ЕТИМО лопчний словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
В семи томах
Наукова думка
Том перший
А_______
Г
Київ 1982
ПІДГОТОВКА ЕЛЕКТРОННОГО ВИДАННЯ: «ІЗБОРНИК» ННр://Іііору5.кіеу.иа/
24. VI1.2006
Первий том словаря содержит слова на букви А—Г, в нем подается зти-мология и характеризуется состояние зтимологической разработки всех зафик-сированньїх в XIX и XX вв. слов украинского литературного язика и диалек-тов, за исключением наиболее регулярно образованнмх производннх форм, связанннх с приведенньїми в словаре, и устарелнх нли узкоспециальннх терми-нов иностранного происхождения. Рассматриваются также собственнне имена людей, распространенньїе на Украяне.
Для филологов широкого профиля, специалистов по украинскому и другим славянским язикам и всех, кто интересуется происхождением слов,— научннх работников, преподавателей, студентов.
Перший том словника містить слова на літери А—Г, у ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також власні імена людей, поширені на Україні.
Для філологів широкого профілю, фахівців з української та інших слов'янських мов і всіх, хто цікавиться походженням слів,— наукових працівників, викладачів, студентів.
Редакційна колегія:
О. С. Мельничук (головний редактор), І. К. Білодід, В. Т. Коломівць, О. Б. Ткаченко
Редакція мовознавства
Е
4802020000-097 М221(04)-82
передплатне видання
© Видавництво «Наукова думка», 1982
ПЕРЕДМОВА
Етимологічний словник української мови створено відділом загального і слов’янського мовознавства ордена Трудового Червоного Прапора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР. Реєстр Словника з розподілом слів між словниковими статтями був докладно обговорений і затверджений на робочих засіданнях відділу.
Перший том Словника укладали: Р. В. Болдирєв — від аніс до ануть і від боройлик до бурнус, В. Т. Коломієць — від автентичний до ад і від б до бервінок, А. П. Критенко — від анцерада до арбітр і від вівтар до ворсб-битися, Т. Б. Лукінова — від акліматизація до алло, О. С. Мельничук — від а до авряк, від акафіст до акец і від бергамот до борозна, Г. І. Ніку-лін — від амонал до аніж і від вудь-вудь до геньцюр, Г. П. Півторак — від арсен до асамблея, від верий до вівсюг і від ворухнути до вуд-вуд, О. Д. По-номарів — від атра до аяй, Н. С. Родзевич — від алмаз до амністія і від градар до гушнйк, Н. П. Романова — від аргамак до аромат, О. Б. Тка-ченко — від Ада до акажу і від гео- до град2, А. М. Шамота —від асенізація до атом і від бурса до вернзуб. Деякі слова в перерахованих авторських частинах належать не укладачам цих частин, а редакторам тому — В. Т. Коломієць (слова акур, антам, ахи, биндера, брнбеґа, бридзя, бризястнй, вабить, валасатися, видний, видюк, виж1, викапаний, викустрати, виля, внльєтник, виміл, винозір, випулитн, виринати, виринниця, Віра, віри-тися, вірменин, вісьтак, віха2, віщати, віщий, волочильне, волуйко, вомиг, воняк, гала, галаган, ґалаґан1, ґалаґан4, ґаладзан, галайстра, галалим, ґаламаґа, галамбуватн, галанець, галапас, ґалґаи, ґалиця2, ґалиця3,ґалиця4, галка1, галу-балу, гальмо2, гама, гамбар2, гамела, гамзать, гамлати, гамуз2, ґаиґулнки, гантель, гаицанина, гапалом, галка, гара, гарабакати, ґара-боля, гарбарка, ґарґара, гарикати, гаркати, гармаки, гармасувати, гоблати, говдя, ґовиар, гойса, ґолобати, голобитн, голобрнш, голодець, голомпак, голубки, ґольопа, гомелуватий, гоплєля, ґорґоля, горлиця, горобейник, горупа, трухнути, грядило, грясти2, грястиця, ґуґля1, ґуґля2, гугур, гудж1', гудити, гул, ґухиути), О. С. Мельничуку (адекватний, акоз, акось, ало, аля, ано1, ано2, арідиик, асіськн, атась, атешь, ацера, аци, аціба, ачей, бабковий, байрак2, боростатися, борсатн, бортіти, босятник, ботик, боц, боця, бочкувати, бранзоля, брез, брезгань, бремкать, бреидати, бриль, бриндяк, брусначка, брухтеля, бруцельоз, бруштин2, брюзгиути, брязун, бугай4, будулавка, букарт, бурай. бурачник, буреки, бурлака, бурмоситися, бурмотати, бутнн, бутурлин, буцьке, вала, варапанік, варводити, ваш-кірка, ве1, ве-ве, вербена, верезати, верло, верннна, верхола2, верхолода, верштаб, вех, вещ2, виґиреґи, видай, визволити, виздоза, вимерхатися, виміл, витати1, витати2, витва, витрибки, внтривал, витришки, вишар-вати, вишнябати, відай, відбаглувати, відвага, відвертий, відкараскуватися, відиище, відчинити, вістя, віщо, воєвода, воловець, Воніфатій, вор-коч, воротич, востікати, вправа, временщик, всілякий, вспинячки, всті-катися, встрих, втевелити, втупити, вуглова, вундеркінд, вуитуватися,
в’юшка, в’ядчииа, ґаб, ґ абати, габзувати, габітус, ґаваґатн, гаваза, ґава-иос, гавран, ґавуля, гавура, гав’яи, гагат, гагауз, гадати, гадинник, гай дай, гайнок, гайнути, гайстер, гак2, гал8, Гала, галайда, галатин, галнтн1, галиця1, гало, гальмо1, ґамбуритнся, гамера, гамула, гапсом, гамбар1, гарбати, гарбузинка, гарведа, гаргара2, ґаргачки, гарма-дарма, гармиз, гарний, гарнівка, гартувати, гарувати, гарцювати, гарювати, гас2, гателити, гатн-нець, гаття, гаяти, гва, геде, гезде, гейс, ґелень-ґелень, ґелка, гемія, гемон, ґенґоритися, генезис, генерація, генцинатий, гербевош, герлак, геруватн, гетаж, гетазь, гирдиґати, гіацинт, гійво, ґірґалка, гладишка, гладишник, глиматн, глисник, глобатн, глухиня, глушици, Родзинка, гопля, гопоту, гопчук, гордовля, горейка, гостриця, гот, готичний, граматка, грація, гре-белюк, гребиш, гребля, гришка, гробак, громити, громушина, грубіян, груд, груз2, грузин, грянь, губовать, гуджу, гулакн, гусак4, гутати1, гутати2, гу-торити, гушник і О. Б. Ткаченку (Антип, Арій, аріяка, асьек, аць, балбера, ба-ле, балюля, бальтя, бараліжннй, барандійка, барцьожки, баршавнк, бентег, біз, біхреса, бламанка, бобка, борухатий, бреус, бугаш, бугір, буда, буджак, будзя, будити2, буднітн, бужачка, букн-барабан-башта, варовннй, варові, вахнутн, вахня, водовуд, гартулець, гарч1, гарч2, гастроном2, гася, Гаська, гатилити, гатра, гаша, гдачка, гевездий, гевсадий, гевтот, ґедзло, гей-брн, гейлята, гейс-берта, гульвіса, гундер, гунджюк, гуня2, ґурґуля, гурити, гурка2, гурман2, гурманом, гуфлинка, гушка, гушма).
Машинопис Словника рецензували член-кореспондент АН СРСР О. М. Трубачов і члени сектора етимології та ономастики Інституту російської мови АН СРСР Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гіндін, Л. В. Куркіна, В. А. Мер-кулова, Г. Ф. Одинцов, І. П. Петлєва, які зробили ряд цінних зауважень і пропозицій до Словника, врахованих при його остаточному редагуванні. Машинопис І тому Словника рецензували В. В. Німчук і С. П. Левченко^ які теж подали чимало цінних порад. Усім рецензентам авторський колектив висловлює глибоку подяку.
В. В. Німчуку, крім додатків та уточнень до ряду статей І тому, належать етимологічні пояснення слів акуш, бавда, баймуд, балбута, балуша, берівннй, биґа, бнрфи, бичованець, бокорван, брандзя, буґер, буґера, вга-ладити, виґардить, видзиґанка, вицяпкати, вну, вручість, вточи, вшпа-тнтн, гавза, гайно, геба, ґерґавка, ґолнко, гойда, ґорондейка, грецнло.
У попередньому редагуванні окремих частин І тому брали участь укладачі Г. І. Нікулін і Г. П. Півторак, а також О. М. Гаркавець, Т. Г. Лин-ник, О. Ф. Савранчук. О. М. Гаркавцю належить етимологічна розробка статей бармаки, бурулька1, веремія, водильця, ґуґля3, гуч-кара.
У роботі над технічним оформленням тексту І тому брали участь Т. І. Басе, В. А. Ткаченко, Т. А. Харитонова, Т. О. Черниш і Г. М. Явор-ська.
Зауваження та побажання просимо надсилати на адресу: Київ-1, вул. Кірова, 4, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР або Київ-4, вул. Рєпіна, 3, видавництво «Наукова думка».
ВСТУП
Характер Словника
У Словнику подаються основні відомості про етимологію (тобто походження і генетичні зв’язки) слів сучасної української мовн. Найхарактернішими ознаками Словника, у порівнянні з іншими існуючими етимологічними словниками слов’янських мов, є великий обсяг охоплених ним лексичних матеріалів української мови, які потребують саме етимологічного висвітлення, і пов’язана з цим відносна стислість викладу. У Словнику знаходять етимологічне висвітлення або характеристику стану їх етимологічної розробки зафіксовані в XIX і XX ст. слова української літературної мови і українських діалектів, як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов, за винятком явно випадкових, не закріплених у вжитку утворень, слів з невідомим значенням, закономірних для цілих діалектів фонетичних варіантів, найбільш регулярно утворюваних похідних форм, цілком виразно пов’язаних з наведеними в Словнику (перелік таких форм подається далі на стор. 11 —12), етимологічно прозорих складних слів (оскільки прості слова, з яких вони утворені, подаються на своїх місцях) і вузькофахових термінів іншомовного походження, про етимологію яких здебільшого подаються СТИСЛІ ВІДОМОСТІ в словниках ІНШОМОВНИХ слів. З іншомовних запозичень до Словника вводяться лише такі, які стали справжніми елементами словникового складу української мови чи певного місцевого говору, хоч би й територіально обмеженого, пограничного. З власних назв у Словнику розглядаються лише використовувані українцями особові імена і частіше вживані в українській мові етнічні назви, не похідні від назв відповідних країн.
В основу реєстру Етимологічного словника української мови покладено реєстр шеєтитомного Українсько-російського словника АН УРСР (К., 1953—1963 рр.) і чотиритомного Словаря української мови, упо
рядкованого Б. Д. Грінченком (К-, 1907— 1909 рр., перевидання 1958 р.). Крім цього, для укладання реєстру використано близько ЗО інших лексикографічних праць, у тому числі перші сім томів тлумачного Словника української мови (К., 1970—1976 рр.), Словник української мови П. П. Білецького-Носенка (1843 р., вид. К-, 1966 р.), Словник української мови Ф. Піскунова (вид. 2, К., 1882 р.), Українсько-німецький словник Є. Желехівського і С. Недільського (Львів, 1886 р.), Словник української мови Д. І, Яворннцького (Катеринослав, 1920 р.), Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (Лексика) Й. О. Дзензелівського (ч. І, Ужгород, 1958 р.; ч. II, там же, 1960 р.), сім лексикографічних праць І. Верхратського, ряд опублікованих переважно в післявоєнний період діалектнях словників різних авторів, деякі новіші перекладні словники української мови, а також численні матеріали з українських діалектологічних досліджень. Назви цих праць подаються в наведеному далі списку бібліографічних скорочень.
Прагненням до стислості зумовлена побудова Словника за гніздовим принципом: до найпростішого (чи, іноді, найчастіше вживаного) слова, яке потребує окремого етимологічного пояснення, в тій самій словниковій статті приєднуються його фонетичні варіанти і вибрані споріднені слова, словотворчий зв’язок яких з реєстровим словом є цілком прозорим (за винятком найбільш регулярно утворюваних), після чого піддається етимологічному висвітленню, як правило, лише реєстрове слово статті. У Словнику міститься близько 30 тис. таких словникових статей. Для полегшення розшуків слів, поданих під одним реєстровим словом, особливо таких, які починаються з інших букв, до Словника додається покажчик з переліком усіх згадуваних у кожному томі слів
української мови, як і всіх слів інших мов, з позначенням тих місць, де вони наводяться.
Генетично споріднені слова, етимологічний зв’язок між якими вже безпосередньо ие усвідомлюється (типу спинатися, п’ясти, п'ята, путо, перепона), разом з належними до кожного з них похідними розробляються в окремих статтях, причому глибока етимологія з залученням відповідників з інших індоєвропейських мов подається при якомусь одному з них (найпростішому або першому за алфавітним порядком), а від решти споріднених з ним слів після висвітлення їх ближчих етимологічних зв'язків робляться посилання на це слово за допомогою позначки «Див. ще» або,— коли слово, на яке робиться посилання, названо в кінці статті,— за допомогою позначки «(див.)» після цього слова. Слова, при яких дається коротке етимологічне пояснення з відсиланням до іншої статті, що містить глибшу етимологію, в цій статті не повторюються, але від неї (в кінці статті), як правило, робиться зворотне відсилання до цих слів за допомогою позначки «Пор.». Ця ж позначка використовується для взаємного пов’язування генетично споріднених слів типу спинатися, п'ята, путо, кожне з яких, крім короткого етимологічного пояснення у відповідних статтях, дістає глибшу етимологію при висвітленні якогось одного з цях слів (без їх повторення), а також для пов’язування слів, що виявляють формальну і семантичну подібність, яка не піддається точнішій етимологічній характеристиці (напр., у статтях ат і ет). Відсилання за допомогою позначок «Див. ще» і «Пор.» застосовується також у випадках з іншомовними запозиченнями. Зокрема, якщо запозичене в українську мову слово зводиться до такого слова в мові-джерелі, яке перебуває в глибших етимологічних зв’язках з іншим словом української мови, пояснення запозиченого слова доводиться лише до слова в мові-джерелі, а при ньому, замість глибшої етимології, вказується на його етимологічний зв’язок з відповідним словом української мови, до якого робиться відсилання за допомогою «Див. ще» в кінці статті; таким чином, глибша етимологія запозичення дається вже під відповідним йому українським словом, від якого, в свою чергу, може бути зворотне відсилання за допомогою позначки «Пор.» до слова-запозичення. Так, напри
клад, у статті борг післи повідомлення про походження цього слова з німецької мовн і вказівки на зв’язок нім. Вог§ з дієсловом Ьег§еп «заховувати, рятувати; давати пощаду» глибшої етимології слова Ьегдеп уже не подається, а вказується лише на спорідненість його з укр. берегти і в кінці статті робиться відсилання: Див. ще берегтй. Дальші етимологічні зв’язки нім. Ьегдеп висвітлюються вже в статті берегтй разом з етимологією відповідного власне українського слова. Застосована в Словнику система посилань забезпечує послідовне виявлення генетичних зв’язків чи структурної подібності між словами, поданими в різних словникових статтях, а це унаочнює загальну картину історичних стосунків між словами української мови і між українською та іншими мовами світу.
У Словнику подаються лише відомості суто етимологічного характеру: для слів, здавиа успадкованих з праслов’янської мови, наводяться дані про походження звукового складу їх основ (коренів) і про розвиток їх семантики, починаючи з найдавнішого реконструйованого стану, а для слів, запозичених українською чи давньоруською мовою з інших,— наявні дані про джерела і шляхи запозичення разом з найстислішою етимологічною характеристикою відповідного слова в мові, що була початковим джерелом запозичення. Власне словотворчі коментарі, особливо до сучасних українських утворень, у словникових статтях, як правило, не даються. Для успадкованих українською мовою спільнослов’янських слів не позначається й час їх першої фіксації в історичних пам’ятках української мови, насамперед тому, що при більшості таких слів подаються їх попередні форми, зафіксовані вже в давньоруських пам’ятках, а також тому, що відповідні історичні дані наводяться у двотомному «Словнику староукраїнської мови XIV— XV ст.» (К., 1977—1978 рр,). Але для іншомовних запозичень форма і час фіксації в історичних пам’ятках всюди, де можливо, подається, оскільки це може сприяти уточненню відомостей про час і шляхи самого процесу запозичення відповідних слів.
З метою повнішого висвітлення етимології окремих слів до етимологічних статей вводяться у ряді випадків не тільки пов’язані з реєстровим словом діалектні форми, а й де-
які варіанти словотвору і наголошення, характерні для певних етапів чи територіаль-них умов розвитку української літературної мови. У словах з діалектів задньоязичний дзвінкий проривний приголосний послідовно позначається знаком ґ. Виразно діалектні форми, а також окремі значення слів, наявні лише в діалектах, подаються в квадратних дужках. Варіанти словотвору і наголошення слів літературної мови наводяться без спеціальних застережень, причому наявність двох чи кількох варіантів наголошення, у тому
числі й діалектних, позначається двома чи кількома знаками наголосу над одним написанням слова без виділення нормативного наголосу, лише, здебільшого, з наведенням основних джерел, у яких ці наголоси зафіксовано. Слова, наголос яких у використаних джерелах не був указаний, подаються в Словнику без позначення наголосу. З огляду на все це Словник не може виконувати роль довідника з питань словотворчих, акцентуаційних чи правописних норм сучасної української літературної мови.
Наукові засади Словника
Кожний етимологічний словник окремої слов'янської мови становить певну ланку в єдиному нерозривному ланцюгу загальнослов’янської етимології, яка, в свою чергу, входить до складу етимології індоєвропейських мов і, ширше, порівняльно-історичного індоєвропейського мовознавства. Тому Етимологічний словник української мови при наявності створених уже раніше відповідних словників інших слов’янських мов не може в основних наукових принципах відрізнятися від цих словників і, таким чином, різко поривати з науковою традицією укладання етимологічних словників слов’янських та інших індоєвропейських мов.
Етимологічний словник української мови укладено в основному на традиційних наукових засадах, прийнятих і в інших сучасних етимологічних словниках індоєвропейських, у тому числі й слов’янських, мов. Успадковані з праслов’янської мови слова індоєвропейського походження зіставляються з спорідненими словами слов’янських та інших індоєвропейських мов з послідовним урахуванням встановлених порівняльно-історичним мовознавством закономірних звукових відповідностей між слов’янськими і взагалі індоєвропейськими мовами та реальних можливостей семантичних змін і переходів між зіставлюваними словами1. При словах, успад-
* Основи слов’янського порівняльно-історичного мовознавства, на яких грунтується і цей Словник, викладено зокрема в книзі «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов», К., 1966.
кованих українською мовою через праслов’янську з індоєвропейської, наводяться не тільки праслов’янські форми і відповідники з інших індоєвропейських мов, а й традиційно реконструйовані індоєвропейські корені. Лише в поодиноких випадках, де це було можливо, подаються нові реконструкції в плані ларингальної теорії або згадуються найбільш переконливі зіставлення з фактами семіто-хамітських, рідше — урало-алтайсь-ких мов.
Щодо слів, запозичених даною мовою з інших мов, етимологічні словники здебільшого обмежуються лише вказівками на мову— першоджерело запозичення і на мови, які могли відігравати при запозиченні роль посередників. Етимологічний словник української мови, на відміну від інших етимологічних словників, усюди, де це виявилось можливим, подає стислу етимологію запозиченого слова в мові-першоджерелі. При цьому наводиться лише обмежена кількість іншомовних етимологічних відповідників до слова з мови-першоджерела, без подання реконструйованого кореня (пор. статті абзац, абрикос та ін.). Якщо першоджерелом запозичення є одна з індоєвропейських мов (грецька, латинська та ін.), то в першу чергу звертається увага на те, чи не має дане іншомовне слово прямого етимологічного відповідника в слов’янських і, зокрема, в українській мові, а при наявності такого відповідника він називається в статті поряд з одннм-двома відповідниками з інших індоєвропейських мов і, крім цього, як уже згадано вище, в кінці статті дається відсилання до відповідного
українського слова, під яким наводяться дальші етимологічні зв’язки тих самих спо-ріднених слів обох мов.
Питання про шляхи проникнення в українську мову іншомовних слів, особливо книжного характеру, в більшості конкретних випадків виявляються досить складними і мало дослідженими. Книжні запозичення з латинської і західноєвропейських мов, зафіксовані в пам’ятках XIV—XVIII ст., могли проникати в українську мову через посередництво польської. Але з огляду на високий рівень освіти на Україні в XVI —XVII ст. і на широке безпосереднє знайомство українських учених і культурних діячів того часу з грецькою і латинською писемністю є підстави припускати, що більшість запозичень цього часу з латинської мови могла бути засвоєна українською безпосередньо, паралельно з засвоєнням тих самих слів польською мовою. Пізніше, в XVIII—XX ст., багато запозичень із західноєвропейських мов могло проникати в українську мову двома шляхами — через російську мову (иа територію східної частини України) і через польську (на територію Західної України). Крім того, значна частина іншомовних слів могла бути введена в літературну українську мову українськими культурними діячами безпосередньо з західноєвропейських мов, причому російська і польська мови могли стимулювати такі запозичення своїм прикладом, а могли й зовсім не впливати на них. Таким чином, кожне окреме іншомовне запозичення для свого етимологічного висвітлення потребує грунтовного вивчення конкретних обставин і шляхів його проникнення в українську мову.
Оскільки в розпорядженні укладачів цього Етимологічного словника таких конкретних даних, як правило, не було, шляхи запозичення висвітлюваних у Словнику іншомовних слів характеризуються в більшості відповідних статей з належною обережністю. Певні уточнення в цьому напрямі можуть бути внесені в наступні видання Етимологічного словника української мови в міру виявлення необхідних для цього фактичних відомостей. Запозичення інших слов’янських мов, паралельні до запозичень української мови, наводяться як відповідники до українських форм часто незалежно від того, якими шляхами вони приходили в окремі слов’янські мови.
Одна з основних настанов у роботі над Словником полягала в тому, щоб у викладі статей послідовно враховувався і відзначався ступінь наукової обгрунтованості й реалістичності пропонованих пояснень. У Словник не допускалися ие публіковані раніше припущення суб’єктивного характеру, позбавлені будь-яких фактичних підтверджень, навіть якщо знайти більш задовільне пояснення слова й не вдавалось. У кращому разі такі припущення подавались як можливі, але тільки після основної констатації «неясне» або «не зовсім ясне». У зв’язку з цим до Словника введено певну кількість статей без будь-яких етимологічних пояснень, лише з загальною оцінкою «неясне». Мета вміщення таких статей полягає в тому, щоб виявити загальний стан етимологічної розробки лексики української мови і звернути увагу майбутніх дослідників на слова, які потребують етимологічного пояснення.
Будова словникових статей
Прийнята в Словнику структура словникової статті має три основних варіанти, залежно від характеру висвітлюваного реєстрового слова. Для успадкованого з праслов’янської мови слова, етимологія якого повністю подається в одній статті, словникова стаття будується з таких частин: а) реєстрове слово; б) фонетичні та словотворчі варіанти реєстрового слова і всі ті похідні від реєстрового слова та його варіантів, які було визнано за доцільне подавати в цьому Слов
нику під реєстровим словом (див. стор. 7, 11—12); в) етимологічні відповідники реєстрового слова з усіх слов’янських мов, у яких вони зафіксовані; г) реконструйована форма реєстрового слова чи його основи на різних етапах розвитку праслов’янської мови, починаючи від найпізнішого і кінчаючи найдавнішим і, в разі потреби, пояснення до цієї форми на рівні праслов’янської мови; д) етимологічно пов’язані з реєстровим словом слова інших індоєвропейських мов, почи
наючи з найближчих до праслов’янської фонетичних і словотворчих форм; на початку чи в кінці цієї частини статті, залежно від конкретного характеру матеріалу і зумовленого ним ходу викладу, подається, в разі можливості, індоєвропейський корінь чи поширена основа; е) етимологічно пов’язані з реєстровим словом слова семіто-хамітських чи урало-алтайських мов (де можливо); є) бібліографія найважливішої літератури з питань етимології відповідного слова чи споріднених з ним слів слов’янських і інших мов, якщо вона не була наведена вже в попередній частині статті.
Якщо реєстрове слово перебуває в етимологічному зв’язку з іншим словом української мови, під яким подається глибока етимологія, спільна для обох (чи кількох) таких реєстрових слів, то стаття будується лише з частин а), б) і в деяких випадках в), після чого стисло викладається найближча етимологія реєстрового слова, наводиться бібліографія, а в кінці статті за допомогою позначки «Див. ще» або «(див.)» робиться відсилання до відповідного іншого слова.
При реєстрових словах, що були запозичені в українську або давньоруську мову з будь-якої іншої мови, замість частин г), д), е) подається одна частина, в якій вказуються джерела і шляхи запозичення, а також всюди, де можливо, подається стисла найглибша етимологія запозиченого слова в мові-джерелі.
З фонетичних і словотворчих варіантів реєстрового слова подаються лише такі, які не становлять закономірних діалектних варіантів, послідовно виявлених у певних говорах. Так, при слові багатий наводиться варіант багатий, при слові вихор — варіант віхор (з говору, який у принципі розрізняє вн і ві), при слові кінчати — діалектний варіант^,кончати, але не подаються зафіксовані в акаючих чи укаючих говорах варіанти з а або у замість ненаголошеного о, звичайні для багатьох говорів варіанти з н замість ненаголошеного е, звичайні для північних говорів варіанти з дифтонгами на місці колишніх о, е в новоутворених закритих складах і наголошеного е або з голосним е на місці ненаголошеного е і т. д. Як винятки, такі форми подаються лише в тих випадках, коли до них не зафіксовано відповідників з літературної мови чи з говорів, які лягли в
основу фонетичної та орфоепічної норми української мови (напр., астеицн, киртнна). Серед варіантів не наводяться застарілі чи не закріплені в літературній мові форми запозичень типу аксіомат, кляса, але аналогічні форми, поширені в говорах (напр., Ґрунт, лямка), до Словника вводяться. Так само враховуються в Словнику варіанти запозичень, паралельно вживані в сучасній літературній мові (напр., релятивний і рела-тйвний). Застарілі орфографічні форми типу аґроном, авіяція, діялект фонетичними варіантами не вважаються і в Словнику не фіксуються.
Похідні від реєстрового слова вміщуються в статті після його варіантів у такій послідовності, що спочатку йдуть безпрефіксні похідні, а після них — префіксальні в алфавітному порядку префіксів. Безпрефіксні похідні групуються за частинами мови з наведенням на першому місці форм тієї самої частини мови, до якої належить реєстрове слово; в межах кожної частини мови слова подаються, як правило, в алфавітному порядку, без розмежування літературних і діалектних форм (останні, як уже згадано, беруться в квадратні дужки). Серед похідних у словниковій статті не наводяться словотворчі варіанти, які мають найбільш регулярний характер і можуть бути вільно утворені від кожного чи, принаймні, від більшості реєстрових слів даної категорії. Так, при дієсловах не подаються дієприкметники (крім ад’єктивізованих типу печений, пекучий), дієприслівники, віддієслівні іменники на -ння, -овка, форми з часткою -ся (крім випадків з незвичайними для частки -ся семантичними відхиленнями цих форм від дієслів без -ся), ітеративи на -ува-, -юва- (крім особливих випадків), префіксальні форми з звичайними для кожного даного префікса семантичними відтінками (префіксальні форми типу дістати або здобути, семантика яких, відмінна від семантики безпрефіксних форм стати, бути, не виводиться безпосередньо з самого префікса, розглядаються як реєстрові в окремих статтях з додатковим відсиланням до статей з відповідними безпрефіксними формами або вводяться під безпрефіксне реєстрове слово з зазначенням їх семантики; етимологія префіксів висвітлюється в окремих статтях). При іменниках ие наводяться, ик правило, похідні від них прикметники
на -ський, -овий, -евий, здебільшого також на -ний, найбільш звичайні зменшувальні і збільшувальні форми. При назвах осіб чоловічої статі не подаються, крім поодиноких спеціальних випадків, відповідні їм назви жінок із суфіксами -ка, -иха. При прикметниках не подаються співвідносні з ними прислівники на -о, а також відад’єктивні іменникові форми на -ість (крім деяких, вартих особливої уваги). Таке вибіркове наведення похідних утворень від реєстрового слова усуває зайву громіздкість багатьох словникових статей і разом з тим не завдає ніякої шкоди повноті етимологічного висвітлення українського лексичного матеріалу.
Вміщення похідних від реєстрового слів у частині б) — безпосередньо після реєстрового слова і його варіантів, а не в кінці статті, як у деяких етимологічних словниках, зумовлюється, по-перше, неможливістю в ряді випадків провести чітку межу між похідними утвореннями і варіантами реєстрового слова і, по-друге, тим, що наведення похідних слів фактично означає вже встановлення найближчих етимологічних зв’язків реєстрового слова, яке повинно передувати встановленню зв’язків із словами інших слов’янських і індоєвропейських мов.
При вузькодіалектних і введених до Словника вузькофахових словах української мови, які для частини українських читачів можуть виявитися незнайомими, а також при реєстрових словах-омонімах подаються значення за допомогою одного-двох синонімів, що беруться в лапки, або за допомогою стислих описових тлумачень, що беруться в круглі дужки. В разі потреби при реєстровому слові в круглих дужках дається граматична або стилістична ремарка.
Відповідники реєстрового слова з інших слов’янських мов розташовуються в такому порядку: російський, білоруський, давньоруський, польський, чеський, словацький, верхньолужицький, нижньолужицький, полабський, болгарський, македонський, сербохорватський, словенський, старослов’янський. У разі особливої потреби наводятьси також відповідники з окремих діалектів слов’янських мов (після відповідника з даної мови, напр., кашубський після польського). Якщо в інших слов’янських мовах чи в якійсь їх частині немає прямого відповідника до українського реєстрового слова чи його варі
анта, але є відповідники до похідних від реєстрового слова, наводяться один-два найпростіші за структурою такі похідні відповідники. Слова різних слов’янських мов з абсолютно однаковим написанням (у тому числі з однаковим місцем і позначенням наголосу чи довготи), незалежно від будь-яких відмінностей у вимові, подаються в частині в) як одне слово в тому місці, де мало бути наведене перше з таких однакових за написанням слів із скороченим позначенням усіх тих слов’янських мов, яким властиве таке написання даного слова (при цьому вживаний для позначення наголосу в болгарській мові знак прирівнюється до знака української та інших мов). Коли в якійсь із слов’янських мов існує два чи більше літературних варіантів відповідного слова або коли в іншій слов’янській мові є два граматичні варіанти, один з яких ближчий до українського реєстрового слова семантично, а другий — фонетично, такі варіанти наводяться поруч (напр.: аварія...; — р. болг. авария, бр. аварьія, п. адаагіа, ч, йауагіе, слц. йауагіа, м. хавариіа, схв. аварці а, хавариіа, слн. йауагі'іа; бігти...; — р. бежать, бегать... і т. д.). Значення інослов’янських відповідників вказуються лише в тих випадках, коли вони відрізняються від значення українського реєстрового слова, в тому числі при всіх словах, які не є прямими відповідниками реєстрового слойа.
Відповідники з інших індоєвропейських мов у частині д) наводяться, як правило, по одному з кожної мови в зазначеному вище порядку. Якщо відповідники зустрічаються лише в поодиноких індоєвропейських мовах, з окремої мови може бути наведено два-три споріднені слова. Значення індоєвропейських відповідників, як правило, вказуються.
Якщо в словниковій статті наводиться підряд два чи декілька слів тієї самої чи різних мов з однаковим значенням і при цьому є потреба в поясненні їх значення, таке пояснення дається при першому наведеному слові, а при останньому з ряду однозначних слів (при другому, якщо їх тільки два) ставиться позначка «тс.» («те саме»),
У квадратних дужках [ ] подаються діалектні слова або значення слів.
При діалектних словах і значеннях слів української мови, відсутніх в шеститомному Українсько-російському словнику, тлумачному Словнику української мови і в Словнику
Б. Д. Гріиченка, за допомогою скорочених позначок указуються друковані джерела, в яких вони зафіксовані; ці позначки розкриваються в загальному списку бібліографічних скорочень. Якщо підряд наводиться дві чи декілька форм, узятих з одного джерела, позначка джерела, коли вона складається з кількох букв, дається лише при першій формі, а при останній з них (після розкриття значення) ставиться позначка «тж» («там же»).
Прізвища авторів, які дотримуються різних думок щодо етимології розглядуваного слова, в середині словникової статті згадуються лише в рідких випадках, звичайно ж наводяться тільки в загальній бібліографічній частині в кінці статті. При цьому подаються лише найважливіші праці, в яких
розглядається етимологія відповідного українського слова чи пов’язаних з ним слів інших мов. Оскільки найважливішими здебільшого бувають найновіші етимологічні розробки і словники, в яких підсумовується вся попередня робота над етимологією даного слова, бібліографія в словникових статтях наводиться в такому порядку, щоб список починався з найновіших праць — спочатку тих, у яких розглядається українське слово, потім праць з російської та інослов’янської етимології і т. д. При словах-запозиченнях бібліографія наводиться в послідовності, зворотній до того шляху, яким слово прийшло в українську мову,— починаючи з праць україністичних і кінчаючи працями про етимологію відповідного слова в мові-першо-джерелі.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
	Скорочення ремарок
акт.— активний анат.— анатомічне	кул.— кулінарія лайл.— лайливе
арг.— арготичне архіт.— архітектурне безос.— безособове бот.— ботанічне букв.— буквально бухг.— бухгалтерське в.— відмінок вет.— ветеринарне виг.— вигук вим.— вимовляється військ.— військове вульг.— вульгарне геол.— геологічне гірн.— гірниче глузл.— глузливе дав.— давальний дв.— двоїна див.— дивись дит.— дитяче діал.— діалектне дІєприкм.— дієприкметник енкл.— енклітика ент.— ентомологічне жарт.— жартівливе жін. р.— жіночий рід зам,— замість заст.— застаріле зах.— західне зб.— збірна назва згруб.— згрубіле зменш.— зменшувальна форма зи.— знахідний знев.— зневажливе зоол.— зоологічне ірон.— іронічне іст.— історичне Іхт.— іхтіологічне клас.— класичне кн.— книжне	літ.— літературне мат.— математичне мед.— медичне мин. ч.— минулий час мін.— мінералогічне місц.— місцевий мн.— множина муз.— музичне невідм.— невідмінюване обл.— обласне одн.— однина орн.— орнітологічне орудн,— орудний ос.— особа пас.— пасивний пд.— південне перен.— переносне пн.— північне поет.— поетичне полігр.— поліграфічне політ.— політичне пор.— порівняй присл.— прислівник рідк.— рідко вживане род.— родовий розм.— розмовне с.-г.— сільськогосподарське спец.— спеціальне спол.— сполучник с. р.— середній рід ст.— старе ст.-кн.— старокнижне суч.— сучасне сх.— східне текст.— термін текстильної промисловості теп. ч.— теперішній час тех.— технічне тж — там же тк.— ткацька справа тс.— те саме
усн,— з усних джерел фарм.— фармацевтичне фольк.— фольклорне
церк.— церковне
чол. р.— чоловічий рід юр.— юридичне
Скорочення назв мов, наріч і діалектів
ав.— авестійська
австрал.— австралійські аз.— азербайджанська айн.— айну
ак.— аккадська ак-ног.— ак-ногайська алб.— албанська
алем.— алеманська алт,— алтайська англ.— англійська ар,— арабська арам.— арамейська аром.— аромунський ассір.— ассірійська атт.— аттічний
афг.— афганська (пушту) бав.— баварський балкар.— балкарська балт.— балтійські балтосл.— балтослов’янська башк.— башкирська беиг.— бенгалі болг.— болгарська бр.— білоруська брет.— бретонська булг.— булгарська бур.— бурятська вал.— валлійська
вепс.— вепська
віз.-гр.— візантійсько-грецька вірм.— вірменська вл.— верхньолужицька вн.— верхньонімецька гаг.— гагаузька гал.— галльська
гебр.— гебрайська герм.— германські гінді — ГІНДІ
гол.— голландська гомер.— гомерівське гот.— готська
гр.— грецька груз.— грузинська дангл.— давньоанглійська (англосаксонська)
дат.— датська дбрет.— давньобретонська двн.— давньоверхньонімецька дінд.— давньоіндійська дірл.— давньоірландська дісл.— давньоісландська дкімр.— давньокімрська дкорн.— давньокорнська дмакед.— давньомакедонська днн.— давньонижньонімецька (давньосаксон* ська)
дор.— дорійський дперс.— давньоперська др.— давньоруська дтюрк.— давньотюркська дфриз.— давньофризька дшв.— давньоіпведська ерз.— ерзянська ест.— естонська еф.— ефіопська єг.— єгипетська
єніс.-орх.— пам’ятки єнісейсько-орхонської писемності
жем.— жемайтське ід.— ідиш іє.— індоєвропейська іллір.— іллірійська іон.— іонійський ір.— іранські ірл,— ірландська ісл.— Ісландська ісп.— іспанська іт.— італійська каз.— казахська калм.— калмицька камас.— камасинська кар.— караїмська карач.— карачаївська карел.— карельська каріб.— карібські каш.— кашубський кельт.— кельтські кеч.— кечуа кипч.— кипчацька
Умовні скорочення	Скорочення назв мов, наріч і діалектів
кирг,— киргизька кит.— китайська кімр.— кімрська ккалп.— каракалпацька копт.— коптська кори.— корнська крим.-тат.— кримсько-татарська кумик.— кумикська курд.— курдська лат.— латинська лит.— литовська лів.— лівська	псем.— прасемітська псл.— праслов’янська р. (рос.) — російська рум.— румунська р.-цсл.— русько-церковнослов’янська саам.— саамська сангл.— середньоанглійська сболг.— середньоболгарська сван.— сванська свн.— середньоверхньонімецька сгр.— середньогрецька сем.— семітські
лтс.— латиська лув.— лувійська м.— македонська мал.— малайська	єір.— сірійська сірл.— середньоірландська сканд.— скандінавські скімр.— середньокімрська
малаял.— малаялам манс.— мансійська	сл.— слов’янські слат.— середньолатинська
маньчж.— маньчжурська мар.— марійська мегр.— мегрельська мокш.— мокшанська молд.— молдавська монг.— монгольська мор.— моравське морд.— мордовська н. (нім.) — німецька нар.-ар.— народиоарабська нар.* лат.— народнолатинська нвн.— нововерхньонімецька нгр.— новогрецька ил.— нижньолужицька нлат.— новолатинська нн.— нижньонімецька ног.— ногайська норв.— норвезька огуз.— огузька ойр.— ойротська ос.— осетинська оск.— оскська п.— польська пгерм.— прагермаиська пеласг.— пеласгійська перс.— перська пехл.— пехлевійська пізньолат.— пізньолатинська пкельт.—. пракельтська полаб.— полабська полов.— половецька порт.— португальська прибалт.— прибалтійські пров.— провансальська прус.— прусська	слн.— словенська слнц.— словінцький слц.— словацька смол.— смоленський снІдерл.— середньонідерландська сни.— середньонижньонімецька сперс.— середньоперська стел.— старослов’янська сфлам.— середньофламандська схв.— сербохорватська с.-псл.— сербо-церковнослов’ямська там.— тамільська тат.— татарська телеут.— телеутський тох. А — тохарська А тох. В — тохарська В тув.— тувинська тунг.— тунгуська тур.— турецька туркм.— туркменська тюрк.— тюркські уг.— угорська удм.— удмуртська узб.— узбецька уйг.— уйгурська укр.— українська умбр.— умбрська фін.— фінська фр.— французька фрак.— фракійська франк.— франкська фриз.— фризька фріг.— фрігійська фріул.— фріульська хак.— хакаська
хам.— хамітські хант.— хантийська	чув.— чуваська шв.— шведська
хет.— хетська	швейц.- нім.— швейцарсько-німецьке
хорв.— хорватська циг.— циганська цсл.— церковнослов’янська ч.— чеська чаг.— чагатайська	шор.— шорська шотл.— шотландська шумер.— шумерська як.— якутська
чай.— чанська	яп.— японська
Бібліографічні скорочення
Абаев ИЗСОЯ — Абаев В. И. Историко-зтимологический словарь осетинского язьїка. Т. 1—З (А—Т’), М.—Л., 1958, 1973, 1979.
Акуленко — Акуленко В. В. Головні історичні джерела лексичних інтернаціона-лізмів в українській мові.— В кн.: О. О. Потебня і деякі питання сучасної славістики, Харків, 1962.
Ан = Анненков
Анненков — Анненков Н. Ботанический словарь. Спб., 1878.
Ба — Бандрівський Д. Т. Матеріали до діалектного словника Бориславського і суміжних районів Львівської області.— В кн.: «Дослідження і матеріали з української мови». Т. 4. К., 1961.
Балк. езикозн.— Балканско езикознание. Ред. В. Георгиев. Т. 1—20. София, 1959—1977.
Баскаков Введение — Баскаков Н. А. Введе-ние в изучение тюркских язьїков. М., 1962.
БЕ — Б?>лгарски език. Год. 1—ЗО. София, 1951 — 1980.
Бевзенко — Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови. Ужгород, 1960.
Белар. лексікал. і зтьім.— Беларуская лексі-калогія і атьімалогія (Праграма і тззісьі дакладау Міжрзспубліканскай канфе-рзндьіі па беларускай лексікалогіі і зтьі-малогіі 19—23 лютага 1968 г.). Мінск, 1968.
Белар. лінгв.— Беларуская лінгвістика. Вьіп.
. 1—20. Мінск, 1972—1981.
Белецкий Принципи — Белецкий А. А. Принципи зтимологических исследований (на материале греческого язьїка). К., 1950.
БЕР — Бт>лгарски етимологичен речник. Т. 1—2. (А—К). София, 1971, 1979. Авт.: В. Георгиев, И. Гьльбов, И. Заимов, С. Илчев та ін.
Беринда — Беринда П. Лексикон славено-роський. 1627. (Перевидано фотоспосо-бом. К., 1961).
Берл — Берлізов А. А. Лексика рибальства українських говорів Нижнього Подністров’я. Чернігів, 1959.
Бернштейн Очерк 1974 — Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики сла-вянских язьїков. Чередования. Именньїе основи. М., 1974.
Бі — Білецький-Носенко П. П. Словник української мови. К., 1966.
Вірила — Бірьіла М. В. Беларуская аитра-панімія. Мінск, 1966.
Богородицкий Введение — Богородицкий В. А. Введение в татарское язьїкознание. Казань, 1953.
Богородицкий ОКРГ — Богородицкий В. А. Общий курсрусской грамматики. М.—Л., 1935.
Боровков — Боровков А. К. Лексика средне-азиатского тефсира XII—XIII вв. М., 1963.
Боровой Путь слова — Боровой Л. Д. Путь слова. Старое и новое в язьіке русской советской литературн. Изд. 2-е. М., 1963.
Брокгауз—Ефрон — Знциклопедический словарь. Брокгауз и Ефрон. Т. 1—41 и доп. Спб., 1890—1907.
БСЗ — Большая советская знпиклопедия.
Изд. 2-е. Т. 1—51. М„ 1950—1958.
БТР — Бллеарски тьлковен речник. 2-а изд.
Софія, 1963. Сьст.: Л. Ачдрейчин
Л. Георгиев, Ст. Илчев, М. Костов, И. Леков, С. Стойков, Ц. Тодоров.
Будагов — Будагов Л. 3. Сравнительний сло-варь турецко-татарских наречий. Т. 1—2. Спб., 1869—1871. (Перевидано фотоспо-собом. М., 1960).
Бул=Булаховский Семас. зтюдьі.
Булаховский Семас. зтюдьі — Булаховский Л. А. Семасиологические зтюдм. Славян-ские найменований птиц.— Вопросьі сла-вянского язьїкознания. Кн. 1. Львов, 1948.
Булаховський Вибр. пр.— БулаховськийЛ. 4. Вибрані праці в п’яти томах. Т. І. К., 1975; Т. II. К., 1977; Т. III. К., 1978.
Булаховський Нариси — Булаховський Л. 4. Нариси з загального мовознавства. Вид. 2-ге. К., 1959.
Булаховський Пит. походж.— Булаховський Л. А. Питання походження української мови. К-, 1956.
Бульїка — Бульїка А. М. Давнія запазьічанні беларускай мовм. Мінск, 1972.
Бурд.—Мих.— Бурдон. И. Ф., Михельсон А. Д. Полннй словарь иностранньїх слов, во-шедших в употребление в русском язьіке, с означением их корней. Спб., 1866.
Бурнашев — Бурнашев В. П. Опьіт термино-логического словаря сельского хозяй-ства, промьіслов и бьіта народного. Т. 1—2. Спб., 1843—1844.
Бурячок — Бурячок А. А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. К., 1961.
Буслаев — Буслаев Ф. И. Историческая грам-матика русского язьїка. М., 1959.
Ва — Ващенко В. С. Словник полтавських говорів. Вип. 1. Харків, 1960.
Вайан — Вайан А. Руководство по старосла-вянскому язику. М., 1952.
Вахрос — Вахрос И. Наименования обуви в русском язьіке. 1. Древнейшие наименования допетровской зпохи. Хельсинки, 1959 (НеиуозіоІііііоіпзШииііп Уиозікігіа. № 6—10. Зиррі.).
Ващенко — Ващенко В. С. З історії та географії діалектних слів. Харків, 1962.
ВеБ — Верхратський 1. Говір батюків. Львів, 1912.
ВеДо — Верхратський 1. Про говір долів-ський.— ЗНТШ, 1900, кн. З і 4 (т. 35 і 36).
ВеЗа — Верхратський І. Говір замішанців,— ЗНТШ, 1894, кн. З (т. 25).
ВеЗн — Верхратський 1. Знадоби до словаря южноруського. 1. Львів, 1877.
ВеЛ — Верхратський 1. Про говір галицьких лемків. Львів, 1902.
ВеНЗн — Верхратський 1. Нові знадоби до номенклатури і термінології природо-писної народної. Львів, 1908.
Веске — Веске М. Славянско-финские куль-турньїе отношения по данннм язьїка. Казань, 1890.
Веснік БДУ — Веснік Беларускага дзяр-жаунага універсітзта імя У. І. Леніна. Серьія 4. Філалогія, журналістика. Мінск, 1969—1981.
Вестник ЛГУ — Вестник Ленинградского го-сударственного университета.	1946—
1981.
Вестник МГУ — Вестник Московского госу-дарственного университета. 1946—1981.
ВеУг — Верхратський 1. Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів. В. Сло-варець.— ЗНТШ,. 1899, кн. 4 (т. 30).
Взаимод. и взаимообог.— Взаимодействие и взаимообогащение язмков народов СССР. М., 1969.
Винник — Винник В. О. Назви одиниць виміру в українській мові. К., 1968.
Виноградов Очерки — Виноградов В. В. Очер-ки по истории русского литературного язика XVII —XIX вв. М., 1938.
Виноградова — Словарь-справочник «Слова о полку Игореве». Вип. 1—4. М.— Л. 1965—1973. Сост. В. Л. Виноградова.
Вісюліна — Клоков — Вісюліна О. Д., Кло-ков М. В. Короткий визначник вищих рослин УРСР. К., 1948.
ВКР—Вопросьі культури речи. Вип. 1—8. М„ 1955—1967.
Воїнств.—Кіст.— Воїнственський М. А., Кістяківський О. Б. Визначник птахів УРСР. К., 1952.
Волков — Волков С. В. Історія ста чотирьох. К-, 1969.
Вост.-сл. и общ. язьїкозн.— Восточнославян-ское и общее язнкознание. М., 1978.
Вост.-сл.-молд. взаим. — Восточнославяно-молдавские язнковне взаимоотношения. Т. 1—2. Кишинев, 1961, 1967.
Вступ — Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. За ред. О. С. Мельничука. К., 1966.
ВСЯ — Вопросьі славянского язмкознания. Вип. 1—7. М„ 1954—1963.
ВТ — Вопросьі тюркологии. Ташкент, 1965. Ву]акли]а — Вуіаклща И. Лексикон страних речи и израза. Београд, [1954].
ВЯ —Вопроая язьїкознания. М., 1952—1981. Г = Грінч.
Газов-Гинзберг—Газов-Гинзберг А. М. Бьіл ли язьік изобразителен в своих истоках? М., 1965.
Георгиев Бьлг. етим. и оном.— Георгиев В. Бьлгарска етимология и ономастика. Со-фия, 1960.
Георгиев Вьпр. на бьлг. етим.— Георгиев В. Вьпроси на бьлгарска етимология. Со-фия, 1958.
Германович — Германович А. И. Междометия русского язика. К., 1966.
Годишник — Годишник иа Софийския університет. Историко-филологически фа-култет (з 1967 р.— Факултет по сла-вянски филологии). Т. 1—71. София, 1918—1978.
Гордлевский — Гордлевский В. Л. Избраннме сочинеиия. Т. 2. М., 1961.
Гордлевский Ар. и перс. зл.— Гордлевский В. Л. Арабские и персидские злементьі в турецком язнке. М., 1945.
Горностаев — Горностаев Г. Н. Насекомне СССР. М„ 1970.
Горяев — Горяев Н. В. Сравнительнмй зтимо-логический словарь русского язьїка. Тиф-лис, 1896.
Горяев 1892 — Горяев Н. В. Опьіт сравни-тельного зтимологического словаря русского литературного язьїка. Тифлис, 1892.
Горяев Доп. 1 — Горяев Н. В. К сравнитель-иому зтимологическому словарю русского язьїка (изд. 1896 г.). Дополнения и поправки. Тифлис, 1901.
Горяев Доп. 2 — Горяев Н. В. Зтимологиче-ские обьяснения наиболее трудних и за-гадочннх слов в русском язнке. К срав-нительному зтимологическому словарю русского язьїка. Новьіе дополнения и поправки. Тифлис, 1905.
Гранде Ар. гр.— Гранде Е. М. Курс арабской грамматики в сравнительно-историческом освещении. М., 1963.
Гранде Введение — Гранде Е. М. Введение в сравнительное изучение семитских язн-ков. М., 1972.
Грінч.— Грінченко Б. Д. Словарь української мови. Т. 1—4 К., 1907—1909 (Перевидано фотоспособом. К., 1958).
Грот Фнл. раз.— Грот Д. Е. Филологиче-ские разискания. Т. 1—2. Спб., 1899.
Даль — Даль В. И. Толковмй словарь живого великорусского язика. Т. 1—4. М., 1956.
ДБ — Діалектологічний бюлетень (Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР). Вип. 1—9. К., 1949—1962.
Дворедкий — Дворецкий И. X. Древнегре-ческо-русский словарь. Т. 1—2. М., 1958.
Дворецкий—Корольков — Дворецкий И. X., Корольков Д. Н. Латинско-русский словарь. М., 1949.
Джаукян — Джаукян Г. Б. Очерки по исто-рии дописьменного периода армянского язьїка. Ереван, 1967.
Дз — Дзендзелівський Й. О. Словник специфічної лексики говірок Нижнього Подністров’я.— Лексикографічний бюлетень (Ін-ту мовознавства АН УРСР), вип. 6, К., 1958.
ДзАтл — Дзендзелівський Й. О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (лексика). Ч. 1—2. Ужгород, 1958—1960.
Дзендзелевский Молдаванизмьі — Дзендзелев-ский И. А. Молдаванизмн и их стили-стическая роль в украииских говорах Нижнего Поднестровья.— Уч. зап. Ин-та истории, язика и литературн Молд. филиала АН СССР, т. 4—5. Кишинев, 1955.
Дзендзелівський УЗЛП— Дзендзелівський Й. О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. К., 1969.
ДзУЗЛП = Дзендзелівський УЗЛП.
Дмитриев — Дмитриев Н. К. Строй тюркских язмков. М., 1962.
До — Дорошенко С. І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини.— Діалектологічний бюлетень (Ін-ту мовознавства АН УРСР), вип. 9, К., 1962.
Докл. АН СССР — Доклади Академии наук СССР. Серия В. Л„ 1925—1933.
Доп. УжДУ — Доповіді та повідомлення Ужгородського державного університету. Серія філологічна. № 1—7. 1957—1961.
Досл. з мовозн.— Дослідження з мовознавства (Збірник статей аспірантів і дисертантів). К., 1962. Вип. 2. К., 1963.
Досл. і мат.— Дослідження і матеріали з української мови. Т. 1—6. К., 1959—1964.
Др. вост.— Древности восточньїе. Труди Вос-точной комиссии имп. Московского архео-логического обіцества. М., 1888—1916. Дрозд — Дроздовський В. П. Спостереження над сільськогосподарською лексикою українських говірок Татарбунарського, Туз-лівського і Саратського районів Одеської області.— Праці Одеського ун-ту. Т. 148, 1958.
Діло — Дііло (газета з додатками). Львів, 1890—1916.
Дювернуа — Дювернуа А. Словарь болгар-ского язьїка. Т. 1—3. М., 1889.
Егоров — Егоров В. Т. Зтимологический словарь чувашского язьїка. Чебоксари, 1964.
ЕЗб — Етнографічний збірник. Т. 1—35. Львів, 1895—1914.
Ез.-етн. изсл.— Езиковедско-етнографски из-следвания в памет на академик Стоян Романски. София, 1960.
Език и лит.— Език и литература. Орган на филолозите-слависти. София, 1945— 1966.
Езиков. изсл. Младенов — Езиковедски изсле-двания. в чест на академик Стефан Младенов. София, 1957.
Ернштедт — Ернштедт П. В. Египетские заимствования в греческом язьіке. М.—Л, 1953.
Ж — Желехівський Є., Подільський С. Малорусько-німецький словар. Т. 1—2. Львів, 1886.
Желех.= Ж.
ЖіС — Жите і слово. Т. 1—4. Львів, 1894— 1897.
ЖМНП — Журнал Министерства народного просвещения. Спб., 1834—1917.
ЖСт — Живая старина. Т. 1—25. Спб., 1891— 1917.
Заверуха — Заверуха Б. В. Квіти дванадцяти місяців. К., 1974.
Зап. Колл. востоковедов — Записки Колле-гии востоковедов при Азиатском музее АН СССР. Л„ 1925—1930.
36. заходозн.— Збірник заходознавства. Т. 1. К., 1929.
Зб. наук, праць І — Збірник наукових праць. Т. 1. Мовознавство. К., 1958.
Зе = Зерова.
Зеленин — Зеленин Д. Табу слов у народов Восточной Европм и Северной Азии. Ч. 1—2. Л„ 1929—1930.
Зерова — Зерова М. Я. їстівні та отруйні гриби. К., 1963.
ЗИВ — Записки Института востоковедения АН СССР. Л„ 1932—1949.
ЗІНО — Записки Інституту народної освіти. Т. 1—4. К„ 1926—1930.
З історії сл. мов.— 3 історії української та інших слов’янських мов (Збірник статей). К., 1965.
ЗІФВ — Записки Історично-філологічного Відділу АН УРСР. Кн. 1—26. К., 1919— 1931.
ЗНТШ — Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1892—1916.
ЗоЮР — Записки о Южной Руси. Издал П. Кулиш. 1—2. Спб., 1856—1857.
ЗФФУБ — Зборник Филозофског факул-тета Универзитета у Београду. 1948— 1961.
ИАН ОЛЯ — Известия Академии наук СССР. Отделение литературм и язика (з 1963 р.— Сери я литературн и язика). М„ 1940—1981.
Изследв. Дечев — Изследвания в чест на акад. Димит-ьр Дечев. София, 1958.
ИИБЕ — Известия на Института за бьлгар-ски език [БАН]. София, 1952—1979.
Илчев — Илчев С. Речник на личните и фа-милни имена у б-ьлгарите. София, 1969.
Ильинский Прасл. гр.— Ильинский Г. А. Праславянская грамматика. Нежин, 1916.
Ильинский Сложн. местоим.— Ильинский Г. А. Сложнне местоимения. Изд. 2-е. Варшава, 1905.
ИОРЯС — Известия Отделения русского язика и словесности Императорской академии наук. Т. 1—32. Спб., 1896—1927.
ИРЛТЯ — Историческое развитие лексики тюркских язьїков. М., 1961.
ИСГТЯ — Исследования по сравнительной грамматике тюркских язьїков. Т. 1—5. М„ 1955—1962.
Исслед. п. яз.— Исследования по польскому язику. Сборник статей. М., 1969.
Истрин Разв. письма — Истрин В. А. Развитие письма. М., 1961.
Іст. граматика — Історична граматика української мови. Вид. 2-е. К., 1962. Авт.: О. П. Безпалько, М. К. Бойчук, М. А. Жовтобрюх та ін.
ІУМ Морфологія — Історія української мови. Морфологія. К., 1978.
ЗФ — і ужнословенски филолог. Кн>. 1—34. Београд, 1913—1978.
]рз. тіл. кімск,. зтим. созд.— І^азаК) тілінін кдскаша зтимологияльїк, сездігі. Алмати, 1966.
КараЦиЬ — КараЦиИ В. Српски р]ечник. 3-є изд. Београд, 1898.
Карп. диал. и оном.— Карпатская диалекто-логия и ономастика. М., 1972.
Карпенко ТГР (КаТГР) — Карпенко Ю. О. Топоніміка гірських районів Чернівецької області. Чернівці, 1964.
Карпенко ТЦР (КаТЦР) — Карпенко Ю. О. Топонімія центральних районів Чернівецької області. Чернівці, 1965.
Карский Белорусьі — Карский Е. Ф. Бело-русьі. Язьік белорусского народа. В. 1—3. М„ 1955—1956.
КІМ — Лексична картотека Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР.
Клепикова — Клепикова Г. П. Славянская пастушеская терминология. М., 1974.
Климов — Климов Г. А. Зтимологический словарь картвельских язьїков. М., 1964.
Ко = Кобилянський Гуц. гов.
Кобилянський Гуп.	гов.— Кобилянський
Б. В. Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття.— Український діалектологічний збірник. Кн. 1. К., 1928.
Кобилянський Діалект і літ. м.— Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. К., 1960.
Козлова — Козлова Р. М. Белорусские регио-иализмн праславянского происхождения (на материале лексики восточного По-лесья). АКД. Минск, 1977.
Коломиец Ихтиол. номеикл.— Коломиец В. Т. Ихтиологическая номенклатура славян-ских язьїков как источник для исследова-ния межславянских зтнических взаимоот-ношений. К., 1978.
Коломиец Происх. назв, рьіб — Коломиец В. Т. Происхождение общеславянских названий рьіб (рукопис).
Кримський Розвідки—Кримський А. Розвідки, статті та замітки. К., 1928.
Кримський укр. і ор.— А. Ю. Кримський—україніст і орієнталіст (Матеріали ювілейної сесії до Юб-річчя з дня народження). К., 1974.
Крьімскнй Укр. гр.— Крьімский А. Е. Укра-ииская грамматика. М., 1907—1908.
КСИС — Краткие сообщения Института сла-вяноведения АН СССР. М., 1951—1965.
Кузнецов Очерки — Кузнецов П. С. Очерки по морфологии праславянского язьїка. М„ 1961.
Кур — Курило О. Матеріали до української діалектології та фольклористики. К., 1928.
Кух — Кухаренко Я- Вівці й чабани в Чорноморці.— Основа. Южнорусский лите-ратурно-ученьїй вестник. Спб., травень 1862.
КЗСРЯ — Шанский Н. М., Иванов В. В., Шанская Т. В. Краткий зтимологический словарь русского язьїка. Изд. 3-є. М., 1975.
Л — Лисенко П. С. Словник поліських говорів. К., 1974.
ЛБ — Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР]. Вип. 1—9. К.» 1951 — 1963.
Л—Г —Линдберг Г. У., Герд А. С. Словарь названий пресноводньїх риб СССР на язиках народов СССР и европейских стран. Л., 1972.
Ле — Леонова М. В. До характеристики говірок північних районів Буковини.— У ки.: Питання історії і діалектології східнослов’янських мов. Чернівці, 1958.
Лек. раст.— Лекарственньїе растения дико-растущие. Минск., 1965.
ЛексПол — Лексика Полесья. Материальї для полесского диалектного словаря. М., 1968.
Лехин—Петров — Словарь иностранннх слов. Под ред. И. В. Лехина и Ф. Н. Петрова. Изд. 5-е. М., 1955.
ЛЖит — Льісенко П. С. Словарь диалектной лексики северной Житомирщини.— В кн.: Славянская лексикография и лек-сикология. М„ 1966.
Лизанець II — Лизанець П. М. Атлас лексичних мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР. Ч. II. Будапешт, 1976.
Лизанець НІ—Лизанець П. М. Атлас лексичних мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР. Ч. III. Ужгород, 1976.
Лік. росл.— Харченко М. С., Сила В. 1 Володарський Л. Й, Лікарські рослини і їх застосування в народній медицині. К., 1971.
ЛПол — Лисенко П. С. Словник діалектної
лексики Середнього і Східного Полісся. К., 1961.
ЛС — Лексикографический сборник. Вьіп. 1—6. М„ 1957—1963.
ЛЧерк — Лисенко П. С. Словник специфічної лексики правобережної Черкащини.— Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР], вип. 6, К., 1958.
Лмткин—Гуляев — Льіткин В. И„ Гуляев Е. С. Краткий зтимологический словарь коми язьїка. М., 1970.
Львов Лексика ПВЛ — Львов А. С. Лексика «Повести временннх лет». М., 1975.
Льюис—Педерсен — Льюис Г., Педерсен X. Краткая сравнительная грамматика кельтских язьїков. М., 1954.
Макарушка—Макарушка О.— Словар українських виразів, перейнятих з мов турк-ських.— ЗНТШ, 1895, кн. 5, № 2.
Малов Пам. др.-тюрк. письм.— Малов С. Е, Памятники древнетюркской письменносте. М.—Л., 1951.
Малов Пам. Монг. и Кирг.— Малов С. Е. Памятники древнетюркской пнсьменности Монголии и Киргизии. М.—Л., 1959.
Маркевич—Короткий — Маркевич О. П., Короткий Й. 1. Визначник прісноводних риб УРСР. К., 1954.
Мартмнов Балто-сл.-ит. изогл.— Мартьінов В. В. Балто-славяно-италийские изоглоссьі. Минск, 1978.
Мартмиов Сл.-герм.	взаимод.— Мартьінов
В. В. Славяно-германское лексическое взаимодействие древнейшей порьі. Минск, 1963.
Мартмнов Сл. и ие. аккомод.— Мартьінов В. В. Славянская и индоевропейская аккомодация. Минск, 1968.
Ме — Мельничук О. С. Словник специфічної лексики говірки села Писарівки.— Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР], вип. 2, К., 1952.
Мейе ОЯ — Мейе А. Общеславянский язьїк. М., 1951.
Мельничук Молд. зл.— Мельничук А. С. Молдавские злементш в пограничном украинском говоре.— Уч. зап. Ин-та ис-тории, язика и литературьі Молд. филиала АН СССР, т. 4—5, Кишинев, 1955.
Мельничук Структ. слов. реч.— Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення. К., 1966.
Мельничук Зтим. гнездо — Мельничук А. С. Зтнмологическое гнездо с корнем *цеі-в славянских и других индоевропейских язиках. К., 1978.
Мельхеев — Мельхеев М. Н. Географические имена. Топонимический словарь. М., 1961.
Менгес — Менгес К. Г. Восточнме злементн в «Слове о полку Игореве». Л., 1979.
Меркулова Очерки — Меркулова В. А. Очерки по русской народиой номеиклатуре рас-тений. М., 1967.
Миртов — Миртов А. В. Лексические заим-ствования в современном русском язнке из национальньїх язьїков Средней Азии. Ташкент—Самарканд, 1941.
Младенов — Младенов С. Етимологически и правописен речник на бьлгарския кни-жовен език. София, [1941].
Младенов СГЕ — Младенов С. Старите гер-маиски елементи в славянските езици.— Сборник за народни умотворения, наука и книжнина, т. 25, София, 1909.
Мо — Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області. Одеса, 1958.
Мовозн.— Мовознавство. Наук. зап. Ін-ту мовознавства АН УРСР (стара серія, т. 1—16, К., 1934—1940; нова серія, т. 1—18, К., 1941 —1963); орган Відділення літератури, мови і мистецтвознавства АН УРСР (1967—1981).
Москаленко Грам. терм.— Москаленко Н. А. Нарис історії української граматичної термінології. К., 1959.
Москаленко УІЛ — Москаленко А. А. Українська історична лексикологія. Одеса, 1972.
МСБГ — Матеріали до словника буковинських говірок. Вип. 1—6 (А—О). Чернівці, 1971—1979.
Наук. зб. Ленінгр. т-ва — Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови. Т. 3. К., 1931.
Нахтигал — Нахтиеал Р. Славяиские язики. М., 1963.
Нед — Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар. Т. 2. Львів, 1886.
Нейштадт — Нейштадт М. М. Определитель растений средней полоси Европейской части СССР. Изд. 6-е. М., 1963.
Непокупньїй — Непокупньїй А. П. Балто-севе-рнославянские язмковне связи. К., 1976.
Нерознак — Нерознак В. П. Палеобалканские язьїки. М., 1978.
НЗ КДПІ — Наукові записки Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горь-кого. 1939—1961.
НЗ КДУ — Наукові записки Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. 1939—1959.
НЗ УжДУ — Наукові записки Ужгородського університету. 1947—1961.
НЗ ЧДУ — Наукові записки Чернівецького університету. 1948—1961.
Никонов — Никонов В. А. Краткий топони-мический словарь. М., 1966.
Номис — Номис М. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Спб., 1864.
Носаль — Носаль М. А., Носаль 1. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. К., 1959.
Носович — Носович И. И. Словарь белорус-ского наречия. Спб., 1870.
О — Онишкевич М. Й. Словник бойківського діалекту [Рукопис. Опубліковані частини: Словарь бойковского диалекта [Буква Б].— У кн.: «Славянская лексико-графия и лексикология». М., 1966. Словарь бойковского диалекта. [Буква К].— У кн.: «Карпатская диалектология и ономастика». М., 1972].
Общекарп. диал. атлас — Общекарпатский диалектологический атлас. Кишинев, 1976.
ОЛА — Общеславянский лингвистический атлас. Материалн и исследования. М., 1965, 1970, 1972, 1975, 1977, 1978, 1981.
Ономастика — Ономастика. Республіканський міжвідомчий збірник. К., 1966.
Откупщиков — Откупщиков Ю. В. Из исто-рии индоевропейского словообразования. Л„ 1967.
Па — Паламарчук Л. С. Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки.— Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР], вип. 6, К., 1958.
Петровский — Петровский Н. А. Словарь русских личиьіх имен. М., 1966.
Пит. топон. та оном.— Питання топоніміки та ономастики. К., 1962.
Пі (Піскунов) — Пискунов Ф. Словарь живого народного, письменного и актового язьїка русских южан. Изд. 2-е. К., 1882.
Погодин Следьі — Погодин А. Следьі корней-основ в славянских язиках. Варшава, 1903.
Пол — Полесье (Лингвистика. Археологи я. Топонимика). М., 1968.
Попов Ист. лекс.— Попов А. И. Из истории лексики язьїков восточной Европьі. Л., 1957.
Попов Лек. раст.— Попов А. П. Лекарствен-нме растения в народной медицине. К., 1969.
Попов Назв. нар.— Попов А. И. Названая народов СССР. Л., 1973.
Потебня Из зап.— Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. Т. 1—2. Изд. 3-є. М„ 1958. Т. 3. Изд. 2-е. М„ 1968. Т. 4. М,—Л„ 1941. Т. 4, вьіп. 2. М., 1977.
Потебня К ист. зв.— Потебня А. А. К истории звуков русского язьїка. І.— ФЗ, вьіп. 1—3, 1876. 2—4 («Зтимологические и другеє заметки»).— РФВ, 1879—1880, 1883.
Прабл. белар. філал. Тззісьі.— Проблеми беларускай філалогіі. Тззісьі дакладау рзсп. канферзнцьіі, прьісвечанай 50-год-дзю БССР і КПБ. Мінск, 1968.
Правда — Правда (літературно-иауковий вісник). Львів, 1867—1879.
Пр. X діал. н.— Праці X республіканської діалектологічної наради. Кі, 1961.
Пр. XI діал. н.— Праці XI республіканської діалектологічної наради. К., 1965.
Пр. XII діал. н.— Праці XII республіканської діалектологічної наради. К., 1971. Преобр.— Преображенский А. Г. Зтимологический словарь русского язика. М., 1958.
Пробл. ист. и диал.— Проблеми истории и диалектологии славянских язьїков. Сбор-ник статей к 70-летию чл.-корр. АН СССР В. И. Борковского. М., 1971.
ПСМ — Питання слов’янського мовознавства. Кн. 1—8. Львів, 1948—1963.
ПСРЛ — Полное собрание русских летописей.
Птицн СССР — Птици СССР. М., 1968. Авт.: В. Е. Флинт, Р. Л. Беме, Ю. В. Костин, А. А. Кузнецов.
ПУС — /їолбсбко-укрдїнський словник. Т. 1 — 2. К-, 1958—1960.
Радлов — Рад лов В. В. Опит словаря тюркских иаречий. Т. І—4. Спб., 1898. (Перевидано фотоспособом. М., 1963).
Рамстедт — Рамстедт Г. И. Введение в ал-тайское язьїкознание, М., 1952.
Рейф — Рейф Ф. Русско-французский словарь. Спб., 1835.
Романова — Романова Г. Я. Наименование мер длиньї в русском язнке. М., 1975.
РР — Русская речь. Научно-популярньїй журнал Ин-та русского язьїка АН СССР. М„ 1967—1981.
РУС — Рі/сско-украинский словарь. Т. І—III. К., 1968.
РУСБот — Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури. К., 1962.
Рус. и сл. язнкозн.— Русское и славяиское язнкознание. К 70-летию чл.-корр. АН СССР Р. И. Аванесова. М., 1972.
РФВ — Русский филологический вестник. Варшава, 1879—1918.
РЧДБЕ — Милев А., Братков Й., Нико-лов Б. Речиик иа чуждите думи в бьлгар-ския език. 3-то изд. София, 1970.
Рнбн СССР — Рьібьі СССР. М., 1969. Авт.: В. Д. Лебедев, В. Д. Спановская, К. А. Савваитова и др.
Рясянен — Рясянен М. Материалн по исто-рической фонетике тюркских язьїков. М„ 1955.
РЯИІ — Русский язьік в школе. М., 1936—1980.
САН — Словарь русского язьїка, составлен-ннй Вторьім отделением Имп. академии наук. Т. 1. Спб., 1891—1895.
Сб. Виноградову — Академику Виктору Вла-димировичу Виноградову к его шести-десятилетию. Сборник статей. М., 1956.
Сб. Дринову — Почесть. Сборник статей, посвященннх М. С. Дринову. Харьков, 1908.
Сб. Милетич — Сборник в чест на проф. Л. Милетич, за седемдесетгодишнината от рождението му. София, 1933.
Сб. ОРЯС — Сборник Отделения русского язьїка и словесности Императорской академии наук [з 1919 р.— Российской АН, з 1925 — АН СССР]. Т. 1 — 101. Спб., Петроград, 1872—1928.
Сб. Сумцову — Пошана. Сборник в честь проф. Н. Ф. Сумцова. Харків, 1909.
СДЕЛМ — Скурт дикционар етимоложик ал лнмбий молдовенешть. Редакторь: Н. Раев-ский, М. Габинский. Кишиизу, 1978.
Севортян — Севортян З. В. Зтимологический словарь тюркских язьїков (Общетюркские и межтюркские основи на гласнне). М., 1974.
Севортян II, ЦІ —Севортян З. В. Зтимологический словарь тюркских язьїков. Общетюркские н межтюркские основні на букву «Б». М., 1978; на буквьі «В», «Г», «Д». М., 1980.
Симоновий — Силоновий Д. Ботанички речиик. Имена бил>ака. Београд, 1959.
СІС — Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мелнничука. К., 1974.
СІС 1951 — Словник іншомовних слів. За ред. І. В. Льохіна і Ф. М. Петрова. К., 1951.
Славіст, зб.— Славістичний збірник. К., 1963.
Сл. вл. імен — Словник власних імен людей (українсько-російський і російсько-український). Уклали С. П. Левченко, Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська. 5-е вид. К., 1976.
Сл. и балк. язнкозн.— Славянское и балкан-ское язнкознание. Проблемн интерфе-ренции и язнковьіх контактов. М., 1975.
СЛиЛ — Славянская лексикография и лек-сикологня. М., 1966.
Словн. бот.— Словник-довідник з ботаніки. К., 1965. Авт.: П. М. Береговий, Е П. Білокінь, 3. Г. Левітська та ін.
Сл. ст.-фр. яз.— Словарь старофранцузского язнка к книге для чтеиия по истории франпузского язнка В. Шишмарева. М,—Л„ 1955.
С.-луж. сб.— Серба-лужицкий лиигвистиче-ский сборник. М., 1963.
Сл. филология — Славянская филология. Сбориик статей. 1—3. М., 1953.
Сл. язнкозн.— Славянское язнкознание. VIII Между народний сьезд славистов. Загреб— Любляна, сентябрь 1978. Доклади советской делегации. М., 1978.
СМ — Слов’янське мовознавство. Т. 1—5. К., 1958—1967.
Смирнов — Смирнов Н. А. Западное влияиие на русский язнк в Петровскую зпоху.— Сборник ОРЯС, т. 88, № 2, Спб., 1910.
Соболевский Лекции — Соболевский А. И. Лекции по истории русского язнка. Изд. 4-е. М., 1907.
Соболевский Лингв. и арх. зам.— Соболевский А. И. Лингвистические и археоло-гические заметки. Воронеж, 1921.
Сорокин—Сорокин Ю-.С. Развитие словар-ного состава русского литературного язнка. ЗО—90 годн XIX века. М.—Л., 1965.
Срезн.— Срезневский И. И. Материалм для словаря древнерусского язьїка. Т. І—3. Спб., 1893—1912 (Перевидано фотоспо-собом. М., 1958).
СРНГ — Словарь русских народних говоров. Внп. 1—16 (А—Л). М,—Л., 1965—1980.
СРЯ—Словарь русского язьїка. Т. 1—4. 1957—1961.
ССРЛЯ — Словарь современного русского ли-тературного язьїка. Т. 1—17. М.—Я., 1948—1965.
ССТМЯ — Сравнительньїй словарь тунгусо-маньчжурских язьїков. Т. І—II. Л., 1975—1977.
Стоянов — Стоянов И. А. Глаголи умствен-ной деятельности в болгарском язьіке, К., 1977.
Страутмаи — Страутман Ф. И. Птицьі со-ветских Карпат. К., 1954.
СУМ — Словник української мови. Т. 1—11. К., 1970—1980.
Супераиская—Суперанская 71. В. Как Вас зовут? Где Ви живете? М., 1964.
Татиіцев — Татищев В. И. Лексикон рос-сийский исторнческий, географический, политический и гражданский. Ч. 1—3. Спб., 1793.
ТБР — 7’урско-бьлгарски речник. София, 1952. Тез. докл. втор. симп.— Тюркские лексиче-ские злемеитьі в восточньїх и западньїх славянских язиках. Тезиси докладов второго симпозиума (25—27	ноября
1969 г.), Минск, 1969.
Тези V сл. конф.— Тези доповідей V Міжвузівської республіканської славістичної конференції. Ужгород, 1962.
Терит. діал.— Територіальні діалекти і власні назви. К., 1965.
Тимч — Тимченко Є. К- Історичний словник українського язика. Т. 1 (А—Ж). К., 1930—1932.
Тимч. Акузатив — Тимченко Є. К. Акузатив в українській мові. К-, 1928.
ТОДРЛ — Т рудьі Отдела древнерусской ли-тературн [Ин-та русской литературн АН СССР].
Толстой Сл. геогр. терм.— Толстой Н. И. Славянская географическая терминоло-гйя. М., 1969.
Топоров — Топоров В. Н. Прусский язик. Словарь. А—П. М., 1975.
Топоров II, III —Топоров В. Н. Прусский язик. Словарь. Е—Н. М., 1979; І—К. М., 1980.
Трубачев Назв. дом. жив.— Трубачев 0. Н. Происхождение названий домашних жи-вотньїх в славянских язиках. М., 1960.
Трубачев Рем. терминол.— Трубачев О. Н. Ремесленная терминология в славянских язиках. М., 1966.
Трубачев Терм, родства — Трубачев О. Н. История славянских терминов родства. М„ 1959.
Труди ИРЯ — Трудьі Института русского язика АН СССР. Т. 1—2. М.—Л., 1949— 1950.
Тюркизмн — Тюркизмьі в восточнославяп-ских язиках. М., 1974.
Тюркол. иссл.— Тюркологические исследова-ния. Сбориик статей, посвященньїй 80-летию акад. К. К. Юдахина. Фрунзе, 1970.
УЗ БашкГУ — Ученьїе записки Башкирского университета. Серия филол. наук. Уфа.
УЗ БГУ — Ученьїе записки Белорусского университета. Серия филологическая. Минск, 1940—1958.
УЗ КазГПИ — Ученьїе записки Казанского пед. института.
УЗ КиргГУ — Ученьїе записки Киргизского университета. Фрунзе.
УЗ ЛГПИ—Ученьїе записки Ленинградского го-сударственного педагогического института им. А. И. Герцена.
УЗ ТашкГПИ — Ученьїе записки Ташкент-ского пед. института. Серия обществен-иьіх наук.
УЛГ — Українська лінгвістична географія. К., 1966.
УМЛШ — Українська мова і література в школі. Методичний журнал Міністерства освіти УРСР. К., 1963—1979.
Ум.— Сп.— Уманець М., Спілка А. Словар російсько-український (фототипічне видання). 1925.
УМШ — Українська мова в школі. Орган Міністерства освіти УРСР. К., 1951—1963.
УРЕ — Українська радянська енциклопедія. Т. 1—17. К., 1960 — 1965.
УРЕС — Український ' радянський енциклопедичний словник. Т. 1—3. К., 1966— 1968.
УРС — Українсько-російський словник. Т.
1—6. К., 1953—1963.
Успенский — Успенский Л. Слово о словах. Тьі и твоє имя. Л., 1962.
Ушаков — Толковьій словарь русского язьїка. Под ред. Д. Н. Ушакова. Т. 1 —4. М., 1935.
Фасмер = Фас мер—Трубачев.
Фасмер ГСЗ — Фасмер М. Греко-славянские зтюдн. 1.— ИОРЯС, 9 (1906), кн. 2. 2—ИОРЯС, 12 (1907), кн. 2. 3.—Сбор-ник ОРЯС, 86 (1909), № 1.
Фасмер—Трубачев — Фасмер М. ЗтимолО-гический словарь русского язьїка. Т. 1—4. Перевод с немецкого и дополнения О. Н. Трубачева. М., 1964—1973.
Фауна України — Фауна України. В 40 томах. [Опубліковано 33 випуски різних томів]. К., 1956—1981.
Федченко—Флеров — Федченко Б. А., Фле-ров А. Ф. Флора Европейской России. Спб., 1911.
ФЗ — Филологические записки. Воронеж, 1860—1917.
Фигуровский — Фигуровский Н. Д. Открьі-тие химических злементов и происхож-дение их названий. М., 1970.
Филин Иссл. о лексике — Филин Ф. П. Исследования о лексике русских гово-ров. М., 1936 (Трудьі Ин-та язьїка и мьіш-ления им. Н. Я. Марра. Серия 6, № 1).
Филин Образ, яз.— Филин Ф. П. Образование язьїка восточньїх славян. М.— Л., 1962.
Филин Происх, яз.— Филин Ф. П. Происхож-дение русского, украииского и белорус-ского язьїков. Историко-диалектологи-ческий очерк. Л., 1972.
Флора УРСР — Флора УРСР. Т. І — XII. К., 1936—1965.
Фортунатов ИТ — Фортунатов Ф. Ф. Из-бранньїе. труди. Т. 1—2. М., 1956—1957.
Худаш — Худаиі М. Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI — початку XVII ст. К-, 1961.
Цьіганенко — Цьіганенко Г. її. Зтимологиче-ский словарь русского язьїка. К., 1970. Чопей — Чопей Л. Русько-мадярський сло-вар. Будапешт, 1883.
Шанский ЗСРЯ — Зтимологический словарь русского язьїка. Под ред. Н. М. Шан-ского. Т. 1, вьіп. 1—5 (А—Ж). М., 1963— 1973. Т. 2, вмп. 6—7 (З—И). М„ 1975— 1980.
Шарл.— Шарлемань М. Назви птахів. [К-]> 1927.
Шахматов Древн. судьбьі — Шахматов А. А. Древнейшие судьбм русского племени. Пг., 1919.
Шахматов Очерк — Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского язьїка. Спб., 1915.
Шейк — Шейковский К. Опит южнорусского словаря. Т. 1, внп. 1 (А—Б). К., 1861. (Т—Ю). К., 1884—1886.
Шел = Шелудько.
Шелудько — Шелудько Д. Німецькі елементи в українській мові.— Збірник комісії для дослідження історії української мови.
1. К-, 1931.
Шипова — Шипова Е. Н. Словарь тюркизмов в русском язьіке. Алма-Ата, 1976.
Шух—Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 1—5. Львів, 1899—1908.
ЗИРЯ — Зтимологические исследования по русскому язьїку. Вьіп. 1—7. М., 1960—1972.
Зндзелин ЛП — Зндзелин И. М. Латншские предлоги. Т. 1—2. Дерпт, 1905—1906.
Зндзелин СБЗ — Зндзелин И. М. Славяно-балтийские зтюдьі. Харьков, 1911.
ЗСБМ —Зтммалагічньї слоунік беларускай мови. Т. 1—2. А—В. Мінск, 1978—1980. Автори: Р. У. Краучук, В. У. Мартина у, А. Я- Су-прун та ін. Редактор В. У. Мартьінау.
ЗССЯ — Зтимологический словарь славянских язьїков. Праславянский лексиче-ский фонд. Под ред. О. Н. Трубачева. Внп. 1—8. М„ 1974—1981.
Зтимология — (серія збірників етимологічних досліджень. М., поч. з 1963 р.; позначення року при посиланні належить до заголовка збірника, а ие означає рік видання).
Зтиогр. обозр.— Зтнографическое обозрение. Т. 1—112. М„ 1889—1918.
Я (Яворницький) — Дворницький Д. 1. Словник української мови. Т. 1. Катеринослав, 1920.
Яз. нар. СССР — Дзьїки народов СССР. Т. 1—5. М., 1966—1968.
ЯиМ — Дзьік и мьішление. Внп. 1—11. М.— Л., 1933—1948.
Яновский — Дновский Н. Новий словотол-кователь, расположенньїй по алфавиту. Ч. 1—3. Спб., 1803—1806.
Яф. сб.— Дфетический сборник. 1—7. М.—Л., 1922—1932.
Асіа Ьіп§. Нип§.— Асіа Біп§иізііса АсаЗе-гпіае Бсіепііагигп Нип^агісае. 1—27. Ви-Зарезі, 1951 — 1977.
АЗ. КеІІпегоуі — АйоЦи КеІІпегоуі. ЗЬогпік ]агукоуе3пус!і зіиЗіі. Орауа, 1954.
АГЗІРЬ — Агс/ііи їйг зіауізске Ркі1о1о§іе. Ве§г. уоп V. Ла§іс. Вегііп, 1876—1929.
А§ге11 В81. Ьаиізі.— А§геІІ 5. Ваііізск-зіа-уізске Ьаиізіисііеп. Ьипсі, 1919.
АО — Асіа огіепіаііа. Вийарезі, 1950—1975.
АРЬЗсапй — Асіа Ркі1о1о§іса Зсапйіпауіса. Ааг§. 20—31. Сорепка§еп, 1949—1976.
Агск. огіепі.— Агсіїіл огіепіаіпі. Ргака, 1929—1980.
А8ЕЕН — Атегісап Зіауіс ап<1 Еазі-Еиго-реап Рєуієуу. 1—З4.\еіу Уогк, 1942—1975.
Ваііісозі.— Ваііісозіаиіса. Віиіеіуп Іпзіуіиіи \’аико\уо-Ва<1а\усхе§о Еигору АУзскосі-піе] \у АУіІпіе. 1—3. АУіІпа, 1934—1938.
Ваііізііса— Ваііізііса. 1 —16. Уііпіиз, 1965— 1980.
Вагсгі — Вагсгі О. Ма§уаг зхбїеііо згоіаг. Вибарезі, 1941.
Вагікоіотае — ВагіНоІотае Сії. Аііігапі-зскез іУогіегкиск. 2. Аиіі. Вегііп, 1961.
Ваііізіі—Аіеззіо — Ваііізіі С., Аіеззіо О. Віхі-опагіо еііто1о§ісо ііаііапо. V. 1—5. Рігепге, 1950—1957.
Ваиег — Ваиег }. Уууоі сезкеко зоиуеіі. Ргака, 1960.
ВВ — Веіігаде гиг Кипбе сіег іпбо§егтапі-зскеп Зргаскеп. Н§Ь. уоп А. ВеххепЬег-§ег. В. 1—ЗО. ОоШп§еп, 1877—1906.
Вегп.— Вегпекег Е. Віауізскез еіуто1о§ізскез АУбгІегЬиск. 1. В. (А—Ь). 2. Аиїї., Неі-<іе1Ьег§, 1924; 2. В., 1. Ілеі. (М—Мог). Неійе1кег§, 1915.
Вегіаі Езер — Вегіаі В. Езе]і о зіоуепзкет Іегіки. ЦцЬЦапа, 1967.
Вегіаі Е8 Розк. гу.— Вегіаі В. Еіітоіозкі зіоуаг з1оуепзке§а іегіка. Розкизпі хуе-гек. ЦиЬЦапа, 1963.
Вегіаі Е85Л—Вегіаі В. Еіітоіозкі зіоуаг зіо-уепзке§а іегіка. Ргуа кпіі§а. А—Л. ЬіиЬІіа-па, 1976.
ВІосЬ — ВІосЬ. О. Вісііоппаіге еіуто1о§іцие 4е 1а Іап^ие ігапдаізе. Т. 1. Рагіз, 1932.
Воіаасд — Воізасд Е. Вісііоппаіге еіутоіо-§іцие сіе 1а 1ап§ие §гесдие. 2-е ей. Неісіеі-Ьег§ — Рагіз, 1923.
ВРТЛ — Віиіеіуп. Ро1зкіе§о Тоїуагхузісуа Лргу-когпаіусге§о. Хезг. 1—37. (АУгосІауу — \Уагжа\са) — Кгакбсу, 1927—1980.
ВгеЬт — ВгеНт. Хіуоі гуіегаі. 1. Вегзіауоусе. Вгаіізіауа, 1975.
Вгосккаиз — Е>ег ВргасН-ВгоскНаиз. Веиізскез Віїскубгіегкиск Шг /есіегтапп. 7. АиП. ХУіезкайеп, 1956.
Вги§тапп Ветопзігаііургоп.— Вги§тапп К-Віє Ветопзігаііургопогпіпа сіег іп<1о§ег-тапізскеп Зргаскеп. Ьеірхі§, 1904.
Вги§тапп Огипйгізз — Вги§тапп К., Оеі-Ьгйск В. Огипйгізз сіег Уег§1еіскеп<1еп Огаттаіік сіег іпсіо§егтапізскеп 8рга-сііеп. В. 1—3. 2. ВеагЬ. 8ігаВкиг§, 1897—1916.
Вгйскпег — Вгйскпег А. Зіочупік еіутоіо-§ісхпу іргука роїзкіе^о. Кгакбду, 1927.
Вгйскпег РАУ — Вгйскпег А. Віє зіауізскеп Ргетсіїуогіег іт Еііаиізскеп. АУеітаг, 1877.
В8Ь — Виїїеііп сіє 1а Восіеіе сіє 1іп§иізііцие йе Рагіз. V. 1—66. Рагіз, 1868—1972.
Вийгізхедузка — Вшігізгетзка ІР. 81о\уіапзкіе зіоіупісііуо сіоіусхдсе ргхугойу гуууе]. \УгосІаіу — АУагзхаууа, 1965.
Вй§а Аізі. зіисі.— Вй£а К. Аізіізкі зіисіЦаі. 1-оіі сіаііз. РеіегЬиг§аз, 1908.
Вй§а КК — Вй§а К- Кіпкііпіаі газіаі. 1—3 і. Уііпіиз, 1959—1961.
СІіатЬегз — СІіатЬек'з Еіуто.1о§іса1 Вісііо-пагу. Ьопсіоп, 1947.
Скапігаіпе — Скапігаіпе Р. Вісііоппаіге еіу-то1о§іцие йе 1а 1ап§ие §гесцие. А—К. Рагіз, 1968.
Сіігізііапі — Скгізііапі А. СЬег баз Еіп-<1гіп§еп уоп Ргетсіууогіегп іп сііе гиззізсіїе Зсіїгіїізргасіїе без 17. ипй 18. Лісііз. Вегііп, 1906.
Сікас — Сіїїас А. Де. Вісііоппаіге й’еіутоіо-§іе йасо-готапе. Еіетепіз зіауез, та§у-агз, §гесз-то(іегпез еі аікапаіз. Ггапс-Гогік з/М., 1879.
Сіогапезси — Сіогапезси А. Віссіопагіо еіі-то16§ісо гитапо. Тепегіїа — Майгій, 1966.
Сіаизоп — Сіаижп О. Ап Еіуто1о§іса1 Вісіі-опагу ої Рге-Ткігіеепік-Сепіигу Тигкізк. Охїогй, 1972.
Сопзіапііпезси — Сопзіапііпезси N. А. Віс-|іопаг опотазііс готіпезс. [Висиге^іі], 1963.
СгапіаІЗ — Сгапіаіа О. Ритипзке уііуу V Каг-раіеск. Ргака, 1938.
Сипу іпуіі.— Сипу А. Іпуііаііоп а Геіийе сотрагаііуе без 1ап§иез іпйо-еигорееппез еі без 1ап§иез скагпііо-зещіііциез. Вог-йеаих, 1946.
ССм — Са&оріа Мизеа кгаїоузіуі Сезкеко. З 1920 р. Сазоріз Ріагосіпїко Мизеа. 8у. 1—143. Ргака, 1827—1974.
СМР — Сазоріз рго гподегпі Н1о1о§іі. К. 1—53. Ргайа, 1911 — 1971,
Ваихаї—Оаигаі А. Вісііоппаіге еіутоіо-§ідие де 1а 1ап§ие Ігап^зізе. 12-е ед. Рагіз, з. а.
Ваихаї Вісі, дез погпз—Оаигаі А. Вісііоп-паіге еіуто1о§ідие дез потз де їатіїїе еі ргепотз де Ргапсе. 3-є дд., Рагіз, з. а.
Вепзизіапи — Оепзизіапи 0. Ізіогіа ІїтЬіі готїпе. Уоі. 1—2. Висиге^іі, 1961.
Віег — Оіег Е. Е1уто1о§ізсйез ХУбгіегЬисй дег готапізсіїеп ЗргасЬеп. 4. Аиїї. Вопп, 1878.
Вігг Матеп—Оігг А. Віє ЬеиІі§еп Матеп дег каиказізскеп Убікег. (Реіегтаппз МІІ-іеі1ип§еп, Вд. 54). 1908.
ВЬКМ—Оіс^іопагиі ІітЬіі готїпе тодегпе. Висиге$іі, 1958.
ВЬХ — ОеиізсНе ЕіІегаіиггеіІип§. Л§. 1—96. Вегііп, 1879—1975.
Воп. па*. Зскгцпеп — Оопит паіаіісіит 8скгі)пеп. Мі]те§еп/Шгес1іі, 1929.
Вга§апи Котапіі — Ога^апи N. Котдпіі іп уеасигіїе IX—XIV ре Ьаха іоропітіеі V а опотазіісеі. Висиге^іі, 1933.
В1УА — Оепкзскгі}іеп дег Каізегііскеп Ака-детіе дег ХУіззепзсІїаІіеп. РЬіІ.-кізІ. Кіаззе. В. 1—58. ІУіеп, 1850—1914.
Егпоиі Е1. діаі.— Егпоиі А. Ьез еіетепіз діаіесіаих ди уосаЬиІаіге Іаііп. Рагіз, 1909.
Егпоиі — Меіііеі — Егпоиі А., Меіііеі А. Вісііоппаіге е1уто1о§ідие де 1а 1ап§ие Іаііпе. Т. 1—2. 4-е ед. Рагіз, 1959.
Е88д 81. £г.— Еіутоіоуіску зіоупік зіоуап-зкуск )ахукй. 81оуа ^гатаїіска а га)тепа. 8у. 1—2. Ргака, 1973—1980.
Е88д Ідк. б.— Еіутоіоуісіу зіоупік зіоуап-зкуск іагукй. Ідкахкоуе бізіо. Кед. Е. Науіоуа. Вгпо, 1966.
Еі. Вгип. — Еіуто1о£іса Вгипепзіа. Ргаїїа, 1978.
Раїк—Тогр — Еаїк Н. 8., Тогр А. Х'огхуєдізсіі-дапізсіїез е1уто1о§ізскез ІУогІегЬисЬ. В. 1—2. Неіде1Ьег§, 1910—1911.
Реізі — Ееізі 8. Уег§1еіскепдез ІУдгІегЬиск дег {їоіізсйеп Зргаске. 3. Аиїї. Ьеідеп, 1939.
Регіапс Магу. гуЬ — Еегіапс О. Зіоуепзке пагуозіоуіе гуЬ безкозіоуепзке) гериЬііку а зизедіасіск кга)оу. Тигсіапзку зу. Магііп, 1948.
Регіапс Магу, уіакоу — Еегіапс О. Зіоуепзке пагуозіоуіе уіакоу. Вгаіізіауа, 1958.
Резізскг. Сугеузкуі — ЕезізсИгіЦ Ійг В. Су-геузку]. Вегііп, 1954.
Резізскг. Уазтег — Еезізскгі[і Ійг М. Уазтег хит 70. ОеЬигІзіа§. Вегііп, 1956.
Ріск—Еіск А. Уег§1еіскепдез ХУбгІегЬиск дег іпдо§егтапізс!іеп Зргаскеп. В. 1—3. 3. Аиїї. СбНіп§еп, 1874—1876; 4. Аиїї. О5Шп§еп, 1890—1909.
Ргаепкеї — Ггаепкеї Е. Еііаиізскез еіутоіо-§ізскез ХУдгІегЬиск. Обіііп§еп, 1962.
РгетдіУогіегЬиск — Егепиктогіегкиск. Ееірхі§, 1959.
Ргіедгіскі Н\У — Егіеіігіск Е. Неііііізскез ІУог-ІегЬиск. Неіде1Ьег§, 1952—1954.
Ргізк — Егізк Н. Сгіескізскез е1уто1о§ізскез ІУдгІегЬиск. В. 1—2. Неіде1Ьег§, 1954— 1969.
Р17Р — Еїпш'зсЛ-ЕІдгізсйе Рогзскип§еп. В. 1—41. Не1зіп§їогз, 1901—1975.
Оаті11зске§ — Оатіїїзскеу Е. Еіуто1о§і-зскез ХУдгІегЬиск дег Ігапхозізскеп Зрга-ске. 2. Аиїї. Неіде1Ьег§, 1969.
ОеЬаиег — ОеЬаиег Е. Зіоупік зіагобезку. В. 1—2. Ргаїїа, 1903—1913.
Оезепіиз — Оезепіиз ІУ. НеЬгаізскез ипд скаї-даізскез НапдіубгІегЬисІї йЬег даз аііе Тезіатепі. 3. Аиїї. Ьеірхі§, 1828.
СИоІіа — Оіоііа. Хеіізскгіїї Ійг §гіесйізске ипд Іаіеіпізске Зргаске. В. 1—52. Обі-ііп§еп, 1907—1974.
Спотоп — Опотоп. Кгііізске Хеіізскгіїї їйг діє §езаттіе кіаззізске Аііегіитзіуіззеп-зсіїаїі. В. 1—46. Вегііп, 1925—1974.
ОотЬосх — ОотЬосг І. Віє Ьи1§агізск-ійгкі-зскеп ЬеНтубгІег іп дег ип§агізсііеп Зргасіїе. Не1зіп§їогз, 1912.
Огаззтапп — Огаззтапп. Н. ХУогІегЬисІї гит Кі§-АУеда. 4. Аиїї. ІУіезЬадеп, 1964.
Неі^уізі — Неііуоізі Е-. Зуепзк еіутоіоеізк огдЬок. В. 1—2. 3. иррі. Ьипд, 1948.
Негпе — Нете О. Віє зіауізскеп РагЬепЬепеп-пип§еп. Цррзаіа, 1954.
Неузе РІУЬ.— Неузе Е. С. А. Ргетдіубгіег-Ьиск. Наппоуег, 1903.
Нігі АЬІаиі — Нігі Н. Вег іпдо§егтапІ8ске АЬІаиі, Уогпеїітііск іп зеіпет Уегкаїї-піз хиг Веіопип§. 81гаВЬиг§, 1900.
Ноїтапп — Но[тапп. Е. В. Еіутоіобізсйез ХУбгІегЬиск дег ^гіескізскеп Зргаске. Мйп-скеп, 1950.
НоИкаизеп Ае\УЬ.— НоІІЇїаизеп. Е. А11еп§-Іізскез е1уто1о§ізскез ІУбгіегЬисІї. Неі-де1Ьег§, 1934.
Ноіійашеп Ау/п. АУЬ.— НоИНаизеп. Р. АУбгіег-Ьисй без АИсуєзіпогсіізсйєп. Обіііпдеп, 1948.
НоИЬаизеп Е\У — НоШіаиьеп. Р. Еіушо1о§і-зсЬез ХУогіегЬисй сіег еп§1ізсйеп Зргасйе. Йеірхі§, 1917.
НоІиЬ— Кор.— НоІиЬ Р., Кореспу Р. Еіутоіо-§їску зіоупік іагука безкейо. Ргайа, 1967.
НоІиЬ—Ьуег — НоІиЬ Р., Ьуег 8. Зігиспу еІуто!о§іску зіоупік )ахука безкейо. Ргайа, 1967.
Ноїупзка-Вагапосуа — Ноіупзка-Вагапо’иіа Т. Іікгаігзкіе пахссу тіезі^су па Не о§61-позіосуіайзкіт. АУгосіасу — АУагзхасуа — Кгакбсу, 1969.
Нот — Ноги Р. ОгипбгіВ сіег пеирегзізсйеп Еіутоіо§іе. 5ігаВйиг§, 1893.
Нгайес ІМаги'у Нас.— НгаЬес 8. Нахлуу §ео-§гаїісхпе Нисиїзхсхухпу. Кгакбсу, 1950.
НйЬзсйтапп Агт.— НйЬ&сктапп Н. Агте-пізсйе Огаттаіік. Т. 1. Агтепізсйе Еіу-тоіо§іе. Ьеірхі§, 1897.
НйЬзсйтапп Оззеі.— НйЬзскіпапп Н. Еіуто-1о§іе ипсі Ьаиііейге сіег оззеіізсйеп Зргасйе. 8ігаВйиг§, 1887.
НИі1-\Уогій — Нйііі- УРогІ/г О. Рогеі§п Могсіз іп Риззіап. Вегкіеу апсі Ьоз Ап§е1ез, 1963.
1Р — Ітіодетапізске Рогзсйип§еп. В. 1—80. 8ігаЗЬиг§/Вег1іп, 1892—1975.
ІЛ8ЙР — Іпіетаііопаї Лоигпаі ої Зіауіс Ьіп-§иізіісз апб Роеіісз. V. 1—22. Тйе На§ие, 1959—1976.
1уапоуа-8а1іп§оуа — Мапікоуа — Ірапоой-Заііп-§ооаМ., Мапїкоуа 1. Зіоупік сибхісй зіоу. Вгаїізіауа, 1979.
Ла§іс-Резізсйг.— Р а^іс-Резі&сНгіН. ХЬогпік п зіаун Уаігозіауа Ла§іса. Вегііп, 1908.
ЛС — Р агукооеііпу сазоріз (Зіоуепзке) Акабе-тіе уіей). До 1952 р. Лахукоуесіпу зйог-пік ЗАУІЛ. Р. 1—32. Вгаїізіауа, 1947— 1981.
іеііііе — 7еііііе Н. Зіибіеп хат Абуегйіит ипсі хиг абуегЬіаІеп Везііттип§ іт Аіі-кігсйепзіауізсйеп. Меізепйеіт ат СНап, 1961.
ібйаппеззоп — Рбкаппе^.оп А. Ізіапбізсйез еіуто1о§ізсйез АУбгіегйисй. Вегп, 1956.
Зокі Зіибіеп — Рокі N. Зіисііеп хиг аійапезі-зсйеп Еіуто1о§іе ипсі \УогіЬі1сіип§. ХУіеп, 1911.
іокі ЬКІЛ — Рокі N. Еіп§иізіізсй-ки1іигйіз-іогізсйе Ііпіегзисйипееп аиз сіет Вегеісйе без АІЬапізсйеп. Вегііп — Ееірхіе, 1923.
Лопке Кпрх. ]егік — Ропке Ь]. КіЦіхеупі )ехік и іеогі]і і ргакзі. 2-§о іхсі. 7а§геЬ, 1965.
ЛР — Р^гук роїзкі. Ог§ап Тосуагхузісуа Мііоз-пікосу Л^хука Ро1зкіе§о. Р. 1—60. Кга-кб\у, 1913—1980.
Л8РОи§г — Роигпаї сіе 1а Зосіеіе Ріппо-Ои§гіеппе. V. 1—70. Не1зіп§їогз. 1886— 1970.
Лип§тапп—Рип^тапп. Р. Зіоупік сезко-пе-теску. 5у. 1—5. Ргайа, 1835—1839.
Каезіпег ВЬ — Каезіпег ІР. Віє беиізсйеп Еейпсубгіег іт Роїпізсйеп. Т. 1. Ьеірхі§, 1939.
Каїіта — Каїіта Р. Віє озізееїіппізсйеп Еейпсубгіег іт Риззізсйеп. Неїзіпкі, 1919.
