад, сідниця», [ггус, ггес], слц. [гіс] «тс.» безпосередньо відповідають укр. [рить]. — Німчук 345. — Див. ще рить.
рицар, лицар, рицарство, лицарство, [лицарія], заст. лицерство Бі, [лицаркуватий, лицарюватий Ж], заст. рицарювати, лицарювати, ст. рицарю (1388); — р. рьіцарь, бр. рицар, п. гусегг, ст. Іісегг, ч. гуіі'г, слц. гуііег, вл. гусег, нл. гузег, болг. м. рицар, схв. рйтер; — запозичено через посередництво польської і далі, можливо, старочеської мови (ч. ст. гуііег) із середньоверхньонімецької; свн. гійег «вершник, рицар» пов’язане з гїіеп (нвн. геі-іеп) «їздити верхи». — Шелудько 37; КісЬЬагсЬ 96; Фасмер III 532; Преобр. II 232; Вгйскпег 470—471; КІесгко\мзкі ЛР 26, 79; МасЬек Е8ЛС 528; НоІиЬ— Ьуег 427; Младенов 562; Мікі. ЕУ/ 286. — Див. ще рейтар.
рицина (бот.) «Кісіпиз Б.; касторова олія»; — р. рицина, рицин, рицй-нус, бр. рицина, п. гусупа, ч. гісіп, слц. гісїпиз, вл. гісіпиз, болг. рицин, м. рицинус, схв. рйцинус, слн. гісіпиз; — запозичення з латинської мови; лат. гісіпиз «рицина, шовковиця», можливо, тотожне з гісіпиз «воша, кліщ». — ССРЛЯ 12, 1346; Кораіігізкі 855; Но-ІиЬ—Буег 420; МасЬек Літі, гозії. 139; РЧДБЕ 635; АУаІгіе—Ноїт. II 433; КІеіп 1346.
[ричайник (вузьколистий)] (бот.) «берула, Вегиіа апдизїіїоііа КосЬ.» Мак; — результат видозміни форми *ручайник, похідної від ручай; назва зумовлена тим, що ця рослина росте в річках і озерах; пор. ч. роїоспік «берула», пов’язане з роіок «ручай». — МасЬек Лт. гозН. 159. — Див. ще ручай.
ричати — див. рикати.
[ришляк] «невеликі роги молодої худоби» (як матеріал для гребенів); — очевидно, пов’язане з [рішняк] «однорічна худоба». — Див. ще рік.
риштак «водостічна труба; металевий жолоб конвеєра, який застосовується у гірничій справі», [рйнштбк]
«риштак» Куз, [рйштик] «бурчак, рівчак з протічною водою» ЛЧерк, [риш-тік] «риштак, невеликий струмок» Нед, [риштбк] «тс.» Нед, [ріштак] «канавка для стікання води» Па, ст. риншток'ь (XVII ст.); — р. рештак «риштак», бр. риштбк, п. гупзгіюк «стік», [гузгїок, гузіок] «тс.»; — через російське і польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Кіпп-зїоск «жолоб, канава, водостік; риштак» утворено з основ іменників Кіпп «жолоб, канава, водостік» і Зіоск «ціпок, жердина; стрижень, шток». — Шелудько 45; ССРЛЯ 12, 1301; Вгйск-пег 472; 8У7 V 795. — Див. ще ринва, шток.
риштувати «ставити риштовання; готувати, збирати, споряджати», риштовання «риштовка, кросна, бильця, перила, за допомогою яких розширюється віз» ЛЧерк, риштовка, [ришту-вальник] «той, що робить риштовку» Куз, риштування, риштунок «спорядження», [руштбвання] «риштування», [руштунок] «спорядження», ст. ринштунки (1582); — бр. ришта-ванне «риштування», риштунак «спорядження», п. гупзгїипек (гузг-їипек) «спорядження, екіпіровка»; — запозичення з німецької мови; нвн. гйзїеп «споряджати, озброювати; влаштовувати підмостки», свн. гйзїеп «вживати заходів; робити риштування; підготовляти; прикрашатися, одягатися», гизїеп, двн. (Ь)гизіеп «тс.», споріднене з дангл. Ьгузіап «покривати, прикрашати», Ьугзїап, Ьгеосіап «тс.». — Шелудько 45; 8АУ V 795; Кіиде—Міїгка 616; Угіез ИЕАУ 598.
[рищонка] «погана мітла» Нед; — неясне.
рияки (тільки мн.) «гальма» ВеЛ; — пов’язане з рйти; — назва зумовлена тим, що причеплене до колеса гальмо риє землю. — Див. ще рйти*.
ріба — див. горобина.
[рібати] «скоблити, скребти» Нед, [ріпати] «тс.» Нед; — очевидно, запозичення із середньоверхньонімецької мо
ви; свн. гіЬеп «терти» (двн. гіЬап < *аугі-Ьап, снн. умгїуєп, нвн. геіЬеп «тс.») споріднене з нн. аугіЬЬєіп «крутити, повертати», можливо, також з гр. ріір «плетіння з молодих гілок, плетена мата, загорожа». — КІиде—Міїгка 591; Ргізк II 658—660.
[рібачка] «вид сукні» Нед; — очевидно, пов’язане з рябий, [рібйй]; — назва могла бути зумовлена забарвленням тканини. — Див. ще рябий.
рів, рівчак, ровець, [руваць] «ровець» Корз, [ровчак] «рівчак», [рівцюва-тий] «з надрізами» Нед, [рівчакуватий] «жолобчастий» Куз, [рівчастий] «тс.», [брів] «рів» Ж, [орбв] «тс.» О; — р. боЛГ. М. рОв, бр. роу, Др. р0в7>, р'Ьв'Ь «канава, рів; безодня; пекло», п. гб\м, ч. слц. гоу «могила», вл. нл. гоау «тс.», схв. рбв «рів, ОКОП», СЛН. ГОУ «тс.», стел, рові»; — псл. гоу-ь, пов’язане чергуванням звуків з гуіі (*гйіі) «рити»; пор. гр. оорб^ «канава, рів» (< *огуоз). — Фасмер—Трубачев III 488; КЗСРЯ 391; Цьіганенко 407; Варбот Зтимология 1965, 133; Преобр. II 206; Вгйскпег 464; У/Ько'узкі К8І 22, 122; МасЬек Е8ЛС 520; Младенов 562. — Див. ще рити1.
рівний, [рівен] «рівний», рівнинний, [рівнйстий] «прямий» Нед, [ровесник] «однаковий за віком» Нед, рівень, [рівнанє] «рівняння» Нед, рівнина, рівнйнник, рівниця «груба слабо скручена нитка, з якої виготовляють пряжу», рівня, рівнява СУМ, Нед, рівняльник, рівняння, [ровен] «рівня» ВеЛ, [рбвень] «пара, рівний; рівнина», [рбвінь] «рівнина», [ровняк] «прямий ліс» Гриц, [рівнати] «рівняти» Нед, рівнішати, рівняти, врівень, врівні, дорівнювати[ся] Я, дорівнюючий «рівний», зрівнялівка, [зарівний] «рівний, однаковий, подібний; рівномірний, розмірний» Нед, [зарівна] «порівну, рівно; однаково», зарівно «тс.», нарівні «урівень; поряд; урівні» СУМ, Ж, [наро-вень] «паралельно» Ж, [нерівень] «нерівний, неоднаковий», нерівня СУМ, Ж, незрівняний, незрівнянний, [не-спорівнаний] «незрівняний» Ж, обрів-
нювати, порівняльний, порівно СУМ, Нед, порівну, [пбровно] «прямо» ВеУг, порівняння, порівняти, [пбровень] «нарівні» Нед, урівень, урівні, [упоро-вень] «врівень»; — р. рбвньш, бр. рбу-ньі, др. ровьньїй, п. гб'лту, ч. слц. гоу-пу, вл. гину, нл. го^упу, болг. равен, м. рамен, [равен], схв. раван, слн. гауеп, стел, равьнт»; — псл. *огуьп-ь (< *огуо-); — споріднене з прус. апміз «справжній, дійсний, вірний, певний», ірл. гбе «рівне поле», гбі «тс.», дангл. двн. гйт «простір», англ. гоогп «місце, простір; приміщення», нвн. Кашті «простір», лат. гйз, гйгіз «село, поле, нива», ав. гауаЬ-«вільний простір», гауазеагаі- «те, що рухається вільно»; іє. *геи- «широкий, просторий, відкритий; явний, пристрасний»; припущення про походження з ав. гауап «рівне місце» (Різані Аііі беї III Сопдг. Іпіегп. де Еіпдиізїі 376, За-лизняк ВСЯ VI 40) недостатньо обґрунтоване. — Фасмер III 489; Черньїх II 117—118; КЗСРЯ 391; Преобр. II 171; Потебня К ист. зв. 129; Вгйскпег 464; МасЬек Е8ЛС 520; НоІиЬ—Еуег 424; ЗсЬизїег-ЗеАУС 1253—1254; Младенов 541; 8кок III 113—114; МеіПеі К8Е 20/1, 90; М8Е 12, 223; Тгаиі-тапп 14; Топоров 111 —112; Зтимология 1979, 150; Міккоіа Ваіі. и. 81ау. 33; АУаІде—Ноїт. II 454; Кіиде—Мііг-ка 587; КІеіп 1356; Веке 2Г81РЬ 16, 324; Тогр 353; ЕІЬІепЬеск 110. — Пор. ровесник, рум2.
[рівнушка (звичайна)] (бот.) «ар-мерія, Агтегіа уцідагіз АУіІд.» Мак; — пов’язане з рівний; назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина має прямі високі безлисті стебла, на верхівках яких містяться голівки з квітками. — Див. ще рівний.
ріг, ріжок «віл з тонкими і прямими рогами; плід ріжкового дерева; зона (хвороба злакових культур); [паросток від коренів очерету]», [рогавйця] (зо-ол.) «рогата гадюка, Уірега сегазііз» Нед, [рогай] (ент.) «жук рогач-олень, Еусапиз сегуиз Е.» ВеНЗн, [рогакй] «відходи гречки, плюскле зерно» Л,
рогалик, рогаль «річ з гострими краями; [віл з великими рогами; товсте ребро (жилка) листка]», [роган] «військовий ріжок» Нед [рогань] «віл з великими рогами», [рогарь] «ялина у формі розсохи, на яку кладуть для просушування сіно» ВеЛ, рогатйзна «велика рогата худоба», рогатина, [рогатина] «рогата худоба» ВеЗа, рогатка «пристосування для затримки руху на дорозі; знаряддя для метання; [вид плахти, інакше «рогата плахта»]», рогач «знаряддя для виймання з печі горшків; жук Ьусапиз сегуиз Б.; [віл з великими рогами; назва барана Доп. УжДУ 4]», рогачйлно «ручка рогача», рогачка «рогатка; дерев’яний нашийник для худоби; (ент.) щипавка; [рогата вівця; двозуба кирка, двозубі вила; вид шапки Пі]», [рогета] «корова» О, [роги] «клуня О; виведені пруги на вуглах хати ЛЧерк», рогівка «рогова оболонка», [рогівня] «мундштук на рогах волинки» Нед, [рогова] «крайня ополонка на льоду Берл, Мо; податок з рогатої худоби Пі», [рогове] «податок з рогатої худоби» Пі, [рогбво] «тс.» Пі, [рогове] «плата за випас рогатої худоби», [рогове'ць] «вид кварцу» Нед, роговик «тс.», роговина, роговиця «рогова оболонка», рогбвка «вид плахти, рогата плахта», [роговнйк] «оброблювач рогу» Нед, [роговня] «ріжок на кінці трубки коло волинки», рогуля «предмет з розгалуженням у вигляді рогів; [скривлена колода, скривлений ціпок; корова О; назва вівці Доп. УжДУ 4]», [рагульки] «примітивний ткацький верстат» Л, [рожана] (кличка корови з розкішними рогами) Ме, [рожкуля] «тс.» ВеНЗн, [ріжкатий] «кутастий», [рожкб] «віл з гарними рогами» ВеНЗн, ріжнатий (у виразі ріжнаті сани «гринджоли»), рожнатий «тс.», рогатий, [роговатий] «рогатий, рогоподібний» Нед, роговий, роговіти, безрога «свиня», безрогий, [виріжок] «гостра частина предмета; край селища», відріг, [заріг] «закуток» Ж, [зарбже] «тс.» Ж, [заріжок] «шматок
парогач]
шкіри тварини коло рогів», [зарбг] «місце за рогом» Я, [зароганити] «схопити за роги» Я, [наріже] «кут, ріг» Ж, наріжник «кут даху, кут будівлі; [кутова кроква; окутий листовим залізом ріг скрині; одна з палиць у пристрої для перенесення сіна]», [наріжник] «один із снопів, які вкладаються на розі солом’яного даху; кроква фронтону» Ж, [наріжниця] «тс.» тж, [наріжниці] «зубчате ребро солом’яного даху над рогом хати» Ме, [нарожняк] «тс.» Ж, [нарожень] «копил (у санях)» Ж, наріжний «кутовий; розташований на розі; надзвичайно важливий», [нарбж-ний] «кутовий, розташований на розі» Ж, ороговілий, ороговіння, [паріг] «зубець, відгалуження на оленячих рогах; жук рогач» Нед, [паріжниця «жердина в даху оборогу» Нед, парогач] «олень», [парогаті] «олені» Нед, [па-рогатий] «з оленячими рогами», [уріже] «риска по краю» тж; — р. бр. болг. м. рог, др. рогт>, п. слн. гбд, ч. слц. гой, вл. гой, нл. год, схв. рбг, стел, рогь; — псл. год-ь; — споріднене з лит. гадаз «ріг», гадиуа «балка, вибалок», лтс. гадз «ріг», прус, гадіз «тс.»; іє. *годо-8 «ріг»; припускається також (КЗСРЯ 391; Преобр. II 206; Младенов 562) спорідненість з нвн. гадеп «стирчати», свн. гедеп «тс.», дісл. га «жердина»; пов’язування (Вгйскпег 461; Ма-сйек Е8ЛС 515) з нвн. Ноги «ріг», лат. согпй «тс.» недостатньо обґрунтоване. — Фасмер III 489; Черньїх II 118; Преобр. II 206; Вгйскпег 461; НоІиЬ—Кор. 313; Бсйизїег-Бе^с 1231; Георгиев Бт>лг. етим. и оном. 96; Младенов 562; 8кок III 153—155; Тгаиітапп 235; Вида КК І 479; Ргаепкеї 684; БР 3 131; Кагиііз II 99; МййІ.—Епдг. III 465; 8ресйї 85; Иллич-Свитьіч Зтимология 1965, 361.
рід, рідня, [рідняк] «родич», [рі-же'ння] «сперма», [рада] «природа» Нед, родак «родич», [роджай] «рід; порода» О, роди, [рбдйво] «пологи; частування, яке батько новонародженого несе тестю; родовід» Г, Нед, родимець
«припадок у дітей та вагітних жінок; [земляк, співгромадянин Нед]», родйл-ка «пологовий будинок», [родйля] «породілля» Нед, родимка СУМ, Нед, родимчик «приступ хвороби у дітей та вагітних жінок», родина «сім’я; рідня; [батьківщина Нед]», родини «пологи; свято з нагоди народження», [родйня] «сім’я, рідня», [родйтелі] «батьки», ро-дйтель «батько», родич «родак; [батько]», родичання «родинні, близькі стосунки», родичівство «тс.», [родиш] «земляк» Нед, роділля «породілля», родільня «родильна кімната, палата», [радник] «джерело» Нед, [родня] «родина; батьківщина» Нед, [родове] «подарунки кумів для дитини» ВеЛ, [родовик] «джерело в лісі Ч; земляк, голова родини Нед», родовище, [родючина] «дикі плодові дерева», [родючка] «родючість» Пі, [рожай] «урожай; рід; порода; спорідненість Бі», [рожде'нець] «уродженець», [рожде'нник] «батько», [рожде'ниця] «мати; породілля», [рож-денка] «уродженка», [роже'ниця] «породілля» Нед, рідний, родильний, [ро-дймий] «уроджений; свій; рідний», [род-лйвий] «родючий, урожайний» Нед, [радний] «плідний» Нед, родовитий «родовий, потомствений; [родючий]», родючий, [родющий] «родючий», ро-жаістий «родючий, багатоплідний», [рождений] «природжений», ріднити, родатися, родити, [рожати] «народжувати», [безрідник] «безрідна людина», [безрбда] «тс.», врода, вродливець, вродливиця, вродливість, вродини, [врбдність] «урожайність» Ж, вродливий, вроджений, [вродовйтий] «плодючий; вродливий» Ж, вродити, вйрід «виродок», [вирбда] «виродок; зразок; порода, плем’я» Ж, виродження, виродок, [вйрідний] «звироднілий», виродитися, вироджуватися, відродження, [відрбдини] «відродження» Куз, [відрбдок] «виродок» Ж, відродитися, відроджуватися, дорідний, [врожай] «урожай», [зрідно] «урожайно», [зрада] «зроду», зроду, [зарід] «зародок», [зарідок, зародень Она, зарбд-
ник Ж] «тс.», зародок, [зарідливий] «урожайний», [зарбдний] «зародковий» Ж, [зарожедний] «урожайний», звиродніти, [нарід], народ, народженець «новонароджений», народжений «тс.», народженик «іменинник», [нербд] «неврожай», [нерада] «бездітна жінка», [неврбд] «неврожай», [неврбда] «тс.; невродливість» Ж, неврожай, недорід «неврожай; [недоносок]», [недорбдок] «недоносок, аборт» Ж, [недорбдити] «скинути плід» Ж, [непорбда] «неврожай» Ж, [неурбжай] «тс.» Ж, [обнаро-довйти] Ж, обнародувати, перерід «насіння, яке втратило чистоту свого сорту», [перерідок] «виродок» Куз, переродженець, перерожденець, переродитися, підродина, [порід] «роди», поріддя «рід, порода, покоління; [пологи] Чаб», [порідня] «рід», порода, поро-дже'ниця «мати», [порожденниця] «тс.», порбдження, породілля, порідний, породинний, породистий, породільний, породний, породичати, прарід, пра-родйтель, прародич, природа, природник, [прирбдки] «наріст на картоплі» ВеБ, прирбджений, [прирбдистий] «фізично розвинений» Кур, природний, природничий, принародно, споріднення, спорбдження, споріднений, спороджений «породжений», споріднювати, спородити, [урод] «врожай», [урод] «виродок, ідіот» Нед, урода «врода», [уродай] «красунь», [уроджай] «урожай», уродженець, уродження «народження», уродини, уродлйвець, [урадник] «красунь», [урджа] «врожай», урожай, [урожде'нець] «уродженець», [урож’я] «врожай», уродливий «вродливий; [здібний]»; — р. бр. болг. м. род, др. родт> «рід; плем’я, народ; батьківщина; одноплемінник, земляк; урожай; доля», п. вл. слн. гой, ч. слц. нл. гоб, схв. род «рід; урожай», стел, роді» «рід, покоління»; — псл. госі'ь (< *огб'ь), можливо, пов’язане з гозіі, газіі (< *огб-іеі) «рости»; — споріднене з лит. газтб «урожай», лтс. габз «родич; рід», газгпа «процвітання, родючість, урожай», гага (< *габіа) «багатий
урожай; численна родина», можливо, також з дінд. угабЬапІ- «висхідний», уагбЬаіі (уагбЬаіе, УгбЬаН) «росте, множиться, набирається сил», уагбЬаЬ «сприяння», угббЬаЬ «той, що виріс, великий, старий», ав. УогабаПІ «росте», уагбаііе «тс.», гр. ор&бс; (|3ор&д<;) «прямий, правильний, істинний», алб. тії «росту, збільшую» або з свн. агі «походження, рід», нвн. Агі «вид, спосіб», вірм. огбі «син», дінд. габЬпбЬ «виконує, робить», хет. Напій- «правнук», дісл. огоіидг «крутий, піднятий», ірл. агб «високий, великий», лат. агбииз «крутий, високий», агЬог «дерево», тох. А огіо «вгору»; зв’язок з лит. гезпаз «сильний, міцний», лтс. г^зпз «товстий, огрядний» (Регззоп Веііг. 274) викликає сумнів. — Трубачев Терм, родства 151 —153; Фасмер—Трубачев III 491; Черньїх II 118—119; Преобр. II 208— 209; Вгйскпег 460; К2 45/2, 108; АГВІРЬ 40, 12—14; Оіг^Ьзкі ЬР 2, 272—274; МасЬек Е8ЛС^514—515; Но-ІиЬ—Кор. 313; Опбгиз ЛС 9,150; ВсЬиз-іег-8е\мс 1230; Младенов 562; Вкок III 151 —153; Иванов Зтимология 1979, 135—136; Тгаиїтапп 234; Кагиііз II 97—98; Зндзелин СБЗ 195; МйЬІ.— Епбг. III 479; Вйда КК І 479; АУаІбе— НоГт. І 64; КІиде—Міігка 32; Воізасц 711; Мегіпдег ІР 17/1—2, 123—124; Ребегзеп К2 39(19)/3, 360; ИЬІепЬеск 34; Рокоту 339. — Пор. раній, рости, юрод.
рідкий, рідкісний, рідкуватий, [ріднйстий] «рідкий; сипкий» О, рідший, [рідеча] «рідке збіжжя у полі» О, рідина, рідкість, [рідняк] «рідкий ліс» Ч, рідота, [рідуха] «негусто посіяна гречка» Нед, [рідйти] «розріджувати» Куз, рідіти, рідішати, [рідні-ти] «рідіти» Нед, [ріднути, рідчіша-ти\ «тс.» тж, [рідчати] «рідшати», рідшати, зрідка, ббрідкуватий, ббрід-ний СУМ, Ж, [обрідчастий] «обрід-куватий», [обрідйти] «розрідити», (бб-рідка] «зрідка» ВеУг, [ббрідь] «тс.» Она, порідкий «рідкуватий», порідку, [прбрідкуватий] «рідкуватий», ирб-
рідь «місце, де дерева або кущі ростуть дуже рідко», проріджувати, розріджувач, [урідь] «зрідка; негусто» Шейк; — р. редкий, бр. рздкі, др. рі-дт>кьій, п. ггабкі, ч. гібку, слц. гіебку, вл. нл. гебкі, полаб. грбке, болг. ря-д-ьк, м. редок, схв. редак, реткй, слн. гебек, стел, р'кдтжт»; — псл. геб-ьк-ь (< *геб'ь); — споріднене з лит. геіаз «рідкий, рідкісний», геііз «сито, решето», лтс. гебз, гепз «рідкий», лат. геїе «мережа, невід», гагиз «рідкий»; іє. *ге-бЬ-, похідне від *ег(а)- «нещільний, рідкий; розходитися». — Фасмер III 458—459; Черньїх II 106; КЗСРЯ 387; Преобр. II 233; Вгйскпег 473—474; К2 46, 234; МасЬек ЕВЛС 532; НоІиЬ— Кор. 323; ВсЬизіег-ВеАмс 1213—1214; Вкок III 140—141; Тгаиітапп 12; МйЬІ,—Епбг. III 518, 520; Кагиііз II 116; Ргаепкеі 723—724; Міккоіа ВаІІ. и. ВІау. 44; Еіск ВВ 2, 211; ТогЬібгпз-зоп 504; ИЬІепЬеск 288; Регззоп Веііг. 278, 638; АУаІбе—Ноїт. II 418, 431; Рокоту 330. — Пор. раритет.
[ріжа1] «галявина, що врізається клином у ліс»; — не зовсім ясне; може бути пов’язане з різати (пор. тлумачення) або з рідкий (через значення «розріджений ліс», пор. р. [ре'жа] «най-рідша рибальська сітка, рідка тканина», [режка] «легенький палісадник», [реженье] «порідіння»),
[ріжа2] (ент.) «гусениця ведмедиці геби, Агсііа ЬеЬе Е»; — неясне; можливо, пов’язане з різати.
[ріжа3] (бот.) «ряска, Ьетпа Ь.» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з ч. ст. кгег «тс.», ч. [кгег] «брудне шумовиння на воді», [кгізї] «тс.».
ріжджа — див. ріща.
[ріжджак] (орн.) «кропивник, Тго-діобуїез рагуціиз КосЬ.» ВеЛ, [різжак] «тс.» Шарл; — пов’язане з ріща ({ріжджа]); назва зумовлена тим, що птахи цього виду живуть переважно в купах ломаччя, сушняку, хмизу, бурелому. — Див. ще ріща.
ріжки (бот.) «грибок клавіцепс, хвороба хлібних злаків, СІауісерз риг-
ригеа ТиІ.» (Зсіегоііит сіауиз), [ржйця Чаб, рожбк Мак, рджки Нед] «тс.»; — р. рожкй, бр. ражкі, болг. (морово) рбгче, рогалка; — похідне утворення від ріг; назва зумовлена тим, що в уражених злаках рослин замість зерен утворюється паразитичний гриб, який стирчить у колосі, як ріжок. — УРЕ 12, 263. — Див. ще ріг.
[ріжковець] (бот.) «ріжкове дерево, солодкі ріжки, Сегаїопіа зіііциа Б.» Мак, [рогівнйк, рожковець] «тс.» Нед, [рогівнйстий] «ріжковий» Нед; — р. рожкй (мн.), бр. ражкбвае дрзва «ріжкове дерево», п. гогко\міес, гохкі, ч. го-Ьоупік, болг. рбжков, схв. рогач, рбш-чиії., слн. гогісеуес «тс.»; — похідне утворення від ріг; назва зумовлена тим, що плід цієї рослини (стручок) має форму ріжка; вважається калькою гр. хєратюу «ріжок (плід), малий ріг», похідного від хєрощ «ріг». — Німчук 260. — Див. ще ріг.
[ріжник] (бот.) «кушир занурений, СегаіорЬуІІит сіетегзит Б.» Мак, [рож-ник] «тс.» Мак; — похідне утворення від ріг; назва зумовлена тим, що форма листя або колосковидні суцвіття цієї рослини нагадують роги. — Ней-штадт 246—247. — Див. ще ріг.
[ріжноракий] «різноманітний» Нед; — запозичення з польської мови; п. гбгпогакі «різнорідний, різноманітний» є похідним від гбгпу «різний», утвореним, як і \міеІогакі «різноманітний», за допомогою суфікса -огак-, що виник, очевидно, в результаті приєднання до суфікса -ак- кінцевої частини кореня С2\мог- (< *сьКог-, пов’язаного з сьіугі «чотири») у формі сг\могакі «чотирьох гатунків». — Див. ще різний, чотири.
ріжуха — див. режуха.
різак (бот.) «Раїсагіа Вегпй.», водяний різак «Вігаїіоіез Б.», [різачка] «різак», [різушка] «тс.» Мак, [різка] «наяда, На]аз Б.», різуха «тс.; [осока, Сагех Б. Нед, Мак]», [різбха] «осока» ВеНЗн, [різоватець] «осока гостра, Сагех асиїа Б.», [різоватиця Мак, ВеНЗн, різій Мак, різійка Мак, різуля ВеНЗн, різ-
чина ВеУг] «тс.»; — р. резак «різак; [різак водяний' наяда]», бр. разак «різак водяний», [рззнік, парзз] «тс.»; — пов’язане з різати; назви зумовлені тим, що листки цих рослин мають зубчасті краї; пор. р. телорез «різак водяний», бр. целарзз «осока». — Ней-штадт 84; Федченко—Флеров 688. — Див. ще різати.
[різан] «різка, лозина» Бі, [різан-ка\ «вид канчука» ЛЧерк, [різзя] «гілки, відрубані під час зрізування або підчищання дерев» Г, Л, [риедзе, риез-зє, руоззє] «тс.» Л; — результат контамінації основ іменника різка і семантично зближеного з ним дієслова різати (див.).
[різанець] (бот.) «цибуля скорода, АІІіит зсЬоепоргазит Б.» Мак, [різан-ка Мак, зрізованець Ж, приріз Мак] «тс.»; — утворено від різати; назви зумовлені тим, що головка цієї цибулини складається з кількох пучків, ніби розрізана на частини. — Див. ще рі
зати.
різати, різникувати «бути різником», [різнйчити] «тс.», різьбити «вирізувати», [різьбувати] «тс.» Нед, [риза] «різа, земельна ділянка різної площі; розрив Нед», [ріезь] «земельна ділянка» Л, різа «тс.», [рйзка] «полови
на загону, виділена у володіння іншій особі; (зменш.) ділянка сінокосу, відве-
дена для косіння окремій особі ЛЖит», [ріезка] «великий шматок хліба, сала та ін.» Л, [різ] «різкість» ВеЛ, [різав-ка] «різь у шлунку; кривавий понос», [різак] «різець, сікач, великий ніж; серпоподібна коса для косіння очерету;
пристрій для різання січки, для обрізування снопиків О; кирпич з гною для
палива; різачка, різь у шлунку; кривавий понос», різалка «пристрій для різання», різальник, [різанець] «євнух», [різанйк] «дроворуб» О, різанина, [рі-занка] «зрізок, половина бочки; локшина; тепла вовняна хустка» Л, [різа-нці] «локшина» ВеУг, [різарня] «бойня, різниця», різачка «різь у шлунку; понос», [рівень] «скиба, відрізаний шма
ток» Нед, різець «ріжучий інструмент; передній зуб», [різка] «січка (солома); міра землі 2,5 морга; ділянка землі приблизно 1,5 гектара Мо; вид гри; гілка, яку зрізають для щеплення Дз», різкість, різник, [різник] «скибка, відрізаний шматок» ВеУг, [різниківна] «дочка м’ясника», різнйця «бойня; [м’ясна крамниця; торговельний ряд]», [різниченко] «син м’ясника», [різовй-ни] «тирса», [різовйння] «тс.», [різун] «головоріз, шибеник», різь, різьба, різьбар, різьбяр, різьбарство, різьбярство, [резкйй] «гострий, різкий» Нед, ріжучий, різальний, різаний, різкйй, різкуватий, [різнйчий] «різницький», різьблений, [різьббваний] «різьблений», [вріз] «виріз, виїмка» Ж, врізка, [зрізний] «потрісканий» Ж, відріз, відрізай, відрізка, відрізок, зріз, зрізка, зрізок, зрізувач, зрізнйй, заріз «забій (худоби); [розріз; зарубка, шматок Ж]», [заріза] «убивця, розбійник», [заріза-ка, зарізяка] «тс.», [зарізка] «розріз, зарубка; шматок; заріз» Ж, [зарізь] «заріз» Ж, наріз СУМ, Ж, нарізка тж, [нарізь] «нарізка» Куз, нарізний, надріз, навідріз, наодріз, [набдрізі] «окремо», [набдрізні] «тс.», напереріз, обріз, [обрізанець] «обрізаний срібний карбованець», обрізка, обрізок «шматок; [гвинтівка з укороченим стволом Па]», обрізання, обрізувач, обрізувальний, [переріз] «широка, низенька діжка для прання білизни» Л, переріз «розріз; розтин; перетин; вид діжки», [перерізок] «шефель, четверик (міра сипких тіл); невелика діжка» Куз, підріз, [підріз] «леміш» ДзАтл II, підрізка «підрізування; [ніж для вирізування стільників Нед]», [підрізовач] «вид невеликого плуга» Нед, [підрізок] «обрізок, відходи» Куз, поріз СУМ, Нед, прирізка СУМ, Куз, проріз «наскрізний отвір; розріз (в одязі); переріз СУМ, Нед; [діра в льоду]», [прбрізень] «переріз, розріз» Нед, прорізка, прорізний, проріздвий, розріз, розрізка, розрізувач, розрізний, розрізувальний, [уріз] «міра землі, поверхні» Нед,
[урізки] (у виразі без урізків «без зайвих слів, прямо») Нед, урізок-, — р. резать, бр. рззаць, др. різати, п. ггегас, ч. гегаїі, слц. гегаС, вл. гегас, нл. гегаз, полаб. геге, болг. режа, м. реже, схв. резати, слн. гегаіі, стел, різати; — псл. гегаїі, пов’язане з га-гііі «разити»; — споріднене з лит. гехіі «різати; ударяти», гегіз «смуга; наріз, надріз», гйогаз «продряпана лінія, риска, смужка, відрізок», гр. ріуууоці «ламати, розбивати», «проламування»; іє. *иге§’-/игб§’- «ламати». — Фасмер III 461; Че"рньіх II 107; КЗСРЯ 387; Преобр. II 233—235; Вгйскпег 476; МасЬек Е8ЛС 531; НоІиЬ—Кор. 322; 8сйизїеґ-8еА¥С 1215—1216; Младенов 565; 8кок III 134—135; Мейе ОЯ 109; Оїг^Ьзкі К2 75/3—4, 207—210; Тгаиї-тапп 245; Ргаепкеї 725—726; МеіІІеі М8Ь 9, 142; Регззоп Веііг. 840; Роког-пу 1181 —1182. — Пор. раз*.
рїзвйй «жвавий, [тямовитий, умілий Нед]»; — р. резвьій «жвавий», бр. рззвьц п. ггегшу «тс.»; — псл. *гег'Ь¥'ь, похідне від гегаїі «різати»; — зіставлення з гр. орєусо «протягати; прагнути; бажати», дінд. пуаїі «витягатися, поспішати» (Маігепаиег ЕР 18, 255) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 462; КЗСРЯ 387; Преобр. II 234; Вгйскпег 476; Мікі. Е\У 278. — Див. ще різати.
Різдво, [різтвб] «Різдво» О, [різ-дв’янка] «Пилипівка» Нед, різдвяний, [рисцвяний] «різдвяний» О, [розьдя-ний] «тс.» Кур; — очевидно, результат фонетичного розвитку давнішого *ро-жьство «народження, Різдво», пов’язаного з родити (*рожьство > *розст-во > *розтво > різдво). — Німчук 99; Кобилянський Гуц. гов. 40. — Див. ще рід.
[різець] (бот.) «косарики черепича-сті, Сіасііоіиз ітЬгісаїиз Ь.» Мак; — похідне утворення від різати; назва зумовлена тим, що форма листя цієї рослини нагадує лезо ріжучих предметів (коси, шаблі, шпаги, меча, ножа). — Див. ще різати.
[різи1] «вид рибальської сітки» Нед; — очевидно, запозичення з німецької мови; нвн. Кеизе «верша», свн. гіизе «тс.» споріднене з гот. гаиз «труба», двн. гот «тс.», можливо, також з двн. гозс «рухливий», псл. гих-ь, укр. рух. — Кіцрє—Міігка 598, 605. — Пор. рух.
Грізи2] «арабески, вид орнаменту» Нед; — р. [резь] «візерункова обробка дерева, кістки», стел. р’Ьза «смуга, риса»; — очевидно, пов’язане з різати (див.).
різка «лозина», [різґа] «тс.» Нед, [різа] «лозина, якою поганяють чи відганяють худобу» Мо, [різзя] «відрубані гілки» Л, [різя] «ломаччя» Ба, ірбзя] (дит.) «різка» Нед; — р. бр. рбзга, др. розга «гілка, пагін», п. гбг§а, ч. ст. го-хНа «пагін, гілка», слц. гаг§а «хворостина», нл. гог§а «гілка, прут», полаб. гйг§а/гйг§6 «гіллячка, лозина, хворостина, кущ», болг. [розга] «гілка, різка», схв. розга «молодий пагін виноградної лози; кілок, що підтримує виноградну лозу», слн. гбг§а «пагін виноградної лози», стел. розгА, рдзгд, рдждик «лозина, виноградна лоза»; — псл. гог§а; — очевидно, споріднене з лит. ге§гіі «в’язати, плести», гег§е «кошик з лози», ге-г^іпуз «в’язання, плетений виріб», лтс. ге2£І1 (ге2§ибі) «заплутувати», лат. гез-ґіз «мотузка, канат», дінд. га]]иН «тс.»; зіставлялось також (Мйіті.—Епсіг. III 492; Ргаепкеі 710—711; Бресйі 215) з лит. гагаз «сухий прут, мітла», лтс. га-г§а (гагсіа) «стара мітла»; припускалась (Мікі. ЕїУ 227; Вгйскпег 465; 2І81Р11 4, 217; Таїсіє К2 34, 512; Тга-иїтапп 245) вихідна форма *огг§а, пов’язана з префіксом *огг- «роз-» (пор. щодо розвитку значення нім. гд¥еі «два» і 2шеі§ «гілка»); недостатньо обґрунтованими були зіставлення з дангл. гізсе (гезсе, гузсе) «очерет», снн. ґізсії «тс.» (ВеггепЬег^ег ВВ 1, 68; Еіск ВВ 1, 172; Міккоіа Вегйітг. 158), з гр. рйбіі; «гілка, прут» (МасЬек Е8ЛС 518), з рожен, гр. ра/ос (ра/ос) «терновий чагарник» (Соболевский РФВ 64, 113), з ріст, рости (Міккоіа Ваіі.
ц. 81ау. 35), як і припущення вихідної форми *'ьгг§а (Ляпунов ИОРЯС ЗО, 17). — Німчук 239; Крьімский Укр. гр. 38; Фасмер III 495; Черньїх II 120; КЗСРЯ 393; НоІиЬ—Кор. 314—315; Зсіїизіег-Зехус 1240—1241; ОІезсЬ 875— 876; 8кок III 161; 8аиг Зіауіа 1978, ЗО—32; Ргаепкеі 713. — Пор. різан, ріща.
різний, заст. ріжний, [розпий] «різний», заст. ріжнйця «різниця», [ріжнб-та] «різноманітність» Нед, [різнація] «роз’єднання, різноголосся», різниця, [різнбція] «розбіжність, розбрід» Г, Пі, [різня] «різниця, відмінність, розбіжність, розрив» Нед, різнь «ворожнеча, розходження», [рбзниця] (у виразі у розницю «окремо, нарізно, вроздріб») Нед, [розня] «різнь» Нед, різнити «роз’єднувати; (заст.) фальшивити (в хорі, оркестрі); [не бути у згоді, відокремлювати від чогось; (про рушницю) розсипати дріб]», заст. ріжнйти «розрізняти Нед; ворогувати О», зрізна, нарізний, [обрізне] «осторонь, збоку, окремо» Нед, порізно, [пброзницею] Нед, розрізнений, розрізнювальний, розрізняльний, [розрознйти] «розігнати» Нед; — р. разньїй, заст. рбзньш, бр. рбзньї, др. розьньїи «різний, відмінний, неоднаковий», п. гбіпу, ч. гйгпу, слц. гбгпу, вл. гбгпо «нарізно, різно», болг. м. разен, схв. разнй (тільки мн.) «різні, різноманітні», слн. гагеп, стел, рдзь-нж; — псл. *оггьп'ь, похідне від *огг-«роз-». — Фасмер III 434, 496; КЗСРЯ 381; Полянский Зтимология 1964, 102; Вгйскпег 466; МасЬек Е8ЛС 526; Но-ІиЬ—Кор. 319; ЗсЬизіег-Зешс 1242; Младенов 546; 8кок III 114—115. — Див. ще роз-.
різноманітний, різноманітити; — очевидно, результат контамінації основ різний і розмаїтий (див.).
різночинець, різночинний; — бр. разначьінец; — запозичення з російської мови; р. разночйнец утворено з основ прикметника разньїй «різний» та іменника чин «чин». — Див. ще різний, чин2.
[різоватка] (бот.) «хрін водяний, ЦавіиНіит атрйіЬіит К. Вг.» Нед, Мак, [різбха] «хрінниця, Берісііит Е» Нед; — назви, пов’язані з різати-, зумовлені, очевидно, тим, що нижні листки обох рослин, які належать до однієї родини хрестоцвітих, розсічені на ниткоподібні сегменти або поділені на ланцетоподібні частини; словотворча форма неясна. — БСЗ 16, 80. — Див. ще різати.
[різуха] (бот.) «неслія волотиста, Цезііа рапісиїаїа Оєзу.» Мак; — р. резуха «тс.»; — очевидно, пов’язане з різати; мотивація назви неясна.
[різьбваник] «фартух, спідниця з вишитими краями» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [різи] «вид орнаменту».
рій* «сім’я бджіл; (військ.) відділення», [райбвник] «сітка для захисту від бджіл» Л, рійба «роїння», [різва Чаб, рійва тж, рійка, ройба] «тс.» Нед, рійниця «кошик для збирання рою», роївня «тс.», [руйнйца] «приміщення для переховування бджолиних роїв» Л, рійний, [роєнний] «рійний», роїстий, [рі-яти] «роїтися» (?), роїти «об’єднувати в один рій», роїтися, відрійок, зрдйок «об’єднаний рій», [нерійник] «вулик, що не роївся» Ж, [парій], «відрійок» Нед, [пбрій] «тс.», [попароїтися] (про рої) «дати парої» тж; — р. бр. болг. рой, др. рои, п. вл. гб], ч. слц. нл. го], м. ро], схв. рб), слн. гб], стел, рои; — псл. *го]ь «рій; ріка, течія, приплив», пов’язане чергуванням голосних з *геі-(гіпріі) «текти, струмувати»; пор. цсл. изрои «вплив», п. гсігб] «джерело», ч. слц. гсіго] «тс.»; — споріднене з дінд. гауаіі «течія, потік, ріка». — Фасмер III 496; КЗСРЯ 392; Преобр. II 212; Цьіганенко 395; Вгйскпег 461; Масіїек Е8ЛС 515; НоІиЬ—Кор. 313; Зсйизіег-8є\ус 1232; Младенов 562; 8кок III 155—156; Варбот Зтимология 1965, 133; Бернштейн Очерк 1974, 286; Тга-иїтапп 243, 245; Регззоп Веііг. 769; ІЛіІепЬеск 245. — Див. ще рйнути, ріка.
[рій2] (бот.) «гриб кольчак, Нусіпит ітЬгісаїит Б. (Зассобоп ітЬгісаїиз (Ег.) КагзО» Нед, Мак, [рійниця] «тс.» Нед; — очевидно, пов’язане з рій; мотивація назви неясна.
[рійнйк] (бот.) «очиток, Зесіит Б. Нед; підмаренник справжній, Саііит уегит Б. Мак; розхідник, Зетрегуіушп £ІоЬіІегит Б. Мак; зміячка, Зсогхопега Б. Мак», [роєвник (розлогий)] «молодило покрівельне, Зетрегуіуит їесїо-гит Б. Мак; меліса лікарська, МеІІізза оШсіпаїіз Б. Мак», [ройовик] «меліса лікарська» Мак; — п. го]пік «молодило», го]о\упік «меліса», ч. го]оупїк «тс.; багно, Бесіит раїизїге Б.», слц. горупік «меліса», нл. горумпік «багно»; — похідні утворення від рій; назви зумовлені тим, що ці рослини приваблюють бджіл як гарні медоноси. — МасЬек Літі. гозД 96; Е8ЛС 515; V 555; Зсйизїег-Зеуус 1232. — Див. ще рій1.
[рїйта] «натовп, відділ, загін, рій, команда» Нед, [ріта] «рота, загін»; — очевидно, результат видозміни форми [рбвта],. можливо, зближеної зі словом рій «відділення». — Шелудько 45. — Див. ще рбвта, рота1.
рік, [рікбвиця] «річниця» Пі, річник «щорічник», річниця, [річня (мн. річнята)] «однолітня домашня тварина» Нед, річняк, [ріиіняк] «тс.», [ро-ківщйна] «річний збір від парафіян» Г, Нед, [рокове] «тс.», рокбвйни СУМ, Нед, [рбчини] «роковини» Нед, [рочки] (мн.) «строк» Нед, річний, роковйй «річний», [рочйстий] «річний, який буває раз на рік Г; домовлений, призначений Нед», [нарік] «на майбутній рік», порічний «річний, щорічний», [позазанарік] «два роки тому» О; — р. рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]», бр. [рок] «рік», др. рок-ь «вік; доля», п. ч. слц. нл. гок «рік», м. рок «термін», схв. рок, слн. гок «тс.», стел, рокг «призначений заздалегідь термін»; — псл. гок-ь «термін, умовлений час», пов’язане чергуванням голосних з *гекїі «ректи»; — споріднене з гот. га§іп «рада, рішення, постанова», тох. А
таке «слово», В гекі «тс.», дінд. гаса-пат, гасапа «порядок, розпорядження», можливо, також з лит. гаказ «строк, мета», лтс. гакз «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов); зіставлення з лит. такії «колоти», гакі-пеії «колупати», дісл. га «прикордонний знак» (Вй§а КК II 533—535) недостатньо обгрунтоване. — Огієнко РМ 1938/3, 135; Фасмер III 496—497; КЗСРЯ 392; Шабалин ЗИРЯ III 54— 55; Преобр. II 199—201, 212; Вгйскпег 461; МасЬек Е8ЛС 515—516; НоІиЬ— Кор. 313; Тгаиітапп 243; Зкагсігіиз 185; Ееізі 392. — Див. ще ректй. — Пор. безрік, вйрок, урок, урбчйс-тий.
ріка, [рікля] «поле понад річкою або між річками» О, [річисько] «покинуте річище» Нед, річище, річка, річковик, річник «річковик», [річчйна] (зменш.) Нед, [річйстий] «багатий на ріки» Нед, річний, зарічанин «житель заріччя» СУМ, Ж, зарічок «рукав річки», заріччя, зарічний, зарічан-ський, надріччя, надрічний, [підріче] «поле, розташоване коло річки» Нед, [порічанин] «житель надріччя», [порі-чина] «смуга берега ріки» Нед, поріччя «надріччя»; — р. болг. река., бр. рака., др. ріка, п. ггека, ч. гека, слц. гіека, вл. нл. гека, полаб. гека, м. схв. река, слн. гека, стел, р^кд; — псл. гека (<*гоіка), пов’язане чергуванням голосних з геі- (гіпрії) «текти, струмувати»; — споріднене з снн. гіп «водостік», дірл. гіаіЬог «бурний потік», дангл. гід «струмок, потік, ріка» (англ. діал. гііЬе), гал. Кепоз «Рейн», лат. П-уиз «струмок, потік, течія», алб. гііе «мокрий, сирий», дінд. гауаН «ріка, течія, потік», гііі'Ь «тс.», геІаН «течія, вилив, ріка», гїпаЬ «текучий», гіуаіе «рухається, починає текти»; іє. *геі-/гі-; зіставлення з двн. г!§а «ряд», свн. гіЬе «тс.», дінд. гекЬа «ряд, смуга, дряпина» (ІЛіІепЬеск 253; Хирііха СС 137) менш переконливе. — Фасмер III 464; Черньїх II 108; КЗСРЯ 387—388; Цьіга-ненко 395; Варбот Зтимология 1965,
117; Преобр. II 235; Вгйскпег 475; МасЬек Е8ЛС 529—530; НоІиЬ—Кор. 322; ЗсЬизіег-Зеуус 1214; Младенов 566; 8кок III 141; Критенко Вступ 550; Мар-тьінау Белар. лінгв. 1974/5, 65; \УаІ-сіе—Ноїт. II 437; Рокоту 330—331. — Пор. рйнути, рій1, рінь.
[рікля] «старовинний жіночий костюм з декольте» Нед, [нарікля] «тс.» Ж; — запозичення з німецької мови; н. КбскеІ «жіноча сукня, спідниця» пов’язане з Коск «спідниця; сюртук», спорідненим з свн. снідерл. гос «піджак, чу-марка, сюртук, сукня», двн. госк(Ь), днн. гол. гок, снн. госк, дфриз. гокк, дангл. госс, дісл. гоккг. — Шелудько 45; К1и§е—Міігка 604; Угіез ІМЕ’ЇУ 586.
рілля, [риля] «рілля» (Ме), рільник, рільництво, [рдля] «рілля» Г, Куз, [рольнйк] «рільник» Бі, [рольнйц-тво] «рільництво» Бі, [руля] «рілля» ДзУЗЛП, рільнйй, рільничий, [розри-лювати] «розорати землю ралом» Нед; — р. [рблья, роля] «рілля; час заорювання», бр. [рдля], др. ролия «нива, рілля», п. вл. нл. гоїа «земля, рілля», ч. гоїе «зоране поле, рілля», ст. гоїі, слц. гої’а «рілля; ґрунт, поле», полаб. гйГа, схв. рал «міра землі», слн. гаї «рілля, оранка»; — псл. *ог!ь]а, пов’язане з огаії, *ог(11о. — Дзендзелівський УЗЛП 117—119; Фасмер—Трубачев III 498; Преобр. І 655, II 212; Филин Происх. яз. 545—546; Львов Лексика ПВЛ 145; Мейе ОЯ 59; Потебня К ист. зв. 129; Вгйскпег 462; МасЬек Е8ЛС 516; 8сЬиз-іег-Зедус 1233. — Див. ще орати1, рало.
[рімувати] «лаятися, бити; лихословити, проклинати» Нед; — неясне.
[ріник] (бот.) «піщанка чебрецелис-та, Агепагіа зегруїііїоііа Б.» Нед, [рійок] «тс.» Мак; — очевидно, пов’язане з рінь; назва зумовлена тим, що місцем поширення рослини є піщані й глинисті ґрунти; пор. іншу назву цієї ж рослини піщанка. — Нейштадт 233. — Див. ще рінь.
ріннйк (орн.) «оляпка, Сіпсіиз ариа-іїсиз Б.», [рінка] «тс.» Шарл, [ріне'ць]
(орн.) «чорнушка, \угоса пугоса СиІсІ.» Г, Шарл; — очевидно, пов’язане з рінь; назва зумовлена тим, що птахи цих видів живуть переважно на піщаних берегах річок, озер, живлячись комахами та іншими безхребетними, що їх збирають на березі або у воді, бігаючи по дну водойми; форма [рі-не'ць] може бути й результатом видозміни форми нирець (пор. нирок «Ауіітуа пугоса»). — Воїнств.—Кіст. 333. — Див. ще рінь.
рінь «крупний пісок, гравій; [береги річки, покриті жорствою О]», [ринь] «крупний пісок», [рін] «нанесена річкою галька, покритий галькою берег, покрита галькою обмілина» ВеЛ, [рі-нйсько] «відкладення ріні» Нед, ріння, [ріняк] «рінь», [рінячина] «тс.» Куз, рінистий, [ріннйй] «рінистий» Нед, [ріну-ватий] (про землю) «змішаний з крупним піском, гравієм», рінявий СУМ, Г, [ріняковатий] «як галька» Нед, [ріня-ний] «рінявий», [ріньовий] «тс.» Она, [варіння] «берег, покритий дрібними камінцями», [зарінок, зарінче] «тс.», [нарінок] «гравій» Куз, [ббрінок] «невеликий річковий острів, оточений рінню» Ж, [прирінйти] «нанести ріні» ВеНЗн; — р. [рень] «мілина», др. рінь «обмілина, низький берег», схв. рйна «пісок»; — очевидно, пов’язане з ринути, псл. гіпрїі; — допускається спорідненість з дісл. геіп «поросла травою смуга землі», шв. геп «тс.», двн. свн. геіп «польова межа», дірл. гоеп «гірський хребет» і, далі, з лит. гіеуа «міжгір’я», гаіуб «канавка, жолобок, смуга», лтс. гібуа «жолобок, борозна». — Нім-чук 115; Филин Происх. яз. 532—533; Фасмер III 470; Преобр. II 235; ТЬбгп-руізї 7Ї8ІРЙ 428—432; Регззоп Веіїг. 769; Тогр 332; Зіокез 234; МйЬІ.— Епсіг. III 550. — Див. ще ринути. — Пор. рій1, ріка.
ріпа1 (бот.) «турнепс, Вгаззіса гара к; [бруква, Вгаззіса парив уаг. езсиїеп-іа Е>С. Мак; свиріпа, Вгаззіса сатрезі-гів к Мо; картопля, Зоїапшп ІиЬего-зит Б.]», [ріпа біла, жовта] «морква 96
дика, Оаисиз сагоіа Б.» Мак, [ріпа волоська] «соняшник бульбистий, топінамбур, НеІіапіЬиз ІиЬегозиз Б.» Мак, [репа] «свиріпа» Мак, [репиця] «редька дика, КарЬапиз гарЬапізкит к» Мак, [репчик, репчин, ріпень, ріпець, ріпиця, ріпій] «тс.» Мак, [репиць] «ріпиця зморшкувата, Карізігит ги^озит (Б.) АІІ.» Мак, [ріепище] «бадилля картоплі» Л, [ріепник, ріпище] «тс.» Л, ріпак «рапс, Вгаззіса париз уаг. оіеіїега Мек§.; [Вгаззіса париз к Мак]», [ріпак дикий] «гірчиця польова, Зіпаріз агуепзіз к» Мак, [ріпачйння] «стебло ріпака» Г, Нед, [ріпачнйсько] «поле, засіяне ріпаком», ріпачок «суріпиця, ВагЬагеа уиі^агіз К. Вг.», [ріпашнище] «поле після ріпаку» Гриц, [ріпєник] «корж з ріпи і кукурудзяного борошна» ВеЗн, ріпиця «Карізігит Сгапіг.; [редька дика Мак; суріпиця пряма, ВагЬагеа зігісіа Апсігх. Мак; рапс Мак; гірчиця польова Мак]», [ріпи не ц] «поле, з якого знято картоплю» ДзАтл II, [ріпля-ниця, ріпник, ріпнище] «тс.» тж, [ріпник] «ріпиця багаторічна, Карізігит регеппе (Б.) АІІ.» Мак, [ріпниця] «гірчиця польова» Мак, [ріпочка] «ріпа» Мак, [ріп’яник] «корж з кукурудзи і картоплі Г; пиріжок з картопляного тіста До», ріпний, [ріповатий] «ріпопо-дібний» Нед, ріпчастий; — р. м. репа, бр. рзпа, др. ріпа, п. ггера, ч. гіра, гера «буряк», слц. гера «тс.», вл. нл. гера «тс.; ріпа», полаб. герб, болг. ряпа, схв. репа, слн. гера, стел, р'кпа; — псл. гера; — споріднене з лит. горе «ріпа», двн. гиоЬа, гиорра, гаЬа, свн. гиоЬе, гаЬе, гйеЬе (нвн. КйЬе), гол. га-ар, англ. горе (з лат.), лат. гара, гарит «ріпа; бульба», гр. раерис, ратги^ «тс.», расроіуо^, роцрауг) «редька; капуста»; більшість дослідників вважає це слово культурним мандрівним терміном^ або запозиченням (інакше ЗсЬизїег-Зешс 1214—1215); на думку Гіндіна (Зтимология 1963, 52—71), запозичене разом з реалією з Балкан (фрако-пеласг. га-рЬ-а-/гарЬ-и-). — Фасмер—Трубачев III 471; Черньїх II 111; Преобр. II 235—
236; Филин Образ, яз. 113; Вгйскпег 475; Мозгугізкі Р7ЛР 71; МасЬек Е8ЛС 530; Лт. гозії. 57, 82; ЕР 1950/2, 158; НоІиЬ—Кор. 322; Младенов 566; 5кок III 129; Сабаляускас Трудьі Литовской ССР, серия А 1956, 1/6, 207—212; Тгаиітапп 237; Егізк І 530; Воізаср 836; КІи^е—Міігка 610; Тогр 347; АУаІсІе—Ноїт. II 418; ЗресЬі 71.
[ріпа2] «леп, бруд на довго не митому, спітнілому тілі» Чаб, [ріпавка, ріпиця] «тс.» тж, [ріпиця] «бруд (особливо у вухах)» Ме; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з назвами рослин [ріпа], ріпиця як бур’янів, що густо ростуть на необробленому грунті; можливе зіставлення і з [ропа] «нафта (брудна рідина)» (пор. [ріпниця] «мазниця»),
Іріпєк] (ент.) «ґедзь шлунковий, СазігорЬіІиз ериі ЕаЬг.» ВеНЗн; — пов’язане з [ріп’як (ріпєк)] «реп’ях»; назва зумовлена, очевидно, подібністю відкладених на шерсть коня яєчок цього ґедзя до реп’яха, що причепився до шерсті. — ВгеЬт І 395. — Див. ще реп’ях.
ріпнйк, ріпникувати — див. ропа.
рїса, рісйти, ріснйй, рісувати — див. ряса2.
[рісень] «жовтень» Гриц; — очевидно, пов’язане з [ріснйй] «рясний, густий, багатий». — Гриценко 189; Но-іугізка-Вагаподма 62. — Див. ще ряса2.
ріска* — див. роса.
ріска2, ріснйк — див. росйчка. ріска3 — див. ряска.
[рісляк] (ент.) «хрущ, райдужниця, Оопасіа Р.» Нед, Гриц; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ріска] «ряска»; в такому разі назва зумовлена тим, що ці жуки живуть на водяних рослинах (Горностаев 174); може бути пов’язане і з [ріснйй] «рясний», [рісота] «ряснота», [ряса] «колос, волоть, мітелка».
[рітниця] (бот.) «свербіжниця польова, Кпаиііа агуепзіз Соиіі.» Нед; — неясне.
річ* «предмет», речовйй, [річе'вий] «предметний, діловий, дійсний, змістовний» Нед, [річнйй] «конкретний, діло
вий» Нед, зречевйти «втілити у щось речове, матеріальне», уречевйти; — р. ст. речь «річ, предмет», бр. рзч «предмет», п. ггесг «річ, справа, предмет», слн. гес «предмет»; — псл. *гек]ь «мова, слово, предмет», пов’язане з *гекіі «говорити». — Черньїх II 114—115; Фасмер III 478; Вгйскпег 475; Младенов 560; Зкок III 120—122. — Див. ще ректй.
річ2 — див. ректй.
рішйти «прийти до висновку; розв’язати, позбавити; знищити, убити (первісно у виразі р. життя «позбавити життя»), розтратити (первісно у виразах типу р. всього «позбавити всього»)», рішати, заст. рішенець «рішення, вирок» СУМ, Нед, рішення, рішй-мість, рішучий, [відрішати] «відпорювати; усувати від співучасті» Нед; — р. решйть, решать «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати», бр. рашьїць «вирішити; розтратити», рашаць, др. рішити «розв’язати; відпустити гріх», п. [гхезгус] «зв’язувати», ч. гезііі «розв’язувати, розгадувати», слц. гіезіГ «тс.», болг. решавам «вирішую, розв’язую», м. решава «розв’язує; позбавляє; рятує», схв. дре'шити (<*одрешити) «розв’язувати», слн. гезіїі «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати», стел, рушити «розв’язувати»; — псл. *о!ге-8ііі, *огггезіІі або інші префіксальні утворення із значенням «відв’язувати, розв’язувати» від дієслова *гезіІі «зв’язувати»; — споріднене з лит. гаізуіі «в’язати, патрати», гізіі «в’язати», гузиіуз «в’язка, згорток, вузол», гузуз «зв’язок; відношення», гаТзІіз «пов’язка, шнурок, мотузок», лтс. гаізїі «розв’язувати», гізі «зв’язувати», прус, зепгізіз «зав’язаний», реггеізі «зв’язувати», дангл. шгіоп «закутувати, загортати; покривати», шгідап «зв’язувати», лат. гіса «хустина, косинка»; очевидно, іє. *геік-/геі£- «в’язати». — Черньїх II 115; Фасмер III 479—480; Преобр. II 238; Вгйскпег 476; АГЗІРЬ 39, 4; МасЬек Е8ЛС 530— 531; НоІиЬ—Кор. 322; Младенов 560; Стоянов 83; 8кок III 141 —142; Ильин-
ский РФВ 69, 16; РФВ 74, 122; МікІ. ЕЇУ 277; Зндзелин СБЗ 69; Кагиііз II 100—101; Вй§а КК І 476—478; Ргаепкеї 690, 738; ВІауіа 13, 11 — 12; Мар-тьінов Сл. и не. аккомод. 128—129; Кигг 7І8ІР11 19, 389; Зресіїї 7І8ІРН 19, 128; Ресіегзеп ІР 5, 79.
рі'ща «хмиз», [рйще Мо, різдтя ВеУг, різче Нед, рішнік Л, рбща Нед, ружджя ВеУг, рузджя ВеУг] «тс.», [ріщанка] «мітла з прутів» О; — др. рожчье «галуззя», п. гозгсгка «гілочка», ч. Г05ІГ «хмиз; [зелені гілочки]», ст. гогсііе «хмиз», слц. гахсіЦе, нл. гогсіге, гогсіге «тс.», слн. г6х]е «виноградні пагони; обрізки виноградної лози», [гбг-сіхе] «тс.», стел, рождик (раждик) «галуззя»; — псл. *гог§ь]е «галуззя, пруття», похідне від гог§а «різка, прут, гілочка». — Німчук 239; Крьімский Укр. гр. 38; МасЬек Е8ЛС 518; НоІиЬ—Ьуег 423; Зсйизіег-Зешс 1240—1241; Мейе ОЯ 106. — Див. ще різка. — Пор. різан.
[ріятися] «бродити, вештатися без діла» Корз; — др. ріяти «штовхати, розштовхувати, відганяти», болг. рея се «ношуся всюди», стел, регати «натискати, штовхати»; — псл. ге]аіі, пов’язане чергуванням голосних з го]ь «рій», гіпрїі «ринути». — Фасмер III 480. — Див. ще рйнути, рій*.
роб — див. робйти.
роба «одяг, сукня; робочий одяг»; — р. бр. роба «тс.», п. заст. гоЬа «ошатна сукня», ч. слц. слн. гбЬа «сукня», болг. м. роба, схв. роба, роба «тс.»; — можливо, через німецьке посередництво (н. КбЬе) запозичено з французької мови; фр. гоЬе «убрання; довгий просторий одяг» (іт. гоЬа, англ. гоЬе «тс.») походить від франк. гаиЬ «грабіж, награбоване» (двн. гоиЬ, нвн. гаиЬеп «грабувати, викрадати»), спорідненого з лат. гшп-реге «рвати, розривати», гйрез «скеля, стрімчак», лит. гйреіі «цікавити(ся), турбувати», дінд. гора «діра, печера»; значення розвинулось від первісного «одяг, знятий з убитих воїнів ворога» (військовий звичай, відомий у найдав
ніші часи). — Фасмер III 487; НоІиЬ— Ьуег 422; Оаихаї 635; СатіІІзсйе^ 776; КІи§е—Міігка 585, 603; КІеіп 1308, 1352. — Пор. гардероб, рабувати.
робак, робацтво, робачковатий — див. гробак.
[робгаз] «в’язниця» Лизанец, [рам-газ] «тс.» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. [гаЬйаг] «в’язниця» утворене з іменників гаЬ «полонений, ув’язнений», запозиченого зі слов’янських мов (пор. ч. слц. гаЬ «раб»), і йах «будинок», спорідненого з фін. коіа «юрта, намет», удм. (ког)-ка «дім», норв.-саам. ^оаііе «курінь», хант. хоі> які можуть бути зведені до давньоіранських форм (пор. ав. каіа- «землянка, дім, яма», перс, касі «дім», ос. каеі «стайня»), — Лизанец 621; Фасмер—Трубачев IV 226; Льіткин—Гуляев 114; ММТЕЗг II 76; Вагсгі 116, 251. — Див. ще раб. — Пор. хата.
робйти, [робиш] «працювати» Л, [робільникувати] «виготовляти, фабрикувати» Нед, [робільничати] «тс.» Нед, [рбблювати] «робити», роб (у виразах своїм робом робити «робити по-своєму», таким робом «у такий спосіб», ходити лихим робом «діяти несправедливо», ходити правим робом «діяти справедливо»); [«робітник; невільник, арештант; кожний з пари, що бере участь у грі під назвою роби»], роба «роботяща, працьовита жінка», [робйня] «рабиня» Нед, [робівка] «дрючок у бодні для виготовлення масла» ВеЛ, [робільня] «фабрика» Нед, Пі, робітнйк, робітнйцтво, [робітня] «майстерня» Г, Нед, [робїя] «робота великого масштабу» О, [рбблениця] «насипна гора, курган», [рббливо] «виріб», робота «праця; виріб; [(зб.) робітники]», роботйзна (заст.) «панщина», [роботйця] «тс.» Нед, [роббтка] «тимчасово знесені на купки снопи після в’язання» Л, роботуха, роботяга, [ро-ботяй] «роботяга», [робітлйвий] «працьовитий», (заст.) робітний «тс.», робітничий, роблений «штучний», [роблений] «натруджений» (Ме), [рббля-
ний] «тс.» Дз, [роботлйвий] «працьовитий» Нед, роботящий, робочий, ро-бучий, безробіття, безробітний, [вробити] «заробити; вправити» Пі, виріб «виготовлена річ; виробництво, виробка; [форма буханця Нед; вільний від роботи час (у виразі: виробу нема «постійна робота, брак вільного часу»)]», [вирібня] «завод, фабрика, ливарний завод» Куз, [вирббня] «тс.» Куз, вйробі-ток, виробка, виробник, виробництво, виробнйчник, виробок, [вироб’якй] «вид шкіряних постолів», виробний, виробничий, відробіток, відробок, [доробок] «доробок», доробок «створене кимось; [заробіток, прибуток]», доробка, [зроб] «завершення, виконання роботи», [зрббка] (у виразі брати гроші на зрббку «брати гроші під відробіток»), [зрббок] «виснажена працею людина», [зарібкувати] «заробляти, ходити на заробітки», заробити «набути працею; заслужити; зарівняти, замурувати, забруднити; [учинити (масу для гонки горілки Ме)]», заробйтися «захоплюватися роботою; дуже довго служити; забруднитися; [заслужити кару Ме]», [заріб] «заробіток», [зарібник] «заробітчанин», [зарібок] «заробіток», [за-рббок] «тс.», заробіток, заробітчанин «людина, яка ходила на заробітки», [заробленйна], [зарібний] «який живе заробітками», [зарібнйчий] (у виразі з. стан «промисловий (продуктивний) клас») Ж, заробітний, зародковий (діал., заст. у виразі: з. податок «промисловий податок»), [зароблящий] «який живе заробітками», [зароботя-щий] «який має гарні заробітки», драбляти] «перепрацьовувати» Ж, роб] «нероба, ледащо» Ж, нероба,
рббисько] «тс.» Ж, [неробітник] «той, хто не вміє працювати», неробство, [не-робучка] «розташований під орним шаром землі пласт щебеню» ВеНЗн, недоробка, недоробок, недовйробіток, недовйробка, оробітнйчити, обробити, [обрдба] «обробка», обробіток, обробка, оброблювач, обробник, [обробок] «завершення польових робіт; зби-
нажене -
рання врожаю, жнива» Ж, обробний, [одробітчанйн] «той, що виконував відробок» Ж, [перербб] «понаднормова робота», переробіток, переробка, переробний, перевиробнйцтво, підробити, підробіток, підробка, підроблювач, [пдріб] (тк.) «утік», [пброб Нед, пдрббок] «тс.», [пордба] «тс.; тканина, шматок полотна» Нед, приробіток, прирдбка, прордбка, [розрбба] «(гірн.) розвідка шурфуванням; зорювання цілини» Нед, розробка, [розробок] (у виразі на р. дати кому що «дати на заснування виробництва»); — р. [робить] (про селянську роботу) «робити, працювати», раббтать, бр. рабіць, др. робити «поневолювати, перетворювати на рабів; працювати, виконувати роботу», п. вл. гоЬі'с «робити», ч. гоЬііі, слц. гоЬіі’, нл. гоЬіз, болг. рабдтя «працюю; обробляю землю», м. работи (З ос. одн.), схв. рабити «уживати, користуватися, використовувати; [працювати на кого-небудь, гнути спину]», работа «важка праця», слн. заст. гбЬ «раб, невільник», стел, рлкж «раб», ракетати «працювати на когось; прислуговувати; працювати»; — псл.*огЬііі «працювати на когось», похідне від огіть «раб»; — споріднене з двн. аг(а)Ьеі1(і) «робота, тягота, нужда», свн. аг(е)Ьеіі «тс.», нвн. АгЬеіі «робота», гот. агЬаірз «робота, нужда». — Фасмер III 427; Черньїх II 91—92; Цьіганенко 387; Преобр. II 169—170; Потебня РФВ 1881/5, 116; К ист. зв. 129; Вгйскпег 459; Озіго'т/-зка ЛР 35, 276; Масіїек Д8ЛС 514; Но-ІиЬ—Кор. 313; Зсішзіег-Зехус 1228; Чо-лакова Език и лит. 1956/5, 388—389; Младенов 541; Зкок III 91—92; 8аиг ЗІауіа 1978, 37—38; Мозгугізкі РХЛР 243, 251; К1и§е—Міїгка 28—29; РеізІ 55; Гамкрелидзе—Иванов 479. — Див.
ще ребеня. — Пор. парубок, раб.
робітфак «робітничий факультет», робітфаківець, робфак, робфаківець', — бр. рабфащ — калька р. рабфак, складової абревіатури, утвореної на основі виразу рабочий факультет. — Див. ще робйти, факультет.
робкбр «робітничий кореспондент»; — бр, болг. рабкбр, п. слц. гоЬког «тс.»; — калька р. рабкбр, складової абревіатури, утвореної на основі виразу рабочий корреспондент. — Див. ще кореспонденція, робйти. — Пор. сількор, юнкор.
[робок] «рубець, шрам» Нед, [рубок] «тс.», [робкатий] «покритий шрамами, рубцюватий», [робковатий] «тс.» тж; — пов’язане з руб, рубати-, форми з ро- є результатами деетимологізації і фонетичного (гіперистичного) зближення з робйти. — Див. ще руб.
робот; — р. болг. м. робот, бр. рб-бат, п. слц. гобої, схв. робот-, — запозичення з чеської мови; ч. гобої утворено від гоЬоїа «важка праця» письменником К. Чапеком (уперше зустрічається в його драмі «К. 0. К.»). — СІС 1951, 570; Акуленко 142; Черньїх II 117; Введенский РР 1980/4, 146—148; Кораіігізкі 847; НоІиЬ—Кор. 312, 313; НоІиЬ—Ьуег 422. — Див. ще робйти.
роваш — див. раваш.
[ровер] «велосипед» Куз; — запозичення з польської мови, як і бр. [рб-вар] «тс.»; п. гошег походить від англ. гоуєг «велосипед», букв, «мандрівник, волоцюга», яке зводиться до сангл. го-уеп «бродити, блукати, тинятися», що є, можливо, результатом контамінації англ. гоуєг «морський грабіжник», спорідненого з двн. гоиЬ (нвн. КаиЬ) «грабунок», і дісл. гаїа «бродити, блукати; мандрувати», гара «тс.». — Ткаченко УМШ 1958/4, 74; 81. шуг. оЬсусЬ 655; КІеіп 1360. — Див. ще рабувати.
ровесник; — р. ровесник, бр. ра-веснік, п. гбшіезпік, ч. слц. гоуезпїк; — псл. *ог¥езпік'ь, похідне від прикметника *ОГ¥Є5П'Ь «однаковий за віком», збереженого в р. [ровесньїй] «тс.» і утвореного ВІД Іменника 5-ОСНОВИ *ОГУО8, род. В. *ОГУЄ5Є, пов’язаного З *ОГ¥ЬП'Ь «рівний». — Фасмер ПІ 488; Черньїх II 117; КЗСРЯ 391; Преобр. II 171; Вгйскпег 464; МасЬек Е8ЛС 520; Но-ІиЬ—Кор. 315; Оіг^Ьзкі К8І 13, 73. — Див. ще рівний.
[рбвта] «військовий загін»; — не зовсім ясне; очевидно, результат видозміни слова рота. — Шелудько 45. — Див. ще рота1. — Пор. рійта.
[рогатйця] (іхт.) «спиноріг, Ваіізіез уегіиіа» Нед; — пов’язане з ріг; назва зумовлена тим, що ці риби мають перед плавником до трьох колючок, з яких перша, найдовша, виділяється на спині як ріг (пор. наукову назву риби спиноріг). — Рьібьі СССР 430. — Див. ще ріг.
[рогатка] (бот.) «сусак зонтичний, Виіотиз итЬеІІаіиз Ь.; жабриця однорічна, Зезеїі аппит Ь.; водяний горіх плаваючий, Тгара паїапз Ь.» Мак, [рогачик] «рогачка видовжена, Егисаз-їгит еіоп^аїит ЬесІ.; сухоребрик високий, ЗізутЬгіит аПіззітит Ь. (8. зіпа-різїгит Сгапіз., 8. раппопісит Ласр.)», рогачка «Егисазігит ЗсЬітр. еі 8репп.; [гірчиця розсічена, Зіпаріз сііззесїа Ьа§.; сухоребрик високий Мак; дескурайнія Софії, Е)езсигаіпіа (ЗізутЬгіит) ЗорЬіа Ь. Мак]», роговик «СегазНит Ь.», [ро-гівник, роговник] «тс.» Мак, рогулька «водяний горіх, Тгара к», [рогульник] «водяний горіх плаваючий» Мак, [ро-гутник] «дерен, Согпиз зап^иіпеа к» ВеНЗн, Мак, [рожниця] «Сегатіит Ьуп§Ь.» Мак; — р. рогульник «водяний горіх», [роговйк] «роговик», бр. рагу льнік «водяний горіх», п. го^ошпіса «роговик», ч. слц. гогес, вл. гоЬо^піса, схв. рбжац «тс.»; — пов’язане з ріг (псл. го§ь); назви зумовлені, головним чином, подібністю плодів (коробочок, стручків) цих рослин до ріжків; пор. лат. сегазїіит «роговик», що походить від гр. хє.рощ «ріг». — Нейштадт 276, 277; МасЬек Е8ЛС 515; Лт. гозН. 75; СимоновиЬ 110. — Див. ще ріг.
рогівнйк, рогівнйстий — див. ріж-ковець.
рогіз (бот.) «ТурЬа к; [осока видовжена, Сагех еіоп^аіа к Мак; очерет, Зсігриз к Мак]», [гороза] «рогіз» Л, [гроза] «тс.» Л, [рогбз] «очерет болотний, Зсігриз раїизігіз к; рогіз вузьколистий, ТурЬа ап^изШоІіа к» Нед, ро
гоза «рогіз; [очерет болотний Нед; півники болотні, ІгІ5 рзеисіасогиз Б. Мак]», рогозина «шмат рогожі; одяг з грубої рідкої матерії», [рогозка] (бот.) «куга, очерет озерний, Зсігриз Іасизігіз Б.» Мак, рогіжка «рогожка», [рогіжник] «той, що виробляє рогожу», [рогбжник] «тс.» Нед, рогожа «груба плетена тканина з личаних стрічок, мата; [(бот.) Когіз Мак]», рогожка «груба матерія;
бот.) рогіз вузьколистий Мак; півники болотні Мак]», рогбжйна «шматок рогожі; мата УРС, Г; [плетінка очерету Нед; (бот.) рогіз Мак]», рогожка «підстилка, циновка, вид тканини; [рептух Мо]», рогожаний, рогожний, рогозяний; — р. болг. рогоз «рогіз», бр. рагбз «тс.», п. [го^ога] «аїр тростинний, Асо-гиз саіатиз Б.», го§ог «осока», го§ога «рогожа; (бот.) рогіз», [го^огіпа] «ситник, Липсиз Б.», [го^огіе] «тс.», ч. гакоз «очерет, комиш», ст. гокоз (< го^огіе) «тс.», гоЬог «рогожа, циновка, мата», слц. гакоз «очерет», гоЬог «рогожа», вл. гоЬосІг «очерет, комиш», м. рогоз «рогіз», схв. рогоз «рогіз, ситник», слн. гб§ог «тс.», цсл. рогозинд «циновка»; — псл. го^огь; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з псл. го§ь «ріг, кут» за ознакою ребристості стебла (Уопсігак І 630; Вгйскпег 461); зіставлялось також з гот. гаиз «очерет», двн. гбг «тс.» (Тогр 332); пов’язувалося з лит. ге§гіі «плести» (НоІиЬ—Кор. 313), з гр. рєц0со «обертаю» (БоешепіЬаІ АІЗІРЬ 37, 384); висловлювалось припущення (МасЬек Е8ЛС 515; Лт. гозії. 293) про праєвропейське походження слова, запозиченого з якоїсь давнішої не-індоєвропейської мови. — Фасмер—Трубачев III 490; Черньїх II 118; Меркулова Очерки 48—50; КЗСРЯ 391; Преобр. II 206; 8сЬизіег-8е\мс 1231—1232; 8кок III 155; Младенов 562; МікІ. ЕАУ 280.
[рогїтра] «(у гребінників) перерізана поздовж звичайна столярна пилка»; — складне утворення з основ іменника ріг і дієслова терти (власне, «те, чим труть ріг»), — Див. ще ріг, терти. — Пор. макітра*.
роговйк, рогівник, роговник — див. рогатка.
[рогаль] «товста жилка листа капусти» ВеЛ; — пов’язане з рогаль «тс.»; звук г зумовлений, очевидно, впливом польської мови. — Див. ще ріг.
родзйнки «ізюм», [розйнки] «тс.»; — бр. разь'їнкі, п. госігупек, [гогепек, госігепек, гогупек, гогупка, госіхупка], ч. гогіпка, слц. Ьгогіепко, вл. гогупка, нл. гогупа, гогупка, полаб. гогіпкаі, схв. розйне, слн. гогїпа «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Козіпе «ізюм» походить від фр. гаізіп «виноград» (гаізіп зес «ізюм, родзинки»), яке зводиться до лат. гасетиз «виноградне гроно, виноградна гілка, лоза», нар.-лат. *гасі-тиз «тс.», що є, очевидно, доіндоєвро-пейським субстратним словом. — Була-ховський Нариси 117; Шелудько 45; Бу-льїка 286; Вгйскпег 465—466; МасЬек Е8ЛС 520; НоІиЬ—Кор. 316; НоІиЬ— Буег 424; К1и§е—Міігка 608; Оаигаі 608; СатіІІзсЬее 746; АУаІсІе—Ноїт. II
Воізасц 835; Меіііеі М8Б 15, 163.
родимець] (бот.) «вороняче око,
Рагіз циасІгіГоІіа Б.» Мак; — р. [роди-мец] «тс.»; — пов’язане з родимець «припадок»; назва зумовлена отруйними властивостями цієї рослини. — БСЗ 9, 120. — Див. ще рід.
[родинник] (бот.) «гравілат міський, (Зешп игЬапит Б.» Мак; — очевидно, похідне від родинний, родити; мотивація назви неясна, можливо, пов’язана з якимись лікувальними властивостями цієї рослини, здавна вживаної в народній медицині. — Носаль 179—180; Ма-1у аііаз Ііес. газії. 194. — Див. ще рід.
родйти — див. рід.
Родібн (чоловіче ім’я), Радивбн, [Родійбн], Радькб, ст. Родісон'ь, Ирсо-дітн-ь (1627); — р. Родибн, Иродибн (первісно два окремих імені), бр. Ра-дзівбн, др. Иродион'Ь, ч. Косііоп, Него-сііоп, болг. Радибн, Родибн, стел. Иро-диоит», Родионт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької як два
414;
окремих імені; гр. ‘Нршбішу утворене, очевидно, з основ імені богині "Нра «Гера, Юнона» та іменника ш5г| «пісня, спів»; помилково виводиться (Петров-ский 124) від тірсос «герой»; гр. ‘Робіооу пов’язується з назвою острова ‘Р65о<; «Родос» (пор. ‘Рббюс «родосець, родоський») або з рббоу «троянда». — Вл. імена 83; Беринда 209; Петровский 189; Спр. личн. имен 419, 450; Супе-ранская 81; Успенский 624; Илчев 427; Сопзіапііпезси 139. — Див. ще ода. — Пор. роза.
родовик (бот.) «Бап^иізогЬа оїїісі-паїіз Б.»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з родити як назва рослини, що використовується при маткових та інших кровотечах; може бути результатом видозміни етимологічно неясної форми [рядовик] «тс.», зближеної з основою дієслова родити. — Лік. росл. 225; Попов Лек. раст. 113. — Див. ще рід.
рододендрон (бот.) — рід рослин (кущі, дерева) родини вересових, РЬо-сіосієпсіґоп; — р. болг. рододендрон, бр. рададзндран, п. слц. вл. госіосіепсігоп, ч. госіосіепсігоп, гЬосіосієпсігоп, слн. госіосіепсігоп; — засвоєний з новолатин-ської ботанічний термін, що походить від гр. робобєуброу, утвореного з двох слів: рббоу «троянда», до якого зводиться лат. гоза «роза», фр. англ. гозе, укр. роза «тс.», і бєуброу «дерево», що є видозміненою редуплікацією кореня *5рє-, спорідненого з гот. їгіи «дерево», дангл. їгеоум «тс.». — СІС2 727; Кора-Іігізкі 848; НоІиЬ—Буег 422; РЧДБЕ 745; Егізк І 365. — Див. ще роза, дерево.
[роєчи] «роняючи» Кур; — дієприслівникова форма неясного утворення; може розглядатись як результат діалектної видозміни форми ронячи (> *[ро-нєчи]) або як пов’язане з гіпотетичним дієсловом *роїти (псл. *го]'ііі) «точити, випускати струменем», спорідненим з ринути (псл. *геі-пр-іі) «текти», ріка (псл. *гоіка).
[рож] «жито, 8есаІе сегеаіе Б.» Нед, [ріж Нед, іржи Мак, ржйна Мак]
«тс.», [иржанка] «житня солома» Гриц, [иржйще] «житня стерня» О, [ріжіще] «поле, 3 ЯКОГО СКОСИЛИ жито, пшеницю або іншу культуру» Л, [ржйсько, ржй-ще] «тс.» Гриц, [суржанка] «суміш зерна пшениці й жита» Мак, [суржанок Мак], суржик, [суржиця] Мак, сур-жбк «тс.»; — р. рожь, бр. іржаньї, ар-жаньї «житній», др. рт>жь (рожь) «хлібна колосова рослина; жито в зерні», п. ге2, ч. нл. гег, слц. гаг, вл. гогка, ст. гог, полаб. гаг, болг. рт>ж, м. ’рж, схв. раж, слн. гг, стел. рп>жь; — псл. гьгь «жито»; — споріднене з лит. ги^уз «зерно, жито», лтс. гисігіз «жито», прус, ги-§із, двн. госко, нвн. Ро^еп, дісл. ги^г, дангл. гу^е, англ. гуе, днн. го^о; іє. *ги§Ьі(о)- «тс.»; хант. гак «мука; каша», комі гок «каша», удм. жук «каша, крупа», фін. гокка «пюре з гороху», ест. гокк «пійло для худоби; борошняний суп», можливо, запозичені з якоїсь східної індоєвропейської мови (Тгаиїтапп 246; Арг. 8ргас1ісІ. 416; МйЬІ.—Епсіг. III 555; Тогр 350; НоІШаизеп А\мп. ^Ь. 233; Семереньи ВЯ 1967/4, 24); припущення про спорідненість або походження з фрак. (ЗріСа (Меуег ВВ 20, 121; Ріск ВВ 29, 241) викликає сумнів. — Фасмер III 493—494; Черньїх II 120; Преобр. II 210; Цьіганенко 400; Вгйскпег 458; МасЬек Е8ЛС 513; Но-ІиЬ—Буег 420; 8сЬизі:ег-8е\мс 1245— 1246; Георгиев Вт>пр. на бт>лг. етим. 27; Младенов 565; 8кок III 116; Бернштейн Очерк 1974, 275—276; Кагиііз II 133; КІи^е—Міїхка 604—605; КІеіп 1367; Гамкрелидзе—Иванов 658; Гиндин Зтимология 1963, 65; Рокоту 874, 1183.
рожа1 (бот.) «АІсеа (АИЬаеа) Б., Мака Б.; [троянда, Роза Б.; шипшина (собача), Роза сапіпа Б. Мак; лаватера, Баумаїега Б.; прикраса у вигляді рози, розетка Нед]», [рожа борова] «герань криваво-червона, Оегапіит зап^иіпеит Б.» Мак, [рожа водна] «вікторія амазонська, Уісіогіа ге^іа БіпдІ.» Мак, [рожа русальна (русальчана)] «півонія лікарська, Раеопіа оШсіпаїіз Б.» Мак, [рожа японська] «камелія, СатеІІіа ]а-
ропіса Ь.» Мак, [рожан] «троянда» Мак, [рожанка] «родіола рожева, Шіо-сііоіа гозеа Ь.» Нед, рожйна «квітка рожі, квітка троянди», [рожівка] «вид писанки з орнаментом у вигляді троянди», [рож ієна] (фольк.) «дочка троянди», [ружа] «троянда», [ружа псяча «алтея лікарська» Мак, [ружа лісная «калачики лісові, Мака зііуєзігіз Ь.» Мак, [ружа польова] «герань лучна, бегапіит ргаїепзе Ь.» Мак, [ружа божа (камена, камінна, русадельна)] «півонія лікарська» Мак, [рожаний] «рожевий; пов’язаний з рожею», рожевий, рожевуватий, [рожівнйй] «рожевий» Нед, [рожбвий] «рожевий» Пі, [ружбвий] «тс.» (Ме), рожевіти, [ру-жувати] «фарбувати» (обличчя) Ме, [ружуватися] «фарбуватися» Ме, ст. рожа «троянда» (XV ст., 1627); — р. [рожа] «калачики, Маїуа Ь.», бр. [рожа] «тс.; троянда»; — запозичення з польської мови; п. гбга «троянда, рожа», як і ч. гйге «троянда», ст. гбге, гиоге, слц. гига, вл. слн. гбга, нл. гога «тс.», через німецьке посередництво походить від лат. гоза «тс.». — Німчук 280; Коваль 80; Акуленко 134; КісЬ-Ьагсії: 96; Фасмер III 493; Преобр. II 210; Вгйскпег 466; МасЬек Е8ЛС8 526; Лт. Г05Ї1. 40, 41, 78, 109, 223, 239; ЕР 2, 150; Мікі. Е\У 493; Гамкрелидзе— Иванов 663. — Див. ще рбза. — Пор. рожа2.
[рожа2] «бешиха» Нед, [ружа] «тс.» Нед; — р. рожа, бр. [рожа], п. гбга, ч. гйге, слц. гига, нл. гога; — пов’язане з рбжа}; назва зумовлена тим, що при запаленні шкіра робиться яскраво-червоною; щодо семантичного розвитку пор. також н. Розе «троянда; (мед.) рожа», англ. гозе-газЬ (мед.) «краснуха». — Німчук 281; Вакалюк Мовозн. 1976/2, 49; Фасмер III 493; Черньїх II 119; КЗСРЯ 391; Преобр. II 210. — Див. ще рожа1, рбза.
[рожальниця] (бот.) «хвилівник звичайний, АгізІоІосЬіа сІетаШіз Ь.» Мак; — пов’язане з родйти; назва зумовлена застосуванням хвилівника в
народній медицині для полегшення родів. — Нейштадт 206. — Див. ще рід.
[рожана] «руда корова» Нед; — очевидно, результат контамінації слів [ружана] «тс.» і роже'вий. — Див. ще рожа1, ружа.
[рожанка] «чотки» ВеУг; — р. (зах., пд.) [рожане'ц] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. гбгапіес, [гбгапка] «тс.», як і ч. гйгепес, слц. гигепес «тс.», є частковою калькою н. Розепкгапг «чотки; вінок з троянд» або слат. гоза-гішп «чотки», утвореного від гоза «троянда»; латинська назва чоток, якими католики відраховують кількість проказаних молитов («Отченашів» та ін.), пов’язана з тим, що молитви в середньовіччя порівнювалися з квітами. — Фасмер III 493; Вгйскпег 466; 8АУ V 750; НоІиЬ—Кор. 319; НоІиЬ—Еуег 426; К1и§е—Міїхка 608. — Див. ще рбза, рожа1.
рожен «загострений кіл (зокрема, в санях); металевий стрижень для смаження м’яса», [рбжень] «вила; кожний з чотирьох стояків у санях» Нед, ріж-натий (у виразі ріжнаті сани «сани з рожнами»), рожнатий «тс.»; — р. ро-жбн «загострений кіл; пастка для росомахи, рисі, вовка», бр. ражбн «рожен», др. рожьнт> «рожен; цвях; жало», ражена «рожен, кіл», п. гогеп «рожен для підсмажування м’яса», ч. слц. гагеп «тс.», вл. гогеп «тс.; решітка (у пічці)», нл. гогоп «рожен; піка, алебарда», полаб. гйхап, болг. ряжен «рожен для підсмажування м’яса; кочерга», м. ражен «рожен для підсмажування м’яса», схв. ражан>, слн. гагеп] «тс.»; — задовільної етимології не має; з огляду на паралелізм початкового го-/га- припускається псл. *ог2ьп-, *оггто- з первісним значенням «розвилистий кіл»; висловлювалась думка (Брандт РФВ 23, 100) про походження від гагт., гагііі і пізніше зближення з го^рь; виводиться також (МасЬек Е8ЛС 521—522) від го^ь «ріг», а форма з га- пояснюється як результат подовження го-; припущення про зв’язок з гр. брхсщ «огорожа», бр-
Х<х<; «тс.», єрхатаоо «обгороджую» (8аиг 81ауіа 1978, 32—34; ЕоеууепіЬаІ АГ8ІРН 37, 391) або з лит. га^іпіі «спонукати, примусити» (Маїхепаиег ЬЕ 16,175) викликає сумнів. — Фасмер III 493; КЗСРЯ 392; Потебня К ист. зв. 129; Вгйскпег 466; 8сЬи5Іег-8е\Ус 1245; 8кок III 117; ТогЬібгпззоп І 64. — Див. ще роз-.
роз- (префікс, що надає дієслівній основі додаткового значення членування дії, поширення її (від центра до периферії та ін.) або видового значення завершеності), розі- «тс.»; — р. роз-, розо-, раз-, рос-, бр. раз-, др. роз-, п. ч. вл. нл. Г02-, слц. тог-, гаг-, болг. м. схв. раз-, слн. гаг-, стел, раз-; — псл. *огх- (з *огсІ-2-); — споріднене з лит. агсіуїі «розділяти», ос. аегсіае^ «пів-, половина», ав. агаба «пів-, бік», дперс. аг-сіа- «тс.», хет. агЬа «назовні, геть», аг-Ьа]а «окремо, осібно, крім, поза правилом», дінд. агсіїїаіі «частина, половина», гсІЬак «нарізно» і, можливо, з дінд. гі4 «крім, без» (Регззоп Веііг. 840); іє. *ог-ЬЬ- мало значення «розкласти щось на частини»; пов’язання з лат. ге-, гесі-(префікс) (Міккоіа ВаИ. и. 81ау. 36) необгрунтоване. — Фасмер III 494; Черньїх II 95; Вгйскпег 464—465; МасЬек Е8ЛС 520; НоІиЬ—Кор. 316; ЗсЬизїег-8є\ус 1240; Младенов 542; 8кок III 114; Е88Л 81. ег. І 145—149; МеіІІеї ЕШсІез 153, 160; Зндзелин СБЗ 109; Абаев ИЗСОЯ І 173; Ресіегзеп ІР 26, 293; Міккоіа Нгзі. 6г. III 63.
рбза (бот.) «троянда, Коза Ь.», [роза польова] «волошка лучна, Сепіаигеа ]асеа Ь.» Мак, [роза камінна] «різновид сонцецвіту, НеІіапіЬетит сЬатае-сізїиз МіІІ. (Н. уиі^аге Саег.)» Мак, [розалія] «карагана, Сага^апа Бат.» Нед, розарій, розаріум, [розйця] «прикраса у вигляді троянди; розета» Нед; — р. болг. м. рбза, п. [гоха] «троянда», ч. вл. гохагіит «розарій», схв. рбза «рожевий», слн. гбха; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Кбзе «троянда», фр. аНГЛ. Г05Є «тс.» походять від лат. гоза, яке зводиться до гр. робоу
«тс.», запозиченого зі східних мов (пор. дперс. *угба-, вірм. уагб < Іран. *угба- «тс.», споріднене з дангл. ууогсі «колючий кущ», норв. бг «кущ смородини», лат. гиЬиз «ожиновий кущ, ожина»), — Німчук 280; СІС2 734; Коваль 80; Фасмер III 493, 494; КЗСРЯ 392; Преобр. II 210; Младенов 562; КІи^е— Міігка 607; АУаШе—НоГт. II 443; Егізк II 660—661; Воізасц 843; КІеіп 1357. — Пор. рожа1,2, розета1.
Рбза (жіноче ім’я); — р. болг. Рбза, п. Рога, ч. слц. Рога, схв. Роза, слн. Рога; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Рбза (Кбзе), фр. англ. Козе походять від лат. Коза, пов’язаного з іменником гоза «троянда». — Вл. імена 156; Петровский 190; Су-перанская 89; Спр. личн. имен 519; Илчев 427, Рані КІ. УпЬ. 123. —Див. ще рбза.
Розалія (жіноче ім’я); — р. Роза-лия, бр. Разалія, п. Козаііа, ч. Кохаїіе, слц. Кохаїіа, болг. Розалйя, м. Роза-ли/’а, схв. Розали/а, слн. Когаїца; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Козаііа, Козаііе, фр. англ. Коза-Ііе походять від іт. Козаііа, утвореного з Коза, яке зводиться до лат. гоза «троянда». — Петровский 190; Суперанс-кая 89; Илчев 427; Раці КІ. УпЬ. 123. — Див. ще рбза. — Пор. Рбза.
[розан] «різка»; — очевидно, результат видозміни форми [різан] «тс.», фонетично зближеної з етимологічно спорідненою формою р. рбзга. — Див. ще різан.
розанець (кул.) «вергун»; — р. [рбзанец] «тс.», рбзан «троянда; вид булочки», бр. рбзан «вид булочки»; — пов’язане з рбза; назва зумовлена подібністю форми печива до квітки троянди (Даль IV 101); можливо, є запозиченням з російської мови. — Див. ще рбза.
розбавити; — пов’язане з вибавити (див.).
[розбадзьбраний] «розпещений, розбещений; гострий на язик» Па; — афективне утворення.
[розбайбритися] «розходитися, роз-приндитися» Нед, [розмайоритися, розмагдритися] «тс.» Нед; — неясне.
[розбакати] «відговорити, відрадити»; — похідне утворення від бакати «звертати вину», давніше «говорити»; щодо семантичного розвитку пор. укр. розрадити. — Див. ще бакати, роз-.
[розбалікатися] «роздягатися» Шух; — очевидно, результат видозміни форми * розволікатися, яка могла бути утворена шляхом зворотного словотвору від незасвідченого *оболіка-тися «одягатися», спорідненого з стел. ОБЛАМАТИ СА, ОБЛ'ЬЩИ СА. -- ДИВ. ЩЄ
облачати, облечй.
розбаркати, розбаркатися — див. бари.
[розбахати] «розхристати, розтель-бушити» ВеБ; — р. [разбахать] «розчинити навстіж», бр. [разбахаць] «розбити вщент»; — афективне утворення, пов’язане з бахати. — Див. ще бах1.
розбестити «зробити аморальним; розпустити», [розбештати], розбещувати, розбещувач; — п. гохЬезІууіс «розлютити; викликати найгірші інстинкти»; — похідне утворення від бестія-, можливо, семантично видозмінене запозичення з польської мови. — Див. ще бестія, роз-.
розбитнйй — див. бити1.
[розболітися] (про сніг) «стати водянистим» ВеНЗн; — неясне.
[розббркати] «розкидати» Нед; — болг. разб-ьркам «розмішаю, розбовтаю; переплутаю; розладнаю», м. разбрка «розмісить, перемісить; розжене», схв. разбркати «розкидати; змішати», слн. гахЬгсаіі «розкопирсати ногами; зробити безладдя»; — псл. *оггЬьгкаіі «розкидати, розмішати», утворене від *Ььгкаіі «кидати, мішати». — Див. ще борйкати, роз-.
розбрат «вид гуляша»; — р. розбрат, [розбратен], п. гохЬгаіеІ «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Кбзі-Ьгаіеп «розбрат, ростбіф» утворене з основ іменників йозі «решітка, колосник», двн. днн. гб8І1 «тс.; вогнище, жар»,
етимологічно не зовсім ясного, і Вгаіеп «печеня», днн. Ьгасіо «литка», двн. Ьгаі(о) «м’ясо без сала і кісток», дангл. Ьгзесі «м’ясо»; сучасне значення слова Вгаіеп розвинулося під впливом дієслова Ьгаіеп «смажити». — 81. умуг. оЬсусЬ 655; КІи^е—Мііхка 96, 609. — Пор. ростбіф.
розбувати «роззувати», розбути, розбутий «роззутий»; — етимологічно незакономірне утворення від обувати, в якому префікс об- зазнав перерозкла-ду з віднесенням б до кореневої частини дієслова (пор. аналогічний перероз-клад префікса вз- у словах в-зувати, роз-зувати). — Див. ще взути, роз-.
розбуркати «розтермосити, розбудити», розбурхати «тс.»; — похідне утворення від буркати «будити» (див.).
розвага «забава, втіха, розрада; [розсудливість Нед]», [розваг] «розсудливість, обережність» Нед, розважальний, розважливий «розсудливий, серйозний; [заспокійливий Нед]», розважний «тс.», розважний «розважальний, пов’язаний з розвагою, втіхою, розрадою», розважати «утішати, розсіювати, відвертати увагу від неприємного; всебічно обмірковувати», розважити; — бр. развага «міркування, розсудливість», п. гохума^а «розважливість, розсудливість», ч. слц. гохуаЬа «розум, розсудливість», вл. гохумаЬа «розвага, намір»; — пов’язане з вага, важити; розвиток значень проходив, очевидно, так: «обміркувати складну ситуацію» -> «зіставити в думці всі сторони ситуації, ніби зважити їх на вагах» -> «знайти вихід з неприємної ситуації» -> «утішити»^ — Вгйскпег 598—599; МасЬек Е8ЛС 674. — Див. ще вага, роз-.
[розвадити] «утішити, забавити, розвіяти, розважити» Пі; — етимологічно незакономірне зворотне утворення від розважати за аналогією до заважати : завадити. — Див. ще розвага.
розвальні «вид великих саней»; — запозичення з російської мови; р. рдз-
вальни «низькі й широкі сани» пов’язане з дієсловом развалйть «розвалити», похідним від валить «валити»; пор. р. развалистьіе сани «розвальні». — Фасмер III 495; КЗСРЯ 392. — Див. ще валити, роз-.
[розвалюжений] «пустотливий, розпущений» Нед; — афективне утворення, пов’язане з розвалений', пор. як семантичну паралель болг. развален «зруйнований, зіпсований; розпутний». — Див. ще валити, роз-.
[розганятися] «розбеститися»; — афективне утворення; можливо, зближене з власним ім’ям Ваня.
розверзати (заст.) «широко розкривати, розсовувати, утворюючи отвір», розверзти, розвержений, розверстай', — р. разверзать, др. развьрза-ти «розкривати, розверзати», болг. развірзвам «розв’язую», м. разврзува «розв’язує; розкриває (пуп’янок); розпочинає розмову», схв. разврсти «розгорнути»; — запозичення із старослов’янської мови; стел, развр'ьзати утворене за допомогою префікса рдз- від дієслова врізати «в’язати». — КЗСРЯ 378. — Див. ще верзтй, роз-. — Пор. отверзати.
[рбзверні] «сани без задка й передка» Л; — не зовсім ясне; може бути результатом видозміни запозиченої з російської мови форми розвальні «низькі широкі сани».
розверстка «розподіл, розкладка», розверстати', — бр. разверстка-, — запозичення з російської мови; р. разверстка утворене від дієслова развер-стать «розподілити, розкласти», префіксального похідного від дієслова верстать (заст.) «рівняти; наділяти», пов’язаного з іменником верста «верства, вік; пара, ровесник». — Шанский ЗСРЯ І 3, 64; Фасмер І 300. — Див. ще верства1,2, роз-.
[розвертепа] «зяюче провалля» ВеНЗн; — пов’язане з верте'п «тс., печера» (див.).
[розвесниця] «ровесниця» Нед; — результат видозміни деетимологізова-
ної форми рове'сниця, зближеної з префіксальними іменниками на роз-. — Див. ще ровесник.
[розвйрюватися] «розтягатися» Нед, [розварений] «розтягнутий» Нед; — неясне.
[розвйтися] «не мати впину, розпуститися» О, [розвита] «пиха, розв’язність», [розвить] «тс.», [розвитий] «чванькуватий, пихатий, розв’язний» тж; — результат семантичної видозміни слова розвйтися (розвинутися) «розгорнутися, розвернутися». — Див. ще вити.
[розвір] «ущелина, міжгір’я, перевал» Нед, [розвірняка] «роззява», [розвора] «тс.; зівака; ледача жінка, яка лише роздивляється на всі боки», [роз-двбра] «тс.», [розвера] «непутня людина, легковажна жінка» Ва, [розварня] «ледача жінка»; — п. гохумог «яр, (анат.) хід, отвір, щілина»; — похідні утворення від зниклого дієслова псл. *0Г2Уег1:і «розкрити, роззявити», в основі якого лежить корінь псл. *уег-/уог-, той самий, що і в словах верея, отвір. — Див. ще верея, вір1, отвирати, роз-.
[розвлать (подерниця)] (бот.) «щучник дернистий, ОезсЬагпрзіа саезріїоза (Б.) Р. Веаиу. (Аіга саезріїоза) Б.»; — не зовсім ясне утворення з префікса роз- і неповноголосної форми влать чеського або словацького походження, якій відповідає укр. волоть-, назва зумовлена тим, що суцвіття цієї рослини утворюють розложисту мітелку, волоть. — БСЗ 25, 450; Рапсіизка 450, 452. — Див. ще волот, роз-.
[розвлечений] «той, що звик до безтурботного життя» ВеЛ; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; пор. п. гохумібсхус зі^ «стати волоцюгою, розволочитися», утворене за допомогою префікса гох- «роз-» від дієслова чЛбсхус (зі^) «волочити (ся)». — Див. ще волоктй, роз-.
розвора «жердина для подовження воза», [зебра, евбра, проворйна] НикНикТЛ, [лузвбра ДзУЗЛП, розвб-рина] «тс.», [розвірка] «задні спиці» О,
[рбзвирка] «тс.» О, розворити «подовжити віз розворою»; — р. [развбрьс] «п’яла, розпірки, стріли», п. гохууога «розвора, розпірка», ч. гохуога «довга жердина, що з’єднує передню і задню частини воза; металева засувка для замикання стулок (половинок) вікна, дверей», слц. гахуога «тс.»; — похідне утворення від вір «жердина, огорожа, частокіл». — Дзендзелівський УЗЛП 119—120; Вгйскпег 634; МасЬек Е8ЛС 521; НоІиЬ—Кор. 317. — Див. ще вір1, роз-, свірка*.
[розворсати] «розколупати»; — неясне.
розгардіяш «безладдя» СУМ, Нед, [розгардіяш Нед, розгардія, розкар-даш Чаб] «тс.», [рбзгарш] «оргія, пиятика, гульня» Нед, розгардіяшити «учиняти безладдя, бешкетувати»; — запозичення з польської мови; п. гох-^агсііазг «розгардіяш», ст. гохгагфаз (у виразі г. 8ЇГ0ІС «бенкетувати»), очевидно, пов’язане з уг. ^агахсіа «скандальний, бешкетний», яке загальноприйнятої етимології не має. — Вгйскпег 465; МасЬек Е8ЛС 149; МІЧТЕ8х І 1029.
[розгари] «Зелений четвер, свято Трійці»; — неясне; можливо, пов’язане з *гар, наведеним під словом гарний.
розгасати «розм’якати, розпускатися, розмерзатися», розгаснути, роз-гасти, розгаслий «розм’яклий»; — неясне; може бути зіставлене з болг. разгазвам «розтоптую щось, ідучи по ньому», газя «ходжу по воді, болоту, траві, переходжу вбрід; топчу, мну ногами», м. гази «тс.» (З ос. одн.), раз-газува «роздавлює; утоптує дорогу в снігу», схв. газ «брід», газити «ступати, топтати; йти вбрід», разгазити «розім’яти, розтоптати», слн. §аг «стежка по снігу», ^агіїі «пробиратися, йти по снігу»; можна припустити також зв’язок з укр. гасити у застосуванні цього виразу до гасіння вапна, яке від додавання води набрякає і розм’якає.
[розгов’ядний] «марнотратний»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з гбв’єдо «худобина» («майно»); в тако
му разі первісним значенням було «такий, що розтрачує худобу (майно)». — Див. ще гбв’єдо, роз-.
розгбрити «роздобути з горем пополам»; — похідне утворення від горе; можливо, зазнало впливу з боку дієслова [гарувати] «працювати (без відпочинку)». — Див. ще гарувати, горе роз-.
[розгбрша] «купа уламків» Нед; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з [рбзгарш] «пиятика, гульня». — Див. ще розгардіяш.
розгрйжити, розрйжати — див. грйжа.
розгрунчити — див. рунтати.
[розгульна] (ент.) «товкунець, Ет-різ їеззеїаіа» Нед; — пов’язане з [гуляти] «танцювати»; назва зумовлена тим, що самці цього виду мух під час парування виконують танець у повітрі для принадження самиці; пор. німецьку назву цієї мухи ТапДІіе^е, букв, «танцююча муха». — ВгеЬт І 382. — Див. ще гуляти, роз-.
роздабарювати «теревенити, просторікувати», [роздобарювати] «інтимно розмовляти» Нед; — р. [раздобарьі-вать], растабарьівать, [растобари-вать], бр. раздабарваць; — загальноприйнятої етимології не має; зіставлялось (Огієнко РМ 1938, 3, 136; Фасмер III 434; Преобр. II 175) з гебр. сііЬ-Ьег «говорити», сіараг «слово, відомість»; пов’язується також (Трубачев у Фасмер—Трубачев III 434) з основою слова барьі у виразі тарьі-барьі, ускладненою префіксальними елементами раз-до-, рас-то-; думка про зв’язок з гот. гахсіа «наріччя, мова» (Маїхепаиег ЬР 16, 172) викликає сумнів. — Див. ще роз-. — Пор. бари.
[роздебендювати] «розпатякувати», [роздебендувати] «тс.» Нед, [роздо-бенди у виразі іти (ісьти) на р.] «іти на пошуки О; шукати новин, пліток тощо Ме»; — семантично видозмінене запозичення з польської мови; п. [гох-ДоЬ^сІа] «відправа на здобич» пов’язане з гохсІоЬус «роздобути», префіксальним
утворенням від Ьус «бути». — 8^ V 595. — Див. ще бути1, до1, роз-.
[роздера] «огорожа навколо двора чи садиби» Ва; — неясне.
[розджбхатися] «розлютуватися»; — афективне утворення звуконаслідувального характеру.
[розд запити] «роззявити», [роз-джяпити Нед, роззяпити] «тс.», [роз-дяпити] «відчинити (двері чи вікна)» Си, [роззяпина] «розщілина, отвір, паща»; — р. [раззепай] «крикун, горлань», болг. раззяпам «роззявляю»; — похідне утворення від незасвідченого *зяпати, спорідненого з р. [зяпать] «горланити», болг. зяпам «роззявляю» і пов’язаного чергуванням голосних із зіпати «кричати; спускати дух». — Фасмер II 111; БЕР І 671. — Див. ще зіпати, роз-.
[роздиманчик] «назва сарафана» Нед; — похідне утворення від роздимати, аналогічне до [роздухван] «тс.». — Див. ще дути1, роз-. — Пор. дух.
[роздимйкати] «зруйнувати, розбити, роздробити» Нед, Іроздимйяити] «тс.» Нед; — не зовсім ясне, можливо, пов’язане з дим; у такому разі означає, власне, «перетворити в дим».
роздівати, роздіти — див. діти2.
[роздівитисі] «відкрити (рот)» О; — результат видозміни форми [роззіви-ти\, діалектного варіанта форми роззявити. — Див. ще зяти.
роздіймати «рознімати», роздійня-ти «розняти», [роздоймйти]; — подібні до здіймати, здійняти, [здоймйти] префіксальні утворення від вторинних основ діймати, дійняти, [доймйти], що виникли шляхом перерозкладу префіксальних утворень віді-ймати, відійняти, піді-ймати, піді-йняти, [підо-ймйти], в яких звуки ді, до, що належали до префіксів, набули характеру післяпрефіксальних компонентів основи. — Див. ще імати, йняти, роз-.
[роздобарити] «роздобути» Нед; — очевидно, результат видозміни форми роздобути, зближеної з [роздобарю-вати] «теревенити», [роздобенди] «шу
кання новин» (пор. п. [гохсІоЬ^сІа] «відправа на здобич»), — Див. ще добути, роз-, роздабарювати, роздебендю-вати.
[роздоброхотатися] «розохотитися»; — похідне утворення від незасвід-ченої форми, яка відповідала р. добро-хбт «доброзичливець»; пор. р. добро-хбтствовать «сприяти». — Див. ще добрий, роз-, хотіти.
[роздовняка] «роззявляка» Нед; — неясне; можливо, результат афективної видозміни форми роззявляка.
роздор «спір, сварка», [роздбр-ний\ «роздираючий, розколюючий» Нед, ст. раздбр «розщеплення, розкол» (1627); — р. раздбр, др. раздорт> «незгода, розбрат, розкол», схв. раздор, слн. гахсіог; — очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, підтримане впливом з боку російської мови; цсл. раздорт» «розщеплення, розкол» утворене від дієслова раздьрати «розірвати», що складається з префікса раз- і дієслова дьрати «дерти». — Фасмер III 434; Цьіганенко 389; КЗСРЯ 379. — Див. ще дерти, роз-.
[роздродйтися] «розлютуватися», [роздролйтися] «тс., розгніватися» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з роздратуватися, дратувати.
[роздрухати] «розбудити, розтермосити» Нед, [роздрухатися] «розбудитися» Нед, [рускудурхати] «розбудити» Корз, [рбздрух] «неспокій, метушня; колотнеча» Нед, [продрухати] «пробудити, розтермосити», [продруха-тися] «пробудитися, прочуматися» тж; — др. роздрушити «порушити», п. [гох-сігисіїас] «збудити, привести до пам’яті»; — результат видозміни форми роз-рухати «розворушити», похідної від рух, з появою вставного д в позиції з-р, як у випадках здріти < зріти, [здра-да\ < зрада та ін. — Див. ще про, роз-, рух.
[роздулка] (бот.) «омег водяний, ОепапДіе ациаїіса (Б.) Роіг.» Мак; — р. [раздулка] «тс.»; — пов’язане з роздути; назва зумовлена тим, що плоди
цієї рослини мають корково-губчасті стінки, заповнені повітрям, завдяки чому легко тримаються на поверхні води. — Див. ще дути1, роз-.
[роздухван] «вид жіночого одягу; жартівлива назва сарафана» Нед; — пов’язане з дух (див.). — Пор. розди-манчик.
розета1 «орнаментальний малюнок, ліпна прикраса у вигляді квітки», розетка «прикраса у формі квітки; невелике блюдце для варення; пристрій для вмикання електроприладів»; — р. ро-зетта, розетка, бр. разета, разе'т-ка, п. гохеїа, гохеїка, ч. слц. вл. гохеїа, болг. м. розета, розетка, схв. розета, слн. гохеїа; — запозичення з французької мови; фр. гозеїіе «розетка; бант; розеткова форма брильянта; почесна відзнака; орнамент у вигляді розетки», давніше «маленька троянда», утворене від гозе «троянда». — СІС2 735; Фасмер III 495; Кораіігізкі 852; НоІиЬ— Ьуег 424; РЧДБЕ 635; Оаихаї 638. — Див. ще роза.
[розета2] (бот.) «резеда, Резесіа Б.» Нед; — запозичення з польської мови; п. гохеїа «тс.» є результатом контамінації форм гехесіа «тс.» і [гоха] «троянда» або гохеіа «розета». — Див. ще резеда, роза.
[розетка] (бот.) «розрив-трава садова, бальзамін, Ітраїіепз Ьаїзатіпа Б.» Мак; — пов’язане з розе'тка «прикраса в формі квітки», роза; назва зумовлена, очевидно, тим, що квіти цієї рослини нагадують квіточки дрібно-цвітних троянд. — Див. ще розета1. — Пор. роза.
[розжертися] «розгніватися» Нед; — калька п. гохехгес зі£ «тс.», букв, «розжертися, роз’їстися». — Див. ще жерти, роз-.
роззява, роззявина, роззявити, роззявкуватий, роззявляка, роззявляти — див. зяти.
роззяпити, роззяпина — див. роз-дзяпити.
[розиднятися] «розвиднятися» ВеЛ; — п. гогесіпіес зі^ «тс.»; — похідне
утворення від день, зумовлене впливом форми розвиднятися; можливо, калька польського відповідника. — Див. ще день, роз-.
[розйнки] (у виразі р. продавати «видивлятися на всі боки»), [роззйн-ки] «тс.» Нед; — бр. [разінькі\ (у виразі р. прадаваць); — результат зближення р. разйнуть «роззявити», ра-зйня «роззява», бр. [разінуць], [разі-ня] (пов’язаних з укр. зівати) і укр. родзинки «сушений виноград», бр. ра-зьінкі «тс.». — Див. ще зів, родзинки, роз-.
роз’ирдйтися — див. рдйтися.
[роз’ікий] «зизоокий» ВеНЗн; — членна форма прикметника, утворена, очевидно, від давнішої нечленної форми *роз-ік, у якій і з’явилося закономірно на місці давнього о після занепаду кінцевого ь (*роз-окг, тобто з «очима, що дивляться в різні боки»), — Див. ще око1, роз-.
[розічка] (бот.) «приворотень А1-сЬетіІІа уиІ£агІ5 Б.» Мак; — видозмінене запозичення з чеської і словацької мови; ч. [гозіска], слц. [гозпіска] «тс.» пов’язані з гоза «роса» (у напів-згорнутих листках приворотня збираються краплі води); пізніше назва зазнала зближення із словом роза. — МасЬек Діл. ГО5ЇІ. 108. — Див. ще роса.
розказ (заст.) «наказ»; — бр. ст. росказати «наказати»; — запозичення з польської мови; п. гохкаг «наказ» пов’язане з дієсловом гогкагас «наказати», похідним від кахас «казати». — Бульїка 286. — Див. ще казати, роз-.
[розкакарити] «розпростерти (руки)» Нед; — афективне утворення.
[розкамашувати] «розмовляти без толку, розтягати розмову Ва; розумувати Чаб»; — афективне утворення.
[розкеренити] «рити, робити безладдя» Нед; — пов’язане з [кирйнити] «порпати, бруднити» (див.).
[розкереша] «кривонога людина; розгалуження на сосні» Непокупньїй; — результат контамінації запозиченого
лит. кегеха «гіллясте дерево, кущ» (пор. лит. гекезуз «гіллясте дерево, сукувата гілляка; незграбна людина»), спорідненого з псл. *ког£, укр. корінь, та укр. розкаряка. — Непокупньїй 194—195; Ргаепкеї 716. — Див. ще карячки, корінь1.
розкіш, розкішник «той, що живе в розкошах» СУМ, Нед, [розкішшя] «розкіш», розкбшество, розкоші, [розкішник] «розкішник», [розкошнйцтво] «надзвичайна розкіш, пишність» Нед, розкішний, [розкошйтися] «жити у розкоші Г; розширюватися, буйно розростатися Нед», розкошіти «ставати розкішнішим», розкошувати-, — р. рбс-кошь, бр. рбскаш, раскбша, др. рос-кошьница «любителька розкоші», п. гох-козх «насолода, втіха; розкоші», ч. слц. гохкоз «насолода, розкіш», болг. раз-кбш «розкіш», м. схв. раскош, слн. гахкбз)е «тс.»; — псл. *огхкозь, пов’язане з дієсловом *огхкохаїі «розкохати», похідним від кохаїі «кохати, доглядати». — Фасмер—Трубачев III 504; Черньїх II 123; КЗСРЯ 393; Цьіганенко 401; КосЬгпап Хезхуїу паик. дуухзх. зхкоіу ресі. Рііоіо^іа гоз. Ороіе 1973/9, 5—18; Желтов ФЗ 1876/1, 16; Грот Фил. раз. 2, 509; Вгйскпег 242; К2 43, 311; МасЬек Е8ЛС 267; НоІиЬ—Кор. 175, 316; Младенов 547; Зкок III 110; Вегп. І 538. — Див. ще кохати, роз-.
[розкленути] «розтиснути, розірвати» Нед; — пов’язане з клин (див.).
[розклінки] (бот.) «плоскінь, Сап-паЬіз заїіуа гпазсиїа» Мак, [розкуінки] «тс.» ВеЗа; — очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми плоскінь чи якогось її варіанта (пор. п. ст. ріозкипкі «плоскінь», ч. [розкйпку] «тс.»). — Див. ще плоскінь, поскінь.
[розкобїжкати] «роздобути», [роз-кобіжкатися] «розжитися»; — неясне; можливо, пов’язане з так само неясним [кабіж] «шкода, грабіж» (пор.).
[розколїпини] «ліплення “гусок” до весілля» Нед; — неясне; можливо, результат видозміни незасвідченої форми *гусколіпини «тс.».
[розкомарити] «знайти, роздобути» Нед, [рдзкараманити] «тс.» О; — неясне.
[розкомірдзати] «розсмикати, пороздирати» Нед; — афективне утворення.
[розколотитися] «розщедритися»; — неясне.
[розкошкати] «розкуйовдити»; — пов’язане з кошлатий (див.).
[розкрйнитися] «розміститися, розсістися» О; — неясне.
[розкузьбмитися] «розплакатися по-дитячому, розпхикатися»; — афективне утворення.
[розкурмедати] «розв’язати, розібрати» Нед, [розкуперить] «розв’язати» Чаб; — неясне; можливо, пов’язане з курме'й «мотузка».
розкушкати «розкутати»; — результат афективної видозміни форми розкутати, похідної від кутати (див.).
[розлопанитися] «розсістися» О; — афективне утворення.
розлука, розлучення, розлучйти, розлучник — див. лучйти1.
розмагбритися, розмайбритися — див. ррзбайбритися.
розмаїтий «різноманітний», [роз-маїтений Нед, розмаїтний] «тс.», [розмаїті] «у різний спосіб» ВеБ, розмаїтити; — п. гохтаііу, ч. гохтапіїу, [гохтаііу], слц. [гохта]ііу], гохтапіїу; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось (Вгйскпег 465) від основи та]-аїі «махати» (пор. укр. розмай «щось таке, що розвівається»); непе; реконливо зіставляється (МасЬек Е8ЛС 520) з ч. хатапоиіі зі «задумати, заманутися». — Німчук 80—81. — Пор. різноманітний.
розмай — див. май2.
[розмайран] (бот.) «майоран, Огі-£апит Маргапа Б.» Нед; — результат видозміни форми майоран (див.).
[розмайрйн] (бот.) «розмарин, Коз-тагіпиз оїПсіпаїіз Б.», [розмай] «тс.» Мак, [розмайрйн дикий] «багно звичайне, Бесіит раїизїге Б.», [розмайрйн польовий] «клопогін смердючий, Сіті-
сіїи^а Гоеіісіа Б.» тж; — п. [гогта]гуп] «розмарин; багно звичайне», [гохта]] «розмарин», слц. [гохтаігіп] «тс.»; — результат контамінації форм розмарин. і розмай (див.).
розмарйн (бот.) «Розтагіпиз оїїісі-паїіз Б.», [розмарин (дикий)] «бруслина карликова, Еуопутиз папа М.В.» Мак; — р. болг. м. розмарйн, бр. розмарин, п. гогтагуп, ч. гохтагуп, слц. гохтагіп, схв. рузмарин, слн. гбгтагіп; — запозичено через німецьке посередництво (н. Кбзтагіп «розмарин») з латинської мови; лат. гбзтагїпиз, або гбз тагіпиз (бот.) «розмарин» (букв, «морська роса»), складається з іменника гбз «роса», спорідненого з псл. гоза, укр. роса, і прикметника таппиз «морський», похідного від таге «море», що відповідає псл. тоге, укр. море; латинська назва зумовлена, очевидно, свіжістю зеленого кольору рослини. — СІС2 735; Фасмер III 496; Преобр. II 211; Вгйск-пег 465; МасЬек Е8ЛС 521; НоІиЬ— Кор. 316; НоІиЬ—Ьуег 424; НйіїІЛМогіЬ 16. — Див. ще море*, роса.
[розмарїя] (бот.) «розмарин, Роз-тагіпиз оШсіпаііз Ь.»; — вл. гбзтагіа, нл. гогтагі]а, схв. [розмари]а]; — результат зближення назви розмарйн з поширеним серед німецького населення жіночим ім’ям Роз(е)тагіе, утвореним з основ імен Коза «Роза» і Магіє «Марія». — РаиІ КІ. УпЬ. 124. — Див. ще Марія, Роза, розмарйн.
[розмацькати] «роздавити, розчавити; розмазати» О; — афективне утворення.
[розмеженитись (розмеженилось)] «стало безхмарно, ясно» Ва; — очевидно, пов’язане з [ме'жень] «середина літа», [ме'жінь] «тс.»; у такому разі спочатку означало «настала тепла суха погода». — Див. ще межень, роз-.
розорйти, розоряти, розорювати, розорятися «лаятися, бешкетувати», розор «розорення», [розора] «тс.», ро-зорйтель, розбрливий, розорний; — р. разорйть, бр. разарьщь, др. розорити «зруйнувати; порушити; відкинути; ура
зити», болг. разорявам, м. розори, ра-зурне, схв. розорити, стел, рдзорити; — псл. *оггогіїі «розорити», утворене за допомогою префікса *огг- від *огИі «розоряти» (пор. др. оборити «розруйнувати, розорити, знищити», оритель «руйнівник», п. ст. оЬоггус «зруйнувати, знищити», ч. оЬогііі зе «обрушити-ся, накинутися», ст. оЬогііі «розруйнувати», болг. [разобдря, разоббр(у)вам] «розоряю, розладную», схв. [брити] «скидати»); — споріднене з лит. агсіуіі «розбирати, порушувати, руйнувати», егсіеіі «розпорюватися», ігіі «розпадатися, розкладатися; розпорюватися, розладнуватися», лтс. агсіТЬ «розбирати, руйнувати», егзї «розбирати, чесати (льон), розділяти, сіктись», дінд. агсіаіі «розпиляється, розчиняється», хет. Ьаг-га- «ламати, руйнувати, роздрібнювати»; можливо, далі пов’язане з рідкйй, лат. гагиз «рідкий», дінд. Не «за винятком, без, крім»; іє. *ег-/ега- «розривати, розділяти»; помилково пов’язувалось (Потебня РФВ 6, 146) з лат. огіог «встаю, починаюся, виникаю», гр. бру-йрі «надаю руху, збуджую; приганяю, зганяю; кидаюся, рухаюся», дінд. гпбїі «підіймається». — Фасмер III 152— 153, 435; Черньїх II 96; КЗСРЯ 381; Цьіганенко 389; Преобр. І 658; Соболев-ский Лекции 148; Вгйскпег 383; МасЬек Е8ЛС 61; НоІиЬ—Кор. 74, 250; Мо-зхугізкі РХЛР 238; МйЬІ.—Епсіг. І 576; АМаІбе—Ноїт. II 148; ЦЬІепЬеск 25; Рокоту 332—333. — Див. ще роз-.
[розпар] (переважно мн. [розпари]) «розпадина в землі» ВеБ; — очевидно, утворене з префікса роз- і основи іменника *спара «шпара, шпарина» (пор. п. ст. зрага, ч. зрага «тс.»). — Див. ще роз-, шпара1.
розпач, розпачливий, розпачува-ти; — бр. рбспач, п. гохрасх, ч. слц. гохрасіїу «розгублений, збентежений»; — псл. *ог2-рась, утворене з префікса *огх- і компонента рась, що виник внаслідок перерозподілу основи оракь «назад; знову, навпаки». — Вгйскпег 380, 465; МасЬек Е8ЛС 415, 425; НоІиЬ—
Ьуег 345, 353, 424. — Див. ще бпак1, роз-.
[розпашистий] «гіллястий»; — очевидно, споріднене з р. распашнбй «роз-стібнений, з розгорнутими полами; двійчастий, двостулковий», распахнуть «широко розкрити, розчинити», в такому разі утворене від *розпахнути, що складається з префікса роз- і основи дієслова пахнути «повіяти» (пор. як словотворчу і семантичну паралель р. [распах] «простір, хід, розмах»), — Фасмер III 444; КЗСРЯ 383. — Див. ще пахнути2, роз-.
розпашнйк «знаряддя для розпушування ґрунту»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. распашник «просапник» є похідним від распахать «розорати», утвореного з префікса рас-«роз-» і дієслова пахать «орати», спорідненого з укр. [пахати] «тс.» (див.).
[розпетлешитися] «розхристатися» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни незасвідченого слова *розпелешити, префіксального утворення від пелех, яке могло зазнати впливу з боку розпатлати або петля.
розпиральний, розпірка, розпірний — див. перти2.
[розпістерти] «розпростерти» Нед; — не зовсім ясне; може бути залишком давнього *розпостьрти як словотворчого варіанта форми *розпрос-тьрти.
розполонйтися — див. поло-Віддя.
[розпорений] (бот.) «розрив-трава, Ітраііепз Ь.» Мак; — схв. прскавац «тс.»; — пов’язане з розпбрскувати, утвореним з префікса роз- і основи дієслова порскати; назва зумовлена тим, що дозрілі плоди цієї рослини тріскаються і розкидають на всі боки насіння від найменшого дотику. — Нейштадт 380; Заверуха 123. — Див. ще порскати, роз-.
[розпбрський] «голодранець, волоцюга» Нед; — неясне.
[рбзприска] «розбрат, суперечка, сварка» Нед, [рбзпріска] «тс.» Нед; —
пов’язане з розприскатися (перен.) «розсердитися, розходитися». — Див. ще прйскати, роз-.
розпука, [розпучлйвий СУМ, Нед,. розпучний], [розпукатися] «впасти у відчай» Нед; — очевидно, результат контамінації слів розпач і пукати, розпукати, які мають здатність до розвитку переносних значень, пов’язаних із проявами психічної діяльності; пор. укр. серце (душа) розпукає. — Суп-рун Веснік БДУ 1970/1, 83. — Див. ще пукати1, розпач.
розпуста, [розпуст] «відлига; розпуста» О, розпусник, розпусний, [роз-пустнйй] «розпусний, нахабний» Нед, Пі, розпусничати, [розпусту вати] «розпутничати» Нед; — р. распустеха «неохайна жінка», [рбспуст] «розведення, розлучення», [распустка] «час тічки у звірів», др. роспустії «розведення, розлучення», п. гогризїа, ч. гогриз-ґа «пустун», слц. гогризШу «жвавий, неприборканий», вл. гогризсИу «розпущений», нл. гогризіпу «розпусний», м. распушта «розпускає; розлучається», схв. распуст «канікули; розпуск; розвід, розлучення», слн. гагрйзґ; — похідне утворення від дієслова розпустити, що складається з префікса роз-і дієслова пустйти; сучасне значення розвинулось, очевидно, на основі давнішого значення «розлучення», яке могло мати негативний відтінок; виводиться також (МасЬек Е8ЛС 521) від значення «випустити на волю» (про худобу). — Огієнко РМ 1938/3, 136; Шме-лев ЗИРЯ III 78—80; Вгйскпег 448; НоІиЬ—Кор. 316. — Див. ще пустйти, роз-. — Пор. пустйй (пустувати).
розпутник, [розпутництво] «розпутність», розпутство «тс.; [неправильний, помилковий шлях, злочин Нед]», розпутний, розпутничати; — р. распутник; — очевидно, результат контамінації форм типу безпутний і розпусний. — Шмелев ЗИРЯ III 78— 80. — Див. ще путь, розпуста.
[розривник] (бот.) «ломикамінь аїзовий, 8ахіІга§а аігооп Ласц» Мак; —
р. [разрьів-трава] «тс.»; — похідне утворення від розривати; назва зумовлена тим, що корені цієї рослини проникають у щілини скель, створюючи враження, ніби вони розкололи (розірвали) камінь; у фольклорі ломикаменю приписується (очевидно, на підставі його назви) казкова здатність відкривати замки і запори. — БСЗ 19, 537— 538; Нейштадт 299; Даль IV 44. — Див. ще рвати, роз-.
рбзрідка (бот.) «вовчі ягоди, ОарЬ-пе Б.» Нед; — похідне утворення від рідкйй; назва зумовлена, очевидно, тим, що квітки цієї рослини, зібрані в групи по 3—5, розміщуються на гілці з верху до низу на певній відстані одна від одної. — Нейштадт 394—395. — Див. ще рідкйй, роз-.
розряд, розряджати, розрядити, розрядка, розрядник — див. заряд2.
[розряднйти] «заспокоїти, уладнати» Нед, [розрєднйти] «тс.» Нед; — не зовсім ясне, можливо, пов’язане з розрадити.
[розсадник] (орн.) «коноплянка, Сагбиеііз саппаЬіпа Б. Нед; костогриз, СоссоДігаизїез соссоДігаизїез Б. Шарл»; — похідне утворення від розсадити; назва зумовлена тим, що ці птахи, живлячись насінням різних рослин, одночасно розсівають його і цим сприяють розсадженню рослин. — Воїнств.— Кіст. 240; Птицьі СССР 560. — Див. ще роз-, садйти.
[розсвянути] «розсвінути» Нед; — очевидно, давнє запозичення з польської мови; п. *го2з^іап^с було результатом ВИДОЗМІНИ ПСЛ. *0Г25УЬПЦДІ, в якому ослаблений ь, як і в укр. розсвінути, був заміщений голосним е під впливом спорідненої ОСНОВИ 5УЄр. — Див. ще свінути(ся).
[розсівай] (бот.) «іван-чай, СЬа-таепегіит ап^изШоІіит Абапз. (Еріїо-Ьіит ап§изШо1іит Б.)» Мак; — похідне утворення від розсівати; назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина, яка дає від 20 до 40 тисяч насінин з одного куща, швидко заселяє виру
бані в лісі місця. — БСЗ 17, 295. — Див. ще роз-, сіяти1.
розсіл «солоний розчин; насичена сіллю вода», [розсільниця] «суп з кислої капусти і кукурудзяної муки», розсольник, росіл «розсіл; [бульйон; вид страви]», [росільниця] «розсіл, рідка юшка; капусняк» Нед, [росівниця] «вид страви», [росолянка] «кисла капуста; капусняк; картопляний суп» Нед; — р. рассбл «солона рідина», бр. расбл «тс.», др. росол «родовище солі; розсіл», п. гозбї «бульйон; соус; розсіл», ч. гозої «холодець; желе», слц. гозої «насичена солями рідина; солона рідина для консервування», болг. разсбл «кисла капуста; розсіл», м. расол «качанна капуста; кисла капуста», схв. расо, -ла «розсіл»; — псл. *ог2зо1'ь «солона рідина», утворене за допомогою префікса *ог2- «роз-» від 50ІШ «солити»; розглядається також (Масіїек ЕБЛС 5І7; Но-ІиЬ—Буег 423) як віддієслівний іменник ВІД *0Г250ІЙІ 5§, В якому 50І- ПОВ’я-зується з лит. -заїїі «розтавати», хет. за!1і]а- «розпускатися (про віск), танути». — Фасмер III 505; Преобр. II 216; Горяев 302; Вгйскпег 463; НоІиЬ— Кор. 314; Бскизіег-Бе^с 1237—1238; 8кок III 303. — Див. ще роз-, сіль.
[розсолбда] «неповоротка, незграбна людина»; — очевидно, афективне утворення, можливо, пов’язане з солод (як назва безформної маси).
розсбха, розсохатий, розсбхува-тий — див. соха.
[розсоханя] (орн.) «шуліка рудий, Мііуцз гпііуцз Б. (Еаісо гпііуиз)» Г, Шарл; — похідне утворення від роз-сбха; назва зумовлена тим, що шуліка рудий має розсохуватий хвіст. — Грінч. IV 58; ВеЗн 60; БСЗ 23, 82; Птицьі СССР 128. — Див. ще роз-, соха.
[розстрїхатися] «посваритися, розійтися» Нед, [розстрйхнутися] «тс.» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з стріха; в такому разі первісно означало «розійтися з-під спільної стріхи» (про членів родини).
[розстрявати] «розлучатися», [роз-стряватися] «тс.», [розтрявати] «розлучати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації форм розставатися і стрівати «зустрічати».
[розтарагатися] «розтрястися, розсіятися» Нед; — афективне утворення, зумовлене, можливо, впливом з боку п. гогїаг§ас «розшарпати».
рбзтвір, розтвбром, розтворча-тий, розтворяти — див. затворйти.
[розтепірчити] «розчепірити»; — очевидно, результат видозміни форми розчепірити, яка могла зазнати впливу з боку р. растопьірить, пов’язаного з топьірить «настовбурчувати», [пьірить] «тс.». — Фасмер III 420, 446. — Див. ще роз-, чепера.
[розтергнути] «розтягти» О; — пов’язане з [розторсати] «розірвати»; МОЖЛИВО, ЗуМОВЛеНе ВПЛИВОМ П. Г02-їаг§пц,с «розірвати». — Див. ще торгати.
[розтерлити] (у виразі р. гроші «розтратити нерозсудливо гроші») Нед; — префіксальне утворення від терликати; очевидно, спочатку стосувалося музикантів (пор. що затерликав, те й протерликав «що заробив грою, те й розтринькав»), — Грінч. III 484. — Див. ще роз-, терлйкати.
[розтерти] (у виразі р. гроші «розтринькати гроші») Нед; — очевидно, зворотне утворення від деетимологізо-ваної форми [розтерати] (розтеря-ти) «розтратити», зближеної з фонетично подібним дієсловом розтирати. — Див. ще роз-, теряти.
розтинка — див. тяти.
розтіпаха — див. потіпака*.
розтлйти, розтлитель, розтлінний; — р. растлйть, растлевать, др. растьлити «піддати тлінню; знищити, розбестити; розтлити», растьліти «розтлити; умертвити (про зародок)»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, растьлити, растьл'Ьти «тс.» є похідним від тьлити «знищувати», теляти «гнити, тліти». — Див. ще роз-, тлйти, тліти.
[розтолубити] «розлупити, розколоти, розтолочити» Нед; — неясне.
[розтомилений] «найлюбиміший, милий»; — очевидно, утворене на основі запозичення з польської мови; п. гогіотіїу «тс.», як і ч. слц. гогіотіїу, складається з префікса гог-, експресивного елемента -іо- і прикметника тіїу «милий». — Фасмер III 446; МасЬек Е8ЛС 363. — Див. ще мйлий, роз-.
розторопний, [розторбпа] «розумна, спритна людина», розторопати «збагнути, зметикувати», уторопати; — р. расторбпньїй, бр. растарбпньї, п. гогіторпу; — похідне утворення від основи дієслова [торбпити] «підганяти», [торопитися] «поспішати»; щодо розвитку інтелектуального значення від первісного, пов’язаного з швидким рухом, пор. бистрий, меткий, спрйт-ний; пор. також лит. ІагрЬ «досягати успіхів, процвітати»; твердження про відсутність зв’язку з торопйть (Горя-ев 295) позбавлене підстав. — Фасмер III 446; КЗСРЯ 385; Преобр. II 185; Зігекеї] АІЗІРЬ 28, 503. — Див. ще то-ропйти.
розторопша (бот.) «ЗіІуЬішті Оаегйі., [головатень круглоголовий, ЕсЬіпорз зрЬаегосерЬаІиз Ь.; хвилівник звичайний, АгізіоІосЬіа сіетаШіз Ь. Мак; волошка розлога, Сепіаигеа сПНиза Еат.; дурман звичайний, Оаіига зігатопіит Ь.; нетреба колюча, ХапіДіит зріпозит Ь. тж]», [розтопила] «розторопша», [розтрбпта Нед, розтрбпша] «тс.; головатень круглоголовий; нетреба колюча Мак»; — р. расторбпша «розторопша», [остропестр], п. [гогігорзіа, озігорезО)], ч. озігорез, озігорезігес «тс.»; — не зовсім ясне; вважається (МасЬек Лт. гозН. 257—258) результатом видозміни первісної форми типу *козігЬес; можливо, пов’язане з [рос-тбпаш] «чистотіл», [розтропша] «тс.» (пор.).
[розторосити] «висипати, розсипати, розсіяти» Нед; — очевидно, результат контамінації форм розтрусити «тс.» і торсати «смикати, штовхати» (див.).
[розточник] (зоол.) «павутинний кліщ, Теітапусішз іеіагіиз» Нед; — слц. гозїосес «тс.»; — похідне утворення від розточити «проїсти, прогризти, згризти», пов’язаного з точити «гризти»; назва зумовлена тим, що павутинні кліщі висмоктують листки дерев і кущів, на яких вони паразитують. — ВгеЬт І 135. — Див. ще роз-, точити3.
[розтравляти] «поширювати, посилювати» Нед; — неясне.
[розтрепанство] «легковажність» Нед; — запозичення з польської мови; пор. п. гогїггерапу «розкиданий, неуважний, легковажний», похідне від п. ст. гогїггерас «розсіяти чиюсь увагу, зробити когось неуважним; розтріпати», пов’язаного з їггерас «тріпати», спорідненим з укр. тріпати (див.).
[розтрибуха] «розпусна жінка»; — очевидно, пов’язане з р. растребу-иійть «розтельбушити, розтріпати, роз-теребити», похідним від требушйть «тельбушити», требуха «тельбухи», споріднених з укр. [требух} «тс.». — Див. ще требух. — Пор. розтруха.
[розтріпїхати] «розпатлати» Нед, [розтрепіханий] «розтельбушений» ВеНЗн; — р. трепьіхать «тріпати, тріпатися», трепьіхаться', — похідне утворення від розтріпати, тріпати з рідкісним суфіксальним елементом [-їх-] (-ьіх-), що виявляє афективне забарвлення. — Див. ще роз-, тріпати.
[розтріпний] «розумний, тямущий» Нед, [рбзтріп] «розум, розсудливість, обачність» Нед; — очевидно, результат неправильної фонетичної адаптації запозичення з польської мови; п. гогіго-рпу «тс.» є прямим відповідником до укр. розторопний (див.).
[розтрбнцатися] «ставати безладним, розпусним» Нед; — запозичення з польської мови; п. гогїгц,сас зі§ «розбиватися, розбитися» є похідним від їг^сас «штовхати, совати», спорідненого з укр. тручати «тс.»; значення слова в українській мові, відмінне від польського, може походити з якогось польського говору або бути результа
том семантичної видозміни на українському мовному грунті. — Див. ще роз-, трутити.
розтрбпта*, розтрбпша — див. розторопша.
розтропта2, розтропша — див. ростопаш.
[розтруха] «повія»; — похідне утворення від розтрусити, паралельне до [розтрибуха} «тс.». — Див. ще тру-сйти. — Пор. розтрибуха.
розтягай «пиріжок з відкритою начинкою»; — бр. расцягай', — запозичення з російської мови; р. расстегай «тс.» пов’язане з расстегай «розстібний сарафан», похідним від рассте-гать «розстібати», що складається з префікса раз- і дієслова стегать «шити стібком, прошивати наскрізь», спорідненого з укр. застіжка, [застигнути} «застібнути»; назва пиріжка зумовлена його зовнішньою подібністю до розстебнутого сарафана; припущення про зв'язок з тянуть, растягивать (Горяев 295; Ргаепкеі 2Ї81РП 13, 233) безпідставне. — Фасмер III 445; КЗСРЯ 384; Преобр. II 176. — Див. ще за-стегнути, роз-.
розтяпа «роззява, розтелепа», розтяпака «тс.»; — запозичення з російської мови, як і бр. расцяпа; р. растя-па є, очевидно, результатом видозміни незасвідченого *раззяпа (пор. [раззе-пай} «крикун, горлань»), похідного від *раззяпить «роззявити», якому відповідає укр. роззяпити «тс.». — Див. ще роздзяпити.
розум, розумака, розумаха, розуміти, розумник, розумнішати, розумувати — див. ум.
[Розум] (чоловіче ім’я), Розумник-, — р. Разумник, бр. Разумнік, болг. Разум, цсл. Разумникт»; — церковнослов’янська калька грецького імені Ео-уєоіо<; «Синесій», утвореного на основі іменника обуЕощ «розум, здоровий глузд, розсудливість». — Петровский 186; Илчев 418. — Див. ще роз-, ум.
[розфренькати] «розтратити» Нед; — афективне утворення, паралельне
до [розтренькати] «тс.». — Див. ще роз-. — Пор. тринькати2.
[розхавити] (у виразі р. руки «розставити руки»); — не зовсім ясне; може бути етимологічно не мотивованим афективним утворенням або результатом контамінації форм розставити (розправити) і хапати.
[розхвїрити] «розбазарити, неекономно витратити» Си; — очевидно, результат видозміни запозиченого з польської мови слова [розхвіяти] «тс.» (див.).
[розхвіяти] «розтратити, промарнувати» Куз, [розфіяти, розфаяти] «тс.» Нед, [розфійник] «марнотратник» Нед, [розфійниця] «марнотратниця»; — запозичення з польської мови; п. ст. гог-сЬ^іас «розвіяти, розпорошити; розхитати» складається з префікса гог- і дієслова сЬ^іас «рухати, колисати», яке відповідає укр. [хвіятися] «хитатися, коливатися». — Див. ще роз-, хвіяти.
[розхемлений] (про волосся) «у безладді, скуйовджений» Нед; — очевидно, похідне утворення від [химля] «дерев’яне кільце, до якого прикручується волосся» (див.).
розхідник (бот.) «будра, ОІесЬота Ь.; [мучниця звичайна, АгсіозїарЬуІоз цуа-игзі (Ь.) 8ргеп§.; очиток, Зебигл к СУМ, Нед; товстянка звичайна, Ріп§иі-сиіа уц1§агіз к Нед; вербозілля лучне, ЕузітасЬіа питтиіагіа к Мак; вид калачиків, Маїуа гоїипДоІіа Ь.; шоломниця звичайна, ЗсиїеІІагіа §а1егіси1аіа Ь.; молодило покрівельне, Зетрегуіуцт іесіогит Ь.]», [розхбдник] «розхідник; очиток тж; товстянка звичайна Нед, мучниця звичайна Мак; вероніка дібровна, Уегопіса сЬатаесІгуз к Мак»; — р. [расхбдник] «горицвіт весняний, Асіопіб уегпаііз Ь.; мучниця звичайна; крем’яник гарний, ВирНШаІтит зре-сіозит ЗсЬгеЬ. (Теіекіа 8р. Ваит§.); котяча м’ята справжня, Мереіа саіагіа Ь.», бр. расхбднік «очиток», п. гог-сЬосІпік, ч. гогсйосіпїк «тс.», схв. рас-ходнйк «сідач конопляний, Еираіогіит саппаЬіпит Ь.; [паслін солодко-гіркий,
Зоїапит биісатага Ь.]», слн. гахЬйсіпік «паслін, Зоїапит к»; — пов’язане з розходитися; назва зумовлена тим, що більшість цих рослин стелиться по землі і розпускає паростки, які потім укорінюються; деякі з них (напр., вероніка) мають повзучі гілчасті корені або розпростерті пелюстки (молодило). — Шамота 124; Меркулова Очерки 109;
V 584; МасЬек Е8ЛС 520; Лт. гозїі. 95. — Див. ще роз-, ходити.
[розхбкати] «розбити, розколоти»; — результат контамінації слів розхе-кати і розкбкати «тс.». — Див. ще кокати1, роз-, хе2.
розхристати «розстебнути, оголити (груди)», [розхрістати] «тс.» Нед, [розхрістатися] «розвіватися» (про волосся, одяг) Нед, рбзхрист «неза-стебнута частина одягу на грудях; вилога», [рбзхріст] «тс.» Нед, [розхрйс-пгя] «людина, яка ходить розхристана», розхристаний, [розхрістаний] «недбайливий, неохайний» Нед, нарозхрист; — р. расхрйстанньїй, бр. расхрьіс-таць, [расхлістацца], [хріста] «розхристаний», [расхріста] «тс.», п. гог-сйггузїас зі§; — не зовсім ясне; зіставляється (Меркулова Зтимология 1970, 193—195) з р. [хрьіда] «з розкритими грудьми, не застебнутий», [хрйда] «людина брудна, мокра» і, далі, з р. [хру-ни] «ганчір’я, лахміття; болячки, короста»; пов’язувалось також (Носович 553) із словом хрестити через значення «роздягнутий, як дитина під час хрещення».
[розчеберсати] «розписати (писанки)» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [чеберхнути] «штрикнути (ножем)».
[розчемерйти] «закривавити» Шух; — неясне; можливо, пов’язане з [че-мір] «біль у животі».
розчепірити, розчепарити, розче-паритися, розчепіра, розщипарити-ся — див. чепера.
розчин «рідка суміш» СУМ, Нед, розчина, рбщина, розчинник, розчиняльник, розчинний, розчинювальний,
розчинити «розвести в рідині», [причин] «розчина» ДзАтл II, [причина] «тс.» тж, [причиняти] «розчиняти (тісто)» тж, О, учинити «зробити розчину»; — бр. рбшчьіна «розчина; розчин», [рашчьіна] «розчина», рашчьінщь «зробити розчину», [учьініць] «приготувати розчину», п. гогсгуп «розчина; розчин», гогсгупіс «розчинити в рідині»; — похідні утворення від чинити «робити, готувати»; пор. аналогічний семантичний розвиток у р. раствбр «розчин», растворйть «зробити розчин», [творить, притворйть] «тс.»; пор. також ч. габеїаіі «розчинити (на хліб)». — Див. ще роз-, чинити. — Пор. відчинити, причина.
[розчілйти] «вирішити» Нед; — неясне.
[розчблина] «гора, на якій зверху вниз однією смугою йде ліс, а другою поле або пасовище Г; гори, пасмами лісисті Шух», [розчіл] «місце, де сходяться два звори» О; — неясне.
[розчумати] «розібрати, зрозуміти»; — пов’язане з очуматися «прийти до пам’яті» (див.).
[розчурукати] «зрозуміти», [розчу-рупати] «точно дослідити, дізнатися, зрозуміти» Нед; — очевидно, результат контамінації форм розторопати «збагнути» і [розчумати] «тс.». — Див. ще розторопний, розчумати.
розчухати «зрозуміти»; — р. рас-чухать «тс.»; — результат видозміни деетимологізованої форми розчумати, зближеної з фонетично подібною основою чухати. — Див. ще розчумати.
[розшарудити] «грубо змолоти (на жорнах)» Нед; — неясне; можливо, афективне утворення.
[розшахвати] «розгорнути» Г, Нед; — неясне.
[розшерепа] «людина, яка ходить розставивши ноги»; — очевидно, результат контамінації форм розчепіра «тс.» і [шерепа] «потворна жінка». — Див. ще чепера, шерепа.
[розшімканий] «розхристаний»; — очевидно, результат видозміни форми
*розчімханий, пов’язаної з [чімхати] «чухрати- гілки, листя на деревах» (див.).
[розшкрйлити] «розчепити» ВеУг, [розшкрілити] «тс.» ВеУг, [розкріли-тися] «розхристатися (особливо йдучи чи біжучи)» Ме; — очевидно, пов’язане з крило; пор. [рускрйлите] «розвести в сторони» (про руки) Корз. — Див. ще крило*.
розшолопати «второпати, розгадати», розчолбпати «тс.»; — пов’язане чергуванням голосних з формою розчовпати «тс.», похідною від [човпти] (псл. *сь1рїі) «розуміти» (див.).
розшугакати «розчинити навстіж»; — похідне утворення афективного характеру від розшугнути «розчинити» (зокрема, про сильний подув вітру), пов’язаного з шугати «дути сильними поривами» (див.).
[розшулїчити] «второпати, розкумекати»; — очевидно, результат контамінації форм розшолопати «тс.» і лічити «рахувати». — Див. ще лік*, розшолопати.
[розшушукати] «второпати, розкумекати»; — очевидно, афективне утворення, що виникло у зв’язку з формами типу розшолопати, [розшулїчити] «тс.» (див.).
розщінкати — див. защінка.
[розщіпати] «розстібати», [розщі-бати] «тс.», [розщебані, у виразі: р. двері] «двері, защіпка яких відкрита»; — очевидно, результат видозміни форми розстібати, зближеної з розщипати. — Див. ще роз-, стібати. — Пор. щипати.
[роз’юшйтися] «сильно розсердитися, роздратуватися»; — запозичення з польської мови; п. гогіизгус «розлютити», Г02]Ц52уС 5І§ «РОЗЛЮТИТИСЯ» ПО-в’язується з іисйа «юшка; кров тварини», спорідненим з укр. [юха] «тс.». — Вгйскпег 208. — Див. ще роз-, юха.
рокамболь «старовинна гра в карти; (бот.) цибуля часникова, АПіит зсогоборгазит Ь.» УРС, Мак, [рокам-бул] (бот.) «цибуля часникова» Мак;
— р. рокамболь «гра в карти; часникова цибуля», п. гокатЬиі «часникова цибуля», ч. слц. гокатЬої «тс.», болг. ро-камббл «частина виграшу, що залишається в грі; сорт цибулі, сорт часнику»; — запозичення з французької мови; фр. госатЬоІІе «пікантність; заяложений жарт; іспанський часник» походить від нвн. КоскепЬоІІе (бот.) «цибуля часникова», утвореного з основ іменників Коскеп «жито», фонетичного варіанта до Кеп «тс.», спорідненого з двн. госко, дангл. гу§е, англ. гуе, лит. ги§уз, псл. гьхь «тс.», і Воііе «цибуля, цибулина», спорідненого з двн. Ьоііа «лушпайка», дісл. Ьоііе, англ. Ьо^І «миска, кубок, чаша», дангл. ЬеаІосіЬоІ-1а «череп». — СІС2 735; Фасмер III 497; ССРЛЯ 12, 1434; КЗСРЯ 392; Оаигаї 636; 6атіПзсЬе§ 776; К1и§е— Міїгка 90, 604—605; КІеіп 192, 1367. — Див. ще рож.
рокйта (бот.) «верба, 8а1іх Іга§і1із Ь.; Іверба козяча, 8а1іх саргеа к Нед; верба пурпурова, 8а1іх ригригеа к Нед; золотий дощ звичайний, Суїізиз ІаЬигпит к Мак; таволга зарубчаста, Зрігаеа сгепаїа к Мак; мокра, заболочена низина Ч; болото, що заросло чагарником Ч]», [ракйта] «верба пурпурова Нед, Мак; верба біла, 8а1іх аІЬа к Мак; верба розмаринолиста, 8а1іх гогтагіпііоііа к Мак; верба прутовидна, 8а1іх уітіпаїіз к Мак; карагана кущова, Сага§апа Ігиїех (Ь.) С. Косії. Мак», [ракіта] «верба ламка Мак; вет-лина, 8а1іх уіїеіііпа к Мак», [рокйти-на] «верба козяча Нед; верба пурпурова Нед; мірикарія німецька, Мугісагіа §егтапіса (Ь.) Оєзу. Мак», рокитник «зіновать, Суїізиз к; [верба розмаринолиста; верба чорніюча, Суїізиз пі§гі-сапз к (8т.) Епапсі. Мак; жарновець віниковий, 8агоїЬатпиз зсорагіиз \¥ітт. Мак; вербові зарості Ч]», [ракйтник] «верба розмаринолиста Нед; зіновать Мак», [ракітник] «верба розмаринолиста» Мак; — р. ракйта «верба, рокита», бр. ракіта, п. гокіїа, ч. гокуїа, слц. гакуїа, гокуїа, вл. гокої, нл. гокі-
ї(а) «тс.», полаб. гйї’аіїпа, болг. ракйта «верба пурпурова», м. ракйта «тс.», схв. ракйта «верба, рокита; бруслина європейська, Еуопуітшз еигораеа к», слн. гакіїа «верба, рокита»; — псл. *огкуїа «верба»; — загальноприйнятої етимології не має; здебільшого вважається спорідненим з лтс. егсіз «яловець», егзкіз «терен», егкиїз «веретено», гр. ариєивос; «яловець», ариис; «мережа» і зводиться до іє. *агцй-їа; менш переконлива з фонетичних причин спроба (МасЬек Е8ЛС 516; Лт. гозїі. 133) пов’язати з лат. заііх «верба», ірл. заіі, двн. заІаЬа «тс.»; припущення про зв’язок з лат. агсиз «лук, дуга, веселка», гот. агЬахпа «стріла», дісл. рг «стріла», англ. агго^ «тс.», дінд. агкаЬ «лук» (Брандт,РФВ 18, 8; НоІиЬ—Кор. 314; МеіПеї Еіисіеа 295; Міккоіа кгзі. Ог. III 32; Ваїї. и. 81ау. 37) викликає сумнів; зіставлення з дінд. агпаЬ «потік, ріка», прус, ідшгз «ставок» (Вгйскпег К7 45, 104) або з ч. гакоз (гокоз) «очерет» (Міккоіа Ваіі. и. 81ау. 37) позбавлені підстав. — Фасмер III 438—439; Черньїх II 97; КЗСРЯ 382; Преобр. II 178; Горяев 294; 8сЬизїег-8е^с 1232—1233; Младенов 556; Мозхугізкі Р7ЛР 290; Міккоіа Іігзі. Ог. І 90; Тгаиїтапп 71; Вй§а ЯР II 530; Ргаепкеі 123; Епдхеїіп К7 44, 59—61; МйЬІ.—Епсіг. І 574; кісіеп ІР 18, 507; КІеіп 108, 99; Воізасц 78; Ргізк І 142; ХУаІсіе— Ноїт. І 64.
[рокйтити] «відзиватися, відлунюватися (про звук)» Нед; — очевидно, результат видозміни форми рокотати. — Див. ще рокіт.
рокірувати(ся) (термін шахової гри), рокіровка, рокірування; — р. рокировать, бр. ракіраваць, п. гозхо-^ас, ч. гозоуаїі, слц. гозоуаї’, болг. ро-кйрам, м. рокйра, схв. рокйрати, ро-хйрати, рошйрати, слн. гокїгаїі; — запозичення з французької мови; фр. го-циег «рокірувати» пов’язане з сфр. гос «шахова тура», яке походить від перс. гокЬ (гакЬ, гикЬ) «тс.», а останнє — від бенг. гоїЬ «віз; тура». — СІС2 735; Фасмер III 497; ССРЛЯ 12, 1434; Кораіігі-
зкі 851; НоІиЬ—Ьуег 423; БокоізсЬ 137; Оаигаі 635, 638; Оаті1І8сЬе§ 776; КІи§е—Міігка 603. — Пор. рошада.
рокіт, [рокотня] «гуркотіння грому», рокотати, рокотіти, рокітливий, рокотливий; — р. рдкот, рокотать, бр. рбкат «рокіт», ракатаць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. гокоі «плутанина, сум’яття», гокоіас «галасувати», схв. рдкот «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»; — похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *гок-/гек-, до якої зводяться також рикати, реготати, лит. гекіі «кричати, ревти», лтс. гек! «тс.», лат. гассаге «кричати» (про тигра); можливо, пов’язане також з ректи «говорити». — Фасмер III 497; Черньїх II 120—121; КЗСРЯ 392; Преобр. II 212; Булаховський Вибр. пр. III 524—525; Филин Образ, яз. 284; ЗсЬизіег-Зе^с 1232. — Пор. рачити, ректи, рік, річ*.
рококо «стилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст.»; — р. болг. м. рококо, бр. ракакб, п. ч. слц. вл. гококо, схв. рококо, слн. гоко-кб; — запозичення з французької мови; фр. гососо «рококо; старомодний стиль, старомодна річ» виникло як арготизм у майстрових від госаіііе «примхливий, вибагливий; рокайль; дрібне каміння» (рокайль часто застосовується в архітектурі і прикладному мистецтві в стилі рококо), пов’язаного з гос «скеля, стрімчак», госЬе «скеля; камінь; кам’яна гірська порода» (фр. ст. госЬе), що походить від нлат. *госса, запозиченого з кельтських мов. — СІС2 735; Черньїх II 120; КораІігізкі 849; НоІиЬ—Еуег 422; КІеіп 1353; N80 2124; Оаигаі 635, 636.
Роксана (жіноче ім’я); — р. болг. Роксана, бр. Раксана, схв. Рбкса, Рбк-санда; — запозичення з грецької мови; гр. 'Рсо^ауг) (ім’я дочки бактрійського намісника, дружини Александра Македонського) походить від перс. Коизапі «тс.», пов’язаного з гйзапі «світло», спорідненим з дінд. госіЬ, псл. Іись «тс.»,
укр. [луч] «промінь». — Вл. імена 156; Петровский 190; Спр. личн. имен 520; Илчев 428; Сопєіапііпезси 364. — Див. ще луч*.
рокфор «сорт гострого сиру»; — р. рокфор, бр. ракфбр, п. гокїог, ч. гокібг, слц. годиеіогі, болг. рокфор, схв. рокфор, слн. гбкіог; — запозичення з французької мови; фр. гоциеіогі походить від назви містечка Коциеіогі у південній Франції, де цей сир спочатку виробляли. — СІС2 735; КЗСРЯ 393; Кіітез 620; НоІиЬ—Ьуег 422.
рол «вал, циліндр, що обертається; сувій», ролик, рбльник, рольня; — р. рол, ролик, роль, бр. рол, рблік, п. го-1а «сувій, вал», гоїка «тс.», ч. гоїе «сувій паперу», слц. гоїа «згорток, сувій», болг. рблка «циліндр, валик; ролик», м. ролна «рулон», схв. рола (рола) «згорток, сувій», слн. гоїа «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. КбПе «валик, коток, згорток» пов’язане з гоїіеп «котитися», яке походить від фр. ст. гоеіег «тс.», що зводиться до лат. гоіеііа «коліща», похідного від гоїа «колесо». — СІС2 735; ТСБМ IV 714; Но-ІиЬ—Буег 422; РЧДБЕ 636; К1и§е— Міігка 606. — Див. ще ротатор. — Пор. ротонда1,2, рулада, рулет, рулон.
[роланик] (орн.) «ремез, Кетіг Ла-госкі»; — неясне.
[ролівка] (ент.) «совка польова, А§гоііб» Нед; — похідне утворення від [роля] «рілля»; назва зумовлена перебуванням личинок цих метеликів у земляному ґрунті. — БСЗ 39, 537. — Див. ще рілля.
роль, рбля, ролевий, рольовий; — р. роль, бр. болг. рбля, п. слц. гоїа, ч. гоїе, вл. слн. заст. гоїа, м. рол]а, схв. рола, рола; — запозичення з французької мови; фр. гоїе «роль, список», спочатку «згорток, на якому записувалися слова окремого актора», зводиться до лат. гоіиіиз (гоіиіа) «згорток, кільце», похідного від гоїа «колесо». — СІС2 735; Черньїх II 121; Фасмер III 498; НоІиЬ—Ьуег 422; К1и§е—Міігка
605—606; Оаті1І5сЬе§ 777; Оаигаї 637. — Див. ще ротонда1.
рольганг «пристрій для переміщення вантажів»; — р. рольганг, бр. раль-ганг, болг. рблганг; — запозичення з німецької мови; н. Кб11§ап§ «тс.» складається з основ іменників Коїіе «коток, кільце, валик», пов’язаного з гоїіеп «котитися», і Оап§ «хід», пов’язаного з §егіеп «іти». — СІС2 735; ТСБМ IV 633. — Див. ще ганок, рол.
ром, [рум] «ром» Нед; — р. бр. болг. ром, п. ч. слц. вл. гит, м. рум, схв. рум, слн. гйт; — запозичення з англійської мови; англ. гит «ром» є результатом скорочення форми гитЬиІ-Ііоп «тс.», очевидно, звуконаслідувального утворення. — СІС2 736; Акуленко 141; Черньїх II 121; Фасмер III 798— 799; КІи§е—Міїгка 614; КІеіп 1364.
роман* «літературний твір; любовні стосунки», романіст, романістика, [романс] «любовний зв’язок», романічний, романсувати «залицятися»; — р. болг. роман, бр. раман, п. готапз, ч. слц. слн. готап, вл. готап, схв. роман-, — запозичення з французької мови; фр. готап, ст. готапг, спочатку «перекладений з латинської мови твір», від пізнього лат. гбтапісе «на народній латині», похідного від гбтапиз «римський», що зводиться до Кота «Рим». — СІС2 736; Коваль 167; Черньїх II 121; Фасмер III 499; Будагов РЯШ 1970/3, 84—89; Кораіігізкі 849; НоІиЬ—Буег 422—423; Оаигаі 637; Оа-ті1ІзсЬе§ 777—778. — Пор. романс, романський, романтизм.
роман2 (бот.) «ромен, АпїЬетіз Б.; [ромашка, Маїгісагіа Б.; королиця, Беи-сапШетит ОС. Мак]», ромен «тс.» тж, [рамон] «роман фарбувальний, Ап-ІЇ1ЄГПІ5 їіпсїогіа Б.» Мак, [романець] «ромашка Мак; королиця Мак; маруна щиткова, СЬгузапїЬетит согутЬозит (Б.) А¥і11(Б», [романиця] «роман; королиця» Мак, [ромин] «роман собачий, АпїЬетіз соїиіа Б.» Мак, [ромінь] «ромашка» Мак, [ромнянок, ромун Мак, руманець, руме'н Нед, руменець ВеНЗн, 120
ВеУг] «тс.», [румин] «роман» Мак, [рум'ян] «тс. Мак; ромашка Нед», [рум’ян] «роман», [рум’ янець] «ромашка Нед; роман Мак», [рум’янка] «ромашка» Мак, рум’янок «тс.; [роман Мак; королиця Мак]»; — р. ромашка «ромашка», [роме'н] «роман», бр. [раманек] «роман», [рамон] «тс.; королиця; ромашка», [рамбнак] «ромашка», [румонак, румянак, румянка] «тс.», п. гигпіап «роман», [гогпеп, гогліеп, гиглеп, гигліп] «тс.», гитіапек «ромашка», ч. гтеп «ромашка; [роман]», [гтепек] «ромашка», [готепек, гтапі, огтап], Ьегтапек «тс.», слц. гитап «роман», гитапсек «ромашка», Ьагтапсек, [Ьагтапок, Ьаг-тйп, Ьегтапок, Ьегтапсок, агтапсек] «тс.», схв. рман «роман», рманац, рман> «тс.», раменак (раме'нак) «ромашка», раман «тс.»; — запозичення з остаточно не встановленого джерела; здебільшого виводиться від назви ап-ІЬетіз готапа «римська ромашка»; відзначається також (МасЬек Лт. гозїі. 244—245) зв’язок з нім. [Негтіап, Нег-теїіп, Негташіеі] «тс.» як результатами видозміни лат. сатотіїїа «ромашка» (>[агтатіІІа] та ін.); форми з кореневим у є результатом зближення з основою рум’яний. — Шамота 16; Фе-щенко Рідне слово 7, 25—28; Коваль 80; Черньїх II 122; Фасмер III 499—500; Преобр. II 213; Меркулова Очерки 102—103; Вгйскпег 468; Маїгепаиег 407. — Пор. ромашка, румер.
Роман (чоловіче ім’я), Рбма, Ро-маньо, Ромась, Рбмка, Рбмко, Рбм-цьо, Ромусь(о), Романа (жіноче ім’я), Романія, Рбма, Ромуля, Ромуся, Рбм-ця\ — р. Роман, бр. Раман, п. ч. слц. Котап, болг. м. Роман, схв. Роман, слн. Котап; — запозичення з латинської мови; лат. Кбтапиз, Кбтапа зводяться до назв жителів міста Рима (Кота) «римлянин, римський, римлянка, римська». — Вл. імена 83, 157; Пет-ровский 190; Спр. личн. имен 450; Ил-чев 428. — Див. ще роман*.
романс «словесно-музичний твір»; — р. болг. м. романс, бр. раманс, п. слц.
вл. готапса, ч. готапсе, схв. романса, романца, слн. готапса; — запозичення з французької мови; фр. готапсе через ісп. готапсе, фр. ст. готапх зводиться до пізнього лат. гбтапісе «на народній латині». — СІС2 736; Черньїх II 121 —122; Фасмер III 499; Кораіігізкі 849; НоІиЬ—Еуег 423; Оаигаї 637; Оа-тіПзсЬе§ 778. — Див. ще роман*. — Пор. романський, романтизм.
романський, романізація, романізм, романіст, романістика, романізувати; — р. романский, бр. раман-скі, п. готагізкі, ч. готапзку, слц. готапзку, вл. готапзкі, болг. романски, м. романски, схв. романски, слн. готапзкі; — запозичення з французької або німецької мови; фр. готап «романський», нім. готапізсЬ «тс.» зводяться до лат. гбтапиз «римський», похідного від Кота «Рим». — СІС2 736; Фасмер III 499; Кораіігізкі 849—850; НоІиЬ— Еуег 422—423; Оаигаі 637; Оаті11зсЬе§ 778. — Пор. роман1, романтизм.
романтизм, романтизація, романтик, романтика, романтичний, романтизувати; — р. романтизм, бр. рамантьізм, п. готагйугт, ч. го-тапіізтиз, слц. готагйігтиз, вл. готап-їізкі «романтичний», болг. романтйзім, м. романтйзам, схв. романтйзам, слн. готагйїгет; — запозичення з французької мови; фр. готапїізте утворено від готапїідие «романтичний», похідного від фр. ст. готапї (>готап «роман»), що є зворотним утворенням від пізнього лат. гбтапісе «на народній латині», пов’язаного з гбтапиз «римський». — СІС2 736; Будагов Ист. слов 224—239; Кораіігізкі 849—850; Но-ІиЬ—Буег 423; КІеіп 1355; Г)аигаї 637. — Див. ще роман1, романський.
ромашка (бот.) «Маітісагіа Б.»; — бр. [рамашка]; — запозичення з російської мови; р. ромашка «тс.» утворено від давнішої назви роман, яка відповідає укр. роман «тс.». — Черньїх II 122; Фасмер III 499—500; Мер-кулова Очерки 102—103. — Див. ще роман2.
ромб, ромбічний; — р. бр. болг. м. ромб, п. гогпЬ, схв. ромб, слн. гбтЬ; — запозичення з французької мови; фр. ггіотЬе через посередництво латинської мови (лат. ггіотЬиз) запозичено з грецької; гр. рб|іі0о<; «ромб; бубон, тамбурин; дзига» пов’язане з рєц0оцаі «блукаю, брожу, тиняюсь», яке, можливо, зводиться до іє. *иег- «вертіти». — СІС2 736; Фасмер III 500; Кораіігізкі 850; РЧДБЕ 637; Оаигаі 632; Ргізк II 648—649.
Ромен — див. роман2.
[ромпас] «подвійна підошва», [ром-пасбвий] «з подвійною підошвою (про чобіт); з рантом Нед»; — запозичення з німецької мови; нім. [Кашіразз] «рант» утворено з основ іменників Капгі «край; рант» і Разе «ущелина, проміжок; перевал». — Нед 839. — Див. ще пас6, рант.
[ромуш] «гуркіт, гук, тріск» Нед; — очевидно, видозмінене запозичення з чеської або словацької мови; ч. слц. га-тиз «галас, гамір, гвалт» загальноприйнятого пояснення не має; пов’язується з гебр. гапап «голосно кричати» (Но-ІиЬ—Кор. 309) або слц. Іотог ([Іатог]) «галас», що вважається афективним утворенням (МасЬек Е8ЛС 508; Но-ІиЬ—Буег 409).
ромштекс; — р. ромштекс, бр. рамштзкс, п. гитзгіук, ч. гатзїек, слц. гатрзіек, вл. гитрзїеак, болг. рамстег, схв. рамстек, слн. гатзїек; — запозичено з англійської мови, можливо, через французьку (фр. готзіеск); англ. гитр зіеак «ромштекс; вирізка» складається з іменників гитр «крижі, кострець», що зводиться до дат. гитре, шв. гитра «тс.», споріднених з снн. гитр «тулуб, тіло», свн. гитрЬ, нвн. КитрІ «тс.», і зіеак «кусок м’яса чи риби; біфштекс», що походить від дісл. зїеік «щось настромлене (на рожен)», спорідненого з англ. зїіск «втикати, стромляти», нвн. зїескеп «тс.», укр. застіжка, [стег] «стібок». — СІС2 736; Суперанская ВКР V 189—191; ТСБМ IV 637; 81. ^уг. оЬсусЬ 657;
КІеіп 1365, 1508. — Див. ще засте-гнути, стег.
[ронд] «збруя», [рбнда] «тс.» Нед; — частково видозмінене запозичення з польської мови; п. (іст.) гг^сі «давня оздобна збруя вершника; ряд» етимологічно відповідає укр. ряд (пор. рядити «пишно вбирати, причепурювати»), — Див. ще ряд.
рондо «закруглений шрифт; перо для письма таким шрифтом; віршова форма з тематичними повторами», рондо «музична форма з тематичними повторами»; — р. рондо, рондо, бр. ран-дд, рбнда, п. слц. вл. гопбо, ч. гопбо (гопйо), болг. м. рондо, схв. рондо, рондо, слн. гопбб; — запозичення з італійської і французької мов; іт. гопбо (муз.) походить від фр. гопгіеаи (муз., літ.), пов’язаного з гошіеі «кругленький», похідним від гопсі «круглий», що, як і іт. гопбо, зводиться до лат. гоіишіиз «тс.». — СІС2 736; Акуленко 141; КЗСРЯ 393; ТСБМ IV 637, 715; КораІігізкі 850; НоІиЬ—Ьуег 423; РЧДБЕ 637; КІеіп 1355—1356; Оаигаі 637; СатіПзсЬе^ 778. — Див. ще ротонда*.
рбнжа (орн.) «кукша тайгова, Регі-зогеиз (Саггиіиз) іпіаизіиз Б.»; — запозичення з російської мови; р. рбнжа «тс.» загальноприйнятого пояснення не має; припускається походження з балтійських (лит. г^зіз «кедрівка, Мисіїга-£а», лтс. гиоге, гиогіз «тс.») або з фінських мов (МйЬІ.—Ешіг. III 586). — Фасмер III 501; Преобр. II 213; Лаучю-те 90.
ронити «губити, випускати, кидати», роняти, [раняти] «роняти» О, [неврбнений] «не згублений, не вражений», [порбн] «відпадіння, втрата; передчасне народження, викидень» Нед, [поранене] «викидень», [уран] «шкода, втрата», [уронбвина] «тс.» тж; — р. ронить, ронять, бр. раняць, др. изро-нити «випустити», п. вл. гопіс «ронити, проливати», ч. гопііі «тс.», слц. го-піі’ «ронити», гопіі’ за «падати, текти», нл. гопіз «ронити, проливати», болг. рбня «сиплю, роняю», м. рони «обби
ває, обсипає; ллє (сльози)», схв. ронити «розмивати, руйнувати; поринати; проливати»; — псл. гопііі «пускати текти, пускати падати», пов’язане давнім чергуванням голосних з гіпріі «ринути»; — споріднене з гот. иггапп]ап «пускати сходити» (про сонце), гіппап «бігти», двн. геппап «пускати текти, гнати», гіппап «текти, бігти», гр. ра-іусо (<*рауісо) «окроплюю, обсипаю», раущ «крапля»; припускається (Семе-реньи ВЯ 1967/4, 10—11) запозичення в праслов’янську мову з германських. — Фасмер III 501; Черньїх II 122; Вгйскпег .462; НоІиЬ—Кор. 314; МасЬек ЕЗЛС 516; ЗсЬизіег-Зеуус 1234—1235; Младенов 563; Тгаиітапп 236—237; Рокогпу 328, 329. — Пор. ринути, рбня.
[рбня] «саламандра» ВеУг; — схв. ронити «поринати; виринати; тонути; заглиблюватися; впадати»; — пов’язане з ронити, роняти «губити, випускати, кидати», давніше, очевидно, «пускати у воду»; у такому разі сюди ж слід відносити і пірнати (<псл. *ро-гь-паіі), поринати як форми, пов’язані з рйнути «текти», а не як результат метатези в основі ниряти. — ВеУг 255. — Див. ще рйнути, ронйти. — Пор. пірнати.
ропа «соляний розчин; вода солоних озер; [нафта; сукровиця; піт]», ріпник «робітник, який видобував нафтову ропу», [ріпниця] «мазниця» Нед, [ропанйці] «червона» соляна вода; вода в багні, яка буриться, кипить; вода «червоного» багна» О, [рбпище] «нафтоносний ґрунт» Куз, [рбпниця] «місце з нафтою» О, [роп’янйй] «з солоною водою» Куз, ріпникувати «працювати ріпником»; — р. рапсі, [ропа], бр. рапсі «ропа», [рапа] «червона неродюча земля», [ропа] «гнійна рідина»; — можливо, запозичення з польської мови; п. гора «розсіл, ропа; гній (у болячці); нафта; бітум», горіс «загноювати, нагноювати» зіставляються з лтс. гері «зарубцьовуватися», дінд. гараЬ «поранення, тілесне ушкодження». — Фас-
мер—Трубачев III 501; Преобр. II 214; Вгйскпег 462—463.
[рбпавка] (бот.) «патисон, СисигЬі-іа реро уаг. оуііега» Чаб; — очевидно, афективне утворення, паралельне до [карахонька, тарапунька] та ін. «тс.».
ропак «морська крижина, що стоїть ребром на льодяній поверхні»; — бр. рапак «тс.»; — запозичення з російської мови; р. ропак «тс.; [обледенілі камені на березі моря]», [ропака, рупака] «тс.» загальноприйнятого пояснення не має; виводиться як запозичення від саам. гізЬрад «дрейфуючий лід», гн9ьрех «тс.» (Іїкопеп у Фасмера) або від фін. гиораз «купа каміння» (Ка-Ііта 204—205). — Фасмер III 501.
[рбпати] «тріщати» Нед, [рдпнути] «з грюком упасти Нед; з шумом випустити шлункові гази»; — вл. горас «ляскати», гороїас «грюкати, тріщати», нл. гороїаз «тс.», слн. гороїаіі «грюкати, ляскати», горбі «грюкіт»; — псл. гор-/ гьр- звуконаслідувального походження, паралельне до гар-. — Фасмер III 502. — Пор. рапати, репати(ся), роптати.
роптати «ремствувати; дзюрчати; [бурмотіти, шуміти Нед]», [рапотати] «нарікати» О, [ропотіти] «бурмотіти; базікати без угаву; шуміти під час руху», [ропутіти] «тс.», [рбпіт] «бурмотіння» Нед; — р. роптать «ремствувати, нарікати», рбпот «ремство; гомін», др. рктьтати (роптати) «ремствувати, нарікати», п. [геріас] «ремствувати», ч. герїаіі «тс.», герої «ремство», слц. герїаї’ «нарікати, бурчати», вл. горо! «гомін, заворушення», болг. роптая «ремствую», рбпот «ремство», м. роп-тае «ремствує», ропот «ремство», слн. гороШі «ремствувати», стел. рт>-птугати «бурчати, ремствувати»; — псл. гьрьїь/горьїь «гомін, бурчання, ремство», гьрьїаїі/горьїаїі «ремствувати», пов’язане з гарці-/горці- «гул, гомін, грюкіт» звуконаслідувального походження; — очевидно, споріднене з дінд. гараїі «базікає», дат. гарре «гелготати». — Черньїх II 122—123; Фасмер III 502; КЗСРЯ 393; Вгйскпег 458; Ма-
сйек Е8ЛС 513; Всйизіег-Вемус 1236; Младенов 563. — Див. ще рбпати. — Пор. рапати.
ропуха (зоол.) «ВиГо Баигепіі», [ре-пуха ВеНЗн, репа Нед, репанка Л, ропа Нед, ВеБ, рбпавка, ропуханя] «тс.»; — р. [ропуха], бр. рапуха, ч. слц. гориска; — очевидно, запозичення з польської мови; п. горисйа «тс.» виводиться від давнішого *сйгорисЬа/кго-рисйа (псл. *когр-ауь «шерехатий»); пов’язання з ропа, «гній» (Фасмер III 503; МасЬек Зїибіе 123; 7І81РЙ 13, 405; Мікі. ЕЇУ 282) викликає сумнів. — Фасмер—Трубачев III 503; Вгйскпег 463. — Пор. коропавий, рапавка.
[рбпша] «торф Нед; (бот.) сфагн, ВрЬадпшп ЕЬгЬ. Мак», [ропшанка] «болотна трава на торф’яних ґрунтах» Нед; — неясне.
роса «краплі води що осідають на поверхні; [нафта Нед]», ріска «росинка; крихта», росина, росиця, [рошене] «мочіння» (льону) Нед, росистий, рбс-ний, рбсянйй, росянистий, росити, [рошений] «росяний», безросяний, зрошувач, зрошувальний, зрошувати, орошати; — р. болг. роса, бр. раса, др. роса, п. ч. слц. вл. нл. гоза, м. роса, схв. роса, слн. гбза, стел, роса; — псл. гоза «роса»; — споріднене з лит. газа, лтс. газа «тс.», дінд. газа «рідина, потік», газаЬ «сік, рідина», лат. гбз (гб-гіз) «роса»; іє. *еге-з-/гез-/гбз- «текти»; припущення про зв’язок з гр. 5рб-оос; «роса» (Егпоиі—МеіПеї 1019) та брсої) «стрімкий рух, натиск» (Регззоп Вейг. 837) викликають заперечення. — Черньїх II 123; Фасмер III 503; Горя-ев 302; Преобр. II 215; Вгйскпег 463; МасЬек Е8ЛС 517; НоІиЬ—Ьуег 423; Но-ІиЬ—Кор. 314; ВсЬизіег-Вемус 1236— 1237; Младенов 563; Мікі. Е¥/ 282; Тгаиїтапп 237; Егаепкеї 699; Кагиііз II 104; Маугкоіег III 48; Рокоту 336.
[роселка] «райдуга, веселка» ЛЧерк, [русалка] ЛЧерк, русавка О «тс.»; — очевидно, результат контамінації синонімічних райдуга і веселка. — Див. ще веселий, райдуга.
росйчка (бот.) «росянка, Огозе-га І.», [ріска] «росичка» Мак, [ріснйк Нед, росиця, росічка Мак, росник Мак], росянка «тс.», росичкові «Огозе-гасеае», росичковаті, [росичниковаті] Нед, росянкбві «тс.»; — р. росянка «росичка», роснйця «АІсЬітіїїа уиі^а-гіз», бр. расянка, расіца, п. гозісгка, ч. гозпаїка, гозпіска, слц. гозіска, вл. Ьога гоза, болг. рбсен, [росянка], м. росула, схв. рдсул>а «тс.», слн. гозіка «Огозега її.»; — похідне утворення від роса.; назва зумовлена тим, що залозисті волосинки на листках цієї рослини виділяють клейкий сік, краплинки якого нагадують росу; очевидно, калька наукової назви лат. Огозега «росичка», що походить від гр. брооос; «роса». — Нейштадт 294—295; Вісюліна—Клоков 180; Горяев Доп. 2, 32; МасЬек Літі, гозїі. 94; Е8ЛС 422. — Див. ще роса.
росі, росішки — див. соха, росівниця — див. розсіл.
Росія — див. росіяни.
росіяни, росіянізм «русизм», російський; — р. россияне, бр. расіяне, п. йоз]апіе; — похідне утворення від назви Росія, ст. Росия, яка почала вживатися з XV—XVI ст. як звуковий варіант давнішої форми Русь під впливом грецького написання 'Рсооіа, що вперше з’являється в середині X ст. у Костянтина Багрянородного. — Агеева 150— 153; Вгйскпег 463. — Див. ще рус.
[роскаль] «заступ, лопата» О, [рус-каль Нед, раскаль О] «тс.»; — результат видозміни звукової форми [рискаль] «тс.». — Див. ще лйскар.
[роскирдач] «безладдя» Мо; — афективне утворення, можливо, пов’язане з розкидати, розгардіяш.
рбскіп — див. скіпа.
росомаха (зоол.) «Оиіо Ьогеаііз», росомах Куз, [росомак] Нед, росомашачий; — р. россомаха, росомаха, бр. расамаха, п. гозотак, гозотасЬ, гозтак (з укр.), ч. слц. гозотак, нл. гизтак, слн. гозотаЬ; — загальноприйнятої етимології не має; припускається запозичення з фінно-угорських мов:
фін. *го88о-таЬа «товстий живіт», аналогічне до гоз8о-зио1і «товста кишка» (йазапеп ХІЗІРЬ 20, 450); фонетично віддаленіші мансі Фішах «злодій, росомаха», півн. ханти Фішах, Іаїтах «росомаха» (Кірагзкі ХГЗІРЬ 20, 359— 360); реконструюється також сл. *зого-таха «росомаха» як споріднене з нвн. Негтеїіп «горностай», лит. загшиб, зег-тиб «тс.» (пор. і укр. [соромаха] «росомаха»), звідки росомаха могло виникнути шляхом табуїстичної метатези (Трубачев ВСЯ 3, 120—121; Фасмер— Трубачев III 505); зіставлялося з дісл. гозшЬуаІг «морж», норв. гоззтаї (НоІГ Ьаизеп Ачуп. \УЬ. 232); висловлювалося припущення про спорідненість першої частини слова з індоєвропейською назвою ведмедя (Соболевский Зіауіа 5, 449); лат. гозотасиз є науковою назвою, що виникла на основі назви цієї тварини в західнослов’янських мовах, які запозичили її зі східнослов’янських. — Фасмер III 504—505; Черньїх II 123; Преобр. II 216; Горяев 302; Вгйскпег 463; Струмінський Зіаміа 1969, 102—103; МасЬек Е8ЛС 517; НоІиЬ— Еуег 423; Мікі. ЕУ/ 282.
росбха, росохатий, росохач, ро-сбхи, росоховатий — див. соха.
[рост] (бот.) «хвилівник (кірказон) звичайний, АгізФІосЬіа сіешаііііз її.» Мак, [раст, ласт] «тс.» Мак, [рост альпійський] «підбілик альпійський, Но-шодупе аїріпа» Нед; — р. [раст] «хвилівник, АгіаІоІосЬіа гоШшіа», [рост] «тюльпан Геснера, Тиііра §е8пегіапа; вероніка струмкова, Vегопіса ВессаЬип-§а», [рбстики] «проліски», схв. раста-виії «хвощ», раставак, раставица, раставиче, раставка «тс.»; — результат звуження і конкретизації значення іменника, пов’язаного з дієсловом рости. — Див. ще ростй. — Пор. рос-тильник, ростун, ряст.
ростбіф (кул.) «смажена яловичина»; — р. рбстбиф, бр. ростбіф, п. гозФеї, ч. гобІЬіТ, слц. гогЬії, болг. рбст-бив, рбстбиф, схв. ростбиф, слн. гозі-Ьії; — запозичення з англійської мови;
англ. гоазїЬееІ складається з основ дієслова гоазі «пекти, смажити», що походить від фр. ст. гозііг «смажити», яке зводиться до франк. *Ьгаи5^ап, спорідненого З ДВН. ГО5ІЄП, НВН. ГО5ІЄП «ТС.», та іменника ЬееГ «яловичина», яке через фр. ст. ЬоеІ «бик; яловичина» зводиться до лат. Ьоз (Ьоуіз) «бик», що є запозиченням, спорідненим з гр. 0обс; «бик, корова», лтс. £ЙОУ5 «корова», псл. £оу^(1о «бик», укр. [гбв’єдо] «рогата худоба». — СІС? 736—737; Фасмер III 494; Преобр. II 216; Горяев 302; 81. \ууг. оЬсусЬ 654; НоІиЬ—Ьуег 423; КІеіп 159, 1352; Таїсіє—Нойп. II 112. — Див. ще гбв’єдо.
ростй, ростити, [рбстоньки] (зменш, від ростй), ріст, [рістня] «ріст» Нед, [рістбк] «росток» Нед, рослина, рослинник, рослйнництво, рослинність, [росляк] «доморослий тютюн Мо; сніп пашні, що поріс після дощу Дз», [рост] «ріст; лихварство» Нед, ростйна «рослина», ростйнність, росток, [рость] «рослинність», [рощ] «тс.», [рбща] «ріст Корз; лісок Ч» (з рос.), [рощанник] «острів, вкритий рослинністю» Ч, рощення, [рбщиця] «лісок» Ч, рославий «рослий», рослий, рослинний, рослинницький, рослявий «рослий», ростйнний (заст.) «рослинний», ростковий, ростовий, ростовйтий «який швидко росте», ростучий, [ростючий] «тс.», ростом, вростати, вросток, врослий, [взріст] Ж, [взрост] Ж, виростати, вирощати, вирощувати, виріст, вирослий, [вирост] «виріст» Ж, виросток «шкіра однорічного теляти; [підліток]; (мед.) наріст на шкірі», виростковий, вирощений, вирощувальний, відростати, відрощувати, відросток, [відрость] «відросток» Ж, відрослий, дбріст Куз, дорослий, зростати, зріст, [зрість] «рубець на стовбурі», [зрбслінка] «плоди, що зрослися» Ж, зростання, зросток «утворення, що виникає в результаті зрощення плодів, кристалів та ін.», [зрость «зріст» Ж, зрощення, [зрослйвий «який дає ріст», зрослий, [зрбстний
«дорослий», заростати, [зарість] «гущавина» Ж, [заріснйк] «чагарник» Ж, [заріст] «волосся на голові, обличчі», [зарість] «тс.; чагарник Ж; рубець, слід старого пошкодження (на дереві)», зарослі (одн. заросль), [заростень] «чагарник» Я, зарощі, заросток (бот.) «статеве покоління у рослин, для яких характерним є розмноження спорами», зарослий, зарбщений, [изрість] «зріст» Ж, наростати, нарощувати, наріст, [нарістка] «телиця», [нарість] «наріст», [наросля] «наріст на стовбурі», наростень «наріст; [мозоль]», наросток (заст.) «суфікс; [річний бичок]», [парость] «наріст; льодяна бурулька; ґуля» Ж, [нерість] «мінерали», [нерость] «тс.», [недоріс] «недоросток» Ж, [не-дбрісток] «тс.», недорослий, недоросток, обростати, [обрісник] (бот.) «лишай» Куз, ббрость «поселення водяних організмів на предметах, спорудах; [(бот.) лишай Мак]», обрбсть «пагони», оброслий, [бдрбсток] «відросток» Ж, Куз, [отрбсток] «рукав річки» Л, пароститися, [паросля] «запущена, довгий час не оброблювана ділянка землі в лісі» Л, [парісль] «паросль; паросток» Нед, [парісток] Нед, паросль «паросток», парост «тс.», паростковий, паросток, парость, переростати, переріст, переростання, переросток, перерослий, підростати, підріст «сукупність молодих дерев основної породи», підросток «підліток», [підростяк] «підсвинок», підрослий, поріст «пагони; чагарник; коротке волосся», порість, поросль «тс.», [по-рбстля] «рослинність» Нед, порость, порослевий, прирощувати, приріст, [прирбсток] «приплід», прйросток (заст.) «префікс», пророщувати, проріст «проростання; пагони», прорість «молоді пагони рослин; тонкий прошарок жиру в м’ясі або м’яса в салі», [прбрісь] «сходи», [прброст] «проростання» Нед, проросток «молодий паросток», [прбрость] «сходи», розростатися, рбзріст «розростання», [роз-рбст] «тс.» Нед; — р. растй, бр. рас-
цї, др. рости, п. гозп^с, заст. газе, ч. гйзіі, слц. газі’, полаб. гйзі, вл. нл. газе, болг. раста, м. расте, схв. рас-ти, слн. газіі, стел, рлетн; — псл. *ог5ІІ «рости»; — загальновизнаної етимології не має; висловлюється припущення про спорідненість з рід, родити (Трубачев ВЯ 1957/2, 88; Фасмер— Трубачев Дії 491; НоІиЬ—Кор. 319; Опбгиз ЛС 9, 150—151); зіставлялося з гр. бррєуос; «росток, стебло», бруйрі «збуджую, рухаю», дінд. гпбіі «піднімається, рухається», лат. огіог «встаю» (Мейе ОЯ 172; Регззоп Веіїг. 346, 853), а також з лат. агбииз «високий; крутий», ав. згзбуа- «тугий, прямий», дірл. агб «високий», дісл. ргби§г «крутий», алб. гіі «росту», гр. брОб^ «прямий» (АУаІбе—Ноїт. І 64—65; Младенов 557; ВсЬизїег-Веуус 1237; Рокогпу 339), з дінд. агбЬ- «процвітати» (Ргизі'к К7 33, 159). — Фасмер III 445—446; Черньїх II 100; Преобр. II 184—185; Горяев 295; Вгйскпег 463; МасЬек Е8ЛС 525—526; НоІиЬ—Ьуег 426; 8кок III 110—111; Мікі. ЕУ/ 226,— Пор. рід.
[ростильник] (бот.) «сухоцвіт, сушениця болотна, ОпарЬаІіит иіі^іпо-5шп Ь.» Мак; — очевидно, пов’язане з рости; мотивація назви неясна. — Див. ще ростй.
[ростинка] (бот.) «перстач сріблястий, Роіепііііа аг£епїе Ь.» Мак; — очевидно, пов’язане з дієсловом, розтинати, оскільки листки рослини глибоко надрізано-пилчасті, наче розтяті. — Вісюліна—Клоков 210—211; Анненков 270. — Див. ще роз-, тяти. — Пор. розтинка.
Ростислав (чоловіче ім’я), Ростислава (жіноче ім’я), Рбстик, Рбстя, Слава, Славко, Рбся, Славка; — р. Ростислав, Ростислава, бр. Расці-слау, Расціслава, др. Ростислава, стел. Растислакт»; — псл. *Оґ8Ііз1ауь; — складне утворення з основ дієслова *ог5Їі «рости» та іменника зіауа «слава». — Вл. імена 83. — Див. ще ростй, слава. — Пор. Володислав, Вя
чеслав, Мирослав, Мстислав, Ради-слав, Святослав, Ярослав.
ростбпаш (бот.) «чистотіл, СЬеІібо-піит та]и5 Ь.», [ростокащ Мак, рос-топаск, ростопаст, ростопач тж, ростбпаш(ка), ростбхвасть Нед, рос-тропаск Мак, розтропта, розтроп-ша тж] «тс.», [ростбпасть] «тс.; ма-руна дівоча, РугеїЬгит рагіЬепіит ЗсЬтЬЬ.», [ростопаст (рогатий)] «мачок рогатий, Оіаисіит согпісиїаїит Ь.» Мак; — р. [росопас] «чистотіл; росичка, Огозега к; фіалка триколірна, \7іо1а Ігісоїог Ь.; розрив-трава звичайна, Ітра-ііепз по1і-1ап£еге Ь.», п. гозїоразе «мачок рогатий», слц. [гозїорас] «чистотіл», болг. [растопас, росопас, русопас], схв. росопас «тс.», слн. [гоаораз] «китник, лисохвіст, Аіоресигиз Ь.»; — неясне; пов’язання з р. пасет росу (Даль IV 104) залишається без семантичної мотивації; можливо, пов’язане з [ростохвіст] (бот.) «цинанх, ластовень». — МасЬек Літі, гозії. 55. — Пор. розторопша.
[ростохвіст] (бот.) «цинанх (ластовень) гострий, СупапсЬит асиїит Ь.» Мак; — очевидно, результат видозміни незасвідченої складної назви *ласто-хвіст, утвореної з основ ласт- «ластівка» і хвіст; мотивація назви та сама, що й у слова ластовень (бот.) «Уіпсеіохісит; цинанх» (див.).
ростр (іст.) «таран у вигляді голови тварини на носовій частині давньоримського військового судна», ростра (іст.) «трибуна на площі давнього Рима, прикрашена носами кораблів, захоплених у ворога; (архіт.) прикраса колон у вигляді носової частини давнього військового судна», ростральний «прикрашений рострами»; — р. бр. ростр, п. гозїга, ч. гоБЇгит, гозїга, слц. гозїга «трибуна в давньому Римі», болг. ростра «тс.; архітектурна прикраса у вигляді носа давнього судна», схв. ростра (іст.) «трибуна, прикрашена носами ворожих кораблів», слн. гбзїга «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. гозїгит (<*гоб-їгот) «дзьоб» утворено
від дієслова госіо, госіеге «гризти, терзати». — СІС2 737; КораІігізкі 851; РЧДБЕ 637; У/аІсІе—Но(т. II 439— 440. — Див. ще ерозія.
ростун (бот.) «сорт льону»; — р. [растун] «льон найвищої якості»; — очевидно, утворено від ростй з огляду на певні особливості насіння цього сорту, пор. р. [растунность семян] «схожість насіння». — Див. ще ростй. — Пор. рост, ростильник.
[росул] «бульйон» Мо; — запозичення з польської мови; п. гозої (<гог-5ОІ) «бульйон; розсіл» відповідає укр. розсіл (див.).
росянка — див. росйчка.
рот, [ріт] «рот; отвір у посудині для рідини», [ротан] «з великим ротом» Бі, ротеня, ротяка, ротатий, [ртатий] «ротатий» Нед; — р. бр. рот, др. ргтег «рот», ч. слц. поет, геі (род. в. гіи) «губа», вл. егі, заст. гбі, гоі «рот», схв. рт «мис; вістря», слн. гі «вістря, дзьоб», стел. рТіТт» «ніс корабля»; — псл. гьіь «рот; дзьоб»; — загальноприйнятої етимології не має; припускається зв’язок з псл. гуіі «рити», гусіїо «рило» (Фасмер III 506—507; Преобр. II 217; Буга (у Преобр.); Но-ІиЬ—Кор. 312; МікІ. Е\У 285), з схв. рупа «діра», слн. гйра «печера, яма», ч. гураіі «рити, копати» (Міккоіа ТДгзІ. Ог. III 25), з каш. геік «мис, коса на озері; затока; яма, калюжа» (Фасмер— Трубачев III 507; БііеЬег ЛР 38, 284— 285), з нвн. ЙІІ55ЄІ «рило, морда» (Ма-сітек ЕЗЛС 513); зіставлялося з рота «присяга» (Вгйскпег 463—464). — Нім-чук 318—319; Черньїх II 123—124; Но-ІиЬ—Буег 418; Бкок III 162.
[рота1] «військовий підрозділ», [рбв-та, рійта Нед, ріта Нед] «тс.», ротний, поротно, ст. рота (1559); — р. бр. болг. схв. рота; — запозичення з польської мови; п. гоїа, як і ч. слц. гоїа «тс.», вл. гоїа «натовп», через посередництво німецької та старофранцузької мов (свн. гогіе, тої «військовий загін; натовп», фр. ст. гоїе «тс.») зводиться до нар.-лат. гигіа<гиріа «натовп, розсі
яна група», пов’язаного з лат. гшпро (гшпреге) «розбиваю, ламаю, руйную», спорідненим з дінд. гбрауай «ламає, руйнує», лит. гирйз «крупний; грубий», укр. рипати. — СІС2 737; Шелудько 45; Черньїх II 124; Фасмер—Трубачев III 507; Преобр. II 217; Горяев 302; НйііІ-АУогіЬ 17; Вгйскпег 464; Кораіігі-зкі 851; МасЬек ЕБЛС 518; НоІиЬ— Буег 423; НоІиЬ—Кор. 315; БсЬизіег-8є\ус 1239; Младенов 563; МікІ. Е\У 282; Маігепаиег 296; К1и§е—Міігка 610; ЇУаІсіе—Нойп. II 451. — Див. ще рйпати. — Пор. корупція.
[рота2] (заст.) «клятва, присяга» Нед, Пі, [ротйти] «проклинати, гримати» Нед, [рушити] «проклинати» Нед, [рбчйти(ся)] «присягати» Г, Нед; — р. [рота] «клятва, присяга», др. рота «тс.», ротитися «присягати», п. (іст.) гоїа «формула присяги», ч. гоіііі «нарікати, сердитися», ст. гоїа «присяга», вл. гбсіс зо «присягатися», схв. рота «присяга», слн. гоїа «божба; присяга», стел, ротити са «присягатися»; — псл. гоїа «клятва, присяга» (<*иго-іа); — очевидно, споріднене з дінд. угаіат «правило, закон, обітниця», ав. игуаіа- «закон, віровчення», гр. рртра «вислів; угода», рртбе; «домовлений», ргіра «слово», лит. уагсіаз «ім’я», гот. хуайпі «слово», лат. уегЬигп «тс.»; пов’язується також з псл. *гекіі «говорити»: гоіа<*гок-іа (Трубачев Езиков. изсл. Младенов 338—339), з дінд. гіа-«правда», ав. аза- «тс.» (МасЬек ЕБЛС 518, пор. також Горяев 302); висловлювалося припущення про зв’язок з псл. гьіь «рот» (Вгйскпег 463—464), про можливість запозичення з іранських мов (Мозгугізкі Р7ЛР 88). — Фасмер—Трубачев III 507; Преобр. II 216—217; Топоров ВЯ 1958/4, 122; НоІиЬ—Кор. 315; БсЬизіег-Бехмс 1229— 1230; Тгаиітапп 238; ХиЬаіу ЕЕ 27, 67; Рокоту 1162. — Див. ще іронія, рйтор.
ротапрйнт «малоформатна друкарська машина»; — р. ротапрйнт, бр. ратапрьінт, п. ч. слц. гоіаргіпі, слн.
гоіарппі; — запозичення з англійської мови; англ. гоїаргіпї «тс.» утворене з основ гоїаііоп «ротація, обертання», що походить від лат. гоїаге «обертатися», гоїа «коло, колесо», і ргіпі «друк; друкувати», яке через сангл. ргіпіе, ргепіе, ргеіпіе «тс.» зводиться до фр. ст. ргеіпбге «тиснути», що виникло з лат. ргето (ргетеге) «тисну, давлю». — СІС2 737; Кораіігізкі 851; КІеіп 1243, 1358. — Див. ще прес, ротатор.
ротатор «апарат для виготовлення копій», ротаційка «ротаційна машина» Куз, ротаційний, «робітник, що працює на ротації», ротація «ротаційна машина (друкувальна); обертання», ротаційний «заснований на принципі обертання (деталей та ін.)»; — р. болг. ротатор, бр. рататар, п. гоїаїог, ч. гоіасе «обертання», слц. гоіасіа, вл. го-їасЦа «тс.», м. ротаци/а «ротаційна машина», схв. ротатор, слн. гоїасі]а «обертання»; — запозичення з англійської мови; англ. гоїаїог, гоїаііоп походять від лат. гоШог «той, що обертає», гоїаііо «обертання», пов’язаних з гоїаге «обертати», похідним від гоіа «коло, колесо», спорідненого з дінд. гаіЬаЬ «віз, візок, колісниця», ав. габб «тс.», дірл. гоіЬ «колесо; біг, хід; шлях», двн. гай, нвн. Касі, лит. гаіаз, лтс. гаїв «тс.». — СІС2 737; Черньїх II 124; Кораіігізкі 851; НоІиЬ—Еуег 423; КІеіп 1358; АУаИе—Ноїт. II 443—444. — Пор. ротапринт, ротор.
ротики (бот.) «антиринум, АпііггЬі-пшп Ь.», [ротки] «шавлія лучна, ЗаІУІа ргаіепзіз Ь.» Мак; — похідне утворення від рот; назва зумовлена тим, що форма пелюсток квітки нагадує рот, губи; пор. назви ротиків в інших мовах: р. львйньїй зев, бр. ільвіньї (львіньї) зеу, п. І'міа разхсга, а також наукові ботанічні назви родини укр. губоцвіті, лат. ІаЬіаіае (від ІаЬіит «губа»), — Вісюліна—Клоков 276; Нейштадт 473— 475. — Див. ще рот.
[ротія] «жіноче плаття без рукавів, на зборах» Мо; — р. [ротия] «вид жіночого короткого халатика»; — запози
чення з молдавської мови; молд. рум. гбсЬіе ([рбтие]) пов’язується, як запозичення, з болг. рбкля «плаття», схв. гбкііа «тс.», які через посередництво уг. гоко1(])а ([гокоіу]) «широка спідниця на зборках» зводяться до нвн. Кбск-Іеіп, зменш, від Коск «спідниця; піджак», двн. гос(Ь), днн. гок «тс.», пов’язаного з Коскеп «прядка», спорідненим з англ. госк, дісл. гоккг «тс.». — СДЕЛМ 360; ОЕКМ 723; 8кок III 156; МІЧТЕЗг III 433; К1и§е—Мйгка 604.
[ротман] «лоцман, керманич, стерновий» Нед; — запозичення з польської мови; п. гоігпап, геітап «тс.» походить від нвн. йбіігпапп, утвореного з йоїїе «рота, загін», звідки укр. рота, і Мали «людина, чоловік», спорідненого з псл. ітщгь, укр. муж. — Кораіігізкі 840. — Див. ще муж, рота*. — Пор. лоцман.
ротмістр (іст.) «офіцерський чин у дореволюційній Росії»; — р. рбтмистр, бр. ротмістр «тс.»; — запозичення з польської мови; п. гоітізігг «офіцерський чин у кавалерії; (ст.) командир роти» складається з основ слів гоіа «рота» і тізігг «майстер» (від нвн. Меізіег «тс.»); зміна в семантиці відбулася під впливом нвн. йііігпеізіег «офіцерський чин у кавалерії». — СІС2 737; 81. \ууг. оЬсусЬ 655; Кіи^е—Міігка 603. — Див. ще майстер, рота*.
ротонда* (архіт.) «кругла або напівкругла споруда»; — р. болг. м. ротонда, бр. ратбнда, п. гоіошіа, гоіишіа, ч. слц. вл. гоіипсіа, схв. ротонда (ротонда), роті/нда (рбтунда), слн. гоійшіа «тс.»; — запозичення з французької або італійської мови; фр. гоіошіе, іт. гоіошіа «тс.» походять від лат. гоіип-сіиз (жін. р. -ба) «круглий, заокруглений, стрункий», пов’язаного з гоіаге «обертати», гоіа «коло, колесо». — СІС2 737; Кораіігізкі 851; НоІиЬ—Еуег 423; Оаигаі 639. — Див. ще ротатор. — Пор. ротонда2.
ротонда2 «довга жіноча накидка; [не по зросту пошитий одяг (переважно довге плаття, довга сорочка) Па]»,
[ритбнда] (знев.) «одежина» Ме; — р. ротонда (жіночий одяг), бр. ратбнда «жіноча накидка у XIX ст.», схв. ротонда (ротонда) «жіноча накидка без рукавів»; — запозичення з польської мови; п. гоїопба (гоШпба) «жіночий одяг, що розширюється донизу» походить від фр. гоіопбе «жіночий одяг», яке зводиться до лат. гоіипбиз (жін. р. -ба) «круглий» (за формою нижньої частини одягу). — Фасмер III 508; Кораіігізкі 851. — Див. ще ротатор, ротонда*.
ротор «обертова частина машин»; — р. болг. м. ротор, бр. рбтар, п. ч. гоїог «тс.», вл. гоіохуас «обертатися», схв. ротор «ротор»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Кбїог, англ. фр. гоїог «тс.» утворено на основі лат. гоіаге «обертатися», гоШог «той, що обертає». — СІС2 737—738; 81. ^уг. оЬсусЬ 655; НоІиЬ—Ьуег 423; КІеіп 1359. — Див. ще ротатор.
[ротофейка] «фуфайка; кофточка зі складками внизу» Мо; — видозмінене запозичення з молдавської мови; молд. ротофей «кругленький, товстенький», рум. гоіоіеі «рум’яний, квітучий» пов’язане з роатз «колесо», яке походить від лат. гоїа «тс.»; компонент -фей залишається неясним. — СДЕЛМ 361. — Див. ще ротатор.
рох (вигук, що відтворює рохкання свині), рох-рох-рох «тс.», рохкати «видавати звук рох», [рьбхкати] «тс. ВеЛ; квакати (про жаб) ВеНЗн», рбха «свиня», [рбхкіт] «рохкання» Нед, [рох-кбтане] «тс.» Нед; — р. [рбхать] «рохкати; сильно хропіти», [рехапгь, рбх-кать\ «тс.», бр. рох, рбхкаць (про свиней), п. [госЬас] «тс.», ч. госгі (<ЬгосЬ), схв. грдктати «рохкати», слн. гоЬпеіі «бурчати, галасувати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [рахкати] «квакати»; припущення про спорідненість з лтс. игкзеі «рохкати» (ТогЬібгпззоп 111) необгрунтоване. — Фасмер III 508; Преобр. II 217—218; НоІиЬ—Кор. 313. — Пор. рахкати, хру.
[рохнуться] «впасти» До; — результат видозміни форми [грохну тися]
«з шумом упасти». — Див. ще грохати.
[рохтїти] «рипіти» (про взуття) Нед; — звуконаслідувальне утворення.
рбчйти(ся) — див. рота2.
рошада «рокіровка (у грі в шахи)» Куз, рошувати «рокірувати» Куз; — запозичення з польської мови; п. гозха-ба, як і ч. гозаба, госгіаба, слц. гозаба, схв. рошада, рохада, рокада, слн. го-заба, гокаба «тс.», походить від нім. йосйабе «тс.», утвореного від йосгіе «тура» (шахова фігура), що через свн. госЬе, слат. госЬиз, ар. гигі «тс.» зводиться до перс. гикЬ, джерелом якого є бенг. гоЛі «віз», пов’язане з дінд. га-іЬаЬ «тс.»; з замість сЬ у польській та інших слов’янських мовах з’явилося внаслідок вимови сгі за правилами французької мови. — Кораіігізкі 851; Но-ІиЬ—Ьуег 423; Кіи^е—МЛгка 603; Оаи-гаі 635. — Пор. рокірувати(ся), ротатор.
рошт — див. рушт.
рояліст «прибічник королівської влади», роялізм, роялістйчний Куз, роялістський; — р. болг. роялйст, бр. раяліст, п. слц. го]а1І5Їа, ч. гоа)а-Іізіа, гоуаіізїа, схв. ро)алист(а), слн. го]’а1ізї; — запозичення з французької мови; фр. гоуаіізїе «рояліст» утворено від прикметника гоуаі «королівський», що походить від лат. ге^аііз «царський», пов’язаного з гех (род. в. ге^із) «цар, володар». — СІС2 738; Кораііпзкі 826, 848; НоІиЬ—Ьуег 421; РЧДБЕ 638; Паигаї 636—637. — Див. ще регалії. — Пор. регула, рояль.
рояль (музичний інструмент); — р. рояль, бр. раяль, болг. роял; — запозичення з французької мови; фр. гоуаі «королівський; рояль, заокруглений з одного боку» (на відміну від ітрегіаі «імператорський; великий рояль, заокруглений з обох боків») походить від лат. ге^аііз «царський», пов’язаного з гех (род. в. ге£із) «цар, володар». — СІС2 738; Коваль 166; Черньїх II 124; Фасмер III 509; Назарова РЯШ 1973/2, 94—95; Младенов 563; Оаихаі 636—
637. — Див. ще регалії. — Пор. регула, рояліст.
ртуть, [ортуть] «ртуть» Нед, [рту-тйна] «амальгама» Нед, ртутний, ртутити; — р. ртуть, бр. ртуць, п. гі^с, ч. гіиҐ, ст. гіиї, слц. огіиґ, болг. рт>туть, ртуть; — загальноприйнятої етимології не має; реконструювалася вихідна форма *гьіріь як активний дієприкметник від дієслова *гьіі(іі), спорідненого з лит. гіій, гііай, гізіі «котитися», лтс. гіїи, гізі «тс.», лит. гіезіі, гіесій «скочувати, замотувати», лтс. гіезі, гіехи «відпадати, відділятися», дангл. Аугідап, двн. гїбап «крутити» (Черньїх II 124—125; Фасмер III 509; ОгйпепіаЬІ 7Г81РН 13, 342); припускалося вихідне *гьір1:ь, яке зіставлялося з цсл. рутити са «кидатися» (Брандт РФВ 24, 144); через фонетичні труднощі менш прийнятні тлумачення слова як запозичення з ар. ’иІагИ «ртуть» (Горяев 302; МікІ. ТЕ1 II 183; ЕАУ 285; Вгйскпег 466; НоІиЬ—Еуег 425; НоІиЬ—Кор. 317; ЬокоізсЬ 167) або з лат. аг^епДит уіушп) «живе срібло» (МасЬек ЕЗЛС 522).
руб «вузький край, окрайка; шов на тканині, рубець», [рубай] «дроворуб», [рубайло] «ескадрон; той, що б’ється, рубає» Нед, [рубак] «дроворуб; інструмент у колісників Г; дровітня ДзАтл II», рубака «той, що б’ється, рубає; [ескадрон] Нед», [рубаковщина] «місце в лісі після вирубки дерев» Ч, [рубаль] «дроворуб; забіяка» Нед, [рубильник] «тс.» Нед, рубанець «поліно, цурпалок, [меч Нед; праник]», рубанйна, [руба-нйсько] «місце в лісі, де вирубані дерева», рубанка «колода; [рубання дров; сорт махорки]», [рубанок] «поліно» Нед, [рубанці] «дрова», [рубань] «купа дров; поле серед лісу» тж, рубач «дроворуб; [забіяка Нед]», рубачка, рубель «жердина, якою притискають сіно чи снопи на возі; дошка із зарубками для качання білизни», рубець «шов у шитві; шрам; край; [рант Нед]», рубило (знаряддя праці первісної людини), рубіж «кордон; край; [зарубка; тупий бік
ножа]», [рубіль] «рубель для притискування сіна чи снопів» ДзАтл II, [руб-лінник] «дроворуб, якому доручено відмічати зарубками роботу», [рубок] «шрам Нед; рубель до полотна Пр. XI діал. н.», рубчастість, рубчик «шов, рубець», [руб'я] (зб.) «краї, рубці» Нед, рубаний, рублений, рубнйй, рубцевий, рубцьбваний, рубцюватий, рубчастий, руба «вертикально, ребром», [рубом] «тс.», рубати, рубити «підрублювати, підшивати», рублйти «притискувати рублем», рубонути, рубцюватися, вруб, врубівка, врубовий, вируб, вирубка, вирубаний, вирубний, відруб, відрубнйк, відрубок, відрубаний, відрубний, зруб, [зрубань] «рубання лісу», [зрубина] «один ряд у зрубі криниці», зрубйти «побудувати з брусів», [заруб] «зарубка, засік» Ж, [заруба] «рублена перегородка в амбарі» Ж, зарубина, зарубка, зарубник, зарубок, зарубіжний, зарубцьбваний, [зарубчастий] «карбований» Ж, [звирубля-ти] «вирубувати» ВеЛ, наруб, [нару-бень], [наруби] «навиворіт», навідруб, нарубка, надруб, надрубина, недорубаний, [неддрубок] Г, Ж, обруб, [об-рубина] «оборіг» Ж, обрубка, обрубки, обрубник, обрубок, обрубувач, обруб-куватий, обрублений, обрубний, [бд-руб: одним бдрубом] «зразу» Ж, [па-руб] «ділянка для випасу в лісі» ЛЧерк, переруб, [переруб] «засік» ВеЗн, [під-руб] «основа дерев’яної хати» Куз, підрубка, [подруба] «підвалина» Л, поруб, [порубанйна] «рана» ВеУг, порубка, порубник, [порубня] «мотика» ВеЗа, порубщик, порубіжний, порубцьбва-ний, прируб, [прирубйти(ся)] «зажити, зарости» (про рану) Г, Ме, прирубіжний, прбруб, прбрубка, [про-рубня] «ополонка», [прблуб] «тс.», розруб, розрубка, [струб] «зруб», [уру-бок] «поліно» Нед, урубний; — р. ру-бец, рубить, бр. руб «ребро, край», ру-біць «рубати», др. рубТ) «шматок тканини», п. гдЬ «край, рубець», ч. гоиЬ «щось відрубане; прищепа», гиЬ «виворіт», слц. вл. гиЬ «тс.», нл. гиЬ «полот
няний одяг; полотняна хустина», гиЬаз «рубати», полаб. гфЬ «рубець», болг. Р'ьб «край, грань; обшитий край одягу; кромка матерії», м. раб «рубець, кайма; край, грань, ребро», раби «підрублює, підшиває край тканини», схв. руб «край, кайма, рубець (на одязі)», слн. гбЬ «край, борт, кайма»; — псл. гріть «руб, край предмета (=відрубане); одяг (=підрублене, підшите)»; — споріднене з лтс. гіюЬз «зарубка», гііоЬїі «робити зарубки», гагпзіТі «рубати тупою сокирою», лит. гитЬаз «рубець, шрам; зарубка на дереві; широка смуга, окрайка», гитЬеіі «рубцюватися», гитЬйоіі «підрубувати», гетЬеіі «вкриватися шрамами»; далі зіставляється також з двн. гапі(і) «край щита», гатїі «рамка, край», свн. гапїі «тс.», дісл. гриб «край, ребро»; спорідненість із свн. гитрї «тулуб», гол. готр «тс.» сумнівна; іє. *гетЬЬ-/готЬЬ- «рубати». — Черньїх II 125; Фасмер III 510, 511; Преобр. II 219—220; Горяев 303; Вгйскпег 455; МасЬек Е8ЛС 522; НоІиЬ—Еуег 425; Но-ІиЬ—Кор. 317; ЗсЬизїег-Зе^с 1247— 1249; ОІезсЬ 907; Младенов 566; Мікі. Е\У 281; Тгаиітапп 236; МйЬІ.—Епбг. III 508—509,, 557; Кагиііз II 127. — Пор. ремесло, рубатина, рубель, рубець, рубильник, рубіж.
[руба] (ірон.) «недосвідчена працівниця» Корз; — очевидно, діалектний звуковий варіант форми *роба, пов’язаної з робота, робйти, пор. [руббта] в цій же західноволинській говірці. — Див. ще робйти.
[рубак] (зоол.) «дощовий черв’як, ЕшпЬгісиз Б.» Корз, [рубачлевий] «червивий» Корз; — пов’язане з робак, «черв’як». — Див. ще гробак, хробак.
рубанок (теслярський інструмент), [рабанок] «тс.» Нед; — р. рубанок, бр. рубанак, п. [гиЬапек, гиЬап] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нн. гй-Ьапк, нвн. йаиЬапк «великий рубанок» складається з основ слів гаиЬеп «ворсувати, начісувати», гаиЬ (<двн. гйЬ) «шершавий, нерівний», споріднених з дінд. гйкза- «шорсткий, сухий», лит.
гйкїі «морщитися», і Вапк «лава, верстат»; припущення про посередництво дат. гиЬапк, шв. гиЬапк «тс.», які теж є запозиченнями з німецької мови (Ма-їгепаиег ЬР 17, 181), недостатньо обґрунтоване; зіставлення з рубати (Горяев Доп. І 40; Преобр. II 218) помилкове. — Дзендзелівський 81. зі. 22, 294—295; Шелудько 46; Фасмер III 510; Кіи^е—Міігка 586—587. — Див. ще банка3. — Пор. фуганок.
рубати — див. руб.
[рубатина] «груба стара сорочка» ВеБ, [рубатка, рубака Нед] «тс.», [ру-бате] «білизна, лахміття», рубок (заст.) «сорт лляного полотна; хустка з батисту або перкалю; [смужка полотна Нед]», руб’я «подертий одяг, лахміття», рубкбвий (заст.) «виготовлений з рубку»; — р. [руб] «грубий одяг; лахміття», рубака «сорочка», бр. [руб(ьі)] «грубий одяг», др. рубТ) «обривок тканини», рубьі «поганий одяг, руб’я», п. гз,Ьек (заст.) «тонке полотно; хустка, яку носили під чіпцем заміжні жінки; занавіска; [одяг з тонкого полотна]», ч. заст. слц. гиЬаз (назва одягу), вл. гиЬ «лляна хустина», гиЬ]апу «лляний», нл. гиЬ]’аг «полотно, парусина», гиЬ]апу «полотняний», гиЬ]апе «полотно», болг. ді-ал. м. руба «одяг», схв. руб «хустина», рубача «сорочка», рублів «білизна», слн. гбЬес «хустина»; — назви, пов’язані з руб «край, кромка, шов на тканині», псл. гріть «тс.». — Фасмер III 510; Ильинский РФВ 74, 121; Вгйскпег 455; МасЬек Е8ЛС 522. — Див. ще руб.
рубель «карбованець», рубль (з рос.), [руб] «тс.», [рублевйк] «річ вартістю в 1 рубль» Нед, [рубльбвик] «рублева монета», рублений, ст. руб-лей (1322), рубель (1408), рубль (1456); — р. рубль, бр. [рубель], др. рубль «відрубок; грошова одиниця», п. гиЬеІ, заст. гиЬІ, ч. гиЬІ, слц. гиЬеГ, вл. гиЬІ, болг. рубла, м. рубл>а, схв. руб-л>а, рубал> Срубал>), слн. гйЬеІ]; — пов’язане з рубати, оскільки др. рубль означало відрубок срібної гривні, яка рубалася на чотири частини; помил
кова думка (Мікі. Е\У 281; ТЕ1 147; ЕокоїзсЬ 138; Грот Фил. раз. II 368) про запозичення у давньоруську мову з перської або з тюркських мов (пор. болг. руп «дрібна монета» з турецької мови; перс, гиріе «золота монета», тур. гиЬЦа «грошова одиниця», ар. гиЬ’іре «золота монета» зводяться до дінд. гйруа- «гарно оформлений, карбований», звідки також назва індійської грошової одиниці рупія, гінді гйрїуа — МаугЬоГег III 70). — Коваль 106; Черньїх II 125—126; Фасмер III 511; Преобр. II 220; Горяев 303; Ла^іс АГ81РП 31, 314; К8І 384; Вгйскпег 466; НоІиЬ—Кор. 317; КІеіп 1362. — Див.
ще руб.
руберойд (покрівельний та ізоляційний матеріал); — р. бр. руберойд, п. ч. слц. гиЬегоісІ, болг. руберойд-, — запозичення з англійської мови; англ. гиЬЬегоісІ «тс.» утворено від гиЬЬег «гума», похідного від гиЬ «терти», спорідненого з дат. гиЬЬе, норв. гиЬЬа «тс.», за допомогою суфікса -оісі, який зводиться до гр. єїбос «вид, вигляд», спорідненого з псл. уісГь, укр. вид', виведення від лат. гиЬег «червоний» (СІС2 738; 81. дууг. оЬсусЬ 655; РЧДБЕ 638) помилкове. — Див. ще вид.
рубець «перший відділ шлунка жуйної тварини; їжа, приготовлена з нього»; — р. бр. рубец «тс.»; — результат перенесення назви рубець «складка на поверхні чого-небудь», зумовленого тим, що на внутрішній поверхні цієї частини шлунка є складки. — Горяев Доп. 2, 32; БСЗ 22, 1010. — Див. ще руб. — Пор. фляки.
рубильник «ручний пристрій для вимикання та перемикання електричного струму»; — бр. рубільнік; — очевидно, запозичення з російської мови; р. рубильник утворено від рубить, оскільки різкі рухи при користуванні цим пристроєм, пов’язані з процесами, що відбуваються всередині пристрою, нагадують рубання (пор. вираз вирубати струм). — БСЗ 22, 1012—1013. — Див. ще руб.
рубідій (хім.) «хімічний елемент КЬ», рубідієвий-, — р. болг. рубйдий, бр. рубідьш, п. гиЬісІ, ч. вл. гиЬісІіит, слц. гиЬісІіит, схв. рубйди](ум), слн. гиЬїсІіі; — засвоєно з новолатинської наукової номенклатури; нлат. гиЬісІіит, утворено в XIX ст. німецьким хіміком Р.В. Бунзеном на базі лат. гиЬідиз «червоний», пов’язаного з гиЬег «тс.», спорідненим з псл. гисі'ь, укр. рудий; елемент названо за його кольором у спектрі. — СІС2 738; Волков 63; Фигуров-ский 110—111; Кораіігізкі 852; РЧДБЕ 748; КІеіп 1362. — Див. ще рудйй. — Пор. рубін, рубрика.
рубіж «лінія, межа; державний кордон», [рубеж] «тс.», [рубежі] «рубці на рогах» Куриленко, [зарубежний] Я, зарубіжний, порубіжний, прирубіжний; — р. бр. рубеж «тс.», др. рубежь «зарубка, знак, вирубаний на дереві на позначення кордону; межа, кордон», п. гиЬіег «межа» (з рос.); — пов’язане з рубати, др. рубити; в давнину зарубками на деревах, пнях позначалися межі. — Фасмер—Трубачев III 510; Преобр. II 218—219; Горяев 303; Вгйскпег 455; Младенов 566. — Див. ще руб.
рубін «коштовний камінь червоного кольору», [рубин] Нед, рубіновий, \ру-бинбвий] Нед; — р. болг. рубйн, бр. рубін, п. вл. гиЬіп, ч. слц. слн. гиЬїп, м. рубин, схв. рубйн; — запозичення з німецької мови; н. КиЬі'п походить від слат. шЬїпиз «тс.», пов’язаного з лат. гиЬеиз, гиЬег «червоний», спорідненим з псл. гисіь, укр. рудйй. — СІС2 738; Черньїх II 125; Фасмер III 511; Преобр. II 219; Горяев 303; Вгйскпег 466; МасЬек Е8ЛС 522; НоІиЬ—Еуег 425; Но-ІиЬ—Кор. 317; Младенов 563; КІи^е— Міїгка 611.— Див. ще рудйй.— Пор. рубідій, рубрика.
рубка «приміщення на кораблі, літаку»; — р. бр. болг. рубка; — через посередництво російської мови запозичено з голландської; гол. гоеі «рубка (будова на судні)» споріднене з нвн. КооГ, снн. гбГ «тс.», англ. гоої «дах, стеля»,
дангл. дфриз. Ьгбї «тс.», дісл. Ьгбї «будова на судні» і, можливо, з сірл. сгб «стайня; сарай», брет. сгои «стайня», вал. сгат/ «свинарник». — СІС2 738; Фасмер III 511; Преобр. II 220; Горяев 303; Грот Фил. раз. 2, 369; КІеіп 1356.
[рублі] (бот.) «айстри китайські, СаІІІзіерЬиз сЬіпепзіз \¥еез.» Мак, [руб-левиця підбилиста] «пельтигера собача, РеІіі£ега сапіпа» Мак, [рубльовйця позема] «пельтигера горизонтальна, Р. Ьогігопіаііз» Нед; — назви неясні; можливо, пов’язані з руб, рубати.
рубрика «розділ, підрозділ, графа», рубрикатор Куз, рубрикація, рубри-кувати, підрубрика', — р. болг. м. рубрика, бр. рубрьїка, п. шЬгука, ч. слц. вл. гиЬгіка, схв. рубрика, слн. гиЬп'ка; — запозичення з латинської мови; лат. гиЬгїса «червона мінеральна фарба; рубрика, заголовок закону (написаний червоною фарбою)» утворено від гиЬег «червоний», спорідненого з псл. гисі'ь, укр. рудий. — СІС2 738; Фасмер III 511; Преобр. II 220—221; Горяев 303; КораІігізкі 852—853; Вгйск-пег 466; МасЬек Е8ЛС 317; НоІиЬ— Еуег 425; НоІиЬ—Кор. 317; КІеіп 1362. — Див. ще рудйй. — Пор. рубідій, рубін.
руб’я — див. рубатина. рувати — див. рути.
[руга1] «голосний плач, ридання» Нед; — очевидно, псл. *ги§аіі, пов’язане чергуванням голосних з гу^аіі «тс.; ригати». — Див. ще рйгати.
руга2 (заст.) «земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання», ружний «пов’язаний з рутою»; — р. заст. руга «кошти на утримання церковного причту», бр. руж-нік «той, хто утримується на ругу», др. руга «винагорода, платня; кошти на утримання церковного причту; церковне майно», болг. заст. м. руга «платня сільському пастухові», с.-цсл. роугд «платня»; — запозичення із середньо-грецької мови; сгр. рбуа «винагорода, платня» походить від слат. го£а «тс.», пов’язаного з лат. го^аге «питати, про
сити, пропонувати». — Фасмер III 512; Преобр. II 221; Горяев 303; МікІ. Е\¥ 282. — Див. ще прерогатйва.
[ругати] «сварити, лаяти» Нед, [руг «образа, лайка, кривда, сварка», [руга «наруга», [ругатня] «лайка, сварка» тж, наруга, поруга, [поруганник] «особа або річ, над якими сміються» Нед, О, [поруганя] «тс.; нещастя, катастрофа» О; — р. ругать «лаяти», ругань «лайка, сварка», бр.[ругаць] «лаяти», [нару-гацца] «насміхатися, дражнити», др. ругатися «насміхатися, глумитися», ругт> «наруга, глум», п. [гд^ас] «лаяти, сварити», игд^ас «тс.», ч. гоиЬаіі зе «богохулити, кощунствувати», слц. гйЬаІ’ за «тс.», болг. ругая «лаяти, сварити», м. руга «тс.», (розм.) ругло «посміховисько», схв. ругати се «насміхатися, знущатися», руг «знущання, глузування, наруга», руга «тс.», слн. гб^аіі зе «глузувати, знущатися», стел, ржгд-тн(сд) «висміювати, глумитися, ганьбити», ржгь «наруга, глум», ржгдтн «висміювати, глумитися»; — псл. гр^аіі «ображати, насміхатися», гр§т> «лайка, образа»; — дальші зв’язки не зовсім ясні; очевидно, пов’язане чергуванням голосних з коренем *ґ££-, засвідченим у цсл. рдгнжтн «зяяти», схв. рега «гарчання», регнути «гарчати», слн. гегаіі «зяяти; гарчати, злобувати» і спорідненим з лат. гіп§ог «роззявляти рота, скалити зуби, сердитися», прус, гапсіт/еі «красти»; зіставлялося також з лтс. Іап^аі «лаяти», дінд. Іагі^аіі «ображає, мурчить», гр. єХєухоо «лаю» (МасЬек Е8ЛС 519), з лит. аргап^а «спорядження», р. оружие (МасЬек 2Г8ІРЬ 18, 26; Булич ИОРЯС 4, 1498); розглядалося як слов’янське утворення звуконаслідувального характеру (НоІиЬ—Кор. 315). — Черньїх II 126; Фасмер—Трубачев III 512— 513; Аникин Зтимология 1982, 75—76; Преобр. II 221; Горяев 303; Вгйск-пег 455, 477, 595; НоІиЬ—Еуег 424; Младенов 563; 8кок III 166—167; Таїсіє—НоГґп. II 436.
[ругач] (орн.) «сорокопуд, Бапіиз ґпіпог»; — пов’язане з ругати, др. ру-
гатися «насміхатися»; пор. іншу назву цього птаха [смішок]; назва зумовлена тим, що сорокопуди наслідують співи інших птахів. — Птицьі СССР 419; БСЗ 19, 1191. — Див. ще ругати.
ругеля, ругеля — див. рагеля.
[ругнути] «брикнути» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. гй£ «бити, ударяти ногою; брикати» етимологічно неясне, можливо, успадковане з давньо-угорського періоду. — ММТЕЗг III 461.
руда1 «гірська порода, що містить метали; [іржаве багно; болотистий луг Нед, болотистий берег Па]», [рудави] «рудна порода» Нед, [рудавина] «болото; мочар» Нед, [рудавіца] «випас» НикНикБЛ, [рудйни] «мідна слюда» Нед, [рудка] «іржаве багно, болото; заплава річки Ч; баюра Нед», рудник «рудокоп», рудник, рудня «рудник; [металургійний завод Нед]», [рудоман] «заросле болото; заболочена низина» Ч, [рудявина] «іржаве болото», [рудянка] «болотна руда», рудний, [рудянйй] «рудний Нед; іржавий (про воду)»; — р. бр. руда, др. руда «гірська порода; рудник», п. ч. слц. вл. нл. гисіа, болг. руда, м. руда, схв. руда, слн. гйсіа; — псл. гисіа «руда; іржаве болото», пов’язане з гисі-ь «червоний, рудий»; — без; посереднє зіставлення (МасЬек ЕЗЛС 522—523; НоІиЬ—Еуег 425; Кіи^е— Міігка 174) з нвн. Егг «руда», гот. аіг, двн. ег «тс.», лат. гйбиз «шматок каменя, руди», гаисіив, гбсіиз «тс.», першоджерелом для яких вважається слово з мови давнього народу, що володів обробкою металів (припускається шумерське игисі «мідь»), непереконливе. — Черньїх II 126; Фасмер III 513; Преобр. II 189, 221; Горяев 296—297, 303; Вгйскпег 467; НоІиЬ—Кор. 318; Зкок III 165; Гамкрелидзе—Иванов 711 — 712. — Див. ще рудйй. — Пор. болото.
[руда2] (бот.) «пероноспора, Рего-поврога уііісоїа сіе Ву. ВеНЗн; іржа лінійна злаків, Риссіпіа ^гатіпів Регв. тж; Ідгесіо гиЬі§о уега Мак», [рудавина] «іржа лінійна злаків» ВеНЗн; — очевидно, пов’язане з рудйй, руда «ір-134
жаве болото» (за кольором і частково за середовищем поширення); пор. інші назви цих рослин: іржа, р. ржа, ржав-чина, п. гбга. — Див. ще руда1, рудйй.
[руда3] «дишло в санях для перевезення дров», [рудо] «дишло, голобля» Нед, ВеЗн, [руд] «тс.» Чопей, ДзАтл І, [рудйна] «рубель» ДзАтл II; — м. схв. руда «дишло», слн. гйсіо «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. шсі «жердина; дишло» етимологічно неясне. — ВеЗн 61; Мікі. Е\¥ 282; МІМТЕЗг III 461.
рудбекія (бот.) «декоративна рослина із золотаво-жовтими квітками, РисІЬескіа»; — р. болг. рудбекия, бр. рудбекія, п. слц. гисІЬекіа, ч. гисІЬекіе, слн. гисіЬекііа; — назва, засвоєна з но-волатинської номенклатури; нлат. РисІ-Ьескіа утворено від прізвища шведського ботаніка О. Рудбека (О. РисІЬеск, 1630—1702). — СІС2 738; ССРЛЯ 12, 1519; 8С8 770; РЧДБЕ 749.
[рудера] «ветха будівля, руїни» Куз, рудеральний: рудеральні рослини «бур’яни, що ростуть коло житла, по смітниках, на дорогах і под.»; — р. рудеральний: рудеральньїе растения, бр. рудзральньї: рудзральньїя раслі-ньі, ч. гисіегаїпу, слц. гисіегаїпу, болг. рудерален: рудерални растения «тс.»; — запозичення з польської мови; п. гисіега «старий, зруйнований будинок, руїни» походить від лат. гйсіиа (род. в. гисіегіз) «уламки каміння, будівельне сміття, руїни», що зіставляється з дісл. газі «руїна», норв. [гизі] «рештки муру», лит. гаизуіі «розкопувати», рос. рьіхльїй.— СІС2 738; Вгйскпег 467; НоІиЬ—Еуег 425; Таїсіє—Ноіґп. II 447—448. — Див. ще рйхлий.
рудйй «червоно-жовтий», рудавий, рудуватий, рцдявий, [рудянйй] «кривавий», [руда] «кров; іржаве болото; іржа», [рудак] «суха, плюскла гречка» Нед, рудйзна, [рудики] «дрібне зерно, що відходить, коли віють гречку» Мо, [рудоманя] «руда тварина; хлопець з рудим волоссям» Чаб, [рудюк] «неповне зерно в гречці» Кур, рудяк «щось
руде; плюскле зерно; [руда пляма, ластовиння Л]», [рудь] «рудий» (про домашніх тварин), [рудькд] «тс.», рудіти, рудішати, зруділий, поруділий, при-руділий; — р. рудбй, бр. рудьі, п. ш-сіу, ч. гисіу «червоний; рудий», слц. ш-сіу «темно-червоний», вл. гис!о]іу «рудий», м. рудеє «стає червонуватим», схв. руд «рудий», слн. гйсі (рідк.) «червоний»; — псл. тисТь «червоний, рудий», пов’язане чергуванням голосних з *гус!]ь «рижий», *гьсІ-, пор. р. рдеть; — споріднене з лит. гйсіаз «бурий, рудий», гйсіуа «іржа», лтс. гайсіз «червоний, рудий», гот. гаирз «червоний», двн. гбі, дангл. геасі, нвн. тої, англ. гесі, лат. гиЬег, гр. єриНрбс «тс.», ав. гаоі&і-1а- «рудуватий», дінд. гисИтігаЬ «червоний, кривавий», тох. А гаїгагп «червоний», тох. В гаїге; іє. *гоисіЬ-/гисІЬ-«червоний». — Фасмер III 513; Преобр. II 189—190; Горяев 297; Бахилина 108—109; Вгйскпег 467; МасЬек Е8ЛС 523; НоІиЬ—Еуег 425; НоІиЬ—Кор. 318; БсЬизїег-Бедус 1250; Младенов 563; Бкок III 165; Критенко Вступ 520; Мікі. Е\У 284; Тгаиїтапп 238—239; Кагиііз II 133; МйЬІ.—Епсіг. III 483; КІи^е—Міігка 609; АУаІсІе—Ноїт. II 444—445; КІеіп 1314; Гамкрелидзе— Иванов 422; Рокоту 872—873. — Пор. іржа, рйжий, руда1.
рудимент «орган, який утратив своє первинне значення в процесі історичного розвитку організму; залишок; пережиток», рудиментація, рудиментарний; — р. болг. м. рудимент, бр. рудьімент, п. гийугпепі, ч. слц. вл. ги-(іітепі, схв. рудймен(а)т, слн. гисіі-тепі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Кисіітепі, англ. фр. ги-сіітепі утворено на основі лат. гисіітеп-Іит «початок, першооснова», пов’язаного з гисііз «необроблений, грубий» (<*гис1іп8) неясного походження. — СІС2 738; Кораіігізкі 853; НоІиЬ—Ьуег 425; КІеіп 1363; Таїсіє—Ноїт. II 447. — Пор. ерудйція.
[рудяк1] (орн.) «вільшанка, ЕгііЬа-сиз гиЬесиїа» Куз, [рудняк] «тс.»
ВеНЗн; — похідне утворення від рудйй; назва зумовлена оранжево-рижим забарвленням горла, грудей, боків голови і шиї вільшанки (Птицьі СССР 464); пор. інші назви цього птаха: [червоне вольце, черленогруд, червеняк]. — Булаховський Вибр. пр. III 206. — Див. ще рудйй.
[рудяк2] (бот.) «сухоребрик Лезе-лія, ЗізутЬгіит ІоезеІІІ Б.» Мак; — очевидно, похідне утворення від [руда] «кров»; назва зумовлена застосуванням сухоребрика для лікування дизентерії (Лік. росл. Енц. дов. 423); пор. бр. [крьівавец] «сухоребрик». — Див. ще рудйй.
[ружа] «троянда, шипшина; мальва», [ружана] «жовто-червонувата корова» Нед, [ружєна] «тс.», [ружйло] «червонуватий віл» тж, [ружин] «червоно-бурий бик» ВеЛ, [ружйвий] «рудий» ВеЛ, [ружий] «червоний» Нед, [ружний] «трояндовий» Нед, [ружд-вий] «рожевий» О, [ружняний] «тс. Пі; рум’яний Нед», [ружовастий] «рожевуватий» О, [ружуватися] «рум’янити щоки» Ме, Па, ст. ружа (1627); — бр. ружа «троянда»; — запозичення з польської мови; п. гбга, як і ч. гйге, слц. ги-га, вл. гбга, нл. гога «тс.», болг. ружа «тс.; [мальва]», м. ружа «роза», схв. ружа «тс.», походить від лат. гоза «тс.». — Німчук 280; Коваль 80; Фасмер III 493; Преобр. II 209—210; Вгйскпег 466; МасЬек ЕЗЛС 526; Но-ІиЬ—Ьуег 426; НоІиЬ—Кор. 319; ЗсЬиз-їєг-Зєаус 1244—1245; Младенов 564; Мікі. Е\У 282. — Див. ще роза. — Пор. рожа1.
[ружє] «зброя» Нед, [ружжє, ру-жиє] «тс.» Нед, [ружє] «рушниця» Л, Кур, [ружжд, ружйна, ружд Ме, Па] «тс.», [ружейник] «той, що робить рушниці» Нед; — р. ружье «рушниця», оружие, [оружье], бр. ружжд «тс.», др. оружие «знаряддя, інструмент: зброя», п. [гигіе] «зброя», [гигуї’а] «тс.», болг. (заст.) ружам се «озброююсь», м. ружа «постачає, споряджає, готує»; — результат спрощення давні
шої форми оружие «зброя», др. оружие «тс.; знаряддя»; форми [ружжб, ружб] запозичені з російської мови; припущення про зв’язок з нвн. КоЬг «очерет; ствол рушниці» (Горяев 303) безпідставне. — Черньїх II 126; Фасмер III 514; Преобр. II 222; Вгйскпег 381; МасЬек Е5ЛС 418; МікІ. Е\¥ 281. — Див. ще оружжя.
ружий — див. ружа.
[ружнйця] «рушниця» Нед, Пі; — каш. [г^гпіса] «тс.»; — результат контамінації синонімічних назв рушниця і [ружйна]. — МікІ. Е\¥ 281. — Див. ще ружє, рушнйця.
Грузнокблія] (бот.) «айстри, Азїег Е.» Л; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. гбгпокоіогодуе (к^іаїу) «різнокольорові (квіти)»; у першій частині слова можна також бачити ч. гйгпо-«різйо-» (на Поліссі є переселенці як з Польщі, так і з Чехії).
руїна, руїнник, руйнація, руйнач, руйнівник, [руйновйни] «руїни» Нед, руйндвище, [руйнувйна] «розорення, спустошення», руївничий, руїнний, руїнницький, руйнівний, руйнувальний, руйнувати, [руїнити] Нед, рбзруй «зруйнування», [розруйнбваннє] «тс., руїни» Нед, розруйний «руйнівний»; — р. болг. схв. руйна, бр. руїна, п. ч. слц. вл. гиіпа, м. руйна, слн. гиіпа; — запозичення з латинської мови; лат. гиїпа «падіння; напад; загибель; розорення; (мн.) руїни» є похідним від дієслова гио, гиеге «валитися, руйнуватися», що зіставляється з сірл. гиаіЬаг «натиск, штурм», кімр. гЬиіЬг «тс.», брет. гитт «натовп, загін». — СІС2 738; Черньїх II 126—127; 51. дууг. оЬсусЬ 656; МасЬек Е5ЛС 523; НоІиЬ—Еуег 425; РЧДБЕ 749; АУаШе—Ноїт. II 453.
[руй] «геть» О; — результат спрощення запозиченого п. дуаги] (зі^) «тс.; зась; стережись», що є формою 2-ї ос. одн. наказового способу дієслова дуаго-дуас «укріплювати; берегти; стерегти». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 248. — Див. ще вара, варувати.
руйнйца — див. рій1.
рука, рукав, рукавець «рукавчик; торбина», рукавиця, рукавичник, ру-кавйчництво Куз, рукавча, [рукавча-та] Пі, руків’я «рукоятка», [рукбвйни] «заручини Г; згода О», [руковище] «рукоятка» ВеЗа, руця, руч «рука» (у ліву р., на швидку р. і т.д.), руча, [ручаї «чепіга» НикСгЛ, [ручайка] «міра льону; жменя», ручата, рученя, [ручйль-ник[ «поручитель» О, [ручина] «рука; стрілка годинника» Нед, [ручйня] «рученя» О, ручйсько, [ручйтель[ «поручитель» Нед, ручиця «зменш, до рука; деталь воза; [ручка Нед; чепіга О]», ручище, [ручій] «поручитель» О, ручка «зменш, до рука; держак, прилад для писання; смуга покосу; [жмут соломи, яким ушивають стріху; ціпилно; міра льону; повісмо ниток О]», [ручки] «огудиння огірків, гарбузів та ін.» Л, ручник «спеціаліст ручного вироблення чого-небудь; інструмент (молоток, пензель і под.); ручний кулемет; [поручитель] О», [ручнйця] «кінець пилки з ручкою», [ручухна] «рука; ручка», рукавичний, рукавний, рукатий, [руч-ковйй] «даний рукою», [ручений] «ручний», ручний, [ручно] «зручно», [руш-но] «тс.», рукатися «вітатися за руку», ручкатися «тс.», ручатися, безрукавка, безрукавий, безрукавний, безрукий, вручйтель, вручати, вручений, вручну, [вирука] «поміч» Куз, виручка, виручати, [впбруч] «поруч» Ж, [впорцчнийі «рівнобіжний» Ж, доручення ,[доручник\ Я, доручати, зру-кй, [зрукований] «заручений» ВеЛ, [зруч] «зручно» Ж, [зручий] «зручний» Ж, зарука, [зарукавниця] «манжета» Она, зарукавок, [зарукавчик] «тс.» Она, заручини, заручка, заручник «заложник; [жених Пі]», [заручники] «дружки жениха» Ж, [заручниця] «молода» Пі, [зарукований] «заручений» ВеЛ, заручений, [заручний] (у виразі з. лист «гарантійна грамота») Ж, [за-руч] «у заставу» Ж, заручатися, запорука, [запоручйти] «доручити», нарукавник, нарукавці, [наручка] Ж, наручник, наручні, наруччя, нарукав
ний, наручний, наруч «на підтримку; [кількість чогось на одну руку МСБГ]», наручно «зручно», [нарушно] «тс.» Ме, [навйруч] «на допомогу» Пі, недовиручка, недоручний «недоставлю-ваний» Куз, обруч «браслет», [обру-чини] Ж, обручка, обруччя, обручальний, {обручний (обіручний) ніж] «ніж для тесання двома руками» ВеЛ, обруч «поряд», обручати, перевиручка, підручник, підручний, порука, поруки, поручата «поручні», порученець, поручень, поручйтель, поручительство, поручі «частина броні на руках; частина одягу священика», поручник, поручництво, поручні, поруччя, поручальний, поручневий, [по-рукувати] «заручити», поручати, поручатися, поруч, [поручно] «зручно» Нед, попідручки, [попідруч], приручати, приручений, [приручний] Нед, припорука, [спорука] «зручність» Нед, [споручник] «помічник» Нед, [упбруч] «поруч»; — р. бр. рука, др. рука, п. г^ка, ч. слц. вл. нл. гика, полаб. грка, болг. р-ька, м. рака, схв. рука, слн. гбка, стел, ржкд; — псл. грка «рука»; — споріднене з лит. галка, пов’язаним чергуванням голосних з гепкй, гіпкіі «збирати», рагапка «збір, збирання», лтс. гйока, прус, гапско, (зн. в. гап-кап) «тс.»; менш обгрунтоване зіставлення з дісл. уга «ріг, кут», угап^г «кривий, косий», снн. угап§е «дуга» (Міккоіа ІЕ 23, 120—121) і лат. (гал-лороманським) Ьгапса «лапа» (Кигуіо-дуісг^ Меі. Уепсігуез 205—207; МасЬек Е5ЛС 523—524); висловлювалася також думка про давнє запозичення з балтійських мов (Бернштейн Очерк 92). — Ткаченко Мовозн. 1981/2, 62— 69; Черньїх II 127; Фасмер III 515; Преобр. II 222—223; Горяев 303— 304; Вгйскпег 458—459; НоІиЬ—Еуег 425; НоІиЬ—Кор. 318; 8сЬизіег-8еу/с 1251; Младенов 566; 5кок III 168— 170; Мікі. Е\¥ 276; Меіііеі Еїисіез 255; Тгаиіґпапп 237; Ргаепкеі 697; Кагиііз II 128—129; МйЬІ.—Епсіг. III 580. —
Пор. рушник, рушнйця.
[руква] (бот.) «сухоребрик лікарський, ЗізутЬгіит оПісіпаїе Б. Нед, Мак; настурція, Мазїигііит Мак», [рукав] «настурція лікарська, Мазіигііит оіїісіпаїе К. Вг.» Нед, [руковь] «настурція» Мак; — запозичення з польської мови; п. гикіе\у «настурція», [гика] «тс.», як і ч. гикеу «рорипа, Когіра», вл. гике] «сухоребрик», схв. гикиїа «еру-ка посівна, Егиса заїіуа Бат.», [рй-кула], риса (рйга) «тс.» через посередництво німецької мови (нвн. Кйке «ерука», Каике «настурція, гірчична капуста, Вгаззіса егиса»), можливо, також італійської (іт. гиса «біла гірчиця») зводиться до лат. егйса «різновид дикої капусти», йгйса «тс.» неясного походження. — Анненков 223—224; Вгйскпег 468; МасЬек Лт. гозії. 68; Е5ЛС 524; ЗсЬизїег-Зедус 1251; Мікі. Е\¥ 283; КІи^е—Міїгка 587; Таїсіє— НоЬп. І 417—418.
[рукйна] «ручка, рукоятка» Нед; — результат видозміни форми [рукійма] ([< рукбйма]) «тс.», що складається з основ іменника рука і дієслова [імати] «брати» (див.).
[рукївка] «пропасниця» Нед; — неясне.
рукомеслб (розм.) «ремесло», ]ру-комество, рукомислб Дз] «тс.», [руко-месник] «ремісник», [рукомесний]; — р. рукомеслд; — результат контамінації слів ремесло і рукоділля ([руко-дільство, рукодійня}). — Дзендзелів-ський Зі. зі. 22, 295; Фасмер III 515; Преобр. II 197. — Див. ще ремесло, рука.
; рукопаш (присл.) «за допомогою тільки рук (або холодної зброї, коли йдеться про бій)», [рукбпач] «тс. Нед; з усієї сили О», [рукдпашки] «тільки руками» Па, рукопашна «битва врукопаш», рукопашний, врукопаш, врукопашну; — р. [рукопашь] «рукопаш», рукопашка «рукопашний бій», рукопашний, бр. [рукопаш] «вручну», ру-капашньї, др. рукопашь «рукопаш», болг. р-ькопашен «рукопашний»; — складне утворення з основ іменника
рука і дієслова др. палати «махати, розмахувати» або «орати»; менш обгрунтоване припущення (Преобр. II 28) про зв’язок другої частини з пояс. — Булаховський Вибр. пр. III 412; Фасмер III 515; Мікі. Е\¥ 230. — Див. ще пахати, пахнути2, рука.
рукоять «ручка», рукоятка «тс.», [руков’ятка] «ціпилно» Мо, [рукоя-тий] «злодійський, злодійкуватий» О; — р. рукоять «ручка», рукоятка, бр. ру-каяць «тс.», рукаятка «тс.; [веретено з пряжею]», др. руковять «оберемок, сніп», рукоять «тс.; ручка», п. г^ко]езс (<*г£ко]£с) «ручка», ч. гико]еі’ «тс.», (заст.) гикоуеі’ «підручник, посібник», слц. гикоуЗі’ «ручка; посібник», вл. [ги-кдуас] «ручка, держак», м. [ракоіатка] «жмут, жменя», схв. руковет, [руко-вед] «тс.», слн. гокоуаі «жмут, рукоятка, жменя», гокоуеї «ручка», стел, рж-коїать «жменя, сніп; ручка», ржковжть «тс.»; — псл. *грко(])^1:ь «жменя (колосся та ін.); ручка»; грко(у)^1:ь «тс.», утворене з основ іменника грка і дієслова ]еіі (у^іі) «брати»; паралелізм псл. ]?іь/у?їь з протетичним ]/у, як у ра-]ркь/рауркь «павук»; реконструкція першої частини як форми місцевого відмінка *гркои- (уап ЛУЦк АГ8ІРЬ 36, 354; Фасмер III 515—516) необгрунтована. — Черньїх II 127; Преобр. II 222; Вгііск-пег 458; МасЬек Е8ЛС 523; НоІиЬ— Еуег 425; НоІиЬ—Кор. 318; БсЬизіег-8єаус 1251 — 1252; 8кок III 169—170. — Див. ще рука, ятн. — Пор. рукйна.
рулада «віртуозний пасаж у співі»; — р. бр. болг. м. схв. рулада, п. вл. гиіасіа, ч. гиіасіа «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. гоиіасіе «рулада» утворено від дієслова гоиіег «котити», що через слат. гоіиіаге «тс.» і лат. гоіиіиз «згорток» зводиться до лат. гоіа «коло, колесо». — СІС2 739; Черньїх II 127; Фасмер III 516; 81. \ууг. оЬсусЬ 656; НоІиЬ—Еуег 425; РЧДБЕ 639; Паигаї 640. — Див. ще ротатор. — Пор. ротонда1,2, рулет, рулон.
рулет (кул.) «страва з тіста або окістя м’яса, згорнутих у кілька ша
рів», рулетка «стрічка для вимірювання, що згортається; азартна гра і пристрій для неї»; — р. бр. руле'т, рулетка, п. гиіеіка «стрічка для вимірювання», гиіеіа «азартна гра», ч. слц. гиіасіа «рулет», гиіеіа «азартна гра», болг. руле'т, руле, рулб «рулет», рулетка «гра», м. рулет(ка) «пристрій для азартної гри», схв. рулада «рулет», слн. гиіасіа «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. гоиіеіїе «коліщатко» є зменшувальною формою від гоиеііе «коло», що через пізньолат. гоіеііа «тс.» зводиться до лат. гоіа «тс.». — СІС2 739; Черньїх II 127; Кораіігізкі 853; НоІиЬ— Еуег 426; РЧДБЕ 639; Оаигаі 640. — Див. ще ротатор. — Пор. рол, рулада, рулон.
[рулі] (заст.) «солодка або солона вода з покришеним хлібом; страва з квасу, салату, цибулі і хліба» Л,[руль] «невеликий шматок сала» Л; — р. [рули] «хліб, покришений у воду з сіллю», бр. [рулі] «покришений хліб, змочений водою або молоком, підсолений або підсолоджений»; — неясне; пов’язання з комі гигі «їжа з хліба та розсолу» (Каїіта ЕиЕ 18, 37) заперечується. — Фасмер III 516.
рулон «згорнутий у трубку папір, тканина та ін.»; — р. рулон, рулб, бр. рулон, п. гиіоп «тс.», ч. гиіб «штора, що згортається», болг. рулб, м. руло, схв. руло-, — запозичення з французької мови; фр. гоиіеаи «згорток», гоиіоп (тех.) пов’язані з гбіе «роль; список», ст. «згорток». — СІС2 739; 81. дууг. оЬсусЬ 656; НоІиЬ—Еуег 422; РЧДБЕ 639; Паигаї 637. — Див. ще роль. — Пор. ротатор, ротонда1,2, рулада, рулет.
руль1 «кермо», рулити «правити рулем», рулювати «тс.», рульовий, безрульний; — р. руль, ст. рур, бр. руль, болг. рул «кермо»; — через посередництво російської мови запозичено з голландської; гол. гоег «руль» споріднене з двн. гиосіаг «весло», нвн. Рисіег, дангл. гобег, англ. гисісіег «тс.»; помилково виводилось (Горяев 304; 8сЬгасІег РеаІІехікоп II 483) від п. гисіїо «руль»,
гисіеі «тс.», що походять від нвн. Кисіег «весло»; немає також підстав пов’язувати з нвн. Зїеиег-КоІІе (Желтов ФЗ 1876/1, 19). — Черньїх II 127—128; Фасмер III 516; Преобр. II 223; МаЕ гепаиег 298; КІи^е—Мйгка 612; КІеіп 1362; Угіез 450, 457. — Пор. румпель.
руль2 — ДИВ. рулї.
[рулька] «струмінь води; чіп Нед; вухо, яким сапа чи лопата кріпиться до держака Чаб», [ру'мка] «вухо (сапи чи лопати)» Чаб, [рунка] «тс. Чаб, Мо; металевий циліндрик у дерев’яній люльці»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з рура «труба» ([рулка] «трубка») (див.).
руля — див. рура1.
[рум1] «шум, гамір, галас» Нед, [рюм] «плач», рюма «плакса», [румса], рюмса «тс.», рюми (рюмси) розпустити «розплакатися», [рюмка удрати] «тс.», [румати] «плакати», [румсати], рюмати, рюмсати «тс.»; — р. [рюма] «плакса», Ірумсать] «плакати», рю-мить(ся), [рюмзать, рьімзать] «тс.», Ірьїмза] «плакса», бр. румза «тс.», ]ру-маць] «хникати», румзаць «плакати, хникати», п. гит «галас, шум», гитас «грюкати, стукати», ч. гит (вигук, що означає низький звук, стукіт, торохтіння), слц. гитасігаґ «хникати», вл. гитрас «галасувати; падати з грюком», гитроіас «тс.», болг. р-ьмй «дзюрчить», ртзмолй «тс.», м. ромони «дзюрчить», ромоли «тс.», схв. ромйн>ати «дзюрча-ти», ромдрити «тс.»; — псл. гит-/ г]ит- звуконаслідувального походження, споріднене з гиіі/г]иіі «ревти»; — далі зіставляється з лат. гйтог «гамір», дісл. гутг «шум, ревіння», гут]а «ревіти, бурчати», гр. шриоцаї «реву». — Фасмер III 528—529, 533; Преобр. II 238—239; Горяев 308; Куркина Зти-молргия 1971, 76; Вгйскпег 468; ЗсЬиз-ієг-Зєаус 1252. — Див. ще рути.
[рум2] «сухопуття; місце; простір, напрям, дорога, рух Нед; острів на болоті; лука на пагорбі Ч», ]рума] «простір, дорога, напрям» Нед, Пі, [румо-
вйй: румове сіно] «сіно, що росте на сухому місці», [румувати] «міняти мешкання, переселятися» Нед; — р. ]ру-мовоіг. румовой покос] «луки на підвищених місцях», бр. рум «місце на березі річки, куди завозять деревину для сплаву і де в’яжуть плоти», п. гит «вільне місце, лука; вільний шлях», ч. гитоуаїі «розчищати» (напр., поле від лісу), вл. нл. гит «простір, місце; кімната», болг. ]руманя: на (по)руманя] «на жнива чи взагалі на літні польові роботи далеко від села»; — запозичення з давньоверхньонімецької мови (можливо, через посередництво польської); двн. гйт «простір; місце, приміщення», нвн. Каит «тс.» споріднене з днн. дісл. гот. гйт «тс.», англ. гоот «кімната», норв. гот «приміщення, кімната; місце, простір», дат. шв. гит «простір, місце; приміщення», далі з ав. га-уаіі- «простір, місце, далечінь», тох. АВ ги- «відкривати», лат. гйз «земля, поле, село», псл. *огуьп'ь «рівний». — Ше-лудько 46; Вгйскпег 468; ЗсЬизіег-Зет/с 1252; Мікі. Е\¥ 283; КІи^е—Міїгка 587. — Див. ще рівний.
[рум3] «сміття, тріски, щебінь Нед; підстилка; хвоя; мох; сухе листя О», ]румовйна] «сміття, уламки» Нед, ]ру-мбвисько] «тс.» Нед, румбвище «руїна», ]румушина] «сміття, тріски; сірий дуже пухкий ґрунт (суміш вапна і крейди)» Нед; — п. ч. гит «будівельне сміття, руїни», слц. пішу «руїни»; — не зовсім ясне; можливо, через посередництво західнослов’янських мов запозичено з угорської, пор. уг. гот «руїни» (Вгйскпег 468; НоІиЬ—Кор. 318); для п. гит припускався зв’язок з нім. Киттеї «старий мотлох, лахміття» (8\¥ V 767—768); ч. слц. гит(у) розглядалися як результат метатези давнішого гпйг; пор. слц. [тйг] «бита стара цегла; порох з вугілля; чорна глина з вугільним пилом; хвоя», ч. [тоиг] «сміття при знесенні будівлі, зокрема чорне», [тог] «хвоя з глиною; спалена солома», що зіставлялися з лит. гпаигаз (частіше мн. таигаї) «багно» (в річці), укр.
мул (МасЬек Е8ЛС 524; НоІиЬ—Ьуег 426).
рум4 — див. ром.
румак (заст.) «породистий верховий кінь у східних народів»; — п. ги-так «гарний породистий кінь, зокрема скаковий», заст. Ьготак, оЬготак «тс.»; — найімовірніше виникло в результаті видозміни слова аргамак «кінь арабської породи»; не виключений зв’язок з ар. гитак «поганий кінь; конюх», пор. і ар. гатаЬа «скакати галопом» (Преобр. І 7—8); припускалося також запозичення з якоїсь давньотюркської мови — половецької, печенізької тощо (Еіутоіо^ісит та^пит Котапіае II 396); лит. гитбказ «кінь, жеребець» запозичено з польської (Егаепкеі 748). — Фасмер І 84; Вгйскпег 468; Засіп.— Аііг. І 26; МікІ. ЕУ/ 283; ТЕ1 І 248; ТЕІ МасЬіг. І 6; КогзсЬ АГЗІРЬ 8, 649; Кат-зіесіі 13—14; Ізасепко 2181 2, 495. — Див. ще аргамак.
[румандє] «руб’я, старий подертий одяг»; — очевидно, результат контамінації семантично споріднених слів руб’я «старий подертий одяг, дрантя» і [рян-да] «лахміття, ганчір’я», [ряндя, ряндє] «тс.». — Див. ще ранда2, рубатина.
румб «поділка на шкалі компаса», румбівка «диск компаса» Куз; — р. бр. болг. румб, п. гитЬ; — запозичення з англійської мови; англ. гЬитЬ «румб» походить від ісп. гитЬо «тс.», яке через посередництво лат. гЬотЬиз «чарівна дзига; ромб» зводиться до гр. рбр-0ос «дзига». — СІС2 739; Фасмер III 516; Преобр. II 223; КораІігізкі 853; Маігепаиег 298; КІеіп 1345. — Див. ще ромб.
румба (танець); — р. бр. болг. м. схв. румба, п. гитЬа, слн. гйтЬа; — через посередництво англійської мови (англ. американське гитЬа) запозичено з іспанської; ісп. (кубинське) гитЬа є словом неясного походження. — СІС2 739; КораІігізкі 853; НоІиЬ—Ьуег 426; КІеіп 1364.
[румбарбара] (бот.) «ревінь, РЬе-ит Е.» Корз; — ч. слц. геЬагЬог(а), нл.
гаЬагЬег «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [гитЬагЬага], гаЬагЬаг, заст. гитЬагЬаг(ит) «тс.» походять від слат. геиЬагЬагит, номенклатурного лат. РЬеит ЬагЬагит «тс.». — Вгйскпег 456; МасЬек Лт. гозії. 86; Е8ЛС 510; НоІиЬ—Еуег 411; НоІиЬ—Кор. 311.
[румегати] «пережовувати жуйку, ремигати», [румегати Нед, румекати Нед, румигати, румигати Куриленко, (Ме), ремегати Нед, ремезати Нед], ремигати, [ремигати, ремидати Нед, римигати Куриленко, римигати тж, мрйгати] «тс.», [румагавці] «жуйні тварини» Нед; — п. [гшпу^ас] «повільно, з труднощами їсти», ч. [гшпі-^аі’] «пережовувати», слц. гитідаі’ «жувати з хрускотом»; — запозичення з румунської і молдавської мов; рум. ги-те£а (молд. румега) «жувати, жувати жуйку» походить від лат. гйті^аге (гй-ті£о) «пережовувати жуйку», що виникло з основ іменника гйта «рубець (відділ шлунка жуйних тварин); сосок», очевидно, спорідненого з дінд. гбтап-ІЬаЬ «пережовування», і дієслова а§о (а^еге) «рухати, гнати» (за аналогією до геті^Зге «веслувати» — з гетех «весло» і а^еге «рухати»), — Дзендзе-лівський Доп. УжДУ IV 59—60; Уіп-сепг 6; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 169; 8У/ V 771; Сгап]аІа 372—373; МасЬек Е8ЛС 524; МікІ. ЕАУ 275; АУаІсІе— Нойп. II 450. — Див. ще агент. — Пор. руменувати.
румен, руменець, румин — див. роман2.
[руменувати] «жувати жуйку» Нед, Пі; — п. гетіподуас «пережовувати», штіпас]а «жуйка», слц. гитіпасіа «тс.», схв. руминирати «пережовувати жуйку», руминацца «жуйка»; — через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. гйтіпаге «пережовувати жуйку» пов’язане з гйта «рубець, перший відділ шлунка жуйних тварин»; висловлювалося також припущення (УгаЬіе Коґпапозіауіса 14, 170, 194) про давнє посередництво в цьому
запозиченні румунської мови; рум. ст. *гитепа < лат. гйтіпаге. — Таїсіє— Ноїт. II 450. — Див. ще румегати.
[румер] (бот.) «роман собачий, Ап-іЬетів соїиіа Ь.; деревій, АсЬіПеа тіїїе-Гоїіит» Мак, ВеНЗн; — запозичення з польської мови; п. [гитег] «роман польовий» походить від нвн. [Кбтегеу, Котег] «тс.», пов’язаних з гбтізсЬ «римський», що походить від лат. Кота «Рим». — Фасмер III 500; МасЬек ЕЗЛС 513. — Див. ще роман2.
[румера] «числа» О; — не зовсім ясне; очевидно, результат видозміни слова нумер (див.).
[руми] «віконна рама» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. [гота] «тс.» є, очевидно, результатом видозміни слова гата «рама». — Див. ще рама.
[румка] «чарка, гранчаста склянка для вина» Нед, [рюмбчити] «пити могорич» Мо; — р. рюмка «чарка»; — запозичення з німецької мови; н. Кб-ґпег «чара, склянка для вина» походить від гол. гбетег «чара, бокал», пов'язаного з гбетеп «прославляти, вихваляти», гоет «шана, хвала», спорідненими з днн. Ьгбт, двн. (Ь)гиот, нвн. КиЬт «тс.»; отже, первісне значення — «гарний бокал, з яким виголошують урочисті тости». — Шелудько 46; Черньїх II 132—133; Фасмер III 533; Преобр. II 239; Горяев 308; Мікі. Е\¥ 279; КІи^е—Міігка 607; КІеіп 1364—1365.
румпель «підойма на судні для повертання керма; [руль Берл]»; — р. бр. румпель, п. гитреї «тс.», ч. слц. гит-ра! «коловорот, ручна лебідка», болг. румпел «румпель»; — через посередництво російської мови запозичено з голландської; гол. гоегреп «тс.» є складним словом з першим компонентом гоег «кермо», до якого зводиться й укр. руль, і другим реп «кілок», спорідненим з снн. ріп, дангл. ріпп «тс.». — СІС2 739; Фасмер III 516, 517; Кораіігі-зкі 854; РЧДБЕ 749. — Див. ще руль1.
[румса: р. ренова] (бот.) «ягель, оленячий мох, СІасІопіа гап^іГегіпа \¥еЬ.» Нед, Мак; — неясне.
румун «представник румунського народу», [руміна] «тс.» (Ме), румунізація, румунізувати; — р. бр. румьін, п. ч. слц. вл. Китип, болг. рум-ьнин, румї>нец, м. Романец, схв. Румун, слн. Котип, стел, роумннж «римлянин»; — запозичення з румунської мови (фонетика слова відбиває вплив західнослов’янських мов); рум. гитїп (гитіп) «румун» походить від лат. гбтапиз «римський», утвореного від назви міста Рота «Рим»; Румунія входила до складу земель, завойованих давньоримськими легіонерами. — Фасмер III 517; ПЕРМ 724; ТіИіп 1335—1336.
рум’яний, [руменний ВеЛ, румін-ний Нед], рум'яна «косметична фарба рожевого або червоного кольору», рум’яно, [румінйло] Нед «тс.», рум’янець, рум’янок «рум’янець», [румля-нок О, румняне'ць О, румінець Нед] «тс.», рум’янйти, рум’яніти(ся), зарум’янений, зарум’янілий, нарум’янений, підрум’янити, розрум’янитися; — р. румяньїй, бр. румяньї, др. румя-ньіи, п. гшпіапу, ч. гитепу, слц. (поет.) гитеппу, болг. м. румен, схв. ру-мен «рум’яний», слн. гитеп «тс.; жовтий», стел, роум’кн’ь «рум’яний»; — псл. гитеп'ь < *гис!теп'ь «рум’яний, червонуватий» похідне від гисі-ь «рудий»; — споріднене з лит. гаитиб (род. в. -еп5, зн. в. гаитеп[) «м’яз», лтс. гаитіпз «копчене м’ясо»; необгрунтованими є зіставлення з лат. гй-та «горло», гйґпеп «тс.», гйтаге «жувати жуйку», дінд. готапШаЬ «жуйка» (ІЛіІепЬеск 255) і з лит. гитбказ «кінь, жеребець» (Еое\уеп1:аЬІ АІБІРЬ 37, 378). — Фасмер III 517; Преобр. II 223; Горяев 304; Бахилина 108—109, 116; Вгйскпег 468; МасЬек Е8ЛС 524; НоІиЬ—Еуег 426; НоІиЬ—Кор. 310, 318; Младенов 564; Бкок III 171; ТгаиГ тапп 239; МйЬІ.—Епсіг. III 487; Маїге-паиег ЕЕ 17, 188—189; МеіІІеї Еіисіез 425. — Див. ще рудйй.
[рум’янка] (бот.) «воловик лікарський, АпсЬиза оГПсіпаїіз», [рум’янчик] «тс.» Нед, [рум’янило] «очиток їдкий,
Зесіит асге» Мак, [румяна] «синяк червоний, ЕсЬшт гиЬгит», [румяни] «громовик, Оповіла есЬіоісІез» тж; — р. румянка «синяк, степова рослина з пурпуровими квітами; [громовик; воловик; горобейник польовий, Ьіійозрег-шит агуепзе]», [румянница] «громовик; горобейник польовий», бр. румянка «степова рослина з пурпуровими квітами», п. [гитіапіса] «громовик», ч. гитепісе, слц. гитепіса «тс.», схв. ру-менка «воловик, синяк», руменак «горобейник», руменмча «громовик»; — похідні утворення від прикметника рум’яний «червоний» через забарвлення квітів або використання рослин для фарбування в червоний колір. — Вісю-ліна—Клоков 282; МасЬек Лт. гозії.
189. — Див. ще рум’яний.
рум’янок, рум’ян, рум’янець — див. роман2.
[руна] «луна», [рунати] «лунати»; — результат видозміни звукової форми луна (заміна плавних л > р). — Зйєує-іоу Нізі. рйопоі. 741. — Див. ще луна*.
[рунатка] (бот.) «грузд, А^агісиз (Гасіагіиз) уеііегеиз Рг.» Нед, Мак; — утворене від руно «густа довга вовна» як книжна часткова калька нім. АУоІІ-8сй\уатт «А^агісиз уеііегеиз», букв, «вовнистий гриб», де АУоІІ- є основою іменника АУбПе «вовна». — Див. ще руно*. — Пор. рунянка.
[рунд] (заст.) «обхід, патруль» Нед; — р. (заст.) рунд «обхід з метою огляду, перевірки», п. заст. типі «військовий патруль, обхід», гопі «тс.», ч. гип-сіа «чарка по колу», вл. гипда (спорт.) «раунд», болг. рунд, м. рунда «тс.; чарка по колу», схв. рднда «патруль; раунд»; — через посередництво польської мови запозичено з німецької; н. йііпсіе «коло; обхід, дозор», пов’язане з гапсі «круглий», яке через свн. гапі(сі), фр. ст. гоопі «тс.» зводиться до лат. го-іапсіиз «круглий». — Шелудько 46; Но-ІаЬ—Ьуег 426; Кіпре—Міігка 614. — Див. ще ротонда1, . — Пор. раунд.
[рунда] «стовбур товстого дерева» Мо; — не зовсім ясне; очевидно, по-
в’язане з п. [гипсІЬоїс] «будівельна деревина, колода з обідраною сухою корою», запозиченим з німецької мови; н. Кипсіїїоіг «кругляк» складається з основ прикметника гипсі «круглий» та іменника Ноіг «дерево, деревина». — 8 XV V 771. — Див. ще гамулець, рунд.
рундук «ґанок; легка споруда для роздрібної торгівлі та ін.; великий ящик з кришкою; [дощані ясла для коней Дз; галерея Пі; фундамент Чаб]», [руднук] «ґанок, галерея; скриня; ларьок» Нед, рундуковий, рундучний; — р. рундук «великий сундук; підвищення, поміст із східцями; [ларьок для торгівлі; ґанок; криті сінці]», ст. рундук «підвищення» (XVII ст.), орондукті «подушка», бр. [рундук] «ларьок, скриня», п. гипсіик «невелика будка для торгівлі» (з укр.); — запозичення з тюркських мов; кар. орундукч) «ложе; місце, сидіння; підвищення», ног. орьіндьік «ліжко», тат. урундьік «стілець, сидіння» є похідними від орун (орьін, урун) «місце, сидіння», спорідненого з монг. орун «ліжко, місце»; твердження про зв’язок з нім. Кишіип^ «(за)округлення» (Преобр. II 223—224; Горяев 304; Потебня РФВ 1, 263—264; Маігепаиег 299) або з ряд (Горяев Доп. І 40) є помилковими. — Фасмер III 517—518; Шипова 265—266; Казапеп Уегзисй 365.
рунець «біла хустина або шматок полотна»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з руно «вовна»; пор. р. [рун-ка] «вовняна ганчірка», [рунная одеж-да] «одяг, зроблений з овчини; підбита вовною». — Див. ще руно*.
руни* (одн. руна) «букви давньогерманських алфавітів», рунічний; — р. бр. руньї, п. ч. слц. гапу, болг. м. руни, схв. руне, слн. гйпе «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Рипе «рунічна літера, рунічний напис» споріднене з двн. гот. гйпа «таємниця; письмо, руни», дангл. дісл. гйп «тс.», двн. гйпеп «шепотіти». — СІС2 739; Фасмер III 517; Преобр. II 224; Горяев 304; КораІігізкі 854; Вгйскпег 468; Но-
ІпЬ—Еуег 426; Младенов 564; РЧДБЕ 639; КІице—Міігка 587, 614—615.
руни2 (одн. руна) «народні карельські та фінські епічні пісні»; — р. бр. руни, п. типу «тс.», ч. типа «строфа пісні; пісня»; — запозичення з фінської мови; фін. гппо «пісня, вірш» через посередництво давніх скандинавських мов зводиться до гот. гйпа «таємниця; письмо, руни». — СІС2 739; Кораіігізкі 854; Кіпре—Міїгка 614—615. — Див. ще руни*.
рунка — див. рулька.
[рункля] (бот.) «буряк, Веіа упі^а-гіз» Мак, [рунтля, румпля] «тс.» Мак; — п. гппкіа], слц. [гппкГа, гпп^І’а, гптрі’а , вл. гппкеї, нл. [гппкіа^а] «тс.»; — через посередництво західнослов’янських мов запозичено з німецької; н. Кгіпкеї (гііЬе) «тс.» пов’язане з йппгеї «зморшка» (через зморшкувате насіння рослини), спорідненим з дісл. Ьгоккуа «витися, завиватися, звиватися». — 8с1иі5Ієг-8є\ус 1253; Кіп^е— Міїгка 615.
руно* «густа і довга вовна овець; [шкура разом з вовною Нед]», [руна] «шкура разом з вовною; вовна» Нед, [рунка] «вовна, настрижена з однієї вівці» ВеБ, рунистий «вовнистий»; — р. руно «вовна вівці, що зберігається при стрижці у вигляді суцільного шару», бр. руно «вовна вівці», др. руно «обстрижена овеча вовна», п. ч. гппо «тс.», ч. гоппо «овеча вовна», слц. ггіпо «вовна з шкурою», вл. гппіапу «вовняний», болг. руно «вовна вівці», м. руно «шкура з вовною», схв. руно «вовна», слн. ггіпо «тс.»; — псл. гппо «овеча вовна», утворене від кореня *гп-, споріднене з гуаїі «рвати»; припускається також первісне *гптпо, похідне від того ж кореня, споріднене з дінд. гб-гпап- (Ібгпап-) «вовна, волос», ірл. гоп (< *гоптп) «кінський волос». — Дзен-дзелівський 8Е зі. 10, 66; Фасмер III 518; Преобр. II 224; Горяев 304; Берн-штейн Очерк 1974, 161; Потебня РФВ 1, 86; 4, 161; Вгйскпег 468—469; Ма-сйек Е8ЛС 519; НоІиЬ—Буег 424; Но-
ІиЬ—Кор. 315; ЗсЬизіег-Зехус 1253; Младенов 564; 8кок III 171 —172; Мік-коїа ЕІгзІ. Ог. І 66, 144; Мікі. ЕАУ 283—284; МеіІІеі Еіисіез 445; Тгаиі-тапп 247; Хиріїга К2 35, 269; 8ресМ 79. — Див. ще рвати.
руно2, частіше мн.: руна «молоді, густі сходи посівів, вруна», [рун] «хвоя смереки; гілки смереки разом з хвоєю» ВеНЗн, [рунок, рунне] «тс.» тж, [руни] «молоді сходи» Нед, рунь «тс.; [зелена шкурка плоду Нед]», рунйстий «який росте густо, кущиться» (про злаки і трави), рунний «пишний, буйний» (про рослини), рунйтися «зеленіти; густо рости, кущитися»; — р. [руно] (арх.) «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем», [рунь] «сходи озимини», бр. рунь «тс.», [руно] «густі сходи», п. гппо «дрібна рослинність у лісі», гпгі «молоді зелені сходи трав, збіжжя», схв. руно\ нива под руном «незжате поле»; — псл. гппо, результат перенесення на молоду густу рослинність назви гипо «густа вовна овець»; пов’язання р. [рунь] з [рунйть] «швидко робити» (Фасмер III 518) або з лит. гшіиб «осінь» (Мартьінау Белар, лексі-кал. і зтьім. 101) помилкове. — Вгпск-пег 468—469; 8кок III 171. — Див. ще руно1. — Пор. вруно.
рунтати «тривожити, турбувати; зрушувати з місця, чіпати; [руйнувати; розхитувати, зривати з грунту Ме]», [рунтувати] «руйнувати; перегортати О; рушати з місця», [рантувати] «рунтати» Нед, [рантовати] «перешкоджати; бурити, литися; хвилюватися» О, [розгруннити] «порушити цілість, розпочати»; — ч. гппШ «робити гуркіт», пгппШ угіг «розбити авто» (на поганій дорозі), [ггппсііі] «попсувати», слц. гпп-Ш’ «руйнувати, нищити; шарпати», болг. (заст.) рунта «плутаю (волосся)»; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. гопіапі «псувати», пов’язане з гоп^аіпі «тс.», готЬоІпі «руйнувати», готіапі «псуватися», етимологічно неясне. — Лизанец 622; МасЬек Е8ЛС 525; ММТЕЗг III 438—439.
[рунути] «рушити; повалитися, упасти»; — п. гипцс «повалитися, упасти; завалитися», схв. рунути «сильно ударити; накинутись, напасти», слн. [гйпі-Іі] «рухати, штовхати, бити»; — пов’язане з рухнути, рух; можливо, сюди ж належить р. [рунйть] «швидко робити, їсти», [рунякбм] «швидко» (Фасмер III 518). — Вгйскпег 468; 8кок III 172; Варбот 142; Тгаиїтапп 241. — Див. ще рух.
[рунянка] (бот.) «зозулин льон, Ро-ІуІгісЬит»; — похідне утворення від руно «густа довга вовна»; пор. іншу назву цієї рослини [пустоволос], а також її німецьке найменування Наагтооз, букв, «волосяний мох». — УРЕ 9, 520. — Див. ще руно*. — Пор. рунатка.
[рупа*] «яма для картоплі»; — болг. [рупа] «ямка; улоговина», [ропа] «тс.», м. рупа «улоговина», схв. рупа «дірка, отвір; нора», слн. гідра «яма, нора»; — псл. гира «заглиблення», пов’язане чергуванням голосних з гураіі «рити, копати» (п. гурас зі§ «копатися», ч. гу-раїі «рити, довбати», слц. гураі’ «глибоко рити, копати», вл. гурас «рити; колупати»); — споріднене з лит. гибріі «колупати, длубати», гаируїі «довбати, копати», гайраз «віспина», гаиріе «тс.», дісл. гаиї «діра, отвір», дангл. геоїап «рвати, ламати», двн. гоиЬ «грабіж», лат. гитреге «ламати», дінд. гбрат «діра, печера»; іє. *геир-, похідне від *геи-«рити, рвати». — Фасмер III 518—519; Вгйскпег 458; МасЬек Е8ЛС 527; Младенов 564; 8кок III 172—173; Мікі. ЕАУ 283; Вй^а ЙЙ II 543—546; ТгаиР глапп 240; Маїгепаиег ЬЕ 17, 190— 191; Рокоту 868—870. — Див. ще рвати, рйти*.
[рупа2] (ент.) «личинка хруща» Нед, [рупник] «гедзь (личинка гедзя?)», [рупниця] «тс.» тж; — п. гир «вид глиста, людський гострик, ЕпІегоЬіиз», [гира], ч. гоир «тс.», гоирісе «водяний черв’як»; — псл. гира, гирь; — не зовсім ясне; можливо, давнє запозичення з німецької мови (днн. гйр(р)а, пізнє свн. гйр(р)е, нвн. Йаире «гусінь»); не
виключений також зв’язок з псл. гира «заглиблення», гураїі «рити, копати». — Вгйскпег 469; НоІиЬ—Кор. 315. — Пор. рупити.
[рупетя] «шум, гуркіт» ВеЛ, [рапу-тє] «тс.» ВеЛ; — п. гироіас «стукати», [гир-їир-їир] (звук стуку у вікно), ч. гира! «тріщати, хрустіти», гирої «шум», гир (виг.) «хруп, хрясь», слц. гирпйі’ «трахнути», гир (виг.) «трах», болг. заст. рупбта «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»; — нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов; пор. укр. репет «сильний гамір, шум», рип, рипіти, роптати, ропотіти та ін. — НоІиЬ—Ьуег 426; НоІиЬ—Кор. 318.
[рупеха] «сорочка з грубої тканини» Нед; — очевидно, результат видозміни форми [рубаха] «тс.», можливо, під впливом п. гиріесіе «мотлох, дрантя». — Див. ще рубатина.
[рупити] «цікавити», [рупати] «тс.; бути бажаним»; — р. [рупить(ся)] «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре», [рупа напала] «затужити» (за домівкою, рідними), [руплйвьш] «дбайливий, старанний», бр. рупіцца «старатися, непокоїтися», руплівьі «дбайливий», рупньї, рупатлівьі «тс.», п. (заст.) гиріс «гризти, кусати; непокоїти, кортіти», гирііхуу «дбайливий», гирлу «тс.», ч. тії гоиру «бути неспокійним, нестриманим», [гоироуіїозї] «невитриманість, примхи», болг. (заст.) рупая «вимагаю»; — загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з р. рьїпаться «турбуватися, метатися, пориватися», укр. рйпа-тися «тс.» (Куркина Зтимология 1971, 74), з лит. гйреіі «цікавити(ся); дбати», гйрезїіз «турбота», гйриз «дбайливий, старанний», дінд. гйруаіі «має біль у животі», горауаіі «відламує» (Преобр. II 224; Карский РФВ 49, 21; Вгйскпег 469); припускається зв’язок з ч. гоир «глист», п. гир «тс.», тоді первинне значення дієслова — «бути неспокійним», як діти, хворі на гельмінтоз (МасЬек
Е5ЛС 519; НоІиЬ—Ьуег 424; ХиЬаІу 51. а сі. І 1, 249—250) або як вівці, хворі на ценуроз (вертячку), коли гельмінти потрапляють у мозок (НоІиЬ—Кор. 315); пор. німецький фразеологізм Каиреп іп Корі ЬаЬеп «бути диваком, мати примхи» (букв, «мати гусінь у голові»); пов’язується з *гйра «яма», гураіі «копати» (ЛакоЬзоп ІД8ЕР 1, 268). — Фасмер—Трубачев III 519; Ляпунов Меіап-£ез Міккоіа 125—126; Вгйскпег К2 42, 363; 45, 29; Ла^іс А151РН 7, 154; Тгаиі-гпапп 240; МйЬІ,—Епсіг. III 571—572.
рупія* «грошова одиниця в Індії, Індонезії та ін.»; — р. рупия, бр. рупія, п. слц. гиріа, ч. гиріе, вл. гирі]а, болг. рупйя, м. рупи)а, схв. рупи/а, слн. гирца; — через посередництво західноєвропейських мов (пор. англ. ги-рее, н. Рйріе, фр. гоиріе «тс.») запозичено з гінді; гінді гйріуаЬ «тс.» походить від дінд. гйруагі «карбоване срібло; срібна монета», пов’язаного з гйрагі «форма; окраса». — СІС2 739; КораІігізкі 854; НоІиЬ—Ьуег 426; КІеіп 1365—1366.
рупія2 (бот.) «Рирріа к»; — р. рупия, п. гиріа «тс.»; — засвоєна з но-волатинської наукової номенклатури назва, утворена від прізвища німецького ботаніка Кирріиз. — БСЗ 37, 385; 5ЛР VII 1399.
рупор «труба для посилення звуку»; — р. болг. рупор, бр. рупар «тс.»; — через посередництво російської мови запозичено з голландської; гол. гб-ерег «рупор; крикун» пов’язане з гбереп «кричати, кликати», спорідненим з нвн. гиїеп «звати», дангл. Ьгбрап, Ьгберап, дфриз. Ьгбра «тс.», дісл. зкгар «теревені», лит. зкгеЬеІі «шарудіти, шелестіти», псл. *зкгеЬ1і, укр. скребти.. — Черньїх II 128; Фасмер III 519; Горяев 304; К1и§е—Міігка 612. — Див. ще скребти.
рура* «труба; [дуло, ствол Нед]», рурка «трубка; [дуло Нед]», [рурки] «кліщі у коваля» О, [рула] «цементовий циліндр колодязя» НикНикБЛ, [руля] «дуло» Нед; — бр. [рура] «труба», руля «дуло», п. гига «трубка; (заст.)
дуло», ч. гойга, ст. гйга, слц. гйга, вл. гоїа, нл. гога «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. Кбгіге «трубка» (двн. гбг(г)а < гбгеа «стебло очерету, трубка») пов’язане з КоЬг «труба; очерет», двн. гбг «очерет», спорідненим з гот. гаиз «тс.», можливо, також з лит. гизеїі «бути в русі, бути зайнятим», псл. гихг, укр. рух. — Шелудько 46; Вгйскпег 469; МасЬек Е5ЛС 519; Но-ІиЬ—Буег 424; НоІиЬ—Кор. 315; ЗсЬиз-1єг-5є\ус 1233; МікІ. Е\У 282; КІи^е— Міігка 605. — Пор. рух.
[рура2] «духовка» О; — результат скорочення слова [братрура] ([бра-ґрура]) «тс.» (див.).
[рурочник] (бот.) «гриб Воіеіиз Е)і11.» Мак, [рурчасті] «трубкоцвіті, ТиЬиІіПогае» Мак; — п. гигкохуе «тс.», слц. гйга «трубчасте стебло рослини»; — похідне утворення від рура «трубка»; пор. інші назви гриба ВоІеІиз Е)і11.; [дудчак, цівочник, трубчак] (Мак 57); термін [рурчасті] виник, можливо, як часткова калька лат. ТиЬиІійо-гае, в якому основа ІиЬиІа «трубочка» є зменш, від ІиЬа «труба, трубка». — Див. ще рура*.
рус «житель давньої Русі», русак «росіянин», русизм, русини «українське населення Буковини, Галичини і Закарпатської України», русист, русистика, русифікатор, русифікаторство, русифікація, русичі «народонаселення давньої Русі; русини», [русна-кй] «русини», [русняк] «русин», русь «населення давньої Русі», руський «російський; (заст. зах.) український; [росіянин]», русифікувати, [русіти] «ставати російським» Нед, [зрушити] Ж, Куз, обрусіти; — р. русский, бр. рус-кі, др. русь «русь (населення)», п. гиз-кі, ч. слц. вл. Риз «росіянин», болг. русин, м. Русин, схв. Рус, слн. Риз «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; здебільшого вважається запозиченим із скандинавських мов через фінське посередництво: пор. фін. Риоізі «Швеція», ест. Рооізі «тс.», яке зводиться до дісл. гбртепп або гбркагіаг «веслярі,
мореплавці» (Фасмер III 522—523 з дальшою літературою; Вгйскпег 469; Младенов 564; Зкок III 174); інші гіпотези будуються на положенні про місцеве, південне походження назви, у тому числі з індоарійських мов, зокрема від дінд. гакза- «світло, світлий» (Трубачев ВЯ 1981/2, 11; Булаховский и совр. язьїкозн. 122), з кельтських мов (як пов’язаної з назвою племені лат. Риї(Ь)епі «рутени») та ін. — Ткаченко УМШ 1959/6, 64—66; Стрижак Ети-мол. словник літописних геогр. назв Півд. Русі 117—126; Свєнціцький РМ 1936/2—4, 59—62, 103—107, 158— 162; Прицак ВЯ 1991/6, 115—129; Фасмер—Трубачев III 522—523; Преобр. II 226; Агеева 116—153; Попов Назв. нар. 46—63; Менгес 55; Розропсі Р51 37/1, 35—50. — Пор. росіяни, рутенці.
[русавець] (бот.) «зозулинець, Ог-сЬіз 12. Нед, Куз, Мак», [русавка] «пахуча трава, АпіЬохапїЬит осіогаіит Б.» Мак, [русавка-пахнївка, русянка-пахнівка Нед] «тс.»; — очевидно, пов’язане з русалка, русалії', назва могла бути зумовлена тим, що цими запашними рослинами, які цвітуть у травні—червні, прикрашали оселі під час русалій (на Зелені свята); зозулинець використовувався для лікування в народній магії. — Носаль 84; Вісюліна— Клоков 118. — Див. ще русалії. — Пор. русаля.
русавка, русалка — див. росел-ка.
русак* (зоол.) «заєць сірий, Еериз еигораеиз», русачий', — бр. русак, п. гизак; — запозичення з російської мови; р. русак пов’язане з русьій «світло-коричневий із сіруватим або жовтуватим відтінком»; іншу породу зайців названо теж за кольором: р. беляк; тлумачення р. русак як «російський заєць», на протилежність європейській породі (Даль IV 114), помилкове. — ССРЛЯ 12, 1586; Преобр. II 226; Акса-ков Записки ружейного охотника 4; 8 XV V 774. — Див. ще русий.
[русак2] (іхт.) «великі оселедці»; — р. [русак] «найбільші прості оселедці», ч. заст. газ «російські сардини», гизпа-сек «тс.», слц. гиз «вид невеликої риби; шпроти»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з Русь. — МасЬек Е8ЛС 525. — Пор. руслик.
русалії «весняний обряд у давніх слов’ян», [русали] «перший день Петрового посту; жіноче свято в цей день», [русаля] «Зелені свята», [русалля] «п’ятниця перед Зеленими святами» О, русальний, [русавні дні] «останній тиждень перед Зеленими святами» О; — р. русалии «весняне язичницьке свято у давніх слов’ян на честь померлих», бр. русаллі «тс.», др. русалии «весняне язичницьке свято у слов’ян; язичницькі обрядові ігри, що проводилися під час русалій; язичницькі ігри взагалі», п. [гизаіпа пос] «русальна ніч», ч. гиза-ііе «язичницьке свято в час літнього сонцестояння, на честь померлих», ги-засіїа «тс.», слц. КизасПа (заст.) «Зелені свята», болг. русалйя «учасник обрядових ігор під час Русального тижня», Русаля «Русальний тиждень», м. руса-лща «учасник обрядових ігор; самі ці ігри», схв. русали (русале) «Зелені свята», стел. роусАлиьь; — давнє, дохристиянських часів, запозичення у давньоруську мову з латинської, можливо, через посередництво південнослов’янських, звідки також сгр. роооаХіа «Трійця»; лат. Козаііа «свято поминання померлих (одним з атрибутів якого були вінки з роз)», Козагіа «тс.» утворені від гбза «роза, троянда»; у західнослов’янських мовах є книжним запозиченням зі східнослов’янських. — Фасмер III 520; Преобр. II 224—225; Горяев 304; Вгйскпег 469; МасЬек Е5ЛС 525; Но-ІиЬ—Еуег 426; НоІиЬ—Кор. 319; Младенов 564; Зкок III 175; Мікі. Е*ЛІ 283; ХУаІсІе—Ноїт. II 443. — Див. ще роза.
русалка* «водяна німфа», [русавка, росалка Нед, русальна НедГ «тс.», лісова русалка «мавка», русалковий, русалчачий, русалчин, русальний, [ру-савний] «русалковий» О, [росауний]
«тс.» О, Русальчин великдень «четвер на Зеленому тижні», русалкувати «бути русалкою»; — р. русалка, [русавка], бр. болг. русалка, п. гизаїка, ч. гизаїка, гизаїка, слц. гизаїка, м. русалка, схв. русалка, слн. гизаїка; — утворено в східнослов’янських мовах від др. руса-лии «весняне язичницьке свято у слов’ян»; за давніми віруваннями, русалки — втілення душ померлих дівчат (в обрядових русальних іграх відбився культ померлих); у західнослов’янських мовах відповідні слова є книжними запозиченнями зі східнослов’янських. — Кобилянський Мовозн. 1980/ 1, 46—47; Черньїх II 128; Фасмер III 520; Преобр. II 225; Десницкая Сл. язьїкозн. 1983, 91—92; Львов Лексика ПВЛ 61; Вгйск-пег 469; МасЬек ЕЗЛС 525; НоІиЬ—Ьуег 426; Младенов 564; 5кок III 175; Мікі.
ЕАУ 283. — Див. ще русалії.
[русалка2] (ент.) «бабка, ЬіЬеІІиІа Куз; ванеса, Уапезза ЕаЬг. Нед», [русавка] «тс.» Куз; — п. гизаїка (великий яскравий метелик) ванеса, Уапез-за», болг. русалка «комаха одноденка»; — результат перенесення на комах назви русалка «водяна німфа»; перенесення пов’язане з давніми віруваннями про перевтілення душ померлих не тільки в інших людей, а й у тварин, комах та ін.; пор. подібного походження бабка, р. бабочка «метелик», лат. МітрЬаІісІае (родина метеликів). — Див. ще русалка1.
[русаля] (бот.) «півонія лікарська, Раеопіа оїПсіпаїіз» Мак, [рожа, (ружа) русадельна, рожа русальна, рожа русальчана] «тс.» Мак; — пов’язане з русалії, мабуть, через великі гарні квіти, що розцвітають на початку літа (під час русалій); корені півонії вживаються в медицині, у тому числі народній. — Вісюліна—Клоков 187. — Див. ще русалії. — Пор. русавець.
[русета їдальна] (зоол.) «калонг крилан їстівний, Ріегориз есіиііз» Нед; — неясне.
русий, [рбсий] «русий», русявий, [русявець] «блондин» Куз, [русявйна]
«блондинка» Нед, [русявйнка] «тс.» Нед, русявка, русявчик, [русіти] «ставати русявим» Нед, русявіти; — р. русий, бр. руси, др. русии, п. гизу, ч. слц. гизу, болг. м. рус, схв. рус, слн. гйз, с.-цсл. роуст»; — псл. гизь < *гисІ8ь «червонуватий, рижуватий», похідне від тисЬ «рудий»; — відповідає кореневій частині в лит. гайзуаз «червонуватий», гйзуаз «темно-коричневий», гизеіі «жевріти», гизіез «жаровня», лтс. гизіз «коричневий», гйза «іржа», лат. гиззиз «червоний, рижий»; виведення як запозичення від лат. гиззиз «червоний» (йо-тапзку ЛЙ8рг 15, 127) необгрунтоване. — Фасмер III 521—522; Преобр. II 225—226; Горяев 304; Вгйскпег 469; МасЬек Е8ЛС 526; НоІиЬ—Ьуег 426; НоІиЬ—Кор. 319; Младенов 564; 8кок III 173; Мікі. Е\У 283; Тгаиїгпапп 239; Кагиііз II 138—139; МйЬІ.—Епсіг. III 563—564; АУаІбе—Ноїт. II 455. — Див. ще рудйй.
русгіни — див. рус. русколіх — див. лускоріх.
Руслан (чоловіче ім’я), Руслана (жіноче ім’я); — р. Руслан, фолькл. Ерус-лан, Руслана, бр. Руслан, Руслана', — запозичено в давньоруську мову з тюркських; пор. тур. Аїр Агзіап (ім’я сельджуцького хана), пов’язане із загальним ім’ям тур. агзіап «лев», тат. арислан, кирг. арстан, [арслан], чув. араслан «тс.», що походять від ар. агзіап «тс.»; запозиченню могло сприяти те, що слово в тюркських мовах вживалося як позитивний епітет, коли йшлося про багатиря, героя; — звукову форму Руслан, зближену з Русь, замість р. фольк. Еруслан уперше вжив Пушкін у поемі «Руслан и Людмила». — Вл. імена 83; Фасмер III 520—521; Спр. личн. имен 451; Мелиоранский ИОРЯС 10/2, -72.
[руслик] «російські сардини» Нед; — запозичення зі словацької мови; слц. гизіе «мариновані оселедці» є похідним від гиз «вид невеликої риби; шпроти». — Див. ще русак2.
руслйця (бот.) «трав’яниста рослина, ЕІаїіпе Ь.» СУМ, Нед, руслицеві
«Еіаііпасеае», руслицюваті, [руслицьо-ваті Мак] «тс.»; — пов’язане з русло; назва зумовлена поширенням руслиці в неглибоких водоймах, заплавних луках, по берегах, болотах; пор. іншу назву одного з видів руслиці [намулок звичайний] Мак. — Вісюліна—Клоков 262; УРЕ 9, 521—522. — Див. ще русло.
русло «річище, заглиблення в грунті, по якому тече річка, струмок СУМ, Куз, [гирло річки]», [руслище] Нед, русловйй, прирусловий; — р. русло, слц. заст'. гизіо (з рос.); — загальновизнаної етимології не має; найбільш імовірною є спорідненість з лит. гизеіі «текти», гизпбіі «повільно текти», Ка-йзує, Кизпїз (назви річок); менш обгрунтованими є зближення з рух, рушити (Брандт РФВ 22, 144), рйти, рвати (Да^іс АЇ81РИ ЗО, 629), ав. габЗаЬ- «річка» (Маїгепаиег ЕР 17, 192), лит. г^зіі «рубати», гапїуіі «надрізувати» (Вегіа] Езе]і 140). — Черньїх II 128; Фасмер III 521; Преобр. II 225; Горяев 304; Вида КК І 480.
руст (архіт.) «камінь з грубо обтесаною лицьовою поверхнею», рустика «рельєфне мурування або облицювання рустом», рустувати «оздоблювати рус-том»; — р. бр. болг. руст «руст», п. гизіук «оздоба з дерева з необдертою корою; необроблений камінь», ч. гизіі-ка «будова з грубо обробленого каменю», слц. газі «необроблений камінь», схв. рустика «будова з необробленого каменю», слн. гйзііка «будова з грубо обробленого каменю»; — термін, утворений на базі лат. гйзіісиз «грубий, необроблений, сільський», похідного від гйз «село». — СІС2 739; Кораіігізкі 854; НоІиЬ—Еуег 426; АУаІсіе—НоТт. II 454. — Див. ще рум2.
рустй — див. рути.
[рустикальний] «селянський»; — запозичення з польської мови; п. гизіу-каїпу (заст.), як і ч. гизїікаїпї, слц. гиз-іікаїпу, схв. рустикалан, слн. гизііка-Іеп «тс.», походить від пізнього лат. гизіісаііз «сільський», пов’язаного з лат. гизіісиз «тс.», похідними від гйз
«село». — Кораіігізкі 854; НоІиЬ—Еуег 426. — Див. ще рум2. — Пор. руст.
рута* (бот.) «Йиіа Б.», [рутавка] «козлятник лікарський, (Заіе^а оїїісіпа-Ііз» Нед, [рутівка] «тс.» Нед, рутвиця «ТЬаІісігит Б.», [рутиця орликолиста] «ТЬаІісїгит ациііе^іаеїоііит» Нед, [рутйчка] «рівноплідник рутвицевий, Ізоругит іЬаІісігоісІез» Нед, рутка «Еи-тагіа Б.», [рутовка] «козлятник лікарський» Мак, рутові, рутовий, рутвя-нйй, [рутявий] «рутяний» О, рутянйй; — р. рута, бр. рута «рута», [руцвянка] «рутвиця вузьколиста, ТЬаІісігит ап-^изїіїоііит», п. гиіа, [гиіка] «рутвиця», слц. вл. нл. гиіа, ч. гоиіа, ст. гйїа «рута», когі гоиіа «козлятник», схв. рута, слн. гйїіса «рута»; — запозичення з латинської мови; лат. гйіа «тс.» походить від гр. рйтг| «тс.», етимологічно неясного. — Акуленко 135; Огієнко РМ 1938/3, 136; Фасмер III 523; Преобр. II 226—227; Горяев 305; Вгйскпег 470; МасЬек Е8ЛС 520; НоІиЬ— Еуег 424; НоІиЬ—Кор. 315; ЗсЬизіег-8е^с 1254—1255; Мікі. ЕУ7 283; Кіи-£е—Міігка 587—588; АУаІсІе—Ноїт. II 456; Ргізк II 667.
[рута2] «писанка з малюнком, який містить схожий на тризуб знак»; — пов’язане з назвою рослини рута, оскільки її листки, двічі або тричі перис-торозсічені, нагадують відповідні знаки. — Див. ще рута1.
[рутаня] «корова червоної масті» О; — очевидно, результат видозміни незасвідченої форми *руданя, пов’язаної з рудйй (див.).
рутеній «хімічний елемент Ри», рутен «тс.» Куз, рутенієвий; — р. болг. рушений, бр. рутзній, п. гиіеп, ч. гиіЬепіит, слц. гиіепіит, схв. руте-нй}(ум), слн. гиіепі] «тс.»; — засвоєно з новолатинської наукової номенклатури; нлат. РиіЬепіит утворено на основі слат. РиіЬепіа «Русь», оскільки цей елемент було одержано в 1844 р. російським хіміком К.К. Клаусом (1796— 1864) з руди платини, видобутої на Уралі. — СІС2 739; Волков 45; Фигу-
ровский 111; КораІігізкі 854—855; НоІиЬ—Ьуег 426.
рутенці «українське населення в Австро-Угорській імперії», рутенський; — п. заст. гиіегізкі «український»; — запозичення з німецької мови; нім. Ки-Нтепе «русин, житель Галичини, Закарпаття або Буковини» походить від слат. йиіепі (йиігіепі) «руси, жителі Русі», що з’явилось у середньовічній латині, а потім і в Німеччині як результат книжного пристосування до етноніма русин назви колишнього галльського племені йиіепі «рутени». — Прицак ВЯ 1991/6, 126—129; Фасмер III 520; 81. \ууг. оЬсусЬ 657; МІЧТЕЗг II 466. — Див. ще рус.
[рути] «ридати, ричати; звучати» Нед, [рувати] «плакати» Она, [рустй «ревти; ридати Нед»; — р. [руить «ревти, галасувати, плакати», [рюить «тс.», бр. [русьць] «плакати, ревти», др. рути, рову «ревти, мукати», рюти, реву «ревіти», п. ги]ка «рев бика (лося) під час гону», ч. г(]’еп (< *ги]’ьп'ь) «жовтень», гагї «вересень», ст. гаги] (< *га ги]е) «тс.» (осінні місяці, коли ревуть олені), гйіі «ревти», слц. гисаі’ «мукати (про худобу), ревіти (про биків, оленів), голосити, густи (про хвилі)», вл. гис «мукати, ревти» (про корову, оленя), гисе «рев», болг. руен «буйний, пінявий» (про потік), (заст.) руен «вересень», руян «тс.», м. руе «гуде, дзвенить, дзюрчить», руен «буйний» (про коня), схв. ру]'ан «вересень», слн. г]йіі «ревіти», стел, роути, ровж «ревіти»; — псл. гиіі/г]иіі «ревіти», звуконаслідувального походження; — зіставляється з лтс. гйкі «ревіти», снн. гіііеп «тс.», дінд. гиуаіі «реве», лат. гОтог «глухий шум, гул», гр. (Ьрооцаї «ревіти, вити»; іє. *гй-/геи-/гои- «ревіти»; кореневий г у звуконаслідувальних утвореннях може виступати в слов’янських мовах з різними голосними: го-, гу-, ге-, гь- та ін. — Фасмер III 532; Преобр. II 192—193; Вгйскпег 468, 476; МасЬек Е8ЛС 532; НоІиЬ—Ьуег 428; НоІиЬ—Кор. 324; 8сЬизіег-8е\ус
1249; Младенов 565; 8кок III 133; МікІ. ЕАУ 279; Тгаиітапп 241; Рокоту 867. — Див. ще ревіти. — Пор. руя.
рутйна «побоювання змін, слідування шаблону», рутинер, рутинерство; — р. болг. м. рутйна, бр. руці-на «рутина», п. гиіупа «тс.; вправність, досвід», ч. гиііпа, гоиііпа «вправність, досвід», слц. вл. гиііпа «тс.; рутина», схв. рутйна, слн. гиііпа «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. гоиіі-пе «рутина; навичка, вправність» є вживаною в переносному значенні формою демінутива від гоиіе «дорога», пов’язаного з лат. гиріа (у виразі уіа гиріа «виламана (в скелі) дорога»), дієприкметником від дієслова гшпреге «розбивати, руйнувати». — СІС2 739; Черньїх II 128—129; Фасмер III 523; Преобр. II 227; Горяев 451; 81. \ууг. оЬсусЬ 658; НоІиЬ—Ьуег 426; НоІиЬ—Кор. 319; Оаигаі 658; ОатіІІзсЬе^ 775. — Див. ще банкрут. — Пор. корупція, рота*.
[рутити1] «міцно й багато спати»; — неясне.
рутити2 — див. рота2.
[рутній] «пречистий, непорочний» Пі (сюди ж і сполучення, наведені в словнику Б. Грінченка: «Ой купало, рутній Іване», «Ой мій рутній Боже»); — очевидно, пов’язане з рута як назвою рослини, що здавна символізувала чистоту, незайманість; пор. п. зіас гиік^ «не виходити заміж» (букв, «сіяти рутку»), гисіапу \уіапек «рутяний вінок» — знак, символ дівочої незайманості, нл. гизапу \уепк «тс.». — Див. ще рута*.
рух, [рухавка] «рух, заворушення, повстання», [рухало] «двигун» Куз, ру-ханйна, [руханка] «спорт» Куз, [рухй-ня] «рух; велике господарство» ОДру-хівня] «спортивний зал» Куз, [рухло] «все майно» Нед, [руховйк] «спортсмен» Куз, [руховність] «рухоме майно» О, рухомість, [рушалка] «важіль, підойма» Куз, [рушанє] «ущерб місяця» Л, рушення (заст.) «рух; ополчення», рушій, [рухавий] Нед, рухлйвий, рухлявий, [руховйтий] Нед, рухомий.
рушійний, [рушний] «рухливий», рухати, рухнути, рушати, рушати «брати, чіпати» СУМ, (Ме), [рушатися] «ворушитися (зі сну)» Ме, рушити, [безрух] «нерухомість» Куз, [безрухий, безрушний] тж, відрух, зрушення, зрушити, [зрущик] «зрушувана деталь пастки», знерухбмити Куз, знерухоміти, [изрух] «рух; вивих» Пі, [наруши-ти\ Ж, [знати святий неруш] «не чіпати чужого» Ме, [неруш\ен]ний] «непорушний» Куз, [незрушний] «тс.», [не-нарушний] «недоторканний» тж, [непо-рухбмий] «нерухомий», непорушний, нерухомий, нерушимий, обрушити, порух, [поруха] «грижа Нед; зміщення органа», [порушенйця] «тс.» Нед, [порухай] «палиця до печі» Мо, [порушич] «тс.» Мо, [поруш] «потяг до крадіння» Нед, Куз, порушити, [проруха] «помилка Пі; штовханина Нед», розрух, розруха-, — р. [рух] «загальна тривога, неспокій (натовпу)», рухнуть, рушить, бр. рух, др. рухо «рухоме майно», рушати «переміщувати», п. ч. слц. вл. гисЬ, нл. гиз «тривожний рух, метушня», болг. руша «руйнувати», м. руши, схв. рушити, слн. гйзйі, стел, розшити «тс.»; — псл. гихь «рух»; — споріднене з лит. гиоза «підготовка», гибзїі «готувати, споряджати», гайзіі «рити, копати», гайзіз «печера», гйзуз «льох», ЛТС. ГЇ1О88 «РУХЛИВИЙ, ДІЛОВИЙ», ГЦ8ЄПІ8 «рухливий сніг», гаизі: «згрібати, мести», свн. гйзсЬ «напад», двн. гбзс(і) «спритний; свіжий», нвн. [гизсЬеІп] «квапливо працювати», дісл. газі «руїни», гузк]а «рвати», шв. гава «вириватися», лат. гио «руйнувати(ся), обвалюватися)»; іє. *геи-/гои-/гй- «рити, рвати, рушити»; виводити ч. гисЬаІі «руйнувати» з *£гисЬа1:і (МасЬек Е8ЛС 523) немає достатніх підстав. — Черньїх II 129; Фасмер III 524, 525; Преобр. II 227—228; Горяев 305; Потебня РФВ 4, 191; Вгйскпег 466—467; Но-ІиЬ—Кор. 319; 8сЬизґег-8е\Ус 1254; Младенов 564, 565; 8кок III 167; Харитонова 77; Мікі. ЕАУ 285; Тгаиїтапп 241; Ггаепкеї 750; Кагиііз II 129—130;
Рокоту 332, 871. — Пор. рвати, рити*.
[рухва] «ринва, жолоб» Нед, Пі; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з рух, рухати(ся).
рухлий «пухкий, розсипчастий; крихкий», [рухлядь] «щось старе, по-гниле, трухляве» 81. г ПІ. 12, рухляк (геол.) «мертель, осадова гірська порода», [рушати] «сапати (картоплю)» О; — р. рухлий «пухкий, розсипчастий», ч. [гисЬаІі] «орати землю», [шзапіпа] «оранка»; — не зовсім ясне; здебільшого розглядалося як похідне від рух (Фасмер III 524; Варбот 88; Преобр. II 227; Горяев 305); зіставляється також з лит. гайзіі^ гаизій «рити, копати» (МасЬек Е8ЛС 523); на українському ґрунті може розглядатися і як результат контамінації рихлий і рух. — Черньїх II 129. — Пор. рйхлий, рух.
ручай «струмок», [руней] «тс.» Ч; — р. руней, [ручай], бр. ручай, др. ручай, ручеи, ручии, п. гисга], ч. (поет.) гасе), слц. гиса], болг. руней-, — загальновизнаної етимології не має; здебільшого пов’язується з болг. руквам, рукна «политися; [спалахнути]», руна «дзюрчати, буркотати», схв. преручити «перелити; пересипати», ч. [гисаГ] «струменіти», що містять корені звуконаслідувального походження; припускався зв’язок з рука (з первісним значенням «рукав, побічне русло») (Преобр. II 228) і з ч. [шеї] «швидкий», п. гдегу «тс.» (НоІиЬ—Ьуег 425; НоІиЬ—Кор. 317; Варбот 104—105). — Черньїх II 129; Фасмер III 524—525^ Горяев 305; Вгйскпег 467; МасЬек Е8ЛС 522; ЗсЬиз-їєг-Вє’аю 1249; Маїгепаиег ЬГ 17, 182— 183; Мікі. ЕАУ 282. — Пор. ручий.
ручий (заст.) «беручкий; [охочий Корз]», [ручний] «міцний, належний, гідний» Нед; — р. [ручий] «меткий, спритний, вправний», бр. [ручнй] «вдалий, добрий», [ручь] «зручність», п. гдегу «швидкий, прудкий, жвавий», ч. (заст.) гйсі, гоисї «тс.», гйсі «належний, справний, гарний», слц. гйсі «меткий, спритний; гарний, порядний», вл. гисе «швид
ко, жваво, прудко», слн. гбсеп «зручний, меткий, вправний»; — не зовсім ясне; виводилося від пДа «рука» спочатку як «зручний, вправний» (МікІ. ЕАУ 276; Горяев 304, Доп. II 32; МасЬек Е8ЛС 522; НоІиЬ—Ьуег 425); реконструювалося також псл. *г<?с- «швидкий», що зіставлялося з дангл. галс «прямий, гордий, сміливий», дісл. гаккг «прямий», дінд. гпіаіі «потягується», г]гаЬ «швидкий» (ЗгоЬег РЕ 14, 601 — 602) або псл. *г9к-/гик-, що пов’язувалося з ручай «струмок» (первісно як «швидкий потік»), — Варбот 104—105; Вгйскпег 455; НоІиЬ—Кор. 317; 8сЬиз-Іег-5е\ус 1249. — Пор. ручай.
[ручійка] (орн.) «ріннйк, Сіпсіиз ациаіісиз» Куз, Шарл; — пов’язане з ручай', назва зумовлена тим, що рін-ники гніздяться біля води. — Див. ще ручай.
[ручковгій] «папушний» (про тютюн); — неясне.
руш (у виразах анї руш «ні на крок; кінець, годі, все», кроком руш, не руш «не чіпай, не займай»); — фразеоло-гізована форма 2-ї ос. одн. наказового способу дієслова рушати, рушити. — Див. ще рух.
рушнйк «довгастий шматок тканини для витирання; декоративна тканина», [ручник] «тс.»; — р. [ручник, рушнйк], бр. ручнік, [рушнік], п. г§сг-пік, ч. слц. гиспїк, болг. [р'ьченйк], м. рачник, схв. ручник, ручинйк «тс.»; — похідне утворення від рука (первісно шматок тканини призначався головним чином для витирання рук). — Ткаченко УМЛШ 1986/12, 76—78; НоІиЬ—Ьуег 425. — Див. ще рука. — Пор. рушнйця.
рушнйця «вогнепальна ручна зброя», [ручнйця] «тс.», [рушникар] «виготовлювач рушниць» Нед, [рушникарство] Нед, рушнйчник, рушничний', — р. [ручнйца, рушнйца], бр. [ручніца, рушнїца], п. гизгпіса, (заст.) гисгпіса, [гизпіса, гизпіа] «тс.»; — запозичено з чеської мови (можливо, через польське посередництво); ч. гиспісе «тс.», як і
слц. (заст.) гиспіса «пищаль, рушниця», є похідним від гика «рука», оскільки означало зброю, яку воїн міг переносити в руках, на відміну від важкої гармати; зіставлялося також із стел, оржжик, р. ружье (МікІ. Е\У 281). — Вгйскпег 469; МасЬек Е8ЛС 523; Но-ІиЬ—Ьуег 425; НоІиЬ—Кор. 318. — Див. ще рука. — Пор. рушнйк.
[рушт] «ґрати, решітка» Нед, [рошт] «тс.» Нед, [рушта] «решітка (під кухонною плитою)» О, ст. рошт/ь (1627); — бр. [рошт] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. гизгі, (заст.) гозгї, гозі, гизі, гозї «тс.», як і слц. гозі «залізна решітка в печі», вл. гозїу, нл. гиз-іа «тс.», походить від нім. Козі «ґрати; колосники», двн. тозі «багаття, вогнище», гбзґа «решітка для смаження, сковорода», пов’язаних з нвн. гбзіеп «смажити», двн. гбзіеп «тс.» і споріднених з гол. гбозіа «решітка, таган». — Шелудько 46; Вгйскпег 470; 81. \ууг. оЬсусЬ 657; Кіи^е—Міігка 609. — Див. ще ростбіф. — Пор. риштувати.
руштбвання, руштунок — див. риштувати.
[руя] «гін (у тварин)» Нед, [руй-нйй] «похітливий, любострасний» Нед; — р. [рувень] «вересень», [рюень] «тс.», бр. [руя] «зграя вовків чи собак у період гону», [руйка] «гін», [руїна] «тс.», [руїцца] «збиратися в зграї в період гону», др. рюен-ь «вересень», рюить «тс.», п. слц. вл. ги]а «гін», ч. п]е, ст. гй]е «тс.», п)еп<*гиіьп'ь «жовтень», схв. ру]ан «вересень»; — псл. гиіа/гіиіа «ревіння; гін», похідне від дієслова гиіі/гіиїі «ревіти»; малося на увазі ревіння оленів і под. в період гону. — Фасмер III 532; Преобр. II 192; Горяев 297; Вгйскпег 468; МасЬек Е8ЛС 532; НоІиЬ—Ьуег 428; НоІиЬ— Кор. 324. — Див. ще рути.
[рци] «кажи» ВеЗн, [рціт] «кажіть», [я рцу] «кажу» тж; — форма 2-ї ос. одн. наказового способу від ректй «казати, говорити» (див.).
рюкзак «заплічний мішок»; — р. рюкзак, бр. рукзак, ч. слц. гикзак, схв.
руксак «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Кискзаск «тс.» складається з основ іменників Кіїскеп [Киск-] «спина», спорідненого з англ. гісі^е «гребінь гори, хребет», дангл. Ьгус§, дісл. Ьгу§§г «тс.», Ьгй^а «купа», лит. кгіаик-іаз «ребро», лат. сгих «хрест», і 8аск «мішок». — СІС2 739; Вишнякова РЯШ 1975/1, 62—63; НоІиЬ—Ьуег 425; Кіи-§е—Міїгка 611. — Див. ще сак*. — Пор. жак*.
рюм, рюма, рюмати, рюми, рю-мбк, рюмса, рюмсати — див. рум .
рюш «густо зібрана смужка тканини для оздоблення одягу»; — р. рюш, бр. руш, п. гіизга, гизга, ч. гуз, схв. рйш «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. гисЬе «рюш; вулик» походить від гал. гйзса «кора (під якою жили бджоли), виготовлена з кори річ». — Фасмер III 534; Кораіігізкі 846; НоІиЬ—Еуег 427; Паигаї 659; Оа-тіПзсЬед 784.
[ряб] «гра в хрещика», [рьоб] «тс.»; — неясне.
рябець (орн.) «шуліка, Мііуиз Вас.», [рабиць] «тс.» Мо, [рабчий] «яструбиний» Нед; — очевидно, похідне утворення від рябиш, назва може бути пов’язана із забарвленням пір’я птаха; закономірний у діалектній вимові варіант [рабиць] може зближуватися з [ра-бунок] «грабіж, здобич», [рабівнйк] «грабіжник», [рабувати] «грабувати», оскільки шуліка полює і на свійську птицю. — Див. ще рябйй.
рябий, [рябатий] «ластовинчатий» Нед, рябенький, [рябинкйй] «рябий» Нед, [рябканйстий] «строкатий», рябуватий, [ряб] «брижі на воді» Ч, [ряба] «ластовинка» Нед, рябйзна, [рябінка] «віспинка» Нед, [рябка] «тс.» Нед, [рябки] «ластовиння» Чаб, рябко «собака або кіт рябої масті», [ряббк] «віспинка», ряботйна «тс.», ряботйння «віспини; плями; брижі», рябуха «пістрявий предмет або тварина; хвороба тютюну — бурі плями на листі», [ряб-цун] «людина з віспуватим обличчям Корз; різнобарвний домотканий килим»,
[рябчик] «кличка рябого собаки; сорт кавунів (з темними смугами)», [рябчун] «різнобарвний домотканий килим», [рабчун] «цупка ряднина для застилання» Я, рябити, рябіти(ся), ряботіти, рябішати', — р. ряббй, [рябьій], бр. рабьї, п. ]аг2^Ьаїу «у крапках, у цятках», ч. [іегаЬу] «тс., смугастий», слц. ]агаЬ(аї)у «строкатий», іагаЬіі’ за «рябіти», нл. ]ег]еЬаіу «у крапках», болг. [ребум] (присл.) «брижами»; — псл. сх. *г^Ь’ь «строкатий», *егеЬ’ь, *ег^Ь’ь, *аг^Ь"ь «тс.»; — припускається спорідненість кореня *г$Ь- з *геЬ-, *гьЬ- < *гЬ-> що виступають в лит. гаїЬаз «строкатий», лтс. гаіЬз «тс.», прус. гоаЬап «смугастий», ірл. гїаЬасЬ «строкатий, плямистий», двн. егрГ «темний», дісл. ]агрг «коричневий», а також з *грЬ- «рубати, робити зарубки»; іє. *еге-ЬЬ-, *ого-ЬЬ- «темний, строкатий»; висловлювалася думка, що прикметник є давнім похідним від назви птаха *г^Ьь «рябчик», подібно до голубйй від голуб, вороний від ворон (МасЬек Е81С 223). — Черньїх II 133; Фасмер—Трубачев III 534—535; Преобр. II 239—240; Зіаіузкі І 506—507; Вгйскпег 200; Но-ІиЬ—Ьуег 222; НоІиЬ—Кор. 152; ЗсЬиз-іег-8е\ус 428—429; 8кок І 758; Вегіа] Е88Я І 227; ЗССЯ І 73—76; Вегп. І 274—275; Мікі. Е'М 275; Тгаиїтапп 104—105; Рокоту 334. — Пор. горобина, рябчик1,2.
рябйна, рябка — див. горобина.
[рябіти] «боятися» Сизько, Чаб, [рябкйй] «боязкий» тж; — видозмінене запозичення з російської мови; р. ро-беть «боятися», рббкий «боязкий» пов’язані з [робя] «дитина», др. робь «раб, невільник». — Фасмер III 487; Преобр. II 205—206; Вгйскпег 459; Мікі. ЕМ 225. — Див. ще робйти.
рябко «каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна», [рябки] «вид м’ясної запорозької страви» Пі, [рябчик] «холодник, сировець, холодець» До; — похідні утворення від рябйй; назви зумовлені, очевидно, кольоровою неоднорідністю страв. — Див. ще рябйй.
рябчик* (орн.) «лісовий птах родини тетерукових, Теїгазїез Ьопазіа», рябець; — бр. рабчьік «тс.»; — запозичення з російської мови; р. рябчик, ря-бец «рябчик», рябка «куріпка», похідні від ряббй «рябий» (за строкатим забарвленням), пов’язані з р. ст. орябь «куріпка», яке відповідає укр. [брябка] «рябчик лісовий». — Черньїх II 133. — Див. ще брябка.
рябчик2 (бот.) «Ргіііііагіа Ь.», [рибець] Мак; — р. рябчик, бр. рабчьік «тс.»; — похідне утворення від рябий; назва зумовлена рябим малюнком різнобарвних квітів цієї рослини. — СУМ VIII 921. — Див. ще рябйй.
рявкати «гавкати; голосно говорити, кричати», рявкіт; — р. рявкать, вл. га\ссес «глухо ричати»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гавкати, нявкати і под.; коренева частина близька до ревти.
ряд «сукупність однорідних предметів або істот, витягнутих в одну лінію; договір, угода; [порядок Нед; уряд Нед; черга; кінська збруя]», ряди «коло осіб, об’єднаних певними стосунками; [деталь ткацького верстата (дощечка з двома отворами); порядок Нед; устрій Нед]», [рядило] «розпорядник» О, [ря-дйтель] «управитель, розпорядник» Нед, рядовий, рядовйк (заст.) «рядовий солдат», [рядбвич] «тс.» Нед, [ря-дойко] «ряд» О, рядок «кілька слів, літер, розміщених в одну лінію», [рядна] (заст.) «умова, договір», рядчик «підрядчик», ряджений, [рянна] «хазяйка» Нед, рядйвий «працьовитий» Куз, рядковий, рядний «договірний; [акуратний, хазяйновитий; працьовитий О]», [ряннйй] «порядний, путящий» Нед, О, рядком, [рядно] «нарядно», рядом, рядйти(ся), [рядувати] «обходити ряд сидячих людей, пригощаючи», [безпорядщина] «безладдя» Я, [безуряддя] «тс.» Я, вряд, вряджати, [вйряд] «вирядження» Я, виряджати, відрядження, відрядник «той, хто працює за відрядною оплатою», відрядність «система відрядної оплати
праці», відрядний, [зряд] «убрання; часто» Я, [зрядйти] «нарядити, убрати» Я, зряду, заряд, зарядка, [зарядник] «архітектор; керівник, управитель» Ж, [зарядчик] «керівник, управитель» Ж, зарядний, заряджати, [зарядом] «підряд, без вибору» МСБГ, [зауряд] «звичайно», [знаряд] «знаряддя; зброя», знаряддя, знаряджати, знарядйти, [їз-підряду] «підряд» Ж, [нарадя] «знаряддя» Ж, [нарядка] «тс.» Ж, [наряддя] «вбрання» Ва, наряд, нарядник, нарядний, наряджати, надрядковий, [не'ряд] «непорядок» Ж, обряд, обрядовість, [обрядно] «підряд», опорядження, опоряджувальний, опоряджати, [переряж-ка] «переодягання» Нед, переряджений, підряд, підрядник, підрядність, підрядчик, підрядковий, підрядний, підрядчицький, порядність, порядок, порядковий, порядний, поряд, [пбря-ду\ «по порядку», порядкувати, розряд, розрядка, розрядник, розряд-ність, розряджати, рознарядка, розпорядник, розпорядок, розпорядливий, розпоряджатися, споряджати, спорядження, сурядний, сурядність, уряд, урядник, урядовець, урядовий, [урядйти] «прикрасити», [уряжати] «тс.», урядувати, [урєдно] «добре, порядно» ВеЗн; — р. ряд, бр. рад, др. ряді>, п. Г2Д.СІ, ч. гасі(а), слц. гасі «ряд», гіасі «посуд; інструмент; інвентар», вл. г]асі(а), нл. гесі, болг. м. ред, схв. ред, слн. гесі, стел. рддч»; — псл. г^бь «ряд», пов’язане чергуванням голосних з *огрсіь]е «знаряддя; справа»; — споріднене з лит. гіпсіа «ряд, лінія», лтс. гіпсіа «тс.», гІ5і, гіесіи «упорядковувати»; далі зіставляється з гр. араріоисо «укладаю», арНрб^ «сполучення», аріО-рб<; «число» (Регззоп Вейг. 857), а також з сперс. гапсі «слід», гапсійап «тесати» (ЗсЬеЙеІохмЙг 'М/КМ 34, 227), лат. огсіо «ряд» (Масіїек Е8ЛС 528— 529). — Черньїх II 133—134; Фасмер III 536; Преобр. II 240—241; Горяев 309; Петлева Зтимология 1980, 36— 41; Вгйскпег 474; НоІиЬ—Ьуег 427; НоІиЬ—Кор. 321; ЗсЬивіег-Зеигс 1218;
8кок III 122—123; Ондруш Зтимология 1984, 176—177; МікІ. Е\У 276; Ресіег-8еп К2 38, 310; 2иЬаїу АІ81Р6 15, 496; Кагиііз II 123—124; Зндзелин СБЗ 198; МйЬІ,—Епсіг. III 527. — Пор. оруда, рядати, ряжа, ряжанка.
[рядати] «осуджувати, ганити, гудити» Нед, [ряда] «причепа, сперечальник», [рядалйвець] «тс.», [рядалйвий] «причепливий» тж; — пов’язане з ряд, пор. рядити «вести розмову, розмовляти», судйти-рядйти «міркувати, розмірковувати», р. [ряд] «суд, розправа», др. рядити «судити», рядт> «суд; судовий вирок». — Див. ще ряд.
рядити — див. ряд.
[рядлб] «зерно в кісточці плоду»; — неясне.
[ряднйк] (бот.) «армерія, Агтегіа» Нед; — очевидно, похідне від ряд; мотивація назви неясна; пор. іншу назву цієї рослини [рівнумка] Мак. — Див. ще ряд. — Пор. рядовик під родовик.
рядно «простирадло або покривало з ряднини», ряденце, ряднина «цупке домоткане полотно», [рядовина] «груба тканина», [рядовйнка] «скатерка» Л, [радянка] «віхоть з ганчірок» ЛЖит, ряднинний, рядняний, [рядовий] «рядняний», [рядовйнний]; — р. рядно «товсте полотно; виріб з нього», бр. радно «тс.», п. гг^сігіпа «рідка тканина»; — похідне утворення від ряд: первинним було, очевидно, прикметникове значення «яке тчеться рядами (в чотири підніжки)»; менш імовірне давнє значення «широкий мішок, лантух, що зшивався з шести полотен» (Преобр. II 240); зв’язок з рід-ьк-ь, семантично можливий (рядно — грубе полотно, яке тчеться по рідкій основі і з легким прибоєм), а також підкріплений паралельними утвореннями в російській мові (р. рядно — [редно], [ряднина — редни-на, рядовйтина — редовйтина]), є, очевидно, вторинним. — Москаленко УІЛ 44; Чумакова Зтимология 1968, 171 —175; Фасмер III 537; Горяев 307. — Див. ще ряд.
рядовик — див. родовик.
[рядуха] «потерть, потерта, м’ята солома, погане, зіпсоване листя тютюну і под.» Нед; — очевидно, результат видозміни деетимологізованої назви рябуха «хвороба тютюну, при якій на листках утворюються численні бурі плями, що поступово призводять до відмирання вражених тканин» (р. рябуха «тс.», бр. рабуха «хвороба тютюну»), — Див. ще рябий.
рядюга «ряднина», [радюга] «ряднина для застилання; домотканий килимок» Л, рядюжка, [рядужка] Куз, [рядюжкй] «військовий одяг і спорядження» Нед, [редюга] «доморобна товста ряднина» Л, [ридюга] «зношене старе рядно; неякісний ткацький виріб» Корз; — бр. [радюга] «ряднина», [радзюга, рздзюга] «тс.»; — очевидно, результат контамінації семантично споріднених слів рядно і дерюга-, може розглядатися і як збільшувальна форма від рядно (див.).
ряжа «посудина з ручками (переважно для миття в лазні); [начиння, знаряддя, необхідні для чого-небудь]», ряжка «посудина з ручками; [цебер для годівлі худоби Л]», [ражка] «цебер для годівлі худоби» Л, [рамка] «мілка дерев’яна посудина з клепок, без вушок» Корз; — р. [ряжка] (зах.) «посудина для миття в лазні», [рямка] «тс.; помийниця, відерце», бр. ражка «дерев’яна посудина для різних господарських потреб», рамка «тс.», слц. гіасі «начиння, посуд; порядок»; — псл. *г^сі-іа, пов’язане з г^бь «порядок», г^сШі «рядити, розпоряджатися, господарювати»; пор. знаряддя, ч. пагасИ «начиння». — Преобр. II 241—242; Фасмер III 537. — Див. ще ряд.
ряжанка «топлене незбиране молоко, заквашене сметаною»; — р. [ря-женка] (з укр.), бр. ражанка, [ряжанка, раженка] «тс.»; — результат видозміни форми *ряженка, пов’язаної з [рядити] «приправляти»; за народною етимологією зближується з пра.-жити. — Див. ще ряд.
рязка, рєзка — див. ряса2.
[рязнйй] (мед.) «грижовий» О; — неясне.
ряма, рямено, рямина, рямка, рямо, рямці, рямця — див. рама*.
рями, рямити — див. рама2.
[рямпати] «цвірінькати; тріщати»; — очевидно, адаптоване запозичення з польської мови; п. гг^роііс «погано грати (на скрипці і под.)», [ггетроііс] «тс.» відповідає укр. [ряпкати] «скрипіти, тріщати, видавати різкий звук»; пов’язання з п. ггд.р «задниця» (Вгйскпег 474) недостатньо обґрунтоване. — Див. ще ряпкати.
[рянда1] «лата, рейка на кроквах (на яку кладуть черепицю)» О, [рян-дячка, рянтище] «тс.» О; — не зовсім ясне; очевидно, є видозміненим зворотним запозиченням слов. *§г^сіа «жердина, перекладина» з неслов’янських мов (пор. такого походження укр. [ґрйнда] «поличка; гряділь; шлагбаум» < рум. §гіпсіа «балка»).
рянда2, ряндавий, ряндйна, рян-дя, ряндяр, ряндячка — див. ранда2.
рянна, ряннйй — див. ряд.
Грянути] «ревнути» Нед; — очевидно, пов’язане з ревти; характер зв’язку неясний.
[ряпкати] «квакати» О, [ряпчати] «скрипіти, тріщати, видавати різкий звук» Нед; — п. гг^роііс «погано грати на музичному інструменті», ч. [гареї] «грюкати, стукати», вл. г]арас «тріщати, скрипіти», г]аро1ас, г]ероїас «тс.», г]аро! «тріск, скрип», нл. г]араз «тріщати, скрипіти», цароіаз «тс.»; — псл. *г^р-/гер- «скрипіти, тріщати», звуконаслідувального характеру; зіставляється з гар-, гор-, гьр-, гьр-. — МасЬек Е5ЛС 529; НоІиЬ—Дует 418; НоІиЬ— Кор. 311; 8сЬизіег-8е\сс 1220. — Пор. рапати, репати(ся), рипіти, роп-тати.
[ряпуха] «ропуха»; — результат контамінації іменників [рапавка], ропуха «тс.» і дієслів [ряпкати] «квакати», [ряпчати] «скрипіти, тріщати». — Див. ще рапавка, ропуха, ряпкати.
ряпушка (іхт.) «невелика риба родини лососевих, Соге^опиз аІЬиІа Б.»; — бр. рапушка «тс.»; — запозичення з російської мови; р. ряпушка е одним з діалектних новотворів (поряд з [ря-пуш, ряпуша, ряпушина, ряпужина, ряпуха, ряпуга, ряпукса, ряпуса, ря-пус, рйпус, рипуса, рйпукс, рйпукса] «тс.»), що виникли в російських північних говірках на основі запозичень з фінських мов: пор. вепс. гариз, ест. гааЬіз, гааЬиз, карел, гіарйз, гіарйкзе, фін. гаариз, саам. репас «тс.»; помилковим є зближення з ряб (*рябуиіка — за кольором луски) і нім. Каире «гусінь» (Преобр. II 242), а також з лтс. гет-рапз «короткий і товстий» (Маігепаиег ІД 18, 261). — Фасмер—Трубачев III 538; Усачева Исслед. по слав, язьїкозн. (Сб. С.Б.Бернштейну) 465—469; Шме-лев ВСЯ V 192—193; Каїіта 211.
ряса1 «верхній одяг православного духовенства», ряска «тс.», [рясник] «у рясі (піп)» Нед, підрясник; — р. ряса, бр. раса, болг. расо, м. раса, расо, схв. раса; — запозичення із середньо-грецької мови; сгр. расгоу «чернечий одяг» походить від слат. газит, дієприкметника до дієслова гасіеге «скребти, чистити; змивати», пов’язаного з госіеге «гризти, терзати; розмивати» і спорідненого з дінд. габай «скребе, гризе»; пом’якшення відбулось, очевидно, під впливом рясний «густий, пишний; широкий (про одяг)». — СІС2 739; Огі-єнко РМ 1938/3, 137; Фасмер III 538; ИОРЯС 12/2, 271; Преобр. II 242.
[ряса2] «бахрома Нед; торочки О; колос проса, вівса; волоть, мітелка у рослин, віночок», [ряса] «складка, фалда» Нед, [рясйця, ряснйця, ріса] «тс.», [ряска] «сережка на дереві; колос проса, вівса, мітелка», [рєска] «мітелка Нед; колос вівса; волоть; бахрома (?) О», [рязка] «цвіт кукурудзи» Нед, [рєз-ка] «тс.» Нед, [рисянка] «кукурудза» ЛЧерк, ряснота, рясота, [ріснота Нед, рісота], [ріснйця] «вія» тж, [ряснйця] «тс.» Німчук, рясний, [ріс-нйй] Нед, ряснйстий, [рісницеватий]
«віястий» Нед, [рісоватий] «тс.», [рясйти] «робити складки; гаптувати золотом», [рясувати тж, рісйти, рісува.-ти] «тс.», рясніти, ряснішати, обря-снйти «густо вкрити», [парісний] «рясний» (про дощ) Нед; — р. [ряса] «ряд, низка’ нитка намиста», [ряска] «тс.», бр. [раса] «паросток; остюк», [ряссе] «лахміття, подраний одяг», [ря-сище] «тс.», др. ряса «бахрома», рясь-но «вія», рясьнт> «бахрома, прикраса», п. гг^за «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса», гг^зпу «рясний», ч. газа «фалда; вія», слц. гіаза «фалда; колос; сережка», гіазпаїу «рясний», вл. г]аз «вія», болг. реса «мітелка; сережка; бахрома», м. реса (бот.) «вусик», реси «бахрома; (бот.) сережки», схв. реса (бот.) «сережка (на вербі, березі); (анат.) язичок (у гортані)», мн. ре-се «бахрома», слн. теза «остюк; волосинка; бахрома (на одязі)»; — псл. г^за «щось пишне, густе»; — загальновизнаної етимології не має; найімовірніший зв’язок з г^д'ь «ряд» (*г^сі-8а) (Фасмер III 539; Преобр. II 242; Горяев Доп. І 32); розглядалося також як похідне від псл. *г^р-заН, спорідненого з нвн. [гатрїеп] «дерти, смикати, скубти» (МасЬек Е8ЛС 529); мало вмотивовані зіставлення з решето (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181), р. [ремье] «лахміття» (Локі АІЗІРЬ 28, 10), з дінд. газапа «шматок; пояс», газ-па «тс.» (Младенов 560; 8кок III 131; 8сЬизІег-8е\ус 1220— 1221), газ-ші-Ь «мотузка» (Мікі. Е\¥ 276—277) або з нвн. Кізре «мітелка» (Горяев 308). — Німчук 310, 331; 8Ье-уєіоу НізБ рЬопоІ. 132; Фасмер III 539; Вьігонная Белар. лінгв. З, 57—59; Вгіїск-пег 477; НоІиЬ—Кор. 321. — Див. ще ряд. — Пор. ряска.
[рясйти] «трусити» Нед, Пі, [ряса-ти] «потрушувати гілкою» Пі; — очевидно, пов’язане з ряса «волоть, мітелка, колос» (див.).
ряска (бот.) «Бешпа Б.», [ряса Нед, раса Л, рєска Нед, ріска Нед] «тс.», ряскові «Бешпасеае»; — р. ряска, бр. раска, п. гг^за «ряска», ч. газу «водо-156
рості», ст. газа «ряска», слц. гіазу «водорості», вл. г]аза «ряска», схв. гезіпа «водорість», слн. теза «ряска»; — псл. *г^за «тс.», тотожне з *г^за «щось пишне, густе; бахрома». — Фасмер III 538; МасЬек Лт. гозїі. 302; Е8ЛС 529; НоІиЬ—Кор. 321; 8сЬизїег-8е\ус 1220— 1221.
ряст (бот.) «Согусіаііз Месііс.; зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою; [первоцвіт весняний, Ргігпиіа уєгіз Б.; проліска дволиста, Зсіїїа Ьіїоііа Б.; ряска, Еетпа Нед]», [ряс] «ряст Мак; проліска дволиста Л», [ряска] «ряст повний, Согусіаііз зоїісіа ЗтііЬ.» Мак, рястка «ОгпйЬо§а1ит Б.», [раст] «ряст Мак; первоцвіт весняний; анемона дібровна, Апетопа петогоза; медунка лікарська, Риїтопагіа оШсіпаііз Нед», [растка] «рястка зонтична, ОгпйЬо-§а1ит итЬеІІаІит» Нед, [расть] «ряст порожнистий, Согусіаііз сауа 8сЬуп єі Коег.» Мак; — р. [ряст] (пд.) «первоцвіт весняний; проліска дволиста», [раст] «тс.; хвилівник, АгізІоІосЬіа го-Іипсіа», [рбстики] «проліски»; — очевидно, в звуковій формі [раст] пов’язане чергуванням голосних з ростй; звукова форма ряст виникла під впливом прикметника рясний; у південних російських говірках запозичено з української. — Див. ще ростй. — Пор. рост.
[рясть] «вміст, зміст» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з п. Ігезс «тс.».
рятувати, ратувати, ратівля Куз], рятівнйк, [ратівнйк Куз], рятів-нйцтво Куз, рятувальник, [рятун], [рятунка] «рятівниця», рятунок, [ра-тунок Нед], рятівнйй, рятівнйчий, рятувальний, рятункбвий, [зарату-нок], порятівля, [поратівля Нед], порятівник, [поратівник], порятунок, [поратунок]; — р. [рятувать, рато-вать, ретовать], бр. ратаваць, п. га-іо\уас, ч. геїоуаїі, слц. гаіоуаГ, вл. геїо-угас, нл. геіоугаз «рятувати»; — через посередництво польської мови запозичено з німецької; нвн. геНеп (двн. (Ь)геі-Іеп) «рятувати, визволяти» споріднене
з гол. гесісіеп, дфриз. Ьгесісіа, дангл. Ьгесі-сіап, аЬгесІсІап, дінд. згаіЬауаіі «звільняє». — Фасмер III 447—448; Вгіїск-пег 454; МасЬек Е8ЛС 513; НоІиЬ— Ьуег 419; Зскизіег-Зешс 1212; МікІ. ЕМ 273; Кіи^е—Міігка 597.
[ряф1] «лікоть; стара міра довжини» Нед; — п. [гуї] «міра довжини, лікоть», слц. геї (заст.) «аршин, лікоть (одиниця виміру і вимірювальний прилад)», схв. риф «лікоть (міра довжини, близько 65 см)», рйфа «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. геї (гбї) «стара міра довжини (близько аршина)» походить від нвн. Неії «зв’язка, обруч; стара міра довжини, особливо для міряння тканин». — 8кок III 139; ММТЕЗг III 454—455. — Див. ще рйхва.
ряф2 — див. рйхва.
ряфа, ряфати — див. рафа.
[ряха] «чепуруха» Чаб; — очевидно, зворотне утворення від р. неряха «нечепура», похідного від [ряхаться] «наряджатися», пов’язаного з рядйть-
ся «тс.», ряд. — Фасмер III 539. — Див. ще ряд.
ряхатися — див. рахатися.
[ряхкати] «квакати» О, [ряхкоті-ти] «тс.», [ряхла] «бубонці», [ряхтач-кй, ряхтила] «тс.» тж; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до ряп-кати «тс.» (пор.).
ряхтіти «блищати, мерехтіти, [шуміти Нед]», [рехтйти] «мерехтіти» Нед ряхтлйвий «мерехтливий», [ряхтянйй] «блискучий»; — неясне; можливо, пов’язане з мерехтіти', зіставлення з коренем слів [ряса, рясйти], рясний (Кобилянський Мовозн. 1972/3, 78) мало обгрунтоване.
ряцьки, ряцькувати — див. рак*.
ряшка (вульг.) «обличчя», [ряха] «тс.» Чаб, [рашка] (знев.) «велике, кругле, повне обличчя» Корз; — р. [ряшка] (вульг.) «обличчя», [ряжка] «тс.»; — результат перенесення назви *ряшка < ряжка «кругла посудина». — Див. ще ряжа.
[са] (вигук для відгону свиней; вигук для повертання коней ліворуч) Ку-риленко, [а са, аса Ж] «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [за] (вигук до псів; вигук для повертання волів ліворуч), [є] за] (вигук для підгону корів), пов’язане з ч. [зава] «ліворуч» (при повертанні волів), слц. заза «тс.», не зовсім ясне; вважається результатом редукції вигуку ч. к зоЬе «до себе». — МасЬек Е5ЛС 534. — Пор. ксббі.
саам «представник народу саамі», саамі, мн. саами; — р. саами, саамьі, бр. саам, саамьі; — через російське посередництво запозичено із саамської мови; саам. ЗаЬте «саам», мн. Затек пов’язане з Бата (назва країни), спорідненим з фін. Зиоті «Фінляндія». — Фасмер III 540; Попов Назв. нар. 85— 87; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимо-обог. 57.
[сабадашки] «веселі пісеньки, небилиці, анекдоти» СУМ, Нед; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. згаЬасіоз «розгнузданий, розпущений» є похідним від вгаЬасі «вільний», яке зводиться до псл. зуоЬосіь «вільний», зуоЬосіа. — ММТЕЗг III 641, 642—643. — Див. ще свобода.
сабадйла (бот.) «БаЬасііІІа оШсіпа-Ііз»; — р. сабадйлла, бр. сабадйла, п. заЬасіуІа, ч. заЬасііІІа, слц. заЬасііІа, схв. сабадйла-, — запозичення з наукової ботанічної номенклатури; нлат. за-Ьасііііа походить від ісп. сеЬасШІа, зменш, від сеЬасіа «ячмінь»; назва зумовлена подібністю цвіту сабадили до колосу ячменю; ісп. сеЬасіа походить від лат. сіЬаІа, дієприкметника жін. р. від сіЬа-ге «годувати худобу», пов’язаного з сі-
Ьиз «корм», етимологічно неясним. — СимоновиЙ 411; КІеіп 1369; АУаІсіе— Ноїґп. І 210—211.
сабайон «підлива зі збитих з цукром жовтків, вина і прянощів; напій, виготовлений у такий спосіб»; — р. сабайон, бр. сабаен «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. заЬауоп «вид крему; сабайон; лікер» походить від іт. гаЬаіопе (гаЬа^Ііопе) «солодкий крем», яке зводиться до іллір. заЬаіа «напій з ячменю». — СІС2 740; Паигаї 643; Мезііса 2089.
сабан (заст.) «примітивний плуг»; — р. бр. заст. сабан «тс.», слц. заЬап «примітивний двоколісний дерев’яний плуг»; — запозичення з тюркських мов; тур. тат. крим.-тат. заЬап «плуг, соха», узб. сабон споріднене з аз. са-пан «тс.», дтюрк. заЬап «плуг для волів; рілля». — СІС 574; Фасмер III 541; Преобр. II 243; Дмитриев 542; Шипова 267; БокоїзсЬ 138; Пазапеп УегзисЬ 402.
[сабанйти] «дуже лаяти», [сабані-ти] «дуже довго лаятися» Корз, [цаба-нйти] «грубо докоряти; лаяти; надто багато просити (про ціну); підіймати»; — р. [сабанить] «галасливо плакати (про дитину); сильно дути (про вітер); сильно витікати (про воду); валити (про дим)»; — неясне.
сабантуй «народне свято у башкирів і татар з нагоди закінчення весняних польових робіт; жорстокий бій»; — р. бр. сабантуй; — через російське посередництво запозичено з татарської і башкирської мов; тат. сабан тує (народне свято) складається з основ сабан «плуг» і тує (туй) «бенкет, свято», спорідненого з каз. кирг. той «тс.». —
Фасмер—Трубачев III 541; Боровой Путь слова 237; Шипова 268. — Див. ще сабан.
сабаш, сабаиіівка, сабаиіувати — див. шабаш.
сабе — див. цабе.
[сабина] (бот.) «яловець козацький, Зипірегиз заЬіпа Б.» Мак, [савина] «тс.» Мак; — бр. [савіна], п. заЬіпа, захеіпа, схв. савина, сомина, [савица] «тс.»; — результат адаптації латинської наукової назви рослини 8аЬіпа, утвореної шляхом скорочення назви ЗаЬіпа ЬегЬа «сабінська трава» (від назви місцевості). — КІеіп 1388. — Пор. Са-бїна.
Сабїна (жіноче ім’я); — р. болг. Сабина, бр. Сабіна, схв. Сабина; — запозичення із західнослов’янських та інших західноєвропейських мов; п. ч. вл. ЗаЬіпа, слц. слн. ЗаЬїпа, фр. ЗаЬіпе походять від лат. ЗаЬіпа (букв, «сабінян-ка»), пов’язаного з чоловічим ім’ям 8а-Ьіпиз, похідним від назви місцевості ЗаЬіпа. — Вл. імена 158; Петровский 192; Спр. личн. имен 520; 8кок III 181; Паигаї Вісі. без потз 533. — Пор. Савіна.
[саблук] «сорт яблук; дика яблуня; кислиця», [саблука] «тс.», [саблуко] «сорт зимових яблук» Ме, [савлукй] «великі зимові яблука» ВеНЗн; — р. [саблук] «сорт яблук»; — неясне; припущення про зв’язок з назвою якоїсь місцевості (Преобр. II 243; Фасмер III 541) необгрунтоване.
саботаж, саботажник, саботажництво, саботажничати, саботувати; — р. болг. саботаж, бр. сабатаж, п. заЬоІаг, ч. слц. заЬоІаг, вл. заЬоІага, м. схв. саботажа, слн. заЬоІага; — запозичення з французької мови; фр. за-ЬоІа§е «навмисне псування машин і под.» пов’язане з дієсловом заЬоІег «навмисно псувати; (первісно) кидати дерев’яні черевики (сабо) в машину з метою її псування» (КІеіп 1369); за іншим тлумаченням «стукати черевиками» з переносним значенням «швидко і погано працювати» (Паигаї 644); заЬоІег
походить від забої «сабо, дерев’яний черевик», що є результатом контамінації назв зауаіе «старий черевик», яке зводиться до тур. уаЬаІа або до баск, гараіа, гараіо «черевик», і Ьоі «чобіт», пов’язаного з Ьоііе «тс.». — Черньїх II 134; Оаигаі 644, 653; КІеіп 1369, 1388. — Див. ще ботйнок. — Пор. чобіт.
сабур (бот.) «алое, Аіое Б.; згущений сік з алое», сабура «тс.»; — р. бр. сабур «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. кирг. заЬиг, заЬуг «тс.» походить від ар. забіг, заЬг «тс.; витримка, стійкість» (алое характеризується своєю стійкістю щодо засухи). — Фасмер III 541—542; Преобр. II 243; Шипова 268—269; Дмитриев 562; Бо-коІзсЬ 139; Маїгепаиег 302; МікІ. ТЕ! II 148; Казапеп УегзисЬ 391.
Сава (чоловіче ім’я), Савко, [сави-ти] (заст.) «святкувати день святого Сави», ст. Сава (1443), Савва, Сава. «окружене або пьяньїи... старець» (1627); — р. Савва, бр. болг. м. Сава, др. Сава, п. 8аЬа, ч. слц. слн. Зауа, схв. Сава, стел. Оака; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Еа00а<;, очевидно, походить від арам. заЬа «старий чоловік, дід»; розглядається також як скорочений варіант імені Саватій (Спр. личн. имен 452). — Вл. імена 84; Петровский 192; Беринда 230; Фасмер III 542; 8кок III 208; Сопзіапііпезси 142.
саван «біле вбрання для мерця» СУМ, Нед; — р. бр. м. саван, др. савані), болг. саван, стел, сакант»; — через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. оа0ауоу «саван» зводиться до ар. заЬапіраІ «тканина, що вироблялась у Сабані під Багдадом». — Черньїх II 134—135; Фасмер III 542; МікІ. ЕУ/ 288; Таїсіє— НоГт. II 456; Егізк II 669.
савана «безліса рівнина, поросла травою (у Пд. Америці та ін.)», мн. савани «тс.»; — р. бр. саванна, п. за-АУаппа, ч. слц. зауапа, вл. захеапа, болг. савана, схв. савана, слн. зауапа; — запозичення з іспанської мови; ісп. за-
Ьапа, гауапа «тс.» походить з мови таїно (таїно гауапа «тс.»). — СІС2 740; Кораіігізкі 868; КІеіп 1388.
Савабф (одна з назв біблійно-хрис-тиянського Бога), ст. СаваоВг «войс-ка...» (1627); — р. бр. Савабф, др. Са-ваоф'ь, болг. Савабт, схв. Саваот, Сабаот, Зебаот, стел. Оавао^т», Оа-ваотт»; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Еа0асо$ походить від гебр. зеЬа’бШ, що є формою множини від за-Ьа «військо, сила». — Беринда 230; Фасмер III 542; Преобр. II 243; Младенов 566; Вуіакли]а 848; КІеіп 1369.
[савати] «совати, сувати» Нед, [са-нутися] «увірватися, ринутися» Нед; — результат неясної звукової видозміни основи совати, сунути (див.).
Саватій (чоловіче ім’я); — р. Сав-ватий, бр. Савацій, болг. Саватий, стел. Оаватии, Оав’ьват’ь; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Еа00атіо<; зводиться до давньоєврейського імені ЗаЬЬаїЬаі, похідного від заЬЬаїгі «субота». — Вл. імена 84; Петровский 192; Спр. личн. имен 452; Илчев 435. — Див. ще субота.
савган — див. салган.
[савгати] «клювати (про птахів)» ЛексПол; — неясне.
Савелій (чоловіче ім’я); — р. Са-велий, ст. Савел, бр. Савелій, болг. Савел, стел. Савєлнн, Савєлж; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Еа0єЛ-Ліос, Еа0єЛЛо<; походить від лат. БаЬеІ-Іиз, утвореного від прикметника БаЬеІ-Іиз «сабінський», похідного від БаЬеІІі «сабели (ряд племен сабінського походження); сабіняни»; ототожнення із Са-ул, укр. ст. Сауль (Вл. імена 84; Петровский 193) помилкове. — Спр. личн. имен 452; Сопзіапііпезси 142; Дворец-кий 890.
Саверій (чоловіче ім’я); — р. Саве'-рий, бр. Саверьій; — результат спрощення нормативної форми Ксаверій, що, як і р. Ксаверий, бр. Ксаверьій,
Ксавер, п. Кзахсегу, ч. Хауег, Хауегіиз, слц. Хауег, Хауег, Хауегіиз, болг. Ксаверий, Ксавери, м. Ксаверие, схв. Кса-вери]е, Ксавер, слн. Кзауег, Кзауегі], зводиться до нлат. Хауегіиз, утвореного від ісп. Хєуєг (< баск. еІсгіаЬеггі «новий будинок», назва замка, в якому жив монах, іспанський святий (XVI ст.), що першим дістав таке ім’я). — Вл. імена 61; Спр. личн. имен 427; Оаигаї Вісі. без потз 602.
Савіна (жіноче ім’я); — р. болг. Савйна, бр. Савіна, м. Савина, схв. Савина; — очевидно, через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Еа0Їуа походить від лат. БаЬі-па. — Див. ще Сабїна.
савка1 (орн.) «білоголова качка, Оху-ига Іеисосергіаіа 8сор.»; — р. савка «тс.; зимова качка, Апаз гііетаїіз», [са-утка] «зимова качка», бр. [саука] «сойка, сивоворонка»; — неясне; пов'язування з сова (Горяев Доп. І 41) недостатньо обґрунтоване. — Фасмер III 542.
савка2 — див. сак*.
[савкати] «пашіти» (про гарячку у хворого) Нед; — очевидно, експресивне утворення.
[савкй] «сорт великих зимових яблук» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з саблук «тс.».
[саврйтий] «розпущений, нестримний, дикий» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з рум. игїї «негарний, ненависний, нестерпний, непристойний».
[сав-сав] (вигук для підкликання гусей) ВеБ, [сав-сав-сав-сагб, сау-сау-сау-сагб] «тс.» Нед, [сяв-сяв-сяв] (вигук, що імітує крик індиків) Мо; — первісний вигук, очевидно, пов’язаний з наслідуванням гусячого сичання; пор. [сявкати] «ґелґотати» (про гусей, гусят), [сявкотіти] «тс.».
савул, савула — див. осавул.
[савур] «груз, мішок з піском, камінь для стійкості човна» Дз, Ісау'р] «тс.» Дз; — запозичення з молдавської чи румунської мови; молд. савурз «гравій, (заст.) баласт», рум. зауйга «баласт» походять від нгр. сга0ойра, яке виво-
диться від іт. хауогга «тс.» чи безпосередньо від лат. заЬигга «пісок, піщаний баласт», пов’язаного з заЬиІит «пісок»; пор. схв. [саворн>а] «тс.», запозичене, очевидно, безпосередньо з італійської мови, і [сабура] від тур. забита «тс.», засвоєного, очевидно, з грецької мови. — СДЕЛМ 369; ОБКМ 737; Оатіїї-зсгіе§ 787; ХУаІсіе—Ноїт. 458.
сага* «затока річки; протока, стариця; озеро або болото в заплаві річки; [вид трави на мокрих місцях О]», [сага] «болотисте, поросле очеретом місце в плавнях» Мо, [сага] «затока» Пі, [сагва] «вода в низьких місцях після розливу» Ч, [саговйна] «трава, подібна до очерету» О; — р. [сага] «улоговина біля річки, що в повінь заливається водою; довга піщана коса»; — запозичення з тюркських мов; пор. каз. сага «гирло річки»; крим.-тат. саИа «відкрите поле», тур. загіа «простір, площа», що зводяться до ар. загіа. — Кобилянський 36. наук, праць І 81; Фасмер III 543; Шипова 269; Казапеп УегзисЬ 394.
сага2 «давньоскандинавська легенда, народна поетична повість»; — р. бр. болг. сага, п. вл. за§а, ч. слц. слн. за§а «тс.»; — через посередництво німецької мови (н. 8а§а) запозичено з давньоісландської; дісл. за§а «перекази» пов’язане з дієсловом зец'а «казати», спорідненим з дангл. зес^ап, двн. за^еп, лит. закуіі «тс.», псл. зосйі «вказувати», укр. сочйти «чатувати». — СІС2 740; Акуленко 141; Фасмер III 731; РЧДБЕ 641; К1и§е—Мйхка 619; КІеіп 1372, 1389. — Див. ще сочйти.
сагайдак «чохол на лук і стріли; лук», сайдак «тс.», [сайдакар] «воїн, озброєний луком» Пі, [сайдакер] «чоловік із сагайдаком, з луком» Нед, [сай-дачник] «виготовлювач сагайдаків» Бі; — р. сагайдак (іст.) «сагайдак; лук», саадак, ст. сагадак, сагайдак «тс.», бр. сагайдак, п. заНаїсіак, за]сіак (з укр.), ч. [за]с1ак] «паперовий мішечок», слц. за]сіак «пастухова торбинка», за]-сіаска «торбина», зиісіаска «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. чаг.
сагдак «сагайдак» споріднене з монг. сагадаг «тс.; лук і стріли». — СІС2 740; Огиенко 33; Фасмер III 540, 543, 546; Одинцов Зтимология 1973, 104— 108; Шипова 266—267; Менгес 136; Вгйскпег 479; Мікі. ТЕ1 II 149; Казапеп Уегзисгі 393.
[саган] «казан; великий горщик», [саґан] «тс.; дерев’яна посудина»; — р. [саган] «миска, чашка», бр. [саган] «чавунний горщик», п. за^ап «казан», болг. [сахан] «мідне блюдо; піднос», м. саан, схв. сахан «тс.»; — запозичення з турецької або кримськотатарської мови; тур. крим.-тат. загіап «блюдо з покришкою, миска, чашка» походить від ар. заЬп «тс.». — Макарушка 12; Се-менова Сл. и балк. язьїкозн. 1983, 170; Фасмер III 543; Шипова 269; Супрун Тюркизмьі 72—74; Мікі. Е\У 287; Рад-лов IV 282; Казапеп УегзисЬ 394.
[саганйстий] «довгоногий» (про коня) Нед; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. ст. заЬап (заЬап) «дов-гань» є похідним від заЬ «сажень». — Див. ще сажень.
сагмал, сагмал — див. сакман.
саго «крупа із зерен крохмалю з серцевини сагової та інших пальм, сурогат із картопляного та кукурудзяного крохмалю», [саґівнйця] «сагова пальма» Нед, саговнйк (бот.) «Сусаз Б.»; — р. болг. м. схв. саго, бр. сага, п. вл. за§о, ч. слц. слн. за§о; — запозичено із західноєвропейських мов; н. 8а§о «саго», англ. гол. за§о, фр. за§ои зводиться до мал. за§й «тс.». — СІС2 740; Фасмер III 543; Кораіігізкі 858; МасЬек Е8.ІС 535; БокоїзсЬ 140; К1и§е—Мііг-ка 619; Оаті11зсЬе§ 788; КІеіп 1373.
[саган] (кличка пса) ВеБ; — неясне.
[сагатий] (ліс) «високодеревний, високорослий» ВеНЗн; — очевидно, через проміжну форму *сакатий пов’язане з тур. зак «стовбур, стебло».
сад — див. садити.
[садав] «я собі гадав» Нед, [сада-ла] «я собі гадала» Нед; — результат стягнення словосполучень си гадав, си гадала. — Див. ще гадати, ся*.
саджа (орн.) «Зуггйаріез рагадохиз РаІІ.»; — р. саджа, слц. задга «тс.»; — неясне. — Регіапс ЗО.
саджений «оздоблений коштовним камінням, перлами»; — пов’язане із садйти (коштовні камені «всаджують», тобто вставляють в оздоблювану річ). — Див. ще садйти.
[садженйця] «яєшня» Куз; — очевидно, результат видозміни форми смажениця «тс.» із зближенням деетимо-логізованої в даному разі основи, похідної від смажити, з основою, похідною від садйти (див.).
[сади] «сюди» ВеЛ, [садий] «тс.» Нед; — очевидно, результат діалектної видозміни форми сюдй під впливом запозиченого [тадй] «туди» (пор. діалектне утворення [сенди] під впливом запозиченого [те'нди] у виразі [сенди-те'нди]). — Див. ще сюдй.
садйзм, садйст, садистичний, садистський', — р. садйзм, бр. садьізм, п. задухт, ч. задізтиз, слц. задігтиз, вл. задігт, болг. садйз'ьм, м. садйзам, схв. садйзам, слн. заді'хет; — запозичення з французької мови; фр. задізте «садизм; (первісно) патологічна ненормальність статевого інстинкту, супроводжувана прагненням спричинити біль» походить від прізвища маркіза де Сада (де Заде, 1740—1814), автора еротичних романів. — СІС2 740; Фасмер III 544; КораІігізкі 858; Ву]акли]а 849; Оаигаі 645.
[садйкати]' «дубасити, лупцювати», саднути «ударити», садонути «тс.»; — р. садонуть «ударити»; — очевидно, пов’язане із садйти в переносному значенні «завдавати ударів»; проте заслуговує на увагу й припущення (Масйек Е8ЛС 521, 535) про існування псл. заді-іі «розбивати, розколювати» (зедаіі «тріскатись, лопатись»), до якого можуть бути зведені ці форми. — Пор. садйти, садно.
садйти, [садйтися] «силкуватися щось зробити», саджати, [сажати], са-довйти, садівникувати, [садовникова-ти Бі, садівнйчити], сад «засаджена
деревами ділянка; [посад у млині]», [саджавка] «сажавка», [саджалка] «тс.», саджалка, саджальник, саджанець, саджанка «посаджена рослина», [сажанка] «тс.», [садженйці] «саджанці, розсада» Нед, [саженйці] «тс.» Нед, садйба, [садйво] «садивний матеріал, садовина» Куз, садйльник, [садібня] «садова шкілка», садівнйк, садівнйц-тво, [саділка] «лопата для садіння кукурудзи» Мо, [садільниця] «саджанець» Нед, садка (с.-г., мисливське, тех.), [саднйця] «насадження» Нед, садбвй-на СУМ, Нед, [садовиняк] «плодожерка» Нед, [садовйще] «місце, де був сад», садбвник УРС, Г, [садовниківна Бі, садовниченко Бі], садок, садчик, [са-дянкй] «цибуля» ВеУг, [садьба] «садіння» Нед, саж «хлів (для свиней); кошик для зберігання у воді риби; [озеро в лісі Ч]», [сажа] «арешт» Нед, сажавка «ставок, копанка для розведення риби», сажалка СУМ, Л, [сажівка Ме, сажовка Ме, сажолка ЛексПол] «тс.», [сажкй] «сітка з лози для утримування риби у воді; плетений з лози тин Ва; грузькі ями в болоті Ч», сажок «хлівець», саджальний, садивнйй, садйль-ний, садівнйчий, [садьма] «сидячи» Корз, [вйсад] «висадка» Куз, вйсадка, вйсадок, вйсадочний, відсадка, відсадок, засада «засідка; принцип», [засад-ка] «засідка» Ж, [засадець] «остання хлібина, що всаджується в піч», [заса-дич, засадьок], [засадничок] «тс.» Чаб, [засадчик] «остання хлібина, зроблена з вишкребків тіста» Она, [засадистий] «міцний», [засаднйстий] «приземкуватий» ВеНЗн, [засадний] «великий, міцний, тривалий», [засаднйчий] «основний, принциповий, істотний» Она, насад «частина воза, саней», насадження, насадйтель, насаджувач, насадка, насадок (гідрологічне), осад, осад «поверх, ярус; садиба», осада (заст.) «поселення; поверх, ярус», осадка, осадник, осадок «осад», осадкуватий, осадочний, осадчий (заст.) «поселенець», [обсада] «облога» Ж, обсадка, [обсадник] «обложник» Ж, [пересада]
«перебільшення», пересадка, пересадок (с.-г.), пересадний, пересадочний, підсадка, [підсадистий] «присадкуватий» Нед, [підсадкуватий] «тс.», посад «передмістя; місце за столом для наречених; пара млинових жорен», посада, [посадець] «стілець» Нед, [посадище] «село», посадка, посадник «(іст.) намісник князя; поселенець», посадочний, посадчик (спеціальність робітника в шахті), [присада] «садиба; прищепа», присадка, присадок «палісадник», присаджувальний, присадибний, присадистий, присадкуватий, присадний, [просад] «дорога, обсаджена деревами» Бі, просадка, розсада, розсадка, розсадник СУМ, Нед, [розсадня] (у лайці розсадні на тебе) Нед, розсадний, розсадний, усадка, усадочний, узасад-нювати Куз; — р. садить, бр. сад-зщь, др. садити, п. засігіс, ч. засіііі, слц. засііі:’, вл. засігес, нл. за)газ, по-лаб. зобе «(він) садить», болг. садя, м. сади, схв. садити, слн. засійі, стел, садити; — псл. засіііі, фактитивна форма до зесІеН «сидіти»; — відповідає дінд. за-дауаіі «садить», ав. пі-забауеШ «дає себе посадовити; ставить», лит. зосГшіі «садити», гот. за^ап «тс.». — Черньїх II 135; Фасмер III 544; Вгйскпег 478— 479; БсЬизіег-Бе'мс 1263—1264; Тгаиі-глапп 259; Ргаепкеї 855. — Див. ще сидіти. — Пор. досада, надсадити, сажа1, сало1.
садно «натерта рана, зокрема у коня під сідлом», [седнб, серднб] «тс.» Нед, саднити «боляче свербіти», [осад-нйти] «натерти (коневі) рану»; — р. [садно], ссадина, саднить, др. садьно «рана», п. [засіло] «натерте сідлом місце», ч. [забаї] «боляче свербіти», ст. забпо, схв. садно «набите сідлом місце у тварини»; — здебільшого вважається пов’язаним з псл. засііїі «садити», в переносному значенні «завдавати удари» (Шанский ЗИРЯ І 72; Вгйскпег 478); зводиться також до етимологічно відмінного гіпотетичного псл. засІНі «розбивати, розколювати», зесіаіі «тріскати, лопатись», спорідненого з дінд. кзасіаїе
«розкладає, розрізає, забиває», гр. хтр-бсоу «тріска» (МасЬек Е83С 521, 535). — Пор. садйкати, садити.
саєт «тонке англійське сукно; ґатунок оксамиту», саєта, [сієта Пі, Нед] «тс.», саєтовий; — бр. саєта «тонке сукно»; — запозичення з польської мови; п. за]е!:а «тонке сукно» виводиться від іт. заіеііа, похідного від заіа «вид саржі» (пор. також фр. зауеИе, похідне від заіе «тс.»), що відбиває лат. за§а, мн. від за§ит «солдатський плащ», запозиченого з галльської мови, в якій воно було споріднене з лит. за§із «дорожній жіночий одяг», зе§їі «застібати», лтс. 8е§1 «покривати, закутувати», псл. 8£§аїі, укр. сягати. — ТСБМ У/1, 19; 83Р VIII 13; ОатіІІ8сЬе§ 788; Таїсіє—Ноїт. II 464; Ргаепкеї 770; Фасмер III 825. — Див. ще сягати.
саж — див. садити.
сажа1 «чорний осад від диму», [саджа] «тс.» Нед, [саже'р] «сажотрус», [сажйр] «тс.» Шух, [сажнйця] «сорочка, в якій трусять сажу»; — р. бр. др. сажа, п. слц. засіга, ч. заге, вл. вагу (мн.), нл. [заге] (мн.), болг. сажда, м. сага, слн. 8а)е, стел, сажда; — псл. *за-фа, пов’язане з засіііі (з^) «осідати»; — споріднене з лит. зйобгіаі «сажа, кіптява», дангл. дісл. збі «тс.». — Черньїх II 135; Фасмер III 544; Булаховський Вибр. пр. III 365; 8сЬиз1:ег-8е^с 1270— 1271; Ргаепкеї 292. — Див. ще садити.
[сажа2] «головня на кукурудзі» Дз, сажка «зона, хвороба злакових рослин», сажкові «рід нижчих грибів-парази-тів»; — бр. сажа «зона»; — результат перенесення назви сажа1 за зовнішньою подібністю чорного пилу зони до сажі. — Див. ще сажа1.
сажа3, сажавка, сажалка — див. садити.
сажень (міра довжини), [сага ВеБ, сажен Куз, сажінь Дз, сяжень Нед] «тс.», саженний, сажневий, сажньо-вйй, [саженний] «саженний» Нед, посаженний; — р. сажень, бр. сажань, др. сяжень, п. зцгегі, ч. заИ, ст. заіеп, слц. зіаЬа, вл. заіеп, нл. зегагі, болг. м.
сажен, схв. сежан>, слн. зегеп]; — псл.
*8^гепь, пов’язане з з^§аїі «простягати руку»; первісно означало довжину, вимірювану розставленими руками; зіставлення з лит. зіекзпіз «сажень» (Міккоіа ІР 8, 302) необгрунтоване. — Черньїх II 135; Фасмер III 545; Булахов-ський Вибр. пр. III 428; Вгйскпег 483; МасЬек Е83С 535. — Див. ще сягати.
сажки, сажок — див. садити.
саз (музичний інструмент); — р. саз, сааз, бр. болг. саз, схв. саз; — запозичення з тюркських мов; тур. крим,-тат. ваг «балалайка», тат. саз (східний музичний інструмент), каз. саз «музичний мотив» походять від перс, ваг «музичний інструмент; очерет». — СІС2 740; Шипова 267; ТСБМ У/1, 20; 8кок III 209; Казапеп Уегзисії 406.
сазан (іхт.) «короп, Сургіпиз сагріо Б.», [сазань] «тс.» Нед; — р. бр. болг. діал. сазан; — запозичення з тюркських мов; тур. загап, каз. узб. сазан «тс.» виводиться від ваг «мул, болото» і вважається спорідненим з чув. иіа-ран, теж запозиченим у східнослов’янські мови. — Коломиец Происх. назв, рьіб 112; Черньїх II 135—136; Фасмер III 545; Шипова 270; Бесіег 112—113, 117; Казапеп Уегзисії 406; Менгес 172. — Пор. таран1.
[сай] «крижана каша на річці, сало, шерех, шуга» ВеУг; — неясне; можливо, запозичення з тюркських мов; пор. каз. тат. телеут. шор. чаг. сай «неглибокий, мілкий»; первісне значення запозичення могло бути «крига з неглибоких прибережних місць, яка пливе навесні після великої криги». — Пор. сало2.
сайга1 (зоол.) «вид антилопи, су-гак, 8аі§а Огау» СУМ, Нед, сайгак «тс.», сайгача «маля сайгака»; — р. бр. сайга, сайгак, ч. слц. заі§а; — через посередництво російської мови запозичено з чагатайської; чаг. за)уак «серна», як і каз. сайгак «антилопа», тат. сайга, сайгак «тс.», споріднене з кар. зиііак «тс.». — СІС2 740; Макарушка 12; Фасмер III 545; Шипова 271; Дмит-риев 542; Ко^аізкі 8утЬ. Ког'мабо'мзкі
II 352—353; Бокоізсії 141; Казапеп Уегзисії 395. — Пор. сугак1.
[сайгак] «кіл висотою в ріст людини; два кілки, між якими прив’язують овець»; — запозичення з тюркських мов; пор. каз. саігакта «закріпити палку у верхньому кінці могили» (Радлов IV 222—223).
сайдак, сайдакар, сайдакер, сай-дачник — див. сагайдак.
сайка1 «вид булки»; — бр. сайка; — запозичення з російської мови; р. сайка «тс.» виводиться від ест. заі «білий хліб», фін. ааца «тс.» (Каїіта 212; Преобр. II 245), але припускається й зворотний шлях запозичення (Кірагзку ВаИепд. 68). — Черньїх II 136; Фасмер III 546.
сайка2 (іхт.) «вид риби родини тріскових, Вогео^асіиз СйпіДег»; — запозичення з російської мови; р. сайка «тс.» виводиться від сайда «вид тріски», запозиченого з фінської (фін. заіїа) або саамської мови (саам. заііе). — Фасмер III 546; Каїіта 212.
сайра (іхт.) «вид тихоокеанської риби, СоіоІаЬіз ОіІІ.»; — бр. сайра; — запозичення з російської мови; р. сайра «тс.», можливо, походить від яп. ватага «(океанські) макрелі».
сак1 (заст.) «сумка, торба; снасть для ловіння риби; [сітка для носіння трави О]», [саква] «рибальський сак; капшук для тютюну, кресала Л», [сав-ка] «різновид ятера», сакви «подвійна торба через плече, через спину коня СУМ, Нед; [капшук для тютюну, кресала Л]», [саквій] «капшук для тютюну, кресала» Л, саківки (зменш, до сакви), саковки «тс.», [саківнд] «частина рибальського сака», сачок «сітка для ловіння риби, комах у формі конуса з ручкою», підсак «рибальський сак», підсака, [підсаківка] «тс.», підсачити «піймати підсаком»; ст. сакт> (рибальський) (1665); — р. бр. болг. м. сак, п. ч. слц. зак «кошик, мішок», вл. нл. зак «рибальська сіть», слн. зак «тс.»; — очевидно, давнє запозичення з народно-латинської мови; нар.-лат. зассиз «мішок» походить від гр. оаххо^, яке зво
диться до гебр. (фінікійського) зац «мішок, вовняна тканина»; менш вірогідна думка (Фасмер ГСЗ II 273, III 170; Кі-рагзку ОЬО 129) про безпосереднє запозичення з грецької або (ОгіІепЬеск АЇ81РН 15, 491; Реізкег 67) про посередництво готської мови (гот. заккиз). — Гончаров Мовозн. 1982/3, 62—63; Фасмер III 546; НйШЛІУогіь 13; Зсгіиз-іег-8е\ус 1264—1265; МікІ. 287; Ье\уу Егєгпсіу/. 87. — Пор. бесаги, са-куля.
сак2 «верхній жіночий одяг», [сачик] Корз, сачок; — р. сак «плащ», бр. сак «жіночий одяг», п. заст. зак «плащ»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з французької мови; фр. зас «мішок» походить від лат. зассиз «тс.». — СІС2 741; Фасмер III 546; Ваихаі 644. — Див. ще сак1.
[сака] «водовозна бочка»; — болг. [сака] «міх для води», схв. сака «водовозна бочка»; — запозичення з тюркських мов; тур. крим.-тат. зака «водонос, водовоз» походить від ар. зака «тс.»; думка про молдавське посередництво (Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 138; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 170) недостатньо переконлива. — Макарушка 12; Нед. II 847; Радлов IV 241.
[сакалаш] «гра з вогнем у Великодню ніч»; — неясне.
[сакара] (бот.) «жито, 8есаІе сегеа-Іе Ь.» Мак, [сакбра] «тс.» Нед; — запозичення зі східнороманських мов; молд. секарз, рум. зесага походить від лат. зесаіе «тс.», очевидно, запозиченого з якоїсь давньої балканської мови. — СДЕЛМ 374; ОЬКМ 756; Таїсіє— НоГт. II 504.
саква1, сакви, саквій, саківки, саковки — див. сак1.
саква2 — див. саклак.
саквояж; — р. саквояж, бр. сак-ваяж, п. зак\уо]аг, болг. саквояж; — запозичення з французької мови; фр. зас де уоуа§е «дорожній мішок» складається з іменників вас «мішок» і уо-уа§е «подорож», похідного від уоіє «дорога», що зводиться до лат. УІа «тс.»,
спорідненого з дінд. уііЬі «ряд, дорога», гр. єіоато «ішов». — СІС2 741; Черньїх II 136; Фасмер III 547; КораІігізкі 859; Оаигаі 755; ІУаІгіе—Ноїт. II 778—779. — Див. ще сак1.
[сакйрка] (зоол.) «веретільниця, безнога ящірка, Ап§иіз Їга§і1із» Л; — неясне.
[сакла] «великий мішок» Нед, [са-ке'льня] «рептух, мішок для корму», [са-клинок] «сумчата тваринка» тж; — бр. [сакелка] «сумка», п. [закіеіпіа] «мішок для корму» (з укр.?); — очевидно, результат гіперистичної видозміни фонетичної форми саква, в якій в могло бути сприйняте як польське І. — Див. ще сак1.
саклак (бот.) «бруслина, Еуопутиз еигораеа Ь.; [жостір, КЬатпиз саіЬагіі-са Ь. Нед]», [саклаковаті] «жостерові, Катпеае», [саклачина] «жостір» тж, [саква] «тс.» Мак; — бр. [шаклак] «жостір», п. [закіак, зхакіак] «тс.»; — очевидно, запозичення з тюркських мов; пор. тур. крим.-тат. полов, каз. закіа «берегти, оберігати, рятувати»; тюркська назва могла бути зумовлена лікувальними властивостями кори крушини. — Яньїшкова Зтимология 1985, 45; Вгйскпег 539.
сакля «житло кавказьких горців»; — р. бр. сакля, п. закіа; — запозичення з грузинської мови; груз. захіі «будинок» утворене за допомогою префікса (з)а-від дієслівної основи *х1- «бути серед, біля»; споріднене з мегр. охог-. — ССРЛЯ 13, 57; 8ЛР VIII 14; Климов 171.
[сакма] «вузька дорога, лісовозна дорога; загін, колона» Нед; — р. [сакма] «колія, доріжка, стежка; слід людей, коней, звірів», [сокма] «тс.»; — очевидно, запозичення з тюркських мов; каз. сокпа (<8окта) «доріжка, стежка», чаг. зоктак «тс.» є похідними від основи зок- «бити» (пор. шлях від н. зсЬ1а§еп «бити»); менш переконливе зіставлення (Погодин РФВ 50, 229; Озїеп-За-скеп ІЕ 33, 258; Даль IV 129) з сок «пошук», сочйти «стежити, підстерігати». — Макарушка 12; Фасмер III 547; Шипо
ва 272; Мікі. ТЕ1 II 150; Радлов IV 256—257; Казапеп Уегзисії 426.
сакман «невелика отара ягнят з матками», [сагмал, саґмал] «тс.», сак-манник, [сакманити] «доглядати щойно народжених ягнят» Гриц, [сакману-вати] «тс.» тж; — р. сакман, сакмал, болг. сагмал «отара дійних овець»; — запозичення з тюркських мов; тур. за§-гпаї «дійна», каз. сакмал е похідним від спільнотюркської основи за§- «доїти», спорідненої з монг. за§а «тс.»; фонетична форма сакман зіставляється також з кирг. сакман(чи) «доглядач новонароджених ягнят», спорідненим з каз. са^пан «довгий батіг чабана». — Ма-карушка 12; Гриц 154; БСЗ 37, 605; Шипова 272; Казапеп Уегзисії 393.
[сакмар] у виразі [на с. (на гурт) брати роботу] «зобов’язуватись виконати різні етапи тривалої роботи (напр., сіно скосити, згребти і скласти в копиці)» Нед, [сакман] «тс. Нед; відрядно О; лісовий робітник О»; — слц. [зак-тагі] «відрядна робота»; — запозичення з угорської мови; уг. згактапу (згак-та) «наймана або поденна робота» пов’язується з згак «частина, відрізок часу, пора», успадкованим з фінно-угорського періоду. — Балецкий 51. зі. 9, 338; О II 201; ММТЕБх III 648, 653—654.