Каїихп.— Мікіозіск. Р., КаїиІпіаскі Е. ІІЬег сііе ІУапбегип^еп сіег Ритипеп іп Неп сіаїтаіізсйеп Аїреп ипсі сіеп Каграіеп (окремий відбиток з ВепкзсйгіНеп сіег Рйііозорйізсй-йізі. Кіаззе сіег каіз. Акасіе-тіе сіег \Уі83епзсйаНеп. В. ЗО, ХУіеп, 1879).
Кагіосуісх 8СЇР — Кагіотісг Р. Зіосупік §дуаг роїзкісй. Т. 1—6. Кгакосу, 1900—1911.
Кагіосуісх 8АУО — Кагіо’ллсг Р. Зіосупік суу-гахосу ойсе§о а тпіе) ]азпе§о росйосіхе-піа ихусуапусй ту ^хукц роїзкіт. Кгакосу, 1894—1905.
Кагзііеп — Кагзііеп Н. Іпїіхе іт Іпс1о§егтапі-8СЙеп. Неісіе1Ьег§, 1971.
Кірагзку Ваііепсі.— Кірагзку V. Ргетйез іт Ваііепсіеиізсй. Не1зіп§1ог8, 1936.
Кірагзку ОЬО — Кірагьку V. Віє §етеіп-зіауізсйеп Ьейпсуогіег аиз бет Оегтапі-зсйеп. Неїзіпкі, 1934.
Кіеіп — Кіеіп. Е. А сотргейепзіуе еіутоіо-§іса1 бісііопагу ої ійе еп§1ізй 1ап§иа§е. V.	1—2. Атзіегбат — Ьопсіоп — Несу
¥огк, 1966—1967.
Кіи^е Зеетаппзврг.— Кіи^е Р. Віє беиізсйе Зеетаппззргасйе. Наїїе (Зааіе), 1911.
К1и§е — Ооіхе — Кіи^е Р., Одіге А. Еіуто-1о§ізсйез \¥огіегйисй сіег беиізсйеп 8рга-сйе. 16. Аиїї. Вегііп, 1953.
К1и§е — Мііхка — Кіщіе Р. Еіуто1о§І8сйез АУогіегйисй сіег беиізсйеп Зргасйе. 18. Аиїї. ВеагЬеііеі уоп Мііхка. Вегііп, 1960; 20. Аиїї., 1967.
Кпіехза — Кпіег$а І. А та§уаг пуеіу зхіау )буеуепузхауаі. І. кбі., 1—2 г. Висіарезі, 1955.
Кпиіззоп ОЬ — Кпиіззоп К. Віє §егтапі-зсйеп Еейтубгіег іт Зіауізсйеп уот Турив Ьику. Еипб, 1929.
Кораіііізкі — КораИазкі. №. Зіошіік іуугагбіу оЬсусИ і г\угоіо\у оЬсоі^хусхпусй. АУуб. 9-іе. \Уагзга\уа, 1975.
Корейпу — Кореспу Рг. Ргйуобсе пайіті Ігпепу. Ргаїїа, 1974.
Когіпек — Когіпек Р. М. Зіибіе 2 оЬІазіі опотаіороіе. Ргайа, 1934.
Кгеізсйтег Еіпі.— КгеізсНтег Р. Еіп1еііип§ іп біе Оезсйісіїіе бег §гіесйізсйеп Зргасйе. ОоШп£еп, 1896.
КЗг — Кеіеіі згетіе. Коі. 1—21. Вибарезі, 1900—1932.
К7 — 2.еіізсКгі)і Сиг Уег§1еісЬепбе Зргасйїог-зсЬип^ аиї бет ОеЬіеіе бег іпбо§егтапі-зсіїеп Зргасіїеп. Ве§гйпбеі уоп А. Кийп. В. 1—94. Вегііп/Ооіііп§еп, 1852—1980.
Еап§иа§е — Еап^иауе. Лоигпаї ої ійе Еіп§иіз-ііс Зосіеіу ої Атегіса. УоЕ 1—57. Ваі-іітоге, 1924—1981.
Еебег — Еесіег І. КиззізсЬе Гізсіїпатеп. АУіез-Ьабеп, 1968.
Еейтапп РІЕРй — Ееіітапп Ц7. Р. Ргоіо-Іпбо-Еигореап рйопо1о§у. Аизііп, 1955.
Ьеііг-Зріахуіпзкі Харох.— Еекг-Зріашіпзкі Т. Хароіусгепіа боїпопіетіескіе V ]’?гуки роїаЬзкіт.— Маіегіаіу і ргасе Котізр Л^гукоууе] Акабеті'і итіе]?іпозсі, і. 7. Кгакоіу, 1917.
ЕеЬг-ЗрІахуііізкі — Рої.— ЬеНг-Зріатігзкі Т Роїа'пзкі К. Зіоупік еіуто1о§ісгпу і^гука Вггеууіап роіаЬзкіск. X. 1. ХУгосІауу — \Уагзга\са — Кгакбіу, 1962.
Еетау Ггетбуу.— Ееіиу Н. Віє зетііізсИеп Ргетбіуогіег іт Сгіескізсіїеп. Вегііп, 1895.
Ьехег — МаШііаз Еехегз МіііеІІіосЬсІеиізсІїез ТазсІїетуогіегЬиск. 28. Аиїї. Ееіргі§, 1956.
ЕГ — Еізіу П1о1о§іске. К.	1—104. Ргаїїа,
1874—1981.
Еібеп Агт. Зі.— Еііїеп Е. Агтепізске Зіи-біеп. ОоіеЬог§, 1906.
Еібеп Ваіі.-зі. Ані.— ИіИп Е. Еіп Ьаііізск-зіауізсіїез Ап1аиіз§езеіг. СбіеЬог§, 1899.
Еібеп Зіибіеп— Еісіеп Е. Зіибіеп гиг аіііп-бізсіїеп ипб уег§1еісйепбеп Зргаск§е-зсіїісіїіе. ІЛррзаІа, 1897.
Еібеп Тоскаг. Зі.— ЬіЛеп Е. Зіибіеп гиг іоска-гізсйеп Зргаск§езс1ііс1ііе. СоіеЬог§, 1916.
Еіпбе — ЕіпЛе.З. В. Зіоіупік і^гука ро1зкіе§о. Т. 1—6. АУуб. 2-е. Е\уо\у, 1854—1860.
ЬіЗІ — Еіп^иізііса Зіоуаса. Вгаіізіауа, 1939/ 1940.
Еігапес І — Ьігапес Р. М. Ма§уаг-икгап пуеіуі карсгоіаіок. Ьгзііогоб, 1970.
Еоеіуепіііаі — Ьоепзепікаї Ц7. Віє зіауізсіїеп РагЬепЬегеіс1іпип§еп. Ееіргі§, 1901.
Еокоізсії — Еокоізсії К. Еіуто1о§ізскез \Уог-ІегЬисЬ бег еигораізскеп (^егтапізскеп, готапізсЬеп ипб зІауізсЬеп) АУогіег огіеп-іаіізсіїеп ЕІгзргип§8. Неібе1Ьег§, 1927.
Еокоізсії Е\РА\У — Еокоізсії К. Еіуто1о§і-зсіїез ХУбгІегЬисІї бег атегікапізсіїеп (іп-біапізскеп) ІУогіег іт Веиізскеп. Неібеї-Ьег§, 1926.
ЕР — Еіп^иа Розпапіепзіз. Т. 1—22. Рогпаіі, 1949—1980.
Ьоз Ог. р.— Еоз Р. Огатаіука роїзка. Т. 1—3. Кгакоуу, 1922—1927.
Масіїек ЕЗЛС — М.аскек V. Еіуто1о§іску зіоупік ]агука сезкИїо. Ргайа, 1968.
Масіїек ЕЗЛСЗ — М.аскек У. Еіуто1о§іску зіоупік іагука Сезкеко а зіоуепзкеїю. Ргаїїа, 1957.
МасЬек Лт. гозії.— Маскек У.Сезкй а зіоуєп-зка ітепа гозіїіп. Ргаїїа, 1954.
Масіїек Ресйегскез — Масіїек V. Кесіїегсіїез бапз 1е гіотаіпе би Іехіцие Ьаііо-зіауе. Вгпо, 1934.
Масіїек Зіибіе — Масіїек V. Зіибіе о іуогєпі уугагй ехргезіупіск. Ргаїїа, 1930.
Мак — Макоизіескі 5. Зіочтік Ьоіапісгпу іасіпзко-таїогизкі. Кгакоуу, 1936.
Маїу аііаз Ііес. газії.— Ткиггосй Е. з коїекіі-уот. Маїу аііаз Ііесіууск газШп. 5-е ууб. [Магііп], 1973.
Магциагі Кит.— Магдиагі Р. ОЬег баз Уоікз-іит бег Китапеп.— АЬкапбІ. бег Ооі-ііп§ег Оез. б. \Уізз. РіііІоз.-Ііізі. К1., N. Р. 13. В., № 1, Вегііп, 1914.
Маігепаиег — Маігепаиег А. Сігі зіоуа уе зіоуапзкусії гесесії. Вгпо, 1870.
Маугіїоїег — Маугігоїег М. Кигг§еїаззіез еіу-то1о§ізсЬез ХУогіегЬисІї без АИіпбізскеп. В. 1—3. Неібе1Ьег§, 1956, 1963. 1976.
Меіііеі Еіибез — Меіііеі А. Еіибез зиг Геіу-то1о§іе еі 1е УосаЬиІаіге би уіеих зіауе.
1-е рагііе, Рагіз, 1902; 2-е рагііе, Рагіз, 1905.
Ме1ап§ез Міккоіа — Меіап^ез бе ркі1о1о§іе оііегіз а Л. 1. Міккоіа. Неїзіпкі, 1931.
Мезііса — Мезііса Е. Оігіопагіо беїіа 1іп§иа ііаііапа. Тогіпо, 1946.
Меиіеп — Меиіеп Я. сап <іег. Ое НоПапбзске Хее- еп Зскеерзіегтеп іп кеі Киззізсії. Атзіегбат, 1909.
Меуег Е\У — Меуег О. Еіугпо1о§ізскез ХУогіег-Ьиск сіег аІЬапезізскеп Зргаске. ЗігаЗ-Ьиг§, 1891.
Меуег-ЬйЬке КЕХУ — Меуег-ЬйЬке Ц7. Ко-тапізскез еіуто1о§ізскез ХУогіегкиск. 3. Аиїї. Неійе1Ьег§, 1935.
Міккоіа АВ — Міккоіа Р. Р. Віє аііегеп Ве-хіекип§еп х^ізскеп Озізееїіппізск ипсі Киззізск. Неїзіпкі, 1938.
Міккоіа Ваіі. и. Зіау.— Міккоіа Р. 7. Ваііі-зскез ипсі Зіауізскез. Не1зіп§їогз, 1903.
Міккоіа Вегіікг,— Міккоіа 7. 7. Вегіікгип§еп хусізсКєп сіеп 'Л'езіїіппізскеп ипсі зіауі-зскеп Зргаскеп. В. 1. Зіауізске Ьектубг-іег іп сіеп угезіїіппізскеп Зргаскеп. Неі-зіп§їогз, 1894,
Міккоіа СГгбі. Сг.— Міккоіа Р. 7. Нгзіауізске бгаттаіік. Т. 1—3. Неісіе1Ьег§. 1913— 1950.
Мікі. ЕХУ — Мікіозіск Р. Еіуто1о§ізскез Шог-ІегЬиск сіег зіауізскеп Зргаскеп. ХУіеп, 1886.
Мікі. — Мікіозіск Р. Віє Егетсіл’бгіег іп Неп зіауізскеп Зргаскеп. ХУіеп, 1867.
Мікі. Ьех.— Мікіозіск Р. Ьехісоп раїаеозіо-уепісо-§гаесо-1аііпит. УіпбоЬопа, 1862— 1865.
Мікі. ТЕ1 — Мікіозіск Р. Оіе ійгкізскеп Еіе-тепіе іп сіеп зіісіозі- ипсі озіеигораізскеп Зргаскеп. Т. 1—2. ХУіеп, 1884—1885.
Мікі. ТЕ1 Маскіг.— Мікіозіск Р. Віє ііігкі-зскеп Еіетепіе іп сіеп зіісіозі- ипсі озіеи-гораізскеп Зргаскеп. Наскіга^. Т. 1—2. ХУіеп, 1890.
Мікі. Убг.— Мікіозіск Р. Уег§1еіскепсіе Сігат-таіік сіег зіауізскеп Зргаскеп. І. В. Ьаиі-ІеЬге. 2. Аиїї. ХУіеп, 1879; 2. В. ЗіаттЬіІ-сіип§з1екге. ХУіеп, 1875.
МХ’ТЕЗг — А тау у аг пуеіу іогіепеН-еіуто-1о§іаі зхбіага. 1—3 кбі. Висіарезі, 1967— 1976.
МО — Іе Мопсі Огіепіаі. V. 1—32. Ііррзаіа, 1906—1938.
Мозгупзкі КЬЗ — Мозгупзкі К. Киїіига 1и-сіоіга зіохуіап. Сх. 1. Киїіига таіегіаіпа. Кгакби', 1929.
Мозгупзкі Р2ЛР — Мозгупзкі К. Ріегіуоіпу газц§ і^гука ргазїо\уіаіізкіе§о. ХУгосІагу— Кгакб’У, 1957.
Мбііег — Моїіег Н. Уег§1еіскепсіе8 іпсіо§ег-тапізск-зетііізскез УїбгіегЬиск. СібНіп£еп, 1911.
МРКЗ —Маіегіаіу і ргасе Коглізр Л^хукохте] Акасіетіі Ьітіе^іпозсі. Кгакбгу, 1904— 1918.
МКІ — Міііеііипуеп без Китапізскеп Іпзіі-іиіз ап сіег Нпіуегзііаі ХУіеп. І. В. НеісіеІ-Ьег§, 1914.
МЗГОи§г — Метоігез сіє 1а Зосіеіе Гіппо-Ои§гіеппе (Зиота1аіз-1і§гі1аізеп зеигап іоітііикзіа). № 1—157. Неїзіпкі, 1890— 1975.
МЗЬ — Метоігез сіє 1а Зосіеіе 1іп§иізіідие сіе Рагіз. V. 1—23. 1868—1935.
Мискііпзкі — Мискііпзкі А. Хгббіозіогупік. Спб., 1858.
Миске — Миске Е. ХУбгіегкиск сіег піесіегзог-Ьізскеп Зргаске ипсі ікгег Оіаіекіе. В. 1—3.
Ваиіхеп, 1966.
Мйкі.— Епбх.— МйМепЬаск К. ЬеНізсІї-Йеиізсіїез ХУогіегЬиск. Ег§апхі ипсі їогі-2Є5ЄІХІ уоп Л. Епсіхеїіп. В. 1—6. Кі§а, 1923—1946.
Наегі — ^егі Р. Ьа зііиаііоп 1іп§иізііоие сіє Гаіпои. Ьипсі, 1958.
Мазе їес — N036 гес. К. 1—64. Ргака, 1917— 1981.
Меиркіїоі. Мііі. — N еиркіїоіоуізске МіНеі-1ип§еп. Л§. 1—61. Неїзіпкі, 1899—1970.
Месіегтапп В.-зі.— N іейегтапп М. Ваііо-зіауіса. Оепї, 1956.
МИзск Нізі. р. зіогуп.— іїіізск N. Зіисііа х кізіогіі ро1зкіе§о зіоугпісіууа. Кгакбсу, 1948.
N30 — Меси «Зіапсіагд» Оісііопагу ої Ніе Еп§1ізк Ьап§иа§е. Гипк апд ХУа§па1е Сотрапу. Мечу Уогк апсі Ьопсіоп, 1947.
N13 — ^гзк Тісізкгіїі їог 8рго§уісіепбкаЬ. В. 1—24. Озіо, 1928—1970.
Опотазііса — Опотазііса. Різто розгуі?сопе пахедапісруи §ео§гаНсхпети і озокогуети. К. 1—25. ХУгосІауг — ХУагзхагга — Кга-к6гу(—Осіапзк), 1956—1980.
ОзікоВ Рагег§а — ОзікоН Н. Еіуто1о§ізске Рагег§а. Всі. І. ЕеірхІе, 1901.
Оіг^Ьзкі І<1§. Рогзсії.— Оіг^Ьзкі . Іпсіо§ег-тапізске Гогзскип§еп. ХУіІпа, 1939.
Оіг^Ьзкі XXV — Оіг^Ьзкі Р. Хусіе гуугахб1» \у ]§хуки роїзкіт. Рохпап, 1948.
Рарака§і — Рарака£і Т. Оіс|іопаги1 сііаіес-іиіиі аготіп §епега1 $і еііто1о§іс. Виси* ге$Н, 1963.
Рагігісі§е — Рагігііі§е Е. Огі§іпз. А зкогі еіу-то1о§іса1 сіісііопагу ої тосіегп ЕпдІізЬ. 2-Й есі. Ьопсіоп, 1952.
Раиі ВСг.— Раиі Н. ВеиізсЬе Огаттаіік. В. 1, 4. АиП.; В. 2, 3. АиП.; В. З, 2. АиП. Наїїе (Зааіе), 1956; В. 4, 2. АиП., 1955; В. 5, 3. АиП., 1957.
Раиі ВХУЬ.— Раиі Н. ВеиізсЬез ХУбгіегЬисЬ. 5. АиП. Наїїе (Зааіе), 1956.
Раиі К1. УпЬ.— Раиі N.— Баз кіеіпе Уог-патепЬисЬ. 2. АиП. Реіргі§, 1967.
РВгВ — Веіігаве гиг ОезсЬісЬіе сіег ЬеиізсЬеп ЗргасЬе ипсі Рііегаіиг. Негаиз§е§еЬеп уоп Н. Раиі, XV. Вгаипе и. а. В. 1 —100. Наїїе (Зааіе), 1874—1979.
Ресіегзеп Кеіі. Сг.— Ресіегзеп Н. Уег§1еісЬепбе Огаттаіік сіег кеІіізсЬеп ЗргасЬеп. В. 1—2. О5Шп§еп, 1909—1913.
Реізкег — Реізкег ]. Віє аііегеп ВегіеЬип§еп сіег Зіауеп ги Тигкоіаіагеп ипсі Оегтапеп. Зіиіі§агі, 1905.
Регззоп Веііг.— Регззоп Р. Веііга§е гиг іпсіо-§егтапізсЬеп ХУогНогзсЬип§. Т. 1—2. Нррзаіа — Реіргі§, 1912.
Реіегззоп Аг. Агт. Зі.— Реіегззоп Н. АгізсЬе ипсі агтепізсЬе Зіибіеп. Рипсі, 1920.
Реіегззоп В51. ХУогізі.— Реіегззоп Н. Ваі-ІізсЬе ипсі зІауізсЬе ХУогізіибіеп. Рипсі, 1918.
Реіегззоп ЗІ. XVI.— Реіегззоп Н. Хиг зІауізсЬеп ипсі уег§1еісЬепбеп ХУогНогзсЬип§. Рипсі, 1915.
Реіегззоп Уегт. Веііг.— Реіегззоп Н. Уег-тізсіїіе Веііга§е гиг хУогііог8сЬип§. Рипсі, 1915.
Реіегззоп У§1. зі. ХУогізі.— Реіегззоп Н. Уег-§1еісЬепбе зІауізсЬе ХУогізіибіеп. Рипсі, 1922.
РР — Ргасе Н1о1о§ісгпе. Т. 1—25. ХУагзга\уа, 1885—1975.
РЬіІіррібе— РНіІіррійе А. Огідіпеа Кота-піїог. V. 1—2. Іа?і, 1923—1927.
Ріеі.— Ріеіегзпік М. Зіоуепзко-петзкі зіоуаг. О. 1—2. РіиЬЦапа, 1894—1899.
Рокоту — Рокоту ]. Іпбо§егтапізсЬез еіу-то1о§і8сЬез ХУбгіегЬисЬ. В. 1. Вегп — МйпсЬеп, 1959.
Роїагзкі — Роїапзкі К. Зіохупік еіутоіо-§ісгпу і^гука Вггехуіап роїаЬзкісЬ. Хезг. 2—4. ХУгос1а\у — ХУагзгахуа — Кгакбсу — Ссіапзк, 1971 —1976.
Рорре — Рорре N. Уег§1еісЬепбе Огаттаіік сіег аііаізсЬеп Зргаскеп. Т. 1. ХУіезЬабеп, 1960.
Рог і^г.— Рогшіпік ]§гуко\уу. Т. 1—68. Кга-кбуу — ХУагзгаууа, 1901—1981.
Ргасе іргукогп.— Ргасе )§гукогпа\усге. № 1 — 83. ХУгосіасу, 1953—1975.
Рге11\уііг — Ргеїітіг IV. Еіуто1о§ізсЬез ХУбг-ІегЬисЬ сіег §гіесЬізсЬеп ЗргасЬе. 2. АиП. О5іііп§еп, 1905.
Ри^сагіи — Ризсагіи 5. Еіуто1о§і8сЬез ХУбг-ІегЬисЬ сіег гитапізсЬеп ЗргасЬе. І. Ра-іеіпізсЬез Еіетепі. Неібе1Ьег§, 1905.
Какзіи кг. Епсігеїїпат — Ракзіи кга]итз, УеІіГ)итз акасіетікрт ргоїезогат Вг. Запіт ЕпсігеІГпат. К“і§а, 1959.
Катзіесіі — Рапгзіейі О. ]. КаїтйкізсЬез ХУбгіегЬисЬ. Неїзіпкі, 1935.
Капсіизка—Рапіизка О. Резпе газіїіпу уо Гоіо§гаПі. Вгаіізіауа, 1972.
Казапеп Таї. Р.— Разапеп М. Віє іаіагі-зсЬеп РеЬп\убгіег іт ТзсЬегетіззізсЬеп. НеІ8Іп§зіог8, 1923.
Казапеп ТзсЬи\у. Р.— Разапеп Л4. Віє ТзсЬи-ууаззізсЬеп РеЬп\убгіег іт ТзсЬегетіззізсЬеп. НеІ8Іп§(огз, 1920.
Казапеп УегзисЬ — Разапеп М. УегзисЬ еіпез еіуто1о§ізсЬеп ХУогіегЬисЬз сіег Тйгк-зргасЬеп. Неїзіпкі, 1969.
Ккз — Реоие без еіибез зіауез. Т. 1—53. Рагіз, 1921 — 1981.
КісЬЬагсіі — РісМгагсІі Р. РоїпізсЬе РеЬп-\убгіег іт НкгаіпізсЬеп. Вегііп, 1957.
К)еспік — Ріеспік Ьгуаізко§а ііі згрзко§а 1’егіка. В. 1—12. 7а§геЬ, 1880—1937.
ККЗ ЬТИ — Рогргаяиу Котіз]’і Т^гукочуе]. -Ьбсігкіе То\уаггузі\уо Иаикохуе. ХУубгіаІ І. Т. 1—21. Рбсіг, 1954—1975.
КК9 ХУТИ — Рогргасоу Котізр Л^гуко^уе] ХУгос1а\узкіе§о То\уаггузі\уа Иаико\уе§о. Т. 1 — 11. ХУгосІате, 1959—1978.
КР — Реоие сіе 1іп§иізіідие еі сіе рЬііо1о§іе сотрагее. V. 1—48. Рагіз, 1867—1915.
КО — Росгпік Огіепіаіізіусгпу. К.	1—41,
Кгакбху/ХУагзгахуа, 1914—1979.
Котапозіауіса — Ротапозіаоіса. Т. І—XVI. ВисигеПі, 1958—-1968.
Козеііі 1РК — Розеііі А. Івіогіа ІітЬіі го-тїпе. V. 1—3. Есі. а 4-а. Висиге$іі, 1964.
Когргахуу — Рогргаииу і зргахуогбапіа г ро-зіебгеп ХУубгіаІи Іі1о1о§ісгпе§о Акабетіі итіе)§іпозсі. Кгакбсу, поч. з 1874 р.
Когхуасіохузкі (^и. §г. еі.— Рогімасіошзкі ]. (^иаезііопез §гаттаіісае еі еіуто1о§ісае. V. 1—2. Кгакбху,, 1897—1899.
Ког^уасіохузкі Зіисііа — Рогшасіосозкі Зіи-сііа пай пагхуаті хубсі з1о\уіайзкісЬ. Кга-кб\у, 1948.
Коасуайохузкі \УР — Рогшіаііоввзкі .1. ІУуЬбг ріалі. Т. І—3. ІУагзгахуа, 1959—1961. Р31 — росгпік 8Іа\уізіусгпу. Т. 1—41. Кга-к6\у, 1908—1981.
Рийпіскі Ргазі.— Ршіпіскі Л4. Ргазіошіап-згсаугпа — Ьескіа — Роїзка. Сг. 1—2. Рогпаїі, 1959—1961.
Засіп.— Аііг. НШЬ.— Засіпік Ь., Аіігеітйі-Іег Е. НапйсубгіегЬиск ги сіеп аіікігскеп-зіауізскеп Техіеп. НеісІеІЬегд, 1955.
Засіп.— Аііг. УІУЬ.— ЗаЗггік Ь., Аіігеітйі-Іег Я. Уег§1еіскепйез ІУогіегЬиск Йег зіауівскеп Зргасіїеп. В. 1 (А—В). ІУіез-Ьайеп, 1963—1975.
ЗЬогпїк РРВгІІ — ЗЬогпїк ргасі РіІовоГіске їакиііу Вгпепзке ІЗпіуегзііу. Рада іагу-коуейпа. С. 1—26—27. Вгпо, 1953—1978. ЗЬ. 'Тгауп.— Зіийіе ге зіоуапзке іагукоуейу.
ЗЬогпїк к 70. пагогепіпат акайетіка Ргап-іізка Тгаупіска. Ргака, 1958.
Зскеїийко — Зсїіеїшіко О. Китапізске ЕІе-тепіе іт Іікгаіпізскеп. «Ваікап-Агскіу», В. 2. Ьеіргід, 1927.
Зскгагіег Кеаііехікоп — Зскгаїіег О. Реаііе-хікоп Йег іпйо§егтапІ8скеп Аііегіитз-кипйе. 2. Аиїї. Н§Ь. уоп А. Иекгіп^. В. 1—2. Вегііп, 1917—1929.
Зскискагйі Зіауой.— Зсігисігагсіі Н. ЗІауо-йеиізскезипй 81ауо-ііа1іепізскез. Огаг, 1884.
ЗсЬиіге К1. ЗсЬг.— Зскиїге 117. Кіеіпе Зскгіі-іеп. Одіііп^еп. 1933.
Зски8Іег-Зе\ус — Зски&іег-Зехюс Н. Нізіогізск-еіуто1о;7І8сІіез Н'огіегЬисІї сіег оЬег- ипсі піейегзогЬізскеп Зргаске. Ваиігеп. поч. з 1978 р.
Зскизіег-Зесус РгоЬекеИ— Зскизіег-8еітс Н. Ні5ІогІ8сЬ-еіуто1о0ізсЬе8 іубгіегкиск сіег оЬег- ипсі піейегзогЬізскеп Зргаске. РгоЬе-Ьеїі, Ваиігеп, 1972.
Зскіііг — Зскйіг ]. Е)іе §ео£гаркізске Тегті-по1о§іе йез ЗегЬокгоаіізскеп. Вегііп, 1957. Зсіжепіпег—Зскавепіпег Е. Оіе ргітагеп 1п(ег]екііопеп іп гіеп іпйодегтапізскеп Зргаскеп. НіегіеіЬег§, 1924.
ЗСЗ — ЗаІіп% 5., ЗаІлп£ооа М., Реіег О. Зіоупік сийгїск 8іоу. 2. ууй. Вгаіізіауа, 1966.
8с.-31 — Зсапсіо-Зістса. Тот. І—XXV. Со-репкауеп, 1955—1979.
ЗІР — Зіоаігіік і^гука ро1зкіе§о. Росі гей. V. 0ого52е\У5кіе£О. Т. І—XI. ууагзга-їуа, 1958—1969.
ЗЗЗізІ—Зіоупік іагука зіагозіоуепзкеко. ОіІ. І—Ш (А—П). Ргака, 1966, 1973, 1977.
Зкагдгіиз — Зкагігіиз Р. Оіе зіауізкеп Еекп-худгіег іт АШііаиізскеп, Каипаз. 1931.
Зкеаі — Зкеаі ІГ. Г. А сопсізе е(уто!о§ісаІ Йісііопагу о( іке еп§1ізк 1ап§иа§е. Меу/ ей. Охіогй, 1901.
Зкок — Зкок Р. Еііто1о§і}зкі цеспік кгуаі-8ко§а ііі згрзко§а іегіка. Кп]. 1—3. 7а§геЬ, 1971 — 1973.
Зкоісі — ЗкдМ. Н. Ьектуогізіийіеп. Рипсі, 1923.
Зкбій ЕО—ЗкдІЛ Н. Еіп§иІ8Ііс §1еапіп§з. Ьипй, 1923.
Зіауіа — Зіста. Сазоріз рго зіоуапзкои Шо-1о§іі. р. 1—48. Ргака, 1922—1979.
Зіауіса — Зіміса. V. 1—16. Оекгесеп, 1961— 1979.
Зіау. 8Іоу.— Зіаїіса зіоуаса. Р. 1—16. Вгаіі-зіауа, 1966—1981.
31а\у. Зіийіеп — Зіаїшзііьске Зіийіеп гит V Іп-іегпаНопаІеп 81ауізіепкоп§геВ іп ЗоГіа. С6Шп§еп, 1963.
81, ’А/огізі.— Зіатзске ’їУогізіийіеп. Ваиігеп, 1975.
Зіасузкі — Зіаихкі Е. Зіоуупік еіуто1о§ісгпу Іагука роівкіедо. Т. 1—5 (А—£и.). Кга-к6\У, 1952—1978.
ЗІ. ргазі.— Зіотпік ргазіочуіапзкі. Оргасочуапу рггег гезрої ХаИайи зІосуіапогпасУ8і\уа РАМ рой гейаксіз Ргапсізгка ЗІа\у8кіе§о. Т.	1—З (А—Вокьгаіі). \\!гос1асу— \\'аг-
згасуа—Кгакогу—Ойайзк, 1974—1979.
Зі. ггесгу зіагог- — Зіоіюпік ггесгу зіагогуі-пуск. Кгак6\у, 1896.
51. сууг. оксуск—Зкттік «сугагбуу оксуск. \уагзга\уа, 1971.
ЗО—Зіаоіа Оссійепіаііз. Т. 1—37. Рогпап, 1921—1980.
50г — Зіаиіа Огіепіаііз. Р. 1—30. ХУагзга^уа, 1952—1981.
ЗРАІІ — Зргауогіата г сгуппозсі і розіе-йгеп Роїзкіе] Акайетіі ІІтіеі^іпозсі. Т. 1—50. Кгакоуу, 1890—1950.
Зрескі — ЗресМ Р. Оег 1ігзргип§ йег іпйо-§егтапізскеп Векііпаііоп. О6іііп§еп, 1947.
58Л — Зіовпік віоуепзкеко іагука. Оіеі 1—6. Вгаіізіауа, 1959—1968.
Зіаскоусзкі АгаЬ. ЬєИпуу.— ЗіасНоаізкі 3. Зіи-йіеп йкег йіе агакізскеп Еекп\уогіег іт Озтапівск-Тйгкізскеп. Теіі 1. \Угос1а\у— МІІагзгахуа—Кгакдху—Огіапзк, 1975.
Зіасіютезкі СЬгопоІ. іигс.— Зіасігоиккі 5. 8іи-біа паб сЬгопо1о§ц іигсуггпбте те ]§гуки зегЬзко-сЬогтеаскіт. Кгакбте. 1967.
Зіепбег-Реіегзеп — Зіепсіег-Реіегзеп А. 51а-уізсЬ-йегтапізсЬе ЬеЬптеогікипбе. Ооіе-Ьог§, 1927.
8ТЖ— Зргаиюгіапіа Тотеаггузітеа №ико-тее^о теє Ьтеотеіе. К. 1 —18. Етебте, 1921— 1938.
Зіокез — Зіокез 1Г. ЕігкеІіізсЬег ЗргасЬзсЬаіг. Н§Ь. уоп А. ВеггепЬег§ег. Обіііп§еп, 1894.
Зігиіупзкі — Зігиіупзкі Роїзкіе пагтеу ріа-кбте кга]отеусЬ. У/госїате— ХУагзгатеа— Кгакбте—Сбагізк, 1972.
8і. зі.— Зіисііа зіауіса Асабетіае зсіепііа-гит Нип§агісае. V. 1—26. Вибарезі, 1955—1980.
Зіибі ЬаІНсі— Зішіі Ьаііісі. Т. 1—7. Кота, 1931—1940.
Зі. г Ні.— Зіисііа т Гі1о1о§іі роїзкіе] і зїотеіап-зкіер Т. 1—15. \Уагзгатеа, 1955—1976.
3\У—5/ооупіА ]§гука роїзкіедо. Е'Іог. роб геб. б. Кагїотеіс/а, А. Кгупзкіе§о і XV- ЛІІебгте’іебгкіе^о. Т. 1—8. Шагзгатеа, 1900—1927 (Зїотепік ХУагзгатезкі).
ЗутЬ. Когтеаботезкі— ЗутЬоІае §гаттаіісае іп Ьопогет боаппіз Когтеаботезкі. Т. 1—2. Кгакбте, 1927—1928.
ЗкаЦіс — 8каІ)іс А. Тигсігті и пагобпот §оуоги і пагобпо] кп]і2еупозіі Возпе і Негсе§оуіпе. Кп;. 1—2. 5ага]еуо, 1957.
Зігекеї] — Зігекеї] К. Хиг зІауізсЬеп ЕеЬп-тебгіегкипбе. \Уіеп, 1904.
Татаз — Татаз Ь. Еіуто1о§і8сЬ-Ьізіогі8сЬе8 ХУогіегЬисЬ бег ип§агізсЬеп Еіетепіе іт КитапізсЬеп (ипіег ВегйскзісЬіі§ип§ бег Мипбагітеогіег). Вибарезі, 1966.
Тазгускі Когрг. і зіиб.— Тазгускі ІУ. Ког-ргатеу і зіибіа роїопізіусгпе. Т. 1—2.
У/госїате—Кгакбте—У'агзгатеа,	1959—
1961.
Тікііп — Тікііп Н. КитапізсЬ-беиізсЬез АУбг-іегЬисЬ. В. 1—3. Викагезі, 1903—1925.
ТотазсЬек ТЬгакег — Тотазскек ЇУ. Віє аі-іеп ТЬгакег. В. 1—3. УНеп, 1893—1894.
ТогЬібгпззоп ЬМ — ТогЬіогпззоп Т. Віє §етеіп-зІауізсЬе ЕідиібатеіаіЬезе. Т. 1—2. Ібрр-заіа, 1901.
Тогр — Тогр А. ХУогізсЬаіг бег §егтапізсЬеп ЗргасЬеіпЬеіі. ЕІпіег Міітеігкип§ уоп Н. Раїк. Соіііп§;еп, 1909.
Тгаиітапп — Тгаиітапп Р. ВаІіізсЬ-зІауі-зсЬез АУогіегЬисЬ. <3біііп§еп, 1923; 2. Аиїї., 1970.
ОАЛЬ — ВгаІ-АИаізсЬе баЬгЬйсЬег. В. 24— 42. \УіезЬабеп, 1952—1970 (До 1943 р.— ЕІп^агізсЬе баЬгЬйсЬег. В. 1—23. Вегііп— Ееіргі§, 1921 —1943).
ЕІЬІепЬеск — ІЗМепЬеск С. С. Кигг§еїаззіез еіуто1о§ізсЬез \УбгіегЬисЬ бег аіііпбі-зсЬеп ЗргасЬе. Атзіегбат, 1898—1899.
ЕИазгуп б§г. гіобг.— ІЛаазгуп Н. б^гук гіо-бгіе/зкі. Ьббг, 1951.
Ібп§бЬ—див. ЕІАбЬ.
Еігапіа Тіегг.— Огапіа ТіеггеісЬ іп зесЬз Вап-беп. Ьеіргід—бепа—Вегііп, 1967—1969.
ЕІгЬапсгук ВіЬІіа кгбі. Хоїіі — СігЬапсгук 5. 7 батепусЬ зіозипкбте роїзко-сгезкісЬ. Сг. 1. ВіЬІіа кгбіотее) Хоїіі а зіагосгезкіе рггекіабу Різта зте. Кгакбте, 1946.
Уаіііапі Ог. сотр.— Уаіііапі А. Сгаттаіге сотрагее без 1ап§иез зіауез. Т. 1—2. Ра-гІ8 — Еуоп, 1950—1958.
УатЬегу — УатЬегу Н. Еіуто1о§ізсЬез Х^ог-іегЬиск бег іигко-іаіагізсЬеп ЗргасЬеп. Ьеіргіе, 1878.
Уазтег — Уазтег М. КиззізсЬез ,еіуто1о§і-зсЬез \УбгіегЬисЬ. В. 1—3. Неібе1Ьег§, 1952—1958.
Уахпу — Уагпу У. О ітепесЬ тоіуій V зіо-УепзкусЬ пагесісЬ. Вгаіізіауа, 1955.
Уіпсепг — Уіпсепг А. йе. Ьез еіетепіз гои-таіпз би Іехідие Ьоиігоиіе. Рагіз, 1959.
Уопбгак — Уопіігак ]У. Уег§1еісЬепбе зіа-уізсЬе Сгаттаіік. В. 1—2. 2. Аиїї. Ооі-ііп§еп, 1924—1928.
УРЗ — Угпік а росаіку Зіоуапй. Зу. 1—7. РгаЬа, 1956—1972.
Угіез АЕ\У — Угіез сіє. АІіпогбізсЬез еіу-то1о§ізсЬез ХУбгіегЬисЬ. 2. Аиїї. Ьеібеп, 1962.
Угіез ІМЕАУ — Угіез ./. сіє. Мебегіапбз еіуто-1о§ізсЬ теоогбепЬоек. Веібеп, 1963— 1965.
\Уа1бе — Ноїт.— Таїсіє А. ЕаіеіпізсЬез еіу-тоІодізсЬез АУогіегЬисЬ. 3. пеиЬеагЬ. Аиїї. уоп б. В. Ноїтапп. В. 1—2. Неібеї-Ьег§, 1938—1954.
\Уа1бе — Рок.— ІУаМе А. Уег§1еісЬепбез АУбгіегЬисЬ бег іпбо§егтапізсЬеп ЗргасЬеп. Негаиз§е§еЬ. ипб ЬеагЬ. уоп б. Рокогпу. В.	1—2.	Вегііп — Ьеіргіа,
1927—1930.
ІУеекІеу — УРеекІеу Е. Ап еіугпо1о§іса1 діс-ііопагу ої тодегп Еп§1ізЬ. Уоі. І—II. Хет/ Уогк, 1967.
Шеі§апд О\УЬ.—	і рапсі О. ВеиізсЬез \Убг-
ІегЬисЬ. 5. Аиїї. Оіеззеп, 1908.
Шеізе — ^еізе Р. О. Віє ОгіесЬізсЬеп ХУбгіег іт Ьаіеіп. Ьеіргі§, 1964.
Шіеп. зі. ЛЬ.— Міепег аІауізіізсЬез ЛаЬгЬисЬ. В. 1—25. \Уіеп, 1950—1979.
\Уог(1 — ІРогд. Лоигпаї ої ІЬе Ьіп§иізііс Сігсіе ої К'еда Уогк. Уоі. 1—24. Кеда Уогк, 1915—1968; Лоигпаї ої ІЬе Іпіегпаііопаї Ьіп§иізііс Аззосіаііоп. Уоі. 25—ЗО, 1969—1979.
ШиЗ _ Хрогіег ипсі ЗасЬеп. КиїіигЬізіогізсЬе 2еіі8сЬгіїі Гіїг ЗргасЬ- ипсі ЗасЬїогзсЬип§. НеісІеІЬегд, поч. з 1909 р.; нова серія (після т. XVIII), поч. з 1938 р.
\¥2КМ — ХРІепег 2еіізсЬгіїі Гйг діє Кипде без Мог§еп1апде8. В. 1—28. \Уіеп, 1887— 1914.
2а]4сгкодазкі М\УТ — їаіусгкои&кі А. №]-зіагзга \уегз)а іигеска. Сі. 3. ХУагзгадаа, 1961.
2аі4сгко«8кі ЗЮг — 2а/<?сгйоаузйс А. Зіидіа огіепіаіізіусгпе г дгіе)6\у 8Іо\упісі\уа рої-зкіе§о. \УгосІа\у, 1953.
2а]4сгко\узкі УАК — 2.а]<ісгкоиі)зкі А. УосаЬи-Іаіге агаЬе-кірісЬак де Геродие де Геіаі Матеїоик. 1-е р. ХУагзгатеа, 1958.
2ШРЬ — 7,еііс,сІггіЦ їйг готапізсЬе РЬіІо-1о§іе. 1—94. Наїїе/ТйЬіпдеп, 1877—1978.
2/31 — /егїзсЛп/ї (ііг Зіахуізіік. В. 1—25. Вегііп, 1956—1980.
2І31Р11 — Іеіізсігг^і їйг зІауізсЬе РЬі1о1о§іе. В. 1—41. Ьеіргі§ (з 1952 р.— Неіде1Ьег§), 1924—1975.
2ОМР — 2,еііяскгі}і їйг ОгІ5патепїогзсЬип§. В. 1—10. МйпсЬеп — Вегііп, 1925— 1934.
2иЬаІу Зі. а сі.— 2.иЬаіу Зіидіе а біапку. Зу. 1. Уукіаду еіуто1о§іске а Іехікаїпі. С. 1—2. РгаЬа, 1945—1949.
2ирііга 00 — Іирііга Е. Віє §егтапізсЬеп Оиііигаїе. Вегііп, 1896.
2У32 — 7.акІаіпї увезіоуапзка зіоупі газоЬа.
Вгпо, 1964.

А
а1 (сполучник, частка, вигук пізнавання, пригадування тощо); — р. бр. нл. болг. м. а «тс.», др. а «а, і, то», п. схв. слн. а «а, і», ч. а «і, а», слц. вл. а «і», полаб. а «тс.», стел, а «а, і, же»; — псл. п; — споріднене з дінд. а «і», аі «потім, тоді, і, то», ав. ааі «потім, і, та» і, подібно до них, є результатом функціональної видозміни однієї чи кількох відмінкових форм колишнього вказівного займенника *’е-/’о- з пізніше зниклим ларингальним приголосним у корені перед голосним; результатами видозміни інших форм того самого займенника є сполучники і, [о(бп)1; пор. аналогічне співвідношення голосних у сполучниках та, то, др. ти, стел, ти, утворених від різних форм вказівного займенника Ь; після звукового збігу а1 з вигуком п2 вигукові функції обох слів у праслов’янській мові частково змішались; думка про походження сполучника а з первісного вигуку (НоІиЬ-Кор. 59; Кигг 81ауіа 24, 144; 8кок І 1) недостатньо обгрунтована; лит. б «а» може бути запозиченням із слов’янських мов.— Мельничук СМ IV 82; Фасмер І 55; Преобр. І 1; ЗІаАУзкі І 23; МасЬек Е8ЛС 33; ЗССЯ 1, 33—34; 81. ргавї. І 145; Фортунатов ИТ II 226—227; Мейе ОЯ 389; ХиЬаІу ЬР 36, 345; Рокоту 281— 284,— Пор. а2, і1.
а2 (вигук болю, переляку тощо); — наявний в усіх слов’янських і багатьох неслов’янських мовах;—результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, який після звукового збігу з багатозначним словом с1 зблизився з ним і в сфері вигукових функцій.— Рокоту 1,— Пор. а1.
а-, ан- (префіксальний елемент заперечної семантики в складі запозичених слів типу алогічний, ангідрид, апо
літичний, аритмічний, атонічний, який змінює значення наступної за ним словотворчої частини на протилежне); — наявний в усіх слов’янських мовах; — через посередництво західноєвропейських мов запозичено в складі відповідних слів з грецької мови; для творення деяких слів із цим префіксом було використано латинські основи (напр., аморальний, анормальний)-, гр. а-, (XV-«не-, без-», споріднене з дінд. ав. а(п)-, вірм. ап-, лат. іп-, двн. гот. ип- «тс.», походить від іє. *П-, редукованої форми заперечної частки пе.— СІС 7; НоІиЬ — Ьуег 67; Воізасд 1; Ргізк І 1; Рокоту 756—758.— Див. ще не.
абажур; — р. бр. болг. м. абажур, п. аЬагиг, ч. слц. аЬагйг, схв. абажур', — запозичення з французької мови; фр. аЬаі-)оиг утворено з дієслова аЬаНге «збивати, ослабляти», яке складається з префікса а-, пов’язаного з лат. аЬ «від», аЬ- (перед приголосними с, д, і — аЬз-) «геть, у-», спорідненим з гр. ало, ало- «від, геть», гот. аї «від», і дієслова Ьаііге «бити», пов’язаного з лат. Ьаііие-ге, *Ьа11еге «тс.», спорідненим з укр. бат, та з іменника )оиг «день, світло».— СІС 1951, 9; Фасмер І 55; НоІиЬ — Ьуег 67; Паигаі 1; АЛ/аІсІе—НоГт. І 1—2; Кіеіп 1.—Див. ще. ажур1, бат1.
[абазь] (вигук, яким відганяють ягнят);— складне слово, утворене з спонукальної частки а1 і вигуку базь (див.).
Абакум, Авакум, ЇБакум], ст. Авва-кум, Амвакукь, Абаккук-ь (1627); — р. Аввакум, бр. Абакум, ч. слц. НаЬа-кик, болг. Авакум, цсл. Пквакеулі-ь, стел. ЛмкаксуЛі'к, Йлжаїщу'к'к;— через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’Аррахоор (’АрРахобр) походить від імені єврейського пророка
НаЬаррйр (пряме значення «обійми»; тлумачиться також як «борець сильний» і ін.) — Беринда 171; Петровский 33; Илчев 41; Сезепіиз 247а.
[абе] (вигук відрази);— складне слово, утворене з вигуків а2 і бе2 (див.).
абетка, [абетло] Пі, абетний (заст.) «елементарний»;— власне українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв азбука, альфабет і п. аЬесасІІо «тс.» (від вимови перших трьох букв а, Ье, се).— 8айп. — Аііг. УУД. І 42.—Пор. азбука, алфавіт.
абзац;— р. бр. абзац, болг. абзац, схв. абзац',— запозичення з німецької мови; нім. АЬзаіг «перерва, пауза, уступ, абзац» є похідним від дієслова аЬ-зеігеп «відсувати, відставляти», утвореного з префікса аЬ- «від-, з-», спорідненого з гот. аї «від», лат. аЬ «тс.», і дієслова зеігеп «садити», пов’язаного з двн. зег-геп, дангл. зеііап, англ. зеі і спорідненого з псл. засіііі, укр. садити.—СІС 7; Фасмер І 56; Раиі ПМЬ 8, 10; К1и§е — Міігка 705.— Див. ще абажур, садити.— Пор. ббцас.
аби (сполучник, частка), аби- (перший компонент складних займенників і прислівників з семантикою узагальненості типу абихто, абищо, абиякий, абичий, абиде, абияк, абиколи, в яких другі компоненти зберігають властиву їм здавна узагальнюючу функцію);— р. діал. бр. аби, др. аби, абьіхт>, абьіхом'ь, абьісте, абиша, п. слц. вл. ст. нл. аЬу, ч. аЬу, аЬусЬ, аЬуз, аЬусЬот, аЬузіе, стел, авкі;— результат злиття сполучника і частки а з особовими формами аориста дієслова Ьуіі (Ьухь, Ьу і т. д.), які згодом теж набули значення умовної частки; зіставлення елемента а- з гр. ш; (<іє. *]оз) (Масіїек Е8ЛС 33) потребує додаткового обгрунтування. — Мельничук СМ II 151 —152; Фасмер І 58; 81а-дазкі І 23; Ваиег 178; ЗССЯ 1, 35; 81. ргазі. І 148—149; 8адп.— Аііг. УЇСЬ. І 2; Уоп-дгак II 136—137; Мейе ОЯ 166, 213.— Див. ще а1, би.
[абйр] (вигук, яким відганяють овець);— бр. абьір «тс.»;—складне утворення з частки а1 і вигуку бир1 (див.).
абищиця «дрібниця, неважлива справа»;— похідне утворення від абищо, аналогічне до дещиця (від дещо), нісенітниця (від ні се ні те).— Див. ще аби, що.
абко, абчанка — див. ябко.
або (розділовий сполучник, питальна частка);— р. [або], бр. або, п. діал. слц. вл. нл. аЬо;— результат злиття сполучника а з часткою Ьо — в минулому формою середнього роду вказівного займенника; припущення про розвиток або через ступінь аіібо (Фасмер І 56; Вегп. І 21—22; Уопсігак II 435) є зайвим.— ЗССЯ 1, 34—35; 81. ргазі. І 147.— Див. ще а1, бо.— Пор. альбо.
[абомовня] «луна, ехо»;— не зовсім ясне утворення, до складу якого входить слово [мовня] «блискавка; заграва; луна, ехо».— Кравчук В Я 1958/4, 119.— Див. ще мовня.
абонемент;— р. абонемент, бр. абонемент, п. аЬопатепі, ч. аЬоппетепі (вим. аЬопта), слц. аЬоптап, вл. аЬо-петепі, болг. абонамент, схв. абднман, слн. аЬопта;— запозичення з французької мови; фр. аЬоппетепі «передплата, абонемент» утворене від дієслова 8'аЬоппег «передплачувати», аЬоппег «абонувати», раніше «встановлювати регулярний податок як засіб викупу від повинностей; обмежувати», пов’язаного з фр. ст. Ьоппе (пізніше Ьогпе) «межовий стовп», що походить від нар.-лат. Ьойі-па, Ьиііпа «тс.», можливо, запозиченого з галльської мови.— СІС 8; Шанский ЗСРЯ І 1,15; Баигаї 3, 99.
аборт, абортивний’,— р. бр. болг. аборт, п. ч. аЬогіиз, слц. аЬогі, аЬогіиз, м. абортує, схв. абдртус, слн. аЬбгіиз;— від лат. аЬогіиз «викидень», похідного від дієслова аЬогіог «передчасно народжуюсь, завмираю», утвореного з префікса аЬ- і дієслова огіог «народжуюсь», спорідненого з укр. ронити.— СІС 8; Шанский ЗСРЯ І 1, 17; \Уа1<1е—Ноїщ. II 222—223.— Див. ще абажур, ронити.
абревіатура; — р. аббревиатура, бр. абрзвіятура, п. вл. аЬгешіаіига, ч. аЬ-геуіаіига, слц. слн. аЬгеуіаійга, болг. абревиатура, схв. абревіатура', — запозичення з італійської мови; іт. аЬЬге-уіаіига «скорочення, абревіатура», по
ходить від лат. аЬЬгеуіо «скорочую», утвореного з префікса аЬ- і прикметника Ьгєуіз «короткий», спорідненого з гр. Рра/й?, двн. шиг§ «тс.».— СІС 8; Шан-ский ЗСРЯ ' 1> ІЗ—14; АУаІде—Ноїш. І 115.—Див. ще абажур.
абрикос, абрикоса, їабрикбз, апри-коза, обрикбс, оберкбс}, абрикосівка, абрикбсник; — р. абрикос, бр. абрьікбс, п. аргукога, вл. аргікога; — запозичення з голландської мови; гол. аЬгікооз через французьку і іспанську чи португальську мови (фр. аЬгісоі, ст. аиЬегсоі, ісп. аІЬегсоцие, аІЬагісоцие, порт. аІЬгі-содие) прийшло з арабської; ар. аі Ьаг-док утворилося з сгр. лраїхбххіоу (лраїхбхіа), яке походить від лат. ргаесох (ргаесоцииз) «скороспілий», утвореного з префікса ргае- «перед-, наперед», спорідненого з гр. пара! «до, перед, поряд», укр. при, і основи дієслова социо «варю, кип’ячу», спорідненого з псл. *рекіі, укр. пектй', варіант [априкбзаї зайшов через польську і німецьку мови (нвн. Аргікозе).— Шан-ский ЗСРЯ І 1, 18; Фасмер І 57; Пре-обр. 1 2; К1и§е—Міігка 28; Оаигаі 4; ХУаІсіе—Ноїш. 1270—271,11351.—Див. ще пекти, при.
[абрю] (вигук, що передає воркування голуба), {абрюку} «тс.», Іабрюкати];— складне утворення з частки а1 і вигуко-вого компонента -брю, -брюку, тотожного з бруку (див.).
абсолют, абсолютний, абсолютизувати, ст. абсолют.^ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), пор. нове абсолютизм «необмежена монархія»;— р. болг. абсолют, бр. абсалют, п. аЬзо-Іиі, ч. аЬзоІиіпі, слц. аЬзоІйіиш, вл. аЬ-зоіиіпу, м. апсолутен, схв. апсдлут, слн. аЬзоІйДиш); — запозичення з латинської мови; лат. аЬзоІйіиз «викінчений, довершений, необмежений» пов’язане з дієсловом зЬзоіуо «звільняю, завершую», утвореного з префікса аЬ-і дієслова зоіуо «відв’язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *зе-1ио, утвореного з основи хе- (зеф) «без», генетично пов’язаного з основою зворотного займенника *8е-, *8це-, укр. -ся, свій, і дієслова Іио «розв’язую, звільняю, відпускаю», спорід
неного з гр. Хбсо «тс.», дінд. Іипйіі «ріже, відрізує», укр. лава; нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з’явилось у нім. аЬзоІиі, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЗСРЯ І 1, 19—21; \\ а1<іе— Ноїш. І 2, 834, II 506—507, 557.— Див. ще абажур, лава, свій, себе.
абстрагувати, абстрактний, аб-стракт, абстракціонізм, абстракціоніст, абстракція; — р. абстрагйровать, бр. абстрагаваць, п. вл. аЬзігайошас, ч. аЬзігаЬоуаіі, слц. аЬзігайоуаі', болг. абстрахйрам, м. апстрахйра, схв. ап-страховати, апстрахйрати, слн. аЬ-зігайігаіі; — запозичення з латинської мови, переважно через російську і німецьку (нім. аЬзігаїїіегеп «абстрагувати», аЬзігакі «абстрактний»); лат. аЬ-зігайо «відтягаю, відволікаю», аЬзігас-іиз «відтягнутий», аЬзігасііо «відтягнення, віддалення» утворені з префікса аЬз- (аЬ-) «геть» і дієслова ігайо «тягну», спорідненого або з гот. дангл. Фга§ап «тягти», двн. Іга§ап «тс.», або з кімр. ІгоеФ «нога, ступня», слн. іга§ «слід», схв. тражити «шукати».— СІС 10; Шанский ЗСРЯ І 1, 21—22; \Уа1-(1е—Ноїш. II 698—699.— Див. ще абажур.
абсурд, абсурдний, ст. апсоурда, то єсть розуменья некгречньїе (1598); — р. бр. болг. абсурд, п. вл. аЬзигй, ч. слц. аЬвшДит, м. апсурд, схв. апсурд, слн. аЬзйгФ; — запозичення з латинської (пізніше з французької) мови; фр. аЬзигде «безглуздя, абсурд» походить від лат. аЬзшчіиз «недоброзвучний, безглуздий», утвореного з префікса аЬ- «від-» і прикметника зшДиз «глухий», мабуть, пов’язаного з лат. зизиггиз «шипіння, шепіт», спорідненим з дінд. зуагаіі «звучить», стел, скирати «свистіти», р. сви-рель «сопілка».— Шанский ЗСРЯ І 1, 22; Виноградов Очерки 392; Д'аісіе— Ноїш. І 5, II 634, 637.— Див. ще абажур.
абхаз, абхазець; — р. абхаз, абхазец, бр. абхазец, др. обез-ь, обежанин'ь, п. ч. слц. АЬсйаг; — очевидно, запозичення з грузинської мови; груз. архагі (букв.
«душа»), як і вірм. ар'хаг, є субститутом самонайменування абхазів апсуа\ пор. сгр. арастуоі «абхази».— Мельхеев 5; Фасмер—Трубачев І 57; Вееіегз Ір 61, 329; Оігг Кател 205.
[абшйт] «відставка», [абшид, апиіид], [абшитувати] «звільняти», ст. абишпть, абшитованьїй, абшитованний «звільнений від служби» (XVIII ст.); — р. абшид, бр. ст. апшит, п. аЬзгуб, арзгуі «звільнення з війська»; — запозичення з німецької мови; нвн. АЬзсЬіеб «прощання, відставка» є похідним від дієслова аЬ-зсЬеібеп «відділятись, від’їжджати», утвореного з префікса аЬ- «від-» і дієслова зсЬеібеп «розділяти; відходити; розставатися», спорідненого з двн. зсеі-бап, гот. вкаібап, лит. зкіедхіи, зкіезіі «тс.».— Фасмер І 58; 8 XV І 5; К1и§е— Міігка 641.— Див. ще абзац.
[ава1] «вид рибальської сітки; рибальський каючок Мо»; — болг. [ава] «тс.»; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. авз (рум. ауа) «невід» походить від тур. [ау], крим.-тат. аху «тс.», що зводиться до спільно-тюркського кореня а:к «сітка, невід; полювання».— Болдьірев Тюркизмьі 45— 46; БЬКМ 58; Севортян 117—118.
[ава2] (вигук несподіванки, здивування, шкодування і ін.)Ж;—бр. [авай], п. ст. ахуа «ото», ч. аи «ой», ст. ауе «ох», вл. ау/ «ой», полаб. аи «ох», схв. ава] «тс.»; — очевидно, результат злиття вигуку *ав (аи, мабуть, запозиченого з німецької мови, пор. нім. аи) і вигуку с; можливе також припущення про злиття вигуку а з відмерлим тепер вигуком *ва (пор. овва і ін.).— Див. ще а2.
Авакум — див. Абакум.
авангард; — р. бр. болг. авангард, п. аиап^агсіа, ч. слц. ауапі^агда, вл. аАуапі^агсІа, м. авангарда, схв. авангарда, слн. ауапі^агсіа; — запозичено з французької мови, очевидно, через російську; фр. ауапі-£аг<іе складене з двох слів — ауапі «попереду», від лат. аЬапіе «тс.», утвореного з прийменників аЬ «від» і апіе «перед», спорідненого з гр. ауті «напроти», і §агс!е «сторожа, загін», від франк. *\уагсІбп «бути на сторожі», спорідненого з нім. шагіеп «доглядати, чекати».— СІС 10; Шанский ЗСРЯ І 1,
23—24; Фасмер І 58; Кораііпзкі 101— 102; Оаигаі 62, 354; \\'а1сіе-Ноїш. І 53.-Див. ще абажур, анти-, варта, гвардія.
аванс, авансувати-, — р. бр. болг. м. аванс, п. а^уапв, вл. ашапза, схв. аванс, слн. ауапз; — запозичення з французької мови; фр. ауапсе «видача грошей наперед» пов’язане з ауапсег «авансувати», похідним від нар.-лат. *аЬапііаге «просуватися вперед», утвореного від лат. аЬапіе «попереду».— СІС 11; Шанский ЗСРЯ І 1, 25; Ваигаі 62.— Див. ще авангард.
авантюра, авантура, авантюрйзм, авантюрист, авантюрний, авантурник, авантурувати; — р. болг. авантюра, бр. м. схв. авантура, п. аАуапіига, ч. ауапіига, ауапіуга, слц. слн. ауапійга;— запозичено з французької мови двома шляхами: через польську і російську мови; фр. ауепіиге походить від слат. *асіуепіига «те, що має відбутись», пов’язаного з лат. абуелїге «відбуватись, траплятись», утвореним з префікса аб-«до-, при-», спорідненого з гот. дісл. днн. аі «до, при, на», і дієслова уепїге «приходити», очевидно, спорідненого з гр. Раїуа) «іду», дінд. §ашаіі «іде», гот. ді-шап «приходити», нвн. коштеп «тс.».— СІС 11; Шанский ЗСРЯ І 1, 26; Фасмер І 58; НоІиЬ—Ьуег 89; Е)аигаі 63; ХУаІбе— Ноїш. І 11—12, II 747—749.
аварець (представник однієї з народностей Дагестану); — р. аварец, бр. аєа-рац «тс.», др. аварьск'ь «аварський», ч. Ауаг «аварець», вл. Ашаг, болг. аварин «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось від тюрк, (перс.) ауага «волоцюга, задирака» (Оігг Йашеп 208), проти чого висувались заперечення (Магриагі Киш. 74—75).— Фасмер І 58; Менгес 120—121.
авари (іст.) «обри»; — р. бр. аварьі, слн. Ауаге «тс.»; — назва обрів, запозичена з грецької або латинської мови; гр. А|3ар «обр», лат. ауагиз «тс.» мають походження, спільне з укр. обр (див.).
аварія, аварійник.-, — р. болг. аварця, бр. аварьія, п. ашагіа, ч. Ьауагіе, слц. Ьауагіа, м. хавари]а, схв. асари]а, ха-вари]а, слн. Ьауагі]а;—запозичення з італійської мови; іт. ауагіа походить від
ар. 'а\уап]а «пошкодження корабля чи вантажу», пов’язаного з 'а\саг «шкода, пошкодження».— СІС 11; Шанский ЗСРЯ І 1, 27; Фасмер І 58; НоІиЬ—Ьуег 188; Кііще—Міігка 294; Паигаі 63.
[авата] (іхт.) «білизна, жерех, Азрі-118» Берл.; — запозичення з молдавської мови; молд. ават (рум. ауаі) «білизна, Авріиз гарах» виводиться від тур. Ьаиі.— ПЕРМ 58.
[авач] «червоний або чорний бик з білою поперечною смугою» Ж;— запозичення з румунської мови; рум. аіасіи «перістий» пов’язане, очевидно, з тур. аіа-са «перістий, строкатий, рябий», похідним від аіа «тс.» пратюркського походження, спорідненим з монг. а!а§ «тс.»; в українській формі відбулась закономірна для частини західних говорів зміна твердого 1 у в.— Севортян 129—130; Кавапеп Уегзисй 15.— Пор. алажа.
Август, Августа, ст. Аугусть «...славний, зацн(ьіії), знаменитішії), панскиії» (1627); — р. болг. Август, Августа, бр. Аугусіп, Аугуста, п. ч. слц. Аи-§П8Ї, схв. Аи^изі, слн. Ау§йзі, стел. Як’ьгоу'ст'к; — через старослов’янську мову запозичено в східнослов’янські з грецької; гр. Абтоиото? походить від лат. Аи^изіиз (особове ім’я), утвореного з прикметника аи^изіиз «священний», пов’язаного з аи§ео «збільшую, сприяю», якому відповідає лит. аи§іі «рости», аикзіаз «високий», лтс. ай§і «рости», ай^йіз «високий», гот. аикап «зростати, збільшуватись», гр. айЕш «збільшую, підвищую», тох. В аикз «зростати».— Беринда 183; Петровский 34; Ил-чев 41; АУаІсІе—Ноїш. І 82—83.— Пор. автор.
[авдбтка] (іхт.) «щипавка, СоЬіііз іаепіа Б. Ж; голець, Кешасйеііиз ЬагЬа-іиіиз Б. Л—Г», авдбтька «голець», [ав-дошка Л—Г, авдюшка Ж, Л—Б, авдю-шечка Л—Г, овдюшка ЛЖит, одюшка ЛЖит, удотка Ж1 «тс.», [євдошка] «ум-бра, ІІтЬга Кгатегі АУаІЬ.» Л—Г, [яв-дошка] «бобирець, Ьеисізсиз ЬогузіЬепі-си8» Ва, Л—Г; — р. [авдбтка] «голець», авдбтька, [авддшка, авдюша, авдюшка] «тс.», [евдбтка] «тс.; вид карна, Сургі-пиз аІЬигпиз», [евдошка] «голець; умбра; бобирець», [евдюшка] «голець», [удотка],
бр. [авдбтка] «тс.»;—запозичення з російської мови, в якій на сучасному етапі пов’язуються з особовим ім’ям Авдбтья (Евдокия); як назви риб розвинулись на основі іхтіологічних назв, що відповідали укр. [дунька] «плітка», випадково зближених із зменшеними формами від жіночого імені Євдокія: зіставлення з р. удод «одуди (ЗСБМ І 205) або з р. вдох (Бебег 120) позбавлені підстав.— Коломиец Про-исх. назв, рьіб; Фасмер — Трубачев II 6.— Див. ще дунька.
[авдотки] (бот.) «купальниця європейська, вовча лапа, Тгоіііиз еигораеиз Б.» Пі, Мак, [авдотька Мак, удбтки Пі] «тс.»; — неясне.
авіа- (перша частина складних слів типу авіабаза, авіазенітний, авіатехніка, авіашкола)', — р. авиа-, бр. авія-, п. а\уіо-, болг. авио-, схв. авио-, слн. ауіо-; — результат скорочення прикметника авіаційний або компонента авіаційно- у складних прикметниках.— Див. ще авіація.
авіація, авіатика, авіатор-, — р. болг. авиация, бр. авіяцьія, п. а\сіас]а, ч. слц. ауіаііка, м. ави}ациіа, авіатика, схв. авиіаци]а, слн. ауіасЦа; — запозичення з французької мови; фр. ауіаііоп, ауіаіеиг — штучні утворення (XIX ст.) від лат. ауіз «гЛ?ах», спорідненого з гр. оїсоубд «великий птах; ознака», дінд. мій «птах», уєіі, ав. уїз уауо (наз. в. мн.) «тс.».—СІС 12; Шанский ЗСРЯ І 1, 28—29; Паигаі 64; Егпоиі—Меіііеі І 58; АУаІбе—Ноіш. І 84.
Авксентій, Овксентій, Овксент, Ов-ксен, Оксент, [Аксентій, Оксен, Оксант], ст. Ау^ентій «растителен» (1627); — р. Авксентий, бр. Ауксенцій, р.-цел. ЯкЕентін, болг. Авксенти(я), схв. Ак8ЄПІІ]Є, стел. Лкті^Ентии, Ду-£ентіі;— через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. АиЕєутюе є похідним утворенням, пов’язаним з дієсловом аи£а> «збільшую, вирощую, звеличую», спорідненим з лат. аи§ео «збільшую, сприяю».— Беринда 183; Петровский 36; Илчев 42; Ргізк І 187—188.— Див. ще Август.
[аво] «ось» Ж, [авбсь] «тс.» Ж; — р. авбсь «можливо; от», бр. [авб] «от», др. авосе «от», п. а\уо «от; можливо, адже», серб. ст. аво «ось, а ось», болг. ст. аво «от; раптом», схв. ст. ауо «от»; — складне утворення з часток а і *во «от» (і вказівного займенника с. р. се) (Даль, 1880, 1,3); менш переконливим є пояснення р. авбсь як результату злиття а і осе (Буслаев 157; Соболевский Лекции 95; Грот САН 1891, І 8; Фасмер І 59; Шанский ЗСРЯ І 1, ЗО) або а, ово і се (2иЬаіу БЕ 36, 112, 341; Горяев 1; Вегп. І 21; Преобр. І 1; 81. ргазі. І 165).— Див. ще а1, се.— Пор. гав2.
аврал — р. болг. аврал, бр. аурал', — через російське посередництво запозичено, на думку більшості дослідників, з англійської мови (англ. оуєг «нагору», споріднене з нвн. йЬег «над», гр. йиєр «тс.», лат. зирег «вгору, над», і аіі «всі», споріднене з нвн. аіі «весь», гот. аііз «тс.», лат. аііегз «учений», від іє. *а1поз як дієприкметника від дієслівної основи *а1- «рости»); виводиться також (Фасмер І 59) з голландської мови (гол. оує-гаї «всюди» етимологічно тотожне англійському виразові).— СІС 12; Шанский ЗСРЯ І 1, ЗО; Бурд,—Мих. 8; ССРЛЯ І 31; Кіи^е —Міігка 13, 800.
Аврам, Офал/, Абрам, Авраам, ст. Аврамт> «отец-ь вьінесльїй, або отец високий, або пришелец...», Авраам/ь «отец многих [народов]» (1627); — р. бр. Аврам, др. Авра(а)мть, п. ч. слн. АЬгайаш, слц. АЬгаЬаіп, болг. А ерам, Авраамий, схв. Аврам, Абрам, Абрахам, стел. Лв-раам-ь; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Арраар. відтворює гебрайську форму імені ’АЬгаЬЙт «батько багатьох», яка є видозміною гебр. ’АЬгаш «батько високий», утвореного з аЬЬ «батько», спорідненого з арам. аЬЬ, аЬЬа, ар. еф. аЬ «тс.», і гаш «високий, піднесений», пов’язаного, очевидно, з гит «височіти, підносити», спорідненим з арам.-сір. гаш «височів», ар. гаша «підняв».— Бе-ринда 171; Петровский 37; Фасмер І 57; Илчев 42; Кіеіп 5—6; Сезепіиз 9—10.
авран (бот.) «Сігаііоіа оШс. Б.» Я;— р. авран «тс.» (інші назви: лихорадочная 42
трава, благодать), [аврьїнь) «ряска, Бетпа Б.», бр. ауран «Огаііоіа»; — очевидно, запозичення з тюркських мов: пор. уйг. аигасіап «гостриця, Азрегц^о ргосишЬепз Б.», каз. ауру «хворіти». — Радлов І 72.
[авру] (вигук, що передає воркування голуба), [аврукати)', — звуконаслідувальне утворення.— Пор. абрю.
[авряк] «некастрований баран», Іав-рюшникі «ягня, що може бути авря-ком»; — запозичення з турецької мови; пор. тур. уауги «новонароджена тварина», уаугиіашак «народжувати малят (про тварин), висиджувати пташенят», узб. ]аурі «молода тварина», іаурук «тс.».— Кравчук ЛБ VIII 69; Радлов III 18.
автентичний, ст. автентичний, автентичний, аутентичний (1633), автентичні (XVII ст.), автентикт> (1618), автентице (1597), автентице (1612); — р. аутентйчний, автентичний, бр. ау-тзнтйчни, п. аиіепіусхпу, ч. слц. аи-Іепііску, вл. ау/Іепіізкі, болг. автентй-чен, м. автентичен, схв. аутентичан, слн. ауіепіісеп; — безпосереднє запозичення з латинської мови; лат. аиШеп-іісиз походить від гр. аобеттіхос, пов’язаного з ао&еутт]? «самовладний повелитель, безпосередній винуватець», утвореним із займенника аито? (> айИ-) «сам» і форми *е»-тт]<; від дієслова «завершую», спорідненого з дінд. запбіі «здобуває, виграє».— СІС 13; Тимч. 6; Кораііпзкі 99; НоІиЬ—Буег 88; Воізаср 100; Кіеіп 130; Ргізк 1 185.— Див. ще авто-.
авто; — р. авто, бр. ауто, п. ч. слц. аиіо, вл. нл. ач&4о, болг. м. ауто, схв. ауто, слн. ауіо; — запозичення з французької мови; фр. аиіо є скороченням з аиіошоЬіІе «автомобіль»; в українську мову зайшло двома шляхами; через російську і польську (німецьку) мови.— Шанский ЗСРЯ І 1, 30.— Див. ще автомобіль, авто-.
авто-; — р. болг. м. авто-, бр. аута-, п. ч. слц. аиіо-, схв. ауто-, слн. ауіо-; — перший компонент порівняно нових складних слів, який у різних випадках зводиться до чотирьох різних лексич
них одиниць: як скорочення до автомобільний, автобусний (напр., автотранспорт, автопарк), як скорочення до автоматичний (напр., автопілот, пор. Азарова ВКР ПІ 224), як виділений із складу слів грецького походження компонент авто- (гр. аото-, етимологічно не зовсім ясне) із значенням «само-» (напр., автопортрет) і як основа, тотожна самостійному слову авто (напр., автомашина).— Егізк І 191 —192.
автобус; — р. автобус, бр. аутобус, п. ч. слц. аиіоЬиз, вл. ачДоЬиз, болг. м. автобус, схв. аутобус, аутобус, слн. ауіоЬиз; — запозичення з німецької мови; нім. АиіоЬиз походить від фр. аиіо-Ьиз, утвореного з основи аиіо «автомобіль» і елемента -Ьиз, виділеного з слова ошпіЬиз «омнібус».— Шанский ЗСРЯ І 1, ЗрВаигаі 61. — Див. ще авто-, омнібус.
автоген, автогенник-, — р. автоген, бр. аутагенньї «автогенний», п. ч. ац-іо§еп, слц. аиіо^еп, вл. ашіо^епу «автогенний», схв. аутбген, слн. ауіо§еп; — запозичене через російську мову з французької; фр. аиіо^епе «спайка, зварювання» утворене на основі словосполучення зоисіиге аиіо§епе «автогенне зварювання»; прикметник аиіо§епе походить від гр. ао-со-уємт)? «самородний», утвореного з аотбс; «сам» і -уємо? «рід»; назва зумовлена тим, що автогенне зварювання відбувається без застосування тиску.— Шанский ЗСРЯ І 1, 31—32.— Див. ще авто-, ген1.
автограф; — р. автограф, бр. аутд-граф, п. ч. аиіо§та(, слц. аиіо§га(, аи-іо§гат, вл. аиЯо^гагп, болг. автограф, м. автограф, автограм, схв. аутдграм, аутбграф, слн. ауіо§гаї, ауіо^гат; — запозичено з французької мови через посередництво, з одного боку, російської і, з другого боку, польської мов; фр. аиіо§гарйе утворене з грецьких елементів аотбс; «сам» і 7расро> «пишу». — Шанский ЗСРЯ І 1, 32; Фасмер І 60.— Див. ще авто-, графа.
автол; — р. болг. автол, бр. аутбл, п. ч. аиіоі; — складноскорочене слово, утворене з основ слів автірмобіль) і лат. оі(еищ) «масло» за аналогією до ментол, бензол, фенол та ін.— СІС 14; РЧДБЕ 24.— Див. ще автомобіль, олія.
автомат, автоматизація, автоматизм, автоматика, автоматник, автоматичний, автоматизувати; — р.болг. автомат, бр. аутамат, п. ч. слц. аиіошаі, вл. ашіошаі, схв. аутомО-т, слн. ауіо-таі; — і основне слово, і його похідні, крім автоматник, засвоєні через посередництво російської мови з французької; фр. аиіотаіе, аиіотаНцие, аиіотаїіза-ііоп, аиіотаіізег утворені від гр. а6т6р.ато<; «самодіючий», складеного з основ абто-, «сам» і цєу-/|іа- (<*тп-) «намір, сила», спорідненої з укр. мн-ймий, па-м'я-ть, су-мн-ів, та з суфікса -тос-; форма автоматник утворена в українській мові від слова автомат «автоматична гвинтівка» за зразком рос. автоматчик.— СІС 14—15; Шанский ЗСРЯ І 1, 33—34; Ргізк 1 191,—Див. ще авто-, мнимий, пам’ять.
автомобіль, автомобілізація, автомобілізм, автомобіліст-, — р. автомобілів, бр. аутамабіль, п. ч. слц. аиіотоЬіІ, болг. м. автомобйл, схв. аутомббйл, слн. ауіотоЬіІ; — запозичено через посередництво російської і, можливо, німецької мов з французької; фр. аиіо-тоЬіІе утворене з гр. абтб? «сам» і лат. шоЬіііз «рухливий» за аналогією до фр. ІосошоЬіІе.— Шанский ЗСРЯ І 1, 34— 35; Оацхаі 61.— Див. ще авто-, мобільний.
Автонбм (особове ім’я), ст. Аутоном «самозаконник’ь, или самозаконен/ь» (1627); — р. Автонбм, болг. Автоном, стел. Йв'ьтоиолі'ь;—через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. А6т6уор.о<; утворено на основі прикметника аотбуор.о<; «самостійний, вільний», який складається з основ слів аотбе «сам» і >6}ло<; «закон».— Див. ще автономія.
автономія, автономіст, автономний-, — р. болг. автондмия, бр. аутанд-мія, п. аиіопотіа, ч. аиіопотіе, слц. аи-іопбтіа, вл. а\уіопогпі)а, м. автономи-)а, схв. аутондми]а, слн. ауіопотііа; — запозичено через посередництво польської мови з грецької; гр. аотоморла «самостійність, незалежність» складається з основ слів аотос «сам» і »6р.о? «закон», пов’язаного з «наділяю, привласнюю, обробляю, пасу», спорідненим з гот. пішап «брати», нвн. пейшеп, лтс.
пейіі «тс.», лит. пйота «найм, оренда».— Шанский ЗСРЯ І І, 35; Ргізк II 302— 303.— Див. ще авто-.
автор, авторство, авторка, ст, авторі) (XVI ст.); — р. болг. м. автор, бр. аутар, п. слц. аиіог, ч. аиіог, аик-іог, вл. ашіог, схв. аутор, слн. ауіог; — запозичене з латинської мови, можливо, через польське посередництво, спочатку з ширшим значенням «творець, винахідник»; сучасне значення вперше фіксується в XVII ст.; лат. аисіог «засновник, творець, письменник, знавець, захисник» походить від дієслова аи§ео «збільшую, наділяю, сприяю, завдаю».— Тимч. 6; Фасмер І 60; НІШІ—УгогДі 15.— Див. ще Август.
авторитет; —р. болг. м. авторитет, бр. аутарьтвт, п. аиіогуіеі, ч.слц.аи-Іогііа, вл. ахуіогіїа, схв. ауторйтет, слн. ауіогііеіа; — запозичено з німецької мови через польське посередництво; нвн. АиіогіШ, свн. аисіогііеіі походить від лат. аисіогііаз «влада, вплив, воля», утвореного від аисіог «творець, захисник, радник».—СІС 16; Шанский ЗСРЯ І 1,36—37; Фасмер І 60; К1и§е—Міі/ка 42.— Див. ще автор.
аву (вигук, що передає виття собаки, вовка); — п. аи, а\уц, ои; — звуконаслідування, яке в окремих мовах могло виникати самостійно або під впливом сусідніх мов; пор. лтс. ай «тс.» (Мййі.— Епсіх. І 214).
[авулбм] «огулом» Пі, Ж, Іавульний] «огульний» Пі; —результат видозміни деетимологізованих слів огулом, огульний, очевидно, під впливом слова авул, аул (сукупність жител тюркських народів) і його похідних.— Див. ще огулом, агіел1.
[авур] (вигук, що передає гарчання собаки, вовка); — звуконаслідувальне утворення.
авуш, авуша—див. агу1.
[авчик] «рибалка на каючку Мо; малий рибальський човен Берл», [гавчик] «малий рибальський човен» Дз, Мо, [гав-чиський] (г-а бригада «бригада рибалок, що використовує гавчики») Дз; — очевидно, видозмінене запозичення з турецької мови; тур. аусі «мисливець, ри
балка» є похідним від ау «полювання; здобич»; на українському грунті семантично зближується з ава «вид рибальської сітки».— Болдьірев Тюркизмьі 46; Севортян 62-63.— Див. ще ава1.
ага1 «старшина, начальник, пан (у турок, татар та ін.)», ст. ага (XVIII ст.) «тс.»; — р. бр. болг. ага, п. ч. слц. а§а, схв. ага, слн. а§а «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. а§а «пан», іст. «начальник (яничарів)», первісно «старший брат», наявне і в інших тюркських мовах, споріднене з тунг. ака «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 38; Фасмер І 60; Севортян 70—71; Покровская ИРЛТЯ 33—36.
ага2 (вигук ствердження, здогаду, пригадування, привернення уваги тощо), агакати, агакало', — р. бр. ага, п. ч. слц. айа, болг. ака, схв. ака, а-ха, слн. айа; — очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим Ь (не §); пор. аналогічні утворення еге, ого (Фортунатов ИТ II 218—219, 226); наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. айа) дозволяє припускати також інший шлях утворення — подвоєння чи емфатичного подовження аа з епентетичним придиховим г.— Шанский ЗСРЯ І 1, 37— 38; Преобр. І 2; Зіахузкі І 23; БЕР І 21.— Пор. га1.
агалик (бот., у назві агалик-траеа, Лазіопе топіапа Б.);—запозичення з турецької мови; тур. а^аіік «гідність аги, звання аги; маєток аги» є похідним від а§а «ага, начальник, пан»; ботанічна назва могла бути зумовлена поширенням цієї рослини на землях якогось аги.— Див. ще ага1.
Агапій, Агапія, ст. Агапій «любимь», Агапіа «любимаа» (1627); — р. Агапий, Агапия, бр. Агап, болг. Агапий, Агапйя, стел. Йгдпии, Йгдпи(и); — запозичені з грецької мови чоловіче і жіноче власні імена; гр. ’А-уаігю<;, ’А-уаит] пов’язані з словами сгуатгаш «люблю», йуатгі) «любов», етимологія яких не з’ясована.— Петровский 38; Илчев 42; Ргізк І 8; Воізаср 6.
Агафангел, Агатангел, [Хванькд], ст. Агаеаггел'б «бл(а)гій вістник» (1627); —
р. Агафангел, болг. Агатангел; — запозичення з грецької мови; гр. ’Ауа&ауує-Хо? — складне власне ім’я, утворене з основ слів а-уа&б? «хороший, добрий» і атубко? «вісник».— Див. ще Агафія, ангел.
Агафія, Гафія, [Афїя, Гапа, Галка, Гсісяі, Агата, ст. Агаеіа «бл(а)гаа» (1627); — р. Агафья, бр. Агата, др. Агаеія, п. ч. слц. слн. А§аіа, болг. Агате, Агатй(я), стел. Лгаеи(и), Ягд-ти(и); —запозичення з грецької мови — форми з ф і п — через церковнослов’янську і давньоруську мови, форма з т — через західнослов’янські і латинську (лат. А§аБіа); гр. ’А-уа&іас (чол. р.) утворене від прикметника ауа&б? «хороший, добрий», можливо, пов’язаного з псл. £осіт> «(належний) час», £осіііі, гот. §орз «добрий», нвн. §иі «тс.».— Петровский 39; Илчев 42; Егізк І 5—6; Воізасд 4—5.— Див. ще год.
Агафон, Агапбн, Гапбн-, — р. Ага-фбн, бр. Агафон, Гапбн, др. Агаеонт>, п. А§аіоп, стел. Ягдеон-к; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’А-уа&шм утворено від прикметника АуаНб? «хороший, добрий».— Див. ще Агафія.
Агафоник, Агафбника, ст. А газонік/ь «бл(а)гопобідньій» (1627); — р. Агафб-ник, Агафбника, болг. Агатбник, стел. Лгдеоникті, Ягдтомикт,; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. чоловіче і жіноче імена ’А-уа-&6>іхо?, ’А-уа&оміхт) утворені з основ прикметника а-уа&6<; «добрий, хороший» і іменника міхт) «перемога» чи дієслова там «перемагаю».— Беринда 172; Петровский 39; Илчев 42.— Див. ще Агафія, Нйкон.
[агел1] «кругла загорода для овець»; — запозичення з тюркських мов; тур. а§і1 «загін для худоби, вівчарня», аз. атл «тс.», каз. тат. крим.-тат. і ін. аул «селище» є похідним від пратюркського кореня а^ «сітка, невід; місце, оточене тенетами, тином; загін; огороджувати».— Болдирев Тюркизмьі 47—48; Севортян
83—85; Радлов І 1, 74—75, 141—142, 163.— Пор. аул.
агел2 (заст.) «диявол», [агил] «тс.» Ж, ст. аггел-ь «дух» (XVI ст.); — р. заст. аггел, бр. [гагьіль], цсл. дггелт, «ангел; злий дух»; — форма книжного походження, викликана буквальною транслітерацією у церковнослов’янському письмі грецького слова а-у-уєХо? «ангел, вісник» з метою відрізнений значення «злий дух» у цій формі від значення «ангел», що писалося з титлою (дггл'к); подвійне -ру у грецькому письмі нормально читається >7 (нг); виведення бр. [га-гьіль] від гагаць «кричати га-га» (Малько Белар. лінгв. 6, 67), очевидно, помилкове.— Див. ще ангел.
агент, агентство, агентура, агенція-, — р. бр. болг. м. агент, агентура, п. ч. а§епі, а^епіига, слц. а§епі, а^епійга, вл. а§елі, схв. агент, агентура, слн. а§епі, а§еп!йга; — запозичено з німецької мови через російське і польське посередництво, про що свідчить подвійний наголос; похідне агентство утворено в російській мові на основі запозичення; нім. А§епі, А§епійг походять від фр. а§епі, а§епіиге, які, в свою чергу, пов’язуються з лат. а§епз, а§епіІ8 «адвокат», похідним від а§о «дію, веду, жену», спорідненого 3 гр. Й70) «жену, веду», дінд. аіаіі «жене», дісл. ака «їхати».— СІС 18; Шанский ЗСРЯ І 1, 39— 40; Фасмер І 60; Горяев 1; Грот САН 1891 І, 11; Таїсіє—Ноїш. І 23.—Пор. агонія.
[агет] «шахрай, мотяга» Ж;—етимологія неясна.
[аги] «тьху» (вигук незадоволення, лайки), [агйй, агї, агій] «тс.», [агакати, агїкати] МСБГ; — п. а Ну] «геть» (вигук, яким відганяють собак); — складне слово, утворене з вигуків а і ги (гий, гі, гій) «тю».— Див. ще а1, гі.— Пор. ігі.
агівка — див. гаївка, ягілка.
агітувати, агітатор, агітація, агітка', — р. агитйровать, бр. агітаваць, п. вл. а§ііомас, ч. а§ііоуаіі, слц. а§і-іоуаі', болг. агшпйрам, м. агитйра, схв. агшповати, а^ііігаїі, слн. а§Шга-1і;—запозичення (крім агітка) з німецької мови; нвн. а§і1іегеп, А§і1аіібп,
А§ііаіог походять від лат. а§і(аге «рухати, збуджувати», пов’язаного з ар'еге «діяти», а§іШіо «приведення в рух», а§ііаіог «той, що рухає», можливо, через французьке посередництво; агітка — нове російське утворення від скороченої основи прикметника агитацибнньїй.— Шанский ЗСРЯ І 1, 40—41; АУаІОе— НоГш. І 23—24.— Див. ще агент.
Аглая, Аглаїда; — р. Аглая, Аг-лайда, бр. Аглая, Аглаїда, болг. Аглае, Аглай, Аглая, Аглайда, стел. Яглаии (чол. р.); — запозичення з грецької мови; гр. ’А-уХаїт], дор. ’А^Хаїа (чол. р. 'АуКаТо?), утворено на основі іменника а-уХаїт; (а-уХаїа) «блиск, краса», що походить від прикметника а-уХаб; «ясний, чудовий», пов’язаного з іменником -уаХ-^МТ] «штиль, спокій, ясність» і з дієсловом уеХаш «сміюсь, сяю», спорідненими з вірм. саіг «регіт»; форма Аглаіда зводиться до гр. а-уХабс «ясний» і єї8о? «вигляд».— Петровский 40; Илчев 42; Джаукян 63, 160; Воізаср 8; Ргізк І 12, 294 -295. — Див. ще вид.
Агнеса; — р. Агнесса, бр. болг. Агнеса, її. А§пез, Ащгезхка, А^піезхка, ч. А§-пегка, ст. Ащіез, слц. А§пеза, схв. А§-пеза, А§пез, А^пега; — через посередництво італійської (іт. Ащіез) або, можливо, якоїсь іншої західноєвропейської мови запозичено з латинської; лат. А§пЄз походить від гр. А-рт;; менш переконлива спроба (Суперанская 84) пов’язання з лат. а§па «овечка», спорідненим з укр. ягня.— Кіеспік І 35; ВаШзіі— Аіеззіо І 91; Паихаі Вісі, сіез пошз 3; Кіеіп 39.— Див. ще Агнія.
агнець; — р. бр. болг. діал. м. агнец, др. агньць,. схв. агнец-, — книжне запозичення в давньоруську мову із старослов’янської; стел, дгикцк відповідає східнослов’янському ягня.— Фасмер І 61.— Див. ще ягня.
Агнія; — р. Агния, бр. Агнія, схв. А§гїі]а, 4а§пі]а, стел. Ягии(и); — запозичення з грецької мови, гр. 'Арі), жіноче ім’я, утворене на основі прикметника арі) «чиста, непорочна» (чол. р. арб;); пор. гр. арєїа «чистота, непорочність»; прикметник арбс; пов’язаний з етимологічно не зовсім ЯСНИМ ярої 46
«святий».— Кіеспік І 36; Ргізк І 10, 13.— Пор. Агнеса.
агов (вигук оклику, відгуку); агбв-кати; — складне слово, утворене з вигуків а1 і гов (див.).
агонія, агонізувати-, — р. болг. аго-ния, бр. агонія, п. а^опіа, ч. а§6піе, слц. а§6піа, вл. а§опі]а, м. агониіа, схв. агд-нща, слн. а£опі)а; — запозичено, очевидно, через польську мову з французької; фр. а§опіе «агонія», в свою чергу, запозичено з пізньолатинської; лат. а§0-піа «туга, томління, почуття страху», а§оп «передсмертні зусилля» походять від гр. а-уюмїа «боротьба, змагання», «тс.», утворених від дієслова ауш «жену, веду, іду», спорідненого з лат. а§о «жену, веду», дінд. а|аіі «жене, веде».— СІС 19; Шанский ЗСРЯ І 1, 41— 42; Фасмер І 61; Оаихаі 18; Ргізк І 18.— Пор. агент.
[агбсь] (відповідь на вигук агов); — складне слово, утворене, очевидно, з вигуку а1 і вказівної частки ось із протетичним г.— Див. ще а1, ось.
аграрний, аграрій, аграрник; — р. аграрний, бр. аграрної, п. вл. а^гагпу, ч. а§гагпі, слц. а§гагпу, болг. аграрен, м. аграрен, схв. аграрнії, слн. а^гагеп; — перші два слова відповідні до нім. а§гаг «земельний, аграрний», А^гагіег «великий землевласник; член аграрної партії», утворених за посередництвом фр. а^гаі-ге «аграрний» на основі лат. а^гагіиз, похідного від лат. а§ег «поле, земля», спорідненого з гр. <Цр6; «поле», гот. акгз, двн. аскаг, нвн. Аскег «тс.» і пов’язаного з лат. а§о «веду, жену»; аграрник, українське похідне від аграрний, утворене за зразком рос. аграрник.— СІС 20; Шанский ЗСРЯ І 1, 42; Оаигаі 18; Хк'аісіе—Ноїш. І 22—23; Егпоиі—Меіі-іеі І 14; К1и§е—Мііхка 6.— Див. ще агент, агонія.
агрегат, агрегатник, агрегація, агрегатувати;— р. болг. м. агрегат, бр. агрзгат, п. вл. а^ге^аі, ч. слц. слн. аще-§аІ, схв. агрегат; — запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. а§ге§аі походить від лат. ১гераіиш «з’єднане» (১ге§о «приєдную»), утвореного з префікса асі- «до-»
і дієслова §ге§о «збираю в стадо», спорідненого з §гех «стадо», гр. а-уєірш «збираю», лит. §ге-іа «один поряд одного», р. горсть, укр. гортати', слово агрегатник е українським похідним від агрегат.— СІС 20; Шанский ЗСРЯ І 1,42— 43; Оаихаі 18; ІУаІсІе—НоГт. І 622.— Див. ще авантюра, горстка, гортати.
агресія, агресор, агресивний', — р. аг-рессия, бр. агресія, п. а§ге8]а, ч. а§гезе, слц. а§гезіа, вл. а§ге8І]а, болг. агресия, м. агресиіа, схв. агреси)а, слн. а^гезЦа;— запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво; фр. а§-ГЄ88ІОП, а§ГЄ88ІЇ, а£ГЄ88ЄЦГ (нім. А§ГЄ88І-ОП, а§ГЄ88ІУ, А^геззог) походять від лат. ১ге88Іо «напад», слат. ১ге88ог, пов’язаних з дієсловом ১гес!іог «нападаю, наступаю», утвореним з префікса асі-«до-» і дієслова §гас!іог «ступаю, іду», спорідненого з §гасіи8 «крок, ступінь», лит. §гіс!уіі «ходити, мандрувати», стел. грАдл. «іду».— СІС 20; Шанский ЗСРЯ І 1, 43; Оаихаі 18; \Уа1с1е—НоГт. І 615, —Див. ще авантюра.
Агрипйна, Агріппіна, Горпйна, ІЯре-пйна, Гріта Я, Грапйня $], ст. Агрі-піна троста» (1627); — р. Агрштйна, Аграфена, п. А§гуріпа, слн. А^гіріпа, стел. Ягрипиии(и), р.-цел. СЗгрипииа, (х)грееиид, СЗгрофииа;—через старослов’янську і грецьку мови (гр. ’А-уріл-запозичено з латинської; лат. А§гірріпа «жінка з роду Агріппи» утворено від лат. А§гірра (чол. р.); Пліній пояснює А§гірра як ае£ге рагіиз «важко народжений, народжений вперед ногами»; В. Шульце вважає його складним словом, перший елемент якого пов’язує здінд. а§гат «вістря», ав. ауго «перший», лтс. а§гз «своєчасно прибуваючий», а в другому вбачає скорочену назву ноги (пор. Кигуїомйсг «ВутЬоІае рйі1о1о§ісае іп йопогет Уііоісіі Тазгускі» 1968, 176).— Петровский 41; Суперанская 84; Илчев 43; Егпоиі—Меіііеі І 18.
агро- (перший компонент складних слів типу агробаза, агромінімум, агротехнік)', — р. болг. м. агро-, бр. агра-, п. ч. слц. вл. слн. а§го-;— основа грецького слова а-урб? «поле», запозичена спочатку в складі слова агроном і виді
лена шляхом скорочення цього слова.— СІС 20.— Див. ще аграрний.
агроном, агрономія, агрономічний', — р. болг. м. агроном, бр. аграном, п. ч. слц. вл. а§гопот, слн. а^гопбт, схв. агроном; — запозичення з французької мови; фр. а^гопоте походить від гр. а-уроубр.ос «службова особа в земельних справах», утвореного з а-урб? «поле» і мбр.0? «закон», а фр. а^гопотіе і а§го-потіцие утворені від а^гопоте.— Шанский ЗСРЯ І 1, 44; Оаихаі 19.— Див. ще аграрний, автономія.
агрус (бот.) «Сгоззиіагіа», [агруст Мак, аґрус, агрес Мак, агрест Мак, аґ-рес, аґрест Ж, Мак, аґрис Мак, аґрист, аґруст Мак, ягрес Мак, яґрес Ж, яґрест Мак, ягрост Мак, яґрост, янґрес ВеЛ, янґрест Мак] «тс.», агрусівка, [аґрусівка], ст. аґреспгь, аґрись (XVIII ст.); — р. [агрест, агрус], бр. агрзст, [агрьіст, агруст], п. а§ге8І, ч. ап^геД, схв. агрош, слн. а§ге8; — через польську мову, в якій а§ге8І у XV—XVI ст. означало «кисле вино з незрілого винограду», пізніше — «агрус», запозичено з італійської мови; іт. а§ге8Іо «незрілий виноград» походить від лат. а^гезіа «зелений виноград» (за іншими тлумаченнями «пирій»), етимологічно неясного, можливо, пов’язаного з гр. а-^рсоотіе «кормова трава».— Фасмер І 61; КісІїІіагсД 29; Вгйскпег 3; Вегп. І 25; Егпоиі—Меіііеі І 18.
агу1 (вигук, яким відганяють курей або гусей), агуш, агуша, [ауш Мо, ауша Ме, авуш, авуша Мо]; — відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а1 і гуш (уиі) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу.—Див. ще а1, гуш.
агу2 (вигук, уживаний при перегукуванні); — р. бр. агу «тс.»; — складне слово, утворене з вигуків а1 і гу (див.).— Пор. агов, ау.
[агу3] (вигук невдоволення або обурення) О; — очевидно, результат видозміни форми аги «тс.», зближеної фонетично з агу1.— Див. ще аги, агу1.
[аґу] (вигук, уживаний при звертанні до немовляти), аґусі, [аґуґу, аґука-ти]; — р. бр. агу; — звуконаслідувальне.— Преобр. І 2; Фасмер І 61.
ад; — р. болг. м. ад, др. адт>, схв. дд, стел, ад-ь; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. аЗтц; «ад» походить від міфологічної власної назви 'Аі8т]?, ’Аїбтіе «Гадес, Аїд» (бог смерті, володар підземного царства і, пізніше, саме підземне царство), етимологія якої тлумачиться по-різному: ця назва виводиться із сполучення елементів а- «не» і *гіб- «бачити» (тобто пояснюється як «невидимий»), зіставляється з дінд. зат-уід- «перебувати разом, об’єднуватися» (в т. ч. і в підземному царстві) тощо.— Шанский ЗСРЯ І 1, 44; Ргізк І 33—34.
Ада, ст. Ада «згромажене, або оздобна, з сурскаг(о) отдаленаа» (1627);— р. бр. Ада, ч. Ада,стел. Лд-кдд, Ддадд;-через посередництво старослов’янської і грецької мов (гр. ’А8а, ’А88а) запозичено з гебрайської; гебр. ім’я АсИта утворене на основі іменника ;адйа«при-краса, краса», пов’язаного з дієслівним коренем *'ада «входити, проходити; одягати (щось); прикрашатися», спорідненим з ар. 'ада «бігти, проходити».— Петровский 41; Сезепіиз 600—601; Кіеіп 21.
Адам, [Одам, Я дам, Адасьі, ст. Адамт> «ч(е)л(ов,Ь)кь, або земскіи, рудьій» (1627);— р. бр. болг. Адам, др. Адамя, п. ч. слц. нл. Адат, вл. Надат, схв. Адам, слн. Адат, стел. Ядалгь;— через посередництво старослов’янської і грецької мов (гр. ’АВар.) запозичено з гебрайської; гебр. Адат утворено від іменника адат «людина», спорідненого з ар. адаті «людська істота, людина», ак. адтп «дитина»; можливий також зв’язок з гебр. адат «бути червоним» або з гебр. абата «(червона) земля» (пор. семантичну паралель: лат. йото «людина» < < * «земна» від- йитиз «земля»),— Пет-ровский 41; Ьокоізсй 2; Сезепіиз 13— 14; Кіеіп 21; ХУаІде—Ноїт. І 654—655.
адамашка, адамашок «шовкова тканина», [одомашка, єдамашка] Пі, [єда-машок, єдеман] Ж, ст. адамашика (1488), дамаска (1462); — р. адамашка, ст. ода-машка, дамашка (XVI—XVII ст.), бр. адамашка, п. адатазхек; — через поль-48
ське посередництво запозичено з середньолатинської мови; слат. адатазсиз «дамаський» утворене, очевидно, від гебр. (йа) Оаттезед «Дамаск», де йа є артиклем, що дав слат. а- (пор. також лат. Оатазсиз «Дамаск» з гебр. Оатте-зед «тс.»); сумнівне пов’язання (Фасмер І 61—62) слат. адатазсиз з іт. датазео «дамаський».— Кісййагді 29; Вгйскпег 2; 8\У І 7; 8адп.—Аііг. УХУЬ. І 9; Сезепіиз 194—195.— Пор. дамасценка.
адвокат, [адукат, адункат] Ж, адвокатство, адвокатувати, адвокатура;— р. болг. м. адвокат, бр. адвокат, п. адхуо-каі, [адикаі, адикапі], ч. слц. слн. адуокаі, вл. адиюкаі, схв. адвокат; — запозичення з німецької мови; нвн. Ад-уокаі походить від лат. адуосаіиз «обізнаний юрист, судовий захисник, адвокат», букв, «запрошений (для ведення судової справи)», дієприкметника від дієслова адуосаге «закликати, запрошувати (також для ведення судової справи)», утвореного з префікса ад- «при-, за-, до-» і дієслова уосаге «кликати, гукати».— СІС 22; Шанский ЗСРЯ І 1, 46; Фасмер І 62; К1и§е—Міігка 8.— Див. ще авантюра, вокал.
[адде] «тут; ось, дивися», [аде] (виг.) «сюди»; — складне утворення з вказівного елемента ат-, який вважається паралельним до от, і прислівника де з можливим скороченням нововиниклого -дд- (-тд- >-дд->-д-).—Німчук НЗ УжДУ 35, 45.— Див. ще де,— Пор. ат.
адекватний; — р. адекватний, бр. адекватної, п. вл. адекхуаіпу, ч. адек-уаіпі, слц. адекуаіпу, болт м_ адек-ватен, схв. адекватан, адекватнії, слн. адекуаіеп; — запозичено з французької мови, можливо, через посередництво російської; фр. адециаі «адекватний» походить від лат. адаециаіиз, пасивного дієприкметника до дієслова адае-циаге «прирівнювати, уподібнювати», утвореного з префікса ад- «при-, до-» і дієслова аециаге «рівняти, прирівнювати»— СІС 22; Шанский ЗСРЯ І 1, 46—47; Кораііпзкі 28; Пацгаі 11.— Див. ще авантюра, екватор.
Аделаїда, Адель; —р. Аделайда, бр. Аделаїда, п. Адеіа, ч. слц. Адеіаіда; —
запозичення з французької (або німецької) мови; фр. Абеїаїбе (звідки нім. Абе-Іаісіе) походить від нім. Абеїйеіб, утвореного з двн. абої (нвн. Абеї) «(благородний) рід, родина, походження», спорідненого з дангл. гебеїи «тс.», дісл. абаї «природа, властивість, істота», тох. аіаі «чоловік», і двн. Ьеіі «істота, властивість, стан», спорідненого з двн. йеб «стан, звання», дангл. Ьасі (йаеб) «честь, звання», дісл. йеідг «тс.», гот. Ітаісіиз «вид, спосіб», дінд. кеіий «світлість, світло, образ».— Оаигаі Оісі. без пошз 2, 6; Раиі К1. УпЬ. 74; Кіи^е — Міігка 7, ЗОЇ.— Пор. Адбльф.
адже, [аже], ст. аже (XVII ст.); — очевидно, результат злиття виразу а (от) же.— Див. ще а1, же1, от.
[адзимка] «прісний хліб, прісняк, вівсяна паляниця, маца», [адзімка ВеЛ, озима, гадзимка] «тс.», ст. озима (XVII ст.); — р. заст. азим, п. [агуша, агушиз, агушиші, р.-цсл. азилії,, дзу'М'ь;— запозичення з грецької мови, раніше — книжним шляхом, пізніше, в західні говори,— через посередництво румунської мови (рум. абгішй, агіта «тс.»); гр. а-Сор.о; «незаквашений, прісний», складається з частки а- «не-» і основи дієслова Сирою «заквашую», похідного від іменника Сорт] «дріжджі, закваска», спорідненого з псл. *)иха, укр. юха.— 8сЬе1ибко 125; Фасмер І 63; УгаЬіе Ко-тапозіауіса 14, 127; Сгаїцаїа 197; Воі-засц 311.— Див. ще а-, юха.
[адзу] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, [адз/д] «тс.» ЛЧерк;— складне утворення з спонукальної частки а і вигуку дзусь, що міг зазнати скорочення.— Див. ще а1, дзусь.
[адй] «дивись» Іадї, адйсиі «тс.» МСБГ, [одіть] «дивіться»; — результат злиття частки а і диви (-іть[ся]) у вигуковій функції при одночасному скороченні диви.— Див. ще а1, дивитися.
адміністрація, адміністратор, адміністративний, адмініструвати, ст. администрация. (XVII ст.); — р. болг. администрация, бр. адміністрація, п. абтіпізігасіа, ч. абтіпізігасе, слц. аб-тіпізігасіа, вл. абтіпізігасііа, м. схв.
администрациіа, слн. абтіпізігасца;— через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. абтіпізігаі.іо «прислуговування, допомога; керування, адміністрація» є похідним від дієслова абшіпізіго «прислуговую; допомагаю; керую, завідую», утвореного з префікса аб- «при-, до-» і дієслова шіпі-8ІГО «служу, керую», похідного від ші-пізіег «слуга, помічник», спорідненого з стел, лі кмин, укр. менший.—СІС 23; Шанский ЗСРЯ І 1, 48; Тимч. 8; Кора-Ііпзкі ЗО; Преобр. І 523—524; Фаібе— Ноїш. II 91.— Див. ще авантюра, менший, міністр.
адмірал, адміралтейство, ст. адмірала (XVIII ст.); — р. болг. м. адмирал, бр. адмірал, п. абшігаї, ч. слц. слн. аб-шігаї, вл. абшігаї, схв. адмирал; — запозичення з німецької мови; нім. Абші-гаї через французьке посередництво (фр. абшігаї XVI ст. «тс.») запозичено з арабської мови; ар. ашіг аг-гайї «командир транспорту» (титул начальника арабг ського транспортного флоту, що в середньовіччі курсував між Північною Африкою і Андалузією) утворене з ар. ашїг «князь, командувач; верхівка дерева», спорідненого з гебр. ашіг «верхівка дерева» (обидва від псем. кореня ’шг «бути високим») і гаЬІ (з артиклем аг-<а1-) «верблюдяче сідло; багаж; транспорт» (очевидно, пов’язане з ар. коренем гЬІ «від’їздити»); інакше про походження слова Вгйскпег 2, Фасмер І 62, НоШіаи-зеп 2І81РИ 22, 145; фр. форма абшігаї поряд із первісною ашігаі(і) виникла через неправильне зближення з фр. аб-шігег «дивуватися, захоплюватися» або з слат. абшігаїіиз «адмірал», яке утворилося під впливом лат. абшігагі «дивуватися, захоплюватися». — Шанский ЗСРЯ І 1, 48—49; Кііще—Міігка 8; ^іез АЕД^ 9; Паигаі 31; Ьокоізсй 6; Сезепіиз 54, 56—57.
Адбльф;— р. бр. Адбльф, п. ч. слц. вл. АбоІІ, болг. Адблф, слн. АбоІІ;— запозичено з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; нвн. АбоІІ зводиться до двн. АНіаІшоІІ (із проміжними пізнішими формами АійаиІІ, Абиїї), утвореного з компонентів абіаі(-)
(асіаі) «благородний», спорідненого з тох. аіаі «чоловік», і хуоіГ «вовк», спорідненого з псл. *уь1кь, укр. вовк', отже, ім’я означало «благородний вовк». — Раиі К1- УпЬ. 3; Кіеіп 27; К1и£е — Мііх-ка 7, 151, 867.— Див. ще вовк.— Пор. Аделаїда.
адоніс (бот.) «горицвіт, Асіопіз Б.; (мед.) ліки з горицвіту весняного (Адо-піз уегпаїіз Б.)»; — р. болг. адбнис, бр. адоніс, п. асіопіз, схв. (розм.) адо-нис, слн. (розм.) асібпіз; — номенклатурна назва новолатинського походження; нлат. асібпіз утворено на основі лат. Асібпіз «Адоніс (міфологічне ім’я)», що походить від гр. ’'А8ш7н; «тс.», імені сина кіпрського царя Кініра та його дочки Мірри, улюбленця Афродити, якого з ревнощів убив Арей, але Афродита перетворила на квітку; очевидно, пов’язане з гебр.-фінік, >ас1бп «пан» (’аббпї «мій пан»),— СІС 23; Кораііпзкі 31; Кіеіп 27.
адреса, адрес, адресант, адресат, адресувати; — р. адрес, бр. адрас, п. асігез, [асігеза], ч. слц. вл. нл. асігеза, болг. адрес, ™, адреса, схв. адреса, слн. асігеза; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нім. Асігеззе походить відфр. асігеззе «адреса», пов’язаного з дієсловом асігеззег «скеровувати, адресувати», утвореним з префікса а-«при-, до-», що зводиться, до лат. ад-«тс.», і дієслова сігеззег «підіймати, ставити» як видозміни нар.-лат. *сіігесііа-ге, похідного відлат. сіїгесіиз «прямий»,— СІС 23; Кісйііагсіі 29; Шанский ЗСРЯ І 1, 49; К1и§е—Міігка 8; Оаигаі 13, 257; Таїсіє-—Ноїга. І 354.— Див. ще авантюра, директор.
Адріан, ст. Адріать (1627);—р. Адриан, Андриан, бр. Адрьіян, п. Асі-гіап, ч. слц. Набгіап, болг. Адриан, схв. Асігііап, слн. Насігііап, стел. Ядри-антг,— через посередництво старослов’янської і грецької мов (гр. ’АВріауб?) запозичено з латинської мови; лат. Насі-гіапиз (у слат. вимові Асігіїпиз) «(г)адріа-нець, мешканець м. (Г)адрії (біля Адріа-тичного моря в Італії,— лат. Насігіа)» було ім’ям римського імператора (117— 138 рр. н. е.), що походив з цього мі-50
ста.— Сл. вл. імен 199; Петровский 42; Илчев БЕ 1958/3, 284. — Пор. Анд-ріан.
[адузь] (вигук, яким відганяють голубів), [адуз] «тс.» Пі; — складне утворення з підсилювальної частки а і не зафіксованого окремо вигуку -дузь, можливо, пов’язаного з п. Низ (вигук для підкликання голубів).—	І 627.—
Див. ще а1.
[адунь] (вигук, яким відганяють індиків) ЛЧерк; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [дунь (дунь-дунь...)], вживаного для підкликання індиків.— Див. ще а1, дунь-дунь.
ад’ютант, ад’ютантство; — р. адью-тант, бр. ад’ютант, п. асііиіапі, ч. слц. вл. асЦиіапі, болг. адютант, м. аіу-тант, схв. а^утант, слн. асЦиіапі; — запозичення з німецької мови; нім. Асі-]иіапі утворене за зразком фр. аф'исіапі або ісп. ауисіапіе, що походять від лат. асіійіапз, -апііз «помічник», активного дієприкметника від дієслова асіійіо «допомагаю», пов’язаного з асііиуо «тс.», утвореним з префікса асі- «до-» і дієслова іцуо «допомагаю, підтримую», спорідненого з дінд. уи-уб-іі «тримає здаля, відокремлює, захищає».— СІС 24; Шанский ЗСРЯ І 1, 50; К1и§е—Мііхка 7; Оаихаі 11; АУаІсіе—Поїш. І 736—737.— Див. ще авантюра.
[адя] «ось, дивись» ВеЛ; — очевидно, результат злиття підсилювальної частки а і форми 2-ої ос. одн. наказового способу дивися з дальшим скороченням.— Див. ще а1, дивитися.— Пор. адй.
аеро- (перший компонент відносно нових складних слів типу аеробомба, аеромаяк, аеропошта, аеросани, аеро-транспорт, аерофлот, агрошкола);— р. азро-, бр. азра-, п. ч. слц. вл. слн. аего-, болг. м. схв. аеро-;— запозичено з французької мови в авіаційних термінах типу аеропорт, аеродром (фр. аегорогі, аего-сіготе), де аего- походить від аего «аероплан, літак» (скороченої форми від аего-ріапе «тс.») і має значення «авіаційний», букв, «аеропланний»,— Шанский ЗСРЯ І 1, 181—182.— Див. ще аероплан.
аеродром; — р. азродрдм, бр. азра-дрбм, п. ч. аегосігот, слц. слн. аегосігбт,
болг. аеродрум, м. аеродром, схв. аеродром, аеродром; — запозичення з французької мови; фр. аегодгоше є складним утворенням з аего «аероплан, літак» (скороченої форми від аегоріапе «тс.») і компонента -дготе (за зразком Ьірро-дготе «іподром») з гр. Зрбро? «біг», пов’язаного з браїлеїм «бігти», спорідненим з дінд. дап-дгат-уаіе «біжить».— Шанский ЗСРЯ І 1, 181; Ргізк І 414—415.— Див. ще аероплан.
аероплан; — р. азроплан, бр. азра-план, п. вл. аегоріап, ч. слц. слн. аего-ріап, болг. м. аероплан, схв. аероплан;— запозичення з французької мови; фр. аегоріапе утворено з гр. аєро- (від ат;р «повітря») і фр. -ріале від дієслова ріа-пег «ширяти», що походить від лат. ріа-пиз «рівний», спорідненого з лит. рібпаз «тонкий», лтс. ріапз «плоский, рівний, тонкий».— Шанский ЗСРЯ І 1, 182; Ваихаі 14, 564; АУаІде—Ноїш. II 318.— Див. ще аеростат.
аеростат, аеростатика, аеростатний; — р. азростат, бр. азрастат, п. ч. слц. аегозіаі, болг. аеростат, схв. аеростат, слн. аегозіаі; — запозичення з французької мови; фр. аегозіаі утворено з гр. аєро- від ат;р «повітря» неясного походження (припущення про зв’язок з гр. а-црі, спорідненим із псл. уе]'аїі, укр. віяти — Воізасд 17 — малоймовірне) і ататбс «той, що стоїть», пов’язаного з іаттцлі «ставлю, стою» і спорідненого з лат. зїаіиз «поставлений», дінд. зійііаіі «той, що стоїть», псл. зіаіі, укр. стати.— Шанский ЗСРЯ І, 1, 182; Ваихаі 14; Ргізк І 736.— Див. ще стати.
[ає] • «так»; — результат видозміни форми [ая] «тс.» з фонетичним переходом а в е після і (й), характерним для частини південно-західних говірок (пор. ек з як тощо).— Кравчук ВЯ 1968/4, 120; 4 апб\у 8ушЬ. Роххсасіохузкі 2, 274.— Див. ще ая.
аж, [ажень];—р. [аж, ажнб, аж-ник], бр. аж, ажнб, др. аже «що; якщо; аж; аж от», ажь, «тс.», п. зі «аж; поки; як тільки», [аіе, аіпо], ст. аіе «тс.», ч. слц. ах «аж; поки», нл. аг «до; що; щоб; поки», аго «тс.», схв. ст. аг(е) < < *ахе «бо; аж», слн. ст. аг «тс.»; —
псл. аге; — результат злиття сполучника а і частки же з дальшим відпадінням кінцевого ненаголошеного -е.— Шанский ЗСРЯ І 1, 51; Фасмер І 63; 81ашзкі І 24; Мікиїазкоуа ЬР 1960 II 253—258; Масйек Е84С 39; ЗССЯ 1, 41; Е88Л 11к. с. 3—11; 8адп,— Аііг. УШ. І 5.— Див. ще а1, же1.
ажіотаж; — р. болг. ажиотаж, бр. ажьіятаж, п. ахіоіах, ч. слц. ахіоіах, схв. ажиотажа, слн. ахіоіаха; — запозичення з французької мови; фр. а§іо-іа§е пов’язане з а§іо «ажіо, лаж, промін», яке походить від іт. ১іо «різниця цін між паперовими і металевими грішми; надбавка; ажіо», що виводиться від сгр. аХХа-роу «прибуток від обміну», пов’язаного з гр. а2Аа-ут| «обмін».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 51; Ваихаі 17; ВІосЬ І 15; Оаті1І8СЙе§ 18; К1и£е— Мііхка 9; Кіеіп 38; Ваііізіі—Аіеззіб І 85—86.
ажур1 (текст.), ажурний, ажуровий-,— р. бр. болг. ажур, п. ахиг, ч. ахиг, ахига, слц. слн. ахйг, м. ажурен, схв. ажур; — запозичення з французької мови; фр. ариг «ажур, ажурова робота» утворено на основі виразу а риг «ажурний, просвітчастий»,- що складається з прийменника а «при» (з лат. ад «тс.») і ]‘оиг «день, світло, отвір, просвіт» (з нар.-лат. діпг-пит «день» < лат. діигпит «денне» від діез «день», спорідненого з псл. дьпь, укр. день).— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 52; Скворцов ВКР 3, 187—191; Вап-хаі 22, 420; ХЕаІде—Ноїш. І 357, 349— 351.— Див. ще авантюра, день.— Пор. ажур2.
ажур2 «повний порядок; (присл.) у порядку; (бухг.) на сьогодні»; — р. бр. болг. ажур, м. ажурен «акуратний, точний», схв. ажур, слн. ахиг; — через посередництво російської мови запозичено з французької; фр. а іоиг «у порядку; (підсумовано) по сьогодні» виникло як зрощення прийменника а «аж до, включно» і риг «день (виконання операції)», що виступають також у виразі а риг «ажурний, просвітчастий».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 51—52; Скворцов ВКР 3, 187—191.— Див. ще ажур1.
аз; — р. бр. болг. аз, стел, д.зг;— назва першої літери старослов’янського
алфавіту, що походить від стел, азк «я», спорідненого з укр. я.— Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 42—43.— Див. ще я.— Пор. азбука.
Аза; — р. бр. Аза; — жіноче ім’я не цілком ясного походження, яке поширилося, очевидно, завдяки п’єсі М. Старицького «Циганка Аза», що є драматургічною переробкою повісті польського письменника Й. І. Крашевського «СЬаіа га хезід» («Хата за селом»); наявність у повісті значної кількості циганської лексики дозволяє припустити вживання цього імені в циган, можливо, запозиченого ними від тюркомовних народів, де воно існує як скорочена форма імені Муаззам (з ар. ши‘аггапі «поважана, шановна») і Азат (з перс, агасі «вільна»); менш вірогідне припущення про. проникнення імені через російську мову і запозичення його безпосередньо від тюркомовних народів, а також про його виникнення в російській мові як наслідку синтезу згаданого арабського й перського імен з чоловічим православним канонічним ім’ям Аза невідомого походження (Суперанская 84).— Рад-лов І 561—562.
азалія (бот.) «Кйосіосіепсігоп Ь. (Ага-Іеа)»; — р. азалия, азалея (1835 р.), бр. азалія, п. агаїіа, агаїеа, ч. агаїка, агаїа, агаїеа, слц. агаїка, болг. азалия, слн. агаїеа; — назва, засвоєна з ново-латинської номенклатури; нлат. агаїеа утворено К. Ліннеєм на основі гр. а£а-Хєос «сухий» (а£аХєа ж. р. «суха»), похідного від а£« «сушу», спорідненого з нім. Азсйе «попіл», англ. азй «тс.»; назва зумовлена тим, що азалія любить сухий грунт.— Шанский ЗСРЯ І 1, 52—53; Кораііпзкі 103; Паигаі 65, 765; Кіеіп 136; Ргізк І 25—26.
Азарій, ст. Азарїа «помочи г(оспод)-на» (1627); — р. Азарий, розм. Азар, ст. Азария, бр. Азар, болг. Азария, стел. Лзарии; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’А^аріа? походить від гебр. ‘Агагіа11 (<*‘агагіай(и)), букв, «допоміг бог», утвореного з дієслова ‘агаг «допоміг», спорідненого з арам, 'адаг «тс.», ар. 'йіага «вибачив», та іменника 1аь (<*іай(й)) 52
«бог», етимологічно неясного.— Петровский 42; Юеіп 136, 496, 568, 824.
[азарнйй] «завидний, щасливий» Я; — очевидно, утворення від не засвідченого українськими діалектними словниками іменника азар(т/д) у значенні «(щасливий) випадок, щастя, удача», можливо, пов’язаного з п. рідк. агагб, агаті «тс.; азарт» (пор. п. Ьагагсі, ст. агагд «тс.»).— 8\¥ II 23.— Див. ще азарт.
азарт; — р. азарт, ст. газард (XVIII ст.), бр. азарт, п. йагагсі (рідк. агагб, агагі), ст. агагсі, ч. слц. вл. йа-гагН, болг. хазарт, азарт, м. хазард, схв. хазард, слн. Ьагагсі; — очевидно, через російську і польську мови запозичено з німецької; нім. Назагсі «азарт, азартна гра» походить від французького Назагсі «тс.», запозиченого з іспанської чи португальської мови; ісп. порт, агаг «випадковість, риск, невдача; нещаслива карта» пов’язується з ар. аг-гайг (<а1-гайг) «гральна кість»; висловлювалося також припущення (Ьокоізсй 170— 171; Кіеіп 709—710) про зв’язок з ар. Іазага «грати в азартну гру, на гроші» або похідним від нього ар. )азаг «група людей, що грають в азартну гру».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 53; Фасмер І 63; К1и§е—Міігка 291; Еіаигаі 385.— Пор. азарнйй.
азбест; — р. асбест, азбест, бр. азбест, п. слц. агЬезі, ч. вл. азЬезі, болг. м. азбест, схв. азбест, слн. агЬезі; — через польську і, можливо, німецьку (нім. АзЬезі) мови запозичено з латинської; лат. азЬезіоз походить від гр. аа^єато; «негашене вапно; азбест», утвореного з частки а- «не-» і прикметника аріатос, похідного від дієслова «гашу», спорідненого з псл. £азііі, укр. гасити.— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 157; 81. шуг. оЬсусй 62; Кіеіп 111; Дворецкий—Корольков 89; Воізасц 856.— Див. ще а-, гаейти.— Пор. звисть.
азбука, [азбучник Ж, Я, азбукбвець Ж1, ст. азбука (1627), язтьбука (XVII— XVIII ст.); — р. бр. болг. м. азбука, др. азт>букьі, азбука, п. ч. слц. вл. аг-Ьика, схв. азбука, слн. агЬика; — утворено в давньоруській мові за зразком слів на -а від др. азт>букьі, запозиченого
з старослов’янської мови; стел. адтоіоу-км утворено за зразком гр. аХФофт^ос «алфавіт» з назв двох перших літер абетки (пор. гр. амра — стел. а.ЗТх, гр. Ртуга — стел. Боуккі).— Шанский ЗСРЯ І 1, 53; Фасмер І 63; Срезн. І 9—10; Засіп.— Аііх. У\УЬ. І 41.— Див. ще аз, буква.— Пор. абетка, алфавіт.
азимут, азимутальний; — р. м. азимут, бр. азімут, п. ахугпіД (рідк. ахі-шиі, асішиі), ч. слц. вл. агітиі, болг. азимут, схв. азимут, слн. агітиі; — запозичення з французької мови; фр. ахітиі «азимут» походить від ар. аз-зитйі (аз-зітйі) «дороги (правильні), напрями», пов’язаного з аз-заті (<а1-заті) «дорога (правильна), напрям».— СІС 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 53—54; Баихаі 65; Кіеіп 136; ЬокоізсЬ 144.
азот, [азотняк} Я, азотистий, азотувати', — р. бр. болг. азот, п. ахоі, м. азот, схв. азот.', — запозичення з французької мови; фр. ахоіе утворено в 1787 р. хіміком Лавуазье на позначення відповідного газу з гр. а- «не-» і «той, що дає життя, животворний», похідного від Сшш «живу», спорідненого з псл. гііі, укр. жити', в цілому означає «той, у якому не можна жити».— СІС 27; Шанский ЗСРЯ І 1, 54; Паихаі 65; Кіеіп 136; Ргізк І 1, 237—239, 618—619; Воізаср 312.— Див. ще а-, жити.
[азям] «свитина, каптан Ум.— Сп.; цінна східна річ; килим, сідло, кинджал і ін. Пі», [азямський] «східний» Пі; — р. [азям, озямі «верхній чоловічий одяг східного крою», ст. озям «тс.» (XVI ст.), п. ст. асіхіатзкі «перський»; — запозичення з тюркських мов; тур. Асет «перс» асетсе «перський», аз. Ачам «Персія» походять від ар. ‘а§ат «варвари, неара-би, перси»,— Шанский ЗСРЯ І 1, 54; Фасмер І 1, 64; Радлов І 516.
[азьдики] (присл.) «ось де, ось тут» Л; — складне утворення з частки ось і прислівника де, ускладнене суфіксом ки, характерним для зменшено-підсиль-них форм прислівників в усно-розмовній мові (пор. теперки, тушки і под.); форма асьдики зам. бсьдеки (пор. осьдечки) відбиває вимову ненаголошеного -е- як -и- і а- замість о-, перенесеного
з форм, де воно, очевидно, виникло в закономірній для східнополіських говірок ненаголошеній позиції (напр., осьде <ось-де).— Див. ще де1, ось.
аїр (бот.) «лепеха, Асогиз саіатиз Ь_», [аер Ж, аер Ж, гав'яр, гаїр Мак, гайвір Мак, ір Ж, ірнйк Ж, їр Мак, йор Мак, лір Мак] «тс.»; — р. айр, ир, бр. аер, п. [а]ег] (з укр.) «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. а§іг «тс.» походить від гр. ахороу «ірис водяний, Ігіз рзеиб асогиз», нез’ясованого походження.— Фасмер І 64; Фасмер ГСЗ ПІ 26— 27; Ргізк І 55—56; І 15.— Пор. га-в’ян.
ай1 (вигук), аяй (ай-ай) «тс.», айкати, аяйкати, айкало, аяйкало; — р. бр. болг. ай, п. ч. слц. вл. нл. м. а), схв. а], слн. а); — праслов’янське складне утворення з вигуку а і менш ясного й (і), яке могло стояти первісно перед а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) чи після нього, в супроводі якогось наступного голосного, що зредукувався й занепав; спроби конкретнішого з’ясування первісної форми (Шанский ЗСРЯ І 1, 54; Масіїек Е8ЛС34) поки що малопереконливі; паралельні утворення дінд. аі, гр. аі, лат. аі, нвн. еі, фр. аїе.— Преобр. I 4; Зіашзкі I 23.— Див. ще а1.
[ай2] (спол.) «але; та й» Ж; — результат злиття сполучників а та і (й), як у тай.— Німчук ДБ IX 72.— Див. ще а1, і.
айва (бот.) «Сусіопіа оЬІоп^а», айвівка; — р. айва, бр. айва, п. [ар/а] (з укр.); — запозичення з кримськотатарської або турецької мови; крим.-тат. айва, тур. аууа «тс.» пов’язані з аз. Ьейва, дтюрк. аіуа, а]уа «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 55; Фасмер I 64; Засіп.— Аііг. УАУЬ. і 14; Дмитриев 520; Радлов І 63; ЗУ- І 15.
[айно] (частка) «так»; —очевидно, результат скорочення, ствердного звороту типу *а інд так «а тільки так», а інб се (це) «а тільки се (це)» (пор. інбсе «гаразд; звичайно») з дальшим злиттям його решти а інб в ай'нб; перенесення наголосу (айно зам. айно) викликане затемненням походження слова, можливо,
також під впливом п. розм. апо «так», слц. апо «тс.» з наголосом на першому складі.— Дзендзелівський УЗЛП 15— 16; Німчук Славіст, зб. 145—146.— Див. ще а1, іно, іносе.
айсберг; — р. бр. болг. айсберг, п. ісеЬег£, схв. аісберг; — запозичення з німецької мови; нім. ЕізЬег^ «айсберг» походить від норв. дат. ізЬ]ег§ (шв. із-Ьег£) «тс.», утвореного з іменників із «лід, крига», спорідненого з двн. дангл. Тз. англ. ісе, дісл. Гзз «тс.», та Ь]ег§ (Ьег£) «гора», спорідненого з псл. *Ьег^,ь, укр. берег; буквально означає «льодова гора».— Шанский ЗСРЯ І 1, 55; Еаїк— Тогр І 468, 77; Зкеаі 253; Кіи^е—Міігка 66, 160.— Див. ще берег.
айсор (застаріла назва представника невеликої семітичної народності, що живе дрібними групами переважно в Ірані й Туреччині, у межах СРСР, у тому числі й на Україні; інші назви: ассірійці, арссірійці, сірійщі, халдеї, сірохалдеї); — р. бр. айсор; — очевидно, результат видозміни (здійсненої в якійсь мові Кавказу, пор., напр., аз. афорлар «ассірійці») назви, запозиченої з новоассірій-ської (арамейської) мови; новоассір. (арам.) аіигаі (мн. аіигаіі) «ассірієць (айсор)» пов’язане, очевидно, з ак. Аззиг «Ассірія» (сучасні ассірійці користуються новоарамейською мовою, хоч можуть бути,— принаймні, частково,— нащадками ассірійців (аккадців), оскільки ак-кадське (ассіровавілонське) населення ще до нашої ери було асимільоване ара-мейцями й аккадська мова була витіснена арамейською).— Гранде Введение 35—36; Кіеіп 117.
айстра (бот.) «Азіег Ь.», [астер] Ж, астра, [гайстер, гайстра, ястер] «тс.»; — р. астра, астер (XVIII ст.), бр. болг. астра, п. азіег, іазіег, рідк. азіг, азіга, ч. слц. азіга, вл. азіегка, нл. азіег, слн. азіга «тс.»; запозичення з німецької мови; нім. Азіег «айстра» походить від гр. ааттір, -єро<; «зірка», спорідненого з нім. Зіегп «зірка», англ. з і аг, фр. еіоііе < лат. зіеііа, дінд. ав. зіаг- «тс.»; квітку названо за формою, подібною до зірки.— Пономарів Мовозн. 1974/2, 41; Шанский ЗСРЯ І 1, 165—
166; Фасмер І 94; Кіи^е—Мііхка 747; Ргізк І 170—171; Воізасц 91.
академія, академізм, академік, академіст, академічний, ст. акадиміа (1627); — р. академия, ст. акадимия, бр. акадзмія, п. акайешіа «академія; урочисті збори; (іст.) університет», ч. акасіешіе «академія», слц. акайешіа «тс.», вл. нл. акасіешііа «академія, інститут», болг. академия «академія», м. академща «тс.; засідання, збори», схв. акад'емща, слн. акайетца «тс.»; — через польську мову запозичено з латинської; лат. Асасіешіа «школа Платона; (пізніше) вища наукова установа» походить від гр. ’АхаЗт]-рєіа, ’АхаЗтрліа первісно «школа Платона», утвореного від ’Аха8т]р.о; «Ака-дем» (власного імені міфічного героя, якому, за переказом, належала ділянка з садом, де заснував свою філософську школу Платон); укр. ст. акадиміа походить безпосередньо з грецької мови і відбиває новогрецьку вимову слова.— СІС 27—28; Москаленко УІЛ 25; Шанский ЗСРЯ І 1, 56—57; Фасмер І 65; Кораііпзкі 39; Дворецкий—Корольков 13; Дворецкий 59.
акажу (бот.) «лакове дерево, Апасаг-сііит оссісїепіаіе», заст. акпж«тс.»Пі;— р. акажу, п. акаги «плоди дерева Апасаг-сііит оссісіепіаіе; гума з дерева Себгеїа обогаіа», слц. акаги;— запозичено, очевидно, різними шляхами з французької мови; фр. асари «червоне дерево, Зете-сагриз Апасагсііипі» походить від порт. аса]и, са]и «тс.», запозиченого з мови гуарані (гуарані са]ц «тс.»). — СІС 28; Паигаі 5.
акафіст «хвалебний спів у церкві, виконуваний стоячи», [акафист, ака-хвист, акахтист, окахтист] «тс.», [ака-фистник] «книга акафістів» Ж;— р. акафист, бр. акафіст, др. акаеисть, болг. акатист, схв. акатист, акатист; — запозичення з грецької мови; гр. аха-Фіато; (оруо;) «несідальний (спів)» утворене з заперечної частки а- «не-» і основи дієслова хаОїСсо «саджу, сідаю», що складається з префікса хата- (>ха&-) «вниз, низ-», спорідненого з хет. каііа «вниз, при, з», можливо, також із кімр. ст. капі «(разом) з» і дієслова ЇСш(< (<*аі£со) «сідаю», спорідненого з псл.
8Є(іеіі, укр. сидіти.—Тимч. 13; Шанский ЗСРЯ І 1, 57; Фасмер І 65; Преобр. І 14; Ргіак І 445—446.— Див. ще а-, сидіти.
акація (бот.), [вакацій Ме, акація] «тс.»; — р. болг. акация, бр. акацьія, п. акас]а, ч. акасіе, акаї, слц. акасіа, вл. акасца, нл. а^ас, акасуіа, схв. ака-ци]а, акациіа, слн. акасі]'а; — запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (нім. Акагіе); лат. асасіа «акація» походить' від гр. ахахїа «мімоза, жовта акація», яке пояснюється або як похідне від гр. 'ах-г; «колючка» (Преобр. І 4; Горяев 2; Младенов 4), або як похідне від гр. ахахо<; «невинний, незлобивий» (Фасмер І 65; Неузе РАУЬ. 7); при-, пускається також єгипетське (НоІиЬ— Ьуег 72) чи взагалі іншомовне (Ргізк І 50) походження грецької назви.— Аку-ленко 140; Шанский ЗСРЯ І 1, 58; ВиЯа Зіауіа 36/2, 173.
[акач] (вигук, яким відганяють качок) Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вживаного для відгону качок вигуку кача, похідного від іменника качка.— Див. ще а1, качка.
аквамарин (мін.), аквамарйнний, аквамариновий;— р. болг. аквамарин, бр. аквамарин, п. акшатагуп(а), ч. слц. слн. акуатагіп, вл. акшатагіп, схв. аквамарин;— запозичення з німецької мови; н. Адиагпагіп утворено на основі виразу лат. ацца тагТпа «морська вода»; лат. адиа «вода» споріднене з гот. ака «річка», двн. ака, нвн. АсЬе «тс.», р. Ока; лат. тагТпиз «морський» пов’язане з таге «море», спорідненим з псл. тоге, укр. море.— Шанский ЗСРЯ І 1, 58; АИаІсІе—Ноїт. І 60, II 38—39,—Див. ще море.
акварель, аквареля Ж, аквареліст; — р. акварель, бр. акварель, п. акшагеїа, ч. акуагеї, акуагеї а, слц. акуагеї, вл. ак\уа-геї, болг. м. акварел, схв. акварел, слн. акуагеї; — запозичено з французької мови у двох варіантах через російську і польську мови; фр. ациагеїіе «акварель» походить від іт. асдиегеїіе, асциеге-Ііо, пов’язаного з асциа «вода», яке походить від лат. ациа «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 58; Фасмер І 65; Паигаі 43; Даісіе—Ноїш. 160.—Див. ще аквамарин.
акваріум; — р. болг. м. аквйриум, бр. акварьіум, п. акшагіиш, ч. акуагіигп, слц. акуагіит, вл. акшагі], схв. аква-риіум, слн. акуагі]; — нове запозичення з латинської мови; лат. ариагішц «водойма» є похідним від адиа «вода».— Шанский ЗСРЯ І 1, 59.— Див. ще аквамарин.
[аке] (вигук, яким відганяють телят, худобу); — очевидно, результат скорочення вигуку акет або акец (див.).
[акез] (вигук, яким відганяють овець) Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку кез (див.).
[акет] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку кет (див.).
[акец] (вигук, яким відганяють телят), [акець] (тс. Пі; вигук для відгону котів Мо); — складне утворення не зовсім ясного походження; може вважатись або результатом видозміни вигуку акет, або самостійним утворенням з підсилювальної частки а і вигукової форми -кец(ь), пов’язаної, можливо, з іменником киця.— Пор. а1, акет, кіт.
акліматизація, акліматизатор, акліматизувати', — р. акклиматизация, бр. акліматьізацьія, п. ак1ітаіугас]а, ч. акіітаіігасе, слц. акіітаіігасіа, вл. ак-1іта(ігасі]а, болг. аклиматизация, м. схв. аклиматизациіа, слн. акіітаіігасі-]а; — запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво російської; нім. Аккіітаїізаіібп пов’язане з дієсловом аккіітаїізіегеп «акліматизувати», утвореним, можливо, за зразком фр. ассіітаіег «тс.» на базі лат. асі-(>ас-) «при-, до-» і сіїта (-аііз) «погода, клімат».— Шанский ЗСРЯ І 1, 59—60.— Див. ще авантюра, клімат.
[акбз] (вигук, яким відганяють кіз) Дз, [акйзь, акізь] МСБГ;—бр. [акьіз] «тс.»;— складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку коз, пов’язаного з іменником коза.— Див. ще а1, коза.
акомпанемент, акомпаніатор, акомпанувати; — р. аккомпанемент, бр. акомпанементі п. акошрапіатепі, болг. акомпанимент, схв. акомпаншраїтг, —
порівняно нові запозичення через посередництво російської та німецької мов (нім. аккошрапіегеп «акомпанувати») з французької; фр. ассогора§петепі, ас-сотра^паіеиг є похідними від ассотра^-пег «супроводити, акомпанувати», що в старофранцузькій мові виникло на базі сполучення прийменника а «при, до» (з лат. асі «тс.») та іменника сотраіп «товариш», яке походить від нар.-лат. *сотрапіо «тс.; однокашник», утвореного з прийменника сит (>сот-) «з, разом» та іменника рапіз «хліб», пов’язаного з разсо «пасу», спорідненим з псл. разіі, укр. пасти.— Шанский ЗСРЯ І 1, 60—61; Младенов 4; ПаигаІ 7, 191; ХАаІсІе—Ноіт. II 246—247, 260,—Див. ще авантюра, компанія, пасти.
акорд1 (муз.) «співзвучність»; — р. аккбрд, бр. болг. м. акорд, п. ч. слц. вл. акогсі, слн. акогсі, схв. акорд', — недавнє запозичення з французької мови; фр. ассогсі «згода, угода; співзвучність» походить від іт. ассогбо «тс.», пов’язаного з слат. ассогбіиш «угода, договір», утвореним з прийменника ад-(> ас-) «до, при» та іменника сог, согсііз «серце», спорідненого 3 ПСЛ. *3Ь[(ІЬ, укр. серце', в іт. ассогдо значення «співзвучність» виникло внаслідок зближення з согда «струна»; допускається можливість (ПаигаІ 7) безпосереднього утворення фр. ассогсіег (муз.) «настроювати», ассогсі «співзвучність» від лат. сйогсіа «струна».— СІС 29; Шанский ЗСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; БЕР І 6; Младенов 4; 1<1и£е—Міігка 11.— Див. ще авантюра, середа, серце.
акорд2 «угода, договір», ст. акорде «тс.» (XVIII ст.); — р. аккбрд', — запозичення з польської мови; п. акогсі «угода, договір; відрядна робота», як і ч. слц. вл. акогсі «відрядна робота», болг. м. акорд, схв. акорд, слн. акогсі «тс.», походить від фр. ассогсі «угода», яке зводиться до слат. ассогсііигп «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 61; Фасмер І 66; Кораііпзкі 41; БЕР І 6; К1и£е—Міігка II.— Див. ще акорд1.
акордеон, акордеоніст; — р. аккор-дебн, бр. акардзбн, п. ч. вл. акогсіеоп, слц. акогсіебп, болг. м. акордеон, схв. акордеон, слн. акогсіеоп; — запозичено
через посередництво російської мови з французької; фр. ассогдеоп, ассогдеопіз-іе пов’язані з нім. Аккбгсііоп, утвореним у 1829 р. від нім. Аккогсі «акорд, співзвучність» (з фр. ассогсі «тс.») винахідником цього музичного інструмента Да-міаном.— Шанский ЗСРЯ І 1, 61 — 62; ПаигаІ 7; БЕР І 6.— Див. ще акорд1.
[акбсь] (вигук, яким відганяють коней) Дз, [акбськи] «тс.» Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кось.— Див. ще а1, кбся.
[акбт] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк, Мо, [акбта ЛЧерк, Мо, Ме, акоту Л, Па] «тс.»; — бр. [акбта], п. ’[а коіа]; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кот(а).— Див. ще а1, кіт.— Пор. акет, акец.
акредитив, акредитувати; — р. ак-кредитйв, бр. акрздьнпму, п. акгесіуіухуа, ч. акгегііііу, слц. акгесііііу, вл. акгесіі-ііш, болг. м. акредитив, схв. акредитив; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. ас-сгесііііуе «акредитив» з’явилося внаслідок субстантивації прикметника ассге-сііііує «вірча» (з поширеного в діловій мові словосполучення Іеііге ассгесііііуе «вірчий лист»), пов’язаного з лат. ассге-сііІТуиз «вірчий», утвореним від дієслова ассгесіо «довіряю, даю віру», що складається з префікса ай- (> ас-) «до-, при-» і дієслова сгебо «вірю».— СІС 29—ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 62; Кораііпзкі 41.— Див. ще авантюра, кредит.
акрихін; —бр. акрьіхін, слц. акгісйіл, болг. акрихйн; — запозичення з російської мови; р. акрихйн утворено радянськими вченими в 30-х рр., коли було синтезовано і введено в практику цей препарат; назва складається з елементів акри- (оскільки це речовина ак-ридинового ряду) та -хін (від назви іншого схожого за дією препарату хіна)', перший компонент тлумачиться також (Шанский ЗСРЯ І 1, 65) як утворення від основи гр. ахрос «найкращий» або лат. асег, асгіз «сильний, гострий», споріднених з псл. озІГ'ь.укр. гострий.— Див. ще гострий, хіна.
акробат, акробатизм, акробатика, акробатичний; — р. болг. м. акробат,
бр. акрабат, п. акгоЬаіа, ч. слц. вл. ак-гоЬаі, схв. акробатка), слн. акгоЬаі; — запозичення з французької мови; фр. асгоЬаіе, асгоЬаіідие, асгоЬаіізте походять від гр. ахроратт]; «канатний танцюрист», пов’язаного з ахромате® «іду навшпиньках», що є складним словом, утвореним з прикметника ахро; «верхній» (споріднене з лат. асег «гострий», псл. озігь, укр. гострий) і дієслова Раїх® «іду», спорідненого з лат. уепіо «тс.».— СІС ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 65—66; Фасмер І 66; Горяев 2; БЕР І 7; Ргізк І 59—60, 208—210; Воізасц 32—33, 112.— Див. ще авантюра, гострий.
аксіома, аксіоматичний, ст. аксиома (XVII ст.); — р. болг. аксиома, бр. ак-сіема, п. акзіотаї, ч. ахібт, ахіота, слц. ахіота, вл. акзіот, м. аксиома, ак-сиом, схв. аксйом, слн. акзіот;—запозичення з грецької мови; гр. а£ісор.а «аксіома» пов’язане з зДом «визнаю, стверджую щось як достовірне», що походить від прикметника йю; «значний, вартий», пов’язуваного з дієсловом а-ую «важу, жену», спорідненим з лат. а£о «жену, веду».— СІС 31; Шанский ЗСРЯ 11, 67; Фасмер І 66; Горяев 3; БЕРІ 7; Ргізк І 116; Воізасц 65.—Див. ще агент.
акт1 «вчинок; театральна дія», ст. актсь (XVII ст.); — р. бр. болг. м. акт, п. ч. слц. вл. акі, схв. акт, слн. акі; — запозичення з латинської мови; лат. асіиз «дія» походить від а£о «дію»,—СІС 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 68; Фасмер 166; Горяев 3; Кораііпзкі 42; НоІиЬ— Буег 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт2.
акт2 «документ», ст. акта (мн.), акти «книги для запису документів» (XVI ст.); — р. бр. болг. акт, п. ч. слц. акі, вл. акіа, схв. акт, слн. акі; — запозичено з латинської мови через посередництво польської; лат. асіиш «розпорядження, протокол» утворено від а§о «дію».— СІС 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 68; Фасмер І 66; Кораііпзкі 42; НоІиЬ— Ьуег 73; Младенов 4.— Див. ще агент.— Пор. акт1.
актив, активізація, активіст, активізувати; — бр. актьіу, п. акіуш, ч.
акііу, слц. акііу, вл. акііш, болг. м. актив, схв. актив, слн. акііуа; — недавнє запозичення з російської мови; р. актив походить від фр. асШ «діяльний», пов’язаного з лат. асіїуиз «тс.», утвореним від а§о «дію».— СІС 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 68—69; Младенов 4.— Див. ще агент, акт1.
актиній; — р. актйний, бр. актиній, п. акіуп, ч. акііпіиш, слц. акіїпіиш, схв. актинщум, слн. акііпі); — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Акіїпіит, англ. фр. асііпіит утворено наприкінці XIX ст. від гр. йхті;, -їуо<; «промінь» (актиній є радіоактивним), спорідненого з дінд. акій- «випромінювання; ніч», а також, можливо, з гот. и'ітіл\ б «світанок» та лит. апкзіі «рано».— СІС 32; Фигуровский 52, 150; Кіеіп 20; Ргізк І 61; Воізасц 39—40; Реізі 515.
актинія «морська тварина (класу коралових поліпів)»;— р. болг. актйния, бр. актинія, п. акіупіа, слц. акііпіа, схв. актинще, слн. акНпі)а; — запозичення з російської мови, до якої потрапило на початку XIX ст. з інших європейських мов, де з’явилося як латинський біологічний термін; лат. асііпіа утворено від асііпіиз «променистий», що походить від гр. акти, -їуо; «промінь» (щупальця актинії розташовані навколо рота у вигляді променів).— СІС 32; Шанский ЗСРЯ І 1, 69.— Див. ще актиній.
актор, акторство, акторствувати, акторувати, ст. акторт> (XVII ст.); — р. актер, бр. акцер, п. акіог, ч. (заст.) слц. акіег, болг. актьбр, м. актер, схв. актер, слн. акіег; — запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської; лат. асіог «виконавець, актор» пов’язане з а£о «дію»; український наголос, відмінний від латинського та польського, встановився, очевидно, під впливом рос. актер з фр. асіецг.— КісЬЬагсІі 29; Шанский ЗСРЯ І 1, 68; Фасмер І 67; Горяев 3; БЕР І 7; Младенов 4.— Див. ще агент.
актриса; — бр. актриса, болг. актриса, схв. актриса; — недавнє запозичення з російської мови; р. актриса походить від фр. асігісе, що є кореляти-
вом жін. р. до асіеиг «актор».— Шанский ЗСРЯ І 1, 69; Фасмер І 67; Младе-нов 4.— Див. ще актор, агент.
актуальний, актуалізувати, ст. актуалньїй «чинний, фактичний» (XVIII ст.); — р. актуальний, бр. ак-туальньї, п. вл. акіиаіпу, ч. акіиаіпі, акіиеіпі, слц. акіиаіпу, болг. актуален, м. актуелен, схв. актуй,лан, актуелан, слн. акіиаіеп; — через польську мову запозичено з латинської; лат. асіиаііз «діяльний» є похідним від асіиз «акт, дія», пов’язаного з ацо «дію»; сучасне значення «важливий на цей час» з’явилося у французькій мові в XVIII ст.— СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 70; Кора-Ііпзкі 42; БЕР І 7.— Див. ще агент, акт1.
акула, акулячий; — бр. болг. акула, схв. щкула;— запозичення з російської мови; р. акула, давніші форми аккуле (Словарь АР 1789, І 18), аккула (Словарь АН 1847, І 5), з’явилося у XVIII ст., очевидно, із скандінавських мов, можливо, через посередництво саамської, пор. дісл. йакагі «акула», норв. йакаїї «тс.», що походять від дісл. йаг «тс.» та кагі «людина, чоловік», саам. аккіі «акула», аккаїа, аккоіа, аккаїе «тс.»; зв’язок із слат. ациіііа «порода риб» (Макепаиег 95) заперечується.— Герд ЗИРЯ VII 63—69; Шанский ЗСРЯ І 1, 70; Фасмер—Трубачев І 67; Була-ховский РЯШ 1956/4, 15;Преобр. І 4; Младенов 4; БЕР І 7; Засіп. — Аііх. V\VЬ. І 16; ЛасоЬззоп 81. М/огізі. 82—86; V^іез АБАД 203; Икопеп Меіап^ез Мік-коїа 49.
[акулька] (бот.) «шоломниця, 8сц-іеііагіа йазііїоііа Б.»; — р. їакулйнка} «коров’як, Vе^Ьа8сит Іусйпіііз Б.»; — назви рослин здаються пов’язаними з російською формою жіночого імені Акулька (від Акулйна)', мотивація такого найменування неясна; можливо, йдеться про пізнішу видозміну якоїсь давнішої деетимологізованої назви.— Див. ще Килйна.
акумулятор, акумуляція, акумулятивний, акумулювати; — р. аккумуля-тор, бр. акумулятар, п. вл. акишиїа-іог, ч. слц. слн. акишиїаіог, болг. м. акумулатор, схв. акумулатор; — за
позичено з німецької мови через посередництво російської; нім. Аккишиїа-іог утворено за зразком фр. асситиіа-іеиг «акумулятор», яке походить від слат. ассишиїаіог «збирач», пов’язаного з дієсловом асситиіаге «збирати докупи», що складається з префікса асі- (>ас-) «до-» і дієслова сигпиіаге «складати, збирати докупи», пов’язаного з іменником сишиїиз «купа», спорідненим з гр. хир.а «хвиля»,—СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 63; Кораіііізкі 43; Баихаі 8; БЕР І 7; Шаісіе—Ноїш. І 306,— Див. ще авантюра.
[акур] (вигук, яким відганяють індиків) Мо, [акура\ «тс.» Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кур, вживаного для підкликання індиків; пор. їкура\ (вигук для відгону індиків).— Див. ще а1, кур.
акуратний, акуратист, акурат, [аку-ратнісько]-, —р. аккуратньїй, бр. акуратна., п. вл. акигаіпу, ч. акигаіпі, слц. ^кигаіпу, болг. м. акуратен, схв. акуратан, акуратан, слн. акигаіеп; — запозичення з польської мови; п. аки-гаіпу походить від лат. ассигаіиз «ретельний, точний», утвореного від ассй-гйге «точно виконувати; піклуватися», що складається з префікса асі- (>ас-) «до-, при-» і етимологічно неясного дієслова сйгаге «старатися, дбати, піклуватися», пов’язаного з іменником сига «піклування».— СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 63—64; Фасмер І 66; Преобр. І 4; Горяев 2; ЛІасНек Е8ЛС 34; Младенов 4; Кіеіп 12—13; Таїсіє—Ноїт. І 314.— Див. ще авантюра, курувати.
акустика, акустик, акустичний;— р. болг. м. акустика, бр. акустика, п. акизіука, ч. слц. вл. акизііка, схв. акустика, слн. акйзііка; — запозичено з грецької мови через посередництво російської і далі, можливо, латинської; гр. ахоиатіх-г| є суб-стантивованою формою жін. р. прикметника ахооатіхо<; «слуховий; слухняний», пов’язаного з дієсловом ахобш «слухаю, чую», що пояснюється або як споріднене з гот. йаизіап «слухати», або як складне слово, утворене з основи ах, що виступає в ахаїха «стрекало»,
і основи іменника оод «вухо».— Шанский ЗСРЯ І 1, 70; Фасмер І 67; Горяев 438; Ргізк І 57—58; Воізасц 37—38.
[акуть] (вигук, яким відганяють телят, корів) МСБГ; — складне утворення з частки а1 і вигуку [куть] (див.).
[акуш] (вигук, яким відганяють коней, лошат); — складне утворення з частки а1 і вигуку куш (див.).
акушер, акушерка, акушерство, їку-шарка] Ме;— р. болг. м. акушер, бр. акушер, п. акизхег, ч. слц. акизег, схв. акушер, слн. акизег; — запозичення з французької мови; фр. ассоисйеиг є похідним від ассоисйег «народжувати», утвореного з префікса а «до-, при-», що походить від лат. ай «тс.», і дієслова соисйег «лежати, дожити». —СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 71; Фасмер І 67; НоІиЬ—Ьуег 73; БЕР І 7; Младенов 4; Баигаі 7, 211.—Див. ще авантюра, куш2, кушетка.
акцент, акцентуація, акцентувати; — р. болг. м. акцент, бр. акцент, п. ч. слц. вл. аксепі, схв. акцен{а)т, слн. аксепі; — запозичення з французької мови; фр. ассепі «наголос» пов’язане з лат. ассепіиз «тс.», утвореним з префікса ай- (>ас-) «до-, при-» і іменникової основи сапіиз «спів, звуки», похідної від дієслова сапеге «співати, звучати»; лат. ассепіиз є калькою гр. тсроашїЯа «наголос», утвореного з префікса тсроа-«до-, при-» і основи &8<о (аєїйсо) «співаю».— СІС 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 71; Кораііпзкі 39—40; БЕР І 7; Баигаі 6.—Див. ще авантюра, кантата.
акціонер; — р. болг. м. акционер, бр. акцьіянер, п. аксїопагіизг, ч. аксіопаг, слц. слн. аксіопаг, вл. аксіопаг, схв. акциднар; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. асііоппаіге «акціонер» утворено від асііоп «дія, акція», що зводиться до лат. асііо, -бпіз «дія», пов’язаного з дієсловом а£о «дію»; значення фінансового терміна фр. асііоп набуло завдяки зближенню з словом асіії «актив, готівка»; сумнівне припущення (Фасмер І 67) про можливість запозичення слова російською мовою з німецької.— СІС 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 72; Баигаі
10; Віосй І 9.— Див. ще акція1.— Пор. акція2.
акція1 «дія», ст. акція (XVI ст.); — р. болг. акция, бр. акцьія, п. акс]а, ч. аксе, слц. аксіа, вл. аксі]а, м. акци]а, схв. акци/а, слн. аксі)а; — запозичено з латинської мови, очевидно, через посередництво польської; лат. асііо, -бпіз є суфіксальним утворенням від дієслова а£о «дію».— СІС 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Кораііпзкі 40; БЕР І 7.— Див. ще агент.— Пор. акція2.
акція2 «цінний папір»; — р. болг. акция, бр. акцьія, п. акс]а, ч. аксіе, слц. аксіа, вл. аксі]"а, м. акцща, схв. акци’]а, слн. аксі]а; — запозичено з голландської або німецької мови через посередництво російської й польської; нім. Акііе «акція (цінний папір)» походить від гол. асііе «тс.», яке в цьому значенні утворилося від лат. асііо, -бпіз як юридичного терміна із значенням «скарга, претензія скаржника, право на участь», що розвинулося з основного значення «дія».— Шанский ЗСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Горяев 3; БЕР І 7; Кін^е—Міігка 11.— Див. ще агент, акція1.
[алажа] «шовкова смугаста тканина» Я, [галаджбвий] «зроблений з певної тканини», ст. алажа (XVIII ст.); — р. алача, аладжа, п. йаіасігуіа «товста шовкова тканина», болг. аладжа, м. ст. ала-ца, схв. алаца, аіабга «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. кирг. алача «строката, смугаста тканина», тур. аіаса «строкатий; строката тканина», аз. алача «тс.» є суфіксальними утвореннями від загальнотюркського аіа «строкатий, рябий, смугастий, з великими плямами».—Фасмер І 68; Мікі. ТЕ1 І 245; ПасЬІг. І 3; Бокоізсй 4; Когзсй АГЗІРй 8, 647; Младенов 4; Зкаїрс 81; Радлов І 351, 361—363.—• Див. ще авач.
алгебра, алгебраїст, алгебраїчний, алгебричний', — р. бр. болг. м. алгебра, п. аІ^еЬга, аІ^іеЬга, ч. слц. вл. аІ^еЬга, схв. алгебра, слн. а1§еЬга; — запозичено з латинської мови через посередництво польської і, можливо, німецької (нім. АІ^еЬга); слат. а1§еЬга є переоформленням ар. а1-§аЬг «відновлення (розріз
нених частин)», пов’язаного з дієсловом §аЬага «вправляє (вивих); відновлює, приводить у нормальний стан»; слово аІ-^аЬг (аі — артикль) у теперішньому значенні поширилося з заголовка підручника алгебри «А1-§аЬг ша'1-ширйЬа-1а» (букв.: «Відновлення і протиставлення») арабського математика Мухам-меда ібн-Муси Алхварізмі (IX ст.).— СІС 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 73; Фасмер І 70; Горяев 3; Кораііпзкі 48; БЕР І 9; Младенов 4; Ьаихаі 24; ЬокоїзсЬ 50.
але1 (сполучник) Г, Ж, ст. але (XIV ст.); — р. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. аіе, болг. [але], схв. [аіеі; — результат злиття сполучника а та обмежувальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах; зіставлення з гр. аХХа «але» (МасЬек ЕЗЛС 35) необгрунтоване.— Зіашзкі І 24; НоІиЬ—Буег 74; ЗССЯ 1, 37; Зі. ргазі. І 154; Засіп.— Аііг. УХГЬ. і 2; Вегп. І 22.— Див. ще а1, ле.— Пор. але2, аль.
але2 (питальна і ствердна частка; вигук), ст. але (XVII ст.); — р. болг. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. аіе, схв. [аіе]; — результат злиття частки (або вигуку) а та частки ле, що тепер виступає лише в діалектах.— Зіашзкі І 24; МасЬек ЕЗЛС 35; Зі. ргазі. І 154; Вегп. І 22.— Див. ще а1, ле.— Пор. але1.
алебарда, заст. галябарда, ст. аля-барта (1596), галябарда (1627); — р. бр. болг. алебарда, п. аІаЬагсіа, ЬаІаЬаг-ба, аІаЬагі, ЬаІаЬагіа, ч. Ьаіарагіпа, ЬаІаЬагба, слц. Ьаіарагіпа, вл. ЬаІЬогіа, схв. халебарда, слн. ЬеІеЬагсіа; — запозичено через російську та польську мови з французької; фр. ЬаІІеЬагсІе через посередництво італійської мови запозичено з середньоверхньонімецької; свн. ЬеІшЬагіе «алебарда» складається з іменників Ьеігп «рукоятка, топорище», спорідненого з лит. каїра «поперечна перекладина в санях», кііра«стремено», прус, каїриз «подушка у возі», і Ьагіе «сокира», пов’язаного з Ьагі «борода» (через значення «борідка сокири, лезо»), якому відповідає псл. *Ьогда, укр. борода.— СІС 35; Шелудько 20; Шанский ЗСРЯ І 1, 74; Фасмер І 70; Зіаш-
зкі І 394—395; МасЬек ЕЗЛ С 157; Паигаі 383; Кіи^е—Міігка 303.— Див. ще борода.
алебастр, [лабайстер, лебайстер, либастер Пі, любайстер, шалабастер], ст. алавастрі (XVI ст.), галябастерт> (XVII ст.), алябастр'ь (XVIII ст.); — р. алебастр, [любастра], бр. алебастр, др. алавастрт>, п. слц. вл. аІаЬазіег, п. ст. ч. аІаЬазіг, болг. алабасптьр, схв. алабастер, слн. аІаЬазіег, стел, ала-кастрж;— запозичення з російської мови, до якої ввійшло, очевидно, з німецької; нім. АІаЬазіег «алебастр» зводиться до лат. аІаЬазігиш «посудина для мазі з алебастру», що є запозиченням з грецької мови; гр. аХаРаатро; (пізніше аХа-^аатроу) «тс.» засвоєно з коптської мови, в якій 'а-Іа-Ьазіе означало «посудина богині Ебасте»; виводиться також (Преобр. І 5; НоІиЬ—Буег 74; НоІиЬ—Кор. 59) від назви міста і гори в Єгипті; ст. алавастрі запозичено через старослов’янську мову безпосередньо з грецької.— СІС 35; Шанский ЗСРЯ І 1, 74; Фасмер І 12; Горяев 3; Мікі. ЕХР 2; Младенов 4; Ргізк І 62.
алегорія, алегоризм, алегоричний, ст. аллигоріа (XVII ст.); — р. аллегбрия, бр. алегбрьія, п. аіе^огіа, ч. аіе^огіе, слц. аіе^бгіа, вл. а1е§огі]’а, болг. але-гбрия, м. алегбри]а, схв. алегорща, слн. а1е§огі]а; — запозичення з грецької мови; гр. аХХц-уоріа є складним словом, перша частина якого пов’язана з аХХо; «інший», спорідненим з лат. аііиз, гот. аі]із, вірм. ауі «тс.», а друга — за^ореош «говорю», похідним від іменника а^ора «збори, місце зборів, площа», пов’язаного з етимологічно неясним дієсловом ауєірш «збираю».—СІС 35; Шанский ЗСРЯ І 1, 77; Горяев 3; Кораііпзкі 46— 47; Младенов 4; Ргізк І 8—9, 13—14, 76—77.
[алеута] «лютня» Пі; — запозичення з румунської мови; рум. аіайій, Іайіа «тс.» виводиться з тур. Іауїа «тс.», яке походить з ар. аі-'ид «тс., цитра, дерев’яний інструмент», що складається з артикля аі і іменника'йб «дерево»,— ПЕРМ 450; Кіи^е—Міігка 427.— Пор. лютня.
алея; — р. аллея, бр. болг. алея, п. а1е)а, аіеа, ч. аіе]', слц. аіеіа/вл. а1е)а, аіе], м. схв. алв]а, слн. а1е]а; — запозичено з французької мови через посередництво російської або польської; фр. аііее «прохід» є субстантивованим дієприкметником від дієслова аііег «іти», похідного від нар.-лат. *а1аге «йти», яке вважається спорідненим з кельт, еі «ходить».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Горяев 3; МасЬек ЕЗЛС 35; БЕР І 9; Младенов 5; Но-ІиЬ—Кор. 60; Баигаі 25.
іалйрник] «нероба, ледар, шахрай»; — р. [алирник, альїрщик, альір(а), альї-рить]; — оформлене слов’янським суфіксом запозичення з тюркських мов; пор. тур. аііг «візьме, відніме», кипч. алгьір «спритний, хижий», уйг. аі «хитрощі, обман», які зводяться до спільно-тюркського кореня ал- «брати»; менш імовірне з огляду на поширеність слова у східних російських говорах припущення (Маігепаиег БР 7, 2) про зв’язок з англ. аііиге «спокуса», аііигег «спокусник».— Фасмер І 73—74; Преобр. І 6; Радлов І 341, 349, 394; Будагов І 86; Севортян 127—129.
алича «сорт слив, Ргипиз сііуагісаіа ЬсІЬ.»;— р. бр. альіча\— запозичення з азербайджанської мови; аз. аіиса «алича, дрібна слива» походить від перс, аіисе «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 83; Фасмер І 74; Преобр. І 6; Радлов І 388; Будагов І 88.
алілуя «хвала богу» (вигук у кінці молитви), алілуйщик, алілуйщина, [али-луйко] (глузл.) «піп», [алилуйкати]; — р. аллилуйя, бр. алілуйшчик, др. алли-луиа, п. аііеіиіа, Ьа11е1и]а, ч. аіеіиіа, Ьаіеіи)а(Ь), слц. нл. аіеіиіа, вл. Ьаіеіиіа, болг. алилуя, алелуя, схв. алелу]а, слн. а1е1й]’а, стел, аллилоуіа; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. аХХт)Хоща «тс.» походить від гебр. ЬаІІеІП ]аЬ «хваліть Ієгову».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Горяев 3; Кораііпзкі 50; МасЬек ЕЗДС 35; БЕР І 9; Засіп.— Аііг. У\\'Ь. і 17; Вегп. І 27; Мікі. ЕАУ 2; Кіеіп 52, 697; Зкеаі 14; ЕокоЬсЬ 62.
аліменти, аліментник;— р. алимен-
іпьі, бр. аліменти, п. аіігпепіа (мн.), ч. слц. вл. аіішепіу, болг. алимент, схв. алимента, слн. аіітепіі;7— запозичено з французької мови через російську; фр. аіітепі «їжа» (у мн. «утримання, аліменти») походить від лат. аіітеп-іиш «їжа, утримання», пов’язаного з аіо «годую, утримую», спорідненим з гот. дангл. аіап «рости», дірл. аіігп, дісл. аіа «тс.».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 75; Паигаі 25; ХУаІсіе—Ноїт. І 31.
[алкйр] «бокова кімната, відділена від світлиці перегородкою», [алькйр Ж, алькеж Я, анкер, анкйр, антір МСБГ, валькйр, ванкйр Ж, ванькйр, вантїр МСБГ, ванькір, янкір], ст. алк.'Ьр'ь (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. аікіегг, як і слц. аікіег, агкуг, походить від ч. ст. аікег, засвоєного з давньоверхньонімецької мови; двн. агкбге походить від фр. ст. агдиіеге «амбразура», яке через слат. *агсиагіит, агсога зводиться до лат. агсиз «арка».— Шелудько 120; НісЬЬагсіі 29; Вгйскпег 3; МасЬек Е34С38; Засіп. —Аііг. У\АЬ. І 28; К1и§е—Міігка 172; ХУаІсіе—Ноїт. І 64.— Див. ще арка.— Пор.. еркер.
алкоголь, алкоголік, алкоголічка, алкоголізм, алкоголічний;— р. алкоголь, бр. алкагбль, п. ч.елц. вл. аІкоЬої, болг. ал-кохбл, м. алкохол, схв. алкохол, слн. аі-коЬ61; — запозичено з арабської мови через посередництво західноєвропейських (пор. н. АікоЬої, гол. аІкоЬої, англ. ісп. аІсоЬої); ар. а1-киЬ1 «дуже дрібний порошок, сурма» (з ассірійської мови) у цьому ж значенні вживалося і європейськими алхіміками та фармакологами; з кінця XVI ст. воно набуло значення «винний спирт».— СІС 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 76; Фасмер І 71; БЕР І 9; Младенов 5; Вгйскпег 3; НоІиЬ—Кор. 60; НоІиЬ—Еуег 75; Кіи^е—Мііхка 13; Кіеіп 46.
Алла; — р. Алла, бр. Ала; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з гр. аХХое, -ц «чужий, інший»; в російській мові могло асоціюватися з прикметником амй «червоний». — Суперанская 85.— Див. ще алегорія.
алло «ей; слухаю (по телефону)», альб, галлб, гальб; — р. алло, бр. алб.
п. вл. каїо, ч. слц. Ьаіб, болг. хало, алб, м. ало, схв. хйлб, алб, слн. йаіб, аіо; — недавнє запозичення з французької мови; фр. аііб, вперше вжите в кінці XIX ст., штучно утворене з вигуку аііопз «ну»; можливо, укр. галлб, га-льд, як і п. Ьаіо, ч. йаіб, схв. х'алб, з’явилися внаслідок контамінації з англ. Ваііо «галло, здрастуй» або цілком зводяться до нього.-— Шанский ЗСРЯ І 1, 79; НоІпЬ — Ьуег 186; Папгаі 26; Віосії І 22.
алмаз, ст. алмаз (1627); — р. бр. алмаз, слц. аітагіа, «дорога річ», болг. елмаз, алмаз, схв. алмаз; — запозичення з тюркських мов; тур. еітаз, тат. ал-мас є запозиченням з арабської мови, в якій аітаз «алмаз», еітаз «тс.», осмислюване тепер як сполучення з артикля аі і іменника таз, походить від етимологічно не зовсім ясного гр. абацае «діамант», можливо, пов’язаного з абарад «незламний», утвореного з частки осене-» і основи дієслова бара^со «приборкую, знищую», спорідненого з дірл. батпаіп «скручений, зв’язаний», лат. ботііог «приборкувач», дінд. батііаг «тс.».-—СІС 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 80; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Жураускі Веснік БДУ 1969/3, 71; Масіїек Е83С8 17; Ргізк І 346.— Див. ще а-.
[алб] «ану» Ж; — паралельне до ану, але складне утворення з частки а і однієї з форм давньої займенникової основи 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але.—Див. ще а1, ле,-— Пор. але1, але2, ану.
алое (бот.) «Аіое», [албй] Ж, ст. алоесь, алоизт, (XVIII ст.); — р. албз, заст. албй, бр. альяс, п. аіоез, аіопа, ч. аіое, слц. аіоа, вл. нл. аіоіуе], болг. алое, схв. ало], ало;а, слн. а1б]а, аіоа, стел, ад’кгоуи;—запозичено з грецької мови через посередництво польської (старі форми), пізніше •— німецької (нім. Аіое) і латинської (лат. аіое); гр. аХбт] загальноприйнятої етимології не має; можливо, походить від гебр. ЧаВаІТпі «дерево алое», запозиченого з давньоіндійських діалектів, де були відомі форми а§агп «дерево алое» і йаіойа «тс.».— СІС 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 80; Вгйскпег 62
4; 8ас1п.— Аііг. УІУЬ. 117—18; Неро-знак 40; Ргізк І 77; Сезепіиз 17.
[аломий] (бот.) «лимон, Сіігпз тесііса» Пі, Мак;—очевидно, через посередництво інших мов запозичено з арабської; ар. (аі) Іаігпйп «різновид лимона» пов’язане з ІТтйп «лимон».— Див. ще лимон.
алтея (бот.) «рожа, АИкаеа Б.», [алтей, альтей] «тс.» Пі; — р. алтей, алтея, слц. аііеа, болг. алтея; — назва, засвоєна з латинської наукової номенклатури; лат. аИйаеа походить від гр. бЛВосіа. «вид мальви», пов’язаного з аА&аїтсо «лікую, зміцнюю», ак&оцаї «заліковуюсь, заживаю», очевидно, спорідненими з лат. аіо «годую, вирощую».— СІС 38; ССРЛЯ І ЮО; Горяев 3; Кіеіп 57; ЇУаІсіе—Ноїт. І 31—32; Ргізк І 72.— Див. ще аліменти.
алтйн (стара розмінна монета), ст. алтин’Ь (XVII ст.) «тс.»; — р. бр. алтйн, др. алтьін’ь, п. аИуп, болг. алпПн «золота монета», м. алтан, схв. алтан «тс.»; — запозичення з тюркських мов; виводиться від не. зовсім ясного тюрк, аііу «шість» (Шипова ЗО—31; Богородиц-кий ОКРГ 352) або від тюрк, аііуп «золото; золота монета» з дтюрк. аііпп «золото», утвореного з аі «червоний» і іпп (<іоп) «мідь» (Шанский ЗСРЯ І 1, 81; Фасмер І 72—73; 8асіп.—Аііх. УМЬ. і 18; Севортян 142-—143).
[алтйця] «ластка, вставка під пахвою у сорочці», [алтйца] «тс.» МСБГ, [алтйч-ка\ «тс. (зменш.); оздоба з ниток по краях килима» МСБГ; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. а1іі|й «вишивані наплічники на сорочці, вставка» походить з південнослов’янських мов; пор. болг. [алтйца (латица, латвица)] «латка», м. алтйца, схв. латица «лас-товиця в одязі», що є зменшувальними формами відлита,— 8сре1идко 125; Уга-Ьіе Котапозіауіса 14, 128; ПЕРМ 22; Младенов 5; 8кок II 274; Сікас II 2.— Див. ще ластовиця, лата.
[алун] «галун» Ж, [алунка] «глинозем, окис алюмінію» Ж, [алуняк] «галуновий камінь» Ж;— бр. [алюн] «галун»; — запозичення з польської мови; п. аіпп, як і ч. аійп, можливо, через
посередництво свн. аійп «тс.» запозичено з латинської мови; лат. аіїїтеп «тс.» споріднене з гр. акобоїрод «вартий співчуття», дісл. 9І «пиво».-— Вгйскпег 4; МасЬек Е83С 35—36; Маїсіе—Ноїгп. І 34.— Пор. галун1.
алфавіт, ст. алфавить (XVII ст.);— р. алфавйт, бр. алфавіт, болг. алфа-вйт; — запозичення з грецької мови; віз.-гр. 6А(рарг]то£ з пізньогрецькою вимовою -рт]- як -«1- утворено з назв двох перших літер грецької азбуки аксра «альфа» і Рт]та «бета».— СІС 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 81; Фасмер І 73; Преобр. І 5.-— Див. гце альфа.-— Пор. аль-фабет.
алхімія, алхімік, алхімічний, ст. ал-химицкьій (1631); — р. бр. болг. алхй-мия, п. аІсЬетіа, ч. аІсЬутіе, слц. аі-сЬутіа, вл. а1сЬіті]а, м. алхвмща, схв. алхемиіа, алхйми']а, алкемща, алкіїмща, слн. аікітііа; — запозичено через посередництво російської мови, очевидно, з німецької; нім. АІсЬітіе походить від слат. аІсЬітіа, що відбиває ар. аі-кї-тіуа’ «хімія», в якому аі є артиклем, а кїтіуа’ походить від гр. хт]р,їа «чорна магія», пов’язаного з власною назвою Хтщіа «Єгипет», яка зводиться до єг. кЬет (кЬате) «чорний».—СІС 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 82; Фасмер І 73; К1и§е— Міігка 117; ВІосЬ І 19; Кіеіп 45—46.— Див. ще хімія.
[алю] (вигук, яким відганяють свиней Г; для підкликання телят ВеБ), [алюськи] (вигук для підкликання телят) ВеБ, [алюшки] «тс.» Ж;— п. [аіц, аіизіе] (вигук для підкликання свиней); — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку лю, можливо, вживаного в минулому для підкликання худоби.— Див. ще а1, лю.— Пор. аля.
алюміній; — р. алюмйний, бр. алюміній, п. ч. аіитіпіит, слц. аіитіпіит, вл. аіитіпі], аіитіпіит, болг. алумй-ний, м. алуминиум, схв. алі/миншу, алумйниіум, слн. аїитіпі]; — запозичено різними шляхами з французької мови; фр. аіитіпіит утворилося (як раніше і в англійській мові) з лат. аій-шеп «галун».— СІС 38; Шанский
ЗСРЯ І 1, 88; Паигаі 28.— Див. ще алун галун1.
алюр «хода коня»; — р. аллюр, бр. болг. алюр, ч. аііига, аіига, схв. алйр; — запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. аііиге «хода, хід; темп» є похідним від аііег «іти»,-—СІС 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 79—80; Паигаі 26; ВІосЬ І 22.— Див. ще алея.
[алюрний] «акуратний, чепурний»; — очевидно, пов’язане з р. заст. аллюра «манера», яке походить від фр. аііиге «хода, виправка, манера, вигляд».— Шанский ЗСРЯ І 1, 80,—Див. ще алюр, алея.
[аля] (вигук, яким відганяють свиней); — р. [аля] (тс.; вигук для підкликання овець, свиней); •— складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку ля, що вживався в минулому, очевидно, для підкликання свиней.•— Див. ще а1, ля.-— Пор. алю.
[аляляс] (бот.) «бузок» Л, [лиліяс] «тс.?», [ялелас] «тс», (усн.); •— очевидно, результат видозміни у вимові місцевих поміщиків французького слова 1е Іііаз «бузок», можливо, зближеного з білоруською формою альяс «алое»; у французьку мову слово Іііаз (1е •— артикль) проникло, мабуть, з іспанської; ісп. 1 ііа, Іііас «бузок» походить від ар. Іїіак «тс.», яке зводиться до перс. 1ї1а§ «рослина індиго».— Краучук Веснік БДУ 1970/3, 63—64; Фасмер II 497; Преобр. І 454; Паигаі 437; К1и§е—Міігка 441; Зкеаі 295. — Пор. ліліяк.
алярм (заст.) «тривога», їаляр] «крик, шум», альбр «тс.» Пі, алярміст «схильний до паніки», алярмувати «підіймати тривогу»; — р. заст. м. аларм, п. ч. слц. вл. аіагт, болг. аларма, схв. аларм, слн. аіагт; — запозичено з французької або німецької мови через посередництво польської; нім. Аіагт «тривога», фр. аіагте «тс.» походять від іт. аіі’агте «до зброї».— 81. шуг. оЬсусЬ 18; Оаихаі 22—23; ВІосЬ І 42; К1и§е— Мііхка 12.— Див. ще армія.
[аль] (сполучник) «але» Ж; — очевидно, результат скорочення давньоруського сполучника али «тс.; або» (пор.
р. [алиї «чи, хіба», аль «тс.», бр. [алі] «але»), який, разом з п. ст. аіі «але; поки», болг. алй «хіба; або; але», м. али «або», схв. дли «але; або; хіба», слн. аіі «або; але» зводиться до псл. аіі «але; або», утвореного з сполучника а і частки Н.— ЗССЯ 1, 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 75; Засіп.— Аііх. УАУЬ. І 3.— Див. ще а1, ли.— Пор. але1.
альбатрос; •— р. бр. альбатрос, п. ч. слц. вл. аІЬаітоз, болг. албатрбс, схв. албатрос, слн. аІЬаїгоз; — запозичення з французької мови; фр. аІЬаігоз походить від англ. аІЬаїгозз, яке в давнішій формі аІ£аігозз було запозичене з португальської мови; порт, аісаігог «баклан, альбатрос» (ісп. аісаїгог «пелікан»), очевидно, пов’язане з порт, аісасігог «черпак, кіьш» (ісп. агсадиг < аісадих «черпак на водяному колесі»), яке походить від ар. аіщйсійз «черпак, ківш»,— Аку-ленко 140; Шанский ЗСРЯ І 1, 83; НоІиЬ—Ьуег 74; Паигаі 23; Кіеіп 44; Кіи^е—Міігка 12; ЬокоїзсЬ 78-—79.
[альбія] «корито для свиней» ВеЛ, [альбійка Ж, вальбїя ВеЗа] «тс.», [валь-бійка] «собача миска» Ж, їлайбія] «тс.» Ж; — п. [ЬаІЬіа] «коритце для собак», ч. [ЬаГЬі]а] «коритце для свиней»; — запозичено в гуцульський діалект з румунської мови; рум. аІЬіе «корито, русло», очевидно, засвоєне з італійських діалектів, у яких аІЬі «корито» походить від лат. аіуеиз «корито, кадка, ванна; русло ріки», спорідненого з лит. аиіуз «вулик», псл. иііса, укр. вулик, вулиця.— Кравчук ВЯ 1968/4, 121; ВсЬеІисІко 125; Сгап]а1а 295—296; УгаЬіе Нотапозіа-уіса 14, 128; Ри$сагіи 6; ЇУаІсіе—Ноїт. І 34.-— Див. ще вулик.— Пор. валоб.
[альбб] «або» Г, ВеБ, [албої «тс.» Ко; — р. [альбо], бр. альбб, п. аІЬо, ст. аІіЬо, слц. аІеЬо, нл. аІЬо «тс.»; — псл. аіі Ьо, до складу якого входять сполучники а, Н і частка Ьо; недостатньо обгрунтована думка (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 238; Кобилянський Гуц. гов. 79) про польське походження укр. альбб.— Фасмер І 56; Ваиег 8Ь. Тгауп. 81, 84; ЗССЯ 1, 38; 8адп,— Аііг. Ж. І З,— Див. ще а1, бо, ли.— Пор. або.
альбом; — р. бр. альбом, п. ч. слц. вл. аІЬит, болг. албум, м. албум, схв.
албум, слн. аІЬит; — запозичено в XIX ст. з французької мови; фр. аі-Ьит «альбом для фотографій», раніше «лист, табличка», походить від лат. аІЬиш, с. р. від аІЬиз «білий» (первісне значення: «біла табличка, на якій писали чорнилом»), спорідненого з гр. 6Л<ро£ «білий лишай», двн. аІЬіх, еІЬіх «лебідь», укр. лебідь.-— СІС 39; Шанский ЗСРЯ І 1, 84; Паигаі 23; Егпоиі— Меіііеі І 20; ХУаІДе—Ноїт. І 26.— Див. ще лебідь.
альков «ніша для ліжка», заст. Іаль-коба] «тс.» Пі, ст. алкив-ь «ліжниця без вікна» (1710);-—р. альков, бр. алькбу, п. аікохуа, ст. аІкоЬа, ч. аікоупа, слц. аікоупа, болг. алкбв, схв. алкдв, алкбва, слн. аікбуа; •—запозичено з французької мови через посередництво російської і польської мов; фр. аісбуе походить від ісп. аІсоЬа «спальня», яке зводиться до ар. аІ^иЬЬа11 «невелике приміщення; склепіння, льох; склеп».— СІС 40; Тимч. 18; Шанский ЗСРЯ 11, 85; Фасмер І 74; МасЬек Е85С 35; баигаї 23; ВІосЬ І 20; К1и§е—Міігка 13; Кіеіп 46.
альманах, ст. алманах (XVI ст.); — р. бр. альманах, п. ч. слц. вл. аІтапасЬ, болг. алманах, м. алманах, схв. алманах, слн. аІтапаЬ;—запозичення з німецької (або французької) мови; нім. АІтапасЬ походить від слат. аІтапасЬиз «збірник прогнозів (погоди і под.)», що виникло на основі гр. акрєуїхіахбу «календар», яке є видозміненим запозиченням з коптської мови (Шанский ЗСРЯ І 1, 85; Фасмер—Трубачев І 74; К1и§е— Міігка 15; Паигаі 27); середньолатинська форма пояснюється також як запозичення з арабської мови, в якій аі-та-паЬ «календар» складається з артикля аі і похідного іменника від основи тапа «час, міра», пов’язаної з гебр. тапаЬ «рахувати» (СІС 40; ССРЛЯ І 106; Преобр. І 6; Никольский ФЗ 1893 V-—VI 36; Бурд.— Мих. 34).
[альмужна] «милостиня» Ба, [ялмуж-на\ Ж, Пі, ст. алмужна (XVII ст.); — бр. ялмужная «тс.»; — запозичення з західнослов’янських мов; п. іаїтихпа, ч. слц. аітихпа, вл. ]'а1тогпа, нл. \уо1о-тигпа, ст. аітохпа, як і схв. ст. аітиг-по, аітохпо, слн. аітохпа, походять
від двн. аіатиоза «тс.», яке через посередництво слат. еіеегпозупа «тс.» зводиться до гр. є^є'рроойтт] «жалість; милостиня», пов’язаного з дієсловом єкєєю «жалію, зглядаюсь», етимологічно неясного.— Дзендзелівський УЗЛП 16; Оньшікевич Исслед. п. яз. 238; 8Іа\мзкі І 494—495; Маскек Е8ЙС 35; Засіп.— Аііх. т І 18; Вегп. І 27; К1п§е — Міігка 15; Егізк І 490; Воізасц 241.
альпага (зоол., текст.), альпака; — р. альпага, альпака, бр. альпака, п. аі-рака, а1ра§а, ч. слц. аїрака, болг. алпака, схв. алпака, слн. аїрака;-— запозичення з іспанської мови; ісп. аїраса «південноамериканська коза з довгою шерстю; шерсть цієї кози; тканина з її шерсті» походить від кечуа а1(1)раса (вид тварини), пов’язаного з рако «жовто-червонуватий». — СІС 40; К1п§е — Міігка 15; Паигаі 27; Кіеіп 56.
альт, альтист, [альтївкаУ, — р. бр. альт, п. ч. слц. вл. аіі, болг. м. алт, схв. алт, слн. аіі; — через польську і, очевидно, німецьку мови (нім. АИ «альт») запозичено з італійської; іт. аііо «високий» (насправді означає низький голос; називається високим тому, що вищий від тенора) походить від лат. аі-іиз «високий», пов’язаного з аіо «годую, вирощую».•— СІС 40; Шанский ЗСРЯ І 1, 86; Фасмер І 74; К1п§е-—Міігка 16; Ваихаі 28.— Див. ще аліменти.
альтана, альтанка «бесідка; балкон»; — бр. альтанка, п. аііапа, аііап-ка, ч. аііап, аііапек, слц. аііап, аИапка, схв. алтан, алтана, слн. аііапа; — через польську мову запозичено, мабуть, з німецької; нім. АИап «балкон» походить від іт. аИапа «тераса на даху», яке зводиться до лат. аііиз «високий».— Акуленко 136; КісккагсИ 29; Маскек Е8-ІС 35; К1п§е—Міігка 17.— Див. ще альт.
альтембас «перська парча», алтабас, [алтайбас], ст. алтабась (XVI ст.), ал-табасовьій, алтайбасовьій (XVII ст.); — р. алтабас, п. аІіетЬаз, аИетЬаз «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. аіііп Ьег «парчева тканина» складається з іменників аИш «золото» і Ьег 5 8-539
«тканина».-— Фасмер І 72; Вгйскпег 4; 8асіп.—Аііх. Ж. І 18; Мікі. ТЕ1 І 246; Хаскіг. 2, 74.— Див. ще алтйн, бязь.
альтернатйва; — р. альтернатива, бр. альтернатива, п. аііегпаіуша, ч. аИегпаііуа, слц. слн. аИегпаііуа, вл. аііегпаііша, болг. м. схв. алтернатй-ва; — запозичення з французької мови; фр. аИегпаііуе пов’язане з аИегпег «чергуватися», що походить від лат. аііегпа-ге «чергуватися; вагатися», в основі якого лежить займенник аііег «один з двох» (аііиз «інший; другий»), споріднений з гр. аМод «інший».— СІС 40; Шанский ЗСРЯ І 1, 86; Оаигаі 28; АУаІде—Ноїт. І ЗО, 32—33. — Див. ще алегорія.
альфа, ст. альфа (XVIII ст.); — р. бр. альфа, др. алфа, п. ч. слц. вл. аіїа, болг. алфа, схв. алфа, слн. аіїа, стел, ал-кфа;— через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. а/лра (назва першої літери грецької азбуки) походить від гебр. аіерк «бик», застосування якого в ролі назви першої букви алфавіту було зумовлене подібністю начертання цієї букви у фінікійців до голови бика.— СІС 41; Шанский ЗСРЯ І 1, 87; Истрин Разв. письма 218; Егізк 181; Кіеіп 56.
альфабет, ст. алфабет (1627), алфа-бетумт> (XVII ст.); — п. вл. нл. аіїа-Ьеі, ч. слц. аіїакеіа, болг. м. алфабет, схв. алфабет, слн. аіїакеі; •—запозичення з латинської мови; лат. аіркаке-іит «алфавіт» походить від гр. аМрофг]-то£ «тс.».-— НіїШ—^Могік 15; Кораііп-зкі 47; Младенов 5; Егізк І 81.— Див. ще алфавіт.
альянс; — р. бр. альянс, п. аііапз, ч. аііапсе, аііапс, слц. аііапсіа, болг. алианс, схв. алиіанса, слн. аііапза; — запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. аіііапсе пов’язане з дієсловом аіііег «сполучати», яке походить від лат. а11і§аге, що утворилося з префікса ай- і дієслова Іі^аге «зв’язувати», спорідненого з лит. Іаі-§(и)опаз «брат дружини», укр. лигатися «з’єднуватися (з кимось)».— СІС 41; Шанский ЗСРЯ І 1, 87; Ваихаі 26; АУаІбе—Ноїгп. І 800.— Див. ще авантюра, лигати1.
амазонка «вершниця»; •— р. бр. болг. амазонка, п. ч. слц. агаахопка, вл. ата-сопа, схв. амазонка, слн. атахбпка; — запозичено через посередництво російської і польської мов з німецької; нім. Атахопе походить від гр.	«ама-
зонка», яке загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з іранським етнонімом *Ьа-тахап- (букв, «воїн»); виведення від гр. а- «не-, без-» і |ш£6д «грудь, сосок», пов’язане з міфом про амазонок як войовничих жінок на території Скіфії, які для зручності стрільби з лука випалювали собі праву грудь (Шанский ЗСРЯ І 1, 88-—89; Кораііпзкі 54), належить до сфери народної етимології.— НйііІ-АМогіЬ 14; Егізк І 83—84; СЬапігаіпе 69.
аматор, аматорство; — р. заст. аматер, бр. аматар, п. атаіог, ч. слц. атаіег, вл. атаіег, болг. аматьбр, м. аматер, схв. аматер, слн. атаіег;-— запозичено, мабуть, через польську мову з латинської; лат. атаіог «любитель» походить від агааге «любити», можливо, спорідненого з гр. арцад, арца «мати», алб. ате «тітка», дісл. агата «бабуся», двн. атта «мати, мамка».-— СІС 42; НоІиЬ—Ьуег 76; АУаІсіе—Ноїт. І 40— 41; Рокоту 36.
амба (виг.) «баста, кінець», [гамба] «тс.» Ме; •— р. бр. амба; — запозичено з італійської мови через посередництво російської, де ненаголошене о перейшло в а; іт. агаЬо «обидва; два номери в лотереї, що дають право на виграш» походить з лат. агаЬо «обидва», спорідненого з лит. аЬй, псл. оЬа, укр. [оба].— Шанский ЗСРЯ І 1, 89; Ваихаі 29; АУаІбе— Ноїш. І 37.— Див. ще оба.
амбар, [анбар Ж, вінбар Ж, вімбар, інбар, инбарець Ж1, ст. амбар'ь (1766), винбар'Ь (1758), инбар'ь (XVIII ст.); —р. амбар, [анбар, имбар], бр. [амбар], п. ІагаЬаг], ч. слц. ЬатЬаг, болг. амбар, хамбар, м. амбар, схв. амбар, хсімбар;-— запозичення з тюркських мов; тур. ага-Ьаг, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс. апЬаг «повітка, сарай», яке пов’язується (через проміжну форму Затрата) з дінд. рб- «наповнювати», спорідненим з псл. *рь)пь «повний», укр. повний (8адп.— Аііх. УАУЬ. І 19; Нагтаііа 66
Асіа Ьіп§. Нип§. 5, 289) або з дінд. зага-ЬЬага-, що складається з префікса зат-«з-», спорідненого з займенником за «цей», і основи ЬЬага-, пов’язаної з дієсловом ЬЬагаіі «несе», спорідненим з гр. срєрсо, псл. Ьег£, укр. беру; менш переконливе пов’язання (Никольский ФЗ 1893/5—6, 36) з дінд. атЬага]аті «збирати, накопичувати».•— Шанский ЗСРЯ І 1, 89—90; Фасмер І 75; ССРЛЯ 1112 — 113; РЧДБЕ 50, 791; 8адп,— Аііг. т І 19; Вегп. І 28; Сгаззтапп 955, 1478, 1485; ЬокоізсЬ 7.
амбіція, амбітний, амбіційний, амбіціозний, ст. амбиція, амбіція (XVII ст.); —р. болг. амбйция, бр. ам-біцьія, п. атЬіс]’а, ч. атЬісе, слц. атЬі-сіа, вл. ашЬісі]а, м. амбициіа, схв. амбй-цща, слн. атЬісі]а;-— через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. агаЬіііо «догідництво, честолюбство» пов’язане з дієсловом агаЬіге «домагатися», яке складається з префікса атЬ(і)- «об-, навколо», спорідненого з псл. оЬь, укр. об, і дієслова їге «іти», спорідненого з псл. ііі, укр. іти.— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 90; Фасмер 175; Егпоиі—Меіііеі І 90; Ч'аіде—Ноїш. І 36, 37, 406—407.-— Див. ще ітй, об.
амбра «ароматична речовина», ст. амбра (XVIII ст.); — р. бр. болг. амбра, п. ч. слц. атЬга, м. амбер, схв. амбра, амбар, амбер, слн. атЬга; — запозичено, очевидно, через посередництво російської мови з середньолатинської; слат. атЬга походить від ар. ЬпЬаг «сіра амбра».•— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 90; ЕокоізсЬ 7; Ваихаі ЗО; ВІосЬ І 25; К1и§е-—Мііхка 18.
амбразура «бійниця»; —р. бр. болг. амбразура, п. агаЬгахига, слц. атЬга-хйга; — запозичено, очевидно, через посередництво російської мови з французької; фр. етЬгазпге «бійниця» походить від дієслова етЬгазег «запалювати», пов’язаного з Ьгаізе «жар», що є запозиченням з германських мов (дангл. Ьегз-іап «спалах полум’я», шв. Ьгаза «вогонь», дат. Ьгазе «смажити на сковороді»).— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 90; Вапхаі 273; ВІосЬ І 98, 248; ЗбЬаппеззоп 640—641.
Амбросій, Амбрбс(ь), Амврбсій, [Ам-рбс, Омбрбс(ь), Обріс Ж, Мамрбсь Ж1, [амбрбсити, амврбсити] «святкувати день св. Амбросія, байдикувати», ст. Амбросій «несмертелньїй» (1627); — р. Амврбсий, бр. Амбросій, п. АтЬгогу, ч. слц. вл. АтЬгог, болг. Амвросий, Амбрбз, Амбрбзи, м. Амвроси], слн. АтЬгог, стел. Лмвросии;—через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’АцРрбоюд утворено на базі прикметника арфрботод «властивий безсмертним, божественний», пов’язаного з арРротод «безсмертний», що складається з частки а- «не-» і прикметника Рротбе (<*рРротбе) «смертний», спорідненого з лат. тогі «мерти», псл. гпьгд, укр. мру.— Беринда 175; Петровский 47; Ргізк І 270; ВоІ8ас^ 134.— Див. ще а-, мерти.
амбулаторія «лікувальний заклад для ходячих хворих»;— р. болг. амбула-тбрия, бр. амбулатбрьія, п. ч. атЬпІаіо-гіит, слц. атЬиІаібгіит, вл. атЬиІаІо-гі), схв. амбулатдриіа, амбулаторії], слн. атЬиІаібгі); — запозичення з німецької мови; нім. АтЬиІаібгіит походить від лат. атЬиІаібгіиз «пересувний, рухомий», пов’язаного з дієсловом атЬп-Іаге «ходити», утвореним з префікса атЬ- «навколо, об-», спорідненого з псл. оЬь, укр. об, і дієслова *п1аге, спорідненого з гр. аХаОраї, 6Ааї»со «блукаю, мандрую», лтс. аіпбі «тинятися, блукати».— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 91; ЛА/аІсіе—Ноїт. І 38; Егпопі-— Меіііеі 27.
амвон, [амббн, амббна], ст. амбона (XVI ст.), амвонь (1627); — р. амвон, [амббн], бр. амббна, др. амбонь, анбонь, амвон'Ь, оньбонь, онболь, п. атЬопа, болг. амвбн, м. амвон, схв. амвон, амббн; — запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. арфют «підвищення, кафедра» етимологічно неясне. •—СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 91; Фасмер І 76; Преобр. І 6; Е)аигаі ЗО; Ргізк І 90.
амеба; — р. бр. амеба, болг. м. схв. амеба, п. вл. атеЬа, ч. слц. слн. ате-Ьа; — через російську мову запозичено з німецької; нім. АтбЬе походить від лат. ашоеЬа, яке передає гр. арофт;
«зміна», утворене від арієфсо «зростаю, змінююсь», спорідненого з псл. ті§аіі, укр. мигати.-— СІС 42; Шанский ЗСРЯ І 1, 91; Ргізк І 90.— Див. ще мигати.
аметист, ст. аметисть, аматист (XVII ст.); — р. болг. м. аметист, бр. аметист, др. амееусть, амееисть, п. ч. слц. вл. атеіузі, схв. аметист, слн. атеіізі, стел, аметоустт,;— через посередництво старослов’янської і латинської мов запозичено з грецької; гр. ар.єДоото£ «аметист» (коштовний камінь, що, нібито, запобігає сп’янінню) складається з заперечної частки а- «не-» і прикметника реЯнотод «п’янкий», похідного від рєПо «вино», спорідненого з укр. мед', є спроби пов’язати грецьку назву з фіалковим кольором червоного вина, розбавленого водою, від якого не можна сп’яніти.•— СІС 43; Шанский ЗСРЯ І 1, 91—92; Фасмер І 76; НйШ-А¥огШ 14; Ргізк І 90.-— Див. ще а-, мед.
аміак, аміачний; —бр. аміяк; — нове запозичення з російської мови замість давнішого амоніак; р. аммиак є зміненою або скороченою формою слова аммо-ниак, запозиченого з французької мови.— Шанский ЗСРЯ І 1, 92.— Див. ще амоній.
амінь, [амйнь, амін ВеЛ]; — р. амйнь, бр. амін, др. амйнь, амйнь, п. ч. слц. нл. атеп, вл. атеп, йат)еп, болг. амйн, м. амин, схв. амен, амин, слн. атеп, стел, аминк, амин-к;—через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ар.т;т походить від гебр. атеп «дійсно, хай буде так».— Шанский ЗСРЯ І 1> 92; Фасмер І 76; Сіезе-иіпз 55.
амністія, [амністія], амністувати, ст. амнистія (XVIII ст.); — р. болг. амнйстия, бр. амністьія, п, слц. атпез-ііа, ч. атпезііе, вл. атпезіііа, м. ам-нестиіа, схв. амністи;а, слн. атпезіі-]'а; — запозичено . з французької мови через посередництво російської (амнес-тія — через польську мову); фр. ат-пізііе походить від гр. ацтт]отіа «забуття, прощений», утвореного з заперечної частки а- і основи іменника «думка, пам’ять», пов’язаного з дієсло
вом ріру^пхсо «згадую», спорідненим з псл. тьпІ9, укр. пам'ять.•—СІС 44; Шанский ЗСРЯ І 1, 93; Фасмер І 76; Кораііпзкі 57; Папгаі 31; Егізк І 13, 238—241; К1и§е—Міігка 19,—Див. ще а-, пам’ять.
амонал; — р. аммонал, бр. аманал, п. ч. слц. атопаї, болг. амонал, схв. амонал, слн. атопаї;-—запозичено через російську мову з англійської; англ. аттопаї утворене в результаті складення початкових частин двох слів-— ат-топ(іас) «аміак» і аі(птіпіит) «алюміній».-— Шанский ЗСРЯ І 1, 92—93; Кіеіп 63.— Див. ще алюміній, амоній.
амоній, амоніак; — р. аммбний, бр. амоній, п. атол, ч. атопіпт, слц. ато-піпт, вл. атопіак, болг. амбний, м. амонщак, схв. амонії], слн. атолі]';— запозичення з англійської мови; англ. аттопіпт утворене хіміком Т. Деві (XIX ст.) на базі слів аттопіа «аміак», аттопіас «аміачний», запозичених з французької мови, в якій аттопіадие «тс.» походить від лат. аттопіасит, утвореного від грецького словосполучення бік? арщитахот «сіль з Амонії, області в Лівії, де виготовляли аміачну сіль і де знаходився храм єгипетського бога Амона (Арцют)».— Шанский ЗСРЯ І 1, 93; Вуіакли]’а 36; Віосй І 26; Папгаі 31.— Пор. аміак.
амортизація (тех.), амортизатор, амортизувати; — р. болг. амортиза-ция, бр. амартизация, п. атогіухаща, ч. атогіігасе, слц. атогіігасіа, вл. атогіігасііа, м. схв. амортизациіа, слн. атогіігасі]а; — запозичено з німецької мови, можливо, через російську; нім. атогіізіегеп «ослаблювати; сплачувати борги в розстрочку» і його похідне Атогіізаіібп «ослаблення, глушіння» зводиться до фр. атогііг «ослабляти, зм’якшувати, глушити», раніше «убивати», утвореного від нар.-лат. адтогіт-ге «убивати», що складається з префікса асі- «до-, при-» і основи гпогз «смерть», спорідненої з укр. мерти.— СІС 44; Шанский ЗСРЯ 11,94;К1и?е—Міігка 19; Оапгаі 32.— Див. ще авантюра, мерти.
аморфний; — р. аморфний, бр. амдр-фни, п. атогїісхпу, ч. атогіпі, слц.
атогіпу, вл. атогїпу, болг. амбрфен, м. аморфен, схв. аморфан, амбрфан, слн. атогїеп;— запозичення з французької мови; фр. атогрйе «аморфний» походить від гр. арорфое «тс.», утвореного з заперечної частки а- «не-» і основи іменника рорсрт; «форма».— СІС 44; Шанский ЗСРЯ І 1, 95; Папгаі 32.-—Див. ще а-, морфема.
Амос, ст. Амшсь «отяжальі(и), -ючі(и), обтяжоньі(и> (1627), — р. бр. Амбс, др. Амось, ч. Атоз, слц. Атоз, схв. Атоз, стел. Лліосії; — запозичено в давньоруську мову через старослов’янську і грецьку (гр. ’Арсод) з гебрай-ської; гебр. ‘Атбз пов’язане з ‘атбз «тягар, вага», ‘атаз «піднімати, нести, навантажувати»,— Беринда 176; Петровский 47; Сезепіпз 636, 637.
амплітуда; — р. болг. м.схв. ампли-туда, бр. амплітуда, п. ч. вл. ашріі-іпба, слц. слн. атрііійда; — запозичення з французької мови; фр. атріі-іибе походить від лат. атрІШМо «об-ширність, просторість», утвореного від прикметника атріиз «обширний, просторий», очевидно, пов’язаного затріа «рукоятка», спорідненим з дінд. ащаігат «посуд», вірм. атап «тс.».-— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 95-—96; Папгаі 33; АУаІсіе—Ноїт І 41—42.
ампула; — р. бр. м. ампула, п. ат-рпіка, ч. атрпіе, слц. вл. атриіа, болг. ампула, схв. ампула, слн. атрй-1а; — запозичення з латинської мови; лат. атриііа походить від *атрог-1а «пляшка для мазі», зменшеної форми слова атр(й)ога «конічний глечик з двома ручками», запозиченого з грецької мови (гр. арсрорєбд «тс.»).— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 96; Папгаі 33; Кіеіп 66; ЛЛ/аІНе—Ноїт. І 42; Егізк І 99—100.— Див. ще амфора.
ампутація, ампутувати; — р. болг. ампутация, бр. ампутацьія, п. атрц-іас]а, ч. атрпіасе, Слц. атрпіасіа, вл. атриіасі]а, м. схв. ампутацща, слн. атриіасі]а; •— запозичення з німецької мови; нім. Атриіаіібп, атриііегеп походять від лат. атриіаііо «ампутація», атриіаге «відрізати», утворених з префікса ат(Ь)- «об-, навколо» і основи риіо
«ріжу, очищаю», пов’язаної з риіеиз «яма», рауіо «товчу», спорідненими з лит. ріаиіі «різати».-— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 96; АУаІсіе •— Ноїш. І 42, II 267, 393.— Див. ще амбіція.
амулет;—р. бр. болг. амулет, п. ч. слц. вл. атиіеі, схв. амулет, слн. атп-іеі; — через посередництво російської мови запозичене з французької; фр. ати-ІеНе «амулет» походить від лат. атиіе-іит «тс.» (спочатку, очевидно, «їжа з крохмалю»), утвореного від засвоєного з грецької мови атиіит «крохмаль»; гр. ащйоу «тс.; солодкий пиріг» складається з частки а- «не-» та основи іменника {ХбЛ/Ц «МЛИН», спорідненого З ПСЛ. ГПЄІ.І9, укр. мелю.— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 96—97; Фасмер І 76; Паигаі 33; Сйапігаіпе І 79; ААаІде—Ноїш. І 42— 43; Ргізк І 13, 268—269.— Див. ще а-, молоти.
амуніція, [амунйця, муніція], ст. амуніція, аммуніція (XVIII ст.); — р. болг. амунйция, бр. амуніцьія, п. атппісіа, ч. тцпісе, слц. типісіа, вл. типісі]’а, схв. мунициіа, м. мунициіа, слн. типісііа; — запозичено з французької мови, можливо, через польську; фр. атипіііоп «спорядження» походить від слат. ат-типіііо, до складу якого входить префікс ад- (>ат-) «при-, до-» і основа дієслова тпшге «споряджати», спорідненого з дінд. тіпбіі «споруджує, будує», лтс. таіде «палиця», кімр. тупашуд «шило», брет. тіпаоиед, сірл. тепад «тс.».— СІС 45; Кісййагді ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 97; Фасмер І 76; Виноградов Очерки 58; АУаІде—Ноіт. II 100— 101.— Див. ще авантюра.—Пор. імунний.
амфібія; — р. болг. амфйбия, бр. амфібія, п. атНЬіа, ч. атІІЬіе, слц. ат-ІіЬіа, вл. атііЬіі, м. амфибща, схв. амфйбиЦа), слн. атїіЬііа;—запозичення з французької мови; фр. атрйіЬіе походить від гр. арфїрюе «такий, що веде двоякий спосіб життя», утвореного з ссрісрі «скрізь; двояко-», спорідненого з лат. атЬ(і)- «навколо», псл. оЬа «обидва», оЬь, укр. оба, об, і основи дієслова рібсо «живу», спорідненого з ПСЛ. ХІІ9, укр. живу,-— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1, 98; Паигаі 32—33; Ргізк І 237—239;
Воізаср	120. •— Див. ще жйти, об,
оба.
амфібрахій «один з віршових розмірів», заст. амфібрах, амфібрахіальний, амфібрахічний; — р. болг. амфибра-хий, бр. амфібрахій, п. ч. апЯіЬгаск, слц. атііЬгаскіиз, атііЬгасй, м. амфи-брах, схв. амфйбрах, слн. атПЬгак; •— запозичення з грецької мови; гр.
«тс.», букв, «короткий з обох боків», складається з основ арсрі-«двояко-» і Рра^йд «короткий», спорідненого з лат. Ьгеуіз «тс.», псл. *ЬьГгь, укр. [борзий].— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1, 98; Ргізк І 264; ВоІ8ас^ 132.— Див. ще амфібія, борзий.