[сакомпак] «з усіма речами» Гор; — п. закит-ракит «вибратися похапцем, щодуху»; — результат видозміни запозиченого виразу нім. тії Заск ипб Раск «з усіма пожитками» (букв, «з мішком і пакунком»). — Гор 80; ЗЗР VIII 16. — Див. ще пака, сак.
сакрамент «церковне таїнство; причастя», сакраментальний «священний; традиційний», сакраментувати «причащати»; — р. сакраментальний, бр. сак-рамант, сакраментальни, п. ч. нл. вл. закгатепі «святе таїнство; священний предмет», слц. закгатепішті, болг. м. сакрамент, схв. сакрамен(а)т «тс.», слн. закгатепі (виг., лайка); — через польську мову запозичено з латинської; лат. засгатепіит «святе таїнство; зобов’язання до військової служби» є
похідним від засго «освячую, присвячую», пов’язаного з засег «святий, свячений», спорідненим з дісл. заНг «примирений», хет. закіаіз (закііз) «закон, обряд». — Кісіїїіагбі 97; Кораіігізкі 859; АУаІбе— НоГт. II 460—461.
[саксаган] «капут, смерть»; — неясне.
саксаул (бот.) «Наїохуіоп Вип§е», саксаульник «зарості саксаулу»; — р. бр. саксаул, п. закзаиі (з р.), ч. слц. за-хаиі; — запозичення з тюркських мов; чаг. саксаул, каз. сексевил, кирг. свк-сддл «тс.» виводяться від монг. зау «вид саксаулу, Наїохуіоп аштобепбгоп». — Фасмер—Трубачев III 547; Шипова 273; Дмитриев 542; 83Р XI; Казапеп Уегзисії 396.
сакси «група давніх германських племен»; — р. бр. сакси, п. закзу, ч. Баз (одн.), ст. закз, вл. закз, заз, нл. Бакзо «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Басіїзе «саксонець; (іст.) сакс» зводиться до двн. заііз «ніж, меч», спорідненого з лат. захит «камінь». — Фасмер III 548; Мельхеев 73; Ееізї 267.
саксофон, саксофоніст', — р. болг. м. саксофон, бр. саксафдн, п. вл. зак-зоїоп, ч. захоїоп, слц. захоїбп, схв. саксофон, саксофон, слн. закзоібп; — запозичення з французької мови; фр. за-хорйопе утворено від прізвища бельгійського винахідника А. Сакса (А. Бах, 1814—1894) і основи рйопе, як у §га-торіїопе «грамофон», іеіерйопе «телефон», ЩО ЗВОДИТЬСЯ ДО гр. фСОУГ) «звук, голос». — СІС2 741; Коваль 199—200; Иванов РР 1983/2, 140; Кораіігізкі 859; Ву|акли]а 850; Оаигаі 653; СатіІ1зс1іе§ 797. — Див. ще фон2.
[сакуля] «вид рибальського сака»; — болг. [сакуля] «великий мішок»; — запозичення з новогрецької мови; нгр. оаххобХа «мішок» походить від лат. зассиїа «тс.», зменш, від зассиз «мішок». — РЧДБЕ 642. - Див. ще сак1.
[сакуляти] «погано робити, халтурити» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з ч. закиІа]ба (злегка лайливий вираз, «чорт візьми»), заки1а]бо «тс.».
[сакуолка] «вишивка з вирізуванням» Л; — неясне.
[сал] «простір води, льоду, охоплений рибальськими сітями»; — р. [сал] «місце, де пливуть із сіткою»; — запозичення з молдавської чи турецької мови; молд. сал (рум. заі) «великий пліт» походить від тур. заі «пліт». — СДЕЛМ 370; ОЕК.М 733. — Див. ще сала.
[сала] «невеликий пліт із снопів для переправи речей через річку; прив’язувався до коня»; — р. [сала, сальї] «тс.; пліт з очерету», болг. сал «пліт; пором», м. сал «пліт»; — запозичення з турецької мови; тур. заі «пліт» споріднене з аз. каз. кирг. тат. чаг. сал, башк. Иал, чув. сула «тс.», пов’язаними з тюрк. сал «класти, укладати». — Фасмер III 551; Шипова 273; Мікі. ТЕ1 II 150; Казапеп Уегзисії 397; Егоров 194. — Пор. сал.
[саладрон] (іхт.) «верховодка, А1-Ьигпив аІЬигпиз Ь.» Чаб; — неясне.
[салак] (ент.) «хрущ, МеІоІопДіа уиі-§агіз ЕаЬг.» ВеНЗн, [саляник] «тс.», [са-лєник] «тс. ВеНЗн; личинка хруща», [саленик] «личинка хруща» Куз, [са-лій] «тс.»; — очевидно, похідні утворення від сало за зовнішньою подібністю борозняків до кусочків сала. — Див. ще сало1.
салака «різновид оселедця»; — бр. салака, п. заіака; — запозичення з російської мови; р. салака, салакушка «плітка, Сіиреа зргаїиз», [салага] «ялець, Сургіпиз гиїііиз; верховодка, АІЬигпиз Іисібиз» походить від фін. заіакка «верховодка», ест. заіаказ, вепс. заІа§; іт. за-Іасса «салака» виводиться від заіе «сіль» (Мез!іса 1501). — Акуленко 142; Фасмер III 549; Ьебег 77; Каїіта 212—213.
саламандра (зоол.) «Заіатапсіга Ьа-иг.»; — р. бр. саламандра, п. заіатапсі-га, ч. заіатапбг, слц. вл. заіатапсіег, болг. саламандра, саламандт>р, м. саламандра, саламандер, схв. саламан-дер, слн. заіатапбег; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. заіатап-сіге, іт. заіатапсіга походять від гр. оа-Хощаубра невідомого походження. —
СІС2 741; Черньїх II 136; Фасмер III 549; Преобр. II 246; Егізк II 673.
саламата «рідка страва із завареного борошна», [саламать] «вінегрет» Мо, саламаха «саламата, їжа з товченого часнику, хліба і квасолі», соломаха «саламата», [саламашка] «густий осадок, залишок, гуща» Ва; — р. саламата «бовтанка, рідка каша», [саломата, соломат, соломата, соломать] «тс.», [саламать] «вівсяна крупа, піджарена на салі», бр. [саламаха], п. заіатасіта «саламаха»; — неясне; пов’язувалося з сало (Преобр. II 247) або з солод (Со-болевский РФВ 66, 348—349; Преобр. II 247); зіставлялося також із гр. оакуа-ратоу «їжа з ріпи» (Фасмер ГСЗ III 170—171) і з пн.-тюрк. зоїогпа! (Мікі. ТЕ1, Нас1і!г. II 184), телеут. азіата! «каша»; пор. також каз. салма «суп з галушками». — Москаленко УІЛ 47; Фасмер III 549.
[саламур] «солона юшка, приправа до риби» Мо, [саламура] «солона юшка, приправа до м’яса; розведений кізяк для удобрення» Мо, [саламурити] «поливати (рибу) саламуром» Дз; — болг. саламура «розсіл», м. саламура, схв. саламура, слн. заІатйг]а «тс.»; — запозичення з новогрецької мови в українську через східнороманські (молд. са-ламурз «розсіл», сарамурз, рум. заіа-тйга, загатйга «тс.»); нгр. оакощоира походить від іт. заіатбіа «тс.», яке виводиться від лат. заі «сіль» і тигіа «розсіл», очевидно, спорідненого з гр. рбрсо «течу, випускаю; плачу», лит. тйгіі «розмокати», лтс. тип! «бруднити», псл. ти-гауа «мурава». — ОЬКМ 735—736; Мез-!іса 1501; АУаІсІе—Ноїт. II 130. — Див. ще мурава1, сіль.
[саландар] «поминки; панахида» Нед; — болг. сарандар «молитва за померлого на 40-й день; щоденна молитва за померлого до 40 днів», м. сарандар «молитва за померлого до 40 днів»; — запозичення з новогрецької мови; нгр. оараутарі «сороковий день» виникло з гр. тєооарахоута (> нгр. оараута) «сорок», утвореного з основ тєооарєє «чо
тири», спорідненого з дінд. саійгаЬ, псл. сеіуге, укр. чотири, і -хоута (< *хсоу-та < *(й)Кбті-), пов’язаного з 5єха «десять», спорідненим з псл. сіез^іь, укр. десять. — Пономарів Мовозн. 1973/5, 65; Фасмер ГСЗ 3 172; Егізк II 883—884; Рокоту 192. — Див. ще десять, чотири.
салат (бот.) «латук, Басїиса Б.; холодна страва із зелені», салата «тс.», салатник «миска для салату; [(бот.) пшінка весняна, Еісагіа уегпа Ншіз.]», салатниця «миска для салату», [ша-лата] (бот.) «салат, латук», салатний «світло-зелений», салатовий «тс.»; — р. салат, бр. салата, салат, п. за-Іаїа, ч. заіаї, нл. заіаї, болг. салата, схв. салата, слн. зоїаїа; — через польське посередництво запозичено з італійської мови; іт. заіаіа «соління», іпзаіаіа «салат» пов’язані з заіе «сіль», що зводиться до лат. заі «тс.». — Москаленко УІЛ 60; Дзендзелівський УМШ 1958/2, 67; Акуленко 141; НйШ-\Уог1Ь 18; Черньїх II 136; Фасмер III 549; 81. у/уг. оЬсусЬ 664; Мезїіса 799. — Див. ще сіль.
[салат] «намет, накриття», [сала-шйна] «тс.», [салаш] «гурт овець; місце, де розташовані кошари» Доп. УжДУ 4, [салашйтися] «поселятися», [сала-шувати] «жити в наметі», ст. салаись (1480); — р. [салаш] «намет», п. заіазг «тимчасова повітка, літній будиночок у полі чи лісі, польова кошара», згаїаз, ст. згаїазг «тс.», ч. слц. заіаз, болг. [салаш] «дощата колиба» (з тур.); — запозичено з угорської мови, можливо, через румунське посередництво (рум. заіаз «житло, житло пастухів»); уг. згаїїаз «нічліг; житло; бівуак» походить від тур. заіаз «намет», звідки й м. салаш «хутір, ферма», схв. салаш, слн. заіаз «тс.». — Макарушка 12; Дзендзе-левский ОЛА 1965, 124; УгаЬіе Коша-позіауіса 14,170; 81. 'Л'уг. оЬсусЬ 726; МасЬек Е83С 536. — Пор. шалаш.
[салатник] (бот.) «зав’язник, Ро-ІепШІа ІогтепііІІа 8сЬг.» Мак; — неясне.
[салба] «частина жіночого одягу» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. заІЬа «намисто» виводиться від лат. зиЬаіЬа «білувата», утвореного з прийменника зиЬ «під» і прикметника аІЬиз «білий». — УгаЬіе Котапо-зіауіса 14, 170; СДЕЛМ 370; ПЕРМ 733. — Див. ще альбом, лебідь, суб-.
[салган] «бойня із салотопнею; різник; салотоп», [салоган, салогдн] «тс.», [савган] «салотопня Бі; отара, гурт овець Мо»; — п. [заІЬап] «баранячий жир» (з укр.), болг. салхана «бойня»; — запозичення з турецької мови; тур. заІЬапе «бойня» походить від перс, за-ІаЬапе (заІІаЬЬапе) «бойня, шкуродер-ня», утвореного з основ заІІаЬі «забій худоби», що зводиться до ар. заІаЬа «здирати шкуру», пов’язаного з заІЬ «знята шкіра», і Капе «приміщення». — Радлов IV 1, 366; РЧДБЕ 644.
саленик, саленик, салій, саля-ник — див. салак.
салеп (фарм.) «висушені кореневі бульби рослин родини зозулинцевих», [салеп] «крохмалоподібний слиз із бульб зозулинця (ОгсЬіз тогіо)» Нед; — р. схв. салеп (бот.) «зозулинець, ОгсЬіз Б. і мука з його бульб», п. ч. слц. заіер, болг. салеп, м. салеп', — через нім. 8аІер (пор. також тур. за-ІеЬ) зводиться до ар. заЬІаЬ «тс.». — Фасмер III 549; 8кок III 194—195; МікІ. ТЕ1 II 151; Маігепаиег ЕЕ 19, 243.
Саливон (чоловіче ім’я), ст. Си-лоанчі (1427), Силуант> (1448), Сели-вон-ь (1498), Селіван-ь, Сілуан-ь «лБс-ник, дикий, лБсньш, боровьій; сілва, лат. л'Ьс'ь» (1627); — р. Селиван, Се-лифан, Селивон, ст. Силуан, Силу-ян, бр. Селіван, Селіфан, Селівон, п. 8уІ\уап, слц. 8іІуап, схв. Силван, слн. 8і|уап; — запозичення з латинської мови; лат. 8іІуапиз (ім’я бога лісів, полів, стад) походить від зііуа «ліс», очевидно, спорідненого з гр. фЗХоу «дерево, (мн.) дрова», лит. зйіаз «стовп», укр. шула «тс.». — Вл. імена 84; Бе-
ринда 232; Петровский 198, 200; Спр. личн. имен 457; 8кок III 235; Таїсіє—Ноїт. II 537. — Див. ще шула.
саліцйловий (хім.), саліцилка «саліциловий натр, лікарська речовина»; — р. салицйловьій, бр. саліцьілавьі, п. вл. 8аіісу1о\уу, ч. слц. заіісіїоуу, болг. м. салицйлов, схв. салйцйлнй, слн. заіісіїеп; — запозичення, що зводиться до нлат. (асібит) заіісуіісит «саліцилова (кислота)», утвореного з основ лат. заііх «верба», спорідненого з сірл. заіі, двн. за1(а)Па, дангл. зеаІЬ «тс.», і гр. оХц «речовина; деревина»; латинська назва зумовлена тим, що відповідна речовина міститься в корі верби. — СІС2 741; 81. у/уг. оЬсусй 663; АУаісіе—НоГт. II 469. — Див. ще Саливбн. — Пор. шула.
[салмаш] «помічник чабана»; — р. [салмаш] «старший чабан»; — запозичення нез’ясованого походження.
сало1, [салниця] «внутрішній свинячий жир» Куриленко, [салбха] «товста, пузата жінка» Нед, сальник (анат., тех.), сальник «страва з гречаної каші з печінкою і жиром» СУМ, Нед, [сальнйця] «жирова залоза» Нед, сальце, [салялка] «бодня для сала» Нед, [салянка] «посудина, в якій затовкують сало» Си, [салйстий] Нед, сальний, сальниковий, салити; — р. болг. м. сало, бр. сала, др. сало, п. вл. нл. засіїо, ч. засіїо, слц. засіїо, полаб. зосіїй, схв. сало, слн. заіо; — псл. засіїо, пов’язане з засіііі «садити, сідати» («те, що сідає на м’ясо»); пов’язується також (Мартьшов Язьік 43) з пкельт. *за1с!і- (ірл. заііі «солонина», заііііт «солю»), — Фасмер III 550; Брандт РФВ 24, Д45; Вгйскпег 478— 479; МасЬек Е83С 535; 8сЬизіег-8е\ус 1263; Младенов 567; 8кок III 195; Мікі. Е\У 287. — Див. ще садйти.
сало2 «тонкий шар криги або невеликі крижинки на воді перед льодоставом, шуга, шерешень»; — р. сало «тс.»; — очевидно, результат видозміни форми сай «тс.» і зближення її з сало1; безпосереднє пов’язання з са
ло1 (Фасмер III 550) позбавлене підстав. — Див. ще сай.
салогуб (знев. заст.) «міщанин, торговець; [товстощокий чоловік Нед]»; — очевидно, складне утворення з основ іменників сало1 і губа1 (див.).
салбл (фарм., дезінфікуючий препарат); — р. бр. болг. салбл, п. ч. за-ІоІ «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8аІбі, фр. заіоі «тс.» є результатом скорочення виразів нім. 8аі(ісу1-8аиге Р1іеп)о1 «фенол саліцилової кислоти», фр. заІ(ісу1а1е сіє рЬеп)оі «саліцилат фенолу». — Черньїх II 136. — Див. ще саліцйловий, фенол.
[салом’як] «нашатир», [салмом’ як Пі, сальмяк Нед] «тс.», [сальмякбвий] Нед; — запозичення з польської мови; п. заїтіак, як і ч. слц. вл. заітіак, схв. салми/ак, слн. заїтіак, походить від нім. 8аітіак «нашатир», яке зводиться до пізньолат. заїтіах «тс.» (1530), утвореного на основі виразу заі аттопіасшп «амоніакова сіль». — Шелудько 46; 81. у/уг. оЬсусЬ 663; Кіи-§е—Міїгка 19. — Див. ще амоній, салат, сіль.
салон; — р. бр. болг. м. салон, п. вл. заіоп, ч. слц. слн. заіоп, схв. салон; — запозичення з французької мови; фр. заіоп походить від іт. заіопе, збільшеної форми до заіа «зал», яке виводиться від фр. заііе «тс.». — СІС2 741; Черньїх II 136—137; Фасмер III 550; 81. у/уг. оЬсусІї 664; Оаигаі 647; Оаті1І8СІіе§ 790. — Див. ще зал.
салоп (заст.) «верхній жіночий одяг», салбпниця (заст.) «жебрачка; жінка міщанських поглядів»; — р. бр. салоп, п. заіора, ч. заст. заіцр; — запозичення з німецької мови; нім. 8а-Ібрре «ранковий жіночий одяг» пов’язане з заіорр «нечистий, неохайний в одязі і поведінці», яке походить від фр. заіоре (вульг.) «нечепура», утвореного, очевидно, з фр. заіе «брудний» шляхом контамінації з англ. зіорру «тс.»; виведення р. салоп безпосередньо від фр. заіоре (Фасмер III 550) викликає
сумнів з погляду семантики. — 81. у/уг. оЬсусЬ 664; К1и§е—Мйгка 621 — 622; Оаигаі 647. — Див. ще сальний.
салфетка «серветка»; — болг. салфетка, м. салфета, схв. салвет, сал-вета «тс.»; — запозичення з російської мови; — р. салфетка походить від нім. ЗаІУеИе, яке зводиться до іт. заІУіеИа «рушник». — Черньїх II 137; Фасмер III 551; Преобр. II 247; Горяев Доп. І 41; РЧДБЕ 644; Маігепаиег 302. — Пор. серветка.
сальвінія (бот.) «ЗаІУіпіа Місії.», сальвінієві; — р. сальвйния, бр. сальвінія, п. заІУІпіа; — утворено від прізвища флорентійського ботаніка XVII— XVIII ст. А.М. Сальвіні (ЗаІУіпі). — 81. \ууг. оЬсусЬ 664.
сальдо «залишок по рахунку», сальдувати, сальдовий; — р. сальдо, бр. сальда, п. ч. слц. вл. заісіо, болг. м. салдо, схв. салдо, слн. заісіо; — запозичення з італійської мови; іт. заісіо «розрахунок; сальдо; (прикм.) цілісний, твердий» походить від лат. зоїі-сіиз «цілісний, непорушний, твердий, масивний». — СІС2 742; Акуленко 141; Кораіігізкі 860. — Див. ще солідний.
[салька] «вусик, остюк (на колоску)» ВеУг, [сальковатий] «з довгими вусиками, остюками» тж; — запозичення з угорської мови; уг. згаїка «скалка; риб’яча кістка, остюк» є похідним від згаї «нитка, волокно», яке загальноприйнятої етимології не має. — Лизанец 623; ММТЕЗг III 655, 660.
сальний «непристойний», сальність; — запозичення з російської мови; р. сальньїй, очевидно, походить від фр. заіе «брудний», що зводиться до свн. заі «мутний» (двн. заіо «темного кольору»), спорідненого з дірл. заІасЬ «брудний», лат. заїїуа «слина»; на російському грунті запозичення зблизилося з сало; безпосереднє виведення від сало (Фасмер III 551) викликає сумнів. — Черньїх II 137; Фасмер—
Трубачев III 551; Булаховський Нариси 176; ЗакоЬзоп Н8БР 1/2, 1959, 268; Преобр. II 247.
[сальсин] «верба ламка, 8а1іх їга-§і1із Б.» Нед, Пі; — неясне; можливо, пов’язане з науковою назвою лат. за-Ііх «верба».
сальтисон, сальцесон, [салцисбн ЛексПол, салцосбн, сальцисбн, сель-сисбн, сельтесбн, сальтисон тж]; — запозичення з польської мови; п. заісе-зоп походить від іт. заїзіссіопе «вид ковбаси», пов’язаного з заїзіссіа «сосиска», яке зводиться до нар.-лат. *8аІзі-сіа «ковбаса», похідного від лат. заі-зиз «солоний», заі «сіль». — 8ЛР VIII 18; 81. \ууг. оЬсусІї 663; Вгйскпег 479— 480; Оаигаі 652; Мезііса 1506. — Див. ще сіль. — Пор. сосиска.
сальто «перевертання через голову в повітрі»; — р. сальто, бр. саль-та, п. ч. слц. вл. заііо, болг. м. салто, схв. салто «стрибок», слн. заііо; — запозичення з італійської мови; іт. заііо «стрибок» походить від лат. заі-ЇЦ8 «тс.», пов’язаного з заііо «стрибаю», заііо «тс.», спорідненими з гр. аХХораї «тс.», дірл. заісі «топтання», ірл. заіі «стрибок». — СІС2 742; Ко-раїігізкі 861; АУаІсІе—Ноїт. II 468.
салют, салютувати; — р. бр. болг. салют, п. ч. вл. слц. заїці, м. салут, схв. салут, слн. заійі; — запозичення з французької мови; фр. заїці «привіт» походить від лат. заіиз (заіиііз) «здоров’я, добробут; привіт», пов’язаного з заіуцз «здоровий, цілий, врятований», спорідненим з дінд. загуай «не-пошкоджений, цілий, весь, кожний», ав. Ііаигуа- «непошкоджений, цілий», гр. оХос, ойХос «тс.». — СІС2 742; Черньїх II 137; Фасмер III 551; 81. імуг. оЬсусІї 664; Оаигаі 648; Саті11зс1іе§ 791; Таїсіє—Ноїт. II 472. — Пор. залп, солідний, соло.
[салянка] «(орн.) синиця, Рагиз; (ент.) огнівка жирова, Ругаїіз ріп§иіпа-1І8 Нед»; — похідне утворення від сало; назви зумовлені тим, що гусінь цієї огнівки заводиться в салі, а си
ниця охоче поїдає сало. — Див. ще сало1.
[салятйрка] «біла череп’яна миска» Мо; — запозичення з польської мови; п. ваіаіегка «салатниця» виводиться від фр. заіасііег «тс.», похідного від заїзде «салат» (пор. [табатйр-ка], табакерка від фр. ІаЬаііеге). — 81. у/уг. оЬсусЬ 663. — Див. ще салат.
сам, самий, сама, [самая], саме'(є), само, самй, самі, [саміський] «самісінький», самітний, самітницький, [самовйтий] «одинокий, поодинокий» Нед, самотинний, самбтний, самдтницький, [самотнйчий Нед, са-мотушний, самотючий тж], самдтницький, самітник, самітництво, [самость] «одинокість» Бі, самота, самотина, [самотйнець] Нед, самбт-ник, [самотня] «самота» Нед, [само-туха] «пустельник, самітник» Нед, самотіти, самотою, несамовитий, осамітнений, осамбтнений, [осамі-ти Ж, осамітніти Ж]; — р. бр. болг. м. сам, др. самт>, п. вл. нл. ват, ч. слц. слн. зат, полаб. зот (зато), схв. сам, стел, салсь; — псл. запть (< *збтоз < *8бтоз); — споріднене з дірл. зот «сам», можливо, також з гр. єїс; «один» (< *8етз), лат. зете! «один раз»; — етимологічно тотожне з самий «подібний, точний»; розвиток значення міг відбутися вже в індоєвропейській прамові за такою схемою: «подібний» — «такий самий» — «не інакший» — «не інший» — «саме цей» — «тільки цей» — «один, сам». — Черньїх II 137; Фасмер III 551—552; Вгйск-пег 480; МасЬек Е8ЛС 537; Зсйизіег-8є\ус 1266; 8кок III 197—198; Егізк II 390; Рокоту 902—905. — Див. ще самий. — Пор. самолйтий.
[сама] (у виразі брати у саму «брати до уваги, обмірковувати») Нед; — запозичення з румунської мови; рум. зеата «увага; звіт; вид; сорт; кількість», заїла «тс.» (а Іиа Тп зеата дослівно «брати в увагу») пов’язується з уг. агат «число» (згатЬа уеппі
«брати до уваги, враховувати»), запозиченим з давніх тюркських мов чуваського типу; пор. чув. сум «число, рахунок», споріднене з уйг. кирг. каз. туркм. тат. сан «число, кількість», узб. сон, аз. са] «тс.». — СДЕЛМ 371; ББКМ 755; Балецкий 81. зі. 9, 338; ММТЕЗг III 667; Егоров 195; Казапеп УегзисЬ 400.
саман «необпалена цегла, глина з соломою як будівельний матеріал», са-манка «хата з саману», саманник «виготовлювач саману», самановий, саманний; — р. саман «тс.; [січка]», бр. саман; — запозичення з тюркських мов; пор. чаг. крим.-тат. тур. за-тап, туркм. затап «солома», споріднених з монг. заЬап, калм. зау/п «тс.». — СІС2 742; Фасмер III 552; Шипова 274—275; Дмитриев 542; Казапеп Уег-8цс1і 399.
[саманати] «бути схожим» Нед, [самарати] «бути схожим, подібним, скидатися (на кого, що)», [самарно] «певно, правдоподібно, очевидно», [по-саманити] «переплутати, прийняти одне за інше» Куз; — запозичення з румунської мови; рум. зетапа «бути схожим», [ватага] «тс.» зводиться до нар.-лат. *віті1аге «тс.», похідного від лат. вітіїіз «подібний». — Зсіїеішіко 142; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 170— 171; Уіпсепг 14; СДЕЛМ 375; ОЬКМ 759. — Див. ще асиміляція, сам.
самарати, самарно — див. саманати.
самаритянин «милосердна, жаліслива людина», самарянин «тс.»; — р. самаритянин, п. затагуіапіп «тс.», ч. слц. ватагііап «тс.; санітар», вл. ватагііапвкі «милосердний», болг. самарянин «милосердна людина; член товариства медичної допомоги», м. са-мар]анин, схв. самаританац, сама-рйканин «тс.», слн. затагірп (ватагі-іап) «милосердна людина»; — пов’язане з самаритянин «житель Самарії (колишні місто і область у Палестині)», стел. САмаріанин'ь «тс.»; нове значення виникло під впливом євангель
ської притчі про одного з жителів Самарії, який проявив милосердя до потерпілої незнайомої йому людини. — Фасмер III 553; Кораіігізкі 862; РЧДБЕ 644.
самарій (хімічний елемент, 8т); — р. самарий, бр. самарий, п. затаг, ч. затагіит, слц. затагіит, слн. зата-гЦ; — адоптована новолатинська наукова назва; нлат. затагіит утворено в 1879 р. французьким хіміком Я. де Буабодраном від назви мінералу самар-скіту, яка походить від прізвища російського гірничого інженера В.М. Самарського (Самарский), який відкрив цей мінерал. — Волков 75; Фигуров-ский 112; Кораіігізкі 862; Іуапоуа-8а-ііпеоуа—Мапїкоуа 776.
Ісамар’я] (бот.) «валеріана лікарська, Уаіегіапа оїїісіпаііз Б.» Мак; — неясне; можливо, результат видозміни форми [валер’ян] подібно до [ове-р’ян, маріян] «тс.»; пор. також р. [самаре'я] (бот.) «корінь сарсапарелю». — Пор. самир.
[самаряти] «хмаритися, туманитися» (про погоду) Нед; — неясне.
самба «бразильський за походженням швидкий парний танець; музика в ритмі цього танцю»; — р. бр. болг. м. самба, п. ч. слц. вл. затЬа, схв. самба, слн. затЬа; — запозичення з португальської мови; порт. затЬа «тс.» походить з африканських мов. — СІС2 742; КІеіп 1378.
[самбір] (бот.) заст. «вид дерева», [самбірка] «верба пурпурова, Заііх риг-ригеа Б.» Г, О, [самбірбвий]; — неясне; можливо, складне утворення із займенника сам і основи дієслова брати; назва могла бути зумовлена властивістю лози прийматися з посаджених без коріння гілок.
самбо «вид спортивної боротьби», самбіст; — бр. самба, п. вл. затЬо; — запозичення з російської мови; — р. самбо є абревіатурою, утвореною шляхом скорочення слова самооборона і початкових літер слів без оружия. — Коваль 177—178; СРЯ IV 18; Новико-
ва РР 1974/4, 157—159; Кораіігізкі 862.
самбук (бот.) «бузина, ЗатЬисиз Б.»; — р. самбук «тс.», п. ст. затЬик «вид коштовної пахучої деревини»; — адаптована новолатинська наукова назва, яка зводиться до лат. затЬйсиз «бузина» неясного походження. — Фасмер III 553; АУаісіе—Ноїт. II 473.
самець* «істота чоловічої статі» СУМ, Нед, самиця, самка; — р. бр. самец, п. затіес, ч. слц. затес, вл. запс, нл. зат]ак, полаб. затас «тс.», болг. самец «тс.; холостяк; бурлака», схв. самац «самець», слн. затес «тс.»; — очевидно, псл. *затьсь «самець; одинока, самітна істота», похідне від запть «сам»; значення «тварина чоловічої статі» могло розвинутись у зв’язку з тим, що самці деяких тварин живуть окремо, а піклування про виводок полишають самиці. — Черньїх II 137— 138; МасЬек Е8ЛС 537; ЗсЬизїег-Зєаус 1268; ОІезсЬ 1041. — Див. ще сам.
[самець2] (бот.) «айстра степова, Азїег атеїіиз Б.»; — пов’язане з сам; назва зумовлена тим, що ця рослина цвіте пізно восени, коли інших квітів уже немає: пор. [осінь, осінчак, осіннє зілля, мороз, зімник] «тс.». — Див. ще сам.
[самець3] (бот.) «конопля-плос-кінь, СаппаЬіз заііуа тазсиіа» ВеЛ; — очевидно, утворено від самиця «ко-нопля-матірка» за аналогією до інших парних назв істот чоловічої і жіночої статі. — Див. ще самиця.
самий «подібний, точний» (у виразах типу такий самий; той самий, до самого низу, від самого ранку), сама, саме СУМ, Пі «(займ.) подібне; точне; (присл.) якраз, точно (в т. ч. у виразі а саме)-», самеє, само (присл. у виразі так само); — р. самий, самая, самое, само, бр. са-ми, др. самии, сам'ь, п. зат, ч. зат, заст. зату, слц. зат, вл. зат (ргі за-тот «мало не, ледве не»), затзпу, нл. зат, затзпу, болг. самйя, м. сам,
схв. сам, слн . ват, стел, салат»; — псл. ваттХі'ь) (< *8бто8 < *8бтоз) «подібний, точний»; — споріднене з дінд. за-тай «рівний, однаковий», ав. Ката- «рівний, той самий», Ката- «тс.», гот. вата «той самий», двн. вато, дангл. зате «тс.», гр. оцо<^ «спільний, подібний, рівний», лат. зітіїів «подібний», тох. А воша-, В вошо-; іє. *збт-/зет-. — Фасмер III 551—552; Преобр. II 248—249; Вгйскпег 480; МасЬек Е8ЛС 537; Егізк II 390; Рокоту 902—905. — Пор. сам.
[самир] (бот.) «гадючник шестипелюстковий, Рііірепбиіа Ітехареіаіа ОіііЬ.» Мак, [саміра] (вид рослини) Нед, [са-мора] «підмаренник, медівник, Оаііит уегит Б.» Мак; — неясне, можливо, пов’язане з [самар’я] «валеріана».
[самиця] (бот.) «конопля-матірка, СаппаЬіз ваііуа їетіпа» Мак; — похідне утворення від сам; назва зумовлена, очевидно, тим, що матірка залишається рости сама, після того як з конопель виберуть дозрілу плоскінь. — Див. ще сам.
[самівлє] (бот.) «сухоребрик стиснутий, БізутЬгіит зігісіівзітит Б.» Мак; — похідне від сам; назва зумовлена, очевидно, тим, що сухоребрик не поїдається худобою і залишається на пасовиськах у вигляді поодиноких стебел. — Див. ще сам.
[самій] (іхт.) «сом, Беіигиз ріалів Б.» Л, [самотей] «молодий сом» Мо; — похідні утворення на основі контамінації слів сом1 і сам(йй) (див.).
Самійло (чоловіче ім’я), Самко, [Са-му'Іл (Ме)], Самусь, [Самель ВеЛ, Са-муль О, Сомкб Нед], ст. Самоиль (1438), Самуйль «положений от Бога або имя єго от Бога» (1627); — р. Самуйл, розм. Самойла, ст. розм. Самбйло, бр. Саму-іл, розм. Самойла, др. Самуил^ь, Само-ил-ь, п. ч. слц. Затиеі, болг. Самуйл, м. Самуйл, схв. Самуил(о), слн. 8ати-еі, стел. Олллоуидт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Еа-ццг)Х походить від гебр. зетй’еі, утво
реного з основ зет «ім’я» і еі «Бог». — Беринда 230; Петровский 194; Спр. личн. имен 453; Илчев 439; КІеіп 1379. — Пор. Гаврйло.
[самка] «вид дитячої хвороби»; — неясне; можливо, пов’язане з сама як табуїстичною назвою хвороби.
[само] (спол.) «але, все ж, хоча»; — болг. м. само, схв. само, слн. вато «тс.»; — результат закріплення займенника само «одне, лише це, тільки це» у ролі тільки, вживаного як протиставний сполучник (напр., хотів, тільки не зміг — хотів, само не зміг). — Див. ще сам.
[самодери] «рибальське знаряддя для вилову сомів»; — очевидно, результат видозміни незафіксованої форми *сомо-дери, утвореної з основ слів сом і дерти «витягати» зі зближенням першого компонента із займенником сам. — Див. ще дерти, сом1.
самодійці (загальна етнічна назва ненців, евенків, нганасанів і селькупів); — бр. самадьійцьі; — запозичення з російської мови; р. самодййцьі «тс.» запропоновано в 1938 р. мовознавцем Г.М. Прокоф’євим замість давнішого са-моедьі; обидві назви зводяться до найменування одного з племен енців — со-мату. — БСЗ 37, 661; Яз. нар. СССР III 363. — Пор. самоїди.
самодур «спеціальна снасть для ловлі морської риби; [вудка з 7—10 гачками Дз]», [самодурщик] «рибалка з самодуром» Мо, Дз, [самодурити] «закидати самодур» Дз; — очевидно, результат видозміни назви [самодер] (< *со-модер) «знаряддя для вилову сомів» із зближенням другого компонента з основою слова дурити. — Див. ще самодери.
[самозелень] (бот.) «чистотіл, Сйе-Іібопіит тара Б. Мак; молочай мигда-лолистий, ЕирйогЬіа ату^баїоісіез Б.»; — результат видозміни назви [зимозелень] «чистотіл», перша частина якої зазнала зближення з основою сам; перенесення назви на молочай зумовлене подібністю властивостей обох рослин (молочний сік застосовувався при нашкірних
хворобах). — МасЬек Лгп. гозії. 53— 55, 139. — Див. ще зелемозень.
самоїди (заст.) «самодійці»; — бр. самаедьі, п. 8ато]а(і, ч. Затоіебоуе, -бі, схв. Само]еди, слн. 8ато]е(1; — запозичення з російської мови; р. заст. са-моед, -дьі, [самоедйн, зб. самоедь] походить від др. самоядь, яке зводиться до назви одного з племен енців — сома-ту; пов’язується також із саам. норв. 8ате-7Епа, род. в. 8ате-/Е(іпат(а) «Лапландія», зближеним за звуковою подібністю з р. сам і єсть. — Фасмер III 554; Яз. нар. СССР III 363; Р. На]бй, □іе Вепеппип^еп бег 8ато]е(іеп, Неі-зіпкі, 1950, 12—13; Кірагзку 7І81РЬ 20, 362. — Пор. самодійці.
[самбїдка] (бот.) «настурція лікарська, №зіиг1:іит оіїісіпаїе К. Вг.» Нед, Куз, Мак, [самоїдний] (про цвіт рослини) «їдкий, отруйний» Нед; — складне утворення з основ займенника сам і дієслова їсти; назва зумовлена їстівними властивостями рослини, що вживається як салат. — БСЗ 16, 80. — Див. ще їсти, сам.
[самокись] «кисле молоко», [само-кйсе, самокйш, самокйша] «тс.»; — слц. затокуза, м. самокйш «тс.», схв. само-киселина «простокваша»; — псл. зато-кузь, затокузь < *затокуз]ь, утворене з основ займенника запть і дієслова куз-ПД.Н «киснути»; первісне значення «молоко, що скисло саме по собі». — Див. ще кйснути, сам.
[самокйша] (бот.) «мильнянка лікарська, 8аропагіа оїїісіпаїіз Б.» Мак, [самокеша] (бот.) «в’язіль барвистий, СогопіІІа уагіа Б.»; — складні утворення з основ займенника сам і дієслова кйснутш. корінь мильнянки в суміші з водою дуже шумує (Анненков 316) і нагадує кисле молоко, що перебуває в стані бродіння. — Див. ще сам, кйснути. — Пор. самокись.
[самолйтий] «доброякісний; міцний; солідний» Нед; — результат видозміни деетимологізованого давнішого *самови-тий, пов’язаного з сам (пор. несамовитий «не здатний відповідати за свої
вчинки; значний силою свого вияву») і спорідненого з бр. самавїтьі «огрядний, дебелий, ставний, поважний, імпозантний, солідний; значний за силою вияву», п. загпоАУіїу (заст.) «натуральний, природний», піезатоупіу «незвичний, тривожний, несамовитий». — Вгйскпег 480. — Див. ще сам.
самолівка «пастка» Нед; — р. [самолов], п. зато1б\ука «тс.»; — складне утворення з основ займенника сам і дієслова ловити (див.).
[самбпша] «пшениця волзька, Тгіїі-сит бісоссит 8сЬгапк.» Нед, [саноп-ша] «тс.» ВеЛ; — очевидно, запозичення з польської мови; п. заторзга, як і ч. заторзе «тс.», утворено з основ займенника зат і дієслова рсЬас, ч. рсЬаїі «пхати», первісно «оббивати, очищати від луски», до якого зводяться і слова пшоно, пшениця; початкове значення назви не зовсім ясне, можливо, «злак, що сам (легко) облущується» (МасЬек Літі, гозії. 285); зіставляється також з назвою іншого виду пшениці [супшен] «спельта» (ВеЛ 464). — Див. ще пхати, пшениця, пшоно, сам. — Пор. супшен.
самора — див. самир.
[саморїдник] (бот.) «горобейник, Бі-ІЬозрегтшп Б.» Мак, Нед; — складне утворення з основ займенника сам і дієслова родити; мотивація назви неясна.
самосйл (бот.) «Теисгіит Б.»; — пов’язане з сила, посилення; назва, очевидно, зумовлена в’яжучими та іншими лікувальними властивостями цієї рослини. — Лік. росл. Енц. дов. 391—392; Анненков 351. — Див. ще сам, сила.
[самбстай] (бот.) «жовтозілля еру-колисте, 8епесіо аегисаеїоііиз Б.», [са-мостій] «водяний жовтець, Каппипси-Іиз ациаїіііз (ВаігасЬіит ациаїііе)»; — р. [самостбй] «жовтозілля»; — складні утворення з основ займенника сам і дієслова стати, стояти; перша назва зумовлена, очевидно, тим, що трава жовтозілля залишається стояти до весни (пор. р. [весеностарая трава] «жов
тозілля»), — Анненков 326. — Див. ще сам, стати, стояти.
[самотека] «безіменна річка; епітет річки Нед», [самотбка] «тс.»; — р. [са-мотек] «невелике джерело у яру»; — складне утворення з основ займенника сам і дієслова текти:, первісно означало джерело води на поверхні землі, воду, що витікає з ґрунту сама, без необхідності копання криниці. — Див. ще сам, текти.
[самотбка] (тк.) «різновид витушки; мотовило Нед», [самбтічка] «мотовило Нед; пристосування для змотування пряжі О», [самбтячки, замотячки] «тс.» ДзАтл II, ГрицАВ; — складне утворення з основ займенника сам і дієслова точити (ст.) «кружляти; котити»; назва зумовлена тим, що при звиванні пряжі з такої витушки вона сама обертається навколо своєї осі; пор. ч. зато-їос «пристрій для автоматичного згортання штор». — Див. ще сам, точити .
[самотрїсок] «сильце», [самбтрас Нед, самбтраск Нед] «тс.; пастка», [самбтряск] «сильце» Нед; — калька п. затоїггазк (заст.) «пастка», утвореного з основи займенника зат «сам» та іменника роїггазк «пастка», пов’язаного з дієсловом роїггазкас «потріскати». — Див. ще сам, тріск.
[самотуж] «волоком» ЛексПол, самотужки, [самбтєж] «самотужки» Нед, [самотяж] «тс.», [самотужний] (с-ні сани «сани, що їх тягне людина») Нед, [самотяжний] «тс.» Нед, [самотужки] «невеликі ручні сани» Л, [самотяжки] «тс.» Нед, [самотюг] (глузливе) «господар без тяглової худоби» Нед; — бр. саматугам «без допомоги тяглової сили», п. затосідг «самотужки», [затоіи-гіет] «тс.» (з укр. і бр.); — складні утворення з основи займенника сам і генетично споріднених фонетичних форм кореня туг-, тяг-. — 8АУ VI 24. — Див. ще сам, тугий, тягти.
сампброк — див. сапорок.
Самсбн (чоловіче ім’я), ст. Самсон-ь (XIV—XV ст.), Самцюн-ь «слт>нце его» (1627); — р. Самсбн, ст. Сампсон, бр.
болг. Самсбн, др. Сампсон'ь, п. ч. слц. Батзоп, м. схв. Самсон, слн. 8атзоп, стел. (їллгкфонж, Оамжсонж; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Барірфу походить від гебр. 8іт-збп, пов’язаного з зітзі «сонячний», похідним від збтез «сонце», спорідненого з ар. затз, ак. затзи, угаритським з-р-з «тс.». — Вл. імена 84; Беринда 230; Петровский 194; Спр. личн. имен 453; Илчев 439; КІеіп 1379.
самум «гарячий сухий вітер в пустелях Азії і Африки; піщаний ураган»; — р. бр. болг. самум, п. затит, затип, ч. вл. затит, слц. затит, м. самум, схв. самум, самун, слн. затит; — книжне запозичення з арабської мови, можливо, через російське посередництво; ар. затит «гарячий вітер; отруйний» пов’язане з затта «отруювати». — СІС2 742; Кораіігізкі 863.
[самура] «свиня»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. затига «льоха» споріднене з р. [самур] «дикий кабан», похідним від сам (дикий кабан-самець живе одиноко). — Б'М VI 28. — Див. ще сам, самець*.
самурай «член привілейованої військової касти у феодальній Японії»; — р. бр. болг. самурай, п. ч. слц. затига], слн. затига]; — через російське посередництво запозичено з японської мови; яп. затигаі «тс.; стражник; рицар» пов’язане з затигаи «служити». — СІС2 742; ССРЛЯ 13, 152—153; БСЗ 33, 37; Кораіігізкі 863.
[самушйння] «сухі кожушки від цибулі, кукурудзи; бадилля» Ва, [шамо-шйння] «обгортка качана кукурудзи» НикСгЛ, [шамуішння] «лушпиння»; — очевидно, афективне утворення за зразком слів типу лушпиння. — Пор. шо-лумйння.
самшйт (бот.) «буксус, букшпан, Ви-хиз Ь.»; — р. самшйт, бр. самшит-, — очевидно, через посередництво грузинської або тюркських мов походить від перс, зетзасі «тс.». — СІС2 742; Фасмер III 555; Преобр. II 249; Горяев 311.
сан «чин, високе і почесне становище, високе звання», сановник, сановй-тий, осанка; — р. бр. болг. сан, др. санк, стел, сані»; — остаточно не з’ясоване; вважається (Мікі. ЕАУ 288; ТЕІ І 240, II 151; Огиенко 34; Шипова 275; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 127; Младенов 569; 8кок III 199) запозиченим у староболгарську мову з дунайсько-бул-гарської (пор. тур. чаг. кипч. зап «велика кількість; сан, слава»); розглядається також як споріднене з дінд. запи-«верхівка, висота, вістря» (МеіііеІ Еіи-без 243; Вги^тапп Огипбгізз II 1, 182; Зализняк ВСЯ VI 37; Тгаиітапп 250) або з ав. Кап- «заслужити, виграти» (Маігепаиег ЕР 19, 245—246) чи зра-пагі- «святість» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 211—212). — Черньїх II 138; Фасмер III 555; Преобр. II 250; Филин Образ, яз. 170.
санаторій, заст. санатбрія, сана-тбрець, санаторник, санаторський; — р. санатбрий, бр. санатбрьш, п. ч. за-паїогіит, слц. запаібгіит, вл. запаїогі], болг. м. санатбриум, схв. санатбриіум, слн. запаібгіі; — через російське посередництво запозичено, очевидно, з німецької мови; н. Запаібгіит, походить від пізньолат. запаібгіиз «лікувальний», пов’язаного з лат. запаге «лікувати», похідним від запиз «здоровий», можливо, разом із засег «святий», заііз «досить», спорідненого з двн. ^ізипб «здоровий», дангл. ^езипб «тс.». — Черньїх II 138; Фасмер III 555; Кораіігізкі 863; АУаІ-бе—Ноїт. II 476.
санація «оздоровлення; профілактичний лікувальний захід; приведення до ладу», санірувати; — р. болг. сана-ция, бр. санацьія, п. запафа, ч. запасе, слц. запасіа, вл. запего\уас, м. схв. са-наци]а, слн. запасна; — запозичення з латинської мови; лат. запаїіо «лікування» пов’язане з запиз «здоровий». — СІС2 742; Кораіігізкі 863. — Див. ще санаторій.
сангвінік, сангвінічний; — р. м. сангвйник, бр. сангвінік, п. зап§рміпік, ч. слц. зап^уіпік, вл. зап^иіпікаг, болг.
сангвинйк, схв. сангвйник, слн. зап§уї-пік; — очевидно, запозичення з німецької мови; н. Зап^иїпікег «сангвінік» утворено від лат. зап^иіз, -іпіз «кров», етимологічно неясного. — СІС2 743; АУаІ-бе—Ноїт. II 474—475.
[сандак] (іхт.) «судак, Ьисіорегса 1и-сіорегса Ь.» ВеНЗн, [сандач] «тс.» Л— Г; — запозичення з чеської або польської мови; ч. слц. сапбаі, п. запбасг, [зепбасг], ст. з^бак «тс.», як і вл. зап-бак, нвн. /апбег, [Вапбагї, /аппаї] «тс.», етимологічно не з’ясовані; виведення слов’янських назв від німецьких (Вгйск-пег 481) необгрунтоване. — Коломиец Происх. назв, рьіб 113—114; МасЬек Е8ЛС 81; Еесіег 136—137; Кіиде—Міїг-ка 875. — Пор. судак*.
сандал (бот.) «Запіаіит Ь.; барвник із деревини цього дерева», сантал «тс.», сандалові, сандалити «фарбувати сандалом»; — р. бр. болг. сандал, п. запбаі, запба1о\уіес, ч. запіаі, запбаї, слц. запїаі, схв. сандал, слн. запбаї; — запозичення з пізньолатинської мови; пізньолат. запбаіит походить від гр. оаутаХоу або ар. запбаї, які зводяться до дінд. сапбапаїї «тс.». — СІС2 743; 81. \ууг. оЬсусЬ 665; Паигаі 649.
сандалія (взуття), сандалета, [сандал, сандали] (Ме), сандалик, сандаля, сандальний; — р. сандалия, бр. сандаля, др. сандалия, сан'ьдалия, п. зап-баі, ч. слц. запбаї, вл. запбаїа, болг. сандал, м. сандала, схв. сандала, слн. запбаїа, стел. сан(,ь)далига; — запозичено з грецької мови через старослов’янську і через західнослов’янські та італійську (іт. запбаїа); гр. скхубаМоу < оаубакоу (лесбійське осщ0с(Хоу) етимологічно неясне. — Фасмер III 556; Егізк II 675.
сандвіч «бутерброд у вигляді двох складених скибочок»; — р. болг. санд-вич, бр. сандвіч, п. запбупег, ч. слц. зепбуіс, вл. запб\уісй, м. сендвич, санд-вич, схв. сендвич, сандвич, слн. зепбуіс; — запозичення з англійської мови; англ. запб\уіс!і походить від титулу англійського дипломата Джона Монтегю,
лорда Сендвіча, який нібито запровадив цю їжу у вжиток (провів одного разу 24 години за грою в карти, вживаючи тільки такі бутерброди). — СІС2 743; Кравчук УМШ 1957/4, 80; Коваль 118; ССРЛЯ 13, 161; КораІігізкі 863; КІеіп 1380.
санджак (іст.) «адміністративний округ у султанській Туреччині; турецький губернатор, намісник; начальник турецької військової частини Нед; військовий штандарт у турків Нед»; — р. болг. санджак «адміністративний округ у султанській Туреччині», п. запсігак, ч. слц. запсігак, м. санцак, схв. санцак «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. запсак «прапор; (іст.) адміністративна одиниця» є похідним від запс «колоти; увіткнути в землю (прапор)». — СІС2 743; Макарушка 13; Дмитриев 542—543; Шипова 277; Зкок III 200; Радлов IV 1, 310.
[санджарівка] (заст.) «(назва пісні) Нед; нісенітниця Пі», санжарівка (народна пісня і танець), санжарка «тс.»; — виводиться від назви населеного пункту Санжари Новосанжарського району Полтавської області (між м. Полтавою і м. Кременчуком). — Нед 852.
[сандйга] «незграба, ледар» О; — неясне; можливо, пов’язане з уг. згеп-сіе «смирний, тихий, сором'язливий». — О II 203.
[сандова] «залізний тризубець для биття риби», [сандаля] «довга жердина з залізною вилкою на два зубці Г; великий гачок на дерев’яній ручці Дз; підсака Чаб»; — р. [санддвь] «дворога острога для биття риби», [сандаль] «тс.»; — неясне. — Фасмер III 556.
сандомйрка (сорт пшениці), [сан-домірка] «пшениця польська, Тгйісит роїопісит» Мак, [судомйрка] «тс.»; — р. сандомйрка, бр. сандамірка; — запозичення з польської мови; п. запсіо-тіегка, ст. запсіотігка «тс.» походить від назви міста Запсіотіегг «Сандомир». — 3№ VI 29.
[сандучитися] «телющитися, сунутися» Ме, [сундачитися] «плентати
ся»; — афективне утворення неясного походження; можливо, пов’язане із сунутися через проміжну форму *сун-дучитися.
сани, [санйці] «полози саней», [сан-ка] «полоз», санки, [саннйк] «кількість сіна, соломи, що вміщується на санях» ЛексПол, саннйця «погода, сприятлива для їзди на санях; санна дорога» СУМ, Нед, саночник, санчата, [санчатар-ство] (спорт.) Куз, санчйща «великі сани», санний, [санкатися] «кататися на санях» ВеУг, [санкуватися] «тс.», підсанки «невеликі санки»; — р. болг. ді-ал. сани, бр. сані, др. сани, п. запіе, залі, ч. запе, зале «сани; спідня щелепа», загі «дракон, змій», слц. запе «сани», загі «дракон, змій», вл. зап]'е «сани», зап]а «полоз», нл. загіе, полаб. зола), м. сан-ка, схв. саони, саоне, сани, слн. запї; — псл. запі, мн. від запь «полоз»; — можливо, споріднене з лит. збпаз «бік, сторона», лтс. запз «тс.», первісно «ребро»; висувалось декілька інших непереконливих пояснень, зокрема як запозичення. — Коваль 35; Черньїх II 138— 139; Фасмер—Трубачев III 556—557; Преобр. II 250; /иЬаіу 81. а сі. І 2, 115—116; Масйек Е8ЛС 537; Зсгіизіег-8є\ус 1269; Зкок III 200—201; Кагиііз II 153—154; Менгес 205. — Пор. сян.
[сані] «пристосування для ловлі риби» Л; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [запіе] «сітка для риби у формі саней», [запі] «тс.» є результатом перенесення назви запіе «сани», запі «тс.». — Див. ще сани.
санітар, санітарія, санітарка, санітарний; — р. болг. м. санитар, бр. санітар, п. запііагіизг, ч. запііаг, слц. запііаг, вл. запііеіаг, схв. санитар, санитарац, слн. запііагес; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. запіїаіге «санітар, санітарний» утворено від лат. запііаз «здоров’я», пов’язаного з запив «здоровий». — Фасмер III 557; Оаигаі 649. — Див. ще санаторій.
[санкора] «коза з кривими рогами» ВеНЗн; — результат спрощення форми
[санкорбга] «тс.», утвореної з основ іменників санка «полоз саней» і ріг (роги); пор. [санкоріжка] «криворога коза», [санкорбга] «тс.». — ВеНЗн 75—76. — Див. ще ріг, сани.
[санкоша] (назва вівці, пов’язана з формою рогів) Доп. УжДУ IV; — слц. [запкива] (назва кози); — очевидно, пов’язане з [санка] «полоз саней»; у такому разі назва зумовлена подібністю рогів до полозів. — Див. ще сани. — Пор. санкбра.
санкція «затвердження, схвалення; (мн.) карні заходи щодо порушників міжнародних угод», санкціонувати; — р. болг. санкция, бр. санкция, п. вапк-с]а, ч. вапксе, слц. вапксіа, вл. вапксі]а, м. санкци/а, схв. санкци}а, слн. вапк-сі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Запкіібп, фр. англ. вапс-ііоп походять від лат. вапсііо «непорушний закон», пов’язаного з запсіо «освячую, підтверджую», яке зводиться до прикметника васег «святий, освячений». — СІС2 743; Кораіігізкі 864; НоІиЬ— Ьуег 431; Оаигаі 648; АУаІсІе—Ноїт. II 459—460. — Див. ще сакрамент.
санопша — див. самопша.
санскрит «давньоіндійська літературна мова»; — р. болг. м. санскрит, бр. санскрит, п. вапвкгуї, ч. вапвкгї, заст. вапвкгіі, слц. вл. запвкгії, м. санскрит, схв. санскрит, слн. вапвкгії; — запозичення з давньоіндійської мови; дінд. ват-вкгїа «санскрит», букв, «оброблений; складений, зібраний» складається з префікса ват- «з-, разом», спорідненого з гр. ара «разом з», гот. вата «самий», псл. вапть, укр. сам, і дієприкметника від дієслова кгпбїі (кагбіі) «робить», спорідненого з лит. кегав «чари», кйггі «будувати, засновувати», псл. сагу, укр. чари. — СІС2 743; ССРЛЯ 13, 170; Кораіігізкі 864; КІеіп 1382. — Див. ще сам, чар.
сантиметр «сота частина метра; лінійка з поділами на сантиметри»; — р. сантиметр, бр. сантиметр, п. сепіу-теіг, ч. вл. сепіітеіг, слц. сепіітеіег, болг. сантиме'птьр, м. сантиметар, схв. центиметар, слн. сепіітеіег; — запо
зичення з французької мови; фр. сепіі-теіге утворене в 1795 р. з основ числівника сепї «сто», що походить від лат. сепіит «тс.», спорідненого з псл. в-ьїо, укр. сто, та іменника теїге «метр». — СІС2 743; Черньїх II 139; Фасмер III 557; Оаигаі 153; СатіПвсйе^ 202. — Див. ще метр1, сто.
[санувати] «шанувати»; — результат видозміни форми шанувати під впливом уг. вгаппі «шкодувати»; пор. [посапувати] «пошкодувати» ВеУг. — Див. ще шана.
[санутися] — див. савати.
[санцай] «клишоногий чоловік» Корз; — неясне.
сап «сопіння; хвороба однокопитних тварин», [сапай] (у загадці) «ніс», сапун] «тс.», сапатий «хворий сапом; астматичний Нед]», [сапкйй] «утомлюючий, важкий», [саплйвий] «важко дихаючий» Нед, сапнйй «хворий сапом», сапати «дихати з сопінням; [пашіти]», сапнути «подути, потягти», сапотіти «сильно сапати», [відсапуватися] МСБГ; — р. бр. болг. сап (хвороба), др. сапати «сопіти, хропіти», п. [вар] «сопіння; хвороба сап», [вара] «нежить», [варка] «тс.», [вару] (хвороба тварин), варас «сапати», вл. варас «сопіти, сапати; прискати; палахкотіти», нл. варав «палахкотіти; прискати», схв. сапа «дух, дихання», слн. вара «дихання, подих, вітерець»; — псл. варт., вара, вараіі, пов’язані чергуванням голосних із вореіі «сопіти». — Фасмер III 558;_Преобр. II 252; Вгйскпег 481; Зсйивіег-Зе'мс 1270; 8кок III 202. — Див. ще сопіти. — Пор. саптїти.
сапа* (с.-г.), [сап] «сапка» О, [сапал-ка] «розпашник» Дз, сапальник, [сапа-нйця] «сапа» Ва, [сапанка] «сапання» Дз, Мо, сапачка «сапа», [сапивно] «держак сапи» Нед, [сапйлле Л, сапіельня Л], сапилно, [сапйло] НикСгЛ, сапйль-но, [сапйльник Мо, саписько Ме, сапй-ще Дз] «тс.», [сапйчка] «вузька мотика» Гриц, сапувальник, сапати СУМ, Нед, сапнути «ударити сапою», сапувати, просапка, просапник, просап
ний; — р. сапка, [сапа], п. [зара]; — очевидно, запозичення зі східнороман-ських мов; молд. сапз, рум. зара «сапа», як і фр. варе «кирка», іт. гарра, зара «тс.», зводиться до доісторичного *ігар-ра; виведення р. сапа від фр. заре (Фасмер III 558) мало переконливе. — Уга-Ьіе Котапозіауіса 14, 171; Уїпсепг 13; Маігепаиег БР 19, 246; ОатіІІзсЬе^ 793. — Пор. сапа2.
сапа2 (військ.) «траншея для наступу», тихою сапою «скритно», сапер-, — р. бр. сапа, сапер, п. зара, ч. слц. за-рег, зарег, болг. сапьбр, схв. сапер, слн. зарег; — запозичення з французької мови; фр. зар(р)е «траншея» є похідним від зарег «підкопувати, підводити міни», яке зводиться до доісторичного *ігарра «кирка». — Коваль 188; Черньїх II 139; ОатіІІзсйе^ 793. — Пор. сапа1.
[сапатор] «розпашник, вид культиватора» Дз, ЛЧерк, [сапаторка Дз, са-патьбр ЛЧерк] «тс.», [сапатірувать] «розпушувати сапатором» ЛЧерк, [са-патбрити] «тс.» Мо; — результат видозміни і зближення з основою сапа, сапати форми екстирпатор (заст.) «культиватор», запозиченої з німецької мови; н. Ехііграіог «культиватор, екстирпатор» (фр. ехііграіеиг, англ. ехііграіог «тс.») утворено від лат. ехіігро (ехзїігро) «викорінюю, вириваю з коренем, викорчовую, знищую» (пізньолат. ехзїіграїог «культиватор»), яке виникло з префікса ех- «із-, ви-» і основи іменника зіігрз «нижня частина стовбура з корінням», спорідненого з лит. зїігріі «трохи підійматися, випинатися, виростати». — БСЗ 48, 425; Оаигаі 309; АУаІбе— Ноїт. II 595. — Див. ще екс-.
сапет «кошик з лози», [сапета], сапетка, [сапет(н)ик Чаб, сепет Дз, семітка Чаб] «тс.»; — р. [сапетка] «лозовий вулик; плетений футляр для пляшки; кошик для риби», п. заст. зереі «скриня», м. сепетка «кошик», схв. сепет «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. зереі «кошик», крим.-тат. за-раі «тс.» вважається запозиченням з перської мови. — Макарушка 10; Фас
мер III 558; Шипова 278; Мікі. ТЕ1 II 155; Бокоізсй 139.
сапетон «кисіль з бузини; [дурник Чаб]»; — неясне.
[сапїна] «вид сокири у карпатських лісорубів», [цапіна] «тс.»; — запозичення зі словацької мови; слц. заріпа «знаряддя лісорубів, уживане при накладанні і зведенні колод» походить від іт. гарропе «велика мотика (сапа), кирка», похідного від гарра «сапа». — Іуапоуа-Заііп^оуа—Мапїкоуа 778; Мезііса 2091. — Див. ще сапа1.
[сапкйй] «пухкий, сипкий»; — неясне; можливо, результат контамінації слів сипкий і сапаний «розпушений сапою» (пор. молд. сзпат «розпушений, скопаний», рум. зараї «тс.»).
[сапожки] (бот.) «сокирки, ОеИіпі-шп сопйоїісіа Б.» Мак; — очевидно, русифікована назва, якій відповідає укр. [божі чобітки, черевички, зозулині черевички] «тс.» (див.).
[сапорок] «підлива від печені» Нед, [сампброк] «картопляний суп» Нед, [са-марбк] «суп, юшка» О; — запозичення з польської мови; п. [зарог] «підлива, приправа», [зотрбг] «тс.» виводиться від лат. зарог «смак, ласощі», пов’язаного з зара «густий морс, сироп», спорідненого з дісл. заїі «сік дешева», двн. заї, дангл. зсер «тс.», вірм. Кат (<*зар-по-) «сік; смак». — Вгйскпег 481; АУаІ-сіе—Ноїт. II 476. — Див. ще соплі.
сапропель «мулисте відкладення пе-регнилих залишків нижчих організмів на дні водоймища»; — р. сапропель, бр. сапрапель, п. ч. слц. заргореї, болг. сапропел, слн. заргореї; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8ар-гореї, англ. заргореї утворено з основ гр. оаітрбс «гнилий», пов’язаного з ог)-тгоцосі «гнию», і тгг|Лб<^ «глина, грязь, мул», можливо, спорідненого з лат. ра-Ійз «стояча вода, болото» або лит. реі-ке «болото». — СІС2 744; 81. Аууг. оЬ-сусй 666; РЧДБЕ 646; Сг. РмуЬ. 678; Егізк II 528—529. — Див. ще сепсис.
сапрофіт «рослинний організм, який живиться органічними речовинами від
решток мертвих рослин і тварин»; — р. болг. сапрофйт, бр. сапрафіт, п. заргоПі, ч. слц. заргоїуі, схв. сапрд-фйт, слн. заргоіії; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. БаргорЬуІ, англ. заргорЬуїе утворено з основ гр. оссігрос «гнилий» і сротбу «рослина», пов’язаного з фОСО «вирощую, росту». — СІС2 744; КораІігізкі 865; НоІиЬ—Ьуег 431; РЧДБЕ 646; Сг. Р^Ь. 678; КІеіп 1383. — Див. ще неофіт, сапропель.
сапсан (орн.) «сокіл мандрівний, РаІ-со реге^гіпиз Б.»; — р. бр. сапсан; — неясне; припускається запозичення з тюркських мов. — Булаховський Вибр. пр. III 238; Шипова 278.
[сапті'ти] «пашіти жаром» Па, [сопо-тіти] ЛексПол; — бр. [сапацець] «тс.», вл. зароіас «палахкотіти, палати»; — очевидно, результат спрощення інтенсивної форми *сапоті.ти (від сапати) «тс.», можливо, зближеної з сахтіти «тс.». — Див. ще сап.
[сапуга] «пужално»; — не зовсім ясне; у якийсь спосіб пов’язане з пуга «батіг» (див.).
[сапуха] «сажа»; — р. [сапуха, сопуха] «тс.», бр. [сопуха] «тс.; челюсті печі», п. [зорисгіа] «сажа; чад; отвір комина; кагла», ч. зороисгі «димохід, каг-ла»; — псл. [зорихг] «димохід», пов’язане із зореіі «сопіти»; значення «сажа» вторинне. — Див. ще сопіти.
сапфір, [сафір]; — р. болг. сап-фйр, бр. сапфір, др. сапфирг, ч. слц. слн. заїїг, вл. заїіг, схв. сафйр, стел, саігьфир'ь; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. оалфєірос походить від гебр. зарріг, яке зводиться (з певними сумнівами) до дінд. запіргіуа- «сапфір» (букв, «любимий Сатурном»), — Черньїх II 139; Фасмер III 566; Преобр. II 251; Но-ІиЬ—Буег 429; Егізк II 677.
сап’ян, саф’ян, сап’янець «сап’яновий чобіток», саф’янець, [сапоянці] «сап’янці» Бі; — р. сафьян, бр. саф’ян, п. вл. заїіап, ч. слц. зайап, слн. заїіап; — очевидно, запозичення з тюркських мов;
тур. балкар, карач. захіі]ап «сап’ян», крим.-тат. кипч. заквап «тс.» виводяться з перс. зехіі]ап «тс.», яке пов’язується з зехі «міцний, жорсткий»; зв’язок з назвою міста Саффі в Марокко (МікІ. ТЕ1 149; ЕАУ 287) заперечується. — Макарушка 12; Огиенко 29; Фасмер III 566; Преобр. II 254; Дмитриев 562; Шипова 281; БокоїзсЬ 140—141; Каза-пеп УегзисЬ 394; Стаховский Зтимология 1965, 209; Ногп 160.
сарай «господарське приміщення для зберігання різного майна»; — р. сарай «тс.», п. ч. ст. вага] «турецький палац», болг. сарай «палац», м. сарар схв. са-рар (зега], вага]) «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. кипч. уйг. тат. за-гаі «будинок; палац; кімната для житла, стійло; сарай для возів» походить від перс, зага(і) «палац», яке зводиться до праіранського *8гада-, можливо, спорідненого з гот. Ьгбі «дах, будинок». — Акуленко 138; Черньїх II 139—140; Фасмер III 560; Преобр. II 252; Дмитриев 543; Шипова 278—279; Зкок III 204; МікІ. ТЕ1 154; Ногп 161. — Пор. сераль.
[сарана] «бідолага», [серака] «тс.»; — запозичення зі східнороманських мов; рум. загас «бідняк, жебрак», зегеас, молд. езрак «тс.», жін. р. молд. [сара-ка] походять від болг. сирак «сирота» або схв. заст. ейрак «тс.», споріднених з укр. сирота. — Зсгіеіисіко 142; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 171; Уіпсепг 2; СДЕЛМ 416; ПЕРМ 740. — Див. ще сирота.
сарана1 (ент.) «Босизіа Б.», саранча, [сереньча ВеЛ, шарана Нед, ша-ранча Нед] «тс.», сарановий, [сараня-чий], ст. саранча (XVI ст.); — р. саранча, [сарана], бр. саранча, п. зга-гагісга, ч. загапсе, слц. загапса; — запозичення з тюркських мов; тат. саранча «сарана», кипч. загупска «тс.» є похідними від тюрк, загу(у) «жовтий». — Німчук 231; Макарушка 13; Огиенко 34; Черньїх II 140; Фасмер III 560; Шипова 279; КогзсЬ АГЗІРЬ 9, 666; Стру-мінський Зіауіа 38, 109; Коу/аізкі ЛР
27, 52—53; Казапеп УегзисЬ 404. — Пор. сарапук(и).
[сарана*] (бот.) «лілія лісова, Бііі-ит тагіа^оп Б.» Мак; — запозичення з російської мови; р. сарана «сибірська червона лілія, Еіііит ІепиИоІішп; [лілія лісова, Еіііит тагіа^оп Е.]», [саранка] «тс.» походить від тат. сарана «лілія», спорідненого з монг. загапа «дикий часник». — Фасмер III 560; Дмитриев 568; Шипова 279; Казапеп УегзисЬ 403.
саранча — див. серенча.
[сарапати] «скипіти, роздратуватися», [саркати] «фиркати; різко відповідати», [сарчати] «тс.; кипіти, шуміти О», [сарчіти] «фиркати ВеНЗн; шуміти О»; — р. [сарпать] «фиркати» (про коня), бр. [сарпаць] «тс.», п. загкас «скаржитися, ремствувати; різко відповідати; бурчати», ч. згкаїі «сьорбати», слц. згкаї’, схв. сркати, слн. згкаїі «тс.»; — псл. *зьгкаІі, звуконаслідувальне утворення, паралельне до 8ьгЬаІі; в східнослов’янських мовах, очевидно, з польської; виведення від рум. зігеар «дикий, буйний» (ЗсЬеішІко 142) непереконливе. — Фасмер III 563; Вгііскпег 482; МасЬек ЕЗЛС 572.
[сарапатня] «всяка всячина» Чаб; — неясне.
[сарапук(и)] «сорт зелених слив» Нед, Мак; — очевидно, пов’язане з тур. зап «жовтий»; пор. інші назви цього сорту [білянки, більохи зелені, білосливи, зелепухи, золотосливи туркені, тур-кині]. — Пор. сарана1.
сарафан (вид сукні), [шарафан] «спідниця з вибійки»; — бр. сарафан, п. загаїап, ч. слц. слн. загаїап, схв. сарафан-, — запозичення з російської мови; р. сарафан «вид жіночого плаття», (ст.) сарафан-ь «довгий чоловічий каптан», очевидно, через тюркське посередництво запозичено з перської мови; перс, зегара «почесний одяг» зіставляється з гр. оаралк. — Коваль 127; Фасмер III 561; Преобр. II 252; Тороп-чина РР 1983/1, 144—145; Шипова 280; КогзсЬ АГ81РН 9, 489; Мікі. Е№ 288; ЕокоїзсЬ 146; Ногп 160.
[сарахкотіти] «сахтіти Нед; спалахувати Ба», [сарахтіти] «сахтіти» Нед; — афективне утворення на основі форми сахтіти. — Див. ще сахнути.
сарацини (давня назва мусульманських народів); «араби, мусульмани у середньовіччі», ст. саракйни (1627); — р. сарацйньї, бр. сарацьіни, п. Загасеп, ч. слц. Загасеп, болг. сарацини, схв. Сарасени, слн. Загасепі; — запозичення з середньолатинської мови; слат. заг-гасепі (гр. оарахруоі) виводиться від ар. загкіп «східні», похідного від загк «схід». — СІС2 744; ССРЛЯ 13, 186; Фасмер III 561; Преобр. II 252; Ео-коізсЬ 147; Мікі. Е№ 316; КІеіп 1383.
[сарган] «наметена вітром купка снігу» Ник; — очевидно, результат контамінації слів [сугрдб] і [курган] «тс.» тж. — Див. ще курган, сугроба.
сардак, сардат, сардачйна — див. сердак.
[сардель] (іхт.) «чорноморська кілька, Зргаіиз зргаіиз рЬаІегісиз Яіззсо» Л—Г, сарделька (іхт.) «звичайна тюлька, СІиреопеІІа (Іеіісаіиіа МогФп.; чорноморська кілька» Л—Г, [сарделя] Нед; — р. сарделька «тс.», сардель «чорноморська кілька», п. слц. вл. запіеіа, ч. запіеі, болг. м. сардела, схв. сардела, слн. запіеіа; — запозичення з італійської мови; іт. запіеііа «тюлька» виводиться від лат. запііпа «риба, виловлена біля берегів Сардинії». — Фасмер III 562; Преобр. II 253; ЗЕ \ууг. оЬсусЬ 667; НоІиЬ—Буег 431; Мезііса 1521. — Пор. сардйна.
сарделька «товста коротка сосиска»; — бр. сардзлька; — запозичення з російської мови; р. сарделька виводиться від сарде'ль «риба сарделька». — Черньїх II 140; Фасмер—Трубачев III 562. — Див. ще сардель.
сардйна (іхт.) «Запііпа Апііра», сардинка; — р. м. схв. сардйна, бр. сар-дзіна, п. запіупка, ч. слц. запііпка, вл. запііпа, болг. сардинка «тс.», схв. сардйна «консервована сардина», слн. заг-сії'па «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. запііпе, як і іт. запііпа,
походить від лат. загсііпа<загсіа «сардинська риба». — Акуленко 141; Черньїх II 141; Фасмер III 562; Зі. АУуг. оЬсусЬ 667; НоІиЬ—Еуег 431; Меьііса 1521; Оаигаі 650. — Пор. сардель.
сардонічний «уїдливий» (про сміх); — р. сардонйческий, бр. сарданічньї, п. загсіопісгпу, ч. слц. загсіопіску, болг. сардонйчен, м. сардонски, схв. сардо-ничкй, сардбнскй, слн. загсібпісеп, заг-сіопзкі; — запозичено з латинської мови, можливо, через західноєвропейські; лат. (гізиз) загсіопісиз походить, очевидно, від гр. (уєЛоос) оар56міо<; (сгарбамі-о<;) «гіркий (сміх)», що виводиться від назви о-ва Сардинії Еарбоо (лат. Заг-сііпіа), на якому росла дуже гірка трава, що спотворювала риси обличчя. — СІС2 744; ССРЛЯ 13, 187; Кораіігізкі 865; НоІиЬ—Ьуег 431.
саржа (текст.) «тканина з діагональним переплетінням ниток»; — р. бр. саржа-, — запозичено з французької або італійської мови, очевидно, через російську; — фр. ст. заг§е, іт. заг^іа походять від лат. Зегіса «шовкові тканини», яке виводиться від назви Зегез (гр. Ецрє<;) «китайці». — СІС2 744; Фасмер III 562; Преобр. II 253; Оаигаі 663; Таїсіє—Ноїт. II 521. — Пор. шовк1.
сарказм, саркастичний; — р. бр. сарказм, п. вл. загкагт, ч. загказтиз, слц. загкагтиз, болг. сарказ-ьм, м. сар-казам, схв. сарказам, слн. загкагет; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Загказтиз, фр. загсазте, англ. заг-сазт походять від слат. загсазтиз, яке зводиться до гр. сгархсшцбс «уїдливе глузування», похідного від оарха^ш «розриваю, роздираю (м’ясо)», пов’язаного з старі; «м’ясо», етимологічно неясним, можливо, спорідненим з ав. Нмагаз- «різати». — СІС2 745; ССРЛЯ 13, 190; Ко-раїігізкі 865—866; НоІиЬ—Ьуег 431; Паигаї 650; КІеіп 1383; Егізк II 679.
саркати, сарчати, сарчіти — див. сарапати.
саркома «вид злоякісної пухлини»; — р. бр. болг. м. саркома, п. загкота, ч. загкот, слц. слн. загкбт, схв. сар-
кбм; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Загкбт(а), фр. загсоте, англ. загсота походять від гр. оархоора «наріст м’яса», утвореного від старі; «м’ясо». — СІС2 745; Черньїх II 141; Кораіігізкі 865—866; НоІиЬ—Ьуег 431; Оаигаї 650; КІеіп 1384; — Див. ще сарказм.
саркофаг «невелика гробниця у стародавніх народів»; — р. болг. м. саркофаг, бр. саркафаг, п. вл. загкоїа^, ч. слц. слн. загкоГа§, схв. саркофаг; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЗагкорЬа§, фр. загсорЬа^е, англ. заг-сорЬа^из походять від лат. загсорЬа^из «тс.», яке зводиться до гр. сгархосрауоі; (букв, «м’ясоїдний»), утвореного з основ іменника старі; «м’ясо» і дієслова срауєТм «поїдати», можливо, спорідненого з укр. богун «частина шлунка у жуйних тварин». — СІС2 745; ССРЛЯ 13, 191; Кораіігізкі 865—866; НоІиЬ— Ьуег 431; КІеіп 1384. — Див. ще бог2, сарказм.
сармати «група стародавніх ірано-мовних племен»; — р. бр. болг. сар-мат, п. Загтаїа, ч. слц. вл. Загтаї, схв. Сармати, слн. Загтаїі; — запозичення з латинської або грецької мови; лат. Загтаїае «сармати» походить від гр. Еарратаї, Еирратаї, що є, очевидно, запозиченням з якоїсь азіатської мови; досить переконливим є виведення від індоарійського *заг-та(п)ї- «жіночі» («належні жінкам»), похідного від *заг-«жінка» і спорідненого з ір. *Ьаг-уа(п)і:-«тс.», до якого зводиться й псл. *хьп/агі> «хорват»; не менш обгрунтованим може бути визнане й пов’язання компонента ваг- з дперс. заг(аЬ) «голова» (пор. дінд. зїгаЬ «тс.»), а таї- з ір. та-їаг- «мати» і тлумачення первісного значення назви як «головні (зверхні, панівні) матер(инськ)і». — Стрижак, Етнонімія Геродотової Скіфії 161—167; Трубачев ВЯ 1979/4, 40; ЗССЯ 8, 150—151; Агеева 33—34; Попов Назв, нар. 17; КІеіп 1384. — Пор. хорват.
сарна (зоол.) «серна», сарненя, сар-нюк «самець сарни»; — р. діал. бр. сар
на, нл. ваша; — запозичення з польської мови; п. загпа споріднене з укр. серна. — Німчук 198; Фасмер ПІ 263. — Див. ще серна.
сарпйнка (текст.) «легка бавовняна тканина типу ситцю (з Сарепти)», сарпйнник «робітник, що працює на виробництві сарпинки», [серпйнка] «сар-пинка» (Ме); — бр. сарпінка, п. закріпка; — запозичення з російської мови; р. сарпйнка утворено від назви р. Сарпи (притоки Нижньої Волги), на березі якої розташоване місто Сарепта. — Фасмер III 563.
сарсазан (бот.) «Наїоспетит М.В.»; — р. сарсазан «тс.»; — неясне.
[сарсама] «інструменти ремісника», [сарсан, серсама, серсана] «тс.; матеріал для виготовлення возів» Нед; — запозичення з угорської мови; уг. згег-згат «знаряддя, інструмент» складається з основ іменників згег «засіб, начиння», спорідненого з манс. зег «у вигляді чого, у формі чого», хант. зіг «тс.», мар. зег «спосіб, звичай», і агат «число, рахунок», яке є давнім запозиченням з чуваської мови. — Лизанец 624; Балецкий Зі. зі. 9/1—4, 338; ММТЕЗг III 730—731, 741—742; Вагсгі 280, 287. — Див. ще сама.
саршйна — див. саш.
[саршін] «шершень, Уезра сгаЬго Б.» ВеНЗн, [саршон ВеЛ, сершун ВеНЗн] «тс.»; — не зовсім ясні результати фонетичної видозміни форми шершень, можливо, зумовлені зближенням з п. ст. згагзгип «меч». — Див. ще шершень.
[сас] «тарган, прусак»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Заз «сакс, саксонець», як і ч. Заа, сболг. сасинт>, серб. ст. сасинь, походить від двн. заЬзо «тс.», пов’язаного з заЬз «меч з однобічним лезом»; щодо розвитку значення пор. прусак; виведення від рум. ааа «саксонець» (Зсйеіисіко 142) менш переконливе. — Фасмер III 548, 564. — Див. ще сакси.
[сасанка] (бот.) «анемона, Апетопе Б.» Куз; — запозичення із західнослов’янських мов; п. ч. слц. аааапка, як і
схв. саса «тс.», етимологічно неясні. — Вгйскпег 482; МасЬек Літі. гозії. 47.
[сасар] «болото, трясовина» Шух; — неясне.
сатана, сатанізм, сатаня, [сотана] О, Ме, сатанинський, сатаніч-ний, сатанячий, сатаніти, осатанити «дуже розізлити»; — р. бр. болг. сатана, др. сатана, сотона, п. згаіап, заіапісгпу, ч. слц. заіап, заіапаз, вл. нл. заіап, м. сатана, схв. сатана, слн. заіап, стел, сотона; — запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. сгатауас; походить від гебр. заіап, букв, «протидіючий», спорідненого з ар. заііап «тс., чорт». — Акуленко 132; Кобилянський Мовозн. 1980/1, 44; Черньїх II 141; Фасмер III 565; Преобр. II 253—254; КІеіп 1385. — Пор. шайтан.
сателіт; — р. сателлйт, бр. сатз-літ, п. заіеіііа, ч. слц. вл. заіеііі, болг. м. сателйт, схв. сателйт, слн. заіе-Ій; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Заїеііїї, фр. англ. заіеііііе походять від лат. заіеііез (род. в. заіеі-Ііііз) «охоронець, супутник; спільник», очевидно, запозиченого з етруської мови. — СІС2 745; Оаигаі 651; КІеіп 1385; Таїсіє—Нойп. II 481.
сатйн, сатинет; — р. сатин, бр. сацін, п. заіупа, ч. слц. слн. заіеп, вл. заііп, болг. сатен, м. сатен, схв. сатин, сатен; — запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво (н. Заііп); фр. заііп виводять від ар. гаіійпі, букв, «з Цзяодуня (китайського міста)». — СІС2 745; Черньїх II 141; Фасмер III 565; Преобр. II 254; КораІігізкі 867; БокоізсЬ 171; Оаигаі 651.
сатинувати «дощити (папір)», са-тинувальник; — р. сатинйровать, бр. сатьініраваць, п. заіупоАУас, ч. заст. за-ііпоуаіі, слц. заііпоуаі’, вл. заііпегоАУас, болг. сатинйрам, м. сатинйран, схв. сатинирати, слн. заііпїгаіі; — запозичення з французької мови; фр. заііпег утворено від іменника заііп «сатин». — Зі. ^уг. оЬсусЬ 668; Оаигаі 651. — Див. ще сатйн.
сатйра, сатирик., сатиричний; — р. м. схв. сатйра, бр. сатира, п. за-іуга, ч. слц. вл. заііга, болг. сатира, слн. заііга; — запозичено з латинської мови, можливо, через французьку (фр. заііге); лат. заііга «вид поетичного твору», заіига «тс.; суміш, всяка всячина; миска з різними плодами» пов’язані з заіиг «ситий; повний», заііз «досить», спорідненим з двн. за! «ситий», лит. зо-ійз «тс.», псл. зуіь, укр. ситий. — СІС2 746; Акуленко 136; Черньїх II 141 — 142; Кораіігізкі 867; АУаІсіе—НоГт. II 481—482. — Див. ще ситий.
сатисфакція «почуття приємності; задоволення; (заст.) утамування почуття образи, звичайно у формі дуелі»; — р. болг. сатисфакция, бр. сатьісфакцьія, п. заіузіакфа, ч. заіізіаксе, слц. заНзГак-сіа, вл. заіізГаксца, м. сатисфакци}а, схв. сатисфакци]а, слн. заНзїаксца; — через польську мову запозичено з латинської; лат. заіізГасііо «задоволення» утворено від дієслова заіізГасіо «задовольняю; виправдовуюсь», яке складається з прислівника заііз «досить» і дієслова Тасіо «роблю», спорідненого з псл. сіеіі, укр. (по)діти. — СІС2 746; ССРЛЯ 13, 199; Фасмер III 565; Дворецкий—Корольков 777; АУаІсІе—Ноїт. І 440—441. — Див. ще діти2, сатйра. — Пор. факт.
сатрап «намісник області в стародавній Персії; деспотичний адміністратор», сатрапія «область, якою управляв сатрап»; — р. бр. болг. сатрап, п. ч. слц. заігара, вл. заігар, м. сатрап, схв. сатрап, слн. заігар; — через західноєвропейські мови (н. Заігар, фр. заі-гаре, англ. заігар) запозичено з грецької; гр. сгатратпк «намісник перського царя; багач» походить від дперс. *хза-Нгарауап- «управитель області», яке складається з основ хзаНга «держава», спорідненої з ав. хзауеііі «панує, наказує», гр. хтаораї «набуваю, наживаю, маю, володію» і раііі «пасе, береже», спорідненої з гр. тгоірцу «пастух». — СІС2 746; НйШ—АМогіЬ 14; ССРЛЯ 13, 200— 201; Кораіігізкі 867; КІеіп 1386; Ргізк II 573, 680; СЬапігаіпе І 590—591.
сатуратор «апарат для насичення рідини газом або для приготування насичених розчинів», сатурація, сатураторний, сатураційний; — р. болг. сатуратор, бр. сатуратар, п. заіига-іог, ч. слц. заіигаіог, схв. сатураци/'а, слн. заїигасЦа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Заіигаіеиг, фр. заіигаіеиг, англ. заіигаіог походять від пізньолат. заіигаіог «насичувач», пов’язаного з лат. заіиг «ситий». — СІС2 746; ССРЛЯ 13, 201; Кораіігізкі 867; КІеіп 1386; Сайга! 651. — Див. ще сатйра.
Сатурн (назва планети; бог давньоримської міфології, покровитель землеробства), сатурналії «гучна забава; оргія; у Стародавньому Римі свято на честь Сатурна»; — р. бр. болг. Сатурн, п. Заіигп, ч. слц. Заіигп, Заіигпиз, схв. Сатурн, слн. Заіигп; — запозичення з латинської мови; лат. Заіигпиз (італійське божество) походить з етруської мови. — СІС2 746; ССРЛЯ 13, 201; Таїсіє—Ногіп. II 483.
[сать] «іней» Куз; — неясне; можливо, результат фонетичної видозміни не-зафіксованої форми *садь, пов’язаної з садити (те, що осідає з атмосфери).
сауна «фінська лазня»; — р. бр. м. сауна, п. ч. слц. заипа, слн. заупа «тс.»; — запозичення з фінської мови; фін. заипа «лазня», можливо, споріднене з комі чом «намет, будка; холодний хлів», удм. чум «хижа (для одягу)». — Зі. уууг. оЬсусИ 668; НоІиЬ—Ьуег 432; Льіт-кин—Гуляев 309.
[сафатина] (бот.) «чортола смердюча, Региіа азза Гоеіійа Ь.» Мак, [асса-фет, асафатина] «тс.» Мак; — очевидно, результат адаптації латинської назви азза їоеіісіа.
сафлор (бот.) «Сагігіатиз Ь.; олія з сафлору; фарба з сафлору»; — р. бр. болг. сафлор, п. ч. заПог, схв. сафлор; — запозичення з німецької мови; н. ЗаПог через італійське посередництво виводиться з арабської мови; менш переконливе виведення (СІС 746) через голландську мову (гол. заПІоег) з пер
ської. — Зі. Аууг. оЬсусЬ 662; капоуа-Заііп^оуа—Маш'коуа 773; Ог. РауЬ. 674.
сахар1, сахарат, сахарин, сахар-ник, сахарниця СУМ, Нед, сахарня, сахароза, сахарйспгий, сахарйти, ст. Сахара (1627); — р. сахар, бр. сахарьї-на, [сахар], п. засЬагупа, ч. засЬагґп, засЬагіп, слц. засЬагш, вл. засЬагіп, болг. захар, м. сахарин, схв. сахар, слн. за-Ьагіп; — запозичення з грецької мови; гр. оаххар(оу) походить від палі заккЬа-га «цукор», яке зводиться до дінд. заг-кага «гравій, пісок; цукровий пісок», що зіставляється з гр. хрохаЛаї (мн.) «морська галька», хрохр «тс.». — Коломієць УМЛШ 1967/6, 10; Коваль 117; Черньїх II 142; Фасмер III 567; Егізк II 22, 672—673; МаугІїоГег III 308. — Пор. цукор1.
[сахар*] «рогач у рибалок, залізний гачок з довгим держаком Дз, Мо; вила для гною Л», [сахбр] «вила для гною» ЛексПол, [сахур] «тс.» Ник; — бр. сахбр «тс.»; — очевидно, пов’язане з р. [сохирь] «дерево з розвилкою», п. [во-сНог] «жердина», ч. слц. вл. нл. восЬог «важіль, лом» і, в такому разі, зводиться до соха (див.).
сахатися «злякано відскакувати; цуратися; [вмішуватися, втручатися Нед]», сахнутися, відсахнутися, [відмахнутися] «відхилитися, відсахнутися», [підсахнутися] «пристати, причепитися» (про хворобу); — неясне; можливо, пов’язане з лит. збкіі «скакати», зв’язок якого з укр. скочити піддається сумніву (Ргаепкеї 1021 —1022); можливий також вплив з боку жахатися.
[сахнути] «війнути, дихнути», [сах-тіти] «палахкотіти, пашіти жаром; пахтіти; важко дихати Нед; зітхати О; хникати О; віяти, пашіти», [сахтячка] «ядуха, астма» Нед; — неясне; можливо, звуконаслідувальне.
сачок1 — див. сак1.
сачок2, сачик — див. сак2.
[саш] (бот.) «очерет звичайний, РЬга-дтпііез сотгпипіз Ргіп.; (у виразі с. білий) лепеха звичайна, Асогиз саіатиз к; (у виразі с. чорний) рогіз, ТурЬа
Ь.» Мак, [сашина] «очерет; лепеха» Мак, [саршйна] «очерет» ВеНЗн, Мак, сашнйк «ЗсЬоепиз к; [очерет Мак]», [шаш] «очерет; рогіз» Мак, [машина] «рогіз», [малина] «очерет; рогіз», [ша-лана] «лепеха» тж; — п. [зазгупа] «лепеха», [зазупа, згазгупа] «тс.», ч. [вазі] «осока, Сагех к; очерет; ситняг, Не-Іеосіїагіз К.Вг.», зазіпа «сашнйк», зазіпа «тс.», слц. заз «очерет; рогіз», зазіпа «тс.», [зезіпа] «очерет», вл. зазп]а «саш-ник», схв. мам «осока, рогіз; оситняк, Липсиз к», шаша «сухе кукурудзиння; рогіз, оситняк», слн. заз «осока»; — запозичення з угорської мови; уг. заз «осока» етимологічно неясне; пов’язання з ч. засіїог «смикавець, Сурегиз к», слц. засЬог «тс.» (Маїгепаиег 80) помилкове. — Вгйскпег 482; Масіїек Літі. гозН. 275; Е8ЛС 603; 8кок III 383; Мікі. ЕШ 337; МИТЕ8г III 408.
саше «подушечка з ароматичними речовинами; торбинка для хустинок», сашетка «тс.» Куз; — р. болг. саше, п. зазгеїка; — запозичення з французької мови; фр. засНеї «мішок; саше» є зменш, від вас «мішок», яке походить від лат. зассив «тс.». — СІС2 580; 81. шуг. оЬсусН 668; каигаї 644. — Див. ще сак1.
[саще] «кімнатний собачка» Нед, [са-ща] «щеня від вовка й собаки» Чаб; — неясне; можливо, результат видозміни деетимологізованого укр. *сасче «сак-сонча», похідного від сас «саксонець»; в такому разі первісно означало «саксонський собачка»; пор. [шашок] «порода собаки».
сваволя, свавілець, свавілля, свавільник, свавільство, свавблець, сва-вбльник, свавбльство, [свавбльця] Нед, свавільничати, сваволити, [славбли-ти] «сваволити» Нед; — р. [сваволить] «сваволити», бр. свавблле «пустощі, бешкет; пустотливість; сваволя»; — запозичення з польської мови; п. ЗАУа^оІа, як і ч. вуєуоіє, слц. зуєуоі’з, є результатом стягнення давнішої форми *з^о]'а^о1а (ч. вуо]єуо1є), що відповідає р. своевблие, схв. свдіевбл>ан і скла
дається із займенника 8У/о]'а (> з^а) «своя» та іменника у/оіа «воля»; більшість похідних утворено від запозиченої форми на українському грунті. — Огієнко РМ 1938/7—8, 347; Вгйскпег 527. — Див. ще воля, свій1.
[свадлйвий] «сварливий» Нед; — очевидно, запозичення з чеської або словацької мови; ч. слц. [зуасіїіуу], як і болг. свадлйв, схв. свадуьив «тс.», відповідає укр. звабливий «тс.». — Див. ще вадити.
[свадьба] «весілля» СУМ, Нед, [свайба] «весілля» тж, [свальба] «тс.», [свадьбй] «сватання» Нед, [свадьбини, свальбини] «тс.», [свадьбйчка] «наречена, молода» тж, [сватба] «весілля», [свадьбяний] Нед, [свадьбувати]; — р. свадьба, бр. [свадзьба], др. свать-ба, п. ЗАУасігЬа, ЗАУасЬа, ч. зуаФа, [зуаф Ьа], слц. зуабЬа, нл. 5АУа]гЬа, болг. сватба, м. свадба, схв. свадба, слн. зуаїЬа, стел, сбатьба; — псл. зУаїьЬа, похідне від зуаїь «сватання»; зближення з веду, водити (Желтов ФЗ 1876/1, 20) неприйнятне. — Фасмер III 568—569; Булаховський Вибр. пр. III 366; Соболевский Лекции 104; Вгйск-пег 527; МасЬек Е8ЛС 594; Зкок III 369; МікІ. ЕАУ 332. — Див. ще сват.
[свай] «паля» Дз, [чвая] «тс.» Пі; — запозичення з російської мови; р. свая, [швая], р.-цел. евдя етимологічно неясне; зіставлялося з р. совать (Преобр. II 256), ваять, вить (Горяев 319). — Фасмер III 571.
[свака] «стрижень для шпульки у ткацькому човнику» Нед, сват, [сваток] Чаб «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [сАУак] «тс.» походить від нім. [гАУаск] «цвях». — Трубачев Рем. терминол. 136. — Див. ще цвях.
свани (кавказька народність), Сванетія-, — р. бр. сваньї; — запозичення з грузинської мови; груз. заузп- відповідає самонайменуванню сванів заузп-, спорідненому з мегр. 8ОП- «тс.». — Кли-мов 174.
[свар] «лайка», свара СУМ, Нед, [сварба] О, сварка, [сваркут] «сварли
вий чоловік» Нед, [сварлйвець, свар-ник] «тс.» Нед, сварня, [сварун] «свар-ливець», [сварунок] «сварка» О, сварити, сваритися, сваркйй, сварливий СУМ, Нед, [сварнйй] «сварливий» Нед, [сварливе] «сердито», [насварка Ж, пе-ресвар], пересварка СУМ, Куз, [по-свар(а) Пі, пбсварка]; — р. болг. свара, бр. сварка, др. свар-ь, п. з\уаг, зу/а-га, ч. слц. зуаг, вл. нл. зу/аг, полаб. зуо-геі «сваритися», слн. зуагі'їі «попереджувати», стел, евдрт.; — псл. зуагь; — споріднене з дісл. зуага «відповідати», гот. з\уагап «присягати», двн. зу/егіап «тс.; говорити певно», дангл. апсізу/аги «відповідь», нвн. ЗсЬауцг «клятва», лат. 8ЄГГП0 «бесіда, розмова»; іє. *зиег- «говорити»; зіставлення з ч. зуасіа «звада» (МасЬек Е8ЛС 594) необгрунтоване. — Фасмер III 569; Черньїх II 142—143; Преобр. II 255; Вгйскпег 527; Младенов 571; 8кок III 369; Тгаиїтапп 296; Гамкрелидзе—Иванов 123; Рокоту 1049.
[сварка] (бот.) «цмин піщаний, Не-ІісЬгузит агепагіит О.С.; льонок звичайний, Біпагіа уиі^агіз Мііі.» Мак, [цварка] «цмин» Мак, [сварлйвець] «тс.», [свар-ник] «тс. Мак; плаун звичайний, Бусо-росііит сіауаїит Б.»; — найменування, пов’язані зі сваритися; назва плауна [сварнйк] викликана розповсюдженим повір’ям, нібито присутність цієї рослини в хаті викликає сварку (Анненков 203); пор. інші назви плауна: [дереза, звабник]; така ж мотивація і відповідних назв цмину. — Шамота 72. — Див. ще свар.
Сварбг «слов’янський язичницький бог, покровитель ковальства та інших ремесел», Сварбжич «син Сварога, бог вогню», [Сбварог] «батько всіх богів, бог законів і часу» Нед; — р. Сварбг, др. Сварог-ь, Сварожичь, Сварожь «Сва-рогів»; — загальноприйнятої етимології не має; здебільшого пов’язується з псл. зуага «свара, незгода, війна» (Ла§іс АГ81РЬ 1, 412—413; 4, 426; Вгйскпег АГ81РЬ 40, 10—11; К2 46, 236—237; ЛакоЬзоп ІЛ8БР 1/2, 269); зіставляється також з дінд. зуаг^аЬ «небо», дангл.
зауєогс «темнота, хмара, туман» (ІІЬІеп-Ьеск 355; РВгВ 22, 199—200; Еогіипаїоу ВВ 3, 69), з дінд. з(й)уаг «сонце», ав. Ьуага, лат. збі, псл. *зь1пьсе «тс.» (Преобр. II 255). — Фасмер—Трубачев III 570.
свастика (культовий знак ряду стародавніх релігій; емблема німецького нацизму); — р. болг. свастика, бр. свастика, п. зАУазІука, ч. слц. зуазііка, схв. свастика, слн. зуазїіка; — запозичення з давньоіндійської мови; дінд. зуазїіка-пов’язане із зуазїі «успіх», утвореним з основи зи- «добрий», спорідненої з першим компонентом гр. оуіпс «здоровий», псл. *8'ьсіогуь «тс.», і дієслова азїі «він є», спорідненого З ПСЛ. (ї)езіь, укр. є. — СІС2 747; Черньїх II 143; Кораіігізкі 933; СЬапїгаіпе І 388; Ргізк II 954—955; Мауг-НоГег II 637. — Див. ще гігієна, є, здоровий. — Пор. смерть, щастя.
сват, [сваненька] «свашка», [сва-ненько] «сваток», [сванечка, сванечко, сванютка, сваня О, сванька], сватальник, [свапганець] «сват» Нед, [свата-нок] «тс.» Нед, [сватанкй] «сватання» СУМ, Нед, сватання, сватач тж, [сватиця] «сваха» Нед, сватко, [сват-ник] «звідник» Нед, [сватнйцтво] «звідництво» Нед, сваток, [сваття] «свати», сватуньо, сваха, [свачини] «сватання» Кур, [свашини] «пригощання свах» Нед, [сващак] «дружко (?), сват Нед», [сващини] «частування весільних гостей у свахи» Нед, сватальний, [сватній] «сватів», сватати, свататися, свататися «родичатися», [сваха-тися], [свашити] «свашкувати» Нед, [свашчити] «тс.», свашкувати, [під-сватання, прйсваха]; — р. бр. болг. м. сват, др. свапг-ь, п. вл. нл. зууаі, ч. заст. слц. зуаі, схв. сват, слн. зуаї; — псл. зуаїь; виводиться зі *зуо]аї-, похідного від займенникової ОСНОВИ 5УО-, зує-; — зіставляється з лит. зуесіаз, зуєїіз «гість» (первісно «чужинець, сам по собі»), лтс. зуєзз «чужий; гість», гр. (Г)єтщ; «родич, друг», єтарос «товариш, супутник»; зближення з ав. хуяє-Ш- «належний до сім’ї» (МасЬек ЕЗЛС
594) сумнівне з точки зору фонетики. — Черньїх II 143; Фасмер III 570; Преобр. II 255—256; Вгйскпег 527; Зкок III 369; Мікі. Е\У 332; Ргаепкеі 950, 952; Кагиііз II 336; Мартьінов Язьік 85. — Див. ще свій1.
[свекла] (бот.) «буряк, Веіа к; бурякове бадилля» Г, Л, [свакля] «столовий буряк» Корз, [свекловиця] «буряк» Мак, [свікла Пі, Мак, свіколка Мак] «тс.», [свекляний]; — р. свекла, др. се-юслг, п. САУікіа, м. свекло, цвекло, схв. цвекла; — давнє запозичення з грецької мови; гр. аєйх^оу (іон. оєбтЛоу, атт. тєбтЛоу) є запозиченням невідомого походження. — Німчук 273; Черньїх II 144; Фасмер—Трубачев III 571; Преобр. II 256; 81а\узкі І 134—135; Ргізк II 887. — Пор. цвйкля.
[свековка] (бот.) «вид рослини» Нед, [свековнйк] «ясенець білий, Оісіат-пиз аІЬиз Б. (О. Ггахіпеїіа Ьепк.)» ВеНЗн, [цвиковнйк] «тс.» тж; — похідне утворення від свекла-, назва, очевидно, зумовлена тим, що в народній медицині використовувався корінь ясенцю. — Анненков 126. — Див. ще свекла.
свекор «батько чоловіка; [тесть ВеБ]», [свекра] «свекруха Нед; теща ДзАтл II», свекрйця, свекрівщина СУМ, Куз, [свекрбха] «теща» ВеБ, свекруха, [свекрухна] «свекруха», [свекрушина] «тс.»; — р. свекор, бр. свекар, др. свекр-ь, п. заст. ЗАУіекіег, ч. ст. зуекг, слц. зуоког, болг. свек-ьр, м. свекор, схв. свекар, слн. зуе'кег, стел, свєкр'ь; — псл. зуекгь; — споріднене з дінд. зуазигаЬ «свекрів», ав. хуазига-, лит. зе-зигаз «свекор», гр. єхорбі;, двн. заує-Ьиг «тс.», лат. зосег «тс.; тесть»; іє. *зуекиго- «свекрів», першим компонентом якого є займенникова основа *зує-«свій». — Трубачев Терм, родства 118— 125; Черньїх II 144; Фасмер III 572; Преобр. II 256—257; Вгйскпег 536; МасЬек Е8ЛС 595; 8кок III 370; Т-гаиІ-тапп 295; ЕгаепкеІ 977; АУаІсІе—НоГгп. II 550—551; Бурлакова ВСЯ VI 61; Гамкрелидзе—Иванов 112, 123, 374, 760; Рокогпу 1043—1044.
[свепка] «сваха» Нед, [свяпка] «тс.» Нед; — неясне.
свербйвус (бот.) «свербигуз, Випіаз к; [шипшина, Коза сапіпа Б. Ме]», свербйус «тс.» СУМ, Ме; — результат видозміни форми свербигуз «тс.» через зближення другого компонента з іменником вус. — Див. ще свербигуз.
свербига (бот.) «свербигуз, Випіаз Б.; [бутень Прескотта, СЬаегорЬуІІит ргезсоіііі О.С. Мак]», [свербина] «бутень Прескотта» Мак, [свербак] «шипшина собача, Коза сапіпа к» ВеНЗн, [свербиґан ВеНЗн, свербила Мак, свербімо Нед] «тс.», свербіжниця «Кпаиїіа Соиік; [скабіоза голубина, ЗсаЬіоза со-ІитЬагіа к Мак]»; — р. свербига «Випіаз», [свербейка, свербарика] «тс.», [свербигуз] «тс.; бутень бульбоносний, СЬаегорЬуІ ит ЬиІЬозит к», бр. свер-бігуз «свербига, Випіаз», п. ЗАУіеггдЬек «бутень», ЗАУіеггЬпіса «свербіжниця»; — похідні утворення від свербіти; назви перших трьох рослин зумовлені їх смаковими властивостями або дією на кишечник; свербіжниця дістала свою назву як засіб для лікування корости (пор. [короставник], р. [чесотная трава, чесоточная трава] «тс.»). — Ша-мота 67, 139; Меркулова Очерки 81; Анненков 72, 73, 317—318. — Див. ще свербіти.
свербигуз (бот.) «свербига, Випіаз Б.; [шипшина собача, Коза сапіпа Нед, Ме; Тогіїіз апїЬгізсиз Отеї. (Сіаегі.); бутень запашний, СЬаегоГуІІит агота-Нсит к Мак; бугила лісова, АпДігіз-сиз зііуєзїгіз Ноїт. Мак», [сверби-гуз-но] «бутень» Мак, [свербивуз] «шипшина» Мак, [свербиуз Мак, свербиуза Мак, свербиузина Мак, ВеЛ, сверби-узка Мак, свербовіс Мак, свербоголуз ВеЗа, свербоголуза ВеНЗн, Мак, свер-богуз, свербогуза, сверболуз, сверболу-за, свербоуза, свербоузина тж] «тс.»; — р. [свербигуз] «бугила»; — складні утворення з основ дієслова свербіти та іменника гузно «зад»; назва зумовлена подразливою дією насіння з’їдених плодів шипшини на задній прохід;
очевидно, подібну дію виявляють і свербига, бугила, окремі різновиди яких використовуються в їжу. — Німчук 280; Шамота 138—139; Меркулова Очерки 81; БСЗ 24, 75; 38, 201; МасЬек Лп. гозїі. 109—110. — Див. ще гуза, свербіти. — Пор. свербига, свербйвус.
свербила, свербйло, свербина — див. свербйга.
свербіти, сверб, свербець, свербіж, [свербляк] (ент.) «свербун, коростяний кліщ, Загсоріез» Нед, сверблячка «свербіж; [кропива Чаб]», [сверббта] «свербіж», свербун (ент.) «Загсоріез», [свер-б’ячка], [своріб] «короста, парша» ВеБ, сверблячий; — р. свербеть, бр. свяр-бець, п. ЗАУіеггЬіес, ч. зугЬєїі, слц. зугЬієГ, вл. з\у]егЬ]ес, [з^’егЬіс], нл. з^егЬ'ез, болг. сьрбя, м. серби, схв. сврбети, слн. згЬеїі; — псл. *зуьгЬєїі; — зіставляється з двн. ЗАУегЬап «крутитися; стирати», лтс. зуагрзіз «свердло», дісл. зуагі «опилки», гот. аГ-зу/аігЬап «змахнути». — Фасмер III 573; Преобр. II 257; Вгйскпег 536; МасЬек Е8ЛС 598; 5сЬизїег-8еАУС 1391; Младенов 623; 8кок III 375; Варбот 78; Мікі. Е\У 380; Тгаиїтапп 295; МйЬІ.—Епсіг. III 1144.
сверготіти «цвірінькати», [свірго-тати] «тс.» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. з^іег^оїас є варіантом форми ЗАУіегкоїас (зАУІегкас), спорідненої з укр. [свірчати]. — Вгйскпег 536. — Див. ще сверенїти.
[свердан] (ент.) «цвіркун, Сгуїіиз Б.», [свердун, свігур «тс.»] ВеНЗн; — не зовсім ясні результати видозміни форм [сверчбк, свіргун, свірчбк] «тс.». — Див. ще сверенїти.
свердел, [свердель], [свербел] «свердел» Гриц, [сверблд] «тс.» тж, свердло, [свердликар] «свердильник» Нед, свердлильник, свердлій, свердловина, свердлувальник, [свердляк (корабельний)] «корабельний хробак», свердляр, [сверл] Нед, [сверликар], [све'рло] тж, [свер-ляк] «вид гусені», [свірло] «свердел», свердлити СУМ, Нед, свердлувати, [сверлити] Нед, свердлильний, свердлувальний, свердлячий; — р. сверлб,
бр. свердзел, др. свьрдьл-ь, п. [з^іег-бгіоіек], 5\уісієг, ч. зуісігїк, слц. зуібег, болг. свердел, м. сврдел, схв. сврдао, сврдло, слн. зуєсієг, с.-цсл. свртьдьлть; — ПСЛ. *5УьГСІЬІО; — можливо, споріднене З ДІСЛ. 5УЄГЙ «меч», СВН. 8\*7ЄГІ, нвн. ЗсЬауєгі «тс.»; зіставлялось також (Младенов 573; МасЬек ЕЗЛС 596) через попередню форму *5УьгЬ-сІ1о з дісл. ЬуіґПП «вихор, кільце, верхівка», нвн. АУігЬеІ «вихор», двн. Ь^егіап «обертати», у/егЬап «тс.» або (Преобр. II 258; НоІиЬ—Кор. 363) з псл. *уьНеН «вертіти», хоча з форми *8(ь)уьі1-сі1о мало б вийти *сверло. — Фасмер III 573— 574; Зкок III 375; Трубачев Рем. терми-нол. 375.
[сверені'ти] «цвіркотати» ВеУг, [све-реньчати тж, свірчати, свиршйти Лекс-Пол] «тс.», [сверчбк] «цвіркун» ВеУг, [сверщук] Г, [сверщбк, свірк, свірко, свірчбк, свірщбк] ВеНЗн, [свириньбк, свиріньбк, свирінька] ВеУг, [свіркал-ка] Нед, [свірень] Куз, [шверщбк] ВеНЗн «тс.»; — р. [сверчать] «цвірча-ти», сверчбк, бр. [свірчаць] «цвірчати», [свершч] «цвіркун», п. 5\уіег8ісгес «цвірчати», ЗАУІегзгсг «цвіркун», ч. [зугсек], СТ. ЗУГСек «ТС.», СЛЦ. ЗУГСек, ВЛ. 5АУ]ЄГС, м. свирец, стел. сврт>чь(кт>) «тс.»; — очевидно, псл. ЗУІгаіі (зуьгєЬ) «свистіти», зуьгськь «цвіркун», з яким пов’язане зуігєіь «дудка, сопілка»; — лит. зуіг-кзїі «бриніти, пищати, свистіти», лтс. зуігкзіеї «тс.»; менш переконлива дум; ка (Фасмер III 574—575; МасЬек ЕЗЛС 91) про звуконаслідувальний характер цих слів і про їх безпосередній зв’язок із *суьгк-, укр. цвіркати. — Преобр. II 258; Вгйскпег 536. — Пор. сверготіти, цвіркати.
[сверїпа] «каша з пшона і молодої лободи зі свинячим жиром» Нед; — очевидно, пов’язане з [свиріпа3] «свербига» (свербига може вживатися в їжу у вареному вигляді). — БСЗ 38, 201. — Див. ще свиріпа3.
[сверкати] «блискати, блимати» Нед, сверкот] «блискання, блимання» Нед, свіркуха] «блискавка» Гриц; — р. свер-
кать «тс.», стел. свртьчжштть «блискучий» (про розжарене залізо); — неясне; зіставлялося з р. ст. сверкати «швидко рухати, ворушити» (губами), з свірчати (МікІ. ЕАУ 330), з дінд. зуагаіі «звучить; світить, сяє» (Горяев 313). — Фасмер III 574; Преобр. II 527—528.
[сверлик] (орн.) «малий дятел, Пгу-оЬаїез тіпог Б.» Шарл; — пов’язане із свердел-, назва зумовлена, очевидно, тим, що дятел робить діри в корі дерев. — Булаховський Вибр. пр. III 217. — Див. ще свердел.
сверляк — див. свердел.
[свертки] (бот.) «конюшина шведська, Тгіїоііит ЬуЬгісіит Б.» Мак; — очевидно, результат видозміни деетимо-логізованої частини назви (конюшина) шведська.
[свертушка] (орн.) «звичайна вівсянка, ЕтЬегіга сйгіпеїіа Б.» Шарл; — неясне; може бути зіставлене з п. [ро-ЗАУІегка] «вівсянка», пов’язаним з зауієг-кої «цвірчання».
сверчбк, сверщбк, сверщук — див. сверені'ти.
светр; — р. болг. евйтер, бр. сві-тзр, п. зхуеіег, ч. зуєїг, слц. зуєїєг, схв. светер, слн. зуіїег; — через західнослов’янські мови запозичено з англійської; англ. 5АУеаїег «светр» утворено від ЗАУеаї «піт, потіти», спорідненого з двн. з^еіз «піт», дінд. зубсіа-, лат. зй-сіог, лтс. зуієсігі «тс.». — СІС2 747; 51. Аууг. оЬсусЬ 715; НоІиЬ—Буег 460; КІеіп 1552.
[свиб] (бот.) «дерен, Согпиз Б.» ВеЛ, Мак; — очевидно, запозичення зі словацької мови; слц. 5УЇЬ, як і схв. евйба, слн. зУі'Ьа «тс.», відповідає укр. [свид] «тс.»; виводиться з псл. *5Уі<їу «тс.» через проміжні форми род. в. зуііБьує > *зуісіЬє. — Фасмер III 577; МасЬек Зт. гобіі. 171; Зкок III 371—372. — Див. ще свид1.
[свигнати] «мугикати під ніс» Нед, [свигнавець] «той, хто мугиче», [евйг-навка] «мугикання» тж; — неясне; можливо, є результатом контамінації форм свистати і [гугнати] «гугнявити».
[свид1] (бот.) «свидина криваво-червона, ТЬеІисгапіа (Согпиз) вап^иіпеа Ь.», [свидва Мак], свидина, [свидовник Мак] «тс.», [шведина] «тс.; свидина біла, ТЬ. (Согпиз) аІЬа Ьесі.» Мак; — р. [свидйна] «дерен червоний», [свидбв-ник] «тс.», бр. свідзіна, п. зауісЬуз, [зауісі, ЗАУІсІгіпа], ч. зуїсі, зуїсіз, вл. нл. зауісі, болг. [свит] «тс.»; — псл. *зуісіу; — зіставляється з прус, зісііз. «тс.», лит. зуісійз «блискучий, ясний», зуісієіі «блищати, світитись», лат. зїсіиз «зоря», дангл. зуііоі «ясний»; в такому разі назва рослини мотивується яскраво-червоним кольором плодів; заперечення проти цих зіставлень і пов’язання з н. АУеіп(\уеісіе) «свидина» (МасЬек ЕЗЛС 596; Іт. гозії. 171) недостатньо обґрунтовані. — Фасмер III 577; Вгйскпег 535; НоІиЬ—Кор. 363; Ргаепкеі 952. — Пор. свидь.
[свид2] «велика і добре зав’ялена палка», [засвидйти] «ударити» Я; — ч. [зуісіу]] «твердий, тугий»; — пов’язане зі [свид] «свидина»; назва зумовлена особливою міцністю свидинового дерева; щодо семантичного зв’язку пор. бук «ломака», [бучок] «палка» — бук «вид дерева»; дубок «ціпок», дубина—дуб. — Див. ще свид1.
[свидь] «сирий стан» Нед, [свидйй] «сирий» Нед, [свйднйй] «напівдозрілий» Г, Нед, [свидбвйй] «тс.» тж, [свидовй-тий] «недозрілий; зеленуватий; моложавий», [свидуватий] «тс.», [свйдність] «вогкість; недозрілість» ЛЧерк, [насвйд] «недозрілим», [насвйді] «моложавий», [усвйд] «недозрілим», [усвиду] «тс.»; — р. [свйдьій] «недозрілий; сирий; кислий, терпкий, оскомистий», [свиддй, свидоватьій] «тс.», п. [з^ісі] «щось чорне; недозрілість», ч. [зуісіу]] «тугий»; — неясне; можливо, пов’язане зі [сви<3] «свидина»; у такому разі первісно означало «кислий, терпкий, твердий, (як плоди свидини)».
[свйжка] «стріла з очерету і смоли»; — результат дисиміляції в неза-свідченій формі *швижка, похідної від [швйгати] «кидати, шпурляти» (див.).
[свинарик] (бот.) «шавлія кільчаста, ЗаІУІа уегїісіїїаїа Ь.» ВеНЗн, [сви-нушник] «тс.»; — похідні утворення від деетимологізованого [свинюх] «тс.», яке первісно було пов’язане зі *сьвивати «звивати». — Див. ще свинюх.
свинець, свинчатка, свинцевий, свинцевистий, свинцюватий, свинцювати', — р. свинец, бр. свінец, др. свинець, болг. заст. свинец «свинець; куля», СЛН. 5У1ПЄС, стел, свиньць; — псл. [зуіпьсь]; — споріднене з лит. зуіпаз, лтс. 8УІП8 «свинець»; зіставляється ще з гр. хиауос «синя речовина», яке вважається запозиченим з невідомої мови і ототожнюється з хет. кииаппа(п) «мідний (купорос), коштовний камінь»; зіставляється також (Трубачев Зтимология 1965, 33—34) з ос. (зе)їзаеп «сошник, леміш, залізо», афг. бзріпа (бзра-па) «залізо». — Черньїх II 146; Фасмер III 577—578; Преобр. II 259; Кагиііз II 339; Ргізк II 37; Воізасц 527; Регззоп Вейг. 963.
свйнка1 (мед.) «запалення привушної залози у дітей, паротит»; — р. свйнка, бр. свінка, п. зліпка; — похідне утворення від свиня; назва зумовлена зовнішнім виглядом опухлої шиї хворого; пор. лат. зсгбїиіа «опух шиї» від зегбїа «свиня», гр. х01Р&С «опухлі шийні залози» відхоїрос «порося, свиня». — Фасмер III 578; Горяев Доп. І 42. — Див. ще свиня.
свинка2 «дерев’яна куля, яку ганяють ковіньками в грі; відповідна гра»; — р. [свинка] «цурка, свинка», [свинки] «гра в цурки, свинки», п. [зліпка], болг. свйнка «тс.», слн. зуїп]ка «дерев’яний м’яч»; — псл. *5ьуіпька, похідне від зь-уі(пр)їі «звити»; первісно, очевидно, означало м’яч, звитий з ганчір’я або шерсті; пор. [звйнка] «м’яч із шерсті; гра в м’яч» Ж; зазнало зближення зі свиня. — Див. ще вйти1, з2. — Пор. СВЙНКЙ, свитбйкий.
[свинка3] (іхт.) «підуст звичайний, СЬопсігозїота пазиз Ь.», [евйнька] «тс.» ВеНЗн; — р. [свинка] «волзький підуст, СЬопбгозїота пазив уагіаЬіІе ЛакоАУІеАУ»
Л—Г, бр. [свінка] «підуст», [свінюк] «підуст дніпровський, СЬ. уазиз пазив», п. зліпка, слц. [зуіпка] «підуст»; — похідне утворення від свиня, назва зумовлена формою рота підуста, що нагадує рило свині. — Ьесіег 98. — Див. ще свиня.
свйнкй (бот.) «нетреба, ХапїЬіит» СУМ, Нед, [свиннак] «осот, ЗопсЬиз; скереда дворічна, Сгеріз Ьіеппіз» ВеНЗн; — очевидно, пов’язане зі звйнупги (псл. вьуіпріі); зв’язок міг бути зумовлений тим, що квітки і молоді плоди цих рослин покриті, завинуті листяними обгортками; пізніше відбулося зближення з основою свиня. — Див. ще вйти1. — Пор. свйнка2.
свиннак — див. свйнкй.
[свинниця] «біловус стиснутий, мичка, Магсіиз зігісіа» ВеНЗн, [свинюх ВеНЗн, свинюха, свинячка] «тс.»; — очевидно, похідні утворення від свиня; назви могли бути зумовлені схожістю мички до свинячої щетини (пор. р. [ще-тйнница] «тс.»). — Див. ще свиня.
[свинюх] (бот.) «шавлія кільчаста, ЗаІУіа уегіісіїїаіа Ц», [свинюшник] «тс.» Мак; — очевидно, залишок давньої назви *с-ьвин-ькьі, похідної від сьвивати «звивати», в якій префіксальне &ь- у зв’язку з деетимологізацією не зазнало зміни в з-; назва зумовлена, очевидно, наявністю волосистого кільця в трубці віночка. — Пор. свйнка2.
[свинюха] (бот.) «лутига розлога, Аїгіріех раїиіа Ь.» Корз; — похідне утворення від свиня; назва зумовлена використанням лутиги на корм свиням. — Див. ще свиня.
свиня, свинар, свинарка «доглядачка свиней; [свинарник Л]», свинарник, свинарня, свинарство, [свинарна] «хлопчик-свинопас», [свинарчук] «тс.», [свинва] «свинота» Чаб, свинина, сви-нйнець «свинарник», [свинірка] «стадо свиней» Нед, свйнка «жук довгоносик», [свйннє] (зб.) «свині» Л, [свин-нйк] «свинарник» До, [свйння] «тс.» Л, свинота СУМ, Нед, свинство, свинтус, [свинтух] «свинтус» О, свинуш-
ник, [свинча] «порося», свинюка, свинюшник, свинюшня, [свиняк] «свинячий послід», свиняка, [свинятина] «свинина», [свинятник] «свинарник», свинарний, свинарський, свинйй, [свино-вйй] «свиний» Нед, свинський, свинуватий, свинякуватий Куз, свинячий, свинарювати Нед, [свинйти] «бруднити як свиня» Нед, підсвинок, [пітсвин-ча] «підсвинок» О, [піцвелок, піцвак] «тс.» Ва; — р. свинья, бр. свіння, др. свиния, п. ЗАМіпіа, ч. зуіпє, слц. зміпа, вл. 8аміп]о, нл. зххлігіа, полаб. зуаігіа, болг. свиня, м. схв. свйььа, слн. зуїп]а, стел, свииьга; — псл. зуіпь]а, можливо, з давнішого *5УІпї (жін. р.), похідного від прикметника зуіпь «свинячий»; — споріднене з лтс. знуєпз «порося», лат. зйз «свиня», двн. 5й, нвн. 8аи, гр. и<;, ав. Ьй «тс.»; очевидно, індоєвропейське утворення від звуконаслідувального кореня зи; зіставлялося також з дінд. зйіе «народжує», псл. зупь «син» (ІЛіІепЬеск 339— 340). — Коваль 82—83; Черньїх II 147; Фасмер III 579; Преобр. II 259—260; Вгйскпег 537; МасЬек Е8ЛС 596—597; 8кок III 372; Критенко Вступ 510, 546; Трубачев Назв. дом. жив. 61—63; Мар-тьінов Язьік 61; МйЬІ.—Епсіг. III 1129; Кагиііз II 189; К1и§е—Міїгка 626; АУаІ-сіе—Ноїгп. II 635—637; Егізк II 973— 974; Рокоту 1038—1039; Гамкрели-дзе—Иванов 593.
[свиняк1] «вид грибів», [свинюха] «тс.» Мак; — р. свинуха «гриб синюха, сироїжка, А^агісиз міоіасепз або іп-уоіиїиз», бр. [свінка] «гриби синюватого кольору», п. [зАМіпіак] (вид гриба); — очевидно, результат видозміни звукової форми *синяк, зближеної з основою іменника свиня; первісна назва могла бути зумовлена кольором гриба.
[свиняк2] (зоол.) «зернова стонога, мокриця, Рогсеїііо» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зшіпіак, як і ч. зуіпка «мокриця», змійка «дрібний рачок, що живе на вологих місцях, АгтасІШісІіит», вл. ЗАМіпіаїко «стонога», нл. зліпка «зернова стонога, Рогсеїііо зсаЬег», пов’язане з з^іпіа «свиня»; наз
ва зумовлена, очевидно, схильністю тварин до вологих місць або зовнішньою подібністю до свині. — Див. ще свиня.
Свирйд, Свиридбн — див. Спири-дон.
свиріль «народний духовий інструмент у вигляді скріплених дудочок», [сверівочка О, свирілка]; — р. свирель «сопілка», др. свиріль, ч. зуігка, болг. свирдл, свйрка, м. свирала, свирка, [свирайка], схв. свирала, слн. зуігєі, зуігзіо, стел, свир'кдь; — псл. зуіґєіь, похідне від зуігаіі «грати на сопілці» (др. свирати, свирити, стел, свирати), спорідненого з лат. зизигго «шиплю, шепчу, бриню», дінд. зуагаіі «звучить», дісл. зуагга «бушувати, свистіти», нвн. зиггеп «бриніти, свистіти», зекдуіггеп «тс.». — Фасмер—Трубачев III 579; Преобр. II 260; Зкок III 372—373; Таїсіє—Нойп. II 637.
свиріпа* (бот.) «суріпиця звичайна, ВагЬагеа уиі^агіз й. Вг; [гірчиця польова, Зіпаріз агуепзіз к; дескурайнія, Пезсигаіпіа \¥еЬЬ. еі Вегї. (ЗізутЬгіит зоркіа) Нед; редька дика, Дарйапиз га-рЬапізІгит Ь.; кінський часничник лікарський, АПіагіа оїїісіпаїіз Мак]», [све-ріпа] «гірчиця польова» Мак, [свиріпка Мак, свиріпиця] «тс.», свиріп’яний; — р. [свирепа] «суріпиця», бр. свірзпа «тс.», др. сверіпь «дикоростучий», свиріпь «тс.», сверіпица «дикий горох», п. зауіє-ггор «суріпиця», ч. зуегер «польовий бур’ян; жеребець», зуегерес «тс.», слц. зуегеру (про коноплю), стел, свєр'кпь «дикий»; — пов’язане з [свіріпний] «злий, сердитий». — Меркулова Очер-ки 75—78; Зтимология 1964, 78—79. — Див. ще свіріпний.
[свиріпа2] (бот.) «ріпа, Вгаззіса га-ра к Мак; ріпак, Вгаззіса парив к», [свіріпа] «ріпак» Мак, [суріпа Мак, суріпиця] «тс.», [суріпок] «олійна ріпа, Вгаззіса гара оіеііега ПС.» Мак; — похідні утворення від ріпа (ріпак), викликані впливом з боку свиріпа1 «суріпиця». — Див. ще ріпа*.
[свиріпа3] (бот.) «свербига східна, Випіаз огіепіаіів к», [свиріпиця] «тс.»
Мак; — очевидно, результат фонетичного зближення назви свербига з назвою свиріпа «суріпиця» (див.).
[свйрка] (бот.) «ялина звичайна, Рі-сеа ехсеїва кпк. Мак; Ріпиз ріііа к; гірська сосна, Ріпиз топіапа Мііі. Мак», [свірка] «ялина», [свірок] «тс.» Мак; — запозичення з польської мови; п. здуігк «смерека», зхміегк «тс.» розглядається як варіант форми зтгек «тс.», спорідненої з укр. смерека. — Вгйскпег 537. — Див. ще смерека.
[свискати] (про кота) «шипіти, фиркати» Нед; — слн. [зуізкаіі] «шипіти, бризкати», [вуізк] «шипіння»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, споріднене зі свистати. — Фасмер III 580—581. — Див. ще свистати.
[евйелі] «нижній кінець плавної сітки», [свйсель] «вільні кінці верхів і еподів рибальської сітки» Дз; — похідне утворення від др. *сьвисати «звисати», в якому префіксальне с(і)- не зазнало зміни в з- завдяки деетимологізації (пор. 4. 5УІ8ЄІ «фронтон, підря», ВЛ. 8АУІ8ІЄ «фронтон даху», слн. зуізіі «сінник, підря», які загальноприйнятої етимології не мають); пор. також свинка2, евй-та1. — МасЬек Е8ЛС 597.
свист — див. свистати.
свистати, свистіти, свиснути, свисонути, [свйснява], свист, свиставка СУМ, Нед, свистало, свистальце, свис-тачка «свисток; [(орн.) свіязь, Апаз ре-пеіоре Ь. ВеНЗн]», [свисте ль] «дудка» Нед, свастик, свистілка, [свистбвач] «порожній горіх з отвором», свисток, свистуля, свистун, [свистунка] (орн.) «вівчарик жовтобровий, РЬуіІозсориз зі-Ьіііаігіх ВесНзІ.» Шарл, свистуха, свищ (орн.) «свіязь», свищик «свисток», свистючий, свистячий, висвист, пересвист, підсвист, посвист, присвист; — р. свистать, бр. свістаць, др. свистати, п. здуізіас, ч. зуізШі, слц. зуізі’аі’, м. свисти, слн. зуізкаїі «шипіти, бризкати», зуїзсаіі «свистіти», стел, свистати; — псл. зуізїай; — можливо, споріднене з дісл. їіуізіа «шептати, свистіти, бушувати», дангл. ЙУІзІІіап «свистати»,
англ. и'ЬікіІе «тс.»; у такому разі зводиться до іє. *йуій-/Куєі5- (ЛА/аІде—Ноїт. II 403—404); розглядається також (МеіІ-Іеї—Егпоиі 1099) як експресивне утворення; в окремих слов’янських мовах існують інші звукові варіанти: схв. звйз-нути, слн. [гуігсіаїі], стел, звиздлти, п. §лмігдас, ч. Ьуігсіаїі, вл. ітлпгсіас; зіставлення з лит. зуііріі «свистати» і виведення від Чуіраїі (МасЬек Е8ДС 597) є гіпотетичним. — Черньїх II 147— 148; Фасмер III 580—581; Преобр. II 261—262; Вгйскпег 538; 8кок III 373.
свистуля (бот.) «Сопіозеїіпшп ЕізсЬ.», [свистюля] «болиголов плямистий, Со-піит тасиїаіит Б.», [свистіля] «тс.» Пі; — похідні утворення від свистати-, назви зумовлені трубчастим характером стебла рослин, з якого діти роблять свистки. — Див. ще свистати.
свита1 (вид одягу), свитина «тс.», свитка, свитник «виготовлювач свит; торговець свитами», свитянка «коротка свита»; — р. свита (вид одягу); «[ликова мотузка]», бр. світа (вид одягу), др. сьвита, свита, п. вхміїа (зі сх.-сл.) «тс.», болг. свита (вид тканини), м. свита «дороге тонке сукно», схв. свита «сукно», слн. зуііа (заст.) «одяг»; — очевидно, псл. зілціа, похідне від дієслова уііі «вити, звивати»; реконструювалось також (Преобр. II 262; МйЬІ.— Епсіг. III 1167) як псл. зуііа, споріднене з лтс. зуіеіаз «шерстяні обмотки на ногах у жінок»; зіставлялось ще (Младенов 572) з болг. евйла «шовк». — Фасмер III 581; Вгйскпег 538; 8кок III 373. — Див. ще вити1, з3.
'	2
свита «почет, супровід високопоставленої особи»; — р. болг. м. свита, бр. світа, п. влмііа, ч. слц. зиіїа, схв. свита, слн. змііа; — через польське або німецьке посередництво (н. 8ш'іе) запозичено з французької мови; фр. зиііе «продовження, наслідок; ряд; свита; сюїта» пов’язане з дієсловом зиіуге «слідувати», яке походить від нар.-лат. зециеге, пов’язаного з лат. зецш «тс.», спорідненим з гр. єтгоуаі «слідую», дінд. засаіе, -Б «слідує», лит. зекіі «слідувати».
— Черньїх II 148; Фасмер III 581; Преобр. II 262; Оаигаі 690; ’Уа’їсІе—Ноїт. II 519. — Пор. сюїта.
[свитойкий] «гнучкий, виткий» Нед; — похідне утворення від давнього сьви-ти «звити», в якому початкове с(-ь)-збереглося без заміни на з- внаслідок деетимологізації. — Пор. свинка2, свинки.
[свитушка] (бот.) «тонконіг дібровний, Роа петогаїіз Б.» Мак; — очевидно, відповідає п. Амукііпа «тс.»; мотивація обох назв неясна.
[свищ1] «чарунка для бджолиної матки; виїдений черв’яками пустий горіх», [свистун] «пустий горіх» О, [свистулина] «яма в піску» Ч; — р. свищ «наскрізна діра в дошці, в посуді; прокол у шкірі; пустий горіх; виразка в тілі», п. злмізШа «пукавка (дитяча забавка, з якої стріляють); [чарунка для бджолиної матки]»; — похідне утворення від свистати; назва зумовлена подібністю відповідних отворів до трубок, свистків, придатністю пустого горіха для свистання; пор. схв. евйрка «фістула» (букв, «музика»), — Булахов-ський Вибр. пр. III 364; Фасмер III 582. — Див. ще свистати.
9	.
свищ «отвір, канал у стінці порож-нистого органа; глибока виразка в тканинах організму»; — бр. свішч «тс.»; — запозичення з російської мови; р. свищ «тс.» споріднене з укр. свищ1 «пустий горіх; чарунка для бджолиної матки» (див.).
[свищ3] «дуже рідка страва»; — р. [свисту нья] «рідка вівсяна юшка, іноді з м’ясом», [свистуха] «ріпний розсіл з квасом на дріжджах»; — пов’язане зі свистати; назва могла бути зумовлена уявленням про розлад шлунка від такої їжі або про шум при її сьорбанні. — Див. ще свистати.
свищ4 — див. свистати.
[свіба] (бот.) «калина звичайна, Уі-Ьигпит ориіиз Б.» ВеНЗн, Мак; — п. ЗАміЬка «тризубець, Тгі§1осЬіа Б.; шейхце-рія болотна, ЗсЬеисЬгегіа раїизігіз Б.»; — очевидно, пов’язане зі [свиб] «свиди
на», п. [й’уЛсіЬа] «тс.»; мотивація перенесення назви свидини на ці рослини не зовсім ясна. — Див. ще свиб.
[свіготати] «цвірінькати, щебетати» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. 5'1міе§оі:ас «тс.», зу/іе^оі: «цвірінькання», як і його фонетичні варіанти [з\уіє-коі, злуіесіїоїас], є звуконаслідувальним утворенням, паралельним до ч. зуєсіі-Ші «базікати». — Вгйскпег 535—536.
свігур — див. свердан.
[свідер] «свердел»; — бр. свідар «тс.»; — запозичення з польської мови; п. змпсіег вважається результатом видозміни давнішого *5’У7ЬГб'ЬІ- (> *5\УЬГСІ'ЬГ-), спорідненого з укр. свердел. — Вгйск-пег 536. — Див. ще свердел.
свідок, свідка (жін. р., заст.), [сві-дальник] «свідок» О, свідоцтво, свідчення, свідчий «свідок», [свідчик] Нед, [свідчина] «посвідчення» Пі, свідчиця, свідкувати, свідчити, свідчитися (заст.) «закликати в свідки», [освідчини] «освідчення», [освідувати] «оглянути», [освідчити] «оповістити, повідомити», пересвідчення «переконання», посвідчення, [присвідченє] «свідчення» Нед, [присвідувати] «свідчити»; — бр. све'д-ка «свідок», др. сьвід'ьк'ь, п. змуіасіек, ч. зуесіек, слц. зуесіок, вл. з\уес!к, болг. сведбча «свідчу», м. сведок, схв. сведок; — псл. з'ьуед'ьк'ь, [з'ьуесіок'ь], похідне утворення від З'ьуедеіі «знати (разом з кимсь)», паралельне до з"ьуєс1є-їеіь (пор. стел, сжвфдфтедь, р. свиде-тель). — Зсйизїег-Зелус 1385—1386. — Див. ще відати, з3.
свідомий, [свідім] «свідомий» Нед, [свідом] «знання» (у виразі до свідома «до відома») Нед, свідомість, [свідбм-ство] «досвідченість» Нед, [свідомува-ти] «знати» Нед, [несвідбмець] «не знавець» Ж, підсвідомий, усвідомити; — бр. свядбмьі; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зу/іасіоту «свідомий», яке відповідає ч. ст. змесіоту «свідомий, відомий», вл. зуесіоту «свідомий, обізнаний», др. сьвідомьіи «відомий, випробуваний», р. [сведомьій] «відомий, знайомий», пов’язане з псл. з'ьмедеіі
«знати», похідним від уесіеіі «тс.». — Див. ще відати, з3.
свіжий, свіжак «новачок; свіжа вода, свіжий продукт», [свіженйна] «освіження; підкріплення» Нед, свіжина «свіжість; свіже м’ясо», свіжість, [сві-жати] (про повів свіжого вітру) Нед, свіжити СУМ, Нед, свіжіти, свіжішати, [за-свіжа] Ж, освіжний; — р. свежий, бр. свежьі, др. свіжь, п. злуіє-гу, ч. зуегі, слц. зуіегі, м. свеж, схв. свеж, слн. зуег, стел, ев'кжь; — псл. зуегь; — дальші зв’язки неясні; зіставлялося з гот. зу/ікпз «чистий, цнотливий», дісл. зукп «невинний» (ХиЬаіу ВВ 17, 325—326; Міккоіа ІР 23, 126), з ірл. Іеі§ «гострий» (Хирйга ВВ 25, 104), з лат. уі§еге у<бути сильним, свіжим» (Масйек Е81С 596); лтс. зуаі§8 «свіжий», з яким також робились зіставлення (Тгаиітапп 294; Вй^а КВ II 614), може бути пізнім утворенням на грунті р. свеж або п. з\уіегу (Мййі.—Епдг. III 1141). — Фасмер III 571; Преобр. II 263—264; 8кок III 373.
свій1, своя, своє, свійський, [свійня] (зб.) «свояки» Нед, [своєщина] «своє власне господарство або майно», [свої-на] «родина Нед; рідня О», свояк, [сво-якиня], [своятина] «родинність» Нед, свояцтво, своячениця, [своячцна] «родина» Нед, [своящина] «батьківщина» Нед, [своїти] «приборкувати Нед; присвоювати О», [своїтися] «ріднитися» Нед, своячитися, засвоїти, [освійча-тися] «освоїтися», освоїти, [поевбє-ний] «споріднений» ВеБ, посвоячити, присвійний, присвоювач, присвоїти; — р. бр. др. болг. свой, П. ВЛ. НЛ. 8\УО_], ч. зущ, слц. зуо], полаб. зЩ, м. свої, схв. свої', слн. зуо], стел, своя; — псл. зуо]ь; — споріднене з прус, зу/аіз «свій», лит. зауаз, лтс. зауз, лат. зииз (< зоуоз) «тс.», гот. з\УЄ8 «власний», дінд. зуаіі «тс.», двн. злую «свояк»; іє. *8ие-/зио-, споріднене з *зе-; останнім часом пов’язується з іє. *зй- «рід, народжувати» (Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 299— 302). — Черньїх II 148; Фасмер III 583; Преобр. II 263; Вгйскпег 528; Масітек
Е8ЛС 598; 8сЬизїег-5еімс 1392—1393; Зкок III 373—374; Кагиііз II 162; Рокоту 882.
[свій2] «сувій» Нед; — бр. [свой], п. хчуо] «тс.», схв. свб/ «вир»; — псл. *з’ьуо]ь «сувій; те, що звивається, крутиться», пов’язане з з-буНі, зьмімаН «звивати», похідним від уііі «вити, крутити»; префіксальне 8і>- збереглось в українській і білоруській формах без зміни в з-, очевидно, під впливом паралельної форми сувій (сувбй) з псл. 5рУО]Ь. — Див. ще вйти1, з3. — Пор. свйнка1, свитбйкий.
свінути(ся) «розвиднітися», розсвінути «тс.»; — др. свьнути «тс.», свінути «встати на світанку», схв. ввинути «розвиднітися», стел, освьнлуги «тс.»; — псл. зуьпрїі, пов’язане чергуванням голосних із зуєі-ь (< *ЗУ0І4ь), виникло зі *зуьіпрі:і (< *зуїїп<Ді); випадіння кінцевого приголосного кореня, як у псл. капрїі (р. кануть) з *карпрй (пор. ка-раїі, укр. капати), §"ьп(Ді (укр. гнути) з *£'ьЬп<Ді (пор. га§уЬаН, р. загибать); голосний і (<ь) в свінути на місці колишнього ь з’явився, очевидно, в період занепаду редукованих під впливом основи світ (др. світлі). — Коло-мієць Вступ 50; Зкок III 368—369. — Див. ще світ. — Пор. розсвянути.
[свіргун] «цвіркун, СгуІІив Ь.»; — результат контамінації форм цвіркун і запозиченого [свірготати] «цвірінькати». — Див. ще сверготіти, цвіркати.
свірень — див. сворінь.
[свіріпний] «злий, сердитий» Чаб, [свіріпа] «причепа» Чаб, [присвиріпи-тись] «пристати, прив’язнути» ЛексПол; — р. свирепьій «лютий», др. сверіпл «дикий, злий», свиріпа «тс.», ч. змегеру «лютий, жорстокий», болг. свиреп «лютий», схв. свиреп «тс.», стел, свєр'кпт» «дикий»; — псл. змегерь, [зуігер'ь]; — дальші зв’язки неясні; зіставлялося з лит. зіигріі «здригатися» (ЕоНипаїоу ВВ 3, 71; Преобр. II 261; МікІ. Е\У 330), заграііиз «забіякуватий півень» (БсНтідї Уок. II, 29, 67), з дісл. змагг «важкий, жорстокий, сильний», гот. злмегз «шано
ваний», нвн. зсЬімег «важкий», лит. зуа-ґїіз «тс.» (Младенов 572; 8іауіа 2, 28— 29; Вгйскпег 536—537), з псл. зиг-оу-«суворий» (Меркулова Очерки 75—78), з лат. уегриз «підданий обрізанню» (Ьб-у/епїаі 7Ї81Р11 8, 129), розкладалося на займенникову основу зуе- «свій, сам» і дієслівну ^основу гер- «чіплятися» (Ма-сНек Е83С 595; Літі. гозії. 286; Мазе гес 29, 112). — Фасмер III 580; 8кок III 373.
свірк, свіркалка, свірко, свірчати, свірчбк, свірщбк — див. сверені'ти.
[свірка1] «зв’язка у батога, ремінець, яким батіг прикріпляється до пужална» Нед, [свірник] «гак, який утримує розвору» О, [евбра] «розвора» Нед, [шва-ра] «плетений шнурок», шворка; — р. евбра «ремінь для мисливських собак, швора», сварка «тс.», бр. [шворка] «мотузка», п. ст. злмога «зграя собак; ремінь для собак», ч. змог «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]», [змога] «зв’язка між ціпом і ціпилном», слц. зуогка «зграя (собак)», слн. змога «розвора», с.-цсл. сувора «пряжка»; — псл. зьмога «зв’язка, вірьовка», пов’язане зі *з'ьуєгі;і «зімкнути», утвореним з префікса зь-«з-, разом» і дієслова *уегіі «замикати»; паралелізм початкових с — ш, як у [скіра — шкіра] та ін. — Черньїх II 148—149; Фасмер III 583; Преобр. І 630, II 263; Масйек Е8ЛС 598. — Див. ще вір1, з1. — Пор. обора1, розвора, сворінь.
свірка2 — див. свйрка.
[свїрон] «комора» Непокупньїй, [сві-рбнок] «тс.» тж, ст. свиренл, свіренк «тс.» (XVI—XVII ст.); — р. [евйрен, евйрна, свирон], бр. свіран, свірбнак, [сверан], п. ст. діал. зауіґоп, злмігопек «тс.»; — запозичення з литовської мови; лит. зуігпаз (зуігпа) «комора» споріднене з двн. зхуігоп «укріпляти», дінд. зуага- «довга деревина, міцний кіл». — Непокупньїй 189; Фасмер—Трубачев III 579; Вгйскпег 537; Лаучюте 22; Егаепкеі 955.
[свість] «своячка, сестра дружини», [свізь] «тс.» Нед, [свещенька, свістонь-
ка] (зменш.), [свестин] (прикм.) О; — р. діал. др. свесть, бр. [свесць], п. ізхуієзс], болг. [свестка], м. свеска, схв. сваст, слн. [зуазі]; — псл. зуьзїь, куєзїь, давнє утворення від кореня *5ЦО-/8ЦЇ-«свій»; — паралельне до лит. зуаіпіз «свояк», зуаіпе «сестра дружини», лтс. зуаїпіз «свояк», зуаїпе «своячка», двн. 5У7ЄІП «слуга, пастух», §Є8АУІО «свояк». — Трубачев Терм, родства 140; Фасмер III 575; Преобр. II 258—259; ІЦіп-зкі] АІ81РІ1 28, 455—457; Брандт РФВ 1890/4, 187—188; Младенов 571; Тга-иїгпапп 294—295. — Див. ще свій1.
світ, світання, світанок, світань «світанок», світач «світило; [підсвічник]», світелка «світлиця», світець «підставка для світильної скіпки; [лампадка Бі]», [світлая] «тс.», [світйвка] «світова зоря» Нед, світилка «дівчина, що виконує обряд тримання меча і свічки на весіллі», світило, світильник, світич «світоч, світильник СУМ, Нед; [світець, панікадило]», світйще «світоч; [світило Нед]», [світівка] «світилка» Нед, [сві-тілка] «тс.» Пі, світка «карта, що показує козирну масть (світить)», світлина «фотографія, полиск світла», [світ-лйнник] «фотоапарат» Она, світлиця, [світлич] «світич» Нед, світло, [світ-лбвина] «речовина для освітлення» Нед, світлість, [світлушка] «жук-світляк» Нед, світляк (ент.), [світлянка] (ент.) «геофіл (світний), Сеорїіііиз еіесігісиз» Нед, [світлячка] «блискучі, кольорові буси» Нед, [світнйк] «світильник» Куз, [світниця] «лампа» Пі, [світня] (жін.) «бленда» Она, [світова] «тоня, яку тягнуть на світанку» Мо, [світовйк] «світський чоловік» Нед, [світбта] «далека сторона», світоч «смолоскип, світильник», [світун] (ент.) «світляк», [свіць-ка] «повія» Нед, свіча, свічар «виготовлювач свічок», свічарник, свічкар «тс.», свічарня, свічка, свічкарня, свічник «підставка для свічок; [світильник; паламар; жук-світляк]» СУМ, Нед, [свіччи-на] «цивільне (світське) звання» Нед, світильний, світлий, світловий, світлуватий, [світлущий] «дуже світлий»
Нед, світляний, [світляний] «блискучий» ВеЗа, світний, [світовий] «освічений» Дз, світський, свічковий, свічний, [свитати] «світати» Нед, світати, [сві-теніти] «слабо світитися» Нед, світити, [світіти] «світитися, блищати» Нед, світліти, світлішати, [світну-ти] «блиснути», [світонути] «тс.», [світувати] «ходити по світу», [свідкувати] «прилюдно лаяти» Нед, [сві-читися] «просвіщатися» Нед, Пі, [світком] «досвіта», світом, [вйсвіт] «отвір; дірка» Она, висвітлити, відсвіт, досвіт «передрання», досвітки, досвіток, [досвітчаний] «парубок, який ходить на досвітки», [досвітчанка], досвітковий, досвітній СУМ, Нед, досвітчаний, [досвіткувати] «бути на досвітках», [досвіта] «удосвіта» (Ме), [засвіт] «світанок» Ж, засвітла Нед, [насвіти] «справді», [насвічник] «світильник» Нед, [неосвітний] «неосвіче-ний», [несвітщина] «духовенство» Ж, [несвітний] «неприродний, незвичайний, надмірний» Ж, [несвітній, несві-товйй Ж], несвітський «тс.», несосвітенний «тс.; вражаюче безглуздий», несусвітний «тс.», недосвіт «передранковий мороз», [несвічний] «невіглас» Пі, освіта, освітлення, освітлювач, освітянин, освітянка, освітлювальний, освітній, освічений, освінути «розвиднітися», освічувати, [опосвітйти] «опублікувати» Ж, бдсвіт, передсвіт, передсвітання, передсвітанок, передсвітній, підсвічник, [пбсвіт] «освітлення», [посвіти] «тс.», [посвітач] «підсвічник», [посвітич] «світильник» Нед, пресвітлий, [прйсвітка] «присвічування», просвіт, просвіта, просвітитель, [просвітки] «прозора муха, Рїіапіа» Нед, просвіток, просвітник, просвітянин, просвітянство, пресвітлий, просвітній, просвітчастий «прозорий» СУМ, Нед, [просвічний] «тс.» Нед, розсвіт, розсвітанок, [рбзевітка] «висвітлення» Нед, [рбзевіток] «світанок» Нед, розсвінути, удосвіта; — р. бр. м. свет, др. світт>, п. змлаї, ч. зуєі, слц. зуєї, вл. нл. 5У/еі, полаб. зуєї, болг.
свят, схв. свет, свй]ет, слн. буєієі «світлий», стел. св’Ьт’Ь; — псл. зуєіь < *5уоіБ; — лит. зууіеіі «світитися, блищати, сяяти», зуаііуіі «світити», зуієзіі «тс.», дінд. 5УЄІаЬ «світлий, білий», зуіїгаЬ «білий», дперс. зрі&га-, ав. зрае-1а- «тс.», гот. Ьеіїз «білий», двн. ЬауТз, нвн. у/еізз «тс.», лат. уіїгит «скло»; іє. *киеіі-, *1?иоіі-. — Черньїх II 145; Фасмер III 575—576; Преобр. II 265; Вгйскпег 535; МасЬек Е8ЛС 597; ВсЬизіег-Ве^с 1387; 8кок III 370—371; Тгаиітапп 310; Кагиііз II 340; Топоров II 84—85, Реізї 284—285; К1и§е—Мііг-ка 851; Зализняк ВСЯ VI 37; Рокоту 628—629.
[світйлень] «вид рибальської снасті»; — похідне утворення від світитися «бути прозорим»; назва мотивується тим, що ця снасть виготовляється з рідкого, прозорого полотна. — Грінч. IV 97, 109. — Див. ще світ.
[світилка1] (бот.) «очанка червона, ЕирЬгазіа одопШез» Мак, [світлик, сьвічка] «очанка гірська, ЕирЬгазіа топ-іапа Логсі. (ЕирЬгазіа оШсіпаїіз Б.)» Мак; — р. [светлйк] «очанка», п. зу/іеііік, ч. зуеііік, слц. зуеШк, вл. злмеііік; — похідне утворення від світло, світ; назва зумовлена традиційним народним застосуванням рослини як лікувального засобу, що посилює зір («світло очей»); пор. назви р. укр. очанка, р. [свет очей, очная трава], хорв. уісііса, нім. Аи§еп-ігозі «тс.», букв, «відрада для очей». — Шамота 96—97; Носаль 47—48; МасЬек Зт. гозН. 215. — Див. ще світ.
світйлка2 — див. світ.
[світич] (бот.) «тирлич, Сепііапа Б.», [свічурник, чочурник] «тс.» Нед; — похідне утворення від діалектних назв свічника ([світач, світець, світич] і под.); назва зумовлена, очевидно, подібністю форми стебла тирлича синього до свічника. — БСЗ 12, 85. — Див. ще світ.
Світлана (жіноче ім’я); — бр. Свят-лана, ч. Зуеііапа, болг. Светлана; — очевидно, запозичення з російської мови; р. Светлана утворене на основі
прикметника светлий, похідного від свет. — Петровский 196; Спр. личн. имен. 521; Илчев 442. — Див. ще світ.
[світлик] (бот.) «флокс, РЬІох Б.» Мак; — штучне утворення, зумовлене впливом латинсько-грецької назви лат. РЬІох, гр. «тс.; полум’я». — Див. ще світ.
[світлйця] (бот.) «рудбекія розділь-нолиста, РисІЬескіа Іасіпіаїа Б.» ВеНЗн; — похідне утворення від світлий; назва зумовлена блідо-жовтим кольором квітів. — БСЗ 37, 292. — Див. ще світ.
[світлуха1] «деревно-оцтова кислота, одержувана при гонці смоли і дьогтю» Г, Нед; — р. [светлуха] «тс.»; — похідне утворення від світлий; назва зумовлена світлим кольором підсмоленої води порівняно з одержуваною одночасно чорною смолою. — БСЗ 41, 237— 238. — Див. ще світ.
[світлуха2] (бот.) «сафлор красильний, СагіЬатив Ьпсіогіиз Б.» Пі, [світ-лухи, світлушка Нед] «тс.», [світлиця] «тс.; шафран посівний, Сгосиз заіі-уиз» Мак; — ч. зуеііісе «сафлор» (з рос. ? МасЬек Літі, гозіі. 256); — похідне утворення від основи прикметника світлий; назва зумовлена використанням обох рослин для фарбування у жовтогарячий або світло-жовтий колір. — БСЗ 38, 146; 47, 549. — Див. ще світ.
[світлушка] (бот.) «лунарія оживаюча, Еипагіа гедіуіуа Б.» Мак; — похідне утворення від прикметника світлий; назва, очевидно, зумовлена тим, що після достигання і вилущування насіння на лунарії залишаються світлі, прозорі, ніби слюдяні перетинки, які звисають у вигляді квітів. — Див. ще світ.
[світлячка (альпейська)] (бот.) «аде-ностилес, Асіепозіуіез аІЬіТгопз» Нед; — похідне утворення від світлий; назва зумовлена характером забарвлення рослини чи її квітки, на що вказує і наукова назва лат. аІЬіІгопз «білолобий». — Див. ще світ.
Світозар (чоловіче ім’я), Світоза-ра (жіноче ім'я); — р. Светозар, Све-тозара, бр. Светазар-, — очевидно, запозичення з болгарської мови; болг. Светозар, Светозара, Светлбзар, Свет-лозара, зменш. Светлозарка є складними утвореннями з основ свет- «світ, світлий» і дієслова заря «сяю, свічу». — Илчев 442. — Див. ще заграва, світ.
[світуян] (бот.) «незабудка, Муозоііз Ь.» Мак, [світцян] «тс.»; — неясне; перша форма нагадує п. зу/і^у Лап, друга форма може бути результатом помилкового прочитання рукописного у як ц.
свічадо «дзеркало»; — видозмінене запозичення з польської мови; п. г\уіег-сіаДо «тс.» є результатом видозміни де-етимологізованої форми ст. ггсіаДо, запозиченої з чеської мови і зближеної з п. ауієгсієс «вертіти»; ч. ггсасіїо є відповідником до стел, зрьцдло, укр. дзеркало-, в українській мові польська форма зазнала зближення з основою світити (свіча). — Вгйскпег 658. — Див. ще дзеркало.
[свічарник] (бот.) «конвалія звичайна, Сопуаііагіа та]а1і5 Ь.» Нед, [свічі] «дивина, коров’як, УегЬазсит Шар-5П5 Ь.» Мак, [царська свічка] «тс.» Мак, [свічка божа] «билинець запашний, Сут-пасіепіа одогаїі55Іта ДісЬ.», [свічка ко-лосата] «фітеума колосиста, Рїіуїеита зрісаїит к» Мак; — р. [царская све-ча] «коров’як», бр. [царская свечка] «тс.»; — результат перенесення назви свічка (свіча) «засіб для освітлення» на відповідні рослини; назви рослин зумовлені зовнішньою подібністю їх стебел, зокрема в період цвітіння, до свічок. — Див. ще світ.
[свічканйстий] (про вівцю, козу) «чорний або сивий, навколо очей білий або жовтий» ВеНЗн; — очевидно, похідне утворення від *свічканя, можливого результату деетимологізації і зближення з основою свічка форми [вічка-ня] (назва вівці за мастю), похідної від вічко. — Див. ще око*.
свіязь (орн.) «свищ, Апаз репеїоре к», [звіязь, в’язь] «тс.» Шарл; — оче
видно, запозичення з російської мови; р. свиязь, свияга, [свизь] «тс.» пов’язується з назвою річки Свияга. — Фасмер III 582; Преобр. II 262.
свобода, [слобода] «свобода», сво-бідний, [своббдний, слоббдний] «вільний», [свободйти] «звільнити», [слобо-дйти] «тс.», [вйсвобода] «звільнення, емансипація» Ж; — р. свобода, бр. свобода, др. свобода, слобода, п. вл. нл. кугоЬосіа, п. ст. 5\УіеЬо6а, ч. зуоЬоба, слц. зІоЬода «свобода», болг. свобода, м. слобода «свобода», схв. слобода «свобода, сміливість, рішучість», слн. 5УОЬб-6а, заст. зІоЬоба, стел, своводл; — псл. зуоЬода, *5УеЬо6а; виводиться від основи зуоЬь, зіставлюваної з прус. зиЬз «сам, власний», двн. Зу/аЬа «Швабія», похідної від *5уо]ь «свій» і наявної в стел. свобьство (совьство) «особа»; первісне значення, очевидно, «становище вільного, свого члена роду»; суфікс -оба, той самий, що у ягода, відповідає гр. -ас;, -або^; визнання за вихідну форму зуо-Ьодь (стел, свободі. «вільний») і спроби виведення її від фрак. фріг. ЕаРафос; «бог Діоніс» (ЛакоЬзоп Ш8кР 1/2, 269) або від гіпотетичного *5УороІь, утвореного з основ 5уо- «свій, сам» і роїь «пан, господар»_(2иЬаіу 81. а сі. І 2, 43; Ма-сЬек ЕЗЗС 597—598), недостатньо обгрунтовані; щодо паралелізму св- : сл-див. статтю слобода. — Черньїх II 148; Фасмер—Трубачев III 582—583; Преобр. II 262; Вгйскпег 528; Зкок III 286, 373—374; Уопйгак І 454; МеіІІеІ Еіидез 322; Кагиііз II 329—330. — Див. ще свій1.
сволок «балка, що підтримує стелю», [свалок, ствблок] «тс.» Нед, [сволоки] «покрівля», [сволоківщина] «частування тих, що підіймали сволок на хату», [сволочбк] «брус, набитий на борт човна; жердина для сушіння сітей» Дз, Мо; — р. [сволок] «балка під стелею», [сволоче'к] «зв’язок під розсохою у сохи», ч. 5УІак «прибита поперечно дошка чи планка для скріплення дощок», слц. гуіак «тс.»; — псл. *5'ьуо1к'ь, яке тлумачиться (МасЬек Е83С 597) як
результат спрощення гіпотетичного 81>-уоіу-кь, спорідненого з лат. соп-уоіу-иіиз «повитиця»; скоріше може бути пов’язане 3 *УЄІкІІ «ВОЛОКТИ, ТЯГТИ» ЯК «те, що стягує».
[свблоч] «наволоч» Куз, сволбта, сволоцюга-, — бр. свблач «тс.»; — запозичення з російської мови; р. свб-лочь «негідник; наволоч; дрібні істоти або предмети, бур’ян, трава, коріння, зволочені бороною з ріллі» утворене від дієслова сволбчь «зволокти»; форма сволбта утворена в українській .мові за зразком слів типу голота. — Огі-єнко РМ 1938/7—8, 349. — Див. ще волокти.
[сворінь] «шворінь», [свірень] «тс.» Нед, [свірні] «кайдани», [свірняк] «свердло, яким робиться отвір для швореня» Нед, шворінь, [швірень], шквбрінь, [свірневий] «призначений для свердління отвору під шворінь» Нед; — р. творень, ШКвбрвНЬ, бр. ШвбраН, П. 5АУО-ггегі «шворінь», ч. буог «скріпа; зажим; ШВОрІНЬ», ЗУОГПІк «ШВОрІНЬ», СЛЦ. 5УО-геп, схв. сворница «тс.»; — споріднене з р. сварка «зав’язка, прив’язка, шворка», свбра «зграя, пара (собак)», укр. [свірка] «зв’язка (у батога)», п. гу/ога «сполучний елемент механічної конструкції»; — похідне утворення від псл. *8ЬУОҐ-ІІІ «змикати», утвореного ВІД основи уєг-/уог-; паралелізм початкових с — ш, як у скло — шкло, [скура] — шкура та ін. — Фасмер III 583; Преобр. II 263; Вгйскпег 528; МасЬек Е8ЛС 598. — Див. ще вір1, з3. — Пор. обора1, свірка1.
[свягати] «бити батогом» Нед, [свягнути], [цвягнути] «хльоснути», [цвіга-ти] «бити батогом» тж, [цвйгапги] «хльостати Г; бити Пі, Нед», [цвигну-ти] «хльоснути», [цвіг] «батіг», [цвігач] «той, що хльостає» Нед, цвьохати «хльостати», цвьохнути, цвьохкати, цвьох (виг.); — п. су/ікас «хльостати»; — звуконаслідувальні утворення, в яких відображається характерний свистячий звук від батога в повітрі; пор. п. зті-§ас «шмагати, хльостати».
[свягнути] «висихати, засихати» Нед; — результат видозміни деетимологізо-ваної форми *свяднути, пов’язаної як запозичення чи як успадкована з праслов’янського періоду паралель з п. з^бгіс «виділяти кіптяву, чадити», спорідненим ЗІ СТСЛ. ПрИСВАНЖТИ «присмалити», присмждити «висушити, пров’ялити», схв. заст. евуд «чад», смудити «обпалювати», ч. зглоиб «чад, кіптява», двн. кхсесіап «палити», а також з п. хсі^сі-пде «в’янути», 'Л'^бгіс «коптити» (м’ясо), укр. в’янути, вудити «коптити». — Вгйскпег 527; МасЬек Е8ЛС 561, 666. — Пор. вудити, в’янути.
[свякнути] «бризнути, порснути» Нед; — афективне утворення звуконаслідувального характеру, паралельне до [чвякати]. — Пор. чвакати.
[свялий] «згірклий» Нед, [свяділий] «тс.» Нед; — очевидно, давнє утворення, пов’язане зі [свяліти] «свербіти», в’янути, [свягнути] «висихати, засихати» (див.).
[свяліти] «свербіти» Нед, [сьвалі-ти] «тс.» Нед; — очевидно, через проміжну форму *свялий «сверблячий» (з давнішого *8У^с11-) пов’язане з дієсловом *свядіти «свербіти», яке відповідає п. вм^бгіс (к\с£СІгіес) «свербіти; коптіти, смердіти». — Див. ще свягнути.
[св’ясла] «в’язка предметів» Л; — р. свясло «перевесло; пучок льону», др. сьвясло «в’язка, пучок»; — псл. *8'ьу^гз1о «тс.», похідне від дієслова у^гаіі «в’язати». — Фасмер III 584. — Див. ще в’язати.
святий, свят, святенницький, свя-тенський, [святетешний] «святковий», святійший, святковий, святний «святковий», святобливий «побожний; шанобливий», святочний, свячений, [свя-тошлйвий] «святенницький» Нед, [святу незний] «святий» Нед, [сятйй] «тс.» Кур, [сятнй] «святковий» Л, святенник, святе’нництво, святець «святий; святенник; [статуя святого]», святилище (зі стел.), святиня, святитель, святки СУМ, Пі, свято (свята) «урочистий день; [клечання на зелені свята
Л]», [святбха] «святенник, ханжа» Нед, святоша, [святбшник, святбшок] «тс.» Нед, свячене, [свяченина], [свят-кбвище] «свято» Нед, [святбство] «святенництво» Нед, [святоша] «святість» Нед, [святош] «тс.» Нед, святощ, святощі, святці, святити, святкувати, святками Куз, висвята, освятитель, [посвят] «жертва (на церкву)», посвята, [посвятини] «освячення» Куз, [по-святство] «посвята», [посвячення], [по-святнййе] «святковий», пресвятий, [присвят] «присвята», присвята, [прйсвя-ток] «невелике свято», присвятний; — р. свят, святбй, бр. святье, др. свя-тьіи, п. 5\Уі^їу, ч. зуаїу, слц. вуаїу, вл. в^аіу, нл. 5\уеїу, полаб. вудДє, болг. м. свет, схв. свет, светй, слн. буєі, стел. сватщ; — псл. 5У^кь; — споріднене з лит. вуепіав, прус. 5\уепїа- (у топонімах), ав. врапіа- (ав. зр<5у) «святий», врапаїт- «святість», дінд. зуапїаїт «квітучий», лтс. буіпєї «святкувати»; як видно з особових назв типу псл. Зу^їорЧк'ь, Зу^іовіауь, 8у?іоуіі'ь=Лагоуіі'ь, первісним значенням було «сильний», церковного значення слово набуло у слов’янських, а за ними в балтійських мовах лише під впливом християнства. — Черньїх II 149; Фасмер III 585; Вгйскпег 537; Масїіек Е8ЛС 594; 8сіти5Їег-8елус 1390; 8кок III 370—371; Критенко Вступ 523; Ргаепкеї 1041 —1042; Тгаиї-гпапп 311; МййІ.—Епдг. III 1156, 1160; Зализняк ВСЯ VI 38; Рокоту 630; Гамк-релидзе—Иванов 801; Топоров Зтимология 1986—1987, 3—50.
Святослав (чоловіче ім’я), Святослава (жіноче ім’я), Слава, Славик, Славко; — р. Святослав, Святослава, бр. Святаслау, Святаслава, др. Святослава, болг. Светослав; — псл. 8у<у ЇОБІауь; — складне утворення індоєвропейського типу з основ прикметника будіть «святий» та іменника БІауа. — Вл. імена 85; Петровский 196—197; Спр. личн. имен 454; Илчев 442; Роспонд ВЯ 14/3, 16. — Див. ще святий, слава.
[святоянський] (у назвах: свято-янський хробачок (ент.) «світлячок,
ЬатругІБ посїііиса Ь. ВеНЗн», свято-янське зілля «звіробій звичайний, Ну-регісит регіогаїит» Нед); — запозичення з польської мови; п. 8У/і^1о]ап5кі (у назвах 5\уі^1о]агі5кі гоЬасгек, ву/і^-їоіагізкіе гіеіе) утворене з прикметника зу/цйу «святий» та іменника Лап «Іван»; відповідає укр. [святойванський] «пов’язаний з днем святого Івана». — Див. ще Іван, святий. — Пор. святоян-чик.
[святоянчик] (ент.) «жук світлячок, Ьатругів посїііиса Ь.», ВеЛ, ВеНЗн, [святоянка] «тс.» ВеНЗн; — результат універбізації двослівної назви [святоянський хробачок] ВеНЗн, запозиченої з польської мови; п. 5\уі^їо]аіІ5кі го-Ьасгек «тс.» відповідає укр. [яновий хробачок], р. иванов червячок; назва пов’язана, очевидно, з віруванням, згідно з яким у ніч на Івана Купала світяться надприродні вогники. — Див. ще святоянський.
священний, свяще'ник, священст-во, освящати, посвящати, преосвященний, преосвященство; — р. священний, бр. свяшчзннье, болг. свещен, м. свештен; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, сващєньіи/сва-щеньнкіи є прикметником від дієслова СВАТИТИ «святити», який відповідає укр. свячений. — Див. ще святий.
[се1] (спол.) «якщо», [се-б] «коли б» Нед, [ся-б] «тс.» Нед; — очевидно, результат редукції сполучника если (б) через проміжну форму сли (б) (див.).
се2 — див. сей.
сеанс; — р. бр. болг. сеанс, п. бє-ап5, ч. зеапсе, слц. веапза, м. сеанси, схв. сеанса, сеанси, слн. зеапза; — запозичення з французької мови; — фр. зеапсе «засідання, сеанс» пов'язане з дієсловом 8Є0ІГ «сидіти», яке походить від лат. ведете «тс.». — СІС2 747; Черньїх II 149; Фасмер III 586; Кораіігійкі 873; Оангаї 657; СатіПзс!іе§ 799, 804. — Див. ще сидіти.
себе, собі, собою, [собій] «себелюб, егоїст» Нед, [собійниця] «егоїстка», [со-бійство] «егоїзм», [собійний] «егоїстич
ний, себелюбний» тж, [собічити] «привласнювати», [збесебитися] «вийти з себе» Я, [межиусббиця Ж, межиисббник Ж], міжусобиця, міжусобний, [обезсе-бйти] «збити з пантелику» Ж, усобиця, усобник; — р. себя, себе, соббй, собою, бр. сябе, сабе, саббй, саббю, др. себе, собі, собою, п. зіеЬіе, зоЬіе, зоЬ^, ч. зеЬе, зоЬе, зоЬои, слц. зеЬа, зе-Ье, зеЬои, вл. 8еЬ]е, зеЬі, зоЬи, нл. зе-Ь'е, зоЬи, полаб. зіЬе, болг. себе (зн., дав. в.), м. себе (род.-зн., дав. в.), схв. себе, себи, сдбом, слн. зеЬе, зеЬі, стел, севе, сек'й, собоіж; — псл. зеЬе (зеЬ^) замість давнішого *зеуе (сіє. *зеи-) під впливом форми дав. в. зеЬе (зоЬе), зоЬо]р; — споріднені з лит. зау^з, зауо «себе», зауеі (у- з давнього род. в.) «собі», прус. зеЬЬеі, оск. зіїеі «тс.», лат. зиі «себе», зіЬї «собі», гр. єє «себе», сир і (у) «йому»; іє. *з(е)ие-/з(е)ио-/5е; первісне значення «осторонь, окремо». — Фасмер III 586, 588, 703; 8сЬизІег-8емсс 1278; 8кок III 211; Тгаиїтапп 251—252; Ргаепкеї 767; АУаІсІе—Ноїт. II 626; Вги§тапп Оетопзігаїіургоп. ЗО—32; Рокоту 882—883. — Пор. засіб, особа, свій1, себний.
[себель] (іхт.) «верховодка, АІЬиг-пиз аІЬигпиз Ь.» Тат, [себелик, сибелик Тат, ейбйль Нед, Тат, сибіль Тат] «тс.», [себелй] (назва риби) Пі; — р. [себель, ейбйль, сибелики]; Паллас (1811) знає ці назви тільки з території України; — припускається давніша форма *вьсебіль, утворена з основ весь (< уьзь) і білий (< Ьеіь), яка могла б мотивуватися сріблясто-білим кольором риби; пор. також інші назви верховодки; укр. [білйця, бі-люга], р. [беловка], п. [Ьіеіа], ч. [Ьеіі-се], слц. Ьеііска, [Ьеіка, Ьіеііса, Ьеііса], болг. [белйца], схв. беовииа, белица, слн. [Ьеіїса], лат. АІЬигпиз (похідне від аІЬиз «білий») і Ійсідиз (похідне від Ійх «світло»), нвн. ХУеірїізсН (букв, «біла риба»), гр. оХбХєихос таріхо^ (буквально «всебіла риба»), — Коломиец Про-исх. назв, рьіб 25; Фасмер III 587; Бе-сіег 76. — Див. ще білий, весь*.
себерний — див. сібїр.
[себний] «сильний; мужній» Нед; — очевидно, видозмінене запозичення з угорської мови; уг. згеЬЬ «красивіший» є формою вищого ступеня від згер «красивий; великий, значний» неясного походження. — МНТЕ8г III 726—727.
себорея (мед.) «захворювання, що характеризується збільшенням або зменшенням виділення шкірного жиру»; — р. себоррея, бр. езбарзя, ч. зеЬоггіюеа, слц. зеЬогеа, болг. себорея, схв. себо-ре]'а, слн. зеЬогфа; — термінологічне утворення медичної латині; нлат. зеЬог-гйоеа складається з основ лат. зеЬит «сало, жир», пов’язаного з зарб «мило», двн. зеііа, нвн. 8еіїе «тс.», і гр. роій «витікання», пов'язаного з дієсловом рєсо «течу». — СІС2 747; Ву]акли]а 858; КІеіп 1408; АМаІсІе—Ноїгп. II 478, 504. — Див. ще ревматизм.
Севастян (чоловіче ім’я), Севас-тіян, [Савастян], Севастіана (жіноче ім’я), [Сббко] Нед, ст. Севастіант> «почестень, чести достоинь» (1627); — р. Севастиан, Севастьян, Севастья-на (жін.), Се в ас пишна «тс.», бр. Севас-цьян, п. 8еЬаз1іап, ч. ЗеЬезЕап, слц. 8е-Ьазііап, БеЬазїіап, болг. Севастиян, Се-вастияна, схв. Себасищан, слн. 8еЬаз-їі]ап; — запозичення з грецької мови; гр. ЕєРаотшуб^, пов’язане з ЕєРаотбс (особове ім'я), утвореним на основі прикметника оєРаотб^ «високий, священний, високошановний», пов’язаного з дієсловом оєРоуаі (оєРсо) «соромлюся, боюся; поважаю, шаную, поклоняюся», очевидно, спорідненим з дінд. Іуф'аіі «покидає, залишає напризволяще». — Вл. імена 85; Беринда 231; Петровский 197; Спр. личн. имен 454; Илчев 443; Егізк II 686—687. — Пор. Овсїй.
[севель] (ент.) «вид слимака, Вис-сіпит» Нед; — неясне.
Северйн (чоловіче ім’я), Северйна (жіноче ім’я); — р. болг. Северйн, Северйна, бр. Севярьін, Севярьіна, п. 8е-у/егуп, 8е\уегупа, ч. 8еуегіп, Зеиегуп, слц. слн. 8еуегїп, м. Северйн, Северйна, схв. Северино, Северйна; — частково через грецьку мову (гр. Еєиррїуос) за
позичено з латинської; лат. Беуегіпиз є похідним від Беуегиз, пов’язаного з прикметником зеуегиз «серйозний, установлений, суворий», утвореним ІЗ *8Є (зе) уего «без люб’язності»; зе (зесі) «без» є, очевидно, давньою формою аблатива від основи зворотного займенника зе з первісним значенням «сам собою (без нічого)»; *уєго- «люб’язність» споріднене з дісл. угег «дружній, спокійний, приємний», гот. ип\уегеі «небажання», можливо, також з лат. уегив «справжній». — Вл. імена 85; Беринда 231; Петров-ский 197; Спр. личн. имен 454; Илчев 444; Сопзіапііпезси 145; Оаигаі Бісі, без погпз 551; АУаІсіе—Ноїт. II 506, 507, 528.
[севері'лька] (бот.) «підбіл, андро-меда багатолиста, Апдготесіа роїіГоІіа Б.» Нед; — неясне.
[северка] «чорно-сіра вівця» Нед; — результат видозміни незафіксованої форми *сиверка, похідної від [сивера] (назва сивої вівці). — Див. ще сивий.
Север’ян, Северіан, ст. Сєвіріан'ь «окрутньїй» (1627); — р. Северьян, Се-вериан, Северьянка, бр. Севяр’ян, стел. Сєкєрианж; — очевидно, через грецьку мову (гр. Еєирршубі;) запозичено з латинської; лат. Беуегіапиз утворено від прикметника зеуегиз «суворий». — Вл. імена 85; Беринда 231; Петровский 197; Спр. личн. имен 454. — Див. ще Се-верйн.
севка — див. сивий.
севрюга (іхт.) «Асірепзег зіеііаіиз Раііаз», севрюжина, севрюжачий', — бр. сяуруга, п. зеїмгіи^а, зіеАмги^а, слц. зеугиіта, схв. 8еуг1]и^а; — запозичення з російської мови; р. севрюга запозичено з тюркських мов; тат. збігбк, уйг. зйгйк «тс.» виводиться із *зб\угйк «гострий»; виведення з фін. загкі «плітка» (Преобр. II 268) неприйнятне. — Коло-миец Происх. назв, рьіб 135—136; Фасмер—Трубачев III 589; Черньїх II 149— 150; Шипова 282; Дмитриев 562.
[севрюк] «наглядач, охоронець» Нед; — р. [севрюк] «понура, сувора людина, бурчун», [севрук, севрюга] «тс.»; — пе
реконливого пояснення не має; пов’язання з р. север (Фасмер III 589) не узгоджується із значенням слова в українській мові; може бути зіставлене з тур. заугик «безглуздий, незграбний, невмілий», заугпак «гнати, проганяти, відганяти, звільнятися»; разом з тим, значення «наглядач, охоронець» в українській формі могло з’явитися під впливом укр. сердюк «охоронець гетьмана».
[сегельба] «підготовлене для поля місце, де вирубано і випалено ліс»; — запозичення з румунської мови; рум. [зеЬеІЬа] «поросле молодими деревами і кущами місце, де вирубано ліс» етимологічно неясне, можливо, виникло з зеІЬа «молодий ліс», яке походить від лат. зііуа «ліс». — УгаЬіе Котапозіа-уіса 14, 171; ОБКМ 758.
[сегінь] «бідний» Нед, [сегін] «бідняк» ВеЛ, [сегінь ВеУг, сеґінисько ВеЛ] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. зге^епу «бідний, бідняк; жалюгідний, безпомічний» етимологічно неясне. — ВеУг 257; Лизанец 623; МІЧТЕБг III 694—695.
сегла — див. ейгла.
[сегмарок] (бот.) «гібіск, НіЬізкиз Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з нім. Бі^тагзкгаиі, Біе^тагзу/игг «рожа, мальва, АІсеа раітаїа».
сегмент, сегментація, сегментарний, сегментаційний', — р. бр. болг. сегмент, п. ч. слц. вл. вертепі, м. сегмент, схв. сегмент, слн. вертепі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Бе^тепі, фр. англ. вертепі походять від лат. ве^тепїит (< *вестепіит) «відрізок, секція, смуга», пов’язаного з дієсловом весаге «різати», спорідненим з псл. *векіі, укр. сікти. — СІС2 747; Ко-раіігізкі 874; НоІиЬ—Буег 433; Оаигаі 658; Саті1І8сЬе£ 800; КІеіп 1411; \Уаі-сіе—Ноїт. II 504—505. — Див. ще сік-тй.
сегрегація «відокремлення кольорового населення від білого», сегрегаційний, сегрегувати Куз; — р. болг. сегрегация, бр. сегрзгацьія, п. ве^ге-^афа, ч. зе£ге£асе, слц. ве^ге^асіа, м.
схв. сегрегацща, слн. зе^ге^асі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. 5Є£ге£аїіоп «відділення, ізоляція», англ. 5Є£ге£аїіоп «тс., сегрегація» походять від пізньолат. зе^гедаге «відділяти, відлучати», утвореного з префікса 5е(д)- «набік, без-» і дієслова ^ге^аге «збирати в отару, в купу», похідного від §тех (§це£І5) «отара, табун, натовп», спорідненого з гр. ауєірш «збираю», ауора «збори», лит. ^геїа «поруч один з одним», псл. *£ьгіаіі, укр. гортати. — СІС2 747; Кораіігізкі 874; НоІиЬ— Еуег 433; ПаигаІ 658; ОатіІІзсЬе^ 800; АУаІбе—Ноїт. І 622, II 506. — Див. ще агрегат, гортати, Северйн.
[сегельчастий] «кутастий, з кутами» ВеУг; — пов’язане з уг. зге^еіу «край, кант», похідним від зге^пі «підрубати, підшити, відрізати окраєць», спорідненого з манс. зап§г- «розбивати, дробити», хант. зєгі- «бити», комі гізе^пі «розбивати», удм. сі£- «рватися, дертися». — ВеУг 257; ММТЕЗг III 693.
[седляк] «селянин»; — п. рідк. зеб-іак «селянин, мешканець села»; — запозичення з чеської мови; ч. зебіак «багатий, заможний селянин» є похідним від основи слова зі'сіїо «місце проживання», яке відповідає укрг село. — Вгй-скпег 484; МасЬек Е8ЛС 539. — Див. ще село.
седмиця (заст.) «тиждень», [седмй-нонька] «тс.» Нед, [седмй] «сім раз»; — р. заст. седмица, др. седмица; — запозичення із церковнослов’янської мови; цсл. седмица, як і болг. м. діал. седмица, схв. седмица, є, очевидно, калькою гр. єрбоцас; «сім, сімка, тиждень», похідного від єігта «сім», утвореною від числівника сєдмь, якому відповідає укр. сім. — Німчук 59; Фасмер III 590. — Див. ще сім.
[седно] «задниця; садно, рана від сідла у коня»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зебпо «тс.», як і слн. зебпо «рана від сідла; рана від сидіння або лежання», походить від псл. зебьпо, пов’язаного з зебеіі «сидіти»; від праслов’янської основи з коротким е
утворено укр. сіднйця. — Див. ще сидіти.
сезам (бот.) «кунжут східний, 8е-затит огіепіаіе Ь.»; — р. бр. сезам, п. зегат, [сегата, сегаппа], ч. зегат, зе-зат, слц. вл. зегат, схв. сезам, [сузам, сусам, сусан] «тс.»; — адоптована латинська наукова назва, яка походить від гр. <тг|оощоу, запозиченого, можливо, із семітських мов: пор. ак. затаззати, арам. зитзета «тс.». — СІС2 748; 8Е ^/уг. оЬсусЬ 680; СимоновиЬ 434; Егізк II 698.
сезон, сезонник, посезонний', — р. бр. болг. сезон, п. зегоп, ч. слц. слн. зе-гбпа, вл. зегопа, схв. м. сезбна; — запозичення з французької мови; — фр. заізоп походить від лат. заііо (зн. в. за-ііопет) «сівба, час сівби», пов’язаного з дієсловом зего «сію» та іменником зе-теп «сім’я, насіння», спорідненими з псл. зфр, зет^, укр. сію, сім’я. — СІС2 748; Черньїх II 150; Фасмер III 591; Паигаі 646; КІеіп 1407; ШаИе—Ноїт. II 522. — Див. ще сіяти*.
сей «цей», [сесь] (редупліковане) О, ся «ця», [сяя] «тс.», [сеся] (редупліковане) О, се «це», [сеє] «тс.», [се'се] (редупліковане) О, сі «ці», [сесі] «тс.», [пред-сій] «колишній» Нед; — р. сей, др. сь, си, се, п. ст. зі, зіе, ч. ст. зеп, зі, зе, схв. ст. са], са, се, слн. ст. зе], стел, сь (снн), си (сига), се, сии; — псл. зь(]ь), зі(]а), 8Є, зі(]і); — споріднене з литовським 318 «цей», зі «ЦЯ», ЛТС. ЗІ8, ЗІ, ПруС. 8СЬІ8 «цей», лат. СІ8 «по цей бік», гот. Ьіпа «цього», гр. є-иєт «там» вірм. кі-«цей», ірл. се «тс.»; іє. *к’із/к’о-/к’е-. — Черньїх II 150; Фасмер III 591 — 592; Вгйскпег 113; МасЬек Е8ЛС 541; Вкок III 187—188; Тгаиітапп 304; Егаеп-кеі 990; Шаібе—Ноїт. І 192—193; Вги§-тапп Петопзігаііургоп. 38—56; Роког-пу 609—610. — Пор. цей.
[сейка] «угорський сивий віл» ВеЛ, [сейки] (мн.) ВеЛ; — запозичення з угорської мови; уг. [зга]ка] «тс.», зге]ке «темно-сірий» задовільної етимології не має. — Лизанець Тези доп. УжДУ 1965, 48; МИТЕВг III 698—699.
сейм «законодавчі збори, представницька установа в Польщі; парламент у Польщі, Литві, Латвії, Фінляндії», сеймик, сеймцвати «брати участь у сеймі», [сеймати] «розмовляти» Нед, [сеймити] «радити» О; — р. бр. болг. сейм, вл. 5Є]т, схв. се]м, слн. 8е)т; — запозичення з польської мови; п. 8Є]т «зібрання, з’їзд, конгрес; законодавчі збори, парламент», як і слн. 5е]ет «базар, торг; собор», укр. СОйм «СеЙМ», СТСЛ. СЖН-ЬЛГК, Ч. 5ПЄГП, ПОХОДИТЬ ВІД ПСЛ. 8'ь(п)-]ЬҐП'Ь «зібрання», пов’язаного з дієсловом *8,ь(п)-Іьтаїі (з^) «збирати(ся)», утвореним за допомогою префікса з-ьп- «з-, разом» від дієслова ітаїі «брати». — СІС2 748; Огієнко РМ 1936/ 1, 17; Фасмер II 592; НоІиЬ—Еуег 433; БсЬизіег-Беу/с 1280; РЧДБЕ 651; Вгйскпег 484. — Див. ще з2, імати. — Пор. сонм.
[сеймен] «вид рибальського лома для пробивання ополонок» Мо, Дз, Берл; — неясне; можливо, походить від болг. сеймен «жандарм, поліцай». — Пор. семени.
сейнер (вид рибальського судна); — р. бр. болг. сейнер-, — запозичення з англійської мови; англ. зеіпег є похідним від зеіпе «невід, рибальська сітка», яке через ст. зе£пе походить від лат. зачепа «велика рибальська сітка, невід», що зводиться до гр. оо(уг)УГ) «тс.», етимологічно неясного. — СІС2 748; РЧДБЕ 651; КІеіп 1412; Таїсіє—Ноіт. II 463; Ргізк II 670.
сейсмічний, сейсміка; — р. сейс-мйческий, бр. сейсмічна, п. зе]8тісгпу, ч. 8Є]8тіску, ч. слц. зеігтіску, вл. зеіз-тізкі, болг. сеизмйчен, сеизмйчески, м. сеизмички, схв. сеизмички, слн. зеіг-тісеп; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. зеізтіцие «сейсмічний», зізтіцие «тс.» пов’язане із зеізте «підземний поштовх», яке зводиться до гр. оєіоцбс «землетрус», похідного від оєісо «трясу, хитаю; хвилюю; збуджую», спорідненого з дінд. Іуезаіі «збуджує», ав. &у/ау-агі- «страх, небезпека». — СІС2 748; Кораіігізкі 875; Паигаї 659; Ргізк II 689.
сейсмограф, сейсмографія, сейсмограма, сейсмографічний; — р. бр. сейсмограф, п. вл. зе]8то£гаї, ч. зеізто-§таї, 8еігто£гаї, слц. зеігто^гаї, болг. м. сеизмограф, схв. сеизмограф, слн. 8еігто£гаї; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Беізто^гарЬ, фр. зеізто^гаргіе, англ. зеізто^гаргі утворені з основ гр. оєшцб^ «землетрус» і ураерш «пишу». — СІС2 748; Кораіігізкі 875; НоІиЬ—Буег 433; Паигаї 659; КІеіп 1412. — Див. ще графіка, сейсмічний.
сейсмолог, сейсмологія, сейсмологічний; — р. сейсмолог, бр. сейсмблаг, П. 8Є]8ГПОІО£, Ч. 8ЄІ8ҐПОІО£, 8ЄІгґПОІО£, слц. 8еігтоіб£, болг. м. сеизмолбг, схв. се-измолбги]а, слн. зеігтоіб^; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8еізто1о§їе, фр. 8еі8то1о£іе, англ. зеіз-тоїо^у утворено з основи гр. оєіоцб^ «землетрус» і компонента гр. -Хоуіос, пов’язаного з Хбуо^ «слово» і вживаного лише як друга частина складних слів. — СІС2 748; 8Е у/уг. оЬсусЬ 672; КІеіп 1412. — Див. ще логіка, сейсмічний.
сейф; — р. бр. болг. сейф, п. ч. заїе, зеії, слц. заїе, схв. сеф, слн. зеї, заГе; — запозичення з англійської мови; англ. заїе «сейф, вогнетривка скриня або шафа» є результатом субстантивації прикметника заїе «непошкоджений, безпечний, надійний», який походить від фр. ст. заИ, заиї, що зводиться до лат. заі-ушз «непошкоджений, цілий, недоторканний», спорідненого з дінд. загуаН «непошкоджений, цілий, весь; кожний», ав. Ьаигуа- «непошкоджений, цілий», гр. атт. бХос; «цілий». — СІС2 748; Черньїх II 150; Кораіігізкі 875; РЧДБЕ 651; КІеіп 1372; Таїсіє—Ноїт. II 472. — Пор. залп, салют.
секанс; — р. бр. м. секанс, п. ч. слц. зекапз, болг. секанс, схв. секанс, слн. зекапз; — запозичення з латинської мови; лат. зесапз, букв, «січний», є активним дієприкметником від дієслова зесаге «різати, розсікати», спорідненого з псл. *зек1і, укр. сікти. — СІС2 748; РЧДБЕ 651; Таїсіє—Поїш. II 504—505. — Див. ще сіктй.
секатор «садові ножиці»; — р. болг. секатор, бр. секатар, п. зекаїог, слц. зекаїог; — запозичення з французької мови; фр. зесаїеиг «садові ножиці; кісткові ножиці, остеотом» утворене на основі лат. зесаге «різати, розсікати», спорідненого з псл. *зекїі, укр. сікти. — СІС2 748; КораІігізкі 875; РЧДБЕ 651; Оаигаі 657; ЛУаІсіе—Ноїт. II 504—505. — Див. ще сікти.
секвестр «заборона або обмеження на користування майном; (ст.) конфіскація», секвестратор «службовець, що примусово збирає борги» Куз, секвестрація «накладання секвестру», секвеструвати «накладати секвестр», ст. секвестре «в’язниця» (XVII—XVIII ст.); — р. бр. секвестр, п. зек^/езіг, ч. зекуезїг «призначене владою тимчасове управління майном», слц. зекуезїег «тс.», болг. секвестер, м. секве'стар, схв. сек-вестар, слн. зекуезіег; — запозичено з латинської мови через польську; лат. зециезїгит «збереження, депозит», зе-циезіег «службовець-посередник» пов’язані з дієсловом зециї «іти слідом, проводжати, стежити, переслідувати», спорідненим з лит. зекіі «іти слідом», дінд. засаїе «супроводжує, іде слідом», ав. Ьасаіїі «тс.», гр. єігоцаї «іду слідом», можливо, також псл. зосііі «стежити», укр. сочйти «підстерігати». — СІС2 749; ІУМ Лекс. і фраз. 495; КораІігізкі 876—877; НоІиЬ—Буег 433; ШаИе— Ноїт. II 519; Егаепкеі 773. — Див. ще сочйти.
секвойя (бот.) «мамонтове дерево, Зециоіа ^і^апїеа Песпе»; — р. секвойя, бр. болг. секвоя, п. зеЬуо]а, ч. зекуо]е, слц. зекуо]а, слн. зекуб]а; — назва, утворена на основі імені індійського вождя, творця алфавіту чірокі ЗециоуаЬ. — СІС2 749; КораІігізкі 877; КІеіп 1421.
[секерний] «стрункий, спритний»; — неясне.
Секлета (жіноче ім’я), Секлетйна, ст. Сонклитикіа «сенаторка» (1627); — р. Синклитикйя, Синклитйя, Синк-лйта, розм. Секлетея, бр. Сінкліці-кія, Сінклета; — запозичення з гре
цької мови; гр. ЕиуиХцтіиєїоі утворене на основі прикметника ооуиХптіид^ «сенатський», похідного від обуиХг)ТО^ «синкліт; сенат». — Вл. імена 159; Беринда 234; Петровский 201; СЬапїгаіпе І 484— 485. — Див. ще синкліт.
[секман] «керівник групи робітників» Нед, [сикман] «артіль дереворубів на весь час роботи», [сикманич] «керівник лісорубів» (?) Шух; — неясне; можливо, пов’язане з уг. згакта «професія, фах», згактапу «відрядна робота».
секрет* «таємниця», секре'тка «спеціальний поштовий папір; лист на такому папері», секретничати, засекре'ти-ти, розсекретити-, — р. болг. м. секрет, бр. сакрзт, п. зекгеї, ч. ст. зекгеї «печатка», схв. секрет, слн. зекгеї «туалет»; — запозичення з латинської мови; лат. зесгеіит «віддалене місце, самотина; таємниця», зесгеїиз «віддалений, таємний» утворені з префікса зе(сі)- «без-, поза-» і основи дієслова сегпо «просіваю, розрізняю, відділяю, враховую, пізнаю», спорідненого з гр. иріусо «розділяю, суджу, вибираю», гот. Ьгаіпз «чистий», дісл. Ьгеіпп, двн. Ьгеіпі «тс.», псл. кгорїі «кроїти», укр. край. — СІС2 749; Черньїх II 150; НіШІЛУогіЬ 16; 81. іууг. оЬсусЬ 672; АУаісіе—Ноїт. І 205, II 505. — Див. ще край*, Северйн.
секрет2 «виділювана залозами речовина», секретин, секреція, секреторний-, — р. болг. м. секрет, бр. сакрзт, п. ч. вл. зекгеі, слц. слн. зекгеі, схв. секрет; — запозичено, очевидно, з німецької мови; н. Зекгеі «виділення залоз» походить від лат. зесгеїиз «відділений». — Див. ще секрет*.
[секрет3] (іхт.) «судак берш, Бисіо-регса уоі^єпзіз Стек», [секретик] «тс.» Л—Г; — р. [секрет] «тс.», п. зекгеї (з укр. ?); — неясне; виведення від іє. *(з)кег- «різати», *(з)кге-, *(з)кег-Б, *(з)кге-1- і зіставлення з р. [червь] «серп», оскбрд «велика сокира», [скорода] «борона», чересло, лит. кігуіз «сокира», лтс. сігуіз «тс.» (Бесіег 139—140) семантично можливе, але фонетично сумнівне.
секретар1, секретарйха, секретарка, секретаріат, секретарство, сек-ретарша, секретарювати; — р. секре-тарь, бр. сакратар, п. зекгеїагг (назва державних посад у деяких країнах), ч. зекгеіаг, слц. слн. зекгеіаг, вл. зекге-іаг, болг. м. секретар, схв. секретар; — запозичення з німецької мови; нім. Зекгеіаг «секретар», раніше Зекгеїаг «діловод» походить від пізньолат. зес-геіагіиз «повірений», пов’язаного з зес-геіит «секрет». — СІС2 749; Акуленко 140; Фасмер—Трубачев III 593; Черньїх II 150—151; Кораіігізкі 875; Паи-гаї 657—658. — Див. ще секрет*.
секретар2 (орн.) «За^іЧагіиз зегреп-їагіиз Моііег»; — р. секретарь, бр. сакратар, п. зекгеіагг, схв. секретар; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зекгеїаг, фр. зесгеїаіге, англ. зесге-Їагу-Ьіпі «тс.» пов’язані з відповідними назвами секретаря, писаря; перенесення назви зумовлене наявністю на голові цього африканського птаха чуба, що нагадує заткнуте за вухо гусяче перо, як ознаку писарів XVIII ст.; пов’язання з другою частиною наукової назви лат. зегрепіагіиз (Булаховський Вибр. пр. III 211) помилкове. — Булаховський Нариси 58; БСЗ 38, 396; Бігапіа Тіегг. V 112. — Див. ще секретар*.
секретер «вид письмового стола, шафи»; — р. секретер, п. зекгеіега, ч. зекгеїаг, слц. зекгеіаг, схв. секретар, секретер, слн. зекгеїаг, зекгеіег «тс.»; — нове запозичення з французької мови; фр. зесгеіаіге «тс.» етимологічно тотожне з зесгеіаіге «секретар». — Кораіігізкі 875. — Див. ще секретар*.
секс «статевий потяг, статевість», сексуалізм, сексуальний; — р. бр. м. секс, п. вл. зекз «стать; статева привабливість», ч. зехиз «статевий потяг», слц. зех, болг. сексуалйз'ьм, схв. секс, слн. зекз(из); — запозичення з англійської і французької мов; англ. зех «стать», фр. зехе «тс.», зехиаіізте, зехиеі «сексуальний» походять від лат. зехиз «стать» (пізньолат. зехиаііз «статевий»), пов’язаного з зесаге «різати, відрізати» з первіс
ним значенням «відділення, поділ». — СІС2 749, 750; Кораіігізкі 875; НоІиЬ— Буег 436; Паигаї 665; КІеіп 1427; \УаІ-сіе—Ноїт. II 529. — Див. ще секанс, сікти.
сексот (розм.) «секретний співробітник» Куз; — запозичення з російської мови; р. сексот «тс.» є абревіатурою, утвореною на основі виразу секретний сотрудник.
секста (муз.) «шостий ступінь діатонічної гами; інтервал від будь-якої даної ноти до шостої цієї гами»; — р. бр. болг. м. секста, п. вл. зекзіа, ч. слц. зехіа, схв. секста, слн. зекзїа; — запозичення з латинської мови; лат. зех-іа «шоста», форма жін. р. від зехіиз «шостий», є похідним від зех «шість», спорідненого з гр. є£, псл. зезіь, укр. шість. — СІС2 750; Кораіігізкі 875— 876; НоІиЬ—Буег 436; АУаісіе—Ноїт. II 528—529. — Див. ще шість.
секстант «кутомірний інструмент», секстан «тс.»; — р. бр. болг. м. секстант, п. зекзіапз, зекзіапі, ч. слц. зех-іапі, вл. зекзїапї, схв. секстант, слн. зекзіапі; — запозичення з латинської мови; лат. зехіапз (род. в. зехіапііз) пов’язане із зех «шість» (секстант являє собою 1 /6 кола, поділену на градуси). — СІС2 750; Кораіігізкі 875—876; НоІиЬ— Буег 436. — Див. ще секста, шість.
секстерень (заст.) «зошит», сек-стерн «тс.» Пі, секстерня «зошит із 6 аркушів» Бі; — бр. ст. секстерніз «зошит» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. зекзіегп «складений ушестеро аркуш паперу» походить від пізньолат. зехіегпиз «зошит із 6 аркушів», пов’язаного з лат. зех «шість». — Бу-льїка 296; 51. и/уг. оЬсусЬ 673. — Див. ще секста, шість.
секстет (муз.) «твір для 6 голосів чи інструментів; ансамбль із 6 виконавців»; — р. болг. м. секстет, бр. секстзт, п. вл. зекзіеі, ч. зехіеі, слц. зехїеіо, схв. секстет; — запозичення з німецької мови; н. Зехіеіі походить від іт. зезіейо і нлат. зехїеішп, пов’язаного з лат. зех «шість». — СІС2 750;
КораІігізкі 875—876; НоІиЬ—Ьуег 436; Сг. Р^/Ь. 695. — Див. ще секста, шість.
[сект1] «шипуче вино» Нед; — п. ч. слц. вл. зекі, схв. сект, слн. зекі «тс.»; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; н. Зекі «тс.» походить від фр. (уіп) зес «сухе вино», що зводиться до іт. (уіпо) зессо «тс.» (тобто вино із сушених плодів), у якому зессо «сухий» походить від лат. зессиз «тс.», спорідненого з ав. Ьіки- «тс.», лит. зекійз «мілкий, неглибокий», гр. іо/убі; «сухий, зморщений», далі з псл. зих-ь (<*зоиз-), укр. сух,йй. — 8ЛР VII 125; НоІиЬ—Ьуег 433; Ву]акли]а 861; Кіи^е—Міігка 701; Оаигаі 657; ШаІ-сіе—Ноїт. II 533. — Див. ще сухйй.
[сект2] «розділ; ділянка, район Нед»; — очевидно, пов’язане із секція, лат. зесіиз «відрізаний»; шляхи запозичення чи спосіб утворення неясні.
секта «релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви», сектант, сектантство, сектяр, сектярство', — р. бр. болг. м. секта, п. ч. слц. вл. зекіа, схв. секта, слн. зекіа; — запозичення з латинської мови; лат. зесіа «учення, напрям, школа» пов’язане із зециог «іду слідом»; виведення від лат. зесаге «різати» (Фасмер III 593; НоІиЬ— Ьуег 433) необгрунтоване. '— СІС2 750; НйШ-ХУогіЬ 16; КораІігізкі 876; КІи^е— Міігка 701; Оаигаі 658; ХУаісІе—Ноїт. II 506. — Див. ще секвестр. — Пор. секунда.
сектор, секторальний', — р. болг. м. сектор, бр. сектар, п. ч. слц. вл. зекіог, схв. сектор, слн. зекіог; — запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво західноєвропейських; н. Зекіог, англ. зесіог походять від пізньолат. зесіог «частина кола між двома радіусами», пов’язаного з лат. зесіог «ріжучий», похідного від зесаге «різати». — СІС2 750; Коваль 175; Фасмер III 593; КІеіп 1409. — Див. ще секанс, сїктй. — Пор. секція.
секунда «1/60 частина хвилини; частина градуса; (муз.) другий ступінь
у діатонічній гамі, інтервал між першим і другим тоном», секундарний «вторинний»; — р. бр. болг. секунда, п. ч. слц. вл. зекипсіа, м. секунда, секунд, схв. секунд, секунда, слн. зекипсіа; — запозичення з латинської мови; лат. зе-сипсіа (рагз) «друга, зменшена (частина)» є формою жін. р. від зесишіиз «наступний, другий», пов’язаного з зециог «іду слідом». — СІС2 750; Черньїх II 151; Фасмер III 593; КораІігізкі 876; Но-ІиЬ—Ьуег 433. — Див. ще секвестр. — Пор. секта.
секундант; — р. бр. болг. м. секундант, п. ч. слц. вл. зекипсіапі, схв. секундант, слн. зекипсіапі; — через російське і, можливо, німецьке (н. Зекипсіапі) посередництво запозичено з латинської мови; лат. зесипсіапз «допомагаючий» пов’язане з дієсловом зесип-сіаге «сприяти». — СІС2 751; Фасмер III 594; НйіііЛУогіЬ 16; Зі. \муг. оЬсусЬ 673; НоІиЬ—Ьуег 433. — Див. ще се-кундувати.
секундарний — див. секунда.
[секундувати] «допомагати»; — р. ст. секундовать', — запозичення з польської мови; п. зекипсіо^ас, як і ч. зе-кипсіоуаіі, слц. зекипсіоуаі’, вл. зекипсіо-^/ас, болг. секундйрам, м. секундйра «тс.», схв. секундйрати «бути секундантом; (муз.) вторити», секундовати «тс.», слн. зекишіігаіі «тс.; допомагати», походить від лат. зесипсіаге «сприяти», пов’язаного із зесипсіиз «сприятливий, щасливий; потужний; такий, що йде слідом», похідного від зециог «іду слідом»; сюди ж заст. секундатор «той, хто карав різками учнів бурси» (від пізньолат. зесипсіаіог, букв, «помічник»). — Фасмер III 594; КораІігізкі 876; Но-ІиЬ—Ьуег 433. — Див. ще секвестр.
секція «відділення, частина; розтин трупа», секційний, секціональний, сек-ціонувати, підсекція', — р. болг. сек-ция, бр. секцьія, п. зекс]а, ч. зексе, слц. зексіа, вл. зексЦа, м. секци]а, схв. секци]а, слн. зексЦа; — запозичено з латинської мови, очевидно, через німецьку (н. Зекіібп); лат. зесііо «різання,
розріз» пов’язане з дієсловом зесо «ріжу». — СІС2 751; Кораіігізкі 875; НоІиЬ—Еуег 433; Ог. Р^/Ь. 688; ЛУаісіе— НоГт. II 504—505. — Див. ще секанс, сікти. — Пор. сектор.
селадон «залицяльник; волоцюга»; — р. бр. болг. селадон, ч. зеіагібп, зе-Іасіоп, слц. зеіасібп, схв. селадон; — запозичення з французької мови — від прізвища героя роману д’Юрфе «Астрея» (XVII ст.) Сеіасіоп. — Фасмер III 594; Чекалов РР 1984/2, 110. — Пор. се-ледйн.
[селегбнити] «дуже тонко прясти» Нед, [слигбнити] «тс.» тж; — неясне; можливо, пов’язане з уг. згаі «нитка; волокно», згаіа^ «стрічка, тасьма».
[селедйн] «блідо-зелений колір» Куз, [селедйновий] Куз; — запозичення з польської мови; п. зеіеНуп походить від фр. сеіасіоп «тс.», утвореного на основі прізвища Сеіасіоп, героя роману д’Юрфе; безпосередньо з французької мови походить р. селаддновий «блідо-зелений». — 8Е -у/уг. оЬсусЬ 674; Фасмер III 594. — Пор. селадон.
[селедочна (трава)] (бот.) «лобода смердюча, СЬепоросііит уиіуагіа Е.» Мак; — похідне утворення від селедець «оселедець»; назва, можливо, зумовлена своєрідним запахом рослини. — Див. ще оселедець*.
[селезеночник] (бот.) «аспленій во-лосовидний, Азріепіит ІгісЬотапез Ь.» Мак, [слезинець] «аспленій північний, А. зеріепігіопаїе Ь.» Мак; — р. селезеночник «[аспленій]; жовтяниця, СЬгузо-зріепіит Ь.», п. зіесігіопка «аспленій», зіесігіоппе гіеіе «тс.», ч. зіегіпїк, слц. зіегіппїк «тс.»; — калька латинської наукової назви аспленію, яка походить від гр. аоітХг)УО^, утвореного за допомогою заперечної частки а- від іменника отг-Хґ)у «селезінка»; грецька назва мотивується приписуваною аспленію здатністю пом’якшувати селезінку. — МасЬек Діл. ГО5Ї1. 31. — Див. ще селезінка.
селезень, селезник (зменш.), [селег] «селезень» Чаб, [селєх, селик Нед, се-ляг ЛексПол] «тс.», [селешбк] (зменш.), 208
[селе'зка] «качка» Нед, [селезнйстий] «з кольоровим відблиском, хроматичний»; — р. селезень, СХВ. [сЛіЄЗ, слезен, слезин>ак]; — неясне; непереконливо зіставлялося з лтс. гіі^апз «голубуватий» (Маігепаиег ЕР 19, 249), з дінд. 5ґ]аіі (загіаіі) «виливає», ав. Ьагагаііі «випускає, кидає, виливає», нвн. зеікеп «капати» (Потебня РФВ 2, 6; Преобр. II 272), із схв. сл>ез «рожа» (8кок РевЬ зсЬгіЛ КозсЬтіесіег 1958, 202—203); припускалося звуконаслідувальне походження (Фасмер III 595). — Фасмер— Трубачев III 595; Черньїх II 151.
селезінка, [сележінка Нед, сележінь Нед, селезінь ВеНЗн, селеджін ВеЛ, селедянка Нед]; — р. селезенка, бр. селязенка, др. селезеня, п. зіесігіопа, ст. віегіопа, ч. слц. зіегіпа, вл. нл. зіогу-па, болг. [слезен, слезенка, слезка], м. слезина, слезена, слезенка, схв. слезе-на, слезина, слн. зіегепа, віегеп, стел. сл'Ьзєнл; — псл. *5еігепь чи, можливо, *зьІегепа (Вайян ВЯ 1960/6, 66—67); — споріднене з дірл. веІ£ «селезінка», ав. зрагагап-, гр. <лгХг)у, Дінд. рІїЬап-, лат. Неп, лит. ЬІигпіз, прус. ЬІивпе «тс.»; у слов’янській звуковій формі після 8 відсутнє р, у давньоіндійській і балтійських відсутнє 8, у латинській 8р; не зовсім ясний також вокалізм: псл. *зеІг- на східнослов’янському грунті мало б дати *5о1ог-. — Черньїх II 151; Фасмер III 594—595; Преобр. II 271 — 272; Вгйскпег 530—531; МасЬек Е8ЛС 554; ЗсЬизіег-Зе^с 1308—1309; 8кок III 284; Тгаиїтапп 256; Ргаепкеі 52; Топоров 236—237; АУаІсІе—Ноїт. І 799; Ргізк II 769—770; Рокогпу 987.
селектор (телефонний пристрій), селекторний; — р. болг. селектор, бр. селектар, п. ч. слц. зеїекіог; — запозичення з англійської мови; англ. зеїесіог походить від пізньолат. зеїесіог «той, хто вибирає», пов’язаного з лат. зеїі^о «вибираю». — 81. \ууг. оЬсусЬ 674; КІеіп 1413. — Див. ще селекція.
селекція, селекціонер, селекціонер-ство, селекційний, селекціонувати; — р. болг. селекция, бр. селекцьія, п. зеїек-
с]а, ч. зеіексе, слц. зеїексіа, вл. зеїек-сі]а, м. селекци]а, схв. селекци]а, слн. зеїексуа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зеїекїібп, фр. зеїес-їіоп походять від лат. зеіесііо «вибір, відбір», пов’язаного з дієсловом зєііро «вибираю», утвореним з префікса зе(б)-«поза-, геть» і дієслова 1е§о «збираю». — СІС2 751; Кораіігізкі 877; НоІиЬ—Ьуег 432, 434; ЇУаШе—Ноїт. І 780. — Див. ще легенда, Северйн.
[селемено] «поперечна балка в стелі» ДзАтл II, [селемена] «тс.», [селе-мен] «найвища центральна балка в сушарці» тж; — запозичення з угорської мови; уг. згеїетеп «лата; балка» засвоєно з південнослов’янських мов; пор. болг. діал. м. слеме «центральна балка в даху», схв. слеме (слеме) «найвища балка в даху», слн. зіете «тс.», р.-цсл. сл'Ьма «колода, перекладина». — Нім-чук НЗ УжДУ 14, 187; Клепикова ОЛА 1981, 52—53; ММТЕЗг III 707. — Див. ще слемено.
[селенка] «наймит» Пр. XI діал. н.; — неясне.
селенографія «розділ астрономії, в якому вивчається поверхня Місяця», селенограф, селенографічний; — р. болг. селенография, бр. селенаграфія, п. слц. зеіепо^гаїіа, ч. зеїепо^гаїіе, схв. селенограф, слн. зеІепо£гаїі']а; — нове утворення з гр. оєХг)ур «місяць», пов’язаного з оєХощ «світло», остаточно не з’ясованим, і урасрсо «пишу». — СІС2 751; 81. 'Л'уг. оЬсусЬ 674; Егізк II 689—691. — Див. ще графіка.
[селепйтися] «присікатися» Нед; — неясне; очевидно, афективне утворення.
селепун — див. шелепій.
[селепухи] (сорт слив) Мак; — результат видозміни форми [зелепуги] «тс.», можливо, контамінованої з іса-рапуки] «тс.». — Див. ще зелепуга. — Пор. сарапук(и).
селера (бот.) «Аріит Ь.», [салєра, салєри, салдерей, сельдерей, сельдерея, селер, сильдирій] «тс.» Мак; — запозичення з польської і російської мов; п. зеіег «тс.» походить від іт. зеїіего, яке
зводиться до гр. оєХїуоу «тс.», етимологічно неясного; р. сельдере'й, сел(л)е-ре'й, звідки і бр. сельдзрзй, виводиться від гол. зеісіегі], яке через н. Зеііегіе, фр. сеіегі і лат. зеііпшп пов’язується з тим самим гр. оеХїуоу. — Коваль 70— 71; Дзендзелівський 81. зі. 6/1—2, 134; Черньїх II 152; Фасмер III 597; 81. ^/уг. оЬсусЬ 675; Егізк II 691.
селітра, [салєтра, салітра], [са-літряниця] «місце добування селітри» Нед, [салітрянка] «мокра земля, грунт, багатий на солі азоту» ВеНЗн, селітряний, селітрувати; — р. селйтра, бр. салєтра, п. заіеіга, ч. заіпііг, за-пуіг, заіііг, слц. запіїга, болг. селйтра, салйтра, схв. шалйтра; — очевидно, через німецьке й італійське посередництво (бав. Заііііег, нвн. Заіпіїег, іт. заіпіїго) запозичено з латинської мови; лат. заі піігит «лужна сіль» складається з заі «сіль», спорідненого з псл. зоїь, укр. сіль, і піїгит «натр, сода». — Черньїх II 151 —152; Фасмер III 596; Преобр. II 272; Вгйскпег 479; Младенов 578. — Див. ще нітрат, сіль.
село, [селйна] (зменш.) Нед, [селй-сько] (збільш.) Нед, [селйтва] «основа, фундамент», [селитьба] «селище, садиба, будинок», селищанин, селище «поселення; місце, де було село», [селіне] «поселення, земля» Нед, [селбвич] «сільський мешканець» Нед, се'льбище (заст.) «поселення», селюк, [селюх], селюцтво, селюча «сільська дитина», селянин, селянство, [селянйця] «селянка», [селячка] «поселення, село» Нед, сільчак «житель села», селянський, сільський, селити, виселенець, виселок, вй-сілок, [заселенниця] «жителька» Ж, [заселище] «заселене місце», [заселлє Пі, заселок Ж, Пі] «тс.», [засілля] «тс. Пі; виселок», населення, [осел] «зал» Пі, оселенець «поселенець», [оселець] «тс.», [оселица] «садиба» Л, оселище «місце поселення», [оселок] «оселя» Ж, оселя, [оселянйн] «поселенець» Ж, переселенець, переселець, [переселянин], поселенець, поселення, поселок, [посель-чанин] «односельчанин» Мо, [поселюх]
«бездомний» Нед, посілая «садиба», поселянин, приселок, присілок, [при-сільний] «сусідній» Нед; — р. село, бр. сялб, др. село, п. зіоіо, зіесіїіс «селити», ч. зеїо «село; рілля», зісіїо «місцеперебування», весіїак «заможний селянин», слц. зесіїіак «тс.», нл. весНо «житло», болг. село, м. село, схв. село, слн. 8ЄІ0, стел, село «населене місце, двори, будівлі»; — псл. весіїо, пов’язане із *зесіеіі «сидіти»; ця лексична основа змішалася з основою псл. веіо «рілля», спорідненою з лит. ваіа «острів», сх.-лтс. воіа, лат. воіит «грунт», двн. ваі «будинок, житло», лангобардським ваіа «двір, будинок»; пор. др. село «поле», ч. веіо «рілля», слн. веіо «грунт», стел, село «поле, земля», п. віоіо замість закономірного віоейо. — Черньїх II 152; Фасмер III 596; Преобр. II 272—273; Вгйскпег 491 — 492; МасЬек Е5ЛС 539; Младенов 578; Зкок III 218—219; Мартьшов Сл.-герм. взаимод. 228—230. — Пор. зал.
сель «бурхливий паводок на гірських річках з намулом і камінням», селевий; — р. сель, силь, бр. сель, ч. вії, веі «тс.»; — запозичення з тюркських мов; кирг. сел «повідь; сель, селевий потік», аз. сел «потік, повідь», тур. 5ЄІ «потік» походять від ар. ваіі «бурхливий потік». — СІС2 752; Шипова 283.
сельджуки (стародавні туркменські племена); — р. сельджуки, бр. сельджу-кі; — назва племен походить від особового імені Сельджук, яке належало родоначальникові династії, що стояла на чолі цього племені. — БСЗ 38, 240.
селькупи «народність самодійської групи в Північній Азії»; — р. бр. сель-купьі; — прийнята тепер замість давнішого остяко-самоїди назва походить від самоназви селькупів соль куп, букв, «тайгова людина» або «земельна людина» (відповідно до відмінностей у вимові першого компонента). — Попов Назв, нар. 154—155; Прокофьева Яз. нар. СССР III 396.
сельтерський — див. зельтерська.
селява (іхт.) «шемая дніпровсько-азовська, СйаІсаІЬигпив вейівейкоуі Огеп-
вку сЬаІсоісіез; [верховодка, АІЬигпиз аі-Ьигпив Е (Еесіег)]»; — р. [селява] «шемая; вид верховодки», [селава] «верховодка», бр. сялява «тс.», п. віеіа^а «сиг європейський, Соге^опив аІЬиІа Ь.; [верховодка]»; — задовільного пояснення не має; припускалося запозичення з балтійських мов (лит. веііауа «сиг європейський», [ваіауа, ве!(і)оуа, веіауа, веіауа] «тс.» — Преобр. II 271; Маігепаиег ЬР 19, 249; Еесіег 75); але й навпаки, литовські форми вважаються запозиченнями зі слов’янських мов (Ргаепкеї 774); зіставлялося з' гр. оєХа/оі; «риба, що випускає фосфоричне світло» (Горяев Доп. 1 42); пов’язувалося з р. соловеть «соловіти» за характером забарвлення, пор. р. соловбй «жовтуватий» (Еесіег 75). — Фасмер III 594.
семантика «сфера значення одиниць мови; учення про значення мовних одиниць», семантичний; — р. болг. м. семантика, бр. семантьїка, п. ветап-іука, ч. слц. зетапііка, вл. ветапііка, схв. семантика, слн. ветапііка; — запозичено з французької мови, можливо, через німецьку; н. Зетапіік походить від фр. ветапііцие, утвореного М.Бреалем у 1897 р. на основі гр. огщос-утіхо^ «позначаючий, значущий», яке через форми апраутб^ «відзначений, позначений» і огщаїусо «означаю, позначаю» зводиться до отіца «знак, відзнака», дор. оаца «тс.», що малоперекон-ливо зіставлялося з дінд. бйуатап «думка» (Вги^тапп Сгипігівв II 348). — СІС2 752; Кораіігівкі 877—878; Оаигаі 659—660; Ргівк II 695—696.
семасіологія «учення про значення», семасіолог, семасіологічний; — р. болг. семасиолбгия, бр. семасіялбгія, п. ве-тагріо^іа, ч. ветавіоіо^іе, ветагіоіо-§іе, слц. ветагіоіб^іа, вл. ветагіоІо^Ца, м. семазиологи]а, схв. семазиолбги]а, слн. 8етагіоІо£І]а; — запозичення з німецької мови; н. Зетавіоіо^їе утворено з гр. огщаоіа «значення», пов’язаного з орца «знак», і -Хоуіа, пов’язаного з Лбуос; «слово» і вживаного лише як другий компонент назв наук. — СІС2 752;
Кораіігізкі 877—878; Ргетсі^дгіегЬисИ 573. — Див. ще логіка, семантика.
семафор, семафорник, семафорити; — р. бр. семафор, п. ч. слц. вл. зе-таІог, болг. семафор, м. семафор, схв. семафор, слн. ветаїбг; — запозичення з французької мови; фр. ветаргіоге утворено з гр. оіїца «знак» і форд? «носій», пов’язаного з срєрсо «несу», спорідненим з псл. Ьегд, укр. беру. — Черньїх II 153; Фасмер III 598; Оаигаі 660. — Див. ще брати, семантика.
[семаш] (бот.) «одинарник європейський, Ргіепіаііз еигораеа Ь. Нед; братки, Уіоіа Ігісоїог Е. Куз»; — р. сед-мйчник «одинарник», бр. семачбк, [сед-мачбк], п. зібсітасгек, ч. весітікуііек, слц. весітокуіеіок «тс.»; — похідне утворення від числівника сім (семи); назва зумовлена тим, що квітка одинар-ника має найчастіше сім пелюсток; на братки назва перенесена, очевидно, за зовнішньою подібністю. — Масіїек Літі, говії. 174. — Див. ще сім.
[сембреля] «плата наймитам; винагорода пастухам», [сембрйля, сембрйла Шух] «тс.», [сембрйня] «служба; винагорода за службу» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. вітЬгїе «жалування, заробітна плата» є похідним від заст. вїтЬга «об’єднання, артіль», яке зводиться як запозичення до псл. *в§Ьг-(пор. др. сябріз «сусід, член общини», укр. [сябер] «учасник, здольщик», сербське ст. себрь «учасник, спільник, компаньйон»); виведення рум. вїтЬга від уг. сітЬога «побратим, приятель» (ОБКМ 775) або від стел, сжпржгь «парна упряжка», схв. су пруг «чоловік у шлюбній парі» (ММТЕЗг І 436—437) позбавлене підстав. — Згіеішіко 142; Габин-ский Вост.-сл.-молд. взаимод. II 138— 139; УгаЬіе Котаповіауіса 14, 171; Уіп-сепг 4; Фасмер III 824. — Див. ще сквер1.
Семен, [Семань Нед, Семко тж], Се-ник, Сень, Сенькб, Сеньо, Сеня, ст. Су-меон «слухаючий, або вислухане» (1627); — р. Семен, ст. Симебн, бр. Сямен, др. Симеоніз, Семеон'Ь, Семена, ч. слц.
Зітеоп, болг. Симебн, схв. Симеон, стел. Сгмеоігть; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Еоцє-<Ьу походить від гебр. Зіт’бп, пов’язаного з вата’ «слухати». — Вл. імена 86; Беринда 235; Петровский 198; Спр. личн. имен 455; КІеіп 1445. — Пор. Сймон.
[семени] (іст.) «добірні (надвірні) козаки» Куз, Вгйскпег; — болг. сеймен «жандарм, поліцай», м. се]мен «тс.», схв. се/мен(ин) «солдат, стражник»; — запозичення з турецької мови; тур. заст. вертеп (саіман) «псар; яничар» зводиться до перс. ва^Ьап «псар», похідного від зад- «собака». — Вгйскпег 484; Младенов 577; Зкок III 214; Радлов IV 1, 439; Казапеп Уегвисії 407.
[семеник] (орн.) «коноплянка, Саг-сіиеіів (АсапіЬіз) саппаЬіпа»; — результат видозміни назви [сіменник] «коноплянка», похідної від сім’я «насіння коноплі» з наближенням до особової назви Семен. — Див. ще сім’я*.
[семенівкй] (сорт ранньоосінніх груш) ВеНЗн; — похідне утворення від імені Семен; назва зумовлена тим, що ці груші доспівають на день св. Семена (14 вересня). — ВеНЗн 54.
[семернйк] (бот.) «вовче тіло болотне, Сотагит раїивіге Б.» Нед; — похідне утворення від се'меро, сім; назва пов’язана, очевидно, з кількістю стебел, що звичайно виростають з одного кореня; пор. іншу назву вовчого тіла [сім паличок]. — Див. ще сім.
семеряга, семиряга, семряга — див. серм’яга.
семестр; — р. бр. семестр, п. ч. вегпезіг, слц. вл. вегпезіег, болг. семес-т/ьр, м. семестар, схв. семестар, слн. зетевіег; — запозичення з французької мови; фр. зетезіге «півріччя; шестимісячний» походить від лат. ветеві-гіз (*8ЄС8теп8Ігі8) «шестимісячний», ут-вореного з основ числівника зех «шість», спорідненого з псл. везіь, укр. шість, та іменника тепвіз «місяць», спорідненого з псл. *тез§сь, укр. місяць. —
СІС2 752; Черньїх II 153; Фасмер III 599; Кораіігізкі 878; НоІиЬ—Ьуег 434; Таїсіє—Ноїт. II 71. — Див. ще місяць, шість. — Пор. менструація, триместр.
[семижильник] (бот.) «подорожник великий, Ріапїа^о тарг Б.» Мак; — складне утворення з основ числівника сім (семи) та іменника жила; назва зумовлена, очевидно, тим, що на листках подорожника чітко виділяється декілька (3—9) жилок. — Шамота 8. — Див. ще жйла, сім.
[семиколінка] (бот.) «рдесник блискучий, Роїато^еїоп іисепз Б.» Мак; — складне утворення з основ числівника сім (семи) та іменника коліно; назва зумовлена, очевидно, звичайною кількістю вузлів на стеблі цього виду рдесника. — Див. ще коліно, сім.
[семисильник] (бот.) «золототисячник, ЕгуїЬгаеа сепїаигіит Регз.; ранник вузлуватий, 8сгорЬи1агіа посіоза Б.» Мак; — складне утворення з основ числівника сім (семи) та іменника сйла; назва пов’язана з лікувальними властивостями цих рослин (пор. дев’ятисил під дев’ясйл). — Див. ще сйла, сім.
[семиуріка] (вид рослини) Нед, ВеЗн; — складне утворення з основ числівника сім (семи) і, очевидно, іменника уроки «пристріт»; точніша етимологія неможлива через неясність значення.
семінар; — р. семинар, семинарий, бр. семінар, п. зетіпагіит, ч. зетіпаг, слц. слн. зетіпаг, вл. зетіпаг, болг. семинар, м. семинар, схв. семинар; — запозичення з німецької мови; н. Зетіпаг походить від лат. зетіпагіит «розсадник; школа», пов’язаного з зетеп «сім’я», спорідненим з псл. зет§, укр. сім’я. — СІС2 752; Черньїх II 153; Ко-раїігізкі 878; Егетсіт/бгїегЬисІт 573. — Див. ще сім’я*. — Пор. семінарія.
семінарія, семінарйст, семінарій-ний; — р. болг. семинария, бр. семі-нарьія, п. зетіпагіит, ч. зетіпаг, слц. зетіпаг, вл. зетіпаг, м. семинари/а, схв. семйнарй]'(а), семинар; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. зетіпагіит «роз
садник, школа». — СІС2 752; Фасмер III 599; Кораіігізкі 878. — Див. ще семінар.
семіотика «наука про знаки; (мед.) учення про ознаки хвороб»; — р. болг. семидтика, бр. семіетьїка, п. зетіо-їука, ч. зетіоїіка, слц. вл. зетіоііка, схв. семиотика, слн. зетібііка; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8етібїік, фр. зетіоїіцие, англ. зетіоїісз походить від гр. оццєіоотіхбс «такий, що має ознаки», пов’язаного з огщєїоу «ознака, знак», оідусс «знак». — СІС2 752; Кораіігізкі 877—878; РЧДБЕ 654; КІеіп 1415. — Див. ще семантика.
семіти «семітські народи — євреї, араби та ін.», семіт «представник семітського народу», семітизм, семітичний; — р. болг. семйт, бр. семіт, п. ч. слц. 8етііа, вл. 8етії, м. семитски, схв. Семйти, слн. зетії; — запозичення з німецької мови; н. 8етіїе (з 1781) утворено від біблійного імені гаданого родоначальника семітських народів Сіма, одного з трьох синів Ноя; н. 8ет (через, лат. 8ет, гр. Егім) походить від гебр. 8ет, букв, «знатне ім’я, слава». — СІС 585; Кораіігізкі 878; Сг. РіуЬ. 690; Оаигаї 660; КІеіп 1416.
сенат, сенатор, сенаторство; — р. бр. болг. сенат, п. вл. зепаї, ч. слц. слн. зепаї, м. сенат, схв. сенат; — запозичення з латинської мови; лат. зепа-їиз «сенат, державна рада Риму», зепа-їог «член сенату» є похідними від зе-пех «старик, старець», спорідненого з гр. єуо<; «старий», дінд. запагі, запауагі, ав. Папа-, лит. зепаз, вірм. Піп «тс.», дкімр. корн. Неп «старик», брет. Неп «тс.». — СІС2 753; НйШ-^огїЬ 17; Фасмер III 601; Кораіігізкі 879; НоІиЬ— Ьуег 434; Таїсіє—Ноїт. II 514.
сенбернар (порода собак); — р. бр. болг. сенбернар, п. Ьегпагсі, ч. Ьегпаг-сіуп, слц. Ьегпагсіїп, схв. бернардйнац, слн. Ьегпагсііпес; — запозичення з французької мови; фр. 8аіпЬВегпагс1 «святий Бернар» пов’язане з монастирем св. Бернара в Альпах, де розводилась ця порода собак для надання допомоги гір
ським подорожнім. — СІС2 753; РЧДБЕ 655.
[сенес] (бот.) «касія, Саззіа зеппа Еатк.» Нед; — запозичення з польської мови; п. зепез «висушені листки або стручки касії», як і схв. сена «Саз-зіа асиїіїоііа», походить від пізньолат. зепе «касія», яке зводиться до ар. зала, зепе «тс.». — 81. \ууг. оЬсусЬ 676.
[сеник] (орн.) «синиця чорноголова, Рагиз раїизігіз Ь.» Нед, сенчик «синиця блакитна, Рагиз саегиіепз Ь.», [се-менівка] «синиця чорноголова; різновид сови» Куз; — очевидно, результат видозміни назви синйця, зближеної з особовим ім’ям Сеник, зменш, від Семен. — Див. ще Семен, синйця.
сенс; — р. сенс, бр. сзнс; — запозичення з польської мови; п. зепз походить від лат. зепзиз «почуття, свідомість, розум, значення, зміст, думка», пов’язаного з зепїіо «відчуваю, розумію, думаю», можливо, спорідненим з двн. зіп-пап «іти, прагнути; думати», зіп «дух, сенс», зепіеп «посилати», гот. запб]ап «тс.», зіпрз «знак; шлях, хід», лит. [зіп-Іеіі] «вирішувати, думати, міркувати». — СІС2 753; Фасмер III 601; 81. у/уг. оЬсусЬ 676; КІеіп 1417—1418; АУакіе— Ноїт. II 516.
сенсація, сенсаційний; — р. сен-сация, бр. сенсацьія, п. зепзас]а, ч. зепзасе, зепгасе, слц. зепгасіа, вл. зеп-засца, болг. сензация, м. схв. сенза-ци]а, слн. зепгасіа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Бепзаїібп «сенсація», фр. англ. зепзаїіоп «тс.; почуття, відчуття» походять від пізньолат. зепзаііб «відчуття», пов’язаного з лат. зепзиз «почуття», зепііо «почуваю». — СІС2 753; Черньїх II 155; Кора-Іігізкі 879—880; Ог. Ру/Ь. 691; Оаигаі 661; КІеіп 1417. — Див. ще сенс.
сенсуальний, сенсуалістичний, сенсуалізм, сенсуаліст; — р. сенсуальний, бр. сенсуальньї, п. вл. зепзиаіпу, ч. зепзиаіпї, зепгиаіпї, слц. зепгиаіпу, болг. сензуален, сенсуален, схв. сен-зуалан, слн. зепгиаіеп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8епзие11,
фр. зепзиеі, англ. зепзиаі походять від пізньолат. зепзиаііз «чуттєвий», пов’язаного з лат. зепзиз «почуття», зепііо «почуваю». — СІС2 754; КораІігізкі 685; РгетсІУ/бгіегЬисЬ 575; Оаигаі 661; КІеіп 1418. — Див. ще сенс.
сентенція, сентенційний, сентен-цібзний; — р. болг. сентенция, бр. сен-тзнцьія, п. зепіепсіа, ч. зепіепсе, слц. зепіепсіа, вл. зепіепса, м. сентенци/а, схв. сентенци/а, слн. зепіепса; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. зепіепііа «думка, погляд, вислів, сентенція» походить від дієслова зепііо «почуваю, розумію, думаю». — СІС2 754; Фасмер III 601; НйііІ-АУогіЬ 16; КораІігізкі 880. — Див. ще сенс.
сентимент, сантимент, сентименталізм, сантименталізм, сентименталіст, сантименталіст, сентиментальщина, сентиментальний, санти-ментальний, сентиментальничати; — р. сентимент, сантимент, бр. сентьі-мент, п. зепіутепі, ч. слц. зепіітепі, вл. зепіітепіаіпу, болг. сантимента-лен, м. сентиме'нт, схв. сентимента-лан, слн. зепіітепіаіеп; — запозичення з французької мови; фр. зепіітепі «почуття, чутливість» є похідним від зепііг «почувати», що зводиться до лат. зепііо, зепііге «тс.». — СІС2 754; Фасмер III 602; Оаигаі 661, 662; Оаті11зсЬе§ 804. — Див. ще сенс.
[сеньга] (іхт.) «лосось, сьомга, 8а1-то заіаг Ь. Нед; вид риби»; — р. {сеньга] «вид ляща, АЬгатіз Ьаііегиз», [синь-га] «плітка, Сургіпиз»; — неясне; виводиться від мокш. зелі «плітка», фін. за-упаз «язь, Сургіпиз ібиз», ест. заіпаказ, саам. зіуп «тс.» (Фасмер III 602, 626) і від р. сйний за характером забарвлення (Еесіег 84); може бути пов’язане і з р. семга. — Пор. сьомга.
сеньйор, сеньйора, сеньйорита, сеньйорат, сеньйорія, сеньйоральний; — р. болг. сеньбр, бр. сеньер, п. зепог, ч. слц. зепог, вл. зепіог, м. сениор, схв. сеььер, сеььбр, слн. зепіог, зепог; — запозичення з іспанської і французької
мов; ісп. зегіог «пан», фр. зеі^пеиг «сеньйор» походять від лат. зепіог «старший», пов’язаного з зепех «старик». — СІС2 754; Фасмер III 602; Кораіігізкі 879; ОаигаІ 658. — Див. ще сенат.
сепаратний, сепаративний, сепаратизм, сепаратист, [сепаратка] «окрема кімната; купе» Куз; — р. сепаратний, бр. сепаратни, п. зерагаїугт, ч. зерагаїпі, слц. зерагаїпу, вл. зерагаїпу, болг. м. сепаратен, схв. сепаратан, слн. зерагаїеп; — запозичення з німецької мови; н. зерагаї «відособлений, окремий» походить від лат. зерагаїиз «тс.», пов’язаного з зераго «відокремлюю, розділяю», утвореного з зе(сі) «для себе», спорідненого з псл. зеЬе, зе, укр. себе, ся, і раго «готую». — СІС2 754; Фасмер III 603; РгетсІу/бгіегЬисЬ 575; АУакіе—Ноїт. II 517. — Див. ще апарат, себе, ся*.
сепаратор, сепарація, сепараторник, сепараторна, сепараторний, сепараційний, сепарувати; — р. болг. м. сепаратор, бр. сепаратар, п. зера-гаїог, ч. слц. слн. зерагаїог, схв. сепаратор; — запозичення з німецької мови; н. Зерагаїог походить від пізньолат. зерагаїог «відокремлювач», пов’язаного з лат. зераго «відокремлюю, розділяю». — СІС2 754; Фасмер III 603; Кораіігізкі 880. — Див. ще сепаратний.
сепарація — див. сепаратор.
[сепеліти] «шепелявити» Нед, [се-пелявіти] «тс.», [сепелявий] «шепелявий», [сепелявець] тж; — очевидно, результат контамінації основ дієслова шепелявити і запозиченого його відповідника п. зеріепіс «шепелявити». — Див. ще шепеляти.
сепет, сепетка — див. сапет.
сепія (зоол.) «каракатиця, 8еріа Ь.; коричнева фарба, виділювана каракатицею або виготовлювана штучно»; — р. болг. сепия, бр. сепія, п. зеріа, ч. зеріе, слц. зеріа, вл. зері]а, м. свища, схв. свища, слн. зерЦа; — через західноєвропейські мови (н. Зеріе, фр. зеріа, англ. зеріа) запозичено з латинської; лат. зеріа походить від гр. оцтгіа «каракати-214
ця», етимологічно неясного, можливо, пов’язаного з оґ|ітоцо(і «гнию», оццлс «гниття». — СІС2 755; 81. тууг. оЬсусЬ 677; РгетсІУ/бгІегЬисЬ 575; КІеіп 1419; Ргізк II 696. — Пор. сепсис.
сепсис «загальне зараження організму»; — р. болг. сепсис, бр. сепсіс, п. зерзіз, ч. зерзе, слц. зерза, м. сепса, схв. сепса, слн. зерза; — запозичення з німецької мови; н. Зерзіз походить від гр. ОПЧ-ЧС «гниття», пов’язаного з ог)7го|даі «гнию», яке зіставляється з дінд. куаки «гриб» і лит. зійріі «гнити». — СІС2 755; Ргетсі'мбгІегЬисІт 575; КІеіп II 1419; Ргізк II 696—697.
септет (муз.) «твір для 7 голосів або інструментів; ансамбль із 7 виконавців»; — р. болг. септет, бр. септзт, п. вл. зеріеї, ч. слц. зерїеїо, схв. септет, слн. зерїеі; — запозичення з німецької мови; н. Зеріе'М, як і англ. зерїеі(їе), утворено від лат. зерїет «сім», спорідненого з дінд. зарїа, лит. зерїупі, псл. зесіть «тс.», укр. сім, за аналогією до Оиеїі «дует», Риагїеії «квартет». — СІС2 755; Кораіігізкі 881; НоІиЬ—Еуег 435; Ог. Р'мЬ. 692; КІеіп 1420. — Див. ще сім.
септима (муз.) «сьомий ступінь діатонічної гами; інтервал від будь-якої даної ноти до сьомої цієї гами»; — р. болг. м. септима, бр. септима, п. зерїута, ч. слц. вл. зерііта, схв. септима, сеп-тйма, слн. зерНта; — запозичення з латинської мови; лат. зерНша «сьома» (чол. р. зерНтиз) пов’язане з зерїет «сім». — СІС2 755; Кораіігізкі 881; Но-ІиЬ—Еуег 935; РЧДБЕ 657. — Див. ще септет.
септйчний «гнилісний»; — р. сеп-тйческий, бр. септични, п. зеріусгпу, ч. слц. зерїіску, вл. зерНзкі, болг. сеп-тйчен, септйчески, м. септичен, схв. септичан, слн. зерїісеп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. зер-їізсЬ, фр. зерііцие, англ. зерїіс походять від лат. зерїісиз, яке зводиться до гр. оґ|тгтіхбс «такий, що викликає нагноєння», пов’язаного з оццлс; «гниття». — СІС2 755; Кораіігізкі 881; Оаигаї 662; КІеіп 1419. — Див. ще сепсис.
сер (звертання до чоловіка в Англії, США та ін.); — р. бр. сзр, п. ч. слц. слн. зіг, болг. сьр, схв. сер; — англ. зіг «пан» (звертання), ст. зіге «тс.» походить від фр. ст. зіге «тс.», яке зводиться до лат. зепіог «старший», пов’язаного з зепех «старик». — КІеіп 1449; Оаигаі 669. — Див. ще сенат, сеньйор.
серадела (бот.) «ОгпіІЇїориз к»; — р. сераделла, бр. сьірадзля, п. ч. слц. вл. зегасіеіа, болг. серадела-, — запозичення з португальської мови; порт, зегга-беїа (ісп. зеггагіеііа) «тс.» походить від зеггеабо (ісп. зеггабо) «зубчастий, зазублений», пов’язаного з порт. ісп. зеггаг «пиляти», яке зводиться до лат. зегга «пилка», етимологічно неясного; назва зумовлена формою непарно-перистих листків. — БСЗ 38, 538; 81. тууг. оЬсусЬ 678; РЧДБЕ 657; Таїсіє—Ноїт. II 524.
сераль «палац (у країнах Сходу)»; — р. бр. сераль, п. зега], ч. слц. зегаіі, схв. сера.]-, — запозичення з французької мови; фр. зегаіі через італійське посередництво (іт. зегга^ііо) зводиться до тур. загау «палац» і, далі, до перс. зага(і) «тс.», звідки й укр. сарай. — СІС2 755; Фасмер III 560; Кораіігізкі 881; Оаигаї 663. — Див. ще сарай.
Серапібн, ст. Серапіон-ь, речен(о): серафімскій (1627); — р. болг. Серапи-6н, ч. Зегаріоп; — запозичення з грецької мови; гр. Еєросігіооу виводиться від Еєросіпс, імені єгипетського бога життя, смерті і зцілення; пов’язання з серафим (Беринда 231), очевидно, помилкове. — Петровский 198; Спр. личн. имен 465; Илчев 447.
серафйм (церк., ангельський чин); — р. болг. серафйм, бр. серафім, др. серафим-ь, п. зегаїіт, ч. вл. зегаї, слц. зегаї, зегаїіп, м. серафим, схв. серафим, слн. збгаї, зегаїіп, стел, сердфнлгь; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Еє-россрір зводиться до гебр. загаргііт (мн.) «серафими», пов’язаного з загаргі «який горить, пече». — Фасмер III 603; Преобр. II 276; Кораіігізкі 881; КІеіп 1421 — 1422.
Серафйм, Серафйма, [Сарахвйна], Сіма, Фіма; — р. болг. Серафйм, Серафйма, бр. Серафім, п. ч. Зегаїіта, слц. Зегаїіп, схв. Серафим, слн. Зегаїіп; — запозичення з грецької мови; гр. Еєроі-фщ походить від гебр. загаріїїт «серафими». — Петровский 198—199; Спр. личн. имен 455; Илчев 447. — Див. ще серафйм.
серб, сербин «серб; [вид танцю]», [сербинчук] «молодий серб», сербіянин, сербіянка «сербка; вид танцю», сербка-, — р. бр. серб, п. вл. нл. 8егЬ, ч. слц. 8гЬ, болг. сірбин, м. Србин, слн. 8гЬ; — запозичення із сербохорватської і лужицьких мов; схв. Срб, Србин, ст. ерь-бин>, ерьблинз, вл. нл. 8егЬ є давньою слов’янською племінною назвою, яка зберігається також в укр. пасерб «пасинок», присербитися «приєднатися»; загальноприйнятої етимології не має; виводиться від іє. *зигЬ-/ зігЬ-/зегЬ- «сьорбати», спочатку як назва молочних братів (Вгйскпег 485; 8с1шзїег-8е^с 1283— 1284); пов’язувалося також з іє. *зег-у-«оберігати», до якого через скіф. *хагу-зводиться й псл. *хьгуаїі «хорвати» (Мо-згугізкі Р2ЛР 147—148); спроби зведення до псл. *з§Ьгь «сябер» (Преобр. II 267; Зоїтзеп К2 37, 592—593; Каїіта 2Ї81Р11 17, 349—350) або зіставлення з дінд. загЬЬ- «бити, рубати, убивати» (Потебня РФВ І, 91) чи з лат. зего «нанизую, складаю», гр. йірсо «ставлю в ряд» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 138—139) викликають сумніви. — Фасмер—Трубачев III 603—604; 8кок III 315—316; Міккоіа АЇ81РЇ1 42, 91.
[сербадянка] «трохи прокисле молоко» ВеУг, [сербадзянка] «тс.» Доп. УжДУ IV; — пов’язане з рум. зеагЬагі (молд. сарбзд) «кислий (про молоко), несмачний, прісний; блідий», загЬегі «мінятися, втрачати смак, скисати», яке зводиться до лат. ехаІЬігіиз «білуватий», утвореного з префікса ех- «ви-, з-» і прикметника аІЬідиз «білий», похідного від аІЬиз «тс.». — Дзендзелівський Терит. діал. 87; Клепикова Сл. и балк. язьїкозн. 188; УгаЬіе Когпапозіауіса 14, 171 —
172; ПЕРМ 755; СДЕЛМ 372. — Див. ще альбом, екс-.
[серберина] (бот.) «шипшина собача, коза сапіпа Б.» Мак; — р. [верберй-на, вербарин, вирьбярйчник, вербалй-на] «тс.», [ ворбалйна] «ожина, КиЬиз», [воробалина] «тс.», бр. [вербалін, церба-лін] «тс.» (з р. ?); — остаточно не з’ясоване; зіставляється (ЛакоЬзоп М8БР 1/2, 1959, 272) з ч. згаЬагіпа (*зугаЬагіпа) «гнітючі відносини, важка ситуація», слц. згаЬогії «міль» і зводиться до псл. *зуьг-Ьеіі «свербіти» (пор. [свербигуз] «шипшина», [свербак] «тс.»); порівнювалось також з лит. зегЬепІа «смородина», зігр-1і «дозрівати», лат. зогЬиз «горобина» (МйЬІ,—Епгіг. III 807; Кго^тапп ДУи8 20, 183; Реіегззоп РВгВ 40, 81), а також вважалось запозиченням з невідомого джерела (Маїгепаиег 304). — Фасмер—Трубачев III 721.
серберіз, серборіз — ДИВ. серпо-рїз*.
сербщйна (заст.) «робота на пана, панщина» Бі; — очевидно, тотожне із серебщина (заст.) «податки на військові потреби; податок на землю»; може бути пов’язане і з [вербувати] «служити у війську»; пов’язання з лат. зегуиз «слуга» (Бі 325) необгрунтоване. — Див. ще серебщина.
сервал (зоол.) «хижак із родини кішок», серваль Куз; — р. бр. сервал, п. зегу/аі, ч. слц. зегуаі; — запозичення з французької мови; фр. зегуаі походить від порт. (ІоЬо-)сегуаІ «(вовко-)олень», що зводиться до пізньолат. (Іириз) сег-уаііз «(вовк) оленеподібний», у якому використано основу лат. сєгуцз «олень», спорідненого з гр. хєро(6с «рогатий», псл. *когуа, укр. корова. — СІС2 755; КораІігізкі 883; Оаигаі 664; АУакіе— Ноїт. І 208. — Див. ще корова.
сервант; — р. бр. болг. сервант, п. зегу/апіка «тс.», ч. зегуапіка «пристрій для ховання предметів (у цирку)»; — запозичення з французької мови; фр. зегуапіе «невеликий буфет» пов’язане із зегуіг «служити, користуватися; подавати на стіл», що походить від лат. зег-
уїгє «служити», пов’язаного із зегуиз «слуга, раб», мабуть, запозиченого з етруської мови. — СІС2 755; КораІігізкі 883; Оаигаі 664—665; Таїсіє—Ноіт. II 527.
серветка, сервета, [серветяний]; — запозичення з польської мови; п. зег-у/еіа, як і бр. сурвзтка, сурвзта, ч. зегуїіек, слц. зегуііка, вл. зегу/іеіа, болг. сервиетка, м. сервета, схв. сер-ви/ета, слн. зегуіеіа, походить від фр. зегуіеііе «серветка», пов’язаного з зегуіг «служити; користуватися; подавати на стіл». — Акуленко 136—137; 81. у/уг. оЬсусЬ 679; РЧДБЕ 657; Оаигаі 664. — Див. ще сервант.
сервіз «набір столового посуду», сервірувати, вербувати Куз, вербований; — р. болг. вервйз, бр. сервіз, п. зєгу/із, ч. слц. зєгуіз, м. вервив, схв. сервйс, вервйз, слн. зєгуіз; — запозичення з французької мови; фр. зєгуісє «сервіз, обслужування; служба» походить від лат. зегуіііит «рабство; служба», пов’язаного з зегуиз «слуга, раб»; значення «сервіз» розвинулось у французькій мові під впливом зегуіг «служити; користуватися; подавати на стіл». — СІС2 755; Черньїх II 156; КораІігізкі 883; Оаигаі 664. — Див. ще сервант. — Пор. сервіс.
сервіс «обслуговування населення»; — р. м. вервив, бр. сзрвіс, п. вл. зег-у/із, ч. слц. зєгуіз, болг. вервйз, схв. вервйв, слн. зєгуіз; — запозичення з англійської мови; англ. зєгуісє «обслуговування, служба» походить від фр. зєгуісє «тс.». — СІС2 756; НоІиЬ—Ьуег 435; КІеіп 1424. — Див. ще сервіз.
серга, сере'жка; — бр. [се'рьга]; — запозичення з російської мови; р. верь-га, [йсерга], ст. верьга загальноприйнятої етимології не має; пов’язувалося з др. уверязь «вушна прикраса» (Преобр. II 281; Соболевский Лекции 93; РФВ 66, 351; Уаіііапі КЕ8 18, 78; МікІ. ЕАУ 294, 372), з чув. ст. зіїгйу «обручка, кільце» (Фасмер III 611) і, зовсім непереконливо, з лат. зегіез «вушні підвіски», гр. йррос «тс.» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 137—138); найбільш прийняте виведення (Казапеп ГЧеирЬііоІ. Мііі. 56,
1955, 52) з чаг. ізігуа (узугуа) «вушні підвіски», туркм. кар. кипч. карач. тат. каз. кирг. телеут. шор. зугуа «серга». — Фасмер—Трубачев III 611—612; Шипова 284—285.
Сергій (чоловіче ім’я), заст. Сергій, Серьбга, Серьбжа, ст. Сергій «сЬть, ... ил(и) славень» (1627); — р. Сергей, Се'ргий, бр. Сяргей, др. Сергий, ч. слц. 8ег§е], болг. Сергий, Сергей, схв. Сер-ге], слн. 8ег§е], стел. Сергій; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької: гр. Еєруюс походить від лат. Зег^іиз, родового імені. — Вл. імена 86; Петровский 199; Спр. личн. имен 455; Илчев 447.
[сергій] «нагай», [серпій] «ремінний нагай» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з рум. зїг§ «старанність», молд. сьіргуй «старатися».
[сердак] «верхній суконний одяг», [сардак, сардат, сардачйна, сердачй-на], сердук «тс.», [осердак] «кожушок без рукавів»; — п. слц. діал. зегсіак (з укр.); — виводиться (Макарушка 13) від тур. [зігсіад, зегсіак] (пор. чаг. шірдак, шірдау «вид одягу». — Радлов ІУ/2, 1075); пов’язується також із се'рце (Вгйскпег 485; Фасмер II 459). — Пор. лапсердак.
[серденько] (бот., с. зозульчине) «трясучка середня, Вгіга тесііа Б.» Мак, [серденька] «дицентра велична, Оісепі-га зресіаЬіІіз Вогкії. (Оіеіуіта)» Мак; — ч. [згсіїска] «трясучка середня», згсісоу-ка «дицентра»; — похідні утворення від серце; назви зумовлені подібністю форми квіток обох рослин до серця; пор. н. Неггеіп «трясучка середня». — МасЬек Літі, гозіі. 56, 280. — Див. ще серце*.
[сердечна (трава)] (бот.) «волошка лучна, Сепіаигеа ]асеа Б.» Мак, [сердешна (трава)] «підмаренник м’який, Саіішп гпоПи^о Б.; чина весняна, ЕаіЬу-гиз (ОгоЬиз) уегпиз ВегпЬ.» Мак; — р. [сердечная] «волошка лучна, горошок» та ін., бр. [сцярдзюшка] «підмаренник північний»; — похідне утворення від серце; назва зумовлена лікувальними
властивостями рослин при внутрішніх («сердечних») хворобах. — Лік. росл. Енц. дов. 93, 345, 466—467; Носаль 157, 162. — Див. ще серце*.
[сердечник] (бот.) «вид рослини Нед; фізаліс звичайний, РЬузаІіз аікекеп^і Б.; золототисячник, Сепіаигішп Нііі. Мак», [сердешник] «золототисячник» Мак, [сердушник, сердешне дерево Мак] «тс.»; — бр. [сардзчнік] «золототисячник», [сярдзечнік] «тс.»; — похідні утворення від серце; назва фізаліса зумовлена тим, що його плід знаходиться в середині круглої червоної коробочки, подібної до серця; назва золототисячника пов’язана з його широким застосуванням як лікувального засобу. — Див. ще серце*.
[сердзевий] «червоний» ВеЗн; — неясне; можливо, пов’язане з п. гбгаїуу «рудуватий; іржавий».
сердйтий, сердити, [сердувати] «сердитися», [серджук] «гнівливий чоловік» Нед, [сердюк] «тс.», [пересердя] «роздратування», [розсердйтий] «дуже сердитий» Нед, спересердя; — р. сердитий, бр. сярдзітьі, др. сьрдитьіи, п. зіепігізіу, слц. зпіііу, болг. сьрдйт, м. ердит, схв. ердит, слн. згбй, стел, ерудиті»; — псл. *зьгбіі'ь, *зьгбІ8Ї'ь, похідне утворення від іменника *зьгсі(ьсе) «серце», оскільки серце уявлялося як центр емоцій, зокрема гніву; пор. мати серце на когось «сердитись», р. в серд-цах «у стані гніву»; пор. паралельні утворення хет. кагііті]а «гніватися» від капі- «серце», лит. зігдаї «сварка» від зігсіїз «серце». — Булаховський Вибр. пр. III 383—384; Фасмер—Трубачев III 605; Шанский ЗИРЯ II 135—136; Кри-тенко Вступ 507; Мікі. ЕМ 292; Тгаиї-тапп 302. —Див. ще серце*.
[сердно] «садно» Нед; — результат видозміни деетимологізованої форми садиб і, можливо, зближення її з основою слів сердйтий, сердешний.
сердолік «напівдорогоцінний камінь, різновид халцедону»; — бр. сердалік, болг. сердолйк; — запозичення з російської мови; р. сердолйк походить від
гр. оар56уи£ «тс.» (пор. стел, едрдо-ннкс'ь, едрдоникии «тс.»), утвореного з основ іменників оарбюу «камінь із Сард (у Лідії)» і оуоС «онікс (коштовний камінь)», очевидно, тотожного з 6уо£ «ніготь», спорідненим з псл. по^ьіь, укр. ніготь; на грунті російської мови відбулося зближення з основами р. серд-це і лик «обличчя». — СІС2 756; Фасмер III 605; Егізк II 398—399, 678. — Див. ще НІГОТЬ, онікс.
[сердушка] (зоол.) «серцевидна раковина, Сагдіит» Нед, [серцівка] «тс.» Куз; — похідні утворення від серце (*сердце); назви зумовлені подібністю форми раковини до серця. — Див. ще серце*.
сердюк «охоронець гетьмана», сер-дюкївна «дочка сердюка» Бі, сердючен-ко Бі, сердюччина «лейбгвардія гетьмана» Нед; — р. сердюк, п. зегдіик (з укр.); — виводиться від тур. зйгїйк «провідник, наглядач». — Фасмер III 606; Преобр. II 278; Шипова 284.
[серебране (дерево]) (бот.) «лох, маслинка вузьколиста, Еіеа^пиз апдиз-Шоііа Б.» Мак; — похідне утворення від серебрб (заст.) «срібло»; назва зумовлена сріблястим відтінком забарвлення листя лоху.
[серебщина] (заст.) «податки на військові потреби Л; податок за землю Нед», [серебщйзна] (заст.) «податок за землю» Нед; — бр. заст. серебщина, п. зегеЬзгсгугпа (іст.) «данина сріблом у середньовіччя в Литві і на Русі» (з укр. бр.); — похідне утворення від серебрб. — 8ЛР VIII 155. — Див. ще срібло. — Пор. сербщйна.
серед (прийм.), заст. середи, середу, [се'рідь] Нед, з-серед, з-посеред, насеред, [осередь] «серед», посеред, [посередки] «посеред» Пі; — р. ередй, ередь, бр. сярбд, др. середі, середи, п. згод, ч. цргозїгед, слц. ргозігед, вл. зг]едг, нл. зг]ег, болг. м. схв. еред, слн. згеді; — псл. *зегде «всередині», первісно форма місцевого відмінка від іменника *зег-сіа «середина». — Мельничук Вступ 488. — Див. ще середа.
середа «третій день тижня»; — р. [середа], бр. серада, др. середа, п. згода, ст. зггода, ч. зїгеда, слц. зїгеда, вл. зг]еда, нл. згода, полаб. згеда, болг. ереда, м. ереда, схв. ереда, ерщеда, слн. згеда, стел, ср'кдл; — псл. *зегда, власне «середина (тижня)» пов’язане із *зьгдь «серце» (з іншим ступенем вокалізму); у функції назви дня тлумачиться як калька двн. тііїа'месЬа, букв, «середина тижня» або нар.-лат. тедіа ЬеЬдотаз «тс.». — Німчук 58; Кочерган УМЛШ 1967/1, 29; Черньїх II 196; Фасмер III 607; Вгйскпег 534; ЗсЬизіег-Зе'мс 1349; Кри-тенко Вступ 507; Ивашина Веснік БДУ 1976/1, 56; Мікі. ЕАУ 292.
середина СУМ, Нед, [середечка] «осередок бузини» Нед, [середйзна] «засіб» Нед, заст. середник «крапка з комою», середняк, середняцтво, [середб-вич] «чоловік середніх літ» Нед, середовище, [середок] «середина; засіб» Нед, середйнний, середній, середбвйй «внутрішній; середній; середніх літ», середульший, середущий, всередині, відосеред-кбвий Куз, відосередній Куз, досередини, зсередини, зосередити, [осердок] «осередок», осереддя, осередок, [осере-дище] «центр» Ж, [осере'дня] «засіб» Ж, опосередкувати, опосереднити, [підсе-редульший, підсередушний], посередник, посередництво, [посередйна] «середина» Нед, посередині, посередній, по-середничати, [просеред] «піщана коса на Дніпрі», розосередити; — р. середина, бр. сярздзіна, п. згодо'мізко, згед-пі, ч. зїгедізко, зїгедпі, слц. зїгедізко, зїгедпу, вл. згіедгіпа, нл. згедпу, полаб. згеда, болг. ередйна, м. ередина, схв. ередйна, слн. згедїпа; — похідні утворення від псл. *зегда «середина». — Черньїх II 156—157. — Див. ще середа.
[серединка] (іхт.) «сардель» Мо; — результат видозміни форми сардинка і зближення її з основою середина. — Див. ще сардйна.
[сережник] (бот., с. первенець) «первоцвіт, Ргітиіа аигісиїа» Нед; — р. [сережник] (бот.) «трясучка середня, Вгі-га тедіа»; — похідне утворення від сер
га\ назва відображає, очевидно, форму квітки. — Див. ще серга.
[серен] «замерзлий твердий сніг Г; іній Нед; ожеледиця Нед; пливуча крига Нед», [серень] «тс.» Нед, [серйн] «замерзлий після відлиги сніг» ЛПол, [си-рень] «твердий сніг» О, [сирйн] «обледеніла кірка на поверхні снігу; наст» Л, [сірйн, шарам, шарйн Л, ширин Л] «тс.», [серенів] «гололід» ВеЛ, [шерен] «примерзла вода на річці; крига» О, [шержень] «іній» Нед; — р. [серен] «замерзлий після відлиги шар снігу», [сере-на, серень] «тс.», бр. [шарбн, сярен], др. серень «тс.», п. зггоп «іній», ст. зггоп, згоп «тс.», ч. [зігі'п] «перший тонкий лід на воді», с.р. [зігїпї] «лід на гілках», слц. згіегі «іній», слн. згеп «тс.»; — псл. *зегп'ь, первісно «світло-сірий», пор. др. серен'ь «білий» (про коня), р.-цсл. ср'кит» «тс.»; — споріднене з вірм. загп «лід», дісл. Ьіагп «замерзла маса снігу», а також лит. загта «іній», лтс. загта, зегта «тс.»; очевидно, в якийсь спосіб пов’язане зі стел, слана «іній», болг. схв. слана «тс.», лит. заіпа «тс.», заііі «мерзнути», заИаз «холодний», лтс. заїїз «тс.». — Німчук 150—151; Фасмер III 608; Преобр. II 279—280; Филин Происх. яз. ^40—541; МасЬек Е8ЛС 588; МеіІ-Іеї Еішіез 446; Тгаиїтапп 303; Вида ЙН І 481; Ргаепкеі 973—974. — Пор. сереш.
серенада; — р. болг. м. схв. серенада, бр. серенада, п. вл. зегепаба, ч. слц. слн. зегепагіа; — запозичення з французької мови; фр. зегепагіе походить від іт. зегепаїа «вечірня пісня, серенада», пов’язаного із зега «вечір», яке походить від лат. зегиз «пізній», спорідненого з дірл. зіг «тривалий, вічний», кімр. корн. брет. Ьіг «довгий», гот. зефиз «пізній», заіп]ап «зволікати», дангл. зїд «пізній», дінд. зауат «увечері». — СІС2 756; Черньїх II 157; Фасмер III 608; Кораіігізкі 882; Оаигаї 663; АУаІсіе— Ноїт. II 526—527.
[серенйти] «напирати»; — неясне.
[серенча] «щастя» Нед, [саранча] «тс.» О, ст. серинча (XVII ст.), сренчля-вий (XVI ст.); — слц. зегепса «тс.»; —
запозичення з угорської мови; уг. зге-гепсзе «щастя, удача», ст. «доля; випадок» походить від півд.-сл. *зг§са (< псл. *з'ьг^Ца) «зустріч, випадок» (пор. схв. среКа «щастя», слн. згеса «тс.», болг. среща «зустріч», стел. с'ьрлціА «зустріч, доля». — О II 204; Лизанец 624; ММТЕ8г III 737. —Див. ще стрїтити. — Пор. стряча.
серетонька — див. сирітка.
[сереш] «тонка крига на воді» ВеУг, [засерешйти] (воду) «затягти (воду) тонкою кригою» ВеУг, [шереш] «крига» Нед, [шерешитися] (про річку, коли посередині течії рушає крига) Нед; — р. [шерошь] «перший лід, шуга», [шорошь] «тс.», бр. [шарзш], п. [згег] «тс.», ст. зїгузг «дрібна крига», ч. [зіїїг] «тонка крига», слц. [зігіг] «наст; іній», [згіег] «тс.», вл. згег «тонка крига; іній», нл. 8ГЄ2 «ДОННИЙ ЛІД», боЛГ. М. СКрвЖ «ІНІЙ», схв. [ереш, ереж і,стреж)] «тс.», слн. згег «наст»; — псл. *зегзь/зеггь «тонка крига; наст», словотворчо паралельне до *зегп'ь «наст»; — споріднене з лит. зегкзпаз «іній», загта «тс.», лтс. зегзпа «іній; ожеледиця; наст»; паралелізм початкових с — ш, як у сипіти — шипіти, [скіра] — шкіра та ін.; пов’язання з р. шершавий, шорох (Фасмер IV 430), як і з іє. *зег§- «мороз» (Но-ІиЬ—Кор. 359), помилкове. — Німчук 151; Вгйскпег 534; МасЬек Е8ЛС 589; ВсЬизіег-Веу/с 1348—1349; 8кок III 320. — Пор. серен, шерех2.
сержант; — р. болг. м. сержант, бр. сяржант, п. зіеггапі, ч. слц. вл. зег-гапї, схв. сержант, слн. зеггапі; — запозичено через російське і німецьке посередництво (н. 8егдеапї) з французької мови; фр. зегдепі походить від лат. зег-уієпз (зн. в. зегуіепіет) «служачий», пов’язаного з зєгуігє «служити». — СІС2 756; Коваль 188; Черньїх II 157; Фасмер III 608; Оаигаі 663. — Див. ще сервант.
[сержйна] (бот.) «жоржина, ОаЬІіа Сау.»; — результат видозміни форми жоржина, очевидно, зближеної з основою особової назви Сергій. — Див. ще жоржйна.
серія, серійний’, — р. болг. серия, бр. серьія, п. зегіа, ч. зегіе, слц. зегіа, вл. зегца, м. схв. сериіа, слн. збгііа; — запозичення з німецької мови; н. 8егіе походить від фр. зегіе, яке зводиться як запозичення до лат. зегіез «ряд, низка, ланцюг», пов’язаного з зего «сплітаю, зв’язую, з’єдную», зегтб «розмова», зогз «жереб; доля», спорідненими з дірл. зег-паіб «сплітає, з’єднує», гр. єїроо «ставлю в ряд», дінд. затаї- «нитка», дісл. зогує «намисто з перлин або камінців». — СІС2 756; Черньїх II 157; Фасмер III 608; Ог. Еу/Ь. 693; Оаигаі 663; АУаІ-сіе—Ноїт. II 522—523.
серйозний, серйбз, серйознішати; — р. серьезньїй, бр. сур’езньї, п. зегіо «серйозно», ч. зегіозпі, слц. зегібгпу, болг. м. серибзен, схв. серибзан, слн. зегібгеп; — запозичення з французької мови; фр. зегіеих (жін. р. зегіеизе) «серйозний» походить як запозичення від пізньолат. зегібзиз, пов’язаного з лат. зегіиз «тс.; (первісно) ваговитий, важкий», спорідненим з двн. зу/агі «важкий», зу/аг, нвн. зсЬу/єг «тс.», гот. зу/єгз «шановний», лит. зуєгїі «підіймати, важити», зуагйз «важкий». — Черньїх II 158; Фасмер III 612; Оаигаі 663; АУакіе— Ноїт. II 521.
серм’яга «домоткане грубе сукно; верхній одяг з такого сукна», [серем’я-га Куз, серм’яжйна, серм’янйна] «тс.», [серм’яжник] «бідняк, що носить серм’я-гу», [серм’янець] «серм’яга» Нед, семеряга (одяг), семиряга, семряга, [семі-ряка] «серм’яга» Нед, [сімряга, сіро-м’яга] «тс.» Нед; — р. сермяга, [семряга], бр. сярмяга, п. зіегті^^а «груба тканина»; — остаточно не з’ясоване; зіставлення з лит. зігтаз «сірий», лтс. зігтз «сивий», пов’язаними з лит. заг-тиб (зегтиб) «дика кішка», двн. Ьагто «горностай» (Вгйскпег 489), з слат. зса-гатапдит, сгр. охарараууюу «перська туніка, ткана золотом» (Грот Фил. раз. II 511; Маігепаиег 304), з лат. зего «складаю, ставлю в ряд», зегіез «ряд», гр. єїроо «плету, звиваю, нанизую» (Ильин-ский ИОРЯС 24/1, 138) сумнівні; зі-
ставлюване раніше ерз. зіггпа^а «літній полотняний кафтан» (Горяев 357; Преобр. II 280; Даль IV 138) саме запозичене з російської мови. — Фасмер III 609.
серна (зоол.) «Вирісарга Віаіпу.», серна] «козуля, Саргеоіиз Огау» Нед, серн Нед, сернйця] «тс.», серненя, сер-нйна «м’ясо серни» Нед, [сернул] «самець серни» ВеУг, сернюк «тс.», [серня] Нед, [се'рній] «сернячий» Нед; — р. серна, др. сьрна, п. загпа, ч. слц. згпа, вл. зогпа, [зегпа], нл. загпіа, болг. сьрна, м. срна, схв. срна, слн. згпа, стел, ер'ьнд; — псл. зь[па; — споріднене з лтс. ст. зігпа «серна», прус, зігуіз «олень», лат. сегуиз «тс.», согпй «ріг», ав. згуа «ріг, ніготь», дінд. згг)§ат «ріг», гот. Ьайгп «тс.», а також з псл. *когуа, укр. корова; існує думка (МасЬек Е8ЛС 572) про спорідненість тільки з лит. зіїгпа «серна», лтс. зіігпа, фонетично й інтонаційно відмінними від слов’янських, і про праєв-ропейське походження слова. — Німчук 198—199; Черньїх II 157—158; Фасмер III 609; Преобр. 280; Вгйс|<пег 482; Но-ІиЬ—Кор. 348; 8сЬиз1ег-8еу/с 1334— 1335; 8кок III 321—322; Тгаиїтапп 260; Кагиііз II 299—300; МйЬІ.—Епбг. III 1074; Ргаепкеї 909. — Пор. сарна.
[серний] «лагідний» Шух; — неясне; можливо, запозичення з угорської мови; пор. уг. згегепу «скромний; простий; достатній; помірний; незначний; убогий»; може бути зіставлене також із вл. зегпіуіу «гнилий, м’який, трухлявий, крихкий».
серп, серпастий, [серповатий] «серповидний» Нед; — р. бр. серп, др. сьрп’ь, п. зіегр, ч. слц. згр, вл. нл. зегр, полаб. загр, болг. сьрп, м. ерп, схв. ерп, слн. згр, стел, ертшт»; — псл. *зьгрь; — споріднене з лтс. зїгрз «серп», зїгріз, гр. арлт] «тс.», артгаСоо «хватаю, граблю», лат. загріо (загро) «підрізую лозу», можливо, також двн. загі «гострий, грубий, жорстокий, дикий», ос. аехзугї «серп»; іє. *зегр- «серп, кривий гак». — Фасмер—Трубачев III 609—610; Черньїх II 158; Преобр.ДІ 281; Вгйскпег 489—490; МасЬек Е8ЛС 572; 8сЬизїег-8еу/с 1285—
1286; Младенов 624; 8кок III 322; Горячева Зтимология 1982, 55; Меіііеі Еішіез 239; ТгаїЛтапп 260—261; Каги-1і5 II 187—188; АУакіе—Ноїт. II 480; Абаев ВЯ 1959/2, 146—147; Рокоту 911—912.
серпанок СУМ, Нед «прозора тканина; (заст.) жіноче покривало на голову; [очіпок О]», [серпанка] «тс.» Нед, Пі, серп’янка, серпанковий-, — р. сер-пянка «рідка льняна тканина», серпян «тс.», бр. сярпянка «легка бавовняна тканина рідкого переплетення», п. [зіег-рапка] «тонка тканина, покривало» (з укр.), слц. [зегуіапка] «жіноча одежина»; — запозичення з турецької мови; тур. зегрепек походить від перс, загра-пак «жіноча головна прикраса», яке має в своєму складі елемент заг «голова». — Макарушка 13; Коваль 137; Фасмер III 610; Преобр. II 281;Доряев 318; Вгйскпег 486; МасЬек Е8ЛС8 443; Мікі. ЕАУ 294; ЕокоїзсЬ 148.
серпантин «скручені вузькі паперові стрічки; звивиста дорога», серпентин «тс.», серпантина «закруглення шляху»; — р. серпантин, бр. серпан-цін, п. зегрепїупа, ч. слц. вл. зегрепііпа, болг. серпентин, серпантина, м. схв. серпентйна, слн. зегрепїіпа «звивиста дорога»; — запозичення з французької мови; фр. зегрепііп із зегрепї «змія», що походить від лат. зегрепз (зн. в. зег-репїет) «тс.; (первісно) повзаючий», пов’язаного із зегро «повзаю», спорідненим з гр. єртго «повзу», єртгєтбу «плазун», дінд. затраті «повзе, йде», заграй «змія». — СІС2 756; РЧДБЕ 658; Оаи-гаї 664; АУаібе—Ноїт. II 524.
[серпен] «вид танцю або хороводу на Великдень» Г, Нед; — неясне.
серпентйн (мін.) «змійовик»; — р. болг. серпентйн, бр. серпенцін, п. зег-репіуп, ч. слц. слн. зегрепііп, схв. серпентин; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8егрепй'п, фр. зегреп-їіп, англ. зегрепїіпе «тс.» утворені від лат. зегрепПпиз «зміїний», похідного від зегрепз «змія». — СІС2 756; Оаигаї 664; КІеіп 588. — Див. ще серпантйн.
серпень; — р. ст. бр. діал. се'рпень, др. сьрпьнь, п. зіегріегі, ч. згреп, болг. сірпен, схв. српан> «липень», слн. зграп «липень; серпень», с.-цсл. ср^льнь «липень»; — псл. зьгрьпь, похідне від *зьгрь «серп», можливо, через прикметникову форму *зьгрьп'ь «серповий»; пряме значення «місяць серпа, жнив». — Кочер-ган Мовозн. 1967/1, 58; Кравчук УМШ 1955/3, 62; Коваль 198; Ноїупзка— Вагапот/а 57; Фасмер III 610; Преобр. II 281. — Див. ще серп.
[серпик] (орн.) «річковий крячок, 8їегпа Ьігипсіо Б. (Сурзеїиз ариз Нед) Шарл»; — похідне утворення від серп; назва зумовлена подібністю крила крячка до серпа; пор. [серпокрйл] «тс.». — Див. ще серп.
[серпівнйк] (бот.) «цикорій дикий, Петрові батоги, СісЬогішп іпїуЬиз Б.», [серпник] «тс.» Мак; — похідне утворення від серп; назва пояснюється формою листків цикорію, ніби вищерблених по краях; пор. іншу назву цикорію [щербак]. — МасЬек Лт. гозії. 231. — Див. ще серп.
серпій1 (бот.) «серпуха, 8еггаіи1а Б.», [серп Мак, серпник Мак, серпок Нед], серпуха, [сірпуха Мак] «тс.»; — р. сер-пий, серпуха, бр. сярпуха, п. зіегрік, ч. згрісе, згрек, слц. згрок, болг. сьр-пец, схв. српац, слн. згрек; — похідні утворення від серп (<*зьгрь); назви зумовлені подібністю верхніх листів рослини до серпів. — МасЬек Літі, гозії. 258. — Див. ще серп.
[серпій2] (бот.) «деревій звичайний, АсЬіІІеа тіїїеїоііит Б.» Нед, [серпий Мак, серпівнйк О, серпнйк Нед, О] «тс.»; — похідні утворення від серп; назви є, очевидно, результатами скорочення форми серпоріз1 (див.).
[серпій3] (бот.) «королиця звичайна, ЕеисапіЬетшп уиі^аге Б. (СЬгузапіЬе-тит ІеисапіЬетит)», [серпнйк] «тс.»; — похідні утворення від серп; назви зумовлені, очевидно, надрізанозубчастою формою листків у частини екземплярів королиці (Лік. росл. Енц. дов. 214). — Див. ще серп. — Пор. серпоріз2.
[серпкйй] «шершавий (язик у корови) ВеУг; потрісканий від вітру (про руки) Зтимология 1982»; — не зовсім ясне; зіставляється (Горячева Зтимология 1982, 54—55) з р. [серпнет] «холодно, морозить, коли вода покривається тонким льодом»; може бути пов’язане і з серп як позначення шерехатої поверхні, як на внутрішній лінії серпа.
[серпорі'з1] (бот.) «деревій, АсЬіііеа тіїїеїоііиш Ь», [серпоруйзник] Л, серверів Мак, серборіз Мак] «тс.»; — р. [серпорез], бр. [серпарззнік] «тс.»; — складні утворення з основ іменника серп і дієслова різати, пізніше деетимологі-зовані; назва зумовлена, очевидно, кровоспинною дією, найчастіше використовуваною при порізах серпом; пор. кривавник «деревій». — Носаль 19— 20. — Див. ще різати, серп.
[серпорїз2] (бот.) «різак, Раісагіа гі-уіпі», [серпанка Нед, серпень Мак, серпики Мак] «тс.»; — бр. сярпбк, п. зіегрпіса, ч. згрек «тс.»; — складне утворення з основ серп і різати; назва зумовлена тим, що листки різака мають зубчасті краї. — Шамота 136; МасЬек Лт. ГО5І1. 157. — Див. ще різати, серп. — Пор. серпій3.
[серпун] (ент.) «наїзник, ОрЬіоп» Нед; — похідне утворення від серп; назва зумовлена формою тіла комахи, яка збоку нагадує серп. — Див. ще серп.
серсама, серсана — див. сарсама.
[серстйна] «шерсть; худоба» Нед, [серстінник] «підклад під сідло», [серс-натий] «оброслий шерстю» ВеНЗн; — запозичення з польської або словацької мови; п. 5ІЄГ5С «шерсть; звірина для полювання», СЛЦ. 5Г5Ї’ «шерсть» відповідають укр. шерсть (див.).
сертифікат «посвідчення, підтвердження (зокрема, в торгівлі); фінансове зобов’язання»; — р. болг. сертифи-кат, бр. сертифікат, п. сегіуПкаі, ч. слц. сегііїікаі, схв. цертификат; — запозичення з французької мови; фр. сегііїісаі походить від пізньолат. сегііП-саіит «посвідчення», пов’язаного з сег-Шісаге «ствердити у вірі; окреслити», 222
утвореним з основ прикметника сегіиз «вірний, певний, безсумнівний, надійний, вирішений», пов'язаного з дієсловом сегпо «розрізняю, помічаю, враховую, вирішую, наважуюсь», і дієслова їасеге (>-їісаге) «робити». — СІС2 757; Кораіігізкі 162; НоІиЬ—Ьуег 112; Оаи-гаі 155. — Див. ще декрет, факт.
[сертувати] «тягати сюди і туди»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. сегіошас зі^ «церемонитися, маніритися; (ст.) брати участь у боротьбі, боротися» походить від лат. сегіо «змагаюся, борюся», пов’язаного з сегіиз «певний, вирішальний». — 81. \муг. оЬсусЬ 108; АУаісіе—Ноїт. І 205. — Див. ще сертифікат, декрет.
серце* «центральний орган кровоносної системи», сердега, сердека, серденя, {сердечина} «сердега», сердечник, сердяга «сердега», серцевина, сердечний, сердешний, серцевий, [серцева-тий] «у формі серця» Нед, безсердечний, безсердий, безсердний, [з-серця[ «розсердившись», [насердниця] «хвороба, біль у ділянці серця; коліки» Нед, осердя, [насердний\ «сердечний, серцевий», {пасердя} «серцевина дерева», передсердя; — р. сердце, бр. сзрца, др. сьрдьце «середина, глибина, внутрішність, серцевина; серце; душа, дух, думка, почуття, бажання, гнів», п. зегсе, ч. слц. згсісе, нл. зегсе, болг. сьрце, м. срце, схв. срце, слн. згсе, стел, ерт^дь-це, ерьдьце; — псл. *зьгсіьсе (<*зьгсіь-ко), очевидно, похідне від *зьгсіь «серце, середина», пов’язаного із *зегсіа «середина» з іншим ступенем вокалізму; — споріднене З ЛИТ. 5ІГСІЇ5 «серце», ЛТС. 5ІГСІ5 «тс.; мужність, гнів», прус, зеуг «серце», гр. ні]р, нарбіа, вірм. вігі, гот. Ьаігіо, лат. сог (согсііз), дірл. сгісіе, хет. кагсі-«тс.»; іє. *кег-сі-/кг-(1-. — Фасмер III 605—606; Черньїх II 156; Преобр. II 277—278; Вгйскпег 485; МасЬек Е8ЛС 572; НоІиЬ—Кор. 348; ЗсЬизїег-Зешс 1284—1285; Младенов 623; 8кок III 316—317; Критенко Вступ 506—507, 542—543; Тгаиїтапп 302; Ргаепкеі 986— 987; Кагиііз II 184; Таїсіє—Ноїт. І
271—272; Абаев ИЗСОЯ IV ЗОЇ; Ива-нов ВСЯ II 12—13; Рокоту 579—580. — Пор. сердитий, середа.
[серце2] «медуза; велике зосередження медуз у морі, які, потрапляючи в сіті, перешкоджають рибальству Мо»; — результат перенесення на тварину назви органу кровообігу за подібністю рухів медузи до пульсації серця. — Див. ще серце*.
[сершун] «шершень» ВеУг, [се'рсень] «тс.» О; — очевидно, запозичення з чеської або словацької мови; ч. згзегі, [згзап, згзап, ЗГЗІп], СЛЦ. 5Г5ЄП відповідають укр. шершень (див.).
сесе, сесі, весь, сеся — див. сей.
сесія, сесійний, ст. сесія (XVI ст.); — р. сессия, бр. сесія, п. 5ез]а, ч. ст. везе, 5Є5Ї, СЛЦ. зезіа, ВЛ. 5Є5І]а, болг. се-сия, м. сеси/а, схв. сеси/а, слн. аезуа; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. веввіб «сидіння, засідання» пов’язане із весіео «сиджу», спорідненим з псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС2 757; Черньїх II 158— 159; Фасмер III 612; КораІігізкі 883; Таїсіє—Ноїт. II 507—509. — Див. ще сидіти.
сестра, [сестренець] «син сестри» Нед, [сестрйнець, сестрич, сестрінець, сестрінич, сестрінок] «тс.», [сестренй-ця\ «дочка сестри» СУМ, НЗ УжДУ 26, сестрйниця, [сестрйчна О, сестрівнй-ця, сестрілниця НЗ УжДУ 26, сестрі-ниця, сестрінка] «тс.», [сестрина] «сестра», сестричка, [сестрінча] «мала сестра», сестрйчний, сестритися, посестра «названа сестра, подруга», [по-сестрйна], посестриця «тс.»; — р. болг. сестра, бр. сястра, др. сестра, п. зіозіга, ч. слц. зезіга, вл. зоіга, нл. зоіза, полаб. зезіга, м. сестра, схв. сестра, слн. зезіга, стел, сестра; — псл. зезіга; — споріднене з лит. зезиб (род. в. зе-зегз), прус. ЗАмезіго, дінд. зуазаг-, ав. ууа-ґ)Ьаг-, вірм. к'оіг, гот. ВАмізіаг, лат. зогог, дірл. зіиг, тох. А ваг (<*вазаг); очевидно, з іє. *зце-(*зе-) «свій» і *збг «жінка». — Трубачев Терм, родства 63—65; Фасмер —Трубачев III 612, 613; Черньїх II
159; Преобр. II 282; Вгйскпег 492; МасЬек ЕЗЗС 541—542; ЗсЬцзієг-Зєамс 1335—1336; ОІевсЬ 980—981; Младенов 579; Зкок III 226; Критенко Вступ 504, 540—541; Тгаиітапп 258; Ргаепкеї 777— 778; А¥аіс1е—Ноїт. II 563; Рокоту 1051.
[сестрики] (бот.) «перестріч дібровний, Меіатругшті петоговит Ь.», [сестричка] «братки, Уіоіа Тгісоіог Ь.»; — похідні утворення від сестра; назви зумовлені подвійним забарвленням суцвіть перестрічу (жовті квітки і фіалково-сині приквіткові листки) і квіток братків (жовтим і фіалковим); пор. брат-і-сест-ра «перестріч», р. Иван-да-Марья «тс.». — Лік. росл. Енц. дов. 329. — Див. ще сестра.
сетер (порода мисливських собак); — р. сеттер, бр. езтзр, п. ч. слц. зе-іег, болг. сетер, схв. сетер, слн. зеіег; — запозичення з англійської мови; англ. зеЧег «тс.» є похідним від зеі «садити», пов’язаним із зіі (дангл. зійап) «сидіти», спорідненим з гот. зйап, лат. зесіеге, псл. зегіеіі «тс.», укр. сидіти (отже, пес, який «садить» дичину). — СІС2 757; Черньїх II 159; НоІиЬ—Ьуег 435; ООЕЕ 813. — Див. ще сидіти.
[сетний] «великий Нед; багатий О», [се'тно] «дуже» Нед; — запозичення з польської мови; п. ст. зеіпу «численний», зеіпіе «дуже» є результатом семантичної видозміни зеіпу (<*зьіьпь]ь) «сотий», похідного від зїо (звію), спорідненого з укр. сто (див.).
сеча, сеч, [сечина] «сечовина» Куз, сечівник, [сечнйк] «сечовий міхур» Куз, сечовина, [сича] «сеча тварин» Бі, [си-чівнйк] «сечовий міхур» Нед, [сечовйк] «тс.» Чаб, [щйна] «сеча» Нед, [щйни] (мн.) «тс.» Нед, [передсечник] «передміхурова залоза» Куз, [присечник] «тс.» Она; — др. сьць «сеча», схв. сач, слн. зес, стел, сьчь «тс.»; — псл. зьсь, пов'язане зі зьсаіі «сцяти». — Фасмер III 815—816. — Див. ще сик1.
[сєж] «місце, де збираються докупи бджоли для формування рою» Л; — очевидно, пов’язане із сідати, садйти. — Див. ще сидіти.
[серга] «рвучкий вітер з морозом» Корз; — неясне.
си — див. ся*.
сибарит «людина, яка живе в розкоші і бездіяльності», сибаритство, сибаритствувати; — р. болг. сибарит, бр. сібарьіт, п. зуЬагуїа, ч. слц. зуЬагйа, схв. сибарит, слн. зіЬагії; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЗуЬагй, фр. англ. зуЬагйе походять від лат. ЗуЬагїіа, яке зводиться до гр. Еи-0арітгі<; «житель міста Сибаріс»; місто Сибаріс було відоме пишністю і бездіяльністю його багатьох жителів. — СІС2 757; Фасмер III 615; КІеіп 1554.
сибірка, сибіряк, сибіряка, сибірний — див. сібі'р.
[сивак] (бот.) «синяк звичайний, ЕсЬі-ит уиїдаге Б.» Нед, [сиваш] «самосил білоповстистий, Теисгіигп роііит Б.» Мак, [сивець] «комонник лучний, Зиссі-за ргаіепзіз Моепсй.», [сивуха] «тимофіївка лучна, Рйіеит ргаіепзе Б.» тж; — р. сивец «комонник», [сивуха] «тимофіївка», бр. сівец «комонник; біловус, №г-гіиє Б.; {комонник]»; — похідні утворення від сивий; назви зумовлені кольором листків або квіток цих рослин; пор. синяк «Есйіит», [сине'ць] «тс.», [сідач] «самосил білоповстистий», [сідник, ка-мандра сіра] «тс.». — Шамота 91. — Див. ще сйвий. — Пор. сивйця.
сйвий, [сив] «сивий», сивавий, [си-вавистий] «сивастий» ВеНЗн, сивастий, сивезний, сиве'нький, [сивкбвий] «сивий; сірий, із сірої шерсті», [сивлявий] «сивавий» Нед, сивуватий, [сивуватий] «сивуватий» Нед, [сив’ястий] «сивастий» О, [севок] «сивий віл» Нед, [сивак] «сивий чоловік; сивий віл, сивий кінь Нед; порода голубів; сиве горнятко ВеЗа; гадюка Нед», [сиван] «сивий віл» Нед, [сиваник] «тс.» Нед, [сиваня] (назва вівці) Доп. УжДУ IV, сиваш «сивий кінь», сивець «тс.», [сивера] «сива вівця» ВеНЗн, [сіве'ра] (назва вівці) Доп. УжДУ IV, [сиве'та] «сива коза» ВеНЗн, [сівета] Доп. УжДУ IV, [се'в-ка] «вид гриба із сивуватою шапкою» Корз, [северун] (назва барана) Доп.
УжДУ IV, сивизна, сивина, [сивйці] «ожина звичайна, КиЬиз саезіиз Ь.» ВеНЗн, сивінь, [сивка] «сива кобила ВеЗа; сива вівця Доп. УжДУ IV; сива коза Нед», сивко «сивий кінь; [назва барана Доп. УжДУ IV]», [сйвощі] «сивина у волоссі; старечий вік» Нед, [сиву-ля] «порода грибів; сива корова, сива вівця, коза ВеНЗн; стара дівка Мо», [си-вуляк] «сірий, не полив’яний горщик», [сивулька] «вид грибів Нед, мухомор, Аглапйа Регз. Мак», [сивунь] «сивий чоловік; сивий кінь» Куз, [сивух] «вид грибів» ВеБ, сивуха «погано очищена хлібна горілка», сивуч (зоол.) «морський лев», [сив’яга] «старий дід» Нед, сивіти, сивішати, [засивйти] «забілити молоком (страву)» Ба, посивілий, [поси-вястий] ВеЗа, [прбсивий] «сивуватий», [просивина] «сивина», [прбсивінь] «тс.»; — р. сйвьій, бр. сівьі, др. сивьш, п. зі-\уу, ч. слц. зіуу, вл. зуу/у, полаб. заіуе, болг. м. сив, схв. сив, слн. зїу, стел, сивтц — псл. зіуь; — споріднене з лит. зууаз «світло-сірий, сивий», прус, зу^мап «сірий», дангл. йоєамє «голубий, багряний, сірий, зелений», дінд. зуауаїт «темний», ав. зуауа- «чорний», ос. заи «тс.»; іє. *кї-, *кеі-; стосунок до синій неясний. — Черньїх II 160; Фасмер III 617; Преобр. II 283; Вгйскпег 492; МасЬек ЕЗЛС 545; Младенов 579; Зкок III 246— 247; Тгаиїтапп 306; Зресій 121; Гамкре-лидзе—Иванов 417; Рокоту 540—541.
[сивйця] (бот.) «мичка, №г(іи5 зігіс-їа Ь.», [сивець Мак, сивушка ВеНЗн] «тс.»; — р. [сиве'ц], бр. сівец; — похідне утворення від сйвий; назва зумовлена світло-сірим (білим) кольором відцві-лих стеблин. — БСЗ 4, 536. — Див. ще сйвий.
ейвка (орн.) «Ріиуіаііз Вгізз.», [сів-ка] «тс. (СЬагасігіиз ріиуіаііз Б.)» ВеНЗн, ВеБ; — р. [сивка, ейвчик] «тс.», п. [зієау-ка] «СЬагасігіиз Б.», [зіе]ка] «Ріиуіаііз Б.»; — не зовсім ясне; польські відповідники виводяться від зіас «сіяти», зієау «посів» (Вгйскпег 487; Зігиіупзкі 104); в українській і російській мовах, можливо, зближене із сйвий.
[сйвний] «рясний» Нед; — неясне.
[сивограк] (орн.) «сиворакша, Сога-сіає Ь.»; — р. [сивограк], бр. сіваграк «тс.»; — результат видозміни форми сиворакша «тс.» і зближення другого її компонента через деетимологізацію з назвою птаха грак. — Див. ще сиворакша.
сиворакша (орн.) «Согасіаз дагги-Іиз Ь.», [сиводрака Нед, Л, сиводрак-ша Нед, сивокрак Нед, сівакраха Л, сівбра Л, шивера Куз, шиворакша Л] «тс.»; — р. сиворакша; — складне утворення з основ прикметника сивий і в ряді варіантів деетимологізованого іменника ракша «сиворакша» (див.).
[сиворотень] (бот.) «медівник, Оа-Ііит уегит Ь.» Мак, [сиворотка] «тс.» Мак; — пов’язане із сироватка, р. сь'і-воротка «сироватка»; назва зумовлена тим, що ця рослина викликає зсідання молока; пор. р. [сйвороточная трава] «медівник», [сьічужник] «тс.». — Аннен-ков 152—153. — Див. ще сйроватка.
сйворотка* (мед.) «рідкий відстій зсілої крові і лімфи»; — запозичення з російської мови; р. сьїворотка «тс.; сироватка» виводиться від псл. *зугоуаі'ь «пов’язаний із сиром», звідки походить і укр. сироватка; припущення про зв’язок російського слова з реконструйованим *59УОґіь «одержане збиванням» або з герм. *зйґ5 «кислий» і гот. Амаіб «вода» (Зеленин ИОРЯС 8/4, 267) необгрунтоване. — Черньїх II 221; Фасмер III 816; Потебня РФВ 1891/6, 339. — Див. ще сир. — Пор. сиворотка2.
[сиворотка2] «сироватка» Нед, [си-воротчаний] Нед; — результат видозміни форми [сироватка] «тс.» і зближення її з основою сивий або ворот-(вертати). — Див. ще сир. — Пор. сйворотка’.
сиворотка3 — див. сиворотень.
сиг (іхт.) «Соге^опив іауагеіиз Ь.»; — бр. сіг, п. зі§а, ч. 5ЇЬ «тс.»; — запозичення з російської мови; р. сиг «тс.», очевидно, походить з прибалтійсько-фінських мов; ест. 5Іі§, вепс. 5і§, фін. зііка зводяться як запозичення до дат. ст.
зід, шв. зік, дісл. зїкг «тс.», етимологічно неясних; недостатньо обгрунтовані припущення про давню спорідненість з північногерманськими і балтійськими (лтс. зїда «тс.») назвами (Фасмер III 617), про зв’язок з р. сигать «стрибати» і запозичення з російської мови у північногерманські (Даль IV 181, Зоігп-5еп К2 38, 143; Реіегззоп ВЗ. 'ЇУогізі. 87) та ін. — Черньїх II 160; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 56; Ьесіег 35—36; Каїіта 217; Кірагзку ВаНепсі. 181; МасЬек ЕЗЛС 542.
сигара, сигарета, сигаретник, сигарка, сигарник, сигарниця; — р. сигара, бр. цьігара, п. судаго, ч. сідаго, сі^ага, слц. вл. сідага, болг. схв. цигара, м. цигара, слн. сі^ага; — запозичення з французької мови; фр. сідаге, сі-дагеЧе походять від ісп. сідагго, яке загальноприйнятого пояснення не має. — СІС2 757; Черньїх II 160—161; Фасмер III 617; Саті1І5СІіе£ 229—230. — Пор. цигарка.
[сигиня] «потворна новонароджена дитина» Нед; — не зовсім ясне; може бути пов’язане з уг. згедуеп «сором, ганьба» або із зге^епу «бідний» (пор. слц. [зедіпаіко] «біднятко»),
[сйгла] «гірський ліс; смерека Г; багно Нед», [се'гла] «невеликий (гарний) ліс Нед», [сиглина] «пріле сіно з мокрого грунту» О, [сигловачка] «гірська осока, Сагех гпопіапа» Мак, [сиглянка] «вид гриба, Адагісиз рірегаіиз» Нед, Мак, [суглянки] «вид рижиків» О, [сигло-вйй] (у виразі [сиглове дерево] «тверде дерево») Нед; — р. [сйгла] «болото, трясовина», п. [йііііа] «болото на лісистій горі», ч. зіІЬа «ліс», слц. зіНеГ «молоде глицеве дерево», зіЬііак, зіЬііпа «тс.»; — не зовсім ясне; очевидно, запозичення з угорської мови; уг. ахікіа «скеля» виводиться від слов’янського скала; пов’язується^ також (ЗсЬеІибко 142; Ма-сйек Е8ЛС 543) з рум. БіТіІа «густий молодий лісок» або (Фасмер III 618) з лтс. зікііз «невелике болото в лісі»; вважається (Лаучюте Зтимология 1984, 116—119) залишком балто-іллірійсько-
го або балто-фракійського субстрату. — ВеЗн 62; Вагсгі 289; МІЧТЕВг III 751.
сйгма (буква грецького алфавіту Е,а,<;), сигматичний; — р. болг. сйгма, бр. сігма, п. 8у§дпа1усгпу, ч. слц. зі§рпа, схв. сигма, слн. 8І§рпа; — запозичення з грецької мови; гр. аіура, очевидно, пов’язане із оіСсо «сичу», звуконаслідувального походження. — Ргізк II 702; Зсгішугег К7 58, 186—187.
сигнал, сигналізатор, сигналізація, сигналіст, сигнальник, сигналовий, сигнальний, сигналити, сигналізувати; — р. болг. м. сигнал, бр. сігнал, п. зу§-паі, ч. слц. слн. 5і§діа1, вл. 8І§щаі, схв. сигнал; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зі£паі, фр. англ. зі§-паї походять від пізньолат. зі^паіе (зі§-паііз), субстантивованого прикметника, пов’язаного із зї^пигп «знак», зіставлю-ваним із зесаге «різати, вирізьблювати». — СІС2 758; Черньїх II 161; Фасмер III 618; Оаигаі 667; КІеіп 1443; АУаШе—Ноїт. II 534—535. — Див. ще секанс, сіктй.
[сиготїти] «мжичити, сіятися» (про дрібний дощ, туман) Нед; — очевидно, запозичення з чеської або словацької мови; ч. [зійоііі’, зайоііі’] «тс.», [зігійіка] «дрібний дощик», [зіНІа, зуЬіа] «тс.», слц. зігіоііі’ «мжичити», зіЬІу «вологий» пов’язуються з зі! «сіяти». — Масйек ЕЗЗС 542.
[сйгнет] (заст.) «перстень з печаткою» Нед; — бр. ст. сьїкгнет'ь, сикг-непть, п. зу^пеї, ч. слц. вл. зі^пеї, схв. сйгнет, слн. зі^пеї «знак видавництва або друкарні на книзі»; — через польське посередництво запозичено з французької мови; фр. ст. зі^пеї «невелика печатка» пов’язане із зі§ще «знак», що походить від лат. зі^пит «тс.». — Бульї-ка 315; КораІігізкі 934—935; Оаигаі 667. — Див. ще сигнал.
[сидйба] (заст.) «садиба» ЛексПол; — очевидно, результат контамінації основ іменника садиба і дієслова сидіти. — Див. ще садйти, сидіти.
Сйдір, Сиддрко, ст. Исидор-ь (1440), Сидорі, (1498), Ісідйрі (1627); — р.
Сйдор, Исйдор, бр. Сідар, п. Ігусіог, ч. слц. Іхісіог, Ігісіога, болг. Исйдор, Иси-ддра, м. Исйдор, Сидор, схв. Исйдор, слн. Ігісіог, стел. Исидорт», Сидорт»; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’1оі5шро<; походить від Дощ «Ізіда» (ім’я єгипетської богині землеробства) і 5шроу «дар», спорідненого з псл. бать, укр. дар. — Вл. імена 86; Петровский 125; Спр. личн. имен 419. — Див. ще дар, дати.
сидіти, сідати, [відатися] «надриватися», сідлати, сісти, сістоньки, [ся-дати] «сідати», [сядкати] (дит.) «тс.; сидіти» Нед, [седушка] «лавочка на подвір’ї» Л, сидень, [сидець] «частина кошари» Доп. УжДУ IV, [сиде'чня] «бездіяльне сидіння» Нед, [садження] «сидіння», сиділка, [сидільник] «сидень» Куз, [сидільниця] «сиділка» Куз, сидні, сидня, [сидуля] «стара дівка» Нед, [си-дун] «сидень», [сидух] «тс.» Нед, сиду-ха, [сидушка] «стільчик для дітей», [сідавка] «сидіння», [сідалка] «тс.», [сї-дак] «тс.; частина кошари Доп. УжДУ IV», сідало, сіделка, сіделко «частина упряжі», сідельник, [сідень] «сидень» Нед, [сіде'ць] «стілець, сидіння», [сідлах] «землевласник; місцевий житель» Нед, [сідлйсько] «місце перебування, проживання» Нед, сідло «частина упряжі; [підвищення у возі Нед]», сідловина, сідлбвка, сідляр, [сідна] «сіднична кістка» Нед, [сіднйк] «стілець шевця» Си, сіднйця, [сідня] «сидіння» Нед, сі-ддк, [сідуха] «квочка Нед; перекупка», [седюшка] «пристрій, у якому вчиться сидіти немовля» Л, [седушка] «тс.» Л, сидячий, [сіднйй] «на якому сидять» Нед, ейдьма, сидячи, ейдячки, [се'дька] «навсидячки» До, [се'дячки] «сидячи» Па, вйсидка, вйсідка, відейдка, зсідатися «скисати, гуснути», [зсіданйна] «звурджена частина молока», зсідок «згусток», зсілий «скислий» (про молоко), [заповідати] «заволодіти», [заповідатися] «бути ласим, охочим (на щось), захоплюватися (чимось); узяти щось у свої володіння» Ж, [завід] «помістя» Ж, [засіда] «засада» Ж, засідання, засіда
тель, [засіди] «засідка», засідка, [засідок] «засиджене яйце», [засіжка] «засада» Я, [запосідати] «займати», [на-сйдячи] «навсидьки» (Ме), [насід] «те, що осідає, тонкий шар» Ж, [насідка] «квочка» Ж, [насідок] «засиджене яйце», [насідом] «наполегливо» Ж, навсидьки, навсидячки, навпрйсіди, навприсідки, навприсядки, наприсідки, наприсядки, напосідати, напосідливий, невсидливий, невсидючий, [недо-сйдок] «курча, яке передчасно вилупилося» Ж, непосида, непосидько, непо-сидячка, непосидливий СУМ, Ж, [не-посйдний] Ж, [непосидячий], [осідли-ще] «місце для будівництва хати Ж; оселя», осідок, [осідний] «осілий» Ж, осілий, пересідатися «слабшати, переставати», [пересід] Куз, [пересідєльнік] «черезсідельник» ЛЖит, [пересідка] «пересадка» Куз, підсидіти «нашкодити», підсісти «тс.», підсідельник, підсідка «засідка», підсідельний, [посідатися] «потріскатися» О, посиденьки СУМ, Нед, посидінки, пбсідки, [посиджінє] «сидіння біля мерця», [посидже'нє, по-сєджінє] «тс.» Нед, посидільниця, по-сидіння, [посидкбвий] «жилий», посидючий, посидющий, [посидящий] «посидючий», [пбсід] «володіння, майно; маєток» Нед, [посідище, пбсідок] «тс.» Нед, посідач «власник», [посідник] «тс.» Нед, [пбсідь] «майно» О, присід, [прй-сідка] «попона поверх сідла», присідом, [прйсідько] «карлик, мала людина» Нед, [прбсідок] «місце перебування» Нед, [пусіжінки] «посиденьки» Ме, [розсілина] «тріщина», [сприсіда,-ти] «напосідати» Нед, усидливий, [уп-рйсі] «навприсядки»; — р. сидеть, бр. сядзець, др. сідіти, сидіти, п. зіеб-2ІЄС, ч. зеіей, СЛЦ. 5ЄСІІЄІ’, ВЛ. 5ЄСІ2ЄС, НЛ. 5Є]2Є5, полаб. зебе «сидить», болг. седя, м. седи, схв. седети «сидіти», сести «сісти», с/ести «тс.», слн. зе-деіі, стел. С'кд’кти; — псл. зедеіі, зезіі (<*ве(Иі); — споріднене з лит. збдбіі «сидіти», лтс. збдеф гот. зііап, лат. ведете «тс.», гр. £Соцот «сиджу»; у давньоруській мові початкове ненаголоше-
не зе- перед наступним складом з голосним переднього ряду перейшло В 5І-(си-, як дитина, мизйнець із беїіпа, те-гіпьсь та ін.). — Черньїх II 161 —162; Фасмер III 618—619; Вгйскпег 488— 489; Масйек ЕЗЛС 539; ЗсЬцзієг-Зєамс 1279—1280; Младенов 577; Зкок III 251—252; Меіііеї ЕШдез 337; Тгаиї-гпапп 259; Ргаепкеї 769; Кагиііз II 163; ЇУаісіе—Ноїт. II 507—509; Рокоту 884—885. — Пор. садити, сажа’, сало’, село, сусід.
сидр; — р. сидр, бр. сідр, п. субг, судег, ч. сісіг, слц. сісіег; — запозичення з французької мови; фр. сісіге «яблучний напій» походить від пізньолат. зїсе-га «оп’яняючий напій», що, як і стел, сикерг, зводиться через грецьке посередництво до гебр. зекаг «тс.». — Фасмер III 619; Оаигаі 176. — Див. ще ейкер.
сиж] «вид гри в карти»; — неясне.
сижньовйй] (у виразі сижньові гроші «плата за право поселення в станиці») Нед; — очевидно, пов’язане із сидіти («осідати, селитись»). — Див. ще сидіти.
сизий, сиз, сизуватий, сизар «сизий голуб», [ейзик] «вид джмеля із зеленувато-сизим пушком», сизота, сизь, сизяк «сизий голуб», сйзитися, сизіти-, — р. ейзьш, бр. шьізьі, др. шизьш; — очевидно, давнє утворення від того самого кореня, що й сйвий; менш переконливе зіставлення з лит. зегіз «дрізд», прус. зеезе «тс.» (Уазгпег 7І31Р11 2, 57; Реіегззоп ВВІ. У/огізі. 27—28), а також з лтс. заі^ибііез «блищати, світити» чи з слн. зегаука «сіра трясогузка» (Маігепаиег ЬР 20, 4). — Огієнко РМ 1935/4, 182—183; Фасмер III 619; Преобр. II 284; Зндзелин СБЗ 123; Мййі.— Епйг. IV 681. — Пор. сйвий, синій.
[сизоокий] «косоокий, різноокий» (тлумачення «сіроокий» у Грінченка та ін. не відповідає ілюстраціям); — результат видозміни форми [зизоокий] «тс.» і заміщення деетимологізованої основи зйзий фонетично подібною основою сизий. — Див. ще зиз.
[сик1] «крива лінія на дорозі від сечі вола, як узір для писанки» Нед, сикавка «іграшка для прискання водою; брандспойт]», сікавка «тс. (іграшка)», сйки] «сеча» Нед, [сйклє Нед, сиклй-ни, сиклійка Нед] «тс.», [сиклій] «сци-кун» Нед, [сиклйвий] Нед, сйкати «мочитися; [прискати, бити тонким струменем Нед, Ме]», сикнути; — р. [сйкать], бр. [сікаць], п. зікас «прискати», слц. зікаі’ «тс.», вл. зукас «бризкати», нл. зу-каз «тс.», слн. зікпіН «приснути тонким струменем»; — псл. зікаїі, ітератив від зьсаіі (<*зькаіі) «прискати, мочитися»; — споріднене з дінд. зіпсаіі «виливає», зйсаіе, ав. ЬіпсаіН, Ьісайі «тс.», двн. зї-Ьап «цідити, текти по краплинах», зеі-сЬап «мочитися», норв. зїка «цідити», лат. зіаі «мочиться». — Фасмер III 620, 816; Преобр. II 285; МасЬек Е8ЛС 538; ЗсЬцзієг-Зєамс 1394; Тгаиітапп 620; ЇУаШе—Нойп. II 531. — Пор. сцяти, сякати.
2	'
сик — див. сичати, сйкати — див. сик’. сйква (іхт.) «голець, МегпасЬііиз Ьаг-Ьаіиіиз Б.», [сик] «щиповка звичайна, СоЬіііз іаепіа Б.» ВеНЗн, [сикавка, сй-калка ВеНЗн, сйкля, сйкота ВеНЗн, сік Л—Г, сікавка, сікавиця Г, Нед, сі-калиця Нед, сіканиця Нед, сікач ВеНЗн, сіковиця ВеНЗн, сікунка Нед, сцйкав-ка, сцйкалка Нед] «тс.»; — р. [сик] «щиповка», [сйкла, сиковка, сиколка, секун, секуша], п. [зіка^мка, зіек, зіекіег-ка], ч. слц. зекауес, зукамес, нл. зукагіс, зукаАУІсе, зука^міска, схв. [зека, зекиз, з]екаса]; — первісним вважається зв’язок цих назв із дієсловом сікти; спіймана риба наїжачується і січе по боках рухливими підочними колючками; вторинні назви пов’язані з дієсловом сичати за звуком, який видає ця риба, взята в руку; на гольця назва могла бути перенесена за зовнішньою подібністю обох видів риб. — Коломиец Происх. назв,, рьіб 35; Ьедег 120—121; МасЬек Е8ЛС 540. — Див. ще сичати, сїктй.
[сйкель] «кісточка сливи (у загадці); клітор»; — очевидно, основним є
друге значення, пов’язане, можливо, із сйкати. — Див. ще сик’.
[сйкер] (заст.) «міцний напій» Нед, [сикер] «гарна горілка» Пі, ст. сікера «хм’Ьлньїй напитокь» (1627); — р. церк. сикер, др. сикерг, стел, сикєрд, сикерт» «тс.»; — запозичення з грецької мови; гр. оіхєра походить від арам, зікга, спорідненого з гебр. зекаг «тс.». — Поно-марів Мовозн. 1973/5, 66; Фасмер III 620; ГСЗ III 177. — Пор. сидр.
[сикйзка] «настойка» Пі; — неясне.
[ейкір] (орн.) «синиця-коник, Рагиз гларг» Г, Нед, [ейкор ВеНЗн, сикбрка Г, Нед, сікор ВеЛ, сікора Шарл, чйкір] «тс.»; — запозичення із західнослов’янських мов; п. зікога «синиця», ч. зукога, слц. зукогка, вл. нл. зукога «тс.» пов’язані з вигуком зук, що передає сичання синиці на гнізді, коли до неї хтось наближається. — Булаховський Вибр. пр. Дії 198; Зігиїугізкі 98; МасЬек Е8ЛС 598; Еегіапс Магу, уіакоу 174; 8сЬизїег-8е\мс 1398.
[ейкіт] (орн.) «сорокопуд жулан, Ба-піиз соїіигіо (Б. сгізіаіиз) Б.» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане з характером звуку, видаваного жуланом. — Пор. сичати.
сйкля — див. сйква.
сикман, сикманич — див. секман. ейкнути «крикнути, цикнути»; — р. [сьїкать] «цикати», [сикнуть]; — очевидно, результат контамінації форм [сйкати] «сичати» і цйкнути; пор. п. зук-пде (х Ьбіи) «засичати (від болю)», слц. зусіуо «злісно», букв, «з сичанням». — Див. ще сичати, цить.
сикомор (бот.) «єгипетська смоков-ниця, Еісиз зусогпогиз Б.», [сикомбра], ст. сукомор'Ь (1627) «тс.»; — р. сико-мбр, бр. сікамбр, др. сукомория, п. зу-котога, зукотог, ч. слц. зукотога, болг. схв. сикомбра, слн. зікотбга, стел, сукоморига; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. оихбцорос утворене з основ етимологічно неясних іменників ОЙХОУ «смок-вина» і рброу «ягода чорної шовковиці». — Фасмер ГСЗ III 177—178; 81.
Аууг. оЬсусЬ 716; РЧДБЕ 661; Егізк II 256, 817—818.
[сикотати] «ґелґотати» (про гусей) ВеБ; — очевидно, результат контамінації форм сокотати і сичати (див.).
сикофант «наклепник, сутяжник», сикофантство, ст. сгкофанпгь (1627); — р. болг. сикофант, бр. сікафант, п. ч. слц. зукоїапі, схв. сикофант, слн. зікоіапі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЗукорЬапґ, фр. зусо-рЬапґе, англ. зусоркапі походять від лат. зусорЬапґа «тс.», яке зводиться до гр. оохофбсутгіс; «донощик, наклепник; інформатор судових властей про тих, хто протизаконно вивозив з Аттики фіги або рвав плоди священних смоківниць», утвореного з основ іменника оОхоу «смо-ковниця, фіга», етимологічно неясного, і дієслова срато «свічу, являю, показую, виявляю, доношу, викриваю», спорідненого з дінд. ЬЬаґі «блищить, сяє», дірл. Ьап «білий». — СІС2 759; Кора-Іігізкі 935; Оаигаі: 694; КІеіп 1555; Егізк II 818, 982—984.
сила, силак, силань, силач, силеча «велика кількість», [сйлище] «арена боротьби» Нед, [сйльник] «могутній чоловік Г; владний чоловік Нед», [сильняк] «силань» Чаб, [сильчак] «сильний чоловік» Нед, силенний, [силкбвий] «сильний», силовий, силуваний, силющий, сильний, силкбм, [силкома] «силком» Нед, [сильне] «дуже», сильно, силитися, [силкувати] «підкріпляти, освіжати» Нед, силкуватися, силувати, сильнішати, безсилля, [безсйлок] «безсилий чоловік», безсиліти, [всильство] «насильство» Ж, [всйлу] «насилу» Ж, [вси-лбвуватися] «силкуватися» Ж, [всиль-ніти] «посильнішати» Ж, [висилок] «зусилля» Ж, [засилка] «їжа, підкріплення», засилля, [засйлок] «допомога, підтримка», [знесйла] «слабість» Куз, знесилля, знесилений, знесилити, зусилля, [зусйльно] «із зусиллям» Ж, [насй-ла] «насильство, примус; напруження» Ж, насилля, насильник, насильство, [насйлкбм] «насильно» Г, Ж, насилу, [насильне], насйльниче, [насильці] «тс.»,
насильний, насйльничати, [надсйла] «перенапруження; насильство» Ж, надсильний, [надсйлу] «понад сили» Куз, осилити, [осйльнювати] «сильнішати» Ж, [обсилкувати] «згвалтувати», обез-сйлити, обезсйліти, пересилати, [під-сйлок] «підкріплення», підсилювач, підсильний, підсилювальний, підсилити, [посйлля] ([як. п.] «в міру сил»), [посилок] «зусилля», посилений, посильний, посилити, посиліти «подужати, подолати», [посилкувати] «допомагати, підтримувати; підгодовувати», [посильня-ти] «укріплювати», {присилати] «присилувати» Нед, присилуваний, [при-сйлкувати] «присилувати» Пі, [просилитися] «переступити межу сил» Нед; — р. болг. м. сйла, бр. сіла, др. сила, п. зііа, ч. слн. БЇІа, слц. зііа, вл. нл. зу-1а, схв. сйла, стел, сила; — псл. зііа, очевидно, пов’язане із зііо «сильце»; — споріднене із прус. 8ЄІ1ІП «силу» (зн. в.), дісл. зеііазк «протягатися, гнутися, намагатися», можливо, також двн. зеіі «канат», лит. зіеіа «душа, дух, почуття». — Черньїх II 162; Фасмер III 621; Преобр. II 285—286; Вгйскпег 490—491; МасЬек ЕЗЗС 542; ЗсЬцзієг-Зєамс 1398— 1399; Младенов 579—580; Зкок III 234— 235; Мурьянов Зтимология 1980, 50— 56; Аникин ОЛА 1984, 283; Тгаиїтапп 252; Егаепкеі 781—782; Ееізі 294.
Сила (чоловіче ім’я), ст. Сіла, Скла (1627); — р. Сйла, бр. Сіла, стел. Сила; — запозичення з грецької мови; гр. ЕіХа<; остаточно не з’ясоване; вважається результатом спрощення імені ЕіХооаубс, що є транслітерацією лат. Зііуапиз, букв, «лісовий», похідного від зііуа «ліс»; припускається зв’язок з лат. Зііа (назва лісу в південній Італії); зіставляється також з іменем гр. ЕйХас;, пов’язуваним із обХґ) «право заволодін-ня». — Вл. імена 86; Фасмер III 621; Петровский 199; Спр. личн. имен 456; КІеіп 1443. — Пор. Саливон.
[сйлаба] «склад» Куз, силабізм (поет.), силабіка, силабічний, [силабува-ти] «читати по складах» Куз, ст. сил-лаба (1627); — р. силлабйзм, бр. сі-
лабічни, п. ч. слц. єуіаЬа, вл. єуіаЬієкі, болг. сйлаба, м. силабичен, схв. сй-лабичен, сйлаба, слн. єііаЬісеп; — запозичення з грецької мови; гр. оиХХаРп «звукосполучення, склад; зв’язка» є похідним від ооЛЛацРауц) «збираю, з’єдную», утвореного із префікса ооу-(>ооХ-) «з-, разом», давнішого £оу-, спорідненого, можливо, із псл. *8ЬП, укр. з, і дієслова	«беру», мож-
ливо, пов’язаного з Хасрора «здобич», яке зіставляється з дінд. ІаЬИаІе «хватає, хапає», лит. ІбЬіє «велике майно, скарб», ІаЬає «добрий; маєток». — СІС2 759; Кораіігізкі 935; Егізк І 339, II 77— 78, 91.
Силантій; — р. Силантий, бр. Сі-ланцій; — вважається розмовною формою від первісного Силан, яке задовільного пояснення не має. — Петровский 199—200; Спр. личн. имен 456.
[силйти] «зав’язувати вузлом», [си-ляти] «низати», [сйлянка] «разок намиста, низка», [сйльованка] «тс.» Нед, [засйлка] «вушко для вдівання нитки», засилювальний, [присилйти] «прив’язати», [ушйлити] «втягти» (нитку в голку) Мо; — бр. засіліць «повісити; упіймати в сильце; [прив’язати]», засіліцца «попасти в сильце; повіситися»; — споріднене з лит. аїзаііе «з’єднуюча планка між дишлом і віссю», зіеїі «зв’язувати», двн. зеіі «канат», гот. іпзаіЦап «вводити на мотузках», дінд. зіпай «зв’язує», зуай «тс.». — Фасмер III 621—622; Мйгіі.—Епсіг. ПІ 635, 860; Тгаиітапп 253. — Пор. сило, сіть.
силікат, силікатник, силікатувати; — р. болг. м. силикат, бр. сілікат, п. зуіікаі, ч. слц. слн. зііікаі, вл. зііікаі, схв. силикат; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зііікаі, фр. англ. зііісаіе утворено від лат. зііех (род. в. зііісіз) «кремінь», що зводиться до *5СІ-іес-, пов’язаного з саіх «гральний камінь; вапняк», спорідненим з гр. «камінець, щебінь, вапняк», можливо, також псл. зкаіа, укр. скала.. — СІС2 759; Ко-раіігізкі 935; КІеіп 1444; АУаІсіе—Ноїт. І 145; II 536. — Див. ще скала’.
силіцій (хімічний елемент, кремній, Зі), силіціювання; — р. болг. силйций, бр. сіліцьій, ч. вл. Бііісшт, слц. зііісіит, м. силициум, схв. сйлйцй]'(ум), слн. зі-іісі]; — запозичення з новолатинської наукової мови; нлат. зііісіит утворено від лат. зііех (род. в. зііісіз) «кремінь». — СІС2 760; Волков 56; Фигуровский 83. — Див. ще силікат.
[сило] «сильце» Нед, [сйлька] «тс.» Нед, сильце, сіло, сільце «тс.»; — р. [сило], силбк, бр. сіло, др. сило, сильце, п. зі-їка, мн. зіікі (з р.), бісНо, ч. обіНіо «пастка», слц. обісііо «тс.», стел, сило «петля; мотузка для задушення»; — пов’язане із [силйти] «зв’язувати вузол», [силяти] «низати», бр. засіліцца «попасти в сильце; повіситись». — Черньїх II 162; Фасмер III 621—622. — Див. ще силйти. — Пор. сйла.
силогізм, силогістика, силогістичний, силогічний, ст. силоисм'Ь (XVI ст.), суллогісм'ь (1627); — р. силлогйзм, бр. сілагізм, п. вл. зуіо^іггп, ч. зуіодізгпиз, слц. зуіо^іггпиз, болг. силогйзтм, м. си-логйзам, схв. силогйзам, слн. зііо^ігет; — запозичення з грецької мови; гр. от-ЛЛоуюрбс «підсумування, підрахунок; міркування, роздумування; силогізм» пов’язане з оиХХоуіСораї «підсумовую, обмірковую, враховую; роблю висновки», утвореним із префікса оиу- (>оиХ-) «з-, разом» і дієслова ХоуіСоцаї «рахую, вираховую, думаю, розмірковую, роблю висновок», пов’язаного з Хбуос; «слово, судження». — СІС2 760; НіШИУогігі 14; Кораіігізкі 935; РЧДБЕ 662. — Див. ще логіка, сйлаба.
[силок] «горщик», [ейлка] «тс.»; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. Бхііке «чашка; сковорідка» етимологічно неясне. — МІЧТЕЗг III 754.
силоміць, силоміццю, [силоміть] «силоміць», [силоміття] «насильство»; — бр. [сіламбцьцю] «насильно»; — очевидно, первісною є форма силоміття (силоміть), утворена, мабуть, з основ іменника сйла і дієслова *(й)міти «взяти»; від адвербіалізованої форми орудного відмінка *силоміттю зближенням з
основою міць могло бути утворене си-ломіццю, а за аналогією до неї і силоміць. — Див. ще імїти, сила.
силбн; — р. болг. силбн, слц. зііоп; — запозичення з чеської мови; ч. зііоп утворено від основи лат. зііісіит «силіцій» за допомогою поширеного в назвах нових речовин суфікса -оп. — Ко-ломієць Розв. лексики 249. — Див. ще силікат, силіцій.
силопйхом «насильно»; — складне утворення з основ іменника сила і дієслова -пихати, аналогічне до силоміц-цю (<*силоміттю). — Див. ще пхати, сила.
силос, силосувати; — р. силос, бр. сілас, п. зііоз «місце для заквашування рослинних продуктів, для зберігання кормів», ч. слц. зііаг «силос», вл. зііо «тс.; місце для зберігання», болг. силаж «силос», сйлоз, м. схв. силажа, слн. зііоз «тс.»; — запозичення з іспанської мови; ісп. зііо (мн. зііоз) «підземне зерносховище, овочесховище; силосна вежа; силос» походить від лат. зїгиз «підземний амбар, хлібний підвал», яке зводиться до гр. отрбс; (оєірбс) «зерносховище, яма для зберігання збіжжя», етимологічно неясного. — СІС2 760; Черньїх II 162—163; Фасмер—Трубачев ПІ 622; Кораіігізкі 888; Оаигаі 668; АУаІ-гіе—НоГш. II 547; Ргізк II 710.
[силоцарник] (бот.) «дельфіній клиновидний, ОеІрЬіпіит сипеаіит (еіаіит)» Мак; — р. [силоцарник] «тс.»; — результат видозміни більш поширеної назви [царсил] «тс.» (див.).
силует, силуетйст; — р. силузт, бр. сілузт, п. зуІАмеіа, зу!\меіка, ч. слц. вл. зііиеіа, болг. силует, м. силуе'та, схв. силуета, слн. зіІЬиеіа; — запозичення з французької мови; фр. зіІЬоиеІ-іе «силует» походить від прізвища міністра XVIII ст. Сілуета (Зіійоиегіе); вираз а 1а 8і1Ьоиегіе «по-силуетівськи» первісно означав «зроблений будь-як, приблизно». — СІС2 760; Коваль 201; Кравчук УМШ 1957/4, 80—81; Черньїх II 163; 81. \муг. оЬсусЬ 718; НоІиЬ—Ьуег 437; Оаигаї 667; ОатіНзсЬе^ 809.
силур «третій період палеозойської ери», силурійський; — р. болг. силур, бр. сілур, п. зуіиг, ч. вл. зііиг, слц. слн. зіїйг, схв. силур; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зіїйг, фр. зііи-гіеп «силурійський» походять від англ. Зііигіап «тс.», утвореного від лат. зііи-гез «силури», назви до кельтського племені, що населяло в давнину Уельс, де найчастіше зустрічаються відкладення цього періоду. — СІС2 760; 81. \муг. оЬсусЬ 718; НоІиЬ—Ьуег 437; Ог. Е\мЬ. 699; Оаигаї 668; КІеіп 1445.
Сильвестр, Селіверст, [Сильвест, Соловей (Ме)], ст. Сілвестр’Ь «славен» (1627); — р. Сильвестр, бр. Сільвестр, ст. Силивестр’ь, п. 8уІАмезіег, ч. 8І1-уезіг, слц. Зііуєзієг, болг. Силвестер, м. Силвестар, схв. Силвестар, слн. 8і1уезіег; — запозичення з латинської мови; лат. 8і1уєзієг утворено на основі прикметника зііуєзїєг «лісовий», похідного від зііуа «ліс». — Вл. імена 87; Петровский 200; Спр. личн. имен 457; Илчев 449. — Див. ще Саливбн.
сильвет (заст.) «силует», сильвет-ка «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зу1\меіа, зу1\меіка походить від фр. зіІЬоиегіе «тс.». — Див. ще силует.
[сильник] (бот.) «ситник розлогий, Липсиз еПизиз Ь.» Мак, [сілник] «тс.» Мак; — очевидно, результат видозміни форми ситник «тс.», зближеної з основами слів сйла (з огляду на міцність листя ситнику як матеріалу для плетіння) і сіль (деякі види ситнику ростуть на солончаках). — Див. ще сить'.
[силяк] (ент.) «бокохід бродячий, ТЬотізиз уіаіісиз (вид павука)» Нед; — очевидно, пов’язане із [силйти] «зв’язувати вузлом», сило (див.).
симбіоз, симбіонт; — р. симбидз, бр. сімбіез, п. вл. зутЬіога, ч. зутЬібга, зутЬіоза, слц. зутЬібга, болг. м. схв. симбибза, слн. зітЬібга; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8ут-Ьібзе, фр. зутЬіозе, англ. зутЬіозіз походять від гр. оиррішоїс «співжиття», пов’язаного з оирРібш «веду сумісне життя», утвореним з префікса ооу- (>оиц-)
«з-, спів-, разом» і дієслова (Зібсо «живу». — СІС2 760; КораІігізкі 935—936; Сг. ЕауЬ. 738; Оаигаі: 694; КІеіп 1556. — Див. ще біолог, сйлаба.
символ, символізація, символізм, символіка, символіст, символістика, символістичний, символічний, символізувати, ст. сумволг (1627); — р. болг. символ, бр. сімвал, п. ч. слц. вл. зутЬої, м. симбол, символ, схв. сймббл, символ, слн. зітЬбі, с-цсл. силгьвол'ь; — запозичення з грецької мови; гр. ооц-РоЛоу «знак, сигнал, прикмета, марка, символічний вислів» пов’язане з ооц-РаЛЛсо «збираю, додаю, зіставляю, припускаю, догадуюсь, пояснюю», утвореним з префікса ооу- (ооц-) «з-, разом» і дієслова РаЛЛсо «кидаю». — СІС2 760; Фасмер III 623; КораІігізкі 936. — Див. ще балістика, гіпербола, сйлаба.
[симезилина] (бот.) «чистотіл звичайний, СНеІісіопіит та]из Б.» Корз, [симезлинь, слимезина, слимизенє, смилезина] «тс.» тж; — результат видозміни деетимологізованої назви [зи-мозелень] «тс.». — Див. ще зелемо-зень.
симентал «бик симентальської породи», сименталка; — р. симментал, бр. сіменталка, п. зітепіаізкі, ч. зітеп-Іаізку, слц. зітепіаізку, м. сименталка, схв. сименталка, слн. зїтепїаїка; — пов’язане з назвою місцевості 8іт-тепіаі «долина річки 8ітте» у Швейцарії, звідки походить ця порода. — СІС 592; 81. Амуг. оЬсусй 683.
симетрія, симетричний; — р. сим-метрйя, бр. сіметрьія, п. слц. зутеї-гіа, ч. зутеїгіе, вл. зутеїгііа, болг. си-метрия, м. схв. симетри/а, слн. зітеї-гі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зуттеїгіе, фр. зутеїгіе, англ. зуттеїгу походять від лат. зут-теїгіа, яке зводиться до гр. отщаєтріа «правильна пропорція», утвореного за допомогою префікса ооу- (><лщ-) «з-, спів-» від основи іменника цєтроу «міра». — СІС2 761; Фасмер III 623; Кора-Іігізкі 936; Сг. РауЬ. 738; Оаигаі 694; КІеіп 1556. — Див. ще метр1, сйлаба.
[симирня] «дуже велика сім’я; ватага» ЛексПол; — очевидно, первісне *семерня, похідне від семеро, сім (див.).
[симнйця] «велика сім’я» ЛексПол; — неясне; може бути зіставлене із сім’я, [сем'я] і з сім (пор. симирня).
Сймон, ст. Сімейна «слухаючий або послушник» (1627); — р. Сймон, бр. Сіман, др. Симон?>, п. 8гутоп, слц. 8і-топ, вл. 8утап, болг. Сймон, жін. Си-мбна, слн. 8ітеп, стел. Оиллонт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Еіцшу походить від гебр. зі-т’бп, утвореного від вата’ «він почув». — Вл. імена 87; Беринда 232; Петровский 201; Спр. личн. имен 457; КІеіп 1445, 1446. — Пор. Семен.
симпатія, симпатик, симпатяга, симпатичний, симпатетйчний Куз, симпатизувати; — р. болг. симпатия, бр. сімпатьія, п. слц. зутраїіа, ч. зут-раїіе, вл. зутраіфа, м. симпати{а, схв. симпапща, слн. зітраїїіа; — запозичено з латинської мови через польську і, можливо, німецьку (н. ЗутраіНїе); лат. зут-раіЬїа походить від гр. отцігаЗеш «співчуття», пов’язаного з отцтгаЗєш, утвореним з префікса оту- (>отц-) «з-, спів-, разом» і дієслова ттаох^ «терплю, страждаю, переношу, зазнаю». — СІС2 761; Черньїх II 163; Фасмер III 623; КораІігізкі 936—937. — Див. ще Пасха, сйлаба.
симпозіум; — р. болг. м. симпб-зиум, бр. сімпбзіум, п. зутрогіит, ч. зутрозіоп, зутрогіоп, зутрозіит, зутрогіит, слц. зутрогіит, схв. сймпбзй-ї(ум), слн. зітрбгі]; — запозичення з англійської мови; англ. зутрозіит «наукова нарада» походить від лат. зутрозіит «бенкет, дружня розмова», яке зводиться до гр. оіщттбспоу «тс.», похідного від отцігто «п’ю разом, беру участь у пиятиці», утвореного з префікса ооу-(>оиц-) «з-, спів-, разом» і дієслова тгіуш «п’ю», спорідненого з псл. рШ, укр. пити. — СІС2 762; КораІігізкі 937; КІеіп 1557. — Див. ще пйти, сйлаба.
симптом, симптоматика, симптоматичний; — р. болг. м. симптом, бр.
сімптбм, п. ч. вл. зутріют, слц. зутр-ібт, схв. симптом, слн. зітрібт; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зутрібт, фр. зутрібте, англ. зутр-іот походять від пізньолат. зутрібта, яке зводиться до гр. обіатгтшца «збіг обставин; лихо; хворобливий припадок, приступ», пов’язаного з оицтгітгтш «разом падаю, зразу звалююсь, одночасно відбуваюся, збігаюся, узгоджуюсь», утвореним з префікса осу- (>отц-) «з-, спів-, разом» і тгітгтш «падаю, кидаюсь, валюся», пов’язаного з тгєтоцаї «лечу», спорідненим з лат. реіо «направляюся, поспішаю, вимагаю», дінд. раїаіі «летить, падає, нападає, поспішає», ав. раіаііі «тс.», дкімр. ЬебапІ «летять». — СІС2 762; Кораіігізкі 937; НоІиЬ—Ьуег 462; □аигаі 694—695; КІеіп 1557; Ргізк II 521—522, 542—543. — Див. ще сйлаба.
симулювати, симулянт, симуляція-, — р. симулянт, симулйровать, бр. сімуляваць, п. вутиІОАУас, ч. зітиіо-уаіі, слц. зітиіоуаі’, вл. зітиіоугас, болг. симулйрам, м. симулйра, схв. симулй-рати, слн. зітиіігаїі; — запозичено з німецької мови, очевидно, через польську; н. зітиііегеп походить, мабуть, від фр. зітиіег, запозиченого з латинської мови; лат. зітиіаге «уподібнювати; зображати; прикидатися, симулювати» пов’язане з зітіїіз «подібний, схожий», спорідненим з псл. запть, укр. сам. — СІС2 762; Кораіігізкі 937; Ргетб\убгІегЬисЬ 587; Оаигаї 668; АУаІбе—Ноїт. II 538— 539. — Див. ще сам.
симуляція — див. симулювати.
симфонія, симфонізація, симфонізм, симфоніст, симфоньєта, симфонічний, симфонізувати; — р. болг. симфбния, бр. сімфбнія, п. зутіопіа, ч. зутїопіе, слц. зутїбпіа, вл. зутїопца, м. симфоній, схв. симфдни]'а, слн. зітіотр; — очевидно, запозичення з італійської мови; іт. зіпїопіа походить від лат. зутрЬб-піа, яке зводиться до гр. отщршуіа «співзвучність», пов’язаного з дієсловом ооц-сршуєш «звучати злагоджено», утвореним з префікса оту- «разом, з-» і дієслова сршуєш «звучу», пов’язаного з осно
вою іменника сршугі «звук». — СІС2 762; Фасмер III 623. — Див. ще сйлаба, фонетика.
син, синаш, синашко, синеня, [си-нйсько] Нед, [синйха] «невістка», синівство, [сйнко] Нед, [синова] «невістка», [синовій] «син» ЛексПол, [синбве'ць] «син, племінник (син брата) СУМ, Нед; прийомний син НЗ УжДУ 26», [синовй-ця] «племінниця (дочка брата)», [сино-вйць] «племінник (син брата)» НЗ УжДУ 7, синок, синятко, синівський, [син-нйй] «синовній» Нед, синовній, [вйсино-вити] «виключити з родини» Ж, [пасе-мок] «пасинок» Нед, [пасимє] «пасиння» Нед, пасинкувальниця, пасиння, пасинок, [пасимкувати] Нед, пасинкувати, усиновити; — р. бр. син, др. сьін-ь, п. ч. слц. вл. нл. зуп, болг. м. син, схв. син, слн. зіп, стел, сьінт»; — псл. зут> <*зй-пиз; — споріднене з лит. зйпйз, прус, зоипз, дінд. зйпйЬ, ав. Ьйпи-, гот. зипиз, дісл. зипг, зопг, дангл. двн. зипи, гр. оіоС, оібс; пов’язується з дінд. зйїе «народжує, створює», зйїіЬ «народження», зйіиЬ «вагітність», ав. Ьипаті «народжую», ірл. зиїЬ «народження, плід»; пор. дінд. зиїаЬ «син»; іє. *зеи-, зй- «народжувати». — Бурячок 33; Фасмер III 817—818; Черньїх II 221; Вгйскпег 528; МасЬек Е8ЛС 599; ЗсЬизїег-ЗеАУС 1400; Младенов 580; 8 кок III 237; Критенко Вступ 504, 540—541; Бернштейн Очерк 1974, 243—244; Трубачев Терм, род-ства 48—53; Тгаиітапп 292; Ргаепкеї 941—942; Рокоту 913—914; Гамкрели-дзе—Иванов 423. — Пор. свиня.
синагога «єврейський молитовний дім», синагогальний; — р. болг. м. схв. синагога, бр. сінагбга, п. вл. зупа^о^а, ч. слц. зупа^б^а, слн. зіпа^б^а; — через німецьке або французьке (можливо, також польське) і, далі, латинське посередництво (н. Зупа^б^е, фр. зупа^о^ие, пізньолат. зупа^б^а) запозичено з грецької мови; гр. отуаусоугі «тс.; зібрання, збори» (калька гебр. ЬеіЬ к^пезеїЬ «синагога», букв, «дім зібрання») пов’язане зі стоуссуш «збираю, скликаю», утвореним із префікса ооу- «разом, з-» і дієслова аусо
«веду, жену». — СІС2 762; Фасмер III 623; Кораіігізкі 937; НоІиЬ—Ьуег 462; КІеіп 1558. — Див. ще агонія, сйлаба.
синап (сорт кримської яблуні); — р. синап «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з гр. спуссіп «гірчиця».
сингармонізм «гармонія голосних», сингармонічний; — бр. сінгарманізм, слц. зупЬагтопігтиз, болг. синхармо-нйз-ьм; — запозичення з російської мови; р. сингармонйзм утворено з грецьких компонентів — префікса оту- «разом, з-» та іменника арцоуіа «злагодженість, гармонія». — Див. ще гармонія, сйлаба.
[синдибурка] «квасоля» Нед; — неясне.
синдикат, синдикальний, синдикувати-, — р. болг. м. синдикат, бр. сін-дикат, п. зупсіукаі, ч. слц. зупсіікаі, вл. зупсНкаї, схв. синдикат, слн. зіпсіі-каі; — запозичення з французької мови; фр. зупсіісаі «профспілка, синдикат» є похідним від зупсііс «старшина, староста, синдик», запозиченого з пізньола-тинської мови; пізньолат. зупсіісиз «делегат від товариства» зводиться до гр. обубіхо? «судовий оборонець; член суду», пов’язаного з отуЬіхєш «захищаю на суді», утвореним з префікса оту-«разом, з-» і основи іменника біхц «звичай, право, судовий процес», пов’язаного з оєіхуощ «показую» і спорідненого з дінд. сііз- «напрям, спосіб». — Кораіігізкі 938; □аигаї 695; СЬапїгаіпе 283—284. — Див. ще сйлаба.
[синдійбвий] «фіолетовий, червонувато-синій» Ме; — очевидно, походить від молд. сьінженйу (вим. сьіндженйу) «криваво-червоний», сьінжерйу «тс.», пов’язаного із сьінже «кров», яке зводиться до лат. зап^иіз «тс.». — Див. ще сангвінік.
[синдра] (бот.) «собача кропива звичайна, Ьеопигиз сагсііаса Ь.» Мак; — результат видозміни форми шандра «МаггиЬіит Ь.»; обидва види рослин належать до тієї самої родини; пор. бр. [шанта] «собача кропива». — Див. ще шандра2.
синдром (мед.) «сукупність симптомів певної хвороби»; — р. синдром, п. ч. зупсігот, слц. зупсігбт, болг. синд-рбм(а), м. синдром, схв. синдром, синдроми, слн. зіпсігбт; — запозичення з французької мови; фр. зупсіготе походить від гр. отуброцг) «збіг, скупчення», утвореного з префікса ооу- «разом, з-» і основи іменника брбцос «біг». — СІС2 763; Кораіігізкі 938; НоІиЬ—Еуег 462. — Див. ще аеродром, сйлаба.
синекдоха; — р. синекдоха, бр. сі-некдаха, п. ч. слц. зупексіосгіа, болг. синекдоха, схв. синегдоха, слн. зіпексіо-Ьа; — очевидно, запозичення з німецької мови; н. Зупексіосгіе походить від лат. зупессіосЬе, яке зводиться до гр. отуєхЬохп «вживання слова в іншому значенні», пов’язаного з дієсловом отуєх-бєхоцсп «приймаю також на себе, охоплюю, розумію», утвореним з префікса оту- «разом, з-» і дієслова єхбєхоцсп «приймаю на себе, переймаю», яке, в свою чергу, складається з префікса єн- (є£) «із-, ви-» і дієслова бєхоцса «приймаю, одержую», бєхоцаї «тс.», спорідненого з лат. сіесеі «пасує, личить, по-добає», сіесиз «краса, прикраса», дінд. сіазїі «шанує, поважає». — СЬапігаіпе І 267—269. — Див. ще екзема, сйлаба.
синекура «добре оплачувана посада, що не вимагає особливої праці»; — р. болг. м. схв. синекура, бр. сінеку-ра, п. зупекига, ч. вл. зіпекига, слц. слн. зіпекига; — через німецьке посередництво (н. Зіпекйге) запозичено з латинської мови; лат. зіпе сига «без турботи» є частиною виразу пізньолат. Ьепейсіит зіпе сига «церковна посада без турботи (за душі парафіян)»; лат. зіпе «без» споріднене з дінд. запиіаг «далеко», ав. Ьапаго «далеко, без», гр. ауєо, аущ «без»; лат. сига «турбота», етимологічно неясне. — СІС2 763; Фасмер III 624; Кораіігізкі 939; КІеіп 1447; Таїсіє—НоГш. І 314, II 542—543.
синель «ворсистий шнурок як прикраса жіночого одягу, капелюшків або як бахрома», синелька; — бр. сінель «тс.»; — запозичення з російської мо
ви; р. синель, як і ч. гепііка (гепуїка) «м’який шнур з ворсою» та п. згпеїа «шовкова тканина для хусток, портьєр», згпеїка «шовковий шнурок», походить від фр. сйепіііе «гусениця, галун, позумент, шнур з шовкового плюшу», яке зводиться до нар.-лат. сапісиїа «гусениця; собачка». — ССРЛЯ 13, 827; Фасмер III 624; Преобр. II 287; МасЬек Е8ЛС 728; Оаигаі 168; Оаті1І5сЬе§ 221. — Див. ще канікули.
синематбграф (заст.) «кінематограф», синематографіст; — р. синематбграф, бр. сінематограф; — запозичено з французької мови, очевидно, через російське посередництво; фр. сіпетаіо^гарЬе утворено братами Лю-м’єрами (1895) від гр. хіугща «рух» і урасрсо «пишу». — СІС2 763—764; ССРЛЯ 13, 828; Оаигаі 177. — Див. ще кінематограф.
синерама (одна із систем широкоекранного кіно); — р. синерама, бр. сінерама, п. сіпегата, ч. слн. сіпега-та, слц. зіпегата, сіпегата; — запозичення з англійської мови; англ. сіпегата утворено з частин слів гр. иіуцца «рух» і браца «видовисько, вид». — 81. дууг. оЬсусЬ 118; КІеіп 289, 1298. — Див. ще кінематограф, панорама.
[синета1] (бот., у сполученні [с. дву-листа]) «проліска дволиста, 8сі11а Ьіїо-Ііа Ь.» Мак, [синетка] «тс.» Мак, ст. синета «гуацинть» (1627); — похідне утворення від синій; назва зумовлена синім кольором квіток цієї рослини; пор. [просерен синій, раст синій, расть синя, зілля голубе, небесники] «тс.» Мак. — Шамота 88. — Див. ще синій.
[синета2] «темний ліс», [сіне'та] «тс.» Нед; — неясне; можливо, пов’язане із синій у давнішому значенні «темний»; можливий також зв’язок із сіни, псл. зепь «тінь», р. сень «тс.».
[синеталь] (бот.) «верба п’ятитичинкова, верболіз, 8а1іх репіапгіга Ь. (8а1іх ІаигіТоІіа АУезт., 8а1іх ііпсіогіа 8т.)» Мак; — р. [синетал] «тс.»; — складне утворення з основ прикметника синій та іменника тал «верболіз»; назва зу
мовлена кольором кори цієї рослини (пор. [чернолоз, чорноталь] «тс.» Мак). — Див. ще синій, тал. — Пор. білотал.
синець* (іхт.) «АЬгатіз Ьаііегиз Ь.», [сйньга Нед, Л—Г, синюга Нед] «тс.»; — р. синец, бр. сінец, п. зіпіес «тс.», слц. зіеп «лящ, в’язь, Ьеисізсиз ісіиз П», схв. [зіп]ас] «лящ»; — похідні утворення від синій; назви зумовлені синім забарвленням спини цих риб; менш переконливе виведення (Фасмер III 602, 626) цих назв від мокш. зегіі «плотва», фін. зау-паз «в’язь», ест. заіпаказ «тс.». — Ко-ломиец Происх. назв, рьіб 27—28; Еесіег 83—84; Еегіапс Магу. гуЬ. 35. — Див. ще синій.
[синець2] (бот.) «волошка синя, Сеп-іаигеа суапиз Ь.; синяк звичайний, ЕсЬі-ит уиі^аге Ь.; воловик лікарський, Ап-сЬиза оїйсіпаїіз Ь. Мак», [сйник] «волошка» О, [синйця, синок] «тс.» О, [синило] «синяк, Есйіит» Ме, [синиль] «бузок звичайний, Зугіпеа уиі^агіз Ь.» Мак, [сінель] «тс.» Мак, [синйльник] «вайда фарбувальна, Ізаііз ііпсіогіа Ь.» Нед, [синичка] «дельфіній клиновидний, Оеі-рНіпіит еіаіит її. (О. сипеаіит)», [синка] «Есйіит» Мак, [синьок] (вид гриба) Нед, [синюга] «синяк, Есйіит; волошка синя Нед», [синюк] «чортів гриб, Воіеіиз Заіапаз Ьепг», синюха «Роїето-піит Ь.; [Есйіит Мак, гриб синяк, гі-ропор березовий синіючий, Оугорогиз суапезсепз; гриб А^агісиз уіоіасеиз Ь.]», [синявка] «незабудка польова, Муозо-ііз агуепзіз Нііі. (М. іпіегтебіа Ь.) Мак; материнка звичайна, Огі^апит уиі^аге Ь. Мак; свербіжниця польова, Кпаиііа агуепзіз Соиіі. Нед; змієголовник Рюй-ша, Пгасосеріїаіит ги]зс1ііапа Ь. Мак», синяк «Есйіит; гіропор березовий синіючий; гриб дубовик, Воіеіиз Іигісіиз; [гриб вовнянка, Ьасіагіиз іогтіпозиз 8с1і. Мак; горлянка женевська, А]ида ^єпєуєпзіз Ь. Мак; воловик лікарський)», синятини] «гриби 8сЬігорЬісеае» Мак, синячник] «вайда фарбувальна», [сінець] «Есйіит» Мак; — р. [синель] «бузок», [синиль] «вайда фарбувальна», [синичка] «дельфіній клиновидний», [синьки]
«волошки сині», синюха «синюха, Ро-Іетопіит; [волошка]», [синюшник] «волошка», [синявка] «свербіжниця», синяк «синяк, ЕсЬіит; гриб синяк», бр. сінюха «синюха», [сіноунік] «волошка», п. зіпіак «гриб синяк, Воіеїиз суапез-сепв», схв. сйн> «вайда фарбувальна», сйюавица «тс.»; — похідні утворення від синій; назви зумовлені, в основному, синім кольором квіток цих рослин. — Шамота 92. — Див. ще сйній.
синйця (орн.) «Рагив Ь», [сйник] «тс.; синиця блакитна, Рагив саегиіеив Б.» ВеНЗн, [синйтка] «синиця» Шарл, ВеНЗн, синича, синичка, синичник, [си-нюк] «синиця блакитна» Нед, [синюх] «синиця» Шарл, [синючбк] «синиця блакитна» Шарл, Нед; — р. синйца, бр. сініца «тс.», п. [зіпіса] «синиця блакитна», ч. [зіпісе] «синиця», болг. синйгер, м. сеница, схв. с/еница, слн. віпіса «тс.»; — загальноприйнятого пояснення не має; пов’язується із синій як назва, що первісно стосувалася синиці блакитної (Фасмер III 625; Черньїх II 163—164; Вгйскпег 491; ІЛіІепЬеск РВгВ 20, 328); виводиться також (Коваль 94; Павлю-ченкова РР 1986/4, 126—128) від др. синии «чорний»; більш переконливе виведення від наслідування крику синиці, що сприймається як зі-, гігі^а^ або гііі (Булаховський Вибр. пр. III 263; Німчук 207; 8кок III 251).
сйній, сйнавий, синильний, синюватий, синюшний, синявий, синець «синяк», синизна, [сйник] (мед.) «глаукома» Нед, синило «синя фарба; синька», [синйльниця] «фарбувальниця запасок у синій колір» Бі, [синітка] «вид плахти», [синьбтка, синятка] «тс.», [синка] «синька для білизни; синя фарба» Нед, синь, синька, [синько] «водяник, синюватий бог річок» Нед, [синьота] «синій колір», [синьбша] (назва блакитно-сірої корови) ВеНЗн, [синюх] (орн.) «сиворакша, Согасіаз ^аггиіа» ВеНЗн, синюха (мед.) «ціаноз», синява «синь; [чорно-синя велика хмара Нед; глибина Нед]», [синява] «вид риби» Нед, синя-вець (ент.) «голуб’янка, Бусаепа ЕаЬг.», 236
[синявча] (назва сірої корови), синяк «синець; [(орн.) голуб-синяк, СоїитЬа оепаз]», сйнятина «синець», [синятй-на] «синька для білизни» ВеУг, синити, синіти СУМ, Нед, синішати, [си-нятйти] «синити (білизну)» ВеУг, просинь; — р. сйний, бр. сіні, др. синии, п. зіпу, ч. слц. зіпу, болг. м. син, схв. сйн>й «сіруватий, синій», слн. зіп]і, стел, синь; — псл. зіп]ь, споріднене зі зь]аіі «сяяти», зіуь «сивий»; — зіставляється з лит. зууаз «світлої масті», зетаз (зе-таз) «попелястий, сіруватий, синій», дінд. зуатаЬ «чорний, темний». — Фасмер—Трубачев III 624; Черньїх II 163; Преобр. II 287; Вгйскпег 491; МасЬек Е8ЛС 543; Младенов 580; 8кок III 239— 240; Критенко Вступ 519—520; Мартьі-нов Язьік 51—52; /иЬаіу 81. а сі. І 2, 69; Негпе 81; БоеугепіЬаІ 14; Тгаиітапп 306; Ргаепкеі 972; Регззоп Веііг. 32.
[синія] «жаровня» ГрицАВ, [синій-ка] «металева основа воскотопки» тж; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. зіпїе «мідний піднос; [жаровня]», як і болг. [синйя] «піднос», м. си-нща «жаровня», походить від тур. зіпі «піднос; порцеляна; китаєць» (пов’язане із сіпі «полив’яна посудина; порцеляна»), утвореного від назви країни £іп «Китай» (пор. фр. СЬіпе, н. англ. СЬіпа «тс.»). — ГрицАВ 215—216; Казапеп УегзисЬ 111, 422.
синкліт «зібрання духовних осіб», ст. сугклйть «сенаті., панове радньїи, рада» (1627); — р. синклйт, бр. сін-кліт «тс.», болг. синклйт «збори; рада»; — запозичення з грецької мови; гр. отухЛцтос (0ооЛг|) «рада старійшин» складається з префікса оту- «з-, разом» і дієприкметника хЛцтбс «покликаний, запрошений» від дієслова хаЛєсо «кличу, називаю», спорідненого з лат. саіо «зву, кличу», лтс. каїибі «базікати», двн. Ьаібп «звати, шукати». — Фасмер III 625; РЧДБЕ 666; Ргізк І 762—763. — Див. ще сйлаба. — Пор. Секлета.
синкопа (муз.) «зміщення музичного наголосу із сильної долі такту на слабку»; (мовознавче) «випадіння звуків у
середині слова», синкопічний, синкопб-ваний, синкопувати; — р. м. синкопа, бр. сінкбпа, п. ч. слц. зупкора, болг. синкбп(а), схв. синкопа, синкопа, слн. зіпкбра; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зупкоре, фр. англ. зуп-соре походять від пізньолат. зупсора, запозиченого з грецької мови; гр. отухолт) «рубання, подрібнення; опущення букв» пов’язане з дієсловом отухбтгтш «розрубую, руйную», утвореним з префікса оту- «з-, разом» і дієслова хбтгтш «б’ю, штовхаю», спорідненого з лит. каріі «рубати», карбїі «рубати, колоти, розрубувати», псл. кораіі, укр. копати. — СІС2 764; Кораіігізкі 939; Оаигаі 695; Оатіїї-зсйе£ 832; Ргізк І 915—916; Сйапігаіпе 563—564. — Див. ще копати1, сйлаба.
синкретизм «злиття, з’єднаність, нерозчленованість»; — р. синкретизм, бр. сінкрзтьїзм, п. зупкгеіугт, ч. зупкге-іізтиз, слц. зупкгеїігтиз, болг. синкре-тйз'ьм, схв. синкретйзам, слн. зіпкге-їігет; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зупкгеіїзтиз, фр. зупсгеіізте, англ. зупсгеіізт походять від гр. отухрптшцбс, букв, «союз крітських міст», утвореного з префікса оту- «з-, разом з» і основи іменника ХРПС, -цтбс; «крітянин». — СІС2 764; Огієнко РМ. 1938/7—8; Кораіігізкі 940; Оаигаі 695. — Див. ще сйлаба.
синод «найвищий колегіальний орган православної церкви», синодальний, ст. сунод (1627); — р. болг. синод, бр. сінбд, п. зупосі, ч. зупосі(а), слц. вл. зу-посіа, м. синод, схв. сйнод, слн. зіпбсіа; — через російське і польське посередництво запозичено з грецької мови; гр. ОТУобо? «збори, зіткнення, зустріч» утворене з префікса оту- «з-, разом з» і 6б6<; «шлях, дорога, рух, перехід». — СІС2 764; Фасмер III 625; Преобр. II 288; Кораіігізкі 940. — Див. ще сйлаба. — Пор. епізод, метод, період.
синодик (заст.) «список імен померлих для поминання в церкві»; — р. синодик, бр. сінбдзік, др. синодик?) «тс.»; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
віз.-гр. отуобіхбу (рірЛіоу) «(книга) ради, радна» є похідним від отуобос. — Фасмер III 625; Фасмер ГСЗ III 179. — Див. ще синод.
синонім, синоніміка, синонімія, синонімічний, ст. синоніма (мн. с. р., XVII ст.); — р. синбним, бр. сінбнім, п. зупопіт, ч. слц. зупопутит, вл. зу-попут, болг. м. синонйм, схв. сино-ним, слн. зіпопіт; — нові форми запозичено із західноєвропейських мов; н. Зупопут, фр. зупопуте, англ. зупопут походять від лат. зупбпутшп, запозиченого з грецької мови; гр. отусоуоца «синоніми, однозначні слова», отушуо-цо? «одноіменний» утворені з прийменника оту «з-, разом з» і основи іменника буоца (буоца) «ім’я, назва»; староукраїнська форма запозичена безпосередньо з грецької мови. — СІС2 764; Кораіігізкі 940; Паигаї 695. — Див. ще анонім, ономастика, сйлаба. — Пор. омонім.
синопсис (іст.) «збірка матеріалів з якого-небудь питання, розміщених в алфавітному порядку», ст. синопсись (1674); — р. болг. синопсис, бр. сінбп-сіс, п. зупорзіз, ч. зупорзе, зупорзіз, слц. вл. зупорза, м. синопсис, схв. сй-нопсис, слн. зіпбрзіз; — запозичено з грецької мови, можливо, через латинську (лат. зупорзіз); гр. отуоірк; «загальний огляд» утворено з прислівника оту «разом» та іменника бірщ «вигляд; зір». — СІС2 765; Кораіігізкі 940; КІеіп 1088. — Див. ще оптика, сйлаба.
синоптик «метеоролог-практик», синоптика, синоптичний; — р. синоптик, бр. сінбптьік, п. зупоріук, ч. слц. зупор-іік, вл. зупоріізкі «синоптичний», болг. синоптик, м. синоптичар «синоптик», синоптика, схв. синоптичар, слн. зіпбр-іік; — похідне утворення (результат зворотного словотвору) від прикметника синоптйчний «загальнооглядовий» (синоптична карта «карта одночасних відомостей про стан погоди з різних територій»), яке походить ВІД гр. ОТУОТГПХОС «такий, що оглядає все разом», пов’язаного із обуоцш; «загальний огляд», пор.
англ. зупорііс «синоптичний, синоптик». — СІС5 765. — Див. ще синопсис.
синтагма «інтонаційно-змістова частина висловлення; словосполучення», синтагматика, синтагматичний, ст. синтагма «будова, лад» (1618); — р. болг. синтагма, бр. сінтагма, п. ч. слц. зупіа^та, м. синтагма, схв. синтагма, слн. зіпіа^та; — повторне запозичення з грецької мови, вдруге через російську (у Л.В.Щерби) і французьку (фр. зуп-їа^те, зупіа^таіідие у Ф. де Соссюра); гр. отутауца «будова, устрій, лад» пов’язане з отутаоото «організовую, налагоджую, приєдную, складаю», утвореним з префікса оту- «з-» і дієслова таоото «кладу, розташовую, вміщую», спорідненого з гр. тоубс «ватажок, володар» і з лит. раїодйз «зручно, приємно», зиіб^Іі «вінчатися, одружуватися, зв’язуватися». — СІС2 765; Ргізк II 845—846, 859. — Див. ще сйлаба. — Пор. синтаксис.
синтаксис, синтакса (заст.), синтаксист, синтактик (іст.) Нед, синтаксичний; — р. синтаксис, бр. сін-таксіс, п. зупіакза, ч. слц. зупіах, вл. зупіакз(а), болг. синтаксис, м. синтакса, схв. сйнтакса, слн. зіпіакза; — запозичено з грецької мови, можливо, через латинську (пізнє лат. зупіахіз); гр. отута^щ «будова, організація, сполучення, синтаксис» пов’язане з дієсловом отутаоото «кладу, розташовую, вміщую». — СІС2 765; Фасмер III 625; Преобр. II 288; НйШ-АУогДі 13. — Див. ще синтагма.
[сйнте] «посередньо, терпимо» Нед; — неясне; можливо, зводиться до уг. згіпіе «ледве не, майже».
сйнтез, синтетик, синтетика, синтетичний, синтезувати; — р. сйнтез, бр. сінтзз, п. вл. зупїега, ч. зупіега, зупіііеза, слц. зупіега, болг. синтез(а), м. схв. синте'за, слн. зіпіега; — запозичено з латинської мови, можливо, через польську; форма синтетика з російської; лат. зупДіезіз походить від гр. отуЗєот; «з’єднання, сполучення, зв’язування, синтез», пов’язаного з дієсловом ооутіЗгщі «складаю», утвореним із пре
фікса оту- «з-» і дієслова тіЗгцаї «кладу», спорідненого з дінд. сіасіїїаті «тс.», лат. їасіо «роблю», лит. беіі «класти», псл. сіеіі «тс., дівати», укр. (по)діти. — СІС2 765; Черньїх II 164; Фасмер III 625; Ргізк II 897—898; Ргаепкеї 91—92. — Див. ще діти2, сйлаба. — Пор. теза.
синтоміцйн (фарм.); — бр. сінтамі-цьін, слц. зупїотусіп; — запозичення з російської мови; р. синтомицйн є, очевидно, результатом злиття частин основ синт(етическии) і (хлор)омиц(ет)ин. — Див. ще сйнтез.
сйнус, синусоїда, синусоїдальний; — р. болг. м. схв. сйнус, бр. сінус, п. ч. вл. зіпиз, слц. слн. зіпиз; — запозичено з латинської мови, очевидно, через російську і, можливо, німецьку (н. 81'пиз); лат. зіпиз «кривизна, вигин, складка, пазуха, груди, лоно» зіставляється з алб. §ігі (основа §іп-) «груди, лоно, материнське лоно», непевно також з псл. зь]а, укр. шйя. — СІС2 765; Фасмер III 625; АУаІсіе—НоГт. II 546. — Див. ще шйя.
синхронія, синхронізатор (тех.), синхронізація (тех.), синхронізм, синхроніст, синхронізаційний, синхроністичний, синхронічний, синхронний, синхронізувати; — р. синхронйя, бр. сінхранія, п. зупсіїгопіа, ч. зупсйгопіе, слц. зупсіїгбпіа, вл. зупсйгопізкі, болг. синхрбния, м. синхроничен, схв. синхронна, сйнхрбни]а, слн. зіпйготр; — запозичення з французької мови; фр. зупсйгопіе утворено з гр. оту «з, разом з» і основи іменника хрбуос «час». — Див. ще сйлаба, хроніка.
синхротрон; — р. болг. синхротрон, бр. сінхратрдн, п. ч. зупсйго-ігоп, слц. зупсйгоїгбп, слн. зіпйгоігбп; — запозичення з англійської мови; англ. зупсйгоігоп утворено з частин основ зупсйгопоиз «синхронний, одночасний», що походить від гр. ОТУХРОУО? «одночасний», утвореного з прийменника оту «з, разом з» і основи іменника хрбуо? «час», та еіесїгоп «електрон». — СІС2 766; ССРЛЯ 13, 841. — Див. ще електрика, синхронія.
синхрофазотрон; — р. болг. синхрофазотрон, бр. сінхр'афазатрбн, п. зупсйгоїагоігоп, ч. слц. зупсЬгоГагоігбп; — запозичення з англійської мови; — англ. зупсЬгорЬазоїгоп утворено з основи прикметника зупсЬгопоиз «синхронічний» та іменника рйазоігоп. — СІС2 766; ССРЛЯ 13, 841. — Див. ще синхронія, фазотрон.
синьйор, синьйора, синьйорина, си-ньйорія (іст.); — р. синьбр, бр. сіньер, п. відлог, ч. зіпог, зі^пог(е), слц. зіпог, 8І£Пог, м. синуор, схв. син>ор\ — запозичення з Італійської мови; іт. зі^поге «пан» походить від лат. зепіог «старший», форми вищого ступеня ВІД 8ЄПЄХ «старий». — СІС2 766; Кораіігізкі 887. — Див. ще сенат. — Пор. сеньйор.
синьовод* (орн.) «рибалочка голубий, Аісесіо аіДііз Б.» Куз; — складне утворення з основ прикметника синій та іменника вода; назва зумовлена тим, що, залишаючись узимку на річках, ці пташки збираються біля ополонок, де виловлюють рибу; на формування назви могло вплинути і яскраво-синє забарвлення птаха (пор. слц. тосігу гуЬа-гік «тс.», букв, «синій рибалочка»), — БСЗ 17, 90. — Див. ще вода, сйній.
[синьовод2] (бот.) «дельфіній, Оеі-рйіпіит Б.» Куз, [синьовбда] «тс.»; — очевидно, тотожне з назвою птаха [си-ньовбд] «рибалочка голубий»; перенесення назви могло бути зумовлене подібністю квітки дельфінію за формою і кольором (синім) до голови цього птаха. — Див. ще синьовод*.
[синявка] «стояча вода, калабатина, болото», [синявна] «тс.» Нед, ВеЗн; — очевидно, пов’язане із [синява] «глибина». — Див. ще сйній.
сип (орн.) «Сурз 8ау.»; — р. сип «тс.; [шуліка, Уиіриз регспоріегиз]», бр. сіп «сип»; — загальноприйнятого пояснення не має; пов’язується з р. си-петь «сипіти, видавати сиплі звуки» (Фасмер III 626; Преобр. II 288); більш імовірним є зв’язок з ч. слц. зир, схв. суп, П. 5^р, СТСЛ. СЖПТ» «тс.», з якими пов’язується супити, р. супить, п. 8^-
ріс «хмурити, супити», схв. осупнути се «здивуватися», слн. озйрпоіі «тс.» (8кок III 363; Регіапс Магу, уіакоу 106). — Пор. сипуха, супйти.
[сипанка] (бот.) «тонконіг, Роа Б.» Мак, [висипка] «тс.» Мак; — похідне утворення від сипати-, назва, очевидно, зумовлена тим, що цю кормову траву можна висівати на сіножатях або тим, що вона легко розсівається вітром. — Шамота 123; БСЗ 28, 660. — Див. ще сйпати.
сйпати «випускати з рук чи з посуду сипку речовину; наливати (страву, напій); [викидати у воду (рибальську сітку); мостити (дорогу) камінням]», сипнути, сипонути, [сип] «сміття, щебінь; висип на шкірі; лишай» Нед, [ейпанець] «комора», [сипанка] «дерев’яна тара для зерна», сипець «перепрілий гній, подрібнений торф, суха земля; [отвір у млиновому камені, куди сиплеться зерно» Ник], [сипкбвиця] «піщаний берег» Ч, [сипні] «великі скрині для зерна» О, сипняк, сипучка «сніжок; сипка речовина; [піщаний берег Ч]», сипкий, сипучий, [всипище] «місткість для сипких речей» Ж, врозсип, висип «дрібні плямки, пухирці, гноячки на шкірі; насип», висипка «насип, висип; зграя пернатої дичини, яка раптово прилітає куди-небудь», висипний, відейпка, відсипне (іст.), відсипний, [вбсипка] «пухкий, розсипчастий грунт» МСБГ, доейпка, [зейпати] «видати заміж» Я, [зсип] «що-небудь зсипане; амбар» Ж, [ссй-пок] «тс.» Нед, [зейпа] «вид корзини для зерна», зсипальник, [зейпище] «зсипний пункт», зейпка, зсипнйк, [зсип-чак] «рій, який утворюється не з одного, а з кількох вуликів» Я, зсипнйй, [засип] «призьба», [заейпа] «тс.», засипка «те, чим засипають», засипка «засипання», [заспа] «насипи піску або снігу, піскові дюни, снігові замети, кучугури; ячмінна крупа для засипання страви Ж; вівсяна крупа Я», [заспи] «снігові замети» Я, засипний, насип, насипальник, [насипище] «насип» Ж, насипка «напірник», насипка «насипання», [на-
сипнйця] «бочка для збереження сипких речовин (зерна)» ЛексПол, [насип-ня] «тс.» тж, [наспа] «кількість сипучої речовини, насипаної зверх міри», насипний, [насйпчастий] «такий, якого можна багато насипати в посуд, такий, якого багато входить» Ж, насипом, бсип «осипання; (геол.) нагромадження уламків гірських порід біля підніжжя гір; (іст.) подать зерном; [обсипане зерно, міра сипких речовин Ж]», осйпище (геол.) «осип», [бсипка] «подрібнене у млині ячмінне зерно для овець; плата борошном або пшоном пастуху; низькосортне борошно Ж; незначний висип на шкірі Ж; кір Г; штукатурка Ж», об-сйпка, [одсйпне] «вид податі зерном» Ж, [бтсип] «плата збіжжям за помол» Ник, пересипати «ремонтувати», пересип «земляний насип», [пересбп] «насип із землі валом» Бі, [пересбпиця] «тс.» Бі, [переспа] «земляний насип Г; замет снігу на дорозі О; міра сипких речовин Нед», пересипна, пересипник, пересипний, пересипниця, підсипальник, підсипальниця, підсипач, підсипачка, підсипка, підсипати «класти (під квочку) яйця; давати хабара», посипальник «посівальник (на Новий рік)», пб-сйпка, [пбсипка] «кір» ВеУг, [присип] «пологий берег річки» Ч, [присипаний] «перепічка, присипана сиром», присипка «речовина, якою що-небудь присипають», присипка «присипання», розсип, розсипальник, розсипище, розсипка СУМ, Нед, [розсипок] «витрати» О, [розсипйстий] «розсипчастий» Нед, розсипний, розсипчастий, розсипом, [спре'спа] «призьба» ЛЧерк, [ссйпок] «зсип» Нед, [усипок] «кадка для збіжжя, борошна» Нед, [уосип] ВеЗа, урозсип, [урозсйпку] Она; — р. сьіпать, бр. сьіпаць, др. шпати, сути, п. зурас, ст. зис, ч. зураїі, ст. зйіі, слц. зураі’, вл. зурас, нл. зураз, полаб. заіре «наливає», болг. сйпвам «сиплю, наливаю», м. сипе «сипле, наливає», схв. сйпати «лити, сипати», слн. зіраіі, стел, соути, ст>пж; — псл. зураіі, зиіі < *зоиіі < *зоиріі, з-ьрр < зйр-; — споріднене з
лит. зйрїі «гойдати, заколисувати» (з колишнього «підкидати»), прус, зирріз «насип», лтс. зираіа «очіски вовни, мотлох», лат. зиро «кидаю», сііззіро «розсіваю, розкидаю» (із *зир-); іє. *зцер-/зир-. — Фасмер III 818; Горяев^ 356; Вгйскпег 524, 528; МасЬек Е8ЛС 599; 8сЬиз-іег—8єамс 1400—1401; Младенов 581; 8кок III 240—241; Вй^а КК II 610— 611; Ргаепкеі 943—944; АУаІсІе—НоГт. І 356—357; Рокоту 1049. — Пор. прйзьба, сопка, сбпкий.
[ейпень] «мілина» Нед; — очевидно, пов’язане із сйпати як назва місця, занесеного (засипаного піском, глиною, мулом); пор. слн. зірїпа «обмілина, піски». — Див. ще сйпати.
[сипйка] (бот.) «тополя біла, Рори-Іиз аІЬа Б. ВеНЗн, Мак; осика, Рориіиз ігетиіа Б.», [шипіка] «осика» тж; — очевидно, результат контамінації основ дієслів сипіти, шипіти та іменника осика-, контамінація могла бути зумовлена постійним шелестом листя цих дерев. — Шамота 130. — Див. ще осика, сипіти, шипіти.
[сипілка] (бот.) «косарики черепи-часті, Оіасііоіиз ітЬгісаїиз Б.» Мак; — р. [сипелка] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане із сипіти або сопілка з огляду на трубкоподібну форму частини квітки. — Вісюліна—Клоков 74.
сипіти «видавати сиплі звуки, говорити сиплим голосом; [шуміти О]», сипкий, сиплий, сиплуватий, оейпну-ти, осйплість, оейплий; — р. сипеть, бр. сіпець, п. [зіркове] «хрипота», ч. зі-раіі (зі'реіі) «хрипіти, сипіти», слц. зі-ріеі’ «тс.; сичати», болг. сипка «запалення горла, ларингіт», ейпкав «сиплий, хрипкий», м. сипкав «хрипкий», схв. ейплзив «який має задишку, хворий на астму», слн. зіріру «тс.», зіріртозі «задишка, астма», цсл. сипота «хрипота», осипнжти «осипнути»; — псл. зіреїі «хрипіти, шипіти»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; можливо, якоюсь мірою споріднене з лат. зіЬііо «шиплю, свищу», перс. зіПісіеп «свистіти, щебетати». — Фасмер III 626; Преобр. II
228; Вгйскпег 492; МасЬек Е8ЛС 543— 544; 8кок III 241; АУаМе—Ноїт. II 531—532. — Пор. свистати, шипіти.
сипуха (орн.) «Туїо аІЬа 8сор. (8ігіх Паттеа)»; — р. сипуха, бр. сіпуха «тс.»; — похідне утворення від сипіти «шипіти»; назва зумовлена шипучим голосом птаха. — Див. ще сипіти. — Пор. сип.
сир, сирник «млинець із сиру», [сирник] «корзина для сиру Нед; ворок Чаб», сирниця «посудина для сиру; [торговка сиром Нед]», сирбк, [сйряник] «сирник», [сйринний] «з сиру» Нед, [сйрінний] «тс.» Нед, сирковий, [сйрян] «сирний, із сиру», [сйряний] «із сиру, з сиром», сирено] «багато сиру», [сйряно] «тс.», засйрнити] «забруднити сиром», [на-сйрнік] «млинець із сиром» ЛексПол, [посиранки] «частування дружок сирниками» Нед; — р. бр. сир, др. сир-ь, п. заст. [зуг], зег, ч. зуг, слц. зуг, полаб. заг, болг. сйрене, м. сир, схв. сир, слн. зіг, стел, сьірт»; — псл. зугь; — споріднене з лит. зйгіз «сир», зйгаз «солоний», прус, зигіз «сир», лтс. зйгз «гіркий», дісл. зйгг «закваска», двн. зйг «кислий», дісл. зуга «кисле молоко», алб Ьігге «сироватка»; іє. *зй-го-/зои-го- «кислий, солоний, гіркий». — Черньїх II 221; Фасмер III 819; Горяев 356; Вгйскпег 485; МасЬек Е8ЛС 599; ОІезсЬ 1552; Младенов 581; 8кок III 242; Критенко Вступ 552—553; Мартьінов Зтимология 1968, 20—21; Потебня РФВ 1881, 6, 339; Вй§а ЕР І 486; Кагиііз II 177—178; Абаев ИЗСОЯ IV 267; Рокогпу 1039.
[сирачія] «нужда, біда» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. загасіе «бідність, убогість» є похідним від загас «бідний, бідняк». — Див. ще сарака.
[ейрватка] (орн.) «плиска біла, Мо-їасіїїа аІЬа Ь.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із [ейрватка] «сироватка» за подібністю забарвлення птаха до кольору сироватки; пор. іншу назву плиски білої [маслянка]; може бути результатом народної етимологізації (вторинного зближення із сироватка) якоїсь давнішої назви. — Пор. ейрова-тень.
сирена1 «сигнальний гудок»; — р. болг. м. схв. сирена, бр. сірзна, п. зуге-па, ч. слц. слн. зігепа, вл. зігепа; — запозичення з французької мови; фр. зіге-пе «тс.» походить від лат. 8ігеп(а) (казкова істота), яке зводиться до гр. Неірру (мн. Еєірцуєс) «сирена, міфічна морська істота, яка співом заманювала мореплавців»; припускається також (Еаїк— Тогр 971) зв’язок фр. зігепе з лат. зу-гіпх «дудка, трубка», гр. отріуі; «тс.». — СІС2 766; Черньїх II 164; Фасмер III 626; Кораіігізкі 941; Оаигаі 669; ОатіІІзсЬе^ 810; КІеіп 1449. — Див. ще сирена2.
сирена2 «у давньогрецькій міфології жінка-птах, пізніше — жінка з хвостом риби; (зоол.) вид земноводних; вид водяних ссавців», ст. сірени «див морскїй до пояса стані, панянскїй а дал'Ьй ри-б'Ьй» (1627); — р. болг. м. схв. сирена, бр. сірзна, п. зугепа, ч. слц. зігепа, вл. зігепа; — запозичення з латинської мови; лат. 8ігеп(а) походить від гр. Еєірг|у «сирена» (міфічна істота), яке загальноприйнятої етимології не має. — СІС2 766; Фасмер III 626; Кораіігізкі 941; Егізк II 687—688; КІеіп 1449. — Пор. сирена1.
[сирець] (бот.) «волошка синя, Сеп-їаигеа суапиз к» Мак; — результат видозміни форми синець «тс.», можливо, зближеної з сірий (з огляду на сіре забарвлення обгортки корзинки). — Див. ще синець2.
сирйй, [сирйчуватий] «недостатньо вичинений, із недостатньо вичиненої шкіри», [сірочуватий] «тс.», сировий, сируватий, [соровий] «сирий» Вел, сирець, сириця «сиром’ятна шкіра, сирицевий ремінь; [заболочена низина; болото в лісі Ч]», [сирйчина] «тс.», сирйч-ник «фахівець із вичинки сириці», сирівець «хлібний квас; [сировина; сириця]», [сирівка] «невипалена цегла» Нед, ЛЧерк, [сирівці] «постоли із сиром’ятної шкіри», сирість, [сирник] «усе сире, сирове» Нед, [сирняк] «сирові дрова», [сирняччя] «тс.», [сировець] «сирівець; сириця О; цегла-сирець Чаб», [си-ровец] «неочищений спирт» Л, сирови-
на, [сйровйця] «сириця; красильна сіра речовина у полотні; ґрунтова вода, з якої видобувають сіль; чавун Нед; цег-ла-сирець Чаб», [сиряк] «сирові дрова», [сиряччя] «тс.», [сирвіти] «сиріти» Нед, сиріти, [сйровіти] Нед «тс.», [сирком] «сирим (їсти)» Нед, [осйрковатий] «сируватий» Ж, [пбсирий, посйроватий Нед] «тс.», [посиростйти] «змочити, окропити» Нед; — р. сирбй, бр. сирьі, др. сирьіи, п. зигохуу, ч. зугоуу, зугу, слц. зигоуу, вл. нл. зугу, схв. сйров, слн. [бігоу], цсл. сьірт»; — псл. зугь, зугоуь, зигоуь «сировий, жорсткий», пов’язане із зугь «сир»; — споріднене з дат. ст. зйгг «сировий, напівгнилий», шв. зиг (уесі) «сирове (дерево)», дісл. заигг «сира земля»; іє. *8й-го-/зои-го- «кислий, гіркий». — Черньїх II 221—222; Фасмер III 807, 819; Горяев 356; НоІиЬ— Кор. 366; МасЬек Е84С 600; ЗсЬизїег-Зєхус 1402—1403; Зкок III 242; Меркулова Зтимология 1964, 79—81; Тгаиі-тапп 293—294; Егаепкеі 944; Кагиііз II 325—326; Буниятова Общ. лексика 225—232; Рокогпу 1039. — Пор. поси-ростйтися, сир, суворий, суровий1.
[сирйтко] «плата натурою (соняшником) олійникові» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації запозичення, що зводиться до рум. [газагіїа] «соняшник» і прикметника сирий, сиро-вйй (непряжений, про насіння соняшника, яке для одержання олії пряжиться).
[сирівочка] «сопілка, дудка»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни незафіксованого давнішого *сви-рілочка, похідного від свиріль «тс.».
[сирїтка] (бот.) «стокротки, багаторічні маргаритки, ВеІІіз регеппіз Ь.», [сіритка, серетонька] «тс.» Мак; — п. [зіегоіка] «тс.; ломикамінь, ЗахіГга§а Ь.», [зігоїка] «тс.»; — очевидно, результат видозміни форми стокрбтка, [сто-крітка] і зближення її з назвою сирітки «фіалка триколірна» (з огляду на раннє цвітіння обох видів рослин). — Див. ще стокрбтка. — Пор. сирїтки.
сирітки (бот.) «фіалка триколірна, Уіоіа Ігісоїог Ь.; [просерень гадючий, 242
ВиІЬособішп гиїЬепісит Мак]»; — р. [сирбтка] «просерень гадючий», п. зіегоїка «фіалка триколірна», ч. зігоїка, слц. зігбіка, вл. зугоікі, нл. зугоіка, слн. [зігоііса] «тс.»; — пов’язане із сирота; назва зумовлена тим, що ці рослини цвітуть ранньою весною, а фіалка триколірна і до пізньої осені, залишаючись на полі ніби осиротілими, коли інші рослини ще не цвітуть або вже відцвіли. — МасЬек 4т. гозії. 71—72; Е34С 544. — Пор. сирітка, сйротень.
сйріч «тобто», ст. сиріч?) (1627); — р. сйречь, др. сиречь, болг. м. сйреч, схв. сйр/еч «тс.»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, си р'кчь складається із займенника си «ця» та іменника рфчь «річ, слово». — Фасмер III 627. — Див. ще ректй, річ1, сей.
[ейрно] «маленький низький столик»; — очевидно, похідне утворення від сир з первісним значенням «дерев’яне блюдо для сиру». — Див. ще сир.
[сирова (корова)] «(корова), яка отелилася кілька днів тому» Гриц, [сира] «тс.» тж; — очевидно, давніше *сіро-ва, похідне від [сіра] «молозиво»; пор. [курастрана (корова)], похідне від [ку-растра] «молозиво». — Гриценко 27. — Див. ще сіра.
[ейроватень] (орн.) «лунь, Сігсиз»; — неясне; можливо, пов’язане з основою прикметника сірий, видозміненою під впливом сивий або сир (сироватка); в такому разі назва зумовлена сірим забарвленням луня польового (Сіг-сиз суапеиз). — Пор. ейрватка.
ейрбватка СУМ, Нед, [сировбтка] «сироватка» Нед, [ейрватка] «тс.» Нед, [ейрватчаний] Г, Нед; — р. сиворотка, бр. сироватка, п. зегхуаїка, ч. зугоуаіка, слц. згуаіка, вл. зугхуаїка, нл. зегохуаїка, згохуаїка, зиго^іггі, болг. суроватка, схв. сурутка, слн. зігоіка; — не зовсім ясне; зв’язок із сир може бути вторинним; пов’язується з псл. зугь «сировий», зигоуь «кислий, рідкий» (ЗсЬизїег-Зехус 1402); зіставляється також з лат. 8егшп (зеги) «сиворотка, водяниста рідина», гр. 6р6<; «сироватка»
(МасЬек Е8.ІС 599). — Клепикова Сл. и балк. язьїкозн. 186. — Пор. сир, сирий.
[сироголоватень] (бот.) «китник здутий, АІоресигиз уєпігісозііз Регз. (АІоре-сигиз гиіЬепісиз АУеіпт.)» Мак; — р. [сироголоватень] (укр?) «тс.»; — неясне; можливо, результат не засвідченої в українських джерелах форми *сі-роголоватень (за кольором волотистого суцвіття).
сиродїй «сире молоко», [сиродйй] «свіжонадоєне молоко; місце доїння корів» Л, [сиродбй] «тс.» Л; — р. сьі-родбй «парне молоко», бр. сьірадбй, п. І&игосіб]] «тс.»; — складне утворення з основ прикметника сирий і дієслова доїти; розвиток значення не зовсім ясний. — Див. ще доїти, сирий.
сироко «сильний південний гарячий вітер»; — р. сирбкко, бр. сірбка, п. зігоссо, зугоко, ч. слц. зсігоссо, болг. сироко, слн. зігбко; — запозичення з італійської мови; іт. зігоссо, зсігоссо «тс.» походить від ар. зогиц «східний вітер», пов’язаного із загці «тс.; східний». — СІС2 767; Кораіігізкі 890; Мезїіса 1577; КІеіп 1450. — Пор. сарацини.
[сирбмля] «сирятина, щось сирове» ЛексПол; — очевидно, афективне утворення від сирйй (див.).
сироп, заст. [сйруп] «сироп» Нед; — р. сироп, заст. сьірбп, [сурбп], бр. сірбп, п. вугор, зугир, ст. вегор, ч. вігоЬ, зігиЬ, зугоЬ, слц. зігир, вугиЬ, вл. зігир, болг. сирбп, м. сируп, схв. сйруп, слн. вігир; — запозичено з французької (і німецької) мови через російське і польське посередництво; фр. вігор «патока» (н. 8ігир «сироп») походять від пізньолат. зігирив, вугирив, які зводяться до ар. вагаЬ «напій». — Акуленко 141; Черньїх II 165; Фасмер III 627; НіїШ-АУогіЬ 19; 81. 'Л'уг. оЬсусЬ 723; НоІиЬ— Еуег 430; МасЬек Е8ЛС 544; Оаигаі 669; СатіІІвсЬе§ 810; К1и§е—Міігка 711. — Пор. шербет.
сиропуст «час, коли церквою дозволяється молочна їжа; неділя перед Великим постом», сиропусний; — р. сьіро-
пуст, др. сьіропуст'ь «допущення в їжу сиру», сьіропустьньїи; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, сьіропоустьнщ «сиропусний» утворене з основ іменника сьірт, «сир» і дієслова поустнтн «допустити, дозволити»; тлумачення слова як «заборона молочної їжі» (СУМ IX 201; Німчук 102) помилкове. — Див. ще пустйти, сир.