амфітеатр, амфітеатральний, ст. ам-фшпеатер'Ь (XVII ст.); — р. амфите-атр, бр. амфітзатр, п. атШеаіг, ч. атШеаіг, слц. слн. атШеаІег, вл. атіі-іеаіег, болг. амфит&аптьр, м. амфите-атар, схв. амфитеатар; — запозичення з німецької або французької мови; нім. АтрйііЬеаіег, фр. атрйііеаіге походять від гр. арсрі'&еатроу, утвореного з префікса арсрі- «з обох сторін, навкруги» і іменника 'йєатроу «місце для глядачів».— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1, 98; Фасмер І 77.— Див. ще амфібія, театр.
амфора, ст. амфора (1627); — р. болг. амфора, бр. амфара, п. ч. слц. атіога, схв. амфора, амфора, слн. атіога; — запозичення з латинської мови; лат. атрйога походить від гр. арфорєйд «конічний глечик з двома ручками» (гомер. арфісрорєбе «тс.»), яке виникло з арфі-, префікса із значенням обопільності, І фОребе, ПОХІДНОГО ВІДфЄрСО «несу», спорідненого з дінд. Ьйагаіі «несе», лат. Іего «несу», псл. Ьегд, укр. беру.— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1,98; А'аІде— Ноїш. І 42; Ргізк І 98; Воізаср 58.— Див. ще амфібія, брати.— Пор. ампула.
анабіоз, анабіотичний;—р. анаби-бз, бр. анабіез, п. вл. апаЬіога, ч. слц. апаЬібга, болг. анабибза, схв. анабио-за; — запозичення з грецької мови; гр. ауофїсооче «воскресіння, повернення до життя» пов’язане з ауофібсо «оживаю, воскресаю», яке складається з префікса
іуа- «вгору», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і дієслова (Зібсо «живу», спорідненого З ПСЛ. 2І]9, укр. живу.— СІС 47; Кораііпзкі 59; Ргізк І 238—239; Воізасд 120; АУаІсіе-—Ноїт. II 808—810,— Див. ще жити, на1.
аналіз, аналізатор, аналітик, аналітика, аналітичний, аналізувати; — р. анализ, ст. анализис, бр. аналіз, п. вл. апаїіга, ч. слц. апаїуга, болг. аналй-за, анализ, м. схв. аналйза, слн. апаїі-га; — запозичення з латинської або з французької мови; фр. апаїузе походить від лат. апаїузіз, запозиченого, в свою чергу, з грецької мови, в якій атаХооіе «розклад, розкладання, розчленування, аналіз» є похідним від дієслова ауаХйсо «відв’язую, розв’язую, досліджую, аналізую», утвореного з префікса біта- із значенням підсилювання (можливо, спорідненого з псл. па-, укр. на-) і дієслова Хйсо «розв’язую, відв’язую», спорідненого з лат. Іпо «звільняю», дінд. 1й-па «відрізаний», гот. Іпп «викуп», дангл. аіуппап «виручати, визволяти, рятувати», тох. А, В Іпі- «віддаляти», вірм. Іпсапеш «розв’язувати»,— СІС 47; Шанский ЗСРЯ І 1, 99; Фасмер І 77; Папгаі 34; Ргізк II 149—150.— Див. ще на1.
аналогія, аналог, аналогічний, аналогійний; — р. болг. аналбгия, бр. аналогія, п. апа1о§іа, ч. апа1о§іе, слц. апа-1б§іа, вл. апа1о§і]а, м. аналоги']а, схв. аналдги']а, слн. апа1о§і)а;—запозичення з грецької мови; гр. атаХоуїа «відповідність» є похідним від атако-ре «відповідний, аналогічний», утвореним з основ ауа «згідно», спорідненого з дінд. апп «після, за, пізніше за», ав. апп, дперс. аппу «тс.», можливо, також псл. па, укр. на, і Хбуод «розум, зміст», пов’язаного з дієсловом Хєусо «говорю, розумію».— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 101; Ргізк І 95-—96.—Див. ще логіка, на1.
аналой «невеликий високий столик у церкві»; — р. аналой, налбй, аналбгий, бр. аналой, др. аналогий, слц. апаїо], болг. аналбгий, м. аналб;; — запозичення з середньогрецької мови; сгр. атакбуїоу «тс.» є похідним від дієслова біуакєуоз «читаю», утвореного з префікса
ата- «вгорі, на-», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і з основи дієслова Хєусо «читаю, говорю».•— Шанский ЗСРЯ І 1, 101; Фасмер—Трубачев І 77; Преобр. І 6; Вегп. І 28; Воізасд 59.— Див. ще аналогія.
Анан, Анань, Ананій, ст. Ананій, Гананіа «ласка па(н)ская або м(и)-л(осє)рд(і)є па(н)скоє або дар(ь) па(н)-скі(й)» (1627);—р. Ананий, Анания, бр. Анань, Ананій, др. Ананія, стел. Днаніга; — через старослов’янську і грецьку мови (гр. ’Ататїае) запозичено з гебрайської; гебр. Напапіа «той, кого захищає Єгова; Єгова був милосердний» утворене з пап «захищати», спорідненого з ар. апап зб.«хмари» і іаЬ, скороченої форми іаЬиае «Єгова (одне з імен бога)», нез’ясованого походження.— Беринда 176; Петровский 48; Илчев 48; Сезе-піпз 322—323, 642.
ананас; — р. бр. болг. ананас, п. ч. вл. апапаз, слц. апапаз, м. ананас, схв. ананас, слн. апапаз; •— запозичено через португальську та деякі інші західноєвропейські мови (порт, апапаз, нім. Апапаз, фр. апапаз) з індіанських мов Південної Америки (тупі, каріб. апапа).— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 12; Фасмер І 77; К1и§е—Міігка 20-— 21; Папгаі 34; Кіеіп 69.
анапест «один з віршових розмірів», анапестичний, ст. анапесть (XVII ст.);— р. бр. анапест, п. ч. слц. апарезі, болг. анапест, м. анапест, схв. анапест, слн. апарезі; — запозичення з грецької мови; гр. аубіяаіотод «тс.», букв, «відбитий назад», утворене від дієслова аталаісо «б’ю», що складається з префікса аха-, спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на-, та дієслова лаісо «б’ю, ударяю», можливо, спорідненого з лит. раізуіі «вештатися», псл. рьха-іі, укр. пхати.— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 102; Воі8ас^ 740.—Див. ще на1, пхати.
анархія, анархізм, анархіст, анар-хістйчний, анархічний; — р. болг. анар-хия, бр. анархія, п. слц. апагейіа, ч. апагейіе, вл. апагсйЦа, м. анархи}а, схв. анархи]а, слн. апагйі]а; •— запозичення з грецької мови; гр. атар/іа є
похідним від ауар%од «той, що не має начальників», утвореного з частки ах-«не-» і основи іменника арх»? «начальник, керівник», пов’язаного з дієсловом архсо «починаю, (я) є першим, паную».— СІС 48; Шанский ЗСРЯ І 1, 103.-— Див. ще а-, архаїчний.
Анастасій, Анастас, Настає, Ана-стасія, [Настасія] Ме, Настася, Настя, Наця, Настаска, Пастка, Настуня, Настуся, ст. Анастасій «вьскресен», Ана-стасіа «вьскр(есе)ніє» (1627); — р. Ана-стасий, Анастасия, бр. Анастас, Анастасій, Настас, Настасся, др. Анастасій, Настас'ь, Анастасія, Настасья, п. Апазіагу, Апазіахіа, ч. Апазіагі], Апаз-іазіе, Апазіагіе, слн. Апазіагіа, схв. Анастазще, стел. Пндстдсии, Лндстдси, Янастасига; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Атаотаотое, ’Атаотаоїа утворені на основі іменника а^а-отаоїд «підняття, воскресіння», похідного від дієслова ат-іо'иірі «піднімаю, воскрешаю», що складається з префікса ата-(>ат-) «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. па-, укр. на-, і дієслова Гсищрі, спорідненого з лат. зіо «стою», укр. стою.-— Петровский 48; Илчев 48; Воізаср 384, 902.— Див. ще на1, стати.
Анатолій, Анатбль, Анатолія, ст. Анатолій «всходній» (1627); — р. Ана-іпблий, Анатблия, бр. Анатбль, Анатолій, Анатолія, др. Анатолій, ч. Апа-іоі, слн. Апаіоіі), стел. Пндтолии; — запозичення з грецької мови; гр. ’Ататб-Ллод походить від топоніма ’АтатоЛл) «Мала Азія», утвореного на основі іменника агатоХт) «схід сонця, місце сходу сонця, схід», похідного від дієслова отатєХХсо «сходжу, піднімаюсь», що складається з префікса аха- «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на, і основи дієслова тєХЛсо «піднімаюсь, сходжу», спорідненого з лат. іоііо «піднімаю, звеличую», дінд. іиїй «вага», гот. риіап «терпіти», двн. сіоіеп «тс.», вірм. і’оіит «терплю», тох. А іаі, тох. В іаі «піднімати».•— Воізаср 952; Шаіде—Ноіт. II 688—689.— Див. ще на1.
анатомія, анатом, анатомка, анатомічний, анатомувати, ст. анатомія
(XVIII ст.); — р. болг. анатбмия, бр. анатомія, п. апаіотіа, ч. апаіотіе, слц. апаіотіа, вл. апаіоті]а, м. анато-ми;'а, схв. анатоми;'а, слн. апаіоті)а; — запозичення з латинської мови; лат. апаіотіа походить від гр. ататорт; «анатомування, розчленування», пов’язаного з дієсловом ауатер'л» «розрізаю, розтинаю», що складається з підсилювального префікса аха-, можливо, спорідненого з псл. па, укр. на, і дієслова терасо «розрізаю, розтинаю», спорідненого з псл. іьпр, укр. тну, тяти.— СІС 49; Тимч. 21; Шанский ЗСРЯ І 1, 104; Фасмер І 77; НйііІЛУогій 14; Воізаср 954.-—Див. ще на1, тяти.^— Пор. атом, том.
анафема, [анахтема Ж, анафтема Ж, анатема Ж, анахтем Г, онахйма Ж, анафематизовати, анатемізувати], ст. анаеема (1376), анатема (1435), ана-еематизовати (XVII ст.); — р. бр. анафема, др. анаеема, анаеома,п. апаіета, ч. слц. апаіета, болг. м. анатема, схв. анатома, слн. апаіета, стел, анафема, анатема; —запозичення з грецької мови; гр. ата'&єра «відлучення, прокляття» є похідним від дієслова <НатіОт]рі «накладаю», що складається з префікса ата- «на-», спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на, і дієслова ті&гірі «ставлю, кладу», спорідненого з дінд. да-сШйіі «ставить», псл. деіі,укр. (но~)діти.— СІС 49; Тимч. 21—22; Шанский ЗСРЯ І 1, 104; Фасмер І 77; Засіп.— Аііг. V^VЬ. І 20; Ргізк І 100; Воізаср 59,969.— Див. ще на1, діти2.
анахронізм, анахронічний; — р. ана-хронйзм, бр. анахранізм, п. вл. апасйго-пігтп, ч. апаскгопізтиз, слц. апасйгопіг-тиз, бол. анахронйз'ьм, м. анахронй-зам, схв. анахронйзам, слн. апаЬгопі-гет; — через посередництво російської мови запозичено з французької; фр. апасйгопізте утворено на базі гр. аса-«на-, проти-», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і хрбтод «час».-— Шанский ЗСРЯ І 1, 105; Паигаі 34; Кіеіп 68.— Див. ще на1, хроніка.
[анація] «скрутне становище, біда», [анация] «тс.» Ж, ст. ванац'Ья, манац'Ья, ванаирЬйникь (XVIII ст.); — неясне;
можливо, пов’язане з лат. аппаіа «плата папському урядові від новообраного єпископа або абата» (у тексті з XVIII ст. йдеться про якийсь обов’язок, накладений попом на дітей прихожан); інші спроби пояснення, в т. ч. зведення до слова вакацій (вакації) «канікули» (Кравчук Мовозн. 16, 86—87), малопе-реконливі.
[ан-ба] «ось, дивись»(вигук для привернення уваги) Ж; — складне утворення, що виникло, очевидно, на базі виразу *ан(о) бачиш', компонент ан-може бути ототожнений з [анб1] «але, а, тільки, лише» (див.).
ангар; — р. бр. ангар, п. вл. йаіщаг, ч. слц. йагщаг, болг. хангар, м. хангар, схв. хангар, слн. йагщаг; — через російську мову запозичено з французької; фр. йагщаг «сарай, ангар» походить від нім. йагщеп «висіти», спорідненого з двн. Ьайап, свн. ЬаЬеп (що відбивають пгерм. *ЬапЬап), яким відповідають хет. §ап§ (капк) «тс.», лат. сипсіог «гаю, вагаюсь».— СІС 49; Шанский ЗСРЯ І 1, 105; Баихаі 383; КІіЩе—Мііг-ка 288.
ангел, [ангелик, ангеля, ангель, ангел, анголя, янгел, янгелик, янгель Бі], янгол, янголя, [янголь], янголиний; — р. болг. м. ангел, бр. анел, др. ангела, ант>гелт>, аньгел'ь, п. апіоі, ч. апсіеі, ап]е1, слц. ап]е1, вл. іапйгеї, нл. ]апге1, схв. СІнЬео, слн. ап^еі, стел, ангел т»; — запозичення з грецької мови; гр.
«ангел, посланець, вісник, провісник» пов’язане з дієсловом а-у-уг^Ам «оголошую, повідомляю, доповідаю», можливо, спорідненим з дінд. ап§іга1і «божественний»; існує також припущення, що а-у-уг^Хсо запозичено з мов Сходу.— Шанский ЗСРЯ І 1, 105—106; Фасмер І 78; Масйек Е8ІС 36; Вегп І 29; Воізасп 6; Ргізк I 8.
ангіна; — р. болг. м. схв. ангйна, бр. ангіна, п. вл. аіщіпа, ч. слц. слн. ап£І-па; — запозичення з латинської мови; лат. ап^іпа «горлова жаба, запалення горла, ангіна» походить від гр. а-ухбті] «задушення, повішення», утвореного від аухео «удушую, стискаю, здавлюю», спорідненого з лат. агщо «тс.», псл. дгькь «вузький», укр. вузький.— СІС 50;
Шанский ЗСРЯ І 1, 106; АРаІсіе—Ноїш. І, 47; Ргізк І 17—18; Воізасч 10—11.— Див. ще вузький.
[андаґуватися] «частуватися» Ж; — неясне.
[андарак] «вид спідниці з вовняної смугастої тканини», [ондорак] «вид жіночого одягу зі зборками на спині» Л; — р. діал. бр. андарак; — запозичено з німецької мови через польську; п. [апсіегак, апсіагак], ст. іпйегак «спідниця» походить від нім. йпіеггоск «нижня спідниця», утвореного з ипіег «під», спорідненого з псл. 2Ігь, укр. нутро, і Коск «спідниця», спорідненого з двн. гос, дісл. гоккг, дангл. госс «тс.».— Фасмер І 78; ЗСБМ І 112—113; Вгйскпег 192; К1и£е—Міігка 604.— Див. ще нутро.
[анде] «онде, там», [андека] «тс.»; — складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки [*«н], співвідносної з он, і прислівника де (Німчук НЗ УжДУ 35, 45); могло виникнути і внаслідок злиття частки а з прислівником онде.
[андія] «нісенітниця» Л; — неясне.
Андріан, Андріян, ст. Андріан-ь «му-же(ст)венньш, валечньїи або богато-умен-ь» (1627); — р. Андриан, бр. Анд-рьіян, др. Андриянт>, Андриан'ь; — запозичення з старослов’янської мови; стел. Яикдрианті є наслідком контамінації імен йдридн-к і Днкдреи.—Див. ще Адріан, Андрій.
Андрій, Андрдсь, Андрусь, [Андрусе, Андрух, Андрушко, Андрашко, Андрієць, Андріяк, Андріям, Андрій, Андрух], ст. Андрій «мужествень, смільі(и)...» (1627); — р. Андрей, бр. Андрзй, др. Андрій, п. Апсігее], ч. Опсіге], слц. Опсіге], Апсіге], вл. Напсігі], болг. Андрей, Андрея, схв. Андре), стел. Диндреи, ДнкдрФи;— через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Атбрєа^ походить від прикметника атбреїое «мужній, сміливий», пов’язаного з атт)р (род. в. атбрбд) «чоловік», спорідненим з дінд. па (паг-) «чоловік, людина», кімр. пег «голова, вчитель», вірм. ауг (род. відм. агп) «чоловік».— Беринда 176; Петровский 40; Фасмер І 78; Вгйскпег 5; Ргізк І 107—
108; Воізасд 62; Маугйоїег II 148—149.— Пор. Андріан, Андроник.
[андріяк] «опій»; — походження неясне.
Андроник, Андрбн, ст. Андрбнікь «мужепобйдительньш...» (1627); •— р. Андроник, бр. Андрбн, др. Андроник^, п. Апсігопу, ч. слц. Апсігопік, болг. Андрбн, Андроник, стел. Яит^дро-ник’к; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Атбрбтіхо^ утворено з основ іменників атт)р «чоловік, муж» (род. в. мн. (АбршТ) І ТЇХТ] «перемога», можливо, спорідненого з псл. пісь, укр. ниць-, буквальне значення імені — «переможець мужів».— Беринда 176; Петровский 50; Суперанская 74; Воізасц 670— 671; Ргізк II 320. — Див. ще Андрій.
анекдот, анекдотник, анекдотйч-ний; — р. бр. болг. анекдот, п. апе§-сіоіа, ч. слц. вл. апексіоіа, м. схв. анег-дбта, слн. апексібіа; — запозичено з французької мови, можливо, через російську; фр. апессіоіе походить від гр. тхбота «невидані (твори)» мн. с. р. від іДгхботод «невиданий, неопубліко-ваний», утвореного з частки а.у- «не-» і дієприкметника їхботор «виданий» від дієслова гхбібйрі, що складається з префікса ех- «ви-, від-», спорідненого з лат. ех-, ірл. езз- «тс.», і дієслова бібмці «даю», спорідненого з лат. бо-, псл. бать, укр. даю.— СІС 51; Шанский ЗСРЯ І 1, Ю7; Фасмер І 78; Баи-гаі 35; Віосй І 29; Ргізк І 388—389; Воізасд 186.— Див. ще а-, дати.
анексія, анексіоніст, анексувати, анектувати; — р. аннексия, бр. анексія, п. апекз]а, ч. апехе, слц. апехіа, вл. апекіохуас, болг. анексия, м. анекси-)а, схв.*анекеща, слн. апек8і]’а;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Аппехібп, фр. аппехіоп походять від лат. аппехіо «приєднання», пов’язаного з дієсловом аппесіо «прив’язую, зв’язую», що складається з префікса асі- «до-» і дієслова песіо «в’яжу», спорідненого з псл. 8ГШЇ9, укр. снувати, нитка.— СІС 51; Шанский ЗСРЯ І 1, ПО; ІУаІсіе—Ноїт. І 155—156; Паигаі 37.— Див. ще авантюра, нитка.
анемія, анемічний; — р. анемйя, бр.
анемія, п. апетіа, ч. апетіе, слц. апе-тіа, вл. апетії’а, болг. анемйя, м. ане-мща, схв. анеми]а, слн. апеті]а; — запозичено з грецької мови, можливо, через французьку; фр. апетіе походить від гр. огуаірїа, утвореного з частки ау- «не-, без-» і іменника аща «кров», СПОрІДНеНОГО, МОЖЛИВО, З ДВН. 5ЄІЩ «мед» або з дінд. із «сік, напій».— СІС 51; Шанский ЗСРЯ І 1, 108; Паигаі 35; Ргізк І 39.— Див. ще а-.
анемона (бот.) «Апетопе Б.»; — р. анемон, анемона, бр. болг. анемона, п. апетоп, ч. апетопка, слц. апетопка, слн. апетбпа; — запозичення з французької мови; фр. апетопе походить від гр. ауєрсоуг] «анемона», пов’язаного з атгрод «вітер», спорідненим з дінд. апі-1 ай «тс.», апШ «дихає», лат. апітиз «душа, дух», псл. уоп]’а «запах», укр. воняти; грецька назва зумовлена тим, що час цвітіння рослини збігається з періодом вітрів, або тим, що тонке стебло її хитається від будь-якого вітру.— Шанский ЗСРЯ І 1, 108; Баигаі 35; Ргізк І 105— 106; Воізасц 61.— Див. ще воняти.
анестезія, анестезійний, анестезувати; — р. анестезйя, бр. анестззія, п. апезіегіа, ч. апезіезіе, слц. апезіега, вл. апе8Іегі)а, болг. анестезйя, схв. анесте-зи]а, слн. апезіегіа; — через російську мову запозичено з французької; фр. апе-зійезіе походить від гр. (ЬаіоФіщіа «нечутливість», утвореного з частки ат-«не-» і прикметника а’іоФцтбд, похідного від дієслова аїсгОсЬораї «відчувати», аіоОадОаі «тс.», спорідненого з псл. Іауііі і ить, укр. явити, ум.— СІС 52; Шанский ЗСРЯ І 1, Ю8; Баигаі 35; Віосй І ЗО; Воізасд 29; Ргізк І 45, 48— 49; ААаІсІе—Ноїт. І 108.— Див. ще ум, ЯВИТИ.
ані (заперечна частка, сполучник), [ани] О, ані-ані, ст. ани (XVI ст.); — бр. ані, п. ч. слц. вл. слн. діал. апі; — результат злиття часток (сполучників) а і ні.— 81ахузкі І 24; Масйек Е8.ІС 36-37; ЗССЯ 1, 38; 8ас1п.—Аііг. ¥\¥Ь. І 3; Вегп. І 21.— Див. ще а1, ні.
аніж (сполучник), ст. аниж-ь, ан^жь (XVI ст.); — результат зрощення частки а1 і сполучника ніж2 (див.).
аніс «ганус», [анис, аниж, аниіи, га-ниж, бниж] «тс.», ст. ганм(ш) «тс.» (XVII ст.);—бр. аніс, [аньїш, га-ньіиі];— запозичення з російської, польської і чеської мов; п. апуг, Ьапу2, ч. апуг через посередництво латинської (лат. апізит, апезиш «тс.») і, можливо, німецької мов (нім. Апіз «тс.»), ар. анйс безпосередньо чи через німецьку (пор. вл. апіз) або французьку мову (фр. апіз) запозичені з грецької мови; гр. ауїоот (аущіот) «кріп» вважається запозиченням з мов Сходу.— КісйЬагсіі ЗО; Шанский ЗСРЯ І 1, 109; Фасмер І 78; ЗСБМ І 115; Маскек Е8ІС 37; Вгйскпег 5; Засіп.—Аііг. ¥М>. І 20; Вегп. І 29; К1и§е—Міігка 23; Егізк І 106; Воізасд 62.— Пор. ганус.
анкер (тех.), [анкра] «якір; скоба, гак» Ж, ст. анкіра, анкера (XVII ст.);— р. бр. анкер, п. апкіег, апкга, ч. ст. ап-§ог, болг. анкер, анкіар, схв. анкер, стел. аи(к)кура (ан(к)кирд, аи(к)ккіра) «якір»; — запозичено в староукраїнську мову через посередництво старослов’янської, а в сучасну мову через російську, німецьку (нім. Апкег) і латинську (лат. апсога) та через польську, німецьку (можливо, французьку) і латинську з грецької; гр. а-ухйра «якір» споріднене з аухбкоє «зігнутий, кривий», дінд. апсаіі «гне, кривить», ап-кизай «гачок, гак», лат. апсиз (ипсиз) «скривлений, зігнутий», дірл. есаіЬ. (бс-<*апс-) «рибальський гачок», двн. апщіі «тс.», лит. апка «шнур, зигзаги шляху», р.-цел. оукоть «якір».— Шанский ЗСРЯ І 1, Ю9; Тимч. 24; Кораііпз-кі 66; Вегп. І 29; Вгізк І 10—12; Воі-засд 7.— Пор. якір.
анкета; — р. бр. болг. м. анкета, п. апкіеіа, ч. слц. апкеіа, схв. анкета, слн. апкеіа; — запозичення з французької мови; фр. епдиеіе «розслідування, дослідження, слідство; анкета; репортаж» пов’язане з дієсловом епдиегіг «довідуватися», що походить від лат. іпдшгеге «розслідувати, шукати», утвореного з префікса іп- «в-», спорідненого З гр. ЄТ- «тс.», псл. уьп-, укр. в-, у-, та етимологічно неясного дієслова диае-го «шукаю, вимагаю», можливо, спорід-74
неного з дірл. асі-сіп «бачу, дивлюсь», сіаіі «розум», дінд. сакз-аіе «бачать, дивляться»; пов’язання з питальним займенником диае (Ресіегзеп ІВ 5, 37) вважається сумнівним.— Шанский ЗСРЯ І 1, 109; Фасмер І 79; Кораііпзкі 66; Паигаі 280—281; Віосй І 257; Х¥аІс1е— Поїш. II 396—397; Ресіегзеп Кеіі. Ог. II 490; АУаІсіе—Рок. II 480.— Див. ще у.
[ано1] (спол.) «але, а, тільки, лише» Ж, ст. ано «тс.» (XVIII ст.), «аж, аж тут» (Х¥Пст.), «і» (1457); — р. ан, бр. [анб] «а втім», др. ано «а, але, та», ант> «тс.», п. апо «проте, однак», слн. ап «але, а», апіі «все-таки, проте; однак; але ж»; — результат злиття сполучника а і обмежувальної частки (згодом також сполучника) но «тільки»; менш переконливе припущення (Шанский ЗСРЯ II, 98 — 99; Преобр. І 1; ЗССЯ 1, 36—37; 8асіп.-Аііг. Ж. І 4; ХиЬаіу ЬВ 36, 113) про утворення псл. апо з а і опо,— Фасмер І 77; Вгйскпег 5; Масйек Е8ІС 37; Вегп. І 22.— Див. ще а1, но.— Пор. інб.
[ано2] «ану» Ж; (вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк, [аньб] (вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк; — паралельне до ану складне утворення з підсилювальної частки а і обмежувальної частки но, збереженої в складі частки [інб] «тільки» та в спонукальних виразах типу ідй-но.— Див. ще а1, но. — Пор. ану, інб.
[анблем] «але, а, тільки, лише»; — п. [апоіі] «проте, однак; не інакше»; — складне утворення з сполучника (обмежувальної частки) [ано] «але, тільки» і обмежувальної частки [лем] «тільки».— Див. ще анб1, лем.
аномалія, аномальний, ст. аномалньїй (1619); — р. болг. аномалия, бр. аномалія, п. апотаїіа, ч. апотаїіе, слц. апота-1 іа, вл. апота1і]а, м. аномали]а, схв. ано-мали]а, андмалиіа, слн. апотаІЦа;—запозичено через російську і, можливо, латинську (лат. апотаїіа) мови з грецької; гр. атащоАїа «нерівність, безладність, неправильність» походить від прикметника атащаАоє «нерівний, непостійний, незакономірний», утвореного з префікса
(XV «не-, без-» і прикметника броЛод «рівний», пов’язаного з брбд «подібний, схожий, однаковий, спільний», спорідненим з дінд. затаЬ «рівний, той самий», дперс. Ьйта- «подібний, схожий, однаковий», гот. заїла «тс.», псл. зашь, укр. сам.— СІС53; Шанский ЗСРЯ І 1, НІ; Кораііпзкі 67; Ргізк II 384; Воізаср 700, 702.— Див. ще а-, сам.
анонім, анонімка; — р. болг. ано-нйм, бр. ананім, п. апопіт, ч. слц. апо-пут, вл. апопутпу «анонімний», м. анонймен, схв. андним, аноним, слн. апопіт; — запозичено, мабуть, через російське посередництво з французької мови і через польське посередництво — з латинської; фр. апопуте «безіменний, анонім» через лат. апбпутиз походить від гр. атмтороє «безіменний», утвореного з префікса ат- «не-, без-» і іменника бтора «ім’я, назва», спорідненого з дінд. пйтап-, лат. потеп, псл. іт§, укр. ім'я.— СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, 111—112; Кораііпзкі 67; Паигаі 37; ВІосЬ І 32; Воізаср 704.— Див. ще а-, ім’я.
ансамбль; — р. бр. ансамбль, п. вл. апзатЬІ, ч. апзатЬІ, епзетЬІе, слц. еп-зетЬІе, болг. ансамб'ьл, м. ансамбл, схв. ансамбл, ансамбл, слн. апзатЬеІ;— запозичення з французької мови; фр. еп-зетЬІе «разом» походить від лат. іпзі-шиї, утвореного з прийменника іп «в», спорідненого з псл. уьп, укр. в, і прислівника зітиі «разом», спорідненого з лат. зітіїіз «подібний, такий самий», псл. зать, укр. сам.— СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, 112—113; Кораіішкі 67; БЕР І 12; Оаигаі 281; ВІосЬ І 257; ЖИе—Ноїш. І 386—387, II 538— 540.— Див. ще сам, у.
антагонізм, антагоніст, антагоністичний; — р. антагонйзм, бр. антагонізм, п. вл. апіа§опігт, ч. апіа§опізтиз, слц. апіа§опігтиз, болг. антагонйз-ьм, м. антагонйзам, схв. антагонйзам, слн. апіа^опігет; — запозичено через російську мову з французької; фр. апіа§о-пізте походить від гр. атта-уатсгра «боротьба, опір», утвореного з префікса ауті- «проти-» і основи дієслова аумуі^о-
раї «борюсь, змагаюсь», похідного від іменника ауму «боротьба, змагання», пов’язаного з дієсловом а-усо «веду, жену», спорідненим з лат. аро «тс.».— СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, НЗ; Кораііпзкі 68; Паигаі 38; ВІосЬ І 32; Ргізк І 113—114; Воізасд 11.— Див. ще агент, анти-.— Пор. агонія.
[антал] «бочонок, бочка», [анталок] «тс.» Ж, ст. анталі} «міра вина, барилко» (1717—1734); — р. [антал] «бочонок угорського вина», п. апіаіек «міра вина; бочечка, барилко», апіаі «тс.»; — запозичення з угорської мови; походження уг. апіаіа^ «вид бочки», ст. аіа1а§, аі-іа1а§ (з XIV ст.) не з’ясоване; пор. м. антссв «неповороткий, незграбний»; рум. апіаі «бочка», молд. антал «тс.» тлумачаться як запозичення з української мови.— Винник 101—102; Тимч. 24; Фасмер І 79; 81. хууг. оЬсусЬ 36; Вгйск-пег 5; Засіп.— Аііг. УЖ). І 22; Мікі. Е\¥ 3; Вагсгі 11; ММТЕЗг І 157, 192; СДЕЛМ ЗО; ПЕРМ 31.
[антам] «он-он, он там»;—складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки *ан, співвідносної з он, і прислівника там (Німчук НЗ УжДУ 35, 45); могло виникнути і внаслідок злиття виразу а он там (пор. Засіп.— Аііг. УЖ. І 4).
антена; — р. антенна, бр. антзна, п. вл. апіепа, ч. слц. слн. апіепа, болг. м. схв. антена; — через російську мову запозичено з французької; фр. апіеппе «рея» пов’язується з лат. апіеппа, апіет-па «тс.», очевидно, запозиченим з етруської мови (Тронский Историч. грами, лат. яз. 38); можливо, споріднене з лит. іешріі «тягти».—СІС 54; Шанский ЗСРЯ І 1, 113; Паихаі 38; ВІосЬ І 32; \Уа1 сіє— Ноїш. І 54; Егпоиі—Меіііеі І 37.
анти «східнослов’янські племена між Дніпром і Дністром у IV—VI ст.»; — р. бр. антьі, п. Апіу, ч. Апіоує; — загальноприйнятої етимології не має; найчастіше пояснюється як іранська назва, пов’язана з дінд. апіаЬ «кінець, край», апіуаЬ «той, що перебуває на краю» (Фасмер І 376);' виводиться також від іє. *уєп-і- «не той самий, а щось більше» (> псл. *у?і-)- >стсл. ижцік «більший»,
п. хуі^сє] «більше») або пов’язується з племінною назвою в’ятичі (Бубрих ИАН ОЛЯ 5, 478; Міккоіа ІІгзІ. 6г. І 8; 5 а-коЬзоп \\7ог(1 8, 389), з гот. туіп]а «пасовисько», дперс. уапа-т «ліс» (Козропсі К8 26/1, 28) та ін.; заслуговує на увагу пов’язання (Филин Образ, яз. 61) з тюрк, апі «клятва», монг. апз (апсіа) «побратим» як назви, даної аварами тим слов’янам, що на деякий час вступили з ними в союз; менш переконливими є припущення про кельтське походження назви (Шахматов Древн. судьбьі 11), про зв’язок її з псл. діу «качка» (Брим Яф. сб. V 23—31; Кибпіскі Ргазі. II 139), про походження назви з кавказьких мов (Роїак БР 70, 27) та ін.
анти- (перша частина складних слів типу антивоєнний, антигромадський, антинауковий, антитіло, яка семантично відповідає українському префіксові проти-)-, — р. болг. м. схв. анти-, бр. анти-, п. апіу-, ч. слц. вл. нл. слн. аітіі-; — виділено з запозичених слів типу антитеза, антихрист, які походять з грецької мови або були утворені пізніше з грецьких елементів; гр. ауті-«проти-» (ауті «проти») споріднене з лат. апіе «перед», дінд. апіі «проти,перед, коло, поруч», лит. аііі (< апіа) «на, для, проти», гот. апсі «над».— СІС 55; Фасмер І 79; Вуіаклиіа 51; 81. тууг. оЬсусй 37; Ргізк І 113—114; Воізаса 64.
антйк, античний; — р. антйк, античний, бр. антйк, антйчни, п. апіук, апіусгпу, ч. слц. апііка, апііску, вл. апі іклу а, болг. антйка, антйчен, м. ан-тика, антички, схв. антйка, античкй, слн. апііка, апіісеп; — запозичено, можливо, через польське посередництво з французької мови; фр. апіідие «залишок старовини», спочатку «стародавній, давній» походить від лат. апіїдииз «тс.», пов’язаного з прислівником апіе (<*апІІ) «раніше, давніше», спорідненим з гр. ауті «проти», дінд. апіі «проти, перед, коло, поруч».—- СІС 55; Шанский ЗСРЯ І 1, 114, 118; БЕР І 12; Младенов 7; Ву)акли]’а 52, 56; Кораііпзкі 70; Віосй І 33; ВапгаІ 39; ХМ’аІсіе—Ноїт. І 53; Ргізк І 113—114; Воізасд 64.—Див. ще анти-.
антилопа; — р. болг. м. антилопа, бр. антилопа, п. апіуіора, ч. слц. вл. апіііора, схв. антилопа, слн. апіі-16ра;— запозичено, можливо, через російське й польське посередництво з німецької мови; нім. Апііібре походить, очевидно, від гол. апііібре, запозиченого з англійської мови, можливо, через посередництво французької (фр. ап-іііоре); англ. аніеіоре походить від слат. апійаіориз «казкова рогата тварина (ототожнювана пізніше з антилопою)», що є переоформленням сгр. ауОбХоф (1160) «тс.» нез’ясованого походження; зближення сгр. ау&бкоф з гр. а>&о<; «квітка» і 6<р&акр.6<; «око» чи бф «тс.» як складного слова, що виникло для позначення тварини, нібито, у зв’язку з її гарними очима (Бурд.— Мих. 47; Ву-Іакли]а 53) сумнівне.— Шанский ЗСРЯ I 1, 114; Фасмер I 79; К1и§е—Міігка 25; Ваихаі 39; Віосй І 33; Кіеіп 82.
Антйп, ст. Антіп-ь «для всіх або проти(в)ко всім», Антіпас-ь «тс.» (1627);—р. Антйп, бр. Анціп, болг. Антйпа, стел. Лнтипа, Литипаск; — запозичено через старослов’янську мову з грецької; гр. ’Аттілад букв, «як усякий, заради всякого, щодо кожного» утворилося з прийменника ауті «замість, як, заради, щодо» і займенника лад «всякий, кожний; весь, цілий» (Беринда 177); тлумачиться також як «заступник батька» (Илчев 50).— Див. ще анти-, пан-.
антйпка (бот.) '«вишня запашна, Се-газиз тайаіей Мііі.»; — п. апіурка «вишня, черешня турецька; чубук з турецької черешні», апіуйка «тс.»; —очевидно, походить від тур. апіер «вишня»; менш імовірний зв’язок з назвою французького міста АпііЬез.— Макарушка 4; 8№ І 45.
[антйпко] «чорт (кульгавий)», [антйпка безп ятий Ж, антйпцьо ВеЗн] «тс.»; — бр. [анціпка] «нечиста сила», п. [апіурко] «чорт» (з укр.); — неясне; можливо, результат заміни (з мотивів табу) форми анцйбол «болотяний чорт» зменшеною формою Антйпко від імені Антйп-, прцпускається (Кравчук ВЯ 1968Н, 121) зв’язок з ім’ям Ірода-Антипи, галілейського і перейського
тетрарха (І ст. н. е.), відомого своєю аморальністю.
Антон, Антін, Антбній, Антонін, Антоніна, Антбнія, Антонйна, Антбх, Антбіико, Антбіи ВеЛ, Антик. ВеЛ, Антоньо ВеЛ, Антбха, [Вінтін] Я, ст. Антенній «свьішє да(н)ньій, а(бо) скуплений, а(бо) вмісто гіно(го) куплений» (1627); — р. бр. болг. Антон, п. Апіопі, ч. Апіопіп, слц. нл. слн. Апіоп, м. Антон, схв. Апіоп, Апіип, стел. Ли-кто-нии, ЯмтіТоминТі, ЯмТіТонті;—через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ’Аттотое, ’АггоуЇуоє виводяться від римського родового імені лат. Апібпіиз, яке пов’язується з гр. аттоторол «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну», утвореним з префікса ауті- «замість, взамін, заради» і дієслова (Ьтєораї «купую», спорідненого з дінд. уазпапі «ціна покупки», вірм. зіп «тс.», псл. уепо, укр. віно.— Беринда 178; Петровский 52; Суперан-ская 75; Рокоту 1173.— Див. ще анти-, віно.
антонівка «сорт яблуні»; — бр. ан-тбнаука, п. апіопбхука, ч. слц. апіопоу-ка, схв. антоновка, слн. апібпоука; — запозичення з російської мови; р. антб-новка виникло на основі словосполучення антбновское яблоко, можливо, від місцевої назви Антбново.— Шанский ЗСРЯ І 1, 118—119; Фасмер І 80.
антонім «слово з протилежним значенням», антонімічний; — р. антбним, бр. антонім, п. апіопіш, ч. апіопутоп, апіопутит, слц. апіопутит, вл. ап-іопут, болг. м. антонйм, схв. антбним, слн. аніоніт; — запозичення з французької мови; фр. апіопуте «антонім» утворено з елементів гр. ауті «проти» і отоца «ім’я».— СІС 58; Шанский ЗСРЯ І 1, 118; НоІнЬ—Ьуег 80.— Див. ще анти-, анонім.
антрацит; — р. болг. антрацит, бр. антрацит, п. апігасуі, ч. слц. вл. ап-ігасіі, схв. антрацит, слн. апігасіі; — через польське або російське посередництво запозичено з французької мови; фр. аніЬтасііе «антрацит» пов’язують з
етимологічно неясним гр. ау&ра£ «вугілля, карбункул», ауфрахїтід «сорт вугілля» (звідки походять також стел. ан'ктрактіС'к, др. анфракп, антракт «тс.»), можливо, спорідненим з ісл. зіпсіг «осколок каменю», нім. Зіпіег «сталактит, окалина» або з вірм. апі‘-е1 «гаряче вугілля».— Шанский ЗСРЯ І 1, 119; 81. \ууг. ойсусй 36; БЕР І 12; Младенов 7; Вуіаклща 57; Паигаі 38; Віосй І 32; Воізасц 63; Ргізк І 109—110.
антропологія, антрополог, антропологічний; — р. болг. антрополбгия, бр. антрапалбгія, п. апігороіо^іа, ч. апі(й)-горо1о§іе, слц. апігороіб^іа, вл. апі-горо1о§і]’а, м. антропологща, схв. ант-рополбгиіа, слн. апігороїо£і]а;— запозичення з французької мови; фр. апій-гороіо^іе є суфіксальним утворенням від гр. а»і)рсолоЛб-уод «той, що говорить про людину», яке складається з основ слів а»&рсолод «людина» (можливо, утвореного з основ а»(8)р- «чоловік» і сол(од) «вигляд», яке зіставляється з гот. заійап «бачити», лат. зї§пит «знак», укр. сочйти «стежити») і А.6уод «слово».— Шанский ЗСРЯ І 1, 121; Младенов 7; Віосй І 32; Воізасц 63; Ргізк І ПО— 111.— Див. ще Андрій, логіка, сочйти.
ану (вигук), ану-ну, ст. ану (XVII— XVIII ст.); — р. а ну, [анб], бр. ану, анупіка, п. апи «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож», нл. апи «ану»; — результат злиття підсилювальної частки а і вигуку ну.— 8\У І 46.— Див. ще а1, ну.
анулювати; — р. аннулйровать, бр. ануляваць, п. вл. апиіохуас, ч. апиіоуа-іі, слц. апиІоуаС. болг. анулйрам, м. анулйра, схв. анулйрати, анулисати, слн. апиіігаіі; — запозичення з німецької мови; нім. аппиііегеп походить від слат. аппиііаге «знищувати», утвореного з префікса асі- «до-» і займенника пиііиз «ніякий, жодний». — Шанский ЗСРЯ І 1, ПО—111; 81. хууг. ойсусй 41; Ву)акли)а 60.—Див. ще авантюра, нуль.
[ануть] (вигук, яким відганяють індиків) ЛЧерк; — можливо, результат злиття вигуку ану з не зовсім ясним елементом ть, який, може тлумачитися як видозміна якоїсь відмінкової форми
займенника ти (пор. а ну тебе, а також прислівники типу [дбкить, уткіть, там-кить], у яких частка -ть зводиться до др. ти — форми дав. в. оди. від ти — Німчук Славіст, зб. 152) або як елемент, зумовлений впливом вигуку геть.— Див. ще ану.
[анцерада] «непромокальний рибальський плащ» Мо, [винцерада Мо, він-царад Берл] «тс.», [вінцерада] (на Сумщині) «плащ, накидка, пильовик»; — р. [винцерада, винцарада, винсарада];— очевидно, запозичення з італійської мови; пор. іт. (іеіа) іпсегаіа «клейонка, це-рата», пов’язане з сегаіа «вощанка».— Фасмер І 318.— Див. ще церата.
[анцйбол] «чорт», Іанцйболот, анцй-болотник, анцйбил, анцйбор Н.-Лев., О. Ковінька], ст. анциболт> (XVIII ст.);— р. [анцьібал] «болотяний чорт; водяник», їанцйбул, анчйбал, анчйбил] «тс.», Іанчйболит] (лайливе слово), ч. [апсі-Ьеі, іапсуЬеІ] «антихрист; чорт»; — не зовсім ясне; як давній балтизм у східнослов’янських мовах зіставляється (Топоров ВаШзііса IX 34—36) з лит. апсіа-Ьаі із «качине болото», звідки «той, що належить до качиного болота, болотяник»; припускається також (Кравчук В Я 1968/4, 121—122) запозичення з чеської мови, в якій могло бути результатом контамінації слів апсікгізі «антихрист» (апсіаз «тс.») і д’аЬеІ «чорт» (або Веііаі «Веліал» — одна з назв Сатани у новозавітній і пізнішій християнській літературі, пор. МасЬек Е8ІС 37); у такому разі зближення кінцевого компонента з основою слова болото відбулося пізніше.
[анцияш] «антихрист»; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. слц. діал. апсіаз «тс.» могло бути утворене з апсі-кгізі «антихрист» під впливом форм власних імен типу Апсігіаз, Мікиїаз; пор. також уг. апіДаї «антихрист», апсгі]’аі «тс.», яке тлумачиться (ММТЕ8г І 158) як евфемістичне скорочення лайливого виразу (аг) Апіікгізгіизаі «Антихриста» (знах. в. особово-присвійної форми).
анчоус (іхт.) «камса, Еп^гаиііз епсга-зісйоїиз Б.»; — р. анчоус, бр. анчоус, 78
п. ст. апсгозу, ч. слц. апсоуіска; — запозичення з голландської або німецької мови; гол. апз]оуіз, нім. Апзсйоуіз походять від фр. апсЬоіз, яке, як і ісп. апсйоа, зводиться до баск, апсйи «тс.»; менше є підстав для виведення від гр. а<рбг] «сардинка».— СІС 59; Шанский ЗСРЯ І 1, 122; Фасмер І 80; Преобр. І 7; К1и£е—Міігка 25.— Пор. анчуга.
[анчуга] (іхт.) «анчоус Берл; камса Мо»; —схв. анчуга, анчуга; — очевидно, результат видозміни назви риби анчоус під впливом іт. ассіїща «тс.».— Див. ще анчоус.
аорта; — р. бр. болг. м. аорта, и. ч. слц. вл. аогіа, схв. аорта, слн. абг-іа; — запозичення з французької мови: фр. аогіе походить від лат. аогіа, що зводиться до гр. аортт; «бронхи, аорта», похідного від етимологічно неясного дієслова аєїр® «прив’язую», можливо, спорідненого з лтс. уегі «відчиняти (двері), втягати (нитку)», лит. уігуе «мотузка», укр. вірьовка.— Шанский ЗСРЯ І 1, 123; Кораііпзкі 71; Ргізк І 24.— Див. ще вірьовка.
апарат «машина, прилад, пристрій; службова установа», апаратна, апаратник, апаратура, ст. апарата, аппарать «приладдя, військова амуніція, церковні шати» (XVII—XVIII ст.);— р. ап-парат, бр. болг. м. апарат, п. вл. нл. арагаі, ч. слц. слн. арагаі, схв. апарат', — сучасне апарат запозичено з німецької мови; нім. Аррагаі «апарат» походить від лат. аррагаіиз, що є пасивним дієприкметником від дієслова арраго «приготовляю», утвореного з префікса асі- (>ар-) «при-, до-» і дієслова раго «готую», пов’язаного з рагіо «народжую», спорідненим з лит. регеїі «висиджувати»; церковний термін апарапть запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво.— Тимч. 27; Шанский ЗСРЯ І 1, 130; К1и£е—Міігка 28; АУаІсіе—Ноїш. II 255—256.— Див. ще авантюра, вй-порток.
апатит; — р. болг. апатит, бр. апатит, п. араіуі, ч. слц. араііі, схв. апатит, слн. араШ; — запозичення з французької мови; фр. араШе утворено
на базі гр. алата® «ошукую», алатт) «помилка» (мінерал схожий на деякі інші); етимологія гр. алатг] не вияснена.— СІС 60; Шанский ЗСРЯ І 1, 123— 124; 81. хууг. оЬсусЬ 41; Ргізк І 118.
апатія, апатичний; — р. болг. апа-тия, бр. апатьія, п. слц. араііа, ч. ара-ііе, вл. араіі]’а, м. апатща, схв. апатща, слн. ара!і]а; — запозичення з латинської мови; лат. араійїа походить від гр. ала&єіа «байдужість», утвореного з частки а-«без-, не-» і основи іменника ла&ос; «відчуття, пристрасть, зворушення».— СІС 60; Шанский ЗСРЯ І 1, 124,— Див. ще а-, пафос.
апелювати, апеляція, ст. апелевати, апелліовати, аппеліовати (XVI—XVII ст.), апел(л)яція (XVI—XVIII ст.); — р. апеллйровать, бр. апеляваць, п. вл. ареіохуас, ч. ареіоуаіі, слц. ареіоуаі’, нл. ареіохуаз, болг. апелйрам, м. апелйра, схв. апелйрати, апеловати, слн. ареіі-гаїі; — запозичення з латинської мови; лат. арреііо «звертаюсь, називаю, апелюю» утворене з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і дієслова реііо «б’ю, чіпаю, торкаюсь», спорідненого з гр. алг/Да «народні збори», лтс. ріїііез (у рІТііез уігзП «приставати до кого»).— СІС 60; Тимч. 26; Шанский ЗСРЯ І 1, 124; Таїсіє—Ноїт. II 277.— Див. ще авантюра.
апельсин «помаранча», [апельсина, апальсйн СБН, апальцйн СБН, опальцй-ни Ж, апельсина Ж, опельцина, опальсін Кур] «тс.»; — р. апельсин, бр. апельсїн, вл. ареїзіпа; — через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. арреїзіеп букв, «китайське яблуко» утворено під впливом фр. ротше де СЬіпе «тс.» (апельсин завезено в Європу португальцями в XVI ст. з південного Китаю та Індокитаю).— Москаленко УІЛ 59; Шанский ЗСРЯ І 1, 125; Фасмер І 80; К1и§е—Міігка 27.
апендикс, апендицит; — р. аппен-дикс, бр. апендикс, п. арепсіукз, ч. слц. арепдіх, болг. апендикс, схв. апендикс, слн. арепсіікз; — запозичення з латинської мови; лат. аррепсііх «додаток, придаток» складається з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і основи дієслова репсіео
«звисаю», спорідненого з псл. р§сіь, рдсіііі, укр. п'ядь, пудити.— СІС 61; Шанский ЗСРЯ І 1, 130; АКаІсіе—Ноїт. II 280.— Див. ще авантюра, п’ядь, нудити.
апетит, ст. ап(п)етит,ь (XVIII ст.);— р. аппеїпйт, бр. апетит, п. ареіуі, ч. ареіуі, ареіуі, слц. слн. ареііі, вл. арені, болг. м. апетит, схв. апетит; — запозичення з латинської мови; лат. арреіТІиз «бажання, прагнення» походить від арреіо «прагну до чого», утвореного з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і дієслова реіо «прагну», спорідненого з дінд. раіаіі «летить, спускається», дірл. аіій «перо», гр. лєтораї «лечу».— Тимч. 28; Шанский ЗСРЯ І 1, 131; БЕР I 13; ЇТаїсІе—Ноїт. II 297—298.— Див. ще авантюра.
аплікація, ст. аппл’Ьковати «прикладати, стосувати» (XVIII ст.); — р. ап-пликация, бр. апликация, п. ар1ікас]’а, ч. аріікасе, слц. аріікасіа, болг. аплика-ция, схв. апликацща, слн. ар1ікасі]’а; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. арріісаііо «приєднання» пов’язане з дієсловом арр-Іісо «прикладаю, приєдную», утвореним з префікса асі- (>ар-) «при-, до-» і дієслова ріісо «складаю», пов’язаного з ріесіо «сплітаю», спорідненим з псл. ріеір, укр. плету.— СІС 61; Шанский ЗСРЯ І 1, 131; Кораіійзкі 73; АКаїсІе— Ноїт. II 321, 323.— Див. ще авантюра, плести.
аплодувати, заст. аплявдовати;— р. аплодйровать, бр. апладзіраваць, п. ст. аріаисіохуас, ч. аріаисіоуаіі, слц. аріаи-сіоуаі’, болг. аплодйрам, м. аплаудйра, схв. аплаудйрати, слн. арі аусіігаіі; — першоджерелом обох українських форм є лат. арріаисіеге «плескати руками», утворене з префікса асі- (>ар-) «до-, при-» і дієслова ріаисіеге «бити, плескати руками», спорідненого з дісл. їіаіг, двн. її аг «рівний, плоский»; форма аплодувати пройшла через посередництво французької мови (фр. арріаисііг), аплявдовати зумовлена польським посередництвом.— Шанский ЗСРЯ І 1, 125; БЕР І 13; Ваигаї 42; \Уа1 сіе—Ноїт. II 319.— Див. ще авантюра.
апломб; — р. бр. болг. апломб, п. ч. слц. аріотЬ, слн. арІбтЬ; — запозичення з французької мови; фр. аріотЬ «самовпевненість; рівновага; вертикальне положення» утворене на основі прийменника а «до, при, під», що походить від лат. асі «тс.», та іменника ріотЬ «свинець, висок (прилад для визначення вертикальної лінії)».— СІС 62; Шанский ЗСРЯ І 1, 126; Кораііпзкі 73; Заигаі 40.— Див. ще авантюра, пломба.
апогей; — р. болг. апогей, бр. апогей, п. ч. слц. вл. аро§еиш, схв. апоге], апогеіа, слн. аро§е]; — запозичення з новолатинської мови; нлат. аро§аеиш походить від гр. алб-уаіоу «віддаль від Землі», утвореного з префікса ало-«від», спорідненого з лат. аЬ «тс.», і етимологічно неясного іменника уаїа (у^) «земля».— Шанский ЗСРЯ І 1, 126; Кораііпзкі 74; БЕР І 13; Ргізк І 282, 303.— Див. ще абажур. — Пор. гео-.
апоплексія, апоплексичний, апоплектичний, ст. апоплектика «апоплексія» (XVIII ст.); — р. болг. апоплексия, бр. апоплексія, п. арор1екз]а, ч. ароріехіе, слц. ароріехіа, схв. апоплексща, слн. ароріекзі'іа; — через латинську мову (лат. ароріехіа) або безпосередньо запозичено з грецької; гр. алолАрДа утворено від дієслова алол^оо® «вражаю ударом», що складається з префікса ало- «від-», спорідненого з лат. аЬ-«тс.», і дієслова лХ/що® «б’ю, вражаю», спорідненого з лат. ріап^о «б’ю з тріском», укр. плакати.— СІС 62; Шанский ЗСРЯ І 1, 128; Воізаср 795—796; Маїсіе—Поїш. І 315.— Див. ще абажур, плакати.
апорт (сорт яблук), Хапорта Мак, гопорт Мак, гопурти Мак, опорти Мак, опбртні яблука, ямпорти Мак, япорти Мак] «тс.»; — р. апорт, [бпорт, бпорот], бр. болг. апорт, п. [арогіу] «апорт, сорт яблук; сорт груші Рігиз аизіега», [сіарогіу, сіерогіу, сіхіеригіу, їарогі, іаригі, орогіу, риті], ч. слц. арогі «апорт»; — не зовсім ясне; можливо, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької; свн. арїаііег «яблуня» походить відарїаі (нвн. Аріеі) «яблуко», спорідненого з псл.
(])аЬ1ько, укр. яблуко; менш переконлива думка, що джерелом слова є порт. Орогіо — назва міста в Португалії (Фасмер І 81; Преобр. І 7) або назва річки в Чернігівській області Опороть (Соболевский Лингв. и арх. зам. 2—3), а також припущення про зв’язок з рос. [порить, пореть] «товстіти, жиріти» (Меркулова ЗИРЯ II 78—80), до чого можна додати ще укр. спбрий «великий, чималий».— Шанский ЗСРЯ І 1, 128— 129; Фасмер—Трубачев І 81. •
апостол, апбстольство; — р. болг. апостол, бр. апостол, др. апостола, п. арозіоі, ч. слц. нл. арозіоі, вл. іарозіоі, м. апостол, схв. апостол, апостол, слн. арбзіоі, стел, апосюл’к; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. алботоАод «посланець» пов’язане з дієсловом алоотєХАо «посилаю», яке складається з префікса ало- «геть», спорідненого з лат. аЬ- «від-», і дієслова отєМ.® «посилаю», спорідненого з укр. стелю.— Тимч. 27; Шанский ЗСРЯ І 1, 129; Фасмер І 81. — Див. ще абажур, стелити.
апостроф «знак ’»;— р. болг. апостроф, бр. апостроф, п. ч. слц. вл. аро-8ІГОІ, м. апостроф, схв. апостроф, апостроф, слн. арозігої; — очевидно, через посередництво французької мови (фр. арозігорйе) запозичено з грецької; гр. алботрофод «апостроф», букв, «повернутий убік» пов’язане з дієсловом алоотрДрм «повертаю», що складається з префікса ало- «від-», спорідненого з лат. аЬ- «тс.», і дієслова отргер® «верну, повертаю», пов’язаного з прикметником отрсРАбд «кривий, зігнутий».— СІС 63; Шанский ЗСРЯ І 1, 130,— Див. ще абажур.
апробувати, апробатор, апробація, ст. аппробовати «схвалити» (XVII ст.), аппробація «схвалення» (XVIII ст.); — р. апробйровать, бр. апрабаваць, п. вл. аргоЬохуас, ч. аргоЬоуаіі, слц. аргоЬо-уаі’, болг. апробйрам, схв. апробирати, слн. аргоЬігаіі; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. арргоЬо «схвалюю», арргоЬа-ііо «схвалення» утворено з префікса асі-(>ар-) «при-, до-» і дієслова ргоЬо «пробую, схвалюю».—СІС 63—64; Тимч. 28;
Шанский ЗСРЯ І 1, 132—133; 81. \ууг. оЬсусЬ 44. — Див. ще авантюра, проба.
[апсйк] (вигук, яким відганяють кота) ВеЛ; — бр. апсік «тс.»; — складне утворення з підсилювальної частки а1 і вигуку псик (див.).
аптека, аптекар, [аптйка Шейк, об-текаПі, обтекар Пі, аптека, аптекар], ст. аптьїка (1596), аптека, апатбка, аптика (XVI ст.), абтека «аптека; ліки» (XVII ст.); — р. болг. аптека, бр. аптека, п. аріека, [аріука], ст. ароіека, ч. араіука, слц. араіека, араііека, вл. ароіека, аріука, нл. (Ь)аріе(і)ка, м. аптека, схв. апотека, слн. ароіека; — через західнослов’янське і, можливо, німецьке посередництво запозичено з латинської мови; лат. ароіЬбса походить від гр. алоО’т)хг] «склад», пов’язаного з дієсловом алотїОтірі «відкладаю, ховаю, зберігаю», утвореним з префікса ало- «від-», спорідненого з лат. аЬ-«тс.», і дієслова тіО-ррі «кладу», спорідненого з псл. сіеіі, укр. дівати.— Аку-ленко 134; Шанский ЗСРЯ І 1, 133; Фасмер І 82; НііііІ-АУогіЬ 15; 81. \суг. оЬсусЬ 44; МасЬек Е8ІС 37; 8ас1п.— Аііг. Ж. І 22—23; Ргізк І 670; Воі-засс) 969. — Див. ще абажур, діти2, тека.
[а-пуль] (вигук, яким відганяють індиків) Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку пуль, вживаного для підкликання індиків.— Див. ще а1, пуля.
ар;— р. бр. болг. м. ар, п. ч. вл. аг, слц. слн. аг, схв. ар; — запозичення з французької мови; фр. аге «сто квадратних метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) походить з лат. агеа «вільне місце, двір», утвореного від дієслова агеге «висушувати», спорідненого з дінд. ЙзаЬ «попіл, пил», вірм. ага-2еш «висушую», гот. аг£о «попіл» і, можливо, укр. ознйця «отвір для диму в даху».— СІС 64; Шанский ЗСРЯ І 1, 134; НоІиЬ — Кор. 61; БЕР І 13; Баигаі 46; А¥а1с1е—Ноїш. І 65.— Пор. ОЗНЙЦЯ.
араб, їарабець, арабйн Г, Ж], арабізм, арабіст, арабістика, Аравія, [Ара-бія, арабщина]; — р. бр. араб, п. ч. 6 8-539
слц. вл. АгаЬ, болг. арабйн, схв. Араб-ланин, слн. АгаЬес, стел, аракліанииж аракига; — запозичення з французької мови; фр. агаЬе походить від лат. агаЬиз, що зводиться до ар. 'йгаЬ «араб»; форму Аравія через старослов’янську мову запозичено з грецької (гр. ’Арсфіа).— Шанский ЗСРЯ І 1, 134; Фасмер І 82; Паигаі 44; Іюкоізсй 8—9.— Пор. арап.
арабеска; — р. бр. болг. м. арабеска, п. агаЬезк, агаЬезка, ч. слц. вл. агаЬез-ка, схв. арабеска, арабеска, слн. агаЬезка; — запозичення з французької мови; фр. агаЬездие «арабеск, позиція у класичному балеті; арабески, орнамент в арабському стилі» походить від іт. агаЬезсо «арабський, в арабському стилі», утвореного від етноніма агаЬо «араб».— СІС 64; Шанский ЗСРЯ І 1, 134; Кораііпзкі 77; Паигаі 44.— Див. ще араб.
арак «міцний алкогольний напій з рису або пальмового соку», Ігарак] «ром»; — р. арак, п. ч. слц. вл. атак, схв. арак, слн. атак; — запозичення з західноєвропейських мов; фр. агаск, атак, нім. Аггак походять від ар. ‘агар «пальмовий сік».— Фасмер І 82—83; КО 22/1, 133; 8асіп.—Аііг. VАVЬ. І 24; Паигаі 44.— Пор. ракія.
арап «негр», арапин, [гарап, орап, орапеня], ст. арап"Ь, арапинт> (XVII ст.); — р. бр. арап, болг. арап, арапин, м. арап, арапин, схв. Арап, Арапин «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. Агар «араб; негр» походить від ар. ‘атаЬ «араб».— Баскаков Тюркизмьі 265; Фасмер—Трубачев І 83; 8ас1п.— Аііг. УШЬ. І 24.— Див. ще араб.
арапій, арапник — див. гарапник.
арахіс (бот.) «земляний горіх, Ага-сЬіз йуро§аеа Б.»; — р. болг. арахис, бр. арахіс, п. агасЬісіу (мн.), ч. слн. ага-§ї<4, слц. агасЬісіа,. схв. араишд; — засвоєна книжним шляхом латинська номенклатурна назва; лат. агасйіз «рід бобової рослини», агасйісіпа «луговий горошок» походять від гр. арауібта «різновид горошку, ЕаіЬугиз атрйі-сагриз», арауое (<6іраход), зменш, аракїд «ЬаіЬугиз аппииз», етимологія
яких не встановлена.— СІС 64; Шанский ЗСРЯ І 1, 135; Баихаі 44; Ргізк І 128, 129, 130.
[арапи] «дишло гарби» Г, Ж, їариш] «тс.»; — болг. артші «дишло»; — запозичення з турецької або кримсько-татарської мови; тур. [ап§] «дишло, голоблям, крим.-тат. кумик. тат. діал. узб. діал. ариш «тс.» мають відповідник у каз. арис «тс.» і, можливо, є похідними від *-аг(і)- «з’єднувати».— Болдьірев Тюркизмьі 48; Радлов І 1, 277; Севор-тян 189—191.
арбітр, арбітраж, ст. арбитер'ь (XVII ст.); — р. арбйтр, бр. арбітр, п. ч. слц. агЬііег, вл. агЬіігага, болг. арбйгпьр, м. арбйтер, схв. арбитар, слн. агЬііег; — запозичення з французької мови; фр. агЬііге походить від лат. агЬііег «свідок, посередник, мировий суддя», можливо, утвореного від етимологічно неясного асі-Ьаеіеге (асІ-Ьїіеге) «приходити».— СІС 64—65; Шанский ЗСРЯ І 1, 136; ХСаІсІе—Ноїт. І 62; Егпоиі—Меіііеі І 43.
аргамак «кінь арабської породи»;— р. бр. аргамак; — відоме лише східнослов’янським мовам запозичення з тюркських мов; тат. чаг. аргамак «тс.» (більш поширений варіант у тюркських мовах — каз. туркм. алт. аргимак, кирг. аргимак «тс.») виводиться від тюркської основи арга-Іарґи- «скакати»; зіставляється також з ар. пішак «поганий кінь; конюх», пор. ар. гатаЬа «скакати галопом» (Преобр. І 7—8); менш переконливе виведення від тюрської основи аруа «сила, спритність» (Шанский ЗСРЯ І 1, 136).— Фасмер—Трубачев І 84; Одинцов 104; Аракин Тюркизмн 139; Сетаров Тюркиз-мьг 233; Никольский ФЗ 1893/5—6, 37; Засіп.—Аііг. УУс’Ь. І 26; Севортян 171; Дмитриев 522.— Пор. румак.
[аргат] «найманий робітник; робітник на запорізьких риболовецьких промислах; бездомний бродяга», [аргат, аргот] «тс.» Ж, [арґатар] «роботодавець» Ж, ар гашу вати] «батракувати» Ж, Пі;—болг. аргат, аргатин, м. аргат, аргатин, схв. аргатин; — запозичено з новогрецької мови, очевидно, через посередництво турецької чи румунської (тур.
рум. аг§аі «тс.»); нгр. ар^ат^д «робітник, ремісник», єр-[<іт^д «робітник» є похідним від гр. єр-уа<оцаі «працюю», гріоу «праця», спорідненим з двн. хуєгс «праця», гсегай, нвн. Уі’егк, ав. уагагат «тс.»; припускається також (Сгап]’а1а 199—200) запозичення з турецької мови через грецьке посередництво,— Поно-марів Мовозн. 1973/5, 64; Вегп. І ЗО; БЕР І 14; Младенов 8; Засіп.— Аііг. УХРЬ. І 26; Мікі. Е\У 4; Ргізк І 548— 549.
аргон; — р. бр. болг. аргон, п. ч. вл. аг§оп, слц. аг§6п, схв. аргон, слн. аг§6п; — нове штучне утворення (лат. Аг§оп) від гр. аррд «бездіяльний», що складається з частки а- «не-» і основи іменника єр^оу «діяльність», запропоноване в 1894 р. з огляду на хімічну інертність цього газу.— Волков 80; Фигуровский 53,— Див. ще а-, аргат.
аргонавт; — р. болг. аргонавт, бр. арганаут, п. аг§опаисі, ч. аг§опаиіі, слц. аг§опаиі, схв. аргонаут , слн. аг§о-пауі; — запозичення з грецької мови; гр. ар7отабтг]д «учасник плавання на кораблі «Арго» за золотим руном» є складним утворенням з 'Ар^ш «швидка» (назва корабля), пов’язаного з прикметником ар^бд «швидкий, блискучий», спорідненим з лат. аг§епіиш «срібло», аг§ио «показую, виясняю», та уайтцд «моряк, плавець», похідного від уаод «корабель», спорідненого з лат. пауіз, дінд. паиз, перс, пау, дірл. паш— СІС 65; Шанский ЗСРЯ І 1, 137; Зі. \ууг. оЬсусЬ 46; Ргізк І 132—133, II 292—293.— Див. ще аргумент.
аргбнія, аргбнія, арґінія, арґїня — див. георгінія.
аргумент, аргументація, аргументувати, ст. ар'ькгумен'ьпть (XVI ст.), арк-гументь (1596), аргументація (XVII ст.), аркгументуепть (XVI ст.), аргументуючи (1596); — р. бр. болг. м. аргумент, п. ч. слц. вл. аг§птепі, схв. аргу-мен(а)т, слн. аг§йтепі; — запозичення з латинської мови; лат. аг§итепіпт, аг§итепіаге є похідними від дієслова аг§пеге «показувати, виясняти, доводити, стверджувати», спорідненого з гр. ар^бд «білий, блискучий», дінд. агріпаїї
«білий», хет. Иагкіз «білий, світлий», тох. А агкі, тох. Б агкхуі «тс.».— СІС 65; Даісіе— Ноіш. І 67; Ргізк І 132— 133.
арена; — р. болг. м. схв. арена, бр. арзна, п. вл. агепа, ч. слц. слн. аге-па; — пізнє запозичення з латинської мови, можливо, через польську чи російську; лат. агепа (Ьагепа) «пісок, піщане місце», згодом «площа, посилана піском, місце бою» етимологічно не з’ясоване.— СІС 65; Шанский ЗСРЯ І 1, 138; Кора-Ііпзкі 80; ААаІсіе—Ноїт. І 634.
[аретій] «баран» Ж; —запозичення з румунської мови; рум. агеіе «баран» походить від лат. агіез, агіеііз «тс.», спорідненого з гр. єркрод «баранець», вірм. ог-о] «вівця», можливо, також лит. іегаз «ягня», лтс. ]егз «тс.», ще менш імовірно — з стел, іарииа «вовна», укр. ярка «молода вівця».— 8сЬе-Іисіко 125; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 128; Сгап]’а1а 199; ОБКМ 40; Ри$сагіи 10; \¥а1(1е—Ноїт. І 67.
арешт, арештант, арештувати, [рештант Ж, арешт, арештувати], ст. арешті) (XVII ст.), аресть (XVIII ст.), арестую ' (XVI ст.), арештованеє (XVII ст.), арештують (XVII ст.); — р. арест, бр. арьішт, п. агезхі, ч. вл. агезі, [(Ь)агЄБІ], слц. агезі, [огєеі], болг. арест, ар еста, схв. арест, ариште, слн. агезі; — запозичення з німецької мови; нім. Аггезі походить від фр. ст. аггезі, яке зводиться до слат. аггезіит, пов’язаного з дієсловом аггезіаге «зупиняти, затримувати», утвореного з префікса асі- «при-, до-» і дієслова гезіаге «залишатися, чинити опір», яке в свою чергу складається з префікса ге- (гей-) і дієслова зіаге «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати’, характер наголосу ставить' під сумнів припущення (Вгііскпег 6; КісййагсИ 31; Шелудько 21; Фасмер І 85) про польське посередництво; засвідчений у Франка варіант арешт пояснюється пізнішим польським впливом (пор. пізніше рос. арест)-, похідне арештант, можливо, запозичено з французької мови; фр. ст. аггезіапі є переоформленням під впливом іменників на -апі дієприкметника мин. часу аггезіаі «затриманий» (лат. аггезіаіиз);
Фасмер виводить цю форму з нім. Аггез-іапі (від лат. аггезіапз), первісно «той, хто затримує», з XVIII ст. «той, кого затримують»; у такому разі укр. арештант не раніше, ніж з XVIII ст.— Аку-ленко 134; Шанский ЗСРЯ І 1, 139—140; 81. хууг. оЬсусй 46; Маскек Е84С 38; 8ас1п.— Аііх. V\VЬ. І 26; КДи§е—Міігка 31.— Див. ще авантюра, стати.
арештувати (заст.) «озброїти» Пі, арештований «озброєний, споряджений»; — очевидно, результат контамінації слів арешт і риштувати «споряджати» (див.).
ар’єргард; — р. арьергард, бр. ар'єргард, п. агіег§агс1а, аг]ег§л\’агс1іа, слц. агіег§агсіа, болг. ариергард, схв. ари-Іергарда; — запозичення з французької мови; фр. аггіеге-§агсіе «охорона тилу» складається з прислівника аггіеге «позаду», що походить від нар.-лат. *асі-геігб «тс.», утвореного з префікса асі-«до-, при-» і геігб «назад», похідного від префікса ге-, та іменника §агсіе «сторожа, охорона, загін», похідного від §агс!ег (<§цагсіег) «охороняти».— СІС 66; Шанский ЗСРЯ І 1, 157; Фасмер І 92; Оаихаі 49, 354; Віосй І 45, 327.— Див. ще авантюра, гвардія, реакція.
арик «зрошувальний канал»; — р. бр. арьік, п. ч. агук; -— пізнє запозичення з тюркських мов, очевидно, середньоазіатських, через посередництво російської; кирг. каз. тат. арьік, тур. апк, агк, аз. арх етимологічно не з’ясовані, можливо, похідні від кореня *аг- «протікати, просякати».— Шанский ЗСРЯ І 1, 157; Севортян 188—189; Радлов І 267, 269; Дмитриев 523.—Пор. арх.
[арим’як] «кобеняк, довгий з відлогами чоловічий одяг з овечого сукна» Л, [арм’як] «тс.» Л; — р. армяк, ст. ор-мяк (1582), армяк (XVI ст.), бр. армяк, п. слц. агшіак, ч. агт]ак; — запозичене з тюркських мов, очевидно, через російську; тат. армак «одяг халатного крою з верблюжої шерсті», каз. дрмдк «тканина з верблюжої пряжі» походять від тюрк, кореня ар- «прясти, плести».— Шанский ЗСРЯ 1 1, 145; Козьірев Тюр-кизмьі 21; Фасмер І 88; Преобр. 1 8; ЗСБМ І 149; Севортян 544—545; Радлов І 801; КатзіеД 300.— Пор. гармак.
аристократ, аристократизм, аристократія, аристократичний, ст. аристо-крація (XVII ст.); — р. болг. м. аристократ, бр. аристократ, п. агузіокгаїа, ч. слц. вл. агізіокгаі, нл. агізіокгаіііа, схв. аристократа, аристократ, слн. агізіокгаі; — запозичене з німецької або французької мови через посередництво польської і, пізніше, російської мов; нім. Агізіоктаі, фр. агізіосгаїе походять від гр. аркттохратцд, утвореного з основ прикметника арютод «перший, кращий, знатний» (вищ. ступінь від етимологічно неясного арєїау «тс.») та іменника хратод «сила, влада», очевидно, спорідненого з дінд. кгаіи- «сила, розум, воля», ав. хгаіи- «розум, воля», гот. Ьаг-сіиз «твердий, жорстокий».— СІС 66; КісЬЬагсІі 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 141; Фасмер І 86; Кораіігізкі 86; Ргізк І 136, 140, II 8—10.
арифметика, арифметичний, ст. арифмитикия (XV ст.), аритметика (XVI ст.), ариеметика (1627), аритме-тичний (XVIII ст.); — р. арифметика, бр. арифметика, п. агуітеіука, ч. слц. вл. агіітеііка, ч. ст. агізтеііка, агіг-теігка, болг. м. аритметика, схв. аритметика, слн. агіітеііка, стел. дридми-тикии; — запозичено в східнослов’янські мови з грецької; гр. аріфртітіхт) «арифметика» є субстантивованою формою жін. р. прикметника арі/Орщтіхбс; «вправний у лічбі» (з виразу арі4рт]тіхт) техут] «мистецтво лічби»), похідного від прикметника аріФрцтбе «числимий», утвореного від іменника арі&цбд «кількість, число» чи дієслова аріАрєа «лічу», спорідненого, можливо, з двн. гїт «число, ряд», дірл. гїт «число», лат. гї-іиз «вживання; звичай»; сучасна форма постала, очевидно, з старого варіанта арифмитикия (відомого вже з Х\7ст.) під впливом п. агуітеіука і перейшла до російської мови, звідки в пізній період повторно з’явилася і в українській; форма аритметика (з лат. агіійтеііса) прийшла через польське посередництво.— СІС 66; Тимч. 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 142; Фасмер І 86; Кораіігізкі 86; Ргізк І 139.
[ариш] (вигук, яким відганяють овець), [гарш, гериіі «тс.» Мо; — склад
не утворення (в останніх двох варіантах фонетично видозмінене) з підсилювальної частки а та вигуку риш, що є, очевидно, видозміною вигуку рист.— Див. ще а1, рист.
[арідник] (гуц.) «чорт; злий дух»; — очевидно, як і р. [аред] «тс.; старий і злий чарівник; скупердяй; злий, жорстокий дід», походить від Яред — імені біблійного чоловіка, що прожив нібито 962 роки; припущення про зв’язок з ім’ям Ірод (Лапош 8утЬ. Кохшабохузкі II 266) або з рум. агіб «сухий; безплідний» (Зсйеіисіко 125) сумнівні.— Франко ЕЗб 10, 9; Фасмер ї 85; Преобр. І 8.
арієць, арійський; — р. болг. арйец, бр. арйец, п. агуісхук, ч. слц. Хгііес, вл. Агі], схв. Арщанац, Арщевац, слн. агі]ес; — запозичення з німецької мови; нім. Агіег «арієць», агізсЬ «арійський» походять від індоіранського агуа- (пор. дінд. агуа- «вільний, шановний, величний; арієць», ав. аігуа- «арієць», згодом — назва індоєвропейського (індоіранського) населення Індії й Ірану на противагу «кольоровим» аборигенам); дінд. агуа- пов’язане з агуа-«той, що неухильно прагне, відданий (тут релігії індоіранців, на противагу чужинцям)», похідним від дієслова аг-«приводити в рух; рухатися, іти, прямувати, досягати» (г-ссЬаіі «досягає»), спорідненого з гр. єр-хо-р.аі(<*єр-<тхо-р.аі) «приходжу»; зближення з гр. арютод «найкращий» (К1и§е—Міігка ЗО) сумнівне.— Сгаззтапп 98—99, 105, 110, 185; ВагШоїотае 183—184; Ргізк І 572; Воізасц 287.
Арій, ст. Арий (1400); —~р. Арий, п. Агіизх, ч. Агіиз, болг. Ари, схв. Арще, стел, арии; —запозичення з грецької мови; гр. ’'Ареіод «Ареїв, присвячений Ареєві (богові війни в . давніх греків)», звідки також «військовий, бойовий», походить від ’'Арцс «бог війни», спорідненого з гр. арт) «біда, нещастя, загибель», походженгія якого не з’ясовано; виводиться також (Петровский 56) від гебр. ’агіе (’агї) «лев».— Илчев 52; Ргізк І 136—137.
арія, аріозо; — р. болг. ария, бр. арьія, п. агіа, ч. агіе, слц. агіа, вл. агіз’а, м. арща, схв. ари]а, ари] а, слн. агі-Іа; — запозичення з італійської мови; іт. агіа «пісня; мелодія» пов’язане з агіа «повітря», яке походить від форми знах. в. одн. аега латинського аег «повітря; імла, туман», запозиченого з грецької мови (гр. ат]р), або від прикметника жін. р. лат. аегіа «повітряна», похідного від ае г «повітря»; менш переконливе виведення (НоІиЬ—Ьуег 84) іт. агіа від. лат. агеа «площа».— СІС 67; Шанский ЗСРЯ І 1, 143; Фасмер І 86; Маргарин ЗИРЯ VI 91; Кораііпзкі 82; Егпоиі—Меіііеі І 11; К1и§е—Міігка ЗО.— Див. ще аеростат.
[арійка] (лайливе) «розбишака» Я, Ва; — очевидно, пов’язане з аріанин (*аріії) «представник аріанства, релігійної течії, єретичної щодо православ’я й католицтва, поширеної на Україні вгХУІ—XVII ст.» (пор. стел, ариаии арииии «послідовники Арія», др. ариа-не (1073), укр. ст. аріанскьш, XVII ст.), звідки пізніше перен. «єретик (лайливе); розбишака»; назва секти, відомої з IV ст. н. е., походить від імені священика Арія, що в цей час жив у м. Александ-рії.— Див. ще Арій.
арка; — р. бр. болг. м. арка, п. (рідк.) агк, ст. агкиз; — запозичено з італійської мови, очевидно, через російську, де слово набуло закінчення -а (зам. -о) внаслідок акання; іт. агсо «дуга, вигин; лук; арка» походить від лат. агсиз «тс.», спорідненого з гот. агітагпа (<*аг-Ьша-хпа) «стріла», дангл. еагЬ «тс.».— СІС 67; Шанский ЗСРЯ І 1, 143; ВІосЬ І 39; Таїсіє—Ноїт. І 64; Егпоиі—Меіііеі І 44.
Аркадій, ст. Аркаді(и) «довлАючі<(и)» (1627); — р. Аркйдий, бр. Аркадзь, Ар-кадзій, п. Агкасііизг, болг. Аркади(ії), схв. Агкасіі]'е; — запозичення з грецької мови; гр. ’Архад, ’Архабод «житель Аркади» походить від топоніма ’.Архабїа «Ар-кадія», який пов’язується з архтод, ар ход «ведмідь, ведмедиця», згодом «північний» внаслідок перенесення значення від назви північного сузір’я («Північна Ведмедиця»); споріднене з дінд. гкза-, ав.
агза, вірм. аг], лат. пгзпз «тс.»; Беринда (180) виводить ім’я Аркадій, очевидно, від гр. архєсо «протистою, вистачаю».— Петровский 57; Суперанская 75; Илчев 53; Егізк І 141—142.
аркан1 «товстий мотузок із зашморгом, яким ловлять коней», [аркані, арканити, ст. аркана (XVIII ст.); — р. бр. болг. аркан, п. агкап; — запозичення з тюркських мов; крим.-тат. тат. каз. чаг. аркан «товстий мотузок, канат», тур. иг§ап «тс.», балкар, агцап «аркан, ласо» походять від пратюркської дієслівної основи агці-/агра- (<*аг-) «вити, плести»; посередництво російської мови при запозиченні в українську (Шанский ЗСРЯ І 1, 143) сумнівне.— Фасмер І 86; Засіп.— Аііг. УАМЬ. І 27— 28; Севортян 175—176; Егоров 52.— Пор. оркан.
аркан2 «гуцульський чоловічий танець», [гаркан] Ж, [аргані Уіпсепх; — ч. слц. агкап (з укр.); — семантика слова розвинулася в українській мові на грунті первісного значення «мотузок»; рум. агсап (агсапа) «народний танець» походить, очевидно, з української мови.— Сгап]’а1а 200; ПЕРМ 39.— Див. ще аркан1.
аркебуз, аркебуза, гаркебуз, ст. гар-кабузт> (1564), аркабузк (1572); — р. аркебуз, ст. аркебуз, бр. схв. аркебуза, п. агкаЬиг, агкеЬих, заст. агкіеЬиг, аг-кеЬиха, ЬагкаЬих, ч.агкеЬиха, агкаЬиха, слц. слн. агкеЬйха, болг. аркебуз; — запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво польської; нім. Аг-кеЬйзе, як і фр. агриеЬизе, зводяться до іт. агсЬіЬи§іо, агсЬоЬи§іо, агсоЬи§іо «аркебуз», що виникло з свн. ЬакепЬііІізе «тс.», утвореного з іменників Ьакеп «крюк, гак» і ЬііЬзе «отвір; гармата з дерева», яке походить від нар.-лат. Ьихіз «виріб із самшитового дерева», пор. лат. Ьихиз «самшит»; свн. ЬакепЬйЬзе було переоформлене в італійській мові під впливом іт. агсо «дуга, лук».— СІС 67; Тимч. 32, 509; Шанский ЗСРЯ І 1, 143—144; Фасмер І 87; Вгйскпег 6—7; Паихаі 49; Кіпре—Міігка 279.— Див. ще гак1.— Пор. арка.
аркіш — див. бркіш.
аркуш, аркушат, ст. аркушь (1570);— р. [аркуш], бр. аркуш, ст. аркуша (1557), ч. агей, ст. агк, слц. Ьагок, схв. арак, арак; — запозичення з польської мови; п. агкизх «будь-яка розпростерта маса (бляхи, вати, паперу) певної міри» походить від лат. агепа «дуга; лук; арка»; значення «одиниця виміру, папір» розвинулось через значення «зігнутий папір, сувій», можливо, від вигляду паперу, що сушиться, або під впливом німецької мови, в якій Во§еп означає «лук» і «аркуш паперу» (Булаховський Нариси 128); похідне аркушат утворено на українському грунті.— Тимч. 32; Кісййагсіі 31; Фасмер І 87; ЗСБМ І 148; 8 Ж І 58; Вгіїскпег 7; Засіп.— Аііг. У\\’Ь. І 28.— Див. ще арка.
арматура «устаткування, прилади; прикраси із зброї», арматурник, ст. арматура «зброя, воєнний риштунок» (1634);—р. бр. болг. м. схв. арматура, п. ч. вл. агшаіига, п. ст. агшаіи-га «зброя навколо герба», слц. слн. аг-шаійга; —запозичено з середньолатинської мови через польську; слат. аг-таіпга «озброєння, види зброї» пов’язане з лат. агшаге «озброювати».— СІС 67; Тимч. 33; Шанский ЗСРЯ І 1, 145; Фасмер І 87; 81. \ууг. оЬсусй 47; \У’а1 сіє— Ноігп. І 67—68.— Див. ще армія.
[армев] «віл з червоними і білими смугами» Ж, [арміла] «тс.» ВеЛ, [арме-лйстий] «перістий (віл)» ВеЛ, Ж; — неясне; можливо, давнє запозичення з східнороманських говорів; пор. аром, агша «оздоба, прикраса», що походить від лат. агша «зброя», рум. агш «стегно задньої ноги», пов’язане з лат. агшиз «рука, лопатка, передня нога» (пор. укр. коза бедра «ряба, з плямами на бедрах»), агіиіПа «браслет, обруч»; виводиться також (Кравчук Карп. диал. и оном. 119—124; ВЯ 1968/4, 120) від назви перістих птахів [армелик (армі-лок, армілка)] «щиголь, зяблик»; кінцеве в замість л у армев—результат діалектної фонетичної зміни.— Рц$сагіц І 10; РараЬа§і 145; ЇУаІсІе—Ноїш. І 68— 69; Егпоиі — Меіііеі І 47.— Пор. армія, армелик.
[армелик] (орн.) «щиголь, Егіп§і11а сагсіиеІІБ; зяблик, Ргіп§і11а соеІеЬз Б.» 86
ВеНЗн, [армілок, армілка, арміука] «тс.» тж, [арматка] «тс.; костогриз, Соссоійга-изіез уиі^агіз Вгізз.» ВеНЗн, ВеЛ; — очевидно, пов’язане з [арміла, армелйс-тий] «перістий (віл)» з огляду на строкатість забарвлення птаха (пор. армелик квіткастий ВеЛ); виводиться також (Кравчук Карп. диал. и оном. 119—124; ВЯ 1968/4, 120)віддвн. атаго «вівсянка», свн. атег «тс.».— Пор. армев.
армія, армієць, [вармія] Г, [армувати] «озброювати» Ж, ст. армея (1627); —-р. болг. армия, бр. армія, п. агшіа, вл. агте]а, агіш]'а, м. арми]а, схв. армиіа, слн. агші]’а; — запозичено з німецької або французької мови, можливо, через польське посередництво; нім. Агшее «тс.», агшіегеп «озброювати», фр. агшее «армія», агіпег «озброювати» походять від лат. агша «зброя», агшаге «озброювати, споряджати», спорідненого з лат. аг-шиз «верхня частина руки», псл. *огто, укр. рамено, або з гр. арр,еуод «з’єднаний, пригнаний», псл. іагьпгь, укр. ярмо; поширена раніше форма армея замінена сучасним варіантом за аналогією до форм на -ія.— СІС 68; Шанский І 1, 145; Фасмер І 87; Кравчук ВЯ 1968/4, 122; 8а<іп.— Аііг. УЖ. І 29; К1и§е—Міігка 31; Паигаі 48; Егпоиі— Меіііеі І 46—47; У/аІсіе—Ноїш. І 67— 68.— Пор. рамено, ярмо.
арнаут (заст.) «албанець», [арнавт] «тс.» Ж; —р. [арнаут], п. ч. Агпаиі, болг. арнаутин, схв. Арнаути, слн. Агпауі; — запозичення з турецької мови; тур. Агпаиі, Агпауіі, Агпауиі «тс.» походить від гр. ’АррауЇтцд (>’Аруа-рїттр;), пізніше ’АХрауїтт]?, ’АХраубд, утвореного від назви міста лат. АгЬа-ііиш, гр. ’АХра¥’6ло1ід.— Фасмер І 88; Засіп.— Аііг. УЖ). І 29—ЗО; Радлов І 303—304.
арнаутка «сорт ярої пшениці» СУМ, Ж, [арнаутЖ, арнаутаїїі, орнаута, арнаутка, арнавтЖ] «тс.»;—р. бр. арнаутка, п. ч. агпаиіка;— походять, очевидно, від тур. Агпауиі«албанський» як назви сорту пшениці; пор. тур. агпаиі Нагізі (сорт проса, букв, «албанське просо»).— Фасмер 188; Даль І 59; Засіп.—Аііг. УЖ). 129—ЗО; Радлов І 303; Жокоізсй 10.— Див. ще арнаут.— Пор. гарнівка.
арніка (бот.) «Агпіса шопіапа Б.», [ар лік О, арнік, арника] «тс.»; — р. болг. арника, п. слц. агпіка, ч. агпіка, агпу-ка, слн. агпіка; — запозичення з ново-латинської мови (діалектні форми, очевидно, з румунської, пор. Кравчук ВЯ 1968/4, 120); нлат. агпіса етимологічно неясне; непереконливим видається пов’язання з гр. лтаррдхті «рослина, що спонукає до чхання», похідним від лтар-г’щаі «чхаю», лтарсо, *лтаір<в «тс.» (8\¥ І 59).
аромат СУМ, Ж, ароматизація, ароматичний, ароматизувати, ст. аромата (XV ст.), ароматник (XVIII ст.); — р. болг. м. аромат, др. аромате, п. аго-таі, агота, ч. слц. слн. агбта, вл. аго-та, схв. арома, аромат, стел, аро-матт;— запозичено з грецької мови через старослов’янську; гр. арсора, ар<ї>-щхтое «пахощі» (первісно «запашні трави») за походженням неясне.— СІС 68; Тимч. 34; Шанский ЗСРЯ І 1> 146; Фасмер І 88; Ргізк І 159; Воізасц 86.
арсен «миш’як (елемент)», арсеник «триокис миш’яку», [аршеник, аріийн-ник], арсенистий, ст. арсеникь (XVII ст.); — р. заст. арсеник, п. агзеп «миш’як», агзгепік «триокис миш’яку», ч. слц. слн. аггеп, вл. агзеп, болг. арсен, арсеник, м. арсен, схв. арсен, арсеник;— засвоєне через польську мову з латинської; лат. агзепіспш походить від гр. ароетіхоу, запозиченого з середньо-перської мови; сперс. *гагпїк «золотий, золотистий» зв’язане з гебр. гагпїкЬ, сір. гагпїка «миш’як».— Оньїшкевич Иссл. п. яз. 238; Ргізк І 152; Кіеіп 108.— Пор. Арсен.
Арсен, Арсеній, ст. Арсеній «тврь-доумен, или мужествен» (1627); — р. Арсений, бр. Арсен, Арсене, др. Арсе-ний, п. Агзепіцзг, болг. Арсениій), схв. Арсени']е, стел. Ирсенми;— через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ’Ароєтіод утворене від прикметника аротр (аррт)у) «чоловічий, мужній, змужнілий, дужий, сильний», іон. єрощу «тс.», спорідненого з дперс. агзап «чоловік, самець», дінд. гза-Ьйа «віл, бугай»,— Беринда 180; Пет-ровский 58; Илчев 53; Ргізк І 152.
арсенал, арсеналець, ст. арсена, арсенале, арсенаре, арсенасе, арсенарисе, арсеналньїй (всі — XVIII ст.); — р. бр. болг. м. арсенал, п. агзепаї, ч. слц. слн. агхепаї, вл. агзепаї, схв. арсенал; — засвоєне через польську (чеську) та російську мови з італійської спочатку в значенні «місце, де переховуються кораблі»; іт. агзепаї е походить від ар. сіаг аз зіпа’а «воєнна фабрика, судноверф» (йаг «будівля, приміщення», а? (<а1) — артикль і зіпа’а «виробництво, індустрія»),— СІС 68; Тимч. 34; Шанский ЗСРЯ І 1, 146; 81. \еуг. оЬсусЬ 48; Но-ІиЬ — Буег 85; БЕР І 16; Кіеіп 108.
артезіанський, [артезійський], ар-тезіан «артезіанський колодязь»; — р. артезианский, бр. артззіянскі, п. агіе-хуізкі, ч. агіезку, слц. агіехзку, вл. агіехізкі, болг. артезиански, м. артески, схв. артескй, слн. агіевкі, агіегіізкі; — запозичено через російську та польську мови з французької; фр. прикметник агіезіеп утворено від назви графства Артуа (сГАгіоіб), на території якого інженер Белідор (1698—1761) уперше зробив такий колодязь.— Шанский ЗСРЯ І 1, 147; ВІосЬ І 44; Баигаї 50; Кіеіп 109.
Артем, Артемій, Артюх, ст. Ар-теме «ціль..., сьвьршен'ь» (1627), Артемій (1398); — р. Артемий, Артем, бр. Арцем, болг. Артем, стел. Яр-темии; — через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ''Артерще, ’Артерїод утворене від прикметника артер^с; «свіжий, бездоганно здоровий, неушкоджений»,який не має загальноприйнятого етимологічного пояснення.— Беринда 180; Пет-ровский 58—59; Илчев 53; Егізк І 153.
артерія, артеріальний, ст. артирія (XVII ст.); — р. болг. артерия, бр. ар-тзрьія, п. агіегіа, ч. агіетіе, слц. агіе-гіа, вл. агіегі]’а, м. артерща, схв. арте-ри)а, слн. агіегі]’а; — запозичено через польську мову з латинської (стара форма безпосередньо з грецької); лат. аг-Іегїа походить від гр. артерія «трахея, жила, кровоносна судина, артерія», утвореного з основи іменника а/р «повітря» і дієслова тт)рє(» «вичікую, оберігаю, утримую» (стародавня медицина
вважала, що ці судини постачають організм повітрям); гр. тцрєб) споріднене з дінд. сйуаіі «сприймає, відчуває, вистежує», псл. са]9 (<*кЄ]9) «сподіваюсь».— Шанский ЗСРЯ І 1, 147—148; Фасмер І 89; ССРЛЯ 1, 192; Ргізк І 155; Воізасц 968; Кіеіп 109.— Див. ще аеростат.
артилерія, артилерист; — р. артил-лерия, бр. артьілерьія, п. агіуіегіа, ч. агіііегіе, слц. агШегіа, вл. агіі1егі]'а, болг. артилерия, м. артилерща, схв. артилерща, слн. агШегі]а; — засвоєне через російську і польську мови з французької; фр. агііііегіе походить від фр. ст. агШІіег «постачати воєнне знаряддя, машини», що утворилося під впливом аг і «мистецтво» від фр. ст. аШіег, аііі-ііег «готувати» неясного походження (ПацхаІ 51; Саті11зсЬе§ 53); за іншою точкою зору.фр. ст. агіііііег утворилося безпосередньо з аг і (пор. фр. ст. агііНоз «моторний, спритний, вправний, хитрий»), а фр. ст. аііііег, аіііііег вважається варіантом фр. ст. аіігіег «розташовувати, розміщувати», утвореним внаслідок схрещення дієслів аіігіег та агііі-ііег, тобто припускається, що агіііііег вже існувало до появи аШіег (ВІосЬ І 45).
артист, артистичний, артйзм; — р. болг. м. артист, бр. артист, п. агіузіа, ч. слц. агіізіа, вл. агіізі, схв. артистка), слн. агНзі; — запозичення з французької мови; фр. агіізіе «артист» походить від слат. агіізіа «освічений, магістр мистецтв», утвореного від агз (агііз) «мистецтво» (пор. також фр. аг і «тс.»), спорідненого з свн. аг і «спосіб, манера», лит. агіі «близько», дінд. гііЬ «спосіб».— СІС 69; Шанский ЗСРЯ І 1, 150; Паихаі 51; ВІосЬ І 45; АУаІсіе—Ноїт. І 70.
[артйш] (бот.) «козачий ялівець, Липірегиз заЬіпа Б.»; — р. [артйш, ар-дйш] «тс.»; — запозичено з тюркських мов, мабуть, через російську або без- , посередньо з турецької мови; пор. тат. башк. артьіш, аз. ардьідж «тс.», тур. агс1і9 «ялівцеві ягоди», ж і загальноприйнятої етимології не мають. — Фасмер І 85, 89—90; Севортян 173—174; Радлов І 314.
артіль, артілець, артільник; — р. артель, бр. арцель, п. слц. агіеі, ч.
агіеі, болг. артел, схв. артел, слн. агіеі;—запозичено з тюркських мов через російську; виводиться від тат. башк. арт «задня частина, тил» та іл (тур. еі) «народ, община», отже, артіл— «народ, що знаходиться ззаду, резерв»; за іншою точкою зору — з тобольсько-тат. урталай «навпіл, разом» (Будагов І 123); виведення з тур. огіак «спільний, спільник» (Преобр. І 8) непереконливе; не досить обгрунтоване й припущення про зв’язок з іт. агііегі (мн. від агііеге) «ремесло» (Фасмер І 89; Вегп. І 31).— Акуленко 143; Шанский ЗСРЯ І 1, 147; Шипова 39; ЗСБМ І 154—155; 8а<іп.— Аііг. У\\’Ь. І ЗО; Дмитриев 563.
артус (освячений на Великдень спеціальний хліб, який у найближчу суботу роздають парафіянам), [аркуш} «тс.»; — р. артос, артус, др. артусь, п. [агіиг, агіиз, агіоз], стел, дртоусті — запозичення з грецької мови; гр. артод «хліб» походить, мабуть, від Іран. *агіа «борошно» (пор. ав. аза «молочений», перс, агб «борошно»).— Фасмер І 89; Ильинский РФВ 1907/3, 226; Ргізк І 156.
арфа, арфіст, заст. арф' яр, арф’ ярка, арф'янка, [гарфа], ст. арфа (XVII ст.); — р. бр. болг. арфа, п. Ьаг-Іа, агіа, ч. слц. вл. Ьагїа, м. харфа, схв. арфа, харфа, слн. Ьагїа; — засвоєне через польську мову з німецької; н. Нагїе «арфа» походить від двн. ЬагрЬа, яке зводиться до пгерм. *ЬагррО <іє.*когЬа; у зв’язку із значенням іншого ступеня чергування цього кореня —*кегЬ- «смикати зігнутими пальцями» первісне значення назви арфи можна розуміти як щипковий інструмент (Кін-§е—Мііхка 289); за іншою точкою зору, назва арфи пов’язана з фр. Ьагроп «гарпун», оскільки арфи робили, імовірно, у вигляді крюка (ВІосЬ І 360); пов’язування назви арфи з її зовнішнім виглядом цілком правомірне, бо є підстави вважати, що вона походить від мисливського лука (БСЗ 3, 150).— СІС 69; КісЬЬагсіі 31; Шанский ЗСРЯ І 1, 150; Преобр. І 8; НйШ-УогіЬ 17; Папхаі 385.
[арх] «пересохла зрошувана земля» (?) Я; — в інших слов’янських мовах
не засвідчене; — очевидно, запозичення з кримсько-татарської мови; крим.-тат. агей «річка», аз. арх «канава, арик» відповідають тур. агк «арик», кирг. каз. тат. арак «тс.».— Болдьірев Тюркизмьі 48; Севортян 187—189.— Див. ще арик.
архаїчний, архаїзація, архаїзм, архаїка, архаїзувати;— р. архайческий, бр. архаїчна, п. агсйаісгпу, ч. слц. агсЬаіс-ку, вл. агсЬаізкі, болг. архайчески, м. архаичен, схв. архаичан, слн. агсЬаі-сеп; — запозичення з французької мови; фр. агскаїцие «архаїчний» походить від гр. архаїхбд, утвореного від ар%аї-(к; «старий, старовинний, первісний»; проста основа цих слів у грецькій мові (гр. арх^ «початок, походження», арх® «починаю; (я) є перший; керую») задовільної етимології не має.— Шанский ЗСРЯ II, 151; Кораііпзкі 79; БЕР І 17; Баихаї 45; ВІосЬ І 39; Егізк І 158.
[архалук] «спідній каптан»; — р. бр. архалук; — запозичено через російську мову з азербайджанської; аз. архалук «тс.» походить від спільнотюрк. аркальїк «те, що одягають або кладуть на спину», утвореного від іменника агка «спина».— Шанский ЗСРЯ І 1, 152; Фасмер І 90; Преобр. І 9; Севортян 174—175.
архангел, [архангел], ст. архангела (1404);—р. бр. болг. архангел, др. арханьгелТ), п. агсЬапіоІ, ч. агсйапсіеі, слц. агсЬап]‘е1, вл. агсуіашігеї, м. арангел, схв. архан^ео, аран^ел, слн. агЬап§е1, стел. арТлуап’кгЕЛ’к;—запозичено через церковнослов’янську мову з грецької; гр. арха^убАод складається з префікса ар/і- «старший», пов’язаного з прикметником архаїоє «старий», та іменника а^ьХод «ангел, вісник».— Шанский ЗСРЯ 1 1, 152; Фасмер І 90; БЕР І 16. —Див. ще ангел, архаїчний.
архейський (у словосполученні архейська ера «найдавніша ера в геологічній історії Землі»); — р. архейский, бр. архейскі, болг. архайски; — утворене від гр. архаїод, архаїчне «давній, первісний, споконвічний».— Ргізк І 158.— Див. ще архаїчний.
археологія, археолог, археологічний; — р. болг. археолбгия, бр. археологія, п. агсЬео1о§іа, ч. агсЬео1о§іе, слц.
агсЬео16§іа, вл. агскео1о§і)а, м. архео-логща, схв. археолдгиіа, слн. агкеоіо-§і]а; — запозичено з німецької мови, мабуть, через російську; нім. АгсЬаоІо-§іе походить від гр. архаїоАо-ра «наука про давнину», що є переосмисленням первісного архашХоуіа «розповідь про давнину», утвореного від основ прикметника архаїод «давній, споконвічний» та іменника «слово, розповідь».— Шанский ЗСРЯ І 1, 153; Кораіігізкі 79; БЕР І 17.— Див. ще архаїчний, логіка.
[архймник] «шахрай, дурисвіт»; — специфічно українське; очевидно, результат народного переоформлення слова алхімік за аналогією до широко вживаних в українській мові іменників чол. р. на -ник; початкове ар-, можливо, під впливом іменників типу аркуш, артйст, аршин тощо або як наслідок наближення до слів з початковим компонентом архі-.— Див. ще алхімія, архі-.
Архйп, ст. Архіппь «начальники копій, конюшїй, або княжя, або преложо-ньі(й) на(д) ко(н)ми» (1627); — р. болг. Архйп, бр. Архіп, п. АгсЬірр, ч. АгсЬір, стел. Пруипт,; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ’Архіллое (букв, «старший конюх») складається з префікса архі- із значенням «головний, старший», пов’язаного з арх^іод «старий», і їллод «кінь», спорідненого з дінд. азуа, лат. єдина «тс.», лит. еауа «кобила» (від. іе. *е1?цоз «кінь»), можливо, пов’язаного також з лат. ациа «вода», гот. аЬа «тс.» як первісним «(божественна) кобила» (пор. також хет. е-ки-их-хі «п’є»),— Беринда 181; Илчев 54; Ргізк І 733—735; Воіаасд 380—381.— Див. ще архі-.