сирота, сирітство, сиротина, [си-ротовйна] «сирота», сиротюк «хлопчик-сирота», сиротючка, сиротя, сиріт-лйвий, сирітний, сиротин, сиротливий, сиротйнський, сирбтний, [сиріт-ствувати] Нед, сиротити, сиротіти, сиротувати; — р. сирота, бр. сірата, др. сирота, п. зіегоїа, ч. зігоіа, зігоїек, слц. зігоїа, зігу, вл. нл. зугоїа, болг. м. сирота, схв. сирота, слн. зігбїа, стел, сирт», сиротл; — псл. зігоіа, похідне від прикметника зігь «осиротілий», спорідненого з лит. веігуз «удовець», веіге «удова», ав. зае- «сиротливий, осиротілий», можливо, також з гр. ХПР°С «позбавлений, осиротілий», лат. Ьегез «спадкоємець». — Черньїх II 165; Фасмер III 627; Преобр. II 289; Вгйскпег 489; МасЬек Е8ЛС 544; 8сЬиз1ег-8ех7с 1401 —1402; 8кок III 243; Тгаиїтапп 301; Ргаепкеі 970; ДУаІсіе—Ноїт. І 642.
[ейротень] (бот.) «шафран сітчастий, Сгосиз геїісиїаїиз 8їєу.»; — р. [спрощень] «тс.; первоцвіт весняний, Ргіти-Іа уєгіз»; — очевидно, результат контамінації і спрощення форм прбсерен, [прбсерень, прбсирень] і [просерет] «тс.» з опущенням префікса про- і зближенням з основою сирота. — Див. ще прбсерен. — Пор. сирітки.
сгіроти «гусяча шкіра», [сирітки «тс.» Нед; — р. [сйротьі], п. [зіегоіу «тс.»; — очевидно, пов’язане із сирота як назва ознаки, що найчастіше спостерігається у дітей, позбавлених притулку і недостатньо одягнених. — Див. ще сирота.
[сирохман] «сирота (чоловік); сірома», [сирохманя] «сирота (дівчина)»; — афективні утворення від сирота, паралельні до форм типу [глухман].
[сирпушник] (бот.) «жабрій звичайний, Оаіеорзіз іеігаЬіі Ь.» Мак, [сир-путник] «чистець болотний, ЗїасЬуз раїизЕіз Ь» Мак; — очевидно, похідні утворення від серп з переходом ненаго-лошеного е в и; назва могла бути Мотивована зубчастими краями видовжених ланцетовидних листків або тим, що стебла обох рослин, які належать до однієї родини губоцвітних, покриті шорсткими волосинками. — Лік. росл. Енц. дов. 155, 467. — Див. ще серп.
[сируха] (бот.) «маренка чіпка, Аз-региіа арагіпе М.В.» Мак; — очевидно, пов’язане із сирйй «вологий»; назва могла бути зумовлена тим, що маренка росте на сирих тінистих місцях. — БСЗ 49, 663. — Див. ще сирйй.
[сирюшка] (бот.) «сироїжка, А§агі-сиз гиЬег Б.С. (Киззиіа)» Мак, [сурови-ка, суровичка] «тс.» Мак; — результат спрощення форми сироїжка або безпосереднє утворення від сирйй, як вказівка на придатність сироїжки до споживання в сирому присоленому стані. — Див. ще сирйй.
[сисавка] (бот.) «конюшина червонувата, Тгіїоііит гиЬепз Е»; — очевидно, пов’язане із ссати (пор. [сйсавка] «всисна трубка»); мотивація назви неясна.
[сисак1] (бот.) «шавлія залозиста, 8а1-уіа §1иііпоза Е» Мак; — похідне утворення від ссати; назва зумовлена, очевидно, наявністю в квітках шавлії нектару, який можна висисати. — Див. ще ссати.
[сисак2] (зоол.) «саламандра плямиста, Заіатапсіга тасиїоза»; — неясне.
[сисарка] «сорт дині з твердим осередком» Ме, [цисарка] «тс.» Ме; — місцеві варіанти форм *цесарка, *цісар-ка, похідних від цісар, які вказують, очевидно, на походження цього сорту динь з Австрії. — Див. ще цісар.
система, систематизатор, систематизація, систематик, систематика, систематйчний, систематизувати, безсистемний; — р. болг. система, бр. сістзма, п. зузіет, зузіетаї,
ч. слц. зузіет, вл. зузїет, м. систем, схв. систем, слн. зізіет; — запозичення з французької мови; фр. зузіете запозичено через латинське посередництво (пізнє лат. зузіета) з грецької мови; гр. ооотгща «сполучення, організація, лад» пов’язане з оиуіотгцл «ставлю разом, розставляю, об’єдную», утвореним із префікса осу- «з-» і дієслова їотрці «ставлю», спорідненого з лат. зізіо «тс.», 8ІО «СТОЮ», ЛИТ. 5І61І «ступати», псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 767; Фасмер III 628; НіШІ-АУогіЬ 14; Кораіігізкі 941; НоІиЬ—Ьуег 463; Ргізк І 739; Роког-пу 1004—1005. — Див. ще сйлаба, стати.
сисун — див. ссати.
[сисюрка] «шолом, залізна шапка із сіткою з кілець, яка накладалась на обличчя, шию, плечі»; — результат асиміляції початкового м у слові мисюрка «тс.» до наступного с. — Див. ще місюрка1.
[сисяк] «амбар для кукурудзи» Куз; — неясне; можливо, пов’язане з уг. згії-кзе§- «тимчасовий».
сита «мед, розведений водою; [солодкий розчин, у який кришиться спеціально спечена булочка Л]», ситйця «сита; [варений мед (напій) Нед]», си-тйти «робити з меду ситу; насичувати», розситйти «розвести, розбавити водою»; — р. бр. сьіта «сичена медом вода, медовий узвар, розварений мед на воді», др. сьіта, п. зуїа «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; з огляду на п. июсіа, тіосіет пазусопа «вода, сичена медом» виводиться (Горяев 356) від псл. зукь «ситий»; пов’язується також (МііЬІ.—Епсіг. III 1128) із прус, зиїгізііо «сироватка», лит. зиіге (зйїгоз) «помиї, мутна, брудна рідина, осад», лтс. зиЕа «гноївка», дірл. зиїЬ «сік, молоко»; зіставляється ще (Брандт РФВ 24, 189; Ильинский РФВ 62, 239—240) із [соте] «стільник», р. сот, сбтьі «тс.». — Фасмер III 820; Мікі. Е№ 336.
[ситва] «рушник» Нед; — очевидно, видозмінене запозичення з угорської
мови; пор. уг. згбуеї «тканина, матерія».
ситець1 (текст.), [циц Ме, цйцик Ме]; — р. сйтец, п. сус, ч. ст. сіс, м. циц, схв. циц, слн. сіс; — через російське (діалектні форми через польське і німецьке — н. 7і1г «тс.») посередництво запозичено з голландської мови; гол. 5ІІ5 походить від хінді сЬТі, сЬТпі або бенталі сЬіїз, дінд. сіігаЬ «строкатий». — Коваль 137—138; Черньїх II 165; Фасмер III 628; К1и§е—Міїгка 889.
[ситець2] «дрібна рінь ВеНЗн; гравій, дрібний щебінь, дрібна галька; глибока яма, занесена піском, гравієм Нед»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з болг. м. сйтен «дрібний», схв. сйтан «тс.»; в такому разі походить від псл. зііо «сито»; з іншого боку, зіставляється (Рогїипаїоу ВВ 3, 60; /иЬаіу ЗІ. а сі. І 2, 116) з лтс. зіеіз «глибоке місце в річці», зіеїиз, зіеїауа «тс.», лит. зіеїиуа «тс., заглибина, яма», [зіеїіз] «дуже глибоке місце в річці», які загальноприйнятої етимології не мають.
ситий, ситенний, ситний, [ситнбш-ний] «ситний, поживний» Нед, [ситовий] «родючий, рясний, багатий» Пі, [ситбвний] «тс.» Пі, ситющий, [ситячий] «дуже жирний, тучний, товстий», [ситня] «достаток» Нед, [ситок] «соковитість, поживність» Нед, [сйтощі] «жир, жирне», [сить] «жир, ситність», ситити «годувати, насичувати», ситй-тися «наповнюватися рідиною», ситіти «жирніти», ситішати, [сйтчати] «повніти, товстіти, жирніти», [вітситй-тися] «відгодуватися» Досл. і мат. IV, насит «насичення», наситити, насипати, насичувати, насичений, [несйт-ство] «ненаситність», [не'сить] «тс.», невситимий, ненаситний, ненасйть «велика жадоба, прагнення», пересичений, пересит «пересичення», [пересить] «тс.», переситити, пересичувати, перенасичувати', — р. сьітьш, бр. сьітьі, сьітньї, др. сьіт'ь(и), п. зуїпу, зуіу, ч. зуіу, слц. зуіу, вл. нл. зуіу, болг. м. сит, схв. сит, слн. зїі, стел, сьітт»; — псл. зуіь < вйі-; — прямих відповідни
ків у інших мовах не має; найближчими в семантичному і формальному відношенні є лит. зоДіз «ситий, ситний», лтс. заїв «ситний», прус, заіиіпеі «насичуєш», гот. збр «насичення», зарз «ситий», нвн. заїі «тс.», гр. йоїтос; «ненаситний», лат. заїіз «досить», заіиг «ситий», ірл. заїЬасЬ «тс.»; висловлювалась також думка (7иЬаїу ЬР 28, 89; Ргаеп-кеі ІР 50, 7—8) про зв’язок з дінд. за-уаЬ «сила», ав. зауа- «сильний, могутній», зйга-, дінд. зйгаЬ «тс.», гр. хирос; «сила, міць»; поряд із псл. зуРь припускалась (Брандт РФВ 24, 189) основа *зьР, яка вбачалася в слн. сібзіа «досить», сібзЬ «тс.» (пор. укр. болг. доста, схв. доста «тс.»). — Фасмер—Трубачев III 821; Черньїх II 222; Вгйскпег 528—529; МасЬек Е8ЛС 600; НоІиЬ— Кор. 366; ЗсЬизїег-Зеу/с 1403; Младенов 582; Зкок III 245; Тгаиїтапп 250; МйЬІ.—Епсіг. III 809; \¥а!сіе—Ноїт. II 481—482; Реі&і 411—412; Рокоту 876. — Пор. досить, доста.
[ситівка] «плиска біла, МоіасіІІа аі-Ьа Ь.» Шарл, [ситка Нед, ейтовка, сй-товочка, ейточка тж, сітка Ник, сіточка, осітка, осіточка тж, ейчка НикНикЕЛ] «тс.»; — бр. сітаука, [сьіт-ка] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане із сито; назва могла бути зумовлена білим забарвленням плиски (ніби присипана борошном); пор. слц. [тіу-пагік, тіупагка] «плиска біла» (Регіапс Магу, уїакоу 227]; вважається також звуконаслідувальним — за характером співу плиски (НикНикЕЛ 35).
[ситіти] «мрячити» (про дощ) Нед, [сітнйти] «тс.»; — пов’язане з р. [си-тйвень] «дрібний дощ; мряка», [ейт-ник, ситуха, ситяга] «тс.», болг. м. сйтен «дрібний», схв. сйтан «тс.», які зводяться до псл. зЬо «сито». — Фасмер—Трубачев III 628; Зіа^узкі ЗР 36, 73. — Див. ще сито.
[ситка] (орн.) «невелика із зеленастим пір’ям пташка, яка досить рано відлітає у вирій» Л, [снитка] «тс.» Л; — неясне.
ейтнйк1, ейтниця — див. сито.
л О /	,
ситник , ситничок, ситняг, ситняк — див. сить*.
[сйтніти] «чахнути, нидіти» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [зіеіпіес] «хворіти, марніти, бідніти» пов’язане із [зіеіпу] «нужденний, змарнілий, бідний», спорідненим з др. сіта «скорбота», р. сетовать «скаржитися, ремствувати», схв. с/'ета (сета) «скорбота», с/'етан (сетан) «сумний», с/етовати (сетовати) «оплакувати», стел. сЬтовати «тс.», далі, можливо, з гот. заіг «біль», двн. зег «біль, рана», дірл. заііЬ (збеіЬ) «страждання, труд» або, менш імовірно, з цсл. ектити са «згадати», схв. с/етити се, слн. зеШІ зе «тс.», лит. заізіі «гадати, пророкувати», дісл. зеідг «чари». — Вгіїскпег 490; Фасмер III 614; Зкок III 252.
сито, ситар «виготовлювач сит», [ситко] «ручний бубон О; сітка від бджіл Нед», [ситце'] «тс.» Нед, ситник «ситар; хліб із борошна, просіяного на ситі», ситниківна, [ейтниця] «хліб з пит-льованого борошна, білий хліб Нед; хліб з житнього борошна, просіяного через сито Бі», ситовйна «трухлявість дерева», [ситовйця] «ґратчаста кістка» Нед, ситковий (спец.) «ситовий», ситний «просіяний через сито; спечений з борошна, просіяного на ситі», [ейтнич-ний] «належний до білого хліба» Бі, [сй-тови] «трухлявий, ситовидний» ЛексПол, ситовий, підситок «рідке сито»; — р. болг. м. сито, бр. сіта, п. слц. зііо, ч. слн. зіїю, нл. зуіо, схв. сито; — псл. зіїо < *зеі-їо, похідне від того самого кореня, що й зеіаіі (зеіі) «сіяти», зет^ «сім’я»; — прямими відповідниками є лит. зіеіаз «(густе) сито», лтс. зібіз «сито, решето»; спорідненим є й гр. рвцос «сито». — Фасмер III 628; Вгйскпег 492; МасЬек Е8ЛС 545; Зсйизіег-Зехус 1403; Младенов 582; Зкок III 246; Тгаиітапп 254; Ргаепкеї 783; МйЬІ.— Епсіг. III 836, 861. — Див. ще сім’я1, СІЯТИ1.
[ситовець] (бот.) «костянець, Ноіо-зіешп Б.» Мак; — р. [ситовец, сито-ра] «тс.»; — неясне; можливо, пов’я-
зане із сито з огляду на те, що спіле насіння витрушується (висівається) з коробочки вітром.
ситро; — р. ситро, бр. сітрб; — зводиться до фр. сіітоппаЗе «лимонад, ситро», похідного від сіігоп «лимон». — Коваль 122; Фасмер—Трубачев III 628. — Див. ще цитрус.
ситуація, ситуативний, ситуаційний; — р. болг. ситуация, бр. сі-туацьія, п. 8уіиас]а, ч. зііиасе, слц. зі-іиасіа, вл. зііиасііа, м. схв. ситуаци/а, слн. зііиасііа; — через польське посередництво запозичено із середньолатинської мови; слат. зііиасіб «становище, положення» пов’язане із зііио «розташовую», утвореним від лат. зііиз «розташований; положення», похідного від зіпо «дозволяю» (< *«ставлю, кладу»), очевидно, спорідненого з гр. єасо «дозволяю», дінд. зиуаіі «підганяє, квапить». — СІС2 767; Черньїх II 165; Фасмер III 629; Зі. 'Л'уг. оЬсусЬ 724; НоІиЬ—Ьуег 438; Оаигаі 669; Таїсіє—Ноїт. II 545, 549.
[ситушка] (ент.) «товстоголова оса, СгаЬго РаЬг.» Нед; — похідне утворення від ейто, можливо, калька нім. ЗіеЬу/езре «тс.», букв, «ситяна оса». — Див. ще сито.
[ситчанка] (зоол.) «вид трубчастого равлика, Азрег^іІІит» Нед; — похідне утворення від сито, можливо, калька нім. ЗіеЬтизсЬеІ «тс.», букв, «ситяна черепашка». — Див. ще сито.
[сить1] (бот.) «смикавець, Сурегиз Б.» Мак, ситівнйк «Русгеиз Р.В.», ситник «оситняк, Липсиз Б.; [комиш, 8сіг-риз Б.; куга, ЗсЬоепорІесіиз РаІІ.; смикавець Монта, Сурегиз Мопіі Б. Мак]», ситникові, ситничок «ЛипсеІІиз; [ситник розлогий, Липсиз еїїизиз Б. Мак]», ситняг «НеІеосЬагіз Р.Вг.; [комиш Нед; оситняк Нед]», ситняк «НеІеосЬагіз К.Вг.», [ситбвина] «комиш овальний, Зсігриз оуаіиз Б.» Нед, Мак, [ситов-ник] «голосхен звичайний, Зсігриз Ьо-ІозсЬоепиз Б.; смикавець бурий, Сурегиз їизсиз Б.; смикавець паннонський, Сурегиз раппопісиз Ласц.» Мак, [сіть]
«оситняк» Мак, [сітник] «тс.; комиш» Мак, [сітняг] «оситняк», [сікняг] «тс.» Нед, Мак, [сітовина] «куга озерна, 8сЬо-епоріесіиз Іасизігіз (Ь)» Мак, [ситнй-чий] «ситняговий» Чаб, [посітник] «комиш» Мак; — р. сить «смикавець», [сит] «оситняк», [сита, сить] «тс.», ситник, «тс., [очерет; ситняг; рогіз, Ту-рЬа Б.]», ситняг «ситняг, НеІеосЬагіз», [ситняк] «комиш», [ситовье] «тс.; су-сак зонтичний, Виїогшз итЬеІІаіиз к», [ситбвина] «рогіз», бр. сіт «оситняк», сітбунік «ситівник», [сітнік] «бульбо-комиш скупчений, Зсігриз сотрасіиз Ноіїт.», сітняк «комиш лісовий, 8сіг-риз зііуаіісиз Б.», сьщь «смикавець», п. вії «оситняк», зііохуіе «тс.; комиш», ч. 51'ііпа «ОСИТНЯК», СТ. 51Ґ, 511ІЄ, 81'11, слц. зііа, зіі’а, вл. вусе, зусіпа, зусігпа, нл. вузе, зузіпа «тс.», схв. сита «ситняг; оситняк; [комиш болотний, Зсігриз ра-Іизігіз]», слн. 8і'1а «ситняк», [вії] «тс.», р.-цсл. ситик «очерет, РЬга§ті1ев Тгіп.»; — псл. віїь, вііа, пов’язане чергуванням голосних із зеїь «сітка»; — споріднене з лит. зіеіаз «мотузка; прив’язь», заііаз «тс.», зіеіі «зв’язувати», лтс. зіеі, заізіїї «тс.»; праслов’янська назва рослин мотивується використанням їх для зв’язування і плетіння; пор. укр. рогожа від рогоза, рогіз, р. [виревочник] «куга»; менш переконливим є зіставлення (Преобр. II 290) із сито за ознакою сітчастої будови стебла, незважаючи на паралель дісл. веї «оситняк» і дангл. віїе «сито, решето», двн. віЬ, нвн. ЗіеЬ «тс.». — Фасмер III 628; Вгйскпег 492; МасЬек ЕЗЛС 945; Лт. го&іі. 274; ЗсЬиз-їєг-Зєхус 1395; Зкок III 245—246; Тгаиі-гпапп 253; МйЬІ.—Епбг. III 860. — Пор.
ОСИТНЯГ.
[сить2] (бот.) «ріжки, СІауісерз риг-ригеа ТиІ.» Мак; — очевидно, результат видозміни або неправильного написання форми [сніть] «зона, сажка, ІІ8-їііаео 8е§еШт к (Тіїїеііа)» (див.).
[сйтяви] «гнилий, трухлявий усередині (ліс)» Ник, [сітави] «тс.» Ник, сичавити] «згнивати» (про дерево) Бі, осйта] «гниль усередині дерева» Нед,
[осет] «тс.» Ник, [осе'товий] «гнилий усередині» Ник, [осетйновий] «тс.» Ник; — р. [ситовий, ситоватий] «тс.», [сить] «трухляве всередині, дуплясте дерево», [ситбвина] «трухлявина, гниль у дереві», бр. сітавіна «тс.», сітава-ти «трухлявий, гнилий»; — очевидно, пов’язане із сйто (див.).
сйфіліс, сифіліди, сифілітик, сифілітичний; — р. болг. м. сйфилис, бр. сіфіліс, п. ч. слц. зуїіііз, вл. зуїіііза, схв. сйфилис, слн. зіПІів; — запозичення з італійської чи пізньолатинської мови; іт. (пізньолат.) зурЬіІіз походить від імені персонажа латинської поеми італійського лікаря Дж. Фракасторо (1530), у якій описувалась відповідна хвороба легендарного пастуха на ім’я ЗурЬіІиз (Зуріїиз), уперше згадуваного Овідієм; це ім’я виводиться від гр. «свиня», спорідненого З ПСЛ. 8УІПЬ]а «СВИНЯ», і фі-Хос, «друг». — СІС 597; Черньїх II 165— 166; Фасмер III 629; Кораіігізкі 727; Но-ІиЬ—Ьуег 461; Паигаї 695. — Див. ще свиня, філологія.
сифон; — р. болг. м. сифон, бр. СІфбн, П. зуїоп, Ч. ЗІЇОП, 8ІІОП, СЛЦ. СЛН. зіїбп, вл. зііоп, схв. сифон; — запозичення з французької мови; фр. зірЬоп, у свою чергу, запозичено з латинської мови; лат. зІрЬб, зн. в. зїрЬбпет походить від гр. спфсоу «витяжна трубка», що є, очевидно, звуконаслідувальним утворенням. — СІС2 768; Фасмер III 629; 81. 'Л'уг. оЬсусЬ 715; РЧДБЕ 670; Паи-гаї 669; СатіІ1зсЬе§ 810; ЛЛ/а1сіе— Ноїт. II 546, 680; Егізк II 713.
сицевий заст. «такий, подібний» Бі, ст. сице, во: «такь, ово» (1627); — р. заст. сице «так», сицевбй «такий», др. сице «так», сиции «такий», сицевии «тс.»; — очевидно, запозичення зі старослов’янської мови; стел, сиць «такий», сице «так», споріднене із слн. зісе (зі-сег) «зрештою, в інакшому разі, правда», ч. зісе (зіс) «правда, зрештою», ст. вісі «цей», зісе «так», слц. зісе «зрештою», зводиться разом з ними до псл. *зіко-, утвореного із займенникових основ зь «цей» і ко(кь) «хто, який». —
Фасмер III 629; МасЬек Е8.ІС 542; Но-ІиЬ—Кор. 331 (помилково обмежується лише чеською і словацькою мовами); МеіІІеі М8Б 11, 8; Нщег БЕ 55, 360; Тгаиїтапп 304. — Див. ще сей, хто.
[сицюга] (лайливе слово) Нед; — очевидно, пов’язане зі сцяти (див.).
сич1 (орн.) «АіЬепе Воіе, (сич хатній) АІЬепе посіїїа 8сор.; [совка-сплю-шка], СИііз зсорз Б.; сова вухата, Азіо оїііз Б. Шарл; крутиголовка, Лііпх іог-циіііа Б. ВеЛ», [сичак] «крутиголовка» ВеЛ, [сичик] «корольок жовтоголовий, Йе§іі1іі8 ге§ііІіі8 Б.» Шарл, сичик-горо-бець «СІаисісііит раззегіпит Б.»; — р. бр. сьіч, п. зусгек «совка-сплюшка», ч. вус «сич; мохноногий сич, Ае§оІіиз Каир», зусек «сич хатній; [корольок, СІаисі-сНит]», слц. зус «сич хатній», вусок кгра-іу «корольок»; — очевидно, псл. *зуі’ь з іє. *к’йІ-і-оз (Магез Зіауіа 1967, 366— 369); пов’язується також із сичати (птах нібито сичить, коли сердиться); зіставляється ще (МйЬІ.—Епсіг. III 771—772; Реїегввоп К2 47, 241—242) з сова, лит. зайкіі «кричати», лтс. ваикі «звати» або зближується (Оїг^Ьвкі Ез.-етн. изсл. 72) з лит. вибкїі «кричати» (про сову). — Фасмер—Трубачев III 821; Черньїх II 222; МасЬек Е8ЛС 598.
[сич2] «сук від обломаної гілляки на стовбурі» Нед, [сичь] «шип» О; — неясне; можливо, пов’язане чергуванням голосних із сик (псл. вусь < *8йк]ь : викь < *зоикь).
сичавити — див. сйтяви.
[сичавіти] «збігатися» (про тканину); — неясне; можливо, пов’язане з р. [сйчньїй] «щільного міцного ткання».
[сичак] (бот.) «молочай хрящуватий, ЕирЬогЬіа §Іагеова М.В.» Мак; — очевидно, пов’язане із [сйкати] «прискати, бити тонким струменем»; назва могла бути зумовлена тим, що зі зломаного стебла молочаю витікає сік. — Див. ще сичати.
сичати «шипіти, видавати свистячі звуки», [сйкати] «сичати» (Ме), сик, [сичь] «гадюка» О, сичавий «із сичанням», сичлйвий «який сичить»; — р. [сьі-248
кать] «шикати», бр. сьскаць «видавати свистячі звуки, сичати», п. вусгес, ву-кас, ч. зукаїі, зусеїі, слц. вусаГ, вл. зу-кас, зусес, нл. зуказ, зусаз, схв. сйкта-ти, слн. зікаіі, зісаіі «тс.»; — псл. зука-іі, зусеіі; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер III 817; Вгйскпег 529; МасЬек Е83С 598; Когіпек 213; Мікі. Е№ 335.
сичик (заст.) «дитячі ласощі — подрібнене і підсмажене конопляне сім’я»; — неясне; можливо, пов’язане із [сить] «жир», ситити «насичувати».
[сичовйна] «погана, мокра земля» ВеБ, [восйчина] «земля, що довго затримує на собі воду» ВеБ; — очевидно, пов’язане із сйкати «бризкати, прискати». — Див. ще сик1.
сичуг «відділ шлунку у тварин», сичуговий, сичужний; — р. бр. сьічуг «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться (Горяев 357; БокоізсЬ 153; казапеп 7Ї81РЬ 22, 128; Шипова 296—297) з тюркських мов (полов, зи-ги§ «кишка, нутрощі», кипч. чаг. зисик «ковбаса, начинені кишки», тур. зисик «ковбаса»); припускається також (Трубачев ВЯ 1960/3, 68) зв’язок із р. сьі-тйть «ситити», паралельний до зв’язку нвн. БаЬ «сичуг» з ІаЬеп «тішити, усолоджувати; квасити». — Фасмер—Трубачев III 822; Черньїх II 222.
сйщик «детектив»; — бр. сьїиічьік; — запозичення з російської мови; р. сьіщик пов’язане із заст. сьіск «розшук», сьіскать «розшукати», утвореним з префікса с- «з-» і основи дієслова искать «шукати», спорідненого з укр. ськати. — Див. ще з3, іськати.
сі1 (муз., назва ноти); — р. болг. си, бр. сі, п. ч. слц. зі, слн. зі; — запозичення з латинської мови; лат. зі, як і решта назв нот, утворена від початкових літер слів з першої строфи латинського гімну на честь Іоанна Хрестителя — Запсїе ІоЬаппез. — СІС2 768; 81. хууг. оЬсусЬ 681; Баигаі 666, 737; Са-тіІІ8сЬе§ 808.
[сі2] (вигук, яким відганяють корів) О, [сі-ссі] «тс.» О, [сі-сі] (вигук, яким
підкликають ягнят) Куриленко; — неясне.
[сібїр] «каторга; важке життя», сибірка «сибірська язва; коротка шубка; [арешт Нед]», [сібірка] «буцегарня», [сі-бірник] «висланий до Сибіру; злодій, розбійник», сибіряк, сибіряка «лиходій, харцизяка», [себерний] «злий, лютий, клятий» Мо, сибірний «лютий, злий; [холодний Мо]», [сібірний] «каторжний, важкий; злодійський»; — р. сибйрка «зелена фарба; короткий верхній одяг; арештантська при поліції, при волосному правлінні; сибірська язва», [сибйр-щина] «каторга, важке життя», сибиряк, сибйрньїй «звірячий, лютий, злий», бр. сібірак, сібірка «лісове яблуко, лісова яблуня», сіберньї «жорстокий, пекельний», п. ЗуЬігак «сибіряк; (ст.) засланий до Сибіру в’язень», вл. зіЬігіак; — похідні утворення від географічної назви Сибір, пов’язані в ряді випадків з уявленням про Сибір як місце каторжної праці політичних в’язнів царизму. — Фасмер III 616.
[сібірка] (бот.) «дереза, Сага§апа Ггиїех» Мак; — р. [сибйрек] «тс.»; — похідне утворення від Сибір; назва зумовлена походженням рослини із Сибіру; пор. схв. сйбйрска багрена «карагана деревовидна», букв, «сибірська акація», сйбйрски багрем «тс.». — Си-моновиЬ 96.
[сівар] (бот.) «лепеха звичайна, Асо-гиз саіатиз Ь.; півники, ігіз Ь.» Мак; — запозичення з польської мови; п. зіу/аг «лепеха», як і слц. [зіуаг] «осока», [зі-уаг] «поросле травою місце», є, очевидно, результатом видозміни форми зги-хуаг «лепеха, шувар», викликаної, можливо, впливом з боку уг. зіуаг «пустельний»; пряме виведення польської і словацької форм з угорської (МасЬек Е83С8 518; пор. також Вгіїскпег 558) сумнівне через семантичну віддаленість. — Трубачев ВЯ 1964/4, 43. — Див. ще шувар.
[сіваша] (орн.) «червоноголова чернь, ІЧугоса Тепла Ь.» Шарл; — очевидно, пов’язане із сивий; назва могла бути
зумовлена тим, що спина і крила, а також дзьоб і ноги у цього птаха мають сіре забарвлення; в основі сив- відбулась заміна и на і, очевидно, під впливом якоїсь сусідньої слов’янської мови. — Див. ще сивий.
[сівер] «холодний пронизливий вітер; холод; північ Нед; сніг О», [сіверко] «тс.», [сіверкий] «холодний, пронизливий», [сіверний] «холодний» (про погоду), [сіверко] «холодно, мокро», [сі-верно] «тс.», [сє'верать] «обвітрюватися, тріскатися від води, холоду» ЛексПол, [сівере'ть] «шерхнути» (про шкіру) Л, [посіверіти] «пошерхнути»; — р. север «північ», [сйвер] «тс.; північний вітер», бр. сівер «холодний північний вітер», др. сівер’ь «північ; північний вітер», п. [зіеу/іегг] «північ», ч. зєуєг, ст. зєуєг, слц. зєуєг, вл. £єу/єг (з ч.) «тс.», £0X7]ег «марево, туман», болг. север «північ», м. север «північ, північний вітер», схв. север, СЛН. ЗЄУЄГ, стел, сквері» «тс.»; — псл. зєуєгь < *зєуєг-; — споріднене з лит. зіаигуз «північний вітер», зіаиге «північ», лат. саигиз «північно-східний вітер», гот. зкйга-у/іпсііз «ураганний вітер», двн. зейг «злива», нвн. 8сЬаиег «тс.»; іє. *кеиего-/зкйго-«північ, північний вітер»; виводиться також (ЕгЬагі 8Ьогпїк ЕЕВгІІ 6, 5—7; МасЬек Е8ЛС 542) від іє. *зеи- «лівий». — Фасмер—Трубачев III 588—589; Черньїх II 149; Вгйскпег 490; НоІиЬ—Кор. 330; 8сЬизіег-8еуус 1286, 1336; Младенов 576—577; 8кок III 252—253; Меі-Пеі Еіисіез 410; /иЬаїу АГ81РЬ 13, 623— 624; Вй§а РР II 611—612; Тгаиїтапп 303—304; ЛЛ/а1сіе—Ноїт. І 190; Ееізі 436; Рокоту 597. — Пор. шульга1.
[сіверник звичайний] (бот.) «північ-ниця Валеранда, 8атоІиз уаіегапсіі Ь.» Мак; — р. [северница] «тс.»; — очевидно, пов’язане із [сівер] «північний вітер» (див.).
сіверяни «східнослов’янське плем’я в басейнах Десни, Сейму і Сули»; — р. северяне, бр. севяране, др. сіверяне, Сіверг «земля сіверян; сіверяни»; — етимологічно тотожне з назвою племін
ного об’єднання Еє0єрєі<;, зєуєгєз у басейні Дунаю VII ст. н. е. (пор. також п. Зіе^іегг «м. Сєвєж», колишній центр Сіверського князівства, відомий з XII ст.); походження назви загальноприйнятого пояснення не має; очевидно, це результат ДаВНЬОГО Зближення З ПСЛ. 8ЄУЄГЬ «північ, холодний край» назви одного з протоболгарських (тюркських, пізніше слов’янізованих) племен савірів (сава-рів, суварів, севордиків), які з’явились на Дунаї бл. VI ст. н. е. і частина яких згодом переселилась у Східну Наддніпрянщину; менш переконлива думка (Фасмер III 588—589) про власне слов’янське походження назви. — Стрижак Мовозн. 1973/1, 64—76; Агеева 42.
сівка — див. сивка.
[сівбра] (орн.) «сиворакша, Согасіаз §аггііІіі8 Ь.» Л, [сиворонка] «тс.» Шарл; — результат спрощення назви сивово-рбнка «тс.», утвореної з основ прикметника сйвий та іменника ворона. — Фасмер III 616.
[сігнарка] «сигнальний дзвіночок» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. [8і§пагка] «найменший дзвін на костелі, який дає знати про початок служби», [зу^пагка], 8у§паШгка «тс.» утворені від лат. 8ідпаге «позначати» (< 8ї§пііт «знак»), — Див. ще сигнал.
сідавка, сідак, сідалка, сідало, сідати, сідатися, сідень, сіде'ць, сід-лак, сідлйсько, сідна, сіднйй, сіднйця, сідня, сідбк, сідуха — див. сидіти.
сідач (бот.) «Еираіюгіїїт Ь.; [оман шершавий, Ітііа Ьігїа Ь; самосил білоповстистий, Теїісгіїїт роїіііт Ь. Мак]», [сідаш] «сідач конопляний, Епраіюгіїїт саппаЬітіт Ь.» Мак, [сідник] «самосил білоповстистий» Мак; — р. [седач] «сідач», бр. [сядач] «тс.»; — очевидно, давнє утворення від основи прикметника сідйй, др. сід-ь, відповідне до п. ст. згабгіес, слц. зебімес «тс.»; назва зумовлена тим, що старе суцвіття сідача нагадує сиву голову; п. засігіес «сідач», звідки й ч. забес «тс.», є результатом видозміни в мазурських говорах давньої форми згабгіес; самосил білоповстис-
тий у цілому має синюватий колір (Федченко—Флеров 801). — МасЬек Літі. ГО8І1. 236; Шамота 92. — Див. ще сідйй.
сідйй «сивий», сідйна СУМ, Нед, сідь, сідуватий, [посідіти] Нед, прб-сідь; — р. седбй, др. сід-ь, п. [згабу], ч. слц. зебу, зебіуу, вл. зебгі^у, нл. 8Є-гпму, м. сед, схв. сед (сй/’ед), слн. [&есі], стел, гкдтц — псл. *зоіб-, споріднене із *зоіг- «сірий» (іє. *кеі-) і паралельне до дпебь «гнідий», Ьіебь «блідий». — Черньїх II 150; Фасмер III 590; Вгйскпег 538—539; МасЬек Е8ЛС 604; ЗсЬиз-іег-Зехус 1430—1431; Критенко Вступ 519—520; МеіІІеі Еїпбез 321; Тгапі-тапп 306; Рокоту 540—541. — Див. ще сірий.
[сідлачка] «лопата, якою сидячи перелопачують збіжжя» Нед, ВеЗа, [сіляч-ка] Нед; — п. [зіебіеегка] «тс.»; — очевидно, пов’язане із сідати-, — форма без д могла виникнути в результаті деетимологізації початкової форми і зближення її з п. зіебіізко «оселя», Ч. 8еб-Іа'ска «селянка», зеїка «тс.». — Див. ще сидіти.
сідло «сидіння вершника, велосипедиста; [підвищення у возі Нед; жолоб з дощок уздовж гребня покрівлі Дз]», сіделка «шкіряна подушечка під черезсідельником», сіделко «тс.», сідельник «виготовлювач сідел», сідляр «тс.», [сі-дик] «сідло» О, сідловина «виїмка на спині тварини; неглибока виїмка між двома висотами в гірському хребті», сід-лбвка, сідельний, [сідлатий] «із сідловиною», сідлуватий «тс.», сідлати, підсідельник «ремінь для укріплення сідла; шматок повсті, який підкладають під сідло», підсідельний, розсідланий, [черезсіде'лень], черезсіде’лок, черезсідельник-, — р. болг. седло, бр. сядлб, др. седьло, п. зіосНо, ч. слц. зесіїо, вл. зебіо, нл. зобіо, полаб. зесПй, м. седло, схв. седло, СЛН. 8ебІ0, СТСЛ. 0СЄДЩДАТН; — псл. зесіьіо або зебьіо; — очевидно, похідне від давньої основи *зеб-, пов’язаної чергуванням ГОЛОСНИХ З ПСЛ. 8ебе-ІІ «СИДІТИ» і спорідненої З ГОТ. 8ІІІ8 «си
діння», двн. зеззаі «крісло», заїиі «сідло», заїаі, дангл. засіоі «тс.», лат. зеїіа «сидіння», гал. -&есі1оп; менш переконливі твердження (Мозгупзкі Р7ЛР 117— 118) про запозичення з давньоверхньонімецької мови або припущення (Уаі-Папі ЙЕ8 12, 235; Ог. сотр. І 90) про калькування двн. заіаі у формі псл. *зесі-Іо. — Фасмер—Трубачев III 589—590; Преобр. II 268—269; Вгіїскпег 491; МасЬек Е83С 539; ЗсЬизїег-Зеу/с 1278— 1279; 8кок III 213; МеіІІеі Еіисіез 419; ТгаїЬтапп 259; ЛА/аІсіе—Ноїт. II 511. — Див. ще СИДІТИ.
[сідогйрий] «сивий, сірий» Нед; — складне утворення з основ прикметника сідйй та іменника гиря «коротко стрижений»; буквальне значення «сивочубий». — Див. ще гйра1, сідйй.
[сіжий] «синюватий, блакитнуватий» Нед; — очевидно, залишок не засвідченого в інших випадках псл. *8еф]ь, похідного від зеб-ь «сідйй»; могло бути вторинно зближене із сизий. — Див. ще сідйй.
[сійка1] (бот.) «мак дикий, Рарауег гЬоеаз Б.» Мак; — похідне утворення від сіяти; — назва зумовлена тим, що після дозрівання у маківках дикого маку відкриваються отвори, через які під дією вітру розсівається насіння; пор. мак самосійка, м. самосійний, [м. самосівень, м. самосівка, м. самосівний], р. мак самосейка «тс.». — Див. ще сіяти1.
сійка2, сіка — див. сойка.
сік1, [сок] Нед, [сокове] «кислий курячий соус», [соковйк] (заст.) «березень», [соч] «сік» Куз, [сочень] «квітень» Пр. XI діал. н., [сочінь] «тс.» НЗ УжДУ 26/2, [сбчні] (бот.) «рослина, яка дає гумігут» Нед, січний «соковитий», [сокавий, соковитий] «тс.» Нед, соковий, соковитий, сочистий «соковитий», [сбчний] «тс.» Нед, [соктіти] «сочитися», [соку-вати] «точити сік» Куз, [сочйти] «випускати сік» Куз, сочитися, [сукотіти] «капати» Нед, пасока, [посбка] «кров тварини» Нед, [посбчина] «сукровиця» Куз, [посбчити]. «поплямувати кров’ю» Нед, [просочний] «промакальний» Куз,
просочити, [спосбчити] «поплямувати кров’ю» Нед; — р. бр. болг. м. сок, др. сокг «рідина; сік; напій; їжа; ласощі», п. ч. діал. зок, слц. озока «сік (грибний)», схв. сдк, сдк, слн. зок, стел. сокт>; — псл. зокь; — споріднене з лит. закаї (мн.) «деревна смола», прус, заскіз «тс.», лтс. зуекі (мн.) «смола», можливо, також гр. блюс; «сік», лат. зйсиз «тс.»; іє. *зие-диоз. — Фасмер III 708; Преобр. II 351— 352; Вгйскпег 506; МасЬек Е8ЛС 566; Младенов 598; Зкок III 302; Тгаиїтапп 248; Ргаепкеї 756—757; Ргізк II 405— 406; Рокоту 1044. — Пор. опій, сякати.
сік2, сікавиця, сікавка, сіканиця, сікач, сіковиця, сікунка — див. ейква.
сікавка — див. сик1.
сікатися «кидатися, нападати, приставати, придиратися, потикатися, намірятися, пробувати», сикатися «тс.», [сикаться] «огризатися, загрожувати» Чаб, [сикавка] (лайл.) «набридлива істота (муха і под.)» Бі, [висикака] «бешкетник, забіяка» Ж, [висікака] «зухвалий; нахаба; вискочка», [насікати] (на кого, чим) «звинувачувати, дорікати», присікатися, [присакатися] «нахабніти» Нед; — р. [сьїкнуться] «кинутися, сунутися, потикнутися, спробувати», [сиковать] «сердитися, гніватися, лаятися», ч. зекаї зе «лаятися», схв. ейка-ти «лаяти», ейктати «тс.»; — очевидно, пов’язане із ейкати «сичати» (про погрозливе сичання змій, гусей і т. п.); звукові форми з сі- є результатом зближення з основою дієслова сікти. — Фасмер III 620. — Див. ще сичати. — Пор. сікбрити, сіктй.
[сіковйця] (бот.) «сочевиця звичайна, Бепз езсиіепїа МоепсЬ.» ВеБ, [сікавиця Па, січовйцє ВеНЗн] «тс.»; — результат видозміни форми сочевиця під впливом іменника сік (пор. вл. нл. зок «сочевиця») або дієслова сіктй. — Див. ще сочевйця.
[сіколка] (орн.) «кам’янка лиса, к. ряба, ОепапіЬе рІезсЬапка БересЬ.» Шарл; — очевидно, результат спрощення незасвідченої форми *саксіколка,
що могла бути утворена від лат. Вахі-соїа «чикалка» (букв, «житель скал», від захит «скала, камінь», пов’язаного із зесо «січу», і основи дієслова соїо «мешкаю, проживаю») в результаті змішування двох близьких між собою видів птахів. — Див. ще колонія, сіктй.
сікор, сікора — див. сйкір.
[сікбрити] «сердитися, лаятися, бути дерзким» Мо, [сікорити] «настирливо лаятися, присікуватися» Ме; — очевидно, пов’язане із сікатися; словотворча структура неясна. — Див. ще сікатися.
сіктй, сіктися, [січи] «сікти, косити, валити» Нед, [сікавнйця] «шатків-ниця» Па, [сікалнйця] «тс.» Ме, [сіка-нйна] «січа; січене м’ясо» Нед, [сікан-ка] «січена капуста; шмагання, биття різками; страва із січених нирок Пі», сікар «той, хто січе, б’є різками», [сі-карня] «дошка, на якій січуть м’ясо», [сікатбр] «шатківниця» Дз, сікач «знаряддя для січення, рубання; дикий кабан», сікачка «знаряддя, яким січуть капусту», січ «січа; [викорчуваний ліс Нед]», січа, січеник «страва з посіченого м’яса», січка «січена солома; подрібнені крупи; намисто з коралових обрізків; [сікач О]», [січкавнйця] «шатківниця» Мо, січкарня «соломорізка», січовик, сікучий, січний (мат.), [висікан-ка] «биття» Ж, вйсічка, [відсіктися] «відбитися зброєю», відсік, відсіч, відсічка, зсік «яловичина з верхньої частини стегна», засік, засіка «штучна перешкода із зрубаних дерев; [засік]», [засікай] «рана на нозі у коня від засічки» Я, [засіч] «засіка» Ж, [засіча, засіче] «тс.» Ж, засічка «рана на нозі коня; засікання, зарубка», засічний «пов’язаний із засікою», [насіка] «дрібно порізана вовна» Ж, насікальник (спец.), [на-сіканець] «палка, оправлена гравієм» Ж, [насіч] «рана» Ж, насічка «надрізане, надсічене місце; візерунок, наковка, насікання; [оббиття дрібними цвяхами Ж]», надсічка «надсічене місце», осічка, бдсіч, [пересіч] «точка перетину» Нед, [пересіча] «перетин» Нед, [пере-
січка] «перегородка», підсічка, підсічний, [пбсіч] «перелаз» Нед, [пбсіч] «вулиця в селі» О, просік, просіка; — р. сечь, бр. сеч, сячьс, др. сі,чи, п. зіес, ч. зекаіі, слц. зекаґ, вл. зукас «жати», зус «косити», нл. зеказ, зес, полаб. весі «косити», болг. сека, м. сече, схв. сеіш, с]'е1ш, слн. зекаіі, стел, с'кшти; — псл. *зекїі; — споріднене з лит. ст. [зекіі «насікати, насікти», іззекіі «висікти», лат. зесо «обрізаю», ірл. ез^ісі «відрубує», двн. зе^апза «коса», зе^а (за^а) «пилка»; іє. *зек-, можливо, з давнішого *кз-ек-, похідного від кореня *кз-(*кез-), збереженого в укр. чесати, коса та ін. — Черньїх II 159—160; Фасмер III 593; Вгйскпег 488; МасЬек Е8ЛС 540; ВсЬиз-1ег-8е\ус 1393—1394; Младенов 625; Зкок III 248—250; Мікі. ЕАУ 290; Мель-ничук Зтимология 1966, 222; ЇУаІсіе— Ноїт. II 504—505; Кіи^е—Мііхка 619; Рокоту 895—896. — Пор. коса2, пасіка, сокйра, чесати.
[сікун] (ент.) «скрипун, усач, Ргіо-пиз» Нед; — похідне утворення від сіктй; назва зумовлена тим, що личинки усачів січуть деревину, в якій розвиваються; пор. р. дровосеки «усачі». — БСЗ 15, 221; Горностаев 165—166. — Див. ще сіктй.
[сікуция] «покарання різками» Нед; — результат наближення слова екзекуція «тс.» до основи дієслова сіктй (див.).
сіль, [сілнйк] «солянка» ВеУг, [сіл-ниця ВеЛ, сілька О, сілярка Мо] «тс.», сільнйця «тс.; [суглобна чашка Нед]», [сільня] «солянка» Нед, солйльник «робітник, який засолює що-небудь», со-лйльня «соляні копальні», [еблище] «місце, де худобі дають сіль» Нед, [со-лівка] «солянка» Нед, солонець «солончак, трава на солончаку; озеро або джерело із солоною водою; грунт, що містить солі натрію», солонйна «засолене м’ясо; [сало]», [солонйця] «соляне джерело» Нед, солонйще «тс.; [солончак]», [солбнка] «соляне джерело» Нед, [солонці'] «картопля, що вариться цілою і солиться» ЛексПол, солончак «грунт, що містить багато легкорозчинних со
лей; озеро або джерело із солоною водою», [соляне'ць] «борщ без буряків» До, солянка «сільниця; вид страви; соляне джерело; [солона вода, з якої виварюють сіль]», соляр «солярове масло; (заст.) солевар; торговець сіллю», [солярка] «сільничка» Нед, солярня «солеварня; підприємство або цех для соління; (заст.) соляні копальні», [со-лярство] «солеваріння» Она, сілкий «який добре солить» (про сіль), [сіль-кйй] «тс.», [сільнйй] «соляний», [солений] «солоний» ВеЗа, солильний, солоний СУМ, Нед, солонкуватий, солонуватий, солонцюватий, соляний СУМ, Нед, сольовий, солити, солонувата «ласувати солоним», солонцювата «тс.; збільшувати в грунті вміст солей натрію», безсольовий, [вйсіль] «відсутність солі» (?), висолювати «насичувати сіллю; виділяти шляхом обробки солями», досіл «досолювання», засіл, засблка, засолювач, засолювальний, [насдльваники] «картопля, розрізана надвоє, посолена і відварена в лушпайках» ЛексПол, [насоліти] «зробитися солоним» Ж, недосіл, [недосіль Ж, не-досбл Ж], осолонення, осолонцювати, пересіл, [пересіле] Нед, пересбл, пересолити, підсіл «засіл», посіл, посолоніти «стати солонішим», просіл «солона риба, страва із солоної риби; засіл», [просільне] (вид страви, їжі), [просбл] «сік з посоленого м'яса, ропа, оселедцевий розсіл ЛексПол; солона риба або яловичина Пі», [просільний] «засолений, маринований» Нед, [просолений] «тс.» Нед, просоліти «просякнутися сіллю», розсіл, [розсілниця] «суп з капусти і кукурудзяного борошна» Нед, [розсільниця] «тс.», розсольник, [росіл] (вид страви) Нед, [росолянка] «вид супу» Нед, [рбсул] «бульйон» Мо, розсільний, [росільний] «суповий» Нед, [усолити] «ударити» Нед, усоліти «просолитися»; — р. бр. др. соль, п. слн. збі, ч. зйі, слц. зоГ, вл. збі, зеї, нл. зої, полаб. зоїі, болг. м. сол, схв. сб, стел, соль; — псл. зоїь; — лтс. заїв «сіль», лит. збіутаз «розсіл», лат. заі (< заіе)
«сіль», дірл. заіапп, гот. заїї, нвн. Заіг, тох. А заіе, В заіуіуе, гр. бЛс вірм. аі; іє. *за!-. — Черньїх II 187—188; Фасмер III 715; Преобр. II 354—355; Вгііск-пег 506—507; МасЬек ЕЗЛС 592; ЗсЬиз-іег-Зе^с 1332—1333; Младенов 598— 599; Зкок III 303—304; Критенко Вступ 515; Тгаиїтапп 249; Вй^а ВВ І 372; МйЬІ.—Епбг. III 803; Егаепкеї 759— 760, 855; АУаІбе—Ноїт. II 465—466; Геізї 409; Рокоту 878—879. — Пор. солод.
сількісь (присл.) «байдуже; нехай, гаразд; так і бути», сількось «тс.», [сількісі] (присл. і виг.) «нехай, згода» Бі; — очевидно, результат злиття і закономірного фонетичного розвитку прислівника др. селико «стільки», утвореного із займенникових основ се, ли і ко, та частки займенникового походження др. си (букв, «собі»), тієї самої, що і в словах десь, якось та ін.; первісно могло означати «стільки собі, так собі». — Див. ще десь1, колй, ли, ся, хто.
сількор «сільський кореспондент», сількорівський', — бр. селькбр', — калька р. селькбр, складноскороченого утворення з початкових частин слів сель-ский, похідного від село, і корреспон-дент. — Див. ще кореспонденція, село.
сім, семерик «предмет із семи однакових частин; сім пар волів; вид сита», семерйця «семерик; семеро», [семерня] «семеро» Бі, семерко, семеро, [семина] «одна сьома» Нед, [семйця] «тиждень; септима (муз.)» Нед, [семйшник] «монета в 2 коп.», семірка «полотно, ткане в сім пасом; [сімка (у картах) Бі]», [семірко] «семеро» Бі, Куз, [сімак] «семилітка (про людей і тварин); монета в 7 коп. асигнаціями або 2 коп. сріблом», [сімача] «недоношена семимісячна дитина» Дз, [сімер(н)икй] «семиріжні вила» Гриц, сімка «цифра числа 7; гральна карта із сімома вічками», сьомак «семилітка (про людей і тварин); недоношена семимісячна дитина; (іст.) монета у 7 копійок», [сьомака] «сімка (в картах)», [сьомачка Пі, сьбмка Бі] «тс.», [семера-
кий] «семиразовий; у сім разів; усемеро» Нед, семеричний, семерний, [се'мий] «сьомий» (Ме), [семиракий] «різнорідний» О, сьомий; — р. др. семь, бр. сем, п. зіесіет, ч. зесіт, слц. зесіет, вл. зесіт, зусіот, нл. зесіут, полаб. зісіет, болг. седем, седтзм, м. седум, схв. се-дам, слн. зесіет, стел, ссдмь; — псл. зесіть, похідне від порядкового числівника зесіпть «сьомий», що зводиться до іє. *зеріт «сім»; — споріднене з лит. зеріупі, лтс. зерііпі, дінд. заріа, гр. єтг-та, лат. зеріет, дірл. зесЬі, гот. зіЬип, нвн. зіеЬеп. — Черньїх II 153—154; Фасмер III 599—600; Вгйскпег „488; МасЬек ЕЗЛС 539—540; ЗсЬизіег-Зе\ус 1396—1397; Младенов 577; Зкок III 212; Тгаиітапп 257; Ргаепкеї 776; Ка-гиііз III 171; АУаІсіе—Ноіт. II 517— 518; Реізі 417; Кіи^е—Міігка 707; Рокоту 909.
сіменастий, сіменатий — див. сім’я*.
[сіменище] «семінарія» Нед; — очевидно, калька з чеської мови; ч. ст. зе-тепізіе «тс.» є, у свою чергу, калькою лат. зетіпагіит «тс.», похідного від зе-теп «сім’я». — Див. ще семінар. — Пор. сім’я*.
[сімра] «сивий кінь, сива кобила» ВеНЗн, [сімерастий] «сивий» Куз; — очевидно, запозичення з угорської мови; пор. уг. згетгеуаіб «гарний, красивий» (букв, «на око пригожий»),
сім’я* «насіння; конопляне зерно; сперма», [сіменець] «конопляне сім’я», [сімєнкй] «веснянки» ВеНЗн, [сіменник (анат., бот. та ін.) Г, Нед, [сіменник «тс., (орн.) коноплянка, Сагсіиеііз (Асап-ІЬіз) саппаЬіпа Б.» Нед, сіменб «зерно для посіву», [сіменуха] «каша з конопляним молоком», [сіме'ня] «ряба курка» О, [сіменка] «тс.» Німчук, сім’яник, сім’янка, сім’ячко, [семенастий] «багатий на сім’я; крапчастий, перістий», [сіменатий] «тс.; у сірих крапинках Нед», [сіменастий] «тс.» Нед, сіменйс-тий «плодовитий; [перістий ВеУг]», [сі-менковатий] «веснянкуватий» ВеНЗн, [сіме'нний] «з конопляного сім’я» Нед,
Ме, сіменястий «багатий на сім’я; плодовитий; [крапчастий, перістий]», [сім-няний] «з конопляного сім’я» Па, сім’яний «тс.; стосовний сім’я», сім’янистий «який дає багато насіння», сім’ячковий «насіннячковий, насінний, зернятковий», сіменитися, [сіменйть] «відкладати яєчка» (про бджіл) Чаб, безсім’янка, безсім’яний, осіменіння «запліднення», обсіменитися «дати насіння» (про рослини), [посіменйти] «посіяти» Нед; — р. бр. семя, др. сімя, п. зіеті^, ч. віте, слц. зетепо, вл. зут]епс «конопляне сім’я», зут]о «сім’я», нл. зет]е, полаб. зетд., зетепй, болг. м. семе, схв. семе, з]ете, слн. зете, стел, с'кллж; — псл. вепр; — споріднене з прус, зетеп «посів», лит. зетепз, ветепув «лляне сім’я», лат. зетеп «сім’я», двн. вато «тс.»; іє. *зетеп, похідне від *зе(і)- «сіяти». — Черньїх II 154; Фасмер III 600; Вгйскпег 489; МасЬек ЕЗЛС 541; ЗсЬиз-1:ег-8е\ус 1399—1400; Младенов 626; Зкок III 230; Критенко Вступ 521; Тгаиі-тапп 253; Егаепкеі 774; Кагиііз II 142— 143; АУаІсіе—Ноіт. II 512; Кіи^е—Міігка 622—623; Гамкрелидзе—Иванов 688—689; Рокоту 889. — Див. ще сіяти*.
сім’я2 «родина», [се'ймня, семя] «тс.» Нед, [симнйця] «велика сім’я» ЛексПол, сімейство, сімейщина, сім’янин, сімейний, сім’яний «сімейний», [посемейка] «сімейка» Нед, [посімейка] «тс.» Нед, [посімейство] «родина», [посеме'йст-во] «тс.», [посім’янин] «член родини», посіме'йний; — р. семья, бр. сям’я, др. сімия, стел. С'кллніа; — псл. *зеть]а < *коіт-; — споріднене з лит. зеіта «сім’я», зеітупа «сім’я, челядь», лтс. заіте «сім’я, домочадці», прус, зеітїпз «челядь», гот. Ьаітз «селище», двн. Ьеіт «батьківщина», гр. хощґ] «селище»; сюди ж двн. Ьї\уо «чоловік», Ьї\уа «дружина», лат. сїуіз «громадянин», дінд. зеуаЬ «милий, дружній», зіуаЬ «інтимний, привітний, люб’язний»; іє. *кеі- «лежати». — Трубачев Терм, родства 164— 165; Фасмер—Трубачев III 600; Черньїх II 154; Вгйскпег 489; Бурлакова ВСЯ
VI 55; Тгаиїтапп 300; Ргаепкеі 970; Реізі 233—234; АУаНе—Ноїт. І 224— 225; Рокоту 539—540.
сінаж «прісний силос із прив’ялених трав», сінажний; — р. сенаж; — похідне утворення з новим запозиченим суфіксом -аж- від основи іменника сіно (див.).
сіни, сінки, сінешній, сінний «сінешній», [сінній] Куз, [сінянйй] «тс.» [засінок] «загорода в сінях», [пере'дсінок] Куз, підсіння «ганок з піддашком; [рундук для продажу товарів]», [прйсінець] «присінки» Нед, [присіне'шня] «передпокій» Нед, присінки, [присіння] «присінки», прйсінок, [присінешний] «належний до присінків»; — р. сени, бр. сен-цьі, др. сіни, п. зіегі, [зіепі], ч. зіп «зал», ст. зіеп «сіни, зал», слц. зіеп «тс.», болг. сянка «тінь», м. сеница «альтанка; (заст.) намет», схв. сеница «альтанка», сенка «тінь», слн. зепса «тінь», стел, с'кнь «тінь; намет»; — псл. зепь; — споріднене з лтс. 8е]з «тінь», дінд. сЬа-уа «тінь, блиск», перс, зауа «тінь, захист», гр. охіа «тінь», охґ|уґ| «намет», охієрбс; «тінистий»; іє. *зКаі-/зКаі-/зй-; може бути пов’язане з тінь, стіна, (іє. *із->*5- :*зі- : *і-); менш переконливе зіставлення (МасЬек Е8ЛС 543) з гр. хтоіма «оселя». — Черньїх II 154—155; Фасмер III 602; Мельничук Зтимология 1967, 66—67; Горяев 357; Вгйскпег 489; НоІиЬ—Кор. 331; Младенов 626; Бкок III 250—251; Тгаиітапп 304; Ка-гиііз II 164—165; МйЬІ,—Епсіг. III 96, 813; Рокоту 917—918. — Пор. сінь, стіна, тінь.
сіно, [сінаж] «приміщення для сіна» Чаб, сінина, [сільнйк] «комора, склад; сінник Нед; матрац, набитий соломою Чаб», сінник «приміщення для сіна; матрац, набитий сіном», [сінянйця] «стодола» ВеУг, [сінянка] «приміщення для сіна» ВеУг, [сінянки] «драбини для перевезення сіна», сінний; — р. м. сена, бр. сена, др. сіно, п. зіапо, ч. слц. нл. зепо, вл. зупо, болг. сено, схв. сено, сй]ено, слн. зепб, стел, с'кно; — псл. зепо; — споріднене з лит. зіепаз «сіно»,
лтс. зіепз, очевидно, також гр. хоіуа «тс.»; спроби пов’язання із сіктй через гіпотетичну проміжну форму псл. *зекпо або виведення від сіяти (Брандт РФВ 24, 150—151) необгрунтовані. — Черньїх II 155; Фасмер III 601; Вгйск-пег 487; МасЬек Е8ЛС 541; БсЬизїег-8є\ус 1400; Младенов 626; Бкок III 231; Бурлакова ВСЯ VI 55; Тгаиітапп 297; Ргаепкеі 980; МйЬІ.—Епсіг. III 859; Кагиііз II 167, 177; Ргізк І 892; Регззоп ВВ 19, 257; Рокоту 610.
[сінокос] (орн.) «одуд, Орира ерорз Е.» Шарл; — очевидно, пов’язане із сінокіс «лука, сіножать»; назва може мотивуватися тим, що одуди часто зустрічаються на луках і сіножатях. — Гегіапс Кагу. уїакоу 132—133. — Див. ще коса2, сіно.
[сінтюр] «матеріал на борти одягу» Мо; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. сеіпіиге «пояс» походить від лат. сіпсШга «підперізування; коротка туніка», пов’язаного з сіп^о «підперізую, обвиваю, обрамляю», спорідненим з дінд. кагїсаїе «в’яже», капсТ «пояс», гр. хіухАщ «грати, решітка»; значення «бортовина» могло розвинутись як вторинне на основі значення «твердий матеріал для пояса». — Оаигаі 152; Таїсіє—Ноіт. І 216—217.
сінь «дашок у вівтарі над престолом», ст. сінь «тінь» (1627), осінити; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, с'кнь «тінь» споріднене з укр. сіни. — Черньїх II 155. — Див. ще сіни.
сіонізм «єврейський націоналістичний рух», сіоніст; — р. сионйзм, бр. сіянізм, п. зуіопігт, ч. зіопізтиз, слц. зіопігтиз, болг. ционйзтм, м. ционйзам, схв. ционизам, слн. зіопїгет; — похідне утворення від назви гори Сіон, гебр. 8Цбп, у Палестині. — СІС2 768; Кораіігі-зкі 935; НоІиЬ—Еуег 438; РЧДБЕ 831.
сіпати, сіпатися, сіп, сіпавка «судорога», сіпак «посіпака; доскіпливий, уїдливий начальник», сіпака «тс.», сіпанина «сіпання, тяганина», сіпацтво (заст.) «крутійство», [сіпач] «сищик, жандарм» Нед, [сіпачество] «поліцей
ська служба» Нед, [сіпуга] «сіпака», сі-пом «рвучко, різко смикаючи», посіпака; — р. [сипать] (з укр.), п. зіерас «сіпати», зіерасг «посіпака»; — псл. [зе-раіі]; — очевидно, споріднене з дінд. кзіраіі «кидає», кзера]а!і (каузатив); зіставлення з р. шип (Ильинский РФВ 70, 258), з р. сипеть (ЛакоЬзоп ІЛ8БР 1./2, 159, 270) або з ос. зе\уип «косити» (Реіегззоп Аг. Агт. 81. 69—70) недостатньо обгрунтовані. — Фасмер III 626; Вгйскпег 489; 2ирі1га ВВ 25, 93—94.
[сіпит] «мрячить, мжичить» (про дощ) ВеЗа; — пов’язане (як запозичення або як закономірний український діалектний відповідник) з п. відріс «мжи-чити», яке зіставляється з п. з^р (орн.) «стерв’ятник», з^ріс «супити», а також із зіерас «сіпати»; звукова форма сі- є результатом карпатської зміни а після м’якого приголосного в і (через стадію е); менш імовірний зв’язок із схв. сйпи-ти «мжичити», м. сипе «тс.». — Вгйск-пег 487. — Пор. сип, сіпати, супйти.
[сіра] «молозиво» ЛексПол, [сера ЛексПол, сєрка тж] (з бр.), [сяра Нед, Гриц] (з п.) «тс.»; — бр. [се'ра], п. зіа-га, вл. зуга, нл. зега, болг. [сяра], м. сере], сера «тс.»; — не зовсім ясне; пов’язується із сірий; назва пояснюється сірим кольором першого молока (Вгйск-пег 487; 8сйиз1ег-8е\ус 1401); ототожнюється також з псл. зега «сірка» (Трубачев Зтимология 1968, 38—43; Клепи-кова 120). — Пор. сирова, сірка.
[сірати] «шукати сховану під кимсь паличку» (при грі в тикало), [сірай] «учасник гри в тикало, який шукає сховану паличку»; — неясне.
[сірачок] «нитки для рибальських сітей» Мо; — очевидно, первісне *сиря-чок, пов’язане із сирйй, сировий (пор. сирова нитка «груба нитка»), — Див. ще сирйй.
[сірган] (іхт.) «риба довжиною тулуба 500 мм, шириною 12—15 мм» Берл; — неясне.
сірий, [сіркастий] «сіруватий» ВеНЗн, [сірканйстий] «тс.» тж, [сірма-нйстий] «сіроплямистий» ВеБ, сірува
тий, сірявий, [сіран] «темно-сірий бик, віл» Нед, [сіраник] «тс.» Нед, [сіречка] «сіра земля» ВеНЗн, сіризна, сірина, сірівка] «напівбіла глина» Си, сірість, сірка] «сірий кінь ВеУг; (орн.) сивка, СЬагасігіиз тогіпеїіиз Б. Шарл», сірко «сірий пес; [сіра худобина Бі]», [сірман] «сірий вовк», [сіроман], сіроманець, сіроманок, [сірохманець] «тс.», [сірдван-ка] «сіра глина» Ва, [(орел-)сіроватень] (орн.) «орлан-білохвост, Наїіаеіиз аІЬі-сіїїа Б.» Шарл, [(орел-сіруватень)] «тс.» тж, [сірдха] «сіра корова» Нед, сірява «сірявість», сірятина, сіріти, сірішати, [сіркувати] «мазати напівбілою глиною», [сірувати] «мазати сірою глиною» Ва; — р. серьш, бр. шзрьі, др. сірьіи, п. згагу, ч. слц. зегу, вл. зегу, нл. зегу, болг. [сер], схв. сй/ер, слн. зег «сірий, сивий», р.-цсл, с'крт»; — псл. зєґь<*зоіг-, пов’язане з зе(і'ь< *зоі<1-; — можливо, споріднене з дісл. Ьагг «сірий, сивий», дангл. Ьаг «гідний, величний», двн. Ьег «тс.» (герм. *Ьаіга-); іє. *Коі-го- «темний, сірий, коричневий», похідне від *Кеі-; думка про запозичення з германських мов (Меіііеі Еішіез 403; Ребегзеп К2 38, 392—395; 40, 176—179; Зндзелин СБЗ 122—123; Шахматов ИОРЯС 17/1, 289) необгрунтована; зіставлення з гр. ХОЇрос; «свиня, порося» (Ресіегзеп там же; Реіегззоп В81. АУогізі. 30—31; 8кок III 232) або з дінд. загаЬ «перістий, плямистий», гр. хгірбАо^ «голубий зимородок» (Реіегззоп РВгВ 40, 103; Ргеїі^ііг 221; ОьіепЬеск 308) позбавлені підстав. — Фасмер—Трубачев III 610—611; Черньїх II 158; Вгйскпег 541; МасЬек Е8ЛС 505—506; 8сЬизіег-8е\ус 1432; Критенко Вступ 519; Бурлакова ВСЯ VI 55; Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 118—119; Тгаиїтапп 306; Негпе 109; Регззоп Веііг. 303; Рокоту 540—541. — Див. ще сіяти2. — Пор. сйвий, сйній, сідйй.
[сірики] (бот.) «грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигза разіогіз МоепсЬ.»; — бр. [серьікі, сірьікі] «тс.»; — похідне утворення від сірий; назва зумовлена, очевидно, кольором висохлих оплоднів рос-
лини після висипання з них насінин. — Шамота 92. — Див. ще сірий.
[сірйця] (бот.) «біловус стиснутий, мичка, ІЧагсіиз зігісіа Ь.», [сириця, сі-роха] «тс.» Мак; — похідне утворення від сірий; назва зумовлена сіруватим кольором зрілої трави мички; пор. інші назви мички: [сивець, сивиця, сивуш-ка, синюх, синюха], р. [сиве'ц], бр. сі-вец. — Шамота 92. — Див. ще сірий.
сірка «хімічний елемент, 8; виділення у вухах», сіра, «тс.» СУМ, Бі, [сір-канйчка] «сірничниця» ВеУг, [сіркач] «сірник», [сірки] «сірники» Нед, сірник, [сірничка] «сірник; обгорілий сірник», сірничниця «футляр або підставка для коробки із сірниками», сірчан-ка «сірчана кислота», сірковий, сірчаний, [сірчастий], сірчистий, сіркувати «обробляти сіркою (бочки)» Дз,]на-сірчйти] «окурити сіркою» Нед; — р. сера «сірка; виділення у вухах; [деревна смола]», бр. сера «сірка», серка «тс.», др. сіра «сірка, гірська смола, твердий жир», п. зіагка «сірка, жирна земляна смола», ч. слц. зіга «сірка», вл. зугік, болг. сяра, слн. [зегес] «сірка», стел, с'кра «нафта; сірка»; — псл. зега «жирна густа рідина»; — зіставляється з лат. зегигп «сироватка», разом з яким зводиться до іє. *зег- (або *кзег-) «текти»; зіставлення із сірий (Вгйскпег 487; 8сЬга<іег йеаііехікоп II 359; Младенов 626)ґ- з свн. Ьаге «терпкий, гіркий» (МйЬІ.—Епсіг. III 830) або з дінд. загаЬ «перістий» (Младенов 626) безпідставні. — Трубачев Зтимология 1968, 32— 58; Фасмер—Трубачев III 603; Черньїх II 155—156; МасЬек Е8ЛС 544. — Пор. струмінь.
[сірманя] «чемерка; сіряк; плахта з шерсті і прядива, використовувана замість ковдри» О; — очевидно, похідне утворення від основи сіряк (див.).
[сірогйря] (орн.) «іволга, Огіоіиз §а1-Ьиіа Б. (О. огіоіиз)», [сірогіря] «тс.» Шарл; — неясне; — пояснюється (ВеНЗн 77) як звуконаслідувальне утворення за  звучанням співу, що нагадує Слова посіру, гйру; пор. інші назви того само
го птаха іволга, п. хуіі^а, лат. огіоіиз, що так само тлумачаться (Пгапіа Тіегг. V 384) як звуконаслідувальні; за іншим тлумаченням (Булаховський Вибр. пр. III 219) перший компонент назви пов’язується з основою прикметника сірий.
сірома «бідняк; бідолаха; (заст.) бездомний неодружений козак Бі; (зб.) біднота», [сирбма] «тс.», [сіроманець] «простий селянин, сіряк» Бі, сіромаха «сірома», [сиромаха] «тс.» Нед, сіромашня «біднота», [сіромашшя, сіромаша] «тс.», [сироманка] «осиротіла бідна жінка» Нед, [сироматя] «біднота, сірома» Нед, [сирохман] «сіромаха», [сорохман] «тс.; лобур, горлань» Нед, [сіроман-ський] «бідолашний», сіромашний «тс.»; — р. [сиромаха] «сирота», [сирома] (зб.), болг. сиромах «бідняк, бідолаха», м. сиромав «сіромаха, бідолаха», схв. сиромах «бідняк, бідолаха», слн. зіго-так «тс.»; — очевидно, пов’язане із сирота, псл. зігь «осиротілий»; кореневе сі- на місці давнішого си- з’явилось у результаті зближення зі словами сірий, сіряк. — Див. ще сирота, сірий, сіряк.
[сіротйсий] «сіро-коричневий» Нед; — складне утворення з основ прикметників сірий та [тйсий] «тисовий, кольору тису (червоного дерева)». — БСЗ 42, 467. — Див. ще сірий, тис.
[сірпать] «сіпати» Кур; — результат контамінації дієслів сіпати і шарпати; зіставлення (Горяева Зтимология 1982, 54) із [серпкйй] «потрісканий від вітру» непереконливе. — Див. ще сіпати, шарпати.
[сірчйти] «домовитися» Нед; — застаріле і, очевидно, незакономірне утворення, пов’язане з др. сьречи «зговоритися, домовитися» уаьркоше «домовилися», імперфект), похідним від речи «казати». — Див. ще ректй.
[сірюга] (іхт.) «осетр, Асірепзег Б. Куз; севрюга, Асірепзег зіеііаіиз Л— Г»; — очевидно, результат видозміни фОрмш севрюга, зближеної з основою сірий. Див; Ще севрюга. ’• ‘5 сіряк «старовинний верхній одяг з грубого сукна; бідняк», [бірйк] «тс.» Нед;
[сіряжка] «семиряжка» Чаб, сірячина, [сірачйна] О, сірячйнний, сірячкбвий; — р. [серяк] «простий робітник, личак, сіряк» (з укр.?), бр. [серак] «верхній одяг сірого сукна», [серачбк] «каптан сірого і всякого темного сукна»; — результат акомодації слова, запозиченого з польської мови; п. згагак «сіре сукно; сіряк; (заст.) бідніший шляхтич», осмислене при запозиченні як похідне від вгагу «сірий», насправді, як і згагга «сіре домашнє сукно», походить від іменника вгаг «ряд, шерега». — 8АУ VI 571; Вгйскпег 540. — Див. ще шар3.
[сісільник] (бот.) «зніт (хаменерій) вузьколистий, ЕріїоЬіит ап^изііїоііит Б.» Мак, [зітільник, ценцелія] «тс.» Мак; — очевидно, варіанти деетимоло-гізованої форми [знітільник], похідної від назви зніт «тс.» (див.).
сісти, сістоньки — див. сидіти.
[сітий] «цей» Кур; — складне утворення з основ займенників сей і той, що виступають тут у характерних для деяких білоруських говорів звукових формах сі (<сіи) і тий. — Карский Бе-лорусьі 2—3, 194, 213.
[сіткавнйці] «шатківниця» ГрицАВ, [сіткініці] «тс.» тж; — результат контамінації слів [сікавнйця] і шатківнй-ця «тс.». — Див. ще сікти, шаткувати.
сітнйти — див. ситіти.
[сітра] «хитра людина, проноза, наклепник; розпутна жінка» Ва, [се'тра] «тс.» Ва; — неясне.
сіть, сітка, сіткар «виготовлювач сіток; рибалка, який ловить рибу сіткою», [сітйна] «сіть» Нед, сітківка (анат.), [сітник] «рибалка, що ловить рибу сіткою» Чаб, сітянка «рідка тканина; [хустина О]», [сітковатий] Нед, сітчаний, сітчастий, [сітчатий] Нед, сітяний, [сітничить] «ловити рибу сіткою» Чаб; — р. сете, бр. сетка, др. сіть, п. зіес, зіаіка, ч. вії’, ст. віеЕ, зіеіка, слц. зіеі’, вл. вус, зуіка, нл. зез, зеіка, стел, гкть; — псл. зеіь<*зоі-1:і; — споріднене з прус, зауіап «ремінь», лит. зіеіаз «прив’язь», заїіаз «тс.», зіеіі «зв’язу-
вати», зі]а «з’єднувальний брус, колода моста», лтс. зайів «зав’язка, пута, шворка», заізШ «зав’язувати», зіеі «в’язати», дінд. зеіаг «пута», зеїиЬ «зав’язка, міст», зуаіі «зв’язує», лат. заеіа «товстий волос, щетина», двн. зеісі «мотузка, петля», свн. зеііе «мотузка», нвн. 8аііе «струна». — Черньїх II 159; Фасмер III 614— 615; Вгйскпег 488; МасЬек Е8ЛС 544; 8сЬивіег-8е\ус 1395; Тгаиітапп 252; Егаепкеі 756, 783; МеіІІеі М8Б 14, 348; МйЬІ,—Епсіг. III 637; Кагиііз II 174; Таїсіє—Ноіт. II 462; Кіи^е—Міігка 620; Гамкрелидзе—Иванов 704—705; Роког-пу 892. — Пор. сило.
Січ «організація українського козацтва у XVI—XVIII ст.; місце розташування цієї організації», січовик «козак Запорозької Січі»; — р. Сечь, [сеча], бр. Сеч «тс.» (з укр.), п. 8ісг «Січ», зісг «укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.), ч. 8іс «Січ» (з укр.); — похідне утворення від сікти, етимологічно тотожне із [січ] «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)»; пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» й засіки чи «січи» в придатних місцях» (Грушевський, Ілюстрована історія України, К., 1917, 179). — Див. ще сікти.
січень «перший місяць року», [січ-ненко] «лютий», [сішненко, січнйк Ко], ст. січень «тс.»; — р. ст. січень «січень», бр. [се'чень] «ТС.», др. січень «лютий», ч. [весен] «липень», заст. уеіку весен «січень», гпаїу зесеп «лютий», слц. заст. уеіку весей «січень», таїу весей «лютий», болг. Голям Сечко (фольк.) «січень», Маліік Сечко «лютий», м. сечко «лютий», схв. сечан> «січень», слн. весен «лютий», стел, с'кчьмь «лютий, січень»; — псл. весьпь; — похідне утворення від *векіі «сікти, рубати»; назва зумовлена тим, що в січні і лютому рубали дерева, зокрема за системи підсічного землеробства і для одержання ділової деревини, а в липні косили сіно. — Кравчук УМШ 1955/3, 61; Кочер-ган Мовозн. 1967/1, 50—51; Коваль 198; Ноіупзка-ВагапоАУа 10—15; Шаур
Зтимология 1971, 98—99; Заимов ИИБЕ 1954, 109; МікІозісЬ Оіе зІахуізсЬеп Мо-паїзпатеп 20. — Див. ще сікти.
сіяти1, [сівати] «засівати», сів «посів, сіяння, сходи; [збіжжя О]», сіва. «(заст.) частина поля, що засівається одним змахом руки; козуб; торбина, з якої сіють ручним способом», [сівак] «сіяч; мішок, з якого сіють збіжжя О», сівалка, сівальник «сіяч», [сіванка] «сівалка» Нед, сівач, сівачка «сіяльниця; [козуб; торбина, з якої сіють; сівалка]», сівба, [сівбина] «посіяне зерно; посів» [сівбйця] «зерно для посіву», [сіве'йка] «сіва» ВеБ, [сівень] «вересень» Нед, [сі-ве'ць] «сіяч» Нед, [сівня] «сіва; сівалка», сівбк «кількість взятого для посіву в руку зерна», [сівці] «підставка для сита», [сіє'ць] «сіяч» Нед, [сійба] «сівба; зерно для посіву О», [сійник] «сіяч», [сійнйця] «мішок, з якого сіють збіжжя» О, сійці «підставка для сита», [сін-ка\ «цибуля-сіянка Нед; посіяні деревця, посіяний ліс», сіялка «сівалка», сіяльник «сіяч», сіянець «саджанець; дрібний дощ; [(бот.) тимофіївка лучна, Рїііеит ргаіепзе Б. Мак]», [сіянйця] «засіяне поле» Нед, сіянка «борошно; сіянець; пора сіяння; цибуля; [посіяні деревця, посіяний ліс Нед; вівсюг, Ауе-па іаіиа Б.]», [сіяня] «збіжжя, посів» ВеУг, [сіятя] «сіяння» О, сіяч, [сівкйй] «сипкий; який засіває велику площу», [сійнйй] «посіяний» Нед, [сінний] «насінний» О, безсім’ янка, безсім’яний, висів, висівки, висівний, висівчаний, [висівчатий] Я, [відсіяти] «загубити» МСБГ, відсів, відсівки, відсівний, досів, засів «посів, лан, обсіменіння» СУМ, Г, засівальник «новорічний поздоровник», [засіване] «поля, лани» Ж, [за-сівки] «тс.» Ж, засівнйк «сіяч; [(ент.) ковалик, А^гіоіез ЕзсЬ. Ж]», [засівок] «поле, лан» Ж, засівний, насів, [насів-ка] «насіння для повторного засіву Ж; підсів, додаткове насіння Куз», [насіль-ник] «самець-плідник; насінник; перезрілий овоч» МСБГ, насінина, насінник, насінництво, насіння, насіннєвий, насінний, недосів «пропуск у по
сіві» УРС, Ж, [недосівок ЛексПол, не-сів] «тс.», обсів «обсіювання; пропуск у посіві», [обсів не'] «чим обсівають, обсипають», [дбсівок] «обсіювання, посів» Ж, пересів, підсів, [підсівка] «глина з піском Она», [підсівки] «посів-на краю поля», посівати «поздоровляти з Новим роком», посів СУМ, Нед, посівальник «поздоровник з Новим роком», посівна, [посівне'] «усяке зерно, що сіється», посівний, присів, [прйсівок] «присів, посів, урожай; (заст.) надбавка до грошової оплати у вигляді врожаю», припосівний, розсів, розсівальник, [рбз-сівка] «розсіююча лінза» Нед, розсійник «пристрій для просіювання», [роз-сіянець] «вітрогон, легковажна людина» Нед, розсіяння «розсіяність», розсіяний «неуважний», [ссівки] «висівки, полова» Нед; — р. сеять, бр. сеяць, др. сіяти, сіти, п. зіас, ч. зШ, зер, ст. зіеіі, зе]и, слц. зіаГ, вл. вус, нл. зез, полаб. зЦоі, болг. сея, м. сее, схв. се/ати, сипати, слн. зе]аїі, стел. С'кти; — псл. зеіі, зе]р; — споріднене з лит. зеіі, зф’аи «сіяти», лтс. зеі, зе]ц, лат. зего (*<зізб), зєуі, гот. заіап, двн. за-ууєп, за(])еп «тс.», сірл. заііЬе «рій»; іє. *зе(і)-/зї-. — Черньїх II 160; Фасмер III 615; Вгйскпег 487; МасЬек Е8ЛС 544—545; НоІиЬ—Кор. 332; БсЬизїег-8є\ус 1394—1395; Младенов 626; Бкок III 230—231; Тгаиітапп 253; Ргаепкеї 778—779; Кагиііз II 174—175; Таїсіє— Ноїт. II 522; Ееізї 403; Гамкрелидзе— Иванов 688; Рокоту 889—890; Мель-ничук Зтимология 1984, 142. — Пор.
СИТО, сім’я1.
сіяти2 «сяяти», [сияти] «тс.», [сіяк] «прожектор» Куз, [сіяльник] (церковна посудина) Нед, сіятельство (заст. титул), сіятельний (заст., ірон.), осіяний, осіянний «освітлений, осяяний, опромінений»; — запозичення з російської і старослов’янської мов; р. си-ять, др. сияти, стел, сіпати, як і болг. сияя, схв. сй/ати, слн. зі]аіі, відповідають укр. сяяти (див.).
[скаба1] «залізна штаба»; — результат контамінації форм скоба, «металева
смуга для скріплювання» і штаба (див.).
[скаба2] (орн.) «скопа, Рапсііоп Ьа-ІіаеШз Б.» Нед; — результат видозміни деетимологізованої форми скопа «тс.», зближеної з фонетично подібним словом скаба1. — Див. ще скопа.
скабіоза (бот.) «ЗсаЬіоза Б.»; — р. болг. скабибза, бр. скабіеза, п. зка-Ьіога, ч. слц. слн. зкаЬібга; — засвоєна латинська наукова назва зсаЬіоза, букв, «шорстка, шерехата», похідна від зса-Ьіез «шорсткість, нерівність; парша», пов’язаного з зсаЬо «дряпаю, тру», спорідненим з гот. зкаЬап «скребти, стригти», лит. зкбЬіі «видовбувати», псл. зкоЬІь «скребачка», укр. скоблити', латинська назва мотивується тим, що в давнину скабіоза застосовувалась при шкіряних захворюваннях. — СІС2 768; СимоновиЬ 422; АУаІсіе—Ноїт. II 484. — Пор. скабрезний.
скабка «колючка; скалка», [заска-ба] «тс.», заскабити, поскабити; — р. бр. [скаба] «тріска, скабка»; — пов’язується зі скоблити, а також з лтс. зкаЬаг^а «тріска, скабка». — Фасмер III 630; Преобр. II 291; Мікі. ЕАУ 301; Тгаиітапп 262; МйЬІ.—Епсіг. III 863. — Див. ще скобель.
[скаборща] «тріщина, щілина, шпа-ра» ВеЛ, [шкаббра] «тс.»; — очевидно, афективне утворення, паралельне до ска-лубйна, шкалубйна, шкарубина і под.
скабрезний «непристойний»; — р. скабрезньїй, болг. скабрбзен «тс.»; — запозичене з французької мови, очевидно, через російську; фр. зсаЬгеих «непристойний, шорсткий, бугристий» походить від пізньолат. зсаЬгбзиз «шорсткий», пов’язаного з лат. зсаЬег «шорсткий, коростявий», зсаЬо «дряпаю, тру». — СІС^ 768; Оаигаі 653. — Див. ще скабіоза, скобель.
[скаворожити] «викликати огиду» Нед, [шкаворожитися] «гидувати» Нед, [скаворожний] «бридливий» Нед, [шка-воржений] «тс.» ВеЗа, [шкаворіжний] «бридкий»; — очевидно, результат контамінації основ [шкаредитися] «гиду
вати» і ворожити. — Див. ще ворожити, шкарідь.
[скаврон] (орн.) «гайворон, Сопше іги^ііе^из (ріп^ііе^из) Б.» О; — видозмінене запозичення з польської мови; п. [зкахугопек] «жайворонок», зкохуго-пек «тс.» відповідає укр. [шкаворбнок] «тс.» (див.).
скаву (вигук, що відтворює виття собаки від болю, холоду), [кавучити] «скавучати» ВеБ, [скавічати] (про свиню) Куриленко, скавуліти, скавучати, [скавучйти] Бі, скавчати, [скаучати, сковичати Нед], скавло «той, хто скавулить, скавучить», [закавчати] «запищати»; — р. [скавучать] «скавучати», [сковьітать], бр. скавьітаць, п. зко\уу-іас, зко\уус2ес «тс.», зкохуук «скавучання», зкохууі «тс.», нл. зкохуііз «скавуліти»; — псл. зкоуц, звуконаслідувальне утворення; кореневе а, очевидно, з’явилось на українському грунті замість о. — ЗЬєуєіоу НізБ рЬопоІ. 509—510. — Пор. скулити1.
[скадерка] «задиристе місце на деревині» Нед; — результат контамінації слів скабка «скалка» і задирка. — Див. ще дерти, скабка. — Пор. шкабер-ка, шкарка.
скажений, скаженина, скаженівка, скаженіти, скаженкуватий, ска-женюка, скажиня, сказ, сказа, сказитися, сказь — див. казйіи.
[скажениха] (бот.) «юринея, Дигі-пеа ІіпеагіГоІіа ОС.» Мак, [скаженюха] «тс.» Ан, [сказитник] «дзвоники скупчені, Сатрапиіа ^Іотегаіа Б.» Мак; — пов’язане з казитися, скаже'ний; назви зумовлені застосуванням у народній медицині обох рослин для лікування людей, покусаних скаженими собаками. — Анненков 80, 182. — Див. ще казйти.
скакати «стрибати; танцювати», [скакіцькати] «стрибати, скакати» Нед, скікнути, [скіцнути, скічнути О], скакнути, скочити, скак (у виразі на всьому скаку), [скак] (ент.) «трав’яний коник» Л, [скакавйця] «жаба» Г, Нед, [скакавка] «тс.; цвіркун Нед», скакалка, [скакелюха] (ент.) «земляна блоха,
НаШса Г; цвіркун Нед», [скаківка] «жаба» ВеНЗн, [скакля] «сорока» (в загадці), скакбвище «скачки», [скакбха] «жаба» Нед, [скакулець] (ент.) «земляна блоха; скакун Нед», [скакуля] «жаба» ВеБ, ВеНЗн, скакун «той, що скаче, танцюрист, скаковий кінь; [заєць ВеУг; трав’яний коник]», [скакундій] «заєць» ВеУг, [скакунець] (зоол.) «тушканчик, Оіриз іасиїиз, земляний заєць Нед», [скакунка] «жаба» ВеНЗн, [ска-кунбчок] (ент.) «кобилка, АрЬгорЬога», [скакуха] «жаба» Нед, [скакуця] «тс.», скачка, скачки, скік «стрибок; танок з підскоком», [скікавка] «жаба», [скіч-ка] «тс. Нед; лісова миша ВеЛ», скок «стрибок; [(ент.) трав’яний коник Л]», [скбка] «жаба», [скбки] «скакуні хвилі Нед; скачки Пі», [скачка] «лісова миша Г; стрибунка, танцівниця Бі», скаковий, скакучий, скаковий, [скбчний] «веселий, ритмічний», скочака, скочки, скакіць (виг.), скік, [скікіць, скіць], [вскбчитися] «збігтися» (про тканину) Ж, вскач (присл.), вскачки, вскачки «тс.», вискік, [вйскічка] «білка», [вй-скок] Ж, [вйскоцень] «льон-стрибунець», вискочень «вискочка», вискочка, [вискочки] (дитяча гра) Ж, вискоком, відскік, [відскок], доскочити «здобути», [доскбцький] «спритний», [доскдчис-тий] «тс. Ме; жвавий, веселий (про музику) Г», [дбскіць] (у виразі [в д.] «великими стрибками») Ж, заскакувати «заходити, забігати; [лестити, годити]», заскочити «застигнути, захопити», заскок, заскочка (тех.), [заскіч-нйй] «такий, що защіпається» Куз, зі-скбк, [знаскбка], знаскоку, [наскік] «напад» Куз, [наскіцька] «настирлива людина» Ж, наскок СУМ, Ж, [наскбч-ка] «срібна оправа, накладена прикраса, оздоблення» Ж, наскоком, навскач, навскоки, [навскбчку] Л, надскакува-ти «підбігати; лестити», напідскбки, [бдскочки] «обшиття країв (у вишивці)» Ж, перескік, [перескічки] «великодня хлоп’яча гра» Нед, [перескок, перескоки] «відхилення, манівці, викрути», [перескічний] «високосний» тж,
перескаком, перескоком, підскік, під-скбк СУМ, Нед, [підскоки] (у виразі в п. «швидко, бігом»), [підскбцький] «веселий, танцювальний» (про музику) Нед, [підскбчний] «тс.» Нед, підскоком, [підскіц] Ме, [поскбк] «стрибок» Нед, [поскбчний] (про музику до швидкого танцю) Нед, прискік (у виразі з прискбком), прйскаком «уривками», проскачка, [проскік] (у виразі [у п.]) «галоп», розскочитися «лопнути, тріснути», [ускок] «каскад на річці», ускб-ка (заст.) «перебіжчик, утікач до запорожців» Нед, ускач, ускоки, [ускбчку] «галопом»; — р. скакать, [скочить], бр. скакаць, скбчьщь, др. скакати «стрибати, танцювати», скочити, п. зкакас, зкосгус, ч. зкакаіі, зкосіїі, слц. зкакаї’, зкосії’, вл. зкакас, зкосіс, нл. зкаказ, зкосуз, полаб. зкокаі, болг. ска-кам, скбча, м. скака, скакне, схв. скакати, скочити, слн. зкакаїі, зкосї-1і, стел, скакати, скочити; — псл. зка-каїі, зкосііі; — споріднене з лит. збкіі, збки, зокаи «стрибати, танцювати», лтс. закі, заки «починати», двн. ^ізсеЬап «траплятися, відбуватися», нвн. ^езсЬе-Ьеп «тс.», дісл. зка^а «видаватися», дірл. зсискіт «іду геть»; іє. *(з)кек- «скакати»; ці відповідники зіставляються ще з лат. зсаіео «бити джерелом», лит. зказїі, зказїй «стрибати, скакати», гр. оиаірш «стрибаю», охірташ «тс.»; думка про кельтське походження слов’янських слів (ЗасЬтаіоу АїЗІРЬ 33, 92) безпідставна. — Фасмер—Трубачев III 645; Преобр. II 303; Вгйскпег 444; МасЬек ЕЗЛС 547; ЗсЬизіег-Зехус 1291 — 1292; Младенов 582; Зкок III 263; Мар-тьінов Сл. и ие. аккомод. 156—157; Тга-иїтапп 262; Ргаепкеї 1021 —1022; Вй-Єа ЕР II 317, 590; Кіи^е—Міігка 251; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 125; Егпоиі—Меіі-Іеі 1059; Рокогпу 922—923.
[скакулі] «сорт синіх круглих слив, Ргипиз іпзіііііа уагіеі.» ВеНЗн, [ска-кулькй] «дрібні круглі сливи» тж; — похідні утворення від скакати; назви зумовлені, очевидно, тим, що при доторканні до спілої сливи цих сортів з неї
вискакує м’якоть (пор. [дрискулі] і под. «тс.»). — Див. ще скакати.
[скакун] (бот.) «льон-стрибунець, Біпит сгеріїапв; вівсюг звичайний, Аує-па Гаіпа Б.» ВеНЗн, [скоке'ль] «льон-стрибунець», [скоц, скдцель, скоцень, скбчень, вискік} тж, [вйскоцень] «тс.»; — похідне утворення від скакати (скочити); назва зумовлена тим, що головки льону-стрибунця тріскаються на корені, розкидаючи насіння, і насіння вівсюга при дозріванні також розсипається навколо рослини. — Грінч. IV 130; Шамота 123; БСЗ ЗО, 478. — Див. ще скакати.
скала1 «великий камінь, скеля; [крута гора Ч; скіпка, скалка; гілки м’якого дерева для плоту, огорожі; клепка; обвал О]», [скал] «крутий схил гори» Ч, [скалйна] «порубані дрова» О, [скалй-неиь] «польовий шпат» Нед, Куз, [ска-лйсько] «скеля» Нед, [скалі] (зб.) «гілки для плоту» О, скалка «осколок чого-небудь твердого; (зоол.) черепашка; [кремінь у рушниці]», скалля (зб.), [скаль-чак] «(геол.) раковистий вапняк; (зоол.) черепашка» Куз, [скальчатка] (зоол.) «циприс, Сургів» Нед, [скаля] «гілки; тріски; хмиз; дошки, поколені на клепки» О, [скалйнний] «скелястий» Нед, скалйстий «скелястий; [твердий, міцний]» Чаб, скалкуватий «з гострими краями; бугристий», скальнйй СУМ, Нед, [скалити] «сильно бити, розбивати», оскалля «осколки», [одскалина] «схил скелі» Ж, прйскалка «залом скали», прйскалок «тс.»; — р. бр. болг. скала, др. скала, п. нл. вкаіа.ч. вкаіа, вкаїак (вкаїаг) «робітник у каменоломні», слц. вкаіа, вл. вкаіа «скала, каменоломня», вкаїаг «каменяр», м. скала, схв. скала, слн. вкаіа; — псл. вкаіа, первісно «щось відколоте, розколоте», пов’язане чергуванням голосних із всеїь «розколина»; — споріднене з лит. вкеїіі «розколювати», гр. стхаХЛю «копаю, рубаю», дісл. зкіі]а «розділяти», двн. всоііа «брила», нвн. 8сЬо11е «крижина»; іє. *(з)ке1-«різати», *кеі- «бити». — Черньїх II 166; Фасмер III 630—631; Вгйскпег 493; Ма-
сЬек Е8ЛС 545; 8сЬивіег-8е\ус 1287— 1288; Младенов 582; 8кок III 254; Мель-ничук Зтимология 1966, 220—221; Тга-иітапп 264; Кіи^е—Міігка 675; Гам-крелидзе—Иванов 119; Рокоту 923— 926. — Див. ще скойка, щіль. — Пор. оскілок, скалити, скалка1, скеля.
[скала2] «передовий ряд бджіл у рою, що летить», [скаль] «частина рою, що вилітає попередньо для пошуку місця; бджола-розвідниця Л», [скаля] «бджо-ла-розвідниця Л; частина рою, що шукає місця Чаб», [скалити] «вилітати на пошуки місця для рою» (про бджіл) ВеБ; — р. [скалья] «дюжина бджіл, що вилітає на розшуки місця для молодого рою», [скальи] «передові бджоли, що шукають місце для молодого рою», бр. [скаль, скалля] «тс.», п. [вкаї] «кільканадцять бджіл, що шукають місце для рою», [вкагіу] «тс.», нл. вкаї «бджола-розвідниця»; — очевидно, пов’язане зі ськати «шукати (паразитів у волоссі, шерсті)». — Ніканчук Белар. лінгв. 6, 68; 8сЬив-іег-8еімс 1288. — Див. ще іськати.
[скала3] (бот.) «гостриця лежача, Аврегиео ргоситЬепв Б.» Мак; — р. [скала! «тс.»; — неясне.
[скала4] «зоря; заграва» Куз; — неясне.
[скалйна] «щілина, тріщина» Нед, [скалуба] Нед, скалубйна СУМ, Нед, шкалубйна, [шкалюба, шкалюбина] «тс.»,ішкалубний, шкалубчастий] Она, [шкалубати] «колупати» Г, Нед, [заш-калубйна] «щілина» УРС, Ж, [зашка-лубити] «зробити щілину»; — р. [скалйна] «береста», [скалба] «тс.», п. [вка-ІиЬіпа] «щілина», ст. вкаїіпа «тс.», ч. вкіаЬа «щілина», [вкаІЬіпа] «тріщина», слц. [вкіаЬіпа] «тс.», [вкаІиЬіпа] «тс., щілина», вл. вкаіЬа «шпара, щілина, ущелина», вкаіоЬа, вкагЬа «тс.»; — псл. вкаїіпа, *вкоіЬа, *вко!Ьіпа, пов’язані зі скала1 у давньому значенні «щось розколоте». — Варбот 202; МасЬек Е8ЛС 611—612; 8сЬивіег-8еімс 1439—1440. — Див. ще скала1.
скалити «вишкіряти (зуби); примружувати (очі)», оскал «вищир», [оска-
лина] «гримаса» Ж; — р. скалить «вишкіряти», бр. скаліць, п. заст. зкаііс «тс.»; — псл. зкаііїі, пов’язане з зкаїа «скала», зсеїь (<*зкеіь) «щілина». — Фасмер III 631. — Див. ще скала1, щіль. — Пор. оскілок, скеля.
скалка1 «тріска; скабка; видовжений гострий кристал у воді», [скала] «скіпка» ВеЛ, [скаля] «тс.», скалля «скалки; [клепки бочки]», [скалє] «тс.» Нед, [скалнйк] «поліно, призначене на скіпки», [скальнйк] «дрова для скіпок» Нед, [шкал] «грубі пучки клоччя з кострицею; костриця», [шкаль] «тс.», [шка-ле] (зб.) «клепки» тж, [шкалі] «тс.» Г, Нед, скалити «ранити скалкою», [за-скалка] «скабка», [заскалля] «гострі скіпки на тесаному дереві», заскалити «заскабити», [зашкалити] «тс.» Ме, [оскалок] «тріска Г; поліно, призначене на скіпки Нед», [бшкалок] «поліно, призначене на скіпки» Нед, ВеЗн, [по-шкалйти] «заскабити» Ме; — п. ст. зкаіка «тріска, скіпка», схв. скал «тс.»; — пов’язане зі скала1 (спільне первісне значення «відколотий кусок»), споріднене з лит. зкаїа «тріска», лтс. зкаїа, зкаїз «тс.». — Мельничук Зтимология 1966, 220—221. — Див. ще скала1, скойка, щіль. — Пор. оскілок.
скалка2 «крапля жиру на воді; невелике більмо; іскра, відбитий промінь сонця; [узор на вікнах]», скалки «блискучі частки, блискітки, відблиски»; — бр. скалка «крапля жиру на воді», п. зкаіка «невелике більмо»; — очевидно, пов’язане зі скалка1', щодо семантичного зв’язку пор. п. [іизка] «більмо» — схв. луска «осколок; тріска». — Петле-ва Зтимология 1972, 81—84. — Див. ще скалка1.
[скалка3] «качалка для білизни, тіста» Бі; — очевидно, запозичення з російської мови; р. скалка, скало «тс.» є похідним від [екать], пов’язаного чергуванням голосних із сучить «сукати». — Фасмер III 631; Преобр. II 293. — Див. ще сукати.
[скалка4] «газ, що виділяється з шипучого вина» Бі; — неясне.
[скалбзбрий] «глузливий, насмішкуватий» Нед, Пі; — очевидно, результат видозміни давнішого незафіксованого значення «більмастий» (пор. скалоокий «з більмом на оці»), зумовленої впливом слова скалозуб «насмішник» (від скалити зуби «шкіритися»), — Див. ще зір, скалка2.
скалуба, скалубйна — див. ска-лйна.
[скалубйнник] «останній місяць зими»; — похідне утворення від [скалуба] «щілина, тріщина»; назва зумовлена, очевидно, тим, що останній місяць зими (лютий) є неповним порівняно з іншими місяцями за кількістю днів. — Див. ще скалйна.
скаль, скаля — див. скала2.
скальп «волосся зі шкірою з голови подоланого ворога як трофей», скальпувати «здирати скальп»; — р. бр. скальп, п. ч. слц. вл. зкаір, болг. м. скалп, схв. скалп, слн. зкаір; — запозичення з англійської мови; англ. зсаір «тс.» походить зі скандинавських мов; пор. дісл. зкаірг «футляр, оболонка», дат. [зкаір] «шкаралупа, шкірка, оболонка», снідерл. зегіеіре, гол. зсЬеір «тс.», які зводяться до пгерм. *зкаі- «кора, луска», спорідненого з псл. зсаіа, укр. скала «скеля», р. [скала {скалйна)] «береста»; зведення безпосередньо до лат. зсаіро «дряпаю, скребу, вирізую» (НоІиЬ—Ьуег 438; РЧДБЕ 670) помилкове. — СІС2 769; Кораіігізкі 892; КІеіп 1391; К1и§е— Міігка 633. — Див. ще скала1, щіль.
скальпель «невеликий хірургічний ніж»; — р. бр. скальпель, п. ч. слц. вл. зкаіреі, болг. м. скалпел, схв. скалпел, слн. зкаіреі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Бкаіреіі, фр. англ. зсаіреі «тс.» походять від лат. зсаіреііит, зменш, від зсаіргит (зсаі-рег) «долото, ніж», пов’язаного з зсаіро «дряпаю, скребу, вирізую», спорідненим з гр. стхаЛєисо «обрубую, рию», лит. зкіетргі (зкіегпЬіі) «гладко обрубувати, полірувати», псл. зкаїа, зсеїь, укр. скала, щілина. — СІС2 769; Кораіігізкі 892; Оаигаі 654; ХУаісіе—Ноїт. II 486—487.
— Пор. скала1, скарпель, скульптор, щіль.
[скальчак] (орн.) «кам’янка звичайна, Оепапїйе оепапїйе Ь.» Шарл, [скель-чак] «тс.» Шарл; — слц. зкаїіагік, [зкаї-пік, зкаііаг, зкаїкаг] та ін. «тс.»; — похідні утворення від скала, скеля; назви зумовлені тим, що кам’янка часто гніздиться під камінням; пор. [камінка, каміняр, каменюх, каменяк, каменяр, камінчар, кам’яний птах] «тс.». — Воїнств.—Кіст. 321—323; Регіапс N327. уіакоу 201. — Див. ще скала1, скеля.
скаля — див. шкала.
[скама] «корпія, нитки з тканини для ран» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. зсата (молд. скамз) «тс.» виводиться від лат. зциата «луска», яке зіставляється з зциаіиз «брудний». — СДЕЛМ 381; ОЬКМ 742; Таїсіє—Ноіт. II 582—583.
[скаменюшник] «домовик» Нед; — пов’язується з камінь; характер семантичного зв’язку неясний. — Кобилян-ський Мовозн. 1980/1, 44.
[скамна] «лава?, стіл?», [скамнйця] «ослін» СУМ, Нед, [скамня] «стіл?», [скам’я] «тс.», [скомнйця Нед, скрам-нйця] «тс.»; — р. скамья, бр. [скамей-ка] «ослін», [скамліца] «тс.», др. ска-мия «тс.», болг. скамейка «тс.; парта» (з р.), м. скамща «парта», схв. сками]а «тс.»; — запозичено в давньоруську мову із середньогрецької; сгр. стхощуі(оу), мн. стхацуіа «лавка», пов’язане з охацуоу «тс.», яке походить від лат. зсатпит «тс.», пов’язаного з зсаЬо «тру, стру-жу», спорідненим з гот. зкаЬап «скребти, стригти», двн. зсаЬап «скребти», псл. зкоЬІіїі, укр. скоблити, скабка. — Черньїх II 166; Фасмер III 632; Младенов 582; ЛУаІсІе—Ноїт. II 484—485. — Див. ще скобель. — Пор. скабка.
[скампутйти] «зрадити, донести» Ж (зк-); — неясне; виведення від лат. сотриїо «підраховую» (Желех. І 301) викликає сумнів.
[скамузь] «трісочка» Она; — очевидно, пов’язане з [камуз] «дрібні куски». — Див. ще гамуз1.
скандал, скандаліст, скандалити, скандалізувати; — р. бр. болг. скандал, п. вл. зкапсіаі, ч. зкапсіаі, м. скандал, схв. скандал, слн. зкапсіаі; — запозичення з німецької або французької мови; н. Зкапсіаі, фр. зсапсіаіе походять від лат. зсапсіаіит «пастка, неприємність, розбрат», яке зводиться до гр. стхаубаЛоу «тс.», спорідненого з лат. зсапсіо «підіймаюсь, залізаю», дінд. зкапбаїі «мчить, скаче, прискає», сірл. зезсаіпсі «він скакав», зсепсііт «скачу». — Акуленко 141; Черньїх II 166—167; Фасмер III 632; Коряковцева РР 1984/6, 99—102; Сг. Р\уЬ. 702; Оаигаі: 654; АУаІсІе—Ноїт. II 488; Ргізк II 717—718. — Пор. скандувати.
скандій (хімічний елемент, 8с); — р. болг. скандий, бр. скандьій, п. зкапсі, ч. слц. вл. зкапсііит, схв. сканди/ум, слн. зкапсіі]; — адаптована латинська назва зсапсііит, утворена в 1879 р. шведським хіміком Нільсоном від лат. Зсапсііа «південна частина Скандинавського півострова». — СІС2 769; Вол-ков 72; Фигуровский 117—118; Кора-Іігізкі 892.
скандувати «читати вірші, чітко виділяючи наголошені склади в кожній стопі»; — р. скандйровать, скандо-вать, бр. скандаваць, п. зкапсІо\мас, ч. зкапсіоуаіі, слц. зкапбоуаї’, вл. зкапсіего-\уас, болг. скандйрам, м. скандйра, схв. скандйрати, слн. зкапсіїгаїі; — запозичено з німецької мови, очевидно, через польську; нім. зкапсііегеп, як і фр. зсапсіег «тс.», походить від пізньолат. зсапсіо «піднімаюсь, вилізаю; скандую» (власне, «піднімаю та опускаю ногу для відбивання розміру»), спорідненого з гр. охаубаЛоу «западня, пастка». — СІС2 769; КораІігізкі 892; Таїсіє—Ноїт. II 488. — Див. ще скандал.
скань «філігрань», сканний; — запозичення з російської мови; р. скань «тс.; [зсукана пряжа, здвоєна нитка]» пов’язане зі екать «сукати» (з др. ськати), сукать «тс.». — Даль IV 193— 194; Фасмер III 635. — Див. ще сукати.
[скапарйтися] «зникнути, пропасти Нед; квапитися Пі»; — неясне; можливо, пов’язане з капарити «бідувати», зближеним зі [скапатися] «зникати»; може бути зіставлене і з рум. зса-рага (молд. скзпзра) «блискати» (пор. молд. ьій скзпзра пичоареле «швидко бігти», букв, «блискати ногами»),
[скапати] «уникнути небезпеки» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. зсара «рятувати; уникнути, звільнитися», як і іт. зсарраге «утекти, уникнути, звільнитися», ісп. порт, езсараг, фр. есйаррег «тс.», походять від нар.-лат. *ехсарраге, утвореного з прийменника ех «із» та іменника сарра «плащ; капюшон»; первісне значення «вислизнути з плаща, залишивши його в руках переслідувача». — Зсйеіисіко 142; УгаЬіе Когпапозіауіса 14, 172; Уіпсепг 14; СДЕЛМ 386; Ризсагіп 138; Оаигаі 262. — Див. ще екс-, з2, капа1.
[скапатися] «зникати, гинути» Нед, [скапаніти] «зникнути, пропасти» О, [скапнути] «зачахнути, померти»; — запозичення з польської або словацької мови; п. зкарапіес «звестися ні на що», зкаріес «знидіти, зачахнути», карієс «нидіти, марніти», слц. зкараі’ «згинути, здохнути, зникнути», як і болг. скап-вам се «розкладатися, псуватися, гнити», м. скапе(се) «розкладається, гниє», схв. скапати «згинути, змарніти», пов’язується з дієсловом капати як утворення з первісним значенням «спливати крапля за краплею». — Зіатекі II 55; Вгйскпег 217. — Див. ще капати. — Пор. скапарйтися.
[скапчати] «зв’язати» ВеЛ; — запозичення з угорської мови; уг. карсзої «тс.», каросз «застібка, гачок» пов’язані з дієсловом кар «діставати, хватати», що тлумачиться як звуконаслідувальне утворення. — МІЧТЕЗг II 354, 361—362.
скарабей (ент.) «жук-гнойовик, 8са-гаЬаеиз Ь.»; — р. бр. скарабей, п. зка-гаЬеизг, ч. слц. зкагаЬеиз, схв. скарабеї, слн. зкагаЬе]; — запозичення з латинської мови; лат. зсагаЬаеиз «тс.» походить від гр. хараРо^ «морський краб;
жук-рогач», запозиченого з якоїсь середземноморської мови. — СІС2 769; Таїсіє—Ноїт. II 490—491; Сйапїгаіпе 406— 407.
скаралупа, скаруплйна — див. шкаралупа.
скаралуща — див. шкаралуща.
скарб, скарбець «посуд, у якому заривають скарб», скарбівнйк, скарбівниця, скарбівня СУМ, Нед, [скарбів-ці\ «прислуга в поміщицькому господарстві» Нед, скарбник СУМ, Нед, скарбниця, скарбничйха, скарбничка «шкатулка для коштовностей», [скарббвня] «скарбниця» Нед, скарбдна «скарбниця; карнавка; скарб», скарбівничий «скарбник», скарбничий «тс.», скарбовий «казенний; заст. поміщицький», [наскарб-лятися] «наживатися», підскарбій (заст.) «скарбник», ст. скарбе «казна (1388); майно (1449)»; — р. бр. скарб, др. скарб-ь, п. зкагЬ, нл. зкагЬа «лепта»; — через польське посередництво запозичено, очевидно, з давньоверхньонімецької мови; двн. зсегї «монета», раннє нвн. 5сйег(р)ї «тс.» пов’язані з двн. зсагЬоп «робити надрізи, карбувати», спорідненим із псл. *сегрь, укр. череп-, виведення від псл. зкьгЬь «жаль, гризота» (Вгйскпег 493; Брандт РФВ 24, 173) непереконливе. — Шелудько 46; Кісййагсії: 98; Фасмер III 633; Преобр. II 294; Кіи^е—Міїгка 643—644. — Див. ще череп.
[скарбулитися] «згорнутися в кільце, трубку»; — очевидно, афективне утворення, близьке до [карбуляти] «кидати палку так, щоб вона скакала по землі, перевертаючись з одного кінця на другий» (пор.).
скарга1, скаржник, [скаргувати-ся] «скаржитися», скаржити, скаржитися СУМ, Пі, скаржлйвий, скаржно, ст. скарга (1388); — бр. скарга-, — запозичення з польської мови; п. зкаг-§г, зкаггус, як і вл. зкоггіс «скаржитися», нл. зкїаггув «тс.», виводиться від псл. *5кьг£- «скреготати»; менш переконлива думка (Зігекеї] Ла^іс-Еевївсйг. 713) про запозичення з німецької мови
(бав. зсйег^еп «обвинувачувати, скаржитися»), — Кісййагсіі 98; Фасмер III 633; Ильинский ИОРЯС 23/2, 233; Вгйскпег 493; 8сйиз1:ег-8е\ус 1295—1296. — Див. ще скреготати.
[скарга2] «вид молотка, яким насікають камінь у млині» Л; — очевидно, помилкове написання замість *скарпа, яке може бути пов’язане зі скарпель «плоске долото, різець каменотесів» (пор.).
скареда «скнара», скаредний, ска-редничати; — бр. [скарада] «скнара», болг. скареден «ощадливий»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. скаред(а) етимологічно тотожне з др. скарід'ь «огидний», ч. зкагебу, укр. [шкаредний] «тс.». — Фасмер III 633— 634. — Див. ще скарідь.
[скарідь] «погань» О, [шкаред, шка-рідь] «тс.», [скарінний] «бридкий, поганий, неохайний» О, [шкаредний] «гидкий», [шкарадний] «тс.» О, [скаренно] «бридко» О, [скаридуватися] «бридитися» О, [скарідуватися] «тс.» О, [шка-редитися] «гидувати»; — р. [скаред «негідник, огидна людина», [скаредь «різне дрантя, мотлох», бр. [скаріда «ледащо», [шкарздзь] «нікчемність», [шкарідзь] «скнара; нікчемність», др. скарідие «бридота, гидота; сум, туга», скарідьш «огидний», скарідовати «гребувати, гидувати; зневажати», п. згкага-сіа «бридота; потвора», згкагасіпу «огидний, бридкий», ч. зкагесіа «потвора», зка-гесіу «огидний; поганий», слц. зкагесіу «огидний, бридкий», вл. 5кег]ес1а «бруд, гидота», нл. 5каг]ес1а «тс.», м. скареден «непристойний», схв. скаредан «бридкий; непристойний», стел, екдр'кд’ь (екд-рлдщ) «ОГИДНИЙ, бридкий», СКарАДИК «неприємність, прикрість», СКАр'кдОБАТИ (скдрАДОкдти) «гребувати, гидувати»; — псл. зкагесі'ь (зкагесі'ь) «бридкий»; — споріднене з дісл. зкагп «гній, послід», дангл. зсеагп, снн. зейагп «тс.», гр. стхйр (охотою) «кал», лат. тОз-сегЗа «мишачий послід», зй-сегсіа «свинячий послід», дінд. ауа-зкагаЬ «екскременти», ара-зкагай «тс.»; іє. *зкег-(с1-)/5Йег-(с1-)
«випорожнятися»; українські форми з початковим ш- з’явились в основному під впливом західнослов’янських мов; заперечення праслов’янського походження східнослов’янських відповідників без урахування наявних тут форм з початковим с- (Львов Зтимология 1967, 190—191) позбавлене підстав. — Фасмер—Трубачев III 633—634; Преобр. II 294—295; Львов Зтимология 1966, 149— 151; Потебня К ист. зв. III 33; Вгйскпег 549; НоІиЬ—Кор. 370; 8сйизі:ег-8е^с 1441; Младенов 582; 8кок III 257; Мікі. Е\¥ 398; Рокоту 947—948.
[скарлат] «скарлатина» Нед; — очевидно, запозичення зі старопольської мови; п. ст. згкагіаі: «висип невеликих червоних плям по тілі» походить від слат. зсагіаїит «червоний одяг, червона матерія», яке через перс, зацігіаі «червоний ОДЯГ» І ар. 5І£І1Ш зводиться до лат. зі^іііаїиз «помічений; опечатаний» (від зі^іПит «печатка») або до гр. хих-Хас, «жіноче плаття, що обгорталося навколо тіла», пов’язаного з хихХо^ «круг». — 8\¥ VI 618; КІи^е—Міїгка 636; КІеіп 1393. — Пор. скарлатйна, скарлатник, шарлат.
скарлатйна, [скарлятйна Нед, шкарлятйна Куз], скарлатинозний; — р. болг. м. схв. скарлатйна, бр. шкар-лятьіна, п. згкагіаїупа, ч. зкагіаїіпа, слц. зкагіаіїпа; — запозичено з пізньо-латинської мови через італійське або французьке посередництво (іт. зсагіаїїі-па, фр. зсагіаііпе); пізньолат. (їеЬгіз) зсагіаііпа, букв, «пурпурова (гарячка)» утворено від іменника зсагіаіит «пурпур, шарлат»; назва зумовлена червоним кольором висипу на тілі хворого скарлатиною. — СІС2 769; Черньїх II 167; Фасмер III 634; Кораіігізкі 945— 946; НоІиЬ—Ьуег 439; Оаигаї 654. — Див. ще скарлат. — Пор. шарлат.
[скарлатник] (ент.) «адмірал, Руга-теіз (ст. Уапезза) аїаіапіа» Нед; — похідне утворення від ст. скарлат «темно-червона фарба», п. вхкагіаї «тс.»; назва зумовлена забарвленням крил метелика; пор. п. [згкагіаіпік] «кардинал»
(той, хто ходить у червоному одязі). — Див. ще скарлат.
[скарліон] «вид рибальської снасті (сітка на обручі) Берл; велика хватка Дз»; — неясне.
скарпель «каменярський різець; долото»; — р. бр. скарпель; — очевидно, запозичення з італійської мови; іт. зсаг-реііо (зсаіреііо) «різець; долото; скальпель» походить від лат. зсаіреііит, зменш, від зсаіргит (зсаірег) «долото, ніж». —ТСБМ У/1, 161; Мезїіса 1544. — Див. ще скальпель.
[скарпібн] (іхт.) «морська неїстівна колюча риба» Берл; — очевидно, пов’язане зі скорпіон (див.).
скат* «колесо автомобіля; комплект колісних пар; похила гірнича виробка»; — бр. скат «тс.»; — запозичення з російської мови; р. скат пов’язане з дієсловом катйть «котити», скатать. — Фасмер—Трубачев III 635. — Див. ще котити.
скат2 (іхт.) «Ка]а Б.»; — бр. болг. скат, слн. зкаі; — запозичення з російської мови; р. скат «тс.» походить від норв. зкаїа, [зкаі] або шв. [зкаїа] «тс.», яке Зближується з шв. зкаїе «верхівка дерева». — Фасмер III 635; БСЗ 39, 215— 216' Мисй \Уиз І 43; Маїгепаиег 307.
[скат3] «скатерка»; — результат скорочення форми скатерть, викликаного, очевидно, впливом дієслова скачувати. — Див. ще скатерть.
скатерть, [скатер] «скатерть» О, скатерка, {скатернйця} «скатерть» Нед, Пі, скатертина, [скатертька Нед, скатерчйна], скатірка, [скатертьб-вий\; — р. скатерть, бр. [скацерка], др. скатерть; — очевидно, результат видозміни давнішого *д"ьскатьрть, утвореного з основ іменника д^ска «дошка, стіл» і дієслова терети, тьру «терти»; пор. р. [рукотерть} «рушник»; менш переконливе виведення (Собо-левский РФВ 71, 444) від др. ськать «сукати» або тлумачення (Грот Фил. раз. II 478; Бранд РФВ 22, 114) як запозичення з німецької мови (нвн.) [БсЬеНег] «клейонка», свн. зсЬеДОег
«тонка бавовняна матерія»). — Коваль 118—119; Черньїх II 167; Фасмер III 635; Преобр. II 295; Вегп І 246; МікІ. Е\¥ 353; Тгаиїтапп 324—325. — Див. ще дошка1, терти.
скаут «член дитячої організації», скаутизм «рух скаутів»; — р. бр. болг. м. скаут, п. слц. зкаиі, ч. зкаиііп^ «скаутизм», схв. скаут, слн. зкауі; — запозичення з англійської мови; англ. зсоиі «скаут; розвідник; шпигун» походить від фр. ст. езсоиіе «слухач; розвідник, шпигун», яке через нар.-лат. азсиііаге «слухати» зводиться до лат. аизсиїїаге «тс.», очевидно, з давнішого *аизс1и1аге як похідного від сіиео (сіио) «називаюся», спорідненого з дінд. згйуаіе «зветься», псл. зіуїі «зватися», зійх’ь «слух». — СІС2 769; КораІігізкі 893; КІеіп 1402; АУаісІе—Ноіт. І 86, 237—239. — Див. ще слух.
скафандр; — р. бр. скафандр, п. слц. зкаїапсіег, ч. зкаїапсіг, болг. ска-фанд'ьр, схв. скафандар, слн. зкаїап-Зег; — запозичення з французької мови; фр. зсарйапсіге утворено з гр. она-срг] «човен», пов’язаного з стхатгтсо «копаю», спорідненим з лит. зкоЬІі «довбати», укр. скоблити, і оурр (род. в. ау5-ро<;) «чоловік, мужчина», спорідненого з лат. ІЧего «Нерон», кімр. пег «начальник, хазяїн». — СІС2 769; Черньїх II 167; Оаигаі: 654; Ргізк І 107—108, II 718— 720. — Див. ще скобель.
[скахва] «кушнірський ніж для очищання шкіри», [шкафа, шкахва] «тс.»; — р. [скафа] «тс.» (з укр.?); — загальноприйнятої етимології не має; виводиться від нн. БсЬачме «рубанок», нвн. БсЬаЬе «скребок» (Фасмер III 635— 636) або від гр. стхасрос «різець, кирка» (Бодузн де Куртенз — Даль IV 177).
[скацірувати] «побити»; — очевидно, результат афективної видозміни форми скатувати «замучити катуванням; [сильно побити (Ме)]». — Див. ще кат.
скачаніти —див. качан.
[скаяти] «відступати» О, [скаяти-сі] «відмовитися від купівлі» О; — пов’язане з каятися (див.).
[сквар] «спека», [скварота] «тс.» Німчук, [скварбк] «шкварка» Л, [шква-ра] «спека», [шкваренина] «лій», шкварка, [шкварок] «шкварка», [скварний] «жаркий», [шкварнйй] «тс.», шкварити
«жарити», шкварнути «сильно ударити», вишкварка, ушкварити «зробити щось енергійно; заграти; сильно ударити»; — р. [сквара] «вогонь, горіння; шкварка», [шквара] «вишкварки», бр. [сквар] «спека», скварка «шкварка», [шкварка, шкварьщь], др. сквара «вогонь, чад», п. зк\уаг(а) «спека», ч. зкуа-г(а) «шлак», зкуагііі «вижарювати», слц. зкуагка, зкуагіґ, вл. з^'егс «шкварка», нл. з\уагк «тс.», схв. сквара «мазь для волосся», слн. зкуага «крапля жиру на
рідині», стел, сквара «чад від спалюваного жиру»; — псл. зкуагь, зкуага, пов’язане зі *зкуегіі «розтоплювати» (пор. цсл. расквр'ітн «розтопити»); — дальші зв’язки неясні; можливо, звуконаслідувальне утворення (пор. [скварчати, скворець]); сумнівне зіставлення (МасЬек Е8ЛС 615) з псл. *уєг1і «кипіти»,
уагь «вар». — Німчук 154—155; Фасмер III 636; Вгйскпег 498; НоІиЬ—Кор. 371—372; 8сЬизіег-8еу/с 1952; Младе-
нова Зтимология 1986—1987, 86—87.
— Пор. шкварити.
[скваритися] «внадитися» Нед; —
неясне.
[сквацятися] «знесиліти, виснажитися; зробити кислу міну» Нед; — очевидно, пов’язане із [квацок] «кусок м’якої глини», [кваця] «розмазня», кваця-ти «розмазувати» (див.).
сквер; — р. бр. м. сквер, п. зку/ег, слц. здиаге, схв. сквер, слн. зкуег; — запозичення з англійської мови; англ.
зциаге «квадрат, квартал, площа, сквер» походить від фр. ст. ездиагге (езциегге) «прямокутник», яке виводиться від нар,-лат. *езциас!гаге «нарізати у вигляді чотирикутника», утвореного з префікса ех-«із-» та дієслова диасігаге «робити прямокутним», пов’язаного з диасігаїиз «чотирикутний», циаїїиог «чотири». — СІС2 770; Фасмер III 636; Черньїх II 168; КІеіп 1499; ОатіІІзсЬе^ 385; АУаісІе—Ноїт.
II 395—396.— Див. ще екс-, з2, квадрат, чотири.
[сквересть] (вигук, що відтворює крик якогось птаха), [скверещати] «голосно цвірінькати»; — звуконаслідувальне утворення, можливо, оформлене під впливом іменника [сквересть] «скиглення», пов’язаного зі [сквйритися] (пор.).
скверна, сквернйтель, сквернбта, [сквернь] «скверна, гидота, нечистота, падаль» Нед, [скверуха] «нехлюя» Нед, скверний «порочний, поганий», [сквер-нйстий] «заплямований» Нед, скверй-ти «поганити», прескверний Нед; — р. скверна, бр. [скверня] «нечистоти, бруд», др. сквьрна «мерзота, нечисть», болг. скверен (з р.); — запозичено в давньоруську мову зі старослов’янської; стел, еккр’ьна, як і болг. [ск^рнав] «бридливий», схв. екерна, слн. зкгйпіїі «сквернити», ч. слц. зкугпа «пляма, вада», походить від псл. *зкуьгпа «скверна», *зкуьпть «огидний», яке загальноприйнятого пояснення не має; пов’язувалося з зкуагь «спека» (Вгйскпег 498; НоІиЬ—Кор. 371—372; 8кок III 276); зіставлялося з др. скарідь ,(укр. шка-редний) «огидний» (Меіііеї Еіисіез 445), з лат. здиаггбзиз «покритий паршею, струпами, гидкий, нечистий» (Преобр. II 296; АУаісІе—Ноїт. II 583), з схв. кварити «псувати» (МасЬек КесЬег-сЬез 37—38). — Фасмер III 637; Младенов 587. — Пор. скареда, шкарідь.
[скверщок] «цвіркун» ВеНЗн, [сквер-щук Нед, сквірчак ВеНЗн] «тс.»; — результат видозміни форми [сверчбк] під впливом дієслова [сквирчати]. — Див. ще сверенїти, сквйрити(ся).
сквйра — див. шквйря.
[сквгірити(ся)] «плакати, скімлити», [скверендіти, скверенчати] «тс.» Нед, [сквирчати] «тріщати, сичати», [сквири-нюк] «цвіркун», [сквирінець тж, сквірк ВеНЗ, сквірок ВеНЗн, ВеЛ] «тс.», [сквирк] «скиглення», [сквересть] «тс.» Нед, [розскверитися] «розплакатися» Нед; — бр. сквірчбць «верещати», сквяр-ціся «тс.», п. зк'лйегсгес «тріщати, скрекотати, сичати, пищати; скиглити»,
[зкмегсгус, зк\лпгсгес] «тс.», ч. зкугпе «маля», слц. зкугкаі’ «бурчати (у животі)», [зкуігсес] «скрипіти», зкугк «бурчання, скрип, тріск», вкгГа «маля», схв. скврчати «цвірчати»; — псл. *зкуьг/зкуьгк- «скрипіти, цвірінькати, скиглити», звуконаслідувальне утворення, паралельне до *5Уьг-/з¥ьгк-. — Вгйскпег 498—499; НоІиЬ—Кор. 371 — 372. — Пор. сверенїти, сквересть, скворець.
[сквиряга] «скнара» Нед; — похідне утворення від [сквйрити(ся)] «плакати, скімлити», аналогічне до р. [скви-ляга] «скнара», [скиляга] «тс.», пов’язаного із [квйлиться] «скаржитися, тужити»; пов’язання р. [скиляга] зі стел. склагь (назва монети, Мікі. Е\У 300) або з р. [скил] «собака» (Фасмер ГСЗ III 182) необгрунтоване. — Див. ще сквйрити(ся).
[сквичати] «вищати, пищати» ВеЛ; — схв. сквичати «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане із [квичати] «кувікати»; пор. слц. зкуік-пиГ (гкуікпиі’) «завищати». — Див. ще квйкати.
[сквичнати] «бути тупоумним» Нед, [скічнати] «тс.» Нед; — неясне; можливо, пов’язане із скучати, скука.
[сквірк] (бот.) «ялина звичайна, Рісеа ехсеїза Ьк.» ВеЛ, [сквірок] «тс.» ВеНЗн, Мак; — результат видозміни форм [свірка, свірок] «тс.» під впливом фонетично близьких форм [сквірк] «цвіркун», [сквірок] «тс.», співвідносних із [свірк, свірок] «тс.». — Див. ще евйрка.
[сквозь] «наскрізь» Нед, [сквозйти] «просвічуватися, прозирати (виднітися)», [сквозняк] «протяг» тж; — р. сквозь «крізь, наскрізь», др. сквозі «тс.», схв. ст. скози, слн. зкбг(і) «крізь», стел, сквоз'і (скоз'і) «крізь»; — пов’язане чергуванням голосних з р. скважина «отвір»; — дальші зв’язки не встановлено; зіставлення з р. [скрозь] «крізь» (Черньїх II 168) позбавлене підстав. — Фасмер III 636, 637; Преобр. II 297; 8кок III 267—268; Е88Л 81. дг. І 237— 238. — Пор. крізь, скрізь.
[скворець] (орн.) «шпак, 8!игпиз Б.»; — р. скворец, бр. [скварзц], п. [зкоггес, зкоггегі], ч. слц. зкогес, вл. нл. зкбгс, полаб. зі’бгсе (мн.), болг. скореи, [скворец, шкорец], схв. сквбрац, чвбрак, [шквбрак], слн. зкубгес, зкбгес; — псл. *зкуогьсь, пов’язане чергуванням голосних із звуконаслідувальним *зкуьг-, (*зкуьгк-) «скрипіти, цвірінькати, скиглити»; назва зумовлена різноманітним характером співу шпака. — Булахов-ський Вибр. пр. III 263; Черньїх II 168; Фасмер III 637; Вгйскпег 499; МасЬек Е8ІЇС 547; 8сЬи5Іег-8е>мс 1444; Младенов 583; 8кок III 276. — Див. ще сквйрити(ся).
скебаска — див. кйба1.
скелет, [иікелет], [скілетина] «дуже худа жінка» Чаб, [скільда] «тс.» Чаб, скелетувати «з’їдати м’яку частину листка» (про жуків); — р. скелет, бр. шкілет, п. згкіеіеі, ч. слц. вл. зкеїеі, болг. м. скелет, схв. скелет, скелет, слн. зкеїеі; — запозичення із західноєвропейських мов; нвн. 8ке1еН, фр. зциеіеїїе походять від гр. охєЛєто^ «скелет», пов’язаного з стхєЛєтоу «висохле тіло», охєЛєтос «висохлий», похідними від сгхєХЛц) «висушую», яке задовільної етимології не має; гр. стхєЛє-тоу вважається також (КІеіп 1452) запозиченням із семітських мов, зближеним із охєХЛш «висушую» за народною етимологією. — СІС2 770; Черньїх II 168; Фасмер III 638; Преобр. II 297; К1и§е—Міігка 712; Сайга! 682; Ргізк II 722—723.
скельтуватися — див. келтувати.
скеля, скелина, [скелйще] «скеляста місцевість; скелясті гори Нед», скел-ля (зб.), [скельник] «житель скель» Нед, [шке'ля] «скеля» Нед, скелистий, скелястий, [скилястий] Нед, [розске-лина] «розщілина»; — р. [скеля] «скеля», [ске'лья] «тс.»; — очевидно, результат контамінації іменника скала і етимологічно пов’язаної з ним основи щел-(ущелина, [щелйна] «щілина», [щіль]); з огляду на паралелізм початкового ске-//ще- в словах інших коренів (ске-
міти; щеміти, скепа, скіпка : щепа та ін.) можливе припущення про факультативне збереження початкового ск- перед голосними переднього ряду без переходу в щ; виведення від гіпотетичного *ск'ьль, *ск,ьля (Фасмер III 638) здається менш переконливим; вважається також результатом видозміни форми скалля (зб.) «скали» (Німчук 115). — Див. ще скала1, щіль.
скеміти* «щеміти», [скиміти Нед], скімлити, [скименіти Нед] «тс.», [ске-меніти] «тиснути, мучити» Нед; — не зовсім ясні форми з початковим ск- перед е, и замість очікуваного щ; очевидно, результат контамінації форм типу скімлити (<*скомлити) «нити, скиглити», оскома і щеміти або факультативного збереження ск- без переходу в щ-, як у словах скеля, скіпка та ін. — Див. ще скбмина, щеміти. — Пор. скеля, скіпа.
скеміти2 — див. скімлити.
[скепінь] «спека, жара» Мо; — результат контамінації слів спека і [скй-пень (скепінь)] «великий мороз». — Див. ще пекти, скйпень.
скепсис «сумнів, недовіра», скептик, скептицизм, скептичний’, — р. болг. скепсис, бр. скепсіс, п. вл. зкер-зіз, ч. зкерзе, слц. зкерза, м. скепса, схв. скепса, слн. зкерза; — запозичено з грецької мови, очевидно, через посередництво німецької (н. Бкерзіз); гр. охєіріс; «розгляд, дослідження, сумнів», пов’язане з охєтгтоцаї «дивлюся, досліджую, розмірковую», яке у своїй давнішій формі *оігєх-іоцаі відповідає лат. зресіо «дивлюся», ав. зразуеііі «дгівить-ся», дінд. разуаіі «тс.». — СІС2 770; Ко-раіігізкі 894; Ргізк II 725—726. — Пор. аспект, єпископ, мікроскоп, спеціальний, телескоп.
[скергеля] «хвороблива людина»; — афективне утворення, можливо, пов’язане із скарга, скаржитися або з р. [скаргьїкать] «шаркати ногами».
скереда (бот.) «Сгеріз Б.», [скерда] «тс.» Мак; — р. скерда, [шкерда], бр. [скерда], ч. зкегсіа (з р.), [зкагсіа, зкаг-
ба] «тс.»; — неясне. — МасЬек Лт. ГО5ІІ. 232.
скерцо (муз.), скерцандо; — р. болг. м. скерцо, бр. скерца, п. ч. слц. зсЬе-гго, схв. скерцо, слн. зсЬегго; — запозичення з італійської мови; іт. зсйегго «скерцо», букв, «жарт» пов’язане з зсЬе-ггаге «жартувати», яке походить від свн. зсйеггеп «весело стрибати, веселитися», пов’язаного з зсЬегг «задоволення, гра», зсЬагг «стрибок», зсЬигг «тс.», снн. зсгіегз «жарт», до яких зводиться й укр. жарт. — СІС2 770; КораІігізкі 869; Мезііса 1562—1563; КІи^е—Міїг-ка 644. — Див. ще жарт.
[скес] «жаднюга, скупиндя» Чаб; — неясне; можливо, афективне утворення.
скетч «ескіз; вистава, жарт»; — р. бр. скетч, п. зкесг, ч. слц. зкес, болг. м. скеч, схв. скеч, слн. зкес; — запозичення з англійської мови; англ. зкеісЬ «естрадна п’єса жартівливого змісту» походить від іт. зсЬігго «бризки; штрих, ескіз», яке через лат. зсЬесішт «поетичний експромт» ЗВОДИТЬСЯ ДО гр. СТХ^Ьі-о<; «імпровізований», пов’язаного з стхл-ца «вигляд, форма; нарис, ескіз». — СІС2 770; КораІігізкі 893; КІеіп 1453; Ргізк І 602—604. — Див. ще ескіз, схема.
скйба «брила в борозні; окраєць (хліба); [шрам Нед]», [скибанйця] «великий окраєць» ЛексПол, скибина, скибка, [скебка] «скибка ЛексПол», [скиббвиць] «дволемішний кінний плуг» Корз, [скибйстий] Нед, [скибчастий] «з подовжними заглибинами ззовні (про плоди) Г; шаруватий Бі», [скибча-тий] «шаруватий» Бі, [скйбити] «підіймати пар» Нед, [скибетися] «лягати скибами» Корз, ст. скиба (1596); — р. [скйба] «окраєць», бр. скіба «тс.; брила в борозні», п. зкіЬа «брила в борозні; леміш», зкіЬка «окраєць», ч. зкууа, слц. зкууа, вл. зкіЬа «тс.», нл. зкіЬа «тс.; борозна», полаб. зі’аіЬа «хліб, скибка»; — запозичення з давньоверхньонімецької мови, у східнослов’янські через польську; двн. зсїЬа (нвн. БсгіеіЬе «скибка, коло, шибка, шайба») споріднене з дісл.
зкііа «скибка», дфриз. зкіуе «тс.», які зводяться до пгерм. *зкіЬб- «відрізана від стовбура пластина», спорідненого з гр. охІтгсоу «палка; відколота гілка», лат. зсіріо «палка, жезл», лит. зкіеЬіі «розпорювати, робити діру», зкіеріі «розділяти, робити отвір», псл. *5сіра1і, укр. щипати, щепити. — Дзендзелівський 81. зі. 10/1—2, 52; Шелудько 46; Кі-сЬЬагсИ 98; Фасмер III 639; Преобр. II 297—298; Вгйскпег 493; МасЬек Е8ЛС 551; 8сЬиз1:ег-8е\ус 1289; Кіи^е—Мііг-ка 640; Ргізк II 733; Ргаепкеї 805; Рокоту 922. — Див. ще щєпйти, щипати. — Пор. шайба, шйба.
[скйвиця] «щелепа, кісточка на скроні» Л, [сківиця Л, сківа Куриленко, скібиия тж] «тс.»; — запозичення з білоруської мови; бр. сківіца «щелепа», [скібіца] «тс.», очевидно, пов’язане зі скіба «скибка, окраєць». — Див. ще скйба.
скйглити, [скигліти] «скиглити» (про чайку) Нед, [скіглити, скліти Нед, скоголйти] «тс.», [скоголіти] (про чайку) Нед, скиг «скигління», [скигл, скігл] «тс.» Нед, скиглій, [скйгля] «плакса Ва; (орн.) чайка, Уапеїіпз сгізіаїиз Нед», скиглячка «плакса»; — р. [скйголить] «вищати, вити, плакати», бр. [скігаць, скігітаць]; — звуконаслідувальні утворення, паралельні до [скавуліти] «скавучати», скугніти «вищати» (про свиней), р. [скуглить] «скиглити», [скугб-лить, скугорить, скугрить], бр. [ску-гблщь] «тс.», ч. зкиЬгаїі «хникати», слц. зкиЬгаР «скаржитися»; зіставлення з лит. зкаи^еіі «заздрити», лтс. зка-цзі «тс.» (Фасмер III 660) необгрунтоване. — Хинце ОЛА 1976, 141 —147. — Пор. скаву, скуту.
[скигнати] «хворіти, стогнати» Нед; — результат контамінації слів скйглити і стогнати (див.). — Пор. крйг-нати.
[скйджитися] «загинути, пропасти» Чаб; — очевидно, афективне утворення.
[скйкнути] «видати тихий звук» Нед; — неясне; можливо, пов’язане із [кйкати] «кувати».
скиксувати «схибити»; — запозичення з польської мови; п. зкікзо^ас «узяти фальшивий звук; схибити в грі у м’яча або в більярд», кікзо^ас «тс.», як і пізніше укр. кіксувати «зробити невдалий удар у грі в більярд», кікс «невдалий удар у грі в більярд», р. киксовать, бр. кіксавсщь, ч. кікзаї «хибити; фальшивити», слц. кікзоуаГ «тс.», болг. кикс «невдалий удар у грі в більярд», схв. кикс «фальшива нота; помилка», через посередництво німецької мови (н. Кіскз «промах у більярді», кіскзеп «кіксувати») зводиться до англ. кіска «промах», пов’язаного з кіск «бити ногою», етимологічно неясного. — ТСБМ II 683; Біатекі II 160; НоІиЬ— Ьуег 240; РЧДБЕ 331; Ву]акли]а 427; РаиІ О\УЬ. 326; ООЕЕ 504.
[скинбеї] «нутрощі, тельбухи»; — фонетично видозмінене запозичення з турецької мови; тур. ізкетЬе «кишки, нутрощі» походить від перс. зкапЬа (зікат-Ьа) «тс.». — Радлов І 1556; Казапеп УегзисЬ 174.
скиндяк, скиндячка — див. кин-дяк.
скйнія (заст.) «палатка; переносне святилище давніх євреїв»; — р. болг. скйния, бр. скінія «переносний храм (намет) у давніх євреїв», др. скиния «намет; житло», схв. скіїнща «святилище», стел, скнннн, скинига «святилище, скйнія»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. охґ]уґ| «тс.; сцена» етимологічно не зовсім ясне; можливо, пов’язане з охіа «тінь». — Фасмер III 639; ГСЗ III 183; Ргізк II 727—728. — Див. ще сцена.
скйня — див. яскйня.
скипати, скипець, скипйти, скйп-ка, скипнйця — див. скїпа.
скйпень «лютий мороз», [ске'пінь] «великий мороз» Мо, [ске'пнява] «негода; сварка, колотнеча» Корз; — похідне утворення від скипітися «згущаючись, перетворитися в грудку» (про затверділу від морозу землю і под.). — Див. ще КИПІТИ.
скипидар, [скопитар] (вид ліків) Нед, [шпигинар] «скипидар», [шпиґи-нар] «тс.», скипидаритш, — р. скипидар, бр. шкіпінар; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. зріка-пагсі «лаванда» походить від лат. зрїса пагсіі «колос нарда»; лат. зріса «колос» пов’язане з ріпна «крило, перо», реппа (<*реїпа) «тс.», спорідненими з двн. їе-сіага «перо», нвн. Еебег «тс.», дінд. ра-ігагп «крило, перо», гр. тгтєрбу «крило», стел, перо, укр. перо-, виведення від перс, зірібаг «тополя» (Преобр. II 298; Маїгепаиег ЬЕ 20, 8) непереконливе. — СІС2 770; Грот ЖСт 1891/4, 228; Черньїх II 168—169; Фасмер III 640; Вгйскпег 509. — Див. ще нард, перо.
[скипнїти] «розтанути» (про сніг) Нед; — похідне утворення від кіпніти «танути». — Див. ще кбпінь.
[скйпость] «морський невід на стовпах» Дз; — неясне.
[скиргйкати] «погано співати»; — звуконаслідувально-афективне утворення, паралельне до [кургйкати] «стиха співати», [скригйцати] «скреготати». — Див. ще кругунькати, скреготати.
скирготїти — див. скреготати.
[скиргун] (орн.) «лежень, ВигЬіпиз оебіспетиз Ь.» Шарл; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане зі [скиргйкати] «погано співати», [скирготїти] «скреготати»; назва зумовлена характером крику птаха (пор. фр. оебіспете сгіагсі, букв, «едикнем крикун»), — Див. ще скиргйкати.
[скирдавіти] «скрутитися» ВеЛ, [скиртавіти] «тс.» Вел; — неясне.
[скирняти] «кривитись, плакати, бути невдоволеним» Мо; — очевидно, пов’язане із [кйрняти] «хворіти» (див.).
скйрта, [скйрда Нед, стйрса Нед, стйрта], [скирдаджій] «відповідальний при укладанні скирти» ГрицАВ, [скир-дар, скиртар] «тс.» Гриц, скиртище «підстилка під скиртою», скиртувальник, [стйртник] «скиртувальник» Нед, скиртувальний, скиртувати, [оскйр-док] «невелика скирта», [прйстирток] 272
«тс.» Нед, ст. стйрта (1347—1349), стьірта (1444); — р. скирд, скйрда., ст. скирдіз, бр. сцірта, [скірда., скір-та], п. зїегїа «скирта»; — запозичення з балтійських мов; лит. зіїгіа «стіг сіна», лтс. зїігїа «оборіг», зїігра «тс.» споріднені з лат. зїегпо «стелю, розстилаю», псл. *рго8Їегй, *8Їогпа, укр. простерти, простір, сторона. — Непокупньїй 172, 176; Мовозн. 1970/6, 34—35; Лау-чюте 23; Фасмер—Трубачев III 640; Егаепкеі 909—910; Кагиііз II 300. — Див. ще простерти, сторона.
скит «невеликий монастир монахів-пустельників», скитник, скитбк «невеликий скит; (заст.) житло розпусних жінок Бі», [скіток] «скит» Л, скитувати «жити скитником»; — р. болг. скит, бр. скіт, др. скипть, скьітті-, — запозичення з грецької мови; гр. Ихц-тіс; — назва пустелі в Єгипті, де селились грецькі монахи (Фасмер III 640— 641); пов’язується також (8кок III 260) з гр. &охг]тг|(; «аскет».
спитатися, [скиталець] Нед, ски-тальник, скитальство, скитальщина, [скитарка] «кочова бджола, ІЧогласІа» Нед, скйтки «блукання», [скітнік] «блу-кач» Л, [скитавий, скитальний] Нед, [шкитавий] «бродячий»; — р. скита.-ться, бр. [скітацца], др. скьітати ся, болг. скитам (се), м. скита се, схв. скйтати се, слн. зкіїаіі зе, стел, скьі-тати са; — псл. зкуїаїі 8§; — зіставляється з лит. киіеіі «струшувати, стріпувати», дісл. зкипсіа «швидко забирати, поспішати», зкушіа «гнати», двн. зсиіїеп «трясти, штовхати».— Фасмер III 641; Преобр. II 299; Младенов 583.
[скїбець] «сходинка; щабель драбини» Чаб; — очевидно, залишок псл. зкоЬьсь «вирубана сходинка (у скелі, горі)», пов’язаного з зкоЬЦа, зкоЬЦь «струг», зсеЬьіь (<зкеЬ-) «щабель». — Див. ще скобель. — Пор. щабель.
[скізлати] (у виразі с. гроші) «здобути, дістати» (гроші) Нед; — неясне; можливо, пов’язане з коза як позначення здобування грошей під час колядування з «козою».
скілька «декілька», скільки, [скіль-ко, скількбро СУМ, Г]; — р. скблько, бр. [скблькі]; — очевидно, результат злиття частки др. сь «з» (для позначення приблизності) і колько «скільки». — ІУМ Морфологія 345, 371; Фасмер ПІ 647; Черньїх II 170. — Див. ще з4, кілька2.
скімлити «видавати протяжні жалібні звуки, нити (про тварин); тихо, жалібно плакати», [скомліти] «скавучати ВеЗа; вити», [скеміти] «дзижчати», [скімля] «плаксій» Корз; — р. [скомлйть] «тс.», п. зкотіес «скиглити, скавучати», ч. [зкотіііі, зкитіеі’] «тс.», вл. зкотііс «буркотати», нл. зкот-1І5 «скавучати; буркотати», слн. 8котІ]а-іі «стогнати, скаржитися; сумувати», р.-цсл. скомшлати «буркотати»; — псл. вкогп'ьіііі (зкот'ьіаіі) «скиглити, скавучати»; очевидно, результат контамінації звуконаслідувального зкоіііі (йкиіе-Н) «скиглити» і йкота «оскома», *&ке-тіН (>5сетііі) «щеміти»; менш переконливе пов’язання (Зсіїизїег-Зехус 1292— 1293) з псл. котагь «комар», сьтеїь «джміль». — Фасмер III 647—648; Преобр. II 304—305; Ильинский ИОРЯС 23/2, 243; МасЬек Е8ЛС 547; Зкок III 264. — Див. ще скеміти’, скбмина, скулити1, щеміти.
скіп’ — див. скопа.
скіп2 — див. скопйти.
скіпа «скіпка, тріска», скіпка «тріска; [сірник ДзАтл ПІ», [ске'пка] «скіпка», [скиба Бі, скибка Пі, Бі, скйпка Нед, шкипа] «тс.», [скипець] «щепа, прищеплене дерево», [скипнйця] «тс.» ВеУг, скіпати «розколювати, відколювати», скіпатися «приставати, чіплятися», [ске-пати, скипати] «тс.», [скипйти] «прищепити» ВеУг, [скипнйй] «щеплений» ВеУг, скіпальний, скіпкий, [вйскеп] «знущання, турбування, напад» Ж, [вй-скепати] «виколупати, вирвати, винищити, викрасти; турбувати, дражнити» Ж, [вйскепатися] «вирватися, вислизнути, звільнитися» Ж, вискіпати «виколупати; знайти», доскіпатися, доскіпливий, [заскепйти] «заскалити»,
[бскип] «граблисько, ратище» Ж, [ос-кйпище] «тс.», [прискйбнути] «затиснути, защемити» Нед, прискіпатися, прискіпливий, [рбзскіп] «розщіп» Нед, [рбзкіп Нед, рбскіп] «тс.», [розскепа-тися] «розщепитися, розколотися»; — р. [ске'па] «скіпка», [скепать] «відколювати», бр. [скепка] «тріска», [скепіна] «щілина», аскепак «осколок, тріска», др. скопище (скепище) «ратище», оскі-пище «тс.», оск’Ьп'ь «спис», поскіпани «розколені», п. [зкірка] «скіпка, скалка», [зкіеріпа] «щілина»; — не зовсім ясні фонетичні форми з початковим ск- перед голосними переднього ряду замість очікуваного щ- або сц-; можуть бути результатом контамінації форм типу скабка, скопйти і щепа, щіпати або факультативного збереження давнього ск- без переходу в щ-, як у словах скеля, скеміти та ін. — Бузук ЗІФВ 7, 68; Фасмер—Трубачев III 638; Ильинский ИОРЯС 22/1, 203; РФВ 73, 303; Преобр. II 297. — Див. ще скабка, щепити. — Пор. скеля, скеміти’.
скіпати — див. скіпа.
скіпетр (заст.) «царський жезл»; — р. скйпетр, бр. скіпетр, др. скипетр’ь, скьіпьтр’ь, п. зсеріг, ч. зсерігшп, вл. йсеріаг, болг. скйппгьр, м. скиптар, схв. скиптар; — запозичено в давньоруську мову з грецької (у західнослов’янські через посередництво латинської, лат. зсерігит); гр. охіїтгтроу «палиця, жезл» пов’язане з охг]іггоцаі «опиратися, прихилятися», очевидно, похідним від охатгос; «гілка», спорідненого з лат. зсариз «держално», алб. зЬкор «палиця, скіпетр», двн. зсаїі «держално, спис». — СІС2 771; Фасмер III 639—640; Кораііп-зкі 869; Ргізк II 728—729; Таїсіє— Ноїт. II 490; К1и§е—Міїгка 632.
скіпець — див. копати’.
скіплина, скіпщик, скіпщина — див. копа.
скіра, скірйстий, скірниця, скірня — див. шкіра.
[скітйти] «розтринькати»; — неясне, скіф «спортивний човен для змагань»; — р. болг. м. скиф, бр. скіф, п.
зкіїї, ч. слц. зкіГ, схв. скйф, слн. зкії; — запозичення з англійської мови; англ. зкіїї «тс.; ялик» походить від іт. зсгіїїо (фр. езциїї) «невеликий човен», яке зводиться до двн. зкії «корабель». — СІС2 771; ТСБМ V/!, 169; Кораіігізкі 894; КІеіп 1453.
скіфи (одн. скіф, скіф’янка); — р. скйфьі, бр. скіфьі, п. Зсусі, 8су1о\уіе (одн. Зсуіа), ч. ЗкуЇЇіоуе, слц. Зкуї, болг. скити, схв. Скити, слн. Зкії; — запозичення з грецької мови; гр. Ехб-ваі «скіфи», Ехбвг)^ «скіф» етимологічно неясне; виводиться від імені міфічного родоначальника скіфів Ехо9ґ]с;, молодшого сина Геракла (Дворецкий II 1486); — разом з тим, цей етнонім пов’язується з його словотворчим варіантом сколоти (гр. ЕхбЛотої), що відрізняється суфіксальним -Л- (Стрижак Етнонімія Геродотової Скіфії 48—53). — Агеева 196.
[скічити] «скавучати» Нед; — очевидно, результат спрощення основи скович- (>*сковьч- >*сківч- >*скіч-). — Див. ще скаву.
скічнати — див. сквичнати.
склавйни «стародавні західнослов’янські племена»; — р. склавйньї, ч. Зкіа-уіпоує; — запозичення із середньогре-цької мови; сгр. ЕхЛарґ|УОІ «слов’яни» походить від стел, едов'кнє «тс.». — Фасмер III 665; К1и§е—Мїїгка 712. — Див. ще слов’яни.
[складічниця] (бот.) «гриб канта-рел, СапЇЇіагеІІиз Асіапз.» Мак; — очевидно, калька нім. РаЇЇепрііг «тс.», букв, «складчастий, збористий гриб». — Див. ще класти.
[склезь] «крута скеля, прірва» Нед, [склезя, скле'зє, склезина] «тс.» ВеНЗн, [склеєний] «косий, перекошений» Нед, [склесьний] «тс.», [склесювати] «перехилятися на один бік», [склезь] (присл., у виразі [с. говорити] «говорити навмисне незрозуміло») тж, [всклезь] «наскрізь; прямо, навпростець» Ж, [на-всклезь] «навкіс; наскрізь; прямо, навпростець» Ж, [насклесь] «косо, похило»; — р. [склезкий] «слизький», бр.
[склезінь] «слимак», п. [зкіегіа] (присл.) «навкіс», [зкіегіс] «викривляти, перекошувати»; — псл. зкіьг- «слизький, ковзкий», пов’язане чергуванням голосних із (з)кііг-, (8)кІт>г- «тс.», до яких зводиться й ковзати, [склизькйй]. — Фасмер III 641; VI 146. — Див. ще ковзати, склизйти, слиз*.
склеп «склепіння; [підвал; магазин]», [склепар] «торговець, продавець», склепіння, [склепленнє] «склепіння» Пі, [склепник] «торговець», [склепня] «склепіння» Нед, [склепітя] «скелі» О, [склепок] «комора для збіжжя» О, склепистий, склепінчастий, склеплений «склепінчастий; зімкнутий», [склипбваний] «склепінчастий» ЛексПол, склепити «зводити склепіння; зімкнути, зажмурити», склеплювати, склепляти, [склепувати] «будувати склеп», [склинути] «зціпити» О, [засклеп] «склепіння; ко-конування» Ж, надсклепінний Куз, [бс-клеп] «кокон» Ж, [бсклепка] «накривка» Ж, ст. склепі) (XVI ст.); — як і р. бр. склеп, запозичено з польської мови; п. зкіер «підвал, льох, склеп, крамниця», як і ч. зкіер «підвал, льох, шинок; [зруб, амбар]», слц. зкіер «крамниця», зводиться до псл. *8ькіер'ь «прикриття», пов’язаного з дієсловом *кіеп<ріі (< *к1ерп9Їі) «прикривати», звідки й ч. кіепоиїї «утворювати склепіння», слц. кіепйі’ «зводити склепіння»; може бути споріднене з гр. хЛетгто «краду, роблю потай», хаЛоігао «прикриваю», лит. зібр-її «ховати, приховувати»; пов’язування з клепати (Черньїх II 169; Фасмер 111 641; Вгйскпег 233, 493; Вегп. І 513) недостатньо обґрунтоване. — Дзендзелів-ський УЗЛП 121; МасЬек Е8ЛС 254, 546. — Пор. клепка, кліпати, склепець.
[склепець] (ент.) «пістряк лісовий (ґедзь), СЬгузорз саесиїїепз Ь., кровососка дощова, Наетаїороїа ріиуіаііз Ь., к. кінська, НірроЬозса ециіпа Б.» ВеНЗн; — похідне утворення від склепити «зажмурити» (очі); назва зумовлена, очевидно, тим, що, оберігаючи очі від ґедзів, худоба жмуриться (пор. сліпень «гедзь»), — Див. ще кліпати, склеп.
[склепці] «тенета» Куз; — очевидно, пов’язане із склепитися «зімкнутися»; можливо, раніше ця назва стосувалася примітивних капканів. — Див. ще склеп.
[склепшитися] «трапитися, статися» Нед; — очевидно, афективне утворення; можливо, пов’язане зі склепати «з’єднати клепанням».
склера «білкова оболонка ока», склеротика «тс.», склерит «запалення склери», склеральний; — р. бр. болг. склера, ч. слц. зкіега, схв. склера; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Бкіега, фр. зсіегоііцие, англ. зсіе-га походять від гр. охЛгірдс; «твердий», пов’язаного з дієсловом охєЛЛоцаї «сохну, твердну», спорідненим з нвн. зсітаї «прісний, вивітрілий», нн. зсгіаі «сухий», лтс. каїзз «худий», каїзі «сохнути». — СІС2 771; Сг. Р^Ь. 703; КІеіп 1398; Ргізк II 722—723; К1и§е—Міігка 632— 633. — Пор. склероз, склерома.
склероз, склеротик, склеротичний; — р. бр. склероз, п. вл. зкіегога, ч. слц. слн. зкіегбга, болг. м. схв. склербза; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Бкіегбзе, фр. зсіегозе, англ. зсіегозіз походять від гр. охЛгірбс; «твердий», стхЛг)-рсооїс; «тверднення». — СІС2 771; Черньїх II 169; КораІігізкі 894; РЧДБЕ 672; Сг. Р\уЬ. 703; Оаигаі 656; КІеіп 1399. — Див. ще склера. — Пор. склерома.
склерома «захворювання дихальних шляхів», склерема «тс.»; — р. бр. болг. склерома, п. ч. зкіегот «хронічна хвороба шкіри, склеродермія», слц. зкіегб-та «тс.; захворювання дихальних шляхів», схв. склером «затвердіння шкіри»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Бкіегбт, фр. зсіеготе, англ. зсіегота походять від гр. охЛгірдс; «твердий». — СІС2 771; РЧДБЕ 672; Сг. Е\уЬ. 703; КІеіп 1389. — Див. ще склера. — Пор. склероз.
[склеснути] «стухнути» (про опух) ВеУг; — запозичення з польської мови; п. зкі^зпцс «тс.» є похідним від кі^зпцс «западатися, угинатися; стухати», спорідненим з ч. кіезпоиіі «спасти, опасти,
увігнутися», кіезаіі «спадати, йти на дно», слц. кіезпиі’ «спасти, зменшитися», кіе-заі’ «опадати, западати», і далі, очевидно, з лит. кіігпріі, кіітрзій «грузнути». — 81а\У8кі II 221; МасЬек Е8ЛС 255.
склесювати, склеєний, склесьний — див. склезь.
[склецок] «півмішка (і менше), клунок» Ме, Мо; — очевидно, пов’язане із [клець] «колода, обрубок», [клец, кле-цок, клецьбк] «тс.»; назва могла бути зумовлена подібністю неповного мішка до обрубка колоди або тим, що обрубки колоди переносилися в мішках на паливо. — Див. ще клець.
склецьок — див. клець.
склйво, склйця — див. скло.
[склиз] (бот.) «омег водяний, Оепап-іЬе ациаііса Бат.» Мак; — неясне.
[склизйти] «ковзати», [склйзнути] «зникнути, вислизнути» Г, Нед, [скли-зькйй] Нед; — р. склизь «слиз», склйз-кий «слизький», склйзнуть «ставати слизьким», бр. [склізь] «слиз», [склізкі] «слизький», [склізниць] «покриватися слизом», [склізнуць] «сковзнути», схв. склйзак «слизький», склйзити «ковзати», слн. зкіїгек «слизький», зкіігпііі «посковзнутися»; — псл. зкііг-, результат контамінації основ *зкь1г- «сковзати» і зііг- «слиз». — Фасмер ПІ 642; Преобр. II 299—300; Бкок III 261. — Див. ще ковзати, слиз1.
[склітати] «з’єднати, виконати; придбати, заощадити» Нед, [склінтйти] «тс. Нед; зробити як-небудь О», [склі-тити «неякісно або наспіх зробити» Корз, [склітушити] «тс.» тж, [клінтй-ти] «майструвати, партачити» Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. кіесіс «абияк збивати; халтурити» пов’язане з кіес «халабуда, хижа; халтура», яке відповідає укр. кліть «підіймальний пристрій; [клітка, комора]»; менш обґрунтоване зіставлення [клін-тйти] з [кліснйти] (ЕСУМ II 462). — Див. ще кліть.
скліти — див. скніти.
скло, шкло, скельце, шкельце, [склйво] «емаль, полива, глазур» Куз, [шклй-
«неякісно або наспіх зробити»
во Нед, склйця Куз] «тс.», [склівочка] «склянка», скляниця, [шклянйця] «тс.», [склянйчина] «осколки скла» Нед, склянка «стакан; [обломок скла Бі]», шклян-ка, [скляннйця] «велика склянка або пляшка» Нед, [склянчйна] «склянка, стакан; скляне намисто», скляр, шкляр, скляренко «син скляра» Бі, шкляренко Бі, склярйха, шклярйха, склярівна «дочка скляра» Бі, шклярівна Бі, скляр-ка «склярйха», [шклярка] «тс.», скляр-ство, [склярчук] «помічник скляра», [шкловйна] «шкляний предмет» Нед, [склений] «полив’яний», склистий, склуватий, скляний, шкляний СУМ, Бі, [склячий] «блискучий, як скло», [шкла-вий] «склуватий» Нед, [шклянистий] «склоподібний» Нед, склити «вставляти скло; [покривати поливою]», шклй-ти «тс.», скліти, [склітися] «блищати» Нед, [шклйтися] «тс.» Куз, склярува-ти, засклений, засклілий, засклянілий, оскляніти, оскляти «перетворювати в скло (пісок)», підсклянник; — р. стекло, бр. шклд, др. стькло, п. згкіо, ч. зкіо, ст. зікіо, слц. зкіо, вл. нл. зкіа «миска», вл. зкіегіса «шибка», нл. зкіапіса «тс.», болг. ст/ьклб, цкло, м. стакло, схв. стакло, скло, цклд, слн. зібкіо, стел, стькло; — псл. зіькіо; — запозичення з готської мови; гот. зіікіз «келих», споріднене з двн. зїесйаі «тс.», задовільної етимології не має; зіставляється з дісл. зіікіїї «вістря (зокрема гострий кінець рога для пиття)», двн. зіісЬіі «колючка», зїесйаі «крутий, обривистий»; лит. зіїкіаз «скло, склянка», лтс. зіікіз «скло», а також прус. 8ЇІСІО «скло» є, очевидно, запозиченнями зі слов’янських мов або свідченнями того, що запозичення з готської мови відбулось ще у балтослов’янський період перед початком нової ери; думка про давню спорідненість слов’янських і германських слів (Младенов 615) мало переконлива. — Булаховський Нариси 60, 122; Черньїх II 200; Фасмер III 753; Преобр. ІІ 380—381; Вгйскпег 549; Ма-сйек Е8ЛС 546; Бсйи8їег-8е\ус 1442— 1443; Бкок III 325; Мікі. ЕАУ 328; Тга-
иїтапп 286; Ееізі 453; Егаепкеї 905— 906; МйЬІ.—Епсіг. III 1067.
склока, склочник; — бр. склока; — запозичення з російської мови; р. склока задовільного етимологічного пояснення не має; пов’язується із клок «жмут, клапоть» (ЛакоЬзоп ІЛБЬР 1/2, 270). — Фасмер—Трубачев III 642. — Див. ще клок.
склюкати «сплутати, скуйовдити» Нед, [склюканий] «сплутаний» Нед; — очевидно, афективне утворення, можливо, зближене із клоччя.
[склянка] (сорт яблук) Бі; — похідне утворення від скло; назва зумовлена, очевидно, прозорістю спілого яблука цього сорту; пор. п. згкіапка (сорт вишень). — Див. ще скло.
СКЛЯП — див. кляп.
скнара «скупердяга», [скнйра] «тс.», скнарий, скнаристий, скнаруватий, скнарити, скнарувати; — бр. скнара, скнарлівьі, скнарнічаць, п. &кпега, [зкпага, зкпег]; — неясне; непереконливо зіставлялося (Вгйскпег 494) з п. [кпегас] «слабувати, нездужати», [кпе-зас (кпузас)] «розкидати»; твердження Брюкнера про виключно польський характер слова помилкове.
[скнип] «шкідлива комаха, паразит» Нед, ст. скніпьі или кніпьі «мсошки, комарт>. и теж блощиці.» (1627); — р. [скнйпа] «воша»; — запозичення з грецької мови; сгр. охуітга «комар, блоха», охуіці (род. в. охуїтгбс;) «комаха», хупр, хуітгос; «тс.» пов’язані з хуітгос;, охуітгбс; «скупий» і под. — Фасмер III 643; ГСЗ III 184; Маігепаиег ЬЕ 20, 8; Ргізк І 877.
скніти «нидіти, мучитися, втрачати сили», [скліти] «скніти; згасати, вмирати Чаб», [цкніти] «терпіти злидні» О, [цніти] «нидіти (з голоду)» Нед, [цну-тися] (у виразі [мені цне ся] «мені нудно»), [цно] «нудно, моторошно» тж; — бр. [склець] «скніти, пропадати», др. с-ьт/ьснути си «стривожитися, стурбуватися», п. скпіс «нудити», скііс «тс.», скіпму «нудний, нудотний», [екпу] «тс.», слц. спіеі’ за «сумувати» (спіє за ті
«мені сумно»); — результат спрощення псл. *1'Ь5кпе1і/і'ьзкіеіі «сумувати, тужити», похідного від *і'Ь8ка/іь8к'ь «сум, горе»; пор. бр. [тоскнщь] (безос.) «сумно»; недостатньо обґрунтоване виведення (ЗЬєуєіоу Ні8Ї. рЬопоІ. 337) від др. к/ьсь-ніти «баритися, запізнюватися». — Фасмер IV 88; 8іа\У8кі І 106; Вгйскпег 65; МасЬек Е8ЛС 641. — Див. ще тбска.
скоба’ (тех.) УРС, Г, скобель (тех.), скобка, [всковйти] «охопити скобою» Ж, [заскабити] «тс.» Ж; — р. скоба, бр. скаба, п. зкоЬе! «скоба», ч. слц. зко-Ьа «планка; скоба», вл. нл. зкоЬІа «защіпка на дверях», болг. скоба, схв. скоба «скоба, засувка, защіпка», слн. зкб-Ьа «тс.», с.-цсл. скоба; — псл. зкоЬа; — споріднене з лит. каЬе «гак», каЬІуз «тс.», каЬеіі «висіти», кіЬіі «чіплятися, вішатися», лтс. каЬІІз «защіпка, застібка», можливо, також з дінд. зкаЬЬпаіі «зміцнює, підпирає», лат. зсатпит «лава», гр. х6ц0ос; «перев’язь, пояс», норв. Петра «зв’язка, защіпка»; іє. *(з)катЬ- «гнути». — Черньїх 11^169—170; Фасмер III 643; МасЬек Е8ЛС 546; 8сЬи8Іег-5е\ус 1290—1291; Младенов 584; 8кок III 262; Рокоту 918. — Пор. скаба1.
скоба2 — див. скопа.
скобель «струг», [скобе'лка] «вид струга», [скубель Нед, скублик Нед, шкібля] «тс.», скоблити, [шкоблйти] «скоблити», [скоблювати] «скребти, викидати (гній)» О; — р. скобель, скоблить, бр. скобля, скабліць, п. [зкоЬІа] «скобель», ч. [зкоЬІе], слц. [зкоЬГа], слн. зкбЬеІ], зкбЬІіаіі; — псл. зкоЬ1]а, зко-Ь1]ь; — споріднене з лит. зкбЬН «довбати, скребти, щипати», лат. зсаЬо «скребу, скоблю, чешу», гот. зкаЬап «скребти, стригти»; іє. *(8)кер-/(з)кеЬ(Ь)-/ (з)коЬ(Ь)-; пов’язання з псл. зкоЬа «скоба, гак» (8сЬиз1:ег-5е\ус 1291) позбавлене підстав. — Черньїх II 170; Фасмер III 643; МасЬек Е8ЛС 546—547; Тгаиі-тапп 262; Ргаепкеї 791; Рокоту 930— 931.
[скбблик] (іхт.) «пічкур, ОоЬіо Пи-уіаїіііз»; — результат видозміни форми [кбблик1] «тс.» (див.).
скоблити — див. скобель.
ти
скоббта] «лоскоти» Нед, [скобб-(мн.) «тс.», [скобітлйвий] «лоскіт-
ливий», [скоботлйвий] «тс.» тж, [скобо-тати] «лоскотати; скрекотати», [ски-ботати] «лоскотати» О, [скомтати]
«тс.» ВеУг; — очевидно, пов’язане зі [скбмина] «оскома» (пор. [скомтати] «свербіти», менш імовірний зв’язок з лат. зсаЬо «скребу, чешу», гот. зкаЬап «скребти». — Пор. скобель, скбмина.
[сковернути] «звернути, повернути» Нед, [скбворот] «напрям» Нед; — пов’язане з вернути, вертати, [повертати] «направляти, повертати»; можливо, ускладнене гіпотетичним префіксом *(з)ко-. — Див. ще вертіти. — Пор. повертати.
скбвзати(ся), [скамзаться] «сковзатися» Чаб, [сковзатися] «тс.», сковзнути, [скобзан] «ковзан», сковзалка, [сковзалка], сковзанка, [сковзанка, скдмзалка Чаб], [сковзач] «ковзаняр» Куз, [сковзун Куз, сковзун] «тс.», [сков-зунй] «ковзани» Куз, сковзкий, [сков-зькйй]; — р. [скблзать], скользйть,
др. ск.-ьл'ьзнути «змусити посковзнутися», п. ст. зкіеігет «криво», ч. [зкіои-гаі зе] «сковзатися», слц. зкігаі’ за, зкігпиі’ за, слн. [зкигек] «слизький»; — псл. *зкь1гаіі «сковзати», давній варіант основи *кь1гаіі «ковзати» з рухомим з-. — Черньїх II 170; Фасмер III 646— 647; Шахматов Очерк 125; Зіауузкі II 147—148. — Див. ще ковзати. — Пор. ховзати.
сковичати — див. скаву.
сковорода СУМ, Нед, [сковерда] «сковорода» Чаб, [скаваруодник] «корж, спечений на сковороді» Л, [сковорід-ник] «тс.» ЛексПол, сковородень «гачок для підіймання сковороди», [сково-рбдник] «чаплія» Чаб, [скоровбда] «сковорода» Нед; — р. сковорода, бр. ска-варада, п. [зкохугосіа, зкахугосіа], ч. ст. зкгауаба, зкгоуаба, вл. зкогобе], нл. зкб-госіу/є], стел, сковродд; — псл. *зкоуог-ба, *8коуогбу, -сі'ьує; — дальші зв’язки остаточно не встановлені; зіставляється з двн. зсагі-ізап «казанок, сковорода»
(Ильинский ИОРЯС 24/1, 114—115; Брандт РФВ 24, 176; К1и§е-Міігка 637), з черен (Озіеп-Заскеп ІЕ 22, 320), з вірм. 8кауагак<*зкауагібак «миска» (Семере-ньи ВЯ 1967/4, 14—15). — Фасмер— Трубачев 111 644; МасЬек Е8ЛС 548— 549.
[скозуватися] «сперечатися», [ска-зуватисі] «виправдовуватися» О, [ску-зуватися] «вибачатися, виправдовуватися, відмагатися», [скуза] «вибачення, виправдання, відмовка»; — запозичення з польської мови; п. заст. екзкига «виправдання, вибачення», ст. екзкиго-\уас «виправдувати, вибачати», екзкиго-\уас 8і§ «виправдуватися, просити пробачення» походять від лат. ехсйзо «вибачаю, виправдую» (фр. ехсизе «вибачення»), утвореного за допомогою префікса ех- «ви-, з-» від іменника саиза «причина, привід, судова справа». — 8ЛР II 674; 81. уууг. оЬсусІї 178. — Див. ще кавза.
скойка (зоол.) «стулка черепашки; черепашковий молюск, Ііпіо Реіг.», [скалка] «беззубка, Апобопіа Бат.» ВеНЗн; — р. [скблька] «черепашка», др. сколия «черепашка зі слимаком», сколька «черепашка», п. зко]ка «молюск» (з укр. ?), болг. [сколка] «тс.», [скбйка] «річкова мідія», схв. шкблка «черепашка», слн. [зкбііка] «тс.»; — псл. зкоігка, зко1ь]а, пов’язане з зкаіа «скеля», *8се1ь «щілина, розколина»; в українську мову, можливо, перезапози-чене з румунської (пор. рум. зсбіса (молд. скбйкз) «черепашка», яке, в свою чергу, виводиться зі слов’янських мов. — ОЬКМ 749; СДЕЛМ 383. — Німчук 229; Гутшмидт Общекарп. ди-ал. атлас 72, 76; Фасмер III 647. — Див. ще скала1, щіль.
скокель — див. скакун.
[скокбшитися] «роздутися, розбухнути» Нед; — очевидно, похідне утворення від [кокбша] «жарене кукурудзяне зерно (тріснуте, з вивернутим назовні білим вмістом)» (див.).
[сколінйчитися] «зігнутися, згорбитися» О; — результат контамінації за-278
позиченого [клінчити] «ставати на коліна» і коліно (див.). — Пор. сколя-нйчніти.
сколбздря — див. скорбздрий.
сколопендра (зоол.) «Зсоїорепбга (Ь.) Не\урогЬ>; — р. болг. сколопендра, бр. скалапендра, п. зкоіорепбга, схв. сколопендра; — засвоєно з латинської наукової термінології; лат. зсоїорепбга походить від гр. охоЛбтгєубра «тс.; стонога, мокриця», запозиченого з невідомої мови. — СІС2 772; КораІігізкі 895; КІеіп 1399; Егізк II 735.
[сполоскати] «розбудити» Нед; — пов’язане зі сколошкати «злякати, сполошити», колошкати «полохати, лякати; переривати сон» (див.).
[сколянйчніти] «заклякнути, замерзнути» О; — складний результат контамінації дієслів заклякнути і [сколінйчитися] «зігнутися, згорбитися», яке, у свою чергу, виникло з контамінації основ слів коліно і [клінчити] «ставати на коліна» від п. кі^сгус «тс.», осмисленого як відповідник укр. [клякати] «тс.» і клякнути «мерзнути». — Див. ще клякати, клякнути, сколінйчитися.
[скбмина] «оскома», скімлити «нити; скиглити, скавучати», [скомтати] «свербіти», скімлячий «ниючий, щемлячий», скім'ячий «тс.», оскома, [оскб-мина], оскомистий СУМ, Нед, оскбми-ти, оскбмитися; — р. [скомйть] «боліти, щеміти, страждати, хворіти», [скомль (скбмля)] «хвороба, скорбота, нудьга», оскбмина «оскома», бр. [скбма] «оскома», аскбма «тс.», др. оскомина «оскома; неприємний спогад; неприємний наслідок», п. зкота «оскома», зкотіпа, оз-кота, ч. [озкотіпа], вл. ст. \уозкоЬі(г)па, нл. у/озкоЬіпа, болг. м. скбмина, оскбмина, схв. скбмина, слн. зкотіпа «тс.», [зкотаіі] «тужити», зкотЦаіі (заст.) «стогнати, сумувати, розпалюватися», р.-цсл. СКОМИНА «зубний біль», ОСКОМИНА «тс.»; — псл. зкота, пов’язане з чергуванням голосних із *8сетйі(<*8кетііі) «щеміти». — Фасмер ПІ 160, 647; Черньїх І 607—608; Варбот Зтимология
1973, 27—28; Ильинский ИОРЯС 23/2, 243; Вгйскпег 494; 8сЬизі:ег-8е\Ус 780; 8кок III 264. — Див. ще щеміти. — Пор. скеміти1, СКІМЛИТИ.
[скомйрда] «кулеша на сметані» Нед; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. зсоуйгсіа «млинець», зсоуегда «тс.» пов’язують з псл. *зко-уогсіа (стел, сковродд) «сковорода». — Уіпсепг 13; СДЕЛМ 383; ОЬКМ 751. — Див. ще сковорода.
скомлїти — ДИВ. СКІМЛИТИ.
скоморох «мандрівний середньовічний актор», скоморбшество', — р. скоморох, бр. скамарбх, др. скомороха, п. ст. зкотгозпу «безсоромний, нескромний», зкотгозгпу «тс.», р.-цел. с.-цсл. скомрдх'ь «скоморох»; — неясне; зіставлялося з іт. зсагатиссіа «блазень», звідки фр. зсагатоисИе «хвалько, боягуз» (Срезн. III 379); вважалося давнім похідним від звуконаслідувального кореня зкотаїі «стогнати, скімлити» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 243; Львов Зтимология 1972, 109—112); непереконливо пов’язувалося з морочити (Вгйскпег 494); виводилось від стародавнього етноніма гр. Ехощарєіс;, слат. зсатагі (Мікі. ЕАУ 301; 8сйга<іег Реаііехікоп II 214). — Фасмер III 648; Преобр. II 304—305.
СКОМПІЯ — див. скумпія, скомтати — див. скоббта. [скомшйти] «зім’яти», [скомшйти-ся] «скуйовдитися»; — р. [екбмшйть] «зім’яти, зібгати», [комшйть] «м’яти, заминати», [кому шить] «тс.», бр. [ском-шьіць] «зібгати (тісто)», [скомсіць] «зім’яти, подолати», [кбмеаць] «швидко м’яти зубами», [комсіць] «місити; стискати, утоптувати», [комчіць] «збивати в грудки», [камшьщь] «м’яти, жужмити», п. [котзіс] «місити, м’яти», [кот-зас] «швидко їсти»; — пов’язане з [кбм-чити] «м’яти, жужмити» Я, р. кбмкать, [комйть], похідними від др. комі> «грудка», псл. копть, кот('ь)заїі. — Фасмер II 307; ЗСБМ IV 228, V/1, 95; 81а\узкі II 393—394; ЗССЯ 10, 180. — Див. ще КІМ.
[сконархатися] «пробудитися, встати» О; — пов’язане з [канархати] «не лягати спати вночі» (див.).
[сконозйти] «мучити» Нед; — очевидно, пов’язане з [конбзити] «корчити, морщити» (див.).
скоп, скопйти, скопище, скоповй-на, скопом, екбпщина — див. копа.
скопа (орн.) «Рапбіоп Наііаеїиз Ь.», скоба, [скаба Нед, шкаба Куз, Шарл, шкапа Г, Шарл] «тс.», [скіп] «яструб-перепелятник, Ассірііег пізиз Ь.» Шарл, [скобець] «яструб-тетерев’ятник, Ассірі-іег §епііІіз Ь.» Шарл, ВеНЗн; — р. скопа, [екбпчик] «яструб-перепелятник», [екббчик], п. [зкор] «тс.», слц. [зкоЬес] «сокіл-голуб’ятник, Еаісо соіитЬагіиз Ь.», [зкорес] «тс.», слн. зкбрес «яструб-перепелятник», зкбЬес «тс.»; — псл. зкор-, зкоЬ-, очевидно, давній варіант основи коЬ-, від якої походить кібець (кббець); — споріднене з алб. зйкаЬе «орел, коршун». — Фасмер II 267— 268. — Див. ще кібець.
скопелйчити — див. кбпйл3.
[скопец] (бот.) «вероніка берегова, Уегопіса ападаїїіз Ь.» Мак; — неясне.
[скопецьГ «дійниця», [скіпець ДзАтл І, шкбпок ГрицАВ] «тс.»; — п. зкорек «дерев’яна дійниця», [зкор, зкоріес], згко-рек, [згкоріес] «тс.», ч. зкорек «цебер», ст. зкор, слц. зкор «цебрик», зкорес, зкорік, зкорок «тс.»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з давньоверхньонімецької мови; двн. зкарй «посудина (для рідини)» (нвн. 8сИаП «посудина; бочка»), до якого зводиться й укр. шафа, споріднене із снідерл. зейар «чан», днн. зкар «тс.». — Дзен-дзелівський УЗЛП 122; ЯісИИагбї 98; Вгйскпег 494—495; МасЬек Е8ЛС 612; К1и§е—Міігка 631. — Пор. шафа.
скопйти «холостити, каструвати», [скіп] «кастрований баран» Нед, [скоп] «тс.; баран Нед», скопець «кастрат; [баран Нед, кастрований баран]»; — р. скопйть, бр. скапец «скопець», др. скопатися «оскопитися», скопьць «скопець», п. зкоріс «скопити», зкор «кастрований баран», ч. зкорес «тс.», слц.
зкорії’ «скопити», вл. нл. зкор «баран», полаб. зі’іір «тс.», болг. скопя(вам) «скоплю», м. скопи «скопить», схв. іикд-пити «скопити», скдпац «скопець; кастрований баран», слн. зкбрйі «скопити», стел, скопити «оскопити», скопьць «скопець»; — псл. зкорііі «холостити, каструвати», зкорьсь «скопець», 8корт> «кастрований баран», пов’язані чергуванням голосних з *8серііі «щепити». — Черньїх II 170—171; Фасмер III 650; Вгйскпег 494; МасЬек Е8ЛС 547; ЗсЬизїег-8є\ус 1293—1294; Зкок III 264—265. — Див. ще щепити. — Пор. скіпа.
[сколювати] «поколоти» Нед, [скопіювати] «знищити, звести зі світу» Чаб; — пов’язане з [копіє] «спис, піка»; друга форма, очевидно, зазнала фонетичного впливу з боку копіювати «робити копію». — Див. ще копіє.
[скора] «кора; шкіра; шкура» Нед, ВеЛ, [скора] «невичинена шкура звіра», [шкора] «шматок соснової кори як поплавець у рибальському знарядді», скорина, шкорйна, [скорнйк] «чинбар» Бі, [екбрні] «чоботи», [скорувати] (дерево) «знімати (з дерева) кору» ВеЛ, [за-скоринїти] «покритися корою» Я; — р. ст. скора., скара «шкура; хутряні товари», бр. скура «шкіра», [екбрка] «скорина», др. скора «шкура; хутро; хутряний звір», п. зкбга «шкіра; шкура; лушпиння; (ст.) кора», ч. (заст. і діал.) зкйга, зкига, зкога «(оброблена) шкіра», слц. [зкига] «шкіра; шкура; плівка; лушпиння», вл. зкога «копа; шкаралуща; струп; скорина (хліба)», нл. зкога «кора; [шкіра людини]», [зкога] «тс.», полаб. зї’бга «кора (на дереві)», м. [шкорка] «трісочка (дерева)», схв. скорина «скорина; лушпиння», слн. 8кбг]а «кора (дерева); скорина (хліба)», цсл. скора «шкіра, шкура; хутро; кора»; — псл. зкога, пов’язане з кога; — споріднене з лит. зкага «клапоть», зкігіі «розділяти», лтс. зкага «кучер, кучерява шерсть, клапоть», дангл. зсеаги (<*зка-гб) «частина, частка», двн. зсегап «стригти», лат. зсогШт «шкура», алб. Ьагг «прополюю», зЬкег, зЬі]ег «роздираю»;
іє. *(з)кег- «різати», *(з)кога- «відрізок». — Фасмер III 650; Вгйскпег ^495; МасЬек ЕЗЛС 547; 8сйизіег-8е\ус 1294—1295; Варбот 44; Тгаиїтапп 266; МйЬІ,—Епбг. III 872, IV 45; Гамкре-лидзе—Иванов 122, 219. — Пор. кора, шкіра.
скорб, [екбрба] «скорб» Нед, [скор-бина, скорбйня] «тс.» Нед, скорббта СУМ, Нед, [скорбйти] «завдавати скорботи», скорбіти, скорбувати, [оекбрб] «кривда», [оекбрба] «тс.; шкода, втрата» Ж, [оскорбнбта] «кривда», [бекбрбний] «скупий, бідний» Ж, [оскорбйти] «скривдити», [преекбрбний] Нед, [прискбрб-ний] «дуже сумний» Нед, [прискорбй-ти] «засмутити; придбати» Она; — р. скорбь, бр. [скорб], др. ск'ьрбь «біль, страждання, хвороба, мука, нещастя, горе, смуток, турбота», ч. зкгЬ(1)ііі «скупитися, скнарити», болг. скрі>б «скорбота», м. скрб «тс.», схв. скрб «турбота», слн. зкгЬ «тс.», стел, скрт»кк «мука, сум, скорбота»; — псл. 8кьгЬь, пов’язане чергуванням з 8сьгЬа «щербина»; — споріднене з лит. зкигЬб «горе», лтс. зкигЬа «запаморочення, сп’яніння», свн. зсЬег-Ье «черепок», нвн. зсЬагї «гострий»; зіставляється також (Преобр. II 307; Бу-лаховський Нариси 57) з р. [екбрбнуть] «засихати, морщитися». — Черньїх II 171; Фасмер III 650—651; МасЬек Е8ЛС 549; Младенов 586; Зкок III 269; Тгаик глапп 266. — Див. ще щерба2.
скорбут (заст.) «цинга»; — р. скорбут, бр. скарбут, ч. слц. вл. зкогЬиї, болг. скорбут, м. скорбут, схв. скорбут, скорбут, слн. зкогЬйї; — запозичення з німецької мови; н. ЗкогЬйї «тс.» загальноприйнятого етимологічного пояснення не має; виводиться від слат. зсогЬйіиз (іт. зсогЬиіо), яке зводиться до р. [скробот] «чесання» (К1и§е—Мі-їгка 712; Уазтег 2еіі8сЬг. І. сІеиїзсЬе У/огіїоґ8сЬип§ 1907, 20); пов’язується також з нвн. ЗсЬогї «струп» (Фасмер III 651), із снідерл. 8СОГЇЇ (НоІиЬ—Ьуег 440), з гол. зсЬегЬиік (РЧДБЕ 673).
[скордія] (бот.) «самосил часниковий, Теисгіит зсогсііит Ь.»; — резуль
тат адаптації другого компонента латинської назви зсогсііит, яка зводиться до гр. охбрбоу (охорббюу) «часник», що походить від іє. *8кег-сі- «розрізувати, розрубувати» (про порізану на зубці головку часника), пов’язаного як варіант кореня з *кез-, яке виявляється у псл. сезпокі), пор. [часник дикий, часник кінський, камандра чісникова], р. кон-ский чеснок, заячий чеснок, чесноч-ная трава «тс.». — Пономарів Мовозн. 1973/5, 63; Фасмер ГСЗ 111 185; Мель-ничук Зтимология 1966, 220, 231; Ргізк 11 738. ,
[скбрець] «вузький довгий килим», [скорц] «узорчаста вовняна тканина, яку вішають на стіну», [скбрца] «невеликий килим» Ме; — запозичення з молдавської чи румунської мови; молд. скоар-цз «килим», рум. зсоагіа «вовняна селянська постілка» походять від лат. зсогіеа «одяг із шкур», пов’язаного з зсогішп «шкура», согіит «тс.», согіех «кора», спорідненими з псл. кога, зко-га, укр. кора, [скора], шкіра. — Мель-ничук Молд. зл. 171; СДЕЛМ 383; ОЬКМ 748; Таїсіє—Ноїт. 1 274, II 497. — Див. ще кора, скора, шкіра.
скорзонера (бот.) «зміячка, Зсогго-пега Б.», скорцонера «тс.»; — р. болг. скорцонера, бр. скарцанера, п. зкогго-пега; — адаптована латинська наукова назва, запозичена з італійської мови; іт. зкоггопега є складним утворенням з основ іменника зкогга «кора», спорідненого з укр. кора, шкіра, і прикметника пего «чорний», що походить від лат. пі§ег «тс.»; назва зумовлена тим, що у деяких видів скорзонери корені чорного кольору. — СІС2 772; БСЗ 39, 259; 81. >ууг. оЬсусЬ 683; РЧДБЕ 673; Мезіі-са 1012, 1596. — Див. ще кора, негр, шкіра.
скорий, [скор, скбрен] «скорий», скоре'нький, [скорйстий] «який швидко ходить» Нед, скоріший Куз, [скбрний] «мудрий, хитрий; готовий» Нед, скорший Куз, [скбрі] «швидко» О, [скорій] «скоріше», скоріш «тс.», скоро «(присл.) швидко, незабаром; (спол.) коли, якщо»,
скорість, [скорити] «поспішати» Нед, [заскбря] «чим скоріше» Ж, [на-скорі] «нашвидку» ВеУг, [поскорйти(ся)] «поспішити» Нед, прискорений, прискбрю-вальний, прискорення, прискорювач, прискорити СУМ, Нед; — р. скорий, бр. скбри, др. скорий, п. зкогу, ч. слц. зкогу, вл. нл. зкого «незабаром; майже», болг. м. скоро «швидко; недавно; незабаром», схв. скоро «недавно; скоро; майже», слн. зкбго «майже; скоро», стел, скорі» «швидкий, раптовий, негайний; легкий», — псл. зкогь «швидкий», зко-го «незабаром»; — споріднене з лит. зкегуз «сарана», гр. охаірсо «стрибаю», охіртош «тс.», снн. зсЬегеп «поспішати»; пов’язання з нвн. газсЬ «швидкий» (МасЬек Е8ЛС 547) позбавлене підстав. — Фасмер III 654; Вгйскпег 495; Но-ІиЬ—Кор. 333; 8сЬц8їєг-8є\ус 1295; Младенов 585; 8кок II 266; Рокогпу 934.
скорина — див. скора.
[скоришайка] (орн.) «горіхівка, кедрівка, ІЧисіїга§а Вгізз.» Булаховський; — очевидно, результат контамінації назв [орішанка] і [лускоріх] «тс.». — Булаховський Вибр. пр. III 232. — Див. ще горіхівка, лускоріх.
[скорлупа] «шкаралупа» Ник, ЛексПол, [скорлупка] «тс.» Нед, [скоропу-ха] «молюск у черепашці», [скорупіш] «земля, що легко покривається кіркою», [скорлупастий] «який має оболонку, черепашку», [скорлупковатий] «схожий на кору», [скорлуповатий] «тс.», [ско-рупішний] «такий, що легко покривається кіркою» (про землю) тж, [шкоруп-кий] «шорсткий», [шкоруплий] «тс.», [скорупіти] «ставати шорстким» Нед; — р. скорлупа, бр. шкарлупіна, др. скорлупа, п. зкогира, ч. зкгаіоир «плівка, кірка», нл. зкбгр(а) «шкаралупа, шкірка», зкогра^а «тс.», полаб. зі’бгаір, схв. екбруп «вершки (на молоці)», слн. [зкгаїйр] «кірка, кора», [зкогійра] «яєчна шкаралупа», [зкогійра] «вершки», [зкаійр] «тс.»; — псл. зкогира, похідне утворення від зкога «шкіра»; форми з -л-викликані впливом з боку основи лупити (інакше МасЬек Е8ЛС 613; 8кок
III 266—267). — Німчук 246; Черньїх II 171; Фасмер 111 652; Преобр. II 308; Вгйскпег 495; Варбот 93, 218. — Див. ще лупити, шкіра. — Пор. шкаралупа.
[скорняти] «розбудити; зігнати»; — очевидно, пов’язане з [корняти] «колоти, бити, підганяти; будити»; менш переконливе виведення (ЗсЬеІшіко 142) від рум. зсогпі «вигадувати; виганяти», яке, в свою чергу, зводиться до болг. ск.'ьрня «каструю», укр. [скорняти] (□ІДІМ 750). — Див. ще корняти.
[скорода1] (бот.) «цибуля гранчаста, АПіит ап^иіозит Ь.» Мак; — р. [скорода] «дика цибуля або часник», [скбрда] «часник»; — запозичення з грецької мови — від гр. охбробоу (охбрбоу) «часник». — Фасмер III 652. — Див. ще скордія.
[скорода2] (бот.) «осока пальчаста, Сагех сіі^іїаїа Ь. Нед, Пі, Мак; осока шершава, Сагех Ьігіа Ь. Мак; маренка запашна, Азрегиіа осіогаіа Ь. Мак», [ско-роднйк] «осока пальчаста» Нед, Мак; — бр. [скарбда, скарада] «осока пальчаста»; — результат перенесення на осоку назви [скорода] «цибуля», зумовленого подібністю смаку обох рослин. — Пономарів Мовозн. 1973/5, 63; Фасмер ГСЗ III 185.
[скорода3] «кущування посівів; сходи, вруна» Л, ЛексПол, [скородиться] «сходити» ЛексПол; — очевидно, псл. *5когсІа «прорість», *зкогсІІ1:і 5^ «прориватися, проростати», пов’язане з *зког-сіа «борона». — Меркулова Зтимология 1973, 55. — Див. ще скородити.
скородити СУМ, ДзАтл І, [шкорб-дити] «скородити» Нед, [скородйня] «заскороджене поле» О, скородільник, [ско-родінка] «скородження» Чаб, [скород-нйк] Куз; — р. [скорода] «борона», скородить «скородити, боронувати», бр. скарадзіць, скарбдзіць, п. зкгбсіїіс, [зкгйсіїіс] «тс.»; — псл. *зкогсІІ1:і; — споріднене з лит. зкагсіуіі «розривати (землю), дробити», лтс. зкйгсії'і: «топтати, роздрібнювати», прус, зкигсііз «кирка, мотика», свн. зсЬегге «обрізок, шма
ток»; іє. *(з)кег-сІ- «різати». — Дзен-дзелівський Зі. зі. 10/1—2, 57; Фасмер III 652; Преобр. II 308; Тгаиїтапп 265—266; Ргаепкеі 797; МйЬІ.—Епсіг. ПІ 880, IV 37; Откупщиков 136; Рокоту 938—941. — Пор. скорода3.
[скорбздрий] «скороспілий», [ско-лбзрий Нед, скороздрілий, скороздря-вий Нед, скорбзрий, скорозрймий тж] «тс.», [скорбздра] «скороспілка», [ско-рбздря] «ранній овес» Нед, [сколбзд-ря] (сорт кукурудзи) Доп. УжДУ II; — п. [зкого]ггу] «скороспілий», [зкоіо]ггу] «тс.»; — складне утворення з основ прислівника скоро і дієслова зріти ([здр-]) «достигати». — Німчук 250—251; Вгйскпег 495. — Див. ще зріти2, скорий. — Пор. колоздра.
[скорозріст] (бот.) «підсніжник звичайний, ОаІапіЬиз піуаііз Ь.» Нед, [скоротність] «тс.» Мак; — складне утворення з основ прислівника скоро і дієслова зростати; назва зумовлена тим, що підсніжник з’являється навесні раніше від усіх квітів. — Заверуха 23; МасЬек Лт. гозН. 272. — Див. ще рости, скорий. — Пор. козбдрйст, коло-дрйст, конодрйст.
[скороліски] (бот.) «печіночниця звичайна, Нераііса ігіїоЬа ОіІіЬ. Мак; проліска дволиста, ЗсіПа Ьіїоііа Мак»; — результат контамінації назв [скорозріст] «підсніжник» і пролісок, проліска (див.).
скором «м’ясна і молочна їжа, заборонена церквою в пісні дні», [скброма Нед, скоромец О], скоромина «тс.», скоромник «той, хто вживає скоромну їжу в пісні дні», скоромний, [скорів-ний] «скоромний» Чаб, скорбмити(ся), безскорбмник «той, хто додержується посту», [оскорбма] «скором» Ж; — р. скоромний, скорбмить, бр. скбрам «скором», скарбмни, др. скороме, п. зкгот «жир дичини», схв. скрама «плівка, пінка», [зкгата] «жир на юшці», р.-цсл. скрллгь «жир»; — псл. *5когпть «жир», очевидно, пов’язане з *кьптгь «корм»; — можливо, споріднене з гр. хорєууйці «нагодовую», лит. зегїі «годувати (худобу)» (з паралелізмом кореневих к/к);
пов’язується далі (Петлева Зтимология 1974, 16—20) з іє. *(з)кег- «різати» як давнє позначення того, що зрізується, здирається, у т. ч. тваринного жиру. — Фасмер III 652—653; Вгйскпег 496; МасЬек КесЬегсЬез 38; 8кок III 268—269.
[скорбнний] «скроневий» Нед; — похідне утворення від незасвідченого *скоронь «скроня», яке мало б бути споріднене з р. [скоронь], др. скоронь, скороня, п. зкгогі, ч. зкгап, слц. зкгап, зкгапа, вл. зкгбп, слн. зкгап]а, р.-цсл. с.-цсл. скрдниіа; — псл. *зкогпь/зкгеп-, очевидно, пов’язане з р. череп «кутній зуб», слц. сгеп, лтс. сегпокііз «тс.», кімр. сет «щелепа», сірл. сет «кут». — Фасмер III 653; Вгйскпег 496; ВсЬизІег-8є\ус 1298. — Пор. скрань, скроня.
скоршй — див. скрипей.
скорпіон, [шкорпібн, скбрпій] Нед; — р. скорпибн, заст. скбрпий, бр. скар-піен, др. скоропий, скоропия, скорішій, скоріпия, п. вл. зкогріоп, ч. слц. зкогріоп, болг. скорпибн, м. скорпи]а, схв. скорпи/а, слн. зкогрцбп, стел, ско-р%пии; — через церковно-слов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову, а пізніше через посередництво німецької (н. Зкогріоп) і латинської (лат. зсогріо, -опіз) у східнослов’янські з грецької; гр. охорігіос «скорпіон» вважається запозиченням з якоїсь середземноморської індоєвропейської мови, спорідненим з дангл. зсеогїап «здряпувати», зсеограп «дряпати», двн. зсаг-Ьбп «скребти, розривати», лтс. зкегрМ «різати дерн». — Німчук 232—233’; Черньїх II 171 —172; Фасмер III 654; Ко-раїігізкі 895; К1и§е—Міїгка 712; Ргізк II 738—739. — Пор. шкуропая.
скоре, скбрсина, екбрця — див. кбрса.
скорушти, скорупіш, скорупіш-ний — див. скорлупа.
[скорух1] (бот.) «горобина звичайна, ЗогЬиз аисирагіа Ь.» Г, Нед, [ско-руха] Нед, [скорушина, скорусь Мак, скрух {білий) Мак, шкорух] «тс.», [ску-рух] «акація, Асасіа Ь.» Доп. УжДУ II; — п. [зкогисЬ, зкогизга, зкогизгупа,
зкогизгпіак], ч. озкегизе, [озкегизе, оз-когизе, озкогизе], слц. озкогиза, [зкогисЬ, зкогиза, озкегиза, озкегиза, озкогиза], болг. екбруша, [бскруша], м. скоруша, [скорша], оскруша, оскоруша, схв. сказу ша, оскоруша, оскоруша, слн. зкбгз, зкбгіз], озкбгиз; — псл. озкогиза, оз-<огза, утворене з основ оз- (тієї самої, що і в осика, осокір) і ког- «кора»; безпосередньо пов’язане з осокір-, спільна мотивація обох назв полягає, очевидно, в плямистості кори обох дерев; пов’язання п. зкогизга зі зкогу «скорий» (Вгйскпег 495) позбавлене підстав. — Див. ще оейка, осокір. — Пор. ясен.
[скорух2] (бот.) «жостір, крушина, КЬатпиз Ігап§иіа Б.» Нед, Мак, [скору-ха, скорушина, скорух {чорний}] «тс.» Мак; — очевидно, результат контамінації форм крушина, [крух, круха] і под. «тс.» з фонетично близькими формами [скорушина] «горобина», [скорух, скору-ха] «тс.». — Див. ще круха, скорух .
[скорязний] «спокійний» ВеУг; — пов’язане з корити (див.).
[скосолист] (бот.) «бегонія, Ве^опіа Б.» Мак; — складне утворення з основ дієслова скосйти(ся) «стати косим» та іменника лист\ назва зумовлена косо-серцевидною, нерівнобокою формою листків бегонії; щодо префіксального с- пор. [скосогір] замість косогір. — БСЗ 4, 372. — Див. ще з1, косий, лист.
скот, [скіт] «скот» Нед, [скітнйк] «шкуродерня» Нед, [скітня] «дорога для худоби» Нед, скотар, скотарник, скотарня, скотарство, [скотарча] «малий пастух», [скотарчук] «тс.», скотина, скотинюка, скотиняка, [екбт-ник] «пастух корів» Гриц, [екбтетво] «скотське життя» Нед, [скотя] «скот», [скітнйй] «скотячий» тж, скотинячий, скотячий, скотарити, скотарювати, [скотеніти] «ставати подібним до скотини» Нед, [скотйчити] «пасти худобу» Нед, оскотйніти; — р. болг. м. скот, бр. [скот], скаціна, др. скот-ь, п. ч. нл. зкоі, вл. зкбі, полаб. зі’бі, схв. скот, слн. зкбї, стел, скотт»; — псл. зкоїь; — загальноприйнятого пояснен
ня не має; здебільшого вважається запозиченням з германських мов і пов’язується з гот. зкаНз (назва грошової одиниці), дісл. зкаНг «податок», днн. зсаї «монета, майно», двн. зкаг «тс.», нвн. ЗсЬаїг «скарб» (Кірагзку ОЬО 186— 188; Вгйскпег 495—496; Лапко АУи8 І 103—105; Зїепсіег-Реїегзеп 309—310; ІЛііепЬеск АІ81РН 15, 491); існують також думки про власне слов’янське походження слова зкоїь, зокрема про його зв’язок з псл. зсеїіпа «щетина», з коШІ «котитися, плодитися» чи з схв. опока «майно, худоба» і про запозичення з праслов’янської мови в германські (Ильинский РФВ 73, 283—284; ЛакоЬ-зоп Н8ЬР 1/2, 271; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 183—187; ВЯ 1961/3, 55; Преобр. II 310; МасЬек ЕВЛС 548; Ла§іс АІ81РН 23, 536; Вгйскпег АІВІРЬ 23, 626; ВсЬгасІег ІР 17, 30) або про первісну спорідненість слов’янського і германського слів (Младенов 585; Маігепаиег 74). — Огієнко РМ 1938/9, 395; Німчук 173; Трубачев Назв. дом. жив. 100—102; Фасмер—Трубачев III 655; Черньїх II 172; Львов Лексика ПВЛ 267; ЗсЬизїег-8еу/с 1296—1297; 8кок III 267.
скотище — див. котитися.
скоц, скдцель, скоцень, скбчень — див. скакун.
скочити, скбкнути, скок, скбка, скбки, скочака, скбчка, скбчний, скочки — див. скакати.
[скочки] (бот.) «молодило, 8етрег-уіуцт В»; — бр. скбчкі, [скачка, скач-кі, скбчка] «тс.»; — похідне утворення від скочити, скакати; назва зумовлена тим, що насіннєві шапочки молодила після достигання насіння відскакують від рослини. — Пі 239. — Див. ще скакати.
скраклі «народна спортивна гра, городки», [скраглі] «тс.» Нед, [скраголь] «одна з цурпалок для гри в скраклі», скракля, скраколь «тс.»; — р. [скраг-ли] «гра в скраклі»; — результати видозміни форм [краклі, краглі] «тс.», пов’язаних з п. кг^§1е «кеглі». — Фасмер III 656. — Див. ще краголь.
[скраколь] «велика зелена жаба» Чаб, [скракуля] «тс.» Чаб; — результат контамінації іменника [скакуля] «жаба» і дієслова скрекотати. — Див. ще скакати, скрекотати.
скраник — див. кармнйк.
[скрань] «скроня», [скранйця] «скронева кістка» Нед, [скраневий] «скроневий», ст. скрань «скроня» (1627); — запозичення з чеської або словацької мови; ч. слц. зкгап відповідають укр. *ско-ронь. — Див. ще скоронний. — Пор. скроня.
скребти, [скребтати], скребтйся, [скреблити] «чистити скребницею» Нед, [скребсти, скрептати] «скребти», [скро-ботати] «тс.» тж, [скрббати] «чухати» О, шкребти, шкребтися, [шкрабати Нед, шкребтати, шкрібати тж, шкрб-бати], шкрябати, шкрябнути, шкрябонути, шкряботіти, шкряб (виг.), скребачка, [скреблини] «костриця, очіс-ки» Нед, скребло СУМ, Нед, скребнй-ця, скребок, [скрептанйна] «обскрібання, обчищування» Нед, [скрептанйнє] «очистки з картоплі» Нед, [скрібка.] «рибальська снасть із коритцем» Ник, [скри-бачка, шкребачка Нед, шкребло], шкребок, [шкребтачка] «скребок» Нед, [шкрибак] «скребло», [шкрябачка] «поганий старий віник» тж, [шкряботуха] (про мишу), вйскребки, вискрібки, вй-шкребки, вйшкребок «хлібець із залишків тіста; найменша дитина у сім’ї», [вй-шкрібок] «тс.», [нескреба] «неотеса», [нескребенний] «неохайний, брудний» Она, оскребки, ошкребки, [поскріб] «вйшкребок» Нед, [поскрібач] «той, хто дряпає», [пбскрібка] «малий шкребок» Нед, пбскрібки, пдскрібок «хлібина із залишків тіста, вйшкребок», [пбскробок] «тс.» Нед, [ускрббати] «ускребти» Нед; — р. скрестй, скребу, бр. скрзбці, шкрабаць, п. зкгоЬас, ч. зкгаЬаїі, слц. зкгаЬаґ, вл. зкгаЬас, нл. зкгаЬаз, слн. зкгеЬаіі, зкгаЬаіі; — псл. зкгеЬїі, зкго-Ьаїі; — споріднене з лит. зкгеЬеїі «шуміти, шарудіти, шелестіти», лтс. зкгаЙ «скребти, скоблити, чесати, дряпати», снн. зсЬгареп (<*зкгарбп) «дряпати, ви
креслювати», дісл. зкгара «тс.», лат. зсгоЬіз «яма»; іє. *(5)кегЬ(Ь)-/(з)кгеЬ(Ь)-«шкребти, різати», похідне від *(з)кег-«різати». — Черньїх II 172; Фасмер III 656, 658; Вгйскпег 496; МасЬек Е8ЛС 613; БсЬизїег-Бе^с 1447—1448, 1450; Мельннчук Зтимология 1966, 220; ТгаиЬ тапп 267; Ргаепкеі 815—816; Кагиііз II 203; /ирііга 00 157; Рокоту 943.
скреготати, [скирготіти] «скреготати», скреготіти, [скрегенчати Нед, скрегінцати Нед, скрегончати ВеУг, скрейцати Нед], скрегнути, скрегонути, скреготнути, скрйгати, [скригйн-дзати, скригйцати Ме, скриготати ВеБ, иікирготати] «тс.», [скригйц] (виг.) Ме, [скрега] «жаба» ВеНЗн, скрегіт, скреготня, скреготуха, [скрегітлйвий] Нед, скреготливий; — р. скрежетать, [скреготать], скрежет, бр. скрьігаць, скрьігатаць, скрбгат «скрегіт», др. скреготати, скрьжьтати, скрьжьто, скрежьть, п. г^ггуїас, г§ггуї, ст. зкггу-іас, гкггуі, ч. зкгеЬоШІ «квакати, каркати», зкгеЬої «квакання, каркання», слц. зкгеЬоІіа'і:’ «каркати», болг. скор-цам «скриплю», схв. шкргутати «скрипіти», шкргут «скрегіт», слн. зкг^аїі «щебетати», зкг^іИаіі «тріщати», зкг§е-іаіі «дзвеніти», стел, скрьжьтлти, скрь-жьтт»; — псл. *зкьггь1:а1:і, зкге^ьІаН; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до скрекотати, гр. хріуі) «скрегіт зубів»; далі зіставляється з *зкьг§а «скарга». — Фасмер III 656—657; Ильин-ский ИОРЯС 23/2, 180—245; Вгйскпег 652; МасЬек ЕЗЛС 549; Зкок III 402— 403. — Пор. скарга1, скрекотати.
[скрегулець] (орн.) «яструб-перепе-лятник, Ассіріїег ПІ5115 Б.» Нед, [скригй-лець, скригулець] «тс.» Нед, [скригулець] «тс.; яструб-тетерев’ятник, Ассі-ріїег ^епііііз Б.» Гор; — пов’язане з [кра-гулець] «яструб-перепелятник» (див.).
скрекотати, скрекотіти, [скреготати О, скреготіти] «скрекотати» ВеБ, [скрекекати Нед, скригончати ВеУг] «тс.», скрекеке (виг.), скрекіт, [скре-кот] Нед, скрекотень «скрекотун», скрекотнява, скрекотуха; — п. зкгге-
сгес, зкггек, ч. зкгекаїі, зкгек, слц. зкге-коїаі’, зкгек(оі), вл. зкгесес «верещати, пронизливо кричати», зкгек «виск», нл. зкг]аказ «каркати, тріщати», зкгакоїаз «тс.»; — псл. *зкгек-; — звуконаслідувальне утворення, паралельне скреготати, крякати. — МасЬек ЕЗЛС 549. —
Пор. скреготати, стрекотати1.
[скремзаць] «невміло, недоладно виготувати» Чаб, [скремзять, кремзать, кремзять, скремдзять, скремсать] «тс.», [скрендзяний] «недоладно зроблений» тж; — бр. скрзмзаць «покреслити, позакреслювати», крзмзаць «недбало писати; креслити; дряпати чимось гострим»; — пов’язане з [кремсати] «обрубувати; цюкати (сокирою)» (див.).
[скрент] «передня частина воза; залізний круг на передніх сницях воза» О, [шкрент] «перед воза» О; — запозичення з польської мови; п. [зкг^І:] відповідає укр. [скрут] «тс.». — Див. ще крутити.
скрепер, скреперист; — р. болг. скрепер, бр. скрзпер, ч. зкге]рг, слц. зкгарег, схв. скре(у)пер, слн. зкгерег; — запозичення з англійської мови; англ. зегарег «скрепер, волокуша, грейдер; скребок» пов’язане з зегаре «скребти, скоблити, шкрябати», спорідненим з гол. зсЬгареп, зсЬгаЬЬеп, н. зсЬгарреп, лтс. зкгаЬЬ «тс.», псл. зкгеЬіі, укр. скребти. — СІС2 772; НоІиЬ—Буег 440; КІеіп 1402. — Див. ще скребти.
скрепуха — див. скрипель. скрйгати — див. скреготати.
[скрйглі] «нарізані скибочки (сушених яблук), нарізане скибками м’ясо, нарізана великими шматками картопля» ГрицАВ, [скрйглик] «скибочка хліба; кусок дерева» Л; — очевидно, запозичення з білоруської мови; бр. скрьіль «велика скибка», скрьїлік (зменш.), скрьіляць «нарізувати скибками», як і споріднені р. [скрьіль] «скіпка, тріска», схв. [зкгіїа (зкгіїа)] «плита», [зкгіЦ’а (зкгіЦ'а)] «тс.», [зкгіЦ] «вид плоского каменю», шкрйл>а-ти се «відколюватися пластами» (про камінь), иікрил>ац «сланець», слн. зкгіі
«тс., шифер», слц. зкгісіїа «черепиця», можуть бути зведені до псл. зкгуїа (зкгуїь) «плитка, скибка», можливо, пов’язаного з кгорїі «краяти» (БЬєуєіоу Нізї. рЬопоІ. 80); східнослов’янські форми виводяться також (Лаучюте 39—40; Вй§а КК II 570) від лит. зкгуїіз, мн. зкгуїіаі «вареники, сирники, оладки; варені квадратні відрізки тіста». — ГрицАВ 204—205; Трубачев Сл. язьїкозн. 1963, 188; Преобр. II 313; 8кок III 403.
скрижаль «плита з текстом»; — р. скрижаль, бр. скрижаль, др. скрижаль «камінь, камінна дошка, плита; (мн.) крила», п. зкгугаї «камінна плита», болг. скрижал «скрижаль», стел, скрижаль «таблиця; таблиця законів»; — остаточно не з’ясоване; зіставляється з р. [скрьіга] «плавуча крижина» (КЗСРЯ 413; Преобр. II 312), з схв. крйжати «різати» (Мікі. ЕАУ 304; Соболевский РФВ 67, 212—213), пов’язується з нвн. ВсЬеге «ножиці» (Младенов 586). — Фасмер III 657.
[скрижівки] «листя капусти на голубці» О; — пов’язане з [крижалка] «цілий качан квашеної капусти» (див.).
[скримпувати] «стиснути зв’язане ще закрутом» Гор; — запозичення з польської мови; п. зкг^ро\уас «зв’язати» є похідним від кг^ро\уас «в’язати, міцно стягувати», яке, очевидно, зводиться до нвн. ст. і діал. кгатреп «зчіплювати, з’єднувати скобами», похідного від Кгатре «гак, скоба», пов’язаного з двн. кгатрЬ «скривлений», спорідненим з псл. угріть «грубий», СТСЛ. ГрЖБ'Ь «грубий, неосві-чений»; менш переконливе пов’язання через варіант [кгеро\уас] з нвн. Кгірре «ясла» (Вгйскпег 267). — Гор 81; 81а\у-зкі III 105—106; К1и§е—Міїгка 399.
[скримцювати] «міцно зв’язати»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни запозиченого п. зкг^сіс «скрутити», зближеного з основою слова [скримпувати] «стиснути зв’язане ще закрутом».
Іскринки] (зоол.) «беззубки, Апо-сіопїа» Нед; — похідне утворення від скрйня; назва зумовлена зовнішньою
подібністю двостулкових черепашок беззубок до скриньок. — БСЗ 4, 384. — Див. ще скриня1.
скриня1 «ящик з кришкою; [зруб у криниці; кріплення віконної або дверної коробки Ник]», [скрипка] «віконна або дверна коробка; зарубинка в дереві; пастка на куниць, тхорів» О, скрйнька, скриньчина, [перескринок] «перегородка Куз, О; шухляда О», [підскри-нок] «ящик для борошна грубого помелу у млині» Нед, прйскрйнок «невеликий відділ для дрібних речей у скрині» СУМ, Ме, [прискрйньок] «тс.» Л, Па; — р. [скрип] «скриня», [скриня], бр. скриня, п. зкггупіа «тс.», ч. зкгїп «шафа», слц. зкгіпа «тс.», вл. кгіп]а «скриня», нл. кзіп]а «тс.», болг. скрин «шафа», схв. скрйн>а «скриня», слн. зкгїп]а «тс.», стел, скриніа «ковчег», скринд «тс.», скриницд «тс.; скринька, шкатулка»; — псл. зкгіпь, зкгіпа, зкгіпїа; — загальноприйнятого пояснення не має; вважається запозиченням з латинської і (у східнослов’янські мови через польську) із середньоверхньонімецької мов; свн. зегіпі (>нвн. БсЬгеіп) «шафа» виводиться від лат. зсгіпіит «кругла коробка для паперів», яке зіставляється з лит. кгеїуоз «кривий», псл. кгіуь, укр. кривий; розглядається також (Вгйскпег 498; БсЬизіег-Бе^с 700—701) як успадковане слов’янське утворення, пов’язане з кгіпа «миска, ринка», кгіпіс]а «криниця». — Москаленко УІЛ 28; Фасмер III 657; Преобр. II 312; МасЬек Е8ЛС 550; НоІиЬ—Кор. 334—335; 8кок III 269— 270; АУаІсІе—Ноїт. II 500. — Пор. кривий, криниця, крйновка.
[скриня2] «насипаний горб; дамба Ч; огріх, пропуск в оранці; стояча, не перевернута скиба після оранки О»; — неясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане зі скриня*.
скрип1, [скрйпавка] «тріскачка, торохкало» Нед, [скрипак] «скрипаль», скрипаль, скрипар, скрипач, [скрипіч-ник], скрипник «тс.», скрипиця «скрипка», скрипіт «скрип», скрипка, [скрй-полинє] «терликання, цигикання» Нед,
[скрипуга] «все тріскотливе, незграбне» Нед, скрипун (ент.) «кусач Ьатіа Р.; Зарегсіа І7.», [скрипуне] «тс.», скри-пуха, скрипати, скрипіти, скрипнути, скрипотіти, скрип (виг.), скрипйчний, скрипливий, скрипучий, поскрип, поскрипувати; — р. скрип, бр. скреіп, др. скрипание «скрипіння, скрип», п. зкггур, ч. зкгіраіі, слц. зкгіраР (зкгіріеґ), вл. кгірас, нл. зкгіраз, болг. скрйпвам «поскрипую», м. чкрипи, скрипи, схв. иікрйпа «скрип, шелестіння», слн. зкгір; — псл. зкгірь, зкгіраіі; — лтс. зкгірзШ «хрустіти, скрипіти, гуркотіти», кгірз(к)еї «тс.», лит. кгірзїегеїі «тихо прошарудіти», можливо, також двн. днн. зсгіап «кричати», зсгеі «крик» (нвн. ЗсЬгеі «тс.», зсЬгеіеп «кричати»); іє. *(з)кгеі-/(з)ке-геі- «шум, крик» (звуконаслідувального характеру), до якого зводиться також псл. кгікь, укр. крик; пов’язується також з іє. *(з)кег-/(з)кге- «різати» (ЗсЬиз-1ег-8е\л/с 701, 1449; Варбот Зтимология 1981, 16—21; Зкок III 403; Еиріїга 66 126). — Фасмер III 657—658; Преобр. II 312—313; МасЬек ЕЗЛС 550; Младенов 586; МйЬІ.—Епсіг. III 893; Рокоту 567—570. — Пор. крик, скрипиця.
[скрип2] (бот.) «гриб хрящ гіркий, Басїагіиз (Ацагісиз) рірегаїиз Рг. ех Зсор.» Мак, [скрип білий] «колчак жовтий, Нусіпит герапсіит Рг.» Нед, [скрипай] «тс.» О, [скрипак] (вид грибів) ВеЛ, [скрипей] «хрящ-молочник оливково-чорний, Басїагіиз песаіог (Рг.) Кагзі:.» Нед, [скрипух] «тс.» Мак, Нед, [скрипіле] «вид отруйних грибів» Нед; — р. [скрипйца] «гриб-зонтик великий, Ьеріоїа ргосега (^иеі.», [скреіпйца] «тс.», п. зкггуреї «колчак, Нусіпит»; — похідні утворення від скрипіти; назви зумовлені, очевидно, хрусткістю деяких з цих грибів, коли їх їдять. — Шамота 130. — Див. ще скрип1. — Пор. груздь, хрящ2.
[скрип3] (орн.) «деркач, Сгех рга-їепзіз ВесЬзЬ» Шарл, ВеУг, [скрипак Шарл, ВеЗа, скріпак ВеЗа, ВеЛ] «тс.»; — похідні утворення від скрипіти; наз
ви зумовлені характером крику деркача, відображеного і в інших його назвах (деркач, тирчак, хруиіель, хрящ). — Булаховський Вибр. пр. III 201. — Див. ще скрип1.
[скрипей] (бот.) «хвощ, Ециізеіит Б.» Мак, [скрйпене Нед, скрипеце ВеНЗн, скрипель Мак, скрипій Мак, ВеНЗн, скорпій ВеНЗн] «тс.»; — р. [скрипун], бр. [скрип], п. [зкггур], ч. [зкгір], слц. [зкгір, зкгїр, зкгіЬ], вл. кгіріса «тс.»; — похідні утворення від скрипіти; назви пов’язуються з тим, що хвощ зимовий, який використовувався для полірування дерев’яних виробів, нібито при цьому скрипів. — БСЗ 46, 105; МасЬек Літі, гозіі. 28—29; ЗсЬизіег-Зе^с 701. — Див. ще скрип1.
[скрипель] (бот.) «губка модринова, Ротйорзіз (Роїурогиз) оїПсіпаїіз; губка несправжня, РЬеІІіпиз (Ротез, Роїурогиз) і§піагіиз» Мак, [скрипій] «губка справжня, Ротез (Роіурогиз) Готепіагі-из» Мак, [скрипуха] «губка несправжня; губка сірчано-жовта, Еаеіірогиз (Ро-Іурогиз) зиірЬигеиз (А§агісиз зиірЬига-іиз)» Мак, [скрепуха] «губка несправжня» Мак; — п. зкггурисЬ (зб.) «губки» (з укр.?); — похідні утворення від скрипіти; назви зумовлені тим, що трутовики скриплять, коли їх відламувати від дерева. — Див. ще скрип1.
скрипиця (заст.) «масивні дерев’яні кайдани; [частина блока у ткацькому верстаті]», [скрипйці] «блочки у ткацькому верстаті» Нед, [скриплйця] «вид кайданів» Нед, скрепйця «скрипиця», [скрипки] «блочки у ткацькому верстаті, на яких висять і по яких піднімаються й опускаються ничениці» ДзАтл II, [скріпки, скріплйці, скрипулькй, шкріпці, скрйклі, скрбклі, шкріклї] «тс.» тж, [скрипці] «тс.» тж, Ме, [при-скрйпати] «притиснути, здавити» Нед; — п. ст. зкггуріес (знаряддя тортур), зкгуріес «тс.», ч. зкгірес «пристрій для затискування; прищепка; капкан, блок у ткацькому верстаті; (іст.) диба (знаряддя тортур)», зкгірпоий «стиснути, затиснути», озкгірес «затискач для освітлю-
вальної скіпки», слц. зкгірес «диба; блок у ткацькому верстаті», вл. зкгірк «підйомний блок», кгіра «система підйомних блоків», кгір «блок у ткацькому верстаті», болг. скрипец «підйомний блок», [скрип] «блок у ткацькому верстаті», скрипцй «блоки у ткацькому верстаті», [шкрштьл-цй] «тс.», м. скрипец «підйомний блок», скрипка «тс.», схв. иікрйп «палка із розщепом для ловіння птахів, змій», иікрипка «блок у ткацькому верстаті», иікрйпац (мн. иікрипци) «тс.», слн. зкгї-рес «блок», 5кгїрсеу]е «блоки; диба»; — не зовсім ясне; пов’язується (Труба-чев Рем, терминол. 135; МасЬек Е8ЛС 550; 8сЬиз1:ег-8е\ус 701) із звуконаслідувальною основою скрип; більш природним здається розвиток значень від «розщіп, щось розколене» через «диби для ніг, рук», «диба як знаряддя для підіймання, підйомний блок, блок у ткацькому верстаті»; у зв’язку з цим словесне гніздо виводиться й від іє. *зкег-«різати, колоти»; твердження про закар-патсько-південнослов’янский ареал відповідних назв (Дзендзелівський 81. зі. 13, 224) позбавлене підстав. — Варбот Зтимология 1981, 16—21; Сл. язьїкозн. 1988, 71—72; 8кок III 403. — Пор. скребтй, щерба2.
[скрипій] (бот.) «гадючник в’язолистий, Еііірепсіиіа иітагіа Махіт.» Мак, [скрипник] «болотна рослина з малиновими квітами» Бі; — бр. скрьіпень «зніт, ЕріїоЬіит Б.», [скрипель] «зніт вузьколистий, Е. ап^изііїоііит 8сор.», [скрипнік, скрйпишнік] «тс.», [скрипун] «тс.; очиток»; — запозичення з російської мови; р. [скрипей] «зніт вузьколистий», [скрьіпень, лесной скрьіпий] «тс.», [скрипун] «тс.; хаменерій, СЬа-таепегіит Асіапз.; очиток великий, заяча капуста велика, Зесіит ІеІерЬіит; плакун верболистий, БуІЬгит заіісагіа», [скрьіповик] «плакун» є, очевидно, результатами видозміни деетимологізова-ної назви кипрей «зніт», зближеної з основою дієслова скрипеть «скрипіти»; перенесення назви зніту на інші рослини зумовлене подібністю їх квітів, як 288
правило, червоних, або листків, схожих на вербові, а також тим, що всі ці рослини ростуть на вологих місцях. — БСЗ 14, 54; 16, 535; 17, 295; 21, 66; 41, 456; МасЬек Лт. гозії. 149. — Див. ще кипрей. — Пор. скрип1.
[скрипуха] (бот.) «скереда, Сгеріз Б.» Мак; — р. [скрипуха] «тс.»; — похідне утворення від скрипіти; мотивація назви неясна. — Див. ще скрип1.
скрйтниця (бот.) «Сгурзіз Аіі.»; — р. скритница, бр. скрйтніца, ч. зкгу-Іепка, слц. зкгуїка «тс.»; — похідне утворення від скрйти «заховати», калька латинської наукової назви рослини; лат. сгурзіз походить від гр. хротгтш «окриваю, заховую», спорідненого з псл. кгу-1і, укр. крити; наукова назва зумовлена тим, що суцвіття скритниці знизу до половини ховаються в пазухах верхніх листків. — МасЬек Лт. гозії. 292; Ргізк II 29—ЗО. — Див. ще крити.
скрізь «всюди; завжди; зовсім; [(прийм.) крізь]», [скрозь] «часто; завжди» Л, [скрусь] «крізь» О, [скрізьний] «повсюдний» Нед, наскрізь СУМ, Куз, наскрізний тж; — р. [скрозь] «наскрізь; крізь», бр. скрозь «всюди; завжди; (прийм.) крізь», п. зкгоз «наскрізь», [зкгоз], №кгдз, \узкго5, [зкіегг] «тс.», ч. слц. зкгг(е) «крізь», [зкгог], болг. [скр-ьз] «тс.», схв. скрдз «наскрізь; поспіль», слн. заст. зкгбг «крізь»; — очевидно, псл. зкгоге «наскрізь, поперек», пов’язане з кгоге «крізь» (з випадним з-); — зіставляється з гол. [зсЬгаа§] «косий», нвн. 5сЬгЗ§ «тс.». — ІУМ Морфологія 417, 432; Фасмер III 658; МасЬек Е8ЛС 549; Е88Л 81. §г. І 235—238. — Див. ще крізь.
скромадити «скребти, стругати; чухати; [згрібати Пі]», [шкромадити] «скребти; чухати»; — р. [скромадить] «гребти»; — результат контамінації слів скребтй і громадити «згрібати». — Даль IV 209; Петлева Зтимология 1974, 24. — Див. ще громада, скребтй.
скромний, скромник, скрдмнича-ти, [поскрдмйти] «приборкати, втихомирити» Г, Мо, [ускромйти] «тс.» Нед;
— бр. скрбмньї, скрбмнік, скрбмні-чаць, болг. м. скрбмен-, — запозичення з російської мови; р. скромний, скромник, скрбмничать, як і бр. [скраміць] «заспокоювати», вважається запозиченням з польської мови; п. зкготпу, як і ч. слц. зкготпу, вл. зкготпу, виводиться з псл. *5'ь-кготьп'ь, похідного від кгота «край; перегородка»; схв. скрбман, слн. зкгбтеп, очевидно, запозичені з чеської мови. — Фасмер III 658—659; Преобр. II 313; ИгЬагісгук ЛР 26, 5; Зіахузкі ЛР 26, 73; МасЬек Е8ЛС 549; Младенов 586; Зкок III 271; Рокоту 623—624. — Див. ще крбма. — Пор. прикромйти.
скроня; — бр. скронь «скроня»; — запозичення з польської мови; п. зкгогі відповідає др. скоронь, скороня «тс.», укр. [скорбнний] «скроневий» (див.).
скрупульозний «надзвичайно точний, детальний»; — р. скрупулезньш, бр. скрупулезни, п. зкгириіаїпу, ч. зкги-риібгпі, вл. зкгириіогпу, болг. скрупулен, скрупулбзен, скрупульбзен, м. скрупу-лбзен, схв. скрупулбзан, слн. зкгириіб-геп; — запозичення з французької мови; фр. зсгириіеих (жін. р. зсгириіеизе) «сумлінний, ретельний, скрупульозний» походить від лат. зсгйриібзиз «украй ретельний, до дрібниць точний; кам’янистий», що є похідним від зсгйриіиз «гострий камінець; неспокій, сумнів», мн. зсгйриіі «непотрібні тонкощі, дрібниці», зменш, від зсгйриз «гострий камінь», пов’язаного зі зсгйіа «старі речі, мотлох», спорідненим із двн. зсгбіап «рубати, різати», лит. [зкгаисійз] «крихкий», [зкга-изіі] «ставати шорстким». — СІС2 773; НоІиЬ—Ьуег 440; РЧДБЕ 674; Оаигаі 656—657; АУаІсіе—Ноїт. II 498, 501.
скрута «труднощі, трудне становище», скрут «тс.», скрутний «важкий; [важкий для розуміння або вивчення О]», скрутнуватий, [скрутнявий] «недостатній» Нед; — р. [скрутно] «важко, трудно», п. ст. зкгиїпу «жорстокий»; — похідне утворення від крутий «суворий, різкий». — Вгйскпег 273. — Див. ще крутити.
скруха, скрухнупги, скрухо, скру-шїти, скрушний — див. крушити2.
[скрутки] «висівки з борошна» О, [скрушкі] «викинуте при просіванні зер-но-послід» Гор; — пов’язане зі [скру-жини] «тс.» тж, похідним від [скру-жйти] «пересіяти зерно в решеті» тж, [кружати] «очищати (зерно на решеті)»; менш імовірний зв’язок форми [скрушки] «висівки» із крушити «трощити». — Гор 81. — Див. ще круг.
скряга «скнара, скупар»; — запозичення з російської мови; р. скряга «тс.» не має надійної етимології; можливо, пов’язане з укр. [кряжити] «працювати, не розгинаючи спини; дбати, турбуватися», [крежити] «берегти, скупитися» (ЕСУМ З, 115); пропонуються пов’язання з р. крить «крити» (Жел-тов ФЗ 1876, І, 20; УаіПапї КЕ8 18, 77), з р. [кра, скра] «купа» (Соболев-ский РФВ 67, 212), з болг. [скріндза] «скнара» (Младенов 586), з гол. зсЬгок «ненажера» або н. каг§ «скупий» (Маї-гепаиег 308), з дангл. зсгепсап «ошукувати, зловживати довірою», двн. зсгеп-кап «ставити навскоси; ошукувати» (Фасмер—Трубачев III 660); виводиться з іє. *зкег- «різати» (Ильинский РФВ 78, 200); припускається контамінація р. скаред «скнара» й коряга «корч» (Преобр. II 313). — Фасмер— Трубачев III 659—660. — Пор. кряж3.
скубти, скубати, скубнути СУМ, Нед, скубонути, [скубсти] «скубти», [скупстй] «рвати фрукти» О, скуб, [ску-банка] «скубання; корпія», [скубень] «скубання», скубка, [скубрій] «хабарник», скубальний, [навскубки] «скубучи» Ж, [оскубанец] «картопляний млинець» Л, розскубувач (текст.); — р. [скубать] «смикати за волосся; скубти», [скубти, скубить, скубсти] «тс.», бр. скубці, скубаць, п. зкиЬас, ст. зкизс, ч. зкиЬаїі, слц. зкиЬаГ, [зкиЬаГ], вл. зко-Ьас, нл. зкиЬаз, болг. скубя, м. скубе, схв. скупстй, слн. зкйЬзїі; — псл. зкизіі < *зкиЬїі, пов’язане з сиЬь «чуб»; — очевидно, споріднене з гот. зкиїї «волосся на голові», дісл. зкорі «тс.», нвн.
8сЬорї «чуб»; поширене зіставлення з лит. зкйЬіі «поспішати»ДФасмер III 660; Вгйскпег 498; 8сЬиз1:ег-8е\УС 1290; Зкок III 274; Тгаиітапп.263) здається помилковим. — МасЬек Е8ЛС 614. — Пор. чуб.
[скувіти] «натомитися, намучитися» ЛексПол; — неясне.
скуту (вигук, що відтворює крик свині), скугйкати «верещати» (про свиней), скугніти, скугоніти, скуготати «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до скаву, скиглити (пор.).
скуд, скудова — див. куди.
скудель (заст.-) «глина; глиняна посудина», скудельник (заст.) «гончар», скудельниця «у старовину — велика яма, в якій ховали померлих від епідемій, голоду та ін.; кладовище для масових поховань»; — р. заст. скудель, бр. заст. скудзель, др. скудель (скуділь) «черепиця; глиняна, посудина», скудьль (скудель, скудель) «черепок; глиняна посудина»; — запозичено в давньоруську мову зі старослов’янської; стел, скжд'ьл’ь «гончарна глина; черепиця; гончарні вироби», склсдь.л'ь, скжд’Ьл’ь, скл-Д'ьль, скждьль, скжд'кль «тс.», як і слн. [зкапсіеіа] «миска», [зкосіеіа, зкосіеїа], схв. здела «тс.», походить від лат. зсиіеііа «миска», пов’язаного з зсиіит «щит», можливо, спорідненим з псл. зсіЕь, укр. щит, причому лат. зсиіеііа зазнало контамінації з лат. зсапсіиіа (зсіпсіиіа) «дранка, дошка», пов’язаним з зсіпсіо «роздираю», спорідненим з псл. сесій:!, укр. цідити. — Трубачев Рем. терминол, 285— 288; Фасмер—Трубачев-III 660—661. — Див. ще цідити, щит.
скуднйй СУМ, Нед, скуддпга, [ску-датися] «оскудіти», [скудйти] «заощаджувати, економити» Нед, скудіти «бідніти, вичерпуватися»; — р. скудньїй, др. скудьіи, скудьньїи, п. ст. озкипсігіс «ганьбити, паплюжити», розкипбгіс «тс.», болг. оскьден «скуднйй, убогий», м. ску-ден, схв. оскудан «тс.», скудити «очорнити, звести наклеп», слн. озкббеп «скупний», стел, скждт» «скуднйй», оскжд'к-ти; — псл. зкрсЬ «скуднйй, ощадний», 290
пов’язане чергуванням голосних із *зс^-сіііі «щадити». — Фасмер III 661; Вгйскпег 398; 8кок II 571. — Див. ще щадити. — Пор. паскуда*.
скука, скучний СУМ, Нед, скучнуватий, скучати, наскучити «надокучити», [прискучити] «трохи надокучити» Нед; — р. скука, болг. скучен «скучний» (з рос.), схв. скучити «тіснити, ставити у скрутне становище»; — псл. зкика (<*зкоика), пов’язане з зкисііі «скавучати», кисіїі «кричати»; пор. ч. зкисеїі «вити, скавучати», слц. зкисаі:’, слн. [зкйсаіі] «тс.»; може бути зіставлене, далі, з псл. зкиїіїі «скавучати», зсетііі «щеміти», зсика (<*зкеика) «щука». — Черньїх ІМ72—173; Фасмер III 661; МасЬек Е8ЛС 550; Мельничук Зтимология 1984, 138; Вегп. І 639. — Див. ще кучити. — Пор. скаву, скулити’, щеміти, щука.
[скула1] «нарив, болячка, чиряк ЛексПол», [скули] «золотуха» Нед, [скула] «наріст на дереві» Ник, [скулячка] «чи-ряк» ЛексПол, [шкула] «вилиця» Нед, Пі; — р. скула «вилиця; [бпух, гуля]», бр. скула «тс.», п. зкйіа «вйлиця; (заст.) болячка», болг. скула «вилиця»,, схв. скула «чиряк; струп», слн. зкйіа «нарив, шрам»; — очевидно, псл. зкйіа, пов’язане з зкиїііі «стиснути», киїіїі з^ «щулитися» як варіантами іє. *(з)кеи- «гнути, гнутися, суглоб» (з рухомим з-); зіставлення зі скала і щілина (Преобр. II 315), лит. каиіаз «кістка» (Вгйскпег 2Ї$1РЬ 4, 213; К2 51, 238) та ін. недостатньо обґрунтовані. — Куркина Зтимология 1971, 69—70; Рокогпу 588. — Див. .ще кулити. — Пор. скулити2.
скула2 «вигин корпуса судна біля днища; (рідк.) вилиця», скуластий «вилицюватий»; — запозичення з російської мови; р. скула «тс.»' етимологічно ,тр.тожне з укр. [скула] «нарив, болячка» (див.).
/[скулити1] «скавучати» Нед, [скулї-ти] «тс.» Нед; — р. скулить, [скалить], п. [зкиїіс], заст. зкоііс «тс.»;— псл. зки-1Ш, очевидно, результат контамінації форм зкоійі, до якої може бути зведене
й [скоголйти], та зкисеіі «тс.». — Фасмер—Трубачев III 662. — Пор. скаву, скиглити, скука.
[скулити2] «мружити, прищулювати» ВеУг, [шкулити] «дошкуляти»; — р. [скулить] «скнарити»; — псл. [зкиїі-їі] (<*зкои!-) «стиснути», пов’язане з зкпіа «щелепа», зсиїііі (<*зкеи1-) «щулити»; очевидно, іє. *зкеи-, варіант кореня *кер- «гнути, згинатися; суглоб». — Рокоту 588. — Див. ще скула1. — Пор. дошкулити, кулити, кульгати, щулити.
[скулиця] (зоол.) у сполученні с. звичайна «(мокриця) кулівка лісова, Сіотегіз ризіиіаіа» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зкиїі-са «тс.» пов'язане з киїіс зі^ «щулитися, кулитися»; назва зумовлена зовнішнім виглядом цієї мокриці в нерухомому положенні. — Див. ще кулити.
[скулочник] (бот.) «калачики кучеряві, Маїуа сгізра Б.» Г, Мак; — р. [скулочник], бр. [скулачнік, скулаш-нік] «тс.»; — похідне утворення від скула (скулка) «болячка»; назва зумовлюється тим, що листки цієї рослини як розм’якшуючий засіб прикладають до болячок. — Анненков 207. — Див. ще скула1.
[скуль] «звідки» Л, [скуля Л, ску-ляка ЛексПол, [скуль Л] «тс.»; — запозичення з білоруської мови; бр. скуль «тс.» утворене з прийменника с «з» і займенниково-прислівникового компонента -куль, що відповідає укр. -кіль (-кіля) у словах відкіль, звідкіль і под. — Див. ще відкїль, з2.
скульба — див. кульбаба.
[скульб’яний] «зігнутий у ключку» ЛексПол; — запозичення з білоруської мови; пор. бр. кульба «ключка», очевидно, споріднене з укр. [кульбастий] «горбатий, загнутий». — Див. ще кулити, кульбака.
скульптор, скульптура; — р. скульптор, бр. скульптар, п. рідк. ч. слц. зкиїріог, болг. м. скулптор, схв. скулп-тор, слн. зкиїрійга; — запозичене, очевидно, через західнослов’янське посе
редництво з латинської мови; лат. зсиїр-іог «різьбар, скульптор» пов’язане з зсиїро «вирізую, вирізьблюю», зсаіро «тс., гравірую, дряпаю, скребу». — СІС2 773; КЗСРЯ 414; 8№ VI 196; НоІиЬ— Еуег 440; РЧДБЕ 674; Ву]акли]а 888; Таїсіє—Ноїт. II 486—487, 502. — Див. ще скальпель.
[скумасни] «страшний; поганий, кепський» Л, [скумасно] «страшно», [скумасна] «тс.; нудно, нудотно, кепсько» Л; — неясне.
скумбрія1 (іхт.) «макрель, 8сот-Ьег зсотЬгиз», [скбмбрія] Нед, Куз; — р. скумбрия, [скумбра, скомбрия], бр. скумбрьія, п. зкитЬгіа, [зкитЬга, зкотЬг]а], болг. скумрйя, [сктібрица], м. скумри]а, схв. скдмбар, [шкомб-ра]; — запозичення з новогрецької мови; нгр. охоїщігріа, мн. від охоіщтг-рі «макрель, скумбрія» походить від гр. охорРро^ «тс.», етимологічно неясного. — СІС2 773; Черньїх II 173; Фасмер III 662; 81. \ууг. оЬсусЬ 687; 8кок II 264; Ргізк II 737.
скумбрія2 — див. скумпія.
скумпія (бот.) «рай-дерево, КЬиз со-ііпиз Б. (Соїіпиз со§£у§гіа 8сор.)», [ском-пія Пі, Мак, скумбрія] «тс.»; — р. скумпия, скбмпия, бр. скумпія, скбм-пія, п. зкаріа, зкотріа, ч. зкитра, схв. зкитрЦа, [скумпина]; — очевидно, етимологічно пов’язане з назвами сумах, [сумах скомпія, сумак] «тс.». — СІС2 773; ССРЛЯ 13, 1093; 8№ VI 139; Но-ІиЬ—Буег, 468; НоІиЬ—Кор. 371; МасЬек Е8ЛС 614; МасЬек Лт. гозії. 144; СимоновиЬ 144, — Див. ще сумах.
[скунда] (орн.) «сорока, Ріса ріса Б.» Куз; — неясне.
[скундушити] «сильно побити» Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [кунддсити] «смикати, рвати».
скунс (зоол.) «хижа тварина родини куницевих, МерЬйіз терЬйіз»; — р. скунс, скункс, бр. скунс, п. зкйпкз, ч. слц. зкипк, схв. скункс, слн. зкйпкз; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8кипк, англ. зкипк (мн. зкйпкз) «тс.» походить від алгонкінського [зе§апк\л/,
8е§оп§\м] «тс.». — СІС2 773; Фасмер III 649; 81. \муг. оЬсусЬ 687; НоІиЬ—Еуег 440; РЧДБЕ 674; Ву]акли]а 888; Кіи-§е—Міігка 712—713; КІеіп II 1454.
[скупавйти] «прикрасити, зробити гарним», [скупавіти] «тс.», [скупавіти] «приготувати до свята Купала» Нед; — очевидно, пов’язане з [купалий] «вродливий» (див.).
скупйй, [скупавий] «скупий» Нед, [скупезний] «дуже скупий» О, [скупел-ний] «тс.» Мо, скупуватий, [скупучий], [скупчий] «дорогий» Корз, [скупак «скнара» ВеУг, скупар, [скупарйще «скупердяй» О, [скупенда О], скупендра, [скипендяк О, скупер ВеЗн, скупе-ра Мо], скупердя, скупердяга, скупердяй, скупердяка, [скупець Нед], скупиндра, скупиндя, [скупйця (жін. р.) О], скупій, [скупляк О, скупнице (жін. р.) ВеБ, скупдша Нед, скуптячка (жін. р.) ВеУг, скупуля (жін. р.) Нед, скупун, скуп’яга, скуп’яр тж] «тс.», [скупари-ти Нед], [скупити] «скупитися» Нед, О, скупитися, скупіти, скупувати, [вбскупо] «мало» О, [дскупо, бскупно] «тс.; скупо» О, [пбскупий] «скупуватий» Нед, [пбскупо] «скупо О; занадто скупо, бідно Нед»; — р. скупай, бр. скупи, др. скупьіи, п. акд.ру, ч. зкоиру, ст. акйру, слц. акйру, вл. зкиру «скупий», полаб. зкрре, болг. ск'ьп «дорогий», м. скап «тс.», схв. скуп «цінний; (заст.) скупий», слн. зкбр «скупий», стел, скжпж «тс.»; — псл. *5крр,ь-]ь «скупий, жадібний», очевидно, пов’язане з зкота «оскома», зсетіїі (<*5кетіІі) «щеміти, защемити». — Фасмер III 662; Преобр. II 315—316; Вгйскпег 493; НоІиЬ—Кор. 334; ЗсЬи8Іег-Зе\мс 1299; Зкок III 273. — Див. ще скбмина, щеміти.
[скупія] (бот.) «купина багатоквіткова, Ро1у§опаІит тиІііПогит А11. (Соп-уаііагіа тиІШІога Е.)» Г, Мак, [скумпія] «тс.» Мак; — очевидно, результат видозміни назви купина «тс.», зближеної зі скумпія «рай-дерево, Соїіпиз» (див.).
скупщина «парламент у колишній Югославії»; — р. скупщина, ст. скуп-чина, бр. скупшчьіна, п. зкирзгегупа, 292
зкирегупа, зкурзгїупа, ч. слц. зкирзїі-па, болг. скупщина, м. скупштина, слн. зкйрзсіпа; — запозичення із сербохорватської мови; схв. скупштина «тс., збори» пов’язане зі скупити «зібрати, нагромадити», похідним від купити «збирати», купа «купа». — СІС2 773; ССРЛЯ 13, 1098; Фасмер II 418— 419; 81. \муг. оЬсусЬ 687; РЧДБЕ 674; Младенов 587. — Див. ще купа1, з2.
[скурати] «виграти, добути; одержати, дістати» Нед, [скургати] «домогтися, досягти мети Нед; одержати користь; домогтися О», [скіргати] «одержати користь, домогтися» О, ст. скурати «тс., встигнути, мати успіх» (XVIII ст.); — бр. [скураць] «добути, дістати хитрощами»; — запозичення з польської мови; п. [зкигас] «добитися, домогтися; виграти», [зкбгас], \м5кбгас «тс.» пов’язані з коггузе «користь». — Оньїшкевич Ис-след. п. яз. 248; ЗЕахузкі II 513—514; Вгйскпег 634; 8 XV VI 197. — Див. ще кбрйсть.
скурвай, скурвий, скурвитися — див. курва.
[скурчати] «користатися» Пі; — помилкове написання замість [скургати] «тс.». — Див. скурати.
скус, скусити, скуска, скусний, скусьний, скушати — див. кусгіти.
[скуса] «коклюш, кашлюк», [скусса] «конвульсія» Нед; — неясне; можливо, через польське гїосередництво зводиться до лат. ехсиззіо «витрушування, вибивання; виділення (рідини)», похідного від ехсиїіо «струшую; вибиваю», утвореного з префікса ех- «ви-» і основи дієслова риаііо «трясу, витрушую, жбурляю», спорідненого з дісл. Ьозза «кидати, жбурляти, трясти», двн. зсиіїеп «трясти», нвн. зсЬйЧеІп «тс.», лит. киїеїі «струшувати». — ХУаИе—Ноїт. II 399—400.
[скусівнйк1] (бот.) «арніка гірська, Агпіса топіапа Е.»; — похідне утворення від [скуса] «коклюш», [скусса] «конвульсія»; назва зумовлена тим, що кореневище й квітки арніки використовуються для лікування коклюшу, бронхіту, епілепсії. — ВеНЗн 39; Попов Лек.
раст. 20; СимоновиЬ 47—48. — Див. ще скуса.
[скусівнйк2] (бот.) «астранція велика, Азігапііа та]ог Е. (Ааігапііа уиі^агіз Косії)» Мак, Ко; — очевидно, похідне від [скусйти] «спокусити»; назва могла бути зумовлена красою зіркоподібного суцвіття астранції; пор. подібні з семантичного погляду інші народні назви [люби мене, напрасник, направниця] «тс.». — Федченко—Флеров 672; СимоновиЬ 59—60. — Див. ще кусгіти.
[скут] «жіноче зимове пальто на ваті» Мо, [скутик] «тонке байкове одіяльце» Мо; — р. [скутьі] «сукняні зимові онучі», др. скупсь «шматок тканини, верхній одяг; пола», нл. заст. зкиі (аакиі) «клапоть», болг. скут «поділ (одягу)», м. скут «пола (одягу)», схв. скут «поділ, шлейф, пола», стел, скутт» «(верхній) одяг»; — псл. акиїїз «ганчірка, клапоть, лата, шматок сукна, кайма»; — споріднене з лит. акіаиіе «ганчірка, клапоть; лата», акіаиііа «клапоть тканини», акйіаа «ганчірка; лата; клапоть; [торочки]», пов’язаними з акйзіі «брити, скребти, смикати, стригти; знімати луску (риби)», можливо, також з гот. акацца) «край, пола (одягу), кайма», дісл. акаиіі «чотирикутний клапоть тканини», норв. акаиі «жіноча хустка», що зводяться до іє. *акеи-(і)- «різати, стригти; відділяти, розпорювати»; менш переконливе пояснення як давнього запозичення з германських мов (Фасмер III 663; Зкок III 275; ІЛіІепЬеск АГЗІРЬ 15, 491; Кірагаку 6Б6 221; Тогр 468; Еаік— Тогр 989; Зіепгіег-Реіегаеп 394—395). — Ильинский РФВ 78, 201—202; Вгйск-пег 186; Зсйиаіег-Зеїус 1300; Младенов 587; Ргаепкеї 823—824; Рокогпу 954.
[скут2] «склад?» Пі; — р. [скут] «схованка»; — очевидно, пов’язане з кутати «старанно загортати», [кутка] «хлів» (пор. схв. скутати) «сховати». — Див. ще кутати.
скутер «спортивний глісер з підвісним мотором», скутерист-, — р. скутер, бр. скутзр «тс.», п. акиіег «тс.; моторолер», ч. акйіг «моторолер», болг.
скутер, скут-ьр, м. скутер «тс.», слн. акйіег; — запозичення з англійської мови; англ. зсооіег «скутер (швидкохідний моторний човен); самокат (вид іграшки)» є похідним від зсоої «бігти стрімголов», можливо, скандинавського походження. — СІС2 773; ССРЛЯ 13, 1099—1100; ТСБМ У/1, 193; ЗЕ імуг. оЬсусІї 687; НоІиЬ—Ьуег 441; РЧДБЕ 674; КІеіп 1400.
[скути] «ударом вивести із гри» О; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з [кути] «кувати»; пор. п. кис «кувати; бити», акис «скувати; побити». — Див. ще кувати1.
скуток (заст.) «наслідок, результат; вигода, користь УРС; успіх Куз», [ску-тбчний] «дійовий, ефективний» Нед, [скутати] «здійснити» Нед, ст. ску-токі) «д-Ьло изводство» (XVII ст.); — бр. скутак «наслідок»; — запозичення з польської мови; п. акиїек «дія, наслідок», зкиіесгпу «дійовий; успішний», як і ч. зкиїек «дія, вчинок», виводяться від псл. киїйі «діяти, чинити, коїти» (пор. ч. киійі «копошитися; робити нишком»), можливо, пов’язаного з киїаїі «кутати, ховати». — КіеІіЬагсИ: 98; Вгйск-пег 498; МасЬек ЕЗЛС 309; Вегп. І 654. — Пор. кутати, покута.
скуфія «шапочка Нед; шапка у православного духовенства»; — р. скуфья, бр. скуф’я, др. скифия, п. зкиїіа, ч. аки-Гіе, болг. скуфа (скуфя) «вид шапки»; — запозичено в давньоруську мову із середньогрецької; сгр. охоисріа (мн.) «шапки» (одн. охоїхрі) виводиться від іт. зсйГГіа «чепець, ковпак», пов’язаного з сйПіа «чепець», очевидно, германського походження. — Фасмер III 663; ГСЗ III 187; Желтов ФЗ 1876/6, 71; Младенов 587; Мезїіса 419, 1603; Меуег-ЕйЬке ПЕХу 192.
[скухтбрить] «невміло зварити» Чаб, [скухтьбрить, іскухтбрить, іскухтьд-рить] «тс.» тж; — похідне утворення від [кухтбрить] «невміло варити», [кух-тьбрить] «тс.» тж, пов'язаних з куха-рити, куховарити. — Див. ще кухар1, куховар.
[скуч] «стовп» Нед; — неясне, скучати, скучний — див. скука. [скучень] (бот.) «дзвоники скупчені, Сатрапиіа ^Іотегаїа Ь.», [скучнйк] «тс.»; — похідне утворення від куча «купа»; назва зумовлена тим, що квітки цієї рослини зібрані докупи, скупчені; можливо, калька компонента наукової назви лат. £Іотегаїа, букв, «згорнута, зібрана докупи». — Вісюліна—Кло-ков 308—309; Нейштадт 532—533; Си-моновиЬ 92—93. — Див. ще куча1.
слабий, слабенький, [слабйтельний] Нед, слабкий, [слабковйтий] «хворобливий» О, слабовитий, [слабськйй] «слабкий» Нед, слабуватий, [слабуш-коватий] «хворобливий» ВеУг, слабина «слабість; [пахи у тварин Нед, ВеЗн]», слабість, [слабовінь] «слабість; слаба людина» Г, Нед, [слабйти], слабіти, слабішати, [слабнїти] «слабшати» Нед, слабнути, слабувати «хворіти», слабшати, непослабний, ослабілий, ослаблений, ослаблий, [ослаба] «ослаблення» Куз, ослаблення, ослаблювач (спец.), ослабати, ослабити СУМ, Ж, ослаблювати, ослабляти, ослабти, [пдсла-бий] «трохи хворий; занадто слабий» Нед, [послаб] «понос» Куз, послабти, послабити, [преислабйй] «дуже слабий» ВеУг, [розслаб] «розслаблення» Куз, розслабити СУМ, Нед; — р. слабий, бр. слабьі, др. слабт>, слабьіи, п. вл. нл. зїаЬу, ч. слц. зІаЬу, болг. м. слаб, схв. слаб, слн. зІаЬ, стел, слабі»; — псл. зіадь «слабий, виснажений, безсилий, млявий»; — споріднене з лит. зІбЬїі «слабнути, втрачати свідомість», жем. [зІаЬпаз] «слабий», сх. [зІбЬпаз] «тс.», лтс. зІаЬї «ослабнути, поникнути», двн. зіаї «слабий, кволий», снн. гол. аіар «тс.», гот. зіерап «спати», дісл. зіарг «ледар», а також, можливо, лат. ІаЬог, ІаЬі «спадати; ковзати, прослизнути»; іє. *(з)1аЬ-/(з)1еЬ-/(з)1ар-/(з)1ер- «в’яло звисати»; думка про запозичення литовських і латиських відповідників з польської мови (Зкок III 277) необгрунтована (див. Ргаепкеі 825). — Черньїх II 173; Фасмер—Трубачев III 664; Пре-
обр. II 316—317; Вгйскпег 499; Ма-сйек ЕЗЗС 551; ЗсЬизіег-Зетус 1301; Младенов 668; Мікі. Е\У 306; Тгаиїтапп 270; Вй§а № II 571; Кагиііз II 212— 213; МйЬІ.—Епбг. III 921; К1и§е— Міігка 652; Угіез ИЕАУ 646; АУаІгіе— Ноїт. І 739; Регззоп Веііг. 490; ЗсЬтісіі Уок. І 162—163; Тогр 537; Гамкрели-дзе—Иванов 419; Рокоту 655—656.
[слабник] (бот.) «зірочник водяний, МаїасЬіит ариаіісит Рг. (Зіеііагіа ариа-Еса (Е.) Зкор.)» Мак; — похідне утворення від слабий', назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина має слабе квітконосне стебло. — Нейштадт 232; Федченко—Флеров 371; Симоно-виЬ 289. — Див. ще слабйй.
слава, [славета] «історія» Пі, [сла-ве'тник] «прославлена людина; (ст.) міщанин», [славиця] «пуста слава» Нед, [славнбванє] «ювілей» Нед, славонька, славен, славетний, славймий «уславлюваний» Нед, славненький, славний, славутний, славутній, славити «хвалити; [багато говорити Нед]», [славней-ко] «приємно» О, безслав’я, знеславити, [ослава] «слава; тріумф, блиск» Ж, ославлювати, ославляти, [обславити] «знеславити» Ж, пбславка «поголос, недобра слава», прославлений, прославляти, уславлений, уславлювати, уславляти', — р. бр. др. болг. м. слава, п. вл. нл. зіа\ма, ч. слц. слн. зіауа, схв. слава, стел, слава, славити; — псл. зіа-уа «слава, хвала», зіауіїі «хвалити», пов’язані чергуванням голосних із зіоур, зіуїі (<5Ійіі) «бути славетним, називатися»; — споріднене з лит. 8ІОУЄ «честь, хвала», (сх.) [зіауе] «честь, слава», [зіоує] «пишність, розкіш», [зіауіпїі] «славити, хвалити», лтс. зіауа (зіауе) «поголос, чутка; слава», гр. иЛєор ([хХєРор]) «слава», дінд. згауаіі «хвала, слава, честь», ав. згауай- «слово», дірл. сій «слава», іллір. (Уез-)с1еуе5І5 (власна назва), тох. каїуу/е; іє. *к1еи-/к1ои- «слухати, чути». — Черньїх II 173; Фасмер III 664; Преобр. II 317—318; Цьіганенко 428—429; Вгйскпег 499; МасЬек ЕЗЛС 552; Зсйиз-їег-Зеу/с 1302—1303; Младенов 588;
8кок III 288—289; Мене ОЯ 111, 278; Мікі. Е\¥ 309; Варбот ЗИРЯ II 58—70; Оіг^Ьзкі ЕР 1, 149—150; Меіііеі Еіигіез 208; М8Е 9, 144, 146; Тгаиітапп 307— 308; Вй§а ЙЙ І 484; Ргаепкеї 1008— 1009; Кагиііз II 219; МйЬІ.—Епгіг. III 920; Рокоту 606—607. — Див. ще слй-ТИ. — Пор. слово.
славіст, славістика, славістичний; — р. болг. м. славйст, бр. славіст, п. 5Іа\мІ5Іа, ч. слц. зіауізіа, схв. славйст, слн. зіауізі:; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 31а\мі5І «славіст», фр. зіауізіе, віауівапі, англ. зіауізі «тс.» утворено від пізнього лат. Зіауцз «слов’янин», яке зводиться до стел. слоегк-нє «слов’яни». — Кораіігізкі 897; Но-ІиЬ—Еуег 441; Ву)акли]а 888; Ог. Р\мЬ. 705; КІеіп 1456. — Див. ще слов’яни.
славка (орн.) «кропив’янка, ЗуІУІа», славкові; — р. славка «ЗуІУІа», бр. слаука «тс.»; — неясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане з ч. зіауік «соловей», слц. зіауік «тс.».
[славблити] «базікати» Нед, ВеЗн; — результат контамінації слів [славити] «багато говорити» і сваволити. — Див. ще сваволя, слава.
[слажда] «насолода, радість; втіха» Нед; — зворотне утворення від дієслів ЦСЛ. НАСААЖДАТИ СА (нАСААДИТИ Са), уС-ААЖДАТИ (уСААДИТн), ПОХІДНИХ ВІД ОСНОВИ СААЖД- (СААД-), СПІВВІДНОСНОЇ 3 укр. солодж- (солод-), наявної у словах солодити, солодкий. — Див. ще солод.
слайд «кольоровий діапозитив», слейд «тс.»; — р. бр. слайд, п. &1а]гіу (мн.), ч. 5Іа)гі, слц. зіігіе «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. зіігіе «тс.; слайд (рухоме сидіння спортивного човна); ковзання» пов’язане з дієсловом зГкіе «ковзати», спорідненим з двн. 5Ійо «сани», нвн. ЗсгіІіНеп «тс.», лит. зіузїі «ковзати», псл. аіесі'ь «слід». — СІС2 773; Кораіігізкі 897; КІеіп 1457— 1458. — Див. ще слід*.
[слаква1] «сльота; погана погода» Л, [сляковйця] «тс.» Мо; — запозичення з польської мови; п. [зі^кдхга] «сльота; дощ із снігом» відповідає укр. сля-
коть. — Вгйскпег КХ 42, 340; Фасмер III 682. — Див. ще сляка.
/	9	'	'
слаква — див. слуква.
слалом «спуск із гір на лижах; спуск по гірських потоках на байдарках», слаломіст; — р. болг. м. слалом, бр. слалам, п. ч. слц. зіаіот, схв. слалом, слалом, слн. зіаіот; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зіаіот, фр. англ. зіаіот походять від норв. зіа-Іот «злегка похила лижня», утвореного з основ іменників зіагі «невеликий укіс; схил» і Іот (Іаат) «вузька доріжка, слід», пов’язаного з Іаап «купа чого-небудь довгого; ряд будинків», спорідненим з англ. Іапе «вузький прохід», дісл. Ібп (Ірп) «вулиця, ряд будинків». — СІС2 773; Фасмер—Трубачев III 666; Кораіігізкі 897; НоІиЬ—Еуег 441; РЧДБЕ 674; К1и§е—Міігка 713; КІеіп 863; N80 2291; Угіез ИЕАУ 379; АЕАУ 374.
[сламазанник] «партач, нікчема Нед, незграба Куз»; — неясне.
сланець «гірська порода, що має шарувату будову», сланцюватий «здатний розшаровуватися»; — бр. сланец; — очевидно, запозичення з російської мови; р. сланец, [стланец] «сланець», пов’язане зі стлать «стелити», яке відповідає укр. слати «тс.». — Фасмер III 666; Преобр. II 320, 387; Цьіганенко 430; Мікі. ЕАУ 320—321. — Див. ще слати2.
[сланик] «пагорб, порослий листяним лісом; поросле підвищення в лісі з моховим покривом» Ч; — р. [слань «бідна деревна рослинність», [сланец «рослина, яка стелеться по землі, особливо кущі і дерева»; — похідне утворення від слати «стелити». — Фасмер III 666—667. — Див. ще слати2.
[сланцятися] «бродити (навкруги), тинятися» Нед; — очевидно, результат видозміни дієслова слонятися «тс.» (див.).
слань, (бот.) «тіло нижчих рослин, не розчленоване на стебло і листя», [стланка] «тс.» Нед, [стланники] «сланеві роблини, ТЬаІІорЬуіа» Мак, сланеві «тс.», сланці «низькорослі форми дерев і чагарників із сланевим стеблом
і гілками», стланці «тс.», [сланкбвий] «сланевий» Нед, сланкий «який стелеться по землі» (про рослини); — р. [слань] «настил», [сланец] «рослина, яка стелеться по землі», [сланка], бр. сланка «тс.»; — псл. [зіьіапь] «сланка рослина», похідне від зіьіаіі «слати, стелити». — Фасмер III 666, 667, 761; Преобр. II 320, 387; Цьіганенко 430; Гринкова УЗ ЛГПИ 92 (1953), 68; Даль IV 218; МікІ. Е\У 320, 321,— Див. ще слати2. — Пор. сланець.
[сласть] «солодощі; розкіш» Нед, [сластник] «розпутник» Нед, сластьбн «вид пампушки», [сластьбни] «ласощі» Нед, сластьбнниця Г, Нед, сласний «хтивий; непристойний; ласий; [смачний ВеУг]», [засластьбнити] «замаслити, засалити»; ст. сласть «насолода, смак, радість, утіха, пожадливість» (1627); — р. сласть «солодкий смак; (мн.) солодощі», бр. [сласць] «солодкість», др. сласть «солодка їжа, задоволення; хтивість, пристрасть»; — запозичено в давньоруську мову з церковнослов’янської, а пізніше в українську, можливо, окремі похідні з чеської чи словацької; стел, сласть «солодкість, солодка їжа; смак; прянощі; блаженство, насолода», як і ч. віаві «насолода», слц. віаві’ «тс.», зводиться до псл. *во1віь (<*во1гі-1:ь) «солодкий смак», похідного від *воігі'ь «солодкий». — Черньїх II 174; Фасмер III 666, 667, 712—713; Цьіганенко 429—430; МасЬек ЕЗЛС 551; НоІиЬ—Еуег 441. — Див. ще солод.
слати, слатися «посилати старостів, сватати», висилати, [висилач] «відправник» Куз, висилка, висланець, від-ейлка, відсильнйй, дбейлка УРС, Ж, засилатися «слатися», засланець, заслання, [насилка] «наслання» Ж, Бі, наслання, [обейлка] «хабар, подарунок» Пі, пересилка СУМ, Нед, переейльнйй, пепедпоейлка, [післанець], [післане'цт-во] «ходіння послом» Нед, [післанник], [післанництво] «посольство», [післан-ство] «тс.», [післанщина] «плата послу», [післіг] «посланець» тж, підейлка, послувати Нед, [посиланець] «посла
нець» Куз, [посилач] «відправник» Куз, посилка, посланець, посланник, послання, посол, посольство, посилальний, [посел, посельство], [приейл] «присилання», приейлка, [присіл] «посланець» Нед, ]присліг] «тс.» Нед, розейл-ка, розсильний’, — р. слать, бр. слаць, др. плати, п. 8Іас, ч. ровіаіі, ровйаіі, слц. віаі:’, вл. 8Іас, нл. віав, схв. слати, слн. ровіаіі, рові1]аіі, стел, сплати; — псл. вгіаб «посилати, відправляти»; — загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з гот. ааЦап «підносити; жертвувати», двн. веііеп «переправляти», дангл. зеїіап «передавати, продавати», дісл. зеЦа «тс.» (ЗсЬизіег-Зеїус 1301; Рог^/агіо5М8кі МРКЛ 2, 352; Міккоіа Цгві. Сг. І 79; Тгаиітапп 292; Рокогпу 899); зближується з алб. зйі]ет «кидаюсь, біжу», виїте «квапливість, стрімкість» (Меуег Е\У 396; Еігіеп Агт. 31. 77—78), з вірм. зіапат (*киі-) «кидаюся, біжу, лечу» (Бігіеп тж), з гол. Ьоііеп «бігти риссю» (уап АУі]к ІЕ 24, 238), з лит. віцвіі «слати» (Реіегввоп ВВІ. АУогіві. 87; Тга-иітапп 292); мало обгрунтовані пов’язання з дінд. рга-8и1аїі «вштовхує» (Ког-\ма<іоу/8кі тж; Еігіеп тж; ЦЬІепЬеск 338), гр. іаААсо «посилаю» (МасЬек ЕЗЛС 552), вірм. уіет, уиіагкет «шлю» (Меіі-Іеі МЗЬ 8, 238; Еігіеп тж), лит. веіеіі «прийти», ваЬі «танути, текти» (Опгігиз Зі. 8І. 1960/6, 193—194), сл. ви!-, відображеним у р. посул (Брандт РФВ 24, 188). — Черньїх II 174; Фасмер—Трубачев III 667; Преобр. II 320; Вгйскпег 499, 525; НоІиЬ—Кор. 287; Зкок III 280; Регіегвеп К2 39, 458; МікІ. Е\У 333.
слати2, стелити, [слище] «місце, де розстилають льон», [стелив о] «підстилка Нед; Гаптування О», стелина, стелище «місце, де розстилають льон, коноплі», [стеління] «підстилка; дерево для стелі», [сте'лька] «устілка» Нед, [стельнйк] «стеля» Ва, стеля «верхнє внутрішнє покриття; [підлога Нед]», [стелянка] «підстілка» О, [стіль] «стеля» Куз, [столь, стбля] «тс.» Л, [сталь-ніца] «частина стелі між балками» Л, [вйстілка] «прокладка під устілку» Я,
застилати, застил, застилка, [засіп іл] «кусок шкіри, яким закривається діра у постолі» Ж, [застілка, застала] «тс.» Ж, [застьдл] «покривало», [застьбла] «покривало для воза», настил, настилка, настильник, настілка УРС, Ж, настильний, [перестіль-ниця] «постіль» (?) Нед, [післанє, піс-лань] «тс.» Нед, підстеляти, підстилати, [підстеля] «стійло корів» Нед, підстилка, підстілка, [підстьбл] «підстилка» ЛЧерк, підстилковий, підстильний, [постеленок] «постіль» О, [постелінка] «підстілка для худоби» О, [постельниця] «дошка в дні воза», постеля, постилка, [постівка] «постіль; покіс», постілка, постіль, [пос-тільниця] «постіль» Нед, [пастелник «солом’яна мата» ЛПол, [прбстилка «тонка ковдра» ЛПол, [простйлка] «доріжка на долівці» Ва, [простіле] «постіль» ВеБ, розстил, устілка, [вустіл-ка] «устілка (шкіряна, у селян також із соломи)», [вустілок] «устілка (віхоть соломи в чоботі)» Ме; — р. стлать, стелить, бр. слаць, др. стьлати, п. віас, зсіеііс, ч. аііаі, слц. віїаҐ, вл. зіас, нл. зіаз (зсеїи), ст. зііаз, болг. стеля, слн. зііаіі, стел, постьддти (поетєдвк); — псл. зіьіаіі, зІеЦр; — споріднене з лтс. зіаі «навантажувати, пакувати», гр. отєЛЛш «готую, посилаю», вірм. ага-аіаі (*8ІІ-по) «покрівля, дах», лат. Іаіиз (<*8І1аіи8) «широкий»; іє. *8ІЄІ- (*5І1-) «розстилати», пов'язане з *5іег- (*5Ір), відображеним у лат. зіегпо «насипаю, розстилаю, стелю», гр. отбруйуі (оторє-ууОщ) «тс.», псл. *8Іогпа, укр. сторона. — Черньїх II 203—204; Фасмер III 753—754; Преобр. II 387—388; Вгйск-пег 499; МасЬек ЕЗЛС 578; НоІиЬ— Кор. 352; ЗсЬи8іег-Зе\мс 1301 —1302; Младенов 608; Міккоіа ІІГ8І. Ог. III 90; РогАуагіо\м8кі МРКЛ 2, 352; Мікі. ЕУ/ 324; Тгаиїтапп 286; МйЬІ.—Епбг. III 924; АУаІсІе—НоГт. І 772; ОеЬгиппег ІЕ 52, 67; Рокоту 1018—1019. — Пор. стіл, сторона, тло.
[слатйна] «ропа; сіль» Шух, Нед, Куз, ст. слатйна «соляні копальні»
(XVII ст.); — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. аіаілпа «джерело із солоною водою; багнисте, грузьке солоне місце» виводиться з південнослов’янських мов; болг. [слатйна] «низьке місце, звідки тече вода; джерело», м. слатйна «солона земля», схв. елатини «солоне джерело (цілюще)», слн. аіаііпа «вуглекисла вода», як і стел, едд-тинд «солона вода», ч. слц. аІаЬіпа «торф’яне болото», споріднені з укр. солбт-вина «багнувате місце». — Уіпсепг 13; СДЕЛМ 387; ПЕРМ 776; Фасмер— Трубачев III 714; Младенов 589—590; Зкок III 303—304; МасЬек ЕЗЛС 552. — Див. ще солбтвина.
слебезувати «читати по складах; повільно, одноманітно читати або розповідати; пересуджувати; говорити багато, безладно, без упину, часто про що-небудь неістотне, нецікаве; говорити запобігливо, підлесливо», слебізува.-ти «тс.», [лебезувати] «базікати» Ж; — бр. заст. слібізаваць «читати по складах», [слябізаваць] «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [аІеЬі-гоу/ас] «читати по складах», [зІаЬігои/ас] «тс.» пов’язані з дієсловом 8у1аЬіго\мас «тс.» (з 1558), похідним від іменника зу-ІаЬа «склад»; значення «говорити запобігливо, підлесливо», можливо, виникло під впливом слів [лебезувати] «залицятися», лабузнитися «леститися; підлабузнюватися». — Вгйскпег 528; 3\У VI 535. — Див. ще сйлаба.
слеве — див. сливе.
[следж] «оселедець» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. зіегіг «оселедець» ПОХОДИТЬ ВІД ДІСЛ. 8ІИ «оселедець», 5Ї1гі, дшв. зіїсі, до яких зводяться також р. сельдь, укр. [селедець] «тс.». — Вгйскпег 530; Фасмер III 597. — Див. ще оселедець1.
слеж — див. слиз1.
слежик — див. слиж2.
[слез] (бот.) «калачики лісові, Маї-уа зііуєзїгіз Б.» Мак, [слезінь] «собача рожа тюрінгська, Еауаїега 1Ьигіп§іаса Е.» ВеНЗн, [хлезінь] «тс.» тж, [елєз] «алтея лікарська, АЬЬеа оГПсіпаїіз Е.»
Мак, [сліз] «тс.; гібіск, НіЬівсив Е.» Мак; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. віег (віег) «мальва, (ст.) алтея лікарська», слц. віег (зііех) «мальва» споріднені з укр. [слиз] «мальва; алтея лікарська» (див.). — Пор. слюз2, сляз.
[слезинець] (бот.) «аспленій північний, Азріепіит веріепігіопаїе (Е.) Ноїїт.» Мак; — неясне.
слезйти, слезйтися — див. сльоза.
[слемено] «брус, який з’єднує крокви» ОЛА 1981, [слембена] «тс.; жердка в хаті, на яку вішали одяг та ін.», [слемба] «місце між кроквою і покрівлею» тж, [ослемени] «підпори, на яких держиться колиба» О; — запозичення з чеської і словацької мов; ч. діал. слц. зіетепо «найвища балка в даху», як і п. заст. 8ІетІ£ «тс.», вл. ст. вієте «поперечна балка», болг. діал. м. слеме «центральна балка в даху», схв. слеме (слеме) «найвища балка в даху», слн. вієте «тс.», р. [соламя] «товста колода як опора для даху; стріла колодязного журавля», [солом] «перекладина, крокви», бр. [саламянд] «жердина як важіль для діставання відра з криниці», зводяться до псл. *ве1гп£ «колода, перекладина», спорідненого з лит. веїтио (род. в. веїтепв) «гребінь даху, довгий брус», веїтепуз «тс.», можливо, також лат. сиігпеп «верх, дах», гр. оєХрос «брус, поміст»; очікуване укр. * солом’ я не збереглося. — Німчук НЗ УжДУ 14, 187; Клепикова ОЛА 1981, 52—59; Фасмер III 668—669; Вгйскпег 531; МасЬек ЕЗЛС 553; Младенов 590; Зкок III 290. — Пор. селемено.
сленг «жаргон»; — р. бр. сленг, п. ч. слц. вл. в1ап§, болг. сленг, сланг, схв. сланг, слн. з1еп§, вІап§ «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. в1ап§ «сленг, жаргон; облаяти», можливо, походить з якоїсь скандинавської мови (пор. норв. віеп^а к]ейеп «зловживати словами», букв, «метати, кидати щелепами», 8Іеп£Іепатп «прізвисько», 8ІЄП§ІЄОГ(І «нове жаргонне слово») і споріднене з англ. в1іп§ «метати, кидати, 298
жбурляти». — СІС2 773; Кораіігізкі 897; НоІиЬ—Еуег 441; Іуапоуа-3а1іп§оуа— Мапікоуа 804; РЧДБЕ 674; Ву]акли]а 888; КІеіп 1455; N30 2291—2292.
слєсак — див. слюсак.
сли — див. єслгі.
слгіва «(бот.) Ргипив Е.; [крашанка О]», [сливйна] «слива; сливове дерево; сливовий сад Нед», сливка «слива; [крашанка] О», сливник, сливняк, сливовиця, [слив’як] (ент.) «сливовий довгоносик (?), Ма§<іа1І8 ргипі» Нед, слив’янка, сливовий, [слив’ яний] Нед, [слйвити] «розмальовувати писанки», [слйвчити] «тс.», підсливок (вид гриба); — р. болг. м. слива, бр. слїва, п. вііу/а, ч. слн. зііуа, слц. зііма, вл. 5Іо\м-ка, [віеика, зііика], нл. з1і\ма, полаб. зіаіуегіа, схв. слива, шлйва, слн. зііма, с.-цсл. слива; — псл. зііма (*в1іу-ька) «слива»; — остаточно не з’ясоване; здебільшого тлумачиться первісно як назва синюватого кольору і в такому разі зіставляється з лат. *1іуов «синюватий», ІІуеге «мати синюватий колір», Пуог «синювате забарвлення», двн. вІеЬе «терен», 8Іеу/а (<*в1оі-кмо), нвн. ЗсЬІеЬе (<*в1аі-Ьб), ЗсЬІегіогп, шв. віа(п) «тс.», дірл. 11 «колір, блиск», кімр. 11І5У «тс.», що зводяться до іє. *в1І-ио- «синюватий». — Черньїх II 175; Фасмер III 670; Преобр. II 321—322; Вгйск-пег 531; МасЬек ЕЗДС 555; ЗсЬивІег-Зє\ус 1315—1316; Младенов 590; Зкок III 405; Критенко Вступ 521; Мікі. Е\У 307; Тгаиітапп 269—270; К1и§е—Мйг-ка 655; Регввоп Вейг. 180; ЗресЬІ 205— 206; Гамкрелидзе—Иванов 711; Роког-пу 965.
[сливар] «нікчема; ледар» Нед; — неясне.
сливе «майже, мало не, трохи не; мабуть, чи не, можливо», [сле'ве] Нед, сливень «тс.»; — очевидно, результат видозміни форми 3-ї ос. одн. теп. ч. [сливе'] від дієслова [слйти] «бути відомим, славетним; *вважатися, Називатися». — ІУМ Морфологія 490. — Див. ще слйти.
слйвити, слйвчити — див. Слйва.
[слигбнити] «тонко прясти» Нед; — неясне; пор. р. [слйгозить] «плутати» (про ткання, мотання).
слиж1 (іхт.) «голець, в’юн, №та-сЬіІиз ЬагЬаїиІиз Е. (СоЬіІіз ЬагЬаїиІа)», [слигак Л—Г, слиґан ВеУг, ВеНЗн, слижай ВеНЗн, слижан Куз, слйжик Нед, слижун Куз, слизик] «тс.», [слизь] «бельдюга європейська, Хоагсез уіуіра-гиз» Нед; — р. [слиз] «голець», [слизик], бр. [сЛІЖ, сліжьік], П. 5ІІ2, [зіі-гук], ч. [зіїг, зіі'г, зііг], слц. зііг, вл. зііг «тс.»; — псл. зіігь, зіігь (<*5Ііг]ь) «голець, в’юн», утворені від 5Іігі> (зіігь) «слиз»; народні назви цих риб зумовлені тим, що їх тіло вкрите шаром слизу; пор. семантично подібні назви гольця нім. ЗсЬтегІе, ЗсЬтегІіпд, похідні від іменника ЗсЬтег «мазь; (ст., діал.) сало, жир»; лит. зїіхіз «в’юн», зіугуз «тс.» запозичені з польської мови. — Коло-миец Происх. назв, рьіб 40; Маркевич— Короткий 140—141; Фасмер III 671 — 672; Преобр. II 322; Вгйскпег 531; 8\У VI 732; МасЬек ЕЗДС 555; ЗсЬизїег-Зє\ус 1459; МікІ. Е\У 307; ІЛіІепЬеск КХ 39, 259—260. — Див. ще слиз1.
слиж2 «поперечний брус у стелі з хмизу», [сляж] «тс.», [сле'жик] «один із стовпців, на яких установлена піч» ЛексПол, [сліги] «товсті перекладини»; — р. слега. «лата; перекладка; жердина», [сляга] «тонка довга колода, важіль», [слйзьі] «колоди, поставлені похило, для скочування колод, для спуску суден на воду», бр. [сліж] «довга колода, яка кладеться по боках мосту для укріплення настилу; колода, по якій спускають на воду човна», [слюга] «поперечна колода під підлогою»; — не зовсім ясні форми; зіставляються з лит. з1е§їі «давити» або зіепкзпіз (зіепкзїіз) «поріг», лтс. аГіекзпіа «тс.», зіеп^е (зіеп^із) «одвірок» (Фасмер III 681; Преобр. II 321); частково можуть бути зіставлені з п. зііг «дерев’яна балка, сталева шина або линва, які направляють рух кліті у шахті», р. [слйзьі] виводиться від гол. зіее (мн. зіеез) «підставки для спуску» (Фасмер— Трубачев III 672).
слиз1, слизь, [слиж] «слиз» Нед, [слеж] «тс.» Нед, [слйзень] «слимак» Нед, слизняк «тс.», [слйзниця] «слизова оболонка» Нед, [слизнйця] «запалення слизової оболонки» Куз, [слизота] «слиз Нед; сукровиця», [слизюк] (зоол.) «аріон лісовий, маслюк, Агіоп етрігісо-гит» Нед, [слизяк] «тс.» Нед, слизистий, слизуватий, слизький «вкритий слизом; який містить слиз», слизити, слизотіти, ослизнути; — р. слизь, бр. слізь, ч. слц. зііг, болг. слйза «слина», слн. [аГїх] «слиз»; — псл. зіігь < *5Іеі-гї «слиз», пов’язане чергуванням голосних з 5Ііигі> (*8Іеи-гй) «тс.»; — зіставляється з дісл. зіїкг «слиз на шкірі риб», снн. 5Іїк «намул»; іє. *(з)1еі-§-«слизистий». — Черньїх II 175—176; Фасмер—Трубачев III 671—672; МасЬек Е8ЛС 555; ЗсЬизіег-Земус 1315; Рокогпу 663—664. — Пор. склизйти, слизькйй, слюз1.
[слиз2] (бот.) «калачики лісові, МаІ-уа 8іІуе5ЇгІ5 Е.; алтея лікарська, АИЬаеа оИісіпаїіз Е. Мак», [слизівнйк] «вид калачиків, Маїуа гоЬипсііГоІіа» Ко, [слиз-ник] «алтея лікарська» Мак, [сліз] «тс.» Мак, [слизт] «калачики» ВеУг, ВеНЗн, Мак, [слиз дикий] «собача рожа тюрінгська, Еауаїега Чіигіп§іаса Е.» Мак, слизйця повстяниста] «тс.» Мак, Куз, сльоз турецький] «калачики лісові» (з п. ?); — р. [слйзник] «алтея, АЬЬаеа Е.», бр. [сляз] «калачики» (з п.), п. 8Іаг, ч. зіег, слц. зіег, [зііег], вл. зіег, нл. зІег, 6ОЛГ. М. СЛЄЗ «ТС.», СХВ. СЛЄЗ, СЛзвЗ «тс.; алтея», слн. 8Іег «алтея», р.-цсл. сл'Ьз'ь «тс.»; — псл. 8Іегі> (аНгт») «мальва, алтея», очевидно, пов’язане з зіігь «слиз, слизота», аііих'ь «тс.»; назва зумовлена тим, що вся рослина калачиків і корені алтеї містять слизові речовини. — Ша-мота 132; Лік. росл. Енц. дов. 32,, 189, 190; Вгйскпег 530; МасЬек Е8ЛС 554; ЗсЬизїег-Зеу/с 1457; Зкок III 285. — Пор. слез.
[слйзень1] «селезінка»; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; п. 8Іе(ігіопа, ст. зіегіопа «тс.» відповідає укр. селезінка (див.).
слйзень2 — див. слиз*.
слйзик1, слизь — див. слиж*. слгізик2 — див. слизькйй.
[слизняк1] (бот.) «рястка зонтична, ОгпйЬо§а1ит шпЬеІІаШт Б.» Мак; — похідне утворення від слиз, зумовлене, очевидно, тим, що ця рослина містить слизистий сік; пор. подібні з семантичного погляду інші народні назви рястки — [маслянка] «рястка короткогрознис-та, О. ЬгасЬузіасЬуз Різей.», сопляк «рястка поникла, О. пиіапз Б.». — Словн. бот. 473; Вісюліна—Клоков 70; Федчен-ко—Флеров 246; СимоновиЬ 329—330.
слизняк2 — див. слиз1.
[слизняки] (бот.) «вид грибів, Му-хотусеїез» Мак, слизовики «МухорЬу-1а»; — р. слизевикй «тс.»; — похідне утворення від слиз; пор. іншу назву Му-хотусеіез [пліснякй]. — Див. ще слиз*.
слизькйй «дуже гладкий; ковзкий», слизькуватий, [слйзик] «голиш (круглий гладенький камінець)» Ме, [слизина] «крутий прямовисний берег» Пол, слизота «слизькість», [слйскави-ця] «ожеледь» ВеБ, слизти «зісковзнути; зникнути», слизнути, зслизати, зслйзти, зслизнути, [ізслизати] ВеУг «тс.», вислизати, вислизнути, ослизнутися «посковзнутися», послизнути «позникати», послизнутися, прослизати, прослизнути, [розслизнутися] «розтектися, зникнути» Нед; — р. слйзкий, бр. слізкі, п. зіізкі, [зіігкі], ч. зіігку, слц. зіігку, [зігку], нл. зіігпиз (зе) «розпливтись», слн. зіГгек «слизький», стел, едьз'ьк'ь «тс.»; — псл. зіі-гьк'ь «слизький», зіьг'ьк'ь «тс.», очевидно, результат контамінації основ *зк'ь1-гаіі «сковзати», *зкь1г,ьк'ь «ковзкий» і зіігь (зИгц) «слиз»; разом з тим значення «ковзати» і «слиз» були обидва властиві вже іє. *(з)1еі-§-; пор. двн. 8ІІЬ-Ьап «крастися; повзти» (<«ковзати»), гр. Хіу5г|у «злегка зачепивши» і дірл. зіі-§іт «забруднюю», днн. зіік «намул». — Фасмер—Трубачев III 671—672; Преобр. II 299; Вгйскпег 531; МасЬек ЕЗЛС 555; НоІиЬ—Кор. 337—338; ЗсЬи-зіег-Зеи/с 1315; Рокоту 663—664. —
Див. ще склизйти, слиз1. — Пор. сльоза.
слимак1 (зоол.) «равлик, Неііх Б.», [с/шмаґ] «слйзень, Бітах» ВеНЗн, [слим-бак] «слйзень; равлик» ВеУг, [слимин-дак, слймбуж] «тс.» тж, [слимуж] «равлик» Г, Нед, ВеУг, [слимужка, слимуш, сломбк ВеНЗн] «тс.», слимакуватий; — р. [слимак], бр. слімак, п. зіітак, ч. зіітак, слц. зіітак, вл. зііпк, нл. 8ІІ-пік; — псл. [зііт-ак'ь (зііп-ік'ь)] «слимак»; — споріднене з гр. Хєіца^ (род. в. Хєіуахос) «слйзень», лат. Птах «тс.», дісл. двн. зіїт «слиз; намул», нвн. ЗсЬіеіт «тс.»; іє. *(з)1еі-т- «слизистий». — Фасмер III 672; Вгйскпег 531; МасЬек ЕЗДС 554; ЗсЬизіег-Зехус 1458; Мікі. Е\У 307; ХиЬаїу ЗЕ а сі. І 1, 190; МйЬІ,—Епсіг. III 939; Вй§а ИЙ II 574; Ргізк II 97; АУаігіе—Ноїт. І 802; Кіи-£е—Міігка 656; Рокогпу 662—663. — Пор. слиз1, елгіна.
слимак2 «(заст.) прислужник, послушник, монастирський служник»; — неясне; можливо, результат перенесення на прислужника назви слимак «слйзень».
[слимак3] «відросток лобової кості» Нед; — неясне.
слимезина, слимизенє — див. си-мезилина.
елгіна, [слинавець] «слинько» Нед, [слинавка] (вет.) «ящур» ВеЛ, слйнів-ка «тс.», слинка, слинтяй, [слйнявиць] «тюхтій, мамула» О, слинько, [слйня] «слина», слйнявка (вет.) «ящур», слинявчик, [слюна] «слина» Нед, слинний, слйнявий, [слйнавіти] «пускати слину» ВеУг, слинити, [заслйнивець] «слинько» Ж, заслинений, заслинитися; — р. [слина], слюна, бр. сліна, [слюня], п. зііпа, ч. слц. зііпа, вл. зііпу, [зіепу], нл. зііпа, полаб. зіаіпа (<*з1іпа), болг. м. слйна, схв. слйна, слн. зііпа, стел, слина; — псл. зііпа «слина», вірна «тс.», похідні утворення з суфіксальним -п- від іє. *(з)1еі-, *(з)1еи- «слизистий, клейкий», того самого, що і в псл. зііт-ак'ь «слимак», зііхь «слиз»; — споріднене з лтс. зііепаз «слина; густий слиз», зііеказ «тс.», аііепаі «бризкати
слиною». — Черньїх II 178; Фасмер III 672; Преобр. II 332; Вгйскпег 531; Но-ІиЬ—Кор. 337; Маскек ЕЗЛС 555; Зскиз-іег-Зе^с 1314—1315; Оіезск 953; Мла-денов 590; Зкок III 285—286; Мікі. Е\¥ 307; ХиЬаїу Зі. а сі. 1,1, 189—192; Вй§а ИЙ II 573; Меіііеі Еіисіез 445— 446; Зндзелин СБЗ 198; Тгаиітапп 269; Мйкі.—Епгіг. III 939; Кагиііз II 225; Регззоп Веііг. 890; Рокогпу 662— 663. — Пор. слиз1, слимак*.
[слйнавець] (іхт.) «бабець-головач, СоЧиз §оЬіо Е.» ВеНЗн, ВеУг; — бр. [слюняучьік] «йорж, Асегіпа сегппа Е.»; — очевидно, похідне утворення від слина; мотивація назви неясна. — Див. ще слйна.
слйнник — див. безслинник.
[слйти] «славитися» Нед, [сяйнути] «розноситися, розголошуватися», [ос-линятися] «давати про себе звістку» Си; — р. оліять, сльїву, ст. слову «славитися, вважатися», бр. сльїць «тс.», др. слути, слову «тс.; називатися», сльї-тие «назва», п. зіупдс «славитися», ч. 5ІО11ІІ, 5ІП]І, ЗІуПОПІІ, СТ. ЗІПІІ, 5ІОУП «СЛИ-ти», слц. зіиі:’, з1и]'ет «називатися, вважатися», слн. зійіі, зіоует, 5Ій]ет «славитися», стел, едоути, едовм «зватися, слити»; — псл. зійіі (<*зіои-) «називатися, говоритися, поширюватися (про чутки)», зіуіі (<*5Ій-) «тс.», пов’язані з зіоуо «слово», зіауа «слава», зійх'ь «слух»; — споріднене з лтс. зіиу&і «слити», зійі «поширюватися, ставати відомим», зіи-гііпаї «оголошувати», дінд. згиіак «почутий, відомий», згйіік «слух, вухо, слухання», згпбіі «чує», ав. згйіі- «повідомлення», згйіа- «почутий», гр. хХєоуаі (хХєсо) «славлю, вихваляю», иЛоОі «слухай», хХотбс «славний», лат. сіиео, -еге «зватися», ірл. сіипіт «чую», двн. кійі «голосний», вірм. їй «відомий», іиг «слухання, чутка, повідомлення»; іє. *кіеи-, *кій- «слухати». — Черньїх II 177—178; Фасмер III 680; Преобр. II 328—330; Соболевский Лекции 249; Вгйскпег 502; НоІиЬ—Кор. 338—339; Маскек ЕЗЛС 557; Зкок III 288—289; Мікі. Е\¥ 309; Варбот ЗИРЯ II 58—70; Тгаиітапп 307;
Мйкі.—Епгіг. III 942—943; ЕікІепЬеск 315—316, 320; МаугкоГег III 372—374, 389—390; Егізк І 869—870; АУаігіе— Ноїт. І 237—238; Регіегзеп Кеіі. Ог. II 495; Рокогпу 605—607. — Пор. слава, сливе, слихати, слово, слух.
слихати (заст.) «чути», [слишати] «тс.» ВеЛ, слих (заст.) «слух, чутка», [слихй] «скроні» ДзУЗЛП, [слйшка] «тс.; звістка, повідомлення», [слйшно] «чутно» Нед, ВеЛ, [безслихи] «глушина», [послах] «чутка» Нед; — р. сльї-хать, сльїшать, бр. [сльїхаць], сльїх, др. сльїшати, п. зіускас, зіузгес, ч. зіу-скаіі, зіузеіі, слц. зіузаГ, вл. зіузес, нл. зіузаз, схв. слйшати, слн. зіізаіі, стел. сльїшати; — псл. зіухаіі (ітератив), зіу-заіі < *зіухеіі, зіух'ь, пов’язані чергуванням кореневих голосних з *з!ихаіі «слухати», зіизаіі (<*8Іихеіі), зіпх^ «слух»; — споріднені з дінд. згбзаіі «чує, слухає», згйзіїк «слухняність», ав. а-згизіі-«неслухняність», двн. кіозеп «слухати, слухатися», нвн. [іозеп] «слухати», іаи-зскеп «тс., прислухатися; підслухувати», днн. кіизі «слух, вухо, слухання», лит. ракійзіі «слухатися». — Фасмер III 680; Преобр. II 327—328; Вгйскпег 502; НоІиЬ—Кор. 340; Маскек ЕЗЛС 559; Зскизіег-Зеїус 1309, 1310; Зкок III 288; Мікі. Е\¥ 309; Варбот 100; Тга-иітапп 308; Егаепкеі 265; Мйкі.— Епгіг. III 920; ЕікІепЬеск 321; МаугкоГег III 372—374; К1и§е—Мйгка 427, 446; АУаІсіе—Ноїт. І 238; Регззоп Вейг. 354; Рокогпу 606—607. — Пор. слава, слйти, слово, слух.
[елгічіє] «гармонія, доброзвучність» Нед; — р. [сличие] «подібність», сли-чать «зіставляти, порівнювати», др. сь-личие «подібність; природа, сутність; образ, обряд», сьличньїи «подібний; пристойний, досконалий»; — семантично видозмінене запозичення з церковнослов’янської мови; стел. цсл. егличик «сутність, іпостась, особа», очевидно, зводиться до псл. *[з'ь!ісііі] «порівняти, зіставити», утвореного від Іікь «лик, зображення». — Див. ще лик1, лице. — Пор. слічний.
[слівак] «пузир на тілі людини чи тварини» Л; — неясне, можливо, пов’язане зі слива.
слід1 «відбиток ноги; треба, варто», слідець «таємний агент поліції; [детектив Куз]», слідження, [слідйтель] «розвідник; дослідник» Нед, [слідник] (мат.), [слідователь] «слідчий», [слідствен-ність] «послідовність» тж, слідство СУМ, Нед, слідування, слідчий, [слі-дймий] «розшукуваний» Нед, [сліднйй] «помітний» Нед, слідком, [слідно] «отже» ВеУг, [слідовательно] «тс.» Нед, слідом, [слідом] «слідом» Нед, [слідь-ма] «тс.» Нед, слідити «іти слідом, переслідувати, стежити; залишати брудні сліди», слідкувати, [слідствувати] «вести слідство», слідувати СУМ, Г, безслідний, [вйслід] «дослідження, результат дослідження; наслідок Ж», [вй-слідувати] «вислідити» Я, [в-пбслід] «потім, нарешті» Ж, дослід, дослідження, дослідник, дослідництво, дослідний, дослідити, [запослідйти] «упослідити» Ж, наслідкбвість, наслідник, наслідок, [наслідство] «спадщина», наслідувач, наслідний, наслідувальний, [напбслід] «нарешті» ВеУг, наслідувати, напдслідку УРС, Ж, напбслідок тж, [непрослідний] Куз, обслідувач, обслідувати, [бдслід] «слід, ознака» Куз, переслідування, переслідувач, переслідувати, підслідний, послід, [посліди] «слід; ознака» Нед, [пбслідь] «тс.» Нед, послідовник, [послідок] «залишки; наслідок», [послідній] «останній», послідовний, послідущий «останній», [прйслідок] «слід» Нед, [припослідок] «кінець», прбслід «слід», прослідок «тс.», розслід, услід, [упослід] «потім; нарешті», [унаслідок] «тс.», упосліджений, упослідити-, — р. бр. след, др. слід-ь, п. зіасі, зіесігіс, ч. слц. зіесі, вл. нл. віесі, болг. следа, м. следа, схв. след, слй]ед, слн. зіесі, стел, ед’ід'ь; — псл. зіесі'ь «слід, колія»; — споріднене з лит. зіісійз «гладкий, слизький», зіузїі «сповзати», лтс. зіаїсіз «похилий, спадистий; гладкий», зііесіе «слід, колія (слід саней)», 5ІІ5Ї (зІТзО «сковзати»,
зіісіеї «тс.», прус, зіісіепікіз «собака-шу-кач», дангл. зіїсіап «сковзати, сповзати», свн. зІІЬеп «сковзати», двн. зійо «сани», нвн. БсЬІйіеп «тс.», дінд. згЄсІ-Ьаїі «блукає, блудить; сковзає», гр. оЛі-оОаусо «сковзаю»; іє. *(а)1еі(1Ь- «слизький; ковзати». — Черньїх II 174—175; Фасмер III 668; Преобр. II 330—331; Булаховський Вибр. пр. III 384; Вгйскпег 530; НоІиЬ—Кор. 336; МасЬек Е5ЛС 268; БсЬизїег-Бе-у/с 1313—1314; Младенов 590; Зкок III 284; МікІ. ЕАУ 306; Тгаиїтапп 269; Вй^а КК II 572; Ргаепкеї 830; МйЬІ,—Епск. III 931, 937— 938; Кагиііз II 223—224; К1и§е—Міігка 658; Ргізк II 135, 377; МаугЬоГег III 558; Рокогпу 961.
[слід2] (род. в. слода) «соляний струмок» Нед, [слінкй] «солоне джерело» Нед; — неясне; можливо, через п. ЗІОСІ- «солодкий» у якийсь спосіб пов’язане з іє. *ва1- «сіль».
СЛІЗ --- ДИВ. СЛЄЗ.
[слій1] «прожилка, візерунок у деревині Нед; волокнина, фібра Куз; шар землі Бі», [слой] «тс.» Нед,, слоїстий «шаруватий, листковий», слоїти «робити шари, укладати шарами», [прослій] «прошарок» Куз; — р. слой «шар, пласт», бр. слой «тс.; [річні кільця у дереві; сувій, шматок полотна]», п. зїб] «шар; прожилка, жилка (у дереві, мармурі)», ч. зіо] «шар, пласт, поклад», слц. зіо] «шар, пласт», болг. слой «тс.; [кірка льоду]», м. сло] «шар», схв. слд] «шар, пласт», слн. від] «гірський пласт, поклад», р.-цел. слон «пласт, шар», сдокватми «шаруватий»; — загальноприйнятого пояснення не має; реконструюється (Фасмер III 674; Черньїх II 176; Преобр. II 323; Вегп. І 729) псл. *з,ь1о]ь (первісно) «те, що зливається, стікає», утворене з префікса *5"ь- «з-; разом» та іменної основи *1о]ь, пов’язаної чергуванням кореневих голосних з дієсловом Ііїі, 1ь;р «лити»; більш переконливою є реконструкція псл. *з1о_]’ь «шар, пласт; річні кільця (у дереві)», зближуваного з лтс. з1е]а «риска, лінія, смужка», прус, зіауап «санний полоз», лит. з1а]оз (жін.
р., мн.) «сани», 8ІІЄІІ «притуляти», лтс. 5Ііеі «тс.», дінд. згауаїі «притуляє», ав. згауаїе «притуляється», лат. сііпо «нахиляю», гр. иЛІуш «притуляю»; іє. *1?1оіо-8. — Вгйскпег 500; НоІиЬ—Кор. 339; МасЬек Е8ЛС 555—556; ТгаиЬ глапп 309; МйЬІ.—Епсіг. III 924—925, 939—940; Рокогпу 602.
СЛІЙ2 — ДИВ. СЛОЇК.
[слікота] (зах.) «красота» Нед; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від запозиченого [слічний] (<п. віісгпу) «прекрасний, чудовий».
[слімень] (зоол.) «вид змії» Нед, [сліминь] «вуж, гадюка, змія» ГрицАВ, [слйминь] «гадюка» тж; — р. [сливень] «веретільниця, мідяниця, Ап§иіз їга§і-1І8», бр. слівень, [слімень] «тс.», П. [8ІІ-у/іегі] «отруйна змія»; — результат видозміни форми [сліпинь] «вуж, гадюка, змія» (р. слепень «веретільниця»); сумнівне пов’язання р.' ]сливень] з лит. 8І1-Ьіпаз «казковий злий змій» (Карский РФВ 49, 21; Лаучюте 148). — ГрицАВ 68, 146; Фасмер III 672.
слімка — див. слонька.
слінкй — див. слід2.
[сліп] «велика пастка, ведмежа пастка» Нед, [слоп] «пастка на ведмедя» О, [слопе'ць] «пастка Нед; мишоловка О; вид западні для птахів Г; щипці для горіхів Нед», [сновпець] «пастка на пацюків» ВеУг, [прйсліп] «ведмежа пастка» Куз, [прислопйти] «піймати пасткою» Нед; — р. [слопец] «пастка, западня; капкан», п. [зіоріес] «пастка, западня (з деревини)», Ізіор, зіар, зіар, сгіар, згіар] «тс.>>, зі^р «вид рибальської сітки», ч. слц. зіорес «пастка», сЬІорес «тс.», вл. зіарас «ловити, хватати», зіа-рас «захопити зненацька», нл. зіараб «ловити; хватати»; — псл. зіорь, зіар-; — очевидно, звуконаслідувальні утворення, паралельні до *х1ор- «хлопати», можливо, пов’язані з іє. *8е1- «лопнути, тріснути»; зіставляється з англ. зіар «легкий удар, шльопання», нвн. всЬІарр (виг.) «хлоп», ЗсЬІарре «шльопання рукою; удар; невдача, поразка» (ЗсЬизїег-Зєу'с 1302; Маїгепаиег ЬЕ 7, 220—221;
ХЇЗІРЬ 1 1, 373), ч. зіар «водоспад, поріг (на річці)» (ЗсЬизїег-Зеу/с 1302, 1307); можливо, пов’язане зі [склепці] «тенета»; неприйнятне виведення від псл. *8Р1р'ь «стовп» (Преобр. II 324). — Фасмер III 675; Вгйскпег 500; ЗсЬивіег-Зєу'с 1302; Рисіпіскі Ргазі. II 67; Мікі. ЕАУ 308. — Пор. склепці, совп, солопити, хлопати.
[сліпак1] (зоол.) «веретільниця, Ап-§иіз Їга§ііі8», [сліпане ВеНЗн, сліпачка, сліпець, сліпундра, сліпуха, слі-пушка ВеНЗн, ВеУг] «тс.», [сліпинь] «вуж, гадюка, змія» ГрицАВ, [слйпинь, сліпона] «тс.» тж; — р. [слепень], бр. сляпун, п. зіерак, ч. зіеруз, слц. 8ІЄ-рисЬ, вл. зіеріса, нл. зіеріса, болг. сле-пбк (< слепоок), м. слепок, слепак, слепач, схв. слепіІЇї, слепак, слн. 8Іе-рес, віеріс; — псл. зіерьсь, зіеракш, похідне від 5Іер"ь «сліпий»; назва зумовлена тим, що веретільницю вважають сліпою за ЇЇ маленькі очі, — Фасмер III 669; ЗсЬизїег-ЗеАУС 1311 —1312. — Див. ще сліпий.
сліпак2 (зоол.) «зінське щеня, Зра-Іах Ойісі.», сліпець; — р. слепец, сле-пьіш, бр. сляпак, сляпьіш, п. віеріес, ч. віерес, схв. слепац, слепаш «тс.»; пор. болг. сляпо куче «кріт», букв, «сліпий собака»; — похідне утворення від сліпий, зумовлене тим, що ця тварина через свої недорозвинені очі нічого не бачить. — Даль IV 228—229. — Див. ще сліпий.
[сліпак3] (бот.) «меландрій білий, Меіапсігіит аІЬит (Мііі.) Оагске (ЬусЬ-пі5 уезрегїіпа ЗіЬЬЬогр.)» Г, Пі, Мак; — похідне утворення від сліпий; назва зумовлена тим, що квітки меландрію  розкриваються тільки присмерком, а вранці закриваються. — Шамота 103, 105—106; Вісюліна—Клоков 159; Нейштадт 240; СимоновиЬ 297. — Див. ще сліпий.
[сліпак4] (бот.) «мак східний, Рара-уег огіепїаіе Ь.» Г, Пі, Мак, [мак сліпий] «тс.»; — похідне утворення від сліпий, зумовлене протиставленням цього виду маку макові дикому (само
сійці), що має народну назву [видюк] завдяки появі в його головці при достиганні отворів (вічок), через які висівається насіння. — Шамота 105; Вісю-ліна—Клоков 165—166; Нейштадт 268—270; СимоновиЬ 336—337. — Див. ще сліпйй. — Пор. видюк.
[сліпак5] «великий чиряк Шух; чиряк без вершка О»; — болг. слепбк «фурункул», м. слепак «нарив, чиряк», схв. слепак «тс.»; — похідне утворення від сліпий.-, назва зумовлена, очевидно, відсутністю у чиряка центрального отвору, вершка, через який міг би виділятися гній. — Див. ще сліпйй.
сліпак6 — див. сліпень.
сліпак7 — див. сліпота1.
сліпанє, сліпачка — див. сліпак*.
сліпень (ент.) «гедзь, ТаЬапив Ь.», [сліпак, сліпун Куз, Нед, сліпаня О] «тс.», сліпняк «трав’яний клоп, Мігів ЕаЬг.», [слепні] «дикі бджоли» Ник, [слепети, слепетні] «тс.» тж; — р. слепень «гедзь», бр. сляпень «тс.», п. віерак «овід, СЬгузорз», віеріегі «тс.», віеріес «гедзь, ТаЬапиз Ьоуіпив», вл. віерс, нл. зіерс «тс.»; — похідне утворення від сліпйй; назва зумовлена тим, що коли гедзь, впиваючись, п’є кров, він немов би сліпне і його можна зняти, не сполохнувши. — Фасмер III 669; ЗсЬизіег-Зеу/с 1311. — Див. ще сліпйй.
сліпець* — див. сліпак*.
сліпець2 — див. сліпак2.
сліпйй, [сліп] «сліпий», [сліпавий] «сліпуватий» Нед, сліпенький, сліпучий, [слипиндя] «сліпець» ЛексПол, сліпак «сліпа людина; каганець», [слі-панка] «манівці, бездоріжжя» Нед, [сліпанкй] (мн.) «тс.» Нед, [сліпачйско Нед, сліпачйще], сліпачок «каганець», [слепачка] «тс.» Л, сліпець, сліпи (мн.) «очі», сліпні «тс.», сліпота СУМ, Нед, [сліпуванє] «осліплення» Нед, сліпу-не'ць «каганець», сліпушка «тс.», [сліп-цуля] «сліпець» Нед, [сліпцун] «тс.» Нед, [слипитіти] «сліпати» ЛексПол, сліпати, сліпити, сліпнути, сліпувати «бути сліпим; [сліпати Нед]», сліпицею «наосліп», сліпма, [сліпмя Нед,
сліпцем] «тс.», всліпу (усліпу), засліплення, засліплений, зосліпу, [насліпа-чи] «наосліп» Ме, [насліпачки Ме, насліпо] «тс.», наосліп, осліплення, осліплений, осліплий, осліп, [підсліпа] «той, хто має поганий зір», підсліпий, підсліпуватий, посліплий, посліпуватий, посліпти, присліпуватий; — р. слепбй, бр. сляпьі, др. сліпьіи, п. зіе-ру, ч. зіеру, озіпоиіі «осліпнути», озіпі-іі «осліпити», слц. зіеру, вл. зіеру, нл. зіеру, полаб. зіере, болг. сляп, слепи, м. слеп, схв. слщеп, слеп, слн. зіер, стел, ед'кп'ь, оедьпнжти; — псл. зіерь-іь «сліпий», зіьрпріі «сліпнути»; — задовільного пояснення не має; спроба пов’язати з лит. зіеріі «приховувати, ховати», зіарїа «тайник, укриття», лтс. зіері, зіереї «приховувати (Мікі. ЕАУ 307; Преобр. II 331—332) викликає сумнів; недостатньо обгрунтованими є пов'язання з лит. ДіЬаз «підсліпуватий», гІіЬіі «сліпнути» (МасЬек Е5ЛС 554; Лапасек Зіауіа 24, 1—3), з гот. Ь1еіЬ]ап «піклуватися» (Ееізі 262; ІЛЬІепЬеск РВгВ ЗО, 291); заслуговує на увагу зведення псл. *з1оір-/з1їр- (Топоров ЗИРЯ І 11 — 15) до іє. *1еір-(1оір-) «намазувати», збереженого у лат. Іірриз «підсліпуватий, із запаленими очима», лит. Ііріі «прилипнути», Іірпйз «липкий, клейкий», 1і-рйз «тс.; прив’язаний», лтс. Іірі «нав’язувати», 1ірі§5 «липкий, клейкий». — Фасмер—Трубачев 669—670; Вгйскпег 531; 8сЬизіег-8еу/с 1312; ОІезсЬ 1015; Младенов 592—593; Зкок III 284— 285; Вй§а РР II 572—573.
[сліпйти] «засиджуватися; баритися, зволікати»; — неясне.
[сліпка] (бот.) «куряча сліпота російська, ІЧоппеа гоззіса Зїєу.» Мак, куряча сліпота «Моппеа Месііс.»; — неясне.
[сліпняк] (бот.) «чорнокорінь лікарський, Супо^іоззіпп оїїісіпаїе Ь.» Мак, [куряча сліпота] «тс.» Мак; — похідне утворення від сліпйй; мотивація назви неясна. — Див. ще сліпйй.
[сліпота1] (бот.) «кульбаба звичайна (лікарська), Тагахасит оШсіпаїе АУір§. Мак, ВеНЗн; первоцвіт весняний (п.
лікарський), Ргітиіа оїїісіпаїіз (Лас^.) НІ11. (р. уєгіз Б.) Мак; жовтець багатоквітковий (ж. рясний), Капипсиїиз роїуапійетиз Б. Г, Мак; ж. їдкий, К. асег Б. Мак; ж. польовий, К. агуепзіз Б. Мак; анемона лісова, Апетопе 8І1-уєзігіз Б. Мак; сонянка, сонцецвіт звичайний, НеІіапШетит уиідаге Оаег. (Н. питтиіагіит (Б.) МіІІ.) Г, Мак», [сліпак] «кульбаба» ВеНЗн, [сліпачок] «нечуйвітер волохатий, Ніегасіиш рііо-зеііа Б.» Мак, [сліпотан] «жовтець їдкий» Мак; — р. [слепота курья] «анемона», [слепушник] «жовтець їдкий», [слепокур, курослеп] «тс.», бр. [слепет] «анемона», [курьіная слепата] «тс.; жовтець їдкий», кураслеп «анемона», схв. [ослзвпар] «первоцвіт весняний», [куро-слек] «анемона; жовтець отруйний, Ка-пипсиіиз зсеїегаїиз Б.», слн. [кигозіек] «жовтець їдкий»; — похідні утворення від сліпий; назви зумовлені переважно властивістю більшості цих рослин (кульбаба, анемона, жовтець, нечуйвітер) закривати суцвіття, кошики квіток і плодів на ніч та в дощову погоду, а також, очевидно, тим, що деякі з цих рослин (зокрема анемона) вживаються для лікування хвороби очей (курячої сліпоти); як семантичні паралелі пор.: [сліпа тютя] «кульбаба», [куряча сліпота] «первоцвіт весняний; жовтець; анемона лісова; сонцецвіт», [сон] «анемона лісова», куросліп «тс.». — Вісюліна— Клоков 125, 126—128, 184, 253—254, 334; Заверуха 54; Анненков 34; Шамо-та 103—104, 105—106; Вегіа] Е88Л II 113; Симоновий 35—36, 225, 377— 378, 391—393, 461—462. — Див. ще сліпйй. — Пор. куросліп.
[сліпота2] (бот.) «вид глухої кропиви, Еатішті тасиїаїит Б.» Нед, Мак; — р. [курья слепота[ «глуха кропива пурпурова, Еатіит ригригеит Б.»; — похідне утворення від сліпйй; могло виникнути на основі не зафіксованої назви сліпа кропива, паралельної до глуха кропива «тс.». — Див. ще сліпйй.
сліпундра, сліпуха, сліпушка — див. сліпак".
сліпух (орн.) «дрімлюга, Саргітиі^из еигореиз Б.» Куз, ВеНЗн, ВеУг, Шарл; — похідне утворення від сліпйй; назва зумовлена тим, що всі дрімлюги є нічними або смерковими птахами, які вдень, мов сліпі, сидять щільно притулившись до гілки або до землі. — Воїнств.— Кіст. 204—205; Страутман 66; Птицьі СССР 367—368. — Див. ще сліпйй.
сліт — див. сльота.
[слічка] «стрічка, стьожка»; — неясне; можливо, пов’язане зі [слічний] «дуже гарний, чудовий».
[слічний] «прегарний, чудовий» Ба; — запозичення з польської мови; п. 8ІІС2пу, як і ч. 8Ііспу «тс.», пов’язане з Іісе «лице» і первісно означало «який личить» або «який має гарне обличчя». — Вгйскпег 298, 531; МасЬек Е8ЛС 554. — Див. ще лице. — Пор. слйчіє, слікота.
слобода «вільне від повинностей поселення; частина міста за характером населення; велике селище; частина села; [свобода Нед]», слободи «пільги; не-заселені землі», слобідка «частина міста за характером колишнього населення; велике селище», [слободжанйн] «житель слободи» Нед, [слободян] «тс.» Нед, слободянин, слобожанин, [слоббдний] «вільний», [слобожєний «наділений правом» ВеУг, [слободйти «звільнити; відпустити Нед», слобонй-ти «звільнити; [ослабити, відпустити Нед]», [слобідко] «вільно» Нед, [слобід-но] «тс.» Нед, О, [слоббдно] «вільно»; — р. слобода, бр. слабада, др. слобода «свобода; селище», ч. діал. слц. 8Іо-Ьосіа «свобода», болг. слобода, м. слобода, схв. слобода, слн. заст. зІбЬосіа «тс.»; — псл. зіоЬосіа, очевидно, результат видозміни форми зуоЬосІа «тс.»; недостатньо переконливе обмеження цієї зміни східнослов’янськими мовами (Фасмер III 672—673; Преобр. II 323); викликає сумнів виведення від ПСЛ. 8ІаЬ"Ь «слабий» (Брандт РФВ 24, 184), а також зіставлення з зіоуєпє «слов’яни» або з гот. зіІЬа «сам» (Оіг^Ьзкі БР І 143— 144). — Зйєуєіоу НІ8І. рйопоі. 740; Огі-
єнко РМ 1938/9, 396; Вгйскпег 528; МасЬек ЕЗЛС /597—598; НоІиЬ—Кор. 364; ЗсЬи8Іег-Зе\УС 1392; Младенов 591; Зкок III 286. — Див. ще свобода.
словак «представник словацького народу», [слов’як] «словак» Нед; — р. болг. словак, бр. славак, п. вл. нл. ЗІо-у/ак, ч. слн. Зіоуак, м. Словак, схв. Словак; — запозичення зі словацької мови; слц. Зіоуак у 14—15 ст. утворене від основи 8І0УЄП- «слов’янин»; пор. подібні у семантико-словотворчому плані п. Роїак «поляк», ч. слц. Роїак «тс.», ч. слц. Могауак «житель Моравії». — Фасмер III 322, 673; Вгйскпег 501; Но-ІиЬ—Кор. 339; Кисіпіскі РгазІ. II 170— 171. — Див. ще слов’яни. — Пор. поляки.
словени, словенець, словіни, словінець, словінці — див. слов’яни.
[словець] (ент.) «вид ванеси (щер-батка С-біле?), Уапезза С-аІЬит (Роїу-§опіа С-аІЬит Б. ?)» Куз, Нед; — похідне утворення від слово (стара назва літери С); зумовлена наявністю на нижній поверхні заднього крила щербатки різкого білого штриха у вигляді літери С (Горностаев 230); очевидно, неточна калька латинської наукової назви; пор. нім. С-Раііег «тс.», букв. «С-метелик».
слбвини — див. слово.
[слбвінь] (бот.) «льон посівний, Бі-пит изіїаііззітит Б. (Біпит уиі^аге ВоппіпрЬ.)» ВеБ, ВеНЗн, Мак; — слц. [зіоуіеп] «льон тонколистий, Б. іепиііо-Ііит Б.»; — запозичення з польської мови; п. [зїо'Уіеп] вважається результатом видозміни гіпотетичної форми *з\уо/еп (з назви Іеп 8У/о]зкі «льон свійський»), — МасЬек Лт. гозії. 136. — Див. ще льон1, свій1.
[слбвіт] «рада» Нед; — очевидно, результат контамінації іменників слово і совіт «рада, порада» (див.).
слово, слівце, [словар], [словенько] «слово» О, словеса, словесник, словесність, словечко СУМ, Г, [слбвини] «слово згоди нареченої під час сватання» Нед, Куз, [словйнка] «слівце» Нед, слбв-нйк СУМ, Нед, словникар, словни
карство, словнйця (заст.) «словник», [славонько, словце Нед, словарний Нед], словесний, [славний] «вірний слову» Нед, [славно] «цілком так» Нед, [слов-нісенько] «тс.» Нед, безслівний, безсловесний, вислів, висловлення, висловлювання, дослівник, дослівний, [за-слбвина] «умова» Ж, [засловок] «тс.» Ж, [невислбвний] «невимовний» Куз, передслово, [послів’є] «післямова» Нед, [послбвиця] «прислів'я» Нед, [послбв-ник] «словник» Нед, послівний, [прй-слівка] Нед, прислів’я, [услів’є] «умова» Нед, [услбва] «капітуляція», [услб-вина] «тс., умова», [услбво] «застереження, особлива умова», [услбвний] «умовний», [уславити] «обумовити» тж; — р. болг. м. слово, бр. слова, др. слово, п. ВЛ. НЛ. ЗІОХУО, Ч. СЛЦ. 8ІОУО, полаб. зійуй, схв. слово «літера», слн. 8ІОУО «тс.; слово», стел, слово (род. в. словесе); — ПСЛ. ЗІОУО, -Є8Є (<*8ІОУОб) «те, що сказано» (давніше «те, що можна чути»), пов’язане чергуванням голосних із зіауа «слава», зіуіі «називатися, чутися», зіахт. «слух»; — споріднене з лтс. зіауа, зіауе «чутка, поголос; репутація; похвала; слава», лит. [зіауе, зіауб] «честь, пошана, слава», [зіауіпїі] «славити, шанувати», дінд. 8гауаЬ «слава, хвала, честь, повага, пошана; поклик», ав. згауаЬ- «слово, вчення, вислів», гр. иХеос; ([иХєГо<;]) «слава», дірл. сій «слава», кімр. сіехуаз «слух». — Черньїх II 176; Фасмер III 673; Преобр. II 328— 330; Вгйскпег 501; Вох^асіо^зкі К81 1, 102^ НоІиЬ—Кор. 338—339; МасЬек ЕЗЛС 557; ЗсЬизіег-Зеу/с 1308; Младенов 591; Зкок III 288—289; Мікі. Е\У 309; Бернштейн Очерк 1974, 146—147; Трубачев Зтимология 1968, 58; Варбот ЗИРЯ II 58—70; Бурлакова ВСЯ VI 58; Зализнядс ВСЯ VI 35; Мейе ОЯ 111; Меіііеі Еішіез 356—357; Тгаиітапп 308; МйЬІ.—Епсіг. III 920; Ргаепкеі 1008— 1009; Ргізк І 869—870; МаугЬоГег III 389—390; ИЬІепЬеск 320; Ребегзеп КеІБ Ог. II 495; Рокоту 606—607. — Пор. прислівник, слава, слйти, сли-хати, слух.
слов’ян — див. словак.
слов’яни (одн. слов’янин), словени {словенець), словіни, словінці (словінець), слав’янізація, слов’янізм, слов’янство, слов’янщина, слов’янізований, слов’янський, слов’янізувати, ослав’ янитися; — р. бр. славяне, др. словіне, словяне, п. 81о\Уіапіе, ч. 51о-уапе, слц. Зіоуапіа, вл. Зіо^апоіо, полаб. зійуепзї'а «слов’янське» (про полабських слов’ян), болг. славяни, м. Словени, схв. Словени, Славени, слн. Зіоуапі, 8ІОУЄПІ, стел, словяне (одн. слов±нинт>); — псл. зіоуєпє (зіоуєпіп); — загальноприйнятої етимології не має; найбільш переконливе виведення від якогось гідроніма; пор. др. Словутичь «Дніпро», р. Слуя, п. 8Іа\уа, 81а\уіса, схв. Славница, назва села лит. Зіауепаі на річці 51ау§, які зіставляються з гр.
«обмиваю», иХибшу «приплив», лат. сіио «очищаю», сіоаса «каналізаційний стік»; зіставляється також з гр. Хаос; (*<з1аиоз) «народ» (Миккола РФВ 48, 272—273; Бернштейн Очерк 1961, 91), з псл. віоуо «слово» (Преобр. II 318; Зкок III 282; ЛакоЬзоп П5БР 1/2, 271; Менгес 33), з ірл. з!йа§ «натовп, військо» (Міккоіа ИгвІ. Ог. І 8), з гот. зіауап «мовчати» (Вгйскпег 501) та ін. — Огієнко РМ 1938/9, 397; Фасмер— Трубачев III 664—666; Ильинский ИОРЯС 24/1, 141 — 148; БеНг-Зріа^ігі-зкі ЛР 28, 145; Вашіоиіп сіє Соигїепау ЛР 3, 62—63; НоІиЬ—Кор. 339; Младенов 588; Мікі. ЕАУ 308; Филин Образ, яз. 57—59; Трубачев ВЯ 1974/6, 55— 56; РозропЛ Й51 36/1, 23, 29—31; Мо-зхугізкі Р7ЛР 138—147; Ршіпіскі Ргазі. І 133—134, II 235.
слов’янка (бот.) «сорт яблук, гібрид антонівки і ренети»; — запозичення з російської мови; р. славянка «тс.», запропоноване творцем цього гібриду І.В.Мічуріним (1899), пов'язане з основою слова р. славяне «слов’яни». — ССРЛЯ XIII 1133; БСЗ 39, 295. — Див. ще слов’яни.
слов’янофіл, слов’янофільство; — р. болг. славянофйл, бр. славянафіл,
п. зіоу/іапоШ, ч. зІоуапоГії, слц. зіауіапо-П1, схв. славофил, слн. зіауоіїі; — утворено в російській мові з основ р. славяне і гр. сріХос; «друг, любий», фіХєш «люблю». — Фасмер III 666; ССРЛЯ 13, 1134; 51. сууг. оЬсусЬ 688; Ву]ак-ли]а 888; КІеіп 1456. — Див. ще слов’яни, філантроп.
слоїк «банка (посудина)», [слой] «миска, чашка» Нед, [слій] «велика банка; кухоль» Бі, [вислбя] «вимита долина» Ж; — бр. слбік «банка (скляна або глиняна); [чарка; кусок чого-небудь конічної, зрізаної форми]», слой «банка (частіше глиняна)»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зіоік «банка», зіо] «велика банка», як і нл. зіо] «миска, бляшанка; скляночка, банка, ящичок, скринька», 8Іо]’к «тс.; тарілка з ласощами на весіллі», вл. 8Іб]к «мисочка, горщик для масла; банка, бляшанка», може бути зведене до псл. *8’ьіо]ь, пов’язаного з зДіН «злити», похідним від Ііїі «лити»; ототожнення зі [слій, слой] «шар, прожилки в деревині» (Фасмер III 674; Вгйскпег 500; 5ски81ег-8е\ус 1304) видається помилковим. — Трубачев Рем. терминрл. 257. — Див. ще лйти, з3.
слоїстий, слоїти, слой — див. слій1.
слойка «булочка з листкового тіста», слойбний «листковий»; — бр. слойка; — запозичення з російської мови; р. слойка, слоеньш «тс.» пов’язані зі слой «шар, пласт», якому відповідає укр. [слій] (див.).
слоква — див. слуква.
[слокотати] «лоскотати»; — результат метатези в слові лоскотати (див.).
сломець, слбмка — див. слонька. сломок — див. слимак1.
слон1 (зоол.) «ЕІерЬаз Б.», [слін] «тс.» Куз, слоненя, слониха, [слонівка] «слонова кістка» Куз, слоновість (мед.) «елефантіаз», слоновник, слоня, [сло-нятник] «слоновник» Куз, [слань] «слон» Куз (з п.), слонячий; — р. бр. болг. м. слон, др. слань, п. зіогі, ч. слц. зіоп, ВЛ. 8ІОП, НЛ. 8ІОП, СХВ. СЛОН, СЛН. 8ІОП, р.-цел. едонь; — псл. зіоп-ь; — переконливої етимології не має; досить поши
реним є народноетимологічне за походженням припущення про зворотне утворення форми *8І0П"Ь від дієслова ВІОЛІН 8£ (рГІ8І0ПІ1І 8^) «притулятися, СПИ-ратися», зумовлене тим, що слон спить, притулившись до дерева (Черньїх II 176—177; Преобр. II 324; Младенов 591; Вгйскпег 500); чимало прихильників (Зігекеї] 58—59; Кипарский ВЯ 1956/5, 137; 8сЬибіег-8еу/с 1304; Коваль 89; Німчук 187) має виведення як видозміненого запозичення з тюркських мов — пор. тур. аз. карач. балкар, крим,-тат. азіап «лев», тур. тат. агзіап, кипч. азііап «тс.»; реконструюється також (Ильинский ИОРЯС 23/2, 196; Собо-левский РФВ 65, 409; 8кок III 286) гіпотетичне псл. *8Іорп'ь (зіорпь), яке зіставляється з п. ст. зіоріегі «сходинка, приступка», зіорас «тупати»; заслуговує на увагу виведення (Иванов Зтимология 1975, 153—157) псл. зіоп'ь через невідоме посередництво від кит. ст. *8бао, бірманського 8нао < *8Іао «слон, бик». — Фасмер—Трубачев III 674—675; МасЬек Е8ЛС 556.
слон2, сланка — див. слонька.
[слонец] (бот.) «соняшник, Неііап-їЬиз аппииз Б.» Мак, [сломнешник ГрицАВ, слонечник Мак, слбнічник ДзАтл II, слбнішник тж] «тс.»;— бр. сланечнік, [сланешнік, слонзчнік] «тс.»; — запозичення з польської і (на Закарпатті) зі словацької мов; п. зіопесгпік, сх.-слц. [зіопеспік] «тс.» відповідають укр. соняшник. — Дзендзелівський УЗЛП 162—163. — Див. ще сонях.
слоник (ент.) «жук ВЬупсЬіїез 8сЬп.»; — р. слоник «тс.», п. зіопік «свинка, довгоносик, Сигсиііо»; — результат перенесення на ВЬупсЬЬез назви довгоносика, зумовленої наявністю у жуків з родини Сигсиііо довгих хоботків, що нагадують хобот слона. — Станек 248. — Див. ще слон1.
[слонйти] «зшивати дві половини штанів; зближувати крила невода, коли його мають витягати Мо; приспати, заколисати Нед», [слона] (мн.) «ослони, лавки» О, [слонь] «ослін» Л, [слун]
«тс.» Л, [вислань] «ослін» ВеУг, відсло-нйти, заслонити, заслін, заслінка, заслон, заслона, [ослона] «завіса; захист», прислонйти «притулити, прикрити», [прйслінець] «навіс; постіль для наймита в стайні» Нед, [прйслінка] «тс.» тж, [прислбн] «місце в будинку, де лежить небіжчик; гірський обрив», [прислана] «прикриття» Куз, [розслонй-ти] «відкрити» Нед, суслін «купка складених снопів»; — р. заслонить, присло-нйть, бр. прьісланіць «притулити, затулити», п. 8ІОПІС «заслоняти», озіопа «покриття», ч. сіопШ (оіопйі) «затуляти», слц. сіопії’ «тс.», вл. хазіопіес «заважати, заступати», зіопка «весільна дружка», нл. зіогіка «тс.», болг. засланії (засланям) «затуляю», схв. заслонити «затулити, загородити», слн. зіо-пеїі «опиратися, притулятися», цсл. сдо-НИТИ СА «прихилитися»; — ПСЛ. 8ІОПІЇІ «притуляти, прихиляти»; — споріднене З ЛИТ. 8ІІЄЇІ «притуляти», ЛТС. 8ІЇЄІ «тс.», дінд. згауаїе «притуляється», згауаїі «притуляє, накладає», ав. вгау- «притуляти», гр. иХіуш «схиляю, притуляю», лат. сіїпо «гну, згинаю, нахиляю», ірл. сібіп «косий», днн. Ьііпбп «прихиляти, притуляти, спиратися»; іє. *кіеі- «пригинати, притуляти», пов’язане з *(з)ке1-«клонити, притуляти». — Фасмер III 675; Преобр. II 323—324; Вгйскпег 500; МасЬек ^8ЛС 556; НоІиЬ—Кор. 338; 8сЬи8Іег-8еу/с 1306, 1737; 8кок III 287; МікІ. ЕАУ 308. — Пор. клонйти.
[слойко] «сонце» Вел, [слбнце] «тс.» Бі; — запозичення з польської мови; п. 8Іопко, 8І0ПСЄ «тс.» відповідають укр. сонце (див.).
слонь — див. слонйти.
[слонька] (орн.) «вальдшнеп, слук-ва лісова, Зсоіорах гизНсоіа к», [слонь, сланка ВеБ, слон ВеБ, сломець ВеНЗн, Шарл, слбмка Шарл, слімка Нед, соломка Нед] «тс.»; — бр. сланка «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зіопка, [віотка] є результатами контамінації успадкованої назви [відка] «тс.», що відповідає укр. слука, слуква, зі словами зіотка «соломинка» (у зв’язку з
довгим тонким дзьобом слукви) і зіопко «сонечко» (можливо, у зв’язку з тим, що вальдшнеп літає від сходу і до заходу сонця). — Булаховський Вибр. пр. III 256; Зїгиіугізкі 88. — Див. ще слуква.
[слонятися] «тинятися»; — р. сло-няться «тс.», бр. сланяцца «тс.; хитатися», [сланяць] «хитати», др. сланя-ти ся «тинятися (хитатися?)»; — очевидно, псл. 8Іоп]аїі 8^, пов’язане зі зіо-піїі «прихиляти». — Преобр. II 323— 324. — Див. ще слонйти.
слоп, слопець — див. сліп.
слота, слотавий — див. сльота.
[слотняк] (орн.) «звичайний одуд, вудвуд, Ирира ерорз Б.» Шарл, [слют-няк, послотюх Шарл] «тс.»; — пов’язується зі [слота], сльота «сира погода»; мотивація назви неясна. — Булаховський Вибр. пр. III 223. — Пор. послотюх.
[слочок] (бот.) «зозулинець шоломоносний, Огсйіз тіїйагіз Б.» Мак; — результат видозміни форми [сличбк] «шличок», зменш, до шлик «старовинний головний убір; ковпак»; назва зумовлена тим, що листочки суцвітини цього виду зозулинця складені у вигляді шолома (Федченко—Флеров 272). — Див. ще шлик.
слуга, слугиня, слугівнйця (заст.) «служниця», [слугбвниця] «тс.» Нед, служака, [служалець] «слуга» Нед, [служилий] «тс.» Нед, [служаля] «наймичка» О, [служанець] «слуга, служака» Куз, служанка, служба, службист, службіст, [службове] «гроші за службу Божу» Нед, службовець, [службовий] «службовець» Куз, служебка СУМ, Нед, служебник «книга текстів для богослужіння; слуга», [служенйця] «служниця», служивий, служитель, служка, служник СУМ, Нед, служниця тж, [служащий] «одержаний за службу, за найми», службовий, служилий (іст.) «який перебував на службі», [служний] «службовий» Нед, [слуговати] «слугувати» Нед, слугувати, служити, [вслу-га] «послуга» Ж, [вслужлйвий] «послужливий» Ж, вислуга СУМ, Нед, [вислу-женйна] «заслужене; пенсія Ж», [ви
служив] «тс.» Ж, [вислугувати] «заслужувати» Ж, вислужитися, [відслуга] «відслужування; винагорода; кінець служби», [дослугуватися] «дослужуватися» Ж, дослужитися, заслуга, [заслуже-нйна] «винагорода», [заслужйна, за-служчйна] «тс.» Г, Ж, заслужений, [заслужний] Ж, заслуговувати, [над-служенйни] «служба понад умовлений час» Ж, [ослуга] «послуга, прислужування», обслуга, обслуговування, обслужування, обслужний Куз, обслуговувати, обслужувати, підслужйти-ся, послуга, послугач, [послужанка] «служанка», [послужник] «слуга» Нед, послужливий, послужнйй, прислуга, прислужник, прислужництво, прислужливий, [прислужний] «належний» Нед, прислуговувати, прислужитися, [ус-луга] «служба; слуга Нед; послуга», [услужник] «прислужник», [услужли-вий] «прислужливий», [услужний] «тс.» Нед, услуговувати; — р. бр. болг. слуга, др. слуга, п. 8Іи§а, ч. слц. 8ІиЬа, вл. зіигіс «служити», нл. зіигуз «тс.», м. схв. слуга, слн. 8Ій§а, стел, едоугл, слоуговдти, едоужити; — псл. з1и§а, зіи-гіїі; — споріднене з лит. 8Іаи§а «служба, служіння, слуга», зіаи^уіі «підтримувати, допомагати», дірл. 8Іб§ (з1йа§) «військо, загін»; виведення від іє. *8е1-«рухатися, текти», як і зближення з псл. зіихаіі, зіузаіі «чути» (Младенов 591; Опсігиз БЬогпік РРНК 10, 79—80), сумнівне; припущення про запозичення з кельтських мов (Критенко Вступ 531; БсЬасЬтаІо^ АГЗІРЬ 33, 92; Миккола РФВ 48, 273; ХиЬаїу 5Б а сі. 1/2, 89; Реізї АУи8 6, 45; БеЬг-Бріа^ігізкі Р81 18, 6) безпідставне. — Черньїх II 177; Фасмер—Трубачев III 676; Преобр. II 325—326; Вгйскпег 502; НоІиЬ—Кор. 339; МасЬек Е8ЛС 558; 8сйи8Іег-8е\ус 1309—1310; 8кок III 287—288; Мікі. Е\У 308; Меіііеі ЕІибез 258—259; Мо-згупзкі РХЛР 68; Тгаиітапп 268—269; Вй§а РР І 484, II 576—577; Ресіегзеп КеІБ Ог. І 84.
[слудва] «скеля, сталактит» Нед, [слудванє] «велике каміння» Пол; — р.
[слуда] «крутий берег річки», бр. [слу-два] «спресований намул», др. слуда «скеля», слудва «тс.», р.-цсл. сдоудт»-вьнт» «обривистий, крутий»; — неясне; можливо, пов’язане з р. [слуд] «заливна лука», [слудь] «наст», [слуз] «намерзлий лід». — Німчук 115; Фасмер III 677. — Пор. слюда.
слуква (орн.) «вальдшнеп, Зсоіорах гивїісоїа Б.» Г, Л, [слука Л, слук Ник, ВеНЗн, слоква Нед, солукви (мн.) Ко, солюк О] «тс.», [слаква] «тс.; стрепет, Теігах (ОНв їеїгах)» Куз, Шарл; — р. [слука] «вальдшнеп», бр. [слука], п. зіоп-ка, [зідка], ч. слц. війка, схв. [слука], шлука, слн. зібка «тс.»; — псл. зірка; — споріднене з лит. зіапка, [зііпка], лтс. зійока, прус, зіапке «тс.», лит. зііпкіі «повзти, повільно йти», зііпкаїйі «лінуватися», далі з двн. свн. 8Ііп§ап «звиватися, повзти»; назва могла бути зумовлена повільністю чи неуважністю слук-ви в денний час, або тим, що вона ходить підкрадаючись; пов’язувалось ще (Потебня К ист. зв. IV 62; Преобр. II 392) з псл. з'ьірк'ь (згірк-) «згорблений, зігнутий», слн. зібк «кривий», нібито від кривого польоту; вважається також (Вгйскпег 500; Зкок III 405) пов’язаним із характером крику слукви. — Фасмер III 678; Зітійугізкі 88; НоІиЬ—Кор. 339; МасЬек ЕЗЛС 558; Тгаиїтапп 268; Ргаепкеї 826, 832; Кагиііз II 230—231.
слуп1 (заст.) «стовп; [стовп у будівлі, зокрема в стіні] Ме», [стлуп] «стовп» Нед, [слипець] «стовпець у перилах» Куз, [слупик] «хрестовина у вікні», [слупок] «стовпчик (частина ткацького верстата і под.)», [слупчик] «стовпчик; вид вишивки», [слупчастий] «у вигляді стовпчика», [слупувати] «прив’язувати до стовпа»; — бр. слуп «стовп»; — запозичення з польської мови; п. зіир «стовп» відповідає укр. стовп. — Дзендзелів-ський УЗЛП 123; Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 177; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 234; КісЬЬагсЬ: 99; Трубачев Рем. терми-нол. 136. — Див. ще стовп.
[слуп2] «смуга вичиненої волячої шкіри вздовж спини на підошви»; — неяс
не; може бути зіставлене зі слуп «стовп» і з псл. *вь1ирь, похідним від зьіирйі «злупити».
[слута] «параліч кінцівки Нед; дурень О», [слотйй] «ледачий, повільний, поганий; згорблений; зі зламаною ногою або рукою, паралізований; хворий на ноги» О, [слутйй] «тс. О; незграбний, невправний, недоумкуватий Нед; дурнуватий; примхливий ВеЗн; частково паралізований, покалічений, частково розслаблений», [слутавий] «незграбний, невправний, недоумкуватий, дурний Нед; частково паралізований, покалічений, частково розслаблений», [слютий] «поганий» О, [слутйти] «робити немічним», [ослутнути] «стати покаліченим» Ж; — схв. слута «бовдур, йолоп, дурень»; — запозичення зі східнороман-ських мов; рум. 8Іиї «потворний, виродливий; виродок, потвора», молд. слуги «тс.» залишаються етимологічно нез’я-сованими; тлумачення їх як запозичень з української мови (СДЕЛМ 388; ОБКМ 778) помилкове; пов’язання схв. слута «йолоп» із слутити «передчувати, догадуватися» (Зкок III 289—290) непереконливе. — ЗсЬеішіко 142; О II 231.
слух, [слухавка] «слухальна трубка» Нед, [слухальня] «слухацький зал» Нед, слухання, [слуханя] (зоол.) «морський вухатий слимак, НаїіоНз» Нед, [слуха-тель] «слухач» Нед, слухач, [слуха-щий] «слухаючий», [слухлйвість] «слухняність» Нед, Куз, [слухнянство, слу-х’янство] «тс.», [слушатель] «слухач» Нед, [слушник] «васал», [слушнйцтво] «васальна залежність» тж, слушність, [слухлйвий] «слухняний» Нед, [слухм’я-ний, слухнявий Нед], слухняний, [слу-х’яний] «тс.», слуховий СУМ, Нед, слухатися), [слушати] «слухати» Нед, [вйслух] «допит» Куз, вислухати, вислухувати, вислуховувати, [заслуш-ний] «вартий уваги» Ж, Пі, наслих (з наслуху «з розмов»), [наслиховач] «підслухач» Ж, [надслухати] «прислухатися», неслух, неслухнянець, непослух, ослушенець, ослушник, підслухач, підслухи, підслухувач, послух, послухай-
ня, послухам, послухнянство, послушенство, послушка «послушниця», послушник, послухняний, . послушний, [прислух] «прислухання» Куз, [прислу-хам] «слухач» Бі, [прбслух] «чутка», прослухування, [услухнути] «послухатися»; — р. слух, слушать, бр. слу-хаць, др. слоухт>, слоушати, п. вл. зіисЬ, зіисЬас, ч. зІисЬі, розіоисЬаїі, ро-зіисЬаї, ст. зІйсЬаїі, слц. зІисЬ, зійсЬаГ, нл. зіисЬаз, болг. слух, слушам, м. слух, слуша, схв. слух, слушати, слн. ВІЙН, зійзаіі, стел. сдоух% слоушати; — псл. зіихь «слух», первісно «те, що говорять, що можна слухати, чутка» (*зіихе-Н > зіизаїі «слухати, прислухатися»), похідне від основи дієслова *зійіі «називатися, говоритися, поширюватися (про чутки)», утворене за допомогою суфікса -х-, наявного в таких словах, як зтехт. «сміх» (<вте(])- «сміятися»), зрехь «поспіх» (<*вре-їі «поспішати»); — споріднене з дінд. вгбваїі «чує, слухає», згйзііЬ «слухняність», ав. згабза- «слух, послу-хання», лит. кіаива «слух; послухання; музичний слух», кіаивуй «слухати, прислухатися; слухатися, коритися», лтс. кіаизїі «чути, слухати; слухатися», прус, кіаизйоп «почути», кіаиветаі «слухаємо», дангл. ЬІеог «щока, лице», дісл. Ьіуг (<*Ь1еига-) «щока», Ьіог (<*Ь1ига-) «підслухування», дірл. сійав «вухо», двн. Ьіозеп «слухати, слухатися», днн. Ьіизї «слух, вухо, слухання», тох. А кіуов-«чути», В кіуаив- «слухати». — Фасмер III 678—679; Преобр. II 327—328; Вгйскпег 501—502; НоІиЬ—Кор. 340; МасЬек Е5ЛС 558—559; 8сЬизіег-5еу/с 1309; Младенов 592; Зкок III 288; МікІ. ЕАУ 309; Варбот 100; ЗИРЯ II 58—70; Зализняк ВСЯ VI 35; Тгаиїтапп 308; Егаепкеі 265—266; ИЬІепЬеск 321; Рокогпу 606—607. — Див. ще слйти. — Пор. слава, слихати, слово.
случай — див. лучйти2.
слушний «найбільш прийнятний, придатний, сприятливий; правильний; важливий»; — запозичення з польської мови, як і бр. слушньї «розумний; обґрунтований; практично корисний»; п.
віивгпу «слушний; правильний» походить від ч. віивпу «пристойний, ввічливий, належний, порядний», яке є калькою нвн. §еЬбгі§ «належний, порядний, пристойний», пов’язаного з §еЬбгеп «належати», похідним від Ьбгеп «слухати». — Булаховський Нариси 126. — Див. ще слух.
[слуя] «жила (у копальні) Нед; верства, шар у камені О»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зіб] «шар» відповідає укр. [слій] «прожилка; шар землі» (див.).
сльоза, [ейлза] «сльоза» Нед, [слеза, еблза] «тс.», [слезйна] «сльозина» тж, [сліза] «сльоза», [слова] «тс.» Нед, сльозина, [слезнйчий] «слізний, сльозовий» Нед, слізний, сльозавий СУМ, Нед, сльозлйвий, [сльознйчий] «слізний, сльозовий» Куз, слезйти(ся) «повільно текти», [слезіти] Нед, слизити «тс.», [сло-завіти] «сльозитися; танути» Нед, сльо-зйти(ся), [слюзувати] «часто плакати», [засльбжений] «змочений сльозою» Ж; — р. слеза, бр. сляза, др. сльза, п. 1га, ст. зіга, ч. слц. зіга, вл. зуіга, нл. йга, болг. сьлза, м. солза, схв. суза, слн. збіга, стел, сльза; — псл. зіьга, очевидно, пов’язане З *8ІІ2'Ь (*8Іігь) «слиз»; — зіставляється також^ (Потебня у Горяев 328; МасЬек Е5ЛС 559; Младенов 621; Зкок III 366—367) з дінд. 8г]’аіі «виливає, випускає» або з лит. зіизїі «чистити, замітати», зіакеїі «капати», лтс. зіибїа «вінок» (Рокогпу 607; Бурлакова ВСЯ VI 58), чи з ав. згазка- «сльоза, плач», перс, зігізк «сльоза, крапля» (Зализняк ВСЯ VI 35). — Черньїх II 175; Фасмер III 668; Преобр. II 321; Соболев-ский ЖМНП 1886, вересень, 156; Вгйскпег 316; НоІиЬ—Кор. 340; БсЬиз-їєг-Зєу/с 794; Мельничук Зтимология 1984, 145. — Див. ще слиз1, слизькйй.
[сльоси] (мн.) «куполоподібне склепіння гончарної печі Г; дірочки в печі, через які проходить вогонь до гончарних виробів До»; — неясне.
сльота «хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом; невпинний дощ, мряка або мокрий сніг; багно на землі
від дощу або мокрого снігу; (перен.) набридлива людина; [дощовий овід, Нае-таїороіа Нед]», [сліт] «сльота», [слота, слута Корз] «тс.», [слотавець] (зоол.) «аріон лісовий, Агіоп етрігісо-гит» Нед, [шльота] «сльота» ЛЖит, [слотавий] Нед, сльотавий, сльотливий, сльотний, сльотяний, [слотйти] «мрячити, дощити» Нед, сльотити «тс.», засльотитися «настати сльоті», роз-сльотйтися «тс.»; — р. [слота] «сльота», бр. слота, слата, [слеша, слюта] «тс.», др. слота «негода, сльота; мокрий сніг», слоть «мокрий сніг», слоть-ньіи «непогожий, сльотавий», п. зіоіа «сльота», ч. слц. зіоїа «тс.», мор. [зіоїі] «дощ із снігом», болг. [слота] «негода, буря; град», схв. слота «дощова погода», слн. зіоїа «негода», с.-цсл. слота «тс.»; — псл. зіоїа (зіоїь) «негода, сльота; мокрий сніг»; — загальноприйнятої етимології не має; здебільшого зближується з лит. заїїаз «холодний», зайіз «холод, мороз», лтс. заііз «холодний», заіз «мороз», прус, раззаііз «мороз; холод», ав. загаїа- (загаїб) «холодний», перс, зегсі «тс.», ос. заіб «холод, мороз», дісл. Ьаіі, Ьеіа «іній», гол. Паї «замерзлий грунт» <іє. кеі- «мерзнути; холодний» (Срезн.ДІІ 423; ЗсЬиІге К1. 8сЬг. 423; Меіііеі Еїибез 442, 443; Зндзелин СБЗ 40; Тгаиїтапп 298; МйЬІ.—Епбг. III 675—676; НоИЬаизеп А\уп. АА7Ь. 111; Тогр 83—84); припускається також зв’язок з лит. зіарїі «мокнути», нім. ЗсЬІбз-зе «градина», англ. зіееї «дощ із снігом, мокрий сніг», норв. зіаїг (зіеіїа) «тс.» і, далі, з гр. Лата£ (Хат&уг]) «крапля, залишок вина» (НоІиЬ—Ьуег 442; МасЬек Е8ЛС 556, Е8ЛС8 455; 8кок III 287; ХУаІсіе—НоГт. І 770; Воізасц 559; Тогр 535); безпідставне зближення з лит. зіасійказ «лінива, сонна людина», зіаїуїі «ухилятися, уникати» (Оїг^Ьзкі ЬР 1, 142—143). — Фасмер III 675— 676; Преобр. II 324—325; Вгйскпег 500; Младенов 591; Кагиііз II 151 —152.
слюб — ДИВ. шлюб.
[слюга] «смуга; штрих, лінія; ряд» Нед, [слюганйця, переслюга, переснує, 312
переснуга] «тс.» Нед, [переслюгува-тий] «нерівний» (про нитку) О, [пере-снуговатий] «смугастий» Нед; — результати послідовних видозмін форми [пересмуга] «поперечна смуга», супроводжуваних процесами деетимологізації. — Див. ще смуга.
[слюгбта] «сльота, дощова погода» Л, Ник, [слюга] «тс.» Ник; — результат контамінації форм [слясота] і [слюта] «тс.». — Див. ще слюта, сляка.
слюда «шаруватий мінерал класу силікатів», слюдистий «багатий на слюду», слюдяний «виготовлений з використанням слюди»; — р. слюда, [слу-5а] «слюда», бр. слюда., ч. зіїсіа (з р.), слц. зГшіа, заст. зііеба, болг. слюда «тс.»; — очевидно, пов’язане з р. [слуда] «крутий берег річки», др. слуда «скеля; гора, урвище»; викликає сумнів зближення з ч. зіеїа «сланець», нн. зсЬІееі: (Мікі. ЕАУ 341). — Німчук 115; Черньїх II 178; Фасмер III 677, 680, 681; НоІиЬ—Ьуег 442; НоІиЬ—Кор. 337; МасЬек Е8ЛС 554. — Див. ще слудва.
слюз* «слиз», [слюзавий] «покритий слизом», [слюзйти] «покриватися слизом, слизити»; — р. [слюз] «замерзлий шар води на поверхні льоду», [слюз-гать] «ковзати», бр. [слюз] «слиз», др. слуз?), п. зіиг, болг. слуз, схв. слуз, слн. зійг «тс.»; — псл. зГигт» (<*5Іеиг-) «слиз», зіигт» (<*з1оиг-) «тс.», пов’язані чергуванням голосних із зііг-ь (зіігь) (<*8Іеіх.-) «тс.». — Вгйскпег 532; 8сЬи-зіег-Зе'мс 1315. — Див. ще слиз1.
[слюз2] (бот.) «калачики лісові, Маї-уа зііуєзїгіз Ь. Нед, Мак; алтея лікарська, АИЬаеа оШсіпаїіз Ь. Мак; собача рожа (лаватера) тюрінгська, Ьауаіега іЬигіп^іаса Ь. Мак», [слюзик] «собача рожа тюрінгська» Мак; — пов’язане із [слюз] «слиз, слизити», як [слиз] (бот.) «калачики лісові; алтея лікарська» з слиз, слизити', мотивація найменування та сама. — Див. ще слиз2.
[слюза] «шлюз» Нед; — р. ст. слюз «тс.»; — запозичення з польської мови (в російській, очевидно, з голландської, пор. гол. зіиіз «тс.»); п. зіига «тс.» по-
ходить від снн. зійзе (нвн. Бсіііеизе) «тс.». — Шелудько 46; Фасмер III 681; 81. \ууг. оЬсусЬ 738. — Див. ще шлюз.
слюзувати — див. сльоза.
[слюна] «слина» Нед, Пі; — р. слюна, бр. [слюна], слюнцяй, болг. слюн-ка «тс.»; — очевидно, псл. зГипа <*з1еи-па, пов’язане чергуванням голосних з зііпа <*5Іеі-па; менш обгрунтовані спроби виведення від псл. *зр1’ипа (Мікі. Е\У 307; Вегпекег ІР 10, 163) або припущення контамінації форм зііпа і рІ’цІр (Черньїх II 178; Брандт РФВ 23, 298—299; 7иЬаіу 81. а сі. 1/1, 191). — Фасмер III 681; Преобр. II 332; Младенов 593. — Див. ще слина.
[слюсак] «дерев’яний гачок, у який западає дерев’яна клямка Г; клямка ЛЧерк; защіпка у клямці дверей Л; залізні гачки, на які чіпляються двері з завісами Мо; великий палець на руці Мо», [слєсак] «защіпка у клямці дверей» Л; — бр. слясак «собачка, защіпка (важелець, що піднімає клямку)», [слейсак, слісак] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [зіизак] «залізний гачок, у який западає клямка; ригель, засув у замку», [зібзак, згіизак, згіізак] «тс.», очевидно, пов’язані з нвн. зсіїїіе-ззеп «зачиняти, замикати», Бсіііизз «защіпка (вікна та ін.)», Бсіііозз «замок, засув». — 8XV VI 635, 734. — Див. ще слюсар.
слюсар, [шлюсар] Нед, [слюсарка] «слюсарське ремесло, професія» Нед, [шлюсарка] «тс.» Нед, слюсарня, слюсарство СУМ, Г, [іилюсарство] Нед, слюсарний, слюсарський, слюсарювати-, — р. слесарь «слюсар», бр. слесар, п. зіизагг, [зібзагг] «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; свн. зіоззег, нвн. Бсііібззег «слюсар» є похідним від Всйіозз «замок», пов’язаного з 8сЬ1іе(Зеп «замикати, запирати», двн. зііозап, свн. зііезеп «тс.», двн. свн. зкііиг-, пгерм. *зк1йс1- «тс.», спорідненими з лат. сіашіо «замикаю», сіауіз «засув, ключ», гр. хЛеі<; «тс.», псл. кЦикаїі «клювати, рубати», кЦика «закривлений дрюк, крюк», укр. клюкати
«клювати», ключ. — Шелудько 46; Бі 333; Кісййагді 99; Фасмер III 670; Преобр. II 321; Галай Веснік БДУ 1978/2, 35; Вгйскпег 532; Кіи^е—Міїгка 657, 659; ХУаІсІе—Ноїт. І 229—230. — Див. ще клюкати1.
[слюта] «причіплива, набридлива людина; сльота; погана погода» Л; — очевидно, запозичення з білоруської мови; бр. [слюта] «сира погода з дощем і снігом; сльота з холодним вітром», очевидно, є результатом контамінації слів слота, слата «тс.; набридлива, надокучлива людина» і [плюта] «дощова погода»; зближення з бр. лютьі «лютий, суворий, жорстокий; дуже сильний» (Носович 593) помилкове. — Німчук 146. — Див. ще плюта1, сльота.
слютняк — див. слотняк.
сляб «сталева заготовка, з якої роблять листову сталь», слябінг «стан для обтискання сталевих зливків у сляби»; — р. сляб, слябинг, бр. сляб, слябінг, п. зІаЬ, з1аЬіп£, слц. зІаЬіп^; — очевидно, через російське посередництво запозичено з англійської мови; англ. ЗІаЬ «плита; під; пластина; чушка свинцю, виливанець», зІаЬЬіп^ «слябінг» пов’язані з сангл. зІаЬ, зІаЬЬе, зсІаЬЬе неясного, можливо, галльського походження (пор. брет. зсоїр «осколок, скалка, тріска, скіпка, уламок», вал. уз^оїр «тс.»). — СІС2 774; Крьісин 89, 102; ССРЛЯ 13, 1317; Кораіігізкі 897; КІеіп 1455.
сляж — див. слиж2.
[сляз] (бот.) (у виразі сляз простий «калачики круглолисті, Маїуа го-іипсііГоІіа Ь. (М. Ьогеаііз ХУаІІ.)» Мак; — бр. [сляз] «калачики вирізані, Маїуа ехсіза КсІїЬ.; калачики непомічені, М. пе^іесїа ХУаІІ.»; — запозичення з польської мови; п. зіаг «калачики»; споріднене з укр. [слиз] «калачики лісові, Маїуа зііуєзіґіз Б.; алтея лікарська, А1-Діеа оПісіпаїіз Б.» (див.).
[сляка] «погана погода, переважно сніг з дощем; сльота, мокротеча Л; причепа ЛПол», [сляґота] «мокра погода, сльота» ЛЧерк, [сляготь] «погана погода, переважно сніг з дощем; сльота,
мокротеча» Л, слякота (розм., рідк.) «сльота; (перен.) мерзенна, нікчемна, жалюгідна людина», слякоть «тс.»; — р. слякоть «сльота», [слять, сляча] «тс.», бр. [сле'каць] «мокра погода з дощем і снігом; мряка, мжичка», п. [зі^к-\л/а] «дощова погода, сніг з дощем», [відкиде] «промокати, змокати», схв. слека «морський прилив»; — не зовсім ясне; може бути виведене від псл. [*з1^к-(<*з!епк- або *з1іпк-)], очевидно, давнього звуконаслідувального утворення (пор. лит. зіекїі «бризкати», зіаказ «крапля»); іноді зіставляється (Соболевский ЖМНП 1886, вересень, 156; Погодин РФВ 50, 229; 7иЬа1у ЬР 20, 407) з на-залізованими лит. зііпкіі «повзти», зіап-ке «сипкий пісок», зііпкеїі «сповзати», зіепкіі «осідати, осаджуватися»; припускається (Рейф 842; МікІ. Е\У 308) зв’язок із семантично тотожним, але фонетично віддаленим р. [слота] «сльота, слякоть», якому відповідає укр. сльота; висловлюється також припущення (Даль IV 230) про зв’язок р. слякоть із слизь; неприйнятне зближення з р. [слудь] «наст, снігова кора» (Ла^іс АІ81РН 6, 287), як і пов’язання з р. [сляка] «горбатий, каліка» (Даль IV 230). — Фасмер III 682; Преобр. II 333; Вгйскпег К7 42, 340; 8 XV VI 203; Реіегззоп В81. ХУогізі. 61; Ргаепкеї 1002.
сляковйця — див. слаква1.
смага1 «сильна спрага; наліт у роті, на губах від спраги; підвищена температура тіла; коричневий колір шкіри людини від дії сонячного проміння та вітру», смаглій «смаглявий чоловік», смаглюк, смаглявець «тс.», смаглявка «смаглява жінка», [смагло ники] «смажена картопля» ЛексПол, смаженина «смажене або запечене м’ясо; печеня», смажениця «страва із смажених яєць, яєчня» СУМ, Нед, смаженя, [смажнйця] «тс.», смаглий «темнуватого кольору; засмаглий, загорілий; який дозріває», смаглявий «тс.; смуглий; [з плямами на обличчі (про вагітну жінку); підсмажений О; худий О]», смаглястий «трохи смагля
вий, із смаглявим відтінком», смаглюватий «тс.; [з плямами на обличчі (про вагітну жінку)]», смажний «який укрився смагою, запікся (про губи); запечений Г, СУМ; [привабливий, гарячий Пі]», [смальбвий] «смаглявий» Нед, [смалявий] «тс.» Нед, смагліти, смаглішати «ставати смаглішим», смаглявіти, смагнути «ставати смаглявим; загоряти; пересихати від спраги, гарячки; укриватися пересохлою плівкою, запікатися (про губи)», смажити, засмага «смуглий колір шкіри від тривалого перебування на сонці та вітрі», засмажка «те, що додається до страви для поліпшення її смаку, запаху», засмаглий, засмажений (розм.) «який загорів на сонці та вітрі», засмагати, засмажувати, пересмаглий «укритий смагою, пересохлий (про рот, губи)», присмаглий, присмагати, [прйсмажка] «присмака», [у смаг ну ти] «дозріти» (про ягоди); — р. [смага] «жар, полум’я; спрага; сухість губ», бр. смага «спрага; спека; сильне прагнення», др. смага «вогонь, полум’я», п. зта^іу «смаглий», заст. згпа^а «прагнення», ч. зтайпоиїі «сохнути, сушитися», слц. зтагії’ «смажити», вл. зтайа «загар, засмага», нл. зта^а «тс.», схв. смагнути «потемніти, загоріти», слн. [згпа^а] «смугла шкіра», р.-ЦСЛ. СМАГА «ВОГОНЬ», СМАГАМИ «смуглий, темний»; — псл. згпа^а «жар, спека; вогонь», *зта§пр1:і «сохнути, сушити; темніти», зтагіїі «смажити» пов’язані чергуванням голосних із *зто£-(псл. [зто^-огь] «висохле болотяне коріння, торф для спалення»; п. [зто^бгг] «торф», нл. злючої «торф, болотяна земля, трухляві соснові пні», р. [смбголь] «смола») та з зти§-([*5ти§-1-ь-]ь] «смуглий», укр. смуглий); зближення з нвн. зсйтасйіеп «знемагати, томитися; прагнути» (МасЬек Е8ЛС 458; НоІиЬ—Ьуег 443) мало обгрунтоване. — Фасмер— Трубачев III 682—683, 693; Фасмер III 689; Преобр. II 333, 340; Бахилина 209—210; Вгйскпег 502—503; НоІиЬ— Кор. 340—341; 8сЬизіег-8е^/с 1316— 1317, 1321, 1325; 8кок III 290—291;
Мікі. ЕУ7 309, 311; Рокоту 971. — Пор. смуга, смуглий, шмагати.
[смага2] «біда» Шух, Ко; — неясне; можливо, пов’язане з смага «спрага; підвищена температура тіла».
смагнути* — див. смага*.
смажити, смаженина, смажениця, смаженя, смажнйця, смажний — див. смага*.
смак, [смакі'й] «ласун» Нед, смакота, [смакощі] «ласощі» Нед, [смакун] «ласун» Нед, смаковитий, [смакбт-ний] «смачний» О, смачний СУМ, Г, смачненький, смачнющий, смакувати, смачйти, смачніти «ставати смачним, смачнішим», всмак (усмак), несмак, пе-редсмак УРС, Куз, [пбсмак] «присмак з’їденого» Нед, присмак, присмака «приправа до їжі», ст. смакк (XVII ст.); — р. бр. смак; — запозичення з польської мови; п. атак, втако'мас походить від двн. свн. зтас «смак, запах», свн. зтаскеп «смакувати», споріднених з англ. зтаск «смак, смакувати», дфриз. зт^кка «смакувати», атака «смак», ісл. вт^ккг, гол. зтаак «тс.», лит. ата-£игуа «ласун», лтс. зта^игз «тс.». — Шелудько 46; КіскйаггК 99; Фасмер III 683; Преобр. II 333—334; Вгйскпег 503; Кіи^е—Міїгка 663; Ргаепкеі 838.
[смалдйкнуть] «дуже вдарити» Чаб, [смальдйкнуть] «тс.», [смалдйк] (виг.), [смальдйк] «тс.» тж; — афективне утворення, пов’язане із смальнути «сильно вдарити». — Див. ще смалйти.
смалець «витоплений жир», [смаль-цуга] «засмальцьований костюм» Пі, [смалкйй] «який бруднить» Нед, смальцювати «намазувати, насичувати, забруднювати чим-небудь масним», засмальцьований, обсмальцьований; — р. сма-лец «смалець», бр. [смалец] «гусячий жир», шмалец «тс.»; — запозичення з польської мови; п. згпаїес «смалець», вгтаїес «тс.» походить від двн. свн. згпаїг (нвн. Зсйтаїг) «тс.», пов’язаного з двн. зтеїгап «розтоплювати(ся)», свн. зтеїгеп, нвн. зсйтеїгеп «тс.», спорідненим з дангл. теИап «тс.», дісл. теИа «перетравлювати», можливо, також з псл.
*то1с1'ь «молодий». — Шелудько 46; Фасмер III 683; Преобр. II 334; Потебня РФВ 4, 205; Кіи^е—Міїгка 662, 663.
смалйти, смальнути «вистрелити; сильно вдарити», [шмалйти, шмальну-ти], смалений, [смалій] «той, хто смалить, хто ріже й осмалює свиней», [шма-лій] «тс.; холодний, різкий вітер», [сма-люх] «залишок обгорілого дерева на пожарищі» Корз, [шмалкб] «швидкий віл», смалятина, [шмалятина], [шмалюг] «палиця, якою ворушать солому в печі» Мо, [шмаляк] «тс.» Мо, смалкйй «сильний, різкий (вітер); дуже жаркий», [смалькйй, шмалькйй, шмальнйй] «тс.», засмалений, посмалений, [пусмулбну-ти] «злегка обпалитися, присмалитися» Корз; — р. [смалить] «смалити, палити, пекти», бр. смаліць «тс.; обпікати; [бути лютим (про мороз)]», п. згпаїіс «смалити», вл. згпаїіс «смалити, палити; підпікати», нл. згпаїіз «тс.»; — псл. [зтаїіїі] «смалити, палити, пекти, задимлювати, коптити», очевидно, пов’язане чергуванням голосних із згпоіа «варена смола, вар; живиця»; може розглядатись як продовження незасвідченого псл. *5тб1Ш, каузативної форми до *5те1-іі «палити; тліти, жаріти; повільно горіти», до якого зводиться також згпоіа, укр. смола; — споріднене з лит. згпеїа «тліє, жевріє» і з більш віддаленими утвореннями, поширеними формантом -к-, згпіїк-іі «тліти; димитися, куритися», зтіїкуіі «обкурювати (пахощами)», сірл. втаї, втбі, втОаІ «вогонь, полум’я; спека, жар; попіл», снідерл. зтбіеп «тліти; димитися, коптити», гол. втеиіеп, нн. зтеїеп, [втбіп] «тс., повільно горіти», флам. зтоеі (<*втб1а-) «душний, пекучий, жаркий», сангл. зтокіег «дим», англ. втоиМег «тліти; тліючий вогонь», зтеїі «запах», пгерм. *вти1; очевидно, іє. *5те(и)-1-/5тб-1-/вті-1- «палити; тліти, повільно горіти; димитися; дим»; висловлюється думка про походження слів з основою сл. втаІ- (втої-) від того Ж КОреНЯ, ЩО Й ПСЛ. 5ГПа£-, 5ГПО£-(Вгйскпег 503). — Фасмер III 684; Преобр. II 334, 337; Потебня К ист. зв. III
105; Вгйскпег 502, 503; МасЬек Е8ЛС 563; 8сйи5іег-8е\ус 1317; Мікі. Е\У 309, 311; Реїегззоп 81. XVI. 41, Аг. Агт. 81. 135; Ргаепкеї 842, 843; Зндзелин СБЗ 194; Рокогпу 969, 971. — Пор. смола.
смальта «яскраво-синя фарба; непрозоре кольорове скло, яке застосовують у мозаїці; кубик, пластинка з такого скла»; — р. бр. смальта, п. зглаїїа, зтаїїуп, зтаїїупа, ч. зтаїї, зтаїїіп, зтаїїуп, слц. зтаїї, зтаїїіп, болг. смал-тйн, шмалта, слн. зтаїїа; — можливо, через польське і російське посередництво запозичено із західноєвропейських мов; нім. 8(сЬ)та11е, фр. англ. гол. дат. зтаїї «тс.» походять від іт. зтаїїо «емаль», що зводиться до франк. *5та1ї, спорідненого з снн. нн. зтаїї, зтоіі, двн. свн. зтаїг (нвн. 8сЬта1г) «розтоплений жир», до якого зводиться й укр. смалець; щодо розвитку семантики пор. нвн. 8сЬте1г «емаль» і зсЬтеІгеп «плавити, розтоплювати», двн. зтеїгап «тс.». — СІС2 774; ССРЛЯ 13, 1324; Кора-Іігізкі 898; 81. муг. оЬсусЬ 688; НоІиЬ— Ьуег 443; РЧДБЕ 674; 6г. Е^Ь. 684; Мезііса 1688; Кіи^е—Міїгка 661, 663; КІеіп 961, 1461, 1462; Угіез КЕХУ 655, 659—660. — Див. ще емаль, смалець.
[смальцуга] «смола Нед; смола чорна і жовта, що добувається із звичайної смоли Пі», [смольчук] «тс.» Пі, [шмальцуга] «нечистий поташ, вайдаш» Нед, [шмальцюга] «тс.» Нед; — р. [смольчук] «найгустіша смола», ст. смольчюг, смольчюга «тс.», [смольчуг] «особливого роду поташ, вайдаш», п. [згтеїси^а] «вид поташу, вайдаш», [зтеїси^а, згтаїги^а, зтаїси^а] «тс.; смолиста маса в цибуху люльки»; — очевидно, пов’язане із смола (див.).
смарагд «ізумруд», заст. шмарагд «тс.», ст. смарагда, шмарак'ь (1627); — р. бр. болг. смарагд, др. смарагда, измарагдті, п. згтага^б, зтага^ф ч. слц. вл. зтага^ф м. смарагд, схв. смарагд, слн. зтага^ф стел, змарагда, змарагдч», измарагьд’ь; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. оцараубос (цараубос), як і дінд. тагак(а)їат «тс.», виводиться від ак. Ьагга^їи, гебр. Ьагзекзеї «тс.» (< сем. Ьг£ «блищати»), — СІС2 774; 81. муг. оЬсусЬ 731; НоІиЬ—Ьуег 443; РЧДБЕ 674; Зкок III 291; Ргізк II 747.
смаржок — див. смарзель.
[смарзель] (бот.) «гриб зморшок справжній, МогсЬеІІа езсиїепїа Регз.» Нед, Мак, [смаржок] «тс.» Мак; — запозичення з польської мови; п. згпапіг, [зтапігеї] відповідає укр. сморж «тс.». — Див. ще сморг.
[смарк] «соплі» Куз, [смарок Нед, іимарок Нед, шмарки, смаркля], шмар-клі, [шмарколь Нед, шмаркбта, смар-котйна Нед, Куз], шмаркотйння «тс.», [смаркавка] «нежить» Чаб, [шмаркав-ка] «тс.» тж, смаркач, шмаркач, [смар-куля] «смаркачка» Нед, Куз, [шмар-куля] «тс.» Куз, смаркатий, шмаркатий, [смаркати] «пускати соплі; сякатися» Куз, шмаркати «тс.; шморгати», зашмарканий; — бр. [смаркачьі] «соплі», [смаркач] «шмаркач»; — запозичення з польської мови; п. зтагкі «соплі», зтагкасг «шмаркач», зтагкаїу «шмаркатий», зтагкас «розпускати соплі» споріднені з укр. шморгати, р. сморка-ться «сякатися». — Черньїх II 180; Фасмер III 691; Вгйскпег 503. — Див. ще шморгати.
[смаркуля] (іхт.) «гірчак, Косіеиз зегісеиз агпагиз» ВеНЗн; — результат перенесення на рибку назви [смаркуля] «шмаркачка», мотивованого, очевидно, появою у самиці гірчака на час нересту (досить тривалого) довгого яйцекладу, який випускається із задньої частини тіла. — Сабанеев 360—361. — Див. ще смарк.
[смаровбз] «той, хто змащує вози; людина в брудній одежі», [смаровіз], шмаровбз «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зглагоАУбг «тс.» утворене з основ дієслова згпагомас «мастити, намазувати», зтаг «мастило» та іменника мбг «віз», якому відповідає укр. віз. — 8 XV VI 239. — Див. ще везти, смарувати.
[смарувати] «змащувати мазутом чи дьогтем», шмарувати, [смаровйло] «мастило» Нед, шмаровидло «мазут, дьоготь для змащування машин, взуття», шмаровило, сморовйдло «тс.», ст. смарую «умащаю» (1627); — р. [шма-ровать] «мазати», бр. шмараваць «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зта-гоу/ас «мазати, мастити», зтагохуісйо «мастило» утворені від згпаг «мастило», яке походить від свн. згпег «жир», двн. днн. згпего (нвн. Зсйтег) «тс.», спорідненого з дангл. зтеоги «тс.», дісл. згпог «масло, жир», гр. (о)цорісш «натираю, намазую», тох. В згпаго «гладжу», дірл. 5гпі(и)г «кістковий мозок». — Дзен-дзелівський УЗЛП 123; Фасмер IV 458; Вгйскпег 503; Кіи^е—Міігка 663, 665.
смерд (іст.) «селянин-землероб, залежний від феодала»; — р. бр. смерд, др. смьрд-ь, п. згпапі «тс.», [зтіегбг] «простий селянин», полаб. зшагбі «селянство», стел, емр'ьд'ь «смерд»; — псл. *зтьг(1-ь «тс.», пов’язане з *зтьґ(1е1:і «смердіти», назва була зумовлена зневажливим ставленням верхівки суспільства і воїнів, а також кочовиків до простих землеробів; пропонується також (Ильин-ский 80 11, 18—22; Шустер-Шевц Зтимология 1984, 234— 236) зближення з лтс. тегбеїіз «ослабла від голоду істота», тепіеі «зовсім виснажувати, морити голодом», лит. тегеїеіі «боротися зі смертю, бути хворим». — Фасмер III 684—685; Преобр. II 334; Львов Лексика ПВЛ 242—243; Вгйскпег 532— 533; 8сйизїег-8еуус 7181 9/2, 241—255; 0ІЄ5СІ1 1023. — Див. ще смердіти.
[смердак] (бот.) «горобина, ЗогЬиз Б.», [смердяк] «тс.» Мак; — схв. емрд-лмка, [емрдлшковина] «тс.»; — пов’язане із смердіти; назва могла бути зумовлена тим, що горобина має запашні квітки; як семантичну паралель пор. іншу назву цієї рослини [вонєк]. — Лік. росл. 79—80; ВеНЗн 57. — Див. ще смердіти.
смердіти, смерд (ент.) «Віарз ЕаЬг.», смердота «сморід», [смердюк] «вонючка», [смердюх] «тс.» Нед, сморід СУМ,
Нед, [емброд] «сморід» Нед, [ембродь, смурод Л] «тс.», смердючий, смердячий, сморідний, [смородлйвий] «смердючий», [присмерджувати] «трохи смердіти»; — р. смердеть, бр. смярдзець, др. смьрдіти, п. зтіегсігіес, ч. атгсіеї, слц. зтгсіеї’, вл. зтіегсігес, нл. зт]ег-хез, полаб. зтагсіе (3 ос. одн.), болг. емрдя, м. емрди, схв. емрдети, емрде-ти, слн. зтгйеіі, стел. смр'ьд'Ьти; — псл. *зтьґ(1еіі «смердіти», *зтоґ(1'ь «сморід»; — споріднене з лит. зтіпіеїі «смердіти», лтс. зтіМеї «тс.», лат. тегба «кал, нечистоти», гр. орорбобу «перебувати У СПІВЖИТТІ», ОЦбрбОЛ'ЕС «вонючки», можливо, також дангл. зтеогіап «боліти», двн. зтегха, нвн. зсйтегхеп «тс.». — Черньїх II 178—179; Фасмер III 685; Бу-лаховський Вибр. пр. III 420; Преобр. II 334—335; Вгйскпег 532; МасЬек Е83С 561—562; Зсйизїег-Зеуус 1320—1321; Младенов 595; Добрев БЕ 1977/3, 205—208; Зкок III 294—295; МікІ. ЕА¥ 310; Тгаиїтапп 271; Егаепкеі 847— 848; Кагиііз II 244—245; Рокогпу 970.
— Пор. смерд, смородина1.
[смердюх1] (бот.) «веселка звичайна, РІіаІІиз ітрибісиз Б.» Мак, [смер-дюха] «бруслина бородавчаста, Еуопу-тиз уеггисоза 8сор.» Мак, [смердюч-ка] «валеріана лікарська, Уаіегіапа оШ-сіпаїіз Б.», [смерд юшка] «чорнобривці розлогі, Та^еїез раїиіиз Б.» Мак, [смер-дячка] «лобода смердюча, Скепоройі-ит уиіуагіа Б. (СЬепоройіит оіісіит Сигі.)» Мак; — бр. [смердзюха] «м’ята польова, МепДіа агуепзіз Б.», [смяр-дзюха, смярдзючка] «тс.; назва різних трав із неприємним запахом», [смярд-зенка] «назва різних трав із неприємним запахом», лебяда. смярдзючая «лобода смердюча», вл. зт]ег(1га^а «м’ята, Мепійа Б.», нл. зтеггау/а «тс.», схв. емрд.ьивица] «лобода смердюча», емрду.ьа, емрдуша] «тс.»; — похідні утворення від смердіти; назви зумовлені переважно неприємним гострим запахом кореня валеріани, різким запахом листків м’яти чи квіток чорнобривців. — Шамота 125; Лік. росл. 56—58,
171 — 172; РУСБот 225, 226; Сл. бе-лар. гаворак IV 510; 8 XV VI 109, 741; Миске II 463. — Див. ще смердіти.
[смердюх2] (орн.) «одуд звичайний, Црира ерорз І?» ВеНЗн, Шарл; — похідне утворення від смердіти-, назва зумовлена різко неприємним запахом наявної у одуда захисної залози і його м’яса, а також його неохайного гнізда, яке він будує в різних укриттях; як семантичну паралель пор. іншу назву цього птаха [воняк]. — Німчук 211; УРЕ 7, 503; БСЗ 43, 665—666. — Див. ще смердіти.
[смердюх3] (ент.) «наземний клоп, Оеосогіз» Нед, [смердюха] «деревний клоп» ВеБ, [смородюх] «польовий клоп (Сітех?)» Нед; — бр. [смердзюха] «лісовий зелений клоп», [смярдзюха, смярдзючка, смярдзюшка] «тс.»; — похідні утворення від смердіти, сморід; назви зумовлені тим, що виділення шкірних пахучих залоз цих видів клопів мають неприємний різкий запах. — УРЕ V 232; Сл. белар. гаворак IV 510. — Див. ще смердіти.
смерека (бот.) «ялина звичайна, Рі-сеа ехсеїза Ьіпк.; [ялиця біла, АЬіез аі-Ьа МіІІ. (АЬіез ресііпаіа Ос.) Мак; сосна звичайна, Ріпиз зііуєзїгіз Ь. Мак]», [смерек] «ялина звичайна» Мак, [смерек черевний] «модрина європейська, Ьагіх бескіиа МіІІ. (Ьагіх еигораеа ОС.)» Мак, Г, смереча «молода смерека», [сме-ре'чє] «смерека», смеречина «тс., смерекове дерево; смерекові зарослі, смерековий ліс; смерекова палиця; [ялиця біла Мак]», смеречка «вид орнаменту», смерічка «тс.», смереччя «(зб.) смерековий ліс, гай; смерекова памолодь», смеріччя «тс.»; — др. смьрчь «кедр, Себгиз МіІІ.», п. [згпегек] «ялина» (з укр.), зте-гека, зтгек (із слц.), [зтгесгак, зтгок, зтугек, зтугсек, згтегек, згок, зкггек, зкггес] «тс.», зу/іегк «тс.; [модрина, Ьа-гіх]», ч. зтгк «ялина», [зтгек, зтгс, зтгска] «тс.», зтгсіпа «тс.; смерекові зарослі, смерековий ліс», слц. зтгек «ялина звичайна», сегуепу зтгек (заст.) «модрина європейська, Ьагіх бесібиа
МіІІ.», зтгекоуес орабауу «тс.», зтгіе-сік «ялина звичайна», зтгіесок «тс.», вл. зтгек «ялина», зтгека, зтг]бк, зтгбк «тс.», ст. зсктгок «ялиця», нл. [зтгек] «ялина, ялиця», [зтгрк] «тс.», зтгека «ялиця», зкг]ок «ялина», ст. 8гпг]ека (зсктгека) «сосна, Ріпиз», болг. смрика. «яловець звичайний, Липірегиз соттипіз Ь.; сосна гірська, Ріпиз топ-Іапа МіІІ.», смрека «яловець звичайний», смерйка (заст.) «тс.», смрьч-ь (заст.) «тс.; ялина звичайна; сосна гірська», см-ьрч «ялина; яловець», м. смрека «яловець звичайний», схв. смрека «яловець; ялина звичайна», [зтгека, зтгекуа] «тс.», [зтгек] «ялиця біла», [смрйч] «яловець», [зтгіок] «тс.», [зтгк] «яловець низький, Липірегиз охусебгиз», [зтгка, зтгс] «тс.», смрч «яловець рудуватий, Липірегиз гиіезсепз Ьіпк.», смрча «яловець; [ялина (висока)]», смрчка «яловець», хорв. [зтгака] «ялина», слн. зтгека «ялиця біла; ялина (червона)», р.-цсл. смр'кча «кедр», смр'Ь-чик, смр'кчь «тс.; яловець», стел. смр'Ь-ча «кедр», СМр’ЬЧЬ «яловець», смр'Ьчь «тс.»; — псл. *зтегк-ь (*зтегка, *зтьгкь, [*з(к)уьгк-ь, *з(к)уегк-ь]), можливо, спочатку «ялина; ялина звичайна; ялиця» (значення [«яловець; кедр»] є, очевидно, вторинними); — загальноприйнятої етимології не має; тлумачиться іноді як доіндоєвропейське (праєвропейське) суб-стратне слово (НоІиЬ—Ьуег 444; 8кок III 295); пов’язується з вірм. таіг «кедр, сосна, ялиця», таігі «кедровий ліс; хвойний ліс» (Преобр. II 335; Вги^тапп Огишігізз І 741); припускається також зв’язок з лит. зтагзаз «жир, мазь», зтаг-зіуаз «тс.», дісл. зтірг «масло (вершкове), жир», двн. днн. зтего «тс.», нвн. зсіїтіегеп «намазувати» за ознакою смолистості (Младенов 595) або з р. смер-деть (СИагрепНег ОІоНа 9, 56) чи з гр. оцїХа^ «тис» (МасЬек Е8ЛС 562); вважається запозиченням з давніх іранських мов, у яких рефлексом ір. *згуа-, *згта- означалися різні види дерев (Трубачев Зтимология 1965, 32—33); висловлюється припущення про належність
до давніх індоєвропейських назв дерев звуконаслідувального характеру (ЗсЬиз-іег-Зе^/с 1462—1463). — Німчук 278— 279; Нечитайло Культ, сл. 15, 55—59; Фасмер-Трубачев III 686; Вгйскпег 504, 537—538; Зіа^зкі ЛР 36, 73; МасЬек Літі, гозїі. 35; Миске II 648, 655—656; Мікі. Е\У 310; Мозгугізкі Р7ЛР 56—58, 63, 64; Ьійеп ІР 18, 491—493; Мїзск Ьий Зіо^іагізкі II Нхіаі А, 215—216.