архі-, [архи-, арци-У, ст. архи-(XIV ст.), арци- (XV ст.); — р. др. болг. м. схв. архи-, бр. архі-, п. вл. нл. агсу-, ч. слц. атсі-, слн. агШ-, стел, аруи-; — підсилювальний префікс, запозичений з грецької мови через старослов’янську; форма арци- походить з польської мови, куДи проникла з грецької через посередництво латинської, і відбиває середньолатинську вимову лат. агсЬі (агсі-); гр. префікс архі- «старший, перший», пов’язаний з архаїод
«старий», вживався спочатку в словах виключно грецького походження переважно на означення вищих духовних санів: архиєрій (бл. 1350), архимандрить (1437), архиєпископ'ь (1467) і под., а потім — і в українських новотворах типу архімьітник'ь, архісатрап'ь (XVII ст.), арцигетман'ь, арципожитеч-ньій (XVIII ст.) тощо.— СІС 70; Преобр. І 9; Фасмер І 90; БЕР І 17; 81. \ууг. оЬсусЬ45, 46; К1и§е—Міігка 174.— Див. ще архаїчний.
архів, архіваріус, архівіст, їархи-вальний] Я, ст. архива (XVIII ст.); — р. архйв, бр. архїу, п. агсйішиш, ч. аг-сйіу, агсйіу, слц. агсйіу, вл. агсйіш, болг. архйв, архива, м. архйв, архива, схв. архйв, архива, слн. агйіу;—запозичено через німецьку мову з латинської; лат. агсйіуцш походить від гр. ір%еїоу «адміністративна установа, відомство», похідного від архт) «влада, правління; початок», пов’язаного з етимологічно неясним дієсловом арх<» «починаю; (я) с першим; керую».— СІС 70; Шанский ЗСРЯ І 1, 153; Фасмер І 90; Кораііпзкі 80; БЕР І 17; Егізк І 158—159.— Пор. архаїчний.
архієрей, архірей, їархирей], ст. ар-хиєрій (бл. 1350), архиєрейство (XVII ст.);— р. болг. архиерей, бр. архірей, др. архикреи, архиівріи, архиереи, п. агсйі-Іеге], агсйіге), ч. слц. агсйііеге), м. ар-хиере], схв. архщере'], слн. агйіеге), стел, аруиєрєи, аруиєрЬи, ар-куиє-рЕи; — запозичено через церковнослов’янську мову з грецької; гр. ар%іеребд букв, «первосвященик» утворене від іменника їеребд «священик», похідного від іерод «священний, чудовий, сильний», спорідненого з дінд. ізігай «свіжий, сильний», за допомогою префікса ар/і-, пов’язаного з ар%аїод «старший», «початок»,—СІС 70; Шанский ЗСРЯ І 1,154—155; Фасмер І 91; Преобр. І 9; БЕР І 17; Егізк І 712—713; Сйапігаіпе І 457—458.— Див. ще архі-.
архіпелаг; — р. болг. архипелаг, бр. архіпелаг, п. агсйіре1а§, ч. агсйіреї, агсйіре1а§, слц. агсйіреї, агсйіреіа^, вл. агсйіреї, м. архипелаг, схв. архипелаг, слн. агйіре1а§; — запозичення з ні
мецької мови; нім. Агсйіреїа§ц§ «архіпелаг» походить від гр. архілєХа'уо? букв, «перше (головне) море» (назва Егейського моря з островами), що складається з префікса ар%і- «перший, старший; головний» і слова лєЛауод «(відкрите) море», спорідненого з лат. р1а§а «сітка; країна», двн. Пай «плоский».— СІС 70; Шанский ЗСРЯ І 1, 155; Кіеіп 101; Воізасц 759.— Див. ще архі-.
архітектор, заст. архітект, архітектура, ст. архитектон'ь (XVI ст.), архітектура (1627), архитекторь (XVIII ст.); — р. архитектор, бр. архітектор, др. архитектон'ь, п. ч. слц. вл. агейііекі, болг. м. архитект, схв. архй-тект(а), слн. агйііекі, стел, ар^итек-ток-к; — запозичення з середньолатинської мови; слат. агсйііесіог «творець, будівник» походить від гр. іруггєхтом «зодчий, будівник» (букв, «головний будівник»), що складається з ар%і- «головний, старший» і тєхтсоу «будівник, тесля», спорідненого з дінд. іакзаіі «теше», псл. іезаіі, укр. тесати, тесля; укр. ст. др. архитектон'ь, стел, аруи-ТЕктонг запозичено безпосередньо з грецької мови.— СІС 70; Тимч. 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 156; Фасмер І 91; НпШ-Уі’огій 15; Воізасц 950—951.— Див. ще архі-, тесати.
[арцаб] «одвірок, лутка» Я, МСБГ, їарцаба Л, варцаб Ме, варцаба Мо, вор-цйби МСБГ) «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [агсайу] «рами, лутки, в які вставляють вікна», пов’язане за схожістю з шагсайу «шашки, шашкова дошка» (<\уагсай «шашкова фігура»), походить від ч. ст. угйсай «кість (у грі)», що складається з Основи дієслова угйаіі «кидати» і сай і є напівкалькою двн. хуигїхаЬеІ, утвореного з основи \уцгЕ від дієслова шегїеп «кидати», і хайеі «дошка» (від давнішого хайаі), що походить від лат. іайиіа «тс.», можливо, спорідненого з гр. тцХкх «дошка для гри в кості».— 8^’ І 52; Вгйскпег 601; Масйек Е5ЛС 700; Таїсіє—Ноїт. II 640—641.— Див. ще вергати.
[арчак] «сідло», [арчик] «тс.», ст. ар-чакь «дерев’яна частина сідла»; — р. арчак, ст. арчакь, бр. арчак, п. ст. ]аг-
схак «татарське сідло»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. арчак «сідло», алт. хак. ьщьірчак «в’ючне сідло»; форма з -ик виникла в українській мові, очевидно, під впливом слова брчик або за співвідношенням типу хлопчак — хлопчик.— Кравчук ВЯ 1968/4,122—123; Фасмер І 92; Преобр. І 9; ЗСБМ І 155; /аі^сгкошзкі 8Юг. 55.
[аршак] «група людей, що супроводить поважну особу; товариство; свита» Ж, їоршак] «тс.». ВеЗн, [аршакбм] «гуртом, натовпом» Ж; •— запозичення з польської мови; п. огзхак «почет, свита, товариство» походить, мабуть, від уг. огзе§ «варта, сторожа», на думку інших (Біпсіе 3, 582; 81. и/уг. оЬсусЬ 482) — від уг. огзха§ «країна, держава»; виводилось також (8 XV III 331) від тат. иг-згак «натовп людей, зібраних з однією метою»; зв’язок з рум. аг!а§ «сварливість, бажання сваритися» (8сЬе1ис1ко 125) малоймовірний.— Франко ЕЗб 10, 9; Кравчук ВЯ 1968/4, 123; Зиіап Зіауіса IV 134; Мікі. ЕМ’ 226.
аршин, ст. аршин'ь (XVI ст.); — р. болг. м. аршйн, бр. ариіьін, п. агзгуп, ч. агзіп, слц. слн. агзіп, схв. аршин; — запозичення з тюркських мов; тур. аг$іп, [агзип], аз. тат. каз. узб. башк. аршьін походить від перс, агаз «лікоть (міра довжини в 15—16 вершків)», що має зв’язок з дперс. ага^йїз «тс.», спорідненим з гр. шХєуг) «лікоть», псл. *о1к'ьіь, укр. лікоть.— Тимч. 37; Шанский ЗСРЯ І 1, 156; Фасмер І 9; Засіп.— Аііг. ЕІУЬ. І ЗО; Севортян 183—184; БокоізсЬ 10; Дмитриев 522—523; Рокоту 307—308.— Див. ще лікоть.
аршйнник — див. арсен.
[аршиця] «стрімка гора, сонячний бік гори»; — запозичення з східноро-манських мов; молд. аршицз «спека», рум. агДіа «тс.; пасовисько на пагорку, в лісі на сонячному боці» походить від нар.-лат. *агзТсіа «горюча» (лат. аг-<іео «горю, палаю», перф. агзі «я згорів»).— ЬШа-Агта? та ін. Котапозіа-уіса 16, 73; Рц^сагіц 11; СДЕЛМ 36.
аря (вигук, яким відганяють овець або свиней), [ар’я, агаря МСБГ, ардя МСБГ, гардя МСБГ, гар 'я МСБГ] «тс.»,
[гаря] (вигук, яким поганяють бикі-в) Дз; — складне утворення з підсилювальної частки а1 та вигуку ря (див.).
[ар’ян] «козячий кисляк», [айр'ян, айран} «тс.», [ар’яниця] «бочонок для ар’яну»;—р. айран, [айрян, арьян], бр. айран; — запозичення з тюркських мов (кримсько-татарської або турецької); тур. аугап «спеціальний напій з кислого молока», крим.-тат. кирг. каз. ка-рач. балкар, айран «тс.» виводяться від дієслівної основи айьір- «відділяти».— Фасмер І 65, 92; Шипова 26; Севортян 111; Радлов І 25.
ас; — р. бр. болг. м. ас, п. аз «туз; досвідчений спеціаліст», ч. слц. езо, схв. аз, слн. аз; — запозичено з французької мови, можливо, через польську; фр. аз, аззе «пілот-винищувач; майстер спорту» розвинулося з картярського аз «туз» (найвища карта, що побиває всі інші), а це значення пішло від певного терміна гри в кості, що зводиться до лат. аз (род. в. аззіз) «монета, грошова одиниця», слова неясного походження, можливо, запозиченого з етруської мови. — СІС 70; Гухман ВДР І 224—225; Крьісин ВДР V 81—82; Вгйскпег 7; 81. шуг. оЬсусЬ 50; Папгаі 51; МАкІе—Ноїт. І 71; Воізасц І 50; Діеіп 111—112.
[аса] (вигук, яким відганяють свиней та овець); — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [са], яким відганяють свиней.— Див. ще а1, са.
асамблея, ст. асамблея (XVIII ст.); — р. ассамблея, бр. болг. асамблея, ч. аззешЬІее, схв. асамбле^а; — запозичено з французької мови через російську; фр. аззешЬІее «збори» утворено від аз-зешЬІег «збирати, скликати», що походить від нар.-лат. *а8зіши1аге «збирати докупи», яке складається з префікса ай- (>аз-) «до-, при-» і дієслова зішиїаге «уподібнювати», похідного від зішіїіз «подібний», спорідненого з дінд. зашаЬ «той самий; однаковий», псл. запть, укр. сам.— СІС 70; Тимч. 38; Шанский ЗСРЯ І 1, 161; Фасмер І 93; Преобр. І 9; Папгаі 53; ВІосЬ І 47; ХЕаІсІе—Ноїт. II 538—540.— Див. ще авантюра, сам.
асенізація, асенізатор; — р. ассени-зация, бр. асенізацьія, п. азепігас]а, болг. асенизация; — запозичення з фран
цузької мови; фр. аззаіпізаііоп пов’язане з аззаіпізег «оздоровляти», похідним від заіп «здоровий», в основі якого лежить лат. запиз «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 1, 161; ССРЛЯ 1, 206; Кораііпзкі 87.— Див. ще санітар.
асигнувати, асигнація, ст. ассигна-ція (1798); — р. ассигновать, бр. асіг-наваць, п. азу§по\уас, ч. а8І§помаіі, слц. азі§поуаї, вл. азі§пасі)а, болг. асигнйрам, асигнувам, м. асигнацща, схв. асигнирати, слн. азі§пасі)а; — через посередництво російської і польської мов запозичено з латинської; лат. аззі§паге «асигнувати, призначати, вказувати» утворено за допомогою префікса асі- (>аз-) «при-, до-» від дієслова зі§паге «вказувати, відзначати», похідного від іменника зі§пиш «знак».— СІС 71; Шанский ЗСРЯ І 1, 162; Фасмер І 94.— Див. ще авантюра, сигнал.
асиміляція, асимілятор, асиміляторство, асимілятивний, асиміляційний, асимілювати; — р. ассимиляция, бр. асі-міляцьія, п. азутіїаща, ч. азітіїасе, слц. азітіїасіа, вл. азітіїасііа, болг. асимидация, м. схв. асимилацща, слн. азітіїасііа; ;—запозичено з німецької мови через посередництво російської і польської; нім. Аззітіїаіібп, аззітіїіе-геп походить від фр. аззітіїаііоп, аззі-тіїег, які зводяться до лат. аззітіїаііо «уподібнення», аззітіїо «уподібнюю», утворених з префікса асі- (>аз-) «до-, при-» і основи прикметника зітіїіз «схожий, подібний», спорідненого з дінд. за-таЬ «рівний, той самий», псл. запгь, укр. сам.— СІС 71; Шанский ЗСРЯ І, 1, 162—163; Кораіійзкі 91; НоІиЬ— Еуег 85—86; Паигаі 54.— Див. ще авантюра, сам, симуляція.— Пор. асамблея, дисиміляція.
асистент, асистувати, ст. ассистенть (XVIII ст.), ассистенція (XVII ст.), ассистовати (XVII ст.); — р. ассистент, бр. асістзнт, п. азузіепі, ч. слц. вл. нл. азізіепі, болг. м. асистент, схв. асистент, слн. азізіепі; — запозичено з німецької мови через польську; нім. Аззізіепі походить від лат. аззізіепз, -епііз «той, що стоїть поруч», активного дієприкметника від дієслова аззізіо 92
«стою поруч, допомагаю», що складається з префікса асі- (>аз-) «до-, при-» і дієслова зізіо, редуплікативної форми до ЗІО «СТОЮ», спорідненого З ПСЛ. 8ІО]9, укр. стою.— СІС 71; Шанский ЗСРЯ І 1, 163; Таїсіє—Ноїт. II 548; Таїсіє— Рок. II 603.— Див. ще авантюра, стати.
[асіськи] (вигук, яким відганяють овець) ЛЧерк; — не зовсім ясне; можливо, зменшена форма від вигуку [аса], вживаного в інших місцевостях для відгону свиней.
аскарида, аскаридоз, ст. аскариди (XVII ст.); — р. болг. аскарида, бр. аскарида, п. азкагуйа, ч. слц. азкагіббга, схв. аскарида, слн. азкагіз; — запозичення з грецької мови; гр. амтиарїд, -Їбо5 «глист», можливо, походить від дієслова аохарі£« «стрибаю», пов’язаного з дієсловом охаїр® «тс.», спорідненим З СВН. 8СЙЄГЄП «бігти, поспішати», лит. зкег^з «саранча», псл. зкогь, укр. скорий.— Шанский ЗСРЯ І 1, 158; Ргізк І 163, 917—918; II 714—715; Воізасд 88, 494; ХУаІсіе—Ноїш. І 166—167.
аскет, аскетизм, аскетичний;— р. бр. болг. аскет, п. азсеіа, ч. азкеіа, слц. а8-кеіа, азкеіік, вл. азкеі, м. аскет, схв. аскет, аскета, аскета, слн. азкеі; — запозичено через посередництво німецької мови (нім. Азкеі) з грецької; гр. а<тиг)Т7]£ «навчений; борець» є похідним від аохє® «обробляю, привчаю, треную», етимологічно неясного.— СІС 72; Шанский ЗСРЯ І 1,158—159; ССРЛЯ 1, 204; Ргізк І 163—164.
Аскбльд; — р. бр. Аскбльд, др. Ас-колдт>; — запозичення з давньоскандінавської мови; дісл. Ндзкиїсіг загальноприйнятої етимології не має; Фріз вважає пояснення Ндзкиїсіг як «сивоголовий» непереконливим і зводить його до *Н9кзіа1сіг, порівнюючи з йаикзіаісіг «воїн, ватажок» з давнішим значенням «той, що належить до князівського оточення».— Петровский 60; Фасмер І 93; Угіез АЕЛУ 214, 282.
асортимент; — р. ассортимент, бр. асортимент, п. азогіутепі, ч. слц. азогіітепі, болг. асортимент, м. асор-тиман, схв. асортйман, слн. азогіітепі; — запозичено через російську мо
ву з французької; фр. аззогіітепі «підбір» утворено від аззогііг «підбирати, сортувати», яке виникло на основі прийменника а, що є продовженням лат. асі «до, при», і іменника зогіе «сорт».— СІС 72; Шанский ЗСРЯ І 1, 163; Оаигаі 54.—Див. ще авантюра, сорт.
асоціація, асоціативний, асоціаційний, асоціювати; — р. ассоциация, бр. асацьіАцьія, п. азодада, ч. азосіасе, слц. азосіасіа, вл. азосіасі)а, болг. асо-циация, м. схв. асоци]'ациіа, слн. азосіасііа; — запозичення з французької мови; фр. аззосіаііоп походить від слат. аззосіаііо «поєднання, зв’язок», похідного від лат. аззосіо «приєдную, з’єдную», що складається з префікса ай-(>аз-) «при-» і дієслова зосіо «пов’язую, поєдную», пов’язаного з зосіиз «спільник».—СІС 72; Шанский ЗСРЯ І 1, 164; Кораііпзкі 88; Шаісіе —Ноїт. II 551. — Див. ще авантюра, соціальний.
аспарагус (бот.) «Азрага§из Б.», ст. аспараґ (XVII ст.); — р. болг. аспарагус, п. азрага§из, слц. слн. азрага^из; — засвоєна з новолатинської мови наукова назва; лат. азрагащіз походить від гр. аплара-рщ (аофарссрщ) «спаржа», етимологічно неясного.—СІС 1951, 70; Ней-штадт 162; Кораііпзкі 89; Сйапігаіпе І 130,— Пор. спаржа.
аспект, ст. аспекте (1672); — р. бр. болг. аспект, п. ч. слц. вл. азрекі, м. аспект, схв. аспек(а)т, слн. азрекі; — запозичення з латинської мови; лат. аз-ресіиз «погляд, вигляд, зір» є похідним від азресіо «дивлюсь», утвореного з префікса ай- (>а-) «до-, при-» і дієслова зресіо «дивлюсь, спостерігаю», зресіо «дивлюсь», спорідненого з гр. ОИЄЛТО-раї «тс.», двн. зрйіібп «шпіонити»,, дісл. зра «говорити правду», двн. зрайі «розумний», нвн. зрайеп «шпіонити, стежити», можливо, також псл. разіі, укр. пасти,—СІС 72; ХУаІсІе—Ноїт. II 570; Таїсіє—Рок. ІГ660.— Див. ще авантюра.— Пор. пасти.
аспід1 «гадюка», аспид (лайл). «диявол», [аспіда] «зла жінка» О, гаспид «гадюка; (лайл.) диявол», [гаспед, гас-під Ж1 «тс.», [Аспіда] «зла жінка» Ж, {Аспида, Аспідь Ж1 «тс.»; — р. аспид,
бр. аспід, др. аспида, аспиди, п. слц. азріз, болг. аспида, схв. аспида, стел, аспида, аспид-к; — запозичено з грецької мови через давньоруську і старослов’янську; гр. ааліє, -і6о£ «змія; єгипетська кобра» походить від аолід «щит» (тому що змія вкрита щитоподібними лусочками або тому що шия кобри під час нападу набуває круглої форми), яке не має певної етимології.— СІС 73; Шанский ЗСРЯ І 1, 160; Фасмер І 93; Преобр. І 9; Ргізк І 168; Скапігаіпе І 126—127; Засіп,— Аііг. УШ. І 33.
аспід2 «чорний сланець», аспис «тс.» Ж, асписбвий Я; — р. аспид, бр. Аспід, др. аспидт> «яшма», болг. аспид; — запозичення з грецької мови; гр. їссолд (назва мінералу і рослини), від якого походить і укр. яшма , запозичено з східних мов.— СІС 73; Шанский ЗСРЯ І 1, 160; Фасмер І 93; Засіп. — Аііг. У\УЬ. І 33—34; Ргізк І 706.— Пор. яшма.
аспірант, аспірантура; — р. болг. м. аспирант, бр. аспірант, п. ч. вл. азрі-гапі, слц. азрігапі, схв. аспирант, слн. азрігапі; — запозичення з французької мови; фр. азрігапі «кандидат» походить від лат. азрїгапз «який чогось домагається», пов’язаного з азрТгаге «дихати, прагнути, бажати», яке складається з префікса а(ф- «до-, при-» і дієслова зрТго «дихаю», спорідненого з дінд. ріссЬога «свисток, флейта», свн. уТзеп, уїзіеп «дути», норв. [Гіза] «дути», псл. різкаіі, укр. пищати.— Шанский ЗСРЯ І 1, 160; ССРЛЯ 1, 204; Кораііпзкі 89; ХУаІсІе—Ноїт. II 575; АУаІсіе—Рок. II 11.— Див. ще авантюра, писк.
аспірин; — р. болг. аспирйн, бр. аспірин, п. азрігупа, ч. вл. азрігіп, слц. слн. азрігіп, схв. аспирйн; — запозичення з німецької мови; нім. Азрігіп тлумачиться по-різному: як утворене поєднанням гр. а- «не-» і основи лат. зрїго «дихаю, живу» — на позначення неорганічного походження препарату (Шанский ЗСРЯ І 1, 161) або як сполучення початкової літери назви асеіуі чи гр. а-«не-» і початку латинської назви рослини Зрігаеа нібито на позначення того, що ліки виготовлено не з цієї рослини (Ко-раїіпзкі 89; БЕР І 19; Паигаі 52).
астенія, астенік, астенічний; — р. астенйя, бр. астзнїя, п. азіепіа, ч. аз-іепіе, слц. азіепіа, вл. азіепііа, болг. астенйя, схв. астенща, слн. азіепі-]а; — запозичення з французької мови; фр. азШепіе походить від гр. аогФє-уеіа, аайст’іті «слабість, безсилля», похідного від прикметника астОсу-цс; «безсилий», утвореного за допомогою заперечної частки а- «не-» від основи іменника ойєт’ос «сила, міць», що не має певної етимології.— СІС 73; ССРЛЯ 1, 210; Шанский ЗСРЯ І 1, 164; Ргізк II 698—699.— Див. ще а-,
[астенци] «колодочки, молоденьке пір’я птахів» Л; — очевидно, акаючий варіант форми *остенці, спорідненої з остюк, ость «довгі шерстини хутра», бстень «острога».— Див. ще гострий, остюк, ость.
астероїд; — р. астербид, бр. астврб-ід, п. азіегоіба, ч. азіегоіД, азіегоісіа, слц. азіегоісі, болг. астеройд, схв. асте-рдїїд, слн. азіегоісі; — запозичення з англійської мови; англ. азіегоісі, утворене астрономом В. Гершелем, складається з азіег «зірка», що походить від гр. аотт)р «тс.», і суфікса -оісі, пов’язаного з гр сібос «вигляд».— Шанский ЗСРЯ І 1, 164—165; Кіеіп 118.—Див. ще айстра, вид.
астма, астматик, астматичний; — р. бр. болг. м. астма, п. ч. слц. вл. азі-ша, схв. астма, слн. азіта; — запозичено через російську мову з французької; фр. азіате походить від лат. азіата, запозиченого з грецької мови; гр. аа-&ра «задишка, ядуха» пов’язується з атщі «дути, віятн»,	«вітер,
віяння», ат)тг]£ «тс.», спорідненими з дінд. уйіі «віє», псл. уе]аіі, укр. віяти, або через проміжну форму *аусгйра з ауецое «вітер».— СІС 74; Шанский ЗСРЯ І 1, 165; Папгаі 55; Ргізк І 161; Воізасд 86—87.— Див. ще анемона, віяти.
астрологія, астролог, астрологічний; — р. болг. астролбгия, бр. астрологія, др. астрология, астрологи, п. азіго1о§іа, ч. азіго1о§іе, слц. азігоіб-§іа, вл. азіго1о§і]а, м. астрологща, схв. астролдгща, слн. азігоіо^і)а, стел, астро-94
аогий; — запозичено з грецької мови через старослов’янську й давньоруську; гр. асттроХора складається з основи іменника аогтроу «зірка» і кінцевого компонента -Хори, пов’язаного з Хорое «слово, вчення». — Шанский ЗСРЯ І 1, 166.— Див. ще айстра, логіка.— Пор. астрономія.
астролябія; — р. астролябия, бр. астролябія, п. азігоІаЬіит, ч. азігоІаЬ, слц. азігоІаЬ(іит), болг. астролаб, аст-ролабия, схв. астролаб, слн. азігоІаЬ;— запозичення з латинської мови; лат. азігоІаЬіит походить від гр. аотроу «зірка» і етимологічно неясного карєїу «брати, пояснювати, тлумачити».— Шанский ЗСРЯ І 1, 166; НІіШ-ХУогіЬ 15; Воізасц 553.— Див. ще айстра.
астронавтика, астронавт; — р. болг. астронавтика, п. азігопаиіука, ч. слц. азігопаиііка, схв. астронаутика, слн. азігопауі «астронавт»; — запозичення з французької мови; фр. азігопаиііцпе утворено з основ гр. аегтро» «зірка» і уаотіи-і) «плавання».— Шанский ЗСРЯ І 1, 166—167.— Див. ще айстра, аргонавт. — Пор. космонавтика.
астрономія, астроном, астрономічний; — р. болг. астронбмия, бр. астрономія, др. астрономия, п. азігопотіа, ч. азігопотіе, слц. азігопотіа, вл. нл. азігопотЦа, м. астрономиіа, схв. аапро-нбмиіа, слн. азігопоті)а, стел, астро-иоліиіа; — через давньоруську й старослов’янську, пізніше через польську й латинську мови запозичено з грецької; гр. аотроморіа складається з основ іменників аотроу «зірка» і уброд «закон».— Шанский ЗСРЯ І 1, 167; Фасмер І 94; НйШЛУогіЬ 15.— Див. ще автономія, айстра.
асфальт, асфальтник, асфальтувати; — р. бр. асфальт, др. асфальтів «гірська смола», п. ч. слц. вл. азіаіі, болг. асфалт, м. асфалт, схв. асфалт, слн. азїаіі, стел, асфальте «гірська смола»; — очевидно, в сучасному значенні засвоєно через російську, польську і німецьку мови (нім. Азрйаіі «асфальт») з французької; фр. азрйаііе «тс.» походить від лат. азрйаііиз «гірська смола; асфальт», запозиченого з грецької мови; гр. аофоАтое «гірська смола (матеріал,
який скріплює стіни, утримуючи їх від руйнування)» розглядають як прикметник, утворений за допомогою частки а-«не-» від дієслова осраАЛєобаї «руйнувати», спорідненого з дінд. зкйаіаіі «спотикається», вірм. зхаї «помилка; недостатній»; др. асфальпп запозичено через старослов’янську мову безпосередньо з грецької; менш обгрунтоване припущення про семітське походження слова (ке\уу Ргетфу. 53; Зсйгабег Деаі-1ехікопІ65).— СІС 75; Шанский ЗСРЯ І 1, 165; Фасмер І 94—95; Сугеувку] 218ІРЬ 22/2, 335; Ргізк І 174, II 827— 828; Воізаср 93.— Див. ще а-.
[асю] (вигук, яким відганяють качок) О, [ось О, аць О] «тс.»; — неясне; можливо, результат скорочення форми атась «тс.».
[ась-єк] «здається» Ж, Ко; — складне слово не цілком ясного походження; можливо, виникло з а се єк, де єк — регулярний фонетичний відповідник літературному як у частині південно-західних говірок.— Див. ще а1, сей, якйй.
[а-сьок] (вигук, яким відганяють лошат) Мо; — складне утворення з частки а і вигуку сьок, що виник, можливо, з кбся (назва коня в дитячій мові) або з вигуку ксьо внаслідок метатези й скорочення при швидкому повторенні слова у вигуку.— Див. ще а1.— Пор. акось, кбся, ксьо, сьох-сьох.
ат (виг.) «а; от; що там говорити», (частка) «ледве, майже» ВеЛ; — р. діал. бр. ат (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. аггїь «хай», п. аі «а, е»; — очевидно, складне утворення з частки а і вказівного елемента тіь, пов’язаного з займенником той.— Вегп. І 21.— Див. ще а1, той.— Пор. ет.
атавізм, атавістичний;—р. ата-вйзм, бр. атавізм, п. вл. аіашігш, ч. аіауізтиз, слц. аіауігтиз, болг. ата-вйзгм, м.атавйзам, схв. атавйзам, слн. аіауігет; — запозичення з німецької мови; нім. Аіауізтиз утворено з основи лат. аіауцз «батько прадіда або прабаби», що складається з префікса аі-«понад це», спорідненого з дінд. аіі-«понад, проти», лит. аі- «назад, від-», псл. оі-(т>), укр. від, і ауиз «дід», спорід
неного з дірл. (й)аие «племінник», псл. и]ь, укр. вуй.— Шанский ЗСРЯ І 1, 168; РгешсІ'Л’ОгіегЬисІї 55; ХУаІсІе—Ноїш. І 75, 88—89.— Див. ще від, вуй.
атака, атакувати, ст. атакованеє, аттакованье «напад, штурм»(ХУПІ ст.), аттаковати «напасти, штурмувати, добувати» (XVIII ст.); — р. бр. болг. м. атака, п. слц. аіак, ч. аіак, аіака, вл. аіака, схв. атак, атака, слн. аіака;— запозичено через російську або польську мову з німецької; нім. Аііаске походить від фр. аііадие, безафіксного утворення від дієслова аііариег «нападати, атакувати», що зводиться до іт. аііассаге «починати (бій)».— Шанский ЗСРЯ І 1, 169; Фасмер І 95; Смирнов 49; К1и§е— Міігка 35; Паигаі 56.
атась (вигук, яким відганяють качок) Мо; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку тась, вживаного для підкликання качок.— Див. ще а1, тась.— Пор. атешь.
аташе; — р. атташе, бр. аташе, п. аііасЬе, ч. слц. слн. аіазе, вл. аіазе]’, болг. м. аташе, схв. аташе; — запозичено з французької мови, можливо, через російську; фр. аііасЬе «прико-мандирований» є дієприкметниковою формою від аііасйег «прикомандирувати, прикріпити, приєднати», утвореного під впливом фр. ст. езіасЬіег «забивати, втикати» на основі прийменника а «в, до», що походить від лат. аб «до, при», і іменника іасЬе у давньому значенні «гачок, застібка», що зводиться до франк. *іекап «знак», спорідненого з гот. іаікпз «знак, диво, доказ», двн. геіЬЬап «знамення», нвн. ХеісЬец «знак».— СІС 66; Шанский ЗСРЯ І 1, 173; Паигаі 56, 697; Реізі 472; К1и§е— Міігка 879—880.
атеїзм, атеїст, атеїстичний, ст. ате~ изм'ь, атеиста (XVI ст.); — р. атейзм, бр. атеїзм, п. вл. аіеігт, ч. аіеізтиз, слц. аіеігтиз, болг. атейз’ьм, м. атейзам, схв. атейзам, слн. аіеігет; — запозичення, очевидно, з французької мови; фр. аіЬеізте є суфіксальним похідним від аіЬее «безбожний, безбожник», що являє собою переоформлення гр. айєое «безбожник; той, що не вірить у бога»,
утвореного з частки а- «не-» і ЇПсс «бог; божественний», не цілком ясного, можливо, спорідненого з вірм. бі-к‘ «боги», лат. іегіае «святкові дні».— Шанский ЗСРЯ II, 170; Еаихаі 56; Ргізк І 662; Воізасд 339—340.— Див. ще а-.
ательє; — р. ательє, бр. атзлье, п. аіеііег, ч. слц. аіеііег, вл. аіеііе), болг. ателие, м. ател]е, схв. ателйіер, ательє, слн. аіеі)с; — запозичення з французької мови; фр. аіеііег < азіеііег «майстерня» (спочатку означало «місце, де багато стружок, трісок») розвинулось із фр. ст. азіеііе (> аіеііе) «тріски», яке походить від нар.-лат. азіеііа, пов’язаного з лат. азіиіа (аззпіа), зменшеним від аззіз «дошка», етимологічно неясного, можливо, запозиченого.— СІС 76; Шанский ЗСРЯ І 1, 170; БЕР I 19; Оаигаі 55; ВІосЬ І 49; У/акІе—Ноїт. І 74; Егпоиі—МеіПеі І 51.
атерйнка (іхг.) «АіЬегіпа тосЬоп роп-ііса ЕісЬш.; краснопірка, Бсагсііпіиз (Беисізсиз) егуіЬгорЬіЬаїтиз» Пі, Ж;— р. атерйнка; —очевидно, запозичення з грецької мови; гр. айєрігц «рід корюшки, АіЬегіпа Ьерзеіиз» є похідним від айт)р, -єрод «остюк (колоса); гострий кінець (зброї)» (пор. семантично подібну назву риби укр. [острйш] «йорж, Асегіпа сег-тша Б.» ВеНЗн); етимологія гр. айт;р не розв’язана.— Пономарів Мовозн. 1973/5, 61; Кіеіп 121; Ргізк І 28; Воізасд 18.
атеросклероз; — р. атеросклероз, болг. атеросклербза, ч. слц. аіегозкіе-гдга; — науковий термін, утворений з основ гр.	(<*йарт]) «каша», ети-
мологічно неясного, і оиіцрбд «сухий, твердий, шорсткий».— СІС 1951, 73; РЧДБЕ 90, СЬапігаіпе І 27.— Див. ще склероз.
атестат, атестація, атестувати, ст. атестація (1668), атестаційньїй (XVII ст.); — р. аттестат, бр. атестат, п. аіезіаі, аіезіаща, аіезіом'ас, ч. слц. аіезі, аіезіаі, вл. аіезі, болг. м. атестат, схв. атест, атестат, слн. аіезі, заст. аіезіаі; — запозичення з латинської мови — атестат через німецьку (нім. Аііезіаі), інші два через польську; лат. аііезіагі «свідчити», аі-іезіаіит «засвідчене» складається з
префікса асі- «до-» і основи дієслова іезіагі «свідчити, заповідати», похідного ВІД ІЄ5ІІ8 ( <*ІЄГ8ІІ5) «СВІДОК», уТВОреНОГО З ОСНОВ Іег- «тричі, третій» І 8І0- (5Іа-) «стояти».— СІС 76; Шанский ЗСРЯ І 1, 173; Ваихаі 57; ЛУаІсіе—Ноїт. II 676—677.— Див. ще авантюра, третій, стояти.
[атешь-атешь-атешь] (вигук, яким відганяють курей) Я; — неясне; можливо, результат видозміни вигуку акти або атась.
атлас1 (тканина), атласистий, \от-лас, отласйна], ст. атлась (XVIII ст.), гатлась (XVII ст.); — р. бр. атлас, п. аііаз, ч. слц. вл. аііаз, болг. атлаз, м. атлаз, схв. атлас, слн. аііаз; — запозичення з тюркських мов; тур. аііах, аііаз, каз. башк. атлас походять від ар. аііаз «гладкий, рівний», утвореного від іаіаз «гладити»; в українську й російську мови слово могло прийти через польське або німецьке посередництво (нім. Аііаз).— Фасмер І 96; Шипова 41; ЬокоізсЬ 12; К1и§е—Мііхка 35.
атлас2 «зібрання карт»; — р. бр. м. атлас, п. ч. слц. вл. аііаз, болг. атлас, схв. атлас, слн. аііаз; — мабуть, запозичено через російську мову з німецької; походить від назви картографічної праці Меркатора Аііаз (1595 р.), даної автором на честь міфічного короля Мавританії математика і астронома Атласа; вважається невірним виведення назви (Шанский ЗСРЯ І 1, 171; Паигаі 56) від зображення на перших картографічних працях Атланта — міфологічного титана, який за участь у боротьбі проти Зевса повинен був тримати на плечах небозвід; гр. "АтХад, ’'ДтА.аттод пов’язане з	«терпіти, витримувати»,
«піднімаюсь».— МасЬек Е8ЛС 39; К1и§е—Міігка 35; Ргізк І 179,—Див. ще Анатолій, атол.
атлет, атлетика, атлетизм, атлетичний; — р. бр. болг. м. атлет, п. аііеіа, ч. вл. аііеі, слц. слн. аііеі, схв. атлет, атлет, атлета, атлет(а); — запозичено через російську мову з німецької або французької; нім. АіЬІеі, фр. аіЬІеіе походять від лат. аіЬІйіа, запозиченого з грецької мови; гр.
«борець» є похідним від айХє® «борюсь,
змагаюсь», утвореного від аМос «боротьба, змагання», яке переконливої етимології не має.— СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 171; Фасмер І 96; Паигаі 56; Ргізк І 22.
атмосфера;— р. болг. м. схв. атмосфера, бр. атмосфера, п. вл. аітозїега, ч. слц. аітозіега, слн. аітозіега; — запозичено через російську мову з французької; фр. аітозрйеге утворено складанням гр. атр,6$ «пара, дим, туман», пов’язаного з атщі «вію, дму», спорідненим з дінд. уаіі «віє», псл. уе]а-іі, укр. віяти, і спраїра «куля, сфера». — СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 172; Паигаі 56.— Див. ще віяти, сфера.
ато «так, аякже», атож «тс.»; — р. Іатб] «тс.»; — результат злиття сполучника а і частки то, очевидно, у виразах типу: а то ж як, а то ж де, а то ж що і под.— Вегп. І 21.— Див. ще а1, той.— Пор. ая.
атол; — р. атблл, бр. болг. атол, п. ч. слц. вл. аіоі, схв. атол, атол, слн. аібі;— запозичення з англійської мови; англ. аіоіі походить від мальдівського аіоіи «кораловий острів з лагуною посередині»; виведення через французьке посередництво (фр. аііоіі) від лат. аііоііо «піднімаю» (Шанский ЗСРЯ І 1, 172) помилкове.— СІС 77; Кораііпз-кі 93; НоІиЬ—Ьуег 87; Кіеіп 122.
атом, атомізм, атоміст, атомістика, атомістичний, атомник; — р. болг. м. атом, бр. атом, п. ч. вл. аіот, слц. слн. аіот, схв. апгдм; — запозичення з грецької мови; гр. аторо^ «неподільний» утворено на основі а- «не-» і тіул’О) «ділю, рубаю, ламаю», спорідненого з псл. іьпд «тну», укр. тяти.— СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 172. — Див. ще а-, тяти.—: Пор. анатомія, том.
[атра] «невістка» Пі, Ж; — очевидно, утворилося внаслідок утрати звука й від *іаіга з ]§ігу (пор. [астряб] від яструб).— Див. ще ятрівка.
атракціон «номер у цирковій або естрадній програмі, що приваблює глядачів своєю ефектністю»; — р. аттракцибн, бр. атракцьіен, п. аігакда, ч. аігаксе, слц. аігаксіа, вл. аігаксі]а, болг. атрак-цибн, схв. атракцща, слн. аігаксі]а; —
запозичення з західноєвропейських мов; н. Аіігакіібп, фр. англ. аіігасііоп походять від лат. аіігйсііо «стиснення, стягнення, притягання», пов’язаного з аіігаЬо «притягаю», утвореним за допомогою префікса ай- «до-, на-,при-» від дієслова ігако «тягну, волочу».— СІС 77; Шанский ЗСРЯ І 1, 174; Кораіійзкі 94; НоІиЬ—Ьуег 87; РгетсІЧк'бгіегЬисй 57, 641; Паигаі 58; Кіеіп І 125. — Див. ще авантюра, тракт.
атрам — див. трям.
атрамент (заст.) «чорнило»; — бр. атрамант, п. слц. аігатепі;— запозичено з латинської мови, можливо, через польську; лат. аігатепіит «тс.» походить від слова аіег «чорний, темний», можливо, первісно «обпалений», спорідненого в такому разі з ав. аіагз «вогонь», аігуа- «попіл», укр. ватра.— Оньїшке-вич Псел. п. яз. 238; Нісккагсіі 31; Ег-поиі—Меіііеі І 53; ЇКаІсІе—Ноїш. І 75—76.— Див. ще ватра.
атрибут «ознака, означення, властивість», атрибутивний; — р. болг. атрибут, бр. атрибут, п. аігуЬиі, ч. вл. аігіЬиі, слц. слн. аігіЬиі, м. атрибут, схв. атрибут; — запозичення з латинської мови; лат. аіігіЬйіиз являє собою дієприкметник від аіігіЬио «надаю, постачаю; приписую», утвореного за допомогою префікса ад- «до-, на-, при-» від ігіЬио «ділю, розподіляю; приписую»,—СІС 78; Шанский ЗСРЯ 11, 173; Кораііпзкі 95; НоІиЬ—Ьуег 88; Кіеіп 125.— Див. ще авантюра, трибун.
атрофія «зменшення розміру клітин; ослаблення, змертвіння», атрофуватися; — р. атрофйя, бр. атрафія, п. слц. аігоГіа, ч. аігоііе, болг. атрофйя, схв. атрдфиіа, слн. аігоіііа; — запозичення з західноєвропейських мов; н. АігорЬіе, фр. аігоркіе, англ. аігорку походять від лат. аігоркіа, яке зводиться до гр. а.тро-срїа «брак харчів, голодування; прив’ядання», пов’язаного з атро<ро£ «недогодований, худий», що складається з заперечного префікса а- та основи слова троерт; «їжа, харчування».— СІС 78; Шанский ЗСРЯ І 1, 173; Кораііпзкі 94; НоІиЬ—Ьуег 88; Кіеіп 123.— Див. ще а-, трофіка.
ату (вигук цькування), атукати; — р. бр. болг. ату, п. [аіиЬа]; — загальноприйнятого пояснення не має; тлумачиться як слов’янське утворення, аналогічне до атю, ачу (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз а іоиі «на все» складається з прийменника а «на, до», що походить від лат. асі «до, при», і займенника іоиі «все, весь», що зводиться до.лат. іоіиз «весь» (Шанский ЗСРЯ І 1, 174; Фасмер І 96).— ЗСБМ І 202. — Див. ще авантюра, тотальний. — Пор. атю.
атю (вигук цькування); — бр. ацю «тс.»; — очевидно, результат злиття підсилювальної частки а1 і вигуку тю (див.).
атя — див. гаття.
ау (вигук оклику, привернення уваги), аукати; — р. ау, бр. агу; — пояснюється як звуконаслідувальне утворення (Фасмер І 96; Преобр. І 10) або як наслідок злиття вигуків а та у (Шанский ЗСРЯ І 1, 174).— Пор. агов, агу2.
аудиторія, авдитбрія; — р. болг. аудиторах, бр. аудьітбрьія, п. аибуіо-гіит, ч. аибііогіит, слц. аибііогіит, вл-а'Л’с!ііогіі, м. аудиториум, схв. аудйтд-риЦа), аудйтдриіум, аудитбриіум, слн. аусііібгіі; — запозичення з латинської мови; лат. ашПібгіит походить від дієслова аидіо «слухаю», спорідненого з дінд. ауіЬ «очевидно, явно», ав ауіз «тс.», псл. (і)ауііі, укр. явити.— СІС 78; Шанский ЗСРЯ І 1, 175; Егпоиі — Меіііеі І 55; \¥а1 сіє—НоГт. І 80.— Див. ще явити.
аукціон, аукціонер, аукціоніст, [авк-ція, авкціонер]; — р. болг. аукцибн, бр. аукцьіен, п. аикс]а, ч. аиксе, слц. аик-сіа, вл. ашксі^а, схв. аукцща, а^кцща, слн. ауксЦа; — через посередництво німецької мови (нім. Аикіібп) запозичено з латинської; лат. аисііо, -ібпіз «прилюдний торг» походить від дієслова аи§ео «збільшую, збагачую».— СІС 78; Шанский ЗСРЯ І 1, 175; Егпоиі—Меіі-Іеі І 56.— Див. ще Август.
аул «селище в кавказьких та деяких середньоазіатських народів», [авул] «тс.», [аула] «юрба»; — р. бр. болг. аул, п. аиі, ч. айі, слц. аиі, схв. аул; — запозн-
чення з тюркських мов, можливо, з татарської; тат. узб. каз. кирг. аул «аул», каз. ног. башк. авьіл «тс.», аз. а рьіл «кошара», тур. а§і! «тс.» походять від кореня а:в° (<*п:г) «збиратися», спорідненого з монг. аіі «сім’я; селище, юрта; кочова стоянка».— Шанский ЗСРЯ І 1, 175; Преобр. І 10; Севортян 65—66, 83—85; Дмитриев 524.— Пор. агел1.
аут (спорт.); — р. бр. болг. м. аут, п. аиі, оиі, ч. оиі, слц. аиі, схв. аут, аут, слн. оиі; — запозичення з англійської мови; англ. оиі «тс.» виникло на основі прийменника оиі «поза, зовні», спорідненого з гот. йі «із», двн. иг, нвн. аиз «тс.», дінд. иб- «вгору, геть». — СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 175—176; БЕР І 20; Кіеіп 1104; Ееізі 537; КШ§е—Мііг-ка 39.
аутодафе, автодафе «прилюдне спалення єретиків та єретичних книжок за присудом інквізиції»; — р. болг. аутодафе, бр. аутадафз, п. аиіобаіе, ч. слц. аиіобаіе, схв. аутодафе, слн. ауіобаіе; — запозичення з французької мови; фр. аиіобаїе «тс.» походить від порт. аиіо-ба-Іе «акт віри», що відповідає лат. асіиз їісіеі «тс.»,; лат. Нбез «віра», ІТбо «вірю, покладаюсь» споріднені з гр. леїФоцаї «слухаюсь», псл. Ьебііі «переконувати», укр. [бідйти] «лаяти».— СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 176; Фасмер І 97; Паигаі 61. — Див. ще агент, акт1, бідйти.
Афанасій, Опанас, Панас, Атанас, Атанасій, [Автанас, Танасій, Танась, Таськб, Афтан ВеЛ, Афтанас], ст. Аеанасій «бес'ьмр'ьтень... бесмертньїй» (1627); — р. Афанасий, бр. Апанас, др. Афанасии, п. Аіапагу, ч. Аіііапазіиз, слц. Аіапаг, ст. Аіапагіиз, болг. Атанас, схв. Атанаси']е, Атанас, слн. Аіапагі], стел. Лдаиасии, Дтаиасии; —через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ’Айауаоїос; походить від прикметника аОауатод «безсмертний», утвореного з заперечної частки а- «не-, без-» та іменника ©ауатод «смерть», спорідненого з дінд. абкуапП «він згас, він зник», сїЬуапіаЬ «темний, похмурий», ірл. би(і)пе «смертний»,— Беринда 173; Петровский 61; Илчев 55;
Воізасд 333; Ргізк І 652—653; Рокоту 266.— Див. ще а-.
афект, афектація, афективний, афектований, ст. афекть (1627); — р. аф-фект, бр. болг. афект, п. ч. слц. вл. аіекі, м. афект, схв. афекіуфт, слн. аГекі; — запозичено з латинської мови через польську, пізніше через німецьку (н. Аїїекі); лат. аїїесіиз «пристрасть, хвилювання, почуття» пов’язане з дієсловом аїїісіо «завдаю, уражаю, впливаю», утвореним з префікса асі- (>аБ) «до-, на-» та дієслова їасіо «роблю, чиню».— СІС 79; Кравчук ВЯ 1968М, 123; Шанский ЗСРЯ І 1, 178; Фасмер 197; БЕР І 21; МДІсІе—Ноіпі. І 440— 444.— Див. ще авантюра, факт.
афера, аферист; — р. болг. схв. афера, бр. афера, п. вл. аіега, ч. слц. аіега, м. афера, слн. аїега; — запозичення з французької мови; фр. аИаіге «справа, афера» утворене з префікса а-, що походить від лат. асі- «до-, при-», і дієслова ґаіге «робити», що зводиться до лат. Гасеге «тс.». — СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 176; Кораііпзкі 33; НоІиЬ—Ьуег 70; Младенов 11; Ваигаі 14.— Див. ще авантюра, факт.
афина (бот.) «чорниці, Уассіпіит тугііііиз Б.», афини, [гафини, яфини], афинник, афиняк, афинянка; — п. аіу-па; — запозичення з румунської мови; рум. аїіпа «тс.» етимологічно неясне; зіставлялося (Сгап)аій 198) з н. АИеп-Ьееге (бот.) «водянка, Етреігит пі§-гшп Б.», букв, «мавп’яча ягода», назва якої складається з іменників АИе «мавпа» та Вееге «ягода»; виводилось (Тік-ііп 27; МасЬек Лт. гозії. 179) від уг. аіопуа «чорниці», яке більшістю дослідників, навпаки, виводиться з румунської мови; пов’язувалось також (Ри$сагіи Басогошапіа, Сій), VII, 103—105) з лат. асіппз «ягода».— Кравчук Карп, диа-лектол. и оном. 129—139; БсЬеІисІко 125; ЬЩа-Агта? та ін. Котапозіауіса 16, 72; МасЬек ЕБДС 155; МИТЕБг І 99.— Пор. яфира.
афікс (лінгв.), афіксація, афіксальний; — р. аффикс, бр. афікс, п. слн. вл. аїікз, ч. слц. аїіх, болг. афйкс, схв. афикс; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. аШхе походить від
лат. аНТхиз «прикріплений», дієприкметника від аїїТ§о «прикріплюю, прибиваю», утвореного за допомогою префікса асі- «до-, на-, при-» від ЇТ§о «вбиваю, встромляю».— СІС 79; Шанский ЗСРЯ І 1, 178—179; Кораііпзкі 34; Кіеіп 34.— Див. ще авантюра, фіксувати.
афіша, афішувати; — р. м. афйша, бр. афіша, п. аіізг, ч. слц. аїіз, болг. афйш, схв. афйша, афиш, слн. аіізіга-іі; — запозичення з французької мови; фр. аШсЬе походить від дієслова аїїі-сЬег «приліплювати, прикріплювати», утвореного з префікса а- «до-, при-», що походить від лат. асі- «тс.», і дієслова їісЬег «забивати, встромляти», пов’язаного з лат. *ІІ§ісаге, що походить від 1Т§о «вбиваю, встановлюю, вивішую».— СІС 80; Шанский ЗСРЯ І 1, 176—177; НоІиЬ—Буег 71; БЕР 121; Оаигаі 15, 322.— Див. ще авантюра, фіксувати.
афоризм, афористичний; — р. афоризм, бр. афарьізм, п. аїогугт, вл. аїо-гігт, ч. аіогізтиз, слц. аіогігтиз, болг. афорйз'ьм, м. афорйзам, схв. афорйзам, слн. аїогігет; — запозичення з французької або німецької мови; фр. арЬо-гізте і нім. АрЬогізтиз походять від лат. арЬогізтиз, що зводиться до гр. асроріоцо^ «визначення», похідного від дієслова асрорі^со «визначаю, відмежовую», яке складається з префікса ало-(а<р’-) «від-» та дієслова 6рі£со «встановлюю, межую».— СІС 80; Шанский ЗСРЯ І 1, 177; Кораііпзкі 34; БЕР 121. — Див. ще абажур, горизонт.
африката (лінгв.) «складний приголосний звук», африкат «тс.», африкативний, африкатний; — р. аффриката, бр. афрьїката, п. аігукаіа, вл. аїгікаіа, ч. слц. аігікаіа, болг. африкатна), схв. африката, африкат, слн. аігікаіа; — запозичення з німецької мови; н. АІЇгі-каіа (АНгікаіе) походить від лат. аіігі-саіиз, дієприкметника минулого часу від аНгісо «тру, обтираю», утвореного за допомогою префікса аб-«до-, на-, при-» від їгісо«тру».— СІС80; Шанский ЗСРЯ І 1, 179; НоІиЬ—Буег 71; Кіеіп 34,—Див. ще авантюра, фрикативний.
[афтемний] «навіки проклятий» Ж, [на афтему] «ущент, зовсім, до тла» О; — очевидно, результат випадіння -на-
з незасвідченого прикметника *анаф-темний, похідного від анафпіема «прокляття, відлучення».— Див, ще анафема.
ах (виг.), ахати, ахкати; — наявне у всіх слов’янських і багатьох неслов’янських мовах; виникло на основі інстинктивного вигуку. — Шанский ЗСРЯ І 1, 179; Фасмер І 97; Преобр. І 10; Біашзкі І 23.— Пор. а2.
[аханй] «риболовна снасть, пастки на красну рибу» Мо;— р. [ахан, охан] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, є запозиченням з грецької або іранських мов; пор. гр.	«з широким ротом
або отвором», ах<хтт] «кошик; (перс.-бе-от.) міра сипких тіл»; думка Горяєва (7) про запозичення з татарської мови не знаходить підтвердження.
[ахй] (вигук для відтворення звуку кашлю); — варіант вигуку кахи звуконаслідувального характеру.
ахінея, ахинея Ж; — р. ахинея, бр. ахінея; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується (Фасмер І 97) з грецьким айт]уаїо£ «афінський» як семінарське слово; зіставляється також (Виноградов Рус. речь, Нов. с. З, 28— 46) з діалектними російськими словами охйнить (< хйнить «ганити, гудити, лаяти») та хинь «нісенітниця, безглуздя»; сумнівна з семасіологічного погляду думка (Маігепаиег ЬР 7, 1) про зв’язок з гр. ахп^їа «бідність». — Шанский ЗСРЯ І 1, 179; Фасмер І 97.
[ац] (вигук, яким повертають волів праворуч) Я; — результат злиття прийменника од і займенника ся «себе» (од-ся > от-ся > оця > аця > ац); форма *аця виникла, можливо, внаслідок переходу о в а перед складом з наголошеним а; ац з’явилося після відпадіння кінцевого а та ствердіння ц.— Див. ще від, себе.—Пор. гаття.
[ацарн] «вид клена, Асег ріаіапиз» Пі; — запозичення з румунської (або молдавської) мови; рум. аг|аг (молд. арцар) виникло, очевидно, з слат. [*агсеа-гіиз], яке походить від лат. асег «клен», спорідненого з двн. аЬогп (нвн. АЬогп) «тс.»; припускається як можливий також глибший зв’язок латинського слова з лат. асег «гострий», спорідненим із
псл. одігь, укр. гострий (у зв’язку з формою листя).— СДЕЛМ 36; Ри§сагіи І 11; Таїсіє—Ноїш. І 6—7; Егпоиі— Меіііеі І 6.—Див. ще гострий.
[ацера] (вигук, яким відганяють овець, ягнят) Мо, [ацйра Мо, ацарки МСБГ] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з вигуком ацй (див.).
ацетилен; — р. болг. ацетилен, бр. ацзтьілен, п. вл. асеіуіеп, ч. слц. асе-іуіеп, слн. асеіііеп, схв. ацетилен; — запозичення з французької мови; фр. асеіуіепе «тс.» є неологізмом французького хіміка Е. Даві, утвореним на основі лат. асбіит «оцет, кисле вино» та фр. еійуіепе «етилен».— Шанский ЗСРЯ І 1, 180; Паигаі 8.— Див. ще оцет, етилен.
ацетон; — р. болг. ацетон, бр. ацетон, п. ч. вл. асеіоп, слц. слн. асеібп, схв. ацетон; — запозичення з французької мови; фр. асеіопе «ацетон» є суфіксальним утворенням від лат. асеішп «оцет, кисле вино».— СІС 81; Шанский ЗСРЯ І 1, 180.— Див. ще оцет.
[ацй] (вигук, яким відганяють кіз) ВеЛ, МСБГ, їацйй О, аці МСБГ] «тс.»; — очевидно, вигуковий варіант прислівника {з)відси( < отси) з пізнішою зміною о в а під впливом вигуків типу агуш, акбт.— Див. ще відси.
аціба (вигук, яким відганяють щенят) Ж, їаціб МСБГ, аціва Ме, аціпа МСБГ, ціба Ме, ціва Ме] «тс.»; — походження неясне; можливо, виникло в результаті злиття прийменника од (<от) і якогось утворення від займенникової основи с- з пізнішим переходом початкового о в а і відпадінням а під впливом вигуків акбт—кот, агуш—гуш; зіставлення з [ці] (внгук для підкликання кіз), ціп-ціп (вигук для підкликання курчат) (Сгапіаїй 234) непереконливе.
[аця-аця] (вигук для підкликання свиней); — неясне; можливо, результат видозміни вигуку коцьб-коцьб «тс.».
[аць] «тільки, лише» Ж, [ач] «тс.» Ж; — очевидно, виникло на підставі румунського словосполучення (сії ре) асі «майже, мало не, трохи не», яке зазнало скорочення і семантичної зміни прн запозиченні; рум. асі є варіантом прислівника аісі «тут, сюди», що виник
з лат. асі «до» і *Ьіссе «цей, тут», пов’язаним з кіс (ст. Ьес < Ье-се) «тс.», що є, очевидно, складним утворенням, перша частина якого споріднена з дінд. йа «звичайно, зрозуміло, потім», друга (-се<*ке) споріднена з вірм. -з (артикль.) — ПЬКМ 16; \¥а1сіе—Ноіт. І 192-193, 644—645.
[ацьбс] (вигук, яким відганяють коней, лошат) ЛПол, [ацьбсь Па, а цюсь-цюсь О] «тс.»; — неясне; можливо, варіант вигуку ац (див.).
ач (вигук подиву, захоплення, обурення), [еч, ич] «тс.»; — р. [ач], бр. ач «тс.»; — результат скорочення бачиш чи бач.— Грінченко І 11; ЗСБМ І 227.— Див. ще бачити.— Пор. ба2.
ачей «можливо, принаймні, хоча б», [ачень, ач Ж] «тс.», [ачйй] «тс.; хіба, чи» Німчук Славіст, зб.; — бр. [ачей] «хіба що», [ач] «хоч, якщо», др. ачи «можливо», аче «якщо, хоча», п. ст. асг «будь-» (асгкоіі «коли б, якщо б, хоч»), асг піс «принаймні», ч. ст. ас «якщо; хоча», ас? «тс.», вл. Нас «хоча», стел, а не «тс.»;— результат злиття сполучника а з займенниковим елементом се (че), спорідненим з болг. че «що» (спол.), лат. -дие «і», дінд. са, гр. те «тс.», іє. *кие; кінцеве -й може бути залишком енклітичної частки і, кінцеве -нь — заперечної частки ні (пор. п. ст. ас/ піс) або давньої вказівної частки -пі.— Німчук Славіст. зб. 148—149; ЗСБМ І 227—228; ЗССЯ 1, 35—36; Засіп.— Аііг. ¥Ж. І 2; Вегп. І 22; АУаІсІе—Рок. І 507—508.— Див. ще а1, і, ні.— Пор. чей, чи.
[ачу] (вигук, яким відганяють свиней), [аци МСБГ, ацю, ацьб МСБГ, аць О, асю О, ЛексПол] «тс.»; — бр. [ацю]
«тс.»; — результат злиття підсилювальної частки а1 з вигуками чу, цю (див.).
[ач-урда-ши] (вигук, яким завертають баранів) ВеЛ, [ач-урдааш] «тс.»; — неясне; можливо, складається з вигуку, спорідненого з [ачу] або запозиченого з румунської мови (рум. [асі] «сюди»), і лайливого виразу урдаши, що може бути зведений ДО, уг. 0ГСІб§8Є§ «чортовиння, чортівня».
[ащ] «якщо» Ж, [ащби] «якби» Ж, [ащеби] «тс.» Ж; — р.-цел. тре, стел. дште; — незвичайна для української мови звукова форма слова, відомого з давньоруського періоду в формі аче «якщо»; очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, де, як і др. аче, пояснюється як результат давнього злиття сполучників *аі (>а) і *]е, реконструйованого на підставі дінд. уаі «з (часу), від», ав. уаі «коли, це», дперс. уаіа, «коли» або сполучника аі і займенникової основи *се (<*ке), спорідненої з лат. -дие «і», гр. те, дінд. са «тс.»; може розглядатись і як місцеве діалектне утворення в результаті контамінації аже і аче (О§опошзкі Біисі. 213, 10).— Фасмер І 98; ЗССЯ 1, 90—91; Засіп.— Аііг. УУГЬ. І 5; Вегп. І 34.— Див. ще а1, аж.
[ая] «так, авжеж», [ає] «тс.», аяка-ти; — очевидно, результат скорочення виразу аякже.— Кравчук ВЯ 1968/4, 120, 124.— Див. ще а’, як.— Пор. ато.
аяй (вигук болю, здивування, страху), аяйкати, аяйкало «той, хто каже аяй, боягуз»; — р. аяй (ай-ай) «тс.», [аяйка] «боягуз, боягузка», бр. аяй «тс.»;— результат подвоєння вигуку ай: ай-ай = аяй.— Преобр. І 42.—Див. ще ай1.
б — див. би.
ба1 (сполучник; частка; вигук несподіванки); — р. болг. м. схв. ба (вигук, частка), п. ч. слц. Ьа «справді», слн. Ьа (вигук нехтування); — псл. Ьа; —лит. Ьа (стверджувальна частка), лтс. Ьа (підсилювальна частка), ав. Ьа «справді», вірм. Ьа (видільна частка), гр. <рт; «немов, ніби»; — іє. *ЬЬа, займенникова форма, споріднена з *ЬЬо, від якої походить і укр. бо; пор. аналогічний паралелізм вигуку на і частки но, часток р. ка і ко та ін.; відрив р. болг. схв. ба від укр. ба, ч. п. слц. Ьа (Фасмер І 99; Вегп. І 36; Засіп.—Аііг. У\¥Ь. І 61) необгрунтований.— Мель-ничук Структ. слов. реч. 211; Зіагсзкі І 24; 8кок І 82; ЗССЯ 1, 105; 81. ргаві. І 169; Тгаиїтапп 22—23; МйЬІ.— Епсіх. І 246; Рокоту 105—106.— Пор. ба2, бо.
ба2 (вигук здивування: ти ба), ба-кати «говорити ба»; — результат скорочення дієслівної форми бачиш (бачив); пор. р. иш.ь з видишь; після фонетичного збігу з давнім ба1 частково змішало з ним і свої вигукові функції.— Див. ще бачити.— Пор. ба1.
баба1 (в т. ч. з різними переносними значеннями), [бабена] «стара жінка» Я, бабизна «спадщина від баби», [ба-бйзнина О, бабівщйна] «тс.», бабинець «місце в церкві, де стоять жінки», [бабич] «бабій», бабій, бабнйк «бабинець», [бабнбта] (зб.) НЗ УжДУ 26, бабня, баббта, бабство, \баб' япгина Яі «тс.», [бабкуватий] «зморшкуватий», [бабнйць-кий] «акушерський» Я, баб'ячий, бабити «бути повитухою, знахарювати», бабувати «тс.», бабитися «виявляти безвільність, нерішучість, розніженість; [проводити час серед жінок]», [бабіти] «ставати схожим на бабу; набрякати; зморщуватися», [бабчитися] «зморщува
тися» Ж, [побабйстий] «зморшкуватий», [побабицце] «зморщитися» Л, [розбабка] «ворожка» Ж; — р. бр. др. болг. м. баба, п. слц. вл. нл. ЬаЬа, полаб. ЬаЬа, ЬоЬо, ЬоЬо, ч. слн. ЬаЬа, схв. баба, бака «бабуся», стел, вава; — псл. ЬаЬа;— лит. ЬбЬа «стара жінка», лтс. ЬаЬа, свн. ЬаЬе, ЬоЬе «тс.»; — давнє слово з дитячої мови, іє. *ЬаЬа або*ЬЬаЬйа, утворене шляхом повторення того самого складу, як і в інших словах подібного типу; рум. ЬаЬй, уг. ЬаЬа, алб. ЬаЬє є запозиченнями з слов’янських мов.— Трубачев Терм, родства 71—73, 193— 197; Шанский ЗСРЯ І 2, 3—4; Фасмер І 99; Преобр. І 10; ЗСБМ І 245; 8кок І 82—83; ЗССЯ 1, 105—108; 81. ргааі. І 169—171; Вегп. І 36.
[баба2] «квасоля Мак; головня (на кукурудзі) ВеНЗн; рід великих груш; кругла грудка глини», баби (бот.) «полуниці, Рга§агіа соїііпа» Мак, [бабешки] «нутрощі тварин», [бабіех] «жмут злин-лої вовни на вівці» Л, [бабка] «ріжки (головня на колосках) ВеНЗн; латаття Мак», [бабки] «сорт слив (округлих, скороспілих)» ВеНЗн, [бабки] «кульбаба», [баббвка] (бот.) «ряст, Согусіаііз 1 і§ііаіа» НЗ УжДУ 26, [баббха] «велика квасоля» ВеНЗн, [бабуля] «булька, пухир» ВеБ, [бабур] «пуголовок» Л, [бабу-хатий] «пузатий»; — р. [баббшка] «картоплина; поплавок з кори; брунька», [бабушки] «віспинки; кір; болячки на дитині», [бабашка] «поплавок на вудці; (полігр.) пропуск у складанні, пустий квадрат»; п. ЬаЬа «вид опуклих груш», болг. [баба] «крупна дика ягода», м. бабулица «прищик», схв. [біїбаї «круглий камінець», бабац «великий горіх», бабура «сорт великого перцю», бабушка «круглий наріст на листі, шишка»; — назви різних предметів кулястої форми; можуть бути зведені до гіпотетичної
основи псл. ЬаЬ- «надуватися, розбухати,, бути кулястим» (К]’еспік І 129— 133).—ЗСБМ І 244.—Пор. баба3, бабець, бабиці, бабичка, бабка5.
баба3 «рід печива з пшеничного борошна; [рід паски]», [бабка] «страва з борошна, пшона, картоплі, локшини, рису, сиру та ін.; здобна булка Лекс-Пол; хліб з гречаного борошна Лекс-Пол]», [бабнйк] «посуд для випікання баби»; — р. баба «рід печива, паска», бабка «вид страви», [бабашка] «хлібина; пиріжок; калач»; [бабаха] «пампушка, млинець», [бабйшка] «тс.», [бабки] «хлібні кульки, які пекли для худоби», [баббшка] «грудочка (борошна в страві), затірка, галушка, булочка», [бабушка] «тс.», бр. баба «вид страви», бабка «баба, паска, бабка», п. ЬаЬа «рід печива, паска», ЬаЬка «тс.», ч. ЬаЬа «вид страви», ЬаЬоука «паска», слц. ЬаЬа «паска», вл. ЬаЬа, ЬаЬка «тс.», нл. ЬаЬа «рід печива», болг. [баба] «ковбаса з товстої свинячої кишки», схв. баба «паска»; — псл. ЬаЬа «галушка, кругле печиво»; — очевидно, як і баба2, пов’язане з основою псл. ЬаЬ- «надуватися, розбухати, бути кулястим»; пов’язання з баба1 «стара жінка» (Вгйскпег 9) недостатньо обгрунтоване.— Поповий ЛФ 19, 168; ЗССЯ 1, 105—108.—Див. ще баба2.— Пор. бабиці, бабичка, бабка5.
[баба4] (бот.) «частуха подорожни-кова, Аіізша р!апіа§о арнаііса Б.» Мак, [бабка (водяна)] «тс.» Мак; — результат перенесення і видозміни назви бабка «подорожник, Р1апіа§о»; перенесення зумовлене зовнішньою схожістю листків обох рослин.— Див. ще бабка1.
[бабай] «домовик»; — р. [баба, бабай] «дід» (іноді вживається для лякання дітей), м. баба, баба]ко «батько», баба-лак «тесть, дід», схв. баба, боба]ко «батько»; — запозичення з тюркських мов; тур. ЬаЬа «предок, прадід, батько», крим.-тат. баба «батько», тат. баба «дід» і т. д. є утвореннями, аналогічними до іе. (слов.) ЬаЬа «стара жінка».— Фасмер І 99; 8кок І 83; Казапеп УегзисЬ 53.
[бабайка] «велике весло», [бабаїти] «гребти» Дз; — р. [бабайка] «весло з цілої колоди, цурка, обрубок, кочет», схв. бабак «ручка на кіссі; поперечна руко
ять на веслі»; — очевидно, походить від баба з переносним значенням «чурбак» і под. (Преобр. І 10); можна припустити також зв’язок з формою [баббй] «дерев’яний виступ у човні» (Кравчук ВЯ 1968/4, 124).— Пор. баба1, баббй.
бабак (зоол.) «Магшоіа ЬоЬас; Агсіо-шуз ЬоЬас; ледар», байбак, [бабак] Ж «тс.», бабача, [бабакбвина] «купа землі, нарита байбаком», [бабачйння] «тс.», бай-бацтво «егоїстична замкнутість» Ж; — р. байбак, [бабак], бр. байбак, п. [Ьаф Ьак] «ледар», ЬоЬак «тс.; (зоол.) Агсіо-шуз ЬоЬас»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. башк. каз. байбак «Магтоіа»; — спроби пов’язати з кар. ЬаісіЬах, ЬаіЬах «поганий», тур.-перс. ЬесіЬаЬі «нещасна людина» (Фасмер І 107; 7а)4С2кошзкі ЛР 19, 37; Преобр. І 12), ккалп. балпак «коротконогий», каз. тат. байпак «панчохи вовняні» (Дмитриев 563) або з тур. Ьаі Ьб]йк «великуватий» (Мікі. ТЕ1. ПасЬіг. І 9) позбавлені підстав.— Шанский ЗСРЯ І 2, 11—12; Засіп,—Аііг. У\УЬ. І 226.
баба-куль — див. кульбаба.
[бабана] «стара вівця»; — запозичення з румунської (молдавської) мови; рум. ЬаЬапй, молд. бабана «тс.» є похідним від рум. ЬаЬа, молд. баба «стара жінка, баба».— ЗсЬеІисІко 125; ЕЩй-Агта? та ін. Кошапозіауіса 16, 73; ПЕРМ 62.
[бабарунка] (ент.) «сонечко, Соссі-пеііа», [бабруна, бабрун, бабрйська, ба-брунька, боборунка, бобрунка, бобру-нйця Ж] «тс.»; — п. Ьіесігопка, ст. Ьіейгипка (XVII ст.), ч-. Ьейгипка, Ье-гипка, Ьегизка, [уегипка, тегипка] «тс.»; — результат видозміни деетимо-логізованої давнішої форми *бедрунка, похідної від колишнього прикметника *бедрий «рябий, з плямами іншої масті на бедрах», під впливом слів баба (пор. п. [ЬаЬа] «сонечко», схв. ЬаЬигіса «тс.»), бабрати і бруніти; думка про запозичення з польської мови (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 238) позбавлена підстав.— Коломіець Мовозн. 1967/3, 49— 51.—Див. ще бедра, бедрик.— Пор. бабець, бабка4.
бабах, бабахати, бабахкати, (ба-бух] Ме;—р. бабах, бабахнуть, бр.
бабах, бабахаць, п. [ЬаЬа, ЬаЬасЬ]; — слова звуконаслідувального характеру, утворені шляхом неповного подвоєння вигуків бах, бух.— Шанский ЗСРЯ І 2, 5.— Див. ще бах1, бух.
[бабац]; — результат афективної видозміни вигуку бац з неповним подвоєнням його звукового складу.— Див. ще бац.
[бабенник] (бот.) «бобівник, Мепуап-Яіе5 ігіїоі іаіа Б.» Мак; — результат видозміни форм типу бобівник, [бібнйк, боббвник] «тс.», зближених з основою баба у назвах рослин.— Див. ще бобівник.— Пор. бабкбвий, бабчук.
бабсць (іхт.) «бичок, головач, Соііиз поїло» [баба О, бабик Я, бабка, баб'юкі «тс.»; — п. [ЬаЬес] «тс.», болг. баббй, бобой, бабан, бабушка (назви риб), схв. бабица «вид риби», бабак «тс.; окунь», баба «вид риби»; — очевидно, пов’язане з баба «стара жінка» за ознакою великої голови (мається на увазі звичай старих жінок намотувати на голову товсту хустину); пор. іншу назву тієї самої риби головач, нім. Капі корі (дослівно «куляста голова») заслуговує на увагу також припущення про окрему праслов’янську основу ЬаЬ- «надуватися, розбухати, бути кулястим», представлену також у схв. ЬаЬигіса «сонечко», ЬаЬіса «стонога», ЬаЬига «тс.; великий м’ясистий перець», п. ЬаЬка «сонечко», укр. баба «кругла грудка глини; квасоля; кругла груша; головня» (К]еспік І 129).
[бабзделя] «баба» (вульг.) Я; — п. ЬаЬзДуІ «бабисько»; — результат контамінації слів баба1 і бздіти (див.).
[бабинцина] (бот.) «бирючина, вовчі ягоди, Біщщігит уиі^аге Б.» Мак; — р. [бабинщина] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з основою баб- «кулястий»; назва могла бути зумовлена круглою формою плодів бирючини, які залишаються на кущі.— БСЗ 5, 253.— Пор. баба2-
бабиці «біль, кольки в животі, хвороба»; — бр. [абабзніць] «здутися від переїдання (про живіт)», болг. [бабица] «шлунок, кишки, послід», [бабици] «шлункові кислоти, шлункова хвороба з кислою відрижкою», [бабек] «шлунок»; — очевидно, разом із словом [ба-
бешки] «нутрощі тварин» може бути зведене до основи ЬаЬ- «надуватися, розбухати, бути кулястим» (К)еспік І 129— 133).— Див. ще баба2.— Пор. баба3, ба-бичка, бабка9.
[бабичка] (бот.) «фізаліс, РЬузаІіз а!кекеп§і Б.» НЗ УжДу 26, [бабйчник] «вербозілля, БузітасЬіа питтиіагіа Б.; дзвоники лісові, Сатрапиіа регзісіїо-1 іа Б.» тж, [бабїчник] «тс.» тж, [бабйш-ник] «гикавка, Вегіегоа іпсапа БС (Аіуззит)», [бабин Мак, бабиць, бабоч-никМак] «тс.», [бабиця] «бурячок польовий, бородавник, Аіуззищ сатрезіге Б.» Ж, Мак; — р. [бабйшник] «омег водяний, ОепапіЬе рЬеІІапсігіит Бат.», ч. [ЬаЬка] «калюжниця болотна, СаІіЬа раїизігіз Б.», [ЬаЬік] «тс.»; — очевидно, пов’язані з основою баб- у назвах кулястих чи пухирчастих предметів; назви могли бути зумовлені круглою чи овальною формою плодів цих рослин (у вербозілля і дзвоників — коробочок, у гикавки і бородавника — стручків, у фізаліса— пухирців).— БСЗ 6, 294; 17, 527; Капдизка 220, 308.— Див. ще баба2.— Пор. баба3, бабиці, бабка9.
[бабйшник] (бот.) «вербена, УегЬепа оШсіпаІіз Б.»; — р. [бабйшник] «тс.»; — очевидно, похідне від бабиці «кольки в животі»; назва могла бути зумовлена лікарськими властивостями рослини.— Див. ще бабиці.
[бабінка] «вузька різнокольорова тасьма» (для обшивання теплих хусток, фартухів); — неясне; можливо, похідне від баба1.
бабка1 (бот.) «подорожник, Р1апіа§о Б.; буквиця, Веіопіса оШсіпаІіз Б.» НЗ УжДУ 26, бабкй «подорожник», [бабки] «шавлія, Заіуіа оШсіпаїіз: Б.» Мак, [бабочки] «тс.» Мак, [бабник] «болотяна рослина, з якої роблять купіль малим дітям; жовтозілля, Зепесіо уиі-§агіз Б.» НЗ УжДУ 26, [бабочки] «пирій, А§горугиш сгізіаіиш» Мак; — р. бабка «подорожник» та ін., бабки «вид шавлії», бр. [бабка] «подорожник»,' [бобін цвет] «тс.», п. ЬаЬка «подорожник» та ін., ч. ЬаЬіІізі (ЬаЬі исЬо) «подорожник», [ЬаЬі ЬгйсЬ] та ін. «шавлія», ЬаЬка уосіпі «частуха, Аіізта Б.» (схожа на
подорожник), ЬаЬі Іевк «горицвіт, Ка-пипсиїиз агуепзів», ЬаЬку (ЬаЬак, ЬаЬі Ьпєу) «лопух, Агсііит Б.», слц. ЬаЬка Ьіузк (назва різних рослин), болг. [ба-бух] «шавлія», [бабка] «тс.», схв. [баби-ка] «подорожник»; — пов’язані з баба «знахарка»; назви зумовлені використанням відповідних рослин у народній медицині.— ЗСБМ І 253; МасЬек Лт. ГО8І1. 218.—Див. ще баба1.
[бабка2] (бот.) «гриб-зонтик великий, Ьеріоіа ргосега 8сор. Мак; підберезо-вик, Воіеіиз зсаЬег; Адагісиз ргосегиз», бабка жовтопорова «гриб КгошЬЬоІгіа 1е88е11аіа» Зе, бабка темна «підберезо-вик, КготЬЬоІгіа зсаЬга (Виіі.) Кагзі.» Зе, [обабок ] «підберезовик» Г, Ж, Пі; — р. обабок «тс.; бабка жовтопорова», бр. бабка «підберезовик, червоноголовець», абабак «тс.», п. ЬаЬка «шершавий гриб»; — очевидно, пов’язане з бабчи-тися «морщитися, м’якнути», р. обабиться «розпаритись, обм’якнути»; назва могла бути зумовлена м’якістю, в’ялістю відповідних грибів; менш переконливі пов’язання (Фасмер III 97) з баба «пень» на тій підставі, що обабки ростуть купками, і зіставлення обабок з опеньок.— Меркулова Очерки 176— 177; ЗСБМ І 253—254.— Див. ще баба1.
[бабка3 (чорна, смердюча)] (бот.) «ранник, ЗсгорЬиІагіа подова Б.» Г, Мак, [бабки] «коров’як, УегЬазсиш рЬое-пісеит Б., УегЬазсит зресіозит ЗсЬгад., УегЬазсит ІусЬпіііз Б.» Мак; — схв. баблак «коров’як»; — не зовсім ясні; можуть бути пов’язані з баба «знахарка» як назви рослин, застосовуваних у минулому для лікування пухлин (ранник) або близьких до лікарської рослини коров’яка аптечного (УегЬазсит оіїі-сіпаїе); назви могли бути утворені також від основи баб- «кулястий» за формою плодів (двогніздих коробочок) або за характером кореня ранника (з кулястими потовщеннями).— Лік. росл. 86; БСЗ ЗО, 165; МасЬек Лш. гозії. 211.
бабка4 (вид комахи), [бабич] «самець бабки»; — р. бабачка «метелик», [баба] «тс.», [бабка] (назва різних видів комах), п. [ЬаЬа] «сонечко», [ЬаЬка] «тс.», ч. ЬаЬка «хрущ», слц. ЬаЬка «лялечка»,
ЬаЬоска «кропив’янка», вл. ЬаЬка «бджола», болг. [бабушка] «лялечка, зародок метелика», схв. [баба] «стара бджола», бабак «сонечко»; — вважається утвореним від баба в значенні «відьма, чарівниця» на тій підставі, що неприємні для людей тварини, в т. ч. деякі комахи, приймались у минулому за чарівників (МасЬек Е8ЛС 40; Уагпу 289; Шанский ЗСРЯ І 2, 5—6); на думку інших (Потебня РФВ 7, 69; Преобр. І 10; Фасмер І 100), назва зумовлена уявленням про переселення душі померлого (баби) в комаху; можливе припущення про зв’язок з гіпотетичною основою псл. ЬаЬ- «надуватись, розбухати» (КІеспік І 129—133).— Див. ще баба1— Пор. баба2, бабка1.
бабка5 «гральна кістка з надкопит-ного суглоба тварини; гральний камінець; камінець, грудочка, що пускається рикошетом по воді»; — р. бр. бабка «гральна кістка», п. ч. слц. ЬаЬка «тс.»; — очевидно, похідне від гіпотетичної основи псл. ЬаЬ- «надуватись, розбухати» (К]еспік І 129—133); менш переконливе зіставлення (Шанский ЗСРЯ І 2, 5) з баба «колода, Чурбак».— ЗСБМ І 254,—Див. ще баба2.—Пор. баба3, бабиці, бабичка.
бабка6 «коваделко для клепання коси», [бабнйк] «стільчик, на якому укріплюється бабка» Мо, [бабчар] «дерев’яна підставка бабки»; — р. бр. бабка «коваделко, підставка, ніжка», п. ЬаЬа, ЬаЬка «залізко, коваделко, на якому клепають косу», ч. слц. ЬаЬка, схв. бабица, [бапка], баква, слн. ЬаЬка «тс.»; — вважається похідним утворенням від слова баба з переносним значенням «колода, чурбак» і т. д. (8адп.— Аііг. ІПУЬ. І 61—64); може бути виведене і від гіпотетичної основи ЬаЬ- «надуватись, розбухати» (К]‘еспік І 129— 133).— Див. ще баба1.— Пор. баба2, бабка5.
[бабка7] (бот.) «чистець, 8іасЬуз зіі-уаііса Б.» Мак, [бабочник] «гравілат, Сети гіуаіе Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з основою баб- «кулястий»; назва могла бути зумовлена горішкопо-дібною формою плодів обох рослин; не виключена й можливість зв’язку
з баба «знахарка» з огляду на те, що окремі різновиди цих рослин використовувались для лікування.— БСЗ 12, 3'73; 47, 398; МасЬек Лт. гозії. 105—106, 198.— Див. ще баба2.— Пор. баба1-
бабка8 (бот.) «кульбаба, Тагахасит оНісіпаїе АУі§§. Мак; насіння кульбаби НЗ УжДУ 26», [бабки] «кульбаба; жовтило, АпіЬетіз ііпсіогіа Б.» Мак; — схв. [баба марта] «кульбаба»; — не зовсім ясне; з одного боку, може бути пов’язане з бр. [папка] «кульбаба», [папкі, пупок] «тс.», [папаука] «жовтило», [пу-паука, пупкі], р. пупавка, укр. [пупки] «тс.», пуп'янок; паралелізм фонетичних варіантів основи *ЬаЬ-: *рар- «набрякати» припускається вже для індоєвропейської прамови (Рокогпу 91); назви могли стосуватися зовнішнього вигляду квіткових пуп’янків рослин або кулястої форми відцвілого суцвіття кульбаби; з другого боку, нвн. [АИе АМеіЬегігеи] «кульбаба», [Сгоззтиііегз ПасЬЯипгІа] «тс.» підтримують припущення про зв’язок з баба «стара жінка; знахарка» (Краучук Белар. лінгв. 1974/6, 65).— Пор. баба1, баба2, пуп, пуп’янок.
[бабкбвий] «лавровий» Ме; — результат видозміни форми бобкбвий «тс.» під впливом слова бабка (зокрема як ботанічної назви).— Див. ще баба2, біб.— Пор. бабчук.
[бабло]«болото, трясовина» Я,[баба] «тс.» ЛЖит, [баблятися] «бабратися», Іба6лятися]«тс.», [баблявий] «такий, що бабляється» ВеЗа;— п. [ЬаЬІас] «полоскати, мочити», ЬаЬІас (ЬеЬІас) «бабрати», ВеЬІо (ВуЬІо) (назва озера), ч. [ЬаЬ-1 аі зе] «бруднитися; бабратися»; — очевидно, давній варіант тієї самої основи, що і в слові бабрати.— Вгйскпег 9—10; 8Ш І 79; МасЬек Е8ЛС 40; ЗССЯ 1, ПО; 81. ргазі. І 173.— Пор. бабрати.
[баббвка] «лялька» НЗ УжДУ 26; — очевидно, запозичення з чеської або угорської мови; — ч. ЬаЬка, ЬаЬіка, ЬаЬіпка, уг. ЬаЬ, ЬаЬа, ЬаЬи «тс.» вважаються паралельними місцевими утво; реннями дитячої мови.— МасЬек Е8ЛС 40; ММТЕ8х І 209.
[баббй] «один із двох дерев’яних виступів у човні для прив’язування сіті
Мо; один із двох товстих кілків у човні для намотування мотуза Дз»; — очевидно, пов’язане з молд. баббй «бабисько», похідним від баба «баба; верхня балка; стояк у млині», запозиченого з слов’янських мов; можливий також зв’язок з формою бабайка «весло; кочет».— Кравчук ВЯ 1968/4, 124.— Див. ще баба1— Пор. бабайка.
[баббни] «забобони» ВеУг, [бабо-нити] «ворожити»; — др. бабуньї «чари», бабун-ь «єретик, богомил», ч. ЬаЬопек «мана, мара», слц. ЬаЬопа «повір’я», с.-цсл. накуми «єретики, богомили»; — очевидно, результат видозміни основи слова боббни «забобони», зближеної з словом баба «знахарка, чарівниця» або здавна зв’язаної з коренем іє. *ЬЬа-«баяти, говорити».— Фасмер І 100; Срезн. 138; ЗССЯ 1, 111—112; 81. ргазі. І 288; Вегп. І 36.— Див. ще забобон.
бабрати «бруднити», бабратися «копатися, порпатися, ритися», [бебрати] «бруднити; перегортати, шукаючи кращого (про їжу)» Па, [бабрайло] «людина, що бабрається в болоті» О, [бабранйна] «халтура, погана робота О; брудна робота ВеУг», [бабрачка] «брудна робота» ВеУг, [баброш] «замазура», [бабруля] «неохайна жінка», [бабрун] «гнойовий жук» О; — п. ЬаЬгас (зі§), ЬеЬгас, ч. ЬаЬгаіі (зе), слц. ЬаЬгаЙ (за), схв. бабрати «бабратися»; — псл. ЬаЬгаіі; — очевидно, давнє експресивне утворення, належне до ряду однотипних форм з тим самим значенням: укр. [баблятися], п. ЬаЬІас, раргас, ч. ріріаіі з подвоєнням першого кореневого приголосного; пор. пбрпати; зіставляється також (МасЬек Е8ЛС 40) з хет. раргаЬЬ- «бруднити, оскверняти», раргаі- «забруднитися»; може розглядатись і як утворення з неповною редуплікацією кореня бр-(ати) (<*ЬЬег-).—ЗССЯ 1, 112—113; 81. ргазі. І 173.— Пор. бабло.
[бабряк] (бот.) «латаття, КутрЬаеа аІЬа Б.» Мак; — очевидно, результат видозміни форми [бобряк] «тс.» під впливом назв рослин з основою баб-.— Див. ще бобряк.
[бабчук] (бот.) «червоний карликовий мигдаль, Ату^сіаіиз папа Г, Я»
Мак; мигдаль звичайний, Ату^сіаіиз соттипіз Ь. Мак»; — результат видозміни форми бобчук «карликовий мигдаль», зближеної з ботанічною назвою бабка.— Див. ще бобчук.— Пор. бабен-ник, бабкбвий.
[бавда] «кілька стручків укупі (у квасолі) ВеБа; грудка, гудз ВеЗа»; — не зовсім ясне; зіставляється (Верхратський ЗНТШ III 188) з ч. Ьаіуап «грудка»; може бути пов’язане і з уг. Ьо]ї «китиця», етимологічно неясним (ММТЕ82 І 325).
бавити «забавляти, розважати, затримувати, затримуватись, перебувати», [баейля] «жінка, яка бавить дитину» О, [бавйнниця] «тс.» О, [бавйльник] «чоловік, який бавить дитину» О, [бавйн-ник] «тс.» О, [бавка] «розвага, іграшка», [бавйльце, бавушка] «тс.», [бавун] «ве-сельчак», [бавний] «забарний, повільний», забавляти «розважати», забава, забавка, забавник, забавний, [небавком] «незабаром», [небавом, небавці Г, Ж, незабавом, незабаеки] «тс.», [незабавно] «негайно», [недбавки, неббавці Ж1 «тс.», [вбавлятися] «баритися», [обава] «затримка»; — р. [бавить] «гаяти, зволікати», бр. бавіць «гаяти», др. забавляти «утруднювати, турбувати», п. Ьашіс «перебувати, гаяти, забавляти», ч. Ьа-уііі «розважати», слц. Ьауіі' «тішити, займати, розважати», вл. гаЬаифес, болг. бавя «затримуюся, забавляю», м. бази «бариться», забави «забавляє», схв. бавити «займатися», бИвити се «перебувати», забавлати «забавляти», слн. гаЬауаіі «тс.», Ьауііі зе «займатися»; — досі ототожнюється з утвореннями типу відбавляти, збавляти і вважається каузативним утворенням від Ьуіі «бути» (Фасмер — Трубачев І 101; 81. ргазі. І 197—198; Засіп.—Аііг. ¥ШЬ. І 101; Вегп. І 47 та ін.); насправді це дві окремі групи утворень, які в усіх слов’янських мовах чітко розрізняються семантично і етимологічно; бавити «розважати, затримувати» пов’язане з псл. основою Ьауііі «говорити, розповідати», похідною від іє. *Ьйа- «говорити» і збереженою в стел, овавати «замовляти, заклинати», р.-цел. снаакьник-к «ворожбит, волхв», овавь.мик'к «тс.; лікар»,
с.-цел. зававати «замовляти, заклинати», схв. заст. забавити «наговорити, зганьбити», слн. гаЬау1]’аіі «прискіпуватись, лаятись, виявляти незадоволення», ч. Ьауііі зе о сет «розповідати один одному про щось», р. [бавить] «говорити», можливо, також баутка (<*бавутка) «приказка», прибаутка «тс.»; від значення «розмовляти, розважати розмовами, займати розмовами» до «затримувати» перехід цілком природний (Мель-ничук Зтимология 1967, 61—62); лит. Ьбууііз «бавитись, розважатись, займатись» є запозиченням з білоруської або польської мови (Ргаепкеї І 53).— Див. ще баяти.— Пор. барити, вибавляти.
[бавкун] «місце в річці, де сильно б’є вода» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане з [бовч] «яма в гирлі річки», п. ст. Ьеік «вир».
бавовна, бавовник, [бавелна Пі, ба-вина, бавільня Я, бавільник Мак, бавна, баволна, баволник Мак, баволня Мак, баволь Мак, бавольна Мак, бавон Пі, бавона Мак, бавуна Г, Ж1, [бавниця] «червона нитка; пов’язка для голови, вишивана хустка», [бавовниця] «ватна ковдра» Я, бавовництво, бавовнище, бавбвняник, [бавов’ яник] «бавовник» Я, бавовнянка, бавовняр, [бавняний] «бавовняний», [бобняний] «тс.» Я, ст. баволна (1408), бавовна (XVIII ст.), бавелна (XVIII ст.); — р. [бавольник] «бавовник», бр. бавбуна, п. Ьашеїпа, ч. Ьауіпа «волокна бавовни», Ьаіупік «бавовник», слц. Ьауіпа, Ьауіпіпа, вл. нл. Ьаїта; — через чеську і польську мови запозичено з німецької; нім. Ваитшоїіе (свн. Ьоитшоїіе) утворено з іменників Байт «дерево», спорідненого з дієсловом Ьіе-§еп «гнути», і ІМоІіе «вовна» (помилково вважалось, що імпортована бавовна росте на дереві); про чеське посередництво свідчить наголос на першому складі і, очевидно, форми бавна, бавуна, бавина; на українському грунті зазнало зближення з словом вовна.— Кравчук УМШ 1960/6, 60; Фасмер—Трубачев І 101; Зіашакі І 28; НйШ-ШоНЬ 18; РаиІ ПМ'Ь. 71; К1и§е — Міігка 57. —Див. ще бум3, вовна.
[бавойка] «гостинна господиня, що затримує гостей»; — на думку Грінченка,
зменшувальна форма від гіпотетичного *бава, пов’язаного з дієсловом бавити.— Грінч. І 15.— Див. ще бавити.
[бавуса] «вуса» ДзАтл І, [бавса] «тс.» тж, [баус] «вус»; — результат контамінації запозиченого з угорської мови баюс «вус» і укр. вуса.— Дзендзе-лівський УЛГ62—64.— Див. ще баюс, вус.
[бавхати] «розкидати, валяти, перемішувати» ВеБ; — результат експресивної видозміни основи слова бахати [пор. бевхати — бехати).— Див. ще бах1.
[баг] «сад» Я, їбага] «виноградник» Мо, Дрозд, [бажня] «тс.» Дрозд; — схв. баг «виноград, сад»; — запозичення з турецької або кримсько-татарської мови; тур. Ьа§ «виноградник, сад», крим.-тат. Ьа? «тс.» походить від перс. Ьау «сад», яке пов’язується з ав. Ьа§а- «доля», дінд. ЬЬа§а- «частина, власність».— Радлов IV 1446; ЬокоІзсЬ 15; Ногп В9.— Пор. бакша, бог.
[баґа] «гар з чубука, тютюн для жування, сік з тютюну»; — п. [Ьа§а] «тютюн для жування, пережований тютюн, сік з тютюну», [Ьа§о] «тс.», ч. Ьа§о «шматок жованого тютюну, жуйка з тютюну», слн. Ьа§а «залишки в люльці»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьа§6 «жувальний тютюн» пов’язується з колишнім нім. ІоЬассо «тютюн», у якому початкове іо- могло бути сприйняте як артикль.— МасЬек Е8ЛС, 42; Засіп.-— Аііг. УМЧЬ. І 105—106; ММТЕЗг І 216; Вагсгі 13.— Пор. бакун.
[багабач] «струдель» Ж.;—неясне; можливо, результат контамінації двох різних за походженням назв печива І бог ач (погана)] і *гбаник.— Див. ще баник, богач.
багаж, багажник; — р. бр. болг. багаж, п. Ьа§аі, ч. Ьа§аг, слц. Ьа§аг, Ьа-§агіа, вл. нл. Ьа§ага, м. багаж, схв. бйгаж, слн. заст. Ьа§ага; — запозичення з французької мови; фр. Ьа§а§е «дорожні речі, вантаж» пов’язане з фр. ст. Ьа§цез «тс.», яке виводиться від дісл. Ь১і «зв’язка, вузол», зіставлю-ваного з ісл. Ьа§§а «перешкоджати» (Баигаі 67, 68), або від пров. Ьа§аз (мн.) «вантаж», Ьа§а «зв’язка», що вва
жається запозиченим з готської мови (Саші11зсЬе§ 70, 71).— Шанский ЗСРЯ І 2, 6; Фасмер І 101; ЛбЬаппеззоп 598— 599; А¥а1сіе — Рок. II 130.— Пор. бах-тати.
[багакати] «співати» Шух; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з бе-гекати; можливо, результат контамінації форм бегекати і балакати.
[баґаляс] «картопля» ВеНЗн, Мак;— неясне.
[багамел] (жарт.) «палиця, ціпок»; — можливо, в якийсь спосіб пов’язане з р. [баган] «жердина, кіл», [багана] «жердина».— Див. ще баган.
[баган] «клуня» Ж; — р. [баган] «жердина для встановлення кочової кибитки; вбитий у землю кіл з суками для просушування сіна», [багана] «жердина», [баганьї] «палки, жердини навколо центрального стовпа копиці сіна»;— пов’язується з багор (Ильинский ИОРЯС 24/1, 121; Фасмер І 101); більш переконливим є зіставлення (СРНГ 2, 32—33) з тат. башк. багана «стовп, підпора», спорідненим з як. багана «товстий стовп», чаг. Ьакап «жердина для підпирання покрівлі юрти», телеут. раккап «підпора, колона», далі з монг. Ьа§апа «колона» (Разапеп УегзисЬ 58).
[баґанча] «пантофля» Ж, [ба^аньжі] «постоли» О, [ба^ончі] «вид взуття» Ж, [баканчі] «чоботи» Ко; постоли О», Ібо-ґанчі] «черевики» ВеЛ, [боканки], їбо-канчі] «погані черевики з грубої шкіри» МСБГ, [буканьчі] «солдатські черевики» Мо; — п. [Ьа§апс] «черевик; великий, старий чобіт», ч. Ьакапсе «військовий черевик», Ьакапсе, [Ьа§апс, Ьа§ап], слц. Ьа§апса, [Ьакапсе] «тс.», схв. баканца» «важкий черевик, підбитий цвяхами»; — запозичено з угорської мови, можливо, деякі форми через посередництво чеської і румунської мов (рум. Ьосапсі «черевики»); уг. Ьакапсз «військовий черевик» пов’язане з Ьока «кісточка, щиколотка», запозиченим з тюркських мов (пор. чаг. бакаі «бараняча гомілка», кирг. бакаі «кістка над копитом»),— МасЬек Е8ЛС 41; Уіпсепг 9; Засіп.—Аііг. У\¥Ь. І 227—228; МИТЕЗг І 222, 327.
[баґари] «широкий шкіряний пояс»; — слц. Ьа§агіа «юхта», схв. [Ьа§а-
гі]а], слн. [Ьа^агіа]; — запозичення з угорської мови; уг. Ьа^агіа «юхта» пов’язане з назвою волзької Болгарії.— МасЬек Е8ЛС 41—42; ММТЕ8г І 214.
багатий, [богатий], [богачий] «багацький» Ж, багатій, багач, [багач] Ж, [багатиня] «багач», [богатйня] «тс.» Ж, багатир, [богатир] «багач» Ж, багатир-ня, багатирство, багатство, [богатирство Ж, багатство Ж1, [багатько] Я, багачня, [багатьма] «велика кількість, купа, безліч» Ж, багато, багацько, [багато Ж1, [багатйтисяі, багатіти, багатшати, [багатшати] «збагачувати», збагачувати, збагачувач, збагачувальний, [убогачення] «збагачення»; — р. багатий, бр. багать;, др. богатьіи, п. нл. Ьо§аіу, ч. слн- ЬоЬаіу, вл. ЬоЬаіу, болг. богат, м. богат, схв. богат, богати, слн. Ьо§аі, стел, ногат-к; — псл. Ьо§аіь «той, хто має великий наділ», похідне від *Ьо§т> «доля, майно, багатство»; — дінд. ЬЬа§аЬ «маєток, щастя», пов’язане з ЬЬа)аіі «надавати, давати, наділяти», ав. Ьа§а-, Ьа^а- «бог, господь», тох. А рак, тох. В раке «частина, доля», алб. Ьа§еіі «скотина, велика рогата худоба, тяглова худоба»; в українській мові ба- замість бо-виникло як результат асиміляції до а в наступному складі (пор. кажан, калач, качан, халява та ін.); лит. Ьа^біаз, лтс. Ьа§аів «багатий» є запозиченнями з слов’янських мов; думка (Тгаиітапп 23) про давню спорідненість цих слів із слов’янськими неприйнятна.— Коло-мієць УМЛШ 1967/6, 11—12; Шанский ЗСРЯ І 2, 148—149; Фасмер—Трубачев І 182; МасЬек Е8ЛС 59; ЗССЯ 2, 158; 81. ргазі. І 295—296; Вегп. І 67; МіїЬІ.— Епсіг. І 249; Егаепкеї 29.— Пор. бог, збіжжя, небіж, небіжчик, неборак, убогий.
багаття «вогнище», [багач] «смолисте дерево для підпалу» ВеНЗн; — р. [ба-гатье] «вогонь», [багать, багач] «тс.»; — очевидно, псл. Ьа§- «горіти, тліти»; — споріднене з двн. Ьассіїап, ЬаЬЬап «пекти», дісл. Ьака, дангл. Ьасап, нвн. Ьаскеп «тс.», гр. <ри>^<в «смажу, печу»; іє.*ЬЬо§- «пекти» (Рокогпу 113; Воізассі 1044); безпідставно пов’язувалося (По
тебня ЖСт 1891/3, 117; Зеленин II 59—60) з багатий як результат табуїс-тичної заміни назви небезпечної стихії, що знищує багатства.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 12—13; Фасмер І 101— 102; ЗССЯ 1, 124; Засіп.—Аііг. УАУЬ. І 106.
[багашйнка] (бот.) «злинка, Егі§е-гоп асег Б.» (вид бур’яну, занесеного з Канади) Я; — неясне.
[багва] «болотиста низина, драговина, мочар», баговиння «рід водоростей, Сопїегуа гіуиіагіз», [баговіння, баговйна Ж1 «тс.», [багівнйці] «русалки» Ж; — нл. Ьа§і «тундра, болота»; — очевидно, псл. *Ьа§у, *Ьа§т>уе < іє. *ЬЬЗ^й, основа на -й від іє. кореня *ЬЬа§-, ЬЬо§-, того самого, що і в слові багно.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 14; Марусенко Досл. з мовозн. 33—36; Фасмер І 102; ЗССЯ 1, 134; Бернштейн Очерк 1974, 235; Засіп,—Аііг. Ж. І 112,—Див. ще багно, багтй.
багет «планка для рам чи для оздоблення стін», багетник; — р. бр. болг. багет, п. Ьа^іеіа; — запозичення з французької мови; фр. Ьа^иеііе «палка, прут; жезл; багет» походить від іт. ЬасЬеііа, зменшувальної форми від Ьас-сЬіо «палка», що зводиться до лат. Ьасиїит, спорідненого з гр. |ЗаxтроV «тс.», дірл. Ьасс «гак».— СІС 82; Паигаі 68; ХУаІсІе—Ноїш. І 92.— Пор. бактерія, бацила.
[багилєти] «хатнє легке взуття» До;— не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з бахйли (див.).
[баглай] «ледар Я; тюхтій О», баглаї (у виразах б. бити, б. напали, б. вкинулись), [балгаї] «тс.» ЛЧерк, [баглій] «ледар» Я, [багливик, багливець] «тс.» Пі, [баглйвий] «ледачий» Ж, Я; — р.. [баглай] «незграба, ледар, дармоїд», бр. [боглай] «ледар»; — вважається запозиченням з турецької мови (тур. Ьа§1атак «зв’язувати, закривати», СРНГ 2, 33); можливе також припущення про зв’язок з р. [багля] «вимощена колодами дорога», [баглить] «мостити колодами; довго і боляче бити»; в такому разі баглай означало чурбак чи цурку, а значення «ледар» розвинулось на основі виразу баглаї бити «ледарювати» (власне,
«бити цурки») після того, як було забуто первісне значення слова баглай.
багнет, [багнет Ж, багніт, багни-чайка Ж1 «багнет»; — бр. заст. багнет, слц. заст. Ьа§пеі, нл. Ьа§пеі; — запозичення з польської мови; п. Ьа§пеі (<Ьа]Пеі), як і ч. слц. вл. Ьа)опеі, болг. байонет, м. баронет, схв. ба]днет, слн. Ьаіопеі, походить відфр. Ьаіопеііе, утвореного від назви міста Байонни (Вауоппе), де, нібито, багнети вперше почали вироблятись.— Коломієць Мо-возн. 1975/6, 84; Вгйскпег 10—11; МасЬек Е8ЛС 42; БЕР І 27.
[багнітка] (бот.) — «сережка, котик», [багня] «тс.», [багнйця] «верболіз»; — бр. [багня] «пухната брунька на вербі», п. ст. Ьа£пі$іко, ч. [ЬаЬпаіка] «тс.», слц. ЬаЬпіаіка «цвіт верби чи осики»; — як і інші назви того самого суцвіття (базька, баранчик тощо), безпосередньо пов’язане з *багня «ягня» (пор. п. [Ьа§пі§] «ягня», ч. ЬаЬпісе «ягниця, молода вівця», слц. [ЬаЬпіаіко] «ягнятко», болг. багни се «скочується» (про вівцю) — всі форми з початковим Ь- від перерозподілу псл. оЬ-а§пііі з§ «окотитися» з переосмисленням початкового о з префікса оЬ- як окремого префікса).— Пїіпзкіі РЕ 11, 184; 81. ргазі. І 175.— Див. ще о1, ягня.— Пор. базя2, бичка, котик.
багно «болото, драговина, мочар; (бот.) Ьесіит раїизіге Б.», [багенник] (бот.) «багно» Мак, [багнйна] «мокре місце, млака» О, багнище, багнюка, [багновиця] «болотисте місце», [багновище, багнячка Ж1 «тс.», [багбнка] «калюжа», [багняк] «торф Я; вид гриба ВеБ», [багнюк] «гриб з роду Воіеіиз; багно, Ьесіит раїизіге Ь. Маїс», [багон] (бот.) «багно» Мак, [багднник, багоник ВеНЗн, багун] «тс.», [багнулька] «Псіога ассісіепіаі із» Ж, багнистий, [багнявий, багнуватий Я, багонний Я1, [багнйти] «бруднити», [багнїти] «робитися болотистим», [розбагнитися] «зробитися брудним»; —р. [багно], бр. багна, п. нл. Ьа§по, ч. слц. ЬаЬпо, вл. ЬаЬпо, ЬаЬто, полаб. Ьо§пб; — псл. Ьа§по, Ьа§ьпо, безпосередньо споріднене з *Ьа§іі «бажати» (первісно «пектись, горіти», далі
«терпіти спрагу»), Ьа§гь «багровий, темно-червоний» (назва стосувалась первісно торф’яних боліт, придатних на паливо, або боліт рудого кольору) (Коломієць УМЛШ 1967/6, 14—15; Филин Образ, яз. 207; Происх. яз. 519—521; Вгйскпег 11; Младенов РФВ 68, 377; Рокогпу 161); менш переконливі зближення з двн. ЬаЬ «струмок», дісл. Ьеккг «тс.», ірл. Ьиаі (<*ЬЬо§1а) «вода» (Трубачев С.-луж. сб. 159—160; Фасмер І 102; ЗССЯ 1, 125—127; 81. ргазі. І 177—178; Міккоіа ВВ 21, 218; Вегп. І 38; Тогр 257), з гол. Ь১ег «намул» (81ашзкі І 25; 8сЬизіег-8ешс РгоЬеЬеЯ 18; уап А¥і]’к ІВ 24 , 231), з лит. Ьо]из «трясовина» (Ви§а КК І 433) і^з лат. 8Іа§пит «багно» (МасЬек Е8ЛС 42).— Див. ще багтй.— Пор. багаття, багва.
[багнянка] (бот.) «водянка, Ешреі-гиш пі£гиш Ь.» Мак; — бр. багноука, [багнаука] «тс.»; — похідне утворення від багно-, назва зумовлена поширенням рослини по лісових болотах.— БСЗ 9, 120.— Див. ще багно.
[багор1] «косяк, частина складеного обода колеса», [багр, багра] «тс.» О, [багрб] «обід колеса» ВеУг, [бахра] «обід колеса, частина обода», [багршпи] «робити косяки в колесах»; — п. [ЬасЬго, ЬаЬго] «косяк колісного обода», слц. ЬаЬог «обід; частина колісного обода»;— псл. *Ьа§гь; — очевидно, похідне від іє. *ЬЬа§Ь- «гнути, згинати», яке простежується в дінд. ЬаЬйЬ «рука», ав. Ьа-гиз, вірм. Ьахик, дісл. Ьо§г «тс.», гр.
(<лах»д) «передпліччя, рука, вигин в середині лука», дангл. Ьб§, ЬбЬ «передпліччя; відгалуження, сук», н. Ви§ «вигин, суглоб»; можливо, в українські і польські говори зайшло з словацької мови (Дзендзелівський ДБ VIII 79); менш обгрунтованим здається безпосереднє пов’язання (ЗССЯ 1, 132) з псл. Ье§- «бігти»; зближення з нвн. Ее1§е «косяк ^колеса», двн. Їе1§а «тс.» (МасЬек Е8ЛС 22) непереконливе.— Шанский ЗСРЯ І 2, 6—7, Опсігиз 81. А¥огізЬ 119—120; 81. ргазі. І 179; К1и§е—Міігка 109; Рокогпу І 108.— Пор. багор2.
багор2 «довга дерев’яна тичина з металевим вістрям і гаком» СУМ, Ж, Ібаг-
рбвище] «держак багра» Ж; — Р- багор;— мабуть, генетично тотожне з багор1 (первісне спільне значення «вигин, загну-тість»); пор. також р. [багай] «залізний лом з загнутим роздвоєним кінцем»; менш обгрунтовані припущення про походження від дісл. *Ьаі§агг «жердина на човні» (Міккоіа ВегіїЬг. 80) чи від нвн. В১ег «землечерпалка» (Маіге-панег 100; Кагіошісг 8 XV О 21) або про зв’язки з дангл. Ьесса «мотика», свн. Ьіске (уап УДк ІЕ 24, 232; Ильинский ИОРЯС 24/1, 121).—Шанский ЗСРЯ І 2, 6—7; Фасмер І 102; 81. ргазі. І 179.— Пор. багор1.
[багрйй] «темно-червоний», [багровий] «тс.», багровий «яскраво-червоний», багряний, багрянистий, [багр] «багровий колір» Пі, багра «тс.; [чорна корова О]», [багор] «пурпуровий колір», багрець, [багрівки] «сорт слив» Мак, [багрянки] «тс.» Мак, [багрій] «сіро-бурий віл», [багрінь] «пурпурова фарба», [багровець] (бот.) «родовик, 8ап§иізогЬа оШсіпаІіз Ь.» Ж, [багрдхи] «великі сині сливи» ВеНЗн, [багруля] «пурпурно-червона слива», [багря] «буро-червона корова», багрянець СУМ, Ж, багряниця «царська пурпурова мантія», [багр ян-ка] «живиця; пурпурова гусінь» Ж, [багрянь] «багрець» Ж, багрити, багрянити, багріти, багриніти, [убагрянка] «живиця» ВеЗн; — р. багровий, бр. [багра], багрбвьі, др. багері) «тканина багрового кольору», баг-ьряньїй, вл. Ьа-його’л'у «багряно-червоний», болг. м. багра «колір; пурпур», схв. 6'д.гар, слн. ст. Ьа§геп і ін. (з рос.), стел, наг-ьр-ь;— похідне утворення від псл.* Ьа§іі (Ьа§-пріі) «горіти» (пор. шокгь — токпдіі; щодо семантики пор. укр. жовтогарячий); менш переконливі зіставлення з ар. та§га «червоний грунт» (ЬокоівсЬ 107; Засіп.—Аііг. УХУЬ. І 107—108), з гот. їадгз, двн. їа§аг «прекрасний» (Преобр. І 11), а також спроба виділення частки Ьа- і кореня §ьг- (§ог-) (Львов ЗИРЯ IV 67—71).— Коломієць УМЛШ 1967/6, 14; Шанский ЗСРЯ І 2, 7—8; Фасмер—Трубачев І 103; Младенов 39; ЗССЯ 1, 130—132; 81. ргазі. І 178— 179; Негпе 48.— Див. ще багтй.— Пор. багно.
[багрйна] «болото, багате джерелами місце»; — слц. ЬаЬигіпа «мокра, багниста місцевість»; — очевидна, похідне від не засвідченої в інших словах основи псл. *Ьа§г-, *Ьа§ьг- з тим самим коренем *Ьа§-, що і в словах багва, багно; найближчою паралеллю є гол. Ь১аегі «твань»; припущення (МасЬек Е8ЛС 26) про зв’язок словацького слова з п. Ьа]‘нга, Ьа]ог «багно» необгрунтоване.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 14— 15; ЗССЯ 1, 127.— Див. ще багно.
[багтй] «бажати», [багчй, багнути, багати], бажати, [бажіти Ж, бажати, бога Ж, бажнйй Ж1, [вибагати] «вигадувати; розуміти; виявляти примхливі бажання» Ж, [вйбаг], [вибаганка] «примха» Ж, [вйбагливець] Ж, вибагливий, [вибажний, забагати, забаг] Ж, забаганка, [набожний, незабагливий] Ж, побажання, [прибагати, прибагти, при-багнути, прибаг Пі], [прибажний] «бажаний з примхи», [прибагом] «випадково, з примхи»; — р. [бажать, ба-жйть], бр. бажаць, п. [гаЬа^ас зі§], ч. Ьагііі, слц. Ьагіі’, [ЬаЬпиі’); — псл. *Ьа§іі, Ьа^пдіі, *Ьагеіі <*Ьа§еіі, утворення від того самого кореня, що й багаття; пряме значення в минулому — «горіти, пектись», далі, очевидно, «терпіти спрагу» (пор. прожити «смажити»— прагнення «бажання»); пов’язання з лит. §оЬеіІ5 «бажати, бути хтивим» і припущення метатези Ь і § на слов’янському грунті (МасЬек Е83С 49) непереконливе.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 13— 14; ЗССЯ 1, 123—124; 81. ргазі. І 179— 180; 8аЬп.— Аііг. УХУЬ. І 107; Вегп. І 38.— Див. ще багаття.— Пор. збагнути.
[багульник] (бот.) «багно, Ьесіит ра-ІНБІге Ь.; андромеда, Апсіготесіа рої і-їоііа Ь.» Мак, [богульник] «багно, Ье-сіит»; — очевидно, запозичення з російської мови: р. багульник «багно, Ьесіит, [Апсіготеда та ін.]» зводиться до основи баг-, тієї самої, що і в слові багно «болото», через проміжну форму [багул(а)] «багно, Ьесіит» (Шанский ЗСРЯ І 2, 8—9) або є результатом видозміни форми [багунник] «тс.», похідної від [багун] «тс.», пов’язаної з багно
(Меркулова ЗИРЯ ПІ 15—17); вважається також (Абаев Зіисііа Ііщщізііса аіауіса Ьаіігса. Ьипсіае 1966) результатом контамінації форми ївагульник] «Бе-сіит» з похідними від багно.— Филин Происх. яз. 520.— Див. ще багно.
бадатися «старатися, мотатися Я; переборювати труднощі, перебиватися Л», [баднути] «штовхнути» Ж, їбаду-ритися] «штовхатися» Я, їбада] «перешкода, перепона, затримка, утруднення» Пі; — р. бодать «штовхати, бити», [водяться] «шлятися, бродити, тинятися», [бадяться] «тс.», [ббтаться] «метатись, хитатись», бр. бадзяцца «бродити, волочитись, тинятись, поневірятись», др. бадати «колоти», слц. Ьаба€ «штовхати», Ьас1ка€ «іти дрібними кроками», Ьа<1йгі€ «підштовхувати, спонукати, підбурювати», Ьабигкаїі «тс.», схв. бадати «колоти; обережно йти»; •— очевидно, пов’язане з псл. Ьасіаіі «штовхати, колоти», ітеративом до Ьозіі <*Ьо<1-іі «колоти».— ЗССЯ 1, 121—122.— Див. ще бостй. — Пор. обадати.
баддя, бадейка, [бадійка] «дерев’яне відро над криницею» Я, Ібадя] «журавель (колодязний)» Ме; — р. бадья «велике відро біля криниці», бр. [бадзейка] «мала шайка», п. ЬаН)а «міра сипучих для міряння руд», болг. їбадйя] «дерев’яне відро», схв. бддща «дерев’яне відро, цеберко»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьасіуа «посуд для вина, ківш» походить від перс. Ьабуе «тс.», пов’язаного з Ьасіа «вино».— Шанский ЗСРЯ І 2, 9; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 52, 60; Фасмер Т 104; БЕР І 25; 8абп.—Аііг. ¥\¥Ь. І 105; БокоізсЬ 14.
[баденя] «яма на дні річки; калюжа на дорозі», [бадбня, бадуня] «тс.»; — п. [Ьабипіа] «калюжа на дорозі» (з укр.); — можливо, утворення від псл. *Ьа<1-/Ьос1- «колоти, довбати, пробивати» (пор. молд. бадбнз «уніта»); менш обґрунтованими є зближення з коренем *Ь'ьсі- (уко. бодня) (Балецкий 8+. зі. 4, 399—400), з нвн. Ваб, Ьасіеп або думка про запозичення з південнослов’янських мов (Марусенко Досл. з мовозн. 2. 62—64, без вказівки на конкретне джерело запозичення). —Див. ще бостй.
бадйлля, [бадїлля], бадилина, [вадило] Ж, бадиллястий Я; — р. [бадьіль] «суха стеблина», [бадьілек] «дика коно-пля, Оаіеорзіз ІеІгаЬіі Б.», бр. бадьілле «бадилля», п. Ьасіуі, Ьадеї, слц. ІЬасііІ’] «стебло кукурудзи», схв. бадрлица «стебло», бйдаль (бО-дель) «осот, будяк»;— похідні утворення від кореня псл. *Ьаб-/Ьоб-, того самого, що і в словах бостй (додати), будяк та ін.— 81а\узкі І 25; ЗССЯ 1, 123; 8Б ргазБ І 176; Вегп. І 37.— Див. іце бостй.
[бадилярка] (зоол.) «кутора, №отуз (Миз тіпиіиз)» Ж; — очевидно, пов’язане з бадилля (див.).
[бадога] «бляха, листове залізо» ДзАтл II, [бадо.ґ] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. Ьасіо£ «бляха» етимологічно не з’ясоване.— Дзендзелівський УЛГ 54; ММТЕ8х І 214; Вагсхі 13.
[бадя] «чоловік старшої сестри; (дит.) старший брат» Ме, [бадьо] «батько, старший віком чоловік», [бадіка] «тс.»;— запозичення з східнороманських мов; молд. ваде «дядьку», рум. Ьасіе «тс.» походять, можливо, від болг. батя, ба-тьо, бате «тс.». — 8сЬе1ибко 119, 126; Мельничук Молд. зл. 163—164; СДЕЛМ 43; Мі1а-Агіпа$ та ін. Кошапозіауіса 16, 73, 74.— Див. ще батько.
бадьорий, [бадьбрний] «кмітливий, спритний» Пі, бадьористий, [бадьдр] «жвавість Г; жвава людина Я», бадьоритися, [ободярйтися] «зміцніти, оправитись», підбадьорити, підбадьорливий; — запозичення, яке витіснило з літературної мови власне українську форму бддрий, вживану в діалектах; джерелом запозичення вважається або білоруська мова (Булаховський Пит. походж. 164—165), або південноросійські говори, в яких форма бадер, як і бр. бадзерьі, зумовлена акаючою вимовою ненаголошеного о і появою вставного е між дір. (Ляпунов Наук. зб. Ленінгр. т-ва ІП, 1—3).— Див. ще бод-рий.
[бажант] «фазан» Ж, [бажанка] «тс.» Па; — р. [бажант], бр. [бажан, ба-зан]; — запозичення з польської мови; п. Ьахапі, як і ч. слц. Ьахапі, вл. Ьа-хап «тс.», через посередництво середньо
верхньонімецької, французької і латинської мов (свн. уазапі, фр. ст. Іезапі, лат. рйазіапиз) прийшло з грецької мови; гр. фаопаубд (оруїд) «фасидський (птах)» е похідним від назви міста Фате; (-ібод) «Фасида» (у Колхіді).— Нісййагсіі 34; Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 260; Вегп. І 47; 8У/ І 108; К1и§е—Мііхка 185; Ваигаі 312; Дворецкий 1715.
бажати — див. багтй.
[бажок] «шлунок» Я;-—-пов’язане з [божок] «свинячий шлунок», [бог] «шлунок; перший шлунок жуйних тварин», богун «тс.»; може бути зіставлене з гр. срауш «їм, пожираю»; пояснення «від бажати» (Яворницький 9) позбавлене підстав.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 12.— Пор. бог2.
[баз1] «скотний двір», [база] «хлів» Ж; — р. баз «двір, [скотний двір]»; — запозичення з тюркських або калмицької мов; пор. тат. кар. баз «яма, льох», калм. бас «скотний двір»; зіставлялося (Горяев 9) з нвн. Вапзе «амбар», дісл. Ьаз «хлів»; припускався (ІІ^іпакі) РР 11, 186—187) перерозподіл гіпотетичного дієслова *оЬагаіі (з префікса оЬ- і кореня, наявного в лат. а§о «жену», гр. ауш «тс.», ав. агаііі «жене»); обидва припущення позбавлені достатніх підстав.— Фасмер І 105; Шанский ЗСРЯ І 2, 9.
[баз2] (бот.) «бузина, 8атЬисиз пі-§га Ь.; бузок, 8угіп§а уи1§агіз Ь.» Мак, [базнйк] «тс.» Ж, Мак, [базнйче] «зарості бузини» Ж; — р. [бас] «бузина», слц. Ьага, Ьагіпа, нл. Ьаг «тс.»; — очевидно, псл. *Ьагь «бузина», споріднене з лат. 1а§из «бук», гр. <рт)Т°£, дісл. Ьок, двн. Ьиокйа, гот. Ьбка «тс.» (іє. *ЬЬа§-); заслуговує на увагу і припущення (Вегп. 1111) про походження слц. Ьага від псл. *Ььг- (пор. укр. бзина, боз), у зв’язку з чим українські форми слід було б розглядати як запозичення з словацької мови.— ЗССЯ 1, 172.— Див. ще боз, бузина, бузок.
база, базувати; — р. бр. болг. м. схв. база, п. вл. нл. Ьага, ч. Ьаге, слц. слн. Ьага; — запозичено з німецької або французької мови через російське або польське посередництво; н. Вазе, фр. Ьазе походять від лат. Ьазіз «основа,
фундамент», запозиченого з грецької мови; гр. 0а<тід «хід, рух, крок, нога, підставка, основа» пов’язане з [Заіусо (<*[3ау-і®) «ходжу», спорідненим з лат. уепіо «приходжу», гот. ^ітап «приходити», нвн. коїшпеп «тс.», дінд. §ата!і «іде»; неточним є твердження (Шанский ЗСРЯ І 2, 9—10) про запозичення в давньоруську мову безпосередньо з латинської (йдеться, мабуть, про форму базес 1499).— СІС 82; Фасмер І 105; Паигаі 76; Ргізк І 208—210.-— Пор. базис.
[базала] «тюхтій, неповороткий», [ба-залій] «тс.» Я; — частково відповідає р. [базгала] «пустун, гульвіса, жартівник», [баскала] «джигун, франт», [баз-лан] «плакса», [базлб] «непотріб, мотлох», схв. базало «гультяй, нероба», ба-зати «тинятись»; — можливо, зазнало впливу форм байдала, байтала; походження не з’ясоване; може бути пов’язане з основою баз- у дієслові базікати', порЛ тур. Ьазікії (непристойний вираз про жінку).— Фасмер І 106; Ильин-ский РФВ 60, 431.— Пор. базікати, байдала, байтала.
[базалуччя] «різний мотлох»; — р. [базлб] «щось старе, непридатне» (про худобу, одяг); — очевидно, запозичення з турецької мови; пор. тур. Ьогці-щак «псуватись; бути розбитим, виснаженим, схуднути»; оформлення слова могло зазнати впливу з боку ст. база-лучье «наплічник» (XVIII ст.), яке зводиться до тур. ст. Ьегеї- «бути оздобленим, намальованим».— Тимч. 50; Сіаи-зоп 391.
базальт; — р. бр. базальт, п. ч. слц. вл. Ьагаїї, болг. базалт, м. базалт, схв. базалт, слн. Ьагаїї; — запозичення з німецької або французької мови; н. Вазаіі, фр. Ьазаііе походять від пізньо-лат. Ьазаііез «пробний камінь», яке пов’язується з гр. [Запа-уод «тс.», що виводиться від єг. ЬаЬап (вид сланцю, що використовувався як пробний камінь).— СІС 82; Шанский ЗСРЯ І 2, 10; 81. хууг. оЬсусЬ 73; Паигаі 76; СЬапігаіпе І 166.
[базан] «задня щогла трищоглового корабля»; — р. [базанная (снасть)] «корінна (мотузка, що зв’язує вершину
щогли з носом корабля)»; — результат видозміни форми бізань «задня щогла», р. бизань «тс.», запозиченої з голландської мови; гол. Ьегаап походить від іт. теггапа «тс.», яке зводиться до ар. тагхап «щогла».— Шанский ЗСРЯ І 2, 116—117; К1и§е—Мііхка 68—69.
базар, [базаренко] «син базарного торговця» Я, [базарйнка] «базарні товари, подарунок з базару; дрібниці, іграшка» Пі, [базарйсько] «місце, де буває базар», [базарище] «тс.», базарувальник «той, хто продає що-небудь на базарі», базарчук «?» Ж, [базарянйн] «дрібний базарний торговець» Я, [ба-заркбвий] «базарний», базарувати, базарювати, розбазарювати, [розбазар’я] «закінчення базару», ст. базарь (XVIII ст.); — р. бр. базар, др. базарь, п. ч. вл. Ьахаг, слц. слн. Ьахаг, болг. базар, пазар, м. базар, пазар, схв. пазар; — запозичено в давньоруський період з татарської мови; тат. базар походить від перс. Ьахаг «критий ринок».— Акуленко 137—138; Макарушка 5; Шанский ЗСРЯ І 2, 10; Фасмер І 105—106; ЬокоізсЬ 23.
базарйнка «подарунок, хабар; [пеня, штраф за заподіяне каліцтво]»; — результат контамінації слів базар і [баса-рунок] (див.).
базграти «невміло або неохайно писати чи малювати», базгранина «мазанина», [базграч] «мазій» Я; — бр. [базгранина], ч. [Ьаг^гаі] «погано писати; мазюкати», [Ьай§гапіпа, иЬах£га€], слц. [Ьах^гіуу] «замазаний»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьах^гас з похідними Ьах^гасг, Ьах^гаїа «мазій» вважається новотвором неясного походження.— ЗІашькі І 29; МасЬек Е84С 49; 8а<іп.— Аііг. У1¥Ь. І 259.
[Базйлій, Базйль, Базь]; — чоловіче ім’я, запозичене з польської мови; п. Вахуіі, як і ч. Вахіїі, слц. Вахії, походить від лат. Вазіїіиз (Вазіїеиз), що зводиться до гр. ВаоїХєбе, від якого походить і укр. Василь (див.).
базис;—р. болг. базис, бр. базіс, ч. Ьазіз, слц. Ьахіз, схв. базис, — очевидно, нове запозичення з німецької мови; н. Вазіз походить від лат. Ьазіз
«основа, фундамент», до якого зводиться й форма база (див.).
базікати, базіка, базікало, [базічня] «балаканина», [базі] «тс.», [базйч] «базікало»; — р. [базйть] «голосно кричати, плакати, лаятись», бр. [базьїкаць] «базікати», м. базика «дражнить»; — очевидно, похідне утворення від основи псл. *Ьа- «розмовляти», аналогічне до балакати, багакати тощо.— Див. ще баяти.
[базін] «водосховище, викопана і зацементована яма» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. базйн (рум. Ьахіп) «басейн» походить від фр. Ьаззіп «тс.».— СДЕЛМ 44.— Див. ще басейн.
[базінка] (бот.) «суниці лісові, Ега-§агіа уезса Ь.» Мак, [базюмка, базюнка] «тс.» Мак; — видозмінене запозичення з білоруської мови; бр. [паземка, па-земкі] «тс.» утворено з прийменника па «по» і основи іменника зямля «земля».— Див. ще земля, по.
[базок] «ремінь при музичному інструменті» Я; — очевидно, результат видозміни форми пасок під впливом назви музичного інструмента бас.— Див. ще бас, пас1.— Пор. базувати1.
[базувати1] «грати на контрабасі»; — похідне утворення від назви музичного інструмента бас; пор. ч. Ьазоуаіі «акомпанувати на басах; співати басом», слц. Ьазоуаі’ «грати на контрабасі»; зміна с в з, пов’язана з назвою бас, спостерігається і в слові базок.— Див. ще бас.— Пор. базувати2, базок.
[базувати2] «теревенити, базікати» Пі; — очевидно, результат видозміни дієслова базікати під впливом фонетично близької форми [базувати] «грати на контрабасі».— Див. ще базікати, базувати1, бас.
базука «реактивна протитанкова зброя»; — р. бр. базука, п. Ьахоока, схв. базука, слн.. Ьахйка; — запозичення з англійської мови; англ. Ьаяоока «тс.» є результатом семантичної видозміни слова Ьахоока «тромбоноподібний звуковий інструмент», створеного в США (XX ст.).— СІС 83; Кіеіп 156.
базя1 (дит.) «вівця, ягня», [базюк] «баран» О, [базьо] «тс.» О, базька «ягня», [баська] «тс.», [байзюк] «мале ягня» Я,
[базнйк] «ягня; ягняча шкурка» Ж, [базькйй] «пухнастий, шерстистий» Ж, [базь-базь] (вигук для підкликання овець), [базю-базю] «тс.» Ме; — р. [базь-базь] (вигук для підкликання овець), [базя-базя, бась-бась, бать] «тс.», п. Ьагіа «овечка», Ьаг (вигук для відгону овець), Ьаз, Ьахі, Ьазка, Ьазхка «тс.», м. ба]ка (дит.) «вівця», ба] (вигук для підкликання овець); — здрібніла форма від іменника баран (з дитячої мови).— 8 XV І 107.
[бази2] «сережка (на дереві)» Ж, їбазь-ка, базінка ВеНЗн] «тс.», [базьки] (бот.) «подорожник, Р1апіа§о іпа]ог Ь.» Мак, [базьочкй] «тс.»; — ш Ьахіа «сережка», Ьагка, Ьазіигка «тс.»; — результат видозміни значення слова базя «вівця», зумовленої подібністю пухнастих КОТИКІВ на дереві до ягняти; пор. інші аналогічні назви того самого суцвіття: котик, баранчик, багнітка і т. д.
базь — див. базя1.
[бай] (спол.) «та й» О; — результат злиття сполучників ба та і (й).— Див. ще ба1, і.
[байбар] «кашовар» Я, їбайбарча] «син байбара» Я;—неясне.
[байбара] «довгий батіг пастухів Г, СУМ, Ж; лозина, хворостина, ломака, батіг; степова трава Ва», (байбарак] «тс.» Ва; — неясне; можливо, пов’язане з [барбара] (див.).
[байбарак] «чоловічий або жіночий верхній одяг», ст. байбарак'ь «кожух, критий сукном або іншою матерією» (XVII ст.); — р. ст. байберек «вид тканини (парча)», [баберек] «тс.», п. [Ьа]'-Ьагак] «вид верхнього одягу», [Ьа)Ьогак] «вид шовкової тканини», схв. Ьа]’Ьегек (Ье)Ьегек) «строката вишивка на полотні»; — запозичення з тюркських мов; очевидно, складне слово, утворене з тур. (крим.-тат. аз. каз.) Ьа] «багатий» і чаг. Ьагак «вид грубого сукна», що походить від перс. Ьагак «матерія з козиного пуху».— Тимч. 50; Фасмер І 107.
[байбарзо] «байдуже», [байбарзі] «тс.» Мо; — запозичення з польської мови; п. Ьа]Ьагс1го «тс.» є складним словом, структура якого остаточно не з’ясована; припускається утворення з часток Ьа «ба», і «і» та прислівника Ьагбхо
«дуже» (8М І 83), але можливо, що йдеться про утворення з дієслівної форми Ьа] «говори» і Ьагсіго, аналогічне до укр. байдуже.— Див. ще барзо.— Пор. ба1, баяти.
байбірство—див. бальвір.
[байварчик] «острів» Я; — неясне.
[байда1] «паля», [байдик] «дерев’яна підставка під війя або дишло» Я, [бай-дажбк] «кілок для розправляння підкрилка ятера» Дз, ст. байда «паля, загострена колода» (XVII ст.); — бр. байда «паля»; — виводиться (Тимч. 50) від нвн. [Веиіе] «діжа; вулик»; можливо, пов’язане з байда «довбаний човен»; у такому разі зберігає в собі сліди давнішого значення «колода, стовбур», від якого може бути виведене і значення «довбаний човен», а також «гультяй, ледар».— Пор. байда2, байда3.
[байда2] «довбаний човен» Я; — р. [байда] «барка», п. Ьа]с1а «корито»; — зв’язок з польським словом, яке виводиться від нвн. [Веиіе] «діжа; вулик» (8 XV І 83), залишається непевним; можлива спорідненість з байдак «річкове судно»; в такому разі різні значення слів байда («човен», «паля», «дошка» і т. д.), байдак і байдики можуть бути виведені із значення «брус, колода», властивого р. байдак.— Фасмер І 107.
байда3 «гультяй, ледар», [байдич] «ледар» Я, [байдикувати] «бродити, тинятися, бути нежонатим» Я, [байдувати] «ледарювати»; — очевидно, результат метонімії від назви байди «цурки, чур-баки», байдики «тс.» на основі виразу байди (байдики) бити «не працювати, ледарювати».— Див. ще байда1.
[байда4] «незграбна жінка»; — афективне утворення, можливо, похідне від байда «ледар», зумовлене впливом слова [байтала] «бамбула, бовдур».
[байда5] «окраєць, шматок хліба, велика скибка», [пайда] «тс.» Ж, [байдак] «шматок (хліба, цукру, дерева)», [бай-дурка] «круг, грудка (сиру)» О; — п. ра]с1а «великий шматок хліба», Ьа]с1а, схв. Ьа](1а «тс.»; — очевидно, походить від тур. раї «порція».— Вгйскпег 391; ХіізсЬ Нізі. р. зіо\уп, 91—92.— Див. ще пай, пайда.
байдак1 «річкове судно», [байдак] «невеликий млин (на Дніпрі)» Я, байдачник «робітник на байдаку», ст. байдака «судно» (XVII ст.), сюди ж, мабуть, і [байдак] «велика крижина» Берл.; — р. байдак «судно; [невеликий плавучий водяний млин]», ст. байдак'ь, бодак'ь, п. Ьа]‘сіак, Ье)с1ак, Ьаібаз; —вважається (Фасмер І 107) запозиченням з якоїсь східної мови, точно не визначеної; можливо, споріднене з байда «довбаний човен».
[байдак2] «вільне місце» Ж; — р. [байдан] «пустир, незабудоване місце», бр. байдан «земля, залишена для пасовиська»; — можливо, у словнику Желе-хівського кінцеве к помилково замість н; у такому разі можна припустити давнє запозичення з татарської мови, в якій б виступає на місці м і через це форма байдан могла бути варіантом запозиченого з перської мови майдан.— Дмит-риев 527.—• Див. ще майдан.
[байдаки] «селезні, які збиваються в зграї, коли качки водять виводки», б. гонити «ледарювати», б. бити «тс.»;— очевидно, результат перенесення назви байдак «вид судна»; вираз б. бити зблизився і змішався у значенні з фонетично подібним виразом байдики бити.— Див. ще байдак1.— Пор. байда1.
[байдала] «ледар» Я; — результат видозміни форми байда «ледар» під впливом слова [байтала] «бамбула, бовдур» і, можливо, [базала] «тюхтій, неповороткий».— Див. ще байда®, байтала.
байдара, байдарка', — бр. болг. байдарка, ч. Ьа)<1агка, схв. байдара', — очевидно, запозичення з російської мови; р. байдара, байдарка вважається утвореним від байда «довбаний човен» або від байдак «річкове судно».— Шанский ЗСРЯ І 2, 12; Фасмер І 107; Преобр. І 12.— Див. ще байда2.
[байдати] «молоти дурниці, говорити нісенітницю», [байдиґи] «теревені» (б. плести «базікати, розводити теревені»); — п. [Ьа)сіас] «розповідати», Ьа]<1а «вигадка, байка», ч. [Ьа]<1аі] «базікати»; — афективне утворення, пов’язане з баяти, можливо, вже праслов’янське (псл. *Ьа]ь<1а, як *уоггь<1а, стел, кражкда).— ЗІашзкі І 25; МасЬек Е8ЛС
42; ЗССЯ 1, 140—141; Байт—Аііг. У\УЬ. І 116—117.— Див. ще баяти.
[байде] «байдуже»; — можливо, результат скорочення слова байдуже.— Грінч. І 20.— Див. ще байдуже.— Пор. байделе.
[байделе] «байдуже» Я; — неясне; може, якось пов’язане з байде.
байдики (у виразі б. бити «не працювати»), [байди] (у виразі б. бити «тс.»), байдикувати «бити байдики»; — р. [байдйк, бадйк, батйк, бадег} «батіг, палка, хворостина», бр. байдьі (у виразі б. біць «байдикувати»), п. Ьа]сіу-ко\уас «байдикувати» (можливо, з української мови);— очевидно, пов’язане з байда «колода, чурбак», значення якого лише частково збереглось в укр. [байда] «паля», [байдйк] «дерев’яна підставка під війя або дишло»; можливо, б. бити означало якийсь вид дитячої гри (пор. гру в цурки); думка (Парасунько НЗ КДПІ 33, 107—109) про угорське походження форм байди, байдики (уг. *Ьа]с1, мн. *Ьа]с1ак, пор. уг. Іаій «глухар», комі-зирянське байддг «куріпка») потребує додаткової аргументації; непереконливим є виведення (Кравчук УМЛШ 1960/6, 60) сучасного значення виразу бити байдики з припущення, нібито виготовлення дрібних речей з дерева вважалося в минулому легкою роботою.— Пор. байда2, байда®.
[байдйха] «кухонний тарган, Регі-ріапеіа огіепіаііз» ВеНЗн, [байдбха] «тс.» ВеНЗн; — неясне; можливо, похідне від [байда] «незграбна жінка» (>«неакуратна господиня»),
[байдрак] «будяк, Сагсіииз Б.; осот, Сігзіиш Б. ВеНЗн; чортополох, Опо-регсіоп асапіЬіиш Б. Ж»; — результат видозміни деетимологізованої форми бодлак чи бодяк.— Див. ще будяк.
[байдрачка] (бот.) «свербіжниця, Кпаиііа агуепзіз Соиіі.» Мак; — похідне утворення від [байдрак] «будяк; чортополох»; назва зумовлена подібністю квіток свербіжниці і чортополоху.— БСЗ 23, 40.— Див. ще байдрак.
байдуже, байдужісінько, байдужливо, байдужно, байдужки, байдуженьки, бай-дужечки, [байдуженно, байдужовато] Я, байдужий, байдужливий, байдужний,
байдужість, байдужність, байдужіти, байдужніти, збайдужілий; — р. [байдуже], п. [Ьа]'с1ихе] (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об’єднання наказового способу дієслова бай «говори» і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще баяти, дужий.— Пор. байбарзо.
[байдур] «зальотник, джигун, залицяльник, ловелас»; — п. [Ьа]<1ига] «плетун»; — очевидно, складне утворення з основ слів баяти і дурити (див.).
байка1, байкар, байкарство, бай-кйй, байківнйця, байко — див. баяти.
байка2 — див. бая.
[байла] «шутий, безрогий» Ж; — неясне.
[байлаш] «спроба» Ж, [байлйчшпи] «пробувати, перевіряти, куштувати» Ж, [байлувати] «тс.» Ж, [пробайлунок] «спроба» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з уг. Ьаіібсіпі «возитись».— Кравчук ЛБ VIII 70; Чопей 7.
[байлйк] «безплатна примусова робота, на яку виганяли селян румунські бояри на Ізмаїльщині» Мо; — запозичення з турецької мови; тур. Ьауіік — утворення з суфіксом -1 ік «-ство, -щина» і т. д. від іменника Ьау «пан, господар»— є, очевидно, калькою або відповідником до укр. пан-щина; пор. тур. крим,-тат. і ін. Ьауіік «багатство» (з давнішого «господарство»).-— Радлов IV 2, 1428.
[байло] (лайл.); — неясне; можливо, пов’язане з [байла] «ворожбит», р. [байло] «базіка», похідними від баяти', може розглядатись і як результат контамінації слів [байтало] «нероба, волоцюга» і вайло «тюхтій, телепень».
[байлова] «виносне дишло», [байлдга] «тс.», [байлбвка] «тс.; жердина для підіймання якоря на великий човен», [байлувйти] «припрягати другу пару волів і витягати віз на гору; лупцювати», [бальвувати] «зчіплювати, зв’язувати»;— запозичення з тюркських мов; пор. ак-ног. байла «прив’язувати, зав’язувати, зв’язувати», тур. Ьа^іі — «зв’язаний,
прив’язаний», Ьа^іашак «зв’язувати прив’язувати».— Кравчук ЛБ VIII 70’
[баймуд] «дурень, телепень»; — складне утворення від основ дієслова баяти «розповідати, ворожити» і прикметника др. мудьньїи «повільний», пов’язаного чергуванням голосних з р. мед-ленньїй «повільний»; первісне значення «такий, що повільно говорить».— Див. ще баяти.
[байно] «атож, саме так» Ж; — результат злиття підсилювальної частки ба «та» і стверджувальної частки [айно].— Желех. І 10,-— Див. ще ба1, айно.— Пор. батайно.
[байодити] «базікати, брехати» Я; — афективне утворення від баяти «розповідати», близьке до [байдати].— Див. ще байдати, баяти.
[байор] «крайка», [байдрка] «крайка; широка стрічка; обвита металевою ниткою товста струна», [байброк] «товста струна; золота нитка», [байорці] «плетені шнурочки при поясі» До, [баюр] «крайка, шнурок» Ж, [боюрок] «вузький пояс» Ж, [боюрка] «тс.»; — п. Ьаіогек «металева нитка для гаптування і оздоб; обвита металевим дротиком струна», болг. баер «намисто», байр «жіноча прикраса»; — запозичено з румунської мови, очевидно, через польське посередництво; рум. Ьаіег(й) «шнурок, тасьма» виводиться з лат. Ьаіиіиз «носій» неясного походження (УгаЬіе Котапозіауіса 14, 129; ОІЖМ 63) або з лат. уагіиз «різнобарвний» (Ри?сагіи 14—15); менш переконливе припущення (8 XV І 84) про запозичення через польську мову з італійської (іт. Ьа§1іоге «блиск»); безпідставно пов’язується (БЕР І 26) з тур. Ьауіг «могила, горб»; рум. [Ьаійгй] є зворотним запозиченням з української мови.— Vа8Iпе^ К81 3, 167; Сгап]аГа 205; 8абп.—Аііг. ^Ь. І 226.
байрак1 «лісок у яру; лісова долина», [бар'як] «тс.» Кур, ст. байраки «порослий лісом яр» (XVI ст.); — р. буерак «сухий яр, водомий, водорий», [байрак, барак] «тс.»; — запозичення з турецької мови, хоча відносно турецького слова-оригіналу думки розходяться; більшість авторів вказує на тур. Ьауіг
«горб, зарослий деревами схил гори» (пор. монг. Ьй§ега§ «піщаний горбик», калм. Ьога§ «тс.») (Кобилянський Діалект і літ. м. 243; Шанский ЗСРЯ І 2, 214; Фасмер І 231; Раазопеп Л8РОи§г 21, 42; Рашзіесіі 57), інші виводять від тур. Ьиугак «ущелина, прірва» (Макарушка 4; ЬокоІзсЬ 28); пор. також тур. Ьигак «непридатна земля». — Менгес 188; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 227.
[байрак2] «вудила вуздечки Г; черкеська сідельна збруя Ж»; —очевидно, запозичення з якоїсь іранської мови; пор. ос. Ьага§ «вершник», Ьаіга§ «лоша», перс. Ьага§ї «кінь» і т. д., які зводяться до дієслівної основи Ьаг- «їздити верхи».— Абаев ИЗСОЯ І 232, 236—237.
[байрак3] «велика вівчарка» Ж; — неясне.
[байса] «пусте базікання» Ж; — похідне утворення від дієслова баяти «розповідати», можливо, аналогічне до р. плакса.— Див. ще баяти.
байстрюк «нешлюбна дитина», [ба-стрюк, байстер, бастир ВеБ], байстря, [бастр я\ «тс.», їбайстр ятник\ «чоловік жінки, що має нешлюбну дитину» Я, ст. байструк'Ь, байстря (XVII ст.); — р. їбастрюк] «нешлюбна дитина», [бай-стрьік] «тс.», бр. [байструк], п. [Ьа]-зігик], ст. Ьазіег, Ьаз1гх§ «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; свн. Ьазіагі (нвн. Ваз-іагсі) «нешлюбна дитина» походить від фр. ст. Ьазіагі «тс.», яке зводиться до пізньолат. Ьазіагсіиз «тс.», утвореного від Ьазіиш «в’ючне сідло»; отже, Ьазіагсіиз означало «син в’ючного сідла» (жартівливий натяк на стосунки між служницями постоялих дворів і погоничами мулів); виводиться також (К1и£е—Міїх-ка 55) від германського етноніма Ваз-іагпеп «бастарни»; пропонувались і інші тлумачення; п. [Ьаізігик] із вставним ] (як у айстра) є зворотним запозиченням з української мови.— КісЬЬагсіі 32; Фасмер І 132; Вгйскпег 17—18; Вегп. І 45; Ьаихаі 78; Сгаті11зсЬе§ 92.
[байтала] «незграба, бовдур», [бай-тало] «нероба, волоцюга», [байталува-тий] «грубий, неотесаний»; — п. ЬаДаІа «недотепа, незграба, нездара», [Ьа]ба1а] 118
«тс.»; — очевидно, запозичення з турецької мови; тур. ЬаДаї «непридатний, громіздкий» походить від ар. Ьаіаіа «бути недійсним, бездіяльним, безробітним», Ьаііаі «незайнятий, безробітний, поганий».— ЗіасЬоАмзкі АгаЬ. ЬеЬпху. І 26.— Пор. байдала, батал.
байца «протрава; міцна горілка», [байцувати] «травити, роз’їдати, припікати»; — р. байцевать «фарбувати тверді предмети їдкими речовинами, витравляти, Морити», п. Ье]с «протрава», Ье]са «хімічний і фарбувальний розчин; грунт під фарбу», болг. байц «столярна фарба», байца «розчин для закріплення фарби», схв. баіц, ба]ца «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. Веіге «протрава; міцна горілка» пов’язане з дієсловом Ьеігеп «травити, роз’їдати; припікати; полювати з соколом», двн. Ьеіх-хеп «змушувати їсти» як каузативом до дієслова Ьеі(3еп «кусати», спорідненого з дінд. ЬЬід- «колоти», лат. їіпдеге «тс.», псл. Ьііі, укр. бити.— БЕР І 27; К1и£е—Мііхка 63.— Див. ще бйти.
[байдарка] «частина ткацького верстата»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьга|ага «скоба; браслет» пов’язане з Ьга| «рука, ручка», що походить від лат. ЬгассЬіиш «рука», запозиченого з грецької мови; гр.
«верхня частина руки» тлумачиться як форма вищого ступеня від прикметника 0ра%бд «короткий», нібито в значенні «коротший від передпліччя».—8сЬе1ш1-ко 126; Ри$сагіи 18; Х’/аІсІе—Ноїш. І 114; Ргізк І 264.
бак1 «посуд для рідини»; — р. бр. бак «тс.», болг. м. бака «металевий посуд для їжі, корму», схв. баквица «дерев’яний посуд для води»; — запозичення з французької, німецької або голландської мови; фр. Ьас «чан, бак» походить від нар.-лат. Ьассиз, запозиченого з галльської мови; гол. Ьак «резервуар, таз», н. Васк «глибока дерев’яна миска», англ. Ьаск «посуд, чан» походять від нар.-лат. Ьасса «посуд для води», спорідненого з лат. Ьассиз,— СІС 83; ІПанский ЗСРЯ І 2, 13; Фасмер І 108; 8кок І 97; Баигаі 66; К1и§е— Міігка 43.
[бак2] (частка) «пак»; — розглядається (Потебня РФВ 4, 163) як один з випадків паралелізму п і б в слов’янських і балтійських мовах; може бути й результатом видозміни частки пак під впливом частки (і вигуку) ба.— Див. ще пак.
бака (у виразах забивати баки «збивати з пантелику, замилювати очі», світити баки «підлабузнюватись»); — бр. [бак/] «очі» (б. забіваць «замилювати очі»), бакульї «балухи, очі», п. Ьака (Ьак§ або Ьакі зшіесіс «підлабузнюватись»);— похідне утворення з первісним значенням «очі» від дієслова бачити.— Фасмер І 108; Уаіііапі КЕ8 22, 7; П’їілвкіі РЕ 11, 183; Вегп. І 24,—Див. ще бачити.
[бакай] «глибока яма в річці, ставку; наповнена водою вибоїна; випорпане курми гніздо в землі ЛЧерк», [бакаль] «озеро», [бакані] «заболочена рівнина» Пол, [бакая] «яруга» ВеНЗн, [бакаїстий] «з ямами під водою; вибоїстий», [бакаюватий, бакаїстий НЗ УжДУ 26] «тс.»; — р. бакай «річкова протока; прохід у плавнях», [бакалда] «яма з водою; вибоїна з водою», [бокалда] «тс.»; — очевидно, запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. крим.-тат. узб. уйг. каз. Ьок «кал, гній, бруд», які зіставляються з монг. Ьо£ «бруд, сміття»; менш переконливе зближення з р. [баклан] «колода», [бакулька] «вистругана паличка», [баклуша] «заболонь у дерева», схв. бакула «тс.» та ін. (ЗССЯ 1, 142—143); позбавлені підстав зіставлення з гал. Ьассиз «заглибина, впадина» (Горяев 1896, 9), з р. бок (Соболевский Зіауіа 5, 441) або з укр. бак «резервуар»,— Фасмер І 109; Радлов IV 2, 1645; Казапеп УегзисЬ 79; Ратзіесіі 48—49.
бакалія1 «група харчових продуктів і предметів споживання», [бакалея] «овочі» Пі, бакалійник «торговець бакалією», [бакалійщик] «продавець овочів» Пі, ст. бакалія «південні сушені плоди» (XVIII ст.); — р. бакалея «сушені плоди, чай, кофе, какао, цукор, солодощі», бр. бакалея «тс.», п. Ьакаїіе «бакалія, бакалійні товари», болг. бакалйя «то
вари й продукти домашнього вжитку», м. бакалница «бакалійна крамниця»,. бакаллак «бакалійні товари, бакалійна торгівля», бакаліин) «бакалійник, власник бакалійної крамниці», схв. бакалница «бакалійна крамниця»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьаккаї «торговець овочами», Ьаккаї іуе «бакалія» походить від ар. Ьарраї «зеленяр, торговець овочами, плодами, солониною, в’яленою рибою, ковбасами», Ьац-цаііууа «бакалія», пов’язаного з Ьаці «сушені плоди і овочі».—СІС 83; Шанский ЗСРЯ І 2, 14; Фасмер І 109; Преобр. І 50; 8кок І 95; ЗіасЬошзкі АгаЬ. ЬеЬп\у. І 25; Разапеп УегзисЬ 59; ЬокоізсЬ 16; 8абп. —Аііх. УУ/Ь. І 228.
бакалія2 — див. вакелія.
бакан «червона фарба, кошеніль»; — р. бр. бакан «багряна фарба, венеціанський лак», болг. бакам «дерево, з якого добувають червону фарбу; вид фарби», м. бакам «тс.», схв. бакам «вид косметичної фарби, рум’яна»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьаккаш «красильне дерево, з якого добувають червону фарбу» (пор. чаг. Ьакаш а^асігу «дерево, з якого роблять фарбу»), походить від ар. Ьаццаш «тс.».— Фасмер І 109; РЧДБЕ 98; 8кок І 95; 8адп.— Аііг. УУЧ). І 228—229; Разапеп Уег-зисЬ 59; ЬокоізсЬ 16—17.
[бакати] (на щось) «звертати вину» Ж; — р. [бакать] «балакати, розмовляти», [баку лить] «тс.», [бака] «балакун, оповідач», [бакульї] «пусті слова, плітки, чутки», бр. [бакаць] «теревенити; повільно говорити, запинаючись читати», п. ст. Ьакас «гукати, звати, лаяти», ч. Ьакаіі «сварити, нацьковувати», [Ьа-каі] «теревенити», схв. ст. Ьакаіі «кричати; лаяти»; — псл. Ьакаіі «балакати»; — похідне утворення від іє. *ЬЬа-«розповідати, говорити», паралельне до дієслова баяти.— Желех. І 10; Фасмер І 109; ЗССЯ 1, 141—142; СЬгізііапі АІ81РН 34, 364.— Див. ще баяти.
бакен «поплавець на якорі для позначення фарватеру і небезпечних місць», бакенник, бакенщик; — р. бакен, бакан, [бакон], бр. бакен «тс.», п. Ьакап «бакен, сигнальна башта, маяк», болг.
бакен, бакан; — через російську мову запозичено з голландської; гол. Ьаак «сигнал, знак», мн. Ьакеп, споріднене з снн. Ьаке «освітлювальний вогонь», фриз. ст. Ьакеп «тс.», які через проміжну форму основи *Ьаикпа- виводяться від лат. Ьйсіпа «сигнальний горн».— СІС 83; Шанский ЗСРЯ І 2, 14; Фасмер І 109; Маїгепаиег 101; Меиіеп 24; К1и§е— Мііхка 45.
бакенбарда, бакенбарди, заст. бакенбард, заст. бакен; — р. бакенбарда, п. ЬакепЬагОу, болг. бакембарди (з рос.), схв. бакенбарди, бакенбарти; — запозичення з німецької мови; н. Васкеп-Ьагі «бакенбарди» є складним утворенням з основ іменників Васке «щока», спорідненого з гр.	«тс.», сраусо
«їм», укр. [бог] «шлунок», та Ваг! «борода», спорідненого з псл. *Ьогс1а, укр. борода,— Шанский ЗСРЯ І 2, 14—15; Фасмер І ПО; Вгйскпег 12; К1и£е— Мііхка 43, 54.— Див. ще бог2, борода.
[бакйр1] «казан, переважно мідний», [бакарний] «мідний» ЕЗб. ЗО; — болг. [бак'Ьр] «мідна посудина для води, мідний казан», м. бакарник «мідний казан», схв. бакар «тс.», слн. Ьакег «мідь»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьакіг «мідь», як і тат. бакьір «тс.», каз. бауьір «бронза», виводиться від перс. Ьайуг.— БЕР І 28; 8кок І 96; БокоізсЬ 17; Вегп. І 40; Разапеп УегзисЬ 58.— Пор. бакрач.
[бакйр2] — див. набакйр.
[баклаг] «фляга», баклага, баклажка «тс.», баклажок «мала баклага; [рід писанки]», [баклб] «баклага», [ббкла] «плоске барильце», боклаг, боклага, Ібоклава Ж, боклай Ж, ббкла] «тс.», [боклажок] «плоске барильце; пуголовок; #орт яблук», [бдклак] «кільцевид-ний глиняний посуд», [буклажки] Сгап-]а1а, [буклак] «глечик, кухоль» Ж, [бо-клатий] «пузатий», ст. боклага (1565), боклагі) (1699);—р. баклага, баклажка, [боклаг, ббклах] «фляга, сулія; дерев’яний посуд різного вигляду», [баклаха] «глиняний посуд», [баклбвка] «посуд для молока», бр. біклага «фляга», баклага «тс.», п. Ьикіак «бурдюк, дзбан», Ьик-ІаЬа, ЙюкІак, Ьок1а2ка], ст. Ьокіазхек
«тс.», м. баклица «дерев’яна баклага», схв. бакла «дерев’яний посуд»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. баклак «вид посуду», бакла «тс.», крим,-тат. бакла «мірка для збіжжя»; менш обгрунтоване пов’язання (Шанский ЗСРЯ І 2, 15—16) з р. баклуша «обрубок деревини», [баклан] «чурбак»; значення «барильце» в карпатських говорах могло з’явитись під впливом румунської мови, в якій [Ьиііа^й] «барильце», [Ьйі1а§, Ьї-Ноа£а] «тс.» (8сЬе1ш1ко 126) є, очевидно, турцизмами.— Макарушка 4; Фасмер І ПО; Преобр. І 12; Вгйскпег 48; Дмит-риев 563; Сгап]а1й 216.
баклажан «помідор, 8о1апиш Іусо-регзісигп; (синій) 8о1апиш теїоп^епа Б.», [бадаржан] «помідор» Мак, [бади-жан Мак, баклахан Мак, батлажан Мак, падлажан Мак, поклажан Кур, Па, патлажан Ме, патлажанаІАо] «тс.», [баклажани] «вид узору на писанці» Я; — р. баклажан, [бадаржан], бадижан, [батлажан], бр. баклажан, п. Ьакіаіап, ч. Ьакіагап, раііагап, слц. Ьакіайап, болг. баклажан, папгладжан, м. патли-цан, схв. патлйцан; — запозичення з турецької мови; тур. раііісап. «тс.» походить від перс. Ьайіпсігап (>Ьайіп-£’ап), ар. Ьасііпхап «тс.».— Акуленко 137; Шанский ЗСРЯ І 2, 15; Фасмер І ПО; 8кок І 99; 8айп.— Аііг. УШ. І 230; Дмитриев 525; БокоізсЬ 14; Мікі. ТЕ1 2, 140; Радлов IV 1176, 1179.
баклан «водяний птах, РЬаІасгосо-гах Вгізз.»; — р. бр. баклан «тс.»; — запозичення з тюркських мов; пор. тат. ст. баклан «дика гуска», баглан, баклан каз «тс.», тур. Ьа§1ап «дрохва»; менш переконливе припущення про зв’язок з гр. леХеха¥ (Горяев 1896, 9; Преобр. І 13).— Булаховский Семас. зтюдьі 184; Шанский ЗСРЯ І 2, 16; Фасмер — Трубачев І ПО; Дмитриев 525.
[бакрач] «відро» Мо; — болг. бакрач «мідний казан», схв. бакрач «казан, казанок, чавун»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьакгаф «мідний черпак, казанок» є похідним від Ьакіг «мідь».— Дювернуа І 53; Стаховский Зтимология 1965, 198.— Див. ще бакйр1.— Пор. боґрач.
бактерія, бактеріальний, бактеризувати; — р. болг. бактерия, бр. бак-щзрьія, п. Ьакіегіа, ч. Ьакіегіе, Ьакіегіе, слц. Ьакіегіа, вл. нл. Ьакіегі]’а, м. бак-терща, схв. бактерща, слн. Ьакіегі]а;— запозичення з німецької або французької мови; н. Вакіегіе, фр. Ьакіегіе походять від лат. Ьасіегіиш «паличка», яке зводиться до гр. 0ахтт;ріо¥, (іахіт]-ріа «тс.», пов’язаного з |3ахтро¥ «палка», спорідненим з лат. Ьасиїит «тс.», дірл. Ьасс «гак».— СІС 83; Шанский ЗСРЯ І 2, 17; Ргізк І 211—212.— Пор. багет, бацила.
бакун «сорт тютюну», [бакунь Мак, батунь Мак, батюн Пі, багун Мак] «тс.», бакуняр (заст.) «контрабандист бакуну»;—р. бакун, п. Ьакип, Ьакоп, Ьакип; — очевидно, пов’язане з нвн. [Ьако, Ьа§о] «тютюн», яке виникло в результаті переосмислення початкового іо- в старій формі іоЬассо «тютюн» як артикля; кінцеве -ун пояснюється впливом слова тютюн (Засіп.—Аііг. УМ^Ь. І 105—106); менш переконливі зіставлення (Горяев Доп. 1, 2) з назвою міста Баку і з англ. Ьассу «тютюн».— Дзендзелівський 81. зі. 6/1—2, 141; Фасмер І 111.—Пор. баґа.
[бакунт] «сплав міді з цинком»; — неясне.
[бакша]; — р. бр. болг. бахча, п. ЬасЬсха, м. бавча «сад, город», схв. [бахча, б&кча, багра] «тс.»; — запозичення з тюркських мов; крим.-тат. бахча, тур. Ьа§<;а, каз. бакша і т. д. зводяться до перс. Ьа§са «садочок», похідного від Ьа§ «сад».— Шанский ЗСРЯ І 2, 60—61; Фасмер І 111; Горяев 1896, 9; Дмитриев 527; Засіп.—Аііг. У\¥Ь. І 228; Вегп. І 39; БЕР 136.— Див. ще баг.
бакшиш «дарунок, хабар (у Туреччині); надбавка (до зарплати і под.); чайові»; — р. бакшиш «чайові, могорич, хабар», п. Ьакзхузх, ч. слц. Ьакзіз, болг. бакшиш, м. бакшиш, схв. бакшиш, слн. Ьакзіз «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. ЬаЬ?і?. ЬаЬ$і$ «тс.» зводиться до перс. Ьайзіз «тс.», похідного від дієслова ЬаЬзніап «дарувати», спорідненого з ав. Ьа%5- «тс.».— Фасмер І 111; БЕР І 28; Мікі. ТЕ1 І 253, НасЬіг. II 79; Ногп 43,
бал1 «вечір з танцями», [баль] «пишна гулянка, п’янка» Па, балувати «проводити час на балах», балювати «тс.»; — р. болг. м. бал, бр. баль, п. нл. Ьаі, ч. слц. слн. Ьаі, схв. бал-, — через російську (варіант з твердим л) і польську (з м’яким ль) мови запозичено з французької; фр. Ьаі (первісно «танець») утворене від дієслова Ьаііег «танцювати», що походить від гр. (За/Лі^со «танцюю», пов’язаного з [ЗаАТьсо «кидаю», можливо, спорідненим з тох. А, В кіа «падати», ав. пі-уга-іге «жбурляються» (пас.).— СІС 84; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 17—18; Фасмер І 111; Паигаі 69; К1и§е—Міігка 46; Егізк І 215—217.
бал2 «оцінка, одиниця виміру»; — р. балл «оцінка, одиниця виміру; куля при балотуванні (ст.)», бр. болг. бал, слн. Ьаі; — запозичення з німецької або французької мов; н. Ваіі «куля», фр. Ьаііе «м’яч, куля» походять від франк, або іт. діал. Ьаііа «куля», спорідненого з двн. Ьаі «кулястий предмет», дісл. Ьдііг «куля», дангл. Ьеаііос «яєчко», лат. їоіііз «балон», гр. сраААбд «репіз».— СІС 84; Шанский ЗСРЯ І 2, 25; Фасмер І 116—117; Паигаі 70; К1и§'е-—Міігка 46.
[бала] «бовдур, тюхтій»; — схв. бало «сопляк, слюнтяй, базіка», балона «тс.»; — очевидно, пов’язане з бали «теревені» (пор. цілком аналогічне байлб)-, може бути зіставлене і з тур. [Ьаіа] «хлопчик» (пор. дінд. Ьаіа «молода, дурна істота»),— БЕР І 28.—Див. ще бали.
балабан1 (орн.) «різновид сокола», ст. болобанТ) (XVII ст.); —р. [балабан] «великий сокіл, Раїсо сЬегги§ бгау; яструб», болг. [балабан] «чапля; голуб’ятник (хижий птах)», схв. балабан «чапля»; — запозичення з турецької мови; тур. ЬаІаЬап «яструб-перепелят-ник; бугай (птах)», крим.-тат. ЬаІаЬап «вид хижого птаха» виводиться від перс. ЬаІаЬап «бугай (птах)».— Фасмер 1111; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 279—280, 10/2, 75; 8кок І 98; Менгес 90, 91; Засіп.—Аііг. УЖ. І 124; Мікі. Е\У 6; Казапеп УегзисЬ 59.— Пор. балабан2.
[балабан2] «велика квасоля» ВеБ, [балабанка] «тс. ВеНЗн; сорт дуже ве
ликої картоплі»; — запозичення з турецької мови; тур. ЬаІаЬап «величезний» відповідає крим.-тат. ЬаІаЬап «головатий» і разом з ним зводиться до ЬаІаЬап «вид хижого птаха».— Радлов IV 1494— 1495; Казапеп УегзисЬ 59.—Див. ще балабан1.
[балабан3] «вид печива»; — очевидно, запозичення з турецької мови; об’єктом запозичення могло бути тур. ЬаІаЬап у значенні «великий», або «великий барабан», або «вид птаха» (за зовнішнім виглядом печива, пор. укр. гусочка «вид печива» і под.); проте можливе також припущення про зв’язок із словами балабух і под., зокрема про видозміну слова балабух під впливом балабан1, балабан2. — Радлов IV 1494. —Пор. балабан1, балабан2, балабух.
[балабан4] (бот.) «гадючник шестипелюстковий, Рііірепсіиіа Ьехареіаіа СіїіЬ.; перстач, РоіепіШа Іогтепііііа 8сЬг.» Мак, [балабанка] «гадючник шестипелюстковий» Мак, [талабан, талбан, тарабан, тарлабан] «тс.» Мак; — неясне.
[балабас] «сорт слив» ВеНЗн; — очевидно, результат видозміни форми балабух (див.).
[балабблка] «торохтійка, пустомолот» Я, [балабун] «балакун, базіка» Я, [балабани] «нісенітниця, пуста балаканина» (б. бити «говорити дурниці») Я, [бала-ббшити] «базікати»; — р. [балаббла] «балакун», [балаббн] «тс.», бр. [балабблка] «торохтійка», балаббн «базіка», балаббніць «торохтіти», болг. блаббля «бубоню», ч. ЬІаЬоШі «белькотати»; — очевидно, псл. *Ьо1Ьо1ііі, звуконаслідувальне утворення, зближене пізніше на східнослов’янському мовному грунті з основою бал- «балакати, гомоніти»; пор. лат. ЬаІЬпз «заїка», ЬаІЬиііо «заїкаюсь»,—Фасмер І 111—112; Шанский ЗСРЯ І 18; Преобр. І 13; МасЬек Е8ЛС 55; Засіп.—Аііг. УМ/Ь. І 121 — 122; Вегп. І 69. — Пор. балаббн1, бали, балбута.
[бала-ббм] (передача звучання дзвона) Я, [балаббмкати] «дзвонити» Я; — звуконаслідувальне утворення, фонетична структура якого, можливо, зазнала впливу з боку балабан «дзвоник, 122
брязкальце», балабонити «дзвонити, бренькати». - Див. ще балаббн1.— Пор, балам.
балаббн1 «дзвоник, брязкальце», [ба-лабалька, балабблка, балабблька], бала-ббнчик «тс.», [балабонити] «дзвонити, бренькати»; — р. [балаббнчик] «брязкальце, дзвінок», балабблка «підвіска, дрібна висяча прикраса», бр. балаббн «дзвінок»; - утворення не зовсім ясного походження; довгий час вважалося запозиченням з татарської мови (Янов-ский І 317); пов’язується також (Фасмер І 112) з балаббла «базіка».— Шанский ЗСРЯ І 2, 18.— Пор. балабблка.
[балаббн2] «земляний горіх» Мо, [ба-лаббнка] «рід рослини з бульбами, схожими на картоплю»; — п. [ЬаІаЬоп] «картопля», [ЬаІаЬпп, ЬаІаЬап, Ьаіа-Ьа]а, Ьа1аЬа]ка] «тс.»; — очевидно, результат контамінації форм типу [балабан] «велика квасоля», [балабанка] «тс.; сорт великої картоплі» і балаббн «дзвоник, брязкальце»; з другого боку, початкова частина слова бала- могла бути зближена з словами балабух і под. за ознакою круглої форми.— Див. ще балабан2, балаббн1.— Пор. балабух, ґалаґан, ґалаґбн.
[балабух) «грудка; невелика булочка», [балабух] «невелика хлібина» Ж, [балабуха] «грудка», [балабухи] «галушки з часником Пі; хлібні пишки Ва», балабушка «грудка; [здобна булочка Пі; кукурудзяний пряничок Мо]», [бала-бушок] «грудка», [балабушок] «невеликий хлібець» Ж, [балаббшки] «круглі товсті коржики» Я; — р. [балабуша] «булка, білий хлібець», [балабушка, ба-лабка] «тс.», [балаббшки] «пампушки, млинці», бр. [балабуша] «житній або пшеничний хліб», [балабушка, балай-вушка] «тс.», п. [ЬаІаЬпсЬ] «гречаний або житній пиріг» (з укр.), [ЬаІаЬизхек, ЬаІаЬизхка] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення; компонент бала-, здається, означає «щось кругле, кулясте».— 8абп.— Аііг. ^йїЬ. І 124.
балаган «тимчасова будівля (для торгівлі, театральних вистав тощо); безладдя», балаганник, балаганити «пустувати, блазнювати»; — р. бр. балаган,
п. Ьаіа^ап; — через російську мову запозичено з тюркських; башк. каз. кирг. туркм. узб. уйг. балаган походять від перс. ЬаІаЬапа «верхня кімната; високий балдахін», яке складається з Ьаіа «високий» і Ьапа «будинок».— Супрун УЗ КиргГУ 3, 93; Шанский ЗСРЯ І 2, 18—19; Фасмер І 112; Дмитриев 566; Будагов І 235—236.
[балаґувати] «жити в бездіяльності»;—слц. [Ьа1а§оуас] «гаяти час»;— очевидно, споріднене з болг. балагувам «мурмочу, базікаю», яке зводиться до основи псл. Баї- «говорити, базікати»; пор. також блавучити «сидіти без діла, лінуватися».— ЗССЯ 1, 144; Засіп.— Аііг. ¥Д/Ь. І 123.— Див. ще бали.
балагула «критий дорожній віз; єврейський візник», [балагула] «тс.»; — бр. балагбл «підвода, візник», п. [Ьаіа-§и!а, Ьага§о1а] «вантажна підвода; багатий фурман; великі дзвінки для коней»; — запозичення з мови ідиш; ід. Ьа1а§о1е «візник» походить від гебр. Ьааі «господар» і а§а1аіЬ «підвода».— Верхратський ЗНТШ 12, 42; Фасмер І 112; АИЬаиег ЛР 17, 47—49; ЗД/ І 90.
балагур «балакун, жартівник, байкар», балагурити «жартувати, весело розмовляти», [балагуркати] «збивати з пантелику, заговорювати» О; — р. бр. діал. балагур; — складне утворення з основ бала- «теревені, жарти» і гур-(псл. §иг-) як фонетичного варіанта основи говор-.— Шанский ЗСРЯ І 2, 19; Фасмер І 112; Смолина РР 1967/3, 66 — 69; Погодин РФВ 39 2; ЗССЯ 1, 145; Засіп.—Аііг. УД/Ь. І 122—123. — Див. ще бали, говорити, гуркати.
[балагура] «натовп, юрба» Ме; — результат видозміни слова балагула «підвода, на якій їздять євреї», під впливом форми балагур.— Див. ще балагула, балагур.
балада «вид віршованого твору»; — р. баллада, бр. болг. м. схв. балада, п. Ьаііасіа, ч. слц. вл. Ьаіасіа, слн. Ьаіасіа «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. Ьаііасіе походить від пров. Ьаіасіа «танець», згодом «поема під час танцю», пов’язаного з Ьаіаг «танцювати», яке зводиться до лат. Ьаііаге «тс.».—
СІС 84; Шанский ЗСРЯ І 2, 25; Фасмер І 117; Паигаі 70.— Див. ще бал1.
[балазала] — див. бандала.
[балай] (у виразі на галай, на б. «непродумано, похапцем, абияк») Ме; — субстантивоване утворення на грунті виразу на галай-балай «непродумано» і под.— Див. ще галай-балай.
балакати «розмовляти, розповідати, говорити», [балякати] «тс.», балаки «розмови; надокучливе базікання», балаканина, [балаканка, балакня], балачка, [баляка] «безглузда розмова» Пі, [ба-ляки] «розмови» (у виразі б. підпускати «дурити, обдурювати»), [балакай] «говорун, балакун, базіка» Я, [балакайло, балакарь Я1 «розповідач», [балакер] «балакуча людина, що вміє цікаво розповідати» Мо, [балаклій], балакун, балакуха, балакливий, [балакуватий], балакучий; •— р. балакать, бр. балакаць, п. [Ьаіакас], слц. ЬаІасЬаі’ «брехати, базікати», схв. ст. Ьаіакаіі; — похідне утворення від основи бал- (псл. Ьаі-) «розмова, базікання»; зіставлення з основою Ьоі- у словах типу [балабблка] (Мікі. ЕУ/ 5; Вегп. І 40) позбавлене підстав.— Шанский ЗСРЯ І 2, 19; Фасмер І 112; ЗССЯ 1, 145; 81. ргазі. І 184—185; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 121; Вегп. І 40.— Див. ще бали.— Пор. балабблка, балагур, балалайка.
балалайка «музичний інструмент», [балабайка] «тс. Г; вид дитячої гри Я», балалаєчник, [балабайник] Я, ст. балабайка (XVIII ст.); — бр. балалайка, [балабайка], п. Ьа1аіа]ка, Ьа1аЬа]ка, ч. слц. Ьа1аіа]ка, болг. балалайка, схв. балалайка, слн. Ьа1аіа]ка; — запозичення з російської мови; р. балалайка, [балабайка, балабайка]; очевидно, первісною була форма балабайка як складне утворення з двох синонімічних основ Ьаі- «балакати, гомоніти» і Ьа]- «розповідати»; пор. р. [балобайка] «балалайка; пуста людина, базіка», [балоббй] «базіка, пустомолот, брехун»; спроби виведення з татарської мови (Яновский І 317; Горяев 1896, 10; ЬокоізсЬ 17) необгрунтовані.— Шанский ЗСРЯ І 2, 19—20; Фасмер І 113; Вегп. І 40; Миртов 14.— Див. ще бали, баяти.
[балам] (передача звучання дзвона), [баламкати] «бити в дзвін; гойдати СУМ; гойдатися Ж», [баламкотіти] «дзвонити, бренькати» Я; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до бала-бом (пор.).
баламут1 «порушник спокою, підбурювач, спокусник, обдурювач, дурисвіт», баламута «тс.; вид гри в карти Пі», [баламутки] «крутійство» О, [баламутна] «порушення спокою» Я, баламутство, баламутити, ст. баламуть «пуста людина, вітрогон» (XVI ст.); — р. бр. баламут «спокусник, обдурювач, підбурювач», п. Ьаіатпі «тс.», ч. Ьаіа-гаиіа «базікало», [Ьаіатці’а] «брехун», Ьаіатиііс «підбурювач», Ьаіатиііі «тс.», слц. Ьаіашиіа, Ьаіатиііпа «замішання, сум’яття, непорядок, хаос; поширення нліток»; — пояснюється по-різному: як складне утворення з основ Ьаі- «розмова, балаканина» і трі- «смута, суперечка» (Шанский ЗСРЯ І 2, 20—21; Фасмер І 113; Преобр. І 14; Вегп. І 40; МасЬек Е80С 43; ЗССЯ 1, 145—147; 51. ргазі. І 185—186); менш переконливо, як запозичення з монгольської мови — монг. Ьаіашиі «пустун, норовливий» (Мікі. ТЕ1 МасЬіг. І 10; Горяев 1896, 10; ІюкоізсЬ 17; Зіашзкі І 26; Засіп.—Аііг. УАУЬ. І 125—126), як пов’язане з тюрк. Ьпіашак «перешкоджати» (КогзсЬ АІЗІРЬ 8, 650) або як споріднене з гр. сргіА-бе «облудний» (Реіг ВВ 21, 208; Ргеїішііх 487).— Див. ще бали, мутити.
[баламут2] (іхт.) «скумбрія, ЗсошЬег зсоїнЬгиз»; — р. [баламут] «чорноморська скумбрія», болг. паламуд «пала-міда, морська риба з родини скумбрій, Раїатіз загсіа»;—запозичення з турецької мови; тур. раїатисі (вид риби) походить від нгр. лсДарїба «тунець», пов’язаного з гр. лаларц «долоня», спорідненим з лат. раїта «тс.», двн. Гоїта «рука», дінд. рапіЬ «тс.».— Радлов IV 1166; Егізк II466; Воізасд 741.
[балан] «білий віл Г; білий кінь, собака Мо; білявий хлопець Ме», [балан] «біла корова ВеНЗн, Ме; білява дівчина Ме»; — п. [Ьаіап] «світло-жовтий або білий віл»; — запозичення з східно-романських мов; рум. Ьйіап (молд. ба-124
лан) «білявий, білий», рум. Ьйіаій (молд. бзлае) «біла» (кличка корови) є суфіксальним утворенням від рум. Ьйі «білявий; білої масті», молд. бал «тс.», яке походить від болг. ст. бРл-ь «білий».— ЗсЬеІшіко 126; Мельничук Молд. злементьі 164; Клепикова 63; Мі|а-Агта$ та ін. Кошапозіауіса 16, 74—75.— Див. ще білий.
[баланда1] «нудний балакун», [ба-ландїти] «базікати»; — р. [баланда] «балакун, пустомолот», [баландать] «марнувати час, базікати», [баландйть] «тс.»; — похідне утворення від основи псл. Ьаі- «розповідати, балакати».— Див. ще бали.— Пор. белендіти.
[баланда2] «незграбна людина», [ба-ландати] «хитати туди й сюди, гойдати»; — р. [баланда] «повільна, незграбна людина; нероба, пройдисвіт», п. [Ьа-Іапсіа] «повільна, незграбна людина» (з укр.); — не зовсім ясне; може бути пов’язане з р. валанда «повільна, незграбна людина», яке вважається запозиченням з литовської мови (лит. уніаті а «дозвілля»), валандать «повільно працювати, марнувати час» (Шанский ЗСРЯ І 2, 21); може розглядатись і як результат видозміни значення слова баланда1 «балакун» (>«непрацьовитий»> «повільний, незграбний»),
баланда3 «дуже рідка пісна юшка; [їжа з м’ятої картоплі ЛПол]»; — запозичення з російської мови; р. [баланда] «погана їжа, бурда; окрошка» є, очевидно, результатом видозміни слова [баланда] «лобода; гичка», що вважається запозиченням з литовської мови; пор. лит. Ьаіашіа «лобода», лтс. Ьаіапйа «тс.», похідні від лит. Ьаііі «біліти», лтс. Ьаіз «блідий, білий», споріднених з псл. Ьеіь, укр. білий.— Шанский ЗСРЯ І 2, 21; Фасмер І 113; Преобр. І, XXVI; Горяев 1896, XXXVII.
баланс «порівняльний підсумок прибутків і витрат; рівновага», заст. бі-лянс «тс.», балансувати «утримувати рівновагу», балансер «акробат, канатоходець», балансир «довга палиця для зберігання рівноваги на канаті; коромисло, важіль, який передає рух поршня або служить для рівномірного розподілу
ваги; маятник годинникового механізму»; — р. бр. болг. баланс, п. слц. Ьаіапз, ч. Ьііапсе, вл. Ьаіапза, м. баланс, схв. баланс, слн. Ьііапса «підсумок прибутків і витрат», Ьаіапз «рівновага»; — запозичення з французької мови; фр. Ьаіапсе «ваги, рівновага» походить від лат. Ьііапх «ваги з двома чашками» (через нар.-лат. *Ьі1апсіа), утвореного з основ Ьі- «двічі, два» і Іапх «чашка, шалька», спорідненого з гр. Хехо? «корито, миска», ^вхатт] «тс.», псл.
«гну», укр. лук.— СІС 84; Шанский ЗСРЯ І 2,21; Оаигаі 69; Таїсіє —Ноїш. І 761.—Див. ще біс3, лук. — Пор. ло-ханя.
баланці — див. балувати.
баласт, баластувати; —р. балласт, бр. болг. баласт, п. ч. слц. вл. Ьаіазі, м. баласт, схв. баласт, слн. Ьаіазі; — через російське посередництво запозичено з голландської або нижньонімецької мови; гол. Ьаііазі виводиться від дат. або шв. Ьагіазі (букв, «пустий вантаж»), утвореного з основ прикметника Ьаг «позбавлений, порожній, голий», спорідненого з двн. днн. Ьаг «голий», псл. Ьозь, укр. босий, та іменника Іазі «вантаж» (пор. нвн. Базі «тс.»), похідного від Іасіеп «вантажити», спорідненого з дісл. Ьіада, гот. Ьіарап «тс.», лит. кібіі «стелити», псл. кіазіі, укр. класти.— СІС 84; Шанский ЗСРЯ І 2, 25; Фасмер І 117; К1и§е—Мііхка 46,— Див. ще босий, класти.
[баласури] «скляні сережки» Ж, Я, [барасулі] «велике скляне намисто»; — п. [Ьаіазигу] «намисто, скляні сережки» (з укр.); — можливо, запозичення з турецької мови; тур. Ьііійгзаі «кришталевий», Ьііійгзи «подібний до кришталю» походять від ар. Ьаіійг «кришталь, скло», Ьіііаиг «тс.».— Кравчук ЛБ 8, 70.
[балафут] «рушник» Ж; — очевидно, запозичення з перської мови, в якій могло становити вираз, утворений з перс. Ьаіа «верхній, високий; угорі» і Іиіа «кусок тканини для обгортання в лазні; покривало, рушник, фартух», що походить від ар. Гиіа «рушник, фар
тух для лазні».— Кравчук ЛБ VIII, 70— 71.— Пор. фбта.
балахон «просторий верхній одяг»;— р. балахон, [балахна, балахня], бр. балахон, п. [ЬаІасЬоп] (з укр.) «тс.»; — можливо, давньоруське запозичення з татарської мови; виведення від перс. Ьаіарте «верхній одяг» (Преобр. І 14) у фонетичному відношенні сумнівне.— Шанский ЗСРЯ І 2, 22; Фасмер І 114.
[балахрестити] «пустувати, бешкетувати, жартувати, теревенити»; — р. [балахрьіст] «швендя, волоцюга», [ба-лахльїст, балахньїст] «тс.», [балахрьіс-тить] «швендяти, байдикувати, відривати від роботи», їбалахльїстить, ба-лахньїстить] «тс.»; — результат складення основи бала- «розповідати, базікати» з етимологічно неясною основою, пізніше ототожненою з хрестити.— Фасмер І 114; Преобр. І 14.— Див. ще бали.— Пор. балагурити.
[балаш] «залізна руда»; — не зовсім ясне; можливо, походить від рум. Ьаіа? «різновид рубіна» або від р. балас «коштовний камінь» (пор. схв. Ьаіаз «рубін»), які виводяться від ар. ЬаІаЬз, ар.-перс. Ьаїхаз «тс.», пов’язаних з місцевою назвою Ваіахзап, що походить від іранської назви місцевості Вайаіі-зап, де видобувався цей камінь; звідти ж слат. Ьаіазсіиз (коштовний камінь), іт. Ьаіазсіо, фр. Ьаіаіз «тс.».— Фасмер І 113—114; Зкок І 99; Мікі. ТЕІ.МасЬіг. 2, 81; Паихаі 69; ПІЖМ 64; ЬокоізсЬ 14.
[балбера] «ряд рибальських гачків на вірьовці з поплавками», [барбера Берл., балбйра] «тс.», [балберка] «поплавок у рибальських сітях», [бомбиркй] «тс.» Я; — р. [балбера] «кора дерева; поплавок з неї», [балберка] «поплавок у рибальських сітях»; — очевидно, запозичення з італійської мови; іт. Ьаг-Ьаіа «велика рибальська сітка» є похідним від ЬагЬо (назва риби, яку ловлять цією сіткою, лат. ЬагЬиз), пов’язаним з іт. ЬагЬа «борода», що походить від лат. ЬагЬа «тс.», спорідненого з двн. Ьагі «тс.», псл. *Ьогс1а, укр. борода-, свою назву цей вид риби дістав від вусиків на щелепах, які в італійській мові мають назву ЬагЬа «борода».—
ВаШзіі—Аіеззіо І 429, 431, 434; АУаІ-і сіе—Ноїт. І 96; Егпоиі—Меіііеі І 66.— Див. ще борода.— Пор. барабуля, бар-бун.
[балбута] «балакун, базіка» Я; — п. ст. ЬаІЬоі «недоріка», [ЬаІЬоіас] «белькотати», болг. [балбутин] «простак, дурень», [балабутин] «тс.»; — очевидно, запозичення з латинської мови (через середовище семінаристів і под.); лат. ЬаІЬиз «заїкуватий», ЬаіЬйїіо «заїкаюсь» походять від звуконаслідувальної основи Ьаі-, очевидно, спорідненої з псл. *Ьо1-, укр. балабблка; менш переконлива думка (Вгйскпег 12) про власне польське походження наведених польських форм.— М/аІсІе—Ноїт. І 94.— Пор. балабблка.
[балгбни] «дерев’яні стовпи, на яких укріплюється навіс перед амбаром» Я; — очевидно, результат видозміни слова балкони (мн. від балкон) з переходом к>ґ>г і зміною значення; пор. р. [балхбн] «балкон».— Див. ще балкон.
балда1 «телепень; незграбна жінка»; — р. балда «телепень; шишка, дрючок», бр. [балда] «нижня ручка поздовжньої пилки», ч. Ьаі<1а «телепень; [дрючок]», слн. Ьаісіа «чурбак, поліно»; — остаточно не з’ясоване; вважається давнім запозиченням у слов’янські мови з тюркських, у яких значення «дрючок» уже не збереглось; можливо, в тюркських мовах було споріднене з тур. Ьаііа «сокира»; виведення безпосередньо від тур. Ьаі іа «сокира» (Фасмер І 114) або Ьаібек «ефес шаблі» (КогзсЬ АЇ81РЬ 9, 487; МасЬек Е8ЛС 43) грунтується на припущенні незвичайного напрямку розвитку семантики; висловлюється також думка (Шанский ЗСРЯ І 2, 22—23; Кравчук Тез. докл. втор, симп. 29) про слов’янське походження слова.— Чернякевич Веснік БДУ 1971/2, 65.— Див. ще балда2.
балда2 «великий молот; [велика сокира]», [балда] «топір, топірець» Ж, [балта] «топір, велика сокира» Г, ВеЗн, [балтйна] «топірець», ст. балта «топір» (1627); — р. [балта] «сокира», [балда] «великий молот, ручна баба, товсте кореневище, дубина», бр. [балта] «сокира», п. ст. Ьаііа «бойовий тонір», ЬеДа, слц. 126
Ьаііа «тс.», болг. [балтйя] «сокира», м. балта, балтща, схв. балта, балта, слн. Ьауіа, Ьаііа; — запозичення з турецької мови, в частині випадків через угорську (уг. Ьаііа «топір»); тур. Ьаїїа «сокира» споріднене з каз. кирг. туркм. балта «тс.», як. балта «ковальський молот», узб. балґа «молоток», чаг. балґа «довга булава», монг. Ьаі іа (Ьаііи) «топір, алебарда» і є похідним утворенням від тюрк. Ьаі «колоти, рубати».— Дзендзелівський УЛГ 60—62; Мака-рушка 4; БЕР І ЗО; 8кок І 102; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 232; Вегп. І 41; Мікі. ЕАУ 6; ЬокоІ8сЬ 18; Радлов IV 1500— 1502; Разапеп УегзисЬ 61.
балдахін, ст. балдахин'ь, балдахіум'ь (XVIII ст.); — р. болг. м. балдахйн, бр. балдахін, п. ЬаМасЬіт, ч. слц. Ьаі-(іасЬуп, схв. балдахйн, слн. ЬаІйасЬіп;— запозичення з німецької мови; н. Ваі-сІасЬіп походить від іт. ЬаІбассЬіпо «балдахін», яке зводиться до пізньолат. Ьаісіасіпиз «шовкова матерія з Багдада», пов’язаного з пізньолат. Ваїйас «Багдад».— СІС 85; Шанский ЗСРЯ І 2, 23; Фасмер І 114—115; К1п§е—Міїх-ка 45.
[балди] «ганчір’я» Я; — п. Ьаісіа «каглянка, ганчірка для затикання кагли (димоходу)»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з балда «сокира», р. балда «наріст, товсте кореневище, дубина, трамбовка, ручна баба»; в такому разі слід припустити, що димоходи в минулому затикались дерев’яними обрубками, назва яких була перенесена на ганчір’яні каглянки.— Див. ще балда2, балта2.
[балдйкати] «базікати» Я; — р. [балдьїкать] «базікати, балакати»; — очевидно, результат контамінації форм балакати і галдикати «вести пусті розмови» (див.).
[ба-ле] (вигук на позначення подиву) ВеЛ, [ба-ле-ба] «тс.» ВеЛ; — складне утворення, що виникло, очевидно, з часток [ба] «та» і [але] «невже».— Див. ще але2, ба1.
[балеґа] «кізяк рогатої худоби», [ба-лага] «тс.» Ж, [балік] «коров’ячий чи кінський кізяк» Мо, [беле.ґа] «кізяк»,
[баледжянйк] «жук гнойовик» ВеУг, [ба-лежанйк, балежанка] «тс.» ВеНЗн; — м. балега «кізяк», схв. балега «тс.»; — запозичення з румунської і молдавської мов; рум. Ьаіща (Ьаіе^а), молд. балига (балега), як і алб. Ьа§е1’е «тс.», можливо, походять від пн.-іт. [Ьа§о1а] «тс.», здрібнілого утворення від Ьа§а, що зводиться до лат. Ьаса «ягода», спорідненого з кімр. Ьа§шу «гроно», корн. Ьа§аз «тс.»; припускається також (Зкок 1100—101) ілліро-фракійське походження слова.— Шаровольський Зб. захо-дозн. 54; ЗсЬеІибко 126; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 2, 122; Засіп.— Аііг. Ж. І 230—231; Вегп. І 41; Меуег ІЕ 6, 116; СДЕЛМ 45; ОЬКМ 65; Даісіе—Ноїт. І 91.
балет, балетник «артист балету», балерина; — р. бр. болг. м. балет, п. ч. слц. вл. Ьаіеі, схв. балет, слн. Ьаіеі; — запозичення з французької мови; фр. Ьаііеі «тс.» походить від іт. ЬаІІеНо, демінутива до Ьаііо «бал, танець»; форма на -ник є українським утворенням від. запозиченого слова.— СІС 85; Шанский ЗСРЯ І 2, 23—24; Фасмер І 115; Баигаі 70.— Див. ще бал1.
[балець] «покривало для голови, хустина (у весільному обряді); коровай»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьа1| «фата» походить від лат. Ьаііепз «пояс; кайма», яке вважається запозиченням з етруської мови.— ЗсЬеІпсІ-ко 126; Ри$сагіп 15; АУаІсІе—Ноїт. І 95.
[бали] «розмови, балачки» (б. точити «розводити теревені»), [балйта] «ворожбит» О, балу-балу (передача звучання балаканини), галу-балу «тс.», [балута-беньки] «теревені» Ж; — р. бали «ляси, жарти» (б. точить «точити ляси»), [ба-лить] «жартувати», [балйть] «теревенити», бр. [бал] «дурниця, брехня», п. [Ьаїц-Ьаіп] «балу-балу», ст. ЬаІпсЬ «галас», Ьаіизхус «галасувати», слц. Ьаіп-8ІІ' «говорити в гарячці, уві сні; верзти; турбувати», м. балави «плете дурниці», схв. валити «плести нісенітницю», бало «базіка», балон>а «тс.»; — очевидно, від псл. ЬаІ- «балакати, гомоніти»; — в такому разі може розглядатись як праслов’янське утворення з суфіксом -1-від іе. *ЬЬа- «розповідати».— Мельни-
чук Зтимология 1967, 63; ЗССЯ 1, 150.— Див. ще баяти.
балик «пров’ялена спинка риби», ст. баликл (1759); — р. бр. балик, п. [Ьа-Іук], болг. баліл;—запозичення з Крим- ' сько-татарської або турецької мови; Крим.-тат. Ьаіук «риба», тур. Ьаіік «тс.» споріднені з кирг. каз. тат. як. балик, узб. балик, аз. чаг. балир, уйг. белик, алт. палик, хак. палих, чув. пула.— Тимч. 53—54; Макарушка 4; Шанский ЗСРЯ І 2, 27; Фасмер І 119; Дмитриев 525; Вегп. І 41—42; Радлов IV 1496, 1166; Егоров 164; Казапеп УегзпсЬ 61.
балістика «розділ фізики, що вивчає рух тіла, кинутого під кутом до горизонту; наука, що вивчає закони руху артилерійських снарядів», балістичний; — р. баллйстика, бр. балістика, п. Ьаіізіука, ч. слц. Ьаіізііка, вл. Ьаіізііскі, болг. м. балістика, схв. балйстика, слн. Ьаіізііка; — запозичення з німецької мови; н. ВаШзіік утворено від лат. Ьаііізіа «баліста, машина для метання каменів або колод», що походить від гр. 0аЛЛ,і0Т7)5, пов’язаного з	«кидаю снаряд», похід-
ним від ра/До) «кидаю».— СІС 85; Кора-1 ігізкі 107; НоІиЬ — Ьуег 92.— Див. ще бал1.— Пор. гіпербола, емблема, парабола, проблема, символ.
балія, ст. балія (1756); — р. [балья], бр. балея, балейка; — запозичення з польської мови; п. Ьаііа походить від нім. Ваіде «бак, чан», запозиченого з французької мови; фр. Ьаіііе «тс.» зводиться до лат. *Ьа]и1а, пов’язаного з етимологічно неясним Ьаіпіиз «носій (води)».— КісЬЬагсІі 32; Вгйскпег 12; Вегп. І 41; Папхаі 68; ОатШзсЬе^ 72; АУаІсІе— Ноїт. І 93—94.
балка1 «степовий яр, долина», [бавка] «русло висохлої річки», [балище] «степовий яр», [балок] «балка», [балчан-ський] Я, вибалок, [перебалочок] «невелика балка», прибалок, прибалковий; — р. балка, п. ІЬаїкаї (з укр.); — остаточно не з’ясоване; здебільшого пов’язується з болото, болбння «долина», лтс. Ьаіа «долина», лит. Ьаіа «болото» (ІЛіІепЬеск 97; Вегп. І 40; ЕгПопі—Меіііеі І 253; Шанский ЗСРЯ І 2, 24); зіставлялось
також з тур. Ьиіак «джерело» (Ког\ма-сіои'хкі Г?81 2, 103), з каз. балкаш «болотисте місце» (Уазтег Р81 3, 255—256), з дангл. Ьаїс «підвищення між двома борознами» (Маігепаиег 103), з топонімом Балкан (Соболевский РФВ 71, 439); виводилось від псл. оЬ-уаШі «обвалити» через фонетично закономірну форму о-ЬаІііі (Марусенко Досл. з мовозн. 2, 64—68).— Фасмер І 115—116; ЗССЯ 1, 149—150; 8адп.— Аііг. УШ. І 127.
балка2 «брус, колода», балок «тс.», [балька] «балка Я; поперечна жердина колодязного журавля Л», [балькей] «балка для хати» Я, [бальок] «брус», [бальок] «сволок» Л, [бальчбс] «поперечний сволок» ВеБ, [баля] «тс.» Я, [белька] «балка», [баляр] «майстер, що виробляє бельки і клепку» Я, [балєрка] «місце і пристрій для різання дощок» Ж, ст. бал'ки (1599);-—р. балка, бр. [балька], п. Ьеіка «брус, перекладина»;—запозичено (частково через польське посередництво) з німецької мови; свн. Ьаіке (двн. Ьаїко, нвн. Ваікеп) «балка» походить від зах.-герм. *Ьа1кап- «тс.», спорідненого з гр. «раАаті «стовбур дерева», лит. Ьаігіепа «дрючок», р. [бб-лозно] «дошка».— Акуленко 134; Шанский ЗСРЯ І 2, 24; Фасмер І 115; К1и§е—Міігка 46.
балкон; — р. бр. болг. балкон, п. вл. Ьаїкоп, ч. слц. слн. Ьаікбп, м. балкон, схв. балкон; — запозичення з французької мови; фр. Ьаісоп походить від іт. Ьаісопе, яке зводиться до двн. Ьаїко «колода».— Москаленко УІЛ 52; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 24—25; Фасмер І 116; Паигаі 70.— Див. ще балка2.— Пор. балгбни.
[балмуш] «мамалига на сметані» Ж, [балмус] «густа рідина», [побити на б.] «сильно побити», [бймуш] «мамалига на сметані» Ж, [бануїи] «тс.; суп з яловичиною», [бануиіа] «яєчня»; — п. [Ьаі-тозг] «мамалига на сметані»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьа1то§ «їжа з яєць і кукурудзяного борошна», Ьаїтир «тс.», як і уг. Ьаітоз, походить від болг, [балмуш (бял м"ьж, бел муиі)] «каша з бринзи і борошна», яке зводиться до тур. Ьиіаша? «борошняна каша для дітей», [Ьеїтих (Ьеїтіх)! «со-128
лодка їжа з прісної бринзи», пов’язаних з дієсловом Ьиїтак «змішувати, бруднити».— 8сЬе1идко 126; Сгап)а1а 206; БЕР І 29; Георгиев Б-ьлг. етим. и оном. 10; Балецкий 8і. зі. 10, 4—5; 8а<1п.—Аііг. УШ. і 231; МКТЕЗг І 232.
[баловець] «сорт слабого тютюну» Ж, [баловець] «бакун» О; — неясне; можливо, пов’язане з балувати (пор.).
балон; — р. бр. болг. м. балон, п. вл. нл. Ьаіоп, ч. слц. слн. Ьаібп, схв. балон; — запозичення з французької мови; фр. Ьаііоп походить від іт. [Ьаііопе] (< раїїопе), утвореного від раїїа «куля».— СІС 85; Шанский ЗСРЯ І' 2, 26; Виноградов Очерки 54; Фасмер І 117; Паигаі 70.—Див. ще бал2.
балотувати «голосувати за когось, щось», балотувальний, перебалотувальний; — р. баллотйровать, бр. балацї-раваць, п. Ьаіоіошас, ч. Ьаіоіомаіі, слц. Ьаіоіоуаі', болг. балотйрам, схв. бало-тйрати, слн. Ьаіоіаха «балотування»;— запозичено з німецької мови через польське і, можливо, російське посередництво; нім. Ьаііоііегеп «балотувати» походить від фр. Ьаііоііег «проводити повторне голосування», пов’язаного з Ьаі-іоііе «кулька для голосування», яке виводиться від Ьаііе «куля» (Оатіїї-зсЬе§ 76) або від іт. Ьаііоііа «куля для балотування», похідного від [Ьаііа] «куля» (Паигаі 70).— СІС 85; Шанский ЗСРЯ І 2, 26—27; Фасмер І 117; Смирнов 54; Виноградов Очерки 51; К1и§е—• Міігка 47.— Див. ще бал2.
[балта1] «рідке болото, трясовина, калюжа»; — болг. [балта] «болото»; — запозичення з східнороманських мов; рум. Ьаііа, молд. балта «тс.» споріднені з псл. *Ьо1іо «болото».—Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 2, 122; БсЬеІисІко 126; СДЕЛМ45.’—Див. ще болото.
балта2, балтйна — див. балда2.
балувати «пестцти СУМ, Пі; [гуляти, розважатися; витрачати, розкидати; знати добре, мати досвід у чомусь ОБ, баловство «пустощі, пестощі», балощі, [баланці] «тс.» Ж, [баловня] «пестощі, пустощі» Ж, [балуха] «пустунка» Л, [баловйтий] «пустотливий» Я, балуваний «розбещений, вередливий»; — р. ба-
ловить, бр. балаваць, др. баловати «лікувати», слц. [Ьаіоуас] «поводитися (з кимсь)», слн. [Ьаіоуаіі] «говорити дурниці», стел, калова ник «лікування, ліки», валии «лікар»; — похідне утворення від основи псл. Ьаі- «розмовляти», яка зводиться до іє. *ЬЬа- «говорити, розповідати»; паралельне до балакати, балу-балу і под.; зв’язок з дінд. Ьаіай «молодий, дитячий, дитина» (ІІЬІеп-Ьеск 189; РВгВ 18, 238; Абаев ИЗСОЯ І 249) малоймовірний, як і зіставлення (Соболевский 81ауіа 5, 441) з лат. ГаІІо «обдурюю».'— Шанский ЗСРЯ І 2, 27; ЗИРЯ ПІ 63; Фасмер І 147; Преобр. І 15; ЗССЯ 1, 148; Засіп.—Аііг. ¥Ш. І 118—120; Вегп. І 42.— Див. ще бали, балакати, баяти.
[балух] «забава, бенкет», [балуша] «тс.»; — п. [ЬаІпсЬ] «галас», [Ьаіпзгус] «галасувати»; — очевидно, пов’язане з основою псл. Ьаі- «розмовляти», похідною від іє. *ЬЬа-«говорити» і представленою також у словах бали «розмови, балачки», балакати, балувати.— Вгйск-пег 12; Засіп.— Аііг. УМ/Ь. І 119.— Див. ще бали, баяти.— Пор. балакати, балувати.
балухи «баньки, очі», балухатий, [ба-лахатий] «вирячкуватий» Па, вибалушувати; — запозичення з польської мови; п. [Ьаіу] «балухи», Ьаіп-ску, [Ьаіопіе] «тс.», як і ч. Ьа1аіа«тс.», слц. Ьаіаіко «скляна кулька», походять, очевидно, від нім. Ваіі «куля»; необгрунтовано пов’язується (Вгіїск-пег 13; МасЬек ЕЗІС 43) з р. балда «наріст на дереві, палка».'— Див. ще бал2.
[балуше] (ж. р.) «коза коло рота періста» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане з рум. Ьаіе «слина, піна (біля рота)»; в такому разі первісно означало «(коза ніби) з заслиненою мордою».
[балхва] «кольорова смужка в тканині»; — бр. [балхва] «кольорові нитки для вишивання», [баухва] «тс.»; — неясне; можливо, запозичення з тюркських мов; пор. кирг. балки «напівшовковий», каз. билки «тс.», що походять, очевидно, від ар. Ьаіра'и «строкатий, перістий».
[балцанка] «оплетена лозою банка або бутель», [балсанка] «металевий по
суд» Ва, [бальзанка] «бляшанка для зберігання рідини, напр., гасу», [бак-салка] «тс.» Л, [баласцанка] «металевий посуд, сулія для олії, гасу» Ва; — запозичення з польської мови; п. Ьаїзашка «банка, посуд для бальзамів і духів, флакон» є похідним від Ьаі ваш «бальзам»; пов’язування з рум. Ьа1| «петля, вузол» (Ршщагіи 15) позбавлене будь-яких підстав.— Див. ще бальзам.
[балюля] «кирпата дитина» Ва; — неясне; можливо, пов’язане з вигуком [баюлі] (приспів у колисковій пісні) і первісно стосувалося малої дитини.
баляндраси «теревені», [балянтраси] «тс.» Пі, баляндрасник «балакун», ба-ляндрасити «балагурити»; — р. [баляндраси] «теревені», [балендряси, балян-трясьі, балентряси] «тс.», [балентряс] «жартун», [балендряс, балянтряс] «тс.», бр. [билиндраси] «теревені»; — не зовсім ясне утворення від основи псл. Ьаі- «розмовляти, розповідати», можливо, викликане впливом форм баляси, баландіти.— Фасмер І 115.—Див. ще балакати, баланда1, бали, баляси.
[баляс] «гомін», баляси «теревені» (б. точити «теревенити», б. підпускати «обдурювати»), [балясник] «балагур, пустун», [балясувати] «балагурити, галасувати, пустувати»; — р. баляси «теревені», балясник, балясить, балясничать, [балйзник] «балакун», бр. баляснік «балагур, веселий оповідач», ч. мор. [Ьа-Іазаі] «умовляти», схв. балезгати «плести нісенітницю», балезгало «базіка»;— очевидно, утворення від основи псл. Ьаі- із суфіксом -(і)аз- (пор. галас, викрутас, вихиляс, п. §опіаз, оЬегїаз і ін.); може бути зіставлене з лит. Ьаіагуіі «гудити»; вираз б. точити міг розвинутися під впливом омонімічного етимологічно відмінного баляси «поручні, стовпці балюстради» (але пор. і точити ляси, точити теревені, розмова точиться); етимологічне ототожнення баляси «теревені» з баляси «поручні, стовпці балюстради» (Шанский ЗСРЯ І 2, 29— ЗО; Фасмер І 119 і ін.) є помилковим,— Мельничук Зтимология 1967, 63—64.— Див. ще балакати, бали, балувати.— Пор. баляси.
баляси «поручні», балясина «точений стовпець в огорожі, поручнях і под.»; — р. баляси, балясина, бр. ба-ляса, балясіна «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Ьаіаз «вал, круглий стовп, стояк» походить від іт. Ьаіапз-іго (Ьаіапзігаіа, пор. фр. Ьаіпзігагіе) «стовпець поручнів», утвореного від лат. Ьаіаизігшт (< гр. |ЗаХаботіог) «квітка дикого граната» за подібністю форми стовпця до гранатової квітки; у польській мові при запозиченні могло набути. форми з кінцевим -аз під впливом власне польських слів із суфіксом -аз типу §опіаз, оЬегіаз (пор. укр. {ба-ляс]).— КісЬЬагсіі 32; Шанский ЗСРЯ І 2, 29—30; Фасмер І 119; І 26; Вгйскпег 12.
[бальвір] «фельдшер» Я, [байбїр-ство] «знахарство (до худоби)» Ж, ст. балб'Ьр'ь «голяр, лікар» (XVI ст.), бал-вера (1581), балв'Ьр'ь (1624); — бр. ст. барвер"ь «цирульник, лікар» (1507), бар-берть (1541), балверь (XVII ст.) «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Ьаі-шіегг «цирульник; фельдшер», ЬаІЬІегг «тс.», як і ч. ЬагЬіг «тс.», слц. ЬагЬіег «цирульник», схв. барбйр «тс.» через н. ВагЬіег «перукар» зводиться до іт. ЬагЬіеге чифр. ЬагЬіег «тс.», утворених від основи ЬагЬ- «борода» (лат. ЬагЬа), спорідненої з псл. *Ьог(1а, укр. борода.— Шелудько 21; Тимч. 52—53; Вгйскпег 12; Засіп.— Аііг. V^VЬ. І 244; Паигаі 73; АУаІсіе—Ноїш. І 96.— Див. ще борода.
бальвувати — див. байлбва.