смеречнюк (орн.) «співуча пташка родини в’юркових; щур, Ріпісоїа (Ргіп-£і11а) еписіеаіог», смеречник «тс.» УРЕ; — схв. смрекар «сірий дрізд»; — похідне утворення від смерека «ялина звичайна; ялиця біла; сосна звичайна», що є, очевидно, калькою першого компонента латинської наукової назви щура Ріпісоїа, де ріпі- пов’язане з лат. ріпиз «ялина, смерека; ялиця»; назва могла бути мотивована тим, що в окремі роки цей рідкісний залітний птах з’являється у хвойних лісах Карпат і Полісся; як семантичну паралель пор. також нвн. ЕісЬіеп^ітреІ «щур» (букв, «смерековий снігур»), утворене з ЕісЬїе «ялина, смерека» і Оітреї «снігур». — Шарл 28; УРЕ 12, 269. — Див. ще смерека.
[смеречок] (бот.) «хвощ, Ециізеіит Ь.», [смерічка, смеречічка Мак] «тс.»; — пов’язане із смерека «ялина звичайна; ялиця біла; сосна звичайна»; назва пояснюється тим, що хвощ має веретеноподібне стебло з розгалуженими гілочками, форма якого нагадує смереку; пор. аналогічні народні назви хвоща [сосонка, ялинка, хвбйка, веретенце]. — Шамота 26; УРЕ 12, 122; Лік. росл. Енц. дов. 444; Меркулова Очерки 116— 117. — Див. ще смерека.
смерк, смеркати(ся), смерком, смеркома. — див. меркнути.
[смертельник] (бот.) «цикута отруйна, віха, Сісиїа уігоза Ь.» Нед; — похідне утворення від смерть-, назва зумовлена отруйністю цикути. — Див. ще смерть.
[смертка] (ент.) «нічний метелик, РЬаІаепа» ВеНЗн, [смерть, смертний
мотиль] «тс.» тж; — ч. заст. [зтгї’], слц. [зтгїка, зтгї’] «тс.»; — пов’язане із смерть; назва зумовлена давнім слов’янським повір’ям, згідно з яким душі померлих можуть перевтілюватися в метеликів. — Уагпу 73—74. — Див. ще смерть.
смерть, смертник, смертні, смертельний, [смертенний] «смертельно хворий», смертний, [смертовйй] «смертельний» Нед, [смертянйй] «смертоносний», безсмертний, [досмертний] «який триває протягом усього життя; смертельно шкідливий» Ж, обезсмертити, передсмертний, посмертний, [посмертити] «вбити» О, присмертний, [усмертйти] «умертвити» Нед, Куз; — р. смерть, бр. смерць, др. сьмьрть, п. зтіегс, ч. зтгї, слц. зтгі’, вл. зтіегс, нл. 5т]ег5, болг. см-ьрт, м. смрт, схв. смрт, слн. зтИ, стел, сьмрьть; — псл. *5'ьтьг1:ь, утворене з основи *тьг-їь, пов’язаної чергуванням голосних із *тег1:і «умирати» і спорідненої з лит. ст. тігііз «смерть», лтс. гпгїе, дінд. тгНЬ, лат. тогз, тогііз «тс.», та компонента зі»-, який здебільшого зіставляється з дінд. зи- «добрий», лат. зииз «свій» (отже, мається на увазі природна смерть, «своя смерть», а не загибель, убивство і под.); компонент зт»-розглядається також (Трубачев Зтим. словарь сл. язьїков. Проспект 83) як префікс, що відповідає лат. сот- «з-». — Черньїх II 179; Фасмер—Трубачев III 685—686; Вгйскпег 532; Маскек ЕЗЛС 512; ЗсЬизїег-Зе^с 1320; Младенов 595—596. — Див. ще мерти, свій1. — Пор. з1.
смерч «великий вихор, що підіймає вгору стовп води, піску, пилу»; — р. бр. болг. смерч, др. смьрчь (сьмьрчь) «хмара», ч. зтгзґ «(водяний) смерч»; — очевидно, пов’язане з псл. *тогкь «морок, хмара»; чеську форму зіставляли також (НоІиЬ—Кор. 233) з ч. зтгзкпоиїі, зтгзїі-й, тгзкаіі «хльоскати, бити». — Німчук 147; Черньїх II 179; Фасмер III 686; Потебня ФЗ 1878/2, 142—143; Ма-сЬек ЕЗЛС 562. — Див. ще меркнути, морок.
сметана «верхній жирний шар кислого молока», сметанка «вершки», сме-танкар «пінкознімач; той, хто присвоює собі щось найкраще», сметанниця «посудина для сметани і вершків», сметанник «тс.; пиріг, приготовлений із сметаною; [плекана дитина, одинак Л]»; — р. болг. сметана, бр. смятана, п. зтіеїа-па, [зтіоіапа, втікала], ч. слц. зтеїапа, вл. зтіеіапа, нл. гт]аїапа, полаб. зата-їопа, слн. зтеїапа; — не зовсім ясне; за формами більшості мов реконструюється псл. з-ьшеїапа, похідне від теїаїі «кидати» (як те, що скидається з молока, яке скисло в глечику); але п. [втікала] і запозичене зі слов’янських мов рум. зтіп-іїпа «сметана» вказують на псл. *зт^1:а-па, яке можна пов’язати з т^зіі (<*ш?і-іі) «мішати, колотити» («збивати масло»?); можливо, голосний уже в праслов’янський період був замінений на е. — Зйєуєіоу Ніві. рйопоі. 481; Фасмер III 686—687; Булаховський Вибр. пр. III 370; Преобр. II 335—336; Вгйскпег 533; МасЬек Е8ЛС 560; Зсіїизіег-Зехус 1321; Младенов 593—594. — Див. ще метати, мутйти, сум’яття.
[сметанка1] (бот.) «молочай щебри-ковидний, ЕирНогЬіа реріиз Б.» Мак, [сметанник] «чистотіл великий, Сйеіі-Зопіит та]из Б.» Мак; — похідні утворення від сметана або результат перенесення на рослини назви сметанка «вершки»; номінація мотивується наявністю в молочаї білого, а в чистотілі жовтуватого соку, який виступає при зломі або зрізі. — Лік. росл. 285; Меркулова Очерки 100. — Див. ще сметана. — Пор. молокан.
[сметанка2] (бот.) (у сполученні сме-танка-трава «шавлія ефіопська, 8аІУіа аеііііоріз Б.» Мак), [сметанник] «шавлія залозиста, 8аМа ^Іиїіпова Б.» Мак; — похідне утворення від сметана', назва могла бути зумовлена застосуванням шавлії в народі для лікування молочниці, при якій обличчя покривається білими плямами, схожими на скисле молоко (Попов Лек. раст. 276). — Див. ще сметана.
[сметанник] (бот.) «парило, А^гігпо-піа еираїогіа Б.», [підсметанник] «тс.»; — похідне утворення від сметана', назва зумовлена використанням парила для випарювання молочних глечиків. — Див. ще сметана. — Пор. гладйшник.
[смиз] (бот.) «шолудивник, Ребіси-Іагіз Б.» Нед; — неясне.
смик1 «смичок; [знаряддя шаповала Нед; борона ДзУЗЛП; знаряддя з гілок терну, прикріплених до валка, для загладжування ріллі тж; важіль колодязного журавля НикНикБЛ]», [смики] «дрючки замість полозів у санях О; короткі сани НикНикТЛ», смичок, [смйчити] «волочити» ДзУЗЛП; — р. [смьік] «смичок; вид борони», смьічбк, бр. смьік «смичок; (заст.) примітивна борона», смьічбк «смичок; пристрій для тріпання ВОВНИ», др. СМЬІК'Ь «струнний музичний інструмент», смьічьк'ь «музикант, що грає на смикові», п. згпук «смичок; [вид саней для перевезення вантажів; вид примітивної борони]», згпусгек «смичок», ч. зтук «буксування, ковзання; волокуша; лісоспуск», згпусес «смичок», слц. згпук «волокуша», вл. згпук «смичок», м. смук «швидкісний спуск на лижах», схв. смик «кидок, поштовх», смук «вуж», смук (смук) «швидкісний спуск на лижах», смучке «лижі», слн. зтйк «тс.», зтйке (мн.) «полоз саней», зтйс «лижа»; — очевидно, псл. зтукь/зти-кь «палка, гладкий дрючок, очищена гілляка», пов’язане з зтукаїі «ковзати, швидко рухатися». — Дзендзелівський УЗЛП 124—125; Черньїх II 181; Фасмер—Трубачев III 695; Вгйскпег 504. — Див. ще смйкати.
смик2 «ремінь або ланцюжок, яким зв’язують гончих собак; зв’язана пара або дві пари гончих собак», смичок «тс.», [смики] «дві вертикальні пластинки, які з’єднують верхню і нижню частини ярма»; — р. смьік «зімкнення, стик», смьічка «мотузка, якою зв’язують гончих; зв’язані гончі», смьічбк «тс.», п. згпусг «ремінь, шворка для собак; пара гончих», згпук (заст.) «мисливський собака», ч. згпуска «петля»; — очевидно,
залишок псл. з'ьтук'ь (замість очікуваного *змик) «зімкнення, зв’язок», пов’язаного з зьтукаїі «змикати». — Див. ще замикати.
смикавець (бот.) «рід рослин родини осокових, Сурегиз Ь.», [смйкавка] «комиш болотний, Зсігриз раїизїег Ь.; осока гостра, Сагех асиїа Ь.; гребінник звичайний, Супозигиз сгізШиз Е.» Нед, Куз, Мак, [смичаль] «куча, 8сЬоепор1ес-Іиз РаІІ.» Л, [смічай] «тс.» Л, [смичай] «вид рослини; трясовина або сухе місце, на яких нічого не росте Ч», [смичка] «гребінник звичайний Мак; осока»; — бр. [смьічань] «трава, подібна до осоки», [смбчка] «осока дерниста, Сагех саезрИоза Ь.»; — похідні утворення від смикати; мотивація назв цих рослин, переважно з родини осокових, очевидно, пов’язана з легкістю висмикування їх із кореня. — Див. ще смикати.
смикати «сіпати, рвучко тягати, шарпати, виривати», смикатися «робити рвучкі рухи; [ходити назад і вперед]», смик (виг.), [смичка] «ключка для смикання сіна зі стогу» Куз, [смикуватий «стрункий, підтягнутий» Куз, [вйсмик «підвищення на дорозі», [вйсмичок «жмут висмикнутого сіна або соломи» Я, засмиканий, [засмик] «застіжка-блис-кавка, змійка» Куз, [засмичка] «тс.» Куз, [засмики] «слабі порості» Я, пересмикувати «підміняти одне іншим», [підсмйчка] «подвійне переплетення на підошві личаків», посмик «рвучкий рух; [мотузка або ланцюг коло борони; пристрій для кріплення дишла в санях Корз; металевий прут, який з’єднує копил у санях із загнутим кінцем полоза Ник-НикТЛ; велика палиця Корз; заноза в ярмі Корз; репіз]», [пбсмич] «мотузка або ланцюг коло борони» Нед, [посмич-ка] «деталь борони, до якої чіпляють ланцюг» О, [посмиком] «дуже швидко», [присмаком] «тс.», [прбсмик] «гірський перевал» Куз; — р. [смикать] «смикати; прати, мити; терти», [смикаться] «швендяти», бр. смикань «смикати», п. згпукас «смикати, зривати; утікати; [тягти, волочити по землі]», ч.
зтукаїі «тягти, волочити», слц. заст. зтукаґ «тс.», вл. згпукас «робити ков-зальні рухи; проводити (смичком по струні)», зтукас зо «ковзатися по льоду, кататися на ковзанах», нл. згпуказ «совати туди й сюди, наточувати», схв. смукнути «висмикнути, вихопити», слн. зтікаїі зе «увиватися (коло когось)», зтйкаїі «общипувати», стел, смикати са «повзати, плазувати»; — псл. згпу-каїі «ковзати, швидко рухатися», пізніше «смикати», пов’язане з тукаїі «рухати», птькпріі «тягти, виривати, рухати»; — споріднене з лит. зтйкН «сповзати, спадати», зтайкїі «зривати; (витягати», лтс. згликі «ковзати», дангл. згпи-£ап «(про)шмигнути», дісл. зт]й^а «тс.»; іє *зтеик-/зтеи£- «слизький; ковзнути, прослизнути». — Фасмер III 694— 695; Преобр. II 341; Вгйскпег 504;, Но-ІиЬ—Кор. 342—343; 8сЬизІег-8е^с 1325—1326; 8кок ПІ 296; Мікі. Е\У 311; Тгаиїтапп 271; Ргаепкеі 841 — 842, 849; Рокоту 744—745. — Пор. микати, смик1.
смирна1 «ароматична смола, яку використовують для обкурювання, приготування запашних масел», ст. смгрна (1627); — р. смирна «ароматична смола, мирра», бр. смірна «тс.», ст. смирна (змирна) «сік аравійського мирта» (XVII ст.), др. смирі>на «мирра», смур-на, змюрьна, змурна «тс.», схв. смирна «ладан», стел, змгрьнА, змгр'ьнд, змгр-НА, ЗМР'ЬНА, ЗМИрКА, змирко «тс.»; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької(початкове сл. см- відтворює книжну вимову, початкове зм- продовжує народну серед-ньогрецьку вимову); гр. оцируц (іон. оціЗ-руг]) «мирра (ароматична камедь аравійського мирта; ароматична смола; тропічне дерево, з якого її добувають; бальзамове дерево)» остаточно не з’ясоване; припускається зворотне утворення від Ецоруаіа (цирра) «смирнянська (мирра)», пов’язаного з Ецируц (іон.
руг]) «Смірна» (тепер Ізмір, головне місто Іонії на західному узбережжі Малої Азії на березі Смірнейської затоки, за
сноване у II тисячолітті до н.е.; за однією з версій, батьківщина Гомера); ототожнюється також з цбрра (Дворецкий II 1488), хоча із словотворчого погляду це зближення не зовсім ясне. — Берин-да 233; Німчук 248—249; Фасмер II 100, III 689; ГСЗ III 64, 187; ИОРЯС 12/2, 234; Преобр. II 336; Горяев 331; Брандт РФВ 25, 221; Бульїка Лекс. зап. 150; Срезн. І 986, III 443; Маігепаиег 309; Мікі. Е\¥ 311; Ргізк II 274, 751 — 752; Воізасц 652. — Пор. мирра.
[смирна2] (бот.) «підмаренник м’який, Оаііит тоїіи^о; настурція лісова, Назіигїіит зуіуезіге»; — не зовсім ясне; вважається результатом перенесення на ці рослини назви ароматичної смоли смирна (Фасмер ГСЗ III 187—188); мотивація перенесення неясна; може бути результатом зближення з цією назвою народної назви [маренник] «підмаренник» (пор. р. [марена] «підмаренник м’який», бр. маруна «підмаренник», [мір] «підмаренник справжній», Саііит уегит Б.).
смйрний, смиренний, смиренник, смирення, смиренство, смирнотй, сми-рйти, смирніти, смирнішати, смиря-ти, присмиріти, усмиритель', — р. смирний, смиренний, бр. [смірнець] «смирніти», др. сьмірение «помірність, приборкання, приниження, покірність, смирення», сьмирение «тс.», п. зтіеггус «пом’якшувати, смиряти, приборкувати», болг. смиря «смирю, приборкаю», м. смири «смирить, заспокоїть, угамує», схв. смеран «скромний, лагідний, покірний; помірний», стел, сьлгкреггь (сгкмФ-рьнгк) «принижений, покірний, смиренний», сглиірент» «тс.»; — псл. зьтігьп'ь «смирний», похідне від тігь «мир, спокій» і з'ьтегьп'ь «смиренний, помірний», похідне від тега «міра»; зближення і змішування обох словотворчих варіантів відбулось, очевидно, вже в пізньо-праслов’янський період. — Фасмер III 688—689; Преобр. II 336; Мікі. Е\¥ 195. — Див. ще мир*, міряти.
смисл «уявлення про щось; розуміння чого-небудь; роль, важливість; внутрішній зміст, суть, значеня; мета, зав
дання, призначення; (розм.) користь, вигода», смисловий, [смишлений] «мудрий, кмітливий» Нед, осмислити; — бр. [смислени] «кмітливий»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. смисл «смисл; (заст.) розум», смис-лить, як і др. сьмисль «думка, розум», сьмисль «тс.», сьмислити «думати, міркувати, розуміти, пам’ятати, радитися», п. гтузі «почуття; розум, смисл», заст. зтузі «тс.», ч. зтузі «смисл; розуміння; почуття», слц. гтузеї «смисл; розуміння; розум; почуття», вл. нл. гтузі «почуття; смисл», болг. смйсьл «смисл; мета; зміст; (розм.) користь», схв. смй-сао «смисл, значення; схильність, обдарованість», слн. 5ГПІ5ЄІ «СМИСЛ», р.-ЦСЛ. цсл. стел. сгкмьіслгк «думка; намір, погляд», продовжує ПСЛ. *5ҐПу5І'Ь ([*5"Ь-тузіь]) «думка, розум», що може розглядатися як утворення з компонентів *5'Ь-(можливо, іє. *зи- «добрий») і тузіь «думка, мисль; мислення», до якого зводиться також укр. мисль. — Беринда 118; Преобр. І 574; Вгйскпег 350; Ма-сЬек Е5ЛС 385; БсЬизїег-Бешс 1758. — Див. ще мисль, смерть.
[смитанник] (бот.) «перстач гусячий, гусяча лапка, Роїепііііа апзегіпа Б.» Мак; — тотожне звуковій формі сметанник; мотивація назви неясна. — Пор. сметана, сметанка1,2, сметанник.
смичай, смичаль, смичка, смічай — див. смйкавець.
[смївка] (ент.) «дзюрчалка, БугрЬиз»; — неясне.
[смідь] (бот.) «мох» Нед, [смідова-тий] «пророслий мохом» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з схв. сме^ «карий, коричневий, смуглий, гнідии», п. зпіесіх (хім.) «мідянка» (<ст. згпіесіг), зпіасіу «смуглий, смаглий» (<ст. зтіа-сіу), ч. зпесіу «смуглий» (<ст. зтесіу). — Пор. снядіти.
смілий, сміливий, смілявий, смілець, сміливець, смілок, смільчак, сміляк, сміливішати, сміліти, смілішати, смілко — див. сміти.
смілка (бот.) «Бііепе Б.; [коронарія зозуляча, Согопагіа (БусЬпіз) Поз сиси-
Іі (Ь.) Мак; віскарія клейка, Уізсагіа уізсоза (V. уиі^агіз); звіробій звичайний, Нурегісшп регіогаїит Ь.]», [смалка] «віскарія клейка» Мак, [смблавка біла] «смілка поникла, Зііепе пиіапз Ь.», [смолина] «медівник, підмаренник справжній, Саііит уегит Ь.» Мак, смолка «Зііепе к; [коронарія зозуляча Мак; віскарія клейка Мак]», [смоляв-ка] «Зііепе к» Мак, [смолянка] «тс. Мак; віскарія клейка», [шмілка] «тс.» Мак; — р. смолевка «Зііепе к», смолка «віскарія», [смдльник] «тс.», бр. сма-леука «Зііепе к», смолка «віскарія», [смолка балацяная] «коронарія», [смолка баравая] «тс.», п. зтоіка «віскарія», ч. зтоіпіска, схв. [смолац, смолац], слн. зтоіпіса «тс.»; — похідні утворення від смола\ назви зумовлені тим, що в більшості цих рослин окремі частини стебла липкі. — Шамота 132; МасЬек Лт. гозії. 78. — Див. ще смола.
сміти, сміливішати, сміліти, смілішати, [сміяти] «сміти» Нед, [смі-лець] «сміливець» Нед, Куз, смілйвець, [смілок] Нед, сміляк, смільчак «тс.», сміливий, смілий, [смілявий] «смілий» Нед, [смілко] «сміливо», [всміти] «наважитися» Пі, насмілитися, насміти «насмілитися», [несмілко] «нешвидко, повільно» Си, [недосмівати] «не наважуватися» Ж, осмілити, осмілитися, осмілювати, осмілюватися, осміляти, осмілятися, осмілений «який осмілів», [розсміливити] «підбадьорити» Нед, [розсмілити] «тс.» Нед, [розісмілити-ся] «осміліти, наважитися» (Ме); — р. сметь, смельш, бр. смець, смельї, др. сьміти «сміти; мати право», п. зтіес, зтіаіу, ч. зтеїі, (зтГЇі), зтеїу, слц. зтіеі’, зтеїу, вл. зтес, нл. зтез, болг. смея, смел, м. смее, смел, схв. смети, (,см]ети), смео, слн. зтеїі, зтеї, стел, с'ьм'кти; — псл. зьтеїі «сміти», зьтеїь «смілий»; — етимологія остаточно не з’ясована; пов’язується з гот. тбрз (род. в. тбсііз) «гнів», двн. тиоґ «тс.; дух», гр. цаіоцаї «прагну», лат. тбз (род. в. тбгіз) «воля; звичай» (Вегп. II 47; Тогр
322; Ееізї 365; ЗсЬтісії К2 37, 45; Таїсіє— Ноіт. II 114—115; Еіск І 507; К2 22, 377); розглядається як похідне утворення від гіпотетичного іменника *зь-те]а (*зьт]а), який пов’язується з дінд. зіті «старанність, ретельність, ревність, завзяття», затаіі «трудиться, працює», гр. хощуш «труджуся», хоціСш «піклуюся, забезпечую» (Меіііеі Еїшіез 43); виводиться від *зйте-, спорідненого з лит. зшпсіуїі «цькувати», кімр. сЬ\му-Гіо «рухати», ірл. сіо-зеппаіт «гнати, полювати», і припускається розвиток значення «рухатися, мчати» -> «сміти, бажати досягти» (Сор 81. геуі]а 5—7, 1954, 233—234); мало обґрунтоване пов’язання з іє. *те- «міряти» (уап У/цк 2Г81РЬ 13, 88; Вегп. II 47). — Фасмер—Трубачев III 687—688; Преобр. II 341—342; Вгйскпег 532; МасЬек Е8ЛС 560; НоІиЬ—Ьуег 443; ЗсЬизіег-Зєаус 1318; Младенов 596; Зкок III 293; Рокогпу 704—705.
сміття, смітина, смітисько, смітник, смітникар Куз, [смітнина] «сміття» Нед, [смітниця] «смітник», [сміт-ничйще] «звалище, смітник» Куз, [сміт-нйще] «тс.» Куз, сміттяр, смітити, засмічувач, засмічений, [пдсміт] «сміття», [посмітє, посмішок] «тс.» Нед; — р. [сметье] «сміття», бр. смецце, др. сьмепгие, п. зтіесіе, ч. зтеїі, слц. зтеі’, вл. зт]есе, болг. м. смет, схв. смепг, смеііе, слн. вте^е «тс.»; — псл. зьте-їь)е, пов’язане з *зьтезН «змести» <*зь-текі, утвореного з основи дієслова тез-Іі «мести» і префікса зь- «з-», який в основі іменника не змінився в з-, так само як у свйнка «дерев’яний м’яч», свйта (одяг). — ЗЬєуєіоу Нізї. рЬопоІ. 481; Фасмер III 687; Вгйскпег 532; ЗсЬизІег-8е\мс 1319. — Див. ще з1, мести.
[сміть] (зах.) «завірюха, метелиця»; — похідне утворення від мести, паралельне до [міть] «завірюха», метелиця «тс.». — Див. ще мести.
смітюх, смітюха, смітянка — див. посмітюха.
[смішок] (орн.) «сорокопуд чорноло-бий, Ьапіиз тіпог От.»; — очевидно,
похідне утворення від сміх\ мотивація назви неясна. — Див. ще сміятися.
сміятися, [сміятоньки ся] (зменш.), смішити, [смішйтися] «робити із себе посміховисько», [смішкувата] «висміювати» Нед, сміх, сміха «те, що здатне розсмішити», [сміховалець] «жартівник», сміхованець «тс.», сміховина, сміховинка, сміховисько «те, з чого сміються», сміховище «тс.», сміхота. СУМ, Г, сміхотйнка «легка усмішка», сміхотня «сміх», сміхотун, сміхотуха, сміхун, сміхуха Куз, смішинка, [смішка] «анекдот» ВеУг, смішки, смішко «сміхун», смішок, сміюн, [сміюнець] «зуб-різець», сміюха, сміховинний, [сміхо-вйтий] «смішний» Куз, сміхотливий, [сміхучий] «смішний» Нед, смішкуватий, смішливий, смішний, смішкуватий, сміхом, смішком, [висмівати] «висміювати», [висміватися] «насміхатися», висміювати, висміяти, [вйсміх] «висміювання» Я, насміхатися, насміх, насмішка, насмішник, насмішкуватий, осміяти, осміхатися, осміхнутися, осмішйти «осміяти», осмішйтися, бсміх, бсмішка, осміяння, осміхнений, обсміяти, пересміяти, пересміхи, пересмішки, пересмішник, [посміхати] «посміюватися», посміхатися, [посміш-кувати(ся)], посміюватися, посміх СУМ, Г, посміховисько, посміховище, посмішище, посмішка, [посмішенний] «осміяний», посмішкуватий, [посміш-ливий] «насмішкуватий», [посмішний] «тс.», усміхатися, усміхнутися, [ус-мівка] «усмішка» Нед, усміх, усмішка, [усміхлйвий] Г, Нед, усміхнений, усміх-нутий, усмішливий, [усмішний] «жартівливий» Нед; — р. смеяться, смех, бр. смяяцца, смех, др. смиятися, смь-ятися, сміх'ь, п. зтіас зі^, зтіе^ зі^, зтіесЬ, ч. зтаіі зе, зтер зе, зтісЬ, слц. зтіаі’ за, зтіесії, вл. 5іп]ес зо, зтесЬ, нл. згпіаз зе, зтесЬ, полаб. зтоі за, болг. смея се, смях, м. смее се, смеа (смев), схв. сме]'ати се, сми/ех (емер смех), слн. зтеріі зе, зтеЬ, стел, сми-гати са, елгкіж са, слгЬх'ь; — псл. *зті-]аіі (*зть]аїі) з^, *зте)р з^, *зтехь
(< іє. *зтеі-5о-5/зтоі-5о-5); — споріднене з лтс. зтіеі (1 ос. одн. теп. ч. зте)и) «сміятися, жартувати, брати на сміх», зтаїсіа «усмішка», дінд. зтауаіе (зтауаії) «посміхається», зтбгаЬ «усміхнений», зтйаЬ «тс.», гр. цєі5(і)бсш «посміхаюся», сангл. зтїііп (зтіїеп) «посміхатися», англ. зтіїе «сміятися», дат. норв. зтіїе «посміхатися», свн. зтіеіеп, зтіегеп «тс.» (<двн. *зтІа1бп, *зтїагбп), тох. А зтітат «усміхнений», В зті-тапз «тс.», лат. тїгиз «чудовий», дірл. тіасі «слава», той «хвалиться»; іє. *(з)теі-/зті- «посміхатися; дивуватися»; потребує додаткової аргументації зближення (ХУоосІ ТНе Атегісап ЛоигпаІ о! РЬіІоІо^у 20, 260; Еаїк—Тогр 1032) іє. *теі- (*зті-) «посміхатися» з *зті-(*зти-) «терти». — Черньїх II 179; Фасмер III 687, 688; Преобр. II 342— 343; Ильинский ИОРЯС 20/3, 73; Вгйскпег 532; Масіїек Е8ЛС 559—560; Ниіег ЬЕ 55, 360; НоІиЬ—Ьуег 443; ЗсЬизіег-Зесмс 1319; Младенов 596; 8кок III 292; Варбот Зтимология 1965, 117; 51. ргазі. І 70—71; Мейе ОЯ 26, 112; МеіІІеі Еїшіез 361; М8Ь 14, 347; Мікі. Е\У 310; Уопсігак І 352; Тгаиї-гпапп 270—271; МйЬІ.—Епбг. III 967, 968; Кагиііз II 242—243; НЬІепЬеск 352, РВгВ 26, 570; Воізасц 620; Егізк II 193—194; Тогр 527, 529; ХУаИе— Ноїт. II 94—95; Ребегзеп ІЕ 5, 41; Вги^тапп Огипсігізз І 764; Еіск І 151, 575; Мельничук Зтимология 1984, 142; Рокоту 967—968.
[смо] «тьху, фе» (у виразі «Смо, смо на тебе») Нед; — неясне; можливо, пов’язане із [смотри] «дивись».
[смовдирь] «нероба, ледар»; — неясне.
смовдь (бот.) «Реисесіапит Ь; [ранник вузлуватий, ЗсгорЬиІагіа посіоза Ь Мак]», [смовть] «смовдь піскова, Реисесіапит агепагіит XV.К.» Мак, [мовдь] «смовдь гірська, Реисесіапит огеозеїіпшп МпсЬ.»; — п. [зтібсі, зтііі], ч. зтШпі'к «тс.», слн. [зтіесі] «смовдь гірська»; — очевидно, результат давнього перенесення назви ч. зтісії «молінія», п. ст. зтіїг
«щучник дернистий, ОезсЬатрзіа саез-рйоза (Б.) Р.В.», спорідненої з лит. лтс. зтії^а, нвн. [БсЬтаїсЬа] і под. «тс.», можливо, праєвропейського походження. — МасЬек Лт. гозїі. 164, 292; Е5ЛС561.
смбвзик (орн.) «повзик, 8Ша еиго-раеа Б.», [смовз Шарл, смовж Нед, смбвжик Нед, сноз Шарл] «тс.»; — результат контамінації найменувань повзик «тс.» і втраченого *смовж «слимак», яке було споріднене з бр. смоуж, др. смолжь «тс.», п. таїг «молюск», ч. тІ2 (з п.) «тс.», полаб. тоиг «слимак», що можуть бути зведені до псл. *5гп’ь12ь/гпЧгь, далі неясного. — Фасмер III 690; Вгйскпег 320; МасЬек Е5ЛС 370. — Див. ще повзик.
смог «густий туман, змішаний з димом, кіптявою»; — р. бр. смог, п. ч. слц. 5ґпо£, схв. смог, слн. зтб§; — запозичення з англійської мови; англ. зто§ «тс.» є результатом контамінації іменників втоке «дим, кіптява», спорідненого з свн. зтоисЬ, нвн. БсЬтаисЬ «тс.», лит. зтаи^іі «душити; задихатися», і їо§ «імла, дим; густий туман», спорідненого з дісл. Гок «завірюха, заметіль; хуртовина», Гійка «гнати, розвіювати, мести», свн. ІосЬеп «дути», норв. [Гика] «морський туман, імла», Іике «дрібний дощ» і більш віддаленими лтс. рй^а «порив вітру», дінд. рй§а-Ь «купа, безліч». — СІС2 774; Крьісин 51, 165; Кораіігізкі 898; Но-ІиЬ—Ьуег 443; КІеіп 1463; НокЬаизеп АеАУЬ. 64, 69; ЛбЬаппеззоп 565; Тогр 245.
смок* (заст.) «насос, помпа; [пожежна труба заливна Бі]», [смоковйк] «тс.» Куз, [смбкавка] «труба» Нед, [смоковії на] «торф’яна земля, що вбирає воду» ВеБ, [смоктбвина] «поле в низині біля річки» ЛексПол, [смокувач] «пожежник коло помпи» Куз, [смочіль] «помпа» Нед, [смочдк] «сифон» Нед, цмок «(заст.) насос; [усмоктувальна помпа, лівер Нед; пожежна труба Нед; веселка (за повір'ям, витягує з морів, рік і озер воду, необхідну для дощу)]», [цмоковіїк] «насос», [смакувати] «помпувати» Куз, [присмак] «присисання» Куз; — бр. [смок] «веселка», п. зток
«шланг у помпи, сифона; сифон, лівер (для переливання рідини); поршень (у насосі); веселка», [зтосгук] «відерце у помпі; кран; хоботок (у комах)», зто-сгек «тс.; соска (для немовлят)»; — пізнє псл. [зтокь] «те, чим висмоктується або всмоктується рідина», пов’язане з [зтокГаГі] «смоктати», звуконаслідувальне утворення. — Пор. смоктати.
[смок2] «дракон Нед; змій-велетень (семиголовий), гідра, удав Бі; вид ящірки Пі», [сміїчіль] «семирічна гадюка» Нед, [смочіль] «дракон» Нед, [цмок] «великий змій; дракон; гідра» Бі; — р. смок «змій» (у казках), бр. смок «тс.», цмок «тс.; домовик», п. зток «тс.; вид ящірки, Огасо уоіапз; слимак», ч. зток «дракон, змій», гілок «дракон», гтек «домовик, змій», слц. гток «домовик», [гтак, стосЬ] «тс.», болг. смок «вуж; мідяниця, велика жовта змія», м. смок «полоз; вуж», схв. смук «вуж», ему кала, смукула «тс.», слн. згпбк «дракон», зтокйііа «неотруйна змія», р.-цел. смокт» «змій, дракон»; — етимологія остаточно не з’ясована; здебільшого реконструюється псл. *5птькь, пов’язане з згпу-каїі «ковзати, повзти», ч. зтукаїі зе «тягтися, волочитися, сунутися», р. смикаться, (пре)смьікаться, стел, смикати СА, СМОуЧАТИ «повзти», що не пояснює пізніший вокалізм о в західнослов’янських мовах; форми з початковим 2 могли виникнути ПІД ВПЛИВОМ 2ГПІ]а «змія»; пропонується також (Вгйскпег 503—504) зближення сл. зтокь «вуж; змія» з п. зтокїас «смоктати»; іноді зтокь тлумачиться як результат видозміни *зпок-, запозиченого з германських мов (пор. дангл. зпаса «змія», англ. зпаке «тс.» — ЗІизгкіехмісг ЛР 38, 211 — 212); неприйнятне зіставлення слов’янських форм з лит. зтаказ «дракон» (Мікі. ЕАУ 311), яке саме є, очевидно, запозиченням із слов’янських мов. — Фасмер—Трубачев III 689; Преобр. II 337; Срезн. III 444; МасЬек Е5ЛС 717; НоІиЬ—Кор. 437; Младенов 594; Зкок III 296. — Пор. смйкати.
смоква (бот.) «інжир, Еісиз сагіса Б.», [смоквйна] «в’ялений інжир» (Ме), [смоквйня] «персик» Нед, смоківниця «смоква», смокбвниця «тс.»; — р. бр. болг. м. смоква, др. смокова, п. вл. нл. зтокхуа «тс.», ч. зтокуоп «смоковниця», слц. зтокуа, схв. смоква, слн. зтбкуа, стел, смокьі; — очевидно, псл. зтоку «смоква»; — загальноприйнятої етимології не має; вважається запозиченням з готської мови (Фасмер—Трубачев III 689; СІЬІепЬеск АІ81РН 15, 491; 8їепсІег-Реїегзеп 363—364; Кпиіззоп ОБ 44—45; 8сЬ\магг АІ81РН 41, 125); гот. зтакка «смоква» пов’язується з нвн. зсйтескеп «смакувати» (ЛоЬапззоп К2 36, 383) або вважається запозиченим, як і гр. ойха «смокви», з якоїсь доіндоєвропейської середземноморської мови (Ееізї 438— 439; 8кок III 293—294); висловлено думку (Иллич-Свитьіч ЗИРЯ II 71—75) про власне слов’янське походження від кореня згпок- «соковитий» і про запозичення в готську мову зі слов’янських, як припускав уже Я.Грімм. — Німчук 257— 258; 8сЬи5Іег-8е5мс 1322; Младенов 594; Бернштейн Очерк 1974, 226—228.
смокінг «чорний піджак з обшитими шовком вилогами»; — р. болг. м. смокинг, бр. смокінг, п. ч. слц. зто-кіп§, ч. зтокіпк, схв. смокинг, слн. зтбкіп^; — запозичення з англійської мови; англ. зтокіп^-іаскеї «тс.; домашня куртка» (букв, «піджак для куріння») складається з згпокіп^, дієприкм. від зтоке «димити, палити», і ]аскеї «жакет, куртка». — СІС2 774; Цьіга-ненко 435; ССРЛЯ 13, 1401; КораІігізкі 898; НоІиЬ—Ьуег 443; РЧДБЕ 674; Ву-іакли]а 889. — Див. ще смог.
смоктати, смокнути, смоктонути, [смбкталець] «смоктальний пристрій; хоботок» Куз, [смбктальце] «тс.» Нед, Куз, [смоктун] (тех.) Куз, [смокту-нець] «леденець» Куз, смоктальний, всмоктувач, всмоктувальний, відсмоктувальний, засмоктаний «схудлий, змарнілий; [хворобливий, який погано вродив (про жито та ін.)]», обсмоктаний «виснажений, змарнілий; захирілий», 326
[прйсмок] «присмоктування» Куз, при-смбкт, усмоктувач, усмоктувальний; — р. [смоктать] «смоктати», бр. смак-пгаць «тс.», п. зтокїас «тс.; цмокати», слц. [пазтокаР за] «напитися»; — пізнє псл. [згпокШі] «усмоктувати рідину; цмокати», пов’язане з [зтокь] «те, що всмоктує», звуконаслідувальне утворення. — Фасмер III 690, IV 370; Преобр. II 336—337; Вгйскпег 503—504; 8іадм-зкі І 106; МасЬек Е83С8 459; МікІ. Е\У 311; Мельничук Зтимология 1984, 142.
— Пор. смок, цмок2.
смола, [смільниця] «смолисте дерево, смолиста деревина» Нед, Куз, [смб-лавець] «шмаркач», [смблавка] «нежить» ДзАтл II, смолильник, [смолйна] «соснові дрова» Л, [смолйна] «смолиста ялина або сосна» Ник, [смолйнець] (мін.) «смоляний камінь» Нед, [смблич] «тс.» Куз, [смолйці] «сосновий ліс» Ч, [смолі] «соплі», [смолівка] «соснова скіпка», [смолій] «замазура» О, смоль «щось дуже чорне», [смольнйк] «швець» Нед, [смольнйця] «смолисте дерево», [смо-люх] (етн.) «вид хвойного довгоносика, Різзосіез» тж, [смблявка] «нежить» ДзАтл II, [смоляк] «смолисте дерево» Нед, смоляник «смолоскип», [смоля-нйця] «тс.» Нед, [смолянка] «білизна гуцульських пастухів, виварена в маслі і жирі; клейонка» Прок, смоляр «смолокур», смолярня «смолокурня», смолярство, [смблячка] «нежить» ДзАтл II, [смілкйй] «липкий, жирний» Нед, смільний СУМ, Нед, [смблавий] «шмаркатий», смолений, смолильний, смолистий, смолкий, смоловий СУМ, Нед, смольний тж, смоляний, смолянистий, [смолястий] «смолистий» Нед, смолити, осмол, осмблка, осмолювач, обсмол, обсмолювач, просмолений; — р. болг. смола, бр. смала, др. смола, п. вл. нл. зтоіа, ч. зтйіа, зтоіа, слц. зто-1а, полаб. зтбіа «смола; пекло; духовка», м. смола, схв. смола, слн. зтбіа, с.-цсл. смола; — псл. зтоіа «смола, варена смола, вар; живиця; смолисте дерево», очевидно, пов’язане чергуванням голосних з [зтаїіїі] «смалити, пали-
ти, пекти, закопчувати», *5те1-їі «палити; тліти, жаріти; повільно горіти»; — споріднене з лит. згпеїа «живиця, смола; варена смола; вар; дьоготь; коломазь», зтеЬі «обмазуватися, бруднитися; темніти, замутитися», лтс. зтеїі (мн.), зтеїз (одн.) «смолисте дерево, смола». — Черньїх II 179—180; Фасмер III 690; Преобр. II 337; Потебня РФВ 4, 205; Вгйскпег 503, 504; МасЬек Е8ЛС 563; Ко-гіпек ЬР 61, 44; НоІиЬ—Ьуег 443, 444; 8сЬизіег-8е\мс 1322; Младенов 594; Зкок III 294; Мікі. ЕАУ 309; Мартьінов Язьік 83; Мозгугізкі Р2ЛР 285; Ргаепкеї 842— 843; Зндзелин СБЗ 194; Епбгеїіп К2 52, 119; МйЬІ.—ЕпЬг. III 957; Реїегззоп Аг. Агт. 51. 135. — Див. ще смалити.
смолавка, смолина, смолка, смо-лявка, смолянка — див. смілка.
[смо-ле-ген] «дивись лише у далечінь» ВеЛ, [смдле-смо] «дивись лише, дивись» Нед; — очевидно, результат злиття компонентів [смо(пгри)] «дивись», [ле(ж)] «тільки» і ген «он там (далеко)» (див.).
[смолій] «смаглявий, гнідуватий бик» ВеНЗн, [смолійка] «смаглява корова» тж; — результат видозміни назв смаглій, смаглійка, зближених з основою смола. — Див. ще смага*, смола.
[смолка] (бот.) «переспіла вишня або черешня» Па; — похідне утворення від смола, зумовлене, очевидно, темним, чорним, як смола, кольором переспілих ягід. — Див ще смола.
[смолоза] (бот.) «верба козяча, 8а-Ііх саргеа П»; — сполучення основи лоза з неясним початковим компонентом смо-. — Див. ще лоза.
смолоскип «факел», [смолоскипа] «тс.»; — складне утворення з основ слів смола і [скйп(к)а], скіпа «тріска» (див.).
[смолька] «люлька (для куріння)»; — пов’язане із смалити «палити (тютюн), курити», п. ст. 5ҐПОІІС «тс.». — Див. ще смалити.
[смольник] (бот.) «хвилівник звичайний, АгізїоІосЬіа сІетаШіз Ь.» Мак, [смольняк] «тс.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, похідне утворення від [смо
лі] «соплі» як назва рослини, застосовуваної для лікування простудних захворювань (Лік. росл. Енц. дов. 1178—1179). — Див. ще смола.
[сморг] (бот.) «гриб зморшок справжній, МогсЬеІІа езсиїепїа Регз.» Мак, сморж «тс.; Оуготіїга; [гриб веселка звичайна, РЬаІІиз ітрисіісиз Ь. Нед; гель-вела їстівна, Неіуеііа езсиїепїа Регз. Мак]», [сморжий] «сморж» Мак, [смор-жій] «тс.; веселка звичайна Нед; гель-вела кучерява, НеІуеІІа сгізра Мак», [сморжок] «сморж; гельвела їстівна» Мак, [сморч] «сморж», [сморчек Мак, сморчбк, сморщбк], зморшка, зморшок «тс.»; — р. сморчбк «зморшок», бр. смаржок, сморж, п. зтагсіг, зтагг, [зтаггсіг, зтаггек], ч. зтгг, [зтгЬа], слц. зтгсок, [зтгЬ(а)], вл. зтогг(а), нл. зтагг «тс.», зтаг^иіа «отруйний зморшок», схв. смрчак «зморшок», слн. зтгсек «тс.»; — очевидно, псл. *зпїьг£'ь, *зпїьг2ь (<*зтиґ£-), *зпїьгсь (<*зтигк-), пов’язані з *згпьг£а1:і «шморгати», зтьг-каїі «сякати»; назви могли бути зумовлені слизуватою поверхнею гриба; зіставляється ще з р. сморгать, сморкать у значенні «смикати», п. [згпег^ас] «тс.» (Меркулова Очерки 168—170); вбачається також спорідненість з свн. тогЬіПа «зморшок», нвн. МогсЬеІ «тс.», причому припускається праєвропейське походження (МасЬек Е5ЛС 562; Зкок III 294); пов’язання з морщити, зморшка «складка» (Преобр. І 558; Даль IV 237) необ-фунтовані. — Фасмер III 692; ЗсЬизїег-8е\мс 1323—1324. — Пор. шморгати.
сморж, сморжій, сморжок, сморч — див. сморг.
сморід, смброд, смбродь, смурод, сморідний, смородлйвий — див. смердіти.
[сморкач] «некастрований баран» Куриленко, [шмаркач] «тс.», [сморкй(чи-ти)] «мати охоту до злучання» (про вівцю), [сморко(тати)] «тс.» тж; — результат видозміни деетимологізованої назви [меркач, моркач, маркач] «тс.», зближеної з основою [смарк] «соплі». — Див. ще меркач.
смородина* (бот.) «КіЬез Ь», [смо-род, сморода, смородина] «тс.» Мак, [смороддк] «тс. Мак; смородина чорна, КіЬез пі^гшп Б.», [смороддк] «тс.» Нед, Мак, смородинівка «наливка з ягід смородини», смородинник «ділянка, де посаджена смородина», [сморбднйк, смо-родбчок] «тс.» Нед, смородинний «який паразитує на смородині», смородиновий «виготовлений з ягід смородини», [сморддяний]; — р. смородина «КіЬез Ь», [смдрбд, сморода], бр. [смардда, смурбдзіна] «тс.», п. зтгосіупіа «чорна смородина», [зтгосігіпа, зтагсіїіпа], каш. [зтагсіїіпу] «тс.; ожина, КиЬиз Ь», ч. [зтгасііпка] «смородина», [зтгасіїіпа, зтгсіїепка] «тс.»; — псл. *5тогсІа «смородина», *5гпогс1іпа «тс.», пов’язані з *8ґпоґсі’ь «сильний запах», до якого зводиться також укр. смдрід\ назви зумовлені сильним, різким запахом рослин; — зближується 3 прус. 5ҐПОГСІЄ «черемха, Расіиз МіІІ.» (Тгаиітапп 271); як семантичні паралелі пор. снн. зііпкзЬ гик «чорна смородина», нвн. ЗііпкЬаит «тс.», складні утворення з основою дієслова зііпкеп «смердіти» за запахом листя чорної смородини. — Шамота 125— 126; Коваль 60; Черньїх II 180; Цьіга-ненко 434—435; Фасмер III 691—692; Преобр. II 339; Меркулова Очерки 213— 214; 8 XV VI 245; МасЬек Лт. гозії. 98; 8сЬизїег-8е\мс 1324; Мікі. Е\¥ 310; Ргі-їгеї ипсі Леззеп Оіе сІеиїзсЬеп Уоікзпа-теп сіег РПапгеп 1889, 335. — Див. ще смердіти.
[смородина2] «хороводна весняна дівоча пісня»; — неясне.
смородюх — див. смердюх3. сморчбк, сморщбк — див. сморг. [смотолбка] «нежить» ДзАтл II, Прок; — результат видозміни деетимо-логізованої форми [смолотбка] «тс.» ДзАтл II, що складається з основ слів [смолі] «соплі» і ток «потік»; пов’язання з ч. [зтоїіака] «нечисте збіжжя», слц. [зтаііока] «несмачна їжа, бурда» та ін. (Меркулова Зтимология 1974, 71—72) помилкове. — Див. ще смола, тектй.
смотрйтель «службовець, що займався наглядом», смотрйтельська «кімната для смотрителів», ст. смотрйтель «дозорца» (1627); — очевидно, запозичення з російської мови; р. смотрйтель «смотрйтель; (заст.) той, хто наглядає за ким-небудь, чим-небудь» пов’язане з др. сьмотритель «споглядач; піклувальник», похідним від сьмотрі-ти «глядіти, дивитися; наглядати», до якого зводиться й укр. смотріти. — Беринда 118; Даль IV 238; Преобр. II 339. — Див. ще смотріти.
[смотріти] «дивитися; шукати мацати; стежити; берегти», [смотрйти] «тс.» Куз, смотр «огляд» (з р.), [до-смотрйти] «угледіти» Ж; — р. смот-реть, [мотреть] «дивитися», бр. [смат-рзць] «тс.; доглядати», др. сьмотріти «дивитися; наглядати; піклуватися; думати, міркувати», п. [зтоїггус] «збирати», [зтаїггус] «тс.», болг. [смбтра] «думаю», [мбтря] «дивлюся», заст. смот-рявам?} «відмічаю, звертаю увагу, бачу», схв. смбтрити «побачити, угледіти, виявити», мбтрити «дивитися, спостерігати, наглядати», сматрати «вважати; (заст.) спостерігати, наглядати», смдтрен «обачливий, обережний», слн. [зтоїгіу] «тс.», зтбїга «огляд», зтаїгаїі «вважати, думати», цсл. метрити «дивитися», стел. ст»мотрити «подивитися, оглянути, помітити, дивитися, спостерігати, звернути увагу; впізнати; усвідомити; обміркувати, розглянути; піклуватися», ст>мотргати, сьматргати «тс.»; — псл. зьтоїгйі «дивитися; оглядати; думати», утворене за допомогою префікса зь- (<*зьп-) від дієслова тоігііі «дивитися», похідного від прикметника *тоігь «обережний», спорідненого з лит. таїгйз, ізтаігиз «тс.», упаігиз «спритний, меткий», таїуїі «бачити; глядіти; виднітися», (таїуїі «побачити, угледіти; помітити; розрізнювати», лтс. тазі «сприймати, відчувати; спостерігати», таШ «відчувати, помічати», гр. ратєош «шукаю, прямую, прагну», ростом «розшук»; іє. *таЬ (<*та-) «відчування, відчуття; почуття»; припуска
ється (Егаепкеі ІЕ 49, 208—209) також зв’язок з псл. теіаіі «метати, кидати», що продовжує іє. *теі- (<*те-) «кидати; міряти», і тому пропонується для лит. таіуіі «глядіти», р. смотреть реконструкція первісного значення «кидати погляди». — Черньїх II 180—181; Фасмер II 614; Фасмер—Трубачев III 692; Преобр. II 339—340; Цьіганенко 435; ЗЇУ VI 245; Младрнов 593; Стой-ков БЕ 5, 11; МеіІІеї Еішіез 409; Ма-сЬек ЗЬогпїк ЕЕВгЦ 4, 32; МікІ. Е\У 203; Тгаиітапп 171; Егаепкеі 415—416; МйЬІ.—Епсіг. II 566; Вог^асіошзкі (^и. £г. еі. II 260; Воізасц 614; Рге1І\мііг 278, 283; ВВ 26, 308, 309—310; Еіск К2 22, 381; Рокогпу 704—705. — Пор. метати.
[смочйдерев] (бот.) (у сполученні с. драковець «драцена, драконове дерево, Цгасаепа сігасо к» Нед); — запозичення з польської мови; п. зтосхубгхехм «тс.» утворене з прикметника згпосгу «драконовий», похідного від зток «дракон», якому відповідає укр. [смок] «тс.», та іменника сІггеАУО «дерево»; назва зумовлена подібністю властивості до згортання червоного соку стебла драцени з тим, як, за грецькими міфами, у смолу зсідається кров дракона; як семантичні і словотвірні паралелі пор. інші назви драцени: драконове дерево, р. драцена драконовая, п. згпокохме сІґге\мо, зтосге сІггеАУО, зтокіехм, зтоко-\уієс, схв. дракока крв, зма/ева крв, змсцевац, нім. ВІїЯЬаит (букв, «криваве дерево»), ЦгасіїепЬашп (букв, «драконове дерево»), — Словн. бот. 183; 8\У VI 242, 243; КораІігізкі 234; СимоновиЬ 174. — Див, ще дерево, смок2.
[смочка] (бот.) «костриця червона, Еезіиса гиЬга Ь.» Мак; — неясне; можливо, пов’язане з [мичка] «костриця овеча, ЕезШса оуіпа Ь.».
смрад (заст. і діал.) «сморід»; — р. смрад, бр. ст. смрад?}, др. смрад?} «тс.»; — запозичення з церковнослов’янської та зі словацької мов; цсл. стел, емрадт», слц, зтгасі «тс.», як і болг. смрад, схв. смрад, слн. зтгасі, ч. зтгасі «тс.», відпо
відає укр. сморід. — Дзендзелівський УЗЛП 163; Цьіганенко 435; Фасмер III 693. — Див. ще смердіти.
[емрід] «сморід», [емрод Бі, ДзУЗЛП, емруд ДзУЗЛП] «тс.», [емродити] «смердіти» Нед, ст. емрод?} (XVII ст.); — бр. [емрод] «сморід», [емрут] (знев.) «той, хто викликає огиду», слц. [згигій] «сморід»; — запозичення з польської мови; п. зтгбсі «сморід», як і вл. зтгбсі, ст. зтгосі, нл. зтгосі «тс.», відповідає укр. сморід. — Дзендзелівський УЗЛП 125; КісЬІтагсН: 99. — Див. ще смердіти.
[смуг1] «смуга; риска» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зти§ «смуга луки; (заст.) смуга» пов’язане з зти^а «смуга». — Див. ще смуга.
[смуг2] (зоол.) «слимак» ЛексПол; — неясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане з п. [зтек] «слимак», що виводиться від нім. Зсйпеске «тс.».
смуга «видовжена часина простору; довгастий тонкий шматок; [водяна поверхня серед трясовини Ч; [райдуга ВеЗа]», [шмуга] «смуга» Нед, [смуга-лина] «смуга води серед трясовини» Ч, [смужалина] «тс.; мокра низина з джерелами» Ч, [смугар] «брудна смуга; слід бруду» Ме, смугач «ссавець ряду китоподібних з поздовжніми складками (смугами) шкіри», [смужйлка] «вузька смуга» Нед, смужка, [смуганастий] «смугастий», [смуганистий ВеБ, смугар ястий] «тс.», смугастий, смугнастий, смуговий, [смужастий] «смугастий» Куз, [смужкастий Нед, смужка-тий], смужкуватий «тс.», смужний, [емугатися] «забруднюватися» ВеУг, смугувати «бити, залишаючи смуги», пасмуга СУМ, Нед, пасмужка, [па-смужний] «смугастий» ВеБ, [посмугувати] «робити темні смуги» Нед, [пере-смуга] «поперечна смуга», [переснуг(а)] «смуга, лінія» Нед, [переснуговатий] «смугастий» Нед, [посмужжя] «пасмуга» Нед, Куз, посмужний, посмугувати, посмужити, черезсмужний', — р. [смуга] «темна пляма, смуга», бр. [смуга] «намул після розтавання снігу; ба
говиння; низьке місце; грузьке болото; наліт на металевому посуді», п. нл. зти-
ч. зтоиЬа «брудна смуга», [зтоиЬа, зтиЬа] «тс.», слц. зтйЬа (зтиЬа) «продовгувата пляма, смуга», вл. зтиЬа «смуга; риска», нл. зти^а «широка смуга, широкий рядок; проділ у волоссі», слн. [зтй^а] «смуга»; — псл. зти^а «темна пляма; смуга»; — здебільшого зіставляється з лтс. згпаи^з «тонкий, стрункий», лит. зтаи^іі «давити; душити (димом)», зйзтаи^а «звуження», дісл. зти^а «заглибина, лазівка», зто^а «тс.», зтеуд'а «притискати, натягати», зт]й^а «притискатися», дангл. згпО^ап «тс.», свн. зісЬ зтои^еп «тулитися», снн. зтик «гнучкий, еластичний, витончений», свн. зтіе^еп «удавлювати, утискати», що продовжують іє. *(з)теи§Ь-/(5)теи§-«намазувати; шмигнути», до якого можуть бути зведені також семантично більш віддалені псл. [зти§1ь-]ь] «темний» (укр. смуглий) та псл. зтара «жар, спека; висушений» (укр. смага). — Фасмер III 693; Преобр. II 340; Вгйскпег 504; МасЬек Е5ЛС 562; 5сЬиз1ег-5е\мс 1324—1325; 2иЬаїу АГ51РЬ 16, 413; ЕгаепкеІ 841; МйЬІ.— Епсіх. III 954; ЛбЬаппеззоп 661; Рокогпу 745, 971. — Пор. смага*, смуглий.
смуглий «темнуватого забарвлення (про шкіру)», [смуглавий] «смуглявий» Нед, смуглявий, смуглястий «тс.», [смуглятий] «коричнюватий» О, смуглявка «жінка або дівчина із смуглявою шкірою», смуглянка «тс.», смугляк «чоловік або хлопець із смуглявою шкірою», ему гніти «ставати смуглим; виділятися смуглим кольором», смуглявіти «тс.», смуглішати, смуглявішати, [осмуглйти] «зробити смуглим» Ж; — р. смуглілії, бр. смугльї, р.-цел. смугль-ньіи «темний»; — псл. [зти^1ь-]ь] «тс.»; — вважається спорідненим з лит. зтаи-§Ьі «давити; душити (димом)», дангл. зтеосап «димити, палити; димитися», зтосіап, зтіесап, снідерл. зтбкеп, зтіе-кеп, нн. зтбкеп, сангл. гол. зтокеп «тс.», англ. зтоке «тс.; дим, кіпоть», дангл. зтоса «тс.», гр. оцбхш (аорист
пас. єорбулу) «варю; спалюю, жарю повільним вогнем; знемагаю, млію» та з дірл. тОсЬ «дим», кімр. т\м£, корн. ток, вірм. тих «тс.», що продовжують іє. *(з)тйк(Ь)- /(з)теикЬ- /(з)теи^Ь-/ зтеи§- / зтои^- /зти§- «димити, повільно спалювати; дим», з яким, очевидно, чергуванням кореневих голосних пов’язані псл. зта^а «жар, спека; висушений» (укр. смага), зта^іь «смаглий» (Преобр. II 333, 340; Мікі. Е\¥ 311) і псл. *зтр£-, *зт^- у др. смягльш «смуглий; чорний, темний» (Брандт РФВ 24, 181; 2ирі1га 00 166; Когіпек БЕ 61, 48; МасЬек 51исІіе 17—18); розглядається також як результат видозміни др. смагльш «темний, смуглий» (Черньїх II 181); можливо, сюди ж належить семантично більш віддалене псл. зти^а «темна пляма, смуга» (укр. смуга). — Фасмер—Трубачев III 682—683, 693; Бахилина 209—218; Филин Происх. яз. 600—601; 5Ьизїег-5еу/с 1316—1317, 1325; Куркина Зтимология 1985, 10— 11; Негпе 62—63; Еое\мепїЬаІ 15; Ре-іегззоп 51. XVI. 39—40, Аг. Агт. 51. 44—45; К2 47, 267; ЕгаепкеІ 841; Рокогпу 971. — Пор. смага1, смуга.
[смуда] «хворостина» (?), [смудйна, смовдина] «тс.» Л, [смовдь] «тс.» (? у словнику Грінченка, очевидно, помилково ототожнено із смовдь (бот.) «Реисе-сіапит Б.»); — пов’язане з [смудитися] «смажитися, пектися» як таке, що первісно означало хворостину, обсмалену для міцності (пор. [парована] «жердина, палка» від парити, первісно «жердина, обсмалена над полум’ям для міцності»), — Див. ще смудитися.
[смудитися] «смажитися, пектися», [смуд] «запах горілого Нед; чадний газ Корз»; — ч. [зтоисііїі] «обпалювати, смалити», слц. зтисІІЇ’ «чадіти, коптіти», зтші «густий дим, чад», схв. смудити «палити, обпікати», смуд «запах горілого», слн. зтосіїїі «палити, смалити», 5ГП0СІ «ДИМ, Чад», р.-ЦСЛ. ПрИСМАДИТИСА «пригоріти», ПрИСМАНЖТИ «прив’янути»; — псл. *5ґпр(Ші/зт^сІШ «палити, обпалювати», *5ГПрСІ’Ь «дим, чад», очевидно,
звуковий варіант кореня з початковим зу- (*зурсІ-ь «запах горілого» і т. д.), пов’язаного з *урсІШ «коптити». — Вгйскпег 527; МасЬек Е8ЛС 561; 8сЬизїег-8е\мс 1324; 8кок III 295—296; Мікі. Е\¥ 329. — Пор. вудити, в’янути, смуда.
[смук] «кулеша з житнього борошна» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з мука «борошно».
[смуклий] «стрункий» Нед; — запозичення з польської мови; п. зтикіу «тс.» зіставляється з дієсловом [згпи-кас (зі^)] «вислизати; вириватися; висуватися; вибігати; вилітати; гладити; причепурюватися, наряджатися», пов’язаним чергуванням голосних із зтукас «тікати; [повзти, волочитися, тягтися по землі]», якому відповідає укр. смикати. — Вгйскпег 504; 8 XV VI 247, 249. — Див. ще смикати.
[смулець] «кам’яна сіль» Куз; — запозичення з польської мови; п. [зшиїес] «нечиста сіль, змішана з землею, брудом і піском», [зтбіес, зтоіес] «тс.», пов’язані з зтоіа «смола». — 8 XV VI 243, 244, 247. — Див. ще смола.
[смуликастий] «смугастий» Нед; — неясне; можливо, помилкове написання замість [смужкастий] «тс.».
[смурий] «мутний; хмурий» Нед, [смурига] «відлюдник» До; — р. сму-рьій «темно-сірий, темно-бурий; похмурий», п. (каш.) [зтига] «туман», [зшуга] «тс.», ч. розтоигпу «хмарний; похмурий, насуплений», слц. розшиту «тс.», болг. заст. смуртен «похмурий, насуплений», смуртя се «наморщую лоба», м. смуртен «похмурий», смурти се «нахмуриться», схв. суморан «похмурий, хмурий», касу морити се «захмарюватися», слн. [пазашогЬі зе] «похмуро дивитися»; — псл. згпиг- (зтог-) «темний; хмурий», пов’язане з [хшиг-] «хмурий; похмурий», можливо, також з шигь «темний», до якого зводиться, зокрема, укр. мурий «темно-сірий або сіро-бурий в плямах (про масть); брунатний, з ластовинням (про обличчя); [брудно-сірий, чорно-коричневий]»; — позаслов’янські зв’язки остаточно не встановлені; зістав
ляється з дісл. теугг (тугг) «хмурий; в’ялий; пухкий», гр. ацаирбс; (цайрос;/ цаирос;) «темний, туманний» (МасЬек Е8ЛС 377; Мікі. ЕХУ 311; РгеІЬмііг 31; 2ирйга ВВ 25, 101; Рокоту 701); реконструюється також іє. *зшоиг- (8кок III 360). — Фасмер III 693—694, IV 250; Преобр. II 340; 81а\мзкі І 71—72; Вгйскпег 180; Младенов 595; Вегп. І 391. — Пор. мурий, муругий, хмурий.
[смурнути] «смикнути, шарпнути; ударити Нед»; — неясне.
смута «сум, журба; збентеження; (заст.) заколот, розбрат, чвари», смуглість, смуток, [смутлйвий] «засмучений», смутний, смутити, смуткувати, смутніти, смутувати «смуткувати», засмучення, засмучений-, — р. смута «заколот, розруха; розбрат; збентеження», смутньїй «неясний, невиразний, туманний; неспокійний; сумний, смутний», бр. смута «збентеження, хвилювання; (заст.) заколот», смутньї «сумний, смутний; неспокійний (про часи); невиразний», др. смуть «занепокоєння», смутити «збентежити; викликати заколот», п. згпиїпу «сумний, смутний», згодну, ч. зтиіпу, слц. зігшїпу «тс.», зшиї «смуток», згпиїа «тс.», болг. смі>тен «невиразний, неясний», м. смут «заколот; збентеження», схв. смута «заметіль», смупгнм «підступи, інтриги; розбрат; заколот», стел, сьллжтьнт» «збентежений, тривожний», С’ЬААЖТИТИ «ПРИВЄС-ти в рух, зворушити, збурити; збентежити, злякати», с’ьаажтити са «злякатися»; — псл. зьшрїа «збурення», зьтрЬіі «збурити; скаламутити», пов’язане чергуванням ГОЛОСНИХ ІЗ ЗЬШ^ЗЇІ (<*5ЬШ^ЇІ) «привести в рух, збурити, скаламутити; збентежити, злякати», утвореного за допомогою префікса зь- «з-», який не змінився в з-, від дієслова ш^зіі (*ш^Ш) «збурювати, мутити». — 8Ьєує1оу Нізі. рЬопоІ. 481; Огієнко РМ 1938/9, 398; Фасмер III 694; Преобр. І 572, II 340; Вгйскпег 328—329; МасЬек Е8ЛС 563; Младенов 596. — Див. ще з3, мутити.
[смутник] (бот.) «гадючник шестипелюстковий, Еііірепсіиіа Ьехареїаіа Оі-
ІіЬ.» Мак; — похідне утворення від смутний «сумний»; назва пов’язана, очевидно, з якимись давніми забобонними обрядами; пор. семантично паралельні назви п. ст. іигоЬпік, ч. іигеЬпік, слц. ійгоЬпік, болг. [т'ьжник] «тс.», похідні від псл. ір^а (іргьЬа) «туга». — МасЬек Лій. гозіі. 101. — Див. ще смута.
смух «хутро новонародженого ягняти; хутро вівці; шерсть», [смуш] «вичинений смух» Нед, [смушкар] «кушнір, що вичиняє смушки та шиє вироби з них», смушок «смух; [покриття на небіжчика Нед]», смухатий «покритий шерстю», смушевий, смушковий, [му-шевий] «смушевий» Ж, [смушити] «стригти» Нед, [о(б) смушити] «коротко постригти» Ж; — р. смушка, [смух], бр. смушак, вл. зтбзка; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зтисїі, зтизгек виводиться від нвн. ЗсЬта-зсїіе «шкурка ягняти», етимологічно неясного; пов’язання з миша (Потебня К ист. зв. III 85) недостатньо обгрунтоване. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 248; Фасмер III 694; Преобр. II 341; Вгйск-пег 504.
[смущало] «заболочена вузька і довга низина з джерелами» Ч, [смущало-вина] «тс.» Ч; — очевидно, етимологічне *смужчало, похідне від смужка; пор. [смугалина] «смуга води серед трясовини», [смужалина] «тс.; мокра низина з джерелами». — Див. ще смуга.
снага «сила» СУМ, Нед, [снажнйй] «сильний», виснага, виснаження, виснажений, виснажливий СУМ, Куз, виснажний, виснажити, наснага, наснажити; — р. [снага] «сила», [снажньш] «здоровий, сильний», бр. [снага] «змога, сила», п. ст. зпагус зі$ «старатися», ч. слц. зпаїїа «зусилля, прагнення», болг. м. снага «тіло, стан, тулуб», схв. снага «сила; [чистота; тіло]», слн. зпа-§а «чистота», р.-цсл. снага «успіх, діяльність», стел, снага «прагнення, зусилля»; — псл. зпа^а «сила»; — загальноприйнятого пояснення не має; пов’язується з псл. зпоуаіі, озпоуа «снувати, 332
основа», іє. *зпб(и)-/зпа- (Младенов 596—597) або з зпасі- «можливість, легкість» (Вгйскпег 504; НоІиЬ—Кор. 343); заслуговує на увагу зіставлення з наглий, псл. па^іь (Варбот Зтимология 1964, 28—ЗО) і далі з лит. поріз «мені хочеться» (МасЬек ЕЗЛС 564); зіставлення з гр. урхоо «пливу», уаоо «течу», лат. по «плаваю», дінд. зпаіі, зпауаїе «купається» (Младенов тж) непереконливі. — Фасмер III 696. — Пор. спадний.
снадіти, снадь — див. снядіти.
[снадний] «легкий; податливий; щедрий» Нед; — запозичення із західнослов’янських мов; — п. зпасіпу «легкий», ч. слц. зпасіпу «тс.», вл. зпасіпу «тс., слабий», нл. зпасіпу «мізерний, незначний» разом з п. вл. зпасіг «мабуть», ч. зпасі, слц. зпасі’, нл. зпаг «тс.» зіставляються з р. [снадить] «складати, скріпляти, підганяти, спаровувати (птахів)», р.-цсл. снадь «поверхня, верх» і зводяться до псл. зпасі- «легкий», яке загальноприйнятого пояснення не має; пов’язується з р. снасть (Фасмер III 696; НоІиЬ— Кор. 343), лтс. зпаі «легко скручувати, сплітати» (8сЬизіег-8е’л,с 1326), псл. зпа^а «снага» (Вгйскпег 505; НоІиЬ— Кор. 343). — Пор. снага, снасть.
снайпер, снайперство, снайпінг «снайперська стрільба»; — р. бр. болг. снайпер, п. слц. зпа]рег, м. сна]пер, схв. снайпер, слн. зпа]регка «снайперська гвинтівка»; — через посередництво російської мови запозичено з англійської; англ. зпірег «снайпер» походить від зпіре «стріляти з укриття, полювати на бекасів», пов’язаного з зпіре «бекас», яке виводиться від дісл. -зпїра «бекас» (у складному утворенні тугі-зпіра «болотяний, водяний бекас»), спорідненого з днн. зперра, снідерл. зпірре, зперре, гол. зпір, двн. зперіа, свн. зпе-рГе, нвн. ЗсЬперІе «тс.», дфриз. зпаЬЬа (зпауеі) «рот», снн. снідерл. зпауеі «дзьоб», двн. зпаЬиІ, лит. зпараз «тс.». — СІС2 774; Булаховський Нариси 123; Черньїх II 182; КораІігізкі 899; РЧДБЕ 674; Ву]акли]а 889; КІеіп 1463,
1465; Угіез 662, 665; ІР 62, 1956, 136—150; К1и£е—Міігка 667, 668, 670; Лбііаппеззоп 221, 222.
[снайтеза] «прилад, яким роблять гвинтові нарізи» Л, [сніте'за] «вид ковальського інструмента» Нед; — видозмінене запозичення з польської мови; п. [згпаібега] «гвинторізна дошка, гвинторіз», [згпаісіуга, згпеібега] «тс.» походять від нім. Зсіїпеідеізеп «тс.», утвореного з основ дієслова зсЬпеібеп «різати», спорідненого з свн. снн. снідерл. зпїсіеп, двн. зпїсіап, днн. зпИЬап, дфриз. зпІіЬа, дісл. зпїда, гот. зпеірап «тс.», псл. [*зпеіь], укр. [сніт] «колода, обрубок», та іменника Еізеп «залізо». — Фасмер III 698; К1ід£е—Міігка 669; Угіез НЕАУ 664; Лбіїаппеззоп 913. — Див. ще бїглязь, сніт.
снаряд «один із видів боєприпасів; пристрій для спортивних вправ; пристрій для впровадження яких-небудь робіт»; — бр. снарад, болг. снаряд-, — запозичення з російської мови; р. снаряд «один із видів боєприпасів; (заст.) спорядження; (ст.) артилерійська зброя; зібрання зброї; прикраса, оздоба» зводиться до др. ряд-ь «стрій; лава; порядок», якому відповідає укр. ряд. — Цьі-ганенко 436; Фасмер—Трубачев 697; Преобр. II 240—241; Гарибян УЗ Ереван-ского русского пед. института 1956/6, 282—283. — Див. ще ряд.
снасть «знаряддя; одяг; опорна частина споруди; (мн.) обладнання щогл, трос, канат; (заст.) скелет», снастити, оснастка, оснащення, переоснащення-, — р. снасть, бр. снасць, др. снасть «знаряддя, пристрій, озброєння, збруя»; — очевидно, пов’язане з р. [снадить] «складати, скріпляти» і, далі, з псл. зпасі- «легкий». — Фасмер III 697; Преобр. II 343—344. — Див. ще снадний.
[снать] «можливо; мабуть, очевидно» Нед; — запозичення з польської мови; п. зпабх «мабуть» пов’язане з зпаб-пу «легкий», до якого зводиться як запозичення й укр. [снадний] «тс.» (див.).
[снєпйрити] «морочитися, возитися» ВеБ; — неясне; можливо, пов’яза
не з [шнйпорити] «нишпорити; тямити». — Пор. насніпити.
снйдіти, снйдява — див. снядіти. снити, снитися — див. сон1.
снитка (бот.) «яглиця звичайна, Ае§оросііит роба^гагіа Б.», [снит Мак, снить Нед, снітка Мак] «тс.»; — р. [снитка, снитва, снить, сньїдка, снитка, снить], бр. [снітка, снитка, снити, шнйтка, шнітка, шніць] «тс.»; — очевидно, сх.-сл. *зпеіька, *зпеїь/ зпііь «їстівна зонтична рослина»; — етимологія остаточно не з’ясована; зіставляється з псл. зпеїь (зпеіь) «сажка зернова» (Погодин Следьі 275; Фасмер III 698—699), якому відповідає укр. [сніть] «сажка зернова, БІгебо зе^еіип Б.»; пов’язується (Меркулова Очерки 62—65) з псл. *зпеі:ь (зпеіь) / зпііь «стебло, стовбур» (очевидно, спочатку «щось відрізане; колода, обрубок»), до якого зводиться також укр. [сніт] «колода, обрубок», причому припускається, що назва могла бути зумовлена великим порожнистим стеблом цих вели-костовбурних трав; у цій гіпотезі фонетично тотожні форми зпеіь (зпеіь) «рослина сажка» і зпеіь (*зпеіь) «стебло, стовбур; зонтична рослина» вважаються давніми омонімами. — Фасмер— Трубачев III 699; Преобр. II 346. — Пор. сніт, сніть.
[сниток] (іхт.) «атерина, АДіегіпа Б.» Нед, [сніток Нед, синітка Л—Г] «тс.», [снідка] «тюлька» Па; — р. [сне-тдк] «атерина; корюшка, Озтешз ерег-Іапиз ерегІапиз тогріїа зрігіпсЬиз», [сниток] «корюшка», [снятдк] «тс.», ст. сніт-ь (1626), бр. снятдк, [стинка], п. зіупка, [зііпка, зіупі, зхіупка] «тс.», схв. снетац «тюлька»; — остаточно не з’ясоване; здебільшого висловлюються припущення про запозичення з північ-ногерманських мов (шв. [зііпі] «дрібна марена», дат. [зііпі(е)] «риба, подібна до вугра», норв. [зііпіа] «вид невеликої промислової риби») або про видозмінене утворення на основі, можливо, споріднених із скандинавськими формами, снн. нн. зііпі «корюшка», свн. зііпг(е),
нвн. 8ііпі «тс.» (Грот Фил. раз. II 453; Рейф 856; Даль IV 245; Преобр. II 347; Фасмер III 698; Мікі. Е\У 312) чи про походження через метатезу від фін. зіпі-іі «тс.» (Каїіта 218); усі ці припущення є непевними з фонетичних міркувань (вихідною мала б бути гіпотетична форма з початковим *зп-); потребує також додаткової аргументації припущення Фасмера (III 698) про запозичення з якоїсь скандинавської мови у давньоруську ГІПОТеТИЧНОЇ форМИ *СГПАГП,Ь з наступною видозміною у форму *СНАГП1> внаслідок дисиміляції (і—1>п—і) подібно до др. К'ьсн.яти.н.'ь, видозміненого зі стел. Кон’ьстантнн’ь, Костантин’ь; неприйнятним видається припущення про вплив групи слів р. снідь, снідать (Преобр. II 347), др. *сьнідь (Смирнов РФВ 14, 179); викликає сумнів пов'язання (Бесіег 44) з псл. зпеіь «сажка зернова» за ознакою темного кольору, якого набуває корюшка, коли її підсушують у спеціальних печах. — Фасмер III 698; Смирнов РФВ 14, 179; Вгйскпег 524; Кіи^е—Міігка 751; То-поров III 26.
снйцар «майстер з художнього різьблення по дереву й карбування по металу», [сніцарь] «тс.», снйцарство «ремесло сницаря» СУМ, Нед, [сницарю-вати] Куз, ст. сніцарі (кін. XVII — поч. XVIII ст.); — бр. ст. сницарі «різьбяр», шницарі «тс.» (1627); — очевидно, запозичення з польської мови; п. зпусегг (зпісегг, згпісегз, заст. зпісагг, зпусаг, зпусгаг, згпісаг, згпісег) «майстер з різьблення по дереву, слоновій кості й на камені; різьбяр» походить від нвн. Зсіїпіігег «різьбяр (по дереву, кості); різець (інструмента)», що зводиться до двн. зпіггаге «різьбяр», пов’язаного з двн. *зпіггеп, свн. зпіігеп, нвн. зсіїпіїгеп «вирізувати, різьбити; різати (по дереву і кості)», інтенсивів до днн. зпПІіап «різати», двн. зпїсіап, нвн. зсіїпеі-сіеп «тс.»; існує також думка (Кобилян-ський Мовозн. 1976/6, 32) про безпосереднє запозичення в українську мову з німецької. — Шелудько 46; ШсННагсП:
99; Бульїка Лекс. зап. 89; Вгйскпег 505; 81. ^уг. оЬсусІї 611; 8 XV VI 254; Кіи-£е—Міігка 669, 671; Лбііаппеззоп 914. — Див. ще сніт. — Пор. шніцель.
снйця «подовжній брус у возі, плузі та ін.; [частина воза, куди вкладається дишель]», [сніці, шніци] (мн.) «тс.» ДзУЗЛП, [снйчка] «вилки у візках (у плузі) О; дерев'яна підставка коло ребер човна Берл», [снички] «розвилиста гілка» ВеЗа; — р. [снйца] «частина воза, куди вкладається дишель», [шнй-ца], бр. [сніца], п. зпіса, [згпіса], ч. [зпісе], слц. зпісе (мн.), вл. нл. зпіса «тс.»; — загальноприйнятого пояснення не має; виводиться від нвн. Бсііпііг (ЗсІїпіН) «розріз, проріз» (Горяев 334; Преобр. II 344); реконструюється псл. *оіезьпіса, похідне від *0]е (род. в. О]Є-зе) «війя» (Фасмер II 699; Масіїек Е8ЛС 564); найкраще обгрунтовано зближення з псл. зпоуаД«снувати» (Вгйск-пег 533; 8с1ш5Ієг-8є\ус 1328—1329; Варбот ОЛА 1976, 263—266). — Дзендзелівський УЗЛП 125—126.
сніг, [снігниця] «завірюха», сніговиця СУМ, Нед, снігування «зберігання овочів з використанням снігу», снігурка, [снігурниця] «завірюха» Нед, снігуронька, снігурочка, [сніжениця] «завірюха» Нед, сніжина, сніжинка, сніжка, сніжник «місце для зберігання снігу», сніжниця «заметіль», сніговий, сніговитий, сніжаний, сніжистий, [сніжинковатий] «снігоподібний» Нед, сніжний, [сніжнянйй] «сніжний» Нед, сніжити, безсніжжя, безсніжний, засніжений, засніжйти СУМ, Куз, підсніжний; — р. бр. м. снег, др. снігі, П. 5ПІЄ£, Ч. ЗП1Ь, СЛЦ. 8ПЄІ1, ВЛ. 5ПЄІ1, нл. зпе£, полаб. зпе£, болг. сняг, схв. снй]ег, слн. зпе£, стел, сн'Ьгтц — псл. 5пе£ь; — споріднене з лит. зпіе^аз «СНІГ», ЛТС. 5ПІЄ§8, прус. 5ПаІ£І5, ГОТ. ЗПаІ'А'З «ТС.», ДВН. ЗПЇ'АЧІ «іде сніг», гр. уєісрєі, лат. пїуіі «тс.», дірл. зпі£І(1 «іде дощ», дінд. зпїПуаіі «мокне, прилипає»; ІЄ. *5ПЄІ£иІ1-/5ПІ£иІ'1- «СНІГ». — ЧерНЬІХ II 182; Фасмер—Трубачев III 697; Преобр. II 346—347; Вгйскпег 533; Ма-
сііек Е8ЛС 564; БсІїизіег-Бе'Л'с 1327— 1328; ОІезсЬ 1028; Младенов 577; Зкок III 297; МікІ. Е\У 312; Тгаиітапп 273; Кагиііз II 247; Маугіїоіег III 534— 535; Нерознак 52; Рокогпу 974; Гамк-релидзе—Иванов 117, 419, 681.
сніговйк (ент.) «льодовичник, Во-геиз Еаіг.», [снігомйрка] «тс.» Нед; — похідне утворення від сніг; назва зумовлена тим, що льодовичник є активним лише в холодну пору року й у відлигу швидко бігає по снігу. — Горно-стаев 200. — Див. ще сніг.
снігур (орн.) «Руггішіа Вг.; [подорожник сніговий, пуночка арктична, Ріесїгоріїепах піуаііз (ЕтЬегіга піуаііз) Нед]», снігйр «снігур, РуггНиІа», [снй-гир Нед, снігар] «тс.»; — р. снегйрь, снигйрь, бр. снягір «тс.», п. зпіе§иіа «подорожник сніговий», ч. [зпеїшіе], слц. зпеїшіка «тс.», вл. зпеїшіа «снігур», нл. зпе^иіа «тс.»; — похідне утворення від сніг; назва зумовлена тим, що снігурі восени і взимку більше помітні, ніж улітку (Птицьі СССР 574); пор. лит. 5ПІЄ£ІПІ5 «снігур» (буКВ. «СНІГОВИЙ»), ЛТС. зпіесіге «тс.». — Булаховський Вибр. пр. III 217; СУМ IX 425; Фасмер III 698; Преобр. II 346; Зсішзіег-Зе'Л'с 1328. — Див. ще сніг.
[снігурка] (бот.) «анемона дібровна, Апетопе петогоза Б.; підсніжник звичайний, Оаіапіііиз піуаііз Б. Мак; (мн.) білоцвіт весняний, Ееисоіит уєг-пит Б. Мак», [снігур] «анемона дібровна», [сніжка] «білоцвіт весняний» Мак; — похідне утворення від сніг; назва зумовлена раннім цвітінням і білим кольором квіток. — Заверуха 22—23, 26— 27, 53—54. — Див. ще сніг.
снідати, [снідальниця] «та, що снідає» (зокрема, у весільному обряді), снідання СУМ, Нед, сніданок, підснідати, [поснідкувати] «поснідати», [посні-дання] «пора сніданку», посніданок «другий сніданок»; — р. заст. і діал. снедать «їсти», бр. снедаць «снідати», др. сьнідати «їсти», сьністи «з’їсти», п. заст. зпіабас «снідати», ч. зпібаДі), вл. зпесіас, нл. зпібаз «тс.», стел. с'ьн'Ь-
ддти «їсти», с'ьн'Ьстн «з’їсти»; — псл. зьпебаіі, зьпезіі «тс.», утворені з префікса зьп- «з-» і дієслова ]езіі, іесіаіі «їсти». — Львов Лексика ПВЛ 159; Фасмер III 697; ЗсІїизіег-Зе'Л'с 1327. — Див. ще з3, їсти.
[снїдок] (бот.) «зірочки жовті, 6а-£еа Іиіеа» Мак, Нед; «бугила лісова, АпЛігізсиз 5ІІУЄ5Їгі5» Мак, [снідовець] «діоскорея, Оіозсогеа аіаіа» Нед; — р. [снеддк] «бугила», бр. [снедзік] «зірочки жовті»; — пов’язане зі снідати, псл. зьпебаіі «з’їдати, їсти»; назви зумовлені тим, що ці рослини можуть вживатися в їжу. — БСЗ 13, 231; 14 398— 399; 24, 75. — Див. ще їсти, снідати.
[сніжник] (ент.) «м’якотілка, Сап-Ліагіз Б.» Нед; — пов’язане зі сніг; назва мотивується тим, що личинки м’якотілкових у відлигу часто зустрічаються на снігу; як семантичну паралель пор. іншу назву цих жуків сніжні черв’яки. — УРЕ 7, 189. — Див. ще сніг.
сніз, снізка — див. заноза.
сніп, сніп’я (зб.) «снопи», [снопі-в’я] «тс.» О, [снопар] «в’язальник снопів» Гриц; — р. бр. болг. м. сноп «сніп», др. снопі>, п. ч. слц. вл. нл. зпор, полаб. зпйр, схв. ендп, слн. зпор, стел, снопт»; — псл. зпорь «тс.»; — споріднене з двн. зпиаЬа «пов’язка», можливо, лат. парйгае «солом’яні жгути» (з етруської?); далі пов’язується з іє. *(5)пе(и)-«зв’язувати». — Черньїх II 182; Фасмер III 700; Вгйскпег 504; Масйек Е8ЛС 564; 8с!ш5Іег-8еіл'с 1329; Младенов 597; 8кок III 298; МікІ. Е\У 312; Рокогпу 974—975. — Пор. снувати.
снісар (заст.) «слюсар; [мосяжник, майстер, який виготовляє вироби з жовтої міді]; майстер, який виковує листочки золота для золотої смальти», [сні-сарь] «столяр; різьбяр по дереву» Бі, [снісаренко] «син столяра» Бі, [сніса-рівна] «дочка столяра» Бі, [снісарка] «дружина столяра» Бі, [снісарство] «столярство; мистецтво різьблення по дереву» Бі, [снісарчук] «учень столяра» Бі, [снісаровати] «займатися столярством і мистецтвом різьблення» Бі;
— очевидно, результат контамінації слів слюсар «робітник, який обробляє метали, складає, регулює механізми; [майстер, який виготовляє вироби з жовтої міді]» і [сніцарь] «сницар, різьбяр»; безпосереднє зближення з н. Зсіїпіігег, п. згпісегг (Бі 334) неприйнятне. — Див. ще слюсар, сницар.
[снїський] (зах.) «досить схожий, подібний» Нед; — неясне; пор. [кіць-кий] «який великий, який малий», [ті-цький] «такий малий».
[сніт] «колода, обрубок, оцупок» ВеЗн, Нед, Г, О, [сніта] «тс.», [снєдь] «накривка очка дуплянки — вулика з видовбаної колоди», [снет, снєть] «тс.» Л, [снот] «дошка, яка закриває великий боковий отвір і кришку дуплянки; кришка великого бокового отвору дуплянки» ЛексПол, [снить, цніт] «тс.» ЛексПол, [снітувати] «рубати ліс» Нед; — бр. [сніт] «лінія, по якій розпилюють дрова вздовж чи впоперек», [снет] «дошка, якою закривають боковий вхід до колодкового вулика», [снет, снепгбк, снетка, снеціна, сніціна, снятдк] «тс.», п. зпіаі «пень; стовбур дерева; колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві; колодки, деревини, які закривають отвори борті», [зпіаб] «колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві», ч. зпеі’ «гілка; [частина стовбура, з якої виростає гілля]», [зпеі] «тс.; стовбур дерева; корпус тіла», [зпііка] «трухляве дерево; трухлява колода», [зпііек] «тс.», слц. [зпеі’] «гілка» [зпеі] «тс.», [зпіеі-ка] «тонка гілка», нл. *зпеі «пень»; — псл. зпеіь «відрізаний стовбур дерева; пень; колода; гілка» (< іє. *зпоііо-з «щось відрізане»); — споріднене з гот. зпеірап «різати, збирати урожай», дісл. зпїда (зпеід) «тс.», зпеід «відрізаний кусок; причіпка», дангл. зпїдап «різати; рубати, ударяти», днн. зпїіПап «різати», гол. зпцдеп, двн. зпїдап, нвн. зсїіпеідеп «тс.»; виведення від нвн. Зсїіпііі «розріз, шматок» (Шелудько 46) помилкове. — О II 233; Фасмер III 698; Вгйскпег 533; Е8ЛС 564; ЗсІїизіег-Зе'Л'с 1328; Бе’Л'у К2 40, 561; Кіи^е—Міігка 669;
Лбііаппеззоп 913, 914; Рокогпу 974. — Пор. снйтка.
снітеза — див. снайтеза.
[снітий] (у сполученні [с. оріх] «горіх без ядра і запліснявілий»), [снітяк] «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [зпііу] (у сполученні з.оггесії «поганий, зіпсований горіх») може бути пов’язане з [зпіс] «спорохніла зернина у колосі (пшениці тощо)», зпіес «[тс.]; сажка, Бігебо’, якому відповідає укр. [сніть] «сажка, Бізіііа^о (Регз.) Роизз.; сажка зернова, ІЗгебо зе^еіит Б.». — 8\У VI 746, 748. — Див. ще сніть.
[снітій] (бот.) «стоколос, Вготиз Б.» О; — очевидно, пов’язане з [снітій] «сажка зернова, Бігебо зе^еіит Б.» як назва польового бур’яну, що не дає корисних плодів. — УРЕ 9, 550; 11/1, 6; РУСБот 210. — Див. ще сніть.
[сніть] (бот.) «сажка, БІзіііа^о (Регз.) Роизз. (Бігесіо зе^еіит Б.)», [сніт ВеНЗн, сніта. Нед, снітий, снітиці (мн.) тж, снітиця, снітій] «тс.», снітйстий «із сажкою (про хліб)», [снітйтися «покриватися сажкою (про колосся); пліснявіти», [засніт] «сажка' зіпсованість, хиріння, кволість Ж», [засніта] «зіпсованість, хиріння, кволість» Ж, [за-сніченє] «тс.» Ж, [засніток] «зародок; нівечення, загибель Ж», [заснітйти-Сся)] «хиріти, гинути від сажки Ж; покритися сажкою; зароджуватися; закупорюватися гноєм (про рану)», [заснічу-ватися] «тс.», [бснідок] «сажка» Ж, [приснітйтися] «запліснявіти, покритися іржею» Куз; — бр. [смятьій] «сажка», [смяцей, смяцяй, сн'щей, сніт, заснеш] «тс.», п. зпіес «зона, сажка», ч. зпеі’, [зпеі] «тс.», зпеііуу «уражений сажкою», слц. зпеі’ «вид грибів, що живуть як паразити на вищих рослинах, НетіЬазібіаІез», вл. зпес «сажка», [зт]ес], нл. зпез «тс.», болг. заст. снетей «сажка на житі», схв. [сніцет] «сажка на збіжжі», [сниш], снет «тс.», [(тврда) снет] «ріжки, Сіауісерз ригригеа Б.», [(прашната) снет] «сажка вівса», снет-л>ив «уражений сажкою», слн. зпеі «саж
ка», [зтеїЦаз] «тс.», стел. сн'ктовт» «паршивий, покритий паршею»; — псл. зпеїь (зпеїь) «сажка»; — здебільшого пов’язується з ч. пііііі «запалювати, палити», слц. піеііі’ «розпалювати», п. піе-сіс «тс., роздмухувати», схв. ст. унити-ти «запалити (вогонь)», слн. пеіііі «роздмухувати (вогонь)», псл. *§пеШі «запалювати, розпалювати» (укр. гнітйти) і припускається розвиток семантики «розпалити (вогонь)» — «обпалена дровина, головня» — «сажка, [головня]»; у такому разі назва могла бути зумовлена подібністю зовнішнього вигляду рослин, уражених грибками, до головні, обгорілого поліна (пор. інші назви цієї грибкової хвороби злаків: укр. сажка, р. головня, бр. сажа, схв. гара, [гар, гареж, гарежина, гарка], слн. оїі£, ра-Іех, нвн. Вгапсі); менш обґрунтовані зближення з дангл. ^пїсіап «терти» (< іє. *§пеі(і(1і)- «тс., роздирати») (Когіпек БР 61, 49), зіставлення з псл. *£пііі «гнити, тліти» (Зкок ПІ 297—298), пов’язання з псл. зпеіь «колода, обрубок» (8сЬиз-іег-Зедус 1326—1327). — Фасмер—Трубачев III 698—699; Меркулова Очерки 64—65; Вгйскпег 533; Вибгізге'Л'зка 300; Маскек Е84С 564; Мікі. ЕУ7 312; Топоров IV 91.
сноб «людина, яка намагається сліпо наслідувати смаки і манери вищого суспільства», снобізм; — р. бр. болг. м. сноб, п. ч. слц. зпоЬ, схв. сноб, слн. зпбЬ; — запозичення з англійської мови; англ. зпоЬ «тс.; вискочень; поганий ремісник, який працює під час страйку за низьку плату; поденник; швець; людина низького походження, плебей» (спочатку «учень шевця, шевчук») загальноприйнятої етимології не має; пов'язання з дієсловом зпиЬ «обрізати» (первісно «зрізувати, стинати коротко») (АУеек-Іеу 1369) потребує додаткової аргументації, як і виведення (К1и£е—МИгка 712) від лат. з(іпе) поЬ(і1Иаі:е) «незнатний» (букв, «без знатності»), поширеного у XIX ст. в Оксфорді й Кембріджі як примітка до прізвищ студентів нешляхетного походження, щоправда,
матрикулами не підтверджена (Ногігир ХеіІзсйгіП Ніг сіеиЬзсНе АУогНогзсЬип^ 19 (1963), 64). — СІС2 774; Коваль 134; Фасмер III 699; Меделец РР 1972/3 154—156; Кораіігізкі 899; 81. іууг. оЬсусІї 688; НоІиЬ—Ьуег 444; РЧДБЕ 674—675; Вуіакли]а 889; К1и§е—Мііг-ка 712; КІеіп 1465; СкатЬегз 475; ООЕЕ 840.
[сноблйвий] «м’який; ніжний; лагідний» Нед; — неясне.
сновигати «поспішно рухатися, снувати взад і вперед, тинятися», [сновигати, сповідати Пі] «тс.», сновига «(ент.) муха, АпЧіотуіа Меі^еп; [той, хто сновигає]», [сновига] «тс.», [сновиґайло] «муха-сновига»; — очевидно, результат контамінації слів снувати і мигати (див.).
[сновидати(ся)] «тинятися, сновигати, снувати, вештатися (по хаті тощо); як лунатик, як уві сні несвідомо бродити Нед», [снавидати] «як лунатик, як уві сні несвідомо бродити» Нед; — очевидно, результат видозміни деети-мологізованої форми сновигати (сновигати) «ходити без певної мети, без визначеного напрямку; поспішно рухатися, снувати в різних напрямках, назад і вперед; [як лунатик, як уві сні несвідомо бродити]», зближеної з сновида «лунатик». — Див. ще сновигати.
сновпець — див. сліп.
[сноз1] «ніколи не орана земля між потоками; кут між потоками, де вони зливаються; горбок у лісі між потоками» О, [сніс, (мн.) енбзй, енбзик] «тс.» О; — неясне.
[сноз2] — див. смбвзик.
енбза, [енбзики] «поперечні прути в плетеному з лози кошику; пристрій з планок, що утворюють підпору для рамок лежака ЛексПол», [снуза] «заноза у ярмі» Бі, [снузка Бі, сунбза ЛЖит] «тс.», [сунбзка] «дерев’яна пробка» ЛЖит, ендзйти «встановлювати снози» УРС, Бі; — пов’язане із заноза (див.).
енбта, енбток — див. цнота.
[сноха] «невістка, синова» Нед; — р. сноха, др. снт>ха, п. [зпезгка], ст.
зпесіїа, ч. зпасіїа (з схв.), болг. снт>ха, схв. снаха, слн. зпаїїа, [зпеїіа], стел, ент^ха; — псл. зпьха «тс.»; — споріднене з дінд. зпиза, гр. уобс «тс.», лат. пигиз «тс.; молода жінка», вірм. пи «невістка», двн. зпиг, нвн. Зсіїпиг, дангл. зпоги «тс.», алб. пизе «наречена», що, очевидно, зводяться до іє. *зпеи- «в’язати», звідки походить також псл. зпо-уаіі «снувати», др. сновати; зближення слов’янських форм з псл. зупь «син» (Младенов 597; Масіїек Е8ЛС 563; Ребегзеп ВВ 19, 297—298; Кгеізсіїтег Оіоііа 1, 36) недостатньо обгрунтоване. — Бурячок 122; Фасмер—Трубачев III 700; Черньїх II 182—183; Вгйскпег 504; Масіїек Е8ЛС8 491; 8кок III 297; Трубачев Терм, родства 131 —133; Тга-иітапп 273; Ребегзеп ІР 5, 34; К2 36, 279, 283, 339—340; НйЬзсЬтапп 479; 8рес1іі 90—91; Маугіїоіег III 535; \Уа1-сіе—Ноіт. II 190; Гамкрелидзе—Ива-нов 761; Рокогпу 977—978. — Пор. снувати, шнур.
снохач «свекор, який має статеві зносини з невісткою»; — запозичення з російської мови; р. снохач «тс.» утворено від сноха «невістка». — Фасмер III 701. — Див. ще сноха.
[сночи] «вчора (ввечері)», [енбчі] «тс.»; — залишок псл. зь посі «з ночі», в якому прийменник зь зберігся без зміни в з-. — Див. ще 3і, ніч.
[снувадлі] (мн.) «шпульки з нитками для ткання» Нед; — видозмінене запозичення з польської мови; п. зпо-дуаДо «снувальне пристосування» є похідним від зпо'мас, зпис, які відповідають укр. снувати (див.).
снувати, [снути] «снувати» Нед, снівниця «пристрій для снування основи тканини», [енбвадь] «прилад для намотування ниток на шпульки» Нед, [енб-вало] «тс.», [сновальниця] «снівниця» тж, [сноваля] «та, що снує пряжу О; снівниця ВеУг», [снованниця] «снівниця» О, [сновець] (зоол.) «павутинний кліщ тепличний, Теігапусіїиз іеіагіиз Б.» Нед, [енбвня] «снівниця» Л, [снувавка] «тс.», [снувавник] «дощечка з дірами, 338
крізь які проходять нитки при снуванні основи», [снувалка] «снівниця», [снувальниця} «тс.», снувальник «той, хто снує пряжу», [снуток] «вал у ткацькому верстаті, навій» Нед, [снуток] «суть, зміст» Нед, виснувати, висновок, заснувати, [заснівка] «вид шиття», [за-енбва] «ткацька основа; зміст; проект» Ж, [заснбвини] «основи; закладини» Ж, засновник, засновництво, засновок «посилка; [закладини]», [заснувач] «засновник» Я, [заснбвчатий] «тканий» Я, [наснбва] «натягування основи для ткання» Ж, оснувати «зробити основу (з пряжі); (заст.) заснувати», [ос-нівка] «снівниця» Ж, оснівниця «тс.», основа, [основатель] «засновник» Ж, [основина] «основа», СУМ, Куз, [оенбв-ка] «снівниця» Ж, [оенбвниця] «тс.» Ж, [основник] «засновник», [оснівний] Куз, основний, [посноват] «закласти (хату)» ЛЖит; — р. сновать, бр. сна-ваць, др. сновати, п. зпис, зпо'мас, ч. зпоиі, зпоуаі, слц. зпоуаі’ «мотати, намотувати», вл. зпо'мас «мотати; тягнути нитку; снувати», нл. зпиз «снувати», зпо'маз «тс.», полаб. зпйуаі «набирати основу», болг. снова, м. снова, снове, схв. сновати, слн. зпоуаіі, р.-цсл. сноути, снокж; — псл. зпоуаіі, зпцір; — споріднене з лтс. зпацрз «петля», дінд. зпйуап-, зпауап «зв’язка, сухожилля», гот. зплуап «поспішати», дісл. зпйа «вертіти, мотати, плести», гр. уєб-роу «жила, нерв», іє. *зпеи- «вертіти, мотати». — Черньїх II 182; Фасмер III 699; Преобр. II 344—345; Вгйскпег 505; Масіїек Е8ЛС 564—565; Всіїизіег-8е\мс 1329; Младенов 597; 8кок III 298; Трубачев Рем. терминол. 90—91, 113; МікІ. Е\У 312; Тгаиішапп 272; Мйкі.— Епбг. III 973; Гамкрелидзе—Иванов 704; Рокогпу 977. — Пор. снйця, сніп, сновигати, снувадлі.
[снядіти] «пліснявіти, вкриватися слизом», [снадіти] «пліснявіти» Дз, [снйдіти] «тс. Па; вицвітати (про фарби); брудніти, іржавіти Нед», [снйдява] «пліснява, цвіль» Па, [снадь] «пліснява Нед, Дз, Мо; загар, смуглявість», за-
снйдіти «змарніти», [оснідіти] «потьмяніти, покритися нальотом» Ж, [пе-реснядіти] «злиденно прожити» Нед; — п. зпіасіу «смуглий», зпіесіх «мідянка, зелений наліт на окисленій міді», зпіесігіес «покриватися мідянкою», ст. зтіасіу «смуглий», ч. зпесіу «смуглий» (< ст. зтесіу), слц. зпесіу «тс.», цсл. см'кд'ь (вид фарби); — загальноприйнятого пояснення не має; зіставляється з лит. зтеїіі «темніти, брудніти, бліднути», яке зводиться до іє. *зте1- «тліти, повільно згорати», звідки й псл. зтаїі-іі, укр. смалити (Масіїек Е8ЛС 564; НоІиЬ—Кор. 341); пов’язується також з псл. гпесіь «мідь» (Вгйскпег 533; 8кок III 292); зміна початкового зт- на зп-відбулась, очевидно, на грунті західнослов’янських мов; укр. сни- замість очікуваного сні- з’явилось, мабуть, у зв’язку з потребою розмежування з основою снідати. — Пор. смідь.
соб, собі — див. ксобі.
[соба1] «камера, кімната» Нед; — запозичення з угорської мови; уг. згоЬа «тс.» вважається «мандрівним» словом і зіставляється з англ. зіоує «піч», двн. зіиЬа (зіира) «опалювана кімната, ванна кімната», нвн. 8іиЬе «кімната», болг. [сбба] «кімната; піч», схв. сбба «кімната», слн. збЬа «тс.». — ММТЕ8г III 774. — Пор. внстепка, сбба2.
[сбба2] «піч, яка опалюється із сіней» Мо, [собаня] «вогнище на Купала» О, [собітка, субітка] «тс.» О; — запозичення з румунської або болгарської мови; болг. [сбба] «піч стінна; кімната», рум. збЬа (молд. сббз) «піч» зіставляється з двн. зіиЬа «опалювана кімната», тур. зоЬа «піч» (Младенов 598), уг. згоЬа «піч» (8кок III 299; Мікі. ЕАУ 97; СДЕЛМ 390; СЕЙМ 780). — Пор. сбба1.
собака, собакар «наглядач за мисливськими собаками», собаківник, собаківництво, собарня «собачня», [со-барня] «собача будка» Чаб, собацюга, собацюра, собача, собачатина, собаченя, собачина «собачатина; хутро собаки; запах собаки, псина» СУМ, Куз,
[собачиця] «сука», собачище, собачник, собачня, [собашник] «собача будка» Чаб, [собашня], собакуватий, [соборний] «собачий», собацький собачий, [собачин Куз, собачйний], [собачити] «лаяти» Куз, насобачитися, [присоба-чити] «притиснути» Нед, розсобачи-тися; — р. собака, бр. сабака, др. собака, п. [зоЬака], каш. [зоЬака] «сука; розпусна людина»; — загальноприйнятого пояснення не має; виводиться (Коваль 83—84, Огиенко 28; Фасмер—Трубачев III 702; Преобр. II 347; ІЛіІеп-Ьеск 322; АҐ81РН 17, 629) від ір. *за-Ьака- (парсі заЬаЬ «собака», ав. зрака-«собачий», зра «собака»); пов’язується (Трубачев Назв. дом. жив. 29—34; Мен-гес 103) з тюрк. кбЬак «тс.». — Черньїх II 183; Филин Образ, яз. 281; Шипова 587—588; Вгйскпег 505; Гамкрелид-зе—Иванов 590.
[собакарня] (бот.) «гармала, Ре§а-пит Ьагтаїа Е.» Мак, [собаче зілля, ребрик собачий] «тс.», [собачка] «грястиця збірна, Оасіуііз ^іотегаіа к», [собачник] «плоскуха звичайна, півняче просо, ЕсЬіпосЬІоа (Рапісит) сгиз §а!1і (С) Р.В.» тж; — р. [собачник] «плоскуха звичайна»; — похідні утворення від собака (пор. слц. [рзіса] «грястиця», [рзіа ігауа] «тс.», похідні від рез «пес»); мотивація назв неясна. — Див. ще собака.
[собачина] (бот.) «крушина ламка, (КЬатпиз) Ргап^иіа Ь.» ВеНЗн, Мак, [собачанка, собачник] «тс.» тж; — похідні утворення від собака (пор. ч. [рзі ]аЬй(1ку], слц. [рзіа сгепка] «тс.», букв, «псячі ягідки, псяча черемха»; — мотивація назв неясна. — Див. ще собака.
[собачка1] (бот.) «льонок звичайний, Еіпагіа уиїдагіз МіІІ. (Еіпагіа ЬіЬегзіеіпіі Везз.)» Мак, [собачки] ЛексПол; — р. [собачка] «тс.»; — похідне утворення від собака; назва могла виникнути на основі сполучення [собачий лен] «тс.», яка вказує на подібність льонку до льону і на їх відмінність, або бути зумовлена схожістю квітки льону і голови со
баки з розкритою пащею. — Шамота 47. — Див. ще собака.
[собачка2] (бот.) «чорнокорінь лікарський, Супо^іоззит оїїісіпаїе Ь.», [собачник] «тс.; чорнокорінь мальований, Су-по^іоззит рісішп Аіі.» Мак, [собачий язик] «чорнокорінь лікарський», [собачий корінь] «тс.» тж; — р. [собачка, собачник], бр. [сабачьі язьік] «тс.»; — похідне утворення від собака; назва зумовлена тим, що дрібні плоди чорнокореня мають гачки, якими чіпляються до одягу людей і шерсті тварин; разом з тим назва може розглядатися як калька наукової назви лат. Супо^іоззшп, утвореної від основ грецьких іменників хиооу (род. в. хоуос) «собака» і уЛооооа «язик», що зумовлено подібністю листків чорнокореня за формою до собачого язика. — Шамота 47. — Див. ще собака.
[собачка3] (бот.) «липучка, (ЕсЬіпо-зрегтит) Ьарриіа ЬеЬт.» Мак, [собачки] «череда, Вісіепз к», [реп’яхи собачі] «тс.» тж; — р. [собачка] «липучка; череда», бр. [сабачкі] «череда»; — похідні утворення від собака; назви зумовлені тим, що плоди цих рослин, реп’яшки, чіпляються за одяг і за шерсть тварин. — Шамота 47. — Див. ще собака.
[собачка4] (іхт.) «бельдюга, Хоаг-сез уіуірагиз к (Віеппіиз)» Нед, Куз; — р. [собачка] «тс.»; — похідне утворення від собака; мотивація назви неясна. — Див. ще собака.
[собачка5 (субачка)] «дощечка з вирізом на підставці для знімання чобіт; пристрій у верстаті, який затримує рух навою» Корз, [собачки] «коромисла, пристосування у ткацькому верстаті» ЛексПол; — р. собачка «пристосування, яке затримує зворотний рух шестерні», бр. сабачка «тс.»; — похідне утворення від собака або результат перенесення на пристрій назви собачка, зменш, від собака; назва зумовлена подібністю пристрою до пащі собаки, яка захоплює предмет, зокрема здобич. — Див. ще собака. — Пор. песик2, сука2.
[собачки] (бот.) «еритроній собачий зуб, ЕгуіЬгопіит сіепз сапіз Е.» Мак; — р. [собачка] «тс.»; — похідне утворення від собака; назва могла бути зумовлена тим, що плоди цієї рослини, реп’яшки, чіпляютсья за одяг і за шерсть тварин; разом з тим у назві можна вбачати неточну кальку другого компонента наукового найменування лат. бепз сапіз, букв, «собачий зуб». — Шамота 47. — Див. ще собака.
собі, собій, соблйний, собійниця, со-бійство, собічити — див. себе.
[собійка] «останній шар колод у стіні хати» О; — неясне.
собкати «попихати (ким-небудь); поганяти»; — результат семантичної видозміни дієслова собкати «кричати соб; поганяти ліворуч (коней, волів)», похідного від соб (вигуку для повернення коней ліворуч), пов’язаного з [ксббі] «ТС.» (див.).
соболь (зоол.) «Магіез гіЬеІІіпа к» СУМ, Нед, соболеня, соболиця, соболівник «фахівець із соболівництва», соболівництво, соболя, соболятник «мисливець за соболями», соболевий, соболиний, соболівницький, [собольдвий], соболячий; — р. соболь, бр. сббаль, др. собель, п. зоЬбІ, ч. зоЬої, слц. зоЬоГ, вл. зоЬої «соболь», болг. соболец «ховрашок»; — очевидно, псл. зоЬоІь; — зіставляється з дінд. заЬаІаЬ «перістий, плямистий», заЬагаЬ «тс.»; недостатньо обгрунтоване виведення з фінно-угорських мов (Вгйскпег 505; НоІиЬ—Кор. 344) або з тюркських (Мікі. ТЕ1 ІЧасЬіг. II 184, пор. тур. затиг «соболь» з арабської мови); з давньоруської мови слово поширилось у західноєвропейські: двн. іеЬеІиз/гоЬеІ «соболь» (XI ст.), нвн. ХоЬеІ, фр. ст. заЬІе (XII ст.) «тс.». — Черньїх II 183; Фасмер—Трубачев III 704; Преобр. II 348; МасЬек Е8ЛС 565; Младенов 598; Петканов Ез.-етн. изсл. 133—135; К1и§е—Міігка 889; Опельбаум Вост.-сл. лексич. злементьі в нем. язьіке 210—214.
собор «збір, збори; церковні збори; синод; головна чи велика церква (бу
дівля)», [собір] «собор, зібрання», [со-ббрець] «маленька церква; збори священиків і всього причту для сповіді», [соббрище] «собор, зібрання», соборність, соборування «обряд помазання тяжкохворого», соборянин «священнослужитель соборної церкви», [суббр] «собор» Нед, [субір] «тс.» тж, соборний «пов’язаний із собором; об’єднаний, неподільний», [суборовий] (церк.) «соборний» О, соборувати «здійснювати обряд соборування» СУМ, Нед; — р. собор, бр. саббр, др. стзборіз «собор, зібрання», п. зоЬбг «зібрання вищого духовенства; головна церква» (з рос.); — запозичення зі старослов’янської мови; стел. стьБОрт» «зібрання; рада; збори духовенства; богослужіння», утворене з префікса гь- «з» і основи кор-, пов’язаної з Бкрдтн «брати», є калькою гр. сюуауооуг] «збори; сход, громада», пов’язаного з дієсловом сюуауєоо зводити, зносити», утвореним з префікса сюу- «з-» і дієслова ауєіу «вести». — Фасмер III 704; Соболевский Лекции 48; Вгйскпег 505. — Див. ще брати, з3.
[собота1] «субота» ВеЗа, [собітка] (зменш.) Нед, [собітний] «суботній» Нед; — очевидно, запозичення із західнослов’янських мов; п. ч. слц. зоЬоІа «субота» відповідає укр. субота. — Фасмер III 792; Вгйскпег 505; Масіїек ЕЗЛС 565. — Див. ще субота.
[собота2] «кличка корови червоної масті» О; — неясне.
[собоянка] «покоївка» ВеУг; — очевидно, видозмінене запозичення з угорської мови; уг. згоЬаІапу, [згоЬоІеапу] «тс.» пов’язане з згоЬа «кімната». — Див. ще сбба*.
[собрянка] (бот.) «майорці, Хіппіа еіе^апз Ласц.» ВеНЗн, ВеУг, [соби-ранька] «тс.» Мак; — неясне.
собь, собьте — див. ксббі.
сова (орн.) «сова; сова вухата, пугач, Азіо оіиз к; сова пугач, пуга, Ви-Ьо ЬиЬо к; сова біла, снігова, ІЧусіеа пусіеа к; сова сіра, погутькало, Зігіх аіисо к; сова яструбина, гуля, Зигпіа иіиіа к», совеня, [совинча] «совеня»,
[совйнка] «карликова сова, Зигпіа ру§-таеа», совка «совка-сплюшка, Оіиз Репп.», [совуля] «сич, АіЬепе», сов’ятко, совиний, сов’ячий СУМ, Нед, совіти, [засбвитися] «спохмурніти, надутися (як сова)» Нед, осовілий, посові-лий, [посовиніти] «знепритомніти, сп’яніти», [усбвитися] «стати похмурим, понуритися» Нед; — р. сова, бр. сава, др. сова, п. вл. нл. зоїма, ч. слц. зоуа, схв. сова, слн. збуа, с.-цсл. сова; — псл. зоуа давнього звуконаслідувального походження; — паралельне дбрет. соиапп «сова», брет. каоиеп «тс.», кімр. сиап «нічна сова», лат. сауаппиз «сіра сова» (з гал.), а також двн. Ьйш) «сова», Ьйіміїа «тс.», вірм. за£ «гуска», лит. зайкіі «кричати» та іншим задньопіднебінним лит. кбуа «галка», пакіікбуа «сова, нічний ворон», двн. каЬа «галка», дінд. каиіі «кричить», що виводяться з іє. *каи-/кби-/кй- «кричати, вити», з яким пов’язані також псл. кауькаіі «кричати», укр. кавкати «тс.», [кава] «галка, сива ворона». — Булаховський Вибр. пр. III 262; Черньїх II 183—184; Фасмер III 704; Вгйскпег 508; НоІиЬ— Ьуег 447; МасЬек ЕЗЛС 568; ЗсЬизіег-Зеїмс 1336; Зкок III 307; Магез Зіауіа 1967, 361—364; Тгаиітапп 123, 300; Ргаепкеї 968; МйЬІ,—Епбг. III 772; Ко-гїпек 137; Рокогпу 535—536. — Пор. кав.
Сбварог — див. Сварбг.
совати СУМ, Пі, сувати «совати, сунути» СУМ, УРС, Нед, сунути, [суши] «тс.; переводити, марнувати», [со-валка] «звій піткання на паличці для ткання без човника» Доп. УжДУ І, [су-вайка] «тс.» тж, [совало] «те, що рухається; спускання зрубаних дерев з гори по жолобах», [сбвик] «невелика лопатка», [совок] «тс.», [сув] «лавина» Нед, [сувавка] «ковзанка» Нед, [сунець] «плита для засува; кілок для замикання дверей» О, [суне'ць] «короткий стовбур» Нед, [сувма] «раптом» Нед, висуванець, всувний, [вйсувка] «засувка» Ж, висувний, зсув, зсувний, засбв, [засова] «круча» ВеУг, [засовень] «засув», [засовка]
«засувка», [засовня] «затулка коло печі» Я, засув «засов», [засува] «місце, де засунуло берег; провал» ВеЗН, засувка «засов; [защіпка; дощечка у ложа гуцульської рушниці]», [засулка] «засувка» Мо, засувний, [бсув] «падіння; круча; оповзень», [пересув] «вузький прохід Нед; пересунення Куз», пересування, пересувка, пересувний, [передсув-ний] (заст.) «привішуваний, доданий», посовом «поповзом», [пбсув] «рух, поштовх; маневр» Куз, [посувач] «той, хто рухає, штовхає», [пбсувнйй] «пересувний» тж, пбсувом «повільно», [при-слунутися] «присунутися» Нед, розсувний, [рбзсувальний] «розсувний» Она; — р. совать, сунуть, бр. сбваць, сунусь, др. совати «кидати», сунути «кинути», п. зи\уас, зипдД ч. зипоиіі, слц. зипйі’, вл. зихуас, зипус, нл. зихуаз, зи-пиз, болг. [совам], м. совалка (текст.) «човник», схв. совало «тс.», [зйпиіі] «штовхнути», слн. зйуаіі, зйпіїі, стел, совати, соунжти «ВИТЯГТИ»; — ПСЛ. 80-уаіі, зипріі; — споріднене з лит. заиіі «совати; стріляти», лтс. зайї «стріляти; швидко совати, штовхати», а також з більш віддаленими хет. зииаі- «штовхати, тіснити, рухати», дінд. зиуаіі «зрушує», гот. зкеу^'ап «іти», дісл. зк]бїа «стріляти, совати, штовхати», алб. ЬеіЬ «кидаю, вію зерно». — Черньїх II 184; Фасмер—Трубачев III 705; Вгйскпег 526; НоІиЬ—Кор. 361; МасЬек ЕБЛб 592—593; 8сЬи5Іег-8е\Ус 1380—1381; Младенов 598; Зкок III 362; Тгаиітапп 300; МйЬІ.—Епсіг. IV 9—10; Епйгеїіп 2Ї81РН 16, 114; Ргаепкеї 969; Зализняк ВСЯ VI 37; ЕгіебгісЬ Н\У 200; ИЬІеп-Ьеск 354; Рокогпу 954—955. — Пор. сула*.
совгати «совати; ковзати», [совга-нитися] «соватися» Куз, сбвгалка «ковзанка, спускалка», сбвганка «тс.», [сбв-гальник] «ковзаняр» Куз, [совгар] «тс.», [совгарство] «ковзанярство», [зебвгува-тися] «зісковзувати», [посбвгнутися] «посковзнутися» тж; — результат контамінації дієслів совати і ковзати, *ков-гати (пор. похідне Ікбвганка] «шматок 342
криги або облитий водою й заморожений кізяк, на якому діти катаються з гори»), — Див. ще ковган1, ковзати, совати.
[сбвдати] «ліниво, поволі йти; важко ступати ногами», [совдйкати, совд-тй] «тс.» Си; — афективне утворення, пов’язане із совати, совгати (див.).
[сбвзати] «ковзати» Куз, [совзанй-на] «ковзанка» Нед, [совзанйця] «тс.» Нед, [совзениця] «ожеледиця», [совз-кйй] «ковзкий» Нед, [совзькйй] «тс.» Куз; — очевидно, результат контамінації основ совгати і ковзати (див.).
совість, совісність Нед, [совістлй-вость, сбвісливий] Нед, совісний, совістити, совіститися СУМ, Нед, безсовісний, всовістити, усовістити, усовіщати, [усбвішувати], ст. совість «сумнів, розум» (1627); — р. сбвесть, бр. [сбвесць, сбвісць], др. сьвість «розуміння; знання, згода, порозуміння; сумління», совість «тс.»; — запозичене в давньоруську мову зі старослов’янської; стел, с’ьв'ксть «сумління; свідомість; звістка, свідчення», як і болг. сі>вест «сумління, свідомість», м. совест «сумління», схв. савест «тс.», слн. буєві «свідомість», утворене з префікса гь- і основи дієслова в'кд^ти, є калькою гр. отувіброк; «усвідомлення, свідомість; сумління», що складається з префікса оту- «з-, разом з» та іменника єїбр-ощ «пізнання, знання», пов’язаного з дієсловом біба «знаю». — Черньїх II 184; Булаховський Нариси 126; Фасмер І 283, 304; III 705; Цьіганенко 438; Преобр. II 349; Булич РФВ 15, 361; ІІпЬе-даип КЕБ 12, 39. — Див. ще відати, з3.
совїт «порада; (заст.) дружба, згода», совітник «порадник», [совітчик] «тс.» Нед, [совітати] «радити», совіту-вати «тс.»; — р. совет «рада», бр. [са-вет] «порада» (з р.); — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел. гьв'Ьт'ь «порада, угода, нарада, рада, збори» походить від псл. вьуєЬь, утвореного з префікса зь(п)- «з-» і кореня уеі-, наявного в ргіуеіь «привіт», уе^'е «віче», оінуєШі «відповісти». — Чер-
ньіх II 184—185; Фасмер III 705. — Див. ще відвічати, віче, привіт.
[совітина] «родичі, рідня» О; — результат видозміни і зближення із со-віт «рада» деетимологізованої форми [свійтина] «тс.» тж, похідної від свій (див.).
совка (ент.) «нічний метелик, нічниця, Мосіиа Ь», совкові «нічницеві, Мос-іиібае»; — р. совка «нічниця», бр. сбу-ка «тс.», слц. [зоуа] «нічний метелик», слн. збука «тс.»; — похідне утворення від сова «хижий нічний птах»; назва зумовлена, очевидно, нічним способом життя цих метеликів; пояснюють також тим, що голова совок нагадує голову сови; щодо перенесення назви пор. нвн. Еиіеп «совки, Мосіиібае» і Еиіе «сова». — СУМ IX 436; Уагпу 145—146. — Див. ще сова.
совманитися «плентатися, тинятися», [совманути] «штовхнути»; — очевидно, результат контамінації слів соватися, [тулу манитися] «товктися, вовтузитися» і сунути «штовхнути». — Див. ще совати, тулуман1.
[совп] «плетений з лозини снаряд для ловлі риби»; — п. зі^р «вид рибальської сіті», ч. зіир «вид плетеної верші»; — очевидно, ПСЛ. *5ь1рь (якщо у п. зІ£р назалізація вторинна); можливо, пов’язане з зіорь «пастка». — Вгйскпег 500; МасЬек Е5ЛС 558. — Пор. сліп.
[сбвпати] «чалапати, брести (по снігу або болоту)» О, [сбвпатись] «возитися, товктися ЛексПол; крокувати Нед», [совпнути] «ткнути» ЛексПол; — очевидно, результат контамінації слів совати або совгати і човпти «іти, важко переступаючи ногами; плентатися» (див.).
сода, [содники] «товсті млинці на соді» Л, [сбдікі] «тс.» Л; — р. бр. болг. м. схв. сода, п. ч. вл. нл. зоба, слц. слн. зоба; — через західнослов’янські і німецьку мови (нім. Зоба) запозичено із середньолатинської (іспанської); слат. зоба походить від ар. вида’ (розм. зоба’) (бот.) «курай содовий, Заїзоіа зоба Б.; попіл з кураю содового», букв, «го
стрий головний біль»; арабська назва, пов’язана з заба’а «розколювати», зумовлена тим, що попіл з цього кураю використовували для лікування головного болю; виведення слат. зоба від лат. зо-ііба «міцна, тверда» (Преобр. II 349; РЧДБЕ 675) помилкове. — Білецький Мовозн. 1981 /5, 48; Черньїх II 185; Фасмер III 706; НоІиЬ—Ьуег 445; Оагпііі-зсЬед 817; Кіиде—Міігка 713; КІеіп 1468. — Пор. содник.
содник (бот.) «Зиаеба Рогзк.»; — р. содник «тс.», п. зобпік «курай, Заїзо-1а Б.»; — похідне утворення від сода; назва зумовлена тим, що у золі багатьох видів цього роду рослин міститься сода і поташ. — УРЕ 10, 292; РУСБот 267; 8 XV VI 259. — Див. ще сода.
содом «крайнє безладдя, метушня, шум; (заст.) крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь», содбма (розм., рідк.) «тс.», содомія (мед.) «статева ненормальність, мужолозтво; розпуста», [содбмити] «шуміти; бешкетувати; безчинствувати, коїти неподобства» Нед; — р. содом, бр. садом, п. зо-боїпа, зобоїпіа, ч. зобота, зоботіе (мед.), слц. зобота, зоботіа, болг. со-домйя, м. содомща, схв. содом «безодня», содома «розпуста, аморальність», слн. зобота «крайня моральна, особливо статева розпущеність», зоботі]а; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. Еббора «Содом» (букв, «який горить») є назвою давньопалестинського міста в Йорданській долині, яке, згідно з біблійною легендою, за гріхи, розпусту й розбещеність його жителів було знищене землетрусом і сірчаним та вогненним дощем разом із трьома іншими біблійними містами (Гомбрра, Адма і Сево-їм). — СІС2 774; Фасмер III 706; ССРЛЯ 14, 134; Преобр. II 349; Бульї-ка Лекс. зап. 126, 136; Кораіігізкі 900;
VI 259; НоІиЬ—Буег 445; РЧДБЕ 675; Библейская знциклопедия 1991, 70, 88, 170, 640, 665.
сбдухи (мн.) «кінець, загибель», сб-духа (одн.) «тс.», [сбдухи спустити]
«здохнути»; — результат видозміни початку церковного похоронного співу «со духи праведними сконмавшуся ...». — Грінч. IV 164; Нед 893. — Див. ще Дух, з3.
соз (іст.) «спільний обробіток землі; товариство спільного обробітку землі (існувало до завершення колективізації)», сбзівець «член созу», сбзівсь-кий; — очевидно, результат скорочення назви тсоз, що є складноскороче-ним словом, утвореним у радянський період з перших літер слів словосполучення товариство спільного обробітку землі, яке може вважатися калькою р. товарищество (по) совмест-ной обраббтке землі! > товарищество (по) обраббтке землй > тоз. — СУМ 9, 437; 10, 308; ССРЛЯ 15, 530. — Див. ще земля, робйти, спіл.
Созбнт, Созбн, Сезон, [Сизвбн Куз, Сизькб, Сизьбн], ст. Са/за/нігть «сп(а)сен, сп(а)сите(л)», Ссіізсан'ь «сп(а)саяй, а(бо) избавлАЮчий» (1627); — р. Созбнт, Созбн, бр. Сазбн, болг. [Созан], цсл. Сшзшнтт», Ссозсон’ь; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр.
(род. в. ЕооСсоутосД утворено на основі дієприкметника ошСшу «який рятує, спасає» від дієслова «спасаю, рятую; бережу, охороняю», похідного від прикметника тм; (оаоо) «здоровий, неушкоджений; цілий». — Сл. вл. імен 77, 151; Беринда 233; Петровский 202; Суперанская 82; Спр. личн. имен 458; Бондалетов Русск. ономастика 102, 103; Бірьіла 152—153; Илчев 457; Ргізк II 844.
[сой] «рід, покоління Нед; родичі О; походження Нед»; — болг. сой «рід, порода; (заст.) кров; норов, вид», схв. сб/ «походження, порода; рід, плем’я», слн. зо] «сукупність мікроорганізмів певного виду з окремими особливостями»; — очевидно, через посередництво молдавської і румунської мов (молд. рум. 5ОІ «порода, плем’я, раса; вид, сорт; різновид») запозичено з турецької; тур. зоу «рід, родина, походження; порода, ра
са; предки; покоління, нащадки; сорт, вид» споріднене з крим.-тат. сой «тс.». — О II 235; РЧДБЕ 675; СДЕЛМ 390; □БНМ 781; Казапеп Уегвисії 425.
сойка (орн.) «Оаггиіив Вгізз.», [соя, сійка] «тс.», [сіка] «чорний дятел лісовий, Огузсориз тагііиз Б.» О; — р. бр. болг. сойка, др. соя, п. [зоіа, 50]ка], зб]ка, ч. слц. зоіка, вл. зо]а, м. схв. сб]ка, слн. [збіка]; — псл. зо]а, зоіька «тс.», очевидно, пов’язане чергуванням голосних із зі]аїі «сяяти» як назва, зумовлена яскравим забарвленням птаха; зіставлення з двн. йейага (нвн. Наітег) «сойка» (Вгидтапп Сгипсігізз II 319; Когіпек 220; МасЬек ЕЗЛС 566) недостатньо обґрунтоване. — Булаховський Вибр. пр. III 266; Фасмер III 731; Черньїх II 185; Преобр. II 363; Вгйскпег 506; НоІиЬ—Кор. 344; 8сііиз(ег-8е\ус 1331; Младенов 598; Зкок III 301—302; МікІ. ЕУ/ 313. — Пор. сяяти.
сойм «сейм», [сбйма] «зібрання; натовп» Нед, [соймак] «депутат сойму» Нед, [соймй] «місце злиття потоків» ВеНЗн, [сбймище] «місце наради, приміщення для зборів» Нед; — р. [сойм] «селянська сходка», [сбйма] «тс.», [су-ем] «збори», [суйма] «тс.», сойм «сейм», др. сцим’ь «сутичка», п. зе]гп «сейм»; — псл. 1*зь]ьпть/зр]ьпть] «сходка, зібрання, сутичка», утворені зі споріднених префіксів 8Ь- «3-», 5р- «су-» і КОреНЯ *Щ-тр «беру», 1 ос. одн. дієслова «брати», що входить до складу укр. йняти, узяти. — Фасмер І 311, III 707, 797; Вгйскпег 484; Міккоіа Вегййг. 163. — Див. ще з3, яти. — Пор. сейм, сонм.
сок, сокавий, соковатий, сокове, соковий, соковйк, соковитий, сокті-ти — див. сік.
[сокач] «кухар» ВеУг; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. зга-касв «тс.» є словом неясного походження, наявним також у південнослов’янських мовах: схв. сокач, слн. вокас, стел, сокачии «тс.»; пор. також р.-цсл. сокачии, сокамига «тс.», сокадо «кухня», сокдд’ьк'ь, сокадьница «тс.». — Фасмер III 708; МИТЕЗг III 650.
сокйра, [кйря] «сокира» Ва, сокирище «держак сокири», [сокйрник] «тесляр», сокирчина, [сокирня] «дерев’яне півколо у плуга для зміни ширини орання і для розміщення інструментів (сокири та ін.)», [сокирянка] «кирка», [сокйр-куватий] «уїдливий, різкий», сокйря-чий «сокирний»; — р. секйра, бр. ся-кера, [соке'ра], др. сокира (сокира), секьіра, п. зіекіега, ч. зекега, зекуга, слц. вл. нл. зекега, болг. секйра, м. се-кира, схв. секйра, слн. зекїга, стел, сєкьірд; — псл. зекуга, [зокуга], пов’язане чергуванням голосних із *зекїі «сікти»; — споріднене з лат. зесйгіз «сокира», двн. зада «пилка», зеда «тс.»; вважається також (Мартьінов Язьік 86— 87) результатом проникнення в праслов’янську мову італьського інгредієнта. — Фасмер—Трубачев III 592— 593; Вгйскпег 488; МасЬек ЕЗЛС 540— 541; ЗсЬизіег-Беїмс 1281; Зкок III 248— 250; Трубачев Рем. терминол. 149— 151; Варбот 91—92, 168—169; Мікі. Е\У 290; Таїсіє—Нойп. II 506; Тгаиї-тапп 255. — Див. ще сікти.
сокирки (бот.) «Сопзоіісіа (ОеІрЬі-піит Б.); [горошок плотовий, Уісіа зе-ріит Е.]», [секірки] «Сопзоііба (Оеі-рЬіпіит Б.)» Мак, [сікирки, сокєрки, сокірка] «тс.» Мак; — р. сокирки «тс.» (з укр.); — результат перенесення на рослину назви сокирки (мн.), зменш, від сокйра, зумовленого подібністю квітки до маленької сокири (кирки) завдяки витягнутому в шпорку верхньому листочку оцвітини. — Лік. росл. Енц. дов. 407. — Див. ще сокйра.
сокіл1 (орн.) «Раїсо Б.», [сокілка] «соколиця» Нед, [сокільник] (іст.) «сокольник» Куз, [сокільнйцтво Куз, соколеня, соколик, [соколинча] «соколеня» Куз, соколйха, соколйця, [сокб-лич] «молодий сокіл» Куз, сокольник (іст.), сокольничий (іст.), соколя, [со-кільний] «соколиний» Куз, соколйний, сокблячий Куз, [соколйти] «літати по-соколиному» Куз, підсоколик «чеглик, НуроІгіогсЬіз Воіе»; — р. м. ебкол, бр. ебкал, др. соколть, п. зокбі, ч. слц. зо-
кої, вл. нл. зокоі, болг. сокбл, схв. сб-кб, слн. зокої, стел, соколі»; — псл. зо-ко1"ь; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується із звуконаслідуваль-ним, сокотати (Вгйскпег 506; БсЬиз-ієг-Бєамс 1332); зіставляється з дінд. закипай (закйпіЬ) «якийсь птах, великий птах» (Фасмер—Трубачев III 708—709; Младенов 598; Меіііеї Еїшіез 419; БІЬ-ІепЬеск ЗОЇ); виводиться як запозичення від ар. закг «мисливський сокіл» (Бо-коізсЬ 143; Булаховський Вибр. пр. III 249); пов’язується з псл. зок-, зосіїі «переслідувати» (Булаховський тж). — Черньїх II 185; Преобр. II 349—350; МасЬек ЕЗЛС 566; Зкок III 303; Мо-згупзкі Р2ДР 133—134.
сокіл2 (інструмент будівельника); — р. ебкол-, — результат перенесення на інструмент назви птаха за подібністю форми. — Див. ще сокіл1.
[сокіл3] «висока і обривиста скеля; виступ граніту» Пол, [соків] «стрімка скеля над водою» О, [сокбл] «тс.» О; — неясне; можливо, пов’язане з слц. зоко-гес (зосЬогес) «вершина, верхівка», яке зіставляється (Варбот 168—169) з псл. зек-/зок- «сікти, різати» і, далі, з скала, скеля.
ебкір, сокор, сокбра, сокбрйна — див. осокір.
[соколя] «кличка корови біло-червоної масті» О, Ісокблє] «коза, що має по собі ніби квіти» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов'язане з уг. згакаїї «борода» (за наявністю підборіддя у корови або бороди у кози).
сокорйти «сокотіти», [сокоріти] «сокотати (про курей)» Па, [сокоруха] (епітет курки), [високбрувати] «сокорити» ЛексПол; — бр. [сокорець] «сокорити»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до сокотіти, сокотати (пор.).
сокотати «видавати звуки ко-ко (про курей); жваво, безугавно говорити; скрекотати», сокотіти «тс.», сокотуха «курка; цокотуха (жінка)»; — р. [сокотать] «скрекотати; жваво, безугавно говорити; швидко йти», бр. са-
катаць «кудкудакати; сокотати; часто стукати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до сокорити, цокати-, пов’язання з р. [сакать] «перемовлятися», лит. закуіі «говорити» (Фасмер III 709), як і з лит. збкіі (зибкіі?) (Лаучюте 148), недостатньо обґрунтоване.
[сокотити] «берегти; стерегти, зберігати», [сокотитися] «ховати щось, критися» О, [сукотйтися] «стерегтися» Нед, [сокотач] «сторож», [сокбтний] «якого треба берегтися» Нед, [сокбт-но] «обережно» Нед; — запозичення зі старої румунської мови; рум. ст. зосоіі «стерегти худобу, доглядати худобу» виводиться від сл. зкоїь «худоба, гроші»; пов’язання укр. [сокотити] «берегти» з уг. [згокоїаі] «рахувати, зважувати, складати», рум. зосоїі (молд. сокоти) «вираховувати, вважати, обдумувати» (Нимчук ОЛА 1984, 299) помилкове. — УгаЬіе Котапозіауіса 14, 172. — Див. ще скот.
солдат, [салдат, салдатва, салдат-ня, салдатченко], солдатик «дитяча іграшка, яка зображає солдата», солда-тисько, солдатище, солдатка «дружина солдата, вдова солдата», солдатня, солдатство (заст.) «солдатчина; (зб.) солдати», солдатчина, [посалдатиц-це] «послужити в армії, засвоївши елементи російської мови» Л; — р. солдат (з 1515), бр. салдат, п. рідк. зої-сіакі, ч. слн. зоїдаї, болг. солдат(ин), м. солдат(ин), схв. солдат; — очевидно, через російське посередництво запозичене із західноєвропейських мов; нім. Зоїдаї, гол. зоїсіааі:, фр. зоНаї походять від іт. зоїсіаїо «солдат» (спочатку «який одержує жалування»), що пояснюється по-різному; здебільшого тлумачиться первісно як дієприкметник від дієслова зоїсіаге «наймати, платити жалування», пов’язаного з іменником зої-сіо «жалування; монета» (мн. зоїсіі «гроші»), який виводиться від лат. зоїібиз «солід, золота монета»; розглядається також як продовження пізньолат. зоїісіа-їиз «який одержує жалування» (КІеіп
1469, 1470), лат. зоїсіаге «наймати, платити жалування» (СІС 774); менш імовірне виведення безпосередньо ВІД 5ОІ-сіо «монета, платня» (УРЕ 10, 298; Коваль 187; Преобр. II 352; 8кеаї 500). — Акуленко 140; КЗСРЯ 420; Цьіганенко 440; Фасмер—Трубачев III 709—710; Черньїх II 185—186; Смирнов 278— 279; Сйгізїіапі 35; Кеіїзак 2181 8/1, 43; Бульїка Лекс. зап, 63; Еодагазі 81. зі. 1958/4, 67; Кораіігізкі 901; НоІиЬ— Ьуег 445; РЧДБЕ 675; Ву]акли]а 890; Кіиде—Міїгка 714; Угіез ІЧЕ\У 669; Сайгак 671; СатіПзскед 813; Мезїіса 1705. — Див. ще сольдо. — Пор. жовнір, жолд.
солдафон, солдафонство; — бр. салдафбн; — запозичення з російської мови; р. солдафон (розм., знев.) «обмежений, грубий військовий» є експресивним утворенням, похідним від солдат; припускається вплив власного імені Агафбн; як семантичну і словотвірну паралель пор. р. митрофбн (жарт.) «матрос». — Фасмер II 629; Фасмер— Трубачев III 710; СЬгізііапі АЇ81РИ 34, 326. — Див. ще солдат. — Пор. Ага-фбн.
солецйзм «синтаксична помилка; неправильний граматичний зворот»; — р. солецйзм, ст. соликисм-ь (1704), бр. салецььзм, п. зоїесугт, ч. зоїесізтиз, слц. зоїесігтиз, болг. солецйз-ьм, схв. солецйзам, слн. зоїесїгет; — запозичення з латинської мови; пізньолат. зо-Іоесізтиз «синтаксична помилка, неправильне сполучення слів; помилка, огріх» походить від гр. ооЛоїхіорос; «помилка у мовленні; (грам.) синтаксична помилка, солецизм; непристойність, брутальність», що, як і ооЛоїхіЦо «розмовляю з помилками; поводжуся неналежно, непристойно», обЛоїхос; «який неправильно говорить, припускає помилки; неви-хований, брутальний», походить від назви міста ЕоЛої «Соли», давньогрецької колонії у Малій Азії, жителі якої, переселенці з Афін, говорили особливо зіпсованою грецькою мовою. — СІС2 774; ССРЛЯ 14, 211; Кораіігізкі 902; 81.
уууг. оЬсусЬ 691; НоІиЬ—Ьуег 445; РЧДБЕ 675; Вуіаклиіа 890; КІеіп 1470; Ргізк II 753.
солити, солоний, солонина, соляний, солярка та ін. — див. сіль.
солідарний, солідаризація, солідарність, солідаризуватися', — р. со-лидарньїй, бр. салідарньї, п. вл. зоїісіаг-пу, ч. зоїісіагпі, слц. зоїісіагпу, болг. м. со-лидарен, схв. сдлидаран, слн. зоїісіагеп; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. зоїісіаіге, нім. зоїісіагізсЬ, англ. зоїісіагу пов’язані, очевидно, через слат. зоїісіагіз «солідарний», із словосполученнями лат. іп зоїісіит «у цілому», іп зоїі-(іо «тс.», що складаються з прийменника іп «в, на; у; до» і форм прикметника зоїісіиз «масивний; міцний, твердий; непорушний; повний, цілий, весь». — СІС2 775; Фасмер III 710; Кораіігі-зкі 902; НоІиЬ—Буег 446; РЧДБЕ 675; Ву]акли]а 891; КІеіп 1471; Сг. РхуЬ. 707; Оаигаі 672; СатіІІзсЬед 813. — Див. ще солідний.
солідний, соліднішати; — р. со-лйдньїй, бр. салідньї, п. вл. зоїісіпу, ч. зоїісіпі, слц. зоїісіпу, болг. солйден, м. солиден, схв. сдлидан, слн. зоїкіеп; — запозичення з французької мови; фр. зо-Іісіе «міцний; солідний, надійний, стійкий» виводиться від лат. зоїісіиз «масивний; міцний, твердий; надійний, сталий, непорушний», пов’язаного з зоїіиз (заст.) «цілий, повний» і заіуиз «здоровий, не-ушкоджений; цілий; незайманий». — СІС2 775; Черньїх II 186; Фасмер III 710; НоІиЬ—Ьуег 445; РЧДБЕ 676; Вуіаклиіа 891; Оаигаі 672; СатіїїзсЬед 813; КІеіп 1471; Таїсіє—Ноіт. II 472, 555. — Див. ще салют. — Пор. залп.
солідол «густе мастило для мащення різного устаткування»; — р. болг. солидбл, бр. салідбл; — запозичення з французької мови; фр. зоїісіоі утворено з основ лат. зоїісіиз «густий, твердий» і оіеит «олія». — СІС2 775; ССРЛЯ 14, 216; РЧДБЕ 676. — Див. ще олія1, солідний.
солітер «окремий великий діамант у оправі»; — р. солитер, бр. салітзр,
п. зоїііег, ч. слц. зоїііег, схв. солйтер, слн. зоїіібг «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. зоїііаіге «окремо вправлений великий діамант» пов’язане з прикметником зоїііаіге «одинокий; окремий», що зводиться до лат. зоїііагіиз «тс.», пов’язаного з збіиз «один, одинокий; єдиний; лише один». — СІС2 775; ССРЛЯ 14, 217—218; КораІігізкі 902; Оаигаі 672; СатіїїзсЬед 813—814; Таїсіє— Ноіт. II 557. — Див. ще соло.
солітери (зоол.) «стьожкові черви, ціп’яки, СусІорЬуШсІеа», солітер «вид стьожкового черв’яка, стрічкового глиста, що паразитує в кишечнику людини і тварин, Таепіа Б.»; — р. солитер, бр. саліцер, п. зоїііег; — запозичення з французької мови; фр. зоїііаіге «солітер (стьожковий черв’як)», очевидно, утворилося на основі словосполучення уег зоїііаіге «тс.» (букв, «черв’як одинокий»), що складається з іменника уєг «черв’як» і прикметника зоїііаіге «одинокий; окремий». — СІС2 725; Фасмер III 710; КораІігізкі 902; Оаигаі 672. — Див. ще солітер.
соло (муз.), соліст, сольний, солі-рувати', — р. болг. м. схв. соло, бр. сдла, п. вл. зоїо, ч. слц. слн. зоїо; — запозичення з італійської мови; іт. зоїо «соло; музичний твір для одного голосу або інструмента, самостійна партія для одного виконавця» виникло на базі прикметника зоїо «одинокий; єдиний, лише один, цілий», що походить від лат. збіиз «один, одинокий; єдиний; відокремлений, самотній», яке загальноприйнятої етимології не має. — СІС2 775; Черньїх II 186; Фасмер III 711; Смирнов 279; КораІігізкі 902, 903; Но-ІиЬ—Еуег 443; РЧДБЕ 676; Вуіакли]а 891; КІеіп 1471; Мезііса 1711; Таїсіє— Ноіт. II 506—507.
соловей (орн.) «Бизсіпіа Еогзі.», соловейко, [соловієць О, соловйн Нед, соловіє Нед, соловій] «тс.», соловеня, солов'їха, солов’я, [соловйний] «солов’їний», солов’їний, соловйовий, солов’ячий, [підсоловій] «вівчарик, ЗіМа Ьуро-Іаіз (?)»; — р. соловей, бр. салавей,
др. соловий, п. зіоу/ік, ч. зіауїк, слц. зіа-уік, вл. зоіоЬік, [зуіоЬік], нл. зуіо], [зуічжік], болг. славей, м. славе/, схв. славу/, славу л, слн. зіауес, р.-цсл. слабни; — ПСЛ. *5ОІУЬ]Ь «соловей», похідне від прикметника *во1уь «жовтувато-сірий»; назва зумовлена характером забарвлення солов’я; проте не виключено, що прикметник є похідним від назви солов’я (Булаховський Вибр. пр. III 259). — УМШ 1959/1, 80; Черньїх II 186—187; Фасмер III 711—712; Преобр. „ II 553; Вгйскпег 501; МасЬек ЕЗЛС 552; ЗсЬизїег-БеїУС 1332; Младенов 588; Зкок III 283; Вегіа] Езе]і 168; Мікі. Е\У 314. — Див. ще соловий.
[соловий] «буланий, світло-рудий», соловіти «тьмяніти (про очі); ставати млявим, сонним, совіти»; — р. соловий (соловбй) «буланий, жовтавий; (про очі) осовілий, осоловілий», соловеть «соловіти», бр. салавець «тс.», р.-цсл. слабо-омик «сірість очей»; — псл. [*зо1уь] «жовтувато-сірий»?; — зіставляється з двн. заіо «темний, мутний», дісл. зріг «брудний, жовтий», англ. заііоіу «блідий», нн. 5б1 «темний, брудний». — Фасмер III 712; Преобр. II 353—354; Младенов 588; Бкок III 283; Вегіа] Езе]і 168; Мікі. Е\У 314.
солод, [солодець] «цукор» Чаб, [со-лбдиво] «прянощі; відвар солоду» Куз, солодильник, солоді «ґрунти, що утворилися з солонців унаслідок їх промивання», солодівня «приміщення, де готують зерно для солоду» СУМ, Куз, солодій «той, хто любить солодке; онаніст», солоднеча, солодовник «пивовар», солодовня «солодівня» СУМ, Куз, солодощі СУМ, Г, солодун «солодій», солоду ха «страва з житнього солоду», [сб-лодь] «солодкість Нед; нектар О», [солодятко] «серденятко», соложеник «солодкий пиріг», солодильний, солодкавий, солодкий, солодкуватий, солодити, солодіти, солодшати, насолода, насолодитися, осолбда «блаженство, насолода», [пересолодити] «перестояти» (про солод, ячмінь), [пбсолодкий] «солодкуватий», [посолодцювати] «по
ласувати солодким»; — р. солод, бр. сблад, др. солод-ь, п. зібсі, «солод», зіо-бкі «солодкий», ч. слц. зіасі «солод», зіасіку «солодкий», вл. Досі «солод», зібсі-кі «солодкий», нл. 5Іо(і, зіосікі, полаб. зіасі «солод», болг. слад «тс.», слад-ьк «солодкий», м. слад, сладок, схв. слад, сладак, слн. зіасі, зіасіек, стел, слад’ьк’ь «солодкий»; — псл. *зо1(і'ь «солод, солодощі; солодкий» (давніше «солоний, смачний»), *зо1(і'ьк-ь «солодкий»; — споріднене з лит. ваігійв «солодкий», лтс. заМз «тс.»; далі пов’язане з псл. зоїь «сіль», лтс. заіз, гот. заїї, лат. заі, гр. аЛр «тс.». — Черньїх II 187; Фасмер III 712—713; Преобр. II 318—319; Вгйск-пег 499; НоІиЬ—Кор. 335; БсЬизіег-Зєхус 1303; Младенов 589; Зкок III 277—278; Куркина ОЛА 1981, 289— 291; Мікі. ЕАУ 313; Тгаиїтапп 248; Ка-гиііз II 148—149; Егаепкеї 759. — Див. ще сіль.
[солода] (бот.) «багатоніжка звичайна, Роїуросііит уиі^аге Б.» Мак, солодець «солодка, СІусуггЬіга Б.», [соло-дик, солодика] «тс.» Мак, солодиця лісова «багатоніжка звичайна; [солодка Мак]», [солодйч] «солодка», [солодиш] «багатоніжка звичайна» О, Мак, [солод-ник] «медова трава, Ноісиз Б.» Мак, [солодуш] «тс.; солодушка, Несіузагит Б.» Мак, солодушка «Несіузагит; [багатоніжка звичайна Мак]»; — р. солодка «солодець», бр. салбдка «тс.», п. [зіо-сіусгка] «багатоніжка звичайна», ч. оз-Іасііс, [зіасііс], слц. зіасііс, схв. дслад «тс.», сладйії «тс.; солодець», слн. зіа-сіїс «багатоніжка звичайна»; — похідні утворення від солодкий, псл. *зо1(і-ь(к-ь); назви зумовлені солодким смаком цих рослин (переважно їхніх коренів). — Шамота 106; Лік. росл. Енц. дов. 63; МасЬек Лт. гозїі. 34, 124. — Див. ще солод.
солома, [салбменик] «солом’яна мата» Л, [соломин] «солом’яний або очеретяний короб» Нед, соломина, [солб-миця] «отава» Нед, соломіт «будівельний матеріал із соломи», соломка (зменш, і перен.), солом’янйк СУМ,
Нед, Куз, [солом’янка] «солом’яник Нед; солом’яний капелюх О», соломистий, солом'яний, [солом’янйстий] «соломистий» Куз, [солом’ ястий] «тс.» Нед; — р. солома, бр. салбма, др. солома, п. вл. нл. зіогпа, ч. слн. зіата, слц. зіата, болг. м. слама, схв. слама; — псл. *50Іта; — споріднене з лтс. заїтз «соломина», прус, заїте «солома», двн. 1іа1(а)т «стеблина», гр. хаХа-цос чол. р. (хаХацр жін. р.) «тростина, соломина», лат. сиїтиз «стеблина, соломина», тох. киїтапїз «очерет»; іє. *Ко1а-то-з/коіата «стеблина, тростина». — Черньїх II 187; Фасмер III 713; Преобр. II 354; Вгйскпег 500; Маскек ЕБЛС 551—552; Зсіїизіег-Зеу/с 1304; Младенов 589; Зкок III 278—279; Критенко Вступ 513; Мікі. ЕАУ 314; Меіііеі ЕІи-сіез 428; Тгаиїтапп 298; Кагиііз II 150; Рокоту 612.
соломаха — див. саламата.
Соломія (жіноче ім’я), Саломея, Солбха, Сбля, Солюня; — р. Саломея, Саломея, бр. Саламея, п. Баїотеа, ч. слц. Заіоте, болг. Саломея, Саломйя, м. Саломеіа, схв. Саломе/а, слн. Заіо-та, стел. Садоми, Садомии, Соломин; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. Еа-Хооцг) пов’язане з чоловічим ім’ям Еа-Хсоцооу (ЕоХооцооу) «Соломон», що походить від гебр. 3®1от6ь, утвореним від заібт «мир». — Вл. імена 159; Петровский 194; Спр. личн. имен 521, 523; Илчев 438; КІеіп 1376, 1471.
соломка — див. слонька.
[солом’янка] (бот.) «цмин, Неііскгу-зшп О.С.» Нед, Куз, [соломняк] «тс.» Нед, [солом'яник] «котячі лапки дводомні, Апіеппагіа сііоіса (Б.) Саегіп.» Мак; — похідне утворення від солома; назва зумовлена подібністю верхньої частини стебла обох цих рослин до соломини. — Див. ще солома.
солонець (бот.) «Заіісогпіа Ь.; [курай, Заїзоіа Б. Мак]», [солерос] «солонець» Мак, [солинка, сальник] «тс.» Мак, [солоней] «кермек сарептський, Зіаіісе загерїапа (5. іотепіеііа)», [со
лоній] «тс.» Пі, солонечник «Саіаіеііа Сазз. (Азїег Б.)», солянка «курай, Заїзо-1а Б.»; — р. солерос «солонець», [сальник] «тс.», солонечник «солонечник», солянка «курай», бр. салянка «тс.», са-лярбс «солонець», саланечнік «солонечник», п. зоїапка «курай», ч. заст. зіапеп-ка, зіапісе «тс.»; — похідні утворення від сіль, солоний; назви зумовлені тим, що ці рослини ростуть на засолених ґрунтах. — Даль IV 268; БСЗ 3, 277; 20, 557; ТСБМ V/!, 31; Маскек Лін. ГО8Ї1. 85. — Див. ще сіль.
солопити «висувати, вивалювати з рота (язик)», [солопека] «той, хто висолоплює язик» ЛексПол, [солоп’яка] «тс.» тж, висолопити, висолопитися, висолоплювати, [підсолопйти] «занадто високо висунути (ґніт лампи)» Ме; — р. [солопить] «лизати; висувати язик», [силипать] «висувати язик; пити, висунувши язик; хлебтати», бр. [са-лупаць] «висолоплювати і ховати; лизати», вьісалапіць «висолопити», [вьі-салупіць] «тс.»; — пов’язується (Трубачев Сл. язьїкозн. V 177) з стел, сліпати «скакати», сльпати «текти», р.-цел. сл'кпати, сльпати «тс.; бити ключем» і, далі (Аникин Зтимология 1982, 65— 70), з лат. заііо «скачу», гр. аЛЛораї «тс.»; зіставляється також (Мартьінау Белар.-укр. ізалексьі 46) з лит. зиіріі (зиірііі) «ссати; присьорбувати», лтс. зиірїі «ссати, облизувати»; непереконлива думка (Фасмер III 621, 714) про звуконаслідувальне походження. — ЗСБМ II 282.
солош'ти «дивитися, широко розкривши очі, безтямно», солопій «роззява»; — бр. салапяка «тс.», асалапець «розгубитися, збентежитися, втратити здатність розуміти»; — очевидно, пов’язане з солопити; можливо, результат контамінації слів солопити і соловіти «совіти» (бр. [салипаць] «солопити» і салавець «совіти»); зіставляється також (Супрун Веснік БДУ 1970/3, 58—60) з п. озіиріес «остовпіти». — Мартьінау Белар.-укр. ізалексьі 49. — Пор. соловий, солопити.
[солотвина] «багнувате місце» О; — р. [солоть] «грузьке кисле й іржаве болото», [солотйна] «тс.», п. ст. зіоі-АУіпа «драговина, мочар», ч. зіаііпа «торф’яне болото; (мед.) грязі», [зіаіуі-па] «тс.», слц. зіаііпа «мочаристе місце; торф’яний грунт», [зуаіуіпа] «кислий ґрунт»; — очевидно, пов’язане з солонець, солончак і далі з псл. зоїь «сіль», але компонент -т- в основі неясний. — Вгйскпег 507; МасЬек Е8ЛС 552. — Див ще сіль.
[сблта] «шлак, окалина» Нед; — неясне.
солтис (іст.) «сільський староста (в Західній Україні)», [шбвтис] «тс.» О; — бр. сблтьіс (у Західній Білорусі); — запозичення з польської мови; п. зоїіуз «сільський староста; представник селян у народній раді», ст. згоііуз «сільський староста» походить від нім. 8сЬи11Ьеізз (свн. зсгіиІІЬеіге) «сільський староста», що складається з основ іменника ЗсЬиІб «вина» (двн. зсиісі(а) «зобов’язання»), пов’язаного з зоїіеп «бути повинним» (двн. зсиїап «тс.»), спорідненим з днн. дангл. зсиїап, дісл. зкоіа, гот. зкиїап «тс.», лит. [зкїііі] «потрапити в борги», прус, зкаїїізтап «обов’язок», і дієслова Ьеіззеп «називати, наказувати» (двн. Ьеіггап «тс.»), спорідненого з дісл. Ьеі-1а «називати, обіцяти», гот. Ьаііап «називати, запрошувати, наказувати», лат. сіео «викликаю», гр. хіоо «іду геть». — Шелудько 46; КісЬЬагсії 103; Вгйскпег 507; Кіиде—Міігка 300—301, 683, 715.
соль (муз.) «п’ятий звук музичної гами і нота, що позначає цей звук»; — р. бр. СОЛЬ, П. Ч. 5ОІ, болг. сол, слн. збі; — запозичення з італійської мови; ІТ. 5ОІ «ТС.» ПОХОДИТЬ ВІД лат. 5ОІ-, що є початковим складом слова зоіує (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова зоїуеге (зоіуо) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоан-ну Хрестителю, написаного в XI ст. Пав
лом Дияконом; пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. ге «ре», ті «мі», (а «фа», 1а «ля», зі «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну. — СІС2 775; Черньїх II 188; Фасмер III 716; Дараган РР 1981/6, 106— 107; КораІігізкі 902—903; 81. хууг. оЬсусЬ 690; НоІиЬ—Ьуег 445; РЧДБЕ 675; КІеіп 1469, 1470; Мезііса 1704. — Пор. до3, ля1, мі1, ре, сі1, фа.
сольдо «срібна монета багатьох італійських держав до об’єднання Італії в 1861 р.; італійська мідна монета до 1947 р., що дорівнює двадцятій частині ліри»; — р. сольдо, бр. сольдо, п. нл. зоїсі, ч. слц. зоїсі, зоїсіо, болг. сблдо, схв. сдлд, сдлда, слн. збісі; — запозичення з італійської мови; іт. зоїсіо «жалування, плата» (спочатку «монета; давня дрібна монета, мідяк» (мн. зоїсіі «гроші») зводиться до пізньолат. зоЦіИиз «(золота) монета», що походить від лат. (питтиз) зоїісіиз «солід, золота монета», букв, «(монета) тверда», яке є результатом семантичної видозміни прикметника зоїісіиз «щільний; масивний; міцний, твердий». — СІС2 776; Цьіганенко 440; КораІігізкі 901; 81. у/уг. оЬсусЬ 690; РЧДБЕ 675; Цаигаї 671—672; Кіиде—Міігка 714; Мезііса 1705. — Див. ще солідний. — Пор. жолд.
сольфеджіо (муз.) «вокальні вправи для розвитку слуху й голосу та набуття навичок читати ноти», сольфеджо «тс.», сольфеджувати-, — р. сольфед-жио, сольфеджо, бр. сальфеджью, п. ч. слц. зоїїеддіо, болг. солфежио, схв. сол-феі)о, слн. зоїїеддіо; — запозичення з італійської мови; іт. зоїіеддіо «сольфеджіо» пов’язане з зоїїа «гама (музична)», утвореним з назв двох нот музичної гами зої «соль» і 1а «фа». — СІС2 776; ССРЛЯ 14, 242; 81. уууг. оЬсусЬ 691; НоІиЬ—Ьуег 445; Ву]акли]а 892; Мезііса 1707. — Див. ще соль, фа.
соляр «солярове масло», солярка «тс.»; — р. соляр, солярка, бр. солярка, п. зоїагоу/у «соляровий», ч. слц. зо-
Іагоуу, схв. соларни «тс.»; — результат стягнення виразу солярове масло, в якому перший компонент є запозиченням із західноєвропейських мов; англ. зоїаг «соляровий», нвн. Зоїаг- «тс.» походять від лат. збіагіз «сонячний», пов’язаного з збі «сонце». — 51. Аууг. оЬсусЬ 690. — Див. ще солярій.
солярій «місце для приймання сонячних ванн; сонячний годинник», соляризація «(мед.) опромінювання сонцем; (фотограф.) перетворення негативного зображення в позитивне», солярний «пов’язаний із сонцем»; — р. соля-рий, бр. салярьій, п. зоїагіит, ч. слц. зоїагіит, болг. солариум, схв. солари-іум, слн. зоїагі]; — запозичення з латинської мови; лат. зоїагіит «солярій (плоский дах, тераса, вишка, балкон); сонячний годинник; годинник» пов’язане з прикметником збіагіиз «сонячний», похідним від іменника вбі «сонце», спорідненого з лит. заиіе «сонце», лтс. вай-1е, прус, заиіе, псл. *в'ь1пьсе (<*8ь1пь) «тс.», укр. сонце. — СІС2 775; Цьіганенко 440; Кораіігізкі 901; НоІиЬ—Ьуег 445; РЧДБЕ 675; Ву]акли]а 890; Таїсіє—Ноїт. II 553—554. — Див. ще сонце.
сом1 (іхт.) «Зііигиз Б.», [сім ВеНЗн, сон Нед, сум ВеБ] «тс.», сомина, сомові, соминий; — р. бр. болг. м. сом, п. виш, ч. слц. витес, нл. зот, схв. сом, слн. зот; — псл. зошь; — споріднене з лит. затаз, лтс. затз «тс.», гр. хощаот)У «якась риба»; іє. *котоз, запозичене з невідомого джерела; зіставлення з лат. ваііпб (Преобр. II 355; Младенов 599; Зкок III 305—306) помилкове. — Коломиец Происх. назв, рьіб 106—109; Черньїх II 188; Фасмер—Трубачев III 716; Филин Образ, яз. 116; МасЬек ЕЗЛС 592; ЗсЬизїег-ЗеАУС 1333.
[сом2] «сон» О, [сомарь] «сплюх» О, [сом'як, сонм'як] «тс.» О, [сомня-чий] «сонний, заспаний» О; — запозичення з румунської мови; рум. вотп (молд. сомн) «сон» походить від лат. вотпиз «тс.», спорідненого з лит. зар-пав, дінд. зуарпаЬ, псл. відть (<*в-ьрп-ь)
«тс.». — О II 236; СДЕЛМ 391; ПЕРМ 783. — Див. ще сон1.
[сомар] «осел» Нед, [сомарйха] «ослиця» О, [сомаря] «осля» Нед; — запозичення зі словацької або угорської мови; слц. ч. діал. зотаг «осел» походять від уг. згатаг «тс.», запозиченого з італійської мови; іт. зотаго «тс.», як і болг. самар «в’ючне сідло», м. самар, схв. самар «тс.», зводиться до сгр. оауца-рюу, похідного від оаура (>оарарі) «тс.». — Лизанец 625; МасЬек ЕЗЛС 568; Зкок III 198—199.
соматичний «тілесний, пов’язаний з тілом»; — р. соматйческий, бр. сама-тьічньї, п. зотаіусгпу, ч. слц. зотаііс-ку, вл. зотаіізкі, болг. соматйчен, со-матйчески, м. соматски, схв. сомат-ски, соматичан, слн. зотаіісеп, зота-їзкі «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. зотаіізсЬ, фр. зо-таїіцие, англ. зотаііс «тс.» зводяться до гр. оооцатіхбе «тілесний», похідного від оеоца «тіло», пов’язаного з атт. о&ос, (обх) «безпечний, здоровий, цілий» і спорідненого з лат. їбтепїит «набивка (шерсть, волосся, солома)», Штеге «пухнути, набухати». — СІС2 776; Ко-раїігізкі 903; РЧДБЕ 676; Ву]акли]а 892; 6г. ЕхуЬ. 708; Оаигаі 673; КІеіп 1472. — Пор. хромосома.
сомбреро «іспанський крислатий капелюх»; — р. сомбре'ро, бр. самбрзра, п. ч. слц. зотЬгего, слн. зотЬгего; — запозичення з іспанської мови; ісп. зотЬгего «капелюх; балдахін» є похідним від зотЬга «тінь», що, як і каталансь-ке, порт. зотЬга «тс.», виникло на основі пізньолат. зиЬитЬгаге «розміщувати в тіні», утвореного з прийменника зиЬ «під» та іменника лат. итЬга «тінь; сутінок, тінисте місце, навіс, накриття», очевидно, спорідненого з лит. йпкзпа «тінь». — СІС2 776; ССРЛЯ 14, 246; Кораіігізкі 903; 31. хууг. оЬсусЬ 667; Но-ІиЬ—Буег 446; Іуапоуа-Заііпдоуа—Ма-пікоуа 809; КІеіп 1472; ХУаІсіе—Ноїт. II 814—815. — Див. ще суб-.
[сомець] (мн. [сімці]) «кожна з тих колод у стіні хати, які лише одним кін
цем зв'язуються в замок, а другим упираються в одвірок чи лутку»; — р. [соме'ц] «продовження зрубу хати, яке закінчується трикутним виступом», п. [зопік] «одна з коротких горизонтальних колод між вікнами», [витік] «тс.», ч. [зо-гпік] «боковий одвірок», [зогпіса] «горизонтальна колода між вікнами», слц. [збт] «боковий одвірок», [зогпік] «тс.; перекладина в граблях, воротах, мотовилі»; — остаточно не з’ясоване; виводиться з псл. *з,ь-птьк'ь, пов’язуваного з га-птьк’ь «замок» (Фасмер—Трубачев III 716) або з псл. зопть < іє. *кош-, до якого зводяться й дінд. загпуа «палка, втулка, цвях», гр. хаца^ «жердина, кіл», свн. йатеї «жердина» (МасЬек Е8ЛС 566—567; Чумакова Зтимология 1984, 218—219).
сомнамбула (мед.) «людина, хвора на лунатизм; сновида, лунатик» СУМ, Куз, сомнамбул «тс.», сомнамбулізм «лунатизм», сумнамбуліст, сумнамбу-лістка Куз, сумнамбулічний-, — р. сомнамбула, сомнамбул, бр. самнамбула, самнамбул, п. зошпатЬиІік, ч. слц. зот-патЬиІ, болг. м. сомнамбул, схв. сомнамбул, слн. зотпатЬиІізі, зотпатЬи-Іігет; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. зотпатЬиІе «лунатик», зотпатЬиІізте «лунатизм», англ. зот-патЬиіізт, зотпатЬиІізі: «лунатик», нім. ЗотпатЬйІе «тс.» утворені з основ лат. зотпиз «сон», спорідненого з дінд. зуар-паЬ, псл. зіять «тс.», укр. сон, і ашЬиІо (ашЬиІаге) «ходити, прогулюватися». — СІС2 776; ССРЛЯ 14, 247; Кораііпзкі 903; НоІиЬ—Ьуег 446; 1уапоуа-8а1іп^о-уа—Мапікоуа 809; РЧДБЕ 676; Сайга! 673; КІеіп 1472—1473; Ог. РауЬ. 708. — Див. ще амбулаторія, сон*.
сбмпель, сбмплавий, сбмпля, сомп-ляк — див. соплі.
сон1, сонливиці «стан, коли весь час хочеться спати», [сонлйвиця Куз, сон-нйвиця], сонниці СУМ, Г «тс.», сонник «книга, в якій тлумачаться сни», соннота «сонливість», [сбннощі] «сонність» Куз, сонько «той, хто любить спати» СУМ, Нед, сонюга, соня «тс.», сонливий, [соннйвий], сонний, [сонячий]
«сонний» Нед, снити «бачити уві сні», снитися «ввижатися уві сні», безсонниця, безсоння, безсонний, [вйснитися] «приснитися», [висипатися] «снитися», заснути, засинати, заснулий, [зисну-тися] «прокинутися» Ж, [насбнний] «снотворний» Она, [осбн] «сон» Ж, [пе-ресбнь] «перший сон» Нед, [просбнє, просбнок] «тс.» Нед, проснутися, просинатися, спросонку, спросоння-, — р. бр. м. сон, др. сьн/ь, п. ч. слц. зеп, вл. збп, нл. зон, болг. сьн, схв. сан, слн. зеп, стел, стять; — псл. *з,ьп'ь < *з'ьрп'ь, пов’язане з з'ьраіі «спати»; — споріднене з лит. зарпаз «сон», зарпіз, лтс. зарпіз, дінд. зуарпай, гр. оігуо^, лат. зотпиз «тс.». — Черньїх II 188; Фасмер—Трубачев III 716—717; Преобр. П 355—356; Вгйскпег 484; МасЬек Е8ЛС 541; 8скиз1:ег-8еу/с 1334; Младенов 622; 8кок III 309—310; Мікі. Е\У 334; Ескегі 7181 8/6, 883—884; Каги-Ііз II 154—155. — Див. ще спати.
сон2 (бот.) «сон-трава, РиїзаІІІІа Абапз.; [анемона, Апетопе Б. Мак]», [ебнух] «сон» Чаб, [сончик, сінь-трава] «тс.» Мак, [сонник] «беладона лікарська, Аітора Ьеііасіоппа Б.» Лік. росл. Енц. дов.; — р. сон «сон-трава; [беладона]», бр. сон «сон-трава»; — результат перенесення на рослину назви сон «спання», а також похідні утворення від цієї назви; ці рослини широко відомі своєю заспокійливою дією, зокрема при безсонні (Шамота 71; Лік. росл. Енц. дов. 55— 56, 409—410); разом з тим можливе зіставлення з назвами п. завапка «сон-трава», болг. [сасан(ка), сьсьн(ка), сьнкотка] «тс.», ч. слц. зазапка «анемона», етимологічно неясними. — Краучук Белар. лінгв. 6 (1974), 66—67.
сонант «приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом»; — р. болг. м. сонант, бр. са-нант, п. вл. зопапі, ч. слц. зопапїа, схв. сонант, слн. зопапї; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8опап! «сонант», фр. зопапїе, англ. зо-пап! «тс.» зводяться до лат. зопапз (род. в. зопапїіз) «той, що звучить; повно-
звучний; (грам.) голосний», .субстанти-вованого дієприкметника від дієслова зопаге «звучати; шелестіти; брязкати; грати, співати; вимовляти»; пор. давні латинські термінологічні словосполучення Ііііега зопапз «голосна буква», Ііііе-гае зопапіез «голосні букви». — СІС2 776; ССРЛЯ 14, 259; ТСБМ V/!, 51; 51. Аууг. оЬсусЬ 692; НоІиЬ—Ьуег 59, 446; РЧДБЕ 676—677; Ву(аклиіа 892; КІеіп 1473; Сг. РауЬ. 708. — Див. ще соната.
соната (муз.), сонатина «нескладна, невелика соната»; — р. болг. м. схв. соната, сонатина, бр. саната, сана-ціна, п. вл. зопаїа, зопаїіпа, ч. зопаїа, зопаїіпа, слц. слн. зопаїа, зопаїіпа; — запозичення з італійської мови; іт. зопаїа «соната; дзвін; гра на інструменті», зопаїіпа (зменш.) пов’язані з зопаге «звучати, дзвонити; грати на музичному інструменті», що походить від лат. зопаге (<*зиепаге) «звучати; шелестіти; брязкати; грати, співати», спорідненого з дінд. зуапаїі «звучить», зуа-пай «звук, тон», дірл. зепп- «звучати; грати (на інструменті)», зепіт «гра, звучання», дангл. зауіп «музика, спів», зАУІпзіап «співати», а також двн. днн. снн. дангл. англ. з^ап «лебідь», снідерл. зу/апе, дісл. зуапг «тс.». — СІС2 776; Акуленко 141; ССРЛЯ 14, 260; Фасмер III 717; КораІігізкі 903—904; Но-ІиЬ—Буег 59, 446; РЧДБЕ 677; Ву]’ак-ли]’а 892; Мезііса 1715—1716; Таїсіє— Ноіт. II 559—560; Оаигаі 674; КІеіп 1473; Кіи^е—Міігка 688; ІЛіІепЬеск 354, 361; Лбйаппеззоп 802; Ресіегзеп Кеіі. Сг. II 625.	-
сонет «вірш із 14 рядків»; — р. болг. м. сонет, бр. санет, п. ч. слц. вл. зопеї, схв. сонет (сонет), слн. зопеї; — запозичене з італійської мови, можливо, через німецьке (нім. Зопеїі) або французьке (фр. зоппеї) посередництво; іт. зопеїіо «сонет» здебільшого виводиться від пров. ст. зопеї «вид пісні; пісенька», очевидно, зменш, від іменника 5ОП «пісня, звук», що походить від лат. зо-пиз «звук», пов’язаного з зопаге «зву
чати» (КораІігізкі 904; НоІиЬ—Буег 446; Оаигаі 674; КІеіп 1473); припускається також зв’язок італійської форми з лат. зопиз «звук» через фр. ст. зопеї «пісенька», 5оп «звук; пісня» (Фасмер III 717; КІи^е—Міігка 716; Оаті1І5сйе§- 816). — СІС2 777; ССРЛЯ 14, 261; Преобр. II 355; РЧДБЕ 677; Вуіакли]а 892; Мезііса 1716. — Див. ще соната.
сонетка (заст.) «кімнатний дзвінок із шнурком, за який смикали при потребі викликати слугу»; — р. болг. сонетка; — очевидно, через посередництво російської мови запозичено з французької; фр. зоппеїіе «дзвінок, брязкальце» пов’язане з дієсловом зоппег «звучати, дзвеніти, дзвонити», що зводиться до лат. зопаге «звучати; шуміти; брязкати». — ССРЛЯ 14, 261; РЧДБЕ 677; Оаигаі 674. — Див. ще соната.
сонечко (ент.) «бедрик, СоссіпеІ-1а Б.»; — ч. зіипеско, вл. (Ьоге) зіопс-ко, нл. [зіугіско] «тс.»; — похідне утворення від сонце; назва зумовлена яскравим червоно-жовтим забарвленням сонечка. — Див. ще сонце.
сонм (кн.) «велика група, зібрання», сбнмище (ірон.) «тс.», ст. сонміз (у словосполученні с. во(д)ньш «вод згромажєньє, зтЬкь, ставь, баюркь, озеро») (1627); — р. бр. болг. сонм (з цсл.), др. сьньм-ь «зібрання, скупчення; з’єднання; сонм; з’їзд, сейм; собор; народ», сьнем'ь, соньмт> «тс.», сьньмище «збори, собор; синагога; нарада», сьнемище, соньмище «тс.», сьнятися «збиратися, з’єднуватися; одружуватися; зустрічатися»,^. зпет «сейм, парламент», слц. злет «тс.»; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, ежнклгь «зібрання, сонм, синедріон, собор, синод, богослужіння, синагога», ежнкми-щє «тс.» зводяться до псл. з'ьп-ьт-'ь «зібрання, з’єднання; собор», пов’язаного з дієсловом *з-ьп-ьт-1і (*з'ьп-^-1і) «зібрати», утвореним за допомогою префікса зьп- «з-» від дієслова *]ьт!і (>]£-1і) (<*їт-) «брати», співвідносного з *]ьта1і «брати, мати». — Огієнко РМ 1936/1, 17—18; Беринда 119; Фасмер—
Трубачев III 717; Вгйскпег 484; МасЬек Е8ЛС 564; ЛакоЬзоп ІЛ8ЕР 1959/1—2, 271. — Див. ще з3, імати, яти. — Пор. сейм, сойм.
сонорний «приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом»; — р. сонорний, бр. санбрньї, п. зопогпу, ч. золота, золоті, слц. золота, вологлу, болг. сонбр, сонбрен, м. соно-рен, схв. сднбран, слн. зопбгеп; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. вологе «дзвінкий, звучний, голосний; сонорний звук», англ. зопогоиз «звучний, дзвінкий; сонорний», нім. 8опбг-(як частина терміна Зопбгіаиіе «сонорні звуки») зводяться до лат. зопбгиз «дзвінкий; дзюркотливий, гомінкий», похідного від іменника волог «дзвін, звук, голос, шум», пов’язаного з зопаге (заст. вопеге) «звучати; шуміти». — СІС2 777; ССРЛЯ 14, 267; 81. хууг. оЬсусЬ 692; НоІиЬ—Ьуег 59, 446; РЧДБЕ 677; КІеіп 1473; Оаигаі 674; Дворецкий Лат.-русск. сл. 1976, 941. — Див. ще соната.
сонце, [сбненько] (зменш.), сонечко «тс.», сонцевик «астрофізик, який займається дослідженням сонця», [сбняч-ник] «сонячний схил гори» Ч, [сбніч-ний] «сонячний» Нед, сонцевий, [сон-ців], сонячний, [сбняшний], [сбяшний] «сонячний», відсоння «сонячний бік», [навсбнні] «на сонячному боці», [осбв-ня] «сонячний бік» Ж, [осбвнь, осонь] «тс.», осоння «тс.; добре освітлюване сонцем місце», підсоння «тс.», [прйсон-нє\ «круг навколо сонця» ЛексПол, підсонячний, [пбсолонь] «за сонцем (ідучи)» Нед; — р. сблнце, бр. сбнца, др. сьлньце, п. зіогісе, ч. віипсе, слц. зіпсе, вл. зібпсо, нл. зїугісо, болг. слінце, м. сонце, схв. сунце, слн. збпсе, стел. слж-ньце; — псл. *з'ь1пьсе (<*зй1(п)-); — споріднене з лит. заиіе, лтс. зайіе, прус, заиіе, гот. ваиіі, дісл. лат. збі, гр. т]Хі-ос (лєЛюс), двн. виппо, дінд. вуаг-, ведичне вбгай, зйгуаЬ «тс.»; іє. *заие1-/ зйі-, *вип-. — Черньїх II 186; Фасмер III 710—711; Вгйскпег 500; МасЬек Е8ЛС 558; БсЬивіег-БеАУС 1305; Младенов 592; 8кок III 361—362; Критенко
Вступ 516; Карпенко Назв. зв. неба 73; Мікі. ЕАУ 334; Ескегі 2181 8/6, 882— 883, 889; Тгаиїтпапп 251; Кагиііз 11 160— 161; Рокоту 881.
сонянка (бот.) «сонцецвіт, Неііап-іЬетитп МіІІ.», [ебнінка Нед, сонічник Мак, сонішник Мак] «тс.»; — р. солн-цецвет, бр. сонцацвет, ч. ст. зіипеспу куеі; — похідне утворення від сонце; назва зумовлена тим, що квітки сонян-ки повертаються за сонцем. — МасЬек Лт. гозП. 70. — Див. ще сонце. — Пор. сонях.
сонях (бот.) «соняшник, НеІіапїЬив Б.», соняшник, [сонечник ВеНЗн, сб-нічник Нед, сон НикСгЛ] «тс.», соняшничина, соняшничиння, [соняшнянка] «поле, де росли соняшники» Прок, [сб-яшник] «соняшник», [підебнічник Нед, підебнух тж, посояшник Мак, посоняш-ник ВеНЗн, просбняшник тж, Куз, по-соряшник Куз] «тс.»; — р. подебл-нечник, бр. сланечнік, п. зіопесгпік, ч. віипеспісе, слц. зіпеспіса, болг. сл'ьн-чеглед, [слінчовка], м. сончоглед, схв. сунчанйк, сунчаница, слн. вбпспіса «тс.»; — похідні утворення від сонце; назви зумовлені схожістю квітки соняшника із сонцем, а також тим, що його квітка постійно повертається до сонця. — Дзендзелівський УМШ 1958/2, 67—68; Коваль 47—48; МасЬек Лт. гозії. 243. — Див. ще сонце. — Пор. насенешник, насбнешник, сонянка.
[соняшниці] «гостре шлункове захворювання, спазми шлунка», [ебніш-ниця Нед, сбяшниці] «тс.»; — п. [зіо-лесглісе] (мн.) «хвороба очей»; — очевидно, пов’язане із сонце; мотивація української назви неясна.
сопілка, [сопівка], сопілкар, сопілчина, [сопільник]; — р. сопель «сопілка», бр. [сапелка, сапелка], р.-цсл. соп'кдь, болг. [сбпелка] «тс.», схв. сд-пиле «дерев’яний духовий інструмент»; — псл. зореіь (зореіька) «сопілка», похідне від зореіі «сопіти, з шумом дихати; дути в трубку». — Фасмер ПІ 718; Преобр. II 357—358; 8кок 111 306. — Див. ще сопіти.
сопіти, [сопотіти] «сопіти» Нед, сопти «тс.», соп «сопіння», [сопйлка] «незамерзаюче місце» Ч, [сбпіт] «тс., хропіння» Нед, [сопіи] «сопун» Нед, сопло, сопун, [сопух] «чад, сморід» СУМ, Нед, [сопуха] «тс.; клуб диму Нед; сажа», [сапуха] «сажа», [соплуватий] «соплоподібний» Куз, [засіптйся] «засапатися» Ж; — р. сопеть, бр. сапці «сопіти; дути в дудку», др. сопіти «грати на трубі», сопсти «тс.», ч. зорІШ «пихтіти, сопіти», слц. зорілі’ «вивергати вогонь», болг. сбпам се «огризаюся», схв. сопити «пихтіти, сопіти», слн. зореіі (зорзіі) «сопіти, фиркати», стел, соти (сопсти) «грати на дудці»; — псл. зоїі (<*зоріі), зореіі «сопіти, дути», пов’язані чергуванням голосних із зараїі «сопіти, пихтіти»; — давні звуконаслідувальні утворення, очевидно, споріднені з дінд. зараїі «проклинає», заЬсіаЬ «звук, шум»; іє. *крр-; зіставляється також (МасЬек Е8ЛС 567) з гр. ірбсрос «звук, гуркіт». — Фасмер III 718; Преобр. II 357—358; Вгйскпег 481; 8сЬизіег-8е\ус 1279; Младенов 599; Зкок III 306; Меіі-Іеі ЕЇисІез 319; Тгаиітапп 299; МаугЬо-Тег III 296; Рокогпу 615. — Пор. сап.
сопка «горб або невисока гора; [невеликий (згаслий) вулкан Куз]»; — р. сопка «тс.; вулкан», бр. сопка «тс.», ч. слц. зорка «вулкан» (з р.); — не зовсім ясне; може бути зіставлене із сипати (псл. *8,ьр'ька, др. сгпг, сопг «насип; сопка») і частково (в значенні «вулкан») із сопіти. — Фасмер III 719; МасЬек Е8ЛС 567.
[сбпкий] «розсипчастий» ЛексПол, [сопбнути] «ринутися, кинутися, шмигнути» тж; — бр. сбпкі «розсипчастий»; — похідні утворення від псл. з-ьр-(<*зйр-), відображеного в п. ст. зер «данина зерном», др. сгпг «насип, вал, гора», вл. зер «кучугура», стел, сжпм «сиплю» і пов’язаного чергуванням голосних із зур- (*зйр-) «сипати». — Див. ще сипати.
соплі, сопля, [сбпіль] «сопля; льодяна бурулька», [ебмпель] «льодяна бурулька» Нед, [ебмпіль Ме, ебмпля
Ник, сомпляк, сомлях, сумпляк, цбм-пель, цомплях, цумпель тж, цимпель ВеБ] «тс.», соплій, [соплюх] «сопляк» Чаб, сопляк, [ецпель] «сопля; бурулька» ЛексПол, [сбплавий] «сопливий» Нед, [ебмплавий Нед], сопливий, [соп-лякуватий] «тс.»; — р. сопля, бр. соплі, др. сопль, п. зореї «бурулька», ч. [зореї] «сопля», слц. зореї’, болг. со-пбл (мн. сопбли), схв. сбпол> (сбполи-на), с.-цсл. сопль «тс.»; — псл. зоріь «сопля», пов’язане з *зор1:і (зореіі) «сопіти, дихати з шумом, видихати»; — зіставляється з дісл. заіі «сік дерева», снн. заЬЬеп «бризкати слиною», заЬЬе-Іеп «бруднити», ав. УІ-зара «який має отруйні соки». — Фасмер III 719; Преобр. II 357; МасЬек Е8ЛС 567; 8кок 111 306. — Див. ще сопіти.
[сопляк] (бот.) «рястка поникла, Ог-пйЬо^аІит пиїапз Б.» Мак; — похідне утворення від соплі, назва зумовлена, очевидно, тим, що сік цієї рослини нагадує яєчний білок; пор. [слизняк] «рястка зонтична, О. итЬеІІаіит Б.» Мак, слц. Масі Ьіеіок] «рястка поникла» (букв, «пташиний білок»), — МасЬек Діл. гозії. 267—268. — Див. ще соплі.
сопрано «найвищий співочий жіночий голос; високі за регістром різновиди деяких музичних інструментів», [соп-ран, сопраністка] Куз; — р. болг. сопрано, бр. сапрана, п. вл. зоргап, ч. слц. слн. зоргап, зоргапізіа, м. сопран, схв. сбпран, сопранистица, сопранистки-н>а, слн. зоргапїзі; — запозичення з італійської мови; іт. зоргапо «високий жіночий голос» (букв, «верхній, вищий»), очевидно, пов’язане з пізньолат. зпре-гаппз «високий; верхній», похідним від лат. зпрег «зверху, вгорі»; пояснюється також як похідне від іт. зорга «зверх; понад», яке продовжує лат. зпрга «зверху; нагорі; вище; понад», пов’язане з зи-рег. — СІС2 777; Акуленко 141; Коваль 170; ССРЛЯ 14, 299; Фасмер III 719; 81. \муг. оЬсусЬ 693; КораІігізкі 904; Но-ІиЬ—Буег 446; РЧДБЕ 677; Ву]акли]а 893; Оаигаі: 674; КІеіп 1475; Мезііса 1724. — Див. ще супер-.
сорбент «речовина, здатна вбирати газ, пару та рідину»; — р. болг. сорбент, бр. сарбентьі, п. слц. зогЬепі; — запозичення з англійської мови; англ. зогЬепї «тс.» утворено від лат. зогЬепз (-пііз) «поглинаючий», пов’язаного з зогЬео «хлебчу, поглинаю; вбираю», спорідненим з гр. росрйоо «сьорбаю», лит. згбЬїі «сьорбати», псл. *зьгЬаїі «тс.». — СІС2 777; 81. \муг. оЬсусЬ 693; РЧДБЕ 677; Таїсіє—Ноїт. II 561 — 562. — Див. ще сьорбати.
сорбіт «солодкий замінник цукру для хворих на діабет»; — р. сорбйт, бр. сарбіт, п. ч. слц. вл. зогЬіі, слн. зогЬії; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ЗогЬії, англ. аогЬііе, зогЬіїоі «тс.» утворено від лат. зогЬит (бот.) «горобина», спорідненого з лит. загїаз «буланий, каштановий», лтс. загіз «червоний з обличчя»; ця органічна речовина міститься в ягодах горобини. — СІС2 777; 81. хууг. оЬсусЬ 699; КІеіп 1475; ХУаІбе—Ноїт. II 562.
сорго (бот.) «8ог£Ітит Регз.»; — р. болг. сорго, бр. сбрга, п. слц. зог^о; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зогрію, Збг^Ьит, фр. зогріто, англ. зог^Ьит «тс.» походять від іт. зог-£0 «індійське просо», яке зводиться до слат. зиг^ит, зигсит, зигісит від лат. 8угісит «сирійське». — СІС2 777; 81. ’муг. оЬсусЬ 693; РЧДБЕ 677; Паигаї 675; КІеіп 1476.
сорок «40», сороковий СУМ, Нед, сороківець «монета в 20 копійок (40 крейцерів); купюра в 40 карбованців», сороківка «тс.; пляшка, що вміщає сорокову частину відра або чверть літра», [со-рокбвець] «монета сороківець» Нед, сороковини «сороковий день після смерті» СУМ, Нед, сорочини «тс.» тж, [со-рачня] «кладка з 40 снопів» Л; — р. сорок, бр. сбрак, др. сорока, п. ст. зо-гок «в’язка з 40 соболиних чи куничих шкурок» (з р.); — задовільної етимології не має; виводиться (як запозичення) від гр. (тє)стстар(іхоута «сорок» (Мікі. ЕїУ 316—317; Вгйскпег 507; Ла§іс АЇ81РН 31, 233; Мигко У/и8 2, 134—
135), але при цьому не враховується рання зміна грецького слова в сгараута (без -ио-); пов’язується з др. *сорок,ь «мішок», сорочька як мірою відповідної кількості шкурок (Когпіескі—Ресіегзеп К2 39, 369—370; Уазшег К2 41, 155— 156; Кірагзку ОБО 100; Булаховский Ист. коммент. 1958, 270; Коваль 155); допускається можливість запозичення з тюркських мов (пор. тур. кігк «сорок» з дисиміляцією к—к > з—к, — Фасмер—Трубачев III 723). — Огієнко РМ 1938/10, 439; Карпенко НЗ ЧДУ 31, 1958, 23—26; Черньїх II 188—189; Фасмер 111 722—723; Преобр. II 359.
сорока (орн.) «Ріса Вгізз.», сороча, сороченя, сорочачий, сорочий; — р. сорока, бр. сарбка, др. сорока, п. вл. нл. згока, ч. слц. зїгака, полаб. зуогко, болг. м. сврака, схв. сврака, слн. зга-ка; — псл. *зогка і *зуогка; — перший варіант пов’язують з лит. загка «сорока», прус, загке «тс.», дінд. загї (загіЬ) «якийсь птах», загіка «індійська сорока», а також з лат. согпїх «ворона», гр. хбра^ «ворон»; іє. *ког-; варіант з початковим зу- зіставляють з псл. *зуьг-саїі «видавати звук, сюрчати». — Булаховський Вибр. пр. 111 260, 263; Черньїх II 189; Фасмер III 723; Преобр. II 358; Вгйскпег 511; НоІиЬ—Кор. 354; ЗсЬизіег-Зеж: 1350—1351; Младенов 573; Зкок III 374; Георгиев БЕ 1978/3, 198; Мікі. ЕЇУ 288, 330; Тгаиітапп 299.
[сорокатий] «строкатий, рябий», [сорокам] «рябий кінь» Нед; — п. вл. нл. згокаїу, ч. слц. зігакаїу «строкатий, різнобарвний»; — псл. *зогкаї'ь «строкатий, перістий» <*зогк-; — очевидно, споріднене з дінд. вага «перістий, рябий»; менш переконливе зіставлення (МасЬек Е8ЛС 581) з лит. кегзаз «рябий, плямистий»; пов’язання ч. зїгакаїу з зїгака «сорока» (НоІиЬ—Кор. 354) помилкове. — ЗсЬизіег-Зечус 1350—1351. — Пор. строкатий.
[сорокатїльник] (орн.) «сорокопуд, Еапіиз Б.», [сорокач, сорокіс ВеБ, со-рокоуз Нед, сорбкуш ВеБ] «тс.»; — п. [згокасг, згокоз, згокозг], ч. діал. слц.
зігакоз, болг. сврачка, схв. сврачак-, — назви, пов’язані з сорока, сорокопуд. — Регіапс 1Чагу. уіакоу 167. — Див. ще сорока, сорокопуд.
сорокогін — див. сорокопуд.
[сороколаб] (бот.) «сокирки, Оеі-рЬіпіит сопзоіібит Б. (Сопзоіісіа агуепзіз (Б.) Оріх.)» ВеНЗн, Мак; — складне утворення з основ іменників сорока і [лаба] «лапа»; назва зумовлена подібністю форми квіток сокирок зі шпоркою біля основи до форми сорочих лап; пор. семантично подібні інші назви цієї рослини [сорочі лапки, сорочі ноги, зозулині черевички, остріжка]. — Нейштадт 204—205; Лік. росл. 103. — Див. ще лаба*, сорока.
[сорокопасниця] «неодружений літній чоловік» Л; — неясне.
[сорокопритка] (бот.) «синюха голуба, Роїетопішті соегиіеит Б.» Мак, [сорокоприточка] «актея колосиста, чернець, Асіаеа зрісаіа Б.» Мак; — неясні складні утворення.
сорокопуд (орн.) «невеликий хижий птах ряду горобцеподібних, Ба-піиз», [сорокопуда Шарл, сорокопуст] «тс.»; — р. сорокопуд, сорокопут, бр. саракапут, ч. [зігакароиб, зігакороиб], ст. зїгакарйсі, зітакорйф слц. [зігакорйсі], нл. заст. згокотисі; — псл. [*зогкор9(іь] «тс.», утворене з основ іменника *зог-ка «сорока» і дієслова рфсіііі «пудити, гнати, лякати»; назва, очевидно, зумовлена тим, що цей малий птах відганяє навіть сорок від гнізда з пташенятами; пор. семантично і структурно подібні назви укр. [сорокогін, сорокогон ВеБ] «сорокопуд» (утворені від сорока і гнати), схв. [зугакорег], слн. згакорег «тс.» (утворені від згака (зугака) «сорока» і ргаїі «бити»), — Булаховський Вибр. пр. III 205, 229; Фасмер Ш 723—724; Преобр. II 358; Потебня ФЗ 5—6, 29; МасЬек Е8ЛС 581; НоІиЬ—Буег 453; Зсішзієг-Зєаус 1351. — Див. ще пудити, сорока.
[сорокуля] (зоол.) «гадюка», [соро-ката (гадина)] «Реііаз ргаезіег» Шух І; — похідні утворення від сорокатий
«рябий»; назви зумовлені характером забарвлення цих плазунів. — ГрицАВ 146—147. — Див. ще сорокатий.
сором, [соромйтель] «той, хто соромить» Нед, [сорбмиця] (анат.) «лобкова кістка» Нед, соромітник, соромітництво, [соромбк] «репіз (у малолітнього)», соромота «сором» СУМ, Нед, [сороміжливий] «соромливий», [сором-ляжий, сором’яжлйвий Г, Нед, соро-м’яжний], соромязлйвий СУМ, Нед, сором’язний «тс.», соромітний «непристойний, безсоромний» СУМ, Нед, соромітницький, сороміцький, [сором-нйцкий Нед], соромний СУМ., Нед, [соромязний Нед] «тс.», [сорбматися] «соромитися», соромити, [сорбмляти-ся] «соромитися» СУМ, Бі, безсоромник, [безсоромітний], безсоромний, осоромляти, обсоромляти, [пбсором-но] «соромно»; — р. [сором] «сором», бр. сбрам, др. соромт>, п. нл. згот, болг. м. ерам, схв. ерам, слн. згат, стел. срАлгь «тс.»; — псл. *зогпть «сором»; — споріднене з ав. Ізагата-, согд. зр’г(т), перс, загт «тс.», дісл. йагтг «турбота, досада, образа», двн. йаг(а)т, днн. йагт, дфриз. Ьегт, дангл. йеагт «тс.», лтс. зегтеїіз «жах, страх» і далі, можливо, з лит. загта «іній»; іє. Когто- «мука, біль»; виведення з іє. *зогто- «червоний колір» (Вй^а КК II 586) помилкове. — Фасмер—Трубачев III 724; Вгйск-пег 511; ЗсЬизіег-ЗеАУс 1351; Младенов 604—605; Зкок III 315; Критсько Вступ 526; МікІ. Е\У 316; Меіііеі Еіи-(іез 428; Тгаиітапп 299; МйЬІ.—Епсіх. III 830; Ларин Вестник ЛГУ 1958, 14/3, 150—158; Журавлев ЗИРЯ II 14; ВагШоїотае 1029; Абаев ИЗСОЯ І 482; Зализняк ВСЯ VI 35; Кіиде—Міігка 290; Рокогпу 615.
[соромаха] (зоол.) «росомаха, Сиіо РгізсЬ» ЛЧерк; — можливо, псл. [*зог-таха] «тс.»; — у такому разі споріднене з лит. загтиб «горностай», зегтиб, лтс. загтиііз і більш віддаленими нвн. Негтеїіп, свн. йегтеїіп, двн. ЬагтіІТ, зменш, до свн. Ьагте, днн. Ьагто, дангл. йеагто «тс.». — Фасмер—Трубачев III
505; Трубачев ВСЯ III 120—126; КСИС 28, 89; Топоров Зтимология 1963, 254; Кііірє—Міїгка 305. — Пор. росомаха.
[соромйтниця] «сітка для ловлі ри-’би» Л; — неясне; можливо, пов’язане з метати «закидати».
[соромниця] (бот.) (у словосполученні с. йста «боровик чортів, Воіеїиз Заіапаз Бепг (зап^иіпеиз АЛ/іІН.)» Нед, Мак; — похідне утворення від сором-, назва, можливо, зумовлена подібністю червоного кольору гриба до кольору обличчя людини, що червоніє від сорому. — Див. ще сором.
сорохман — див. сірома.
[сорохтувати] (коло чогось) «старанно дбати, возитися Нед; бути неспокійним; тужити Ба»; — неясне.
сорочка, сороченя, сорочина, [соро-чанйй\ «який стосується сорочки» Чаб; — р. сорочка, бр. сарбчка, др. соро-чиця, сорочька «спідня сорочка», слн. згаісіса «сорочка», згаіса, стел, ердчи-цд, срдккі «тс.»; — псл. *зогку, зменш. *зогсіса, *зогська; — загальноприйнятої етимології не має; найімовірнішим є зв’язок з лит. загказ «верхній одяг, одяг; сукняний каптан рибалок» і більш віддаленими зуагказ «піджак, халат», лтс. зуЗгкз «сюртук, піджак», де приголосний -V- пояснюється можливим впливом лит. зуагйз «чистий, охайний, чепурний» (Гогіипаїоу ВВ 3, 70—71; Тга-иїтапп 299; МйЬІ.—Епдг. III 1144; Вй-
ВВ II 586; ТогЬібгпззоп ЬМ І 31, II 63); менш переконливим є виведення від дісл. зегкг «сорочка, каптан; штани», дангл. зіегсе (<*загк]’бп) «тс.», що зіставляються з дінд. зга] «виток» (Угіез АЕАУ 471; Соболевский ЖМНП 1911, травень 165; АГЗІРЬ 33, 480; Срезн. III 479; ЕгаепкеІ 964; Нігі РВгВ 23, 336; ЗсЬгасіег Веаііехікоп І 494; Тогр 435); непереконливою є думка про запозичення германських форм із слов’янських мов (Мікі. ЕАУ 316; Шаровольский Сб. Флоринскому ЗО—31); сумнівними є зіставлення псл. *зогка з гр. єриос «огорожа, тенета», лат. загсіге «латати», заг-сіпа «в’язка, поклажа» (Мегіп^ег ІЕ 17,
157—158), зближення з алб. зЬагке «білий вовняний каптан із червоними цяточками» і виведення від ар. загці «східний» (ЗїеіпЬаизег 81. геуЦа 3, 284— 285). — Фасмер—Трубачев III 724— 725; Преобр.'II 358—359.
сорт, сортівнйк «головний сортувальник» Куз, сортність, сортувалка «машина, що розподіляє зерно, овочі за сортами та очищає їх від домішок», сортувальник, сортувальна «приміщення для сортування», сортувальня «тс.», сортний, [сортбвний] «упорядкований» Нед, сортувальний, сортувати-, — р. бр. болг. м. сорт, п. заст. зогі(а), ч. слц. зогїа, м. сорта, схв. сорта, слн. збгіа; — запозичення з французької мови; фр. зогіе «сорт», ст. зогі походять від лат. зогз (род. в. зогЕз) «тс., різновид, характер; доля, посада, звання; жереб», пов’язаного з дієсловом зегеге «плести, з’єднувати; зв’язувати, починати; обговорювати», спорідненим з дірл. згеЕт «ряд», гр. єїроо «упорядковую», бр-цос; «ланцюжок». — СІС5 777; Черньїх II 189; Фасмер III 725; Преобр. 11 359; Смирнов 279; СЬгізЕапі 23; НоІиЬ—Буег 446; РЧДБЕ 677; Вуіакли]’а 893; Оаигаі: 675; У/аІсіе—Ноїт. II 522—523. — Пор. серія.
сортимент «сукупність сортів», сортамент «набір виробів різних видів і сортів»; — р. сортиме'нт, сортамент, бр. сартьімент, п. зогїутепї, ч. слц. вл. зогЕтепі, болг. сортимент, схв. сортйман, слн. зогЕтепї; — очевидно, через німецьке посередництво (нім. ЗогЕтепі «сортимент, асортимент, підбір, набір, вибір, запас») запозичене з французької мови; фр. зогЕтепї, пов’язане з аззогЕтепі «підбір», утворене, можливо, за зразком іт. зогЕшепію «набір товарів», від аззогЕг «складати, добирати, упорядковувати за певними ознаками», сформованого з прийменника а «до» та іменника зогїе «сорт». — СІС2 777; ССРЛЯ 14, 336—337; Кора-Іігізкі 88—89, 905; НоІиЬ—Еуег 446; РЧДБЕ 86, 677; 6г. Ру/Ь. 76; Оаигаї 54. — Див. ще асортимент, сорт.
[сос] «сік» О; — запозичення з польської мови; п. 505 «соус» відповідає укр. соус (див.).
сосиска «невелика ковбаска»; — р. сосиска, бр. сасіска, п. [зозізка]; — запозичення з французької мови; фр. заисіззе «тс.» виводиться від слат. заі-зісіа, що походить від лат. заїзиз «солоний», пов’язаного з заі «сіль», спорідненим з псл. зоїь «сіль». — Черньїх II 190; Фасмер III 726; Преобр. II 360; 8АУ VI 269; 6аті1І5сЬе£ 787; Оаигаі 652; АУаісіе—НоГт. II 465—466. — Див. ще сіль.
соска, сосок, сосун, сосунець — див. ссати.
сосна (бот.) «вічнозелене хвойне дерево, Ріпиз (Тоигп.) Ь.; сосновий гай, ліс, сосняк», [соснйк] «сосновий гай», соснина. СУМ, Л, [сбсниця] (у сполученні [с. янтарбва] «янтарне дерево, Ріпііез зиссіпіїег») Нед, Мак, [соснйч-ка] «різновид вишивки» Куз, [соснів-ка] «тс.», [соснове'ць] (ент.) «великий брунатний сосновий довгоносик, Нуіо-Ьіиз аЬіеїіз к (НуІоЬіиз ріпі)» Нед, соснові, [соснбвка] (ент.) «сосновий коконопряд, СазігорасЬа ріпі (Оепсігоіітиз ріпі к); соснова совка, Тгасіїеа ріпірег-сіа (Рапоііз ріпірегсіа ЬозсЬ.)» Нед, сосняк «сосновий гай; соснова памолодь; [вид гриба; (ент.) сосновий пильщик, Тепійгесіо (ріпі) к (Оіргіоп ріпі Ь.) Нед]», сосонка «різновид вишивки; особливий спосіб заплітання волосся»; — р. сосна, бр. сасна «сосна; [дуплиста сосна]», др. сосна, сосьнь «сосна», соснь «тс.», п. ч. слц. зозпа, полаб. зйзпб, сболг. сосна, стел, соснь; — сх.-псл. [зозпа] «хвойне дерево, ялина, сосна»; — загальновизнаної етимології не має; найбільш вірогідним вважається зв’язок з давнім звуконаслідувальним утворенням іє. *корз-па (> *зор-5па/зор-зпь), від якого виводяться також псл. зореіі «сопіти, дути», укр. сопіти-, тому припускається для псл. зозпа первісне значення «дуплисте дерево»; зв’язок з іє. *Казпо5 «сірий», з яким зближують прус, зазіпз «заєць», дінд. зазаЬ (<*зазаІі),
двн. Ьазо, дфриз. Паза «тс.», двн. йазап «сірий, блискучий», дангл. Пази «сіро-коричневий», дісл. Й985 (<*йаз\уа-) «тс., сірий», свн. Ьез\уе «блідий», лат. сапиз «сірий» (Уазтег 2Ї51РИ 2, 57—58; Вгіі-екпег 507—508; пор. семантично подібні назви дерев за назвами кольору псл. *Ьегга «береза», *Ьегз1:ь «берест», гр. ЛеіЗиц «біла тополя», нар.-лат. аІЬа «тс.»), малоймовірний, оскільки значення певного виду дерева тут, очевидно, пізнє; недостатньо обгрунтовані зіставлення з лат. зара «сік», двн. за! «тс.», стел, све-петь «дикий (лісовий) мед» і реконструкція кореня *зцар- (*зуар-) (Міккоіа ІЕ 23, 126), з лит. зазаз «струпи», заз-пуз «запаршивіла людина» (2иЬаіу 51. а сі. І 2, 131) та з двн. склеп, нвн. Кіеп (<*кеп, *кІ2п) «смолисте дерево, сосна» (МасЬек Діл. гозіі. 37; Редегзеп ІГ 5, 66), виведення псл. *зозпа від дієслова *5о)іН «колоти» (Мозгугізкі Р2ЛР 216—217); непереконливе зіставлення з гр. хооуос «конус, шишка пінії», дінд. запаЬ «точильний брусок» (ВеггепЬег-дег ВВ 27, 171). — Фасмер—Трубачев III 726—727; Черньїх II 190; Преобр. II 360—361; Филин Образ, яз. 209; МасЬек Е5ЛС567; НоІиЬ—Кор. 345; ЗсЬиз-іег-Зе^с 1335. — Пор. сопіти.
сосонка (бот.) «хвощ, Ециізеїит к», водяна сосонка «Нірригіз к»; — бр. [сасбнка] «тс.»; — похідне утворення від сосна або результат перенесення на ці рослини назви сосонка «маленька сосна»; назва зумовлена подібністю хвоща і водяної сосонки до сосни; пор. інші назви хвоща: [ялинка, яличка, смерічка]. — СУМ IX 470; Шамота 26; Меркулова Очерки 117. — Див. ще сосна.
состав «ряд залізничних вагонів, зчеплених разом»; — бр. састау «тс.»; — запозичення з російської мови; р. состав «тс.; склад» пов’язане з соста-вить «скласти», утвореним з префікса с(о)- «з-» і дієслова ставить «ставити, класти». — Див. ще з3, стати.
[сосулька1] (бот.) «глуха кропива стеблообгортна, Ьатіит атріехісаиіе
Б.» Мак; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [сосулька] «тс.; ко-ручка, ЕрірасПз Асіапз.» є похідним від дієслова сосать «ссати», спорідненого з укр. ссати; можливо, результат перенесення на рослину назви сосулька «бурулька»; мотивація назви неясна. — Див. ще ссати.
сосулька , сосуля — див. ссати.
сотати «мотаючи, витягувати; висмикувати нитки з тканини; [нудити, муляти О]», сотатися «мотаючись, витягатися; висмикуватися (про нитки); виходити суцільним струменем, потоком; рухатися в різних напрямках; іти, обходячи що-небудь»; — неясне; можливо, результат контамінацїїдієслів сукати і мотати (пор. семантично подібні фразеологічні утворення сотати дулі (вульг.) «показувати дулі» і сукати дулі «тс.»); п. [зоіас 8І9] «обтріпуватися» вважається запозиченням з української мови. — ЗXV VI 270. — Пор. мотати, сукати.
соте «страва під соусом, переважно приготовлена на великому вогні», сотейник «сковорідка, в якій готують переважно соте»; — р. болг. соте, бр. сатз, п. заиіе «смажене (м’ясо або риба)»; — запозичення з французької мови; фр. заиіе «соте», пов’язане з заиіег «смажити на великому вогні (на олії або на салі); стрибати, скакати», яке зводиться до лат. заИаге «танцювати; підстрибувати». — ССРЛЯ 14, 400; Ушаков IV 406; ТСБМ V/!, 73; Кораііпзкі 868; РЧДБЕ 678; Оаигаі: 652. — Див. ще сальто.
сбти «стільник», [сот] «тс.» Нед; — р. сбтьі, сот (одн.), бр. сбтьі; др. сгтг, сотг (одн.), сьти (мн.), болг. сьт, м. сот, схв. сат, саЬе (зб.), слн. заі, [з^ї], стел, С'ьтт» «віск, стільник»; — псл. зьїь «тс.»; — переконливої етимології не має; найімовірнішим є зв’язок з др. сита «вода, підсолоджена медом; зварений мед», р. ст. сита «тс.», укр. сита «вода, підсолоджена медом, або медовий відвар на воді»; реконструюється також *з'ьріо-, як пов’язане чергуванням голосних із *зуереі,ь, п.
СТ. 5\7ІЄріЄЇ «борТЬ», З’МІерІОІ «ТС.», Ч. [зуараїо] «вулик», др. свепет/ь «мед диких бджіл» (МасЬек ЬЕ 55, 150); недостатньо обґрунтовані пов’язання з дінд. заіаіі «посудина» (Меіііеі Еіисіез 302), з лит. зійН «шити», псл. зііі (ОзНіоіі Ра-гег^а І 23; Младенов 624), з лит. зетіі «черпати, набирати» (Еібеп Зіисііеп 37— 38); сумнівне виведення від сл. *зо]іі;і «колоти» (Мозгугізкі Р2ЛР 216), як і зближення з псл. зьрр, зиіі «сипати» (Міккоіа БІгзІ. Ог. 111 25). — Фасмер— Трубачев III 728; Фасмер ПІ 820; Брандт РФВ 24, 189; Ильинский РФВ 62, 239—240; Зкок III 206. — Пор. сита.
сотий, сотенний, сотка, сотник, сотниківна, сотниківство, сотникувати, сотниченко, сотничиха, сотня, соцький — див. сто.
[ебтнар] «центнер» Нед, Куз, [сот-нарбвий] «центнеровий» тж; — похідне утворення від сотня; очевидно, калька п. заст. сепіпаг «центнер», сеі-паг, ч. ст. сепіпег, укр. р. центнер, нім. 2епіпег «тс.», що зводяться до слат. сеп-іепагіиз «сотенний; який містить сто одиниць», похідного від сепіиш «сто». — Пор. центнер.
[сотуга] «річне кільце у дерева; клепка (бондарна); (мн.) душники, дуття» Нед; — неясне; можливо, псл. ’^зьір^а, *89І9£а, пов’язане чергуванням голосних з *(з'ь)і^§Ті «тягти, стягувати». — Пор. тягти.
соус, соусник, сбусниця; — р. бр. соус, П. Ч. 305, СЛЦ. 503, 203, бОЛГ. СОС, соус, схв. сос; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. заисе «соус», нім. Заисе, Збззе «тс.», англ. заисе «тс., приправа» походять від нар.-лат. заіза «посолена (юшка)», пов’язаного з лат. заїзиз «солоний», що зводиться до заі «сіль». — Черньїх II 190; Фасмер ПІ 728; КЗСРЯ 423; Преобр. II 362; Зі. ^уг. оЬсусЬ 693; НоІиЬ—Буег 446; РЧДБЕ 678; Вуіакли[а 893; Е)аигаі: 651; Кіи-£Є—МИгка 626; КІеіп 1327; АУакіе— Ноїт. II 465—466. — Див. ще сіль.
софа СУМ, Нед, сбфка; — р. софа, бр. сафа, п. ч. вл. зоїа, болг. м.
софа, схв. софа, слн. гбїа; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. зоїа «софа, диван», іт. зоіа «диван, кушетка», англ. зоїа «диван», нім. 861а «тс., кушетка, софа» через посередництво турецької мови (тур. зоїа «софа, диван; кам’яна лавка; коридор, передпокій») зводяться до ар. зйїїа (зйїїаЬ) «подушка на верблюдячому сідлі», зиїаїг «вид лавки, вкритої ковдрою», пов’язаних з дієсловом заїїа «ставити в ряд». — СІС2 778; Макарушка 13; Фасмер III 729; Огиенко ЗО; Преобр. II 362; Шипова 288—289; 81. ^уг. оЬсусЬ 690; Но-ІиЬ—Ьуег 445; РЧДБЕ 678; Ву]аклща 894; Еокоїзсй 153; СатіПзсйе^ 811; Сайга! 671; Кіи^е—МИгка 713; КІеіп 1468; Казапеп Уегзисії 424.
[соферяти] «любити» Нед; — очевидно, зводиться до іт. зоїї(е)гіге «переносити, терпіти», що походить від лат. зиїїегге (> нар.-лат. *зиїїегіге) «переносити, витримувати, терпіти», утвореного з префікса зиЬ- «під-» і дієслова їегге «нести, підіймати», спорідненого з псл. Ьегр «беру», Ььгаіі «брати». — Мезїіса 1700. — Див. ще брати, суб’єкт.
софізм, софіст, софістика, софістичний, ст. софіста «хитрословець» (1627); — р. софйзм, софйст, бр. са-фізм, сафіст, п. зоїіхт, зоПзІа, ч. зоїі-зта, зоїізїа, слц. зоїігта, зоїігтиз, зо-Пзїа, вл. зоїігт, зоТізі, болг. софйз'ьм, софйст, м. софйзам, софйст, схв. со-фйзам, софист(а), слн. зоіїгет, зоїізі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зорйізта, БорЬізі, фр. зорйіз-те, зорйізіе, англ. зорйізт, зорйізї через посередництво латинської мови (лат. зорйізта, зорЬізІа) зводяться до гр. обсрісща «судження, придумане розумно, хитро», ООфІСИТІС «мудрий, досвідчений чоловік; оплачуваний учитель», похідних від оосрос «досвідчений, умілий; мудрий», етимологічно неясного. — СІС2 778; ССРЛЯ 14, 416; НіШІ—ХУогіЬ 15; Кораіігізкі 900—901; НоІиЬ—Буег 445; РЧДБЕ 678; Ву]ак-ли]а 894; КІеіп 1474; Ргізк II 754—755. — Пор. Софія.
софіт «частина декорації на сцені, що зображує стелю або небо; освітлювальна арматура з кількома джерелами світла; видима знизу поверхня якої-не-будь архітектурної деталі»; — р. соф-фйт, софйт, бр. сафіт, болг. софйт, слн. зоїііа; — запозичення з італійської мови; іт. зоїїШо «стеля» пов’язане з ст. зоіїі££еге «підбивати, підкріпляти», що зводиться до лат. зиЬ- «під-» і їі^еге «вбивати, зміцнювати, встановлювати». — СІС2 778; ССРЛЯ 14, 417; ТСМБ У/1, 74; РЧДБЕ 678; Мезїіса 1699.
Софія, [Сбзя] Бі, Соня, Софа, ст. Софія (1462) «мудро(ст), премудро(ст)» (1627); — р. Сбфйя, Сбфья, бр. Софія, Сахвея, п. 2оїіа, ч. 2оїіе, 8оПе, слц. 2оїіа, болг. Сбфйя, м. София, схв. Сд-фи]а, слн. 2оґі]а, стел. Софига; — через церковнослов'янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. Ео-фіа утворено від іменника оофісс «майстерність, мистецтво; кмітливість; мудрість, знання», пов’язаного з сгофбс «досвідчений, умілий, розумний, кмітливий, мудрий; мудрець», етимологічно неясним. — Сл. вл. імен 160; Беринда 233; Петровский 203—204; Суперанская 90; Спр. личн. имен 523; Фасмер ПІ 729; Илчев 459; Сопзіапііпезси 149—150. — Пор. софізм, філософія.
[софія1] (зоол.) «гадюка звичайна, Реііаз сйегзеа (Реііаз (Уірега) Ьегиз Б.)» Г, Куз; — результат перенесення на змію запозиченої з грецької мови назви ст. софія (гр. сгофісх) «мудрість», зумовленого традиційним пов’язанням мудрості з образом змії. — ГрицАВ 147. — Див. ще Софія.
[софія2] (бот.) «очанка звичайна, Еирйгазіа оїїісіпаііз Б.» Мак; — неясне.
[софблі] (мн.) «ноги» Нед; — неясне.
Софбн, [Сафбн, Сахбн], ст. Содонь (1495), Софоніа «таемница панскаа, аб(о) сторож нам пан-ь» (1627); — р. Софбн, Софбний, бр. Сафбн, болг. Софбн, стел. Софонига; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Еофоуїсщ походить від гебр.
5арапіа(й), букв, «зберіг (заховав) Ягве», утвореного з форми зарап«він заховав» і основи імені іай (’ЕІііаЬ) «Ягве, Бог». — Сл. вл. імен 87; Беринда 233; Петровский 203; Суперанская 82; Спр. личн. имен 458; Фасмер III 729; Илчев 459; Сопзіапііпезси 150; КІеіп 1767.
софора (бот.) «багаторічна рослина родини бобових, Борйога Б.»; — р. софора, бр. сафбра, слц. зоіога, слн. зоіб-га; — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. зорйога походить від ар. зиіага «жовті рослини», пов’язаного з азіаги (жін. р. заї-га’) «жовтий». — СІС2 778; ССРЛЯ '14, 417; КІеіп 1474. — Пор. шафран.
[софорок] «приготовлений на курячому бульйоні соус до вареної курки», [супбрка] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зорог (зменш, зорогек) «соус» походить від лат. зарог «смак; вишукана страва», пов’язаного із заріо «відчуваю смак», спорідненим з двн. апі-зеіїеп «вбачати», дангл. ап-зеЬЬ]ап «помічати (особливо відчуттям смаку)». — 5ЛР VIII 500; Таїсіє—Ноіт. II 477.
Софрон Сл. вл. імен, Нед, [Сапрун Нед, Сопрін], Сопрбн, [Сбхрбн] Нед, Куз, Супрун, [Супрусь], ст. Сшфрбній «щЬломудрньїй» (1627); — р. Софрон, заст. Софроний, бр. Сафрбн, розм. Сап-рбн, Супрбн, Супрун, Супрусь, др. Софроний, п. Боїгопіизі, слц. БоГгбпіа, болг. Софрон, Софроний, Софран, м. Софро-ние, схв. Софронце, слн. Зоїгбпі], стел. Софроннн, Софронч.; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Есосррбую^, букв, «розсудливий», Еохррсоу утворені з основ прикметника осо<; (оа(Г)о^) «здоровий, неушкоджений», етимологічно ізольованого, та іменника ерроущ «розум, розсудливість», пов’язаного з сррг|у «груд-нино-черевна перегородка; нутрощі; груди, серце, душа, розум», яке переконливої етимології не має. — Сл. вл. імен 87; Беринда 233; Петровский 203; Суперанская 82; Спр. личн. имен 458; Илчев 459; СопзїапНпезси 150; КІеіп 1474; Ргізк II 844, 1041 — 1043.
соха «стовп з розсохою; примітивне знаряддя для орання» СУМ, Л, сішка «невелика соха; підставка з розсохи», [сбхар] «колода з розсохою» Г, Нед, сохатий «лось», сохатина «лосине м’ясо», [сбхур] «вилка для ловлі риби; розвилистий стовп для сушіння посуду» НикНикЕЛ, сошка «сішка», сбшнйк СУМ, Нед, [підебха] «довга колода в основі дахового гребеня» НикНикБЛ, [підебшок] «підпірка в тині», [пбсох] «палиця» Куз, [посохи] «куток у хаті для рогачів і кочерг» ЛЖит, посбшне (іст.) «земельний податок від сохи», [по-ебщина] «тс.» Нед, посбшний «нараховуваний від сохи», присішки «стремена», присішок «підпірка», [присбшина] «тс.» Нед, [присох] «стовп, що підпирає тин або дах у клуні», [розсішки] «малі вила» О, [росі] «відгалуження оленячих рогів» Нед, [росішкй] «тс.» Нед, розеб-ха, [росбха] «розсоха» Нед, [росбхи] «частина тіла, де розходяться ноги» Нед, [розсохач] «олень», [росохач] «дуб з широкими гілляками» Нед, [росохір] «стовп з розсохами для сушіння горшків» Чаб, розсохатий «який має розсо-ху», розебхуватий, [росохатий, росо-ховатий Нед] «тс.»; — р. болг. соха, бр. саха, др. соха «соха, підпірка, кілок, дрюк», п. зосйа «соха», ч. слц. зо-сйа «статуя, скульптура», зоейог «бовдур, телепень», вл. нл. зосйа «кілок з розсохою», зоейог «кийок», м. еоа «рогатина, жердина з розвилкою», схв. соха «жердина з розсохою», слн. зойа «статуя; кілок», с.-цсл. сох* «дрючок, палиця»; — псл. зоха «дерево з розвилкою», [зохогь] «тс.»; — споріднене з лит. зака «гілка, сук, розсоха», заке «вила», лтс. зака «розсоха дерева», за-каз «хомут, ярмо», закпе «корінь», дінд. зака (закйа) «гілка, сук», перс, зах «тс., ріг», вірм. сах «гілка», гот. йбйа «плуг»; іє. *к5к- «сук, гілка; кілок». — Черньїх II 190—191; Фасмер—Трубачев III 729—730; Потебня К ист. зв. П 12; Вгйскпег 505—506; Масіїек Е5ЛС 565—566; НоІиЬ—Кор. 344; Бсйизіег-Бешс 1331; Младенов 600; Зкок III 301;
Мікі. Е^. 313; Мейе ОЯ 21—22; Меіі-Іеі Еіисіез 158, 174; Мартьінов Язьік 83— 84; Бурлакова ВСЯ VI 60; Тгаиітапп 297; ЕгаепкеІ 957—958; Кагиііз II 144— 145; Зндзелин СБЗ 127; Мйкі.—Епсіг. III 642, 646; Ресіегзеп К2 38, 391; ІГ 5, 50; КеІЕ Сг. І 126; Реіегззоп Аг. Агт. 51. 98; ЗсЬтісІІ: К2 25, 127; Регззоп Веіїг. 141, 304; Гамкрелидзе—Иванов 97, 690; Рокогпу 523. — Пор. сахар2, сук.
[сохірь] «приміщення для вівчарів та молочних продуктів» ДопУжДУ IV; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з соха (див.).
сохнути, сбхлий, сбхти — див. сухий.
[сохтач] «франт, фат; чепурун» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [сох-тувати] «звикати; поспішати».
[сохтувати] «звикати ВеУг; поспішати», [сухтувати] «поспішати» Нед, [сохтйвний] «вправний, звичний до роботи» ВеУг, [сохтівний] «здатний, придатний», [сохтбваний] «звиклий» ВеУг, [присохтувати] «пристосувати» Нед; — видозмінене запозичення з угорської мови; уг. згокпі «звикати, мати звичку», згокікпі «привчатися до чогось; мати звичай», згокШпі «привчати до чого-небудь» етимологічно неясні. — ВеУг 260; Лизанец 625; МІХІТЕЗг III 776.
соціалізм, соціалізація, соціаліст, соціалістичний, соціалізувати; — р. социалйзм, бр. сацьіялізм, п. зофаіігт, ч. зосіаіізтиз, слц. зосіаіігтиз, вл. зо-сіаіігт, болг. социалйз'ьм, м. соци]а-лйзам, схв. соци]'алйзам, слн. зосіаії-гет; — запозичення з французької мови; фр. зосіаіізте «соціалізм» (нім. 5о-гіаіізтиз, англ. зосіаіізт «тс.») утворено від лат. зосіаііз «громадський; суспільний; товариський». — СІС2 778; Черньїх II 191; КЗСРЯ 423; Кораіігізкі 899—900; НоІиЬ—Буег 445; РЧДБЕ 679; Ву]акли]а 895; КІеіп 1467; Паигаї 670. — Див. ще соціальний.
соціальний; — р. социальньїй, бр. сацьіяльньї, п. зос]а1пу, ч. зосіаіпї, слц. зосіаіпу, вл. зосіаіпу, болг. социален,
м. соци]ален, схв. сбци/алан, слн. зо-сіаіеп; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. зогіаі «суспільний, соціальний», фр. зосіаі «тс.» походять від лат. зосіаііз «товариський, громадський; союзний», пов’язаного з зосіиз «товариш, спільник; спільний, союзний», далі з зециог «іду слідом, стежу», спорідненим з дінд. засаїе «іде слідом, переслідує», лит. зекїі «іти слідом, переслідувати», можливо, також псл. зосііі «шукати, вистежувати», укр. сочйти «підстерігати, стежити». — СІС2 779; Акуленко 140; Черньїх II 191; Фасмер III 730; Кораіігізкі 899—900; НоІиЬ— Буег 445; РЧДБЕ 679; Ву]акли]а 894; Оаигаї 670; Кіи^е—Міїгка 718; У/аІ-<іе—Ноїт. II 519—520, 551—552. — Пор. СОЧЙТИ.
соціологія, соціолог, соціологізм, соціологічний; — р. болг. социолбгия, социблог, бр. сацьіялбгія, сацьіелаг, п. зосріо^іа, зосіоіо^, ч. зосіоіо^іе, зо-сіо1о§, слц. зосіоіб^іа, зосіоіб§, схв. со-циологи']а, социблог, слн. зосіоіо^’а, зосіо1б§; — запозичення з французької мови; фр. зосіоіо^іе «соціологія» утворено з основ зосіо- (зосіеїе), що походить від лат. зосіеіаз «суспільство, товариство», пов’язаного з зосіиз «товариш, союзник, спільник; спільний, союзний», і -1о§іе, звичайного для назв наук компонента, що через лат. -1о§іа зводиться до гр. -Лоуіа «тс.», пов’язаного з іменником Лбуо^ «слово; розум». — СІС2 779; УРЕ 10, 348; ССРЛЯ 14, 437; Кораіігізкі 900; НоІиЬ—Буег 445; РЧДБЕ 679; Ву]акли]а 895; Оаигаі 670. — Див. ще біолог, логіка, соціальний.
сочевйця (бот.) «рослина родини бобових, Бепз Асіапз. (Егушп Іепз); (зб.) зерна цієї рослини», {сачавиця Мак, сачевйця Нед, сачовйця, сачбв-ка Л, сешевйцє ВеНЗн, сичавйця, сі-кавйця Па, сіковйця ВеНЗн, січавйця Чаб, сосовйця ВеНЗн, сочева Нед] «тс.», сбчка «зерно сочевиці; (заст.) лінза», [сошовйця] «сочевиця» ВеНЗн, [чачавиця] «сочевиця» Мак, [чечавйця
ЛЧерк], чечевиця, [чикавиця ЛЧерк, шачавиця Мак, шашовйця Мо, шиче-вйця Л, шичовйця Л, шоковиця Мак, шоцевйця, шочовиця Мо, шушавиця Мак] «тс.»; — р. [сочевйца], чечевйца, бр. сачавіца, др. сочевйца «тс.», сочи-во «зерно сочевиці», п. зосгешіса «сочевиця», ч. соска, заст. соскоуісе, [со-соуісє, сєсоуісє], слц. зозоуіса, вл. нл. зок, схв. сочиво, сочйвица, слн. [зо-сїуо], стел, сочиво «тс.»; — очевидно, псл. зосеуіса, зосіуо «тс.», що виводиться від іменника зокв «сік»; основи семантичного зв’язку, а також причини звукових змін у назві неясні; висловлюється припущення (МасЬек Е8ЛС 106; Лт. ґозії. 127) про давнє складне утворення з основи іє. *кікег- «горох» і основи, спорідненої з лат. уісіа «вика». — Німчук 268; Булаховський Вибр. пр. III 424; Фасмер III 731, IV 355; Преобр. II 351; Вгйскпег 506; Бсйизіег-8ешс 1331 — 1332; Мікі. ЕУ7 313. — Див. ще сік1.
сочйти «підстерігати, стежити», [осочнйк] «лісник, зобов’язаний брати участь у полюванні» Ж, [підсочйть] «підстерегти» Кур, [підсаки] «підбурювачі; інтриги, підступи» Нед; — р. со-чйть «шукати, вистежувати (звіра, злодія)», бр. сачйць «стежити, спостерігати; наглядати; вистежувати», др. со-чити «шукати, вивчати; вимагати судом; вести тяжбу», сочьба «донос», п. ст. зосгус «обмовляти, ганьбити, цькувати», болг. ебча «указую», м. сочи «показує», схв. с'очити «викривати, виявляти, розшукувати», сок «той, хто переслідує злодія; свідок», р.-цсл. сокщ «обвинувач», с.-цсл. сочити «казати, оголошувати; указувати; доносити»; — псл. зосіїі «шукати, вистежувати; викривати, виявляти; указувати; ганьбити», зокг. «обвинувач, свідок; позивач, вивідувач»; — споріднене з лит. закуй «говорити», лтс. за-сїі, двн. за^еп «тс.», лат. іп-зецио «оголошувати», можливо, також з лит. зек-1і «іти слідом», лтс. зекі «тс.», дінд. засаіе «супроводжує, іде вслід», лат. зе-риог «іду вслід». — Фасмер III 708, 731;
Вгйскпег 506; Масіїек Е8ЛС 566; Младенов 600; РФВ 63, 310—311; 8кок III 302; Варбот 31—32; Меіііеі В8Б 20/1, 31; Мікі. Е\У 290, 313; Тгаиітапп 254—255; Ргаепкеі 757, 773; Мартьі-нов Сл.-герм. взаимод. 136—140; Рокоту 897—898.
сота, сошувати — див. шосе.
союз, [союжанйн] «союзник» Нед, союзник, союзництво, [союзити] «бути в союзі» Нед; — р. союз, бр. саюз, п. зо]изг (з р.), болг. сьюз, м. со/уз (з р.); — запозичено із церковнослов’янської мови; цсл. сгіжзт», як і стел. ст»жзт>, «зв’язок, узи, пута, союз», ст»вжзт» «тс.», др. сьвуз’ь «зв’язок, узи», сьдзь «тс.», зводиться до псл. зьург-ь «зв’язок», пов’язаного чергуванням голосних з з-ьу^гаіі «зв’язати», похідним від у^гаїі «в’язати». — Огієнко РМ 1938/ 10, 440; Черньїх II 191 — 192; Фасмер III 731, IV 152; Преобр. II 363; Соболевский ЖМНП 1894, травень 218; Срезн. III 664—665, 859; 8\У VI 260; 81. и/уг. оЬсусЬ 690; Вгйскпег 506; Мікі. ЕУ/ 315. — Див. ще в’язати. — Пор. вузол, узи.
союзка (спец.) «передня частина заготівки взуття або шкіряна нашивка на носок і підйом взуття»; — бр. саюзка «тс.»; — запозичення з російської мови; р. союзка «тс.» пов’язане з др. сьуз’ь «зв’язок, скріпа». — Див. ще союз.
соя1 (бот.) «рослина родини бобових, Оіусіпе Б.»; — р. бр. болг. соя, п. вл. зо]а, ч. слц. слн. зо/а, м. со]а, схв. со]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8б]а «соя», гол. во]а, зоуа, англ. зоу(а), фр. зо і а, зоуа «тс.» зводяться до яп. зйбуй (зо-]и) «соєва олія», що походить від кит. сіапд-уи «тс.». — Дзендзелівський УМШ 1958/2, 68; СІС2 779; Акуленко 141; ССРЛЯ 14, 459; Фасмер—Трубачев III 731; Уша-ков IV 422; 81. шуг. оЬсусЬ 690; Масіїек Лт. гозії. 128; НоІиЬ—Ьуег 445; РЧДБЕ 679; К1и§е—Міігка 714; Угіез \Е№ 669; КІеіп 1479.
соя2 — див. сойка.
сояк «приміщення, в якому зберігається в качанах кукурудза» Мо; — не
ясне; можливо, пов’язане з молд. (рум.) сої (зоі) «сорт», тур. зоу «тс.». — Пор. сой.
[спагнути] «здогадатися, зрозуміти» Пі; — очевидно, результат видозміни дієслова збагнути «зрозуміти, осягти» (див.).
спад, спадень, спадина, спадистий, спадки, спадківщина, спадковий, спадний, спадок, спадщина,, спадь, спадя — див. пасти2.
[спадь] (ент.) «одноденка, поденка, ЕрЬетега Б.» ВеБ, ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане зі спадати «падати; слабнути, зникати».
[спаз] «злість» Нед; — неясне; можливо, результат видозміни форми сказ.
спазм, спазма, спазматичний, [спазмовйй] Куз, спастичний, [спаз-мувати] Куз; — р. спазм(а), бр. болг. м. спазма, п. зрагт, ч. зрагта, зраз-та, слц. зрагтиз, вл. зразтізкі «спазматичний», схв. спазма, слн. зрагет; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зразта «спазм», Зразтиз, англ. зразт, фр. зразте «тс.» походять від лат. зразта (зразтиз) «спазм, судорога», що зводиться до гр. спгасща, отга-оцбс «тс.», пов’язаних з дієсловом спгасо «тягну; смикаю; стягую судорогою», можливо, спорідненим з двн. дангл. зрап-пап «натягувати, напинати; зв’язувати», псл. р^іі «натягувати», укр. п’ястй. — СІС2 779; УРЕ 10, 445; Черньїх II 192; Фасмер III 731; 81. шуг. оЬсусЬ 694; Ко-раїіпзкі 907; НоІиЬ—Ьуег 447; РЧДБЕ 679; Ву]акли]а 896; Сг. ЕАУЬ. 713; Оаигаі 679; КІеіп 1482; У/аІсІе—Ноіт. II 568; Егізк II 759—761.
[спакувати] «зіпсувати» Ва; — неясне.
спанієль «порода коротконогих мисливських собак з обвислими вухами»; — р. спаниель, бр. спанізль, п. зрапіеі, ч. зрапеї, зрапіеі, слц. зрапіеі, слн. зра-п]еі «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. зрапіеі «тс.» (одна з порід собак іспанського походження), сангл. зраіпеї «іспанський; спанієль», езраі^пої «тс.» через фр. езра^пеиі, букв, «іспан
ський собака», зводяться до ісп. езрапої «іспанський», що походить від нар.-лат. Нізрапіоіиз, пов’язаного з лат. Нізрапіа «Іспанія». — СРЯ IV 217; ТСБМ V/1, 248; 81. \ууг. оЬсусЬ 694; КІеіп 1480.
[спантьбрити] «зварити (несмачну, погану їжу)» Ва, [іспантьбрить] «тс.» Чаб; — афективне утворення.
спаржа (бот.) «холодок, Азрага^из Б.», [спараг] «холодок лікарський, Аз-рага^из оїїісіпаїіз Б.» Мак, [шпараг, шпарага, шпараги тж, шпараг Нед, иіпараги] «тс.»; — р. бр. болг. спаржа, п. зграга§, заст. зхрага^а, ч. зраг§1 (з нім.), слц. зраг^Га, заст. зрагта, зраг-§а, схв. спарог, спарога, шпарга, шпаргла, слн. зращеі]; — очевидно, за посередництвом російської, польської і, можливо, німецької мов (нвн. 8раг§еі «спаржа», ст. зраг^еп, зраг^е, зраг§, [зрагз]) запозичено з італійської; іт. зра-га§іо «тс.» походить від слат. зрага^из, пов’язаного з лат. азрага^из «спаржа городня». — СІС2 779; УРЕ 10, 445; Фасмер III 732; Преобр. II 364; НоІиЬ— Буег 470; МасЬек Лт. гозії. 268—269; РЧДБЕ 680; 8кок III 309; КІиЄе—Міігка 720; Мезііса 1750. — Див. ще аспарагус.
[спаровляти] «робити; купувати»; — очевидно, результат афективної видозміни дієслова справляти «тс.». — Див. ще правий.
Спартак (чоловіче ім’я); — р. бр. болг. Спартак; — нове запозичення з латинської мови; лат. 8рагіасиз (ім’я славетного вождя повстання рабів у Стародавньому Римі, уродженця Фракії) походить від фрак. Етгартахос «тс.», яке виводиться від отгар(а)- «спис», пов’язуваного з лат. зрагиз (зрагит) «короткий спис», двн. днн. зрег «спис», нвн. 8реег «тс.». — Вл. імена 87; Петровский 204; Спр. личн. имен 459; Илчев 459; Георгиев Исследования 122; Таїсіє—Ноіт. II 568.
спартакіада; — болг. спартакиа-да, бр. спартакіяда, п. вл. зрагіакіа-гіа, ч. слц. слн. зрагіакіасіа, схв. спар-такщада; — запозичення з російської
мови; р. спартакиада утворено за аналогією до олімпіада «олімпійські ігри; змагання, конкурс, огляд» від власного імені Спартак, лат. 8раг!асиз (уродженець Фракії, вождь повстання рабів у Стародавньому Римі). — СІС2 779; УРЕ 10, 446; Цьіганенко 444—445; Кораіігі-зкі 906—907; 81. \ууг. оЬсусЬ 669; Но-ІиЬ—Еуег 447; РЧДБЕ 580; Ву]акли]а 896. — Див. ще Спартак.
спартанець «загартована, витривала людина», спартанський «витривалий; позбавлений зручностей; простий, скромний»; — р. бр. болг. спартанец, п. зрагіапіп, ч. зрагіап, слц. зрагї’ап, вл. зрагїапізкі «спартанський», слн. зраг-Іапес; — можливо, через німецьке посередництво (нім. Врагіапег «спартанець», пор. англ. зрагїап «тс.») запозичено з латинської мови; лат. Брагїапиз «спартанський, спартанець» є похідним від Врагіа «Спарта (давньогрецький поліс — столиця Лаконії на Пелопоннесі)», що зводиться до гр. дор. Етгарта (атт. Етгартг]) «тс.», можливо, пов’язаного з дієсловом отгєірсо «сію, засіваю» (звідки отгартб^ «засіяний» і, мабуть, отга-ртг), що тлумачиться як «засіяне (місце)»); жителі Спарти відзначалися суворим способом життя, з дитинства привчалися до витривалості й терпіння. — СІС2 779—780; УРЕ 10, 446; ССРЛЯ 14, 472; Кораіігізкі 907; 81. шуг. оЬсусЬ 694; НоІиЬ—Буег 447; РЧДБЕ 680; КІеіп 1481; Ргізк II 758.
спархнути — див. перхнути. спарити — див. парйти*.
спасйбі «дякую; подяка», [спасйбіг, спасйбу] «тс.», [спасібкати] «дякувати» Нед; — р. спасйбо «дякую, дякуємо; [подяка, вдячність]», бр. [спасіба] «тс.»; — результат злиття і фонетичної видозміни виразу др. сьпаси Богг «нехай спасе Бог». — Булаховський Вибр. пр. III 414; Черньїх II 192; Фасмер III 732; Цьіганенко 445; Соболевский Лекции 127; 8а<іп.—Айг. УАУЬ. І 363. — Див. ще бог1, спастй.
спастй «врятувати», спасати, Спас «спаситель», спасенний «праведник; го
вільник», спасення, Спаситель, спасівка «піст у кінці літа; сорт яблук, груш», спасіння, спасенний, спасівський, спа-сівчаний, упастися «врятуватися»; — р. спастй, бр. [спасціся] «врятуватися», др. сьпасти «врятувати», ч. зразйі, слц. зразіі’ «тс.», вл. зразс «уберегти», болг. спася «врятувати», м. спаси, схв. спасти, спасти «тс.», стел, сгпасти, ст»па-сати «берегти, рятувати»; — утворене в християнський період за допомогою префікса сь- «з-» від дієслова пасти «берегти, пасти». — Фасмер III 732; 8кок III 309. — Див. ще з3, пасти*. — Пор. запас.
[спасувати] «жартувати» Нед; — запозичення з німецької мови; нвн. зраРеп «жартувати», 8рар «жарт, забава, задоволення» походять від іт. зраз-загзі «веселитися», зраззо «розвага, задоволення; прогулянка», які зводяться до лат. ехрапсіеге «простягати, розгортати», ехраззиз «розгорнутий», утворених з.префікса ех- «ви-, з-» і дієслова рашіо «розпускаю, розгортаю, розстилаю». — К1и§е—Міігка 721. — Див. ще експансія.
спати, [сипляти] «спати», спатки, спатоньки, спаточки, спатуні, спатусі, спільник, спальня, спання, спанько, [спачка] «сплячка», сплюх «чоловік, який багато спить; [заєць]», сплюха, сплячка, [сп’юх] «сплюх» Нед, [сп’яч-ка] «сплячка» Нед, [сплющий] «сонливий», сплячий, [сплящий], безпросипний, виспатися, висиплятися, заспати, засипати, засипляти, заспатися, засипатися, заспаний, [несплячкй] «безсоння» Г, Ж, невейпний, невсипучий, невсипущий, невиспаний Куз, [не-просипенний] «непросипущий (п’яниця)» Ж, [непросипний] «непробудний» Куз, непросипущий, [оспальство] «сонливість, лінощі» Бі, оспалий, пересип, [переспанка] ЕЗб 25, приспати, присипати, присипляти, [прйспанка] «коханка», присипнйй, проспатися, просипатися, просиплятися, просип, розіспатися, розіспаний, усипити, усипляти, усипальниця, усипальня, [уси-
плйвий] Нед, усипнйй, [уперес(и)пи] «під час глибокого сну»; — р. спать, бр. спаць, др. сьпати, п. вл. зрас, ч. слн. зраіі, слц. зраі’, нл. враз, полаб. за-раі, болг. спя «сплю», м. спив «спить», схв. спати, стел, гепати; — псл. зьра-іі «спати», пов’язане з іменником *зг>рп'ь (> зтіПТі) «сон»; — споріднене з дінд. зуарііі (зуараіі) «спить», ав.
«тс.», дангл. зуеГап «спати», дісл. зоїа «тс.», лат. збріїге «присипляти»; іє. *зиер-/зир- «спати». — Черньїх II 192; Фасмер Щ 732—733; Вгйскпег 508; МасЬек Е5ЛС 570; НоІиЬ—Кор. 330; ВсЬиз-іег-8еу/с 1336—1337; Младенов 604; Зкок III 309—310; Ргаепкеї 2Ї81РН 26/2, 340—350; Егпоиї—МеіІІеі 1120— 1121; Таїсіє—Ноїт. II 561; Абаев ИЗСОЯ IV 272; МаугЬоіег III 561; ИЬ-ІепЬеск 354—355; Регззоп Веііг. 747; Рокогпу 1048. — Пор. сон1.
[спахаться] «спрацюватися, позношуватися; постаріти» ЛексПол; — неясне; може бути зіставлене з [пахати] «орати» або з [епатувати] «змарніти», [спаиііти] «тс.».
спахнути «спалахнути», спахати «спалахувати», спахувати «тс.»; — результат редукції слів спалахнути, спалахувати. — Див. ще палахтіти. — Пор. пахтіти.
спахбвий — див. спохбвастий.
[спацір] «прогулянка», [спацера, шпацір] «тс.», [спацерувати] «прогулюватися», [спацирувати] «гуляти» Ба, [спацірувапги Куз], итацирувати, [шпа-цірувати] «тс.»; — бр. [спацьір] «прогулянка», шпацьі.р «тс.»; — запозичення з польської мови; п. врасег «прогулянка», врасегошас «гуляти, прогулюватися» походять від нім. врагіе-геп «тс.», яке зводиться до лат. враііагі «тс.», похідного від враііит «простір; місце для гуляння», спорідненого з дінд. врЬагаЬ «просторий, великий», псл. вреіі «мати успіх». — Шелудько 57; Ба 12; 5ЛР VIII 510; VI 273; Вгйскпег 508; К1и§е—Міігка 721—722; Таїсіє—Ноїт. II 568—569. — Див. ще спіти.
[епатувати] «змарніти» Нед, [спа-шіти] «тс.» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. рідк. зразго-шас «спасувати; поступитися; збідніти; змарніти» є похідним від разгошас «поступатися; марніти, худнути», пов’язаного з разошас «тс.», що виводиться від раз «відмова брати участь у даному розиграші (до наступної роздачі карт та ін.)», якому відповідає укр. пас «тс.». — IV 72, 78, 83; VI 282, 283. — Див. ще пас2.
[спевнйти] «утвердити; (слово) виконати» Нед; — очевидно, результат зближення запозиченого п. зреіпіс «виконати», похідного від реіпу «повний» (пор. р. испблнить «виконати»), з основою слова певний. — Див. ще певний, повний.
спекатися — див. пек1.
[спеколат] «кат, тиран» Нед, [спеко-лацтво] «тиранія» Нед; — р. церк. спе-кулатор «кат; наглядач», р.-цел. спєкоу-ААторт» «тюремний сторож», стел, спекоу-ААТорт» «кат»; — через посередництво церковнослов’янської і середньогрецької (сгр. отгєхоиЛбстшр) мов запозичено в давньоруську мову з латинської; лат. церк. зресиіаіог «кат; наглядач; розвідник, вивідувач, лазутчик; охоронець; дослідник» є похідним від дієслова зреси-Іагі «оглядати, підглядати, підстерігати, розвідувати, видивлятися; спостерігати, дивитися». — Фасмер III 733; ИОРЯС 12/2, 277; Даль IV 289; Срезн. Доп. 247; Таїсіє—Ноїт. II 570—571. — Див. ще аспект, спекуляція.
спектакль; — р. бр. спектакль, п. вл. зрекіакі, ч. зрекіакі, болг. спек-такіїл, м. спектакл, схв. спектакл, слн. зрекіакеї, зрекіакеї; — запозичення з французької мови; фр. зресіасіе «видовище, спектакль» походить від лат. зресіасиїит (зресіасіит) «вид, видовище; вистава; зал для глядачів, місця для глядачів; огляд», похідного від зрес-іаге «дивитися, розглядати, спостерігати», пов’язаного з зресеге (зресіо) «дивитися». — Черньїх II 192; Фасмер III 733; Цьіганенко 445; Кораіігізкі 907—
908; РЧДБЕ 680; К1и§е—Міігка 722; Оаигаі 680; Таїсіє—Ноіт. II 570—571. — Див. ще аспект. — Пор. спекуляція, спеціальний.
спектр, спектральний; — р. бр. спектр, п. зрекіг, ч. слц. вл. зрекігит, болг. спект'ьр, м. спектар, схв. спек-тар, слн. зрекіег, зрекігит; — запозичення з французької мови; фр. зресіге «привид, примара, страховисько; спектр» походить від лат. зресігиш «образ, уява; видіння, привид», пов’язаного з зресеге (зресіо) «дивитися». — СІС2 780; Фасмер III 733; Цьіганенко 445; КораІігізкі 908; НоІиЬ—Ьуег 448; РЧДБЕ 681; Ву-]акли]а 897; Оаигаі 680; Таїсіє—Ноіт. II 570. — Див. ще аспект. — Пор. спектакль, спекуляція, спеціальний.
спекуляція «філософська умоглядна побудова; використання різниці в цінах для одержання зиску в торгівлі», спекулянт, спекулятйвний, спекулювати, спекульнути; — р. спекуляция, бр. спекуляция, п. зреки!ас]а, ч. зреки-Іасе, заст. зрекиїасї, слц. зрекиїасіа, вл. зреки1асі]а, болг. спекулация, м. схв. шпекулаци/а, слн. зрекиїасца (філос.), зреки1асі]а (торг.); — очевидно, через посередництво російської і польської мов запозичено з німецької; нім. Зреки-Іаіібп «спекуляція (філос., торг.)» походить від пізнього лат. зресиїаііо «виглядання; дослідження, розмірковування, розвідка; споглядання, умогляд», пов’язаного з зресеге (зресіо) «дивитися». — Акуленко 140; СІС2 781; Коваль 113 — 114; УРЕ 10, 453; Черньїх II 192—193; Фасмер III 733; КораІігізкі 908; НоІиЬ— Ьуег 448; РЧДБЕ 681; К1и§е—Міігка 723. — Див. ще аспект. — Пор. інспекція, конспект, перспектива, ре-спект, спеколат, спектакль, спектр, специфіка, спеціальний, спеція.
спелеологія «наука, що вивчає печери», спелеолог, телеологічний; — р. болг. спелеология, бр. спелеологія, п. зреіеоіо^іа, ч. зреіеоіо^іе, слц. зреіео-1б§іа, м. спелеологи/а, схв. спелеоло-ги)а, слн. зреіеоіо^а; — очевидно, че-368
рез посередництво німецької мови (нім. Зреіаоїо^іе) запозичено з французької; фр. зреіеоіо^іе «спелеологія» (з кін. XIX ст., в працях Е.А. Мартеля, одного з основоположників спелеології) утворене з основ гр. спгг)Лаіоу «печера», очевидно, пов’язаного з гомер. отгєос «тс.», нез’ясованого походження, і Хб-уос «слово, (наукове) пояснення; розум; вчення». — СІС2 781; КораІігізкі 908— 909; НоІиЬ—Буег 448; РЧДБЕ 681; Цаигаі 680; Егізк II 764, 765—766. — Див. ще логіка.
[спелюнка] «брудне приміщення, кубло» Куз; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зреіипка «погане приміщення; кубло», як і ч. зреіипка (зреіигіка) «найгірший трактир; бідне приміщення, погана квартира», слц. зре-Іипка «бідне приміщення, корчма», вл. зреіипка «кубло, корчма», схв. шпелун-ка (спелунка) «темне і брудне приміщення, кубло», слн. зреійпка «занедбане трактирне приміщення», через посередництво нвн. Зреійпке «погане приміщення, кубло» зводиться до лат. зре-Іипса «печера, грот», що виводиться від гр. отгцЛиу^ «печера», пов’язаного з спгг|Лаіоу «тс.». — 51. дмуг. оЬсусЬ 696; 85¥ VI 287; НоІиЬ—Буег 470; К1и§е— Міігка 723; ХУаігіе—Ноіт. II 572; Ег-поиі—Меіііеі 964; Егізк II 765. — Див. ще спелеологія.
[спенсер] «жіноча кофточка, коротка куртка» Куз, [спенцер, шпенцер] «тс.» Куз, О; — р. заст. спенсер «коротка куртка, жіночий корсаж», спен-зер «тс.», п. заст. зрепсег «вид чоловічої куртки; каптан», [зрепсег] «сюртук»; — очевидно, через посередництво польської, французької (фр. зрепсег «вид верхнього одягу», з 1801 р.) і, можливо, також німецької (нім. Зрепсег, Зрепгег «жіноча кофточка, корсаж; вузький піджак») мов запозичено з англійської; англ. зрепсег «куртка, короткий сюртук» утворене у 1796 р. від прізвища лорда Дж. Спенсера (С.Л. Зрепсег, 1758—1834), який ввів в ужиток цей одяг. — Оньїш-кевич Исслед. п. яз. 248; Фасмер III
733; 81. шуг. оЬсусЬ 696; 8\У VI 288; Оаигаї 680; КІи^е—Міігка 724; КІеіп 1485; СЬатЬегз 482.
сперечатися, сперечальник, сперечатися, сперечлйвий, сперечник — див. перека.
сперма «рідина в чоловічих статевих залозах»; — р. бр. болг. м. сперма, п. ч. слц. зрегта, схв. сперма, слн. зрегта; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Бреста, фр. зрегте, англ. зрегт «тс.» походять від пізньолат. зрегта «сім’я, насіння», що відтворює гр. отгєрца «сім’я (рослинне або тваринне); плід; паросток, дитя, нащадок; сівба; запліднення», пов’язане з дієсловом спгєірсо «сію, розсіваю, розкидаю, розсипаю; поливаю», спорідненим з вірм. зр‘іґ «розсіваю, розкидаю», двн. зргіи «висівки», свн. зргоешеп «розкидати, розсіювати», гот. *зргеш]ап, снідерл. зргаеіеп, дангл. зргеашііап «тс.», кімр. їїгеио «течу», йтаи «вибризкування; потік», лтс. зргаиііез «зійти, пробитися» і, далі, з псл. *рьгхаіі «мжичити, дощити», *рьГ5Іь «земля, прах», укр. персть «земля» та, з іншим ступенем вокалізму, псл. *рогхг> «пил», укр. порох. — СІС2 781; ССРЛЯ 14, 495; Ко-раїігізкі 908; НоІиЬ—Ьуег 448; РЧДБЕ 681; Оаигаі 680; КІеіп 1486; ХУаІгіе— НоГт. II 567, 572; Ргізк II 762—763. — Див. ще персть, порох.
сперматозоїд; — р. сперматозд-ид, бр. сперматазбід, п. ч. слц. зрег-таіогоігі, болг. м. сперматозойд, схв. сперматбзоид, слн. зрегтаїогоісі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Брегтаїогоігі, фр. зрегтаїогоїсіе, англ. зрегтаїогоігі утворено з основ гр. отгєрца (род. в. спгєрратоф) «сім’я (рослинне або тваринне)», Сфом «жива істота, тварина» та суфіксального компонента -оігі- (указує переважно на подібність до чогось або походження від чогось). — СІС2 781; ССРЛЯ 14, 495; Ко-раїігізкі 908; НоІиЬ—Буег 343, 448; РЧДБЕ 681; Ог. Ри/Ь. 714; Оаигаї 680; КІеіп 1078, 1486. — Див. ще астероїд, зоологія, сперма.
спермацет «речовина, яку виділяють з голови кашалотів і використовують у парфюмерії та ін.»; — р. болг. м. спермацет, бр. спермацзт, п. ч. слц. зрегтасеі, схв. спермацет', — запозичення з німецької мови; нім. Брегта-геї, як і англ. фр. зрегтасеїі, походить від виразу слат. зрегта сеіі «сім’я кита» (за помилковим уявленням про зв’язок цієї речовини з тваринною спермою); вираз складався з пізньолат. зрегта «сперма, сім’я» і лат. сеіиз «велика морська тварина (кит і под.)», що зводиться до гр. хг)то<; «кит; велика морська тварина». — СІС2 781; Фасмер III 733; Преобр. II 364; Кораіігізкі 908; РЧДБЕ 681; Ву]акли]а 899; КІеіп 263, 1486. — Див. ще кит1, сперма.
спесйвий «пихатий», [спесйвитися] (у виразі с. до кого «гордувати кимсь») Нед; — очевидно, запозичення з російської мови (дієслово може бути здавна успадкованим); р. спесйвий «зарозумілий, бундючний, пихатий» пов’язане з іменником спесь «пиха, чванство» не зовсім ясного походження; можливо (з огляду на заст. фольк. [спесив'ь] «швидкий, квапливий»), пов’язане зі спех «поспішність, квапливість; поспіх», заст. [спеть] «поспішати за ким-небудь, доганяти; мати успіх», спорідненими з укр. спіх «поспіх; моторність; спритність; [результат, успіх]», [спіти] «досягати успіхів, удосконалюватися»; менш переконливі реконструкція псл. *спьсь і зближення з іє. *зреіз- «бундючитися» (Ильинский ИОРЯС 20/3, 78—79). — Черньїх II 193; Фасмер III 734; Преобр. II 364; Потебня К ист. зв. III 84—85; Регіегзеп ІР 5, 44; Регззоп Веііг. 386— 387, 400—401. — Пор. спіти, спіх.
[спетрити] «зібрати, звести до купи» ЛексПол; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з [петрати] «розуміти» (пор.).
спец «представник інтелігентської професії (в СРСР перших років); спеціаліст», спецівка «спеціальний одяг для роботи на виробництві»; — бр. болг. м. спец, п. ч. зрес; — запозичення з ро
сійської мови; р. спец «спеціаліст, спец; майстер своєї справи» є результатом скорочення іменника специалйст «фахівець, знавець» (з 1882 р.), очевидно, запозиченого з французької мови; фр. зресіаіізіе (з 1842 р.) виводиться від прикметника зресіаі «особливий, незвичайний», який походить від пізнього лат. зресіаііз «особливий, своєрідний». — СІС2 782; КЗСРЯ 423; ВЛР VIII 532; 81. \ууг. оЬсусЬ 694; НоІиЬ—Ьуег 447; РЧДБЕ 682; Оаигаі 679—680. — Див. ще спеціальний.
специфіка, специфікація, спецйфі-кум, специфічний, специфікувати', — р. болг. м. спецйфика, бр. специфіка, п. зресуіїка, ч. зресіПка, слц. зресіПка, вл. зресіПкит, схв. спецйфикум, слн. зресіПка; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. БрегіПкит (мн. БрегіПка), фр. зресіПдие «специфічний, особливий, своєрідний; особливий засіб», англ. зресіПс «тс.» походять від слат. зресіПсиз «своєрідний, особливий, видовий», букв, «видоутворюючий», утвореного з основ іменника лат. зресіез «вид, різновид; уявлення, поняття; вигляд» та дієслова Гасеге (-Псеге) «робити, чинити, виробляти». — СІС2 781; ССРЛЯ 14, 503; Лехин—Петров 655; КораІігізкі 907; НоІиЬ—Ьуег 447; РЧДБЕ 681; Оаигаі 680; КІеіп 588, 1483. — Див. ще спеція, факт.
спеціальний, спеціалізація, спеціаліст, спеціальність, спеціалізувати', — р. специальний, бр. специяльни, п. зрефаіпу, ч. зресіаіпі, зресіаіпу, слц. зресіаіпу, вл. зресіаіпу, болг. специален, м. специ/сілен, схв. специ/алан, слн. зресіаіеп; — очевидно, за посередництвом польської і, далі, можливо, французької (фр. зресіаі «особливий, незвичайний») мов запозичено з латинської; лат. зресіаііз «особливий, своєрідний, окремий» є похідним від іменника зресіез «вид, різновид; уявлення, поняття, вигляд», пов’язаного з дієсловом зресіо, зресеге «дивитися». — СІС2 782; Фасмер III 734; 81. шуг. оЬсусЬ 695; Вгйскпег 508; НоІиЬ—Ьуег 447; РЧДБЕ
682; Оаигаі 679—680; КІеіп 1483; Таїсіє—Ноїт. II 570. — Див. ще аспект.
спеція «приправа, прянощі; зілля»; — р. специя, бр. специя «тс.», п. зре-С]'а1 «ласий кусочок; (мн.) ласощі», ч. зресіез «лікувальна суміш трав», болг. специя «тс.»; — очевидно, через посередництво російської мови запозичено з німецької; нім. Врегіез «спеції; лікарські трави; прянощі» походить від лат. зресіез «тс.; вид, різновид; уявлення, поняття; вигляд», пов’язаного з дієсловом зресіо, зресеге «дивитися». — СІС2 782; ССРЛЯ 14, 505; Лехин—Петров 656; РЧДБЕ 682; Сг. ЕшЬ. 713; Таїсіє— Ноіт. II 570—571. — Див. ще аспект. — Пор. конспект, перспектива, проспект, респект, спектр, спекуляція, спец, специфіка, спеціальний.
спиж* (заст.) «бронза; [мідь, метал на дзвони]», [спіж] «тс.», [спйжник] «ливарник, бронзівник» Бі, [спижниченко] «син ливарника» Бі, [спйжничка] «дружина ливарника (бронзівника)» Бі, [спи-жувалка] «бронзувальна машина» Куз, [спіжак] «малий дзвоник» ВеЛ, [спиж-нйцький] «належний ливарникові» Бі, [спижниковати] «бути ливарником»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зріг «бронза; бронза на гармати і на дзвони; сплав; дзвін; (іст.) гармата», зріг, зріга «тс.», як і ч. зрег «бронза», (заст.) зріге «метал на дзвони, дзвонова мідь», слц. зріег(а) «бронза», нл. заст. зріга «метал на дзвони» та семантично більш віддалені п. зріга «продовольство, провіант», зруга «тс.», ст. зріга «їжа, страва, провіант, запаси продовольства, харчі», ч. зріге «комора (для продуктів)», зріг, зріг, зріге «тс.», заст. зрїге (зріге) «запас продуктів, їжа», нл. зріга «страва, їжа; шафа для страв, шафа для хліба», пов’язані з свн. снн. зрізе (нвн. Бреізе «їжа», Сіоскепзреізе «сплав на дзвони», букв, «дзвонова їжа»), що продовжує двн. зріза, запозичене як монастирський термін з латинської мови; слат. зреза через давнішу форму зрепза виводиться від лат. ехрепза (ре-сйпіа) «витрати (грошей тощо)», пов’я-
заного з дієсловом ехрепгіеге «зважувати, відважувати (на сплату), платити, виплачувати», утвореним з префікса ех- «ви-, з-» і дієслова репгіеге «важити, відважувати; платити, виплачувати». — Шелудько 47; 81. и/уг. оЬсусЬ 697; Вгйскпег 508, 509; НоІиЬ—Ьуег 53, 448; МасЬек Е8ЛС 570; ВсЬизіег-8е\ус 1340; К1и§е—Міігка 723; Таїсіє—Ноїт. І 423, II 278—280. — Див. ще ЄКС-, пенсія.
[спиж2] (бот.) «свидина, ТЬеІусгапіа (Ошпогі.) Еоигг.; дерен, кизил кров’яний, Согпиз зап^иіпеа Ь.», [спіж] «дерен»; — неясне; можливо, результат видозміни назви [свид] «тс.».
[спиж3] «зарубка, карб, виїмка на дереві»; — неясне.
[спижарня] «комора; комірка на провізію», [спіжарня] «(заст.) комора; амбар Мо»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зрігагпіа «комора, продовольчий склад», зрііагка «тс.», зрі-гои/ас «постачати харчі (продовольство), постачати провіант», як і нл. зрігагпіа «комора, комірка», пов’язані з зрі-га «продовольство, провіант». — Шелудько 47; Вгйскпег 509; 8 XV VI 298; 8сЬизІег-8е\\-с 1340; МасЬек Е8ЛС 570. — Див. ще спиж1.
[спинатися] (зах.) «скупчуватися Нед, об’єднуватися Нед, Куз»; — неясне.
[спилати] «черпати; швидко, старанно робити, іти» Нед, ВеЗн, [спилки] (мн.) «сметанка, вершки» Нед, Куз; — неясне.
спин, спинити, спинок — див. пи-нйти.
спйна, спинка «опора для спини у стільці, дивані тощо; деталь одягу; корінець книжки», [спинкувати] «рухатися, лежачи на спині», [заспйнниця] (вид хвороби) Ж, наспинник-, — р. спина, [спин], бр. спіна\ — задовільної етимології не має; реконструюється псл. [зріпа] «спина» (Трубачев Зтимология 1968, 58); пов’язується, як споріднене, з лтс. зріпа «прут», лат. зріпа «терен; колючка; хребет», двн. зріпиіа «шпилька», тох. А зріп- «гак, кілочок» (^іпсіе-
кепз Ьехірие еіутоі. без гііаіесіез іок-Ьагіепз 1944, 126), дангл. зріг «довгий пагонець», снн. зрііе «рожен» (МйЬІ.— Епгіг. III 997; 5¥ак1е—Ноїт. II 574; Ноіі-Ьаизеп Ае\УЬ. 311); виводиться через посередництво п. ст. зріпа «хребет» (XVI ст.) від лат. зріпа «спинний хребет, хребет» (Вгйскпег 509; К2 46, 223; Мікі. Е’У/ 318); зближується з р. спйца «спиця» (Преобр. II 364—365). — Черньїх II 193; Фасмер III 735; ЗсЬшепїпег 2Ї81РЬ 28, 149; КЕ8 37, 194.
спинати, спйнцюватися — див. п’ястй.
[спиндз] (бот.) «чемерник, НеІІеЬо-гиз Е.» Нед, [спендз Vіпсепг, спендзен-ка О, спенз Нед, спенц О, спинз Нед, спіндз 8сЬе1и<іко] «тс.»; — запозичення зі східнороманських мов; рум. зрїпг, зрїпі, молд. спинз, спине, спини,, аром, зріпріи «тс.» остаточно не з’ясовані; зіставляються з алб. зЬрепгіег «чемерник» або з лат. зроп^іа «губка». — 8сЬе1игіко 142; Vіпсепг 8; V^аЬіе Кота-позіауіса 14, 173; СДЕЛМ 396.
[спйник] «черешок, стеблинка листа» Куз; — неясне.
[спинточити] «всунути, утиснути, увібгати, увігнати, застромити (у землю тощо)» Г, Нед, Куз; — очевидно, афективне утворення.
[спинчатися] «сперечатися, суперечити Куз; ставати дибки»; — очевидно, результат контамінації дієслів спинатися «підніматися на пальцях ніг; [перечити, чинити опір; упиратися]» і сперечатися. — Див. ще перека, п’ястй.
спирати — див. перти2.
Спиридон, Свиридбн, Свирйд, ст. Сп/рідсонв «молнієносець» (1627); — р. болг. Спиридон, бр. Спіридбн, п. 8рі-гусіоп, стел. Опиридонт»; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ЕтгцріЬсоу «гвинтоподібний» виникло на основі іменника отгоріс (род. в. отгорібос;) «плетений кошик», який достовірної етимології не має. — Беринда 233; Вл. імена 97; Петровский 196, 204; Ргізк II 773.
спйрснути — див. спорсати.
спирт, спиртівка, спиртне, спир-тубзи (заст.) «спиртні напої», спирту-бзний (заст.), спиртувати, заспиртований, проспиртований.-, — р. болг. спирт, бр. спірт, п. зрігуіиз, ч. зріггіиз (заст.), зріггіиз, слц. [зріггіиз], вл. зрігі-іиз, м. спирт, шпирт, шпиритус, схв. спйрит «спирт; дух, душа, інтелект; привид», шпйрит(ус) «спирт», слн. зрі-ггі; — очевидно, через російське посередництво запозичено з англійської мови; англ. зріггі «дух, душа; привид; (мн.) спирт, алкоголь; (рідк.) бензин» через посередництво фр. ст. зрігіі, езрггі виводиться як хімічний термін, вживаний алхіміками, від лат. зріггіиз «віяння, подих; дихання; душа, дух», похідного від зріго, зрігаге «дути, віяти; шуміти, вирувати; дихати; звучати», спорідненого з дісл. Й-за «дути», свн. уізєп «тс.», псл. різкаіі «свистати, пищати», укр. пискати. — СІС2 782; Черньїх II 194; Фасмер III 735; Преобр. II 365; Кораіігізкі 909; Вгйскпег 509; НоІиЬ—Ьуег 471; РЧДБЕ 683; Ву-]акли]а 901; КІеіп 1491; Сайга! 294; Таїсіє—Ноїгп. II 575—576. — Див. ще писк. — Пор. спірит.
спис «холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку; мисливська зброя, рогатина; гімнастичний прилад», [списа] «спис» Куз, [спйся] «тс.» Нед, списник (іст.) «воїн, озброєний списом», [списйця] «ратище піки» Пі, [спіса] «остень», [спи-суватий] «списоподібний» Куз; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зріза «спис», (заст.) зріз «тс.» походить від нім. Вріезз «спис, піка; рожен», що продовжує свн. двн. зріз, споріднене з дангл. зргіи «рожен», сангл. зргіе, зруїе, англ. зргі, снідерл. зргі, зреї, гол. зргі «тс.» та з нім. зргіх «гострий, шпилястий, кінчастий», двн. зріххі «тс.», генетично пов’язаними з іє. *(з)реі-, *(з)рі-«щось гостре», звідки також виводяться тох. А зріп-ае «кілочок, гак», лат. зріпа «терен; колючка; хребет». — Шелудько 47; Бі 337; Одинцов Зтимология 1975, 84—86; Потебня К ист. зв. 1879 І 263; Вгйскпег 509; К1и§е—Мгігка 726, 728;
КІеіп 1492; Угіез ИЕ\У 680; ХУаІсіе— Ноїт. II 574. — Пор. спина.
спиця «один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом; один із тонких стрижнів, що становлять каркас парасольки; тонкий довгий стрижень для плетіння», шпиця «тс.; [шпиль]», спи-чак, [ступка] «маточина колеса» Чаб, шпичак, спйчка, шпичка, спичакува-тий, шпичакуватий, спичастий, шпичастий, шпичкуватий, — р. спйца, [шпйца], бр. спіца, др. ст-ьпица «ткацький човник; кіл», стьпица, п. зріса «спиця», ч. зрісе, ст. зірісе, слц. зріса, зріса, вл. зіріса, зЬлгіса, зріса, нл. зріса, схв. спйца, слн. зріса «тс.»; — псл. зіьріса «дерев’яний кілок; спиця», [*81ь-ріса] «тс.»; — споріднене з лтс. зіирз (зіире) «мітла», зїираз (мн.) «маленькі гілки», гр. отитгос «ціпок, держак, стебло», дісл. зійїг «огризок», дінд. зїираЬ «чуб», а також (форма псл. [*8Їьріса]) з лит. зйріпаз «спиця», зїіргйз «сильний, МІЦНИЙ», ЛТС. зїіргз «ТС.», ЛИТ. ЗЇІрїІ «ставати жорстким, ціпеніти», лат. зїі-риіиз «міцний», зїіриіа «стебло, соломина», зїїрез «стовбур; кілок, жердина», свн. зШ «непорушний, жорсткий, прямий», дангл. зШ, дісл. зШг «тс., твердий» і, далі, псл. *8їьЬІь (*зїьЬ1-о) «стебло», укр. стебло; іє. *8ІеіЬ-/8ІеіЬЬ-/ 8ЇТЬ-/8Іеір-/8ЇеіЬо- «жорсткий; твердий; стискати»; зіставлення з нвн. Вргіге «вістря» (Мікі. Е\У 317; Вгйскпег 553), з нвн. зргіг «гострий, шпилястий», Вріезз «спис, піка; рожен», двн. зріггі «гострий» (Преобр. II 365) неприйнятне, як і припущення про походження від двн. зреіЬЬа «спиця» (ВсЬгасіег КеаІІехікоп II 421). — Шелудько 47; Черньїх II 194; Фасмер III 735—736; Ильинский РФВ 66, 274, 275—276; Вгйскпег АІВІРЬ 41, 50; НоІиЬ—Ьуег 471; МасЬек Е5ЛС 621; Всгіизіег-Ве^с 1362; Вкок III 310— 311; Тгаиїтапп 287; Вй^а КК II 610; МйЬІ,—Епсіг. III 1108; Ргізк II 781 — 782, 799; АУаІйе—Ноїт. II 593, 594— 595; НогіЬаизеп Амт. У/Ь. 281, 286; ЛбЬаппеззоп 865; КІеіп 1514; ЬІЬІепЬеск
344; Регззоп Веііг. 700, 712; Рокогпу 1015. — Пор. стебло.
спичак «риба-самець під час нересту»; — неясне.
спів- (перша частина складних слів типу співавтор, співбесіда, співвіднб-сини, співдружність, співзвучний, співіснування, співробітник, співучасник, співчувати-, має значення «об’єднаний, сполучений, спільний з ким-небудь; однаковий з ким-, чим-небудь; разом, сукупно з ким-небудь», букв, «наполовину з, пополам з»); — результат злиття префікса с- (з-) на позначення з’єднування, об’єднування та іменникової основи пів- «половина»; з’явилося, можливо, внаслідок калькування р. со- «разом, спільно, сукупно», спорідненого з др. сь, сь- «тс.», укр. з, [зо] (із значенням спільності) та др. су- (на позначення зв’язку, з’єднання), укр. су- «тс.». — Див. ще з3, пів. — Пор. напів-, су-.
співати, [співонути] «голосно заспівати», [співувапги] «поспівувати», спів, співа, співак, співака, співаник (заст.) «збірник пісень», [співанйця] «пісня», співанка «репетиція хору», співанка «пісня», [співанчйна] «пісенька» Нед, [співач] «співець» Пі, співець, співи, співка «репетиція хору», співун, співуха, співливий, співочий, співучий, [ви-співач] «співець» Я, заспів, заспівач, заспівувач, наспів, наспівнйй, оспівувач, переспів, переспівувач, підспівач, підспівувач, [поспів] «спів», поспів’я, [поспівний] «поетичний» Пі, Нед, приспів, приспівка, [приспівок] «приспів», рбзпів, розспів; — р. [спевать, спев], бр. спяваць, др. вьспівати (вьспіти), п. зріеууас, ч. гріуаі, ст. угріеуаіі, слц. зріеуаГ, вл. зрехуас, нл. зрехуаз, стел, в’ьзп'квлти, в’ьзп'кти; — псл. уьгре-уаіі, уьгреїі, утворене з префікса уьх-«з-» і дієслова реіі (ітератив реуаіі) «співати»^ — Вгйскпег 404, 509; Ма-сйек ЕЗЛС 447; Зсйизіег-Зе’чус 1339. — Див. ще з-, піти*.
співчувати, [співчути] «співчувати» Нед, спочувати, спочути, співчування, [спочув] «симпатія» Нед, спо
чування, співчуття, спочуття, співчуваючий, співчутливий, [спочуйли-вий], спочутливий; — очевидно, калька р. сочувствовать, сочувствие і п. хузрбісгис «співчувати», хузрбісхисіе «співчуття», які, в свою чергу, є кальками нвн. тіШіЬІеп «співчувати», Мії§е-ТйЬІ «співчуття» і, далі, лат. сотраззіо «співчуття», сотраііог «співчуваю; страждаю разом», гр. оортгаОєїа «співчуття», оіщтга&єш «співчуваю», утворених з префікса оор- «спів-, разом» і основи іменника тгаОр «страждання, хвороба» (тгасг/ш «терплю, страждаю»), — Пизани 69—70. — Пор. симпатія.
спід, спідка, спідник, спідниця, спідниця, спідні, спідній, спідняк, спіднярка, спідок, спідушка, спідсподу — див. під*.
спідометр; — р. спиддметр, бр. спідометр, болг. спидоме'тьр; — запозичення з англійської мови; англ. зрее-(іотеїег «спідометр» утворено з англ. зреегі «швидкість; (техн.) кількість обертів; (заст.) успіх», пов’язаного з дангл. зресі «успіх, достаток», спорідненим з днн. зрбгі «успіх», двн. свн. зриоі «тс.; поспіх, квапливість», лат. зрез «чекання, надія», лит. зреіі «встигати; мати час, мати спроможність», псл. зреїі, укр. спіти, і компонента -теіег «вимірювач», що виводиться від гр. рєтроу «міра», спорідненого з псл. глега, укр. міра. — СІС2 782; ССРЛЯ 14, 510; Крьі-син 106; Фасмер III 734; РЧДБЕ 682; КІеіп 973, 1479, 1485; Таїсіє—Ноїт. II 573—574; Ргізк II 220—221. — Див. ще міряти, спіти. — Пор. метр*.
[спіжавка] (анат.) «гомілкова кістка, гомілка» ВеНЗн; — неясне.
спіймати — див. імати.
спікер «голова палати парламенту; голова Верховної Ради»; — р. спйкер, бр. спікер «тс.», п. зрікег «тс.; диктор», слц. зреакег, болг. спйкер «тс.», м. спйкер «диктор», схв. спйкер, спйкер, слн. зрікег «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. зреакег є похідним від зреак «говорити», пов’язаного з дангл. зресап (давніше зргесап), днн.
зргесап, дфриз. зргека, двн. зргеЬЬап, нвн. зргесйеп «тс.», дісл. зргакі «суд», кімр. іїгед «теревені». — СІС2 782; ТСБМ V/!, 262; 81. ^уг. оЬсусЬ 696; РЧДБЕ 682; Ву]акли]а 900; КІеіп 1483. — Пор. спіч.
спіл (заст.) «спілка; [половинщина]», спілець (заст.) «спільник», спілка, спілкування, спілчанин, спільник СУМ, Нед, [спільника] «співволодіння» О, спільництво, спільність, спільнота, [спільщик] «спільник» Куз, [спільщи-на] «данина за спільне користування» Куз, [спіннйк] «спільник» Нед, [спін-нбта] «спілка» Нед, [сполбванє] «злуч-ка, спарування, злягання» Нед, спілчанський, [спілчлйвий] «товариський», спільний, спблом (заст.) «разом, спільно», спілкуватися), [спалитися] «увійти в товариство», [сполувати(ся) Г, Нед, сполятися] «тс.», [сполувати] «злучатися, паруватися» Нед, [заспіль] «спільно, разом Ж; поспіль», [заспіл] «спільно, разом; завжди» Ж, [заспільно] «завжди; своєчасно, у строк; все разом, одночасно» Ва, [испільник] «спільник» Ж, [исполник] «тс.» Пі, наспіл «спільно; споловини», [наспільний] «спільний» Ж, [піспіль] «поспіль» Нед, підспіль «поруч» СУМ, Г, [неспільчивий] «нетовариський» Ж, поспільство (заст.) «народ; (іст.) селяни, міщани», [поспіль-щак] «республіканець» Нед, [поспіль-щина] «республіка» Нед, [посполитак] «ополченець» Нед, [посполітак] «селянин» Пі, [посполйця] «Всеїдний тиждень», [поспбльство] «поспільство», [по-спільний] «громадський, суспільний» Нед, посполитий (заст.) «звичайний; (іст.) селянський, міщанський» (з п.?), [поспбльний] «безлісний, всеїдний», [пбспіл] «поспіль», поспіль, посполу, [приспільниця] «М’ясниці», [приспблю-ватися] «приєднуватися» Нед, суспільний, суспільність, суспільство, суспіль, суспілити, усуспільнити; — р. [споли] «споловини», бр. супблка «спілка», [спблка] «тс.», [спблом] «спільно; пополам», п. зрбіка «спілка», зрбілу «спільний», зроіет «спільно, разом», ч.
зроіек «товариство», зроіи «разом», слц. зроіок «товариство», зроіи «разом», вл. зроік «товариство», нл. зроїв «разом»; — псл. зь роїв «споловини, разом», що складалося з прийменника зь «з» та іменника роїь «половина, пів». — Вгйскпег 429; МасЬек Е8ЛС 570; ЗсЬиз-іег-Зеїмс 1343. — Див. ще з1, пів.
спінінг, спінінгіст; — р. спйннинг, бр. спінінг, п. зріпліп§, болг. спйнинг; — запозичення з англійської мови; англ. зрілліп^ «спінінг; швидкий оберт; вертіння; прядіння» є похідним від зріл «обертатися, крутитися; прясти», спорідненого з дісл. шв. дфриз. зрілла, двн. гот. зріплап «тс.», нвн. гол. зріп-пел «прясти», вірм. Непалі «тчу, зшиваю», прус, раліо «путо», псл. ррїі, рр-їо, укр. п’ястй, путо. — СІС2 782; ССРЛЯ 14, 514; Крьісин 89, 102; Фасмер III 292, 412; КораІігізкі 908—909; РЧДБЕ 682; КІеіп 1489; Лбйаппеззоп 890, 892; Угіез 679—680; Кіи-§е—Міігка 727; Регіегзеп К2 39, 414. — Див. ще путо, п’ястй.
[спінбза] (бот.) «дереза, повій, Бу-сіит Б.» Мо, [спиніз] «тс.» ЛЧерк; — запозичення з молдавської (румунської) мови; молд. спинбс (рум. зрілбз) «колючий», спиниш (рум. зріпїз) «зарості колючого чагарника» є похідними від спин (зріл) «колючка», що зводиться до лат. зріла «тс.; терновий кущ», яке зіставляється з тох. А зріп-ае «гак, кілочок». — СДЕЛМ 393; \УаШе—Нойп. II 574.
[спінь] «гострий кінець веретена»; — не зовсім ясне; припускається спорідненість з нл. зрегіс «скалка, колючка; жало; стріла; паросток» і далі з лат. зріла «колючка, голка» (Трубачев Рем. тер-минол. 100; Зтимология 1963, 23); виводиться також з рум. зріл «колючка, голка», що походить від лат. зріла «тс.» (Уїлселг 11).
спір1, спіратися, спірка, спірлй-вий, спірний, спірнйк — див. перти3.
спір4, спірець — див. спорець.
спір3 — див. перти2.
спіраль; — р. спираль, бр. спіраль, п. зрігаіа, зрігаіла «спіраль», ч. зрігаїа,
слц. зрігаїа, вл. зрігаїа, болг. м. схв. спирала, слн. зрігаїа, зрігаіа; — запозичення з французької мови; фр. зрігаїе «спіраль, спіральна лінія, спіральна пружина», як і англ. зрігаї «спіраль, спіральний», походить від. слат. зрїгаїіз, похідного від лат. зріга «вигин, звив», що виводиться від гр. отгеїра (отгеїра) «тс., звивина», пов’язаного з більш віддаленими отгаруауоу «пелюшка, (мн.) сповиток», отгартоу «скрутень з дроку, мотузка, канат», отгартос «канат, мотузка; (бот.) дрік, Брагііит (трава, з якої звивають мотузки, плетуть кошики)», а також з лит. ст. зрагіаз «зв’язування, зв’язок» і вірм. р’агет (р'агіт) «обіймати, охоплювати». — СІС5 782; Черньїх II 193—194; Фасмер III 735; Кораіігізкі 909; НоІиЬ—Буег 448; РЧДБЕ 683; Ву-]акли]а 900; Оаигаї 681; Саті11зсйе§ 815; КІеіп 1491; Таїсіє—Ноїт. II 575; Ргізк II 757—759, 761.
спірант «щілинний приголосний»; — р. болг. м. спирант, бр. спірант, п. зрігапі, ч. слц. зрігапїа, схв. спирант, слн. зрігапі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Брігапї, англ. зрі-гапї, фр. зрігапДе) походять від лат. зрїгапз (род. в. зрїгапїіз) «який дме, віє, дує, видихає», дієприкметника теп. ч. від дієслова зрїго, зрігаге «дути, віяти; дихати, видихати, випускати; звучати». — СІС2 782; ССРЛЯ 14, 516; Кораіігі-зкі 909; НоІиЬ—Ьуег 448; РЧДБЕ 689; Ву]акли]а 900; КІеіп 1491; Оаигаї 681. — Див. ще спирт.
спірея (бот.) «таволга, Брігаеа Б.»; — р. спирея, бр. спірзя, п. ч. зрігеа, болг. спиреа, слн. зрігф'а; — засвоєна з новолатинської мови наукова назва; нлат. зрїгаеа створено на основі гр. отгеїраіа «таволга, Брігаеа иітагіа Б.; бирючина, Еі^изїгит Б.», очевидно, пов’язаного з отгеїра «вигин, звив, звивина; (мн.) сплетені канати, снасті»; назва зумовлена тим, що таволга має гнучкі гілки, з яких плетуть кошики (Нейштадт 248). — СІС2 782; ССРЛЯ 14, 517; Кораіігізкі 909; РЧДБЕ 689; Оаихаї 681; КІеіп 1491; Егізк II 761. — Див. ще спіраль.
спірит «той, хто вірить у можливість спілкування з душами померлих», спіритизм, спіритйст Куз, спіритуалізм «філософське вчення, що визнає дух сутністю світу», спіритуаліст, спі-ритистйчний Куз, спіритичний, спіритуалістичний; — р. спирйт, бр. спірьіт, п. зрігуї, зрігуїухт, ч. зрігіїіз-тиз, зрігйізіа, (заст.) зрігіїа, слц. зрігі-Іиаіігтиз, вл. зрігіїіхт, болг. спири-тйзтм, м. спиритйзам, схв. спиритй-зам, слн. зрігіїіхет; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. зрігйе «спірит» походить від складних слів англ; зрігії-гаррег «спірит, медіум», зрі-гіБгарріп§ «спіритизм, столовертіння», зрігіїїзі, зрігііізт, що, як і нім. БрігііізБ Брігіїїзтиз, зводяться до лат. зрїгіїиз «віяння, подих, дихання, душа, дух». — СІС2 783; Лехин—Петров 656; Кора-Іігізкі 909, 910; НоІиЬ—Еуег 448; РЧДБЕ 683; Ву|акли]а 900; КІеіп 1491; Сг. Р^Ь. 716—717; Оаигаї 681. — Див. ще спирт.
спірити — див. перти3.
[спірнйця] (бот.) «цибуля ріпчаста, цибуля городня, АНіит сера Б.»; — неясне; можливо, пов’язане з пір «цибуля порей, АНіит роггит Б.».
спіти «дозрівати, достигати; ставати готовим до вживання (доварюючись, досмажуючись); [іти вперед, робити успіхи Нед; спішити Бі]», спіліти, спіти-ся «спіти», спілий, виспілий, [ддспіх] «успіх, успішність», доспілий, [зіспи-ти] «зустріти», [зуспіти] «тс.», зуспіти «тс., застати; встигнути», недоспілий, [неддспіл] «недозрілість», поспіти «дозріти; устигнути», поспівати «тс.; [поспішати Куз]», испіти «устигнути», у співати «тс.; [мати успіхи Нед, Куз]»; — р. спеть, бр. спець, др. спіти «поспішати; прагнути; спішно готувати; досягати успіхів; сприяти», п. (заст.) зріас «поспішати, прямувати, гнатися; мати час, бути вільним», ч. зреїі «поспішати», слц. зріеї’ «тс.», вл. зрес «тс.; виїздити, підніматися; удаватися», нл. гіо]зріз «поспішати; досягати», схв. ддспи]ети (ддспети) «дозріти;
встигнути», слн. зреіі «поспішати, збільшуватися», стел, сггкти «мати успіхи; бути корисним»; — псл. вреіі «процвітати, дозрівати; досягати, поспішати»; — споріднене з лит. зрбіі «встигати; мати час, дозвілля», зрбіаз «дозвілля», зрегиз «швидкий, спішний», зретб «поспішність», лтс. зреі «переборювати, долати, бути сильним, мати спроможність», дінд. зрйауаіе «процвітає, гладшає», зрЬіїаЬ «набряклий», зрЬіііЬ «ріст», дангл. зреб «успіх, достаток», днн. зрбгі «успіх», двн. зриоі «тс.; поспіх, квапливість», зриоп «удаватися, встигати», зриоіеп «поспішати, квапитися», нвн. (зісЬ) зрціеп, снідерл. гол. зроесіеп «тс.», лат. зрез «чекання, надія; передбачення; потомство, плід, молодняк»; іє. *зр(Ь)е(і)-/зрі-/зрЬа- «розтягатися), поширювати(ся); збільшувати; охоплювати; набрякати; досягати успіху; удаватися, встигати». — Німчук 251—252; Черньїх II 193; Фасмер III 734; Цьіганенко 445—446; Вгйскпег 509; НоІиЬ—Ьуег 448; МасЬек Е8ЛС 570; БсЬизїег-Бе^с 1338; Младенов 604; Мейе ОЯ 26, 105; Тгаиїтапп 274; Буга ИОРЯС 17/1, 39; Ргаепкеі 866; МйЬІ.—Епсіг. III 991—992; Кагиііз II 260; ЛбЬаппеззоп 886, 889; КІеіп 1479, 1485; К1и§е—Міїхка 734; Тогр 514; 8сЬи1хе К2 27, 426; \УаШе—Ноїт. II 573—574; Регіегзеп М8Б 22, 8; Егпоиі— МеіІІеі 964; МаугЬоГег III 541—542; ЦЬІепЬеск 350; Регззоп Веіїг. І 400, 401, 705; Вги^тапп Сгипгігізз II/1, 433; Гамкрелидзе—Иванов 55, 117; Рокоту 983. — Пор. спорий.
спіткати, спіткнутися — див. тикати.
спіх «поспіх; моторність, спритність; [результат, успіх]», спішка, спішок, спішний СУМ, Г, спішити, безуспішний, наспіх, неспіх КІМ, [бспіх] «поспіх», поспіх, поспішливий, поспішний, поспіхом, поспішати, приспішник, успіх, успішний-, — р. бр. болг. м. спех, др. спіхі) «поспішність; швидкість; старанність; труд; успіх, процвітання; удача, щастя», спішение «труд», спішив
«старанність», спішити «прагнути», п. (заст.) зріесЬ «спішність, квапливість, поспіх», ч. вл. нл. зресЬ, слц. зресЬ, слн. зреЬ «тс., успіх», стел, сп'йх’ь «тс.; прагнення»; — псл. зрех-ь «спішність; успіх», пов’язане з дієсловом зреїі «поспішати, прямувати; дозрівати»; кінцеве -х-(замість очікуваного -з- у формі, яка мала б бути псл. *зре-з- «спішність, успіх», що зближується з лат. зрез «чекання, надія; очікування, передбачання») не зовсім ясне; пояснюється як рефлекс давнього експресивного іє. -кЬ- або аналогією до поширення слов’янських форм на -х- типу псл. §гехт> «гріх» : §геІІ «гріти»; неприйнятна реконструкція *зроі-808 ЧИ *8раІ8О8 (Ильинский ИОРЯС 20/3, 73). — Цьіганенко 445—446; Фасмер III 734; Преобр. II 367—368; Со-болевский ЖМНП 1886, вересень 146; Вгйскпег 509; НоІиЬ—Ьуег 448; МасЬек Е8ЛС 570; 8сЬизіег-8е^с 1338—1339; Младенов 604; Мейе ОЯ 29—30; Меіі-Іеі Еіийез 361; Тгаиїтапп 274; Вй^а КК II 50; АУаІгіе—Ноїт. II 573; Ребегзеп ІР 5, 72; Меуег Е\У 413; Регззоп Веііг. 400; Вги^тапп Огипсігізз II/1, 536, 545. — Див. ще спіти.
спіч «коротка застільна промова»; — р. болг. спич, бр. спіч-, — запозичено з англійської мови, очевидно, через російську; англ. зреесЬ «промова» пов’язане з зреак «говорити». — СІС2 783; Фасмер III 736; Преобр. II 365; ТСБЛ V/!, 265; КІеіп 1483. — Див. ще спікер.
[сплавник] (бот.) «рутка гострокінцева, Ршпагіа гозїеііаїа КпаЦ вид сухоцвіту, ОпарЬаІіит гесіит 8тііЬ.» Мак; — неясне.
[сплавня] (бот.) (у сполученні с. поцьвітина «анабена цвітіння води, АпаЬаепа Поз-ациае (Ьуп^Ь.) ВгеЬ. (Апа-Ьаеа РІО8 ациае Кіг.)») Мак; — пов’язане з плавати-, назва зумовлена тим, що синьозелені водорості цього виду вільно плавають у водоймах. — Словн. бот. 22. — Див. ще плйстй.
сплек, сплечйтися — див. плече, сплеюватися — див. п’яло.
[сплиннє] «свято Перша Пречиста (28 серпня)» ЛексПол; — неясне; можливо, результат видозміни цсл. усп±-ник «тс.».
сплін (кн.) «важкий, пригнічений стан; нудьга, хандра»; — р. болг. сплин, бр. сплін, п. зрііп, зріееп, ч. слц. зрііп, зріееп «тс.»; — очевидно, за посередництвом російської мови запозичено з англійської; англ. зріееп «сплін, хандра; злість, роздратування» є результатом семантичної видозміни терміна зріееп (анат.) «селезінка», запозиченого з лат. зріеп, що відтворює гр. <ттгХг|у «тс.», пов’язане з іменником олХау/уоу «нутрощі (переважно серце, легені, печінка і нирки)», очевидно, спорідненим з лат. Ііеп (<*1іЬеп) «селезінка», дірл. 8ЄІ£, ПСЛ. *5ЄІ2ЄПа (*8ЄІ2ЄПь) «ТС.», укр. селезінка; у давнину пригнічений настрій (нудьгу, хандру) і пов’язані з цим примхи пояснювали хворобою селезінки. — СІС2 783; Фасмер III 736; Преобр. II 365—366; КораІігізкі 910; Но-ІиЬ—Еуег 448; РЧДБЕ 683; КІеіп 1492; АУаіае—Ноіт. І 799, II 576; Ргізк II 769—770. — Див. ще селезінка.
[сплітачка] (бот.) «повитиця льонова, Сизсиіа еріїіпит \Уеі1іе»; — похідне утворення від сплітати, плести; назва зумовлена властивістю повитиці обплітати, обвивати, охоплювати сусідні рослини верхніми розгалуженнями свого виткого стебла; як семантичні паралелі пор. укр. повитиця «Сиз-сиіа Б.», [в’юнка, в’язалець, паутиця, повійка, повійник] «тс.». — Шамота 117; Словн. бот. 431; Вісюліна—Кло-ков 263—264; Нейштадт 345—346. — Див. ще плести. — Пор. повитиця.
сплюшка (орн.) «дрімлюга, Саргі-тиі^из еигораеиз Б.», [сп’юшбк] «тс.» Г, Нед; — пов’язане з дієсловом спати; назва зумовлена нічним способом життя дрімлюги. — Булаховський Вибр. пр. III 222; Воїнств. — Кіст. 204—205. — Див. ще спати.
сплюща — див. плющїти.
сповідь, сповідальник, сповідальниця, сповідальня, сповідати, спові
дач, сповідник, сповіщати, сповіщення — див. відати.
[споводувати] «спричинити»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зрошИоу/ас «тс.» є префіксальним утворенням від ро'люсіо'лшс «спричиня-ти, спричинюватися, викликати, призводити; керувати чиїмись вчинками», похідним від рохмбсі «привід, причина» (звідки р. пбвод «тс.»), пов’язаного з ^огігіс «водити», якому відповідає укр. водити. — Вгйскпег 433, 628—629. — Див. ще вести, з3, по.
[спбвщити] «сплачувати, виплачувати, повертати (борги)» Нед; — неясне.
[сподар] «государ; пан, володар; хазяїн» Г, Нед, Куз, [сподарство] «домо-господарство» Пі; — бр. спадар «пан», п. (заст.) зрогіаг «господар» (з укр.); — результат спрощення форми господар, в якій занепало початкове го-; пор. укр. [оспбдар[ «тс.». — ГрицАВ 96; 8 XV VI 307. — Див. ще господь.
сподвижник 2— див. двигати.
[сподєчити] «подобатися» О; — пов’язане з [дячйти собі] «подобати». — Див. ще дяка.
сподівати (заст.) «надіятися», сподіватися «тс., розраховувати, чекати», [сподітися] «чекати, надіятися; дітися», сподіятися «[чекати, надіятися]; учинитися, статися, трапитися», сподіванка, сподівання, [сподія] «надія» Нед, сподіваний, несподіванка, [несподівня] Ж, несподіваний, [несподійний] Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зробхіе^ас 8І§ «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати», зрогігіас зі§ «тс.» пов’язані з сіхіас (<<І2іеіас) «ткати, надівати; робити; (ст.) класти», гігіас зф «діятися; [подітися]», що відповідають укр. діяти, діти «подіти». — Вгйскпег 107, 510; 5ХУ VI 309. — Див. ще діти2, діяти, з3, по. — Пор. надія.
[сподббка] (ент.) «одежна міль, Ті-пеоіа Ьіззеїііеіа (Тіпеа Б.) (Тіпіа)» Нед; — очевидно, пов’язане зі сподббний «гарний» (про одяг). — Див. ще доба.
[сподуга] «прибуття» Нед; — неясне.
споїти, споювати — див. паяти, спокій, спокійний — див. покій, споконвіку, споконвік, споконвіків, споконвічний, поконвічний; — р. испокбн веку (века, векбв) «з давніх часів, здавна», бр. спакбн веку (вякбу) «тс.»; — результат злиття прийменника з (<псл. іхь) та іменників [покон] (<псл. рокопь) «початок» і вік (<псл. уєісь). — Фасмер II 140, 141. — Див. ще вік, з2, покон.
спокуса, спокусити, спокусливий, спокусник — див. кусйти.
спокута, спокутувати — див. покута.
[сполать] (у виразі с. на многі літа «здоров був, здорові були») Нед; — р. (заст.) исполать (виг.) «слава, хвала» (уживається в окличному звертанні), [сполать] (присл.) «честь і слава; на славу, відмінно; (рідк.) спасибі», болг. сполай, (сполаити) «здоров був; спасибі», м. спола] «спасибі»; — давнє запозичення з церковнослов’янської мови; р.-ЦСЛ. ИСПОЛАТЬ ВИВОДИТЬСЯ ВІД ИСПОЛАИ-ти, яке фонетично відтворює словосполучення гр. єй; тгоХХа єтр «на многая літа», що складається з прийменника єіс(<*єус) «на, в, до; для, з; через; по, стосовно; протягом», очевидно, утвореного поєднанням прислівника єу «на, в; серед, між; перед; по», з яким споріднені псл. уь(п)- (<*ьп), укр. в, з формантом -о за зразком «з, від; протягом; після, за», прикметника тгоХос (с. р. мн. тгоЛЛа) «численний» та іменника єтоц (мн. єтц) «рік», пов’язаного з Гєтоц «тс.», спорідненим з псл. уєйьхь (<*УЄ-ійз-), укр. ветхий «старий». — Фасмер І 262, 307, II 119—120, 141; ГСЗ 70; Грот. Фил. раз. II 365; Ьезкіеп АїБІРй 4, 513; Срезн. І 1130; РЧДБЕ 684; Младенов 602; Ргізк І 471, 508—509, II 577— 578. — Див. ще ветхий, полі-, у1.
[сполечовати] «відлупцювати, віддубасити» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [споличковати] «надавати ляпасів» (пор.).
[спблик] «совок для вичерпування води з човна» Ник, [іипблик] «тс.» тж;
— очевидно, пов’язане з [полбнік, спо-лбнік] «тс.». — Див. ще полбник1.
сполйтися, сполбванє, спблом, спо-лувати(ся), сполятися — див. спіл.
[споличковати] «надавати ляпасів» (букв, «побити по щоках, по лиці») Нед; — запозичення з польської мови; п. зроіісхкохуас «надавати ляпасів» утворене з роїісгкоу/ас «бити по щоці; давати ляпасів», похідного від іменника роїісхек «ляпас (удар по лиці); (заст.) лице, щока», пов’язаного з Іісе «(поет.) щока; лице; обличчя; (перен.) лице (тканини)», якому відповідає укр. лице. — Гординський РМ 1935 V 229; Вгйскпег 298. — Див. ще з3, лик1, лице, по.
споловіти1 — див. полова.
споловіти2 — див. половйй. спблом — див. спіл.
сполонйти — див. заполонйти.
сполох, сполохи, сполохнутися) — див. палахтіти.
сполука, сполучення, сполучймий, сполучити, сполучний, сполучник — див. лучйти1.
[спомикнути] «згадати» Нед; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів споминати і микйтити «міркувати, метикувати».
спбмйн, споминати, споминка, споминок, спбмка — див. поминати.
спбна, спінка — див. п’ястй.
[спонаравити(ся)] «уподобати, сподобатися» Ме; — видозмінене запозичення з російської мови; р. поправиться «сподобатися» відповідає укр. [по-норовйтися] «тс.». — Див. ще норов.
спонтанний, [спонтанічний] Куз; — р. спонтанний, бр. спантанньї, п. зропіапісхпу, зропіапеісхпу, ч. зропіап-пі, слц. зропіаппу, вл. зропіапу, болг. спонтанен, м. спонтан, схв. спбнтан, слн. зропіап; — запозичення з німецької або французької мови; нім. зропіап «спонтанний», фр. зропіапе «тс.» походять від пізнього лат. зропіапеиз «добровільний, довільний», пов’язаного з лат. зропіе «з дозволу; власною волею, добровільно; власними силами, сам собі», первісно аблатива від зрбпз «неза
лежна воля», очевидно, спорідненого з двн. зрапзі «спонукання, збудження, принада», зриоп «заманювати, збуджувати», зрапап «спокушати; обманювати», снідерл. гол. нвн. зраппеп «натягувати», псл. р£Їі, укр. п’ястй та псл. рріо, укр. путо, можливо, також з дінд. зрЬауаіе «процвітає, гладшає», лит. зреіі «встигати; мати час, дозвілля; мати спроможність», псл. зреіі «уродитися, дозріти; прямувати, поспішати», укр. спіти «дозрівати, достигати». — СІС2 783; Лехин—Петров 657; Ко-раїігізкі 910; НоІиЬ—Ьуег 449; РЧДБЕ 684; 6г. Р^Ь. 718; Оаихаї 681; КІеіп 1495; ЧУаІбе—Ноїт. II 579—580. — Пор. путо, п’ястй, спіти.
спонука, спонукальний, спонукати, спонукач, спонукливий — див. ну*.
спор — див. перти2.
спора (біол.) «мікроскопічний зародок рослинних організмів (водоростей, грибів та ін.); одноклітинні зародки найпростіших тварин класу споровиків», споровик «найпростіший тваринний ор-ганізм-паразит, який розмножується спорами», спорові «рослини, що розмножуються спорами»; — р. бр. болг. схв. спора, п. ч. зрога, слц. слн. зрбга; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зрбге «спора», фр. англ. зро-ге, нлат. зрога «тс.» походять від гр. отгора «посів, сіяння, сім’я» і отгброс «сівба; сім’я; плід, врожай», пов'язаного з дієсловом отгєіріо «сію, висіваю; засіваю; розкидаю, розсипаю». — СІС2 784; Фасмер III 737; Преобр. II 366; Ко-раїігізкі 911; НоІиЬ—Ьуег 449; РЧДБЕ 684; 6г. ГууЬ. 718; Оаихаі 681; КІеіп 1495; Ргізк II 762—763. — Див. ще сперма.
спорадичний «нерегулярний»; — р. спорадичний, спорадйческий, бр. спа-радйчни, п. зрогабусхпу, ч. слц. зрога-біску, вл. зрогабізкі, болг. спорадйчен, спорадйчески, м. спорадйчен, схв. спо-радичан, слн. зрогабісеп; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. зрогабізсЬ «спорадичний», фр. зрогабі-цие, англ. зрогабіс, зрогабісаі «тс.» че
рез слат. зрогабісиз «який зустрічається то тут, то там; розсіяний» зводяться до гр. отгорабіхбс «розсіяний, який живе самотньо, окремий», похідного від прикметника отгорац (род. в. отгора-5ос) «розсіяний, розкиданий; який живе самотою; уривчастий, незв’язний», пов’язаного з отгора «посів, сіяння; час сівби», отгброс «сівба, сім’я». — СІС2 783; Фасмер III 737; Преобр. II 366; Ко-раїігізкі 911; НоІиЬ—Буег 449; РЧДБЕ 684; Ву]акли]а 902; Сг. Е\мЬ. 718; Оаи-хаі 681; КІеіп 1495; Ргізк II 762—763. — Див. ще сперма, спора.
[спорець] (бот.) «ріжки, Сіауісерз ригригеа Тиі. (Б.)» Нед, ВеБ, [спір ВеБ, ВеНЗн, спірець Куз, спор Мак, спори-ня Пі, ЛексПол, споринья Мак, спориш Нед, спбрище ЛексПол, спорій ВеБ, ВеНЗн, спбрник ЛексПол, спорок тж, шпорец ВеНЗн, пбспір Нед, прйспір ВеНЗн] «тс.»; — р. споринья «ріжки на житі; хвороба злакових культур», [спорйна, спорня, спорьїнь], бр. спа-риння «тс.»; — очевидно, др. *спори-ня (спорйна) «ріжки», пов’язане зі спо-рьіня «ряснота, достаток», похідним від прикметника спории «який збільшується, помножується, рясний, пишний», якому відповідає також укр. спбрий «швидкий, успішний; досить великий за розміром, чималий»; мотивація назви не зовсім ясна. — Фасмер—Трубачев III 738; Преобр. II 366—367. — Див. ще спбрий.
спбрзний, спбрзнитися — див. пбрзний.
спбрий, [спбрни] «вигідний, прибутковий» Л, спірний «[тс. Г; багатий ВеБ]; спритний, вправний (про людину), прудкий (про коня); спорий; швидкий (про ходу)», [спірність] «прибутковість» Нед, [спориня, спорінє Нед, спбрінь Нед] «тс.», [спбрність] «спритність» Нед, [спорити] «примножувати, сприяти», споритися, [споро] «прибутково; швидко» Нед, [спірнійше] «при-бутковіше; швидше», [спорійше, спбр-ше] «тс.», [підспбра] «допомога», [ліб-спорйти] «допомогти», [приспбра] «при
скорення, сприяння» тж, [приспорйти] «примножити; прискорити, сприяти» Г, Нед; — р. спорьш, бр. спор «успіх, удача», спдрньї «успішний; складний, енергійний; економний; рясний (про дощ, сніг); прибутковий; вигідний; великий, густий (про почерк)», др. спо-рьіня «достаток», п. врогу «чималий, великий», ч. зрогу «міцний, коренастий; стиснутий; місткий, насичений», слц. врогу «щедрий; великий, рясний», вл. нл. врогу «багатий, прибутковий; достатній, ощадливий», болг. спор «прибуток, урожай; успіх», м. спор «повільний; загайний», схв. спор «тс.; тривалий», слн. [врбг] «рясний, багатий; поживний», цсл. спорт» «рясний, багатий»; — псл. врогь «прибуток, урожай» (первісно, можливо, «ряснота, багатство; успіх»), врогь-]ь «рясний, багатий; успішний», пов’язані з вреїі «уродитися, дозріти, достигнути; прямувати, поспішати»; — споріднені з дінд. врЬагаЬ «широкий, просторий, великий», врЬі-гаЬ «жирний, товстий, гладкий; багатий, пишний», лат. врегаге «сподіватися, розраховувати; надіятися, передбачати», врев «чекання, надія; передбачення», двн. враг «ощадливий», врагеп «берегти, заощаджувати», дісл. врагг «ощадливий», вірм. р'агБат «рясний, багатий», хет. івраі- «наїдатися, їсти досита»; іє. *вр(Ь)е(і)-/вре(і)-/8рі- «рости; процвітати; поширюватися; збільшуватися; досягати успіху; встигати». — Фасмер III 738; Преобр. II 366—367; Вгйскпег 510; НоІиЬ—Ьуег 449; МасЬек ЕЗЛС 571; ЗсЬивїег-Зе^с 1343—1344; Младенов 602—603; Зкок III 313; Мік-коіа БІгвІ. Ог. І 51; Варбот Зтимология 1965, 120; Топоров Зтимология 1980, 152; 2У82 403—404; Меіііеї ЕШгіев 404; Тгаиїтапп 274; Егпоиі—Меіііеі 956; ЛбЬаппеввоп 890, 891, 893; Кіи-§е—Міїхка 720; РгіебгісЬ Н\У 89, 90; Регзвоп Вейг. 401; Вги§тапп Огипбгівв II 3, 350; Рокоту 983. — Пор. спіти.
спорити, споритися, спорлйвець, спорлйвий, спбрний, спдрник — див. перти3.
спориш1 (бот.) «рослина родини гречкових, гірчак, Ро1у§опит Б.; [перстач гусячий, Роїепїіііа апвегіпа Б. Бі; остудник голий, грижниця гола Негпіагіа §1аЬга Б. Мак]», [спариж] «спориш звичайний, Ро!у§опит ауісиіаге Б.» Мак, [спориж Мак, спорйс ВеБ, ВеНЗн, спорим тж, спорище ВеНЗн, шпорйс ВеБ, ВеНЗн, шпорйх, шпориш] «тс.»; — р. спорьіш «спориш звичайний, Роїу^опит ауісиїаге Б.», бр. спариш «тс.», п. [вро-гувх] «спориш; остудник голий», ч. [вро-гів (врогув)] «вербена, УегЬепа Б.», слц. [врогік] «спориш», нл. врогів «вербена», схв. спориш, слн. врогів «тс.»; — псл. врогувь «спориш; вербена», пов’язане з врогті «ряснота, багатство; рясний, багатий»; назва зумовлена тим, що вербена і спориш мають велику кількість насіння, або тим, що вони швидко ростуть. — Фасмер III 738; Вгйскпег 510; НоІиЬ—Ьуег 449; МасЬек ЕЗЛС ~571; Лт. ГО8І1. 79, 87, 192; ЗсЬивіег-Зе^с 1343; Мікі. Е\У 318; Топоров Зтимология 1980, 153; 2У32 339. — Див. ще спорий. — Пор. пбрйш, спорець.
спориш2 — див. спорець.
[спорок] (бот.) «шпергель, Зрег§и1а Б.» Нед, [шпорок] «тс.» Мак; — неясне; можливо, пов’язане з нвн. Зрег-§еі, лат. врег§и1а «тс.».
спорокати — див. порок.
[споросйтися] «зіпсувати повітря, насмердіти» Нед; — неясне.
[спороть] «зняти, скинути (жердиною, тичкою, палкою); збудити, підняти з ліжка» ЛексПол; — бр. спардць «скинути, зняти; вижити (когось звідкись)»; — неясне.
спорсати «не втримавшись на чо-му-небудь, падати, зісковзувати, скочуватися», спорснути, [спйрснути] О, сприсати «тс.; (перен. швидко переміщатися з одного місця на інше (про погляд, зір та ін.), швидко і непомітно зникати, втікати», сприснути «тс.»; — очевидно, пов’язане з порскати, прискати (див.). — Пор. спрузнутися.
спорт, спортйвки (одн. спортйв-ка) «легке взуття для занять спортом»,
спортивний; — р. бр. болг. м. спорт, п. ч. вл. нл. зрогї, слц. зрогї, схв. спорт, слн. зрбгі; — запозичення з англійської мови; англ. зрогї «спорт» продовжує сангл. зрогі, що є результатом скорочення гіізрогі «розвага, забава», яке виводиться від фр. ст. безрогі, похідного від дієслова (зе) гіезрогїег «шукати розваг, забав», букв, «відносити, відволікати (від роботи)», утвореного за допомогою префікса без- (<лат. біз- «роз-») від дієслова рогіег «нести», що походить від лат. рог-1а ге «тс.». — СІС2 784; Коваль 173— 174; Акуленко 141; Черньїх II 195; Цьіганенко 447; Фасмер III 737—738; 81. мгуг. оЬсусй 698; НоІиЬ—Ьуег 449; РЧДБЕ 684; Вуіакли]а 902; КІеіп 462, 1496; Цаи-гаї 681. — Див. ще дис-, експорт.
спортйти, спорчйти — див. порча.
спортсмен, спортсменки (розм.) «спортивки»; — р. спортсмен, бр. спартсмен, п. ч. зрогізгпеп, зрогізглап, слц. зрогізтап, болг. спортсмен, схв. спортсман, спортсмен; — запозичення з англійської мови; англ. зрогізтап «спортсмен» є складним словом, утвореним з іменників зрогі «спорт» та гпап «людина». — ССРЛЯ 14, 569; Крьісин 19, 25; Цьіганенко 447; 81. мгуг. оЬсусЬ 698; РЧДБЕ 684. — Див. ще джентльмен, спорт.
спорудйти СУМ, Куз, споруджати, споруджувати, [спорудувати] Куз, споруда СУМ, Пі, споруджувач, [спо-рудник] «виготовляй» Нед; — р. соору-дйть «спорудити»; — очевидно, псл. Цуьг-ро-грбіїі, *зь-о-грбіїі], пов’язані чергуванням голосних з *У'ьг-ро-г?бііі (пор. укр. спорядити), *зь-па-г^гіі1і (пор. р. снарядйть). — Булаховський Вибр. пр. III 387. — Див. ще з-, оруда, по. — Пор. ряд.
спорука, споручник — див. рука.
[споруха] (бот.) «дивина східна, УегЬазсит огіепіаіе М.В.» Мак; — неясне.
[спорщити] (у виразах воду мороз спорщиу «коли на воді лід дрібний, крупнистий, іскроватий», вода спор-
щит «як подрібниться лід на річці») ВеЛ, спорщений (у виразі спорщена вода) ВеЛ; — неясне.
споряджати, спорядження — див. ряд.
спосіб, [спосбба] «здатність» Нед, спосібний «зручний; здатний, здібний», спосббний «тс.», [спосдбити] «привчати», [спосббитися] «бути придатним», [способувапш] «годитися» Нед, [неспб-сіб] «неможливість» Ж, [неспособлйвий] «нездатний» Она, [приспосббити] «підготувати, підігнати» Нед, [приспособй-тися] «догодити, сподобатися», [успо-сбблення] «настрій», [успосбблений] «настроєний»; — р. болг. спдсоб, бр. спдсаб, п. зрозбЬ, ч. хрйзоЬ, слц. зрб-зоЬ, м. способен «здібний, придатний», схв. способан «здатний», слн. зрозбЬеп «тс., здібний»; — псл. зьрозоЬь «спосіб, допоміжний засіб», утворене з прийменника зь «з» і виразу ро зоЬе «за собою» (мати); існує думка (ЛакоЬзоп Ц8БР 1/2, 272) про запозичення в східнослов’янські мови через польську з давньо-чеської (ч. ст. грбзоЬ, XIV ст.); спроба пов’язання з іє. *рак-/ра§- «з’єднувати, зв’язувати», лат. рах «мир», расіит «угода», псл. рахь «паз» (Ондруш Зтимология 1984, 175) потребує дальшого обгрунтування. — Фасмер—Трубачев III 738; Соболевский РФВ 71, 449. — Див. ще з3, засіб, по, себе. — Пор. підсобйти.
[спостарчитися] «порівнятися, позмагатися» ЛексПол; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із семантично віддаленим [старчати] «вистачати; подавати, доставляти» (пор.).
[спосудити] «допомогти; позичити», спосуджати Куз, спосужати] «тс.», спосудитися] «роздобути, дістати Ме; позичити (взяти в позику); пощастити, поталанити»; — р. ссудйть «позичити», др. сьсудие «позичка», схв. посудити «позичити, дати або взяти в позичку», слн. розогіїїі «дати в позичку»; — псл. *зь-ро-зргіі1і «позичити, відрахувати», утворене з префіксів зь- «з-», ро- «по-» і дієслова зргіііі «судити» (первісне значення «присудити»). — Фасмер III 741;
Преобр. II 369; Зкок III 16; Мікі. 315. — Див, ще суд*. — Пор. суд2.
спотайна, спбтайня, спотання, спбтаньга, спбтая, спбтеня, спб-тиньга — див. таїти.
спотикати(ся), спотикайло, спотикач, спотикача, спбтич, спбтичка — див. тйкати*.
[спотинбву] (присл.) «спочатку, спершу, поперед; знов, наново», [спотонб-ву] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів спочатку і знову з неясним компонентом -ти-{-то-).
[спохбвастий] «похилий» (про схил гори) Нед, [споховатий тж, спохбвин-ний Куз, спохблий Нед] «тс.», [спахб-вий] «спадистий, похилий» Л, [опуховий] «який поступово звужується (донизу або догори)» (про яму), [спухбвис-тий] «тс.», [спохбва] «похило», [спо-холом] «косо, похило», [спбхом] «круто вниз» Нед, [спухбвато] «похило, спадисто», [опухово] «тс.; так, щоб звужувалось», [спбхів {на спбхові)] «схил (гори)» Нед, Куз, [спохбвина] «тс.» Куз; — бр. [спахбвьі] «спадистий», [спахб-вістьі] «тс.», п. [зрасйоууу, зрасйо^аіу] «тс.» (з бр.?); — неясне; можливо, результат контамінації основ спуск {спус-кбватий) і похилий (пор. [спохйл] «схил», [спохйлий] «похилий»), — Дзен-дзелівський 51. 2 Тії. 12, 191.
спбчйв, спочивальня, спочивати, спочйвище, спочйвка, спочйвок, спочилий, спочин, спочити, спочівка — див. почйти.
[спошев] (у виразі на спошеві «напоготові») Нед, [спошевйтися] «поступитися, погодитися, порозумітися» Нед; — бр. [напашзве] «під руками, напоготові», [напашзуку] «під рукою»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з п. *па роз2\УІе «на піхві (зі зброєю)». — Дзендзелівський 51. 2 Тії. 12, 191 — 192; ЗСБМ 7, 233.
[спошедіти] (зах.) «стати запущеним; розоритися, потрапити в погані обставини» Нед; — неясне.
спошнєпити — див. пошнйпати.
[споштувати] «скуштувати» Нед, [споштунок] «продовольство, харчування» Нед; — результат видозміни слова [скоштувати] {скуштувати) «тс.», можливо, зближеного з поштйвий або утвореного шляхом скорочення форми покуштувати. — Див. ще куштувати.
справа, справйлля, справити, справний, справник, справувати, справунок — див. правйй.
справдешній, справджувати, справдити, справді, справдіж, справдішній, справдний, справдовуватися, справедливий, справедний, справжній, спражний, спражній — див. правда.
справник, ісправник, справничий; — бр. спраунік, п. зргадмпік «справник, ісправник»; — запозичення з російської мови; р. исправник, можливо, походить від цсл. нсправьникт. «рід керівної посади», похідного від нспрдвнтн «виконати», пов’язаного з стел, правт., укр. правйй. — ССРЛЯ 5, 505. — Див. ще з2, правйй.
спрага, спраглйвий, спраглий, спра-гнений, спрагнутися, спрагота — див. прагнути.
спражник, спряжник — див. пря-гтй*.
спразнгіти — див. празник.
[спранути] «викорчовувати» Нед; — неясне.
спреспа — див. прйспа.
[спречатися] «сперечатися; чинити опір, противитися Нед», [спричацця] «пручатися» Л, [спре'чка] «опір; незгода; розбрат, чвари», [спречний] «спірний»; — бр. спрачацца «сперечатися», спрзчка «спір; сварка», спрзчкі (мн.) «дебати»; — запозичення з польської мови; п. зрггесгас зі§ «сперечатися», зрггесгка «суперечка, спір» відповідають укр. сперечатися, суперечка. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 230; Вгйскпег 443. — Див. ще перека. — Пор. спрїчатися.
спрйзба, спрйзьба — див. прйзьба.
спринт, спрйнтер; — р. болг. м. спринт, бр. спрьінт, п. ч. зргіпї, слц. зргіпї, схв. спринт, слн. зргїпї, зргіпї;
— нове запозичення з англійської мови; англ. зргіпі «спринт; біг на швидкість» пов’язане з дієсловом зргіпі «бігти щодуху», сангл. зргепіеп «бігти; стрибати, скакати», що виводиться від дісл. зргеі-1а (<*зргіпіап) «скакати, стрибати або бігати» (пор. шв. зргіігіа «стрибати, скакати; кинутися»). — СІС2 784; Крьісин 116; ССРЛЯ 14, 590; Лехин—Петров 657; Кораіігізкі 911; НоІиЬ—Ьуег 449; РЧДБЕ 684; Ву]акли]а 902; КІеіп 1497.
спринцювати, спринцівка; — бр. спрьінцаваць, болг. спринцбвам; — очевидно, запозичення з російської мови; р. спринцевать «спринцювати», ст. сприцьівать «тс.» (1720) виводиться від нім. зргйхеп «спринцювати, уприскувати, бризкати», пов’язаного з свн. зргй-І2еп «бризкати», зргйзеп, дангл. зргй-їап «рости», двн. зргіозап «сходити; розвиватися (про рослини)» і, далі, з вірм. зр'ґет «розсіюю, розкидаю», гр. оттєіріо «тс., сію; наливаю, поливаю». — Фасмер ПІ 738—739; РЧДБЕ 684; К1и§е— Міігка 732—733; КІеіп 1497, 1498; Ргізк II 762—763; Джаукян 65, 106, 218. — Пор. сперма, шприц.
[спрйса] «(тимчасова) підпірка у вигляді стовпчика з виїмкою на кінці; розпірка, підпірка, стояк Нед», [сприсува-ти] «підпирати розпірками» Куз; — запозичення з польської мови; п. (ст.) зргуз «підпора (дерев’яна або мурована) для укріплення стін; дрюк (перевіз-ницький, плотарський)» виводиться від нім. Бргеіге «розпірка, підпора», пов’язаного з свн. вргіиз «дерев’яна підпірка», свн. двн. зргіигеп «підпирати, підтримувати», спорідненими із семантично більш віддаленими нім. зргіеРеп «сходити; розвиватися (про рослини)» та зргйхеп «бризкати, прискати». — Шелудько 47; Вгйскпег 510; К1и§е—Мііг-ка 731, 732. — Див. ще спринцювати. — Пор. спрйха.
сприсати, сприснути — див. спорсати.
[сприсьний] «швидкий, вправний у роботі» (у виразі руку має сприсьну, хоц до чого) ВеЗа; — запозичення з
польської мови; п. [зргузпу] «спритний; дотепний, меткий, хитромудрий; проворний; придатний, здатний», очевидно, є контамінованим утворенням із зргуіпу «тс.» (<зргуї «спритність, меткість, проворність») і гтузіпу ([зтузпу]) «спритний, працьовитий; мудрий, розсудливий, розумний; складний, зграбний (про людей і речі); цікавий; чуттєвий» (<п. ст. зтузіпу (гтузіпу) «почуттєвий» < втузі (гтузі) «почуття; розум, смисл» < тузі «думка»), — 8МЇ VI 250, 356, 357. — Див. ще мисль, смисл, сприт.
[сприт] «спритність», спритник «спритна людина», [сприткйй] «жвавий, моторний» Нед, спрйтний; — бр. спрьіт «спритність, вправність»; — не зовсім ясне; може бути запозиченням з польської мови, в якій п. зргуі «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Вгйскпег 510) від фр. езргії «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. зрїгйиз «душа, дух; життєва сила»; можливе також пов’язання (Мікі. Е\У 266) з р. прьіть «прудкість, спритність», бр. [прьщь] «тс.», п. ст. ргусіас «поспішати», зіставлювани-ми з лит. зргйзїі «ковзнути», гот. зргаи-іб «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудкий чи з болг. прйп(к)ам «біжу». — Фасмер—Трубачев III 391 — 392; Потебня РФВ 4, 218; Соболев-ский Лекции 120; 8^ VI 356; Маїіпоху-зкі РЕ 5, 620—621; Кагаз ЛР 34/3, 209; Тгаиїтапп 277—278; Оаигаї 294.
[спрйха] «спиця» Нед, [шпрйха] «тс.» О; — запозичення з польської мови; п. [зргусіі(а)], згргусйа «тс.; [дрюк (перевізницький, плотарський)]» є видозміненим, можливо, під впливом семантично близьких форм п. ст. зргуза, зргуз «дрюк; підпора (дерев’яна або мурована) для укріплення стін», запозиченням з німецької мови; нвн. Зреісйе «спиця (колеса)» споріднене з дісл. зрік(г) «цвях», лит. зреі§1іаї «колючки», дінд. зріїуаіі «тріска», лат. зріса «колос», зріпа «колючка». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 248; Шелудько 47; Вгйскпег 510;
8ЛР VIII 1164; 8А¥ VI 355, 356; КІи§е— Міігка 722. — Пор. спрйса.
[сприхний] «швидкий, рухливий» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. ст. зргусйпу «жвавий, проворний, спритний; швидкий, прудкий, бистрий» загальноприйнятого пояснення не має; розглядається як запозичення з німецької мови (Вгйскпег 510); припускається зв’язок з гіпотетичним *ргусй, звуконаслідувального походження, і змішування з іменником зргуї «спритність, проворність» (8\У V 9, VI 355, 356).
спричацця — див. спречатися.
[спрйчки] «судороги, корчі (конвульсії)» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з пручатися.
[спрйщити] «невміло, недоладно зробити (спекти, зварити, пошити) Па; з’їсти, знищити Ме; відморозити ЛексПол», [сприщитись] «померти, скапуститися, заклякнути» ЛексПол; — неясне; можливо, (в частині значень) пов’язане з п. [зргузгсгус] «насмажити; спекти», [зргузгсгас, зргузгсгес] «тс.».
сприяти, сприяїти, сприятливий — див. прийти.
[спрїчатися] «сперечатися, сваритися, лаятися» ДзУЗЛП, [спрічкати-ся, спрйчкатися, прйчкатися] «тс.», [спрічка] «суперечка, сварка», [спріч-ний] «сварливий», [спрйчний] «тс.» тж; — запозичення зі словацької мови; слц. зргіесй’ за «не послухатися», [зргісас з’е] «сперечатися» відповідає укр. сперечатися. — Дзендзелівський УЗЛП 163. — Див. ще перека. — Пор. спречатися.
[спровбла] (присл.) «повільно» Нед; — очевидно, результат контамінації прислівників спроквола «не поспішаючи, повільно; поступово» і [спрбволб-ка] «повільно, протяжно» (див.).
[спрбволбка] (присл.) «повільно, протяжно»; — очевидно, .результат злиття прийменника з та іменника проволока «затримка, зволікання» або виразу з проволокам «повагом, повільно». — Див. ще волокти, з3.
спроквола, -спрокволу — див. квб-ли.
[спрокудити] «розбестити; розпаскудити, привчити до поганої звички» Нед, [спрокудитися] «дуже захотіти», [спропудитися] «тс.» тж, [спрукуди-тися] «розгніватися» Корз; — р. [про-кудить] «пустувати, бешкетувати», бр. пракудзіць «тс.; жартувати», спраку-дзіць «попустувати; навитворяти; напустувати; зробити шкоду, накоїти шкоди; надокучити, набриднути», пракуда «пустун, бешкетник (про чоловіка); пустунка, бешкетниця (про жінку)», п. [рггекисігіс] «псувати; набридати», болг. кудя «лаю, огуджую», заст. прбкуда «погана звичка», м. прокуди «привчає до поганої звички, розбещує», схв. ку-дити «гудити, зводити наклеп», слн. кй-сІІН «лаяти, гудити», стел, прокоудити «знищити, пошкодити; зганьбити, осквернити», коудити «гудити, злословити»; — псл. ргокисІІН «огудити», похідне від кисІПі «гудити»; — споріднене з гр. хибаєш «огуджую», можливо, також з дінд. киізауаїі «гудить», р. кудесник, чудо. — Фасмер III 374; Откупщиков 132; Масїіек Е8ЛС 304; БЕР ПІ 77; Вегп. І 637—638. — Пор. чудо.
спропудити — див. спудати.
[спростити] «справитися; дати собі раду з кимсь, чимсь; побороти» О; — запозичення з польської мови; п. зргоз-іас «справитися; подолати; не поступитися; зрівнятися, вирівняти» пов’язане з ргозіу «прямий; простий; нескладний; рівний». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 248; 8А¥ VI 353, VII 988. — Див. ще прбстйй.
[спростйти] «простити, пробачити; спокутувати (провину) Нед, Куз; запросити, зібрати Куз»; — результат контамінації дієслів спросйти «запросити, скликати» і простити «пробачити». — Див. ще проейти, простйти.
спружйна, спружка, спружйстий, спругувати — див. пруг.
спрузнутися «спотикнутися» Мо; — неясне; можливо, пов’язане зі спорснути «зісковзнути, не втриматися».
спрут (зоол.) «восьминіг, Осїориз Бат.»; — бр. спрут; — запозичення з
російської мови; р. спрут «тс.» (із середини XIX ст.) етимологічно неясне; зіставлення з англ. зргаї «кілька» (Черньїх II 195) викликає сумнів.
[спрягнути] «вистрибнути, вискочити; виприснути»; — очевидно, результат контамінації слів [пригнути] «підстрибнути» і [прядати] «стрибати». — Див. ще прйгати, прядати.
[спрязьми] «огорожа з гілок або дранок, переплетених вертикально» О; — очевидно, пов’язане зі спрягати «пов’язувати, з’єднувати». — Див. ще прягтй*.
спрянути* — див. прятати.
спрянути2 — див. прядати.
[спрят] «спритність, вправність» Нед, [спрятний] «спритний, вправний» Нед; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; п. [зрг^і] «спритність, меткість, моторність» пов’язане зі зргуі «тс.», видозміненим фонетично, можливо, під впливом синонімічного прикметника рг^сікі «швидкий, прудкий», якому відповідає укр. прудкий. — ЗАУ VI 350. — Див. ще сприт. — Пор. пруд.
спуг — див. спуза.
спуд (заст.) «потайник, схованка, сховище»; — р. спуд «тс.», др. спуді> «посудина; міра збіжжя», п. ст. зрцД згрцД «тс.», ч. ст. зроисі «корець (міра сипких тіл)», схв. зрисі, слн. [зрбсі] «відро», стел, спжд’ь; — можливо, псл. [зррбь]; — найбільш імовірним здається давнє походження від герм. *зрапп із субституцією довгого герм, -пп сполученням -псі у слов’янських мовах; пор. снн. зрап, -ппез «дерев’яне відро, міра рідких і сипких тіл», дісл. зрапп, дат. зрапсі «відро», пов’язані з нвн. зріп-пеп «плести», спорідненим З ПСЛ. Р£ІІ, рьпр «п’ястй, пну» (Маігепаиег 77; Регззоп Веііг. 413—414, 588; Реіегззоп К2 47, 270). — Фасмер—Трубачев III 739; Трубачев КСИС 25, 103; Преобр. II 367; Вгйскпег 508; Масїіек ЕЗЛС 371; МікІ. Е\У 318; КІи^е—Міігка 719, 727. — Див. ще п’ядь, п’ястй.
[спудати] «перевести, змарнувати» (у виразі [с. свій вік] «прожити») Нед,
[спропудити] «прожити» О; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; п. зр^бгас «проводити (час); зганяти» є похідним від р^сігіс «гнати», якому відповідає укр. пудити «лякати, гнати». — О II 245. — Див. ще пудити.
спудей (заст.) «учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Київської академії; [учень Нед]», [спудея] «учень» Пі; — запозичення з грецької мови; гр. отгообаїос «старанний, порядний, чесний» є похідним від оттообг] «навчання, вивчення; старанність; прагнення; поспіх», пов’язаного з отгеббсо «старанно працюю, настійно домагаюся, турбуюся, поспішаю», яке зближується з лит. зраизїі (<*зраисі-і:і) «тиснути, давити», зрйсіеіі «бути стиснутим; старатися; мучитися; силкуватися»; запропоноване Брюкнером пов'язання балтійських і грецьких слів з праслов’янським за походженням п. ст. зрзД «корець (міра збіжжя)» потребує додаткової аргументації. — Пономарів Мовозн. 1973/5, 63; Нед 911; Вгйскпег 508; Егізк II 765.
[спудзянка] «пухка земля» ВеНЗн, [спурдзянка] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане з [спудза] «попіл; сміття з попелом». — Див. ще спуза.
[спуза] «гарячий попіл з жаром, жар, попіл; сажа Шух; залишене на полі вогнище, попіл, що затвердів після дощу Доп. УжДУ IV», [спуда\ «присок, попіл з сажею; попіл з вогнем; виснажене поле» О, [спурза] «тс.» О, [спуз «попіл; попіл з жаром, присок», [спуг «тс.» Нед, [спудза] «тс.; сміття з попелом, попіл, з якого змито луг Доп. УжДУ IV», [спудзарь] «ожіль для поправляння вогню» тж, [спузарь] «тс.» тж, [спу-женик] «вівсяна паляниця» О, [спузар] «пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду», [спудзівнйк] «ожіль» Доп. УжДУ IV, [спудзянйк] «коржик, печений на попелі; чоловік, що любить сидіти біля затопленої печі» тж, [спудзянка] «вівця, вовна якої має колір попелу; назва вівці» тж, [спузавіти] «змар
ніти» Нед; — запозичення зі східноро-манських мов; рум. зрйга «гарячий попіл з жаром; попіл», [зрисіха], молд. спузз «тс.» походять від лат. зросііит «попіл; металевий шлак, окалина», яке зводиться до гр. оттобіа «попіл», оттббюу «металевий шлак», пов’язаних із оттобб^ «тліючий попіл; пил, порох, пісок», етимологічно нез’ясованих. — Дзендзелів-ський Доп. УжДУ IV 58, 59, 108, 109; Орос Доп. УжДУ II 75; ЗсЬеІисІко 142; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 139; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 172; Уіпсепх 10; СДЕЛМ 396; Вгеаі М8Е 15, 343; СЕЙМ 793; Ризсагіи 149; Ргізк II 771.
[спулити] «поцупити, украсти» Чаб, Си; — афективне утворення.
спурдзянка — див. спудзянка.
спурт «різке збільшення швидкості під час спортивного змагання»; — р. бр. болг. спурт, п. ч. вл. зриті, слц. зриті, слн. зрйгі «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. зриті «спурт; ривок, кидок, стрибок», очевидно, тотожне з зриті «струмінь», пов’язаним з сангл. зргиііеп «пускати ростки», дангл. зргуїіап «тс.», спорідненим з двн. зргй-Іап «бризкати», нвн. зргіїхеп «тс.». — СІС2 784; СРЯ IV 234; ТСБМ V 1, 282; 8Е уууг. оЬсусЬ 698; НоІиЬ—Буег 449; РЧДБЕ 684; КІеіп 1498.
спуст «міра ємності в три відра (горілки)»; — похідне утворення від спустити, очевидно, в значенні «перегнати»; в такому разі первісно означало кількість горілки, одержуваної за одну варку. — Винник 114. — Див. ще пус-тйти. — Пор. пускати.
слуховий, спухдвистий, спухбвато, спухбво — див. спохбвастий.
[сп’юх] (бот.) «блекота чорна, Нуо-зсуатиз пі§ег Б. Нед; конюшина польова, котики, Тгіїоііит агмепзе Б. Мак», [сп’ячка] «блекота чорна» Нед, [сп’яч-ник] «пухівка вузьколиста, ЕгіорЬогит ап§изШоІіит Б. (КоІЬ.)», [сплючка] (вид конюшини) Корз; — назви, пов’язані зі спати-, зумовлені сильними отруйними властивостями відповідних рослин. — Шамота 140; Словн. бот. 58;
Лік. росл. 44—45; Нейштадт 368—369. — Див. ще спати.
сп’ялйти, сп’ялйтися — див. п’яло.
[сп’ятити] «поцупити, украсти»; — неясне; можливо, афективне утворення.
[сп’ятка] «путо, бабка (надкопитний суглоб у коня)» Нед, Куз, [сп’ятковйй] (у сполученні сп’яткова кість «кутова кістка, кістка надкопитного суглоба у коня») Нед; — очевидно, залишок псл. *зьр?1ька «путо», пов’язаного чергуванням голосних з рріо «тс.»; споріднене також з п’ятка «задня частина ступні», п’ята «тс.; опорна частина чого-небудь, іноді місце з’єднання з чимсь» (псл. р$-Іа). — Див. ще путо, п’ята.
[сралька] (бот.) «сорт простої сливи, Ргипиз іпзіїіііа уагіеі.» ВеНЗн, [сраль-ки (мн.) ВеБ, сралюха Мак, срулі (мн.) ВеБ, сруля ВеБ] «тс.»; — п. ч. [згаїка] «сорт дрібних слив»; — пов’язане зі срати «випорожнятися»; назва зумовлена, очевидно, проносними властивостями плодів; як семантичні паралелі пор. [дрисливець] «Ргипиз іпзіїіііа уа-гіеі.», [дрисливки, дрислянки, дристу-лі] «тс.», [дриснуля] «слива-скороспіл-ка», [дрйсливка, дрйслявка] «тс.». — 8АУ VI 370; МасЬек ЕЗЛС 571; Лт. гозії. 112. — Див. ще срати.
ерам «сором», страм, [страма] «ганебна справа», срамнйк, [страмнйк] Чаб, [срамбвище] Нед, страмовисько, страмбвище, срамота, страмбта, сра-мбтниця, срамбтний, [срамотній] Куз, страмнйй СУМ, Нед, страмнючий, [страмбтний] Чаб, срамйти, срамй-тися, страмити, страмйтися; — р. ерам, [страм], бр. [страм, страмнік], др. срам-ь «сором, ганьба; образа, паплюження»; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, ердлгь «сором» відповідає укр. сором. — Черньїх II 196; Фасмер III 739; Преобр. II 368— 369; Мейе ОЯ 56. — Див. ще сором.
срати (серу), срака, сральня «убиральня», сратва, сратвб, сраття, срач «убиральня», срачка «понос», [вйсерка] «груша або яблуня, що виросла з проковтнутої і потім виділеної насінини»,
[вйсранка] «тс.» Я, [засера] «неохайна людина», засранець Я; — р. срать, с(е)ру, бр. сраць, срака, п. згас, зіог^, ч. згаіі, зети, слц. згаґ, зегй, вл. згас, зети, нл. згаз, зети, болг. сера, схв. сра-ти, серем, слн. згаіі, зег]ет; — псл. зьгаіі, зегр; — очевидно, споріднене з лтс. загпі (мн.) «покидьки, бруд», ав. заігуа- «гній, кал», перс. заг§іп «тс.», дінд. загсІЬаіе «випускає гази» і більш віддаленими гр. стхшр (род. в. стхатб^) «кал, нечистоти, бруд», дісл. зкагп «гній, добриво», нн. зсйагп «гній, кал», лат. зй-сегсіа «свинячий кал», хет. зак-(к)аг (род. в. закпаз) «бруд», дінд. ара-зкагаЬ «екскременти», псл. зкаг^сіь (зка-гесіь, зкагесіа), укр. [шкаред] «негідь, мерзота»; іє. *(з)кег(сІ-) «випорожнятися; кал»; менш обгрунтованим є зіставлення з дінд. загаіі «тече», загай «рідкий», лат. зегит «сироватка; водяниста рідина», іє. *зег- (Младенов 578; 2иЬа-іу ЕР 28, 31; МасЬек Е8ЛС 571—572; НоІиЬ—Ьуег 449; Вй§а ЙК II 586). — Фасмер III 633—634, 720, 740; Вгйскпег 510—511, 519; НоІиЬ—Кор. 370; 8сЬи8Їег-8е\ус 1347—1348; 8кок III 315; Мікі. ЕАУ 292; МеіІІеі М8Ь 14, 378; Тга-иітапп 303; МйЬІ.—Епсіг. III 806—807; ЛбЬаппеззоп 842—843; АУаІгіе—НоГт. II 133—134; Зіигіеуапі Ьап§иа§е 12, 181 —183; РгіесІгісЬ Н\У 176; Регззоп Веііг. 167, 656; 2ирііга К2 36, 64; Рокоту 947—948. — Пор. скарідь.
сребро «срібло», [среблб, реблд Кур] «тс.», [сребраний] Нед, Пі, [сребрйс-тий], ст. сребра (род. в., 1415), сребрі-наа «срібна» (1462); — запозичення з польської мови; п. згеЬго відповідає укр. срібло (див.).
срем’я — див. стрем'я.
срібло, [стрібло] Нед, заст. се ребро, [срібелце] О, [срібельник] «майстер срібних справ» Нед, сріблильник, сріб-лйна «срібляста цятка, нитка», срібляк «срібний карбованець», срібляник «тс.» СУМ, Нед, срібляр «ювелір», срібник «срібний карбованець», срібняк «тс.», [срібро, стрібло], сріберний, сріблений, [сріблий] О, сріблильний, сріб-
лйстий, сріблявий, срібляний, сріблястий, срібнастий, срібний, [стріб-ний] Нед, [срібнястий, срібрений, срібрйстий Куз, срібрянйй СУМ, Нед, сріб’яний, стріберний ВеУг, стрібний, срімний Нед], сріблити, срібліти, [срібнйти], срібніти, безсрібник, [по-срібрйти] Куз; — р. серебрб, бр. се-рабрб, др. сьребро, срібро, сребро, п. згеЬго, ч. зігїЬго, слц. зігіеЬго, [згеЬго, зігеЬІо, зігіаЬІо], вл. зІеЬго, нл. зІоЬго, [згоЬІо, зІаЬго, згеЬІо], полаб. згеЬгй, болг. сребро, м. сребро, схв. сребро, слн. згеЬгб, стел, сьрекро, сгрекро; — псл. [зьгеЬго] (пд.), *[8егЬго] (пн.-зах.); — походження остаточно не з’ясоване; найвірогідніше, давня регіональна (на відміну від іє. *аг§- «срібло») міграційна назва, паралельна до лит. зісІаЬгаз «срібло», лтс. зісІгаЬз, зисІгаЬз, зисІагЬз, прус. зігаЬІап (зн. в.) і гот. зіІиЬг, двн. зіІЬаг, зіІаЬаг, дангл. зеоІГог, зіоіоїг, дфриз. зєіоуєг, дісл. зіІГг, франк, снідерл. англ. шв. зііуєг, свн. нвн. 8іі-Ьег «тс.», що всі разом найчастіше тлумачаться як давнє слов’яно-балто-гер-манське запозичення з якоїсь східної мови; у зв’язку з цим зіставляються з ЕіРро^ «срібляна річка» в Лікїї (Фасмер III 606), з баскійським гіііаг «срібло», гігаг, гіІЬаг, гісіаг «тс.» (Тоуаг Іп-сІо-Еигореап апсі Іпсіо-Еигореапз 1970, 271—272) та ар. загії «срібло», хауса агигіа «тс.», лідійським ЕіРрш «у срібляній річці», що зближуються далі з картвельським *ууєгсхі- (*уегс1ЬІ) «срібло», яке пов’язується з ак. раггіїїи «залізо» (Иванов Сл. и балк. язьїкозн. 1977, 22, 26, 27; Гамкрелидзе—Иванов 713); як джерело слов’янських, балтійських і германських назв срібла реконструюється також індоарійський топонім *8’иЬ(й)гі ара (Ефріатга), букв, «світла вода» (Трубачев Вост.-сл. и общ. язьїкозн. 99—102); заслуговує на увагу виведення цих назв від шумер. *зіраг «мідь», гаЬаг «бронза» (Мосен-кіс, Культура давнього Середземномор’я і походження терміна срібло, К., 1995, 9—12); варіантні слов’янські,
балтійські і германські форми пояснюються можливими контактами з понтійсько-анатолійським архетипом *8иЬаи-го- «блискучий» (Будимир Грци и пеласги 1950, 23; Сл. филология II 113—114, 135); висловлюється також думка про запозичення з ак. (ассир.) запри «очищене срібло», пов’язаного з загари «очищати; плавити (руду), виплавляти (метал)», заггари «золотар», гебр. загар «він очистив, виплавив», збгер «золотар, срібляр», арам.-сир. з®гар «він очистив, виплавив», ар. ваг! «чисте, бездомішкове (вино)» (КІеіп 1445; К1и§е—Міігка 708); припущення про запозичення германських форм із слов’янських мов (ІЛіІепЬеск РВгВ 20, 37—38, 43, 44; Преобр. II 278—279; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 180— 181) недостатньо обгрунтоване, як і зіставлення лит. зісІаЬгаз «срібло» з етимологічно неясним гр. сп<5г)рос «залізо» і виведення з нього германських і слов’янських форм (Міккоіа ВаІІ. и. 81ау. 41). — Фасмер—Трубачев III 606— 607; Черньїх II 156; Ляпунов ИОРЯС 29, 87; Вгйскпег 511; НоІиЬ—Буег 455; МасЬек Е8ЛС587; 8сЬизіег-8е\УС 1312— 1313; Младенов 605; Зкок III 318— 319; Кибпіскі РгазЕ II 81; /V82 432; Мейе ОЯ 408; Меіііеі ВЗБ 24, 138; МікІ. ЕМЇ 336; Вй§а РР II 563, 564; МйЬІ.—Епсіг. III 835, 1113; Кагиііз II 318—319; Зндзелин ИОРЯС 13/4, 179; ЕеівІ 421; ЛбЬаппеззоп 1152; Гамкрелидзе—Иванов 713.
[срогий] «строгий, суворий, серйозний» Нед, [срогйй (срогий)] «великий, дуже великий, сильно розвинутий» ВеЗа, [срдгій] «строгий, страшний, жахливий, жорстокий» Пі; — запозичення з польської мови; п. вго§і «жорстокий, лютий; суворий, строгий, великий, сильний, величезний» (звідки, можливо, походить р. строгий, укр. строгий) остаточно не з’ясоване; пов’язується з р.-цсл. срдгь «страшний, жахливий» і реконструюється сумнівне (з огляду на відсутність повноголосної форми *8ОГО§-) псл. *зог§-, що далі зіставляється з лит.
зег§и «нездужаю», 8аг§їпіі «викликати хворобу», лтс. 8ег§а «хвороба», ірл. 8єгр «тс.», 8ег§аіт «сохну» (Вгйскпег 511); зближується зі стерегти, сторож (Шахматов Очерк 155), п. *8Їго§-, *8ЇГ2е§-, (ст.) 8Ігге§ас «охороняти, пильнувати; чатувати» (8А¥ VI 373, 455, 474, 475). — Фасмер—Трубачев III 779—780; Преобр. II 383—384. — Пор. стерегтй, строгий.
[сромбта] «срамота» Бі, [сромбт-ний] Нед; — бр. [сромбтньш]; — запозичення з польської мови; п. зготоіа «сором» Є ПОХІДНИМ ВІД 8Г0ҐП «тс.», що відповідає укр. сором (див.). — Кісй-ЬагсИ 100. — Пор. ерам.
ссати, [сисати] «ссати», [ссанути] «тс.; приссати» Нед, [ецапги] «ссати», [сйсавка] «підсисна труба» Нед, [сисак] «мундштук; сосун», [сисальце] «сосучий пристрій» Нед, [сисулька] «льодяна бурулька» Ник, [сисун] «сосун», [сисун-ча], соска, сосок, сосочок, [сосулька] «льодяна бурулька» Ник, [сосуля] «тс.» тж, сосун, сосунець, [ссавень] «сосок» Нед, ссавець, ссавці, [ссач] «ссавець» Нед, [ссисак] «промокальний папір» Куз, [ссбчка] «сосок» Нед, [сисальний] Нед, всисний, насос, підсос, підсиснйй, [попісцяти] «поссати», присос, присосок, присиснйй, присосний; — р. со-сать, [ссать], бр. ссаць, др. сьсати, п. 88ас, ч. (8)8аїі, слц. заі’, полаб. заве «ссе», заз/зоз «сосок», болг. [сйсам], м. [сица], схв. сисати, (заст.) сати, слн. зезаіі, стел, стесати; — псл. зьзаіі «ссати, смоктати»; — очевидно, через посередництво форми *8ьрзаіі (<*зир-з-аїі) утворене від звуконаслідувального вигуку іє. *зи- (*зй-) подібно до дінд. зирай «юшка, суп» (< іє. *зйр-), дісл. зйра «пити сьорбаючи», дангл. зй-рап, двн. зйіап «тс.», снн. снідерл. зй-реп, нвн. заиіеп «пити, пиячити», свн. зйіеп «їсти, черпаючи ложкою», що продовжують іє. *зйЬ-, і більш віддалених утворень з основами, розширеними рефлексами індоєвропейських задньопіднебінних, як у лтс. зйкі «ссати», кімр. зи§по, лат. зй§еге «тс.», -зй§а (у
8ап§иІ8й§а «кровопивця»), зйсиз «сік», дісл. 8й§а «ссати», свн. снн. зй§еп, двн. дангл. 8й§ап «тс.»; менш обгрунтоване тлумачення другого -8- у слов’янських формах як результату палаталізації (Ре-сіегаеп ІР 5, 61). — Фасмер III 725— 726; Преобр. II 360; Шахматов Очерк 251; Вгйскпег 511—512; МасЬек Е8ЛС 538; ОІезсЬ 937—938, 1059—1060; Младенов 581; Зкок III 244; Мейе ОЯ 25; МеіІІеі Еїисіез 222; Мозхупзкі Р2ЛР 222; Мікі. Е\У 334—335; 2У82 431; К1и§е—Міїхка 627; 2ирііга 00 29; КІеіп 1537, 1543; Егпоиі—МеіІІеі 1172—1173; АУаІсіе—Ноїт. II 622; Когіпек 214—215; Рокогпу 912—913. — Пор. суслик2.
[ссебний] «озлоблений, розлючений, підступний; безсовісний» Нед; — очевидно, пов’язане з себе; пор. [збесеби-тися] «вийти з себе». — Див. ще себе.
стабільний, стабілізаторний, ста-білізбваний, стабілізувати, стабілізатор, стабілізація; — р. стабйль-ньій, бр. стабільньї, п. вл. зїаЬіІпу, ч. зІаЬіІпї, слц. зїаЬіІпу, болг. стабйлен, м. стабйлен, схв. стабйлан, слн. зїа-Ьііеп; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. зїаЬЇІ, англ. зіаЬіІе, фр. зїаЬІе зводяться до лат. зіаЬіІіз «який міцно стоїть на ногах; постійний, сталий, незмінний», пов’язаного з дієсловом зіаге «стояти; тривати, залишатися, зберігатися», спорідненим з псл. зіа-іі «стати; відбутися», укр. стати «тс.». — СІС2 784; ССРЛЯ 14, 689; ТСБМ V/!, 294; Кораіігізкі 911—912; 31. Аууг. оЬсусЬ 699; НоІиЬ—Буег 449; РЧДБЕ 684; Ву]акли]а 902; КІеіп 1501, 1506; Оаигаі 682; АУаІсіе—Ноїт. II 584, 596—599. — Див. ще стати.
став1 «водоймище з непроточною водою; місце розлиття річки перед загатою», ставйдло «місце, де був ставок», ставище «тс.», [ставець] «ставок» Чаб, [ставина] «тс.» Пі, [ставове] «плата за став» Нед, ставок, [ставщйна] (іст.) «плата за ловіння риби в ставу» Г, Нед, [розставити] «спустити воду (зі ставка)» Нед; — р. [став] «став; льодостав», бр. стау «став», ставок, п.
нл. ст. зіаАУ «тс.»; — псл. [зіауь] «місце, де зупинилась (стала) вода», пов’язане з зїаіі «стати». — Фасмер III 742; Вгйскпег 514—515; МасЬек Е8ЛС 575; Кагиііз II 290—291. — Див. ще стати.
[став2] «суглоб» ВеЗа, [ставець] «тс.» Нед, [ставчики] (мн.) «фаланги, суглоби (особливо пальця)» Нед, [став-чатий] «членистий; суглобистий» Нед; — р. сустав «суглоб» (< цсл. сжстдв’ь), бр. сустау, п. вл. нл. зїауу «тс.», ч. ст. мор. 5Їау «тс.; кісточка, щиколотка», слц. зїауес «суглоб», болг. става «тс.», р.-цсл. стдв'ь «тс., член; з’єднання», сьстдв’ь «суглоб, зчленування»; — псл. зіауь «зчленування; з’єднання; суглоб», зрзіау-ь «тс.», пов’язане з дієсловом зіа-уііі «ставити», зіаїі «стояти». — Фасмер III 742^ 810; Вгйскпег 514—515; МасЬек Е8ЛС 575; ЗсЬизіег-Зеуус 1357— 1358; 2У82 407. — Див. ще ставити, стати. / -	/	9
ставаня — див. стан .
ставати — див. стати.
[ставець] «колінце стебел жита й пшениці» О, [ставйць] «тс.» О; — запозичення зі словацької мови; слц. зїа-уес «колінце стебел злакових і трав; суглоб» споріднене з укр. [став] «суглоб». — О II 247. — Див. ще став2.
ставити, ставитися, ставляти СУМ, Нед, [став] «сустав, суглоб» Горб, [става] «постава» Нед, ставець (заст.) «великий церковний свічник; дерев’яна тарілка; циліндрична форма для випікання пасок, конусоподібна купа дров для випалювання вугілля; [підставка, основа для підпори Нед; пеньок, на якому клепають косу О]», [ставйця] «западня, пастка» Нед, ставка, ставленець, ставленик, ставлення, став-ник «великий свічник, велика свічка», ставнйк «ставний невід, рибальська сітка», [ставнйці] (мн.) «нижні снопи довкола копиці» О, [ставнйця] «стайня Г, Нед; поміст для мерця Чаб», [ставні] (мн.) «щити в греблі ставка для затримування води» Л, [ставня] «кілки під стінами в льохах», [ставок] «кладка з 10 снопів Л, ЛексПол; основа рамочної
борони ЛексПол», ставний, ставма, безпідставний, вставка, вставний, вистава, виставка, виставний, відставка, відставнйк, відставний, доставка, заставити, заставляти, [застав] «застава», застава, [застава] «пастка на звіра», заставка, заставна (юр.), заставник, [заставні] «віконниці» Я, [заставщик] «митник, що стояв на проїзних дорогах, на погранич-чі» Я, заставщйна «застава», заставний, [заставнйчий] (у виразі з. уряд «ломбард») Ж, зіставити, заставити, наставляти, [настав] «влада» Ж, [настав] «настанова» Ж, [наставка] «надставка» Ж, наставник, наставництво, [наставничий] «наставницький» Ж, надставка, оставити, обстава «обстановка», обставина, [переставка] «сіть для ловіння перепелів», перезастава, підстава, [підставина] «основа» Нед, підставка СУМ, Нед, [підставний] «свічник» Нед, [підставці] «тс.» Куз, підставний, поставляти, постав «пара млинових жорен; сувій», постава, поставець, поставка, [поставка] «полиця» Нед, поставнйк, поставний, представляти, представник, представництво, пристав (з р.), [пристава] «наглядач Г; поставка Нед», приставка, [приставка] «полиця» Нед, [приставок] «вид великої посудини» Нед, сустав, [суставник] «складова частина» Нед, устав, уставка, уставний; — р. ставить, бр. ставіць, стау-ляць, др. ставити, п. вл. зіаууіс, ч. зіауіїі, слц. зїауії’, нл. зіаууіз, зіаууіаз, полаб. зіоуєі, болг. ставя, м. стави, става, схв. ставити, слн. зіауііі, стел, ставити; — псл. зіауйі (зіауеіі), каузатив до зіаіі «стати»; — споріднене з лит. зіоуеіі «стояти», лтс. зіауеі, гот. зїбіап «направляти», дангл. зібууіап «утримувати», двн. свн. зіошуєп «керувати, зупиняти, осаджувати», снн. снідерл. гол. зіоцууєп «загачувати, затримувати», нвн. зіаиеп «тс.», англ. зіоуу «прибирати, складати», гр. сттбіо «піднімаю нагору», отацрб^ «кілок», лат. -зіаигаге (у словах гезїаигаге «віднов
лювати», їпзіаигаге «тс., поновлювати, повторювати; влаштовувати, робити»), що зводяться до каузатива іє. *зіаи-(*5І1іаи-, *5іЬй-, *зШ-), пов’язаного з *зїа- (*5іЬа-) «стояти, знаходитися, перебувати; стати». — Фасмер III 742; Преобр. II 374—377; Масйек Е8ЛС 575—576; Зкок III 330—331; 2У82 406—407; Мейе ОЯ 163; МікІ. ЕАУ 319; Тгаиітапп 283—284; Вй§а КК II 592; Кагиііз II 289—290; МйЬІ.—Епбг. III 1053; К1и§е—Міігка 741; КІеіп 1520; Ееізі 455; НоІЯіаизеп АеАУЬ 324; АУаІ-сіе—Ноіт. І 705—706; Регззоп Веііг. 713; ІМеитапп К2 77, 79; Рокогпу 1008. — Див. ще стати.
ставка (військ.) «орган верховного головнокомандування на чолі з головнокомандуючим, штаб головнокомандуючого»; — бр. стаука «тс.»; — запозичення з російської мови; р. ставка «тс.; (іст.) похідний намет, який ставили для старшого воєначальника» пов’язане з дієсловом ставить «розташовувати, ставити», якому відповідає укр. ставити «тс.». — СУМ IX 633; ССРЛЯ 14, 697—698. — Див. ще стати.
ставрйда (іхт.) «морська промислова риба ряду окунеподібних, Тгасіїи-гиз», ставридка; — р. ставрйда, бр. стаурьіда, ч. зіаугісіа «тс.»; — очевидно, запозичення з діалектів грецької мови; пор. гр. сттаирб^ «хрест; кіл; (нгр.) морська зірка». — Мотузенко Морская рьіболовецкая терминология сев.-зап. Причерноморья (АКД), 14. — Див. ще ставропігія.
ставропігія (церк.) «монастир, безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду», ставропігіальний, ст. стагропйгія «кр(с)та вьдружение» (1627); — р. болг. ставропйгия, бр. стаурапігія, п. зіаигорі§іа, ст. зіаиго-рі§іит, ч. зіаигорі§іе; — запозичення з візантійсько-грецької мови; віз.-гр. сттац-ротггіуіа утворено з основ іменника сттао-рос «хрест; стовп», спорідненого з дісл. зіаигг «стовп», лит. зіоуєіі «стояти», псл. зїауіїі «ставити», і дієслова ттцууо-щ «скріплюю, застромляю», споріднено
го з лат. рап§о «скріплюю, складаю», гот. Гагіап «ловити, хапати», двн. Гагіап «тс.». — Бульїка 306; 81. уууг. оЬсусЬ 701; Ргізк II 526—527, 778, 800. — Див. ще пагінація, пакт, стати.
стагнація «застій у виробництві, торгівлі; застій крові у венах»; — р. болг. стагнация, бр. стагнацьія, п. зіа§пас]а, ч. зїа§пасе, слц. зїа^пасіа, вл. зїа§пасі]а, м. схв. стагнаци/'а, слн. зіа§пасі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8іа§паІібп, фр. англ. зіа^паїіоп, нлат. зїа^паїіо зводяться до лат. зїа§паге «зупиняти, робити стоячим», похідного від зїа§пит «озеро; стояча вода, калюжа», очевидно, спорідненого з гр. «тгаушу «крапля», сттаСсо «капаю». — СІС2 784; Лехин— Петров 612; ТСБМ V/ 1, 296; 81. уууг. оЬсусЬ 699; НоІиЬ—Буег 450; РЧДБЕ 685; Ву]акли]а 903; СЗг. РууЬ. 720; Оаи-хаі 682; КІеіп 1502; АУаІсІе—НоГт. II 584—585. — Див. ще сталагміт.
[стад] «політ, переліт» Нед; — неясне.
стадіон, стадія (іст.) «місце для спортивних змагань у стародавніх греків», ст. стадїон/ь «гони (міра відстані)...; плаць до заводу або до гонитвьі» (1627); — р. м. стадибн, бр. стадьіен, п. вл. зїасііоп, ч. зїасіібп, слц. Дасіібп, болг. стадидн, схв. стадион, стадион, слн. зіасііоп, зіасііоп; — запозичення з грецької мови; гр. сттабіоу «арена, місце для змагання (в Олімпії довжиною в один стадій); стадій (одиниця виміру віддалі, що дорівнює 184,97 м)» єдиного пояснення не має; найчастіше розглядається як результат давньої народноети-мологічної видозміни назви оттабюу «арена, іподром; розтягнуте у довжину», похідної від дієслова сигасо «витягую», спорідненого з псл. зреіі «рости (добре, сильно), достигати, спіти; діставати, досягати», укр. спіти, під впливом гр. <тга5ює «стійкий, нерухомий, стоячий, міцний», генетично пов’язаного з їсттгщі «ставлю; розміщую; стою», спорідненим з псл. зіаіі «стати», укр. стати. — СІС2 785; Коваль 175; Чер
ньїх II 197; Кораіігізкі 912; 81. у/уг. оЬсусЬ 699; НоІиЬ—Буег 449; РЧДБЕ 685; Ву]акли]а 903; Ргізк II 773. — Див. ще спіти, стати.
стадія* «певний ступінь (етап) у житті, розвитку», стадіальний, стадійний; — р. стадия, бр. стадьія «стадія», п. ч. зїасііит, слц. зїасііит (з уг.), вл. зїасііі, болг. стадий, м. стади}, ста-диум, схв. стадйі, стадиіа, стади/ум, слн. зіасііі, зїасіі]; — очевидно, результат семантичної видозміни слова стадія (заст.) «міра віддалі». — СІС2 785; ССРЛЯ 14, 701; Кораіігізкі 912; 81. уууг. оЬсусЬ 674; НоІиЬ—Еуег 449; Ву]акли]а 903; РЧДБЕ 685. — Див. ще стадія2.
стадія2 (заст.) «старовинна одиниця виміру віддалей, що дорівнює приблизно 180—230 м», стадій (заст.) «тс.», ст. стадій (1627); — р. стадий, (заст.) стадія, бр. стадьій, др. стадие «стадія, шляхова міра», болг. (кн.) стадия «міра віддалі близько 200 м», схв. ста-ди], слн. зїасіі], стел, стддии «тс. (у давніх греків)»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; лат. зїасііит «стадій олімпійський (грецька міра віддалі у 185 м)» походить від гр. сттабіоу «стадій (одиниця виміру віддалі, що дорівнює 184,97 м)», первісно, очевидно, «місце для спортивних змагань». — СІС2 785; ССРЛЯ 14, 701; РЧДБЕ 685; Ргізк II 773. — Див. ще стадіон.
стадо, [стада] «стадо», [спгадар] «пастух, що пасе коней», [стадарка] «конюшня», [стаднарка] «тс.», [ста-дарня] «тс.; череда Нед», [стадейко] (зменш.) «стадо» О, [стадина] «кінний завод» Нед, [стаднйна] «тс.» Нед, [стаднарка] «стайня», стадник «(заст.) пастух (переважно при табуні); [плідник (жеребець або бик)]», [стадниківна] «дочка пастуха» Бі, стаднйця (заст.) «стайня», [стаднйна] «тс. СУМ; табун різних за віком коней Г», [стадниченко] «син пастуха» Бі, [стадня] «стайня Г; стадо, череда Бі», [стадниковати] «бути пастухом» Бі; — р. болг. м. стадо, бр. [стада], др. стадо, п. зіасіо, ч. слц.
віадо, вл. зіадіо, нл. зІаДо, ст. зіасіо, схв. стадо, стадо, стел, стадо; — псл. зіадо «стадо», первісно «стайня, хлів», пов’язане з дієсловом зіаіі; — очевидно, споріднене з пгерм. *з1бда-, представленим у дісл. зібд «стадо, кінний завод», дангл. сангл. зібсі, двн. свн. зіпоі «тс.», нвн. 81ійе «кобила», та більш віддаленими лит. зібсіаз «рослина, саджанець», лтс. зіасіз «тс.», зІасІТІ «садити», схв. стад «стан», що зводяться до іє. *зі(Ь)а- «стояти»; менш переконливе твердження (Мартьінов Сл.-герм. взаи-мод. 53—55; Тогр 479; Уопсігак І 453) про запозичення праслов’янської форми з прагерманської. — Фасмер III 743; Черньїх II 197; Преобр. II 370—371; Вгйскпег 512; К2 48, 194; АГЗІРЬ 29, 119; МасЬек Е8ІЇС 573; БсйизІег-Бе^/с 1353; 8кок III 324; Критенко Вступ 522; Трубачев Назв. дом. жив. 104; Общ. лексика 260—276; Кпсіпіскі РгазЕ II 228; Мейе ОЯ 397; Меіііеі Еіпсіез 320; ХУ8Х 404; Мікі. ЕУ/ 319; Тгаиітапп 280—281; Вй§а ВВ II 92, 592; Кагиііз II 282; Откупщиков Зтимология 1968, 249; Угіез АЕУ/ 550; ЗбЬаппеззоп 856—857; НоііЬаивеп А^п. ДУЬ. 283; ЕУ/ 323; К1и§е—Міігка 762; Рокогпу 1004— 1005. — Див. ще стати.
[стадок] «велика рогата худоба» Бі, [стадчйна] «загальна назва великої домашньої худоби» Бі; — результат контамінації слів [статок] «велика рогата худоба» і стадо (див.).
стаєнка «маленька стайня СУМ, Нед; [хлів, стайня] О», [стає'нбчка] «маленька стайня Г; хлів О», [стаєн-чйна] «хлів; стайня» О, [стаєнька] «тс.» О; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зІа]епка «стайня» є похідним від зіаріа «стайня», яке відповідає укр. стайня. — 83Р VIII 684, 685; 8У/ VI 384. — Див. ще стайня.
стаж, стажер «той, хто проходить стажування де-небудь», стажист «тс.», стажирбвка «стажування», стажувати «проходити стажування»; — р. бр. болг. м. стаж, п. зіаг, ч. слц. слн. зіаг, схв. стаж-, — запозичення з францу
зької мови; фр. з1а§е «стаж, іспитовий термін; строк перебування», ст. ез1а§е (XII ст.) походить від слат. з1а§іит «тимчасове перебування», пов’язаного з лат. зіаге «стояти; зупинятися», спорідненим з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 785; Черньїх II 197; Фасмер III 743; 81. '«/уг. оЬсусЬ 701; НоІиЬ—Буег 451; РЧДБЕ 685; Ву]акли]а 903; Цаигаї 682; УїаИе—Ноїт. II 596—597. — Див. ще стати. — Пор. етаж.
стайка1 — див. стан1.
стайка2 — див. стая2.
стайня «конюшня; хлів», [стайнй-ця, станиця Г, Нед, станка Нед], станя «тс.», стайничий «конюх; (заст.) слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх», стаєнний «якого тримають у стайні; виїзний (про коня)»; — бр. стайня «конюшня», п. зїаріа «тс., хлів», слц. зіара «стайня», [зІа]еп] «тс.», слн. [зіара] «хлів, загін»; — очевидно, псл. [зіафпіа] «конюшня, хлів», пов’язане з [8Їа]а"] «тс.; курінь пастуха», первісно «стоянка; стійло»; менш переконливе виведення безпосередньо з п. 5Їа]піа (Оньїшкевич Ис-след. п. яз. 248). — Вгйскпег 512, 513; МасЬек Е83С 574; Клепикова 163, 167. — Див. ще стая1.
стакан «склянка; (військ.) гільза артилерійського снаряда; (тех.) назва деяких циліндричних деталей», стакан-чик «невелика посудина циліндричної форми»; — бр. болг. стакан, ч. (рідк.) зїакап; — запозичення з російської мови; р. стакан, ст. достокан «склянка» загальновизнаної етимології не має; найчастіше пов’язується через гіпотетичні *дстокан, ^д-ьст-ькан-ь «посудина» з др. д-ьска «дошка (дерев’яна)» з реконструкцією для форми стакан первісного значення «дерев’яна посудина» (Цьіганенко 448; Преобр. II 371; Грот Фил. раз. І 436; Соболевский Лекции 112; ЖМНП 1886 вересень 156); розглядається також як давньоруське запозичення з тюркських мов (пор. чаг. Іозїакап «дерев’яна мисочка», каз. Іизіауап «стакан, миска, черпак» (Макарушка 14;
Огиенко 35; Шипова 289; Корш ИОРЯС 8/4, 44; 7/1, 44—45; КогзсЬ АГ81РН 9, 675—676; МікІ. ТЕ1 II 180; ТЕ1 ХасЬіг. І 59), що виводяться з перс, сійзі^ап (Аракин Тюркизмьі 144; Гиунашвили Иран. язьїкозн. 188); менш обгрунтоване виведення тюркських форм (тат. тус-таган, тостакан «миска») з російської мови (Преобр. тж.; Даль IV 314) або з лтс. зіакапз (ХиЬаіу 81. а сі. II 162); безпідставне твердження про спорідненість з р. стекло (ІЛііепЬеск РВгВ 22, 191). — Фасмер І 532; Фасмер—Трубачев III 743; Пепу КЕ8 28, 43—44; 883С III 511; БТР 866; Скорчев БЕ 1956/6, 163.
стакато (муз.) «коротко, уривчасто (як позначення способу виконання музичного твору); уривчасте виконання звуків, протилежне легато»; — р. стак-като, бр. стаката, п. ч. слц. зіассаіо, болг. м. стакато, схв. стакато, слн. зіассаіо; — запозичення з італійської мови; іт. зіассаіо «тс.» пов’язане з зіас-саге «відділяти, відривати, вимовляти», результатом спрощення форми сіізіас-саге «тс.», спорідненої з фр. ст. сіезіа-сНіег «відв’язувати, відривати», яке зводиться до франк. *зіакбп «тикати». — СІС2 785; ССРЛЯ 14, 707; 81. ^уг. оЬсусІї 699; НоІиЬ—Буег 449; РЧДБЕ 685; Ву]акли]а 903; КІеіп 1501; Паигаі 56; Мезііса 491.
стаксель «косий трикутний парус»; — р. стаксель, [штаксель], бр. стаксель, болг. стаксел', — через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. зіа§геіі «тс.» є складним словом, утвореним з іменників 8Іа§ «товстий канат, який укріплює щоглу або стеньгу спереду», спорідненого з дангл. зіое§, дісл. зіа§, нвн. 8іае, англ. зіау «тс.», снн. зіасЬ(§) (з XV ст.), і геіі «вітрило», спорідненого з дангл. ДІСЛ. 8Є§1, днн. ШВ. 8Є§ЄІ, двн. зе§аі, нвн. 8е§еі, англ. заіі «тс.». — СІС2 108, 632; Фасмер III 743—744, IV 477; Смирнов 334; РЧДБЕ 685; Маігепаиег 312, 335; Меиіеп 196—197, 396; V^іе8 ХЕ№ 690; К1и§е—Міігка 697, 736; КІеіп 1373, 1507.
сталагміт «мінеральне утворення, що росте з дна підземної порожнини»; — р. болг. м. сталагмйт, бр. сталагміт, п. ч. слц. вл. зіаІа§тіі, схв. сталагмйт, слн. 8іаіа§тіі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8іа-1а§тіі, фр. англ. 8Іа1а§тііе походять від нлат. 8іаІа§тііез, що виводиться від гр. отаЛауцбс «краплина; струмінь», пов’язаного з дієсловом отаЛаоосо «капаю, ллю краплинами», що, можливо, зводиться до іє. *(з)іе1І-/(з)іаІІ- «крапати, наливати краплинами; текти; мочитися», представленого також у гол. свн. снн. н. зіаііеп «мочитися», дат. зіаііе, зіакіе, норв. шв. зіаііа «тс.», в гр. тєЛца «стояча_вода, болото; низина, заплава», лит. іеїгіі «мочити; лити» і, можливо, в псл. іьіеіі «тліти; гнити», укр. тліти. — СІС2 785; Лехин—Петров 658; КораІігізкі 912; НоІиЬ—Буег 450; РЧДБЕ 685; Ву]'акли)а 903; Сг. Е^/Ь. 720; К1и§е—Міігка 737; КІеіп 1502; Паигаі 682; Егізк II 776; Рокогпу 1018. — Див. ще тліти.
сталактйт «мінеральне утворення у вигляді бурульок, що виникає на склепінні підземних порожнин»; — р. болг. м. сталактйт, бр. сталактйт, п. зіа-Іакіуі, ч. слц. вл. зіаіакііі, схв. сталактит, слн. зіаіакііі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8іа1акіії, фр. англ. зіаіасіііе походять від нлат. зіаіасіііез, утвореного на основі нгр. отаЛахтос; «той, що стікає по краплі; який капає, протікає», пов’язаного з гр. отаЛаоосо «ллю краплями; капаю; стікаю краплями». — СІС2 785; Лехин—Петров 658; КораІігізкі 912; Но-ІиЬ—Еуег 450; РЧДБЕ 685; Ву]’акли]а 903; Сг. Е^/Ь. 720; КІеіп 1502; Паигаі 682. — Див. ще сталагміт.
[сталйтися] «скалитися, вискалюватися; плакати»; — очевидно, результат контамінації слів скалитися і сталити «гострити» (пор. сталити зуби «гострити зуби»). — Див. ще скалити, сталь1.
[сталйть] «натирати мозолі» Л; — неясне.
сталка «довга вузька смуга; довгий ряд чого-небудь; низка, разок; пасмо; шар чого-небудь, пласт; [паросток (рослини); частина снасті Нед]», [сталь, стальна, сталя] «тс.»; — бр. [сталка] «шар, пласт», столка «тс.»; — неясне.
сталь1 «криця», [сталець] «у млині: кусок сталі, в який упирається нижня частина веретена шестерні», [стальце] «тс.», [сталівка] «стальне перо» Куз, (заст.) сталка «сталева пластинка в корсажі», сталька «тс.; [стальний брусок Нед]», [стальця] (мн.) «залізна обшивка горла січкарної коробки» Нед, О, сталити «наварювати сталлю і гострити щось; заварювати сталлю тріщини, отвори; гартувати», сталювати (спец.) «наносити тонкий шар сталі за допомогою електролізу», [насталок] «сокирка для клепання коси; залізна підставка для клепання коси» ЛексПол; — р. бр. сталь, п. віаі (з XV ст.); — очевидно, через польську мову запозичено з німецької; нвн. 81а1і1 «сталь; різець», як і свн. віаііеі «сталь», віаі, двн. зіаЬаІ, споріднене з снн. дісл. віаі, нн. гол. дат. віааі, шв. зіаі, днн. віеіііі, дангл. вііеіе, зіеіе, зіеі, віуіе, англ. віееі «тс.» і, далі, з дінд. віакаїі «опирається, протистоїть; упирається», ав. віах-іа- «твердий, міцний», вїахга- «суворий, строгий», умбр. віакаг «призначений; встановлений», псл. віаіі, укр. стати. — Акуленко 134; Шелудько 47; Черньїх II 197—198; Цьіганенко 449; Фасмер III 744; Преобр. II 371; НйШ-\УогЛі 18; Абаев ЗИРЯ І 73—79; Смирнов 281; Бульїка 307; Лекс. зап. 141 —142; Вгйскпег 512; Мікі. ЕУ/ 320; К1и§е— Міігка 736—737; КІеіп 1506, 1508. — Див. ще стати.
сталь2, сталька — див. сталка.
[стальник] (бот.) «вовчуг польовий, Опопів агуепвів Б. (Опопів Нігсіпа Засд.)» Мак; — р. стальник, [стальная трава], бр. стальній «тс.»; — неясне.
[сталюга] «козли для подовжнього розпилювання колод на дошки» Л, [сто-люга] «тс.» Л, [стелюга] «станок для вправлення спиць в обід колеса; валок, 394
по якому перекочують колоди Л; (мн.) козли для поздовжнього розпилювання колод»; — р. [стелюга] «козли для штукатурів і малярів», бр. сталюга «козли (для розпилювання колод); [верстат]»; — запозичення з польської мови; п. віаііі^а «будь-яка підставка з планок, дерев’яних дрючків; триніжок, штатив, козли» виводиться від нім. 81е11а§е «риштовання, стелаж», похідного (з романським суфіксом -а§е) від основи дієслова віеііеп «ставити». — 81ієує1оу Ніві. рііопоі. 513; Бульїка Лекс. зап. 93; Вгйскпег 513; 8У/ VI 386; К1и§е— Міігка 744. — Див. ще стелаж.
стамеска; — бр. стамеска; — запозичення з російської мови; р. стамеска, [стамезка] походить від нн. віеттігп або нвн. 8іеттеівеп «стамеска, долото, зубило», утвореного з основ дієслова зіеттеп «видовбувати», спорідненого з снн. снідерл. віеттеп, днн. зіеттіеп, дангл. зїеттап, дісл. ісл. віетта «тс.», лтс. віїїбтїііев «спотикатися; заїкатися», війті «штовхати, посувати», лит. війтіі «тс.», та іменника Еівеп (двн. Іван) «залізо», що, як і днн. дісл. ївагп, дангл. їве(г)п, дірл. іагапп, кімр. Ьаіегп, вважається результатом давнього запозичення з іллірійської мови. — Булаховський Нариси 121; Черньїх II 198; Фасмер III 744; Преобр. II 372; Мікі. ЕУ/ 320; К1и§е—Міігка 160—161, 745—746.
[стамлять] «вертикально» ВеУг; — неясне.
[стампиль] «околот житньої соломи; в’язанка змолоченої соломи» О, [стампличок] «сніпок збіжжя; околот житньої соломи» О; — неясне.
стан «тулуб, корпус, талія; верхня частина жіночої сорочки; стоянка; обставини; (іст.) адміністративно-поліцейський підрозділ; соціальна група; технічний пристрій; станок», [стане] «стан» Нед, [стани] «верхня частина жіночої сорочки» Пі, станик «(заст.) верхня частина сукні, жіночої сорочки, ліф кофти, кофта; [безрукавка]», станина, станиця СУМ, Нед, станичник, [стани-
ще] «стоянка; місце, житло, притулок» Нед, станкач «станковий кулемет», станковіст, [станова] «закон» Нед, становий (заст.) «пристав», станбвйсь-ко «становище; [табір, житло, оселя, нічліг, квартира Пі, Нед]», становище СУМ, Пі, станок, станбчник, станичний, [станівкйй] «дорослий; сталий, усталений», [станівнйй] «тс.», станкйй «стрункий, ставний», становий, становити, [застанбва] «застава; розум, міркування», настанова, обстановка, перестановка, постанова, постановка, постановник, установа', — р. бр. болг. м. стан, др. стан'ь, п. ч. слц. вл. нл. зіап, слн. зіап, стел, стані»; — псл. зіапт», пов’язане з дієсловом зіаіі «стати»; — споріднене з дінд. зійапат «місце, місцеперебування», ав. дперс. зіа-па- «стойка, місце, стійло», согд. *азіап (’зі’п) «місце», бзіап (’^узі’п) «основа; поселення», перс, зііап (звідки походить компонент -зіап (-стан) у тур. Тйгкізіап «Туркестан», р. укр. Турке-стан, Таджикистан, ос. -зіоп «місце, вмістище, країна», зіопу/аі «стоянка», зіау/ «поперек; круп», азіаеу/ «поперек, талія», гр. бботруос; «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий», дор.
бботауос; «тс.» (< *5боотауо<; «який перебуває у поганому стані»), аотруос; «нещасливий», лат. *8Іапб (у формі сіе-зііпо «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю»), що продовжують іє. *5і(Ь)а- «стояти», ускладнене суфіксальним -п-; лит. зібпаз «стан (життєвий)» вважається запозиченням зі слов’янських мов. — Фасмер—Трубачев III 745; Вгйскпег 513; МасЬек Е83С 574; Всішзієг-Бєаус 1354; Младенов 606— 607; 8кок III 326—327; Нисіпіскі Ргазі. II 106; Меіііеі Еіигіез 454; ХУ87 404— 405; Мікі. Е¥/ 319; Тгаиітапп 282; ВагШоІотае 1605; Абаев ИЗСОЯ І 78—79, III 153, 154; Ргізк І 427; Угіез ИЕДУ 688—689; ЛУаІсІе—НоГт. І 344, II 597; Вги§тапп (згипсігізз 2/1, 259; Рокоту 1004—1005. — Див. ще стати.
[станва] «велика діжка, бочка; посудина, стояк Нед», [станви, станов,
становець] «тс.», [станова] «велика (внизу ширша, вгорі вужча) бочка для капусти» О, [становця] «велика рівна бочка для капусти» О; — неясне; можливо, пов’язане зі стан, стати (пор.).
стандарт, стандартизатор «фахівець, який займається питаннями стандартизації», стандартизація, стандартний, стандартизувати-, — р. бр. болг. стандарт, п. ч. вл. зіапсіагсі, слц. зіапсіагсі, м. стандард, схв. стандард, слн. зіапсіагсі, зіапсіагсі; — запозичення з англійської мови; англ. зіапсіагсі «прапор, штандарт; стандарт, норма, зразок, міра» виводиться від фр. ст. езіап-сіагсі, езіепсіагсі (фр. еіепсіагсі «прапор»), пов’язаного з дієсловом езіепіге (фр. еіепсіге «розтягати; розстилати; протягувати»), що походить від лат. ехіепсіеге «розтягати, протягувати, поширювати; натягати», утвореного з префікса ех-«ви-, з-» і дієслова іепсіеге «тягти, напружувати, розтягати». — СІС2 785; Черньїх II 198; Кораіігізкі 913; НоІиЬ— Ьуег 450; РЧДБЕ 686; Ву]акли]а 903— 904; КІеіп 565, 1504; СЮЕЕ 863; Оаи-гаї 298—299; \УаІсІе—НоГт. II 662— 664. — Див. ще екс-, тенденція. — Пор. штандарт.
станйця1, станичник, станичний — див. стан.
станиця2, станка, станя — див. стайня.
станіоль «олов’яна фольга»; — р. станибль, бр. станіель, п. ч. слц. вл. зіапіоі, болг. м. станибл, схв. станй-бл, ст.ан>дл, слн. зіапібі; — запозичення з німецької мови; нім. 8іаппібІ «листове олово, станіоль, фольга», ст. з!а§-поі через іт. 8Іа§пиоІо зводиться до нлат. зіаппіоіит, утвореного від лат. зіаппит (з1а§пит) «олово; суміш свинцю і срібла» не зовсім ясного, можливо, кельтського походження (пор. кімр. узіаеп, брет. зіеп «олово»), — СІС2 786; ССРЛЯ 14, 720; Кораіігізкі 913; Но-ІиЬ—Буег 450; РЧДБЕ 686; Ву]акли]а 904; К1и§е—Міігка 739; \УаІсІе—НоГт. II 585; 8с1ігасІег Кеаііехікоп II 701.
Станіслав (чоловіче ім’я), Стасій, Стась, Слава, Славко, Славцьо, Станіслава (жіноче ім’я), Стана, Станя, Стася, Стаха, Слава, Славця, ст. Станислав'ь (1393); — р. болг. Стани-слав, Станислава, бр. Станіслау, Станіслава, др. Станислав'ь, п. Зіапізіа^/, ч. слц. Зіапізіау, Зіапізіауа, м. Стани-слав, Станислава, схв. Станислав, Станислава, слн. Зіапізіау, Зіапізіа-уа; — складне утворення з форми наказового способу др. стани (псл. зіа-пі) від дієслова стати і основи іменника слава (псл. зіауа); пізніше могло бути підтримане впливом польської мови. — Вл. імена 87, 160; Петровский 204; Спр. личн. имен 459; Цаигаї Вісі, без потз 558. — Див. ще слава, стати.
[станля] «стремено; трензель, уздечка» Нед; — неясне.
[станбвник] (бот.) «зимолюбка зонтична, всезелен, СЬітарЬіІа итЬеІІаІа (Б.) ИиН. (Рігоіа итЬеІІаІа Б.)», [сто-нбвник] «грушанка мала, Ругоіа (Ріго-1а) тіпог Б.»; — р. [становник], бр. [станаунік мужчинскі]; — очевидно, пов’язане зі становити, установити', назва може бути зумовлена використанням зимолюбки при внутрішніх хворобах, спричинених надмірним фізичним напруженням; пор. інші назви зимолюбки: [подвигник жіночий, помоч-ник, порушник, вередовник]. — Лік. росл. Енц. дов. 420. — Див. ще стан.
станс «чотирирядкова строфа, що має закінчений зміст; (мн.) невеликий ліричний вірш, який складається з таких строф»; — р. бр. станс, (мн.) станси, п. слц. зіапса, ч. зіапсе, болг. станса, схв. станца, слн. зіапса; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. зіапсе «станс, строфа», як і англ. зіапга «тс.», нім. Зіапге «станси», виводиться від іт. зіапга «строфа; кімната», що походить від слат. зіапііа «місцеперебування, житло», пов’язаного з лат. зіапз (род. в. зіапііз), дієприкметником від зіаге «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати', італійське слово пояснюється
як калька ар. Ьаіі «вірш», первісно «дім, кімната». — СІС2 786; Фасмер III 745; КораІігізкі 913; НоІиЬ—Ьуег 450; РЧДБЕ 687; Ву]аклиіа 904; Оаті11зсйе§ 823; Цаигаї 682; КІеіп 1504; К1и§е—Міігка 739. — Див. ще стати.
станція, станційний, підстанція, пристанційний; — р. болг. станция, бр. станция, п. заст. зіапфа «квартира; мешкання для подорожніх» (з XVII ст.), ст. зіапса (XVII ст.), ч. заст. зіапс, зіап-се; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться від іт. зіапга (зіапгіа) «кімната, житло», нар.-лат. *зІапІіа (Смирнов 281; Маігепаиег 312; Вгйскпег 513; КораІігізкі 913; 51. у/уг. оЬсусЬ 699), від. лат. зіаііб «стояння, стоянка, зупинка», пов’язаного з дієсловом зіаге «стояти» (СІС 786; ССРЛЯ 14, 736; РЧДБЕ 686), або розглядається як результат видозміни запозиченого п. зіа-фа «станція; квартира», що походить від лат. зіаііб «стоянка; зупинка» (Оньїш-кевич Исслед. п. яз. 249; Фасмер—Трубачев 746; Цьіганенко 449—450; 81ау/-зкі ЛР 38/3, 229; Різапі Раісіеіа 1956, 9/4—5, 306). — Черньїх II 198. — Пор. станс, стадія.
[станця] (мн.) «бондарні клепки» Нед; — неясне.
стапель «прибережна споруда на суднобудівних заводах у вигляді похилого майданчика, на якому будують, ремонтують і спускають на воду кораблі; (тех.) підсобна споруда для складання верстатів, літаків тощо»; — р. бр. стапель, п. зіареі, болг. стапел, схв. стапел; — через посередництво російської мови запозичено з голландської або нижньонімецької; — гол. нн. зіареі «поміст і споруда для спуску на воду суден», як і снн. снідерл. зіареі «підпора, жердина; фундамент», споріднені з дангл. зіарої «підпора», дфриз. зіариї, зіареі «фундамент; колода, блок», двн. зіаїїаі «фундамент; крок; ступінь», зіайиі, зіаріаі «тс.», дісл. зірриіі «підпора», дангл. зібреї «слід», двн. зІиоІ(Г)а «ступінь», зіаріо (зіаіїо) «слід ноги», свн. зіаріе «тс.», зіиоїе «слід; підпорна
плита», гол. зіоер «ганок», дфриз. зіар «крок; слід ноги (ступні)», що виводяться від іє. *зіеЬ(й)- «ступати, іти», представленого також у псл. зіора, зіррепь, укр. стопа, ступінь. — СІС2 786; Черньїх II 198; Фасмер III 746; 81. у/уг. оЬсусІї 700; РЧДБЕ 686; Ву]акли]а 904; Меиіеп 199; Угіез КЕДУ 688, 692; Кіи-§е—Міігка 736, 740; К1и§е Зеетаппззрг. 746; КІеіп 1505, 1510; Тогр 482; Рокогпу 1011 —1013. — Див. ще стопа, ступати.
[стараскатися] «злізти, зсунутися»; — неясне; можливо, пов’язане з відкараскатися (пор. бр. караскацца «видиратися вгору»).
[старати] «добувати, діставати, при-дбавати СУМ, О; дбати, здобувати Ме; доглядати Нед; старатися про щось О», [старгати] «думати, роздобувати» О, старатися, [старувати] «старатися Нед; піклуватися Корз», [старанник] «дбайливець» Нед, старання СУМ, Нед, [старань] «піклування, старання» О, старатель «той, хто добуває золото; (заст.) дбайливець», старательст-во «промисел старателя», [старівнйк] «піклувальник» Куз, Нед, [старник] «претендент на посаду» Нед, [стару-нок] «піклування», [старальний] «старанний» Куз, [старанлйвий Нед, ста-рательний Нед, старлйвий, старов-лйвий, старбвний Пі] «тс.», старанний; — р. стараться, бр. старацца, п. зіагас зі§, ч. зіагаіі зе, слц. зіагаі’ за, вл. зіагас (зо), нл. зіагаз (зе), болг. старая се, м. старател «опікун», схв. старати се; — псл. зіагаїі з^ «старатися»; — задовільної етимології не має; пов’язується з псл. з(агь-]ь «старий, давній» (Вгйскпег 513; Ни]ег БЕ 50, 319— 320; НоІиЬ—Буег 450; НоІІЬаизеп Ае\УЬ. 322; Рейегзеп КеіБ Ог. І 79); зіставляється з лтс. з1агї§з «старанний», лит. зіагіпіі «тягти через силу», прус, зійг-пау/ізкап (орудн. в.) «серйозність, важливість», дангл. зііегпе (зіугпе) «серйозний, суворий», лат. зіегпах «безглуздий», сопзіегпаге «потрясати», зігепииз «діяльний», гр. отрцугк; «твердий, гост
рий», сттрпуос; «сила», кімр. ігіп (ігіп) «боротьба, бій; праця, турботи» (< *(з)іге-па), норв. зіегга «прагнути, завзято домагатися», зіеггеп «упертий», псл. зігасіаіі «страждати» (Тгаиїтапп Арг. ЗргасйсІ. 440; НоІІЬаизеп АеДУЬ. 322; ДУаІсІе— Ноїт. II 601—602; Воізасд 919; Рейег-зеп КеІБ Ог. І 81; Зіокез 137; Регззоп Веііг. 429—430, 433, 732, 787); зближується з нім. зібгеп «перешкоджати; заважати», двн. зібгап «турбувати», нвн. 8(игт «буря» (МасЬек Е83С 574). — Фасмер—Трубачев III 746; Черньїх II 198—199; 8сйизІег-8еу/с 1354—1355; ВисЬезпе-ОиіІІетіп В8Б 41/2, 168; Х¥87 405; Різані РаіНеіа 1956, 9/4— 5, 306. — Пор. старйй, страдати.
[старець] (бот.) «хрестовниця, крижівниця, Сгисіапеііа Б. Мак; тирлич хрестовидний, лихоманник, Сепііапа сги-сіаіа Б. Мак; жовтозілля, Зепесіо Б. Нед, Мак», [старина] «жовтозілля» Мак, [старівнйк] «буфтальмум, крем’-яник, ВирЬійаітит зресіозит ЗсЬгеЬ. (Теїескіа Ваит§.) Мак; цикорій дикий, Петрові батоги, Сісйогіит іпІуЬиз Б. Мак; оман високий, Іпиіа Ьеіепіит Б. ВеНЗн, Мак», [старник] «жовтозілля» ВеНЗн, ВеЗа, Мак, [старовина] «чистотіл звичайний, Сйеіісіопіит та]из Б.; — ранник крилатий, Зсгорйиіагіа аіаіа ОіііЬ. (8. ациаііса Б.)» Мак, [стару-шок] «айстра степова, Азіег атеііиз Б.» Мак; — р. [старец] «хрестовниця», [старина] «жовтозілля», [старовина] «ранник», бр. [старина] «жовтозілля», старасцень, п. зіаггес, ч. зіагесек, ст. зіагсек, слц. зіагсек «тс.»; — назви, пов’язані зі старйй; мотивація їх не зовсім ясна; можливо, вони зумовлені подібністю якихось частин відповідних рослин до бороди діда, старого; як семантичні паралелі пор. інші назви цих рослин: [5/5] «хрестовниця», [5і5ок] «тс.», [5г5ик] «жовтозілля», [волосник] «тс.»; народні назви жовтозілля [старець, старина, старник] можуть розглядатися також як калька лат. зепех «старий» (звідки походить наукова назва (8е-песіо), у такому разі ці назви зумовлені
тим, що головки квіток жовтозілля рано лисіють, оголюються; назви цих рослин можуть пояснюватися, як і синонімічні їм форми [дід, дідик, дідок], зв’язком з давнім звичаєм слов’ян ставити біля воріт чи коло дверей «діда» (сніп будь-якої колючої рослини) для охорони від нечистої сили, ворожих духів або для заманювання домовика. — Шамота 108—109; Лукінова Мовозн. 1981/6, 61; Меркулова Очерки 98—99; МасЬек Лт. гозії. 252. — Див. ще старйй. — Пор. дід2.
старйй, стар, старезний, [старе-лезний] Чаб, [старенезний] Г, Нед, старенний, старенький, старечий, старйнний, [старйчий] ([старйча вовна] «старої вівці»), [старкбватий] «старкуватий» Нед, старкуватий, [старо-вйй] «старий» Нед, старовйнний, старостин, старуватий, [старушний] «старенький» Нед, старчачий, [старче-чий] «жебрацький», [старшенний] «старший» Нед, старший СУМ, Нед, [стар-ганка] «жебрачка» Кур, старецтво, старець, [стареч(ч)ина] «жебрацтво» Нед, [старигай] «стариган» Куз, [ста-ригай], стариган, старигань, [стариган Нед, Куз, стариґань Нед, Ме] «тс.», старйзна, старик СУМ, Нед, старина, старйня СУМ, Куз, старйн-ка, стариця «старе русло; [стара жінка; жебрачка] СУМ, Нед», [стариць] «дідусь; жебрак» О, старі, [старій] «старий чоловік» Бі, старійшина, старіння, [старіство] «староство» Нед, старість, старка «сорт горілки; стара птиця; [шкуринка, плівка (на кип’яченому молоці, застояній квашенині Ме)]», [старнече] «старі речі» Нед, [старнйк] «торішня трава; торішній плід Чаб», старовизна «старі речі», старовина, [старовнйця] «старе русло річки» О, [старбмля] «дрантя, старі речі; розсудлива дитина» ЛексПол, староста, ста-ростат, староство СУМ, Куз, [ста-ростенко] «син старости» Пі, [старостин] «тс.» Пі, старостиха СУМ, Куз, [старостойко] «весільний староста» О, [старостбчко] «тс.» О, [старос-
тянка] «дочка старости», [старощинє] «сватання» Нед, [старощіння] «тс.», старощі, [старук] «старик», [старун] «той, хто старує», [старух] «старик» Нед, О, старуха, старушенція, [стар-цівна] «дочка жебрака», старцівство, [старцун] «старець» Нед, О, старцюга, старча, [старченко] «син жебрака» Бі, старченя, старчик, старчиха, [старчбта] (зб.) «жебраки», [стар-чук] «старченя; поводатар», старшина, [старшйнник] «начальник», старшинство, старші, старити, старітися), старішати, [старостити] «бути сватом», старостувати, старувати «говорити, як стара людина», старцювати, [старчовати] «жебракувати» Бі, старшинувати, старшувати, [за-старений] «постарілий передчасно», за-старйй, застарілий, застарівати, остаркуватий, перестарілий, перестар-куватий, перестарка, перестарок, пе-рестаріти, [підстарий] «немолодий», підстаркуватий, підстароста, [під-старостич] «син підстарости», [підстар-шйна] «унтерофіцер» Куз, пбстарий, постарілий, прастарий, престарйй, [престаренезний] Нед, престарілий, пристарий, пристарілий, пристаркуватий', — р. старий, бр. стари, др. стар'ь, п. вл. нл. зіагу, ч. слц. зіагу, полаб. зіоге, болг. м. стар, схв. стар, слн. зіаг, стел, старт»; — псл. зіагь-]ь «старий; давній»; — споріднене з лит. зібгав «товстий, об’ємистий», дісл. зібгг «великий, сильний, важний, мужній», дінд. зіЬігаЬ «міцний, сильний»; іє. *зіа-го-, похідне від *зіа- «стати, стояти»; зближення з двн. зіагеп «дивитися нерухомим поглядом», нвн. зіагг «нерухомий, пильний» (ИЬІепЬеск 347) недостатньо обгрунтоване. — Черньїх II 199; Фасмер III 747; УаіПапі Езиков. изсл. Младенов 283; Вгйскпег 514; НоІиЬ—Кор. 349—350; МасЬек Е83С 574; 8сЬизІег-8е\сс 1355—1356; ОіезсЬ 1101 —1104; Младенов 607; 8кок III 328; Мікі. ЕУ/ 320; Критенко Вступ 556; Мартьінов Язьік 84—85; Меіііеі Еішіез 404; ХУ8Х 405; Еогіипаіоу КХ
36, 45; Тгаиітапп 282; \УіесІетапп ВВ 27, 223; Вида КК II 259; \УаІгіе—Ноіт. II 590; МаугйоГег II 278; НоІІйаизеп А\уп. \УЬ. 284; Тогр 479, 485—486; Регззоп Веііг. 441, 711, 763; Рокогпу 1004, 1008. — Див. ще стати. — Пор. старати.
стародуб (бот.) «Базегріїіит к; [дудник лісовий, Апдеііса зііуезігіз к Мак; копитняк європейський, Азагит еигора-еіпп к; чистотіл звичайний, СЬеІісіопі-ит тарз к; ломиніс прямий, Сіетаііз гесіа к; смовдь, Реисеіапит ІаШоїіит кС., Реисесіапит ОзІгиіЬіит Коск тж; горицвіт весняний, Асіопіз уегпаїіз к Л]», [стародубка] «чемерник чорний, Неііе-Ьогиз підег к; чемериця чорна, Уега-ігит підпиті к Мак»; — р. [стародуб] «горицвіт», [стародубка] «тс.», бр. стародубка «народна назва деяких видів покритонасінних рослин родини жовтецевих і терличевих»; — складне утворення з основ прикметника старий та іменника дуб', мотивація назви неясна, як семантичні паралелі пор. [дуболист] «Еазегріііит Іаііїоііит», [верходуб] «тс.», [старовина] «чистотіл звичайний». — Див. ще дуб, старий.
старт «початковий момент спортивних змагань, зльоту літака, космічного корабля; місце, з якого починається подолання якоїсь віддалі; початок чого-небудь», стартер «особа, яка подає команду до старту; механізм для запуску двигуна», стартовйк «робітник стартової команди», стартувати-, — р. бр. болг. м. старт, п. ч. вл. зіагі, слц. зіагі, схв. старт, слн. зіагі, зіагі; — запозичення з англійської мови; англ. зіагі «пуск, старт; початок, відправлення», букв, «вирушення» пов’язане з дієсловом зіагі «вирушати; починати; запускати; кидатися», сангл. зіегіеп «тс.; кинутися, злякатися», спорідненим з дфриз. зіігіа (зіегіа) «перекинути», двн. зіиггеп (нвн. зійггеп) «кидати, скидати; ринутися», снн. снідерл. гол. зіог-іеп «кидатися; виливати», снідерл. зіег-іеп, зіигіеп «кидатися, ринутися, мчати». — СІС2 786; Черньїх II 199; КЗСРЯ 425; 81. Аууг. оЬсусЬ 700; НоІиЬ—Ьуег
450; РЧДБЕ 686; Ву)акли)а 904; КІеіп 1505; ОкЕЕ 864; Кіиде—Міігка 747, 761—762; Угіез ІЧЕДУ 689, 705.
[старчити] «вистачати; подавати Нед; поставляти, підносити ВеБ», [встарчи-тися (в слові)] «дотримати (слова)» Ж, [постарчати] «постачати», [спостар-читись] «порівнятися, позмагатися» ЛексПол; — запозичення з польської мови; пор. п. зіагсгус «вистачати», зіаг-сгас «тс.». — Див. ще достарчати.
[старшак] «товстий кінець дерева» ЛексПол; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни і зближення з прикметником старший запозиченого бр. [старчак] «головний корінь (дерева та ін.); деревце зі зламаним верховіттям», яке відповідає укр. [сторчак] «обрубки стовбурів трав’янистих рослин», пов’язаному зі сторч (пор.).
статейна — див. статйва.
статечний «розважливий, поважний; сповнений гідності; показний; заможний; немолодий; літній; пристойний, добропорядний»; — запозичення з польської мови; п. зіаіесгпу «статечний» пов’язане з іменником зіаіек «стан; власність, майно», якому відповідає укр. [статок] «майно». — Зйєуєіоу Нізі. рйопоі. 257. — Див. ще статок.
стати, статися, ставати, [етапно] «днище до гребеня» До, сталий, безнастанний, безперестанний, [без-пересталь], безперестанку, безперестану, [безперестанці], безперестань, безустанний, безустанку, встати, виставити «виступати; вистачати», вй-стати, відстати, відстань, відсталий, зістатися, зостатися, [зоста-нок] «останок», [зостаток] Ж, [зос-тальний] «задній» Ж, [засталйтися] (у виразі з. на сбяшно «проглянути сонцю»), [засталятися] «запобігати», наостанку, наостаннє, наостанок, наостанці, нестаток, [неддеталь], недостаток, ненастанний, [неперестав-ком] Ж, остатися, [деталь] «залишок води в заглибині» Ж, останки, останок, остаток, остача, останній, остатній, остаточний, перестати, по
стати, постать, повстати, повстанець, повстання, пристати, [прйстай] «той, хто приєднується», [пристая] «тс.; приймак», [прйсташ] «тс.», [при-стальний] «безнастанний, постійний» Нед, [пристани] «приєднання; пристановище», пристановисько, присталий «утомлений», [приставний] «пристойний» Нед, розстатися, розставання, розстання, розстань «роздоріжжя», [рбзстаньки] «тс.», усталити, усталений, устаткувати, устаткування-, — р. стать, бр. стаць, др. стати, п. зїас зі?, ч. зіаіі зе, слц. зіаї’ (зі), вл. зїас зо, нл. зіаз зе, болг. стана, м. стане, схв. стати, слн. зШі, стел, стати; — псл. зіаіі (*зїапр (з?)) «ставати, стати; становитися; починати; стояти»; — споріднене з лит. зібіі «ставати; починати, приступати», лтс. зїаї «ставати», прус, розіаі «ставати, стати», дінд. аз-ІЬаі «встав, став», іїзіЬаіі «стоїть», зіі-ІаЬ «стоячий», зїЬаїг «який стоїть», дперс. зїа- «стояти», ав. Ьізіаіїі «стоїть», лат. зїо (<*зіаіб) «стою», зізіо «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь», гр. їсґггщі «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою», їотаусо «ставлю», дірл. їаи «є», ірл. аі-іаи (<*зїаіб) «я є», двн. свн. зїап, зїеп «стояти», вірм. зїапат «дістаю, відроджую», алб. зЬіоп «розмножую», зМиаге «стоячий» і, можливо, тох. В зїаге «перебувала, залишалась», зїапт- «стояти, бути», зЬіат «стою»; іє. *8І(Ь)а- «стати; стояти», букв, «бути міцним»; зближення з хет. ізіапїа- «відкладати», ізіарр-«вкривати, покривати; замикати» (8іиг-іеуапї Ьап§иа§е 4, 3; 6, 156) недостатньо обґрунтоване. — Фасмер III 748; Преобр. II 374—377; Вгйскпег 512; НоІиЬ—Кор. 350—351; МасЬек Е83С 575; 8сЬизіег-8е\ус 1352; Младенов 606; 8кок III 329; 7У8Х 406; Мікі. Е¥/ 319—320; Тгаиїтапп 281; ЕгаепкеІ 914; Кагиііз II 288—289; МйЬІ.—Епсіг. II 1052; МаугЬоїег III 526—527; ДУаі-йе—Ноїт. II 596—599; КІеіп 1506; Кіи-§е—МИгка 743; Ргізк І 739; Ресіегзеп КеН. Ог. І 79; Ьісіеп ТосЬаг. 81. 35—36;
ЕгіесІгісЬ НУ/ 91; Вги§тапп Огипсігізз ІІ/З, 109; Регззоп Веііг. II 570; Рокогпу 1004—1005. — Пор. дістати, застати, став1,2, ставити, стадо, стан, статок, стать, стояти.
[статйва] «частина ткацького верстата Г, Нед; горизонтальна пластинка між віконними кватирками О», [става] «ткацький верстат» До, [статейна] «одна з двох бокових рам ткацького верстата» Ме, [статовця] «горизонтальна пластинка між віконними кватирками» О, [стаціва] «частина ткацького верстата» Нед; — бр. [стаціва] «бокова частина ткацького верстата», [стаціви] (мн.) «основа ткацького верстата», [стацьві-ни] «тс.», п. зіасЬма «ткацький верстат», [8Їаіу\уу] (мн.), ч. [зїаііуо] «тс.; (ст.) дерев’яна станина або підставка», [зїаїіуку] (мн.) «тс.», нл. [зіазі^а] «ткацький верстат», зіазіу/у (мн.) «тс.», болг. [стать] «вертикальний ткацький верстат», [статила] «ткацький верстат», схв. статйва «бік ткацького верстата», стативе «ткацький верстат», слн. зїаїуе «тс.»; — псл. [*8Їаііуа/*зіаііуо] «тс.», очевидно, утворене в результаті субстантивації від прикметника *8ЇаіІУ'ь (пор. лат. зіаіїуиз «стоячий, постійний; нерухомий; встановлений», до якого через нім. 8їаііу «штатив» зводиться укр. штатив), пов’язаного з іменником псл. зїаїь «постать; фігура; зовнішній вигляд». — Трубачев Рем. терми-нол. Д23; ВгйскпегД12, 514; МасЬек Е8ЛС 576; 8сЬизїег-8еу/с 1356. — Див. ще стать. — Пор. штатив.
статика «стан спокою, рівноваги», статичний; — р. болг. м. статика, бр. статика, п. зїаїука, ч. слц. вл. зїа-ііка, схв. статика, слн. зіаііка; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8їаїік «статика», фр. зіаїідие, англ. зїаііез «тс.» походять від гр. отатіхг] (тєхуП, єтпотгщр) «вчення про вагу, статика», пов’язаного з отатіхбс; «який уміє зважувати; який зупиняє», що виводиться від отатос, «який застоявся, стоячий, нерухомий», пов’язаного з їо-тщл «ставлю, розміщую; стою; ставлю
на ваги, зважую», спорідненим з псл. аіаіі «стати; стояти», укр. стати. — СІС2 786; ССРЛЯ 14, 783; Кораіігізкі 914; НоІиЬ—Ьуег 450; РЧДБЕ 686; Ву-]акли]а 904; Сг. ЕамЬ. 721; Паигаі 683; КІеіп 1506; Ргізк І 739, II 778. — Див. ще стати.
статйст «актор, який виконує ролі без слів; учасник масових сцен»; — р. болг. м. статйст, бр. статист, п. зіа-іузіа, ч. зіаіізіа, слц. зІаНзІа, вл. зіаіізі, схв. статист(а), слн. зіаіізі; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. Біаїїзі «статист» виводиться від лат. зіаге «стояти», зіаіІУиз «стоячий» (гр. отатбс; «тс.»), споріднених з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 786; ССРЛЯ 14, 784; Кораіігізкі 914—915; НоІиЬ—Буег 450; Сг. Р^/Ь. 721. — Див. ще стати.
статйстика «облік масових явищ; наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ», статистик, статистичний-, — р. болг. м. статйстика, бр. статйстика, п. зіаїузіука, ч. вл. зіа-іізііка, слц. зіаіізііка, схв. статйстика, слн. зїаїізїіка; — запозичення з німецької мови; нім. Біай'зїік «статистика» (букв, «державознавство») утворене в 1748 р. статистиком Г. Ахенвалем (С. АсЬеп^аІІ, 1719—1772) на основі нлат. зіаіізіісит як другого компонента словосполучення со11е§іит зіаіізіі-сит «корпорація, що займається статистикою (державознавством, державним обліком)», пов’язаного з лат. зіаіиз «стан, громадянський стан; забезпеченість, добробут», що зводиться до дієслова зіаге «стояти; бути, знаходитися», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 786; ССРЛЯ 14, 784—785; Кораіігізкі 914—915; НоІиЬ—Буег 450; РЧДБЕ 687; Ву]акли]а 904; Ог. РамЬ. 721—722; КІеіп 1507; Баигаі 683. — Див. ще стати.
[статний] (у сполученні с. вечір «Святий вечір, Святвечір»); — результат семантичної видозміни прикметника [статний] «заможний» (пор. Щедрий вечір «Святвечір»). — Див. ще статок.
статок «достаток; майно, власність; [худоба; витрати, потреби, заможність, спроможність О; посуд, судно, місцеперебування, порядок, благоустрій Пі]», статки (мн.) «доходи; добро, майно», [статковйй] «заможний О; належний до якогось посуду; який знаходиться у посудині Пі», статковйтий «статечний; хазяйновитий», [статний] «статечний; заможний Г, Нед», [статечний] «статечний», статкувати «добре хазяйнувати, старанно працювати; поводити себе добре, розсудливо», [статні-ти] «тс.», [статком] «доволі, досить, багато» Нед, О; — р. [статок] «достаток», бр. статак «стадо», др. статьк-ь «майно, спадщина», п. зіаікі «майно», ч. зїаіек «тс.», слц. зіаіок «тс.; худоба»; — псл. [зіаЕьк'ь] «майно», пов'язане з зіаіі «стати, вистачити»; менш пе; реконливе виведення (МасЬек Е83С 575) від псл. зіаіі «виникнути» (первісно у значенні «худоба»). — Огієнко РМ 1938/10, 440; Трубачев Рем. тер-минол. 237; Фасмер III 747; Преобр. II 375—376; Вгйскпег 514; 8сЬизіег-8е^/с 1356—1357; Мікі. Е№ 319. — Див. ще стати. — Пор. достаток, стачити.
статор «нерухома частина електричної машини»; — р. болг. статор, бр. статар, п. ч. слц. зіаіог, схв. статор, слн. зїаіог; — запозичення з англійської мови; англ. зіаіог «тс.» утворено від лат. зіаге (зіаіит) «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 787; Лехин—Петров 613; ТСБМ V/!, 315; Кораіігізкі 914; НоІиЬ— Еуег 450; РЧДБЕ 687; Ву]акли]а 905; КІеіп 1507. — Див. ще стати.
стаття, статейний, постатейний; — бр. стацця (іст., військ.), ч. слц. зіаі’ «стаття»; — запозичення з російської мови; р. статья «стаття» пов'язане з іменником стать «склад чогось; спосіб; постать», якому відповідає укр. стать. — Фасмер III 748; Преобр. II 374—376; НоІиЬ—Еуег 450; Мікі. Е¥/ 319. — Див. ще стать.
статура «будова, склад тіла людини», статурний «стрункий; статний; про
порційно складений»; — р. болг. статура, п. заст. вл. зіаіига, слн. зіаїй-га; — очевидно, через польську мову запозичено з італійської; іт. зіаіига «зріст; постава, осанка» походить від лат. зіаїйга «зріст; величина», пов’язаного з дієсловом зіаге «стояти», спорідненим з псл. зіаіі, укр. стати. — Фасмер III 747; Смирнов 281; СЬгізІіапі 46; КораІігізкі 914; РЧДБЕ 687; ДМаІсіе— Ноіт. II 596—597. — Див. ще стати.
статус «правове становище; певний стан чогось»; — р. бр. м. схв. статус, п. ч. зіаіиз, слц. зіаіиз, зіаіиз, слн. зіа-Іиз; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зіаіиз «стан, становище», фр. англ. зіаіиз походять від лат. зіаіиз «стан, становище; громадянський стан, звання, суспільний ступінь», пов’язаного з зіаге «стояти», спорідненим з псл. зіа-1і, укр. стати. — СІС2 787; ССРЛЯ 14, 790; КораІігізкі 914; НоІиЬ—Буег 451; Вуї’аклиіа 905; Сг. РдмЬ. 722; КІеіп 1507; Оаигаі 683. — Див. ще стати.
статут, ст. статут/ь «зведення законів держави» (1475); — р. болг. статут, бр. статут, п. ч. вл. зіаіиі, слц. зіаїйі, м. статут, схв. статут, слн. зіаїйі; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; пізньолат. зіаїйіит «ухвала, постанова, рішення» зводиться до лат. зіаіио «встановлюю; формулюю; вирішую; ставлю», пов’язаного з зізіо «ставлю, розташовую, зупиняю», зіо (зіаге) «стою», спорідненими з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 787; Акуленко 134; Фасмер III 747; Смирнов 281—282; КораІігізкі 914; НоІиЬ—Буег 451; РЧДБЕ 687; Ву-^акли^а 905; АМаИе—Ноіт. II 596— 598. — Див. ще стати.
статуя, статуетка, статуарний «характерний для статуї; нерухомий»; — р. бр. болг. статуя, п. слц. зіаіиа, ч. зіаіие, (заст.) зіаіие, м. схв. статуа, слн. зіаіиа; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зіаіие «статуя», фр. англ. зіаіие «тс.» походять від лат. зіа-Іиа «статуя; колона», пов’язаного з дієсловом зіаіио «ставлю; встановлюю; зво
джу, споруджую, засновую». — СІС2 787; Черньїх II 199; Фасмер III 747—748; Преобр. II 374; СЬгізІіапі 46; ЗЬ Амуг. оЬсусЬ 700; НоІиЬ—Буег 451; РЧДБЕ 687; Ву]акли]а 905; Сг. РдмЬ. 722; КІеіп 1507; Оаигаі 683; АУаІсІе—Ноіт. II 596—597. — Див. ще статут.
стать «сукупність ознак організму, якими розрізняються чоловічі й жіночі особини; постать», статі (мн.) «частини тіла тварин і зовнішні ознаки їх будови», статевий, статний «стрункий, з пропорційно складеною фігурою», [статний] «довгополий» (про верхній одяг), [статній] «тс.», постать «статура; смуга ниви, яку займає один працівник»; — р. стать «будова тіла, статура», ч. [зіаіпу] «рослий, гарний», схв. постат «ряд (на жнивах)», с.-цсл. постать «частка, доля; напрям»; — псл. зіаіь, розіаіь, пов’язані з зіаіі «стати»; — споріднені з лтс. зіаііз «стойка», ав. зіаііі- «тс.; стояння, встановлення», дісл. 516(4 «місце, стан», дінд. зіЬЇІіЬ, зІЬіІЇЬ «стояння, перебування, стан», гр. ота-ощ «міцність, положення; стан», лат. зіаііб «стоянка»; іє. *з1(Ь)а-1і-, *5І(Ь)о-1і-. — Німчук 299—300; Фасмер III 748; ХиЬаІу 51. а сі. 1/1, 46; Зкок III 15; Тгаиїтапп 283; МйЬІ.—Ешіг. III 1052; БІЬІепЬеск 347; Ргізк II 777; АМаІсіе— Ноіт. II 597—599; Рокогпу 1005— 1006. — Див. ще стати. — Пор. стан2.
стафілококи «бактерії родини мікрококів з кулястими нерухливими клітинами, що утворюють гроноподібні скупчення»; — р. стафилокбкки, бр. стафілакбкі, п. зІаПІококі, ч. зіаїуіокок, зіаїуіококиз, слц. зіаіуіококиз, болг. м. стафилокбки, схв. стафилококе, слн. зіаїііокбк; — наукова назва, адаптована з новолатинської номенклатури; нлат. зіаргіуіососсиз утворено в 1882 р. бактеріологом О.Огстоном (1844—1929) з основ іменників гр. отасриХг) «виноградне гроно», очевидно, пов’язаного з (а)отасрщ «ізюм» та більш віддаленими отєщриХа (мн.) «маса вичавленого винограду, оливок», асутєцфік «міцний, незламний», похідними утвореннями з ас
пірацією від дієслова отєцРоо «давити, м’яти ногами», яке зближується з отє-сроо «щільно оточую, кутаю, загортаю», та іменника хоххос «зернина, ядро». — СІС2 420, 787; ССРЛЯ 14, 804; Фасмер III 748; ГСЗ 191; ТСБМ V/1, 318; Ко-раіігізкі 501, 912; НоІиЬ—Ьуег 247, 450; РЧДБЕ 687; Ву]акли]а 905; КІеіп 1504; Ргізк II 778—779, 788, 794— 795. — Див. ще кок3, кутя1, Степан.
стаціонар, стаціонарний; — р. стационар, стационарньїй, бр. стацьія-нар, стацьіянарньї, п. зіасрпагпу, ч. зіасіопагпі, (рідк.) зїасіопегпі, слц. зіа-сіопагпу, болг. м. стационар, стацио-нарен, схв. стационар, стационаран, слн. зіасіопагеп; — запозичення із західноєвропейських мов (спочатку в формі прикметника); нім. зїаііопаг «стаціонарний, постійний», фр. зіаііоппаіге, англ. зіаііопагу «тс.» походять від лат. зіаїібпагіиз «нерухомий; караульний; станційний», пов’язаного з зїаїіб (род. в. зІаНбпіз) «стояння; положення, стан; місцеперебування; стоянка, зупинка; поштова станція». — СІС2 787; ССРЛЯ 14, 805; Кораіігізкі 912; НоІиЬ—Буег 449; РЧДБЕ 687; Ву]акли]а 905; КІеіп 1506; баигаї 683; ХУаІсІе—НоГт. II 587, 596—597. — Див. ще станція.
стація (заст.) «постій; [станція]»; — запозичення з польської мови; п. зїафа «тс.» відповідає укр. станція (див.).
стачити «вистачати», стачати «тс.», вистачати, вистачити, достачити, настачити, [настатчати] «настачати» Ж, [настаток] «вдосталь» О, нестача, недостача, постачати, постачальник, постачальний, [пристача] «доставка»; — р. [стачить] «вистачати», п. ст. зіаїсгус, ч. зіасіїі, слц. зїа-сіі’, нл. (іозіасуз, ст. зіасуз «тс.»; — очевидно, псл. *8Іаі"ьсііі «тс.», похідне від зіаЕьк'ь «достаток, майно»; зіставлення з лит. їекїі «вистачати» (МасЬек ЕВЛС 573) недостатньо переконливе. — Фасмер III 749; Вгйскпег 514; НоІиЬ— Еуег 449; НоІиЬ—Кор. 348; Миске II 513. — Див. ще статок. — Пор. достарчати, старчити.
стая1 «зграя; ряд кіп, полукіпків; [стайня, хлів; стійло (для овець) Нед; загорожа для овець на полонині ГрицАВ; житло гуцульських пастухів]», [стаї] «місце, на якому вівці затримуються на паші» О, станка «ряд кіп, полукіпків; [стайня, хлів; вид куреня у гуцульського пастуха]», [станки] «місце стоянки овець» О, [сталя] «ряд кіп на полі» Л, стайно «зграєю», [застайка] «житло пастуха-гуцула в полонинах; піддашшя в кошарі Ж»; — р. стая «зграя; [кілька будівель під одним дахом; хлів]», бр. [стая] «стадо», др. стая «хлів; пристанище; намет», п. [з1а]а] «місце для стогів, біля яких завжди буває сіно і намет для пастуха», [зіа]] «тс.», ч. зіа] «хлів, стайня, стійло», зіфе «тс.», слц. зіа] «стайня», болг. стая «кімната», м. ста]а «стайня; кімната», схв. ста]а «хлів; повітка», слн. зіфа «хлів, загін», цсл. стаіа «загін, стійло»; — псл. зїа]а «хлів, стійло, курінь», пов’язане з зіаїл «стати». — ГрицАВ 175—176; Фасмер III 749; Вгйскпег 512; МасЬек ЕЗЛС 574; Зкок III 329; Мікі. Е\У 319; Клепикова 163; Сл. и балк. язьїкозн. 186. — Див. ще стати. — Пор. стайня.
[стая2] «ділянка землі; невеликий загін при оранці поля, поле, оране вертикально до дороги О; смуга ниви, яку займає один косар, жнець Нед», [стаї] (мн.) «довге орне поле, загони» О, [ста-ваня] (міра землі) «1 га» О, [ставка] «стежка; довжина пройденої дороги» О, [стайка] «грядка; шматок землі» О, [стаяня] «гони Нед; ділянка землі О»; — бр. [стая] «вузька і довга ділянка землі», п. [зїа]а] «певна міра довжини поля», зіаіе (заст.) «давня міра довжини поля», [з4а]апіе, зчепів], зіа]аДо (рідк.) «тс.»; — псл. зїа]а «постать, займана працівником смуга ниви», пов’язане з зїаіі «стати». — ГрицАВ 175—176. — Див. ще стати. — Пор. стать.
[стая3] «огорожа з комишу між двома котцями (загородами з очеретяних щитів для ловіння риби)»; — очевидно, пов’язане з [стая] «загорожа для овець». — ГрицАВ. 175—176. — Див. ще стая1.
[стаячка] «витушка» Л; — очевидно, пов’язане зі стати, стояти (див.).
ствол «частина вогнепальної зброї у вигляді труби; (гірн.) вертикально або похило розташована частина шахти; [стовбур О]», [ствіл] «ствол рушниці» Нед, [ствблик] «стебло» Нед, стволина «частина вогнепальної зброї», стволовий «робітник, що керує спусковим механізмом», ствольний «який виготовляє стволи» (про цех); — р. ствол «стовбур дерева; ствол; частина шахти», бр. ствол «стовбур, ствол», ч. зіуоі «стебло» (з р.?), [зіЬоіГ, вл. [зілмбік, 5Ї\мбІск] «тс.», нл. зі\мо1 (5І\мб1) «соба-ча петрушка звичайна, АеІЇшза супа-ріит Б.», болг. цвол «ствол», м. цволка «паросток», схв. цвблика «стебло цибулі», [цволина] «тс.», слн. [зіо1]е] «осока, Сагех Б.», [суоііпа] «вид цикути», р.-цсл. стволин «кропива»; — очевидно, псл. [*5ЇьЬоіт>] «стовбур», пов’язане з *5ІьЬІь (*зїьЬ1о) «стебло». — Фасмер III 749; Преобр. II 377; Горяев 343; Видгізгедмзка 257; ЗсЬизіег-Зе^с 1373; Младенов 608; ЕйгекеІ] АГ31РН 28, 497; Мікі. Е\У 327. — Див. ще стебло.
[стволя] (бот.) «бугила лісова, АпіЬ-гізсиз зііуєзїгіз (Б.) Ноїїґп.» Мак, [стволовий] (у словосполученні с. цвіт «тс.») Мак; — р. [ствблья] «бугила лісова», бр. [стволля] «тс.»; — пов’язане з ствол «дудка»; назва зумовлена порожнистою будовою стебла бугили. — Див. ще ствол.
створ «звід, склепіння; (спец.) розташування двох орієнтирів на одній лінії з оком спостерігача; напрям перетину русла з греблею; фарватер, навігаційний орієнтир», [створчатий] «з двома стулками (двері, вікна)» Нед, Куз; — бр. створ «частина простору, обмежена стійками, перекладками; стулка; розміщення двох предметів на одній лінії з оком спостерігача; навігаційний орієнтир»; — очевидно, запозичення з російської мови; — р. створ «запор, засув; стулка; віконниця; рухома частина греблі (для спуску води); лінія, що проходить через два орієнтири; навігацій-404
ний орієнтир» пов’язане із затворйть «закрити», яке відповідає укр. затворй-ти (див.).
стеарин; — р. болг. м. стеарин, бр. стзарьїн, п. зіеагупа, ч. зіеагіп, зіеагіп, слц. слн. зїеагїп, вл. зїеагіп, схв. стеарин; — запозичення з французької мови; фр. зїеагіпе утворене французьким хіміком М.Е. Шеврелем (1786—1889) від гр. отєар (<*<7таі-ар) «сало, жир», пов’язаного з опа (отїоу) «кремінь», отіАг] «крапля», спорідненими з дінд. зїуауаїе «загусає, твердіє», ав. зіа-, зїау- «грудка; купа», гот. зїаіпз «камінь», дісл. зїеіпп, двн. зїеіп, нвн. Зїеіп «тс.», псл. зїепа «стіна», укр. стіна. — СІС2 787; Черньїх II 199—200; Фасмер III 749, 754; 81. дмуг. оЬсусІї 701; НоІиЬ—Ьуег 451; РЧДБЕ 687; Ву]акли-]а 906; Оаигаї 683; Сатіїїзсйе^ 823; Егізк II 779—780, 797, 799; КІи^е— Міїгка 744; КІеіп 1508, 1518. — Див. ще стіна.
стебен, стебнівка, стебнбваний, стебнувати, стебнути — див. сті-бати.
[стебка] «комірка, в якій зберігається городина взимку, бочки з квашениною та ін. Л; комора (опалювана взимку); халупа, стара, погана хата Л», [степка] «стара, погана хата; халупа Л; рублений амбар з грубою, що замінює льох; дерев’яна комора Нед», [стебник] «комора Нед; омшаник», [стьбб-ка] «комірка» Л, [пристебник] «повітка; надбудова над погребом» Л; — р. [стебник] «омшаник», бр. стопка «комора для збереження овочів», [сцепка] «тс.», п. зїеЬпік «льох, у якому розміщують вулики з бджолами на зиму», ч. зіеЬпїк «тс.»; — пов’язане з [істепка] «невелика будівля в сінях або під хатою для зберігання овочів узимку», [вйс-тепка] «тс.» (див.).
стебло, стебелина, стебелиння, стебелля, стебель, [стебйля] (зб.) «стебла» О, стеблина, стеблиння, стеблування, [стебелькуватий] «стеблоподібний; тонкий, стрункий Чаб», стеблистий, [стебловатий] Нед, стеб-
ловйй, [стебле'вий] Нед, стеблястий, [стрильбелькуватий] «худорлявий» Чаб, [стебелйти] «виростати в стебло» ВеБ, [стебелйтися, стеблйтися] «тс.» Нед; — р. стебель, [стебло], бр. сцяблб, др. стьбло, стьбль, п. гдгіеЬіо, гдгЬІо, [гбЬІо, гЬіо], ст. зсЬІо, зсіеЬІо, ч. зіеЬІо, [гЬІо], ст. зїЬІо, слц. зіеЬІо, вл. з!дм]еІ-со, [зріеісо], нл. зріо, [гЬІо], полаб. зіаЬІй, болг. стебло, стльблб, м. стебло, схв. стабло, стаблмка, слн. зїеЬ-ІО, С.-ЦСЛ. СТЬБЛЬ, стьбло, стьблик; — псл. *5ІьЬІь, *5ІьЬ1о; — споріднене з лит. зііЬіз «тетЬгит уігііє», зІіеЬаз «стовп, стовбур, стебло», зІіЬупа «той, у кого довгі гомілки», зІаіЬіаі (мн.) «гомілки», лтс. зІіЬа «палка, прут», дінд. зіі'ЬЬіЬ «пучок, жмуток; волоть», лат. НЬіа «гомілка, гомілкова кістка», гр. отісррос «міцний, сильний», отфоїрос «тс.», очевидно, також лат. зііриіа «соломинка»; іє. *зіеіЬ(Ь)- (*8Іеір-) «міцний, жорстокий; стискати». — Фасмер III 750; Черньїх II 200; Преобр. II 377—378; Вгйскпег 650—651; Масіїек ЕЗЛС 576; ЗсЬиз-Іег-Зеїмс 1372—1373; Младенов 608, 615; Зкок III 323; 2У32 416; МеіПеі Еїийез 419; Тгаиітапп 287; 2І31РЬ 8, 442; ВйЄа КК І 486, II 594—595; Егаеп-кеі 903—904; МйЬІ.—Епбг. III 1064; КагиИз II 294; Ргізк II 781—782, 799; У/аІсІе—Ноіт. II 594—595, 680; Роког-пу 1015. — Пор. тибель.
[стебляк] (зоол.) «стебловий пильщик, СерЬиз ру^таеиз» Нед, Куз; — пов’язане зі стебло; назва зумовлена тим, що ця комаха розвивається в стеблах злаків (Горностаев 285). — Див. ще стебло.
[стег] «стібок (у шитті)» Нед, Куз, [стежок] «тс.» Куз, [стегнати] «стьобати, строчити» Нед, [застегнути] «за-стібнути» ВеЛ, [застягати] «застібати» Ж, [застягнути] Ж, [розстягати] «розстібати» Ме, [розстягнути] Ме; — р. стесать «шити; бити», п. зсіе^ «стібок»; — псл. 8ІЄ£-/8ІО£- «стьобати; шити», первісно, очевидно, «колоти; бити»; — споріднене з гот. зіакіпз (зн. в. мн.) «наколоті знаки, тавра», двн. 8Іа(с)ЬЬи1-
1а, 8ІаЬЬи1а «жало, колючка», зіасЬіІІа, свн. зіасЬеІ, нвн. ЗіасЬеІ «тс.», зіесЬеп «колоти, жалити; різати», свн. зІесЬеп, двн. зІеЬЬап «тс.», свн. зіеккеп «втикати»; іє. *8ІЄ£-, *8Їе£Й-. — Фасмер III 751; Преобр. II 379—380; Вгйскпег 529; К1и§е—Міігка 735, 742; Рокогпу 1016—1017. — Пор. застегнути.
[стегацца] «набридати, надокучати» Л; — неясне; можливо, пов’язане з тяжкий, туга.
стегно «верхня частина ноги; [частина терниці]», [стегна] (мн.) «передні сниці у возі» О, стегенце, [стегняни-ця] «частина ткацького верстата», [стег-нянкє] «сниці» О, стегенний, стегнастий, стегновий, [підстегнє] «гомілка» Нед; — р. стегно, бр. сцягнб, п. зсіе^-по, зсікло, ч. слц. зІеЬпо, вл. зсеЬпо, нл. зсохне, полаб. зїе^пй, схв. стегно, (мн.) стегна, слн. зіе^по, стел, стегно, стьгио; — псл. зіе^по, [зіь^по]; — загальноприйнятого пояснення не має; можливий зв’язок з лат. ІІ^пит (<*іе£-пот) «брус, будівельний ліс», що зближується з р. стожар «жердина, палиця» і далі з іє. *(з)і:е£- «тс.»; пов’язання з дінд. закіНі «стегно» (МасЬек Е8ДС 576) необгрунтоване. — Фасмер III 751; Откупщиков ЗИРЯ IV 109; Преобр. II 380; Зіадмзкі ДР 38/3, 229; Вгйскпег 529; НоІиЬ—Еуег 451; ЗсЬиз-іег-Зедмс 1271 —1272; Міккоіа ЕІгзІ. Сг. II 163; 2У82 407; ХУаІде—Ноіт. II 681; Рокогпу 1014. — Пор. стіг, сто-жар.
[стежар1] (бот.) «дуб звичайний, (Зиегсиз гоЬиг Б. (<3- репйисиїаіа ЕЬгЬ.) Мак»; — очевидно, результат перенесення на рослину назви [стежар] (р. [стожар]) «жердина (для складання копиці сіна)». — Див. ще стожар.
стежар2, стежір — див. стожар.
стежка, стежа, [стежа] «розвідка, спостереження» Куз, [стежач] «спостерігач» Куз, [стежник] «тс.» Куз, стежини, [сте'жі] «люди, послані вести спостереження», [стйшка] «стежка» О, стежити СУМ, Нед, [стежкува-ти] «стежити»; — р. (розм.) стежка
«стежка», бр. сцежка, п. зсіегка, ч. слц. зіегка, вл. зсегка, нл. зсагка «тс.»; — псл. зіьгька, похідне від *зіь£а (>зіь-2іа) «тс.». — МасЬек Е8ЛС 577; 8сЬиз-їег-8еімс 1416—1417; Коломиец Зтимология 1984, 98. — Див. ще стезя.
стезя «(кн.) життєвий шлях; (заст.) стежка» (очевидно, зі стел.); — р. стезя, [стега], др. стьза, стьзя «стежка, шлях», полаб. зіасіга (зіаза) «стежка», схв. стаза «пішохідна дорога», слн. зіе-га «тс.», стел, стк$а «стежка, шлях»; — псл. зіьга (*зіь£а), пов’язане з зіі£-пріі «стигнути, встигати, поспішати»; — споріднене з лтс. зіі^а «стежка; пішохідна дорога», зіаі^а «дорога», двн. зіе£ «тс.» (<*8Іі£аг), зіеі^а, гот. зіаі^а «тс.», гр. ситуос «ряд», алб. зЬіе^ «стежка»; іє. *зЙ^Ь-/8Їеі§Ь-, зіоі^Ь-. — Фасмер—Трубачев III 752; Черньїх II 200; Преобр. II 378—379; Вгйскпег 529; Но-ІиЬ—Ьуег 451—452; Масіїек Е8ЛС 577; 8сЬиз1:еґ-8еімс 1416—1417; 8кок III 331; Куркина Зтимология 1968, 92, 98—99; Бурлакова ВСЯ VI 56; Міккоіа ІДгаІ. £Г. II 171; Тгаиїтапп 286; Кагиііз II 296; МйЬІ.—Епсіг. III 1065—1066; К1и§е— Міігка 743—744; Ргізк II 783—785; Тогр 492; Рокоту 1017. — Див. ще стйгнути1. — Пор. стежка.
[стейка] (у виразі ні стейки ні гей-ки) «не стоїть і не йде»), [сте'йки] (присл.) «стоячи» Нед; — пов’язане зі стояти; заміна кореневого о на е могла бути зумовлена впливом слова [гей-ки] «їхати вперед», похідного від гей (виг.). — Див. ще стояти.
стек «палиця вершника»; — р. болг. стек, бр. стж; — запозичене, очевидно, за посередництвом російської мови, з англійської; англ. зїіск «стек, палиця» (сангл. зііске, дангл. зїісса «тс.») пов’язане з дангл. зіісіап «заколоти, колоти; проткнути» і споріднене з дісл. зіік «палиця», зіікка, двн. зїеско, зІеЬ-Ьо, свн. зїесЬе, нвн. Ейескеп «тс., посох; жезл», днн. зіекап «втикати», дфриз. зїека, гол. зїекеп, снідерл. зїекеп, двн. зїеЬЬап «тс.», свн. нвн. зїесЬеп «заколоти, колоти, проколювати», двн. зіе-
сЬЬбп, зіесЬеп «колоти», гот. зїакіпз «наколоті знаки, тавра», лит. зе^їі «проколювати, застібати», за^зїуїі «приколювати, зашпилювати, застібати», псл. 8Їе£-/8ЇО£- «шити, стьобати», укр. за-стегнути. — СІС2 787—788; ТСБМ V/1, 361; РЧДБЕ 688; КІеіп 1514; КІи-£е—Міїгка 742; Угіез МЕ\У 695, 700, РВгВ 80, 1958, 17; Фасмер III 751; Шан-ский ЗСРЯ II 6, 64; Преобр. II 379; Тга-иїтапп 285. — Див. ще застегнути.
стеклярус (зб.) «тоненькі короткі трубочки з кольорового скла, які використовують для намиста, оздоблення одягу; різновид бісеру»; — запозичення з російської мови; р. стеклярус «тс.» пояснюється як складне утворення з основ іменників стекло «скло» і ярус (у значенні «ряд, смуга»). — Фасмер III 753; Преобр. II 380; Соболевский РФВ 66, 334. — Див. ще скло, ярус.
[стектйся] «сказитися», [стікати-ся\, [стеклий] «скажений», [стеклйз-на\ «скаженина, сказ» Нед, [стеклйна ВеБ, стіклйзна Нед] «тс.», [стеклйн-ник] «вид рослини, яку вживають від сказу» ВеБ; — результат спрощення запозиченої з польської мови форми [встікатися] «казитися» (див.).
[стекунй] (зоол.) (мн.) «однопрохідні клоачні, Мопоїгетаїа» Куз; — очевидно, пов’язане зі стекти; назва зумовлена наявністю у цих тварин клоаки — вивідного отвору, спільного для кишечника і сечостатевих органів. — Див. ще тектй.
стела «кам’яний стовп чи плита з написом або рельєфним зображенням»; — р. болг. стела, бр. стала, п. зіеіа, ч. слц. слн. зіеіа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зіеіе, фр. зіеіе, англ. зїеіе походять від лат. зіеіа «стовп, колона», яке зводиться до гр. отґ|Хг| (<*отаХ-уа) «тс.», пов’язаного чергуванням голосних з дієсловом отеХАсо «готую; посилаю», яке зіставляється з псл. зіьіаіі, укр. стелити. — СІС2 788; ССРЛЯ 14, 830; ТСБМ У/1, 361; Кора-Іігізкі 915; НоІиЬ—Буег 451; Сг. РімЬ. 722; Оаигаї 683; КІеіп 1509; Егізк II
786—788, 795—796. — Див. ще апостол. — Пор. слати2, стіл.
стелаж «ряд полиць, розташованих одна над одною»; — р. стеллаж, бр. стзлаж, п. зїеіах, ч. зіеіаг, віеіаг, слц. зїеіаг, зіеіага, зіеіаг, зіеіага, болг. стелаж, схв. стелаж (чол. р.), стелажа (жін. р.), слн. зіеіага; — запозичення з німецької мови; нім. БіеІІа^е «стелаж» запозичене з голландської мови; гол. зіеііа^е «тс.» утворене за допомогою романської кінцівки -а^е від дієслова зїеііеп «ставити, вставляти», спорідненого з дангл. зіеіііап, двн. зіеііап, нвн. зїеііеп «тс.», прус, зіаіііі «стояти», псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 788; Черньїх II 200—201; ТСБМ V/1, 361—362; Ко-раїігізкі 915; НоІиЬ—Буег 472; РЧДБЕ 688; Ву]акли]а 906; Кіи^е—Міігка 745; Угіез ИЕ\У 690, 694, 696. — Див. ще слати2, стати. — Пор. стіл.
стелити, стелив®, стелина, стелище, стеління, стелька, стельнйк, стеля, стелянка — див. слати2.
стельвага «поперечний брус у воза, плуга, до якого приєднується упряжка», [стальвага НикНикТЛ, станвага Корз], штельвага; — бр. стальвага, п. зїеідма^а, згіеідма^а «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. БіеІЬма^е «тс.» складається з основ слів Біеііе «місце; насад воза», пов’язаного з зіеііеп «ставити», спорідненим з дінд. зІНаІаІі «стоїть твердо», прус, зїаІП «стояти», і \Уа^е (ХУаа^е) «вага, ваги; стельвага» (пор. того ж походження укр. [вага] «стельвага» НикНикТЛ, [ваги тж, ваґа МСБГ] «тс.»). — Шелудько 47; 8ЛР VIII 744. — Див. ще вага. — Пор. стельмах.
стельмах «майстер, який робить вози, сани, колеса; [тесляр, тесля]», [штельмах, штйльмах О] «тс.», стель-маство «ремесло, фах стельмаха», [стельмашка] «тс.» О, стельмашня «майстерня, де роблять вози, сани, колеса», [штельмашня] «тс.», стельмахувати, стельмашити; — бр. сталь-мах «стельмах», стзльмах «тс.»; — за
позичення з польської мови; п. зіеі-тасй «колісник, каретник» походить від нім. Зїеіітасйег «тс.», утвореного з основ іменника ЗїеІІе «місце; насад воза» і дієслова тасйеп «робити», спорідненого з гр. цаооєїу «місити», псл. тага-іі, укр. мазати. — Шелудько 47; Потебня РФВ 1879/1, 263; РісййагФ 100; ХУеізз-Вггегіподма Ргасе і^гукогп. 21, 155; Кораіігізкі 915; Кіи^е—Мйгка 451, 745. — Див. ще мазати, стельвага.
стелюга — див. сталюга.
стелюшок (бот.) «багаторічний трав’янистий бур’ян родини гвоздикових, Зрег^иіагіа (Регз.) Д. еі С. РгезЕ»; — пов’язане зі стелити; назва зумовлена лежачою формою стебел. — Нейштадт 189—190; БСЗ 43, 30. — Див. ще слати2.
стеменний — див. достеменний.
[стемператися] «заспокоїтися, стихнути» ЗсЬеІшіко; — запозичення зі схід-нороманських мов; рум. (а зе) азіїт-рага «заспокоюватися; вгамовуватися», молд. а се астьімпзра., заст. стьімпз-ра «тс.» виводяться від лат. *ех-їетре-гаге, похідного від їетрегаге «зменшувати, пом’якшувати; змішувати (у певній пропорції); стримувати, регулювати, ослабляти; знати міру», пов’язаного з іетриз «час». — ЗсЬеІшіко 143; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 173; СДЕЛМ 38; ПЕРМ 49, 802; Ризсагіи 13; АУаІсІе— Ноїт. II 661. — Див. ще темп. — Пор. темперамент, температура.
[стемпка] «поперечна балка на основній опорі вітряка» Нед; — запозичення з польської мови; п. зї^рка «[тс.; пастка на звіра]; кіль судна» пов’язане з зЦріс «ступити». — Див. ще ступати.
стенати1 «піднімати і опускати плечі при вираженні здивування, зневаги, вагання», стенути, стинати, станути «тс.», стенатися «судорожно тремтіти, трястися (від хвилювання, переляку тощо); здригатися; коливатися, хитатися», стинатися, стенутися «тс.; розгубитися, збентежитися, жахнутися; різким рухом кинутися, рушити куди-
небудь», стинутися «тс.»; — не зовсім ясне; виводиться від псл. *і§іі (іеп-) «тягти», відбитого також у затяти «покрити, затягти», стяти «зціпити». — Меркулова Зтимология 1975, 55. — Див. ще затяти.
стенати2 «жалібно стогнати; плачучи, кричати», [стеняти] «тс.» Нед; — р. стенать, др. стенати, ч. зіепаіі, слц. зіепаі’, болг. стеня «стогну», м. стенка «стогне», схв. стен>ати, слн. зіепріі, стел, стенати; — псл. зіепаіі «стогнати», пов’язане чергуванням голосних з зіопн «стогін», зіопаіі «стогнати»; — споріднене З ЛИТ. 5ІЄПЄІІ, лтс. зіепбі «тс.», прус. *зііпі, зііпопз (акт. дієприкм. мин. ч.) «вистражданий, перенесений», дангл. зіепап «стогнати», зіи-піап, дісл. зіуп)а «тс.», дінд. зіапаіі «гримить, гуркоче», гр. отєуєі «позіхає, стогне»; іє. *(з)іеп-. — Фасмер III 754; Пре-обр.~ II 381; Масіїек ЕЗЛС 579; ЗсЬиз-іег-3е\мс 1360; Младенов 608; Зкок III 332—333; Тгаиітапп 286; Кагиііз II 293; Ргаепкеї 901; МйЬІ.—Епсіг. III 1061; КІи-£е—Міігка 753; МаугЬоГег III 510; Ргізк II 789—790; Тогр 481; Рокогпу 1021. — Пор. стогнати, стонати.
стенд, стендовик-, — р. стенд, бр. стзнд, п. зіапсі, слц. зіепсі «робоче місце»; — запозичення з англійської мови; англ. зіапсі «стенд» пов’язане з зіапсі «стояти», спорідненим з дісл. зіапсіа, днн. гот. зіапсіап, двн. зіапіап «тс.», дінд. іізіЬаіі «стоїть», лат. зіо (<*зіаіб) «стою», псл. зіаіі, укр. стати. — СІС2 788; ССРЛЯ 14, 836; Крьісин 54, 89, 102; КораІігізкі 913; КІеіп 1504; КІи^е— Міігка 743; Шаісіе—Ноіт. II 596—599. — Див. ще стати.
стенографія «швидкий запис усної мови за допомогою спеціальних умовних знаків», стенограф «фахівець, який записує усну мову способом стенографії», стенографіст «тс.», стенографічний, стенографувати «робити запис усної мови способом стенографії»; — р. болг. стенография, бр. стзнагра-фія, п. слц. зіепо^гаїіа, ч. зіепо^гаїіе, вл. зіепо^гаПіа, м. стенографи)а, схв.
стенографи]а, слн. зіепо^гаїііа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зіепо^гаїіе (Зіепо^гарЬіе), фр. зіепо-^гарЬіе, англ. зіепо^гарЬу (найраніше) утворено з основ гр. отєуос «тісний, вузький» і уроссрсо «пишу». — СІС2 788; Коваль 158; ССРЛЯ 14, 841; ТСБМ V/1, 362; КораІігізкі 368, 915—916; Но-ІиЬ—Буег 182, 451; РЧДБЕ 688; Ву]ак-ли|а 906; КІи^е—Міігка 746; Ргізк II 788—789; КІеіп 1510; Оаигаі 683. — Див. ще графа, стеноз.
стеноз «звуження просвіту трубчастих органів в організмі людини й тварин»; — р. стеноз, бр. стзнбз, ч. слц. слн. зіепбга, болг. м. стенбза, схв. сте-ноза; — запозичення з новолатинської мови; нлат. мед. зіепозіз походить від гр. отсушоіс «звуження, стиснення», пов’язаного з отєуос «вузький, тісний; обмежений, стиснений», етимологічно неясним. — СІС2 788; ССРЛЯ 14, 841; НоІиЬ—Буег 451; РЧДБЕ 688; Ву]'ак-ли]а 907; КІеіп 1510; Ргізк II 788—789.
стенокардія, стенокардичний; — р. стенокардйя, бр. стзнакардьія, п. слц. зіепокагсііа, ч. зіепокагсііе, болг. стенокардйя, м. стенокарди/а, схв. стенокарди)а, слн. зіепокагсііа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зіепокагсііе, фр. зіепосагсііе утворено з основ гр. отєуос «вузький, тісний», етимологічно неясного, і харбіа «серце». — СІС2 788; ССРЛЯ 14, 841; Ко-раїігізкі 915—916; РЧДБЕ 688; Вуіак-лща 907; Сг. Р’Л'Ь. 723; Ргізк II 788— 789. — Див. ще кардіограма. — Пор. стеноз.
стеньга «верхня частина щогли»; — р. стеньга, ст. стенг, стенга, бр. стзньга, п. зіеп^а, болг. стенга, слн. зіеп^а; — через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. зіеп£ (снідерл. зіеп^Ье) «стеньга», як і нн. фриз, (сх.) зіеп^е «тс.», споріднене з днн. двн. зіапга «жердина», нвн. Зіапсе «жердина; стрижень»; виведення від нім. Зіеп^е, зменш, від Зіапсе «жердина» (Зі. дмуг. оЬсусЬ 701; КораІігізкі 915) помилкове. — СІС2 789;
ССРЛЯ 14, 842—843; Фасмер III 755; Смирнов 282; ТСБМ V/1, 362; РЧДБЕ 688; Меиіеп 201; Угіеа НЕ\У 692, 696; Кіи^е—Міїгка 739. — Див. ще штанга.
степ1 «великий безлісий рівнинний простір», [степина] «степ Нед; степове сіно», степняк, степнячка «сорт озимої пшениці», степовик, [степовики] «запорожці» Пі, [степовйще] (збільш.) Нед, [степовнйчий] «наглядач за степовими угіддями», [степучий] «степовий» (у замовлянні), [степно] «багато степу», [бстеп] «глушина, дичавина» Ж, передстеп, підстеп, пристеповий', — р. степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]», бр. стоп (з укр.), [сьцеп], п. ч. слц. аіер (очевидно, з укр.), схв. степа (з укр.), слн. аїера; — загальноприйнятої етимології не має; припускається сх.-сл. *сьтепь, яке зближується зі словами тбпот, топтать, і далі реконструюється його первісне значення як «витоптане місце, рівне, голе» (Брандт РФВ 24, 182—183); пов’язується з ос. Ггергеп «плоский, рівний, низький; низина», їгеЬге^ «тарілка», що, як і ір. ДзДар-, дінд. уіаіар-«плоска поверхня», розглядаються як продовження іє. *(а)їер- «бути плоским, рівним, низьким» (Ваііеу ВЗОА5 26, 83, 87, 88, 89; Трубачев Зтимология 1965, 39; Кеііепа Кгаїуіоа 16, 27; РойІ йизаіап Еіп^иіаїісз 1975/2, 87—88); припускається також (Меркулова Зтимология 1968, 86—91; Орел Зтимология 1983, 139—140) псл. *зїьрь «спина, хребет, підвищення». — Цьіганенко 452—453; Фасмер—Трубачев III 755— 756; Черньїх II 201; Преобр. II 382; Мурзаев РР 1969/1, 92; Вгйскпег 515; 31. дмуг. оЬсусЬ 702; НоІиЬ—Ьуег 451; МасЬек ЕЗЛС 577; Бодузн де Куртенз РФВ II 170; Абаев ИЗСОЯ III 243— 244, 353—354. — Пор. степ2.
степ2 «непрохідне місце на горі» О, [степа] «гора або стрімка скеля ВеНЗн; безодня, провалля Нед, О»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане зі степ «безліса рівнина», разом з яким може бути зведена до псл. *зїьрь «спина, хре
бет; гора, височина». — Меркулова Зтимология 1968, 86—90. — Див. ще степ1.
[степак] (зоол.) «тарантул, Еусоаа іпГегпаІіз» Нед; — неясне; можливо, пов’язане зі степ.
Степан (чоловіче ім’я), Стефан, Стефко, Стефцьо, Стець, Стецькб, [Штефан], Степанйда (жіноче ім’я), Стефанйда, Степанія, Стефанія, Степа, Стефа, Сте'ха, Стефуня, Стена, Стеся, Сте'ша, [Штефаня Нед, Ште-фанка, Штефна тж], ст. Степані) (1370), Стефан-ь (1393), Стецко, Стьц-ко (1366), Стецько (1404), Стефан «діадима, корона, вінець» (1627); — р. Степан, Стефан, Степанйда, Стефанйда, Стефания, бр. Сцяпан, Сцепа-ніда, др. Стефанг, Степані), п. Зїе-Гап, Згсгерап, Зіеіапіа, ч. Зїерап, Зїе-рапка, слц. Зїеїап, ЗіеГапіа, болг. Сте-фан, Степан, Стефана, Степана, Стефанйя, м. Стефан, Степан, Стефана, Степанка, схв. Стефан, Ст]е-пан, Стефани]а, Спцепанка, слн. Зїе-їап, ЗїеГа, стел. Стефднт»; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Етесрауос походить від іменника сутєфооюс «вінок», пов’язаного з отесрсо «оточую, окутую, обгортаю, обмотую», спорідненим з дінд. зїаЬйпаіі «укріплює, затримує, підпирає», лит. аіаїпЬаа «стебло», лтс. аіаЬа «стовп, колона», двн. аїаЬ «палка». — Вл. імена 88; Беринда 234; Петровский 205; Спр. личн. имен 459; Кореспу 125; Илчев 465; Егізк II 794—795. — Пор. стібати.
[степанчик] (зоол.) «заєць, Берна» Нед; — неясне; можливо, пов’язане зі степ.
[степенйти] «берегти, щадити; стерегти» Нед, [степеніти] «піклуватися» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з рум. аіарїпі (молд. стзпьіни) «володіти; стримувати; володарювати», утвореним від рум. зіарїп (молд. стзпьін) «хазяїн; володар». — Уіпсепг 14.
степінь (мат.), [степе нь] «ступінь; степінь» Нед, [степенйця] «шкала; схо
дова клітка» Куз, степеневий, [сте-пенний] «статечний» Нед, степенбва-ний Куз, степенувати, степенювати тж, [постепенйти] «збільшити, підвищити» Нед; — р. степень «ступінь», др. степень «східець, поріг, ступінь; сан», п. зіоріегі «східець, ступінь, степінь; відмітка», вл. нл. 5Іор]егі «ступінь», болг. м. степен «ступінь; степінь», схв. степен «ступінь, міра; східець; ранг», стел, степень «східець; сан»; — псл. зіерепь/зіорепь, пов’язане з зіора «нога (ступня); слід ноги; слід»; — споріднене з лит. зіераз «апоплексичний удар», лтс. зїеріз «карапуз», двн. зїиоіа «ступінь», свн. зїиоіе «тс.», гол. зіоер «ганок», двн. зїаріо «слід ноги», гол. зіар «сходинка», англ. зіер «тс.; крок, слід (ноги)», можливо, також з дінд. зЧіара-уаіі «ставить», псл. віаіі, 8Іо]аіі; іє. *(з)1ер-/(5)1ор- (*5ІеЬ-, *5ІоЬ-) «ступати, топтати». — Цьіганенко 452; Фасмер III 755; Черньїх II 201; Вгйскпег 517; ВсНизіег-Весус 1360—1361; Младе-нов 608; Міккоіа ЦгзІ. Ог. III 45; Мйкі.—Епйг. III 1062; Ргаепкеї 896, 902; Кіи^е—Міігка 739; Угіез ІМЕЛА7 692—693, 701; КІеіп 1510; ШіІепЬеск 347; Рокогпу 1012. — Див. ще стопа. — Пор. стати, ступати.
[степїр] «паросток рослини (цибулі, хлібних злаків)», [степіра] «листя цибулі» ВеБ, [степіре Корз, степіря ВеНЗн, стипіре, штепіря тж, іитепі-ра ВеБ, ечепіра тж] «тс.», [стипіре-тися] «випускати листя; наряджатися» Корз; — бр. [стьіпьір’ е] «стебло цибулі»; — неясне; білоруське слово (без українських відповідників) зіставляється (Лаучюте 133) з лит. зїіЬігаз «стебло, черешок».
степка — див. стебка.
[степний] «здібний, умілий», [стіп-нйй] «тс., кмітливий, дотепний» Г, Нед; — пов’язане з [до те'па] «здібність, здатність», дотепний. — Див. ще дотеп. — Пор. довтіп.
[степок] «назва вола дикого норову», [степун] «дикун» Нед; — неясне; можливо, пов’язане зі степ.
[степчина] (бот.) «ковила, Вїіра Б.» Мак; — похідне утворення від степ «великий безлісий простір»; назва зумовлена тим, що ковила зустрічається переважно в степових і напівпустельних зонах світу (в Україні більшість видів ковили є типовими елементами цілинних степів і степових схилів). — Словн. бот. 264. — Див. ще степ1.
[стербелькуватий] «маленький (на зріст)» Нед; — неясне.
стерво, [стервйга] (збільш., лайл.), [стервина] «стерво; м’ясо» Нед, [стер-виско] «стерво; яма для падалі» Нед, [стервбвиско] «місце, де закопують пад-ло» О, [стерв’ як] «стерв’ятник гірський, Неоріїгоп регепоріегиз Нед, Шарл», [стерв’ яка] (лайл.), стерв’ятина, стерв’ятник, [стерево] «стерво» Нед, [стер-везний] (лайл.), [стервенний, стервен-ський, стервин] «тс.», [розстервйти-ся] «розлютитися» Нед; — р. стерва «падаль», [стерво], бр. сцерва, др. стьрвь, п. зсіегду, зсіегдмо, вл. нл. зсегЬ, болг. стр'ьв, м. стрв «тс.», схв. стрв «жердина в стозі», слн. зїґу «тс.», обігу «сухе дерево для насаджування снопів», р.-цел. стьрвь «труп»; — псл. *зїьгуь, [*5Їьгуо] «падаль»; — загальноприйнятого пояснення не має; зближується з р. стербнуть (відповідає укр. заст. остербати «одужати»), свн. зїег-Ьеп «умирати», гр. отєрєбс «нерухомий» і далі з іє. *5Їег-, *5ієґ-Ь- (Потебня РФВ 4, 212; Преобр. II 383); припускається первісне значення «розкладатися, гнити» і пов’язується з лтс. зіІгсіЄі «сохнути, гнити» (Мййі.—Епсіг. III 1063), норв. [зіог] «гниття, тлін», 5ЇО-га, зїогпа «гнити, стлівати», лат. зїег-сиз «гній, кал», ав. зїаг- «опоганюватися», дперс. зїгау- «тс.» (Младенов 613; Реіегззоп ВВІ. ХУогізі. 72—73; Регззоп Веіїг. 458). — Черньїх II 202; Фасмер III 756—757; Вгйскпег 529; Вибгізгедм-зка 107; ВсНизІег-Ведмс 1273; Вй^а КЙ II 312, 598; Рокогпу 1025. — Пор. остербати.
стерегтй, [стережувати] «сторожити, стерегти» О, [стеречй, сторожа-
ти] «тс.», сторожити, сторожувати, [сторбга] «сторожа» Нед, сторож, сторожа, стороженко «син сторожа», [сторожйк] «перше крило у пері птаха», [сторожйльня] «сторожова будка» Куз, [сторожівка] «тс.; сторожова башта, вишка для спостереження» Куз, [сторожівня] «тс.» Нед, сторожиха, [сторожйця] «сука» Нед, сторожка «приміщення для сторожа або військових вартових; [намет ЛЖит; курінь Л; заколесник]», сторожівна (розм.) «дочка сторожа», сторожівство «виконання обов’язків сторожа; (зб.) сторожі», [сторбжник] «сторож» Нед, [сторожове] «платня доглядальниці» Нед, сторожовик «сторожовий катер, човен», [сторожбвка] «курінь на полі для сторожа» Мо, [сторожбвня] «сторожка, сторожова будка», сторожбвщина «плата, податок за сторожування», сторожок «пристрій, який приводить у дію механізм пастки; [найвища частина керма на рибальському човні Дз; у водяному млині кожний з двох стовпчиків, за якими рухається заставка]», [стережений] «обережний», сторожкий СУМ, Пі, сторожовий, сторожко, [достере-чй] «устерегти; помітити» Ж, застерегти, застереження, засторога, засте-режений, застережливий, застережний, насторожити, насторога, насторожений, насторожі, [остеречй] «застерегти» Ж, осторога, перестерегти, пересторога, пересторбжливий; — р. стеречь, сторож, бр. сцерагчьі, стб-раж, др. стеречи, стороже, п. зіггес, зігбг, ч. зіп'сі, зігаг, слц. зігіеЬпиі’, зігаг, вл. [зігес], зігбга, болг. стража, страж, м. стража, схв. стража, слн. зігесі, зігага, стел. стр'Ьшти, стрджь; — псл. *зіег£Їі/зіегкіі «стерегти», пов’язане чергуванням голосних із *зіоггь «сторож»; — загальноприйнятої етимології не має; розглядається як результат контамінації основ, представлених лит. зег^еіі «стерегти», заг^аз «сторож», лтс. заг^з «тс.», заг^аі «охороняти», прус. аЬзег^Ізпап (зн. в.) «оборона, охорона», Ьиі-заг^з «економ», і гр. отерусо
«люблю», йоторуа (перфект) (Вгйскпег 522; К2 42, 47; 2Г81РН 4, 217; Младенов 611; МйЬІ.—Епсіг. III 716; Ребегзеп К2 38, 319); зближується також тільки з балтійськими формами (ТогЬібгпззоп БМ II 66; Тгаиітапп 257—258; Арг. ЗргасЬсі. 315; Зоїтзеп АЇ2>1РЬ 24, 577; Масіїек ЕЗДС 587); пояснюється як результат контамінації основ іє. *зег£-(лит. зег^еіі) і *(з)іе£-, представленої гр. отеусо «покриваю, захищаю», дінд. зігіа^аіі «вкриває, обкутує», лат. іе^еге (Ни]ег БР 41, 430—431; ЦоЬа ХГЗІРЬ 5, 212; НоІиЬ—Ьуег 455); пов’язується з хет. ізіагк- «захворіти» (Трубачев ВСЯ III 125). — Фасмер—Трубачев III 757; Черньїх II 202; Преобр. II 383—384; Цьіганенко 453; Опсігиз Зіауіса 1961/1, 40; ЗсЬизіег-Зеїмс 1363—1364; Зкок III 342—343; МікІ. Е\У 293; Куркина Зтимология 1964, 48; Меіііеі ВЗБ 23, 51; Ргаепкеї 777; ХУаІсІе—Ноіт. II 526; ЕкЬ-Іот 2ЇЗІРИ 24, 7; Гамкрелидзе—Ива-нов 811.
стерео- (перший компонент складних слів типу стереоекран, стереозвук, стереокіно, стереометрія, стереоскопія, стереотип, стереотипія, стереотруба, стереофбн, стереофонія, стереофотографія, стереохімія із значенням «просторовий, об’ємний»); — р. болг. м. схв. стерео-, бр. стз-рза-, п. ч. слц. слн. зіегео-; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 5ІЄГЄ0-, фр. ЗІЄГЄО-, англ. зіегео- походять від гр. отєрєбс; «твердий; об’ємний, просторовий», що виводиться від іє. *зіег- «жорсткий; міцний». — СІС2 789; Черньїх II 202; КораІігізкі 916; НоІиЬ—Еуег 61, 451; РЧДБЕ 589; Ву-]акли]а 907; Сг. РімЬ. 723; КІеіп 1511; Ргізк II 790—791; Рокогпу 1022. — Пор. старт, стерйльний.
стержень — див. стрйжень1.
стерйльний, стерилізаційний, стерилізований, стерилізатор, стерилізація, стерилізувати', — р. стерильний, бр. стзрьільньї, п. зіегуїпу, ч. зіе-гііпї, слц. зіегіїпу, вл. зіегіїпу, болг. стерйлен, м. стерилен, схв. стерй-
лан, слн. зїепіеп; — інтернаціональний медичний термін, утворений, як і англ. зіегіїе «стерильний», нім. зіегїі, фр. зіегіїе «тс.», на основі лат. зіегіііз «безплідний, неродючий», спорідненого з дінд. зїапЬ «неродючий; безплідна корова», гр. отєрєбс (*отєрє76с) «тугий, твердий, міцний, жорсткий, стійкий; цілий, нерухомий», отєїрої «безплідна (жінка, корова)», вірм. зіег] (<*5Їег-і-) «безплідний», гот. зіаїгб «безплідна (жінка)», снн. зіегке «телиця», нвн. [Зіегке] «тс.», дісл. зНгНа «безплідна корова», тох. зсіге «твердий, міцний; нерухомий; тугий, негнучкий». — СІС2 790; ССРЛЯ 14, 860; Крьісин 118; ТСБМУ/1, 363; Кораіігізкі 917; Но-1иЬ—Ьуег 451; РЧДБЕ 690; Ву]акли]а 908; 6г. Еи/Ь. 724; Баигаї: 684; КІеіп 1512; АУакіе—Ноіт. II 589—590; Кіи-§е—Міїгка 740, 743, 746; Егізк II 783, 790—791. — Пор. стерео-.
[стерка] «зовнішня кора, плівка на приготовленій страві» Нед; — результат видозміни форми [старка] «шкуринка (на кип’яченому молоці, застояній квашенині)». — Нед 919. — Див. ще старйй.
[стеркавка] (ент.) «бабка, ЕіЬеІІи-1а» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з р. стрекоза «тс.».
[стерлйця] «світле (рідке) місце в лісі» ВеНЗн; — неясне.
стерлінг «стандарт проби англійських золотих і срібних монет; середньовічна англійська срібна монета»; — р. болг. м. стерлинг, бр. стерлінг, п. 8Їег1іп§, ч. 8Їег1іп§, зїегііпк (з нім.), слц. зїегііп^, схв. стерлинг, слн. зіег-1іп§; — запозичення з англійської мови; англ. 8Іег1іп§ (сангл. 8Іег1іп§ (з XII ст.) «срібний пенні») зводиться до фр. ст. езіегііп, езїгеїіп «срібна монета», що походить від франк, (зах.) *ез-їег(е)1іп§, утвореного за допомогою германського суфікса -1іп§ від фр. ст. езїег «стандартна монета (золота чи срібна)», яке є результатом видозміни давнішого езіесіге, що продовжує нар.-лат. ізїаїег «тс.», пов’язане з лат. зіа-
їег «півунцїі», яке зводиться до гр. ото-тг|р «статер» (золота або срібна монета), генетично пов’язаного з дієсловом їотгщі «ставлю на ваги, зважую; змушую стояти», спорідненим з псл. зїаїі, укр. стати. — СІС2 791; ССРЛЯ 14, 860; Кораіігізкі 917, 949; НоІиЬ—Буег 451, 473; РЧДБЕ 690; Ву]акли]а 908; КІеіп 1506, 1512; К1и§е—Міїгка 747; Егізк II 778. — Див. ще стати.
стерлядь (іхт.) «риба родини осетрових, Асірепзег гиіЬепиз Б.», [стерля Нед, стєрлік ЛПол] «тс.», стерляжий; — р. стерлядь, ст. стерлядь (починаючи з 1460 р.), стерляги, бр. сцер-лядзь, п. 8ЇЄГІЄІ: (з р.), ч. зіегІесГ (з р.), слц. зІегГасГ, зіегІеБ (з р.), схв. 8Їг1]а(1 (з р.); — очевидно, запозичене в російську мову з невідомого джерела; непереконливо виводилося від нім. 81ог-1іп§ «маленький осетер» (Фасмер III 758—759) або від австр.-нім. 81іег1 (Еаїк—Тогр 1200); розглядалося як результат контамінації нім. 81:6г «осетер», шв. дат. 8Іог «тс.» і р. сельдь (Преобр. II 385; необгрунтовано пов’язувалося з р. стерво (Зеленин ФЗ 1903/2, 13— 14) або стрела (Еесіег 16). — Коломи-ец Происх. назв, рьіб 134—135; Дзен-дзелівський 8 Б г ПІ. 12, 192; Черньїх II 202; Кораіігізкі 917; НоІиЬ—Еуег 451.
[стермо] «нещастя» Нед, [стерме-зувати] «смертельно вразити; знищити» Нед; — неясне; можливо, тотожне з [стермо] «крутизна, обривистість», пов’язаним з [стрем’я] «круте урвище, провалля».
[стернйк] (орн.) «вівсянка, ЕтЬегі-га», [стернадка Куз, стернятка Нед, стренадка, стронадля Нед] «тс.»; — бр. [штзрінатка], п. [зіегпаї, зіугпасії], Іггпасіеі, ч. зігпасі, слц. зігпасіка, вл. зіпасіг, нл. їзпагі, [їзпагі], схв. стрна-дица, стрнатка, слн. зігпасі; — остаточно не з’ясоване; може бути зіставлене зі стерня, але здебільшого вважається звуконаслідувальним. — Булаховський Вибр. пр. III 208—209, 256; Вгйскпег 582; МасЬек Е83С 582; Ее-гіапс Магу, уіакоу 260; 8кок III 347.
стерно «кермо», [стерень] «тс.» Чаб, стерник (заст.) «рульовий», стерничий, стерновий, [стйрник] «тс.», стернити (заст.) «керувати рухом судна, човна», [стернитися], стернувати «тс.», ст. стьірник'ь, стьіровати (1627); — р. стерно, [стярнд], бр. (заст.) стьір-нб, р.-цсл. стрт.нт»; — очевидно, давнє видозмінене запозичення з польської мови; п. зїег «кермо; руль» походить від свн. дфриз. зііиге «руль», пов’язаного з снн. зійг(е) «тс.». — Шелудько 47; Фасмер III 759; Преобр. II 385; Вгйскпег 515; ЕиЬаїу 8Б а сі. І 2, 157; Мікі. Е№ 322; К1и§е—Міїгка 747— 748. — Див. ще штир.
стерня, [стер] «стерня» Л, О, [стерен Л, стерень, стерінь Гриц] «тс.», [стернавка] (бот.) «печериця, А§агісиз агуепзіз ЗсЬаеїї.» ВеБ, [стерник] «стерня» Мо, стернйна «залишок зрізаної стеблини; [стернище]», стернисько, [стернйця] (бот.) «печериця» ВеБ, стернище, [стернівка] (бот.) «печеричка, шампіньйон, А§агісиз сатрезШз Б.» ВеНЗн, [стерно] «стерня Л; стовбур Нед», [стернь] «стерня» О, [стернюк] «товста стернина» Нед, [стернюх] «печериця» ВеБ, [стерняка] «стерня» Л, [стернявкй] «гриби, що ростуть по стерні», [стернянка] «колючка із соломи, із стерні Ме; стерня Нед; (бот.) підса-дівка, А^агісиз есіиііз Регз. Нед; кормова ріпа, Вгаззіса гара соттипіз Нед», [стир] «стерня» О, [стирня] «тс.» О, стернястий, [постерневий] «стерньовий» Куз; — р. стерня, [стернь], п. 8СІЄГП, 8СІЄГПІЄ, Ч. ЗІІГПЇ, 8ЇГПІ8ІЄ, [зїґПо], слц. зїгпізко, [зсегпізко, зсігеп, зсігпа], вл. зсеггі, 8СЄГПІ8СО, 8СЄГПІЄ, НЛ. 8СЄГЩЄ, зсегпізсо, болг. ст'ьрнйще, схв. стрн «злаки», стрнйште «стерня», слн. зїгп, зїгпізсе «тс.», цсл. стрт.нк; — псл. *зРгпь «стерня; солома; [колючка]», очевидно, пов’язане з ’Тпть «терен» і, далі, з гр, отєрєбс «твердий», свн. зїагг «тс., жорсткий»; зіставляється також (Реїегззоп К2 47, 252) з лат. зїігрз «стовбур, стебло». — Дзендзелівський 8Б зі. 10/1—2, 80—81; Фасмер—Тру
бачев III 759; Преобр. II 385; Вгйскпег 529; МасЬек Е83С 582; Зсйизіег-Зеи/с 1273, 1416; Младенов 616; Зкок III 347; Мікі. ЕХУ 322; Регззоп ВеіГг. 430. — Див. ще терен1. — Пор. старий.
стернятка, стернадка — див. стерник.
[стерх] (орн.) «чорногуз чорний, лелека, Сісопіа пі§га Б.; журавель білий, Ме^аіогпіз Іеисо^егапиз Раїї. (з рос.?)» Шарл; — р. [стерк] «білий журавель», [стерех, стерх, стерха], бр. стзрх «тс.», др. стьркі) «чорногуз», стерк'ь, болг. щрт>к, щ'ьрк, схв. штрк, слн. зїгк, зїбгкііа, стел, стр'ьк'ь «тс.»; — очевидно, псл. [*зіьгк'ь]; — дальші зв’язки остаточно не з’ясовані; можливо, споріднене з лтс. зїігка «довгонога істота; дівчинка з довгими ногами, зіігкіе «довгонога вівця», двн. зїогай «чорногуз», дісл. зїогкг, зїагкг «дужий, здоровий», що зближуються з р. сторчать, торчать (МйЬІ.—Епсіг. III 1073; Кірагзку СЕО 162; Зітекеї] у Реізкег 62); менш прийнятне з огляду на фонетичні труднощі припущення про запозичення стел. стрт.кт., р. стерх з германських мов, де двн. зїогай, свн. зГогсЬ, снн. снідерл. дангл. зіогс, дісл. зїогкг розглядаються як продовження герм. *5Ї0ґка (<*8ЇГ§о), пов’язаного з іє. *(з)їег- «твердий, жорсткий» (Преобр. II 385—386; 8оЬо1еу-зку АГ81РІТ 33, 480; ІЛіІепЬеск АЇ81РП 15, 491; К1и§е—Мііхка 753); недостатньо обґрунтованим є виведення германських форм із слов’янських мов (Собо-левский ЖМНП 1911 травень 165). — Німчук 213—214; Фасмер—Трубачев III 758; Срезн. III 587; Младенов 698; Клепикова ВСЯ V 163—164; Мікі. Е\У 322; Маїхепаиег 314. — Пор. сторч, торкати,
стетоскоп (мед.) «трубка для вислуховування звуків у внутрішніх органах людини і тварин», стетоскопія «вислуховування за допомогою стетоскопа», стетоскопічний; — р. болг. стетоскоп, бр. стзтаскбп, п. ч. слц. вл. зіеіозкор, м. стетоскоп, схв. стетоскоп, слн. зїеїозкбр; — запозичення з
французької мови; фр. зіеіЬозсоре утворене в 1819 р. французьким лікарем Р.Т.Г.Лаеннеком (1781 —1826) з основ гр. отрОос «груди», етимологічно неясного, можливо, пов’язаного з дінд. зіа-паЬ «сосок», вірм. зііп «тс.» (КІеіп 1513), і охотгєсо «спостерігаю, дивлюся». — СІС2 791; ССРЛЯ 14, 872; ТСБМ V/1, 364; КораІігізкі 917; НоІиЬ—Ьуег 450; РЧДБЕ 690; Ву]акли]а 908; КІеіп 1513; Ваигаї 703; Егізк II 795. — Див. ще єпископ. — Пор. калейдоскоп, мікроскоп, телескоп.
[стиг] (у словосполученні в єден с. «в одну мить») Нед, «хвилинка, момент» О, [стих] «хвилинка, момент» О; — неясне; може бути зіставлене з слц. (заст.) зііЬ «вільний час; вільна хвилина», [згіЬа] «тс.»; можливо припустити також зв’язок з укр. стигнути, встигати-, викликає сумнів виведення (2иЬаіу 81. а. сі. І 2, 163) з балтійських мов. — МасЬек Е8ЛС 472.
[стигло] «місце відпочинку, стояння стада худоби, стійло» ЛЧерк, Па, [стїгло] «тс.», [стиглувати] «зупинятися для відпочинку (про стадо худоби) ЛЧерк; стояти табуном біля водопою (про худобу) Па», [стіглувати] «про стадо худоби: зупинятися для відпочинку», [остиглу вати] «зупинити для відпочинку (худобу)»; — результат видозміни деетимологізованих форм стійло, стійлувати. — Див. ще стояти.
стигнути1 «дозрівати, доспівати; [швидко йти О]», [стйжити] «тс.» О, стиглий, встигати, достиглий, перестиглий, [постйчи] «догнати; встигнути; осягти» Нед, [постйгний] «раптовий», [постйжно] «раптово» тж, при-стйглий, [спостйжний] «досяжний» Нед; — р. достигать «досягати», до-стйчь, др. стижеть «дожене», п. зсі§-пд,с «догнати», зсі§ас «гнати», ч. зііЬ-поиіі «наздогнати; застати», згіЬагі «переслідувати», слц. згіЬа!:’ «тс.», зііЬпйІ:’ «мати час; встигнути; захопити; прийти вчасно», болг. стйгна «дожену, дійду, досягну», стйга «достатньо», схв. стигнути «догнати, досягти, прибути,
встигнути», стйНи «тс.», ставати «доганяти, встигати», стел, постигнути «досягти, догнати, встигнути, бути здатним»; — псл. згі^пргі, *8ІІ§ІІ, пов’язані чергуванням голосних з формами *8Іь-§а «стежка», зїьга «стезя»; — споріднене з лит. зіеї^ііз «поспішати, квапитися, старатися», лтс. зіеі§1: «поспішати», дінд. зїі^Ьпоїі «піднімається», гр. отєіхш «іду, піднімаюся», отої/ос; «ряд», гот. 8Їеі§ап «підніматися», ірл. ііа§аіт «крокую, іду» та більш віддаленим з іншим вокалізмом алб. зЬіе£ «шлях»; іє. *8Й§Ь-/8І:еі§Ь-/з1:оі§Ь- «іти, підніматися». — Німчук 252; Фасмер—Трубачев III 760; Преобр. II 386; Вгйскпег 529; НоІиЬ—Буег 452; МасЬек Е83С 577; Оїг^Ьзкі БР 1, 144; МеШеї М8Б 14, 352; Тгаиїтапп 285—286; Кагиііз II 291—292; МйЬІ.—Епсіг. III 1059; Егаеп-кеі 899; МаугЬоІег III 514—515; Кіи-§е—Міігка 743—744; Егізк II 783— 785; Меуег ЕХУ 415; Тогр 491; Гамкрелидзе—Иванов 85, 140; Рокогпу 1017. — Пор. стежка, стезя.
стигнути2 «робитися холодним, застигати; охолоджуючись, твердіти, згущуватися», вистигнути, вистигти, застигти, [застйчи] Ж, застиглий; — р. [стьігнить, стугнуть], бр. [стьігнуць, стьїгці], п. зі:у§пд,с (починаючи з XVIII ст.); — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується зі Стугна (назва притоки Дніпра), лит. зій^іі «стирчати, робитися жорстким», гр. отйує (мн.) «льодяний холод», атиуєсо «ненавиджу; боюся; викликаю страх», отиуос «ненависть, огида», оти^ (род. в. отбубс) «страховище», Етй£ (назва річки), іє.*зі:й£- (Преобр. II 406—407; МікІ. Е№ 327; Егізк II 812—813; НІН ІЕ 12, 197; Тогр 494; Еирііга ОО 28); виводиться також від *5Іусіп2Іі (п. ст. зіусіп^с «стигнути») (Бузук ЗІФВ 7, 67; Соболевский РФВ 62, 234; Боз Ог. р. І 193; Вгйскпег 528; МікІ. Е№ 327). — Ільїнський ЗІФВ 21—22, 1; Фасмер— Трубачев III 789; Мозгугізкі Р23Р 177— 178; Рокогпу 1033, 1035. — Пор. стй-нути.
стид, стидовисько, стидовище, [стидбв'я] «стидовище», [стидбта] «сором, ганьба» Нед, стидкий, стиднйй, стидити, стидити, [стидувати] «соромитися», стйдко, [безстйда] «безстидниця» Ж, безстидник, [безвстйд-ник], безстидство, безстйдний, [без-встйдний], [встид (устйд)] «сором», [встидлйвий] «соромливий» Ж, всти-датися (устидитися), [встйдно (ус-тйдно)] «соромно» Г, Ме, [невстйд] «безсоромність», [остидйти] «осоромити», [постйдний] «стидкий, ганебний» Нед; — р. бр. діал. стид «сором», др. стидіние «стид, сором; повага», сти-д'ькьш, стидьливии, стидьнии, стидитися (стидишся) «стидатися; поважати», п. м/зїусі «сором», ч. зїусіку «стидкий», зїусіеіі зе «соромитися», слц. зіусііеі:’ за «тс.», схв. стид «сором», стел, сткццкник «сором», стьід'ьк'ь «мерзенний», стидити са «соромитися»; — псл. [зіусі'ь] «сором, стид; (рідк.) холод», пов’язане чергуванням голосних із зіюсЬ/зїисіа «холод, прохолода, мороз; [стид, сором]»; значення «соромитися, стидатися» і «холонути, остигати» розглядаються (ПЬіепЬеск РВгВ 26, 309) як споріднені. — Фасмер III 789; Ла-рин Вестник ЛГУ 14/3, 150—158; ЗИРЯ II 14; Булаховський Нариси 57; Булаховський Вибр. пр. III 364; Преобр. II 410; Вгйскпег 635; НоІиЬ—Буег 456; МасЬек Е83С 590—591; Зскизїег-8є\ус 1368—1369; 8кок III 352; Критен-ко Вступ 528; Мікі. ЕХУ 328; Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 71—73; Откупщи-ков 138—139. — Див. ще студа. — Пор. стйнути.
стилет «невеликий кинджал»; — р. болг. стилет, заст. штилет (з нім.), бр. штиле'т, п. згїуіеї, ч. слц. зШеі, слн. зіііеї; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. зіуіеї «кинджал, стилет», нім. 8Шеіі «маленький кинджал» (з XVII ст.), англ. зїуіеі: «стилет (невеликий кинджал)» походять від іт. зШеіїо «маленький кинджал», зменш, від 8ЇІІЄ (зіііо) «шило, кинджал», що продовжує лат. зЬПиз «загострений кі
лок; загострена паличка для письма, грифель; почерк, стиль». — СІС2 791; ССРЛЯ 14, 874; Фасмер III 760, IV 478; Вгйскпег 556; 81. и/уг. оЬсусЬ 736; РЧДБЕ 691; КІеіп 1515, 1530; К1и§е— Мйгка 750; Саті1І8сЬе§ 825; Паигаї 686; Мевііса 1808; ХУаісіе—НоГт. II 592; Егізк II 813. — Див. ще стиль.
стиль, (заст.) штиль, [шкиль] «кшталт, зразок», стилізйтор, стиліза-торство, стилізація, стилізувйння, стиліст, стилістики, стилістичний, стильний, стильовий, стилізувати', — р. стиль, (заст.) штиль, бр. стиль, П. Ч. 8Їу1, СЛЦ. 8Іуі, ВЛ. 8ЇІ1, боЛГ. М. етил, схв. етил, етил, слн. ВІГІ; — запозичення з французької і (з початковим ш) німецької мов (останнє, можливо, через російську); фр. зіуіе, нім. 8Ш походять від лат. зіііиз (слат. зіїіиз) «загострений кіл; гостра палиця для сільськогосподарських робіт; паличка для писання по воску, стиль, спосіб викладу; писемність», як і зїітиіиз «колючка», спорідненого з ав. зїаега- «гостра вершина гори», їаега- «тс.», афг. їег§ «гострий». — СІС2 791; Огієнко РМ 1938/10, 441; Коваль 132; Черньїх II 202—203; Фасмер III 760; Преобр. II 386; Кораіігізкі 922; НоІиЬ—Буег 456; РЧДБЕ 690; Ву]акли]а 909; Кіи^е— Міїгка 750; Паигаї 686; СатіПзсЬе^ 825; АУаМе—Ноїт. II 592. — Пор. стймул.
стиляга «людина з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами і смаками, які не відповідають загальноприйнятим», стиляжний; — бр. стиляга; — запозичення з російської мови; р. стиляга ввійшло в літературну мову з молодіжного жаргону, в якому виникло на грунті вживання слова стиль у значенні «модний стиль, модний танець». — Черньїх II 203; Костомаров ВКР II 168—175. — Див. ще стиль.
стймул, стимулятор, стимуляція, стимуляційний, стимулювати; — р. болг. м. стймул, бр. стимул, п. зїу-тиіафа, ч. вл. зїітиіиз, слц. зНтиІ(из),
схв. стймул(ане), слн. зНтиІ(из); — очевидно, через російське посередництво запозичено із західноєвропейських мов; нім. Бїітиіиз, фр. англ. зїітиіиз походять від лат. зїітиіиз «стимул; загострена палиця, якою підганяли тварин, стрекало», пов’язаного з зїііиз «гострий кіл, стебло, грифель для письма». — СІС2 792; ТСБМ V/1, 359; Ко-раїігізкі 923; РЧДБЕ 691; Ву]акли]а 910; Ог. Еи/Ь. 725; Оаигаї 684; КІеіп 1515; ХУаІсІе—Ноїт. II 592. — Див. ще стиль.
[стйна] «літня вівчарня в полі» Карп, диал. и оном.; — болг. [стйна] «стадо», схв. [стйна] «становище на гірському пасовищі»; — запозичення з румунської мови; рум. зіїпа «тс., загін для овець» загальноприйнятої етимології не має. — Клепикова 169—172; Сл. и балк. язьїкозн. 1975, 190; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 139.
стинати1, станок, стяти — див. тяти. '9	'
стинати , стинатися — див. затяти.
стинати3 — див. стенати1, стинатися — див. тйнятися.
[стйнути] «холонути, остигати» Нед, [стйти] «тс. Нед; мерзнути О», [стй-лий] «холодний, застиглий, мертвий», [застівка] «густий гній (з болячки)» Ж, [остйлий] «бридкий», [опостйти] «остогиднути» Ж; — р. стйнуть, стильні, бр. стйнуць, стьщь, с.-цсл. оус-тьінжти (3 ос. одн. оустьіде); — очевидно, псл. зїусіпріі «стинути», в якому (1 перед п випало (пор. форми з відновленим (1: п. ст. 8Їу(1пд,с, ч. зїусіпоиіі, слц. зіусіпйБ «тс.»); пов’язане чергуванням голосних з псл. зїисГь/зїисіа «холод, прохолода, мороз; [стид, сором]», якому відповідають укр. [студ] «сором», [сту-5а] «холод», студйти. — Бузук ЗІФВ 7, 67; Фасмер III 786—787, 789; Собо-левский РФВ 62, 234; Вгйскпег 523; Бо з Ог. р. І 193; НоІиЬ—Кор. 360; Но-ІиЬ—Буег 456; Мікі. ЕХУ 327. — Див. ще стид, студа. — Пор. стйгнути2.
[стйпа] (у виразі стйпи стают кому «хтось у нестямі, сам не свій від 416
нудьги і неспокою») Нед; — неясне; виводиться з балтійських мов (2иЬаіу 8Б а сі. І 2, 163); може бути зіставлене також з п. 8Їура «поминки; тризна; втіха, кумедія, пустощі», яке пов’язується зі слат. іт. *8Їіра «процесія, натовп» (Вгйскпег 524; 8\У VI 494).
стипендія, стипендіат, стипендіальний; — р. болг. стипендия, бр. стьі-пендьія, п. зїурепсііит, ч. зїірепбіит, вл. зНрепсіЦ, м. стипенди/а, схв. сти-пенди/а, слн. зйреп(іі]а; — запозичення з німецької мови; нім. 8ііреп(ііит «стипендія» походить від лат. зїірепсііит «солдатська платня; оклад; винагорода», що стало результатом стягнення форми *5Йр(і)-реп(1іит, утвореної з основ СЛІВ 8ЇІр8 «грошовий ВНЄСОК, ПО-жертвування» не зовсім ясного походження і репсіо «зважую, відважую, виплачую». — СІС2 792; Фасмер III 760; Преобр. II 386—387; Кораіігізкі 923; НоІиЬ—Буег 452; РЧДБЕ 691; Ву]ак-ли]а 910; К1и§е—Міїгка 751; Таїсіє— Ноїт. II 593, 594. — Див. ще апендикс, п’ядь. — Пор. пенсія, суспендувати.
[стира] «напасть; спокусник» Бі; — неясне.
стйракс (бот.) «кущова рослина тропічних і субтропічних країн, Зїугах оіїі-сіпаїе Б.; ароматичний бальзам, який добувають із смоли такої рослини», стбракс (рідк.), [стирак, стирачйна] Нед «тс.»; — р. стйракс, сторакс, бр. стйракс, п. зїугакз, зїогакз, слц. збутах, зїогах, болг. стйракс; — наукова назва, засвоєна з латинської ботанічної номенклатури; лат. зіугах (зіогах) «тс.» походить від гр. іон. стирок «рослина, з якої добувають запашну смолу; запашна смола, вживана для куріння», яке вважається словом семітського походження і зіставляється з гебр, збгї «смола мастикового дерева, фісташки мастикової (Різїасіа ІепНзсиз) і терпентинового (скипидарного) дерева, фісташни-ка терпентинного, Різіасіа ІегеЬіпіЬиз». — СІС2 792; ССРЛЯ 14, 882; 81. ауУг. оЬсусЬ 708; 1уапоуа-8а1іп§ома — Малі-
кома 826; РЧДБЕ 691; ХУаІсІе—Ноіт. II 610—611; ЦеЬгиппег ІЕ 46, 90; Егізк II 814—815; Беи/у Егетсіил 41; ЗсЬгасІег Кеаііехікоп II 501.
стиркат, стиркать, стирч, стир-чак, стирчати — див. сторч.
[стйрно] «налобник, металева пластинка (у воїна), ремінь на лобі (у коня)» Нед; — очевидно, пов’язане з нвн. Бїігп (двн. зїігпа) «лоб, чоло», спорідненим з псл. *зі:огпа, укр. сторона. — Шелудько 47; Фасмер III 768; К1и§е— Міігка 751. — Див. ще сторона.
[стйрта] «скирта, ожеред», [стйрса Нед, О, стйрца О] «тс.», [стйртник] «скиртувальник» Нед, ст. стьірта, сти-рта, стщгьта, стир-ьта (1347—1349); — р. [стйрта] «скирта», бр. сцірта, [сцірт], ст. стйрта, стьірта, стьірт>-то (1450), п. зїегїа, [зїугїа, зїогїа, зсе-гіа], ст. зїугїа (1547) «тс.»; — очевидно, давнє запозичення з литовської мови; лит. зїігїа «скирта; огорожа», як і лтс. зїігїа «дахоподібна сушильня для ярового хліба у полі», пов’язане з лтс. зіігра «тс.»; можливо, споріднене з лат. зїгаїиз, дієприкм. мин. ч. від зїегпо «розстеляю, розсипаю», гр. отрсотбс; «розстелений», стел, (про)стьрт'ь «тс.», псл. *(рго)8ЇеНі, укр. [простерти]. — Непокупньїй 172, 176, 179; Лаучюте 23; Фасмер III 379; Фасмер—Трубачев III 640; Соболевский Лекции 133; Вгйскпег 515; 8Ш VI 418, 495; МікІ. Е№ 300; Ргаепкеї 910; МйЬІ,—Епсіг. III 1047; Вй§а КК II 312, 598; Егізк II 802—803; ХУаісІе—Ноіт. II 590—591. — Див. ще простерти, сторона. — Пор. скйрта.
[стирхавіти] «хиріти; ставати жалюгідним» ВеУг; — неясне.
стйти — див. стйнути.
[стих1] «вірш; біблійний вислів» Нед, Куз; — р. болг. м. стих, бр. сціх (у Біблії), др. стихі>, схв. стих, слн. зїіЬ, стел, стих”ь «рядок; вірш»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. оті/ос «ряд; рядок; вірш» пов’язане з дієсловом отєіхсо «іду, входжу, підступаю, виходжу, піднімаюся», спо
рідненим з псл. зїі^прЕ, *-5ЇІеН, укр. стигнути «дозрівати, спіти; ^швидко йти]». — Цьіганенко 453—454; Фасмер III 761; ГСЗ 192; ИОРЯС 12/2, 279; Преобр. II 387; РЧДБЕ 692; Ву]акли]а 910; МікІ. Е\У 323; Егізк II 783—785. — Див. ще стйгнути1.
стих2 — див. стиг.
стихар «одяг дияконів і дяків під час богослужіння»; — р. стихарь, бр. стьіхар, др. стихарь, болг. стихар, м. стихар, схв. стихар, цсл. стихарь; — запозичення з грецької мови; пор. сгр. отіхарюу, отоїхарюу «тс.». — Фасмер III 761; ГСЗ 192; РЧДБЕ 692; Ву]акли]а 910; 8кок III 334.
стихія, стихійний’, — р. болг. сти-хйя, бр. стьіхія, др. стихия (жін. р.) «основна речовина», стихне (с.р.), сту-хия, стихио (с.р.) «тс.», м. стихи]а, схв. стйхи]а, слн. зїіЬца, стел, стухни «основна речовина», стухла, стоухин «тс.»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. отоіхєїоу (мн. отоі-Хєїоі) «матеріальна першооснова, елемент, стихія; (мн.) небесні тіла; букви; печатки; головні ідеї, принципи» є давнім філософським терміном, пов’язаним з дієсловом ОТЄІХСО «іду (в певному порядку, у строю), підступаю, виходжу, піднімаюся)». — СІС2 792; Німчук 16; Черньїх II 203; Фасмер III 761; ГСЗ 192; ИОРЯС 12/2, 279; Преобр. II 387; РЧДБЕ 692; Ву]акли]а 911; МікІ. ЕХУ 327; Егізк II 783—785. — Див. ще стих1.
[стйчень] «січень» Нед, О, [сти-чен] «тс.» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. зїусгегі «січень», [їузгегі] «тс.» виводяться від їука «жердина, тичка», пов’язаного з Ікас «сунути, тикати», іукас «торкатися», ст. їсгес «стирчати, стриміти, виступати, витикатися», яким відповідає укр. тикати; назва пояснюється тим, що у цей період року господар виготовляє тички; не більш обгрунтованим є зближення з основою *зІу(і-/зіисі- (укр. студений), як і виведення від п. зїукапіе «зіткнення» (старого року з новим) (8ХУ VI 491). —
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 249; Вгйскпег 334, 571. — Див. ще тикати.
[стишок] (бот.) «горошок мишачий, Уісіа сгасса Б.» Мак; — неясне.
[стйщити] «посміти» ЛексПол; — неясне.
стібати «прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину; прокладати стібки, шити», стебнувати, стебнути «стьобнути», [сцібгати] «стібати», стьобати «стібати; бити, хльостати, шмагати», [стьобати] «хльостати», [стебен] «строчка» Нед, Куз, стебнівка «[тс.]; різновид шва у художньому вишиванні», стеб-нування, стіб «частина шва між двома проколами голки, шила, а також кожний такий прокол» СУМ, Шух, Нед, Г, стіббк «тс.», стьобальник «робітник, що займається стьобанням», стьб-банка «ватник», стебнбваний, [сцібом] «один із способів вишивання» О, [всті-бати] «встромляти» Ж, вйстіб «стьобаний шов», застебнути, застібати, застібка, [бстібка] «краватка» Ж, пристібати, пристьобувати, пристібнйй, розстебнути, розстібати, розстьббу-вати, розстібний, [розстьбба] «нечепура в одязі»; — р. стебать «стьобати; [стібати]», бр. сцябать (сцебаць) «стьобати», п. [пазсіеЬас] «нанизати»; — остаточно не з’ясоване; зближується з р. стебель, псл. *8ІьЬ1ь «стебло» (Преобр. II 377—378; 2иЬаІу 8Б а сі. І 2, 157—158), з р. стегать «бити, хльостати, шмагати», яке могло зазнати впливу форми стебель (Зеленин ФЗ 43,7), з лтс. зїіЬаі: «стьобати», з нвн. зїерреп «стьобати, строчити», 8Ші «штифт» і лат. зїіраге «стискати, звалювати разом» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 174—177); зіставляється також з лит. зІетЬїі «міцніти, зміцнюватися», зІаЬуїі «зупиняти», зїаЬсіуїі «тс.», дінд. зїаЬЬпаїі, зІаЬЬйуа-їі «підпирає, стримує», ав. зіатЬапа-«опора» (ПЬіепЬеск 343); вважається, що значення «шити, строчити» і «бити, хльостати, шмагати» є результатом видозміни значення «колоти» (Грюненталь ИОРЯС 18/4, 136). — Фасмер III 750;
Откупщиков Зтимология 1984, 192. — Пор. застегнути, стебло, стег.
стіг, стіжок, [стбгар] «повітка для сіна» НикНикБЛ, [стогбвина] «стовбур дерева в середині стогу» ВеЗн, Нед, [стогбрйна] «тс.» Г, Куз, [стоговйня] «купа, кладка снопів по стовпу; сіно, сушене на стовпі» О, [стоговіщя] «стовп, довкола якого складають копиці сіна» О, стогування, [стожалля] «місце, де ставлять снопи», стожище «підкладка під стіг», [стожбк] «стіжок» Нед, стіжкуватий «схожий на стіг», [стожковатий] «тс.» Нед, стогувати «складати в стіг, стоги», стбжйти «тс.» СУМ, Нед, [остбжини] «колоски та ін., що обсипались навколо стогу під час скирдування» Бі, [підстбжини] «тс.», підстіжжя «підкладка під стіг», [під-стбженє, підстбжень Нед] «тс.», [під-стіжок] «невеликий стіг»; — р. бр. болг. м. стог, др. стог-ь, п. зі:б§, ч. слц. зїоЬ, вл. зїбЬ, нл. зїо§, схв. стбг, слн. зїб§, стел, стогь; — псл. зїо^ь, пов’язане чергуванням із зіегегь/зіо-гег-/зїохаг-; — споріднене з дісл. зїаккг «стіг сіна», зїакі «жердина, спис», снн. зіак «похила загата, гребля з паль і хмизу», лит. з1а§агаз «сухе стебло», зіе^е-гуз, лтс. 8Їа§аг8 «тс.», 8Ї^§а «репіз», 8Ї^§а «довга жердина, палиця, довгий спис» і, очевидно, також лат. її§пит (<*їе§пит) «колода, балка»; іє. *(з)і:е§-«жердина, кіл»; пов’язання з псл. зїо-]аі:і (Мозхугізкі Р23Р 52) недостатньо обґрунтоване. — Фасмер—Трубачев III 763; Преобр. II 389—390; Вгйскпег 516; НоІиЬ—Буег 452; МасЬек Е8ЛС 578—579; ЗсЬизїег-Зе-л'с 1274—1275, 1359; Младенов 609; 8кок III 337; уап №і]к АЇЗІРЬ 36, 340; 2У82 408; Общ. лексика 232—238; МоЬа 2І81РЬ 5, 213; Тгаиїтапп 285, 288; МйЬІ.—Епсіг. III 1038; Егаепкеі 891—892; Еиріїха ОО 167—168; НоіїЬаизеп Ач/п. ХУЬ. 278; Рокогпу 1014. — Пор. стбжар.
стіТло, стіглувати — див. стйгло.
стійка, стійкий, стійло, стійлу-вати, стійма, стійми, стійчик — див. стояти.
[стійлягати] «шкандибати» Нед; — очевидно, складне утворення з основ дієслів стояти (стій) та лягати. — Див. ще лягти, стояти.
стійний — див. стоїти.
стікатися, стіклйзна — див. стек-тйся.
стіл, стілець, [стілнйця], [стільник] «скатерка», стільниця «кухонна дошка, кришка стола», стільчик, [сто-лець] «стілець», [столешник] «міняйло», [столйвка] «шухляда в столі» До, [стблйна] «тс. Нед, ДзАтл II; спід стола у формі скрині О», столик, [стд-лйнє] «ніжки стола» Г, Нед, [столйни, стблиння Куз] «тс.», столйця, [сто-лівка] «рушник, який стелять поверх скатерки», [столівнйк] «тс.» Нед, столова УРС, Куз, [столове] «плата за харчування» Нед, [столбвина] «шухляда» ДзАтл II, [столбвка] «тс.» тж, столов-нйк (заст.) «той, хто харчується в ко-го-небудь за плату», стольник (іст.) «придворний, що прислужував за князівським столом», [стольнйця] «стільниця», [столечний] «столичний» Нед, столичний, [столешний] «який знаходиться біля стола», столовий СУМ, Г, стольний «столичний», застілля «місце за столом», [застбльня] «їдальня» Ж, застільний, застольний, настільник «скатерка», [настольник] «тс.» Ва, настільний, [настбльний] Куз, [під-стелина] «спід стола» О, підстілля «основа стола», [підстблини] «тс.» ВеЗн, О, [прйстілок] «допоміжний стіл» Куз; — р. бр. болг. м. стол, др. столі>, п. 5161, Ч. 5ій1, СТ. 8ЇОІ, СЛЦ. 8161, ВЛ. НЛ. 5ЇоІ, схв. сто, слн. 8161, стел, столт,; — псл. зїоіь; — загальноприйнятої етимології не має; зближується з лит. зїа-Іаз «стіл», разїбіаі (мн.) «підмостки», прус, зїаііз (зн. в. зіаііап), зІаШі «стояти», ГОТ. 8ІОІ8 «стілець, престол», ДВН. зіиоі (нвн. 81иЬ1 «стілець»), дангл. зібі, дісл. 5І611 «тс.» і, далі, з псл. *з1а1і *8Їоір) «стояти», іє. *8ї(Ь)а- «тс., ставити» (Вгйскпег 517; МасЬек Е8ЛС 590; Младенов 610; Общ. лексика 247— 254; Коххсасіоу/зкі В8Ь 1925/2, 118;
МРКЛ 2,253; Тгаиішапп 284; Ргаепкеї 893; Вй§а КК II 602; Тогр 488; ХУаісіе— Ноїт. І 818; Рокогпу 1007); пов’язується також з псл. зїьіаїі (зїе1]р) «розстилати», іє. *5І(Ь)е1- (Цьіганенко 454— 455; 81а^зкі ЛР 38/3, 229; 8кок III 331—332; Мікі. ЕУ/ 320; Меіііеї Еїшіез 420; Уопбгак І 471; ЦЬІепЬеск 346). — Фасмер—Трубачев III 764—765; Черньїх II 264; Преобр. II 391; НоІиЬ— Кор. 359—360; ВсЬизїег-Вечю 1359; Вагіс 2И81РН 2, 554; 2У82 409; Кеіс-Ьеіі К2 39, 71; Регззоп Веіїг. 423. — Пор. слати2, стати.
стільки, [стіки] «стільки», [стіко], стілечки, [стілечко, стілько] «тс.», [стількись] «кілька» Куз, [стількісь, стількось] «тс.»; — р. столько «стільки», бр. стблькі «тс.»; — др. *сьтоли-ко (*сьтоликьі), результат злиття частки сь «з» (для позначення приблизності) і толико «стільки». — ІУМ Морфологія 370—371; Фасмер III 766; Е88Л 81. §г. II 776. — Див. ще з4, тільки.
стільнйк1 «лист, утворюваний бджолами й осами з воскових чашечок», [сталнйк Л, стельник Нед, стольник Чаб, стіннйк Пі, Нед, спільнйк Г, Нед, щільнйк] «тс.»; — неясне; може бути пов’язане з щілйна, цілий, стіл, стелити і стіна. — ВЬєуєіоу Нізі. рЬо-поі. 688.
•	' 2	•
СТІЛЬНИК — ДИВ. СТІЛ.
[стільчики] (бот.) «гірчак почечуйний, РоІу§опит регзісагіа Ь.» Нед, Мак; — неясне, можливо, пов’язане зі стілець, оскільки гірчак здавна використовують як сечогінний, протигеморойний і проносний засіб; як семантичні паралелі пор. інші назви гірчака: укр. [дре-сен, дрясен плямистий, дрестун, дрис-тун], ч. [сігезпек], схв. [дриставец, прдель, сігезііп]. — Словн. бот. 139; Лік. росл. Енц. дов. 107—108; Меркулова Очерки 41—42; Анненков 263— 264; МасЬек Лій. гозїі. 86; СимоновиЬ 369, 374. — Пор. стіл.
стіна, стінка «стіна; [лісок над кручею]», [стінки] «рибальські сітки, натягнуті поперек річки» Нед, стіннівка,
[стінковйй] «придатний для мурування стін» (камінь), стіновий «тс.», стіннйй, [стіновйтий] «добре обмурований» Нед, [стінуватий] «вертикальний» Куз, [за-стінок] «катівня» Ж, настінний, [бс-тінок] «крута скеля, бік гори» Ж, [перестійна] «перегородка» Куз, [пересті-нок] «тс.» Ме, підстінок «нижня частина стіни», [постініти] «збліднути» Нед, [пристін] «крутий берег річки», прйсті-нок «невисока перегородка; [одвірок Нед]», пристінний, простінок СУМ, Нед; — р. болг. стена, бр. сцяна, др. стіна, п. зсіапа, ч. зіепа, слц. зіепа, вл. нл. зсепа, м. стена, схв. сти/ена, слн. зіепа, стел, с’гкна; — псл. зіепа «стіна»; — споріднене з гот. зіаіпз «камінь», двн. свн. зіеіп, днн. дфриз. зіеп, дангл. зіап, дісл. зіеіпп «тс.» та більш віддаленими гр. отш, <тпоу «кремінь», лат. зіїгіа «крижана бурулька», дінд. зіуауаіе «застигає, твердіє»; іє. *з!аі-/ зіен/зір/зіоі- «тверднути, стискати»; реконструкція іє. *8Іе§8па і зіставлення з псл. зіо^ь «стіг», гр. отєусо «покриваю», лат. 1е§о, лит. 81§§и «тс.» (От-купщиков 232—238) недостатньо переконливі. — Фасмер—Трубачев III 754; Черньїх II 201; Преобр. II 410—411; Потебня К ист. зв. IV ЗО; РФВ 1881/5, 139; Вгйскпег 529; МасЬек Е83С 576— 577; 8сЬиз1ег-8етмс 1275—1276; Младенов 608; Зкок, III 334—335; МікІ. ЕХУ 323; Меіііеі Еіисіез 446; Уопсігак І 414; Вогозгеи/зкі РЕ 14, 45; Мозгупзкі Р23Р 106, 107, 317; Общ. лексика 238— 247; Мартьінов Зтимология 1968, 18; Тгаиїтапп 281; Кірагзку ОЬО 85—86; ЗсЬиіге К2 27, 427; К1и§е—Міігка 744; КІеіп 1518; НоІіЬаизеп Аит. АУЬ. 280; Егізк II 797; АУаШе—Ноіт. II 593; ІЛІе-пЬеск 344—345; НІН АЬІаиі 101; Тогр 490; Рокогпу 1010—1011.
[стінйти] (у виразі с. дурника «удавати дурного, придурюватися»); — неясне.
[стінка1] «15 ліктів полотна; складова частина пряжі, нитка Нед»; — р. [стена] «четверта частина основи для полотна (8 аршинів)», бр. [сцяна] «мі-420
ра довжини основи для ткання і полотна»; — похідне утворення від стіна; назва зумовлена тим, що довжину основи приміряли до висоти стіни в хаті. — Винник 33. — Див. ще стіна.
[стінка2] «хмиз» О; — неясне.
[стінниця] (бот.) «настінниця, Ра-гіеіагіа Ь.» Мак, Нед, настінниця; — р. стеннйца (рідк.), постенница «тс.»; — похідне утворення від стіна, калька наукової назви лат. рагіеіагіа, похідної від рагіез, -еііз «стіна», рагіеіагіиз «стінний, який росте на стінах».
стіпнйй — див. степний.
стіс «стопа; зв’язка; штабель; [купа; вогнище Нед]», стос «тс.» тж, [стбса] «стіг снопів у полі» О, [стюс] «штабель» ВеЛ, [сцюс] «тс.» тж; — бр. стос «стіс», стус «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зіоз «купа, стіс; вогнище», як і 82ЇО8 «удар; (ст.) купа дров», походить від нвн. 81оР «стіс; удар, поштовх», пов’язаного з зіореп «штовхати», спорідненим з двн. зібзап, днн. зібіап, гот. зіаиіап, дінд. Іисіаіі «штовхає», лат. Іисіез «молот», Іипсіеге «штовхати». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 249; Бульїка Лекс. зап. 189; Вгйскпег 517; К1и§е—Міігка 754. — Пор. стосувати.
[стічка] «стрічка» О; — очевидно, результат контамінації слів стьожка і стрічка «тс.» (див.).
стічно — див. стоком.
[стлуп] «колона; стовп» Нед; — очевидно, результат контамінації форм слуп і стовп «тс.» (див.).
сто, сотенний, сотенство «обов’язки сотника», [ебтец] «сотня» Нед, сотка, сотник, сотниківна, сотниківство, [сотникова] «дружина сотника» Нед, сотникування, [ебтниця] «сота частина» Нед, сотниченко, сотничиха, сотня, [сотняга] Нед, [ебтце] «сотня» Нед, [сотянин] «мешканець сотні», [стівка] «банкнота у сто гульденів» ВеЛ, [сетний] «сотий» ВеЗа, сотий, [едтний] «тс.» Нед, [сбтський] Нед, соцький, [ебтеро] «стократно» Нед, сотникувати, [соцькувати] «бути со-
цьким», [всдтка] «процент» Ж, відсоток, [відсбтний] «процентний» Ж, [надсбток] «відсоток» Ж, посотенно, [усбтка] «відсоток» Нед; — р. бр. болг. м. сто, др. сьто, п. ч. слц. вл. нл. зїо, схв. сто, слн. 5Їб, стел, сьто; — псл. 5ьіо; — споріднене з лит. зіпіїаз «сто», лтс. бітів, дінд. заі, заіат, ав. заЬт, гр. єхосгоу (де формант є- первісно означав «один»), лат. сепїит, ірл. сеї, двн. кипі, днн. дангл. дфриз. кипсі, дісл. Ьипсіг, тох. А капі, тох. В капіе «тс.»; іє. *ктібт< *((1)ктібт «десять десятків», пов’язане з *сіект «десять»; недостатньо обґрунтована думка (Міккоіа ЕІгзІ. Ог. І 69, III 57; ІІкІепЬеск 302; Ніг! ІЕ 6, 348) про запозичення псл. вьіо з іранських мов. — Фасмер—Трубачев III 761—762; Черньїх II 204; Преобр. II 388—389; Попов Ист. лекс. 40; Вгйскпег 516; МасЬек Е83С 578; 8ски-5ієг-8єамс 1358; Младенов 609; 8кок III 336; Мікі. ЕХУ 335; Меіііеі Еїигіез 108—109; Мейе ОЯ 52; Коги/асіои/зкі КО І 110; Уопсігак І 138; Зализняк ВСЯ VI 40; Тгаиїтапп 305; Кагиііз II 184; МйЬІ.—Епбг. III 841—842; АУаІ-сіе—Ноїт. І 200—201; Егізк І 475; Кіи-§е—Міігка 320; КІеіп 750—751; Ресіег-зеп КеИ. Ог. І 46; К2 38, 386—387; Рокоту 192. — Див. ще десять.
[стовб] «стовп; капітал, основний капітал Нед», стовба «деталь плуга, що з’єднує чепігу з граділем СУМ, Г; [вісь плуга, осьовий брус Нед; частина рала; вертикальний корінь дерева Г; стебло ЛІ», [стбвбиця] «стовба» Нед, [стббиця, стабйця] «тс.» тж, [стов-бець] «стовпець», [стовбешник] «майстер, що ремонтує стовби» Ва, стовбняк «правець», стовбун «високий горщик з прямими вінцями», стовбатий, стовбоватий СУМ, Г, Нед, стовбовй-тий, стовбуватий, стовбеніти, [стовбичити] «стояти на заваді; дивуватися» Нед, стовбичити, [остовбеніти] «остовпіти» Ж, [підстбвба] «стовба в плузі»; — р. м. столб, бр. [стоуб], др. ст.'ьлб'в, п. ЗІиЬіса (географічна назва), болг. сгггьлб «стовп», стьлба «драбина,
сходи; (розм.) сходинка», схв. стуб «стовп; опора», [стуба] «драбина; кілочок, підпірка», слн. [зїбІЬ] «стовп», 8І61-Ьа «драбина», цсл. стажед «драбина»; — псл. *8Р1Ьь «стовп», пов’язане з *8Р1рг> «тс.»; — споріднене з лит. зіиі-Ьаз «стовп, одвірок», лтс. зїиІЬз «гомілка, литка, халява», зішІЬз «будинок без даху» та більш віддаленими лтс. зііЇЬз «нижня частина руки, ноги», лит. зіаі-Ьйоїіз «зупинятися», дісл. зіоірі «стовп, колона»; іє. *5Іе1Ь- «стовп» <*5Іе1- «ставити». — Фасмер III 765; Черньїх II 204; Соболевский Лекции 120; Вгйскпег АЇЗІРк 42, 140; 8ски5Іег-8еумс 1359-—1360; Младенов 615; 8кок III 351; 2У82 415; Тгаиїтапп 290—291; Вй§а ВВ І 374, II 609; Егаепкеї 931; Кагиііз II 298, 312, 313; МйЬІ.—Епбг. III 1068, 1102; Угіез ИЕ\У 702—703; К1и§е—Мі-їгка 760; ХУаісіе—НоГт. II 596; Зрескї 260; К2 68, 123; НоІІкаизеп Ачт. У/Ь. 283; Тогр 489; Біе^екг 2І81Рк 22, 101 — 102; Регззоп Веіїг. 427; Рокоту 1020. — Пор. СТОВП.
[стовбець] (іхт.) «бабець-головач, СоНиз §окіо Б. (ОоЬіо Пиміаїіііз); пічкур звичайний, ОоЬіо §оЬіо Б. Л-Г», [стовпчик] «пічкур звичайний; ялець звичайний, Беисізсиз Іеисізсиз Б.» Л-Г; — р. [столбец] «пічкур звичайний; ялець звичайний» Л-Г, [столбчик] «пічкур звичайний» тж, бр. [стовпец] «ялець звичайний» тж; — результат видозміни і контамінації назв типу [скоблик, коб-лик, ковблик], р. [колб, колбень] «тс.», зближених з основою стовб, р. столб. — Див. ще кбблик1.
стовбула (присл.) «вниз головою, через голову; зігнувшись; спідлоба, втупившись; [стрімголов, сторчголов]», [стбвбул] «стовп»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане зі стовбур (див.).
стовбур «основна наземна частина дерева; [стебло Л; стовп Пі, Нед; корінь дворічної рослини Нед]», [стовбуре] «пні; качани від рослин, що стирчать на городах восени» Бі, [стовбурінє] «тс.» Бі, стовбурйна «один стовбур», [стовбурйння] «стовбур редьки» Чаб,
стовбурище, стовбур’я (зб.), стовбуристий, стовбуристий, стовбурний СУМ, Чаб, стовбуровий, [стовбурува-тий стовбурчастий Нед], [стовбуром] «диба, сторч», [стовбурчати] «підійматися вгору, ставати сторч», стов-бурчити «тс., наїжачувати; супити», стовбурчитися «наїжачуватися; пробиватися з-під землі (про траву та ін.); стояти, різко видаючись над чимсь; не прилягати щільно, не лежати рівно», відстовбурчити, відстобурчити, настовбурчити, настобурчити, [насто-ббрчити Ж, одстобурчити Ж], пристовбурний-, — бр. [стаубур] «стовбур, конусоподібний предмет; сторчак»; — не зовсім ясне; можливо, результат зближення з основою стовб рефлекса псл. [*8Н>Ь'ьгь], представленого у др. стоборие «ряд стовпів, колонада», болг. стоббр «дощана огорожа, паркан», схв. стоббр «двір», слн. зїеЬег (зїеЬег) «стовп, колона; бик, опора (моста); ідол, кумир», с.-цсл. стокорт» «колона», споріднених з лит. зійЬигаз «пень, оцупок; хребет», зїаЬагаз «суха гілка дерева», а також лит. зїаЬаз «стовп, ідол», лтс. зіаЬз «тс.», зїеЬеге «обрубок хвоста», прус. зіаЬіз «камінь», дісл. зі^риІІ «паля; стовп», дат. зїауег «стовп в огорожі», двн. свн. зїар «палка», днн. зіаГ, снн. снідерл. гол. зїаГ, дфриз. зіеГ, дангл. зіоеГ, дісл. зіаГг «тс.», дінд. зіаЬйпаїі «підтримує, підпирає», зіаЬїіпбіі «тс.», зіатЬЬай «стовп», гр. аотє|асрг)<; «твердий, міцний»; іє. *5ЇеЬ(Ь)-/зіетЬ(Ь)-«стовп, стовбур, пень». — Німчук 244; Фасмер III 762—763; Младенов 609; 8кок III 336—337; 2иЬаіу 81. а сі. І 2, 158; Тгаиітапп 280; Вй§а ВВ II 599— 602; МйїіІ.—Епсіг. III 1036; Ьієауєйг 2Г8ІРЙ 22, 102; КІи§е—Міігка 735; КІеіп 1501; Неііцуізі 1069; Ноібтаизеп Аауп. АУЬ. 288; НйІепЬеск 343; Рокогпу 1011 — 1013.
[стовбцювати] «уважно доглядати, трудитися» О; — очевидно, результат видозміни слова [топцювати] «упадати коло кого-небудь, догоджати комусь», тупцювати «тс.», зближеного з ос
новою стовб(ець). — Див. ще топтати.
стовп «колода або товстий брус, установлені вертикально; колона, підпора; пам’ятник у вигляді колони; основний капітал СУМ; [стебло Л; стов-ба (у плузі) О]», [стовпик] «вид горщика» Нед, [стовпан] «стебло» ЛексПол, [стовпаха] «вид плахти», [стов-пец] «орна земля, на якій посаджена сосна» Л, стовпець «шпальта (в газеті, журналі); ряд цифр, слів, розміщених по вертикалі; печиво циліндричної форми з гречаного борошна СУМ; [тумба; частина снувалки]», [стовпик] (бот.) «маточка, РізШІит» Нед, стовпище, стовпник «релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі, або жив у тісній вежовій келії», [стовпа к] «болт, який прикріплює підніжки у ткацькому верстаті Г; ноги терлиці, стояк (у пилці), підставка, на якій обертається витушка О», стовпчик, [стов-п’я] «кусок шкіри, з якого шиють ходаки» О, [стовп’ янка] «хата, стіни якої збудовані на стовпах» Чаб, [стоп] «стовп» Нед, [стопки] (мн.) «стовпці» ВеЛ, [стопок] «стовпець ВеЛ; міра полотна в 1 м О», [стовпастий] «стовбуватий» Куз, стовпатий «смугастий», [стовпкбватий] «стовбуватий» Нед, [стовпбваний] (у сполученні с. невід «невід, плахти якого прикріплені до каната за їх довжиною»), [стовпдватий] (у сполученні [стовпбвата мальбвка] «вид орнаменту на мисках»), стовповий, [стовпуватий] «стовбуватий» Куз, стовпчастий, [стовпчатий] Куз, стдвпчиковий, стовпіти «втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти», застовпити «закріпити стовпами», [остовпеніти] «остовпіти» Ж, обстов-пйти «обставити стовпами»; — р. м. столп, бр. стоуп, др. ст'ьлп'ь, п. нл. зіир, ч. зіоир, ст. зіїйр, зійр, слц. зир, вл. зіоїр, полаб. зіаир «олтар», болг. сгггьлп «стовп», схв. ступ, слн. зібір, стел, стджпт»; — псл. *зГІрь «стовп; колода; опора», пов’язане з *зіь1Ь'ь «тс.»; — споріднене з лит. зіиіраз «стовп»,
лтс. зійірз «тс.; гомілка, литка», зіиі-ре «середня кістка ноги», дісл. зіоірі «стовп, колона», снн. зіоіре «колода; балка; стовп», снн. зіиіре «кришка горщика», гол. зіиір, зіоїр «скляний ковпак»; іє. *зіе!р- «стовп» < *зіе1- «ставити». — Фасмер III 765—766; Черньїх II 204—205; Преобр. II 390—391; Собо-левский Лекции 120; Вгйскпег .502; МасЬек Е8ЛС 556—557; 8сЬизіег-8е\УС 1359—1360; Младенов 615; 8кок III 353; Уопбгак І 334; МікІ. ЕУ7 321; Кри-тенко Вступ 532; 2У82 415; ТгиЬеі-гкоу 2Г8ІРИ 1, 153—155; Тгаиїтапп 290—291; Вй§а ЯК І 592, II 553; Егаеп-кеі 931; МйЬІ.—Епсіг. III 1102; Кіраг-зку СЬС 86—87; КІи§е—Міігка 761; Угіез 1ЧЕАУ 702—703; НоІіЬаизеп Ач/п. Ш. 283; 8резЬі 260; К2 68, 123; Біеу/еЬг 2Ї8ІРН 22, 101; Тогр 489; Регз-зоп Веііг. 426; Рокогпу 1020. — Пор. стовб.
[стовпйни] «гостина для весільних гостей після весілля О; оглядини Нед, Куз», [стовпйна] «шлюбні умови, угода» Нед, Куз; — неясне.
стовпище — див. товпа.
[стбгна] «ледар» Нед, [стбгниця] «ледарка» Нед; — очевидно, афективне утворення, пов’язане зі стогнати (див.).
стогнати, стогін, [стогн] «стогін» Нед, Бі, [стогначі] «частий стогін», [стогнати] «тс.», стогній; — р. [стогнуть] «плакати, неприємно кричати» (про дітей), бр. стагнаць «стогнати, скаржитися, жалітися; скиглити», стогн «стогін», др. стогнаніе «тс.», вл. ст. зіоЬ-пат «стогну»; — очевидно, сх.-зах.-сл. [зіо§паіі] «стогнати; плакати, кричати», пов’язане з псл. зіопаіі, зіепаіі «тс.»; елемент -§- не зовсім ясний, можливо, афективного походження. — Фасмер III 763; Преобр. II 381. — Див. ще стенати2, стонати.
стогни (одн. стбгна) «широкі вулиці, майдани», ст. стбгна «площа, вулиця» (1627); — р. заст. стбгньї (одн. стбгна) «площі, широкі вулиці», др. стьгна (ст'ьгна) «площа, вулиця», п.
[зсіе§па] «вигін; стерня», ст. зсіе§па «роздоріжжя», вл. зсеЬпа «пустир; вигін, луки», нл. зсо§па «(мн.) вузький під’їзд, підйом», болг. ст/ьгда «(ринкова) площа», схв. зіаотіа «площина», слн. зіе§пе (мн. жін. р.) «дорога, якою ходить худоба на пасовисько», зіе§па (мн. с. р.) «тс.», стел. СТЬГНА «вулиця, стогна; зал, вестибюль»; — псл. зіь§-па, початково «дорога, шлях», пов’язане з зіьга (< *зії§а), зменш. *зіьгька «стежка, дорога для пішоходів», зіі§п(?-іі (*-зіі§іі) «переслідувати, гнати, доганяти; спіти»; в українській мові, можливо, запозичення з церковнослов’янської. — Фасмер III 752, 760, 763; Со-болевский ЖМНП 1894 травень 218; Вгйскпег 529; АЇ81РП 12, 498; Оіг^Ьзкі БР 1949/1, 144; Ла§іс АГ81РЬ 1, 27; 8сЬцзієг-8єаус 1416—1417; Младенов 614; Зкок III 324, 331; Міккоіа Пгзі. Сіг. II 171; МеіІІеі Еіидез 446; Тгаиі-тапп 286; Рокогпу 1018. — Див. ще стежка, стйгнути .
[стогнбту] (лайл.) «чорта лисого, чорта з два» ЛексПол; — неясне.
стодола «клуня; [тік, клуня для соломи О; скотний двір, скотарня; намет на заїжджому дворі, де ставлять коней і вози Пі]», [стадбл] «стодола, комора, клуня; скотарня; намет на заїжджому дворі, куди ставлять коней і вози» Пі, стодільчйна, [стодбля] «клуня», [опудала] «тік; клуня для соломи» Пі, О; — р. [стодола] «сарай», [стодол] «тс.», бр. опадала «великий хлів», [стадбля, студбля] «тс.», ст. стодола (стадола) «готель, корчма; стодола, клуня» (1552); — очевидно, давнє запозичення з польської або чеської мови; п. зіобоїа «клуня, стодола», ст. зіобоіа (XV ст.), ч. зіобоїа, як і слц. зіобоїа «тс.», цсл. стодол «сарай, стодола, стодолт» «тс.», походять від двн. зіасіаі «сарай, стодола, хлів, стійло», що зводиться до іє. *зі(Ь)Й- «стояти; міститися, знаходитися», представленого і в псл. зіаіі, укр. стати. — Дзендзелівський УЗЛП 127; ЗЬєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 513, 691; КісЬ-Ьагбі 9, 100; Фасмер III 764; Преобр. II
390; Горяев 347; Бульїка Лекс. зап. 97; Вгйскпег 516; МасЬек Е8ЛС 578; Мікі. Е\У 323; Критенко Вступ 532; Кші-піскі Ргазі. II 228; К1и§е—Міігка 736; 8сНпее\уеіз 2Г8ІРН 8, 232; ПЬіепЬеск АГ81РК 15, 491; 8сЬ/агг АГ81РИ 41, 127; Тогр 478. — Див. ще стати.
[стожар] «місце, де стоять стоги сіна» Нед, [стожара] «тс.» Нед, Пі, [сто-жари] «стоги, копиці сіна» Ва, [сто-жариська] «тс.» Ва, [стбжарище] «місце, де стояв стіжок» Нед, стожарня «будівля для зберігання сіна, збіжжя; [місце, де ставлять стоги]», [стожал-ля] «місце, де ставлять стоги», [сто-жарисько] «поміст під стогом ГрицАВ; місце, де ставлять стоги», [стбжирис-ко] «місце, де стояв стіг» Нед, [стожб-риско] «тс.» Нед, [стбжиро] «шматки дерева, які підкладаються під стіг» Нед, [стежар] «підстилка під стіг» ГрицАВ, ЛексПол, [стежір] «місце, де стоять стоги сіна; оборіг» Нед, [підстбжери-«є] «підстилка під стіжок» Нед; — р. [стожар] «жердина (в стозі)», [сто-жа] «кожний з колів, якими укріплюється стіг стіна», [стожара, стожера] «тс.», [стежер] «жердина в стозі», бр. стажар «жердина, навколо якої укладається стіжок», др. стожар? «тс.», п. ст. зсіе2.е]е «завіси», ч. зіогаг «щогла», зіе2е]е «дверна завіса; стрижень», зїе-2еп «щоглове дерево», слц. зїогіаг «щогла», зі’ага] «частина дверної завіси», вл. ЗСЄ20Г «щогла», нл. зсагог «жердина в стозі», болг. стбжер «стовп посеред току», [стожар, стежар], м. стежер, схв. стожер «тс.», ст'джер «стовбур», слн. ЗІ02ЄГ (зіогег) «дверна завіса», з1е2ег «тс.», стел, стежерт» «стовп, опора»; — очевидно, псл. зіегегь (<*зіе-§ег-), зіогагь (<*з1о§ег-), пов’язані з зіо§т> «стіг»; — споріднені з лит. зіе§е-гуз «сухе стебло», зіа§агаз «сухе довге стебло рослини», лтс. зіа§агз «тс.»; іє. *(з)1е§- (*5Їо§-). — Фасмер III 752, 764; Преобр. II 389—390; Вгйскпег 529; МасЬек Е8ЛС 580; ЗсЬизіег-Зеу/с 1274— 1275; МеіІІеї Еїисіез 410; М8Ь 14, 343; Общ. лексика 232—238; Тгаиітапп 285;
МйЬІ.—Епбг. III 1038; Егаепкеї 891 — 892; Иирііга ОО 167; Рокоту 1014. — Див. ще стіг. — Пор. навстіж, Стожари.
Стожари «сузір’я Плеяд»; — р. Стожари, бр. Стажари «тс.»; — результат видозміни давнішого Волосожар, др. *Волосожерь < *Волосожель, Вла-сожельць, яке складається з основ назви бога Волоса (Велеса) і, можливо, дієслова желіти «бажати» або іменника жажель (жяжель) «ланцюг»; видозміна відбулася шляхом зближення з апелятивом [стожари] «стоги, копиці сіна», [стожалля] «місце, де ставлять стоги». — Німчук 24; Карпенко 50—51; Фасмер III 764. — Див. ще стожар.
стоїк «послідовник стоїцизму; людина, яка мужньо зносить страждання, життєві негоди», стоїцизм «одна з головних течій елліністичної і римської філософії, яка вбачала основу морального життя в подоланні пристрастей; стійкість, твердість у життєвих негодах», стбя «крита галерея; школа стоїків», стоїчний; — р. м. стбик, бр. стоїк, ст. стоик’ь (1653), п. ч. слц. вл. зіоік, болг. стойк, схв. стбик, слн. зібік; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. зїоіс «стоїк; стоїчний», фр. зїої-цце «стоїчний, твердий», зїоїсіеп «стоїк; стоїчний», нім. Зіоікег «стоїк» через лат. зібісиз «належний до філософії стоїцизму; стоїк» походять від гр. Етооїио^ «належний до стоїчної школи; стоїк» (букв, «людина портика»), пов’язаного з *отооа, атт. отой (отоіа, еолійським отсоїа, *отооГ-іа) «колонада, зал з колонами, портик», спорідненим з дангл. зіб-у/іап «стримувати», зібч/ «місце», снн. снідерл. зіоцу/еп «затримувати», нвн. зіаиеп «тс.», лит. зіоуєіі «стояти», зіо-уа «місце», псл. зіауіїі «ставити»; назви цього філософського напряму і заснованої Зеноном з Кітіону (близько 336— 264 до н. е.) школи Стоя зумовлені тим, що збори стоїків відбувалися в гостроконечному портику (Етой ПоіиіАг] «візерунчастий портик») на торговельній площі Афін. — СІС2 793; ССРЛЯ
14, 904—905; БСЗ 41, 22; Бульїка Лекс. зап. 159; Кораіігізкі 918; НоІиЬ—Буег 452; РЧДБЕ 692; КІеіп 1517; Оаигаі 684; Ог. Ем/Ь. 726; Ргізк II 800, 816. — Див. ще ставити, стати.
[стбїти] «коштувати», [стойти, сто-яти(ся)] «тс.» Нед, стійний «цінний; вартий уваги; достойний, гідний», [стбй-ний] «тс.», стійкість «позитивна якість; цінність»; — р. стбить «коштувати», ст. стати «тс.» (XV ст.), стоиньш «достойний» (XVI ст.), бр. [стбіць] «коштувати», п. заст. зіас (3 ос. одн. зіоі) «коштувати», ч. зїаіі (3 ос. одн. зіо]і), слц. зїаР (3 ос. одн. з1о]Г), схв. стати, ста/ати, стд/ати, слн. зіаіі (1 ос. одн. зіапет) «тс.»; — очевидно, пов’язане з псл. зїо]аІі (<*зіо]ей) «стояти», зіаіі «стати» з дальшим розвитком значень «бути достатнім; бути цінним; обходитися, обійтися (у певну ціну); коштувати»; пор. аналогічні семантичні зміни в нім. козіеп «коштувати» (нар,-лат. *созіаге < лат. сопзіаге «стояти нерухомо, залишатися однаковим; зберігатися; коштувати», хет. ізіагігі- «коштувати» (?) (можливо, пов’язане з іє. *зї(іі)а- «стати; стояти; бути»); менш прийнятне припущення про запозичення з польської або чеської мови (Фасмер III 769). — Фасмер III 769—770; Преобр. II 374—377; Вгйскпег 512; Ма-сгіек ЕЗЛС 575; К1и§е—Міігка 395— 396; Ргіебгісгі НАУ 90. — Див. ще стати, стояти. — Пор. достойний.
[стбкмитися] «стовпитися, скупчи-тися» О; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації дієслів стовпитися «скупчитися, з'юрбитися» і [тбк-митися] «шукати місця; вертітися, крутитися». — Пор. товпа, тбкма.
[стоком] «спритно», [стічно] «тс.», [притічний] «сприятливий, зручний» Нед, [притомний] «зручний; який ли-чить»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з приточити, сточити «з’єднати, прилучити». — Пор. надточити.
[стокрівця] (бот.) «звіробій звичайний, Нурегісит регГогаіит Б.» Мак, ВеНЗн, ВеЛ, Куз; — очевидно, резуль
тат злиття і спрощення складеної назви типу [святого Івана кров] або [Христова кровця] «тс.». — Див. ще кри-вавник2.
стокротка (бот.) «ВеІІіз Б.», стокротки (мн.), [стокрастка] «стокротка багаторічна, ВеІІіз регеппіз Б.» Мак, ВеНЗн, [стократка, стократки, сто-крітка, стокрутка] Мак, [стокроть] Мак, Нед «тс.», [стбкрать] «тс. Мак, Нед, Бі; сугайник, ВеІІібіазігигл Місгіе-Ііі Созз. (Оогопісит ЬеІІігііазігит Б.) ВеНЗн, Мак», [стбкороть] «стокротки багаторічні Нед, Мак; глобулярія, кулів-ниця звичайна, ОІоЬиІагіа уиІ§агіз Б. Мак»; — запозичення з польської мови; п. зіокгоіка (зїокгбїка) «стокротка, ВеІІіз Б.», зменш, від зїокгос «тс.», що, очевидно, виникло в результаті переносного вживання зїокгос «сторазово, сто разів, стократно», складного утворення з основ слів зіо «сто» і кгос «крат, раз»; назва зумовлена, очевидно, великою кількістю крайових і серединних квіток стокротки у кошику-суцвітті. — Лік. росл. Енц. дов. 418; ЗА)/ II 556, VI 427; Вгйскпег 516—517; МасЬек Лт. гозИ. 237. — Див. ще крат, сто, стокроть.
[стокроть] «стократно» О; — запозичення з польської мови; п. зіокгос «тс.; сторазово», утворене з основ слів зіо «сто» і кгос «крат, раз», є прямим відповідником укр. стократ, утвореного з основ слів сто і крат (див.). — Пор. стокротка.
столь, стбля — див. слати2, столюга — див. сталюга.
стоматологія, стоматолог, стоматологічний; — р. болг. стомато-лбгия, бр. стаматалбгія, п. зїотаїо-Іо§іа, ч. зїотаіоІо§іе, слц. зіотаїоІб§іа, м. стоматологи]а, схв. стоматолд-ги]а, слн. зїотаіоІо§і]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Зїо-таіоІо§їе, фр. зїотаіоІо§іе, англ. зіота-Їо1о§у утворено з основ гр. отбца (род. в. стгбцатоф) «рот», спорідненого з ав. зіатап- «паща, морда (собаки)», сбрет. зіаїїп «рот; щелепна кістка», брет. зіаоп «рот», кімр. зіеїепіс «піднебіння», гот.
зііЬпа «голос», двн. зіітпа, зіітта, дангл. зіеїп, зіетп, днн. зіетпа, зїет-та «тс.», хет. зіатаг «рот», і Лбуо^ «слово, (наукове) пояснення, судження; мова; розум». — СІС2 793; ССРЛЯ 14, 941; КораІігізкі 918; НоІиЬ—Ьуег 452; РЧДБЕ 692; Ву)акли]а 911; КІеіп 1518; Сг. ЕамЬ. 726; баигаї 685; Ргізк II 94— 95, 800—801. — Див. ще логіка.
[стонати] «стогнати; квакати» ВеБ, [стоняти] «тс.» ВеБ, [стан] «стогін» Нед, [стбняво] «стогнучи» Нед, Куз; — р. стенать «стогнати», др. стенати, ч. зіопаіі, слц. зіопаі’, вл. зіопас «тс.», болг. м. стан «стогін», цсл. стонати «стогнати, стенати»; — псл. зіопаіі «тс., кричати», пов’язане з зіепаіі «тс.». — Фасмер III 766; Черньїх II 205; Преобр. II 381; МасЬек ЕЗЛС 579; БсЬизіег-Бем/с 1390; Младенов 610. МікІ. ЕАУ 321. — Див. ще стенати2. — Пор. стогнати.
' [стбнга1] «стрічка (широка)» Нед, [стбнга] «пов’язка, застіжка» ВеБ, [сто-нджйна] «стрічка, вплетена в коси» О, [стбнжка] «стрічечка» Нед, [стончак] «тс.» О, [стбнчка] «тс.; подертий матеріал» О, [стбньжка] «тс.» О, [стьбнж-ка] «стрічка», [стянжка] «тс.» О; — запозичення з польської мови; п. 'У/зі^а ([зі^§а]) «(широка) стрічка, (широка) стьожка, бинда», ^гзідгка ([зідгка]) «стрічка, стьожка», первісно «запонка, нитка, тасьма, стьожка», зводяться до псл. зь-І£§-, ут>г-І£§-, похідних від і^§-пріі «тягти», якому відповідає укр. тягти. — Ба 11; Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 177; О II 255; ЗЬєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 654; Вгйскпег 635; ЗАУ VI 412, 419. — Див. ще тягти. — Пор. стьожка, стяг2.
[стбнга2] (зоол.) «стонога, мокриця звичайна, Опізсиз тигагіиз» Куз, [стеньга Пі, стегна ВеНЗн, стегнова тж] «тс.»; — результати фонетичної видозміни форми стонога «тс.», утвореної з основ слів сто і нога (див.).
стонбвник — див. станбвник.
стоп (виг.); — р. бр. болг. м. стоп, п. ч. слц. зіор, схв. стоп, слн. зібр «тс.»; — запозичення з англійської мо
ви; англ. зіор «зупинити, затримати, припинити» зводиться до сангл. зіцрреп «тс.», спорідненого з снн. зіорреп «тс.; набивати, начиняти», двн. зіорїбп, нвн. зіорїеп «тс.». — Фасмер III 766; Преобр. II 392; Зі. у/уг. оЬсусЬ 704; Но-ІиЬ—Буег 452; РЧДБЕ 693; КІеіп 1519; КІи§е—Міігка 753.
стопа «кінцева частина ноги, ступня; нижня частина гори; одиниця довжини в деяких країнах; [фут]; одиниця виміру віршованих рядків; стіс, ряд однорідних предметів, складених вертикально; [стріла плуга О]», [стбпень] «стопа О; ступінь, крок Бі», [стопок] «один метр» (міра полотна) О, стопка «стосик»; — р. стопа «стопа, ступня; стара міра кількості паперу; стара міра місткості посудини для вина; давня міра довжини; одиниця виміру віршованих рядків», бр. стапа «одиниця рахування паперу; одиниця виміру віршованих рядків», др. стопа «ступня, підошва ноги; нога; крок; слід; долоня», п. зїора «стопа, ступня; слід; міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків», ч. зїора «ступня; підошва, слід; стара міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків», слц. зїора «стопа, ступня; стара міра довжини; віршова стопа», вл. зїора «нога; слід (ноги); ступня; крок, хода; підошва (ноги); фут; віршова стопа», нл. зїора «слід, ступня; крок, хода; нога, фут», полаб. зШра «ступня», болг. ступало «ступня; нижня частина панчохи; ступінь», ст/ьпка «слід; крок; віршова стопа», м. стапалка «ступня, слід ступні», стапало «ступня», стапка «крок; віршова стопа; одиниця міри», схв. стопа «стопа (ноги); слід; ступня; фут; крок; віршова стопа», слн. зїбра «крок, слід, стопа», зїора), зїоріп]а «тс.», зїо-раїо «стопа, ступня», зібріса «віршова стопа», стел, стопа «слід, стопа, крок»; — псл. зїора «підошва (ноги); слід ноги (ступні); слід», пов’язане чергуванням голосних із зїерепь «ступінь», зїр-репь «тс.», зїрраїі «ступати»; — споріднене з лит. зіаруїіз «зупинитися», раз-
іараз «стовп», зїеріпН «зміцнити», зіе-раз «апоплексичний удар», лтс. зіеріз «карапуз, крихітка», дінд. зійарауаїі «ставить», свн. зїарї(е) «крок, слід ноги», двн. зїарї(о), зїаїїо, снн. зіарре, снідерл. гол. дфриз. зіар «тс.; крок, хода», дангл. зіоере «крок; хода; ступінь», дісл. зіарі «висока крута скеля»; іє. *5ЇеЬ(Ь)-/зіетЬ(Ь)-/зіер-/з1:еггір-; слов’янські форми із значенням «віршова стопа», очевидно, є пізньою калькою гр. (атт.) тгоб^ «тс.», первісно «нога; підніжжя, підошва; ніжка, підставка», лат. рез «віршова стопа», первісно «нога, ступня; ніжка, хід, рух; площа; міра». — Черньїх II 205; Фасмер III 766— 767; Преобр. II 391—392; Вгйскпег 517; Масйек Е8ЛС 579; Зсйизіег-Зе'лгс 1360—1361; Младенов 616; Зкок III 338—33?; МікІ. Е\У 321; 2У82 409; МеіІІеї Еіибез 258; М8Ь 14, 334; Мік-коїа Пг8І. Сг. III 45; Егаепкеі 896; МйЬІ,—Епсіг. III 1044, 1062; Оіг^Ьзкі ЕР 1, 141 — 142; КІи§е—Міігка 740; Угіез !ЧЕ\У 692, 693; ПкІепЬеск 347; 2и-рііга ОО 28; Тогр 482; Рокогпу 1011 — 1012. — Пор. степінь, ступати.
[стопавка] «колода» О; — неясне.
стопка1 «чарка»; — бр. стопка «тс.»; — запозичення з російської мови; р. стопка «маленький стакан, чарка, бокал», очевидно, є зменшувальною формою від стопа «старовинна велика посудина на вино, великий стакан з розтрубом». — Див. ще стопа.
[стопка2] «розетка на кінцях штель-ваги» О; — неясне.
стопор «пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму; перепона, перешкода; механізм для закривання розливного отвору в сталерозливних ковшах», стопорити «зупиняти або уповільнювати роботу механізму; закріплювати стопором; затримувати, уповільнювати розвиток явища», стопоритися; — р. стопор «пристрій для зупинення або затримання рухомих частин механізму; пристрій для затримування ланцюга, вірьовки», бр. стдпар «при
стрій для фіксації рухомих частин механізму в певному положенні; пристрій на судні для утримування якірного ланцюга, троса; механізм для закривання клапана у сталерозливних ковшах», п. зіорег «пристрій на судні для утримування якірного ланцюга, троса»; — вважається запозиченим у російську мову з голландської; гол. нн. зіоррег «пристрій для затримування ланцюга, вірьовки; гачок, штопор» (Фасмер III 767; Смирнов 283; Меиіеп 204; М.аїгепаиег 313); виводиться також від англ. зіор-рег «затримувач; затичка» (ТСБМ V/!, 328; 81. у/уг. оЬсусїі 704). — Див. ще штопор.
[стопці] «орнамент на вишивках у формі комбінованих латинських цифр V» О; — очевидно, пов’язане зі стовп (стовпці), стовпчик «частина мережки», стовпчастий (у сполученні [стовпчасті уставки] «уставки з особливим видом вишивки — стовпчиком»), — Див. ще стовп.
[стора1] «стадо, череда» Нед, Куз; — неясне; можливо, пов'язане з рум. зіо-гізіе «загін для овець».
стора2 — див. штора.
стбрець — див. торець.
[стбрити] «роздратовувати, збуджувати, подразнювати» Нед; — очевидно, тотожне зі [стбрити] «насторожувати (вуха)». — Див. ще сторч.
сторйцею (присл., кн.) «у багато (буквально — у сто) разів більше», сторичний (кн., рідк.) «стократний»; — р. сторйца, сторйцей «сторицею», сторйцею, др. сьторицею «тс.», сьторица «сотня»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, сьторица (орудн. в. сьторицеїж) «сто, сотня» є похідним від числівника сьто, що відповідає укр. сто. — Фасмер III 767; Супрун ЗИРЯ II 114; Преобр. II 388—389; Вги§тапп Сгитігізз II 2, 77. — Див. ще сто.
сторінка — див. сторона.
[стбрма] «сторч»; — бр. [старма]; — очевидно, пов’язане зі сторчма «тс.». — Див. ще сторч.
сторно «запис, яким виправляють допущену в бухгалтерському обліку помилку», сторнувати', — р. болг. м. сторно «сторно», бр. опорна, п. ч. слц. зіогпо, схв. сторно, слн. зібгпо «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. 5ЇОГПО «повернення, переведення рахунку» пов’язане з дієсловом зіогпаге «переводити назад», утвореним за допомогою префіксального форманта з- (<лат. ех- «ви-, з-») від дієслова Іогпаге «повертатися», що походить від лат. їогпаге «точити, обертати, обточувати». — СІС2 793; ССРЛЯ 14, 952; 8\У VI 436; 81. у/уг. оЬсусЬ 704; НоІиЬ—Ьуег 453; РЧДБЕ 693. — Див. ще екс-, торнадо, турне.
сторога, сторож, сторожа, сторо-женко, сторожйк, сторожйльня, сторожиха, сторожйця, сторожівка, сто-рожівна, сторожівня, сторожівство, сторожка, сторожкий, сторожко, сторбжник, сторожове, сторожовий, сторожовик, сторожбвка, сторожбв-ня, сторожбвщина, сторожок — див. стерегтй.
[сторожаник] «свердлик» О, [сто-рожкбвець] «свердлик, яким вертять дірочки на сторожку — заколесник» О; — похідні утворення від [сторожка] «заколесник, чека в осі». — Див. ще стерегтй.
сторона СУМ, Нед, Пі, сторінка, [сторонеуь] «обхідна дорога» Нед, [сторонка] «бокова скринька» Нед, [сторбн-ник] «прибічник» Нед, [сторонок] «клуня» ГрицАВ, сторонній, [сторонність] «партійність» Нед, [сторбнщина] «чужина» Куз, [сторонній] «чужий» Нед, [старанний] «з навколишньої місцевості» Нед, [стороннйчий] «партійний» Нед, сторонський, сторонйти(ся), стороною, відсторонь «осторонь», засторонок, [засторонка] «засік» Ж, [на-сторбнський] «сторонський» Ж, осторонь, [одсторбнь] «осторонь» Пі, [пе-ресторона] «ряд будинків» Нед, [пере-стороніти] «перейти на інший бік, в інший табір» Нед, [посторбнний] «сторонній» Нед, посторонитися, [пбсто-
рань] «осторонь» Нед, [прйсторона] «бічне приміщення» Нед, [присторбн-но] «партійно» Нед, [розсторбнитися] «розширитися» Нед, [усторбнний] «віддалений» Нед, [усторонок] «віддалене, безлюдне місце» Нед, [усторонь] «тс.» Нед; — р. сторона, бр. старана, др. сторона, п. вл. нл. зігопа, ч. слц. зіга-па, полаб. зіагпа, болг. страна, м. схв. страна, слн. зігап, стел, страна; — псл. *зіогпа «сторона», пов’язане чергуванням кореневих голосних з основою зїег-/з1:ьг- (*рго-з1:ег1:і «простерти», 1 ос. одн. рго-зіьгр); — споріднене з лтс. зіага «смуга», лит. зіга]а «стійло, вистелене соломою», дінд. зігпаіі (зігпбіі) «сипле, обсипає, укриває», зігіаЬ (зЇЇгпаЬ) «розстелений», зїагітап- (с. р.) «розстилання, насипання», гр. отбрмйщ «обсипаю, розстеляю», отєруоу «груди; площина», лат. зіегпеге «сипати, стелити», двн. зіігпа «лоб, чоло», свн. зіігпе, снн. зіег-пе, франк, зіегпп «тс.», дірл. зегпіт «розширюю, розстилаю», кімр. загп «бруківка, настил»; іє. *зіег-/зїог-/зіт-п-«розширяти; розстилати; розстилатися, простиратися». — Фасмер III 768; Черньїх II 206; Преобр. II 133—134; Вгйск-пег 519—520; МасЬек Е8ЛС 581; Зсйи-зіег-8е7/с 1364—1365; Младенов 611; Зкок III 341—342; Мікі. ЕУ7 321—322; Варбот 79; 2У82 409; МеіІІеі Еіисіез 222; Тгаиїтапп 288; ЕкЬІот 2Ї81РП 24, 7; ІІЬІепЬеск 344—345; Егізк II 802— 803; Етоиї—Меіііеі 1142—1143; КІи-§е—Міігка 751; Ресіегзеп КеК. Ог. II 626; Регззоп Веііг. 448—449, 643, 787; Тогр 485; Вги§тапп Огипсігізз І 521 — 522; Рокогпу 1029—1030. — Пор. простерти.
оторочити, сторбшити — див. сторч.
сторч «стійма; униз головою; спідлоба», [стару Нед, стбруа Ме, старуєм, стбрубм], сторчака, сторчаком, [сторчем Куз], сторчки, сторчма, [штбруом] «тс.», [стордзом] «гострим кінцем угору», [стирч] «усе, що стирчить» Нед, стирчак, [сторкач] «стор-чак» Нед, [сторч] «підвалина в будівлі;
стовп» Нед, [старча] «плетена з лози огорожа» Л, сторчак, [сторчан] «ніжка качана капусти» Куриленко, [сторно в йй\ «стоячий (комір)» Ме, [сторче-вйй] «сторчовий» Куз, [сторчкйй Куз], сторчкуватий, сторчовий,- сторчуватий «тс.», [стиркат] «стромляти» Л, [стиркать] «стирчати» Л, стирчати, [оторочити] «настовбурчувати» Куз, [сторбшити] «тс.» тж, [сторцувати-(ся)] «намагатися поставити (стати) вертикально» Ме, [старцювати] «стирчати, ставити сторч», [стордзувати] «нагромаджувати», [старчати] «стирчати», [сторчйти] «ставити сторч», [сторнувати, шторцувати Нед] «тс.», [стрикать] «стромляти; стирчати» Л, [стричати] «стирчати» О, [вісторцу-вати] «поставити сторч» МСБГ, [за-сторчйти] «устромити», [на-стбрц] «сторч» Ж, насторч СУМ, Ж, [нав-сторч, на-пбшторц Нед] «тс.», на-сторбчити, насторбшити, [насто-рбщити] «насторошити» Пі; — р. [сторчь] «сторч», [сторчаком, стбр-чем, сторчкбм, сторчмя], бр. [сторч], старчма «тс.», п. [зїагк] «кіл, вістря», зїегсгес «стирчати», ч. зігкаїі «устромляти; штовхати», слц. зігкаГ «тс.», 5ІГСЙ’ «уСТрОМИТИ; ШТОВХНуТИ», ВЛ. 5ІОГ-сіс «штовхнути, пхнути», зїогкас «штовхати», нл. зіагсуз «штовхнути», зїагказ, болг. сптьрча «стирчу», м. стрчи «стирчить», штрчи «тс.», схв. стрчати «стирчати», слн. зігсаіі «тс.», зігсіїі «колоти»; — псл. *5Їьгка1і/зРгсаїі «штовхати, колоти; стирчати», пов’язане з *Ргкаі:і/Ргсаіі «тс.»; — споріднене з лит. зіге^іі «застигнути, захолонути», свн. зїгас «тугий, розтягнутий, прямий», снн. зїгак (зїгаск) «жорсткий, тугий, випрямлений»; іє. *(з)іег(к)- «жорсткий, тугий». — Фасмер III 769; Вгйскпег 513; НоІиЬ—Кор. 358; 8сЬизІег-8еу/с 1361; Младенов 616; 8кок III 343; Мікі. ЕАУ 325; Варбот Зтимология 1971, 4—6; Рокоту 1022—1023. — Пор. стргіка-ти, торкати.
[сторчак] «юшка з риби СУМ; вид юшки Нед»; — неясне.
[сторчець] (бот.) «любка дволиста, РІаіапіЬега Ьіїоііа (Б.) Ь.С. КісЬ.» Мак, [старчик] «ластовень лікарський, Уіп-сеіохісит оШсіпаїе (Б.) МоепсЬ.» Мак; — п. зіогсгук «зозулинець, ОгсЬіз Б.» (належить до тієї самої родини, що й любка); — похідні утворення від сторч, [старчати] «стирчати»; назви зумовлені застосуванням любки, як і зозулинця, для лікування імпотенції; пор. мотивовану тією ж властивістю назву ч. узїамас «зозулинець», [узіауас з куе-іет Ьїіут] «любка», похідну від узіауа-іі «вставати». — Лік. росл. Енц. дов. 178—179, 254—255; Вгйскпег 513; МасЬек Лт. гозН. 298, 299. — Див. ще сторч. — Пор. любка.
стос — див. стіс.
[стосівка] «пужално» ВеЗа; — неясне.
стосувати «застосовувати», [сто-соватися] «пристосуватися, справлятися, узгоджуватися» Бі, стосуватися, стосунки (мн.) «зв’язки, взаємини, відносини», стосунок «причетність, відношення, зв’язок», стосовний, [стосун-кбвий] «стосовний» Нед, застосувати, застосовний, пристосувати, пристосованець, простосбвництво, пристосуванець, пристосування, [пристосовний] «придатний до пристосування» Куз, пристосовницький, пристосувальний; — бр. стасавацца «відповідати, в’язатися», стасаваць «тс.», [стасу-нак] «згода»; — запозичення з польської мови; п. зіозоАуас «застосовувати, пристосовувати; (заст.) ударяти; прикладати, приставляти», зїозоаузс зі§ «застосовуватися, стосуватися», зїозипек «стосунок» пов’язані зі ст. зїоз «удар» (XV ст.). — Огієнко РМ 1938/10, 442; Шелудько 47; КісЬЬагсії: 100; Вгйскпег 517; 8МЇ VI 437. — Див. ще стіс.
стота (заст.) «істота», [статний] «абсолютно подібний, викапаний Ме; точнісінький; дуже гарний О», [стбтни] «подібний» ЛексПол, [статне] «точно, тотожно, дійсно», [статно] «тс. Г, Нед; якраз, рівно Нед», [нестбтно] «достоту» Ж; — схв. йстй «такий самий, то
тожний»; — пов’язане з істота «живий організм», істотний «суттєвий». — Толстой ЛексПол 17. — Див. ще істота. — Пор. достоту.
[сточок] «кручена, вита воскова свічка» Нед; — запозичення з польської мови; п. зіосгек «тонка свічка, згорнута в клубок або спірально» не зовсім ясне; припускається зв’язок з нвн. АУасйззІоск, букв, «воскова палиця». — Вгйскпег 516.
[стоян] (бот.) «валеріана лікарська, Уаіегіапа ойісіпаїіз Б.»; — р. [стоян]; — очевидно, похідне утворення від стояти; мотивація назви неясна. — Див. ще стояти.
стояти, [стійлувати] (про худобу) «зганяти на пасовищі в коло під час особливої спеки» Ме, стійбище, стійка, стійковйй (заст.) «вартовий», стійло, стійчик (заст.) «вартовий; посильний, черговий десяцький при волосному правлінні», [стіло] «місце, де розташовані кошари, колиба» Доп. УжДУ IV, стбїще, стдйка, [стбйла] «стайня» Нед, [стбйня] «тс.; варта» тж, [стою-нй] «стойка, пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти» Чаб, [стбюшка] «тс.» Л, стояк, [стояка] «дерево, дуб», [стояки] (мн.) «чепіги в плузі» Л, [стояло] «стійло» Дз, стоян «стояк; масивна опора моста, греблі, бик; [калюжа із застояною водою; частина в ткацькому верстаті; одвірок; велика бочка на винокурнях; стебла конопель, що поодиноко ростуть на полі Кур; пропуск у косінні ЛЧерк, Мо]», стоянець «вид глечика; [молоко, поставлене на скисання Ва]», [стоянй] (мн.) «підніжки на ткацькому верстаті Л; посуд Чаб», стоянка «стояння; тимчасове перебування на одному місці; місце для стояння транспорту; [калюжа О; пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти Л]», стоянок «вид глечика; [вид дитячої гри; місце любовного побачення О]», [стоячка] «пристрій, за допомогою якого немовлят привчають стояти Л; стільчик (із загородкою) для дітей, що не вміють ходити Па; сухі гілки ВеБ; пасовище; місце
любовного побачення О; пристрій, на якому підковують чоботи]», [стоячок] «обліплений тістом вербовий прутик, встромлений у коровай і так печений О; трухлявий уламок дерева Нед», стійкий, стоячий, стійма, стійма, [стовма] «стоячи» Нед, стойма, [стой-мя Нед] «тс.», стоячи, стоячки, вистояти, [вйстоялка] «настойка» Ж, відстоювати, відстій, відстійник, відстійний, застій СУМ, Ж, [застійна] «полювання облавою» Ж, застійний, застоями, застояний, настоювати «наполягати; робити настій», настій, [настійка] «настій» Куз, [настоїван-ка] «тс.» Ж, настойка, настоянка, настоятель, настійливий, настійний, [настійчйвий] «наполегливий» Куз, [на-стойчйвий] «тс.» Ж, [настбячи] «стоячи» Ме, навстбйки, навстоячки, [не-стбяча] «турбота, неспокій» Пі, [встояти] «обстояти, захистити» Ж, [остбя] «застій; зупинка» Ж, остійний «стійкий у плаванні (корабель)», обстоювати, [обстоятися] «залишитися» ВеУг, [обстій] «дівчина, яку ніхто не сватає» Ж, [обстбя] «обставина» Ж, [обстояти] «обстояти, підтримати» Ж, перестій «перезрівання», перестоялий, пе-рестбяний, [постбйкувати] «простоювати час, лінуватися» Ме, постій, [постбй] «постій» Куз, [постбя] «становище; повітка» Нед, постояле, постоялець, [постоянець], постбянка «зупинка», [постоячка] «пристрій, за допомогою якого навчають немовлят ходити», постійний, постоялий, [по-стояльний] «постоялий», [постбянний] «тс. Г; постійний Нед», пристойний, [розстбянє] «відстань» Нед, [устій-ний] «постійний» Нед, [устійчйвий] «стійкий» Нед; — р. стоять, бр. ста-яць, др. стояти, п. зіас (1 ос. одн. зіо]^), ч. зіаіі (1 ос. одн. зіорт), слц. зіаі’ (1 ос. одн. зіорт), вл. [з!е]ес] (<ст. з!о]ас), [з!о]ес], нл. з!о]аз, болг. стоя, м. стои, схв. страти, стб]а-ти, слн. зіаіі (1 ос. одн. з!о]іт), стел. стоіати; — псл. з!о]а1і (<*з1о]е1і) «стояти», пов’язане чергуванням голосних
з формою зїаіі «тс., стати» (<іє. *зїИа-/ зїЬа-). — Черньїх II 206; Фасмер III 769; Преобр. II 374—377; Вгйскпег 512; Маскек Е8ЛС 575—576; ЗсЬизіег-Зе'лгс 1352; Младенов 610; Зкок III 329; Мікі. Е\У 319; Критенко Вступ 518; 2У82 408; Мене ОЯ 43, 158, 163, 189. — Див. ще стати.
страва, стравець, стравне, стравний, стравна, стравувати, страву-нок — див. травити.
[страган] «кіоск, рундук» Куз; — запозичення з польської мови; п. зіга§ап «тс., ларьок» походить від нвн. 8сЬга-§еп «ларьок, будка, рундук, ятка», що виводиться з свн. снн. зсЬга§е «навхрест поставлені ніжки стола та ін.», пов'язаного з нвн. зсЬга§ «косий», спорідненим з нн. зсЬге§, гол. зсЬгаа§ «тс.». — Вгйскпег 518; 8У/ VI 444; КІи-§е—Міїхка 678.
страдати, страждати СУМ, Г, [страждатися] «страждати», [страждати] «страждати, терпіти» Нед, [стра-ждувати] «тс.», [страда] «гарячий час, жнива» О, [страдалець Нед, стра-дальник Куз, страдальництво Нед], страдник, страдництво, страждалець, страждальник, страждання СУМ, Г, [страждування] СУМ, Г, [страдаль-ний] «страждальний» Нед, [страдан-ний] «тс.» Нед, страдний, страдницький, страдничий, страждальний, страждальницький, стражденний, [стражджий] «страшний» (про муки, терпіння) О; — р. страдать «страждати; [косити сіно, збирати врожай]», страда «жнива», бр. [страдаць] «страждати, терпіти», др. страдати «працювати, трудитися; страждати, терпіти», п. ст. зігабас «втрачати, губити, бути позбавленим; позбавляти», зігада «бідність, злиденність; біда, злидні», зігасіга «тс.», ч. зігасіаіі «страждати», слц. зіга-(іаі:’ «тс.», вл. ігагіас «бідувати», нл. Іза-(іаз, [зігадас, зїгасіаз] «тс.», болг. стра-дам «страждаю», м. страда «страждає», схв. страдати «страждати», слн. зігасіаїі «бідувати», стел, страдати (1 ос. одн. стрдждж) «страждати; напружува
тися, боротися; потребувати»; — псл. зігасіаіі «бідувати», зігада ("“зігафа) «злидні»; — вважається віддалено спорідненим з лат. зігепииз «старанний, енергійний, діяльний; міцний, сильний», гр. отрг]УГ)<; (отрцубф) «гострий, шорсткий, грубий», отрцуо^ «зарозумілість, пихатість», отрпуєс; «оглушливо, пронизливо, гостро, різко» (про крик слона), норв. зіегга «ревно прагнути», зіеггеп «упертий», кімр. їгїп «боротьба; турботи, зусилля», що переважно зіставляються з р. стараться, укр. старатися-, іє. *(з)їег-/(з)і:ге- (>*зіго-с1-) «твердий, тугий, жорсткий»; зближення з р. ра-деть (МасЬек Е8ЛС 580; КесЬегсЬез 38) викликає сумнів, як і пов’язання разом з псл. зїгах «страх» з основою *зга-(УаіІІапі Ог. сотр. І 170—171). — Фасмер—Трубачев III 770; Преобр. II 392—393; Вгйскпег 518; НоІиЬ—Кор. 354; 8сЬиз1:ег-8ем/с 1523—1524; Младенов 611; 8кок III 340; Мікі. ЕАУ 324; 2У82 410; 8сЬеЙе1о^іи К2 56/3—4, 205; Вй§а № II 603; АУаІсіе—Ноїт. II 601—602; Егізк II 790—791, 809—810; Рейегзеп Кеіі. Ог. І 81; Регззоп Веііг. 429—430, 435; Рокогпу 1022. — Пор. старати, страсть, стрем’я.
страж, стража, [стражар] «сторож» Нед, стражник СУМ, Г, Нед, стражнйця (заст.) «приміщення для сторожа або військових вартових», [стражнйчий] «сторож» Нед, страж-ничйха «дружина стражника», страж-ницький, [стражнувати] «сторожити» Нед, Куз, [стражувати] «тс.» Нед; — р. бр. діал. страж, стража, др. стражь, стража-, — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, стрджь, стрд-жа, як і болг. страж, м. стража, схв. стража, слн. зігаха, ч. слц. зїгах, є прямими відповідниками до др. стороже, сторожа, укр. сторож, сторожа. — Див. ще стерегтй.
[стражїти] «бути на ногах» Нед; — неясне; можливо, пов’язане зі страж «сторож», [стражувати] «сторожити».
страйк, страйкар, страйкуючий, страйкувати; — бр. [страйкаваць]
«страйкувати»; — запозичення з польської мови; п. 8Іга]к «страйк» походить від англ. зїгіке «тс.; страйкувати», пов’язаного з зїгіке «бити, ударяти» у спеціальному значенні «прибирати, спускати (вітрила)», звідки «припиняти роботу»; споріднене з дфриз. зїгїка «гладити, терти», дісл. зігукіа (зїгукуа), двн. зїгїЬкіап «тс.», гот. зїгікз «смуга», снідерл. зїгікеп «бити, ударяти», гол. зїгцкеп «тс.», псл. *5ігі§іі, укр. стригти. — СІС2 793; 51. \ууг. оЬсусЬ 704; 5 XV VI 444; КІеіп 1525; Кіиде—Міїхка 757; Угіез ИЕАУ 710—711. — Див. ще стрй-гти. — Пор. штрейкбрехер, штрих.
страйста — див. тайстра.
[стракаш] (орн.) «сорокопуд сірий, Ьапіиз ехиЬіїог Ь.» Шарл; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. діал. слц. зїгаказ «тс.» пов’язане з зіга-ка «сорока» і відповідає укр. [сорбкум] «сорокопуд», [сорокам] «тс.». — Ее-гіапс Магу, уїакоу 167. — Див. ще со-рокатільник.
[стракіта] (бот.) «садова айстра китайська, СаПізіерНиз сЬіпепаіз Йезз.» Мак; — результат спрощення форми [астракіта] ([астратік]), пов’язаної з астра «тс.». — Див. ще айстра.
[стракота] (бот.) (у сполученні [с. полєва] «волошка лучна, Сепїаигеа ]асеа Ь.») Мак, [строката] «тс.» Мак; — неясне; може бути пов’язане зі [стракіта] «садова айстра китайська, Саіііз-ІерЬиз сіііпепзіз Ме88.» або зі стокротка «Веіііз Ь.» (пор.).
[стракувати] «простягати (ноги)» Корз, [стракуватися] «витягатися, потягуватися, розтягуватися; напружуватися Нед; простягати ноги Корз»; — запозичення з польської мови; п. [зіге-ко\мас] «витягати, розтягати, розширювати» походить від нім. зігескеп (< двн. зігескеп) «витягувати, розтягувати», спорідненого з снідерл. зїгескеп, дфриз. зїгекка, дангл. зігессап, зїгес-сеп, англ. зїгеїсії «тс.» і, можливо, з псл. зїгод-ь «строгий». — 5АУ VI 453; К1и§е—Міігка 754; Угіез ИЕХУ 707, 709; МасЬек 7І51Р5 23, 115, 120.
[страм1] «копил (у санях) Нед, О; довга колода О; поперечна перекладина між копилами на полозах саней ВеЛ», [страма] «копил (у санях)» Нед, [страми] «полози саней» НикНикТЛ, [мтрам] «копил у санях; довга колода» О; — запозичення з польської мови; п. зїгат «копил (у санях); поперечний брус у санях, насаджений на копили; основний брус у кімнаті», [зїгата] «тс.» виводяться від снн. їгагпе «брус» (>нвн. [Тгат] «колода, перекладина»), — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 249; 8ЛР VIII 798; 5АУ VI 444; Кіиде—Міїхка 786. — Див. ще трам.
страм2, страма, страмити, стра-мйтися, страмний, страмнючий, страмовисько, страмбвище, страмбта — див. ерам.
[страмець] «щось високо і круто розташоване» Нед, [страмйна] «переносна драбина» Г, Нед; — форми, пов’язані з коренем псл. 5Ігет-/з[гьт-, до якого зводяться й стриміти, стрімкий, р. стремнйна «крутизна, круча», стремянка «драбина». — 7иЬаїу 51. а сі. І 2, 167. — Див. ще стрем’я.
страйкувати — див. стрем’я.
[страмний] «вимучений, виснажений, кволий» Нед; — неясне.
странник «богомолець, який мандрує по святих місцях, прочанин; мандрівник, подорожній», странний «мандрівник, подорожній», странній «тс.», страннйця «прочанка, мандрівниця» СУМ, Нед, [страння] «тс.» Пі; — р. странник, др. страньник'ь; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, стрдньникт», похідне від стрднд «сторона», є закономірним відповідником др. стороньник,ь (сторо-никті) «подорожній», похідного від сторона. — Фасмер III 771. — Див. ще сторона.
[странутися] «здригнутися» Нед; — очевидно, результат контамінації слів стенутися {[стрях ну тис я Нед] «тс.». — Див. ще стенати1, тряхнути2.
[страпи] (мн.) «безладно сплетені коси» Нед, [страпак] «дряпач, прилад
для розпушування землі ЛЧерк; кілок, на якому сушать сіно О», [страпаня] «суха гілляста смерічка, на якій сушать сіно» О, [страпачка] «кілок, на якому сушать сіно; гілки, на які нанизують суниці» О, [страпача] «кудлатий хмиз (ялівцю та ін.)» О, [страйки] «лахміття, дрантя» [страпя] «тс.», [страплі] (мн.) «обтріпані кінці тканини, одягу» Мо, [страпок] «обривок матерії чи полотна» Ме, [страпуля] «нечоса, особа, що ходить з розтріпаним волоссям» Нед, [стрепір’ я] «кожушок качана кукурудзи» Гриц, [стрепіхй] «покуйовджене волокно; клапті» Нед, [стрїпихи] «бахрома, торочки» Нед, [стріпки] «тс.» Нед, [стрьбпи] «необ-різані нитки в одязі» Чаб, [стряпки] «клапті, дрантя» Куз, [страпатий] «розтріпаний, розкуйовджений, обшарпаний Г; мохнатий, кошлатий, з наїжаченим, настовбурченим волоссям Нед; кудлатий, непричесаний О; шерехуватий Ме», [стрепехатий] «розтріпаний, кошлатий; обтріпаний» Куз, [стрепйй] «тс.» Нед, [стріпатий] «мохнатий, щетинистий; з настовбурченим волоссям» Нед, [стрі-піхатий] «розпатланий, розтріпаний, кудлатий» Мо, [стріпчастий] «обшитий бахромою, з торочками» Нед, [страпа-тися] «висотуватися (про край полотна); кошлатитися (про поверхню)» Ме, [вйстропати] «висотати» Ж, обстрі-пати «обшарпати», [обстрьбпати Ж] «тс.», [розстрапатися] «розпатлатися» Нед, [розстряпатися, розштрапати-ся] «тс.» тж, [розстрепіханий] «розпатланий, розтріпаний» Куз; — п. зїгг^р «клапоть», зігг^ркі (мн.) «торочки, бахрома (на тканині)», зїгг^ріазіу «обтріпаний, обшарпаний», зїгг^ріс «робити торочки (на полотні), торочити (полотно)», зігг^ріс зі£ «обтріпуватися», ч. зіга-рес «китиця», їгарес «тс.», зігеріїі «розмочалювати», ст. зїгарйі зе «стовбурчи-тися, наїжачуватися», слц. зігар «шматок, ганчірка, лахміття», зїгарак «нечоса, людина з розтріпаним волоссям», зігарап «тс.; (рідк.) кудлатий пес», (з)їга-рес «бахрома, торочки; шматок», зїгар-
кॠ«рвати, шарпати на шматки; розплітати», ч. слц. зігараіу «розтріпаний, розкуйовджений, розпатланий, нечесаний; обшарпаний; кучерявий»; — псл. [зїг^р-] «щось обтріпане»; — загальновизнаної етимології не має; здебільшого пов’язується З ПСЛ. ЇГ^Р’/зІГ^р- «китиця, торочки; ганчірка; шмат» (укр. діал. р. тряпка) і псл. їгераїі «бити; смикати, рвати; трусити» (укр. [трепа-ти] «трясти», тріпати «тс.»); менш обгрунтоване зіставлення з укр. стря-панйна, р. стряпать, стряпня, стряп-чий або зближення з п. зігир «струп; те, що вкриває, закриває; парші» (Вгйск-пег 522—523). — ЗЬєуєіоу Нізі. рЬо-поі. 651; НоІиЬ—Кор. 393; Варбот Зтимология 1985, 24—27; ЕиЬаїу 31. а сі.
II 173. — Пор. стрямби, тріпати, тряпка.
[страстйнці] (бот., мн.) «пасифлори, Раззіїїогае Лаза.» Нед, Мак, [стра-стянка] «пасифлора, страстоцвіт, Раз-зіїїога Ь.» Мак; — похідне утворення від страсть «пристрасть; [страждання]», очевидно, як калька латинської наукової назви рослини, що складається з основ слів раззіб «страсть, страждання» (<ра!ї «терпіти, страждати, мучитися») і Поз (род. в. Пбгіз) «квітка»; пор. інші назви пасифлори: укр. [мучениця], р. страстоцве'т, [страсть Христова], нім. РаззіопзЬІите (букв, «страсна квітка»), — Лік. росл. Енц. дов. 321; УРЕ 8, 204. — Див. ще страсть.
страсть «сильне почуття; палкий потяг, пристрасть; жах, подив, захоплення; вечірнє богослужіння в Страсний четвер», страсті «вечірнє богослужіння в Страсний четвер», [страстник] «мученик, страдник» Пі, Нед, страсний СУМ, Г, [страстнйй] Нед, Г, [страшний] (у сполученнях [с. тиждень] «Страсний тиждень», [страшна неділя] «тс.») Нед, Г, [пбстрасть] «пристрасть» Нед, пристрасть, пристрасний, пристрастйтися; — р. страсть «пристрасть; страсті», бр. страсць «пристрасть», др. страсть «страждання, бідування; хвороба; мука,
мученицька смерть; подвиг; боротьба; пристрасть», ч. зігазі «біда, горе, страждання, туга», слц. зігазі’ «тс.», болг. м. страст «пристрасть», схв. страст, слн. зігазі «тс.», цсл. стел, стрдсть «тс.; страждання, біль, муки; мученицька смерть»; — псл. аігааіь < *зіга(і-іь «страждання; мука; сильне почуття», пов’язане з вігасіаіі «страждати, мучитися; бідувати». — Булаховський Вибр. пр. III 368; Фасмер III 771; Черньїх II 206—207; Преобр. II 392; Вгйскпег 518; НоІиЬ—Кор. 354; МасЬек ЕЗЛС 580; Младенов 611; Зкок III 340; Мікі. ЕАУ 324; Кагиііз II 310. — Див. ще страдати.
[страт] «нудьга, туга» О; — неясне; можливо, результат видозміни ч. зігазі «горе, страждання, туга», зближеного з основою стратити.
[страта] «ковзка дорога взимку» О; — неясне; можливо, пов’язане з рум. зїгасіа (молд. страдз) «вулиця».
стратег, стратегема «воєнна хитрість», стратегія, стратегічний; — р. болг. стратег, бр. стратзг, п. зїга-іед(ік), ч. слц. слн. зїгаіед, вл. зігаїе-§і]'а, м. стратег, схв. стратег; — запозичення з німецької мови: н. Зїгаїе-де, як і фр. зїгаїеде, походить від гр. сттратгіубі; «воєначальник», що складається з основ стратою «натовп, загін, військо», спорідненого з дінд. зігіа-«простягнутий, посиланий», ав. зїогоііа-«розстелений», і -ґ]уо£ (-ауоі;) «ведучий, вождь», похідного від аусо «жену, веду»; пор. др. стратиг'ь «воєначальник», запозичене з грецької мови через церковнослов’янське посередництво (цсл. стел, стрдтигь «тс.»). — СІС2 794; Фасмер III 771; Кораіігізкі 919; НоІиЬ—Ьуег 453; РЧДБЕ 693; Ву]акли]а 912; Сг. Е\уЬ. 727; Баигаї 685; Егізк II 806. — Див. ще агонія.
стратиграфія «розділ геології, що вивчає верстви гірських порід», стратиграфічний; — р. болг. стратигра-фия, бр. стратиграфія, п. зігаїудга-їіа, ч. зїгаїідгаПе, слц. зІгаІі^гаПа, схв. стратиграфи/а, слн. зїгаїідгайр; — за-434
позичення із західноєвропейських мов; н. БїгаіідгарЬїе, фр. зїгаїідгарЬіе, англ. зїгаїі^гарЬу утворено з основ лат. зїга-їит «шар, підстилка, постіль, настил» і гр. урокрео «пишу». — СІС2 794; Кораіігі-зкі 919; НоІиЬ—Буег 453; РЧДБЕ 693; Ву]акли]а 912; Сг. Е\уЬ. 727; КІеіп 1522. — Див. ще графа, естрада. — Пор. стратифікація, стратостат, стратосфера, субстрат.
стратифікація «витримування насіння в піску або торфі при зниженій температурі; розміщеная шарами, розшарування», стратифікувати; — р. болг. стратификация, бр. стратифі-кацьія, п. зігаїуїікафа, ч. зІгаШікасе, слц. зігаШікасіа, схв. стратификациіа, слн. зігаШікасца; — запозичення із західноєвропейських мов; н. БІгаШікаІібп, фр. англ. зігаШісаііоп походять від слат. зітаШісаІіб «розшарування», що складається з основ зїгаїит «шар, настил» і -Псаііб, пов’язаного з їасеге «робити». — СІС2 794; ТСБМ V/1, 336; Кораіігі-зкі 919; НоІиЬ—Буег 453; РЧДБЕ 694; Ву]акли]а 912; Сг. Е\уЬ. 727; Оаигаі 685; КІеіп 1522. — Див. ще естрада, факт. — Пор. стратиграфія, стратостат, стратосфера, субстрат.
стратостат; — р. болг. стратостат, бр. стратастат, п. слц. зїгаїо-зіаі, схв. стратостат; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Бїга-іозіаі, фр. англ. зігаїозіаі утворено з першого компонента фр. зїгаїозрЬеге «стратосфера» і гр. статор «той, що стоїть» (за зразком фр. аегозіаі «аеростат»), — СІС2 794; БСЗ 41, 85; ТСБМ V/1, 335; 5Б \ууг. оЬсусЬ 705; РЧДБЕ 694; Ву]акли]а 913; Сг. ЕамЬ. 727; Паигаї 685. — Див. ще аеростат, стратосфера. — Пор. стратиграфія, стратифікація, стратосфера, субстрат.
стратосфера «шар атмосфери на висоті від 8—16 до 55 км»; — р. болг. м. схв. стратосфе'ра, бр. стратисфера, п. вл. зігаїозїега, ч. слц. зїгаїозїе-га, слн. зігаїозїбга; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Бїгаїо-зрЬаге, англ. зїгаІозрЬеге походять від
фр. зігаіозркеге, яке утворив французький метеоролог Л.-Ф. Тессеренк де Бор (1855—1913) з основ лат. зігаїигп «шар, покриття» і гр. скраїра «м’яч, куля; небозвід, небесний простір». — СІС2 794; ССРЛЯ 14, 1006; Кораіігі-зкі 919; НоІиЬ—Буег 453; РЧДБЕ 693; Вуіакли]а 913; КІеіп 1487, 1522; Ог. ЕамЬ. 727; БаигаІ 685. — Див. ще естрада, сфера. — Пор. стратиграфія, стратифікація, стратостат, субстрат.
страус (орн.) «рід птахів страусопо-дібних, БігиІЬіо сатеїиз Б.», [стрбвус] «тс.» Нед, страусеня «пташа страуса», страуся «тс.», страусятник «приміщення для страусів», страусйний, страусовий; — р. бр. страус; — очевидно, через посередництво російської мови запозичено з німецької; нвн. Бігаизз «страус» (снн. зігйз, двн. зігйз) виводиться від пізньолат. слат. зігйікіб «страус», що продовжує лат. зігйікіо (зітй-ііо), яке походить від гр. сттрооОіоу «тс.; горобець, маленький птах взагалі», пов’язаного з сттроиОбс; (атт. сттробОос;) «тс.; птах» нез’ясованого походження. — СІС2 794; Коваль 95; Черньїх II 207; Фасмер III 771; Преобр. II 393; Кіиде—Міігка 144, 756; КІеіп 1527; АУаІсіе—Ноїт. II 608; Егізк II 811. — Пор. струсь.
страх, [страхан] «опудало» Корз, страхів’я, страхіття, страхіть, страховидло, страховина СУМ, Г, страхо-вйння, [страховйночка] «страшна казка» Нед, страховисько СУМ, УРС, страховище, страховіття, страхота, [страхотина] «страхота» Чаб, [стра-хунок] «страх» Нед, [страшилище] «тс., жах» О, страшидло, страшило, [страшйще] «привид» Нед, [страшко] «боягуз», [страшбк] «назва вола полової масті з особливого роду рогами; опудало для птахів», страхітливий СУМ, Куз, страхітний, страховинний, стра-ховйтий «який викликає страх», стра-шезний, [страшелезний] Нед, Чаб, страшенний, [страшетний] «жахливий», [страшкий] «страшний; лякли
вий, боязкий», страшливий, страшнйй СУМ, Нед, страшнуватий, страшнючий, [страшне] «дуже» О, страхати, страхатися «лякатися, боятися СУМ, ВеУг; побоюватися, турбуватися», [страхнутися] «злякатися», страшити СУМ, Нед, стращати «лякати, залякувати», безстрашшя, безстрашний, [вйстраха] «страх» ЛексПол, [вистра-хйттє] «страхіття» тж, [відстрах] «відстрашування» Ж, застрашливий, настрашка, настраханий, острах, острашка СУМ, Ж, острахнутися, перестрах СУМ, Нед, пострах, [пбст-рашка] «пострах» Куз, пристрашка; — р. бр. болг. страх, др. страхи, п. ч. слц. зігаск, вл. зїгасЬ, ст. Ігазскісг «боятися, лякатися», нл. ізаск, полаб. зігоск «страх», м. страв «тс.», стра-шен «страшний», схв. страх, слн. зігак, стел, стрдхт»; — псл. зігахь «страх»; — загальноприйнятої етимології не має; первісно, можливо, «заціпеніння», пов’язане з іє. *зїег- «ціпеніти, твердіти»; у такому разі споріднене з лит. зіге^іі «заціпеніти, заклякнути, застигнути; перетворитися на лід», лтс. зігедеіе «бурулька», свн. зігас «тугий», снн. зігак «тс., твердий, жорсткий, закляклий»; заслуговують на увагу також зіставлення з лтс. зігибзШ, зігибзШ «загрожувати; суворо попереджати» (Еп-(І2е1іп К2 44, 65—66; Зндзелин СБЗ 70; Мйкі.—Епсіг. III 1099), пов’язання з псл. 'ігереі'ь «трепет», лат. зітадез «падіння, убивство, смерть», гр. треш «боюся, утікаю з переляку», дінд. ігазаіі «боїться» (Младенов 611) або з псл. зігазіь «страсть» (Вгйскпег 517—518), виведення від *8Ігад- (<*зігбд-, *5г-б§-/зог-д-) «строгий» (Опсігиз ЛС 10, 17; КЕБ 37, 169); безпідставне зближення з р. стража (Міккоіа ІЕ 6, 351), псл. іг^зіі «трясти» (Локі АІБІРк 28, 7). — Фасмер—Трубачев III 772; Черньїх II 207; Преобр. III 393—394; Ильинский ИОРЯС 20/3, 116—117; Маскек Е5ЛС 581; Бскизіег-Зешс 1362—1363; Зкок III 340—341; 7У57 410—411; Мікі. Е№ 324; Уопсігак І 354; Уаіііапі Ог. сотр. І
170—171; Регззоп Веііг. 432, 450—451. — Пор. страсть, строгий, трепет.
[страхопільне] «опудало, привид» Нед; — складне утворення, пов’язане зі страх; другий компонент неясний. — Див. ще страх.
[страхопуд1] (орн.) «сорокопуд сірий, Ьапіиз ехиЬйог Ь.» Шарл; — видозмінене запозичення з чеської або словацької мови, зближене зі страхопуд «опудало; страховище; боягуз»; ч. зїгакорисі «строкатий дятел», слц. [зїгакорйсі] «тс.» (пор. ч. діал. слц. зігакоз «сорокопуд») відповідають укр. сорокопуд, яке складається з основ сорока і пудити (див.). — Пор. стра-каш.
[страхопуд2] (бот.) «осот болотний, Сігзіит раїизїге Зсор.» Мак; — результат перенесення на рослину назви страхопуд «опудало, страховище»; в основі перенесення лежить, очевидно, пов’язаний з давніми віруваннями слов’ян звичай робити пучки, снопи з осоту і под., які ставились біля воріт або дверей хати чи хліва для того, щоб відганяти від оселі нечисту силу або заманювати домовика. — Лукінова Мо-возн. 1981/6, 61; СимоновиЬ 97.— Див. ще пудити, страх, страхопуд1. — Пор. дід2.
страхувати «укладати договір про страхування; уберігати кого-небудь від нещасного випадку при виконанні чогось», [страхівнйк] «той, який страхує, застрахований» Куз, страхові (мн.) «гроші, які вносять або одержують при страхуванні», страховка «страхування; форма відшкодування збитків за рахунок страхового фонду», страхування «тс.; страхова плата», страхувальник «особа чи установа, яка страхується», страхувач «особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні», [страховальний] «застрахований від пожежі» Нед, страхії-' вий, перестраховка, перестрахувальник; — бр. страхаваць «страхувати», страховка; — запозичення з російської мови; р. страховать «страхува
ти» (з 1822), страхование «страхування» (з 1773), страховщйк «страхувач», страховок «страховий» (з 1782) пов’язані зі страх «страх, стан тривоги, неспокою». — ССРЛЯ 14, 1010— 1011, 1013; Преобр. II 393—394; Грот Фил. раз. II 369. — Див. ще страх.
[стрежень] (ент.) «муха жигалка осіння, Зїотохуз саісіїгапз Ь.» Німчук; — неясне; можливо, пов’язане зі [стрйкати] «штрикати». — Німчук 232.
стрекало — див. стрйкати.
стрекач (у виразі задавати стрека-ча «втікати, швидко зникати»); — очевидно, запозичення з російської мови; р. стрекач (у виразах давать стрека-ча «швидко, спішно, квапливо тікати», задавать с. «тс.») є похідним від дієслова стрекать «швидко бігти, тікати; [стрибати, скакати; поспішати, кинутися прожогом]», можливо, пов’язаного зі стрекать «колоти, штрикати; жалити», що відповідає укр. [стрікнути] «ужалити, уколоти». — Фасмер III 774; Преобр. II 395; Ильинский ИОРЯС 16/4, 23. — Див. ще стрйкати.
[стрекбза] «цикада, деревний цвіркун» Куз; — результат контамінації назв [стрекбта] «тс.» і [стрйкоза] «бабка, НЬеІІиІа Ь.». — Див. ще стрекотати1, стрйкоза.
[стреконїти] «мерзнути» Нед; — очевидно, результат видозміни форми [дри-гоніти (*дреґоніти)] «дрижати (від холоду)». — Див. ще дрижати.
стрекотати1, стрекотіти, стре’кіт, [стрекот] «стрекіт» Нед, [стрекбта] «цикада, деревний цвіркун» Нед, стрекотання, стрекотіння, стрекотня, стрекотнява, [стрекотулька] «саранча червонокрилка, Асгісііит зігісіиіиґп» Нед, стрекотуха «та, що стрекоче, швидко, багатослівно говорить», стре-котушка «тс.», стрекотливий; — р. стрекотать «стрекотати», бр. страка-таць «тс.», др. в’ьстрокотати «стрекотати» (про сороку); — звуконаслідувальне утворення, паралельне до скрекотати, [троскотати] «кричати, сокотати (про курку)», др. троскотати
«стрекотати»; пор. гр. тріСсо, тєтрїуа «щебетати, джеркотати, стрекотати, пищати», сттрі£, сттріу^ «якийсь нічний птах», лат. зігіх «сова», що зближуються з іє. *(з)ігеід- «шипіти; дзижчати, свистіти» звуконаслідувального походження. — Фасмер III 774; Черньїх II 208; Преобр. III 395; Висігізгегмвка 158; ргізк II 932, 810; Рокогпу 1036. — Пор. скрекотати.
стрекотати2 — див. стрйкати.
стремено СУМ, Нед, стременне «остання чарка перед дорогою», стременний «конюх-слуга», [стремень] «стремено» Нед, Чаб, [стремін] «тс.», стремінце (анат.) «стремено в середньому вусі», [стре'м’я] «стремено Нед, Куз; слід ноги Нед, слід Пі», [стрймено] «стрем’янка» О, [струмента] «стремена» Нед, [стременйстий] «міцний в стременах» Нед, [настремець] «спадкоємець»; — р. стремя «стремено», бр. стрбмя, др. стремень, стрьмень, п. зіггеті^, [каш. зігет^, зігетегі, зіге-топо], ч. зігетеп, ігетеп, ст. зігетеп, (з)ігтеп, слц. зігетеп, зігтеп, вл. ігт]егі, ігегпіегі, ст. ізтегі, нл. івітЦегі, ст. ізсйтеп, болг. стреме, м. стремен, схв. стреме, стремен, сюрмен, слн. зігете, цсл. стрьмень; — псл. (з)ігет?, *(з)іьгт^, очевидно, пов’язані з зігепгь, *5ІьГПТЬ «крутий, стрімкий; тугий», до якого зводиться також укр. стрімкий; виводиться також (Берн-штейн Очерк 1974, 178) від гіпотетичної дієслівної основи псл. *зігет- із значенням «стягувати, зв’язувати»; виведення від слат. зігіта «стремено» (Маігепаиег 314) сумнівне. — Фасмер III 775; Черньїх II 209—210; Преобр. II 397; КЗСРЯ 429; Вгйскпег 522; Маскек ЕЗЛС 586; НоІиЬ—Ьуег 454; Зсйизіег-Земгс 1546— 1547; Младенов 612; Зкок III 344; 2и-Ьаіу Зі. а сі. II 2, 164, 167; 7У37 414; Мікі. ЕУ/ 325. — Див. ще стрем’я.
[стремка] (бот.) «бровник одно-бульбовий, Негтіпішп топогсЬіз (Б.) К. Вг.» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з бр. стрбмка «гостра, колюча тріска».
[стрем’я] «круте урвище, провалля; швидка, бурхлива течія», [сре'м’я] «тс.», [стремено] «урвище», стремлін-ня, [стремно] «безодня, провалля» Нед, [стрймен] «настрій;'прагнення, устремління» О, [стермо] «крутизна» Нед, [стрім] «схил Куз; усе, що високо підноситься, стрімчак; нанесене течією; напрям Нед», [стрімкбванє] «вимірювання глибини лотом» Нед, [стрімляк] «шпиль», [стрімниця] «вертикаль» Нед, стрімчак «прямовисна, стрімка скеля; те, що високо підноситься», [стром] «круча», [строма] «тс.; круте урвище, провалля, крутий, скелястий берег; швидка, бурхлива течія», стромйна «обрив, круча СУМ, Нед; [стрімкий крутий схил О]; круте урвище, провалля; швидка, бурхлива течія», стромовина «тс.», [стрбмлядь] «крутий берег, схил гори» Зі. 2 ПІ. 12, [стремлйвий] «прагнучий» Нед, стрімкий, стрімливий, стрімчастий, [строманйстий] «тонкий, стрункий» Нед, [струменистий] «тс.» ВеУг, [стрбмий] «крутий, обривистий» Нед, [стромлйвий] «стрімкий» Нед, [стрямкйй] «крутий», [страмку-вати] «настромлювати» О, стреміти «стирчати; стояти сторчма; швидко рухатися; прагнути», стриміти «тс.», [стрімляти] «настромлювати» Нед, Пі, [стрімнути] «направитися, кинутися» Нед, стромити, стромляти, [стро-м’ять] «прямовисно, вертикально» О, [настроми] «шевська колодка, копил» Куз, устремління; — р. стремя «швидка, бурхлива течія», стремнйна «тс.; урвище», стремить «спрямовувати, швидко рухатися», стремйться «тс.; прагнути», бр. строма «обрив; прудка течія», стрбмка «гостра тріска, осколок», п. зігогпу «крутий», іггтіс «стирчати», Ч. зігту «крутий», 8ІГҐПЄІІ «стирчати, височіти», слц. зігту «крутий», зігтіеі’ «стирчати, височіти», болг. стрть-мен «крутий», стремя се «прагну; направляюся», м. стрм(ен) «крутий», стреми се «прагне», схв. стрм «крутий», стре'мити «направлятися, прагнути», слн. 8Ігт «крутий», зігетїіі «пра-
гнути», стел, стрьмити «тс.»; — псл. *5Їьгть «крутий», зігогпь «тс.», зїгет^ «крутизна», зїгетйі «направляти»; — очевидно, споріднене з гол. зігагп «жорсткий», н. зігатгп «тугий, жорсткий», гр. сттєрє.ууюс; «жорсткий, міцний», які зводяться до іє. *з1ег- «твердий, жорсткий, тугий, закляклий»; зіставляється також (Соболевский РФВ 71, 432; Преобр. II 396—397; Младенов 612; Мо-згугізкі Р7ЛР 123—124) з іє. *зег-/згеі-/ згі- «текти» (псл. зігиі’а); є підстави вбачати тут праслов’янську омонімію двох етимологічних гнізд — із семантикою «стирчати, височіти» (від іє. *зІег-) і з семантикою «текти, спрямовувати» (від іє. *зег-/зг- > псл. 5ІГ-); менш обгрунтовані зіставлення з лтс. зігатепез «багнисті рівні луки» (МйЬІ.—Епсіг. III 1081) або з лит. [зітатепи] «гоню, лякаю», [разігатепо] «злякався» (Вида ЯВ II 605; Тгаиітапп 290), як і думка (Кореспу Езиков. изсл. Младенов 379) про звуконаслідувальне походження. — Фасмер—Трубачев III 775, 781; Черньїх II 209; КЗСРЯ 429; Ильинский ИОРЯС 23/1, 138—141; Вгйскпег 519^; НоІиЬ—Кор. 354—355; МасЬек ЕЗЛС 582; Зкок III 346; Мікі. ЕАУ 325—326; ЕиЬаіу Зі. а сі. І 2, 167; Меіііеі Еіисіез 233, 428; Регззоп Веііг. 430—431; Рокоту 1022. — Пор. острів, сторч, страдати, струмінь.
стрем’янка «переносна драбина; пристрій у вигляді скоби для з’єднання, скріплення окремих деталей» (з рос.), [стремен] «вид бортницького лазива» Ник; — р. стремянка «переносна драбина»; — пов’язане з р. [стром] «драбина з одного стовбура з суками», яке відповідає укр. [стром(а)] «круча»; пов’язання зі стремя «стремено» (Преобр. II 397) викликає сумнів. — Фасмер III 781; Черньїх II 210. — Див. ще стрем’я.
стренадка, стронадля — див. стернйк.
[стренчити] «рекомендувати, указувати, радити», [странчити] «тс.» Корз, настренчити «настроїти, підбурити», 438
[підструнчити] «підбурити, підбити», [підстрючити] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зіг^сгус «радити, рекомендувати, факторувати», пазіг^сгус «порадити, порекомендувати» загальноприйнятої етимології не має; розглядається як похідне з префіксом 2- (з-) «з-» від дієслова г^сгус «ручитися, ручатися», пов’язаного з г^ка «рука», що відповідає укр. рука. (ЗАУ VI 454); пов’язується також з зігдк «стручок» (Вгйскпег 518). — Пор. рука, струк.
стрепет (орн.) «хохітва, Оііз іеігах Ь.» СУМ, Нед, [стрепетень, стрепет-ка] «тс.» Нед, Шарл; — р. стрепет «тс.; [різкий шум, шерех зі свистом]», бр. стрзпет, п. зігереі (з р.), болг. стрепет (з р.?); — очевидно, звуконаслідувальне утворення, аналогічне до лат. зігереге «шуміти, бушувати, гриміти», за характером шуму від польоту хохітви; пов’язується також з трепет, р. трепетать за особливістю зльоту цього птаха із землі. — СУМ 9, 763; Булаховський Вибр. пр. III 222; Фасмер III 776; Преобр. II 397; Лопатин ЗИРЯ II 147; Даль IV 339; Аксаков Записки ружейного охотника 229.
стрепехатий, стрепйй, стрепі-хй — див. страпи.
стрепехатися «здригатися всім тілом, тріпотіти крилами; прискорено, посилено битися (про серце)», стрепехну-тися; — афективне утворення, пов’язане з трепетатися «дрижати, тремтіти», р. трепьіхаться «тріпатися, стрепехатися». — Див. ще трепет.
стрептококи «бактерії кулястої форми, з’єднані у вигляді ланцюжка, які можуть спричинювати гнійні запалення, сепсис, ендокардит, ангіни та ін.», стрептокок (одн.); — р. стрептококи, бр. стрзптакбкі, п. зігеріококі (мн.), ч. слц. зїгеріокок, зїгерїококиз, болг. стрептокок, м. стрептококи, схв. стрептокока, слн. зїгеріокбк; — назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури; нлат. Зігеріососсиз утворено віденським хірургом А. Т. Біллро-том (1829—1894) на базі гр. сттрєтгтбе
«скручений, гнучкий», пов’язаного з дієсловом сттрєфсо «повертаю, верну», етимологічно не зовсім ясного, і хбххос; «зернина, ядро». — СІС2 794; ССРЛЯ 14, 1044; КораІігізкі 919; НоІиЬ—Ьуег 453—454; РЧДБЕ 693; Ву]акли]а 913; КІеіп 1523, 1526; Егізк І 895, II 808— 809. — Див. ще апостроф, кок3.
стрептоміцин «лікарський препарат, антибіотик, який застосовують при лікуванні туберкульозу, бруцельозу, туляремії та ін.»; — р. болг. м. стрептоми-цйн, бр. стрзптаміцьїн, п. зігеріогпу-супа, ч. зігеріогпусіп, слц. зігеріотуст, схв. стрептомйцйн, слн. зігеріотісїп; — очевидно, запозичення з англійської мови; англ. зігеріотусіп (звідки також фр. зїгерїотусіпе, нім. Зїгерїотугіп) утворено в 1944 р. американським мікробіологом З.А.Ваксманом з основ гр. сттрє'лтбс; «скручений, гнучкий» і рихрс; «гриб, пліснява», очевидно, пов’язаного з «слиз із носа; слиз» і, можливо, спорідненого з лат. тйсиз «тс.», гпйсог «пліснява, цвіль». — УРЕ 11, 20; ССРЛЯ 14, 1044; КораІігізкі 919; Но-ІиЬ—Ьуег 454; РЧДБЕ 693; Вуіак-ли]а 913; КІеіп 1011, 1523; Сг. Е\уЬ. 727; Егізк II 267, 277—278, 808—809; ЇУаІсІе—Ноіт. І 402—403. — Див. ще стрептококи. — Пор. стрептоцид.
стрептоцид «препарат, яким лікують захворювання, викликані стрептококом»; — бр. стрзптацьід, болг. стрептоцид, слц. зігеріосїсі, схв. стрептоцид; — очевидно, запозичення з російської мови; р. стрептоцид утворено з першої частини слова стрептокок і основи лат. -сісіа, пов'язаної з дієсловом саедо «б’ю, рубаю, вбиваю». — Черньїх II 210. — Див. ще стрептококи, гербіцид.
стрес «неспецифічна реакція організму на дію подразників»; — р. стресе, бр. стрзс, п. зігезСз), ч. зїгезз, слц. зїгез, слн. зігез; — запозичення з англійської мови; англ. зїгезз «тс.; тиск, натиск» є результатом спрощення форми (Іізїгез-зе «горе, біда; біль; [тиск; напруга]», яке походить від фр. ст. (іезіге(з)се «бі
да, злидні», що зводиться до нар.-лат. ’МізїгісІіа «тіснота», пов’язаного з лат. (Іізігіп^о «розтягую, розпинаю; оточую», похідним від зїгіпдо «натягую, згортаю, стягую, витягую, зв’язую», яке виникло внаслідок злиття двох етимологічно різних слів, зокрема пов’язаного з зйїда «риска, смужка», спорідненим з двн. зігіЬйап «натирати», дангл. зігісап «тс.», псл. *5ігі§іі «стригти», зігь^аіі «стругати», і з гр. сттрауубс; «скручений», двн. зїгепді «сильний». — СІС2 794; СРЯ IV 287; ТСБМ V/!, 351; КораІігізкі 919— 920; КІеіп 1523; СЮЕЕ 277, 875; Баи-гаі 243; АУаІгіе—Ноіт. II 604—605. — Див. ще стригти, стругати.
стрибати «скакати», [стрибати] «утікати Нед; швидко летіти О», стрибнути СУМ, Нед, стрибонути СУМ, Нед, стриб (виг.), [стриб] «стрибок», стрибайчик «заєць СУМ, Нед; [(ент.) вид блішки, Найіса МйІІ.] Нед», стрибання (у виразі с. в гре'чку «нешлюбні зв’язки»), [стрйбаньчик] «заєць; вид блішки» Нед, стрибач, стрибок СУМ, Нед, стрибун, стрибунка, стрибуха, стрибаючий, стрибкйй, стрибкбвий, стрибкуватий, стрибучий, [вйстриб] «стрибок» Я, вйстриби «жваві стрибки», [вйстриба] «вистрибом», вистрибом, вистрибцем, [вистрибинатий] «баский» (кінь) ЛЧерк, підстрибом, підстрибцем, пострибун, пристрибом; — р. [стрибать] «скакати, плигати» (з укр.?), бр. [стрьібуляць] «іти підстрибуючи»; — псл. [зїгіЬаїі] «скакати»; — очевидно, споріднене з лит. (з)ігіЬиІійоІі «підскакувати, скакати»; дальші зв’язки неясні; зіставлялося (Ильинский ИОРЯС 23/1, 143—144) з нвн. зїгеЬеп «прагнути, направлятися», англ. зїгіує «боротися». — Фасмер—Трубачев III 777; Куркина Зтимология 1974, 51—52.
Стрйббг «бог вітрів у східних слов’ян»; — р. Стрйббг, бр. Стрьіббг, др. Стрибог?) «тс.», Стрибожь «Стри-божий»; — очевидно, запозичення з давньоіранської мови; пор. сперс. 8гіЬауа-< *81гіЬауа- «величний бог», у якому компонент 8гІ- відповідає дінд. згі- «блиск,
світло вогню, сонця, світанок», а Ьауа-— псл. Ьо§щ «бог»; недостатньо обгрунтовані зіставлення з псл. віторіі «влаштовувати» (Меіііеі К31 6, 168), із стрибати і нвн. зІгеЬеп «прагнути» (Вгйскпег К2 50, 195), з лит. зіугеїі «бути жорстким», зіугіі «ставати жорстким» (Ладіс АІЗІРЬ 5, 4), виведення від псл. зтЛьгі «зітри, знищ» (Зеленин ИОРЯС 8/4, 268), від іє. *8Їег- «розстилати, розсівати» (Преобр. II 398; ЛакоЬзоп НЗЕР 1/2, 272), від іє. *раІег ЬЬадоз «бог-отець» (Вей ВЯ 1958/3, 96—97), від іє. *зег- «текти, рухатися, бігти» (Мозгупзкі Р7ЛР 123; Опгігиз ЗЬогпїк Шог. Гак. Нпіуегзіїу Коглепзк. 10, 90). — Булаховський Вибр. пр. III 494— 497; Фасмер—Трубачев III 777; Мен-гес 193—195.
стривай, стривайте — див. тривати.
стригавець, стрйгавка — див. стрягнути.
[стрйганец] (ент.) «сарана, Босиз-іа Б.» ВеБ, [стрижок] «тс.» ВеБ; — похідні утворення від [стригнути] ([*стригати]) «стрибнути» (див.).
[стригнути] «стрибнути» Нед; — результат контамінації слів стрибнути і плигнути. — Див. ще плйгати, стрибати.
стрйгти, стригнути, стрйга «коротко обстрижена покритка; [обстрижена дитина Нед]», [стрйгало] «овечі ножиці» Куз, стригаль, стригун «однорічне лоша; [стригаль Нед]», [стриж] «стриження, стрижка (овець)» Нед, [стри-жай] «стригаль», стрижак, [стрижач-ка] «кобила на другому році; безоста пшениця Нед», [стрижачбк] «дворічне лоша» Мо, [стрижба] «стрижка (овець)» Нед, стрижій «стригаль», стрижка «стриження; спосіб, форма підстригання; [острижена вівця; обстрижений (про дитину та ін.); гривка волосся на чолі у дівчат О]», [стрижки] «спущені на чоло пасма підстриженого волосся» Ме, [стрижки] «вівці, яких можна стригти» ВеУг, стрижча «стригунець (лоша)», настриг, обстрйжчини «обряд
першої стрижки дитини», [пострйжини Куз, пострйжчини] «тс.», перестриг «повторне стриження вовни», [перестри-га] «вівця, яка двічі за літо стрижеться; вовна повторної стрижки; пристрижена овчина старої вівці», [перестрижка] «руно з однорічної вівці» Нед, [підстригай] «той, хто підстригає вовну на сукні» Нед, підстрижка, постриг «обряд постригання в ченці», [постри-гальня] (тех.) Нед, [постригач] «перукар» Куз, [постриже'ник] «чернець» Нед, [пострйжник] «тс.» тж, розстрига; — р. стричь, стригу, бр. стрьігчьі, др. стричи, стригу, п. зіггус, зіггу^, ч. зігїйаН, ст. 5ЇГЇСІ, слц. зІгіЬаБ, вл. Ш-йас, нл. зізі^аз, [зігі^аз], полаб. вігаіге «стриже», болг. стрйга, м. стриже, схв. стрйіїи, стрижем, слн. вігїсі, зігї-гет, стел, стришти, стрнгж; — псл. *5Ігі§іі «стригти», *з1тідаіі «тс.», паралельне до вігь^аіі «стругати»; — споріднене з прус. 5ігі§И «будяк, чортополох», дангл. зігісап «намазувати, гладити», двн. зігіЬБіап, дісл. зігукма, гол. 5Ігі]кеп «тс.», лат. зігіпдеге «торкатися; здирати», зігідіїіз «скребло»; іє. *5Ігїд-/ зігеід- «гладити»; припущення про рухоме 5-, псл. *з1гік1і і зближення з лит. гіекіі «різати», іє. *геік- (Масіїек ЕЗЛС 588; БозІаІ 7І31РЬ 29, 218) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 778; Черньїх II 210; Преобр. III 398—399; Вгйскпег 523; 7ЇЗІРЙ 2, 299; НоІиЬ—Кор. 358; НоІиЬ—Буег 455; ЗсЬиз1ег-Зе\Ус 1546; Младенов 612; 8кок III 344; Мікі. ЕАУ 326; Мейе ОЯ 175; Меіііеі М5Е 14, 350; Міккоіа Пгзі. Ог. III 77; Тгаиїтапп 289; К1и§е—Мйгка 757; Угіез ІУЕ'ЇУ 710—711; \Ма1с1е—Ноїт. II 604—605; Егпоиі—Меіііеі 1159; 7иріБ га ОО 94; Рокоту 1028—1029. — Пор. стругати.
[стрйги] «листяні жилки (у капусти)» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане зі стрижень1 (пор.).
[стриґбйка] «гнучка палиця» Ме; — очевидно, семантично видозмінене («заворожена палиця, зручна у деяких дитячих забавах» < «відьма») запозичення
із східнороманських мов; молд. стри-гоайкз (рум. 8Ігі§оаіса) «відьма» пов’язане з молд. стригбй (рум. зїгідбі) «вовкулак», стрйгз (рум. 8Ігї§а) «відьма», що походить від лат. зїгіда «стара чаклунка, відьма; вухата сова», спорідненого з гр. сттрі(у)5 «сова», лат. зігіх^род. в. зігідіз) «вухата сова, сипуха» (за повір’ям, висмоктує дитячу кров), які зводяться ДО ІЄ. *(5)ІГЇ£-/(5)ІГЄІ-£- «шипіти; дзижчати, летіти (з посвистом)». — Мельничук Молд. зл. 171; Ризсагіи 152; АУаІсІе—Ноїт. II 603, 606; Дворец-кий Лат.-русск. сл. 1976, 957, 958; Егізк II 810.
стриж (орн.) «серпокрилець, Ариз Бсор.; [щурик береговий, Рірагіа гірагіа Б. Шарл]», [стрижик] «щурик береговий» Шарл; — р. стриж «серпокрилець», бр. стриж «тс.», п. зїггугук «волове очко, Тгодіосіуіез їгодіосіуїез Б. (Тго§1огіуІез рагуиіиз)», [зіггуг], (ст.) зїггег, зїггегук, ч. зіпгіік, ст. зїгіегік, [мор. зігїг, сїгісек, кпгіісек], слц. [зігіе-гік, зїгігіік], нл. зізег, полаб. зігегек, слн. зіггек, цсл. стрнжь «корольок, йе-§иІиз Б.»; — псл. зїгігь, зїгегь, очевидно, звуконаслідувального походження; — близьке до гр. СТТрі(у)5 «якийсь нічний птах», лат. зігіх (род. в. зігідіз) «сова вухата, Азіо оіиз Б.», що зводиться до іє. *(з)ігї§-(*зігеі-§-) «шипіти; дзижчати, летіти (з посвистом)». — Булаховський Вибр. пр. III 265— 266; Фасмер III 778; Преобр. II 398; Горяев 349; Вгйскпег 523; МасЬек ЕБЛС 589; НоІиЬ—Кор. 359; Еегіапс Магу, уіакоу 189; БсЬизІег-Бегмс 1368; Мікі. ЕЇУ 326; Коїіпек 225.
стрижень1 «основа, серединна частина в організмі; видовжений предмет як основа чи опора; [осередок у нариві]», стержень «видовжений предмет як основа чи опора; [серединна частина дерева; осередок у нариві Нед]», [стрижінь] «стрижень» Нед, Чаб, [стрижнівка] «серцевина, стрижень» Нед, [стрбжень] «стрижень, серцевина дерева; осередок у чиряку» Нед, [стру-жен] «бадилля кукурудзи» ВеНЗн, [ос-
тержінь] «чиряк, нарив» О, [остри-жйнок] «серцевина дерева» ВеБ; — р. стержень, бр. стрижань, др. стержень «згусток гною в нариві», п. геїгеп «стрижень», [гсіггегі] «тс.», ч. зїггеп «осередок гнійника», ст. зігег «стрижень деряба», слц. зіггеп «стрижень», схв. ерж' «кістковий мозок; серцевина, стрижень», слн. зїггеп «стрижень дерева», р.-цел. стрт»жьнь «серцевина»; — псл. *зі:гьгьпь «тс.»; — споріднене з прус. 8Ігі§епо «мозок», можливо, пов’язаним з лит. зїгідїі «грузнути» або з ав. тазі-гоуап- «череп, мозок». — Фасмер III 757—758, 773; Преобр. II 384; Ильин-ский ИОРЯС 22/1, 197; Вгйскпег 7181РН 2, 305; МасЬек ЕБЛС 584; 7иЬа-іу Бі. а сі. І 2, 172; Мікі. ЕЇУ 322; Тга-иітапп 290; Вйда ЕР II 313, 605.
стрижень2 «найглибше місце річки, бистрина»; — р. стрежень, [стреж, стрежа], бр. стрижань «тс.», ч. ст. 8ІГ2ІЄ88 «вир», СЛН. 8ІГ2ЄП «НаЙГЛИбшЄ місце річки, бистрина»; — реконструюється псл. *8Ігьгьпь або *8Ігь£у, *зігьге-пе; — очевидно, споріднене з шв. 8ІГЄ-ке «стрижень течії», яке зіставляється з двн. зігїЬЬап «гладити, проводити, терти», псл. *зігіціі «стригти»; пов’язувалося також (Соболевский РФВ 64, 116; ЖМНП 1886, вересень 155) з р. [струга] «течія» (укр. [струга] «тс.»); викликає сумнів ототожнення (Фасмер III 757—758; Преобр. II 394; Вегіа] Езе]і 138; Тгаиітапп 290) зі стрижень (р. стержень) «серцевина». — Фасмер III 773; Черньїх II 207; Бернштейн Очерк 1974, 171; Ильинский ИОРЯС 22/1, 197; Кіиде—Міігка 757. — Пор. стригти.
[стрижбга] «тонкий лід (на річці); іній, паморозь (на деревах)» Нед, ВеЛ, [сріж] «покришений дрейфуючий лід» ВеЛ, [стріж] «тс. ВеЛ; замерзлий лід на річці ВеНЗн; тонкий лід (на річці), імла ВеЗа», [стриг] «тонкий лід (на річці); імла» ВеЗа, [стриж, стріжоги (мн.), строжога] «тс.» ВеЗа; — запозичення з польської мови; — п. зігузг «сало, шерех, шуга (льодяна каша на
річці)», зїгуг, згуг, згуг, згуг «тс.», зге-го§а «паморозь, іній», [згего^а, зггего-£а, зггего^а, згего^а, згего^а, згого^а, зіггего^а, зїгуго^а, згуго^а] «тс.; дощ з морозним вітром; ожеледь», як і ч. [зїгіг] «тонкий лід на воді», [зіп'гек] «тс.», [мор. ігізЕ] «лід з водою», слц. [зїгіег] «хмара (без дощу); паморозь, іній», [зігіегауа] «тс.», [зїгіг] «паморозь, іній», [зїп'гауа, згіег] «тс.», згег «зернистий сніг», вл. згег «лід (тонкий); паморозь, іній», згез, нл. згег «тонкий лід», болг. м. скреж «іній, паморозь», схв. среш «винний камінь», згцез «цвіль», 5ігі]ез «тс.», згїг «винна цвіль», слн. згег «паморозь, іній; плавучий лід», стел, ср^шь «гуща (винна)», відповідають укр. [се-реш] «тонка крига на воді» (див.).
[стрий] «дядько по батькові, брат батька та чоловік батькової сестри СУМ; брат діда; брат матері О», [стрик] «тс.» СУМ, О, [стрййко] «дядько, батьків брат» Мо, [стрййна] «тітка, сестра батька; дружина батькового брата», [стрйй-чаник] «син дядька» Нед, О, [стрййчи-нок] Нед, [стрйчаник Ба] «тс.», [стрй-нб] «брат батька» ВеЛ, Ба, [стрйна] «жінка батькового брата» Нед, О, [стринешни] «син батькового брата» Кур, [стрйчанка] «дочка батькового брата» О, [стриянка] «тітка, дружина батькового брата» Мо, О, [стриєчний] «двоюрідний по батькові» Нед, [стрйй-нйй Нед, О, стрийський О, стрийць-кий О] «тс.»; — р. [строй] «дядько по батькові», ст. стрьій «тс.; брат діда і прадіда», бр. [стрьій] «брат батька», стрьіечньї «двоюрідний», др. стрьш (стртм) «брат батька», п. зїгу], зїгу]ек, ст. зїгук, ч. зігус «дядько», слц. зігус «брат батька», зїгук «тс.», вл. нл. ст. їгук, полаб. зїгаіа, болг. діал. м. стрй-ко, схв. стрйко, стрйц «тс.», слн. зїп'с «дядько», с.-цсл. стрми «брат батька»; — псл. зігу]ь «тс.», очевидно, результат закономірної фонетичної видозміни форми *рїгииіо-, що зводиться до нульового ступеня основи іє. *рзїег (ра-їег) «батько»; — найближче споріднене з лат. раїгииз «дядько» (похідне від
раїег «батько»), ав. їйігуа- «тс.»; менш переконливе зіставлення (Вгйскпег 522; МікІ. ЕУ/ 327; Вй^а № І 486) з лит. зігй]из «дід», дірл. згийк «старий, поважний». — Бурячок 82; Фасмер— Трубачев III 780; Преобр. II 403—404; НоІиЬ—Буег 454; Масіїек Е53С 584; Оіезсії 1107; Младенов 612; Зкок III 344; Трубачев Терм, родства 79—81; Мікко-Іа Нгзі. 6г. І 52; ІЕ 23, 124—125; Уеу В5Б 32, 65—66. — Див. ще патер.
[стрйкати] «штрикати О; прискати Нед; стріляти (про біль у вухах, голові) Нед, Ме», [стрекотати] «жалити» Бі, [стрйґати] «щеміти» О, [стріка-ти] «бризкати, прискати Нед; (про біль у вухах) Нед, ВеЛ», [стрікнути] «ужалити», [стрякнути] «стрикнути, капнути» О, [стрьбкати] «щипати; колоти, жалити» (про рани) Нед, [стрбґа-ти] «тс.» тж, штрикати, [штрихону-ти] «штриконути», стрекало, [стри-кач] «таран; сокира (бойова); пожежна зброя» Нед, [стрикачка] «кийок із залізним кінцем, розширеним як лопаточка», [штрйкавка] «шприц» Куз, [штрй-калка] «тс.», штрик; — р. стрекать «жалити», бр. [стракацца] «жалити, жигати кропивою», др. стрікати «колоти, жалити», п. зїггукас «прискати, штрикати, колоти», ст. зїггекас, зігу-кас «тс.», ч. зШкаїі «прискати», слц. зігіекаі’ «тс.», болг. стрякам «стукаю, тріщу», щріїклица «гедзь», схв. стрибка «смуга, тріщина», зїгсаїі «прискати», зїгсаїі «тс.», штрецати «поколювати», штрк «гедзь», стел, стрйкати «колоти, жалити»; — псл. зїгекаіі «колоти», *5Їьгка1:і «прискати», як і пов’язане з ними чергуванням голосних зїгока «ряд (проколотий)», не зовсім ясні; можуть бути зіставлені з *(з)іьгкаБ, *(з)іьгсаБ «штовхати, колоти; стирчати»; через іє. *зїег- зближуються також (у значенні «прискати») з псл. *5Іегіі «простирати», *зі:огпа «сторона»; — як відповідник наводиться дангл. зїге^бап «розсипати»; зближення з лит. зїгакйз «моторний, жвавий, упертий» (МікІ. ЕУ/ 325) сумнівне; є підстави припускати, що в роз
глянутому лексичному матеріалі в праслов’янській мові об’єдналися два різні етимологічні гнізда із значеннями «колоти, жалити» і «прискати». — Фасмер III 773, 780—781, IV 83; Преобр. II 394—395; Грот Фил. раз. І 479; Вгйскпег 523; НоІиЬ—Кор. 354; 5кок III 345; Мозгугізкі Р73Р 123—124; Роког-пу 1030. — Пор. строка2, торкати.
[стрйкоза] (ент.) «бабка, БіЬеІІиІа Б.; коромисло терезів» Нед, [стрйкіз-ка УРС, Нед, стрекавка Нед] «тс.», [стрйкізка] «коромисло терезів» Нед, Пі; — р. стрекоза «бабка», бр. страка-за «бабка; коник», [стрьїказа] «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось від р. стрекать «стрибати» або «колоти, штрикати» (Вгйскпег К2 45, ЗІ; МасЬек Е8ІЇС 585; Мікі. Е\У 325); припускалась контамінація р. стрекать з коза за властивістю швидких, проворних і легких рухів (Преобр. II 395); пов’язувалося з р. стрекотать «стрекотати» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 23); щодо зв’язку значень «колоти» і «бабка» пор. уйг. []ідпасйк] «бабка» < [їідпа] «голка» (Радлов III 512). — Фасмер—Трубачев III 774; Черньїх II 207— 208; Плотникова-Робинсон ЛС III 135. — Пор. стрекотати1, стрекоза.
[стрймині] (бот., мн.) «листяні жилки» Нед, [стре'мені] «тс.» Нед; — неясне.
[стрипїти1] «нерухомо, уперто стояти» Нед, Куз; — неясне; можливо, результат афективної видозміни форми стриміти.
стрипїти2 — див. труп1.
стриптйз «танцювальний виступ з поступовим роздяганням»; — р. стриптйз, бр. стриптиз, п. вл. зїгірїеазе, ч. зїгірїуг, слц. зїгірїіг, болг. стрйп-тийз, схв. стриптиз, слн. зїгїрїіг «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. зїгір-їеазе «тс.» утворено з дієслів зїгір «роздягати(ся), здіймати, здирати», спорідненого з гол. зїгореп «роздягати, грабувати», двн. зїгоиїеп «тс.», нвн. зїгеі-їеп «здіймати; блукати», і їеазе «дражнити; чесати (вовну)», пов’язаного з
[їоизе] «смикати, рвати» і спорідненого з дат. їоезе «смикати, тріпати», снн. їб-зеп, нвн. гаизеп «тс.», лат. ййтив (<гійз-тиз) «тернистий чагарник». — Бра-гина РР 1971/1, 58—64; ТСБМ V/!, 350; Кораіігізкі 920; РЧДБЕ 694; КІеіп 1525, 1578, 1634.
стрих, стриха — див. стріха.
стрихнін «отрута, яка в малих дозах застосовується як лікарський препарат»; — р. болг. м. стрихнйн, бр. стрихнін, п. зїгусЬпіпа, ч. зїгусЬпіп, слц. зігусЬпіп, схв. стрйхнин, слн. зїгіЬпіп; — запозичення з французької мови; фр. зігусЬпіпе (звідки англ. зїгусЬ-піп(е), н. ЗїгусЬпіп) утворено (1819) від лат. ЗїгусЬпоз І^паїіі (пих уотіса) «блювотний горішок, чилібуха», яке походить від гр. отрихуоу (атрихуоф) «паслін», етимологічно неясного; назва речовини пояснюється тим, що її виявлено в насінинах тропічної рослини чилібу-хи. — СІС2 795; БСЗ 41, 114—115; 47, 377; 51. 'муг. оЬсусЬ 706; РЧДБЕ 694; Ву]аклщ'а 913; 6г. Еи/Ь. 729; КІеіп 1527; Оаигаї 686; Ргізк II 812.
стрихувати — див. штрих.
[стрихулець] «паличка для вирівнювання шкіри; паличка для вирівнювання зерна» Г, Нед, [стрихівка] «тс.» Куз, [стрихіл] «прилад для натягання шкіри» ВеБ, [стрихіль] «інструмент для розтягування шкіри», [стрих, шти-хіл\ «тс.», [стрихула] «планка для вирівнювання зерна в мірці» Корз, стрі-хіль «тупий шевський ніж, яким вирівнюють шкіру», [штрйхінь] «інструмент для обскрібування шерсті»; — бр. стри-хбука «прилад для вирівнювання соломи при покритті хати»; — запозичення з польської мови; п. зігусЬиІес «дощечка для вирівнювання сипких матеріалів», [зїгусЬ] «тс.» походить від нвн. ЗїгеісЬЬоІх «тс.». — КісЬЬаггіі 100; 53Р 8, 841. — Див. ще встрих. — Пор. штрих.
[стрйчка] «петля для лову птахів» ГрицАВ, [стрйчок} «петля» Нед, [стре-чок\ «сильце з дроту» Корз; — запозичення з польської мови; п. зїгусгек,
зменш, від вїгук <<ТС.», походить від нвн. Вїгіск «мотузка», пов’язаного з вігіскеп «шнурувати, зав’язувати, плести», двн. зїгіссЬап «тс.», дангл. вїгісіап «лагодити (сітки)». — 53Р 8, 843; Кіи^е— Міїгка 758.
[стрібатий] «розтріпаний, кошлатий» Нед; — результат контамінації слів [стріпатий] «мохнатий, з настовбурченим волоссям», [страпатий] «кудлатий» і кострубатий. — Див. ще кбст-руб1, страпи.
стрівба — див. стріла1.
[стріжляк] «солом’яний матрац, сінник» ВеЛ; — неясне.
стрій «ряд; одяг, наряд», [стрій-нйк] «чепурун, франт» Нед, [стрбйка] «будівля», [стрбйник] «настроювач» Нед, стройовик, [стройбк] «прикраса з штучних квітів» Нед, [стрбя] «прикраса» Нед, строєм, стрійний «гарно одягнений; гармонійний» СУМ, Нед, [стрбйний] «тс. Г; злагоджений» Нед, стройовий, [стрійно] «нарядно», [стрбй-но] «тс.», строїти «шикувати; будувати; впорядковувати; [наряджати]» СУМ, Нед, [вйстрій] «парадний одяг» Ж, [вистрбйність] «прикраси» Ж, [вист-рійний] «парадний» Ж, настрій, [настроєне] «настрій» Ж, настройка, настроювач, настроїти, [перестрій] «перебудова» Нед, [перестрійка Нед], перестрбйка, [переустрій Куз] «тс.», [пострбїни] «будівлі», пристрій, [при-стрійний] «приводний» Куз, рбзстрій «розлад; [дисгармонія Нед]», [розстрбй-ство] «порушення, розлад» Нед, розстроїти, устрій', — р. строй, строить, бр. строй, стрбіць, др. строй «порядок, будова», строити «будувати, керувати», п. вїгб] «вбрання; лад», вїгоіс «наряджати; настроювати; робити», ч. віто] «машина», віторіі «готувати, влаштовувати; наряджати», слц. віто] «машина; структура; засіб; одяг», віторі’ «готувати; виготовляти; одягати», вл. віго] «машина; інструмент», Ігоре «приготувати; виготовити, одягти», нл. Ї8о]в «тс.», болг. строй «стрій; устрій», строя «будую», м. строї «лад; устрій», строй
«будує; настроює», схв. вїгб] «лад; шеренга; машина», стрб]ити «шикувати; дубити шкіру; каструвати», слн. віто] «машина; устрій», зїгоріі «дубити (шкіру), вїгбрїі «святкувати», стел, строй «устав, порядок, устрій; управління; провидіння; спорядження», строити «влаштовувати, готувати; керувати, правити; вирішувати; спричиняти»; — псл. зїгощ «порядок»; — очевидно, споріднене з лтс. вїга]а «стійло, вистелене соломою», ав. игуагб-зїгауа- «обрізування рослин», лат. вігіа «жолоб, паз; складка; борозна, рівчак»; іє. *вїег- «розстилати»; менш переконливе зведення (БсЬивіег-Бе^с 1531 —1532) до іє. *5Ігеі-«тугий, твердий, жорсткий». — Фасмер III 780; Черньїх II 211; Преобр. II 399—400; Вгйскпег 519; НоІиЬ—Кор. 355; Младенов 612—613;	412;
Мікі. ЕУ/ 326; Бернштейн Очерк 1974, 288—289; Регввоп Веііг. 787; Рокогпу 1030. — Див. ще простерти. — Пор. сторона.
[стрїйниця] (ент.) «волохата бджілка, антофора, АпДюрЬога Ьаїг.» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [стрій-нйк] «чепурун, франт», [стрійний] «гарно одягнений».
стріла1, [стрел] «стрілянина», [стре-лйна] «просіка» Куз, [спгре'лйця] «рідкий лісок» Г, Нед, [стрель] «постріл», [стрельба] «рушниця» Нед, Кур, [стре'льчик] «стрілець» (зменш.), [стре-ляйчик] «тс.» Нед, [стрівба] «стрільба Нед; стовба (у плузі) О», [стрівка] «значок на вусі вівці; пастка на горобців», стріл «постріл», стрілецтво, стрі-лець, [стріливо] «боєприпаси» Нед, [стрілйна «вогнестрільна рана» Нед, [стрілиця] «стріла; прорізаний канал на болоті», стрілка, [стріловець] (зоол.) «мечохвіст, Еітиіив» Нед, стрілок, стрілочник, [стріль] «постріл», стрільба «стрілянина; [рушниця]», стрільбище, стрільник (іст.) «майстер, що виготовляє стріли», стрільниця (заст.) «бійниця», [стрільня] «стрілянина», [стріляйник] «стрілець», стрілянина, [стріляха] «рушниця» О, [стрелькува-
тий] «стрілчастий» (про рослини), стрілецький, [стрілкйй] «колючий» (про очі) Нед, стрілкуватий, стріловий, стрілочний, стрілчастий, стріл-чатий, [стрілявний] «стрільний» О, стріляний, стрілений СУМ, Нед, [стрільчатий] «стрілчастий» Нед, [стрільчий] «стрільний» Нед, стрелити, стрельнути, стрілити, стріляти, стрільнути СУМ, Г, [стрільцю-вати] «бути мисливцем-стрільцем», [стрільчити] «тс.», вйстріл, відстріл, застріл, застрільник, [настрільник] «наконечник стріли» Ж, Пі, обстріл, [перестріл] «перестрілка» Куз, перестрілка СУМ, Нед, постріл «вйстріл; [вогнестрільна рана Куз]», [постріле] «стріла» Нед, пристріл, пристрілка СУМ, Куз, простріл СУМ, Нед, розстріл; — р. болг. стрела, бр. страла, др. стріла, п. зїггаіа, ч. зїгеїа, слц. зігеїа, вл. їгеіа, нл. зізеїа, м. стрела, схв. стри/ела, слн. зігеїа, стел, стріла; — псл. зігеїа; — споріднене з лит. зігеїа (зігеїй) «стріла», лтс. зігеїа «тс., метальний снаряд; смуга; порив вітру; струмінь», двн. зігаїа «стріла; блискавка», нвн. Бігаііі «промінь», снідерл. зігаеі, зігаїе «стріла», дангл. зігае! «тс.»; іє. *зіег- «смуга, риска, промінь» або *зіге-/зіег- «розширювати; розстилати, розгортати»; припускається також вихідне значення «блискавка» (Общ. лексика 254—260); недостатньо обгрунтовані припущення про зв’язок слов’янських і германських форм з праєвропей-ським субстратом (Масіїек Е53С 585— 586), про давнє запозичення германських слів з мов Сходу (Мозгупзкі Р73Р 121 —123); виведення слов’янських форм з германських мов (Реізкег 72) необгрунтоване. — Фасмер—Трубачев III 774; Черньїх II 208; Цьіганенко 456— 457; Преобр. II 404—405; Брандт РФВ 24, 183; Вгйскпег 522; Бсііизіег-Беїус 1368; Младенов 612; Зкок III 344— 345; Тгаиітапп 289; МйЬІ.—Епсіг. III 1088; Кагиііз II 307—308; Вй^а КК II 161, 494, 604; Егаепкеі 920—921; Кі-рагзку СЕС 86; Біепдег-Реіегзеп 218;
КІи^е—Міігка 755; Угіез ЦЕХУ 706; Регззоп Веііг. 449; Рокогпу 1028.
[стріла2] (бот.) «стрілолист звичайний, Ба^іііагіа за^ііііїоііа Б.», стрілиця, [стрілка Мак] «тс.», [стрілки] «череда, Вібепз Б.; оман верболистий, Іпиіа заіі-сіпа Б.» Мак; — р. [стрелица] «стрілолист звичайний», бр. [стрзліца], п. зіггаіка «тс.», [зіггаіек] «череда трироздільна, Вібепз ігірагіііез Б.»; — результат перенесення на рослину назви стріла1, зумовленого стрілоподібною формою листя (у стрілиці звичайної) чи високого прямого стебла, зокрема, у череди й оману верболистого; як семантичні паралелі пор. [копійник] «стрілолист звичайний», стрілолист, р. стре-лолйст, бр. стрзлкаліст «тс.», [Зво-зуб] «череда», [козі ріжки] «череда трироздільна», а також ч. зірепка «стрілолист», слц. зіроука, вл. зіріса «тс.» (при ч. слц. зір «стріла», вл. зіріса «тс.»); у частині слов’янських мов назви стрілиці є, очевидно, кальками наукової назви лат. за^іііагіа, похідної від за^іііа «стріла; стрілоподібний кінчик молодого пагінця». — Словн. бот. 382, 509, 572; Нейштадт 63, 418—419, 422; Меркулова Очерки 134—135; Масіїек Зш. гозії. 143; БсІїизіег-Беи/с 1437—1438. — Див. ще стріла1.
стрілиця (ент.) «вид нічного метелика, вид совки, Араіеіе НйЬп. (Асгопусіа ОсЬз.)», [стрілбвка] «тс.» Нед; — р. стрельчатка «тс.»; — похідне утворення від стріла; назва зумовлена тим, що на передніх крилах цих метеликів часто буває три чорних стрілоподібних штрихи; пор. нім. Рїеііеиіе «стрілиця, совка» (букв, «стрілова сова»), — БСЗ 41, 107. — Див. ще стріла1.
стрій, стрімкий, стрімкбванє, стрімливий, стрімляк, стрімляти, стрімниця, стрімнути, стрімчак, стрімчастий — див. стрем’я.
стрімголов «прожогом; вниз головою», стрімголбвий «стрімкий, крутий»; — результат видозміни давнішого *стро-миголов(у), перший компонент якого є формою дієслова стромити «всову
вати»- пор. паралельне утворення [сунь-голбв] «стрімголов» з першим компонентом, пов’язаним з дієсловом сунути. — Див. ще голова, стрем’я.
[стріп1] «покрівля; сніп для покривання даху; лінія з’єднання солом’яного даху зі стіною Ме; отвір у гребені даху Нед; отвір у причілку стріхи О; стеля ВеБ; небозвід Нед», [строп] «стеля в кімнаті» Пі, [стропе'ць] «укладка з десяти снопів» ЛексПол, стропило «кроква», [стропйна] «мостина» Нед, [стропйнє] «тс.» Нед; — р. [строп] «дах; горище; стеля», бр. [строп] «гребінь даху», др. строть «дах», п. зїгор «склепіння», ч. слц. зїгор «стеля», болг. [строп] «горище», схв. [строп] «стеля», слн. зїгбр «тс.», стел, стропі» «стеля; дах»; — псл. зігорь <*згор- «покрівля»; — очевидно, споріднене з лит. [зїгареказ] «палка, кийок», дісл. Ьгбі «дах, покрівля; сарай», дангл. ЬгбГ «дах, стеля, верхівка», англ. гооі «дах; стеля», корн. сгаи/, брет. кгао «стайня», ірл. сто (<*сгаро-) «огорожа; перегородка; хлів; хатина»; іє. кгаро- «дах»; менш умотивоване зближення з лтс. зїгарз «витягнутий, прямий», лит. рагзігаріпїі «притягтися», свн. зїгаї «тугий», а також лит. зїгіріпіз, зігураз «дрючок», гр. тра-ігг)? (трафлО «паля; борт судна», лит. вїігрїі «підростати» (Младенов 613; 7и-Ьаїу 51. а сі. І 2, 166; МйЬІ.—Епбг. III 1081; Регввоп Веіїг. 436), як і зіставлення з гр. єрєфоо «накриваю», брофг, «покрівля» (МасЬек Е85С 583; 81ауіа 16, 190). — Фасмер III 781—782; Преобр. II 400; Горяев 350; Вгйскпег 520; НоІиЬ— Кор. 355; 8кок III 347—348; Мікі. Е\¥ 326; уап XVі]к ІЕ 28, 122—123; Бурла-кова ВСЯ 6, 58; Общ. лексика 212—216; Тгаиїтапп 309; НоЬЬаивеп Аи/п. А¥Ь. 128; Ребегвеп КеЙ. Сг. І 92; /иріїга ІЕ 13, 51; 8ресЬї 93; Рокоту 616.
[стріп2] «купа (напр., дерева)», [стропа] «тс.; ворох; клубок»; — очевидно, пов’язане зі [стріп] «покрівля; стеля»; пор. ісл. Ьгбї «розбите судно, уламки корабля», норв. [гбу] «уламки розваленого будинку», які пов’язуються з дангл.
Ьгбї «дах», псл. вігорь «тс.». — Див. ще стріп1.
стріпки, стріпатий, стріпіхатий, стріпчастий — див. страпи.
[стрітити] «зустріти», стріти «тс.», стрівати, стріватися СУМ, Нед, [стрі-кати] «зустрічати», стрінути, стрічати, [стріт] «зустріч», [стріть], стріча «тс.», [стрітник] «дружко молодої» Корз, Стрітення «християнське свято на честь принесення немовляти Ісуса в храм», [стрічань, стрічення] «тс.», [стрітенні (куми), стрічені (куми)], стрічний, [стреч] «назустріч» ЛексПол, [стріч] «тс.», [встріт] «випадок, нагода» Ж, [встріча] «зустріч» Ж, [встріч-ний] «зустрічний» Ж, [встріть] «назустріч» Ж, зустріти, зустрічати, [зу-стріт] «зустріч» Ж, зустріч, [зустрі-ча Бі] «тс.», зустрічний, [настріт] «назустріч» ВеЛ, навстріч, [навстріч-ку ВеЛ, назустріт Ж], назустріч «тс.», назустрітник] «сусід навпроти» Ж, набстріть] «у протилежному напрямі; назустріч; напередодні» О, [перестріт] «зустріч; нещасливий випадок» Г, Нед, перестріт «хвороба від зустрічі з недоброю людиною», [підстрічний] «зустрічний; пов’язаний з пристрітом» Нед, [пбстріч] «місце зустрічі» Нед, пристріти «заподіяти зло лихим поглядом; [зустріти; застерегти Нед]», [при-стрітйти] «тс.» Нед, пристріт «хвороба, викликана злим поглядом; [застереження Нед]», [пристрітник] «той, хто спричинює пристріт», [пристрітельний] «пов’язаний з пристрітом», [пристріт-ний] «тс.», [пристрічений] «помічений у чомусь, запідозрений», [устріча] «зустріч» Шейк, [устріч] «назустріч»; — р. встретить, еретение, бр. стрзць «зустріти», др. стрітити, п. ст. роз-ггезс, ч. зїгеїпоиіі, ст. зїгепйїі, слц. зїгеїпйі:’, болг. ерещна, схв. срести, слн. згесаїі, стел. сгкр'йстн, с'кр'йтатн «тс.»; — псл. *5г>-ге5І:і <*зй-ге11еі; — очевидно, споріднене з лит. зи-гбзїі «схопити, піймати»; менш певне зближення з лит. гапбй «знаходжу» (Вгйскпег АІ81РЙ 40, 12), газїі (гадай) «знаходити», лтс.
газі «тс.» і гот. ^гаїоп «іти, подорожувати», дісл. угаіа «подорожувати, знаходити»; припускається відповідність псл. *зг>- дінд. ви- «хороший, щасливий» і тлумачення псл. *5г>геі:іа «зустріч» як «хороший, щасливий випадок». — Фасмер І 363, III 107; Вгйскпег 432; Но-ІиЬ—Кор. 357; Маскек Е53С 586—587; НоІиЬ—Ьуег 455; Зкок III 319; Лопа-тин ЗИРЯ IV 44—45; ВеггепЬег^ег ВВ 26, 108. — Пор. збіжжя, приобрісти.
стріха «нижній край солом’яної покрівлі; покрівля будівлі, переважно солом’яна» СУМ, Л, [стрих] «горище» Нед, [стріх] «тс.» Ле 99, [стриха] «стріха» Л, [стряха] «тс.», [стріхач] «покрівельник; сніпок для покрівлі» Нед, [стріхавий] «скуйовджений; шерехатий», стріхастий «з великою, широкою стріхою», стріхатий «тс.; [скуйовджений Нед]», [застрішина] «покрівля над тином» ВеБ, [дстріх] «огорожа з переплетених гілок» О, [остріха] «стріха», [острішник] «колода з кілочками для утримання соломи на даху», [остріш-ниця] «стріха», острішок, острішшя «тс.», [острйжник] «складова частина остова даху» Ж, [підострішина] «довга балка в покрівлі» Нед, [підстріха] «місце під стріхою», [підстрішок, під-стрішшя] «тс.»; — р. стреха «стріха», бр. страха. «дах; стріха», [стрзх, стрз-ха, стрьіх, стріха], др. стріха, п. зіггесЬа «тс.», ч. зігесЬа «дах», слц. зігесЬа, вл. ІгесЬа, нл. зїзесЬа, [зїгесЬа, ІзесЬа] «тс.», болг. стряха (стреха) «стріха, дах», м. стреа «стріха», схв. стреха «тс.», слн. зїгеЬа «дах», стел, стріха «тс.»; — псл. зїгеха, очевидно, З давнішого *5ЇГОІ5а (можливо, *5ЇГОІ£-за), пов’язаного з зіго]ь «порядок, розпорядок, стрій»; — у такому разі споріднене з лит. 5Їга]а «солома, підстилка», зітер «ТС.», 5ІГ1Є£ІІ «крити СОЛОМОЮ», зігіе^ІІ «тс.»; недостатньо обґрунтованими є пов’язання з іє. *зіег-/5іге-«розстилати, розширювати; розсипати», представленим у псл. *-з1ег1:і, укр. простерти (Горяев 351; Ильинский ИОРЯС 20/3, 73—74; МасЬек ЕЕ 68,
99; КозІіаІ АЇ8ІРЬ 37, 397), реконструкція псл. *зІег5а (Младенов 614; ЗсЬга-сіег Кеаііехікоп І 179—180), виведення від іє. *кгедза (Озїіг АЇ8ІРЬ 36, 441), як і зближення з р. страх або стража (Міккоіа ІЕ 6, 351). — Фасмер— Трубачев 776—777; Преобр. II 405; Вгйскпег 522; НоІиЬ—Кор. 356; МасЬек Е83С 585; НоІиЬ—Буег 455; 8сЬиз1ег-8еи/с 1368, 1543—1544; Гьльбов БЕ 1967/4, 347—348; Зкок III 343; Мікі. ЕУ/ 325; МеіІІеї ЕІшіез 258; Уопйгак І 473; КЕ8 34, 171, 392; Вй^а КК II 222, 312, 497, 604; III 682, 955. — Пор. стрій.
стрічка, стрічкар «виготовлювач стрічок»; — очевидно, др. *строчька «смужка», похідне від строка «поцяткована (поколота) смужка». — Див. ще стрйкати, строка1, строка2. — Пор. строкатий.
[стрічки] (бот., мн.) «півники садові, Ігів £егтапіса Б.» Л, [стрічкове'ць] «іберійка зонтична, ІЬегіз итЬеІІаІа Б. Нед, Мак; іберійка кримська, ІЬегіз Іа-игіса Б. Мак»; — неясне; можливо, пов’язане зі стрйкати «колоти» (за ознакою гострих листків).
[стрішник] (бот.) «скерда покрівельна, Сгеріз Іесіошт Б.» Мак; — похідне утворення від стріха', очевидно, семантична калька латинської наукової назви цього виду, пов’язаної з лат. їес-їит «дах, покрівля»; як семантичні паралелі пор. офіційні назви цієї рослини: укр. ске'рда покрівельна, р. скерда кровельная. — Словн. бот. 488; Ней-штадт 446—447. — Див. ще стріха.
строгий, строгач, [строгота] «строгість» Чаб; — р. строгий, бр. строгі, п. вго£І «жорстокий, лютий», ч. зігоЬу «короткий, стислий; строгий, сухий», слц. зїгоЬу «строгий; стислий», болг. м. строг «строгий», схв. стрдг, слн. 5Іго£ «тс.»; — остаточно не з’ясоване; припускається походження з польської мови і зв’язок з цсл. ердгь «терпкий, різкий», ердгд «хвороба», які зіставляються з нвн. 8ог£е «турбота», лит. зігк-їі (зег^й) «хворіти», дірл. 5ЄГ£ «хворо
ба» (Вгйскпег 511; Зкок III 347); зближується також з псл. *5Іог£г> «сторож» (Шахматов Очерк 155; Преобр. II 383, 399); пропонується реконструкція псл. *5Їго£'ь і пов’язання з снн. зїгак (зїгаск) «жорсткий, тугий», норв. зїгак, зїгакк «тугий, натягнутий, прямий» (Масіїек Е53С 582; 2Г81РП 23, 120; ТогЬібгпззоп БМ І ЗО); менш переконливе пов’язання З ПСЛ. *5ОГ£-, ПОХІДНИМ ВІД *5ЄГ- «6ІГТИ, текти» (Опбгиз ЗС 10, 16), а також з лит. 5Їге£Іі «застигати, замерзати», лтс. зіге-§е1е «бурулька», зїга^пз «плавкий, топкий» (/иЬаїу 51. а сі. 12, 171; МйЬІ.— Епсіг. III 1080). — Фасмер—Трубачев III 779—780; Черньїх II 210—211; Но-ІиЬ—Кор. 355; Младенов 612; Вьгле-нов БЕ 1958/3, 236—247.
строгати — див. стрйкати.
[строжйти] (у сполученні с. пліт «ставити гострі шипи, колючки наверху тину») Нед; — очевидно, пов’язане з острога «колючка» (див.).
[строй] «машина» Пі, Нед, [стрбй-ник] «майстер машин» Нед; — вл. (кн.) зігб] «машина, інструмент, механізм»; — очевидно, запозичення з чеської чи словацької мови; ч. слц. зїгоі «машина», як і схв. стрб], слн. віто] «тс.», відповідають укр. стрій «ряд, шеренга; структура, будова чогось; лад» (див.).
строк, [стрбка] «строк» Нед, [срік, срок] «тс.» Нед, спгрокар «сільськогосподарський робітник, що працював по найму», строковець, строковйк «тс.», строкувати «працювати строкарем», безстроковий, достроковий, надстроковик, надстроковий, понадстроковий, прострочити; — р. срок, бр. [срок, строк], др. сьрок-ь, схв. срдк «знак», слн. вгбк «вітання; рима», стел, сжрокж «постанова, наказ»; — псл. вьгокь «угода», пов’язане чергуванням голосних з *вг>гекїі «домовитися», похідним від *гекіі «говорити, казати». — Фасмер III 740—741; Преобр. II 199—201. — Див. ще ректй.
[стрбка1] «ряд (?) (у виразах к стрбці «до ладу, на своє місце» та у стрбці — у прикладі: комора на при
чілку хати у строці. Ном. № 7754)», строчити «шити суцільним швом», [стрбчанка] «фуфайка» Мо, Дз, строчка «ряд машинних або ручних стібків», [строчільний] «вживаний для строчіння», [пристрбці] «осторонь, збоку» Корз; — р. строки, «рядок», строчить «строчити», ст. строка «ряд; вишита строчкою смужка», др. строка «нарізка, знак, точка; рядок», п. ст. вїгока «точка»; — очевидно, псл. зїгока «укол», [*вїгокг>] «тс.», пов’язане чергуванням голосних із зїгекаїі (*5Іьгкаїі) «колоти»; — зближується з лтс. зігасіз «мить». — Черньїх II 211—212; Фасмер III 773, 780—781; Преобр. III 394—395, 400; Вгйскпег 519; МікІ. ЕАУ 325; Тгаиітапп 289; МйЬІ.—Епбг. III 1080. — Див. ще стрйкати.
[строка2] «рант у постолах» Л, [стро-канець] «ремінь до ходаків» ВеЛ, [стро-чанки] (мн.) «тс.», [строчаки] «шнурки для прив’язування (ходаків)» тж; — бр. [страка, мн. стрбкі] «петля (вушко) в личаках»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. зігока «пояс; зона; точка» пов’язується з зїггукас «штрикати», псл. зїгекаїі «колоти». — Вгйскпег 519. — Див. ще штрйкати1.
строкатий «забарвлений в різні кольори, пістрявий; з великими плямами або крапками (про масть тварини)», [стракатий] «тс.» Пі, Нед, строкатіти «виділятися строкатістю»; — бр. стракатьі «строкатий», п. згокаїу, зїго-каїу «тс.»; — псл. [зїгокакь] «тс.», первісно «поцяткований, укритий крапками, рисками, смугами», пов’язане з псл. зїгокь «укол». — Фасмер III 780— 781; Вгйскпег 519. — Див. ще стрбка1. — Пор. сорокатий.
[стром1] «фруктове дерево ВеЛ, Г; зрізана і очищена від кори смерека або ялина, частина стовбура, що виступає із землі О»; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. слц. зігогп «дерево», як і нл. [зїгот] «тс.» (з ч. ?), пов’язані з ч. зїгту «крутий», зїгтеїі «стирчати, височіти», що відповідають укр. стреміти «тс.»; недостатньо обгрун-
товане пов’язання з нвн. 5їатт «стовбур» (МасЬек Е53С 583). — Дзендзе-лівський УЗЛП 127; Фасмер III 781; Ильинский ИОРЯС 23/1, 138—139; Вгйскпег 519; НоІиЬ—Кор. 354; 5сЬиз-їег-5еи/с 1364; /иЬаїу 51. а сі. І 2, 155, 167. — Див. ще стрем’я.
стром2, строма, строманйстий, стрбмий, стромйна, стромити, стром-лйвий, стромляти, стромовина — див. стрем’я.
[стрбмик] (іхт.) «сьомга, лосось, 8аІто ваіаг Б.» ВеНЗн; — бр. [стрбна] «тс.»; — результат видозміни запозиченого п. рзіщ£ «тс.». — Див. ще пструг.
стронцій (хімічний елемент, метал); — р. болг. стрбнций, бр. стрбн-цьій, п. 5ЇГОПІ, ч. слц. вїгопсіит, вл. зїгопїіит, схв. стронци]ум, слн. вїгбп-сц; — засвоєна з міжнародної наукової номенклатури назва нлат. зітопііит, утворена англійським хіміком Т. Деві (1778—1829) від назви шотландського села Зїгопїіап «Стронціан», біля якого цей метал було знайдено. — Волков 36; Черньїх II 212; Фигуровский 118— 119; Кораіігізкі 920—921; НоІиЬ—Ьуег 424; КІеіп 1526.
строп «канат, трос; пристрій для підвішування вантажу», стропальник «робітник, який обслуговує строп»; — р. бр. болг. строп, п. слц. вїгор, схв. строп; — через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. зїгор «петля на снасті або ланцюзі», як і англ. вїгор «строп», дангл. вїгорр «тс.», походить від лат. вїгорриз (вїгиррив) «кручений пас», яке зводиться до гр. отрбфоі; «пов’язка, мотузок, пояс», пов’язаного з отрйфсо «повертаю, перевертаю, скручую, звиваю», отрЕ0Лб<; «кривий, зігнутий», дальші зв’язки яких невідомі. — СІС2 795; Фасмер III 782; Меиіеп 207; 51. и/уг. оЬсусЬ 706; РЧДБЕ 695; Вуіакли)а 913; КІеіп 1521, 1526; Ргізк II 808—809. — Пор. апостроф, катастрофа, строфа.
стропа — див. стріп2.
стропйло, стропйна, стропйнє — див. стріп1.
[строполйть] «підбурювати, намовляти, настроювати» Чаб, [настропо-лйть] тж; — р. настропалйть «підмовити, підбурити, настроїти», [настро-пйть] «тс.», бр. [настрапаліць] «підучити, підбурити, настроїти»; — неясне; зіставлення з р. [стрбпота] «кривизна, неправдивість, упертість» або [строп] «гребінь даху» (ЗСБМ 7, 258) позбавлене підстав.
[строптйвий] (у сполученні строп-тйве письмо «страшно перекручений розчерк») Нед; — р. строптйвьій «норовистий, непокірний», др. стр’ьп'ьти-вьіи «підступний, лукавий», стр'ьп'ьть-ньіи «нерівний, важкий; кривий; лукавий; суворий; несприятливий», болг. стр'ьпотен «крутий», стел. стржпжтнвж «поганий, злий, викривлений», стрж-пжткнж «нерівний, кривий, непрохідний»; — псл. вїгьргЬІУ'ь, зїгьргЬьп'ь, похідні від стржпжтж «шершавість, шорсткість», пов’язаного чергуванням голосних із вїгир-ь «струп». — Фасмер III 782, 784; Преобр. II 400—401; Горяев 350; Младенов 614; МІабепоу АІ51РЬ 36, 128. — Див. ще струп.
строфа «поєднання у вірші кількох рядків, зв’язаних римами», строфіка, строфічний; — р. строфа, бр. стра-фа, п. ч. слц. вл. вїгоїа, болг. м. схв. строфа, слн. зЬгоТа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ЗігорЬе, фр. англ. вігорЬе походять від лат. вїго-рЬа, яке зводиться до гр. отрофґ) «тс.», спочатку «танець і відповідна пісня половини хору (в трагедії); повертання, поворот», пов’язаного з отрєфео «повертаю, перевертаю, кручу, звиваю». — СІС2 795; Цьіганенко 194; 51. и/уг. оЬсусЬ 706; Кораіігізкі 920; НоІиЬ—Ьуег 454; РЧДБЕ 695; Ву]аклщ'а 913; Кіи^е— Міїгка 759; Оаигаї 686; КІеіп 1526; Ргізк II 808—809. — Див. ще строп. — Пор. апостроф, катастрофа.
строфантйн «лікувальний препарат, який застосовують при серцевій недостатності»; — р. болг. строфантйн, бр. страфанцін, п. вїгоїапїупа, ч. зїго-ГапНп, слц. вігоіапїіп; — запозичення
із західноєвропейських мов; н. 81горЬап-іш, фр. зігоргіапііпе, англ. зігоргіапііп походять від назви рослини, з насіння якої цей препарат добувають, нлат. зіго-ргіапіиз «строфант», утвореної з основ гр. отрофґ) «повертання» і осуОо<; «квітка», спорідненого з дінд. апсігіаз- «бур’ян», дфриз. апсіиі «болотна трава». — СІС2 796; ТСБМ V/1, 336; КораІігізкі 920; НоІиЬ—Ьуег 454; РЧДБЕ 695; Сг. Е'Л'Ь. 728; КІеіп 1526. — Див. ще строп. — Пор. апостроф, катастрофа, строфа.
[строчити1] (у сполученні с. на кого «підбурювати, нацьковувати») Нед, [строчитися] «прагнути, домагатися» Нед, [настрочити] «настроїти, підбурити; нарадити» Ж, [настрочитися] «приготуватися до хватання, стрибка» Ж; — очевидно, пов’язане зі [стре'нчи-ти] «радити», [настренчити] «підбурити». — Див. ще стренчити.
строчити2, стрбчанка, строчка, строчільний — див. стрбка1.
строчок (бот.) «гриб Оуготіїга ез-сиіепіа Ег.; [лисичка звичайна, лисичка справжня, СапІЬагеІІиз сіЬагіиз Ег. Мак; гельвела, Неіуеііа езсиїепіа Регз.]»; — р. строчок «Оуготіїга езсиїепіа», бр. страчбк «тс.», п. зігосгек «лисичка, СапіЬагеІІиз; мерулій, Мегиііиз», ч. зіго-сек «кратерел, СгаІегеІІиз» (з п.); — не зовсім ясне; можливо, псл. [зігоськь] «вид поцяткованого, укритого крапками гриба», пов’язане з зігока (*з1гокг>) «укол». — Словн. бот. 125, 305; Даль IV 343; 8У/ VI 454; ВагІпіска-ОдЬкоїм-зка Роїзкіе Іисіоіме пагму ^ггуЬбм 1964, 33—37; Масіїек Е85С 582. — Пор. стрбка1.
[струбйти] «подіти, загубити» ЛексПол; — неясне.
струбовати — див. треба.
[струбулька] «нерівність, горбик (на дереві)» Чаб, [струбульчастий] «горбкуватий, сучкуватий» тж; — очевидно, афективне утворення.
струбцина «пристрій для закріплення оброблюваних деталей», струбцинка «тс.»; — очевидно, запозичення з ро
сійської мови; р. струбцина, струбцинка, [струбцинка] є видозміненим запозиченням з німецької мови; нвн. 8сгігаиЬепгіміп£е «гвинтовий зажим, тиски» складається з іменників 8сЬгаи-Ье «гвинт» і /іміп^е «тиски», спорідненого з снн. (іімеп^е «капкан», дат. іуіп-«столярське зажимне пристосування». — Фасмер III 782; Даль IV 585; Савинов РФВ 21, 49; КІи^е—Міігка 899. - Див. ще шруб.
струг1 «старовинне річкове судно», [струга] «вид човна» Нед, [стружє] «човен» О; — р. струг «човен», бр. (заст.) струг «дерев’яне річкове судно», др. струг?} «човен, судно», п. зіги^ «плоскодонне веслове судно, струг», зіги^а «тс.»; — псл. [зіги^ь/зіги^а] «човен», очевидно, пов’язане з зігь^аіі (зігигр) «стругати»; менш переконливе виведення від іє. *згеи-/ зги- «текти» і зіставлення з псл. озігоуь «острів», зігща «струмінь» (Преобр. II 402; Вгйскпег 520). — Фасмер III 782—783; Соболевский ЖМНП 1886 вересень 155. — Див. ще стругати. — Пор. острів, струмінь, струн.
[струг2] «схил, укіс» Нед; — неясне.
струг3, стругач, струх — див. пструг.
[струга] «потік, струмок з швидкою течією; рівчак Л; струмок, рукав проточної води ВеБ, ВеУг; болотяне, у сльоту проточне місце ЛексПол», [струг] «потік; лісовий струмок» Нед; — р. [струга] «ковбаня в річці, яка літом пересихає», бр. [струга] «затока; грузьке болото», п. зіги^а «струмінь, течія», ч. зігоигіа «канава, рів», слц. зігигіа «тс.», нл. Ізи^а «канава; струмок, течія», слн. зігй^а «річище; канава», стел, строугд «струмінь, течія»; — псл. зіги^а «течія, проточна вода», пов’язане з зігща «струмінь», озігоуь «острів»; — зближується з лтс. зігай^а «низьке місце, де можна провалитися», зіги^а «болото», зігй^а «струмінь води», зігй^іа «тс.»; іє. *згеи-/ згои-/зги- «текти». — Фасмер III 783; Преобр. II 402; Попов Ист. лекс. 87; Вгйскпег 520; НоІиЬ—Кор. 355; МасЬек
Е85С 583; 8сЬи5Іег-8емс 1549; Меіііеі Еїисіез 354; Ванагас Проблема древней-ших балто-славянских язьїковьіх отно-шений 17; Тгаиїтапп 280; Епбгеїіп К81 10, 221; МйЬІ.—Епсіг. III 1097; 8ресЬї 212, 221; Рокогпу 1003. — Див. ще струмінь. — Пор. острів, стрижень2, струя.
стругати «знімати стружку; нарізати пластинками; сильно віяти», стругнути, струг, [стругак] «ніж, яким чистять картоплю» О, стругач «[тс. О]; ніж, яким стружуть деревину; вид лопати для розчищання доріжок», стругачка «тс.» О, СУМ, стругальник, [струганиця] «стружка» ВеЛ, струганок «інструмент для стругання, струг», [стругель] «тс.» Нед, [стругальна] «столярний (стругальний) верстат» Нед, [стружена] «дерев’яна стружка» Корз, стружка, [стружок] «тріска, скіпка» Нед, стругальний, струганий, [ви-стругайло] «високий тонкий чоловік» Я, заструг «сніговий замет», заструга «тс.», [застружка] «інструмент для застругування олівців» Куз, [остружи-ни] «стружки», бстружок «стружка» СУМ, Ж, обстружка, підстружка, [соструг] «струг» Нед; — р. строгать, стругать, бр. стругаць, др. стругати, стругати, п. віги^ас, ч. зїгоиЬаО «терти на тертці; стругати», ст. зевїгЬаІ (коги) «зішкрябав», зїгйЬаїі, слц. вігй-ЬаЕ «дрібно різати; застругувати», вл. ІгиЬас «терти на тертці; скребти; брити», нл. іви^аз «тс.», болг. стружа «обробляю на токарному верстаті», м. струже «точить; струже», схв. стругати «точити; стругати», слн. віг^аіі «скребти; терти на тертці», вігйраіі «точити», стел, стругати (строутатн) «шкрябати, зішкрябувати, здирати», стругати са «бритися»; — псл. вігь^аіі, віги-гр «скребти, стругати»; — споріднене з лтс. вігй^аїпв «смугастий» (*8Ігй^а «смуга»), дісл. зїгійка «гладити; прасувати», гр. атрєбуоцаї «знесилююся, чахну, сохну», норв. вігокк «рубанок, струг», фриз, [зїгбк] «смуга», дангл. зігоссіап «гладити, намазувати; торкатися», гол.
зігоокеп «гладити»; іє. *в!:геи§-, похідне від *5ї(е)геи- «намазувати, гладити, робити смуги, торкатися» (<*5Їег- «гладити, зачіпати, торкатися»), паралельне ДО *5ЇГЄІ§’- «тс.», до якого зводиться псл. *вігідіі «стригти». — Фасмер III 779; Преобр. II 401; Погодин РФВ 1894/4, 270; Вгйскпег 520; 2Ї81РН 2, 298; НоІиЬ—Кор. 355; МасЬек Е8ЛС 583; 8сЬивїег-8е'Л'с 1535—1536; Младенов 613; 8кок III 349; Трубачев Рем. терминол. 154—155; Міго'Л'ісг 7181 4/1, 82; Меіііеі М8Ь 14, 363; Тгаиїтапп 288—289; Вй§а КК II 313; МйЬІ,— Епсіг. III 1097; НоЬЬаизеп Асмп. АУЬ. 285; Угіез МЕУ/ 706, 711—712; РВгВ 80, І—32; Тогр 503; 7ирііга ОО 168; Егізк II 807—808; Регззоп Веіїг. 867; Рокогпу 1029. — Пор. стрйгти.
[стругилять] «підскакувати на грудках» (про віз) До; — неясне; можливо, як запозичення, пов’язане з бр. [стрьі-буляць] «іти підстрибуючи», яке виводиться від лит. (зИгіЬиІійоІі «тс.». — Лаучюте 132—133.
струдель «пиріг з коржа, скрученого трубкою», [штрудель] «тс.» О, [струдлі] (мн.) «печиво на меду» Л, ЛексПол, [струглі] «пиріжки з маком і повидлом Л; вид їжі ЛЖит, ЛексПол»; — р. струдель, бр. [струдлі] «печиво на меду»; — запозичення з польської мови; п. вігигіеі (мн. вітисіїе) «листковий пиріг», згїгшіеі (мн. згїгибіе), як і ч. вїгисії «тс.», походять від нвн. 8їгй-беї «тс.; вир», пов’язаного з двн. вїге-сіап «бушувати, шипіти, шуміти», гр. рбвос «шум», дкорн. 5ІГЄЇ, середньокорн-ське з(0геуіЬ «річка, потік, течія», які зводяться до іє. *з(0ге-і-, що, як і *з(і)ге-ц- «текти» (звідки *5ЇГЄЦ-£- > псл. вїги^а «течія, проточна вода» > укр. [струга] «потік, струмок»), є розширенням *вег- «тс., литися, струмувати». — Вгйскпег 520; МасЬек Е8ЛС 628; КІи-£е—МЬгка 759; Воізасц 843; Рокогпу 1003. — Пор. струга, струмінь, струя.
[стружйна] (бот.) «морошка, КиЬив сЬатаетогиз її.» НикНикЕЛ, [стругві-на] «ожина сиза, КиЬив саезіиз Ь.» тж,
[острожина] «тс.»; — п. озіг^гупа, ст. озїг^а, каш. [озїгигепе], ч. слц. озїгигі-па, вл. [у/озїгигіпа], схв. бструга, слн. озїгб^а «тс.»; — псл. озїгр^а «тс.», похідне ВІД ОЗЇГЬ «гострий». — НикНикЕЛ 24—25; Вгйскпег 386; МасЬек Е8ЛС 421; Лт. гозії. 101. — Див. ще гострий.
струк «довгий і вузький плід з насінням; [качан кукурудзи; шишка хвойного дерева ВеУг; головка часнику Л; перець стручковий, Сарзісит аппиііт Б. Мак]», [струх] «струк» О, [струкас-ті] «стручкові, Бе^итіпозае Лизз.» Мак, [струкаті, струковаті, струкові, струковці, стручковина] Мак, стручкові «тс.», [струча] (зб.) «стручки» О, [струче] О, ВеУг, [струччя] «тс.», стручняк (ент.) «зерноїд, ВгисЬиз Б.; [горошник, гороховий зерноїд, ВгисЬиз різі Нед]», стручок «струк», [стрюк, стрючбк] «тс.», [стрюковйння] «стебла стручкових рослин», [струковий] (у сполученні [с. біб] «боби, Уісіа їаЬа Б.») ВеНЗн, струкуватий, [стручастий] «стручковий» Нед, [стручйстий] «стручкуватий» Чаб, стручкбвий, стручкуватий, [стрюковатий] «струкуватий», [стрючкуватий] «тс.»; — р. стручок, бр. струк, п. зіг^к, ч. слц. зїгик, вл. їгик, нл. їзик, болг. стр-ьк, м. страк, схв. струк, слн. зїгбк; — псл. зїгик'ь/ зігрк'ь; — дальші зв’язки неясні; пропоновані етимології (зведення до іє. *(з)їег-«жорсткий, тугий», *зїгек-/зїгок- «КОЛОТИ», *зег- «текти», зіставлення з лит. гйкіі «морщитися» та ін.) малоперекон-ливі. — Фасмер III 783; Преобр. II 402; Горяев 350; Потебня РФВ 2, 16; Вгйскпег 518; НоІиЬ—Кор. 355—356; МасЬек Е8ЛС 583; 8сЬиз!ег-8есус 1537; Младенов 614; 8кок III 350; Куркина Зтимология 1975, 23—28.
структура, структуралізм, структураліст, структуральний', — р. бр. болг. м. схв. структура, п. ч. вл. зігик-іига, слц. зігикійга, слн. зїгикїйга; — запозичення з латинської мови; лат. зїгйкШга «будова, розташування» пов’язане з дієсловом зїгио, зїгиеге «класти один на одного, будувати». — СІС2 796;
СРЯ IV 292; Кораіігізкі 921; НоІиЬ— Еуег 454; РЧДБЕ 695; Ву]акли]а 914. — Див. ще конструкція.
струм — див. струмінь.
струмінь, струм, [струма] «хвиля» Нед, [струмень] «потік, струмок» Нед, струмина, «струмінь» СУМ, Нед, струмок, [струнка] «рукав річки» Нед, струменистий, струменястий, струминний, струмистий, струмливий, струменіпги(ся), струмйти(ся), струміти, [струмкувати] «пульсувати» Куз, струмувати', — р. [струмень] «струмок», бр. струмень «струмок; потік», п. зігитіегі «потік», зїгитук «струмочок», ч. [зігитеп] «джерело; довгий ставок», нл. !зит]егі «річка, струмок», [зїгитіегі] «джерело, канава», полаб. зїгаитеп, слн. [зїгйтеп] «потік; рукав річки»; — псл. *з!гиту/зігит? (род. в. зїгитепе) «струмок; потік, течія»; — споріднене з лит. [зігаитиб] «потік, струмок», згіаите «тс.», лтс. зїгаите «течія», гр. рєйца (род. в. -ато<;) «потік, струмінь; течія», фрак. Етріщсоу (зїгутбп) (род. в. -6уо^), дірл. згйаіт «потік», дісл. зігаитг «тс., річка», свн. двн. зігоит, дангл. зїгеат, англ. зїгеат, днн. зїгбт, снідерл. гол. зїгоот, дфриз. зїгат «тс.» і більш віддаленими дінд. згауаїі «тече», гр. рєєіу (<*орєГєіу) «текти», лит. згауеіі «повільно текти»; іє. *згеи-теп- «річка», похідне від *згеи-«текти». — Фасмер III 783—784; Преобр. II 403; Вгйскпег 521; МасЬек Е8ЛС 583; 8сЬизіег-8е\ус 1549—1550; Берн-штейн Очерк 1974, 177—178; Меіііеї Еіисіез 399; Уопсігак І 660; ЗІасузкі 81. ргазЕ І 125; Тгаиїтапп 279—280; Вй§а КК І 485; МйЬІ,—Епсіг. III 1082; Каги-Ііз II 304—305; МисЬ ІЕ 8, 288; Ресіег-зеп КеІЕ Сг. І 82; НоИЬаизеп Асуп. АУЬ. 284; Егізк II 650—652; К1и§е—Міїхка 759; КІеіп 1523; Угіез ИЕАУ 712; Регззоп Веііг. 58, 458, 662; Тогр 502; Гам-крелидзе—Иванов 227, 405; Рокоту 1003. — Пор. острів, струга, струя.
струна СУМ, Нед, [струнва] «струна» Нед, Куз, [струнйна] «тс.» Нед, [струниці] «тонка кишка», [струниця]
«гриф» Нед, [струнінкй] «сосиски» ВеЗн, Нед, [струня] «струна» Л, [струнян-ка] «тонка кишка» Нед, [струнйстий] «витягнутий у довжину» Нед, стрункий, струнний, [струнькйй] «стрункий», [струнити] «грати на струнах» Нед, струнчити, приструнник «струнотри-мач», приструнок «коротка струна в бандурі», приструнити, приструнчити; — р. бр. струна, др. струна «волос, струна», п. ч. слц. зігипа, вл. ігипа «струна; тятива», нл. ізипа «жила», болг. м. струна «струна», схв. струна «кінський волос; струна», слн. зїгйпа «тс.», зігйтеп (род. в. зїгйтпа) «тугий, натягнутий», стел, строуна «жила, струна»; — псл. зігипа «жила, тятива; струна»; — дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані; найбільш імовірними відповідниками можуть бути визнані двн. зігоит (зігбт) «канат», свн. зїгіете «смуга, шрам», двн. зїгепо (зїгепб) «пучок, пасмо; коса (волосся)», свн. зїгеп(е), снідерл. зігепе, гол. зігееп «тс.», лат. зїгиеге «накладати, будувати», лит. зігипаз «крісло» (-^«складене, зведене»), зїгйпуїі «споруджувати, будувати», зїгібпуіі «тс.»; припускається можливість виведення від іє. *зігоп§-зпа, пов’язуваного з *з!ег- «розстилати», а також від *зігитпа (пор. стрім); менш прийнятними є реконструкція іє. *зігопрпа і зіставлення з двн. зїгйЬеп «стояти нерухомо, здійматися», свн. зігйр «який стирчить, наїжачений», зіго-ЬеІеЬі «скуйовджений» (Зїгекеї] АЇ81РН 28, 498—499) або зближення (МасЬек Е8ЛС 583—584) з ав. зпауаг- «нерв», інд. зпауап- «тс., тятива»; безпідставним є зближення з дінд. згпбїі «чує» (МікІ. ЕАУ 326). — Фасмер III 784; Черньїх II 212; Преобр. II 402—403; Брандт РФВ 24, 183; Вгйскпег 520; 8с1ііі8ієг-8є\ус 1537—1538; Младенов 613; Зкок III 350—351; Егаепкеі 927; Рокогпу 1028.
[струни] (мн.) «чепіги в плузі» Л; — неясне.
[струнка1] «відгороджене місце в кошарі, хліві для доїння овець; перего
родка в кошарі Нед; отвір у перегородці кошари, крізь яку пускають овець для доїння О; отвір в оборі, через який випускають і рахують овець О; діра в огорожі О; частина огорожі, яку засувають і відсувають при в’їзді О; дорога, якою ходить худоба О», [струнька] «тс.» О, [струнга] «тс. О; обгороджене в полі місце, де доять овець Мо», [струн-гарь] «той, хто підганяє овець у струнку» ОЛА 1965, [струнгаиі] «тс.», [струнджйня] «частина кошари» тж, [переструнка] «місце, в якому доять овець у кошарі» О, [переструнчити] «перерахувати (овець)» О, ст. на стру-н'ьц'Ь (куди овечки випускаю) (1684); — п. [зїг^^а] «кошара; відгороджене місце для доїння овець; частина кошари з отворами (вікнами), крізь які пропускають овець при доїнні», ч. діал. слц. зігип^а «відгороджене місце в кошарі, де доять овець», болг. ст/врга «вузький прохід (для овець); перепона», м. страва «місце в кошарі чи в перегородці кошари, крізь яке пропускають овець для доїння», схв. струга «кошара; діра, отвір»; — запозичення з румунської мови; рум. зігйп^а (молд. струн-гз) «кошара для доїння овець» разом з похідними зїгип^аг «чабан, що заганяє овець для доїння», [зігип^аз] «тс.» є мандрівним балканським пастушим терміном не зовсім ясного походження; виводиться від алб. [зЬїгап^е] «тс.», пов’язаного з дієсловом зігеп§б] «стискати»; пор. алб. зМгіш^е «загорода для худоби, кошара». — О II 262; Дзендзе-левский Молдаванизмьі 155; ОЛА 1965, 120, 126—127; ЗсЬеІисІко 143; Уіпсепг 12; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 139; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 173; Сга-п]аІа 387—389; Бернштейн та ін. Сл. язьїкозн. 1983, 11 —12; Клепикова Сл. и балк. язьїкозн. 1975, 191; Вгйскпег 518; МасЬек Е8ЛС 384; СДЕЛМ 403; ОБДМ 811; Нерознак 200. — Пор. струнка2.
[струнка2] «простір, пусте місце між зубами; порожнина, що утворюється від утрати зуба» ВеНЗн; — запозичен
ня з румунської мови; рум. зїгйп^а «проміжок між зубами» пов’язане з зїгйп^а «загін для доїння овець; отвір (в огорожі)». — Див. ще струнка*.
[струнка3] (у сполученні [с. медйн-ська] «волосатик, нитковий черв’як, Рііагіа (Огасипсиїиз) тесііпепзіз») Нед; — похідне утворення від струна «туго натягнена нитка в музичних інструментах»; очевидно, калька новолатинської наукової назви Рііагіа, пов’язаної з лат. ЇІІіпп «нитка; волокно»; назва зумовлена видовженою ниткоподібною формою тіла глиста. — УРЕ 12, 258; ВгеЬт І 79. — Див. ще струна.
струнка4 — див. струмінь.
струп «кірка на рані, що загоюється; [наріст на плоді; білий грибок, лишай на неврожайній землі О]», [стру-пак] «замерзла грудка грязі на дорозі» НикНикТЛ, [струпбк] «верх, верхівка» ЛексПол, струп’я (зб.) «струпи», [стру-пинястий] «струпуватий» Нед, стрункий «струпуватий; [покритий замерзлою гряззю]», спгрупкуватий, [струплйвий] «струпуватий», [струплястий] «покритий замерзлою гряззю», струпний, струпуватий «покритий струпами; [покритий замерзлою гряззю; шерехува-тий]», [струпко] (у виразі [с. їхати] «їхати по замерзлій грязі»), [струпува-то] «тс.», струпіти «покриватися струпами», заструпйтися, заструпіти, [приструнитися] «покритися струпом» Нед, [приструпіти] «тс.» тж; — р. бр. болг. м. струп, др. отруть «рана; струп», п. ч. слц. зїгир, вл. ігир «струп», нл. їзирк, [зїгир] «тс.», схв. струп «парші, струпи (на голові)», слн. зігйр «отрута», стел, строутгь «рана; струп»; — псл. зігирь «струп», пов’язане чергуванням голосних із [зігьр('ь)і'ь] «шершавість, шорсткість»; — дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані; здебільшого зіставляється з двн. зїгйЬеп «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчи-ти; випрямляти», зігйЬеп «піднімати, здиблювати», днн. снн. зїгйї «скуйовджений», свн. ЗІГІїр, ЗІГІїЬ, ГОЛ. 5ІГОЄЇ «тс., кудлатий», гр. отріхруб^ «терпкий; гост
рий, різкий; похмурий, хмарний», що продовжують іє. *5ЇгеиЬЬ-/5ЇгиЬЬ-/зігеир-/ зігйр- «щось стиснуте, жорстке, тверде», пов’язане з *зїгеи-, очевидно, похідним від *зїег- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» (Ильинский РФВ 69, 16—18; К1іі£е—Міїгка 756; Угіез ІЧЕАУ 711; Егізк II 811—812; Регззоп Веііг. 445, 865; Тогр 504); тлумачиться також як рефлекс *згіір'ь з вставними -1-, що зближується з гр. ршгос; «грязь, бруд», ршгасо «бути забрудненим» і далі виводиться від іє. *згоіф-/згеіф- «покритий струпами бруд на тілі» (81а\узкі 80 18, 255; Зоїтзеп К2 37, 600—601; Егізк II 665—666; Рокогпу 1004); досить переконливим є припущення рухомого *з- і зіставлення псл. *згир,ь з лит. гайраз «віспа», гаиріб, гаираї «тс., висип», гайрзаз «проказа», лтс. гаира «гусяча шкіра», нім. Риїе «струп» (МасЬек Е8ЛС 584; ЗІауіа 16, 190; ЬР 68, 100; НоІиЬ—Ьуег 454; Ргаепкеї 707); менш обґрунтовані зближення з п. зїгг^р «клапоть» (Вгйскпег 521, 522— 523), з дісл. Ьгійіг «грубий, нерівний; прокажений», Ьгиіа «парші, струп», двн. (Ь)гиІ «тс.», спорідненими з лит. кгаи-рйз «шерехатий, нерівний», лтс. кгайра «струп, бородавка», р. крупа (НЬІеп-Ьеск РВгВ 26, 307; А§геІ1 7иг Ьаїїозіа-уізсЬеп Еаиї^езсЬісЬїе 29). — Фасмер III 784—785; Черньїх II 212; Преобр. II 403; Брандт РФВ 24, 184; Меркулова Зтимология 1970, 189—192; ЗсЬизїег-8є\ус 1538. — Пор. строптйвий, стру-пехй, труп1.
[струпехй] (бот.) «слива садова, Ргипиз (іотезііса (уагіеї.) Ь. Мак; слива, тернослив, Ргипиз іпзіШіа уагіеї. ВеНЗн, Мак», [трупахи] «тернослив» ВеНЗн, Мак, [трупеші] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане зі [струп] «наріст на плоді». — Див. ще струп.
струсь (орн.) «страус, ЗїгиїЬіо сате-Іиз Ь.», [трус, трусько] «тс.» Шарл, струсевий «страусовий», [струсій Г], струсячий, [стрицевий Нед, стрйцб-вий Г, Нед] «тс.»; — р. заст. струсь «страус», струсь, бр. ст. струсь «тс.»
(XVII ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. зігиз «страус», ст. зігиз (XV ст.), як і вл. зїгиз, зїгиз, нл. зігиз, ч. рзїгоз, ст. зїгоз, зїгиз, слц. [зігоз, зігис], рзїгиз та р.-цсл. струсі», стел, строуст», походять від двн. свн. снн. зїгйз, снн. зїгйз «тс.», які зводяться до лат. зїгйіЬіо «тс.», гр. отрооОішу «тс.; горобець, маленький птах». — Фасмер III 771, 785; Преобр. II 393; Бульїка Лекс. зап. 145; Мочульский РФВ 18, 50; Савинов РФВ 21, 47; Вгйскпег 521; НоІиЬ—Ьуег 404; МасЬек Е8ЛС 496; 8сЬизїег-8е\ус 1367, 1475; МікІ. ЕАУ 327; Маїгепаиег 337; К1и§е—Міігка 756. — Див. ще страус.
[струт] «вигідне, зручне місце» О; — не зовсім ясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане з п. заст. зіг^і «перешкода».
[струцень] «хала» О, [струцля] «тс.» О, [струць] «струдель» Па; — видозмінене запозичення з польської мови; п. зігисеї (мн. зігисіе) «хала, плетінка», зігисіа «тс.» походить від нвн. [Зїгіегеї] (свн. зігйїгеї) «вид батона; продовгуватий млинець», можливо, пов’язаного з зігоігеп «бути багатим (на що), бути повним». — О II 262; Вгйскпег 520; 8ЛР 8, 829; Раиі ОАУЬ. 605.
струць] «дурень»; — неясне.
стручки] (бот.) «ластовень лікарський Уіпсеїохісит оПісіпаїе МоепсЬ.» Мак, [стручечник, сторчик, стручко-вате зілля, стручна трава] «тс.» тж; — пов’язане зі стручок, назва зумовлена тим, що плід ластовня являє собою багатонасінну листянку (схожу на стручок). — Лік. росл. Енц. дов. 235. — Див. ще струк.
струя «струмінь УРС, О; [потік, течія Нед; глибока вода в річці ВеНЗн, О», [струєне] «течія» Нед, [строя] «тс., потік» Нед, струїстий «струменистий», [отруйний] «плавний Нед; добро-звучний», [струйчатий] «хвилеподібний» Нед; — р. струя, бр. [струй] «річище», др. струя «хвиля, струмінь, потік», слц. зїгиДа) «течія, струмінь, приплив» (з р.?), болг. струя «струмінь»,
м. струга «тс., течія», схв. струга, слн. зІгй]а «тс.», стел, строута «струмінь»; — псл. зїгиіа «струмінь, течія», пов’язане з зїги^а «течія, проточна вода» (укр. [струга] «потік, струмок»), *зігиту (*5Ігит§) «струмок; потік, течія» (укр. струмінь)-, — споріднене з лит. згаиіа «течія», лтс. зігаи]а «тс.», лит. згащаз «швидкий», лтс. з1гаи]з «тс., стрімкий», ірл. згйаіт «течія», двн. Зїгоиа (притока Заале у Франконїї), Зігеиа, нвн. 8їгеи «тс.». — Фасмер III 785; Черньїх II 212—213; Преобр. II 403; МасЬек Е8ЛС8 477; Младенов 613; Зкок III 349—350; МеіПеі Еіисіез 399; Уопсігак І 428, 445; Тгаикпапп 279—280; Вй§а КК І 485, II 608; МйЬІ,—Епсіг. III 1081; Гамкрелидзе—Иванов 227, 405; Рокогпу 1003. — Див. ще струмінь. — Пор. острів, струга.
[стрягнути] «в’язнути, грузнути», [стригнути] «заплутуватися в сітки чи в невід» (про рибу) Берл, [стрєгавйця] «багно, де можна загрузнути» ВеНЗн, [спгригавець] «багно, мочар» О, [стрй-гавка] «трясовина», [стрягучка] «тс., болото» Нед, встрявати (устрявати), встрявати (устрявати), встрягти (устрявши), встрянути (устрянути) СУМ, Ж, встряти (устряти), застрявати, застрягати, застрягнути, застрягти, застрянути, застряти, [за-стряга] «болото» Ж, застряглий, [при-стряти] «устряти»; — р. застрять, застревать, бр. [страгнуць] «грузнути», др. постряти «застрягти», п. газ-їгг^§ас «застрягати»; — очевидно, псл. [*з{г££аіі] «в’язнути, грузнути»; — споріднене з лит. 5ЇГЇ£Ґ1, зігіп^й «застряти», лтс. зігі^І, 8Їг§£и «зануритися», 5Їгаі§піз «драговина, драгва»; необгрунтовані зближення з п. [зїг^а] «кошара», зіггус «стригти», зіги^ас «стругати» (Вгйскпег 456, 522; К2 45, 323). — Фасмер II 82, III 786; Преобр. II 406; МікІ. ЕАУ 325; Тгаиїтапп 290; Вида КК II 312—313, III 954—955; МйЬІ.—Епсіг. III 1089.
стрякнути — див. стрйкати.
[стрямби] (мн.) «шмаття, лахміття Нед, О; завите волокно Нед; торочки,
бахрома ВеЗа», [стрямбавий] «волокнистий, кудлатий, кошлатий» Нед, [стрям-бати] «робити волокнистим, кошлатити, завивати, кучерявити» Нед; — запозичення з польської мови; п. зїгг^Ьа (ст. зїгг^Ьек) «вузький клапоть (тканини, паперу та ін.); ганчірка, лахміття, що висить; кінець, край чогось», пов’язані з зїгг^ра, зігг^р «тс.», що відповідає укр. [страпи, стріпки]. — О II 262; Вгйскпег 522—523; 8АУ VI 479. — Див. ще страпи.
стряпки — див. страпи.
[стряча] «щастя» ОДА 1984; — болг. среща «зустріч», м. срека «тс.; щастя», схв. среїіа «щастя», слн. згеса «тс.»; — псл. *5'ьг^ї]а (*5,ьгеі]а), пов’язане з *5-ь-гезїі (<*зйгеНеі) «зустріти». — Ним-чук ОДА 1984, 299; 8кок III 319. — Див. ще стрітити. — Пор. серенча.
[стубла] «грузьке болото» Ник, Стубла (притока Стиру); — ч. ст. зіЬе! «джерело, криниця», болг. стубел «джерело з водопійною колодою; [пусте дерево; зруб криниці]», схв. стублина «видовбана колода», [зїиЬао (зїиЬаІ)] «дуплиста колода, яка вкладається в землю, звідки слабо тече вода, для зручності черпання», слн. [зійЬІо] «трубка з цілісного стовбура дерева», с.-цсл. етуаль «джерело»; — очевидно, псл. зІиЬІа, зїиЬІь «зруб криниці»; — споріднене з дісл. зїііЬЬг «стовбур дерева», зіиЬЬі «пень», свн. зїиЬЬе «тс.», гр. отбтго^ «палиця, стебло». — Фасмер—Трубачев 786; Зкок III 351—352. — Пор. стуга2.
стуг] «багаття, вогнище»; — неясне.
стуга1] «плетений з лози та обліплений глиною козуб; лубковий козуб; велика бочка для борошна Нед», [ста-гбвка] «велика бочка у формі зрізаного конуса» Корз, [спгаго'лка] «тс.» тж, стугва] «діжка, чан для води» Нед, стужка] «лубковий козуб; кошик, короб Нед; плетена діжка або козуб Пі»; — запозичення з польської мови; п. зЦ§іе\у «велика висока посудина з широким дном», ст. зЦ^іа «тс.», як і ч. зіошієу «кадка, цебер», походить від двн. зїапсіа «висока посудина», пов’язаного
з зїапїап «стояти», спорідненим з псл. зїаїі, укр. стати. — Вгйскпег 515; МасЬек Е8ЛС 628. — Див. ще стати.
[стуга2] «грузьке болото» Ник; — не зовсім ясне; зіставляється з схв. [зїїі-§а] «видовбана всередині колода; посудина з пустої колоди» і виводиться від іє. *(з)їеи§- «колода, стовбур» (Меркулова Зтимология 1983, 66—67); може бути й результатом видозміни назви [стубла] «грузьке болото», зближеної з основою назви річки Стугна. — Пор. стубла.
стугоніти «глухо, безперервно звучати; сильно битися, пульсувати (про серце, кров)», [сту гнити, ту гоніти Шейк] «тс.», стугін «тривалий шум, гул», [стугон] «глухий гул, стук», сту-готіння, стугонливий; — звуконаслідувальне утворення, частково зближене зі стукати, стогнати (пор.).
[студ1] «сором» Нед, [студний] Бі; — р. [студ] «сором, ганьба», др. студії «тс.; ганебний вчинок», ч. слц. зїисі «сором», слн. зїйсі «огида, відраза», стел, стоуд'ь «сором, ганьба, безсоромність»; — псл. [зіидь] «сором; холод, мороз», пов’язане з зіудь «сором». — Див. ще стид.
студ2, студова — див. тудй.
[студа] «холод» Нед, [студелина] «холодець» ВеЛ, студенець СУМ, Г, [студенйна Нед] «тс.», [студенйця] «холодна вода; криниця» Нед, Г, О, [сту-денйць] «криниця ВеУг; джерело; холодець О», [студенятина] «холодець» Нед, студень «грудень (заст.); [криниця без зрубу; холодний вітер]», [студій] «великий мороз» Мо, студінь «сильний холод; прохолода; [холодна вода О; льодовник Мо]», [студнйк] «криниця» ВеУг, Г, ДзАтл І, [студнй-ця] «криниця» Г, О, [студня СУМ, О] «тс.», [студорга] «великий холод» Л, [студь] «сильний холод» Нед, стужа «тс., мороз; схожий на іній шар снігу, паморозь», студений, [студенйстий] «подібний до холодцю» Нед, [студня-ний] «колодязний» Куз, студеніти, студити, [студонути] «сильно повіяти»,
застуда, застуджений, застудливий, застудний, застудити, застуджувати, настуджений, [остуда] «простуда», остуди] «родимки» Куз, остуджений, перестуда] «простуда», [пбстудено] «холоднувато» Куз, [пристудений] «холоднуватий», простуда, простуджений; — р. [студа] «холод», студить, бр. [стужа] «холод», студзщь, др. студень «холод», п. зіисігіс, ч. зіидііі, слц. зїікіії’, вл. зіисігіс, нл. зіигіз, болт, м. студ «холод», схв. студ «тс.», студити, слн. зіисіепес «джерело; криниця», стел, стоудень «холод»; — псл. зіиб-ь (зіисіа) «прохолода, свіжість, холод, мороз», зіисіііі «охолоджувати, прохолоджувати», пов’язані чергуванням голосних ІЗ *5Їу(І'Ь «сором»; — очевидно, споріднені з дінд. іипсіаіе (іисіаіі) «штовхає, б’є, жалить, коле», ібсіаіі «укол», лат. іипсіо «б’ю, стукаю, товчу», дісл. зіаиіа «штовхати», гот. зіаиіап, днн. зібіап, двн. зїбзап, дбрет. аг-зіисі «гострий кінець, жало», алб. зЬіуп] (<*зіигі-пю) «штовхаю»; іє. /(з)іеи-гі- «штовхати, бити» (ЗсЬизіег-Зе^с 1369—1370; Вегп. ІР 10, 154; К1и§е—Міігка 754; ЛоЬапззоп ІР 14, 319; Угіез ИЕАУ 705; Регіегзеп КеІІ. Сг. II 658; Меуег Е\У 419; НиЬзсЬтапп Агт. 154, 512; Меіі-Іеі МЗБ 9, 154; Тогр 495; Рокогпу 1033— 1034); пов’язується також з іє. *зіои-/ 5Іи- (<*5ї(Іі)а- «стояти») і зближується з р. [стигнуть] «стигнути, холонути», п. зіурп^с «тс.» (укр. стигнути, застигати) (Преобр. II 406—407; Младенов 614; Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 71 — 73; Регззоп Веііг. 713). — Фасмер— Трубачев III 786—787; Черньїх II 213— 214; Ларин Вестник ЛГУ 14/3, 151 — 158; Зіа^зкі ЛР 36/4, 283; Вгйскпег 523; НоІиЬ—Кор. 359; Маскек ЕЗЛС 589—590; 8сЬизіег-8е\ус 1368—1369, 1370; Зкок III 352; /иЬаіу Зі. а сі. І 2, 161; Мозгугізкі Р7ЛР 177; Різані Раі-гіеіа 1956, 11/4—5, 307. — Пор. стид, стйнути, студ1.
студент СУМ, Нед, студентство; — р. болг. м. студент, бр. студзнт, п. ч. вл. зіигіепі, слц. зіигіеп!, нл. зіи-
дагїс, схв. студен(а)т, слн. зіигіепі; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Зіисіепї походить від лат. зіисіепз, -пііз «який навчається, який намагається», дієприкметника від дієслова зіисіео «старанно працюю; навчаюсь», очевидно, пов’язаного з іипгіо «б’ю, стукаю; товчу», спорідненим з дінд. їипсіаіе (іисіаіі) «штовхає, коле», днн. зібіап «штовхати», двн. зіб-Зап, нвн. зїоззеп «тс.». — СІС2 796; Коваль 143; Москаленко УІЛ 25—26; КісНПагдІ 100; Фасмер III 787; Черньїх II 213; Зі. ^уг. оЬсусЬ 707; НоІиЬ— Ьуег 456; ЗсЬизіег-Зечгс 1369; РЧДБЕ 695; Вуіакли)а 914; АУаІсІе—Ноїт. II 608, 716—717. — Див. ще студа.
[студеньчик] (зоол.) «тритон, Тгііоп (Тгііигиз Раїіпездие)» ВеУг, ВеНЗн; — пов’язане зі [студінь] «холодна вода», [студенйця] «криниця», [студень] «криниця без зрубу»; назва зумовлена тим, що тритон живе у холодній воді (водойм, криниць та ін.). — УРЕ 11/1, 349. — Див. ще студа.
студити — див. студа.
студія, студієць, студії (мн.), студіювати; — р. болг. студия, бр. сту-дия, п. ч. зіисііа, зіигііо, зіигііит, вл. зїидце, зіиді], болг. студио, м. студща, студио, схв. студи/а, студио, слн. зїйгііо, зїйгіца; — можливо, через польське посередництво запозичено з італійської мови; іт. зіигііо «студія, кабінет, бюро; дослідження; етюд, ескіз; вивчення, навчання» зводиться до лат. зіигііит (мн. зіисііа) «прагнення; заняття; вивчення; навчання», пов’язаного з зіигіео «старанно працюю; намагаюся, прагну; вивчаю». — СІС2 796; Акуленко 135, 140; Черньїх II 214; НйііІ-ХУогЧі 16; Вгіїск-пег 523; Кораіігізкі 921; НоІиЬ—Буег 456; РЧДБЕ 695; Ву]аклща 914. — Див. ще студа, студент.
[стужати1] «наживати, добувати (добро та ін.)» Пі; — очевидно, пов’язане зі стяжати «тс.» (див.).
стужати2 — див. туга1.
[стужка1] «стрічка, тасьма» Нед, [осту га] «смужка шкіри; ремінь для підпе-
різування штанів» МСБГ, [остугва] «тс. тж; стрічка Ж», [устугва] «смужка шкіри» Она; — бр. стужка «стрічка», др. аьтуга «зв’язок, скріпа», п. ^зЦ§а «стрічка», ч^зЦгка, ч. зїигка, [зіиЬа, зіоиЬа] «тс.», ст. узіиЬа «ремінець, яким взуття притягалось до ноги», слц. зіи-Ьа «стрічка», зіигка «тс.», слн. зіб^іа «шнурок для черевика»; — очевидно, псл. *У'Ь5-Ір§а «підв’язка для взуття», пов’язане з і^пріі «тягнути». — Вгйскпег 635; МасЬек Е8ЛС 590. — Пор. стбнга1, стьожка, стяг2.
стужка2 — див. стуга1.
стук, стукалка, стукало «стукалка, [дверний молоток Нед]», стуканйна, [стукар] «нічний сторож», [стукарст-во] «посада нічного сторожа», [стукач] (орн.) «дятел, Рісиз» Нед, стукачка, стукіт, стукнява, [стукот] «стук» ЛексПол, [стукотій] «той, хто набридає своїм стуком», стукотнеча, стукотня, стукотнява СУМ, Г, стукати, стукнути, стукотати, стукотіти, стук (виг.), [стуку] (виг.), достукатися, застукати, перестук, постук, [постукач] «той, що стукає» Г, Нед; — р. стук, стукать, стучать, бр. стук, стукаць, др. стук-ь, стукнути, п. зіик «стук, стукіт», зіикас «стукати», с.-цсл. стоукт» «звук; шум; дзвін»; — псл. зіик-, пов’язане з їик-; — споріднене з лтс. зіикйі «іти дрібними кроками» (про дітей, що починають ходити), зіикпїі «штовхати, рухати вперед ударами», зіисіпаі «стукати, грюкати, гуркотіти, шуміти», їикзеі «бити, стукати», іисеі «товкти в ступці»; іє. *(з)іеик-«штовхати, бити». — Фасмер ІП 787; Преобр. II 407—408; Вгйскпег 523; 01-г^Ьзкі ЕР І 147; 8сЬизіег-8е\ус 1370— 1371; МікІ. ЕАУ 327; Вй§а КК II 609; МйЬІ,—Епсіг. III 1100, 1102; Рокогпу 1032. — Пор. тук2.
[стукати] «стогнати» ВеЛ; — очевидно, запозичення з польської мови; п. зі^кас «тс.», як і ч. [зіикаі], слц. зіи-каі’ «тс.», нл. зіііказ «голосно зітхати; стогнати, скаржитися, зойкати», виводиться від основи псл. зіеп-а-їі «стогна-458
ти»; недостатньо обгрунтованим є зіставлення (МасЬек Е8ЛС 590) з лит. візиті «вити; голосно плакати». — ВеЛ 471; Вгйскпег 515; 8сЬизіег-8е^с 1370—1371. — Див. ще стенати2.
[стулинь] «нерішучий, несміливий» Ба; — неясне.
[стуль] «звідти» Л, [стулєка, стулі-ка] «тс.» Л, [стюль] «звідси» Л, [сцюль] «тс.» Л; — бр. [стуль] «звідти»; — результат злиття прийменника сь, вживаного для позначення початкового пункту руху, і займенника *толь (>туль), псл. Іо1]ь, що є, очевидно, формою колишнього родового відмінка множини займенника іоіі «такий великий, такий». — Див. ще з1, тільки. — Пор. відтіль, дбтіль, зцюль.
ступа, ступар «сукновал; [водяна сукновальня]», [ступатень] «частина ступи», [ступернак] «товкач» Нед, О, [ступи] (мн.) «пристрій, у якому б’ють вовну» О, [ступйр] «товкач», [ступір] «тс.» Нед, Г, ступка, [ступнйк] «сукновальня, пересувна сукновальня»; — р. бр. ступа, др. ступа, п. зі^ра, ч. зіоііра, ст. зійра, слц. вл. нл. зіира, полаб. зірро, болг. стіпа, схв. ступа «масничка; ступа», слн. зібра «ступа»; — псл. *зірра «ступа; товкач, макогін»; — очевидно, давнє запозичення з германських мов; зіставляється з снн. зіат-ре «трамбівка», дангл. зіатре «ступа», днн. зіатр «знаряддя для товчення», двн. зіатрї «тс.», пов’язаними з снн. снідерл. зіатреп «розчавлювати, роздавлювати», дангл. зіетрап «товкти у ступі», двн. зіат(р)Гбп, дісл. зіарра «бити, товкти» (<*зіатра), франк, ст. *зіат-рбп; іє. *зіетр-/(з)іетЬ-/зіетЬЬ-; недостатньо обґрунтоване твердження (Преобр. II 408; Младенов 615, 616; МасЬек Е8ЛС 579—580) про власне слов’янське походження. — Фасмер III 788; Вгйскпег 515; НоІиЬ—Кор. 353; 8сЬизіег-8е^с 1371; ОІезсЬ 1116; 8кок III 353—354; МікІ. ЕАУ 324; Кірагзку ОБО 266; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 75—76; К1и£е—Міігка 738; Угіез ИЕАУ 691; 8сЬгадег Кеаііехікоп II 80; Мегіп-
§ег АУи8 І 8—9, 19—20; Тогр 484; Рокоту 1011.
ступати, [ступакувати] «іти кроком», ступити, [ступитися] «зійти з дороги» О, [ступкотати] «тупати» Нед, [ступляти] «вступати, заходити», [ступ-невати] «підвищувати; розподіляти за ступенями» Нед, [ступ] «крок» Нед, ступа, ступак, ступанка «сходи», [ступеник] «слід ноги», [стйпенйця] «сходова клітка; трибуна» Куз, \ступен-ниця] «гама» Нед, [ступень] «крок» Нед, Куз, [ступе'иь] «східець, щабель» Нед, О, [ступйця] «крок; шпиця в колесі» Нед, [ступійка] «підніжка в екіпажі», ступінь СУМ, Г, [ступка] «слід ноги», [ступляй] «ступінь», [ступнйк] «крок», ступня, ступці «отвори на сопілці», [ступ’яй] «ступінь Г; стопа» О, ступне’вий «поступовий», ступінчастий, спгупінчатий, [сту'пбм] «повільним кроком» СУМ, Г, ступою, вступ, вступник, виступ, виступець, [вйступка] «хода» Ж, виступці «хатні туфлі», [виступок] «провина» Пі, виступцем, [виступний] «провинний» Пі, відступ, відступник, відступництво, [відступство], [відступця] «відступник», відступальний, відступний, доступ, доступний, заступати, [заступа] «захист», [заступка] (хвороба очей) ВеБ, заступник, заступництво, [заступні] «вибоїни» Ж, [заступ-ство] «заступництво» Ж, [заступний] «який заступає, уповноважений» Ж, наступ, наступник, наступництво, [наступні] «щаблі» Она, [наступбвець] «наступник» Ж, [наступство] «наступництво» Пі, [наступця] «наступник» Пі, наступальний, [наспгуплйвий] «агресивний» Ж, наступний, [наступний] «наступальний» Куз, [наступцем] «наступально, рішуче», [напбступі] «перед пологами», невідступний, [незаступ-ний] «незамінний» Ж, [непереступний] «якого не можна переступити» Куз, [непідступний] «неприступний» Куз, [не-поступний] «непоступливий; недостатньо швидкий» Куз, [неуступний] «непоступливий» Куз, [оступки] «хатні
туфлі» ЛексПол, [бступом] «обступивши» Ж, переступ «провина», переступ-ник «злочинець», переступний «злочинний; високосний» Г, Нед, переуступ-ка, підступ, підступи, підступник, підступництво, підступний СУМ, Куз, поступ, поступка, [поступки] «хатні туфлі» ЛексПол, поступовець, посту-пбвщина, поступок, поступальний, поступливий СУМ, Куз, поступний, [пбступцем] «крок за кроком», приступ, [приступа] «приймак» ЛексПол, приступець, приступка, [приступки] «східці», [приступок] «доступ» Нед, [приступці] «сходи» До, приступний СУМ, Г, [прбступець] «злочинець» Нед, [проступник] «тс.» Нед, [прбступ-ка] «покритка» Нед, проступок СУМ, Г, проступство, [проступний] «злочинний» Нед, [рбступець] «вид весняної гри в танку» Нед, уступ, цступка «поступка», уступчастий, [уступчйвий] «поступливий» Нед; — р. ступать, ступить, бр. ступаць, ступіць, др. ступити, п. зЦрас, зЦріс, ч. зїоираіі, зіоирііі, слц. зїйраґ, зійріі’, вл. зїирас, зіиріс, нл. зіираз, зіиріз, болг. сті>п-вам, стіїпя, м. етапи, стапува, схв. ступати, ступити, слн. зїбраіі, зіорї-іі, стел, стжпатн, стжпнтн; — псл. зірраїі (зіррііі) «ступати; топтати; іти, ходити», пов’язане з зіора «стопа, нога (ступня)»; — споріднене з гр. сттєцРш «топчу, жорстоко поводжуся, ганьблю», дісл. зіарра «бити, товкти; трамбувати, штовхати донизу», двн. 5Їат(р)-(бп «трамбувати», шв. зїатра «тс.», снн. снідерл. зіатреп «розчавлювати, роздавлювати»; іє. *5ІетЬ(Ь)-/зІетр-, пов’язане з *5ІеЬ(Ь)-/з!ер- «топтати, ступати». — Фасмер III 788; Преобр. II 408—409; Ильинский РФВ 1911/3—4, 276; Вгйскпег 515; НоІиЬ—Кор. 353; МасЬек Е8ЛС 580; Зсйизіег-Зечгс 1371; Младенов 616; 8кок III 354; Мікі. ЕАУ 324; Ма-ігепаиег 78; Оігфзкі ЬР 1949/1, 141 — 142; Угіез ЙЕАУ 691; Тогр 484; Рокогпу 1011 —1013. — Пор. стопа, ступа.
[ступина] «гніт» Нед; — очевидно, пов’язане з нім. 8іорріпе (8їорріпе) «тс.,
запалювальний шнур», етимологічно неясним.
ступка* — див. ступа.
ступка2 — див. спиця.
[ступлятися] «бубнявіти, набубнявіти від води» ЛЧерк, [ступитися] «тс.» тж; — неясне.
[стурцяти] «безсило, повільно ходити, працювати» Па, [постурцяпги] «тс.» Па; — очевидно, афективне утворення.
[стус1] «ледача людина; ледар» Л; — неясне.
стус2, стусак, стусан, стусанина, стусати, стусень, стуснути, стусонути, стусувати — див. тузати.
стьобати — див. стібати.
стьожка «стрічка», [стьожйна] «тс.», стьожкуватий; — очевидно, результат контамінації форм [стьбнжка, стбнж-ка] і стяжка «тс.». — Див. ще стбн-га1, стяг2.
[стьон] «фасон, модель»; — неясне.
стюард «офіціант на судні, на літаку», стюардеса; — р. стюард, стю-ардесса, бр. сцюард, сцюардзса, п. зіе^ллагд, зїе^агсіеза, ч. зїеуагф зїеуагсі-ка, слц. 5Їе\уагсі, зіе^агсіка, вл. зїехуаг-деза, болг. стюард, стюардеса, м. ст/уард, ст)уардеса, схв. стіуард, ст]уардеса, слн. зїеуагсі, зїеу/агсі, зір-агд, 5Іеуаг(іе5а, 5Іе\уагсіе5а, з^иагсіеза; — запозичення з англійської мови; англ. 5Іе\уагсі «стюард; керуючий, економ; розпорядник; (іст.) управитель», зїеу/аг-СІЄ55 «стюардеса» походять від дангл. 5ІІ£\уеагсі (зїіу/еагсі), букв, «охоронець хліва, свинарника», утвореного з основ дангл. зїі(§) «свинарник», спорідненого З ДІСЛ. -5ІІ «стійло, хлів», і у/еагсі «охоронець», спорідненого з днн. \уагсі, дісл. у/бгдг, двн. у/агі «тс.», нвн. АУагїе «сторожова вежа». — СІС2 796; Черньїх II 215; Кораіігізкі 917; НоІиЬ—Ьуег 451; РЧДБЕ 695; Вуіаклща 911; КІеіп 1513, 1530, 1729. — Див. ще варта.
[стяблб] «дерев’яний ківш; піднос, таця; поміст, дошка в рибальському човні для складання сітей; плетена з очерету тарілка Нед; велика дерев’яна миска чи ваганки, куди викладають варену 460
рибу Берл»; — очевидно, пов’язане з формою [тяблб] «скрижаль» (див.).
стяг* «прапор», [стязь] «тс.» Нед; — р. стяг, бр. сцяг, др. стягії «бойовий прапор; полк, стрій, військо»; — загальноприйнятої етимології не має; розглядається як запозичення в давньоруську мову з германських; дісл. 5Ірп§ «древ-ко, жердина», шв. ст. 5Їап§ «тс.», двн. днн. зіап^а «жердина, кіл», свн. снн. 5Їап£Є, дангл. 5Їеп§ «тс.» споріднені з дісл. 5Їап§а «колоти, штовхати», гот. 5Їа§§ап «тс.», дісл. зііп^а «колоти», двн. свн. 5Їип§еп «тс.»; висловлюється також думка (Ла§іс АЇЗІРЬ 5, 665; Младенов 616; Зкок III 334; Львов Лексика ПВЛ 314) про власне слов’янське походження слова і про його зв’язок із схв. стег (5ЇЇ]е§) «стяг, прапор», псл. зіо^ь «стіг, жердина», зїогагь «тс.». — Фасмер III 790; Преобр. II 411—412; Филин Образ, яз. 287; ІЛіІепЬеск АІ81РН 15, 491; Тогр 582; Кірагзку ОБО 160. — Пор. стіг, стбжар, штанга.
[стяг2] «смуга» Нед, стяга «тс.; [(гірське) пасмо; промінь Нед]», стяжка «смуга; стрічка», [стяшка] «стрічка» О, [ббстяжка] «крепова пов’язка» Ж; — очевидно, залишок псл. *у'Ь5Ї?§а «смужка», пов’язаного чергуванням голосних з *у'Ь5Їр§а «тс.». — Див. ще стужка1. — Пор. стбнга1, стьожка.
[стягач] (бот.) «подорожник ланцетолистий, Ріапїа^о Іапсеоіаїа Б.; мильнянка лікарська, Заропагіа оіїісіпаїіз Б.; наперстянка великоквіткова, Оі^іїаііз атЬі^иа Мигг. Мак», [натяг] «мильнянка лікарська» Мак, [натягач] «тс,-наперстянка великоквіткова», [потєгач] «подорожник ланцетолистий» тж; — назви, пов’язані зі стягати, натягати; назва подорожника зумовлена в’яжучими властивостями його листків, сприянням очищенню ран і прискоренню їх загоювання та рубцювання. — Шамота 8; Лік. росл. Енц. дов. 356. — Див. ще тягти. — Пор. натягач.
стяжати (кн.) «наживати, жадібно нагромаджувати; добиватися, досягати», стяжатель, стяжательство; — р.
стяжать, др. сьтяжяти; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, сьтажатн «придбати; утримати, держати, мати» пов’язане з псл. (ї^^прїі) «тягти». — Преобр. Вьіп. по-следний 33. — Див. ще тягти.
стяти, стятися — див. затяти.
су- (іменниковий префікс, що означає зв’язок, з’єднання або неповноту, в давніх іменних утвореннях типу сувій, сув’язь, сугір’я, суглинок, суглбб, суголосний, сугорб, сузір’я, сукровиця, сумирний, суперник, супісок, супряга, сусід, сусік, сустав, сутінь, сушки, сутужний, сутяга, суягна і под.); — р. бр. Др. боЛГ. М. СХВ. Су-, П. 5^-, Ч. 5ОЦ-, ст. зо-, слц. ви-, 5ц-, вл. нл. зо-, полаб. зр-, слн. зо-, стел, сж-, зрідка соу-; — псл. зр- (< іє. *збп-), пов’язане з дієслівними префіксами зь-/5т>п- (< іє. *зп-), укр. з- (префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування), з (прийменник з орудн. в. для позначання сумісності); — споріднене з прус, зап- «з-», зеп- «з», лит. зап- «су-, з-», зф- «тс.», ст. за- «з-», зй-, лтс. зио-, за-, дінд. зат «з», зат-(< іє. *зет- «раз; одне»), за- (< іє. *зт-«один»), ав. Ьат «з», Ьат- «з-», На- «тс.», дісл. зат- «разом», гр. оцой, ара «тс.», а- «з-», а-, б- «тс.», лат. зетеї «один раз, раз; одразу; разом»; іє. *зо-, *збп-, *зот-, *зет-, *зт-. — Черньїх II 215; Фасмер III 791; Вгйскпег 482, 641—642; НоІиЬ— Кор. 325; МасЬек Е8ЛС 534; Зкок III 179—180; Романова Вступ 125; Е88Л І 240—241; Меіііеі Еїибез 45, 161 — 162; М8Ь 9, 49; Мейе ОЯ 125, 303; Ла§іс Аї81РЬ 18, 267; Тгаиїтапп 249—250; Ргаепкеї 753—754; Рокогпу 903. — Пор. з3, сам.
суб- (префікс із значенням «під, нижче, менше» в словах типу субатомний, субдомінанта, субінспектор, субконтинент, субкультура, суборенда, субпідряд, субрахунок, субстратосфера, субтйтр, субформація, суб’ядро); — р. бр. болг. схв. суб-, п. ч. слц. вл. слн. зиЬ-; — очевидно, через посередництво німецької та англійської мов (н. англ. зиЬ-) запозичено з латинської; лат. зиЬ-
(зиЬ) «під(-), біля, коло, при(-)» виводиться з *зир- (<*(ек)з-ир-), яке зіставляється з гр. шго «під, за», гот. иї «під», днн. ир «на», дінд. йра «до, при», ав. ира «до, в, на». — СІС2 796; КораІігізкі 923; НоІиЬ—Ьуег 456; Ву]акли]а 914; Таїсіє—Ноіт. II 612—617. — Пор. супер-.
суб’єкт, суб’єктивізм, суб’єктивіст, суб’єктивістичний, суб’єктивістський, суб’єктивний, суб’єктивований, суб’єктний, суб’єктивувати; — р. субкект, бр. суб'єкт, п. ч. слц. вл. 5иЬ]екї, болг. субект, м. суб/ект, схв. суб]ек(а)т, слн. зиЬіекі; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. 8иЬ]’екї, як і бр. ст. суб^ектум (1722), походить від лат. зиЬ^есіит (грам.) «підмет» (спочатку «підкладене; те, що лежить в основі»), субстантивованої форми середнього роду від зиЬ]'есїиз, дієприкметника мин. ч. від дієслова зиЬісеге (зиЬрсеге) «підпорядковувати; включати, охоплювати» (букв, «кидати вниз, донизу»), утвореного за допомогою префікса зиЬ- «під-» від дієслова ]асеге «кидати, жбурляти»; лат. зиЬ]ес!ит, можливо, є калькою гр. шгохеіцеуоу «підмет; суб’єкт» (букв, «що лежить, знаходиться внизу»), — СІС2 797; ССРЛЯ 14, 1138—1139; Бульїка Лекс. зап. 165; КораІігізкі 924; НоІиЬ— Ьуег 456; РЧДБЕ 695; Ву]’акли]а 915; Сг. Е^Ь. 730; КІеіп 1531, 1532; ХУаІсіе— Ноіт. І 666—667. — Див. ще ін’єкція, суб-. — Пор. об’єкт, проект.
субір — див. бір1.
сублімація «перехід речовини з кристалічного стану безпосередньо в пару; перехід водяної пари в атмосфері безпосередньо в тверду фазу (лід, сніг)», сублімат «продукт сублімації», сублімаційний, сублімований, сублімувати; — р. болг. сублимация, бр. сублімація, п. зиЬІітафа, ч. зиЬІітасе, слц. зиЬІітасіа, вл. зиЬІІтаї, м. схв. субли-маци/а, слн. зиЬІітасіа; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8иЬ1ітаіібп, фр. англ. зиЬІітаііоп походять від слат. зиЬІїтаїіб «піднесення, піднімання», пов’язаного з лат. зиЬІїто, зиЬІІтаге «підіймати, підносити», похід
ним від зиЬІІтіз «високий; піднесений», що виникло в результаті стягнення й видозміни виразу зиЬ Іїтеп, букв, «(який підходить) нижче порога» з прийменника зиЬ «під» та іменника Іїтеп «поріг», етимологічно не зовсім ясного, можливо, пов’язаного з Пгпез (род. в. Іїтіїіз) «межа; дорога між полями». — СІС2 797; ССРЛЯ 14, 1133; Кораіігізкі 924; НоІиЬ—Ьуег 456; РЧДБЕ 695; Ву]ак-ли]а 916; Сг. Ет/Ь. 730—731; КІеіп 1533; Оаигаї 687; Таїсіє—Ноїт. І 803— 804, 805. — Див. ще суб-. — Пор. ліміт.
[сублюдка] (зоол.) «вид черепашки (тупий морський жолудь, Попах; усічена аномія, Апотіа Ігипсаіа)» Нед; — неясне.
субмарйна «підводний човен»; — р. болг. субмарйна, бр. субмарина «тс.», слц. зиЬтагіппу «підводний»; — очевидно, запозичення з англійської мови; англ. зиЬтагіпе «підводний; підводний човен» утворено за допомогою префікса зиЬ- (з лат. зиЬ- «під») від прикметника тагіпе «морський», який через сангл. тагуп(е) і далі фр. ст. тагіп (жін. р. тагіпе) виводиться від лат. тагіпиз (жін. р. тагіпа) «тс.», що походить від іменника таге «море», спорідненого з псл. тог]е «тс.», укр. море. — СІС2 797; ССРЛЯ 14, 1133; ТСБМ V/!, 366; РЧДБЕ 695; КІеіп 965, 1533; Оаигаї 459; Таїсіє—НоГт. II 38—39. — Див. ще море’, суб-.
[субор] «зернові відходи; послід» Л; — р. [субар] «обметені залишки збіжжя; суміш», — запозичення з білоруської мови; бр. [субар] «тс.; суміш різного збіжжя», [субарніца] «тс.» складається з префікса су- «су-» та іменної основи бор- (бар-), пов’язаної з дієсловом браць «брати»; припускається можливість запозичення з балтійських мов (Фасмер—Трубачев III 791—792). — Див. ще брати, су-.
субординація «підпорядкування молодших за чином або становищем старшим»; — р. болг. субординація, бр. су-бардинация, п. зиЬогсіупас]а, ч. зиЬог-
Діпасе, слц. зиЬогсііпасіа, вл. зиЬогсііпа-сі]а, м. схв. субординациіа, слн. зиЬог-сііпасЦа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. БиЬогсііпаІібп «підпорядкування», фр. англ. зиЬогсііпаІіоп «тс.» походять від слат. зиЬбгсііпаге «підпорядковувати», утвореного з лат. зиЬ- «під-» і бгсііпаге «упорядковувати», похідного від огсіо «порядок, ряд». — СІС2 798; СРЯ IV 298; ТСБМ V/!, 365; Кораіігізкі 924; НоІиЬ—Буег 457; РЧДБЕ 696; Ву]акли]а 916; Сг. Ет/Ь. 731; Оаи-гаї 687; КІеіп 1533. — Див. ще орден, суб-. — Пор. координація.
субота, [собітка] «вогнище на Купала» Куз, О, субітка «(заст.) суботні вечорниці; (заст., розм.) щосуботнє покарання учнів», субіткбве «щосуботнє покарання учнів», [субітнє Пі, субот-кове Пі] «тс.», [субітник] «караний по суботах; поминальна книга», суббтник, [суботованє] «святкування суботи» Нед, [собітний] «суботній» Нед, [субіт-ний Нед, О, субітній, суббтіїиний] «тс.», субіткбвий, суботній, [посубо-тіти] «початися суботі» Нед; — р. субббта, бр. субота, др. субота, со-бота, п. ч. слц. вл. нл. зоЬоІа, полаб. зііЬбіа, болг. субота, м. сабота, [сім-бута], схв. субота, слн. зоЬбІа, стел. сжбота, собота; — слово у звуковій формі субота (сл. зрЬоІа) здебільшого розглядається як запозичення із серед-ньогрецької мови (Фасмер ГСЗ 196; ИОРЯС 11/2, 388; 12/2, 280; Соболев-ский Заимствованньїе слова в русском язьіке 14; Пигпоуо РЕ8 6/1—2, 108; Младенов 626; Ни]ег БЕ 35, 221—222; Кірагзку 6 БО 130, 131; 8сЬ\¥агг АЇ81РН 41, 124—125) або з бадкансько-латин-ської (8кок III 299; НЕ 8 5, 19); сгр. *оац|3атоу (мн. оац0ата), балкансько-лат. *затЬа!а (пор. рум. затЬаІа) зводяться до гр. оа|3|3атоу «субота», мн. оа0|3ата, що походить, очевидно, від арам. заЬЬоІа або гебр. заЬЬаі «відпочинок, спокій; свято, вихідний день», пов’язаного з заЬаі «відпочивав, перебував у спокої; переставав щось робити; зупинився»; звукова форма собота
(зоЬоІа) виводиться (МеІісЬ За^іс-Еезізскг. 213—214; Преобр. II 412; Фасмер III 792; НоІиЬ—Ьуег 444—445; 8сЬизІеґ-8е\¥с 1131), з огляду на початковий паннонський регіон поширення, від слат. заЬЬаіа (с. р., мн.), заЬЬаіит (с. р., одн.) «субота» (пор. іт. ст. заЬЬа-Іо), що походить від гр. оаРРатоу «тс.»; менш переконлива спроба пояснити форму собота як результат контамінації слів сжбота і незасвідченого *сово-та, утвореного на основі гр. (кн.) осф-[Затоу (Фасмер ГСЗ 196). — Німчук 58—59, 95; Кочерган УМЛШ 1967/1, 26—ЗО; Коваль 197—198; Фасмер— Трубачев III 792; Черньїх II 215; Цьі-ганенко 460; Ильинский РФВ 1907/3, 226; Переферкович ЖМНП 1913 жовтень 260; Вгйскпег 505; МасЬек Е83С 565; Мікоузку КЕ 8 5, 20; 33, 119; Та-згускі 2Г81РН 6, 530; Когіпек 2Г81РН 13, 417; 8сгі\уугег К2 61, 239, 249; 62, 1—2; КІеіп 1369; Таїсіє—Ноїт. II 457. — Пор. шабаш.
субсидія «грошова або натуральна допомога», субсидований, субсидіювати, субсидувати-, — р. (з 1703) болг. субсйдия, бр. субсідьія, ст. субсидиум-ь (1722) (з п.), п. зиЬзусііит «грошова допомога; субвенція», ч. зиЬзісііе, зиЬзісіі-ит, слц. зиЬзїсііа, зиЬзїсііит, схв. супси-ди/ум, слн. зиЬзісііагеп; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. зиЬ-зісіу «субсидія» (< сангл. зиЬзісііе), фр. зиЬзісіе «податок; субсидія; грошова допомога», нім. 8иЬзісііит, гол. зиЬзісііе «субсидія» (з 1586) зводяться до лат. зиЬзїсііит «підтримка, опора, допомога; допоміжні війська, резерв», пов’язаного з дієсловом зиЬзїсіеге «розташувати, поселити внизу; залишатися, жити, перебувати», утвореним за допомогою префікса зиЬ- «під-» від зїсіеге «сісти, посадити», яке зближується з дінд. зїсіаіі «сидить», ав. Иібаііі «тс.», гр. ї'Ссо (<*зі-гсіб) «саджаю», що зводяться до іє. *зігсі- як результату редуплікації *зесі- «сидіти», представленого в псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС2 798; Черньїх II 215—216; СЬгізііапі 20; Бульїка
Лекс. зап. 80; Кораіігізкі 926; НоІиЬ— Ьуег 457; РЧДБЕ 696; Вуіакли]а 921; КІеіп 1410, 1534; Угіез ИЕАУ 716; Сг. Е\уЬ. 731; Баигаі 688; АУаІсіе—Ноїт. II 509; Етоиі—Меіііеі 1078—1079; Роког-пу 884—885. — Див. ще сидіти, суб-.
субстантйв «іменник» Куз, субстантивація, субстантивний, субстанти-вдваний, субстантивуватися; — р. субстантивация, бр. субстантьіва-цьія, п. ч. зиЬзіапііуит, слц. зиЬзІапїі-уит, вл. 5иЬзіапіі\у, болг. субстантйв, м. супстантйв, схв. супстантив, слн. зйЬзіапііу; — запозичення з латинської мови; пізнє лат. (потеп) зиЬзІапІІУит «іменник», букв, «(ім’я) істотне; яке має самостійне існування» (спочатку лише уегЬит зиЬзІапіїуит — про дієслово еззе «бути») пов’язане з іменником зиЬзіапІіа «сутність, суть; власність», похідним від дієслова зиЬзІаге «бути наявним, існувати», яке складається з префікса зиЬ- «під-» і дієслова зіаге «стояти, тривати». — СІС2 798; Кораіігізкі 926; НоІиЬ—Буег 457; РЧДБЕ 696; Ву-]’акли)а 921; КІеіп 1535; Таїсіє—Ноїт. II 596—597. — Див. ще стати, суб-.
субстанція «єдина основа всього існуючого; основний складовий елемент», субстанціальний, субстанціональний; — р. болг. субстанция, бр. субстан-цьія, п. зиЬзіапфа, ч. зиЬзІапсе, слц. зиЬзІапсіа, вл. зиЬзІапса, м. супстан-ца, схв. супстанци/а, слн. зиЬзіапса; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 8иЬзІапг, фр. англ. зиЬзІапсе походять від лат. зиЬзІапііа «сутність, суть; власність; наявність», пов’язаного з дієсловом зиЬзіаге «бути наявним, існувати». — СІС2 798; СРЯ IV 299; ТСБМ V/!, 366; Кораіігізкі 926; НоІиЬ—Буег 457; РЧДБЕ 696; Вуї'аклиіа 921; Сг. Е\уЬ. 731—732; Баигаі 688; КІеіп 1534. — Див. ще субстантйв.
субституція «заміщення», субститут «замінник; (заст.) заступник», суб-ституційний; — р. болг. субститу-ция, бр. субстьітуцьія, п. зиЬзіуіифа, ч. зиЬзііІисе, слц. зиЬзШйсіа, вл. зиЬ-зШисі]а, схв. су петиту ци/а, слн. зиЬ-
зШйсі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. 5иЬзШиіібп, фр. англ. зиЬзШиііоп походять від пізньолат. зиЬзШйііо «підстановка, заміщення, заміна», пов’язаного з дієсловом зиЬзШио, -еге «підставляти, заміщати, заміняти», утвореним з префікса зиЬ-«під-» і дієслова зіаіио, -еге «ставлю; зупиняю, саджаю». — СІС2 798; СРЯ IV 299; ТСБМ V/!, 366; КораІігізкі 926; НоІиЬ—Ьуег 457; РЧДБЕ 696; Ву]ак-ли]а 921; Сг. Еу/Ь. 732; Баигаі 688; КІеіп 1535. — Див. ще конституція, суб-.
субстрат «загальна основа різноманітних явищ; живильна речовина для мікроорганізмів; факти і явища в мові, запозичені з іншої мови, що була раніше на цій території»; — р. бр. болг. субстрат, п. зиЬзігаї:, ч. слц. слн. зиЬ-зігаї, м. супстрат, схв. супстрат; — очевидно, запозичення з німецької мови; н. 5иЬзігаі, як і фр. зиЬзігаДит), англ. зиЬзігаїит, походить від слат. зиЬ-зігаіит «підстилка», пов’язаного з лат. зиЬзїегпеге «поширювати, простирати; підстеляти», утвореним за допомогою префікса зиЬ- «під-» від дієслова зїег-пеге «стелити, простирати; покривати», спорідненого з псл. *зіегіі, укр. простерти, сторона. — СІС2 798; ССРЛЯ 14, 1137; КораІігізкі 926; НоІиЬ—Буег 457; РЧДБЕ 696; Ву]акли]а 921; Сг. Еу/Ь. 732; Саті11зсЬе§ 826; КІеіп 1535; Таїсіє—Ноіт. II 590, 601. — Див. ще естрада, сторона, суб-. — Пор. стратиграфія, стратифікація, стратостат, стратосфера.
субтильний «тонкий, ніжний, крихкий, тендітний», субтельний (з п.), [суп-тельний] Пі (з п.); — р. субтильний (з 1731), бр. субтмльньь, ст. субтел-ньій (зуптелньїй, суптелньїй) (1596), п. зиЬіеіпу, зиЬіуІпу, зиЬШпу, ч. зиЬ-іііпї, слц. зиЬДІпу, вл. зиЬШпу, болг. субтйлен, м. суптилен, схв. суптй-лан, слн. зиЬїїіеп; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. зиЬіїі, англ. зиЬііІе (сангл. зиЬШе, зиЬШ), фр. зиЬііІ зводяться до лат. зиЬІІІіз «тонкий; ніж
ний; делікатний; вишуканий; чистий; світлий; простий», з давнішого *зиЬ-іех-Ііз «тонкотканий», що складається з префікса зиЬ- «під-» та іменника *1ехіа (>іеіа) «тканина», пов’язаного з основою дієслова іехеге «ткати; сплітати; складати; компонувати». — СІС2 798; НйіїІЛУогДі 16; Черньїх II 216; Фасмер III 793; СЬгізІіапі 20; Бульїка Лекс. зап. 196; 51. у/уг. оЬсусЬ 710; НоІиЬ— Буег 457, 482; РЧДБЕ 696; Ву]акли]а 921; КІеіп 1535; К1и§е—Міігка 763; Паигаі 688; Саті11зсЬе§ 826; АУаісіе— Ноіт. II 619—620, 655, 678. — Див. ще суб-, текст. — Пор. архітектор, контекст.
субчик «підозріла особа; неприємний суб’єкт»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. субчик «тс.» є афективним утворенням, пов’язаним із субкект і за вимовою зближеним із супчик як похідним від суп. — Див. ще суб’єкт.
[сувало1] «шифер, сланець» Нед; — неясне; можливо, пов’язане із [сува-ти] «совати».
[сувало2] «бік гори, звернений до сонця, до півдня» Нед; — неясне.
сувати, сув, сувавка, сувайка, сувма — див. совати.
сувенір «подарунок на згадку або річ, пов’язана зі спогадами»; — р. болг. м. сувенйр, бр. сувенір, п. зоиуепіг, зиу/епіг, ч. зиуепуг, слц. слн. зиуепїг, вл. зиу/епег; — запозичення з французької мови; фр. зоиуепіг «спогад; пам’ять; сувенір» пов’язане з дієсловом зоиуепіг «пам’ятати», що зводиться до лат. зиЬ-уепіге «приходити; спадати на думку», утвореного з префікса зиЬ- «під-» і дієслова уепїге «приходити». — СІС2 798; ССРЛЯ 14, 1140—1141; 51. уууг. оЬсусЬ 694; НоІиЬ—Еуег 459; РЧДБЕ 697; КІеіп 1478; Паигаі 679; Сагпііі-зсЬе§ 821. — Див. ще авантюра, інвентар, суб-. — Пор. конвенція.
[суверделити] «піднімати вгору (ногу)»; — афективне утворення.
суверен «носій верховної влади», суверенітет «незалежність держави»,
суверенний; — р. болг. м. суверен, су-веренитет, бр. суверен, суверенітет, п. зиу/егеп, зиу/егеппозс, заст. 8и\уеге-паі, ч. слц. слн. зиуегеп, вл. 8и\уегепі-іа, схв. суверен, суверенітет; — запозичення з французької мови; фр. зои-уегаіп «монарх, государ; соверен (англійська золота монета)» через ст. зоує-гаіп (звідки також англ. сангл. зоує-геі§п «монарх; соверен, золота монета в 1 фунт стерлінгів») зводиться до слат. зирегапиз «глава, керівник; вождь, правитель», пов’язаного з лат. зирег «над; зверху». — СІС2 798; ССРЛЯ 14, 1140— 1141; Кораіігізкі 931; НоІиЬ—Ьуег 459; РЧДБЕ 697; Ву]акли]а 917; КІеіп 1475, 1478; Баигаі 679; 6аті11зсЬе§ 821. — Див. ще супер-. — Пор. сопрано.
сувійка (зоол.) «рід одноклітинних тварин, що живуть у воді, ряду круго-війчастих інфузорій, Уогіісеїіа Егіг.»; — р. сувбйка «тс.»; — назва, утворена з префікса су- та основи вій- (вой-), пов’язаної з вити «звивати»; сувійки мають прикріплювальну стеблинку, яка може скорочуватися, згортаючись. — УРЕ 2, 282; БСЗ 41, 189. — Див. ще вйти1, су-.
[сувора] «повчання, напучення; сувора розмова; умовляння, переконування, зауваження Нед, нотація, догана, урочисто-поважний тон Пі»; — результат стягнення форми [суговбра] «розмова; серйозне зауваження», зближеної з основою суворий. — Див. ще суговбра.
суворий, [сувбрливий] «суворий», суворіти, суворішати; — р. [сувбрьш] «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий», [суворь] «міцне місце в дереві, на суку», бр. [сувбріна] «уперта людина; дерен, піднятий сохою»; — неясне; може бути зіставлене з [верий «вигнутий, скручений» (пор. [уверий «кривий, упертий»), свара, сваритися, [вбркати] «бурчати»; значення «суворий» розвинулось, очевидно, пізніше в результаті зближення з фонетично подібним суровий.
суга «масні або іржаві плями на воді, рідині; наліт на спраглих устах»,
осуга «тс.; [плівка на розсолі, наліт на квашенині без розсолу МСБГ; гній в очах Ж]», [восуга] «пара на шибках; масний шар на воді» Горбач, [бсужень] «вид інфузорії» Ж, [осужка] «вершки» Ж, [осугуватий] «покритий осугою», [заосужитися] «покритися осугою» Ж; — бр. [осуга] «піт; іній, паморозь», ч. [озиИеі] «мжичка взимку; паморозь, іній», слц. озиЬеі’ «паморозь, іній», [озиЬа] «тс.; сирий туман», болг. [сгаг] «пліснява на вині»; — не зовсім ясне; припускається зв’язок з псл. 5§§аіі «хватати, досягати» (Аникин 59), *оз^§іі «досягти» (7иЬаіу 81. а сі. І 1, 167—170), з п. [ов£§1у] «дощовий» (МасЬек Е8ЛС 421); мало переконливе виведення від псл. *озиіі «обсипати» (ЗСБМ І 187).
сугак1 (зоол.) «ссавець групи антилоп, сайгак, сайга, Апіііоре 8аі§а»; — п. зиЬак «сугак, сайгак, Соіиз іаіагісиз» (можливо, з укр.); — очевидно, запозичення з караїмської мови; кар. зиЬак «тс.», пов’язане з чаг. за]уак «сарна», каз. тат. сайгак «антилопа». — Фасмер III 545; Струмінський 81ауіа 1969/1, 104; Вгйскпег 525; МисЬІігізкі 123; Ко-\уаізкі 8утЬ. ког\уас1о\У5кі II 352, 353; Мікі. ТЕ1 II 150; БокоїзсЬ 141; Радлов IV 222. — Див. ще сайгак.
[сугак2] «залізний (іноді роговий) інструмент, подібний до шила Г, Шух; патик, палиця Нед»; — очевидно, результат видозміни назви [сувак] «шило; засувка; хомутик», можливо, зближеної з гак «крюк»; виведення від рум. зиіас «шило» (Уіпсепг 19) менш переконливе. — Пор. совати.
сугестія «вплив, навіювання», сугестивний, рідк. сугестувати КІМ; — р. суггестия, бр. сугестьія, п. зи^езііа, ч. зи§езсе, слц. зи^езсіа, вл. зи^езіДа, болг. сугестия, сюгжестия, м. сугес-ти]а, схв. сугести;а, слн. зи§езІі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8觧езІібп «навіювання», англ. зи§-§езііоп «порада, пропозиція; навіювання», фр. з觧е8Ііоп «навіювання, припущення» ПОХОДЯТЬ ВІД лат. 5Ц§§Є5ІІб «навіювання», пов’язаного з дієсловом
8觧егеге «навчати, навіювати, доставляти; постачати» (букв, «підносити»), що складається з префікса зиЬ- (зи§-) «під-» і основи дієслова §егеге «нести, везти; мати; виконувати», етимологічно ізольованого. — СІС2 799; СРЯ IV 579; Кораіігізкі 927; НоІиЬ—Ьуег 180, 457; РЧДБЕ 697; Ву]акли]а 917; Сг. Е\уЬ. 733; КІеіп 1539; Баигаі 690; Таїсіє— Ноїт. І 595—596. — Див. ще суб-. — Пор. жест.
суглоб, суглобистий, суглобний, суглобовий, суглббуватий КІМ; — п. ст. [г§ІоЬа] «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота», г§1оЬіс «з’єднати, об’єднати, закріпити», слц. гИІоЬіі’ «збити, з’єднати разом», нл. г^ІоЬіз «з’єднати, закріпити клином, заклинити», болг. сглоб «стик, з’єднання; (заст.) суглоб», сглаб, заст. сглоба «тс.», сглббя «з’єдную», сглабям «тс.», м. зглоб «суглоб», зглоби «збере, складе», схв. зглоб «суглоб», зглдбити «скласти, зібрати», слн. геІбЬ «суглоб, згин»; — псл. *5<?-§1оЬ-ь/ гь-^ІоЬ-ь, пов’язане з §1оЬа «жердина, балка, клин» (укр. [глоба] «зігнуте від природи дерево; залізний клин; клопіт, турбота»), §1оЬііі «стискати, з’єднувати» (укр. [глббйти] «укріплювати клинами вал у млині; конопатити»). — Преобр. І 126—127; ЗІа^/зкі 291; 8^.8, 473; Маскек Е8ЛС 168; 8сЬи5Іег-8е\¥с 231—232. — Див. ще глоба, з3, су-.
[сугловок] «ріжок, ріг у скрині»; — очевидно, пов’язане з [угол] «ріг, кут», [вугбл] «тс.» (див.).
суглинки — див. сйгла.
[суговбра] «розмова Г; серйозне зауваження Нед», [суговїрка] (зменш.); — похідне утворення від говорити, ускладнене префіксом су- (див.). — Пор. сувора.
[суголов1] «межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка», [суголова] «польова дорога» Дз, суголовок, [суволок] «край» Гриц, [суголоки] «межа» тж, [суловка] «польова дорога, що відділяє одні гони від других» Ме, [сулука] «дорога між поля
ми; межа між нивами» Мо, [сулувка] «стежка» Мо; — п. [5и§І6\¥ек] «польова стежка, межа» (з укр.?); — похідне утворення від голова з префіксом су-; означало межову смугу, на якій тяглова худоба стикається головами під час оранки. — Див. ще голова, су-.
[суголов2] «частина вуздечки, що надівається на голову коня», [суголовок, суголов’я] «тс.», [суголов'є] «вудила» Л; — похідне утворення від голова, ускладнене префіксом су- (див.).
[суголовашка] «частина у возі, до якої прикріплюється вісь; підтока» Л, [соголоваиіник НикНикТЛ, суголовок, вузголовок, узголованка тж[ «тс.; насад у возі», [зголовашка] «насад у возі», [узголовашка, зголбвок, вйзголо-вок, вузголовок, головаїиечка] «тс.» тж; — похідні утворення від голова (див.).
[сугрбба] «велика вибоїна», [су гроб] «сувій полотна» Ник; — р. бр. діал. сугрдб «замет, кучугура», схв. сугреб «земля, розкопана, розпушена собакою, лисицею або курами»; — псл. *5<?-§геЬ-, *5<?-§гоЬ-, утворене за допомогою префікса зр- «су-» від основи дієслова *§геЬ-Іі «гребти». — Цьіганенко 112—113; Преобр. І 159. — Див. ще гребти, су-.
сугубий «винятковий, особливий»; — р. сугубий, др. сугубьш «подвоєний, подвійний, двоякий; великий, просторий», сугубь «тс.; (присл.) удвоє», схв. сугуб «подвійний»; — очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, соугоукт» (замість сжгоукт») «подвійний», псл. [*5<?-§иЬ-] «тс.», первісно «сильно зігнутий» (очевидно «зігнутий удвоє») пов’язане чергуванням голосних з *^ьЬпріі «гнути»; — співвідносне з прус. сі\¥і§иЬЬи5 «подвійний», лит. сІУІ^иЬаз «тс.». — Фасмер III 793; Преобр. І 132—133, II 412; Цьіганенко 97; Ильинский Сложн. местоим. 130, 131; РФВ 62, 131, 247—249; МеіПеі ІЕ 15, 333; Тгаиітапп 100—101. — Див. ще гнути, су-.
суд1, [судар] «суддя» Нед, О, [суда-тар О, судатор Нед], судець, [судир
Нед, судйтель, судия О], судія «тс.» СУМ, Нед, [суддева] «дружина судді» Куз, судденко СУМ, Нед, суддйха, суд-дівна, суддівство, суддя, [судебне] «судова оплата» Нед, судебник, [судебнйц-тво\ «судова сфера» Нед, [судебнйчий] «голова суду» Нед, [судейство] «суддівство» Нед, судейський «той, хто служить у суді, судовому відомстві», [су-дельник] «судовий чиновник» Л, суджена, суджений, судження, [судиїха] «суддйха» Куз, судилище, судимість, [судйція] «суд», [судйця] «тс.» Нед, [су-дич] «рецензент» Нед, судище, [судів-нйцтво] «юстиція» Нед, Куз, [судійст-во] «суддівство» Нед, [судімйця] «огудник» Нед, [суднйця] «огудниця», [суд-ня] «осуд, обмова», судова «суддівська», [судова] «зал засідань суду» О, су-дбвець «службовець суду», судовий, су-довйк «тс.», судбвисько, судовище, [судові] «службовці суду; судді» Нед, суд-ський «службовець суду», судчик, [судця Шух] «тс.», [судчйня] «жінка-суд-дя» Нед, [судяк] «суддя» Куз, судящий «тс.», судьба «доля; (заст.) обмова, пересуди; [суддя Нед]», [судьбарнйк] «фаталіст» Нед, [судьбарство] «фаталізм» Нед, [судьбйна] «доля» Нед, судьбище «суд», [судін] «суддів» Нед, судний СУМ, Нед, [судний] «здатний, придатний», [суднеи] «потрібний» Корз, [су-дбвне] «в судовому порядку», судачи-ти, суддювати, судити, [судкувати] «міркувати» Нед, засуджувати, осуд, [осуда] «пліткарка; поговір» МСБГ, осуджений, осудження, [осудовисько] «ганьба, неслава», [осудовище] «тс.», осудливий, осудний, пересуд, пересуд-ливий, передсуд, підсудок, підсудний, присуд, розсуд, розсудок, розсудливий, [розсудний] «розсудливий»; — р. бр. суд, др. суд"ь, п. здгі, ч. зоші, ст. зйсі, слц. зйсі, вл. нл. зигі, болг. сьд, м. сад, схв. суд, слн. зоб, стел, садт»; — псл. зрсіт»; — загальноприйнятої етимології не має; здебільшого виводиться від ІЄ. *50ГПСІИ05 «спільний розгляд, спільне судження, примирення», давніше «складене, зібране», утвореного за допомо-
ГОЮ префікса *5ОГП- (> псл. зо- «су-») від основи *с!Ь(е)- (*с!Ьо-/с1Ьб-) «класти, ставити; робити, чинити; говорити» (> пслЛдеН «класти», укр. діти)-, зіставляється з лит. загпсіа «найом, оренда», затбуіі «наймати», гр. снМ>г|хг] «згода; угода»,	«угода», дінд. загтісіііа
«угода; зв'язок, об’єднання», затсПтїН «тс.»; ототожнюється генетично з дірл. сопсі «суд», сиіпсі «суддя», кельт. *коп-сіі «тс.» (ЬоНтапп К2 1932/10 [Ег§ап-гип^зЬеЙе], 70); пов’язується також з основою псл. *5есШ, з^сІр «сісти, сяду» (Варбот Сл. язьїкозн. 1983, 64—66; Он-друш Зтимология 1984, 178; Брандт РФВ 1890/4, 181); без достатньої аргументації зближується з лат. сепзео «оцінювати, надавати значення; вважати», що виводиться від іє. *Йепсі(Ь)-«судити, засідати» (Масіїек ЕЗЗС 568). — Фасмер III 794; Преобр. II 413— 414; Вгйскпег 483; НоІиЬ—Кор. 345; ЗсНизіег-Зе^/с 1376; Младенов 627; Зкок III 356; Стоянов 79—80; Трубачев Рем. терминол. 235—237; Оїг^Ьзкі ЕР 1953/4, 31, 54; МеіПеі Еіисіез 162, 234; ЙЕ8 6, 169; Тгаиітапп 47—48; Егаепкеі 761; Вй§а ЙЙ І 111, II 589; Ве22ЄпЬег§ег ВВ 5, 319; ЗресМ К2 57, 278; АУакіе—Ноіт. І 252; Гамкрелидзе— Иванов 284, 364—365; Рокогпу 235— 237. — Див. ще діти2, сидіти, су-. — Пор. суд2.
[суд2] «посуд» О, судина «трубчастий орган; посудина; судно», [судйнє] «дерев’яний посуд, прядильні інструменти та ін.», [суднйчє] «тс.», судник «полиця, шафа для посуду; поличка з образами» СУМ, Нед, [суднйна] (зменш.) «судно», судно, судок, посуд, посуда, посудина СУМ, Г, посудник «робітник, що миє посуд», [посудник] «гончар», [посудник] «посуд» Нед, [посудок] «тс.»; — р. [суд] «посуд», посуда, бр. [судьі] (мн.) «двоє відер», др. суд-ь «посудина», п. заст. 5Ц.СІ «посудина», ч. слц. вл. нл. зйсі «бочка», болг. с-ьд «посудина», м. сад, схв. суд «тс.», слн. зоб «бочка», стел. еждг. «знаряддя; частина тіла, посудина»; — псл. зргіь «посудина; щось
складене», того самого походження, що й зрсіь «суд»; — паралельне до лит. іп-сіаз (іпсіа) «посудина». — Фасмер III 794; Черньїх II 216; Преобр. II 361; Вгйскпег 483; Масіїек Е83С 591; 8сЬиз-іег-8е\¥С 1375; Младенов 627; 8кок III 355—356; Мікі. 315; Трубачем Рем. терминол. 235—237; Меіііеі Еішіез 162, 234; КЕ8 6, 169. — Див. ще суд1.
судак* (іхт.) «вид риби родини окуневих, Ьисіорегса Іисіорегса к», [судук] «тс.», судачина «м’ясо судака», [суду-чйна] «тс.», судачий; — р. судак, [судок], ст. судокг (1460), бр. судак, п. запгіасг, [зашіак, здгіак], ст. сешіаі (можливо, з ч.), ч. сапсіаі, ст. сешіаі, [зашіаі], вл. зашіак, нл. сашіаг, сашіег, сашіог «тс.»; — остаточно не з’ясоване; здебільшого розглядається як запозичене, можливо, за польським посередництвом, з німецької мови; нвн. /ашіег, [8ашіагі, 8апгіег(і:)], снн. зашіаі, зап-сіаіе, зашіап «тс.» пов’язані з нвн. 8апс1 «пісок», двн. запі «тс.», але цей зв’язок може бути лише вторинним; найбільш імовірним здається праєвропейське походження (Масіїек Е83С 81; НоІиЬ— Ьуег 110); нвн. /ашіег [8ашіагі] та ін. «судак» тлумачаться також як запозичення зі слов’янських мов (Веке ІЕ 52, 138; К1и§е—Міігка 875). — Фасмер— Трубачев III 794—795; ІІесіег 135—137; Коломиец Происх. назв, рьіб 113—116.
[судак2] «вид народного танцю» Нед; — неясне.
суданка (бот.) «суданське сорго, 8ог-§Ьит зшіапепзе»; — р. бр. болг. суданка, п. зшіапка, слц. зшіапзка ігауа, слн. зисіапка «тс.»; — пов’язане з назвою країни Судан, звідки походить ця рослина. — БСЗ 41, 202—208.
судза (бот.) «олійна трав’яниста рослина родини губоцвітих, перила, Ре-гіііа к»; — р. судза; — неясне.
судома «мимовільне скорочення м’язів, судорога, корчі; (заст.) горе, біда», судомити, [насуддмитись] «натомити-ся» Мо; — р. [судомить] «м’яти, бгати; судомити; лаяти», [судомиться] «возитися»; — не зовсім ясне; реконстру-468
юється псл. *зд(іота, яке пропонується розглядати як похідне утворення з префіксом зр- (іє. *5ОГП-) «су-» від основи іє. *с!Ье-/(іЬо- «класти, робити» (Варбот Зтимология 1981, 21—22).
[судопар] (бот.) «валеріана лікарська, Уаіегіапа оїїісіпаїіз Е.» Мак; — складне утворення з основ слів [суд] «посуд» і парити; назва зумовлена застосуванням рослини для випарювання посуду; пор. [глекопар] «парило волосисте, А§гітопіа рііоза ЬсіЬ.», р. [судо-пор] «тс.». — Шамота 148—149. — Див. ще пара1, суд2.
судорога «судома», судорга «тс.», [судрдга] «тс.; дрож» Нед, [судрожь] «дрож» Нед, судорожний, [судрдгий] «напружений» Нед; — р. судорога, [судорга}, бр. сутарга «судорога», заст. сударга «тс.»; — псл. (сх.-сл.) [*зрсіьг-§а], префіксальне утворення, пов’язане з *сіьг§аіі «[смикати, трясти]», в окремих випадках переосмислене і переоформлене як похідне від дієслова ’Мгь^аіі «дрижати»; пор. лит. зиіііг§іі «розсердитися». — Фасмер III 791, 796; Преобр. І 181 —182, II 413; Вгйскпег К7 48, 216; Мікі. ЕАУ 42; Ресіегзеп Кеіі. 6г. І 105. — Див. ще дергати, су-.
[судбсити] «зустріти», [судощати] «зустрічати»; — бр. [суддсіць, судо-иіаць] «тс.», др. досити «знаходити», десити «тс., зустрічати», ч. ст. росіезііі «знайти, застати», схв. десити «зустріти», десити «застати, знайти, зустріти», стел, досити «знайти»; — псл. зр-сіозііі «зустріти», похідне від сіозііі «тс.», пов’язаного з сіезііі (< іє. *сіек-) «знаходити, зустрічати»; — очевидно, споріднене з гр. бєхоцш «приймаю», лат. сіесеі «личить, належить», дінд. сіазазуа-іі «надає послуги, є люб’язним», хет. іакк- «бути схожим, підходити». — Фасмер І 505—506; МасЬек Е83С 115; 8кок І 395; ЗССЯ 4, 217—218; 5, 82; Вегп. І 188; Уошігак І 434; Меіііеі М8Ь 14, 338; В8Ь 20, 167; АУаШе—Ноїт. І 330.
суєта, [суєтник] «неспокійний чоловік» Нед, [суєть] «неспокій; занепоко
єння» Нед, [суят] «занепокоєння, неспокій, загроза» Нед, [суята] «турбота, неспокій, острах, пригніченість; скрутний стан» Нед, ВеЗн, Г, СУМ, [суят-нйк] «неспокійний, боязливий чоловік», [суятник] «людина, яка працює без толку» О, [суятня] «неспокій» Нед, [суять] «мука, катування» Нед, суєтлйвий, суєтний СУМ, Нед, [суятнйй] «поганий, скрутний», [суятлйво] «сумно; журливо» О, [суєтати (собою)] «неспокійно метатися» Нед, [суятйти] «турбувати, непокоїти, мучити; сумувати, плакати під час сну Ба; вередувати, присікуватися (до когось) О», [суятйтися] «турбуватися, непокоїтися, мучитися; терпіти злидні Нед, Г, ВеЗн; доглядати (когось під час хвороби) Ба; неспокійно крутитися, вертітися, журитися, без толку робити О», всує (заст., кн.) «даремно, марно»; — р. суєта (з цсл.), бр. [суяціцца] «метушитися; турбуватися», болг. суєта, стел, соїрі «марний, пустий», соуктд «незначність, марність, суєта»; — псл. *зи]ь «пустий, незначний, марний»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з дінд. зйпат «пустота, порожнина», зйпуак «пустий, порожній», ав. а-зйпа- «який не має недоліків», вірм. зог «діра, нора», лат. сауцз «порожній, пустий; вигнутий», гр. хбос; «глибока ущелина, безодня; міжгір’я», хоїХос; «порожній, пустий», сірл. сйа «тс.», брет. кео «грот», що зводяться до іє. *йеи-/йоио- «порожній, пустий; западина»; пов’язується також (Варбот Зтимология 1983, 37—39) з псл. зоуаіі, зи]<? «совати» (пор. р. суе-тйться «соватися, метатися»); пов’язання псл. *зи]ь з лит. заща «жменя», лтс. заща «тс.» (ВеггепЬег§ег ВВ 2, 157; 23, 305) необгрунтоване. — Фасмер І 364, III 797; Черньїх II 217; Преобр. II 414— 415; Мікі. ЕАУ 328; МеіПеІ Еіисіез 380; М8Б 9, 139; 10, 278; Мйкі.—Епсіг. III 771; ІЛІІепЬеск 314, 322; АУаІсіе—Ноїт. І 191 — 192; Воізасц 481, 530—532; Ре-сіегзеп К2 39, 428; Регззоп Веіїг. 191 — 192; Рокогпу 592—594.
[сузик] (бот.) «пижмо звичайне, Та-пасеїит уи1§аге Б.; рутвиця мала, Тка-
Іісігит тіпиз Б.; смовдь гірська, Реисе-сіапит огеозеїіпит (Б.) Моепск.» Мак, [узик] «смовдь гірська» Мак; — р. [сузик] «пижмо; рутвиця, Ткаїісігит Б.; рутвиця мала», бр. [сузік] «рутвиця вузьколиста, Ткаїісігит ап§изїіІо1іит Ласц.», [сузіц] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з вузькйй ([узькйй]) і первісно стосувалося рутвиці вузьколистої.
сук, [сукач] «сукувата палка» Нед, [суча] (зб.) «гілки хвойних дерев, з яких городять тини» О, сучок, суччя (зб.), сукатий, [сукбватий] «сукуватий» Нед, [сукбвий] «з гілок» О, сукуватий, [сучечковатий] «сукуватий» Нед, сучкуватий, [сучистий] «тс.» Нед, [зсуку-ватіти] «стати сучкуватим», [підсуч-чя] «шворка, до якої прив’язаний поплавок ([сучка]) до якоря човна»; — р. бр. сук, п. з^к, ч. слц. вл. нл. зик, болг. ськ, м. сак, схв. сук, слн. [зок], стел, емктз. «тріска, сучок»; — псл. здкь «сук, гілка», очевидно, пов’язане з формою без назалізації зоха «соха»; — споріднене з лит. аі-запкб «гак, крюк; виступ на дереві, палка», дінд. зацкйк «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл», кімр. саіпс «сук» (<*йапкї), ірл. еес «гілка, сук», дісл. каг «кілок, кочет» (<*капка-), кзеїі «кіл» (<*капкі1а). — Фасмер III 798; Черньїх II 217; Преобр. II 416; Попов Ист. лекс. 90; Вгйскпег 486; Но-ІиЬ—Кор. 360; Маскек Е8ДС 592; 8ски-зіег-8е\¥С 1377; Младенов 627; 8кок III 358; Мікі. ЕАУ 316; Критенко Вступ 514; Міккоіа ІЕ 8, 312; Мозгугізкі Р2ДР 215—216; Меіііеі Еіисіез 244; Тгаиі-тапп 298—299; Вй§а ЙЙ II 589—590; ВеггепЬег§ег ВВ 16, 241; ПкІепЬеск 301; МаугкоГег III 290; Хирііга С6 132; Ееізі 266; Тогр 70; Рокогпу 522—523. — Пор. соха.
сука1 «самиця собаки; [велика заскочка, якою закріплюється триб у ткацькому верстаті Ме]», [сучак] «щеня», сучи-ще, сучка «сука, молода сука; [частина ткацького верстата]», сучий, суччин Куз, [пересучий] (лайл.); — р. бр. сука, др. сука, п. ч. діал. слц. зика, [каш. зека], полаб. зацко «шлюха»; — псл. [зика]; —
очевидно, споріднене з лит. виб (род. в. зипз) «собака», лтс. зипв, прус, зипіз, дінд. вйуа (вуа, род. в. випаИ), ав. вра (род. в. випб), вірм. вип, гр. иосоу (род. в. хоуос;), лат. сапів, гот. Кишів, тох. ки, хет. ієрогліфічним виуапа- «тс.»; недостатньо обґрунтовані реконструкції псл. в<?ка (Реіегввоп АГЗІРЬ 36, 139—140), *ркеика із зближенням з дінд. равика «дрібна худоба» (ОвіКоГ Рагег§а І 199, 256—257), як і виведення від вигуку для підкликання собак Іви-їви (Масіїек Е8ЛС 592). — Фасмер—Трубачев III 798; Черньїх II 217; Трубачев Назв. дом. жив. 21—22; Вгйскпег 595; Тгаиїтапп 310; Ргаепкеї 1533; Рокогпу 632—633.
[сука2] (ент.) «тарган, чорний тарган, ВІаНа огіепіаіів Б. (Регіріапеїа огі-епіаіів Б.)» ВеНЗн, ВеБ; — неясне; можливо, результат перенесення назви сука «самка собаки».
[сукамина] (бот.) «шовковиця, Мотив Б.» Пі; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, соукаллина, сукамина походить від гр. оихбщїуос; «тс.», запозиченого із семітських мов; пор. арам. зідетїп (мн.) «шовковиці», гебр. віцта (одн.) «тс.»; на грецькому ґрунті зазнало зближення з обхоу «фіга, інжир». — Пономарів Мовозн. 1973/5, 63; Фасмер ГСЗ III 194; Егізк II 817—818.
сукати, [сукатися] «встрявати» Корз, [сукотати] «сукати» Нед, [сучити] «тс.», [сучйтися] «нав’язуватися», [сукайло] «знаряддя для намотування пряжі з клубків на цівки» Ме, [сукал-ка Корз, сукало, сукач Корз] «тс.», сукальник, [сука(л)ниці] «різновид страви з тіста» ГрицАВ, [суканка] «товсті нитки для ятера; рибальське веретено для змотування тонких вірьовок», [сукань] «надмірно скручена частина нитки» Ник, сукенка, сукенце, сукнар, сукнина, сукно, сукня, сукнянка, суконка, [сукбнник] «сукнороб» Нед, [су-кбнщик] «тс.», [суконнйцтво] «сукно-робство» тж, суконце, [суч] «сукані нитки; дратва; основа в тканні Нед», сукальний, суканий, сукняний СУМ, Нед,
суконний, [засукень] «надмірно скручена частина нитки» Ник, [підсуканий] «високий і тонкий» ЛексПол, [посукбн-щина] «сукно з чисто вовняних ниток», [посукбнний] «який складається з чистих вовняних ниток», присукальник «робітник, який присукує нитку»; — р. сукать, [екать] «сукати», бр. сукаць, др. ськати «тс.», сукано, п. ст. вл. зикас «сукати», ч. зоикаїі, зкаїі, слц. зйкаі’, нл. виказ, полаб. заикпб, болг. сукам, суча, м. сука, суче, схв. сукати, слн. зйкаіі, стел, сукно; — псл. *зькаі:і «в’язати вузли, зв’язувати, сукати, скручувати», зикаіі «тс.»; — споріднене з лит. зйкіі «крутити, звивати», лтс. зикі «тс.; зникати», можливо, також лат. зисиїа «коловорот, мотовило»; іє. *зеик-, похідне від *5еи-/зй- «гнути, вертіти, підганяти», відображеного в дінд. зиуаїі «приводить в рух», вауа- «стимул, поштовх», дірл. 5б(а)іс1 «крутить, повертає», 5йа(і)пет «мотузка, шнур». — Бу-лаховський Вибр. пр. III 367; Фасмер III 635, 798, 799; Вгйскпег 525; Масіїек Е8ЛС 545—546; Зсйизіег-Зеїус 1374— 1375; Младенов 618; 8кок III 358—359; Варбот Зтимология 1980, 33; МікІ. ЕАУ 333; Тгаиітапп 291; Егаепкеі 939— 940; Рокогпу 914. — Пор. сукман.
[суклень] (бот.) «клен польовий, Асег сатревіге Б.» Нед, [суклен Мак, суклійть Мак, суклінь Нед, Куз, сук-літь ВеНЗн] «тс.»; — похідне утворення від клен, ускладнене префіксом су-, паралельне до [паклен, паклень] «тс.» (з префіксом па-). — Див. ще клен1, су-. — Пор. неклен.
сукман «суконний верхній одяг, свита», сукмана, [сукманйна] «тс.»; — р. [сукман] «суконний каптан або сарафан», ст. сукмань «сукно», бр. [сукма-ньі] «свитки», п. зиктапа «сіряк», болг. сукман «сукня без рукавів; вовняна спідниця», м. сакма «вид плаща»; — очевидно, пов’язане з сукати, сукно; недостатньо обґрунтоване виведення від тат. [зйктап] «довгий каптан, сукно», чикмзн «чекмінь», чув. сахман (сакман) «суконний каптан», алт. чаг. чек-
мен «просторий зимовий одяг» (Мікі. ТЕ1 І 22; Семенова Сл. и балк. язьїкозн. 1983, 170; СаиіЬіоІ М8Е 16, 87; Вгйскпег 525; КогзсЬ АГЗІРЬ 9, 495; Казапеп ЕПЕ 29, 198—199; 2Г81РЬ 20, 448; Шипова 290). — Москаленко УІЛ 44—45; Фасмер III 798—799; Преобр. II 415—416; Младенов 617—618. — Див. ще сукати.
[сукманич] «старший лісоруб, голова лісорубів, що працюють у лісі»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з сукман «суконний верхній одяг».
[сукотати] «розмивати, підмивати, вимивати» ВеЗн, Нед, Г; — неясне; можливо, пов’язане з [сукотіти] «капати».
[сукотатися] «м’ятися» (про сорочку) ВеБ; — неясне.
сукотіти — див. сік*.
сукрйстий «який має круту вдачу», [сукрит] «поганий, злий» О, [сукрй-тий] «нестримний» Нед, [сукрйтити] «нарікати» Она, [сукрйтитися] «набридати» Нед; — не зовсім ясне; очевидно, псл. *з<?кгу1'ь «крутий, злий», пов’язане з кгиіь (<*кгои!-) «крутий». — Див. ще крутий, су-.
сукровиця «жовтувата рідина, яка витікає разом з кров’ю з уражених частин тіла» СУМ, Нед, [сукервиця, Нед], сукроватиця, [сокервиця ВеЛ, сокірви-ця] «тс.», сукровйще «місце, де пролилася кров, де хтось був убитий», сукроватий, сукровичний; — р. сукровица, бр. сукравіца, п. ст. зикглпса, слц. зй-кгуіса, болг. сукірвица, м. сукрвица, схв. сукрвица, слн. зокгуіса, зокгуса; — псл. *5<?кг'ьуіса «сукровиця», похідне від *кгу (зн. в. кгьуь) «кров» з префіксом зр- «су-». — Див. ще кров, су-.