бальзам, [бальсан] Я, [бальсамник мировець] «фіміам з бальзамника Воз-зшеїіа зеггаіа РохЬ.»Ж, бальзамувати, ст. балсам (XVII ст.), балсан (XVIII ст.), валсам'ь (XVII ст.); — р. бр. бальзам, [бальсам], др. валсам'ь, п. вл. Ьаїзат, ч. Ьаігат, слц. нл. Ьаігат, болг. м. балсам, схв. балсам, слн. Ьаігат;— запозичення з грецької мови, спочатку безпосередньо (в формі валсам'ь, балсам), пізніше через німецьку і латинську мови (в формі бальзам, з н. Ваїзат, лат. Ьаїзашпт); гр. 0аА.оар.от «бальзамін; ароматична камедь бальзаміну» походить від гебр. Ьазат «бальзам, аромат» або ар. Ьаьат «бальзамове дерево;
бузина».— СІС 85; Шанский ЗСРЯ 1 2, 28; Фасмер—Трубачев І 119; ВпЯа Зіауіа 36/2, 173; ЬокоізсЬ 25; К1п§е — Міігка 47; Ргізк І 217; Оезепіиз 131.
бальзамін (вид рослини), {бальзамі -на, бальзамйна, байсамїна\\ — р. баль-замйн, бр. бальзамін, [бальзаміна, баль-саміна], п. Ьаїзатіпа, ч. слц. Ьаігашіпа, болг. балсамйн, слн. Ьаігашіпа, Ьаіга-шіпка; — запозичене двома шляхами, через російську і польську мови, з латинської; лат. Ьаїзатіпа є похідним від Ьаїзатцт «бальзам».— СІС 85; Шанский ЗСРЯ І 2, 28.— Див. ще бальзам.
[бальо] (дит.) «бублик; гостинець» Ж, Ме; — результат характерного для дитячої мови скорочення назви [обарінок] «бублик».— Див. ще обарйнок.
[бальбга] «лівша»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьа1о§ «тс.» є похідним утворенням від Ьаі «лівий», спорідненого з удм. ст. ра11)ап «тс.».— МНТЕЗг І 226; Вагсгі 14.
бам (вигук для передачі звучання дзвона), бамкати «бити в дзвін»; — п. ч. слц. Ьаш, м. бамка «стукати, ударяти, бити», слн. Ьаш, Ьаш; — спільнослов’янське звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бом, бум, бім, балам (пор.).
[бамбара] «ягода; полуниця, Ега§а-гіа уезса Ь. Мак», [бамбера] «тс.»; — очевидно, запозичення з німецької мови; нвн. ВгбтЬееге «ожина» походить від свн. ЬгатЬег «тс.», утвореного з основ Ьгате «терен», спорідненої з англ. Ьгоот «рокитник», і Ьег «ягода» (нвн. Вееге), спорідненої з гот. Ьазі «тс.», можливо, також з сірл. Ьазе «червоний».— Шелудько 21; Рапі ПАУЬ. І 74; К1п§е— Міігка 59.— Див. ще барма1.
[бамберка] «лісковий горіх» ВеНЗн, {бамбарка] «тс.» ВеНЗн; — результат контамінації слів бамбулька і бамбара (див.).
[бамбиза] «вайло;, здоровило» Пі; — бр. бамбіза «тс.»; —запозичення з польської мови; п. [ЬошЬіга] «незграбний пузань; протестантський ксьондз», [Ьат-Ьіга] «тс.» пов’язується з лат. ЬотЬух «шовкопряд», спеціально видозміненим єзуїтськими школярами з опущенням кінцевого х як знака початкових звуків
слова квіддх для глузливого підкреслення негідності протестантських служителів культу бути ксьондзами; очевидно, було підтримане в ужитку схожістю з бамбула, п. ЬатЬиІа «вайло»; пор. лит. ЬатЬігаз «кальвініст» того ж походження.— Вгйскпег 35.—Пор. бамбула.
[бамбиляти] «слабо дзвонити», [бамбалай] «дзвін» О; — п. [Ь^ЬеІас зі§] «гойдатися», ч. [ЬатЬиІаіі] «хитати, кивати, гойдати», [ЬатЬуІаіі, ЬотЬоІаіі, ЬотЬеІаі, ЬатЬаі] «тс.»; — очевидно, як і [бомбитися], запозичення з польської мови, в якій це слово пов’язане з Ь^ЬеІ «висулька, кулька і под.»; значення «дзвонити» розвинулось під впливом співзвучних слів бам, бамкати; виведення з основи *ко1еЬ- через гадані проміжні форми *ко1Ье1-, *котЬе1-, *ЬотЬе1- (МасЬек Е8йС 44—45) залишається непереконливим.— Пор. бам, бдмбатися.
Ібамбір] «гул» О, [бамборити] «бити у дзвони; вдаряти» О, [бамбурити] «тс.» О; — звуконаслідувальне утворення, частково зближене з [бамбиляти] «слабо дзвонити» (пор.).
бамбук; — р. бр. болг. бамбук, п. ЬатЬиз, ЬатЬиза, ч. слц. ЬатЬиз, вл. ЬатЬизпіса «бамбукове стебло», м. бам-бус, схв. бомбує, слн. ЬатЬиз; — запозичено з новолатинської мови через російське посередництво; нлат. ЬатЬис, ЬатЬиза, очевидно, походить від фр. ЬатЬои, яке через португальську або голландську мову запозичено з малайської; мал. ЬатЬп «бамбук» є результатом видозміни мал. татЬи «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, ЗО; Фасмер І 120; Ьо-коізсЬ 18; НоІіЬаизеп Е\¥ 13; Баихаї 71.
бамбула «вайло» (про людину або неповороткого вола чи коня), [бамбу-лух] «телепень» ВеБ, [бамбулйстий] «товстолиций; нечемний» МСБГ, бамбу-луватий «незграбний», [забамбулитися] «неакуратно одягтися; потовстіти» МСБГ; — п. [ЬатЬиІа] «вайло», [ЬатЬисЬ], ч. ЬатЬиІа «тс.», слц. ЬатЬисЬ «дурень»; — очевидно, як і бамбулька «кулька», результат видозміни рано запозиченої з польської мови основи, збереженої в формі ЬдЬеІ «булька, бань
ка, набряк» і под.; в такому разі польські діалектні форми є зворотними запозиченнями з української мови або результатами розпаду носового голосного на чистий голосний і носовий приголосний; можливо також, що польські звукові форми з Ьат- походять з литовської мови (пор. лит. ЬайіЬаІаз «пузань; хрущ» при ЬатЬа «пуп», ЬатЬІуз «ледача дитина, злодійчук; віхоть соломи, листок, стовбур дерева»); значення «вайло» могло підтримуватися схожістю з словом [бамбиза] «тс.», п. [ЬатЬіга, ЬотЬіга] «тс.; протестантський ксьондз», лит. ЬатЬігаз «кальвініст»; менш імовірне походження від^уг. ЬатЬа «дурний» (МасЬек Е8йС 44).— Егаепкеї 33.— Див. ще бамбух.— Пор. бамбиза.
[бамбулька] «кругла ягода на картоплинні; кулька; бутон; круглий гудзик» ВеЗа, [бамбдлі] «великі яйця» Я;— ч. ЬатЬиІе «куляста річ, великий гудзик, куля», [ЬатЬиІіпа] «бульба», слц. ЬатЬоІес «куляста річ», ЬотЬоІес «тс.», ЬатЬиІпік «вид декоративної рослини (з бульбами під землею)», нл. ЬатЬпІка «ягідка на картоплинні», ЬотЬоІіса «набряк»; — очевидно, давнє запозичення з польської мови, пов’язане з п. ЬдЬеІ «булька, банька, набряк»; основа Ь$Ь- у польській мові відповідає основі буб- в укр. бублик, [буба] (дит.) «рана, нарив, болячка, вавка», схв. буб'ули-ца «прищик» і под.; менш переконливе пояснення (МасЬек Е8.ІС 44) з припущенням незасвідчених проміжних форм ЬпІЬпІ-, ЬитЬиІ-.—Див. ще буба, бублик.— Пор. бамбула.
[бамбура] «велика, груба річ» Ж; — неясне; можливо, результат контамінації форм бамбула «вайло» і бандура в переносному значенні «велика, груба річ»; переміщення наголосу на кінцевий склад могло бути викликане емоційним фактором.
[бамбух] «шлунок ВеЛ; коров’ячий шлунок ВеУг», [бембух] «шлунок» ВеЛ; — п. [ЬатЬисЬ] «незграбна, груба людина», слц. ЬатЬисЬ «пузо; дурень»; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації основ типу [ба-бешки] «нутрощі тварин», [бабухатий] «пузатий» І бамбула; пор., проте, близькі
форми лит. ЬаійЬаІаз «пузань», ЬашЬа «пуп», лтс. ЬатЬа (ЬипіЬа) «куля», які зіставляються з шв. [ЬашЬ] «пузо», норв. [ЬетЬеІ] «пуп» (МйЬІ.—Епйя. І 261; Егаепкеї 33), але споріднені і з псл. ЬрЬ- (укр. буба, бубон і т. д.).— Пор. баба2, бабнці, бебех2, бендюх.
бамія (бот.) «НіЬізсиз езсиїепіиз Мо-поз.», [баня] «тс.» Мак; — р. бамия, болг. бамя, [бамия, бабня], схв. бамььа, бами/а, бамла; — запозичення з турецької мови; тур. Ьатуа, Ьатуе «тс.» походить від ар. Ьаті)а «тс.».— СІС 85; БЕР І ЗО; 8кок І 104; Засіп.— Аііг. УШ. І 234; Мікі. ТЕ1 І 256.
баналюки «дурниці» (б. плести), [бандилюґи МСБГ, бандилюки МСБГ, банелюки, банялюки] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Ьапіаіикі «дурниці», ст. Ьапіеіика «беззмістовна книжка» походить від імені королівни Банялюки (можливо, пов’язаної з назвою югославської місцевості Вап)а Бйка, букв, «банова лука»), персонажа віршованої казки Ієроніма Морштина (1650).— Вгйскпег 14; йопке Кп]І2. )ехік 319—320.
банальний, банальщина; — р. банальний, бр. банальньї, п. вл. Ьапаїпу, ч. Ьапаїпі, слц. Ьапаїпу, болг. м. бана-лен, схв. баналан, слн. Ьапаїеп; — запозичення з французької мови; фр. Ьапаї «звичайний, банальний», яке спочатку означало «належний сюзеренові», потім «спільний для жителів села», потім «загальний, без оригінальності», походить від франк. Ьап «відозва сюзерена до жителів (зокрема, для створення війська)», спорідненого з двн. Ьап «наказ, заборона», псл. Ьа)‘аіі «мовити», укр. баяти.— СІС 86; Шанский ЗСРЯ І 2, ЗО—31; Пацхаі 71; К1п§е—Мііяка 50.— Див. ще баніт, баяти.
банан; — р. бр. болг. банан, п. Ьа-пап, ч. слц. Ьапап, вл. Ьапапа, м. схв. банана, слн. Ьапапа; — запозичення з французької мови; фр. Ьапапе походить від порт. Ьапапа, запозиченого з африканської мови баконго; можливо, пов’язане з ар. Ьапап «палець» (за зовнішньою подібністю плоду).— СІС 96; Шанский ЗСРЯ І 2, 31; Фасмер І 120; Но-1'иЬ—Ьуег 92; Оаихаі 71.
банда1, [бандина] «велика компанія», [бандор] «голова банди» Пі; — р. бр. болг. м. банда, п. ч. слц. вл. нл. Ьапйа, схв. банда, слн. Ьапсіа; — запозичення з німецької мови; н. Вапйе «банда»; походить від іт. Ьапйа «корогва, прапор загін, зграя» або від фр. Ьапйе «тс.», засвоєного через народну латинь з якоїсь германської мови (пор. гот. ЬапсКса «прапор, знак», споріднене з дісл. Ьепйа «подавати знак», гр. фссї-усо «показую», дінд. ЬЬаЬ «світло»).— СІС 86; Шанский ЗСРЯ І 2, 31; Фасмер І 120; Байп.— Аііг. УАУЬ. і 235—236; Кіпре—Мііхка 48; ЕеіМ 79—80.— Пор. бандит.
банда2 (заст.) «дім розпусти» Пі, [бандур] (заст.) «хазяїн дому розпусти», [бандур] «шинкар; звідник» Ж; — р. [бандьірь] «хазяїн дому розпусти»; — неясне; можливо, походить від рум. рапсійг «опришок», яке разом із схв. пандур «посіпака; сільський поліцейський стражник» зводиться до уг. рап-сійг, що зіставляється з сл. *р9с1агь «погонич, пастух», похідним від псл. рдсіііі «гнати».— МасЬек Е8ЛС 432; 8кок І 107; ПЕРМ 580; Вагсяі 234; Кпіехза І 1, 383—384.— Пор. пудити.
бандаж, бандажист, б'андажува-ти; — р. бр. болг. бандаж, п. Ьапсіая, ч. слц. Ьапйая, вл. нл. Ьапйаха, схв. бандаж, бандажа, слн. Ьапйаяа; — запозичення з французької мови; фр. Ьап-сіа§е є похідним від дієслова Ьапйег «перев’язувати», ст. Ьепсіег, яке походить від франк. *Ьїпс1а, спорідненого з ивн. Ьіпсіеп «в’язати», англ. Ьіпсі «тс.».— СІС 86; Шанский ЗСРЯ І 2, 31—32; Фасмер І 120; Паихаі 71. — Див. ще бант, бйнда, бинт.
[бандала] «великий чорний біб, що в’ється по тичках» Ж; [бандблі] «сорт крупної квасолі» МСБГ, [балазала] «велика квасоля» ВеНЗн; — неясне; пор. р. [бандал] «дуже товста палка», тур. Ьакіа «біб» (з ар. Ьа§і1а’ «єгипетські боби»),
бандероль, [бандербля], обандеролити; — р. бандероль, бр. бандзрбль, п. вл. Ьапсіегоіа, ч. Ьапсіегої «стрічка; (ст.) корогва», слц. Ьапсіегоіа «стрічка», болг. бандербл, схв. бандердла, слн. Ьапдегбіа «стрічка»; — через польську
і російську мови запозичено з французької; фр. Ьапсіегоіе «вимпел, перев’язь, бандероль» походить відіт. Ьасіе-гиоіа «прапорець, вимпел», демінутива до Ьапбіега «прапор», яке походить від германського кореня ЬапсІ- (пор. гот. Ьапсіша «прапор»).— СІС 86; Шанский ЗСРЯ І 2, 32; Паигаі 72; Мезііса 175. — Див. ще банда1.
банджюр, банджюра, бандюра, банкір, банюра — див. баюра.
[бандз] «картопля», [бундз] «тс.»Мак, [бандзі] «картопляники», [бандзовйня] «картоплиння» ВеНЗн; — п. [Ьапсіг] «картопля» (з укр. ?); — можливо, результат видозміни форми [бандура] «тс.» під впливом звукової форми слова [бундз] «грудка сиру; вузол».—Пор. будзі.
[бандикувати] «повільно працювати» Ж; — очевидно, результат контамінації слів [бандя] «ледар» і байдикувати.— Див. ще байдики, бандя.
ібандйлє] «картоплиння» ВеНЗн, [бандилйнє] «тс.»; — результат контамінації форм бадилля і [бандз] «картопля» (див.).
бандит, бандитизм; — р. болг. м. бандит, бр. бандьіт, п. Ьапсіуіа, ч. слц. Ьапсіііа, вл. Ьапсііі, схв. бандит, бандит, слн. Ьапсііі; — через польську мову запозичено з італійської; іт. Ьапдііо «вигнанець, висланий» походить від Ьап-сііге «висилати», яке зводиться до франк. *Ьапп]ап «заслати» (пор. нвн. Ваші «заслання»); у слов’янських мовах семантично і фонетично приєдналось до банда, первісно іншого походження.— Шанский ЗСРЯ І 2, 32—33; Фасмер І 120; К1н§е—Міігка 48.— Див. ще баніт.— Пор. банда1.
[бандос] «колун для дров» Мо;— очевидно, запозичення з німецької мови; пор. нвн. Вапкахі «теслярська сокира», утворене з основ іменників Вапк «лава» і Ахі «сокира», спорідненого з англ. ахе, гр. іЖт| «тс.», псл. озігь, укр. гострий.— Кіице—Міігка 42; Раці ПА¥Ь. 65.— Див-, ще банка3, гострий.
бандура1 «кобза; [велика або незграбна річ; телепень Ж]», бандурист, бандуриста, [бандурйстий] «банду
рист» Я, бандурник «майстер, що робить бандури; бандурист», [бандуроватий] «дурний» О, ст. бандура (XVIII ст.);— р. бр. болг. бандура «кобза», п. ч. слц. Ьашіига, слн. Ьапбйга, схв. бандура «тс.» (у більшості цих мов з української); — запозичено з грецької мови або, можливо, через польську з італійської; іт. рапбига (слат. рапсійга) походить від гр. лал'боіїра «цитра», яке було запозичене, мабуть, з Лідії.— Фадєєв Мовозн. 1970/6, 52—53; Шанский ЗСРЯ І 2, 33; Фасмер І 190; КісЬЬагсІі 32—33; Вгйскпег 14; Засіп.—Аііг. УМЬ. І 236-Вегп. І 42; Мікі. ЕШ 7; Маскек Е8ЛС8 352; пор. Абаев ИЗСОЯ І 447—449; Мозгупзкі .ІР 37/5, 371.
[бандура2] «картопля», [бандурка, бандурята] «тс.», [бандурчаник] «картопляний коржик», [бандурчанка] «картоплиння», [бандурчина, бандурянуа] «тс.»; — запозичення з польської і словацької мов; п. [Ьапсіигкі] «картоплі», слц. [Ьапсіигка] «картопля», як і ч. [Ьапсіог, ЬапсІиг], ЬгашЬог «тс.», пов’язані з назвою німецької землі Вгапсіеп-Ьиг§; непереконливе зіставлення (Маскек Е81С 63—64) ч. ЬгашЬог з лтс. Ьіт-Ьиііз, ЬитЬиІіз «картопля». — Закрев-ська Досл. і мат. VI34; 8ЖІ 93; НоІиЬ— Ьуег 103—104; НоІиЬ—Кор. 75; Ргіпіа Хазе гес 39, 259. — Пор. бараболя1.
[бандури] «нутрощі, переважно у тварини», [бандурник] «дрібний торговець, перекупник риби», [бандурити] «натягувати» Я, [вйбандуршпи] «випотрошити», [вйбандулити, вйбандилити] «тс.»; — р. [бандура] «нутрощі тварини; нечистоти, заховані в чомусь», п. [Ьап-сігіоску] «нутрощі», ч. (згруб.) ЬапсІиг «товстун, незграба»; — неясне; можливо, пов’язане з р. [бандать] «бруднити».— Пер. бендюх.
[бандурка] «муха-одноденка» ВеУг;— очевидно, пов’язане з [бандури] «нутрощі, переважно у тварини» як вказівка на те, що муха сідає на покидьки.
[бандя] «ледар» Я; — п. Ьапсіоск «найманий робітник на жнивах», Ьап-сіоз «тс.; польова робота, виконувана найманими робітниками»; — пов’язується з п. Ьапсіа «гурт» і т. д., яке походить від н. ВапсІе.— Вгйскпег 14.—
Див. ще банда1. — Пор. байдикувати, банити.
[баник] «смажений пиріжок, сирник» Г, Ж, [банік] «тс.» 8і. зі. 10, [банята] «баники» Ж, [баничата] «тс.» 80. 8І. 10; — р. [банник] «весільний хліб, зашитий в скатертину», [гйбаница] «вид книша або кренделя», [гйбанец] «тс.», слц. [Ьапік] «вид пирога», болг. м. баница «пиріжок з бринзою, овочами або м’ясом», м. [баник], схв. гйбаница, §Ьапіса «тс.», слн. §іЬапіса «вид пирога», §иЬапіса «тс.»; — результат спрощення давнішого *гбаник < §ьЬапікь, §уЬа-піса, пов’язаного з псл. * §ьЬ-/§уЬ-, тим самим, що і в дієслові гнути, р. изгйб та і«.— Балецкий 81. зі. 10/1—2, 1—17; БЕР І 31.— Див. ще гнути.
[банити] «тріпотіти на вітрі» (про вітрила) 'Берл; — неясне.
• [банить] «важко працювати» Л; — неясне; можливо, пов’язане з п. ЬапбосЬ «найманий робітник на жнивах», Ьапбоз «тс.; польова робота, виконувана найманими робітниками», або з [баня]3 «копальня» (в такому разі могло означати «працювати на копальнях»),— Пор. байдикувати, бандя, баня3.
баніт «вигнанець», баніта, банйта «тс.», банітувати «шельмувати, лаяти», баніція «вигнання з країни, зіслання», [збагнітувати] «зганьбити, зіпсувати»; — запозичення з польської мови; п. Ьапііа «вигнанець», Ьалпііа, Ьапіі, Ьаппіі, Ьап-сіуіа «тс.» через іт. ст. Ьапсіііо «вигнанець», похідне від Ьапдо «оголошення; вигнання з країни», пов’язується з нвн. Вапп «вигнання», двн. Ьап «наказ або заборона під страхом кари», спорідненим з лат. їагі «говорити», псл. Ьа]аН, укр. баяти.— КісйЬагсИ 33; Вгйскпег 14; Засіп.—Аііг. \Д¥Ь. І 236; Рані ВД^Ь. І 68; К1и§е—Міігка 50.— Див. ще баяти.— Пор. бантувати.
банк, [банок] «банк» Я, банкір, бан-ківка «банкнота» Ж, банківнйк (у грі в карти), банкувати «держати банк (у грі в карти)»; — р. бр. банк, п. Ьапк, ч. слц. вл. нл. Ьапка, болг. м. банка, схв. банка, слн. Ьапка; — запозичення з німецької або французької мови; н. Вапк «банк», фр. Ьапдие «тс.» походять від іт. Ьапса (Ьапсо) «лава, стіл міняйла, 134
банк», яке зводиться до герм. Ьапк «лава».— СІС 86; Шанский ЗСРЯ І 1, 33; Фасмер І 120; К1и§е—Міігка 49; Паигаі 72.— Див. ще банка3.
банка1 (посудина; мед.); — бр. банка; — запозичення з російської мови; р. банка походить, очевидно, від укр. банька або п. Ьапка; спроба пов’язати безпосередньо з псл. Ьап]а (Фасмер 1121; Шанский ЗСРЯ І 2, 34) менш переконлива. —Вгйскпег К2 45, 26; ССРЛЯ І 268. — Див. ще баня2, баня4.
[банка2] «кільце для скріплення коси з кіссям» Л, [банька] «тс. Л; пряжка ЛексПол.»; — р. [банка] «кільце для скріплення коси з кіссям», [банька] «тс.», бр. [банька] «металеве кільце в упряжі, біля хвіртки і т. д. для скріплення»; — очевидно, через давніші форми *бантка, * банта походить від н. Вапсі «зв’язок» і т. д.— Див. ще банта.
банка3 «поперечна лава на човні; сидіння для веслярів»; — р. банка «тс.»; — через російську мову запозичено з німецької або голландської; н. Вапк «лава», гол. Ьапк «тс.» походять від іє. *ЬЬе§- «гнути» з інфігованим -п-.— Шанский ЗСРЯ І 2, 34; Фасмер І 120; К1п§е—Міїгка 48—49.
банка4 «мілина»; — р. бр. банка «тс.»; — через російську мову запозичено з німецької або голландської; н. Вапк «мілина», гол. Ьапк «тс.» є результатами видозміни значення слів н. Вапк «лава», гол. Ьапк «тс.».— СІС 86; Шанский ЗСРЯ І 2, 34; Фасмер І 120.— Див. ще банка3.
[банкас] «залізний шпеник для закріплення дошки при струганні на столярному верстаті»; — п. Ьапка]г, Ьап-ка]га «лапа, скоба»; — через польську мову запозичено з німецької; нім. Вапк-еізеп «скоба, лапа» є складним словом, утвореним з іменників Вапк «лава, верстат» і Еізеп «залізо», спорідненого з англ. ігоп, пкельт. Тзагпо- (дірл. іагапп, кімр. Ьаіагп «тс.»).— Шелудько 21; К1п§е—Міігка 160—161.— Див. ще банка3.
банкет, банкетник — див. бенкет.
банкрут, банкрот, банкрутство, банкротство, банкрутувати, банкротувати, збанкрутілий, ст. банкрута
(XVIII ст.); — р. бр. банкрот, банкрут, п. Ьапкгпі, ч. слц. вл. нл. Ьапкгої, болг. банкрут, м. банкрот, схв. банкрот, слн. Ьапкгої «тс.»; — через польську і російську мови запозичено з французької і німецької мов; фр. Ьапциегоиіе «банкротство», нім. Вапкгоіі (< Вап-кегоіі) «тс.» зводяться до іт. Ьапса гоііа «поламана лава» (контори банкрутів розбивали); іт. гоііо «зламаний, розбитий» походить від лат. гиріпз «тс.», пов’язаного з дієсловом гцтреге «рвати, розбивати, ламати», спорідненим з дінд. гбрауаіі «обриває, відламує», двн. гоиЬ «грабіж», схв. гйра «яма».— СІС 87; Шанский ЗСРЯ І 2, 35; Фасмер І 121; Ваигаі 72; Жаісіе—Ноїш. II 451.— Див. ще банк, банка3.
банник «ганчірка, щітка на держаку для прочищання і змащування дула гармати»;— р. банник «тс.», [бане у] «ручайка клоччя, яку прядільник обмотує навколо поясниці», бр. баннік «банник», болг. банник «тс.» (з р.); — остаточно не з’ясоване; можливо, походить від давнішої форми *гбаник, пов’язаної з дієсловом *гбати < г'ьбати «гнути»; пов’язується також з р. банить «мити, чистити» (Даль І 113).— Пор. баник, баня1, бгати.
бант, [банта] «бант» Я, бантик', — р. бр. бант, п. Ьапі «перев’язка», вл. нл. Ьапі «стрічка, бант»; — через російську або польську мову запозичено з німецької; свн. Ьапі (нвн. Ваші) «стрічка, тасьма, зав’язка» пов’язане з дієсловом Ьіпсіеп «в’язати», спорідненим з гр. Л8їаца «канат», дінд. ЬапсІЬи «родич».— Наконечна 139—140; Шелудько 21; Шанский ЗСРЯ І 2, 35; Фасмер І 121; МеІ85-Вг2Є2ІПОМЩ РгЗСЄ І£2укО2П. 21, 156; Раці О\¥Ь. І 96; Кііще—Міігка 48,78.— Пор. банта, бйнда.
банта «перекладина, яка скріплює крокви в даху», [бант] Ж, бантина «тс.», бантиння (зб.), [бантувати] «набивати банти» Ж; — п. Ьапіа, [Ьапі] «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; н. Ваші «зв’язок» є похідним від дієслова Ьіпсіеп «в’язати»; пор. н. Вапсігиіе «бантина» (з Вапд «тс.» і Кйіе «прут»), видозмінене в нл. Ьапбгий, Ьапбги§а, Ьап<Нги§і «тс.».—
Шелудько 21; Вгйскпег 15.— Днв. ще бант.
[бантажити] «бити, карати» Я, [бан-тіжити] «бити, шмагати» Я; — схв. ст. Ьапіігаіі «прогнати, вислати», Ьап-сіігаїі «тс.»; — очевидно, результат видозміни не зафіксованого в українських джерелах слова *бантіжити «виганяти, банітувати»; семантична зміна могла відбутись під впливом слів батіг, батожити; можливий також зв’язок з бантувати «нищити, бурити».— Див. ще баніт, бантувати, батіг1.
[банти] «солодке печиво», [банть, банті] «тс.» Я; — очевидно, результат видозміни слова баник або якийсь словотворчий варіант, споріднений з цим словом; можливий також зв’язок із словом бант (за зовнішньою подібністю форми печива).— Пор. баник, бант.
[бантувати] «турбувати, штовхати, бурити Ж; нищити ВеЛ», [банітувати розумом] «баламутити», ст. бантовати «турбувати» (XV ст.); —п. Ьапіошас «ображати, бити, галасувати, тріскати нагаєм», ч. [Ьапіоуаі’] «обшукувати комусь кишені; будити; баламутити», слц. Ьапіоуаі’ «непокоїти, морочити, ображати», схв. Ьапіа «труднощі, неприємність; штраф», бантовати «набридати, перешкоджати, турбувати», слн. Ьапіо-уаіі «ображати»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьапі «зачіпати, турбувати, ображати» історично є каузативним утворенням від дієслова Ьап «шкодувати»,—МасЬек Е8ЛС 46; Зкок І 108; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 237; Вегп. І 42; КеусЬшапп ЛР 37, 383—384; ММТЕЗг І 240; Вагсгі 15.— Див. ще банувати.— Пор. бантажити.
[банувати] «тужити; нидіти», [банітувати] «тужити, плакати» О, [бана] «туга» Ж, [банлйвий] Ж, [банно] «сумно, шкода, страшно», ст. бановати (XV ст.); — п. [Ьапои’ас], ч. [Ьапоуаіі] «шкодувати, тужити», слц. Ьапоуаі’, болг. [банувам] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьап «шкодувати, каятись», Ьапаі «сум, туга, горе» етимологічно неясні.— Дзже 8і. 8І. 4, 93; 7, 160; Балецкий 8і. зі. 9, 338; Засіп.— Аііг. Ж. І 237; Вегп. І 42; Мікі. ЕАУ 7; Вагсгі 15; ММТЕЗг І 236.
бануш, бануша — див. балмуш.
баня1 «лазня; [цілюще джерело ВеЛ]», банник, банщик, банити «мити, купати», передбанник, ст. баня «лазня» (XV ст.); — р. болг. баня «лазня», др. баня «тс.», нл. Ьап]’а «ванна», болг. бани «курорт з цілющими джерелами», схв. бан>а «купання; курорт; ванна», бан>ати се «купатись (у теплій воді)», м. баььа «лазня, ванни, гарячі джерела, курорт», слн. Ьап]а «ванна», стел, кани «лазня»; — псл. Ьап]‘а, запозичене з на-роднолатинської мови; нар.-лат. Ьапеит (< Ьаіпеит) «лазня, купальня» походить від етимологічно неясного гр. раїахтїох’ «тс.», очевидно, середземноморського походження, яке раніше зіставлялося з дінд. §а1апаЬ «капаючий» (ЕгоеЬсІе у Еіск І4 404); менш перекон-ливещрииущєння (Преобр. І 16; МасЬек Е8ЛС 45) про безпосереднє праслов’янське запозичення з грецької мови, як і думка (Тогр 256; Ильинский ИОРЯС 23, 197—202; Вгйскпег 14;Опсіги$ 81. зі. 4 , 242—243) про власне слов’янський характер слова.-—Филин Образ, яз. 215; Шанский ЗСРЯ І 2, 36; Фасмер І 121—122; Зіахтокі І 26; БЕР І 32; 8кок І 108—109; ЗССЯ 1, 151—152; 81. ргазі. І 189—190; Ргізк І 212—213; Воізасд 113.— Пор. баня3, баня3.
баня2 «купол на будівлі», ст. «круглий мідний посуд Я; невеликий глечик Пі», [баня] «чашечка», баняк «чавунний горщик, казан, глиняний або скляний посуд, дзбан», [банячка] «яйце» Я, банька «куля; посуд з вузьким горлом; водяна бульбашка; білок ока», баньки «очі», банькач «з випуклими очима», банькатий, банькуватий «тс.», ст. бан'ка «опукла посудина; купол» (XVI ст.), банька (XVII ст.); — р. банка, бр. банька «банка», п. Ьапіа «опукла річ; опуклий посуд; купол», ч. Ьап «купол; опукла посудина або річ», слц. Ьапа «купол, опукла річ», Ьапаіу «опуклий», вл. нл. Ьап|‘а «кухоль, гарбуз», слн. Ьап]’ка «посуд для рідини»; — здебільшого пояснюється як результат видозміни значення слова баня1 «лазня» через проміжний ступінь «ванна, посуд для води» (Шанский ЗСРЯД 2, 34; Фасмер І 121; МасЬек Е8ІС 45; ЗССЯ 136
1,151—152; Засіп. — Аііг. УАУЬ. І 85— 86; Вегп. І 43); висловлювались і заперечення зв’язку між значеннями «опукла річ» і «лазня» (Вгйскпег 14; Преобр. І 15).— Див. ще баня1.— Пор. баня3.
[баня3] «солеварня, копальня» ВеУг; ст. баня «залізорудна копальня» (XV ст.); — п. Ьапіа «тс.; солеварня», ч. Ьапе «копальні», слц. Ьапа «копальня»; — пов’язується з словом баня1 «лазня» з видозміною значення, обумовленою тим, що первісні лазні викопувались у землі, або тим, що давні копальні мали округлу форму (Зіашзкі І 26; МасЬек Е8ЛС 45; Мцгко 'Ми8 5, 1—42; 81. ргазі. І 189—190); менш переконлива думка про первісне значення «низина» і про зв’язок з п. Ьапіог «мочар» (Вгйскпег 14).— Див. ще баня1.— Пор. баня2, баюра.
[баня4] «гарбуз» ВеЗа, Мак; — бр. [баня], п. Ьапіа «тс.; тиква; диня», вл. нл. Ьап]‘а «гарбуз»; — очевидно, результат перенесення назви баня «круглий посуд» на гарбуз за схожістю форми предметів.— Див. ще баня2.
баня5 — див. бамія.
[баняс] «знахар» Ж, Ібуняс] «тс.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з баляси «теревені»; може бути зіставлене також з уг. Ьапуа «відьма», яке є результатом помилкового виведення від давнього складного іменника ]6Ьапуа «бабуся», утвореного з основ ]6Ь ОоЬЬ) «гарніший» і апуа «мати» (Вагсгі 15).— Пор. баляс.
[банькрат] «домкрат» Мо, [банькрет] «тс.».Ме;—очевидно, результат видозміни форми домкрат (див.).
[бар1] «мокре місце між горбами», [баруля] «яр, провалля» До; — р. [бар] «болото; глибоке місце в морі», др. бара «болото», п. [Ьагу] (мн.) «схили гір», [Ьагхупа] «болото», ч. [Ьага] «болото», [Ьагіпа] «тс.», слц. [Ьага] «болото, трясовина», [Ьагіпа] «калюжа, трясовина, болото, струмок», вл. Ьага «калюжа», болг. бара «стояча вода, калюжа», м. бара «калюжа», схв. бара «калюжа, стояча вода», слн. Ьага «болото, трясовина»; — псл. Ьага, «калюжа, болото»;— остаточно не з’ясоване; зіставляється (Фасмер І 122; БЕР І 32; Младенов
ИОРЯС 17/4, 228—229; КгаЬе Сіоііа 22, 125) з алб. Ьеггак «болотистий грунт», гр. рбр(3ород «намул», брет. Ьега «текти», дінд. ЬагЬигат «вода», ВагЬага, ВагЬагї (назви річок), іллір. ВагЬаппа (назва річки); вважається (ЗССЯ 1, 153—155; МасЬек Е8ЛС 47) західнобалканським субстратним елементом; виводиться (81. ргазі. І 191; Рогхуасіоч/зкі 81ис1іа 28—31) від іє. *ЬЬег- «бурхливо рухатись; бризкати; кипіти»; припускалось (Вегп. І 431) походження від камас. Ьаге «болото».— Засіп.— Аііг. У\УЬ. і 157— 158; Клепикова 595—602.
бар2 «ресторан; стойка»; — р. бр. болг. бар, п. ч. слц. Ьаг, вл. Ьага, схв. Ьаг, слн. Ьаг; — запозичення з англійської мови; англ. Ьаг «стойка» походить від фр. Ьагге «бар’єр», яке зводиться до нар.-лат. *Ьагга «бар’єр», етимологічно неясного.— СІС 87; Шанский ЗСРЯ І 2, 37; ПаихаІ 75.
бар3 «наносний підводний вал у прибережній зоні моря або в гирлі річки; мілина»;—р. бр. бар «тс.»;—запозичення з англійської мови; англ.Ьаг «обмілина» походить від фр. Ьагге «бар’єр»,— СІС 87; Шанский ЗСРЯ І 2, 37; Фасмер І 122; ССРЛЯ І 118.— Див. ще бар2.
[бараб] «зайда» ВеУг, [бараба] «тс. ВеУг; пройдисвіт О», [барабер] «зайда» ВеУг; — п. [ЬагаЬа] «пройдисвіт», ч. [ЬагаЬа] «голодранець, волоцюга»; — очевидно, запозичення з сербохорватської мови; схв. бараба «груба людина, босяк; наволоч», барабер «босяк», як і слн. ЬагаЬа «нікчема, негідник», походять, мабуть, від іт. [ЬагаЬа] «розпусник, нероба», [ЬагаЬЬа] «тс.», яке зводиться до імені біблійного злодія ВагаЬЬа (лат. ВагаЬЬаз) «Варавва», утвореного з арам. Ьаг «син» і аЬЬа «батько»,— Онишкевич СЛиЛ 69; МасЬек Е83С 46; 8кок І 110; Засіп.— Аііг. УМ?. І 243; Кіеіп 147.
барабан1, барабанник, барабанщик, барабанити, ст. барабана (XVII ст.); — р. бр. болг. барабан, п. [ЬагаЬап] (з укр.), м. барабан; — через російську мову запозичено з татарської; тат. барабан, яке має в українській і поль
ській мовах ближчий відповідник шарабан (ІагаЬап), зазнало в російській мові асимілятивної зміни початкового д на б; менш імовірний зв’язок з тур. Ьаіа-Ьап «тс.», яке походить з перської мови. (Горяев 11; Мікі. ТЕ1, ІЯасЬіг. 1, 10; 2, 81), або з перс. Ьаіапсі «високий» і Ьап§ «звук» (Корш у Преобр. І 16).— Шанский ЗСРЯ І 2, 37; Фасмер І 122; 8АУ І 96; Засіп,— Аііг. УАУЬ. І 243; Дмитриев 564.— Пор. тарабан.
[барабан2] «запічок» Мо; — р. [барабан] «залізна піч; отвір у пічній трубі»; — неясне; можливо, результат зміни значення барабан1 (див.).
[бара-бара] (вигук для підкликання овець) Мо; — р. [бар-бар, барь-барь, бари-бари] «тс.», схв. [Ьаг] (вигук для заспокоєння вівці під час доїння); — один з варіантів давнього вигуку для підганяння і підкликання овець; пов’язується з баран (Фасмер І 123).— Див. ще бир.— Пор. баран.
[барабер] «шляховий робітник» ВеУг, [бараб, бараба] «тс.» ВеУг; — очевидно, запозичення з чеської або словацької мови; ч. ЬагаЬа «робітник на залізницях чи тунелях», слц. заст. ЬагаЬег «тс.», можливо, походять від н. ВаЬпагЬеііег «шляховий робітник», яке зблизилося з формами ч. [ЬагаЬа] «голодранець, волоцюга», укр. [бараб] «зайда, пройдисвіт», [бараба] «тс.».— Пор. бараб.
бараболя1 «картопля», [бараббня Ж, барабуля Мак, барабїль Ж, барабій Мак, барабін Ж, бараббн Мак, барббля Ж, балабурка, ґараббля Ж, ґараґоля Мак] «тс.», барабблиння «картоплиння», бара-бблисько «поле з-під картоплі» Ж, [бара-болінник] «пиріг з картоплею», [бара-ббляник] «тс.» Я; — п. [ЬагаЬоІа] (з укр.), ч. ЬгатЬог «картопля»;—фонетичні видозміни назви німецької землі Вгапс1епЬиг§, через яку картопля поширювалась на схід; на ці фонетичні видозміни могла мати вплив звукова форма давніших українських слів типу балабблка «дзвінок, брязкальце»; — з української мови походить рум. Ьага-Ьйіа «картопля», ЬагаЬбі, звідки болг. бараббй «тс.»; думка (БЕР І 32—33) про походження рум. ЬагаЬоі від ч. ЬгатЬог безпідставна.— Закревська
Досл. і мат. VI31—32; Вегп. 181—82.— Пор. балаббн2, бандура2, гандабурка, мандибурка.
[бараболя2] (бот.) «земляна груша, бульба, Неііапіиз ІиЬегозиз Б.» Мак, [барабольча] «жовтець-пшінка весняна, Рісагіа уегпа НисІ5.» Мак, [барабольчак] «тс.» Ж, Мак, [барабольки] «тс. Г, Мак; ранник, Бсгоіиіагіа подова Б.», [бар-болькй] «ранник» Ж; — результат перенесення і словотворчої видозміни назв бараболя «картопля», [барббля] «тс.»; перенесення зумовлене схожістю кореневих бульб цих рослин до бульб картоплі.— БСЗ 17, 13; ЗО, 165; 47, 407.— Див. ще бараболя1.
[бараббсити] «базікати, теревенити»; — р. [барабошить] «бурмотіти, говорити нісенітницю», [бараббша] «базіка, пуста людина», [бараббшь] «нісенітниця, теревені», п. ЬагаЬаз «крик, галас»; — давнє слов’янське складне утворення з двох словотворчих варіантів основ Ьаг- і Ьав- (Ьоз-), похідних від кореня Ьа-, того самого, що і в словах баяти, балакати та ін.; недостатньо очевидним є встановлюваний Шанським (ЗСРЯ І 2, 38) зв’язок із схв. брбосати «говорити схлипуючи», гр. РарРарод «заїка».— Фасмер І 123; Погодин РФВ 39, 1—2.— Див. ще бали, бари, баяти.
барабуля (іхт.) «султанка, Мпііиз ЬагЬаіиз», [барабулька, барбуля, бар-булька, барбун Ж] «тс.»; — р. барабулька, [барбуля, барабуля, барабуня, бар-буня, барвена], болг. барбун, схв. барбун, барббн, слн. ЬагЬбп «тс.»; — запозичення з турецької або новогрецької мови; тур. ЬагЬипуа через нгр. рларрлоб-VI «тс.» зводиться до іт. ЬагЬопе «тс.; велика нечесана борода», похідного від лат. ЬагЬа «борода», що є спорідненим з псл. *Ьогба, укр. борода; назва зумовлена наявністю вусиків на нижній губі барабулі; пор. російську назву тієї ж риби краснобородка,— Шанский ЗСРЯ І 2, 38;Фасмер І 125; БЕР І 33; Засіп.— Аііг. У\\'Ь. і 250; ВаШзіі—Аіеззіо І 429, 431, 434.— Див. ще борода.— Пор. барма2
барак; — р. барак, п. слц. Ьагак, ч. Ьагак, вл. Ьагака, болг. барака, м. барака, схв. барака, слн. Ьагака; — запо-138
зичення з французької мови; фр. Ьагадие «тс.» походить від іт. Ьагасса «намет», що зводиться до ісп. Ьаггаса «глиняна хатина», похідного від Ьагго «глина», яке є, очевидно, словом іберійського походження.— Шанский ЗСРЯ І 2, 38— 39; Фасмер І 123; Оаигаі 73.
[бараліжний] «вільний, незайнятий, бездіяльний» Ж, [бороліжний, бороліз-ний] «тс.» Ж; — неясне; можливо, виникло внаслідок контамінації слів пере-л'іжний «перелоговий» (від переліг) і пар (про землю), що могла призвести до утворення прикметника *пароліжний, який у зв’язку з затемненням значення зазнав дальшої формальної видозміни.
баран «самець вівці; гребінь замету, крижини; [вал або колесо для підтягування тягарів Берл; залізна баба ВеУг]», [барани] «кожух з овечих шкур; сорт груш ВеНЗн», [баранар] «торговець баранами»Ж, [бараняр] «тс.; злодій, що краде баранів», [баранець] «невеликий важіль для підіймання мішків у млині Пі, Я; бекас; якірці земляні, ТгіЬиІиз іеггезігіз Б. Дз; якір для виловлювання відра з колодязя До», баранина СУМ, Ж, бараниця «вичинена овеча шкура; запона з овечого хутра», [баран-кдша] «назва вівці» Доп. УжДУ 4, [ба-ранник] «баранячий пастух», [баранок] «вид теплого одягу» Пі, баранці «легкі хмарки; піняві хвилі», [баранча] «ягня», [бараня] «тс.», [баранчик] «бекас; хвостик кавуна; частина вуздечки», [баран-чук] «баран; дурна людина Я; (орн.) сорокопуд, Ьапіиз Б. ВеУг», [барашка] «кучер на голові» Ж, [барашки] «певного виду хмари» Я, [бараній] Ж, баранячий, [баранкуватий] «вирячений, як у барана» Я, [бараніти] «дивитись бараном, губитись, дурнішати» Я, [баран-коватіти] «скручуватись, морщитись» Ж, обаранити «оточити, напасти з усіх боків», ст. барана (XVI ст.); — р. бр. баран, др. бараня>, борані>, п. слц. нл. Ьагап, ч. Ьегап, Ьагап, вл. Ьогап, схв. Ьагап; — загальноприйнятого пояснення немає; спроба (Меуег ЕАУ 33; Вегп. І 43—44; МєіЦєі К81 2, 69—70) пов’язати з гр. Раріот «вівця», рарі%о$ «вівці, барани», алб. Ьегг «вівця, дрібний скот», Ьагі «пастух» викликає
заперечення з фонетичних міркувань (Трубачев Назв. дом. жив. 74—75); припущення про запозичення з тат. (каз.) Ьагап «ягня» (Мікі. ТЕ1 Паскіг. 2, 83; Дмитриев 526; Казапеп Уегзиск 62) необгрунтоване, оскільки тат. Ьагап само є запозиченням з російської мови; деякі дослідники припускають утворення за допомогою суфікса -апь від основи Ьог-, тієї самої, що і в рос. боров, др. бороеь «кабан і баран вихолощений» (Шанский ЗСРЯ 1 2, 39; Вгйск-лег 15; Ьіпсіе І 55—56) або від звуконаслідувального комплексу Ьаг- (8скиз-1ег-8е\сс РгоЬеЬеїІ 25—26); Трубачов виводив від дієприкметника дтюрк. *Ьагап «ідучий», вбачаючи тут паралель до інших назв вівці з аналогічною етимологією: гр. лрбрата, оск. *еііиуо, хет. ііапі і т. д.— всі з первісним значенням «іти» (Трубачев Назв. дом. жив. 75—76); останнім часом висловлено думку (ЗССЯ 1, 158) про походження псл. Ьагапь від гіпотетичного ір. *уагап, встановлюваного на підставі дінд. ига-па- «ягня, баран», вірм. рагп «ягня», гр. «вівця, баран».— Фасмер — Трубачев І 123—124; 81. ргазі. І 191— 192; Мозгупзкі ЛР 35/2, 122—123;
Засіп.— Аііг. ДУЬ. І 239—240.
[барандійка] «бляшана посудина, подібна до сулії» Я; — неясне; можливо, утворене від первісного тюрк. [*Ьегапс1а] (форма відкладного одн.) «з металу найвищої якості», пор. кирг. беран «найкраща сталь».
[баранець1] (бот.) «п’ядич, плаун, Ьусоросііит сотріапаїит Ь. Пі, Ьусоросііит аппоііпит Ь.» Мак;— р. плаун-баранец «Ьусоросііит зеїаро Ь.», [бара-нец] «плаун, Ьусоросііит аппоііпит Ь.», бр. [бронец] «тс.», баранец «Ьусоросііит зеїа^о Ь.»,' [варанец] «плаун звичайний, Ьусоросііит сіауаіит Ь.»; — пов’язане з баран; назва, очевидно, зумовлена тим, що рослина застосовувалась проти ковтунів у овець (пор. інші назви плауна: [колтунник], ч. коїіипоуа геїіпа).— Маскек Лт. гозії. 27.— Див. ще баран.
[баранець2] (бот.) «арніка гірська, Аг-піса топіапа Ь.» Мак, [баранка, баране зілє, бараня трава] «тс.» Мак; — р.
[баранья трава] «тс.»; — пов’язане з баран; мотивація назви неясна.
баранка «рульове колесо»; — нове запозичення з російської мови; р. баранка «тс.» виникло як результат перенесення назви баранка «бублик» за подібністю.— Див. ще обарйнок.— Пор. баранок2.
[баранки] (бот.) «кульбаба, Тагаха-сит оШсіпаїе М'ірр.» Мак, [барашки] «цвіт у вигляді сережок, базьки» Я; — р. [барашки] «сережки у берези»; — похідне утворення від баран, паралельне до [базя] «сережка на дереві»; назва зумовлена подібністю пуху кульбаби і сережок до м’якої шерсті ягняти.—Див. ще баран.— Пор. базя2.
[барання] «бруд, що налипає на спицях колеса»; — неясне.
[баранок1] «рубанок», [баран] «великий рубанок, яким працюють двоє» МСБГ; — р. баранок «рубанок», бр. баран «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, виникло з рубанок шляхом метатези і зближення з словом баран.— Фасмер І 124.— Див. ще рубанок.
[баранок3] «крендель, бублик» Пі; — запозичення з російської або білоруської мови; р. баранка, бр. баранак, [бараник] «тс.» утворилися від дієслова обварити (>*обваренок, обваранок) подібно до укр. обарйнок «тс.» з випадінням в і початкового о; пор. схв. барити «варити», м. бари.— Шанский ЗСРЯ І 2, 40—41; Фасмер—Трубачев І 124; Преобр. І 16.— Пор. обарйнок, обаряти.
[баранчик] (бот.) «первоцвіт, Ргі-тиіа оШсіпаїіз Ласд.», [баранчики] «тс.; ряст, Согусіаііз зоїісіа 8т. Мак»; — р. [баранчики, барашки] «первоцвіт»; — похідне утворення від баран; назва зумовлена подібністю квіток первоцвіту і рясту до баранячих ріжків.— СРНГ 2, 107; БС3 46, 342.— Див. ще баран.
[баранчики] (бот.) «козельці лугові, Тга§оро§оп ргаїепзіз Ь.» Мак; — результат семантичного зближення назви козельці, похідної від козел, з назвою баран (див.).
[баранячка] «вид грибів, Сіауагіа Пауа 8ск. Ж; вовнянка, А^агісиз песа-Іог Виїї.» Мак, [барані ріжки] «Сіауагіа Пауа. 8ск.» Мак; — похідне утворення від баран; назви зумовлені зовнішньою
подібністю гриба до баранячого рога.— Див. ще баран.
барахло, [барахлечкб] «залишок, дріб’язок» Я, барахольник, барахбльщик, барахляний, барахольний, барахдли-ти; — бр. барахло; — запозичення з російської мови; р. барахло, очевидно, походить від монг. (калм. або бур.) бараа хоол «майно, яке бралось кочівником у дорогу» (з монг. бараа «товар, ганчір’я, пожитки» і хоол «їжа, провіант»); менш переконливі зіставлення з р. [бброиіень] «дорожні пожитки» (Шахматов ИОРЯС 7/2, 352—354; Шанский ЗСРЯ 1 2, 41) або з тур. Ьагк «житло» (>*Ьагх >*Ьагах >Ьагах1а) (КеусЬтап ІР 1965/3, 157).— Откупщиков ЗИРЯ V 73—79; ССРЛЯ І 275.
[барахтатися] «борсатися» Ж, [ба-рахта] «неспокійна уві сні дитина» Я; — Р- барахтаться «борсатися», бр. [барбхтаць] «рухати», [барбхтацца] «вовтузитися, борсатися», [барахмацца] «тс.», схв. баратати «ритись, копатись»; пор. також, п. Ьгесіїіапіпа «перехід через болото вбрід»; —пізньопрасло-в’янське утворення з суфіксальним -іа-від основи псл. *Ьогх-/Ьегх- з х на місці в, яке зберігається в іншому варіанті тієї самої основи Ььгз- (укр. борсатися)-, звукова форма Ьагах є результатом афективної видозміни Ьогх-; непереконливо пов’язується зборотись (Горяев 12; Шахматов ИОРЯС 7/2, 353— 354) або виводиться від звуконаслідувального барах (Лопатин ЗИРЯ II 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 41).— Фасмер І 124; Преобр. І 16.— Пор. бухта-барахта.
[барашкувати] «розводити теревені, нічого не робити» Ж; — п. Ьагазгкі «жарти, фіглі, збитки, байдики», Ьага-згкошас «байдикувати»; — неясне; можливо, є похідним від основи Ьаг- «розмовляти, балакати»; пов’язання з укр. чабарашка «коротка весела пісенька» (Засіп.— Аііг. УАУЬ.І 240—241) викликає сумнів.— Мельничук Зтимология 1967, 60. — Див. ще бари.
[барбара] «нагайка» Я, [відбарбари-ти] «побити», ст. барбара «линва на паромі; нагайка» (XVII—XVIII ст.); — п. ЬагЬага «линва на паромі; нагайка»;— значення «линва» здається тут основ-140
ним; можливо, йдеться про якесь запозичення (з нім. ВапсИайге «паром на линві»?) або про видозміну укр. байбара-, мало переконливо пояснюється як результат жартівливого перенесення власного імені на знаряддя биття (Вгйскпег 15).— Пор байбара.
барбарис (бот.) «ВегЬегіз Ь.», [барбариси Я, барбарисник, барберйс, байбарис, байберис Мак, берберйс, бербе-рус\-, — р. барбарис, [берберйс], бр. барбарис, п. ЬегЬегуз; — запозичення з новолатинської мови; нлат. ЬегЬегіз здебільшого пов’язується з ар. ЬегЬагїз (букв, «берберський») «вид черепашки» (ягода барбарису, схожа на цю черепашку).— Шанский ЗСРЯ І 2, 42; Фасмер І 125; ЬокоізсЬ 20; Мікі. ТЕ1 І 247.
[барбачія] «чубатий жайворонок, посмітюха, баї егіда сгізіаіа» ВеЛ; — очевидно, запозичення невідомого походження.
барбос «собака»; — бр. барбос «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. барбос загальноприйнятого пояснення не має; висловлювалось припущення (Кірагзку 2Ї81РН 27/1, 32—34; 8ігіедіег 2181 Рй 28/1, 74) про зв’язок з ім’ям героя староросійського перекладного роману «Барбос — раз-бойник гишпанский»; зіставлялося також (Ройзензон Белар. лексікал. і зтьім. 135—137) з каз. бврбосіи) «вовкодав», узб. бурибоси, уйг. борибосар, кирг. борубосар «тс.»; залишається непереконливою спроба (Шанский ЗСРЯ І 2, 42) пов’язати з укр. [бараббсшпи] «базікати», схв. брбосати «говорити схлипуючи».— Фасмер—Трубачев І 125.
барва «фарба, колір; [ворс; формений одяг, ліврея]», [барвинкй] «ворсинки» Я, барвник, барвистий, барвний, барвити, забарвлення, ст. барва (XVI ст.);.— бр. барва «багрець; плащик яскравого кольору», п. нл. Ьагша, ч. слц. Ьагуа, вл. ЬагЬа, слн. Ьагуа «фарба»; — через польське і словацьке посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. уагч/е, двн. Іагаша «тс.» походять від пгерм. *їайпуа «кольоровий», пов’язаного з дінд. ргзпі- «перістий», гр. лєрхубе «тс.».— КісЬЬагйі 33; 81а\у-зкі І 28; 8айп.— Аііг. УШ. І 248—249;
К1и§е—Міігка 184, 212.— Пор. барма, фарба.
[барват] «кожух» ЕЗб 2; — неясне; можливо, арготизм, пов’язаний з барва «[формений одяг, ліврея]».
барвінок1 (бот.) «Уіпса тіпог Б.», [барвенок Мак, барвинок Мак, барвін, барвінець, бараеінок ВеНЗн] «тс.», бар-вінйна «одна рослина барвінку», [барвінка] «вінок з барвінку; грядка барвінку» Пі, [бервинок] «барвінок» Мак, [бервінець, бервінок] «тс.» Мак; — р. барвінок, бр. барвенак, п. Ьагшіпек, ч. Ьагуіпек, слц. Ьагуіепок, вл. ЬагЬ]епк, нл. Ьапу.іепк «тс.»; — через польську і чеську мови запозичено з німецької; німецьке слово, яке тепер має форму Вагм/іпкеї (букв, «ведмежий куток»), походить від лат. уіпса, регуіпса «барвінок», утвореного від основи уіпсїге «обв’язувати, обвивати», спорідненої з дінд. уі-ууакіі «охоплює», ав. ууаха-«збори», за допомогою префікса рег-, спорідненого з псл. *рег-, укр. пере-.— Булаховський НЗ КДУ 5/1,95; КісЬЬагсІі 33; Шанский ЗСРЯ І 2, 42; Фасмер І 125; Мельников Зіауіа 36/1, 98; Маскек Е83С 47; Засіп,—Аііг. УМЬ. І 250; Вегп. І 44; Маїсіе—Ноїт. II 791.— Див. ще пере-.
[барвінок2] (бот.) «зимолюбка, всезе-лен, СЬітарЬіІа цтЬеІІаіа Миіі.» Мак, [барвінок дикий] «вербозілля, Ьузітаскіа питтиіагіа Б.» Мак, [барвінок єловий] «омела, Уізсит аІЬит Б.»; — результат перенесення назви барвінку (Уіпса тіпог Ь.) на інші , рослини за подібністю їх листя або за їх належністю до вічнозелених рослин (пор. бр. [зімазелень] «вербозілля»),— БСЗ ЗІ, 17; Маскек Іт. Г05І1. 176.— Див. ще барвінок1.
барда1 «теслярська сокира», [бар-дйна] «тс.», [бардаш] «велика сокира; теслярська сокира», [баріпка] «невелика сокира», [берданка] «тс.» Ж, [бердеш] «бойовий топір» Ж, бердиш «тс.», [бар-динкй] «стружки» Ж, ст. барда (XVIII ст.); — бр. [барда] «тупа сокира», п. [Ьагсіа] «широка сокира», Ьагіа «тс.», нл. ст. Ьагсіа «сокира», полаб. Ьогсіаііта «сокира, топірець», слн. [Ьагсіа] «сокира»; — запозичення з східнороман-
ських і з угорської мов; рум. Ьагсіа, молд. барда «теслярська сокира», пов’язані з пізньолат. Ьагдисшт «легка сокира», походять від уг. Ьагсі «сокира, колун», яке може бути виведене або з днн. Ьагсіа, свн. Ьагіе, або з фр. ст. Ьагсіе «тс.», запозиченого з германських мов; двн. Ьагіа, днн. Ьагсіа «тс.» пов’язані з двн. Ьагі (нвн. Вагі) «борода» через порівняння леза сокири з бородою.— Мельничук Молд. зл. 164; 8сЬе-Іисіко 126; Кобилянський Гуц. гов. 81; Уіпсепг 10; Вегп. І 73; Мікі. Е\У 19; ММТЕЗя І 248; Вагсгі 16; К1и§е—Міігка 54.— Див. ще алебарда.
барда2 «відходи спиртової промисловості, брага» СУМ, Ж; — р. барда-, — запозичення з російської мови, в якій, на думку Фасмера, є видозміною слова бурда, як салтан при султан.— Фасмер І 126; Шанский ЗСРЯ І 2, 43.
[барда3] «окраєць хліба», [бардйґа] «великий окраєць»;—результат видозміни слова партйка «тс.» через проміжну форму [пардйґа], в якій частина -иґа була осмислена як збільшувальний суфікс.— Див. ще партйка.
[бардадйм] «росла людина; здоровило»; — р. [бардадйм] «тс.; недотепа; король чорної масті (у картах)», бр. [бардадйн] «монах ордену св. Бернар-да»; — запозичення з польської мови; п. ЬегпагсІуп «чернець-бернардинець», ст. Ьагпагсіуп, Ьегпасіуп «тс.» походить від фр. Ьегпагсііп «тс.», утвореного від власного імені Вегпагсі, яке походить від нім. Вегпкагсі.— Кравчук ЛБ VIII 73; Трубачев ЗИРЯ III 42—44; Фасмер— Трубачев І 126; Засіп. — Аііг. УАУЬ. І 245; Сбпзіапііпезси 23.
бардак, бардель, бордель, [бурдель] «дім розпусти» Ж, [бурдей] «тс.; землянка; курна хата; циганський намет Ж», [бурдїй] «тс.», ]бурдейка] «повія» Ж; — р. бардак, [бордак], бордель, п. ч. слц. Ьогсіеі, болг. бардак, схв. бор-дел, слн. Ьогдеї;—запозичення з французької мови (через російське і через польське посередництво); фр. Ьогдеї «публічний дім» (первісно «мала хатина») утворено від Ьогда «дощата хатина», франкського за походженням слова, похідного від Ьогсі- «дошка», спорід-
неного з нвн. Вгеіі «тс.»; форма з -ак виникла в російській мові, можливо, під впливом кабак; менш переконлива спроба (Дмитриев 493) виведення форми бардак від тюрк. (тур. аз.) Ьагбак «склянка, келих».— Шанский ЗСРЯ І 2, 166; Фасмер—Трубачев І 193; Баигаі 98; К1и§е—Міігка 92.— Пор. борт, бур-дей.
[бардинки] (бот.) «сокирки, БеІрЬі-пішн а)асіз Б.» Мак; — похідне утворення від барда «сокира»; назва зумовлена подібністю цвіту рослини до сокири.— Див. ще барда1.— Пор. сокирки.
бареж «вид негустої тканини», [бараж] «однокольорова хустка» МСБГ, [бариш] «тс.» МСБГ, [баріж] «хустина з негустої тканини» Я, [барежнйк] «шерстяна хустина» Мо; — р. бареж «негуста тканина», п. Ьагех «легка тканина», ч. Ьагез «тс.», болг. барез «тонка прозора тканина», бариш, бартші, схв. бареж, слн. Ьагег «тс.»; — запозичення з французької мови;фр. Ьаге§е «вид шерстяної тканини» походить від назви містечка Ваге§ез у Піренеях.— Шанский ЗСРЯ І 2, 43; Фасмер І 126; БЕР І 34.
барельєф; — р. барельєф, бр. барельєф, п. Ьагеїіеі, ч. слц. ЬазгеїіеІ, болг. барелеф, барелиеф, м. барел]еф, схв. барелеф, барелеф, слн. Ьазге-Ііеї; — запозичення з французької мови; фр. ЬазгеїіеГ утворено з прикметника Баз «низький», що походить від пізньолат. Ьаззиз «тс.», та іменника геїіеГ «рельєф, підвищення, опуклість».— СІС 88; Шанский ЗСРЯ І 2, 43; Фасмер І 126.— Див. ще бас, рельєф.
бар’єр; — р. барьер, бр. бар'ер, п. вл. Ьагіега, ч. слц. Ьагіега, болг. м. бариера, схв. бари] ера, слн. Ьагіега; — запозичення з французької мови; фр. Ьаггіеге «застава; перепона» походить від Ьаггег «перегороджувати», утвореного від Ьагге «колода, бар’єр».— СІС 88; Шанский ЗСРЯ І 2, 50—51; Вино-градов Очерки 52; Фасмер І 129; Баигаї 75.— Див. ще бар2.
баржа; — р. баржа, бр. болг. баржа, п. ЬагЕа; —запозичено з французької мови, очевидно, через російську і англійську; фр. Ьаг§е (англ. Ьаг§е) «баржа» 142
походить від пров. або іт. Ьагса, яке зводиться до лат. Ьагса «човен».— СІС 88; Шанский ЗСРЯ І 2, 43—44; Фасмер І 126; Засіп.—Аііг. ¥МЬ. І 243; Баигаі 75.— Див. ще барка.
[барза] «чорна вівця з білими грудьми; чорний цап», [барзїй] «тс. Г; чорний баран з білими грудьми Ж», [бардза] «чорна коза з білими грудьми» ВеНЗн, [бардзя] «тс.», [барвиста] «чорна коза з білими пасмами» ВеНЗн, [барзя] «тс.» ВеНЗн; — болг. [барз] «попелястий, сивий», [барзав, бардз, бардзйв, бардзав] «тс.», м. барз, барзав «з білими смугами на голові або на тілі (про козу); попелястий», схв. [барза] (кличка барзистої вівці, кози), [барзаст] «барзистий»;— запозичення з румунської мови; рум. [Ьаггй] «лелека» (з чорними крилами і білими грудьми), [Ьагхбіи] «тс.», (сарга) Ьагсігй («коза) ряба з чорним», аром. Ьагбгй «білявий», очевидно, походять від алб. ЬагбЬе «білий, білявий», спорідненого з псл. *Ьегха «береза» і ін.; відповідники південнослов’янських мов пройшли, очевидно, через аромунську мову.— ЗсЬеІисІко 126; Клепикова 68— 69; БЕР І 34; Вегпагб Балк. езикозн. 1, 101—103; Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 49; 8кок І 115; Засіп.—Аііг. УЇУЬ. І 146; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 130; РЬіІіррібе II 698.— Див. ще береза.— Пор. березуна.
[барзо] «дуже», [бардз, бардзо, барз, барзе, барзки, барске Кур, барзі Пі, баздер Кур! «тс.», [барже] «дужче», [бардзій] «тс.», ст. барзе, барзо (XVI ст.);—бр. [барзьі] «гарний, ввічливий», [барзінькі] «швиденький, гарненький»; — запозичення з польської мови; п. Ьагсіго «дуже; (ст.) швидко», [Ьагхо, Ьагг], ст. Ьагхо «тс.» споріднене з р. бдрзьій, укр. [ббрше] «дужче, швидше», ч. Ьггу «швидкий» та ін.— Дзендзелів-ський УЗЛП 17—18; Оньїшкевич Ис-след. п. яз. 231; КісЬЬагбі 33; Зіасузкі І 27.— Див. ще ббрше.— Пор. байбарзо.
бари (невідм.) «теревені» (у виразі тари-бари), [розбаркати] «розрадити, розважити» Ж, [розбаркатися] «розважитися» Ж; — р. бр. тарьі-барьі, слн. Ьагаіі «питати»; сюди ж, очевидно, укр. барити «затримувати» (первісно «за-
балакувати»), слц. Ьаг, Ьагз (частка і сполучник) «хоч, хоч би», болг. бар, баре, бари, барем, барим «принаймні, все-таки, хоч би», небаре «немов», м. бар, барем «хоч (би), принаймні», схв. барем, барем «тс.»;-—утворення з суфіксом -г- від іє. *ЬЬа-, того самого, що і в баяти, балакати та ін.— Мельничук Зтимология 1967, 61.—Див. ще баяти.— Пор. балакати, барити.
барикада, барикадувати-, — р. бар-рикада, бр. барьїкада, п. Ьагукаба, ч. слц. слн. Ьагікаба, вл. Ьагікасіа, болг. м. схв. барикада; —запозичення з французької мови; фр. Ьаггісабе «барикада» пов’язане з Ьаггідиег «барикадувати», утвореним від іменника Ьаггідие «бочка», яке походить від того самого кореня, що й барило (з бочок часто робили барикади); припускається (Саті1І8сЬе§ 88; Фасмер І 128) запозичення в французьку мову з італійської (іт. Ьаггіса-іа).— СІС 88; Шанский ЗСРЯ І 2, 48; Баихаі 76.— Див. ще барило.
барило, [барила Ж, барилка, бариля Пі, барйвка, берйлка Доп. УжДу IV, барівка, берівка], барильчйна, [бариль-нйк] «бондар» Я, барйлкуватий, [барйль-куватий] Г, Ж, ст. барило, барила (XVI ст.); — р. [барило], бр. [барьіла], п. Ьагуїа «тс.», слц. Ьагеї «залізний посуд на бензин і под.», Ьагі§1 а «кадочка, бочонок», схв. барило «бочка», 6'д.рило, барио, Ьагїі «тс.», слн. Ьагії «невеликий посуд»; — через польську мову запозичено з італійської або середньолатинської; іт. Ьагіїе «бочонок» походить від слат. Ьагіїїа, Ьагіїїиз «тс.», що може бути пов’язане через проміжну форму *Ьаггісса з ібер. *Ьагго- «бруд, глина» (пор. ісп. Ьагго «бруд, глина, глиняна посудина»); українська форма з -ило замінила давнішу форму барила під впливом іменників із суфіксом -ило (типу бурмило, світило).— Винник 101; Москаленко УІЛ 27; КісЬЬагсІі 33; Фасмер І 126—127; МШкошзкі 80г 19/2, 208; Зкок І 112—113; Засіп.—Аііг. УАЬ. 1 246; Вегп. І 44; Ваііізіі—Аіевзіо І 441.
[барині «пан» Ж, бариня, [бариня] Ж; — бр. барьіня «вид танцю», ч. слц. Ьагіп «пан», болг. барин, слн. Ьагіп
«тс.»; — запозичення з російської мови; р. барин є результатом скорочення слова боярин.— Шанский ЗСРЯ І 2, 44; Фасмер І 127.— Див. ще боярин.
барити «затримувати, гаяти; [боронити Ж1», забари «затримка», забарливий, забарний, невзабарі, незабаром, обаряти «баритися», [обиратися Ж, унезабарі]-, — р. [барить] «затримувати», бр. [барйць] «тс.»; — залишок псл. Ьагііі «говорити, балакати», спорідненого з бари, похідного від іє. *ЬЬа-, того самого, що і в словах баяти, балакати та ін.; значення розвивалось так: «балакати — забалакувати — затримувати розмовами — затримувати»^ непереконливими є спроби пов’язання з коренем Ьу-, тим самим, що в бути (Мікі. ЕМ 26), зокрема з його [різновидом у слові бавити (Ильинский РФВ 62,. 251—253), або з схв. забдравити «забути», псл. уагііі «іти вперед» (ТгиЬасеу, 7181 3, 671), як і з р. барин «пан» (Даль І 49; Краучук Белар. лінгв. 4, 68).— Мельничук Зтимология 1967, 60.— Див. ще бари, баяти.
баритон, баритональний; — р. болг. м. баритон, бр. барьітбн, п. ч. Ьагуіоп,. слц. Ьагуібп, вл. Ьагііопізі «співак баритон», схв. баритон, слн. Ьагііоп; — запозичення з французької або італійської мови; фр. Ьагуіоп, іт. Ьагііопо-походять від гр. Раротоуод «низький голос», утвореного з 0арбд «важкий, низький» і тбуод «тон».— СІС 88; Шанский. ЗСРЯ І 2, 45; Оаигаі 76.—Див. ще барій, тон.
бариш, баришник, [баришївнйк Г, Ж, барашівник ЕЗб 10], баришництво Г, Ж, баришївне «плата маклерові», баришувати, ст. барьішь (XVIII ст.); — р. бр. барьіш, п. Ьагузг «могорич», Ьогузг «тс.», Ьагазхпіа «маклерство», Ьагузгпік «маклер, посередник», Ьагазпік, Ьагев-пік «тс.», болг. [барашйк] «помирений»;— запозичення, очевидно, з татарської мо-ви; у сучасних тюркських мовах Ьаг>з означає «мир, згода» (тур.), «ходити разом; говорити разом» (каз. кирг.) і є похідним від дієслова бар «рухатися, іти».— Болдьірев, Тюркизмьі 49—50; Шанский ЗСРЯ І 2, 50; Фасмер І 129; Преобр. І 18; Вгйскпег 36; Мікі. Теї І
257; Вегп. І 45; ЬокоІзсЬ 22; Дмитриев 526; Казапеп Уегзиск 62.
барій;—р. болг. барий, бр. барьій, п. Ьаг, ч. Ьагуит, слц. Ьагуит, вл. Ьа-гіит, м. бариум, схв. бари/ум, слн. Ьагі];—запозичення з англійської мови; англ. Ьагуит утворено в 1808 р. хіміком Деві від гр. Рарбе «важкий», спорідненого з дінд. §игйЬ, гот. кайгиз, лтс. §гиІ8 «тс.», можливо, також ав. §оиги-, лат. §гауіз «тс.».— СІС 88; Шанский ЗСРЯ І 2, 44; Оаихаі 76; Ргізк І 221—222; МаугЬоГег І 340.
барка «річкове судно», барочник, ст. барка (XVIII ст.); — р. бр. барка, п. Ьагка, ч. слц. слн. Ьагка, схв. [барка]',— давнє запозичення з німецької мови; снн. свн. Ьагке (нвн. Вагке) походить від лат. Ьагса (<*Ьагіса), запозиченого з грецької мови; гр. (Заріе «єгипетський човен» походить від копт. Ьап «човен».— Шанский ЗСРЯ І 2, 45; Фасмер І 127; Сухеузкуі 2181РЬ 22, 335; Зкок І 113; Засіп.-—Аііг. УАУЬ. І 242; К1и§е—Міігка 52; Ргізк І 220.
баркан «гатунок ситцю» Я, [баракан] «товста вовняна матерія» КІМ, ст. ба-ракан-ь «гатунок вовняної тканини» (XVIII ст.); — р. баркан «вид тканини», [баракан], бр. [баркан] «тс.», схв. баракан «вовняне покривало», слн. Ьагкап «бумазея»; — запозичено, очевидно, з італійської мови; іт. Ьаггасапо «вовняна тканина» походить від ар. Ьаггакап «грубий матеріал (очевидно, з верблюжої вовни) або плащ із нього».— Фасмер І 123; Зкок І ПО; Засіп.—Аііг. УДУЬ. І 245—246; Мікі. ТЕ1 1, 257; ЬокоізсЬ 21.— Пор. бархан2.
баркас «велике веслове судно»; — р. бр. болг. баркас, п. Ьагказ, слц. Ьагказа, схв. баркаса, слн. Ьагказа; — запозичення з французької або німецької мови; фр. Ьагсаззе є похідним утворенням від Ьагцие «барка», пов’язаного з лат. Ьагса; нвн. Вагказзе через снідерл. Ьагказ, ісп. Ьагсаха зводиться до іт. Ьагсассіа «велика барка», пов’язаного з лат. Ьагса.— СІС 88; Шанский ЗСРЯ І 2, 45-—46; Фасмер І 127; Засіп— Аііг. УАЬ. І 243.— Див. ще барка.
барки «плечі» (брати за б. «хапати за груди під час бійки»), ст. барки
«верхня частина спини» (XVII ст.); — запозичення з польської мовн; п. Ьагк «частина руки від плеча до ліктя; верхня частина хребта» пов’язується з ч. Ьгк «стрижень пера», укр. приборкувати.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 231; КісЬЬагбі 33; Зіасузкі І 27; Вгіїск-пег 17.— Див. ще боркати.
барліг «лігво ведмедя, свині і под.; калюжа бруду», [берліг], берлбга, [бйр-ло Я1 «тс.», барліжний Я, барложйтися «валятися в калюжі»; — р. берлбга, бр. бярлбг, др. берлога «ліс», бьрлогі> «печера», п. Ьаг16§, [Ьег1о£], ч. ЬгІоЬ, ЬгІоЬа, слц. ЬгІоЬ, вл. Ьогіо, нл. ЬагІо§, болг. біірлбга, м. брлог, схв. брлог, слн. Ьг16§, цсл. Брклог-ь, Бкрлог-ь; — псл. *Ььг1о§ь, *Ььг1о§а, утворене, очевидно, за допомогою суфікса -о§- від основи *Ььг1-, тієї самої,-що і в схв. брлав «брудний», Ьгіоіа «брудна людина», п. Ьагсіїіс «бруднити», лит. Ьигіаз «бруд», гр. фороусо «перемішую, забруднюю»; може розглядатись і як складне утворення з основ *Ььг1- і 1о§-(1е§-), тієї самої, що і в лігво (МасЬек Е8.ІС 67); невірні припущення про зв’язок з н. ВагепІосЬ (Горяев 1892, 6; Кагіохуісх 8МО 35) і спроби розкладу на основи Ььг- «бурий» (пор. лит. Ьегаз «коричневий», н. Ваг «ведмідь») і 1о§-(ИЬІепЬеск 197; Тогр 263) та деякі інші; звук а в укр. барліг міг виникнути на місці е під впливом слів баруля «барліг», бара «болото».-— Шанский ЗСРЯ І 2, 99—100; Фасмер-—Трубачев І 158—159; Зіахсккі І 27; Младенов 54; Мозгупзкі Р2ЛР 130—131; Вегп. І 120.
[барлін] (бот.) «полин польовий, Агіетіаіа сагпрезігіз Ь.», [барліт Я, барлян Мак, барльон Мак] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з п. Ьагіегка (бот.) «Вагіегіа», Ьогхеїііка «тс.», утвореними від прізвища французького ботаніка Барле (Ваггеїіег, XVII ст.).—
І 99, 193.
[барма1] «одяг; плата грішми і речами» Ж, Пі, [бармуватися] «підроблятись під кого, наслідувати кого», ст. барма «мундир, ліврея» (XVII ст.); — р. барми «наплічник з зображеннями царів і вищих духовних осіб», барма, [барами, брама], бр. барми, др. барми
«тс.»; — очевидно, запозичення з давньо-ісландської мови; дісл. Ьагтг «край, берег» споріднене з свн. Ьгет «опушка, обшивка», шв. Ьгат «борт», гол. Ьагт(е) «купа», двн. Ьгата, Ьгато «ожиновий кущ», псл. Ьогь, укр. бір «сосновий ліс»; частково змішалося з брам «вузька смужка хутра для обшивання», запозиченим через німецьке посередництво.— Шанский ЗСРЯ І 46; Фасмер—Трубачев І 127—128; Преобр. І 17; Маігепаиег ЬЕ 7, 9; ДбЬаппеззоп 616—617.— Див. ще бір1.— Пор. бамбара, брам.
барма2 (іхт.) «марена, усач, ВагЬив ЬагЬиз Б.» Пі, Л—Г; — п. [Ьагта], Ьгхапа, вл. нл. Ьагта «тс.»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Вагше, ВагЬе «марена, усач» походить від лат. Ьаг-Ьиз «тс.», утвореного від лат. ЬагЬа «борода».— Див. ще борода.— Пор. барабуля, бранка.
[барма3] «накип, пінка при варінні меду, варення», [бармувати] «збирати накип, пінку»; — запозичення з німецької мовирн. Вагте, Вагте «піна, дріжджі» споріднене з Вгоі «хліб», дангл. Ьеопп(а) «дріжджі», англ. Ьагт «тс.», лат. Гегтепіит «кисле тісто», алб. Ьгите «тс.».— Фасмер І 127; К1и§е—Міігка 52, 103.
[барма4] «глина з домішкою залізної руди», [бармйця, бармйчка] «тс.»; — очевидно, пов’язане з барва «фарба»; назва могла бути зумовлена червоним кольором цієї глини, яка використовується для обмазування припічків, призьб та ін.— Див. ще барва.
[бармакй] «вила з тупими ріжками до картоплі або буряків До; дерев’яні вила на 5 ріжків Мо», [бірмак] «тризуб; вила»; — р. [бармакй] «плоскі дерев’яні вила з 5—6 ріжками»;—очевидно, запозичення з кримсько-татарської мови; пор. крим.-тат. Ьагтак (Ьагтак, Ь’егт’ак’) «давати, давання» (вилами подають солому, сіно на ожеред, підводу тощо).
[барна] «темно-сірий віл», [барна] «тс.; чорна корова» О, [барнбля] «руда, темно-червона корова» О, [барнбха] «темно-сіра корова», [барнуля] «чорна корова О; червоно-бура корова», [барник]
«вид птаха (пташок верхом барнявий, сподом червоний)» ВеЛ, [барнавий] «бурий», [барнастий, барнявий, барнястий] «тс.»; — слц. Ьагпауу «коричневий», Ьаг-пиза «брюнетка; руда корова», схв. барна «бурий віл або кінь», барнууьа (кличка бурої корови), барнаст «бурий»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьагпа «коричневий, бурий, карий» пов’язується з свн. Ьгип «тс.», хоча фонетичні відмінності при цьому залишаються неясними (8кок І 113; ММТЕЗг І 253; Кпіегза І 2, 794; Вагсгі 16); може бути виведене з тюркських мов (пор. каз. баран «темний», як. баран «тс.»), що походять від монг. Ьага§ап «темний, чорний».
[баробаїтися] «рухатися; животіти» Я; — р. [барабаться] «ритися, копатися, борсатися, вповзати, лізти вгору»; — очевидно, пов’язане з основою бар, бара «болото» і т. д.; можливо, проте, що йдеться про російське утворення від р. барахтаться.— Пор. бар1, барахтатися.
барок «орчик», [обарок] Л, ст. бараки (XVIII ст.) «тс.»; — р. [барок], бр. барак «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Ьагк «тс.» ототожнюється з словом Ьагкі «верхня частина спини» і под.— Зіашзкі І 27.— Див. ще барки.
барокко; — р. барокко, бр. барака, п. слц. вл. Ьагок, ч. Ьагок, Ьагоко, болг. барок, бароко, м. барок, схв. барок, слн. Ьагок; — запозичення з італійської мови; іт. Ьагоссо «дивний, химерний; стиль барокко» загальноприйнятої етимології не має.— СІС 89; Шанский ЗСРЯ І 46; БС3 4, 254; Кораііпзкі 112; НоІиЬ—Ьуег 94; Паигаі 75; Сатіїї-зсЬе§ 87; ВаШзіі—Аіеззіо І 443.
барометр, ст. барометрумя> (XVIII ст.);— р. бр. барометр, п. ч. вл. Ьаго-теіг, слц. нл. Ьаготеіег, болг. баро-метьр, м. барометар, схв. барометар, слн. Ьаготеіег; — запозичення з французької мови; фр. Ьаготеіге утворено Бойлем у 1665 р. з гр. (Зарод «тягар, вага», спорідненого з Рарбд «важкий» і рєтроу «міра»; припущення (Фасмер І 128) про польське посередництво сумнівне.— Шанский ЗСРЯ І 2, 46; Паигаі 75.— Див. ще барій, метр.
барон, баронеса, баронство; — р. бр. болг. барон, п. ч. вл. Ьагоп, слц. слн. Ьагбп, м. барон, схв. барон-, — запозичення з французької мови; фр. Ьагоп походить від франк, (двн.) *Ьаго «вільний; воїн», спорідненого з дісл. Ьег]азк «сперечатися», псл. *Ьогіі «бороти», укр. бороти.—СІС 89; Шанский ЗСРЯ І 2, 47; Преобр. І 17; 8кок І 113; Ьаигаі, 75; К1и§е—Міігка 53.— Див. ще бороти.
барс (зоол.) «ірбіс, ІІпсіа ипсіа», барса «тс.» Пі, ст. барсовим (1555); — р. бр. барс, п. Ьагз «тс.», слн. Ьагз «пантера»; — запозичення з тюркських мов; туркм. уйг. барс «тигр, пантера», каз. барьіс «пантера, тигр, леопард», тур. рагз «пантера» виводяться з іранських мов.— СІС 89; Шанский ЗСРЯ І 2, 48; Фасмер І 128; Шипова 62; Дмитриев 555; ЬокоізсЬ 21; Мікі. ТЕ1 II 140.
баруля — див. бар1.
бархан1 «нанесений вітром піщаний горб у пустелі або в степу»; — р. бр. бархан, п. ч. слц. ЬагсЬап (з рос.); — запозичення з казахської мови; каз. бархан «тс.», споріднене з уйг. барган «ідучий, рухомий горб», є похідним від тюркського дієслова бар «рухатися».— СІС 89; Шанский ЗСРЯ І 2, 49; Фасмер—Трубачев І 129; Преобр. І 18; 51. \суг. оЬсусЬ 69; Дмитриев 564.
бархан2 (заст.) «бумазея», [барханка] «одяг з бумазеї» Я, [барханя] «хустина» О, бархат «оксамит» СУМ, Ж, [барха-тйн] «рід тканини», бархатка СУМ, Ж, [бархіт] «байка» МСБГ, [бархотйна] «бархатна тканина» Я, [бархатйнний] «зроблений з бархату», бархатистий, [бархатний] «з бархату» Ж, ст. барха-новий (1615), бархатном (XVIII ст.); — р. [баракан], баркан, бархат, бр. [баркан], п. ЬагеЬап, Ьагакап «лляно-бавовняна тканина», ч. ст. слц. ЬагсЬап «бумазея», ЬагсЬеі, вл. ЬагсЬепі, болг. бархет, м. бархет, слн. ЬагсЬа(п)і, Ьагкап «тс.»; — запозичення з західноєвропейських мов; н. ВагсЬепі «бумазея», іт. Ьаггасапо, Ьагасапе «види тканини», гол, Ьагкаап «вид тканини», фр. Ьаггасап «груба тканина» походять від ар. Ьаггакап «груба тканина».—Мака-рушка 5; Шанский ЗСРЯ І 2, 49; Фас-
мер І 123; НоІиЬ—Ьуег 93; Засіп.—Аііг. УП І 245—246; Вегп. І 44; ЬокоізсЬ 21.— Пор. баркан.
[барцьожки] «бахрома навколо хустини» Я, [барцьошка, парцьбшка] «тс.»;— очевидно, первісним варіантом є форма парцьбшка ]<*парцьбжка), в якому кінцеве -(ьо)жка, можливо, викликане впливом семантично близького стьожка; може бути зіставлене з перс, рогхе «ворс; бахрома» або з тур. рагда «шматок; клаптик; частина», яке, в свою чергу, походить від перс, рагса «шматочок; частка».
[баршавйк] «сорт соусних кабачків» Дз; — неясне; можливо, результат засвоєння і асиміляції молдаванами укр. *борщовйк «сорт кабачків, що кладуть у борщ» як молд. [*боршовйк] (пор. молд. борш «борщ», рум. Ьог$ — з укр. борщ) з наступним зворотним запозиченням і відповідними фонетичними змінами в українських говірках.
[баршан] «оксамит», [баршун] «святкова матерія до капелюхів ВеУг; вид трав’янистої рослини ВеЛ», [баршниця] «вид рослини» ВеЛ, [баричаниця] «тс.» ВеЛ, ст. баршоновьш «оксамитовий» (XVIII ст.); —слц. Ьагайп «оксамит», схв. баршун, Ьагзоп «тс.», Ьагзйпак «вид рослини»; — запозичення з румунської або угорської мови; рум. [Ьаг^бпІ «оксамит» походить від уг. Ьагзопу «тс.», запозиченого з якоїсь тюркської мови (пор. у тюркському словнику Махмуда Кашгарського Ьагсип «шовк», яке виводиться з перської мови, зокрема зіставляється з перс. аЬгезіт «шовк»),— Балецкий 81. зі. 9, 388; Уіпсепг 9; ПЬКМ 69; ММТЕЗг І 254; Вагсгі 17; Казапеп УегаисЬ 34, 63.— Пор. парча.
бас «низький голос; музичний інструмент», басило «дуже гучний, сильний бас; [чоловік з грубим голосом ЯЗ», [басок] «басова струна» Пі, басиста «той, хто грає на контрабасі», басистий «[тс.]; басовитий», басовитий, басити, [басувати] «мурчати; підтакувати», баса «басом», збаса «тс.», підбасок «баритон», підбасбвувати «підтакувати», ст. бась (XVIII ст.); — р. бр.болг. м. бас, п. ч. слц. вл. нл. Ьаз, схв. бас, слн. Ьаз; — через польську мову запозичено з ні
мецької, французької або італійської; н. Ваза «низький голос; смичковий інструмент», фр. Ьаззе «низький голос» походять від іт. Ьаззо «тс.», яке відповідає нар.-лат. Ьаззиз «товстий; низький», можливо, запозиченому з оск-ської мови.— СІС 89; Шанский ЗСРЯ І 2, 51; Фасмер І 129; Преобр. І 19; НйііІ-’ЇУогіЬ 17; Паигаі 77; К1и§е— Міігка 54; Егпоиі—Меіііеі І 67.
басаман «смужка з тканини, смуга на тілі від удару», [басейман Я, басаму-га] «тс.», [басамага] «знак від побоїв» 0, [басамднка] «крайка, тасьма», [ба-самунка, басанунка) «тс.», [басанунча] «мала крайка», [басаманити] «робити синяки, бити до синяків» Пі, ст. баса-манч> «облямівка, галун» (1718); — видозмінені запозичення з польської мови; п. [Ьазатипу] «облямівка, галун», раза-тап, разатоп, ст. разетап «тс.» походять від фр. раззешепі «позумент, галун, обшивка»; раніше фр. раззешепі виводилось через іт. раззашапо від ісп. разашапо «край, балюстрада» (Преобр. І 18), тепер воно вважається похідним від фр. раззег «проходити» (Паигаі 536).— Див. ще пасаж.— Тимч. 60.— Пор. басан2, пасаман.
Ібасамання] «домашнє начиння»; — пов’язане з басаман «смужка тканини, тасьма»; тасьмою (рос. басон) оздоблювались домашні меблі.— Даль І 53.
[басан1] «сап’ян» Ж; —запозичення з французької мови; фр. Ьазапе «тс.» походить від пров. Ьагапа «тс.», пов’язаного з ісп. Ьасіапа «вичинена бараняча шкіра», яке зводиться до ар. Ьісіапа «підкладка».— Піскунов 13; Паигаі 76; 6аті11зсйе§ 89.
[басан2] «облямівка сукні»; — р. басон «тасьма; позумент; кант, галун»; — ставиться в зв’язок з діалектним варіантом н. Розашепі «позумент», яке походить від фр. раззешепі «тс.»; в українській мові, очевидно, є результатом видозміни слова басаман, яке зазнало впливу з боку [басан1].— Фасмер І 131; Преобр. І 18.— Див. ще басаман.
[басань] «крита галерея навколо церкви»; — можливо, результат видозміни форми опасання «тс.», похідної від пас «пояс».— Див. ще пас1.
[басаран] (бот.) «айстра, Азіег ашеї-Іиз Ь.» ВеНЗн, [басантйр, базандйр] «тс.» ВеНЗн; — неясне.
басарйнка «подарунок, хабар», [ба-сарйнок, басарймок, басаврйнок] «тс.», [басарунок] «корм, який дають корові під час доїння; додаток до зарплати», базарйнка «подарунок, хабар; гостинець з базару», ст. басарунокь «винагорода за побої» (XVII ст.); — р. [басарйнка] «панщина, праця за оренду землі», п. Ьазагипек «винагорода, відшкодування; хабар», ст. Ьезегипек, Ьазагупек «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; свн. Ьеггегип§е «виправлення» є похідним від прикметника Ьеггег «кращий» (нвн. Ьеззег), пов’язаного з нвн. Ьазз «дуже, надзвичайно», двн. Ьаг, дангл. Ьеі «тс.», спорідненими з снн. Ьаіе «перевага», дісл. Ьаіі «тс.», двн. Ьагеп «поліпшуватися», гол. Ьаіеп, дангл. Ьаііап «тс.».— Тимч. 60; Фасмер І 130; Вгйскпег 17; К1и§е—Міігка 54, 70.
басейн; — р. бассейн, бр. болг. басейн, п. Ьазеп, ст. Ьазуп, ч. слц. слн. Ьагеп, вл. Ьазепк, м. басен, схв. басен, базен; — запозичено через російську мову з французької; фр. Ьаззіп (< Ьа-зіп < слат. *Ьассїпиш) «басейн» походить від слат. Ьасса «посуд для води».— СІС 89; Шанский ЗСРЯ І 2, 53; Фасмер І 132; Паигаі 77.— Див. ще бак.— Пор. басйн.
[басетля] «віолончель», [басетня] «тс.», [басетник] «віолончеліст», [басоля] «віолончель»; — р. [басоля] «басовий гудок», бр. басзтля «контрабас», басоль «тс.», п. Ьазеііа «контрабас; товста жінка», ч. Ьазеіі «віолончель», Ьазеіка «мала-віолончель»; — через польську мову запозичено з італійської; іт. Ьаззеііо «невеликий контрабас» є похідним від Ьаззо «контрабас».—81. шуг. оЬсусЬ 71; Вгйскпег 17; 8 XV І 103.— Див. ще бас.
[баси] «смуги», [збасувати] «побити до синяків» Ж; — результат спрощення слова басамани «смуги» під впливом паси.— Див. ще басаман, пас.
[басйн] «яма для зберігання дощової води на поливання городини» Ва, [ба-сина] «тс.» Ва, Дз; — п. Ьазуп «басейн, водозбірна яма»; — через польську мову
запозичено з французької.— Див. ще басейн.
[баска] «довга кофта з оборками Я; жіночий жакет, пошитий в талію Дз»; — р. баска «широка оборка на платті; [кофта в талію]»; — запозичення з французької мови; фр. бавдие «оборка» є результатом видозміни під впливом бав-циіпе «широка сукня» давнішої форми Ьавіе «оборка», яке походить від іт. Ьавіа «складка», пов’язаного з дієсловом бавііг «зшивати», похідним від франк. базі«кора», *баві]ап «працювати з корою», споріднених з нвн. Вазі «лико», двн. дісл. базі, дангл. баєві «тс.», можливо, також лат. їазсіа «зав’язка», сірл. Ьазе «нашийна пов’язка», іллір. Раота «взуття»; думка Шан-ського про походження р. [баска] від р. [баса] «краса» здається сумнівною.— Шанский ЗСРЯ І 2, 51; Паигаі 77, 78; К1и§е—Міігка 55.
баскак «татарський збирач податків на Русі; татарський урядовець»; — р. бр. баскак, др. баскакь, п. ч. Ьазкак; — запозичення з давньотатарської мови; тат. ст. баскак «тс.» задовільного пояснення не має; можливо, воно є запозиченням з половецької мови; менш переконливим є пояснення др. баскакь (Фасмер І 131; Преобр. І 18) як запозичення з чагатайської або іншої тюркської мови, в якій воно мало бути утвореним від тюркського кореня баз «давити» і мало означати «гнобитель».-— СІС 90; Аракин Тюркизмьі 115—117; Шанский ЗСРЯ І 2, 51—52; Дмитриев 526; Семе-нов ПАН ОЛЯ 6/2, 137—146; Засіп.— Аііг. УЇУб. І 256—257; Казапеп Уег-висЬ 64.— Пор. басма.
[баскалйчитися] «чинити опір; пручатися, комизитися», [баскалйти] «рватися, квапитися, хапатися» Ж, [вискалитися] «пручатися, метатися, рватися» Пі; — р. [баскалиться] «ламатися, маніритися, красуватися, кокетувати», [базгала] «пустун, гульвіса, жартівник», [базгальничать] «дуріти, пустувати»; — очевидно, похідне від основи псл. баз-, збереженої в р. [бас] «прикраса», [баса] «краса» і, мабуть, спорідненої з дінд. ЬЬаваЬ «світло, блиск», бЬаваіі «світить, блищить», оскільки припущення про 148
запозичення р. [бас, баса] з мови комі викликає сумніви; на словотвір і українські значення могли вплинути близькі за звучанням форми іншого походження. — Фасмер І 129—130.
баскетбол, баскетболіст-, — р. бр. баскетбол, п. вл. слн. базкеібаїї, ч. слц. нл. базкеібаї, болг. баскетбол-, — нове запозичення з англійської мови; англ. базкеі-баїї складається із слів базкеі «корзина», яке походить, очевидно, від вал. бав§ес! «чаша, корзина» (пор. запозичене з бритської мови лат. базсаиба «чаша, полоскальниця») і баїї «м’яч», запозиченого з французької мови.— СІС 90; Шанский ЗСРЯ І 2, 52; N80 234; ЇУаІсІе—Ноїш. І 97.— Див. ще бал3.
басма «[чорна шовкова хустка на шию Я, Ж1; (іст.) грамота татарського хана»; — р. басма «зображення татарського хана; печать, знак; турецька повсть; [тасьма]», бр. басма «лист хана», болг. басма «тонка хустина; набивна тканина», м. басма «ситець», схв. басма «вид полотна»; — запозичено давніше з татарської і пізніше з турецької мов; тат. басма «тиск», тур. бавша «друкування, ситець» походять від спільно-тюркського кореня баз «тиснути, давити».— СІС 90; Шанский ЗСРЯ І 2, 52; Фасмер І 131; Дмитриев 526; Засіп.— Аііг. УЇУ6. І 256; Вегп. І 45; Мікі. ТЕ1 І 257; Казапеп УегвисЬ 64.— Пор. баскак.
[басні] «теревені, пусті балачки» Ж;— р. басня «байка», баснь «тс.», п. бавп «оповідь, переказ», ч. слц. бавеп «вірш», вл. бавпіса «байка», нл. бавеп «вірш», заст. бавп]а «байка», болг. басня «тс.», м. басня«тс.; [замовляння, заклинання]», схв. басма «магічне слово, заклинання», басна «байка», сЛн. бавеп «тс.», бавпа «приповідка», стел, вдень «тс.»; — псл. бавпь, похідне утворення з суфіксом -впь від *баіі, ба)аіі «розповідати» з іє. *ЬЬа- «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, 53; Фасмер І 131; Вегп. І 45^81ашвкі І 28; Вгйскпег 18; МасЬек Е8.ІС 47; ЗсЬивіег-Зешс РгобеЬеІі 21; ЗССЯ 1, 161—162; 81. ргаві. І 193; Засіп.— Аііг. УЖ. І 120.— Див. ще баяти.
басоля — див. басетля.
баста (виг.) «кінець, досить», бастуванні «страйкувати», забастбвка «страйк»; — р. бр. болг. баста «кінець, досить (зокрема, в грі в карти)», п. ч. слц. Ьазіа «досить», схв. баста, слн. Ьазіа «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. Ьазіа «досить» є особовою формою дієслова Ьазіаге «бути достатнім», яке розвинулось у народній латині з етимологічно неясного гр. Раатйу ((Заата-?ві*у) «нести» з семантичним переходом «переносити, витримувати; тривати, бути достатнім (спочатку в грі в карти)»; форма забастбвка запозичена з російської мови, в якій є похідною від дієслова забастовать.—СІС 90; Шанский ЗСРЯ І 2, 53; Фасмер І 132; Преобр. І 18; Кораііпзкі 114; НоІиЬ—Ьуег 94; К1и£е—Міігка 55; Ргізк І 225; Воізасд 116.
бастіон; — р. болг. м. бастибн, бр. бастьіен, п. ч. Ьазііоп, слц. слн. Ьазіібп, схв. бастибн; — запозичення з французької мови; фр. Ьазііоп «тс.» або походить від іт. Ьазііопе «форт, бастіон», утвореного від Ьазііа «невелика фортеця», або є похідним від фр. ЬазіШе «укріплення», що виводиться від пров. ЬавІісіа «збудована». — СІС 90; Шанский ЗСРЯ І 2, 54; Фасмер І 132; Вино-градов Очерки 52.— Пор. башта1.
[бастуня] «бугшприт; (перен.) великий ніс» Я; — болг. бастун «палка», м. бастун, схв. {бастун, баштун] «тс.»; — запозичено з італійської мови, можливо, через посередництво новогрецької (нгр. рлсаттобгі «палиця»); іт. Ьазіопе «палка; бугшприт» походить від пізньолат. Ьавіиш «палка», очевидно, запозиченого з грецької мови; гр. *ра(И(^ «носилки» утворено від основи Ранта?® «несу, піднімаю», можливо, пов’язаного з 0аїу® «іду».— Віеіескі, Воііеіііпо сіеІІ ’ Аііапіе Ьіп§иівіісо Мебі-іеггапео 8, 56—58; БЕР І 35; Паигаі 77-78; Ргізк І 225; ЧУаІ де—Ноїт. І 98.
басувати «ставати дибки, скакати, пустувати, гордо виступати (про коня)», баский «гарячий, жвавий, шпаркий», [басбваний] «галопуючий» Пі, [баско] «завзятий працівник; баский кінь» Я; — р. [басовать] «басувати», бр. [басоваць] «пустувати, дуріти»; — остаточно не з’я
соване; зіставляється (Даль І 52) з р. [баса] «краса».
[бат1] «батіг Мо; палка», батюга «великий батіг», їбатура, батурмен] «тс.»; — р. [бат] «дрючок», бр. [бат] «довгий батіг», п. Ьаі «батіг; тонкий посторонок; тілесна кара, побиття», схв. бат «молоток, дрючок, батіг», бата «тс.», слн. Ьаі (Ьаі) «дрючок, дерев’яний молоток»; — псл. Ьаіь «палка», пов’язане з дієсловом Ьаіаіі «бити, рубати»; — очевидно, похідне від іє. *ЬЬЗі-«бити», з яким пов’язані також галль-сько-лат. Ьаііио «б’ю», двн. Ваіи- «битва», дангл. Ьеаби «тс.», лат. соп-їйіо «збиваю» (Вегп. І 46); зіставлення з кімр. ЬаіЬи «бити, рубати» (Фасмер І 133) непевне, оскільки останнє може бути запозиченим з латинської мови (М'аісіе—Ноїт. І 99).—ЗССЯ 1, 167— 168; 51. ргазі. І 195—196.— Пор. батати, батіг1.
[бат2] «вітрильний човен», ст. бати (XVII ст.); — походження остаточно не з’ясоване; може бути пов’язане з р. [бат] «видовбаний з однієї колоди човен», яке виводиться від дісл. Ьаіг «човен», що походить від дангл. Ьаі «тс.» (Еііз. Меуег 2Ї81РН 5, 144; К1и§е—Мііхка 91; 8кеаі 54), або з п. Ьаі «вітрильний човен», яке походить від іт. Ьаііо «човен», Ьаііеііо «тс.» (Вгйскпег К2 48, 162), що зводиться до того самого дангл. Ьаі; Фасмер (І 133) пов’язує р. [бат] «видовбаний з однієї колоди човен» з [бат] «дрючок», припускаючи початкове значення «колода, стовбур».
[батайно] «атож, аякже» ВеЗа; — результат лексикалізації стверджувального виразу ба та айно.— Див. ще айно, ба1, та.— Пор. байно.
[батал] «якийсь городній овоч» Я; — очевидно, походить від тур. Ьаііаі «покинутий, непридатний» (щодо якоїсь несортової овочевої культури), запозиченого з арабської мови, де Ьаііаі «поганий, незайнятий» є похідним від дієслова Ьаіаіа «бути фальшивим, пустим, бездіяльним; припинятися, бути скасованим».— Пор. байтала.