сула1 (заст.) «спис, піка» Нед, вулиця «тс.» СУМ, Нед, Куз, [суло] «дерев’яний держак залізних вил Шух, Г; жердина весла Нед»; — р. [сула] «ковінька, яку діти кидають по льоду», заст. сулица «метальний спис», др. сулица «спис, короткий метальний спис; вістря списа», ч. зшіїісе «рогатина», схв. сулица «спис, піка», слн. зйііса, с.-цсл. соулица «тс.»; — псл. *зис11о, зшіїіса
«спис, вістря списа», похідне від основи зипріі/зоуаіі «сунути, кидати»; — позаслов’янськими відповідниками, на думку Потебні (РФВ 7, 66), є дінд. зй-ІаЬ «спис», зйіа «загострена товста палиця, кіл»; зближується також (Еісіеп Агт. 81. 78—79) з дінд. зйкаЬ «голка», ав. зика- «тс.». — Фасмер III 799, 801; НоІиЬ—Кор. 360; МасЬек Е8ЛС 591; 8кок III 359—360; Рокоту 954—955. — Див. ще совати.
сула2 (іхт.) «судак (звичайний), Еи-сіорегса Іисіорегса (Б.)»; — р. [сула] «судак», [сулятник] «дрібний короп, сазан, Сургіпиз сагріо Б.», слц. [зйі] «судак», [зиіа, зиіауа, зіі, зііес], болг. [сул-ка], схв. [зиі]] «тс.», [зиіас] «лосось дунайський», [зиіас, зиіак, зиіес, зиііса, зи!]ак, зиііса] «тс.»; — запозичення з тюркських мов; пор. ккалп. сьіла «судак», башк. /гьіла, чув. іиала «тс.»; пов’язання з др. сулица «спис», схв. сулица «тс.» (Бесіег 138) позбавлене підстав. — Коломиец Происх. назв, рьіб 116; Фасмер III 799; Егоров 333.
[сулдйга] «гомілка, нога від коліна до п’яти» Нед, [сцлйґа] «стегно» ВеНЗн; — бр. [сулдьїга] «кістка ноги від коліна до п’яти»; — очевидно, сх.-сл. [*зр-1о-сіу^а] «гомілка», похідне з префіксом зр- «су-» від Іосіу^а «тс.» (р. [лодьїга] «гомілка», др. лодьїга «бабка», п. Іосіу^а «стебло», ч. ІосіуЬа «тс.»), пов’язаного, можливо, з укр. литка; припускається також зв’язок з псл. *о1с1І (*о!сіу) «човен» (укр. [лодь], р. бр. лбдка, др. ло-дья і т. д. «тс.») (Зіаіузкі V 137—138; Вгйскпег 310; НоІиЬ—Еуег 291, 292); пор. [булдйга] «порожнистий стовбур рослини (дерева); порожниста, обгризена кістка», р. [булдьїга] «маслак, порожниста кістка; дрючок, палиця». — Фасмер І 238,^11 510—511; ЗСБМ І 408; МасЬек Е8ЛС 338; НоІиЬ—Еуег 291, 292; ЗССЯ 3, 94—95. — Пор. булдйга, лйтка, лодь.
сулема «хлорид ртуті — безбарвна кристалічна речовина»; — р. бр. сулема, п. зиЬІітаі, ч. слц. слн. зиЬІітаі, болг. сублимат, схв. сублймат «тс.»;
— очевидно, результат видозміни інтернаціонального терміна, утвореного, як і англ. зиЬІітаїе «сулема», на основі слат. зиЬІітаїит «тс.; продукт сублімації» (спочатку «високо підняте»), пов’язаного з лат. зиЬІіто, зиЬІітаге «підіймати, підносити високо»; пропонується також виведення через нгр. ооиЛірас з тур. зйіігпеп (Когзск АГЗІРк 9, 669; Преобр. II 416), яке вважається запозиченням зі Сходу (Маїгепаиег 315). — Фасмер III 800; Кораіігізкі 924; НоІиЬ—Ьуег 456; РЧДБЕ 696; Вуіакли]а 916; КІеіп 1533. — Див. ще сублімація.
судити* (заст.) «обіцяти», [посула] «обіцянка» Нед; — р. сулйть «обіцяти», бр. [сулщь (сюлщь)] «пропонувати; обіцяти»; — очевидно, пов’язане з др. суліи «кращий», стел, соул'ки «тс.», яке зіставляється з лит. зиіпаз «визначний, чудовий», дінд. зйгак «сильний, хоробрий», гр. хирос «сила, міць». — Фасмер III 800, 801.
[сулйти2] «скакати» Нед, [суліти] «тс.», [сулйтися] «нападати» (про собаку), [сулятися] «тс.» тж; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з [суляти] «совати», сунути (див.).
султан* (титул монарха в країнах Сходу), [салтан] «султан, турецький імператор», султана «дружина або кровна родичка падишаха», султанат, сул-танич «син султана», султанівна «дочка султана», султанша «дружина султана», [шалтан] «султан» Нед; — р. бр. болг. султан, др. сал (т>) танії (титул можновладного государя в Азії), п. вл. зиИап «султан», схв. султан, слн. зйііап «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. зиііап (зйііап) «султан, монарх, володар», як і крим.-тат. зоїїап «султан», аз. султан, тат. солтан «тс.», зводиться до ар. зиііап «султан (титул монарха); володар», спорідненого з арам. зиНапа «влада; який має владу», «мав владу», гебр. заіаі «він керував, був господарем», ак. заіаіи «мав владу», заііи, зйіиіи «могутній, сильний»; деякі слов’янські форми з початковим са-, очевидно, через давньоруську мову
(др. салтан'ь < *зо11:ап'ь «титул сельджуцьких монархів — султан») запозичені з візантійсько-грецької (пор. віз.-гр. ЕоАбаубс «Солдан (султан) — Муфа-рит ібн Салім, емір Барі (861—871 рр.)», ооАбауос «султан», ооЛтоу, ооиАтауос «тс.», що походять від ар. зиііап «султан; володар»). — СІС2 799; Фасмер III 551, 801; Дмитриев 543—544; Шипова 291; Менгес 128—129; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 294; Когзсії АГЗІРії 9, 669; Бульїка Лекс. зап. 27; Кораіігізкі 928— 929; Вгйскпег 525; НоІиЬ—Буег 458; РЧДБЕ 697; Ву]акли]а 917; Еокоїзск 154; КІеіп 1541.
султан2 «оздоба з пучка пір’я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней; розширений угорі стовп куряви, диму; волоть із колосків багатьох злаків»; — р. бр. султан «тс.», болг. султан (прикраса шолома); — пов’язане з султан (титул володаря); назва зумовлена подібністю позначува-них нею речей до розкішної прикраси на головному уборі султана. — Див. ще султан*.
султанка (іхт.) «морська промислова риба ряду окунеподібних, барабуля, Миііиз ЬагЬаїиз Б.»; (орн.) «султанська курочка, РогрЬугіо Вгізз.»; — р. султанка «тс.», бр. султанка «морська промислова риба ряду окунеподібних», слц. зиїїапка «султанська курочка» (з рос.); — пов’язане з султан (титул володаря); назва зумовлена перістим гарним забарвленням обох тварин. — Шипова 291—292; Сетаров Сов. тюр-кология 1970/2, 87; Еегіапс N327. уїа-коу 31. — Див. ще султан*.
[султанчик] (бот.) «рогіз вузьколистий, Турка ап^изіііоііа Б. Г, Мак; зозулинець, орхідея, Огскіз Іахіїїога Бат. (ОгсЬіз Б.) Мак», [султанчики] (мн.) «тс.» тж; — р. [султан] «рогіз, Турка (Тоигп.) Б.», [султанчик] (у сполученні красньш с. «зозулинець»); — назви, пов’язані з султан «волоть із колосків, що є суцвіттям багатьох злаків; кетяг, гроно квітів»; зумовлені тим, що квітки рогозу і зозулинця зібрані в колосопо
дібне суцвіття. — Вісюліна—Клоков 80; Нейштадт 72—73; Лік. росл. Енц. дов. 178—179. — Див. ще султан2.
сулука, сулувка — див. суголов*.
сульфат «сіль сірчаної кислоти», сульфід, сульфідин, сульфіт, сульфітація, сульфітувати; — р. бр. сульфат, п. зиіїаі, ч. слц. слн. виїїаі, болг. м. сулфат, схв. сулфат; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8и1-їаі, 8и1її1, фр. англ. зиїїаїе, зиИіі утворено від лат. зиірЬиг (зиїїиг) «сірка», спорідненого, очевидно, з тох. А заїр-«горіти», тох. В заїр- «тс.»; зв’язок лат. зиірішг з гот. зауіЬіз «сірка», дангл. заує-їеі, днн. злуеЬаІ, зауєузі «тс.», очевидно, відсутній. — СІС2 799; НоІиЬ—Ьуег 458; РЧДБЕ 697; Ву]акли]а 917; Сг. ЕауЬ. 733; Оаигаі: 690; КІеіп 1540; Таїсіє—Ноіт. II 628.
[суля] «сука» ВеЛ, [сулька] «сучка» ВеЛ; — очевидно, результат видозміни сука, зумовленої впливом слів на -уля, часто вживаних у лемківських говорах (пор. [бейдуля] «дурепа», [бо-зуля] «ґуля», [бортуля] «дурна людина; дурна, вайлувата жінка» тощо); не виключений вплив [сулятися] «хапати» (про собаку). — Див. ще сука1.
[суляти] «хвицати, бити ногою; боляче, міцно штовхати Ме; не попадати у вушко, затягуючи нитку в голку Па», [сулятися] «штовхатися, товпитися біля чогось» Нед, [сусуляти] «іти навпомацки; не попадати у вушко, затягуючи нитку в голку» Па, [шуляти] «штовхати» Нед, [шуляй] «той, хто штовхає» Нед, [шуляк] «стусан» Нед; — р. [су-лять] «совати, штовхати, пхати», п. [зи-Іас] «м’яти, місити, стискати», [згиіпдс] «ткнути, штурхнути», схв. сул>ати «бухати, шугати (про полум’я, дим тощо); нагрібати, підгрібати землю палкою»; — пов’язане з сунути, совати (див.).
сум, [сума] «туга, страх і сум разом» Бі, [сумнбта] «страх, туга і нудьга разом» Бі, сумота «сум», сумний СУМ, Бі, [сумен] «сумний» Нед, [суменний] (у сполуці [сум суменний] «великий сум») Нед, сумливий, сумнуватий, [су
мовитий] «сумовитий» Нед, сумовитий, [суміти] «сумніти», сумніти, сумувати, засуміти, [пбсумний] «трохи сумний» Нед; — р. [сумовать] «думати, гадати», бр. сум «сум, нудьга, туга, журба; [сумнів)», п. зшп «сум» (з укр.), болг. [сумуя] «згадую, поминаю, пригадую», слн. зйгп «підозра», зигпіа «тс., припущення»; — пов’язане з сумнів. — Огієнко РМ 1935/4, 181 —182; Варбот 199—200; Дуриданов Памет Стойков 580—581. — Див. ще сумнів.
сума* «загальна кількість», [сумета] «велика сума», [сумар] «дуже багатий капіталіст» Нед, [суменний]: у сполуці сума суменна] «дуже велика сума» Нед, несуменна сума] «тс.» Ж, сумарний, підсумок СУМ, Куз, підсумковий, підсумувати, ст. сума (1496); — р. сум-ма, бр. болг. м. сума, п. ч. слц. вл. зигпа, нл. зигота, схв. сума, слн. зй-та; — запозичення з латинської мови; лат. зигота «найвища (посада, точка); загальна кількість, сукупність, сума» є формою жін. р. від зиттиз (<*зир-тоз) «найвищий», пов’язаного з зирег «зверху, над», зиЬ «під» і спорідненого з дінд. иратаЬ «найвищий», ав. ирата-, гр. итгатос, дангл. иїета «тс.». — Фасмер III 802; Черньїх II 218; Горяев 354; Вгйскпег 526; 81. лууг. оЬсусЬ 712; Но-ІиЬ—Буег 458; РЧДБЕ 698; Вуіаклща 918; АУаІгіе—Ноіт. II 629, 630; КІеіп 1541. — Див. ще суб-.
сума2 «торба; [ноша Корз; пожитки, майно ЛексПол; гроші Чаб]», сумка, сумчасті (зоол.), сумчастий (зоол., бот.), сумочний, осумкування, підсумок, підсумковий; — р. сума, сумка, бр. сумка, др. сумська, п. зигпа, витка, ч. слц. зитка (з рос.); — через польську мову запозичене з німецької; двн. свн. зоит «в’юк, вантаж в’ючної тварини», нвн. 8ашп «вантаж; в’юк» походять від нар.-лат. заита «в’ючне сідло», що виникло з лат. за§та «тс.», яке походить від гр. сгаууа «тс.», пов’язаного з оаттсо «споряджаю», можливо, спорідненим з тох. АВ їхуаіік- «утискувати, упихати». — Фасмер III 802; Вгйскпег
526; МасЬек Е8ЛС 568, 592; Когзсії АЇ81РІ1 9, 667; Маїгепаиег 315; Кіи-§е—Міігка 628; Ргізк II 681.
[суматуха] «меланхолія» Нед, [су-матухий] «меланхолійний» Нед; — похідне утворення від сум, сумота, пор. п. [зитаїосіїа] «сват, до обов’язків якого входить розвеселяти на українському весіллі сумну молоду» (з укр.). — Див. ще сум.
сумах (бот.) «КІіиз Б.», [сумак, су-мець] «сумах коротковолосий, КІіиз іу-рітіпа Б.» Мак; — р. сумах, [сумак], бр. сумах, п. зигпак, зигпек, слц. зи-тасй, схв. сумах-, — запозичене з арабської мови, очевидно, через німецьку (нім. Зитасії «тс.»); ар. зиттац «дерево сумаха» походить від сир. зиттац «червоний»; посередництво турецької мови (тур. зигпак «Кйиз їохісосіепсігоп Б.»), всупереч Мікі. ТЕ1 II 161; Кохуаізкі 8утЬ. КогдуасІОАУзкі II 353, не доведене. — СІС2 799; Фасмер III 802; Шипова 292; 81. дууг. оЬсусЬ 712; Маїге-паиег 315; Еокоїзсії 154; КІеіп 1541.
сумбур «безладдя; нісенітниця», сумбурний', — р. сумбур, [сомбул, сунбур, сундур], бр. сумбур «тс.»; — задовільної етимології не має; виводиться з тур,-тат. чулбур// чьілбьір «вірьовка; довгий повід, яким притягують коня або прив’язують його до чогось», башк. сул-бур//сьілбьір «тс.» (Корш ИОРЯС 1903, 40; Дмитриев 562); припускається виникнення з *субур унаслідок контамінації з сумятица, суматбха (Черньїх II 218). — Фасмер III 802; Шипова 292.
[сумець] «короткий будівельний ліс Нед; пластина в стіні, короткі дерева в стіні; пластина між вікнами; пластина від вугла до одвірка; куски колод, які підкладають під підвалини будинку; стовп у вікні або дверях О», [сумак] «пластина в стіні, короткі дерева в стіні» О; — бр. [сумак] «колода в простінку»; — запозичення з польської мови; п. [витеє] (мн.) «балки в стінах будинку; дерев’яні колоди для будівництва» пов’язане з [витік] «стіна між вікнами; одна зі стінних балок, що засовуються між
двома стовпами», яке походить від слц. зйгпук, утвореного, очевидно, з префікса ви- «су-» і основи дієслова (га)ту-кॠ«(за)микати». — 8М VI 511. — Див. ще замикати, микати, су-. — Пор. сунець.
[сумітуватися] «клястися, присягати» Нед, [сумітувати] «обдумувати» Нед; — запозичення з польської мови; п. витіїодуас ві^ «підкорятися; покірно вклонятися; (покірно) запевняти, виправдовуватися», виЬтіїодуас ві^ «підкорятися; покірно вклонятися», [вшпі-їодуас] «задумуватися, ламати собі голову» походять від лат. виЬтіїїеге (вит-тіНеге) «опускати, схиляти; підкоряти» (букв, «посилати вниз»), утвореного з префікса виЬ- «під-» і дієслова гпіНеге «посилати», спорідненого з ав. тае8-«тс.». — 81. АУуг. оЬсусЬ 712; 8ААЇ VI 511; Таїсіє—НоГт. II 97—98; КІеіп 1533. — Див. ще місія, суб-.
сумління «совість; [сумнів Нед]», [сумніння] «сумління» Нед, [суміння] «тс.», сумлінний, [безсумлінник] «несумлінний чоловік»; — бр. сумленне «совість, сумління», [сумненне], п. [вит-Іепіе, витпіепіе], витіепіе «тс.»; — результат видозміни др. сумьніниіс «сумнів, вагання» (сумьнітисд «сумніватися, вагатися»), обумовленої деетимологізацією слова, пор. [сумлітися] «перебувати в тяжкому сумніві» Нед, р. [сум-ленье] «сумнів», [сумлеваться] «сумніватися», бр. [сумляїща], схв. сумлати се «тс.». — Булаховський Вибр. пр. III 392; Вгйскпег 526. — Див. ще сумнів.
сумнів, [сумнінка] «сумнів» Нед, [сумніння] «тс.», [сумління] «сумнів; напрям думок, настрій; клятва», [сум-нйвий] «сумнівний», [сумнівий] «тс.» тж, сумнівний, [сумнящий] «якого мучать сумніви» Нед, [сумліщий] «розумний, розсудливий», [сомнющий] «сумнівний» тж, [сумнйтися] «сумніватися Г; зневірятися Нед», сумніватися, [сумлітися] «перебувати в тяжкому сумніві» Нед, [усомнітися] «завагатися; втратити надію» Нед; — р. сомнение «сумнів», сомневаться «сумніватися»,
[сумневаться] «тс.», бр. сумненне «сумнів», др. сумьн^ниіє «сумнів, вагання; трепет; благоговіння», болг. сьмнение «сумнів», схв. сумн>а «сумнів; підозра», слн. зйтп]а «підозра»; — виникло на грунті стел, ежмьн'кник (соумьн'кник, С'ьмьн’кннк) «обміркування, сумнів, вагання; острах; обачність», утвореного за допомогою префікса сж «су-» від дієслова мьн'кти «думати». — Булаховський Вибр. пр. III 392; Фасмер III 716; Вгйскпег 526; Младенов 622. — Див. ще мнйти, су-.
[сумбтка] (ент.) «вид ванеси, Уа-пезва апііора Б.» Нед; — похідне утворення від сумота «сум»; очевидно, неповна калька нім. Тгаиегтапіеі «Уапев-ва апііора» (Тгаиег «сум, скорбота»), пор. р. траурница «тс.»; назва зумовлена тим, що цей метелик має чорні знизу крила. — Див. ще сум.
[сумочник] (бот.) «грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигва разіогів Мебіс.» Мак; — р. сумочник «тс.»; — похідне утворення від сумка (пор. інші назви цієї рослини [калйтник Ж, калиточник Мак, мішочки, мошоночник тж], а також р. пастушья сумка)-, назва зумовлена тим, що плоди цієї рослини (стручки) мають форму сумочки. — Див. ще сума2.
[сумрак] «сутінок, присмерк» СУМ, Нед, [суморок] «тс.», [сумерки] «присмерк» Чаб, [сумрачний] «похмурий» Нед; — р. сумрак, [суморок], др. сум-рак-ь, суморок-ь, ч. зоцтгак, слц. зйт-гак, болг. сумрак, м. сумрак, самрак, схв. сумрак, слн. зотгак; — запозичення зі старослов’янської мови (східнослов’янська форма суморок на ґрунті укр. мови зникла); стел. сжл\рдкт> походить від псл. *зртогк'ь, утвореного за допомогою префікса зр- «су-» від іменника *тогк'ь «морок». — Фасмер III 802; НоІиЬ—Кор. 232; Младенов 617. — Див. ще морок, су-.
[сумрачники] (ент.) «родина присмеркові бражники, 5рЬіп§ібае (Сге-ризсиїагіа)» Нед; — р. сумеречньш бражник «ОеіІерЬіІа Бавреугев»; — по
хідне утворення від [сумрак] «сутінок, присмерк»; назва зумовлена тим, що ця родина метеликів найбільш активна присмерком. — Див. ще сумрак.
[сумрявий] «темний, похмурий» Нед; — результат контамінації слів [сумрачний] «похмурий» і темрявий «темний, похмурий». — Див. ще сумрак, темний.
[сумуватись] «обговорювати, домовлятися, радитися» ЛексПол; — очевидно, запозичення з російської чи білоруської мови; р. зах. [сумовать] «думати, гадати» споріднене з укр. сумувати, сум (див.).
сум’яття, [сумятє] «сум’яття» Нед, [сумятня] «тс.» Нед, сум’ ятлйвий, сум’ятний; — р. сумятица «сум’яття, метушня; заколот», бр. сумятня «сум’яття, метушня, паніка»; — псл. (сх.) [*52гп£Іь]е], пов’язане з зьт^зіл (< *зй-т^ііі) «змішати, сплутати, збурити», похідним від т^зіі (< *гп2Ш) «бентежити, мутити». — Див. ще мутити, м’ятеж.
[суна] «торба» Бі, [сунка] «сумка, торбина»; — очевидно, результат видозміни форми сума «торба», зближеної з сунути; можливо, запозичене з польської мови, де ст. зипа «торба, шкіряна торба», зменш, зипка, очевидно, також виникло з форми зигпа «торба», зменш, витка. — Див. ще сума2.
[сундачитися] «плентатися, тягтися», [сандучитися] «телющитися, сунутися» Ме; — очевидно, афективне утворення, пов’язане з сунутися «тс.»; не виключений і зв’язок з сундук (тоді первісно могло означати «важко йти з вантажем»). — Див. ще совати. — Пор. сундук.
сундук «скриня СУМ; [тупа людина, телепень Чаб]»; — р. бр. діал. сундук «скриня, сундук», п. ст. випбак «шкіряна торба», болг. санд-ьк «ящик, скриня», м. сандак, схв. сандук «тс.»; — запозичення з тюркських мов; пор. кипч. зипбиц, вупбиц «ящик, скриня», чаг. вапбик, тур. вапбік, тат. крим.-тат. каз. кирг. туркм. сандьік, узб. сандик
«тс.», що походять від ар. запсійк, вип-сійк «тс.», яке здебільшого зводиться до гр. осуЬохєїоу або оиубохєїоу «тс.»; не виключено, що це слово індійського походження, пор. гінді сандук (Черньїх II 218). — Акуленко 137; Огиенко 31, 34, 55; Фасмер III 803; ГСЗ 194—195; Шипова 292—293; Дмитриев 544; Тагиев Тюркизмьі 151; Маігепаиег 315; МікІ. Е№ 288; ТЕ1 II 152; БокоїзсЬ 145.
[сунець] «короткий оцупок СУМ; зрубаний стовбур Нед; плита для засуву; кілок для замикання дверей на засув; пластина між вікнами О»; — запозичення з польської мови; п. зипіес «одна з товстих балок, які всовуються кінцями в пази вертикальних стовпів» виникло з *витіес «тс.» (пор. [витеє] «балки в стінах будинку; дерев’яні колоди для будівництва») під впливом вийде «сунути». — Див. ще сумець.
суниці (бот.) «Ега§агіа Б.», суниця, [суниня] «суниці лісові, Ега§агіа уевса Б.» Мак, [соннйця Нед, сониця Мак, шунйця Нед, ВеНЗн «тс.», сунйчник, сунишник ВеНЗн, сунішник Мак, су-нєчник Мак] «тс.», сунйчник «тс.; ділянка землі, на якій ростуть суниці», [суничковатий] (у сполуці [суничко-вата конюшина] «конюшина сунице-видна, Тгіїоііит їгаріїегит Б.») Нед; — р. [сунйца (сунйка)] «суниці» (з бр.?), бр. суніцьі, суніца, п. [випіса, витпіса, вопіса, вопусіа], нл. випіса, полаб. ваи-паіса «тс.», болг. [зуница] «малина», схв. сунйца «тс.», [сунице] «суниці лісові»; — псл. *врпіса, утворене за допомогою префікса вр- «су-» від пісь «обернений униз», пікпріі «никнути, схилятися додолу, нахилятися» (букв, «поникла, нахилена до землі ягода»); пор. інші назви суниці [поземка, по-зьомка, землянка, земляника] Мак, а також р. земляника, п. рогіотка, схв. []агода-поземл>ух(ш) а, поземл>ух(ш)а\, зумовлені тим, що її плоди никнуть до землі; менш імовірним є зв’язок з дінд. волай «червоний», вбпіїат «кров, смола дерева» (Потебня РФВ 1885/4, 283; Рогдуасіохувкі КО 1, 94; Зсйивїег-Зедус
1378; Реїегввоп РВгВ 40, 87); недостатньо обгрунтовані інші етимології: виведення з *ватопіка, зіставлюваного з р. сам і вознйкнуть «виникнути», букв, «яка сама виникає» (Преобр. І 607); зіставлення з лтс. вйпа(в) «мох», випикв-іів «наривчик, пузирчик», букв, «ягода, що росте в моху» (Ешігеїіп К81 10, 221; Зсйивіег-Зедус 7181 1961/3, 380), з гр. хйшу «собака», лтс. випв «тс.», р. сука «сука», букв, «собача ягода» (По-годин Следьі 274—275; 8сЬгасіег Реаііе-хікоп І 85), з дінд. випагп «ріст, процвітання», лит. вайпав «славний, доблесний», ваипйв «тс.» (ПрпвкЦ РЕ 13, 503— 504). — Коваль 61; Фасмер III 803— 804; Меркулова Очерки 218; Попов Ист. лекс. 51; Вгйскпег 526; К7 45, 38—39; 8їеїїеп ЛР 48/1, 60—63; Вег-пагсі КЕ8 27, 36. — Див. ще никнути, ниць, су-.
сунути, сути, сунець, сунець — див. совати.
суньголбв — див. стрімголов.
[сунять] «зупиняти» Л; — очевидно, запозичення з білоруської мови; бр. суняць «угамувати; зупинити» утворене з префікса су- (<в"ьп-) і дієслова псл. ;^і «брати»; пор. р. унять «угамувати». — Див. ще йняти, су-.
суп1 «рідка страва, юшка», супник, супниця; — р. бр. суп, п. гира, ст. вира, болг. м. супа, схв. супа; — запозичення з французької мови; фр. воире «суп, юшка» походить від галлороман-ського вирра «приправлене», *вирраге «приправляти», очевидно, запозиченого з германських (зокрема, франкської) мов; пор. нн. ворреп «умочати», гот. ви-рбп «приправляти». — Фасмер III 804; Черньїх II 218—219; Горяев 354; РЧДБЕ 698; Ву]акли]а 918; Оаті1І8сЬе§ 819; Оаигаі 677; КІеіп 1478, 1543.
[суп2] (орн.) «шуліка, Мііуцв Еасер.» Нед; — р. [суп], п. в^р, ч. слц. вл. нл. вир, м. суп, схв. суп, стел, сжггь; — псл. вррь, можливо, пов’язане (як кореневий варіант з носовим голосним) з основою *вор- «сопіти» (НоІиЬ—Кор. 361); виводиться також (МасЬек Е8ЛС 593) з
іє. *кирр- (рр>тр) і пов’язується з гр. убір, род. в. уйтгбс «шуліка». — Фасмер III 804. — Пор. сип.
супер- (перша частина складних слів, що означає «розташований над чимсь»: суперобкладинка; «головний»: суперар-бітр; «вищої якості, підсиленої дії»: су-перфільтр, супершвйдкісний; «повторний, вторинний»: суперобмазування; «останній, найбільш сучасний»: супер-мбда); — р. бр. болг. м. схв. супер-, п. ч. слц. слн. зирег-; — засвоєно із запозичених слів типу суперпозиція, су-перстрат, у яких перший компонент походить від лат. зирег (< *(е)кз-ирег) «над, вище, понад», пов’язаного з зиЬ (< *(е)кз-ир-) «під» і спорідненого з дінд. ирагі «над», ав. ираігі, гр. отер, гот. иїаг, дісл. уйг, двн. иЬіг, нвн. йЬег «тс.». — Пор. суб-.
суперек, суперека, суперекант, су-перекуватий, суперета, супереч, суперечити, суперече, суперечити, суперечка, суперечливий, суперечний, су-перкуватий, супорбк — див. перека.
суперник, суперництво, супір, су-пірець, супор, суперник, супра — див. перти3.
[суперси] (бот.) «печериця звичайна, А§агісиз сатрезїгіз Б. (Рзаіііоїа)» Мак; — неясне.
суперфосфат, суперфосфатний; — р. болг. м. суперфосфат, бр. супер-фасфат, п. вл. зирегїозїаі:, ч. слц. слн. зирегГозШ, схв. суперфосфат; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зирегркозркаі:, фр. англ. зирегріюз-рйаїе, нлат. зирегркозрЬаіит утворено від нлат. лат. зирег «зверху, над» і нлат. ріюзріїаїит «фосфат». — СІС2 800; 51. шуг. оЬсусІї 712; НоІиЬ—Ьуег 458; РЧДБЕ 698; Ву]акли]а 920. — Див. ще супер-, фосфат.
супити СУМ, Нед, супитися, [су-пій] «похмура людина, мізантроп» Куз, насупонитися «насупитися», [насупу-ватий] «який має суворий вигляд»; — р. супить «супити, насуплювати», бр. супіць «тс.», п. з^ріс «хмурити, супити», ч. розирпу «похмурий», стел, соульливт»
«тс.»; — утворене від [суп] (орн.) «шуліка», оскільки цей птах має похмурий погляд. — Фасмер III 48, 804; МасЬек Е5ЛС 593; НоІиЬ—Кор. 361; Мікі. Е\У 315. — Див. ще суп2.
супїн; — р. болг. супйн, бр. супін, п. ч. вл. зиріпигп, слц. зиріпигп, схв. супйн, слн. зиріп; — запозичення з латинської мови; лат. (уегЬит) зирїпит є формою середнього роду від зирїпиз «відкинутий назад», пов’язаного з зиЬ «під», зирег «зверху, над». — СІС2 800; ССРЛЯ 14, 1202; РЧДБЕ 698; Вуіакли]а 920; ДУаІгіе—Ноїт. II 633; КІеіп 1545. — Див. ще суб-, супер-.
супінатор «ортопедична устілка при плоскостопості»; — р. супинатор, бр. супінатар «тс.», схв. супинатор «м’яз, який забезпечує супінацію»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Зиріпаіюг, англ. нлат. зиріпаіог «тс.» утворено від лат. зирїпаіиз, дієприкм. від зирїпб, -аге «відкидаю назад», пов’язаного з зирїпиз «відкинутий назад». — СІС2 800; ССРЛЯ 14, 1202; Ву]акли]а 920; МаИе—Ноїгп. II 633; КІеіп 1545. — Див. ще супін.
[суплаш] «пластами; суцільно, поспіль»; — пов’язане з плаский «плоский», пласт; пор. р. [суплошь] «поспіль, суцільно», сплошь «тс.», що пов’язуються з ч. ріосйу «плоский», р. плоский «тс.» (Фасмер III 736; Преобр. II 366; Брандт РФВ 23, 299; Маігепаиег ЬЕ 12, 162; Ла§іс АІ51РН 17, 293). — Див. ще плаский, су-.
супліка «писане прохання або скарга» СУМ, Нед, суплікатор «той, хто подає супліку», суплікувати «просити або скаржитися»; — бр. [супліка] «прохання»; — запозичення з польської мови; п. ст. зирііка, як і ч. слц. зирііка «тс.», схв. супликант «прохач», утворено від лат. зирріісо, -аге «уклінно просити, благати», що походить від зир-ріех, род. зирріісіз «благаючий», яке постало з *зиЬ-р1асоз «заспокоюючий», утвореного від зиЬ- «під» і ріасаге (< ріа-саге) «вирівнювати; заспокоювати», спорідненого з гр. тгАа^, род. в. тгЛахбс
«плоскість, рівнина», тох. В ріакі «згода», дісл. Па§а «шар землі», псл. ріоакг «плоский». — СІС 291; Кораіігізкі 931; НоІиЬ—Ьуег 459; Таїсіє—Ноїт. II 313, 634; КІеіп 1545.
[суполити] «щось м’яти в роті» Нед; — неясне.
супбня «ремінь, яким стягують хомут», [сопбна, сапбна] «тс.» ВеБ, супонити; — р. супонь «супоня», [супбня], бр. супбня, п. [зиропіа] «тс.»; — псл. [*зрроп]а (зрроп)ь)], утворене з префікса зр- «су-» і основи роп-, пов’язаної чергуванням звуків з ррїо «путо», ррїі (рьпр) «п’ястй». — Фасмер III 805; Преобр. II 167. — Див. ще п’ястй. — Пор. запона, путо.
супбрка — див. софброк.
супостат; — р. супостат, бр. супостат, др. супостать «противник, ворог, неприятель; диявол»; — запозичене зі старослов’янської мови; стел, сжпо-СТАТТ» «тс.» виникло з стшостатт. «противник, ворог, неприятель» (під впливом слів на сж-), що є формою дієприкметника (з суфіксом -Т-) ВІД *СТ>П0СТА-ти «поставити один проти одного»; пор. р. сопоставить «зіставити», лит. зїбїаз «поставлений». — КЗСРЯ 432; Фасмер III 805; Львов Зтимология 1972, 112—113; Меіііеі Еїисіез 302; Тгаиї-гпапп 283. — Див. ще з2, по, стати.
[супбчити] «через силу пити» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з нвн. [зирїеп] «сьорбаючи, пити», [зирреп] «тс.».
[супровїт] «винесення остаточного рішення, рішення вищої інстанції Нед, Куз; вища військова комісія Исслед. п. яз.», [піти супровітом] «бути звільненим лікарською комісією з військової служби» О; — п. [рб]зс зиргодуйет] «бути знятим з військового обліку»; — очевидно, походить від п. зирегагЬгігі-ит «остаточне рішення», нім. Зирегаг-Ьіїгіит «рішення старшого третейського судді, остаточне рішення», що складається з лат. зирег «зверху, над» і аг-Ьіїгіит «рішення третейського судді, арбітражне рішення». — Див. ще арбітр, супер-.
супруг «чоловік; [учасник у супрязі Нед; пара волів Пі]», [сопруг] «чоловік» Нед, супруга «дружина; супряга; [три або чотири пари волів, комплект, необхідний для плуга]», [сопруга] «дружина» Нед, [сопружа] «подружжя» О, [сопружник] «супряжник» О, [супруж-ник] «тс. Г; спільник; сусід по полю, що колись належало одному власникові, а пізніше було поділене між двома сусідами О», [сопружниця] «дружина» Нед, [супружеский] «подружній, шлюбний» Нед, супружий, супружний, [суп-ружити] «запрягати разом по дві пари волів двох селян» Нед; — р. супруг «чоловік», [супруг волов]. «пара волів», бр. [супружн'ща] «дружина», др. сьп-руг-ь «пара волів, запряжена разом; пара; подружжя; чоловік», супруг-ь «тс.; товариш», болг. сьпруг «чоловік», м. сопруг, схв. супруг, супруг, слн. зор-гб§ «тс.»; — запозичене зі старослов’янської мови; стел, сжпржгь «пара волів, запряжена разом; подружжя; чоловік; товариш» виникло з с’ьпржгь «тс.» (під впливом слів на сж-), утвореного від дієслова стшрАшти «з’єднати, запрягти». — Огієнко РР 1938/10, 442; КЗСРЯ 432; Фасмер III 805; Булич РФВ 15, 361; Тгаиїтапп 278—279. — Див. ще з2, прягти1, су-. — Пор. пруг.
Супрун — див. Сбфрбн.
супрутка (бот.) «вид гриба дощовика, Оісїусііит Зсітгасі.» Нед, Мак; — неясне; можливо, виникло з *супрудка і пов’язане з [спрудитися] «здутися», [спруд] «здуття».
[супшен] (бот.) «полба, пшениця спельта, Тгйісит зреііа Б.»; — пов’язане з пшенїщя, пшоно, що походять від дієприкметника *рьзепь «товчений», утвореного від дієслова рьхаїі «товкти, пхати». — Див. ще пхати, пшениця, пшоно, су-.
[сур] «сміття» ЛПол; — п. [зиг] «тс.»; — запозичене з білоруської мови; бр. [сур] є результатом фонетичної видозміни р. сор «тс.», пов’язаного чергуванням голосних із серу, срати. —
Фасмер III 720; Преобр. II 359—360; 8ААЇ VI 516. — Див. ще срати.
суравий — див. суровий2.
[сурганити] (жарт.) «прясти»; — неясне; можливо, результат семантичної видозміни форми [сурганитися] «з трудом іти, їхати, плентатися».
[сургй] «борги» Нед; — неясне; можливо, ПОХОДИТЬ ВІД НІМ. 80Г£ЄП «турботи».
сургуч, [сургач] «сургуч» Нед; — р. бр. сургуч; — запозичення з тюркських мов; аз. туркм. тат. сургуч «тс.», дтюрк. зигцас (зигцис) «лак, смола для обробки рукояток холодної зброї» зіставляються з тат. сврткеч «помазок для змащування сковороди», похідним від сврту «витирати; мазати». — Фасмер III 806; Шипова 293; Дмитриев 544; Меп^ез Бап§иа§е 20, 70; Разапеп УегзисЬ 433.
сурдина (муз.) «пристрій для приглушення звуку в музичних інструментах», [сордйна] Куз, сурдинка «тс.»; — р. болг. сурдина, бр. сурдзіна, п. зигсіу-па, ч. зогсііпа, слц. зогсііпо, м. сурдина, схв. сурдина, сардина, слн. зогсііпа, зогсііпо; — запозичення з французької (та італійської) мови; фр. зоигсііпе «сурдина» походить від іт. зогсііпа (зогсііпо) «тс.», утвореного від зогсіо «глухий, приглушений», що зводиться до лат. зиг-сіиз «глухий, який глухо звучить», пов’язаного з визиггиз «гудіння; шепіт», спорідненим з дінд. зуагаїі «звучить», гр. ороу (з *оороу) «вулик, рій, натовп», двн. ЗАУаггп «рій», нвн. зиггеп «гудіти», псл. зуігаіі «свистіти», укр. свиріль. — СІС2 801; Фасмер III 806; Горяев 354; КораІігізкі 932; НоІиЬ—Ьуег 446; РЧДБЕ 699; Вуіакли]а 922; Оаигаі: 678; ХУаІ-сіе—Ноіт. II 634, 637; КІеіп 1475, 1547. — Див. ще свиріль. — Пор. абсурд.
сурдут «сюртук», сурдутйна «поганенький сурдут»; — бр. сурдут «сюртук», п. вигсіиі:, зигіиі «тс.»; — через польську мову запозичене з французької; фр. зигіоиі: «верхній чоловічий одяг, сюртук» утворене з прийменника виг «на, над, зверху», що походить від лат. зирег «тс.», і їоиі «весь», що зводиться
до лат. ібіиз «тс.», віддалено спорідненого з дінд. Іауііі (іаиіі) «має силу», лтс. іаиіа «народ», псл. іуіі «жиріти», іик-ь «жир». — СІС2 291; Вгйскпег 526; КораІігізкі 932; Макепаиег 316; Оаигаі: 692, 718; ХУаІсіе—Ноіт. II 695—696, 715; КІеіп 1548, 1632. — Див. ще су-пер-, тотальний. — Пор. сюртук, тужурка.
[суреля] «гомілкова кістка, довга трубчаста кістка; нога Г; стегно Куз», {цуреля} «гомілкова кістка, довга трубчаста кістка»; — видозмінене запозичення з медичної латині; мед. лат. зй-гаііз «який стосується литки» є похідним від зйга «литка ноги; мала гомілкова кістка», спорідненого з гр. сорц (сорг|) «литка ноги». — АУаісіе—Ноіт. II 634; КІеіп 1546.
суржик «пшениця, змішана з житом», суржбк, [суржа Чаб, суржанка Мак, суржанок Мак, суржиця Нед] «тс.», [суражний (суражній)] «змішаний, нечистий» Пі, [суржаний] «тс.» Чаб; — р. суржа «суржик», суржанка, суржик, бр. суржанка, п. [зиггуса], здгуса, ч. зоиггісе, [вйггіса], зоигег, слц. [вйггіса], болг. сур-ьжица, схв. суражи-ца, суржица, слн. збггіса «тс.»; — псл. *89ГЬ2ІСа «пшениця з житом», утворене за допомогою префікса зр- «су-» і суфікса -іс-а від основи гьіь «жито». — Фасмер III 806; Преобр. II 211; Филин Образ. яз. 113; Вгйскпег 482; МасЬек Е8ЛС 513; 8кок III 116. — Див. ще рож, су-.
сурик; — р. сурик, бр. сурьік, ч. витік «сурик» (з рос.), вл. зигік, схв. сурик «тс.», цсл. соурикт» (сурикт») «червоний барвник»; — через старослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. оиріхбу «сирійський барвник» утворене від оиріхбс; «сирійський», похідного від Еиріа «Сирія». — Фасмер III 806; ГСЗ 195; ССРЛЯ 14, 1211; Горяев 354; МасЬек Е8ЛС 593; НоІиЬ—Буег 459; Маїгепаиег 316.
суріпа, суріпиця, суріпок — див. свиріпа2.
суріпиця (бот.) «свиріпа, ВагЬагаеа уиІ§агіз К. Вг.; [гірчиця польова, 8іпа-
різ агуепзіз Б. Мак]», [сурепиця] «гірчиця польова» Мак, [суріпка] «тс.», [суріпок] «жовтушник лакфіолевидний, Егу-зітит сііеігапгіюісіез Б.» тж; — р. су-репа «суріпиця; капуста польова, Вгаззіса сатрезїгіз Б.; [жовтушник лакфіолевидний; гірчиця польова]», сурепица «суріпиця; [жовтушник лакфіолевидний; гірчиця польова]»; — результат зближення назви свиріпа «суріпиця; гірчиця польова]» з [суріпа] «ріпак», суріпиця] «тс.», [суріпок] «олійна ріпа». — Див. ще свиріпа1,2.
сурма* (муз.) «труба», сирна, [цур-ма] «тс.», зурна, суремка, [сурмаківна {сурнаківна)] «дочка сурмача» Бі, сурмар, сурмач СУМ, Пі, [сурнач] «сурмач» Бі, [сурмаченко (сурначенко)] «син сурмача» Бі, [сурмачиха (сурна-чиха, сурначка)] «дружина сурмача» Бі, суремний, сурмовий, суремити, сурмити, [сурнйти] «сурмити» Бі, [сурмі-ти] «звучати (про трубу)»; — р. сурна «сурна», зурна «зурна», бр. сурма «тс.», др. сурна «духовий музичний інструмент, труба, дудка, сопілка», п. ч. зигта «сурма», слц. зигтйа «труба», болг. зурна, зурла «зурна», м. сурла, зурла, схв. зурле, зурна «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. зигпа, гигпа «музичний інструмент типу кларнета» походить від перс, зйгпаф «святкова флейта», утвореного від зйг «свято, бенкет» і паї «тростина, флейта». — Москаленко УІЛ 26; Макарушка 13; Огиенко 34; Фасмер II 108—109, III 806—807; Преобр. І 259; Шипова 294; Вй§а КВ II 616; Кораііпзкі 932; Масіїек Е8ЛС8 486; Мікі. Е№ 329; ТЕ1 II 161, 190; Радлов IV 771, 919; Еокоїзсії 154; Нот 166.
сурма2 «хімічний елемент; чорна фарба для брів, вусів», [сурьма] «сурма, антимоній» Нед, сурм’яний, сурм’янистий, сурмити; — р. сурьма, [сурма], бр. сурма, п. ч. слц. зигта, болг. сурма «чорна фарба», схв. сурма (хім.); — запозичення з тюркських мов; тур. зйгте «сурма (фарба)», крим.-тат. зйг-та «тс.», тат. сврмв «сурма, антимоній», аз. узб. сурма «сурма (фарба)», 480
туркм. сурме «сурма» походять від перс, зигта «метал». — СІС2 801; Білецький Мовозн. 1981/5, 50; Фасмер III 809; ССРЛЯ 14, 1216; Шипова 295; Дмитри-ев 544; 8кок III 364; Мікі. ТЕ1 II 161; 7а]дсгко\узкі ЛР 19, 36; Еокоїзсії 154.
[сурмачити] «хмурити, супити» Па; — результат видозміни форми *сумра-чити «хмурити», похідної від сумрак (див.).
суровий* «грубий, невибілений», [су-ровйця] «розсіл» Нед; — р. суровий «суровий» (про прядиво, полотно), бр. справи «суровий (про нитки), [сирий]», [суровий] «мокруватий; сирий, недоварений; суровий (про мотузку)», др. суровий «сирий; свіжий, зелений; неваре-ний», п. вл. зиготу «сирий; суровий (про полотно); сировий, необроблений», ч. слц. зигоуу «сирий, необроблений, неочищений», нл. зигохуу «сирий, необроблений, невибілений, суровий», болг. сурбв «сирий», м. суров «сирий, необроблений», слн. зигоу «сирий, недоварений; необроблений», стел, соуровт» «сирий; свіжий, зелений; недоварений»; — псл. зигоуь «сирий, сировий», пов’язане чергуванням голосних з зугь «сирий», укр. сирий; пов’язання з зе-уегь «північ» (Вй§а ЯК І 334) є помилковим. — Фасмер III 807; Черньїх II 219; Меркулова Очерки 77—78; Зтимология 1964, 79—81; Горяев 354; Вгйскпег 526; Масіїек Е8ЛС 593; Младенов 618; Тгаийпапп 293—294; Мйііі.— Епсіг. III 1134. — Див. ще сирий.
[суровий2] «суворий» Нед, [суравий «норовистий (кінь)» Шух, [суровіти «ставати суворим» Нед; — р. суровий «суворий», бр. су рови «тс.», др. суровий «дикий, жорстокий», п. зигодуу «суворий», ч. слц. зигоуу «жорстокий, грубий», вл. зигоу/у «суворий, жорстокий», нл. зигодуу «суворий, грубий, жорстокий, лютий, сердитий», болг. сурбв «суворий», м. суров «суворий, жорстокий», схв. суров «суворий, грубий», слн. зи-гоу «суворий, дикий, грубий», стел, соу-ровт» «суворий, жорстокий»; — псл. зи-ГОУН «грубий, суворий» (про людину),
що є результатом видозміни значення «сировий, грубий» (про тканину, нитки тощо); пор. аналогічний розвиток значень в лат. сгйсійз «сирий, необробле-ний» і «грубий, суворий». — Фасмер III 807; Цьіганенко 463; Меркулова Очерки 78; Горяев 354; Вгйскпег 526; Младенов 618; Тгаиїтапп 293; МйЬІ.— Епсіг. III 1134. — Див. ще суровий*.
[суровика, суровичка] (бот.) «А§агі-сиз гиЬег ОС. (сироїжка, Киззиіа)» Мак; — похідне утворення від суровий (< др. суровьш «сирий, неварений»); пор. інші назви цього гриба: [сирюшка, сиро-їдка, сироїжка, сировоїдка], р. [сурове-жка] «гриб сироїжка», сьіроежка «тс.»; назви грибів зумовлені тим, що їх їдять сирими. — Див. ще суровий*.
[суровїга] (орн.) «іволга, Огіоіиз §аі-Ьиіа Б.» Куз, ВеНЗн, Шарл; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з суровий і, далі з сирйй «мокрий, вологий» (пор. бр. [суровьій] «мокруватий»); пор. [вільга] «іволга», п. дуіі§а «тс.», яке Брюк-нер (Вгйскпег 621; К7 46, 199) пов’язує З П. АУІ1§ОС «сирість, вогкість», оскільки іволга провіщає дощ; пор. також [воловіга] «іволга», можливо, пов’язане з волога, вологий. — Див. ще суровий*. — Пор. вільга2.
сурогат; — р. суррогат, бр. сурогат, п. зигота!, ч. слц. слн. зиго§аі, болг. м. сурогат, схв. сурогат-, — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. 8игго§аї, як і англ. зигго§аіе «сурогат», походить від лат. зигго^аїиз «поставлений на місце іншого», дієприкм. від дієслова зигго§аге «ставити на місце іншого, заново обирати», що виникло з зиЬго§аге «тс.», утвореного з префікса зиЬ- «під-» і дієслова го§аге «питати; пропонувати, просити», пов’язаного з ге§о, ге§еге «правити, управляти; спрямовувати». — СІС2 801; Черньїх II 219; Кораіігізкі 932; НоІиЬ—Ьуег 459; РЧДБЕ 699; Ог. ЕауЬ. 736; КІеіп 1320, 1548; ДУаігіе—Ноїт. II 426—427, 440. — Див. ще регент, суб-.
[сурбпиця] «суржик, змішаний зерновий хліб або мука з нього», [суроп-
ка] «тс.», [суріпка] «суржик (посів)» НикСгЛ, [зсурдпити] «змішати різного роду зерновий хліб»; — неясне.
[сурочник] (бот.) «ячмінь мишачий, Ногсіеит тигіпит Б.» Мак; — похідне утворення від р. сурок «бабак, байбак», що вважається запозиченням з тюркських мов; пор. каз. суьір (зииг) «бабак, байбак», кирг. суур, чув. савар «тс.» (Шипова 294—295; Міккоіа Л8Е0и§г ЗО, N 33, 15), хоча може бути й звуконаслідувальним від характерного свисту бабака (Фасмер III 808); ячмінь мишачий часто росте на бабакових ямах.
[сурсавиця] «нескошена отава» Нед; — неясне; можливо, звуконаслідувальне (пор. шуршати «шелестіти»),
[суршкбвий] (про полотно) «тканий домашньою пряжею по основі з фабричних ниток» Ме; — похідне утворення від суржок «суржик» з переносним значенням «суміш, мішанина». — Див. ще суржик.
сурядний; — ч. зоигасіпу «сурядний»; — утворене за допомогою префікса су- від ряд\ очевидно, калька лат. собгЗіпаїиз (з со- «су-» і бгсііпаїиз «розміщений в ряд»; бгсіб «ряд; порядок»), пор. англ. со-огсііпаїе «одного розряду, однаковий; сурядний»; при сурядному зв’язку всі компоненти стоять в одному ряді (за важливістю, якістю тощо). — НоІиЬ—Буег 427; КІеіп 349. — Див. ще РЯД, су-.
[сус*] «стрибок» Нед; — запозичення з польської мови; п. зиз «стрибок» виникло з згиз «тс.», що походить від нвн. 8сЬизз «стрімкий, швидкий рух», пов’язаного з дієсловом зсЬіеззеп «стріляти; кинутися», спорідненим з дісл. зк]біа «кидати, стріляти», дінд. зкап-сіаїе «поспішає», лит. зкипсігйз «меткий», стел, искьідати «викидати», укр. кйдати. — Вгйскпег 558; Маїгепаиег 316; К1и§е—Міїгка 647—648, 685. — Див. ще кйдати.
[сус2] «той, що веде плоти зі сплавного лісу» Шух; — неясне; можливо, пов’язане з рум. зиз «верх, висота», йе зиз «згори».
[сусай] (бот.) «жовтий осот городній, Зопсйиз оіегасеиз Б. Дз, Мак; хондрила широколиста, СЬопсігіїїа ІаШоїіа МВ. Мак»; — очевидно, запозичення з молдавської мови; є й протилежна точка зору: молд. сусай «(жовтий) осот», рум. зизаі «тс.» запозичені з української мови (ОБКМ 825); молд. сусай виводиться також з південнослов’янських мов, зокрема зіставляється з схв. сйсауька «помпа; хоботок (комахи)» (СДЕЛМ 411).
сусак (бот.) «Виіотиз Б.», сусакові; — р. бр. сусак «сусак»; — очевидно, запозичення з тюркських мов; тюркське джерело остаточно не встановлене; зіставляється з башк. саска «квітка», чув. ^е^ке, тат. сасак «тс.» (Меркулова Очерки 55—56); пов’язується також (як водяна рослина) з тур. зизак «спраглий; відро, ківш» (від зи «вода»), кирг. сууса- «хотіти пити», тат. сусау «тс.» (Шипова 295; Дмитриев 544).
сусальний «сухозлітний»; — бр. су-сальньї «тс.»; — запозичення з російської мови; р. сусальний «тс.» утворене від сусаль «сухозлітка», що виникло внаслідок асиміляції з *сушаль, пов’язаного з сухбй «сухий»; ненадійним є зіставлення Потебні (РФВ 4, 203) з дінд. зуазііі «дує, шипить, свистить, дихає, зітхає». — Фасмер III 809; Грюненталь ИОРЯС 18/4, 141. — Див. ще сухйй.
Сусанна (жіноче ім’я), Зузана, Су-зя, ст. Сусанна «лел^а, аб(о) рожа, аб(о) веселье, охота» (1627); — р. бр. Сусанна, п. Хигаппа, ч. слц. Хигапа, болг. Сусана, м. Сузана, схв. Сузана, слн. Зигапа, стел. ОоуСАна; — через церковнослов’янське посередництво запозичене з грецької мови; гр. Еоообол/а походить від гебр. збзаппа11 «лілія» (пор. ак. зезапи, арам, зйзапіа, ар. зОзап «тс.»), що зводиться до єг. 8(з)зп «лотос». — Вл. імена 161; Беринда 235; Петровский 206; Спр. личн. имен 524; Илчев 471; КІеіп 1548.
сусід, сусіда, [сусідйця] «сусідка» Нед, О, [сусідиха] «тс.» Корз, сусідство, [сусідщина] «сусідство» Нед, сусід-482
ній, сусідин, сусідчин, сусідити, [сусі-дитися] «присусіджуватися», сусідувати СУМ, Нед, [підсусід] «сусід» Пі, [пудсусид] «квартирант» ЛексПол 64, підсусідок «безземельний селянин, що живе в чужому будинку», \підсусіддя\ «перебування підсусідком; (зб.) підсусід-ки», підсусіджуватися, підсусідитися СУМ, Нед, присусідити, присусідитися; — р. сосед, [сусе'д], бр. сусед, др. сусіда, ст>сідт>, п. з^зіасі, ч. зоизесі, слц. нл. зизесі, вл. зизосі, болг. сьсед, м. сосед, схв. сусед, сусед, слн. збзесі, стел, сжгкд'ь; — псл. зрзесі'ь «який сидить поруч», що складається з префікса зр- «су-» і основи весі- (зесіеіі) «сидіти»; — пор. дінд. загпзаД-сІ) «збори, гурт, двір князя», ав. таібубізасі- «який сидить посередині», лит. уіепзбсііз «однодворець, хуторянин». — Фасмер III 726; Цреобр. І 361; Вгйскпег 482; МеіПеї Еіисіез 234; СІЬІепЬеск 324; Ког^асіо^-зкі К81 2, 95. — Див. ще сидіти*, су-.
[сусідка] (орн.) «посмітюха, Оаіегі-сіа сгізїаіа Б. Г, Нед, Шарл; біла плиска, Моіасіїїа аІЬа Б. Шарл»; — результат перенесення на птахів назви сусідка, похідної від сусід; перенесення зумовлене тим, що ці птахи оселяються дуже близько від населених пунктів (часто в самих населених пунктах). — Птицьі СССР 418. — Див. ще сусід.
сусік «засік; [скриня або видовбана колода в коморі для зерна О]», [сусіч-ниця] «місце в стодолі, де кладуть сіно Г, ВеЗн; засік Нед»; — р. сусек «засік», др. сусік?} «засік; водойма», п. з^зіек «засторонок; засік», ч. зоизек «рублений ящик для хліба», слц. зйзек «ящик», болг. [сісек] «засік», стел, сжс’ккт» «засік; водойма»; — псл. здзекіз, що складається з префікса зр- «су-» і основи зек- (*5екіі) «сікти». — Фасмер—Трубачев III 809; Зіа^зкі ЛР 38/34 230; Вгйскпег 482, 488; МасЬек Е8ЛС 568. — Див. ще сіктй, су-.
[сусілком] «масою, юрбою» Нед; — не зовсім ясне; можливо, утворене за допомогою префікса су- від село (букв, «усім селом»).
сусіль «шасть», [сусуль] «тс.» Нед, Ме, [шушіль] (вигук, яким передається несподівана або недоречна поява кого-, чого-небудь) Па; — неясне; можливо, пов’язане з [сульнути] «утекти», [шулькнути] «шмигнути».
суслик* (зоол.) «ховрах, Сііеііиз Ок.», [сусел, сусель ВеНЗн, сусол ВеБ, ВеНЗн] «тс.»; — р. суслик, бр. суслік, др. СуСЬЛТі (суСОЛТі), П. 5П5ЄІ, Ч. 8у8ЄІ, слц. зузеГ, вл. зизіік, болг. сісел-, — ПСЛ. 8118'ЬІ'Ь, утворене за допомогою суфікса -ьіь від звуконаслідувального кореня *8іі8- (наслідування свисту звірка); пов’язане зі звуконаслідувальними цсл. сьісати «шипіти, сичати, свистіти», болг. сьскам «шипіти, сичати», двн. 8й-збп, 8й8ап «дзижчати, шипіти, сичати», дінд. 8іі8 «пихтіти, важко дихати»; пор. лтс. 8іі8іігІ8 «сіра або чорна землерийка», 8118ЄГ8 «лісова миша»; непереконливим є пов’язання з зьзаіі «ссати» (ІЦіпзкЦ Ла§іс-Ре8І8сйг. 293; Младенов 617), незважаючи на бр. [суслік] «дитина, що ссе груди», [сусліць] «ссати»; не витримує критики припущення (Радлов IV 782; Макарушка 13; Раазопеп РІІР 2, 131; Ратзіесіі 339) про запозичення з тюркських мов (пор. кипч. 8аіі8аг «куниця», чаг. тат. каз. сусар, кирг. монг. суусар, калм. 8й8ґ «тс.»). — Фасмер III 809—810; КЗСРЙ 432; Филин Образ, яз. 120; Вгйскпег 526; МасЬек Е8ЛС 600; НоІиЬ—Кор. 366; НоІиЬ—Ьуег 463.
суслик5 «соска з жованої їжі, [сорт бубликів Г; сорт пряників Нед; крендель Куз]», [су сілка] «бурулька» Нед, Пі, [сусілок] «тс.» Куз, [сусулька] «тс.; сигарета» Нед; — р. [сусленник] «пряник», сосулька «бурулька», суслить (сусблить) «смоктати», бр. [суслік] «дитина, що ссе груди», [сусла] «соска (саморобка)», [сусблка] «соска», сусліць «смоктати»; — псл. *зизьіа, *зизьІікь «соска», пов’язане чергуванням голосних з 8Ь8аіі «ссати». — Див. ще ссати.
суслін «бабка, п’ятка (купка снопів)»; — запозичення з російської мови; р. су слон «тс.» складається з префікса су- «су-» і основи дієслова [сло-
нйть] «притуляти» (снопи ставляться сторч і притуляються один до одного). — Фасмер III 810; Преобр. II 323. — Див. ще слонйти, су-.
сусло; — бр. сусла «сусло»; — запозичення з російської мови; р. сусло «тс.», очевидно, пов’язане з сосать «ссати»; викликають сумнів зіставлення з лит. 8І18ІІ «тушкувати, парити», лтс. 8и8і «тушкуватися (про їду); пріти (про шкуру)», заиіеі «тушкувати, парити» (Міккоіа ІІГ8І. Ог. І 160), як і пов’язання з псл. зьро, зиіі «сипати» (Желтов ФЗ 1876 IV 51) або з р. сладкий «солодкий» (Горяев 355); малоймовірним видається також походження від чув. ст. *8изІак, пов’язуваного з шор. зиз- «черпати, брати ложкою» (Фасмер III 810). — Див. ще ссати. — Пор. суслик2.
суспендувати «надавати твердим речовинам завислого стану; [(тимчасово) звільняти (з посади) Куз]», суспендований, суспензйвний, суспензійний, суспензія «суміш рідини або газу з твердими частинками, які перебувають у завислому стані; [(тимчасове) звільнення (з посади) Куз]», суспензорій «пов’язка у вигляді мішечка»; — р. суспендй-ровать «приводити тверді речовини в завислий стан», бр. суспензія «суспензія», п. зизрепсіо^ас «(тимчасово) звільняти з посади», ч. зизрепсіоуаі «звільняти (з посади)», слц. зизрепсіоуаі’ «(тимчасово) звільняти з посади», болг. сус-пендйрам «відміняти закон на певний час; відміняти, припиняти», м. суспен-дйра «усувати, усунути (від участі в роботі, змаганнях тощо)», схв. суспендй-рати, суспендовати «тимчасово звільнити з посади», слн. зизрепсіїґаН «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. зизрепсііегеп «суспендувати; тимчасово припиняти», фр. зизрепсіге, англ. зизрепсі «тс.» походять від лат. зизрепсіо, -еге «підвішувати; припиняти», яке складається з префікса зиз-, що виник із зиЬз-, пов’язаного з зиЬ «під», і дієслова репсіо, -еге «вішати», пов’язаного з репсіео, -еге «висіти, звисати; припинятися», ропсіиз «вага». —
СІС2 801; Кораіігізкі 923; НоІиЬ—Ьуег 459; РЧДБЕ 699; Ву]акли]а 922; Ог. Е^Ь. 736; Паигаі 693; ААЇаШе—Ноїт. II 278—280; КІеіп 1151, 1548, 1549. — Див. ще апендикс, суб-. — Пор. пенсія, п’ядь, стипендія.
[суспйця] «суржик Г; послід, відвійки Чаб», [шуспіщя] «тс.»; — р. [сус-пица] «полова, те, що залишається при провіюванні», п. ст. зизріса «суржик»; — псл. *зизьріса «полова», утворене за допомогою префікса зи- «су-» від основи *зьра, пов’язаної з зьрр «сиплю», зиіі «сипати». — Фасмер III 810. — Див. ще сйпати, су-.
[сусш'р] «астма, ядуха» ВеУг; — п. зизріг «зітхання»; — через польське посередництво запозичене з латинської мови; лат. зизрїгішп «зітхання; задишка» походить від зизріго, -аге «зітхати», що складається з префікса зиз-, який виник із зиЬз-, пов’язаного з зиЬ «під», і дієслова зріго, -аге «дути, віяти; дихати; видихати». — 5АУ VI 519; АУаІсІе— Ноїгп. II 575; КІеіп 1549. — Див. ще аспірант, суб-. — Пор. спирт.
[сустанція] «спроможність, засоби»; — видозмінене запозичення з польської мови; п. зиЬзіапфа «майно, нерухомість» етимологічно тотожне з зиЬзіапс]а «субстанція». — 53Р 8, 889. — Див. ще субстанція.
[сусуяк] «кукурудзосховище» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. шал як. (сзсяк) «сховище для кукурудзи», рум. зїзїіас «тс.» походять від укр. сусік. «засік» або болг. сьсек «ам-бар». — СДЕЛМ 415; ПЕРМ 776. — Див. ще сусік.
[сут] «велика кількість» Нед, [сутий] «більш ніж достатній, багатий» Нед, [суто] «у достатній мірі, добре»; — бр. [суто] «багато; дуже», п. зиіу «багатий, достатній; щедрий»; — псл. зигіь «насипаний (повно)», дієприкм. від зиіі «сипати». — Фасмер III 811; Вгйскпег 524. — Див. ще сйпати.
сутаж «тонкий плетений шнур (пе-рев. шовковий) для оздоблення одягу, виготовлення сумок»; — р. бр. сутаж,
п. зиіазг, ч. зиіазка; — запозичення з французької мови; фр. зоиіасЬе «сутаж» виникло з уг. зиДаз «шнурок (на угорському одязі); шнурівка; удар; ураження; кидання», похідного від зщі: «бити, ударяти; вражати; кидати», утвореного від звуконаслідувального кореня зиЬ-. — СІС2 801; ССРЛЯ 14, 1221; Кораіігі-зкі 933; МасЬек Е53С 593; Паигаі 678; КІеіп 1478; МКТЕЗг III 613—614; Ваг-сгі 275.
сутана «верхній одяг католицького духовенства»; — р. бр. сутана, п. зи-їаппа, ч. слц. вл. зиіапа, схв. сутана, слн. зиїапа; — запозичене з французької мови; фр. зоиїапе «ряса» походить від іт. зоНапа «спідниця, ряса», утвореного від зоНо «унизу, насподі», що виникло з лат. зиЬіиз «тс.», похідного від зиЬ «під». — СІС2 801; 51. ^уг. оЬсусЬ 714; Вгйскпег 526—527; НоІиЬ—Ьуег 459; Маігепаиег 316; Паигаі 678; Мез-ііса 1734—1735; АУаІгіе—Ноїт. II 612— 613; КІеіп 1478. — Див. ще суб-.
сутенер «коханець повії, що живе на її кошти»; — р. сутенер, бр. сутз-нер, п. зиїепег, болг. сутеньбр, схв. сутенер; — запозичення з французької мови; фр. зоиіепеиг «той, хто живе за рахунок повії» пов’язане з зоиїепіг «підтримувати; утримувати», що виникло з нар.-лат. *зизіепІге від лат. зизіі-пеге «тс.», утвореного з зиз-, яке постало з зиЬз- від зиЬ «під», і іепеге «тримати», пов’язаного з іепсіеге «тягти, натягувати, розтягувати», спорідненим з дінд. їапбіі «тягне, натягує, розтягує», гр. тєіуш «натягую, розтягую», псл. їе-пеіо «тенето». — СІС2 802; Кораіігізкі 933; РЧДБЕ 699; Ву]акли]а 922; КІеіп 1478; Паигаі 678; Таїсіє—Ноїгп. II 662—664. — Див. ще суб-, тенета. — Пор. тенденція, тенор, тент.
[сутерени] «підвал, підземелля», [су-терйни] «тс.»; — бр. сутарзнне «тс.», п. зиіегепа «підвал (для житла)», зиїе-гупа «тс.», ч. слц. зиіегеп «підвальний поверх, підвал», болг. м. сутерен, схв. сутерен, слн. зйіегеп «тс.»; — запозичене з французької мови через польсь
ку; фр. зоиіеггаіп «підземельний, підземний; підземелля, підземний хід» походить від лат. зиЬїеггапеиз «підземний», утвореного з прийменника зиЬ «під» та іменника Іегга «земля», що постало, очевидно, з *їегза, букв, «суха земля», пов’язаного з іоггео, -еге «сушити, підсушувати», спорідненим з дінд. іагзауаіі «висушує», ав. їагзи- «сухий, твердий», гр. тєрааіуш «сушу, висушую», гот. рай-Г5115 «сухий, неродючий». — СЧС 291; 81. 'Л'уг. оЬсусЬ 714; НоІиЬ—Ьуег 459; РЧДБЕ 699; Ву)акли]а 922; Баигаї 679; Таїсіє—Ноїт. II 673—674, 694; КІеіп 1592. — Див. ще суб-, терарій.
сутий — див. суть.
сутінь, [сутенйна] «сутінки» Нед, сутінки, сутінок, сутеніти, [сотоні-ти] «сутеніти» Нед, [сутоняє] «сутеніє» ЛексПол, [стинутися] «сутеніти» О; — бр. сутбнне «сутінки», сутонець «сутеніти», схв. сутон «сутінки»; — похідні утворення з префіксом су- (із значенням неповноти) від основ тінь (псл. іепь) і -тон- (псл. Іоп-), пов’язаної з і^іі (< *іепіі) «затягати»; пов’язання з псл. їопріі «тонути» (Німчук 34) викликає сумнів. — Меркулова Зтимология 1975, 55—56; Вй§а РИ II 626. — Див. ще затон, су-, тінь.
[сутісок] «дуже вузька, тісна вулиця, тісний прохід»; — ч. зоиіезка «ущелина, тіснина», схв. сутеска, слн. зоіез-ка «тс.»; — псл. *5ріе5ка «стиск, тіснина», утворене за допомогою префікса зр- від основи *іезкпь «тісний», *їізкаіі «тискати». — Див. ще су-, тйскати.
сутки «доба», [судки Кур, сутичі Нед] «тс.», сутки «вузький прохід (між двома будівлями, тинами); [дорога Шух]», [сушка] «вузький прохід між тинами Нед; вуличка О», [суточки] «тісний прохід, дуже вузька вулиця ЛексПол; кут Пі», [сутеч] «кут, у якому сходяться отвори в стрісі; смітник» О, [сутко-вйй] «такий, що йде цілу добу» (про дощ) Чаб; — р. сутки «доба», [сутки] «кут (у хаті)», [суточки, сутьїчки] «тс.», бр. суткі «доба», [сутачкї] «вузький прохід між стінами сусідніх будівель,
завулок», др. сут-ьк-ь «злиття; місце, де сходяться межі», п. зиїкі «тісний прохід між будівлями, тісний і вузький завулок; стик кількох меж», ч. зоиіка «вузький прохід»; — псл. *з<?Ьька «стик (у т. ч. дня і ночі); проміжок», утворене за допомогою префікса зр- «су-» від *іькр (іукаіі) «тикаю», *іькпріі «ткнути»; зіставлення з слн. [зоі] «гірська дорога», дірл. зеі «дорога» (Вегіа] Езер 143; МасЬек Е83С 568) недостатньо обґрунтоване. — Фасмер—Трубачев III 811; Черньїх II 219; Булаховський Вибр. пр. III 372; Потебня ФЗ 1888/1, 47. — Див. ще су-, тйкати, ткати.
[сутон] «тоненька крига на річці під час осінніх заморозків» Л; — префіксальне утворення від -тон, пов’язаного з затяти «покрити, затягти». — Меркулова Зтимология 1975, 57. — Див. ще затяти.
сутуга, сутугуватий, сутуж, сутужний — див. тугйй.
сутулий, сутулуватий, [сутула] «той, що сутулиться» Чаб, сутулити-, — р. сутульїй, бр. сутульї, п. зиїиіо-^аіу «сутулуватий»; — похідне утворення з префіксом су- від основи тул-(тулйтися). — Черньїх II 220; Фасмер III 811. — Див. ще су-, тулйти.
[сутурцуватися] «боротися» Нед; — неясне; можливо, результат видозміни форми [сторцуватися] «намагатися стати вертикально». — Пор. сторч.
суть, сутність, суття, сутий «справжній; [існуючий; істотний Нед]», суттєвий, відсутній, посутній, присутній-, — р. суть «суть», бр. сутнасць «тс.», др. сутьство «єство, природа», стел, сжтьство «тс.»; — розвинулося з книжного суть «вони є», форми 3-ї ос. мн. теп. ч. дієслова бьіти «бути» (др. суть, п. 5^, ч. ]зои, ст. ]зй, слц. зй, вл. нл. зи, болг. са, схв. су, ]есу, слн. зо, стел, ежтт»); — псл. зріь «вони є», споріднене з лат. зипі «тс.», іє. *з-опіі; містить ступінь редукції кореня *ез-, пор. єсть. — Німчук 15; Фасмер III 812; Вгйскпег 482; МасЬек Е8ЛС 231. — Див. ще є. — Пор. сущий.
сутяга, сутяжник, сутяжництво, сутяжний, сутяжничати; — р. сутяга «сутяга», бр. суцяга «тс.», др. сутя-жа «який веде тяжбу», ч. зоїііег «змагання; конкурс», слц. зйі’аг «тс.»; — псл. *5(?І^§- (*5рІ^2-), похідне утворення З префікса зр- «су-» (із значенням зв’язку) від основи ір§- «тягти» (пор. тяж-ба). — Фасмер III 812; Преобр. Вьіп. последний 33. — Див. ще су-, тягти.
[суферяти] «терпіти, переносити, витримувати» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. 511ІЄГ1 «тс.» виникло з нар.-лат. *зиіїегїге, яке зводиться до лат. зиіїегге «тс.», утвореного за допомогою префікса зиЬ- «під-» (зир) від Гегге «носити, нести», спорідненого з дінд. ЬЬагаіі «несе», ав. Ьагаііі «тс.», гр. срєрш «несу», вірм. Ьегеш «тс.», псл. Ьегр, Ььгаіі, укр. беру, брати. — СДЕЛМ 411; ОБКМ 817; Ри5сагіи 154; ЇУаИе— Ноіт. І 483. — Див. ще брати, суб-.
суфікс СУМ, Куз, суфіксація, суфіксальний, безсуфіксний; — р. суф-фикс, бр. суфікс, п. вл. зиїікз, ч. слц. зиііх, болг. суфйкс, м. суфикс, схв. су-фикс, слн. зиїїкз; — запозичення з латинської мови; лат. зиШхигп «прикріплене» є дієприкметником с. р. від зиШ-§еге «прикріплювати, прибивати», що складається з префікса зиЬ- «під-» (зиі-) і дієслова їі£еге «укріплювати; забивати», спорідненого з дангл. <іїс «гребля, загата; канава, рів», дісл. сГїкі «тс.», лит. сііе^іі «колоти», сіу^іі «проростати, сходити», лтс. сії^і «тс.». — СІС2 802; Ко-раїігізкі 927; НоІиЬ—Ьуег 457; Ву]ак-ли]а 923; ЇУаІсІе—Ноіт. І 495; КІеіп 1538—1539. — Див. ще суб-.
суфле «кулінарні вироби, до складу яких входять збиті яєчні білки», [суф-лєт] «страва з битих яєць і тертих яблук» СЧС; — р. бр. болг. суфле, п. зиР Іеі, ч. зоиїїіе, зиГІе, схв. суфле; — запозичене з французької мови (форма [суфлет] через польську); фр. зоиПІе «надутий; духовий пиріг, дутик» є дієприкметником від дієслова зоиПІег «дути, надувати», що походить від лат. зир Паге «тс.», яке складається з префікса
зиЬ- «під-» (зиР) і дієслова ГІаге «дути», спорідненого з дангл. Ьіа^ап, англ. Ьіо^, двн. ЬІа]ап «тс.», нвн. ЬІаЬеп «роздувати, надувати». — СІС2 802; СИС 292; КораІігізкі 927; Вгйскпег 525; РЧДБЕ 699—700; Ву]акли]а 923; Оаигаі 676; КІи§е—Міігка 81; КІеіп 181, 1477, — Див. ще суб-. — Пор. суфлер.
суфлер, суфлірувати, [суфлювати] «суфлірувати, підказувати» Куз; — р. бр. суфлер, п. вл. зиїїег, ч. слн. зиПег, болг. суфльбр, м. суфлер, схв. суфлер, слн. зиіійг; — запозичення з французької мови; фр. зоиіїїеиг «суфлер» утворене від зоиГПег «дути; підказувати», що походить від лат. зиїПаге «дути, надувати», яке складається з префікса зиЬ-«під-» (зиР) і Пате «дути». — СІС2 802; Фасмер III 812; Черньїх II 220; Филип-пов РР 1985/2, 128; Вгйскпег 525; Ко-раїігізкі 927; НоІиЬ—Буег 457; РЧДБЕ 700; Ву]акли]а 923; Оаигаі 676. — Див. ще суб-, суфле.
[сухендувати] (жарт.) «допомагати»; — результат видозміни форми [секунду вати] «тс.» (див.).
сухйй СУМ, О, сбхлий, сухарйс-тий, [сухй] «пісний, без жирів, без приправ» ЛексПол, [сухйньський син] «син сухорлявої жінки» Нед, [сухлявий] «сухорлявий» Нед, сухорлявий, сухотний, [сухотбчний] «сухотний» Нед, [су-хощавий] «сухорлявий» Нед, сухуватий, [сушарний] «сушильний» Куз, сушений, сушильний, [сушнявий] «сухорлявий, кволий» Нед, суха (спортивне), сухар, [сухара] «суха гілка» ВеЗа, сухарець, сухарик, [сухарйна] «сухар Г; сухе дерево, сухе місце Нед, сушняк», [сухарйння] «сушняк», [сухарнйк] «сухі дрова» Нед, сухарниця «посудина для сухарів; [сухарний завод]», [сухарь] «сухий бук» ВеНЗн, ВеУг, [сихйня] «сухорлява» Нед, [сухйнонька (сухйтонь-ка)] «горе; любка» Бі, сухітка «сухотка», сухітник СУМ, Нед, [сухмень] «сухість, засуха» Нед, Бі, [сухменя] «сухе місце» Нед, [суховень] «день без роси», сухота «сухоти; сум, смуток, туга, неспокій; [засуха Нед; острівець на боло
ті Ч; нужда ВеУг]», сухоти, сухотка, сухотник СУМ, Нед, суш «суша (про погоду); сухі дерева, гілки, сушняк; сухий віск, стільник, у якому немає меду; [острів на болоті Ч; сухий вітер]», суша, су шар «сушильник», [сушальня] «сушарня» Нед, сушарка, сушарня, [сушба] «сушіння», [сушеня] «сушені фрукти» ВеБ, [сушениці] «тс.», [сушй-на] «сухий віск ВеУг; сухий хмиз, сухі дрова Нед; сухі гілки, сушняк Л; сушені фрукти Корз», [сушинйна] «засушена, худа особа» Ме, [сушиня] «сушені фрукти і ягоди; узвар із сушених фруктів і ягід; суха, худа особа» Ме, [су-шйсько] «сухість» Нед, [сушйця] «висохлий ліс, висохла частина лісу Г; суха ялина або смерека ВеНЗн», [шушй-ця] «суха смерека», сушка, [сушко] «невелике засохле дерево», сушнйк, [сушнйця] «усе необхідне для сушіння фруктів» Нед, сушня «сушіння; сушені фрукти; сушарня, сушильня; сухі дерева, гілки, сушняк; [сушильна піч; засуха Нед]», сушняк, сущик «сушка (бублик); [окраєць хліба; сухий шматочок хліба]», сохнути, [сбхти] «сохнути» Куз, [сухішати] «ставати сухішим», сушити, [сушмарити] «надмірно сушити, недбало, безладно висушувати» Ме, схнути, [сухцем] «насухо» Нед, [на сусі, в сусі] «в засуху» Нед, [в сусі] «у сухому місці» Кур, висохлий, вйсхлий, [вйсих] «висихання» Куз, висихати, висохти, досуха, зсохлий, зсохти, засохлий, [засдхляний] «засохлий», засушливий, [засушний] «засушливий» Я, засуха «тривала відсутність дощу влітку; [висохле озеро]», [засушка] «сорт цибулі», [засушок] «сухар Г; окраєць хліба; сухий виріст на краях хлібини ЛексПол», [засуха] «у сухому стані» Ж, насухо СУМ, Ж, [невисушнйй] «не висушений, не висохлий» Куз, осушний, осушувальний, [дсух] «сухар з вівсяного хліба, засохлий шматок хліба», [осу-шок] «засохлий шматок хліба Г; невеликий окраєць хліба Л; сухий виріст по краях хлібини» ЛексПол, [ошушек] «окраєць хліба; сухий шматочок хліба;
сухий виріст по краях хлібини» ЛексПол, [осущик] «тс.» ЛексПол, обсушка, [пасуш] «стільник; дерево в лісі, яке засохло внаслідок пожежі, повені тощо» Л, пересохлий, пересушка, підсохлий, посохлий, [посбхляний] «висохлий», під-сушливий, підсушний, підсушка, посушливий, [посушний] «(про погоду) сухий, посушливий» Она, посуха, посуш «сушняк», [посуша] «посуха» ЛЧерк, посуху, [присухий] «сухуватий», присохлий, [присутнє] «сухе поліно» Куз, просохлий, [просуш] «висохлий ліс, висохла частина лісу», [просуха]: у виразі [на просусі] «коли висохне (дорога)», просохти, розсбхлий, [розісхлий] «розсох-лий» Куз, [розісхнутися] «розсохнутися» тж, [усушок] «давнє, почасти висохле яйце»; — р. сухбй, бр. сухі, др. сух-ь, сухьіи, п. нл. зисйу, ч. слц. зи-сЬу, вл. зисЬі, полаб. заихе, болг. сух, м. сув, схв. сих, слн. бііЬ, стел, соухт»; — псл. зихь (< *зоиз-) «сухий», пов’язане чергуванням голосних із *5'ЬХПр1і «сохнути»; — споріднене з лит. заїізаз «сухий», лтс. заизз «тс.», лит. зйзіі «покриватися паршами, паршивіти; сохнути», лтс. зизі «ставати сухим»; дангл. зеаг «сухий», снн. збг, гр. аоос «тс.», алб. ІЬап] (< *заизпіб) «сушу», дінд. зо-зай «сухість», збзай «який сушить, висушує», зйзкай, зйзкай «сухий», зйзуаіі «сохне, в’яне», ав. Низка-, дперс. изка-«тс.»; іє. *заизо5 «сухий». — Фасмер III 813; Черньїх II 220; Вгйскпег 524; МасЬек Е5ЛС 591—592; НоІиЬ—Кор. 330; 8сйизіег-8е^с 1376—1377; Младенов 618; 8кок III 357—358; Тгаиітапп 250—251; Ргаепкеі 766; МйЬІ.—Епсіг. III 776—777, 1167; Кагиііз II 161; Ргізк І 188—189; Меуег ЕАУ 88; ІІйІепЬеск 314, 317; Рокоту 880—881; Гамкрели-дзе—Иванов 158, 598.
[сухівря] «сухом’ятка», [суховеря] «тс.»; — р. [сухбвря] «суха, пісна їжа; сухом’ятка», [сихбврица] «сухом'ятка», бр. [сухбврица] «суха їжа»; — очевидно, складне утворення з основ сухий і [вріти] «варити, кипіти». — Фасмер III 813. — Див. ще вріти, сухий.
[сухітник1] (бот.) «вид рослини (як засіб проти сухот)» Нед, ВеЗн; — похідне утворення від сухоти «туберкульоз». — Нед 938; ВеЗн 68. — Див. ще су-хйй. — Пор. сухотень.
[сухітник2] (бот.) «сухоцвіт лісовий, ОпарЬаІіиш зііуаіісиш Б. ВеНЗн, Мак; вероніка лікарська, Уегопіса оПісіпаїіз Б. Мак», [су хідник] «вероніка лікарська» Мак, [сухотник] «грицики звичайні, Сарзеііа Ьигза разїогіз Месііс.» Мак, [сушениця] «сухоцвіт» Мак; — р. су-шенйца «сухоцвіт», бр. сушаніца «тс.», [сухотнік палявьі] «сухоцвіт жовто-білий, Сіп. Іиіеа-аІЬиш Б.», [сухотнік ле-савьі] «сухоцвіт лісовий»; — похідне утворення від сухий, сухота.-, назва зумовлена, очевидно, рідким розміщенням листя цих рослин на стеблах, їх ніби оголеними стеблами. — Лік. росл. Енц. дов. 84, 128, 423. — Див. ще сухий.
[сухлячбк] (орн.) «малий дятел, Огуо-Ьаіез шіпог Б.» Нед, Шарл; — похідне утворення від сухий (пор. [сухлявий] «сухий, сухорлявий»); назва зумовлена малими розмірами дятла. — Булаховський Вибр. пр. III 221. — Див. ще сухий.
[сухован] (бот.) «суховершки звичайні, Вгипеїіа уиі^агіз Б.» Куз, ВеНЗн, [сухбвчик] «тс.» Нед; — похідні утворення від сухий, можливо, пов’язані з суховершки. — Див. ще сухий.
[суховїя] «нестача, неполадки» ЛексПол; — результат семантичної видозміни слова [суховїя] «суховій», утвореного з основ слів сухйй і віяти (див.).
[сухозлотиця] (бот.) «родовик лікарський, Зап^иізогЬа оіїісіпаїіз Б.» Мак; — р. [сухозолбтица] «тс.» (з укр.?); — результат перенесення на рослину назви сухозлотиця «тонкі пластинки золота для оздоблення»; перенесення зумовлене, очевидно, тим, що листки родовика цупкі, зверху блискучі; може бути й результатом видозміни назви [су-ховолотиця] «тс.» (Шамота 101). — Лік. росл. Енц. дов. 378. — Див. ще сухйй, золото.
[сухолом] (бот.) «вовче тіло болотне, Сошагиш раїизіге Б.» Мак; — бр.
[сухалом] «тс.»; — складне утворення з основ слів сухйй і ломйти; назва зумовлена, можливо, тим, що в народній медицині ця рослина вживається від ломоти. — Див. ще ламати, сухйй.
[сухбмля] «худий; сухорлява людина» ЛексПол, [сухбмлявий] «худий, сухорлявий» Нед; — похідне утворення від сухйй; характер словотвірного зв’язку неясний. — Див. ще сухйй.
сухоребрик (бот.) «ЗізутЬгіит Б.», [сухоребриця] «сухоребрик лікарський, ЗізутЬгіит оіїісіпаїе Зсор. Мак; ерофі-ла звичайна, ЕгорЬіІа уегпа Везз. фга-Ьа уегпа Б.) Мак»; — р. [сухоребрик] «сухоребрик», [сухоре'брица] «тс.; еро-філа»; — похідне утворення від сухоребрий з переносним значенням; назва зумовлена тим, що ця рослина має прямостояче стебло з притисненими до нього шиловидними стручками. — Див. ще ребро, сухйй.
[сухоребриця] (іхт.) «чехоня, Реіе-сиз сиИгаіиз Б.; бистрянка звичайна, АІЬигпоісіез ЬірипсШиз ВІосЬ»; — р. [сухоребрица] «бистрянка звичайна», бр. сухарзбрьіца «густера, Віісса Ь]огк-па Б.»; — похідне утворення від сухоребрий; назва зумовлена тим, що тіло цих риб видовжене й дуже стиснене з боків. — Сабанеев 357, 480, 495. — Див. ще ребро, сухйй.
сухорлявий, [сухірлявий] «сухорлявий» Нед, [сухорлявець] «сухорлява людина»; — бр. сухарлявьі «сухорлявий», п. зисйогіа^у, зисйегіа^у «тс.»; — результат контамінації слів сухйй і худорлявий (пор. худорба). — Див. ще сухйй, худйй.
[сухотень] (бот.) «оман блошиний, Іпиіа сопуга ПС.» Мак; — очевидно, похідне утворення від сухоти; назва могла бути зумовлена використанням оману блошиного, як і оману високого (Іпиіа Ііеіепіит), при лікуванні туберкульозу. — Шамота 101; Лік. росл. Енц. дов. 308. — Див. ще сухйй. — Пор. сухітник*.
[суций] «здібний, тямущий» Нед, [су-цо] (у виразі [як є.] «як належить»)
ВеЛ; — п. [зйсі, (зису)] «який належить до чогось», [зисгпу] «гарний, вродливий, показний»; — запозичене зі словацької мови, форма [суцо], очевидно, через польську; слц. зйсі «путній; придатний» (букв, «сущий») за походженням є акт. дієприкм. теп. ч. від дієслова Ьуі’ «бути» (]е «є»), — Пор. сущий.
суціга «пройдисвіт, негідник; сутяга»; — не зовсім ясне; може розглядатися як похідне утворення із суфіксом -іга від сука або як результат видозміни слова сутяга.
сучйтися — див. сукати.
сушениця — див. сухітник2.
[сушерепка] (бот.) «зморшок їстівний, Могсгіеііа езсиїепіа Регз.» Куз, ВеНЗн, Мак, [шушерепка Нед, ВеНЗн, Мак, сишерубок Куз, шушеребок Мак] «тс.», [сушерйбок] «гельвела їстівна, НекеІІа езсиїепіа Регз.» Нед, Мак; — очевидно, результат видозміни форми [шушерепка] «зморшок», зближеної з сушити. — Див. ще шушерепіти.
[сушняк] (бот.) «білий гриб, Воіе-Іиз егіиііз Виїї. Нед, Мак; маслюк звичайний, Воіеіиз Іиіеиз Ь. Мак»; — утворене від сушити, оскільки ці гриби сушать. — Шамота 102. — Див. ще сухий.
[сушони] «боти» Мо; — запозичення з молдавської або румунської мови (зближене, очевидно, з сухйй, сушити)', молд. шошбнь (одн. шошбн) «боти», рум. §о$бпі (одн. $о$бп) «тс.» походять від фр. сгіаиззоп «танцювальний або фехтувальний черевик, м’яка туфля, пантофля», утвореного від ст. сгіаиззе «черевик», що виникло з нар.-лат. *са1-сеа, лат. саісеиз «тс.», похідного від саїх (род. в. саісіз) «п’ята», спорідненого з лит. киїпаз «тс.», киїкзпїз «кісточка, щиколотка», кйізіз «стегно», прус, сиісгі, псл. *к'ь1ка, болг. к-ьлка «тс.». — СДЕЛМ 500; ОШМ 836; Оаигаі 166— 167; Таїсіє—Ноіт. І 136, 144. — Див. ще кульша.
сущий, [сущний] «істотний, суттєвий, важливий» Нед, суще, [существб «суть, сутність, природа» Нед, [сущик
«суть», [сущник] «іменник» тж, [ису-щий] «сущий, існуючий, сьогочасний» Ж, [осущити, осуществйти] «здійснити, реалізувати» Ж; — р. сущий «існуючий; справжній», бр. [сушчьі] «справжній», болг. сьщ «сущий, справжній», м. сушт, схв. суштй «тс.»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, сьі, сжшти, акт. дієприкм. теп. ч. від дієслова бьітн «бути» (ксть «є»); — зводиться до псл. *зр1- «існуючий» (зі ступенем редукції до *ез-), спорідненого з дінд. запі- «сущий», гр. шу (род. в. оутос) «тс.», лат. ргае-зепз «присутній», аЬ-зепз «відсутній», збпз «винний», дангл. вод «істинний, дійсний, правильний», лит. ст. запі «будучи». — Німчук 14— 15; Фасмер III 812, 814; Младенов 627. — Див. ще бути1, суть.
суят, суята, суятйти, суятлйво, суятнйй, суятнйк, суять — див. суєта.
сфагнум «торфовий мох»; — р. бр. болг. сфагнум, слц. зїа^пиш; — запозичення з новолатинської мови; нлат. зргіа^пиш «рід моху» походить від гр. осраууо^ «тс.» неясного походження. — СІС2 802; РЧДБЕ 700; Егізк II 825; КІеіп 1487.
сфера, сфероїд, сферйчний, сфероїдальний-, — р. бр. болг. м. схв. сфера, п. зіега, ч. слц. зїега, слн. зїбга; — через польську мову запозичено з латинської; лат. зріїаега «куля; небесний глобус; орбіта планети; м’яч» походить від гр. аершра «м’яч; куля, кулясте тіло; небесна сфера» неясного походження; можливо, пов’язане з отгшрш «кидаюся, смикаюся, тріпочу», спорідненим з дінд. зргіигаїі «ударяє ногою, кидає», двн. дангл. зригпап «ударяти ногою, хвицатися», лит. зрігіі «ударити ногою, хвицнути». — СІС2 802; Фасмер III 815; Черньїх II 220; КораІігізкі 884; НоІиЬ—Ьуег 436; Младенов 619; РЧДБЕ 700; Ву]ак-ли]а 923; Ргізк II 755—756, 826; КІеіп 1487.
сфінкс; — р. болг. сфинкс, бр. сфінкс, п. зїіпкз, ч. 8Їіп§а, зїіпх, слц. зйп^а, м. ефинга, сфинкс, схв. сфйн-
га, сфйнкс, слн. зїїп^а; — запозичення з латинської мови; лат. ЗрЬіпх (міфічна істота) походить від гр. Есріуі; «тс.», букв, «дух смерті, що душить», утвореного від асріууш «стискую, душу» неясного походження. — СІС2 803; Фасмер III 815; Черньїх II 220—221; Кораіігізкі 884—885; НоІиЬ—Ьуег 436; РЧДБЕ 700; Ву]акли]а 924; Егізк II 832; КІеіп 1488.
сфрагістика «допоміжна історична дисципліна, що вивчає печатки»; — р. болг. сфрагйстика, бр. сфрагістика, п. зїга^ізіука, ч. слц. зїга^ізііка, схв. сфрагистика, слн. зїга^їзііка; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. 8рЬга§ізіік, англ. зрЬга^ізіісз утворено від гр. скррауіапхб^ «який має стосунок до печатки», пов’язаного з асрра-уютос «скріплений печаткою», скрра-уі£со «скріплюю печаткою, прикладаю печатку, запечатую», похідними від осрра-ущ «печатка» неясного походження. — СІС2 803; Кораіігізкі 885; НоІиЬ—Ьуег 436; РЧДБЕ 700—701; Ву]акли)а 924; Егізк II 833; КІеіп 1488.
[схаб] «шматок свинини або баранини з реберної частини туші»; — р. [схаб (белужий)] «ребра, грудинка»; — запозичення з польської мови; п. зсЬаЬ «м’ясо при ребрах (особливо з кабана), свиняча грудинка», очевидно, пов’язане з сЬаЬу «кістки що стирчать з-під шкіри», укр. [хаба] «шкапа». — Фасмер III 815; Зіа^зкі І 58; Вгйскпег 175;
VI 43. — Див. ще хаб.
[схадзка] «збори, сходка» Нед, Пі, [схажка] «тс.» Нед, Пі; — бр. [схадзка] «зборище; зговір», [схажка] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. зсгіасігка «збори; (таємне) побачення» утворене від зсгіасігас зі^ «сходитися», пов’язаного з сгіасігас, сЬосігіс «ходити». — Нед 940; Вгйскпег 181; VI 43. — Див. ще з2, ходити.
[схаліти] «стати жалюгідним, змарніти, знищитися» ВеЛ; — неясне.
схаменутися, [схаманйтися] «схаменутися» Нед, [схаменути] «заспокоїти, угамувати Нед; (про дитину) забавити, спинити, щоб не плакала ЛЧерк», 490
[схаменутися] «схаменутися», [охану-тися] «тс.» Си; — р. [схам(е) нуться] «схаменутися», бр. схамянуцца «тс.»; — запозичення із середньоверхньонімецької мови (з архаїчних говірок німецької мови); свн. зсЬашеп, зсЬегпеп «соромитися» (в укр. говори проникло, очевидно, у формі зсЬаше сіісЬ «май сором, схаменись») виникло з двн. зса-теп «тс.», пов’язаного з зсата «сором» (> свн. зсЬате, зсЬет(е) > нвн. ЗсЬат), спорідненого з днн. зката, дангл. зса-ти, англ. зЬате, дісл. зкртт, дат. шв. зкат, дфриз. зкате «тс.», гот. зкатап Бік «соромитися»; менш переконливе пов’язання з псл. *шеп9ІІ «думати, пам’ятати» (Меркулова Зтимология 1983, 62). — Кобилянський Зб. наук, праць І 82—83; КІи§е—Міігка 634; КІеіп 1430.
[схеда] «спадщина» Нед; — запозичення з польської мови; п. зсгіесіа «аркуш; спадщина, спадок» походить від лат. зсгіесіа «аркуш, сторінка», що виникло з гр. охі^П «тріска, скіпка; дощечка», пов’язаного з «розколюю, розщеплюю, розділяю», спорідненим з дінд. сгііпаНІ «розколює», лат. зсіпсіо, -еге «розколювати, розсікати, розділяти», лит. зкіезіі «розбавляти, розріджувати», зкаііуіі «читати; рахувати», лтс. зкіезї «розбризкувати; розпліскувати», псл. сізіь «чистий», сііаіі «читати», се-сііїі «цідити». — Оньшікевич Исслед. п. яз. 249; Вгйскпег 57; VI 43; Егізк II 838—840; Таїсіє—Ноїт. II 493— 494; КІеіп 1433. — Див. ще цідити, чистий. — Пор. схизма.
схема, схематизатор, схематизація, схематйзм, схематик, схематика, схематйст, схематизований, схемний, схематичний, схематизувати; — р. бр. болг. м. схв. схема, п. зсгіешаі, ч. слц. зсгіета, слн. згіета; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. зсгіета «вигляд, зовнішність, фігура» походить від гр. ахгіма «тс.», утвореного від 0ХП-> основи дієслова єхш «беру, тримаю; маю, володію», спорідненого з дінд. загіаіе «оволодіває», загіагі «сила, перемога», ав.
ЬагаЬ «перемога», двн. зі§и, зі§о, нвн. 5іе§, дісл. 5І£г, дангл. 5І§Є, ГОТ. 5І£І5 «тс.». — СІС2 803; Фасмер III 815; Горяев 355; Кораіігізкі 869; НоІиЬ—Ьуег 436; Младенов 619; РЧДБЕ 701; Вуї’ак-ли]а 924; К1и§е—Міігка 683; КІеіп 1395; Егізк І 602—604. — Пор. схоласт, школа.
схйзма «церковний розкол», схизмат СУМ, Нед, схизматик, [схизма-тйцький] «схизматичний» Нед, схизматичний, схизматський; — р. болг. схйзма, бр. схізма, п. слц. зсЬігша, ч. зсЬігша, зсЬізша, слн. зЬігша, стел. схизма; — запозичення з грецької мови; гр. охіаМа «розкол» пов’язане з дієсловом охїСш «розколюю, розщеплюю, розділяю». — СІС2 804; НййІ-АУогій 14; Кораіігізкі 870; НоІиЬ—Ьуег 436; Младенов 619; РЧДБЕ 701; Егізк II 838— 840; АУаІсІе—Ноїт. II 493—494; КІеіп 1395. — Див. ще схеда, цідйти.
схйма «найвищий чернечий ступінь у православній церкві; одяг схимників», схимник, [скймник] «схимник», [схим-нйцтво] «найсуворіший чернечий орден» Нед; — р. болг. схйма, бр. схіма, др. скима «одяг ченців великого образу; чернечий чин, малий і великий чернечий образ», скьіма, схима «тс.», стел. скима «чернечий одяг», скьіма «тс.»; — запозичення із середньогрецької мови; сгр. ахпма «чернечий одяг» є результатом семантичної видозміни гр. 0ХПМа «вигляд, зовнішність, фігура; убрання, одяг». — СІС2 804; Фасмер III 815; ГСЗ II 274, III 195—196; Горяев 355; РЧДБЕ 701; Маігепаиег ЕЕ 19, 252. — Див. ще схема.
[схйрити] «згадати; вибовкати» Нед; — неясне.
схід, східень «схід», східняк, [сходень] «схід» Нед, Пі, [сходове'ць] «східний вітер» Нед, східнйй, [ехддний] «східний» Нед, [сходовйй] «тс.» Нед, Пі, [всхід] «схід» Ж, [всхідний] «східний» Ж, [всходдвий] «тс.» Ж; — бр. уехдд «схід», п. іузсЬосі, ч. слц. уусЬосі, вл. місЬбсІ, нл. іуисЬосі, слн. угЬосі «тс.»; — похідне утворення від дієсло
ва сходити, букв, «місце, де сходить сонце»; пор. лат. огіепз «схід» від огіог, -Ігї «сходити». — Див. ще з2, ходйти.
[схіпнути(ся)] «хитнути(ся), похит-нути(ся) (при невеликій можливості зберегти рівновагу)» Ме; — префіксальне утворення від дещо видозміненого хибнути(ся) «хитнути(ся), похитнутися)». — Див. ще з2, хибати.
[сходник] (бот.) «вороняче око звичайне, Рагіз риасігіГоІіа Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, утворене від ходйти (рослина викликає сильний понос); може бути також результатом видозміни форми [сухотник] «вороняче око звичайне» (Носаль 223), зближеної з ходйти.
схоласт, схоластик, схоластика, схоластичний; — р. схоласт, бр. сха-ласт, п. зсгіоіазїук, ч. слц. зсгіоіазіік, болг. м. схоластйк, схв. схоластичар, слн. згіоіазї(ік); — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. зсЬоІазїісиз «шкільний» виникло з гр. охоАаотіхб^ «який займається наукою, учений; шкільний, навчальний», похідного від охоАгі «дозвілля; заняття на дозвіллі; навчання; школа», утвореного від охП‘> основи дієслова єхш «беру, тримаю; маю, володію». — СІС2 804; Горяев 355; Бульїка 314—315; Ко-раїігізкі 870; НоІиЬ—Еуег 436; РЧДБЕ 701; Ву]акли]а 925; К1и§е—Міігка 683; КІеіп 1396; Егізк І 602—604. — Див. ще схема. — Пор. школа.
схрон «схов, сховище»; — запозичення з польської мови; п. зсЬгоп «сховище» пов’язане з зсЬгопіс «сховати», якому відповідає укр. схоронйти. — 8АУ VI 48. — Див. ще з2, хоронити.
сцена, сценарист, сценарій, сце-наріус, сценка, сценарний, сценічний; — р. болг. м. сцена, бр. сцзна, п. вл. зсепа, ч. слц. слн. зсепа, схв. сцена; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Згепе, фр. зсепе, англ. зсепе походять від лат. зсаепа (зсепа) «сцена, естрада, театральні підмостки, театр», яке зводиться через етруське посередництво до гр. охг]уг| «намет, шатро; теат
ральний поміст, кін, сцена», можливо, пов’язаного з охіа «тінь», спорідненим з дінд. сЬауа «тінь; відображення, відбиття, відблиск, блиск», перс, зауа «тінь», тох. В зкіуо, алб. Ьі]е «тс.», гот. зкеіпап «блиск», дангл. зсїпап «тс.». — СІС2 804; Пономарів Мовозн. 1974/2, 44; Фасмер III 816; Вгйскпег 483; Зі. дмуг. оЬсусЬ 669; НоІиЬ—Ьуег 432; Младенов 619; Вуіаклща 925; Сг. РдмЬ. 742; Оаигаі 654; КІеіп 1394; АУзісіе—Ноіт. II 485; Ргізк II 727—728, 730—731. — Пор. СКЙНІЯ, сяяти.
сцйкавка, сцйкалка — див. сйква. сцібгати, сцібом — див. стібати.
[сцьов-сцьов] (вигук, яким підкликають коней) ВеБ; — очевидно, результат видозміни форми [ксьов-ксьов] «тс.». — Див. ще ксьо.
[сцюжник] «батіг» Кур; — очевидно, пов’язане з р. стегать «стьобати, хльоскати, шмагати» (видозміненим на українському грунті), спорідненим з укр. [застегнути] «застібнути» (див.).
[сцюк] «шматок, кусок» ВеЛ; — запозичення із середньоверхньонімецької мови (з архаїчних говірок німецької мови); свн. зійске «шматок, кусок, частина» (нвн. 8ійск) розвинулося з двн. зіискі «тс.». — ВеЛ 472; К1и§е— Міігка 760. — Див. ще штука.
сцяти «випускати сечу; [прискати (про кров з рани) О]», [щати] «тс.», [сцйкавка] «бризкалка, шприц (дитяча іграшка)», [сцйкалка] «тс.» Чаб, [сцик-лйни] «сеча», [сциклйння] «тс.», [сци-кун] «той, хто часто випускає сечу; сечовий міхур (у тварини) Куриленко», [сцяч] «урильник», [сцячка] «(хвороба) нетримання сечі», [щйна (щйни)] «сеча», [сцик] (виг.), [засцикати] «замочувати (сечею)», [засцйка] «обмочений сечею», [засцянка] «яка замочилася сечею», [посік] «сечовий міхур (у тварини)» Куриленко, [посцикайло] «випускання сечі»; — р. сцать «випускати сечу», бр. сцаць «тс.», др. сьць (сець) «сеча», п. згсгас «випускати сечу», ч. слн. зсаіі, вл. зсес зсес, нл. зсаз, зсаз; — псл. *зьсаіі, пов’язане чергуванням го
лосних з ітеративом зікаіі; — споріднене з дінд. зіпсаіі «виливає», ав. Ьіпсаііі «тс.», Ьіхга- «рідкі екскременти», гр. іхцас «волога; сік», лат. зіаі «випускає сечу», зіззіаі «тс.», двн. зїЬап «цідити, текти краплями», зщап «капати», зеіЬ «сеча», зеіЬЬеп «випускати сечу», нвн. зеісЬеп «тс.», зеіЬеп «проціджувати», дангл. зеоп, дісл. зїа «тс.». — Фасмер III 815—816; Вгйскпег 545; МасЬек Е8ЛС 538; Тгаиітапп 260; ХиЬаіу БР 28, 32; Егпоиі—МеіПеі 1098; Хирііга СС 68; Тогр 439—440; ДУакіе—Ноіт. II 531; КІи§е—Міігка 699. — Пор. сик1.
счепїра — див. степїр.
[счбхматися] «відправитися в подорож» Нед; — неясне.
[счбхнутися] «стертися» ВеУг; — пов’язане з п. сгосЬас зі^ «тертися, чухатися», спорідненим з укр. чухати, чесати. — Зіадмзкі І 124; Вгйскпег 77. — Див. ще з2, ся1, чухати.
[счупурніти] «схвилюватися; запишатися, зарозумітися, стати задерикуватим, бундючним» Нед; — похідне утворення від запозиченого п. сгиригпу «сердитий, визивний, задерикуватий», очевидно, східнослов’янського походження (пор. р. чбпорньїй «манірний; бундючний; суворий», [чапурйться] «пишатися, бундючитися; елегантно одягатися», укр. чепурнйй). — Біау/зкі І 128. — Див. ще з , чепурйти.
-сь (частка в складі неозначених займенників і прислівників типу колйсь, кудйсь, хтось, щось, чийсь, котрййсь, якййсь), [-си] ([якийси] «якийсь» ВеЛ); — бр. -сь (калісь «колись», кудьісь «кудись» тощо), п. -з (кіесіуз «колись», ка-тоз «кудись» тощо), ч. -зі (кбузі «колись», катзі «кудись» тощо), слц. -зі (кесіузі «колись», катзі «кудись» тощо), вл. -з (Ьбуз а Ьбуз «коли-неколи, часом»), нл. -ву (§сіузу «іноді, часом», кат-зу «кудись» тощо); — результат функціональної видозміни колишньої форми давального (неповнозначного) відмінка псл. зі (>сь, з); ототожнення з оптативом від дієслова псл. )езть (Е88Л 81. £г. II 607; МасЬек Е8ЛС 542; НоІиЬ—
Кор. 331; НоІиЬ—Ьуег 436—437) помилкове. — Мельничук Вступ 459; Собо-левский РФВ 71, 19—20; Вгйскпег 488. — Див. ще десь*.
сьиж — див. сяжа.
ськати — див. іськати.
сьогодні, [сьогбдня] «сьогодні», [се-гбдне Нед, сегбдні, сегбдня тж, сьб-дні, сьбдня Чаб] «тс.», [сьогбні] «зараз» Л, сьогоденний, сьогоднішній, [сьбдніш-ній, сьбдняшній] Чаб; — р. сегбдня, бр. сягання, сення, [сягбдні, сядні], [сяганні, сянні]; — результат стягнення др. сєго дьнє «цього дня», що складається із вказівного займенника сь «цей» та іменника дьнь «день» (обидва у формі род. в. одн.). — Фасмер III 589; Преобр. І 179; Е88Л 81. §г. II 620. — Див. ще день, сей.
сьомга; — бр. семга, болг. сьомга-, — запозичення з російської мови, р. семга надійної етимології не має; виводиться від фін. їопка «вид дрібного лосося» (Каїіта 216; РНР 21, 136), від лат. ваігпб «лосось» (Горяев 316), від тур. 8е-тек «риба» (Маігепаиег ЬЕ 19, 249). — Фасмер III 598; Преобр. II 274; Баска-ков та ін. Взаимод. и взаимообог. 56.
сьорбати, сьорбнути, сьорбонути, [сербати, сербнути] «сьорбати, сьорбнути» Нед, сьорб, [сьбрбанка] «бовтанка, бурда» Ме, [сербавиця] «рідкий бульйон, рідка страва» Нед, [сербанка] «тс.» Нед; — р. [сербать], бр. сер-баць, др. сєрєбати, п. [вогЬас, віогЬас, віагЬас], ст. вагЬас, вегЬас, ч. вїгеЬаІі, слц. вІгеЬаГ, вл. згеЬас, нл. 8г]еЬаз, болг. сербам, м. срба, слн. вгеЬаІі, [згЬаіі], стел. ер’ькдтн; — псл. *8ьгЬ-/8'ьгЬ-/8егЬ-; — споріднене з лит. вигЬіі «сьорбати», вгеЬІі, згибЬіі, лтс. зигМ, зігеМ, свн. зйгрїеіп «тс.», алб. £]егр «сьорбаю», £дегЬе «крапля», вірм. агЬі «я пив», агЬ «пиятика», сірл. вгиЬ «морда, рило», лат. вогЬео, -еге «сьорбати», гр. росрєоо «сьорбаю»; іє. *8гЬЬ-/зегЬЬ-/згеЬЬ- «сьорбати» звуконаслідувального походження. — Фасмер III 604; Преобр. II 276; Горяев 317; Вгйскпег 481; МасЬек Е8ЛС 585; НоІиЬ—Кор. 356; 8сЬизіег-8еу/с
1348; Младенов 623; Мікі. ЕАУ 292; Рисіпіскі Рга8І. II 181; Тгаиітапп 294; Кагиіів II 306; МйЬІ.—Епсіг. III 1125; ВеггепЬег£ег ВВ 17, 215; Тогр 446; АУакіе—Ноіт. II 561—562; Ргіак II 663; Рокоту 1001. — Пор. пасерб.
[сьбритися] «сердитися» Нед; — неясне.
[сьох-сьох] «вигук, яким підкликають коней» ЛЧерк; — результат видозміни вигука [сьовк-сьовк] «тс.». — Див. ще ксьо.
сюди, [сюд] «сюди» Нед, [сюда Нед, ста, суди тж, сюдайка ВеБ, сюдак ВеУг, сюдака ГрицАВ, цюдй] «тс.», сюдою, [цюдбю] «сюдою»; — р. сюда «сюди», [сюдьі], бр. сюдьі, др. сюда, сюду «тс.», п. [зі^сіу] «тут», ч. осізисі «звідси», ст. виду «сюди», схв. ст. суду «сюди», СЛН. [80(1] «ТС.», [оСІЗОСІ] «ЗВІДСИ», цсл. сода «сюди», стел, еждоу «тс.»; — псл. зрсіа, утворене за допомогою суфікса *-псіа від вказівного займенника вь «цей» (пор. куди, туди)-, м’якість с' виникла на давньоруському ґрунті під впливом форм сєго «цього», еємоу «цьому» тощо. — Фасмер III 822; КЗСРЯ 434; Е88Л 81. §г. II 613—614; Берне-кер РФВ 48, 224—225. — Див. ще сей.
сюжет; — р. сюжет, бр. сюжзт, ч. зи]еі, зугеі, слц. вл. ви]еі, болг. сюжет, сйже, м. сйже, схв. сйже, слн. зіге, ви]еі; — запозичення з французької мови; фр. вщ'еі «тема, предмет» походить від лат. зиЬ]есіит «підмет», до якого зводиться й укр. суб’єкт. — СІС2 805; Фасмер III 822; Горяев 358; НоІиЬ—Буег 463; РЧДБЕ 702; Ву]ак-ли]а 870; КІеіп 1532; Оаигаі 690. — Див. ще суб’єкт.
сюзерен «вищий сеньйор або володар щодо васалів у феодальну епоху», сюзеренітет; — р. болг. сюзерен, бр. сюзерзн, п. вигегеп, ч. слц. вигегеп, схв. сизерен; — запозичення з французької мови; фр. вихегаіп «верховний» утворене за аналогією до зоиуегаіп «государ, монарх» від ст. вив «нагорі, наверху», що походить від нар.-лат. зй-
виш з лат. зйгзит «тс.», яке виникло з *зиЬз-уогзот, що складалося з *зиЬз > зиЬ «під» і уогзот > уегзит «повернене; направлене», пов’язаного з уєгїо, -еге «повертати; направляти», спорідненим з дінд. уагїаїе «повертається», ав. уа-гаї- «тс.», лит. уєгзіі «перевертати», псл. *уьг1єіі «вертіти», укр. вертіти. — СІС2 805; Фасмер III 822; Кораіігізкі 933; РЧДБЕ 702; Ву]акли]а 870; КІеіп 1550; Оаигаі 693; АТ/аІсІе—Ноїт. II 635, 763—765. — Див. ще вертіти, суб-.
сюїта «музичний твір з кількох самостійних частин, об’єднаних спільним художнім задумом»; — р. болг. сюйта, бр. сюїта, п. слц. зиііа, ч. зиіїа, зуіїа, м. суйта, схв. суйта, слн. зиіїа; — запозичене з французької мови;  фр. зиііе «сюїта; послідовність» виникло з нар.-лат. *8ециіїа (< лат. зесйіа) «яка йде слідом», дієприкм. ЖІН. р. ВІД 8Є-циеге (лат. зециі) «іти слідом», спорідненого з дінд. засаіе, зазсаїі «супроводжує, іде слідом», ав. Ьасаііі «тс.», тох. А зак- «іти слідом», лит. зекіі «тс.», очевидно, також псл. зосіїі «стежити, сочити». — СІС2 805; Кораіігізкі 928; РЧДБЕ 702; Вуіакли]а 858; КІеіп 1421, 1540; Оаигаї 690; ДЛ/аІсІе—Ноїт. II 519. — Пор. свита2, сочйти.
[сюкать] «випускати сечу» ЛЖит, [сюсяти] (дит.) «тс.»; — р. [сюкать, сюсить], бр. [сюкаць, сюсіць] «тс.»; — результати афективної видозміни форми сйкати (сцяти) «тс.». — Фасмер III 822. — Див. ще сик1.
[сюк-сюк] «вигук, яким кличуть коней» До, [сюнь-сюн.ь\ «вигук, яким кличуть лошат» Чаб; — результат видозміни вигука [ксьо-ксьо] «тс.», зумовленої його повторенням. — Див. ще ксьо.
[сюпати] (дит.) «сидіти» Нед, [сюп-кати] «тс.» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [зіирас] (дит.) «тс.» етимологічно неясне. — VI 121.
[сюра] «сірий сардак», [сюря] «тс.» Нед; — запозичення з угорської мови; уг. згйг «селянський сіряк, сіра свита, груба шинель», пов’язане з згіїгке «сі
рий», зводиться до фінно-уг. *8ЄГЗ або *сегз «сірий». — ММТЕБг III 813—814.
[сюравий] «метушливий» ЛексПол; — неясне.
[сюрик] «маленька лампочка» Ва; — неясне.
сюркати, сюрчати, сюркотати, сюркотіти, [сюркотня] «сюркотання» Чаб, [сюркбтнява] «тс.», [сюрчик] «цвіркун, коник» тж, сюрчок «свисток; [цвіркун, коник Чаб]»; — бр. [сюркаць] «сюрчати», п. [зіигсгес] «дзюрчати», нл. зигкоіаз «цвірінькати, щебетати (про птахів); дзюрчати»; — звуконаслідувальні утворення.
сюрприз; — р. болг. сюрприз, бр. сюрприз, п. зіигргуга, схв. сирприз; — запозичення з французької мови; фр. зигргізе «подив; несподіванка, сюрприз» є дієприкм. жін. р. від дієслова зигргепсіге «дивувати», утвореного з префікса виг «над», що виник з лат. зирег- «тс.», і дієслова ргепсіге «брати, взяти», що виникло з лат. ргеїіепсіеге «хапати, взяти», утвореного з префікса рге-, пов’язаного з ргае «перед», і основи дієслова -йепсіеге, спорідненого з гр. Хаубсочо «хапаю», гот. Ьі^ііап «досягати, знаходити», дісл. §еіа «досягати, припускати». — СІС2 805; Фасмер III 823; Черньїх II 223; Биржакова РР 1981/6, 100—104; Кораіігізкі 891; РЧДБЕ 702; Ву]акли]а 882; КІеіп 1234, 1548; Оаигаї 583, 693; Таїсіє—Ноїт. II 359. — Див. ще преамбула, супер-.
сюрреалізм, сюрреаліст; — р. сюр-реалйзм, бр. сюррзалізм, п. зиггеаіігт, ч. зиггеаіізтиз, слц. зиггеаіігтиз, болг. сюрреалйз'ьм, слн. зиггеаїїгет; — запозичення з французької мови; фр. зиггеа-Іізте «надреалізм» утворене з прийменника виг «над», що виник з лат. вирег «тс.», і геаіізте «реалізм». — СІС2 805; Кораіігізкі 932; НоІиЬ—Буег 459; РЧДБЕ 702. — Див. ще реальний, супер-.
сюртук, сіртук, сертук, сюртучина, сіртучйна, [сертучйна] «сюртук, поганий сюртук», сюртуковий, сюртучний; — р. болг. сюртук, схв. сурту-ка; — запозичення з французької мо
ви; фр. вигіоиі «широкий верхній одяг» утворилося з прийменника виг «над», що виник з лат. вирег «тс.», і Іоиі «весь, все», що походить від лат. Ібїив «весь» неясного походження, ДО ЯКОГО ЗВОДИТЬСЯ укр. тотальний. — Фасмер III 823; Корш ИОРЯС 8/4, 42; РЧДБЕ 702; Егаепкеі ІЕ 52, 298; К2 50, 210; КІеіп 1548; Оаигаі 693, 718. — Див. ще су-пер-, тотальний. — Пор. сурдут.
сюсюкати; — р. сюсюкать, бр. сюсюкаць; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер III 823.
[сюсяти] (про пищання гусеняти) Нед; — звуконаслідувальне.
ся* «себе (зн. в.); -ся», [си] «собі; ся»; — р. -ся, [-си], бр. -ся, др. ся, си, П. 8І£, СТ. 8І, Ч. 8Є, СТ. 8Є, 8І, СЛЦ. 8а, 8І, вл. во, ве], нл. ве, полаб. ва, болг. м. се, си, схв. се, [си], слн. ве, ві, стел. СА, си; — ПСЛ. 8£, 8І; — споріднене з лат. ве «себе», гот. вік, нвн. 8ІсЬ, прус, віеп «тс.»; іє. *8е-, *вуе-. — Фасмер III 823; Вгйскпег 488; Масіїек Е8ЛС Д38; НоІиЬ—Кор. 327—328; ЗсЬивїег-Зеуус 1329—1330; Младенов 576; Е88Л ЗІ. £г. II 599—606; Тгаиітапп 251—252. — Див. ще свій1, себе. 9	°
ся , сяя — див. сей.
ся-б — див. се1.
[сябер] «учасник земельного володіння, компаньйон у торговому підприємстві Г; спільник по роботі Л; суперник; рідний брат жінки Л», [сябра (сіб-ра)] «спільне землеволодіння общини або кількох общин» Нед, [сябрйчка] «суперниця» Л, [сябрд] «спільник по роботі Л; сусід Пі, Нед; спільник у якійсь поганій справі Чаб», [себрб] «супряжник» Л, [сяпра] «суперниця, супротивниця» Пі, [сяпро] «супротивник» Пі, [сібри] «учасники спільного землеволодіння общини або кількох общин» Нед, [сябрйнний] «артільний, товариський, який знаходиться в спільному користуванні», [сябрувати] «водити компанію», [сябруват] «спрягатися для спільної обробки землі» Л, [цабровать] «тс.» Л, [себравать] «тс.; жити в згоді, дружити; перевозити по черзі одним
конем два вози» Л; — р. сябер «сусід; пайовик; [товариш; знайомий, приятель]», сябр «тс.», бр. сябар «товариш, приятель», сябра «тс.», [сябр] «родич, брат; товариш», др. сябьріз «сусід, член однієї общини», п. зіаЬег «побратим, родич, кум, брат; товариш, колега», [зіаЬг] «тс.», схв. себар «плебей, людина нижчого стану», ст. себрь «учасник, половинщик, компаньйон», слн. [згеЬаг] «селянин»; — псл. *8^Ьгь, не зовсім ясного походження; — на думку деяких ДОСЛІДНИКІВ, ВИНИКЛО З *8ЄГП-Г0 (із вставним -Ь-) і пов’язане з веть]а «сім’я» (Трубачев Терм, родства 166; Каїіта 2І8ІР11 17, 343; Уаіііапі Сг. согпр. І 95); менш надійними є виведення від іє. *$е-, зо- «собі, свій» (Преобр. II 267; Егаепкеі ЕР II 265), від східногерман-ського *8етЬига->*зетЬ'ьгь «який віддає половину доходу» (ЛокІ Сб. Миле-тич 131); неприйнятним є припущення про фінське походження слова (МікІ. ЕДУ 297), як і пов’язання з гунською племінною назвою Есфєірої (МікІ. ЕДУ 289). — Фасмер III 824; Вгйскпег 487; Кобилянський 36. наук, праць І 83—86.
[сявкати] «гелготати» Нед, [сявко-тіти] «тс.» Куз; — звуконаслідувальне утворення (пор. [сяв, сяє, сяв] — про гелгіт молодих гусей — КІМ).
сягати, сягнути, сягонути, сяг «сажень; сягання; [довжина сягання рук; міра довжини (приблизно 3—4 м); 4 кубометри дров О]», [сяга] «сажень (дров) ВеЗа; міра довжини (приблизно 3—4 м) О», [сага] «тс.» ВеБ, [сяговина] «сажневі дрова», [сягар] «дроворуб, що заготовляє “сягові дрова”» НЗ УжДУ 14, [сягаш] «той, хто приводить у порядок дрова» ВеУг, [сягувка] «метрові поліна» НЗ УжДУ 14, [сяжень] «сажень (дров)», [сяжін, сажинь, сях] «лінійна міра» НЗ УжДУ 14, сягнистий «який широко крокує, який має великий крок; широкий (про крок)», досягнення, [до-сяглйвий] «досяжний» Ж, досяжний, [засягати] «запозичати; дістати, сягнути» Пі, [засяг] (у виразі [на засяг каменем] «на кидок каменем») Ж, недо-
сяглий, недосяжний, [недосяжливий] «недосяжний» Ж, неосяжний СУМ, Ж, [неосягненний] «неосяжний» Куз, [не-пересяглий] «який не переходить через щось» Куз, [осяга] «обсяг; простір» Пі, Ж, осяжний, обсяг, [обсяжнйй] «об’є-мистий, просторий» Ж, посягати, [посяг] «замах, посягання, підступний намір» Нед, [посягнення] «тс.», [посяга-тель] «який посягає на щось» тж, [просі т) яга] «простір» Пі, [рбзсяг] «простір; відстань польоту» Нед, [розсяглий] «просторий, розлогий» Нед; — р. [сягать] «діставати до чогось, досягати», бр. сягаць «іти, рухатися; доходити, досягати», п. зі?£ас «досягати; простягати руку», ч. 8аЬаІ «торкати, тягнутися, простягати руку, хапатися; посягати», слц. 8іаЬаІ’ «діставати; залізати; хапатися; звертатися, посягати, простягатися», вл. заЬас «діставати; йти великими кроками», нл. зе^аз «простягати руку, діставати, хапати; швидко йти», болг. посягам «простягаю руку», схв. сегнути се «потягтися; простягнути руку», слн. зесі «простягнути руку; простягатися», зе^аіі «простягатися до, доходити, досягати», стел, сагнжтн «простягнути руку»; — ПСЛ. *89£ІІ, з^аіі; — споріднене з лит. зе§1і «застібати, приколювати», за§а «застібка, ґудзик», за§аз «петля», лтс. зе§1 «покривати, накривати», ірл. зиапет «канат», дінд. 8а]аІі «прилягає, примикає», дперс. їгаЬапіаІі «вішає, підвішує»; далі пов’язується з лит. зіекіі «досягати; діставати, намагатися дістати», заікіпіі «приводити до присяги», зіекзпіз «сажень» (Масіїек ЕЗЛС 535; Мікі. Е\У 291). — Бузук ЗІФВ 23 (1929), 21; Фасмер III 825; Вгйскпег 490; НоІиЬ— Кор. 326; Зсйи8Іег-Зеімс 1264; Зкок III 214; Аникин Зтимология 1983, 48—57; Тгаиітапп 252; Кагиііз II 164; Тогр 428; Рокоту 887—888. — Пор. присяга, сажень.
[сяжа] «кусок тину, закріплений на чотирьох стовпах посередині річки над водою, на якому стоїть рибалка із сіткою» (оскільки річка перегороджена ти
ном і прохід залишений тільки під ся-жею, то риба йде прямо в сітку); [сьиж] «місце на річці чи ставку, де стоять рибальські снасті і сидить рибалка» Л, [сежа, сіежа] «тс.» Л; — очевидно, пов’язане з [сажка] «верша». — Див. ще садити.
сяк, сякий, [сякій] «такий» Бі; — р. бр. сяк, др. сяко, сякт>, п. зіак; — псл. з]ако, похідне із суфіксом -к- від займенника зь «цей», утворене за аналогією до Іако «так» (від Іь «той»). — Фасмер III 826; КЗСРЯ 434; Вгйскпег 486; Е88Л 31. Єг. II 609—610; Мікі. ЕАУ 297. — Див. ще сей. — Пор. сям.
сякати СУМ, Нед, сякатися тж, [сяка] «шмарклі» Бі, [сякало] «великий ніс» Чаб, [сякач] «чоловік з великим носом» Чаб; — [непросякальний] «водонепроникний» Куз, [осякнути] «просякнути» Ж, [пересякати] «просякатися, всмоктувати» Нед, просякати, просяклий, просякнутий; — р. сякнуть «переставати текти», др. сякнути «тс.», п. зі^кас «переставати текти; сякати (ніс)», ч. закаїі «повільно стікати, сочи-тися», закпоиіі «тс.», слц. зіакпиС «переставати текти», зіакаї’ «сякатися», вл. закас «переставати текти, висихати», болг. секна, секнам «тс.», секна се «сякатися», м. секне «перестати текти, висохнути; сякати», схв. усекнути «висякати (ніс)», слн. изекпііі зе «сякнутися»; — псл. *з^кп9Іі «переставати текти; сякатися»; — споріднене з лит. зек-іі «убувати; міліти; вичерпуватися», зекійз «мілкий, неглибокий», 8ипк1і «цідити; вичавлювати», лтс. 8ЇИ «засихати», 8ЄкІ8 «мілкий, неглибокий», свн. 8ЇСЙІЄ «МІЛКИЙ», НВН. ЗЄІсЬІ «тс.», дангл. 8ІЙІЄ «болотистий», ірл. 8Є8С «СуХИЙ, безплідний, який не дає молока», кімр. Ьу8р «сухий», дінд. азакгаЬ «невичерпний»; іє. *8ек- «стікати; переставати текти»; припускається (МасЬек Е8ЛС 536) зв’язок із зокь «сік». — Фасмер III 826; Вгйскпег 483; ЗсЬи8Іег-Зеімс 1265; Младенов 577; Зкок III 216; 7и-рйга СС 138; Тгаиїтапп 256—257; Тогр
428—429; ІЛіІепЬеск 18; Рокогпу 894. — Пор. сік*.
сям; — р. бр. сям, др. сімо «сюди», сбліь, само, сямо «тс.», п. [ват] «тут; там», [зіат] «тс.», ч. слц. вл. нл. полаб. вет «сюди», болг. само «тс.», сам «сям», схв. ст. 8]ето, вето, слн. зет «сюди», стел. скл\о «тс.»; — псл. вето, утворене за допомогою суфікса -то від займенника вь «цей»; голосний а на місці е з’явився під впливом Іато «там». — Фасмер III 826; КЗСРЯ 434; МасЬек ЕЗЛС 541; ЕЗЗЛ 81. §г. II 606—607; Бернекер РФВ 48, 224—225; Ни]ег БЕ 29, 395. — Див. ще сей. — Пор. сяк.
[сян] «змій, дракон» Нед; — ч. зап «змій, дракон; відьма, фурія», слц. вапа «потвора; страховисько», вл. вапіса «фурія»; — неясне; можливо, псл. *зар-пь «вогнедишне страховисько», похідне від вар- (< іє. *йбр-) «сахтіти». — МасЬек ЕЗЛС 537; ЗсЬивіег-Зесмс 1268—1269. — Пор. сани.
[сяник] (іхт.) «колючка триголкова, Савіеговіеив асиїеаіив Б. (Савіеговіеив рипеДіив)» Нед; — неясне.
[сянка] (зоол.) «(черв’як) наяда, ІЧаів» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з [сян] «змія».
[сяпа] (бот.) «цибуля городня, АПі-ит сера Б.» Мак; — очевидно, резуль
тат видозміни лат. сера (бот.) «цибуля» (що входить до наукової назви цибулі городньої), яке ЗВОДИТЬСЯ ДО гр. *ХфГГ) (або *хг]тгіа) неясного походження. — Нейштадт 158; Таїсіє—Ноїт. І 201.
сяра — див. сіра.
[сяснути (батогом)] «ляснути, цьвохнути (батогом)» ВеБ; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до ляснути. — Пор. лясь.
сяяти, сяти, сяйнути, сіяти, [сияти] «сяяти» Нед, [ссяти Бі, снияти Нед] «тс.», сяєво, сяйво, сяйний, сяйливий, осявати, осяйний-, — р. сиять, бр. ззяць, др. сияти, болг. сияя, м. с]ае, схв. сщати, с]ати, слн. вЦаїі, стел, сшатн; — псл. ві]аїі; — споріднене з гот. вкеіпап «світити, сяяти, блищати», дісл. вкїпа, дангл. веїпап, англ. зЬіпе, двн. днн. зкїпап, нвн. зсЬеіпеп «тс.», гр. охіа «тінь», алб. Ьі]е, тох. В. вкіуо «тс.», дінд. сЬауа «блиск; тінь», перс, вауа «тінь, захист», іє. *вкї-/в1<аі-/8к9І-«сяяти, мигтіти; тінь». — Фасмер III 629; Преобр. II 291; Младенов 582; Зкок III 247—248; Критенко Вступ 519; йог^асіоАМзкі Ла§іс-Ее8Ї8сЬг. 304; Тгаиї-глапп 304; МйЬІ.—Епсіг. III 96; Регввоп Веііг. 700; Тогр 461—462; КІеіп 1436; К1и§е—Мйгка 641; Ргізк II 730—731; Рокогпу 917—918. — Пор. сцена.
та «і; але»; — др. та «і, та», болг. та «і, та, тому, щоб», м. та «і, та», схв. та «та, так, адже», стел, тд «і, та»; — псл. Іа «та», пов’язане із займенником йь «той»; зіставляється з лит. Іиб] «зараз, зразу, негайно», Іио]ай «тс.», гр. тй> «тоді, потім», хет. Іа «і», дінд. Іаі «унаслідок цього». — Фасмер IV 5; Тгаиїтапп 311—312; Уопсігак II 462; ЕЗЗЛ ЗІ. §г. II 627—631. — Див. ще той.
таба, табенок — див. табйн.
[табак] «тютюн», табака «нюхальний тютюн», [тобака, табачйна], кабака «тс.», табачник «той, хто нюхає тютюн», [табашник, тобашник Нед] «тс.», [табашниця] «табакерка» Чаб, табашня] «тютюнова фабрика» Л, табачний] «тютюновий» Нед, [табаш-ний] «тс.», [табачити] «нюхати тютюн»; — р. табак «тютюн», бр. табака «нюхальний тютюн», п. ІаЬака, [іоЬака, ІаЬак] «тс.», [ІаЬак] «тютюн», ч. ІаЬак, слн. ІаЬак, полаб. ІаЬаІ’аі (род. в.), схв. [табак], слн. ІоЬак «тс.»; — через французьку (фр. ІаЬас) і польську (форма табака) мови запозичено з іспанської; ісп. ІаЬасо «тютюн» походить від аравакського ІоЬасо «згорток тютюнового листя» (Гаїті). — Дзендзелівський УМШ 1958/2, 68; Акулен-ко 136; Фасмер IV 5; Черньїх II 223; Вгйскпег 562; ЗІ. імуг. оЬсусІї 739; Масіїек Лт. гозії. 208; НоІиЬ—Ьуег 475; К1и§е—Міігка 766; Оаигаі 696; БокоІзсЬ 60; Ьоеіме К2 61, 65—66; КІеіп 1623.
[табака*] «чоловічий статевий орган Нед, Шейк; жіночий статевий орган (Ме)», [табаченція] «чоловічий статевий орган» Нед, [кабака] «тс.»; — оче
видно, результат перенесення (спочатку на жіночий орган) назви табака «нюхальний тютюн». — Див. ще табак.
[табака2] (у сполученні [т. кукуру-зяна] (бот.) «пухирчаста сажка кукурудзи, ІЛзІІІа^о таусііз (О.С.) Ссіа.») ВеНЗн; — результат семантичної видозміни назви табака «(нюхальний) тютюн»; зміна значення зумовлена тим, що на ураженій сажкою рослині виникають нарости — пухлини, які після розриву оболонки випускають пил. — Див. ще табак.
табакерка, [табакерчйско] Нед, [табахерка Нед, табатерка, таба-тйрка, табачарка, кабатйрка] «тс.»; — р. бр. табакерка, п. ІаЬакіегка, Іа-Ьакіега, ч. ІаЬаІегка, слц. ІаЬаІіегка, болг. схв. табакера, м. табакера, табакерка, слн. ІоЬакега; — запозичення з польської мови; п. ІаЬакіегка походить від фр. ІаЬаІіеге «табакерка», що виникло зі ст. ІаЬациіеге «тс.», похідного від ІаЬас «тютюн»; форма [табатерка] запозичена з чеської або безпосередньо з французької мови. — Фасмер IV 5; Го-ряев 359; ЗІ. у/уг. оЬсусЬ 739; МасЬек ЕЗЛС 633; РЧДБЕ 703; Ву]акли]а 927; Оаигаі 696; КІеіп 1563. — Див. ще табак.
[табала] «натовп, юрба, зграя» ВеБ, ВеНЗн; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. ІаЬага «маса, натовп» (основне значення «табір, бівуак») запозичене зі слов’янських мов; пор. болг. табор «табір», схв. табор «тс.». — СДЕЛМ 417; ОЬРМ 842. — Див. ще табір.
табанити «веслувати в протилежний бік для руху кормою наперед, гальмування або повороту човна», [тала
нити] «занурити весло у воду, щоб затримати рух човна» Мо, Берл, [притаманніші] «привернути (човна до берега)» Нед; — бр. табаніць «тс.»; — запозичення з російської мови; р. табанить, таванить «тс.» виводиться від манс. «гребти веслом», Іадмі, Іоиат, їоиапіат «тс.», спорідненого з хант. Іац-, мар. зиетп, комі сьінньї, фін. зои-Іаа «тс.» (Каїіта М8ЕОи§г. 52, 96; Аіта Меіап^ез Міккоіа 414; Каїтап Асіа Ьіп£. Нип§. 1, 264; Льіткин—Гу-ляев 268); така етимологія викликає сумнів з огляду на значну поширеність слова; припускається (Шипова 298) можливість запозичення з тюркських мов (пор. тат. табан (таба) «в напрямі до», уйг. чаг. тат. тапа «тс.»). — Фасмер IV 6.
[табах] «гул, шум» Пі; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до бах, бабах (пор.).
[табачка] (бот.) «жовтець отруйний, йапипсиїиз зсеїегаїив Б.»; — очевидно, похідне утворення від табака «нюхальний тютюн»; мотивація назви не зовсім ясна. — Див. ще табак.
табель, [табеля] «табель» Куз, [табля] «тс.», [табуля] «дошка; поземельна книга» тж, [табла] «дошка» ВеУг, табельник, [табелярний] «у вигляді таблиці» Нед; — р. бр. табель «табель», п. слц. вл. ІаЬеІа «табель; таблиця», ч. ІаЬеІа «таблиця», болг. табе-ла «табличка, дощечка з написом», м. табела «таблиця; табель», схв. табе-ла, слн. ІаЬеІа «тс.»; — запозичене з латинської мови через голландську (гол. ІаЬеІ «таблиця; табель») і російську (форма [табеля] через польську); лат. ІаЬеІІа «дощечка, табличка» є зменш, від ІаЬиІа «дошка, таблиця», пов’язаного з умбр. Іаїїе «на дошці»; походження неясне; вважається (Масіїек Е8ЛС 633) запозиченим зі сходу через посередництво етруської мови (пор. ак. Іир-ри, звідки хет. Іиррі «глиняна табличка»); пов’язання з лат. Іеііив «земля» (Вгйскпег 562—563; ДУаІсІе—НоГт. II 640—641) ненадійне. — СІС2 805; Фас
мер IV 6; 81. іууг. оЬсусІї 739; НоІиЬ— Буег 475; РЧДБЕ 703; Ву]акли]а 927; Угіез ИЕАУ 719.
табенька — див. тебенка.
[табйн] «шовкова цупка тканина», [табін] «тс. СУМ; сорт тканини Нед», [таба] «шовкова гладенька тканина» Бі, [табенок] «тс.» тж, [полутабенок] «рід шовкової тканини»; — запозичення з польської мови; п. [іаЬіп] (зменш. [іаЬіпек]) «сорт шовкової тканини» походить від фр. ІаЬіз «муарована шовкова тканина», яке через посередництво іспанської мови (ісп. ІаЬї) зводиться до ар. аЧаЬі «тс.», пов’язаного з назвою околиці Багдада аІ-АЧаЬЇуаЬ, де виготовлялася ця тканина. — Фасмер IV 6; Вгйскпег 563; Оаигаї 696; КІеіп 1563.
[табівка] «гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече», [табла] «тс.», [та-була, табура] «(шкіряна) торбина через плече» О; — результат видозміни форми [тобілка] «тс.; ранець» (див.).
табір, [табор] «табір Г; літній польовий стан для колгоспної худоби Л», [табур] «табір Нед, Шейк; літній польовий стан для худоби Л», таборище СУМ, Нед, [таборисько] «таборище; табір, бівуак» Нед, [таббрщина] «військовий табір, польова служба, походи; битва» Нед, таборянин, таборитися СУМ, Нед, таборувати; — р. болг. м. табор, бр. табар, п. ІаЬог, ч. слц. слн. іаЬог, схв. табор; — загальноприйнятої етимології не має; останнім часом виводиться з чеської мови, де первісно означало гуситський табір та було пов’язане з назвою міста і, далі, біблійної гори ТаЬог «Фавор» (Москаленко УІЛ 31; ЗЬєуєіоу НівБ рЬопоІ. 533; МасЬек Е8ЛС 633; НоІиЬ—Кор. 378; НоІиЬ—Еуег 475; Мельников ЗІауіа 36/1, 109—110; Зіаіувкі ЛР 38/3, 230; 81. іууг. оЬсусЬ. 739; ИетеїЬ Асіа Біп§. Нип£. З, 431—44б); здебільшого вважається запозиченням з тюркських мов (пор. крим.-тат. ІаЬиг «воєнний обоз»), — Макарушка 13; Фасмер IV 6—7; Дмитриев 562; Мелиоранский ИОРЯС
10/4, 130; КогвсЬ АГ81РН 9, 672; Мікі. ЕУ7 346; Мікі. ТЕІ II 167—168; МІЧТЕЗг III 818—819.
таблетка; — р. бр. болг. таблетка, п. ІаЬІеІка, ч. слц. ІаЬІеІка, ІаЬІеІа, м. таблета, схв. таблета, слн. ІаЬІе-Іа; — запозичення з французької мови; фр. ІаЬІеІІе «плитка, таблетка» є зменш, від ІаЬІе «дошка, плита, таблиця», що походить від лат. ІаЬиІа «тс.». — КЗСРЯ 435; ЗІ. дмуг. оЬсусЬ 739; Вгйскпег 563; НоІиЬ—Ьуег 475; Ву]акли]а 927; КІеіп 1563; Оаигаї 696. — Див. ще табель. — Пор. таблиця, табло.
таблиця, [таблички] «палітурки» О, табличний, [табличковатий] «у вигляді таблиці» Нед, [табличкбвий] «тс.» тж; — р. таблйца «таблиця», бр. табліца «тс.», др. тавла «дошка, таблиця», п. ІаЬІіса «таблиця; дошка», ч. ІаЬиІка «тс.», слц. ІаЬиГка «таблиця», ІаЬІіса «дошка», ІаЬІа «тс.», нл. ІаЬІіса «плитка, дощечка»^ болг. таблйца «таблиця», м. таблйца «грифельна дошка», схв. таблйца «таблиця; дощечка, табличка; грифельна дошка», слн. ІаЬІіса «табличка, дощечка (з написом)»; — запозичення з польської мови, в якій утворене від нар.-лат. ІаЬІа «дошка, таблиця», що виникло з лат. ІаЬиІа «тс.». — СІС2 805; РісйЬагсІІ 105; Коваль 149; Фасмер IV 6; НйІН-ДУогІЬ 16; 81. дмуг. оЬсусЬ 739; РЧДБЕ 703. — Див. ще табель. — Пор. таблетка, табло.
табло; — р. бр. табло «табло», ч. ІаЬІо (ІаЬІо) «монтаж фотографій випускників і викладачів», слц. ІаЬІеаи «табло», болг. табло «дошка (для оголошень, повідомлень); демонстраційна дошка; картина, велика фотографія», м. табло «демонстраційна дошка; табло», схв. табло «картина; малюнок; наочна демонстрація», слн. ІаЬІо «картина, малюнок»; — запозичення з французької мови; фр. ІаЬІеаи «картина, зображення; таблиця, дошка» є зменш, від ІаЬІе «дошка, таблиця», що походить від лат. ІаЬиІа «тс.». — СІС2 805; Коваль 149; Крьісин ВКР V 84—85; НоІиЬ—Буег 475; РЧДБЕ 703; Ву]ак-
ли]а 927; КІеіп 1563; Оаигаї 696. — Див. ще табель. — Пор. таблетка, таблиця.
табу СУМ, Куз; — р. бр. болг. табу, п. ч. слц. іаЬи, м. табу, схв. табу, слн. ІаЬй; — запозичене з мови корінних жителів Полінезії через англійську (англ. ІаЬоо, ІаЬи «табу, заборона»); полінезійське Іари «священний, недоторканний» (букв, «надзвичайно відзначений») утворене з Іа «відзначити» і ри «дуже, надзвичайно».— СІС2 806; Коваль 84—85; Кораіігізкі 953—954; Но-ІиЬ—Буег 475; К1и§е—Міігка 766; Оаигаї 696—697; ЕокоївсЬ 156; КІеіп 1564.
табун, табунник, табунщик, табунитися-, — р. бр. болг. табун, п. ІаЬип, схв. табун-, — запозичення з тюркських мов; тат. чаг. табун «табун, стадо», тур. крим.-тат. табьім «тс.» зіставляються з монг. ІаЬип «п’ять». — Фасмер IV 7; Черньїх II 223; Горяев 156; Огиенко 31, 34; Шипова 299—300; Дмитриев 544; Максимов РР 1971/5, 80—82; Вгйскпег 563; Мікі. ЕУ7 346; Мікі. ТЕІ II 168; ЕокоївсЬ 156; Кавапеп УегзисЬ 453.
табурет, табуретка, [табуреток] «табуретка» ЛЖит, [табаретка О, та-ббрек О, таббрчик О, табуретчина Шейк] «тс.»; — р. табурет, бр. табу-рзт, табурзтка, п. ІаЬогеї, ІаЬигеІ, ч. ІаЬигеІ, слц. ІаЬигеІ, ІаЬигеІка, болг. табуретка, м. табурет, схв. табурет, слн. ІаЬигеІ; — запозичення з французької мови; фр. ІаЬоигеІ «табурет, табуретка» є зменш, від фр. ст. їа-Ьоиг «табурет; барабан», що походить від ар. ІаЬйІ, мн. від ІаЬІ «барабан». — Москаленко УІЛ 53; Фасмер IV 7; Черньїх II 223—224; 81. дмуг. оЬсусЬ 739; НоІиЬ—Буег 476; РЧДБЕ 703; К1и§е— Міігка 766; КІеіп 1564; Оаигаї 697.
[табурка] «верх над возом»; — неясне; можливо, пов’язане з [табур] «табір».
[тава] «сковорода, жаровня Мо; форма для випікання хліба ГрицАВ», [тава] «велика полив’яна миска» Прок; — запозичення з молдавської мови; молд.
глава «піднос; лист, жарівка», рум. Іа-уа «тс.», як і болг. тава «лист, жарівка», м. тава «сковорода; таз (для варення)», схв. тава «сковорода», походять від тур. Іауа (іаЬа) «сковорода», що зводиться до перс. ІаЬа «тс.». — РЧДБЕ 703; МікІ. Е'Ф 347; Маїгепаиег 345; СДЕЛМ 417; ОБКМ 848; БокоївсЬ 161; Радлов III 983; Кавапеп Уегвисй 451.
таверна; — р. бр. болг. таверна, п. Іадуегпа, ІаЬегпа, ч. слц. Іауегпа, слн. Іаубгпа; — запозичення з італійської мови; іт. Іауегпа «таверна, шиночок; трактир» походить від лат. їаЬегпа «дощана хатина; приміщення, крамниця, харчевня», що виникло, очевидно, з *ІгаЬегпа, похідного від ІгаЬв «колода, брус, балка», спорідненого з гр. тєрощ-уоу «хата, житло», тєрєруоу «тс.», ірл. ІгеЬ «приміщення», дангл. рогр «село», англ. ІЬогр, двн. ІЬогІ, нвн. ОогГ «тс.», гот. райгр «маєток», лит. ІгоЬа «хата». — СІС2 806; 31. дууг. оЬсусЬ 747; Но-ІиЬ—Буег 478; КІеіп 1576, 1610; АУаІ-Ле—Ноіт. II 639, 696—697.
[тавлетка] «грифельна дошка»; — утворене від цсл. тавла «дошка», що походить від сгр. тсфХа «дошка», яке зводиться до лат. ІаЬиІа «дошка, таблиця». — Фасмер IV 7; ГСЗ II 280, III 196. — Див. ще табель.
тавлинка (заст.) «табакерка з дерева або берести»; — р. тавлинка «тс.», бр. [тавлінка] «берестяна табакерка»; — не зовсім ясне; пов’язується (Фасмер IV 8) з р. [таволйновой] «з тавол-ги». — Див. ще таволга.
таволга (бот.) «Зрігаеа Б.», таво-лбжник «Агипсив Асіапв. УРС; [таволга зарубчаста, Зрігаеа сгепаїа Б.; гадючник в’язолистий, Еііірепсіиіа иітагіа Махіт. (Зрігаеа иітагіа) Мак]», [таволжник] «таволга звіробоєлиста, Зрігаеа Біурегісіґоііа Б.» Мак, [таволжан-ник] «таволга дібровна, Зрігаеа сЬа-таесігіїоііа Виги (Б.)» Нед, Шейк, [таволговий] «який стосується таволги», [таволжаний] «тс.» Шейк; — р. таволга «таволга; таволожник», п. їаіуиіа,
[їаімоІЬа], ч. Іауоіпік, слц. ІауоІ’пік «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. тубьілгьі «таволга», кирг. табьіл-гьі, тобулгу «тс.», тур. ІаЬиІ^а «таволожник», чаг. табуїуу, телеут. алт. та-бьілуьі «тс.» споріднені з монг. ІауіІ^а «таволга верболиста, Зрігаеа ваіісіїоііа Б.»; помилковою є думка (Шахматов ИОРЯС 7/1, 304) про слов’янське походження слова. — Макарушка 14; Фасмер IV 8; Шипова 300; Анненков 339; Горяев 444; Масіїек ЕЗЛС 637; Лт. говії. 100; НоІиЬ—Еуег 478; Кавапеп УегвисЬ 452.
тавот, тавотник; — р. бр. тавот, п. Іоімої (з рос.), слц. Іауоі; — неясне.
таври «племена, які жили в Криму в І тисячолітті до н. е.», тавр, тавричанин, Таврида, Таврія; — р. таврьі, бр. таурьі, п. Таигусіа, ч. Таигоуе; — засвоєна книжним шляхом давньогрецька назва скіфського племені Тайроі. — Фасмер IV 8.
тавро, таврувальник, таврувати, [натаврити] «накласти тавро»; — р. тавро, бр. таурб; — результат видозміни давнішого *товрб, запозиченого з тюркських мов; тур. 1и§га (Шга) «монограма султана», дтюрк. Іиугау «монограма, печатка хана; розпорядження хана» виводяться з перської мови. — Огиенко 34; Фасмер IV 8; Шипова 300; КогвсЬ АГ31РН 9, 675; БокоївсЬ 164; Кавапеп УегвисЬ 496.
[таврот] «дитяча гра в хованки Г, Шейк; крик, яким ловлять тих, хто грається в хованки Шейк»; — очевидно, запозичене з гебрайської мови через посередництво мови ідиш. — Шейк 8.
тавтологія, тавтологічний; — р. болг. тавтолбгия, бр. тауталбгія, п. іаиІоІО£Іа, ч. Іаиіоіо^іе, слц. Іаиіоіб^іа, м. тавтологи]а, схв. таутологи]а, слн. Іауїоіо^а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Таиіоіо^іе, фр. їаиіоіо^іе, англ. Іаиіоіо^у походять від пізньолат. Іаиіоіоціа, яке зводиться до гр. таотоХоуіа (букв, «говоріння того самого»), що складається з основ таито- «те саме», яке виникло внаслі
док стягнення то «те», спорідненого з псл. 1ь «той», і «ото «саме», та -Лоуіа, похідного від Лбуос «розум, слово». — СІС2 806; Зі. \ууг. оЬсусЬ 747; НоІиЬ— Ьуег 478; РЧДБЕ 704; Вуіакли]а 934; Сг. Е\уЬ. 748; Оаигаї 702; КІеіп 1576. — Див. ще авто-, логіка, той.
таган «триніжок для казана», [та-ганй] «пристрій для підвішування колиски під час праці на полі» Л, тага-нець, таганок, [таганки] «триноги, на які може чіплятися решето чи колиска» Мо, [таганашка] «один із нижчих сортів кримської солі», [таганувати] «зупинитися в степу для приготування їжі», [натаганити] «багато накласти’ багато наготувати», [стаганювати] «здіймати казан з тагана»; — р. таган «таган», бр. [таган] «чотиринога підставка під кухонний посуд», болг. ти-ган «сковорода», схв. тйган>, стел. тагант», тягані» «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. туркм. таган «таган», тур. крим.-тат. тьі^ан «сковорода з ручкою» походять від гр. тг|уа-уоу (тауг]уоу) «сковорода», нгр. тгіуауі «тс.» неясного походження, можливо, пов’язаного з трксо «розтоплюю». — Макарушка 13; Огиенко 55; Фасмер IV 9; ГСЗ І 391, III 197; Шипова 300— 301; Горяев 359; Дмитриев 544; Ма-Ігепаиег 341; Скорчев БЕ 1956/2, 159; Радлов III 1305; Казапеп УегзисЬ 477; Меуег Е\У 69; Ргізк II 845.
[тагун] (бот.) «хризантема лучна, ромашка, СЬгузапіЬетит ІеисапІЬе-тит Б.» Мак; — результат видозміни форми *тягун; пор. р. [тягун] «тс.» Анненков; назва зумовлена тим, що ця рослина вживається для витягування дрібних плоских глистів. — Див. ще тягти.
[тад] «туди; тоді» Нед, [тадй] «тс.» тж, [тадивай] «туди»; — р. [тадьі] «тоді», бр. тадьі «тс.», ч. Іасіу «тут; ось», слц. Іасіе «туди; там», схв. тад «тоді», тада, слн. Ііасіа], Іеііа] «тс.»; — псл. Іаб-, що є подовженням займенникової основи 1о- (пор. тоді); споріднене з лит. Іасіа «тоді», дінд. Іасіа, ав. 1а-
5а «тс.». — Фасмер IV 68; НоІиЬ— Кор. 382; МасЬек Е8ЛС 639; Е88Л 81. £ґ. II 632—633. — Див. ще тоді', той. — Пор. туди.
Тадей (чоловіче ім’я), Тадій, Фадей, Тадик, ст. баддій (1627); — р. Фадей, бр. Фадзей, Тадзей, п. Тасіе-изг, ч. Тадеаз, слц. Тасіеаз, болг. Тадей, м. Таде), схв. Таде, Тади/а, слн. Тасіе], стел. Тадєи, Тад’Ьи, Фад’Їн; — запозичення з грецької (частково з латинської) мови; гр. ©аббаїос (лат. ТЬасісІаеиз, ТЬасісіеиз) загальноприйнятого пояснення не має; виводиться від гебр. Тасібау, очевидно, пов’язаного з арам. іМЬаууа (мн.) «груди» (КІеіп 1597); зіставляється також з гебр. Іасісіе «хвала» (Вл. імена 91; Спр. личн. имен 465).
таджик; — р. таджйк, бр. тад-жьік, п. Тасігук, ч. Тасігік, слц. Тасіхік, схв. Тацик; — запозичення з тюркських мов; тур. чаг. тацік «таджик (так називаються перси, що живуть у Середній Азії)» (Радлов III 913) походить від сперс. ІасТк «араб; перс-маго-метанин», яке зводиться до ар. Тау «одне з арабських племен на півночі»; пов’язується також (Еремеев Зтнони-мьі 134) з назвою тат (тюрк. Іаі) «іранець». — Фасмер IV 10; Агеева 162— 163; НйЬзсЬтапп 86—87; Ногп 81 — 82; Зап. Колл. востоковедов 5, 80.
[тадь] «адже, так Шейк, Нед, ВеУг; отож О», [тат] «адже», [тать] «тс.»; — результат скорочення [тадьже] «адже» Шейк, що є варіантом [тадже] «тс.» Шейк, утвореного внаслідок злиття та і адже. — Див. ще адже, та.
таж, таже «таж»; — п. [іаг, Іаге] «тс.»; — результат злиття та і ж, же; пор. але ж. — Див. ще же1, та.
таз, тазик, тазок; — р. бр. таз, др. таз-ь «металева кругла відкрита посудина», болг. тас «таз», таз (анат.) «таз», м. тас «металева тарілка; шалька», схв. тас «тс.», Іаза «таз»; — запозичення з тюркських мов; тур. Іаз «чаша, чашка; миска, таз», крим.-тат. тас «тс.», тат. тас «великий таз для обмивання», аз. тас «таз, чаша» походять
від ар. Іазза11, Іазз «чашка», яке зводиться до перс. Іазіїї «чашка, блюдце». — Фасмер IV 10; Черньїх II 224; Шипова 301; Дмитриев 545; Скоряев БЕ 1956/2, 163; РЧДБЕ 704; Когзсй АЇЗІРЬ 9, 672; Ву]акли]а 934; Мікі. ЕАУ 347; Мікі. ТЕІ II 171; НйЬзсйтапп Агт. 266; Ьокоізсй 160—161; КІи§е—Міігка 771; КІеіп 1575. — Пор. таця.
Таїсія (жіноче ім’я), Таїса, Тася, Тая, ст. Таісіа (1627); — р. Тайсия, бр. Таіса, болг. Таисия\ — запозичення з грецької мови; гр. 0аї<; є іменем відомої куртизанки; припускається також зв’язок з виразом тсґіоіос; «належна Ісіді» (від ”Іок; «Ісіда»), — Вл. імена 162; Спр. личн. имен 524; Илчев 474.
таїти, [таювати] «таїти» Шейк, таємниця СУМ, Шейк, [таємнощі] «таємні справи, речі, які треба ховати», таїна, таїнство, [таїтель] «за-таювач» Нед, тайна, [тайниця] «тайна» Нед, [тайнощі] «таємниці», [тай-ня] «тс.» тж, тайник СУМ, Нед, [тайникар] «який робить таємницю з дрібниць» Нед, [тая] «обізнана в багатьох таємницях жінка; подруга-сусідка» Л, таємний, таємнйчий, тайний, тайком СУМ, Нед, тайкома, [тайча-кдм] «таємно, потайки» НЗ УжДУ 26/2, [втайнений] «утаємничений» Ж, [в-пбтайці] «потайки» Ж, [затайли-вість] «хитрість, лукавство» Ж, [ізпо-тенька] «несподівано» Пі, [невтайний] «неутаюваний» Куз, [отаєнниця] «зата-ювачка» Ж, [отай] «таємно» Ж, потайник, потаємний, [потаєний] «таємний» Куз, потайливий, потайний, потаємки, потаємці, [потаєнці] «потай» Г, Куз, потай, потайки, потайком, потайно, потайці, притаєний, [притаєнний] «потайний», [притайку-ватий] «таємний, прихований» Нед, спотайна, спбтайня, спотання, [спб-таньга] «зненацька, несподівано, раптово» Л [спбтая, спбтеньга, спбте-ня] «тс.» Л, [спбтиньга] «нишком», [спотинька] «несподівано» Пі, [утай-ник] «затаювач» Куз, [упбтай] «таємно, секретно»; — р. тайть, бр. таіць,
др. таити, п. іаіс, ч. Іарі, слц. їарі’, вл. {аре, нл. 1а\уі5, (іарз], болг. тая, м. таи, схв. та/ати, слн. іаіііі, стел, такти; — псл. іа]ііі; — споріднене з дінд. іауйіі «злодій», ав. іауи- «тс.», іауа-«крадіжка», гр. тг]тасо «грабую», триоюс; «марний, даремний», хет. їа]еггі (іа]аг-гі) «краде», дірл. іаіб «злодій»; іє. *(з)іаі- «таємно; красти». — Фасмер IV 11; Черньїх II 224; Горяев 359—360; Вгйскпег 563; Масіїек Е8ЛС 634; Но-ІиЬ—Кор. 379; Зсіїизіег-Зехус 1495; Младенов 630; Зкок III 434; Мікі. ЕАУ 345; Тгаиігпапп 313; ІЛіІепЬеск 111; ВагДіоІотае 647; Гамкрелидзе—Иванов 748. — Пор. тать.
[тайбола] «тайга» Куз; — р. [тайбола] «густий, труднопрохідний ліс», п. їа]ЬоІу «простори, вкриті лісами»; — через російську мову запозичено з фінської; фін. іаіраіе, іаіуаі (род. в. їаіраі-Іеп) «шлях, відстань, перешийок» споріднене з карел, іаіуаі, ІаіЬаІе- «тс.». — Фасмер IV 11; Каїіта 223; Льіткин— Гуляев 277.
тайга, тайговик, тайжанин', — р. бр. тайга, п. ч. слц. вл. іаі§а, болг. тайга, м. та/га, схв. та/га, слн. іа]-§а; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується (Казапеп Тоіуопєп Соттепі. 131) з телеут. шор. таі^а «скелясті гори», алт. таіка «тс.», спорідненими з тур. с!а§ «гора», їаи «тс.»; більшість дослідників (Акуленко 142; 81. \ууг. оЬсусЬ 741; НоІиЬ—Ьуег 476; РЧДБЕ 704) вважає запозиченням з якутської мови, де тайга означає «густий, непрохідний ліс». — Фасмер IV 11; Черньїх II 224—225; Цьіганенко 467; Шипова 302; Мурзаев РР 1969/1, 91.
тайм; — р. бр. тайм, п. їа]т; — запозичення з англійської мови; англ. ііте «час» (дангл. Нта «час, період, тривалість життя») споріднене з дісл. Оті «час», дінд. сіаїі, Зуаіі «ріже, ділить», гр. баїСсо «ділю, розділяю, розподіляю», вірм. іі «вік». — СІС2 806; ССРЛЯ 15, 41; КІеіп 1616, 1618.
таймень (іхт.) «Нисйо іаітеп Раї-Іаз»; — р. бр. таймень, болг. таймен;
— через російську мову запозичене з фінської; фін. їаітеп «тс.» споріднене з ест. іаіт «тс.». — СІС2 806; Фасмер IV 11; Черньїх II 225; Каїіта 223.
[тайник] (бот.) «підмаренник справжній, медівник, Саііит уегит Б.» ВеБ, [затай] «тс.» Мак, [потайник] «підмаренник м’який, СЗ. тоїіи^о Б.» Мак; — пов’язане з таїти; пор. інші назви: [тай-зілля ВеБ, затай-зілля Мак]; мотивація назви неясна. — Див. ще таїти.
тайстра, тайстрйна, [кайстра] «тайстра» Ж, [страйста] «торба, з якої годують коней» Мо; — р. [тайстра] «великий мішок», бр. [тайстра] «торба», п. їа]5Іга «торба для харчів»; — запозичення з румунської мови; рум. ігаізїа «торба, торбина, сумка» (пор. алб. 1га]5Іе «тс.») зводиться до віз.-гр. тауютроу «торбина для фуражу»; деякі дослідники (Фасмер II 162, IV 12; Вгйскпег 564; 81. \ууг. оЬсусЬ 741; МікІ. Е\У 109; Вагсгі 302) схильні виводити тайстра, рум. їгаізїа з лат. сапізітит «кошик, корзина». — УгаЬіе Котапо-зіауіса 14, 175; Уіпсепг 9; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 129, 139—140; Фасмер ГСЗ III 198—199; Масіїек Е8ЛС 635; Меуег Е\У 434—435; ІР 2, 441—442; СДЕЛМ 431; Е)ЕКМ 872. — Пор. кайстра, танїстра, торні'стра.
тайфун; — р. бр. болг. тайфун, п. ч. вл. 1а]Гип, слц. слн. 1а]Гйп, м. тайфун, схв. та/фун; — запозичення з англійської мови; англ. їургіооп «тайфун», що зазнало впливу ар. їиіап «вихор, ураган» (з гр. тОсршу «тс.»), по-ходйть від кит. іаі Гип§ «тайфун», букв, «великий вітер», утвореного з їаі «великий» і Іип£ «вітер». — Акуленко 141; СІС2 807; Фасмер IV 12; Черньїх II 225; КораІігізкі 955; НоІиЬ—Буег 476; Вьгленов БЕ 1967/1, 48—51; Ву]акли]а 928; Кіиее—Міігка 767; КІеіп 1670.
так, ^.тако] «так», такечки, [та-кічко] «такечки» ВеЗа, такеньки, та-кй, [таке] «таки» ВеБ, [такбй] «тс.» ВеБ, Шейк, такий СУМ, О, такенний, такеленний, [такелецький] «та
кенний», таківський, [такдв] «такий» Нед, [такбвйй] «такий Г, Шейк, такісінький, такісічний, [такіський] «таківський Нед; такісінький», такати, [такач] «який підтверджує, свідчить, підтакує» Шейк, [такість] «властивість такого» Шейк, [втаковйтися] «влаштуватися, розміститися, заспокоїтися» Ме, відтак, [зтак] «так» Нед, [стак] «тс.» Пі, Нед, [нестак] «не стільки, не так то», перетак, підтакувати, [під-такачка] «людина, що підтакує», потакати, [потакувати] «підтакувати», потакайло, [потакач] «який підтакує», [потакбвник] «тс.», потачка, [притакувати] «підтакувати Г; присідати ВеЗн», [притакнути] «підтакнути, погодитися; присісти», [притаковй-ти] «дати притулок, розмістити», [при-таковйтися] «статися»; — р. бр. так, др. тако, такії, п. ч. слц. вл. їак, нл. їак, їако, полаб. їок, болг. така, м. така, схв. тако, тако, тако, слн. їакб, стел, тако; — псл. їако «так», їакь «такий», утворені за допомогою суфікса -ко від займенникової основи їа- (з *1б-, подовження 1о-, пор. ІО£О, їоти, їоть), пов’язаної з вказівним займенником іь «той»; пор. лит. ібкз «такий», [ібкіаз] «тс.», а також (з іншим суфіксом) Іаііз «тс.». — Фасмер IV 12; Черньїх II 225; Вгйскпег 564; МасЬек Е8ЛС 634; Но-ІиЬ—Кор. 379; ЗсЬизїег-Зеїмс 1495— 1496; Младенов 628; Зкок III 431 — 432; Е88Л 81. Єг. II 634—641; 643— 644; Тгаиїтапп 312. — Див. ще той.
такелаж «сукупність усіх снастей судна», такелажник, такелажити; — р. бр. болг. такелаж, п. іакіеіаг, ч. слц. їакеїаг, схв. такелажа, слн. їаке-Іаха; — запозичення з голландської мови; гол. їакеїа^е «такелаж, снасті» утворене за допомогою суфікса -а§е від їакеї «такелаж», пов’язаного з їак «гілка; сук», спорідненим із снн. їаске «зубець», норв. 1১ «зубець; колючка», сангл. їаккеп «прикріплювати». — СІС2 807; Фасмер IV 12; Ву]акли]а 928; Кіи-§е—Міігка 767, 871; КІеіп 1565; Угіез ИЕАУ 720.
такир «глиниста рівнина в пустелях і напівпустелях Середньої Азії та Казахстану»; — бр. такир, болг. такири (мн.); — запозичення з російської мови; р. такир «тс.» походить від туркм. такир «такир; рівний, гладкий, голий», спорідненого з кирг. каз. такир, узб. такир «тс.», башк. тат. такир «рівний, гладкий, голий», чув. та-кар «тс.». — СІС2 807; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 54; ССРЛЯ 15, 72; Шипова 302—303; Егоров 228; Казапеп Уегзисії 457.
також, такоз «також» ВеБ, так-же, такжень «тс.» Нед; — р. также, др. така же, так'ь же, п. їакхе, Іаког, ст. Іакіег, ч. Іакіег, слц. їакііег, нл. іакге; — результат злиття др. така же, так'ь же, що складається з така, так'ь «так» і підсилювальної частки же «же, ж». — Вгйскпег 564; Масіїек Е5ЛС 634; Е55Л 51. §г. II 642—643. — Див. ще же1, так.
[такой] «також», [таки] «тс.» ВеУг; — р. ст. таки, таки, ч. їаке «тс.»; — похідне утворення від так, [така] «так»; пор. таки, [такой] «таки», п. [іако]'] «тс.». — Фасмер IV 13; Масіїек Е5ЛС 634. — Див. ще так.
[такось] «так»; — результат злиття так, [така] «так» і -сь (<зі); можливо, виникло під впливом якось, пор. вираз [якось-такось буде] «якось буде». — Див. ще -сь, так.
[такрік] «торік» Нед, [такрічний] «торішній»; — результат злиття ст. так’ь рок’ь «торік» (Тимч., Матеріали). — Див. ще рік, так. — Пор. торік.
такса1 «стабільна розцінка на товари або визначений розмір оплати за певний вид праці; [оцінка заподіяної шкоди в полі або лісі О]», [такція] «такса» Шейк, таксатор, таксація, такс у в аль ник, таксаційний, таксувати, [перетаксувати] «переоцінити» Куз; — р. бр. болг. м. такса, п. вл. 1а-кза, ч. слц. Іаха, схв. такса, слн. їак-за; — через польське посередництво запозичено із середньолатинської мови; слат. Іаха «визначена ціна» походить
від лат. слат. Іахо, -аге «оцінювати, визначати ціну», пов’язаного з лат. Іап-§о, -еге «торкатися; обмацувати, мацати», спорідненого, очевидно, з гр. тєта-ушу «який схопив», дангл. рассіап «поплескувати». — СІС2 807; Фасмер IV 13; Черньїх II 225—226; Горяев 360; Смирнов 287; Вгйскпег 564; Кораіігізкі 955; НоІиЬ—Кор. 380; НоІиЬ—Ьуег 478; Ву]акли]а 928; К1и§е—Міігка 774; КІеіп 1570, 1577; Таїсіє—Ноїт. II 647, 652. — Пор. такт, тангенс.
такса2 (поррда собак); — р. бр. такса, п. Іакз, болг. дакс; — запозичення з німецької мови; нім. ОасЬзгіипсі «такса (собака)», букв, «борсукова собака», містить у своєму складі основу Оасйз «борсук», споріднену з гол. баз «тс.», дінд. Іакзаіі «теслярує, будує», гр. тєктсоу «тесляр, будівельник», лат. Іехо, -еге «ткати, плести, вити; будувати», лтс. їезі «тесати», псл. Іезаіі, укр. тесати. — СІС2 807; Фасмер IV 13; Горяев 360; Угіез МЕАУ 106; Егізк II 867; КІеіп 395; К1и§е—Міігка 119. — Див. ще тесати.
таксі, таксист’, — р. болг. такси, бр. таксі, п. Іакзбхука, ч. слц. Іахі, 1а-хїк, м. такси, схв. такси, слн. Іакзі; — запозичення з французької мови; фр. Іахі «таксі» утворене з Іахітеїге «лічильник таксомотора» і пов’язане з Іахе «такса, тверда ціна», Іахег «встановлювати тверду ціну, оцінювати», що походить від лат. Іахо, -аге «оцінювати, визначати ціну». — СІС2 807; Черньїх II 226; 51. \ууг. оЬсусЬ 741; РЧДБЕ 705; Ву]акли]а 929; Оаигаї 702. — Див. ще такса1.
таксономія (біол.) «учення про принципи класифікації в застосуванні до об’єктів живої природи»; — р. болг. таксонбмия, бр. таксономія, п. Іакзо-потіа, ч. Іахопотіе, слц. Іахопбтіа, слн. 1акзопоті]а; — запозичення з французької мови; фр. Іахопотіе «таксономія» утворене з основ гр. тафс «порядок, організація», пов’язаного з таоосо «ставлю, кладу, розміщую», спорідненого, очевидно, з лит. ра-1о§йз «зруч
ний», і -уоріа від убро? «законоположення, закон». — СІС2 807; ЗІ. \ууг. оЬсусЬ 741; КІеіп 1577; Ргізк II 845—846. — Див. ще автономія. — Пор. тактика, таністра.
таксофон «телефон-автомат»; — р. болг. таксофон, бр. таксафбн, схв. таксофон; — утворене з основ такса «норма оплати» і -фон від гр. срооуг] «голос; звук». — СІС2 807; РЧДБЕ 705; Ву]акли]а 929. — Див. ще такса1, фонетика. — Пор. магнітофон, телефон.
такт «метрична музична одиниця; ритм руху, дії; почуття міри», тактовий, тактовний, безтактний, [не-такт] «відсутність такту» Куз; — р. бр. болг. м. такт, п. ч. слц. вл. іакі, схв. такт, слн. Іакі; — запозичення з німецької і французької мов; нім. Такі «метрична музична одиниця; ритм руху, дії», фр. Іасі «почуття міри» походять від лат. Іасіиз «дотик, доторк; відчуття дотику; відчуття», пов’язаного з дієсловом 1ап§о, -еге «торкатися», спорідненим, очевидно, з гр. тєтаусЬу «який схопив», дангл. рассіап «поплескувати». — СІС2 807; Коваль 164; Фасмер IV 13; Горяев 360; Вгйскпег 564; Кора-Іігізкі 955; НоІиЬ—Ьуег 476; НоІиЬ— Кор. 379; РЧДБЕ 705; Ву]акли]а 929; Кіи§е—Міігка 767; Оаигаі 697; Таїсіє—Ноїт. II 647. — Пор. такса1, тангенс.
тактика, тактик, тактичний; — р. болг. м. тактика, бр. тактика, п. іакїука, ч. слц. вл. їакїіка, схв. тактика, слн. Іакїіка; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Такіік, фр. їасїіцие, англ. їасїіс, їасїісз, нлат. їас-Ііса походять від гр. тахтіка «тактика», форми с. р. мн. від прикметника тахті-хбс; «тактичний», пов’язаного з прикметником тахтою «розставлений, виши-куваний» і дієсловом таоосо «ставлю, розставляю; шикую», спорідненим, очевидно, з лит. ра-їо^йз «зручний». — СІС2 807; Коваль 176; Фасмер IV 13; Кораіігізкі 955—956; НоІиЬ—Ьуег 476; РЧДБЕ 705; Сг. ЕауЬ. 744; Оаигаї 697;
КІеіп 1565; Егізк II 845—846. — Пор. синтаксис, таксономія, таністра.
[такувати] «руйнувати, знищувати» Нед, [стакувати] «зруйнувати Нед; скасувати, знищити Чаб»; — неясне; можливо, запозичення з тюркських мов; пор. тур. іак «звук топтання; здавлений», телеут. іак «витоптаний, голий».
тал (бот.) «верба п’ятитичинкова, верболіз, Баїіх репіапсіга Б.», тала «тс.; [верба козяча, Баїіх саргеа Б.] Мак», [тальник] «верба попеляста, Заііх сіпе-геа Б.» Шейк, Нед, [талйна] «один кущ талу; багато талу» Шейк, Нед, \та-лажчаник] «верба прутовидна, Баїіх уі-гпіпаїіз Б.», [не тала] «верба розмари-нолиста, Баїіх гозтагіпіїоііа Б.» Мак; — р. тал «верба»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. кирг. каз. чаг. уйг. алт. шор. тал «верба», дтюрк. іаі «тс.»; помилковим є припущення (БІЬІепЬеск 112; Ноїґпапп 351; Тогр 184) про слов’янське походження слова і спорідненість з дінд. іаїі «вид дерева», ІаІаЬ «винна пальма», гр. трАк; «гуньба свіже сіно, Тгі§опе11а їоепит-£гаесит Б.», лат. іаіеа «пагін, саджанець», лит. аібіаз «отава», іаібказ «дорослий». — Фасмер IV 13— 14; Шипова 303; Дмитриев 545; Мікі. Е№ 346; Мікі. ТЕІ II 169; Севортян III 130—131; йазапеп Vег5исЬ 457.
талабан — див. балабан4.
талабанити «шваркотати, базікати, тарабанити»; — р. [талаббнить, та-лабанить] «базікати, тарабанити»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до тарабанити (пор.).
[талабати] «топтати, товкти (ногами)» Нед, [талабувати] «тс. Нед, топтати болото Ба», [талабаїти] «хвилювати?, збурювати?», [талабаний] «товчений» Чаб, розталаббваний «розмішений», [сталабувати] «знищити (врожай)» (про тварин) Досл. і мат. IV; — п. [іаІаЬас] «топтати, толочити»; — очевидно, пов’язане з талувати «топтати, витоптувати» (див.).
[талавіря] «чабанська пісня» Шейк, Нед; — похідне утворення від приспіву в чабанській пісні [талавірі-вірі-вірі].
[талалай] «базіка, балакун», талалайка, [талалайко] «тс.», [талалая] «гуляння в гурті» Корз; — р. талала-кать «шваркотати, базікати», [тала-лака] «базіка», бр. [талалуй] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 14. — Пор. талалайка.
талалайка «балалайка; [рід пісні] Шейк, Нед», [таладайка] «балалайка» Чаб; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з талалайка «базіка, балакуха». — Пор. балалайка, талалай.
[талалайство] «набрід» Нед, [тала-дайство] «непевні люди» Корз, [тара-лайство] «збиранина (натовп)» О; — п. 1а1аіа]з1\уо «наволоч, набрід, голота», 1аіа1а]8І\уо, [1а1а<іа]5І\уо] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [таландати] «клопотатися; ходити і наглядати», п. [іа^бас 8і§ (іаіупсіас зі§)] «волочитися, вештатися, тинятися». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 249; Вгйск-пег 564. — Пор. таландати.
талан1 «доля, життєвий шлях; талант», [таланниця] «щаслива, щасливиця», [таланний] «щасливий», [ тала нлйвий] «щасливий Г; талановитий, обдарований Шейк, Нед», [таланйс-тий] «щасливий, удачливий», таланити СУМ, Шейк, безталанник, безталання, безталанний, неталан, обез-таланити; — р. бр. діал. талан; — запозичення з тюркських мов; тур. 1а-Іап «пограбування, грабіж», чаг. таїан «грабіж, здобич», кирг. талан «щастя» є похідними від тюрк. Іаіа «грабувати, нищити»; менш переконливим є пов’язання (Критенко Мовозн. 1973/2, 32) з талант. — Макарушка 13; Огієнко РМ 1938/12, 525; Коваль 111; Фасмер IV 14; Шипова 304; Горяев 360; Дмит-риев 562; МікІ. Е\У 346; МікІ. ТЕІ II 169; БокоІзсЬ 158; Казапеп УегвисЬ 458. — Див. ще талувати.
[талан2] «вимучений, худий кінь» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. талан «шкапа», рум. Іаіап «тс.» виводяться від тур. Іаіап «пограбування, грабіж». — СДЕЛМ 418; ОБКМ 843. — Див. ще талан1.
[таландати] «ходити коло господарства, доглядати за ним, клопотатися Г; тупцювати; ходити і наглядати Нед», [таландувати] «тс. Г, Нед; нишпорити, шукати; тяжко працювати О», [та-ландити] «доглядати» О, [таланкува-ти] «берегти, доглядати, дбати» Нед, [тала ну вати] «працювати ВеУг; тяжко працювати О», [талан] «робота ВеУг; виснажуюча праця О», [талан-ник] «робітник» О; — п. [іаі^сіас зі§ (іаГупдас зі^)] «волочитися, вештатися, тинятися», ч. [іаіапбоуаі] «бродити»; — неясне; пов’язане з [калами ти] «бідувати», [каландйти] «тс.», [каланник] «бідняк». — Пор. каладник.
таланити — див. табанити.
таланкувати — див. таландати.
талант, талановитий, [таланто-вйтий] «талановитий» Чаб; — р. болг. талант, бр. м. талент, п. ч. слц. вл. Іаіепі, схв. таленат, слн. Іаіепі; — запозичення з французької мови; фр. 1а-іепї «талант, хист» походить від пізньолат. Іаіепіит «тс.», яке розвинулось на грунті лат. Іаіепішп «грецька міра ваги і грошова одиниця», що походить від гр. таХаутоу «ваги; одиниця ваги; грошова одиниця», пов’язаного з таХощ, род. в. таХаутос «стражденний, нещасний; болісний, важкий», спорідненим з дінд. Іиіа «ваги», Іиіауаіі «піднімає, зважує», лат. ІоІІо, -еге «піднімати», іоіе-го, -аге «нести», тох. В Іаі- «піднімати», тох. А Іаі- «тс.», гот. риіап «виносити, терпіти, страждати», дісл. роіа, дангл. роїіап «тс.», лит. ІіІІаз «міст». — СІС2 808; Коваль 110—111; Фасмер IV 14—15; Черньїх II 226; Горяев 360; Будагов Ист. слов 156—160; Вгйскпег 564; КораІігізкі 956; НоІиЬ—Кор. 379; НоІиЬ—Буег 476; Младенов 628; Ву]ак-ли]а 929; Оаигаі 698; 6аті11зсЬе§ 835—836; Таїсіє—Ноіт. II 643; Егізк II 847, 848—849.
[талантати] «бовтатися, хитатися» Дз; — афективне утворення.
талань — див. толань.
талапати «утворювати характерні звуки під час ходіння в розтоптаному
або великому взутті; [каламутити воду, хлюпаючись у ній; бруднити чимось рідким]», [таляпати] «тс.» Шейк, Нед, телепнути, талап (виг.), [таляп] «талап» Шейк, [таляпу-таляпу] (вигук для вираження тривалого рівномірного бовтання в рідині), телеп, [талапа-нйна] «копирсання в брудній рідині Ме», [таля пало] «чоловік, який возиться з рідиною, розливаючи її; нехлюй, нечепура», [таляпалка] «жінка, яка возиться з якоюсь рідиною; замазура, нехлюя, нечепура», [таляпанйна] «заняття, возня з чимось рідким; мазанина, ляпанина», [таляпущий] «який любить возитися з рідиною, розливаючи її», [таляпи] «помиї» Нед, зателепатися, зателепаний, зателепуватий, зателепа-, — п. [іаіарас зі^] «плескатися, хлюпатись у воді»; — звуконаслідувальне утворення, похідне від вигуку талап ([таляп], телеп); пор. ляпати від вигуку ляп.
талер — див. таляр.
талі «судновий вантажопідіймальний механізм із системи блоків», таль «тс.», талевий; — р. тали, бр. талі, п. іаііа; — через російську мову запозичено з голландської; гол. іаііе «талі; кінець (троса)» походить від іт. іа§1іа «поліспаст», що виникло з лат. іаіеа «прут, кіл; пагін, саджанець», спорідненого з дінд. іаІТ «вид дерева», іаіагі «витка пальма», гр. таХщ «доросла дівчина, наречена», лит. аібіаз «отава», іаібказ «дорослий». — СІС2 808; Фасмер IV 15; Меиіеп 207—208; 81. \муг. оЬсусІї 742; Маігепаиег 342; Угіез НЕЇУ 721; К1и§е—Міігка 768; АМакІе—Ноїїп. II 643; Ргізк II 892—893. — Пор. талія.
талій1 (хімічний елемент, метал); — р. таллий, бр. талій, п. іаі, ч. ігіаШит, слц. іаііит, болг. талий, схв. тали/ум, слн. іаіу; — запозичення з новолатин-ської мови; нлат. ігіаіііит «тс.» утворено від гр. &аХЛ6<; «паросток, пагін, молода гілка, зелена гілка», спорідненого з вірм. сіаіаг «зелений, свіжий; зелень», алб. баї «сходжу (про рослини)»; назва була зумовлена зеленою лінією в
спектрі талію. — СІС2 808; Волков 64; Фигуровский 121 —122; Кораіігізкі 956; РЧДБЕ 706; Ву]акли]а 930; Ргізк II 649—650.
[талій2] (бот.) «житняк пухнатоквіт-ковий, А^горугит сіазуапігіит Еесі.»; — неясне; можливо, пов’язане з цсл. тали» «зелена гілка», що походить від гр. ФаЛЛіоу, пов’язаного з &аЛЛ6<; «тс.», спорідненим з вірм. сіаіаг «зелений, свіжий; зелень», алб. баї «сходжу (про рослини)». — Безкіеп ІР 19, 207; Таїсіє— Ноїт. II 643.
[талїрка] (бот.) «садова айстра китайська, Саііізіергіиз сгііпепзіз Иеез.» ВеНЗн; — результат семантичної видозміни назви [талірка] «тарілка»; пор. інші назви цієї рослини: [тарелка, тарівка, тарілка, тарілки, тарілці]; назва зумовлена тим, що квітки айстри зібрані в суцвіття (кошики), які за своєю формою нагадують тарілки. — Див. ще таріль. — Пор. тарілка.
талісман; — р. болг. м. талисман, бр. талісман, п. слц. іаіігтап, ч. іаііз-тап, схв. талисман, слн. іаіізтап; — запозичення з французької мови; фр. іаіізтап «талісман» походить від ісп. іаіізтап, що виникло з нар.-ар. Нізатап, мн. від ііізат, якому відповідає ар. ії-Іазт «тс.», що походить від сгр. тєХєоца «посвячення, таїнство», яке розвинулося з гр. тєХєоца «податок; грошова сума», похідного від тєкєсо «закінчую; виконую, здійснюю; плачу; уводжу в таїнства, посвящаю», пов’язаного з тєХос «звершення, здійснення; закінчення, кінець», тг]Лє «далеко, удалину». — СІС2 808; Фасмер IV 15; Черньїх II 226; Горяев 380; Кораіігізкі 956; НоІиЬ— Буег 476; РЧДБЕ 706; Вуіаклща 930; Маігепаиег 342; Сайга! 698; К1и§е— Міігка 768; Еаїк—Тогр 1244; КІеіп 1567. — Див. ще теле-.
талія, [талійка] «ватний жилет, фуфайка-безрукавка Мо; ватна жилетка без рукав Берл; ліфчик Чаб»; — р. болг. талия, бр. талія, п. іаііа, ч. слц. іаре; — запозичення з французької мови; фр. іаіііе «ріст, стан, талія» пов’я-
зане з ІаіІІег «рубати, тяти, різати», що виникло з нар.-лат. *1аІіаге «тс.», похідного від лат. Іаіеа «прут, кіл; пагін, саджанець», спорідненого з дінд. Іаїї «вид дерева», ІаІаЬ «винна пальма», гр. тоХщ «доросла дівчина, наречена», лит. аібіаз «отава», іаібказ «дорослий». — Фасмер IV 15; Черньїх II 226—227; Горяев 360; НоІиЬ—Ьуег 476; Младенов 629; Оаигаі 697; Таїсіє—Ноїт. II 643. — Пор. талі, тальба.
талмуд СУМ, Нед, [тальмуд] «талмуд» Нед, талмудизм, талмудйст, талмудичний; — р. бр. болг. талмуд, п. ТаІгписІ, Таїтиб, ч. слц. вл. Іаїтисі, схв. Талмуд, слн. іаїтйсі; — запозичення з гебрайської мови; гебр. ІаІтйсІЬ «учення» пов’язане з ІатасІЬ «учився», спорідненим з арам. ГтасіЬ «тс.», сір. Іаттбсіїї «привчав», ак. Іатасій «учитися». — СІС2 808; Кораіігізкі 956; Но-ІиЬ—Ьуег 477; РЧДБЕ 706; Вуіакли]а 930; КІеіп 1568.
таловірка «дрібна засолена риба, сорт оселедців», [таловірство] «промисел соління риби», [толовірство] «тс.», [таловірщик] «той, хто займається промислом соління риби» Шейк, Нед; — р. [талавйрка] «20 пудів дрібної білої риби, близько 4000 штук», [таловйрка] «маленький лящ, якого спіймали під льодом»; — вважається утвореним з основ іаіь «талий» і уігь «джерело, вир» (букв, «яка з’являється з талої води»); може бути пов’язане і з [талувати] «топтати, натоптувати, щільно укладати» (як усяка риба, щільно укладена в бочку, зокрема оселедці). — Фасмер IV 15. — Див. ще вир, танути. — Пор. талувати.
талон; — р. бр. болг. талон, п. вл. іаіоп, ч. слц. слн. іаібп, м. талон, схв. талон; — запозичення з французької мови; фр. іаіоп «п’ята, каблук; прикуп, талон (у картах)» походить від нар,-лат. *іа1бпет, зн. в. від *1а1о «п’ята», що розвинулося з лат. іаіиз «кісточка, щиколотка; п’ята», яке виникло, очевидно, з *іах1ов (пор. іахіїїиз «гральна кісточка», зменш, від іаіиз). — СІС2
808; Фасмер IV 16; Черньїх II 227; Горяев 360; Кораіігізкі 956; МасЬек Е8ЛС 635; НоІиЬ—Буег 477; РЧДБЕ 706; Оаигаі 698; Оаті11зсЬе§ 836; КІи-§е—Міігка 768; Таїсіє—Ноїт. II 645.
талувати «топтати, витоптувати; недбало ставитися, не берегти речей, [натоптувати, щільно укладати, пакувати Шейк]», потала «з’їдання, знищення», [етилувати] «попсувати (річ недбалим ставленням)», [етилуватися «перевтомитися» Корз; — р. [таловать «красти», [исталовать] «знищити»; — запозичення з тюркських мов; тур. аз. тат. кирг. крим.-тат. алт. телеут. шор. тала «терзати, роздирати, нищити, кусати; грабувати, плюндрувати» споріднене з монг. іаіа «грабувати». — Фасмер IV 15; Шипова 304—305; Мікі. ТЕІ II 169; Севортян III 134—137; Ка-запеп Vе^5исЬ 458.
[таль1] «заложник» Шейк; — р. [таль] «застава, заложник», др. таль «заложник», ч. ст. іаі «застава», схв. талац «заложник», слн. іаіес, стел, таль «тс.»; — псл. *іа1]ь «застава, заложник», споріднене, очевидно, з лат. іаііб «відплата», кімр. іаі «платити, винагороджувати, оцінювати», брет. ст. іаі «платник», ірл. іаііе «заробітна плата», нвн. гаЬІеп «платити», гр. тєАоц «платіж, податок, мито»; менш обґрунтованим є пов’язання (МисЬ Ми8 1, 47) з лат. іаіеа «пагін, саджанець», гр. такщ «доросла дівчина, наречена», дінд. іаїї «вид дерева», ІаІаЬ «винна пальма». — МасЬек Е8ЛС 634—635.
[таль2] «жереб» Нед; — неясне; можливо, результат семантичної видозміни назви [таль] «заложник».
[тальба] «пліт сплавного дерева»; — очевидно, пов’язане з рум. іаіа (<*1а-Га) «різати, рубати, колоти», що походить від лат. іаііо, -аге «тс.», пов’язаного з іаіеа «прут, кіл; пагін, саджанець», спорідненим з дінд. іаїї «вид дерева», ІаІаЬ «винна пальма», гр. таХщ «доросла дівчина, наречена», лит. аібіаз «отава», іаібказ «дорослий». — Vіпсепг 8; СДЕЛМ 444; ОБКМ 849; Ризсагіи 157;
АУаІсІе—Ноіт. II 643. — Пор. талі, талія, талювати.
тальвег «найнижча частина долини, балки, річища»; — р. бр. тальвег, п. 1аІ\уе§, болг. талвег; — запозичення з німецької мови; нім. Та1\уе§ «тальвег; дорога через долину» складається зі слів Таї «долина» (свн. двн. Іаі), спорідненого з гот. днн. баї, дісл. сіаіг, англ. сіаіе «тс.», гр. &бХо<; «печера, кругла будівля, парна лазня круглої форми», псл. гіоіь «долина», укр. діл, і АУе§ «дорога» (свн. двн. \уєс), спорідненого з гот. \уі§5, днн. аує§, дісл. уе§г, англ. \уау «тс.». — СІС2 808; ССРЛЯ 15, 84; РЧДБЕ 706; К1и§е—Міігка 767, 842. — Див. ще діл.
тальк; — р. тальк, бр. тальк, талька, п. слц. Іаїк, ч. Іаіек, болг. м. талк, схв. талк; — запозичено з французької мови через німецьку (нім. Таїк «тс.»); фр. Іаїс походить від ісп. Іаїцие, що виникло з ар. Іаіац, Іаіц «тс.». — СІС2 809; Фасмер IV 16; МасЬек Е5ЛС 635; Маїгепаиег 342; К1и§е—Міігка 768; Оаигаі 698; КІеіп 1566.
талька «моток пряжі, ниток; [сіра нитка, що йде на виготовлення невода Берл]»; — бр. талька, п. Іаїка, Іаіа «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. талька «тс.» пов’язане з тали «талі». — Фасмер IV 16. — Див. ще талі.
тальма «жіноча довга накидка без рукавів»; — р. бр. тальма, п. Іаїта, болг. талма; — назва пов’язана з прізвищем французького актора Тальма (Таїта, Ргап^оіз-ЛозерЬ, 1763—1826). — СІС2 809; Фасмер IV 16; РЧДБЕ 706.
тальок] «болячка» Нед; — неясне.
тальян] «сітка, що опускається на дно моря і піднімається, коли надійде риба Г, Шейк; ятір великого розміру Берл»; — р. [тальян] «сітка, що опускається на дно моря і піднімається, коли надійде риба»; — запозичення з турецької мови; тур. тал/ан, дал/ан «дерев’яний пристрій для ловлі риби», очевидно, є похідним від баї «занурювати», спорідненого з крим.-тат. тат. діал.
дал, кар. кумик. каз. ног. тал «тс.». — Фасмер IV 17; Шипова 305; МікІ. ТЕІ ІЧасйІг. І 26; Севортян 1980 133—134.
тальянка «однорядна російська гармонія»; — бр. тальянка «тс.»; — запозичене з російської мови; р. тальянка «тс.» виникло з итальянка «італійка» (пор. укр. [тальянка] «італійка» Шейк, [таліянка] «тс.»), похідного від Ита-лия «Італія». — Фасмер IV 17; ССРЛЯ 15, 86; Булич ИОРЯС 1, 328—329.
[талювати (карти)] «тасувати (карти), тримати банк Куз; ділити на рівні частини Ба», [таліровати] «тасувати» Нед, талія (у грі в карти); — р. та-лия «талія», бр. талія, п. Іаііа «тс.», ч. Іаібп «частина карт, що залишилася після роздачі гравцям», слц. Іаібп «талія, колода карт», схв. талон «частина карт, що залишилася після роздачі гравцям», слн. Іаібп «тс.»; — запозичення з німецької і французької мов; нім. Іаіі-Ііегеп «тасувати (карти), тримати банк» походить від фр. Іаіііег «рубати, тяти; тримати банк», Іаіііе «талія», що виникли з нар.-лат. *1а1іаге «рубати, тяти», пов’язаного з лат. Іаіеа «прут, кіл; пагін, саджанець». — ССРЛЯ 15, 81; Оаигаі 697. — Див. ще талія. — Пор. талі, тальба.
таляр СУМ, Куз, талер, [тарель] «таляр»; — р. бр. болг. талер, п. Іаіаг, ст. Іаіег, ч. Іоіаг, слц. Іоііаг, вл. Іоіег, нл. Іоіаг, схв. талйр, слн. Ібіаг; — через польську мову запозичено з німецької; нім. Таїег (старовинна німецька срібна монета) виникло внаслідок скорочення ЛоасЬітзІаІег «тс.», утвореного від ЛоасЬітзІаІ, букв, «долина святого Йоахима» (у Чехії), місця, де добувалося срібло і де вперше (в 1519 р.) була викарбувана ця монета. — СІС2 808; Шелудько 47; Коваль 110; Чернов ЛБ VII 35—36; НйШ—АУогіЬ 17; КісНЬагсіІ 105; Вгйскпег 564; КораІігізкі 956; Масіїек Е5ЛС 646; НоІиЬ—Ьуег 484; Но-ІиЬ—Кор. 387; Вуіакли]’а 930; К1и§е— Міігка 768. — Пор. долар.
там, [тама] «там», [таменька Шейк, Нед], таменьки, [тамечка Шейк], та
мечки, [тамика Л, тамики Л, тамій Нед, таміка Нед, тамка, шамкай ВеБ, тамкоки О, тамки, тамкйва, тамкі-ва Шейк, тамкова О, тамо Шейк, Нед, тамой Нед, тамок, тамонь Нед, тамонька Нед, тамоньки Нед, тамусь] «тс.», [тамецький] «тамошній» Нед, [тамешній, тамдшний Нед], тамошній СУМ, Нед «тс.», [відтам] «звідти»; — р. бр. болг. там «там», др. тамо «там; туди», там-ь «тс.», п. іат «там», [іато], ст. іато «тс.», ч. слц. вл. нл. іат «там; туди», полаб. іот «там», м. таму «там; туди», [тамо], схв. тамо «тс.», слн. іат «там», стел, тамо «тс.»; — псл. 1ато «там», утворене за допомогою суфікса -то від займенникової основи іа- (з *іб-, подовження іо-), пов’язаної з вказівним займенником іь «той»; пор. лтс. іат у пио іат «звідти», гр. тпцос «тоді», дор. тацос «тс.». — Фасмер IV 17; Черньїх II 227; Вгйскпег 564; Масіїек Е5ЛС 635; Младенов 629; Е55Л 51. §г. II 644—646; Когіоузкі] АЇ51РН 10, 657; МйЬІ.—Епсіг. IV 147; Егізк II 894. — Див. ще той. — Пор. так.
тама «загата, гребля; [перешкода СЧС]», тамувати «вгамовувати, заспокоювати; [трамбувати, утоптувати Шейк]»; — запозичення з польської мови; п. іата «загата, гребля, дамба; перешкода, перепона» походить від свн. іат «дамба, гребля, загата» (нвн. Цатт «тс.»), спорідненого з англ. бат, дфриз. сіатт, дісл. сіаттг «тс.», гот. їайг-сіат-т]ап «загороджувати» і, можливо, гр. Зєцє&Ха «фундамент». — СЧС 294; Шелудько 47; 51. імуг. оЬсусЬ 742; Вгйскпег 564; Маігепаиег 342; К1и§е—Міігка 120.
тамада «розпорядник бенкету»; — бр. тамада; — запозичення з російської мови; р. тамада походить від груз. іагпасіа «тс.». — СІС2 809; КЗСРЯ 436; Цьіганенко 468; ССРЛЯ 15, 89; ТСБМ V 468.
Тамара (жіноче ім’я), Тама, Тбма, ст. Оамар'ь «долон(я)...» (1627); — р. бр. болг. Тамара, ч. слц. Татага, стел.
Тамара, Тлмлрь, 'О’лмлрл; — запозичення з гебрайської мови; гебр. Татаг, букв, «фінікова пальма»; — споріднене з ар. іатага «тс.». — Вл. імена 162; Беринда 210; Петровский 206; Спр. личн. имен 524; Илчев 475. — Див. ще тамаринд.
тамарйнд (бот.) «Татагіпсіиз іпсііса Б.»; — р. болг. тамарйнд, бр. тамаринд, п. іатагупсіа, іатагупсІО’їміес, ч. слц. іатагіпсі, слн. іатагіпсіа; — запозичено з іспанської мови через німецьку (нім. Татагіпсіе); ісп. іатагіпсіа «тс.» походить від ар. іатг Ніпсії «індійський фінік», що складається з назв іатг «фінік», спорідненого з гебр. іатаг «пальмове дерево, фінікова пальма», арам, іатга «фінік», сір. і^тагіа, еф. іатг «тс.», та Ніпсії «індійський». — СІС2 809; ССРЛЯ 15, 89; 5Б смуг. оЬсусІї 742; НоІиЬ— Буег 477; РЧДБЕ 706; КІеіп 1568. — Пор. тамариск.
тамариск (бот.) «Татагіх Б.», тамарикс СУМ, Нед, тамарйскові, тамариксові; — р. болг. тамариск, тамарикс, бр. тамариск, п. іатагузгек, ч. іатагузек, слц. іатагізка, схв. та-марис, тамариска, слн. іатагїзка; — запозичення з пізньолатинської мови; пізньолат. іатагізсиз виникло з лат. іа-тагіх «тамариск», що походить від гебр. іатаг «пальмове дерево, фінікова пальма» або ар. іатг «фінік», споріднених з арам, іатга «фінік», сір. і^тагіа, еф. іатг «тс.». — СІС2 809; ССРЛЯ 15, 90; 5Е іууг. оЬсусЬ 742; МасЬек Е5ЛС 635; НоІиЬ—Кор. 379; НоІиЬ—Еуег 477; КІеіп 1568. — Пор. тамаринд.
[тамацькати] «напихати» Шух; — неясне; можливо, пов’язане з тама (див.).
тамбур1 «ударний східний інструмент, рід барабана; стародавній музичний струнний інструмент», [тамбор] «барабанщик; барабан» Нед, тамбурин; — р. бр. тамбур «барабан», п. іагпЬог «барабанщик; барабан», іатЬиг «тс.», ч. іагпЬог «барабанщик», іатЬиг «барабан», слц. іатЬиг «тамбурин, бубон», іатЬига «балканський музичний
інструмент», болг. тамбура, «східний струнний інструмент», м. тамбура «струнний інструмент», тамбур «тс.; барабан», схв. тамбура «струнний інструмент», тамбур «барабан; барабанщик», слн. їатЬйг «барабан», їатЬйга «струнний інструмент», іатЬог «барабанщик»; — запозичене з французької мови (форма [тамбор] через польську); фр. ІатЬоиг «барабанщик» походить від ар. іаЬйі, мн. до іаЬІ «барабан», зближеного з нар.-ар. (апЬбг «лютня, мандоліна» (ар. їипЬбг «тс.»). — СІС2 809; Макарушка 13; Фасмер IV 17—18; НоІиЬ—Ьуег 477; Оаигаі 698; СатіІ1зс1іе§ 833; ЬокоїзсЬ 159; КІеіп 1569.
тамбур2 «прибудова біля входу в приміщення; закритий майданчик пасажирського залізничного вагона»; — р. бр. тамбур, п. іатЬог, ІатЬиг, болг. тамбур, схв. тамбур-, — запозичення з французької мови; фр. їатЬоиг (ар-хіт.) є результатом семантичної видозміни іатЬоиг «барабан». — СІС2 809; Фасмер IV 17—18; РЧДБЕ 706—707; Цаигаї 698. — Див. ще тамбур1.
[тамбур3] (бот.) «кушир занурений, Сегаїорйуііит бетегзит Б.»; — неясне.
[тамбурок] «рід ручних п’ялець», тамбур «вишивання або плетіння петля в петлю»; — р. тамбур «в’язання або вишивання петля в петлю», бр. тамбур «тс.; [крючок для в’язання мережива]», [тамбурка] «крючок для в’язання мережива», п. їатЬогек «п'яльці», іатЬигек, іатЬог «тс.»; — через польську мову запозичене з французької; фр. їатЬоиг «п’яльці» є результатом семантичної видозміни назви іат-Ьоиг «барабан» (п’яльці мають бараба-ноподібну форму). — СІС2 809; Фасмер IV 17—18; 51. шуг. оЬсусЬ 743; Цаихаї 698; КІеіп 1569. — Див. ще тамбур1.
тамга «клеймо, тавро, мітка як знак власності; герб, печатка або підпис; торговельне мито на Русі в епоху татаро-монгольського ярма»; — р. бр. тамга
«тс.», др. там-ьга «клеймо, тавро, печатка; вид податку, уведеного на Русі татарами; торгове мито», п. їат§а «знак на монетах з іменем і титулом султана або хана», болг. дамга «пляма; клеймо, тавро; штемпель, печатка», схв. ба§та «клеймо, тавро, знак», бап-§а «тс.»; — запозичення з тюркських мов; пор. уйг. тат. тамуа «клеймо, тавро, знак власності; печатка», чаг. та-муа «тс.; мито, стягуване з купців, проїжджих», кирг. чув. тамга «клеймо, тавро», туркм. тагма «тс.; знак, мітка», тур. сіат§а «клеймо, тавро; штемпель», аз. дамга «тс.», дтюрк. їатуа «печатка, відбиток». — Огиенко 34; Фасмер IV 18; Шипова 305—306; Дмит-риев 545; Горяев 360; 51. хсуг. оЬсусЬ 743; РЧДБЕ 173; Вегп. І 178; Мікі. ЕАУ 39; Мікі. ТЕІ 1281; Маіхепаиег 342; Ьокоізсії 38.
[тамдйй] «туди» Нед; — результат стягнення форми [тамтудйй] «тс.» Нед, варіанта тамтудй «тс.» (пор. п. їат^бу «туди, он туди; тудою, он тудою», ч. їатїибу «он туди, тудою», слц. іатіабе «он туди»), — Див. ще там, туди. — Пор. тамтадй.
таметов — див. теметів.
[таміка] (орн.) «садова славка, 5уІУІа Ьогіп ВодсІ.» Шарл; — неясне.
таможня; — бр. таможня «митниця», др. таможьникт> «збирач особливого податку при татарському управлінні на Русі; збирач торгового мита», п. [іатогпіа] «митниця»; — запозичення з російської мови; р. таможня утворене від др. там'ьга «вид податку, уведеного на Русі татарами; торгове мито». — Огиенко 34; Фасмер IV 18; Черньїх II 227; КЗСРЯ 436; Цьіганенко 468; Шипова 306—307; Вегп. І 178. — Див. ще тамга.
тампон, тампонаж, тампонація, тампонувати; — р. бр. болг. м. тампон, п. їатроп, ч. слц. слн. їатрбп, схв. тампон; — запозичення з французької мови; фр. їатроп «пробка, затичка; тампон» є назалізованим варіантом форми іароп «жмут одягу, білиз-
ни», утвореної за допомогою суфікса -оп від франк. Дарро, спорідненого з двн. гаргіо «затичка», нвн. Харїеп, дангл. ігерра, англ. Іар «тс.». — СІС2 809; 81. шуг. оЬсусЬ 743; НоІиЬ—Ьуег 477; РЧДБЕ 707; Ву]акли]а 931; Оаигаі 698; К1и§е—Міігка 874; КІеіп 1569.
[тамтадй] «туди», [тамтадйль] «тс.» Шейк, Нед; — складне утворення з там і [тадй] «туди», пор. тамтудй «туди» (від там і туди), п. іаті^сіу «туди, он туди; тудою, он тудою», ч. іатішіу «он туди, тудою», слц. іатіабе «он туди». — Див. ще там, тудй.
тамтам «ударний музичний інструмент, різновид гонга»; — р. бр. болг. тамтам, п. іат-іат, ч. слц. іатіат, схв. тамтам, слн. іатіат; — запозичене з мови гінді через французьку (фр. іат-іат «тс.»); гінді іатіат «барабан» є звуконаслідувальним утворенням. — СІС2 809; Фасмер IV 18; Кора-Іігізкі 957; НоІиЬ—Ьуег 477; РЧДБЕ 707; Оаигаі: 698; К1и§е—Міігка 768; КІеіп 1569; ЬокоізсЬ 158—159.
тамтешній, [тамтейший] «тамтешній», [тамтдчний Нед, тамтуський] «тс.»; — очевидно, результат видозміни форми тамошній, зумовленої впливом тутешній (від тут)-, пор. п. іат-іе]згу «тамтешній», іиіе]згу «тутешній». — Див. ще там.
[тамтіль] «звідти, звідтіль» Нед, Шейк, [стамтіль] «тс.» Шейк; — очевидно, результат видозміни запозиченого п. ]г іатіеіа, зіатіеіа] «тс.» (пор. п. [г іеіа, зіеіа] «звідси, звідсіль»), зближеного з відтіль, звідтіль. — Див. ще там, тільки.
тамувати — див. тама, тан — див. танець.
[танана] (вигук здивування); — очевидно, звуконаслідувальне утворення; пор. р. [танакать, тананьїкать] «мугикати, наспівувати про себе», п. [іапа] (приспів), болг. тананйкам «наспівую потихеньку, мугикаю», м. тананика «наспівує».
тангенс, тангенціальний; — р. бр. болг. тангенс, п. ч. слц. вл. іап§епз,
м. тангента «дотична», схв. тангенс, слн. іап§епз; — запозичення з латинської мови; лат. іап§епз «який дотикається» є дієприкм. від іап§о, -еге «торкати, дотикатися», спорідненого, очевидно, з гр. тєтоубоу «який ухопився, який схопив», дангл. рассіап «поплескувати, ніжно торкатися, гладити». — СІС2 810; Коваль 164; КораІігізкі 958; Но-ІиЬ—Ьуег 477; РЧДБЕ 707; Ву]акли]а 931; АМаїсІе—Ноіт. II 647; КІеіп 1570. — Пор. такт.
танго, [танка] «танго» О; — р. м. танго, бр. танга, п. ч. слц. вл. їап§о, болг. танго, схв. танго, слн. іап§о; — запозичення з іспанської мови Аргентини (ісп. іап§о «тс.»). — СІС2 810; КораІігізкі 958; НоІиЬ—Буег 477; РЧДБЕ 707; Ву]акли]а 931; КІеіп 1570.
тандем; — р. болг. тандем, бр. тандзм, п. ч. слц. вл. іапгіет, схв. тандем, слн. іапгіет; — запозичення з англійської мови; англ. іашіет «розташування один за одним; тандем» походить від лат. іашіет (*іат<іет) «нарешті, кінець кінцем», що складається з іат «так, настільки», спорідненого з дінд. іас! «те», ав. іаі «тс.», тох. В іе «це», лит. іаз «той», псл. *іь «тс.», укр. той, і частки на означення тотожності -бет, пов’язаної з де «з; від; про; з приводу, щодо; згідно», спорідненого з дірл. сії (гіе) «з; від», дкімр. сіі, кімр. у, корн. іЬе, брет. сіі «тс.». — СІС2 810; Кораіігі-зкі 957—958; НоІиЬ—Ьуег 477; РЧДБЕ 707; Вуіакли]’а 931; КІеіп 1570; АА7а1сіе— Ноіт. І 325, II 646. — Див. ще той.
тандйта «товкучка; старі носильні речі, дрантя, лахміття», [тандета] «тс.» Нед, [тандет] «швейні вироби низької якості» Корз, тандйтник «лахмітник, ганчірник; [обідранець Шейк]», [тин-дйтник] «лахмітник; той, хто шиє церковні ризи» Бі, [тиндйтниківна] «дочка лахмітника» Бі, [тиндйчниченко] «син лахмітника» Бі, [тиндйчничка] «дружина лахмітника» Бі, [тандйт-ний\ «який стосується товкучки, який продається на товкучці; старий, поношений, ні для чого не придатний», [кан-
дйтний] «тс.» Я, [тандетний] «неякісний (про одяг)» Корз, тандитнику-вати «торгувати лахміттям, шматтям, мотлохом», [тиндйтниковати] «шити і продавати церковні ризи» Бі; — р. [тандйт] «переторжка старими речами», бр. тандзт «дешева річ, барахло»; — запозичення з польської мови; п. іапбеіа «поганий (недоброякісний) товар, дрантя, халтура; барахолка», іап-беі «тс.» зводяться до нвн. Тапсіеїтагкі «товкучка», утвореного від Тапб «дрібничка» (-еіа від п. 'Л'епбеіа «товкучка»), що походить від лат. іапіит «така кількість, стільки», пов’язаного з Іат «так, настільки». — КісЬЬагсІі 105; Шелудько 48; Фасмер IV 18; Вгйскпег 564—565; К1и§е—Міігка 768; АМаїбе— НоГт. II 646. — Див. ще тандем, той. — Пор. тендітний.
танець, [тан] «танець» Нед, танечний. «танцюрист», [танбчник] «тс.» Нед, [танйк] «танок» Бі, танок, танцівник, танцюлька, танцюр «танцюрист», танцюра, танцюрист, [танцюриста] Шейк, танечний, танковий, танцювальний, танцюристий, танцювати, [таньовати] «танцювати» Шейк, Нед; — р. танец, [танок], бр. болг. м. та-нец, п. іапіес, іап, ч. слц. іапес, схв. іапас; — через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; свн. іапг «танець» походить від фр. ст. сіапсе «тс.», пов’язаного з сіапсіег «танцювати», що, можливо, зводиться до франк. *<ііпі]ап «рухатися назад і вперед», спорідненого з гол. беіпгеп «відступати, посуватися назад». — Акуленко 134; НйііІ-АМогіЬ 17; КісЬЬапИ 105; Фасмер IV 18—19; Черньїх II 227—228; Брандт РФВ 24, 194; Вгйскпег 565; МасЬек Е8ЛС 635; Младенов 629; К1и§е—Міігка 770; Г)аигаі 228; Саті11зсЬе§ 296; КІеіп 400.
[таний] «дешевий, недорогий», [та-ній] Шейк, Пі, ВеЛ, Нед, [таньший] «дешевший» Нед, [танина] «дешевизна» О, [тань] (у виразах у т. піти, у т. стати «пропасти, зникнути» — про гроші, багатство), [танйти] «роби-514
ти дешевим; дешево давати, дешево продавати» Шейк, Нед, [таніти] «ставати дешевшим, дешевіти» тж, [тані-шати] «тс.» тж; — р. [танньїй] «дешевий», бр. танньї «тс.»; — запозичення з польської мови; п. іапі, [іаппу] «тс.» зводиться до *іип]ь «тс.» і відповідає укр. [туний] «дешевий, недорогий». — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 177; Фасмер IV 19; ЗсЬизіег-Зе'Л'с 1558—1559; ЗііеЬег ХІ81РЬ 9, 381—382. — Див. ще туний.
танін «дубильна речовина»; — р. танйн, таннйн, бр. танін, п. іапіпа, ч. іапіп, слц. іапіп, болг. танйн, м. танин, схв. танйн, слн. іапіп; — запозичення з французької мови; фр. іапіп, іаппіп «тс.» утворене від іап «дубильна кора», що розвинулося із слат. іаппит «тс.» кельтського походження (пор. брет. іапп «дуб»), — СІС2 810; ССРЛЯ 15, 98; Кораііпзкі 958; НоІиЬ— Ьуег 477; РЧДБЕ 708; Ву]акли]а 931; Оаигаі 698, 699; КІеіп 1569, 1571.
[танір] «тарілка» ВеУг, [танжір, танджір ВеУг] «тс.»; — слц. іапіег «тарілка; блюдо, таріль», схв. Іанмр «тарілка»; — запозичення з угорської мови; уг. іапуег «тарілка» розвинулося зі ст. іаіпуег «тс.», що походить від іт. іа§1іеге «дошка для різання м’яса». — ВеУг 261; МасЬек Е8ЛС 635; МГ4ТЕ8г III 842; Вагсгі 300. — Див. ще таріль.
[таністра] «ранець», [танйстра Нед, тайністра Нед, цаністра] «тс.»; — п. [іапізіга] «вівчарська торба; ранець», ч. [іапізіга] «торба, сумка», слц. іапізіга «мішок, торба, сумка; ранець»; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. ст. іапуізгіга «торба, сумка» зводиться до віз.-гр. тауіот-роу «торбина для фуражу», пов’язаного з гр. таттсо «кладу, вміщую», можливо, спорідненого з лит. раіо§йз «зручний». — МасЬек Е8ЛС 635; К1и§е—Міігка 784; Егізк II 845—846. — Пор. тайст-ра, торністра.
танк, танкетка, танкіст, [танкб-вище] «танкодром» Куз; — р. бр. болг. танк, п. ч. слц. вл. іапк, м. тенк, схв.
тенк, танк, слн. іапк; — запозичення з англійської мови; англ. іапк «водойма; резервуар, цистерна, бак; бойова броньована машина» походить від гінді ІапкИ «водойма; резервуар, цистерна, бак», що зводиться до дінд. іаба§ат «став, водойма»; назва перенесена на бойові броньовані машини у зв’язку з тим, що англійці, уперше виготовивши бронемашини в 1915 р., для маскування накривали їх брезентовими чохлами з написом Тапк, тобто «цистерна, бак»; помилковим є виведення англ. їапк «бойова бронемашина» від імені інженера-винахідника Танка (Фасмер IV 19; Но-ІиЬ—Кор. 379; К1и§е—Сбіте 611; Ьо-коізсЬ 159), а англ. іапк «водойма; резервуар, цистерна, бак» — з сангл. зіапс «став, водойма» (Фасмер IV 19; НоІиЬ—Ьуег 477; НоИЬаизеп ЕЇУ 200; К1и§е—С6Ї2Є 611; Еаїк-Тогр 1246) або порт. Їапцие «став» (Акуленко 141; Ко-раїігізкі 958). — СІС2 810; Коваль 185— 186; Черньїх II 228; Цьіганенко 468— 469; 81. \ууг. оЬсусЬ 744; РЧДБЕ 708; Ву)акли)а 932, 942; КІеіп 1570—1571; К1и§е—Міміка 769.
танкер «самохідне наливне судно для перевезення рідких вантажів без тари»; — р. бр. болг. м. танкер, ч. іапкег, іапкома Іоб’, слц. іапкоуа Іоб’, п. Їапкоу/іес, вл. іапкаг, іапкои/с, Їап-коу/а ІббД схв. танкер, слн. іапкег; — запозичення з англійської мови; англ. іапкег «наливне судно, танкер» утворене від іапк «резервуар, цистерна, бак». — Акуленко 141; СІС2 810; Коваль 185—186; ССРЛЯ 15, 98; РЧДБЕ 708; Ву)акли]а 932; КІеіп 1570—1571. — Див. ще танк.
тантал (хімічний елемент, метал), танталіт; — р. бр. болг. тантал, п. ч. слц. іапіаі, схв. тантал, слн. їап-іаі; — запозичення з новолатинської мови; нлат. їапіаіит «тс.» утворене відкривачем цього елемента шведським хіміком Екебергом (ЕкеЬещ) від імені міфічного Тантала (лат. Тапіаіиз, гр. ТаутаХос), приреченого на вічну спрагу; елемент був названий так через
неможливість наситити кислотами його окис. — СІС2 810; Волков 41; Фигуров-ский 122—123; Кораіігізкі 958; НоІиЬ— Ьуег 477; РЧДБЕ 708; Ву)акли)а 932; КІеіп 1571.
[тану-тану] (вигук — у веснянці) Нед; — очевидно, результат поєднання сполучника та і вигука ну, пор. [тану-тану] (вигук) «ну» Нед; можливо, зближене з [дана] (рефрен у піснях) і з танець, танок, танцювати, пор. п. [іапи іапи] (дит.) «танцювати; танець». — Див. ще ну1, та, танець. — Пор. дана.
танути, такти, тал «таловина», таловина, талина «розтала санна дорога», талий, [відталь] «відлига», відталий, підталина, підталин, [про-талка] «проталина» Л, [протавка] «тс.», [проталки] «відлига» Л, [розта-вачка] «розтавання снігу, пора розтавання снігу» Ва, [росталина] «таловина» Кур, розталь, розтань «розталь», розталий, [утали(й)] (у сполученні \ у тала вода] «весняна вода») Л; — р. таять, бр. [таяць], др. таюти, п. іа)ас, ч. іаі, вл. іас, нл. іа)аз, болг. тая, м. таи «просочуватися, протікати; танути, розтавати», схв. та.]ати «просочуватися, протікати», слн. іфаїі зе «танути, розтавати», стел, тдіати «тс.»; — псл. іа-]а-іі «танути, розтавати» (в укр. танути -ну- є суфіксом), споріднене з дінд. ібуат «вода», гр. тг|кш «розтоплювати, топити; розчиняти», дор. таксо «тс.», лат. іаЬео, -еге «танути, розтікатися; розкладатися», ос. Ґауип «танути, розтавати», вірм. 1‘апат «змочую, зволожую», двн. сіои'л'еп, сіеи'еп «танути, розтавати», нвн. їаиеп, дангл. ра^іап, англ. їгіа'Л' «тс.», дірл. їат «чума», кімр. ІажИ «розтоплений»; іє. *іа- «танути, розтоплюватися». — Фасмер IV 30; Черньїх II 230; Вгйскпег 563; МасЬек ЕЗЛС 637; НоІиЬ—Кор. 380; ЗсЬизіег-8е\мс 1494; Младенов 630; Зкок III 434; МеіІІеі МЗЬ 9, 154—155; 23, 50— 51; В8Б 26, 2; Сіоііа 14, 221; Тгаиі-гпапп 313; ІЛіІепЬеск 117; Трубачев Пробл. ие. язьїкозн. 101 —102; Регззоп
Веііг. 462—463, 709; Таїсіє—Ноіт. II 639—640; Егпоиі—МеіІІеі 1186; Ресіег-5еп Кеіі. Сг. І 68; К7 39, 371; Тогр 175; Егізк 20, 891; Ас^агіап М8Ь 20, 160—161; К1и§е—Міігка 773; КІеіп 1600; Рокогпу 1053—1054.
[танцерник] (бот.) «калачики лісові, Маїуа зііуєзігіз Ь.»; — результат видозміни назви [пацірник (дикий)] «тс.», можливо, зближеної з танцювати. — Анненков 208. — Див. ще пацьорки2.
[танцюрка] (бот.) «мухомор зелений, бліда поганка, Атапііа рИа11оіс1е8 (^иеі. Нед, Мак, мухомор червоніючий, Атапііа гиЬезсепз (^иеі. Мак», [тан-цуля] (у сполученні [т. червонята] «мухомор червоніючий» Мак, [тан-цулька] «А§агісиз зресіез» Мак; — п. [іапсиїа] «А§агісиз сотаіиз Мйіі.»; — похідне утворення від танцюра «танцюрист, танцюристка»; назва зумовлена, очевидно, «стрункістю» цих грибів (на довгій тонкій ніжці). — Див. ще танець.
[танчйти] «танцювати» Шейк, Нед, [таньчити] «тс.» Пі, [затанчити] «затанцювати»; — ч. іапсіі «танцювати», слц. іапсіі’ «тс.»; — запозичення з польської мови; п. іагісгус «тс.» пов’язане з іапіес «танець». — Вгйскпег 565; НоІиЬ—Кор. 379. — Див. ще танець.
[тань] «відлига ? Г; безодня, бездонна глибина Нед», [у тань піти, стати] «зникнути» (про гроші, багатство), [тановйти] «робити глибоким» Нед; — пов’язане з танути (пор. приказку «Як у тань тане»); значення «безодня» розвинулось на ґрунті виразу [у тань піти] «зникнути», букв, «розтанути». — Див. ще танути.
тапер «піаніст або баяніст, що грав за плату на танцювальних вечорах»; — р. бр. тапер, п. іарег; — запозичення з французької мови; фр. іареиг «тс.» пов’язане з іарег «бити, ударяти; грати на фортепіано», ст. «затикати (забивати пробку)», спорідненим з двн. гарйо «затичка», нвн. Харіеп, дангл. ізерра, англ. гол. Тар «тс.». — СІС2 811; ССРЛЯ
15, 108; КораІігізкі 959; 81. хмуг. оЬсусЬ 744; Оаигаі 699; К1и§е—Міігка 874; КІеіп 1571; Угіез ИЕ№ 723.
[тапета] «шпалери» Куз, {тапет-ник] «оббивальник» Куз, [тапетува-ти] «обклеювати шпалерами, оббивати» Куз; — п. вл. іареіа «шпалери», ч. іареіа, іареіу, слц. іареіу, болг. тапет «тс.», м. тапет «оббивка; шпалери», схв. тапет «оббивка (на стінах); килим», слн. іареіа «шпалери»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Тареіе «шпалери» походить від іт. іарреіо «килим», що виникло з лат. іар-реіит, іареіе, іаре8 «килим, покривало», яке зводиться до гр. татгрс (род. в. татгртос) «тс.», очевидно, іранського походження. — СЧС 295; Вгйскпег 565; 81. хмуг. оЬсусгі 744; НоІиЬ—Кор. 380; НоІиЬ—Ьуег 477; Ву[акли]а 932; ЇМаїсІе— Ноіт. II 648; Егізк II 854; КІеіп 1572.
тапір (зоол.) «Таріги8 ВгІ8з.»; — р. болг. тапйр, бр. тапір, п. вл. іаріг, ч. слц. слн. іаріг, м. тапир, схв. тапйр; — запозичення з французької або німецької мови; фр. іаріг «тапір», нім. Таріг «тс.» походить з мови тупі (Бразилія); пор. тупі іарііга «тс.», букв, «ссавець». — СІС2 811; Фасмер IV 19; 81. хмуг. оЬсусЬ 657; МасЬек Е8ЛС 636; Сг. РхмЬ. 747; Оаигаі 700; К1и§е—Міігка 770; Ьоехме КХ 60, 173—174; ЬокоІ8сЬ ЕШ? 61; КІеіп 1572.
тапочки «легкі домашні або спортивні черевики без підборів», тапочка (одн.); — бр. тапачкі (одн. тапачка) «тс.»; — запозичення з російської мови; р. тапочки (одн. тапочка) «тс.» є зменш, до тапки «тс.», пов’язаного, очевидно, з топать «топати»; пор. ч. і’арку «легкі жіночі черевики без каблуків», і’араі «топати (про дітей)». — Див. ще топати.
тапчан, тапчан, [тапчанйна] «поганий тапчан», тапчанник; — р. тапчан, бр. тапчан, п. іарсгап; — очевидно, запозичення з тюркських мов; пор. тюрк, іарсап «підвищення, трон», дтюрк. іарсап «підставка на трьох ніжках»; ненадійним видається припущен
ня (КЗСРЯ 447) про утворення за типом колчан «сагайдак» від р. топать [«стоптувати каблуки, кривити»], букв, «кривоногий»; помилковим є виведення (Зсйеіибко 143) від рум. іарзап «схил, пологість». — Макарушка 13; 81. \ууг. оЬсусії 744.
[тапшати] «топтати ?, ходити туди і сюди ?» Шейк; — запозичення з угорської мови; уг. іароз «топтати; ступати» утворене від звуконаслідувального кореня їар- «топтати; плескати» фінно-угорського походження; пор. удм. тапьіртиньї «топати», комі тапкиньї «повільно йти», фін. іариіїаа «плескати, поплескувати». — МІЧТЕЗг III 846; Вагсгі ЗОЇ; Льіткин—Гуляев 278.
[тапшє] «сковорода» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. їерзі «лист, сковорода», як і болг. тепсйя «круглий мідний лист», схв. тепси/а «круглий лист», очевидно, походить від тур. їерзі «піднос, блюдо», спорідненого з чаг. крим.-тат. тапсі «маленьке блюдо, тарілка, піднос», аз. тапші «тарілка», алт. телеут. тапші «дерев’яне блюдо, на яке кладуть м’ясо». — МІЧТЕЗг III 892—893; Вагсгі 307; Младенов 632.
[тапшук] «капшук для тютюну» ВеУг; — результат видозміни форми капшук, очевидно, зближеної з та-бак. — Див. ще капшук.
тара, тарувальний, тарувати', — р. бр. тара, п. слц. іага, ч. слн. їага, болг. тара, дара, м. дара, схв. тара, дара; — запозичено з італійської мови через німецьку (нім. Тага «тара; упаковка; вага пакувального матеріалу»); іт. їага «тара; знижка, відрахування» походить від ар. їагіт «знижка, відрахування», пов’язаного з дієсловом іагаїта «він відсунув, відклав»; зважаючи на початковий наголос, слід визнати помилковим припуення (Мікі. ТЕ1 II 170) про запозичення з турецької мови. — СІС2 811; Фасмер IV 20; Черньїх II 228; Кораіігізкі 959; НоІиЬ—Ьуег 477; Младенов 629; РЧДБЕ 708; Ву]акли]а 933; КІиде—Міігка 770.
тарабан* «барабан; [брязкальце, що чіпляється тварині при бездоглядному випасанні в лісі Л]», [тарабайка] «тс.» Ник, [тарабанець] «барабанщик» Нед, тарабанщик, тарабанити «торохтіти; [теревенити Нед]»; — р. [тарабан] «барабан», тарабанить «тарабанити», бр. тарабаніць «тс.», п. ІагаЬап «великий турецький барабан», ІагаЬапіс «тарабанити»; — запозичення з татарської мови; до тат. барабан «барабан» зводиться також укр. барабан. —Фасмер IV 20; Шипова 308; Кораіігізкі 959. — Див. ще барабан*.
тарабан2, тарлабан — див. балабан4.
тарабанити «везти, нести щось важке й велике», тарабанитися «іти, їхати далеко; їхати повільно, з труднощами», [теребити] «тягти; нести щось важке; усаджувати, устромляти», теребитися «вилазити; видиратися нагору», притарабанити, притарабанитися, [притебити] «принести» Корз, [притеребити] «доставити, принести» Нед, [притйборити] «притаскати» О; — р. [тар(а)банить] «тягти, волокти», бр. [тарабаніць] «тс.»; — афективне утворення, можливо, пов’язане з теребити «термосити, смикати» (пор.).
[тарабарйстий] «строкатий» ВеУг, [тарабуристий] «тс.» Чопей; — запозичення з угорської мови; уг. їагкаЬагка «строкатий, різношерстий» утворене від їагка «строкатий, рябий». — МІМТЕЗг III 854—855. — Див. ще тарка.
[тарабарка] «одна з палок, на які натягували палатку від дощу під час польових робіт» Дз; — р. [тарабарки] «щаблі в стінках гарби; підставка з трьох палок для казана»; — неясне. — Фасмер IV 20.
[тарабач] «валок, яким набивають сіль у форми» Шейк; — неясне.
тарагунитися — див. таргати.
тарадайка «легкий двоколісний візок; [меблі, що розхиталися Шейк, Нед; дитяча іграшка О]», [тарадайчй-на] «погана тарадайка Г; одна тарадайка Шейк», таратайка «тарадайка,
[меблі, що розхиталися Шейк, Ж]»; — р. таратайка «таратайка, тарадайка», [тарадайка], бр. болг. таратайка, п. їагабаіка, м. таратайка «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тарантас. — Макарушка 13; Фасмер IV 23; Макепаиег 344.
[тарадайка] «легковажна пісенька» Нед; — результат злиття звуконаслідувальних основ тара- (пор. [таракати] «балакати», таратбрити) і [дана] (рефрен у піснях). — Див. ще дана, таратбрити.
[тарайкй] «блочки у ткацькому верстаті» ДзАтл II, [патарайкй] «тс.» тж; — результат видозміни форми [карікй] «тс.» (див.).
таракан, тараканячий; — р. бр. таракан, п. їагакап, ч. їагакап; — запозичення з тюркських мов; здебільшого виводиться безпосередньо від тат. таракан-, пов’язується (Казапеп 7Г8ІР5 20, 448) з чув. їаг-арап «утікач, той, що рятується втечею», і далі, з тюрк, їах- «утікати»; зіставляється також (Дмитриев 545) з чаг. тарка-// тара-«розповзатися, розлазитися» як таке, що означає букв, «той, що розповзається в усі боки»; виводиться також (Доб-родомов РР 1970/6, 98—100) від почесного титула др. торхан, тархан, що походить від дтюрк. тарган; сумнівним є зв’язок з п. кагасхап «таракан», [кагакап] «тс.» (Вгйскпег 565; Мікі. Еї¥ 347; Міккоіа ВегйНг. 168). — Огиенко 34; Фасмер IV 20—21; Черньїх II 228; Шипова 308—309; Разапеп Vег5исЬ 463. — Пор. тарган1.
[тараканок] (бот.) «люцерна хме-левидна, Мебіса§о Іириііпа Ь.» Мак; — похідне утворення від таракан; назва зумовлена тим, що боби цієї рослини своїм чорним кольором нагадують тарганів. — Див. ще таракан.
[таракати] «балакати» О, ВеЛ, [та-ракатися] «тс.» Нед, [таракбнити] «базікати, теревені правити» Мо, [та-ра-тара] «балаканина» О; — р. [тара-кать] «базікати, торохтіти, балакати», вл. їагакас «трубити»; — звуконасліду-518
вальне утворення, очевидно, пов’язане з псл. *іюг-, спорідненим з дінд. іагаН «різкий, пронизливий», гр. торб^ «пронизливий; ясний, виразний», лит. їагїі «сказати», лтс. їагіаї «базікати, теревенити». — Фасмер IV 21. — Див. ще таратбрити.
[таракуца] (бот.) «маленький гарбузик Мо; декоративний кабачок Ме, Си-сигЬііа реро рагуиіа Мак, Нед», [тар-куца Ме, Шейк, Нед, Мак, туркуц Мак] «тс.», [тара кутка] «тс. Мак; глечик з гарбуза Шейк, Нед», [таракуць-ка] «СисигЬііа 1а§епагіа к ВеНЗн; Си-сигЬіїа оуііега Ь. Мак», [тарапунька] «СисигЬіїа оуіГега к Шейк, Нед, Мак; СисигЬіїа реро Ь, уаг. сіітіїогтів», [та-рапуцька] «тс.» Мак; — р. [таракутка] «сулія з гарбуза»; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. тзртжуцз (рум. їагїасйїа) «тиква, Ьа-£епагіа 8ег. (Сосеіпіа іпсііса)» не зовсім ясне; виводиться від тзтаркз (їаіагса) «тиква» (СДЕЛМ 447; ОЬКМ 850) або від ар. ага-кизза «тс.» (Анненков 116). — Мельничук Молд. зл. 171. — Пор. каракуцька.
[таралай] (у виразі: «гедз, гедз т., задери хвіст та втікай!») Нед; — звуконаслідувальне утворення. — Пор. таракати.
таралйшник — див. терлич.
[тарамтйти] «з деренчанням туди й сюди кидати, трясти» Нед; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [тарандіти] «тріщати, скрекотати, відстукувати» (пор.).
таран1 «старовинне знаряддя у вигляді колоди для руйнування мурів, воріт і башт фортеці; [довбня на олійні; товкач у сукновальні; рід дитячої гри]», таранити; — р. бр. болг. таран, др. та-ран-ь, п. ч. слц. їагап; — запозичення із середньоверхньонімецької мови; свн. їа-гапі: «знаряддя для облоги; скорпіон, дракон» походить від іт. їагапіо(іа) «тарантул» (слат. іагапіиіа «тс.»), утвореного від назви міста Тагапіо; помилковим є пов’язання (Горяев 360; Вгйскпег 565) з терти, як і виведення (СІС 1951, 630;
ССРЛЯ 15, 113; РЧДБЕ 708) з гр. тора-утсор «порушник миру, руйнівник». — СІС2 811; Фасмер IV 21; Маігепаиег 343;_Шапиро ФЗ 1873/3, 6; Масіїек Е8ЛС 636; К1и§е—Міігка 770. — Див. ще тарантул. — Пор. тарантела.
[таранЧ «шрам від віспи», [таранкуватий] «віспуватий, рябий; [веснянкуватий; неоднакової масті Шейк; плямистий; товстий, незграбний Нед]», [та-рановатий] «строкатий, неоднобарвний, білий з чорними або іншими плямами» Шейк, [старанкуватіти] «стати віспуватим»; — зворотне похідне утворення від [таранкуватий], запозиченого з польської мови; п. іагапіоімаіу «білий з чорними плямами» утворене з іагапі «собака або кінь білої масті з чорними плямами», що зводиться до лат. їагапб-гиз «північний олень», похідного від гр. тарссубос; «тс.», запозиченого з якоїсь мови Півночі. — Бульїка 317; Маіге-паиег 344; ІМаїсІе—Ноіт. II 648; Ргізк II 854; КІеіп 1572.
[таранді'ти] «тріщати, стрекотати, відстукувати» ЛексПол; — р. таран-тйть «торохтіти, стрекотати», бр. \ тара нд зі ць] «торохтіти»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [та-рамтйти] «з деренчанням кидати», [тиринтіти] «розводити теревені, базікати». — Фасмер IV 21. — Пор. та-рамтйти, тиринтїти.
[таранити] «вибирати рибу з морського ставного невода» Берл, Дз, Мо; — неясне; можливо, пов’язане з [таран] «тараня», тараня.
тарантас; — р. бр. болг. тарантас, п. ч. слц. іагапіаз (з р.), схв. тарантас (з р.), слн. іагапіаз (з р.); — не зовсім ясне; можливо, запозичення з тюркських мов; пор. тат. тарантас «тс.»; необгрунтованими є припущення (Горяев Доп. 1 48) про спорідненість з дінд. іагапі- «швидкий», іагаза «поспішно», а також пов’язання (Горяев 360) з р. тарантйть «торохтіти, стрекотати», таратдрить «торохтіти». — Макарушка 13; Фасмер IV 21—22; КЗСРЯ 436; Шипова 309; Горяев 444.
тарантела (італійський народний танець); — р. тарантелла, бр. таран-тзла, п. ч. слц. іагапіеіа, болг. тарантела, схв. тарантела, слн. іагапіеіа; — запозичення з італійської мови; іт. іагапіеііа «тарантела» утворене від назви південноіталійського міста Тагапіо (з лат. Тагепішп), де виник цей танець. — СІС2 811; ССРЛЯ 15, 116; Ко-раїіпзкі 959; НоІиЬ—Ьуег 477; Младенов 629; РЧДБЕ 709; Ву]акли]а 933; КІеіп 1572. — Пор. таран1, тарантул.
тарантул (ент.) «великий отруйний павук, Ьусоза Ьаіг.», [тарантула Шейк, Нед, тарантля] «тс.»; — р. бр. тарантул, п. слц. іагапіиіа, ч. іагап-іиіа, болг. тарантула, схв. тарантула, слн. іагапіеіа; — запозичення із середньолатинської мови; слат. іагапіи-1а «тарантул» походить від іт. іагапіоіа «тс.», утвореного від назви міста Тагапіо (з лат. Тагепіит), в околицях якого поширений цей павук.— СІС2 811; Фасмер IV 22; КораІігізкі 959; НоІиЬ— Ьуег 477; Младенов 629; РЧДБЕ 709; Ву]акли]а 933; К1и§е—Міігка 770; КІеіп 1573. — Пор. тарантела.
[таранчити] «мучити, терзати»; — неясне.
тараня (іхт.) «Киїііиз гиіііиз (Беп-сізсиз) Нескеїі ГЧогсІт.; [чорноморсько-азовський рибець, VітЬа УітЬа УітЬа п. сагіпаіа РаІІ.]», [таран] «тараня» Шейк, [таранй, тарань, таранка] «тс.», таранька, тараннйк «тс.; [лящ, АЬгатіз Ьгата Б. Шейк, Нед]», [та-ранйна] «одна тараня Г; м’ясо тарані Шейк», [тарануха] «тараня», таранячий; — р. тарань «тараня», бр. таран, п. іагагі «тс.», ч. слц. [іагап] «рибець», болг. таран «тараня»; — очевидно, запозичення з тюркських мов; пор. каз. тьіран «лящ». — Фасмер IV 22; Шипова 309; Соболевский ИОРЯС 2, 346; Еесіег 63—64; Еегіапс Магу. гуЬ 57.
[тарапан] «кам’яне корито в Криму, в якому видавлюють з винограду вино» Шейк, Нед; — р. [тарапан] «кам’яне корито або дерев’яний ящик, у якому давлять, топчуть виноград»; — очевид
но, запозичення з кримськотатарської мови. — Даль IV 391.
[тарапата] «колотнеча, халепа, клопіт СУМ; рід гри в м’яч; шум Нед; стара бричка ВеЛ», [тарапата] «гриміти, скрипіти, деренчати, стукати» ВеБ; — запозичення з польської мови; п. Іагараіа «шум; клопіт, турбота; [таратайка]», ст. Іагарасіс «завдавати клопоту, турбувати, мучити», очевидно, пов’язане зі ст. Ігарасоу/ас «мучити», яке походить від іт. зігараггаге «надмірно мучити, перевтомлювати, погано ставитися», зігарагго «втома, мука», що, як і нім. зігарагіегеп «стомлювати», 81га-раге «важка праця, клопоти», зводиться до лат. ехіга «надзвичайний» і *ра-Ііаге (раіі) «терпіти». — Вгйскпег 565, 575; К1и§е—Міігка 755. — Див. ще екстрений, пацієнт.
[тарапать] «порохівниця, патронташ»; — неясне.
[тарар] «решета в млині для очищення зерна» Дз; — запозичення з молдавської мови; молд. тарар «зерноочисна машина», рум. Іагаг «тс.» походять від фр. Іагаге «віялка», очевидно, звуконаслідувального утворення. — СДЕЛМ 419; ОЬКМ 846; Оаигаї 700.
[тарара] (вигук, що передає крик курки) Нед, [тараракати] «видавати звук тарара; повторювати одне й те саме; говорити дурниці», [таркотати] «кудкудакати», тарарам «буча, галас»; — р. [тарара, тарарьі] «пусте базікання», [тарарьїкать] «базікати, говорити дурниці; розмовляти і жартувати», тарарам «тарарам», бр. [тарара] «барабанний бій; багатомовна балаканина», тарарам «тарарам», п. Іагага «вигук, що наслідує звук сурм»; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 22.
[тараренька] «залізний хомутик, яким скріплюється вісь, подушка і під-осники у возі; хомутик на возовій осі, який запобігає витоку мазі і запиленню її» Л, [таранна Чаб, тарарйнка Л, тарарйнька, тереренька, терерйнь-ка, трирйнки тж] «тс.», [трайрйнок] «стрем’янка, що з’єднує вісь з насадом»
О, [траранок, трарйнок, треринок, таринок тж, трорйнка НикНикТЛ, традйнка, трйнка, тарункі тж] «тс.»; — бр. [тардьінка] «обручик, який набивається на колодку колеса», п. [1га-гупкі] «кільця, якими насад у возі прикріплюється до осі»; — запозичення з німецької мови; нвн. Тееггіп§ (с.-г.) «дігтярне кільце», заст. «дігтярне кільце на осі воза» складається зі слів Теег «дьоготь, смола», спорідненого з дісл. ї]ага, дангл. Іеош «тс.», Ігео «дерево», гот. ігіи, псл. *<іегуо «тс.», і Кіп§ «круг; кільце». — К1и§е—Міігка 775—776. — Див. ще дерево, ринок.
Тарас (чоловіче ім’я), Тарасій Куз, Тарасик, Тарасьо, [тарасенко] «син Тараса» Шейк, Нед, [тарасівна] «дочка Тараса», [тарасйха] «дружина Тараса» тж, ст. Тарасии (1466), Тарассій «зтурббваньїй, взрушбньі(ш), престрашб-ньій» (1627); — р. Тарас, Тарасии, бр. Тарас, др. Тарасии, п. Тагазіизг, ч. слц. Тагаз, болг. Тарас, Тараси(й), м. Тара-с(ие), схв. Тарас(иіе), слн. Тагаз, стел. Тдрдсии; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Тар&оіос утворене від тораоош «викликаю замішання, бентежу, тривожу», пов’язаного з Ора-оосо «бентежу, тривожу, засмучую», спорідненим з дісл. «дріжджі», прус, сіга^іоз, лит. ст. (іга^ез, псл. *<1го2§а (з *сіго§зка) «тс.», укр. дріжджі. — Вл. імена 88—89; Беринда 236; Фасмер IV 22; Петровский 206; Спр. личн. имен 460; Илчев 477; Ргізк І 679—680, II 855. — Див. ще дріжджі.
тарас «хмиз; [хворост для гатей, фашинник]» СУМ, Г, [та раси на] «хворостина з фашинника Г; пруття, яким мостять дороги ВеЗн», [тарася] «дрібне пруття» ВеБ, [тарасяка] «гілляччя, хмиз» Корз, [тарахи] «сухе листя, мох, що стелять під худобу» ВеЗа, [тарне] «хмиз» Л, [торос] «хмиз для гаті» Нед, [тарасувати] «мостити дорогу Тарасом», [терасувати] «рівняти дорогу Тарасом» Нед, [притарасувати] «укріпити фашинником, засипавши зверху
землею»; — р. тараса «зовнішнє укріплення у вигляді зрубу, наповненого землею і дрібним камінням», др. та-рась «тс.», п. іагаз «земляний насип; сухе гілля, хмиз», ч. слц. їагаз «земляний насип», схв. тарацати «мостити»; — через чеську і польську мови запозичено з німецької; нвн. ст. Таггазз (свн. Іаггат.) «земляний насип» походить від фр. іеггаззе «тс.», що зводиться до нар.-лат. *1еггасеа, утвореного від лат. іегга «земля». — Фасмер—Трубачев IV 23; Вгйскпег 565; Маскек Е8ЛС 636; НоІиЬ—Ьуег 477; Маігепаиег 344; Оаигаі 706; КІеіп 1592. — Див. ще терарій, тераса.
[таратайка] (орн.) «турухтан, РЬі-ІотасЬиз ри§пах Б.» Шарл; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з турухтан (див.).
[таратбрити], [таратбрка] «балакуча жінка» Шейк, Нед, [таратка] «тс.» Мо; — р. таратбрить «тараторити», [торотбрить] «тс.», бр. [таратарьщь] «тараторити, вести пусту розмову», ч. [ігаїогИі] «тс.», слц. [ігаіогіі’] «тараторити, базікати», Іагаґ, схв. тртосити «тс.», цсл. тргторт» «звук»; — псл. *іогі:огііі «тараторити», результат редуплікації кореня *1ог-, спорідненого з дінд. іагаЬ «різкий, пронизливий», гр. торос «пронизливий; ясний, виразний», тєтор-г)ош «виразно оголошую», ірл. їогапп «грім», прус. їагіп (зн. в. одн.) «голос», лит. іагіі «сказати», іагуїі «тс.», лтс. Іагіаі «базікати, теревенити», іегеї, їег-їеіеі «базікати», хет. їаг- «говорити». — Фасмер IV 86—87; Черньїх II 229; Горяев 360—361; -Погодин РФВ 32, 272— 273; 39, 1—2; МасЬек Е8ЛС 636; Тга-иїтапп 314; МйЬІ.—Епсіг. IV 149, 167; Ла§іс А18ІРЬ 2, 398; Реїегззоп Аг. Агт. 81. 100; Гамкрелидзе—Иванов 301. — Пор. таракати.
[таратотіти] «рівномірно стукати чимось, видавати звук», [таратдти-ти] «видавати звук» Нед, [торототі-ти] «рівномірно стукати чимось, видавати звук», [торотдчити] «стукати, торохтіти» Нед; — звуконаслідувальне
утворення, паралельне до торохтіти. — Пор. торох.
[таратура] «їжа з вареного буряка, солоних огірків, хріну й цибулі з олією»; — болг. таратбр «суп з кислого молока і свіжих огірків з часником і горіхами», м. таратур «тс.», схв. таратбр «салат з огірків (на кислому молоці і з часником)»; — запозичення з турецької мови; тур. іегаїог «салат із зелені і кислого молока» етимологічно неясне. — РЧДБЕ 709; 8кок III 444; Ву]акли]а 933.
[таратута] «вигук, що відтворює стук, який видає ступа» Шейк, Нед; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з [таратотіти] «рівномірно стукати, видавати звук» (пор.).
тарах, тарарах, тарахкати, тарахкотати, тарахкотіти, тарахта-ти «тарахкати», [тарахтіти] «стукати; торохтіти» Нед, [тараскотати] «стукати, шуміти» ВеБ, [тараскавка] «рід тріскачки», [тараскалка, тарас-кало] «тс.», [тарахкалка] «тс.; сорт яблук Ме», тарахкало, [тарахканй-на] «посилений стукіт» Нед, [тарахко-танйна] «тс.», тарахкіт, тарахкотня, [тарахкдтнява] «тарахкотня» Чаб, [тарахкотілка] «поганий візок», [та-рахта] «дерев’яний предмет, який видає звуки при русі» Шейк, Нед, [та-рахтуля, тарахтуха] «базіка» Корз, [тарахтун] «старий віз; базіка» Корз; — р. тарарах «тарах, тарарах», та-рахтеть «торохтіти», бр. [тарарах] (вигук, що передає звуки барабана або чогось подібного), тарахцець «торохтіти», п. [іагасЬпд,с] «сильно вдарити»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до торох, трах. — 8Ьєуєіоу Нізї. рЬопоі. 100; Фасмер IV 23. — Пор. торох, трах.
[тарахи] «сухе листя, соснові голки, мох, що використовуються як підстилка для худоби» ВеЗа; — запозичення з польської мови; п. їагасЬу «січка, дрібні стебла соломи», очевидно, пов’язане з їагаз «сухе гілля, хмиз». — Див. ще тарас.
[тарахкавець] (зоол.) «гримуча змія, Сгоіаіиз гіигіззиз» Нед, [тараха-вець] «порода гадюк» ВеЛ; — похідне утворення від тарахкати, тарах; назва зумовлена тим, що ця змія має на кінці хвоста рогові кільця, які видають своєрідне торохтіння при русі; пор. назву гримуча змія. — Див. ще тарах.
[таращити1] «через силу нести, тягти» Шейк, Нед; — р. таращить «піднімати вгору; настовбурчувати», тара-щиться «намагатися щось зробити, силкуватися»; — неясне.
[таращити2] «витріщати» Шейк, Нед; — запозичення з російської мови; р. таращить «тс.» є результатом семантичної видозміни дієслова таращить «піднімати вгору»; менш імовірним є зв’язок з укр. витріщати, бр. вьїтрашчьщь «витріщити», п. ^уіггезг-сгус, ч. ууІгезШі, слц. ууігезШ’ «тс.». — Фасмер—Трубачев IV 23. — Див. ще таращити1. — Пор. витріщати.
тарбаган (зоол.) «бабак, Магтоіа РґізсН»; — р. бр. тарбаган; — запозичення з тюркських мов; алт. хак. тув. тарбаган, телеут. тарбауан «тс.» споріднені з монг. іагЬада(п), калм. іагма-уап «тс.». — СІС2 811; Фасмер IV 23; Шипова 309; Казапеп Уегзисй 463.
[тарбати] «тягти, шарпати» Мо; — очевидно, результат видозміни форми [таргати] «тягати, рвати зубами» (див.).
тарган1 (ент.) «ВІаНа Б.», [таркан, тарган Нед, ВеБ, тбрґан ВеБ] «тс.», [таркане'ць, тарканчик] (зменш.) Чаб, тарганові, тарганячий, [тарканячий] «тарганячий» Чаб; — бр. [таркан] «тарган», п. [іагдап] «тс.»; — запозичення з тюркських мов, пор. тат. башк. кирг. таракан «тарган». — Добродомов РР 1970/6, 97—100. — Див. ще таракан.
[тарган2] (назва вола димчастого кольору); — очевидно, результат перенесення на вола назви тарган «Віаі-іа», можливо, за кольоровою ознакою. — Див. ще тарган*.
[тарганйння] (бот.) «чемериця, Уе-гаігит Б.»; — похідне утворення від
тарган; назва зумовлена тим, що чемерицею труять тарганів. — Шейк 20; Анненков 373. — Див. ще тарган*.
[таргати] «тягати, рвати зубами» Шейк, Нед, [тарганйти] «тягнути, волокти» СУМ, Г, Шейк, [тарагунити-ся] «тягтися, плентатися, брести; рухатися всією масою», [тарг] (вигук для вираження моменту хапання або укусу) Шейк, [тарганйна] «смикання, тяганина»; — запозичення з польської мови; п. іагдас «смикати, тягти, рвати» відповідає укр. торгати. — БЬєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 292; ЙсйгіагЛ 105. — Див. ще торгати.
[тарез] «через» Л, [те'рез] «тс.» Шейк, Нед; — неясний результат видозміни форми через (див.),
тари-бари «теревені», [тарабари] «інтимна розмова, пусте базікання» Нед, [тарабариня] «базікання, пуста розмова» Шейк, тарабарщина, [тара-барити] «базікати» Нед, Шейк, [тара-бурить] «швидко і нерозбірливо говорити» Чаб; — р. тарьі-барьі. «теревені», [тарабарьі] «базікання, бесіда», тарабарить «базікати, молоти, теревенити», бр. тарьі-барьі. «теревені», тарабарьщь «базікати, молоти, теревенити»; — результат злиття основ та-р(и)-, пов’язаної з таратбрити, і бари «теревені». — Див. ще бари, та-ратбрити.
тарйтися — див. тарятися.
тарйф, тарифікація, тарифікатор, тарифікувати; — р. тарйф, бр. тарьіф, п. іагуТа, ч. вл. іагії, слц. іагіГа, болг. тарйфа, м. тарифа, схв. тарйфа, слн. іагіїа; — запозичення з французької мови, фр. іагіГ «тариф» походить від іт. ісп.-порт, іагіїа «тс.», що зводиться до ар. іа’гІГ «оголошення (плати)», пов’язаного з ‘аггаїа «він сповіщав»; виводиться також від назви острова Таріфа в Середземному морі (Коваль 102—103; Булаховський Нариси 99).— СІС2 811; Фасмер IV 24; Горяев 361; КораІігізкі 961; НоІиЬ— Буег 477; РЧДБЕ 709; Ву]акли]а 933; Маігепаиег 344; Оаигаі 700; ОатіП-
зсЬед 840; КІиде—Міігка 770; КІеіп 1573; БокоізсЬ 160.
[тарївка] (зоол.) «морський їжак, ЗсиіеІІа» Нед; — очевидно, калька лат. зсиіеііа «тс.; блюдце»; пор. укр. {тарївка] «тарілка»; латинська наукова назва зумовлена тим, що морський їжак має вигляд блюдця. — Див. ще таріль.
[тарілка] (бот.) «садова айстра китайська, СаІІізіерЬиз сЬіпепзіз Иеез.» Мак, [тарївка Шейк, Нед, тарелка Мак, талірка ВеНЗн, тарілки, тарілці ВеНЗн, Мак] «тс.», [тарелці] «айстра степова, Азіег атеїіиз Б.» Мак, [тарілочка] «хризантема лучна, ромашка, СЬгузапікетит ІеисапіЬетит Б.» Мак, Шейк, Нед; — результат перенесення на рослину назви посудини тарілка ([тарівка, талірка]); назва рослин зумовлена тим, що їх суцвіття (кошики) мають круглу, тарілкоподібну форму; пор. нл. іаіагікі «айстри» від іаіагік «тарілочка». — Див. ще таріль.
таріль, [тарель] «таріль» Шейк, Нед, [тарйль О, таріл ВеУг, талір, таляр ВеБ] «тс.», тарелі (муз.), [та-релець] «маленький таріль» Нед, [торе-лець, тарельчина, тарільчик, таріль-чина] «тс.» тж, [тарелік] «тарілка» ВеЛ, тарілка «кругла посудина для страви; [абажур у гасовій лампі Л]», [тарївка] «тарілка», [талірка] «тс.», [тарйлка] «абажур у гасовій лампі» Л, тарілки (муз.), тарілочник, [таріл-коватий] «у формі тарілки» Нед, тарілчастий; — р. тарель, таре'лка, бр. талерка, п. іаіегг, [іаіегка], ч. іаїїг, вл. іаіег, нл. іаіаг, полаб. іаіег, болг. талерка, [тале'р], м. талер; — через польську мову запозичено із середньоверхньонімецької (з метатезою приголосних у більшості форм); свн. іаііег «тарілка» походить від іт. іа^ііеге «дошка для різання м’яса», пов’язаного з іа§1іаге «різати», що виникло з нар.-лат. *іа1іаге «тс.», похідного від лат. іаіеа «прут, кіл; пагін, саджанець», спорідненого з дінд. іаіі «вид дерева», іаіаіі «винна пальма», гр. таХщ «доросла дівчина, наречена»,
лит. аібіаз «отава», іаібказ «дорослий». — Кісккапіі 105; Шелудько 47; Коваль 119; Фасмер IV 24; Черньїх II 229; Вгйскпег 564; Масіїек ЕЗЛС 635; Но-ІиЬ—Ьуег 476; НоІиЬ—Кор. 379; Младенов 628; Мікі. ЕАУ 346; Зігекеї] АЇЗІРЬ 28, 531—532; Зскгабег Кеаііехі-коп II 515; ЗєЬіуєгз К7 54, 23; К1и§е— Міігка 776; АУаМе—НоГт. II 643. — Пор. талі, талія, тальба, танїр.
[тарка] «кличка строкатого собаки ВеЛ; пляма Нед», таркач «білий плямистий кінь», [тарканя, таркуша «назва вівці» Доп. УжДУ 4, [таркб «кличка строкатого собаки Г, Шейк, Нед; назва барана Доп. УжДУ 4», [тарою.] «кличка строкатого собаки» ВеЛ, ВеНЗн, [тарч] «строкатий, різномастий віл» Шейк, Нед, [тарча] «віл червоно-білої масті; кличка теляти» О, [тарчу-ля] «назва строкатої корови» ВеЛ, [терка] «рябий від віспи» Шейк, [терко] «назва барана» Доп. УжДУ 4, [тй-рка] «пляма» Нед, таркатий, тарка-нйстий «таркатий», [таркастий Нед, тарчастий Нед, теркатий] «тс.»; — слц. іагкауу «строкатий»; — запозичення з угорської мови; уг. іагка «строкатий, рябий» виникло зі ст. іаг «тс.», очевидно, тюркського походження; пор. дтюрк. іагууі «строкатий», каз. тарлан «білий плямистий (кінь)», споріднене з монг. іагіап «строкатий». — ВеЛ 472; Балецкий Зі. зі. 9, 338; ММТЕЗг III 854; Вагсгі 302; Казапеп Уегзисії 464, 465. — Пор. тарабарйстий.
[таркач] (орн.) «дрізд омелюх, Тиг-биз уізсіуогиз Б.» Шарл, ВеНЗн; — очевидно, результат видозміни назви [тиркач] «тс.», зближеної з таркатий, оскільки низ дрозда жовтувато-білий з темними плямами, які особливо бувають розвинені по боках; пор. таркач «білий плямистий кінь». — Никончук Карп. диал. и оном. 159. — Див. ще тиркач. — Пор. тарка.
[таркбванка] «сира терта картопля» ЛексПол, [тарчаник] «дерунець; млинець з тертої картоплі» О, [тар-чанкй] «локшина або галушки з тертої
картоплі» О; — похідне утворення від [пгаркаваць] «терти картоплю на тертушці» ЛексПол, запозиченого з польської мови; п. іагко^ас «терти на тертушці» походить від їагка «тертка, тертушка» (ст. іагіка «тс.»), пов’язаного з *1аг1у «тертий». — Вгйскпег 566. — Див. ще терти.
таркотати — див. тарара.
тарлатан «прозора бавовняна тканина, схожа на серпанок», [тарлятан] «тс.» Нед; — р. бр. болг. тарлатан, п. іагіаіап, ч. слц. іагіаіап, схв. тарлатан; — запозичення з французької мови; фр. іагіаїапе «тарлатан», очевидно, індійського походження. — Фасмер IV 24; ССРЛЯ 15, 126; Вгйскпег 566; Но-ІиЬ—Ьуег 477; РЧДБЕ 709; Ву)акли)а 933; КІеіп 1573.
[тарлята] «стара бричка; худий віл» ВеЛ; — не зовсім ясне; очевидно, первісне значення «щось погане»; можливо, виникло на грунті п. [іагіас зі^] «валятися», пов’язаного з їггес «терти», укр. терти. — Вгйскпег 565. — Див. ще терти.
[тармати] «заплутувати; смикати» Нед, [тарманйна] «плутанина, переважно в нитках» Шейк, Нед, [тарма-ня] «заплутування; тягання за волосся» Шейк, Нед; — р. [тармать] «смикати, заплутувати», слц. бгтаі’ «смикати, трясти», ууігтасаі’ (сііеі’а) «затрясти», схв. дрмати «трясти, термосити», слн. (ігтаіі «тс.», [(зДегтащ «ткати»; — пов’язане з термосити, тормб-сити. — Фасмер IV 84; Куркина Зтимология 1974, 44—45. — Див. ще тер-мати.
[тарниця] «дерев’яне сідло»; — запозичення з румунської мови; рум. іаг-пііа «дерев’яне сідло, в’ючне сідло; сідловина», очевидно, слов’янського походження; пор. п. іегііса «дерев’яне сідло», [іагііса] «частина сідла», що зводиться до їггес «терти». — Зітеїисіко 143; Vіпсепг 7; Вгйскпег 566. — Див. ще терти.
[таровнйчий] «старший серед рибалок, бригадир» Мо; — неясне.
[тарбк] «рід гри в карти» Куз, [та-рокувати] «грати в цю гру» Куз; — п. слц. іагок, ч. іагоку, болг. тарбк, схв. тарок, слн. іагбк; — запозичення з італійської мови; іт. іагоссо «тс.» походить від ар. їагаїїа «він відсунув, відклав» (при цій грі частина карт відкладається). — Кораіігізкі 960; НоІиЬ—Ьуег 477—478; РЧДБЕ 709; Ву(акли]а 933; Кіиде—Міігка 770—771; КІеіп 1573; Ьо-коізсЬ 159. — Пор. тара.
тарош — див. тарка.
тарпан (зоол.) «дикий кінь, Ецииз дтеїіпі Апі.»; — р. бр. тарпан, п. ч. іаграп, болг. тарпан, слн. їаграп; — через російське посередництво запозичено з киргизької мови; кирг. тарпан «дикий кінь; кінь, що не терпить на собі вершника» споріднене з каз. тарпан «норовистий кінь», тарпьі. «бити передніми ногами». — Фасмер IV 24; Шипова 310; Дмитриев 545; Кораіігізкі 960; Казапеп Vе^5исЬ 465.
тарсувати — див. торсати.
тартак «лісопильний завод», [тер-так, тиртак, тартачйна] «тс.», [тар-тачйння] «тирса» ВеБ, тартачник, тертйця «дошка», [тиртиця] «тс.», [тертичйна] «одна дошка; поганенька дошка», [тертйчник (тертйиіник)] «пильщик дошок», тартачний; — р. діал. бр. тартак «лісопильний завод»; — запозичення з польської мови; п. іаг-іак «тс.», іагсіса «дранка, дошка» є похідними від іагіук «тертий», дієприкм. від іггес «терти»; припущення про тюркське походження слова (Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 131 — 132) необгрунтоване. — Фасмер IV 25; Бульїка 317; Вгйскпег 566. —Див. ще терти.
тартар «пекло», [тартарарй] «тс.» Шейк, [тартарщина] «содом, гармидер, особливості пекла» Шейк, [затар-тарити] «запропастити» Ж, [затах-тарити] «тс.» Ж; — р. бр. болг. тартар, др. тартарі), пгар'ьтарТ), п. ч. іагіаг, схв. Тартар, слн. Тагіаг, с.-цсл. тАрт^тАрт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Тбсрта-
рос, мн. Тартар» «підземна безодня, підземне царство» є запозиченням невідомого походження. — СІС2 811; Фасмер IV 25; Горяев 361; КораІігізкі 960; РЧДБЕ 709; Ву]акли]а 933; Егізк II 858; КІеіп 1574.
[тартас] «шум, галас», [тартасія] «суперечка» Куз, [тартасувати] «сперечатися, сваритися, шуміти» Нед, тартасуватися] «сперечатися» Куз, тардасуватися] «тс.» Ба; — ч. слц. іргіаз «шум, гуркіт»; — запозичення з польської мови; п. іагіаз «шум, галас, гомін, гуркіт, гармидер, разгардіяш» є звуконаслідувальним утворенням; кінцеве -аз зумовлене впливом слова Ьа-Іаз «шум, галас, гомін» (ч. Ьаіаз «тс.»). — Вгйскпег 566; МасЬек Е5ЛС 636. — Пор. туртус.
тартати «витягувати нафту зі свердловини за допомогою великого відра з клапаном», тартальник; — р. тартать, бр. тартаць', — запозичення з азербайджанської мови; аз. дартмаг «тягти, витягувати» споріднене з туркм. дарт, кумик. балкар, карач. тарт «тс.», монг. іаіа<іагіа «тягти, натягувати». — ССРЛЯ 15, 127; Шипова 310; Казапеп УегвисЬ 465.
тартйнка «скибочка хліба, намазана маслом або варенням»; — р. тартйнка, бр. тартьінка, п. іагіупка; — запозичення з французької мови; фр. іагііпе «тс.» є похідним від іагіе «солодкий пиріг, торт», пов’язаного з пізньолат. ібгіа «кругле печиво», що зводиться, очевидно, до лат. іогіиз «кручений». — СІС2 811; Коваль 118; Фасмер IV 25; КораІігізкі 961; Оаигаі 701; Оа-тіІІзсЬед 841; Кіиде—Міігка 784; КІеіп 1574. — Див. ще торт.
[тарча] «рід великого щита, що вживався тільки при захисті міста» Шейк, Нед, [тарчйстий] «щитоподібний, щитовидний; крислатий, тінистий» тж; — р. [пгарч, торч] «невеликий круглий щит», бр. [тарча] «щит»; — запозичення з польської мови; п. іагсга, іагсг «тс.», як і ч. слц. іегс «мішень», вл. іагс «мішень; щит», слн. іагса «мішень»,
цсл. ТАрЧА «щит», походить від свн. іаг(і)зсЬе «круглий шкіряний щит», що відтворює фр. ст. іагде «тс.», яке виникло з франк. *іаг^а, спорідненого з двн. гагда «обід, край, ребро», дангл. іагде «маленький круглий щит», іагда, дісл. іагда «тс.». — Фасмер IV 25; Бу-льїка 318; Вгйскпег 565; МасЬек Е5ЛС 641; НоІиЬ—Буег 481; БсЬизіег-Бедмс 1499; МікІ. ЕАУ 347; Кіиде—Міігка 771, 874; Оаигаі 700; КІеіп 1573.
[таршук] «міхур» Шух; — схв. тар-чуг «шкіряна сумка»; — запозичення з угорської мови; уг. іагзбка «кишеня, сумка» пов’язане з іагзоіу «ранець, сумка», що є результатом видозміни ст. іаззоіу «тс.», яке зводиться до нвн. діал. ТазсЬеі «кишеня, сумка», пов’язаного з ТазсЬе «тс.». — Маігепаиег 344; МІЧТЕБг III 858; Вагсгі 303. — Див. ще ташка.
[тарятися] «валятися в грязі тощо Г; бруднитися, забруднюватися Шейк», [таратися] «валятися, качатися» О, [тарйтися] «бруднитися, забруднюватися», [тарюватися] «часто забруднюватися», [тарбвисько] «місце, де худоба качається»; — запозичення з польської мови; п. іаггас зі§ «валятися, качатися», іаггас «валяти, качати», ст. іагас зі^ «валятися, качатися»; — псл. іагііі «валяти», очевидно, пов’язане з іогііі «торувати», *іегіі «терти». — Варбот 35; Вгйскпег 565. — Див. ще терти.
таскати, [таскать] «дуже швидко везти; гнати (про худобу); кидати (щось важке)» Чаб, [кескати] «таскати» Ж, тащйти, тасканина, [таска] «бійка; таскання за волосся і побої» Шейк, Нед, потаскуха', — р. таскать «таскати», бр. [таскатня] «перетаскування чогось з одного місця на інше; ходіння, посилання в різні місця», п. [іазкас] «таскати», іазгсгус «тс.», ч. іазіі «вийняти з піхов», слц. іазіі’ «тс.»; — не зовсім ясне; сумнівними є пов’язання з іє. *іеп- «тягти» (ЛокІ АГБІРЬ 28, 2), дінд. іазкагаЬ «грабіжник, злодій» (ІІЬ-ІепЬеск 111, МаугЬоГег І 491), ч. іезаі «тесати», укр. тесати (НоІиЬ—Кор.
380; НоІиЬ—Ьуег 478); можливо, споріднене з лит. Цзуїі «таскати», ітератива від і^зії «тягти» (МасЬек Е8ЛС 637). — Фасмер IV 26; Черньїх II 229.
тасувати,, [тасбвщйк] «сортувальник» Шейк, Нед, перетасовка, пере-пгасбвщик, підпгасбвка, підтасовувач, розтасбвка; — р. тасовапгь, бр. та-саваць, п. іазо^ас; — запозичення з французької мови; фр. іаззег «збирати в купу», пов’язане з іаз «купа», що походить від франк. *Ьазз «тс.», спорідненого з гол. їаз «купа збіжжя». — Фасмер IV 26; Черньїх II 229—230; Горяев 361; Вгйскпег 566; 81 ^уг. оЬсусЬ 764; Маігепаиег 413—414; Баигаї 701; Сіа-тіПзсЬед 841.
тасьма «лямівка, облямівка; [біла смуга на небі; зелена смуга на полі між ріллею Мо; межа між посівами на полі Л; стежка Л; солом’яна стрічка, з якої шиють капелюхи Кур]», [тасемчй-на] «проста тасьма» Нед, тасьмовик, тасьбмка, [тасьмйнець]: у сполуках [тасьмйнець солітер] «стрічкоподібний глист з довгими кільцями, Таепіа зо-Ііит» Нед, [тасьмйнець широкий] «широкий стрічкоподібний глист, ВеШгіо-серйаіиз Іаіиз» Нед, [тясма] «тасьма» Нед, [тясбмка] «тс.» Нед, тасьмистий, [стасьмувати] «сильно відлупцювати» Нед; — р. тесьма. «тасьма», бр. тасьма, п. іазта «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. туркм. кирг. узб. тасма «тасьма», башк. тас-ма, каз. таспа «тс.», тур. іазта «ремінець; ошийник», чаг. тасма «тоненький ремінець» через перс, іазта зводяться до монг. іазгпа. — Макарушка 13; Черньїх II 241; Фасмер IV 26; Шипова 320—321; Дмитриев 546; Бульїка 318; КогзсЬ АГЗІРЬ 9, 672—673; Вгйскпег 566—567; Мікі. ЕАУ 347; Мікі. ТЕ1 II 171; ЬокоізсЬ 160; Казапеп Vег5исЬ 466.
[тасьмир] (бот.) «березка польова, СопуоІУиІиз агуепзіз Б.» ВеЗа; — не зовсім ясне; пов’язується з тасьма як назва рослини, що має довге витке стебло. — ВеЗа 206. — Див. ще тасьма.
тась-тась (вигук для підкликання качок), [тася-тася Чаб, тасю-тасю] «тс.», [тась] (вигук, яким відганяють качок) О, [тасьта] «тс.» О, таськати «підкликати качок криком “тась-тась”», [тасюкати] «кричати “тасю-тасю”», [таськало] «який кричить “тась-тась”, який прикликає качок», тася «качка», [таська] «тс.» О; — р. [тась тась] «тась-тась», п. [іаз іаз] «тс.», [іазка] «качка»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення.
тат1 «представник народності іранської мовної групи»; — р. бр. тат; — запозичення з тюркських мов; пор. дтюрк. уйг. Ш «перс; чужоземець, іно-племінник». — Фасмер IV 26; Малов ИАН ОЛЯ 5, 133; Корш ЖСт 18/2—3, 159; Казапеп Уегзисй 466.
тат4, тать —див. тадь.
[татайко] «хрещений батько» ДзАтл І, [тотайко] «тс.», [татайка] «хрещена мати», [тотайка] «тс.» тж, [тотач-ка] (так звуть одна одну дружини рідних братів) НЗ УжДУ 26/2; — запозичення з угорської мови; уг. ст. і діал. іаїа «хрещений батько; дід» походить з дитячого лепету, як і псл. іаіа, укр. тато. — МІЧТЕЗг III 864—865. — Див. ще тато.
татакати, зататакати, зататах-кати; — р. татакать «татакати»; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 26.
[татар1] (зоол.) «червоноклоп, Руг-ГІ10С0ГІ8 арїегиз Б.» ВеБ, ВеНЗн, [татарка] «сонечко, СоссіпеІІа зеріетрипс-іаіа Б.» Нед; — результат перенесення на комах етноніма татар «татарин», мотивація перенесення не зовсім ясна. — Див. ще татарйн.
[татар2] (бот.) «лепеха звичайна, Асогиз саіатиз Б.» ВеБ, [татарак, татарина ВеБ] «тс.», [татара] «тс. Л; гречка Нед», [татарйн] «цибуля трубчаста» Шейк, Нед, татарйння, татарка «цибуля трубчаста, АПіит Гіз-їиіозит Б.; [гречка, Ра^оругит езсиїеп-іит Моепсй. Шейк, Нед, Мак; гречка татарська, Радоругипт іаіагісит Б. Мак;
лепеха звичайна Л; пшениця арнаутка]»; — р. татарка «цибуля трубчаста; [гречка; озима пшениця]», п. іаіа-гак «лепеха звичайна», [іаіаг], іаіагпік «тс.», іаіагка «гречка»; — похідні утворення від татар «татарин», зумовлені тим, що ці рослини здебільшого занесені татарами; пор. татарське зілля «лепеха звичайна», п. іаіагзкіе гіеіе «тс.», гречка татарська. — Коваль 75—76; Дзендзелівський УЗЛП 129— 130; Фасмер IV 27; Вгйскпег 567; Масіїек Літі. гозії. 88, 301; МікІ. ЕАУ 347; ЬокоізсЬ 161. — Див. ще татарйн. — Пор. татарнйк.
татарйн СУМ, Нед, татар «татарин» тж, татарва, [татаренко] «татарин, син татарина», [татаренчиха] «дружина татаренка» Шейк, татарча, татарченя, татарчук, татарщина, [татаруватий] «властивий татарину», дотатарський Ж, по-татарськи, [статарити] «отатарити»; — р. болг. татарин, бр. татарьін, др. татарьі (мн.), п. Таіаг, Таіаггуп, ч. Таіаг, слц. Таіаг, м. татар, татарин, схв. Татар, Татарин, слн. Таіаг, цсл. тата-ринт»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. татар «татарин», тур. Таіаг, монг. татар, чув. тутар «тс.», чаг. татар «жителі країни на північ від Китаю», дтюрк. іаіаг «монгол»; початковий компонент тюрк. іаі- первісно означав, очевидно, «іранець». — Макарушка 13; Халимоненко УМЛШ 1977/9, 27; Фасмер IV 27; Горяев 361; Попов РР 1973/1, 120—122; Еремеев Зтно-нимьі 134; Младенов 629—630; Зкок III 447; МікІ. Е\У 347; Казапеп УегзисЬ 467. — Пор. тат1.
татарнйк (бот.) «чортополох, Опо-ропіоп Ь. СУМ, Нед; [О. асапіЬіигп Б. Г, Шейк, Ж; осот польовий, Сігзіит аг-уепзе (Б.) Зсор. Мак, козельці лучні, Тгадородоп ргаіепзіз Б. Нед; родовик лікарський, ЗапдиізогЬа оШсіпаїіз Б.]»; — р. татарник «чортополох; осот», бр. татарнік «чортополох»; — похідне утворення від татар «татарин»; назва частини рослин зумовлена, очевид
но, їх колючістю. — Див. ще татарйн. — Пор. татар2.
[татарчак] (зоол.) «кузька, хлібний жук, Апізорііа Зєгу.» Шейк, Нед, [та-тарчух] «тс.» ВеЗа, ВеНЗн; — похідне утворення від [татарка] «гречка»; назва пояснюється тим, що ця комаха водиться в час сіяння гречки. — Шейк 24; ВеЗа 206. — Див. ще татар2.
[татляти] «талапати» Нед; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до талапати (пор.).
тато, [тата] «тато» Бі, [та] (клична форма) «тс.» Нед, [татко] «тато О; священик», [татульо] Шейк, Нед, татунь, татуньо, пгатуньцьо, татусь, [татусьо Шейк, Нед], татуся, [та-тухна, татухно ЛексПол, татц(ь)о Шейк, Нед], [татувати] «бути татом, мати дітей», [татуняти] «часто вживати слово татуньо»; — р. бр. тата, п. слц. нл. іаіа, іаіо, ч. іаіа, вл. іаіа, болг. м. тате, татко, схв. тата, тата, слн. Іаіа, іаіек, стел, тата; — псл. іаіа з дитячого лепету, паралельне дінд. ІаіаЬ «тато», ІаіаЬ «тато, син, милий», гр. ТЕтга, тата (клична форма) «батько», лат. іаіа «тато», корн. іаі, лит. ібііз, іеіе, лтс. іеііз, іеіе «тс.», прус, ІЬеііз «дідусь». — Бурячок 19— 20; Фасмер IV 26; Горяев 361; Вгйск-пег 567; МасЬек Е.ЗЛС 637; НоІиЬ— Кор. 380; ЗсЬизіег-Зеїмс 1500; Младенов 630; Зкок III 446—447; Критенко Вступ 504; Трубачев Терм, родства 23— 24; МікІ. Е\У 347; Тгаиітапп 320; МйЬІ.—Епсіг. IV 176, 178; МаугЬоїег I 471; Тогр 154; АУаИе—Ноіт. II 650; Гамкрелидзе—Иванов 765; Рокоту 1056. — Пор. тета.
[татбшник] (бот.) «жовтець кашубський, Капипсиїиз саззиЬісиз Б.» Г, Шейк, Нед; — неясне; можливо, утворене від тато (див.).
[татра] «скеля Нед; прірва, безодня О», [татри] «скелі, провалля ВеНЗн; високі гори О»; — запозичення з польської мови; п. іаіга «висока гора» виникло з Дагіга, що зводиться до псл. *іьгіг-, як і укр. [товтри] «каміння
(скелі) на дні річки». — Фасмер IV 27—28; Соболевский РФВ 64, 168; 5о-Ьоіеузкі] К81 4, 276; Вгйскпег 567. — Див. ще товтри.
татуювати, татуїровка, татую-вальник; — р. татуйровать, бр. та-пгуїраваць, п. іаіисжас, ч. іеіоуаї, слц. іеіоуаі’, болг. татуйрам, м. тетовй-ра, схв. тетовйрати, слн. Іеіоуігаіі; — запозичення з французької мови; фр. іаіоиег «татуювати» походить з полінезійських мов (через посередництво англ. Іаііоо «тс.»); пор. таїті іаіаи, іаіи «прокол, знак, зроблений на шкірі». — СІС2 812; Фасмер IV 28; 51. ^уг. оЬсусЬ 747; Кораіігізкі 961; НоІиЬ—Кор. 384; НоІиЬ—Ьуег 481; РЧДБЕ 709; Баигаї 701; ОатіІІзсЬед 841; Кіиде—Міігка 771; КІеіп 1575—1576; ЬокоІзсЬ 161.
тать «злодій», татьба «крадіжка, грабунок»; — р. др. тать; — запозичення із церковнослов’янської мови; цсл. стел, тать «злодій», як і нл. Іаз, схв. тат, слн. іаі: «тс.», походить від псл. Іаіь «тс.», утвореного за допомогою суфікса -Іь від того самого кореня, що й іаіііі «таїти»; споріднене з дінд. ІауйЬ «злодій», ав. іауи- «тс.», Іауа-«крадіжка», гр. тртоио «грабую», хет. іа-Іеггі, іа]аггі «краде», дірл. іаісі «злодій»; припущення (ЗасЬтаіоу АЇЗІРЬ 33, 92) про запозичення з кельтських мов необгрунтоване. — Фасмер IV 28; Вгйскпег 563; МасЬек Е5ЛС 634; ЗсЬиз-іег-5е\ус 1500; Младенов 628; Зкок III 434—435; Тгаиітапп 313; МаугЬоїег І 496; Етоиі—Меіііеі 226; Ріск К7 22, 374; 51окез 122; ЗсЬиІге К2 49, 252. — Див. ще таїти.
тау-сагйз (бот.) «Зсоггопега іаи-за-дЬуг ЬірзсЬ еі Воззе»; — р. тау-сагйз, бр. тау-сагйз, болг. тау-сагйс; — запозичення з казахської мови; каз. тау-сагьіз «тс.» (букв, «гірська смола») утворене зі слів тау «гора; гірський», спорідненого з тат. тау «гора», тур. гіад, дтюрк. іау «тс.», і сагььз «жувальна смола». — Дмитриев 546; Шипова 312; РЧДБЕ 709. — Див. ще кок-са-гйз.
[тафа] «артіль рибалок» Г, Нед, [тахва] «тс.»; — болг. тайфа. «група; ватага, банда», м. та]фа «натовп, ватага»; — запозичення з турецької мови; тур. іаіїе «група (людей); натовп; банда; плем’я», як і аз. та/фа «плем’я, рід», походить від ар. іа’іїа. — Мака-рушка 13; Мотузенко Морская рьіболо-вецкая терминология сев.-зап. Причер-номорья. АКД 1987, 9; Младенов 628; РЧДБЕ 704; Казапеп УегзисЬ 456.
[тафія] «лікер з фруктового соку» Нед; — запозичення з польської мови; п. іаїіа «вид рому з цукру» походить від фр. іайа «горілка з цукру» креольського походження, скороченої форми гаіаїіа «лікер з фруктового соку». — 51. 'луг. оЬсусЬ 740; Баигаї 697; Сатіїї-зсЬед 835; КІеіп 1565. — Див. ще ра-тафія.
Ітафля] «шибка; плита», тахля «кахель, кахля; квадрат; [шибка]», [тафель-ник] «робітник, що виготовляє скляні листи» Нед, [тафлювати] «вставляти шибки; робити щось суцільне із шматків, облицьовувати» Шейк, Нед; — п. ІаПа «тахля; кахля; плита; лист», вл. ІаЬ 1а «плита»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Таїеі «дошка, плита» (свн. іауеі(е), двн. іауаіа, ІаЬаІа) зводиться до лат. ІаЬиІа «тс.»; форма тахля виникла з [тафля], можливо, під впливом кахля. — Шелудько 48; КісЬЬаггіі 105; Вгйскпег 563; 51. 'луг. оЬсусЬ 740; Кіиде—Міігка 766. — Див. ще табель.
тафта СУМ, Нед, [тафт] «тафта» Куз, [тафтйчка] (зменш, від тафта) Шейк, Нед, тафтяний СУМ, Куз; — р. бр. болг. тафта, п. їаїїа, ч. слц. іаЇЇ, нл. ІаГап, м. тафт, схв. тафт, слн. іаїї; — запозичене з французької мови; фр. ІаІЇеіаз «тафта», як і іт. іаї-Геїа «тс.», походить від перс. ІаЙаЬ «тканина», букв, «тканий», утвореного від ІаГіап «ткати, прясти»; у староро-сійську мову (р. ст. тафта} було запозичене з перської давніше через східне посередництво (Огиенко 29; Срезн. III 982). — СІС2 812; Фасмер IV 29; Го-
ряев 361; Бульїка 318; Вгйскпег 563; 81. їмуг. оЬсусЬ 740; МасЬек Е8ЛС 633; НоІиЬ—Ьуег 476; РЧДБЕ 710; Вуіак-лща 935; Маігепаиег 341; Оаигаі 697; Ногп 83; СЬгізііапі 50; БокоізсЬ 156; КІеіп 1565.
тахіна (ент.) «ТасЬіпа Меід.»; — р. тахйна, бр. тахіна, п. іасЬіпа; — запозичення з новолатинської мови; нлат. іасЬіпа походить від гр. та/іубс «швидкий», пов’язаного з та/и? «тс.» неясного походження. — Ргізк II 861—862; КІеіп 1564.
тахіновий «виготовлений з очищеного насіння кунжуту»; — р. тахйн-ньій, бр. тахан «каша з кунжутного борошна»; — запозичення з турецької мови; тур. ІаЬіп «просяне борошно», і. Ьеіуазі (сорт халви) походить від ар. іаЬіп «просяне борошно». — Шипова 313; РЧДБЕ 710.
тахкати; — р. такать «такати; тахкати», бр. тахкаць «стукати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до такати, татакати.
[тахматися] «звиватися, витися» Нед; — неясне.
[тахнути] «повільно гаснути; сохнути; худнути» Нед, [потахати] «погасати; опускатися, спадати (про воду); занурюватися; гинути Нед; тонути», [по-тахнути] «тс.» Куз, [притахати] «пригасати; слабнути», [притахнути] «тс.» тж; — не зовсім ясне; очевидно, в частині значень, результат контамінації слів тухнути «гаснути, [спадати (про пухлину)]» і тряхнути «сохнути, просихати» (див.).
тахта «широкий диван без спинки»; — р. бр. тахта, болг. тахта «дошка; дощаний диван без спинки»; — запозичення з тюркських мов; тур. іаЬіа «дошка; дощаний», кирг. каз. тат. такта «дошка», алт. телеут. шор. чаг. такта «тс.» походять від перс. іаЬіа. — СІС2 812; Черньїх II 230; ССРЛЯ 15, 144; РЧДБЕ 710; Казапеп УегзисЬ 454.
[тахтарити] «тягти»; — афективне утворення.
тацет (бот.) «Иагсіззиз іагеііа Б.», [тацети] «тс.» Мак; — р. тацет, п. іасеі, іасеііа, ч. іасеіа; — через посередництво новолатинської ботанічної номенклатури запозичено з італійської мови; іт. іаггеііа «чашечка» є зменш, від іагга «чашка» (квітки рослини мають чашечкоподібний нектарник). — СІС2 812; Фасмер IV 29; ССРЛЯ 15, 144. — Див. ще таця.
таця «піднос», [таца] «тс.» Шейк, Нед; — запозичення з польської мови; п. іаса «піднос», як і ч. іас, слц. іаса «тс.», м. тацна «блюдце», слн. заст. іаса «піднос» через посередництво нім. [Таіге] «чаша; піднос» зводиться до іт. іагга «чашка, чаша», що виникло з ар. іазза11, іазз «тс.», яке походить від перс, іазі «чаша; блюдце». — ЗЬєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 620; Шелудько 48; СЧС 295; Бульїка 318; Вгйскпег 563; 81. 'лщг. оЬсусЬ 740; МасЬек Е8ЛС 633; НоІиЬ— Буег 476; Маігепаиег 341; Кіиде—Міігка 772.
[тачати1] «шити»; — запозичення з російської мови; р. тачать «шити, шити наскрізною строчкою; надточувати, доточувати» споріднене з укр. надточити, доточити; пов’язання з цсл. тачати «котити», п. іасгас «крутити, катати» (Фасмер IV 29; Черньїх II 230) помилкове. — Коломієць Мовозн. 1992/1, 41—45. — Див. ще надточйти.
[тачати2] «качати (білизну) Г; качати (тісто) ВеЗа», [тачети] «качати (білизну)» О, [тачкивати] «возити щось тачкою» Шейк, [тачавка] «качалка» Шейк, Нед, [тачівка] «тс.», [тачало] «рубель» Нед, [тачанйна] «катання білизни» Шейк, Нед, тачанка, тачечник, тачка, тачкар; — р. бр. тачанка, др. тачати «гнати, поганяти», п. іасгас «котити; [качати]», ч. оіасеіі «вертіти, обертати», цсл. тачати «гнати, поганяти»; — пов’язане з точити, оточити. — Фасмер IV 29; Черньїх II 230; Вгйскпег 573. — Див. ще точйти1.
[тачка] (бот.) «крупка звичайна, □гаЬа уегпа Б.» Мак; — р. [тачка] «тс.»; — неясне.
[таш] «балаган; намет», [таша] «тс.», [ташнйй] «балаганний», [ташувати] «розташовувати», [ташуватися] «міститися СУМ; влаштовуватися зручніше» Нед, розташування, розташований, розташувати; — р. [таша] «ятка, полотняна палатка», п. іаз «будка, палатка, рундук», іазг, [іазга] «тс.», бр. ст. таш/ь «будка, палатка»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. ТазсЬе (свн. іазсЬе, двн. іазса) «кишеня, сумка» зазнало семантичних змін на ґрунті польської мови після запозичення. — Шелудько 48; Бу-льїка 318; Вгйскпег 566; Кіиде—Міігка 771. — Див. ще такса1, ташка.
ташка «шкіряна сумка», [ташувати] «класти або виймати з ташки» Нед; — р. ташка «ташка», п. ст. їазга, іазгка «сумка, мішок», ч. слц. іазка «сумка, портфель», м. ташна, слн. іазка «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. ТазсЬе «кишеня, сумка» (свн. ІазсЬе, двн. іазса) походить від іт. іазса «тс.», що зводиться до нар.-лат. *1а5са «плата», яке виникло внаслідок метатези із слат. іаха «тс.», пов’язаного з лат. іахаге «оцінювати». — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 177; Коби-лянський Мовозн. 1976/6, 32; Фасмер IV ЗО; Вгйскпег 566; НоІиЬ—Буег 478; К1и§е—Міігка 771—772. — Див. ще такса1. — Пор. таш.
[тва] «твоя» Нед, Шейк, [теє] «твоє» тж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Кщ «твоя», і^е «твоє», як і ч. Ка «твоя», Ке «твоє», виникли внаслідок стягнення форм і\уо[а «твоя», і\уо]е «твоє». — МасЬек Е5ЛС 663. — Див. ще твій.
[твалєт] «шкатулка, переважно з дзеркалом» Нед, Шейк, [твалетка] (зменш.), [твалетчйна] «погана шкатулка» тж; — результат видозміни п. іоаіеіа «дзеркало з приборами, необхідними для одягання; столик-з дзеркалом і шухлядами», іиаіеіа «тс.». — Див. ще туалет.
[твамость] «твоя милість»; — запозичення з польської мови; п. ілма тозс
«твоя милість» складається з ї^а «твоя» і тозс «милість». — Див. ще мость, тва.
твань, тванюка, тванистий; — р. діал. бр. твань «драговина, багно»; — запозичення з литовської мови; лит. Капав «потоп» пов’язане з Кїпіі «розливатися, виходити з берегів», ійкіі «жиріти, гладшати», що зводяться до іє. *іоио-, *1й- «стікати», як і псл. їуіі «жиріти, гладшати», іикь «жир». — Лау-чюте 40; Фасмер IV 31; Толстой Сл. геогр. терм. 166—167; ЗоЬоІеузкц Виїї. сіе ГАсаск 5с. сіе РЬоигд 1911, 1051 — 1052; Егаепкеі 1136, 1149, 1154; МйЬІ.—Епсіг. IV 288—289. — Див. ще тйти, тук1.
твар «тварина; обличчя; [вигляд ВеУг, портрет Бі]», [тварь] «щока; обличчя» О, [тварьця] «тс.» О, тварина, тварина (зб.), тваринник, тваринництво, тварюка, [тваряка] «тварюка» Нед, тваринячий, [тварний] «гарний, вродливий» Нед, [тварнйстий] «широколиций» О, [тварити] «утворювати, формувати» Нед, [тваряти] «тс.» Нед; — р. тварь «тварина, створіння, істота», бр. твар «обличчя, лице», др. тварь «виріб, витвір; предмет; те, що створено, творіння, створіння; світ, всесвіт; вигляд, подоба», п. і^агг «обличчя, лице», ч. Каг «щока, обличчя; вигляд, подоба», слц. Каг «обличчя; вигляд», вл. і^аг «будівля, будова», нл. Кщг «тс.», болг. твар «тварина, створіння, істота», м. твар «матерія, речовина», схв. твар «тс.; творіння, створіння», слн. Каг «матерія, речовина», стел, тварь «створення, творіння, створіння; істота; природа, вигляд, подоба»; — псл. Кагь «творіння, створіння», пов’язане чергуванням голосних з іуогііі «творити»; споріднене з лит. Кота «огорожа», Кегіі «обгороджувати». — Фасмер IV 31; Черньїх II 230—231; Вгйскпег 586—587; МасЬек Е5ЛС 662; 5сЬизїег-8е\ус 1562—1563; Тгаиїтапп 334. — Див. ще творйти.
[тварог] «сир» Нед, [творбг] «сир; їжа, приготовлена із сирної сметани,
яєць, цукру або солі» ЛексПол, [теоріє, творуг, отворбг] «тс.» тж; — р. твбрбг, бр. тварбг, п. і^агбд, ч. слц. ЇуагоЬ, вл. і^агоЬ, нл. ї^агод, болг. тварбг, отвара, стел, твдрогь; — псл. І^аго^ь «сир», на думку більшості дослідників, утворене за допомогою суфікса -од-ь (пор. рігодь «пиріг») від основи іуаг- («творіння, форма»), пов’язаної чергуванням голосних з іуогііі «творити, надавати форму» (пор. стел, твор'ь «форма», ч. Каг «тс.»); розвиток семантики, як у нар.-лат. Гогтаіісит «сир», іт. Гогта^діе, фр. Гготаде «тс.» від лат. Іогта «форма»; вважається також спорідненим з гр. торос; «сир», ав. ійігі- «сироватка» (Рогіипаіоу ВВ З, 69—70; МасЬек 81ауіа 16, 199; Ни]ег ЬР 36, 58—59; Лапко АУи8 І 96—97; Гамкрелидзе—Иванов 570), з гр. тори-VI] «мішалка, ополоник», двн. сі^егап «мішати», (Рлогії «мішалка», дісл. руага «мішалка, ополоник» (Тогр 196); мало обґрунтованим є припущення про запозичення з тюркських мов, пор. чаг. торак «сир» (Мікі. ЕАУ 366; МасЬек Е8ЛС 662; Казапеп Р11Р 29, 199; 7Г81РЬ 20, 448; УатЬегу 185—186). — Фасмер—Трубачев IV 31—32; Черньїх II 231; Вгйскпег 586; НоІиЬ—Кор. 397; ЗсЬивіег-Зе^с 1563; Младенов 630; Зкок III 530; Ладіс АІЗІРЬ, 31, 592; Тгаиітапп 334; Месіегіе КЕ8 2, 24; Ріпїаг АГ81РЬ 36, 586. — Див. ще тво-рйти.
тверджа «тверда поверхня чогось; фортеця, твердиня», твердиня, [твер-жа] «твердиня» Нед; — р. [тве'ржа] «укріплення, кріпость, твердиня, фортеця», п. і^іегбга, ст. скіпка, ч. іугг, ст. Їугге, схв. твріуа «тс.»; — псл. *{уьг(1іа «твердиня», похідне від *4уьґс1'ь «твердий». — Фасмер IV 32; Вгйскпег 586; МасЬек Е8ЛС 663; НоІиЬ—Кор. 398. — Див. ще твердйй.
твердйй, [твердавий] «твердуватий» Нед, [твердйтельний] «ствердний» Нед, [твердіський] «дуже, зовсім твердий», твердіший, [твердіщий] «твердіший» Нед, [твердкйй] «твердий», [твердний]
«твердий; скупий» О, [твердими] Нед, [твержший] «тс.» Нед, твердуватий, твердючий, [пгвердець] «загартована людина» О, [твердина] «твердість» Нед, твердиня, твердінь, твердота, [тве'р-дощі] «тверді тіла», [твердушка] «хлібна скоринка» Ж, [твердь] «гарт; загартована людина» О, твердити «говорити, повторювати те саме; [робити міцним, укріплювати]», твердіти, твердішати, тверднути, ] твердо] «дуже» ВеУг, затверділий, затвердлий, [за-тверднілість] «затверділість, затятість» Ж, затвердити, надтвердий, отверділий, підтвердний, підтвердити, [пб-твердий] «занадто твердий» Нед, потвердний, стверджувальний, стверділий, ствердливий, ствердлий, ствердний, ствердіння, [ствердніння] «ствердіння» Куз, стверджувати, ствердіти; — р. твердий, бр. цвердьі, др. твердь, твьрдьіи, п. іхуагсіу, ч. слц. Їугсіу, вл. Ьу]егс1у, нл. ї^агсіу, полаб. фІогсіа (с.р.), болг. твьрд, м. тврд, схв. тврд, слн. ЇМ, стел, твргдт»; — псл. *іуьГ(1г> «твердий», утворене за допомогою суфікса -сі-ь від основи *іуьг-, пов’язаної чергуванням голосних з іуог- (іуогіїі «творити»); — споріднене з лит. ІУІгїаз «міцний, сильний; твердий», іуєґіі «хапати; витримувати; триматися, утримуватися», лтс. іуігіз «твердий». — Фасмер IV 32; Черньїх II 231; КЗСРЯ 438; Цьіганенко 469—470; Го-ряев Збі—362; Вгйскпег 586; МасЬек Е8ЛС 663; 8сЬиз1ег-8е^с 1563—1564; Младенов 630; 8кок III 531; Меіііеї Еіисіез 319, 321; В8Ь 29, 31; Тгаиі-глапп 334; МйЬІ.—Епсіг. IV 292; Каги-Іів II 448; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 54. — Див. ще творйти.
[твердо] «назва літери т» Шейк, Нед; — р. твердо «тс.»; — назва літери походить від стел, твргдо «міцно», др. твердо, твердо «тс.», оскільки це слово починається на літеру т. — Див. ще твердйй.
[твердосон] (бот.) «головатень круглоголовий, ЕсЬіпорв врЬаегосерЬаІив Ь.» ВеНЗн, ВеЗа; — результат універ-
бізацїї виразу твердий сон; назва зумовлена застосуванням головатня для відновлення сну. — Лік. росл. Енц. дов. 117. — Див. ще сон1, твердйй.
твердь; — р. твердь «твердь; твердиня, кріпость, фортеця», др. твьрдь «небесний звід; укріплене місце, укріплення, кріпость; в’язниця», п. ІіУІегсіг «твердість, ст. кріпость, фортеця», вл. Ілуіегсіг «твердь, суходіл», нл. Ьуагг «твердість; твердь, суходіл; укріплення, кріпость, фортеця», болг. тв'ьрд «твердь; твердиня, кріпость, фортеця»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, ткр'ьдь «твердь; укріплене місце, укріплення, кріпость» є похідним від прикметника ткр'ьд'ь «твердий». — Фасмер IV 32; КЗСРЯ 438; Цьіганенко 469. — Див. ще твердйй.
[твердяк] (бот.) «плакун верболи-стий, ЕуЯігит заіісагіа Ц; плакун прутовидний, ЕуЯігит уігдаїит Ц; шолудивник болотний, РеДісиІагіз раіизїгіз Ь. Шейк, Нед», [твардяк] «шолудивник болотний» Мак, [твердівка] «гриб, Роіурогиз ірпіагіиз Ь.» Мак; — бр. [цвярдзянксц «плакун верболистий»; — похідні утворення від твердйй; назви зумовлені, очевидно, твердістю, здере-в’янілістю коренів плакуна і загальною твердістю гриба; пор. п. Ьуагсіак «моховик жовто-бурий, Воіеїиз уагіедаїиз Ег.»). — Див. ще твердий.
тверезий, [тверезяка] «людина, що не п’є, твереза людина», [тверезитися] «опам’ятатися» Нед, тверезити, тверезіти, тверезішати, витверезливий, витверезний, витверезник, [потверезу] «у тверезому стані»; — р. трезвий, [тверезий], бр. цвярбзьі, [цере'звьі], др. трізвьіи, п. їггегіуу, ч. зігігііуу, ст. зДіегуу, слц. їгіегуу, вл. зїгбгЬу, нл. зїгогЬпу, болг. трезв, м. трезен, схв. трезан, слн. їгегеп, їге-геу, стел. тр'Ьзв'ь; — псл. ’Чеггуь «тверезий»; — можливо, споріднене з дінд. їгзуаіі «прагне», ІгейВ «спраглий», їгзїаіі «сухий», гр. тєрош «сушу», лат. їоггео «тс.», дісл. рогзїі «спрага», двн. їЬигзі:, гот. райгзїеі «тс.», райгз]ап «бути спра
глим»; іє. *1ег8- «сохнути»; у такому разі первісне значення — «спраглий»; наявність г у слов’янській формі, можливо, зумовлена впливом основи гегуь (рос. резвьій «жвавий, рухливий, бистрий»), а зміна Цеггуь на Цуеггь (укр. тверезий) — впливом основи ЧуМь «твердий» (Брандт РФВ 25, 27); мало-обгрунтованими є зіставлення з гр. та-р/осо «ховаю, хороню» (Реїегззоп Уді. зі. АУогїзІ:. 51—52), з дат. ст. есігидй «тверезий», двн. игігцсї, дангл. дебгеод «тс.» (Масіїек Е83С 589), з псл. Рггаїі «терзати» (Черньїх II 260), а також пов’язання зі стережу, сторож (Ильин-ский ИОРЯС 23/1, 136).— Фасмер IV 32, 46; КЗСРЯ 450; Горяев 375; Потебня К ист. зв. І 167; II—IV 102.
твин «тканина з діагональним переплетенням ниток; [коротеньке ватне пальто Мо]», [твйнчик] «літній піджачок» Мо, [твіна, твіно] «вид чоловічого верхнього одягу» Шейк, [твінка Ме, твінко Шейк] «тс.»; — р. твин (текст.), бр. цвін (текст.); — запозичення з англійської мови; англ. ілуіпє «кручена нитка» пов’язане з ііуіп «подвійний, здвоєний», спорідненим з дісл. ЇУІппг «подвійний», двн. гіУІпаі «тс.», прус, біУаі «два», псл. бьуа «тс.». — ССРЛЯ 15, 166; КІеіп 1668. — Див. ще два. — Пор. твіст2.
твій, твоя СУМ, Нед, тебе тж, [твіський] «твій власний, тобі належний» Шейк, Нед; — р. твой, твоя, твоє, бр. твой, твая, твае, др. твои, твою, твогє, п. Еуо], і\уо;а (ііуа), ііуо]є (ілме), ч. Кй], ЇУа (1уо]є), іує (їуо]є), слц. іуо], їуо]а, іуо]є, вл. ілуо], 1луо]а, ііуо]є, нл. їіуо], 1луб]а, 1луо]о, полаб. їй], їй]а, їй]і, болг. твой, твоя, тебе, м. тво], тво]а, тво]е, схв. твд], тво/а, твб/е, слн. їуо], їуб]а, їуо]є, стел, твои, твого, твоя; — псл. їуо]ь, їуо]а, їуо]є, пов’язане з *їу «ти»; — споріднене з дінд. ЇУаЬ «твій», ав. 9іуа-, гр. обс, (*їуоь), лат. їииз (<їоуоз), прус. їіуаіз «тс.»; іє. *їцб-. — ІУМ Морфологія 132; Фасмер IV 33; Горяев 362; Вгйскпег 587; Всіїизїег-Веїус 1564—1565; Мла-
денов 630; ЕЗЗЛ 31. дг. II 703—704; Зкок III 530; Тгаиїтапп 333; Рокогпу 1098. — Див. ще ти1.
твіст1 «швидкий танець з імпровізаційними рухами»; — р. твист, бр. твіст, п. ч. слц. вл. ілмізі:, болг. ту-йст, слн. іуізі:, ілмі'зі; — запозичення з англійської мови; англ. Елпзі: «твіст; вигин, оберт; кручена нитка» пов’язане з їлмізї «вигинатися; звиватися, крутити, обертати». — ЗІ. лмуг. оЬсусЬ 784; РЧДБЕ 742. — Див. ще твіст2.
[твіст2] «пряжа; трикотажні вироби» Куз; — р. [твист] «бавовняна пряжа», слц. Ілмізї «тс.», схв. твист «бавовняна нитка, виготовлена англійською машиною», слн. Ьлпзі (сорт бавовняної тканини); — запозичення з англійської мови; англ. їамізі: «кручена нитка; крутити», як і пов’язане з ним Бміпе «тс.», споріднене з дісл. ІУІзїга «ділити, розділяти», нвн. /лмізі «сварка, розбрат», дінд. сіуіЬ «двічі», гр. лат. Ьіз (ссіуіз) «тс.», прус. Фмаі «два», псл. дьма «тс.». — Іуапоуа-8а1іпдоуа— Мапїкоуа 904; Вуіаклща 935; КІеіп 1668. — Див. ще два. — Пор. твин.
творити, [творитися] «погоджуватися ВеУг; дбати; турбувати; вміщуватися; втручатися; ласувати О», твір, твірна, [твор] «твір» Нед, [твбра] «твір, витвір» Нед, Шейк, [творба] «творення» Нед, творець СУМ, Нед, [творйвність] «творчість» Нед, твб-риво, [творила] «підлога оборога; бруси, покладені в квадрат» О, творило «скриня або яма, в якій гасять вапно», [творйлко] «форма для відливання свічок» Нед, [тварини] «творення» Нед, творитель, твірний, творчий, витвір, [вйтвор, вйтвар] «жарт, витівка, вибрик» Ж, [витвбрець] «виробник» УРС, [витвбрник] «тс.» Куз, [вйтвор-ки] «жарти, витівки, вибрики, вихватки» Куз, [витвбрництво] «виробництво» Куз, [витворний] «примхливий», [нествір] «чудовисько, потвора» Ж, [нетвар, нетвір] «тс.» Ж, [перетвір] «перетворення, трансформація, зміна» Нед, Куз, [перетвірник] «перетворю-
вач» Куз, [перетвбрець] «реорганізатор, реформатор» Куз, [перетвори] «перетво-
рення» Куз, перетворник, перетворювач, [потворитися] «зазіхати, бажати чого, хотіти мати», [пбтвар] «потвора» Куз, [потвара Куз, пбтвір Нед, Куз] «тс.», [потвор] «карикатура» Пі, потвора, потворний, [розтваряти] «розчиняти» Нед, [рбзтвір, рбзтвбр] «роз
чин» Нед, розпотвбрити «розпустити, розбестити», [отвір] «витвір; вигляд; потвора» Нед, [створенятко] «гарнень-
ка тваринка» Нед, створйтель, створіння, створювач, сотворйтель, со-творіння, спотворити, [спотвбра] «потвора» Нед, спотворювач, [утварь]
«витвір, утвір, начиння; знаряддя; прикраса, оздоба» Нед, утвір, [у'твор] «утвір» Нед; — р. творить, бр. тварьщь, др. творити, п. Ілмоггус, ч. їмогії, слц. іуогіС, вл. Бмогіс, нл. Ілмогіз, болг.
творя, м. твори, схв. творити, слн. іуогііі, стел, творити; — псл. іуогііі «творити», похідне від іуогь «творіння», пов’язаного чергуванням голосних з (уагь «творіння, створіння»; — споріднене з лит. їуєгН «обгороджувати; перев’язувати; хапати; формувати, створювати», ЇуагзІуН «перев’язувати, бинтувати», їигеїі «тримати; мати», аріуагаз «огорожа», ІуаНаз «хлів», лтс. їуєґі «хапати, ловити», ЇуагзШ «тс.», іигеї «тримати», прус. їигП «мати», гр. <торб<; «похоронна урна; труна»; іє. Чиег- «хапати; огороджувати». — Фасмер IV 34; Черньїх II 231; КЗСРЯ 438; Вгйскпег 587; МасЬек ЕБЛС 662—663; НоІиЬ—Кор. 397; ЗсЬизїег-ЗеАмс 1565; Младенов
630; Бкок III 530—531; Тгаиішапп 333; Егаепкеі 1152; МйЬІ,—Епсіг. IV 269— 270, 289—290; Кагиііз II 447—448; БсЬиІге К2 28, 280; ВеггепЬегдег ВВ 12, 240; Рокогпу 1101.
творог, теоріє, творуг — див. тва-
рог.
[твуй] «твій» Нед, Шейк; — запозичення з польської мови; п. їхуо] відповідає укр. твій (див.).
театр, театрал, театралізація, театральщина, театральний, теат
ралізувати, театральствувати; — р. театр, бр. тзатр, п. їеаіг, ч. їеаі-гаїпї «театральний», слц. їеаіга'іпу «тс.», болг. теат/ьр, м. театар, схв. теа-тар, слн. їеаЧег; — запозичення з французької мови; фр. їИеаіге походить від лат. їИеаїгит «театр», яке відтворює гр. йєйтроу «тс.», букв, «місце для глядіння», похідне від ІНй «глядіння, споглядання; видовище», пов’язаного з $є-аоцаї «дивлюся, розглядаю», далі етимологічно неясного. — Акуленко 141; Коваль 152; Черньїх II 231—232; Фасмер IV 34; КЗСРЯ 438; Кораіігізкі 962; НоІиЬ—Ьуег 478; Младенов 630; Вуіаклиіа 935; Егізк І 656—657. — Пор. теорія.
тебе, тобі, тобою, [тобдв]; — р. тебя, тебе, тобою, тоббй, бр. цябе, табе, таббю, др. тебе, тебі, тобі, тобою, п. сіеЬіе, їоЬіе, ІоЬ^., ч. ІеЬе, їоЬе, іеЬои, ст. їоЬй, слц. їеЬа, ІеЬе, іеЬй, вл. ІеЬ]е, їеЬі, (г) іоЬи, нл. ІеЬ]е, іеЬ]’о, їеЬ]е, (г) іеЬи, полаб. НЬе, (за) ІаЬр, болг. теб(е), м. тебе, схв. тебе, теби. тобдм, ст. тобо/и, слн. ІеЬе, їе-Ьі, (з) ІеЬб], стел, тєбє, тєк'к, тобою; — псл. ІеЬе (<*ієує), іеЬе, їоЬоід; — споріднене з дінд. ав. Іауа (род. в.), лит. Іау^з, [ієу^з] (род. в.), дінд. ійЬ-Ьуат (дав. в.), ав. їаіЬуа, прус. іеЬЬеі, лат. їіЬї «тс.». — Фасмер IV 24—25; Вгйскпег 587; МасЬек Е8ЛС 663; 8сЬиз-ієг-Зєтус 1566; Е88Л 81. §г. II 704— 706; Тгаиїтапп 315. — Пор. ти1.
[тебенка] «шкіра біля сідла» Куз, [табенька] «чотирикутні шкіри по обох боках козачого сідла; підколінники» Бі, тибеньки] «шкіри біля сідла» Нед, потибеньки] «тс.» Нед, [потабенки, потабе'нці] «тс.» Бі, [подтебенки] «чапрак» Нед; — р. [тебенек] «бічна шкіряна лопасть сідла», бр. ст. тебенки «шовковий шнур», др. тебенекії «лопасть біля сідла», п. заст. їеЬепкі (іе-Ьіпкі, [їаЬіпкі]) «шкіри біля сідла»; — запозичення з турецької мови; тур. їе-репді «попруга; шкіряна накладка під сідлом», споріднене з каз. тебаїугі, чаг. іаріп^й «тс.», зводиться до тюрк. їер-/
їеЬ- «топтати». — Фасмер IV 35; Потебня РФВ 5, 239; Шипова 614; Дмит-риев 546; Бульїка 319; Вгйскпег 567; Мікі. Е№ 347; ТЕІ II 172; №сМг. І 52; Разапеп VегзисЬ 474. — Пор. потебня.
[теблйчка] (орн.) «сіра цапля, Аг-сіеа сіпегеа к» ВеНЗн, Шарл; — неясне.
[тевкати] «плямкати; їсти з жадібністю, чавкаючи при цьому, їсти як свиня», [тевкало] «той, хто з жадібністю їсть, чавкаючи при цьому Г; свиня Шейк»; — звуконаслідувальне утворення.
тевтон, тевтбнетво; — р. тевтон, бр. тзутон, п. ч. Теиіоп, слц. Теиібп, болг. тевтднец, схв. Тевто-нац, слн. Тєуіоп; — запозичення з латинської мови; лат. Теиїопі, Теиіопез (мн.) «тевтони» є назвою германського походження, спорідненою з гот. ріисіа «народ» і, далі, з дірл. Іиоіїї, лит. їаиіа «тс.», прус, іаиїо «країна». — ССРЛЯ 15, 189; Кораіігізкі 974; Ву|'акли)а 936; КІеіп 1597.
[тевхатн] «сильно кидати на землю» Нед, [тевкнути] «тс.» Нед, [тевкати] «вдаряти об землю» О, [телев-хати] «тс.» Нед; — звуконаслідувальне утворення.
[тегепатися] «випорожнюватися» Нед, Шейк; — афективне (очевидно, звуконаслідувальне) утворення.
[теганька] «горщик, що розширюється догори», [тежик] «вазон, горщик для квітів»; — неясне.
[теди] «тоді» Нед, Шейк, Бі, [шведи] «тс.» Нед, Шейк; — бр. ст. тедьі «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Іеду, ст. іе^сіу «тс.» відповідає укр. тоді. — Бульїка 319. — Див. ще ТОДІ.
теж «також», [тиж] «тс.» ВеЗа; — р. тбже, тож, п. Їе2, ч. їег, слц. Ііех, вл. нл. їег; — запозичення з польської мови; п. ЇЄ2 є результатом скорочення СТ. ІЄ2Є, ЩО ВИНИКЛО З Ї02Є «тс.», яке складається із займенника їо «те» і частки 2е «же, ж»; пор. укр. [тож] «теж».
— РісЬЬагсІІ 106; Вгйскпег 569—570; МасЬек ЕЗЛС 639; НоІиЬ—Кор. 382, 384. — Див. ще же1, той.
теза, тезис, тезисний, тезувати; — р. болг. тезис, теза, бр. тзза, тззіс, п. вл. іега, ч. іеге, слц. слн. іе-га, м. схв. теза; — через польську мову запозичено з латинської; лат. їгіезіз «положення, твердження» походить від гр. Оєощ «тс.», пов’язаного з дієсловом ті&гщі «ставлю, кладу», спорідненим з дінд. (ІасіЬаН «кладе», ав. сіабайі «тс.», лит. беіі «класти», лтс. беї, псл. сіеіі «тс.». — СІС2 813; ССРЛЯ 15, 190; Ко-раїігізкі 974—975; НоІиЬ—Еуег 482; Младенов 631; РЧДБЕ 710; Ву]акли)а 936; Егізк І 666—667. — Див. ще діти2. — Пор. тека, тема.
тезаурус «словник, що подає лексику певної мови в усьому її обсязі», тезаврувати «нагромаджувати золото як скарб»; — р. болг. м. тезаурус, бр. тезаурус, п. ч. слц. їегаигиз, Ігіезаи-гиз, схв. тесаурус, тезаурус, слн. іе-гаугиз; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ТЬезаигиз, фр. англ. Ігіезаигиз походять від лат. іЬезаигиз «скарб», що відтворює гр. Оґ|оаирб<; «тс.», етимологічно неясного. — СІС2 813; ССРЛЯ 15, 189; Кораіігізкі 976; Но-ІиЬ—Буег 482; Вуіаклща 936; АУаШе— Ноігп. II 679; Егізк І 673; КІеіп 1606.
тезко; — р. тезка, бр. цезка, др. тьзії, тезі), тозі>; — псл. іьгь «тезко», що складається із займенникових компонентів іь-, очевидно, пов’язаного з вказівним займенником Ьь «той», і -гь, пов’язаного з часткою -гі, наявною в болг. -зи (бнзи «той»), дінд. Ьі «тому що», ав. гі «тс.», гр. -хі (уоіхі «так», оихі «ні»); менш обгрунтоване пов’язання іь- з гр. єп «ще», дінд. аіі «через» (Ресіегзеп К2 38, 421), як і виведення Іьгь з мор.-цсл. тт»зт» (*тт»зе), спорідненого зі стел. тт»жде «той самий, той же» (УаіПапІ КЕБ 27, 290—291), або зіставлення його з лит. іігйз «слизький» з припущенням семантичного переходу «слизький — гладкий — рівний — однаковий» (Брандт РФВ 25, 33). —
Фасмер IV 35—36; Горяев 363; Мікі. ЕАУ 367. — Див. ще той.
теїзм «вчення про існування богів», теїст, теїстичний; — р. тейзм, бр. тзізм, п. Іеіггп, ч. Іеізтиз, слц. іеіг-тиз, болг. теиз'ьм, м. тейзам, схв. теизам, слн. Іеїгет; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТЬеізгпиз, фр. ІЬеізте походять від англ. Ігіеізт, утвореного з гр. «бог», спорідненого з вірм. бік’ «боги», дінд. сіЬїзпуаЬ «набожний», лат. Іапигп «освячене місце, святилище, святиня, храм». — СІС2 813; ССРЛЯ 15, 191; Кораіігізкі 963— 964; НоІиЬ—Еуег 479;. Ву]акли]а 936; Сг. ЕлмЬ. 758; ОаигаІ 708; КІеіп 1601; Егізк І 662—663. — Пор. атеїзм.
теїн «речовина, що міститься в каві і в чайному листі; кофеїн»; — р. болг. тейн, п. Іеіпа, ч. слц. слн. ієні, схв. теин; — запозичення з французької мови; фр. ІЬеіпе «теїн, речовина, що добувається з чаю» утворене з ЇЬе «чай», яке походить від малайського їегі, що зводиться до пд.-кит. Іе, якому відповідає пн.-кит. сЬаі «тс.». — СІС2 813; ССРЛЯ 15, 191; Кораіігізкі 963; НоІиЬ— Кор. 478, 479; РЧДБЕ 711; Оаигаі 708; ЕокоїзсЬ 33; КІеіп 1578, 1601. — Пор. чай1.
тека «папка; портфель», течка (зменш.); — п. Іека «портфель; папка (для паперів)», ч. слц. Іека «зошит», схв. тека «коробка, ящик; зошит, записна книжка», слн. іека «зошит»; — через польську мову запозичено з латинської; лат. їгіеса «футляр, чохол; коробка, ящик, скринька» походить від гр. &Ґ|ИГ) «сховище, ящик, скринька», похідного від кореня дієслова ті9гщі «ставлю, кладу». — Вгйскпег 567; Кораіігізкі 964; Ву]акли]а 936; АУаІсІе—Ноїт. II 679; Егізк 7, 670; КІеіп II 1600. — Див. ще теза. — Пор. тема.
[текач] (бот.) «просо посівне, Рапі-сигп теїіасеит Б.; мишій сизий, Беіа-гіа діаиса Р.В. Мак»; — похідне утворення від текти, у значенні «висипатися» (власне «просо, що висипається з волотей», пор. ч. [ргозо їесе] «просо
висипається з волотей»); пор. р. [текучка] «льон, що губить на корені насіння», [мак текун] «мак, що сам висипається з маківок». — МасЬек Е8ЛС 637. — Див. ще тектй.
[текло] «поставлений вертикально стовбур дерева, навколо якого кладуть стіг» Нед; — неясне; можливо, давніше *стекло пов’язане із [стеклий] «тонкий і високий» (про дерево), [стек-лйсте (дерево)] «струнке (дерево)».
Текля (жіноче ім’я), [Текла], Фек-ла, Векла, Теця, Феня; — р. Фекла, др. векла, бр. Фекла, Текля, п. ч. слц. Текіа, болг. м. Текла, схв. Текла; — форма Текля через польську мову запозичена з латинської, а Фекла (Векла) — через церковнослов’янську в давньоруську з грецької; лат. ТЬесіа походить від гр. 0єиХа, що зводиться до гебр. Тікіа, букв, «довершеність, досконалість»; менш переконливе виведення (Вл. імена 162; Петровский 215; Спр. личн. имен 527) від гр. 9єб<; «бог» і иХєос; «слава». — Тка-ченко УМШ 1958/4, 73; Фасмер IV 188; Илчев 480.
текст, текстура, текстуальний, підтекст; — р. болг. м. текст, бр. текст, п. вл. нл. їекзї, ч. слц. їехі, схв. текст, слн. їекзї; — запозичення з німецької мови; нім. ТехІ походить від слат. їехїиз «текст», яке розвинулося з лат. їехїиз «тканина; зв’язок, сполучення», пов’язаного з їехе, -еге «ткати, плести», спорідненим з дінд. Іакзаїі «обтісує, обробляє, теслярує», ав. іазаіїі «створює», гр. тєитсоу «тесляр», псл. їезаіі «тесати». — СІС2 813; Черньїх II 232; Фасмер IV 36; Горяев 363; НіШІ—АУогїЬ 16; КораІігізкі 964; НоІиЬ—Кор. 384; НоІиЬ—Ьуег 482; РЧДБЕ 711; Ву]акли]а 936; Кіиде— Міігка 778; АУаісіе—Ноіт. II 678. — Див. ще тесати.
текстйль, текстильник; — р. текстиль, бр. текстиль, п. їекзіуііа «текстильні вироби», ч. слц. іехШ, вл. Іек-зїі1і]е «текстильні вироби», болг. текс-тйл, м. текстил, схв. текстил, слн.
Іекзїї1і]е «текстильні вироби»; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. їехїїі «текстильний», фр. їехіііе «тс.», англ. Іехїііе «тс.; текстиль» походять від лат. Ьехіііе «тканина», Ьехііііз «тканий», пов’язаних з дієсловом їехо, -еге «ткати, плести». — Фасмер IV 37; Но-ІиЬ—Еуег 482; РЧДБЕ 711; Ву]акли]а 937; Сг. ЕлуЬ. 757; Оаигаі 707; КІеіп 1597. — Див. ще текст, тесати.
текстологія, текстолог, текстологічний; — р. болг. текстологія, бр. тексталбгія, ч. їехїоіодіе, слц. їехіо-Ібдіа, схв. текстологи/а, слн. Іекзїоіо-ді]а; — складне утворення з компонентів текст і -логія, введене в 1928 р. В. В.Томашевським замість давнішого терміну критика тексту. — Лихачев Текстология 1962, 28; РЧДБЕ 711; Ву-]акли]а 937. — Див. ще антропологія, текст.
тектй, [течи] «текти», [теклйна] «рідина» Шейк, [теклйця] «зарослий ручай, дуже малий ручай» Ч, [текня-ва] «теча», текучка «дрібні, повсякденні справи; [нафта, гас Шейк]», теча, [теч] «теча; рідина», [те'чва] «течія» Нед, [течея] «потік» Шейк, Нед, [течиво] «рідина» Куз, [течій] «струмок», течія, [тєчки] «рукава коло коша в млині, якими іде мука» Дз, [тіч] «теча Нед; відстань між цівками (у млині)», текучий, течкий, витікати, витік, відтік, затікати, [затіч] «хвороба горла» Ж, затока «бухта; [слизький схил, куди сповзають сани]», [затоки] «убік, на слизький схил», [затбчина] «річкова затока» Ж, [затокбво] «затоко-подібно» Ж, натік, нетеч «стояча вода», нетеча «стояча вода; [болото; негода Бі]», [нетечина] «тс.», [отік] «гній (з нариву)», [отбка] «жир на свинячих кишках» Куриленко, [отбчини] «тс.» тж, обтікати, [обтік] «острів, невелика частина землі, тимчасово оточена водою», обтічник (тех.), обтічний, патьок СУМ, Нед, перетікати, перетік, [перетічок] «струмок, потік» Бі, [перетбка] «протока» Куз, [переточ-ка] «протока, яка влітку висихає» Пі,
підтікапги, підпгьбк, підтеклий, потік, потьбк, [потбчйна] «струмок; видолинок» СУМ, Нед, потьбк, поточний, приток, притока, протікати, протік, протічок «струмочок», [проток] «протік» Нед, протока, проточина, протічний, проточний, розтікатися, розтік «місце роздвоєння основного русла річки; [острів серед річки; канавка, стік для нечистот Нед]», розтока, [розтбчина] «тс.» Нед, [рбзтич] «роздріб», рбзтіч «тс.», [рбзтічка] «невелика поперечна долина» Г, Нед, [роз-тбччя] «водорозділ» Куз, [розточивший] «віялоподібно розширений» Нед, [розтбчний (розтбиіний)] «зайвий; багатий» Нед, [розтоком] «униз нарізно» Нед, стікати, стік, [сток] «витік, гирло річки; потік, течія» Нед, [стокбви-ще] «басейн річки» Нед, стічний, стоковий «стічний СУМ, Куз; [східний Нед]», спгеклий, [стічно] «спритно», [утік] «гній у нариві Нед; сукровиця», [уток] «удар, наступ, атака» Нед; — р. течь, бр. цячьі, др. течи, п. сіес, ч. Іесі, слц. ііесі:’, вл. сес, нл. зас, полаб. іісе, болг. тека, м. тече, схв. теіїи, слн. Іесі, стел, тешти; — псл. *Іекїі «текти», споріднене з лит. їекеїі «текти, бігти», їектб «течія, потік», із-їака «витік», лтс. Іесеї «текти, бігти», дінд. їакїі, їакаїі «поспішає», ІакїаЬ «який поспішає», ав. їасаіїі «біжить, тече», Іахїі-«витікання», ірл. їесЬіт «тікаю, біжу», алб. псЦек «переслідую, жену», гот. ріиз «слуга», тох. В саке «річка»; іє. *їек- «бігти». — Фасмер IV 37; Черньїх II 243; Горяев 363; 81аАмзкі І 99; Вгйскпег 61; МасЬек Е8ЛС 637—638; Но-ІиЬ—Кор. 380—381; Младенов 631; 8кок III 449—451; Мікі. ЕАУ 347—348; Критенко Вступ 518; ПЬіепЬеск 106; МаугЬоїег І 466; Ресіегзеп Кеіі. Сг. І 128, 367; Еісіеп ТосЬаг. 81. 35; ТгаиЬ тапп 316; Ргаепкеі 1074—1075; 7І81РЬ 20, 247; МйЬІ,—Епсіг. IV 152—153; Кагиііз II 382—383; ВеггепЬегдег ВВ 16, 241; Озіеп-Заскеп ІЕ 33, 230; Гам-крелидзе—Иванов 146, 670. — Пор. тікати1, точити1.
тектоніка «учення про будову земної кори», тектонічний; — р. болг. тектбника, бр. тжтбніка, п. ч. слц. іекіопіка, схв. тектоника, слн. їекїб-піка; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Текїбпік, фр. іесіопі-цие, англ. іесіопісз походять від гр. ТЄИТОУІКГ) «будівельне мистецтво», похідного від тєитсоу «тесляр, будівельник», спорідненого з дінд. їакзаїі «обтісує, обробляє, теслярує», ав. іазаііі «створює», лат. іехе, -еге «ткати, плести», псл. їезаїі «тесати». — СІС2 814; Кораіігізкі 964; НоІиЬ—Ьуег 479; РЧДБЕ 711; Ву]акли]а 937; Сг. ЕлмЬ. 750; КІеіп 1579. — Див. ще тесати.
[тектура] «покриття, обкладинка, картон, обгортка» Куз, [тектурня] «картонна фабрика» Куз; — п. іекіига «картон», ч. іекіига «обкладинка, обгортка; папір для заклеювання помилкового тексту», схв. тектура «тс.»; — запозичення з німецької мови; нім. Тек-ійг «тс.» походить від нлат. їесїйга «покриття» (пор. лит. їесїйга «обмазка, штукатурка»), пов’язаного з лат. іе§о, -еге «крити, покривати», спорідненим з дінд. зіЬадаїі, зїЬадауаіі «огортає, ховає», гр. отєуш «покриваю, ховаю», дірл. ІесЬ, іе£ «будинок», двн. сіаЬ «дах», лит. зїїе^їі «крити». — 81. лмуг. оЬсусЬ 749; Ву]акли]а 937; Сг. ЕлмЬ. 750; АУаІсіе—Нойп. II 654. — Пор. тога.
теле- (у словах телебачення, телеглядач, тележурнал, телекіно та ін.); — р. болг. м. схв. теле-, бр. тз-ле-, п. ч. вл. слц. слн. іеіе-; — перша частина складних слів, виділена із запозичень типу телевізор, телеграф, телескоп, телефон, у складі яких походить від гр. тгїХє «далеко», пов’язаного з тєХос; «кінець», спорідненим з дінд. сагатаЬ «кінець», сагаїі «блукає, рухається», вал. корн. брет. реіі «далеко», дісл. Ьуєі «колесо», псл. коїо «колесо», укр. колесо. — СІС2 814; Кораіігізкі 964; НоІиЬ—Ьуег 479; РЧДБЕ 711; Ву-]акли]а 937; Егізк II 892. — Див. ще колесо. — Пор. телевізія, телеграма, телескоп, телефон.
телевізія, телевізор, телевізійний; — р. болг. телевйзия, бр. телевізія, п. Їе1еіміг]а, ч. їеіеуіге, їєієуізє, слц. іеіеуігіа, м. телевизща, схв. теле-вйзиі’а, слн. Іе1еуіг(]’а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Тєієуі-зібп, фр. іеіеуізіоп, англ. їєієуїзіоп (утворене Г. Гернсбаком, 1911 р.) складаються з основ гр. тг]Хє «далеко» і лат. Уїзіб «бачення», пов’язаного з уібео, -еге «бачити», спорідненим з гр. єТЬоу «побачив», гот. Амііап «дивитися, спостерігати», Амеііап «бачити», лит. уеігсіеіі «дивитися», прус. луІсИаі «бачив», псл. уісіеіі «бачити», укр. вид. — СІС2 814; 81. лууг. оЬсусЬ 751; РЧДБЕ 711; Ву-]акли]а 937; АУаісіе—Ноїт. II 784—785; КІеіп 1582. — Див. ще вид, теле-.
[телево] «великий живіт, черево, пузо», Шейк, Нед, [телевач] «черевань» Нед, [телеватий ] «череватий» Шейк, Нед, [тилевкати] «гепатись; поїдати, ковтати» Ме; — п. [іеіеімо] «товсте черево, пузо»; — очевидно, результат видозміни форми [ге'лево] «товстий живіт, черево, пузо», [гелевач] «черевань», [гелеватий] «череватий». — Див. ще телево.
[телегенути] «ударити» Ва, [теле-генуть] «ударити чимось важким» Чаб, [телегенуться] «сильно вдаритись» Чаб; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до телепнути. — Пор. телепати.
[телегіз] (вигук, що передає крик вівсянки, яка ніби співає: телегіз! покинь сани, візьми віз), [телегуз] (орн.) «вівсянка Л; чорниш, ТгіпдаосЬгориз Б. Шарл»; — звуконаслідувальне утворення.
телеграма, [телеграмйст] «телеграфіст»; — р. телеграмма, бр. телеграма, п. ч. слц. вл. Іеіедгат, болг. м. телеграма, схв. телеграм, слн. іе-іедгат; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. Іеіедгат (утворено Е.П. Смітом, 1852 р.), нім. Теіедгатт, фр. Іеіедгатте «телеграма» складаються з гр. тг]Хє «далеко» і урацца «запис», пов’язаного з урасрсо «пишу». — СІС2 538
814; Коваль 158; Черньїх II 232—233; Цьіганенко 472; ССРЛЯ 15, 204; 81. лууг. оЬсусЬ 750; Младенов 631; РЧДБЕ 712; Вуіаклща 937; Сг. ЕімЬ. 750; КІеіп 1581. — Див. ще графіка, жереб, теле-.
телеграф, телеграфія, телеграфіст, телеграфічний, телеграфувати; — р. болг. телеграф, бр. телеграф, п. ч. слц. вл. нл. іеіедгаї, м. телеграф, схв. телеграф, слн. іеіедгаї; — запозичення з французької мови; фр. Іеіе-дгарЬе утворене дипломатом А.Ф. Міо де Меліто (1762—1841) з гр. тг)Хє «далеко» і урасрсо «пишу». — СІС2 814; Коваль 158; Черньїх II 233; 81. лууг. оЬсусІї 750; Младенов 631; РЧДБЕ 712; Ву]акли]а 937; КІеіп 1581; Цаигаї 703. — Див. ще графіка, жереб, теле-.
[телемак] «дзвіночок» Пі; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з телень (вигук, що передає звук від удару в тіло, яке дзвенить). — Див. ще телень.
[телени] «на плечі, на спину» Шейк, Нед, [теленіти] «розважаючись, сідати на спину» Нед; — неясне.
[теленка] «сопілка з бузини або верби без бокових отворів», [телйнка, ти-лйнка] «тс.» Нед; — звуконаслідувальне утворення, пов'язане з теле'нь, [тілі-тілі] (вигук, що передає гру на скрипці), [тилилйчки] «тс.», тілікати (пор.).
телень (виг.), [телень] «поголоска, поговір» Нед, [теленити] «легко згадувати; часто говорити те саме; теревенити» Нед, теленькати; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до тень, дзелень (пор.).
телеологія «вчення, згідно з яким уся історія світу є здійсненням наперед визначеної мети», телеологічний; — р. болг. телеолбгия, бр. телеалбгія, п. Іеіеоіодіа, ч. іеіеоіодіе, слц. Іеіеоіб-діа, м. телеологи']а, схв. телеологи']а, слн. Іеіеоіодца; — запозичене з ново-латинської мови; нлат. іеіеоіодіа утворене з основ гр. тєХос, род. в. тєХєос; «кінець; мета»; пов’язаного з тцХє «далеко», і -Хоуій «учення». — СІС2 815;
ССРЛЯ 15, 213; КораІігізкі 965; Но-ІиЬ—Ьуег 479; РЧДБЕ 713; Ву]акли]а 938; КІеіп 1582. — Див. ще антропологія, теле-.
телепати «іти повільно, важко переставляючи ноги; трясти; [жадібно їсти]», [тилепатися] «теліпатися» Ме, телепкати «говорити нісенітницю», телепнути «ударити; випити», [телюпати-ся] «телепатися» Нед, телеп, [теле-пайло] «те, що теліпається; той, хто повільно йде» Шейк, Нед, [телепало] «той, хто повільно йде (особливо по болоті)» Шейк, Нед, телепень «дурень, недотепа, вайло, тюхтій СУМ, Нед, [те, що теліпається; пустомеля, базіка Шейк, Пі; коса (волосся) О]», телепка] «безглузда, пуста розмова», [щелепний] «балакучий, дурний» Пі, зателепа, [зате-лепанка] «неохайна», [затилепа] «нерозторопна, вайлувата людина» Па, [за-тилеписько] «тс.» Па, [зателепкува-тий] «неохайний», [зателепуватий] «тс.» Г, Ж, [затилепуватий] «вайлуватий» Па, прителепкуватий «придуркуватий, дурнуватий», розтеле'па, [рости-ле'писько] «роззява» Па, стелепнути «струснути»; — р. [телепаться] «теліпатися, висіти й хитатися», бр. [целе-паць] «іти», п. [їеіерас] «трясти; хитатися; блукати, тинятися, лізти, повільно йти, ледве ноги волочити»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; пов’язання слова телепень з ім’ям хетського бога родючості Телепіна, хет. Те-Іеріпиз (Топоров Сл. и балк. язьїкозн. 10—33) викликає сумнів. — Фасмер IV 38—39. — Пор. теліпати.
телепатія, телепатичний’, — р. болг. телепапгия, бр. пгзлепатьія, п. слц. іеіераїіа, ч. іеіераїіе, м. телепа-ггща, схв. телепатиіа, слн. Іеіера-Ії]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТеіераїЬїе, фр. іеіера-іЬіе, англ. іеІераїЬу (утворене письменником Ф.У.Г. Мейєрсом, 1882 р.) складаються з гр. тгїХє «далеко» і -тгаФєіа «чуття, відчуття», похідного від пафос; «відчуття, сприйняття; страждання». — СІС2 815; ССРЛЯ 15, 214; 51. імуг. оЬ
сусІї 751; НоІиЬ—Ьуег 479; РЧДБЕ 713; Ву]акли]а 938; Сг. ЕілФ. 751; Оаи-гаї 703; КІеіп 1582. — Див. ще гомеопатія, пафос, теле-.
телес — див. теліш1.
Телесик (герой українських казок) Шейк, Нед, [Телешик] «тс.» тж; — зменшено-пестливе слово, утворене від [телес] «стовбур дерева», [теліш] «колода, шматок дерева». — Доценко Мо-возн. 1970/4, 89—90. — Див. ще теліш1.
телескоп, телескопія, телескопічний; — р. болг. телескоп, бр. тзле-скбп, п. ч. слц. вл. іеіезкор, м. телескоп, схв. телескоп, слн. іеіезкбр; — запозичення з новолатинської мови; нлат. іеіезсоріит утворене з гр. тцХє «далеко» і -оиотпоу, пов’язаного з охо-ггєсо «спостерігаю, стежу; розглядаю», похідного від охотгос; «спостерігач, розвідник; наглядач», що виникло внаслідок метатези з *0тгох6с, спорідненого з дінд. зразаіі «дивиться», ав. зразуеіїі «стежить», двн. зрегібп «уважно розглядати», нвн. зрагіеп «стежити». — СІС2 815; ССРЛЯ 15, 215; 81. імуг. оЬсусЬ 751; Младенов 631; РЧДБЕ 713; Ву]акли]а 938; КІеіп 1400, 1582. — Див. ще аспект, теле-.
[телеснути] «ударити» КІМ, [шелехнути] «тс.»; — афективне утворення, паралельне до телепнути «тс.». — Див. ще телепати.
[телесуватися] «соватися, кидатися з боку в бік», [телесуватись] «товпитися, сунутися кудись» Чаб, [пгелесо-ватися] «нудьгувати?» Шейк, [стеле-сувать] «розбудити криком» Чаб; — р. [телешйть] «іти поспішно, бігом, але незграбно», [талашиться] «метушитися, товктися, кидатися»; — афективне утворення, зближене із соватися.
телетайп, телетайпіст; — р. телетайп, бр. телетайп, п. іеіеїурізіа, ч. Іеіеїур(е), слц. іеіеіур, болг. теле-тйп, схв. телета/п; — запозичення з англійської мови; англ. іеіеіуре складається з основ Іеіе- «теле-» (від гр. тгїХє «далеко») і іуре «друкувати на ма
шинці», пов’язаного з їуре «тип» (від лат. їуриз «зображення»). — СІС2 815; ССРЛЯ 15, 218; 81. лмуг. оЬсусЬ 751; РЧДБЕ 713; Ву]'акли]а 939; КІеіп 1582, 1670. — Див. ще теле-, тип.
телефеньки — див. терефери.
телефон, телефонія, телефоніст, [телефонат] «телефонна розмова» Куз, телефонізація, [телефонічний] «телефонний» Куз, телефонізувати, телефонувати-, — р. болг. м. телефон, бр. тзлефбн, п. ч. вл. їеіеіоп, слц. слн. !е-Іеїбп, схв. телефон-, — запозичення з французької мови; фр. іеІерЬопе утворене вченим Сюдре (1834 р.) з гр. тг]Хє «далеко» і срсоуг] «звук; голос». — СІС2 815; Черньїх II 233—234; 81. лмуг. оЬ-сусй 750; Младенов 631; РЧДБЕ 713; Вуіакли)а 939; КІеіп 1582; Сайга! 703. — Див. ще теле-, фон2.
[телехан] «товстун» Л; — очевидно, пов’яане з [теліш] «колода, шматок дерева». — Див. ще теліш1.
[телех-телех] «вигук, яким підкликають корів» Л, [телоскі-телбскі Ку-риленко, телох-телбх, телош-телбш тж, тильбх-тильбх До] «тс.», [телбнь-телбнь] «вигук, яким підкликають телиць» Шейк, Нед, [телбхно] «тс.» тж, [телусь] «вигук, яким підкликають корів», [телуш] «тс.»; — похідні утворення від телиця, теля-, пор. [телуся] (пестливе від телиця), [телушка] «телиця». — Див. ще теля.
телець СУМ, Нед; — р. болг. те-лец, бр. цялец, др. тельць, п. сіеіес, схв. телац; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, тельць «теля, бичок», як і теля «теля», споріднене з укр. теля. — КЗСРЯ 439. — Див. ще теля.
[телїга] «віз; передній або задній хід воза; перед воза, на якому возять дрова з лісу О; колішня плуга Л», [таліє] «віз?», [таляга] «старий поганий віз» Нед, [телТежка] «колішня плуга» Л, [шелюга Нед, телюжкй Нед, ти-ліжка Па] «тс.», теліжитися «тягтися, волочитися», [телюжитися] «тягтися, повільно їхати»; — р. телега «віз», 540
др. тєліга «тс.», п. їеіеда «російський віз, легкий однокінний візок», [сіеіеда], ст. їаіада «тс.», ч. їеіеда «селянський віз» (з рос.), слц. їаііда «(двоколісний) віз, гарба», болг. талйга «віз», схв. талмге «однокінний візок», слн. їаїїде «одноколісний візок, тачка», цсл. тел’Ьга «віз, візок»; — запозичене в давньоруську мову з монгольської; монг. ст. їаіадап «віз, візок», очевидно, пов’язане з їеіе- «переносити, перевозити»; варіанти з початковим та- походять від уг. їаііда «двоколісний візок, гарба» (з монг.); припущення (Ильинский ИОРЯС 24/1, 117—118) про слов’янське походження слова (пов’язання зі стелити) помилкове. — Фасмер—Трубачев IV 37—38; Черньїх II 232; Мен-гес 137—145; Рорре АУогсі 9, 97—98.
телій (вет., мед.) «сибірка»; — неясне.
телімбатися — див. теліпати.
[телїпан] (бот.) «тополя біла, Рори-Іиз аІЬа Е.» ВеНЗн, Мак; — похідне утворення від теліпати, [теліпанити] «трясти, гойдати з великою силою» (про вітер); назва зумовлена тим, що листки тополі білої тремтять від найменшого вітру; пор. схв. [трепетли-ка] «тополя біла». — Див. ще теліпати.
теліпати, теліпатися, [теліпанити] «трясти, гойдати з великою силою» (про вітер) ЛЧерк, [телімбатися] «колихатися, теліпатися», теліп, теліпай-ло] «предмет, який висить, теліпається; непотрібна, зайва людина», [теліпан-чик] «підвіска до сережки»; — р. [телепаться] «теліпатися, висіти й хитатися», п. [їеіерас] «трясти; хитатися»; — звуконаслідувальне утворення, очевидно, пов’язане з телепати (див.).
[теліш1] «колода, шматок дерева?», [телєш] «колодка на дрова; тулуб (частина тіла)» Ник, [телес] «надземна частина дерева, стовбур» Ник; — бр. [ця-леш] «кругляк; палиця, колода»; — очевидно, пов’язане з тіло; можливо, так називалася обтесана деревина, яка своєю білизною нагадувала тіло людини, пор.
р. [телеш] «нагота, голизна, оголеність». — Доценко Мовозн. 1970/4, 90. — Див. ще тіло.
[теліш2] «рід пастки для оленів і сарн: прикрита яма», [теліж] «пастка для сарн» Шух, [теліші] «пастка» Куз; — очевидно, результат семантичної видозміни слова [теліш] «колода, шматок дерева» (спочатку як «яма, прикрита колодами»), — Доценко Мовозн. 1970/4, 89. — Див. ще теліш1.
[телїщити] «багато випорожнятися; тягти, через силу нести» Шейк, Нед, [телющити] «багато випорожнятися» Нед, телющитися, [тирлючипгися] «телющитися, лізти» Ме, втелющити (утелющити), втелющитися (утелющитися), прителющити, прителющитися; — бр. [тзліешчьіті] «насилу підіймати, через силу нести»; — очевидно, афективне або звуконаслідувальне утворення.
телбнь-телбнь — див. телех-те-лех.
телур (хімічний елемент); — р. тел-лур, бр. тзлур, п. ч. Ееііиг, Іеіиг, слц. слн. Ееійг, вл. їеіиг, болг. телур, схв. телур; — запозичення з новолатинської мови; нлат. їеііигіит утворене німецьким хіміком М.Г. Клапротом у 1798 р. від лат. їеіійз (род. в. Іеіійгіз) «земля», спорідненого з дінд. Лаіагп «поверхня, площина», гр. тг)Хіа «гральна дошка», дірл. Іаіат «земля», псл. Іьіо «тло». — СІС2 816; Волков 38; Фигуровский 123—124; Кораіігізкі 965; НоІиЬ—Еуег 479; РЧДБЕ 711; Ву]акли]а 939. — Див. ще тло.
тельбух СУМ, Нед, [кельбух] «тельбух», [тельби] «тельбухи» Л, [тельбуха] «тс.» Бі, тельбухи, [тельпушбк] [зменш, від тельбух] Шейк, тельбуха-тий, тельбухуватий, тельбушити СУМ, Нед, [ростильбушйти] «розметати, розпотрошити» ЛексПол; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [іеІЬисЬ] «товсте черево, пузо» виникло з [ЕегбисЬ] «черево, пузо», пов’язаного з укр. [требух] «тельбух». — Куркина ОЛА. 1984, 273; Вгйскпег 567— 568. — Див. ще требух.
[тельма1] «вершина гори» Ч, [тель-мачбк] «тс.» Ч; — неясне.
[тельма2] «швидко О; навмисне; спішно Ко 85», [тельмбм] «швидко, миттю»; — неясне; виведення (Коби-лянський Гуц. гов. 85) з рум. їетеїпіс «обгрунтований, міцний; надійний, певний» недостатньо переконливе.
[тельб] «стільки» Шейк, Нед; — вл. Іеіко, нл. Іеіко, іеііко «тс.»; — запозичення з польської мови; п. ст. і діал. їеіо, Іеіе, їеіко «тс.» виникло з [іоіко] «тс.» під впливом ст. ]еіе (]'е1о, ]еіко) «скільки». — Вгйскпег 589. — Див. ще ТІЛЬКИ.
телюга — див. пітелюга.
[телюшкатися] «качатися» Нед; — неясне, очевидно, афективне утворення.
теля, [телєк] «теля» ВеНЗн, [телє-чер] «пастух телят», [телєчка] «пологи у корови» ВеНЗн, телиця, теличка, [телюк] «більше теля» ВеБ, [телятй-нець] «матка корови» ВеУг, [теляти-ще] (збільшувальна форма від теля), [телятйсько] «тс.» Нед, [телуся] (пестливе від телиця), [телушка] «телиця», телятина, телятник «хлів для телят; доглядач телят; [молодняк рогатої худоби Нед; матка корови ВеЗа]», [телячка] «теляча шкіра» О, [теляч-ник] «матка корови» ВеЗа, телячий [тельний] «тільний» Шейк, [тівний] «тс.» Нед, тільна, [телйти] «приводити теля», телитися, нетель, отелення, отелюватися, розтелення; — р. теля, бр. цяля, цяле, др. теля, п. сіе-1§, ч. Іеіе, слц. Іеі’а, вл. сеіе, нл. зеїе, полаб. бід, болг. теле, м. теле, схв. теле, слн. їеіе, цсл. тєла; — псл. Іеі§ «теля», споріднене з лит. [іеііаз], лтс. їеіз, Іеіепз «тс.»; дальші зіставлення викликають сумнів: з вірм. 1‘аіип «товстий» (Реїегззоп Аг. Агт. ЗЕ 29); з дінд. їагипай «молодий, ніжний», гр. герцу «ніжний» (Горяев 363; Вгйскпег 61; НоІиЬ—Кор. 381; Младенов 631; Мікі. ЕАУ 348); з лат. ЬоПо, -еге «піднімати», гр. тЛг)уосі «терпіти, переносити», гот. риіап «терпіти», двн. доіеп, нвн. сіиісіеп «тс.» (Згпіезгек МРКД 4, 399—
400); з лат. зіоіісіиз «дурний; нерозумний», зіиііиз «тс.», двн. зііііі «нерухомий, мовчазний», лит. іуійз «тихий, мовчазний», іуіеіі «мовчати» (Ильинс-кий РФВ 60, 422—423); гр. тгтєксщ «кабан» (Ве22епЬег£ег ВВ 27, 176); лит. іаібказ «який підріс, рослий», 1о-куз «ведмідь», прус, сіокіез «тс.» (Мік-коїа ВВ 22, 245); через давніше *уеіе1-(від *уєі- «рік») з лат. уііиіиз «теля», гр. єтаЛоу, єтєЛоу «тс.» (Масіїек Е8 638); припускається також (Шипова 316—317) давнє запозичення з тюркських мов (пор. каз. чаг. тол «молодняк у стаді», каз. кирг. тел «молода тварина, відібрана від стада», ккалп. тел «приплід», споріднені з монг. тел «приплід, молодняк»). — Фасмер—Трубачев IV 38; Трубачев Назв. дом. жив. 44—45; Черньїх II 233; Зіаімзкі 99; Критенко Вступ 546; Тгаиітапп 317; МйЬІ,—Епсіг. IV 161; Кагиііз II 388.
[телячкй] «молочні зуби»; — результат видозміни виразу [телячі зуби] «молочні зуби». — Див. ще теля.
тема, тематика, [тематйзм] (муз.) Куз, темник, тематйчний; — р. болг. м. схв. тема, бр. тзма, п. іетаі, ч. слц. слн. іета, вл. іета; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТЬе-та, англ. ійета, ігіете, фр. ігіете походять від лат. ігіета «положення, тема», що відтворює гр. Нєра «тс.», пов’язане з тіОтщі «ставлю, кладу», спорідненим з дінд. сіасігіаіі «кладе», ав. сіа5аііі «тс.», лит. сіеіі «класти», лтс. сієї, псл. сіеіі «тс.». — СІС2 816; Черньїх II 234; Фасмер IV 40; Смирнов 288; КораІігізкі 965—966; НоІиЬ—Ьуег 479; Младенов 631; РЧДБЕ 714; Ву]'ак-лща 940; Сг. ЕамЬ. 758; Оаигаі 708; КІеіп 1601; Егізк II 897—898. — Див. ще діти2. — Пор. теза.
тембр; — р. тембр, бр. тзмбр, п. іешЬг, ч. іетЬг, слц. вл. слн. іітЬге, болг. темб'ьр, м. тембар, схв. тембр', — запозичення з французької мови; фр. іітЬге «дзвіночок; тембр» виникло зі ст. іутЬге «вид барабана», яке походить від сгр. гр. тицігауоу «тс.», назалі-
зованого варіанта тбтгауоу «тс.», пов’язаного з тишх; «удар; відтиск, відбиток; тип», титгтш «бити, ударяти», спорідненими з дінд. іираіі (ійтраіі) «штовхає», лат. зіирео, -еге «бути приголомшеним», вірм. і’аЬгіт «мене сковує заціпеніння», лтс. зіайре «сліди кінських копит», псл. і-ьр-ьі-ь, укр. тбпіт. — СІС2 816; ССРЛЯ 15, 240; 81. Амуг. оЬсусЬ 762; НоІиЬ— Ьуег 479; РЧДБЕ 714; Ву]аклща 940; КІеіп 1618; Оаигаі 710; Егізк II 944— 945, 945—946. — Див. ще топати.
[темеї] «великі ліси» Шейк, Нед, [потемея] «лісова ущелина» Куз, [по-темеї] «темні, глибокі лісові ущелини» Нед; — не зовсім ясне; зіставлення (ВеЗн 69) із стел, тємєль «основа, фундамент» необгрунтоване; можливо, пов’язане з темний.
[теменїти] «ціпеніти, заклякати (від страху тощо)» Нед, [темнюк] «боягуз» Л, [стеменіти] «зніяковіти, збентежитися» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з рум. іете «боятися», іете-пі «низько вклонятися».
[темесйти] «здогадуватися, тямити», [темешити] «тс. Нед; забути; згадувати О», [тенешити] «тямити» Нед, [не-темешіти] «не тямити» Нед; — очевидно, пов’язане з тямити (див.).
[теметів] «кладовище» Г, Нед, Доп. УжДУ 4, [таметов Пі, теметівє Нед, теметьбв ВеУг, теметю(в) Доп. УжДУ 4, тенетдв Чопей, тенету(в) Доп. УжДУ 4] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. іетеіб «кладовище» є похідним від дієслова іетеі «ховати», пов’язаного з ібт «забивати, набивати», спорідненого з комі тьімньї «завалити, закласти, влаштувати перешкоду, загородити», удм. тьімьіньї «гатити, загатити», мар. темаш «наповнювати, насипати». — Дзендзелівський УЛГ 54; Доп. УжДУ 64; Лизанец 627; Балецкий 8і. зі. 9/1—4, 338, 371—372; Чопей 391; ВеУг 262; ВеЗн 69; ММТЕ8г III 884— 885; 960—961; Вагсгі 306; Льіткин— Гуляев 293.
[темзуй] «порошок з чемериці»; — пов’язане з р. [тензуй] «нюхальний по
рошок, що завозився з Китаю» неясного походження (Фасмер IV 42).
[темливйти] «жадібно їсти, жерти» Нед, [темляґати] «тс.» Нед; — очевидно, пов’язане з [темлювати] «кидати, шпурляти» (пор. [темливйти в себе] «жадібно їсти» Нед). — Див. ще темлювати.
[темлювати] «кидати, шпурляти Г; вертіти, крутити О»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане зі стел, темель «основа, фундамент», що виникло з гр. НєцєЛюу «тс.».
темлягати — див. темливйти.
темляк «петля з китицею на ручці холодної зброї; [частина вуздечки: поводи з наконечником]»; — р. болг. темляк «темляк», бр. цямляк «тс.», п. іетіак «темляк; пов’язка для підтримування хворої руки», іетЬІак «тс.», схв. темн>ак «шабельна портупея»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. іатіік «шабельна портупея». — СЧС 296; Фасмер IV 40; Шипова 318; Горяев 363; Грот Фил. раз. II 514; Вгйскпег 568; Младенов 631; Мікі. ЕАУ 349; Мікі. ТЕ1 ІЧасЬіг. І 52; ЬокоізсЬ 162.
темнежити — див. темяжйти.
темний, [те'мен] «темний» Нед, [теменний] «тс.» Нед, темнавий, темничний, темнуватий, [темнявий] «напівтемний; каштановий» Нед, темінь, темна, темнйк «погріб, винний льох; утеплене приміщення для зимування бджіл СУМ; [кошара До; темниця Куз; сліпий Нед]», темнйна УРС, Нед, темниця, [темничар] «тюремщик» Нед, [темнйчник] «тс.» Нед, темнота, те-мнощі, [темнуля] «корова темного кольору» ВеНЗн, [темня] «темінь, морок», [темнява] «сутінок» Нед, [тембк] (у виразі [в темку] «в потемках») Нед, темнйти, темніти СУМ, Шейк, темнішати, [те'мнося] «темно» Ме, [тем-нючо] «дуже темно», втемну, затемнювати, [затемна] «у темряві, в потемках, уночі» Куз, отемніти, отемняти, пбтемний, потемки, пбтемок, пбтем-ну, притемнений, притемнілий, притемняти, притемнювати, прйтем-
ком, стемнілий, [сутемний] «дуже темний, майже чорний», [упбтемку] «у закритому від світла місці»; — р. тем-ньій, бр. цемньс, др. тьмьнт>, тьмь-ньіи, п. сіетпу, ч. слц. іетпу, вл. сет-пу, нл. затну, болг. тімен, м. темен, схв. таман, слн. іетеп, стел, тьмьнт»; — псл. іьтьп'ь «темний», похідне від іьта «тьма, відсутність світла»; — пор. ірл. іетеп «темний». — Фасмер IV 40; Горяев 363—364; Вгйскпег 65; МасЬек Е8ЛС 646; НоІиЬ—Кор. 382; Младенов 644; Критенко Вступ 519; 8кок III 439— 440; Зіокез 129. — Див. ще тьма1. — Пор. темрява.
темп, [темпо] «темп» Куз, [тем-поральний] «часовий» Куз, [темпу вати] «встановлювати дистанційну трубку» Куз; — р. темп, бр. тзмп, п. ч. слц. вл. іетро, болг. м. темпо, схв. темпо, слн. іетро; — запозичення з італійської мови; іт. іетро «час» походить від лат. іетриз «час, проміжок часу», спорідненого з дісл. ратЬ «товстий, здутий», лит. іетріі «тягти», псл. ірр-ь «тупий», ірііуа «тятива», укр. тупий, тятива. — СІС2 816; СЧС 297; Фасмер IV 41; 81. ’муг. оЬсусЬ 752; НоІиЬ—Кор. 382; НоІиЬ— Ьуег 479; Младенов 631; РЧДБЕ 714; Ву]акли]а 941; КІеіп 1585; Мезііса 1887. — Див. ще тупйй, тятйва.
темпера «фарби, приготовлені на натуральних емульсіях або на клеї; твори живопису, виконані такими фарбами»; — р. болг. темпера, бр. тзм-пера, п. ч. слц. іетрега, схв. темпера, слн. іетрега; — запозичення з італійської мови; іт. іетрега «тс.» пов’язане з іетрегаге «змішувати (фарби)», що походить від лат. іетрегаге «змішувати в належному співвідношенні порції», пов’язаного з іетриз (род. в. іетрогіз) «час». — СІС2 816; ССРЛЯ 15, 262; 81. \ууг. оЬсусЬ 752; НоІиЬ—Ьуег 479; РЧДБЕ 714; Вуіакли]'а 940; КІеіп 1584; Мезііса 1885; АУаІсІе—Ноїт. II 661. — Див. ще темп. — Пор. темперамент, температура, темперувати.
темперамент; — р. темперамент, бр. темперамент, п. ч. слц. вл. іет-
регатепі, болг. м. темперамент, схв. темперамент, слн. іетрегатепі; — через польське посередництво запозичено із західноєвропейських мов; нім. Тетрегатепі, фр. іетрегатепі, англ. іетрегатепі походять від лат. іетрега-тепіит «пропорційність, належне співвідношення частин, правильна суміш», похідного від іетрегаге «змішувати в належному співідношенні», пов’язаного з іетриз (род. в. іетрогіз) «час». — СІС2 816; Нйііі—АУогіЬ 15; ССРЛЯ 15, 263; Кораіігізкі 966; НоІиЬ—Ьуег 479; РЧДБЕ 714; Ву]акли]а 940; Сг. ЕамЬ. 752; Оаигаі 703; КІеіп 1584; АУакіе— Ноїт. II 661. — Див. ще темп. — Пор. темпера, температура, темперувати.
температура, температурити; — р. болг. м. схв. температура, бр. температура, п. ч. вл. іетрегаіига, слц. слн. іетрегаіига; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Тетрега-ійг, фр. іетрегаіиге, англ. іетрегаіиге походять від лат. іетрегаіига «належне змішування, правильне співвідношення, пропорційність», пов’язаного з іетрега-ге «змішувати в належному співвідношенні», іетриз (род. в. іетрогіз) «час». — СІС2 816; ССРЛЯ 15, 266; Кораіігі-зкі 966; НоІиЬ—Ьуег 479; РЧДБЕ 715; Ву]'акли]'а 940; Сг. ЕамЬ. 752; Оаигаі 703; КІеіп 1584; АУаІсіе—Ноїт. II 661. — Див. ще темп. — Пор. темпера, темперамент, темперувати.
темперувати (муз.) «здійснювати темперацію; [застругувати пера, олівці]», темперація (муз.); — р. темперйро-вать «темперувати», бр. тзмпераваць «тс.», п. іетрего’мас «застругувати (олівець)», ч. іетрегоуаі «темперувати», слц. іетрегоуаі’, болг. темперйрам, схв. темперйрати «тс.»; — запозичене з італійської мови (зі значенням «застругувати пера, олівці» — через посередництво польської); іт. іетрегаге «темперувати; застругувати (олівець)» походить від лат. іетрегаге «змішувати в належному співвідношенні; упорядковувати», пов’язаного з іетриз (род. в.
іетрогіз) «час». — Кораіігізкі 966; Вгйскпег 568; Ву]акли]а 940; Мезііса 1885; АУаІсІе—Ноїт. II 661. — Див. ще темп. — Пор. темпера, темперамент, температура.
темрява, [те'мра] «темрява» Мо, пге'мря] «тс.» Нед, [темріва]: у виразі тьма т.] «незліченна кількість» Шейк, Чед, [темрота] «темрява» Мо, [темря-виця] «тс.» Нед, [темряк] «мракобіс, невіглас» Нед, [темряч «темно» Шух, темрявий, [темрйти] «затемняти» Нед, [шемріти] «темніти» Нед, [темря-вити] «затемняти» Нед, [темрявіти] «темніти» Нед, [потембра] «пітьма» О, [потемря] «похмура погода; густий туман» Куз, [потемрява] «тс.», [по темряк] «нічний метелик», [потймря] «присмерк» О, [потемрити] «потьмарити», [стемритися] «стемніти, посутеніти» Ме, [су темрява] «темрява»; — р. [тем-рива] «темрява», бр. цемра «тс.», п. [сіетгга] «темна ніч; темне місце, печера; лісна хаща», слц. іетгауа «темрява»; — псл. *іьтьг-, похідне від іьта «пітьма»; — споріднене з дінд. іатгагі «який затемнює», двн. сіетаг «морок». — Фасмер IV 41; Вгйскпег 65; Мікі. ЕА¥ 349; Кисіпіскі МРКЗ 5, 227—228. — Див. ще тьма1.
[тємяжйти] «мучити», [теменжй-ти] «пригноблювати, пригнічувати, утискувати» Шейк, Нед, [темнежити] «переслідувати» Нед; — бр. [цеменжьщь] «обтяжувати розумово»; — запозичення з польської мови; п. сіеті^гус «гнобити, неволити, пригноблювати, катувати» є похідним від сіеті^ «тім’я», якому відповідає укр. тім’я; первісне значення — «бити в тім’я»; пор. п. вираз піе у/ сіеті^ Ьііу «не в тім’я битий», р. [темяишть, темясить] «бити кулаками», втемяшить «убити в голову, утовкмачити», [втемить] «тс.». — КісЬЬагсІі 105; Біауузкі І 100; Вгйскпег 62. — Див. ще тім’я.
тенгерйця, тендерйця — див. кен-дерйця.
[тенгерка] (бот.) «абрикос звичайний, Агтепіаса уиі^агіз Бат.» Мак,
ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. іеп§егі Ьагаск «абрикос» складається з іеп§егі «морський», похідного від іеп§ег «море», і Ьагаск «абрикос». — ВеУг 262. — Див. ще кендерйця.
тенденція, тенденційний', — р. болг. тенденция, бр. тзндзнция, п. іепсіепфа, ч. іепбепсе, слц. іепсіепсіа, вл. іепсіепса, м. тенденци/а, схв. тен-денци/а, слн. іепсіепса; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Теп-сіепг, фр. іепсіапсе, англ. іепсіепсу походять від слат. іепсіепііа «спрямованість, направленість», пов’язаного з лат. іепсіо, -еге «тягти, натягувати; спрямовувати,, направляти», спорідненим з дінд. іапбіі «тягне, натягує», гр. тєіуш «натягую», гот. иї-рап]'ап «розтягувати, витягувати», нвн. сіеЬпеп «тягти, розтягувати», псл. іепеіо, укр. тенета. — СІС2 817; ССРЛЯ 15, 272; КораІігізкі 967; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 715; Ву-]акли]а 941; К1и§е—Міігка 125; Оаигаі 704; КІеіп 1586; АУаІгіе—Ноіт. II 662— 664. — Див. ще тенета.
тендер; — р. болг. м. тендер, бр. тзндзр, п. слц. іепДег, ч. іепгіг, схв. тендер, слн. іепсіег; — запозичення з англійської мови; англ. іепсіег «тендер» виникло з аііепсіег «той, що супроводжує», похідного від аііепсі «супроводжувати», яке походить від фр. ст. аіепсіге (фр. аііепсіге) «чекати», що виникло з лат. аііепсіеге «протягувати; звертати увагу», утвореного за допомогою префікса асі- «до-, при-» від дієслова іепсіо, -еге «тягти, натягувати; спрямовувати, направляти». — Акуленко 141; СІС2 817; Фасмер IV 41; Горяев 364; Ледяева РЯШ, 1972/2, 94—95; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 715; Ву)ак-ли]а 941; К1и§е—Міігка 777; КІеіп 124. — Див. ще авантюра, тенденція.
тендітний, [тендйтний] «чемний, витончений, видресируваний, ніжний?» Шейк, [тендітних] «розпещена людина» Пі, [тендйтник] «пестун?» Шейк, тендітниковати «голубитися» Пі, [тендітничати] «тс.» Пі; — не зовсім ясне; пов’язується з (ВЬєуєіоу Нізі.
рЬопоІ. 326; Фасмер—Трубачев IV 42) [тандйтний] «який стосується товкучки, який продається на товкучці; старий, поношений, ні для чого не придатний»; порівнюється також (Фасмер тж) з фр. іепсіге «ніжний», що походить від лат. іепег «тс.». — Пор. тандйта.
тенеса — див. тілеса.
тенета, [тенета], [тене'тка] «дуже поношена сорочка», тенетник (ент.) «Теіга§паіЬа Ьаіг,», [затенетити] «поставити тенета; злегка прикрити», [об-тенетити] «обплутати тенетами» Нед, [пере те не шити] «прорвати тенета» Нед, [стенетати] «обплутати тенетами, спіймати тенетами» Нед; — р. тенета, тенета, бр. цянетьі, др. тенета, ч. іепаіа, слц. іепаіа, слн. [іепеі] «задня стінка невода (з великими петлями)», [ієпєіуо] «тс.», цсл. тенето «тенета», тєното, тоното «тс.»; — псл. іе-пеіо; — споріднене з лит. ііпкіаз «сітка, невід», лтс. іїкіз «тс.», ііпа «вид сітки», ііпе «тс.», прус, зазіпііпкіо «сильця на зайців», гот. иі-рап)ап «розтягувати, витягувати», нвн. сіеЬпеп «тягти, розтягувати», алб. псіеп] «розстеляю», лат. іепсіо, -еге «тягти, натягувати; спрямовувати, направляти», іепео, -еге «тримати», іепиз «мотузка, сильце (для ловлі птахів)», гр. тєіуш «натягую», те-мсву «сухожилля, жила», тоуос; «(натягнута) мотузка; напруження; висота, тон», дінд. іапбіі «тягне, натягує», іап-іиЬ «мотузка», іапігат «основа в ткацькому верстаті», перс, іапїбап «крутити, прясти»; іє. *іеп- «тягти, натягувати, розтягувати». — Фасмер IV 42; Черньїх II 235; Горяев 364; МасЬек Е53С 640; НоІиЬ—Кор. 382; МікІ. ЕА¥ 350; Тгаиітапп 323—324; МйЬІ.—Епсіг. IV 192, 200, 205—206; Кагиііз II 415; МеіИеі Еіисіез 299; Ьісіеп ІЕ 19, 332. — Пор. тятйва.
[тенетря] «лісова ущелина» Нед; — результат контамінації слів [те'мря] «темрява» і [нетря] «лісова ущелина». — Див. ще нетрі, темрява.
тенешити — див. темесйти. тениця — див. терти.
[тені] (мн.) «тіні, примари, привиди, духи» Нед, [потенетити] «покрити легким шаром фарби, який просвічується»; — запозичення з польської мови; п. сіепіе (одн. сіегі) «тіні, примари, привиди, духи, упирі», росіепіо^ас «відтінити» (у малярстві) відповідають укр. тіні, відтінити. — Див. ще тінь.
теніс, [тенесівка] «тенісний м’яч» НЗ УжДУ 14, тенісист, теніска; — р. теннис, бр. тзніс, п. ч. слц. вл. іе-піз, болг. м. тенис, схв. тенис, слн. іепіз; — запозичення з англійської мови; англ. Іаууп-іеппіз «лаун-теніс» складається з 1а^л/п «газон; майданчик» і іеп-піз «теніс» (сангл. іепеіз «тс.»), що походить від фр. ст. фр. іепег «тримайте» (окрик гравця, що подає м’яч), форми наказового способу від дієслова іепіг «тримати», що виникло з нар.-лат. *іе-пїге, яке розвинулося з лат. іепеге «тс.». — СІС2 817; Коваль 177; Акуленко 141; Фасмер IV 42; Кораіігізкі 968; НоІиЬ— Кор. 383; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 715; Ву]акли]а 942; КІеіп 1585—1586, 1587; баигаі 704. — Див. ще тенета.
тенор, [тенар] «тенор» Шейк, Нед, [тенорйст] «тенор (співак)» Нед, тенористий, [тенара] «тенором» Шейк, Нед; — р. тенор, бр. тзнар, п. ч. слц. вл. іепог, болг. тенор, м. тенор, схв. тенор, слн. іепог; — запозичення з італійської мови; іт. іепоге «тенор» виникло з лат. іепбгет, зн. в. від іепог «безперервний хід, рівномірний рух», букв, «утримування» (голос веде, «тримає» мелодію), пов’язаного з дієсловом іепео, -еге «тримати». — СІС2 817; Коваль 170; Черньїх II 235—236; Фасмер IV 42; Горяев 364; КЗСРЯ 440; Кора-Іігізкі 968; НоІиЬ—Кор. 383; НоІиЬ— Ьуег 480; Младенов 632; РЧДБЕ 715; Вуіаклиіа 942; К1и§е—Міігка 777; КІеіп 1587; Мезііса 1892; АУаІсіе—Ноіт. II 662—664, 665. — Див. ще тенета.
тент; — р. тент, бр. тзнт, др. тєнта, п. іепі, болг. тента, цсл. тєнта; — запозичення з англійської мови; англ. іепі «намет, шатро» (сангл. іепіе, іепі) походить від фр. ст. фр. іепіе
«тс.» (букв, «щось натягнуте»), що виникло з лат. іепіа «натягнута», діє-прикм. жін. р. від іепсіо, -еге «тягти, натягувати»; др. тєнта, цсл. тента походять від сгр. теутсс «шатро», що також зводиться до іепсіо, -еге «натягувати». — СІС2 817; Фасмер IV 42; Фасмер ГСЗ II 281, III 200; 81. уууг. оЬсусЬ 753; РЧДБЕ 715; КІеіп 1588; Таїсіє— Ноїт. II 662—664. — Див. ще тенета.
[тенути] «утекти, побігти; щезнути» ЛексПол; — неясне; можливо, з псл. *іекпріі «побігти».
тень (виг.), тенькіт, тенькати; — р. [теньтень] (звук дзвіночка); — звуконаслідувальне утворення, паралельне до телень, дзелень.
[теньгий] «міцний, сильний, показний, рослий; пристойний Шейк, Нед, дебелий Досл. і мат. 4»; — запозичення з польської мови; п. І£§і «сильний, міцний; дебелий, повний» відповідає укр. тугий. — КісЬЬагсІі 106; Бандрів-ський Досл. і мат. IV 12; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 231. — Див. ще тугий.
теодоліт «геодезичний прилад для вимірювання кутів»; — р. болг. теодо-лйт, бр. тзадаліт, п. слц. іеосіоііі, ч. іЬєосіоііі, схв. теодолит, слн. іеосіо-Ііі; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТЬеосІоІїі, фр. ігіеосіо-Іііе, англ. ігіеосіоіііе, очевидно, арабського походження. — СІС2 817; Кораіігі-зкі 968; НоІиЬ—Ьуег 482; РЧДБЕ 716; Сг. ЕууЬ. 758; КІеіп 1602.
Теодбр (чоловіче ім’я), Тбдбр УРС, Нед, [Тбдір] Г, Нед, Теодбра (жіноче ім’я), ст. Тодорт> (1393), Тодерт> (1400), Тадорі> (1436), Теодорі) (1470); — р. Теодбр, бр. Тзадбр, п. слц. Теосіог, ч. ТЬеосІог, болг. Тебдор, Тбдор, м. Тео-дор, Тодор, схв. Теосіог, Тбсіог, слн. Тео-сіог; — запозичення з латинської мови; лат. ТЬеосІогиз походить від гр. Оео-5шро<;, букв. «Божий дар». — Вл. імена 89; Петровский 207; Спр. личн. имен 461, 466; Илчев 482; 8кок III 458—459. — Див. ще Федір.
теологія, теолог, теологічний; — р. болг. теолбгия, бр. тзалбгія, п.
іеоіо^іа, ч. іеоіо^іе, слц. іеоіб^іа, вл. £ео1о§і]а, м. теологиіа, схв. теологи/а, слн. 1ео1о§ї]а; — запозичення з латинської мови; лат. 1Ьео1о§іа «теологія» походить від гр. ФєоЛоуіа «наука про богів, дослідження про богів», утвореного з основи 8є6<; «бог» і -Лоуіа «наука», пов’язаного з Лбуос; «слово». — СІС2 817; ССРЛЯ 15, 290; Кораіігізкі 968—969; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 716; КІеіп 1602. — Див. ще логіка, теїзм.
теорема; — р. болг. м. теорема, бр. тзарзма, п. іеогетаі, ч. вл. іео-гет, слц. іеогета, схв. теорем, теорема, слн. іеогет; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТЬеогет, фр. ігіеогете, англ. ігіеогет, пізньолат. іЬеогета «теорема» походять від гр. 8є-сорпрсс «видовище; погляд; положення, теорема», утвореного з Оєшрєш «дивлюся; споглядаю, розглядаю, міркую, досліджую», похідного від Нєсорбс; «глядач, свідок, спостерігач», пов’язаного з Зєаоцссі «дивлюся, розглядаю», Оеатроу «театр». — СІС2 817; Коваль 152; Фасмер IV 43; ССРЛЯ 15, 290; НоІиЬ— Ьуег 480; РЧДБЕ 716; КІеіп 1603; Ргізк І 662—663. — Див. ще театр.
теорія, теоретик, теоретичний, теоретизувати-, — р. болг. тебрия, бр. тзбрьія, п. іеогіа, ч. іеогіе, слц. іебгіа, вл. іеогі]а, м. теори/а, схв. теб-ри/а,. слщ іеог(]'а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТЬеоп'е, фр. ІЬеогіе, англ. Шеогу, пізньолат. іЬебгіа походять від гр. Зєозріа «спостереження; споглядання, міркування; учення, теорія», похідного від Нєоорб^ «глядач, свідок, спостерігач», пов’язаного з Оєа-оцоп «дивлюся, розглядаю», Нєйтроу «театр». — СІС2 817; Черньїх II 236; Фасмер IV 43; ССРЛЯ 15, 296; Горяев 364; Кораіігізкі 969; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 716; Сг. РамЬ. 758; Баигаі 708; КІеіп 1603; Егізк І 662—663. — Див. ще театр.
тепер, [тапер] «тепер» Шейк, Нед, [тепера, теперя Шейк, Нед, тепере Нед, цепер Нед, тепе'ренька, тепе
реньки, теперечка, теперечки, тепе-рінька Шейк, Нед, теперка, теперки, теперкива, теперкйля Нед, теперкі-ва Шейк, тепре, це'пер Нед] «тс.», [це-перак] (одна з місцевих назв українців) Нед, теперішній, [теперечний] «теперішній» Пі, [теперішний] «тс.» Нед, відтепер, дотепер, дотеперішній, натепер, отепер; — р. теперь «тепер», [тапере, топеря, топерь, то-перво[, бр. цяпер «тс.», др. тєпьрьво «тільки що», топерь «тепер», топьрво «тепер уперше; тепер; тільки що», п. сіоріего «тільки що, щойно, допіру», ч. іергу(е) «тільки», болг. тепірва «надалі, у майбутньому, після того як, згодом», схв. топрв «тільки; тільки що», стел. тепрт»во «тепер», топрт»во «тепер уперше, тепер»; — псл. *іорьгуо, утворене із займенника іо «те» і прикметника *рьгуо «перше» (чол. р. *рьгуь); зіставлення з тох. іарагк «тепер» (Ьемуу КХ 45, 368) необгрунтоване. — Німчук ІУМ Морфологія 373; Огіенко РМ 1938/4, 147; 8Ьєує1оу Нізі. ргіопоі. 101; Фасмер IV 43—44; Черньїх II 236; КЗСРЯ 440; Горяев 364; Соболевский Лекции 91, 149; Біау/зкі І 156; Вгйскпег 94; МасЬек Е8ЛС 640—641; Но-ІиЬ—Кор. 383; Младенов 632; Мікі. Е\У 367; Е88Л 81. §г. II 684—689; Ргаепкеї ІР 56, 125—126. — Див. ще первий, той. — Пор. тош'ро, допіру.
[теш'лькати] «трясти» Нед; — очевидно, пов’язане з [тептй] «бити, трясти, мучити» (див.).
теплий, тепленький, теплесенький, тепличний, тепловий, [теплдт-ний] «тепловий» Нед, теплуватий, [те'пінь] «море вогню; вологий теплий вітер; відлига» Нед, [те'плень] «теплий весняний вітер» Нед, теплйна «місце, де вода не замерзає; [тепла погода]» СУМ, Нед, [теплйнь] «теплінь» Чаб, [те плиня\ «тс.» Г, Шейк, теплиця «оранжерея; [місце, де вода не замерзає Нед; приміщення для окоту овець Чаб; вирій», [тепличйна] «піч» О, [теп-лйчина] «місце, де вода не замерзає О; вирій», [теплйчка] «піч» О, теплйч-
ник, [теплівня] «теплиця» Нед, [теплів и^ина] «жаркий пояс, тропічна країна» Нед, [теплім] «підшерстя, шерстинки» Нед, теплушка, [теплюшка] «піч» О, тепляк «теплушка; [частина кошари Доп. УжДУ IV; теплий вітер]», [теплярня] «оранжерея» Нед, теплй-ти, тепліти, теплішати, [тепліща-ти] «теплішати» Шейк, Нед, [відтеп-лий] «відталий», [відте'пень] «відлига» ВеНЗн, [затепла] «поки тепло», отеплювальний, отеплювач, отеплити, [оттеплий] «розталий» Нед; — р. теп-льій, бр. цепльї, др. тєплі>, тєпльїи, п. сіеріу, ч. слц. іеріу, вл. соріу, нл. зоріу, полаб. іеріа, болг. топім, м. топол, схв. топао, слн. ібреї, стел, топлт», теплі»; — псл. іері-ь «теплий» (форма *іор1-ь виникла під впливом іорііі), дієприкм. від *іеріі «бути теплим», яке не збереглося в жодній із слов'янських мов; — споріднене з дінд. іараіі «нагріває, нагрівається, горить», іаруаіі «тс.», іарауаіі «нагріває, розжарює», іаріаЬ «розжарений, гарячий», іаріат «жар», ав. іарауеііі «нагріває», іаїіа- «запальний, гарячий», перс. іаііап «горіти, гріти, світити», лат. іерео, -еге «бути теплим», іерісіиз «теплий, теплуватий», Те-риіа ациа (назва водопроводу в Римі), тох. В. ізаізараи «нагрітий», ірл. іеп (<*іерпоз) «вогонь», іе (<*іерепі-) «гарячий», алб. ГіоЬ «охолоджую»; іє. *іер- «бути теплим». — Фасмер IV 44; Черньїх II 236—237; Горяев 364; Зіа^л зкі І 101; Вгйскпег 62; МасЬек Е83С 640; НоІиЬ—Кор. 383; Младенов 636; Зкок III 481; Меіііеі Еіисіез 413; ІЛіІеп-Ьеск 108; МаугЬоіег І 477; Ресіегзеп Кеіі. Сг. І 92—93; Зіокез 125; АУаІсіе— Ноіт. II 667; Тгаиітапп 319. — Пор.
ТОПИТИ1.
[тепорити] «з трудом щось нести, тягти» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з р. [тепстй] «тягти, везти із зусиллям», ч. ст. іерііі «нести», іераіі «носити», зіставлюваними з лит. іетріі «тягти, натягувати», іатруіі «тягати», іетріууа «тятива» (Фасмер IV 45; Ьі-сіеп Агт. Зі. 44) або з лтс. зіїері «на-548
силу нести, тягти», лит. зііеріі (зііеЬіі) «натягувати вгору» (МасЬек ЕЗЛС 640).
[тептй] «бити, трясти, мучити» Шейк, Нед, [тйптися] «трястися (на возі і под.)», [типстй] «сильно трясти; шукати» ЛексПол, тіпати «бити, лупцювати; очищати від костриці», тіпати «трясти», тіпатися, тіпнути, тіпонути, тіп, тіпальник, тіпанйна «прочухан», тіпальний, [вйтепки] «костриця, терміття» Нед; — р. [тептй] «бити», др. тети «тс.», п. ст. іерас «бити, шмагати», ч. іераі «бити», слц. іераі’, вл. серас, нл. зераз «тс.», полаб. іірзі «тіпати», болг. щепам «валяти (сукно); бити», м. пгепа «бити», схв. тепстй «бити; збовтувати, збивати», слн. іерзіі «бити, шмагати», стел, тепстй «бити», тети «тс.»; — псл. *іе(р)іі «бити», *іе-раіі (ітератив), пов'язане чергуванням голосних з іораіі «тупати», паралельне до іт>раіі «топати», і’ьр’ьі’ь «топіт», іт>-р-ьіаіі «топтати»; — споріднене з лит. іеріі «мазати», іарпбіі «плескати, поплескувати», лтс. іері «мазати»; давнє звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 44—45; Масіїек Е8ЛС 640; Буга РФВ 65, 307; Зкок III 459—460; МікІ. ЕАУ 352; Ла§іс АГЗІРЬ 2, 398; Тгаиітапп 319; МйЬІ.—Епсіг. IV 165. — Пор. топати, топтати, тупати, тяпати.
[тепша] «сковорода» Доп. УжДУ II; — запозичення з угорської мови; уг. іерзі «лист, жарівка» походить від тур. іерзі «піднос, блюдо». — Орос Доп. УжДУ II 76; Лизанец 627; МІЧТЕЗг III 893.
теракота «випалена кольорова гончарна глина, а також художній виріб з неї»; — р. терракбта, бр. тзракбта, п. ч. слц. іегакоіа, болг. теракота, слн. іегакоіа; — запозичення з італійської мови; іт. іеггасоііа «випалена глина» складається зі слів іегга «земля; глина», що походить від лат. іегга «земля» і еоііа «випалена», пов’язаного з дієсловом сиосеге «варити, готувати; палити», що походить від лат. социеге «тс.», спорідненого з дінд. расаіі «варить, пече, смажить», гр. тесташ «печу,
варю», тох. В раракзи «варений», алб. р]'ек «печу», лит. керіі «пекти», псл. *рекїі «тс.». — СІС2 818; ССРЛЯ 15, 360; Кораіігіакі 969; НоІиЬ—Кор. 383; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 716; Ву-]акли]’а 943; КІеіп 1592; Мезііса 1897— 1898. — Див. ще пекти, терарій. — Пор. кок2.
терапія, терапевт, терапевтика, терапевтичний', — р. терапйя, бр. терапія, п. слц. іегаріа, ч. іегаріе, вл. іегареиі, болг. терапйя, м. терапи]'а, схв. терапи]а, слн. іегаріа; — запозичене з новолатинської мови; нлат. ІЬе-гаріа «терапія» походить від гр. 8єра-ігєіа «лікарський догляд, лікування», пов’язаного з Оєрссігєиа) «служу; оточую лікарським доглядом, лікую», похідним від бєратготу «слуга» неясного походження. — СІС2 818; Черньїх II 237; Горяев 364; Кораіігізкі 969; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 717; Ву]акли]а 943; КІеіп 1603; Егізк І 663—664.
терарій, тераріум, [терар] «терарій» Куз; — р. террарий, террариум, бр. терарьій, терарьіум, п. іегагіит, ч. слц. іегагіит, вл. Іегагі], болг. тера.-риум, схв. терари/ум, слн. іегагщ — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Теггагіит, англ. їеггагіит, нлат. їеггагіит «терарій» утворене від лат. іегга «земля», букв, «суша», пов’язаного з лат. ст. іоггиз «сухий» і спорідненого з дінд. іагзауаіі «висихає», ав. іагзи- «сухий, твердий», гр. тєрош «сушу, висушую», гот. райгзиз «сухий, неродючий». — СІС2 818; ССРЛЯ 15, 361; 81. хмуг. оЬсусЬ 759; НоІиЬ—Ьуег 480; РЧДБЕ 717; Ву]акли]а 943; Сг. ЕхмЬ. 754; АУаІсІе—Ноїт. II 694; КІеіп 1592.
тераса, терасуватий, терасувати, притерасний-, — р. терраса, бр. тераса, п. ч. слц. вл. іегаза, болг. м. тераса, схв. тераса, слн. іегаза; — запозичення з французької мови; фр. іег-газзе «земляний насип» виникло з пров. ст. іеггазза, що походить від нар.-лат. *їеггасеа «тс.», пов’язаного з лат. іегга «земля». — СІС2 818; Черньїх II 239—
240; Фасмер IV 50; Горяев 366; 81. хмуг. оЬсусЬ 745—754; НоІиЬ—Ьуег 480; Младенов 632; РЧДБЕ 712; Ву]ак-ли]а 943; Оаигаі 706. — Див. ще терарій. — Пор. тарас.
тербати, тербйчити, тербічити — див. тябрйти.
тербук — див. торбук.
[теребеньки] «дрібнички, нічого не варті речі» ВеБ; — результат контамінації слів [терефеньки] «тс.» і витребеньки. — Див. ще витребенька, те-рефери.
теребйти1 «очищати, оббирати; м’яти; термосити; жерти; [торочити; очищати поле від кущів, дерев]», [тереб «черево, пузо» Шейк, Нед, [теребівля «місце, очищене від кущів», [теребіж «тс.» Нед, теребій «ненажера», [тере-бух] «тс.; качан кукурудзи з неповним зерном Гриц», [теребілка] «прилад, яким тереблять кукурудзу, квасолю» ЛЧерк, [теребка] «очистка плодів, ово чів від лушпиння; лущіння кукурудзи квасолі, гороху» ЛЧерк, [теребухи] «незрілі, виснажені черв’яками плоди, що падають» Нед, [втеребити] «звільнити від луЬпини, шкаралупи тощо&юбібра-ти» Нед, [вйтеребіж] «вирубка» Нед, [стеребити] «звільнити від лушпини, шкаралупи, обібрати» ВеБ, [обтере'би-ти] «тс.» Нед, [отеребини] «непотрібні залишки», [пбтереба] «щось розтерте (сіно тощо)» Нед, [пдтереб’я] «покидьки, непотріб», [пбтеруб’є] «тс.» Нед, [прдтереб] «прорідження рослинності, розчищення якогось місця від лісу (дерев, кущів); місце, розчищене від лісу (дерев, кущів)», [прбтеребок] «прочист-ка, прорубка лісу», [стеребити] «звільнити від лушпини, шкаралупи, обібрати» Нед; — р. теребйть «смикати, термосити, торсати; теребити; м’яти, бгати; куйовдити; скубти», бр. цера-біць «прочищати; чистити, обрізувати; теребити, смикати», др. теребити «розчищати, корчувати», п. іггеЬіс «винищувати; проріджувати, викорчовувати», ч ІгіЬії «очищати, просіювати; удосконалювати, відточувати», слц. ігіЬіі’ «вправ-
ляти, виховувати», вл. ЇГ]еЬіс «чистити, каструвати», нл. ігеЬіз «чистити; корчувати; каструвати», болг. требя «чистити, очищати», м. треби, схв. тре'бити «тс.», слн. ігеЬіїі «очищати, корчувати», цсл. тр’ккнтн «чистити, корчувати»; — псл. *ІегЬііі «чистити, очищати», утворене від основи *іег(-іі) «терти»; реконструюється також (Варбот Зтимология 1973, 24—27) звукова форма інфінітивної основи псл. *іогЬаіі; — пор. гр. трі0а) «тру», лат. ІгїЬиІит «молотильний волок, молотило», ІгїЬиІо, -аге «давити»; пов’язання з лат. сагро «вириваю, тереблю», гр. хартгсо «збираю врожай» (Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 74) недостатньо переконливе; припущення про зв’язок з лат. ігаЬз «колода, брус, балка», гот. раигр «маєток», двн. сіогї «селище», гр. тєрєцуоу «хата, дім», лит. ігоЬа «тс.» (Магіп^ег ІР 18, 215—216), а також з лит. іугаз «чистий», лтс. іїгз «тс.» (МасЬек Е8ЛС 657—658) помилкові. — Фасмер IV 45—46; Черньїх II 237; Горяев 364—365; НоІиЬ—Кор. 394; Меіііеі М8Ь 14, 379; АУаІсіе— Ноїт. II 672—673; Регззоп Веіїг. 776. — Див. ще терти. — Пор. треба.
теребити2, теребитися — див. тарабанити.
[теребка] «мішок, у який насипають овес для коня»; — очевидно, результат видозміни запозиченого п. ію-геЬка «торбинка», зменш, від ІогЬа «торба»; пор. п. [їегЬа] «торба». — ВеЗн 29. — Див. ще торба.
[теребуля] (бот.) «бугила кервель, АпіЬгізсиз сегеїоііит (Ь.) Ноїїт.» Мак, [теребуля гребеняста] «скандикс гребінець Венери, 8сапс1іх ресіеп Уепегіз Ь.» Мак, [требуля] «бугила кервель» Мак, [трембулька] «тс.» тж; — п. ІггеЬиІа «бугила», ігуЬиІа, [ігеЬиІа], ч. ІгеЬиІе, слц. ІгеЬиГка «тс.», вл. Гг]еЬи1а «бугила кервель»; — псл. *ІегЬи1)а «бугила кервель», пов’язане з *1егЬііі «чистити, очищати; проріджувати, викорчовувати»; назва зумовлена тим, що бугила росте переважно в проріджених лісах; виведення від лат. саегеїоііит «кер-
вель» <сЬаегерЬу11ит, що зводиться до гр. /аїрєсриЛЛоу «тс.» (Вгйскпег 580; Маскек Зт. гозії. 168; Е8ЛС 656) менш переконливе. — Див. ще теребити1.
теревені, теревені-вені, теревенити; — звуконаслідувальне утворення, очевидно, пов’язане з [терефеньки] «балаканина», [терефери] «дрібнички, витребеньки» (див.).
терез — див. тарез.
Тереза (жіноче ім’я), Терезія, Теня, [Те'ра], Тере'ня, Тереся; — р. Тереза, Терезия, бр. Тзрзза, п. Тегеза, ч. Теге-гіе, Тегега, слц. Тегегіа, Тегега, вл. Те-гега, болг. Тереза, м. Тереза, Тере-зи/а, схв. Тереза, Терези]а, слн. Тегега; — запозичення з латинської мови; лат. ТЬегезіа загальноприйнятої етимології не має; здебільшого пов’язується з гр. тг)рг]0і<; «охорона, захист» або з Оґіраоз «полюю» (Вл. імена 163; Петровский 207; Спр. личн. имен 525); виводиться також (КІеіп 1603) від лат. ТЬегазіа (<гр. ©ираоіа), назви двох острівців (біля островів Сицилія і Крит). — 8кок III 461.
терези, Терези (астрономічне); — р. [терези] «терези», [терезьі, тереза], болг. терезия, м. терези]а, схв. іегагііе «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. іегагі «терези» (ст. іеге-гі), аз. терези, кирг. тараза, узб. та-рози, кипч. іагаги, кар. таразу, те-леут. таразі походять від перс, іагаги «тс.». — Макарушка 14; Фасмер IV 46; Шипова 319; КогзсЬ АІ81РН 9, 673; Стаховский Зтимология 1965, 209; Мікі. ЕАУ 354; Мікі. ТЕІ І 53, II 175; ЬокоізсЬ 159; Казапеп Уегзисй 463.
терем1 СУМ, Нед, [терен] «терем» Нед, теремок, [теремдвий] «будівельний?» Шейк; — р. терем «терем», бр. церам «тс.», др. терем? «високий будинок, палац; покров, балдахін; купол», п. іегет «терем», ст. іггет «сіни», слц. іегет «терем», болг. трем «тс.», м. трем «сіни; крита галерея», схв. трем «тс.», слн. [ігет] «навіс», стел, тр’клгь «високий будинок, палац»; — очевидно, запозичення з грецької мови; гр. те-
рєцуоу «хата, дім» виникло з тєрощуом «тс.», спорідненого з лат. ігаЬз «колода, брус», дкімр. ігеЬ «житло», гот. ра-йгр «маєток», двн. бог! «село», днн. іЬогр «тс.», лит. ігоЬа «хата, дім»; існує також припущення про спорідненість псл. *іегпть з гр. тєрєцуоу (Вгйскпег 580; КгеізсЬтег Оіоііа 24, 9—10; Иль-инский Сб. Сумцову 371—372; ИОРЯС 23/1, 141 — 142; Ргіск ВВ 1, 171; НоР тапп 359); помилковим є зіставлення (Катзіесіі 393; Львов Лексика ПВЛ 116—117) з кипч. іагта «жіноча кімната», монг. іегте, калм. іегта «стіна». — Фасмер IV 47; Фасмер ГСЗ II 283, III 200—201; Уазтег К81 4, 164; Горяев 365; Соболевский ЖМНП 1914, серпень, 365; Младенов 638; МікІ. Е\У 354; Ресіегзеп К2 38, 353; Меуег ЕАУ 436; Мигко АУиЗ 2, 131; Ргізк II 877.
[терем2] «зарість» Л; — п. іегет «тс.»; — очевидно, результат видозміни слова терен, терни. — Див. ще терен1.
теремкотіти, [теренькотіти] «базікати безперервно» Ба; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до теркотіти. — Пор. теркотати.
терен1 (бот.) «Ргипиз зріпоза Б.» СУМ, Нед, [дерен] «терен» Мо, [Зернівка] «тернівка» Нед, [тер] «терен» Нед, [теренйна] «ягода терну» Нед, тереняк «тернівка», [терінь] «терен» Чаб, терн, [тернавка] «тернослива, Ргипиз іпзіііііа Б.», [тернявка] «тс.» ВеНЗн, [терненько] «терен» Нед, терни, терник, тернина «терен; одна ягідка терну; [дереза Мо, Ме]», [терниця] «деревце терну» Нед, тернівка, [тернки] «ягоди терну» Шейк, [тернд] «ягода терну Г; терен ВеБ», [терно-вйк] «лящ, який нереститься під час цвітіння терну» Нед, Шейк, [терновй-на] «кущ терну» Нед, [терновник] «терен» Мак, [тернок] «тс.» Нед, [тернах а] «слива садова, Ргипиз сіотезііса Б.», [тернянка] «тс.», [тернь] «терен», терня, [терняк] «терновий кущ», [те-ренний] «терновий» О, [терненький] «зроблений з терну» Шейк, Нед, тер
нистий, терновий, [тернуватий] «зарослий кущами терну» Чаб, [тернйти] «обсаджувати, обгороджувати терном» Шейк, Нед, [обтернйти] «обгородити терном» Нед; — р. терн «терен», терен, бр. церн «тс.», др. т'ьрн'ь «терен; колючка», п. сіеггі «колючка», сіегпіе «терня, терни», іаггі «тс.», ч. ігп «колючка», ігпі «терня, терни», слц. ігп «колючка», ігпіе «терня, терни», вл. сені «колючка», нл. зеггі «тс.», болг. тр'ьн «колючка; терен», м. трн, схв. трн «тс.», слн. ігп «колючка», стел, тр'ьн'ь «колючка; терновий кущ»; — псл. *іьгп-ь «колючка», споріднене з дінд. ігпат «травинка, стеблинка», гр. тєруссі; «стебло кактуса», гот. райгпиз «колючка», двн. іЬогп, сіогп, нвн. Оогп, дангл. рот, днн. англ. іЬогп «тс.», ірл, ігаіпіп «травинка, билинка»; іє. *(з)іег- «колюча стеблина, колючка». — Фасмер IV 48— 49; Черньїх II 238—239; Горяев 366; Шахматов ИОРЯС 7/1, 305; ЗІаАмзкі І 101; Вгйскпег 63, 566; НоІиЬ—Кор. 390; МасЬек Е8ЛС 651—652; МасЬек Лт. гозії. 111; ЗсЬизіег-ЗеАмс РгоЬеЬеіі 48; Младенов 640—641; Зкок III 504— 505; МікІ. Е\У 355; Меіііеі Еіисіез 447; Тгаиітапп 324; БІЬІепЬеск 115; Мауг-Ьоїег І 522; Еіск III 182; К1и§е—Міігка 139; КІеіп 1609; Рокогпу 1031.
терен2 «місцевість, територія»; — п. іегеп «тс.; поприще», ч. слц. іегеп «поверхня, місцевість», болг. терен «місцевість; ділянка; грунт, земля», м. терен, схв. терен, слн. іегеп «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. іеггаіп «місцевість; ґрунт, земля» походить від лат. іеггепит «земля, територія, ділянка», похідного від іегга «земля». — СЧС 297; 81. Амуг. оЬсусЬ 755; Вгйскпег 565; НоІиЬ—Буег 481; РЧДБЕ 717. — Див. ще терарій.
[терен3] (ент.) «тарган чорний, Віаііа огіепіаііз Б.» Шейк, Нед; — очевидно, результат перенесення на комаху назви ягоди терен (бот.) за ознакою чорного забарвлення; могла відіграти роль і фонетична близькість назв терен і тарган. — Див. ще терен1.
Терентій (чоловіче ім’я), Терень, Терех, Терешко, ст. Терешко (1392), Терентій «глубокоуменуь)» (1627); — р. Терентий, бр. Цярзнцій, п. Тегеп-с)изг, ч. Тегепїіиз, слц. Тегепс, болг. Теренти, м. Теренггщ'е, схв. Терен-ти]е, Теренци]е, слн. Тегепсі], стел. Терентии; — через посередництво грецької мови (гр. Тєрєутю^) запозичено з латинської; лат. Тегепііиз загальноприйнятої етимології не має; виводиться від лат. Іегепз (род. в. їегепїіз) «який тре», дієприкм. від іего, -еге «терти» (Вл. імена 89; Петровский 207; Спр. личн. имен 461); зіставляється також з дінд. ІагасІ- «переможець» (ДУаШе—Нойп. II 670). — Беринда 236; Илчев 483.
[терес] (бот.) «жостір проносний, Кііатпиз саіЬагііса Б.»; — очевидно, результат контамінації назв [жерест] «тс.» і терен (обидві рослини колючі і часто ростуть поруч). — Див. ще жорст2, жостір, терен*.
Ітерефери] «різні речі, складені в купу; розгардіяш; різний мотлох; дрібнички, витребеньки; прикраси» Шейк, Нед, [терифе'ри, тирифери] «тс.» Нед, [терефеньки] «балаканина; дрібнички, витребеньки, нічого не варті речі» ВеЛ, [телефеньки, терле-ферле] «тс.» тж, [терефелик] «дрібничка; витребеньки» О, [терефелики] «забава; жарти, гуляння» О, [терефельник] «баляндрасник; балакун» О, [тирифітя] «мотлох, лахміття» Ме; — п. іегеїеге «галу-балу, пуста балаканина», [іегеГеіе] «дурниці, дрібниці, дрібнички», [іегеїеікі] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. їегеїеге «балаканина, балачка; теревені», іегеїе-геі «базікати», [їегеїйуеі] «тс.» є звуконаслідувальними утвореннями. — Вгйскпег 569; ММТЕБг III 896; Вагсгі 307.
тереш — див. треш.
тер’єр (порода собак); — р. те-рье'р, бр. тзр’е'р, п. їегіег, ч. слц. іе-гіег, болг. териер, схв. тери]ер, слн. їегіег; — запозичення з французької мови; фр. їеггіег «тер’єр» виникло на ґрунті словосполучення сЬіеп їеггіег «тс.», букв, «земляний собака», яке містить 552
слово їеггіег «земляний», що виникло із слат. їеггагіиз «тс.», похідного від їегга «земля»; пор. нлат. їеггагшз сапіз «земляний собака»; назва собаки зумовлена тим, що він використовується для полювання під землею на мишей і пацюків. — СІС2 818; ССРЛЯ 15, 373; Кораіігізкі 970; НоІиЬ—Буег 481; РЧДБЕ 717; Вуіакли]а 944; КІеіп 1592; Оаигаї 706. — Див. ще терарій.
терзати, [потерзувати] «сильно побити», розтерзаний; — р. терзать «терзати», др. тьрзати «смикати, рвати», болг. терзая «терзаю», схв. трза-ти «смикати, рвати», слн. їггаїі «смикати; здригатися», стел, тржздти «смикати, рвати»; — псл. Чфгаіі < *Рґ£аіі «смикати, рвати», пов’язане чергуванням голосних з *Ргдаїі «тс.»; — очевидно, споріднене з дінд. зїгЬаїі «дробить», ІгпбдБіі «роздроблений, розбитий»; виводиться від іє. *іег- «терти». — Фасмер IV 48; Черньїх II 238; Горяев 365; ІЛіІепЬеск 115, 345; Еіск І 225; Роког-пу 1073. — Див. ще торгати.
терикон, терикднік «терикон»; — р. террикдн, бр. тзрьікбн, слц. іегіко-пік; — запозичення з французької мови; фр. іеггісопірие «терикон» утворене зі слів Іеггі «відвал породи», що походить від лат. їегга «земля», і сопірие «конічний», похідного від сопе «конус», яке ЗВОДИТЬСЯ ДО гр. КЙУОС «конус». — СІС2 818; ТСБМ V 1, 583; Оаигаї 196. — Див. ще конус, терарій.
територія, територіальний, те-риторіалізувати; — р. территбрия, бр. тзрьітбрия, п. їегуїогіит, ч. їегі-їогіит, слц. іегйбгіит, вл. іегйогіф болг. теритбрия, м. територи]а, схв. терйтбри]’(а), слн. їегйбгі]; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. Теггйбгіит, фр. їеггйоіге, англ. їеггйогу походять від лат. їеггйбгіит «область, територія», похідного від їегга «земля». — СІС2 819; ССРЛЯ 15, 366; Горяев 366; Кораіігізкі 973; НоІиЬ—Еуег 481; Младенов 632; РЧДБЕ 717; Вуіакли)а 944; Сг. Е\мЬ. 755; Оаигаї 706; КІеіп 1593. — Див. ще терарій.
[терка] (орн.) «дрізд омелюх, Тиг-биз уізсіуогиз Б.» Нед; — звуконаслідувальне утворення (від крику дрозда тер! тер!).
[теркелянка] «горілка, що вариться з виноградних вичавок» ВеУг; — слц. їегкеї «виноградні вичавки», їегке-Ііса «горілка з виноградних вичавок»; — запозичення з угорської мови; уг. їбг-кбіу «виноградні вичавки», очевидно, походить від свн. іогкеї «виноградний прес», що виникло з двн. іогсиіа, яке через слат. їогсиїа зводиться до лат. іогсиіит «тс.», пов’язаного з дієсловом їогциео, -еге «повертати; крутити», спорідненим з дінд. іагкйіі «веретено», гр. атраитос «тс.», алб. "Цегг «пряду», прус. їегкие «ремінь у збруї», псл. *іогк'ь, укр. тброк. — ВеУг 262; Маскек Е5ЛС 527; МИТЕБг III 971; Вагсгі 317; Кіиде—Міігка 784; Шаібе—Ноїт. II 692—693. — Див. ще тброк*. — Пор. тортура.
[теркйла*] «речі (переважно домашні)?; в’юк, тюк; ноша, поклажа ВеЗн», [теркіла] «мішок з одягом» Шух; — не зовсім ясне; виводиться (ВеЗн 69) від уг. [іегЬ] ([їегИе], іеітег) «ноша, вантаж, поклажа», як і [терх‘] «в’юк» (див.).
[теркйла2] «рід подовгастих сережок» Ко; — запозичення з румунської мови; рум. іегіеі, [іегіїї] «шнур або бахрома з шовкових чи золотих ниток» походить від тур. ІІГІ11 «гусениця; кручена бахрома». — Ко 86; БЕЙМ 857.
теркотати «торохтіти; видавати часті різкі звуки (про птахів); цвіркотати (про комах); [лаяти; молоти язиком, ляпати О]», [тиркотати] «теркотати», теркотіти, [терешкотати] «молоти язиком, ляпати» О, [тиркотайло] «тріскачка», теркотливий', — п. іегкоіас «торохтіти», слц. ігкоіаі’ «тс.», слн. ігка-іі «стукати»; — звуконаслідувальні утворення, паралельні до торкотати, торкотіти, теремкотіти, торохтіти; пор. лит. іагкзеіі «тріщати, гриміти».
терлйкати, тирликати, [терликало] «бродячий скрипаль» Куз, [тер
личка] «рід пісні; танцювальна пісня Куз; коломийка О»; — п. [іегіікас (іуг-Іікас)] «цвірчати, щебетати, виводити трелі, співати», нл. їугііказ «виводити трелі»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до теркотати, теремкотіти, тілікати, р. тилйкать «тілікати», тилилйкать «тс.», нл. їгаїаказ «виводити трелі, наспівувати пісеньку в півголоса».
терлгіч (бот.) «Сепїіапа Б.; [казкова, чарівна трава, соком якої нібито мажуться відьми Бі; черевички зозулині, Сургіребішп саісеоіиз Б. Мак; розхідник волосистий, Сіескогпа кігзиїа V/. еї К. Шейк, Мак; флокс волотистий, РЬІох рапісиїаїа Б. Мак; смілка поникла, Зііепе пиїапз Б.; Асопіїшп пареііиз Б. Мак; ЕріІоЬішп апдизііїоіішп Б. Мак; Бускпіз уезрегїіпа Т]», [терлйц] «шолудивник чубатий, Ребісиїагіз сотоза Б.» Шейк, Нед, тирлич «терлич СУМ; [казкова, чарівна трава, соком якої нібито мажуться відьми Бі]», [тирліч] «Сепїі-апа атагеїіа Б.» Мак, [тирилич] «тирлич жовтий, Сепїіапа Іиіеа Б.» См, [тирлиган] «тс.» См, [тірлиць] «тирлич хрестовидний, Сепііапа сгисіаіа Б.» Мак, [тирилишник См, таралйиі-ник] «тс.»; — р. тирлич «терлич», п. іугіісг «молочай чиновий; ЕирНогЬіа 1а-їкугіз Б.», ч. іґііс «терлич»; — неясне (Фасмер IV 61; Вгйскпег 590; Маскек Лт. говії. 181); можливо, складається з основ слів терти і лице (лич-) (за народним повір’ям, соком терличу натиралися відьми).
терло* «місце, де нереститься риба; час, коли риба нереститься» СУМ, Нед, [теллб] «нерестовище» Пр. XI діал. н., [терлбвисько, терлбвище] Шейк, Нед, тирло «тс.», [тирвак] «камінь, що знаходиться на нерестовищі»; — п. їегіо «нерестовище»; — похідне утворення від терти, тертися «метати ікру, нереститися»; пор. р. [тереться] «нереститися». — Див. ще терти.
[терло2] «тік, де молотять хліб катком або возячи по хлібу візок з тягарем; хліб, розкладений на току для та
кої молотьби», [терлувати] «молотити кіньми або волами, запряженими в каток або у візок з тягарем»; — похідне утворення від терти (див.).
терло3 — див. тирло*.
[термати] «термосити, смикати, трясти» ВеУг, [тйрмати] «тс.» тж, термосити, [тирмбсити] «термосити» Нед, [термусувати] «тс.» Нед, [тирму-сати] «трясти, хитати» Ме, [тормбсй-ти] «тягати, смикати, трясти Нед; термосити, шарпати О», [торнбсйти] «тс.» тж, [притормоиійти] «приколисати» О; — р. тормоиійть «термосити», бр. тармасіць, п. їагтозіс, Іїегтозіс] «тс.», ч. [їгтаїі] «мучити, стомлювати», їгтагеї «тс.», слц. їппаї’ «виривати, термосити, смикати», ігтозії’за «трястися, смикатися»; — не зовсім ясне; можливо, віддалено споріднене з гр. трєцсо «тремчу, трясусь», лат. їгето, -еге «тремтіти», тох. А ігат «тс.», тох. В їгетет «тремтіння, дрож», алб. [ігет] «лякаюсь», лит. їгітїі «тремтіти від холоду»; може бути пов’язане з слц. сігтаї’ «термосити, смикати», м. дрма «трясе, розхитує; термосить», схв. дрмати «трясти, хитати», [дрмусати], слн. сігтаїі «тс.», що зіставляються з свн. їгетеп «хитатися», дінд. сігатаїі «біжить» (ЗССЯ 5, 223—224) або зводяться до іє. *бег- «дерти» (Куркина Зтимология 1973, 38—41). — Фасмер IV 84; МасЬек Е5ЛС 651; Вегп. І 255.
[терментйля] (бот.) «перстач прямостоячий, Роїепііііа їогтепїіііа 5сЬг.», [термелйна, терментйна] «тс.»; — результат видозміни адаптованого нлат. їегтепїіііа «тс.», похідного від лат. їог-тепїит «біль» (вважалося, що перстач полегшує біль), яке виникло з *іогци-тепіот, похідного від їегциео, -еге «повертати; крутити; мучити». — КІеіп 1630; ХУаісіе—Ноіт. II 692—693. — Див. ще теркелянка. — Пор. тортура.
терми «давньоримські громадські лазні; теплі та гарячі підземні води й джерела», [терм] «тс.» Куз, терміст «фахівець з термічної обробки металу», термістор (тех.), [терміна] «учення 554
про тепло» Куз, термальний, термічний; — р. термьі «терми», п. їегту, їегта, ч. їегту «тс.», слц. їегтаїпу «термальний», болг. терми «терми», те'рма «тс.», м. термален «термальний», схв. терме «терми», терма, слн. їегта, Іегте «тс.»; — книжне запозичення з латинської мови; лат. їЬегтае «теплі джерела; теплі купальні» походить від гр. Нєрцаї «тс.», мн. від Нєрцг) «тепло», пов’язаного з Нєрцо^ «теплий», спорідненим з дінд. дЬагтаЬ «спека», лат. Гонтів «теплий», вірм. )егт «тс.», алб. г]агт «спека», нвн. магт «теплий», прус. £огте «спека», псл. *дегь «жар», догеїі «горіти». — СІС2 819; ССРЛЯ 15, 341; КораІігізкі 971—972; РЧДБЕ 718; Вуіаклиіа 945; Егізк І 664—665. — Див. ще горіти1, жар.
термін* «строк; [строк, на який віддають хлопчиків для навчання ремеслу Шейк, Нед; учень Нед]», терміновий, [термінувати] «учитися певний час у ремісника», надтерміновий, ст. термін (1627); — р. м. термйн, бр. термін, п. вл. їегтіп, ч. слц. слн. їегтіп, схв. термйн; — запозичення із середньолатинської мови; слат. їегтіпиз «строк» походить від лат. їегтіпиз «по-граничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа», спорідненого з дінд. іа-гаїі «переправляється (через)», їагап-їаЬ «море», хет. їагтаіггі «обмежує», гр. тєрца «межовий стовп, кінець, край, межа», дангл. ригЬ «крізь, через», двн. сіигЬ «тс.». — Акуленко 135—136; Коломієць Мовозн. 1975/6, 84; Фасмер IV 48; Цьіганенко 473; КораІігізкі 971; Вгйскпег 569; НоІиЬ—Буег 481; Ву]акли]а 945; АУаІсіе—Ноіт. II 671.
термін2 «слово або словосполучення, яке точно позначає певне поняття в науці, техніці, мистецтві», термінувати, термінований; — р. болг. м. термин, бр. термін, п. вл. їегтіп, ч. слц. їегтіп, схв. термйн, слн. їегтіп, їегтіпиз; — запозичення із середньолатинської мови; слат. їегтіпиз «слово зі строго визначеним науковим поняттям» походить від лат. їегтіпиз «погранич-
ний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа». — Акуленко 135—136; СІС2 819; Фасмер IV 48; Цьіганенко 473; Кораіігізкі 971; Вгйскпег 945; Но-ІиЬ—Ьуег 481; РЧДБЕ 718; Младенов 632; Ву)акли)а 945; КІеіп II 1590. — Див. ще термін*.
термінологія, термінблог Куз, термінологізація, термінологічний', — р. болг. терминолбгия, бр. тзрмі-налбгія, п. їегтіпоіодіа, ч. іегтіпоіо-діе, слц. їегтіпоібдіа, вл. 'Іегтіпо1о§’і]а, м. терминологиіа, схв. терминоло-ги/а, слн. Іегтіпоіодуа; — запозичення з німецької мови; нім. Тегтіпоіодїе «термінологія» утворене із слат. їегтіпиз «термін» і гр. -Хоуіа «наука», пов’язаного з Хбуос «слово». — ССРЛЯ 15, 333; Кораіігізкі 971; РЧДБЕ 718; Вуіакли)а 945; КІеіп II 1591. — Див. ще логіка, термін*.
терміт* (ент.); — р. болг. термйт, бр. тзрміт, п. ч. слц. іегтіі, м. термй-ти (мн.), схв. термйт, слн. іегтй; — запозичення з французької мови; фр. іегтіїе «терміт» походить від лат. їег-тез (род. в. їегтіііз) «деревоточець», спорідненого з гр. тєірсо «мучу», лат. іего, -еге «терти», ЛИТ. ІГ1ПЇІ, лтс. Ігїі, псл. *іегіі «тс.». — СІС2 819; ССРЛЯ 15, 334; Кораіігізкі 971; НоІиЬ—Кор. 481; РЧДБЕ 718; Ву]акли)а 945; КІеіп 1591; Баигаї 705—706. — Див. ще терти.
терміт2 (пальна суміш), термітний; — р. болг. термйт, бр. тзрміт, п. ч. слц. їегтіі, слн. іегтіі; — запозичення з німецької мови; нім. ТЬегтії утворене з основи гр. Нєрцг) «тепло»; назва зумовлена тим, що при спалюванні цієї речовини виділяється велика кількість тепла. — СІС2 819; ССРЛЯ 15, 334; 51. АУуг. оЬсусй 756; РЧДБЕ 718; КІеіп 1604; Сг. Е\уЬ. 759. — Див. ще терми.
терміття «костриця» СУМ, Шейк, [терміта, те'рміть] «тс.», [термітя-ча] «багато костриці» Шейк, Нед, [термітівка] «пізня курка, осіння курка» Нед, [термітьоватий] «з великою
кількістю костриці» Нед, [отремйтє] «дрібні уламки» Нед; — п. [їегтісіе, сіегтісіе] «костриця» (з укр.); — складне слово, утворене з основ тер(,-ти) і міт- (пор. сміття), букв, «те, що при терті (тіпанні) льону або конопель відмітається (відкидається)»; менш переконливим є пов’язання (Дзендзелів-ський РКгі ЕТИ 15, 159; Куркина Зтимология 1974, 45) з термосити (<іє, *іег-т-); помилковим є зіставлення (Вегіа) ЕзеЦ 130) з іє. *(з)їег- «ткати». — Шейк 41; Трубачев Рем. терминол. 75—76. — Див. ще мести, метати, терти. — Пор. сміття.
термо- (перший компонент складних слів, що має значення «тепло, тепловий», напр. термобур, термообробка, термостійкий та ін.); — р. болг. м. схв. термо-, бр. тзрма-, п. ч. слц. вл. слн. їегґпо-; — інтернаціональний словотворчий компонент, вилучений із запозичених слів типу термометр, термостат, у яких він зводиться до основи гр. Нєрцг) «тепло». — СІС2 820; ССРЛЯ 15, 335; Кораіігізкі 971—972; Вуіаклиіа 946; КІеіп 1604. — Див. ще терми.
[термолйти] «вертітися, пустувати» Шейк, Нед; — очевидно, пов’язане з [те'рмати] «термосити, смикати, трясти» (див.).
термометр, термометрія, термометричний; — р. термометр, бр. тзрмбметр, п. вл. іегтотеїг, ч. їііег-тотеіг, слц. іегтотеіег, болг. термо-мет/ьр, м. термометар, схв. термо-метар, слн. їегтотеїег; — запозичення з французької мови; фр. ІЬегто-теїге «термометр» утворене з основ гр. €>€рцґ] «тепло» і цєтроу «міра». — СІС2 821; Черньїх II 238; Горяев 366; Младенов 632; РЧДБЕ 719; Ву)акли)а 946; КІеіп 1605; іЗаигаї 708. — Див. ще метр1, терми.
термос; — р. болг. м. те'рмос, бр. тзрмас, п. іегтов, ч. слц. іегтозка, схв. термос-бдца, слн. іегтоз; — видозмінене запозичення з німецької або англійської мови; нім. ТИегтозПазсІїе
«термос» (букв, «теплова пляшка»), англ. іЬеппоз Ьоіііе, їгіегтоз Пазе «тс.» містять компонент іЬеппоз, букв, «тепловий», що походить від гр. Нєрцо^ «теплий, гарячий», пов’язаного з Нєрцг) «тепло». — СІС2 821; Черньїх II 238; Кора-Іігізкі 971—972; РЧДБЕ 719; Ву]акли]а 946; Сг. ЕхуЬ. 760; КІеіп 1605. — Див. ще терми.
термосити, термусувати — див. термати.
термостат «прилад для підтримання постійної температури»; — р. болг. м. термостат, бр. тзрмастат, п. ч. слц. іегтовіаі, схв. термостат, слн. іегтозіаі:; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТЬегтозіаі, фр. англ. іЬегтозіаі утворено з основ гр. Нєрцо- «термо-» і отото^ «стоячий, нерухомий». — СІС2 821; ССРЛЯ 15, 339; Кораіігізкі 972; РЧДБЕ 719; Сг. Е\уЬ. 760; КІеіп 1605. — Див. ще статика, термо-.
терн, те'рнавка, терни, терник, тернина, терниця, тернівка, терно, терновйк, терновйна, терновник, тернок, тернбха, тернь, терня, терняв-ка, терняк, тернянка — див. терен*.
[тернець] (ент.) «рогата горбатка, Сепігоїиз ЕаЬг.» Нед; — похідне утворення від терн; назва зумовлена тим, що ця комаха має гострий задній відросток (Горностаев 75). — Див. ще терен*.
[тернівка] (орн.) «сорокопуд жу-лан, Бапіиз соііигіо Б.» Шарл, ВеНЗн, [терняк] «сірий сорокопуд, Бапіиз ех-сиЬіїог Б.» ВеНЗн; — похідне утворення від терн; назва зумовлена тим, що сорокопуд жулан гніздиться в колючих густих кущах, переважно тернових (Птицьі СССР 424—425). — Див. ще терен*.
тернд «шерстяна тканина, переважно чорного кольору, схожа на кашемір», терновий «зроблений, пошитий з терно»; — р. тернд «тонка тканина з козиного пуху і шерсті»; — запозичення з французької мови; фр. їегпаих «сорт кашеміру» походить від імені ві
домого французького мануфактуриста Г.-Л. Терно (6.-Б. Тегпаих, 1765—1833), на фабриці якого вироблялася ця тканина. — Фасмер IV 49; ССРЛЯ 15, 344.
тернослив (бот.) «Ргипиз сіотезїі-са Б.» СУМ, Г, тернослива «тс.» СУМ, Г; — р. тернослйв, тернослйва, бр. цернасліва, п. їагпозііхуа, ч. слц. їгпо-зііука, болг. тр’ьнослйвка, схв. трно-ьилмва, слн. [їгпбзеї]] «тс.»; — складне слово, утворене з основ слів терн і слива (тернослив є природним гібридом терну і сливи). — Див. ще слива, терен*.
[терноструч] (бот.) «акація, Асасіа Б.» Мак; — складне слово, утворене з основ слів терн і стручок; назва зумовлена наявністю в акації колючок і стручків. — Див. ще струк, терен*.
[тернувати] «триножити Г; шмагати терном; турбувати Куз», [терновать] «турбувати» Л, [тернавати] «тс.» Кур; — очевидно, похідне від терн. — Див. ще терен*.
терор, тероризм, терорист, терористичний, тероризувати; — р. тер-рбр, бр. тзрбр, п. їеггог, ч. слц. вл. їегог, болг. терор, м. терор, схв. терор, терор, слн. їегог; — запозичення з французької мови; фр. їеггеиг «страх, жах; терор» походить від лат. їеггог (зн. в. їеггбгет) «страх, жах», пов’язаного з їеггео, -еге «лякати», спорідненим з дінд. ігазаіі «тремтить», гр. трєсо «тремчу», лит. їгізеїі «тремтіти», псл. їг^зїі «трясти». — СІС2 822; ССРЛЯ 15, 368; Кораіігізкі 973; НоІиЬ—Буег 481; Младенов 632; РЧДБЕ 720; Ву]ак-ли]а 947; КІеіп 1593; Оаигаі 706; АУаІ-сіе—Ноїт. II 674. — Див. ще трясти.
[терпан] «серпоподібна коса з укороченою ручкою Г; обрубок коси на скороченому держаку Дз», [терпанйще] «ручка серпоподібної коси» Гриц, [тир-панйще] «тс.» тж, [тирпан] «обрубок коси на вкороченому держаку» Дз; — запозичене з турецької мови, очевидно, через румунську (рум. іїграп «знаряддя, схоже на косу, для різання очерету та конопель»); тур. їіграп «серп, коса»
походить від гр. брєтгауоу «серп», пов’язаного з брєтгсо «зриваю, збираю», спорідненим з лтс. сігибрзіаіа «скибочка, шматочок, крихта», дісл. їгаГ «хустка на голову», псл. сігараіі «дряпати». — Бевзенко НЗ УжДУ 16/2, 178; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 65; ОЕКМ 865; Казапеп Уегзіісіт 137; Ргізк І 417.
— Див. ще драпати.
терпати] «смикати» ВеЛ, [тирпа-
ти\ «тс.» тж; — запозичення з польської мови; п. [іеграс] «термосити, трясти, смикати» виникло з *1егтас «тс.» (пор. п. [їегтозіс] «термосити», укр. [термати] «термосити, смикати, трясти»), очевидно, під впливом вгаг-рас «смикати, шарпати». — Див. ще термати.
терпентин «смолистий сік з хвойних дерев», терпентйна, терпени, [тер-пентйнці] «бальзамові рослини» Нед, [терпетйна] «терпентин», терпентинний, терпентиновий СУМ, Нед; — р. терпентин, бр. тзрпенцін, п. Іегреп-
Іупа «терпентин; скипидар», ч. іегреп-Іуп «тс.», слц. іегрепііп «скипидар», вл. Іегрепііп, болг. м. терпентин, схв. терпентин, слн. Іегрепііп «тс.»; — запозичене з німецької мови (форма терпентйна — через польську); нвн. Тегреп-Ііп «терпентин» походить від слат. Іеге-Ьіпііпа (гезіпа) «терпентинна смола», пов’язаного з лат. іегеЬіпІІіив «терпентинне дерево», похідним від гр. ТЄрЄ01У-9о<; «тс.», запозиченого, очевидно, з
неіндоєвропейської мови кріто-мінойсь-кого (догрецького) населення. — СІС2 822; НйІИ-АУогІй 15; Фасмер IV 49; Горяев 366; ССРЛЯ 15, 350; 51. іууг. оЬсусІї. 758—759; НоІиЬ—Буег 481; Масіїек Е51С 641; РЧДБЕ 720; Ву]акли]а 948; Кіиде—Міігка 778; КІеіп 1590, 1665; АУаісіе—Ноіт. II 669; Егізк II 881.
[терпйбіда] (бот.) «жовтець їдкий, Капипсиїиз асег Б.»; — складне слово,
утворене з основ слів терпіти та біда.-, назва зумовлена дією рослини на шкіру, зокрема, при лікуванні пропасниці (свіжу траву товчуть і прикладають до руки, поки не утвориться пу-
хир). — Шамота 139. — Див. ще біда*, терпіти.
[терпйгузка] (бот.) «шипшина собача, Раза сапіпа Б.» ВеНЗн, Мак, [терпйгузка] «тс.» ВеУг; — складне слово, утворене з основ слів терпіти і гузка; назва зумовлена тим, що плід шипшини після його споживання викликає свербіння через волосистість насінин. — Див. ще туза, терпіти. — Пор. свербйгуз.
терпіти, [терпелйвець] «мученик» Нед, терпець, [терпйло] «терпець» Нед, [терпіжка] «тс.» Нед, терпіння, [терпління] «терпіння», терплячка, [терпячка] «терпіння», [терпезлйвий] «терпеливий» ВеУг, терпеливий, [терпен] «який перетерпів», [терпенний] «терплячий» Нед, терплйвий, терплячий, [терпячий Нед, терплячкйй, тер-пучий Шейк, Нед] «тс.», [вйтерп] «терпіння» Я, [знетерпелйвитися] «втратити терпіння», [знетерплйвити] «позбавити терпіння» Ж, нетерпеливитися, [нетерпій] «нетерпіння», [нетер-пучий] «нестерпний», [невитерпймий, невйтерпний] «тс.» Куз, [нестерпуча] «нестерпна досада» Ж, нестерпучий, потерпати, [потерпліня] «терпіння» ВеЛ, сте'рпний; — р. терпеть «терпіти», бр. цярпець, др. терпіти, п. сіег-ріес, ч. Ігреї, слц. ігріеі’, вл. сегр]ес, нл. зегрез, болг. т-ьрпя, м. трпи, схв. трпети, слн. Ігреіі, стел. трьл'Ьти «тс.»; — псл. *1ьгре1і «терпіти» (первісне значення «залишатися затерплим») пов’язане з *1ьгр1і, 1ьгрп9ІІ «терпнути»; — викликає сумнів зіставлення псл. *1ьгре1і «терпіти» з нвн. сіагЬеп «терпіти нужду, бідувати» (МасЬек Е51С 653). — Фасмер IV 49; Черньїх II 239; 51а\узкі І 101; Вгйскпег 63; Младенов 645; Зкок III 508—509; Міайепоу АЇЗІРй 36, 130; Тгаиітапп 325; Егаепкеі 1100—1101; МйЬІ,—Епсіг. IV 197; Регззоп Веііг. 437—438; Зрескі К7 62, 33. — Див. ще терпти.
терпнути — див. терпти.
[терпти] «терпнути» Шейк, Нед, терпнути, [терпіти] «терпнути» Шейк,
Нед, [терпкавий] «терпкуватий» Нед, терпкий, [терпкбватий] «тс.» Нед, терпкуватий, затерпати, затерплий, отерплий, потерпати, сте'рп-лий; — р. терпнуть «терпнути», бр. [церпнуць], п. сіегрпдс, ч. ігпоиі, слц. ігрпиі’ «тс.», вл. зсегрпус «стерпнути», нл. зсегрпиз «тс.», болг. тріпна «тремтіти», м. трпне «терпнути», схв. трну-ти «тс.», слн. оігрпііі «отерпнути»; — псл. *1ьгр1і, *1ьгрпр1і «терпнути»; — споріднене з лит. іігріі, лтс. іїгрі «тс.», лат. Іогрео, -еге «бути в заціпенінні, бути закляклим, бути затерплим», Іог-рісіиз «оціпенілий, приголомшений; остовпілий», можливо, також з дісл. р]агІг «слабкий, млявий, несмачний», перс. Типів «кислий»; недостатньо переконливе зіставлення (Мартьшов Сл. и. ие. акко-мод. 74—75) з лит. кігріі «ставати кислим». — Фасмер IV 49; Черньїх II 239; Зіахувкі І 101; Вгйскпег 63; Младенов 641; Міасіепоу АГ81РН 36, 130; Зкок III 508—509; Тгаиїтапп 325; Ргаепкеі 1100—1101; МйЬІ.—Епсіг. IV 197; Регв-воп Веііг. 437—438; ЗресіпТ К2 62, 33; ХУаІбе—Ноїт. II 692. — Пор. торопіти.
терпуг, [терпуга] «пилка» ВеУг, [торпужити] «терти, шліфувати; мити; сильно трусити, бити» Нед; — р. терпуг «терпуг»; — запозичення з тюркських мов; тур. ібгрй (сібгрй) «пилка, терпуг», аз. тврпу «терпуг», каз. тгр-пі, дтюрк. ібгрйд, Тогрі§їі «тс.» пов’язані з дтюрк. ібгрі «обстругувати»; пов’язання з терти (Мікі. Е\¥ 353) помилкове. — Фасмер IV 49; Шипова 320; Корш ИОРЯС 8/4, 42; Когвсії АЇВІРЬ 9, 499; Мікі. ТЕ1 НасЬіг. І 31; Дмитриев 568; Менгес 97; Казапеп Уегзисії 495.
[терпуга] «горілка»; — неясне.
[терстина] (бот.) «очерет звичайний, РЬгадтііев соттипів (Ь.) Тгіп.» Мак, [тирстина] «тс.» ВеЛ, Мак; — очевидно, запозичення зі словацької мови (може бути й українською діалектною формою — Німчук 286); слц. ігзіі-па «очерет» відповідає укр. тростина. — Див. ще трость.
[терсувати] «не берегти (речей), зношувати»; — очевидно, пов’язане з терти (див.).
терти, те'ртися, терка, те'рлйця СУМ, Пі, [терло] «тертушка» ВеЗа, те'рниця, [тениця] «бительня» Л, [терпуга] «тирса» ДзАтл II, [тертйня] «тирса, терта картопля» О, [тертиця] «різана дошка або рейка» О, [тертич-ник (тертйшник)] «пильщик дощок», тертка, [тертуха] «напій з суниць, розтертих із цукром і змішаних з горілкою СУМ; рідка їжа з тертої картоплі ЛексПол», тертушка, тертя, [тер-чаник] «корж з тертої картоплі» О, [терчанйна] «терта картопля на корж» О, [тершить] «костриця» Шейк, Нед, [тре ник] «млинець з тертої картоплі» О, [третячка] «терниця» О, [трець] «той, хто тре», [триття] «тертя, розтирання», [тритячка] «терниця» О, [тричачка] «тс.» О, [трйхи] «тертя; метушня, клопіт», [трійня] «час чесання конопель» Нед, [тріля] «жінка, яка чеше» Нед, [трічачка] «терниця» О, тертьовий, [терчаний] «з тертої картоплі» О, витирати, [витерача] «те, чим зерно подається в жорно» Ж, [вити-ралка] «рогожа, плетениця для витирання ніг, постілка» Куз, [витйранка] «терниця» Я, ГрицАВ, [витйрач] «паличка в отворі верхнього жорна, яка зчищає муку, що пристала до стінок отвору», [витирачка] «ганчірка для витирання; бік сірникової коробки» Я, [вйтирка] «ганчірка» Ж, відтирати, відтертя, дотирати, затирати, [зате'рка] «не-вимішані грудки в тісті» Я, [затйр] «брага» Ж, затиральник, [затираха] «соломаха», [затирач] (інструмент бондаря), [затьбрач] «тс.», [затирачка] «фуганок» Ж, [затирка] «розріджена борошняна юшка, суп зі збитих яєць» Ж, затїр, затірка, затор, [затьбр] «затор криги», затертий, затиральний, натирати, [натерть] «подрібнена від тертя солома», [натирач] «той, хто натирає» Ж, [натирачка] «дерев’яний брусок для пригладжування каблука», [навте'рач] «рушник» МСБГ, [навти-
рач] «тс.» тж, [оте'рок] «околот» Ж, [отираник] «рушник» НЗ УжДУ 16/2, обтирати, обтиральник., обтйрка, обтйрник, [обте'рлений] «потертий» Ж, обтиральний, [патеруха] «потеру-ха» Нед, перетирати, перетертя, [перетрінє] «війна (власне, тертя)» Нед, підтирати, підтирка, [потерети] «поламати, потрощити, потовкти» О, потирати, [потерте] «тертя» Нед, потерть, потеруха, потйрач, [поти-рачка] «терлиця» ГрицАВ, [потріть] «усе, що стерлося або поламалося» О, [пдтрюх] «потерть» Чаб, [поте'ртий] «зламаний» О, притирати, притиратися, [притйрачка] (приладдя шевця) Нед, притйрка, [прйтирок] (приладдя шевця) Нед, [прйтір] «нарив, гноїння» Нед, притертий, притиральний, [претори] «збитки від процесу» Пі, розтирати, [розтерети] «розтерти» ВеЗн, [розтерач] «розтирач» Нед, розтиральник, розтирач СУМ Куз, [розтирачка] «тертушка, терпуг» Куз, розтирка «розтирання; знаряддя для розтирання; [розлад, сварка, ворожнеча; втрата Нед]», [рбзтірка] «сварка, незгода, капость, розтрата, погибель» Пі, [розтерливий] «який може розтиратися, перетворюватися в порошок» Нед, розте'ртий, розтиральний, стирати, [стеранка] «затірка» ДзАтл II, [стй-ранка] «тс.» тж, [стир (стирок)] «ганчірка» НЗ УжДУ 16/2, [стйранка] «тісто» Ба, [стирач] «той, хто стирає Нед; гумка Л», стирка «ганчірка; [гумка Л]», утирати, [утеранка] «рушник» ЛЧерк, \утиралник\ «рушник, ганчірка» ВеУг, ВеЗн, [утирало (втирало)] «тс.» тж, [утираник] «рушник» НЗ УжДУ 1б/2, [утйрач] «тс.» Л; — р. тереть, бр. це'рці, п. іггес, ч. іпі, ст. ігіеіі, слц. ігіеі’, вл. ігес, нл. ігез, полаб. іаге «тре», болг. трйя, м. трие, схв. трти, слн. ігеіі, стел. тр'Ьти; — псл. *іегіі «терти», споріднене з лит. іг'іпіі «тс.», іігіі «досліджувати, вивчати», лтс. ігїі «гострити; терти», вірм. ґгегп «мішу тісто», лат. їего, -еге «терти», їегеЬга «свердло», гр. тєірсо «мучу»; іє. *іег- «терти». —
Фасмер IV 47- Горяев 365; Вгйскпег 580; Масітек Е51С „ 658—659; НоІиЬ—Кор. 395; Зскизіег-Зе^с 1526—1527; Младенов 639; Зкок III 511—513; Мікі. Е\¥ 352, 363; Тгаиітапп 324—325; Егаеп-кеі 1102, 1124—1125; Мйкі,—Епсіг. IV 242; Кагиііз II 429; АУаібе—Ноїт. II 672—673; Ноїтапп 356; Гамкрелидзе— Иванов 706—707; Рокоту 1071. — Пор. тарятися, тор, трач1, трйна.
[терусити] «трусити; кришити» Нед, [терюсити] «злегка посипати (снігом, половою тощо)» Нед, [натируейти] «натрусити» ЛексПол, [прітеруиіок] «перші опади снігу восени» Ник, [стерусй-ти] «струсити» Нед; — бр. церушьщь «трусити, сипати»; — результат видозміни форми трусити, очевидно, зближеної з терти. — Див. ще трусити.
терх* «в’юк на верховому коні», [тирх] «в’юк, укладка; велика кількість чогось накиданого як попало» Шейк, [терхач] «наглядач за багажем» Нед, [терхівка] '«в’юк на верховому коні», [тирхатий] «(про дерево) розкидистий; розторсаний, неохайний», [терхати] «нав’ючувати» Нед, [тйрхати] «розкидати», [втерхати (коня)] «нав’ючити» Ж, [отерхати] «тс.», [рбзтирх] «розв’ючування» Нед, [розтйрханий] «розтріпаний; розв’ючений» Нед, [розтйрха-ти] «розв’ючити» Нед, ст. терх’Ь «товар» (1408); — п. [іегей] «продовольство»; — запозичене з угорської мови (частково через посередництво румунської, пор. рум. іагЬаі «вантаж, тягар, багаж, барахло»); уг. іеітег ([іегЬ(е)]) «ноша, вантаж, тягар» походить з баварсько-австрійського діалекту німецької мови; бав.-австр. [ігасйі] «ноша» відповідає нвн. ТгасЬі «оберемок, в’язанка», пов’язаному з іга^еп «нести», спорідненим з дісл. гігада «тягти», англ. (іга§ «тс., волочити». — Лизанец 627; Винник 134; ВеЗн 69; Уіпсепг 7; ПЬКМ 850; ММТЕЗг III 875—876; Кіиее— Міігка 786. — Див. ще драга. — Пор. теркйла*.
[терх2] «міра рідини», [терхівка] «посуд у вівчарській справі» Доп.
УжДУ IV; — запозичення з угорської мови; уг. [їегЬе], іеЬег «відро, кухоль» етимологічно тотожне слову [іегіте] (іе-Ьег) «ноша, тягар». — Див. ще терх*.
терція (муз.), терцет, терцйна', — р. те'рция, бр. тзрцьія, п. іегс]а, ч. іегсіе, слц. іегсіа, болг. терца, терция, м. терца, схв. терца, слн. іегса; — запозичене з латинської мови; лат. їегііа «третя» пов’язане з ігез «три», спорідненим З ДІНД. ІГІ, гр. трєщ, ірл. ІГІ, лит. ігуз, псл. ігі «тс.». — СІС2 822; ССРЛЯ 15, 373; КораІігізкі 970; НоІиЬ—Ьуег 480; Младенов 632; АУаІсІе—Ноіт. II 702—703. — Див. ще три.
[терціян] «шкільний сторож» Куз, СЧС; — п. іегс]ап «нижчий канцелярський службовець (у школі)», ч. слц. іегсіап «учень третього класу гімназії»; — через польську мову запозичено з латинської; лат. іегііапиз «солдат третього легіону» утворене від іегііиз, іегііа «третій, третя». — СЧС 298— 299; КораІігізкі 970. — Див. ще терція.
теряти «утрачати», [потеряти] «зіпсувати; втратити» Нед, [потаряти] «тс.» Нед, [потер я] «втрата, шкода; бійка Нед», [розтирка] «сварка, бійка; втрата» Нед, [оперяти] «витратити, втратити», [стирати] «передчасно родити» (про жінку) Ме, оперятися, стеряний; — р. терять «губити, втрачати», др. теряти «втрачати, розоряти»; — пов’язане з те'рти. — Фасмер IV 50; Черньїх II 240; Горяев 365, 366; Варбот Зтимология 1982, 25—29; Ляпунов РФВ 76, 260. — Див. ще терти.
тесати, теслювати, теслярувати, тес, тесак «теслярська сокира; холодна зброя; [рубака, забіяка]», [тесака «рубака, забіяка», тесальник, [тесан «обтесана колода», [тесанйна] «тесання, витісування», [тесаниця] «гострокутний брус» О, [тесанка] «тс.» О, [тесівнйці] «гладкі скелі», [тесла] «тесля» Нед, [тесликівна (теслюкївна)] «дочка тесляра» Бі, теслиця «різець кустарного виробництва; тесло СУМ,
О; [дошка, витесана сокирою Бі]», [тес-личенко (теслюченко)] «син тесляра» Бі, [тесличка] «дружина тесляра» Бі, тесло, [теслюк] «учень тесляра» Бі, тесля, тесляр, теслярівна, теслярня, [теслярка] «теслярство» Нед, теслярство, [теслярчук] «підручний тесляра» Нед, [те'сник] «тесляр» Нед, [ті-снйк] «тс.», [теснйця] «грубо обтесана дошка Куз; рід сокири з кривим топорищем; рід великого долота Бі», [тесо-вець] «тесовий камінь» Куз, [тесун] «окремий великий камінь» Ч, [тесяр] «тесляр» О, [тіснйк] «тесля», витісувати, дотісувати, затісувати, [на-тіс] «поріз, надріз» Ж, надтісувати, [надтіс] «надтесане місце в колоді» Куз, неотеса, обтісувати, обтіска, притісувати, [прйтіс] «перший брус на підвалині» НикНикБЛ, протіс «протісування; [половина дерева, розрізаного по довжині]», [утес] «сідловина гір Шейк; крутий схил скелі, льоду Нед»; — р. тесать, бр. часаць, др. тесати, п. сіозас, ч. іезаі, слц. іезаі’, вл. сезас, болг. тесам, схв. тесати, слн. іезаіі, стел, тєсати; — псл. іезаіі «тесати»; — споріднене з лит. їазуїі, лтс. іезі «тс.», дінд. іазіі, іакзаіі «обтісує, обробляє, теслярує», іакза «тесляр», ав. іазаііі «створює», іазап- «різьбяр», перс, іазі-іап «теслярувати», гр. тєитсоу «тесляр», те/VI] «мистецтво, ремесло, професія», лат. іехо, -еге «ткати, плести; будувати», двн. сІеЬзаІа «сокира», свн. сіеЬзеп «м’яти льон», нвн. ОасЬз «борсук» (букв, «тесляр»), дісл. рехіа «вид сокири», ірл. іаі «теслярська сокира»; іє. *іекр-«тесати». — Фасмер IV 50—51; Черньїх II 240; Горяев 366; Кшіпіскі Ргазі. II 59; Біахузкі І 103; Вгйскпег 63; Масіїек Е5ЛС 641; НоІиЬ—Кор. 383; БсЬиз-іег-8е\ус РгоЬеЬеїі 48; Младенов 632; Бкок III 462; Критенко Вступ 518; МікІ. Е\У 355; Тгаиітапп 320; МйЬІ.— Епсіг. IV 175; Кагиііз II 394; ЙЬІепЬеск 107; МаугЬоїег І 468; Ресіегзеп Кеіі. Сг. І 85; Еіск III 177; Егізк II 867—868; АУаІсіе—Ноіт. II 678; Гамкрелидзе— Иванов 706; Рокогпу 1058—1059.
тест; — р. болг. м. тест, бр. тзст, п. ч. слц. вл. іезі, схв. тест, слн. іезі; — запозичення з англійської мови; англ. іезі «пробірна чашка; перевірка» розвинулося із сангл. іеві «пробірна чашка», похідного від фр. ст. іеві «тс.», що виникло з лат. іезій, іезіит «глиняна посудина», спорідненого, очевидно, з ав. іазіа- «чашка», лит. іівіав «посудина з вербових прутів» і пов’язаного з лат. іехо, -еге «ткати, плести; будувати». — ССРЛЯ 15, 397; Кораіігізкі 973— 974; НоІиЬ—Ьуег 481; РЧДБЕ 720; КІеіп 1594; \¥а!сіе—Ноїт. II 675—676. — Див. ще тесати.
тестамент «духівниця» СУМ, Нед; — р. тестамент «тс.», бр. [тзста-мент\ «заповіт; духівниця», п. ч. слц. вл. іезіатепі «заповіт», болг. м. тестамент, схв. тестамен(а')т, слн. іезіатепі «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. іезіатепішп «заповіт» пов’язане з іезіагї «брати за свідка, свідчити; заповідати», похідним від іез-ііз «свідок», що виникло зі складного слова *ігі-зіо- «той, що стоїть третім», перший елемент якого пов’язаний з лат. іге8 «три», а другий з лат. зіо «стою». — ССРЛЯ 15, 397; Кораіігізкі 974; Но-ІиЬ—Буег 481; РЧДБЕ 720; Вуіаклиіа 949; КІеіп 1594; Таїсіє—Ноїт. II 676— 677. — Див. ще стояти, три.
тесть, [тест] «тесть» ВеЛ, [тестенько, тестенька, тестечко], [тес-тівщина] «будинок і майно тестя» Нед, [тестюра] «тесть», теща, [тещенька, тещечка] (зменш, від теща) Нед, [те-щенько, тещонько] (зменш, від тесть) Нед, [тещу хна] «теща»; — р. тесть, бр. цесць, др. тьсть, п. іезс, ч. ст. іеві, слц. іезі’, вл. сезі, болг. пгьст, м. тест, схв. таст, слн. іазі, стел, тьсть; — псл. іьзіь «тесть»; здебільшого пов’язуване з псл. іеіа «тітка», лит. іеіа «тс.»; вважається також (Трубачев Терм, род-ства 125—126) спорідненим з гр. тєксо «родити», іє. *іей- «тс.»; помилкове зіставлення 3 прус. ІІ5ІІЄ8 «тесть» (Еп(І2Є-Ііп АІБІРЬ 32, 286), оскільки воно походить від прапольського *іьзіь (Тгаиі-
тапп Арг. БргасЬсі. 449; Мііеіузкі БО 18). — Фасмер—Трубачев IV 51—52; Черньїх II 241; Горяев Збб—367; Вгйскпег 569; МасЬек ЕБЛС 641—642; Младенов 646; Бкок III 445—446; Мікі. Е\¥ 370; Критенко Вступ 540; Прпзкі) АЇ81РН 34, 14—15; Исаченко Біауіа 22, 76.
[тета] «тітка Г; старша сестра Ме», [тетка] «тітка; малярія» Нед, [тетьд-ха] «огрядна дівка, жінка» Шейк, Нед, [тетюха] «малярія», [тетя] «тітка», [титуха] «малярія», [ті та] «тітка» Нед, тітка, [тітчаник] «син жінки» Ба, [тіччаник] «тс.»ДО, [тіччанка] «дочка тітки» О, [тюгіїка] «тітка» Нед, [тютчаний брат] «зведений брат» ВеЛ, тітчин; — р. тетя, тетка, [тета], бр. цеця, цетка, др. тета, п. сіосіа, сіоіка, ч. слц. іеіа, вл. сеіа, нл. зоіа, полаб. іеіа «двоюрідна сестра», болг. м. схв. тета «тітка», слн. іеіа, стел. тет*ькд «тс.»; — псл. іеіа, слово з дитячого лепету, як і ЬаЬа, тата, іаіо; пор. лит. іеіа «тітка», ібіе «тато», іеііз «тс.», гр. тєтто, тотй «батько». — Бурячок 87—89; Фасмер IV 54; Черньїх II 242; Біалузкі І 103; Вгйскпег 64; Масіїек Е51С 642; НоІиЬ—Кор. 384; Младенов 633; Трубачев Терм, родства 86—87; Мікі. Е\У 355; Тгаиітапп 320; Егізк II 860; Ноїтапп 362; КгеізсЬтег Еіпі. 348—349; Еіск III 154.
тетанус «правець», [тетанос] «тс.» Куз, СЧС, тетанія, тетанічний; — р. болг. м. тетанус, бр. тзтанус, п. слц. іеіапиз, ч. іеіапиз, іеіап, схв. тетанус, слн. іеіапиз; — запозичення з латинської мови; лат. іеіапиз «корчі, судома, судорога» походить від гр. тєто-уос «натягнення, напруження; корчі, судома, судорога», пов’язаного з тєіусо «натягую; напружую», спорідненим з лат. іепсіо, -еге «тягнути, натягувати», дінд. іапбіі «тягне, натягує», гот. иї-ра-п]ап «розтягувати, витягувати», нвн. сіеЬ-пеп «тягти, розтягувати», псл. іепеіо, укр. тенета. — СІС2 823; СЧС 298; ССРЛЯ 15, 400; Кораіігізкі 974; НоІиЬ— Буег 481; РЧДБЕ 721; Ву]'акли]а 949; КІеіп 1595; Шаісіе—Ноїт. II 662—663;
Ргіак II 863—865. — Див. ще тенета. — Пор. тенденція, теніс, тенор, тент.
[те-те] (вигук, яким підкликають гусей) Л, [те-те, тех-тех, тіежки-тіежки] «тс.» Л; — р. [тиеа], бр. [це-га] «тс.», [це'жка] (пестлива назва гуски); — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 55.
тетервак — див. тетеря*.
тетеря* (орн.) «Ьугигиз Іеігіх Ь.», [тервак] «тетервак» Нед, [те тер] «тетеря» Чаб, [тетера] «тс.», тетервак, тетере’ятник, [тетерець] «тетерев», тетерев, тетериця СУМ, Нед, тетерка, [тетерняк] Шарл, тетерук, тетерюк, тетеря «пташка тетерки», тетерячі, [тетірка] «тетерка» Шейк, [те-тьбрка] «тс.» Шейк, Нед, [катервак], тетерячий, тетеріти СУМ, Шейк, отетеріти-, — р. тетерев, тетеря, бр. цяце'ра, цецярук, др. тетерь, п. СІЄІГ2ЄАУ, ч. ієігєу, слц. ієігоу, вл. сесог, болг. тетрев, м. тетреб «глухар», схв. тетреб «глухар; тетерев», слн. [ієігєу] «фазан», р.-цсл. тєтр'Ьвж «тс.»; — псл. *іеіегу'ь; — споріднене з лит. Іеіегуа «тетерка», лтс. Іеіегіз «тетеря, тетерев», прус. ІаіагАміз «тетерка», перс. Іебегу «фазан», гр. тетрод «цесарка», тєтрашу «глухар», тєтра^ш «кудкудачу», лат. Іеігіппіо «крякаю (про качку)», дісл. рібигг «глухар», ірл. іеіЬга «тс.», дінд. ШіігаЬ (ііШгіЬ) «куріпка»; звуконаслідувальне утворення (виникло внаслідок редуплікації вигука *іег-, що передає квоктання різних птахів; пор. лтс. іігі, ііги, вигук, що відтворює квоктання тетерука); помилкове припущення (Мікі. ТЕІ II 172) про запозичення з іранської мови. — Фасмер—Трубачев IV 52; Черньїх II 241; Горяев 367; 5іа\м-зкі І 102; Вгйскпег 63; МасЬек Е8ЛС 642; НоІиЬ—Кор. 384; Младенов 633; Зкок III 464; Критенко Вступ 511; Тга-иітапп 320—321; ЕгаепкеІ 1084—1085; МйЬІ.—Епсіг. IV 169, 195; Кагиііз II 395; МаугЬоГег І 500; ЗресЬі 48; Ресіег-зеп Кеіі. Сг. II 107; ЙЬІепЬеск 112; Рокогпу 1079; Гамкрелидзе—Иванов 541.
[тетеря2] (бот.) «нут звичайний, турецький горох, Сісег агіеііпит Ь.» Мак; — очевидно, калька п. сіесіогка «турецький горох» (а також «тетерка»), яке в значенні «турецький горох» походить від лат. сісег «тс.», спорідненого з вірм. зізегп, гр. хрібе (6ро0іаїо<;) «тс.». — Вгйскпег 61; 8\У І 322; \Уа1-сіе—Ноїт. І 212.
тетеря3 (кул.); — р. [тетеря] «тетеря»; — не зовсім ясне; пов’язання з терти (Горяев 367) викликає сумнів. — Фасмер IV 53.
[те-те-те] (вигук, що виражає задоволення і здивування), [те, тєге; тє-ге-ге] (вигук, що виражає здивування, коли побачать щось дуже велике або чогось дуже багато) Чаб; — р. те-те, те-те-те (вигук, що виражає жаль, здивування тощо); — очевидно, результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку; пор. болг. тц-тц (вигук, що виражає здивування, жаль).
[тетрадь] «зошит Нед, Куз; папір, складений в четверту долю Шейк», [кетрадь] «зошит» Ме, [тетрадка Нед, тетрадька Шейк] «тс.»; — р. тетрадь «зошит», др. тетрадь «чотири аркуші пергаменту або паперу, зшиті разом», болг. тетрадка «зошит», м. тетратка «тс.»; — запозичення із се-редньогрецької мови; сгр. тєтра5і(оу) «складений учетверо аркуш (пергаменту)» пов’язане з тєтрас -а5о<; «четверта частина аркуша», похідним від гр. тєттарєс (тєооарєе) «чотири», спорідненого з дінд. саіигіЬаЬ «четвертий», лат. циагіиз, двн. Гіогсіо, лит. кеіуігіаз, псл. *сеїуьгі'ь «тс.», укр. четвертий. — Куз 1285; Шейк 46; Фасмер IV 53; ГСЗ II 281, III 201; Черньїх II 242; Егізк II 883—884. — Див. ще четвертий.
тетраедр «правильний чотиригранник, кожна грань якого являє собою трикутник», тетраедрйт (мін.); — р. бр. тзтраздр, п. ч. іеігаесіг, слц. слн. іеігаесіег, болг. тетраед’ьр, м. тет-раедар, схв. тетраедар-, — запозичення з грецької мови; гр. тєтраєброу
«чотиригранник» складається з тєтра-«чотири-» (в складних словах»), пов’язаного з тєттарєс «чотири», і -єброу, пов’язаного з £5ра «сидіння, крісло; основа», є^орш «сідаю», спорідненим з лат. зесіео, -еге «сидіти», лит. зесіеіі «тс.», псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС2 823; СЧС 298; ССРЛЯ 15, 409; Вгйскпег 569; 81. Амуг. оЬсусЬ 760; НоІиЬ—Ьуег 481; РЧДБЕ 721; Ву]акли]а 950; КІеіп 1596. — Див. ще сидіти, тетрадь.
тетралогія, тетралогічний-, — р. тетралбгия, бр. тзтралбгія, п. іеі-га!о§іа, ч. іеІгаІо§іе, слц. 1еігаІб§іа, м. тетралоги)а, схв. тетралоги/а, слн. 1еіга1о§їіа; — запозичення з грецької мови; гр. тєтраАоуіа «тетралогія» складається з тєтра- «чотири-» (в складних словах), пов’язаного з тєттарєс «чотири», і -Лоуіа, утвореного від Лбуое «слово, розповідь». — СІС2 823; ССРЛЯ 15, 409; КораІігізкі 974; НоІиЬ—Буег 481; РЧДБЕ 721; Ву)акли)а 950; КІеіп 1596. — Див. ще археологія, логіка, тетрадь.
Тетяна (жіноче ім’я), [Татьяна Куз, Татіяна] Куз, Таня, Тася, Тата, Таця, ст. Татяна (1487), Татіана «по-велйтельница» (1627); — р. Татьяна, ст. Татиана, бр. Таццяна, п. Тафапа, ч. ТаГапа, слц. Таііапа, болг. Татяна, Татияна, м. Танцана, схв. Тат(и)]а-на, слн. Та^апа, стел. Тдтиганд, Тдти-іанша; — остаточно не вияснено; виводиться (Петровский 207; Спр. личн. имен 524) від лат. Таііиз «Татій» (ім’я сабінського царя) або від гр. атт. тоттш «установлюю, визначаю». — Вл. імена 163; Беринда 236.
техніка, технік, технічка, техніцизм, технікум, технічний-, — р. болг. м. схв. техника, бр. тзхніка, п. ч. слц. вл. нл. іесЬпіка, слн. іеЬпіка; — запозичене з новолатинської мови через німецьку (нім. ТесЬпік «техніка»); нлат. іесЬпіса «тс.» походить від гр. тєхуіхос «умілий, вправний, досвідчений», похідного від тєхуг) «мистецтво, майстерність, уміння», пов’язаного з тєхтсоу «тесляр». — СІС2 824; Фасмер IV 54; Черньїх II
242—243; Горяев 367; Будагов Ист. слов 86—91; КораІігізкі 963; Вгйскпег 567; НоІиЬ—Буег 478—479; Младенов 633; Вуіаклиіа 951; КІеіп 1579; Егізк II 889—890. — Див. ще тектоніка.
технологія, технолог, технологічний; — р. болг. технолбгия, бр. тзхналбгія, п. їесЬпоІо§іа, ч. їесйпоіо-§іе, слц. ІесЬпоІб^іа, вл. 1есНпо1о§і]а, м. технологи/а, схв. технолбги)а, слн. іеЬпоІО£і]а; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТесЬпо1о§іе, фр. 1еЬпоІо§іе, англ. 1есЬпоІо§у утворено з основ гр. ТЄХу°-> похідного від тєхуП «мистецтво, майстерність, уміння», і -Хоуіа, пов’язаного з Хбуо<; «слово, розповідь». — СІС2 824; ССРЛЯ 15, 421; КораІігізкі 963; Младенов 633; РЧДБЕ 722; Ву]акли]а 951; Сг. ЕауЬ. 749; Паигаі 702; КІеіп 1579. — Див. ще археологія, логіка, техніка.
теша «черевна частина туші риби, що використовується для виготовлення страв»; — бр. цешка «тс.»; — запозичення з російської мови; р. теша, теш-ка «тс.», очевидно, виникло з [те'жка] «черево, пузо, живіт», пов’язаного з [те'зево] «тс.» неясного походження. — Фасмер IV 54; Горяев 367; Даль IV 405.
[тєглець] (бот.) «вербозілля лучне, БузітасЬіа питтиіагіа Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з [тєгнути] «тягнути», [тегтй] «тягти»; назва могла бути зумовлена тим, що стебло цієї рослини повзуче і сягає до 60 см (Федченко— Флеров 737). — Див. ще тягтй.
[тєг-тєг] (вигук, яким кличуть гусей) До, [тега-тєга] «тс.» До; — р. тега-тега, [тйга, теганька, тежь, тежи] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення (наслідування крику гусей). — Фасмер IV 55.
тє-тє, тєх-тєх — див. те-те.
течка — див. тікати2.
ти1, [тя] «тебе» Нед, [ти] «тобі» Нед, [тикало] «той, хто говорить на ти», тикати «звертатися на ти», тй-катися; — р. бр. др. ти, п. ч. слц. вл. нл. іу, полаб. іаі, болг. м. ти, схв. ти, слй. її, стел, тьі; — псл. іу; — спорід
нене з лит. ій «ти», лтс. іи, прус, іои, іи, гот. ьй, двн. сій, вірм. сій, дірл. їй, алб. іі (*ій), лат. ій, гр. об, дор. то, дперс. іиуат, ав. ій, іует, дінд. іуат, іиуат, тох. А іи; іє. *ій «тс.». — Фасмер IV 130; Черньїх II 274—275; Горяев 381; Вгйскпег 587; МасЬек ЕЗЛС 663; НоІиЬ—Кор. 398; 8сЬизіег-8еу/с 1566; Младенов 633; Зкок III 466; Е88Л 81. §г. II 704—706; Тгаиітапп 331—332; МйЬІ.—Епсіг. IV 254—255; К1и§е—Міігка 145; Вги§тапп Сгип-СІГІ55 II 2, 383—384; Петопзігаііургоп. 30—32; Таїсіє—Ноїт. II 712; Егізк II 817; ИЬІепЬеск 113, 118; Рокогпу 1097— 1098. — Пор. тебе.
[ти2] «чи» Л, [ті, ці] «тс.» (з бр.) Л; — р. [ти], бр. ці, п. ст. сі, стел, ти «тс.»; — псл. іі<*іеі (первісно форма місцевого відмінка однини від (Чг «той»); — споріднене з лит. іеї..., іеї «як ..., так і», іеїр «так», іаї «це, те», гот. реі «що, щоб». — Фасмер IV 55; Зіау/зкі І 97; Вгйскпег 60; Вги§тапп Огипсігізз II 3, 998; Тгаиітапп 311 — 312; Уопсігак II 462. — Див. ще той.
тибель «дерев’яний цвях, КІЛОЧОК СУМ, Шух, Л; [свердел, яким провірчують дірки для кілочків Л]», [тімбел] «свердел» Л, [стібель] «тибель» Нед, [тибльовать] «з’єднувати, скріплювати дерев’яні частини тиблем» Л, [заглиблювати] «з’єднати, скріпити тиблями» Ж; — запозичення з польської мови; п. іуЬеІ (сІуЬеІ) «дерев’яний кілочок, дерев’яний цвях» походить від нвн. ПбЬеІ «дерев’яний цвях», спорідненого з гр. тбфо<; «клин, кілочок, дерев’яний цвях», англ. сіоу/єі «дерев’яний цвях»; помилковим є пов’язання (ХиЬаіу Зі. а сі. І 2, 162) з псл. зіьЬІо «стебло». — Шелудько 48; К1и§е—Міігка 145; КІеіп 478.
тйверці (племінна група східних слов’ян), тйверський; — р. тйверци, бр. ціверци, др. Тиверьци, Тіверьци, ч. Тіуєгсі; — загальноприйнятої етимології не має; здебільшого пов’язується з давньою назвою р. Дністер Тирас яка виводиться від дперс. ійга- «швидкий», спорідненого з дінд. іїуга- «тс.»
(Менгес 147; Шахматов Древн. судьбьі 31—32); вважається також похідним від назви м. Тивер (згадане в праці Ід-рісі, датованій 1154 р.), яка пов’язується з династичним ім’ям боспорських царів Тивертй, що зводиться до лат. ТіЬегіиз (Стрижак Мовозн. 1969/4, 47—56).
тигель «посудина для плавлення», [тиґларня] «цегельний завод» НЗ УжДУ 14; — р. тигель, бр. тигель, п. іу^іеі, іе§іе1, ч. іу§1ік, іу§1, ст. іе§1їк, іе£І, слц. іе§еГ, іе§1ік, вл. ІуЬеІ, нл. іу-§е1, болг. тйгла, тйгел; — запозичення з німецької мови; нвн. Тіе^еІ «тигель» (свн. Іе§е1, ІІ£ЄІ) походить від іт. ст. іе§1іа «сковорода», що виникло з пізньолат. іе§иІа, яке походить від гр. тгіуауоу «тс.», спорідненого з двн. сІаЬ-Ьаггеп «палати», дангл. рессап «згоряти». — СІС2 825; Фасмер IV 56; 81. у/уг. оЬсусЬ 785; Вгйскпег 567; МасЬек ЕЗЛС 663; НоІиЬ—Кор. 398; НоІиЬ— Ьуег 495; РЧДБЕ 722; К1и§е—Міігка 778—779; Егізк II 845.
[тигйпнути] «ударити чимось важким Ва; сильно вдарити Си», [тигйли-пнути] «сильно вдарити» Си; — звуконаслідувальне утворення, як і [гегепнути, гепнути]. — Пор. геп1.
[тигйтка] (орн.) «чайка звичайна, УапеІІиз уапеїіиз Б. (УапеІІиз сгізіаіиз Меуег)», [тигель Нед, Шарл, тйгод, тйгол Шарл, тйжик, тігітка, тігод Шейк] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з імітацією крику чайки киги (див.).
тигр (зоол.) «Ееііз іі§гіз Б.», тигриця СУМ, Нед, тигреня, тигрячий; — р. тигр, бр. тигр, др. тигря, п. іуегуз, ч. іу§г, СЛЦ. ІІ£ЄГ, ВЛ. ІІ£(е)г, іу§(е)г, нл. іі§г, болг. тйгяр, м. тигар, схв. тигар, тигар, слн. ії§ег, стел, тигрі»; — запозичення з грецької мови; гр. тіуріс «тс.» запозичене зі східних мов; пор. ав. ііугі- «стріла», ііуга- «гострий». — Коваль 90; НйііІ-ЇУогіЬ 14; Черньїх II 244; Фасмер IV 56; 81. у/уг. оЬсусЬ 785; МасЬек ЕЗЛС 663; НоІиЬ— Кор. 398; НоІиЬ—Еуег 495; Младенов
633; Ву]акли]а 951; КІеіп 1616; \Уа1-сіе—-Ноїт. II 681; Ргізк II 896.
[тйгровець] (ент.) «перламутрівка велика, Аг§уппіз рарЬіа Б.» Шейк, Нед; — похідне утворення від тигр; назва зумовлена тим, що верхній бік крил цього метелика покритий чорними плямистими лініями. — Див. ще тигр.
[тйжба] «юрба, натовп, табун, зграя (птахів, тварин) Л, тиснява О», [тіж-ба] «натовп Нед; група ЛексПол»; — бр. [ціжба] «велика кількість»; — запозичення з польської мови; п. сігЬа «тиск, тиснява; натовп, юрба» виникло зі ст. сізгсгЬа «тс.», похідного від сіз-кас «тискати», сізпдс «тиснути», яким відповідають укр. тискати, тиснути. — ЗІаАмзкі І 106; Вгйскпег 64. — Див. ще тйскати.
[тйжбір] «товкач»; — неясне; можливо, пов’язане з тйжба; пор. п. сігЬа «тиск, тиснява».
тйждень, [тигоде'нь] «тиждень» Нед, [тижняка] Нед, [тйжник] «тс.», [тиждневник] «щотижневий журнал, щотижневик» Нед, тижневик, [тижневе] «тижнева платня» Нед, Куз, [тиж-нівка] «поминання померлого на сьомий день після смерті Г; жінка, наряджена на тиждень на роботу від громади Шейк», тижневий, [тижньдвий] «тижневий; щотижневий; десяцький або розсильний, що відбуває свій черговий тиждень служби», [тиженно] «тижнево» Куз, [тижнювати] «проводити тиждень, бути десь увесь тиждень», потижневий, [потиженний] «потижневий»; — бр. тьідзень «тиждень», др. тьіижьдьнь, тижьдьнь «восьмий день після певного дня», п. іусігіегі «тиждень», ч. іусіеп, слц. іугсіегі, вл. іусігегі, нл. іугегі, схв. т/едан, слн. іесіеп; — псл. *1у(]ь)гьсІьпь, букв, «той самий день», утворене із займенника кь]ь «той», частки гь (< *ге) «же» та іменника сіьпь «день». — Німчук 92—93; Вгйскпег 588; МасЬек Е83С 663; Но-ІиЬ—Кор. 398; 8сЬизіег-8еАмс 1567. — Див. ще день, же1, той.
тик1 (мед.) «хворобливі мимовільні скорочення м’язів», тикозний; — р. болг. тик, бр. цік, п. ч. слц. Іік, схв. тик, слн. іїк; — запозичення з французької мови; фр. ііс «судорожне сіпання м’язів (переважно обличчя)», очевидно, звуконаслідувальне утворення. — СІС2 825; Фасмер IV 56; Черньїх II 244; Горяев 367; Кораіігізкі 978; РЧДБЕ 722; Ву]акли]а 952; КІеіп 1615; Паигаі 709; СатіПзсНец 848.
тик2 (текст?) «цупка тканина для чохлів та ін.»; — р. болг. тик, бр. цік; — запозичення з голландської мови; гол. іі]к «тс.» (снідерл. іїке) виникло із західногерманського *іека «чохол матраца або подушки», що походить від слат. лат. Діеса «футляр, чохол; коробка, СКрИНЯ», ЯКе ЗВОДИТЬСЯ ДО Гр. Нґ|ХГ) «сховище, скриня, шкатулка», пов’язаного з дієсловом тібрщ «ставлю, кладу». — СІС2 825; Фасмер IV 56; Горяев 367; РЧДБЕ 722; Маігепаиег 347; КІеіп 1615. — Див. ще теза, тека.
тик3 (бот.); — р. болг. тик, бр. цік, п. іек, ч. іека, іеак, слц. іеак, схв. тик-дрво, слн. іїк; — запозичення з англійської мови; англ. іеак «тс.» походить від порт, іеса, що виникло з мал. іекка, яке зводиться до дінд. закагі «тс.» (дерево росте в Індії). — Фасмер IV 56; Горяев 367; Ву]'акли]а 952; КІеіп 1578.
тйкати, тикнути, [тичйти] «утикати тички, ставити віхи», тичкувати, ткнути «тикнути; [сіпнути, смикнути О]», [тбкнути] «тикнути» Нед, тик, [тика] «тичка, віха», [тикало] «бирюль-ки; дерев’яна паличка в цій грі» Нед, [тйкач] «той, хто тиче» Шейк, Нед, тичина, тичинка, тичка, тичок, [тйччя] (зб.), [тячйнка] «тичка, хворостина» Шейк, Нед, тичковий, [тйчний] «який в’ється по тичці», [вйтичка] «гілка; віха» Она, відтикати, відіткнути, [від-тйчка] «знак, мітка» Она, [діткливий] «чутливий» Я, [заткати] «заткнути», [заткнути] «запхнути» Мо, [заткнутися] «замовкнути» Я, [затика] «заставка» Ж, затичка, [затички] «декоративні квіти, які дівчата вплітають у во
лосся» ВеЗн, [заткалка] «пробка», [заткално, заткало] «затичка з ганчірок, якою закривають димохід», [заткани-ця] «дошка, якою затикають піч, коли печуть хліб» ВеБ, [зутик] «сутичка» Она, наткнути, [на тичка] «короткий кілок, забитий у пліт біля великого кілка, якщо останній виявиться коротким», [напіткати] «зустріти» Ж, недотика «недоторка, [розрив-трава, Ітра-Ііепз поіі те Іап§еге]», [недбтички] «торочки, що пришиваються до весільного рушника» Ж, [недотикальний] «невідчутний на дотик» Она, [недотйкий] «недоторканний» Ж, [недотйкливий] «тс.» Она, [непритйка] «безпритульний, бродяга», [перетйчити] «пересадити; відмітити за допомогою тичини» Нед, [перетикати] «переставляти; вишивати» Пі, перетика, [підтич] «палиця для розвішування сіті Г; тички, стовпи, на яких сушать рибальські сіті Мо», [потйкало] «попихач» Нед, [поти-кач] «тс.?» Нед, [потйчка] «сутичка, бій» Пі, пбтич «спотикаючись; униз головою», [претйчина] «відмова; перешкода» Нед, притикати, приткнути, [приткати] «заткнути» Нед, прйтйк, притика, [притикач] «кілочок, палиця, яка прикріплює ярмо до дишля», притичина СУМ, Нед, прйтйчка «дерев’яний кілочок або залізний прутик, яким прикріплюють ярмо до дишля; [кусок полотна, який уставляється замість дорожчої тканини в спідницю у те місце, яке закривається фартухом]», [про-тйка] «кілочок, яким кріпиться ярмо до дишля» Нед, протичка, розтиканий, [стич] «щось гостре» Нед, [стйча] «точка дотику і точка сполучення (в колі)» Нед, [стйчка] «випадок Г; сутичка Нед», [стична] «дотична» Нед, [стичний] «дотичний» Нед, спіткати, спіткнутися, спотикати, спотикатися, [спотикайло] «який спотикається; спотикач», спотикач, спбтичка, [спбтич] «спотикаючись», [спотикача] «тс.», [су-тич] «злиття» Нед, сутичка, утикати, уткнути, увіткнути; — р. тикать «тикати, утикати», бр. тьїкаць «тс.»,
др. тикати «штовхати», п. іукас «торкатися», ч. іукаї зе, слц. іукаі’ за «тс.», вл. іукас «тикати, утикати», нл. Іуказ «тикати, торкати, штовхати», полаб. іаі-се «тиче», болг. тикам «штовхати, тикати», слн. іі'каіі «торкати, торкатися», псл. тьікати «колоти»; — псл. іукаїі, ’Ч'ькпріі, пов’язане з і'ькаіі «ткати»; — споріднене з лтс. Шкаі «місити, давити», двн. сІйНеп «давити, придавлювати», дангл. дуп, дуап «давити, тиснути, штовхати», дірл. ІОІ1 «порожнистий», гр. тихої; «молот, долото», тохіфі; «обтісую, тешу». — Фасмер IV 130; Черньїх II 275; Горяев 368—369; Вгйскпег 571; НоІиЬ—Кор. 398—399; 8сЬизіег-8еАмс 1507—1508; Тгаиітапп 331; МйЬІ.— Епсіг. III 278; Кагиііз II 435—436; Егізк II 941—942. — Пор. надточити, патик, тицяти, ткати.
тиква «(бот.) СисигЬііа Б.; посудина для води, вина», [тйквиця] «посудина з тикви» Нед, тиковка; — р. тиква, др. тики, тик'ьвь, тикова, п. ІукАма, ч. іукеу, слц. іекуіса, болг. м. тиква, схв. тиква, слн. іїкуа, стел. ткікм; — псл. їуку не зовсім ясне; здебільшого зіставляється з гр. оіхис; «огірок», оіхиос лат. сиситіз «тс.»; зближується також (Кпиіззоп 2Г81РН 4, 384) з гр. ойхоу «фіга, інжир», беотійським тйхоу, лат. Їїсиз, вірм. ійг «тс.»; труднощі, що виникають при поясненні початкових приголосних у зіставлюва-них словах, примушують вважати псл. іуку, гр. оіхос лат. сиситіз запозиченнями з якогось спільного джерела — індоєвропейського (Гиндин ЗИРЯ II 82— 89; НІН ІЕ 2, 149; КгеізсЬтег ОІоНа 26, 57) або неіндоєвропейського (Преобр. II, вьіп. последний, 26; 8ресЬ1: К2 61, 277; НоГтапп 312; Таїсіє—Ноіт. І 300); існують спроби пояснення на слов’янському ґрунті; Ілліч-Світич (ЗИРЯ І 21—26) псл. *іуку виводить від *іу-каіі «тикати», вважаючи, що тикву вирощували на тичках (щоб плоди висіли і були правильної форми); малоперекон-ливим є зближення з псл. Іуі'ь, іикт., лит. ійкіі «жиріти, гладшати» (Соболев-
ский РФВ 13, 144; Вги§тапп ІЕ 39, 141 —142; ЬоеАУепіЬаІ ЇУи8 10, 142— 143). — Фасмер IV 130; Черньїх II 275; Горяев 381; МасЬек Е8ЛС 664; Лт. говії. 228; Младенов 633; 8кок III 449; Мікі. Е\У 369; Бернштейн Очерк 231 — 232; МеіПеі Еіисіез 270; Ргізк II 704; Воізасц 864; Еіск І 449; ЛоЬапззоп ІЕ II 14; ХУаІсіе—Ноїт. І 299—300.
[тйкіт] «кінчик» Нед; — очевидно, похідне утворення від тйкати (букв, «те, чим торкаються»); пор. ч. слц. іу-касіїо «щупальце, вусик». — Див. ще тйкати.
[тик-тик] «вигук, яким підкликають курчат» Мо; — звуконаслідувальне утворення; пор. ч. іік (вигук, що передає пташиний писк).
тил, [пгйлє] «тупе ребро ножа, ножиць, протилежне лезу», [тилій] «тс.», [тилд] «задня частина чогось, тил; хребет, спина», тиловик, [тйлдк] «задня частина взуття, задник» Г, Шейк, [ти-латий] «товстозадий», тйльний, [шильчастий} «масивний» Пі, затйлля, за-тйлок «потилиця; [затйлля Ме]», затильник, затильний, запотиличник, позатйллю «ззаду; позаду», [потйлє] «спина» Нед, потилиця, потйличник, [потйлишник] «потиличник», [потиля-ка] (збільшувальна форма від потилиця), потиличний, потйлочний; — р. бр. тьіл «тил», др. тьиг «потилиця; тил, задня частина війська», п. іуі «задня частина, тил, спина», ч. іуі «потилиця; тил», слц. іуіо «тс.», вл. іуі «потилиця», нл. ІуІ, іуіо, полаб. іа! «тс.», болг. м. тил «потилиця; тил», слн. [ІТ1] «потилиця», с.-цсл. тьідт» «потилиця»; — псл. Їу1"ь, пов’язане, очевидно, з їуіі «гладшати, набухати», ЧЧзГь «товстий»; — споріднене з прус. Шіап «багато», лит. Шіаз «багато хто, не один», кімр. іауі «кругле підвищення», нвн. бав. [ОоІІ-Іизз] «товста, розпухла нога», тирольсь-ким сіоіі «товстий», алб. іиі «шматок м’яса без кістки, литка, хлібний м’якуш», гр. тиХос «мозоль; шип; ґуля», тбХг), тоХг] «мозолиста спина; м’яка підкладка, подушка»; семантичний розви
ток псл. іу1"ь, очевидно, був таким: «потовщення, набухлість» — «потовщення на шиї, холка» — «потилиця» — «задня частина чогось» — «задня частина війська». — Фасмер IV 131; Черньїх II 275; КЗСРЯ 457; Цьіганенко 495; Вгйскпег 589; МасЬек Д8ЛС 664; НоІиЬ— Кор. 399; 8сЬизіег-8еАУС 156§; Куркина Зтимология 1982, 23; МеіІІеі Еіисіез 420; ХиЬаіу АГЗІРЬ 16, 417; КогАуасІОАУзкі (^и. §г. еі. І 421; Тгаиітапп 331; МйЬІ.— Епсіг. IV 137; Зйкегііп ІЕ 29, 125; Еіск III 185—186; Рокоту 1081. — Див. ще ТЙТИ. — Пор. товстйй, тук1, тулуб.
[тйлекрбт] «стільки раз» Бі, Пі; — запозичення з польської мови; п. іуіе-кгос «тс.» складається з компонентів іуіе «стільки», що виникло з *іоГ «тс.» під впливом ІІе «скільки», і ст. кгос «раз». — Вгйскпег 589. — Див. ще Крот, тільки.
[тилйнка] «відкрита сопілка без бокових отворів», [телйнка, теленка] «тс.» Нед; — запозичення з румунської мови; рум. іііі'пса «пастуша дудка», молд. тилйнкз «дудка, сопілка» є звуконаслідувальним утворенням, паралельним до іаіапса «дзвоник (на шиї свійських тварин)»; пор. уг. Шіпкб «сопілка». — Vіпсепг 5; СДЕЛМ 425; ЦБЙМ 860; ММТЕБг III 918; Вагсгі 310.
тйльда; — р. тильда, бр. тильда, п. іуїсіа, ч. слц. ііїсіа, болг. тйлда, схв. тйлда, слн. ііїсіа; — запозичення з іспанської мови; ісп. Ііїсіе «знак ~ над буквою п, що позначає м’якість» виникло внаслідок метатези з лат. Шиїиз «надпис; заголовок» неясного походження. — СІС2 825; ССРЛЯ 15, 439; Но-ІиЬ—Буег 482; РЧДБЕ 722; Ву]акли]а 952; КІеіп 1617, 1622; ЇУаИе—НоГт. II 686. — Див. ще тйтул.
[тильнеє] «рід страви: рибний фарш» Бі; — запозичення з російської мови; р. тельное «рибний фарш; страва з рибного фаршу», [тельное] «тс.» утворене від те'льний «тілесний», [тельной] «тс.»; назва зумовлена тим, що риба очищається від кісток, використовується лише її м’ясо (тіло). — Див. ще тіло.
[тильчйба] (бот.) «блювотний горіх, Бїгусгіпоз пих уотіса Б.», ст. кил-нибогії «тс.»; — р. [тельчибух] «блювотний горіх»; — варіант назви [куче-ле'ба] «тс.», співвідносної з р. [кучеля-ба[, п. киїсгуЬа, ст. ку!сгаЬи§а, кисгу-ІаЬика, ч. киїсіЬа «тс.» і запозиченої, очевидно, з татарської мови; тат. кучи-лабука зводиться до ір. кисіа, кисиїа, хінді кисиїа, бенгалі кисіїа «тс.». — Фасмер II 437—438; Попов Ист. лекс. 29— ЗО; Вгйскпег 281. — Пор. кучелеба.
тилягй (заст.) «лати»; — неясне, тимаха — див. тімаха.
тимофіївка (бот.) «РЬІеит Б.», [ти-мофеївка] «тимофіївка лучна, РНеит ргаїепзе Б.» Мак, [тимофійка, тимо-фейка, тимка] «тс.» Мак, [тимдтка] «тимофіївка» Куз; — р. тимофеевка «тимофіївка», тимофеева трава, бр. цімафееука «тс.», п. їутоїка «тимофіївка лучна», 1утоїе]ка «тс.», слц. 1і-тоїе]ка «тимофіївка», болг. тимотейка «тс.»; — пов’язане з ім’ям Тимофія Ган-зена, який першим звернув увагу на чудові кормові якості цієї трави; пор. також нім. ТИітоОіеиздгаз «тимофіївка», англ. ТітоіНу-^газз «тс.». — МасЬек Діл. гозїі. 291; Нейштадт 101; КІеіп 1619. — Див. ще Тимофій.
Тимофій (чоловіче ім’я), [Темкд], Тйміш УРС, Шейк, Тимкб, [Тимбсь, Тимотей Нед, Тимдфтій (Ме)], Тимб-ха, Тимусь, [Тбмкб] Шейк, Нед, ст. Тимохі> (1438), Тимош.’ь (1471), Тимовей, Тимофтій (1491), Тимовей «честь Б(о)жа(я), Б(о)го(м-ь) почте(нт>) а(бо) дорогій Б(ог)у» (1627); — р. Тимофей, бр. Цімафей, др. Тимовей, п. Тугпо-їеизг, ч. ТітоїЬеиз, слц. Тітоїе], болг. Тимотей, Тимофей, м. Тимоте], Ти-моти/е, схв. Тимоте/, Тимоти/е, слн. Тітоїе], стел. Тимо^еи; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. ТщбОєое (букв, «який шанує Бога») складається з основ тїцг] «честь, пошана; ціна; помста, кара», спорідненого з ав. каепа- «помста, кара», лит. каіпа «ціна», псл. сепа «тс.», укр. ціна, і 9є-
6<; «бог». — Вл. імена 89; Беринда 237; Петровский 208; Спр. личн. имен 461; Илчев 484. — Див. ще теїзм, ціна.
тимпан «стародавній ударний музичний інструмент, вид литавр», (заст.) тимпаннйк Г, Нед; — р. болг. тимпан, бр. тимпан, др. тумпан’ь, п. слц. {утрап, ч. іутрап, м. тимпан, схв. тимпани, слн. {їтрап, стел, тжпанж; — запозичення з грецької мови; гр. тиц-7го(уоу «вид барабана» є похідним від тицтг-, назалізованої форми основи ти-тгос «удар; відбиток». — СІС2 825; Фасмер IV 59; ГСЗ II 283, III 207; Горяев 367; Кораіігізкі 1009; НоІиЬ—Буег 495; РЧДБЕ 722; Ву]акли]а 952; КІеіп 1669. — Див. ще тип.
[тймуш] «наче, неначе, мов, немов, ніби» Шейк, Нед; — очевидно, результат стягнення виразу ти мовиш. — Див. ще мова, ти*. — Пор. мов*.
[тим’ян] (бот.) «чебрець звичайний, Тітутиз зегруПит Б.» См, [тимпан, тімян] «тс.» Мак; — р. тимьян, [темьян, тимиан, тймон] «тс.», бр. [сіміан] «чебрець український, Тгіутиз исгаіпісиз КІок», [ціміяк] «тс.», др. тьмиянь «пахуча смола, фіміам», те-мьян?>, тимьяніз «тс.», ч. їутіап «чебрець»; — результат видозміни др. фи-миян?> «фіміам», зумовленої впливом лат. Ігіутіата «пахуче куріння, фіміам», що походить від гр. Ниціаца «куріння», пов'язаного з ^ицо<; «дух; (ст.) дим». — Егізк І 692—693. — Див. ще дим, фіміам.
тин «загорожа; [дерев’яне облицювання стінок колодязя НикНикБЛ]», тинина, тиння, [пгйня] «матеріал для огорожі» О, [тинянка] «дошка в паркані», [тинбвка\ «облицювання стінок колодязя» НикНикБЛ, [тинйти] «обгороджувати тином», [затин] «перегородка з очерету, що ставиться в річці, щоб затримати рибу», [затйнщик] «робітник, що споруджує мур для фортеці» Ж, [обтинати] «обгородити тином» Ж, [обтинйчити] «тс.» Ж, перетинка «перегородка», перетинок, [по-тйнок] «прохід між будівлею і загоро
жею» НикНикБЛ, попідтинню; — р. бр. тьін «тин», др. тьін7> «огорожа, паркан; стіна», п. [іуп] «тин», ч. іуп, слц. іупіе, полаб. (уа)іат «тс.», схв. тин «перегородка, внутрішня стінка», слн. Іїп «дощата перегородка», стел, ткать «перегородка»; — псл. іупт.; — запозичення з германських мов; дісл. Ійп «садиба, двір, сад», дангл. днн. ійп «огорожа», двн. гйп «огорожа, паркан», нвн. 7аип «тс.» споріднені з ірл. -сіи-пит «фортеця»; висловлюється також думка (Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 145—153) про запозичення германських відповідників з праслов’янської мови, в якій псл. Іупт. було пов’язане з іуіі «густо рости» і первісно означало «густі зарості». — Фасмер—Трубачев IV 132; Горяев 382; Вгйскпег 589; МасЬек Е8ЛС 664; Зкок III 471; Кри-тенко Вступ 531; МікІ. Е\У 370; Кіраг-зку СЬС 189—190; ПЬІепЬеск АГ81РН 15, 492; 8іепсіег-Реіегзеп 253—254; Зсітоагг АЇ8ІРЬ 42, 275—276.
[тйна] (бот.) «різні види водорості СопГегуае Ад.» Шейк, Нед, Мак; — р. тйна «твань, баговиння», [Сопіегуае А§.], бр. ціна «твань, баговиння», др. тйна «болото, багно, твань», ч. ст. іі-па, болг. тйня, м. тин>а, стел, тннд «тс.»; — псл. ііпа < *іітпа, пов’язане з *ііту «болото, багно, твань», пор. р. [тименье], др. тиміно, тимінигє, ч. ст. іутепес, іетепес, вл. іупфо, нл. іуте, стел, тилткно, тилгкник «тс.»; далі зіставляється з гр. тїХос; «рідкий кал», двн. ІЬеізк «гній, кал, сміття», сіеізк «тс.», дангл. сііпап «намокати», дісл. рі-да «відтавати, розтоплювати», рїдг «від-талий» (Бісіеп ІЕ 19, 356—357; Бісіеп Агт. 81. 109; Регззоп Веііг. 463—464; 8ресЬі 21; Тгаиітапп 323; НоИЬаизеп А\уп. АУЬ. 315; СЬагрепІіег МО 13, 14), з гр. тєХца «стояча вода, болото, багно», вірм. ііїт «тс.» або гр. тїеро^ «болото, багно» (МасЬек Е8ЛС 639), з дінд. зіТтаЬ «нерухомий», зіітііаЬ, ілтііаЬ «тс.», зїіуа «стояча вода», зіуауаіе «замерзає, твердіє» (Ильинский РФВ 69, 22—23); недостатньо обґрунтованим є
пов’язання з псл. іьіеіі «тліти» (8оІт-зеп К2 35, 478). — Фасмер IV 58, 59; Черньїх II 244; Младенов 633—634; Ре-сіегзеп К7 38, 351; МйЬІ.—Епсіг. IV 203; МеіІІеі Еїисіез 447; Ріск III 184; Ильинский РФВ 63, 333.
[тиндара] (бот.) «дурман, Паіига зігатопіит Б.» Мак; — пов'язане з [дендера] «тс.» (див.).
[тйндель] «підтока у возі» Нед; — неясне.
тйнди-рйнди (вираз на позначення пустої балаканини), трйнди-рйнди «тс.»; — звуконаслідувальне утворення; паралельне до [тирйри] (вигук для позначення розмови, бесіди), [тидрй-тана] (приспів у пісні), [ти-ди-дй] «тс.», п. [іупдугупсіу] (вигук бігуна, що біжить попереду санок при катанні на Масляну), (іусіугусіу гуду] (приспів), болг. м. тйнтири-мйнтири «тари-бари, теревені, балаканина». — Пор. тирйри.
[тининй] (танечний приспів); — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [ти-ди-дй] (приспів у пісні).
тинівка (орн.) «завирушка, РгипеІ-1а УіеіН.»; — похідне утворення від тин; назва зумовлена, очевидно, тим, що під час співу самець часто сидить на тину; пор. іншу назву цього птаха — [плітнівка] Шарл. — Див. ще тин.
тинктура «настоянка лікувальної речовини на спирті або ефірі»; — р. болг. м. схв. тинктура, бр. тинктура, п. їупкіига, ч. ііпкіига, слц. слн. ііпкїйга; — запозичене з німецької мови; нім. Тіпкійг «тинктура, розчин; настоянка» походить від лат. їіпсШга «фарбування; розведена фарба», пов’язаного з їіп§о, -еге «змочувати, зволожувати; фарбувати», спорідненим з гр. тєуусо «змочую, зволожую», двн. їЬип-кбп (сіипкбп) «умочати», свн. іипкеп (сіипкеп), нвн. іипкеп «тс.». — СІС2 825; СЧС 299; Фасмер IV 59; Смирнов 290; КораІігізкі 1009; Младенов 634; РЧДБЕ 723; Ву]акли]а 953; Сг. ЕауЬ. 763; Таїсіє—Ноіт. II 684.
[тинутися] «ударитися; статися»; — очевидно, псл. *іі(р)пріі «ударити», пов’язане чергуванням голосних з *іе(р)іі «бити»; пор. р. [тйпать, глипнули} «легенько ударити», п. [сіерпдс, сіерас, сірас] «ударити», нл. {ураз «тихо стукати, битися»; сумнівне тлумачення р. [тйпать, тйпнуть] (Фасмер IV 60) як звуконаслідувального утворення. — Див. ще ся1, тептй.
тиньк «штукатурка», тинк, [треньк Корз, тринк Нед] «тс.», тинькар «штукатур», [тринкар] «тс.» Нед, тинькувати «штукатурити», [шинкувати, тимкувати, тринкувати] «тс.» Нед; — бр. тинк «штукатурка», п. іупк «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Тйпсгіе «штукатурка» походить від лат. іипіса «туніка; оболонка, шкірка», що виникло з *сіи-піса, запозиченого з арамейської мови, очевидно, через посередництво фінікійців; арам, кііійпа зводиться до гебр. киііопеігі «тс.», звідки походить також гр. хітшу «хітон; шкіра, оболонка». — КісЬЬагсІі 108; Шелудько 48; СЧС 299; Вгйскпег 589; КІи§е—Міігка 798; КІеіп 1664. — Пор. хітон.
тинятися СУМ, Нед, [тинятись] «шкандибати» ЛексПол, [стинатися] «тинятися» Нед; — очевидно, результат видозміни форми *тинутися «тихенько ходити, тинятися», що виникло з псл. *Іі(р)п9Іі «ударити; тихенько ходити», пов’язаного чергуванням голосних з *іе(р)іі «бити», а також з *Гь-рьіь «топіт», *і’ьр'ьіаіі «топтати», *іт>-раїі «топати»; пор. р. [тйпать, тйпнуть] «легенько ударити; іти тихенько, навшпиньки, крастися», п. сіерпдс (сіерас) «ударити»; [сірас] «іти тихенько, але безперервно» (про дощ), нл. іуро-іаз «тихо стукати; дріботіти, шкандибати», схв. тепсти се «тинятися». — Див. ще ся1, тептй, топати. — Пор. тйпати.
тип, типаж, типізація, типдвйй, типізувати; — р. болг. м. тип, бр. тип, п. ч. слц. вл. іур, схв. тип, слн. іїр; — запозичення із західноєвропей
ських мов; нім. Тур «тип, прототип; зразок», фр. іуре «тс.» походять від пізньолат. іуриз «образ, зображення», яке зводиться до гр. титгос «удар; відбиток», пов’язаного з тотгтш «б’ю», спорідненим з дінд. ібраіі (іираіі, ійтраіі, ійтраіі) «штовхає», лтс. зіайре «сліди кінських копит», псл. ’Ч'ьр'ьі'ь «топіт», *іт>раіі «топати». — СК7 825; Коваль 167— 168; НйііІ-АУогіЬ 14, 15; СЧС 299; Фасмер IV 60; Кораіігізкі 1009; Вгйскпег 589; НоІиЬ—Кор. 399; НоІиЬ—Ьуег 495; Младенов 634; РЧДБЕ 723; Ву]акли]а 953; К1и§е—Міігка 799; Паигаі 733— 734; Егізк II 945—946. — Див. ще топати. — Пор. лінотйп, монотйп, прототйп.
[тйпати] «повільно іти» Ж; — р. [тйпать] «тихенько іти, навшпиньки, крастися», п. [сірас] «іти тихенько, але безперервно (про дощ)», нл. іуроіаз «тихо стукати; дріботіти, шкандибати», схв. тепсти се «тинятися»; — псл. ііраіі «тихенько ударяти, тихенько йти», пов’язане чергуванням голосних з *іе(р)іі «бити», *І'Ьр'ЬІ'Ь «ТОПІТ», *ІТ>Р'Ь-іаіі «топтати», *і,ьраіі «топати». — Див. ще тептй, топати. — Пор. тйнятися.
[тйпець]: у виразах [вхопйти тйп-цю] «потрапити на слід, на шукану дорогу», [дати тйпцю кому] «дати перцю, висікти»; — пов’язане з [тйпати] «повільно йти», яке в минулому мало ще значення «ударяти»; пор. [тинутися] «ударитися» (з *іі(р)пріі «ударити»), — Див. ще тйпати.
тгіптися, типстй — див. тептй.
типчак (бот.) «костриця борозниста, Еезіиса зиісаіа Б.», типець, тип-чина «тс.», [тіпчак] «костриця овеча, Еезіиса оуіпа Б.», [тіпчина] «мурава, газон», кипець «келерія, Коеіегіа Регз.» РУС Бот; — р. типчак «костриця борозниста», [типец], бр. ціпчак, [ціпец] «тс.»; — виводиться від каз. тебін «трава, що залишилася під снігом». — ССРЛЯ 15, 455; Шипова 321.
тир1 «приміщення для стрільби в ціль»; — р. тир, бр. цір; — запозичення з французької мови; фр. ііг «стрілян
ня, постріл; тир» пов’язане з дієсловом їігег «тягти; стріляти», що виникло з нар.-лат. *іігаге «тс.» (пор. іт. іігаге, ісп., порт, іігаг) неясного походження. — СІС2 826; Черньїх II 244; Паигаі 711; КІеіп 1620. — Пор. тирада, тираж, тирбушон, тире.
[тир2] «гусениця молочаю, Егиса еиргіогЬіае»; — неясне; можливо, виникло з [тйртир] «вид гусениці, яка шкодить винограду» (пор.).
[тйра] «велика очеретяна загорода у вигляді майже зімкнутого кола, яка стоїть у воді для вилову риби», [тйря] «загорода з очеретяних щитів для вилову риби» Дз; — неясне.
тирада; — р. болг. м. схв. тирада, бр. тирада, п. Іугасіа, ч. слц. слн. ііга-сіа, вл. іігасіа; — запозичення з французької мови; фр. їігасіе «тирада» походить від іт. іігаїа «протягання; тирада», пов’язаного з іігаге «тягти», що виникло з нар.-лат. Чігаге (пор. фр. іігег, ісп. порт. Іігаг «тс.») неясного походження. — СІС2 826; Фасмер IV 60; ССРЛЯ 15, 456; Кораіігізкі 1009; Но-ІиЬ—Ьуег 482; РЧДБЕ 723; Ву]акли]а 953; Паигаі 710, 711.— Пор. тир1, тираж, тирбушон, тире.
тираж; — р. болг. м. тираж, бр. тираж, ч. слц. іігаг, схв. тиража, тираж, слн. іігага; — запозичення з французької мови; фр. Нга§е «тягнен-ня; тираж» є похідним від іігег «тягти», що виникло з нар.-лат. Чігаге (пор. іт. іігаге, ісп. порт, іігаг «тс.») неясного походження. — СІС2 826; Черньїх II 244—245; Фасмер IV 60; НоІиЬ—Буег 482; Младенов 634; РЧДБЕ 723; Ву-]акли]’а 953; Паигаі 710, 711. — Пор. тир1, тирада, тирбушон, тире.
тиран, тиранство, тиранія, тиранічний, тиранити, тиранствувати, тиранізувати-, — р. тиран, бр. тиран, п. ч. слц. вл. нл. іугап, болг. тиран, тиранин, м. тиран, схв. тиран, тйра-нин, слн. іігап; — запозичення з грецької мови; гр. тираууоі; «тиран, самодержець» походить з однієї із мов Малої Азії. — СІС2 826; Огієнко РМ 1939/1,
43; НіШІАУоНЬ 14; ССРЛЯ 15, 459; Горяев 367; Вгйскпег 590; Кораіігізкі 1009; Маскек Е8ЛС 664; НоІиЬ—Буег 495; Младенов 634; РЧДБЕ 724; Ву]акли]а 954; Егізк II 946—947; КІеіп 1671.
[тиратися] «поневірятися» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. іугас зі^ (іегас зі^) «поневірятися», іугас (іе-гас) «марнотратити, розтринькувати; по-невіряти, знущатися», укр. теряти «губити, втрачати». — Вгйскпег 568. — Див. ще ся1, теряти.
[тйрба] «кров; рід каші з кукурудзяної муки» Нед; — неясне.
[тирбушон] «штопор, пробочник» Куз, [трибушбн] «тс.» Г, Нед; — п. іугЬизгоп, болг. тирбушон-, — запозичення з французької мови; фр. ііге-Ьои-сгіоп «штопор, пробочник» складається з основ ііге, пов’язаної з іігег «тягти», що виникло з нар.-лат. *іігаге (пор. іт. Іігаге, ісп. порт. Іігаг «тс.»), і Ьоисгіоп «затичка, пробка», пов’язаної з фр. ст. Ьоисгіе «жмут (листя, трави)», що виникло з нар.-лат. *Ьозса, пов’язаного з слат. Ьозсиз «кущ, хаща», запозиченого із західногерманських мов (пор. днн. двн. Ьизс, свн. Ьизсгі, Ьозсгі(е), нвн. ВизсН, сангл. Ьиззгі, Ьозсгі, Ьизк, англ. Ьизк «тс.»). — Вгйскпег 589; РЧДБЕ 724; Паигаі 95, 100; КІеіп 212. — Пор. тир1, тирада, тираж, тире.
тирвак — див. терло1.
тире; — р. болг. м. тире, п. іігеї, ч. ііге, іігеі, слц. ііге; — запозичення з французької мови; фр. їігеі «тире» пов’язане з іігег «тягти», що виникло з нар.-лат. Чігаге (пор. іт. Іігаге, ісп. порт. Іігаг «тс.») неясного походження. — Черньїх II 245; Фасмер IV 60; Кораіігі-зкі 979; РЧДБЕ 724; Оаигаі 711. — Пор. тир1, тирада, тираж, тирбушон.
тиримедія — див. інтермедія.
[тиринтіти] «розводити теревені, базікати» Па, [тириндіти] «тс.» Ме; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [тарандіти] «тріщати, стрекотати, відстукувати», р. [тирандать] «торохтіти», тарантйть «тс.». — Фасмер IV 21.
тирйри (вигук для позначення розмови, бесіди; [гучна забава; радість О]), [тирирйри] (вигук для позначення гри на скрипці), [тирйкати] «погано грати на скрипці», [тирирйкати] «тс.», [тирлйґач] «поганий музикант, переважно скрипаль»; — р. [тирйкать] «базікати, теревенити, брехати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до тинди-ринди, [тараракати] «видавати звук тарара; повторювати одне і те ж; говорити дурниці», р. [тарара, тарарй] «пусте базікання», [тарарй-кать] «базікати, говорити дурниці; розмовляти і жартувати», бр. [тарара] «барабанний бій; багатомовна балаканина». — Пор. тинди-ринди, тілікати.
тирити* «тягти, волочити; тикати, совати», [втйрити] «увіпхнути, всунути» Ж, [втискатися] «вмішуватися» Ж, [втиркун] «проноза, пролаза» Ж, [настйрити] «нав’язати», [порозширювати] «порозтринькувати», [стйрить] «украсти» Чаб; — р. тирить «цупити, тирити»; — запозичення з румунської мови; рум. іїгї «тягти, таскати; волочити, тягнути за собою», як і молд. тири «тс.», зводиться до стел, тьрж, тр4ти «тру, терти». — ЗсЬеіисІко 143; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 177; СДЕЛМ 443; ОЬЧМ 864. — Див. ще терти.
[тирити2] «іти поспішаючи, не звертаючи ні на що і ні на кого уваги Па; гнати Си», [настерти] «закортіти», [настертися] «домогтися», [настира-тися] «домагатися, наполягати», [настиритися] «набриднути», настира, настирливий, настирний; — р. [тирить] «поспішно йти»; — очевидно, пов’язане з болг. тйря «гнати, проганяти», терам «гнати, підганяти», м. те-ра «гнати, переслідувати», схв. тера-ти, слн. їі'гаїі, с.-цсл. торгати «тс.». — Див. ще теряти.
[тйрка*] «птах з обтріпаним пір’ям», тйркавий «(про птаха) з обтріпаним пір’ям; (про дерево, лозу тощо) з гілками, що стирчать в усі боки; [нікчемний, гидкий, жалюгідний Чаб]», тирка-тий «тиркавий; [забійкуватий] Пі»; —
очевидно, пов’язане з тирчати «стирчати» (див.).
тйрка2 — див. тарка.
тйркавий — див. тйрхавіти.
тйркати, тиркотіти «тріщати», [тирчати] «тріщати, скрипіти; кричати (про дрозда, цвіркуна)»; — р. тиркать «тиркати», тирк «вигук на позначення уривчастих звуків, що видаються цвіркуном, деякими птахами», п. їегсгес «тріщати, скрипіти; багато і швидко балакати, торохтіти», [їугсгес, їугсгус] «тс.; шелестіти», слн. їгкаїі «стукати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до теркотати, теркотіти, п. їегкоїас «торохтіти», слц. їгкоїаі:’ «тс.». — Пор. теркотати.
[тиркач] (орн.) «дрізд омелюх, Тиг-биз уізсіуогцз Ь.» Шарл, тирч, [тир-чак] «тс.»; — похідне утворення від тйркати (крик дрозда — трррр); пор. назву [тріскучий дрізд] «тс.» Шарл. — Див. ще тйркати.
[тиркута] (орн.) «степовий дери-хвіст, Сіагеоіа погсітаппі Різей.», [тир-кушка] «тс.»; — р. тиркушка «тс.»; — похідне утворення від тйркати (крик дерихвоста — «тірлі» або «кірлік, кірлік»); пор. назву [кирчик] «тс.» Шарл. — Див. ще тйркати.
тирлйч — див. терлйч.
тйрло* «місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою; лігво, кубло звірів; місце, де птахи токують або збираються для відпочинку, на ніч; [безладдя Л]», [терло] «пасовище» Нед, [тйрва] «токування Г; місце, де глухарі токують Шух», [тйрво] «токовище; місце, де птахи збираються для відпочинку, на ніч», тирлувати, [отерлйти (худобу)] «влаштувати нічліг для худоби» Ж; — р. тйрло «місце стоянки худоби під час спеки і вночі»; — запозичення з румунської мови; рум. Іігіа «загін для овець» походить з південнослов’янських мов; схв. трло «загін, загорода, обора; місце зимівлі худоби», болг. [трло] «літній загін для овець», пов’язані з псл. *їьг1і «терти», укр. терти; помилковим є припущення Корша
(Виїї. де І’Асад. б. 8с. РЬоиг§ 1907, 768) про тюркське походження цього слова (тат. ног. їугіаи). — ЗсЬеІибко 143; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 176— 177; Фасмер IV 132; Шипова 338— 339; Потебня РФВ 2, 26; Ляпунов РФВ 76, 260; СДЕЛМ 442; ОЬКМ 864. — Див. ще терти. /	О	/	/1
тирло — див. терло .
тиролька «капелюх з невисокою ту-лією та невеликими полями; сорт яблуні, а також їі плід», [карблька] «тиролька» Я; — р. тиролька, бр. цірблька; — похідне утворення від назви австрійської провінції Тіроль. — ССРЛЯ 15, 465.
тирпан — див. терпан.
тйрса* (з деревини); — р. тйрса «тирса (з піском)»; — очевидно, пов’язане з терти-, пор. [ширша] «з’їди», [териіить] «костриця». — Див. ще терти.
тйрса2 (бот.) «ковила волосиста, 8їіра саріїїаїа Б.; [ковила пірчаста, 8Нра реппаіа Б. ВеНЗн; осока, Сагех Б. Мак; торф ВеНЗн]», [тирсйна] (вид рослини) Нед; — р. тирса «волосиста ковила», п. їугза «тс.»; — очевидно, пов’язане з [дйрза] «стоколос», запозиченим з литовської мови (Лаучюте 12; Зтиікоша ЕР 14, 64). — Фасмер IV 132.
[тйртир] «вид гусениці, що шкодить винограду» Шейк, Нед; — р. [тир тир] «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. ілгйі «гусениця» виводиться (Ре-їегззоп Аг. Агіп. 81. 84—85) від вірм. РгРиг «тс.». — Фасмер IV 132; Шипова 339; Дмитриев 548.
тирх — див. терх*.
[тйрхавіти] «марніти, худнути, хиріти» Нед, ВеНЗн, [тйркавий] «жалюгідний; змарнілий» ВеНЗн; — неясне.
[тйрхати] «розкидати Шейк, Г; ворушити (солому) О», [тирхатий] «крислатий, розлогий (про дерево); розтріпаний, розкуйовджений; недбалий, неохайний», [розтйрханий] «розтріпаний» Нед; — р. [обтерхать] «обтріпати, обірвати (одяг)», п. заст. ІагсЬас «тріпа
ти»; — псл. *Іь[ха1:і «тріпати, рвати», що являє собою розширення кореня *іег-«терти» (*їег-8-); — очевидно, споріднене з лит. їагзуїі «тріпати, теребити, смикати». — Варбот Зтимология 1971, 12—14. — Пор. торсати.
тирч, тирчак — див. тиркач.
тирчати «стирчати», [тирч] «сто-ян, на який кладуть дерев’яну підвалину дерев’яного будинку», тирчак-, — р. торчать «стирчати», бр. тар-чаць, тирчаць, др. торчати, п. [їег-сгес], ч. ігсеї, слц. їгсаі’; — псл. *їьг-саїі «стирчати», пов’язане із *8Ртсаі:і «тс.»; недостатньо обгрунтованим є зближення з~ ч. їусіі: 8е «стирчати» (МасЬек Е8ЛС 650). — Див. ще сторч.
[тйрша] «з’їди»; — очевидно, пов’язане з терти; пор. [тер шить] «костриця». — Див. ще терти.
тис (бот.) «Тахц8 Б.», [тес] «тис звичайний, Тахиз Ьассаїа Б.», [тйсйна] «тисове дерево Г, Нед; тис звичайний ВеНЗн; плаун сплющений, Еусоросііит сотріапаїит к», [тисинйна] «тисове дерево» Нед, тисові, [тисоваті] «тисові» Нед, [тісйна] «тис» Нед, [тиса вий] «схожий на тис, біло-жовтий» Нед, [тйсий] «тисовий» Нед, [тисййский] «тс.» О; — р. болг. тис «тис», бр. ціс, П. СІ8, Ч. СЛЦ. ІІ8, ВЛ. СІ8, НЛ. 8І8 «ТС.; яловець», м. тиса «тис», схв. тйс(а) «тис; модрина», слн. їіеа, [Пз] «тис», стел, тиса «кедр»; — псл. ІІ8Ь не зовсім ясного походження; — найчастіше зіставляється з лат. їахиє «тис» (Фасмер IV 61; Горяев 367; МасЬек Е8ЛС 643; НоІиЬ—Кор. 385; НоІиЬ—Ьуег 482; ЗсЬиєїег-Зешс РгоЬеЬеЛ 48—49; Младенов 634; 8кок III 473; Критенко Вступ 503; Мікі. Е\У 357; Тгаиїтапп 323; \Уа1де—Ноїт. II 653; Гамкрели-дзе—Иванов 629), але при цьому виникають труднощі фонетичного порядку; є підстави і слов’янську, і латинську форми вважати запозиченнями з якоїсь невідомої мови (Дзендзелівський ЛБ II 66; Фасмер IV 61; ЗІашєкі І 103; Мо-єгугіекі Р2ЛР 24, 45—53); заслуговує на увагу зіставлення (Менгес 205—206)
з протоурало-алтайським *іацза/ іуцза «кедр, модрина, яловець» і припущення генетичного зв’язку на ностратичному рівні; у такому разі видається можливим і пов’язання псл. іізь (< *іі§з-) з п. сі^і^сіг «хаща» (Вгйскпег 64; К2 48, 222; ЗсЬизіег-Зешс Зі. \Уогізі. 19).
[тисанка] (ент.) «одноденниця довгохвоста, ЕрЬетега Б.» Нед; — неясне.
тискати, тиснути, [тйсти] «тиснути; тягти, нести» Шейк, Нед, тиск, [тискавйця] «кривавий понос», [тйс-кавка] «щипчики для роздавлювання горіхів», [тйсканка] «прес» ВеУг, [тис-кар] «друкар» Нед, [тискарня] «друкарня; виноградний прес» Нед, [тискар-ство] «друкарська справа» Нед, [тисни на] «тіснина» Нед, тиснява, [тись] «тиск», [впгиск] «тиск» Ж, [втискун] (ент.) «гробарик, могильник, Ріегозіі-сЬиз» Ж, втиснений, втиснутий, відтиск, [ддтисок] «тиск, утиск» Ж, затиск, затискач, затискувач, [натис] «натиск» Ж, натиск, натискач, [натйс-ливий] «насильницький» Ж, [натиски] «натискуючи», нестисливий, обтиск, обтискач, [обтиск] «відбиток» Куз, підтиск, підтискний, потиск, [пбти-сок] «потиск» Нед, [повтйиікувати] «повпихати», [притйсти] «притиснути», [прйтис] «спокусник жінки» Нед, притиск, притискач, притискний, притиснений, притиснутий, [притйскува-тий] «сильний, енергійний, наполегливий» Нед, [притісний] «бідний», [рбз-тиск] «потоншення» Куз, розтискний, розтйснений, розтйснутий, [стис] «стиск» Нед, стиск, стискач (тех.), [стиски] «стиснення в грудях, ядуха; рід ножиць для стрижки овець Г; задишка Нед», [стйскі] «ангіна» ВеБ, [стис-ньдва] «стиск, тиснява, давка» Нед, стискальний, стискувальний, стислий, стисливий, стисний, [спрйтйс-ний] «виразний Пі; сильний, енергійний, наполегливий Нед», утиск, [утискач «переслідувач, гнобитель» Нед, [устиск «обійми» Куз; — р. тискать, тиснуть «тискати, тиснути», бр. ціскаць, ціснуць, п. сізкас, сізп^с «тс.», ч. іізк-
поиі «тискати», слц. іізкаі’, іізпйі’ «тискати, тиснути», вл. сізкас, сізпус «кидати, кинути», нл. зізказ «тискати, кидати», зізпиз «стиснути», болг. стискам «тискати, стискати», стисна «стиснути», м. тиска «тискати», стиска «стискати», стисне «стиснути», схв. тискати «тискати», тиснути «стиснути», слн. іізкаіі «тиснути, друкувати», цсл. тискати, тиснжти «тискати, тиснути»; — псл. іізкаіі, Чізкпдіі, пов’язане чергуванням голосних з *іезкпь «тісний»; дальші зв’язки неясні. — Фасмер IV 62; Черньїх II 245; Брандт РФВ 25, 28; Зіашзкі І 104; Вгйскпег 64; МасЬек ЕЗЛС 644; НоІиЬ—Кор. 385; ЗсЬизіег-Зешс РгоЬеЬеіі 49; Младенов 609; Зкок III 473—474; Мікі. Е\У 357. — Пор. ТІСНИЙ.
тиснути — див. тискати.
тйсяча, тисячина «тисячка», [тисячина] «одна тисячна, тисячна частина» Нед, тисяцький, тисячник, [тй-сяшня] «тисяча» Нед; — р. бр. тисяча, др. тисяча, п. іузідс, ч. слц. іізіс, вл. іузас, нл. іузес, болг. ст. тйсеща, схв. тисука, слн. іізос, стел, тьісдш-тд, тьісашти, тьісжшта, тьісжшти; — псл. *іуз£І]а, *іуз^і]ь, Чуз^а, *іуз2І]ь; — споріднене з прус. ійзітіопз (зн. в. мн.) «тисяча», лит. іикзіапііз, лтс. ійкзіиоііз, гот. рйзипсіі, двн. сійзипсі, нвн. Таизеші «тс.»; виводиться від іє. *іи-к’ті-іа, букв, «велика сотня», утвореного з *ій(з)- (звідки псл. *іуіі «гладшати, набухати») та *кгпіот «сто» (Вги§тапп бгипсігізз II 2, 48; МасЬек ЕЗЛС 643—644; НоІиЬ—Кор. 385; Зкок III 474; МеіПеі МЗБ 14, 372; Тгаиітапп 332; МйЬІ.—Епсіг. III 279; Кагиііз II 436—437; ЕгаепкеІ 1135—1136; Ваііісозі. 2, 60; 2Ї31РЬ 20, 280—281; ІР 50, 98; Ви§£е РВгВ 13, 327; К1и§е— Міігка 774—775); помилковим є припущення (Нігі ІР 6, 344—345; РВгВ 23, 340; Уаіііапі КЕ З 24, 184) про запозичення з германських мов. — Фасмер IV 133; Черньїх II 275—276; Горяев 382; Вгйскпег 590; НоІиЬ—Буег 483; Младенов 634; Мікі. Е\У 370;
Общ. лексика 276—284; Критенко Вступ 522; Кірагзку 6Б6 88.
Тит (чоловіче ім’я), Тишко, ст. Тітг «ч(ес)ти достои(н) а(бо) учти-вьі(и)» (1627); — р. м. Тит, бр. Ціт, п. Туїиз, ч. слц. Тіїиз, болг. Тйтьо, *Тит, схв. Тит(о), слн. Тії(о), стел. Тнтт»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. Тітос походить від лат. Ті-іиз, очевидно, пов’язаного з Нїиіиз «шана, честь, слава». — Вл. імена 90; Беринда 237; Фасмер IV 62; Петровский 209; Илчев 485. — Див. ще титул.
титан1 «божественний велетень у грецькій міфології; винятково видатна, героїчна особа», титанічний; — р. болг. титан, бр. титан, п. їуїап, ч. слн. Шап, слц. вл. Шап, м. титан, схв. титан; — запозичення з грецької мови; гр. Тітау «Титан (син Урана і Геї, бог сонця)» утворене від тїтео «сонце, день», що, очевидно, є запозиченням з малоазійського джерела. — СІС2 827; Черньїх II 245; КораІігізкі 1010; РЧДБЕ 724; Ву]акли)а 954; Егізк II 904; КІеіп 1621.
титан2 (хімічний елемент), титаніт (мін.); — р. болг. титан, бр. титан, п. їуїап, ч. ііїап, слц. слн. Шап, м. титан, схв. титан; — запозичення з новолатинської мови; нлат. іііа-піит було утворено німецьким хіміком М. Клапротом (1795) на честь міфічної цариці ельфів Титанії; виводиться також (Фигуровский 127; 81. шуг. оЬсусЬ 786; НоІиЬ—Ьуег 483; РЧДБЕ 724; КІеіп 1621) від гр. Тітау (міфологічне) «Титан» або (Черньїх II 245) від гр. тіта-уос «крейда, вапно, гіпс». — Волков 39. — Пор. титан*.
титан3 «великий кип’ятильник»; — р. титан, бр. титан, п. їуїап; — назва, пов’язана з титан «велетень», що виникла як фабрична марка. — ССРЛЯ 15, 472. — Див. ще титан*.
титар, [ктйтор] «титар» Нед, ти-таренко, [титаренчиха] «дружина ти-таренка» Шейк, Нед, титариха, ти
тарівна, титарка, [титарня] «столик, де продають церковні свічки, комора церковного старости», [титарство] «посада церковного старости», титарювати, [підтитарій] «церковний підстароста», [підтитарний] «тс.», ст. ктиторство (1424); — р. титар, ктйтор, др. ктиторгь «засновник», болг. ктйтор «титар; засновник», м. ктйтор «засновник», схв. ктйтор, стел, ктнторж, хтнторж «тс.»; — запозичення з грецької мови; гр. хтітеор «засновник» пов’язане з дієсловом хті-Сео «засновую, будую», спорідненим з дінд. кзеїі «перебуває, живе», ав. заеііі «тс.», вірм. зеп «жилий». — Фасмер II 393; Горяев 172; РЧДБЕ 381; Ву)ак-лщ'а 491; Егізк II 35.
[тйти] «жиріти, гладшати»; — р. [шити] «гладшати, товстіти», бр. [тиць], др. тити, п. їус, ч. їуі «тс.», вл. іус «процвітати», нл. іуз «тс., гладшати», схв. тйти «гладшати, товстіти, повніти», стел, тьіти «тс.»; — псл. іуїі «гладшати, набухати», пов’язане з іуіь «тил», іикь «тук»; — споріднене з лит. їйкїі «жиріти, гладшати, товстіти», лтс. Шкі: «пухнути, набрякати», кімр. їуїи «рости», лат. іштео, -еге «бути розпухлим, набухлим», дінд. Ш-уа- «сильний, швидкий», ІауаН «сила», їауїН «він сильний», ав. іауаз- «сильний»; іє. *Ш-. — Фасмер IV 133; Вгйскпег 587—588; МасЬек Е8ЛС 665; НоІиЬ—Кор. 399; Зкок III 474—475; МікІ. Е\У 367; ТгаиГ тапп 331; Рейегзеп КеК. 6г. І 178; Таїсіє—Ноіт. II 715—716. — Пор. ТИЛ, ТОВСТЙЙ, тук*.
тйтівка (сорт яблуні, а також яблука цього сорту); — бр. цітаука, болг. титовка; — запозичення з російської мови; р. титовка, [титов-ское яблоко] походить, можливо, від місцевої назви.
тйтло «надрядковий знак», тйтла «тс.»; — р. тйтло, тйтла, бр. цітла, др. титьла «напис, надпис», титьлгь «тс.», п. їуіеі «титло», ч. Шіа, болг. м. тйтла, схв. тйтла «тс.», стел, титьла «напис, надпис», титьлж, титт.л’ь «тс.»;
— через церковнослов’янське посередництво запозичене із середньогрецької мови; сгр. тітЛос (тітЛоу) «напис, надпис, заголовок» походить від лат. Ши-Іиз «напис, надпис, заголовок; почесне звання» неясного походженням — Фасмер IV 62; ГСЗ II 281, III 202—203; КЗСРЯ 443; Кораіігізкі 1010; НоІиЬ— Ьуег 483; Младенов 634; РЧДБЕ 724; 8кок III 475; Таїсіє—Ноїт. II 686; КІеіп 1622. — Див. ще титул. — Пор. тильда, Тит, титр.
титр, титрувальних,, титрувати; — р. титр, бр. цітр, ч. Шг, слц. Шег, болг. тйт'ьр, схв. титр; — запозичення з французької мови; фр. Шге «заголовок; титул; проба, якість, характеристика» виникло зі ст. ііНе «тс.», що походить від лат. Шиїиз «напис, надпис, заголовок; почесне звання» неясного походження. — СІС2 827; ССРЛЯ 15, 476; НоІиЬ—Ьуег 483; РЧДБЕ 724; Ву-іаклиіа 955; Оаигаі 711; \Уа1с1е—Ноїт. II 686; КІеіп 1621, 1622. — Див. ще титул. — Пор. тильда, Тит, титло.
тйтул СУМ, Г, [титула] «звання, чин» О, [титулятура] «форма титулування» СЧС, Нед, титульний СУМ, Г, титулярний, титулувати, ст. титуле (1438); — р. болг. тйтул, бр. тйтул, п. іуШІ, ч. слц. Шиї, вл. Шиї, м. титула, схв. титула; — через польську мову запозичено з латинської; лат. іі-Шіиз «почесне звання» етимологічно неясне. — СІС2 827; НіШІ-'їМогШ 15; Фасмер IV 62; Горяев 368; Смирнов 290—291; Бульїка 321; Вгйскпег 590; Кораіігізкі 1010; МасЬек Е8ЛС 644; НоІиЬ—Буег 483; РЧДБЕ 724; Ву)ак-ли]а 955; Таїсіє—Ноїт. II 686; КІеіп 1622. — Пор. тйльда, Тит, тйтло, титр.
тиф, [тйфус] «тиф» Нед, тифозний; — р. болг. тиф, бр. тьіф, тйфус, п. вл. іуїиз, ч. іуї, слц. їуїиз, м. ти-фус, схв. тйфус, слн. Шиз; — запозичення з новолатинської мови (медичної латині); нлат. їургіиз «тиф» походить від гр. тбсрос «дим, чад; заціпеніння, потьмарення свідомості», пов’язаного з
тбсрео «ДИМИТИ», ТщрЛбс «сліпий», ТОфСОУ «вихор, ураган, смерч» неясного походження. — СІС2 828; Фасмер IV 63; Черньїх II 245—246; Горяев 368; ССРЛЯ 15, 482; 81. и/уг. оЬсусЬ 785; НоІиЬ— Буег 495; РЧДБЕ 725; Егізк II 949— 950, 950—951.
[тйфтик] «сорт вовняної тканини» Шейк, Нед; — п. їуїіук (сіуїїук) «сорт шовкової або вовняної тканини», схв. [тйфтик] «сині нитки, синя бавовна; волокно»; — запозичення з турецької мови; тур. Шїік «тонка ангорська вовна», гііїіік «козяча вовна» споріднене з чаг. Шїік «ангорська вовна», походить від ар. ііїїіц «м’яка і тонка вовна». — Макарушка 14; Вгйскпег 588; 81. шуг. оЬсусЬ 163, 785; 8кок III 467; Мікі. Е\У 369; БокоїзсЬ 162; Казапеп УегзисЬ 479.
тйхий, тихенький, тихоня, тиша, [тишак] «гарна, тиха погода» Мо, ти-шина, тишко, тихішати, тихшати, тихнути, [тишйти] «тихомирити, створювати тишу» Нед, [тишкувати-ся] «шептатися?», [тйхо] «повільно» ВеУг, [тйхонько] «тихенько» Шейк, Нед, [тихутко] «тс.» тж, тихце'м, тишком, [втихлий] «тихий, спокійний» Нед, [втихати] «утихати» Ж, затишний, затиш, [затйша] «тиша» Я, [затишина] «затишок», затишок, затишшя, надтихати, невтишимий, невтишний, [отихати] «утихомирюватися, лягати» Куз, потихдня «тихоня», потихеньку, потихенько, потихесеньку, [потихи] «потиху», потйхо, потиху, потйхше, [претйхий] «дуже тихий, спокійний» Нед, притихлий, притишений, притихати, притйхти, притишити СУМ, Г, стихлий, стихати, стишати, стишитися «стихнути, притихнути», [стишіти] «стихнути», стишувати, стиха, стихача, стихенька, стйшка, [сутйхти] «стихнути» Куз, спідтиха, спідтйшка, утихати; — р. тйхий, бр. ціхі, др. тих'ь, тихьіи, п. сісЬу, ч. слц. їісгіу, вл. сісгіі, нл. зісгіу, полаб. їаіхе, болг. м. тих, схв. тйх, слн. ЧЬ, стел, тих’ь; —
псл. бхь «тихий», пов’язане чергуванням голосних з іцхпдіі «тухнути», їезіїі «тішити»; — здебільшого зіставляється З прус. ЇЄІ8І «честь», ЇЄІ8ІП£І «ГІДНИЙ, достойний», їеізізкап «поважність», лит. ІЄІ8Ї18 «справедливий», їіеза «правда», Не8Їі «направляти, випрямляти», ірл. іоі8с «потреба, бажання»; первісне значення — «простий, прямий, рівний», звідки «слухняний, покірний, тихий», пор. іт. ріапо «плоский, рівний; тихий»; пов’язується також (МасЬек Е5ЛС 643) з лит. Іу1Й8 «тихий», їуіеїі «мовчати», Шіі «затихати; замовкати, змовкати», лтс. зііИ: «заспокоїтися», нім. англ. зїііі «тихий»; викликають сумнів зіставлення з дінд. Шепіт «тихо» (2иЬаі:у ВВ 17, 326; Младенов 634). — Фасмер IV 63; Черньїх II 246; Брандт РФВ 25, 28; КЗСРЯ 443; Біашзкі І 99; Вгйскпег 61; НоІиЬ—Кор. 385; Зкок III 468; Рейегзеп ІР 5, 41; їУцк АЇЗІРЬ 37, 26; МйЬІ,— Епсіг. IV 124; Кагиііз II 399—400; бгй-пепіНаІ АЇ51РН 38, 138—139. — Пор. тішити, тухнути1.
Тйхін (чоловіче ім’я), Тйхбн УРС, Нед, [Тйхно] Нед, Тишко, ст. Тьіхьно (1370), Тихонь (1430), Тишко (1454), Тихон (1483), Тиша (1491), Тухшнь... «пригожуючіся..., з трафунку» (1627); — р. болг. Тихон, бр. Ціхан, стел. Ту-Хон-ь; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Ті>х^у походить від тих&у «удачливий, щасливець», дієприкм. від дієслова тиухауео «попадаю; маю удачу; щастя», спорідненого з лит. <1ай§ «багато», лтс. сіаисіг «тс.», гот. йаи§ «годиться», нвн. їаи^еп «годитися, бути придатним», псл. *сіи£)ь «дужий», укр. дужий. — Вл. імена 90; Беринда 237; Фасмер IV 64; Петровский 209; Спр. личн. имен 462; Илчев 485; Ргізк II 940— 941. — Див. ще дужий.
[тйцько] «тільки, стільки» ВеБ; — запозичення з польської мови; п. [іус-ко] «стільки» пов’язане з.іуіе «тс.», що виникло з *1оГ «тс.» під впливом ііе «скільки». — Вгйскпег 589. — Див. ще тільки. — Пор. тйлекрот.
тйцяти, тицькати, тйцьнути, [тйцкати, тйцнути] «бити задніми ногами» Шейк, Нед, тиць-, — бр. тйц-каць «тикати, тицяти», тйцнуць «ткнути, тицьнути», слц. іусаі’ «торкати, торкатися», схв. тйцати «тс.», цсл. тьі-цдти «тикати, штрикати»; — псл. іу-саіі «тикати, торкати» пов’язане з іука-іі «тс.», видозміненим під впливом імператива іьсі. — Мельничук ПСМ V 109. — Див. ще тйкати.
[тйчба] «юрба» СУМ, Нед; — результат видозміни форми [тйжба] «тс.», можливо, зближеного з тічка. — Див. ще тйжба.
[тичяти] «стирчати» ЛексПол; — ч. іусИ зе «стирчати; видаватися; підніматися», слц. ІусіР за «височіти, підніматися», слн. іісаіі «знаходитися, бути, стирчати»; — пов’язане з тйкати, витикатися, тичка; пор. цитату: «Де вбив тйчку, там і тичйть». — Див. ще тйкати.
[тиш, а-тиш] (вигук, яким гонять овець); — пов’язане з [гиш] «тс.» ЛЧерк, [киш, а-кйш] (вигук для відгону) Нед. — Див. ще гиш, киш.
ті — див, ти2.
тіара; — р. болг. тиара, бр. ти-яра, др. тиара, п. слц. вл. Чага, ч. ііа-га, схв. тй]'ара, слн. Чага, стел, тиара; — запозичення з грецької мови; гр. тіара «тіара (головний убір персів)» походить з якоїсь східної мови. — СІС2 828; Фасмер IV 55; ГСЗ III 201—202; Кораіігізкі 977; НоІиЬ—Буег 482; РЧДБЕ 722; Вуіакли]а 952; Егізк II 896.
[тібйти] «мало дати, дати на сміх» Шейк, Нед; — неясне.
[тізю] (вигук для підкликання теляти), [цізю] (вигук для підкликання корови) ВеЛ; — неясне; можливо, пов’язане з теля; пор. у тому ж говорі [бі-цю] (вигук для підкликання бика) ВеЛ від бик.
тік1, [такбвня] «приміщення для молотьби» Л, [тічок] «утоптане або вирівняне місце Г; місце, де стоять вулики ЛЧерк; місце, де ввечері збирається молодь Нед», точок «місце, де стоять
вулики», токовий, [натік] «земляна долівка в хаті» ДзАтл І, [перетічок] «тік» Л, [перетіччя] «місце в клуні, де молотять» Кур, [передтіччя] «місце перед током»; — р. бр. болг. ток, др. токь, п. слц. діал. іок, стел. токж; — псл. іокь «утоптане для молотьби місце», букв, «місце бігу коней, за допомогою яких молотять», пов’язане чергуванням голосних з *іекіі «бігти, текти»; пор. лит. їаказ «стежка», лтс. іа-ка, іакз «тс.», ав. іака- «біг», перс, іак «тс.». — Фасмер IV 69, 70; Горяев 370; Потебня РФВ 7, 228; Вгйскпег 573; Масіїек Е8ЛС 646; Младенов 635. — Див. ще текти.
[тік2] «розтоплений жир», [ток] «тс.» Л; — пов’язане чергуванням голосних з тектй; пор. р. [ток] «потік; рідина, що тече; усе, що ллється, біжить», др. токіз «течія, джерело», ч. іок «течія; потік; річка, струмок», слц. іок «течія», нл. іок «річка», болг. ток «течія», м. ток, тек, схв. ток «тс.», слн. ібк «потік, течія», стел. токж «теж — Фасмер IV 69—70; Масіїек Е8ЛС 646. — Див. ще текти. — Пор. тік1.
тікати1, тікач, втекти, втеча [втік] «втеча» Ж, втікач, [втеклий] «утеклий» Ж, [втіки] «утеки» Ж, [вте-ком] «утікаючи» Ж, врозтіч, [зате'ка] «приблуда, заволока» Ж, [затіч] «тс.» Ж, [навте'к(и)] «навтіки», навтікача, навтіки, [навтьоки] «тс.», [невтеклий] «який не втече, не уникне чогось», [по-течйся] (знев.) «піти, поїхати» О, [притектйся] «прийти», рбзтіч, утеки, утеча, утік, [утіканка] «утеча» Нед, утікач, утіки, [уте'ком] «утікаючи», утьбком «навтіки», урозтіч; — р. тикать «тікати» (з укр.), п. [сіекас] «швидко бігти, мчати; тікати», вл. се-кас «тікати», слн. іекаіі «бігати, бігти, текти», стел, тикати «тікати»; — псл. іекаіі «бігати, тікати», ітератив до *іек-Е «бігти, текти». — Див. ще тектй.
[тікати2] «бігати тічкою», [тікати-ся] «блукати; мати тічку» Нед, [ті-каться] «виявляти статеву охоту» (про суку) Чаб, [тічкатися] «тс.» Нед, [ті-578
чити] «бути в періоді тічки», [течка] «зграя, косяк, табун риб; тічка собак» ЛЖит, [тікальниця] «самка собаки в час тічки» Нед, тічка, [тічня] «тічка, зграя (в час тічки)» Нед, [тіиіня] «тічка, зграя собак» Ме; — р. течка «період статевої активності в самки ссавців», бр. це'чка «тс.», п. сіекас зі^ «паруватися» (про собак, вовків), сіесгка «тічка»; — псл. ІекаЕ «виявляти статевий потяг», результат семантичної видозміни форми ІекаЕ «тікати». — Див. ще тікати1.
тік-так, тік-тік, тікати, тіктакати; — р. болг. тик-так, бр. цік-так, п. ч. слц. Ек-іак, слн. Ек-іак; — звуконаслідувальне утворення, можливо, зумовлене впливом західноєвропейських мов; пор. нім. Чек іаск «тік-так», фр. Ес іас, іас іас, англ. Еск «тс.». — Фасмер IV 56; Горяев 367; Масіїек Е8ЛС 643; НоІиЬ—Кор. 385.
тілеса «тіло; тіло гладкої людини», телеса «тс.; [нутрощі, потрухи Шейк]», [тенеса] «нутрощі; кишка» Нед, [теле-сб] «забита, але не розпатрошена тварина; тіло п’яної людини, яка не тримається на ногах» Л, [телесоватий] «товстий, пузатий» Нед, тіле'сний, [розтеле-сувати] «розірвати на частини (тварину)»; — р. телеса «телеса», др. тілеса (називний в. мн.) «тіло», ч. Іеіезо «тіло», слц. Іеіезо «тс.»; — запозичення зі старослов’янської мови; стел, тілеса є формою наз. в. мн. від т'Ьло «тіло». — Див. ще тіло.
тілікати (про погану гру на скрипці, гармонії), [тілі-тілі] (вигук для позначення гри на скрипці), [тилилйчки] «тс.», [затилікати] «заграти на скрипці»; — р. тилйкать, тилилйкать; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [тирйкати] «погано грати на скрипці», [тирирйкати] «тс.», [тири-рйри] (вигук для позначення гри на скрипці), терликати, тирликати, пілікати, р. пилйкать «пілікати». — Пор. тирйри.
тіло, [тілєстий] «блідо-рожевий» Корз, тілистий, [тіловйтий] «тілис
тий» Нед, [тільчастий] «масивний» Шейк, Ж, втїлйти СУМ, Нед, натільний, [отіляти] «втілювати» Ж; — р. те'ло, бр. цела, др. тіло, п. сіаіо, ч. іеіо, слц. їеіо, вл. сеіо, нл. веіо, болг. тяло, м. тело, схв. тело, слн. Іеіб, стел. т'Ьло; — псл. іеіо не зовсім ясного походження; — часто зіставляється з лтс. іеіз, іеіе «образ, тінь, статуя», їеіибї «надавати форми» (8кок III 468— 4’69; Тгаиітапп 317; 2иЬаїу 81. а сі. І 2, 132; Міккоіа Нгзі. 6г. І 46); з другого боку, латиські слова вважаються запозиченими з давньоруської мови (МйЬІ.—Епсіг. IV 171; Кагиііз II 386— 388); пропонується також (Різані Раі-Неіа, 8, 1953, 89—90) реконструкція *іаіМо; виведення іеіо з Чепіо, спорідненого з дінд. іапйіі, іапйЬ «тіло» (Оз-ііг АУи8 III 206—207), неможливе (псл. було б *і^1о); ненадійними є й інші зіставлення: з гр. тєЛос «завершення, виконання; мета; строк; податок; загін» (Масіїек Е8ДС 638—639; НоІиЬ—Ьуег 479); з прус, зіаіііі «стояти», дінд. зіііа-Іаіі «стоїть», зійаіа «насип» (Ильин-ский РФВ 63, 333—335); з гот. зіаінз «камінь», гр. отій, отіоу «камінець», отї-ерос «купа», вірм. і‘іп «виноградне зернятко» (Реіегззоп К2 47, 281—282); з псл. іепь «тінь» (Мікі. Е\У 356; Младенов 646; Уопсігак ВВ 29, 178); з псл. іьіо «тло» (Ье^у РВгВ 32, 137). — Фасмер—Трубачев IV 39—40; Черньїх II 234; Преобр. II, вьіп. последний, 11; 81ашзкі І 97; Критенко Вступ 506, 542.
тільки, [тіки] «тільки Г; стільки Пі; скільки ЛЧерк», тілько «тільки; [скільки ЛЧерк]», [тівко] «стільки», [тіко] «тільки», [тіленно] «як багато, скільки» О, [тельб] «стільки» Шейк, Нед, [толь] «тс.» Шейк, [тиль-тиль] «тіль-тіль», [тіль] «трохи, небагато» Ва, тіль-тіль, [тілький] «такий числом Г; такий великий Ба; дуже великий О», [натілько] «настільки» Ж, [натіуко] «багато» ВеЛ; — р. тблько «тільки», бр. тблькі «тс.», др. толико «стільки; тільки», только «тс.», п. іуїко «тільки», ч. іоіік «стільки», іоііко «тільки», слц.
іоі’ко «стільки», ІоГку «такий великий, такий значний», болг. тблко «стільки», м. толку, схв. толйкб, слн. ібііко «тс.», ібіік «такий великий», стел, толнкж «тс., такий численний»; — псл. іоіікь «такий великий, такий числом», суфіксальне утворення ВІД ПСЛ. *ІОІІ «стільки», що складається з вказівного займенника *1о- «той» і частки 1і «чи» (пор. стел, толи «до того, до такої міри», толь «стільки»); аналогічними утвореннями є гр. тг]Ліхо<; «такий великий, такий сильний», лат. Іаііз «такий; такий важливий», лит. ібіеі «доти, до того часу». — Німчук ІУМ Морфологія 370—371; Фасмер IV 74—75; Вгйскпег 589; Масіїек Е8ДС 646—647; Меіііеі ЕІибез 418; Тгаиітапп 312; 8с1ітісП: Уок. 191; АУаІсіе—Ноїт. І 644. — Див. ще ли, той. — Пор. кілька2, стільки.
тімаха «майстер якоїсь справи; нетяга, бідолаха, [молодець Г; гульвіса, гультяй Пі]», [тимаха] «шибеник» Нед, [тімашний] «здібний до чогось», [тімен ний] «тс.», [тіминий] «пристрасний; охочий» Па, [нетімаха] «невдаха; людина, позбавлена здібностей» Она; — не зовсім ясне; пов’язується (Меркулова 81. \УогЇ8Ї. 139—140) з тямити, р. [тямить] «тямити», бр. цяміць «тс.». — Див. ще тямити.
тімбел — див. тйбель.
тім’я, [тймнє] «тім’я» Кур, [тімі-нє] «тс.» Корз, тім’яниця, [тім’яниць] «тс.» О, тімениця «кірка, що утворюється від нечистоти на тімені, на тілі в дітей», [тіменички ВеЗа, тімянкй ВеУг, тиминуха Кур] «тс.», тім’ячко (анат.), тім’яний, [потімя] «тім’ячко (у дитини)» ВеЛ; — р. темя, бр. це-мя, др. тіМА, п. сіеті^, ч. іете, іете-по, слц. іета, іетепо, нл. іуте, болг. м. теме, схв. теме, слн. іете, с.-цсл. Т'Ьма; — псл. *іет^ не зовсім ясного походження; на думку деяких дослідників, пов’язане з їьпр, ї^їі «тяти, рубати, сікти», подібно до того як нім. ЗсЬеііеІ «тім’я, маківка» пов’язане з 8СІ1ЄІСІЄП «розділяти, відділяти» (Горяев 364; 8с1тгас1ег Кеаііехікоп І 639); у тако
му разі *іеш^ виникло з *1ептеп, первісне значення якого — «місце, на якому рубають» (КЗСРЯ 440); інші зіставлення менш переконливі: з лат. 1е§о, -еге «крити, покривати» (Трубецькой, див. Онгпоуо Зіауіа VI 230); з гр. отб-ца «рот, уста; лицевий бік; вістря» (Маскек Е8ЛС 639); з ав. зїаега-, їаега-«вершина гори» (Черньїх II 235; Реіег-ззоп АїЗІРк 36, 135—137); з іє. *8Їоі-, *8Їеі- «стояти» (Младенов 631). — Фасмер IV 41; Зіа^зкі І 100; Зкок III 476; Варбот Зтимология 1965, 113. — Див. ще тяти.
[тіничка] (бот.) «хвощ польовий, Ециізеіит агуепзе к» Мак, [сбсбнка-тіничка] «тс.» Г, Нед; — очевидно, пов’язане з тінь, тінйти; назва зумовлена тим, що хвощ затіняє інші рослини. — Див. ще тінь.
тінь, тінник «тінисте місце; [альтанка, бесідка Шейк]», [тінок] «тінисте місце», тінистий, тінявий, тінястий, тінйти, відтінок, відтінь, відтінити, [затінка] «абажур» Куз, затіння, затінок, [затінок] «сонячний годинник» Ж, [затінь] «затінок» Ж, [натін-ка] «відтінок» Ж, [натінок] «тіньове зображення, силует» Ж, отінити, [отті-нє] «відблиск, слабке світло» Ж, притінок «затінок; [півтінь Куз]», [прй-тінь] «півтінь» Куз, притінений, [при-тінкдвий] «сутінковий» Куз, притінити-, — р. тень, бр. цень, п. сіегі, ч. [їі'п, їіп], слц. Неп, нл. 8ЄП, слн. їеп]а, цсл. т'Ьніа; — псл. їепь; — загальноприйнятої етимології не має; більшість дослідників (Черньїх II 236; Зіатекі І 100; Кох-мадошзкі Ла§іс—Еезкскг. 306—308; Vоп(ігак ВВ 29, 173—178; Міккоіа ІДгзІ. 6г. 66) виводить з *їетпь «темне місце», пов’язуючи з їьта «тьма, пітьма», *1ьтьпь «темний» (е пояснюється впливом *8епь «тінь»); більш переконливою є думка про зв’язок З ПСЛ. ВІЄЦЬ «тінь» і 8епь «тс.» (Откупщиков 237—238; II-]іп8кц АІЗІРк 28, 160; Горяев 382; Мель-ничук Зтимология 1984, 139; Вгйскпег 62; Маскек Е8ЛС 578; Мікі. Е\У 323). — Німчук 34; Фасмер IV 43; Преобр. II,
вьіп. последний, 11—12. — Пор. сіни, сінь, сутінь, темний.
[тіпанка] «розумна, охайна жінка» Нед, [отіпанка] «обірвана жінка»; — очевидно, похідні утворення від нетіпанка «нетіпаха». — Див. ще нетіпаха.
тіпати, [тіпака] «удар», тіпалка, тіпальник, [тіпаля] «тіпальниця» Чаб, [тіпальня] «бительня» Чаб, ГрицАВ, [тіпанйна] «тіпання конопель або льону», [тіпан] «прочухан, стусан» Си, [тіпанка] «бительня» ГрицАВ, [тіпач-ка] «прочуханка», [тепачка] «примітивна тіпалка у вигляді загостреної дерев’яної жердини» Л, тіпальний, витіпувати, [вйтепки] «костриця, терміття» Ж, [нетепи] «погані коноплі, що не тіпаються» Ж, [отіпанка] «тіпання (конопель)», [отіпальниця] «тіпальниця» Ж, потіпач «тіпальник», потіпаха, потіпака, [потіпня] «непосидющий» Нед, [потіпбвище] «потіпаха» Нед, розтіпаний; — р. [тепать] «ударяти», п. [сіе-рас, сірас] «ударяти, бити», ст. іерас «бити, шмагати», ч. іераі «ударяти, бити», слц. іераі’ «карбувати», вл. серас «клепати, тіпати», нл. зераз «ударяти, тіпати», полаб. Гірві: «тіпати», болг. щепам «валяти (сукно); бити, вибивати; стукати, тупати (ногами)», м. тепа «бити»; — псл. іераіі «бити, ударяти», що є ітеративом, до *іе(р)1і «ударити». — Маскек Е8ЛС 640. — Див. ще тептй.
тіпун; — р. типун, бр. ціпун, ч. Іїрес «тіпун», іірек, ст. Ііреї, слц. Іїрес, вл. сірк «тс.»; — не зовсім ясне; пов’язується з нім. Рірз «типоть, тіпун», англ. рір «тс.», що зводяться до лат. ріінїїа «слиз; типоть, тіпун» (Горяев 367); зіставляється також з укр. пйпоть, бр. [пьїпло] «пйпоть, тіпун», п. рурес, болг. пйпка «тс.» (Мікі. Е\У 247), пор. ще слц.^ріреГ, ріреї, рірес, ріраГ (Маскек Е8ЛС 43); Махек (там же) поєднує обидва погляди, виводячи це слово з псл. *ркь1:]ь як спорідненого з лат. ріїшїа «слиз; пйпоть, тіпун», іє. *рї1:и- «слиз, смола»; первісне *ркь- на грунті окремих слов’янських мов змінилось або в
рірь- (внаслідок асиміляції), або в іірь-(внаслідок метатези); помилковим є припущення про звуконаслідувальне походження слова (НоІиЬ—Кор. 385; Младенов 423). — Див. ще пйпка. — Фасмер IV 60.
тісний «непросторий; вузький; [бідний, злиденний Нед]», тіснуватий, [тіснак] «бідняк», тіснина, тіснота, тіснява, [тісняк] «бідняк», тіснйти, тіснішати, затісний, затіснювати, затісняти, [пбтісний] «тіснуватий», [притісний] «бідний, незаможний» О, [стісняч] «конденсатор» Нед; — р. тесньїй, бр. цесньц др. тісні, п. сіаз-пу, ч. іезпу, слц. іезпу, вл. сезпу, нл. зезпу, болг. м. тесен, схв. тесан, слн. іезеп, стел. т'Ьсн’ь; — псл. *іезкпь «вузький, тісний», пов’язане чергуванням голосних з іізкаіі «тискати»; зіставляється також (МасЬек ЕБЛС 641; БР 5, 1955, 69—70) з гр. отєуос «вузький, тісний» з припущенням на слов’янському ґрунті метатези приголосних і подовження голосного е. — Фасмер—Трубачев IV 51; Черньїх II 240; КЗСРЯ 441; Брандт РФВ 25, 28; Біауузкі І 97—98; Вгйскпег 60; НоІиЬ—Кор. 384; Младенов 646. — Див. ще тйскати.
тістечко; — запозичення з польської мови; п. сіазіесгко «ласощі з тіста, тістечко» є зменш, від сіазіко «тс.», похідного від сіазіо «тісто». — Див. ще тісто.
тісто, тістуватий; — р. тесто, бр. цеста, др. тісто, п. сіазіо, ч. іез-іо, слц. сезіо, вл. сезіо, нл. зезіо, полаб. і’озій, болг. тесто, м. тесто, схв. тесто, слн. іезїб, цсл. т'ксто; — псл. іезіо не зовсім ясного походження; — пов’язується з тйскати, тісний (Варбот Зтимология 1965, 109; Брандт РФВ 25, 28; НоІиЬ—Кор. 384); далі зіставляється з дірл. іаіз, іаез «тісто», кімр. іоез «тс.», двн. іЬеізто, (іеізто «закваска», дангл. (іаезта «тс.», гр. ота-щ «пшеничне тісто» (Черньїх II 240— 241; Ресіегзеп КеІБ 6г. І 56; Біокез 121; Бісіеп Агт. 51. 108; ІР 19, 353—354; Когхуасіо^зкі (^и. §г. еі. І 422; МасЬек
ЕБЛС 642; КЕБ 23, 63; Біа^зкі І 98; Вгйскпег 60; Младенов 646; Меіііеі Еіи-сіез 297; Тгаиітапп 321); Пізані (Раі-сіеіа 8, 89—90) реконструює *іаіМ:о, яке пов’язує з іеіо < *іаіі-1о; необгрунтоване пов’язання з псл. зіепа «стіна» (НоКЬаизеп К2 47, 307), як і припущення про запозичення з кельтських мов (БасЬтаіюу АГБІРЬ 33, 92). — Фасмер— Трубачев IV 51; Критенко Вступ 521, 522.
[ті-ті] (вигук для підкликання курей) ВеБ; — р. [ти-ти-ти] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до тю-тю, ціп-ціп. — Пор. тю-тю, ціпа.
тітка, тіта, тітчаник, тіччаник, тіччанка — див. тета.
[тітко] (орн.) «одуд, Прира ерорз Б.» Нед; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з [дудко, одіту т\ «тс.». — Пор. дудок.
тіун (іст.) (назва ряду службових осіб на Русі XI—XVII ст.: управитель княжим або панським господарством, суддя нижчої категорії тощо); «[наглядач Куз]», [тіюн] «наглядач» Куз, тивун «тіун; [наглядач Куз; судовий пристав Нед]», [тівун] «наглядач Куз; повітовий суддя; голова Нед», [тивбн] «наглядач, судовий пристав» Нед, [ти-він] «оповісник, глашатай» Нед; — р. тиун «тіун», [тивун] «суддя нижчої інстанції; прикажчик, управитель», бр. цівун «тіун; [сільський старшина в панському маєтку, який наглядає за роботами]», др. ти(в)уні «слуга; дворецький; особлива посада при князях, боярах і єпископах; службова особа по управлінню міста або місцевості», п. сі(^)ип «земський службовець»; — старе запозичення з давньоісландської мови; дісл. р]6пп «слуга» споріднене з дангл. реоууеп «наймичка, служниця», гот. ріиз «слуга», двн. Ніопоп, йіопеп «служити», нвн. Ьіепеп «тс.», дінд. іак-іі, іакаіі «поспішає, рине», псл. *іекіі «бігти, текти», укр. тектй. — Фасмер IV 63; Вгйскпег 65; МікІ. Е\У 356; ЛбЬап-пеззоп 433—434. — Див. ще текти.
[тіцький] «такий, такий малий, такий мізерний» Шейк, Нед, [тіценький, тіцечкий] «тс.», тж, [тіцьки] «так мало» Шейк, Нед, [тіцько, тіценьки, ті-ценько, тіцечки, тіцечко] «тс.» тж; — запозичення з польської мови; п. [іускі] «такий великий або такий малий; такий численний, такий багатий», [іусепкі, Іу-сесгкі] «тс.» утворені від [іусі] «тс.», пов’язаного з [іуіі] «тс.», їуіе «стільки» (виникло з *1оГ «тс.» під впливом ііе «скільки»), — Вгйскпег 589. — Див. ще тільки. — Пор. тйлекрбт, тйцько.
тічка1, тічня, тішня — див. тікати2.
'	2	'	'	2
тічка , тічки — див. точити . тішити, [тіра] «утіха», [тішильни-ця] «нянька; названа мати» Нед, [непо-тішний] «невтішний» Куз, потішати, потіха, [потішйтель] «утішитель» Куз, потішник «розважальник; [утішитель Куз]», [потішувач] «утішитель; забавник» Куз, потішний, утіха, утішй-тель, утішка, утішний; — р. тешить, бр. цешьщь, др. тішити, п. сіезгус, ч. іеві!, слц. іезіі’, вл. сєзіс «годувати дитину груддю», нл. зезус «тс.», болг. теша «тішити», м. теши, схв. теши-ти, слн. Іезіїі «тс.», стел, оут’кшити «утішити»; — псл. іезйі «тішити», пов’язане чергуванням голосних з ііхт> «тихий» (букв, «утихомирювати»); — зіставляється з лит. іаізуіі «лагодити», лтс. іаізїї «робити, виготовляти», іаізпз «прямий». — Фасмер IV 54; Черньїх II 243; Горяев 368; Зіаімзкі І 101; Вгйскпег 63; НоІиЬ—Кор. 384; Младенов 633; Зкок III 468; Кагиііз II 370— 371. — Див. ще тихий.
[тіщйти] «вихоплювати, схоплювати Нед; тягати О», [тіщитися] «тіснитися, протискуватися» Нед; — др. ті-щити «стискати», схв. тештити «давити, м’яти; пресувати», слн. іізсаіі «притискати»; — псл. *1е5сйі<*іе8кіїі «тіснити, стискати», пов’язане з ’Чезкп'ь «тісний», іізкаіі «тискати». — Див. ще тйскати, тісний.
ткати, [ткачувати] «бути ткачем, займатися ткацтвом» Шейк, Нед, [тчи-
ти] «ткати» О, [ткальня] «текстильна фабрика» О, ткаля, [тканик] «коноплі» Чаб, тканина, [тканиця] «тканка, сітка для ловлення дрібної риби Нед; ткацький верстат», [тканиця] «тканина» О, тканка «тканина; сітка для ловлення дрібної риби; жіночий головний убір; [одяг з тканки Шейк, Нед; саморобне рідке рядно Мо]», ткацтво, ткання, ткань, ткаха, ткач, ткаченко, ткачівна, ткачук, [дотиканнє] «кінець полотна» Ник, [дотйкач, дотканнє] «тс.» Ник, [натиканий] «з витканими узорами» (про тканини), [неткаха] «яка не вміє або лінується ткати», перетикати «ткати по основі візерунком», [перетик] «рід жіночого одягу Нед; жіночий одяг, прикрашений поперечними узорами Куз», перетканий, [піткання] «утік», [потйканя, потйкань, по-ткання] «тс.» ДзАтл II, [притикати] «приткати, виткати ще деяку кількість», утік, уток, уточина', — р. ткать, бр. ткаць, др. т'ькати, п. вл. їкас, ч. Ікаі, слц. ікаГ, нл. їказ, полаб. іакаі, болг. т/ька, м. ткае, схв. ткати, слн. їкаіі, стел. т'ькати; — псл. Гькаіі «ткати», пов’язане з їукаїі «тикати», *Гькп<?-їі «ткнути»; — споріднене з лтс. Іикз-іеі «стукати», іаисеі «товкти в ступі», двн. гійЬеп «придавлювати», дангл. дуп, дуап «давити, тиснути, штовхати», дірл. іоіі «порожнистий», гр. тихос; «камено-тесний молот», тоиіфл «обтісую, тешу»; пов’язується також з гр. тєї>х^ «будую; виготовляю, роблю», іє. *1еикЬ- (Ма-сЬек Е5ЛС 644) або з псл. іезаіі «тесати», іє. Чекз- (Горяев 368; НоІиЬ—Кор. 383—385; Зкок III 477). — Фасмер IV 64; Черньїх II 246; Вгйскпег 571; 8сЬиз-їег-8ешс 1507; Трубачев Рем. терминол. 117—118; Тгаиїтапп 331; МйЬІ.— Етіг. IV 135, 255; 7иріїга 00 141; НоИЬаизеп Ае^їЬ. 374; Егізк II 941 — 942; НоГтапп 377; Рокоту 1032. — Див. ще тикати.
ткачик (орн.) «Ріосеиз Сиу.», [ткач пошивач] «Ріосеиз зосіиз» Нед, [тка-чуваті] «Ріосеігіае» Куз, Шарл; — р. ткачик (орн.) «ткачик»; — похідне ут
ворення від ткач; назва могла бути зумовлена тим, що ці птахи вправно -тчуть висячі гнізда. — Див. ще ткати.
[тквати] «торкати, хвилювати; колоти» Бі, [тквачій] «колючий; загострений» Бі; — запозичення з польської мови; п. їкдміс «знаходитися, бути, глибоко застряти; стирчати», [ік^/іес], ст. їк^міес «тс.», як і ч. їкмії «триматися; полягати», слц. їкміеї’ «полягати», пов’язане з Ікас «сунути, тикати», їукас «торкатися; доторкатися», яким відповідають укр. тйкати, ткнути. — Вгйск-пег 571; Маскек Е8ЛС 663; НоІиЬ— Кор. 398; НоІиЬ—Буег 483. — Див. ще тйкати.
[ткена] (бот.) «дереза звичайна, Бу-сіит уиі^аге Оип. (Бусіит ЬагЬагит Б.)» Нед, Мак, [ткенна] «тс.; Бусіит гиїЬепісит Мигг.» Мак, [ткйна] «дереза звичайна» Нед, Мак; — запозичення з перської мови (перс. їкеппа «Бусіит гиїЬепісит Мигг.»). — Анненков 202.
ткнути — див. тйкати.
[тлака] «вид слимака, ІЧегіїа» Шейк, Нед, [тлаковйнка] «вид слимака, Иегі-Нпа», [тлаковйчка] «ІЧегіїеІІа» тж; — очевидно, пов’язане з [тлачувати] «товкти», хоча мотивація назви не зовсім ясна. — Див. ще тлачувати.
[тлачувати] «товкти» Шейк, Нед; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. Пасії «давити, тиснути», слц. Пасії’ «тс.» відповідають укр. толочити. — Див. ще толок.
тлйти «швидко і жадібно їсти, поглинати», [тлить] «відгодовувати, тучити» Кур, [тлань] «ненажера» (про тварин) Корз, [тлія] «тля» ВеНЗн, тля, [нетля] «ненажерлива, завжди голодна істота; міль, маленький метелик» Ж, [нетленний] «завжди голодний» Ж, [не-натля] «ненаситність, зажерливість; ненаситний» Ж, [ненатлий] «ненаситний» Ж; — р. [тлить] «губити, знищувати», тля, бр. тля, др. тьлити «псувати, пожирати»; — псл. їьііїі, пов’язане з їьіе-їі «тліти»; викликають сумнів зіставлення тля з гр. тїХос; «рідкі екскременти», тїкасс «страждаю поносом», лтс. їїгєііб
«болото», лит. їугаз «болото; чистий», їуге «каша» (Регззоп Веіїг. 462—463; НоГтапп 366, 462; Таїсіє—Ноїт. II 683). — Фасмер IV 65; Булаховський Вибр. пр. III 365. — Див. ще тліти.
[тлік] «переліг» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. Пок, [Нока] «тс.» відповідає укр. толока.
тліти, тлін, тлінь, [тлйво] «тліюча іскра» Нед, дотлівати, перетлівати, перетлілий, стлівати, стлілий; — р. тлеть «тліти, гнити; жевріти», бр. тлець «тс.», др. тьліти «тліти, гнити, псуватися, гинути», п. Пес «тліти, жевріти», ч. Нії «тліти, гнити; повільно гаснути», слц. Ніеї’ «тліти, повільно гаснути», вл. Нас «тліти, гнити», нл. Паз «тс.», болг. тлея «тліти, горіти; гнити», м. тлее «тліти, гаснути», слн. Неїі «тліти, гнити», стел. тьд'Ьти «тліти, гнити, псуватися, гинути»; — псл. їьіеїі «тліти», пов’язане з їьііїі «губити, псувати»; — споріднене з лтс. їіїї «м’якшати, вибілюватися» (про льон); не виключений зв’язок з лит. гій1їіч гійіеїі «тліти, трухлявіти» (МасЬек Е8ЛС 645), їііїі «затихати; замовкати», їуіеїі «мовчати», їуійз «тихий; мовчазний» (Тгаиї-гпапп 321), гр. тєХца «калюжа, болото», тєХцщ «гниль, твань», вірм. їеїт, ііїт «мул, грязь» (Регззоп ВВ 19, 263; Ви§£е К2 32, 67—68); іє. *їе1- «бути тихим»; існує окрема думка (Мартьінов Язьік ЗО—31, 88) про зв’язок псл. їьіеїі з їьіо «оброблювана (випалювана) земля». — Фасмер IV 64; МасЬек Е8ЛС 645; ЗсЬизїег-Зедмс 1508—1509; 8кок III 478; Мікі. Е№ 370; Рокогпу 1061 —1062; Гамкрелидзе—Иванов 877.
тло, дотла; — р. [тло] «дно, спід, основа», др. тьло «земля, ґрунт, підлога», п. Но «фон; ґрунт», ч. [Но, На] «дощана стеля», слц. Но «стеля», бо На «дотла», вл. Но «підлога», нл. Но «підлога, смуга землі, країна», м. тло «ґрунт», схв. тло, тле «грунт, земля; підлога», слн. Но, На «тс.»; — псл. їьіо «дно, основа, ґрунт», пов’язане зі зїьіаїі «розстилати»; — споріднене з лит. їііез «до-
щаний настил на дні човна», ііііаз «міст», раїаіаз «постіль», лтс. їаіз, їаіе «білильня (льону)», ІіІІз «міст», прус. Іа-1іі8 «підлога», двн. гііііа, гіііі «мостина», дісл. реї «ґрунт, основа», дірл. Іаіат «земля», лат. ІеІІйз «тс.», гр. тґ|Лій «гральна дошка», дінд. Іаіат «площина, рівнина»; іє. *1е1- «плоский; розстилати». — Огієнко РМ 1939/1, 43; Фасмер IV 65; Вгйскпег 571; МасЬек Е5ЛС 645; 5сЬи8Іег-8е\мс 1509; Зкок ПІ 477— 478; МікІ. Е\У 370; Львов Зтимология 1973, 61—64; Мейе ОЯ 64; Тгаиітапп 321; Егаепкеі 1094; МйЬІ.—Епсіг. IV 127, 189; Кагиііз II 406—407; ЕгпоиІ— Меіііеґ 1199; Мартьінов Язьік 30—31; 7иЬаіу АГЗІРЬ 16, 417; ХУаІсІе—Ноіт. II 655—656; Регіегзеп КеП. Ог. І 132, 380; К2 39, 373—374; Еіск III 183—184; ИЬІепЬеск 110; Рокогпу 1018, 1061.
ТЛОМЙТИ — див. тлумйти.
[тло-тло] (вигук, яким підкликають курчат) Мо; — очевидно, давніше *кло-*кло, пор. [клбкати] «квокати», [клбка, клбчка] «квочка». — Див. ще клбка.
[тлук] «натовп, юрба, ватага Нед; невправна істота, непридатний, невмілий службовець ВеЛ; дурень Корз»; — запозичення з польської мови; п. Ник «людина, яка товчеться по світу, волоцюга, бродяга; [стара, спрацьована, розбита людина; натовп, юрба, чернь]» пов’язане з Нис «товкти», якому відповідає укр. товкти. — РісЬЬаггіі 106; Вгйскпег 572. — Див. ще товктй.
[тлум1] «натовп, юрба» Нед; — запозичення з польської мови, п. Нит, як і ч. Нит (з п.) «тс.», розвинулося з псл. *Н1рпть, пов’язаного з *Н1ра «натовп». — РісЬЬаггіі 106; Трубачев Ис-след. п. яз. 304; Вгйскпег 572; НоІиЬ— Кор. 386; МасЬек Е5ЛС. — Див. ще товпа.
тлум2 — див. тлумйти.
тлумач, тлумачний, тлумачити; — бр. тлумач «тлумач», тлумачьщь «тлумачити»; — запозичене з польської мови; п. Нитасг «тлумач», Нитасгус «тлумачити» відповідає укр. товмач, 584
товмачити. — Акуленко 137; РісЬ-ЬапИ 106; Вгйскпег 572; МікІ. Е\У 369. — Див. ще товмач.
тлумйти «знищувати, нівечити; заглушати; бити, лупцювати СУМ, Нед, [поїдати Нед]», [тлумитися] «пустувати; боротися» Нед, [тломйти] «знищувати, поїдати» Нед, [тулуманити(ся)] «товкти(ся), вовтузити(ся)» Мо, [тлум] «витівка, пустощі, знущання, навмисне псування» Шейк, [тлумка] «затуманення зору або свідомості» Нед, [тлумб-виско] «майданчик для дитячих ігор» Нед, [тлумлйвий] «заглушений, глухий» Нед, [вйтлумити] «вигнати, виселити» Я, [натлумитись] «набігатися, натоми-тися Мо; находитися ЛЧерк», притлумлювати, притлумляти, притлумити, притлумлений; — бр. тлуміиь «морочити голову», [«псувати (посів); жартувати, говорити дурниці»], п. Нитіс «придушувати, глушити, гамувати, поборювати, стримувати; товктися, битися», ст. Нотіс «тс.», ч. Ниті! «приглушувати, стримувати, зм’якшувати», слц. Нтії’ «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Нитіс «придушувати, заглушати, стримувати» відповідає укр. [тбв-мити (щось у собі)] «критися зі своїм горем або болем». — КісЬЬагдї 106; Вгйскпег 572; МасЬек Е5ЛС 646; Курки-на Зтимология 1983, 24—26. — Див. ще тбвмити.
[тлумок] «клунок», [тломок] «вузол, чемодан; багаж» Пі, [тлумак] «вузол, чемодан» Нед; — ч. Ниток «клунок, рюкзак»; — запозичення з польської мови; п. Ниток «клунок» пов’язується з Нит «натовп, юрба» (первісно «велика кількість») (РісЬЬапН 106; Вгйскпег 572; НоІиЬ—Кор. 386), тимчасом як ч. Ниток переважно пов’язується з ч. ст. їеїта «торба» неясного походження (МасЬек Е5ЛС 646; НоІиЬ—Ьуег 483). — Див. ще тлум2, тлумйти.
[тлунок] «шлунок», [трунок] «тс.»; — результат контамінації слів шлунок і тлйти «поглинати» з наступним зближенням із трунок «напій». — Див. ще тлйти, трунок2, шлунок.
тлустий «гладкий, огрядний; ситий», [клусти] «жирний (про їжу); з жиром салом; товстий» ЛексПол, [тлустінь «жир, топлене сало» Шейк [тлустість «жир» Нед, [тлустота] «жирність» Шейк, [тлущ] «жир, сало» ЛексПол, [тлуща] «тс., лій, підшкірна жирова клітковина» Нед, [тлустити] «бруднити жиром, робити жирні плями; у пісну їжу добавляти чогось скоромного Шейк; змазувати жиром Нед», [тлус-тіти] «ставати жирним, товстим» Нед; — бр. тлустьі «жирний; гладкий, повний, товстий; масний»; — запозичення з польської мови; п. ІЇизїу «тс.» відповідає укр. товстйй. — КісЬЬапії 106; Вгйскпег 572; Мікі. Е\У 349. — Див. ще товстйй.
тмин (бот.) «кмин, Сагит Ь.», [тмин білий, тмин рожевий] «котяча лапка дводомна, Апїеппагіа гііоіса (Ь.) Оаегїп.» Мак, [тімйн] «тс.» Пі, [тмін] «кмин» Шейк, [тмін воложскій] «Си-тіпигп сутіпит Ь.» Мак, [тмйнник] «маремка підмаренникова, Азрегиіа §а-Ііоігіез М.В.», [тмінник] «тс.» Нед, [отмєн] «тмин» ЛЖит, тминний; — р. тмин «кмин», бр. [тмень, цьмен]; — результат видозміни назви кмин. — Меркулова Очерки 141.
[тмїй] (спол.) «тому, для того» Нед; — очевидно, пов’язане з тому; характер зв’язку неясний.
тнути — див. тяти.
то* (займенник, с.р.), тобто (спол.), [тож] «також» Чаб, [тбже] «тс.» тж, тотожний, тотожність, надто, [прощо] «тому», ототожнити; — р. бр. болг. то, п. ч. слц. вл. нл. слн. їо, м. тоа, схв. тд, стел, то; — псл. їо, вказівний займенник с. р., співвідносний з {•ь «той» (чол. р.). — Е55Л 51. §г. II 707—710. — Див. ще той.
то2 (частка, переважно з наслідко-вим відтінком значення на початку головного речення після підрядного, рідше на початку прямого самостійного); — р. бр. др. болг. то, п. ч. слц. їо, стел, то; — псл. їо «в такому разі, тоді» (вказівна частка), пов’язане з іь
«той»; припущення про вигукове походження (Е55Л 51. £ґ. II 658, 664) позбавлене підстав. — Див. ще той. — Пор. то*.
[тобїлка] «шкіряна сумка, яку носять на ремені через плече; ранець», [тобівка] «тс.», [тобблець] «невеличка сумка» Нед; — р. [тобблка] «сумка, клунок», тобблец] «тс.», п. ІоЬоіа «торба, клунок», ІоЬбі «тс.; пакунок», ІоЬо-іек «тс.», ч. ІоЬоІа «торба», ІоЬоіе «тс.», ІоЬоіка «гаманець», слц. ІоЬоіка «тс.; портсигар», вл. ІоЬоіа «торба», їоЬоІка «торбочка», нл. ІоЬоіа «пастуша торба», болг. [тобблец] «шкіряна торба», [то-бблица] «шкіряний гаманець», [тобу-ля] «торбочка, клунок», схв. тдболац «шкіряний мішечок, гаманець; колчан», слн. ІоЬбіес «гаманець; сумка»; — псл. ІоЬоі(а) «шкіряна сумка»; — загальноприйнятої етимології не має; припускалася індоєвропейська давність слова (МасЬек Е5ЛС 531; НоІиЬ—Ьуег 484); висловлюється думка про походження від лат. ІаЬиІа «таблиця» (Маігепаиег 348; МасЬек Е5ЛС 646), при цьому як семантична паралель наводилося ч. розм. 5га]іоГе1 «сумка» від н. 5сЬгеіЬіа-Іеі; зіставлялося з гр. тоттос; «місце», лит. іаріі, їатрй «ставати», ргі-іаріі «пристати» (Младенов 635); допускалася можливість запозичення з тюркських мов, пор. тат. ІиЬаі «кошик з кори» (Фасмер IV 67); пов’язувалося з ІогЬа «торба» (5кок III 478). — Горяев 369; Вгйскпег 572; 5сЬи8Їег-5еАмс 1510—1511; Мікі. Е\У 357—358. — Пор. табївка.
[тоболбчник] (бот.) «ТЬІазрі агмеп-8е» Нед, [табалан, білка] «тс.» Мак; — п. іоЬоікі «тс.», ч. ІоЬоІка «вид плоду», слц. ІоЬоіка «коробочка; маківка», нл. їоЬоікаіе зеїе (їоЬоікаїе геіе) «грицики звичайні, СарзеІІа Ьигзаризїогіз»; — пов’язане з [тобїлка] «сумка»; назва зумовлена формою плодів; пор. р. пасту-шья сумка «грицики» та ін. — Вгйскпег 572; НоІиЬ—Кор. 387; 5сЬи8Їег-5еАмс 1510—1511. — Див. ще тобїлка.
[тобурчити] «стовбурчити» Нед, [відторбучити] «відстовбурчити»; — ре
зультат контамінації дієслів стовбурними і [топйрити] «стовбурчити». — Див. ще стовбур, топйрити.
[това] «вимоїна в річці; калюжа ВеЛ; велике болото ВеУг»; — запозичення з угорської мови; уг. їб (їама) «озеро, ставок» споріднене з манс. їб «тс.», хант. ірх «калюжа, невелике озеро», комі, удм. те «невелике озеро». — МІЧТЕ8г III 928.
товар «предмет торгівлі; продукт праці; [худоба]», [товарєта] «велика кількість худоби» О, товарйна «скотина», [товарйшник] «скотарня, обора», товарність, товарняк «товарний поїзд», [товаря] «теля», товаряка «скотина», товарятко «теля», [товаричий «товарячий» Бі, товарний, [товарний «пастух, чередник», товарячий, безтоварність, безтовар’я, затоварити, отоварити; — р. товар, бр. тавар, др. товаре «майно; предмет торгівлі; гроші; обоз», п. їоімаг, ч. слц. Іомаг, м. товар, схв. товар «вантаж, ноша», слн. їоуог «тс.»; — псл. Іомагь «худоба; майно»; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. чаг. гіамаг «худоба», їауаг, іа-Амаг «товар, майно, худоба», балкар, крим.-тат. іц’аг «худоба», ног. ту вар «тс.», уйг. їамаг «майно, худоба», дтюрк. їамаг «добро, майно, багатство», пор. також монг. іатмаг, калм. їаімг «товари, власність», вірм. їамаг «вівця, гурт овець» (висловлювалось припущення, що вірменська мова є джерелом запозичень у тюркські та монгольську — Ьібеп Агт. 81. 8—9); висувалась також гіпотеза про походження товарі! від чув. тавар «сіль» (Дмитриев 546); думка про спорідненість товарі! з псл. Іуіі «ти-ти» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 192), як і зіставлення з нгр. тоцарі «шкура» (Мікі. Е\У 359—360), недостатньо обґрунтовані. — Огієнко РМ 1939/1, 44; Німчук 173; Семенова Сл. и балк. язьїкозн. 1983, 171; Халимоненко Нек. вопр. лексики и грамм. тюрк, язьїков. М., 1973, 26—43; Фасмер—Трубачев IV 67—68; КЗСРЯ 444; Черньїх II 247; Горяев 369; Шипова 321—322; Елкина
ЗИРЯ II 116—129; Вгйскпег 574; Масіїек Е83С 648; НоІиЬ—Кор. 388; 8кок III 485—486; Мікі. ТЕ1 II 179; Х’асЬіг. І 57; Севортян III 114—117; Казапеп УегзисЬ 451—452.
товариш, [товарйшество] Нед, [товарист] «товариш» Нед, товарй-ство, [товаришня] «товариство» Нед, товаришок, [товарна] «товаришка» Нед, товариський, [товарйшеський] Нед, [товаришйти] «створювати товариство», товаришувати, по-товариському, по-товарйськи, [стоваришник] «член цеху» Нед, [стоваришний] «цеховий», [стоваришуватися] «об’єднатися» тж; — р. товарищ, бр. таварьіш, п. їоімаггузг, ч. Їомагуз «підмайстер», слц. Іоуагіз «тс.», вл. їоімагз, нл. Іоіма-гіз, слн. їомагіз; — запозичення з тюркських мов, де є складним словом, пор. тур. чаг. їамаг «майно; худоба; товар», ез (із) «приятель, товариш»; менш переконливими є спроби пов’язати з -чув. іауга «по колу» та із «супутник» (Казапеп 7Ї81РН 20, 448) або з др. товарі! у значенні «військовий табір» (Черньїх II 247), а також довести слов’янське походження слова (Ильинский ИОРЯС 23/2, 192). — Отін Мовозн. 1969/5, 58—62; Огієнко РМ 1939/1, 45; Москаленко УІЛ 22; Коваль 143—144; Халимоненко Нек. вопр. лексики и грамм. тюрк, язьїков. М., 1973, 26—43; Фасмер IV 69; КЗСРЯ 444; Горяев 369; Шипова 322—323; Вгйскпег 574; МасЬек Е83С 648; НоІиЬ—Кор. 388; 8кок III 486; Мікі. ЕЇУ 359. — Див. ще товар.
[тбвба] «неповоротка, незграбна, товста особа»; — бр. [тоуба] «неповоротка, товста людина»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з лит. їайЬе «тс.»; зіставляється (ХиЬаїу 81. а сі. І 2, 164) з укр. [товпйга] «товста, незграбна людина», бр. [стовбеня] «тс.», р. столбняк «правець», лтс. зїйІЬз «тупий, дурний»; може бути також результатом видозміни форми [кбвба] «коротка, товста, незграбна жінка». — Пор. кбвба, товпйга.
[товгай] «розпусник, негідник, голодранець» ВеЛ, ст. тблвой (талваи) «злодій» (XVIII ст.); — запозичення з угорської мови; уг. їоіуа] «тс.» етимологічно неясне. — Лизанец 628; МІЧТЕБг III 936.
[товк] «глузд, розум, толк», [толок] «тс.», [тбвком] «зрозуміло» Куз, [тов-кувати] «пояснювати, говорити», [затовкуватися] «заговоритися» Пі; — р. толк «думка, судження, пояснення», бр. [тоук] «толк, сенс», др. т'ьлкь «тлумачення», п. [їоік] «розум, сенс, логіка», [їоіко^ас] «пояснювати» (з рос.), ч. їоік «смисл, значення» (з рос.), болг. т'ьлкувам «пояснювати, розгадувати», м. толкува «тс.», стел, тдтжж «перекладач»; — псл. *Р1к,ь «думка, пояснення»; — зіставляється з дірл. агі-ІІисЬ- «дякувати», ІоЛІисЬ-«просити»; можливо, споріднене з лат. Іоциог/Іосог (якщо 1<11) «говорю, показую», далі з дінд. їагкаЬ «припущення», їагкауаїі «припускає» (Младенов 644; Маїгепаиег 347; Регіегзеп Кеіі Ог. І 43; ІЛіІепЬеск 109; сумніви щодо цього в Етоиї—Меіііеі 652; АХ^аІде—Ноіт. І 821; Мауг-йоїег І 485); іє. *1о1ки- «говорити, викладати». — Фасмер IV 71; Черньїх II 248; Горяев 370; КЗСРЯ 445; МікІ. Е№ 349; Рокогпу 1088. — Пор. толк.
[товкан] «глиняний глечик» ВеУг, [товканка] «посудина для молока» ГрицАВ, [товканя] «глечик» ДзАтл І, Пр. XI діал. н.; — очевидно, пов’язане з дієсловом товктй як назва посуду, в якому товчеться їжа, пор. [товкан] «картопля, змішана з кукурудзяним борошном» О, [товканйця] «картопляне пюре». — Див. ще товктй.
[товкач] (орн.) «дятел, Рісиз Б. ВеНЗн; повзик, 5іМа еигореа» Нед, [товчак] «повзик» Шарл, [потовкач] «дятел» Шарл; — похідне утворення від товктй в значенні «бити, стукати»; пор. інші назви повзика: довбанка, долобавка, ковальчук (Шарл). — Булаховський Вибр. пр. III 222. — Див. ще товктй.
[товкмач] (кул.) «картопляник», товкмачити «заштовхувати; бити», [товкмасити] «м’яти, топтати, товкти; бити» Нед, втовкмачити, [витовкмачити] «забити, запхати», [натовкмачи-ти] «набити, напхати», [притовкмачи-ти] «притовкти»; — результат контамінації слів товкач (пор. [товкачі] «товченики», назва страви), товктй і [ток-мачити] «утоптувати; бити; притискати». — Див. ще товктй, токмачка.
товкмачити «настирливо пояснювати; тлумачити», [токмачити] «тс.», втовкмачити, втокмачити-, — результат контамінації слів товмачити і [товкувати] «пояснювати». — Зйєує-іоу Нізї. рйопоі. 417. — Див. ще товк, товмач.
товктй, товк (уживається як присудок в значенні «товкти»), [товкати] «бити, стучати, штовхати», [товчй] «товкти», [товкальня] «пристрій для товчення дубової кори (у чинбарів)», [товкан] «картопля, змішана з кукурудзяним борошном» О, [товканець] «ростбіф» Куз, [товканйця] «картопляне пюре» Л, товкач, товкачка «товкач; [ковганка Чаб]», [товкеня] «страва з товченої картоплі» ЛексПол, [товкіт] «стук» Куз, [товкітня] «штовханина» Нед, товкотнеча, [товкотня] «тс.», [товкун] «страва з овочів; тютюн домашнього виробу Л; людина, що вовтузиться, метушиться О», товкучка «товчок; [макогін Чаб]», [товкуша] «інструмент, яким накладається фарба на матрицю візерунка», товч «дерть; те, що потовчено; [висівки Л]», тбвча «штовханина», [товчанка] «картопляне пюре» Чаб, товченик «страва з подрібненого м’яса; стусан», товченка «страва із суміші товчених бобів, квасолі та картоплі; [засмажка зі здору Л]», [товчй-ба] «терниця» ГрицАВ, [товчія] «тс.» тж, [товчій] «чоловік, що товче в ступі», товчіння, товчія «штовханина; [товкальня]», [товчка] «ступа Нед; посудина для солі ВеУг; товкач з цвяхами на головці О», товчок «товкучка; [стусан]», [товчбнка] «картопляне пю
ре» Чаб, [товкущий] «такий, що постійно клопочеться», товчений, [тов-кйць] (виг.) «товк», [витовкти] «видавити», [затовкачити] «затовкти салом (борщ)» Я, [натовк] «товчена рана» Ж, [підтбвкачка] «той, що штовхає», [потовкач] «товкач» Нед, [потовкучий] «метушливий», [стбвквище] «місце, витолочене худобою», [стбвклис-ко] «тс.» Корз, [стовковище] «тс.; місце гуляння (дітей) Нед»; — р. толбчь, толктй, толкать, толчй, бр. таукці, таучьі, др. т/ьлчи (толочи) «бити, товкти», п. Чиє, ч. ііоисі, ст. Писі, слц. Псі’, Яси, вл. іоіс, іоіки, іохмки, Іоісіс, нл. Йис, Чики, полаб. їаисі, болг. [тліча], м. толче, толчи, схв. туНи (тучем), слн. Ібісі, стел. ттгькж, тлтьшти, тл’Ьшти; — псл. *ІНкІі/іь1к-Н/іеікІі/іоікІі «бити, товкти»; — споріднене з лит. Іеікіі «скликати толоку», Іаїка «толока». — Фасмер IV 73—74; Вгйскпег 571—572; МасЬекЕЗЛС 645; НоІиЬ—Кор. 386; 5сЬизіег-8еімс 1512; Младенов 634; Зкок III 518; Мікі. Е\У 349; Тгаиітапп 322; Вй§а ЯК І 488; ЕгаепкеІ 1053—1054, 1078; Рокогпу 1062. — Пор. толок, толока1.
товмач заст. «перекладач; той, хто роз’яснює», [толмач] «тс.» Нед, [тов-маченко] «син товмача» Бі, [товмачи-ха] «дружина товмача» Бі, [товмачів-на «дочка товмача» Бі, [товмачка] «перекладачка» Бі, [товмацтво] «обов’язки товмача» Бі, товмачити; — р. толмач (заст.) «перекладач», др. т/ьлмачь, толмачь «тс.», п. Йитасг, заст. іоітасг, ч. Нитоспік, ст. Нитас, іиітас, слц. Нтоспік, вл. іоїтас, нл. іоітасаг, болг. заст. т/ьлмач, м. толмач, схв. тумач, слн. іоітас «тс.»; — псл. ’ТІтась «перекладач» є давнім запозиченням з тюркських мов; кипч. тат. гаг. іуітас, каз. ЧІтаз, тур. гііітас, дтюрк. іїітасі «тс.», пов’язується з тюрк. ІП «мова». — Ма-карушка 14; Фасмер IV 72; КЗСРЯ 445; Горяев 370; Шипова 324—325; Дмит-риев 547; Добродомов Сов. тюркология 1976/6, 24—25; Баскаков та ін. Кримський укр. і ор. 115—116; Вгйскпег
572; МасЬек ЕЗЛС 645—646; НоІиЬ— Кор. 386; 5сЬизіег-8е\мс 1513; Младенов 644; Мікі. Е\У 369; ТЕІ II 177; БокоізсЬ 162; Севортян III 233— 235. — Пор. тлумач.
[товмити (щось у собі)] «критися (зі своїм горем або болем)» Ба, [тбв-митися] «хмаритися» Ба; — п. Йитіс «пригнічувати, гнітити, притискати, придушувати», ч. Читііі «приглушувати», слц. Пгпії’ «тс.»; — псл. *Н1тііі «давити» з давнішого *Г“1р-т-, звідки також *Г1ра «товпа». — Вгйскпег 572; МасЬек Е83С 646; НоІиЬ—Кор. 386. — Пор. тлумити, товпа.
товпа «натовп», [толпа] «тс.» Нед (з рос.), товпище, [товпня] «тіснота, товчія» Нед, [тбвпива] «тіснява» Бі, [тблпиво] «тиск» Бі, [тбвпний] «масовий» Нед, [толпавий] «тс.» Нед, [тбв-пити] «натискати, натоптувати, набивати» Бі, товпитися, [втовпитися] «втиснутися» Ж, дотовпитися, натовп, [пбтовп] «давка» Нед, [потбв-пити] «вмістити», потовпитися, [прб-товп] «прохід крізь натовп», [протовпом] «протискуючись», [розтбвпити] «розсунути натовп», стовпище, стбвп-лений; — р. толпа, бр. тбупіцца «товпитися», др. т/ьлпа, п. [Поріс] «товпитися», [Пиріс] «тс.», ч. слц. Нира (з рос.), болг. т/ьлпа, м. толпа, стел. тлт>па; — псл. *1'ь1ра або *Іь1ра «натовп»; — споріднене з лит. Іаіра «місткість; об’єм», Іеірй, Ііірай, Іііріі «вміщатися, входити», Іиіріпїі «давати місце, вміщати», лтс. Іаіра «приміщення», Іїірі, іеі-ри, Ііірзіи, Іііри «вміщатися», дінд. іаіриЬ «ложе, сідалище», Іаіра «тс.», ірл. Іаііаіт «знаходжу місце»; спроба пояснити слово з *рі-р1а/р1-р1о, як у лат. ро-риіиз (Різапі МізсеІІапеа еЧто-Іо^іса, Рота, 1933, 123), непереконлива. — Фасмер IV 74; Черньїх II 248— 249; Горяев 370—371; КЗСРЯ 445; Вгйскпег 572; МасЬек Е5ЛС 646; НоІиЬ—Кор. 386; Тгаиітапп 317; Вй§а ЯР І 333—334, II 634; МйЬІ,—Епсіг. IV 128,, 160, 189, 260; Кагиііз II 385; МеіІ-Іеі Еіигіез 256; Рокогпу 1062.
[товпйга] «товста, незграбна людина», [товпіга] «тс.» Нед, [товпйжище] (про дурну, тупу людину) Ва; — р. [толпьіга] «хто товпиться, лізе в натовп; бовдур, незграбний і грубий», [толпега] «нетямуща, незграбна людина», [тулпе-га] «незграбна, неповоротка жінка», бр. [тоупека] «неповоротка жінка»; — очевидно, пов’язане з [тбвба] «тс.»; — російські слова розглядаються як похідні від толпа (Соболевский РФВ 71, 23; Фасмер IV 74), хоча тут могло відбутися лише вторинне зближення. — 7иЬа1у 51. а сі. І 2, 164. — Див. ще тбвба.
товпуга — див. топка.
товстйй «який має велику товщину; [жирний]», [товста] «вагітна» Л, товстезний, товстелезний, товсте-лющий, товстенний, товстенький, товстесенький, [товстечний] «товстенний» О, [товстинне клоччя] «клоччя третього сорту» О, товстісінький, товстуватий, товстючий, товстющий, товщенний, товщинний, [тов-щюковатий] «товстуватий» ВеУг, [тов-стина] «грубе лляне полотно» Нед, [товстій] «товстун» Куз, [тбвстінь] «жирність» Нед, [товстота] «товщина» Нед, товстуля, товстун «товста людина; [корінь рослини]», товстунець, [товстунь] «товстун» Куз, товстуха, [товстюк] «товстун» Куз, тов-стяк, товсть, [товщ] «жир», товща «шар чого-небудь; [густий ліс]», товщина, [товщиня, товщінь], товстити, товстіти, товстішати, товщати, [затовстіть] «завагітніти» Л, завтовшки, [пбтовстий] «товстуватий», [розтбвс(т)нути] «розжирніти; розтовстіти» Нед, утовшки; — р. тблстьш, бр. тбустьі, др. т'ьлстьіи, п. нл. ІЇиз-1у, ч. Иизіу, слц. Нзіу, вл. Іоізіу, полаб. Іаизіе, болг. тл'ьст, схв. туст, СЛН. 16І5І, СТСЛ. ТД'ЬСТ'Ь; — псл. *1ьІ8І'Ь «товстий»; — споріднене з лит. Іиігіі «набухати, розм’якшуватися», ізііігіі «розмокати у воді, ставати водянистим», ііеігіі «мочити», лтс. Ійігі «набухати», Ійігитз «пухлина», Іиігіз «пухир (від опіку)», Ійігпа «тс.»; далі припуска
ється зв’язок з Іуіі, Іуіь (НоІиЬ—Кор. 386; 8сЬизїег-5еАмс 1513); іє. *1и1-|(Ь)1-«набряклий». — Фасмер IV 74; Черньїх II 249; КЗСРЯ 445; Вгйскпег 572; МасЬек Е5ЛС 646; ОІезсЬ 1147; Младенов 634; Зкок III 528; МікІ. Е№ 349; Тгаиітапп 332; Егаепкеі 1038; МйЬІ.— Епсіг. IV 260; Рокогпу 1081; Опгігиз 51. ХУогІзІ. 124.
товстянка (бот.) «комахоїдна рослина Ріп^иісиїа Б.», [товстиші] «товстолисті, Сгаззиіасеае» Нед, [товстуля] «тирлич, Оепііапа Б.; череда трироздільна, Вігіепз Ігірагіііез Б.» См, Мак, [товстун] «тирлич См; глечики жовті, МирЬаг Іиіеит Нед», [товстуха] «товстянка См, Мак; череда трироздільна тж, тирлич», [товстушка] «тирлич; череда трироздільна; подорожник піщаний, Ріапіа^о агепагіа XV.К. (Р. зсаЬ-га)», товстянкові «товстолисті»; — р. [толстушка] «подорожник», толстян-ковьіе «товстолисті», бр. тлушчанка «товстянка», [таустушка] «тирлич», п. Иизіозг «тс.»; — похідні утворення від товстйй, які виникли внаслідок калькування латинського ботанічного терміна Сгаззиіа Б. «товстянка» (Сгаз-зиіасеае «товстолисті»), похідного від лат. сгаззиз «товстий»; назва зумовлена тим, що листя рослин цієї родини потовщені, м’ясисті; на інші рослини назву поширено за схожістю їх окремих особливостей; пор. також синонімічні укр. р. жирянка «товстянка». — Нейштадт 245; 5 XV І 918. — Див. ще товстйй.
[товт] «купець»; — запозичення з угорської мови; уг. 161 «слов’янин, словак» (з дальшим розвитком значення «мандрівний словацький торговець») запозичене з нез’ясованого джерела; очевидно, пов’язане з такими словами, як двн. гііоі «народ», свн. гііеі, гот. ріигіа «тс.», прус. Іаиіо «країна», лит. ст. Іаи-1а «народ», лтс. Іаиіа «тс.». — Балец-кий 51. зі. 12, 29—30; МІЧТЕЗг III 664—665.
товтри «вапнякові пасма, що являють собою залишки рифів та атолів мо
рів далеких геологічних епох; [каміння (скелі) на дні річки Нед]», [толтри] «скелясті горби» Пол; — р. тблтрьі «скелясті розчленовані пасма на Подільській височині», п. [їаіга] (<*іагіга) «висока гора», схв. Тртра (назва гори в Герцеговині); — псл. *іьгіг- «гора»; — очевидно, споріднене з гр. тєрвром «кінець, вістря», можливо, фр. іегіге «горбик, насип», алб. іогіізе «гірська вершина». — Фасмер IV 27—28; Собо-левский РФВ 64, 168; ЗоЬоіемзкі] Р51 4, 276; Вгйскпег 567; Вегіа] Езер 31.
тога «чоловічий верхній одяг у Стародавньому Римі»; — р. бр. болг. м. схв. тога, п. вл. іо§а, ч. слц. слн. іб-§а; — запозичення з латинської мови; лат. іо§а «тс.» пов’язане з дієсловом іе§б, іе^еге «вкривати, прикривати», спорідненим з гр. атєусс «покриваю», дінд. зіЬа^аіі, зіЬа^ауаіі «закутує; покриває», двн. сіаЬ «дах», лит. зіб^аз «тс.», укр. стіг. — СІС2 828; Кораіігі-зкі 980; НоІиЬ—Ьуег 484; ХУаібе—Ноїт. II 654—655. — Див. ще стіг. — Пор. дах.
[тогїд] «минулого року, торік», [то-гі'дь] «тс.», [тогідний] «торішній», [то-гбдний Нед, тогбдній Пі, Чаб, тогбд-нішній Чаб] «тс.», [передтогід(ь)] «позаторік» Нед, Куз; — складне утворення із займенника то(й) та іменника год «рік», аналогічне до торік. — Коби-лянський Діалект і літ. м. 239; Фасмер IV 69. — Див. ще год, той. — Пор. торік.
того (присл.), [тогбкало] «той, хто часто говорить того», [тогбкати] «говорити часто того»; — р. того, отто-гб, бр. тагб; — адвербіалізована форма род. в. одн. займенника той (с.р. то). — Див. ще то1, той. — Пор. тому.
[тогукати] «кумкати» О; — звуконаслідувальне утворення; пор. пугука-ти (про крик пугача або сича).
тоді, [товдй, товді, тогда Нед, тогдьі тж, тогдйй, тогдййка О, тог-ді, тогодй, тодй Ме, О, тойді, тог-дашний, тогдйшний, тогдішний Нед, тогдішній, тодишний Ме, О], то
дішній, [втогдй] «тоді» Ж, відтоді; — р. тогда, бр. тагдьі, тадьі, др. т/ьгда, т.'ьгдьі, тогда, тогдьі, п. іебу (< іе§-бу, іе^ба), ч. іебу (< іеЬбу), іеб’, слц. іеба, іебу «отже», вл. іеЬбу, [іесіу], нл. іебу, їе^сіу, іе]бу, іеб, болг. тогава, м. тога, тогаі, тогаш, схв. тад, тада, слн. [іабаї, стел, тогда, тт>гда, тт»гьда; —псл. їо^сіа (і,ь§ба)/іо§бу (іт^бу) «тоді», що складається з основи вказівного займенника іо і форманта -§ба (< *-к,ь-бо?), який виступає в р. ко-гда, все-гда; зіставляється з лит. іасіа іаб, [іасіи] «тоді», дінд. іасіа, ведичним іабатт, ав. іаЗа «тс.» (Тгаиітапп 312; Вги^тапп Огипбгізз II 2, 733; 7иЬаіу АІЗІРЬ 15, 505; ПЬіепЬеск 107); форманти -§ба, -§бу загальноприйнятого пояснення не мають; тут. вбачали відмінкові форми від ^обь, пор. аналогічне лтс. іа^аб < *іа§абі «тепер» (МйЬІ.— Епбг. IV 122—123; Епбгеііп К51 11, 35; 7иЬаіу ЬР 13, 366; ЗсЬтібі К2 32, 398; Ргаепкеі ІР 41, 410; Меіііеі М5Ь 13, 29; ХУієбетапп ВВ ЗО, 220); висувались гіпотези про контамінацію *іо-§а + *іоба або *і,ь§а + *іт>ба (Регіегзеп К2 38, 419; Ильинский РФВ 60, 430), про вихідне *іо-кт>ба. — Німчук ІУМ Морфологія 344—345, 364; Фасмер IV 68—69; Горяев 369; Вгйскпег 567; МасЬек Е56С 638; НоІиЬ—Кор. 381; ЗсЬиз-іег-Зедмс 1501 —1502; Младенов 635; Мікі. Е\У 366—367. — Див. ще той. — Пор. усегда.
Тбдір, Тбдбр — див. Теодбр.
Тодбсій (чоловіче ім’я), Тодбс, То-дбсь, Тодбх, Тодбска (жіноче ім’я), Тодбся; — бр. Тадбс, Тадбся, п. Теобо-г]изг, Теобог]а, ч. ТЬеобозіиз, слц. Теосіог, болг. Теодбси(й), Тодбс, Тодбси, Теодбсия, Тодбся, м. Теодосие, Теодо-еща, схв. Теодоси/е, Теобогі]е, слн. Теобогі], Теобогі]а; — запозичення з латинської мови; лат. ТЬеобозіиз походить від гр. ©єоббоїос;, до якого зводиться й др. беодосий, укр. Феодбсій (див.).
той, [тей Нед, тий Пі], та, [тая], то, [тоє Пі], те, [теє, теєчки, те-єньки, тот, тота, тотб, тоте, то-
той Нед, тотбт Нед], втім (утім), зате, затим, [затбго] «скоро», потім СУМ, Куз, потому, притім, притому, притомний, [притоменний] «наявний» 0, притомніти; — р. тот, [той], та, то, бр. той, тая, тбе, др. т/ь, тьш, т/ьи, та, тая, то, тое, п. іеп, [іу]], іа, іо, ч. нл. іеп, іа, іо, слц. іеп, іа, іо, вл. ібп, іа, іо, болг. той, тя, то, м. то], таа, тоа, схв. та.], та, то, слн. іа, іа, іо, стел, тт», та, то; — псл. іь (і-ь]ь), іа (іа]а), іо (іо]е); — споріднені з лит. іаз, іа «той, та», лтс. іаз, іа «тс.», дінд. іа-, іа- «цей», ав. іа- «тс.», гр. тбу (зн. в.), тру (дор. т4у), то, лат. із-іит, із-іат, із-іигі, тох. А іат «це», гот. раіа «тс.», алб. іе «щоб»; іє. *іо- з вказівним значенням (< *зо, *за, *іос1, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків); на слов’янському грунті первісна форма *іт> ускладнювалася внаслідок редуплікації або додавання підсилюючих формантів займенникового походження -]ь, -пь. — Фасмер IV 88— 89; Черньїх II 253—254; Горяев 373; Вгйскпег 568; МасЬек Е8ДС 639—640; НоІиЬ—Кор. 382; 8сЬизіег-8еімс 1515— 1516; Младенов 635; Зкок III 431 — 432; МікІ. Е№ 366—367; Е88Л 81. £г. II 707—710; Тгаиітапп 311—312; Егаеп-кеі 1064—1065; МйЬІ,—Епсіг. IV 134; Рокогпу 1086; Гамкрелидзе—Иванов 275, 384.
ток1 «жіночий головний убір», така заст. «тс.»; — р. заст. ток, п. іок, ч. іока, схв. така «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. іоцие «тс.» походить від іт. іосса, первісно «шовкова тканина», давнього запозичення з германських мов (пор. нвн. ТисЬ «тканина, хустка»); виводиться також (СатіІІ-зсгіе§ 854) від ісп. іос(с)а «чепець». — Фасмер IV 70; Горяев 369; Оаигаі 714.
[ток2] «місце, куди завозять дерево, призначене для сплаву або на лісопильню» О; — очевидно, пов’язане з тектй (див.).
токай «сорт угорського вина», токайське «тс.»; — р. болг. токай, бр.
такай, п. ч. слц. іока], схв. тока.]а; — запозичено з угорської мови; уг. іокар «тс.» походить від назви міста Тока] і гори, на схилах якої вирощуються особливі сорти винограду. — 81. у/уг. оЬсусЬ 763, НоІиЬ—Ьуег 484; РЧДБЕ 725.
[токайка] «червона глиняна люлька, імпортована з Угорщини» О; — очевидно, пов’язане з назвою міста уг. Тока]. — Пор. токай.
[токай] «мамалиґа», [токанич] «копистка для вимішування мамалиги» ДзАтл II, [токаняник, токанянич] «тс.» тж, [токанити] «перебиватися, якось животіти»; — ч. іокап «кукурудзяна каша»; — запозичення з румунської мови; рум. [іосап] «мамалига», іо-сапа (м’ясна страва), очевидно, пов’язані з іоса «рубати, дрібно сікти»; помилковим є виведення румунського слова від уг. іокапу «страва з тушкованого м’яса» (УгаЬіе Котапозіауіса 14, 176), яке саме є запозиченням з румунської. — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 168; ЗсЬеіигіко 143; МЬГГЕЗг III 933.
токанитися — див. точити1.
токар, токаренко, токарйха, токарівна, токарня, токарство, токарний, токарський, токарювати; — див. точити2.
токата (музична п’єса); — р. ток-ката, бр. таката, п. слц. іоссаіа, ч. іоссаіа, іокаіа, болг. токата, схв. токата, слн. іоссаіа; — запозичення з італійської мови; іт. іоссаіа «п’єса в швидкому темпі» пов’язане з дієсловом іоссаге «доторкатися; грати (на клавішах)», що походить від пізньолат. *іос-саге<*іиссаге «штовхати, бити» звуконаслідувального характеру. — СІС2 828; КораІігізкі 980; НоІиЬ—Буег 494; КІеіп 1623, 1633. — Пор. туш1.
[токлйк] (бот.) «цибуля кругла, А1-Ііит гоіипгіит» См, Нед; — неясне; можливо, пов’язане з тур. іокіик «ситість».
[токма] «угода Г; згода, єднання; належне місце, призначення О», [тбкмй-ти\ «прицінюватися, наймати Г; цінити; примішувати, класти О», [тбкми-
тися] «домовлятися Г; шукати місця; вертітися, крутитися О», [токмйтель] «посередник» Нед, [натокмйти] «прилаштувати» Нед, [притбкмйти] «тс.» Г, Нед, [утокмйти] «тс.; втупити (очі)»; — п. [іокта] «ухвала війтів, що встановлює ціни на овець», слц. Іокпта «ціна (на вівці та ін.)», ІокшіС «цінити»; — запозичення з румунської мови; рум. їосші «домовлятися (у торгівлі); наймати» походить з південнослов’янських мов; пор. стел, т’ьклиїтн «вирівнювати», болг. т/ькмя «готую», тькмо «точно, рівно», м. токми «готує», схв. такмен «рівний, однаковий», які пов’язуються з псл. Ч'ькпрїі «ткнути». — Нимчук ОЛА 1984, 298—299, 303; УгаЬіе йо-тапозіауіса 14, 176; Уіпсепг 4; Фасмер IV 70; СДЕЛМ 428; Младенов 644; 8кок III 436; Мікі. ЕАУ 368. — Пор. тйкати, токмо.
[токмачка] «шевський інструмент, яким пригладжують каблук», [токма-чити] «утоптувати; бити; притискати» Нед, [притокмачити] «придавити» Куз; — р. [токмачка] «шевський інструмент», [токмач] «довбешка, кий, товкач», [токмачить] «бити, товкти»; — похідне утворення від *токмак «довбешка» (пор. р. [токмак] «тс.»), запозиченого з тюркських мов; тур. чаг. тат. їоктак «дерев’яний молоток, довбешка» є похідним від тюрк. Тоці- (їоци-) «бити, стукати». — Фасмер IV 70; Мікі. ТЕІ II 178; Мікі. ЕАУ 358; ЬокоїзсЬ 163; Севортян III 253—254, 256—257; йазапеп УегзисЬ 484—485.
токмо заст. «тільки, лише», [тбк-ма] «без додачі, одне на одне, так на так Г, Чаб; тим більше»; — р. токмо «тільки, лише», [токма] «тс.», др. то-кьмо (т'ьк'ьмо, гггьк'ьма, тькма) «тільки», болг. ті>кмо «точно, рівно; як раз; як тільки», схв. такмен «однаковий, такий самий», слн. [їекта] «однаково, якраз», стел, т'ьк'ьмо (токтьмо, токмо) «тільки»; — псл. ї'ьк'ьгпо, пов’язане з ’Ч'ькпрїі «ткнути»; зіставлялося також з лит. їіпкй, Іїкіі «годиться, підходить», їїкі, іікїаї «тільки» (Мікі. ЕАУ 368). —
Фасмер IV 70; Младенов 644; Міккоіа Еіґзі. Ог. III 62. — Див. ще тйкати. — Пор. токма.
токотати «розмірено і часто стукати», токотіти «тс.», [тбкот] «биття» (про серце) Нед, [токбтниця] «артерія; аорта» Нед; — р. [тбкать] «стукати», [ток] (вигук, що передає стук), [ток-ток] «тс.», нл. їокоїаз «постійно спотикатися, хитатися»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до цокати, цокотати. — Фасмер IV 69.
токсикоз «хворобливий стан, що виникає внаслідок дії на організм отруйних речовин», токсин, токсичний, антитоксин; — р. токсикоз, бр. так-сікбз, п. їокзукога, ч. їохікоза, їохікб-га, слц. їохікбга, вл. їокзіп, болг. ток-сикбза, м. токсин, схв. токсини (мн.), слн. їокзїп; — медичний термін, утворений на базі гр. то?іиб<; «отруйний (для стріл)», пов’язаного з то£оу «лук і стріли», очевидно, запозиченим зі скіфської мови (пор. перс. їахз «лук, стріла»), — СІС2 829; Кораіігізкі 981; Но-ІиЬ—Еуег 485; Егізк II 909—910.
токсикологія «наука про властивості отрут», токсиколог, токсикологічний; — р. болг. токсиколбгия, бр. таксікалбгія, п. їокзукоіодіа, ч. їохі-коїо^іе, слц. їохікоіб^іа, м. токсикологи; а, схв. токсикологи/а, слн. їокзіко-1о§ї]а; — науковий термін, утворений з основ лат. їохісит «отрута», що походить від гр. то^іиоу «отрута для стріл», і гр. Лбуос «слово, розум, зміст». — Ко-раїігізкі 981. — Див. ще логіка, токсикоз.
токувати «особливим криком підкликати самок (про глухарів, тетеревів)», токовище «місце, де токують птахи», [токбвисько] «тс.» Нед; — р. то-ковать, бр. такаваць, п. їоко^ас, ч. їо-каїі, їокоуаїі, слц. Іокаї’, вл. їокас; — загальноприйнятої етимології не має; найімовірніше, є звуконаслідувальним утворенням (Мікі. Е\¥ 358; МасЬек Е8ЛС 646; НоІиЬ—Кор. 387); розглядається також як похідне від р. ток «токовище», що пов’язується з текти
(Брандт РФВ 25, 29—30; КЗСРЯ 444; Вгйскпег 573). — Фасмер IV 70; Горяев 369; 5сІіизіег-5е\мс 1512.
тол (вибухова речовина); — р. бр. тол, ч. іоі; — результат скорочення запозиченої з англійської мови назви цієї речовини тринітротолуол, що зводиться до основ лат. їгі- «три-», пії-гит «натр, сода» та англ. Іоіиепе «толуол». — СІС2 829; КІеіп 1652. — Див. ще нітрат, толуол, три.
толай (зоол.) «заєць пісковик, Герца Іоіаі Раїї.»; — р. толай, [толуй, тулай], слц. їоіа] «тс.»; — запозичення зі східних мов; хак. [їоіа]] «заєць», бур. їйіаі «голубуватий і сірий степовий заєць» походять від монг. Іоіаі, їаи-Іаі «вид степового, гірського зайця». — Фасмер IV 74; Казапеп Vеґ8исЬ 436.
[толань] (бот.) «гикавка сіра, Вег-їегоа іпсапа (Г.) ОС», [толак Нед, талань См] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, виникло з талабан «ТЬІазрі агуепзе Ь.»; назва могла бути перенесена за схожістю дрібних білих квітів і прикореневих розеток листків.
толерантний «терпимий до чужих думок і вірувань», толерувати «виявляти терпимість»; — р. толерантний, бр. талерантни, п. 1о1егапс]а «терпимість», ч. Іоіегапіпї, слц. Іоіегапіпу, вл. нл. їоіегапїпу, болг. м. толерантен, схв. толерантан, слн. їоіегапїеп; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. англ. їоіегапі, фр. Іоіегапі походять від лат. Іоіегапз, -пїіз «терплячий», дієприкм. від дієслова Іоіегаге «витримувати, зносити, терпіти», пов’язаного з Іоііо, Іоііеге «піднімати, здіймати, прибирати». — СІС2 829; Кораіігізкі 981; НоІиЬ—Ьуег 484; Сг. Е\мЬ. 766; Сайга! 712; КІеіп 1624—1625; Таїсіє—Ноїт. II 688—689. — Див. ще Анатолій.
[толйти] «заспокоювати, угамовувати» Нед, [утблитися] «задовольнитися», [натолйти] «наситити» ЛексПол, невтоленний (неутоленний), невто-лймий (неутолймий)-, — р. [толйть] «заспокоювати, вгамовувати», утолять «тс.», др. утолити «переконати, умови
ти; утихомирити, заспокоїти; полегшити, вилікувати», утолитися «умилосердитися», болг. утолявам «тамувати, угамовувати», схв. толити «заспокоювати, тамувати», слн. ібійі «заспокоювати, вгамовувати», стел, оутолнтн «переконати, заспокоїти»; — псл. іоійі «утишувати, заспокоювати»; — споріднене з лит. ІЇШ, Іуій, Іііай «замовкнути», Іуіа «мовчання», лтс. Шіпа! «балувати (дитину)», дірл. іиіііт «сплю», вірм. Гоїит «залишаю», далі, очевидно, з двн. зШІі (нвн. 8ІІ11) «тихий»; іє. *1е1-((зДеі-) «тихий». — Фасмер IV 71; Черньїх II 295; Горяев 370; Младенов 657; 8кок III 479—480; Варбот 35; Тгаиі-глапп 321; МйЬІ.—Епсіг. IV 187; Редег-зеп К2 39, 371; КІи^е—Міігка 750; Рокоту 1061 —1062.
толк «розум, глузд, (порядок Нед]», [толок] «тс.», [толковнйк] «той, хто пояснює» Нед, толкбвий, [толковй-тий] «розумний, розсудливий» Нед, [толкущий] «тямущий» Нед, толкува-ти «пояснювати», толкуватися «розмовляти, радитися», толком (присл.), безтолковий-, — бр. толк, п. [їоїк] «розум, сенс, логіка», [Іоіко^ас] «пояснювати»; — запозичення з російської мови; р. толк «думка, судження, пояснення» відповідає укр. товк (див.).
[толб] «вид весняної гри» Г, Нед; — неясне.
[толоб] «кадіб»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. ІоІЬа «сагайдак; ягдташ; (заст.) дорожня сумка; кошик для роздрібної торгівлі», іог-Ьа «тс.» виводяться від тур. ІогЬа «торба, мішок». — ЗсЬеІшіко 143; ПЕРМ 867. — Див. ще торба.
толок «пристрій, знаряддя для трамбування; поршень, [товкач О]», толока «залишене під пар поле, на якому пасуть худобу; вільна ділянка біля села, де збиралася молодь гуляти», толокно «борошно з підсушеного вівса; [борошно з сухарів Нед]», [толочій] «поршень» Она, [толочнйк] «тс.» Нед, [толочнйця] «цілина; рік не орана земля» О, [толбшний] «залишений під то
локу» Нед, толокувати «бути толокою, гуляти» (про землю), толочити «приминати, надломлювати рослини, пошкоджувати посіви; бити; тягти, волокти; [рівняти орану землю ногами О]», [відтолочки] «витолочені місця» МСБГ, [натолбчє] «потоптане місце» Ж, [патолоч] «потоптане поле, потрава; місце, де хижак з’їв тварину; залишки після збирання коноплі», [натолбча] «невелике озеро», [потолбка] «потолочене місце в траві або хлібі», потолоч, [потолбччя] «тс.», [су толока] «безладний рух, штовхання»; — р. [толок] «пристрій для трамбування», [толочить] «витоптувати (траву, посіви)», бр. [толока] «поле під паром», п. Нок «скупчення (людей, предметів); поршень; штемпель; толок», ч. Пак «тиск», слц. Нас «книгодрук», вл. Нок «тиск», схв. шлак «тс.», слн. Пак «тс.; бруківка»; — псл. *1о1к- «товкти, тиснути», пов’язане чергування звуків з *1ь[к- «тс.». — Фасмер IV 72; Горяев 370; Вгйскпег 571—572; Масіїек Е8ЛС 644; НоІиЬ— Кор. 386; 8сйиз1ег-8е\мс 1509; Зкок III 518; МікІ. Е\¥ 348—349. — Див. ще товктй. — Пор. толока1.
толока1 «праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку закликають сусідів, родичів, товаришів (без оплати, а за частування)», [толочанин] «учасник толоки» Нед, [толочанка] «учасниця толоки» Нед, [толічка] (зменш.), толочний, толокувати «працювати толокою», толокою «спільно, гуртом (працюючи без оплати, за частування)»; — р. [толока], бр. талака, п. Нока, болг. тлака, м. схв. тлака, слн. Нака; — псл. *1о1-ка «толока», пов’язане з *1о1к1і «товкти»; до семантики пор. п. Нок «скупчення (людей, предметів)»; — споріднене з лит. Іаїка «толока», лтс. Іаїка «тс.», з іншим вокалізмом лит. Іеікіі «скликати на толоку»; припускається також запозичення в балтійські мови зі слов’янських (Вгйскпег 571—572). — Фасмер IV 73; Горяев 370; МікІ. Е1У 349; Тгаиітапп 322; Вйда НР І 488;
Егаепкеі 1078; Кагиііз II 372—373; МйЬІ,—Епсіг. IV 127—128; МеіПеІ Еіи-сіез 256. — Див. ще товктй, толок. — Пор. клака2.
толока2, толокувати, толбшний — див. толок.
толокнянка (бот.) «мучниця, Аге-ІозІарЬуІоз иуа игзі», [толокняк] «тс.» Мак; — р. толокнянка, бр. талак-нянка, [талакнянік, талакбннік, та-лачаннік], ч. ст. Іоіокпепко (з рос.) «тс.»; — похідне утворення від толокно «борошно з вівса,, з сухарів»; назва зумовлена борошнистим характером плоду мучниці. — Лік. росл. Енц. дов. 752; МасЬек Діл. гозії. 177. — Див. ще толок.
толстовець «послідовник релігійно-етичного вчення Л.М.Толстого», толс-тбвка «послідовниця вчення Л.М.Толстого; довга верхня чоловіча сорочка», толстбвство, толстбвщина, толс-тбвський; — р. толстбвец, бр. талс-тбвец, ч. слц. іоізіоуєс, іоізіоіоуєс, болг. толстойст, схв. толстоі'евац-, — похідне утворення від прізвища російського письменника Л.Толстого.
[толубити] «толочити» Нед; — неясне.
толуол (хім.) «рідкий вуглеводень, який використовують для виготовлення вибухових речовин, лікарських препаратів та ін.»; — р. болг. толуол, бр. талубл, п. слц. Іоіиоі, ч. Іоіиеп, схв. толуол, слн. Іоіибі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тоїибі, англ. фр. іоіиоі утворено від назви колумбійського міста Толу (Тоїй) і лат. оіеигп «олія». — СІС2 829; 81. іууг. оЬсусЬ 763; НоІиЬ—Ьуег 484; РЧДБЕ 726; Ог. ЕіуЬ. 765; КІеіп 1625. — Див. ще олїя1.
толь (покрівельний матеріал), толівник «робітник, що виготовляє толь»; — р. бр. толь, болг. тол\ — запозичення з французької мови; фр. Ібіе (<[1аи1о]) «листове залізо, покрівельне залізо» є діалектною формою слова 1а-Ьіе «стіл; дошка; плита». — СІС2 829; РЧДБЕ 726; Оаигаі 749. — Див. ще таблйця.
том «частина (окрема книжка) твору», томище, потомний; — р. бр. болг. м. том, п. Іош, схв. том, слн. Ібт; — запозичення з французької мови; фр. Іоте «том» через посередництво лат. Іотиз «тс.» зводиться до гр. торос «частина, відрізок; том», пов’язаного з дієсловом тєруш «ділю, ріжу». — Черньїх II 249; Фасмер IV 75; КЗСРЯ 445; Горяев 371; 81. \муг. оЬсусЬ 763; Оаигаї 713. — Див. ще атом.
[Тома] (чоловіче ім’я) Нед, [Томас, Тбмаш, Тбмко, Томуньо] тж, ст. Тома (1432); — бр. Тамаш, болг. Тома, Томам, схв. Тома, Томам, слн. Тогпаг; — запозичення із західнослов’янських мов; п. Тотазг, ч. Тошаз та ін. через лат. ТЬотаз зводяться до гр. 0ощас, від якого походить і укр. Хома (Фома) (див.).
томагавк (зброя північноамериканських індіанців); — р. томагавк, тома-гаук, бр. тамагаук, п. ІотаЬа^к, ч. слц. ІотаЬаук, болг. томахавк, слн. Іота-Ьаук; — запозичення з англійської мови; англ. ІотаЬа^к «томагавк» походить з алгонкінської мови. — СІС2 829; Кора-Іігізкі 981; НоІиЬ—Еуег 484; КІеіп 1625.
томасування «спосіб переробки рідкого фосфористого чавуну в сталь», [томасйна] «рід мінерального добрива» О, [томасівка Куз, комасйна О] «тс.», томасівський; — р. томасйро-вание, бр. тамасаванне, п. Іотазупа «томасшлак, добриво зі шлаків від томасування», їогпазо'Л'зкі, ч. Іошазоуапі, слц. ІЬотазоуапіе, болг. томасйране; — технічний термін, пов’язаний з прізвищем англійського металурга С. Дж. То-маса (Зісіпеу (З. ТЬотаз, 1850—1885). — СІС2 829; Кораіігізкі 981—982; Но-ІиЬ—Еуег 484.
томат «помідор; соус, паста з помідорів»; — р. томат, бр. тамат, п. вл. Іошаїа, ч. Іотаїа, Іотаїа, слц. Іо-таї, болг. домат, схв. томат; — запозичення з французької мови; фр. Іо-таїе походить від ісп. Іотаїе (Іотаїа) «тс.», яке зводиться до ацтекського мексиканського Іотаїі, що пов’язується з
коренем Іотапа «набрякати». — СІС2 829; Акуленко 141; Черньїх II 249; Фасмер IV 75; Горяев 371; НоІиЬ—Еуег 484; РЧДБЕ 266; ЕокоІзсЬ 62; Кіи^е— Міігка 782; Оаигаї 712.
томбак «сплав міді з цинком» СУМ, Нед, [те'мбак] «тс.» Нед; — р. заст. томпак, бр. тампак, [томбак], п. ч. слц. ІотЬак, болг. томбак, м. томбак, схв. томбак, слн. ІотЬак «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ТбтЬак, фр. англ. ІотЬас «тс.» походять від мал. ІатЬада (ІетЬа^а) «мідь», що зводиться до дінд. ІатгакаЬ «тс.». — Фасмер IV 76; Горяев 371; Ко-раіігізкі 982; МасЬек Е8ЛС 647; НоІиЬ— Еуег 484; Кіи^е—Міігка 782; КІеіп 1626; Оаті11зсЬе§ 852.
томбуй «великий поплавок, що вказує місцезнаходження кинутого якоря»; — р. томбуй «тс.»; — через посередництво російської мови зводиться до гол. ІбппеЬоеі «бакен, буй», яке складається з основ іменників Іоп «бочка» кельтського походження, як і нвн. Топ-пе «тс.» (буй має вигляд бочки), та Ьоеі «буй». — ССРЛЯ 15, 590. — Див. ще буй*.
томйти «доводити до втоми; виснажувати; піддавати тривалому нагріванню», томильник «робітник, який займається томлінням чавуну, сталі», [то-мйтель] «мучитель, гнобитель» Нед, [томйтельство] «гноблення, насильство» тж, томильний (тех.) «призначений для томління», томлений, томливий, [томлющий] «стомлюючий» Нед, томлячий, тбмний «млосний; [стомлений Нед]», [томніщий] «більше стомлений» Нед, втомлювати (утомлювати), втомляти (утомляти), втома (утома), втомлений (утомлений), втомливий (утомливий), втомний (утомний), [невтомлений] «невтомний» Ж, [невтомлйвий] «тс.» Ж, невтомний, [перетбма] Куз, перевтома, перевтомлений, стбма, стомлений, стомливий; — р. томить «змушувати мучитися; стомлювати; парити; нагрівати», бр. тамщь «тс.», др. томити «мучити,
терзати, пригнічувати», болг. томйте-лен, схв. томити «притискати», слн. [іотЦаїі] «тинятися», стел, томити «мучити»; — псл. іотііі «мучити»; — споріднене з дінд. Іата'уаіі «задушує, позбавляє повітря», Іатуаіі «непритомніє, слабне», лат. Іетиіепіиз «п’яний», Іете-Іит «хмільний напій, вино», дірл. Іат «хвороба; смерть», Іатаіт «покоюся», нвн. сІаглізсЬ, сІатІісЬ «дурнуватий, очманілий»; іє. *Іот-/іет- «очманілий, приголомшений». — Фасмер IV 75— 76; Черньїх II 249; Горяев 371; КЗСРЯ 446; Тгаиітапп 313; АУаісІе—Ноїт. II 657; Кіи^е—Міігка 120; ІЛгіепЬеск 111; Еіск І 224; Рокогпу 1063.
[тбмка] (бот.) «пахуча трава звичайна, АпІйохапіЬит ойогаїит Е. См, Куз, Мак; чаполоч південна, НіегосЬІое аиз-Ігаііз См, Мак»; — р. [том(н?)кови-ца] «остудник голий, Негпіагіа £ІаЬга», бр. [тбмка] «пахуча трава», ч. слц. Іот-ка «тс.», Іоткоуісе «чаполоч»; — запозичення з польської мови; п. Іопка «пахуча трава», [іотко\упіса] «чаполоч» виникли внаслідок скорочення і деетимологізації з ІопкоЬбЬ «екзотична рослина, Оіріегух», Іопко’Л'у ЬбЬ, Іопко^е хіагпа «тс.», що є частковою калькою н. ТопкаЬоЬпе «біб тонка» (пор. також н. ТопкаЬаит «Оіріегух огіогаїа»); розмелені плоди цієї рослини додавали для приємного запаху до нюхального тютюну; назву Іогпка (<Іопка, пор. і п. Іоп-ка ууоппа) було перенесено на інші рослини, зокрема траву пахучу звичайну (АпІІтохапІІіит), коріння якої теж мало приємний запах і використовувалось замість бобів тонки. — 8\¥ VII 78, 172; МасЬек Е8ЛС 647; Діл. гозіі. 289.
[томовйк] (орн.) «волове очко, Тго-£ІосІуІез рагуиіиз» О, [томівчик] «тс.» О; — неясне.
тому (присл.), потім; — р. потому, потом, бр. таму, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. Іети «тому», ч. слц. вл. роїот «потім», схв. потом, слн. роїет «тс.»; — псл. Іогпи (дав. в.), ро Іоть (місц. в.) є ВІДМІНКОВИМИ
формами вказівного займенника І-ь, що з часом адвербіалізувалися. — Німчук ІУМ Морфологія 351, 373; Вгйскпег 568. — Див. ще той. — Пор. того.
тон, тональність, тдніка, тональний, тонічний, тонний, тонувати; — р. бр. болг. м. тон, п. вл. Іоп, ч. слц. слн. Іоп, схв. тон; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Топ, фр. Іоп, англ. Іопе походять від лат. Іопиз «тон, звук», що зводиться ДО гр. ТОУОС «тонація, лад; наголос; натяг, напруження», пов’язаного з дієсловом тєіуш «натягаю, напружую», спорідненим з дінд. Іапоіі «натягає, витягає», лат. Іепеге «тримати, досягати», укр. тенето. — СІС2 830; Фасмер IV 76; Горяев 371; Кораіігізкі 982; Вгйскпег 573; НоІиЬ— Еуег 484; НоІиЬ—Кор. 387; КІи^е—Міігка 782; ОаигаІ 713; КІеіп 1626—1627; Таїсіє—Ноїт. II 691; Ргізк II 863—865; Воізасц 947—948. — Див. ще тенета.
тонзиліт «запалення глоткових мигдаликів»; — р. тонзиллйт, бр. танзі-літ, ч. ІопзіІІІіз, Іопгіііііз, слц. ІопгіІІІі-сіа, болг. тонзилйтис, схв. тонзили-тис; — медичний термін (нлат. Іопзіі-Ііііз), утворений на базі лат. Іопзіііае «мигдалики (залози)», пов’язаного з Ібіе «зоб на шиї», що зіставляється з лит. І§8ІІ «розтягати, розширювати» або з Ігіпіі «набрякати (від води)», Іга-паз «приплив», кімр. Іопп «хвиля». — СІС2 830; НоІиЬ—Еуег 484; КІеіп 1627; АУаісІе—Ноїт. II 688.
тонзура «виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб»; — р. болг. схв. тонзура, бр. танзура, п. вл. Іопзига, ч. Іопзига, їопгига, слц. слн. Іопгйга; — запозичення з латинської мови; лат. їопзйга «тс.» пов’язане з дієсловом Іопйеге «стригти, стинати, позбавляти», що зіставляється з гр. тє-у5ш «обгризаю» або з кімр. Іопп «шкіра, оболонка», свн. зїипз «короткий». — СІС2 830; Кораіігізкі 983; НоІиЬ—Еуег 484; ХУаІсІе—Ноїт. II 689—690.
тонкйй, тоненький, тонесенький, тонісінький, [тонісій, тонісічкий, то-нічкий], [тоніщий] «тонший» Нед, тон
куватий, [тонбйкий] «тоненький» Нед, [тонусенький, тонуський] «тс.» тж, [тбнчий] «тонший» Нед, тоншенький Нед, тонший, тонина, тонкощі, тон-кота, тонкість, [тончина] О, [тонй-ти] «тоншити», [тонкувата Нед, тон-чйти] «тс.», тоншати, тоншити, [пб-тонкий] «тонкуватий», [претонкий] «дуже тонкий» Нед; — р. тонкий, бр. тонкі, др. т'ьн'ькьш, тьн'ькьш, п. сіеп-кі, ч. слц. Іепку, вл. сегікі, нл. загікі, болг. т'ьн'ьк, м. танок, [танок], схв. танак, танан, слн. Іапек, Іепек, стел, т'ьн'ькт»; — псл. Іьп'ьк'ь (сх.-сл. І^пики), первісно *1ьп'ь, основа на -й, пізніше поширена формантом -кт>; — споріднене з дінд. Іапйк (іапикаЬ) «тонкий», ос. 1‘зепзе^ «довгий», лит. і^уаз «ТОНКИЙ», двн. гіиппі, дангл. руппе, нвн. сійпп, англ. ІЬіп, дірл. Іап(а)е, лат. Іепиіз, корн. 1а-поуу, кімр. Іепеи «тс.», гр. том5<; «довгий», тауабс (<тоіуоіГ6<;) «витягнутий»; іє. *1епиз від кореня *1еп- «напинати, тягти», первісне значення «розтягнутий, видовжений». — Фасмер IV 76—77; КЗСРЯ 446; Черньїх II 250; Горяев 371; Зіа^зкі І 100; Вгйскпег 62; Масіїек Е8ЛС 640; НоІиЬ—Кор. 383; 8сЬизІег-8еіУС 134; Младенов 644; Зкок III 442; МікІ. Е\¥ 350; Тгаиітапп 319; Кагиііз II 403; МйЬІ.—Епсіг. IV 215—216; Таїсіє—Ноіт. II 666; Шеп-Ьеск 108; Кіи^е—Міігка 148; Тогр 178; Рокогпу 1069. — Пор. тягтй.
тонна (міра ваги), тоннаж, тоннажність, тонний; — р. тонна, бр. тона, п. слц. вл. нл. слн. Іопа, ч. Іипа, болг. тон, м. тон, тона, схв. тона, слн. Ібпа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Топпе, англ. гол. Іоп «тс.» походять від фр. Іоппе «тс.», спочатку «винна бочка», яка зводиться до гал. Ійппа «міх для вина». — СІС2 830; Фасмер IV 77; Черньїх II 250; Горяев 371; КораІігізкі 982; НоІиЬ—Еуег 493; Оаигаі 713.
[тоножит] «мучити» Л; — неясне, тонус, тонізація, тонізувати; — р. бр. болг. тонус, п. ч. слц. Іопиз, схв. тонус, слн. Іопиз; — запозичення з ні
мецької мови; н. Тбпиз, як і англ. Іопиз, походить від лат. Іопиз «тон; тонус», яке зводиться до гр. т6уо<; «напруження». — СІС2 831; Цьіганенко 479; КораІігізкі 983; Вгйскпег 573; НоІиЬ—Еуег 484; Сг. ЕсуЬ. 766; КІеіп 1628. — Див. ще тон.
тонути «потопати, грузнути», танучий, [втонати] «поринати» Ж; — р._ тонуть, бр. тануць, др. тонути, п. Іопцс, ч. Іопоиіі, слц. Іопйі’, нл. Іопіз, болг. т/ьна «занурююсь», м. тоне, схв. тонути «тонути», слн. Іош'ІІ, цсл. то-нжти; — псл. Іопріі < Чорпріі «тонути», пов’язане з Іоріїі «топити». — Фасмер IV 77; КЗСРЯ 446; Горяев 372; Вгйск-пег 573; МасЬек Е8ЛС 647; НоІиЬ— Кор. 367; 8сЬизІег-8еіУс 1516; МікІ. Е\¥ 358. — Див. ще топити1.
тонн «ділянка водоймища для ловлення риби неводом; невід з рибою; [місце, де можна втопитися]», тбне-вий, [вйтонка] «проруб для зимового лову риби» Я, [вйтонок] «місце, звідки витягують рибу з-під льоду» Я, [витопити] «витягнути (невід) з прорубу» Я, [затонка] «проруб для зимового лову риби» Я, [затонйти] «опустити (невід) у проруб» Я, [притбня] «місце, де закидається невід» Нед, [притбн-ний] «який знаходиться поруч з тонею» Нед; — р. бр. тбня, др. тоня «рибна ловля; місце, де ловлять рибу», п. Іопіа (іогі) «глибоке місце», ч. Ійпе (Ійгі) «тс.», нл. Іогі «невід; болото, драговина», слн. [іоп]‘а] «глибоке місце»; — псл. Іопь < *1орпь «глибоке місце (де зосереджується риба)», Іоп’а < *1орп’а «тс.», пов’язані з Іоріїі «топити, занурювати»; розглядається також як пов’язане з Ц^пріі «тягти» < іє. *1еп- (ХиЬаІу 81. а сі. І 2, 120; Меркулова Зтимология 1975, 52—58), оскільки йдеться про натягування і витягування невода; може йтися про омонімію двох етимологічно різних слів (8сЬизІег-8еіУС 1516). — Фасмер IV 77; Горяев 372; Вгйскпег 573; МасЬек Е8ЛС 661; НоІиЬ—Кор. 387, 396; МікІ. Е\¥ 358; Тгаиітапп 323. — Див. ще топити1. — Пор. тонути, тягтй.
топ «верхній кінець щогли або стеньги (на судні)»; — р. бр. болг. топ, п. слц. їор, схв. топ; — запозичення з голландської мови; гол. їор «верхівка, кінчик; щогла» виводиться від іє. *(1иЬ-, *гіишЬ-, представленого в ав. бита «хвіст». — СІС2 831; Кораіігізкі 983; Угіез ИЕАУ 741.
топаз «мінерал із класу силікатів; коштовний камінь»; — р. болг. топаз, бр. тапаз, др. топазион'Ь, п. їораг, ч. їораз, їораг, слц. іораз, м. топаз, схв. топаз, слн. їораг; — запозичено з грецької мови у т. ч. через посередництво французької (фр. їораге) і латинської (слат. їорагиз) мов; гр. тбтга^ос; (сгр. тоттафоу) походить від назви острова Торагиз у Червоному морі, де, як вважається, вперше знайшли цей камінь. — СІС2 831; Фасмер IV 77—78; НйШ— АУогіЬ 14; Горяев 371; 81. ’Л'уг. оЬсусЬ 765; НоІиЬ—Еуег 484; НоІиЬ—Кор. 387; РЧДБЕ 727; Кіи^е—Міігка 783; Оаигаї 714.
топати «іти», тбпкати «топтати», [топотати] «бігти з тупотом» Нед, [топотіти] «тс.» Нед, тьбпати «плентатися», [тьбпкатися] «тинятися» Нед, [топа] «стопа» Нед, [топанча] «черевичок» Пр. XI діал. н., тбпіт, [тьбпа] «той, хто топає» Нед, [тьбпко] «той, хто тупотить» Нед, [топ] (виг.) «туп» Нед, [топу-топу] (виг.) «тупу-тупу», [прбтопки] «слід ніг», [розтопила] «незграбна жінка», [рбзтопом] «завзято, радо, із запалом» Нед; — р. топать, бр. тбпаць, п. [іороіас зі^| «дрижати (від страху, тривоги)», ч. ї’ораіі «крокувати», вл. іороіас «тупати», болг. м. тбпот «тупіт», схв. топотати «тупати», слн. іороіаіі «тс.»; — псл. Тор-, пов’язане чергуванням голосних з іер-; — звуконаслідувальне утворення, пор. лтс. іара, іари «туп-туп»; іараі «крокувати, топати», лит. іариоіі «тс.»; пор. також фін.-уг. іар «бити, штовхати», самодійське іар- «тс.» (див. Раазопеп К8г 14, 69), тат. каз. кипч. іаріатак «топтати», іар-іар «туп-туп». — Фасмер IV 78; Горяев 371—372; КЗСРЯ 446; ІЩпзкі)
АІЗІРЬ 28, 457; МасЬек Е8ЛС 647; Варбот Сл. язьїкозн. 1988, 68—69; МйЬІ.— Епсіг. IV 130; Мікі. Е\¥ 369. — Пор. тептй, топтати, тупати.
[топйрити] «стовбурчити, наїжувати» Нед, [топірити, топбрщити] «тс.» Нед, [настопірити] «наставити, підняти», [одтопйрити] «відстовбурчити; розкуйовдити» Ж, [одтопірити] «тс.» Ж, [розтопйрити] «широко розставити в сторони», [розтопірити] «тс.» Нед; — р. топьірить «піднімати сторч, стовбурчити», [пьірить], бр. та-пьірьщь «тс.», ч. серугіїі «куйовдити», вл. зерїегіс зе «настовбурчуватися», м. топири се «погрожує; стирчить перед очима; задирає ніс», слн. серегіїі зе «стовбурчити пір’я; бундючитися»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з перо, пір’я. — Фасмер IV 81; Преобр. II 160; КЗСРЯ 447; МасЬек Е8ЛС 98.
топйти1 «силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно; заливати (про воду)», тбпнути «тс.», [топати] «топитися» Нед, [топ] «трясовина» Л, [тапіло] «тс.» Л, [топелець] «утопленик; водяник», [топелиця] «русалка» Пі, [тбпель] «глибоке місце» Нед, [топельник] «утопленик О», [то-пе'ць] «тс. О; водяник Нед», [топйли-ще] «глибоке місце» Нед, [топило] «озеро Ч; місце, де збирається весняна вода і де вона застоюється», [топина] «драговина» Ч, [топіль] «вир», топляк «дерево, що затонуло», [тбпляник] «вир Ник; утопленик», [ту'пко] «негрузько» Л, допотопний, затопляти, затоплюваність, підтопляти, потоп, [потбпа] «потоп», потопаючий, потопельник, [потбпленик] «утопленик», [потопля-ник] «тс.», [стопіло] «стояча болотна вода» Л, утоплена, утоплений, утопленик, утбплий; — р. топить, бр. та-пщь, др. топити «потопляти», п. вл. їоріс, ч. ІоріН «занурювати у воду», слц. ІоріГ, нл. їоріз, болг. топя, м. топи «тс.», схв. топити «затопляти», слн. іорііі «занурювати»; — псл. їоріїі «топити», що є фактитивом до *1орпр1і «тонути»; — дальші зв’язки кореня
їор- не зовсім ясні; припускається спорідненість із іор- «нагрівати» — через іорь «болото» і його значення «місце, де розтанув сніг чи лід» (Фасмер IV 78—79) або через розвиток семантики «нагрівати — плавити, розтоплювати — затоплювати — топити» (8Ьизіег-8е^с 1504); зіставлялося також з іер- «бити», що чергується з їор-, пор. п. їерас «бити» (Вгйскпег 573; Младенов 636; 644), з гр. Оатгтіо «хороню», тасрос; «могила» (Горяев 372), вірм. ҐаҐаует «занурюю, вмочаю»_ (НйЬзсЬтапп Агт. 448; МасЬек Е8ЛС 647), лит. іаріі «ставати» (7иЬаїу 81. а сі. І 231—232; 8їап£ N78 16, 1952, 259 і далі). — КЗСРЯ 446; Цьіганенко 429; НоІиЬ— Кор. 387; Мікі. Е\¥ 358. — Пор. тонути.
топйти2 «підтримувати вогонь; розплавляти», [топніти] «плавити» Нед, [топа] «опалювачка» Нед, топильник «опалювач; плавильник», топільник «тс.», [топінка] «топлення печі», топка, [топленйна] «розтоплені речовини», тбпливо «паливо», [тбпля] «топлення (молока)», [тбпниця] «чугуноплавиль-ний завод» Нед, топкий «який легко топиться», [топленистий, топнйстий] «тс.» Куз, топлений, витоп, вйтопка, витопки, відтопки, [нетбпа] «лінива жінка», [отбпка] «опалювання», пере-тбпка, [рбзтоп] «топлення» Нед, [розкопка] «тс.», [розтбпа] «емаль», [роз-тбпник] «емалювальник» тж, розтоплений, розтоплювальний, [стопні'ти] «стопитися» Нед, [стоп] «плавлення; сплав» Куз, [стоплйвий] «який легко топиться» Куз; — р. топить, бр. та-пщь, п. іоріс «розтоплювати, плавити», ч. їоріїі «опалювати, нагрівати, [розтоплювати, плавити]», слц. ІоріГ «розтоплювати, плавити», нл. Іоріз «опалювати, нагрівати», болг. топя «розтоплювати, плавити», м. топи, схв. топити «тс.», слн. їоріїі «нагрівати; плавити»; — псл. Іоріїі «нагрівати, опалювати; плавити», пов’язане чергуванням голосних з іеріь «теплий»; — споріднене з дінд. іараїі (їаруаіі) «нагріває(ться),
горить», їарауаїі «спалює», ав. іарауеШ «тс.», лтс. раіаре «бурулька; краплі, капіж»; іє. *іер- «бути теплим». — Фасмер IV 78; КЗСРЯ 446; Цьіганенко 429—430; Вгйскпег 62; МасЬек Е8ЛС 647; НоІиЬ—Ьуег 484; НоІиЬ—Кор. 387; 8сЬизїег-8е\Ус 1504—1505; Младенов 636; Мікі. Е\¥ 352; Тгаиітапп 319; МйЬІ.—Епсіг. III 118; Рокогпу 1069—1070. — Див. ще теплий.
топінамбур (бот.) «земляна груша, НеІіапіЬиз іиЬегозиз»; — р. то-пинамбур, бр. тапінамбур, п. ч. слц. вл. ІоріпатЬиг, слн. ІоріпатЬйг; — запозичення з французької мови; фр. ІоріпатЬоиг «тс.» утворене від порт. іоріпатЬо, що передає назву індіанського племені в Південній Америці. — СІС2 831; ССРЛЯ 15, 634; 81. ^уг. оЬсусЬ 765; НоІиЬ—Ьуег 484; МасЬек Літі, гозіі. 244; Оаигаї 714; Са-ті1І5сЬе£ 854.
тбпір (іст.) «сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя СУМ, Нед; [сокира Г; тесло О]», топі-рець «зменш, до тбпір', [сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена]», топірчик, топорець «тс.», [топірнйк] «воїн, озброєний сокирою» Нед, [то-пірня] «частина плуга; дошка, на якій вішають сокиру», [топбр] «сокира» Нед, топорище «держак сокири», топорисько «тс.», [топоря] «сокирка» О, [то-порятко] «тс.» О, [затопорйти] «ударити» Я; — р. болг. топбр, бр. тапбр, др. топорії «сокира», п. їорбг, ч. слц. нл. їорог, вл. їорого, слн. ідрог (заст.) «топорисько»; — псл. іорогь «сокира»; — загальноприйнятої етимології не має; припускалася можливість зв’язку з тіпати, тяти (Фасмер IV 79; Черньїх II 250—251; Ильинский ИОРЯС 31, 352; КЗСРЯ 446; Кибпіскі Ргазі. II 64, 107; Младенов 636; ЙЕ8 4, 194; 81ауіа 10, 248; Маїгепаиег 84), з тепо-рити, топати, топтати (8сЬизіег-8е^с 1518—1519); розглядалося також як давнє запозичення з іранських мов, пор. дперс. *іарага- «топір», перс. їеЬег, белуджійське їараг (звідки запо
зичено вірм. їараг «тс.»), курд. їеїег (Макарушка 13; Трубачев Рем; терми-нол. 152; Зализняк ВСЯ VI 40; Вгйск-пег 573; МасЬек Е8ЛС 647; НоІиЬ— Кор. 387; Мартьінов Язьік 55; НйЬзсЬ-глапп Агт. 252; Відер ТосЬаг. 81. 19; МеіПеї Р81 2, 67; 6, 173), причому висловлювалась думка про посередництво тюркських мов (див. також Горяев 372; МікІ. Е\¥ 359; ТЕ1 І 239, II 167; ЕокоїзсЬ 155; РЧДБЕ 865); із східнослов’янських мов запозичено фін. їаррага (Мік-коїа ВегйЬг. 170), дісл. їарагох «бойова сокира» (НоИЬаизеп А^п. АУЬ. 300), звідки дангл. їзеррегзех «топірчик» (НоИ-Ьаизеп АеАУЬ. 343).
топірець (орн.) «Бипгіа Раїї. (північний морський птах)»; — п. їорогек «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. топбрик, топорбк «тс.» пов’язане з топбр «сокира»; назва зумовлена схожістю міцного і сильно стиснутого з боків дзьоба цього птаха з сокирою. — Птицьі СССР 330; БСЗ 26, 92. — Див. ще топір.
[топіро] «тепер» Нед, [ту пір] «тепер, зараз» Л, [топірики, тупйрики] «тс.» Корз; — р. [топере, топервр]?, бр. [топіро, топьіро, тупіро], п. сГорїе-го «тільки (ще)», болг. допірва «тепер»; — результат видозміни давнішого *топерво «тс.» (др. *то пьрво < псл. *іо рьгуо «то вперше»), — Фасмер IV 43—44; 81а№кі І 156; Вгйскпег 94. — Див. ще тепер. — Пор. допіру.
[топірчики] (бот.) «братки, Vіо1а ігісоїог Б.», [топірник] «в’язіль барвистий, СогопіПа уагіа Е.» Мак, См, [то-пбрник] «тс.» Нед, См; — р. [топбр-ник] «тс.», бр. [тапаркі] «сокирки, Сопзоіігіа гедаїіз»; — похідне утворення від топір; назви зумовлені подібністю форми квітів цих рослин до топір-ця. — Див. ще топір.
[топка] «невелика посудина для натоптування в неї солі», [топка солі] (заст.) «грудка пресованої солі у формі ковпака вагою 1 кг» О, [товпуга] «посудина для солі» ВеНЗн; — п. [іорка] (< Чоірка) «виварена сіль у формі гор
щика», ст. збі 1о1ріа(з)іа «сіль, формована в посудинах» (з укр.); — форми, етимологічно пов’язані з товпа «натовп», [тбвпити] «натискати, натоптувати, набивати»; випадіння в (< 1) могло бути зумовлене зближенням з топити «розтоплювати; нагріваючи, плавити», оскільки сіль виварювали, пор. значення п. [їорка], а також р. [топ-нйк] «горщик, у якому топлять молоко; великий глечик; глиняний горщик, у якому топлять сметану», [топнйца] «великий горщик, у якому перетоплюють масло», [топнйчка] «посудинка для топлення масла, сала, воску», [топленка] «посуд для топлення масла»; малоймовірне запозичення з тюркських мов (пор. тур. їор «куля; круглий предмет», їорак «круглий», звідки болг. топка «круглий предмет; м’яч», [топ] «тс.», м. топка «куля; круглий предмет; м’яч»). — Вгйскпег 572; МікІ. Е\¥ 359. — Див. ще товпа.
[топник (білий)] (бот.) «королиця звичайна, ЕеисапІЬетит уиі^аге; хризантема лучна (СЬгузапІЬетит Іеисап-Шетит)» Нед, Мак, [топняк] «хара, СЬага Vаі11.» Мак; — р. [топняк] «хара»; — похідне утворення від топити «занурювати»; назва зумовлена тим, що королиця росте по лугах, а хара є водяною рослиною. — БСЗ 29, 554; Даль IV 405. — Див. ще топити1.
топографія «розділ геодезії, що вивчає земну поверхню», топограф, топографічний; — р. болг. топография, бр. тапаграфія, п. слц. іоро^гаПа, ч. Іоро^гаПе, вл. 1оро£гаїі]а, м. топогра-фи]а, схв. топографй]а, слн. іоро^га-Гі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Торо^гарЬіе, фр. їоро^га-рЬіе, англ. Іоро^гарЬу утворено з основ гр. тбтгос «місце», що не має загальноприйнятої етимології, і урасрш «пишу». — СІС2 831; Горяе^ 372; КораІігізкі 764. — Див. Ще графа. — Пор. ізотоп.
тополя (бот.) «Рориіиз Е.», тополина, [тополь] «тополя» Нед, тополька «стовбур або стебло якої-небудь росли
ни», [топілька] (бот.) «піщанка, Агепа-гіа зегруІІІЇоІіа» Нед, [тополяк] (ент.) «скрипун осиковий (с. тополиний), 8а-реггіа сагсЬагіаз» Нед, топольник «зарості тополі», тополиний, [натополяк] (ент.) «листоїд тополиний, СЬгузотеІа рориіі Е.» Ж; — р. тополь, бр. тб-паль, тапбля, др. тополь, п. їороіа, ч. їорої, слц. ІороГ, вл. нл. їорої, болг. топола, м. топола, схв. топола, слн. їброї; — псл. їороіь, їороі’а «тополя»; — вважається давнім запозиченням з латинської мови (Міесіегтапп ІЕ 26, 59, проти Фасмер IV 79); походження лат. рориіиз не зовсім ясне; припускається його індоєвропейська давність і зв’язок з гр. тгтєЛеа «в'яз», іє. *ро-ро1- (\¥аі-сіе—Ноїт. II 340); реконструюється й іє. *рарр-, що розглядається як запозичення з неіндоєвропейських субстрат-них мов, але не виключений зв’язок з індоєвропейськими назвами тополиного пуху — гр. тгатгтгос «пухнаста сім’янка», лат. рарриз «тс.» (МасЬек Е8ЛС 433, 647); була також спроба зіставити на слов’янському ґрунті назву дерева з коренем *іер-/їор- «топати» з розвитком семантики «бити, топати, товкти, трамбувати» — «тверднути» — «височити» — «рослина» (8сЬизїег-8е^с 1517— 1518); висловлювалась думка про зв’язок з іє. *реі- «сірий» — за кольором кори (Черньїх II 250; Рокогпу 804); в разі запозичення з латинської мови фонетичні зміни в корені пояснюються дисиміляцією р — р > 1 — р. — Волошина Мовозн. 1976/3, 67—69; Горяев 372; КЗСРЯ 446; Вгйскпег 573; Но-ІиЬ—Ьуег 484; НоІиЬ—Кор. 387; Младенов 636; Зкок III 483; Мікі. Е\¥ 358.
топонім «власна географічна назва», топоніміка, топонімія, топоно-мастика, топоніміст, топонімійний, топонімічний', — р. топбним, бр. тапбнім, п. їоропіт, ч. слц. ґоро-путит, вл. Іоропотазїіка, болг. м. топонйм, схв. топбним, слн. їоро-піт; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Торопут, фр. ґоро-путе, англ. Іоропут утворено з основ
гр. тбтгос «місце, місцевість», яке не має загальноприйнятої етимології, і буцуа (буора) «ім’я», спорідненого з лат. погпеп, вірм. апиш, псл. *]ьш^ (< *ьпшеп) «тс.». — СІС2 831; Кораіігізкі 983—984; НоІиЬ—Еуег 485; Ву]акли]а 959; КІеіп 1629; Егізк II 911. — Див. ще ім’я. — Пор. анонім, омонім, ономастика, синонім.
топоніміка — див. топонім.
топсель «косе, трикутної форми вітрило, яке піднімають над іншим вітрилом»; — р. бр. топсель, п. їорзеї, болг. тбпсел «тс.»; — запозичення з голландської мови; гол. ґбргеіі «тс.» є складним словом, утвореним з іменників Іор «верхівка, кінчик; щогла» і геіі «вітрило», спорідненого з н. Зе£е1, дат. зеіі «тс.». — СІС2 832; Кораіігізкі 984; РЧДБЕ 865; Кіи^е—Міігка 697. — Див. ще топ.
топтати, [топцювати] «часто топтати», [топчйтися] «топтатися, метушитися», [тбпля] «сак» Ник, [топчу-ха] «тс.» тж, топтанина, [топтуха] «картопляне пюре Л; сак Ник», топчак (заст.) «млин з кінним приводом», тупчак «тс.», топчій «тс.; той, хто топче», [топчйло] «чан, у якому топчуть виноград», [топту витий] «натоптаний», [натоптень] «лід із злежаного снігу», натоптаний, натоптуватий, настоптати «наступити», підтоптатися, підтоптаний, пбтоптом; — р. топтать «топтати», бр. та птиць, др. т'ьп'ьтати, п. сіеріас, ч. сіеріаіі, слц. сіеріаі’, вл. їерґас, нл. їерґаз, болг. т'ьптя, тіпча, слн. ІерШі, стел, т'ьп'ьтати «тс.»; — псл. і'ьр'ьїаґі «топтати», пов’язане чергуванням голосних з їираґі «тупати», звуконаслідувальне утворення, паралельне до їораїі «тупати, топати»; — може бути зіставлене з дінд. їираїі (ґбраїі, їйтраН, Іитраіі) «ранить», гр. тйтгтш «б’ю, рубаю», лтс. зіаире «сліди кінських копит». — Фасмер IV 80; Вгйскпег 87; МасЬек Е8ЛС 115; Младенов 644—645; ІЦіпзкц АЇ81РЬ 28, 457; Егізк II 945—946. — Пор. топати, тупати.
[топуз] «великий мідний ніж — один з військових клейнодів задунайських козаків»; — болг. топуз «гиря, важок; (іст.) булава», м. топуз «булава», схв. топуз «тс.»; — запозичення з турецької мови, тур. крим.-тат. Іориг «булава, жезл; куля», як і чаг. іорахі «залізна куля», є похідним від тюрк, їор «кругла річ, м’яч, куля»; значення «ніж» розвинулось на грунті української мови. — Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 840; Казапеп Уегзисії 489.
топчан — див. тапчан.
тор «колія», [тора] «клепка» Нед, тбрник] (бондарський інструмент), торняк] «тс.» тж, торити «прокладати (шлях)», торувати «тс.», торований, втори «пази на краю бочки, в які вставляють дно», утбри «тс.», затор, [затбрич] «прилад для вирізування уторів» Л, утірник, уторник «тс.»; — р. [тор] «вторована дорога», бр. тор «колія», п. їог «тс.», ч. [іог] «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», схв. тор «загін для худоби», [тор] «слід; огорожа», слн. іог «тертя»; — псл. іогь «тертя; [торований шлях]», пов’язане чергуванням голосних з *іег-їі «терти»; — зіставляється з лтс. пио-іагз «лука, поросла кущами», гр. торб? «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. іагаії «пронизливий», Іагаїт «тс.». — Фасмер IV 81; Ляпунов РФВ 76, 259; Цьіганенко 430; Вгйскпег 574; Масіїек Е8ЛС 648; Мікі. ЕАУ 352—353; Коло-миец Зтимология 1984, 96; Варбот 108; Тгаиїтапп 324; МйЬІ.—Епсіг. II 872; Когімасіоімзкі ЛР 1, 112.
Тора «П’ятикнижжя Мойсея (перша частина Біблії); пергаментний сувій з цим текстом»; — р. бр. Тора, п. Тога, ч. ібга, ііїога, слц. слн. 46га, болг. тора, схв. тора-, — слово гебрайсько-го походження; гебр. Тбгаь «вчення, закон» є похідним від дієслова іїбгаь «він показав, навчив». — СІС2 832; Кораіігі-зкі 984; НоІиЬ—Буег 485; РЧДБЕ 865; КІеіп 1629.
[тбравий] «паршивий», [пгбравець] «паршивець»; — неясне.
[торанити] (у виразі [т. брехні] «розпускати брехні») Нед; — неясне; можливо, результат контамінації слів торочити і [тарабанити] «теревенити».
торба, [торбака] (збільшувальне), [торбань] «жебрак» Па, торбар, [тор-бей], торбешник, [торбій Она, турбін Корз] «тс.», торбега, торбешка, [торб’є] «торбинка» О, [торби] «торбинка для годівлі коней» О, торбина, торбинка, [торбинкар] «кишеньковий злодій» Куз, [тбрбйня] «торбинка» О, [торбун] «кенгуру» Куз, [турб’яга] «торбега» Корз, торбинкуватий, торбинуватий, [торбйнчатий] «сумчатий» Куз; — р. бр. м. схв. торба, п. ч. слц. іогЬа, болг. торба, слн. їбгЬа; — запозичення з тюркських мов; тур. крим.-тат. ІогЬа «мішок», аз. тат. туркм. торба, тур. [іоЬга] «тс.» споріднені з крим.-тат. ног. дорба «торбина», кирг. торбо «торбина для зерна»; недостатньо обгрунтоване зіставлення (Вгйскпег 574) з п. ІегЬисії «живіт», іеІЬисії «тс.». — Ма-карушка 14; Москаленко УІЛ 31; Се-менова Сл. и балк. язьїкозн. 1983, 170; Фасмер IV 81; КЗСРЯ 447; Огиенко 31; Шипова 326; Дмитриев 547; МасЬек Е8ЛС 648; НоІиЬ—Буег 485; Мікі. ЕАМ 359; ТЕ1 2, 178; Бокоізсії 163; Ра-запеп Уегзисії 490.
торбан (муз.) «музичний інструмент, близький будовою до бандури; вид народного танцю», [тарбан] (музичний інструмент) Бі, [теорбан Нед, тор-бант Шейк] «тс.», торбаніст, [тор-банйста] «торбаніст», [торбанйстий] «тс.»; — р. болг. торбан, бр. тарбан, п. ІогЬап, ІеогЬап, ч. ІеогЬа, ІіїеогЬа, слц. заст. іогЬап; — через посередництво польської мови запозичено з італійської; іт. ііогЬа «лютня» (інструмент винайдено в XVI ст. у Флоренції) є словом невідомого походження. — Фасмер—Трубачев IV 82; Кораіігізкі 969; Вгйскпег 568; РЧДБЕ 865.
[торбач] (зоол.) «сумчаста тварина» Нед; — запозичення з польської мови; п. ІогЬасх «сумчатка, Магзиріаііз» (іог-Ьасхе «сумчасті, Магзиріаііа») утворено
від ІогЬа «торба», що відповідає укр. торба; пор. [торбун] «кенгуру», м. торбари «сумчасті», схв. торбари «тс.». — Див. ще торба.
торбук «хватка, різновид рибальської сітки», [турбук, тербук] «тс.»; — болг. [тр'ьбух] «тс.»; — не зовсім ясне; може бути зіставлене з торба або з [трибух] «тельбух».
торг «торгівля; ринок; базар; аукціон; торговельна організація», [торгач] «торгаш» Куз, торгаш, торгашество, торгівець, торгівля, [торгівник] «торговець» Куз, торговельник, торговець, [торговйзна] «товар у торгівлі» Нед, торговиця «торгівля; базар; ринкова площа», торговище, торговка, [тор-говнйк] «торговець» Нед, [торгбвщик] «торговець» Куз, торжище, торжнйк «покупець», торжок «торг», торгашеський, [торгове] «плата за місце на ринку» Куз, торговельний, торговий, [торговнйчий] «торговельний» Нед, торгу вати( ся), торжйти(ся), безторжя, виторг, недовиторг, переторг СУМ, Куз, перетбржка, перевиторг, [підтбржя] «торгівля напередодні базарного дня», [пдтдржка] «торгівля» Г, Нед, [розтбржя] «закінчення базару»; — р. бр. торг, др. т/ьрг, торгь, п. їаг^, ч. слц. ІГІ1, вл. ІогЬ, болг. тьрг, м. тргува «торгує», схв. трг, слн. іг§, стел. трт»гь; — псл. *РгД"ь «базар, торгівля»; — очевидно, споріднене з алб. їге^е «ринок» (Меуег ІЕ І 324—325); далі походження слова неясне (лит. їиг-§ив «ринок», лтс. іїг^ив «тс.» виводяться від др. т/ьрг'ь—Ргаепкеї 1143); була спроба пов’язати з псл. *іьг§аіі «торгати» і сполученням торгати полотно, оскільки останнє було важливим предметом торгівлі (НоІиЬ—Кор. 389—390); припускалося запозичення з тюркських мов; тюрк. монг. іог§а, їог-§ц «шовк» (Кашзїесії ИеирЬіІоІ. МІН. 50, 99—100), дтюрк. іигки, іиг§и «стоянка» (Кавапеп, тж, 52, 193—194); першоджерело вбачалося також в ассиро-ва-вилонському іат^агу «купець» (НоІиЬ— Кор. тж; 8кок III 499; Черньїх II 251);
пов’язувалося також (Ондруш Зтимология 1984, 178—179) з псл. *4ог2і1і «шукати», *в1єґ£і:і «стерегти». — Коваль 101; Горяев 372; КЗСРЯ 447; Вгйскпег 565—566; МасЬек Е8ЛС 534—535; НоІиЬ—Еуег 488; МікІ. ЕАМ 359.
торгати «смикати, шарпати; [мучити] Бі», торгонути, [торйгати] «торгати», [тургати] «хитати, трясти» Ме, [турготіти] «трясти, шарпати» Нед, торг «смик, шарп», [розтбргати] «розсмикати, розірвати» Куз, [розтергну-ти] «розтягти» О; — р. [торгать] «рвати, смикати, скубти», расторгать «розривати», бр. тбргаць «шарпати», др. торгати «битися, тремтіти», п. Іаггас «шарпати, смикати», ч. ігЬаїі, слц. ігітаі’ «тс.», вл. іогЬас «рвати, смикати», нл. їег^аз «тс.», болг. тіргам «смикати», трігвам «іти, рушати; починати», м. трга «смикати, тягнути; рушати», схв. тргати «рвати, смикати», слн. їг^аїі «тс.», стел, истртшати «розривати»; — псл. *Гьг§аіі «рвати, смикати», пов’язане чергуванням звуків з *іьг§- і, можливо, з *сГг£- «тс.»; — далі зіставляється з дінд. їґпебЬі «роздроблений, розбитий», ігбЬаЬ «тс.»; з лат. їег^еге «терти, розтирати», гр. трсоусо «гризти, їсти», тох.^А, В ігавк «жувати, гризти» (ВсЬивїег-Веумс 1519), з лит. їгикіі «розриватися, тріскатися» (Зкок III 499—500). — Фасмер IV 83; Потебня РФВ 1, 259; Вгйскпег 566; МасЬек Е8ЛС 651; НоІиЬ—Буег 488; НоІиЬ— Кор. 390; МікІ. ЕАМ 354; ЦЬІепЬеск 115. — Пор. терзати.
торготіти «торохтіти, торохкати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [торкотати] «тс.», [то-рототіти] «рівномірно стукати».
торгпред «торговий представник», торгпредство; — калька р. торгпред, що є складноскороченим словом, утвореним із словосполучення торговий представйтель «тс.»; пор. слц. іог§-ргесі (з р.). — Див. ще торг, ставити.
торгуй — див. тургун.
тореадор, тореро; — р. болг. тореадор, бр. тарзадбр, п. ч. слц. їогеа-
дог, вл. іогего, м. тореадор, схв. тореадор, слн. Іогеадбг; — запозичення з іспанської мови; ісп. Іогеадог (їогего) «учасник кориди» пов’язане з їогеаг «боротися з биком», похідним від іого «бик», яке походить від лат. іаигиз, спорідненого з гр. таброс «тс.», псл. іигь «тур». — СІС2 832; Кораіігізкі 984; Но-ІиЬ—Ьуег 485; РЧДБЕ 865. — Див. ще тур*-
торець «поперечна грань предмета», [старець] «тс.» Куз, торцівка «торцювальний верстат; торцевий брук; [дошка, прибита до торців лат НикБЛ]», тор-цювальник, торцювальний, торцьований, торцювати, [стурцувати] «обковувати торець стрижня» Корз; — р. торец, торц, бр. тарзц; — запозичення з італійської мови; іт. іогзо «торс, тулуб (як частина статуї)» на слов’янському грунті зазнало впливу суфіксальних утворень на -ец-; припускався також зв’язок з *іегіі «терти» (Мікі. Е\У 353). — Фасмер IV 88; КЗСРЯ 447; Горяев 373. — Див. ще торс.
торжество, торжественний УРС, Нед, торжествуючий, торжествувати; — р. торжество, др. т/ьржьство «торг; свято, урочистості», болг. торжество, м. тржество; — запозичення зі старослов’янської мови; стел. трч>-жьство «свято, урочистості» утворено від тр'ьгь «ринок» як калька гр. тгаугіуц-рщ «святкові збори», пов’язаного з ауо-ра «ринок». — Фасмер IV 83; Черньїх II 251; Горяев 372; КЗСРЯ 337; Цьіганенко 430; Желтов ФЗ 1876/1, 11; Младенов 645. — Див. ще торг.
[торзати] «трясти, штовхати, смикати»; — бр. [турзаць] «торгати, шарпати», [ть'ірзаць] «тс.», др. торзати «смикати, рвати», п. іаггас «валяти; викачувати (тісто)», болг. [трізам] «тягти, смикати», схв. трзати «рвати, смикати», слн. іггаіі «тс.»; — псл. *Рггаіі «трясти, рвати»; — очевидно, результат контамінації форм *Рг§аіі «торгати» і *1ьгт.а1і «терзати». — Мікі. Е\У 354. — Див. ще терзати, торгати. — Пор. торсати.
[торйця] (бот.) «шпергель, Зрег^и-1а Б.»; — р. торйца, торйчка «тс.», ч. їогісе «ториліс, Тогіїіз Агіапз.», слц. іо-гіса «тс.», болг. [тбрица] «підмаренник, Саііит; маренка, Азрегиіа; шерар-дія, ЗЬегагдіа»; — неясне. — МасЬек Е8ІЇС 648.
торі «англійська консервативна партія; член цієї партії», торизм «ідеологія та політика торі»; — р. болг. тори, бр. тбрьі, п. їогуз «член партії торі», ч. слц. вл. їогу, схв. тори, слн. їбгі, іогу; — запозичення з англійської мови; англ. іогу пов’язане з ірл. Ібгаісіїче «переслідувач; розбійник», що походить від середньоірл. ібіг «переслідування, погоня» (в XVII ст. слово іогу позначало позбавленого землі ірландця, який жив з розбою). — СІС2 832; Кораіігізкі 985; НоІиЬ—Буег 485; РЧДБЕ 866; КІеіп 1632.
торій (хімічний елемент, радіоактивний метал), торит «силікат торію», тористий, торієвий; — р. болг. тб-рий, бр. тбрьій, п. їог, ч. іогіит, Дю-гіит, слц. іогіит, схв. тори]'ум, слн. ібгіі; — інтернаціональний науковий термін; у латинізованій формі ТЬогіиш утворено Й.Я.Берцеліусом (1815, 1828) від імені бога-громовержця Тора (ТЬог) у давньоскандинавській міфології. — СІС2 832; Волков 57; Фигуровский 128; Кораіігізкі 984; НоІиЬ—Буег 482; РЧДБЕ 866; КІеіп 1609.
торік «минулого року», [торок] «тс.» Пі, [пгорішняк] «такий, що народився в минулому році», [щорічний] Нед, торішній, вторік, позаторік СУМ, Куз, позаторішній, уторік; — складне слово, що виникло із словосполучення то(й) рік. — Див. ще рік, той. — Пор. тйждень, тогід.
торкати СУМ, Нед, торкнутися) тж, шарконутися, [тиркнути] «торкнути» ВеЛ, [торкало] «жердина, до якої прив’язується виноградний кущ» Нед, торкнутий, торк, [дотиркати] «доторкати» Ж, [дотиркнутися] Ж, доторк, недоторка, недоторкальний «недоторканний» Куз, недоторканий,
недоторканний, недоторкливий, [не-дотйркливий] «недоторкливий», [при-тдркувати] «поговорювати; натякати» О, прйторк-, — р. торкать «торгати; торкати», бр. таркаць «штовхати, смикати, тикати», тбркаць «тс.», п. [іогк-пцс] «штовхнути, вдарити», ч. Ігкаіі «штовхати, бити (зокрема, рогами)», слц. зігкаі’ «штовхати», вл. зіогкас, нл. зіагказ «тс.», слн. Ігкаіі «стукати, штовхати»; — псл. *іьгкаіі «штовхати, ударяти»; — не зовсім ясне, очевидно, звуконаслідувальне, паралельне до лит. ійг-кіегеїі «штовхнути». — Фасмер IV 83; Потебня РФВ 1880/3, 196; МасЬек Е8ЛС 651; Куркина Зтимология 1974, 46—47; Вй^а РК І 490.
торки «тюркські племена, які кочували у південноруських степах у X— XIII ст.», торк; — р. торки, бр. тбр-кі, др. т'ьрци; — давнє запозичення з тюркських мов; дтюрк. ііїгк «тюрк», первісне значення «сила, влада». — Коваль 29; Фасмер IV 83; Попов Назв, нар. 123—124; Соболевский РФВ 64, 173. — Пор. турки.
торкотати «торохтіти», торкотіти «тс.», [торконіти] «теркотати» (про крик жовни) ВеНЗн, [теркітливий] «балакливий» Нед, [теркотливий] «тс.» Нед, [притбркувати] «поговорювати; натякати» О; — р. торкать «стукати», бр. [таркатаць] «теркотати», п. іагко-іас «стукотіти» (про стукіт мотора, поїзда), ч. ігкаі «стукотіти», слц. ігкоіаі’ «базікати», болг. тракам «стукати, цокати, клацати», м. трака «стукати, клацати; торохтіти», слн. ігкаіі «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до теркотати, торготіти, торохтіти, торочити.
торкрет (тех.) «апарат для подавання цементного розчину на якусь поверхню сильним струменем стисненого повітря», торкретник «фахівець з тор-кретування», торкретування, торкретувати «наносити на якусь поверхню шар цементного розчину»; — р. болг. торкрет, бр. таркрзт, ч. іогкгеіоуаіі, слц. іогкгеі; — запозичення з німецької
мови; н. Тогкгеі, очевидно, утворено як складноскорочене слово із складів двох латинських слів: (іес)іог(іит) «штукатурка», пов’язаного з іе^о «покриваю», і (соп)сґеі(из) «густий, ущільнений». — СІС2 832; УРЕ 11, 309; РЧДБЕ 866. — Див. ще конкретний, тектура.
[торлаш] «великі крижини, які несе вода ВеУг; купа талого льоду, колод і под., що спливають весною на річках О», [турлаш] «льодохід» Нед, ВеУг, [турнаш] «великі крижини» Г, Нед; — запозичення з угорської мови; уг. іог-Іазх «завал; загородження» пов’язане з іогіосіпі «нагромаджуватися». — О II 296; Лизанец 628; МИГЕЗх III 944.
[тормегати] «тягати, смикати; трясти» Нед; — афективне утворення, пов’язане з [тормбейти] «тс.» (див.).
[тбрмоз] «гальмо»; — бр. тбрмаз, болг. тормбз, м. тормоз; — запозичення з російської мови; р. тбрмоз загальноприйнятого пояснення не має; виводилось як запозичення від гр. торцос «отвір (в якому стирчить кілочок, гвіздок)» (Фасмер IV 84; ГСЗ 203; Горяев 372; КЗСРЯ 447; Цьіганенко 430—431; Маіхепаиег 414; Мікі. Е\У 359); висловлювалась думка про спорідненість із цим словом (Черньїх II 251—252); розглядалося також як запозичення з тюркських мов — тюрк, іигтаг «він не стоїть; підкладка під колеса гарби» (Дмит-риев 565); була спроба зблизити з р. стремйться, стром, стремглав (Иль-инский ИОРЯС 23/1, 138—139).
тормбейти, торнбейти — див. тер-мати.
торнадо «вихор, смерч (у Північній Америці)»; — р. болг. торнадо, бр. тарнада, п. вл. іогпасіо, ч. слц. слн. іогпасіо; — запозичення з іспанської мови через посередництво англійської (англ. іогпасіо); ісп. іогпасіо «смерч, торнадо, сильний вітер» походить від давнішого ігопасіа «буря» (від дієслова ігопаг «гриміти»), що зазнало впливу дієприкметника іогпасіо від дієслова іогпаг «крутитися», пов’язаного з лат. іогпаге «обточувати», утвореним від
іогпиз «різець, токарний станок», яке запозичене з грецької мови; гр. тбруо? «тс.» зіставляється з лат. іегез, -еіів «заокруглений, обточений». — СІС2 832; КораІігізкі 984; НоІиЬ—Ьуег 446; РЧДБЕ 866; Наигаі 715; КІеіп 1630; ААЇаІгіе—Ноіт. II 692; Егізк II 913— 914; Воізасц 976—977.
[торнїстра] «військовий ранець» Куз; — бр. [тарнїстар] «каністра», п. іогпі&іег «ранець», ч. слц. іогпі&іга, вл. іогпі&іег «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Тогпізіег «військовий ранець», як і укр. [та(й)ністра] «ранець», виводиться від ч. слц. [іапі&іга] «торба», уг. ст. іапуізгіга «торба, сумка». — 81. імуг. оЬсусЬ 766; Масіїек Е8ЛС 635; НоІиЬ—Буег 485; Кіи^е— Міігка 784. — Див. це танїстра. — Пор. тайстра.
тброк* «бахрома; облямівка, кромка; [полотно з бахромою, яке кріпиться до навою]», [пгорбка] «бахрома Нед; ремені Пі», [тороканя] «плахта з чотирма тороками» ВеЗа, тороки «ремені ззаду сідла для прив’язування речей; бахрома», [торбчини] «весільний обряд, за яким пришивають торочки до рушників», торбчка «бахрома, облямівка», торочки «бахрома; тороки», тороччя «бахрома», [торокастий] «з бахромою; обтріпаний по краях» Нед, [торочкас-тий] Нед, торочкуватий «тс.», торочити «висмикувати нитки з країв тканини, роблячи торочки; облямовувати», торочитися «обтріпуватися по краях (про тканину); [снуватися (про нитки)]», заторочйти, оторочка, оторочувати, підторочений, поторбчений, приторочувати; — р. торока «ремені ззаду сідла», [торокб] «тс.», [торбка] «облямівка, бахрома», [торбчка] «стрічка для облямівки», бр. тарбкі «ремені ззаду сідла», др. тороки «тс.; стрічка, що пов’язувалася на чоло», п. ігок, ігокі «ремінці, мотузки; пута, торочки», ч. ігак, ігак «лямка», ігаку (заст.) «підтяжки, шлейки», слц. ігак, ігаку «тс.», вл. ігок «мотузка, линва», м. трака «стрічка», схв. трак, трака «тс.»; —
псл. *іогкь «мотузка, зав’язка»; — споріднене з прус. іагкие «ремінь в упряжі», лтс. іегка «мотузка для прив’язування буйків до рибальської сіті», дінд. іагкйЬ «веретено», гр. атрахто^ «тс.», лат. іогциеге «крутити, вити», іогциез «ланцюг», двн. йгаЬзіІ «токар», нвн. сігесЬзеІп «точити», алб. і]егг «пряду», ірл. іогс «коса», кімр. іогсЬ «намисто», тох. А, В ізагк «мучити»; іє. *іогк- «крутити, вити»; псл. ’Чогк'ь зіставлялося також з *іег- «терти» (НоІиЬ—Кор. 388). — Фасмер IV 85; Горяев 373; Брандт РФВ 18, 9; Вгйскпег 576; МасЬек Е8ЛС 649; НоІиЬ—Буег 486; МікІ. ЕІАЇ 359; Тгаиітапп 314; МйЬІ.—Епсіг. IV 173; Кіи^е—Міігка 141; Таїсіє—Ноіт. II 692—693; БІЬІепЬеск 110.
[тброк2] «невеличкий пліт»; — р. [тброк] «тс.», бр. [тарбк] «кладка через річку з колод»; — похідне утворення від тор «колія», р. [тор] «вторована дорога» з пізнішою видозміною значення. — Фасмер IV 84. — Див. ще тор.
[торомба] (орн.) «горлиця, Зігеріо-реііа іигіиг Б.; (Тигіиг аигіїиз, СоїитЬа іигіиг Б.) Шарл, ВеНЗн; дятел, ПгуоЬа-іез тарг Б. Шарл», [торонда] «горлиця» ВеНЗн; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; пор. інші назви горлиці: [туркавка, туркач, туркочка, гуркавка].
[торбнка (синя)] (бот.) «синюха голуба, Роїешопіиш саегиіеиш Б.»; — очевидно, пов’язане з п. [ігопек] «лікувальний напій; напій», заст. ігапк, ч. заст. ігапк «тс.»; назви, які разом з укр. трунок зводяться до нвн. Тгипк, Тгапк «напій», пов’язаних з ігіпкеп «пити», зумовлені лікувальними властивостями синюхи. — Лік. росл. Енц. дов. 396; МасЬек Е8ЛС 649; Вгйскпег 578. — Див. ще трунок*.
[торбнний] «численний» Нед, [торопкий] «тс.» Нед, [тбрбнко] «багато густо, часто, врожайно», [торбнці] «тс. Г; міцно Нед»; — неясне.
[торбпати*] «бідувати, злидарювати», [торбпити] «мучити, турбувати» Нед, [торопата] «бідування, клопіт,
важка праця» Нед; — бр. [тарапатьі] «клопіт, турботи», п. ігаріс зі^ «мучитися, терзатися; турбуватися», иігаріе-піе «журба; клопіт, турбота», иігаріе-піес «нещасливець», ч. діал. слц. ігат-роіу «клопіт, морока, труднощі», слн. ігарііі «мучити, надокучати»; — псл. *1огрі1і «мучити; лякати» пов’язане чергуванням голосних з *1ьгре1і «терпіти». — Вгйскпег 575; МасЬек ЕЗЛС 649. — Див. ще терпіти. — Пор. торопіти.
[торбпати2] «базікати, патякати», [торопіти] «тс.» Нед, [торбпало] «базіка, балакун» Г, Нед, [торопата] «тс.» Нед, [торопатливий] «балакучий»; — болг. тропам «стукати, тупотіти», тро-пбтя «шуміти, тупотіти», трбпот «тупіт»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до торготіти, торкотати, торототіти, торохтіти, торочити (пор.).
[торбпйти] «квапити» Нед, Куз, [тброп] «поспіх, квапливість», [торо-п’як] «квапливий чоловік» ЛексПол, торопкйй «квапливий; поспішний»; — р. торопйть «квапити», тороплйвьш «квапливий», бр. [тарапіцца] «поспішати», тарбпкі «швидкий, поспішний», др. торопленик «квапливість», ч. [ігар] «поспіх», схв. трапати «швидко йти, поспішати»; — псл. *1огрі1і; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з *1огре1і «торопіти» (Потебня РФВ 4, 211; Черньїх II 252; Аникин ОЛА 1984, 287—288; Тгаиітапп 325; ТогЬібгпззоп І_М II 85—86); зіставляється також з гр. трєтгсо «повертаю», лат. ігеріі «повертає», дінд. Ігараіе «бентежиться» (первісно «відвертається»), Ігргаїї «неспокійний» (Бігекеї АЇБІРЬ 28, 503; АА^аІде—Ноїт. II 702; Регззоп Веііг. 954); допускається спорідненість з лит. іагра «процвітання, зростання», Іагріі «процвітати», лтс. Іагра «сила, здатність», Іагрз «дужий», дінд. Ігруаіі (Ігрлбіі, Іаграїі) «насичується, одержує задоволення», гр. тєртгсо «насичую, радую» (Фасмер IV 85; Тгаиітапп 314; МйЬІ.—Епсіг. IV 149—150), з дісл. зіагї «важка робота», лит. зігорйз «старан
ний, ретельний», зігоріі «стати старанним» (МасЬек Е8ЛС 649; Регззоп Веііг. 438); припускалася також можливість зв’язків з утвореннями звуконаслідувального характеру (Кореспу, Езиков. изсл. Младенов, 378). — Фасмер—Трубачев IV 85. — Пор. торбпати1, торопіти.
торопіти «відчувати незручність, бентежитися, ніяковіти», [торбпити] «полохати, лякати» Нед, [торопйтися] «боятися, торопіти», тороплений «приголомшений, очманілий; [остовпілий Пі, полохливий]», [пгорбпа] «незграбна, неповоротка людина», [торопало] «тс.», [тбропіт] «жах, страх» Нед, [вйторо-пити очі] «дивитися злякано» Я, [вй-торопень] «витрішкуватий» Куз, [ото-ропатіти] «оторопіти», [осторопіти] «оторопіти» Ж, [сторопйтися] «злякатися від несподіванки», [сторопіти] «тс.», [уторбпити] «уставити очі (погляд)»; — р. торопеть «бентежитися; лякатися, полохатися», бр. тарапіцца «лякатися (про коня)», [тарапаньї] «страх», [тброп] «тс.» Носович, п. Ігорю зі^ «бентежитися, ніяковіти», вл. ігаріс (зо) «мучити; утискати, лякати», болг. трапен «спантеличений», слн. Ігар «дурень»; — псл. *1огре1і «лякатися», пов’язане з *іогрііі «квапити», *1ьгре1і «терпіти»; споріднене з лат. іог-рео «перебуваю в заціпенінні, в остовпінні». — Булаховський Нариси 73; Фасмер IV 85—86; Черньїх II 252; Аникин ОЛА 1984, 287—288; Вгйскпег 575, 577; МасЬек Е8ЛС 653; НоІиЬ—Буег 487, 491; НоІиЬ—Кор. 388; БсЬизІег-Бєуус 1525; Мікі. ЕААЇ 355; МйЬІ.—Епсіг. IV 174. — Див. ще терпіти, торбпйти.
торос* «нагромадження уламків криги», торосйстий, торосйти(ся)\ — р. торос, бр. тарбс, п. іогоз; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується, як запозичення, з саам. ібгаз (род. в. іоггаг) «крижаний горб на березі моря» (Икопеп Меіап^ез Міккоіа 59); припускається також зв’язок з тор-/тер-, пор. р. [тбрьі] «крижані брили, що плавають» (Каїіта ЕЕІЕ 28, 124); необгрунтоване зіставлення з іт.
І0Г80 «торс» (Горяев 373). — Фасмер IV 86.
торос2, торосувати — див. тарас. торототіти, торотбчити — див.
таратотіти.
торох (виг.), торохати, торохкати, торохкотати, торохкотіти, торохнутися), торохтіти, [торох] «стук, грюкіт», торбхкавка «тарахкало» Куз, торохкало, [торохкотійка] «балакуха», торохкотня, торохнеча, торохнява, [торохта] «плітки», [торбх-тайло] «базіка» Нед, [торохтело] «дерев’яний дзвіночок на шиї корови», [торохтіло] «тс.», торохтій, торохтілка «дитяча іграшка, [балакуха Чаб; (орн.) сорока Дейн]», [торохтун] «дитяча іграшка; балакун» Чаб, [торохту-ха] «балакуха Чаб; (ент.) муха зелена Дейн», [торохтушка] «дитяча іграшка; балакуха» Чаб, [торохтьблка] «балакуха» Чаб, торохкітливий, торохкотливий, торохкотючий, торохтливий, торохтючий-, — р. [торохтеть] «грюкати, стукати», [торохнуть] «сильно вдарити»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до тарах. — Фасмер IV 87; Горяев 374. — Пор. тарах, трах.
торочити «говорити одне й те саме, повторювати щось багато разів; говорити нісенітниці, базікати»; — р. торочить «говорити про що-небудь (багато разів)», бр. [тарбчьщь] «везти з гуркотом», схв. торбкати «базікати»; — звуконаслідувальне утворення, очевидно, пов’язане з торкотати (пор.).
торпеда, торпедист, торпедівець Куз, торпедник, торпедо (іхт.) «Тог-ресіо НоиС, електричний скат», торпедувати; — р. торпеда, бр. тарпеда, п. Іогресіа, ч. слц. слн. Іогресіо, вл. іог-ресіо, болг. м. торпедо, схв. торпед, слн. іогресіо; — запозичення з англійської мови; англ. Іогресіо «електричний скат; торпеда (у цьому значенні назву ввів Фультон на початку XIX ст.)» походить від лат. іогресіб «заціпеніння; електричний скат», пов’язаного з їогре-ге «бути нерухомим, ціпеніти», спорідне
ним з н. сіегЬ «міцний, масивний», лит. Іігріі «застигати, ціпеніти», лтс. їїгрі «ТС.», ПСЛ. *Іь{-рІІ «терпнути». — СІС2 833; Черньїх II 252; Кораіігізкі 984; НоІиЬ—Ьуег 485; НоІиЬ—Кор. 387; КІеіп 1630; Таїсіє—Ноїт. II 692. — Див. ще терпти. — Пор. торопіти.
торс «тулуб людини»; — р. бр. торс, П. ІОГ5, Ч. ІОГВО, І0Ґ20, СЛЦ. І0Ґ20 «ТОрС статуї; незакінчений твір», вл. їогзо, болг. торс, тбрсо, м. торзо, схв. тбр-зо, слн. їбгго; — запозичення з французької або італійської мови; фр. іогве «торс», іт. іогзо «тс.» походять від лат. іЬугзиз «стебло; тирс, жезл Вакха», яке зводиться до гр. бброос «тс.», запозиченого з невідомого джерела. — СІС2 833; Фасмер IV 87; 8Г умуг. оЬсусЬ 766; НоІиЬ—Ьуег 485; Ргізк І 697.
торсати «смикати, шарпати, трясти, штовхати», торсонути «сильно штовхнути; зрушити», [тарсувати] «термосити»; — ч. їгзаіі «танцювати (дригаючи); видобувати звуки з музичних інструментів короткими швидкими рухами»; — очевидно, результат видозміни форми торзати (див.).
торт (кондитерський виріб), тортниця «тарілка для торта»; — р. бр. торт, п. Іогі, ч. сіогі, слц. вл. нл. іогіа, болг. м. торта, схв. тдрта, слн. ібгіа; — очевидно, через посередництво німецької мови (н. Тогіе) запозичено з італійської; іт. іогіа «тс.» походить від лат. іогіиз «кручений, звивистий», пов’язаного з іогциеге «повертати, крутити», спорідненим з гр. атрахтос «веретено», дінд. ІагкйЬ «тс.», нвн. бгесЬвеІп «точити»; пор. др. тьрть (вид страви), пов’язане з лат. іогіиз «кручений». — СІС2 833; Горяев 373; Фасмер IV 87; Цьіганенко 431; Черньїх II 252— 253; КЗСРЯ 448; Вгйскпег 574; МасЬек Е8ЛС 123; НоІиЬ—Еуег 138; НоІиЬ— Кор. 104; Таїсіє—Ноїт. II 692—693, 694. — Див. ще торок*.
тортура (мн. тортури) «катування», [тантури, туртури] «тс.» Нед, тортурувати «піддавати тортурам» Куз, [потуртбваний] «покалічений» О;
— бр. [тартурьі], п. ч. вл. їогїига, слц. слн. іогійга, м. схв. тортура-, — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. іогїйга «мука, катування» пов’язане з дієсловом іогциеге «крутити; катувати». — Аку-ленко 135; 81. \муг. оЬсусЬ 766; НоІиЬ— Ьуег 485. — Див. ще торок*, торт.
торувати — див. тор.
торф, торфище, [тбрфник] «торф’яний мох» Куз, торфовйк «торфове болото», торфбвисько, торфовище, торф’янище «тс.», торф'яник «тс.; робітник на торфорозробках», торфування, [торе’ць] «торфове болото» Ч, [торч] «тс.» Ч, торф’ янйстість, [торфйстий] «торф’янистий» Нед, торф’янйй, торф’янистий, торфувати «удобрювати торфом»; — р. бр. болг. торф, п. ІогГ; — запозичення з німецької мови; н. ТогІ «торф» споріднене з англ. їигї «дерн, торф», швед. дісл. іогї, дат. йзгу «тс.», псл. *сіьрть «дерен». — СІС2 833; Фасмер IV 87; Черньїх II 253; Горяев 373; 81. умуг. оЬсусЬ 765; РЧДБЕ 866—867; Кіцрє—Міігка 784. — Див. ще дерен*.
[торчати] «виступати, стирчати» Нед, [торчіти] «тс.» Нед, [торч] «огорожа з вертикально укріплених палок Г; частина підвалини дерев’яної будівлі Бі», [торчйна] «одна палка з огорожі», [тбрчевий] «поставлений сторч» Бі, торчкуватий «сторчкуватий», [торчо-вйй] «зроблений з вертикально укріплених палок» (про огорожу), [торч] (присл.) «сторч» Бі, торчма «тс.»; — р. торчать «стирчати», бр. тарчаць, др. торчати, п. віегсхес (< віагсхес) «стирчати», ч. Ігсеїі, слц. їгсаГ «тс.»; — псл. *Р[сеїі «стирчати», паралельне до *віьгсеіі «тс.». — Див. сторч.
торшер «світильник на високій підставці»; — р. болг. торшер «тс.», бр. таршбр; — запозичення з французької мови; фр. ІогсЬеге «тс.» утворено від ІогсЬе «факел», що пов’язується з нар,-лат. *їогса, яке походить від лат. їог-циеге «вити, крутити». — СІС2 833; РЧДБЕ 867; Баихаі 752. — Див. ще тброк*, торт.
тосі (вигук, яким супроводжують плескання в долоні, граючись із дитиною), тосіньки, [пгбся] «тс.», тосі (в значенні іменника, невідм.), [тбсяти] «плескати в долоні, бавлячи дитину»; — п. [іозіас] «плескати в долоні»; — афективне утворення на основі початкового елемента багатьох звуконаслідувальних слів іо- (пор. токотати, торохтіти, р. [тотбшкать] «бавити дитину»); кінцева частина -сі характерна для українських пестливих слів, пор. ладусі, купусі.
тоска «туга, сум» СУМ, Нед, [тоск] «страх, тривога, пригніченість, неспокій» Нед, [пгоскливець] «який тужить» Пі, [тоскна] «туга, сум» Бі, тоскність «туга», [тескнйця] «тс.» Пі, [тосклй-вий] «тужливий» Нед, тоскний «тс.», [тоскнйтися] «тужити» Бі, [тбскнути, тоскувати, тоснйти] «тс.» Нед; — р. тоска, бр. [таска] «туга», др. тьска «тс., неспокій», тоска «тс.», п. і^вкпу, ст. іевкпу, ч. слц. іевкпу «тужний, тужливий»; — псл. і"ьвка «туга, сум»; — зіставляється з тбщий (Цьіганенко 431; Черньїх II 253; Вгйскпег 570; НоІиЬ— Кор. 383—384), тошнйти (Вгйскпег тж), стискати (НоІиЬ—Кор. тж; Но-ІиЬ—Ьуег 481), далі з лит. Іаисій, Зайвії «тужити», іаиіа «туга» (МасЬек Е8ЛС 641); іє. *іив-/іеи8- «спорожняти, спустошувати». — Фасмер IV 88; Горяев 373; МікІ. ЕАУ 369. — Пор. тбшно, тбщий, туск, тщий.
тост «здравиця, коротка застільна промова»; — р. бр. болг. м. тост, п. ч. слц. іоаві «тс.», схв. тост «підсмажена скибочка хліба; коротка застільна промова»; — запозичення з англійської мови; англ. іоаві «тост; підсмажена скибка хліба» (в Англії існував звичай при проголошенні здравиці змокати в келих підсмажену скибку хліба) походить від лат. іовіив «підсушений, підсмажений», пов’язаного з іоггеге «сушити, смажити», спорідненим з дінд. іагвауаіі «відчуває спрагу, томиться», двн. беггеп «сохнути, в’янути», дісл. регга «сухий», а також з лат. іегга «зем
ля». — СІС2 833; Горяев 373; Черньїх II 253; Кораіігізкі 980; НоІиЬ—Ьуег 484; Таїсіє—Ноїт. II 694.
тостер «пристрій для підсмажування хліба»; — р. тостер, бр. тбсиер, болг. тостер «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. їоавїег «тс.» утворено від дієслова їоавї «підсмажувати, підсушувати», звідки також укр. тост. — СІС2 833; РЧДБЕ 867. — Див. ще тост.
[тось-тось] (вигук, яким підкликають коней) Л; — результат видозміни вигу-ка кось-кось «тс.». — Див. ще кбся.
[тот] «той», [тота, тотб, тот], [натоте'ж] «зненацька»; — р. тот, др. тьть, п. [їоїеп, їоїа, іоіе], іоіо], ст. іеї, ч. іеї; — результат подвоєння вказівного займенника іь (стел, тгь) «той». — Фасмер IV 88—89; Черньїх II 253—254; Цьіганенко 431; Горяев 373; НоІиЬ—Кор. 382. — Див. ще той.
тотайка, тотайко, тотачка — див. татайко.
тоталізатор «механічний лічильник на перегонах; гра на гроші під час перегонів»; — р. болг. м. тотализатор, бр. таталізатар, п. іоіаіігаіог, ч. іоіа-Ііваіог, іоіаіігаіог, слц. слн. іоіаіігаіог, схв. тотализатор; — запозичення з французької мови; фр. іоіаіі&аіеиг «тоталізатор; підсумовуючий» утворено від дієслова іоіаіівег «підсумовувати», похідного від Іоіаі «весь, повний». — СІС2 833; Кораіігізкі 985; НоІиЬ—Еуег 485; Цаигаі 716. — Див. ще тотальний.
тотальний «загальний, всеосяжний», тоталітарний, тоталітаризм; — р. тотальний, бр. татальньї, п. вл. іо-іаіпу, ч. іоіаіпї, слц. іоіаіпу, болг. то-тален, м. тотален, схв. тоталан, слн. іоіаіеп; — запозичення з французької мови; фр. іоіаі «весь, повний» походить від слат. іоіаііз «тс.», утвореного від ібіиз «весь, цілий», що вважається похідним від Цоиеіоз «наповнений», *іоиеб «наповнюю». — СІС2 833—834; Черньїх II 254; Кораіігізкі 985; НоІиЬ— Ьуег 485; Таїсіє—Ноїт. II 695—696.
тотем «об’єкт релігійного культу в первісних релігіях», тотемізм, тоте
містичний; — р. болг. тотем, бр. та-тзм, п. ч. слц. вл. іоіеш, м. тотем, схв. тотем, слн. їбїет; — через посередництво англійської мови (англ. іоїет) запозичено з мови американських індійців; мовою оджібва (алгонкінською) оіо-іетап означає «його рід». — СІС2 834; Кораіігізкі 985; НоІиЬ—Ьуег 485; КІеіп 1633.
тотожний, ототожнити, утотдж-нювати «ототожнювати» Куз; — слц. їоїогпу; — запозичення з чеської мови; ч. їоїогпу «ідентичний» утворено в XIX ст. від займенника іоіег «те саме» (із сполучення іо їег, букв, «то теж») або на основі р. тот же «той же», де займенники 1о, тот відповідають укр. той, а частка ге, же — укр. же. — МасЬек Е8ЛС 648; НоІиЬ—Ьуег 485; НоІиЬ—Кор. 387. — Див. ще той, тот, же*.
точйти* «лити, випускати (рідину), цідити; розводити (теревені); провадити (війну)», точйтися «текти, витікати; тривати, тягтися; хитатися; посуватися назад», [токанитися] «викочуватися» Нед, заточитися «втратити рівновагу; з’їхати, сповзти вбік», [наточитись] «набитися, налетіти» ЛексПол, оточити, [потоканити] «запроторити» Нед, сточити «зрушити назад», [сточитися] «скотитися», [стбчки] «злиті разом залишки»; — р. точить «випускати (рідину)», бр. [тачь'щь] «наливати», др. точити «виділяти вологу, проливати», поточити «відіслати, вислати, вигнати», п. їосхус «проливати», ч. ІОСІГІ «лити, цідити», слц. іосіі’ «цідити, наливати», схв. точити «наливати, лити; текти, литися», слн. їосїіі «лити», стел, точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати»; — псл. іосіїі «пускати, бігти, текти; гнати», каузатив від *1екН «текти». — Бузук ЗІФВ 23 (1929), 23; Фасмер IV 90; Черньїх II 254; Вгйск-пег 573; МасЬек Е8ЛС 637—638; Но-ІиЬ—Еуег 478, 484; НоІиЬ—Кор. 380— 381; ВсЬивїег-Веуус 1511; Мікі. ЕААЇ 347—348. — Див. ще тектй. — Пор. тачати2.
точйти2 «гострити; надавати потрібної форми, обробляючи краї або виступи; гризти, проїдати; позбавляти сил, здоров’я; [котити]», [точитися] «котитися», токарювати, [точ] (ент.) «жук Ріаіуриз» Нед, [точйлисько] «точило» Нед, точило, точйльник «гострильник; (ент.) шашіль, АпоЬішп ЕаЬг.», [то-чйльщик] «гострильник» Нед, [точильник] «тс.» Куз, точильня, [точйтель (ент.) «короїд, ВозїгусЬиз» Нед, [точка «польова миша, Нуросіаиез», [точок «посудина з водою і бруском для гостріння коси», [тічка] «тс. ДзАтл І; колісна пара Нед», [тічки] «видовжений віз», токар, токаренко, токарйха, токарівна, токарня, токарство, точильний, [точлйвий] «гризучий» Нед, токарний, токарський, виточка, від-тбчка, дотбчка, затбчка, [наточитись] «наїстися» ЛексПол, [натбка] «горіхи, нанесені мишами на зиму» Нед, обтбчка, обточувальний, пере-тбчка, [проточина] «дірка, прогризена мишами чи черв’яками», розточка, розточувальний, [стбчник] «різьбяр по дереву у гуцулів»; — р. точить «гострити; гризти», бр. тачьщь «тс.», др. точити «проїдати», п. їосхус «гострити», ч. Іосіі, слц. іосіі’ «тс.», вл. іосіс «тс.; гризти», болг. тбча «гострю», схв. точити «гострити; гризти», слн. ст. іосйі «котити, вертіти»; — псл. іосііі «гострити, обточувати», пов’язане з Іосі-1і «гнати, змушувати бігти, текти», через пізніше значення «обточувати, обертаючи»; пор. і лит. іекеїі «текти, бігти» і «гострити» (Вгйскпег 61); була спроба зблизити слов’янські слова з вірм. ї‘е-к‘ет «кручу, плету, намотую», лат. їехе-ге «ткати, плести» (БсЬеііеІоіУіЦ ААЇХКМ 34, 219). — Бузук ЗІФВ 23 (1929), 23; Фасмер IV 90; Вгйскпег 573; Масіїек ЕЗЛС 637—638; НоІиЬ—Буег 478, 484; НоІиЬ—Кор. 380—381; Мікі. ЕАУ 347— 348. — Див. ще тєктй, точйти*.
точйти3 «просівати, очищати обмолочене зерно, горох через сито», [то-чій] «робітник, який очищає зерно на грохоті», [виточки] «залишки від очи
стки зерна», [отбчини] «висівки», [підточити] «просіяти зерно на решето», [підтбчини] «найдрібніше зерно, що просіялося через решето»; — ч. Іосіїі «просіювати зерно (на решеті)», [іок] «сито, решето»; — псл. ІосИі «просіювати на решеті, вертіти, крутити» (тобто робити решетом горизонтальні кола), пор. укр. оточення, оточувати, ч. Босії «вертіти, крутити», слц. їосії’ «вертіти, обертати» (МасЬек Е5ЛС 646); можливий семантичний зв’язок і з їосі-іі «випускати рідину; сипати» (МасЬек 638). — Див. ще точйти1, точйти2.
точка «графічний знак; цятка; (мат., фіз.) місце, що не має виміру; пункт», [точківка] «пунктирувальна голка» Куз, [точкбванка] «пунктирувальне перо» Куз, [точкбвиця] «вид гідрокоралів мі-лепора, Міііерога» Нед, [точечкбва-ний] «поцяткований», [точковйтий] «тс.», [тачкувати] «цяткувати» тж; — р. болг. м. точка «точка», бр. [точка] «радіоточка», п. ст. їесх «точка», ч. їес-ка, схв. тачка, слн. їбска, с.-цсл. тщ-чька «точка»; — псл. [і'ьська], похідне від *Бьсь «тс.», пов’язаного з *Ьькпр-Іі/іукаіі «ткнути, тикати»; пор. первісне значення — «місце, куди ткнули, слід від протикання»; [пгоч(в)точ] «точно» Нед, р. точь в точь «тс.»; за семантикою аналогічне лат. рипсішп «точка» при рип§еге «колоти». — Булаховський Вибр. пр. III 418; Фасмер IV 90; Цьіганенко 431—432; Черньїх II 254; Горяев 373; Вгйскпег 567; МасЬек Е5ЛС 638; НоІиЬ—Буег 478; НоІиЬ—Кор. 381; Мікі. ЕААЇ 368. — Див. ще тйкати. — Пор. точний.
точний, точнісінький, уточнйти; — р. точний, бр. {так) точна «точно», др. т'ьчьньїи «рівний, подібний», болг. м. тбчен «точний» (з рос.), схв. тачан, слн. Їосеп «тс.», стел, т’ьчьнт» «рівний, однаковий»; — похідне утворення від давнішого точь (< *Ььсь) «точка» (пор. [точ(в)точ] «точно» Нед); пор. аналогічний зв’язок у німецькій мові: Рипкї «точка» і рйпкіїісЬ «точний, пунктуальний». — Булаховський Вибр.
пр. III 378; Фасмер IV 90; Горяев 373; Цьіганенко 432; Младенов 636; МікІ. Е\¥ 368. — Див. ще точка.
точок (заст.) «товкучка, товчок»; — результат зближення товчок з точок (зменш, від тік). — Див. ще тік1, товктй.
[тошно] «нудно; сумно, тоскно», [тошнйти] «нудити Нед; набридливо скаржитися, скиглити Дейн», [тошно-та] «нудота; нудна, марудна людина» Дейн; — р. тбшньїй «нудний, нудотний», бр. [тбшна] «нудить», др. тошь-ньіи «неприємний, важкий», п. заст. іезхпу «тужний», іезхпіс «сумувати, тужити», вл. іузпу «боязкий; смутний, зажурений», нл. іезпу «тс.»; — псл. *Гь5сьп- «нудний; сумний, журний», пов’язане з і-ьзка «туга, сум». — Фасмер IV 90; Горяев 373; Соболевский Лекции 137; МікІ. Е\¥ 369; Міккоіа К81 І 16. — Див. ще тоска. — Пор. тощий.
[тоща] (бот.) «тимофіївка лучна, РЬІеит ргаіепзе Ь.» Мак, [троща] «тс.» Мак; — похідне утворення від тбщий «худий»; назва вказує на непоживність плодів цієї злакової кормової рослини; пор. р. [тбщий овес] «вівсюг щетинистий, Ауєпз зігі^оза». — Див. ще тощий.
[тощий] «худий, виснажений», [тбщ-ний] «нудний» Нед, [тощовата] (земля) «пісна» Гриц, [изтощйти] «виснажити» Ж, отощати «схуднути»; — р. тбщий «дуже худий, виснажений», бр. [тбш-чьі] «порожній», др. т'ьщь (т'ьщии) «порожній, даремний», п. схсху, ст. ізхсху, ч. ст. ізії, схв. ташт, слн. іезс, стел, т'ьшть «тс.»; — псл. іьзіь < *іизкюз «порожній»; — споріднене з лит. ійз-сіаз «тс.», лтс. іикзз «тс.; холостий; бідний», дінд. 1иссЬ(у)аЬ «порожній, нікчемний», афг. Іаз «порожній», ав. іи-зоп «втрачати самовладання»; припускається також спорідненість з лат. іез-циа (іезса) «глухі місця, степ» (\МаІ-бе—Ноїт. II 675; Регззоп Веііг. 470; Вги^тапп Огипбгізз II 1, 475); іє. *іеиз-/іиз- «порожній, опорожняти». — Фасмер IV 90—91; Горяев 373—374;
Черньїх II 254—255; Шахматов ИОРЯС 17/1, 287; Вгйскпег 74; Віа^зкі 1 114— 115; Куркина ОЛА 1982, 285; Тгаиітапп 333; МйЬІ.—Епсіг. IV 257—258; МеіІІеі Еіибез 380; ПЬІепЬеск 113; Гамкрелидзе—Иванов 417; Рокогпу 1085. — Пор. тоска, тошно.
тоя (бот.) «аконіт, Асопііит Ь.; [герань криваво-червона, Оегапіит зап-§гйпеит Ь.; вербозілля звичайне, Ьузі-тасЬіит уиі^агіз Ь.]», [гиоя5] «аконіт» Мак, тбядь Нед, туя «тс.»; — п. [1о]а] «кендир, Аросупигп Е.», іоіпа «тс.», іо]аб «аконіт»; — не зовсім ясне; п. іо-]аб ([іо]езс]) пояснюється як утворене від словосполучення ІО ]Є5І, іо іе (Вгй-екпег 572—573); форма укр. [тбядь] пояснюється (Дзендзелівський 8і. і ПІ. 12, 195) як утворення з суфіксом -ядь від тбя (первісно «зарості тої»); на українському ґрунті тбя зближується з туя (туя-тбя в Словнику Грінчен-ка); може бути виведене як зворотне утворення від [нетбя] «аконіт» (див.).
тпру (вигук, яким зупиняють коня або іншу робочу тварину), [птру Нед], тпр, [тпрру Нед] «тс.», [тпру-гбу] (вигук, яким зупиняють волів) Мо, тпрукати, тпрукнути; — р. тпру, тпррр, бр. тпру, п. іргг, ірги «тс.»; — давнє утворення звуковідтворювального характеру, можливо, споріднене з тпрусь; пор. також тюрк, тпруаі (вигук, яким підкликають овець — Радлов III 2, 1606). — Фасмер IV 91. — Пор. тпрусь.
тпрусь (вигук, яким відганяють кота), [тпрускац] «тс.» Мо, [тпрус] «тс. Дейн; вигук, яким відганяють овець Мо», тпрс (вигук, яким відганяють овець) Мо, [тпруч-тпруч] «тс.» Мо, [тпрускй] (вигук, яким відганяють котів) Дейн, [прс(ь) О, прус-прус О, пруц ЛЧерк] «тс.», тпруськати; — р. [тпрсе] (вигук, яким підкликають коня), [тпрсель] «тс.», [тприсень] (вигук, яким підкликають теля), бр. [попру-люх-тпрулюх] (вигук, яким підкликають лоша), [тпруська-тпруська] «тс.», [тпрусь-тпрусь] (вигук, яким підкликають корів); — давнє утворення афек
тивного характеру, можливо, споріднене з брись, тпру, треш (пор.).
[тпрутпрру] (дит.) «надвір, гуляти» Ме, [тпруті] (дит.) «гуляти» ЛЧерк; — афективне утворення, можливо, пов’язане з тпру — вигуком, зверненим до коня.
[тпрутьки] «зась, дзуськи»; — афективне утворення, що виникло, очевидно, на основі вигуку тпру (див.).
трава, травень «п’ятий місяць року; [квітень] Пі», [травець] (ент.) «метелик, НірагсЬіа ]апіпа» Нед, травина «стебло трави», [травина] (зб.) «трави», травиця, [травище] «некошена стара трава» ВеНЗн, [травінка] (ент.) «трав’яний комар, ЗуІУІа» Нед, травка, травник «гербарій; книжка про лікарські трави; (орн.) птах ряду куликоподібних, Тгіп^а їоїапиз С; [чирка менша; кропив’янка, Тгоеіогіуїез іго§1обу-їез Е.; плакун Шарл]», травник «настоянка на травах; місце, поросле травою; лікар, що лікує травами», [тра-внйця] (орн.) «трав’яна сова, ХуІіпа §гатіпІ5» Нед, [травничка] (ент.) «мішечниця, РзусЬе ^гагліпеїіа» Нед, [травнях] «настойка на різних травах», [тра-в’янець] (бот.) «вид гвоздик, Ціапігіиз СагіЬизіапогит Е.; польові гвоздики Пі», [трав’янйк] (бот.) «вид лілійника, Нетегосаіііз §гатіпеа Апбг.; (іхт.) бичок, ОоЬіиз орЬіосергіаІиз РаІІ.», трав’яниця (ент., назва кількох видів метеликів), трав’янка (бот.) «гвоздики дельтовидні, ЦіапїЬиз сіеНоісІез Е.; [зірочник лісовий, ЗїеІІагіа Ьоіозіеа Е.; вид козельців, Тга§оро§оп Носсозиз; (ент.) трав’яний комар, ЗуІУІа Нед; трав’яна жаба Дейн; (іхт., невелика щука та інші риби, що живуть у зарослях) тж, (орн.) широконіска, Апаз сіуреаіа Е.; шилохвіст, Апаз асиїа Е.; славка, ЗуІУІа Шарл; проститутка]», [трав’ян-чик] (бот.) «гіацинтик блідий, Нуасіп-іЬеІІа ІеисорЬаса Нед, Мак», травистий, травневий, [травний] «травистий» Нед, травнистий, трав’янйй, трав’янистий, [трав’янкуватий] «травистий» Нед, [трав’ястий] «тс.» Нед,
[безтравиця] «брак трави», [безтра-в’я] «тс.» Куз, [безтравний] «позбавлений трави», підтравок, [підтравна] (про косу) «добре насаджена», [потрав] «отава» Куз, [потравиця] «тс.» Нед; — р. бр. трава, др. трава «трава; сіно», тріва «тс.», п. вл. їгач/а, ч. слц. слн. їгауа, нл. їза'ма, болг. трева, м. трева, [трава], схв. трава, стел, трт»-кд, трдвА «трава; паростки; зелень»; — псл. їгауа/ігеуа «трава», пов’язане з їгауііі/їгиїі «поїдати»; первісно означало «те, що поїдається»; словотворчі відношення такі ж, як у зіауііі: зіауа; у корені відбито давнє чергування а:е. — Фасмер—Трубачев IV 91—92; Цьіганенко 432—433; Черньїх II 255; Цоряев 374; Вгйскпег 575; МасЬек Е83С 649— 650; НоІиЬ—Еуег 487; НоІиЬ—Кор. 389; ЗсЬизїег-Зечус 1525—1526; Младенов 637; Мікі. Е\¥ 363—364; Тгаиітапп 327; Ресіегзеп КеИ. Ог. 1 160; За§іс АІЗІРЬ 37, 203; Когчуасіо'узкі ЗР 1, 112; Зіаиг-зкі ЗР 38/3, 228. — Див. ще травйти.
траверз «поперечна перегородка на судні», траверза «поперечна перекладина у машинах, спорудах; поперечна балка у верхній частині стовпа», траверса «тс.», траверс «насип у окопах; дамба; напрям, перпендикулярний до курсу судна, літака; перехід альпіністів по гребені гірського хребта», траверзний, траверсний, траверсувати; — р. траверс, бр. траверз, траверс, п. ігаигегз, ч. їгауегз, слц. їгауегга, вл. Іга-угегза, болг. траверса, м. траверза, схв. траверза, слн. їгаубгга; — запозичення з французької мови; фр. їгауегзе «перекладина, поперечний брус» через проміжну форму слат. їгауегзиз зводиться до лат. їгапзуегзиз «поперечний», що складається з префікса їгапз- «через, пере-» та іменника уегзиз «борозна; ряд, лінія», спорідненого з псл. *уьгі:е1:і «вертіти». — СІС2 834; Фасмер ІУ° 92; Кораіігізкі 994—995; НоІиЬ— Еуег 487. — Див. ще верства1, вертіти, транс-.
травертйн «вапняковий туф»; — р. болг. травертйн, бр. траверцін, п. їга-
у/егіуп, ч. ігауегііп, слц. ІгауегіГп, схв. травертин; — запозичення з італійської мови; іт. ігауегііпо (<ііуєгііпо) походить від лат. іїЬигіїпиз, прикметника від назви міста Тібур (ТіЬиг, тепер Тіво-лі), що здавна було відоме покладами вапнякового туфу. — СІС2 834; НоІиЬ— Ьуег 487; Оаигаі 762; Мезііса 1952.
травестія (вид гумористичної поезії), травесті, травестійний, травестований, травестувати; — р. травес-ти, бр. травесці, п. ігау/езіафа, (літ.), ч. ігауезііе, слц. ігауезііа, болг. травес-тия, схв. травести/а, слн. ігауе5іі]’а; — запозичення з французької мови; фр. ігауезіі «переодягнений» пов’язане з дієсловом Ігауезііг «переодягати, трансформувати», що походить від іт. їгауезііге «переодягати, пародіювати», яке складається з префікса іга- <лат. іга(пз)- «через, пере-» та дієслова уєзіігє «одягати», що продовжує лат. уезіїге «тс.», пов’язане з уєзііз «одяг; покривало; шкіра», спорідненим з гр. єууоці «одягати», єаубс; «одяг», дінд. уазіе «одягається», гот. 5Уа5Їі «одяг», 5Уаз]ап «одягатися», двн. 5УЄґ]'ап «одягати», хет. 5уєз- «тс.». — СІС2 834; Кораіігізкі 995; НоІиЬ— Ьуег 484, 488; Ьаига!: 762; АУаІсіе— Ноїт. II 775—776. — Див. ще транс-.
травйти «обробляти поверхню спеціальним розчином; засвоювати їжу; [цькувати Нед; тратити, втрачати]; потроху відпускати, послаблювати натягання каната», [тровйти] «випасати; цькувати; перетравлювати», [тромйти] «цькувати» О, травйльник «робітник, що займається травленням металів», травлення, [травлб] «протрава» Нед, [травляник] «пепсин» Она, [трдви] «полювання з собаками» Нед, [тровлії] «цькування тварин» Нед, травйльний, травний, [втравитися] «внадитися» Ж, [втровйтися] «звикнути» Ж, витравна, витравник, [вистравний] «який швидко споживається» Ж, [затравка] «протрава» Ж, [натрава] «отрута», [от-рава, отрбва] «тс.», [отравниця] (бот.) «беладона, Аігора Ьеііайопа Ь.» Мак, [стравитися] «звикнути до їжі» тж, пе
ретравний, [потрава] «страва», [потравна] «страва з дрібних шматків м’яса», потравний, протрава, протравлювач, розтравити «поглибити малюнок кислотою», розтравлювач «фахівець із травлення рисунків», стравити «провести спаш», [стравувати] «харчувати», страва, [стравець] «той, хто цькує» Нед, [стравне] «гроші на харч», [стравнії] «харч», [стравунок] «тс.» Нед, стравний «їстівний»; — р. травить «отруювати; обробляти поверхню; випасати; тратити; цькувати; попускати (канат)», бр. травіць «тс.», п. ігахуіс «споживати, з’їдати; обробляти метал», ч. ігауіїі, слц. ігауіі’ «тс.», болг. трдвя «отруюю», схв. травйі-ьати «безперервно їсти, жувати», тровати «труїти», стел, травити «поїдати»; — псл. ігауііі «поїдати, знищувати, тратити», пов’язане з ігауа «трава», їгиіі «тратити; труїти»; — споріднене з гр. тршш «раню», тітрсоо/со «тс.», треш «знищую», двн. сігау/а (сігба) «загроза», дангл. сігеа «тс., кара»; іє. *ігеи-/ігои-/іґй-, похідне від *їег- «терти, розтирати»; викликає сумнів зіставлення з гот. сігеіЬап «гнати», двн. ігїЬап «тс.» (Маігепаиег 415). — Фасмер IV 92; Черньїх II 255; Горяев 374; Цьіганенко 432—433; Вгйскпег 575; МасЬек Е8ЛС 650; НоІиЬ—Ьуег 488; НоІиЬ—Кор. 389; 8сЬизіег-8еу/с 1525—1526; 8кок III 494, 507—508; Мікі. Е\¥ 363—364; Тгаиітапп 330; МйЬІ.—Епсіг. IV 247. — Див. ще терти. — Пор. труїти.
травма, травматизація, травматизм, травматичний, травмувати; — р. болг. травма, бр. траума, п. ч. слц. ігаигла, вл. ігамипа, схв. траума, слн. ігаугпа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгаигла, фр. англ. ігаигла походять від гр. трайра (іон. і дор. тршра) «рана, пошкодження», пов’язаного з дієсловом тітрсосгхсо «раню, ушкоджую». — СІС2 834; Черньїх II 255; Кораіігізкі 994; НоІиЬ—Ьуег 487; Егізк II 905. — Див. ще травити.
[травник] (орн.) «чирок свистунок, Апаз ((Зиегриесіиіа) сгесса» Шарл,
[травничок тж, трав’янка ЛексПол] «тс.»; — похідне утворення від трава; назва зумовлена тим, що чирки влаштовують гнізда в густій траві. — Пти-цьі СССР 89. — Див. ще трава.
трагедія, трагедійний; — р. болг. трагедия, бр. трагедьія, п. їга^ебіа, ч. іга^ебіе, слц. їга^ебіа, вл. іга§ебі]а, м. трагеди/а, схв. трагеди)а, слн. іга-§ебі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тга^ббіе, фр. їга^ебіе, англ. іга^ебу через лат. їга^оебіа зводяться до гр. траушбіа, утвореного з основ іменників трауос; «козел», пов’язаного з дієсловом трауєїу, трсоусо «гризти, їсти; жити», спорідненим з тох. АВ ігазк- «жувати, гризти», та фбг) «пісня» (грецька трагедія розвинулась з народних співів, що виконувались на вакхічних урочистостях акторами, одягненими в козлині шкури). — СІС2 835; Фасмер IV 92; Черньїх II 255—256; Горяев 374; Цьіганенко 431; Кораіігізкі 988— 989; НоІиЬ—Ьуег 485; Будагов Ист. слов 194—223; Егізк II 915—916; 938— 939. — Див. ще ода.
трагік, трагізм, трагічний; — р. трагик, бр. трагік, др. трагик-ь «трагічний», п. ч. слц. вл. їга§ік, болг. тра-гйк, м. трагик, трагичар, схв. траги-чар, слн. іга§ік; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. їга^іцие «трагік», н. Тга^ікег через лат. їга^ісиз «тс.» зводяться до гр. трауіибс «цапиний; трагедійний», похідного від трауос; «козел». — СІС2 835; Фасмер IV 92; Кора-Іігізкі 988; РЧДБЕ 868; Егізк II 916. — Див. ще трагедія.
[трагін] (бот.) «полин астрагон, Аг-їетізіа бгасипсиїиз Б.» Мак; — результат видозміни назви естрагон (астрагон) «тс.» (див.).
традесканція (бот.) «рід багаторічних трав’янистих рослин, Тгабезсапііа Кирр.»; — р. традесканция, бр. тра-дзсканцьія, п. їгабезкапс]а, ч. ігабез-капсіе, слц. їгабезкапсіа, вл. їгабезкап-ІЦа, слн. їгабезкапсі]а; — назва, засвоєна з латинської наукової номенклатури, в якій утворена від прізвища лон
донського садівника XVII ст. Дж. Тра-десканта (1 Тгабезсапї). — СІС2 835; ССРЛЯ 15, 791; Кораіігізкі 987—988; КІеіп 1636.
традиція, традиціоналізм, традиціоналіст, традиційний, утрадиційнитися «стати традицією»; — р. болг. традйция, бр. традьїцьія, п. їгабуфа, ч. ігабісе, слц. ігабїсіа, вл. ІгабісЦа, м. традицщ'а, схв. традици/а, слн. ігабї-сЦа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгабііібп «традиція», фр. англ. ігабіїіоп «тс.» походять від лат. Ігабіїіо «передача, навчання», утвореного від дієслова ігабеге «вручати, подавати», що складається з префікса їга(пз)-«через, пере-» та дієслова бате (>беге) «давати», спорідненого з псл. баїі «дати». — СІС2 835; Цьіганенко 433; Ко-раїігізкі 988; НоІиЬ—Буег 485; АМаІбе— Ноїт. І 360—362. — Див. ще дати, транс-.
траєкторія, траєкторний; — р. болг. траектбрия, бр. траектбрьія, п. іга]ек1огіа, ч. їга]екі:огіе, слц. їга]ек-ібгіа, схв. тра/ектори/а, слн. іга]екїб-гі]а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгаіекібгіе «траєкторія», фр. їга]есїоіге, англ. їга]есїогу «тс.» походять від слат. іга]есїбгіит, пов’язаного з лат. ігаЦсеге «переміщати, перекидати», що складається з префікса іга(пз)- «через, пере-» і дієслова ]асеге (>]ісеге) «кидати, жбурляти». — СІС2 835; Кораіігізкі 989; НоІиЬ—Буег 486; АУаІбе—Ноїт. І 666—667. — Див. ще ін’єкція, транс-. — Пор. об’єкт, проект, суб’єкт.
[трай] «доля, успіх, щастя»; — запозичення з румунської мови; рум. їгаі «життя» (їгаі Ьип «добробут») пов’язане з їгаі «жити», запозиченим з південнослов’янських мов, у яких форми болг. трая «триваю, продовжуюсь», м. трае «продовжується, зберігається», схв. трасати «тривати, зберігатися; проживати», слн. ігф'аіі «тривати» відповідають укр. тривати. — 8кок III 488—489; ЦБКМ 872, 876; СДЕЛМ 437—438. — Див. ще тривати.
трайлер «тягач з платформою», трейлер «тс.»; — р. трайлер, бр. трзйлер, п. їге]Іего'міес, ч. Ігарег, слц. Ігаііег; — запозичення з англійської мови; англ. Ігаііег «тягач (з платформою)» утворено від дієслова ігаіі «тягти», що через фр. ст. ігаіііег і нар.-лат. *іга§и1аге «тс.» зводиться до лат. Іга^и-1а «невід», пов’язаного з дієсловом 1га-Ьеге «тягти». — СІС2 835; КораІігізкі 995; НоІиЬ—Ьуег 486; КІеіп 1637; ОЦЕЕ 935; Рагігід^е 731. — Див. ще тракт. — Пор. трал.
трак «кільце гусениці трактора, танка»; — р. бр. болг. трак, схв. трак «стрічка», трака «тс.», слн. Ігак «стрічка, вузька смужка; тасьма»; — запозичення з англійської мови; англ. їгаск «трак», первісно «слід, шлях» походить від фр. ст. їгас «слід коней; слід», очевидно, засвоєного з германських мов; пор. гол. їгеккеп «тягти», двн. (ігеЬЬап «тс.». — СІС2 835; РЧДБЕ 868; КІеіп 1636; ОЮЕЕ 934; РаНгіМ^е 731.
тракт «шлях, велика проїзна дорога», [трахт] «тс.», трактовий «проїжджий», [трахтовйй] «тс.», [трахтовй-тий] «з багатьма шляхами» Нед; — р. тракт, бр. тракт, [трахт], п. ігакї, ІгасЬІ «тракт», ч. слц. ігакі «крило будови; флігель; (анат.) тракт; шлях», вл. Ігак! «тракт», болг. тракт «поштовий шлях; напрям», схв. тракт «витягання», слн. їгакі «тракт»; — запозичення з німецької мови; н. Тгакі «тракт» походить від лат. їгасїиз «тяга, протяжність; смуга, слід», пов’язаного з дієсловом ІгаЬеге «тягти», спорідненим або з гот. дангл. сіга^ап, двн. іга§ап «тс.», або з кімр. Ігоед «нога, ступня», слн. їга§ «слід», схв. тражити «шукати». — СІС2 835; Коломиец Зтимология 1984, 97; Фасмер IV 93; Черньїх II 256; Цьіганенко 433—434; Вгйскпег 574; КораІігізкі 989; НоІиЬ—Ьуег 486; АУаІ-сіе—Ноіт. II 698—699. — Пор. абстрагувати, екстракт, трактат, трактор.
[трактамент (трахтамент}] «частування» Нед; — п. їгакїатепї «тс.; поводження (з ким)», ч. ІгакІатепІ; — 616
через посередництво польської мови запозичено з латинської; слат. Ігасіатеп-іит «поводження (з ким)» утворено від лат. ігасїаге «тягти; обробляти; керувати; поводитися (з ким)», пов’язаного з дієсловом ІгаЬеге «тягти». — Фасмер IV 93; Вгйскпег 574; КораІігізкі 978. — Див. ще тракт. — Пор. трак-тйр, трактувати.
трактат «договір між державами; наукова праця», трактбвка, трактувати, [трахтувати] «міркувати; засуджувати; обмовляти, характеризувати в непривабливому світлі Чаб, Дейн», [трахтуватися] «сперечатися», перетрактація, перетрактовувати; — р. бр. болг. м. трактат, п. вл. ігакіаі, ч. слц. слн. ЬгакЬаі, схв. трактат; — запозичення з німецької мови; н. Тгакіаї походить від лат. ігасШиз «обговорення, розгляд», пов’язаного з дієсловом Ігасіаге «поводитися; розглядати; обмацувати», яке через іменник ігасїиз «тяга; смуга, слід» зводиться до їгаЬеге «тягти». — СІС2 835; Фасмер IV 93; Вгйскпег 574; КораІігізкі 989; НоІиЬ— Ьуег 486; НоІиЬ—Кор. 106. — Див. ще тракт.
трактйр «у дореволюційній Росії — будинок для зупинки та ночівлі проїжджих, із шинком, де можна поїсти; закусочна», [трактерня, трактйрня, трактиїрня, трахтйр] «тс.», трактирник «власник, господар трактиру», [трактиїрник, трахтйрник] «тс.», [трахтйрників]; — р. болг. трактйр, п. ігакііег, Ьгакїіегпіа, ч. заст. їгакїег, ІгакДг; — через посередництво польської мови запозичено з німецької; н. ігакїїегеп «поводитися з ким-небудь; пригощати» зводиться до лат. ігасіаге «поводитися; обробляти; трактувати», пов’язаного з їгаЬеге «тягти». — Фасмер IV 93; Горяев 374; Вгйскпег 574; КораІігізкі 989; НоІиЬ—Ьуег 486; Кіи-§е—Міігка 786. — Див. ще тракт. — Пор. трактувати.
трактор, тракторизація, тракто-рйст, тракторизувати; — р. болг. м. трактор, бр. трактар, п. ч. слц. вл.
Чакїог, схв. трактор, слн. Чакїог; — запозичення з англійської мови (можливо, через посередництво німецької, пор. н. Тгакїог); англ. Часїог «трактор», первісно «тягач» утворено на основі лат. Часїаге «тягти, обробляти», пов’язаного з дієсловом ЧаЬеге «тягти». — СІС2 835; Черньїх II 256—257; Цьіганенко 434; Кораіігізкі 989; НоІиЬ—Еуег 486; Но-ІиЬ—Кор. 106, 388. — Див. ще тракт. — Пор. трактат, трактир.
трактувати (заст.) «частувати, пригощати», [трахтувати] «тс.», [трах-товйтий] «такий, що вміє пригощати», [утрактувати] «пригостити»; — р. [трактовать] «міркувати; домовлятися; поводитися з ким-небудь; пригощати», бр. [трахтаваць] «частувати», п. Чакїоууас «поводитися (з ким); (заст.) частувати», [ЧасЬІоууас] «тс.», ч. Чак-їоуаіі (заст.) «пригощати, частувати», Чакіугоуаі, ЧасЬіугоуаі: «тс.», [ігасЬЬа] «частування», [ЧасЬїасе] «тс.», слц. Чак-іоуаі’ «частувати», вл. ЧакДеЦоууас, схв. трактирати «міркувати; поводитися (з ким); частувати», слн. ЧакЧгаіі «обмірковувати; частувати»; — через посередництво польської і, можливо, німецької мов (пор. н. Чакїіегеп «поводитися з ким-небудь; пригощати») запозичено з латинської; слат. Часїаге «поводитися (з ким)», потім «пригощати» продовжує лат. Часіаге «тягти; обробляти; керувати; поводитися (з ким)», пов’язане з ЧаЬеге «тягти». — Горяев 374; Вгйскпег 574; Кораіігізкі 989; Но-ІиЬ—Ьуег 486; НоІиЬ—Кор. 106, 388. — Див. ще тракт. — Пор. трактир.
трал «велика сітка для лову морської риби; пристрої для гідрографічних досліджень або для вилову мін», тралер «судно, оснащене тралом», тральник «тс.; фахівець, який керує траловим ловленням», тральщик «тс.», тралити; — р. бр. болг. трал, п. Чаї, ч. Чаїоуаі «тралити», слц. Ча^мі «трал», схв. травл «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. Ча^мі «трал, пристрій для тралення риби» утворено на основі лат. Ча§и1а «невід», пов’язаного
з дієсловом ЧаЬеге «тягти»; вважається також варіантом форми їгаіі «хвіст; слід» (КІеіп 1643). — СІС2 836; Фасмер IV 93; Кораіігізкі 989. — Див. ще трак. — Пор. траулер.
тра-ла-ла (вигук для вираження радості); — р. тра-ля-ля, п. іга 1а 1а, ч. Чаїа, Чаїаіа, Ьгаїаіоуаіі «співати Ча-Іаіа», слн. ігаїаіа; — звуконаслідувальне утворення; схожі слова, що виникають спонтанно як вияв певного психічного стану людини, можуть з’являтися в різних мовах паралельно, пор. лит. Іаіаіа (вигук), Іаіаійоїі (дієслово), нвн. ігаїїегп «наспівувати». — МасЬек Е2ПС 649. — Пор. ляля2.
[трам] «сволок; балка», [трамок, тром ВеБ, трям, трямбк] «тс.», [ат-рам] «поздовжня балка стелі хати» Я, [отримувати] «обтесати (колоду) з усіх чотирьох боків» Ж, [підтрамни-ця] «гадюка, що живе під підвалинами О; жаба» ВеНЗн; — бр. трама «опорна балка», [трам, тран] «тс.», п. Чат «брус, балка; сволок», ч. слц. Чат «балка, брус», вл. Чата «поліно; балка», нл. Чат «балка», Чата «тс.», слн. Чат «колода, брус, балка»; — запозичення з німецької мови; нвн. [Тга(Ь)т] «балка», снн. Чате «тс.» споріднене з дфриз. Чат(е) «брус, балка», норв. Чат «дерев'яний поріг», дісл. ргбтг «вістря»; менш переконливе виведення (Лаучю-те 41) від лит. аЧата «підпора, опора». — Фасмер IV 93; 81. у/уг. оЬсусЬ 769; Вгйскпег 574—575; МасЬек Е8ЛС 649; НоІиЬ—Ьуег 486; НоІиЬ—Кор. 388; К1и§е—МіЧка 785; КІеіп 1638. — Пор. страм*.
трамбак «невелике вітрильне каботажне судно на Азовському морі»; — р. [трамбак, требака] «тс.»; — неясне.
трамбувати, трамбівка «знаряддя для трамбування», трамбувальник, трамбувальний, утрамбовувальний; — р. трамбовать, бр. трамбаваць, п. ЧатЬоууас, болг. трамббвам «трамбувати; ходити пішки», трамбувам «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. Чатреіп «топати; топтати» пов’язане з
снн. Ігатреп «топати», звуконаслідувальним утворенням, спорідненим з англ. Ігатр «важко ступати, топати». — Фасмер IV 93; Горяев 374; Булич ИОРЯС 9/3, 426; РЧДБЕ 731; К1и§е— Міігка 786.
трамвай, трамвайний., трамвайний', — р. бр. болг. трамвай, п. Ігат-чуа], ч. слц. Ігатуа], вл. Ігат'уа]ка, м. трамваї, схв. трамваї, слн- Ігатуа]; — запозичення з англійської мови; англ. Ігат'уа] «трамвай» утворено з іменників Ігат «візок, вагон», первісно «їзда по трамах (тобто дерев’яних коліях)», спорідненого з нвн. [Тгагл] «брус, балка», і лмау «шлях» з дангл. у/є^, яке відповідає дфриз. \ллеі, гот. 'УІ^З, нвн. \Уе§ «тс.». — СІС2 836; Фасмер IV 93; Черньїх II 257; Вгйскпег 574—575; 51. 'ууг. оЬсусЬ 769; НоІиЬ—Еуег 486; НоІиЬ— Кор. 388; К1и§е—Міігка 786; КІеіп 1638. — Див. ще трам.
трамонтана «холодний північний вітер», трамонтан, [тримунтан Берл] «тс.»; — р. трамонтана, трамонтан, бр. трамантана, слц. Ігатопіапа, болг. трамонтана, схв. трамонтана «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. Ігатопіапа «холодний північний вітер» складається з префікса Іга- «через» (< лат. Ігапз- «тс.») та іменника топіа-па «гора», що продовжує лат. гпопіапа «гористі місця, нагір’я», похідне від топа (род. в. топііз) «гора», спорідненого з кімр. тупубб, корн. тепеІЬ, брет. тепег «тс.». — СІС2 836; Фасмер IV 93; АУаІбе—Ноіт. II 108— 109. — Див. ще транс-.
трамплін «пристрій для відштовхування під час спортивних стрибків», [тремплін] «тс.» Куз; — р. болг. трам-плйн, бр. трамплін, п. Ігатроііпа, ч. слц. Ігатроіїпа, ІгатЬиїїпа, м. трамбу-лйна, схв. трамполйн, трамбулйна, слн. Ігатроіїп; — запозичено з італійської мови, можливо, через французьку (фр. Ігетрііп); іт. Ігатроііпо «трамплін», Ігарроііпо «тс.» утворено від Ігат-роїі «ходулі», що є запозиченням з германських мов, пор. нвн. Ігатреіп «тупа
ти», англ. Ігатріе «топтати, важко ступати; топтання, тупання» звуконаслідувального походження. — СІС2 836; Фасмер IV 93; Черньїх II 257; КораІігізкі 989; НоІиЬ—Буег 486; РЧДБЕ 731; Мезііса 1938, 1942.
[тран] «риб’ячий жир» Нед, [трон Нед, трін] «тс.»; — бр. [тран], п. Ігап, ч. Ігап «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. Тгап «риб’ячий жир» є результатом скорочення складного слова ЕізсЬІгап, в якому -Ігап зводиться до снн. Ігап «крапля», спорідненого з гол. Ігаап, дат. норв. шв. Ігап, двн. свн. дангл. Ігагіап «тс.», нвн. Тгапе «сльоза» (краплями витікав жир при підвищенні температури). — НоІиЬ—Буег 486; Кіи^е—Міігка 786.
[трандадай] «вид рибальської хватки» Бевз НзУжДУ 26/2, [трандада] «рибальська снасть (велика сітка круглої форми)» Берл; — неясне.
[трандафиль] (бот.) «троянда, Коза сепШоїіа Б.», [трандафира] «тс.», [трандахил] «бузок, Бугіп^а уиі^агіз Б.», [трандахйловий] «бузковий» Г, Нед; — болг. трендафил, трандафил, м. трендафил, трандафилз, схв. тра-ндавиле, транд'овил>е, тренда, трен-дофио; — запозичено з грецької мови (можливо, через посередництво східно-романських мов; пор. рум. Ігапсіаіїг «троянда»); нгр. траута<роЛЛо(у) «троянда» складається з основ числівника тріаута «тридцять», що відповідає укр. тридцять, та іменника <риЛХо(у) «лист; пелюстка», спорідненого з лат. Гоїіит «лист». — Німчук 281; Пономарів Мо-возн. 1973/5, 65; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 140; РЧДБЕ 874; Воі-засо 1041. — Див. ще трйдцять.
[транди] «танці» Бі, [транти] «тс.» Бі; — р. [трандьїкать] «бренькати на гітарі, балалайці»; — не зовсім ясне; очевидно, афективне звуконаслідувальне утворення.
транець «плоский зріз корми у судна»; — р. бр. транец «тс.»; — видозмінене запозичення з англійської мови; англ. Ігапзот «поперечина, переклади
на; транець» зводиться до лат. ігапзуег-зиз «поперечний» або ігапзігит «поперечина». — СІС2 836; ДУеекІеу 1533; ООЕЕ 937; КІеіп 1641.
транзйстор «напівпровідниковий прилад; портативний радіоприймач»; — р. болг. транзйстор, бр. транзістар, п. ігапгузїог, ч. ігапхізіог, ігапзізіог, слц. їгапгізіог, вл. їгапзізїог, м. транзистор, слн. ігапгізіог, ігапзізіог; — запозичення з англійської мови; англ. їгапзізіог «транзистор» є складноскоро-ченим словом, утвореним з частин слів ігап(зїег) «переносити» І (ге)зіЗІОГ «опір»; прилад винайдено американським ученим Берклі (Вегкеїеу) в 1945 р. — СІС2 836; Кораіігізкі 993; НоІиЬ—Буег 487; КІеіп 1640.
транзит «перевезення пасажирів або вантажів без пересадки або перевантажування»; — р. болг. транзит, бр. транзит, п. їгапгуі, ч. їгапзй, ігапгй, слц. їгапгй(о), вл. ігапзй, м. транзит, схв. транзит, слн. ігапгії; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзй, фр. англ. Ігапзії: утворено в італійській мові; іт. ігапзііо «прохід, проїзд, транзит» зводиться до лат. їгапзііиз «проходження, перехід», пов’язаного з дієсловом ігапзїге «переходити, проходити», що складається з префікса ігапз-«пере-» і дієслова їге «іти», спорідненого з псл. йі «іти». — СІС2 836; Горяев 374; Кораіігізкі 993; НоІиЬ—Буег 487; РЧДБЕ 731. — Див. ще іти, транс-.
транс (форма психічного розладу); — р. бр. болг. м. транс, схв. транс, п. ч. їгапз, слн. ігапз; — запозичення з англійської мови; англ. ігапз «транс» виникло на основі фр. ст. їгапзе «смерть; жах», пов’язаного з дієсловом їгапзіг «умирати, переходити на той світ», що походить від лат. їгап-зїге «переходити, переселятися». — СІС2 836; Кораіігізкі 990; НоІиЬ—Еуег 486; КІеіп 1638; Оаигаї 720. — Див. ще транзит, транс-.
транс- (перша частина у словах типу трансарктичний, трансконтинентальний, трансморський із значенням
«через, пере-, за-»); — р. бр. болг. м. схв. транс-, п. ч. слц. вл. слн. ігапз-; — виділено із запозичених слів типу транскрипція, трансляція, трансмісія, які походять з латинської мови; лат. ігапз (прийменник) «через, за» (префікс перед приголосними 1га-) «через, пере-, за-»; споріднене з дінд. ІігаЬ «через», ав. Іагб, кімр. 1га «тс.». — СІС2 836; Кораіігізкі 990; НоІиЬ—Еуег 486; ХУаІсІе—Ноїт. II 700.
транскрипція «точне передавання на письмі звуків», транскрипційний, транскрибувати; — р. болг. транс-крйпция, бр. транскрипції я, п. їгапз-кгурс]а, ч. їгапзкгірсе, слц. ігапзкгірсіа, вл. ігапзкгірсца, м. транскрипци]'а, схв. транскрйпци)а, слн. Ігапзкгїрсііа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзкгіріібп, фр. англ. їгапзсгір-Ііоп утворено на основі лат. ігапзсгїріо «переписування», пов’язаного з дієсловом їгапзсгїЬеге «переписувати», що складається з префікса ігапз- «пере-» і дієслова зсгїЬеге «писати», спорідненого з гр. оиарїсро^ «грифель, стило; нарис, ескіз», дірл. зсгіЬат «пишу», двн. зсгіЬап «писати», дангл. зкгіЬап, дфриз. зкгїїа «тс.». — СІС2 837; Цьіганенко 434; Кораіігізкі 991; НоІиЬ—Еуег 486; РЧДБЕ 732; Ог. ЕлмЬ. 772; Цаигаі 720; КІеіп 1639; АУаІсіе—Ноїт. II 499—500. — Див. ще транс-.
транслітерація, транслітерувати; — р. болг. транслитерация, бр. транслітзрацьія, п. ігапзІйегаЦа, ч. ігапзійегасе, слц. Ігапзіііегасіа, слн. Ігапзіііегґгаїі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзійегаїібп, англ. ігапзійегаііоп, фр. ігапзійегаїіоп утворено з прийменника лат. їгапз-«пере-» та іменника Ійіега «літера». — СІС2 837; Кораіігізкі 992; НоІиЬ—Буег 486; РЧДБЕ 732; Ог. Еу/Ь. 772; КІеіп 1640. — Див. ще транс-, літера.
трансляція, транслятор, трансляційний, транслювати; — р. транс-ляция, бр. трансляция, п. Ігапз1ас]а, ч. ігапзіасе, слц. ігапзіасіа, болг. транс-лация, схв. транслаци]а, слн. ігапзіа-
сі)а; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзіаїібп, англ. фр. їгапзіаііоп походять від лат. їгапзіаїіо «передавання, перенесення», яке складається з префікса їгапз- «пере-» і основи Іаіит (дієприкм. до дієслова їегге «носити»), пов’язаного з іоііо «підіймаю, усуваю». — СІС2 837; Кораіігізкі 991—992; НоІиЬ—Ьуег 486; РЧДБЕ 732; Ог. Е'іуЬ. 772; Цаигаї 721; КІеіп 1640; ХУаІсІе—Ноїт. І 772, II 688— 689. — Див. ще Анатолій, транс-.
трансмісія «механізм для передавання руху», трансмісивний (мед.), трансмісійний', — р. трансмйссия, бр. трансмісія, п. їгапзтізіа, ч. ігапз-тізе, слц. ігапзтізіа, вл. їгапзтізііа, болг. трансмйсия, м. трансмисца, схв. трансмиси/а, слн. ігапзтізі'Іа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзтіззібп, фр. англ. їгапз-тіззіоп походять від лат. ігапзтіззіо «пересилання, передача», пов’язаного з дієсловом ігапзтіїїеге «пересилати, переправляти», утвореним за допомогою префікса їгапз- «пере-» від дієслова тіНеге «посилати, відправляти», до якого зводиться й укр. місія. — СІС2 837; Кораіігізкі 992; НоІиЬ—Ьуег 487; РЧДБЕ 432; Ог. Е^Ь. 772; Цаигаї 721; КІеіп 1641. — Див. ще місія, транс-.
транспарант «тканина чи папір з лозунгом або зображенням»; — р. бр. болг. транспарант, п. ч. слц. вл. їгапз-рагеп!:, м. транспарент, схв. транспа,-рент, слн. їгапзрагепї; — запозичення з французької мови; фр. ігапзрагепі «прозорий; транспарант» походить від слат. їгапзрагепз (род. в. -епїіз) «прозорий», утвореного від дієслова їгапз-рагеге «просвічувати», що складається з префікса ігапз- «пере-, через» і дієслова рагеге «бути очевидним, з’являтися», спорідненого з гр. тгєтгарєїу «виявити, показати». — СІС2 837; Кораіігі-зкі 992; НоІиЬ—Еуег 487; РЧДБЕ 732; Цаигаї 721; АУаІсіе—Ноїт. II 252— 253. — Див. ще транс-.
трансплантація «пересаджування тканин та органів», трансплантат
«жива тканина, призначена для трансплантації», трансплантаційний, трансплантувати', — р. болг. трансплан-тация, бр. трансплантація, п. їгапз-ріапіасіа, ч. їгапзріапїасе, слц. їгапз-ріапіасіа, вл. ігапзрІапЬасЦа, схв. трансплантацій, слн. ігапзріапіасііа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзріапіаїібп, англ. фр. їгапзріапіа-їіоп утворено з префікса лат. їгапз-«пере-» і дієслова лат. ріапїаге «саджати», похідного від іменника ріапіа «саджанець». — СІС2 838; Кораіігізкі 992; НоІиЬ—Ьуег 487; РЧДБЕ 732; Ог. Е^Ь. 773; Цаигаі 721; КІеіп 1641. — Див. ще плантація, транс-.
транспорт, транспортер, транспортник, транспортувальник, транспортабельний, транспортерний, транспортувальний, транспортувати; — р. болг. м. транспорт, бр. транс-парт, п. ч. слц. вл. їгапзрогі:, схв. транспорт, слн. ігапзрбгї; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзрбгі, англ. фр. їгапзрогї утворено на основі лат. їгапзрогіаге «переносити, переправляти», що складається з префікса їгапз- «пере-» та дієслова рог-їаге «носити, возити». — СІС2 838; Черньїх II 257—258; Фасмер IV 94; Цьіганенко 320; Кораіігізкі 993; НоІиЬ—Буег 487; РЧДБЕ 732; Ог. Е^Ь. 773; Оаигаї 722; КІеіп 1641. — Див. ще порт-, транс-.
транспортир «прилад для побудови і вимірювання кутів»; — р. болг. транспортир, бр. транспарцір, схв. транспортер; — запозичення з французької мови; фр. заст. ігапзрогїеиг «транспортир» утворено на основі лат. їгапзрогїаге «переносити» відповідно до принципу використання приладу. — СІС2 838; ТСБМ V 508; РЧДБЕ 732. — Див. ще транспорт.
трансфер «переказ валюти; передача цінних паперів», трансферт «тс.», трансферний, трансфертний; — р. бр. трансферт, п. їгапзїегї, ч. слц. ігапзїег, болг. трансфер(т), схв. трансфер, слн. їгапзїег; — запозичен
ня із західноєвропейських мов; н. Тгапз-їег «переказ валюти; передача цінних паперів», англ. фр. їгапзїегї «тс.» утворено від лат. ігапзїегге «переносити», що складається з префікса їгапз- «пере-» і дієслова іегге «носити, приносити», спорідненого з псл. Ььгаіі «брати»; лат. їгапзїегге розглядається як калька гр. рєтафєрєіу. — СІС2 838; Кораіігізкі 991; НоІиЬ—Ьуег 486; Сг. Е'уЬ. 771; Оаигаї 720; КІеіп 1639. — Див. ще брати, транс-. — Пор. конференція.
трансформація «зміна, перетворення», трансформатор, трансформаторник, трансформізм, трансформіст Она, трансформістський, трансформувати; — р. болг. трансформация, бр. трансфармацьія, п. ігапзіогтафа, ч. їгапзїогтасе, слц. ігапзГогтасіа, вл. їгапзїогтасііа, м. трансформаци]а, схв. трансформаци]'а, слн. їгапзїогтасііа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгапзїогтаїібп, англ. фр. їгапз-ібгтаїіоп утворено на основі лат. ігапз-їогтаге «перетворювати», що складається з префікса їгапз- «пере-» та дієслова їогтаге «формувати», похідного від іменника їогта «форма, вид». — СІС2 839; Кораіігізкі 991; НоІиЬ—Ьуег 486; РЧДБЕ 733; Ог. РчуЬ. 771; Оаигаї 721; КІеіп 1639. — Див. ще транс-, форма.
[трант] (мн. [транти]) «ганчір’я, лахміття» Нед, Шейк; — бр. трантьі, [трандьі] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, результат фонетичної видозміни форми [дрант] «тс.», похідної від драти; може бути також похідним утворенням від терти і[*трати\, пор. р. [трать] «терти»),
транш «одна з частин цілого (партія товару або частина емісії цінних паперів чи державної позики)»; — р. бр. транш, п. їгапзга «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. їгапсіїе «шматок; обріз (книги); черга» є похідним від Ігапсгіег «різати; відрізати, відсікати». — Кораіігізкі 993. — Див. ще траншея.
траншея «вузький глибокий рів»; — р. болг. траншея, бр. траншзя, п. ст. ітапз2Є]а, слц. їгапзігоуаґ «розрізати»;
— запозичення з французької мови; фр. їгапсіїее «траншея», давніше «просіка, рів» є похідним від їгапсіїег «розрізати, відсікати», що зводиться до лат. ігипсаге «відсікати, відрубувати», похідного від їгипсиз «стовбур, обрубок; тулуб», спорідненого з лит. ігепкіі «сильно штовхати», кімр. їгущіі «скалічений». — СІС2 839; Черньїх II 258; Фасмер IV 94; Кораіігізкі 993; Юаигаі 759; АУаІ-сіе—Ноїт. II 710.
трап «сходи»; — р. бр. болг. трап, п. ігар; — запозичення з голландської мови; гол. ігар «сходинка; сходи» споріднене з англ. ігар «сільце, пастка», нвн. Тгерре «сходи». — СІС2 839; Черньїх II 258; Фасмер IV 94; Горяев 374; Кораіігізкі 993; Маігепаиег 350; Vгіез
6, 745; КІеіп 1642; КІи^е—Мйгка 789. — Див. ще драбина.
трапа, трапіца, трапкач, трап-кун, трапошник — див. тряпка.
[трапаш] «зимова дорога, утоптана вівцями; стежка, утоптана вівцями Шух»; — схв. [трап] «колія», трапа-ти «топати, тупотіти; швендяти; поспішно йти»; — неясне; можливо, споріднене з тропа; пор. алб. ігаріі «ходжу туди і сюди». — Зкок III 491.
трапеза «(у монастирі) обідній стіл, стіл з їжею та частуванням; обід, вечеря за таким столом; страва, їжа взагалі», трапезар, трапезна, трапезник, трапезувати, затрапезний «буденний (одяг)»; — р. трапеза, бр. трапеза, др. трапеза «їжа, стіл, вівтар», слц. їгарега «кам’яна надгробна дошка», болг. трапеза «стіл; трапеза, поминки», м. трпеза, трапеза, схв. трапеза, трпеза «тс.», стел, трапеза «стіл; банкет; страва, їда»; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. траттє^а «стіл; стіл для їжі; дошка; час прийняття їжі» є результатом спрощення форми тєтра-тгєСа (букв, «чотиринога»), утвореної з тєтра- «чотири» і -тгєСа (< *ресі-іа), пов’язаного з гр. тгоис (род. в. тгобос) «нога», спорідненим з лат. рев (род. в. ре-сііз) «тс.», укр. під, піший. — Фасмер
IV 94; ГСЗ III 203—204; Черньїх II 258; МікІ. Е\У 306; НоІиЬ—Ьуег 487; Зкок III 492; Ргізк II 917—918; КІеіп 1642. — Див. ще під1, піший, тет-радь, чотири. — Пор. велосипед, кварта, квартет, педаль, тетраедр, трапеція.
трапеція (геометрична фігура; гімнастичний прилад); — р. трапеция, бр. трапеция, п. Ігарех, ч. Ігарех, іга-реха, слц. ігарех, вл. Ігарех, болг. тра-пец, м. трапез, схв. трапез, слн. 1га-рех, Ігарес; — очевидно, через російську і німецьку (нвн. Тгарех(іит) «тс.») мови запозичено з середньолатинської; слат. Ігарехіит походить від гр. тратгє-фоу «столик; трапеція», димінутива від тратгєСа «стіл». — СІС2 840; Фасмер IV 94; Черньїх II 258; КораІігізкі 994; Зкок III 492; Ргізк II 917—918; КІеіп 1642. — Див. ще трапеза.
[трапити1] «потрапити; спіткати; влучити», трапитися, [трапляти], траплятися, [трафити] «попасти, влучити, потрапити», [трафитися, траф-ляти, трафлятися], [траф' ятися] «траплятися» О, [трахвити] «влучити», [трахвитися] «трапитися», [трап] «випадок; спосіб» Нед, [трапа Нед, Пі, трапля Нед, Пі, Шейк, трапок Нед] «тс.», трапунок «випадок», [траф] «тс.; випадкова зустріч; (виг.) влучено» Нед, [трафунок] «випадок; нещасливий випадок» Нед, [трапкий] «кмітливий» Гриц АВ, [на-трапку] «де трапиться», [прйтрапка] «випадок», [притрапунок, притрафунок Чоп] «тс.», ст. трафити (1579), трапити (XVII ст.); — р. [трапить] «потрапити; трапитись», трафить «влучити; догодити», бр. тра-піць «влучити; опинитися; [знайти, встигнути]», п. ГгаПс «влучити», ІгеПс, ч. ігейіі, слц. ІгаПі’, схв. трефити «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. ігеї-їеп «потрапляти, влучати; зустрічати» (свн. ігеіїеп, двн. Ігеїїап «тс.») споріднене з снн. сігереп, дангл. сігерап, дісл. сігера «тс.». — Шелудько 48; Дзендзелівський УЗЛП 130—131; Оньїшкевич
Исслед. п. яз. 249; ЗЬєуєіоу Ніві. рЬо-поі. 631; КісЬЬагсИ: 16, 106; Фасмер IV 94—95; Вгйскпег 574; МасЬек ЕЗЛС 534; Зкок III 436; МікІ. Е\У 360; Кіи-§е—Міїхка 788.
[трапити2] «переслідувати, пригнічувати, мучити, дошкулювати» Нед, ВеЛ, Шейк, О, [трапитися] «мучитися, журитися О; лаятися, сваритися» Нед, ВеЛ, Шейк, [трапениця] «замучена жінка» ВеЛ, [трапління] «сум, печаль, клопоти» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ігаріс «мучити, докучати, непокоїти, переслідувати», ст. Ігоріс «мучити», як і ч. 1га-рііі «мучити, терзати», вл. Ітаріс «мучити, утискувати, лякати», болг. тра-пен «який не прийшов до тями (після переляку та ін.)», истрт>пна (истріп-вам) «ціпенію», слн. Ігар «дурень», іга-рііі «мучити», СТСЛ. ТрАПИТИ, зводиться до псл. ЧогрШ «мучити, утискувати», пов’язаного чергуванням голосних з *1ьгре1і «терпіти»; зіставляється також (ЗсЬивІег-ЗеАУС 1575) з лит. [зїгбріі] «сохнути, тверднути», дісл. зїагГ «важка праця, труд» або (Варбот 31) з ч. Іго-рііі «збуджувати (суперечку, сварки і под.)». — Фасмер IV 85—86; Вгйскпег 575; МасЬек ЕЗЛС 391, 649. — Див. ще терпіти.
[траптовати] «топтати, знищувати» Нед, Шейк; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів [трапити] «мучити» і [тратувати] «топтати».
траранок, трарйнок — див. тара-ренька.
[трас] (вигук на позначення тріску, ляскоту, гуркоту, шуму) «трісь, лясь» Нед, [траск] «тріск; ляскання батога; удар батогом», [траскіт] «тс.», [трас-кало] «тріскачка», [траскати] «ляскати», [траскотати] «тс.», [траскоті-ти] «ляскотіти» тж, [траснути] «ляснути тж; (про грім) ударити О», [тра-скйй, траскаючий] Нед; — п. Ігхав, Ігхавк, Ітхавкої, Ігхавкас, ігхавп^с, схв. Ігав (вигук для передачі звуку від удару, падіння предмета), Ігавкаїі «базікати», Ігавкаїі «стукати, ударяти»; — зву
конаслідувальне утворення, пов’язане з тріскати, тряскати; думка про запозичення з польської мови (КісЬЬагсИ 106) сумнівна. — 8кок III 492; Мікі. Е\У 361. — Пор. тріскати, тряскати.
траса, трасовик, трасувальник, трасувальний, трасуючий, трасувати; — р. трасса, бр. м. траса, п. ч. слц. Ігаза, болг. трасе, схв. траса, слн. Ігаза; — запозичення з німецької мови; н. Тгаззе походить від фр. їгасе «траса», пов’язаного з ігасег «креслити, намічати (зокрема, напрямок руху)», яке через нар.-лат. *1гасііаге зводиться до лат. ігасіиз «риса, смуга, лінія, напрям», похідного від ІгаЬо «тягну, витягую». — СІС2 840; Черньїх II 258; 81. у/уг. оЬсусЬ 676; НоІиЬ—Ьуег 487; Оаигаї 718; КІеіп 1635. — Див. ще тракт.
[траска] «тріска» О; — очевидно, запозичення з польської мови; п. їггав-ка «тс.» відповідає укр. тріска1 (див.).
траскавка — див. трускавка.
[траскун] (ент.) «жук родини ковалики, Еіаіегідае» Дейн; — запозичення з білоруської мови; бр. траскун «тс.» є похідним від трашчаць «тріщати»; назва зумовлена тріскучими звуками, які видає ця комаха; пор. р. [трещал-ка] (ент.) «ковалик». — Див. ще тріск.
трасовйна — див. трясовина. трат1 — див. трач1.
трат2, трата, тратка — див. тратта.
[тратва] «пліт, паром» Нед; — запозичення з польської мови; п. ігаїша, ст. їгаГіа, їгауЛа «тс.» походить від нвн. ТгіП: «сплав лісу; дрейф», пов’язаного з ІгеіЬеп (двн. їгїЬап) «гнати; приводити в рух; відносити (вітром); плисти (за течією)», спорідненим з днн. гігїЬап, снн. снідерл. гігїуеп, дфриз. сігїма, дангл. дгі-Гап, дісл. сІгіГа, гот. ДгеіЬап «тс.». — Вгйскпег 575; К1и§е—Міігка 788, 790. — Пор. дрейф.
тратити, тратитися «робити витрати; губитися, зникати; [жартувати, робити витівки] О», [трачати] «тратити», трата, втрата, втратний, витрата, витрати, [витратний] Куз,
затрата, затратний, перевитрата, [потрата] «утрата», розтрата, розтратник, розтратливий, стратити «втратити, згубити; позбавити життя; [втратити право на продовження гри Ме]», страта, стратенець (заст.) «засуджений до смертної кари; [борець Нед]», [стратище] «місце, де карають смертною карою» Нед, [стратниця] «тс.», [страшка] «помилка у грі, втрата права на продовження гри» Чаб, [страток] «смертна кара», [страч] «аборт», [страча] «страта», [страча] «достроково народжена дитина», [стра,-че\ «тс.», [страччук] «достроково народжена дитина; покинута дитина; чорт, який губить людей» тж, утрата; — р. тратить «витрачати, споживати, проживати; [годувати; псувати]», бр. тра-ціць, п. їгасіс, ч. ігаіііі «губити», слц. ігаШ’ «тс.», схв. тратити «витрачати, втрачати», слн. ігаіііі, стел. тратити, трдціж «знищувати, губити»; — псл. їгаїіїі; — споріднене з лит. Ігбііпіі, Ігб-Ііпи «дражнити; знущатися», [ігйоїаз] «точильний камінь», лтс. їгибїз «точило», гот. ив-ргбріап «розучувати», двн. гіга! (нвн. ОгаЬі) «дріт, нитка», дісл. ргадг (ісл. ргадиг) «тс.»; припускається можливість походження псл. ігаїа (із суфіксом -і-, як у *уьГ8Іа < *уьгМ-а) від іє. *1ег- (*іг-), того самого, що і в псл. Ігауііі «травити» або Чегіі «терти»; недостатньо обґрунтоване пояснення псл. їгаїіїі як результату контамінації ігауіїі і гаШі (МасЬек Е8ЛС 649). — Фасмер IV 94—95; Черньїх II 258—259; Вгйскпег 575; 8кок III 493; Тгаиітапп 326; Вй§а КК II 631; Реізі 503. — Див. ще терти. — Пор. травити.
тратта «переказний вексель», [трат Нед, трата Куз] «тс.», [тратка] «тс. Нед; договір купівлі-продажу землі на гербовому папері О»; — р. бр. тратта, п. ч. слц. Ігаіа, схв. трата, слн. ігаіа; — запозичення з італійської мови; іт. їгайа «тс.» пов’язане з їгагге «тягнути; переводити на іншу особу», що зводиться до лат. ІгаЬо «тягну». — СІС2 840; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 249; 81.
\ууг. оЬсусЬ 773; НоІиЬ—Ьуег 63, 487. — Див. ще тракт. — Пор. траса.
[тратувати] «топтати, витоптувати, псувати; (переважно про коней) витоптувати; розбивати (людину) Ме», \пе-ретратувати] «наступити на черговий підніжок під час ткання для зміни взаємного розташування ниток основи» Ме, [страт] «витоптане, розтоптане місце» Нед; — п. 1га1о\уас «топтати ногами, копитами; розтоптувати», Ігеїо-5¥ас, 1г^1о\уас «тс.», ч. слц. ІгаГ «дорога, шлях», схв. тратина «луг, вигін», слн. Ігаїа «дерен, газон, мурава»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Ігеїеп (свн. Ігеїеп, двн. Ігеїап) «ступати, крокувати; наступати, топтати» споріднене з днн. снідерл. дангл. Ігесіап, дфриз. їгесіа, дісл. Ігода, гот. Ігшіап «тс.». — Ше-лудько 48; Вгйскпег 576; МасЬек Е8ЛС 649; НоІиЬ—Ьуег 487; Зкок III 493; К1и§е—Міігка 789.
траулер «рибопромислове судно для лову риби тралом»; — р. траулер, бр. траулер, п. їга^іег, 1га1о\уіес, слц. Ігаш-Іег, болг. тралер', — запозичення з англійської мови; англ. Ігашіег «тс.» пов’язане з Ігаші «трал; донний невід; тралити, ловити рибу тралом; тягнути по дну» і далі, можливо, з Ігаіі «іти по сліду; тягнути», сангл. Ігаііеп, що походить від фр. ст. Ігаііііег, ІгаіПег «тягнути на буксирі (човен)», джерелом якого є нар.-лат. *1га§и1аге, що виникло з лат. 1га§и1а «невід», похідного від ІгаЬо «тягну». — СІС2 840; Кораіігізкі 989, 995; КІеіп 1637, 1643; \УаИе—Ноїт. II 697— 698. — Див. ще тракт, трал. — Пор. дорога.
траур; — р. болг. м. траур-, — запозичення з німецької мови; н. Тгаиег (свн. Ігйге) «туга, скорбота, печаль, жалоба», пов’язане з Ігаиегп «плакати, горювати, носити траур» (двн. Ігйгеп «опускати очі, плакати, горювати»), спорідненим з англ. дгеагу «похмурий, смутний», сігошзе «дрімати, бути сонним, навівати сон», дангл. сігеозап «падати, опускатися, ставати млявим, по
вільним», днн. сігіозап «падати», гот. сігіизап «тс.». — СІС2 840; Фасмер IV 95; Черньїх II 259; Горяев 374; К1и§е— Міігка 787; КІеіп 482, 484; Ееізі 126.
траф1, трафити, трафитися, трафляти, трафлятися, трафунок, траф’ ятися — див. трапити1.
траф2, трафити, трафнйй — див. треф.
трафарет «платівка, в якій прорізані малюнки, літери чи цифри для відтворення їх на якійсь поверхні; зразок, шаблон», трафаретка, трафаретник, трафаре'тити; — р. болг. трафаре'т, бр. трафарет, п. ІгаГагеї, слц. ІгаГогеІ-пу «шаблонний, трафаретний»; — запозичення з італійської мови; іт. ІгаГогеІ-1о, букв, «продірявлений» пов’язане з Ігаїого «продірявлювання, проколювання», Ігаїогаге «свердлити; пробивати, проколювати», яке походить від лат. ІгапаГогаге «тс.», що складається з префікса Ігапз- «крізь, через» і дієслова їо-го, Гогаге «свердлити, проколювати», спорідненого з двн. Ьогбп «тс.», гр. фарби «орю», псл. *Ьогпа «борона». — СІС2 840; Фасмер IV 95; 81. \ууг. оЬсусЬ 672; Кораіігізкі 988; ХУаІсІе—Ноїт. І 481—482. — Див. ще борона1, транс-.
трах (вигук, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо), трах-трах, трах-тарах «тс.», [трахати] «ступати», трахкати, трахкотіти, трахнути, трахнутися, трахкотливий', — р. трах, трахать, бр. трахаць «стріляти», трахнуць «стукнути; упасти», схв. Ігак (вигук для передачі звуку пострілу); — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 95; 8кок III 489. — Пор. тарах, торох.
трахея «дихальне горло», трахеї, трахеїди (бот.), трахеїт (мед.); — р. бр. болг. трахея, п. ч. слц. ІгасЬеа, схв. трахе/а, трахеа, слн. ІгаЬфа; — засвоєно з латинської медичної номенклатури; слат. ІгасЬеа (< пізньолат. ІгасЬіа) походить від гр. (артрріа) трахєїа «дихальне горло» (букв, «шорстка артерія»), що є формою жін. р. від трах^С «шорсткий, нерівний», пов’язаного з
Нраоооо (Нраооєїу) «турбую, непокою», спорідненим з дісл. с!г姧 «осад, дріжджі», псл. *с1ґО2§ь]е «закваска, дріжджі». — СІС2 840; ССРЛЯ 15, 848; Ко-раїігізкі 987; НоІиЬ—Ьуег 486; Ргізк І 679—680; КІеіп 1635. — Див. ще дріжджі. — Пор. трахома.
трахома (інфекційне захворювання очей), трахоматозний', — р. бр. болг. трахома, п. ІгасЬота, ч. касгіот, слц. ігасЬбт, схв. трахом, трахома, слн. ігаЬбт; — медичний термін, засвоєний з новолатинської наукової мови; нлат. їгасЬбта походить від гр. трйхоора «шорсткість», пов’язаного з трахне «грубий, шорсткий, нерівний»; хвороба названа так через те, що внутрішня поверхня повік стає шорсткою. — СІС2 841; Черньїх II 259; Кораіігізкі 987; Но-ІиЬ—Ьуег 486; Ргізк II 921; КІеіп 1636. — Див. ще трахея.
трахт, трахтовйй, трахтовйтий — див. тракт.
трахтувати1 — див. трактат.
трахтувати2 — див. трактувати.
[трахулі] «пристрій для колихання дітей» ЛЧерк; — очевидно, запозичення з білоруської мови; пор. бр. [тра-хаць] «трясти».
трач* «пиляр; той, що розпилює колоди на дошки; [пристрій для розпилювання колод на дошки О]», [трат «тирса; обрізок шкіри» Нед, [трачар «трач», [трачівня] «лісопильня», [тра-чйна] «тирса» ВеБ, [трачйння] «тс.», [трачка] «лісопильня; козли, на яких ріжуть дошки О; ручне розпилювання деревини на дошки Корз», [трачник] «трач», [тротовйна] «тирса» Она, [тро-чйна, трощина] «тс.» ВеУг, [траць-кий\ «лісопильний», [трачувати] «розпилювати на дошки»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ігасг «розпилювач, лісопильня» пов’язане з Іггес «терти». — Дзендзелівський ККІ ЇЛИ XV 159; Вгйскпег 580. — Див. ще терти.
трач2 (ент.) «пильщик, Тепігігесіо Б.»; — результат метафоричного перенесення на комаху назви трач «пиляр» (див.).
[трач3] «пуголовок» ВеНЗн; — неясне.
[трачїй] (ент.) «товстун (вусач?), Батіа аедіїіз» Шейк; — неясне.
траш — див. треш.
треба (присудкове слово) «необхідно, потрібно, слід», [тра, тре, треа] «тс.», треба (іменник) «жертвоприношення; релігійний обряд, здійснюваний священиком на замовлення віруючих; плата за виконання такої відправи; [оказія; потреба ВеУг]», требище «місце, де відбувалося принесення жертви богам», требник, «богослужбова книга, що містить молитви для треб», [тріба] «потреба; спроба» Нед, [трібунок] «спроба» Нед, [трібний] «потрібний, необхідний», [требно] «потрібно», [требйти] «тратити, затрачувати, вживати», [тре-бувати] «вимагати, потребувати, намагатися; дуже просити; пробувати», [тре-буватися] «бути потрібним», [тріббва-ти] «пробувати» ВеУг, [трібувати] «зазнавати, переживати; вимагати; потребувати; пробувати», витребувати, затребуваний, затребувати, [нетреб-ство] «непотребство» Ж, [нетрібняк] «непотріб» ВеУг, непотребство, непотріб, потреба, [потребизна] «потреба», [потребина] «потреба, належність, необхідні видатки» Куз, [потребник] «нужник» Куз, [пбтріб] «потреба», [потрі-б'є] «тс.» Нед, потрібка (розм.) «що-небудь потрібне; потреба» СУМ, О, [потрібки] «все зужите» Нед, потрібен, потрібний «необхідний; [охочий до праці; старанний у праці] О», [по-трімний] «потрібний; який потребує; здібний» О, потрібно, [потрійно] «потрібно» О, потребувати «відчувати необхідність; [мусити]», потребуватися, [потрібувати] «потребувати; попробувати», [стріба] «проба» О, [стрібб-вок] «спроба, проба» Нед, [стрібунок] «тс.» Нед, стребувати (розм.), [стрі-бувати] «спробувати; попросити» Г, Нед, О, [струбовати] «спробувати» Нед, [спотребник] «споживач» Нед, [спотребно\ «потрібно», [спотребйти] «спожити» Нед, [спотребувати] «спо
живати» Нед; — р. требовать «вимагати», бр. трзба, др. трібовати «вимагати, потребувати; користуватися; приносити жертву», пгріб'Ь «потрібний», тріба «жертва», п. ІгхеЬа «треба», ро1Г2еЬо\уас «потребувати», ч. Іге-Ьа «треба», роїгеЬоуаІі «мати потребу», слц. ІгеЬа «треба», роІгеЬоуаІ’ «мати потребу», вл. іг]еЬа, 1г]еЬас «вживати, потребувати», роІгіеЬоАУас «мати потребу, користуватися», нл. 1г]еЬа, ЇГ)оЬаз «потребувати», ігіеЬаз «тс.», болг. треба (церк.), требвам «вимагати», трябвам «бути необхідним», м. треба «потрібно», схв. требати «потребувати», требо-вати «мати потребу; вимагати», слн. ІгеЬа «потрібно», стел, тр'кнл «жертвоприношення; потреба», тр'кновлти «приносити жертви»; — псл. *1егЬа «потреба, необхідність», очевидно, пов’язане з *1егЬі1і «очищати від лушпиння; теребити; корчувати; м’яти, смикати; термосити; каструвати»; у такому разі розвиток семантики йшов від «корчувати, чистити, робити корисним» до «потребувати, споживати, куштувати»; східнослов’янські форми на треб- (замість *те-реб-) пояснюються впливом церковнослов’янської мови (Фасмер IV 45, 96; Мегіп§ег ІЕ 18, 215—216; НоІиЬ—Кор. 393; щодо української мови може йтися й про вплив польської); псл. *1егЬ-зіставляється далі з прус, епїегреп «корисний», епіегро «приносити користь», дінд. {Грузії (ігрпбіі, іаграіі) «насичується», гр. тєртгоо «насичую, радую», дісл. рагГг «потрібний, корисний», гот. раигЬап «відчувати потребу» (ЗсЬизїег-8є\ус 1527—1528; МікІ. Е\У 354; Вгйск-пег 579; Тогр 182; Реізі 491—492). — ЗЬєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 99; Фасмер IV 45, 96; Черньїх II 253; Вгйскпег 579; МасЬек Е8ЛС 656; Зкок III 501—502; ХиЬаіу 1/2; 73—74; Топоров II, 55— 57. — Див. ще теребити1.
[требич] (бот.) «конюшина польова, ТгіГоІіит агуепзе Ь.; конюшина лучна, Тгіїоііит ргаїепзе Ь.» Мак, [требіч] «конюшина лучна» тж; — ч. [ігеЬіс] «тс.» (з укр.?); — очевидно, результат скоро
чення давнішого * требикінь (*треби-конина > [трепиконина] «конюшина польова» Мак, [трепіконіна] «конюшина лучна» тж), збереженого як запозичення в ч. [ігеЬікип] «конюшина», [іге-Ьікопіпа, їгерікопіпа, ігерікопізко] «тс.»; пов’язане з дієсловом [требати] «споживати»; другий (скорочений) компонент давнішої назви співвідноситься з простими назвами тієї ж рослини конюшина, [кбнич, конятин] і т.д.; значення первісної назви — «трава, яку споживають коні»; зіставлення з п. ст. сЬго-зсі когі «конюшина лучна» (МасЬек Лт. ГО8Ї1. 121) нічим не обгрунтоване. — Див. ще кінь, конюшина, треба.
[требуля] (бот.) «бугила, АпїЬгізсиз сегеїоііит Ноїїт.» Мак, [теребуля, трембулька] «тс.» Мак; — п. ігуЬиІа, [ігеЬиІа, іггеЬиІа], ч. ст. ІгеЬиІе, слц. ІгеЬиГа, ІгеЬиГка, вл. 1г]еЬи1а, ігуЬиІа, схв. [їгЬиЦа, крбумща] «тс.»; — через посередництво польської мови запозичено з чеської, в якій, очевидно, походить від іт. сегГо§1іо (через *сгеЬи!е), що відбиває латинську наукову назву одного з видів бугили — сегеїоііит (саегеїоііит), яка передає гр. хоорєфоХ-Лоу; до латинської наукової назви зводиться також інша назва цієї рослини укр. [кервель]. — Вісюліна—Клоков 238; Анненков 39; Вгйскпег 580; МасЬек ЕЗЗС 656; Лгп. гозії. 168—169; ЗсЬизїег-ЗеАУс 1529. — Див. ще кервель. — Пор. трибулька.
[требух] «черево; шлунок; нутрощі тварини Нед, Шейк; свинячий шлунок, начинений м’ясом і пров’ялений ЛексПол», [требуха] «черево; шлунок; нутрощі» Нед, Пі, [трибух] «нутрощі, шлунок Нед, Шейк; свинячий шлунок, начинений м’ясом ЛексПол; нутрощі зарізаної тварини, непридатні для вживання Л», [трибу ха] «все, здатне розтрушуватися (тирса, висівки і под.)» Чаб, [трибухй] «зернові відходи; нутрощі (переважно риб’ячі)» Чаб, [требіт] «відходи, покидьки; м’ясо, неспоживне для людей» Нед, Куз, Шейк, [трембу-хач] «черевань», [трйбло] «великий, не
наситний живіт; чоловік, що багато їсть» Ва, [требухатий] «товстий, випуклий; череватий» Нед, Шейк, [три-бухатий Нед, трембухатий] «тс.», [трибушйть] «розсипати, розтрушувати; видаляти нутрощі з риби чи забитої худоби» Чаб, [трибушиться] «розсипатися, розтрушуватися» Чаб; — р. требу ха «нутрощі», бр. трьібух, [трзбух] «тс.», трьібушьщь «рвати, терзати, потрошити», п. [іеіЬисЬ, іегЬисЬ, ІгуЬисЬ], ч. [іегЬосЬ] «черево», ст. ІегЬисЬ, слц. [іегЬисЬ, ігеЬисЬа] «тс.», нл. іагЬисЬ «живіт, нутрощі», болг. т'ьрбух «шлунок, живіт», м. трбув «черево», схв. трбух, слн. ігеЬиЬ «тс.», р.-цсл. трищ/уь «нутрощі»; — єдиної етимології не має; можливо, псл. *іегЬ-, [Ч'ьгЬ-], у якому -Ь- є розширювачем кореня *іег-, що виступає в псл. *іегіі «терти»; у такому разі пов’язане з псл. *іегЬі!і «теребити, чистити», а також укр. [те'ре'б] «живіт», [теребух] «ненажера», схв. трба «живіт»; при цьому -ух, -уха (з псл. -ихь, -иха) розглядаються як словотвірні форманти (ЗІ. ргаві. І 74; Огозеї] 81. геуца 5—7, 122); менш вірогідне припущення, що джерелом є псл. ЧгьЬихь, яке складається з префікса *ігь-, що зберігся в р. грре- (в прикметниках церковнослов’янського походження, напр., тре-святой, треклятьш), і кореня Ьих- (в уко. бухнути, набухати — Фасмер IV 96); мало переконливі зіставлення з п. іогЬа (Вгйскпег 567), лат. зігеЬиІа (мн.) «м’ясо на стегнах тварини, що приноситься в жертву» (Огозеї] тж), іт. їгірра «черево» (Маігепаиег 352), лат. иіегиз «черево» (МасЬек ЕЗЗС 641). — Фасмер—Трубачев IV 96; Вгйскпег 567— 568; МасЬек ЕЗЛС 641, 657; ЗсЬизіег-Зешс 1499, 1528—1529; Зкок III 495. — Див. ще теребити1, терти. — Пор. треба.
[требухи] «трубчасті, випукло роздуті листки цибулі» Шейк, [трибухи] «тс.» Шейк, [теребух] «малий качан кукурудзи з неповним зерном» Гриц, [трибух] «тс.» тж; — неясне; можливо, результат метафоризації слова [тре
бух] «живіт» або контамінації слів [требух] і труба, трубка.
[тревка] «невелике кам’яне коритце, в яке наливається вода для домашньої птиці» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. [треукз] (< тро-акз, рум. ігоаса) «годівниця; водопійна колода» виводиться від нвн. Тго§ ([ігбк]) «корито», спорідненого з днн. дангл. дісл. іго§ «тс.» і, через іє. *сІги-ко-, з псл. *с1єгуо «дерево». — СДЕЛМ 434, 435; ОЬКМ 883; К1и§е—Міігка 792— 793. — Див. ще дерево.
тред-юніон «професійні спілки у Великобританії та деяких інших країнах», тред-юніонізм, тред-юніоніст', — р. тред-юнибн, бр. трзд-юніен, п. ч. ігасіе-ипіопз, слц. ігасіе-ипіоп, болг. трейд-юнидн, схв. тред-]ин]ен, слн. ігасіеипіоп; — запозичення з англійської мови; англ. ігасіе-ипіоп складається з іменників їгасіе «ремесло, професія», яке продовжує сангл. їгасіе «стежка, слід, курс», що походить від снн. ігаде «тс.», спорідненого з днн. їгасіа, двн. ігаїа «тс.», нвн. ігеіеп «ступати», англ. ігеасі «хода, ходіння», і ипіоп «об’єднання», що походить від пізньолат. ипіо, до якого зводиться й укр. унія. — СІС2 841; ССРЛЯ 15, 868; Кораіігізкі 988; КІеіп 1636, 1644. — Див. ще унія. — Пор. тратувати.
трейлер «великоваговий причіп»; — р. трейлер, бр. трзйлер, п. ігеііего-йгіес «судно для перевезення товарів у контейнерах», ч. ігарег «причіп»; — запозичення з англійської мови; англ. ігаі-Іег «тс.; будиночок на колесах» пов’язане з ігаіі «тягти; переслідувати», яке походить від фр. ст. ігаііег «тягнути на буксирі», що зводиться до лат. іга§и1а «невід; волок; сани», ігаЬеге «тягти». — СІС2 841; Кораіігізкі 995; НоІиЬ—Ьуег 486. — Див. ще траулер. — Пор. трелювати, трен.
трек1 «спортивна споруда для проведення велосипедних або мотоциклетних гонок»; — р. болг. трек, бр. трж, п. ігаск, схв. трек-, — запозичення з англійської мови; англ. ігаск (сангл. ігак)
«слід, дорога» походить від фр. ст. ігас «слід, колія», яке, можливо, германського походження; пор. снідерл. Ігеск, гол. ігек «лінія, риска, штрих», снідерл. ігескеп, гол. ігеккеп «тягнути», двн. ІгеЬЬап «тягнути, штовхати», свн. Іге-скеп «тягнути». — СІС2 841; ССРЛЯ 15, 875; ТСБМ V 539; КІеіп 1636.
[трек2] (знев.) «старе луб’я (про стару людину)» Корз; — неясне; можливо, результат видозміни запозиченого з польської мови їгук «баран».
трель «переливчастий звук», \тре-ля, триль] «тс.» Нед; — р. трель, бр. траль, п. ігеі, їгуі, ч. їгіїек, слц. їгіїок, болг. трел, схв. трйла, трйлица, слн. ігїіес; — запозичення з італійської мови; іт. ігіПо «тс.» пов’язане з ІгіПаге «брязкотіти» звуконаслідувального походження. — СІС2 841; Фасмер IV 97— 98; Черньїх II 260; Горяев 375; Кораіігі-зкі 1002; Маігепаиег 351; Мезїіса 1960.
трельяж «дзеркало з трьох стулок; легка гратка для витких рослин»; — р. трельяж, бр. трзльяж, п. їгеїіаг «гратка для витких рослин», ч. слц. їгеіаг «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. Їгеі11а§е утворене від їгеШе, що походить від лат. їгісЬііа «альтанка (з витких рослин)», яке, можливо, є результатом скорочення слова Ьгісііпіит «тримісний стіл»; значення «дзеркало з трьох стулок» виникло на грунті російської мови в результаті народноетимологіч-ного переосмислення фр. Їгеі11а§е «альтанка» за аналогією до треугбльник, тренбжник як *1гі11а§е «з’єднане з трьох частин». — СІС2 841; Черньїх II 260; 81. \ууг. оЬсусЬ 774; НоІиЬ—Ьуег 488; Оаигаї 723; Таїсіє—Ноїт. 705.
трелювати «підтягати зрізані дерева до дороги», [трилювати] «звозити ліс з гори» О, трельбвка, трельбв-щик, трелювальних, [трильбвка] «звезення лісу з гори» О, трельбвочний, трелювальний; — р. трель «трос для буксирування (суден)», трелевать, бр. траляваць, [тралеваць, трзляць]; — запозичення з англійської або німецької мови; англ. їгаіі «слід, шлейф», їо
Ігаіі «тягти», нвн. Тгеіі «трос, буксир», їгеііеп «тягнути, буксирувати» через посередництво французької мови (фр. їгаіі-1е «пором») зводяться до лат. їга§и!а «невід», пов’язаного з ІгаЬо «тягну». — Фасмер IV 97; КІеіп 1637. — Див. ще траулер.
[трембей] «ручка (у пилці)» О, [фрембей] «тс.; закрутка; клямка» О; — неясне.
трембіта «гуцульський музичний інструмент у вигляді довгої дерев’яної труби», [тримбіта, трдмбіта, трдм-бета Лизанец] «тс.», [трубета] «тс.», [трумбета] «тс. Нед; труба», [трембі-танник] «музикант, що грає на трембіті», трембітар «тс.», трембітати «грати на трембіті», [трумбетати О, трумбитати О, трумбітати] «тс.»; — п. їгц.Ьіїа, іготЬііа, [їг^Ьіїа]; — запозичення зі східнороманських і з угорської мов; рум. молд. їгїтЬіїа «труба, сурма, горн» походять від південносло-в’янськ. ігрЬіса «трубка» (пор. стел, тржницл «тс.»), зменш, від ІгрЬа «труба»; уг. їготЬіїа «труба» виводиться від іт. ІготЬейа «трубка», зменш, від ігот-Ьа «труба», що пов’язується з лат. їиЬа «тс.». — Vіпсеп2 5; З'сЬеіисіко 143; Ко-билянський Гуц. гов. 86; Сгап]а1а 399— 402; СДЕЛМ 437; ОІЛМ 882; Лизанец 628, 629; МИТЕЗг III 990; Мезїіса 1966. — Див. ще труба.
трембулька — див. требуля.
трембухатий, трембухач — див. требух.
[тременталь] (бот.) «герань болотна, журавець, Сегапіит раїизїге Б.»; — не зовсім ясне; розглядається як складне утворення з основ *тремен-, спорідненого з нл. їзт]егі «болото», джерелом якого є псл. [*їгьтепь] «болото», споріднене з лит. їгітїі «тремтіти; заспокоюватися (про біль); ставати спокійним», Ьгегпіі «нищити, проганяти», лтс. Ігітеї «рухатися, зрушувати», їгеті «тупати; товкти; проганяти», гр. трєцоо «тремчу», лат. їгето «тс.», укр. тремкий, тремтіти, і -таль «рослина», пов’язаного з цсл. тдлии (тдлия) «молодий пагін», яке
вважається запозиченням з грецької мови і зіставляється з гр. НаЛЛіоу (9аЛ-Лбс;) «молодий пагін». — 8с1шзієг-8є\ус 1552—1553; Фасмер IV 13.
тремоло (муз.) «швидке повторювання одного звука або чергування двох несуміжних звуків чи акордів», [тре-моль] «тс.» Куз, тремолювати; — р. тремоло, тремолйровать, бр. тримала, трзмаліраваць, п. їгетоіо «вібрація голосу», ігетоіоіуас, ч. слц. ігето-1о, болг. тремоло, схв. тремоло, слн. ігетоіо; — запозичення з італійської мови; іт. ігеглоіо «тремтячий» походить від лат. їгетиіиз «тс.», пов’язаного з ігето, ігетеге «дрижати, тремтіти», спорідненим з гр. трєцоо «тремчу», лит. ітїтіі «дрижати від холоду; лякати, проганяти», укр. тремтіти. — СІС2 841; 81. шуг. оЬсусІї 774; Мезііса 1955; \Уа1-сіе—Ноіт. II 701. — Див. ще тремтіти.
[тремпель] «жердина в домі, на яку можна що-небудь повісити» НикНикБЛ, [тремпуй] «козли, до яких прив’язують вівцю, коли її стрижуть» Нед, [трйн-піль] «палка, на яку вішають забиту вівцю для зняття шкури», [трйнпуль] «тс.»; — пов’язане з [кремпілець] «косяк для закріплення полиці», [кремпб-лець] «козли, просте дерев'яне риштування», [тримпайло] «палка, що підвішується до шиї домашньої тварини і стримує її при ходінні; палка в основі постромка» ЛексПол. — Див. ще крам-плі.
[тремполя] (бот.) «тополя пірамідальна, Рориіиз ругатібаїіз Дох.» Мак; — результат контамінації слів тремтіти і тополя, зумовленої аналогією до [трепета] «тополя чорна; осика». — Див. ще тополя, тремтіти. — Пор. трепета.
тремтіти, [треміт] «тремтіння» Куз, [тремтівка] «мембрана» Куз, тремкий «тремтячий; дзвінкий», [тремткий] «тремтливий» Куз, тремтливий, тремтючий, тремтячий; — бр. трьімцець, [тромцець], п. [ігхетсіес], ч. ст. ігтеН «хитатися»; — псл. [Чгьтіеіі] «дрижати», пов’язане з іг^зіі «трясти»; — спо
ріднене з лат. ігешо «дрижу; боюся», гр. трєцш «тремчу», лит. Ігітїі «дрижати від холоду; лякати», лтс. ігеті «лякати, проганяти», дангл. ІЬгїттап «стрибати», гот. ргатзіеі (ент.) «коник», алб. ігєтр, ігет «лякати», тох. А ігагл-«тремтіти»; іє. *і(е)гет- «тремтіти». — Масіїек Е8ЛС 659; 2Г81РК 17, 261; ХУаІсІе—Ноіт. II 701. — Пор. трястй.
трен «шлейф»; — р. трен, бр. трзн, п. їгеп, болг. ст. трен «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. ігаїпе «тс.» пов’язане з їгаїпег «тягти», яке через нар.-лат. *їга§іпаге, похідне від *іга-§еге, зводиться до лат. ігаЬо, ігаЬеге «тягти». — СІС2 841; ССРЛЯ 15, 879; 81. імуг. оЬсусІї 774; КораІігізкі 995— 996; Оаигаі 719. — Див. ще траулер.
трензель «металеві вудила», [трен-зелька, трензля] «тс.» Нед; — р. трензель, бр. трзнзель, п. іг^гіа, [ігепхіа], болг. трензел, схв. трензла; — запозичення з німецької мови; нвн. Тгепзе «кінська вуздечка» походить від гол. ст. їгепззе «тс.», джерелом якого є ісп. ігепга «коса (з волосся); канат, трос», що бере початок у пізньолат. *їгіпісаге «сплітати з трьох вірьовок» (від лат. їгі-пі «три»), — СІС2 842; Шелудько 48; Фасмер IV 98; Горяев 375; Вгйскпег 576; Маіхепаиег 352; К1и§е—Міігка 789.
тренувати, тре'нер, треніювання Куз, тренування, тренований, тренувальний; — р. тренировать, бр. трз-ніраваць, п. вл. ігепоімас, ч. ігепоуаіі, слц. ігепомаі’, болг. тренйрам, м. тре-нйра, схв. тренйрати, слн. ігепігаіі; — запозичення з англійської мови; англ. ігаіп «тренувати, виховувати, навчати» через сангл. ігаіпеп зводиться до фр. ст. ігаїпег «тягти, витягати», що походить від нар.-лат. *іга§Іпаге, джерелом якого є лат. ігагіеге «тягти». — СІС2 842; Черньїх II 261; Вгйскпег 576; 81. \ууг. оЬсусЬ 774; НоІиЬ—Ьуег 488; КІеіп 1637. — Див. ще траулер. — Пор. тракт, трен.
тренчик (спец.) «вузький ремінець для прив’язування ременя до ложа гвинтівки, сідельних сумок та ін.», [трйнь-
чик] «вузький чоловічий ремінний пояс» Л, [трінчик] «тс.» Л; — запозичення з російської мови; р. тренчик «ремінець», [трень] «тонка вірьовка, прокладка між пасмами каната» виводиться з гол. нн. ігепзіпц «тс.». — Фасмер IV 98.
[треп] (іхт.) «ялець, Ьеисізсиз уи1§а-гіз» Нед, [трепак] «тс.» Нед; — неясне.
трепан «хірургічний інструмент для свердління кістки», трепанація, трепанувати; — р. трепан, трепанация, бр. трепан, трепанация, п. ігерап, ігерапафа, ч. ігерапасе, слц. ігерапасіа, болг. трепанация, схв. трапан, трепан, трепанаци/а, слн. ігерапасіа; — запозичення з французької мови; фр. ігерап «свердел» походить від слат. іге-рапит, джерелом якого є гр. тритгауоу «тс.», пов’язане з трйтгаоо «свердлити», спорідненим з лит. Ігиреіі «кришитися», ігирйз «ламкий», псл. ігирь «труп»; іє. *ігеи-р-, похідне від *іегеп-/ігеп-/іег-«терти, свердлити». — СІС2 842; Фасмер IV 98; Кораіігізкі 996; НоІиЬ—Ьуег 488; Оаихаі 724; Ргізк 937; КІеіп 1646. — Див. ще терти, труп1.
трепанг (промислова назва групи видів їстівних морських безхребетних тварин — голотурій); — р. трепанг, бр. трепанг, п. ігерап§, слн. ігерапе; — запозичення з малайської мови (мал. ігірап§, іегірап§). — СІС2 842; Кораіігі-зкі 996; К1и§е—Міігка 789; КІеіп 1646.
трепати, трепать, трепанка, тре-пачка, трепкач, трепло, трепок, тре-пуха, треп’ях — див. тріпати.
трепел (осадова гірська порода); — р. болг. трепел, бр. трепел, п. їгуреї, ігуріа, ч. ігіреї, ігірі, слц. ігіреї; — запозичення з німецької мови; н. Тгіреї походить від іт. ігіроіо, утвореного від Тгіроііз — назви міста Триполі в Північній Африці, звідки цей камінь вивозився в Європу. — СІС2 842; Фасмер IV 99; Маігепаиег 352; 81. \муг. оЬсусІї 780; НоІиЬ—Ьуег 489; Сг. Р\уЬ. 778; Мезііса 1963. — Пор. трйпля.
трепет «тремтіння», трепіт «тс.», [трепеття] «все тремтяче», [трепіт-тя] «тс.», [трепітна] «султан (у голов
ному уборі офіцера)», трепетливий, трепетний, трепітний, трепетати «тремтіти», тпепетатися «тріпотати, здригатися», [трепесіти] «дрижати з переляку» О, [трепетіти] «труситися» О, [трепотати\ «трепетати», [трепо-тіти] «тс.», [трепещіти] «тремтіти» Нед, [стрепетіти] «дрижати, труситися» О, [страпотіти] «тс.» О; — р. трепет, трепетать, бр. трапятаць, др. трепетати, п. ігхероі, ігхеріоіас, ч. ігереіаіі, слц. ігероіаі’, вл. [ігер]еі], ігероі, ігероіас, болг. трепет, м. тре-пети «тремтить», схв. трепет, трепетати, слн. ігереі, ігереіаіі, стел, трепеті», трепетати; — псл. ігероіь, іге-реіь, ігероіаіі, ігереіаіі пов’язані з іге-раіі «тріпати»; — споріднене з лит. іге-рйгпаз «спритність», гр. трєтгоо «повертаю, схиляю», лат. ігерісіо «тремчу, здригаюсь», ігерісіиз «тремтячий», дінд. ігргаЬ «неспокійний, метушливий»; іє. *ігер- «тупотіти, дріботіти». — Фасмер IV 99; Черньїх II 261; Вгйскпег 583; МасЬек ЕЗЛС 657; Зсгіизіег-Зе^с 1543; Младенов 638; Зкок III 496—497; Тга-иітапп 329; Арг. ЗргасЬсі. 450; Регззоп Веііг. 620; Рокогпу 1094. — Див. ще тріпати.
[трепета] (бот.) «осика, Рориіиз іге-тиіа Ь.; тополя чорна, Роїиіиз пі§га Ь.» Г, Мак, [трепетина] «осика» Мак, [трепетліка Мак, трепота Мак, трипета См] «тс.», [трепетний] «місце, заросле осиками» О, [трепітний] «тс.» О; — п. [ігхеріесіпа] «осика», болг. трепетлйка, м. трепетлика, схв. [трепетлина, трепетлика, трепету-ша], слн. ігереіїїка, [ігереіїка] «тс.»; — похідне утворення від трепет, трепетати; назва пояснюється біологічною особливістю осики, яка має листя з довгими черешками, через що вони весь час тремтять. — Німчук 277— 278; Вісюліна—Клоков 139, 140; Гутш-мидт Сл. и балк. язьїкозн. 207; Аннен-ков 268; Вгйскпег 581; Зкок III 496; Симоновигі 373. — Див. ще трепет.
[трепетень] (орн.) «припутень, Со-ІитЬа раїитЬиз Ь.» Шарл, Куз, Дейн;
— недостатньо ясне; можливо, як і стрепет «Оїіз іеїгах», похідне від трепет у зв’язку з характерним шумним хлопанням крилами при відльоті і в період токування; може розглядатися і як результат видозміни деетимологізова-ної назви припущень, зближеної з основою трепет. — Булаховський Вибр. пр. III 222. — Пор. прйпутень, стрепет, трйпутень1.
[трепетйвець] (бот.) «вид гриба, що росте під осикою» Нед, [трепе-тюк] «тс. Нед; вид гриба О», [трепе-тяк] «вид гриба» О, [трепетянник] «вид гриба, Воіеїиз аигапііасиз Регз. (осиковик, КготЬЬоІгіа аигапїіаса ОіІЬ.)» Нед, Мак, [трипитовець] «вид гриба» О; — похідне утворення від [трепета] «осика»; назва пояснюється тим, що цей гриб росте поблизу осик; пор. інші назви цього гриба з тією самою мотивацією: укр. осиковик, підосиковик, [підосінник, підосичник Нед, Мак], р. подосйновик. — Див. ще трепета.
[трепетик] «металева дужка, крізь яку проходить черезсідельник»; — неясне.
[трепетб] «сито, підрешіток» Ва; — неясне.
[трепещук] «жайворонок звичайний, польовий жайворонок, Аіаисіа агуепзіз Б. ВеНЗн, Куз, Шарл; боривітер звичайний, Раїсо їіпписиїиз Б. ВеНЗн, Шарл», [трепетуха] «польовий жайворонок» Дейн; — очевидно, похідні утворення від трепетати; в основу мотивації назв покладено, мабуть, тріпотіння крил птахів, які перемагають повітряні потоки вгорі. — Див. ще трепет.
трепиконина, трепіконіна — див. требич.
[трепілка] (орн.) «перепел, перепелиця, Соїигпіх соїигпіх Б.», [трепюл-ка\ «тс.» ВеЛ, ВеНЗн, Шарл; — результат видозміни деетимологізованої назви перепілка, зближеної з основою трепет. — Булаховський Вибр. пр. III 222. — Див. ще перепел.
[трепки] «дерев’яне взуття» О, [трете] «взуття з дерев’яними підошвами;
старі чоботи з обрізаними халявами» Корз, [трепи] «дерев’яне взуття, обшите матерією» Л; — п. їгеру (їгеркі) «взуття, що складається з підошов, які прикріплюються до ніг ремінцями; примітивне взуття з дерева або лика», ч. їгерку «домашнє взуття»; — через посередництво польської й чеської мов запозичено з німецької; н. Тгірреп (мн.), Тгір-ре «сандаля» пов’язане з Тгерре «сходи», ігірреіп «тупати, дріботіти», ІгаЬеп «бігти риссю», ігарреіп «тупотіти»; усі наведені слова мають звуконаслідувальне походження. — О II 300; Вгйскпег 576; 81. \ууг. оЬсусЬ 775; НоІиЬ—Буег 488; К1и§е—Міігка 785, 789, 791.
трест, [трестбвець] «член тресту» Куз, О, трестовик, трестувати; — р. трест, бр. трест, п. Ігезі, їгизБ ч. слц. вл. Ігизі, болг. тр'ьст, м. труст, схв. труст, слн. ігйзї; — запозичення з англійської мови; англ. ігизі (сангл. ігизі, їгозі) «довіра, віра, кредит, опіка» походить від дісл. ігаизї «довіра» (звідки також дат. Ігозї, шв. Ігбзї «зручність, втіха»), спорідненого з дфриз. {газі, снідерл. ГОЛ. ІГ008І «зручність, втіха», ДВН. ІГОВІ «довіра, вірність», СВН. ЇГбзБ нвн. Тгозї «затишок, втіха», гот. Ігаизїі «угода, союз», дангл. 1гео\уіап «вірити, довіряти», які через іє. *с!ги- «сильний, вірний», що означало спочатку «міцний, як дерево» (пов’язане з основою *с!е-геи-/гігеи- «дерево»), співвідносяться з псл. *бегу- «дерево». — СІС2 842; Черньїх II 262; Кораіігізкі 1001; НоІиЬ—Буег 491; КІеіп 1660. — Див. ще дерево.
треста «спеціально оброблена соломка льону, конопель та ін., з якої одержують волокно»; — бр. трас та «тс.»; — запозичення з російської мови; р. треста «тс.; очерет», [троста, тресть] «тс.» пов’язане з трость «палка», тростнйк «очерет», яким відповідає укр. трость (див.).
[тресувати] «дресирувати» Нед, Куз, [тресура] «дресирування» Куз; — запозичення з польської мови; п. ігезо-\уас «дресирувати», сігезошас «тс.», іте-зига «дресирування» походять від н.
СІГЄ88ІЄГЄП «дресирувати», яке зводиться ДО фр. СІГЄ88ЄГ «тс.». — 81. ^/уг. оЬсусІї 775. — Див. ще дресирувати.
третирувати; — р. третйровать, бр. трзціраваць, болг. третйрам, м. третйра, схв. третирати, слн. ігеії-гаіі; — запозичення з німецької мови; н. Ьгаіііегеп «тс.» походить від фр. ігаі-іег «обходитися, поводитися, ставитися», яке зводиться до лат. ігасіаге «поводитися, зачіпати, обробляти». — СІС2 842; Фасмер IV 101; ССРЛЯ 15, 920; Оаигаі 719. — Див. ще трактувати. — Пор. траулер, трен, тренувати.
третій «порядковий числівник, відповідний до кількісного числівника три», [трейтій, третий] «тс.», третє (іменник) «десерт, яким закінчується обід з двох страв», [трайтяк] «трирічна тварина» Л, [трейтйна] «третина», [трей-тіни] «день поминання мертвого через три дні після смерті» Л, [трейтяк] «третяк», [трейтяка] «трирічна телиця», [третйльниця] «третя пілка в сорочці; вставна частина полотна по лівому боці сорочки» О, третина, [тре-тинець] «третій рій» ВеНЗн, [третини] «третій день після смерті людини», [третйнниці] «третя пілка в сорочці» О, [третчик] «третейський суддя; посередник» Нед, [треть] «третина» Нед, третяк «трирічна домашня тварина; третій рій зі старого вулика; (заст.) потрійне притоптування в танці; [учень третього класу Чаб; трьохсажневий від-рубок стовбура дерева; молодший пастух при чабані; коліно в танці; часник]», [тритйна] (міра поля, землі) О, [тритюха] «третя частина земельного наділу» Корз, [тритюиіник] «власник тритюхи» Корз, третейський, третинний, [третйчний] «третинний» Нед, третний] «який стосується третини», третно] «за третинами», втретє, по-третє, [потретйнний] (геол.) «третинний» Куз, [потретйнній] (у сполученні потретиннє сукно «сукно, в основі якого кожна третя нитка конопляна»), [утрейтє] «утретє»; — р. третий, бр. трзці, др. третии, п. ігхесі, ч. ігеіі, 632
слц. ігеії, вл. ігесі, нл. ізезі, полаб. ігііе, болг. трети, м. трет, схв. третій, слн. ігеір, стел, третин; — псл. ігеіь]ь, пов’язане з ігі «три»; — споріднене з лит. ігесіаз «третій», лтс. Ьгезз, прус. іїгіз, дінд. ІгіїуаЬ, дперс. бгйіуа, ав. бгйуа-, гот. ргіфа, лат. їегііиз, гр. трітос кімр. ігусіусісі (< *ігіііо-), тох. В ігіі, алб. ігеіе; іє. *ігіііо-/ігШіо-«тс.». — Фасмер IV 101 —102; Черньїх II 262; Вгйскпег 580; МасЬек Е83С 657; ЗсИизіег-Зеи'с 1545—1546; Зкок III 500—501; Тгаиітапп 327; Ргізк II 921—922; Рокогпу 1090—1091. — Див. ще три.
[третяк] «порода часнику»; — похідне утворення від третій', мотивація назви неясна; можливо, вона пов’язана з особливостями культури часнику (пор. цибуля-семилітка). — Див. ще третій.
третячка — див. терти.
треф «не дозволена іудейською релігією страва», трефне «те, що є трефом», [траф] «тс.» Нед, трефний СУМ, Нед, [трафнйй] «трефний» Нед, [тре-фйти] «робити нечистим (у євреїв — у ритуальному розумінні)» Нед, [потра-фйтися] «мимоволі покуштувати небажаної їжі» Ме; — р. треф, бр. трзф, п. Ьгеї; — запозичення з мови ідиш; ід. ігеі(е) «ритуально нечистий, або непридатний до вжитку» походить від гебр. іегеїа «роздирання; тварина, роздерта дикими звірами і тому непридатна до вживання як нечиста», пов’язаного з іагаі «роздирати». — Фасмер IV 101; КораІігізкі 995.
трефа «масть у гральних картах, позначувана чорним хрестиком у вигляді стилізованого трилисника»; — р. трефа, трефьі, бр. трзфа, трзфьі, п. ігеїі, ІгеПе, ч. слц. ІгеГ, болг. трефа, схв. треф, слн. ІгеГ; — запозичення з німецької мови; н. Тгеії «трефова масть» (давніша форма ТгеШе) походить від фр. ІгеІІе «трефова масть», давніше значення «конюшина», що зводиться до нар,-лат. *ігїїб1ит (< лат. Ьгіїоііит) «конюшина», букв, «з трьома листками», яке є калькою гр. трісриЛЛоу «тс.». — Ше-
лудько 48; Фасмер IV 101; Черньїх II 262; 81. ’Л'уг. оЬсусЬ 774; НоІиЬ—Ьуег 488; Оаихаї 723. — Див. ще трифолін.
[трефити] «кучерявити; заплітати дрібно волосся, щоб були кучері»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Їгеїіс, заст. їгеїпіс, ігаїіс, їгаїіас «тс.» виводиться від н. ЬгеїГеп «потрапляти; (заст.) поліпшувати». — Вгйскпег 574; 81. -\ууг. оЬсусЬ 774. — Див. ще трапити*.
[треш] (вигук для відгону овець), [треш-треш-треш] (вигук, яким зганяють докупи овець) Нед, [тереш] (крик на овець), [траш] «тс.», [триш-триш] (вигук, яким відганяють овець) Мо, [вйтришкати] «прогнати»; — очевидно, пов’язане з тпрусь (див.).
три, [трийє] (чол. р.) «три» О, трійко, троє, [трбї] «троє», тройко, [троєчко] «тс.», [траяк] «монета вартістю 75 копійок» Л, трієчник, трійка, трійкар (заст.) «візник на трійці», трійник «предмет, що складається з трьох частин; [шлея з трьома смугами]», [трійниця] «тоненькі гілки смереки, очищені від кори, на які нанизують гриби, ягоди» О, трійня «троє близнят», трійнята, Трійця «триєдине божество (у християнській релігії); християнське релігійне свято; троє; три з’єднані разом свічки; [клеймо на овечому вусі у формі розтину на три частини; рід орнаменту на вишивках, комбінація знаків X та У О]», [трійчак] «вила з трьома зубами», трійчаки, трійчата «тс.», трійчатка (розм.) «предмет, що складається з трьох однакових частин», трійчатки «вила», трбєчник, [троєш-ки] «трійня», [тройнка] «листок конюшини» Нед, тройка «троє коней, запряжених в один екіпаж; екіпаж із запряженими в нього трьома кіньми», [трой-нйк] «вид гри в м’яч», [тройняк] «зв’язані докупи три кулики, якими криють будівлю» Л, тройнята, Трдйця «християнське релігійне свято; Зелені свята», [тройчак] «трьохлемішний плуг Дз; вила з трьома ріжками Ва», [трой-чакй] «вила з трьома зубами; залізні
вила — трійчата Чаб», [тройчатка] «батіг, сплетений з трьох ременів або з трьома кінцями; вила з трьома ріжками Ва», трояк (розм.) «грошовий знак вартістю три карбованці; трирічна тварина; тройка (коней); [монета вартістю три копійки Л, Нед; вид гри Нед]», [трояки] «вила з трьома зубами» Нед, троян «троє (коней); батько трьох близнят; вид танцю; рід гри», [троянй] «дерев’яні вила з трьома зубами» Ме, [троянйць] «плуг з трьома залізами» О, [троянка] «мати трьох близнят», [троянкй] «дерев'яні вила з трьома зубами; козли, на яких носять сніпки для вшивання стріхи» О, троячка «грошовий знак вартістю три карбованці», [троячок] «вид монети» Нед, [трейча-тий] «тройчатий», [трийчатий] (фольклорний епітет барвінку) О, [трійнас-тий] «троякий» ВеБ, трійний (мат.), трійчастий, трійчатий, троїстий, [троїцький] «який стосується свята Тройці» Нед, [троїчний] «тс.» Нед, [тройнйй] (у сполученні тройні вила «вила з трьома ріжками») Чаб, [трой-частий] «сплетений втроє», [тройчатий] «тс.», [тройчйстий] «який стосується Тройці», троякий «потрійний», [трояковий] «тс.», [троєм] «утроє», троїти «ділити натроє; збільшувати втроє», троїтися, [тройнйти] (безос.) «троїтися, здаватися потрійним», [втрій-ку] «утрьох», [втрійню] «тс.» Ж, втроє, [во-трбйци] «втретє» Ж, [впотрійні] «тричі» Ж, натроє, потрійний, потроєний, потрбювати(ся), строєний, [утрійку] «утрьох», [у трійці] «тс.», утроє, утрьох, [употрійні] «утроє»; — р. три, троє, бр. трьі, троє, др. трье (чол. р.), три (жін., с. р.), трой, п. ЇГ2Є] (про чоловіків), їгху, їго]е, ч. Ігі, ст. Діє (чол. р.), Ді (жін., с. р.), Де «троє», До]ї, До]е, слц. Да]а (про чоловіків), Ді, вл. До (про чоловіків), Ді, ДоД, НЛ. І5О (про чоловіків), Ді, І8О]І, полаб. іагі, болг. м. три «три; троє», схв. три, троїв, слн. 1гі]е (чол. р.), Дї (жін., с. р.), Дб]е, стел, трик (чол. р.), три (жін., с. р.); — псл. 4гь]е (чол. р.),
Ігі (жін., с. р.), іго]ь; — споріднене з лит. Ігуз «три», ЛТС. ІГІЗ, гот. ргеіз, рге]а, двн. дгїе, сігїо, нвн. сігеі, дісл. ргіг, лат. Ігез (чол., жін. р.), Ігіа (с. р.), гр. трєщ (чол., жін. р.), тріос (с. р.), дінд. Ігауа-й (чол. р.), Ігї, Ігіпі (с. р.), ав. вгауб, алб. (ге, Ігі, тох. А Іге, хет. Ігі; іє. *Ігеі- (кількісний числівник), *Ігеіо-/ Ігоір- (збірний). — Фасмер IV 101 —102; Черньїх II 262; Вгйскпег 580; Маскек Е83С 657; Зкок III 500— 501; Тгаиітапп 327; Арг. ЗргасМ. 449; Ресіегзеп КеІІ. Ог. І 132; Ргізк II 921 — 922; Гамкрелидзе—Иванов 845; Рокогпу 1090—1091. — Пор. третій.
триб «(заст.) хід, порядок, спосіб; (техн.) шестірня; [частина ткацького верстата]», [триба] «інструмент масло-бійника» Нед, трибок «шестірня», [три-бувка] (заст.) «кінна молотарка, барабан якої приводиться в рух за допомогою системи зубчастих шестерень» Корз, [трибовйй] «зубчастий, зубчатий» Куз; — п. ІгуЬ «звичай; спосіб; шестірня», ІгуЬек; — через польську мову запозичено з німецької; нім. ТгіеЬ «прагнення, схильність; (техн.) привід, тяга; передача; імпульс» пов’язане з дієсловом ІгеіЬеп (двн. ІгіЬап) «гнати; приводити в рух; займатися (чим)», спорідненим з снн. днідерл. (Ігїуєп, дфриз. сігїуа, дангл. сігїїап, дісл. сігіГа, гот. сігеіЬап, які означають примусовий рух. — СІС2 842; Шелудько 48; Кораіігізкі 1001; Вгйск-пег 578; 81. ’Л'уг. оЬсусЬ 778; К1и§е— Міігка 788. — Пор. тратва.
[триблик] «калатало; бондарський молоток» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ІгуЬеІ «залізний клин, який підставляють під молоток при набиванні обручів на бочки», можливо, пов’язане з ІгуЬоу/ас «вибивати (чеканити) візерунки на металевій блясі; ремонтувати, виправляти начиння».
[триблйстий] «із запалими боками» (про тварину); — неясне; можливо, результат видозміни форми ребристий у значенні «схудлий, у якого проступають ребра».
трйбло — див. требух.
трибулька (бот.) «цибуля-скорода, АНіит зсгіоепоргазит Ь.; [цибуля-ша-лот, АНіит азсаіопісит Е.; Мак]», [тре-булька] «тс.» Мак, Г, Нед, [трембуль-ка] «цибуля-скорода» Нед, [тримбуль-ка] «цибуля-скорода Мак; дрібна цибуля, що призначається до садіння Ме»; — р. [трибулка] «цибуля-шалот», бр. [трзмбулка] «озима цибуля»; — результат поширення назви бугили [требуля] на деякі види цибулі за ознакою схожості застосування їх у кулінарії як присмаки, прянощів; перенесенню назви могла сприяти і подібність звучання слів требуля і цибуля. — Див. ще требуля.
трибун «у Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб; громадський діяч, видатний оратор і публіцист; [один з наглядачів за учнями в старих українських школах]»; — р. болг. трибун, бр. трибун, п. ІгуЬип, ч. ІгіЬип, слц. Ігі-Ьйп, схв. трибун, слн. ІгіЬйп; — запозичення з латинської мови; лат. ІгіЬй-пиз «народний трибун; чиновник» утворене від ІгіЬиз «округ, територіальна одиниця в Стародавньому Римі», яке спочатку означало «третя частина римського народу»; споріднене з умбр. Ігі-Іи від італьського *ІгіЬЬи «третина», складного утворення з *Ігі- «три» і основи іє. *Ьйй-/Ьйеи- «бути». — СІС2 843; Черньїх II 262; 81. ’Л'уг. оЬсусЬ 680, 681; Кораіігізкі 1002; НоІиЬ—Ьуег 488; КІеіп 1647, 1648; У/аИе—Ноїт. II 703—704. — Див. ще бути1, три. — Пор. трибуна.
трибуна, трибунал; — р. болг. трибуна, бр. трибуна, п. ІгуЬипа, ч. вл. ІгіЬипа, слц. слн. ІгіЬипа, м. схв. трибйна; — запозичення з французької мови; фр. ІгіЬипе через іт. ІгіЬипа, слат. ІгіЬипа «трон єпископа» зводиться до лат. ІгіЬйпаї «підвищення для виголошення промов; підвищене місце; трибуна судді, вождя, претора», пов’язаного з ІгіЬйпиз «народний трибун; чиновник». — СІС2 843; Черньїх II 262; Кораіігізкі 1002; НоІиЬ—Ьуег 489; КІеіп
1647, 1648; Оаигаі 725; 6аті1І8сЬе§ 868. — Див. ще трибун.
[трибушон] «штопор»; — бр. трьі-бушбн, п. ІгуЬизгоп «тс.»; — запозичено з французької мови, можливо, через посередництво польської; фр. Ііге-Ьои-сгіоп «тс.» утворене з основ Іігег «тягнути» і ЬоисЬоп «корок, затичка», похідного від Ьоисгіег «закривати», пов’язаного з Ьоіз «ліс», яке через слат. Ьозсиз «ліс» виводиться з гіпотетичного гал. *Ьо8СО5 «тс.». — КораІігізкі 979, 1002; Оаигаі 95, 100, 711; Саті11зсЬе§ 123, 130. — Див. ще тире.
тривати «відбуватися протягом певного часу; чекати; [жити, існувати]», [тревати] «тс.; терпіти, страждати» Нед, [трівати] «тривати; перебувати; жити; чекати» Г, Нед, [тривай] «той, що вагається, бариться; повільний, забарний, недбалий, лінивий» Нед, тривалість «час, строк», [трйвок] «життя Нед; тривалість, час, термін Куз», [трі-вбк] «життя, існування; спосіб існування» Г, Нед, [тревалий] «тривалий» Нед, [тревкий] «тривалий, тривкий» Нед, Куз, [тревний] «витривалий» Нед, [три-вавий] «витривалий», [тривавкйй] «тс.», тривалий, [трибальний] «міцний Г; постійний Куз», тривкий, [тривузней] «тривкий» Корз, витривалий, [витре-валий] «витривалий; стійкий» Нед, стривати, [стрівати] «почекати» Нед, [стйрвати] «почекати, потерпіти; ослабнути Нед; минати; проходити ВеЛ», [стйрватися] «стриматися» Нед, постривати; — бр. трьіваць «тривати; витримувати; терпіти; служити, бути придатним», нл. [ігу/аз] «тривати»; — запозичення з польської мови; — п. Ігу/ас «тривати; жити, існувати; перебувати; витримувати; чекати; бути відданим; бути терплячим; дбати, зважати», як і ч. Ігуаіі «тривати; наполягати», слц. ІгуаІ’ «тс.», походить від псл. [*ІгьуаІі] «тс.», пов’язаного з [іга]аІі], звідки ч. ст. Ігаїі «тривати», вл. Ігас, нл. Ігаз «тс.», болг. трая «тривати; терпіти», м. трав «тс.», схв. траяти «тривати; жити», стел. трдіАти «тривати»; псл. [*ІгьуаІі] спорід
нене з ав. Іаигуауа- «перемагати», дінд. Іагаїі (Іігаїі, Іигаїі, Іагиіе) «переходить, переїжджає, перемагає, перевищує», ійгуаіі «перемагає, пересилює», далі з хет. Іагії- «перемагати, пересилювати», лат. Іеггпо «мета; кінець; межа», гр. тєр-ца «тс.», уєх-тор «нектар» (початково «що перемагає смерть»); іє. [*1гуа-], похідне з детермінативом -у- від кореня *Іг-; зіставляється далі з дінд. Ігауаіе «береже», ав. угаїі «захист», ірл. ІгаІЬ «час» (Вгйскпег 578); виводилось також з незасвідченого псл. *іьгуь- «тривалий» і зіставлялося з дінд. сНігиуа- «міцний», лат. сійгиз «твердий», сіигаге «тривати», нвн. сіаиегп «тс.» (Масіїек Е83С 655; НоІиЬ—Ьуег 491). — Трубачев Зтимология 65, 58—60; ЗсЬизІег-ЗеїУс 1523. — Пор. трйвнйй.
тривіальний «звичайний, буденний, неоригінальний»; — р. тривиальньїй, бр. трьівіяльньї, п. Ігуу/іаіпу, ч. Ігіуіаі-пі, слц. Ігіуіаіпу, вл. ІгіїУІаІпу, болг. три-виален, м. триви/ален, схв. триви/а-лан, слн. Ігіуіаіеп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. фр. англ. Ігіуіаі походять від лат. Ігіуіаііз «те, що знаходиться на дорозі; вуличний, звичайний, вульгарний», похідного від Ігі-уіит «перехрестя трьох доріг», утвореного з основ Ігі- «три» і уіа «шлях»; вважається, що сучасне значення слова походить від назви нижчого ступеня середньовічної школи Ігіуіит, де вивчалися три предмети — граматика, риторика і діалектика. — СІС2 843; ССРЛЯ 15, 958; КораІігізкі 85, 999, 1004; Но-ІиЬ—Ьуег 490; Сг. РіуЬ. 779; Оаигаі 728; КІеіп 1655. — Див. ще віадук, три.
трйвнйй «поживний, ситний; [апетитний Чаб; легкотравний, зручний, придатний]», [тревнйй] «поживний, ситний» Г, Нед, [тривній] «ситніше» ЛексПол; — результат семантичної видозміни похідних утворень від тривати, зближених з травити (травний). — Див. ще тривати. — Пор. травйти.
тривога, [тервбга] «тривога» Нед, тревбга Нед, Куз, трівбга] «тс.», тревожйтель] «хто викликає тривогу»
Нед, [тревожлйвий] «боязкий, несміливий; лякливий; тривожний», [тревбж-ний] «тс.» тж, тривожний, тривожити, [тревбжити] «непокоїти, викликати тривогу, лякати» Нед, [трівбжити] «тс.», затривожений, [натривбжний] «тривожний» Куз, розтривожений, стривоженість, стривожений, [стревбжи-ти(ся) Нед, стрівбжити(ся)]; — р. болг. (з р.?) тревбга, бр. тривога, п. 1г^/о§а; — псл. *їгьуо§а; — єдиної етимології не має; пов’язується (Фасмер IV 97) з р. отвага; вважається (Черньїх II 259—260) похідним із суфіксальним -(ио)о§- від іє. *1гі5 «тричі» з початковим значенням «тричі повторений сигнал про небезпеку»; слово зіставлялось також з іє. *1ег- «терти» (Младенов 637—638), з гр. тар0о<; «страх», тоір0єсо «лякаюсь», дінд. іагіаіі «лякає» (Горяев 375), з п. їгу/ас «тривати», ч. їгуаїі «тс.» (Вгйскпег 578, 684).
[тригбльник] (бот.) «нетреба колюча, Хапїіііит зріпозит Е.» Нед; — складне утворення з числівника три та іменника гблка\ назва пояснюється тим, що в основі листків цієї рослини є по 1—2 трироздільні міцні жовті колючки; пор. інші назви цієї рослини: [триножник] Мак, Нед, Шейк, [трикутник- (будяк)] См. — Див. ще голка, три.
тригонометрія (розділ геометрії), тригонометричний', — р. болг. три-гонометрия, бр. триганаметрия, п. їгу^опотеїгіа, ч. їгі^опотеїгіе, слц. ігі-§опотеїгіа, вл. їгі§опотеїгі]а, м. три-гонометри/а, схв. тригонометри]а, слн. Ігі§опотеІгі]а; — науковий термін, засвоєний з новолатинської мови; нлат. ігі^бпотеїгіа утворено з основ гр. тріуоо-уоу «трикутник», що складається з трі-, спорідненого з укр. три, і усоуіа «кут, ріг», та цєтрєсо «міряю». — СІС2 843; ССРЛЯ 15, 959; Кораііпзкі 1002; Но-ІиЬ—Ьуег 489; КІеіп 668, 849, 1647, 1651. — Див. ще геометрія, діагональ1, метр1, три.
[тригуза] (бот.) «водянка чорна, Етреїгит пі§гит Ь.» См, [тригузі] «тс.» Мак; — очевидно, складне утво-636
рення з основ три і гуза.; мотивація назви неясна. — Див. ще гуза, три.
тридев’ять «двадцять сім» (у старовинній лічбі дев’ятками), тридев'ятий «двадцять сьомий; дуже віддалений»; — р. [тридевята] «двадцять сім (у старовинному способі лічби «девятами»), трйдевять «[тс.]; (у виразі за триде-вять земель «далеко»), тридевятий; — результат стягнення компонентів словосполучення *три девять. — Див. ще дев’ять, три. — Пор. тридцять.
[тридільник] (бот.) «ситник трироздільний, Зипсиз ІгіПсІиз Ь.» Мак, Нед; — складне утворення з основ три і ділити; можливо, калька латинської наукової назви цього виду Ігіїісіиз, букв, «розщеплений натроє»; назва зумовлена, очевидно, яйцевидно-трикутною формою плода (Федченко—Флеров 214). — Див. ще ділйти, три.
трйдцять, [трййцять, трййцят О, трййціт О, трйтьціть О], тридесять «тс.», тридцятеро, [трййця-теро] Нед, тридцятий, [трейцятий] Куз, [трийцятий] Нед, тридесятий, [тридьцятбвий] «який складається з ЗО» Нед, [трийцятбвий] «тс.» Нед, тридцятка «тридцять; [асигнація в ЗО карбованців; тонке полотно]», [трий-цятка] «тс.» Нед, [трицятка] «винна бочка місткістю в ЗО відер; рибальська сітка з вічком у ЗО мм» Дз, тридцяток; — р. трйдцать, бр. трйццаць, др. три десяте, п. Ігхусігіезїи, ігху-гіхіевсі, ч. їгісеї, слц. їгісізаї’, вл. їгісе-сі, нл. їзіхазса, болг. трйдесет, м. триесет, схв. трйдесет, слн. Ігїсіе-5ЄЇ; — псл. 4гь]Є сіез^е, Ігі сіез^і, складений числівник, утворений з числівника ЇГЬ]Є (Ігі) «три» і форми множини числівника сіез^іь «десять». — Лукіно-ва ІУМ Морфологія 218, 229; ЕСУМ II 16—17; Вступ 197, 200; 8с1ш5ієг-8єу/с 1546; 8кок III 500—501. — Див. ще двадцять, десять, три.
[трйждень] «три дні, три доби»; — результат контамінації виразу три дні і слова тиждень. — Див. ще тйждень, три.
[трйжди] «тричі» Нед, Чаб; — р. трйждьі, бр. [трбждьі, трбжджьі], болг. триж, схв. [трйж, трйш\; — очевидно, запозичення із старослов'янської мови; стел, тришьди, триш’ти зводиться до словосполучення ПСЛ. *ІГІ 5Ь(Іу з числівника ігі «три» і форми БЬСІ'Ь, що являє собою дієприкметник ВІД ХОСІЙІ «ходити». — ЕСУМ II 18—19; Фасмер IV 102.
тризна «поминки», [трйзнище] «поле битви» Нед, Шейк, [тризнувати] «битися, боротися; бенкетувати після битви» тж; — р. тризна, бр. трьізна, др. тризна «змагання, подвиг, нагорода; поминки», трьізна «тс.», п. ігухпа «поминки з ігрищами як частина поховального обряду», ігухпіс «тратити (час)», ч. ігухеп «мука, тортури», ігухпа «поминки» (з п.), ІгухпШ «мучити, допитувати», слц. ігухпа «тризна», ігухеп «мука», їгухпй’ «мучити», стел, тризнд «нагорода»; — єдиної етимології не має; реконструюється псл. *ігухпа, пов’язане з їгауШ «поїдати», і припускається початкове значення «поминальне частування» (Фасмер—Трубачев IV 102; Вгйскпег 979; НоІиЬ—Ьуег 492; Мікі. Е\¥ 362; Соболевский Лекции 139— 140; За§іс АІ81РН 23, 617); вихідною формою вважається також псл. *ігіхпа, яке пов’язується з др. тризь «трирічна тварина» (стел, тризь «трирічний»), спорідненим з лит. ігеі^уз, ігеі^б «трирічний», тоді тризна спочатку могло означати «принесення в жертву трирічної тварини» або інші особливості поховальних жертв чи обрядів, пов’язані з числом «три» (Трубачев ВСЯ IV 130— 135; 81. геуі)а 11, 219—224; Топоров Зтимология 1977, 3—20; Вукович Рус. и сл. язьїкозн. 68—74); пов’язувалося ще з дісл. 5ігі(і «суперечка, війна, неспокій, мука» (Регззоп Веііг. 442; Меіііеі Еіисіез 448); непереконливе припущення (МасЬек Е83С 656) про зв’язок з гр. хтєрєоі «тризна», хтєріщш «тс.», звідки могло розвинутися ПСЛ. *ІЄГ-І2Па і далі їгіхпа. — Фасмер—Трубачев IV 102; Львов Лексика ПВЛ 38—39; Му-рьянов Зтимология 1985, 54—56.
[трйкати] «з шумом випускати гази» Нед; — звуконаслідувальне утворення.
триклятий «проклятий (з відтінком підсилення); [тричі проклятий]», [тре-клятий] «тс.» Нед, триклятущий; — р. треклятьій, бр. [тріклятьій], схв. ігікіеї; — очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, в якій гіпотетична форма *трькдАТть могла складатися з префікса трь- як форманта найвищого ступеня прикметників (пор. р. тресвятбй, тресветльїй, стел, трьвлд-женж, трькєличьсткьн'ь), пов’язаного з числівником три (пор. лит. Ігі^аїуіз «триголовий», Ігі^иЬаз «потрійний», дінд. ігірасі- «триногий», лат. їгірез «тс.»), і клатт» «клятий». — Фасмер IV 95, 97; 8кок III 500—501; Тгаиїтапп 327; Таїсіє—Ноїт. II 669. — Див. ще клясти, три.
трико «вовняна або напіввовняна тканина; спортивний або театральний трикотажний костюм; жіночі трикотажні панталони», трикотаж, трикотажник, [трикотажня] «трикотажна фабрика» Куз, О, [трикотарство] «трикотаж» Куз, [трйкорт] «трикотаж, в’язання» Нед, триковий, трикотажний, [трикотарський] Куз, [трикотбвий] Куз; — р. болг. м. трико, бр. трьїкб, п. Ігукої, ч. ігіко, ігікої, слц. вл. ігікої, схв. трико, слн. Ігікб; — запозичення з французької мови; фр. їгісої (їгісо-їа^е) «плетіння; трикотаж, плетена тканина» є зворотним утворенням від їгі-соїег «плести», яке не має певної етимології; припускається, що воно є результатом контамінації флам. зїгіккеп «плести», фр. ст. їгісоїег «хвилюватися», яке зводиться до того самого германського кореня (пор. фр. ст. езїгіриіег «хвилюватися»), — СІС2 844; Черньїх II 262—263; 81. у/уг. оЬсусЬ 779; Но-ІиЬ—Ьуег 489; Оаихаі 725; КІеіп 1649.
трилобіт (клас викопних морських тварин); — р. болг. трилобйт, бр. трьі-лабіт, п. ІгуІоЬіїу, ч. слц. ІгіІоЬй, схв. трилобити, слн. ІгіІоЬії; — адаптована новолатинська наукова назва; нлат. їгіїо-
Ьїіае (позначення викопних тварин типу членистоногих, які характеризуються поділом тіла на три поздовжні частини) утворено на основі гр. тріЛоро^ «який має три частини», що складається з основ трі- «три» і Лорде; «частина, частка», можливо, спорідненого з двн. Іарро «обвислий шматок тканини, шкіри», псл. зІаЬь «слабий». — СІС2 844; Кора-Іігізкі 1002—1003; НоІиЬ—Ьуег 489; КІеіп 1651; Ргізк II 131 —132. — Див. ще три. — Пор. слабий.
трилогія «три самостійні твори одного автора, пов’язані єдністю сюжету, задуму»; — р. болг. трилбгия, бр. трилогія, п. Ігуїо^іа, ч. Ігіїо^іе, слц. ігіїб-§іа, вл. ігіІо^Ца, м. трилоги/а, схв. трилоги/а, слн. Ігі1о§ї]а; — запозичення з грецької мови; гр. тріЛоуіа «три зв’язані внутрішньою єдністю трагедії» утворене з компонентів трі- (від трєщ «три») і -Лоуш (від Лбуое; «слово, розповідь»), — СІС2 844; ССРЛЯ 15, 969; КораІігізкі 780; НоІиЬ—Ьуег 489; КІеіп 1651. — Див. ще логіка, три.
трильйон; — р. триллибн, бр. трьі-льен, п. Ігуїіоп, ч. ігіїіоп, слц. ігіїібп, болг. м. трилибн, схв. трилйбн, слн. ігіїіібп; — запозичення з французької мови; фр. ігіПіоп утворено на основі ґпіПіоп шляхом заміни початкового складу компонентом Ігі- «три». — СІС2 844; ССРЛЯ 15, 968; 81. ^уг. оЬсусЬ 780; КІеіп 1651; Оаигаі 726. — Див. ще мільйон, три.
тримати, триматися, тримач, втримати, втриматися, [вйтрим] «витримка» Куз, [витрйманці] (про терпляче чекання) Ж, витримка, [ви-трималий] «поміркований, витриманий» Ж, витриманий, [встрймати] «стримати» Ж, [встримало] «стримано» Ж, дотрймати(ся), дотриманий, затримати, затриматися, затримка, затриманий, невтримний, [не-стрим] «нестриманість» Она, нестримний, [нестрімно] «надмірно» Ж, отримання, [отрймач] «одержувач», [під-трим] «підтримка» Куз, підтримка, [підтримок Куз, Она] «тс.», стримати,
стрим, стриманість, [стрималий] «стриманий» Нед, стриманий, утриматися), утриманець, утриманка, утримання, утриманство, утримувач-, — бр. трьімаць, п. Іггутас «тримати», ч. Ігітаїі «тс.; стискати», слц. Ігігпаі’ «тримати»; — очевидно, псл. Ігі-таіі «держати»; — дальші зв’язки не зовсім ясні; зіставляється з нвн. зігатгл «міцний, здоровий», зігаттеп «стягувати» (МасЬек Е83С 658), з укр. стрімкий, стремено, р. стремить, стремя (7иЬаіу 81. а сі. І 2, 167), а також з слн. ігта «упертість» (Вегіа] Езер 150).
[тримбай] (знев.) «плаксій» Корз, [тримбаїско] «тс.» тж; — очевидно, запозичення з польської мови; може бути зведене до незафіксованого п. [*іг^Ьа]] «тс.», пов’язаного з ІгцЬіс «трубити; [*голосно плакати]»; пор. укр. [трупкі, -бок] «плач» Гор. — Див. ще труба.
[тримботати] «шепелявити, нечітко говорити» О; — звуконаслідувальне утворення.
[тримбуляк] (геол.) «рід каменю» О; — неясне.
триместр «частина навчального року (3 місяці)»; — р. триместр, бр. трьіместр, п. Ігутезіг, ч. Ігітезіг, слц. Ігітезіег, болг. тримест-ьр, м. триме'-стар, схв. трйместар, слн. Ігітезіег; — запозичення з французької мови; фр. Ігітезіге «квартал; плата за квартал» походить від лат. Ігітезігіз «тримісячний», утвореного з основ Ігі- (від Ігез «три») і гпепзіз «місяць». — СІС2 844; ССРЛЯ 15, 969; КораІігізкі 1003; КІеіп 1652; Оаигаі 726. — Див. ще місяць, три. — Пор. семестр.
[тримнйй] «тривалий» Куз; — результат контамінації основ тривати і тримати(ся) (див.).
[тримонний] (у лайці: Оттам до тримовного (біса?)); — неясне.
тримпайло — див. тремпель.
[трйна] «потерть; сінна труха, подрібнене сіно або солома; тирса; полова Мо; нечисте зерно для коней О», [трй-ни] «сінна труха, подрібнене сіно або солома, тирса» Г, Нед, [тринйця] «тс.;
об’їдки сіна» Г, Нед, [трйння] (зб. від трйна), [трйнити] «перетворювати в труху; жадібно їсти, жерти, глитати» Нед, Куз; — п. [їггупу] «відходи (соломи, зерна)», ч. [ігіпа] «стерте сіно», болг. [трйна] «тс.», схв. трйна «дрібниця», трйне «сінна труха», трйнити «кришити, подрібнювати»; — псл. *їьгі-па, пов’язане з *їегїі «терти», їьгр «тру». — Дзендзелівський 81. зі. 10/1—2, 91 — 92; Варбот 142; ВигіхізхеАузка 183; Вгйскпег 580; МасЬек Е83С 658—659. — Див. ще терти. — Пор. трач1.
тринадцять, [тринайціть О, три-найцять Нед], тринадцятеро (зб.), тринайцятеро] Нед, тринадцятий, тринадцятий] Нед, [тринацятний] .про полотно) «тонкий, кращого сорту» Ме, тринадцятий (заст.) «тонка нитка; полотно в 13 пасом, [товсте полотно в 13 ниток Нед]», [тринайцятка] Нед, [тринацник] (заст.) «срібна монета вартістю 1/3 австрійського гульдена» Нед; — р. тринадцать, бр. трьінац-цаць, п. їгхупазїи, їгхупазсіе, ч. Ігіпасї, слц. Ігіпазі’, вл. Ігіпасе, нл. їзіпазсо, болг. тринадесет, м. тринаесет, схв. трйнаест, слн. їгіпа]зї, стел, трик на дєсатє; — псл. ігь]е (їгі) па сіез^їе, що складається з числівника їгь]е (їгі) «три», прийменника па «на» і форми місцевого відмінка числівника сіез^іь «десять». — Лукінова Вступ 197, 200; ІУМ Морфологія 218, 228; ЗсИизїег-Зе^/с 1546; 8кок III 500—501. — Див. ще десять, на1, три. — Пор. двадцять, дванадцять, тридцять.
[тринд] (ент.) «трутень» ВеНЗн, ВеЗа; — запозичення з польської мови; п. ст. їгдсі, їгді «тс.» пов’язане чергуванням звуків з ігиіегі «тс.». — Фасмер IV 111; Вгйскпег 578; Зсгіизіег-8є\ус 1540—1541. — Див. ще трут2.
[трйндати] «трясти одягом на собі; іти трясучись» О, трйндатися «вештатися, тинятися, бродити»; — п. [їггупсіас (зі^)] «крутитися, вертітися, волочитися; не сидіти на місці; танцювати; з трудом пересуватися; плутатися під ногами, заважати», [іг^сіас зі^] «тс.»; — не зовсім
ясне; очевидно, афективне утворення; зіставлення польського слова з ігупу «тирса» (Вгйскпег 579) непереконливе.
[трйнди] (приспів), тринди-ринди (вживається в ролі присудка для позначення пустої, беззмістовної розмови), тинди-ринди «тс.», триндикати «невміло або недбало грати на щипковому інструменті; відтворювати якусь мелодію без слів; [весь час повторювати тринди у співі Нед, Шейк; невпинно говорити Нед; нічого не робити Пі]», [триндичйха] «балакуха, торохтілка» Чаб, триндйчка «жартівлива пісня»; — р. [трьіндить] «говорити те саме», п. Ігупсіу-гупсіу (приспів); — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з тринькати «бренькати».
[трйндити] «марнувати, переводити» Па; — очевидно, результат контамінації слів тринькати «транжирити» і [трйнити] «перетворювати в труху».
тринк, тринкар, тринкувати — див. тиньк.
[трйнкаль] «могорич, хабар; гроші на могорич» Г, Нед; — п. [Ігупкаї, їгупкаі, їгипкаі, 1гуп§іе1с1, ігуп^іеії, ігупк^іеМ, Ігупк§е1(1] «тс.»; — запозичено через польську мову з німецької; н. Тгіпк§е1с1 «гроші на могорич» утворено з основ ігіпкеп (двн. їгіпкап) «пити», спорідненого з днн. дгіпкап, англ. дгіпк, дісл. сігбкка, гот. дгіпкап, і Сіеісі «гроші», пов’язаного з н. §е!їеп «коштувати; мати вартість». — Шелудько 48; Вгйскпег 578; Кораіігізкі 1003. — Див. ще гелтунок.
[трйнкати] «гаркавити», [трйнька-ти] «тс.; погано вимовляти», [трйн-кавка] НЗ УжДУ 14, [трйнкавий] «гаркавий» ВеУг, [трбнькавий] «тс.» тж; — звуконаслідувальне утворення.
[тринкач] «віхоть з ганчірок» Л; — неясне; можливо, пов’язане з [триньк] «тиньк», [тринькувати] «тинькувати».
[трйнчик] «три взятки при грі в карти»; — бр. [трьінка] «гра в карти»; — п. їгупка «трійка (в картах); щасливий добір карт у грі (три тузи); потрійне щастя»; — похідне утворення від
три; можливо, запозичене з польської мови. — Вгйскпег 578. — Див. ще три.
трйнькати1 «бренькати»; — р. трьін-кать «грати на струнах, награвати», тренькать «награвати на струнах; [базікати, балакати; дзвонити, доїти корову; смикати]», бр. трьінкаць «бренькати», п. [їг^к] «брязкання, легкий стук від удару»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до дренькати, бринькати, бренькати-, зіставлення з н. бгбЬ-пеп «гриміти», гот. с1гип]и5 «звук», дінд. (Цпгапаїі «звучить», гр. 9рг)уо<; «нарікання» (Горяев 375) необгрунтоване. — Фасмер IV 98. — Пор. брень, дрень, трумкати.
трйнькати2 «неощадливо, нерозумно витрачати гроші; транжирити», протринькати, розтринькати, розтринькувач-, — запозичення з польської мови; п. [їгупкас] «пити, пиячити», їгупк-пдс «випити, упитися» походить від н. їгіпкеп «пити»; первісно означало «пропивати гроші, майно». — Шелудько 48. — Див. ще трйнкаль.
трйньчик, трінчик — див. трен-чик.
[тринянка] (назва вовни) Доп. УжДУ 4; — неясне.
трйпер (венерична хвороба); — р. трйппер, бр. трьіпер, п. ігурег, ч. Ігірг, слц. Ігірег, болг. м. трйпер, схв. трйпер, слн. їгірег; — запозичення з німецької мови; н. Тгїррег «тс.» є похідним від [ігірреп] «капати», пов’язаного з ігорїеп «тс.», двн. їгоріо «крапля», англ. (ігор «тс.». — СІС 653; Фасмер IV 103; Кораіігізкі 1003; НоІиЬ—Ьуег 489; РЧДБЕ 878; Ву]акли]а 972; Кіи-§е—Міігка 792, 793.
[трипиза] «непрохідні місця, бездоріжжя» Корз; — неясне.
[трйпля] (мін.) «трепел»; — запозичення з польської мови; п. їгуріа, ігуреі, [їгуреіа, їгуроіа] «тс.» походять від н. Тгірреї «тс.». — Вгйскпег 579. — Див. ще трепел.
трйптих «твір мистецтва з трьох самостійних частин, об’єднаних спільною темою; ікона, що має три стулки»; —
р. трйптих, бр. трьіпціх, п. їгурїук, ч. слц. ІгірїусЬ, болг. триптйх, схв. триптихон, слн. ІгірїіЬ(оп); — запозичення з грецької мови; гр. трідто/ос «потрійний, складений втроє» утворено з основ трі-, якому відповідає укр. три-, і тгтихл «складка», пов’язаного з лтостосо «складаю в складки», етимологічно неясним. — СІС2 845; Фасмер— Трубачев, IV 103; Кораіігізкі 1003; Но-ІиЬ—Еуе? 490; РЧДБЕ 879; Ву]'акли]а 972; Ргізк II 616—617.
[трйпутень1] (орн.) «припутень, Со-ІитЬа раїитЬиз Б.» Дейн, [трйпотень] «тс.» Дейн; результат видозміни деети-мологізованої назви прйпутень з переосмисленням префікса при- як числівника три. — Див. ще прйпутень. — Пор. трепетень.
[трйпутень2] (бот.) «подорожник великий, Р1ап1а§о та]ог Б.», [трйпут-ник] «тс. Мак, См; подорожник середній, Р. тесііа Б. (Р. агапагіа) Г, Нед»; — бр. трьіпутнік «подорожник», схв. [трипутац, тропутац], слн. їгрбїес, [ігіроіес] «тс.»; — результат видозміни незафіксованої форми *припутень «тс.», утвореної з прийменника при- та іменника путь-, пор. [припутник] «подорожник середній». — Див. ще попутник.
[трипуфель] (бот.) «скорзонера низька, Зсогхопега йитіїіз Б.» Мак; — неясне.
[трйп’ять] «п’ятнадцять» Г, Нед; — складне утворення, яке виникло шляхом стягнення компонентів три і п’ять (див.).
трирйнки — див. тараренька.
трисвятйй (церк.) «який перевершує всіх у святості; пресвятий» СУМ, Г; — р. тресвятбй, трисвятдй; — запозичення з церковнослов’янської мови, в якій незасвідчена форма *трьс-катт» складалася з префікса вищого ступеня порівняння трь- і прикметника сват”ь «святий». — Фасмер IV 95. — Див. ще святйй, триклятий.
[трйскати] «бризкати, прискати, бити джерелом» Нед, [трйснути], [трйс-кавець] «фонтан» тж; — п. ігузкас «бриз-
кати; прискати; бити джерелом», ч. Ігу-зкаї «бити джерелом», вл. їгузкас «бити джерелом», нл. їгузсаз «з шумом випорожнятися»; — псл. [їгузкаїі] «бити джерелом», давнє звуконаслідувальне утворення, пов’язане з сігузкаїі «бризкати рідиною» (пор. вл. сігізіас «тс.», нл. сігізсаз «мати пронос», укр. дриста-ти). — Вгйскпег 579; Бсішзїег-Бе^с 1541—1542. — Пор. дристати.
трйста, трьохсотий', — р. трйста, бр. триста, п. іггу 51и, іггузїа, ч. Ігі зіа, слц. ІГІ5ІО, вл. ігі зіа, болг. м. трйста, схв. трйста (три стотине), СЛН. ІГ15ІО, стел, три гета, три С'ЕТ'Е; — псл. ігі зьіа; — результат зрощення словосполучення, що складалося з числівників псл. ігі (с. р.) і ЗЬІО (мн. зьіа). — Лукінова Вступ 197, 201; ІУМ Морфологія 218—230. — Див. ще сто, три. — Пор. ДВІСТІ.
триста — див. трістя.
трйтій (хім.) «надважкий радіоактивний ізотоп водню», трітій «тс.»; — р. болг. трйтий, бр. тритий, п. ігуі, ч. Ігіїіит, слц. ІгіНит, ігісіит, слн. ігі-іі]; — засвоєна з інтернаціональної наукової номенклатури назва нлат. Ігііі-ит, утворена на основі гр. тргто^ «третій».— ТСБМ V/!, 537; КораІігізкі 1003; РЧДБЕ 879. — Див. ще третій.
[трйтко] (орн.) «деркач, Сгех ргаїеп-5І5 ВесЬзБ» ВеНЗн, ВеЗа, [тришко] «тс.» Шарл (можливо, помилкове написання замість трйтко); — очевидно, звуконаслідувальне утворення, яке мотивується голосом птаха, що являє собою скрипучий крик «крек-крек... крек-крек» (Птицьі СССР 209); пор. синонімічні назви деркач, [дерчак, скрип, скрипак] та ін.; думка про походження назви тришко від власного імені Трйфон (Булаховський Вибр. пр. III 214) викликає сумнів.
тритон «у грецькій міфології морське божество; (біол.) рід земноводних, Тгіїигиз», [тритонка] жін. р. «тритон звичайний, Тгіїигиз уиі^агів Б.» Дейн; — р. болг. тритон, бр. тритон, п. Ігу-Іоп, ч. слц. їгіїбп, м. тритон, схв. три
тони (мн.), слн. їгїїоп; — запозичення з грецької мови; гр. Трїтсоу «міфічне морське божество» пов’язується з дірл. ІгіаІЬ (род. в. їгеїЬап) «море». — СІС2 845; ССРЛЯ 15, 976; КораІігізкі 1003; НоІиЬ—Буег 490; РЧДБЕ 879; Ву]ак-лща 973; КІеіп 1654; Ргізк II 933—934.
[трифолін] (бот.) «бобівник трилистий, МепуапїЬез їгіїоііаїа Б.» Мак, Лік. росл. Енц. дов., Куз, [трифоль «тс.» См, водяний трифоль Лік. росл. Енц. дов., тріфблія, тріфбли Нед] «тс.», [тріфой] «конюшина польора, Тгііоііит агуепзе Б.» Мак; — р. трифоль, бр. трифоль «тс.», п. їгііоііит «конюшина», ч. [їгутїиііа] «бобівник», слц. Ігіїоііит «конюшина», болг. [трифйл] «тс.; бобівник», трифблиум «тс.», схв. трифоли-іум «бобівник»; — запозичення з латинської ботанічної номенклатури; лат. Ігіїоііит «конюшина», Ігіїоііаіа «трилистий» утворені з основ Ігі-, якому відповідає укр. три-, і іоііит «лист», іоііа-Н15 «листковий»; назва пояснюється своєрідною формою листків цих рослин, що складаються з трьох пластинок; звукова форма [тріфой] походить від рум. їгіїбіи «тс.» (БсЬеІисІко 143). — СІС2 845; Сабадош ОЛА 1981, 79; Анненков 215; КораІігізкі 998; МасЬек Зт. гозїі. 182; Вуіакли]а 973. — Див. ще три, фоліант. — Пор. трефа.
Трйфон, [Трйхвон, Трйхон Нед], ст. Трифанов (прикметник, 1487), Тріґ-феон'ь «суживаючи роскошьі»''(1627); — р. Трйфон, бр. Трифан, болг. Трйфон; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. Трисрсоуо^ утворено від три-срасо «розкошую», пов’язаного з бри-тгтео «роздроблюю, розслаблюю», Зрйтг-тоцец «живу в розкоші», можливо, спорідненими з лтс. ЬгиЬаха «обломок, руїна», сігиЬагаз «тріска». — Вл. імена 90; Беринда 237; Илчев 494; Ргізк І 688— 689.
трифтонг «поєднання трьох голосних звуків в одному складі»; — р. болг. схв. трифтонг, бр. трифтонг, п. ІгуЛоп§, ч. слц. ІгіНоп§; — запозичен
ня із західноєвропейських мов; н. Тгіргі-ігібпд, фр. ігірЬіопдие, англ. ігірЬіЬопд утворено за аналогією до дифтонг з основ гр. трі-, якому відповідає укр. три-, і срвоууос «звук, голос, голосний». — СІС2 846; ССРЛЯ 15, 979; 81. >ууг. оЬсусІї 779; НоІиЬ—Ьуег 489; РЧДБЕ 879; Ву]акли]а 973; Сг. Е>уЬ. 778; Оаигаі 727; КІеіп 1652—1653. — Див. ще дифтонг, три.
трйхи — див. терти.
трихіна (зоол.) «паразитичний круглий черв’як, ТгісЬіпеІІа зрігаііз», трихіноз, [трихінбза] Куз, трихінела, трихінельоз; — р. болг. трихйна, бр. трихіна, п. ігусЬіпа, ч. ігісЬіпа, слц. ІгісЬіпа, схв. трихина, слн. ігіЬїпа; — засвоєне з новолатинської наукової номенклатури; нлат. іЬгісЬіпа утворено від гр. тріхіуо^ «волосяний», похідного від Орі^ «волос», яке виразних етимологічних зв’язків не має. — СІС2 846; Кораіігізкі 1002; НоІиЬ—Ьуег 489; РЧДБЕ 880; Ву)акли)а 973.
трихотомія «поділ на три частини»; — р. трихотомйя, бр. трихатамія, п. ігусЬоіотіа, ч. ігісЬоіотіе, слц. ігі-сЬоібтіа, болг. трихотбмия, схв. три-хотомща, слн. ігійоіотііа; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгі-сгіоіотїе, англ. ігісЬоіоту «тс.», фр. ігісгіоіоте «який ділиться натроє», утворено з основ гр. тріха «натроє, на три частини» і тоцп «розтин, розріз, розсікання»; пор. гр. тріхотоцєїу «ділити на три частини». — СІС2 846; ССРЛЯ 15, 979; 81. >ууг. оЬсусЬ 779; НоІиЬ—Ьуег 489; РЧДБЕ 880; Ву|акли)а 974; Сг. Е>уЬ. 776; КІеіп 1649.
трйчі «три рази», [трйчи, трейки, трейчи, тречи] «тс.», утричі; — р. [трбичи, трйдчи], бр. трбйчи, [трзй-чи]; — очевидно, псл. *іге)ьі)і, що утворилося поєднанням основи числівника ігі- (*іге-) з іменною формою *їьі]ь «хід» від дієслова )ьіі «йти» (Німчук По. XIII діал. н. 122—123; ЗССЯ 5, 193), подібно до того, як -зьсіу у семантично тотожних сі'ьуазьсіу «двічі», ігізьсіу «тричі» пов’язується з дієприк
метником ЗЬСІЦ (від ХОСІИІ «ходити»), — Див. ще три. — Пор. трйжди.
триш — див. треш.
[трйшкатися] «неспокійно триматися, поводитися» Нед; — очевидно, пов’язане з [трйхи] у переносному значенні «метушня, клопоти, неспокій». — Див. ще терти.
тришко — див. трйтко.
триш-триш — див. треш, трищ — див. тріщук.
[триярати] «товкти, місити, топтати (солому, землю тощо)» Ме; — неясне; можливо, пов’язане з трієрувати «очищати, сортувати на трієрі», зближеним з терти, [трйнити] «перетворювати в труху».
тріада «єдність, утворювана трьома окремими частинами»; — р. болг. три-ада, бр. трияда, п. ігіасіа, ч. слц. слн. ігіасіа, м. схв. три]ада; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгіасіе, фр. ігіасіе, англ. ігіасі через пізньолат. ігіаз, -асііз зводяться до гр. тріас (род. в. тріабос) «число три; група з трьох осіб, речей», похідного від трєїс (с. р. тріа) «три». — СІС2 846; ССРЛЯ 15, 955; Кораіігізкі 997; НоІиЬ—Ьуег 488; РЧДБЕ 875; Ву(акли]а 970; Сг. Е>уЬ. 775; Оаигаі 725; КІеіп 1647; Егізк II 921. — Див. ще три.
тріас «перший із трьох періодів мезозойської ери», тріасовий; — р. болг. триас, бр. трияс, п. ч. слц. ігіаз, схв. трй]ас, слн. ігіаз; — запозичення з німецької мови; н. Тгіаз походить від гр. тріас «три; трійця». — СІС2 846; Кора-Іігізкі 997; НоІиЬ—Буег 488; РЧДБЕ 875; Ву]акли)а 970; Сг. Е>уЬ. 775; КІеіп 1647. — Див. ще три, тріада.
тріба, тріббвати, трібувати, трі-бунок — див. треба.
трієр «машина для очищання та сортування насіння» СУМ, Куз, [треїр] «тс.» Чаб, трієрувати «очищати, сортувати на трієрі», [треїрувати] «тс.» Чаб; — р. м. трйер, бр. триер, п. їгіег, ігуіег, ч. слц. ігіег, болг. трибр, схв. трй]'ер, слн. ігіег; — запозичення з французької мови; фр. ігіеиг «сортуваль-
ник» є похідним від ігіег «сортувати, перебирати», етимологічно неясного. — СІС2 846; ССРЛЯ 15, 963; Кораіігізкі 998; НоІиЬ—Еуег 489; РЧДБЕ 878; Ву-]акли]а 970; Оаихаі 726.
[трійка*] (бот.) «конюшина лучна, Тгіїоііит ргаіепзе Б.» Мак, троян «тс.», [тройняг] «конюшина середня, ТгіТоІі-ит тебіит Б.», [тройнячбк] «конюшина повзуча, Тгіїоііит герепз Б.»; — р. бр. [пгроица] «конюшина лучна», ч. [іго]-ка, іго]аска] «тс.»; — похідне утворення від три\ назва зумовлена будовою листка, що має три пластинки; пор. трилистник «конюшина». — Сабадош ОЛА 1981, 79; Вісюліна—Клоков 218, 220; Анненков 359; МасЬек Зт. гозії. 121; СимоновиЬ 476. — Див. ще три. — Пор. трифолін.
трійка2 — див. труїти.
трійня, тріля, тріпачка. — див. терти.
Трійця* «триєдине божество», Трбй-ця «християнське свято на честь Трійці; Зелені свята»; — р. болг. Трбица, бр. Трбйща, п. Тгб]са, ч. ігорсе, слц. ігорса, вл. Тгорса, схв. трд)ица, трд-і'ице (мн.), слн. Тгорса; — запозичення зі старослов'янської мови; стел, троицд утворено від три, трой як калька гр. Тріас «трійця», похідного від трєїс (тріа) «три». — Фасмер IV 104—105; Черньїх II 262. — Див. ще три.
[трійця2] (бот.) «вероніка лежача, Уегопіса ргозігаіа Б.», [трбйця] «тс.» Нед, [тройца] «вероніка австрійська, Уегопіса аизігіаса Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з труїти, оскільки деякі види вероніки вживалися в народній медицині від укусів гадюк та скажених тварин, пор. р. змеи-ное зелье «вероніка лежача», схв. зми-і'иніа трава, троє од змиіе «вероніка дібровна, Уегопіса сЬатаесІгуз Б.». — Лік. росл. Енц. дов. 85; Вісюліна—Клоков 275, 280; Анненков 378; Нейштадт 498; СимоновиЬ 493, 494.
[трійця3] у сполученні [божа трійця] (бот.) «звіробій гірський, Нурегісшп топіапит Б. Нед; звіробій звичайний,
Нурегісшп регГогаіит Б. Мак»; — очевидно, результат фонетичної видозміни співзвучного виразу [божа крівця] «тс.», мотивованого цілющістю рослини (божа) і наявністю червонуватого соку, який виділяється на зламі стебла (крівця). — Вісюліна—Клоков 183; Нейштадт 388; МасЬек Злі. гозії. 148; СимоновиЬ 241—242. — Див. ще кров.
трін — див. тран.
тріні, тріньки — див. троні.
тріо (муз.); — р. болг. м. трйо, бр. трьіо, п. ч. слц. вл. Ігіо, схв. трйо, слн. ігіо; — запозичення з італійської мови; іт. ігіо тлумачиться як результат контамінації форм іге «три» і сіио «дует» (Фасмер IV 103; Саті1ІзсЬе§ 870) або як утворене від лат. ігез (с. р. ігіа) «три», за аналогією до іт. сіио, архаїчної форми від Ниє «два» (Оаигаі 727; КІеіп 1652). — СІС2 846; Кораіігізкі 998; НоІиЬ— Буег 489; РЧДБЕ 878; Ву)акли]’а 972.
тріод «триелектродна електронна лампа»; — р. болг. трибд, бр. трьіед, п. ч. ігіосіа, слц. слн. ігіосіа, схв. три-бда; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгіосіе, фр. англ. ігіосіе утворено з компонентів ігі-, що відбиває гр. трі-, якому відповідає укр. три, і -осіє (як у англ. еіесігосіе «електрод»), що походить від гр. 656^ «дорога, шлях», спорідненого з псл. хоЗь «хід». — СІС2 847; ТСБМ У/1, 531; 51. >ууг. оЬсусЬ 776; НоІиЬ—Буег 489; Сг. ЕїуЬ. 778. — Див. ще три, ходйти. — Пор. катод.
тріоль (муз.) «тридольна ритмічна фігура»; — р. трибль, бр. трьіель, п. ч. слц. ігіоіа, болг. м. трибла, схв. триоле-, — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. Тгібіе «тс.» походить від іт. ігіо «тріо» або від нлат. ігіоіа «ритмічна музична фігура». — СІС2 847; 51. >ууг. оЬсусЬ 776; НоІиЬ—Буег 489; РЧДБЕ 738; Ву]акли]а 972. — Див. ще три, тріо.
[трїпалка] «круглі ясла в овечому хліві» Нед, [трипак] «рептух (для коней)» О, [трепак, трепбк] «тс.» О; — видозмінене запозичення з німецької мови; нвн. Кгірре «корито, ясла», двн. кгір-
ра «тс.» споріднене з дангл. сгіЬЬ «тс.». — Див. ще крйпа. — Пор. рептух.
тріпати «дрібно махати, трясти», тріпати «смикати, тіпати, бити; іти, бігти; [їсти Нед]», тріпатися «судорожно смикатися; мерехтіти; сердитися», тріпатися «розвіватися», тріпнути, тріпнутися, тріпонути, тріпонутися, [трепати] «тріпати, трясти Г, Нед; іти Г; іти поспішаючи О; поволі йти О; жадібно їсти Г; (у виразах [трепати собов] «тремтіти», [трепати язиком] «базікати» О)», [трепать] «тіпати (коноплі, льон); трясти, бити» Л, [тре-пат] «тс.» Л, тріп (вигук для вираження струшування, [тремтіння]), [трі-пу] (вигук для вираження тривалості тріпання або тремтіння Г, Нед), [тра-пашка] «прилад для гостріння коси, мантачка» Л, [трепанка] «витіпаний і вичесаний льон» Л, [трепачка] «китиця на кінці батога Г; мантачка; прилад, за допомогою якого льон остаточно очищають від костриці Л», [трепкач] «бовт для полохання риби» Л, трепло «довге весло для керування човном, плотом; примітивний прилад для тіпання льону; базіка, хвастун», [трепуха] «балакуха» Чаб, [трепок] «відходи тканини у кравця; торочки, що звисають із порваного одягу» Корз, [треп’ях] «торочки, що звисають із порваного одягу» Корз, [тріпайло] «вітрогон» Нед, тріпанина, тріпачка «батіг, плітка; [малярія Мо; тіпальниця Чаб]», [тріпуха] «пліткар-ка» Чаб, [втріпати] «пройти довгий шлях пішки» Нед, [натрепати (соломи)] «(у великій кількості) накласти (соломи)» ВеЛ, [натріпати] «натрусити» Нед, [потріпки] «клапті льону, що відпадають при тіпанні», [потріпки] «торочки» Нед, [пдтряпки] «тс.» Нед, розтрепанство] «легковажність» Нед, рдзтріп] «обачність, розсудливість» Чед, [розтріпанець] «вітрогон» Нед, розтріпаний] «легковажний» Нед, стрепенути, стрепенутися, стріпнути «тріпнути; [стрепенути]», [стріпихи] «торочки» Нед, [стріпки] «тс.» Нед, [стріпчастий] «з торочками» Нед; —
р. трепать, бр. трапаць, др. трепати «хльоскати, ляпати», притрепати «прибити», п. іггерас, ч. ігераіі, слц. іге-раґ, вл. ігерас, нл. ізераз, ізараз, болг. трепя «убиваю», схв. трепнути «моргнути», трепача «терниця», слн. ігера-іі «моргати», ігераіі «тріпати»; — псл. ігераіі, пов’язане з Ігереі'ь «трепет», іго-ра «дорога»; — споріднене з прус, ег-ігерра «переступати», ігарі «ступати», лит. ігері «звук при тупанні», ігерзеіі «тупати», ігаріпеіі «штовхати ногами», гр. трсгтеш «ступаю, видавлюю», гот. ргаЬбп «бігти риссю», дінд. ігргаЬ, Ігра-Іаіі «непостійний, рухливий», лат. ігері-сіїда «хто часто перебирає ногами; тремтячий; трепетний», афг. сігаЬаІ «трясти, сипати; насипати»; в основі лежить звуконаслідувальний корінь іє. *ігер- «ступати; тупотіти; дріботіти (ногами)». — Фасмер—Трубачев IV 98—99; Черньїх II 261; Булаховський Вибр. пр. III 526— 527; Вгйскпег 581; МасЬек Е5.ІС 657; 8сіш5ієг-8є5ус 1543, 1551; Бкок III 496— 497; МікІ. Е\¥ 361; Тгаиітапп 329; То-поров Е—Н 87—88; \¥а!сіе—Ноіт. II 701—702; Рокогпу 1094. — Див. ще трепет. — Пор. тропа, тряпка.
трісеничка, трісулька — див. трясучка.
[трісирубичка] (бот.) «трясучка середня, Вгіга тесііа Б.» Мак, [тросьоруб-ка] «тс.» Мак; — складне утворення з основ [тріси-], пов’язаної з трясти, і руб, рубець, [руб’я] «лахміття»; пор. приказку «треба прясти, щоб руб’ям не трясти» (Г IV 85); назва зумовлена тим, що колоски цієї злакової рослини мають тонкі ніжки і тому трясуться від найменшого руху повітря. — Див. ще руба-тина, трястй. — Пор. трясучка.
тріск, [тріскавець] (бот.) «мак дикий, Рарауег гЬоеаз Б.» Мак, [тріска-виця] «гроза» ВеБ, [тріскавка] (ент.) «коник, Асгісііит» Нед, [тріскало] «підвішений кусок заліза, який від вітру вдаряє об дерево, видаючи дзенькіт, для відлякування диких свиней» О, [трескало, траскало] «тс.» О, [тріскам] «балакун Нед; той, що тріскається
(у загадці — мак)», тріскачка «знаряддя для утворення тріску; машинка для очищання насіння льону; [балакуха Нед]», тріскіт, [тріскот] Нед, тріскотнеча, тріскотня, тріскотнява, [трєскун] «сильний мороз» Л, [тріску тин] «тріск; сильний мороз» Корз, [тріскуч] (бот.) «льон-стрибунець, Ьі-пит сгерііапз» Нед, [тріщаник] «шер-хебель» О, тріщина, [тріскатий (у сполученні [мак. т.] (бот.) «дикий мак» Мак)], тріскотливий, тріскучий, тріснутий, тріскати, тріскотати, тріскотіти, тріснути, тріщати, трісь (виг.), [розтріск] «розрив» Нед, [роз-тріскати] «розбити» Нед; — р. треск, бр. трзск, др. тріск?) «тріск, грім», п. іггазк, ч. ігезк, слц. ігезк, вл. ігезкас «тріщати» (про мороз), болг. тряскот, схв. трй]есак «грім», тресак «грім; тріск, стук», слн. ігезк «тріск, шум», стел, тр'кекдти; — псл. ігезка, ігезкаіі, пов’язані з ігозка «блискавка», ігозкоі'ь «тріск», споріднені з лит. ігезкеіі «тріщати», ігазка «ламкість», ігбзкіз «тріщина», лтс. ігазкіз «шум, шерех», можливо, також з гот. ргізкап «молотити», да-ргазк «тік», нвн. ЬгезсЬеп «молотити».— Фасмер ІУ~ 99—100; МасЬек Е8.ІС 658; 8сЬизіег-8е5УС 1545; Младенов 642; Зкок III 502—503; Тгаиітапп 329; ЕгаепкеІ 2Г81РН 20, 282; Кіиде— Міігка 142. — Пор. витріщати.
тріска* «скіпка; уламок чогось дерев'яного; стружка», [трісочок] «дрібні щепки для розпалювання», [трісчй-на] «одна трісочка»; — р. [треска], [треста], бр. трзска, п. іггазка, ч. ігізка, слц. ігіезка, вл. ігезка, нл. ізез-ка, болг. треска, м. треска, схв. треска, слн. ігезка, р.-цел. тр’кекд; — псл. ігезка, пов’язане з ігезкаіі «тріскати». — Фасмер IV 100; Вгйскпег 579; МасЬек Е2ЛС 658; 8сЬизіег-8е5Ус 1545. — Див. ще тріск.
тріска5 (іхт.) «риба, СіаЬиз тогЬиа Ь.»; — бр. траска, ч. слц. ігезка, болг. треска, схв. треска', — запозичення з російської мови; р. треска єдиної етимології не має; пов’язується з тріска
(Даль IV 429), оскільки висушена риба розщеплюється, як дерево (пор. нвн. ЗіоскПзсЬ «тс.», букв, «палка-риба»); зіставляється (МйЬІ.—Епсіг. IV 195; Кіи-де—Міігка 139; Ресіегзеп ІЕ 5, 72) з дісл. рогзк, нвн. ОогзсЬ «тріска», лтс. іігга «форель»; необгрунтованим є виведення (ЗсЬисЬагсІі ІЕ 7, 273; Маіге-паиег 352; Младенов 638) з германських мов. — Фасмер IV 100; Черньїх II 261—262. — Пор. тріска*.
тріскати (вульг.) «жадібно їсти, жерти»; — р. трескать, бр. [трзскаць] «тс.»; — результат видозміни значення тріскати «утворювати тріск, тріщати»; спочатку означало «їсти горіхи і под.» (розкусуючи чи розламуючи шкаралупки). — Див. ще тріск. — Пор. троск.
[тріскопліт] (орн.) «кропивник, волове очко, Тгодіосіуіез ігодіосіуіез Б.» Шарл, [треекдпліт] «тс.» ВеНЗн; — результат пов’язання основ двох різних назв того самого птаха — [тріщук] (< тріск) і [поплітник] (див.).
[тріскун] (іхт.) «окунь, Регса Пцуіа-ііііз Б.» Дейн; — неясне; можливо, пов’язане з тріск, через те що луска окуня відділяється дуже важко, при чищенні риби створюється ніби сухий тріск.
[тріскунчик] (орн.) «кроншнеп середній, Митепіиз рЬаеориз Б.» Шарл, тріскунок «[тс. Шарл]; у сполученні чирок тріскунок (^иеґяиесіиіа (Апаз) циегциесіиіа Б. Воїнств.—Кіст.», [тріску нка] «чирок тріскунок» Шарл;'— р. чирок трескунбк «фиегциеЬиІа (Апаз) циегциесіиіа Б.»; — звуконаслідувальні утворення, пов’язані з тріск, тріщати; назви приблизно передають враження від голосу птахів, який імітується як р. ки-ре-ре (тривожний крик кроншнепа), гаркаве, «дерев’яне» р. кзр-р-р (крик селезня чирка-тріскунка). — Булаховський Вибр. пр. III 202; Птицьі СССР 95, 266. — Пор. трускунець.
[трістя] «трясовина, драговина; очерет», [трісця] «трясовина», [тристя] «болото, калюжа; тюрма» Пі; — пов’язане з тростина, [трость, трість,
(зб.) трістя] «очерет»; початково означало «місце, заросле очеретом»; пізніше могло зазнати зближення з трясшийся). — Див. ще трость.
тріумвірат «у Стародавньому Римі — союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади; колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою», тріумвір «учасник тріумвірату»; — р. болг. м. триумвират, бр. тріумвірат, п. ігіит>уігаі, ч. ігіитуігаі, слц. схв. три/имвират, слн. ігіитуігаі; — запозичення з латинської мови; лат. ігіитуігаіиз «тріумвірат» є похідним від ігіитуіг «учасник тріумвірату», складного утворення з основ ігіит «трьох» і УІГ «чоловік», ЩО ВИНИКЛО як зворотне утворення від форми род. в. мн. словосполучення ігіит уігбгит («один з трьох чоловіків»), — СІС2 847; Кораіігі-зкі 999; НоІиЬ—Ьуег 490; РЧДБЕ 879; Ву]акли]а 970; КІеіп 1654, 1655. — Див. ще віртуоз, три.
тріумф, тріумфатор, тріумфальний, тріумфувати; — р. болг. три-умф, бр. трьіумф, п. ігіитГ, ігуиті, ч. слц. вл. Ігіитї, м. триумф, схв. трй-іумф, слн. ігійтГ; — запозичення з латинської мови; лат. ІгіитрЬиз «урочистий вступ у Рим полководця і його армії після переможного закінчення війни» походить від вигука ігіитреї, вживаного в релігійних процесіях на честь свята родючості, що зводиться до гр. Оріощрос; «процесія на честь Вакха», слова доеллінського походження. — СІС2 847; Кораіігізкі 999; НоІиЬ—Буег 490; РЧДБЕ 879; Ву]акли]а 971; КІеіп 1654; Таїсіє—Ноїт. II 707.
[тріїц] (орн.) «дрізд омелюх (деряба), Тигсіиз уізсіуогиз Б.», [тріскучий дрізд] «тс.» Шарл; — похідне утворення від тріскати, тріщати; назва пояснюється голосом птаха, крик якого сприймається як голосний тріск (р.) трррр (Птицьі СССР 433). — Воїнств.—Кіст. 318. — Див. ще тріск. — Пор. тріскопліт, тріщук.
тріщати — див. тріск.
[тріще] «хмиз; різки» Нед; — результат контамінації основ [ріще] ([ріща]) «тс.» і тріщати. — Див. ще рї-ща, тріск.
[тріщуватий] «витрішкуватий»; — п. іггузгсгшуаіу «тс.»; — зворотне утворення від витріщати (див.).
[тріщук] (орн.) «кропивник, волове очко, Тгодіосіуіез ігодіосіуіез Б.», [трищ Шарл, трішюк ВеНЗн, тріщ тж] «тс.»; — похідне утворення від тріщати; назва передає враження від голосу птаха, який відтворюється як (р.) черр-черр, (н.) гегг і сприймається як певне тріщання; зіставляється також зі стриж (ВеУг 263). — Булаховський Вибр. пр. III 202; Птицьі СССР 430. — Див. ще тріск. — Пор. тріскопліт.
тровйти, трбви, тровля — див. травйти.
[трогати] «торкатися, ворушити; непокоїти, набридати Нед, смикати», [тронути] «торкнутися; зворушити» Нед, трбнутися «стати трохи ненормальним, психічно хворим», [трогатель-ний] «зворушливий, захоплюючий» Нед (з рос.), [трбгаючий] «тс.» Нед, Куз; — р. трбгать «торкатися; мацати; чіпати; непокоїти; викликати співчуття», бр. [трбгаць] «чіпати», болг. трбгвам «торкаю»; — єдиної етимології не має; зіставляється з лтс. ігекзпе «удар, поштовх», дісл. ргека «давити, тіснити», дангл. дгаки «натиск, насилля» (МйЬІ.— Епсіг. IV 230), з терзати, з лат. ігаЬо «тягти» (Горяев 376), з лат. іегдео, іег-ро «прати; чистити», гот. раігко «дірка» (Реіг ВВ 18, 285); р. тронуть виводиться з [трбпнуть] «тупнути», а трбгать пояснюється як результат впливу форми двигать (Уаіііапі Сг. сотр. І 93); існує припущення про виникнення дієслова в результаті фонетичної видозміни форми типу р. [торгать, торгнуть] «рвати, смикати», укр. торгати «смикати» (Міккоіа Пгзі. Ог. III 92). — Фасмер—Трубачев IV 104; Черньїх II 263—264.
троглодйт «первісна печерна людина»; — р. болг. троглодйт, бр. траг-
ладьіт, п. ігодіодуіа, ч. слц. ігодіодуі, м. троглодити (мн.), схв. троглодит, слн. ігодіодіі; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгодіодуі, фр. англ. ігоріосіуіе походять від лат. ігб-^Іосіуіае (мн.), яке відтворює гр. трш-уЛоботг]^ «який живе в печері», утворене з основ іменника тршуЛц «нора, печера» (первісно «прогризена діра»), похідного від тршусо «гризу», спорідненого з вірм. Гигс «щелепа», тох. АВ ігазк- «жувати», і «ховаюся, опускаюся; надягаю», спорідненого з дінд. ира-сіи- «надягати». — СІС2 847; Кора-Іігізкі 999; НоІиЬ—Ьуег 490; РЧДБЕ 880; Ву)акли]а 974; КІеіп 1655; Егізк І 427—428, II 938—939.
[троєнка] (бот.) «мухомор червоний, Адагісиз тизсагіиз Б.» Г, Нед, [троян-ка] «тс.» Мак; — пов’язане з труїти-, назва вказує, на отруйність гриба. — Див. ще труїти.
тройняг, тройнячбк — див. трійка1.
[тройчак] (бот.) «плакун верболис-тий, БуіЬгит заіісагіа Б.»; — бр. [трой-нік] «тс.»; — похідне утворення від три; назва зумовлена, очевидно, тим, що квітки цієї рослини бувають трьох видів, які розрізняються співвідношенням довжини стовпчика, тичинок і чашечки. — Вісюліна—Клоков 224; Нейштадт 357; Анненков 205.
трок «широкий ремінь для закріплення сідла або попони на коні; попруга; [вузька шкіряна смужка для шиття упряжі, зшивання пасів до молотарки та ін.; торочки, що звисають із порваного одягу Корз]», [трдчки] «тоненький мотузок, яким підв’язується спідниця» Мо; — запозичення з польської мови; п. ігокі «ремені, вірьовки, зав’язки» відповідає укр. тдрок «торочка», тороки «ремені ззаду сідла; торочки». — Фасмер IV 85; Вгйскпег 576. — Див. ще тброк*.
тролейбус, тролейбусник; — р. троллейбус, бр. тролейбус, п. ч. слц. вл. 1го1е]Ьи5, болг. тролейбус, м. тро-ле]бус, схв. троле]бус, слн. ігб1е]Ьиз;
— запозичення з англійської мови; англ. ІгоИеуЬиз утворено з ігоііеу «роликовий струмознімач; візок», можливо, спорідненого з ІгоП «котити», і Ьиз, як в автобус, омнібус. — СІС2 847; Коваль 36; Черньїх II 264; КораІігізкі 1000; Но-ІиЬ—Буег 490; РЧДБЕ 880; Ву]акли]а 975; КІеіп 1656. — Див. ще автобус, омнібус.
тромб «згусток крові», тромбоз; — р. бр. болг. тромб, п. іготЬога, ч. ІготЬиз, слц. іготЬ, вл. іготЬа, м. схв. тромббза, слн. ігбтЬиз; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тйгбт-Ьиз, фр. іЬготЬиз, англ. іЬготЬозіз, нлат. іЬготЬиз утворено на основі гр. Ороцрос «грудочка, згусток», пов’язаного з трєсрш «ущільнюю, годую». — СІС2 847; Черньїх II 264; 51. чууг. оЬсусЬ 777; НоІиЬ—Буег 490; РЧДБЕ 880; Ву]акли]а 975. — Див. ще трофіка.
тромбон (муз.), тромбоніст; — р. болг. м. тромбон, бр. тромбон, п. ігот-Ьоп, ч. слц. слн. іготЬбп, схв. тромбон; — запозичення з італійської мови; іт. ІготЬопе «велика труба» є похідним від іготЬа «труба», яке вважається словом германського походження. — СІС2 847; Фасмер IV 105; КораІігізкі 1000; НоІиЬ—Буег 490; РЧДБЕ 880; Ву]ак-ли]а 975; КІеіп 1659. — Див. ще труба. — Пор. трембіта.
[тромкач] (орн.) «ворон, Согуиз со-гах Б.» НикНикЕЛ, [крямкат] «каркати», [кром] (крик ворона) тж; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [кромкач] «ворон». — НикНикЕЛ 108. — Пор. крбмкати.
[тромпак] (бот.) «картопля, 5о1а-пит іиЬегозит Б.» Мак, ВеУг, ВеЗн; — не зовсім ясне; можливо, результат фонетичної видозміни іншомовного запозичення (пор. ч. [кготрасЬ] (Анненков) або укр. [крбмпель] «тс.»).
трон* «монарший престол»; — р. бр. болг. м. трон, п. нл. ігоп, ч. ігйп, слц. вл. слн. ігбп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. ТЬгоп, фр. ігбпе, англ. іЬгопе, іт. ісп. ігопо похо-
дять від пізньолат. ігігопиз «тс.», яке зводиться до гр. Орбуос «підпора, стой-ка, опора; сидіння, престол», спорідненого з лат. їігтиз «міцний, стійкий», дінд. сіЬагауаіі «підтримує, держить». — СІС2 848; Фасмер IV 105; Черньїх II 264; Кіиде—Міігка 778; Егізк І 686— 687.
трон2 — див. тран.
[троні] «трішечки» Чаб, [тріньки, тріні] «тс.»; — р. [троньки, трбнеч-ки] «тс.», каш. [ігоп] «попіл», [у ігоп (у ігбпе)] «зовсім, дощенту, на шматки», болг. [тронка] «мало, трохи», [трбн-ца] «тс.», [трбна(са)] «обсипати(ся)», м. [тронне] «мало»; — очевидно, псл. *і(ь)гоп- «невелика частина, крихта», похідне, як і ігоха «тс.», від основи *іегіі, іьп? «терти». — Куркина Зтимология 1983, 27—28. — Див. ще терти. — Пор. трохи, труха'.
[тронка] «дзвіночок, який вішають на шию тваринам», [пгрбнга] «тс.» Мо; — очевидно, пов’язане з [трбнькати] «бринькати» (див.).
[тронок] «держално вил НикСгЛ, Корз, ручка лопати НикСгЛ», [то-ронбк] «ручка лопати» НикСгЛ; — бр. [тпбнак] «ручка (ножа, вил, ціпа, пилки)», [тронка] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. іггопек «ручка (інструментів); ніжка (гриба)» є зменш, від іггоп «ручка (інструментів); ніжка (гриба); анат. тіло, корінь; техн. під; стрижень», спорідненого з укр. черен «ручка (ножа)», черінь (у печі). — Фасмер IV 340; Вгйскпег 582. — Див. ще черен, черінь.
тронути, трбнутися — див. тро-гати.
[трбнькати] «бити по струнах, бринькати» ВеУг, [трбмкати] «тс.» (з бр. ?) ЛексПол; — бр. трбмкаць «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до трйнькати, р. тренькать. — Фасмер IV 98. — Пор. трйнькати’.
троп’ «слово чи вислів, вжиті в переносному, образному значенні», тропіка КІМ, тропеїчний, тропічний', — р. бр. троп, п. ігор, ч. ігориз, слц. ігор, 648
ігориз, болг. троп, тропа, м. тропа, схв. троп, слн. ігор; — запозичення з французької мови; фр. Ігоре походить від лат. ігориз «переносний зворот мови», яке зводиться до гр. троігос «напрям, спосіб, зворот», пов’язаного з тротгг) «поворот, повертання», трєтгш «повертаю, кручу», спорідненим з дінд. ігараіе «соромиться», хет. ігер- «працює», лат. ігеріі «повертається». — СІС2 848; Фасмер IV 105; Кораіігізкі 1000; НоІиЬ—Ьуег 490; Ву]акли]а 975; Егізк II 923—925; Рокогпу 1094.
[троп2] «кінська рись з підскакуванням», у виразі [іти (бігти) у троп] «іти (бігти) риссю», тропак «український народний танець», [тропець] «кінська рись», [трбпіт] «галас, крик Ме; гудіння, грім, брязкіт, тупіт; рись, втомливе ходіння Нед», [тропбта] «танець» (?) Г, Нед, [трьопота] «тс.», тропо-тянка (танець), [тропати] «тупати, притупувати Г; бігти риссю Нед; танцювати тропака Нед», [тропотіти] «молотити язиком, цокотіти» О, [тропцюва-ти] «дріботіти» Нед, [тропака] присл. Нед, [тропаком] «тс.» Нед; — р. [тро-пать] «тупати ногами, стукати», [трбп-нуть] «злегка ударити», болг. тропам «стукаю, тупаю», трбпот «тупіт», схв. трбпот «шум, тріск, гуркіт», тропати «стукати; важко ступати», слн. іго-раіі «стукати, бити»; — псл. ігораіі «тупати; стукати; шуміти»; — зіставляється з лит. ігаріпеіі «постукувати ногами», прус. Ігарі «ступати», гр. траігєш «ступаю, витискаю», днн. іЬгаубп «бігти риссю», дангл. дгайап «тіснити, давити», свн. сігаЬеп «бігти риссю», нвн. ігаЬеп «тс.», що зводяться до звуконаслідувального іє. *ігер- «ступати, топтати; ходити дрібними кроками». — Фасмер IV 105; Черньїх II 264; 8кок III 496—497, 506; Тгаиітапп 329; Вй^а КК І 489, II 631; ЕгаепкеІ 1111; Кіи-де—Міігка 784—785; Рокогпу 1094. — Пор. тріпати, тропа.
троп3 — див. тропа.
тропа «стежка; [шлях, напрямок, слід Г, Нед, Пі]», [троп] «тс.» Нед,
[тріп] «вузька гірська стежка О; правильна думка про щось Корз», тропка «стежка», троповйк «тс.», [тропок] «стежечка», тропити «протоптувати дорогу, стежку; насліджувати звіра, йти по сліду» СУМ, Нед, [стропйти-ся] «збитися з шляху, з пантелику», [утропі] «слідом»; — р. тропа, бр. троп, др. тропа «шлях, дорога», п. ігор «слід, колія», Ігоріс «висліджувати»; — псл. ігорь, ігора; — споріднене з лтс. ігара «натовп, купа», алб. ігар «стежечка», гр. атраттбс; «стежка, доріжка». — Фасмер IV 105; Черньїх II 264; Вгйскпег 577; Бкок III 491, 496— 497; Коломиец Зтимология 1984, 98; Тгаиітапп 329; Рокоту 1094. — Див. ще Троп2.
тропар (церк.) «молитовний вірш для співу на честь якого-небудь свята або святого»; — р. тропарь, бр. тра-пар, др. тропарь, трепарь, болг. тропар, м. тропар, схв. ігораг, стел, тропарь; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; сгр. троїтаріоу «церковний вірш» походить від гр. троїтос «спосіб, манера, фасон». — СІС2 848; Фасмер IV 105; ГСЗ III 206; Срезневс-кий III 1002; РЧДБЕ 881; Бкок III 506. — Див. ще троп*.
[тропечка] (бот.) «жабник польовий, грудна травка, Еііадо агуепзіз Б.» Нед; — р. [тропник] «тс.»; — очевидно, похідне утворення від тропа «стежка»; назва пояснюється місцем, де росте жабник (на полях, дорогах, піщаних схилах). — Вісюліна—Клоков 315; Ан-ненков 145; Нейштадт 548. — Див. ще тропа.
тропік, тропіки, тропічний, субтропічний-, — р. болг. трбпик, бр. тропік, п. ігорікаїпу, ч. ігоріску, слц. ігбру, вл. ігору, м. схв. тропи, слн. Ігорі; — запозичення з англійської або французької мови; англ. ігоріс «тропік», фр. ігоріцие «тс.» походять від пізньолат. ігорісиз, яке бере початок від словосполучення сігсиіиз ігорісиз «поворотний круг», що відбиває гр. хох-
Лос тротпхос, у якому трогахос є похідним від трбітос «оберт, напрям». — СІС2 848; Фасмер IV 105; Черньїх II 264—265; Кораіігізкі 1000; НоІиЬ—Буег 490; РЧДБЕ 881. — Див. ще троп*.
[тропник] (бот.) «чина весняна, Ба-ійугиз уегпиз (Б.) Вегпгі. (ОгоЬиз уєг-пиз Б.»; — похідне утворення від тропа «стежка»; назва могла бути зумовлена місцями, де зустрічається чина. — Вісюліна—Клоков 215, 216; Нейштадт 358; Анненков 236.
трос; — р. бр. болг. трос «тс.»; — запозичення з голландської мови; гол. ігоз «тс.» разом з снн. ігоззе «міцний канат на кораблі» (нвн. Тгоззе) походить від фр. ігоиззе, пов’язаного з ігои-ззег «крутити», джерелом якого є слат. іогііаге «тс.», що зводиться до лат. іог-іиз, дієприкметника від іогциеге «крутити», спорідненого з псл. ’Чогк'ь «мотузка, зав’язка». — СІС2 848; Фасмер IV 106; Кіиде—Міігка 702. — Див. ще торок*.
[троск] «ляскання батога Г; удар, тріск, шум Нед», [троска] «шлак», [трбскіт] «хльоскання батогом Г; тріск, шум, ляскання батога Нед; тріскання, цокання О; крик, сокотання курей Г, Нед», [трбскапги] «ляскати батогом; бити; ударяти (про хвилі, воду, кров) Куз; пожирати Пі», [троскота-ти] «кричати; сокотати (про курей) Г, Нед; тріскотати, цокати О», [пгроско-тіти] «тс.», трощити «ламати, розбивати; жадібно їсти», [торбщити] «трощити, розбивати» Она, потрбщйти СУМ, Нед, розтрощити тж, розтрощений, розтрощувальнищ — р. [трб-скот] «тріск, хруст», [троскотать] «гриміти, тріщати, стукати», др. троска «удар блискавки», троскота «тріск», троскотати «тріщати; скрекотати», п. ігозкоі «шум, галас, тріск», ігозкоіас «розбивати», ігозкас зі$ «кричати, сокотати; скликати курчат (про курей)», ч. ігозка «уламок, руїна», ігозкоіаіі «розбивати», слц. ігозка «уламок», схв. троска «шлак», стел, троскотати «ламатися, тріскатися»; — псл. ігозк'ь, ігоз-
каїі; — звуконаслідувальне утворення; пов’язане чергуванням голосних з ігезк'ь, ігевкаіі; — споріднене з лит. ігазкеїі «хрустіти, гриміти, клацати», ігазка «крихкість». — Фасмер IV 106; МасЬек Е5.ІС 652—653; Зкок III 506— 507; Тгаиітапп 329; Вида КК І 489; Егаепкеі 1112—1113. — Див. ще тріск. — Пор. трас.
[трбска] «турбота, смутна думка; лихоманка» Нед, Пі, [тросклйвий] «неспокійний, турботливий» Нед, Шейк, [трб-скатися] «турбуватися, непокоїтися» Нед, Шейк, [троскотатися Нед; трощитися Бі] «тс.»; — бр. трбскаць «турбувати, непокоїти»; — запозичення з польської мови; п. ігозка «турбота», ігозкас зі£ «турбуватися, піклуватися», ігозгсгус зі£ «тс.» розглядаються як результат розвитку семантики п. ст. ігозкі «тирса» і зіставляються з ч. іго-зкі «руїни», р. троскотать. — Вгйскпег 577. — Див. ще троск.
[троском] «у безладді, як попало»; — пов’язане з [троск] «удар» (пор. п. ігозкоіас «розбивати», ч. ігозка «уламок, руїна», слц. ігозка «уламок»); утворене за моделлю лоском «у безладді». — Див. ще троск. — Пор. лоск2.
[троскотій] (орн.) «костогриз, Со-ссоіЬгаизіез соссоіЬгаизіез Б.» Шарл, Куз, [траскотій] «СоссоіЬгаизіез уиі-дагіз Вгізз.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з траск, троск, троскотіти і пояснюється сприйняттям голосу птаха, невиразна пісня якого складається з грубих, тріскучих звуків; назва може бути також пов’язана з тріск, трощйти, оскільки костогриз живиться насінням дерев та кісточками плодів, розлущуючи їх; можлива і подвійна мотивація назви. — Воїнств.—Кіст. 240; Птицьі СССР 559—560.
[тросбк] «ягня з перерослими смуш-ками, також і самі смушки», [трусок] «шкура з піврічного, ще не стриженого ягняти»; — р. [тресбк] «вівця, на якій ще ніколи не стригли шерсть»; — неясне.
[трбста] «рід шкірної хвороби у коней, при якій тріскається шкіра і з ранки витікає кров; кров, яка витікає з занки при цій хворобі», [трость] «тс.», тростйстий] «хворий на тросту», тростити] «хворіти на тросту»; — очевидно, пов’язане з тріск, троск, трость; основою мотивації назви є ламкість, сухість і розтріскування шкіри хворої худоби. — Див. ще тріск, троск, трость.
[тростиняк] (у сполученні лунь-тростиняк) (орн.) «болотяний лунь, очеретяний лунь, Сігсиз аегидіпозиз Б.» Нед; — похідне утворення від трость (тростина) «очерет»; назва зумовлена місцем гніздування цих птахів (на озерах, болотах, заболочених річках, де є густі зарості очерету, комишу або інших болотяних рослин). — Воїнств.— Кіст. 174; Птицьі СССР 159—160. — Див. ще трость.
[трбстка] «хлопавка» Нед; — не зовсім ясне; очевидно, результат видозміни основи [трбскати] «хлопати», зближеної з [трбстка] «тростина; палиця». — Див. ще троск, трость.
[тростомолоч] (бот.) «хондрила сит-никовидна, СЬопбгіІІа ]ипсеа Б. (Ніегасі-ит ]ипсеа ВегпЬ.)» Мак, Нед; — складне утворення з основ слів трость, тростина і молоко-, назва пояснюється каучуконосним характером хондрили і схожістю цього її виду до тростини (ситнику); пор. р. [молочайник ко-зий, молочайник волчий], п. [когітіесг] «тс.». — Анненков 96. — Див. ще молоко, трость.
трость «спеціально оброблена довга палиця; тонка, переважно очеретяна або комишова, пластинка в духових музичних інструментах; [(бот.) очерет, РЬгадтііез соттипіз (Б.) Тгіп, Мак, Нед; гілка, гілки; стеблина очерету; частина ткацького верстата]», [терстина (тирстина)] «очерет» Мак, [трість] Мак, троск «тс.», [трбснйк] «тс. Мак; зарості очерету Г, Нед», тростйна «стеблина очерету, комишу та ін.; очерет; спеціально оброблена довга пали
ця», [тростинйско] «зарості очерету» Нед, [тростілка] «стеблина» Нед, [тростінник] «очерет» Мак, трбстка «палка; [частина ткацького верстата Корз]», [тростнйк] (бот.) «очерет Мак; комиш озерний, куга озерна, Зсігриз Іасизігіз Б. Мак; зарості очерету Нед», [тростоватка] (зоол.) «трубчатий поліп, ТиЬиіагіа саіатагіз» Нед, [трастова чка] «зарості очерету» Нед, [трос-товнйк] «очерет» Нед, [трбстя] «тс.» Нед, тростяниця (бот.) «трав’яниста рослина родини злакових, ЗсоїосЬІоа Ьіпк.», [тросьть] «очерет; гілки, сучки; палиця» Нед, [тросьць] «частини ткацького верстата» Корз, [трощ] «очерет» Нед, [пгрбща, трустина] «тс.» Мак, [трбщі] «низина, заросла осокою» Пол, тростевий, тростинний, тростиновий СУМ, Нед, [тростйстий] «який має товсте стебло», [тростоватий] «очеретоподібний» Нед, [трастовий] «з трості; подібний до трості» Нед, тростяний-, — р. трость «легка оброблена палиця; (бот. заст.) очерет», тростнйк «очерет», [тресна, тресняк, треста, трест, троста] «тс.», бр. трьісціна «очеретина», трьіснег «очерет; тростина (цукрова)», [траснік] «очерет», [трдснік, трьіснік, трзснік, трас-ціна, тростіна, трьісціна, трзсціна] «тс.», [трасняг, трасняк, траснях, трьісняг, трьісняк, трьіснях, трьіс-нех] «тс.; рогіз, Турка Б.», [трастка] «пластинка у берді», [трасце, трисце] «тс.», др. тр-ьсть «стебло тростини; суха гілка», п. іггсіпа «очерет», ігезс, ч. ігііпа, слц. ІГ8І’, ігзііе, ігзііпа, вл. нл. зсіла, болг. тріст, тр-ьстйка «тс.», м. трска «тс., комиш», схв. тре, трека, трелшка «тс.», трет «очерет», третика, третина «тс.», слн. ігзї «очерет, комиш», ігзііка «тс.», ігз^'е «зарості очерету», стел, трость «очерет, комиш», тржстьк «тс.»; — псл. іг'ьвіь «тс.»; — споріднене з лит. ігизїз «очерет, комиш», ігіизіз, лтс. ігизіз «тс.», лит. зігизііз «смуга лика в ситі», можливо, з гр. врбоу (< *ігизот) «си-товник», далі з труха; іє. *Ігиз-. —
Фасмер IV 106; Черньїх II 265; Меркулова Очерки 46—47; Анненков 51; Вй-§а КК І 489; Соболевский РФВ 64, 116; Ильинский ИОРЯС 22/1, 193; Масіїек Лт. гозії. 290; 8кок III 510; СимоновиЬ 52, 351; Регзгоп Веііг. 444; Рокоту 1026, 1097.
[тростянйк] (орн.) «очеретяна вівсянка, ЕтЬегіга зскоепісіиз Б.» Шарл, ВеНЗн, [тростйнка] «очеретянка ставкова, АсгосерЬаІиг зсіграсеиг Негт. (8а-Іісагіа агишііпосеа)» Нед, [потростйн-ник] «тс.», [пбтрост] «очеретяна вівсянка» ВеНЗн; — похідні утворення від [трость] (тростйна); назви пояснюються тим, що ці птахи гніздяться на болотах і болотистих луках, часто із заростями очерету, чагарників. — Воїнств.—Кіст. 260; Птицьі СССР 555. — Див. ще трость.
тросьорубка — див. трісирубичка.
тротил «сильна вибухова речовина, тринітротолуол»; — р. болг. тротил, бр. тратьіл, п. ч. слц. ігоіуі, слн. іго-Ї11; — запозичення з англійської мови; англ. ігоіуі є результатом скорочення назви Ігіпіігоіоіиеп «тринітротолуол», яка була утворена з основ ігі- («три-»), піко- («нітро-», від гр. уітроу «селітра») і іоіиеп «толуол» (органічна сполука) від ісп. Тоїй (Запііадо де Тоій — назва міста в Колумбії) з доданням суфікса -уі, в основі якого лежить гр. иАг] «дерево, матерія». — СІС2 848; ССРЛЯ 15, 1012; Кораіігізкі 1001; РЧДБЕ 881; КІеіп 1625; 1652. — Див. ще нітрат, толуол, три.
тротйна — див. труїти.
[тротйнниця] (зоол.) (у сполученнях [т. ивова] «червиця вербова, трач вербовий, Созгиз Іідпірепіа (Созгиз со-ззиз Б.)»; [т. каштанова] «трач каштановий, Соззиз аезсиїі»); — назва ко-мах-шкідників дерев, пов’язана з [трат] «тирса», [тротовйна, трочйна] «тс.», трач (ент.) «пильщик». — Див. ще трач1.
тротовйна — див. трач1.
тротуар; — р. тротуар, бр. тра-туар, п. {гоіиаг, ч. слц. слн. ігоіоаг,
болг. м. тротоар, схв. тротоар; — запозичення з французької мови; фр. когіоіг є похідним від коЧег «іти, марширувати, бігти риссю», яке походить від двн. коіібп «іти, крокувати, ступати», спорідненого з англ. кеасі «іти, ступати, крокувати», норв. каа, дісл. ірода, гот. ігшіап «іти». — СІС2 848; Фасмер IV 106; Черньїх II 265; Кораіігізкі 1000; НоІиЬ—Ьуег 491; РЧДБЕ 741; Ву]акли]а 976; Кіиде—Міігка 789, 793; КІеіп 1657; Оаигаі 729.
трофей «воєнна здобич», трофейник, трофейщик; — р. болг. трофей, бр. трафей, п. ігоГеит, ч. слц. коїе], вл. ігоГе]а, м. трофе], схв. трбфе], трофе/а, слн. ігоГе]'а; — запозичення з французької мови; фр. ігорЬее через нар.-лат. ігорЬаеит і лат. ігораеит зводиться до гр. тротгатоу «пам’ятник на честь перемоги над ворогом», тротгаїс «пов’язаний з поворотом, пов’язаний з поразкою», похідних відтротгп «поворот; відкидання ворога; змушення (ворога) до втечі». — СІС2 849; Фасмер IV 107; Кораіігізкі 999; НоІиЬ—Ьуег 490; РЧДБЕ 882; Ву]акли]а 976; КІеіп 1657; Оаигаі 729. — Див. ще троп*. — Пор. тропік.
трофіка «живлення й обмін речовин у тканинах організму», трофічний; — р. трбфика, трофйческий, бр. трофіка, трафічньї, п. ігоїіка, ігоПсг-пу, ч. койка, ігоПску, слц. ігоііску, болг. трофйчески, схв. трофичан, слн. ігбГі-сеп; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Тгбрйік, фр. ігорЬідие «трофічний», англ. ігорЬіс «тс.» утворено на основі гр. трофіибс «який стосується живлення», похідного ВІД ТрОфГІ «живлення, їжа», пов’язаного з трєсрш «годую, виховую, зміцнюю», спорідненим з лит. сігїЬіі «падати, опускатися», дісл. сігаГ «покидьки», англ. ПгаГГ «брага, дріжджі», р. [дроба] «осад, пивні дріжджі». — СІС2 849; ССРЛЯ 15, 1014; Кораіігізкі 999; РЧДБЕ 882; Ву]акли]а 976; КІеіп 1656; Егізк II 925—927. — Пор. атрофія, дистрофія, тромб.
трохей (літ.) «двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким скла-652
дом; хорей», трохеїчний; — р. болг. трохей, бр. трахей, п. ч. слц. ігосгіе], м. трохе], схв. трбхе/, слн. ігогіф; — запозичення з грецької мови; гр. троха-їос (тгоис) «(нога, стопа) що біжить», пов’язане з трохос «біг», трохбс «колесо», трєхш «біжу», спорідненими з дірл. сігосй «колесо», вірм. (іигдп «гончарний круг», лит. ра-сігозіі «бігти швидко», можливо, також лат. кайо «тягну, витягую». — СІС2 849; ССРЛЯ 15, 1015; Кораіігізкі 999; РЧДБЕ 882; Ву]акли]а 976; КІеіп 1655; Егізк II 927—929.
трохи (присл.), [трбха] «трохи», [троха] (у сполученнях троха лиш (лишень), троха чи) «навряд; ледве, ледь», [трбхась] «трохи», [трбху] «тс.» Нед, [трбшка] «трошки», трошки, [трішка О], трішки, [трбшком Нед, трбшку Нед] «тс.», трбшечка, трошечки, трішечки, [трбшечку «трошечки» Нед, трбшіньки О, трошйцу Нед, пгрбценька ВеЗа], [тріні], трбнь-ки, тріньки, трінечки, тріночки, трі-нюні, трінюсі «тс.», нітрохи, потрохи, потроху, [потрішки], потрошки, потрошечки, потрошечку, [потрбш-ник] «дрібний торговець» Нед; — р. [трбха] «трохи», [трохи, трбху, трошки, трбшку], бр. трбхі, трбшкі, [трбха, трбхо, трбху, трбшка, трбшку] «тс.», др. трошьн'ь «дрібний», по тро-шьну «детально», тр'ьх'ьт'ь «крихта; дрібна монета», тргхот'Ь «тс.», п. ко-сгі^ «трохи», ]косйи, ігосгіу], козгк^ «тс.», косйа (заст.) «невелика кількість, шматок, частина; трохи», ч. косйи «трохи», косйа «невелика кількість», слц. косйи «трохи», косйа «тс.; невелика кількість», вл. косйи «трохи», ст. косйа «шматочок; залишок», нл. Ізосгіи «трохи; дещо», ізозки «тс.», ізосгіа «невелика річ, шматочок; мала кількість», болг. [трбшка] «трошки», троха «крихта хліба; дрібниця», м. трошка «трохи», схв. трдшице «трошки», трбха «крихта», слн. кбйо «трохи», кока «уламок, шматочок», с.-цсл. тр'ьх'ьтк «трохи», трогл «крихта; шматочок»; — псл. ко-ха (кьхь) «невелика частинка, шмато-
чок, крихта, уламок», пов’язане чергуванням голосних з ігиха «потерть»; — споріднене з лит. ігайзіі «розбивати», лтс. ігаизіе «крихкий, ламкий»; іє. *іег-, звідки псл. *іегіі, укр. терти. — Фасмер IV 107; Преобр. III 117; Жураускі Белар. лінгв. 1972/1, 63—64; Вгйск-пег 576; МасЬек ЕЗЗС 652; ЗсЬизіег-Зех^с 1530—1531; Младенов 640; Зкок III 507; МікІ. ЕАУ 362. — Див. ще труха1. — Пор. пбтрох.
Трохим (чоловіче ім’я), [Трофйм Нед, Трофин ВеЛ], Тронь, Тронькб, [Трсщь, Трбшка], Трушкб, ст. Трофім-ь «питател» (1627); — р. Трофйм, бр. Трафім, Трахім, болг. м. Трофйм, стел. Трофилгь; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. Трбфщос походить від іменника трбфщос «годувальник, хазяїн; вихованець», пов’язаного з трєерш «годую, виховую». — Вл. імена 90; Беринда 237; Петровский 210; Спр. личн. имен 463; Илчев 495. — Див. ще трофіка.
трохй-трохй — див. трюхати.
[трощак] (бот.) «бруслина бородавчаста, Еуопутиз уеггизоса Зсор.» Мак, Нед; — неясне.
трощйти — див. троск.
троюдити «викликати подразнення, запалення; ятрити, [дражнити, розтравляти Г; підбурювати, під’юджувати Куз]», троюдитися «ятритися», [трою-да] «отруйниця Нед; підбурювач Куз; забіяка», [троюдник] «підбурювач» Куз, [натроюдити] «наструнчити, підбурити, нацькувати Ж; наговорити неправди або з метою настроїти когось негативно Г», [натруюдити] «тс.» тж, розтроюдити «роз’ятрити», розтроюджений, [розтроюдитися] «запалитися (коханням)», [строюдити] «стривожити», [строюдитися] «стривожитися»; — очевидно, результат контамінації дієслів [троїти] «труїти» (пор. розтравляти «викликати болісні переживання») і [юдити] «підбурювати; спокушати»; менш переконливе пов’язання компонента тро- з підсилювальною часткою р. тре-, як у р. трезвбнить і под.
(Меркулова Зтимология 1983, 59— 60). — Див. ще труїти, юда.
[троян1] (бот.) «коріандр посівний, кінза, Согіапгігит заііуит Б.» Мак, Лік. росл. Енц. дов.; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з труїти, оскільки зелень і насіння рослини мають різкий запах і можуть вживатись для відлякування шкідників; може бути також пов’язане з три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики). — Вісюліна—Клоков 232; Лік. росл. Енц. дов. 213—214.
троян2 — див. трійка1.
троян3 — див. три.
троянда1 (бот.) «Доза Б.»; — схв. [тренда] «тс.»; — запозичення з новогрецької мови; нгр. тріаута «тридцять (пелюстків)» виникло в результаті скорочення назви нгр. тріаутафоЛЛо, букв, «тридцятилисник». — Пономарів Мо-возн. 1973/5, 63; Критенко Мовозн. 1973/2, 31; Німчук 281; Коваль 80; Га-бинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 140; Фасмер ГСЗ III 206. — Див. ще тран-дафиль.
[троянда2] (бот.) «печіночниця звичайна, Нераііса поЬіііз (Зага. (Апетопе йераііса Б., Нераііса ігіїоЬа (ЗіІіЬ.)» Мак; — р. [троянок], п. іго]апек, схв. [троіица, трокрпа] «тс.»; — похідне утворення від три (троє); назва зумовлена тим, що квітка цієї рослини має покривало з трьох цілісних зелених листочків; це відображено і в науковій назві виду ігіїоЬа, і в таких українських назвах, як [підліска трилапгчас-та, праліска трилатчаста] Мак, схв. [златни трилистник] «тс.», які можуть бути калькою латинської наукової назви; українська форма троянда виникла шляхом зближення назви печіночниці типу *троянка з назвою ро-зи, шипшини троянда. — Лік. росл. Енц. дов. 337; Вісюліна—Клоков 120, 125; Анненков 34; Симоновий 35. — Див. ще три.
труба «довгий порожнистий предмет; духовий музичний інструмент, (присудкове слово) кінець, загибель; [димо
хід Нед]», [трубанка] (зоол.) «молюск Зрігиіа» Нед, Шейк, [трубар] «трубач» Нед, [трцбарня] «фабрика труб» Куз, трубач, [трубаш] «трубач» Нед, [тру-бе'ня] «дуже товста жінка» Л, [пгрубе-та\ «трембіта», [пгрубівкй] (зоол.) «Рго-іороба» Нед, трубка «назва різних приладів або їх частин, що мають форму труби; назва стебла злаків; [люлька Нед]», трубкування «вихід злакових у трубку», трубник, [трубниця] «димохід» Нед, [трубничбк] (зоол.) «інфузорія, Віепіог» Нед, [трубніца] «посуд для зерна з колоди дерева» Л, [труб-чак] (зоол.) «черв’як, Вегриіа» Нед, трубчатка (техн.), [трубчатки] (зоол.) «ТиЬісоїа» Нед, [трубйсти] «дуже товстий» (про людину) Л, трубковйй, [трубкуватий] «який має форму труби» Куз, [трубоватий] «тс.» Шейк, трубний, трубочний, трубчастий, трубчатий, [трубачувати] «бути трубачем», трубити «видобувати звуки, дуючи в трубу; поширювати чутки; довго займатися чимось Г, Нед; [вити по-вовчому Шейк; голосно гавкати]», [тру-біти] «трубити» Нед, [вйтрубити] «пробрати сіно або солому так, щоб посередині купи утворилось заглиблення у вигляді труби» Я, патрубок, розтруб', — р. бр. труба, др. труба, п. ІгдЬа, ч. ІгоиЬа, слц. ІгйЬа, вл. ігиЬа, нл. ізиЬа, болг. тр'ьба, м. траба, схв. труба, слн. ігбЬа, стел, тржвд; — псл. ІгсрЬа; — загальноприйнятої етимології не має; звичайно розглядається як раннє запозичення з германських мов і зіставляється з двн. ігитЬа //ігитра «тимпан, барабан, труба», франк. ІгитЬа «тс.» (звідки фр. іготре «мисливський ріжок» і далі іготреііе «труба») звуконаслідувального походження; припускається також запозичення з слат. ІгитЬа «духова труба»; менш вірогідною видається гіпотеза про випадковий збіг звуконаслідувальних утворень *іготЬа незалежного походження у германських, романських і слов’янських мовах (Младенов 642; Маігепаиег 85). — Фасмер IV 107—108; Черньїх II 265; Вгйскпег 575;
МасЬек ЕВДС 653; ВсЬизіег-Ве-у/с 1534— 1535; Вкок III 513.
трубадур «середньовічний провансальський поет і співець; (перен.) той, хто прославляє кого-, що-небудь»; — р. бр. болг. м. трубадур, п. ігиЬагіиг, ч. слн. ігиЬасІйг, слц. ігиЬасІиг, схв. трубадур; — запозичення з французької мови; фр. ігоиЬасІоиг походить від пров. ст. ІгоЬасІог «тс.», похідного від ігоЬаг «віршувати, творити, знаходити», джерелом якого є нар.-лат. *ігораге «віршувати, співати». — СІС2 849; ССРЛЯ 15, 1019; Кораіігізкі 1001; НоІиЬ—Ьуег 491; Оаигаі 729; СатіїїзсЬед 873.
[трубити] «багато їсти» Г, Нед; — бр. трубщь «тс.», п. ігдЬіс «дудлити», вл. ігиЬіс «жадібно й багато пити»; — результат семантичної видозміни слова трубйти «видавати звуки; дути в трубу»; спочатку, очевидно, стосувалося пиття з вузької посудини. — ВсЬизіег-Ве-у/с 1535. — Див. ще труба. — Пор. дудлити.
[трубка] (бот.) «жовтозілля болотне, Вепесіо раїизіег ОС. (Сіпегагіа ра-Іизігіз)», [трубки] «тс.» Мак, Нед; — результат перенесення на рослину назви трубка, зменш, від труба; назва пояснюється трубчатою будовою стебла рослини. — Див. ще труба.
[трув (у сполученні трув лісовий)] (бот.) «куцоніжка периста, ВгасЬуросІіит ріппаіит Р.В.» Мак, Нед; — неясне.
[тругедзини] (бот.) «брусниці, Уас-сіпіит уіііз ісіаеа Ь.» О, [тругедзини, трогедзи, троґедзи, тронфедзи, тру-федзи] «тс.» О; — неясне.
труд1 «праця», трудар, трудівник, [трудівництво] «трудова повинність» Куз, труднація, трудність, [труднів-ки] «труднощі, клопоти», труднота, труднощі, трудовйк «член політичної організації в Росії на початку XX в.», трудбвник заст. «трудівник», трудяга, [трудяк], трудяка «тс.», труджений, трудівлйвий, трудівницький, трудів-нйчий, [трудлйвий] «працьовитий» Нед, трудненький, труднйй «важкий; втомлений; тяжко хворий; [мертвий Нед]»,
трудніший, труднуватий, труднющий, трудовий, трудовитий «працьовитий», [трудячий] «працьовитий» Г, Шейк, трудящий, тружденний, [тру-жений] «трудящий, діловий», [трунний] «стомлений» О, [трудніще] «важче» Нед, [трунькі] «важко; годі», трудй-ти «втомлювати, турбувати, непокоїти; [муляти]», трудитися, [труднйти] «утруднювати», [труднішати] Куз, труждатися «працювати, трудитися; [старатися]», [затруд] «труд, зусилля», [натруд] «гній; пухлина» Куз, Ж, [на-трудні] «найгірше» Кур, [нетруд] «нероба» Ж, [нетружений] «непрацьо-витий Ж; нетрудовий», [прйтрут] «нарив на нозі між пальцями» О, [ростру-дйти] «роздавити, наїхавши», [струджений] «втомлений» Нед, утрудненість, утруднення, [утрудливий] «важкий, втомливий Нед», утруднений, утруднити, утруднювати, утрудняти-, — р. труд «праця, труд; [важка, затяжна хвороба]», бр. [труд] «праця», трудзіць «трудити», [трудаваць] «важко народжувати», [трудаць] «мучитись», др. труд-ь «робота; турбота; страждання; хвороба; горе, сум», п. ігші «зусилля; турбота, неспокій; втома», ч. ігші «важка праця; зусилля; напруга; утруднення», слц. ігші «сум; важка праця», болг. труд «праця, труд», м. труд «тс., зусилля», схв. труд «праця; зусилля», слн. ігйсі «тс.», стел, троуд'ь «страждання, мука, зусилля; боротьба»; — псл. ігисі'ь «тс.»; — споріднене з лит. ігійзаз «робота, клопоти», ігійзіі «клопотатися», лтс. ігайсіз «крихкий», свн. бгбз «важка ноша; досада; трудність», дісл. ргаиі «важке завдання; утруднення; важке випробування», гот. из-ргіиіап «обтяжувати», двн. (Ьі)сігіогап «пригнічувати; утруднювати», игсігіог «досада», нвн. уегсігіеззеп «сердити, дражнити», Уег-сігир «досада», лат. ігйсіо «примушую; штовхаю», ірл. ігоі (< *ігигіпо-) «спір», алб. ігеіЬ (< *ігеис1б) «обрізую»; іє. *іг-еи-сІ-/ігоисІ- «м’яти, тиснути, давити», похідне від *іег-/іг- «терти»; початковим значенням псл. ігшіь, очевидно,
було «важка ноша, тягар». — Фасмер IV 108; Черньїх II 266; КЗСРЯ 452; Вгйскпег 577; МасЬек ЕВЗС 654; Вкок III 514; Тгаиітапп 326; Ресіегзеп Кеіі. Сг. І 160; АУаІсІе—Ноїт. II 710; Рокогпу 1095—1096. — Пор. терти.
[труд2] (бот.) «золототисячник малий, золототисячник зонтичний, Сепіаи-гіит итЬеІІаіит СіїіЬ. (Сепіаигіит егу-іЬгаеа Раї., Сепіаигіит тіпиз МоепсЬ, ЕгуіЬгаеа сепіаигіит Регз., Сепііапа сепіаигіит Ь.)» Мак, Нед, [трудниця] «родовик лікарський, ВепдиізогЬа оіїісі-паїіз Ь.» Мак; — р. [трудница] «родовик лікарський»; — пов’язане з трудний «тяжко хворий», р. труд заст. «хвороба, біль», бр. [трудаваць] «важко народжувати», др. труд-ь «хвороба, страждання»; назви зумовлені цілющими властивостями обох рослин, використовуваних при різних захворюваннях. — Лік. росл. Енц. дов. 182, 378; МасЬек Зт. гозії. 182; СимоновиЬ 108. — Див. ще труд1.
[труд3] «трутень» ВеЛ; — бр. [трудні] (мн.) «трутні», п. ст. ігд,с1, слц. ігйсі «тс.»; — псл. [*іґ9СІь], паралельне до *іг9Іт> «тс.». — Вгйскпег 578; ВсЬизіег-Зе'Л'с 1540—1541. — Див. ще трут2.
[трудоватіти] «розбухати, ставати більшим в об’ємі», [натрудоватіти] «стати шолудивим; стати на обличчі брезклим і мідно-червоного кольору»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. іг^сІо'Л'асіес «діставати шкірну хворобу», ігдД «червоний висип на обличчі; струп; тяжка шкірна хвороба (лепра, парша)», ігдбгік «висип на обличчі», як і р. [водний труд] (мед.) «водянка», бр. [труд, трут] «висип», др. труд-ь «хвороба», ч. ігші «вугор, прищ», схв. трут «нарив на пальці руки», слн. [ігбіГ «кольки», стел, трждт» «важкий понос», походять від псл. ігрсіь «порох; гниль; назви різних хвороб», до якого зводиться й укр. р. трут, пов’язане з псл. ігшіь «праця». — Фасмер IV 110; Вгйскпег 575; МасЬек ЕВЗС 654; Вкок III 514—515. — Див. ще труд1. — Пор. трут1, тряд.
труїзм — див. трюїзм.
труїти, [троїти] «труїти», [трути] «тс.» Нед, [трійка] «отрута Г; труїння ВеЗн», [трійло] «тс.» Г, ВеЗн, [тро-тйна] «отрута», [трояк, троян] «тс.», [троянкі] «вид отруйних грибів» О, [труїзна] «отрута» Корз, [труйка] «тс.» О, труїння, трунок «отрута», трута СУМ, Нед, трутизна, трутйна, трутівка, [трутка] «тс.», [трутник] «отруювач», труєний, труйнйй, [трут-нйй] «отруйний, отруєний» Нед, [втро-їти] «отруїти» Ж, [затроїти] «тс.» Ж, затруїти «отруїти; [наситити отрутою; заразити]»,, натруїти, [строїти] «струїти», отруїти, [отрій] «отрута», [отрій-ниця] «отруйниця» Ж, [отрбва] «отрута», отруйник, отруйність, отрута, отрутник, отрутність, отруювання, отруювач, [отруя] «отрута», [от-рбвний] «отруйний», отруйливий, отруйний, отрутний, [утрійний] «отруйний» ВеЗн, протруїти, протруєння, протруйник, протруювання, протруювач, протруєний, протруювальний, [строїти] «отруїти» Нед, струїти, струєний; — р. травить «перетравлювати (їжу); споживати; знищувати отрутою», бр. травіць «перетравлювати», атрута «отрута», др. трути, трову «тратити», трьіти, трьію «тс.», п. ігис, ігиф «труїти; знищувати; споживати», ч. [ігиі’, іги]и] «труїти», слц. ігоуіі’ «тратити; споживати», нл. ізиз, ізщи «бути позбавленим, втрачати», болг. трбвя «отруюю», отрбва «отрута», м. тру]в «отруює», схв. трбвати, тру/ем «труїти», бтров «отрута», слн. ігоуаіі, ігй-]ет «труїти», стел, трдвнтн, трлвліж «поїдати»; — псл. ігиіі, ігоуі? «споживати, витрачати, перетравлювати; труїти» пов’язане чергуванням голосних з ітеративом ігауііі «травити». — Фасмер IV 91—92; Черньїх II 255; Вгйскпег 575, 577; МасЬек Е83С 650; ЗсЬиз-іег-8е\^с 1550; Тгаиітапп 330; Рокогпу 1072—1073. — Див. ще травити. — Пор. трава.
[труляти] «штовхати» Нед; — очевидно, результат контамінації основ
[трутити (тручати)] «тс.» і турляти «тс.». — Див. трутити, турити. — Пор. друлити.
трумбета, трумбетати, трумби-тати, трумбітати — див. трембіта.
[трумкати] «зачіпати пальцями струни; починати плакати (про дитину); безперервно нити, боліти (про втомлені ноги)» Корз, [трюмкати] «бринькати»; бр. [трумкаць] «тринькати, грати; плакати, ревти, нити; невиразно вимовляти», [трумкало] «скрипка»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до тринькати1 (пор.).
труна «домовина», [трумло, трум-на, трумно Нед, трунва, труно Нед, трунов] «тс.», [трумчина] (зменш, до [трумна]) Корз, [трунка] «маленька труна», [трунйна Нед, трунвйна Нед, трунвонька, трунвочка], трунонька, труночка, [трунце Нед] «тс.», [на-трумник] «покривало для труни», [на-трувник Ж, ВеЗн, натрунник] «тс.»; — р. діал. бр. труна «домовина»; — запозичення з польської мови; п. ігит-па «труна», ст. ігипа, ігиппа, [ігиМа, ігидіа] «тс.», як і вл. нл. ігипа «ящик, скриня», походить від нвн. [ігиЬпе] «скриня, домовина», ТгйЬе «ящик, скриня», свн. ігиііе, двн. ігиііа «тс.», пов’язаних з нвн. Тгод «корито», нн. ігйдде «тс.», норв. ігудіа «кошик для риби», що зводяться до іє. *сіегеи(о)- «дерево». — Москаленко УІЛ 30; Фасмер IV 109; Вгйскпег 577; ЗсЬизіег-Зе’мс 1538; Кіиде—Міігка 794. — Пор. дерево.
трунок1 «напій; [горілка]»; — бр. [трунак] «алкогольний напій»; — запозичення з польської мови; п. ігипек «напій», ст. ігипк, ігапк, як і ч. заст. ігипк, ігипк, ігипек «тс.», слц. [ігйпок] «алкогольний напій», вл. нл. заст. ігипк «напій», походить від нвн. Тгипк «напій», пов’язаного з ігіпкеп «пити», спорідненим з днн. гігіпкап, снідерл. гол. сігіп-кеп, дфриз. гігіпка, дангл. сігіпсап, англ. сігіпк, дісл. сігекка, гот. сігідкап. — Кісії-Нагсіі 107; 81. уууг. оЬсусЬ 778; Вгйскпег 578; Зсіїизіег-Зеи'с 1538; МікІ. ЕАУ 363; Кіиде—Міігка 790—791.
[трунок2] «шлунок, живіт», [струнок] «шлунок», [утрунок] «тс.»; — неясне; можливо, результат контамінації назв утроба і шлунок; менш переконливе пов’язання (Німчук 339) з трунок «напій» або з давнім трути «перетравлювати». — Див. ще утроба, шлунок.
трунок3 — див. труїти.
труп* «мертве тіло», [трупак] «мертвяк Чаб; безпомічна людина» ВеУг, [трупар] «наглядач у морзі» Куз, тру-парня «морг», [трупйця] «мертве тіло жінки; (лайл.) стара відьма» Нед, [трупїнє] «гниття» Нед, [труп’я] (зб.) «трупи», [трупій] «властивий трупу; який належить трупу», трупний, [труповий] «трупний; наповнений трупами», [труп’яний] «труп’ячий» Куз, труп’ячий, [трупішати] «трухнути, гнити, руйнуватися» Г, Нед, [трупіші-ти] «тс.» Нед, [стрипїти] «розкластися» Нед; — р. труп «мертве тіло», [трупйть] «кришити», бр. труп «мертве тіло», др. труп'ь «тс.; стовбур дерева; пеньок; побоїще», п. ігир «труп», ч. слц. ігир «тулуб; корпус; фюзеляж», вл. ігир «струп», нл. ізир «тс.», болг. труп «труп; тулуб; тіло без голови і кінцівок; стовбур дерева», схв. труп «тулуб; корпус (корабля); пеньок, колода», слн. ігир «тулуб; корпус (корабля)», стел, троупч» «мертве тіло»; — псл. ігирь; — споріднене з лит. ігаи-рйз «ламкий, крихкий», ігиреїі «кришитися», лтс. ігирбі «гнити, кришитися», прус, ігиріз «колода», гр. тритгасо «свердлю»; іє. *ігои-р(о)- «колода, пень», похідне від кореня *іег-/ігеи-/ігои-(*іег-/іг-) «терти». — Фасмер IV 109; Черньїх II 266—267; КЗСРЯ 452; Вгйскпег 578; МасЬек Е83С 654—655; Младенов А181РН 36, 132; Вкок III 516; Тгаиітапп 326; Кагиііз II 433; Регззоп Веііг. 858; Рокогпу 1071, 1074. — Пор. струп, терти, труд1.
[труп2] (зоол.) «трутень» ВеНЗн, [трупак] «тс.»; — п. ігир «мертва бджола»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни форми [трут2] «тру
тень» або результат контамінації [трут] «трутень» і труп «мертве тіло» (пор. укр. [трупак] «безпомічна людина» і «трутень», п. ігир «мертве тіло людини» і «мертва бджола»), — Пор. труп1, трут2.
[труп3] (вигук на позначення крику крука), [трупкати] (про ворона) «кричати»; — п. [ігир] (крик ворона, що віщує смерть); — афективне утворення, в основі якого лежить звуконаслідувальний вигук кру на позначення крику того самого птаха, під впливом народних забобонів зближений з труп «мертве тіло». — Див. ще крук1, труп1.
трупа; — р. труппа, ст. труп, бр. болг. м. трупа, п. ч. заст. слц. нл. іги-ра, схв. трупа, слн. ігйра; — запозичено з французької мови, можливо, через посередництво німецької (н. Тгйр-ре); фр. ігоире «громада, натовп, банда», ст. Ігоре походить від пізньолат. ігорриз «гурт» і далі від франк. *ргор «група», що виникло внаслідок метатези з *рогр «натовп, гурт, село», спорідненого з дангл. рогр, ргор, англ. іііогр «село» (іст.), нвн. Оогі «село», кімр. ігеЬ «житло», лит. ігоЬа «будівля», лтс. ігаЬа «тс.». — СІС2 849; Черньїх II 267; Фасмер IV 109; Кораіігізкі 1001; Оаигаі 729, 730; К1и§е—Міігка 794— 795; КІеіп 1656, 1658.
трупахй, трупеші — див. стру-пехй.
[трупесок] «сухі тріски для розпалювання» Л; — бр. [трупесок] «друзки, тріски»; — результат видозміни назви трусок «дрібний хмиз» (див.).
[трупіш] (ент.) «пілюльник, ВуггЬиз» Нед; — очевидно, результат утворення назви жука на основі п. ігирозг «труп», спорідненого з укр. труп «мертве тіло»; назва мотивована тим, що при тривозі цей жук підтягує до тіла ніжки і завмирає, ніби неживий. — Горностаев 129. — Див. ще труп1.
[трупішати] «трухнути, тліти, гнити, знищуватися» Г, Нед, [трупішіти] «тс.» Нед; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. ішріезгес «мор
щитися, порохнявіти, не розсипаючись; гнити», ігпріес (майже виключно про дерево) «гнити» пов’язані з ігир «труп». — Див. ще труп*.
трус* «боягуз», [труса] «страх» Нед, [трусак] «боягуз» Нед, труслйвий «боягузливий, легкодухий», [труслйвень-кий] (зменш.) Нед, [трусоватий] Нед «тс.», [трусно] «боягузливо» Нед; — р. трус, бр. [трус], др. трусь «трясіння; трепет», стел, тржсь «тс.»; — очевидно, псл. [ігизь] «страх», пов’язане з їгерз'ь «трясіння», іг^зіі «трясти»; пор. п. ІгисЬІі^у «боязкий, боягузливий», вл. ІгисЬІу «боязкий, смутний», нл. ІзисЬІу «соромливий, малодушний; боязкий, смутний», лтс. ігаизаііез «боятися». — Фасмер IV 109—110; Черньїх II 267; ЗсЬизіег-Зе^с 1536; МйЬІ.—Епсіг.
IV 227. — Пор. трус2, трясти.
[трус2] (орн.) «страус, Зігиііо сате-Іиз Н» Нед, [трусько] «тс.» Шарл, [трусевий] «страусовий» Г, Нед; — результат спрощення форми струсь «тс.» (див.).
трусй «короткі штани», трусенята, трусики; — бр. трусьі; — очевидно, запозичення з російської мови; р. трусьі виводиться від англ. ігоизегз «штани», фр. ігоиззез «тс.»; наголос на останньому складі і кінцеве -ьі в російському слові пояснюються впливом р. штаньї. — Черньїх II 267; Фасмер— Трубачев IV 110.
[трусим] «грудень»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з трусити; припускається також (Німчук 86—87) можливість зв’язку з [проеймець] «грудень; січень», [проейнець] «тс.» як їх деформації.
труейти «трясти, розсівати; робити обшук; [кришити Нед]», труситися, труснути, трусонути, [трусювати] «трусити» Нед, [трухнути] «труснути», трус «трясіння; сум’яття; обшук», [труса] «сум’яття, тривога», трусанина, [трусенйця] «обшук» Нед, трусильник, [трусини] «рештки» Нед, [тру-ейнка] «крихта» Нед, [трусій] «той, хто трясе Нед; той, хто робить обшук
Г, Нед», [труска] «обшук», [труснйця] «лихоманка», [трусня] «трусіння, трясіння» Куз, [труснйй] «який стосується трусіння» Куз, труський, трусько, труськом «дрібного риссю», трусцем, [трушка НикНикТрЛ, трушки, труш-кбм тж] «тс.», витрушувати, [натрус] «зерно, змішане з соломою після молотьби», [натруска] «тс.; посудина, з якої насипали порох на поличку стародавньої рушниці, ріг-порохівниця», натруска «натрушування; догана, прочухан» СУМ, Нед, [натрусом] «(про міряння сипких тіл) не ущільнюючи зверху, задовольняючись тим, скільки ввійде при насипанні», обтрушувати, [обтрусити] «відсипати» Нед, отрушувати, [перетрус] «перетрушування» Куз, пе-ретруска, [пітрухе] «риссю» Корз, [пбтрус] «струс» Куз, [потрусини] «зібрання близьких гостей на другий день після бенкету», притрушувати, протрушувати, розтрушувати, [розтрус] «огляд» Куз, розтруска, розтрушувач, розтрусний, струс «поштовх; переполох; [суєта, сум’яття; струшування плодів з дерева і самі струшувані плоди]», [струсанина] «тс.», утруска; — р. трусить «трясти, сипати; бігти риссю», трусйться «трястися, боятися», бр. трусіць «трясти; шукати», трусіц-ца «сипатися; тремтіти», др. трусити «обтрушувати», ч. ігоизйі «сипати», ігиз «послід», слц. ІгйзіГ «сипати», ігиз «послід», вл. ігизус «посипати, розсипати, розсівати», нл. ізизуз «трясти», болг. тргс «рись», схв. трус «землетрус», СЛН. ІГО8ІІІ «розсипати», стел. тржс*ь «землетрус»; — псл. іг^зііі, форма кау-затива до псл. іг^зіі «трясти»; менш переконливе виведення (ЗсЬцЗІЄГ-Зє’У/С 1539—1540) від псл. Чг95(к)-, *1гиз(к)- < іє. *ігеи(п)8(к)- «розтирати, розсівати, розсипати, подрібнювати», звідки виводиться також псл. ІГ9Х-, ігих-, укр. труха, трухлий. — Фасмер IV 102, 110; Черньїх II 268; МасЬек Е83С 653; Рокогпу 1092—1093. — Див. ще тряс-тй. — Пор. трость, труха1, трюхати.
труск — див. трусок.
[трускавка] (бот.) «суниця, полуниця, Егадагіа Ь.» О, [труск] мн. «Ега-дагіа соїііпа ЕЬгЬ.» Мак, [трускавка] «полуниці» ЛексПол, [трускавчина] «ягода полуниці» ЛексПол, [траскав-ка] «Ргадагіа еіаііог ЕЬгЬ.» Мак; — бр. трускалкі [трускаукі, траскаукі, траскалкі], п. ігизкаумка, ч. [ігизкауес, ігозкауес], ст. ігизкауісе, слц. [ігизка-уєс, ігизкауіса], ігизкауку, вл. ігизкаї-са, слн. [ігозка, ігозкаїіса, ігизка, ігиз-каїіса, ігизкауісе, ігизкоуес]; — похідні утворення від звуконаслідувального кореня ігизк- «тріск; хруст; гуркіт; шелест; ляскання (батога)», пор. укр. р. [труск] «тріск», п. [ігизк] «тс.» та ін.; єдиного пояснення мотивації назви немає; найпростіше було б припустити, що назва зумовлена тріщанням на зубах насінин плодів при їх розкушуванні; назва пояснюється тим, що при зриванні ягід чається специфічний шум (МасЬек Е83С655; ЗсЬизїег-Земгс 1538— 1539), або тим, що полуниця має ламке листя і названа за легким його тріском; аналогічні назви полуниць розвинулися в різних мовах від різних звуконаслідувальних дієслів і мають спільну мотивацію; пор. укр. [хрускавка, хруставка] (від хрускати, хрустіти), ч. [ргазкауес, ргазсак], сЬгизіаУес, слц. сігигдауіса, вл. [ргизкєїсу], болг. [прас-кавииа], лит. Ьгазке (від Ьгазкеіі «хрускати»), нвн. КпаскЬееге (при кпаскеп «хрустіти»), — Вісюліна—Клоков 207, 209; Нейштадт 319; Анненков 146; Вгйскпег 578; МасЬек Зт. гозії. 104— 105; СимоновиЬ 201. — Див. ще трусок. — Пор. трас, тріск.
трускати — див. трусок.
[трускунець] (орн.) «чирок трі(?ку-нок, ^иегділєсіціїа (Апаз) диегдиесіиіа Ь.» Дейн; — похідне утворення від [трускати] «тріщати», паралельне до [тріскунка] Шарл, чирок тріскунок, р. чирок трескунок «тс.»; назва зумовлена голосом птаха, що сприймається як гаркаве, тихе, «дерев’яне» кер-р-р. — Птицьі СССР 95-Т-96. — Див. ще трусок. — Пор. тріскунчик.
[труслйн] (бот.) «волошка скабіо-зовидна, Сепіаигеа зсаЬіоза Ь.»; — неясне.
[трусовина] «мокра, заболочена низина; драговина» Ч, [трусйна] «трясовина» Л; — похідне утворення від труситися, трясина, паралельне до трясовина, похідного від трястися, з тією самою мотивацією; можливо, виникло на основі [трясовина] як пізніший варіант. — Див. ще трусйти. — Пор. трястй.
трусок «дрібний хмиз; сухі тріски; [дрібні тріски, що відлітають, коли рубають дрова Г; дерев’яний дріб’язок, переважно відходи після обтісування Ме; дрібно порубане гілля До]», [труск] «тс.; дрібно побиті гілки, лозиння ЛЧерк; тріск сухих рослин під ногами, самі ці рослини, сухі гілки дерев Шейк», [трусняк] «сухі гілки, сушняк, хмиз» Л, [трускати] «тріщати, хрустіти Г, Нед; хлопати Шейк; голосно ударяти Нед», [трускати собою] «багато працювати; неспокійно бігати» Нед, [труск] (вигук для позначення моменту тріскання, тріщання) Нед; — р. [трус] «трусок», [труск] «тріск, хруст, хмиз», бр. [трусак] «тонкі гілки, тріски», [труск] «дрібний хмиз», [труснік] «хмиз, тріски», [трусбчьік] «дрібний хмиз», [трус-нуць] «тріснути», др. труски «тріск», п. [ігизк] «шелест, хруст, тріск», [іггизк] «тс.», слц. [ігизкаі’] «тріщати», ігизі’аі’, Ігизііі’ «тс.», вл. ігизк «розкидані шматки», болг. тріскам «трясти; грюкати (дверима)»; — псл. *іг9зк'ь/ігизкь, пов’язане з *іг9зкаіі «відокремлювати; тріскатися, розриватися; тріщати, гуркати», паралельне до ігезкь «тріск», *с!гигдаіі «з тріском ламати, трощити». — Фасмер IV 110; Вгйскпег 578; ВсЬизїег-Вемщ 1539. —; Пор. друзки, Тріск.
[трусь] (зоол.) «кріль, Ьериз сипіси-Іиз», [труня] (дит.) «кролик» Чаб, [трус] «кріль» Чаб, Л, До, [трусак] «тс.», [трусеня] «кроля» Чаб, [трусє-та] «кролята» ВеНЗн, [трусик] розм. «кролик», [трусйця] «кролиця» Чаб,
ВеНЗн, [труска] «тс.» Дор, [труснйк] «заєць», [труська] «кролиця О; молодий кролик» ВеУг, [трусьбк] «кріль; молодий кролик» ВеУг, [труся] дит. «кролик Чаб; кроленя О», [трусяк] «кріль» НЗ УжДУ 14, [трусятник] «приміщення для кролів; кролівник» Чаб, [трусятниця] «кролівниця» Чаб, [труха] «кролик», [труханя] «тс.», [трусячий] «кролячий» Чаб, [трунь-тринь] (вигук для підкликання кроликів) Чаб, [трусь-трусь] «тс.»; — р. [трус] «кролик», бр. трус, п. ігиз, іги-зіа, ст. ігизка, [ігиз, ігизка, ігизг] «тс.», ігиз ігиз (вигук для підкликання кроликів), слц. ігиз-ігиз «тс.»; — очевидно, пов’язане з трусйти(ся)', початкове значення «той, хто труситься»; можливо, слово походить з дитячої мови. — Фасмер IV 109—110; Брандт РФВ 25, 31; Вгйскпег 578.
[трусь-цьке] (вигук, яким відганяють овець) Мо, [трусь-трусь] (вигук для підкликання кролів); — п. ігиз-ігиз «тс.»; — складне утворення, очевидно, пов’язане з тпрусь, тпрус; до другої частини пор. [цгк] — вигук, яким підганяють овець. — Пор. тпрусь.
трут1 «ґніт або висушений гриб-тру-товик, який займається від іскри і використовується для викрешування вогню; [падаюча зірка Г; зоряний пил Нед; (бот.) трутовик, Роїурогиз Місії. Мак; губка несправжня, Еотез і^піагі-из (І.) ОіЬ. (Ріурогиз і^піагіиз к) Мак, Нед]», трутник «гніт; гриб-трутовик», [трутняк] «трутовик» Мак, трутовйк «гриб, що паразитує на деревах», трутові «гриби, Роїурогасеае», [отрут] «зоряний пил; астероїд» ВеЗн; — р. трут, др. трудг «деревна губка», ч. ігоигі «трут», Іігйгі] «порохня», [ігйсі-пеі’] «трухлявіти», ст. ігйгіпу «спалений», слц. ігйб «трут», болг. тртьт, схв. труд, слн. [і гой] «тс.», стел, трждь «деревна губка»; — псл. ігргіь, очевидно, «гниль»; — зіставляється з лит. ігапгіез (ігапгіе) «личинка молі; деревний черв’як», ігепгіеіі «бути побитим міллю або поточеним черв’яками», іге-
пеіі «псуватися», лтс. ігепеі «псуватися, гнити», дінд. ігпаііі «розколює, відкриває, продірявлює», гр. тєрцбшу «деревний черв’як»; припускається можливість зв’язку з труд «робота», др. трудг «хвороба», стел. трждт» «тс.», п. іг^гі «проказа, парша, струп», схв. трут «нарив на пальці руки», слн. [ігогі] «кольки» (Виїаі АГЗІРІї 37, 470), які зіставляються, в свою чергу, з гол. зігопі «кал». (ІЛііепЬеск 115). — Фасмер IV 110; Вгйскпег 575, 577; Масіїек Е81С 653; Зкок III 514—515; Тгаиітапп 328; Вйда К2 52, 285; 2иЬаіу АГЗІРк 16, 416; МйЬІ.—Епбг. IV 230, 250. — Пор. Труд*.
трут2 (ент.) «трутень; самець бджоли», трутень «тс.», [трутик] зменш. Нед, трутівка «робоча бджола, з яєць якої виходять трутні», трутнівка «щільник з комірками, з яких виводяться трутні; окрема така комірка», [трут-ньбвка] «бджола-трутівка Чаб, ЛексПол; комірка, з якої виходить трутень ЛексПол», [трутбвка] «трутівка Чаб, ЛексПол; комірка, з якої виходить трутень ЛексПол», [труц] «трутень» ВеУг, ВеНЗн, [труп, трупак] «тс.» ВеУг, [трутовйй] «властивий, належний трутню» Нед; — р. трутень, бр. труцень, п. ігиіеп, ст. ігисіегі, іг^б, [ігиі, іг^і, іг^гі, іг^і, ігупгі], ч. ігиЬес, ст. ігир «тс.», [ігйі, ігиі’, ігоиі] «вид комахи», слц. ігйгі «трутень», вл. ігиіа, нл. ізиі, болг. тіртей, трут, м. трут, схв. трут, слн. ігбі «тс.»; — псл. *ігріь/ ігиіь, [*ігргіь]; споріднене з лит. ігапаз «трутень», лтс. ігап(і)з «тс.»; зіставляється далі з нвн. Огоііпе, свн. ігепе, двн. ігепо, снн. гігапе, бгопе «тс.», пов’язаними з нвн. бгбйпеп «гудіти», що зводяться до звуконаслідувального кореня іє. *гійег(еи)-//4йгеп- «гудіти, дзижчати, бурмотіти, бурчати». — Фасмер IV 111; Вгйскпег 578; Масіїек Е84С 654; Зсіїизіег-Зеїус 1540—1541.
[трут3] «купа; натовп; зграя» Нед; — р.-цсл. трутт» (труть) «велика кількість», стел, тржтт» «тс.»; — реконструюється псл. [*ігріь] < *ігопкіо- і зі
ставляється з лит. ігапкзтаз «гул, тиснява», ігапкйз «вибоїстий», ігепкіі «ударити з гуркотом», днн. іітгіп^ап «давити, ТІСНИТИ», ДІСЛ. рґфП^Г «вузький, тісний», ірл. ігеі «стадо». — Фасмер IV 110. — Пор. трутити.
[трутити] «штовхнути, пхнути», [трунути] «торкнути; штовхнути Куз», [тручати] «штовхати, пхати, спихати, відштовхувати», [тручатися] «штовхатися», втрутитися, [втрупгювати] «втручати» Ме, втручатися, [втручати] «втрутити» Ж, [втручарний] «проникливий; нав’язливий, набридливий» Ж, втручання СУМ, [витрутити] «виштовхати Ж; вигнати; відібрати», [витрутитися] «знесиліти» Я, [витручувати] «виштовхувати Ж; виганяти; виривати, відбирати», відтручувати, [від-трцть] «болячка, нарив», [натручува-ти] «наштовхувати, напихати», [натру-чуватися] «нав’язуватися (комусь)» Ж, [натрута] «насильство, примус; поштовх» Ж, [натрутство] «нав’язливість» Ж, [потрутити] «штовхнути; погнати», [потручити] «тс.», [потруча-ти] «поштовхати», [розтрутити] «розштовхати», [розтручати] «тс.», [розтрачувати] «розштовхувати», [втрутити си (болєчку)] «відчувати біль усередині (після носіння вантажу)» О; — р. [трутйть] «давити, штовхати», др. потручати «бити», п. іг^сіс «штовхнути, стукнути, зачепити, злегка вдарити, ткнути, штурхнути», іг^сас, ч. [ігоиіііі] «штовхнути», схв. труіїати «кидати, штовхати»; — псл. ігріііі «штовхнути», пов’язане з [*ігріь] «натовп, велика кількість». — Фасмер IV 110, 111; Вгйскпег 575; Зкок III 514; Мікі. ЕАУ 362; Тгаиітапп 328; Регіег-зеп Кеіі. Сг. І 81. — Див. ще трут3.
труха1 «потерть; порохня; [подрібнене сіно]», [трухва] «гниль у дереві, труха» Пі, [трухла] «гнила колода» Пі, [трухлйна] «порохня Г, Шейк; гниле дерево Нед», [трухло] «тс.», трухлявина «[тс.]; що-небудь трухляве», трухляк «шматочок трухлявого дерева, який у темряві світиться; (перен.) дуже ста
ра людина; (ент.) жук, що живе під корою дерев і живиться комахами-шкід-никами», трухлятина «трухлявина; [запах гнилі Куз]», [трухляччина] КІМ, [трухляччя] КІМ, [труш] «гниль» Нед, Шейк, трухленький, трухлий, трухлявий, [трухлявйнний] «трухлявий» Куз, [трухнявий] КІМ, [трюхлий] «трухлий» Нед, трухліти, трухлявіти, [трухніти] «гнити, трухнути», трухнути, [трюхнути Нед] «тс.», витрухати, витрухнути, [отрухлий] «потрухлий» Ж, [отрухнути] «згнити, струхлявіти; стомитися, виснажитися, стати приголомшеним» Ж, [потрух] «потерть; порохня Нед», потрухлий, перетрухлий, притрухлий, притрухнути, притрухти, протрухлий, [про-друхніти] «протрухлявіти» Нед, струхлілий, струхлявілий, струхнілий, струхнявілий, [струхти] «струхлявіти, струхліти»; — р. труха, трухлий трухлявий, трухнуть, бр. [труха] «потерть», [трухле] «порохня», [трух-ля] «тс.», [трухли, трухляви, трух-н^ць], др. трухг «прілий, трухлявий, похмурий», п. [ігисітіес] «порохнявіти; сохнути», ч. ігоисіт «лісовий грунт», ІгоисЬпіуу «трухлявий», слц. ігйсЬІу «тс.», вл. ігизепкі «січка, дрібний пил», болг. [трух-ьл] «трухлий», схв. труо «тс.», трунути «трухлявіти; розкладатися», слн. ігоЬпеіі «гнити, розкладатися», стел, тряхлі»; — псл. Ігих(І)-/ ігрх(1)-; — споріднене з лтс. ігаизіз «ламкий, крихкий», ігизеі «гнити, пріти», Ігизі «тс.», лит. ігаизйз «ламкий, крихкий», ігаизеіі «зношувати», ігайзіі «кришитися», далі з псл. Ігьзіь «трость», ігрзііі «трусити» і, можливо, ігирь «труп». —Фасмер IV 111; ЗсЬизіег-Зєу/с 1536, 1540; Зкок III 515; Вй§а РР І 489; II 632; Брандт РФВ 25, 31; Міасіепоу АІЗІРЬ 36, 132; 2иЬаіу Зі. а сі. І 2, 120—121; Кагиііз II 423; Рокогпу 1026. — Пор. трость, труп1, тру-СЙТИ, трусок.
труха2, труханя Г — див. трусь.
[трухан] (орн.) «індик, Меіеадгіз даі-Іорауо к», [трух] «тс.» Шарл, ВеНЗн,
[труханєта] «молоді індики, індичата», [трушенета, трушєта, труши-нєта] «тс.», [труханка] «індичка», [трушка] «тс.» тж; — запозичення з німецької мови; н. Тгиїїіаііп «тс.» складається з основ ігиі-, можливо, пов’язаної з снн. сігбіеп «погрожувати», дангл. дгйііап «розпухати від гордощів або гніву», дісл. ргйїпа «набрякати», і НаЬп «півень», спорідненого з дірл. са-піт «співаю», лат. сапо «тс.», гр. г]ї-ха-чбс, «ранній співець, півень»; висловлювалася також думка, що нім. ігиі- імітує звуки, якими індичка підкликає індичат. — Кіпре—Міігка 282, 795.
[трухлітиГ«ціпеніти від страху» Нед; — р. (с) трухнуть «злякатися», п. їгп-сіііес «слабнути, мертвіти, кам’яніти, дерев’яніти», ігисіїїїму «лякливий, зляканий», ігпсійу «тс.», роїгисйіес «перелякатися», ч. їгисйіііі «сумувати, журитися», ігисіїїіуу «смутний, зажурений», слц. ігй-сіііу, Ігисйііуу «тс.», ігйсИІіІ’ «сумувати»; — реконструюється псл. їгих- або ігихі-і зіставляється з лтс. Ігаизгіїіез «боятися», сірл. ігйа§ «смутний»; пов’язується також (Вгйскпег 577) з укр. трухлий «крихкий»; існує думка (Фасмер IV 112), що р. (с) трухнуть є недавнім утворенням, пов’язаним з трусить «боятися»; в такому разі укр. [трухліти] може бути запозиченим з польської мови. — Фасмер IV 109—110, 112; Вгйскпег 577; Масіїек ЕЗЛС 654; МікІ. 363.
[трухляк] «друшляк» Чаб, [трюх-ляк] «тс.»; — р. трушлак «вид сита»; — результат видозміни запозиченого друшляк. — Фасмер IV 112. —Див. ще друшляк.
[труц] «трутень» ВеНЗн, ВеУг; — очевидно, результат видозміни форм трут, трутень під впливом п. ст. Ігп-сіегі «тс.». — Див. ще трут2.
[тручка] (орн.) «горлиця звичайна, Зїгеріореііа Іигіиг Ь.» Шарл, Куз; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [туркавка, туркочка, прукав-ка] «тс.» Шарл, п. [їгикахука] «голуб», пов’язане з їгикас «туркати» (про голуба). — Пор. туркавка.
[труїцити] «лущити» ВеЛ; — результат контамінації дієслів трощити, [трускати] «тріщати, хрустіти» і лущити. — Див. луска1, троск, трусок.
[трущоба] «густий ліс; перевал; заглиблення, лощина, яма; печера розбійників» Нед, Ч; — р. трущоба «нетрі, хащі, густий непрохідний ліс, завалений буреломом, трухлявими колодами, хмизом»; — очевидно, пов’язане з [труск] «хмиз, хруст». — Фасмер IV 112.
[труяб] (бот.) «Нірротапе тапсі-пеііа Е.» Мак, Нед; — не зовсім ясне; очевидно, штучне утворення, пов’язане з труїти, оскільки ця американська рослина дуже отруйна; можливо, складене з основ слів труїти і яблуко (пор. схв. отровни ябука «тс.»). — Анненков 168; Симоновий 234.
трюїзм «загальновідома істина», труїзм «тс.»; — р. трюйзм, бр. тру-ізм, п. їгиігт, ч. їгиізтиз, болг. тру-йз'ьм, трюйзм, схв. труизам; — запозичення з англійської мови; англ. їги-ізт «очевидна істина» утворене від їгие «вірний, правильний, правдивий», що походить від дангл. їгео\уе (їгїехуе) «вірний, надійний», спорідненого з днн. ігіилхгі, дісл. їгу§§г, ГОТ. ЇГІ§§\У5, нвн. їгеи «тс.», лит. гігйїаз «міцний, сильний», псл. *<іегуо «дерево». — СІС2 849; ССРЛЯ 15, 1067; КораІігізкі 1001; КІеіп 1659.
трюк, трюкацтво, трюкач, трюкацький; — р. трюк, бр. трук, п. їгіск, їгік, ч. слц. їгік, болг. трик, трюк, м. трик, схв. трик, слн. їгік; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. їгис, букв, «спритність», походить від пров. ігис або від арго іт. їгиссо, букв, «палка», можливо, германського походження; р. трюк виводилось також (Фасмер IV 112) від англ. їгіск «фокус, трюк, спритний прийом» (звідки походять форми з -і-, (-и-) західнослов’янських і південнослов’янських мов), яке пов’язують з фр. їгірие «трюк» неясного походження. — СІС2 849; Черньїх II 267; КораІігізкі 997; Еіаигаі 730; КІеіп 1649.
трюм; — р. болг. трюм, бр. трум, слц. ігит; — запозичення з голландської мови; гол. ігиіт походить від Неї гніт «приміщення», де Неї — форма означеного артикля (скорочено ’і) «воно, це», і гиіт «трюм, простір», що походить від снідерл. гиит (гйте) «просторий», спорідненого з днн. гйто, снн. гйт, двн. гйті, дфриз. дангл. гйт, дісл. гйтг, гот. гйтз «тс.», снідерл. гиит «місце», дангл. гйт, днн. гйт, двн. гйт, нвн. Каит «тс.», англ. гоот «кімната», можливо, пов’язаними з лат. гйз «земля», ав. гауаіі- «місце», псл. га-уьпь «рівний, плоский». — СІС2 849; Черньїх II 267; Фасмер IV 112; Горяев 378; Маігепаиег 352; Угіез Г'ІЕХУ 5, 594; КІеіп 1356. — Пор. рівний.
трюмо «високе стояче дзеркало; простінок між вікнами»; — р. болг. трюмо, бр. трумб, п. ігето, ч. ігитеаи, схв. тримо, слн. ігітб; — запозичення з французької мови; фр. ігитеаи «простір між парою вікон; дзеркало, що займає цей простір» пов’язане, очевидно, з фр. ст. ігитеаи «товста частина ноги», джерелом якого, можливо, є франк. *ігігит «шматок», споріднене з двн. свн. ігит, дгит «кінець». — СІС2 849; Фасмер IV 112; Кораіігізкі 995; Еіаигаі 731; КІеіп 1659.
трюфель «їстівний гриб, ТиЬег (Місії.) Ег.», трюфелі мн. «назва шоколадних цукерок, які формою нагадують ці гриби», [труфель] «трюфель» Куз, [труфля Нед, Куз, трюфля Куз] «тс.»; — р. трюфель, бр. труфель, п. ігиїїа, болг. трюфел, схв. трифлсг, — запозичення з німецької мови; н. Тгйї-Ееі через фр. ігиїїе та іт. ігиїїа зводиться до оск.-умбр. *ійїег, лат. ійЬег «бульба, трюфель». — СІС2 849; Фасмер IV 112; 81. імуг. оЬсусгі 778; Кіи^е—Міігка 794.
трюхати «бігти або їхати риссю», трухати СУМ, Г, трюхикати, трухй-кати, [трухичити КІМ] «тс.», трюхик (присудкове слово), трюх-трюх «тс.; [вигук для вираження бігу коня риссю]», трух-трух «тс.», трюхй-
трюхй, трохи-трохи Шейк, трухй-трухй «тс.», [трюха] «кінська мала рись» Бі, [трух] «рись, кінський біг», [трухцем] «труськом», [трушки] «тс.» ЛексПол, [трушкбм] «риссю», [трю-хачка] «нешвидко, дрібним кроком (бігти)», [трюхй] «тс.» Г, Нед, [трюхбм] «риссю», [трюшкбм] «тс.», [вйтрюха-ти] «відійти, прийти до пам’яті» Я, [нав трюхй] «бігом» Г, Ж; — р. трюхать «трястися», трюх-трюх (вигук, який передає їзду риссю), бр. трухаць «бігти, їхати риссю», [трухам] «риссю», [трухбм, трушка, трушкбм] «тс.»; — очевидно, афективне утворення, що виникло в східнослов’янський період у зв’язку з дієсловом ігизііі (< псл. ігрзііі) на ґрунті його семантичного компонента «трясти» (пор. укр. труськом «риссю», р. трусца «рись»), — Зіієуєіоу Нізі. рйопоі. 639; Фасмер IV 110, 112; Вгйскпег 577. — Див. ще трусйти.
[тряд] «хвороба, нездужання» Нед, Пі; — не зовсім ясне; очевидно, запозичення з польської мови; п. іг^сі «червоність обличчя; парша; лепра» пов’язане з п. ігисі, спорідненим з укр. труд. — Вгйскпег 575; ХиЬаіу 8і. а сі. І 2, 121. — Див. ще труд1. — Пор. труд2, трудоватіти.
трям, трямбк — див. трам.
[тряпка] «ганчірка Нед, О; віхоть для миття посуду Чаб; клапоть; лахміття; нитка, бахрома Нед», [трапа] «ганчірка» Л, [трапїца] «брудна ганчірка» Корз, [трапкач] «виплетена або виткана з латок ковдра чи рядно» Л, [трап-кун, трапошник] «тс.» Л, [трепкач] «рушник з домотканого полотна» Л, [трепці] «дрантя, клапті» Нед, [тре'-п’ях] «бахрома», [тряпичка] «ганчірка» тж, [тряпошник] «збирач ганчір’я та іншої утильсировини» Чаб, [тиря-пуиіник] «тс.; чоловік, хлопець, який дуже любить наряди» Чаб, [тряпуш-ниця] «дружина збирача ганчір’я; жінка, дівчина, яка любить наряди», [тряп-чина] «ганчірка, клапоть» Нед, [тря-п’я] «ганчір’я, лахміття Нед, Чаб»,
[тряпчаний] «виготовлений з ганчір’я» Чаб, [пбтряпки] «бахрома» Нед; — р. тряпка, бр. [трапка] «ганчірка», трапкач «великий рушник з бахромою на кінцях; [бахрома, витріпані нитки]», [трап’е, трап’е] «лахміття», др. тряггь-ка «бахрома»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з тріпати, [стріпки] «торочки»; в такому разі я замість і (р. е) з’явилося в результаті експресивної назалізації; зіставляється з п. зїгг^рка «польовий хвощ», зїгг^ріс «мо-чалити», ч. їгарес «китиця, китичка», зїгарес «тс.», зігерііі «розмочалювати», слц. зігарес «бахрома, пучок», нл. їзитрііз зе «розтріпуватися». — Фасмер IV 112—113; Черньїх II 267—268; Горяев 375; МасЬек ЕЗЛС 585; ЗсЬизїег-8е\мс 1550; Абаев Пробл. ист. и диал. 12—13; Мікі. Е№ 325, 361; Рокогпу 1094. — Пор. страпи, тріпати.
[трясйдупа] (орн.) «плиска, Моїа-сіїїа» Нед; — запозичення з польської мови; п. [ігг^аісіира, Ігг^зібирка] «тс.» утворене з основ іггдзс (ігг^зі) «трясти» і дира «зад»; мотивація та сама, що і в трясогузка. — Зігиіугізкі 106. — Див. ще дупа, трястй.
[тряска] (бот.) «хвощ, Еяиізеіит к»; — очевидно, пов’язане з ч. [їгазіі-се, зігазііска, (зДгазІауіса, ігазіепа], результатами видозміни форми ргезііска «тс.», похідної від ргезіісе «прядка» (за подібністю стебла хвоща до кужіля, пор. укр. [прядуха] «хвощ багровий, Е. ЬеІеосЬагіз (Е. Іітозит)», п. [рггдзЬ ка] «хвощ», болг. діал. м. преслица, схв. преслица, слн. ргезііса «тс.», пов’язані з прясти < псл. рг^зіі). — МасЬек Літі, гозії. 28; СимоновиЬ 182— 183. — Див. ще прясти. — Пор. ку-дїлка.
тряскати «ляскати; [шльопати (черевиками)] Шейк», [трйскати] «тс.», [траскотати] «ляскотати» Нед, [трас-котіти Нед, тряскотіти Нед] «тс.», тряснути, [траснути] «ляснути; ударити» (про грім) О, [трас] (вигук для передачі тріску, гуркоту, шуму) Нед, [трась] (вигук для вираження звуку
від переламування чогось твердого) Шейк, [траск] «звук від удару батога; биття, побої» Нед, тряскало «знаряддя, прилад, за допомогою якого утворюється тріск, шум», [траскало] «тс.; підвішений кусок заліза, який від вітру вдаряє об дерево, видаючи дзенькіт, для відлякування диких свиней О», [тряскбтало] «тс.» О, тряскіт, трас-кіт, [траскйй] «траскаючий» Нед; — п. їггазкас «тряскати», ч. їгазкаї «з тріском вибухати», слц. їгазкауу «вибуховий»; — псл. [їгазкаїі], звуконаслідувальне утворення, паралельне до їгезка-іі «тріскати»; пов’язання з вл. ігазкас «тремтіти», нл. їзезказ «трясти» (ЗсЬиз-їєг-8є\ус 1542) помилкове. — Пор. тріск.
трясовйна СУМ, Нед, [трасїна] «трясовина» Л, [трасована Шейк, агресія Ч, трєсєчка О, трєсучка О, трясавйна Г, Нед, трясавйця СУМ, Нед, трясачка О, трясйло О, тря-сйльце Ч] «тс.», [трясина] «тс.; водяні рослини Нед», [тряснйна] «трясовина» Ч, трясовйння, [трясовйця, трясун Ч, трясучка Ч, О, трясяви-на] «тс.», трясовинний, трясучий; — р. трясина «трясовина», бр. [трасія], п. їгг^за^іса, їгг^за^/ізко, болг. тре-савище «тс.», схв. тресетйште «торфове болото», тресава «торф»; — похідне утворення від трястй(ся); назви пояснюються тим, що мокра болотиста земля угинається, трясеться під ногами; пор. драгва «трясовина, болото», драговина «тс.», похідні від псл. бг^^аїі «дрижати, трястися». — Черньїх II 268; Вгйскпег 579. — Див. ще трястй. — Пор. драгва, трусо-вина.
[трясолупки] (бот.) «грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигза разїогіз МоепсЬ.», [трясилипки] «тс.» Мак; — очевидно, складне утворення з основ трясти і лупити; назва може бути зумовлена тим, що сухі плоди рослини — стручечки розкриваються (лускаються), коли рослина трясеться від вітру; пор. слн. Іизсес «тс.». — Лік. росл. Енц.
дов. 128; Нейштадт 292; Анненков 394. — Див. ще лупити, трястй.
трястй СУМ, Нед, [трастй] «трясти» ЛексПол, [трясть] «тс.» Л, трястися, тряснути, трясонути, [тря-санйця] «солома з сіном; дрібна солома; холодець» Нед, [трясенйця] «тс.» тж, трясйлка «трясильна машина», [трясйло] «палиця, якою витрясають з клоччя терміття» О, трясильник, тряска, [трястя] «трясця», трясун «пристрій для транспортування сипких тіл; член релігійної секти», [трясуха] «лихоманка» Нед, [трясучка], трясця, [трасьтя Нед] «тс.», [трісункє] «сливи, що легко струшуються» ВеБ, трясильний, трясучий, тряськйй, витрясати, витрясатися, перетряска, [потрясти] «помчати (в танці)», [потря-сайко] «той, що трясеться» Нед, [по-трясайло] «тс.» Нед, [пбтряска] «вид танцю», [пбтрясок] «сильце» Нед, [рбз-трясок] «розвал, безладдя» Нед, стряс-кй «(солом’яна) потерть»; — р. трястй, бр. трзсці, др. трясти, п. Іггцзс, Ігг^зі^, ч. Ігазіі, Ігези Стази), слц. Ігіазі’, вл. Ігазс, нл. Ізезс, болг. треса, схв. трести, слн. Ігезіі, стел, трдсти; — псл. Ігазіі; — очевидно, результат контамінації іє. *1гето-, представленого в гр. трєцш «тремчу», лат. Ігето «тс.», лит. 'Ігітіі «тремтіти від холоду», Ігет-Іі «звалити», тох. А Ігат- «тремтіти», В Ігетеп «тремтіння», алб. Ігетр, Ігет «лякаюся», днн. іЬгіттап «стрибати, скакати», та іє. *1ге5б-, що виступає в дінд. Ігазаіі «тремтить», ав. Іагазаііі «тс.», гр. треш (< *їгезб) «тремчу», аорист трєаааі; обидві основи походять від іє. *1ег-/іг- «тремтіти, битися».— Фасмер IV 113; Черньїх II 268; КЗСРЯ 453; Вгйскпег 579; МасЬек ЕЗЛС 656; Зкок III 497—498; Тгаиітапп 329; ЇУаІсІе—Ноіт. II 701; Рокогпу 1070, 1092—1093. — Пор. тремтіти, трусй-ти, тряхнути2.
[трясулька] (бот.) «рутниця вузьколиста, ТЬаІісІгит ап^изііїоііит Ласд.; (рутниця блискуча, ТЬаІісІгит Іисідит Б. См)»; — похідне утворення від тряс
ти; назва зумовлена тим, що рутниця має пониклі квітки і тонкі нитки тичинок, які тремтять від вітру; легко приходить у рух і все суцвіття; пор. укр. [віт-реник] «тс.» См. — Див. ще трястй.
трясучка (бот.) «Вгіга Б.; [осика, Рориіиз Ігетиіа Б. О]», [тряска] «трясучка середня, Вгіга тедіа Б.» Мак, [трасенец, трісеничка, трісулька, трясунка] «тс.» Мак; — р. трясунка «Вгіга», бр. [трасунька], ч. Ігезіісе, [ігазііса, іґєзіуєс, Ігезаіка], слц. ІгазІІ-са, [ігазіепка], схв. треслица, слн. [іге-зи!]а] «тс.»; — похідні утворення від трястй(ся); назви зумовлені тим, що колоски трясучки мають тонкі ніжки, а листки осики — довгі черешки, через що трясуться від найменшого повіву вітру. — Лік. росл. Енц. дов. 311; Вісюліна—Клоков 98; Нейштадт 112, 186— 187; АнненковV 70; МасЬек Літі, гозії. 280; ЗсЬизІег-8е\ус 1543; СимоновиЬ 80. — Див. ще трястй. — Пор. дро-жачка, трепета.
[трясця] (бот.) «жовтець їдкий, Ка-пипсиїиз асгіз Б. (К. асег Б.)» См, [тряс-ця-зілля См, зілля од трясці Мак] «тс.»; — пов’язане з трясця «лихоманка»; виникло, очевидно, в результаті конденсації словосполучення зілля від трясці; ця отруйна рослина широко використовується в народній медицині в основному як зовнішній засіб для лікування ран, туберкульозу шкіри, для натирання тіла при простуді, а також у вигляді відвару при малярії. — Лік. росл. Енц. дов. 162; Вагіко\У5кі— Кигпіе^зкі 49. — Див. ще трястй. — Пор. ломатник, терпйбіда.
[трят] «конвой» (?) Шейк; — неясне; можливо, результат видозміни запозиченого р. отряд «загін».
тряхнути1 «підсихати, тужавіти», [трахнути] «тс.» Нед, [тряхти] «просихати, осідати (про грязюку), густіти» Нед, [трахти] «тс.» Нед, [обтрехати] «обсихати» Ж, [обтряхати] «тс.» Ж, підтряхати «підсихати», притряхати, протряхати, протряхлий; — неясне.
тряхнути2 «труснути», [стряхнути] «хитнути» Нед, [стряхнутися] «здригнутися» Нед; — р. тряхнуть «тс.», бр. [трахня] «дрібна солома», п. [іггдсііпц,с] «труснути»; — очевидно, результат контамінації варіантів основ тряснути і [трухнути] «тс.»; можливо, сюди ж належить і похідне утворення [отряха] «бешкетник, розбишака, зірвиголова», наведене вище на своєму місці разом з [отрях] «неохайна, погано одягнена людина». — Див. ще трусити, трястй.
тс* (вигук, що вживається як заклик до тиші, мовчання), тсс «тс.», тсикну-ти КІМ; — р. бр. тсс, п. Із, Ізз; — очевидно, примітивне комунікативно-звукове утворення; пор. нвн. рзі «тс.». — Кіи^е—Міігка 568. — Пор. цить.
тс2 (вигук на позначення здивування) Нед, Шейк, [теє] «тс.» Бі; — слн. Із «тс.»; — очевидно, результат фонема-тизацїі дифузного афективного звукови-явлення.
Тсоавіахім, теоавіахімівка, тсо-авіахімовець, теоавіахе'мівець; — абревіатура, утворена на основі словосполучення Товариство сприяння обороні, авіації і хімії (хемії), назви добровільної громадської організації СРСР (1927—1948); калька р. Осоавиахим, утвореного з Общество содействия оборане, авиации и химии.
[ту] «тут», [туй] «тс. Г; сюди О; негайно О», [туй-туй] «зараз, ось-ось», [туйка] «тут, сюди» О, ВеБ, [туйки] «тс.» тж, [тука] «тут» ВеЛ, ВеЗа, [тукай] «тс.» тж; — бр. ту, п. ч. слц. вл. нл. їй, схв. ту, слн. їй «тс.», стел, тоу «там»; — псл. їй, похідне від основи вказівного займенника Іь «той» з неясним компонентом -ц; в українській мові, можливо, запозичення з польської; компоненти -й-, -к- є залишками давніх вказівних основ (псл. і-, к-). — Вгйскпег 583; Масіїек ЕЗЛС 659; Зсішзіег-Зе'лгс 1533; Зкок III 433; ЕЗЗЛ 31. дг. II 697— 701. — Див. ще той. — Пор. тут*.
туалет «одяг; наведення порядку у зовнішньому вигляді; столик з дзерка
лом, біля якого одягаються, зачісуються; убиральня»; — р. бр. туалет, п. ч. слц. вл. Іоаіеіа, болг. тоалет, м. тоа-лет(а), схв. тоалета, слн. Іоаіеіа; — запозичення з французької мови; фр. Іоііеііе, зменш, від Іоііе «полотно», яке походить від лат. Іеіа «тканина», що виникло з *1ех1а, пов’язаного з Іехеге «ткати»; початково означало, очевидно, «маленьке покривало для туалетного столика». — СІС2 849; Черньїх II 268; Фасмер IV 113; Зі. імуг. оЬсусІї 762; Но-ІиЬ—Ьуег 483; Е)аигаІ 712. — Див. ще текст, текстиль.
туба «тюбик; вид музичного інструмента»; — р. бр. болг. м. схв. туба, п. ч. слц. вл. ІиЬа, слн. ІйЬа; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. ТйЬа «тс.», ТиЬе «тюбик» походять від лат. ІиЬа «труба», пов’язаного з ІиЬиз «тс.» невідомого походження. — СІС2 849—850; ССРЛЯ 15, 1091; Кораіігізкі 1004; НоІиЬ—Ьуег 493; РЧДБЕ 741; Сг. Е\уЬ. 781; Таїсіє—Ноїт. II 712.
туберкульоз, туберкульозник, туберкульозний; — р. бр. туберкулез, п. вл. ІиЬегкиїога, ч. ІиЬегкиїбга, ІиЬегки-Іоза, слц. слн. ІиЬегкиїбга, болг. м. схв. туберкулоза; — запозичення з німецької мови; нім. ТиЬегкиїбзе, як і фр. Іи-Ьегсиїозе, англ. ІиЬегсиїозіз, утворено від лат. ІйЬегсиїит «гулька, здуття», зменш, від ІйЬег «пухлина; горб», спорідненого з Іигпеге «пухнути», дісл. рйїа «горб», за допомогою суфікса -оз- (від гр. -оощ). — СІС2 850; Черньїх II 268— 269; Кораіігізкі 1004; НоІиЬ—Ьуег 493; Сг. Е\уЬ. 781; Е)аигаІ 731; КІеіп 1661. —
Пор. протуберанець, тубероза.
тубероза (бот.) «багаторічна декоративна рослина Роїуапігіез ІиЬегоза Б.»; — р. бр. болг. м. схв. тубероза, п. ІиЬегога, ч. ІиЬегбга, ІиЬегоза, слц. слн. ІиЬегбга; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. ТиЬегбзе, англ. ІиЬегозе, фр. ІиЬегеизе «тс.» утворено з латинської видової назви цієї рослини ІйЬегбза, букв, «бульбаста» (чол. р. ІйЬегбзиз «вкритий бугорками, гулями»), похідної від ІйЬег «пухлина, гуля». —
СІС2 850; ССРЛЯ 15, 1092; Зі. чууг. оЬсусЬ 781; НоІиЬ—Ьуег 493; РЧДБЕ 742; Сг. ГууЬ. 782; Паигаї 731; КІеіп 1661. — Див. ще туберкульоз. — Пор. протуберанець.
тубілець, [тубйлець] «тубілець» Нед, [тубильник ЛексПол, тубблець Нед] «тс.», тубілка «туземка», [тубі-лиця Куз, туболка] «тс.», [туболія] «туземне населення» Пі, тубільний, [тубйльний] «тубільний» Нед, [туббль-ний] «тс.» Нед; — бр. тубьілец, [тубо-лец]; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ІиЬуІес утворено з основ іи «тут» і Ьус «бути». — ЗЬєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 382; КасЬНагсН: 107. — Див. ще бути1, тут*. — Пор. туземець.
тубо (виг.) «не можна; не чіпай» (вживається мисливцями як заборона собаці діяти); — р. тубо «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. Іоиї Ьеаи, букв, «все добре» складається зі слів Іоиї «все, весь», що походить від нар.-лат. *іоНиз < лат. іоіиз «весь», і Ьеаи «добре, добрий» від лат. Ьеііиз «милий, приємний, гарний». — КЗСРЯ 454. — Див. ще белетрист, тотальний.
[тувальня] «рушник; хустка, хусточка Нед», [товальня] «тс.» Нед; — запозичення з польської мови; п. іихуаіпіа «вид рушника; хустка» походить від іт. іоуа^ііа «обрус, серветка», яке через нар.-лат. *1оЬа1іа зводиться до франк. *Ш\уаЬ1]а «рушник», спорідненого з днн. І'чуаНіІа «тс.», гот. рхуаЬап «купати», дісл. руа, дангл. дхуеап «тс.». — 51. \ууг. оЬсусЬ 784; Мезїіса 1931; КІеіп 1634.
тувгінці (народність тюркської мовної групи), тувинець, тувинка, тувинський', — р. тувйнцьі, бр. тувінцьі, ч. Тиуіпсі; — запозичення з тувинської мови, в якій тьіва (тьівалар, тува, туба) «тувинець» буквально означає «гірська людина». —Фасмер IV 113; Вайнштейн Зтнонимьі 218—222; Сат Яз. нар. СССР II 387; Мельхеев 84.
туга1 «горе, журба, сум, скорбота» СУМ Ж, тугонька, [тугбта] «туга» О, [тужаночка] «журба», тужба «ту
жіння», туженька, тужільниця (заст.) «у народному похоронному обряді — жінка, що голосить над покійником», тужливий, тужний, тужити, [тужить] «вити» (про вовка, собаку) Л, [обтужйти] «оплакати з примовляннями», притуга «скрутне становище, горе, біда; великий сум, скорбота, [туга по батьківщині Нед; пригода Нед]», при-тужйти «надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика», [стуга] «горе, смуток» Нед, [стужати] «турбувати, мучити» Нед, [застужати] «завдавати клопоту, примушувати»; — р. туга «сум, скорбота», бр. туга «тс.», др. туга «гноблення; мука; сум, біда», п. ї^да «туга», [іиЬа] (з укр.), ч. ІоиЬа, слц. ійЬа «тс.», вл. ІиЬа «духота, спека; пригніченість», нл. їига «тс.; горе, страждання», болг. тьга. «журба, сум», м. тага «горе, страждання, сум; біль», схв. туга «скорбота, біда», слн. іб^а «лінощі; журба, сум», стел, тжга «важке становище»; — псл. Ір^а «сила, міцність; в’ялість, інертність, лінощі; стійкість, витривалість, жорсткість», пов’язане з «тугий, міцний»; — споріднене з лит. їіп-§йз «лінивий», їіп^еіі «лінуватися», дісл. рип^ґ «важкий, твердий», тох. А їаїїк-«перешкоджати», тох. В Іапк- «тс.». — Фасмер IV 113—114, 115; Вгйскпег 567, 570; МасЬек Е5ЛС 648; НоІиЬ— Ьуег 485; ЗсЬизїег-Зе^с 1554—1555; Младенов 646; Зкок III 452—453; Мікі. Е\У 350; Тгаиітапп 318; ЕгаепкеІ 1098; Рокогпу 1067. —Див. ще тугий. — Пор. тягти.
[туга2] «райдуга, веселка»; — очевидно, результат видозміни назви дуга. «тс.», можливо, зближеної з туга «сум» як антонімічною заміною назви, до якої зводиться веселка. — Німчук 164.
[тугай] «солончакова рівнина» Чаб, тугаї «густі зарості на берегах річок і озер в пустелях і напівпустелях Середньої Азії»; — р. бр. тугай «заплавний ліс річкових долин пустельної і напівпустельної зони»; — запозичення з тюркських мов; тат. тугай «лука, закрут,
сінокісні луки, заплава», кирг. шугай «зарості чагарнику, змішаного з очеретом по заплавах річок, озер, на болотяних місцях», чаг. тат. [тосаі] «лука, низина, покрита лісом», чаг. уйг. Іока] «ліс у низинах звивистої річки» виводяться від монг. їо^аі «лікоть; закрут ріки, річкова лука». — Шипова 328; Вазапеп УегзисЬ 485.
тугйй «дуже натягнений; щільно наповнений, надутий; [високий, повний, огрядний (про людину); великий та товстий (про дерево) О; міцний, суворий;
впертий; сильний, витривалий Нед; повільний, терплячий Нед]», тугенький, тугесенький, [тугісінький] Г, тугіший, тугуватий, [тугший] «тугіший», тужавий, [туга] «напруга, напруженість, натяжка, енергія» Нед, [шугати «тужавіти» О, тугішати, [шугнути «наливатися; тужавіти (про колос)» О, [тугшати] «тугішати; тужавіти», тужавіти, тужитися, [тужіти] «тужавіти» О, [впотужнйти] «зміцнити;
додати сили» Ж, затужавілий, натужений, натужний, натуга «фізичне напруження; [напруга, зусилля]», [натугам] «напружено, натягнено» Ж, [натугою] «із зусиллям», [натузі] «напружено» Ж, [натужати] «гнати коня понад його сили», [натужжйтися] «натужитися» Ж, натужити, натужувати «напружувати; [натягати]», надпотужний, [отуга] «напруга, напруженість» Ж, обнатужити, потужний, потуга «зусилля; міць; (заст.) військо; [підтримка, утіха; біда, нещастя; влада; воля, потурання О]», [потужене] «зміцнення, посилення» Нед, [потужник] «союзник, помічник Г; володар Нед», потужність, потугувати «мучитися від потуг (під час родів); [напружуватися; переносити надзвичайні страждання Нед]», [потужйти] «зміцнити» Нед, потужніти «ставати потужним, потужнішим», [притужний] «дуже важкий, обтяжливий», [притужина] «жердина по краю солом’яного даху, що притискає солому», [притюжина] «тс.», [при-тужити] «зміцнити жердинами соло
м’яний дах або віз зі снопами», [при-тюжити] «тс.», стужавілий, [стуга] «плетена коробка з лози, обмазана глиною; коробка з лубу Нед», [стуга] (присл.) «туго; тугіше» СУМ, Нед, [стугенька] «тс.», [стугавіти] «стужавіти», [стугнути] «затвердіти» Нед, [стужіти] «стужавіти» ЛексПол, [спо-тужене] «зміцнення» Нед, [сутугува-тий] «жорсткий, тугуватий», сутужний, сутужно «важко», [су тяж но] «тс.», сутуга «турбота; труднощі; [гнітюча бідність Нед; мотузка з лози Нед]», сутуж «утруднення, скрутне становище», [употужитися] «зміцнитися» Нед, употужнити-, — р. тугбй, бр. тугі, п. ї^ді «твердий; міцний; мужній; вправний; тугий, густий», ч. іііііу «жорсткий; твердий; жорстокий; впертий, завзятий», слц. ІиЬу «твердий, міцний», вл. їиЬі «жорсткий, твердий; впертий», слн. іб§ «тугий, жорсткий, міцний», стел, тжгь, тжгьіи «твердий, міцний, нестримний»; — ПСЛ. ї(?§ь(іь) «сильний, міцний, упертий», пов’язане чергуванням голосних з *Ц§1і «тягти», їр^а «туга»; — споріднене з лит. зїап^йз (зїап^из) «тугий; впертий», Ііп^йз «лінивий», зїіпк-іі «тужавіти, скипатися (про молоко, кров)», дісл. рип^г «важкий, твердий», ос. аітьіндзьін «протягувати», вірм. 1‘апбгаг «густий», ав. Зап§- «тягти; натягати (лук)». — Фасмер IV 114; Черньїх II 269; Вгйскпег 570; МасНек Е8ЛС 659; ЗсЬизІег-Земс 1154—1155; Ргаепкеї 1098; Рокогпу 1067. — Пор. туга1, тягти.
[тугівка] (бот.) «поросинець плямистий, Нуросіїоегіз тасиїаїа Ь. (АсЬуго-рЬогиз тасиїаїиз 8сор.)» Мак, [тугбв-ка] «тс.»; — р. [туговка] «тс.»; — очевидно, похідне утворення від тугйй; назва може бути зумовлена тим, що ця рослина використовувалась для ущільнення пазів між окремими дерев’яними деталями будівлі, про що свідчать р. [пазник, пазная трава] «тс.». — Анненков 6. — Див. ще тугий.
[тугоніти] «ударяти, стукати; здіймати гуркіт» Нед; — бр. [тугонець]
«тупотіти, гуркати», [тугнуць] «тупнути, стукнути, загриміти»; — афективне звуконаслідувальне утворення, можливо, результат фонетичної видозміни форми стугоніти (пор.).
тудй, [тад] «туди» Нед, [тадй, тадйвай, туд Нед] «тс.», [туда] «тс. Нед, ВеБ, О; там О», [тудай] «туди» Нед, [тудайка ВеБ, тудий ВеЗа, ту-дййка, тудйма Нед, тудійка Шейк, тудіка] «тс.», тудою, [студ] «звідти, звідси» ВеЗа, [студова] «звідти» Л; — р. туди, [тудьі], бр. тудй, [туд, туди, тудою, тудою], др. туда «туди», туду, тудьі «тс.», туді «там», п. ї^ду «цією дорогою», ч. Іиду «сюди», вл. іи-сіу «тут», нл. іигі, іисіу, їидег «тс.», болг. [т-ьдя] «десь тут», т/ьдява «тс.», схв. туд «туди; тут; сюдою», туда(р) «тс.», слн. Ідеї «сюдою; тут», заст. ібсіі «тс.», стел, тждоу «туди; там»; — псл. ірсіу «туди», ірсіа, їрсіе, Ірсіїї «тс.», не зовсім ясне складне утворення з кореня вказівного займенника іь «той» і суфіксального елемента -реї-, який зіставляється з лат. ипде «звідки», іпде «звідти», або варіантів підсилювальної частки займенникового характеру -да, -сіу, -би, приєднаних до основи і<?-; викликає сумнів зіставлення з прус. (і)зІ\у-епс1аи «звідси». — Німчук ІУМ Морфологія 344; Фасмер IV 114; Вгйскпег 570; Зсіїиз-іег-8е\ус 1553—1554; Е88Л 81. дг. II 694—696. — Див. ще той. — Пор. кудй, ту.
[туж] «слідом; ось-ось», туж-туж заст. «ось-ось, скоро, дуже швидко; тільки що»; — запозичення з польської мови; п. іиг «зараз; у безпосередній близькості; ось-ось; тільки що», можливо, є результатом видозміни форми їи-сігіег «зараз, негайно; поруч», що, як і ч. Іікііг (ст. їидіег), є складним утворенням з *іи-с1е-г. — Вгйскпег 583; Масіїек Е8ЛС 659; ЕЗЗЛ 81. дг. II 701 — 702. — Див. ще де1, же1, той, ту.
тужу — див. тучу.
тужурка «куртка; формений верхній одяг», [тужурок] «короткий хутряний одяг Нед, Пі; шкірянка, бараняча
куртка Шейк»; — бр. болг. тужурка-, — запозичення з російської і, можливо, польської мов; р. тужурка «домашня або формена куртка», як і п. іиги-гек «довгий чорний піджак для візитів, вид сюртука», утворено на основі фр. Іоиіоигз «завжди, постійно», що виникло в результаті стягнення слів іоиі: «весь, кожний» і ]оиг «день», букв, «кожний день». — Черньїх II 269; Фасмер IV 115; Вгйскпег 586; Кораіігізкі 1008;
РЧДБЕ 643. — Див. ще журнал, тотальний, тубо.
туз, [тузяка], [тузик, тузиня] Нед; — р. бр. болг. (з р.) туз, п. іиг, ч. Риз, слц. ійг, вл. нл. іиз; — очевидно, через посередництво польської мови запозичено з середньоверхньонімецької; свн. Кіз, сійз (нвн. Оаиз) «туз» походять від фр. ст. байз (фр. сіеііх «два»), джерелом якого є нар.-лат. диба «два, двійка», споріднене з українським «два»; припускається, що початково в картах розрізнялися двоочковий туз (звідки і назва) і одноочковий (так званий ас); пізніше це розрізнення зникло. — Черньїх II 269—270; Фасмер IV 115; Вгйскпег 585; 31. імуг. оЬсусЬ 784; Зскизіег-8е\ус 1561; Кіи^е—Міігка 123.
тузати «штовхати, бити» СУМ, Нед, тузатися «битися, штовхатися; [возитися, боротися, сперечатися]», [тузй-ти] «тс.», [тузйтися] «сперечатися, сваритися; лізти в бійку», [тузувати] «термосити», тусати «штовхати, товкти», [тасинути] «стусонути» ЛексПол, [туз] «удар, поштовх» Нед, [тузйло] «охочий до бійки» Нед, тусан «стусан», стусати, стуснути, стусонути, стусувати, [стус] «штовхан» Пі, [стусак] «тс.» Нед, стусан, стусанина, стусень; — р. тузйть «бити кулаками», бр. тузаць «смикати, термосити, шарпати», п. іигас «бити, шарпати», ііігоіуас «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від туз (пор. [тузй-ти] «бити козирем, ходити з козиря»); зіставляється також з лит. ійг^епіі «стукати», ійг^еіі «глухо хлопати», дінд. іб-гіаіі «б’є», іип]аіі «тс.», нвн. Зіоск «пал
ка». — Фасмер IV 185; Вгйскпег 585; Преобр. Вьш. последний 14.
туземець «тубілець», туземка, ту-земний; — р. туземец, др. т/ьземьць, тоземьць (також у значенні «іноземець»), р.-цсл. сєзємьць, п. їигіетіес, ч. їигетес, цсл. туземьць; — складне утворення з основ ту-, що виступає в той, тут, і зем-, наявної в земля. — Фасмер IV 115; Преобр. Вьш. последний 14. — Див. ще земля, той, тут*. — Пор. тубілець.
[тузик] «пакет, пачка» ВеБ; — неясне; можливо, пов’язане з тузінь, ту-зин «дюжина».
[тузинок] «найдешевше сукно» Пі, Шейк; — запозичення з польської мови; п. [іигіпек] «вид сукна середнього гатунку», [їигупек] «тс.» вважається похідним від їигіп «дюжина». — Вгїіск-пег 585. — Див. ще тузінь.
тузінь заст. «дюжина», [тузин, ту-зін] «тс.» Нед; — р. ст. тужина, бр. тузін; — запозичення з польської мови; п. їигіп «тс.» через посередництво ч. їисеї (ст. їисеп, їизеп) походить від нвн. Оиїгепсі «тс.», що зводиться до фр. доигаіпе, похідного від доиге «дванадцять», джерелом якого є лат. сіиосіе-сіт «тс.». — Фасмер IV 115; Вгйскпег 585; МасЬек ЕЗЛС 659. — Див. ще дюжина.
тузлук «розчин солі для соління риби, м’яса та ін.; ропа СУМ, Г; солона юшка як приправа до деяких страв; [варене овече м’ясо Чаб]; (заст.) луг для зоління білизни», [туслук] «тузлук»; — р. тузлук «розсіл (для соління риби і особливо ікри)», схв. Ійгіик «посуд на сіль»; — запозичення з тюркських мов; тур. іигіик «сільниця», тат. туздук «солоний навар до м’яса» є похідним від тюрк. їиг «сіль». — Фасмер IV 116; Аракин Тюркизмьі 135— 136; Шипова 329—330; Зкок III 529— 530; Мікі. ТЕІ II 180; Разапеп Уегзисії 502.
[туй1] «тут; ось, ось-ось», [туй-туй] «зараз, ось-ось», [туйка] «тут ВеБ, ВеУг; ось тут; сюди; негайно О», [туйка]
«тс.» О, ВеУг; — очевидно, запозичення з польської мови; п. їй] «ось-ось, мало не», 1и]-їи] «тс.», як і болг. [туй] «тут», схв. [ту/] «тс.», складається з основ Іи- «тут» і ]- займенникового походження. — Вгйскпег 583; ЕЗЗЛ 51. дг. II 697—698. — Див. ще ту.
[туй2] ( виг.) «тю (крик на звіра; вигук, яким нацьковують собак)», [туй-туй] «тс.» Нед, [туйкати] «кричати на вовка або собак туй», [туйкання] «крик туй-туй»' — бр. [туй} «тримай його» ЛексПол, [туй-га] (викрик, яким відганяють вовків); — не зовсім ясне; можливо, афективне складне утворення, що виникло на основі словосполучення ату його, вживаного для цькування звіра; може бути пов’язане і з тю, [тюй] «тс.». — Пор. ату, тю*.
тук1 «жир, сало; перегній; мінеральні добрива; [родючість, достаток; жир зі смаженого сала; бараняче сало, лій Л]», [тик, /пок] «жир зі смаженого сала; лій» Л, [туков’ять] «гладка опасиста людина» О, [тучняк] «мінеральні добрива» Нед, [туковйтий] «жирний» Нед, тучний СУМ, Нед, тучити «робити гладким, відгодовувати СУМ, Нед; [плекати, пестити О]», тучитися «робитися гладким, жирним»; — р. тук «жир», бр. тук «розтоплений жир», др. тук'ь «жир, сало», п. ч. слц. вл. нл. Іик, болг. м. тук, схв. [тук, тук] «тс.», слн. [їйса] «жир», стел, тоучьнт» «гладкий, жирний»; — псл. їикь «жир», похідне від іуїі «тладшати, набухати»; — споріднене з лит. Іаиказ «шматок сала; живіт», лтс. їаикз «жирний, вгодований», прус, іаикіз. «сало», дісл. р]б «стегно», дангл. деой «тс.», двн. сііоіі «жир»; іє. *1и(к)-/іеик(к)- «пухнути». — Фасмер IV 116; Вгйскпег 683; Масйек ЕЗЛС 660; 5сіш5Іег-5е\¥с 1556; Зкок III 474— 475; Мікі. Е\У 367; Тгаиітапп 311; КагиІіБ II 378; МйЬІ,—Епсіг. IV 137; Регззоп 554; Рокогпу 1080—1081. — Див. ще тити. — Пор. тил.
тук2 (вигук для передачі коротких стуків), тук-тук, туки-туки КІМ «тс.», тукати «стукати», тукнути, [тука
не] «удар голови об голову» Нед; — р. тук-тук, тукать, бр. тукаць; — звуконаслідувальне утворення; пор. р. тикать «цокати (про годинник)», нім. Ііскеп «тс.». — Фасмер IV 116; Преобр. Вьш. последний 15; Масіїек ЕЗЛС 660; Когїпек 270. — Пор. стук, тюкати.
[тукан1] (орн.) «дятел» Мо; — похідне утворення від звуконаслідувального дієслова тукати «стукати»; назва пояснюється тим, що дятел харчується переважно личинками комах, яких добуває з-під кори хворих дерев, стукаючи дзьобом по гілках і стовбурах. — Див. ще тук2.
тукан2 (орн.) «перцьоїд, птах ряду дятлоподібних, Шіатразіез Іосо»; — р. бр. тукан, п. ч. слц. їикап «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; англ. їоисап, фр. іоисап, ісп. Іисап, порт. Іисапо беруть початок в індіанських мовах Бразилії (мова тупі), в яких відповідна назва має звуконаслідувальне походження (крик птаха передається як їосапо, іосапо). — КораІігізкі 1005; НоІиЬ—Буег 493; Іуапоуа-3а1іп§оуа— Мапікоуа 901.
[тул1] «сагайдак» Бі, заст. тула, шуло КІМ «тс.», тульник (заст.) «майстер, що виготовляв сагайдаки; той, хто носить сагайдаки і стріли Бі», [тульни-ківна] «дочка тульника» Бі, [тульни-ченко] «син тульника» Бі, [тульнйче-ство] «мистецтво виготовлення сагайдаків і стріл» Бі, [тульничка] «дружина тульника» Бі; — р. тул «сагайдак», [туло], др. тулг, п. заст. іиі, ч. іоиі, Іоиіес, ст. Ійіес, болг. тул, схв. тул, слн. ійі, стел, тоїргь «тс.»; — псл. іиіь «тс.»; — споріднене з дінд. їй пай чол. р. «сагайдак для стріл» (< Нйгпаїї), Шпі жін. р., іОпігаИ «тс.», далі, можливо, з гр. ошЛг|у «трубка», двн. сіоіа «труба; стічний канал»; іє. *іиб[и]-/іиаи-/ ій-1- «труба» (?).— Фасмер IV 117; Вгйскпег 584; МасЬек ЕЗЛС 648; Младенов 186, 542, 642; Зкок III 520—521; МікІ. Е\У 365; ИИІепЬеск 115; Еаїк— Тогр 117, 1452; ВагіЬоІотае ІЕ 3, 186; Рокогпу 1102. — Пор. тулити.
[тул2] «вид головного убору, шапка, картуз» Нед, тулія «верхня частина капелюха, шапки» (з рос.); — р. ту-лья, схв. тулак, тулац «тс.»; — не зовсім ясне; може бути пов’язане з тулити або з свн. ійііе «трубка», нвн. Тйііе, двн. їиііі «тс.». — Фасмер IV 119. — Пор. тулій2.
[тулан] (бот.) «кермек, Зіаіісе іаіа-гіса Е. (Бітопіит Мііі.)» Мак, Нед; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тулити і зумовлене використанням кер-меку в народній медицині як кровоспинного засобу (тобто такої рослини, що «стулює» рани). — Нейштадт 440—441; Лік. росл. Енц. дов. 200, 201; Анненков 342; СимоновиЬ 451.
[тулдйкать] «кричати» (про індиків) Л; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з імітацією звуків, які видають птахи; пор. [куглйкать, кулдй-кать, клбкат, кулюкать, клукать] «тс.» тж.
тулгіти, тулитися, [тулькати] «тулити, обнімати» О, [туленик] «різновид книша», [безпритула] «безпритульник» Я, безпритульник, безпритульний, [втулити] «всунути» Ж, втулка, втулчастий, відтулити, відтулина «отвір, діра», затулити, затула «предмет, яким що-небудь затуляють, закривають; [заслінка Ме; відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон; захист, прикриття]», [затулка] «заслінка коло печі», затулка (зоол.) «рід черевоногих молюсків, які мають раковину з кришечкою, що зовсім затуляє устя», [затулок] «оздоблення кожуха по борту смушком», [затульщина] «мито з котла на винокурні», [непритульний] «якого не можна притулити», [нестула] «невміла людина, ні до чого не здатна», [обтулити] «щільно обкутати», [обтула] «огорожа» Пі, притулити, притул «(техн.) з'єднання дерев’яних брусків торцями; [притулок]», притула «прибудова; [сарай під одним дахом з хатою; пічна ніша Нед; заслінка Ме]», [при-тулисько] «притулок», притулок «місце, де можна перебути якийсь час; пра
во на проживання іноземним громадянам; [затишне місце; помешкання та утримання О; пристанище]», [притулд-виско\ «пристанище» Нед, розтулй-ти(ся), [стулитися] «сховатися» О, [стул] «матня», стуленик «пиріг без начинки», стулень «тс.; [оберемок Нед]», [стулинь] «нерішучий, несміливий» Ба, стулка, стулчастий, упритул; — р. [тулить] «ховати, приховувати, закривати», бр. туліць «приховувати», туліцца «приязно ставитися; тулитися, линути», п. іиііс «заспокоювати», гаїиііс «закрити», ч. іиііїі зе «тулитися, притискатися», слц. ійіії’ за «тс.», вл. іиіес «притискати; гнути», іиііс «тс.», нл. іиііз «гнути; ховати», болг. туля «ховати; прикривати; затикати», м. тули «тс.», схв. тулити «гасити; тупити», слн. ійііїі зе «стискати, притискати», ргіїйіііі зе «пригнутися», р.-цсл. затулити «ховати»; — псл. іиіііі «притискати, тулити, всовувати, ховати; приборкувати; заспокоювати»; — єдиної етимології не має; найбільш вірогідним є виведення від іиі'ь «сагайдак» (з початковим значенням «притулок, вмістилище»), зіставлюваного з гр. ошЛґ|у (гр. а- з початкового їй-) «канава, жолоб», дінд. ІйпаЬ «сагайдак», ІйпауаЬ «флейта»; пов’язувалося також Зг вірм. 1‘оуі «дозвіл; м’який» (Меіііеі Еішіез 420), далі з лит. ійпоіі «залишатися в тому самому стані; сидіти навпочіпки», лтс. іайпаі «кутати» (МйЬІ.—Епбг. IV 138); мало переконливе пов’язання (8сЬизіег-8е\ус 1557) з вл. зішіїу «прохолодний, теплуватий, холодний», зіші-пус «охолоджувати; ставати холодним». — Фасмер—Трубачев IV 117— 118; Черньїх II 270; Преобр. Вьш. по-следний 15—16; ЗакоЬзоп І38ЕР 1/27 1959, 273; Вгйскпег 584; МасЬек Е8ЛС 660; НоІиЬ—Кор. 388; Младенов 642; 8кок III 520—521; Куркина Зтимология 1982, 22—23; Рокоту 1102.— Див. ще тул1. — Пор. тулій2, тулуб.
тулій1 (хімічний елемент, метал); — р. болг. шулий, бр. тулій, п. Іиі, ч. їЬиІіит, слц. іиііит, схв. тулиіум, слн.
ійіі]; — адаптована наукова назва нлат. іЬиІіит, утворена на основі лат. ТЬиіе (гр. 0оиЛг|) «напівлегендарна країна, що в давнину вважалася північним краєм землі; Скандинавія». — СІС2 850; Вол-ков 74; Фигуровский 129; 81. \ууг. оЬсусЬ 782; НоІиЬ—Ьуег 482; Іуапоуа-8а-Ііпроуа—Мапїкоуа 901.
1 тулій2] «молоде перо птахів, ще з кров’ю» Нед, [туляк] «тс.» Нед, [ту-лійка] «нижня частина рогу від основи його», [тулійки] мн. «дрібне пір’я в курей, яке не можна вискубати» О, [ту-лія] «металева трубка, в яку вставляється дерев’яна ручка (у лопаті, багрі та ін.)»; — р. тулка «втулка; трубка, яка вставляється в щось», п. 1и1е]’а «трубка», Їи1е]ка, [іиЦа] «лійка; сагайдак», [Іи1е]ек] «тс.», [іиіе]] «залізна оправа люшні при колесі», [іи1е]а, ІиІі]а, іиіі]-ка] «тс.», ч. [1и1е]ка] «трубка», [їиіа]-(ка), 1иГа](ка)], ст. Іиіе] «тс.», слц. іи-Га]ка «трубка; втулка; залізна частина списа», вл. 1и1а\уа «сопілка з вербової кори», нл. їиііа «втулка, насадка, трубка», схв. ту лайка «трубочка», тулаіи-ца «тонка трубочка; дудка», слн. іи'1]а-уа «коротка трубка; шпулька; круглий отвір; трубка для насадки на палку; [основа пташиного пера]»; — не зовсім ясне; можливо, псл. [1иІе]а] «трубка», пов’язане з псл. іиіь «сагайдак», Іиіііі «гнути, притискати»; може бути зіставлене також з снн. іиііе «трубка», свн. ійііе, двн. іиііі «трубка, особливо стріли або списа», нвв. Тйііе «носик (чайника); трубка (підсвічника); втулка, насадка», при цьому припускається як можливість походження їх зі слов’янського джерела (МасЬек Е83С 648), так і навпаки, зведення^до них слов’янських слів (8сЬизїег-8е\ус 1557). — ВеЗн 71; Вгйскпег 584; 8кок III 520— 521. — Див. ще тул1, тулйти.
тул і я — див. тул2.
[туловатися] «цілуватися (?), любитися (?)»; — очевидно, результат контамінації слів тулитися і цілуватися. — Див. ще тулйти, цілувати.
тулбвище — див. тулуб.
[тулпан] «хустка» КІМ; — запозичення з румунської мови; рум. Іиірап «муслін; хустина з мусліну» виводиться від нгр. тооЛтгаУі «тонка тканина; косинка», що зводиться до перс. диІЬапд «тканина з кропиви». — СДЕЛМ 438; ПЕРМ 886. — Пор. тюльпан, тюрбан.
тулуб «тіло людини або тварини; [кожух Нед]», [тулоб] «тулуб» Пі, [тб-луб, тблуп Пі, тулбвище Нед] «тс.», [тулубах] (жарт.) «пиріг, з якого виколупана начинка» Корз, тулубець «зменш, до тулуб; [зовнішня оболонка]», [то-лубець] «тс.», [тулубок] «зменш, до тулуб» Нед, [тулубастий] «як мішок, без талії (про кожух, свитку)», [тулу-б'ястий] «тс.» Куз; — р. туловище «тулуб», [шуло, тулово], бр. тулава, тулау, [тулува, тулобішчз] «тс.», [тулоб, тулуб, тблуб] «тс.; великий довгий кожух; основа виробу (постола, ятера)», п. Їи1б\у, болг. тулбвище (з рос.); — єдиної етимології не має; існує думка (Мікі. ЕАУ 365) про тюркське походження цих слів, які зіставляються з чаг. тулб «шкіряний мішок», спорідненим з тат. каз. алт. телеут. тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури»; припускається також можливість генетичного зв’язку з тул, тулйти через псл. їй І- (<*1ои1-) або контамінації запозиченого з тюркських мов слова з тул. — Фасмер IV 118; Черньїх II 270; Преобр. Вьш. последний 15; Вгйскпег 584; Куркина Зтимология 1982, 22— 23. — Пор. тул1, тулйти, тулуп.
[тулубетеї «теребити» (про квасолю, мак, горох) Корз; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації основ тулуб, [тулубець] «зовнішня оболонка», [тулубах] «пиріг, з якого виколупана начинка» і теребити.
тулук1 «шкіра кози, знята цілою і використовувана як мішок», тулун «тс.»; — р. [тулук] «шкіряний мішок, наповнений повітрям, який використовується при переправі через річку; бурдюк, міх», [тулун] «шкіряний бурдюк», болг. тулум, схв. тулум «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. іиіик
«бурдюк», аз. тулук, тур. їиіит, аз. узб. туркм. тулум «тс.» виводяться від монг. їиіиш «тс.». — Фасмер IV 118; Преобр. Вьш. последний 16; Горяев 380; Шипова 332, 333; Дмитриев 547; Мікі. ЕАУ 365; ЬокоїзсЬ 164.
тулук2 «ведмежа, вовченя; молода тварина», [тулуча] «тс.»; — неясне; можливо, спільного походження з тулук «шкіра кози» або з уг. їиіок «молодий віл».
тулуманити(ся) — див. тлумити.
тулумбас «старовинний ударний музичний інструмент», [таламбас, талим-баси Пі, талимбаж Нед, телембас Нед, толомбас Куз, туломбас Пі] «тс.»; — р. тулумбас «великий турецький барабан», ст. тулунбас, тулун-баз, бр. тулумбас, п. їоіитЬаз, [їиіит-Ьаз] «тс.», слц. їиІитЬаз «барабан у давнину»; — запозичення з турецької мови; тур. ІиІитЬаг «барабанщик» складається з тур. іиіит «литавра, волинка» і перс. Ьаг «той, хто грає». — Фасмер IV 118; Преобр. Вьш. последний 15; Шипова 332—333; Дмитриев 566; Радлов III 1472.
тулуп «кожух; [козяча шкіра, знята цілою і використовувана як мішок Нед]»; — р. тулуп «кожух», бр. [тулуп, тулап] «тс.», [тулупам] (присл.) «цілком», п. їиіир «кожух» (з рос.); — очевидно, запозичення з тюркських мов; зіставляється з кирг. тулуп «мішок із шкіри двомісячного ягняти», крим.-тат. тулуп «мішок; кисет», кирг. тулуп «шкіра ягняти, знята цілком», каз. тульїп «опудало; шкіра теляти, набита сіном, яку ставлять перед коровою, коли її доять (замість подохлого теляти)». — Фасмер IV 118—119; Черньїх II 270; Преобр. Вьш. последний 16; Шипова 333; Дмитриев 547; Вгйскпег 574; Мікі. ТЕІ ІЧасЬіг. І 58; ЬокоізсЬ 164. — Пор. тулуб, тулук1.
[туль-туль] (вигук, яким кличуть індиків) О, [тюль-тюль Мо, тунь-тунь Чаб] «тс.»; — звуконаслідувальні утворення, можливо, спроба імітації звуків, які видають птахи (пор. [тулдйкать]
«кричати» (про індиків) Л); можуть бути пов’язані з вигуками для скликання курей тю-тю, тю-тю-тю, [ту-ту-ту] (Чернігівщина).
туляремія (гостра інфекційна хвороба), туляремійний; — р. туляре-мйя, бр. туляремія, п. іиіагетіа, ч. іиіагетіе, слц. іиіагетіа, болг. туларе-мия, схв. тулареми/а, слн. іиіагетца; — результат адаптації наукового медичного терміна нлат. Іиіагаетіа, утвореного з Тиіаге — назви місцевості в Каліфорнії, де вперше була відкрита ця хвороба, і суфікса -аегпіа від гр. аїр а «кров». — СІС2 850; КораІігізкі 1005; НоІиЬ—Ьуег 493.
тулятися «тинятися, блукати; поневірятися» СУМ, Нед, [пгулач] «блу-кач» Нед; — бр. туляцца «тинятися; ховатися, ухилятися», [шуляка] «блу-кач»; — очевидно, запозичення із західнослов’янських мов; п. іиіас зІ£ «тинятися», іиіак «людина без притулку; волоцюга», іиіасг «тс.», ч. іоиіаіі зе, їиіак, слц. Ійіаі’ за, іиіак пояснюються як похідні від псл. іиіііі (з?) «тулити(ся)» (Вгйскпег 584); менш переконливе пояснення (МасЬек Е8ЛС 648) як результату фонетичної видозміни псл. *1иїа1і, нібито спорідненого з гр. аЛиш «блукаю». — Див. ще тул1, тулйти.
тума «людина, у якої один із батьків турок або татарин, а другий — українець; [метис, гібрид, помісь Нед}; темна хмара; похмура людина; [одурманений, обман Нед; оціпеніння, привид Шейк; спокусник Нед; тварина змішаної породи]», [шум] «домашня тварина поліпшеної породи» Бі, [тумак] «помісь зайця сірого (русака) і зайця біляка; фарбоване хутро зайця; куниця лісова, Магїез тагїез Б. Нед; висохле, почорніле яйце Л», [підтумок] «помісь», стума «напівморок», [застум] «затишне, відлюдне місце», [прбстумки] «перехід тіней» Пі; — р. [тума] «метис, напівросіянин, напівтатарин», [тумак] «метис; підфарбований заєць; сибірський тхір; недоумкуватий», бр. [тумак] «куниця; тупа, неосвічена, нерозвинена
людина», п. іитак «куниця» (з рос.), іи-такі мн. «хутро з куниці»; — певної етимології не має; припускається можливість іншомовного (тюркського) походження (пор. тат. тума «приплід, нащадок», уйг. чаг. тат. тумак «зимова шапка, малахай», узб. тумок «тс.»); можливе припущення про збіг у цих словах семантики слів різного походження (пор. туман, нвн. Г)итте «дурень»), — Фасмер IV 119; Преобр. Вьш. по-следний 16—17; Добродомов Зтимология 1970, 115; Шипова 333—334; Вгйскпег 584.
[тумак1] «стусан, штовхан» Нед; — р. тумак «тс.»; — неясне; зіставлення з лит. зійітйі «штовхати» (Потебня РФВ 4, 213; Горяев 380) сумнівне; можливо, пов’язане з товкмачити «бити, колотити». — Фасмер IV 119.
[тумак2] «хутряна шапка»; — запозичення з російської мови; р. [тумак] «малахай, шапка-вушанка» може бути виведене від каз. тумак (тьімак) «тс.». — Добродомов Зтимология 1970, 115; Шипова 333—334.
туман1 «імла; дурень СУМ, Нед; [весняна хороводна гра; сорт темношкірих кавунів]», [туманйско] «дурень» Нед, [туманище] «блукаючий вогонь, оманливе світло» Нед, туманність, [туманьство] «обман» Нед, [туманяр-ство] «шарлатанство» Нед, туманний, [тумановатий] «недоумкуватий О; дурнуватий Ме», тумануватий «тс.», [ту-манярський] «шарлатанський» Нед, туманити, туманитися, туманіти «ставати туманним; чманіти, дуріти [видні-тися здалеку Нед; сидіти бездіяльно Нед]», [натуманити] «наварити, приготувати багато їжі, іноді несмачної» (Чернігівщина), [потуманити] «швидко піти; обдурити» Ва, притуманений, притуманити, стуманілий; — р. туман (атмосферне явище), бр. туман «тс.; [темна, неосвічена людина]», п. їигпап «тс.; курява»; — запозичення з тюркських мов; чаг. кирг. балкар, кар. узб. ног. як. туман «туман, морок», тат. башк. томан, каз. туман «тс.», тур.
сіишап «дим, туман, курява», аз. ккалп. туркм. думак «туман» виводяться від тюрк. 1ит(а)- «обволікатися, окутуватися»; припускається також, що джерелом південнотюркських форм з початковим б (д) є індоєвропейські мови (пор. перс. <ійгі : гійдтап «дим, кіптява», ав. диптап- «туман», скдптап- «хмара»), — Фасмер IV 119; Черньїх II 270—271; Преобр. Вьш. последний II 17; Шипова 334; Дмитриев 547; Мікі. ЕАУ 365, ТЕІ І 287; ЬокоїзсЬ 164; Рад-лов III 1518, 1798; Севортян III 295— 296; Шервашидзе ВЯ 1989/2, 73.
[туман2] «надзвичайно велика кількість» Нед; — р. [туман] «десять тисяч», [томан] «тс.»; — очевидно, запозичення з турецької мови; тур. ійтеп «десять тисяч; надзвичайно велика кількість; натовп», як і аз. туман «туман, старий іранський грошовий знак», узб. туман «десять тисяч; (іст.) тумен (військова одиниця з десяти тисяч вершників; повіт); грошова одиниця в Ірані», кирг. монг. туман «незчисленна кількість; десять тисяч», виводиться з іранських мов, але більш обгрунтованим є виведення тюркських назв від тох. А їтат «десять тисяч», тох. В їшапе, іи-тапе «тс.» (Шервашидзе ВЯ 1989/2, 80). — Фасмер IV 119; Шипова 335; Мікі. Е№ 365, ТЕІ II 180; Радлов III 1518. — Пор. туман1, тьма2.
[тумар] «багата людина; куркуль» Л; — р. [тумар] «скупій, скнара», бр. [тумарнік] «понура людина; відлюдник», п. [їишаг] «багач»; — неясне.
[тумарка] «яма в озері; глибока яма в болоті» Ч; — неясне.
тумба «стовпчик біля дороги; кругла споруда для наклеювання афіш, оголошень; невелика шафка», тумбочка «невелика шафка»; — р. бр. тумба «стовпчик; підставка; шафка», п. ч. слц. ІишЬа «саркофаг», болг. тумба «натовп, ватага; (заст.) пагорб», м. тумба «гірка, пагорб, замет», схв. ійпЬа «могила», слн. їйтЬа; — запозичення з німецької мови; н. ТйтЬе «могила, труна, яма» через пізньолат. ІишЬа «могила»
зводиться до гр. тїщ0о£ «пагорб; могильний курган», спорідненого з лат. іити-Іиз «пагорб», двн. сійто, нвн. Оаитеп «великий палець». — Фасмер IV 120; Черньїх II 271; Преобр. Вьш. последний 17; Кораіігізкі 1005; НоІиЬ—Ьуег 493; Зкок III 523; Егізк II 943.
тунг (бот.) «субтропічне дерево Аіеи-гіїез Еогві.» (родина ЕирЬогЬіасеае); — р. бр. тунг, п. <1гге\уо іип£о\уе, болг. тунгово д-ьрво, схв. тунгово дрво; — запозичене з китайської мови (кит. ї’ип^), можливо, через посередництво західноєвропейських мов (пор. нім. Тип^-Ьашп «тс.»). — СІС2 850; ССРЛЯ 15, 1131; 51. \ууг. оЬсусЬ 782.
тунгуси (заст.) «евенки», тунгус, тунгуска; — р. тунгус, тунгуз, бр. тунгус, — остаточної етимології не має; назва виводиться від тюрк, (тат.) тон-гус «свиня», від як. тонг «мерзлий», тонг-тонгус «зовсім темний» та ін. — Фасмер IV 120; Туголуков Зтнонимьі 204—208.
тундра, тундровий, тундряний КІМ; — бр. болг. м. схв. тундра, п. ч. слц. вл. їипсіга, слн. їйшіга; — запозичення з російської мови; р. тундра «безлісий простір; [торфяник; висока безліса гора]», [тундара] «покіс», [тру-нда] «болото; торф; чорнозем» єдиної етимології не має; зіставляється з фін. їипїигі «висока безліса гора» або саам. їипсіаг, іиосісіаг «гора», диодсіаг «широка гора без лісу» (Каїіта 227—228); припускається можливість походження від тунг. (зах). сіишіга «земля», евенкійського сіипге «тайга», дундрз «земля; грунт; могила» або манс. їипга, як. Шп-сіага (Разапеп 2Ї51РН 20, 449); висувається гіпотеза і про власне російське походження слова, про зв’язок його з [тунньїй] «даремний» на основі словосполучення [*тунна(я) (земля)] (початкове значення «земля, що не родить, що лежить даремно»), — Фасмер— Трубачев IV 120—121; Черньїх II 271; Преобр. Вьш. последний 17; Шмелев ВСЯ V 197; Мурзаев РР 1969/1; Ко-раїігізкі 1005; НоІиЬ—Ьуег 493.
тунель, тунельник; — р. туннель, тоннель, бр. тунзль, п. ч. слц. іипеї, вл. Іипі, болг. тунел, м. тунел, схв. тунел, слн. Іипеї; — запозичено з англійської мови, можливо, через посередництво західноєвропейських мов (пор. фр. Іиппеї, нім. Тйппеї); англ. іиппеї «тунель», букв, «димохід; труба; лійка» (сангл. Іопеї «тс.») походить від фр. ст. Іоппеїіе «круглий, бочкоподібний звід, бочка», зменш, від Іоппе «бочка», яке зводиться до слат. Іиппа, Іоппа «тс.», очевидно, галльського походження; значення «труба», зокрема «підземна труба», розвинулось, очевидно, на основі значення «бочка без дна, що лежить на боці». — СІС2 850; Фасмер IV 77, 121; Черньїх II 271; Горяев 380; 81. \муг. оЬсусЬ 782; НоІиЬ—Ьуег 493; КІеіп 1664.
тунець (іхт.) «велика промислова хижа риба, ТЬиппиз ІЬуппиз Ь.» СУМ, Нед, тунцеві-, — р. бр. тунец, п. Іигі-сгук, ч. Іигіак, слц. іипіак, болг. тон, [1йп]ак], схв. тун>, Ійп, тун>а, слн. Ійп; — запозичено, можливо, через посередництво німецької мови (н. ТЬип(ПзсЬ) «тс.») з італійської; іт. Іоппо «тс.» походить від нар.-лат. Ігіиппиз, що зводиться до гр. Ооууос; «тс.», джерелом якого є гебр. ІаппТп «морське чудовисько». — Фасмер IV 121; Преобр. Вьш, послед-ний 17; Вгйскпег 584; НоІиЬ—Ьуег 493; 8кок III 523; Маігепаиег 356, 415; Мікі. ЕАУ 365; Кіи^е—Міігка 778; КІеіп 1664.
[туний] «дешевий, доступний» Нед, О, [ту'ній] «тс.» О, [туньший] «дешевший» О, [тунина] «дешевизна» О, [тупитися] «дешево продавати» ВеУг; — р. туне (заст.) «даремно», [тунньш] «даремний», бр. [тунньї] «тс.», др. туне «даремно», п. [ійгіі (сілез.), Ібпі (каш.)] «дешевий», слц. [ійгіі] «тс.», вл. іипі «дешевий, доступний», 1ип]о1а «дешевизна; доступність; вільний час», нл. Іипі «дешевий, доступний», болг. тун «фальшивий», туне «даремно», слн. ібп] «дешевий», газібп] «даремно; даром, безплатно», 8Ійп]а «нероба», стел, туне
«даремно»; — не зовсім ясне; реконструюється псл. *іипь-]ь «дешевий, доступний, даремний, безкоштовний» (<іє. *1еип-) і псл. [*іапь-]'ь, *іопь-]ь] «тс.» (<іє. *1еп-); — зіставляється з дінд. Іапй-, іапуі «тонкий, ніжний, худий, незначний, неістотний», іапика- «тс.», гр. тоуо- «тонкий, вузький», лат. Іепиіз «тонкий, дрібний, ніжний», дірл. 1ап(а)е «тонкий», корн. 1апо\у, брет. Іапао, 1а-по, двн. Зиппі, днн. іЬиппі, дісл. риппг «тс.», лит. іеуаз «стрункий, тонкий, худий, дрібний, ніжний»; іє. *1е(и)пи-з, *1епи-з «тонкий»; пропонується розвиток семантики «тонкий, довгий, витягнутий» — «невеликої вартості, дешевий». — Фасмер—Трубачев IV 121; Преобр. Вьщ. последний 17; Горяев 380; ЗсЬиз-1ег-8е\мс 1558—1559; Шустер-Шевц Ис-след. по слав, язьїкозн. 1971, 474— 480; Мікі. ЕАУ 365; Рокоту 1069. — Пор. таний, тонкий.
туніка «давньоримський одяг типу сорочки; верхній одяг вільного крою»; — р. тунйка, бр. туніка, п. ч. слц. 1и-піка, болг. тунйка, схв. тунйка, слн. ійпіка; — запозичення з латинської мови; лат. Іипіса (<*с!ипіса) «вид одягу» було запозичене, можливо, через посередництво фінікійців, з арамейської мови; арам, кііійпа походить від гебр. киї-ІопеІЬ, до якого зводиться також гр. Хітшу. — СІС2 850; ССРЛЯ 15, 1135; Кораіігізкі 1005; НоІиЬ—Ьуег 493; КІеіп 1664. — Пор. тюніка, хітон.
тупати «бити ногами об землю; ходити, бути на ногах; топтатися», тупкати «переступати з ноги на ногу на одному місці; [тупати; безпідставно звинувачувати, обмовляти Нед, Пі, Шейк, клопотати]», [тупкувати] «клопотати; доглядати», тупнути, тупонути, тупотати «часто тупати; [швидко бігти Нед, Шейк]», тупотіти «тс.», тупцювати, тупцюватися, тупцяти «тупцювати; [ходити туди й сюди; дріботіти Нед]», тупцятися, туп, туп-туп, тупу-тупу, [тупі] (вигук, яким підбадьорюють дітей ставати на ноги), [ту-піньки] «тс.», [тупа] «хода; крок; сту
кіт копит», [тупало] «людина, що тупає», тупанина «часте тупання або тупання багатьох», [тупанкй] (взуття) Нед, тупання, [тупінь] «тупіт» Чаб, тупіт, [тупот] «тупіт» Нед, тупотання, тупотіння, тупотня, тупотнява, [туптанка] «тупіт» Нед, тупцювання, тупцяння, [типчак] «вітряк з кінним приводом», [топчак] «тс.», [тупко] «негрузько» Л, натупати «залишити сліди бруду, натоптати; тупаючи ногами, пригрозити», натупатися «багато ходячи, стомитися», натупотатися, натупотітися, натупцюватися, підтупцем; — р. [тупать], бр. тупаць, п. іирас, ст. І^рас, вл. Іирас, нл. Іираз, болг. тупам «бити, стукати, тупати», м. тупа «тс.»; — псл. їираіі, [ї^раіі] «стукати ногами, ступати; бігти риссю»; звуконаслідувальне утворення, паралельне до Іораіі, Іераіі; недостатньо обгрунтоване припущення (Преобр. Вьш. последний 18) про походження р. [тупать] від ступать. — 8Ьєує-іоу Нізї. рЬопоІ. 533; Фасмер IV 121; Вгйскпег 570, 584; 8сЬиз1:ег-8е\ус 1559;
Когїпек 270. — Пор. топати.
тупий, тупенький, тупіший, тупак «велика тупа сокира; затуплене знаряддя; тупа, розумово обмежена людина, [тупий незграбний ніж Ме; тупий ніж О]», [пгупе'рь] «тупа людина» Нед, Пі, [тупйрь] «тс.» тж, тупець «тупе знаряддя; [тупа людина]», тупик «залізнична колія, яка з одного боку обривається; перешкода; безвихідь; [затуплений шматок коси]», тупиця «тупа сокира; тупе знаряддя; тупа людина; [знаряддя для рубання заліза О]», [тупій] «тупа сторона ножа», [тупіяка] «тупе знаряддя; тупа людина», тупйти, тупіти, тупішати, отупіння, отуплювати, отупляти, притуплений, притуплювати, притупляти; — р. тупбй, бр. тупьі, др. тупт>, п. і^ру, ч. слц. їиру, вл. нл. іиру, болг. тіт, м. тап, схв. туп, слн. ібр, с.-цсл. тжггь; — псл. іфр'ь «тупий»; — загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з лит. їепі-рїі, Іатруіі «тягнути, натягувати, роз
тягувати», іігпріі «тягнутися», іітра «тятива, рогатка», лтс. Нері «натягувати, робити тугим», дісл. ротЬ «надутий живіт; натягнута тятива», ратЬг «товстий, надутий» і пов’язується з псл. ї^їіуа (<їетрііуа) «тятива»; пов’язується також (Младенов 646) з псл. Ції «тяти, різати, рубати» і зіставляється з гр. тє-цуш «ріжу»; існує думка (Преобр. Вьіп. последний 18; ВсЬизіег-ЗеїУС 1560; 8кок III 524) про зв’язок з псл. зї^ра «ступа, ступня» і спорідненість з двн. свн. зїитрї «скалічений, тупий», нвн. зІитрГ «тупий», двн. зіитЬа! «обрубок, обрізок». — Фасмер IV 122; Черньїх П 271—272; Вгйскпег 570; Масіїек Е83С 661; 8кок III 524; МікІ. 358; Рокоту 1064—1065.
тупик (орн.) «північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом, Егаіегсиїа агсїіса Ь.»; — бр. ту-пік; — очевидно, запозичення з російської мови; р. тупик «тс.», мабуть, пов’язане з тупбй «тупий»; назва може пояснюватися формою дзьоба. — Пти-цьі СССР 328. — Див. ще тупйй.
тупйрики, тупір — див. топіро.
[тупілати] «натискати, підганяти» Нед; — неясне.
[туполька] (бот.) «лобода, СЬепоро-Фит игЬіса Ь.» Мак; — діалектний варіант форми тополька, похідної від тополя (пор. [ту поля] «тополя» Чаб, [ту-пблька] (зменш.) тж); назва мотивується формою листя лободи, що нагадує листя тополі. — Див. ще тополя.
[тупс-тупс] (вигук, яким відганяють овець) Мо; — афективне утворення.
тур1 (зоол.) «вимерлий дикий бик, Воз ргіті§епіиз; гірська коза, Сарга іЬех Ь.; Сарга саисазіса Сйісі.», [ту-рець] (зменш.) Нед, турйця «самиця тура», турище, [турко] (назва вола з рогами, які розходяться від основи, а з середини загнуті всередину), [туря] «маля тура», [турій] (у сполученні турі язики — вид рослини) Нед, [тур-катий] (про вола) «в якого роги повернуті один до одного Г, Чаб», турячий; — р. бр. болг. тур, др. туря, п. ч. слц.
вл. нл. іиг, полаб. іаиг, схв. Тур/ак (топонім), слн. ійг, стел, тоурт»; — псл. Іиг'ь; — споріднене з лнт. іайгаз «буйвіл, тур», прус. Іаигіз «зубр», лат. Іаи-гиз «бик», гр. таорос, ірл. ІагЬ «тс.», ав. зіаога- «велика рогата худоба», гот. зііиг «бик; теля»; — очевидно, залишок доіндоєвропейського субстрату. — Коваль 86—87; Фасмер—Трубачев IV 122; Преобр. Вьш. последний 18—19; Вгйскпег 584; МасЬек Е8ЛС 661; ЗсЬиз-іег-8е\мс 1560—1561; Зкок III 524; Трубачев Назв. дом. жив. 6—7; ТгаиТ тапп 315; Арг. 8ргасЬ<і. 446; ВО^а КК II 634—635; ЕгаепкеІ 1067—1068; Гамк-релидзе—Иванов 519; Рокогпу 1083; Менгес 206—207.
[ТУР2] (ент.) «жук-олень, рогач, Ьиса-пиз сегуиз Б.», [туриця] «самиця жу-ка-оленя» Дейн, [туровець] «жук-олень Шейк; жук-геркулес, Оупазіез Нед», [турок] «жук-олень» Дейн, Ва; — р. [тур] «жук-олень»; — результат перенесення на жука назви дикого бика за формою голови жука, який має великі роги. — Преобр. Вьш. последний 18— 19. — Див. ще тур1.
тур3 «один оберт по колу в танці; етап у конкурсах, змаганнях; на виборах»; — р. бр. болг. тур, п. ч. Іига, слц. слн. Ійга, схв. тур, тура; — запозичення з французької мови; фр. їоиг «оберт; черговість» через слат. їигпиз зводиться до лат. їогпиз «токарний верстат», джерелом якого є гр. тбруос «обертовий рух; циркуль; токарний прилад», пов’язане з тєірш «тру», спорідненим з лат. їего «тс.», псл. *1ег1:і «терти». — СІС2 851; Фасмер IV 122; Кораіігізкі 1006; НоІиЬ—Ьуег 494; Е)аигаІ 716, 717; КІеіп 1633, 1665; Егізк II 865, 885, 913—914. — Див. ще терти.
тура «шахова фігура, що формою нагадує башту»; — р. бр. тура, болг. тур «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. їоиг «башта; шахова фігура» походить від лат. їиггіз «башта», запозиченого, як і гр. тйроі£ «укріплене місто, обнесений муром будинок», з якоїсь середземноморської мови. —
СІС2 851; Фасмер IV 123; Таїсіє— Ноїт. II 719—720; Егізк II 948—949.
[турак] (назва монети) ВеЛ; — запозичення із західнослов’янських мов; п. [їигак] «гріш», ч. слц. [іигак] (назва монети) загальноприйнятої етимології не мають; припускається, що ч. слц. їи-гак є зворотним утворенням від *роИи-гак < *роі уїогєЬо «півтора крейцара», від уїогу «другий»; за іншою версією виводиться від назви французького міста Тоигз, де виготовляли гроші; польська назва пояснюється також як «пів-гроша турецького». — МасЬек Е8ЛС 661.
туран] — див. турун.
турати] «звертати увагу, зважати Г; дбати, старатися О; мріяти Нед; зневажати, не зважати Нед; зволікати», [туранє] «поблажливість» Нед, [тура-тель] «мрійник» Нед, [туралий] «уважний, обачний», потурати «ставитися поблажливо, зважати, звертати увагу», [потуряти] «тс.» Бі, пбтур «потурання», [потурайло] «той, хто потурає» Она, потуральник, потурач «тс.»; — р. [потурать] «ставитися поблажливо» (з укр.?), бр. патураць «тс.; [турбуватися (про когось)]», п. [їигас] «турбуватися, піклуватися»; — не зовсім ясне; може бути пов’язане з турити «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [турьщь] «бігти, мчати»); щодо розвитку значення пор. п. Ьіес, Ьіе^ас «бігти, бігати» — гаЬіе^ас (о соз) «турбуватися про щось, клопотатися» (Ткаченко УМШ 1959/2, 66); зіставляється також (Куркина Зтимология 1971, 78) з р. по-твбрство «потурання», пов’язаним з творить «творити»; можна припустити й давній зв’язок з лит. їигеїі «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати»), виховувати (піклуватися)». — Див. ще турйти.
турач (орн.) «птах родини фазанових, Егапсоїіпиз Б.»; — р. турач «тс.; [улар кавказький, Теїгао^аііиз саисазі-сиз]», бр. турач «Егапсоїіпиз»; — запозичення з тюркських мов; тур. їигас «Егапсоїіпиз» споріднене з аз. турач
«вид куріпки», [іигаз] «тс.», туркм. ту-рач «турам; рябчик» і разом з ними виводиться від основи тюрк, іиг- «стояти». — Фасмер IV 123; Шипова 336; Горяев 380.
турба — див. турбувати.
[турбйль] «натовп; зграя, купа»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з п. заст. їигЬа «натовп, товкучка, безліч, хмара», яке походить від лат. ІигЬа «сум’яття, безладдя, натовп, зграя». — Див. ще турбіна.
турбїй, турб’яга — див. торба.
турбіна, турбінник, турбо-; — р. болг. м. схв. турбйна, бр. турбіна, п. ч. слц. вл. ІигЬіпа, слн. ІигЬіпа; — запозичення з французької мови; фр. їиг-Ьіпе «тс.» походить від лат. ІигЬб (род. в. іигЬіпів) «вир, вихор, циклон, буря; оберт», пов’язаного з гр. тйр0г| «безладдя», спорідненим з лат. їигЬа «тс., сум’яття; натовп», можливо, також дісл. рогр «натовп», ругра «напирати, тіснити». — СІС2 851; Черньїх II 272; Кора-Іігізкі 1006; Сайга! 732; КІеіп 1664; Таїсіє—Ноїт. II 718; Егізк II 947.
турбувати «непокоїти; [тривожити, хвилювати; непокоїтися]», турбуватися «хвилюватися, непокоїтися, піклуватися, клопотатися; [тривожитися]», [турб] «горе, печаль, журба» Нед, КІМ, турба (заст.) «турбота, клопіт; [журба; набридання, обтяження Нед; піклування Пі]», турбанйна «багато турбот, клопотів», турбація (заст.) «турбота, клопіт; [неспокій]», [турбация] «неспокій, хвилювання, тривога; піклування; сум’яття Нед; обтяжливі заходи, пов’язані з переміщенням когось або чогось Корз», турбота «неспокій, піклування; об’єкт піклування; [тривога Г; журба, нужда Нед]», турботливий, турботний, [затурбанити] «затуркати, заморочити» Я, [потурба] «непокоєння» Пі, [потурбоване] «турбування» Пі, стурбований; — бр. турбаваць «турбувати», турбация, турбота; — очевидно, запозичення з польської мови; п. 1игЬо\уас «турбувати, непокоїти», їиг-Ьас]а «турбота, журба, неспокій» похо
дять від лат. їигЬаге «хвилювати, розладнувати, тривожити, турбувати», пов’язаного з ІигЬа «сум’яття, безладдя», ІигЬб «вир, вихор». — Вгйскпег 585. — Див. ще турбіна.
турбук — див. торбук.
турбулентний «бурхливий, хаотичний, вихровий» (про рух рідин або газів); — р. турбулентний, бр. турбу-лентни, п. їигЬиІепїпу, ч. їигЬиІепїпї, слц. їигЬиІепїпу, болг. турбулентен, схв. турбулентан, слн. їигЬиІепїеп; — запозичення із західноєвропейських мов; фр. н. англ. їигЬиІепї «тс.» походять від лат. ІигЬиІепїиз «бурхливий, безладний, неспокійний», похідного від ІигЬб «вихор, коло». — СІС2 851; Кора-Іігізкі 1006; НоІиЬ—Ьуег 494; РЧДБЕ 743; Сг. Е\мЬ. 783; Оаигаї 732; КІеіп 1664. — Див. ще турбіна.
[турган] «обірванець; голодранець» О, [турган] «тс.» О; — запозичення зі словацької мови; слц. їтЬап, як і ч. їгЬап «тс.», є похідним від ІгЬаГ «смикати; рвати», спорідненого з укр. торгати «смикати, шарпати» (див.).
турготіти «сильно, з гуркотом стукати, [гуркати, стукати Г; стукати, бити, трясти Нед]»; — очевидно, результат контамінації слів торгати «смикати, шарпати, термосити» і [тугоніти] «стукати, бити; гуркати» (див.).
[тургун] (бот.) «естрагон, Агїетізіа (ігасипсиїиз Б.», [трагін] «тс.» Мак, [торгуй] «деревій цілолистий (хрящуватий), АсЬіІІеа рїаппіса (Рїаппіса сагїі-Іа^іпеа)»; — р. [тургун] «естрагон», таргун, п. [їогип, їогЬип], схв. [тар-кані], слн. [іогкап]] «тс.»; — очевидно, запозичення з турецької мови; тур. їаг-Ьип «тс.» походить від ар. їагЬип «тс.». — Преобр. Вьш. последний 19. — Див. ще естрагон.
[тури] (мн.) «земляні укріплення, плетені корзини, наповнені землею» Нед; — р. тури «корзини із землею на валу фортеці»; — очевидно, запозичення з французької (фр. їоиг «башта») або з італійської (іт. їига «насип») мови; мало переконливе пов’язання (Со-
болевский РФВ 70, 97) з тур «дикий бик» (за формою укріплення). — Фасмер—Трубачев IV 126; Преобр. Вьш. последний 18—19; БСЗ 43, 515.
турйзм, турист, туристичний-, — р. турйзм, бр. турьізм, п. їигугт, іигузіука, ч. їигізтиз, їигізїіка, слц. їи-гігтиз, іигізііка, вл. іигігт, болг. ту-рйз-ьм, м. схв. турйзам, слн. їигігет; — запозичення з французької мови; фр. іоигізте виводиться від англ. іои-гізт «туризм», похідного від іоиг «здійснювати подорож, гастрольну поїздку, екскурсію», пов’язаного з їоиг «подорож, поїздка», джерелом якого є фр. іоиг «прогулянка, подорож». — СІС2 851; Черньїх II 272; 81. \ууг. оЬсусЬ 784; Но-ІиЬ—Буег 494; Оаигаі 717; КІеіп 1633. — Пор. тур3.
турйти «гнати, проганяти, виганяти» СУМ, Нед, [туритися] «гнатися», [турати] «виганяти; гребувати», [тура-тися] «втручатися», [турлйти] «гнати, проганяти, виганяти», турляти «сильно штовхати, кидати, ганяти, переміщати», турнути «погнати; [штовхнути; послати]», [щуряти] «гнати, ганяти; штовхати Нед; наводити на думку, вказувати Нед», [турятися] «гнатися, ганятися» Нед, [туранє] «виганяння; вигнання» Нед, [туром] «сильно гонячи», потурити «погнати; кинути, жбурнути; [розштовхати, розігнати]», [потур-лйти] «погнати», [потурляти] «розштовхати, розігнати», [потурнутися] «погнатися», [потуранє] «допікання, причіпки, погане поводження» Нед, протурити «прогнати» СУМ, Г, [про-туряти] «проганяти»; — р. турйть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [турить] «швидко плисти човном», турнуть «прогнати», [турять] «підганяти, спонукати», [туриться] «поспішати», [потурить (рьібу)] «піймати (рибу)», бр. турьщь «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турнуць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [пгураць] «ганя
ти; часто посилати», п. [їигас зі^] «блукати, волочитися по світу», [їигпдс] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. щурям «ставити, класти», турвам «ставити, кидати (час від часу)», разтуря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. турити «кинути, скинути, засунути, запхнути», турити се «забратися, залізти, кинутись», турати «кидати, штовхати, запихати», турати се «втручатися, кидатися», слн. ійгаїі «штовхати, смикати»; — псл. [їи-гіїі, їигаїі] «гнати, штовхати, кидати»; — задовільної етимології не має; зіставлялося з лит. їйгкїегеїі «штовхнути» і р. торкать (укр. торкати) «штовхати» (Вй^а йй І 490), з лит. іигеїі «мати» (Младенов 643), з лит. раїигоїі «дорікати» (МікІ. ЕАУ 365); висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (8кок III 525); висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини Іигь «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вьш. последний 19—20); пов’язувалося з п. їу-гас, їегас «тратити», ч. Іугаіі «мучити, терзати», слц. Бугаї’ «тс.» (Вгйскпег 585, 589; НоІиЬ—Кор. 399), з дінд. їига-Іі, їигапуаїі «гонить вперед, поспішає», їигаЬ «швидкий» (БІЬІепЬеск 114).— Фасмер IV 123—124; Москов Годиш-ник 68/3, 332—347. — Пор. турати.
[туриця1] (бот.) «осока, Сагех Б.; осока піщана, Сагех агепагіа Б. Мак; нетреба звичайна, ХапїЬіит зігитагіит Б.; липучка їжакова, Барриіа есЬіпаїа СіїіЬ. (ЕсЬіпозІегтит Іарриіа БеЬт.)»; — бр. [турьща] «вовче тіло болотне, Сошагит раїизїге Б.», п. їиггуса «осока», ст. їигга 1га\уа, іиггоу/а їгаууа, ч. їигісе (з п.) «тс.», схв. турица «підмаренник, Сгаїіит Б.; гравілат, бейт Б.»; — похідне утворення від тур «дикий бик»; назва пояснюється тим, що осока піщана дуже жорстка (пор. укр. ост-риця, схв. оштрица, острика «тс.») і
вважається придатною в їжу тільки для диких тварин, а не для свійської худоби, яку калічить; на нетребу і липучку назва перенесена з осоки, очевидно, за ознакою колючості. — Лік. росл. Енц. дов. 297; Нейштадт 452, 553; Анненков 85, 384; МасЬек Зт. гозії. 278; СимоновиЬ 98, 503—504. — Див. ще тур1.
[туриця2] «дрібні частинки дерева, які випадають при свердлінні»; — неясне; можливо, пов’язане з терти (див.).
[турйця3] «бруд на тілі» Кур, Чаб; — неясне.
[туркавка] (орн.) «горлиця звичайна, Зігеріореііа Іигіиг Б. Шарл (Соїит-Ьа Іигіиг 11.)», [туріючка Шарл, ВеБ, туркалка Куз, туркалко ВеНЗн, туркало, туркач Нед] «тс.», туркіт «чубатий, волохатий голуб, який відзначається туркотанням; звуки, які видає голуб, горлиця», [туркічка] «горлиця» Куз, туркот «голуб з волохатими лапами, СоїитЬа іутрапізапз», [турко-тень] «прйпутень, СоїитЬа раїитЬиз Б.» Дейн, [туркочка] «горлиця» Шарл, ВеНЗн, [туркун] «горлиця Нед, Дейн; прйпутень Дейн; голуб-синяк, СоїитЬа оепаз Б. Дейн», туркут «туркіт» (голуб), [турлица] «горлиця» Л, [турлуш-ка] «горлиця звичайна» Дейн, [турок Шарл, туртавка Нед] «тс.», [туртал-ка] «Тигіиг аигііиз» ВеБ, [туртош] «горлиця» Шарл, ВеНЗн, [турун] «припу-тень» Дейн, [турчанка] «горлиця звичайна» Дейн, [туркавчин] «властивий горлиці», [тур] (вигук для відтворення крику горлиці) Нед; — р. [турлушка] «горлиця», [турльїшка] «тс.», [туру] (виг.), [турлу, турльї] «тс.», бр. тур-каука «дикий голуб», п. іигка\ука «голуб, Тигіиг аигііа», [ігикахмка] «тс.», Іиг-коі «голуб»; — звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку, що імітує звуки горлиці або дикого голуба; подібні назви голуба властиві й іншим мовам, пор. лат. іигіиг, нар.-лат. іигіигеї-1а, нвн. ТигіеІіаиЬе, дангл. іигіиг(е), іиг-ііе, іигіїа, англ. іигіїе, дісл. іигіиге. — Никончук Карп. диал. и оном. 147—148;
Фасмер IV 124; Преобр. Вьш. последний 20; Вгйскпег 585; ЗсЬизіег-Зе^с 1556; К1и§е—Міігка 798. — Пор. туркати.
туркати «воркувати (про голуба, горлицю); говорити, повторювати одне й те саме; [наговорювати, оббріхувати, наводити на думку Пі]», [туркать] «крякати» (про жаб) Л, туркотати «воркувати (про птахів); одноманітно торохтіти, стукотіти; [стукати, гуркати Нед, гудіти, сюрчати (про комах); бурмотіти, бурчати Нед; щось повторювати, часто говорити Нед, Шейк]», туркотіти «тс.», [турукати] «зубрити; намагатися переконати; стукати, грюкати Шейк; щось постійно повторювати Нед; буркотати Нед», [турурука-ти] «тс. Нед; сильно й одноманітно стукати Шейк; кричати (про курей) Нед», турчати «туркати», [туруру] (вигук для передачі крику курей) Нед, [туркало] «той, хто постійно повторює те саме», туркіт, [туркот] «буркотун, людина, що любить сваритися», [туркотня] «гуркіт, брязкіт, шум» Куз, туркотливий, затуркати, затурчати, затурканий, натуркувати; — р. [туркать] «кричати; шептатися», [тур-льїкать] «наспівувати», [турлукапгь] «тс.», [турукать] «тс.; воркувати; наговорювати, нашіптувати», [туруручить] «бурмотіти», [турчать] «дзюрчати; свистіти, сюрчати», бр. [туркаць] «сюрчати (про комах), воркувати (про голуба); квакати (про жабу)», туркатаць «воркувати; [торохтіти]», турчаць «квакати; торохтіти», п. іигкас «стукотіти, гуркотіти», Іигкоіас «тс.»; — звуконаслідувальні утворення. — Фасмер IV 126; Преобр. Вьш. последний 20. — Пор. туркавка.
[туркеня] (бот.) «сорт великих слив», [туркені Мак, тиркині Мак, туркйня, туркйниця Нед] «тс.», [туркені] «дрібна цибуля, одержувана з посіву насіння цибулі городньої»; — похідні утворення від турок; назви свідчать про можливе походження сорту. — Див. ще турки.
турки, одн. турок, [*турец] «турок» О, Туреччина, туркеня, [турке-ниця] «туркеня», [туркйниця Нед, тур-кйня] «тс.», [туркота] (зб.) «турки» Нед, турча «дитина турка», [турчанйн] «турок» Нед, турчанка, турченя, турчин (заст.) «турок», турчйнка (заст.) «туркеня», [турчйня] «тс.» Нед, турецький, турський (заст.) «турецький», турчити] «перетворювати на турка», турчитися] «перетворюватися в турка, засвоювати турецьку мову, звичаї», отуречити, потурнак (заст.) «потуречений чоловік», потурчйнець «тс.», потуречити «потурчити»; — р. турки, бр. туркі, п. Тигсу, Тигек, ч. слц. Тиг-сі, Тигек, вл. нл. Тигк, болг. м. турци, турчин, схв. Турци, Турчин, слн. Тй-гек; — запозичення з турецької мови; тур. Тйгк «турок; тюрок» пов’язане з ійгк «грубий, жорстокий, неосвічений, розбійницький», спорідненим з уйг. ійгк «сила; могутній», чаг. ійгк «хоробрий, жорстокий», що зводяться до дтюрк. ійгк «тюркська династія, яку китайці називали Ти-кйг»; виводиться також від монг. ійгкйп (ібгкйп, ібгсЬбип) «батьки і родичі заміжньої жінки». — Фасмер IV 83, 125; Преобр. Вьіп. последний 21; Вгйскпег 585; ЗсЬизіег-Зе^с 1561; Мікі. ТЕ1 ІМасЬіг. І 60; Казапеп УегзисЬ 506; Агеева 73. — Пор. туркмени, тюрки.
туркіт — див. туркати.
туркмени, (одн.) туркмен, туркменка, Туркменія', — р. бр. туркмени, др. торкмени, туркменская земля; — п. ч. Тигктепі, слц. Тигктепі, болг. туркменци; — запозичення з тюркських мов; туркм. туркмен (самоназва), тур. чаг. Тйгкгпеп «туркмен», первісно, можливо, означало «тюркоподібний». — Фасмер IV 124; Мікі. ТЕ1 II 181; Азимов, Амансарьіев, Сарьіев Яз. нар. СССР II 91. — Див. ще турки. — Пор. тюрки.
туркус (заст.) «бірюза»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. іиг-киз, як і слн. іигкїх «тс.», виводиться від фр. іигриоізе «тс.», похідного від іигс «турецький». — Зі. \суг. оЬсусЬ 783.
туркуц — див. таракуца.
[турлай] «ледащо, тюхтій; простак» О; — неясне; зіставлення з рум. іигіа «вежа» (О II 307) викликає сумнів.
турлаш, турнаш — див. торлаш.
[турлйкати] «повільно їхати, йти» Па; — неясне; можливо, пов’язане з п. [їигіікас] «звучати, побрязкувати, дзвеніти, дзвонити».
[турлйти] (знев.) «пити (у великій кількості)» Па; — експресивне утворення, паралельне до дудлити «жадібно пити».
[турлук] «земляна цегла», [турлуч-ний] (у сполученні турлучна хата «хата, стіни якої виплетені з лози й обмазані глиною») Г, Чаб; — р. [турлук] .«тин, обмазаний глиною з кізяком; тин, частокіл; хата-мазанка (з тину, обмазаного глиною)»; — запозичення з тюркських мов; пор. тур. [іогіик] «землянка», тюрк, турлук «хата-мазанка». — ЗЬєуєіоу Нізі. рНопоІ. 533; Фасмер IV 124; Преобр. Вьш. последний 20; Горяев 380; Шипова 336.
[турлю] (вираз, уживаний на означення незграбної і небажаної чиєїсь появи) Ме; — експресивне утворення, пов’язане з турляти «гнати, штовхати».
[турма] «отара, зграя СУМ; гурт, юрба, череда О»; — п. іигта «велика кількість, купа, громада», болг. діал, м. турма «натовп, ватага», схв. турма «караван, процесія, хід; загін, група, партія», слн. [іигта] «зграя»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. ійгта «отара», як і алб. іигте, ігите «купа, велика кількість», сгр. тобрра «невеликий загін кінноти», походить від лат. іигта «ескадрон; натовп», спорідненого з дангл. ргугп «натовп», дісл. ргутг «галас». — Зсйеіші-ко 143; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 176; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 140— 141; Десницкая Сл. язьїкозн. 148; Преобр. Вьіп. последний 30; Вгйскпег 585; Младенов 643; Зкок III 527; Мікі. ЕУ/ 363; Таїсіє—Ноїт. II 719.
турман (орн.) «порода голубів» СУМ, Г, Нед, Куз, [турманець] (зменш.) Нед,
Шейк, [турманщик] «той, хто розводить турманів» Нед, Шейк; — р. турман, бр. турман; — загальноприйнятої етимології не має; зіставляється (Фасмер IV 124) з р. {турльшлка (тур-лушка)] «горлиця», турлйкать «воркувати, трубити», словами звуконаслідувального походження; припускається (Преобр. Вьіп. последний 20) можливість запозичення книжним шляхом із західноєвропейських мов і зіставляється з нім. Тигіеі (ІаиЬе), фр. Іоигіге, Іоиґіегеїіе, іоигіегеаи, англ. Іигіїе, джерелом яких є лат. Іигіиг звуконаслідувального походження; варта уваги і гіпотеза (Горяева 380; Преобр. тж) про зв’язок з фр. іоигпег «вертіти», іт. іог-паге, гр. торуєиєїу «тс.» (через форму *турмант від дієприкметника Іоиг-папі «той, що крутиться»), зважаючи на те, що, злетівши вгору, цей голуб кілька разів перевертається через голову, ніби падаючи, а потім знову піднімається вгору; в такому разі назва мотивована не голосом птаха, а його поведінкою. — Шейк 106.
турне «подорож по круговому маршруту; поїздка акторів, спортсменів для гастрольних виступів»; — р. болг. турне, бр. турнз, п. Іоигпее, ч. слц. Іигпе, вл. Іигпеїа, м. схв. турне]а, слн. іиг-пфа; — запозичення з французької мови; фр. Іоигпее «турне, об’їзд; подорож по круговому маршруту; черга» є похідним від Іоигпег «обертати, крутити», яке зводиться до лат. Іогпаге «обробляти на токарному верстаті; привчати; моделювати, формувати», похідного від Іогпиз «токарний верстат; інструмент гравера». — СІС2 851; ССРЛЯ 15, 1156; Кораіігізкі 986; НоІиЬ—Ьуег 494; РЧДБЕ 743; Оаихаї 716, 717; КІеіп 1633. — Див. ще тур3.
турнепс (бот.) «кормова ріпа, Вгаз-зіса сатрезігіз (Вгаззіса гара Б. уаг. га-ріГега Меігд.)»; — р. болг. турнепс, бр. турнзпс, п. Іигпірз, ч. Іигперз; — запозичення з англійської мови; англ. Іигпірз, мн. від Іигпір «ріпа», яке складається, очевидно, з основ іигп «оберта
ти», що зводиться до лат. Іогпаге «тс., точити», похідного від Іогпиз «токарний верстат», і давнього пеер «ріпа» від лат. парив «тс.», що виводиться від гр. уати «гірчиця», мабуть, єгипетського походження; англійська назва зумовлена круглою формою плода. — СІС2 851; ССРЛЯ 15, 1156; 81. їууг. оЬсусЬ 784; РЧДБЕ 743; КІеіп 1665; Таїсіє—Ноїт. II 142—143. — Див. ще тур3.
[турникоза] (орн.) «білоока чернь, чорнушка, Иугока пугока Сйісі.» Шарл; — результат видозміни складного утворення пірнйкоза ([пурнйкоза]) «норець, Робісерв», у якому основа пірнути ([пур-нути]) зазнала зближення з турнути «прогнати». — Булаховський Вибр. пр. III 229, 274; Воїнств.—Кіст. 135. — Див. ще пірнйкоза, турйти.
турнік «гімнастична перекладина»; — бр. турнік; — запозичення з російської мови; р. турнйк пов’язане з фр. іоигпег «вертітися, обертатися», що зводиться до лат. іогпаге «точити; обертати», похідного від іогпиз «токарний верстат», або Іоигпіциеі «вертлюг»; припускається, що слово виникло в цирковому середовищі і початково означало не снаряд, а вправу на ньому. — СІС2 851; Черньїх II 272—273. — Див. ще тур3.
турнікет «обертова хрестовина для проходження людей по одному»; — р. болг. турникет, бр. турнікет, п. Іиг-пікіеі, ч. слц. Іигпікеї, схв. турнике; — запозичення з французької мови; фр. іоигпідиеі: «турнікет; вертлюг; стойка, що обертається; підпірка» є результатом контамінації основи іоигпег «вертіти, обертати» і ст. Іигпіциеі: «вид верхнього одягу», похідного від іигпісіе «тс.», що виникло з іипісіе, яке зводиться до іипісиїа «маленька туніка», зменш, від іипіса «вид одягу, туніка». — СІС2 852; ССРЛЯ 15, 1157; Кораіігізкі 1007; Но-ІиЬ—Ьуег 494; РЧДБЕ 743; Баигаі 717; КІеіп 1633. — Див. ще туніка, тур3. — Пор. турне, турнік.
турнір «змагання лицарів; спортивне змагання»; — р. болг. турнйр, бр. турнір, п. Іигпіеф ч. слц. іигпаі, вл. Іигпег,
м. турнир, схв. турнйр, слн. іигпіг; — запозичення з німецької мови; н. Тигпїег (свн. їигпеі) походить від фр. ст. 1о(и)гпеі; форма Тигпіег розвинулася під впливом дієслова Іигпіегеп, яке походить від фр. ст. Іогп(е)іег, Іоигпеіег «повертатися», Іогпег (фр. їоигпег) «повертати», що зводиться до лат. їогпаге «точити, обточувати на точильному крузі, що обертається». — СІС2 852; Черньїх II 273; Фасмер IV 124; КораІігізкі 1007; НоІиЬ—Ьуег 494; Оаигаі 717; Кіи-§е—Міігка 799; КІеіп- 1633. — Див. ще тур3, турне.
турнюр «частина жіночого туалету; підкладка під сукню»; — р. бр. болг. турнюр, п. іигпіига, ч. іигпуга, слц. іигпйг(а), схв. турнйр; — запозичення з французької мови; фр. іоигпиге «тс.; поворот справи, подій; зворот мови» (ст. іогпеиге) походить від слат. іогпаій-га «обертання», джерелом якого є лат. іогпаге «обточувати на токарному верстаті; обертати; формувати». — СІС2 852; КораІігізкі 1007; КІеіп 1633—1634; Паи-гаі 717. — Див. ще тур3, турне.
[турня] «башта, дзвіниця Г, Нед; крута скеля, зрідка поросла лісом Пол»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. іигпіа «льох; висока гола скеля; колона», іигпіса «тс.», як і ч. [іиггіа] «скеля, гірський пік», можливо, через угорське посередництво (уг. іогопу «башта, вежа») зводяться до свн. іигп (іипп) «башта; тюремний замок», яке загальноприйнятої етимології не має. — 31. у/уг. оЬсусЬ 783; Вгйскпег 585; Черньїх II 277—278; МИТЕЗг III 948. — Пор. тюрма.
[турок1] (орн.) «горлиця, Зігеріоре-Ііа іигіиг Б. Шарл; звичайна чечевиця, Сагрогіасиз егуіЬгіпиз Раїї. (ЕгуіЬгіпа егуігігіпа Раїї.) Шарл; в’юрок, Ргіп§і11а гозеа Г»; — бр. [турчмк] «голуб, Соїит-Ьа іутрапізапз», [турок] «тс.»; — результат зближення з етнічною назвою турок початкового позначення птаха, пов’язаного зі звуконаслідувальною основою туркати. — Булаховський Вибр. пр. III 212—213. — Пор. туркавка.
турок2 — див. турки.
[туроса] «шум, чутка, поговір Г; плітки, брехня Нед»; — р. турусьі «пуста балаканина, нісенітниця», [туру-сить] «брехати, говорити нісенітницю», бр. [турусьі] (мн.) «тріск від швидкої їзди, гуркіт; (перен.) пуста балаканина»; — не зовсім ясне; розглядається як звуконаслідувальне утворення, пов’язане з бр. турьщь «їхати швидко, котити; бігти» (Носович 644); р. туру-си «пуста балаканина, нісенітниця» (в тому числі у виразі подпускать туру-сьі на колесах) зіставляється з тарас «осадна башта на колесах» (Горяев 380; Преобр. Вьш. последний 21; Кипарский ВЯ 1956/5, 138) або з лат. іиггіз «башта» (Фасмер—Трубачев IV 125).
турпан* (орн.) «птах з родини качачих, Оігіешіа їизса Б. (Меіапіііа риз-са)»; — р. бр. турпан «тс.», п. [іиг-рап] «вид качок»; — неясне; вважається результатом видозміни р. \ ту пан] «види морських качок». — Даль IV 443, 444.
[турпан2] «покривало нареченої; при похоронах на Буковині заміжнім молодим жінкам на голову кладуть білий рушник, під підборіддям новим турпаном підв’язаний Г; смуга, шматок полотна Нед»; — запозичення зі східноро-манських діалектів; пор. аром. їиграпе «біле покривало на голову, яке носять жінки на знак трауру», рум. їиірап «хустина з мусліну», що зіставляється з нгр. тоиЛтгауі «косинка» (РараЬа§і). — Див. ще тулпан. — Пор. тюльпан, тюрбан.
[туртулій] (орн.) «чубатий жайворонок, посмітюха, Саіегігіа сгізїаїа Б.» Шарл, ВеНЗн, [тутулій] «тс.»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. їигіигеа «горлиця, Зїгерїореііа Іиг-іиг Б.», іигіигеї «тс. (самець)» виводяться від лат. ІигІигіПа (*ІиНиге11а), похідного від Іигіиг «горлиця» звуконаслідувального походження; пор. також рум. [іигіиіеап] «жайворонок» (< гр. тооит-ооиЛіаУос) «тс.». — СДЕЛМ 440; ПЕРМ 890; Таїсіє—Ноіт. II 720.
[туртус] «стук, гуркіт» Г, Нед; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [тартає] «шум, галас» (пор.).
[турувате] «виконувати другу партію під час гри на скрипці» Корз; — результат видозміни форми вторувати. — Див. ще втора.
[турувати] «думати, міркувати; говорити нісенітницю», [шурувать] «побиватися; радитися, обговорювати» ГрицАВ; — неясне.
[турукалка] (ент.) «капустянка звичайна, вовчок, Сгуїіоіаіра §гу11оіа1ра к»; — р. [турчелка] (назва комахи), бр. [туркач] «капустянка», [турклїс, туркуць, турок, турчак, турчбк, турчук, турчьік], п. іигкасг, [іигкис, Іигкос, іигсЬос, іигЬос] «тс.»; — похідне утворення від [турукати] «воркувати, буркотати», пов’язаного з туркати; назва зумовлена характерним для капустянок цвірчанням; пор. також лит. іигкіуз «капустянка», іигкйііз «тс.», що пов’язуються з іигкіі «квакати, крякати; розривати (землю)». — Фасмер IV 126; Сл. белар. гаворак V 148—149; Лаучюте 73; Ргаепкеі 1144. —Див. ще туркати.
турун (ент.) «жужелиця, СагаЬиз ТЬотз.; [тарган чорний, Віаііа огіепіа-Ііз Нед]», [туран] «жужелиця» Пі; — неясне; можливо, пов’язане з тарган.
[турунчук] «швидка і глибока протока, рукав річки»; — неясне.
турухтан (орн.) «РЬіІотасЬиз Мегрелі»; — р. бр. турухтан «тс. (Тгіп§а ри§пах]»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення (пор. укр. [таратайка] «тс.» Шарл); виведення від нвн. Тгиі-Ьаїтп «індик» (Горяев 380) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер IV 125; Преобр. Вьіп. последний 21.
[турча] (бот.) «плавушник болотний, НоПопіа раїизігіз Ь.» Мак; — р. турча «тс.»; — нясне.
[туршук] «чагарник, молодий ліс», [туршнйк] «густий дрібний ліс із смерек», [туршйк] «мале трухляве дерево; капуста, що не зав’язалася в качан» О, [туршукуватий] «молодий і густий
(ліс)»; — очевидно, запозичення зі схід-нороманських мов; рум. іїгз «карликове дерево; хмиз», молд. тирш «кущ; ялина, смерека» вважаються запозиченнями зі слов’янських мов і зіставляються з схв. тре «виноградний кущ; очерет», слн. ігз «стовбур; пень», що пов’язуються з нгр. [Оріуіа] «виноградна лоза», алб. ІгізЬе «прищепа, пагін». — О II 307; ЗсЬеІшіко 143; СДЕЛМ 443; Зкок III 509.
[туря] (бот.) «листових сколопенд-ровий, РЬуПіііз зеоіорешігіит (к) Иеит. См (Зеоіорешігіит уи!§аге Зт. Мак)», [турій язик] «тс.» Мак, [турі язики] «серпій красильний; Зеггаіиіа ііпсіигіа к Мак; вид рослини Нед»; — похідне утворення від тур «дикий бик»; очевидно, виникло на основі словосполучення турій язик; назва пояснюється тим, що листок цієї папороті має нероздільну пластинку, подібну за формою до язика; пор. [язичниця Нед, оленьяго язика трава] «листовик сколопендро-вий», а також відповідні назви в інших мовах; п. ]е!епі і^гук, ч. ]'е1епї ]агук, схв. іезичац, іезичина, воловски ]език, говеіїи ]език, /еленски ]език, слн. ]‘е1е-поу ]егік, н. 2ип§епїаггп, НігзсЬгип§е, англ. Ьагі’з іоп§ие «тс.»; назва серпію красильного може бути зумовлена також жорсткістю листя рослини, придатної в їжу лише для диких тварин. — Анненков 320; СимоновиЬ 426; МасЬек Зт. гозії. 32. — Див. ще тур*. —Пор. туриця*.
тусати, тусан — див. тузати.
[туск] «туга, смуток СУМ; неспокій, страх, боязливість, пригніченість Нед», [тусок, туска] «тс.» тж, [тус-кувати] «тужити» Нед; — очевидно, псл. [іизкь] < *іоизк-, пов’язане чергуванням голосних з іьзка (< *ійзка) «туга, смуток», відбитим у [тбека, тоск, тоскувати]; пор. ч. зіузка (< псл. *зійзк-) зе ті «мені сумно», зіузкаіі зі «скаржитися», вл. ті зо зіузка «я сумую, мені нудно». — Фасмер IV 88; Вгйскпег 570; МасЬек ЕЗЗС 591. — Див. ще тбека.
тусклий «тьмяний; [мутний, слабий; смутний Нед]», тускло, тускні-ти, тускліти КІМ; — р. тускльїй, [туск] «туман, темнота», тускнуть, тускнеть, схв. натуштити се «захмаритися», стуштити се «тс.»; — псл. іизк- «темнота»; — споріднене з днн. ІЬіизігі «смутний», дфриз. ікійз-іеге, дангл. діезіге (рузіге), снідерл. биизіег «тс.» (герм. *ріизігіа), вірм. і‘их «чорний, коричневий, темний». — Фасмер IV 126; Младенов РФВ 68, 387; Зкок III 528; К1и§е—Міігка 150.
[тусь-тусь] (вигук для підкликання свиней); — афективне утворення, паралельне до [куць-куць] «тс.». — Пор. кбця.
тут1 «у цьому місці; у цей момент; [сюди, ось Г; зараз, негайно Нед]», [тута] «тут», [тутай, ту така Л, туте-ка Л, ту тень Нед, тутенька, тутеньки, тутечка, тутечки, тути Нед, Шейк, тутика Корз, тутиньки Л, тутка, тутки, туткйва Г, Нед, ту-тківа О, туто Л, туток ВеЗа, Чаб, тутоньки Бі] «тс.», [тутайший] «тутешній» Корз, [тутейший, тутейшій О, тутейшний, тутейшній О, туте-ньший ВеЛ, тутеский Нед, туте-ський, тутешний Нед], тутешній, [тутйчний О, тутбшний Нед, тутешній] «тс.», [тутар] «тутешній, місцевий житель»; — р. тут, [тута, туто, тутова], бр. тут, [тута, тутай, тутьі], др. туто «тут», тут/ь, п. іиіа, іиіа], ч. слц. іиіо, схв. [тут, туте, тутена, туту] «тс.»; — псл. іи-іо «тут», утворене з прислівника іи «тс.», ускладненого вказівним займенником іо (іь); діалектні форми є похідними від праслов’янської або запозиченими із сусідніх слов’янських. — Німчук ІУМ Морфологія 371; Фасмер IV 126; Преобр. Вьіп. последний 22—23; Вгйскпег 583; Маскек ЕЗЗС 659; 3скизіег-3е\мс 1553; Зкок III 433; ЕЗЗЛ 31. §г. II 697—701. — Див. ще той, ту.
тут2 (бот.) «шовковиця, Могиз Б.», тутівництво «розведення шовковиці»; — р. тут «шовковиця», тутовник, 686
[тютина], бр. тут, тутаунік, болг. діал. м. дуд, схв. дуд «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. іиі, сіиі, аз. чаг. тат. кирг. тут походять від ар. ійі «тс.». — Німчук 259; Фасмер IV 126—127; Шипова 337; Дмитриев 562; БЕР І 442; Мікі. ТЕІ І 287; Ьокоізсй 165.
[тутйрчитися] «розширюватися, розтягуватися» Нед; — неясне.
[тутка] «згорток паперу у формі трубки; кульок; гільза» Куз; — запозичення з польської мови; п. іиіка, як і вл. іііа, іііка, нл. іиіа, іиіка «тс.», походить від снн. нн. ійіе «кульок, пакетик, що має форму рога» (нвн. Тйіе (Пйіе) «паперовий пакетик, кульок»), початково звуконаслідувального слова дитячої мови, яким позначалася паперова трубочка^ для дуття. — Вгйскпег 585; Зсйизіег-Зехус 1507; Кіиде—Міігка 799—800.
[тутук] (орн.) «одуд, Бірира ерорз Б.» Доп. УжДУ II; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [дудок] «тс.» (див.).
туф «пориста гірська порода», ту-фи «осадочні породи різного походження»; — р. бр. болг. туф, п. ч. слц. іиТ, схв. туф, [ій, ійр], слн. ійГ, [іоІ]; — можливо, через посередництво німецької мови (н. Тиії) запозичено з італійської; іт. іиїо «тс.» походить від лат. ібїиг (ібрйиз), ійіиз, для якого припускається осксько-умбрське походження. — СІС2 852; Фасмер IV 127; Кораіігізкі 1004; НоІиЬ—Еуег 493; Зкок III 519; Кіиде—Міігка 495; Мезііса 1972; АУаІ-бе—Ноїт. II 687.
туфля (мн. туфлі} (вид взуття), [тухоль] «тс.» Чаб, туфелька «зменш, до туфля; (зоол.) одноклітинна тварина класу інфузорій, Рагатесіит», туфельний; — бр. туфель, [тухлі] (мн.); — очевидно, запозичення з російської мови; р. туфля (жін. р.), туфель (чол. р.), зафіксоване на початку І8 ст., походить від гол. ібГїеІ «домашня туфля» або від снн. іиГГеїе, нн. іиїїеі «черевик, туфля» з давнішого снн. рапіиїїеі, дже-
релом яких є іт. рапїоіоіа «домашня туфля» (звідки також фр. рапіоиїїе і нвн. Рапібіїеі). — Фасмер IV 127; Черньїх II 273; Маїгепаиег 355. — Пор. пантофля.
[тухмачите] «доглядати, заспокоювати» Корз; — неясне.
тухнути* «гаснути; [спадати (про пухлину)]», тушити «гасити», [втушй-ти\ «погасити» Ж, відтухати «стухати, зменшуватися», затухати, затухаючий (у сполученні затухаючі коливання спец.), потухати, потушити, потухлий, притухати, притушити, притухлий, притушений, стухати, стухлий; — р. тухнуть, тушить, бр. тухнуць, тушйць, др. потухнути «погаснути, стихнути», утушити «задушити», п. І^сЬп^с «спадати (про пухлину)», ч. ІисЬпоиіі «гаснути, зникнути», болг. потушавам «тушу», схв. тушити «тушкувати (м’ясо, овочі); обварювати», слн. роіййпйі «потухнути, стихнути», цсл. по-тоухнжти «погасити; заспокоїти»; — псл. Іихпдіі «гаснути», їизіїі «гасити; робити тихим, заспокоювати»; — споріднене з лит. іаизуїіз (про вітер) «стихати, заспокоюватися», прус. їизпап «тихий, спокійний», Іиззїзе «хай мовчить», сірл. 16 «тихий, спокійний, мовчазний», брет. Іао «мовчання», дінд. Ійзуаіі «заспокоїться; заспокоюється», їбзауаіі «заспокоює, втішає», Ійзпіт «тихо», ав. Іизпа-, Ійзпі «тихий»; іє. Чаиз- «спокійний, мовчазний, задоволений». — Фасмер IV 128; Черньїх II 273; Преобр. Вьіп. последний 23— 24; Трубачев Зтимология 1965, 61; МасЬек ЕЗЛС 660, 661—662; Зкок III 528; Рокогпу 1056—1057. — Пор. тушити.
тухнути2 «псуватися, робитися несвіжим», [тухйня] «гниле болото» Ч, [тухлина] «сморід» Нед, [тухлість] «гниль; сморід» Нед, тухлятина «зіпсований продукт; різкий запах протухлого продукту», тухлий, тухлуватий, притухати, притухти, притухлий, протухати, протухлий, [стухлиця] «вид цвілі» Нед, [стухлість] «запах тухлятини» Нед, стухлятина, стухлий; — р. тухнуть «псуватися», тух
лий, [тдхлий] «тухлий», [тдхнуть] «дохнути (про риб)», бр. тухнуць «протухати», [тхліць] «давати зіпсуватися», п. І^сЬпцс «тухнути, псуватися», зІ^сЬ-1у «протухлий», ч. ІисЬпоиїі «протухати», слц. ШсЬпйі’ «тс.», вл. іусЬпус «ставати тухлим», ІисЬ «сморід», зіисЬ-1у «стухлий», нл. зІисЬіу «тс.», схв. тухнути «псуватися, протухати», слн. іоЬпеїі «тс.», оібЬІіса «духота, спека», гаїбЬе! «тухлий, затхлий»; — псл. іих-п<Ді / їрхпрїі; — задовільної етимології не має; пов’язувалося (Преобр. Вьіп. последний 23—24) з Іихпдіі «гаснути (горіти без полум’я, злежуватися)»; основа іих- (Ььх-) вважалася вихідною, а Ірх- вторинною (Фасмер IV 89, 128; Вгйскпег 570); реконструювалась для всіх випадків єдина основа їдх- без відповідників у інших індоєвропейських мовах (Зкок III 520); припускається зв’язок з р. [туск] «туман; темрява», тусклий «тьмяний», схв. паїизіКі зе «захмаритися» або з лит. їаизуїіз «стихати, заспокоюватися», лтс. їизеі «задихатися, зітхати, стогнати», Іизпаі «важко дихати» (ЗсЬизїег-Зе^с 1555—1556); залишки первинних звукових форм вбачаються в ч. [ЬисЬпйї] «протухати», слц. [бизеґ, бизії’І «тс.» (МасЬек ЕЗЛС660).
туц (вигук, що імітує звук від стуку, бійки рогами), [туцати] «бити рогами» (про барана) Нед, туцкатися «стукатися, битися рогами»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [дуцати] «злегка бити лобом». — Див. ще дуксати.
туча* «густа темна хмара; велика кількість; [громовиця з дощем, злива з градом Корз; дуже великий дощ, злива Мо; буря з громом або з градом; злива з вихором; вітри, буря зі снігом; градобій О; збільшення води в річці від дощу, який пройшов вище по течії Ме]», [тучейка] «буря, злива» О, тучний «великий, але короткочасний, з грозою» (про дощ), [затучитися] «вкритися хмарами» Я; — р. туча «хмара», др. туча «хмара, гроза, дощ, велика кількість», п. ї^сга «райдуга», вл. іисаїка,
Іисеї, нл. 1уса, Іиса «тс.», схв. туча «град», слн. Ібса «тс.», стел, тжчл «злива»; — псл. Ірса «грозова, дощова хмара»; — споріднене з лит. Іапкиз «густий», вірм. 1‘ап]г «густий», ав. Іахта-«міцний, сильний», ірл. ІесЬІ «загуслий», дісл. реііг «густий», гот. реіЬб «грім» (*рег)Ь^бп-), свн. сіїсЬІе (нвн. сіісЬі) «густий», двн. §ігіїЬап (нвн. §егіеіЬеп) «рости, досягати успіхів, процвітати», гот. реіЬап «тс.», дінд. Іапакіі «стягує, примушує загуснути». — Фасмер IV 129; Черньїх II 273; Преобр. Вьіп. последний 24; Вгйскпег 570; БсЬизІег-Зе^с 1553; Зкок III 517—518; Тгаиі-гпапп 313; Ргаепкеі 1056; Рокоту 1068.
[туча2] «товкачка» Чаб; — результат семантичної видозміни слова туча «хмара; велика кількість». — Див. ще туча*.
[тучник] (бот.) «очиток карпатський, Зедит саграіісит Кеизз» Мак, [тучне зіллє] «очиток великий, заяча капуста велика, Зебит тахітит (Ь.) Зиіег.; вид очитка, Зебит ІеІерЬіит Б.» Мак; — похідне утворення від тучний «жирний»; назва зумовлена тим, що очитки мають товсті, соковиті листки, в тканині яких збирається багато води; пор. ще укр. [масне зілля, масляне зілля] Мак, р. [воронье сало, воронье масло], п. [оголіє тазіо], ч. [угапіе засіїо, Іиспу тигік, тазпа Ьуііпа], схв. [тусти боб, тушти боб], що стосуються різних видів очитка. — Вісюліна—Клоков 199; Анненков 324; Нейштадт 297; МасЬек бт. гозії. 94; СимоновиЬ 430. — Див. ще тук*.
[тучу] (вигук, яким відганяють свиней) Л, [тужу] «тс.» Л; — результат злиття і фонетичної видозміни вигуку [чу] «тс.» з неясним компонентом ту-. — Див. ще чу. — Пор. ачу.
туш* «фарба для креслення та малювання», тушист, тушувальник, тушувальний, тушувати; — р. тушь, бр. болг. м. туш, п. Шаг, ч. слц. 1148, вл. Іиза, схв. туш, слн. Ійз; — запозичення з німецької мови; н. ТйзсЬе утворено від ІизсЬеп «тушувати», що походить від фр. ІоисЬег «торкатися», яке зводи-688
ться до нар.-лат. Іоссаге «бити в дзвін». — СІС2 852; Фасмер IV 129; Кораіігізкі 1007; НоІиЬ—Ьуег 494; РЧДБЕ 743; Кіи-§е—Міігка 798; Оаигаї 716. — Див. ще токата.
туш2 «невелика музична п’єса; коротке музичне вітання»; — р. бр. болг. туш, п. Іизг, ч. слц. вл. Іиз, схв. туш, слн. ійз; — запозичення з німецької мови; нвн. ТизсЬ «туш, гучне дружнє вітання за допомогою труб і литавр; [удар, поштовх; звук труби]» розглядається як діалектне запозичення зі слов’янських мов; припускається також звуконаслідувальне походження. — СІС2 852; Фасмер IV 129; Вгйскпег 585; Кораіігізкі 1007; НоІиЬ—Буег 494; Кіи-§е—Міігка 798; Раиі ОА¥Ь. 635.
туша «оббіловане Й випатране тіло забитої тварини; велике, гладке тіло людини; [м’ясо; товщина, повнота; надута, пихата людина Нед]», [туш] (жін. р.) «задок барана; тіло людини, крім голови О; тулуб ВеУг; тіло без голови, рук і ніг ВеНЗн», тушка «тіло забитої тварини невеликого розміру», [тушить] «загодовувати на сало (про свиней), робити гладким» Чаб; — р. бр. туша, п. Іизга «тіло людини; повнота», слц. [іизе] «туша»; — єдиної етимології не має; пов’язується з тук, тйти (Преобр. Вьіп. последний 24; Горяев 381; Вгйскпег 585, 587); припускається зв’язок з р. тухнуть (бакоЬзоп М8БР 1/2, 273); висловлюється гіпотеза про зв’язок з тбщий від іє. *1еиз- «пустий, порожній» (Черньїх II 274); зіставляється також як запозичення з тат. башк. тїш «груди; грудинка», уйг. твш, каз. тес, узб. туш, аз. туркм. деш «тс.», тур. ббз «бік; передня частина туші» (Шипова 338; Дмитриев 547—548). — Фасмер—Трубачев IV 129.
туше «спосіб дотику до клавішів під час гри на фортепіано; спосіб накладання штрихів і фарб у живопису; момент спортивної боротьби, коли один з борців притиснутий лопатками до килима»; — р. болг. туше, бр. туша, п. ІоисЬе, схв. туше; — запозичення з
французької мови; фр. їоисЬе «дотик» пов’язане з ІоисЬег «торкати, дотикатись», що походить від нар.-лат. Іосса-ге (іиссаге), букв, «штовхати, ударяти; стукати». — СІС2 852; ССРЛЯ 15, 1176; КораІігізкі 985—986; Оаигаі 716. — Див. ще токата. — Пор. туш1.
[тушйра] «бараняча вовна другої, осінньої стрижки», [тушур] «тс.», [ту-шйрити] «стригти баранів удруге, восени»; — запозичення з румунської мови; рум. [іизїга] < [іизїпа] «вовна від обстрижених овець» пов’язане з Іизіпа «стригти овець під животом, на хвості і ззаду», що походить від нар.-лат. *1оп-зіопаге «стригти», пов’язаного з лат. Іопгіеге «тс.». — ЗсЬеІигіко 143; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 176; СДЕЛМ 441; ОЬКМ 890. — Див. ще тонзура.
[тушити] «сподіватися; думати, мати на увазі» Нед; — запозичення з польської мови; п. їизгус «надіятися, сподіватися», як і ч. їизіїі «передчувати», Іизіт «(я) думаю, (я) вважаю, (мені) здається», слц. їизіР «передчувати», 1и-зіт «(мені) здається», болг. разтуша «розважити, втішити», разпгуха «втіха», споріднене з укр. тушити «гасити; заспокоювати», тухнути «гаснути» і походить від псл. [іизіїі] «сподіватися; вселяти надію; означати добре знамення», абстрактні значення якого розвинулись на основі семантики «гасити; заспокоювати; робити тихим»; зіставляється з дінд. їо§ауаїі, Ігізуаіі «він задоволений; заспокоюється; радіє», їизпїт «тихо, мовчки», ав. їизпі- «мовчазний»; близькість семантики західнослов’янських та індоіранських форм може свідчити про давні контакти індоіранських мов з частиною праслов’янського ареалу (Трубачев Зтимология 1965, 61); п. Іизгус зіставлялося з Шага «огрядність, гладкість», Іус «товстіти» (Вгйскпег 585). — Фасмер IV 128; Преобр. Вьіп. последний 24; МасЬек ЕЗЗС 661—662. — Див. ще тухнути1. — Пор. отуха.
тушканчик (зоол.) «Піриз Стеїіп; земляний заєць, АПасІа^а Снуієг»; — р. пгушкан «піщаний тушканчик, Миз
іасиїиз», тушканчик, бр. тушканчик; — запозичення з тюркських мов; чаг. тушканжик, таушкан, тур. аз. їаизап «тс.», тат. довшан «заєць» виводяться від дтюрк. іаЬ^з, 1ау§з «бігати, скакати». — Фасмер IV 129; Преобр. Вьіп. последний 24; Шипова 338.
тушкувати «варити в закритому посуді; закривати; кутати», [тушить] «тушкувати» Чаб, затушкати, затушкувати «закрити, закутати; [прикрити грубу дверцятами і обмазати глиною; закінчити Пі; приправити страву]», натушкувати, притушкувати, притуш-кбваний, протушкувати; — р. тушить «готувати у закритому посуді», бр. ту-шьщь, тушкаваць, п. їизгус, схв. тушити «тс.», слн. роїйзіїі «потушкува-ти»; — очевидно, пов’язане з тушити «гасити». — Преобр. Вьш. последний 23; Зкок III 528.
тушуватися «поводитися так, щоб бути непомітним; знічуватися»; — р. тушеваться «тс.; соромитися, бентежитися», бр. тушавсщца «тс.»; — очевидно, результат метафоризації тушуватися (р. тушеваться), пасивної форми дієслова тушувати «накладати тіні на малюнку, фотографії», похідного від туш «фарба». — КЗСРЯ 456. — Див. ще туш1.
туя (бот.) «ТЬи]а Б.»; — р. бр. болг. туя, п. слц. їи]а, ч. 1іі]е, схв. ту/а, слн. Ігі]а; — запозичення з новолатинської мови; нлат. їЬиіа «вид кедра» походить від гр. (Няа «вид кедра з сильним запахом, деревина якого спалювалася в обряді жертвування», пов’язаного з Обоо «жертвую», спорідненим з лат. зиЬіїо «димлю». — СІС2 852; ССРЛЯ 15, 1180; КораІігізкі 1004—1005; НоІиЬ—Ьуег 493; Егізк І 698—699; КІеіп 1613; Рокогпу 261—267; 268—271.
тфе, тфекати, тфу, тфукати, тьфе, тьфу — див. тьху.
[тхіміти] «квилити»; — результат фонетичної видозміни форми квилити (див.).
тхір (зоол.) «Мизіеіа риіогіиз к, [(перен.) боягуз Нед]», [тхир Бі, О,
хір] «тс.», тхорик «тс. (зменш.); [ховрах крапчастий, Сіїеііиз зизііса Ойібепзї. Дейн]», тхореня, [тхорйна.] «один тхір; м’ясо тхора», [тхоряка] «тхір», тхоревий, [тхорів] «який належить тхору», тхорячий, [тхорйти] «боятися, бути боягузом Нед; смердіти подібно тхору», [тхорйть] «псувати повітря» Чаб; — р. хорь «тхір», хорек, тхорь, ст. дт>-хорь, бр. тхор «тс.», п. ІсЬбгг «тс.; боягуз», ч. ІсНог «тхір», ст. ЬсЬог, слц. їсйог, вл. ІсЬбг, нл. і:\уог, болг. т/ьрче, схв. твор, твдр, слн. ЬіЬйг «тс.»; — псл. ’Мьхогь «тхір», початково «вонючка», суфіксальне похідне від основ бьхь «дихання, запах», бухаб «дихати»; назва зумовлена тим, що тхір належить до тварин з поганим запахом; пор. у семантичному плані р. [бздюх] «тхір», а також фр. рійоіз «тс.» від ст. риі «смердючий» (< лат. рйіібиз «гнилий, смердючий»), — Булаховський Нариси 77; Німчук 199; ЗЬєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 479; Фасмер IV 270; Черньїх II 351; Преобр. Вьіп. последний 24—25; Вгйскпег 567; МасЬек ЕЗбС 643; ЗсЬизіег-Зе\ус 1506— 1507; ЗССЯ 5, 177—178; Вегп. І 243; Мікі. ЕАУ 53. — Див. ще дйхати. — Пор. дух, тхнути.
тхнути «дихати, дихнути; повівати, повіяти; мати сильний, різкий запах; [гнити, псуватися]», [Охнути] «дихнути», [Охнутися] «зітхнутися», [тхнін-ня] «дихання Г; запах, дух Нед», [тхлий] «живий» О, виписатися «вивітритися, видихатися», вйтхнутися «тс.», [вйтх-лий] «який видихався», [вйОхлий] «тс.», затхнутися «набути неприємного запаху, зіпсуватися», затхлий, зітхати, зітхнути, натхнути «викликати душевне піднесення, надихнути», [наОх-нути] «тс.», [наОха] «відрижка з неприємним запахом», [натха] «тс.» Г, натхненник, натхнення, [надхнення], натхненний, [натхнений] «натхненний; натхнутий», [надхнений] «тс.», [потхнути] «повіяти, подути» Нед, притхнутися «засмердітися», [прйтх-ля] «затхлість»; — р. [затхнуться] «задихнутися», затхльш «гнилий (запах)»,
бр. тхаць «дихати, віяти», тхнуць «дихнути, повіяти; тхнути, пахнути», тхлі-на «затхлість, тухлий запах», п. ІсЬпцс «дихати; дихнути; [тхнути]»; — псл. б'ьхпріі, пов’язане чергуванням голосних з бухаїі «дихати». — ЗЬєуєіоу Нізі. рЬопоі. 249; Фасмер IV 129; Преобр. Вьіп. последний 23—24; Зіа\узкі І 143; Вгйскпег 86, 567. — Див. ще дйхати. — Пор. тхір.
тцей, тце, тця — див. цей.
[тщалйвий] (заст.) «турботливий, старанний» Бі, Нед; — р. тщатель-ньій «старанний, дуже акуратний», др. тляцати «тіснити, тривожити, підганяти», т'ьщатися «поспішати, прагнути, старатися», т/ьщание «поспішність, старання, прагнення, піклування», стел. тгштАТи са «турбуватися, клопотатися, старатися, поспішати»; — очевидно, псл. *ІЬ5саІі (< *Ььзсеіі) «прагнути, тужити», пов’язане з Іьзка «туга, прагнення». — Фасмер IV 129—130; Черньїх II 274. — Див. ще тоска. — Пор. тощий, тщий.
[тщий] «тверезий, пустий, непотрібний, марнославний» Нед, [тще] (у виразі на тще {серце) «не ївши, натощак»), [тщо] (у виразі [на тщо {серце)] «тс.») Нед, [тщетний] «пустий, непотрібний, даремний, марний» Нед, [тще] (присл.) «даремно, марно» Бі, [тщо] «тс.» Бі, [тщея] «пуста, безплідна гречка» Нед; — р. [тщий] «пустий, порожній», [тще] «даремно, марно», тщета «безплідність, марність», тщет-ньій «даремний, марний», др. т/ьщий «порожній, пустий, даремний», п. егегу «пустий, безплідний, даремний», ст. ізгегу, ч. ст. І5ІІ «тс.», схв. ташт «марний, пустий, нікчемний», слн. їезс «голодний; (заст.) пустий, безплідний», стел. тгьшть «порожній, пустий, безплідний, марний»; — псл. іьзсь «пустий, порожній»; — споріднене з лит. їйзсіаз «пустий, безплідний, марний», Іизіеіі «порожніти», лтс. їикзз «пустий, марний, бідний», лат. їезциа (мн.) «пустелі, степи», ав. їаоз- (< *1оизеіб-) «пустий, бути пустим», дінд. ІиссНаЬ (іис-
сіїуаіі) «пустий, безповітряний»; іє. *І118-8ко- (*Іи8-5ЙІО-) «порожній» від *1еиз- «опорожняти». — Фасмер—Трубачев IV 90—91, 130; Черньїх II 254— 255, 274; Львов РЯНШ 1958, 1, 84; Зіахмзкі І 114—115; Ргаепкеі 1145— 1146; АУаІбе—Ноїт. II 675; МаугЬоїег І 508—509; Рокоту 1085. — Пор. тос-ка, тбщий, тщалйвий.
[тьвахнути] «потягнути, цапнути, вкрасти»; — афективне утворення, подібне до цьвохнути «хльоснути», [чвб-хнути] «ударити; впасти».
тьма1, [тма] «тьма», [тьмава] «сутінки» Нед, [тмастий] «темного кольору», [тмяний] «затемнений, матовий; сумний, нудний», тьмавий, [тьманий] «тьмяний; хворобливий, блідий», [тьман-ний] «тьмяний» Нед, [тьмйстий] «похмурий» Нед, тьмяний «неяскравий; [сумний Нед; хворобливий, блідий]», тьмянуватий, [тмйти] «затемнювати; робити темним», тьмйти, тьмйтися, [тьміти] «ставати темним, похмурим, туманним» Нед, тьмяніти, тьмянішати, затьмити, [зацьмати] «затемняти» (з п.), [затьміння] «затемнення» Куз, пітьма, потьмянілий; — р. тьма, бр. цьма, др. тьма, п. ста, ч. слц. Іта, вл. ста, нл. зта, полаб. іата, болг. т/ьма, тма, схв. тама, Іта, слн. Іета, [іта], стел, тьма; — псл. їьта; — споріднене з лит. Іетіі «темнішати», лтс. іігпі «тс.», Ііта «темнота», дінд. ІатаЬ «морок», ав. їзтаЬ- «тс.», перс. Іат «хвороба очей, більмо», ірл. Іетеї «темнота», лат. ІепеЬгае (мн.) «морок», Іе-теге «всліпу, без причини», Іетего «кидаю тінь», двн. бетаг «темнота, морок; сутінки», біпзіаг «похмурий», нвн. Пат-тегип§ «сутінки; морок; світанок». — Фасмер IV 133—134; Черньїх II 276; КЗСРЯ 457; Зіахм&кі І 133; Вгйскпег 65—66; МасНек ЕЗЗС 646; ЗсЬизІег-Зєу/с 141; Зкок III 439—440; Тгаиїтапп 322; Кагиііз II 440; Таїсіє—Ноїт. II 656; Рокоту 1064. — Див. ще темний. — Пор. тінь.
тьма2 (іст.) «у давньоруському рахунку — десять тисяч; військо в де
сять тисяч чоловік; велика кількість, дуже багато», [тьмущий] «незліченний» (у сполученні тьма-тьмуща «незліченна кількість»); — р. тьма «незліченна кількість; десять тисяч», бр. цьма «тс.»,. др. тьма «десять тисяч», п. ст. ста, ч. Іта «тс.», слн. Іета «велика кількість», стел, тьма «десять тисяч»; — очевидно, калька тюрк. Іигпап «десять тисяч; туман, імла». — Фасмер—Трубачев IV 134; Вгйскпег 65—66; Масіїек ЕЗЛС 646; Мікі. ЕАУ 349; Ргаепкеі ІЕ 50, 98. — Див. ще туман2.
[тьма3] (ент.) «вогнівка, Ругаїіз»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ста «нічний метелик» споріднене з укр. тьма «темінь». — Зіахмзкі І 133; Вгйскпег 65. — Див. ще тьма1.
тьмарити «робити темним, затемнювати», тьмаритися «темнішати», затьмарювати, затьмарення, затьмарений, потьмарювати, потьмарений, притьмарювати, притьмарений; — результат контамінації дієслів тьмйти і хмарити; можливо, зворотне утворення від префіксального затьмарити. — Див. ще тьма1, хмара. — Пор. затьмарити.
тьопати «бити, стьобати; іти, плентатися; жадібно їсти, сьорбаючи; [іти по грязюці Г; здіймати шум при ходінні Нед; бризкати (Чернігівщина); (про корову) брикатися під час доїння Я]», тьбпатися (розм.) «іти далеко або по поганій дорозі; [іти, брести по грязюці Г; прати, мити, полоскати, купатися (Чернігівщина); (про корову) брикатися під час доїння Л]», [тьбпкатися] «тинятися» Нед, тьопнути «ударити; [гепнути, ударити об землю Ме; хлопнути, стукнути, топнути Нед; багато випити Нед]», [тьбпа] «людина, яка здіймає шум при ходінні; брудна, неохайна людина» Нед, [тьбпко] «тс.» Нед, [тьбпка] «прочуханка» Чаб, (у виразі дать, давать пгьбпки «побити» Чаб), [тьбпті] (дит.) «чобітки, черевички» Корз, [тьопнути] «людина несповна розуму» Л, [тьоп] (вигук для передачі удару, хлопання, стуку, падіння), за-
пгьдпатися «заляпатися», [затьопа] «нечупара», затьдпаний «заляпаний», обтьопати «обшарпати, обтріпати; забризкати болотом, чим-небудь рідким», обтьопаний «пошарпаний, обдертий, зношений», притьопати «повільно, з труднощами прийти або приїхати», притьопатися «недоречно або невчасно з’явитися»; — р. [тепать] «бруднити; рубати», тепа «розтелепа, нечупара», бр. [цепкаць] «сьорбати; полоти»; — афективні звуконаслідувальні утворення, пов’язані з [тептй] «бити», тіпати, топати, тюпати, тяпати (пор.).
[тьора] «тоня у плавні» Берл, [тьбр-ка] «час нересту риби тж; нерест Чаб»; — очевидно, запозичення з російського говору; р. [*тера, *терка] може бути пов’язане з тереться у значенні «нереститися». — Див. ще терти.
[тьо-тьо] (вигук для підкликання свиней) Л; — очевидно, пов’язане з [коцьб-коцьб, куцю-куцю, тось-тось, цьось-цьось, цє-цє, це-це, ця-ця, цьки-цьки] «тс.», [коця] (дит.) «свиня» (пор.).
тьотя «тітка»; — запозичення з російської мови; р. тетя, як і бр. цеця, п. сіосіа, є формою з дитячої мови, утвореною від тетка ([тета], п. сіої-ка, сіоіа), що походить від псл. іеіа «тс.». — Див. ще тета.
тьох (вигук для імітації співу солов’я і биття серця), тьох-тьох, [тях, тях-тях Нед] «тс.», [тьох-тьоророх] «тс.», тьохкати, тьохнути; — звуконаслідувальне утворення. — БИєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 653.
тьху (вигук, який уживається для відтворення звуку при плюванні, для вираження здивування, незадоволення, досади, негативної характеристики кого-, чого-небудь), тьху-тьху, тьфу, тьфу-тьфу, [тьфе Нед, тфе, тфу тж] «тс.», тьхукати «вимовляти тьху», тьфукати, [тфекати Нед, тьфекати, тфукати тж] «тс.», тьфукнути, тьхукнути; — р. тьфу (вигук, що передає, символізує плювок), тфу (вигук, що передає відразу), [тху, тьху] «тс.», бр. цьфу; —звуконаслідувальне утворення,
яке імітує природні звуки, що супроводжують плювання; аналогічні фонетично близькі утворення спостерігаються і в інших мовах, пор. нвн. рїиі, англ. Не, їоЬ, гол. їоеі, шв. їу, їоі, лат. їй, фр. їі, ісп. риї, гр. еро, срєй, ірл. їі, брет. їу, тур. риї. — Фасмер IV 134; Преобр. Вьіп. последний 24; Кіи^е—Міігка 547; Радлов IV 1259.
тю (вигук здивування, розчарування, насмішки; крик при переслідуванні звіра на полюванні; крик на людину, що зробила дурницю), тюпгю, [тюгу] «тс.», [тюгу-гу] (вигук здивування) Чаб, [те, тєге, тєге-ге, пгюгі, пгюгі-гі, тюгб, тюго-гб] «тс.» тж, [тюй] (вигук для вираження здивування і для відгону вовків) Нед, тюкати «говорити, кричати тю; [нав’язливо умовляти, переконувати Нед]», тюкнути, тютюкати, [тюки] (у виразі [підняти на т.] «почати глузувати, насміхатися» Чаб), затюкати, затюканий, [натюгака-ти] «вилаяти, вичитати» ЛексПол; — р. тю (вигук для цькування собаками), тюкать «цькувати», бр. цюга (вигук для цькування собаками), цюгакаць «тюкати», п. [ііи]-1іа] (вигук для відлякування вовків); — афективні утворення, результати фонематизації первісних вигуків. — Пор. ату, атю, туй2.
тюбетейка «національний головний убір багатьох східних народів»; — р. тюбетейка, бр. цюбецейка, п. їіиЬіе-ііе]ка (з р.), ч. і’иЬеї:е)ка (з р.), слц. ҐиЬе1:е]ка (з р.); — через російське посередництво запозичено з тюркських мов; кирг. каз. тебетей «головний убір», тат. башк. тїбзтзй «тс.» пов’язані з каз. тебе «вершина», тат. тгбз «маківка; вершина», башк. тїбз «тс., тім’я», дтюрк. ІйЬй «вершина гори, маківка, тім’я». — Фасмер IV 134; Черньїх II 276; КЗСРЯ 458; Супрун Тюр-кол. иссл. 42—43; Шипова 339—340; КораІігізкі 980; Радлов III 1597.
тюбик «м’яка трубочка, вміст якої добувають видавлюванням», тубик «тс.»; — р. тюбик, бр. цюбік, п. іиЬа, іиЬка, ч. слц. іиЬа, іиЬіска, вл. іиЬа,
болг. туба, тубичка, м. туба, схв. туба, слн. ІиЬа; — запозичення з французької мови; фр. ШЬе «трубка, тюбик» походить від лат. ІиЬиз «труба, трубка», пов’язаного з ІиЬа «труба», що не має певної етимології. — СІС2 852; Черньїх II 276; 81. гмуг. оЬсусЬ 781; Оаигаі: 731; КІеіп 1661. — Пор. туба, тюбінг.
тюбінг «частина циліндричного кріплення підземних споруд (тунелів, шахт)»; — р. болг. тюбинг, бр. цюбінг, п. слц. їиЬіп^, ч. їуЬіпк; — запозичення з англійської мови; англ. іиЬіп^ пов’язане з їиЬе «труба», що походить від лат. ІиЬиз; менш надійне пов’язання (Кораіігізкі 1004) з англ. ІиЬ «ванна, ба-лія», спорідненим з свн. гиЬаг, гиіЬаг «посуд з двома ручками», нвн. 2иЬег «ванна, балія», англ. і\мо «два». — СІС2 852; ССРЛЯ 15, 1212; КІеіп 1661. — Див. ще туба. — Пор. тюбик.
тювик (орн.) «яструб коротконогий, Ассіріїег Ьгеуірез 8єу.» Шарл, яс-труб-тювік «тс. (Ассірйег Ьасііиз Ст.)» Воїнств.—Кіст.; — р. тювик, бр. цю-вік; — звуконаслідувальне походження; голос птаха сприймається як протяжний свист і передається як «тьюю-вик, тьюю-вик». — Воїнств.—Кіст. 171; Птицьі СССР 134.
тюжити «бити, шмагати; лаяти; литися з силою (про великий дощ)», тюж-ка «покарання», [натюжитися] «напитися п’яним»; — очевидно, результат семантичної видозміни форми утюжити «прасувати»; пор. р. утюжить «прасувати; (перен.) бити, лупцювати»; зіставляється також (8Ьєує1оу Нізі. рЬо-поі. 691) з р. пгузйть «бити кулаками». — Див. ще тузати, утюг.
тюк* «великий щільно упакований згорток»; — бр. цюк; — запозичення з російської мови; р. тюк виводиться від гол. 1иІ£ «виріб, інструмент, збруя; (мор.) такелаж, поганий товар», снідерл. £Йе-ІиисЬ «майно; товар; амуніція; спорядження», спорідненого з снн. їйсгі «тканина; інструмент»; пов’язується також з тюрк. *1йк «зв’язка, купа» (Меп^ез
ЕезїзсЬг. Сугеузкуі 183—184). — Фасмер IV 134; Преобр. Вьіп. последний 29; Горяев 382; Шипова 340.
[тюк2] «горище в хаті» Л; — очевидно, діалектний відповідник слова тік1 (див.).
тюкати «бити, стукати», цюкати «тс.; рубати, тесати», тюкнути «стукнути», цюкнути «тс.; рубонути», тюк (виг.), цюк «тс.»; — р. тюкать «злегка стукати, ударяти», тюкнуть «рубонути сокирою», бр. цюк (виг.), цюкаць «рубати (сокирою); довбати (гострим)», гі. сіикас «ударяти чимсь гострим, злегка стукати», ч. Гикаїі «стукати», Гикаї зі (з ким) «чекатися», слц. сі’и^аі’ «тс.», І’икаЕ «цокати (про годинник); друкувати (на машинці)», болг. чукам «стукати, ударяти; колоти, дробити»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до тукати «стукати»; можливе походження від вигуків тюк, цюк. — Фасмер IV 135; Преобр. Вьіп. последний 29; Горяев 382; МасЬек Е8ЛС 660. — Пор. тук2, тюпати, цок.
тюлень (зоол.) «РЬоса уііиііпа» СУМ, Нед, тюленина, тюленя, тюленник, тюленевий, тюленячий-, — бр. цюлень «тюлень», ч. слц. їиіеп, вл. сиіегі, болг. тюлен, схв. тулані, слн. ї]'й!еп]; — очевидно, інші слов’янські — запозичення з російської мови; р. тюлень «тюлень; [річне теля]» не зовсім ясне; гіпотеза про лапландське походження слова, пор. саам. сх. іиГГа, саам. норв. сіиЩа «вид тюленя» (Миккола РФВ 48, 279), як і припущення про зв’язок слова з Ітуло] «тулуб», туловище «тс.», а також з гр. отбЛо^ «колона, стовп», дінд. зїЬйпа «тс.» (Ильинский РФВ 66, 278), недостатньо обґрунтована; найбільш переконливою видається думка про виникнення слова на російському грунті і зв’язок його з р. {утельга} «самиця лисуна (гренландського тюленя)», те-ленок, др. теля', зіставлення з теле-нок знаходить і семантичне підтвердження в таких назвах тюленя, як п. сіеі^ тогзкіе, фр. уеаи тагіп, нім. заст. МеегкаІЬ (букв.) «морське теля». — Фас-
мер IV 135; Черньїх II 276—277; Преобр. Вьіп. последний ЗО.
тюль «прозора сітчаста тканина», [тюльбвий] «зроблений з тюлю; дуже пористий» Нед; — р. тюль, бр. цюль, п. ііиі, ч. слц. іуі, болг. тюл, схв. тил, слн. 0'1; — запозичення з французької мови; фр. іиііе «тюль» походить від назви французького міста Тюлль (ТиІІе), де виготовляли цю тканину. — СІС2 852; Фасмер IV 135; Черньїх II 277; 51. шуг. оЬсусЬ 762; НоІиЬ—Ьуег 495; І)аи-гаі 732.
тюлька (іхт.) «Сіиреа опеїіа Кеззіег; [дрібна за розміром риба Дейн]», [туль-ка] «плоскирка, ВІІсса Ь]’оегкпа Ь.; дрібна за розміром риба» Дейн; — бр. цю-лька «тюлька»; — запозичення з російської мови; р. тюлька «дрібна рибка, СІиреопеІІа», очевидно, через проміжну форму *тилька походить від р. кйлька «кілька, шпрот», назви біологічно спорідненої риби. — Фасмер—Трубачев IV 135—136. — Див. ще кілька .
тюльпан (бот.) «Тиііра Ь.», [тюлй-пан Нед, тюліпан Пі, тилипан Мак, тіліпани, тіліпанпан, тіліпанчик тж, тулипан Нед, туліпан Куз, тулюпан Мак, тульпа, тульпан, даліпа тж] «тс.»; — р. тюльпан, [тульпан, тулипан}, бр. цюльпан, п. іиіірап, ч. слц. їи-Іірап, вл. нл. їиіра, слн. їйіірап; — через посередництво західноєвропейських мов (фр. їиіірап, іиііре, нвн. ст. Тиіірап, іт. іиіірапо) запозичено з турецької; тур. ст. їйІЬепс! «білий тюльпан» походить від перс. сіиІЬапсі «тюрбан, чалма» з огляду на схожість квітки з чалмою. — СІС2 852; Фасмер IV 136; Черньїх II 277; КЗСРЯ 458; 51. імуг. оЬсусЬ 782; НоІиЬ—Ьуег 493; Оаигаі 732; КІи-£е—Міігка 797; КІеіп 1662. — Пор. тюрбан.
тюнїка «верхня частина подвійної жіночої спідниці; костюм танцюристок»; — р. тюнйка «тс.», п. іипіка «вид короткої спіднички, яку носять зверху на вузькій спідниці; сукня з такою спідницею», Нитка «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. іипіцие походить 694
від лат. іипіса «туніка». — СІС2 852; 51. шуг. оЬсусЬ 782. — Див. ще туніка.
[тюпа] (дит.) «курка» О, [тюпка] «тс.» О; — очевидно, результат контамінації слів тютя і ціпа «тс.». — Див. ще тю-тю, ціп.
тюпати «бігти дрібною риссю; швидко йти або повільно бігти; йти повільно, плентатися», тюпачити, тюпаши-ти «тс.», [тюпорйти] «плентатися», [тюпотіти] «швидко йти Г; дріботіти Нед», тюпцювати КІМ, тюпцяти КІМ, [тюпака] «підбігцем» Па, [тюпакбм] «тс.» НикНикТЛ, тюпки «нешвидким бігом, дрібною риссю», тюпцем «тс.» СУМ, Г, тюп (виг.), тюп-тюп, [натю-пати] «набігати, дістати», підтюпува-ти «рухатися підтюпцем, підбігцем», підтюпки, підтюпием; — бр. цюпаць «боязливо ступати (про дітей); падати задом (про дітей); повільно йти», цю-пацца «падати; повільно працювати», [цюпіць] «кришити», цюп (вигук, що спонукає дитину ходити), цюпка «дитина, що починає ходити», п. сіирас «злегка ударяти, дрібно сікти», ч. [і’ираі] «дрібно сікти»; — афективне звуконаслідувальне утворення, пов’язане з тупати; пом’якшення початкового приголосного, на думку Махека, відображає «дрібність» дії; білоруські форми зіставляються з лит. сіирепіі «повільно йти». — 5Ьєуєіоу Нізі. рЬопоІ. 691; МасЬек Е5ЛС661; Сл. белар. гаворак V 380. — Пор. тупати.
тюрбан «чалма»; — р. болг. тюрбан, бр. турбан, п. ч. слц. вл. іигЬап, схв. турбан, слн. ІйгЬап; — запозичення з французької мови; фр. іигЬап (давніші форми іигЬапі, іиІЬап, ІоІІіЬап) «тс.» (звідки також англ. іигЬап і, найімовірніше, нім. ТигЬап), очевидно, через посередництво іт. іигЬапіе запозичено з турецької мови; тур. ійІЬепсі походить від перс. сіиІЬапсі (сіиІЬепсІ) «тюрбан»; буквально «тканина з кропиви». — СІС2 852—853; Фасмер IV 136; 51. у/уг. оЬсусЬ 783; НоІиЬ—Ьуег 494; Мікі. ЕУ/ 364; Оаигаі 732; КІеіп 1664. — Пор. тюльпан.
[тюрити] «повільно їхати» Нед, [тю-ру] (вигук на позначення повільної їзди) Нед, [тюрю] (вигук, який передає стук екіпажа при їзді); — афективне звуконаслідувальне утворення.
[тюріть] «лущити, теребити (кукурудзу)» Л; — неясне.
тюрки (одн. тюрк) «велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, турків та ін.)», тюркізм, тюрчанка, тюркський-, — р. болг. тюрки, бр. цюркі, п. Іигсу; — запозичення з німецької або французької мови; нім. Тйгке, фр. Тигс означають, власне, «турок». — Фасмер IV 137; Преобр. Вьіп. последний 20—21. —Див. ще турки.
[тюрлюкати] «видавати сюркотливі звуки (про коників, цвіркунів та ін.); сюрчати», [тюркнути, тюлюкати, тюрлюнчати] «тс.» тж, [тюр-р] (виг.) тж; — звуконаслідувальне утворення, фонетично подібне до р. [тюрюлю-кать] «дудіти, грати на флейті», [тю-люкать] «наспівувати, насвистувати; щебетати», [тюлюлюкать, тюрюкать] «тс.», бр. [цюрлюваць] «співати» (про жайворонка), п. іегіікас «заливатися, виводити трелі», нл. Шгііказ, їугііказ «тс.».
тюрма «місце ув’язнення», [турма] «тс.», [турмак] «в’язень», тюремник, тюремщик, тюряга, тюряжник «арештант», [тюряка] «тюрма», тюремний', — р. тюрьма, бр. турма, [цюр-ма\, др. тюрма, п. іигта; — традиційно вважається запозиченим через посередництво польської мови із середньоверхньонімецької; свн. їигт (нвн. Тигт) «башта, вежа», як і свн. іигп, дат.-норв. їагп, шв. їогп «тс.», очевидно, походить від фр. ст. Мого, що виникло з лат. іиг-гіз «башта, вежа» (зн. в. їиггіт, рідше їиггет), яке зводиться до гр. тбррщ, тброщ «тс.»; разом з тим існує думка (Шипова 341; Казапеп УегзисЬ 506— 507; ІЧеирЬіІоІ. МІН. 1946, 114) про походження др. тюрма від дтюрк. *Шг-та «темниця», похідного від Ніг «класти» і спорідненого з тат. іонна «тюрма», алт. кирг. Нігтб «тс.», хоча допускається можливість запозичення дтюрк.
Міігта з давньоруської мови (Черньїх II 277—278). — Фасмер—Трубачев IV 137; Преобр. Вьш. последний ЗО—31; КЗСРЯ 458; Вгйскпег 585; КораІігізкі 1006; МікІ. ЕАУ 359. — Пор. турня.
[тюря] «солодка вода з покришеним у неї хлібом» Чаб, [тюра] «певна страва» Нед, [тюрити] «готувати страву, яка називається тюра» Нед; — р. тюря «страва, що готується на воді з кришеним чорним хлібом і сіллю; хліб з водою», бр. [цура] «страва, що готується з води, солі або цукру і хліба; страва з теплої води і хліба; хліб, накришений у молоко», [цюра] «страва з хліба, води і цукру»; — очевидно, запозичення з балтійських мов; пор. лит. іуге «каша», лтс. кига «суп зі скоринок хліба», сигиіз «їжа з води, хліба і цибулі». — Фасмер—Трубачев IV 137; Трубачев Зіауіа 29, 28; Преобр. Вьіп. последний 31; Лаучюте 56—57.
[тютьки] (у виразі: і не т. «і не здогадується, і не помічає)»; — неясне.
тю-тю (вигук, яким скликають курей, курчат), [ту-ту (Чернігівщина), тюті, тютіньки, тютічки, тютьки] «тс.», [туточки] (складова частина вигуку, яким кличуть курей: туточки, ту-ту-ту) (Чернігівщина), тюпгя (дит.) «курка, курча; безвільна, млява людина; [всякий птах, переважно курка, курча; (мед.) куряча сліпота Корз]», [тю-тька] (дит.) «курка; складова частина вигуку, яким кличуть курей» О; — р. тю-тю-тю (вигук для підкликання курей і курчат), тютя «курка; несмілива людина», бр. цю-цю «тю-тю», п. сій (вигук для підкликання птахів і домашніх тварин), [ііи-ііи-ііи] (вигук для скликання курей), ч. іи-іи «тс.», іиї’а «курка», ї’иі’а «несмілива людина», слц. [і’ц-і’и-і’и, ііи-ііи] «тю-тю»; — елементарне вигукове утворення. — Фасмер IV 134; Зіа^зкі І 104; МасЬек Е5ЛС 662. — Пор. ціп.
тютюн (бот.) «Місоііапа їаЬасит Ь.; махорка, Місоііапа гизііса Ь.; декоративна рослина, тютюн пахучий, ІЧісо-ііапа аіаїа Ьіпк. еі Оіїо», [тютін] «ма
хорка» Мак, [тютюник] «тютюн» О, [тютюнйна] «стеблина тютюну без листя» Нед, [тютюнйнє] (зб.) «тс.» Нед, тютюнисько СУМ, тютюнище «збільш, до тютюн' [місце, де ріс тютюн; плантація тютюну]», тютюннйк «той, хто вирощує тютюн; працівник тютюнової промисловості; торговець тютюном СУМ, Нед; [(іст.) фінагент; фінансовий інспектор О]», [тютюнни-ківна] «дочка тютюнника» Бі, тютюнництво, тютюнниця «жін. р. до тютюнник; табакерка», [тютюнниченко «син тютюнника» Бі, [тютюнничка «дружина тютюнника», [тютюновйна «стебла тютюну» Нед, [тютюняр] «тютюнник» Нед, [тутюнярка] «кисет; коробка для тютюну» О, тютюнкбвий (заст.) «тютюновий», [тютюнний] «тютюновий» Нед, Шейк, тютюнницький, тютюновий «який стосується тютюну; який має колір тютюну»; — р. тютюн «найнижчий сорт листової махорки», бр. [цюцюн], тьітун, тьітунь, п. іуїогі, ст. їиїші, їіиїигі, ч. [їиіуп, їи-їоп], болг. тютюн, схв. тутун; — запозичення з турецької мови; тур. ііШіп «тютюн, дим» споріднене з аз. туркм. крим.-тат. тутун «тс.», каз. чаг. уйг. тутун «дим», пов’язаними з тур. уйг. 1111 «курити». — Дзендзелівський УМШ 1958/ 2, 68; Коваль 62; Фасмер IV 138; Огиенко 35; Шипова 341; Дмитриев 548; Семенова Сл. и балк. язьїкозн. 1983, 171; 51. імуг. оЬсусЬ 787; Масіїек Е5ЛС 665; Мікі. ТЕ1 II 181; Е\У 365; Казапеп Уегзисії 507.
[тютюнкй] «вид узору на тканині у вигляді огірочків»; — похідне утворення від тютюн; мотивація назви неясна. — Див. ще тютюн.
тюфтельки (кул.), тюфтелька (одн.); — р. тефтели; — неясне.
тюхтій, [тюхтя] «тюхтій Нед; нікчема Чаб», тюхтійство, тюхтіюватий, тюхтійкуватий КІМ; — р. [тюх-тей] «тюхтій», [тюхтерь] «вайлувата людина», бр. цюхцяй «неповоротка людина, незграба, тюхтій», [цюхце'ль] «неповоротка людина; ледар»; — не зовсім
ясне; очевидно, афективне утворення. — Фасмер—Трубачев IV 138.
[тючати] «лаяти, дорікати» Нед, Куз, [тюччя] «собака (?)» Шейк; — неясне.
[тя] «тебе» Нед; — р. [тя], бр. [ця], др. тя, п. сі§, ч. їе, слц. ї’а, вл. се, нл. зі, болг. м. схв. те, слн. їе, стел, та; — псл. коротка (енклітична) форма знахідного відмінка однини особового займенника 1у «ти»; — відповідає прус. Неп «тебе», дінд. іуат, ав.
дперс. &цуат; іє. *іе-т/іе. — Фасмер IV 139; Вгйскпег 587; МасЬек Е8ЛС 663; Тгаиїтапп 315.
[тябло] «скрижаль»; — р. [тябло] «ряд ікон над царськими вратами; ярус ікон в іконостасі», др. тябло «частина церковного іконостаса над царськими дверима»; — єдиної етимології не має; традиційно вважалося запозиченням з латинської мови, пов’язаним з лат. іаЬи-Іа «таблиця, картина» (Преобр. Вьш. последний 31; Горяев Доп. 1 50); на думку Фасмера, через сгр. тєцтгЛоу (вимовляється іетЬІоп) «перегородка в церкві, яка відокремлює вівтар від решти приміщення» походить від лат. іетріит «храм» (Фасмер IV 131; ГСЗ 3, 208).
[тябрйти] «одягати, натягати», [тяб-рйчити] «тс. Г, Нед; натягати, розтягати Нед», [тербйчити] «надягати на себе», [тербічити] «нести щось важке» Па, [тербати] «терти», [цибрикувати] «з усієї сили тягти» Ме, [цебрйти] «нести; нести воду в цебрі» Нед; — р. тйб-рить «цупити, красти»; — неясне; пов’язання з цебер, очевидно, вторинне. — Фасмер ПІ 759, IV 55.
[тяв] «вигук, що імітує вищання собаки, писк курчати» Нед, [тявкати] «вищати, пищати» Нед, [тявкнути] «тс.», [тявкало] «все, що вищить, пищить, свистить» тж; — р. тявкапгь «гавкати», бр. цяукать «тс.; (перен.) говорити»; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер IV 139.
[тягеля] (мн.) «вид верхнього одягу, козацький верхній одяг (?)», [тяги] (мн.) «тс.», [тягель] «вид мундира»
Нед, Шейк, [тягйлко] «одяг, обмундирування (при черевиках)» Нед, [тягйль] «міцна шкіряна кіраса» Нед; — неясне; можливо, пов’язане з тягтй; могло бути утворене під впливом нвн. Апги^ «одяг, мундир», похідного від апгіеЬеп «одягати, натягати».
тягтй, [тегтй] «тягти» Нед, тягтися, тягати, тягатися, тягнути, тягнутися, тяготйтися, [тяготіти] «тяжіти» Нед, [тяготувати] «зволікати, сумніватися; не наважуватися» Нед, [тяготуватися] «тс.» Нед, [тягчйти] «тиснути, пригнічувати; бути тягарем» Нед, тяжити «обтяжувати; [ходити вагітною Мо]», тяжитися, тяжіти «притягуватися; бути тягарем; панувати; [ставати важким Нед]», тяжчати, [тяж-чйти] «робити важчим», [тянути] «тягнути» Нед, [тяги] (вигук для вираження тягнення, тягання), [тє'гані] «тягання, витягання» О, [тє'ганка] «тяганина» О, [тєгун] «передня частина плуга» ЛЖит, [тєжкур] «важка, гладка людина» О, [тяг] «тяга, рух повітря Г; гляг Мо», дати тягу «втекти», [в однім тягу] «(земля) в одному масиві» О, тяга, [тяги дати] «втекти» Бі, тяга «вага, тягар; [вантаж]», [тягайло] «чоловік (хлопець) легкої поведінки» Чаб, [тягана] «волоцюга», [тігало] «підв’язка (на панчосі)» О, [тягальний] «працівник на сінокосі, який згрібає сіно» Пі, Нед, [тяганець] «той, хто веде судовий процес, позивач; задирака Нед, Шейк; хуліган, розбійник» Куз, [тягане] «тягання, смикання; судовий процес» Нед, тяганина «зволікання; метушня; судова волокита; [жінка розпусної поведінки Чаб]», [тягане] «тягнення, смикання; судовий процес» Нед, [тяганка] «невід До; тяганина (про суд) ВеЗн; тягання по судах Шейк; звернення до суду, судовий процес Нед», [тяганщик] «скиртувальник, що тягає копиці сіна за допомогою спеціального пристосування» Л, [тяганя] «ведення судового процесу» Шейк, тягар, тягарець, [тя-гарівка] «товарний поїзд» Куз, О, [тя-гарбк] «гиря» Нед, Шейк, тягач «ав
томобіль або трактор для буксирування причепів; [шахтар, який перевозить у шахті вугілля Г; пристрій у ткацькому верстаті, який затримує зворотний рух навою Чаб]», [тягельце] «зменш, від тягло Г, Нед; проста люлька з коротким гнутим чубуком Нед, Шейк», [тяги] «деталі плуга, що з’єднують стояки з гряділем» Л, [тягла] (мн.) «вірьовка невода» Л, тяглець (іст.) «той, хто був обкладений податком (тяглом)» СУМ, Куз, [тяглин] «пристрій у ткацькому верстаті, який затримує зворотний рух навою» Чаб, [тяглій] «носильник» Куз, [тяглість] «сталість, тривалість» Куз, тягло «робоча худоба; лямка для тягнення невода, порома; [люлька для куріння; дишель сохи Л; земля і різне майно Л; коні з возом або саньми, пара волів або коней, які можна запрягати О; верхня частина ярма Нед; пристрій у ткацькому верстаті, який затримує зворотний рух навою Чаб]», [тягловий] «хазяїн, який має власну робочу худобу» Нед, [тяглость] «громадська повинність» Бі, [тягость] «трудність; тяжкість; тягар; скрута; вагітність» Нед, тягота «трудність, важкість; [вага; тягар; журба, смуток; вагітність]», [тяго-тіння] «тяжіння; вагітність», [тягулі] (мн.) «човни, які тягнуть за собою рибальські сіті; спосіб ловити рибу» Мо, [тягуля] «вид рибальської сітки», [тя-гульчик] «рибалка, який ловить рибу сітками-«тягулями»» Мо, [тягун] «носильник; частина саней; вид молотка», [тягуня] «невеликий волок», тягучка «вид цукерки», тяж «частина упряжі; деталь плуга; сухожилля; вагітність; [баласт Пі; повозка, екіпаж Нед; ув’язь у ціпу Л]», тяжа «тягар; [кабиця, пічка в сінях Чаб]», [тяжар] «тягар Г, Нед; вага Бі; податок, громадська повинність Бі», тяжба «цивільна судова справа; позов; [сварка Нед]», [тяжель] «грузило на вудці» Чаб, [тяження] «тяжіння» Куз, [тяжень] (мін.) «важкий шпат» Куз, [тяжер] «тягар» О, [тяжина] «вага, тягар» Г, Пі, [тяжина] «вибивне або смугасте полотно», [тяжище] «центр
ваги» Нед, тяжіння, [тяжінь] «центр ваги» Куз, [тяжка] «вагітна» Мо, [тяжко] (кличка собаки) Нед, Шейк, [тяж-кур] «важка, гладка людина» О, [тяж-мб] «вузол з лика, що міститься поверх ярма» Л, [тяжбк] «гиря» Куз, [тяжня] (у сполученні ґрунт в тяжні «земля в одному масиві» О), тязь «деталь плуга» Нед, [тягарбвий] «вантажний» Куз, [тягістна] «вагітна» Нед, [тягітна] «тс.» Г, Куз, О, [тягітненька] «тс.» Нед, [тяглий] «витягнутий, простягнений Нед; (господар) який має власну робочу худобу Нед, Чаб; який має рогату худобу Г; який має підводу, пару волів Бі; (селянин) який підлягає оподаткуванню Пі», [тяглйстий] «тягучий, в’язкий» Нед, тягловий СУМ, Нед, (в т.ч. у сполученнях тяглова сила, [тяглова робота] «робота гужем», [тягловий селянин] «селянин, який мав подвійний наділ» ЛЧерк), [тяглувальний] «пов’язаний з тягненням» Куз, тягнений, тягнутий, тягнучий, тяговий «призначений для тягнення, переміщення», тягучий, [тягучкйй] «тягучий», тяжезний «дуже тяжкий», [тяжелий] «тяжкий» Нед, тяженний «дуже важкий», тяженький «досить тяжкий», [тяжий] (у сполученні т. рік «важкий, голодний рік» О), тяжкий, СУМ, Бі, тяжкуватий, [тяжлйвий] «дуже обтяжливий» Нед, [тяжовий] «зроблений з тяжини; зроблений з суцільного шматка шкіри» Нед, [тяжущий] «зайнятий у судовому процесі, у суперечці» Нед, тяжчий «важчий», [тяж ший] «тс.» Нед, [тяглом] (присл.) «гужем» Куз, [тяглом тягти] «тягти по землі», [тягам] «протягом» Нед, [тяжерййко] «тяженько» О, [тяжій] «важче» Куз, тяжко «важко; [дуже, занадто Бі, Л; мабуть, ні; мабуть, не О]», [втєгатисі] «зволікати, не хотіти, не наважуватися» О, втяжливий, втяжний, [втяжний грунт] «грунт в одному масиві» О, впротяж (присл.) «один за одним у запряжці, цугом», впростяж, встяж «тс.», витяг, витягальник, [витягач-ка] «біль у суглобах» Ж, [вйтяжина]
«вузька протока річки, що утворює острів» Я, вйпгяжка, [витяжки] (мн.) «екстракт» Я, витягальний, витягнений, витягнутий, витягувальний, [витяжний] «екстрактивний» Ж, витяжний «зроблений способом витягання, розтягнення; призначений для вентиляції; [(вид чобіт), у яких передок із суцільної шкіри; протяжний]», [витягом] «протяжно», вйтягом їхати «їхати цугом», витяжно «протяжно» СУМ, Ж, відтягати (в т.ч. мат. «[віднімати]», відтягатися (в т.ч. «[уникати когось]»), відтяжка, відтяжний, [дотігати] (у сполученні [6. свідки] «покликати свідків» О), [достягати] «діставати рукою» Ме, [досцягатй, достягнути] «тс.» тж, затягатися (в т.ч. «[вербуватися]»), затягнути (в т.ч. «[розпочати (судову справу) О]»), [затяготніти] «завагітніти», затягуватися (в т.ч. «[входити в борги]» Я), [затяг] «вербування, набирання рекрутів Ж, Пі; навербований загін війська Г; загін бродяг, які вешталися по запорозьких степах і робили розбійницькі напади на мирних людей Я; старе русло річки Чаб», [затягай-ло] «заспівувач» Я, [затягач] «ремінь для затягування ярма Г; (бот.) рослина, що має властивість затягувати рани Я», [затягач] «планка, брусок» Ж, [за-тяжець] «кавалер, молодець Пі; завербований у військо; гайдамака», затяжка, [затяжнйк] «вир» Ч, [затяжок] «навербований загін війська», затяж-чик «робітник, який займається кріпленням яких-небудь частин», [затязець] «гайдамака» Ж, [затящик] «бродяга, грабіжник з інших місцевостей у запорозьких степах» Я, [затяглий] «неви-плачений» (податок) Ж, затягнений «міцно зав’язаний; який почав гоїтися (про рану)», [затягнений] «найманий (про військо)» Пі, [затягбвий] «тс.» Пі, затяжкий «надто тяжкий», затяжний «тривалий; призначений для кріплення частин чого-небудь; [хронічний; навербований (про військо); впертий, наполегливий Ж, Пі; вичерпливий Ж]», [затягом] «примусово, вербуючи» Я,
Чаб, натягати (в т.ч. «[тягати (людину) по установах, морочити, шарпати]» Ме), натягатися (в т.ч. «[натужуватися]» Г), натягнути (в т.ч. «[сильно вдарити]» Чаб, натягти «тс.», [натягувати двері] «закладати двері на петлі» О), натяг, [натягавка] «каучук Ж; сорт простих слив ВеНЗн», [натягай-ло] «клямка (у пилці)» О, [натяганка] «каучук Ж; прилад для натягання обручів О», [натягач] «вид інструмента у бондарів, колісників, шевців та ін.; прізвисько вовка Ж», [натягачка] «каучук», натягнутість, [натягувач] «один з важелів, за допомогою яких натягується шина на колесо» Чаб, [натяжи-на] «пологий берег річки» Ч, натяжка, [натяглий] «розтягнутий» ВеНЗн, натягнений, натягнутий, натяжний, [надтягати] «присувати, притягати» Ж, [найтяже] «найважче» О, навитяжку, нарбзтяг «розтягуючи слова подібно співу», [настяг] «стягування, зав’язування» Ж, [настягане] «стягування, збирання до купи» Ж, нетяга «бідна людина; [нещасна, бездомна людина; бурлака Ж]», [нетяженька, нетяжи-ще] «тс.» Ж, [нетяжний] «нетяжкий» Ж, [недотягнення] «дефект, недолік» Куз, отягати «відтягувати вниз; обтягувати», [втягатися] «відставати; зволікати; відкладати; вагатися», [опгяго-чати] «обтяжувати» Ж, [отягтися] «підгодуватися, потовщати», [отягча-ти] «обтяжувати», [отягчйти] «обтяжити», [отяжати] «обтяжувати», [отягчйти] «обтяжити», [отяжати] «обтяжувати», [о тяж йти] «обтяжити», отяжіти «обважніти; [обтяжитися]», отяжілий «обважнілий», обтягати (в т.ч. «[обраховувати]»), обтяжати «бути тягарем; робити важчим для сприймання; накладати тягар обов'язків; [використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати]», обтяжити СУМ, Ж, обтяжка, обтяжливий, обтяжний «призначений для обтягування; обтяжливий» СУМ, Ж, [обтяжний] «важкий, досить важкий», обтяжуючий, [обтяж] «важкувато», об-
тяжено, [обтягач] «той, хто витягує» Куз, перетяжйти «переобтяжити» СУМ, Нед, [перетягана] «перехід гостей від тестя до свекра у першу неділю після весілля», перетяжка (в т.ч. «дуже тонке, звужене місце; [капітальний ремонт взуття Дз; перемет Дз; постійне подорожування Нед]»), [перетязь] «жердина або поміст у сараї або клуні» Нед, перетягнутий «тонкий в одному місці», перетяжний, [підтяга] «злодій», [підтягач] «ремінь, яким швець притягує матеріал до коліна», підтяжка (в т.ч. «[шлейка; вірьовка, якою прив’язується задня вісь воза]» Г, підтягнений, підтягнутий, потягнути (в т.ч. «[настати, тривати (про погану погоду) Ме; випити О]»), пбпгяг «прагнення, схильність; поїзд; [прибуток; ремінь у шевців; довга і вузька грядка Г; підставка, гірлянда Нед; вузька протока між островами Чаб]», [потяг слова] «вираз» Нед, [потягом того] «зважаючи на» Нед, [потяга] «перевезення вантажів», [потяганка] «жіноча крита шуба Г; вештання Нед», [потягам] «ремінь у шевців» Нед, [потягачка] «потягання», [потяги] «тс.» Чаб, Она, [потягич] «прилад для натягання обручів на діжку» Л, потягеньки, потягусі, [потягуха] «жінка легкої поведінки» Си, [потя-жина] «вузька і довга смуга сінокосу серед лісу, болота» Ч, [пбтязь] «довге озеро, болото; довгі смуги після повені на заливних землях», [потяглий] «пологий і довгий», [пбтяжкий] «важкуватий; надто важкий Нед», [потяжнйй] (тех.) «ведучий» Куз, претяжкйй, [прйтяг] «частина пастки для звірів Г; потяг, привід, стимул; притягування; привабливість; зв’язування, вірьовка Нед», притягання, [притягач] (анат.) «вид м’язів Нед; той, що притягає Куз», [при-тягачка] «шпилька; кнопка» О, притягнення «притягання (землі)», [при-тяжа] «жердина в упряжі», притягальний, притягнений, притягнутий, притяжнйй «притягальний; [який належить кому-небудь; який стосується кого-, чого-небудь Нед]», [прйтяжкий]
(лише у застарілому лайливому виразі хрйбра прйтяжка та прйнудка Ме), [пристяжйти] «примусити» Нед, при-стяжка «підпряжка», прйстяжнйй «підпряжний» СУМ, Нед, [присутяжи-ти] «притиснути, притіснити», протяг СУМ, Нед, [протяжина] «вузька і довга низина в лісі; вузька і довга сінокісна смуга на болоті; вузький і довгий рукав річки» Ч, протяжка, протяжність, протягливий «протяжний; [пологий (про гору)]», протяглий, протяжливий «протяжний», протяжний СУМ, Нед, протягом (прийм. і присл.), простягати, простягти, простягтися (в т.ч. «[прямувати]»), [прбстяг] «лінія, смуга» Нед, [простяга] «протяжність» Пі, [прбстяж] (у сполученні в прбстяж «цугом»), [простяжний] «довгий і пологий (про гору)», [розтягаться] «розбеститися позашлюбними зв’язками» Чаб, розтяг, розтягнення «пошкодження сухожилля, зв’язки», розтяжка, [розтяганий] «розбещений позашлюбними зв’язками» Чаб, розтягальний, розтягливий, розтяглий, розтягнений, розтягнутий, роз-тяжнйй, розтягнуто «надто повільно», [спростяга] (присл.) «витягнуто» Нед, стягати (в т.ч. «[виснажувати]»), стягатися (в т.ч. «[худнути; сваритися; здаватися]»), [стеглі] «спідні поперечні в’язання з ужевки в санях» О, стяг] «сухожилля; примус» Нед, стягальня] «канат, яким зближують, притягають під час рибальства один човен до одного» Мо, Дз, [стягач] «намисто» Нед, [стягель] «частина полудрабка, перекладина Г; частина саней, жердина Нед», [стяглина] «балка на хаті й інших будівлях, де немає стелі» Си, стягнення, [стягбль] «частина саней» Г, Нед, [стяж] «вуздечка; кінець; примус» Нед, [стяжа] «тс.» Нед, [стяжина] «дерев’яна балка, якою скріплюють нижні кінці крокви» Чаб, Ва, [стяжка] «зав’язка, затискач, застібка Нед; колиска Л; гряділь плуга До», [сцяглі] (мн.) «цеп чи товстий дріт, яким стягують докупи вирла (диш
ла), щоб коні не поламали вирло» Мо, стяговйтий] «який має широкий крок», стягущий] «який стягує докупи» Нед, стяжений] «стомлений, знеможений» 4ед, [спростяга] (присл.) «витягнуто» Нед, [утяжати] «ускладнювати; обтяжувати» Нед, [утяжіти] «зробитися важкою» (про дорогу), [утігайлівка] «вир, глибоке місце» Ч, [утяжливий] «який вимагає великого напруження, великих зусиль; важкий» СУМ, Нед, упротяж, упростяж, устяж-, — р. тянуть «тягти», бр. цягнуць, др. тягати, тягнути, п. сід.£рцс, ч. їайаіі, ІайпоиН, слц. ї’аііаї’, їіайпиі’, вл. са-Иас, сайпус, нл. зе^аз, зе^пиз «тс.», болг. тегна «має вагу», схв. натегну-ти «натягувати», слн. Іе^пйі зе «розтягуватися», стел, тагнжти «тягти»; — псл. І^^пріі «тс.»; — споріднене з ав. Оап]ауеіН «тягне (віз); натягує лук», Оапуап-, Оапуаг- «лук», ос. ї‘уп]уп «витягати», лит. Нп^йз «лінивий», Іїп^і «бути (ставати) лінивим, неповоротким», двн. сіїїізаіа «дишло», дісл. різі «тс.», рип^г «важкий», ісл. рип^иг «тс.», лат. їето (<*1ег)кзтб) «дишло». — Фасмер IV 139—140; Черньїх II 278; Преобр. Вьіп. последний 32—34; Вгйскпег 60— 61; Віа^зкі І 98; МасЬек ЕВЛС 633— 634; 8сйизкг-8ешс 131; Вкок III 452— 453' Тгаиітапп 318; Рокогпу 1067.
[тягун] (у сполученні т.-трава (бот.) «горошок мишачий, Уісіа сгасса Ь.» См), [натягач] «тс.» См, Мак; — похідне утворення від тягти,-, назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина має тонке, слабе стебло, яке тягнеться до інших рослин і чіпляється за них вусиками. — Див. ще тягтй.
[тякиш] (бот.) «перстач гусячий, гусяча лапка, РоІепІШа апзегіпа Ь.» См; — неясне; можливо, результат помилкового написання замість *м‘якиш (мня-киш См) «тс.».
[тяктй] «зустріти, зачепити, торкнути» Нед, [тякати] «натякати» Нед, [тякнути] «зачепити, торкнути Г; натякнути Нед», [тякнути] «зустріти, зачепити, торкнути Нед; здогадуватися,
передчувати, натякнути Шейк», [обтяк-нути] «охопити» Ж; — р. [тякать] «пригощати», [тякльїй] «придатний», бр. [цекнуть] «викликати тремтіння; поворушити; вивести з рівноваги», каш. [іакас] «торкатися», болг. текна «прийти в голову», натеквам «докоряти», схв. пгекнути «прийти в голову; доторкнутися», слн. Іекпііі «звертатися до когось, торкатися»; — очевидно, пов’язане з лит. іекїі «вистачити, бути достатнім», іікН «підходити, годитися», гот. реійап «процвітати». — Фасмер IV 140; 8кок III 453; Варбот ОЛА 1984, 266— 269; Мікі. ЕАУ 348; Ееізї 493. — Пор. натяк.
тямити, тямитися, тямкувати, тямувати «тямити; [думати Нед; мати здібність; пам’ятати]», тям «тяма», тяма, тямка «тяма; [пам’ять О]», тямкй (у виразах у т. бути, у т. датися, не в т., у т. брати), тямок «тяма» (у виразі без тямку «несвідомо»), тяму-ха «спритна людина», тямкий, тям-ковйтий, [тямлйвий] «тямкий» Нед, [тямний] «зрозумілий» Нед, тямовй-тий, тямучий, тямущий, безтяма «нестяма», [безтямка] «тс.» Я, безтямкий, безтямний «позбавлений розуміння, несамовитий; [безглуздий; некмітливий]», безтямки, [втямати] «розуміти, знати» Ж, втямити «зрозуміти; усвідомити; зберегти в пам’яті», [втямитися] «набриднути, викликати нудьгу» Ж, втямки «зрозуміло; [згадується, пригадується ЖІ», взяти в. «зрозуміти, запам’ятати», датися, врізатися «запам'ятатися», [вспгямитися] «стямитися, схаменутися» Ж, знетямити «позбавити розуму, здорового глузду», зне-тямитися «нестямитися», знетяма «нестяма», знетямлений, [знестями-тися] «втратити свідомість» Она, знестями «не тямлячи нічого, розгубившись», [знестямки, знестямки] «тс.», [навтямитися] «набриднути, викликати нудьгу» Ж, [навтямний] «набридливий» Ж, [нетямипги] «не думати, не пам’ятати» Ж, нетямитися, [нетям] «нерозуміння Г, Ж; непритомність, забут
тя Ж», нетяма «тс.; стан сильного збудження; недогадлива, нетямуща людина», [нетямка] «непритомність; незнання, забуття Ж; неуцтво; невіглас Бі», [нетямуха] «неук, невіглас», [не-тімаха] «бездара» Она, [нетямливий] «необдуманий; нестримний» Ж, нетямний «який втратив самовладання СУМ, Ж; [непритомний Ж]», [нетямчий] «незнаючий, недосвідчений» Куз, невтямки, нестямитися, нестям, нестяма, нестямка, нестямок, [нестямки напали] «розгубився, знепритомнів», нестямний, отямити, отямитися, [опгямнень-ко] «обережно, уважно, зважно» Ж, стямитися «опам’ятатися; [зміркувати; втратити розум]», [стямкувати] «зрозуміти», [стямуватися] «опам'ятовуватися» Нед, [стям] «розум, розуміння, увага, точка зору» Нед, Пі, [стя-мок[ «тс.» Нед, Пі, [стямлйвий] «тямущий», [спритямкувати] «розуміти, осягати» Нед, утямити, утямкщ — р. [тямить] «розуміти; тямити», [тям] «розуміння, тяма, пам’ять», бр. цяміць «розуміти, міркувати, тямити», цямкі «кмітливий; тямущий»; далі пов’язане з пгімаха «майстер якоїсь справи», [ті-машньїй] «здібний до чогось», [тімен-ньіії] «тс.» (Меркулова 81. АУогізІ:. 139— 140); — переконливої етимології не має; зіставляється з гр. тцрєЛєсо «турбуюся, охороняю», тгщєХік «турботливий, старанний» (Горяев 383; Преобр. Вьіп. последний 32), при цьому я залишається нез’ясованим; непереконлива реконструкція *^рт- і зіставлення з р. тяпать (Озїеп-8аскеп ІЕ 33, 262—263); порівняння з лит. їетуїіз «примічати, запам’ятовувати», лтс. їетеї «помічати, вказувати» також необгрунтовані, оскільки вони вважаються запозиченими зі слов’янських мов (ЕгаепкеІ 1079; МйЬІ.— Епсіг. IV 171). — Фасмер IV 140—141.
[тянка] «глибока яма в болоті, заповнена водою» Ч; — неясне.
[тяпати] «бити, рубати, колоти; базікати Нед; давати маленькими частинами Пі», [тяп] (вигук на позначення удару, поштовху, стуку) Нед, Пі; у спо
лученні тяп-ляп, тяп та ляп\ — р. тяпать «цюкати, стукати, ляпати (язиком), [хапати зубами]», бр. цяпаць «рубати; [хапати зубами]», п. сіарас «колоти, рубати; плямкати; хлюпати; ходити по грязюці», ч. [ї’аріі] «вдарити, стукнути, влучити», слц. ГаркаГ «злегка бити, стукати»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з [тептй] «бити», тіпати. — Фасмер—Трубачев IV 44—45, 141; Преобр. Вьш. последний 34; Горяев 384; Вгйскпег 60; МасЬек ЕЗЗС 81, 636; Зкок III 459. — Пор. тептй.
[тяпкар] «кептар»; — результат фонетичної видозміни форми кептар (див.).
[тяр] «дійсно, справді»; — запозичення з молдавської (румунської) мови; молд. кяр (рум. сЬіаг) «саме, справді, дійсно» походить від лат. сіагиз (с.р. сіагит) «ясний, зрозумілий». — Мо 69; ЗсЬеІисіко 143; УгаЬіе Ротапозіауіса 14, 175; СДЕЛМ 228; ПЕРМ 138. — Див. ще Клара.
[тяска] «гвинтовий прес для видушування вина» Дз, [пгяски] «тс. Дз; прес для видавлювання соку з винограду Мо»; — запозичення зі східноромансь-ких мов; рум. їеазс (молд. тяск) «виноградний, олійний прес» є запозиченням з південнослов’янських мов, пов’язаним з стел, ’гкск’ь «виноградний прес, точило», спорідненим з укр. тиснути, тйскати, тіснйй. — Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 72; СДЕЛМ 444; ОЬКМ 852. — Див. ще тйскати, тіснйй.
тясма, тясбмка — див. тасьма.
тяти, тнути, втинати, витинати, [витинатися] «вирізнятися, виділятися» СУМ, [витятись] «ударитися» ЛексПол 25, вйтин, витинанка, [вй-тинка] «витівка» Ж, [вйтинок] «вирізка, відрізок» Куз, відтинати, [відтинатися] «захищатися, різко відповідати» Куз, відтйнок СУМ, Ж, дотинати «дорізувати, дорубувати; [допікати, дошкуляти Г]», [ддтинки] «дошкуляння» Куз, затинати «ударяти, починати рубати; робити щось енергійно; [допікати, докоряти]», затинатися «зу
пинятися, перериваючи яку-небудь дію; наполягати, упиратися; чіплятися, затримуватися; [ударятися; заїкатися]», [за-тинака] «заїка» Она, [затйнка] «нижня частина веретена (після зарубки)», [запгьбн] «зарубка; вперта людина», [за-тйнчивий] «упертий, непоступливий», [затйнчливий] «тс.», затятий, [на-тинйна] «овеча шерсть, знята з однорічної вівці», [натинянка] ВеЛ, [обіт-няти] «обрізати, обрубати» Ж, обтинати, [обтйнач] «ковальський ніж, призначений для обсікання копит», пе-регпйн «місце перехрещування; перехрестя, перерва» СУМ, Куз, перетйн-частий, [перетяття] «розрубування, розсікання» Куз, підтинати, [підшийка] «нижня частина сорочки» Ва, [по-тинати] «спричиняти смерть; вбивати» О, [потяти] «порізати; наслати хворобу» О, притинати, [прйпгинка] «дошкульне слово», розтинати, розтин, [розтйнка] «розріз ззаду в одязі» Корз, стинати, стинатися «битися», утинати, упгйнок (втйнок); — р. тять (тну) «бити», бр. цяць (тну), др. тяти, тьну «рубати, сікти», п. сі^с (іп^), ч. іі'іі, слц. і’аі’, вл. сес, нл. зез, слн. [іеіі (іпет)], стел, тати (тьнж); — псл. Ціі (іьпр) «тяти»; — споріднене з лит. ііпіі (ііпії) «відбивати (косу)», далі, можливо, з гр. ТЄЦУСО «ріжу», іон., дор. тарую «тс.», гр. торо<; «розріз, відрізок», тоцб<; «той, що ріже», ірл. Іатлаіт «калічу», можливо, лат. аезїітб «ціную» (<*аІ5-1ето5 «той, хто розрізає зливок міді»); інший ступінь чергування в нл. киї, їогі «вирубка в лісі»; припускається (МасЬек ЕЗЗС 644) можливість існування паралельних коренів — *іеша (звідки грецькі, латинські, ірландські форми) і *кпа (звідки слов’янські і балтійські форми). — Фасмер IV 66; 31а\м-зкі І 98; Вгйскпег 60; ЗсЬизкг-8е\мс 132; Егаепкеі 1099; Рокогпу 1062—1063.
тятива «ремінь, мотузка, струна, що стягує кінці лука», [татйва Нед, тетйва УРС, Нед, тетва Нед, пгетів-ки] «тс.»; — р. тетива, [тятива], бр. цеціва, др. тетива «жила, тятива», п.
сі^сі\уа, ч. їеїіуа, слц. їеїіуа, болг. тетива «тс.», схв. тетива «жила, сухожилля, струна», слн. їеїіуа «тятива», стел, татива «тс.»; — псл. 1§їіуа (<^р{-); — зіставляється з лит. їетрН, Іетрііі «натягати, тягти», їатруН, їат-раП «тс.», йтра «жила, тятива», лтс. їіері: «робити тугим, пружним; натягати», дісл. рртЬ «тятива; товстий живіт», ісл. ретЬа «роздувати, надувати», норв. їетте «приборкувати», лат. їет-рив «проміжок часу; момент; час» (початково «натягнений»), перс. їаКап «крутити, вити», які зводяться до іє. *їетр-/їотр-/їтр- «тягти, натягати, напружувати»; при цьому компонент -Н-уа розглядається як суфікс -їіу-, наявний також у ч. ст. зїаїіуо «дерев’яна
підпора», схв. ]'естиво «їда», або як суфікс -іу-а (пор. укр. р. кропива), приєднаний до суфікса -і-; менш обгрунтоване зіставлення з лит. їіпкіав «сітка», дінд. їапїиЬ «мотузка», їапїгат «основа ткацького верстата», їапбїі «тягне, натягує», гр. теіусо «натягаю», тоуо<; «напруження», лат. Іепсіб «натягаю, тягну», укр. тенето (КЗСРЯ 441—442; Вгйскпег 645; Тгаиітапп 323; Редегзеп К2 40, 206). — Фасмер IV 53, 141; Черньїх II 241—242; Горяев 367; МасЬек ЕЗЛС 642; Зкок III 464; Меркулова Зтимология 1975, 59—60; Тогр 181; Редег-веп Кеіі. Сг. І 138; Ьісіеп Агт. ЗІ. 44— 45; ІР 19, 331; Рокогпу 1064—1065. — Пор. темп.
тях, тях-тях — див. тьох.
Наукове видання
СЛОВНИКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА їм, 0.0. ПОТЕБНІ
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ мови
у СЕМИ ТОМАХ
Том п’ятий
Р—Т
УКЛАДАЧІ
Болдирєв Ростислав Васильович, ІКоломієць Віра Титівна|, Лукінова Тетяна Борисівна, ІМельничук Олександр Савич| , Скляренко Віталій Григорович, Стоянов Іван Андрійович, Шамота Алла Миколаївна
Київ, Державне науково-виробниче підприємство «Видавництво “Наукова думка’’ НАН України», 2006
Художній редактор /. П. Савицька
Технічні редактори Т. С. Березяк, Г. М. Ковальова
Коректор Л. Г. Бузіашвілі
Комп’ютерний набір Л. В. Багненко, В. Г. Каменькович,
М. А. Кравченко
Комп’ютерна верстка Л. М. Камкової
Підп. до друку 24.11.2006. Формат 70x100/16. Папір офс. №1. Гарн. Антіква. Офс. друк.
Ум. друк. арк. 57,2. Ум. фарбо-відб. 58,5. Обл.-вид. арк. 68,63. Наклад 1000 прим. Зам. 6—53.
НВП «Видавництво “Наукова думка” НАН України». 01601 Київ 1, вул. Терещенківська, 3.
ТОВ «Друкарня Бізнесполіграф». 02094 Київ 94, вул. Віскозна, 8.
Е88 Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Ред-кол.: О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук, думка, 1983. —	. — (Словники України).
І8ВИ 966-00-0816-3.
Т. 5; Р—Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. — ІЗВИ 966-00-0785-Х
П'ятий том словника містить слова на літери Р—Т. У ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.
Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів.
ББК 81.2УКР-4
І8ВИ 966-00-0785-Х
НАЦІОНАЛЬНА
АКАДЕМІЯ НАУК
УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О. ПОТЕБНІ