[баталев] «збивачка в масничці; посуд на молоко Ко», [батал а] «копистка,
якою мішають сир» О, [баталей] «зби-вачка в масничці», [баталіє О, бателев Ж, ботелев] «тс.», [баталіє] «копистка для вимішування мамалиги» ДзАтл II, [баталюв] «тс.» ДзАтл II, [баталія] «колотівка, мішальник» ЕЗб 4; — запозичення з східнороманських мов; рум. Ьйійійи «праник для білизни; товкач» утворене за допомогою суфікса -йійи від основи дієслова Ьаіе «бити», яке походить від лат. Ьаіі(и)еге «тс.», запозиченого з галльської мови і спорідненого з псл. ЬаЕь, Ьаіаіі, укр. бат, батати.— 8сйе1и<іко 126; Шаровольський Зб. за-ходозн. 54; Кобилянський Гуц. гов. 82; СЬКМ 74.— Див. ще бат1, батати.
баталія «бій, битва», баталіст «художник, який малює батальні картини», батальний, ст. баталія (XVIII ст.); — р. болг. баталия, бр. баталія, п. Ьаіа-Ііа, ч. Ьаіаііе «утруднення», слц. раіа-Ііа «неприємність», схв. баталща, слн. (заст.) Ьаіаі]а; — через польське посередництво запозичено з французької мови; фр. Ьаіаіііе походить від слат. Ьаііиаііа «вид фехтування», пов’язаного з Ьаііиеге «бити», можливо, запозиченим з галльської мови.— СІС 90; Шанский ЗСРЯ І 2, 55; Кораііпзкі 114; Баи-гаі 77; \\’а1(1е—Ноїш. І 99.— Пор. бат1, батальйон, батарея.
батальйон; — р. батальбн, бр. ба-тальен, п. Ьаіаііоп, ч. слц. Ьаіаіібп, вл. Ьаіаірп, болг. баталидн, м. батали)бн, схв. баталбн, слн. Ьаіаі]6п; — запозичення з французької мови; фр. Ьаіаіі-іоп походить від іт. Ьаііа§1іопе, утвореного від Ьаііа§1іа «військова частина; бій, битва», що походить від лат. Ьаііиеге (> Ьаііеге) «бити», запозиченого з галльської мови.— СІС 90; Шанский ЗСРЯ І 2, 55; Смирнов 57; Виноградов Очерки 52; Фасмер І 133; Преобр. І 19; Паигаі 78; ЇУаІбе—Ноїш. І 99.— Див. ще бат1, батати.— Пор. баталев.
батарея (військ., тех.), батареєць, [баталерія] «батарея» Я, ст. батерія (XVIII ст.); — р. болг. батарея, бр. батарея, п. Ьаіегіа, ч. Ьаіегіе, слц. Ьаіегіа, вл. Ьаіегі]а, м. батери}а, схв. батерща, слн. Ьаіегіїа;— запозичення з німецької або французької мови; фр. Ьаііегіе (звідки і нім. Ваііегіе) пов’язане
з дієсловом Ьаііге «бити», яке походить від лат. Ьаііиеге (> Ьаііеге).— СІС 90; Москаленко УІЛ 49; Шанский ЗСРЯ І 2, 55—56; Фасмер І 134; Преобр. І 19; Паигаі 78.— Див. ще батальйон.
[батати] «різати великими кусками, батувати, панахати» Ме, бату вати «тс.; [бити Пі]», [батальня] «бительня» Ме, [батала, батальнйця] «тс.» Ле, [батав-ний] «задерикуватий, упертий» Ж, [роз-батати] «розірвати, розпанахати»; — р. [батовать] «бити, вдруге обмолочувати (зерно)», [ббтать] «стукати, торохтіти», др. батати «бити, ударяти», схв. батати «бити, стукати»;— псл. Ьаіаіі «бити», пов’язане з іменником Ьаіь; — споріднене з двн. Ваіи- «битва», дангл. Ьеасіи «тс.», галльсько-лат. Ьаііио «б’ю», можливо, також лат. соп-ійіо «збиваю»; іє. *ЬЬйі- «бити».— ЗССЯ 1, 164—165; 81. ргазі. І 194; 8а<1п.— Аііг. Ак'Ь. І 70, 72—73; Вегп. І 46,—Пор. бат1, батіг1.
батист (вид тканини); — р. м. батист, бр. батьіст, п. Ьаіуві, ч. слц. вл. Ьаііві, болг. батйста, схв. батист, слн. Ьаіізі; — запозичення з французької мови; фр. Ьаіівіе «тс.» походить від ст. (зоіе, іоііе) Ьаіівзе (ЬаіісЬе) «сорт шовку, полотна», утвореного від основи *Ьаі-, поки що не ідентифікованої; помилково виводилось (Паигаі 78; Фасмер І 134; Шанский ЗСРЯ І 2, 56) від власної назви Варіівіе, імені вигаданого фламандського майстра XIII ст., який, нібито, уперше виготовив цю тканину.— <латі1І8СЙе§ 93; НбПег 2ГКРН 80, 455— 464.
батіг1, [батій] ЛЧерк, [батіжє] «батоги, довгі стебла, вуса у рослин» Ж, [батбжжя] «батоги, нагаї», батожилно «пужално», батожйна, [батбжник] «той, що займається лише батогами і кіньми» Ж, [батуг] «батіг» ДзУЗЛП, [батуга] «великий батіг», батожистий, батожити; — р. батбг «палка, хворостина, батіг», др. батог-ь «батіг», п. Ьаіо§ «нагай, канчук», ч. ст. ЬаіоЬ «батіг», стел, патсгії «тс.»; — похідне утворення від бат «палка» з тим самим суфіксом -о§-, що і в слові пиріг-, спроба пов’язати з тюрк. Ьоіцк, Ьидак «гілка, сук»
(Мікі. ТЕ1 І 17; Зіа^зкі І 28; Добродо-мов Зтимология 1967, 253—258) здається менш обгрунтованою.— Дзендзелівський УЗЛП 18—20; Шанский ЗСРЯ І 2, 56—57; Фасмер І 134; Преобр. І 19; І1]іп8кіі РР 13, 498; Вгйскпег 18; ЗССЯ 1, 165—166; 81. ргазі. І 195; Засіп.— Аііг. УЇУЬ. І 73—74; Вегп. І 46.— Див. ще бат1, батати.
[батіг2] (бот.) «СЬопйгіІІа ]’ипсеа Ь.; зміячка, Зсоггопега гозеа V/. К.» Г, Мак, [батіжки] «підмаренник, Саііиш уегит Ь.; цикорій, СісЬогіит іпіуЬиз Ь.» Мак, [батїжник] «цикорій; ферула, Региіа Ь.» ВеНЗн, ВеЗа, Мак, [батіжок] «цикорій»Мак, [батоги] «тс.; хондрила» Г, Ж, Мак, [батошки] «свербіжниця, Кпаиііа агуепзіз Ь. (ЗсаЬіоза агуепзів к.); вероніка колосиста, Уегопіса зрі-саіа Ь.» Мак;—р. [батоги] «голубий цикорій»; — назви пов’язані з батіг1 і мотивуються, головним чином, подібністю стебел (іноді коренів) відповідних рослин до батогів.— Заверуха 124; Меркулова Очерки 119—120; МасЬек Лш. Г08І1. 236.— Див. ще батіг1.
[батка] «виткана кольорова смуга (на домотканих виробах)» Ме, [батка-тий] «різнокольоровий» (шовк) Я; — п. Ьаі «тонкий посторонок»; — очевидно, пов’язане з дієсловом [батати] «бату-вати», давніше «ударяти» через значення «бич, нагай, мотузка, стьожка» або безпосередньо через значення «ударяти лядою (під час ткання)».— Див. ще батати, бат1.
[батлама] «різноманітна болотяна трава; всяка всячина; сміття» Я, [батлаук] «бур’ян, переважно болотяний» Я, Дз, Мо, [батлавук] «трава з роду осок» Дз, [батлаука] «тс.» Дз; — р. [батлаук] «тягуча трава», [батлаука] «невелике брудне болото», [батмак] «тс.»; — запозичення з якоїсь тюркської мови; компонент бат- зводиться до тур. крим.-тат. Ьаі «грузнути, в’язнути, тонути», тур. Ьаіак «болото, трясовина», Ьаіакії «болотистий»; пор. р. [басалйк] «болотяний, кислий грунт», [басалук] «тс.» (Фасмер І 130).— Каьапеп УегвисЬ 65.— Пор. пат-лама.
[батлан] (бот.) «стрілиця, 8а§іііагіа за^іііііоііа Ь.» Мак; — р. [батлан]
«тс.»; — очевидно, пов’язане з [батлама] як назва болотяної рослини; менш переконливе виведення (Меркулова Очерки 133—134) від тат. Ьаішапсьд «водяний горіх, Тгара паіапз Ь.» як похідного від Ьаішап «міра ваги; повний горщик, глечик».— Див. ще батлама.
[батлачик] (бот.) «китник, Аіоресц-гиз пі§гісапз Ногпет.; Аіоресигиз рга-ІЄП5І8 Ь.; Аіоресигиз гиіЬепісиз ЇУеіпт.» Мак, [батлачок] «Аіоресигив гиіЬепісиз» Мак; — р. батлачок «тс.», [батлачик] «водяний горіх, Тгара паіапз Ь.; стрілиця, 8а§іііагіа Ь.; зміячка, Зсоггопега Ь.», бр. батлачик «китник»; — очевидно, пов’язане з [батлама] «болотяна трава», [батлавук] «трава з роду осок»; назва може бути зумовлена вологолюбністю китника.— Див. ще батлама.
батбва (заст.) «запорозька валка в’ючних коней; лава, ряд; загін, партія; кілька пар волів цугом; [юрба; валка]», [батава] «тс.», [батівня] «валка в’ючних коней», [батдвня] «тс.» Пі, Ж, [батовня] «юрба» Я, [батовйй] «в’ючний», [бато-вати] «робити батову; зв’язувати коней поводами» Пі, [батувати] «тс.; брати в полон» Ж; — п. [Ьаіо\¥піа] «валка пов’язаних в’ючних коней» (з укр.), Ьаі «тонкий посторонок»; — очевидно, похідне від *бат «посторонок, повід» (пор. п. Ьаі «тонкий посторонок»), пов’язаного з бат «нагай, батіг, палка».— Див. ще батати, бат1.— Пор. батка.
батон «білий хліб довгастої форми»; — р. бр. батон «тс.»; — запозичено з французької мови через російську; фр. Ьаіоп «палка» є похідним від пізньолат. Ьазіиш, очевидно, запозиченого з грецької мови.— Шанский ЗСРЯ І 2, 57; баигаі 78; М’аїйе—Ноїш. І 99.— Див. ще бастуня.
батрак, батрацтво, батрачити, батракувати; — р. бр. батрак\ — очевидно, запозичення з татарської мови; тат. батрак «найманий робітник» загальноприйнятого пояснення не має; вважається (Радлов IV 2, 1516) запозиченням з російської мови; р. батрак виводиться також (Соболевский РФВ 70, 1913, 77; Фасмер І 134—135) від р. [батьірь] «підрядчик в артілі крюч-ників», яке походить від тат. батир
«силач, молодець».— Шанский ЗСРЯ І 2, 57; Преобр. І 19.
батувати1 — див. батати.
батувати2 — див. батова.
[батурйнка] «вид верхнього жіночого одягу» Г, Ж; — утворено від назви міста Батурин, звідки походив зразок відповідного одягу.— Грінч. І 33.
[батюта] «юнак з особливостями дитини» Ж; — новотвір афективного характеру, можливо, пов’язаний з батько (пор. вираз батьків синок).
батяр, батярувати —див. бетяр.
батько, батя, [батьо Ж, батусь Ж, батюк Я], [батюхна] «батенько» Я, батюшка «піп» (з рос.), батьківщина СУМ, Ж, батькувати «лаяти батька; бути батьком», безбатченко «позашлюбний син», [побатько] «прийомний батько» Ж, [побатькатися] «стати в стосунки батька й сина»; — р. батя, батька «батько», [батко] «тс.», [бат] «брат», бр. [бацька], др. батя «батько», ч. Ьаі’а (звертання до простакуватого чоловіка), слц. Ьаі’а «дядько; [батько; старший брат]», болг. баша «батько», [бате] «старший брат», м. бате, батко «тс.», схв. бата «братик», біНїа «тс.», [бача] «батенько, свекор», баштина «батьківщина»; — очевидно, псл. Ьаіа, Ьаі]'а, яке може бути зіставлене з дінд. рііа «батько», лат. раіег, гр. лат^р «тс.»; вважається також результатом фонетичного спрощення псл. Ьгаїть «брат»; значення «батько» в такому разі розвинулось уже після спрощення; думки про запозичення з іранських мов (Соболев-ский РФВ 64, 149), про субстратне бал-канське походження (Роїак К81 18, 28), як і про запозичення з тюркських мов (Мікі. ЕШ 8), недостатньо обгрунтовані.— Бурячок 10—23; Трубачев Терм, родства 21, 195; Шанский ЗСРЯ І 2, 58—59; МасЬек Е8ІС 48; БЕР І 37; 8кок І 86; ЗССЯ 1, 163—164; 81. ргазі. І 196—197; 8адп.— Аііг. УШ. І 224— 226; Вегп. І 45—46.
баул «дорожній сундук», [баула] «шкіряна сумка» Я, [багул] «тюк» Пі, ст. бавулті (1748), баулець (1722); — р. бр. баул, болг. баул, схв. баул, Ьайї, [ба/ул]; — запозичення з італійської мови; іт. Ьаиіе «скринька для білизни, 152
чемодан» походить від тюрк. Ьаиі «сундук».— СІС 91; Шанский ЗСРЯ І 2, 59; Фасмер І 135—136; Преобр. І 20; 8кок І 123; Міесіегіпапп 2І81РЬ І 449.
бах1 (вигук для передачі звуку від удару, пострілу, сильного тріску), бахати, бахкати, бахкало «хлопавка»; — р. бр. бах, п. слц. ЬасЬ, ч. ЬасЬ, схв. бахат «стук, грюкіт»; — псл. Ьахь, звуконаслідувальне утворення.— Шанский ЗСРЯ І 2, 59; ЗССЯ 1, 134; 81. ргазі. І 180.— Пор. бабах, бех, бух.
[бах2] «бахур» ВеБ; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ЬасЬ «бахур» є результатом скорочення слова ЬасЬог «тс.».— Див. ще бахур.
• [баха] «випуклість, складка» Ж, [ба-хастий] «опуклий, зморшкуватий» Ж;— не зовсім ясне; можливо, пов’язане, як запозичення, з свн. ЬасЬе «стегно, окорок», що є варіантом форми Ьаске «тс.», від якої походить фр. ст. англ. Ьасоп «бекон»; з другого боку, може бути пов’язане з п. [ЬасЬбгг] «пузо», [ЬасЬога] «тс.», ч. слц. ЬасЬог «пузо, рубець (частина шлунка жуйних тварин)», болг. [бахур] «товста кишка (у тварин)», які виводяться (Ьазкохмзкі К81 26/1, 51— 57) від псл. *Ьах- «набухати, набрякати».— Пор. бахматий.
[бахйли] «шкіряні штани Мо; галоші для валянок Л», [бахлй] «саморобні галоші для валянок» Мо; — р. [бахйлм] «чоботи з високими халявами, на підтяжках», бр. бахільї «постоли»; — очевидно, запозичення з південно-західних тюркських мов, у яких бахльї (тур. Ьа§1і) «зв’язаний» є похідним утворенням від основи бах- (Ьа^-) «зв’язувати, з’єднувати»; менш переконливим є виведення від р. бах, бахать (Шанский ЗСРЯ І 2, 59—60) або від слат. Ьасіе «вид жіночого взуття», що походить від гр. рахлчбве «вид взуття» (Міккоіа Ве-гііЬг. І 82), як і пов’язування з башмак (Мікі. ЕМ7 8).— Фасмер—Трубачев І 136; Вахрос І 63—66.
[бахмат] «верховий кінь; в’ючний кінь» Ж, ст. бахмать (1542); — р. [бахмат] «малорослий міцний кінь», бр. ст. бахмать, бахмать, п. ЬасЬшаі «тс.»; — не зовсім ясне; вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської)
мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. реИп «тс.») і ат «кінь», спільнотюрк-ського походження^ виводиться також (Меп^ез ЕезізсЬг. Сугеувкуі 187—195) від тюрк. МаЬшасі «Магомет».— Трубачев Назв. дом. жив. 57; Одинцов Зтимо-логия 1971, 195—201; Сетаров Тюркиз-мьі 233—234; Фасмер І 136—137; 8\У 180; ЬокоісЬ 11; Мікі. Е\У 414.
[бахматий] «мішкуватий, занадто широкий (про одяг); неповороткий (про людину) Пі», [бахматний] «обвислий, присадкуватий; настовбурчений», ст. бахматоватьій «низький, присадкуватий» (XVIII ст.); — р. [бахмет] «незграбний, неповороткий», п. [ЬасЬшаіу] «мішкуватий, незграбний, занадто широкий», ЬасЬтаіочсаіу «низький, присадкуватий, пузатий», ЬаєЬшаі «пузань»; — очевидно, результат контамінації слів [баха] «опуклість, складка», [бахастий] «опуклий, зморшкуватий» і [бахмат] «верховий кінь; в’ючний кінь».— Див. ще баха, бахмат.
[бахмутка] «вид солі»; — бр. [бахмутка] «сіль з кримських озер»; — пов’язане з назвою міста Бахмут (тепер Артемівськ, Донецької обл.), в якому здавна були розташовані соляні копалини.— Грінч. І 34; БСЗ 3, 130.
бахра — див. багор1.
бахрома «тороки по краю текстильного виробу», [бахрама] «вид шовкової тканини» Ж, бахромчастий «з бахромою», бахрбмчатий «тс.»; — р. [бахрома] «тороки», болг. махрама «велика хустина з узорами», бахрама «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. шакгата «велика хустина з узорами», крим.-тат. шахгаша «вуаль для жінок» походять від ар. тайгаша «хустина»; початкове м чергується з б уже в кипчацьких тюркських мовах.— Шанский ЗСРЯ І 2, 60; Фасмер І 137; Дмитриев 527; Преобр. І 20; Мікі. ТЕ1 II 121; КогзсЬ АїЗІРЬ 9, 654; Казапеп Уегзисй 322.—Пор. нафрама.
[бахта] «фабричне біле полотно» Ме, [бахтовий] Ме; — р. [бахта] «вид набивної бавовняної тканини; велика фата, покривало», [бафта, пахта] «тс.»; --
запозичення з якоїсь тюркської мови; чаг. Ьахіа «бавовна», кирг. бакта, туркм. уйг. узб. пахта «тс.» походить від перс, радіа «тс.».— Фасмер І 137; Радлов IV 1138, 1444, 1464; Казапеп Уегзисй 378.
[бахтарма] «зворотний бік шкіри», [бутурма] «тс.»; — р. бахтарма «нижня поверхня гриба; спід, виворіт, зворотний бік шкіри; верхня плівка бересту; бахрома», [бахтерма] «нижня поверхня гриба»; — задовільного пояснення не має; зіставляється з тюрк. Ьазіугша «здавлене, стиснене».— ЗакоЬзоп М'огсі 7, 189; Фасмер — Трубачев І 137; Преобр. І 56.
[бахтати] «буйно рости»; — слн. ЬоЬ-іеіі, ЬойоШі «тс.», ЬоЬбі «достаток, надмір», ЬоЬбіеп «пишний», Ьойоіеіі «бути пишним, повним чого»; зіставляється також з р. [бахорь] «вихор», схв. [бйх] «зухвалець», б'ахат «зухвалий», баха-тати се «чванитися», слн. Ьайаіі зе, нл. Ьасйаз, ЬасЬіаз «тс.», ч. Ьасйаіу «товстий, пузатий»; —походження неясне.—Засіп. —Аііг. УВ. І 76—78; ЗССЯ 2, 163.— Пор. бухтіти.
[бахтірувати] (слово, вживане циганами) «навмисне торгувати у цигана коня, щоб підбити селянина на купівлю» Я; — неясне; можливо, циганське, пов’язане з ос. Ьаех «кінь», Ьаех(аегае§ «погонич коней» (Абаев ИЗСОЯ І 255— 256).
бахур «волоцюга, розпусник; байстрюк; {хлопчисько, єврейська дитина]», [бахор] («хлопчик, шибеник» Ме, бахурка «розпусниця», [бахурня] «дітлашня», [бахурча] «малий бахур», [бахуруватий] «розпусний», [бахурнятський] «розпусниць кий» Я, бахурувати «розпутничати», ст. бахур'Ь «єврейська дитина (1616); полюбовник (XVIII ст.)», бахорь «єврейська дитина» (XVIII ст.); — р. [бахарь] «полюбовник», бр. [бахур] «волоцюга; коханець; молодий єврей», [бахар] «коханець», п. ЬасЬог «вередлива дитина; байстрюк»; — запозичення з гебрай-ської мови; гебр. ЬахПг «юнак» (первісно «вишуканий, красивий»), ід. ВасЬег «юнак; учитель» є похідними від дієслова Ьахаг «обирати, вибирати». — Фас-
мер І 137; ЬокоІзсЬ 18; Верхратський ЗНТШ 12, 42-43; Сезепіив 100—101.
бац (вигук для передачі різкого короткого звуку), [бабац], бацати «різко вдаряти», [бацяти] «тс.», [бацькати] «штовхати, тикати, стріляти», [бацкати] «штовхати» ВеЛ; — р. бр. бац, п. Ьас, рас, ч. слц. Ьас, м. баца се «брудниться», схв. бацати «кидати», бацати «колоти», слн. Ьаспііі (Ьаспііі) «бити, штовхати», Ьесаіі «хвицати»; — очевидно, псл. *ЬаК заіі, утворення з елементом-з- від основи Ьаі- «бити»; менш переконливим є виведення (ЗССЯ 1, И8—119) від гіпотетичного псл. *ЬойьсаІІ «поколювати» або тлумачення бац (Преобр. І 20; Вегп. І 37; Фасмер І 138) як звуконаслідувального утворення; форма бабац є подвоєнням віддієслівного вигуку бац за аналогією до бабах (<бах).— Шанский ЗСРЯ І 2, 61; МасЬек Е8ІС 41.—Див. ще батати.
бацила, бацилярний; — р. бацйлла, бр. бацила, ч. слц. Ьасії, болг. м. бацил, схв. бацил, слн. Ьасії; — запозичення з німецької мови; н. ВагіПиз (мн. Вагії-Іеп) «бацила» утворено в XIX ст. на основі лат. Ьасіїїит «паличка», що є демінутивом від Ьасиїиш «палка» (з *Ьас-і1ош, *Ьас-(с)1ош), можливо, спорідненого з гр. рахтрог «палка», рахтт]-рїа «тс.», ірл. ст. Ьасс «гак, ковінька», псл. Ьокь, укр. бік. — СІС 91; Шанский ЗСРЯ І 2, 61; Шаїйе—Ноїш. І 92; Меіііеі-Егпоиі І 64; Ргізк І 211—212; Вегп. І 68, 69.— Див. ще бік.— Пор. бактерія.
[бацмані «щось велике» Ва, [баца-манї «тс.» Ва, [бацан] «велика квасоля, великий горох» ВеНЗн, [бецай] «тс.» ВеНЗн, [бацар] «товстун» Я; —ч. [Ьас] «вид печива», [Ьасап, Ьасап] «тс.; невдалий корж»; — можливо, запозичення з німецької мови; н. Ваігеп «купа глини, товстий кусок» є похідним від дієслова Ьаігеп «бути клейким, м’яким», стягненого з *Ьаскехеп.— МасЬек Е8ІС 41; К1и§е—Міігка 56.— Пор. бецмаи, бець, боц.
[бацук] «водяний щур» Л, [боцук] «тс.» Л; —бр. [бац] «пацюк», п. Ьас «вид великих щурів», нл. Ьаїз, Ьаізо «кастрований кабан»; — як назва ка
бана, очевидно, похідне від основи псл. Ьаі- «бити» (отже, первісне значення «збитий, звалений», пор. рос. боров від бороть); на щурів назва перенесена за зовнішньою подібністю їх до поросят,— Див. ще*бац.— Пор. пацюк1, паця.
[бача] «старший вівчар» ВеЛ; —очевидно, запозичення з словацької мови; слц. Ьаса «тс.», як і п. Ьаса, [Ьасга], ч. Ьаса, м. бач, схв. бйч «тс.», а також уг. Ьасва «тс.» (з слц.), вважається (МасЬек Е8ІС 41) давнім словом карпатської культури; пов’язується також (ї¥§(1-кіехмісх МНІ І 276—277; Сгап]а1а 201— 202; Зіахмзкі І 24) з схв. бача «батько, старший брат».— Засіп.—Аііг. УШЬ. І 223—224.
[бачалка] «бочонок, невелика кадка» Я; — неясне; можливо, видозмінений результат контамінації слів бочка і бачок.
бачити, бачця «здається», [бача] «видіння» Пі, бачність «обережність», бачний «обережний», [бачлйвий] «тс.; уважний» Ж, [бачучий] «зіркий», [бачущий] «тс.», вибачати «прощати», вибачити «пробачити; [роздивитись, розгледіти Курі», [вбачати] «прощати; помічати», завбачити, завбачливий, [знебачки] «несподівано», [знебашки, знеббачка] «тс.», [зобачити] «попробувати» Кур, [нав-бач] «на вигляд», недобачати, [недобач-ливий] «з поганим зором», [недобачний] «невидимий, неоглядний» Ж, [необачка] «безпечність, нерозсудливість», [неббач-ки] «несподівано» Ж, обачити «побачити, помітити», [обачитися] «видужати», обачний «обережний», обачливий «тс.», [перебачати] «прощати» Ж, передбачати, передбачливий, побачення, пробачати «прощати», пробачення, пробачливий, [убачливий] «уважний», ст. бачити «пильнувати» (1436); — р. [бачить] «бачити», бр. бачьщь, п. Ьасхус «звертати увагу, зважати; (ст.) бачити», ч. [рге-Ьасіс] «не помітити», слц. [Ьасії’] «дивитись»; — більшість дослідників (Вегп. І 23—24; Фасмер І 138; Шанский ЗСРЯ І 2, 61—62; КісЬЬагсіі 32; Зіашзкі І 24; 81. ргазі. І 174—175) вважає запозиченням з польської мови, в якій пояснюється як результат перерозкладу префіксального дієслова *оЬ-асііі, пов’язаного, нібито, з іменником *око; п. Ьа-
сгус виводилось також від іменника *Ьакі «очі» (Вгйскпег 10), від гіпотетичного *Ьакь «сторож, наглядач, опікун» (Вап-сіоиіп сіє Соигіепау Зякісе 438—439), від вигуку здивування Ьа (ЬеЬг-ЗрІашіпзкі .ІР 26, 166—170), від раіггус «дивитись» (Маскек Е8ЛС 425), а також від ір. *аЬі-ах$ауа- «бачити, спостерігати, оберігати, пам’ятати» (Трубачев Зтимология 1965, 43—47); не може бути категорично відкинуте і припущення (Маігепаиег ЬЕ 1, 4) про запозичення з турецької мови, в якій дієслівна основа Ьак-«дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним» і т. д. є спільнотюрк-ською.
баша «турецький урядовець», ст. баша (1595); — р. бр. болг. паша, п. Ьазха, разяа, ч. раза, слц. Ьаза, раза, м. паша, схв. баша, паша, слн. раза; — запозичення з турецької мови з контамінацією турецьких слів ра?а «високий урядовець; генерал» (від перс. База, ЬасізаЬ «губернатор», пор. расІзаЬ «монарх») і Ьа? «начальник, голова» (спіль-нотюркського походження). — Макарушка 12; Дмитриев 541—542; Преобр. II31; ЬокоізсЬ 131; 8кеаі432; Радлов IV 1546—1550.
башибузук; — р. башибузук, бр. ба-шьібузук, п. ЬазяуЬигик, ч. слц. ЬазіЬо-гик, болг. башйбозук, м. башибозук, схв. башибдз(л)ук, слн. ЬазіЬогйк; — запозичення з турецької мови; тур. Ьа?іЬо-гик «цивільний; солдат іррегулярної військової частини» утворено з основ іменника Ьа? «голова» і прикметника Ьохик «зіпсований, поламаний, порушений, поганий»; первісне значення «пропаща голова». — Шанский ЗСРЯ І 2, 62; Дмитриев 528; 8ка1]іс 123—124.— Див. ще башка.
башка «голова» СУМ, Ж, башковй-пшй «розумний»; — р. башка', — запозичення з тюркських мов, очевидно, через російську; тур. Ьа? «голова», аз. крим.-тат. тат. баш, як. бас, ойр. паш «тс.» є спільнотюркською основою; форма з -ка утворилась, мабуть, на грунті російської мови; менш переконливе припущення (Фасмер—Трубачев І 139) про її походження від тюркської форми давального відмінка Ьазка.— Ма
карушка 5; Козьірев Тюркизмьі 11—13; Шанский ЗСРЯ І 2, 62—63; Преобр. І 20; Шипова 71; Менгес 97; Дмитриев 528; ЬокоізсЬ 22; Казапеп УегзисЬ 64.
башкир, Башкйрія; — р. болг. башкир, бр. башкїр, п. Вазгкіг, ч. слц. вл. Вазкіг; — запозичення з тюркських мов; башк. тат. башк^урт, узб. башкир і т. д. певної етимології не мають; пов’язуються народноетимологічно з тюрк, баш «голова» і курт «вовк».— Фасмер І 139; Дмитриев 493; Казапеп УегзисЬ 64.
башлик, ст. башлик'Ь (1749); — р. бр. башльїк, п. Ьазяїук, ч. Ьазіік, слц. Ьаз-Нк, болг. башл'ьк, м. башлак, схв. баш-лук, башлик; — запозичення з тюркських мов; тур. Ьа?1ік, тат. башльїк і т. д. є похідними від тюрк. Ьа? «голова».— Москаленко УІЛ 46; Шанский ЗСРЯ І 2, 63; Фасмер І 139; Дмитриев 528; Вгйскпег 18; 8адп.—Аііг. УШЬ. І 254; ЬокоізсЬ 22; Казапеп УегзисЬ 65.— Див. ще башка.— Пор. шлик.
башловка (іст.) «розподіл здобичі; [зняття шкури з тварини для приготування м’яса Я1», їбашлування] «зняття шкури» Я, ст. башловка «розподіл здобичі» (XVIII ст.); — р.. [башловкаї «почесний подарунок із здобичі»; — суфіксальне утворення від запозичення з турецької мови; тур. розм. Ьа'зіа «дарувати» є результатом спрощення форми Ьа§із1а «тс.», похідної від Ьа§із «подарунок», запозиченої з перської мови; перс. ЬаЬз «частка, частина» пов’язане з ав. Ьа^а- «частка», Ьауа «бог», дінд. ЬЬа^аЬ «обдаровуючий, пан», укр. бог; невірне зіставлення Кравчука (ЛБ VIII 71) з тур. Ьазії «головний».— Радлов IV 1453, 1556; Назапеп УегзисЬ 56.— Див. ще бог.
башмак «[черевик Ж1; (тех.) колодка», башмачник (тех.), ст. бачмаґа «черевик» (1599); — р. бр. башмак, п. [Ьазх-такі] (мн.), ст. Ьазята§; — запозичення з турецької мови; тур. Ьа?так «черевик» (пор. тат. башмак «тс.») є або похідним від тюркського Ьа?- «нога» (пор. каз. баша «нижня частина ноги, лапа»), або результатом семантичної видозміни Ьа?так «однорічне теля»; у технічному значенні слово башмак увійшло в укра
їнську мову з російської, у якій є запозиченням з татарської мови.— Москаленко УІЛ 29; Макарушка 5; Шанский ЗСРЯ І 2, 63; Фасмер І 139; Козьірев Тюркизмьі 19; Дмитриев 528; Вгйскпег 10; Засіп.— Аііг. УШ. І 254—255; Вегп. І 45; НеусЬтап .ІР 31/5, 208.
башта1, [бахта] «башта», [башня] «тс.» Ж, [башнйк] «баштовий сторож» Ж, ст. башта (XVI ст.); — р. башня, бр. башта, п. Ьазгіа, ч. слц. вл. Ьазіа, схв. ст. Ьазіа; — через чеську і, можливо, польську мови запозичено з італійської; іт. Ьазііа «бастіон, фортеця» походить від пізньолат. Ьазііа, пов’язаного з дієсловом ЬазіТге «будувати», запозиченим з франкської мови, в якій *Ьа5І]ап означало «обплітати тином».— Шанский ЗСРЯ І 2, 64: Фасмер І 139; ЗМ’ І 104; Вгйскпег 18; Вегп. І 45; Но-ІиЬ—Ьуег 94; Засіп.— Аііг. УЇ¥Ь. І 252—253; Ваііізіі—Аіеззіо І 455.
[башта2] «висока стара смерека», [баштанник] «старий смерековий ліс»;— неясне; можливо, виникло на грунті виразу типу * баштова смерека, баштовий ліс (пор. вираз корабельний ліс)', непереконливо пов’язувалося з тур. Ьоз-іап «город» (Кобилянський Гуц. гов. 82).— Пор. башта1.
баштан, [баштан] «баштан; гарбуз О», баштанник, баштанництво, баштанище «поле, на якому був баштан», баш-танйсько «тс.» Мо, [баштанйна] «все, що росте на баштані» Я, ст. баштан (XVIII ст.); — р. бр. [баштан] (з укр.), п. Ьазгіап (з укр.), болг. бостан, м. бостон, схв. башта' — запозичення з турецької мови; тур. Ьозіап «город» походить від перс. Ьозіап «город, сад; баштан», пов’язаного з Ьб «запах».— Кобилянський Діалект і літ. м. 243; Шанский ЗСРЯ І 2, 64; Фасмер І 139; БЕР І 69; Вегп. І 77; ЬокоізсЬ 27; Ногп 54.
[баштармак] «дерев’яні вила на 4—5 ріжків Мо, Дз; дерев’яні тризубі вила Кур; тризубі граблі», [поштармак] «тс.» Дз; — запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. Ье§ «п’ять», каз. узб. тар мак «зубці», каз. уш тармакка «вила з трьома ріжками»; виведення від тур. Ьозіигтак «бути вільним, очище-156
ним» (Дзендзелівський НЗ УжДу 13, 69) необгрунтоване.— Радлов III 1, 873.— Пор. бармакй.
баюра «велика калюжа; вибоїна на дорозі; ямка в долівці; [яма, провалля До]», [баюр] «баюра», [байбро] «тс.». [банюра, банюр] «тс.; глибоко розмите місце в річковому березі, глибока яма в річці», [балюра] «баюра», [бандюра] «тс.; глибока яма в річці», [банджюр] «тс.», [банджюра] «ополонка» ВеЛ, баюристий; — п. Ьа]ого «калюжа, баюра», Ьащга, Ьарг «тс.», [Ьапіогу] «глибокі місця»; — через форму банкіра пов’язується з псл. Ьап]а «яма, заглибина» (Зіатекі І 26; Вгйскпег 12).—Толстой Сл. геогр. терм. 234.— Див. ще баня3.
[баюри] (у виразі взяти на б. «взяти на плечі, на шию») Ж; — очевидно, пов’язане з тур. Ьауіг «горб, схил гори».
[баюс] «вус», [баюса] УЛГ, [баюси] ВеЛ, [баюсатий] «вусатий»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьа]’изг «вус, вуса» етимологічно не з’ясоване.— Дзендзелівський УЛГ 62—64; МИТЕЗх І 220; Вагсгі 14.— Пор. бавуса.
[баютка] «маленька хатина, курінь» Ва; — очевидно, запозичення з сербохорватської мови, пов’язане з переселенням у степову Україну вихідців з південнослов’янських територій; схв. ба.]'та (ба]та) «барак, колиба», як і слн. ЬаДа «хатина, халупа», вважається запозиченням з італійської мови; іт. Ьаііа «притулок, хатина (в горах)» остаточної етимології не має; пов’язується з баск. Ьаііа «дома, близько», Ьеііі «землянка», фрак. Ьаііа, Ьаііе «шкіряне шатро, куртка пастуха», гебр. ЬаііЬ «хата».— Зкок І 94; Мікі. Еї¥ 6; Ваііі-зіі—Аіеззіо І 409.— Пор. ббйтар.
бая1 «вид сукна», байка «тс.; фланель; зимовий каптан ЕЗб ЗО»; — р. бр. байка «товста шерстяна тканина», п. Ьа]'а, [Ьа]], Ье]а, Ьа]ка «грубе сукно; зимова спідниця; товстий каптан; бумазея», ч. ра], ра]а «грубе сукно», слн. Ьа]а «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; нн. Ьаіе (нвн. Воі) через гол. Ьааі «шерстяна тканина» зводиться до фр. ст. Ьаіе (Ьоіе), яке походить від лат. Ьасііиз, Ьаіиз «каштановий, гнідий».— КісйЬагсіі 32; Шан-
ский ЗСРЯ 12, 12; Фасмер І 107; Преобр. І 12; Вгйскпег 12; МасЬек Е8ІС 427; Маігепаиег 101; К1и§е—Міігка 89.— Пор. бойк.
[бая2] «авжеж» О, [баякати]; — результат злиття часток ба і ая «так».— Див. ще ба1, ая.
[баяк] «авжеж, звичайно», [баяґже] «тс.» О; — результат злиття частки ба і питального прислівника як, паралельний до складеної стверджувальної частки аякже.— Див. ще ба1, як.
баян (вид музичного інструмента), баяніст.-, — бр. баян, п. Ьа;ап «тс.»; — запозичення з російської мови; р. баян є недавнім результатом перенесення на інструмент імені давньоруського співця Бояна, пов’язаного, очевидно, з боа «бій» і пізніше зближеного з баяти «розповідати» (інакше Менгес 80—82).— Шанский ЗСРЯ І 2, 65; Фасмер І 203.— Див. ще баяти, бити.
[баяти] «розповідати; ворожити», [байками] «розповідати (писати) байки; балакати», [бай] «казкар» Пі, байка, байкар, байкарство, байківніщя «збірник казок і легенд» Ж, [байко] «казкар, брехун» Я, баєчник «тс.», [байла] «ворожбит» Ж, [байло] «тс.» Ж, [байчар] «балакун, базіка, пліткар», [баюн] «казкар, брехун» Я, [баян] «співець» Я, [байкйй] «говіркий» Ж, баєчний, бай-бай (приспів колискової пісні), [баю-баю, баюлі] «тс.» Я, [забаяч] «заклинач, ворожбит, знахар» Ж; — р. баять «говорити», бр. [баиць] «говорити, базікати, плести нісенітницю», др. баяти «розповідати байки; чарувати», п. Ьа]ас «розповідати казки; базікати, вигадувати», ч. Барій «розповідати казки», ст. Ьаіі, Ьа;и «тс.», слц. Ьа] «міф», Ьа]ка «байка», вл. заст. Бас «розповідати казки, говорити нісенітницю», нл. Ьа]аз «базікати, розповідати казки», болг. бая «замовляю, ворожу», м. бає, схв. бігати «тс.», слн. Ьа]аН «базікати, заклинати, ворожити, пророкувати», [Ьа]й1іе] «якісь дитячі пісні», стел, влити «розповідати байки, замовляти, заворожувати, заклинати»; — псл. Ьа]а-іі; — споріднене з дінд. ЬЬапаіі «говорить», заЬЬа «збори», лат. іагї «говорити», гр. фї]р,і (дор. фарі) «говорю»,
вірм. Ьап «слово, мова», пн.-фриз. Ьа-Іеп «говорити», дангл. Ьоіап «хвалитися»; з іє. *ЬЬа-; невірно пов’язується (напр., Біатекі І 25; Шанский ЗСРЯ І 2, 65) з лит. Ьбіі «звертати увагу», яке походить від п. йЬас чи бр. дбаць і не має приписуваного йому іноді при перекладі значення «питати».— Фасмер— Трубачев І 140; ЗССЯ 1, 138—139; 81. ргазі. І 182; 8ас1п.—Аііг. УШЬ. І 115; Вегп. І 39; Вй§а І 584; Егаепкеї 53; МаугЬоіег II 469—470; НоИЬаизеп РВгВ 48, 460; Рокоту 105—106.— Пор. базікати, балакати, баніт, бари, барити, басні.
бгати «складати, згортати; [вити (гніздо)]; втискувати, впихати, м’яти; робити з тіста пироги, коровай», [бгай-ниця] «жінка, що робить із тіста весільні хліби», [бгал] «колода для вигинання полозів» Ж, [бгаляр] «майстер, що вигинає обіддя, полози», [бгальня] «дві вбиті в землю колоди для вигинання санних полозів; колодка для вигинання рибальських та інших крючків Я», бганка «складка, зморшка», [бганок] «пакунок», [бгачкйй] «гнучкий», [набгом] «напхом, щільно», [обгава] «бгал» Ж, [убигати] «втискувати»; — р. [бгать] «гнути, м’яти», [бгаться] «протискуватися», [обьіга] «теплий одяг, ковдра», бр. [бгаць] «пхати, тиснути»; — загальноприйнятої етимології не має; вважається (Мікі. ЕШ 82; Вегп. І 366) результатом метатези основи *§т>Ь-аіі «гнути»; пов’язується також (Потебня РФВ 4, 125; Ильинский РФВ 62, 253— 254, 259; МасЬек 81ауіа 23, 65; 51. ргазі. І 463) з дінд. ЬЬи]аіі «гне», гот. Ьіи§ап «гнути», нвн. Ьіе§еп «тс.», лит. раЬй^іі «злякатись», які походять від іє. *ЬЬеи§Ь- «гнути».— Фасмер—Трубачев І 140.— Пор. гибати, гнути, бігти.
бджола, [бжола], бджоляник «погріб для зимівлі бджіл; сад, де розводять бджіл Пі», [бжолянйк] «тс.», бджоляр, [бджблня] «бджоли» Я («вулик» ?), [бджолйця] «кропива» Мо, бджільництво, [бджолове] «подать з вулика», бджолян-кувати «займатися бджільництвом», [пчеля] (с. р.) «бджола» Ж, [пчелята] (мн.) Ж, [пчельня] «пасіка» Л, Мо, [пчїлка] «бджола», [пчільнйк] «пасіка»
Ж, [пчільнйцтво] Ж, [пчола] «бджола», [пчолар] «пасічник» ВеУг, [пчолйнець] «омшаник» Г, ВеЗн, [пчолйнок] «вулик» ВеУг, [пчоляр] «пасічник» Ж, [пчолярня] «омшаник» Л, [пчільнйй Ж, пчільнйчий Ж, пчолянйй Ж, пчолячий]; — р, болг. пчела, бр. пчала, др. б'ьчела, бьчела, п. рзхсгоіа, ст. рсгоіа, ч. слц. усеїа, вл. нл. рсоіа, полаб. сеій, м. пчела, схв. пчела, слн. сеЬеІа, сЬеІа, гЬеІа, усеіа, стел. б-ьчедл, бичедд;—псл. Ььсеїа і Ььсеїа;— єдиної етимології не має; здебільшого виводилось від звуконаслідувальної основи *Ььк-, пов’язуваної з основою Ьйкаіі, Ьйсаіі (<*Ьои-каіі, *ЬоисЄіі), і вважалося спорідненим з бик (Мікі. ЕАУ 25; АУіейетапп АіЗІРЬ 10, 652; Вгйскпег 446; 81. ргазі. І 456—457); більш переконливою здається точка зору Мейє, який пов’язує псл. Ььсеїа з лит. Ьіііз «бджола», Ьііе, лтс. Ьііе, двн. Ьіпі, Ьїа, нвн. Віепе, ірл. ЬесЬ «тс.», що зводяться до основи іє. *ЬЬеі- (Меіііеі М8Ь 14, 362, 476, 477; Егаепкеї 45); у такому разі слов’янський звуковий варіант з Ььс- може бути вторинним результатом впливу основи *Ьоисеіі; висловлювалась думка (Иль-инский .ИОРЯС 23/1, 158—162) про походження різних звукових варіантів назви бджоли у слов’янських мовах від окремих звуконаслідувальних коренів: *Ььк-, *Ььк-, *Ььх-, *уьк-, *к,ьт-, *сьЬ;; припускається також (МасЬек Е8ІС 679) початкова звукова форма *сьЬе1а (слн. сЬеІа), пов’язана з псл. сьш-еіь.— Фасмер III 416; Преобр. II 158; Засіп.—Аііг. НШ. 215; ЗССЯ З, 104—105; Когіпек 136—137; Вегп. І 116; Рокогпу 116; ЛА^аІсіе—Ноїш. І 555.— Див. ще бик, буча2.
бе1 (вигук для відтворення крику кози або вівці), бекати «кричати, як коза або вівця; погано говорити», [бе-катать] «бекати» Л, [бечати] «мекати» (про козу) ВеЗа, [бевкати] «бекати» (про овець) ВеУг, [бекало] «хто погано говорить» Я; —р. [бекать], п. Ье, Ье-сгеб, ст. Ьекаб, ч. слц. Ье, вл. Ье, Ь)екас «бекати, кричати», болг. бее, м. бе, схв. бе, бекати, слн. Ье; — загальнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. Ье, лат. Ьее, 158
гр. рт), нвн. ЬаЬ і т. д.— ЗССЯ 1, 183—-184; 81. ргазі. І 201—202; Вегп. І 48.
бе2 (вигук для вираження огиди), бека (дит.) «гидота», беця «тс.», [бецяти] (дит.) «какати», бецькати «тс.»; — р. бя (вигук гидливості), бяка «бека», п. Ье, ч. Ьакапу, Ьекапу (дит.) «гидкий», [Ье’] «тс.», слц. Ьака «гидота», вл. Ьак «гидкий», слн. Ьак (дит.) «тс.»; — загальнослов’янське утворення афективного характеру.— Фасмер І 261; МасЬек Е8.1С 42—43; ЗсЬпзіег-Зехус РгоЬеЬеіі 18.
бебех1 (вигук для передачі ззуку падіння чи удару), [бебевх] «тс.», бебехнути «сильно кинути, вдарити; упасти», [бебевхнути] «тс.», бебехнутися «упасти», [бебесі] (дит.) «упасти, звалитися»; — р. [бебех] «удар», [бебехнуть] «ударити кулаком»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до бабах.—Ильин-ский РФВ 62, 237.— Див. ще бах1, бабах.
[бебех2] «велике черево» О, бебехи «перина, подушки (переважно єврейські); нутрощі, тельбухи»; — р. [бебеки] «перини, подушки; нутрощі», [бебехи] «нутрощі», бр. бобахі «нутрощі; ганчір’я», п. ЬеЬесЬу «нутрощі, тельбухи; черево; злиденна постіль, пожитки», ЬеЬесЬ, [ЬесЬ] «товста дитина»; — очевидно, пов’язане з бабешки, бабухатий і под.; позбавлене підстав зіставлення з баба (Вгйскпег 19) і з бебех (Зіа^зкі І 29; Ильинский РФВ 62, 237).— Див. ще баба2, бабиці.
[бебешка] «широка блуза без пояса» Ва, [бибешка] (заст.) «вид жіночої кофти» Дз, [бабешка] «тс.» Мо; — очевидно, пов’язане з [бебех2] «велике черево» (див.).
бебрати — див. бабрати.
бебряний — див. бобер.
бев (вигук для передачі протяжного звучання дзвона), бевкати «дзвонити в один дзвін; говорити дурниці», [бев-хати] «глухо ударяти»; — звуконаслідувальне утворення,, паралельне до бов (пор.).
бевзь «бовдур, йолоп», бевзень «тс.»;—очевидно, з давнього *Ьь1г-, Ььігьпь, пов’язаного з блазень.— Шахма-тов ИОРЯС 7/2, 340.— Див. ще блазень.
[бевка] «пійло для худоби; варена страва з рідко розведеного у воді борошна»; — очевидно, запозичення з східнороманських мов; пор. молд. бзу-турз (рум. Ьаиїйга) «пійло», пов’язане з дієсловом бя (Ьеа) «пити», що зводиться до лат. ЬіЬо «п’ю».— Мельничук Молд. зл. 165; ЗсЬеІпсіко 119, 126.
[бег] «якась психічна хвороба; зовнішня пухлина» Я; — неясне; можливо, пов’язане з схв. Ьа§а «якась хвороба коней».
[бегар] «палка», {беґарйна] «тс.» О, їбеґарці] «палички до цимбал» ВеУг, їбегеря] «велика пастуша палка», [бе-ґера] «кийок, палка» Мо, їбегир] «дрючок, палиця» Па, [биґар] «палка», [бй-ґар, біґар] «тс.» О; — задовільної етимології не має; можливо, пов’язане з бйґа (у виразі збивати биґи)\ пор. також п. хмекіега «кий з булавою на кінці; вид танцю», [х^іекіега] «тс.», яке виводилось (Вгйскпег 606) від укр. [ве-ґеря] «видтанцю».—Пор. бйґа, бйґасень.
[бегекати] «мекати, бекати, блеяти, співати по-козячому, монотонно говорити»; — утворено на основі вигуку бе-(ге), що передає крик кіз і овець, можливо, під впливом рум. ЬеЬйі «мекати, бекати, блеяти»; менш переконлива думка (Уіпсепг 4) про пряме запозичення з румунської.— Пор. багакати, бе1, бе-ґечати, беговатий.
бегемот «гіпопотам»; —р. бр. болг. бегемот, п. ч. ЬеЬетоі; — запозичення з німецької мови; н. ВеЬетбіЬ походить від гебр. ЬеЬетоіЬ, що є формою множини до гебр. ЬеЬетаЬ «нільський гіпопотам», яке відбиває єг. р-еЬе-таи «тс.» (букв, «водяний бик»),— Шанский ЗСРЯ І 2, 67; Фасмер І 142; Преобр. І 21; Кораііпзкі 118; Маігепаиег 108.
[беґечати] «співати по-козячому; — звуконаслідувальне утворення на основі вигуків бе, беге, що відтворюють крик кіз і овець.— Пор. бегекати.
[беговатий] «буркотливий, сварливий Ж; дражливий ВеЗн», [биговатий] «тс.» ВеЗн; — не зовсім ясне; пов’язується (Зсйеішіко 126) з рум. Ье§аї «бекати», утвореним від вигуку ЬеЬе, що передає крик кіз і овець.— Пор. бегекати.
[беґоніти] «бекати, мекати»; — звуконаслідувальне утворення, можливо, зумовлене впливом звуконаслідувального уг. Ье§еіпі «бекати», Ье§пі «тс.».
бегонія (бот.); — р. болг. бегбния, бр. бягонія, п. Ье§опіа, ч. Ье§6піе, слц. Ье§6піа, схв. бегонща, бегонща, слн. Ье§6пі)а; — запозичення з французької мови; фр. Ье§опіа утворено Плюм’єром (1646—1706) від прізвища любителя ботаніки Бегона (Ве§оп, 1638—1710).—• СІС 91; Шанский ЗСРЯ І 2, 67—68; Паигаі 81.
[бедзвін] «безмен»; — результат видозміни деетимологізованої форми безмен, зближеної з дзвін.— Див. ще безмін.
[бедзвір] «здоровило; звірина» Я; — очевидно, результат контамінації слів [безувір] «бузувір» і звір.— Див. ще бузувір, звір.
бедзь — див. бендзь.
[беді] (у виразі б. збивати «байдикувати») Ж; —очевидно, діалектний фонетичний варіант форми бйги з характерним для гуцульських говорів розширенням наголошеного и в е і переходом -ґі (< ґи) в д’і.— Див. ще бйґа.
[беднар] «бондар» ВеЛ; — запозичення з словацької мови; слц. [Ьейпагі (літ. сіеЬпаг) є відповідником ч. Ьейпаг, п. Ьесіпагг, укр. бондар.— Верхратський Говір лемків 390; Висхек ЇР 34/4, 245—257.— Див. ще бондар.
[бедра] (у виразі з казки коза б., півбока обдрата) Я, їбедрата} «чорна, руда або сіра з білою поперечною смугою» (про корову) ВеБ; — форма жін. р. давнього прикметника *бедрий із значенням «рябий, перістий, рудий з білим», з якою пов’язані і п. [Ьіейгахма] «періста; червона; біла; біла на хребті (про корову)», [Ьіейгопа, Ьіейгиі а] «тс.»; прикметникова форма походить від псл. Ьейго (Ьедга) і первісно означала «плямистий на бедрах».— Коломієць Мо-возн. 1967/3, 49—52.— Див. ще бедро.— Пор. бабарунка, бездрик.
[бедрак] (ент.) «борозняк, личинка хруща»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з п. р§с!гак «тс.; карапуз, малюк», звідки й укр. {пендрак\ «кара-
пуз, малюк»; виводиться також (ЗССЯ 1, 180—181) від основи Ьесі-/Ьо(і- «колоти»; пов’язання з [бедрик] (ент.) «сонечко» (там же; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 262) недостатньо обгрунтоване.— Див. ще пендрак.
[бедренець] «голодранець» Пі; — очевидно, результат видозміни слова обідранець під впливом слова бедрд або бедринець.— Див. ще драти.
[бедрик1] (ент.) «сонечко, Соссіпеїіа Б.»; — н. Ьіесігопка, ст. Ьіесігшіка, ч. Ьейгйпка, Ьейгипка; — похідне утворення від псл. *Ьедг'ь «перістий, плямистий (на бедрах)», збереженого у виразі коза бедра; пор. [бедрата] «чорна, руда або сіра, через середину впоперек біла» (про корову) ВеБ; менш переконлива спроба виведення (ЗССЯ 1, 180— 182) від основи Ьед-/Ьос1- «колоти» або пов’язання з укр. бедринець (бот.), стел. БЕДр’ьи’к «багатий» (Ьппі Бап§ца§е 29/2, 128—133).— Коломієць Мовозн. 1967/3, 49—52; Зіахузкі І 32.— Див. ще бедра, бедро.— Пор. бабарунка, без-Дрик.
[бедрик2] (у виразі щедрик-б. із щедрівки); — результат видозміни деети-мологізованої форми ведрик, фонетично зближеної з бедрик1 «сонечко»; менш переконливе пов’язання (Еипі Бап§иа§е 29/2, 128—132) форми бедрик, як основної в цьому значенні, з стел. БЕДр-КІГК «багатий».— Див. ще ведрик.
[бедрик3] (у виразі на б. «на майбутнє»); — очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми безрік; проміжним варіантом могла бути форма бездрик (тепер також «сонечко») з фонетичним д між зір, як у роздрухатися, ніздрі та ін,—Коломієць Мовозн. 1967/3, 51.— Див. ще бездрик, безрік.
бедринець (бот.) «Рітріпеїіа Б. (вживана для лікування рослина,гостра на смак); [смовдь оленяча, Реисейапит сег-уагіа Сизз.; цикута отруйна, Сісиіа уі-гоза Б. Пі]», [бедрець] «бедринець ломикаменевий, Рішріпеїі а захіїга^а Б.» Мак, [бедрінець Ж, бедренець Мак, бедрйч Ж, бердінець Мак, бидринець Мак, педри-нець Мак, ядринец Мак] «тс.», [бедренец] «тс.; родовик лікарський, 8ап§иізогЬа оИієіпаїіз Б.» Мак, ст. бедренець «Ріт-160
ріпеїіа Б.», бедринець «тс.» (XVIII ст.);— р. бедренец «РітріпеПа Б.; [перстач гусячий, РоіепШІа апзегіпа Б.]», бр. бяд-рьінец «РітріпеПа Б.», п. Ьіейггепіес, ст. ууіейггепіес, ч. Ьейгшк, слц. Ьесігоу-пік, ст. Ьейегпік, схв. бедренац, бедри-нац «тс.», слн. [Ьейгепес] «бедринець ломикаменевий»; — загальноприйнятої етимології не має; з огляду на гострий смак бедринцю пов’язується з основою Ьесі-/Ьос1- «колоти», від якої виводиться і псл. Ьейго, укр. бедро (ЗССЯ 1, 177— 178); менш переконливе пов’язання (Бипі Бап§иа§е 29/2, 128—133; 8Б ргазі. І 200—201) з стел, бєдр’ки’к «багатий», дінд. ЬЬайгаЬ «щасливий, добрий», зіставлення (Преобр. І 21) з тур. (перс.) Ьабгапг «меліса, Меіізза оШсіпаїіз», а також зведення до псл. *Ььс1гь «бадьорий» (Вгйскпег 25).— Фасмер—Трубачев І 142—143; МасЬек Е83С 50; 8асіп.-Аііг. УШЬ. І 261—262; Мікі. БАТ 8.-Див. ще бостй.
бедро, [бедрйця] «бедро» Ж, [бедре-ниця] «біль у бедрі, ішіас» Ж, бедратий «широкобедрий», [бедрата] «чорна, руда або сіра, через середину впоперек біла» (про корову) ВеБ (первісно, мабуть, «з бедрами іншої масті»), [бедрйти] «привалюватись бедром до голоблі» (про коня) Я, [межибедренний] ЖДпідбедрє] Ж, [победрина] «горизонтальна перекладина в різних пристроях; перехрестя»; — р. бедро, [бедра], бр. бядрд, др. бедра, бедро, п. Ьіосіго, ч. Ьесіга (мн.) «спина, крижі», слц. Ьесіго, вл. Ь]'ес1го, нл. ст. Ь’ейго, болг. бедро, м. бедро, схв. бед-рица, бедро, слн. Ьесіго, [Ьесіга], стел, ьєдра; — псл. Ьесіга, Ьесіго; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться (ЗССЯ 1, 179) від основи Ьей-/Ьо<1-«колоти, бити»; менш переконливі зіставлення (Реіг ВВ 21, 210; Ескегі 2181 8/6, 881; Вегп. І 47—48) з лат. Іетеп «бедро, стегно» (< іє. *ЬЬесі-), а також (Когхуасіохузкі Р81 2, 104) з лтс. Ьесіге «яма, западина», спорідненим з укр. бостй або (Озіеп-Заскеп ІР 23, 377—378) з дінд. ]йи-Ьас!Ь «коліна згинаючий», дісл. кпе-Ьееі «колінопреклоніння», другий компонент яких пов’язаний з дінд. ЬасІЬаІе «давить, стискує», гот. Ьісіа «молитва, прохання» і ін.; без-
підставно пов’язується (МасПек Е83С 50) з свн. гітеге (гітЬ(е)ге) «бедро».—  Шанский ЗСРЯ І 2, 69; Фасмер І 143; Зїалмзкі І 33—34; 81. ргазі. І 199—200; Засіп,—Аііг. УІУЬ. І 263—264.
[бедроокий] «витрішкуватий, вирячкуватий» ДБ V; — результат видозміни деетимологізованої форми *берлоокий.— Див. ще берлабки.— Пор. вирлоокий.
беж (невідм.) «світло-коричневий з жовтуватим відтінком», бежевий «тс.»;— р. беж, бр. бзж, п. Ьег, ч. Ьег, слц. Ьегоуу, болг. бежов, схв. беж-, — недавнє запозичення з французької мови; фр. Ьеі§е, ст. Ье§е «тс.» походить, очевидно, від лат. Ьаеіісцз «із провінції Бетіка» (у південно-західній Іспанії, де вироблялась славетна вовна).— Шанский ЗСРЯ І 2, 70; МасЬек Е8ІС 53; БЕР І 39; 6атіі1зсЬе§ 99.
[без1] «бузок», їбевз ЛЧерк, беш Мак] «тс.»; —р. [беза], бр. баз; — запозичення з польської мови; п. Ьег «тс.» є закономірним відповідником укр. боз «тс.».— ЗСБМ І 434.—Див. ще боз1, б уз.
без2 (прийм.) «при відсутності; крім», [біз] «тс.» Ж; — р. бр. болг. м. схв. без, др. безль, п. ч. слц. Ьег, вл. нл. Ь]ег, слн. Ьгег, стел, безщ, без; — псл. Ьег «без», давніше «зовні, поза»; — споріднене з лит. Ье «без», лтс. Ьег, прус. ЬЬе «тс.», дінд. ЬаЬїЬ «зовні», ЬаЬіг-сіЬа «ззовні»; іє. *ЬЬе§Ь-.— Шанский ЗСРЯ І 2, 70—71; Фасмер І 144; 81а\у-єкі І ЗО; ЗССЯ 2, 7—13; 81. ргазі. І 218-219; Е883 81. §г. 1,45—46; 8ас1п,— Аііг. УХУЬ. І 291—292; Вегп. І 54; Топоров І 217—218; Тгацішапп 28; МііЬІ.— Епсіг. І 281; Рокогпу 112.— Пор. бесіда.
[без3] «через, протягом», [брез, пез] «тс.»; — п. Ьег «через»; — результат фонетичної видозміни форми [перез] «через» (і през < п. рггег «тс.») при одночасному впливові давнього без «при відсутності, крім».— Тимч. Акузатив 20; Мельничук СМ ПІ 148; 81. ргазі. І 218— 219.— Див. ще без2, перез, през.— Пор. брез.
[безбач] «без мети, як попало, врозбрід, світ за очі», [безбеш, бйзбач Ж] «тс.», [безбаш] «гармидер», заст. безбаш-ний «безпорадний» Я, ст. безбаит
(XVII ст.); — видозмінене пізніше під впливом бачити утворення з прийменника без і турецького за походженням слова бат «голова».— Кравчук ЛБ VIII 71; 8асіп.—Аііг. V^VЬ. І 253.— Див. ще без2, башка.
[безвершки] (бот.) «вероніка дібровна, Vе^опіса сЬашаедгуз Б.»; — слн. Ьєхугзєс, ч. Ьегекуііек «тс.»; — результат злиття прийменникового виразу без вершків; назва мотивується тим, що квітки рослини легко відпадають.— МасЬек Зш. гозії. 213.— Див. ще без2, верх.
[безвини] «дикі незаселені місця», [безва] «провалля, прірва; глибінь» О, [бевза, бевз, бевзина] «тс.» О; — очевидно, результат контамінації форм [безна] «запущене поле; погане, непридатне місце» і [язвини] «нори, ущелини, яри»; могло асоціюватися з словосполученням без вини («без повинності»?).—• Див. ще безна, язвина.
[безвіч] «наосліп, не дивлячись» Ж; — бр. [безвач] «сліпо»; — очевидно, результат злиття виразу без віч (*без (в)очь) «без очей».— ЗССЯ 2, 35.— Див. ще без2, око.
[безвіччя] «покалічення, каліцтво» Ж, [обезвічшпи] «скалічити», [убезвічи-ти] «тс.»;—р. [безвечье] «покалічення», бр. [бязьвечча] «тс.»; — давнє східнослов’янське утворення від Є'ВК'Ь «вік, сила», пор. р. увечье.— Фасмер І 144; ЗССЯ 2, 50—51.— Див. ще без2, вік.
[безгамульний] «невгамовний» Ж; — запозичення з польської мови; п. [Ьег-Ьатціпу] утворене з прийменника Ьег «без» і скороченої основи іменника Ьати-Іес «гальмо; гамулець».,— Див. ще без2, гамулець.
[безгар] «надмір; занадто велика ціна; перевага» Ж, [безгарний] «надміру великий; незграбний» Ж;— п. [ЬегЬаг] «надмір» (з укр.); — утворення з прийменника без і тієї самої основи гар-«данина», що і в прикметнику гарний-, первісно означало, очевидно, перевищення збирачами данини встановлених норм, а також непридатність для данини.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 33.— Див. ще без2, гарний.
[бездобний] «неможливий, даремний» Ж, [не-без-діб] «недаремно» Ж; — др. бездобь «даремний; даремно», р.-цсл. бїздобьк'кіи, стел, еездоеь «даремно; невчасно»; — псл. ЬехсІоЬь, утворене з прийменника Ьех і основи іменника доЬа.— ЗССЯ 2, 17.—Див. ще без2, доба.
[бездрикі (ент.) «сонечко, Соссіпеїіа Ь.»;— результат видозміни деетимологі-зованої форми [бедрик] «тс.», зближеної з формою *бездрік (*бездрик) «через рік, протягом року», яка в зв’язку з цим сама змінилась у [бедрик] (у виразі на бедрик «на майбутнє»).— Коломієць Мовозн. 1967/3, 51—52.— Див. ще бедрик1, бедрик3, безрік.
[беземстний] «немстивий»; — запозичення з польської мови; п. *Ьехет-зіпу утворене з прийменника Ьех «без» і іменника тзіа «помста».— Див. ще без2, мстити.
[безецнийі «безсоромний, ганебний», [безецник] «безсоромник», ст. безецньш «поставлений поза законом (1574); нечестивий, ганебний, безсоромний (1690)»; — бр. [безецньї] «безсоромний, безчесний»; — запозичення з польської мови; гі. Ьехеспу «безчесний, ганебний», Ьехеспік «безчесна людина» утворені з прийменника Ьех «без» і основи сі-(<СЬ8І-) «честь».— Див. ще без2, цнота, честь.
беззавітний; — книжне запозичення з російської мови; р. беззаветньїй утворено з прийменника без і старокнижного іменника завет «заповіт, умова», пов’язаного з стел, зав'Ьціати, утвореним з префікса за- і основи дієслова в'Ьтити «говорити».— Шанский ЗСРЯ Д 2, 76; Преобр. І 109; МасЬек Е8ЛС 687.— Див. ще без2, вітати, за1.
[беззуб] (бот.) «вовконіг європейський, Ьусориз еигораеиз Ь.» Мак; — результат злиття виразу без зубів або спрощення форми беззубий; назва мотивується, очевидно, тим, що листя рослини має позублені краї.— МасЬек Діл. гозіі. 202.— Див. ще без2, зуб.
[безйменка] «дошка, тонша від вершкової, але товстіша від шалівки», [бе-зуменка] «дошка завтовшки 50 мм» Л, [базуманка] «тс.» Л; — р. [безьіменка] 162
«дошка, тонша від вершка; всякий несортовий товар»; -- утворення від прикметника безіменний, зумовлене проміжним, нестандартним розміром дошки.— Див. ще без2, ім’я.
безмін «прилад для зважування», безмен, Ібезмин Ж, безьман Л, безьмин Л, безьмін Л, безвін Ва, безмір ЛЧерк], ст. безм.'йн'Ь (1396), безмень (1518);— р. безмен, бр. бязмен, п. Ьехтіап, ргхехтіап, ч. ргехтеп (з польської);— запозичення з якоїсь тюркської мови; здебільшого виводиться від тур. уехпе «ваги», що походить від ар. ціхпа «тс.» (Шанский ЗСРЯ І 2, 77; Фасмер І 144—145; ЬокоізсЬ 169; КогзсЬ АГ81РН 9, 489; Вгйскпег 23); пов’язується також (МасЬек Е8ЛС 492) з кумик. Ьахшап; непереконливими були спроби визнати слово власне слов’янським (Вегп. І 53— 54; Худаш 144—145), германським (Срезн. І 60; Горяев 1892, 5; насправді дісл. Ьезтап, снн. Ьезетег, Ьізетег, як і лтс. Ьехтйпз, уехтепз «тс.», запозичено з російської мови) або пов’язаним з чув. *уі8іпеп «вимірювач» (Казапеп Ме1ап§е8 Міккоіа 274).— Винник 129— 131; 8ас1п.—Аііх. УШЬ. І 258—259.
[безна] «запущене поле; погане, непридатне місце», [забезнити] «запустити (поле)»; — очевидно, результат видозміни форми [безно] «безодня, провалля, прірва» ЛЧерк, утвореної з прийменника без і іменника дно.— Див. ще безодня.— Пор. безвини.
безнастанний; — видозміна форми безустанний, викликана, можливо, впливом виразу настане кінець.— Див. ще без2, стати.
безодня, [безбднява] «безодня», [безодень Ж, безно ЛЧерк] «тс.», [бездно] «дуже глибоко» Мо, [безбдний] «дуже глибокий» Пі; — р. болг. м. бездна, бр. бездань, бяздбнне, др. безд^на, без-д'ьньї, безд'ьнь, безд'ьние, п. Ьехсіеп, Ьехсіпіа, ч. Ьехесіпо, ст. Ьехсіеп, Ьехесіпа, Ьехесіпіе, слц. Ьехсіпо, вл. Ь]ехс1по, Ь]’е-хесіпо, схв. бездан, бездана, бездно, слн. Ьгехпо, заст. Ьгехеп, стел. БЕЗдгна, БЕЗД-ьнаїа, г.езджмик; — псл. Ьехсіьпь, ^ехсДпа, Ьехсі'ьпо, ЬехсЬьпь, ЬехсЬпще, утворені з прийменника Ьех і основи іменника (Енно (<*фьЬпо) «дно».—
ЗССЯ 2, 21—23; 51. ргазі. І 319—320.— Див. ще без2, дно.--Пор. безна.
безпардонний «безцеремонний, зухвалий»; — бр. беспардбнньї, п. Ьеграг-(Іопои'у, Ьехрагсіоппу: — запозичення з російської мови; р. беспардбнньїй утворено на основі виразу без пардбна «без пробачення»; слово пардон походить відфр. рагсіоп «пробачення», пов’язаного з дієсловом рагсіоппег «пробачати», утвореним з префікса раг- від лат. рег-, спорідненого з укр. пере-, і дієслова боппег «давати» від лат. сіо-паге «дарувати», спорідненого з укр. дати — Шанский ЗСРЯ І 2, 103; Г)аи-гаі 254 , 530, 532; АУаІсІе—Ноїш. І 360— 363, 371, II 283—286.—Див. ще без2, дати, пере-.
безпека, [безпеченство] «безпека», безпечний, [безпечити, безпечати], забезпечити, [обезпека, обезпечати, обез-печити] Ж, [убезпека], убезпечати, убезпечити; — р. беспечньш, бр. бяспека, [безпечаць] «обнадіювати», п. Ьегріесгпу, ч. Ьегрєспу, слц. Ьегрека, болг. безпе-чен; — псл. Ьегресьпь()ь), утворене з прийменника Ьег і основи іменника *реса «турбота, клопоти», пов’язаного з дієсловом *рекіі, укр. пекти.— ЗССЯ 2, 38.— Див. ще без2, пекти.— Пор. опіка, печаль, піклуватися.
безперечний, безпереч — див. пе-река.
безпутний, безпутник, безпутство, безпуття — див. путь.
бе'зрік (у виразах на б. «назавжди», в б. «тс.», за б. «дуже нескоро; ніколи»), [бедрик] (у виразі дай боже й на б. «дай, боже, й на майбутнє»); — результат злиття і семантичної та фонетичної видозміни виразу *без рік «через рік».— Коломієць Мовозн. 1967/3, 51—52.— Див. ще без3,- рік.
[безслинник] (бот.) «паслін чорний, Зоїапит пі§гит Б.» Мак, [слинник] «тс.» Мак; — результат видозміни де-етимологізованих форм паслін, [паслин, паслйна] Ж, зближених з основою іменника слина.— Див. ще паслін.
безсмертник (бот.) «цмин, НеІісЬгу-8шп Саегіп.; безсмертки, ХегапіЬетит І..», безсмертка «тс.», безсмертки, [несмертельний] «безсмертки» Мак; — р.
бессмертник «цмин», бр. бяссмертнік «тс.»; — похідні утворення відбезсмерт-ний; назви зумовлені тим, що ці рослини, засихаючи, надовго зберігають вигляд свіжих квітів.— Див. ще без2, смерть.
[безунка] «молода корова, що передчасно отелилась Ж; ягниця, що передчасно покрилась ДзАтл І», [безумка] «ягниця, що передчасно покрилась», [безонка] «тс.» ДзАтл І, [бидзунка] «корова або вівця, що в другім році має теля або ягня» ВеНЗн; — не зовсім ясне; вважається похідним від прикметника [бізбвний] «дійсний, справжній», як, нібито, вказівка на перетворення в справжню корову чи вівцю (Дзжз 81. зі. 7, 160—161); разом з тим, можливе зіставлення з бр. [безуля] «пустун, пустунка, свавільник, свавільниця, розпусник, розпусниця», [безульньїй] «розпусний», п. [Ьугібщка] «повія», [Ьугіаі «овечка, базя»; на формі бидзунка від бився вплив дієслова [бйдзати(ся)] «гедзатися»; можливо також, що всі варіанти назви зводяться до форми безумка, яка вказує на передчасність запліднення.
безшабашний «нестримний, відчайдушний»; — р. бесшабашньш, бр. бес-шабашньї; — запозичення з російської мови, в якій вважається утворенням на основі виразу без шабаша «без перерви, без відпочинку».— Шанский ЗСРЯ І 2, 111; Булаховский Труди ИРЯ І 177.
без’язйчник — див. язичник.
бей «титул дрібних феодальних власників або вищих чиновників у султанській Туреччині та в давні часи у татар», ст. беіове (наз. в. мн.— XVIII ст.); — р. бр. болг. бей, п. ч. слц. Ье), м. бе/, схв. бе/;— запозичення з турецької мови; тур. Ьеу «пан», ст. Ьер «тс.», споріднене з аз. бж, каз. бий, єніс.-орх. бег, як. ЬТ «старший», є, очевидно, давнім запозиченням з китайської мови.— Тимч. 81—82; Шанский ЗСРЯ І 2, 82; БЕР І 40; Дмитриев 528—529; Назапеп УегзисЬ 67; Сіаизоп 322—323.—Пор. бек1.
[бейдак] «дурень, йолоп», [бейдуля] «дурепа»; — неясне; можливо, пов’язане з бейла (пор.).
[бейкати] «кричати на звірів, тюкати»; — похідне утворення від діалектної вимови вигуку [бей] «бий», з яким прога» няють звірів.— Грінч. І 48; Желех. І 23.— Див. ще бйти1.
[бейкатися] «волочитися», [бекати-ся\ «тс.», [забейкувати] «задрипувати» Ме, [оббейкувати, підбейкувати] «тс.» Ме, [убейкатися] «забруднитися»; — неясне; можливо, похідне від дит. бека «бруд».— Див. ще бе2.
[бейла] «йолоп, дурень»; — неясне; можливо, пов’язане з бейдак, байлб (пор.).
бек1 «пан, князь», ст. беаг «пан у турків» (XVIII ст.); —р. бр. бек, п. Ье§, Ьек, Ьек, ч. слц. Ье§, м. бег, схв. бег; — запозичення з турецької мови; тур. ст. Ьер «намісник», споріднене з тур. Ьеу «пан», аз. бзк, каз. кирг. узб. бек «пан», є, очевидно, давнім запозиченням з китайської мови.— Тимч. І 65; Шанский ЗСРЯ І 2, 82; Дмитриев 528—529; Сіащоп 322—323.— Пор. бей.
бек2 (спорт.) «захисник»; — р. бр. болг. м. бек, п. слц. Ьек, ч. Ьек, Ьаск, схв. бек, слн. Ьек; — запозичення з англійської мови; англ. Ьаск «захисник» є результатом видозміни значення Ьаск «задній», спорідненого з псл. Ьокь, укр. бік.— СІС 92; Шанский ЗСРЯ І 2, 82— 83; Кіеіп 139.— Див. ще бік.
бека — див. бе2.
бекас (орн.) «Сареііа §а11іпа§о Е.», СУМ, Г, бекасйнник «сорт дробу для стрільби по дрібній дичині», бекасиний; — р. болг. бекас, бр. бакас, п. Ьеказ, ч. Ьеказіпа, Ьеказіпа, схв. бекасина-, — запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво; фр. Ьесаззе (н. Веказзіпе) «бекас» є суфіксальним утворенням від Ьес «дзьоб», що походить від лат. Ьессиз «тс.», запозиченого з галльської мови.— Шанский ЗСРЯ І 2, 83; Булаховский Семас. зтюдьі 184; Баихаі 80; УУаІсІе— Ноїт. І 99.
[бекерник] «китиця (на кептарі у парубка); кутас у байбарака» ВеУг; — похідне утворення від запозичення з румунської мови; рум. ЬесЬег «парубок, холостяк» походить від тур. Ьекаг «холостий, нежонатий», яке зводиться до перс.
Ьікаг (Ьі каг) «без заняття».— Уіпсепг 9; ОБКМ75; БЕР І 41,— Пор. бетяр.
бекет (іст.) «військовий пікет, сторожа»; — р. [бекет] «тс.»; — розмовне запозичення з німецької мови, паралельне до літ. пікет.— Фасмер І 146,— Див. ще пікет.
бекеша «вид шуби», ст. бекеша (XVII ст.); — р. бр. бекеша, п. Ьекіезга, ст. Ьекіезгка, ч. слц. Ьекез, Ьек'ес, болг. бекеш, схв. 6'екеш\ — здебільшого вважалося запозиченням з угорської мови, можливо, через польське посередництво; уг. Ьекесз, Ьекез «тс.» пов’язувалося або з тат. бикач, Ьікас «телиця; ярка», або з рум. оасйе^й «світлошерста вівця з темними колами навколо очей» (Тимч. 82; КісЬЬагсіі 34; Фасмер І 146; Вагсхі 18); останнім часом підтверджується думка Лінде про польське походження слова; п. Ьекіезха розглядається як зворотне утворення від п. Ьекіезхка, похідного від прізвища угорського полководця К. Бекеша (Киш ЗИРЯ IV 48; Балецкий 81. зі. 9, 346; Шанский ЗСРЯ І 2, 83).
[бекешка] «брила землі»; — неясне.
[беклемеси] «компліменти» Я; —неясне; не зовсім переконливо пов’язується (Кравчук ЛБ VIII 72) з тур. Ьек-Іетех «той, хто не чекає» (нібито про залицяльника, який через свою нетерплячість сипле компліментами).
бекмес «згущений сік фруктів або овочів; штучний мед»; — р. [бекмес] «виварна патока з фруктів», схв. пекмез «повидло, джем»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьактах, рактах «густо зварений виноградний сік» походить від перс. Ьактах «тс.».— Фасмер І 146; Радлов IV 1220, 1580; Разапеп Уегзисй 68.
[бекса] «плаксій, скиглій» Ж, [бек-сати] «з усіх сил кричати», [бексання] «плач дитини» Я; — п. Ьекза «плаксій, плакса»; — похідне утворення від звуконаслідувальної основи бек-, однотипне з плакса.— Вгйскпег 20.— Див. ще бе1.
[белебенити] «теревенити»; — р. [бе-лебенить] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до балабонити «тс.».— Фасмер І 147; ЗССЯ 1, 184.
белебень «підвищене і відкрите місце; [глибоке місце у воді]», [белибень] «незарослий горбок, пустка» Мо, [бйли-бінь] «глибина» ЗССЯ; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з белебенити; назви мотивуються шумом вітру або води у відповідних місцях,—ЗССЯ 1. 184; Балецкий 8і. зі. 5, 183—184.
[белей] «личинка хруща, борозняк; йолоп»; — виводиться від рум. Ьаіаі «білий».— 8сЬе1исІко 127; Сіогапезси 60.
[белелюга] «гнила кров, сукровиця» Ж, [белелюжити] (про погану погоду) Ж; — неясне.
[белена] «блекота чорна, Нуозсуа-тиз пі§ег Б.; паслін, 8о1апит Б.» Мак, [белена бараболя] «картопля, Зоїапит іиЬегозит Б.» Ж, їбелень] «блекота» Черніг., [беленуеаті] «пасльонові Ж; тютюнові Мак», [білун] «блекота чорна» Мак, обеленіти «роздратуватися, розлютуватися»; — р. белена «блекота», др. беленг, п. слц. Ьіеп, ч. Ьііп, болг. блян, схв. б$н, буника, слн. Ьіеп «тс.»; — псл. *Ье1пь (*Ье1па): *Ьь1пь (*Ьь1па);— споріднене з дангл. Ьеіепе, Ьеоіопе, снн. Ьіііеп, двн.. Ьіііза, нвн. Віізе(пкгаиі), гал. РєХєуюу, Ьеііпипііа «тс.», похідними, очевидно, від іє. *ЬЬе1- «говорити; гавкати; ревти; звучати»; виводилось також (Шанский ЗСРЯ І 2, 84; Фасмер І 147— 148; Вегп. І 48; Засіп.— Аііг. УХУЬ. І 134; 8ресйі 140; Рокоту 120) від *ЬЬе1-«блискучий, білий»; безпідставно відносилось (Тогр 267; Преобр. І 23) до запозичень з германських мов.— БЕР І 59; ЗССЯ 1, 185—187; 81. ргазі. І 202,— Пор. блена.
[белендіти] «базікати», [беленда] «дурниці» О; — результат видозміни звукової форми [баландіти] «тс.», очевидно, зближеної з белькотати.— Див. ще баланда1.
белетрист, белетристика, белетризація, белетристичний, белетризуєа-ти; — р. беллетрйст, бр. белетрист, п. Ьеіеігузіа, ч. слц. Ьеіеігізіа, вл. Ьеіе-ігізііка, болг. м. белетрист, схв. белетрист, слн. Ьеіеігізі; — очевидно, запозичення з німецької мови; н. Веііеігізі утворено на основі фр. Ьеііез-іеіігез
(мн.) «красне письменство», утвореного з прикметника Ьеііез (мн. жін. р. від Ьеаи «гарний»), що походить від лат. Ьеііиз (<*<1иепІ05) «гарний», спорідненого з лат. Ьопиз «добрий», дінд. сІйуаЬ «виявлення пошани», і Іеіігез, яке походить від лат. Ііііега «буква».— СІС 92; Шанский ЗСРЯ І 2, 87; Фасмер І 148; К1и§е—Міігка 64; Паигаі 80, 434; ЇУаІсіе—Ноїш. І 101, 111,—Див. ще літера.
[белех] «швець; чинбар» Ж, ст. бе-лех'ь «шевський інструмент для обробки міздрі» (XVIII ст.); — запозичення з турецької мови; тур. Ьеіек «лопатка» походить від перс. Ьїі «лопата, заступ», ст. Ьеі «тс.», яке зводиться до ав. Ьгау-«різати».— Тимч. 82; Назапеп УегзисЬ 69; Ноги 59.
[белечка] «овечка»; —загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з рум. Ьйі «білий (про тварину)» (8сЬе-Іисіко 127; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 131); пор. ще слц. Ьеііска «біла овечка».
[белмет] (бот.) «очанка, ЕирЬгазіа осіопіііез Б.» Мак, [бельмет] «ЕирЬгазіа іиіеа Б.» Мак, [белмец] «хрінниця широколиста, Еерісііит Іаіііоііит Б.» Мак; — неясне.
бельбас «вайло, ледар», белбас «тс.»; — р. балбес «тс.», [бейбус] «ледар, розбещений», бр. [балбес] «бельбас», п. [ЬеІЬаз] «тс.» (з укр.); —очевидно, запозичення з якоїсь тюркської мови; каз. кирг. ног. билбес «він не знає, невіглас», спорідйене з тур. Ьіітег «незнаючий, невіглас»; відрив р. бейбус від балбес (Фасмер І 145) безпідставний.— Шанский ЗСРЯ І 2, 22; Фасмер І 114; Преобр. І 14; Шипова 55; Менгес 91; Дмитриев 525; Корш ИОРЯС 8/4, 27; 8ас1п.— Аііг. УХУЬ. І 319; ЬокоізсЬ 26.— Пор. бельмес.
бельбахи «нутрощі», [бельбехи], бель-бухи «тс.»; — результат контамінації форм бебехи і тельбухи (див.).
[белька] «балка; колона», [бельок] «тс.»; — бр. бблька «балка у стелі, сволок»; — запозичення з польської мови; п. Ьеіка «балка, брус» походить від снн. Ьаіке «тс.».— КісЬЬагсІі 32; Вгйскпег 20.— Див. ще балка2.
белькнути, белькотати, белькотіти, белькіт, [белькот, белькотня], белькотун; — п. Ьеікоіас «белькотіти; булькати», ч. Ьікоіаіі «булькати; воркувати; мимрити»; — утворення від звуконаслідувального кореня псл. *Ьь1к- «белькотати».— Вгйскпег 20; Вегп. І 117— 118.
бельмес (у виразі ні б. не знати «нічого не знати»); — р. [бельмес] «бель-бас, дурень», п. [апі Ьеїтеза, апі Ьеі-гпега, апі Ьіітега]; — запозичення з турецької мови; тур. Ьіітег «незнаючий, невіглас» споріднене з каз. кирг. ног. бильбес «він не знає, невіглас».— Фасмер І 149—150; Дмитриев 525, 529; Когзсй АЇ51РЙ 9, 491; Засіп,—Аііг. Ж. І 319—320; Вегп. І 40; Ьокоіксії 26.— Пор. бельбас.
бем (вигук на позначення удару дзвона), бемкати «звучати від ударів» (про дзвін і т. ін.); — звуконаслідувальне утворення, паралельне до бам (пор.).
[бемба] «йолоп, телепень», [бембул] «тс.»; —неясне; можливо, результат видозміни форми бамбула (пор.).
бемський (у виразі бемське скло «віконне скло високої якості»); — бр. бем-скі; —запозичення з російської мови; р. бемское (стекло) походить від н. Ьбйтізсії «богемський» («чеський»), утвореного від географічної назви Вбйтеп «Богемія» («Чехія»), що походить від слат. Войетіа «тс.».—Фасмер І 150; Шанский ЗСРЯ І 2, 90.
Ібендзь] (вигук на позначення раптового падіння), [бенц Ме, бедзь Я, бень Я1 «тс.», [бемцнути] «упасти» Я; — бр. [бзнц] (вигук на позначення швидкої дії, удару, раптового падіння зі звуком); — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ь§с «бах, беркиць» є звуконаслідувальним утворенням, яке фонетично відповідає укр. буц (див.).
[бендюга] «ломака, дрюк; колода для повертання вітряка; одна з чотирьох жердин для підкладання під снопи на возі», [бендюжина] «тс.», бендюги «вид простої підводи, ломовий віз» СУМ, Г, Ж, биндюги «тс.», бендюг «кінь-ломо-вик», биндюг «тс.; [биндюги]», [бендюхи] «колішня», бендюжник «ломовий віз
ник», биндюжник «тс.»; — р. [бендюги] «прості сани для соломи, гною», [біїн-дюх] «великий ломовий віз», бр. [бинь-дзюк] «підвода на залізних осях, верхня частина воза»; — походження остаточно не з’ясоване; вважається (Шелудько 21) запозиченням з польської мови; п. Ьіп-(іи§а «прибережний пліт у гавані: сплав дерева; склад дерева для сплаву», [Ьіеп-сІи§а], заст. \уіпс!и§а «тс.» виводиться від н. АУіпсІе «коловорот, лебідка, домкрат»; українські форми виводяться також (Потебня РФВ І 263; Добродомов Зтимология 1967, 259) від нім. ВіпсЕ-\ма§еп «дроги, биндюги»; з української мови запозичено п. [ЬіпсІіиІіа] «бендюги».— Вгйскпег 27; 8ЛР І 156; Фасмер— Трубачеві 150, 166; Кірагзку Кеирйііоі. МіН. 53, 44.
[бендюги1] (бот.) «півники садові, Ігіз §егшапіса Б.» ВеНЗн, [бендаси] «тс.» ВеНЗн, [биндаси] «півники болотні, Ігіз рзепсіасогиз Б.» Мак, ’ [бенда] «осока струнка, Сагех §гаШіз СигБ» О; -- неясне.
[бендюги2] «сорт слив» Мак; — неясне; можливо, пов’язане з [бендюх] «пузо; низька пузата людина» Па, [бендюг] «шлунок» ВеУг.
[бендюжина] «повія»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [бендюжити] «ганьбити, зневажати»; пор. також [бендюжина] «одна з чотирьох жердин для підкладання під снопи на возі».
[бендюжити] «ганьбити, зневажати» ВеБ, [збендюжити] «сильно угнівати» ВеУг; —очевидно, результат видозміни форми бентежити під впливом бендюга, бендюх і, можливо, словацького дієслова Ьепсіесіі' «лаятися».— Див. ще бентежити.
[бендюх] «пузо», [бендюг] «шлунок» ВеУг, [бендюх] «низька пузата людина» Па; — р. [пендюх] «пузо», п. [ЬапсІгіосЬ], ч. [Ьепсі’йг, ЬапН’осЬ] «тс.»; можливо, сюди ж укр. [бандури] «нутрощі», ч. Ьапсіиг «пузо», рапсіиг «тс.»; — походження неясне; можливо, результат контамінації бембух (бамбух) і кендюх\ з інших мов найближче стоять уг. Ьепсіб «пузо» і лтс. репсіегіз «шлунок, пузо», обидва без певної етимології; чеські форми [Ьепсі’йг, Ьапсіиг, рапсіиг] і т. д.
пов’язуються з ісп. рапсіего «військовий барабан».— Верхратський ЗНТШ ЗО, 202; МасЬек Е8.ІС 432; МйЬІ.—Епсіг. III 199—200; Вагсгі 18; ММТЕЗг І 278.— Пор. бамбух, бандури, кендюх.
[бенево] «водяна поверхня річки, що не замерзає і не пересихає»;— очевидно, результат видозміни фр. Ьаз піуеац «низький рівень».— Див. ще бас, нівелювати.
Бенедйкт, [Бенегда Ж, Бенедь, Бе-недьо Ж, Бенько Ж], ст. Бенко (1398), Е'Ьнко (1399); — бр. Бенядзікт, п. Вепе-букї, ч. слц. Вепесіікї, схв. ВепесНкі, слн. Вепесіїкі; — через польську мову запозичено з латинської; лат. особове ім’я Вепесіісіиз утворене з дієприкметника Ьепефісіиз «благословенний», до складу якого входить прислівник Ьепе «добре», пов’язаний з лат. Ьопиз «добрий», спорідненим з дінд. Фйуаіі «виявлення пошани», і пасивний дієприкметник сіісіиз від дієслова йісеге «говорити».— Петровский 63; АУаГсІе—Ноїш. I 111.— Див. ше диктант.— Пор. белетрист, Венедикт.
бенеря (лайл.) «лиха година; нечиста сила; біс», [бенеберя] «тс.»; — очевидно, результат видозміни лайливого виразу [биндера] (див.).
[бенже] «ніби, як» Л; — неясне.
[бензель] «віхоть для мазання долівки» Л, [бендель] «тс.» Л; — р. [бензель] «малярський пензель»; — очевидно, результат видозміни слова пензель. — Даль І 81.— Див. ще пензель.
бензин, [бензйна] Ж, бензинка; — р. болг. бензин, бр. бензїн, п. Ьепгупа, ч. Ьепгіп, слц. Ьепгіп, вл. нл. Ьепсіп, м. бензин, схв. бензин, слн. Ьепсіп; — через російську і польську мови запозичено з французької; фр. Ьепгіпе походить від латинської ботанічної назви Ьепгое, утвореної на основі ар. ІпЬап-сфа\\'і «яванський ладан».— СІС 93; Шанский ЗСРЯ І 2, 91; Фасмер І 151; 8ші-ІапегХазе гес 26,51; БЕР І 42; Иаи-хаі 83.
[бензьобкий] «косоокий», [бензебкий] «?» Я; — неясне; можливо, результат контамінації форм [берлабки] «витрішкуватий» і [зизоокий] «косоокий».
[бенітувати] «скаржитися, вважати себе скривдженим» Ж; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. ЬепуйД «подавати (скаргу, прохання)» складається з префікса Ье- «в-, за-» і дієслова пущі «простягати, подавати» прафінно-угорського походження (пор. манс. П]П5І «видавати, витягувати», удм. пи-)а1- «простягатися», пиД- «простягати»),— МІЧТЕЗг II 1057; Вагсгі 220.
[бенкарт] «байстрюк» Ж, [бенькарт] «шибеник, хлопчисько» Ме, ст. бен-карт'ь «байстрюк» (XVI ст.), «виродок» (XVII ст.); — бр. [бзнкарт] «байстрюк», банкарт «тс.», п. Ь§кагІ «байстрюк, хлопчисько», ч. [рапсЬагї] «байстрюк», ст. рапкйагі, слц. [рапкйагі], нл. Ьап-кагі, схв. рапкегі «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; свн. Ьапсйагї (нвн. Вап-кегї, заст. Вапкагі «тс.») утворено на зразок імен на -йагі (СегкагІ, Кеіп-йагі) від іменника Ьапс «лава»; німецьке ' слово іронічно підкреслює факт позашлюбного зачаття дитини на твердій лаві (пор. н. йагї «твердий») замість подружнього ложа. — Шелудько 21; КісННагсІІ 34; Вгйскпег 23—24; МасЬек Е8ЛС 432; К1и§е—Міїгка 49.—Див. ще банка3.
[бенкель] «сорт сукна» Пі, ст. бен-кель «тс.» (XVIII ст.); — неясне.
бенкет Г, Ж, банкет, [бенькет], бенкетник, заст. бенкетар, бенкетувати, ст. банкети (XVI ст.), банкета (XVII ст.), бенкет (XVIII ст.); — р. бр. болг. м. банкет, п. ЬапкіеІ, ч. слц. ЬапкеІ, схв. банкет, слн. Ьапкеї; — через польську мову запозичено з німецької або французької; н. ВапкеН, фр. ЬапдиеІ походять від іт. Ьапскеііо «лава», зменш, від Ьапсо «лава» (згодом «їжа і напої на такій лаві», далі «бенкетування»).— Шанский І 2, 34; Фасмер І 121; Кораііпзкі 109—1.10; К1и§е—Мііг-ка 51; ПаигаІ 72.—Див. ще банка3.
[бентачка] «мантачка» Я; — результат видозміни деетимологізованої форми мантачка, можливо, зближеної з [бен-тй] «поворозки для підперізування» (до яких мантачка могла прив’язуватися).— Пор. бентй.
[бентег] «послушник» Г; — очевидно, запозичення з турецької мови; тур. Ьепсіе «раб, слуга», як і чаг. бенде, тат. манда «тс.», походить від перс. Ьепсіе «тс.», пов’язаного з дперс. Ьа(п)с1ака-«тс.».— Радлов IV 1590; Назапеп УегзисЬ 70; Ногп 53.
бентежити «хвилювати, турбувати; викликати замішання; [лаяти, соромити, ганьбити; зв’язувати О; вантажити О]», бентежний, [збендьбжитись] «раптово збентежитися» Кух; — бр. бянтз-жиць «викликати замішання, лякати», слц. Ьепсіесіі' «лаятися»; — походження остаточно не з’ясоване; пов’язувалося з уг. Ьепііаз «розслаблення, калічення, нівечення», Ьапіаз «образа, кривда, мучення» (Ткаченко УМШ 1959/2, 65); можливо, пов’язане з [бентег] «послушник», тур. Ьепсіе «раб, слуга»; в такому разі первісно могло означати «поневолювати» (під час ворожих набігів).— Пор. бантажити, бендюжити, бентег.
[бентй] (тільки мн.) «поворозки біля фартуха для підперізування» Дз; —не зовсім ясне; можливо, запозичення з німецької мови (пор. н. Вапсіе(г) «зав’язки, стрічки», форма множини від іменника Вапсі «зав’язка, стрічка»); може бути також результатом видозміни форми бинти (мн. від бинт).
[бенчати] «бриніти, гудіти» (про комах) ВеЗа, [бунчати] «тс.»; — п. Ь§к «гудіння» (про комах), Ь§схес «гудіти»;— звуконаслідувальне утворення, можливо, зумовлене впливом польських форм.— Пор. ббмок.
[бенчик] «глечик з великим на верху вухом» Мо; — неясне.
[бер] «кладка, місток з двох колод», [берва! «тс.», [бере] «стовбур дерева», [бир] (род. в. бирви, бирі) «кладка» ДзАтл І, [бирх] «тс.» тж; — др. брьвь «колода», п. Ьег (тільки у виразі схаг-пут згіакіет а Ьегет ізс з укр.), ч. ст. Ьгеу «місток», болг. бр-ьв «перекладина, місток», схв. брв «колода, дошка», слн. Ьгу «кладка, місток»; — псл. *Ьгьуь, *Ьгьуь [> бере, з відпадінням кінцевого в); — споріднене, можливо, з дісл. Ьгй «міст», Ьг󧧳а, двн. Ьгиска, гал. Ьгїуа «тс.», лит. Ьгіаипа «край, 168
ребро», далі з псл. *Ьгу (Ьгьуе)«брова»; менш переконливе зіставлення з брати, псл. *Ььгаіі (Вгйскпег 26), а також з брити (Ильинский РФВ 65, 224).— Шанский ЗСРЯ І 2, 191—192; Фасмер І 209—210; Преобр. І 43; Лапбгу 8утЬ. Нохгуасіохузкі 2, 276; 81а\узкі І 33; БЕР І 82; 8кок І 222; ЗССЯ 3, 71—72; 8асіп.—Аііг. УАУЬ. І 450—453; 81. ргазі. І 400—401; Вегп. І 92; Топоров І 252.— Пор. бервенб.
[бербенйця] «діжка (для молочних продуктів), барило», [бербівка] «дерев’яний посуд», [беребойка], ст. бербеница «діжка, бочонок» (1458, 1466);—п. [ЬегЬепіса] «вид діжки, бодня» (з укр.);— запозичення з румунської або угорської мови; рум. ЬагЬнДа, ЬегЬіп|а «тс.» зіставляється з уг. ЬегЬепсе «діжечка».— Орос Доп. УжДУ 2, 75; Дзендзелівський Доп. УжДУ 4, ПО; УгаЬіе Нота-позіауіса 14, 131; Уіпсепг 10; Вгйскпег 21; СДЕЛМ 67; ПЕРМ 74.
[бервенб] «колода, стовбур», [берегиня] (зб.) «колоди», [бервина] «поперечні дерев’яні зв’язки у ткацькому верстаті в ролі навоїв», [беревна] «кіл, стовп» Ж, [беревело] «колода, стовбур» Я; —р. бревнб, [берва, бервенб], бр. бер-енно, др. бервьно, брівьно, беревьно, П. ЬІЄГ\УІОПО, ч. Ьгеупо, слц. Ьгупо, схв. брвно, стел, врквкно;— псл. *Ьгьуьпо, утворене за допомогою суфікса -ьпо від іменника *Ьгьуь «колода».— ЗССЯ З, 72—73.— Див. ще бер.
бергамот (сорт груші), [бергамбта];— р. бр. болг. бергамот, п. Ьег§атоіа, Ьег§ати1а, [Ьаг^атиіа, рег^атоіа], ч. Ьег§ато1ка, слц. Ьег§атоіа, Ьег§ато1ка, схв. бергамка, слн. Ьег§ат61ка; — запозичення з французької мови; фр. Ьег-§ато!е (сорт груші) походить від іт. Ьег§ато11а, яке під впливом назви міс-ста Вег^ато утворилося з тур. Ье§ аг-тисі-і букв, «князівська груша».— СІС 94; Шанский І 2, 92; Фасмер І 151; Дмитриев 529; МасЬек Е8ЛС 51; 8кок І 139; ЕокоЬсЬ 24;. Паигаі 83—84; 6а-ті1І8ске£ 102—103; Радлов І 341.
[берда] «варта, сторожа», [бердбв, бердбеа] «тс.», [бердб] (оклик у сільських сторожів), [бердовати] «кричати бердоу> Пі; — схв. бердб (оклик варто
вого), бердбкати «кричати бердо-», п. ст. у/егсіо (оклик вартового), хсегсіа «тс.»; — видозмінене запозичення з німецької мови; нім. умег сіа «хто тут» складається з займенника шег, спорідненого з гот. каз «хто», лат. рпосі «що, яке», лит. каз «хто», псл. кь-іо, укр. хто, і прислівника сіа «там, тут», спорідненого з двн. сіаг, гот. фаг «тс.», псл. іашо, укр. там.— 8кок І 139; Караций23; Еіпсіе VI 235; К1п§е—Мііхка 119, 855.
берданка (вид гвинтівки);— р. бр. болг. берданка, п. ст. Ьегсіапка, Ьегсіа-похука, ч. Ьегсіапка, м. бердана, берданка, схв. берданка-, — утворено в російській мові від прізвища американського винахідника Вегбап.— СІС 94; Шанский ЗСРЯ 12, 92; Фасмер—Трубачев І 152; ССРЛЯ 1 393.
бердеш, берданка, бердиш — див. барда1.
бердо1 (частина ткацького верстата), бердник «виготовлювач берд» Ж, [бер-дій] «тс.» О; — р. бердо, бр берда, п. нл. Ьагсіо, ч. слц. Ьгсіо, полаб. Ь’огсій «би-тельня, поліно; бердо», болг. бт>рдо, м. брдо, схв. брдо, слн. Ьгсіо; — псл. *ЬьГс1о; — лтс. Ьігсіе «ткацький верстат» (можливо, запозичення з слов’янських мов, пор. Трубачев Зтимология 1963, 31), гот. Ьайгсі (у ІоіиЬайгсі «стільчик для ніг»), двн. Ьогі «борт», дангл. Ьогсі «дошка, щит, стіл»; спочатку бердо мало' вигляд дощечки, якою прибивалась нитка ткання між нитками основи до тканини, згодом набуло вигляду довгого гребеня, ще пізніше — сучасного берда з двома рамками; слов’янська назва виводиться також (Вегп. І 118) від праформи *ЬЬгсіот із значенням «вістря, грань» і пов’язується з дісл. Ьагба, двн. Ьагіа «сокира»; деякі дослідники (ІЛіІепЬеск 187, 193; Нігі АЬІаиі 127; КеісЬеІі К2 39, 35) через праформу *ЬЬегесІЬ- зіставляють з дінд. Ьагсіїтакаїї «який відрізує, стриже», гр. лгріЗсо «руйную», лат. Іогіех «ножиці»; думка про походження слов’янського і латинського слова з германських мов (Рокоту 138) безпідставна,— Шанский ЗСРЯ І 2, 92-—93; Фасмер—Трубачев І 152; Вгйскпег 16; МасЬек Е8ЛС 65—66;
81ауіа 21, 269; ЗсЬизіег-Зехмс РгоЬеЬеИ 20; БЕР І 101; 8кок І 204—205; Трубачев Рем. терминол. 26—29, 130—131; Откупщиков 113—114; Лигкохузкі 81. х НІ. 6, 151—152; ЗССЯ 3, 164—166; 8асІп.—Аііг. ¥АУЬ. І 265—266; 81. ргазі. І 428.
бердо2 «обрив, горб; скеля» Г, О, [бердів’я] «брили, пороги» О, [бердованя] «велика скеля» О, [бердя] «велике каміння» О; — р. [бердо (берда)] «невеликий горб; мілина», п. Ьагсіо «вершина гори», ч. [Ьгсі, Ьгсіо] «тс.; горб», слц. Ьгсіо «скеля» (поет.), болг. б-ірдо «горб», м. брдо «тс.», схв. брдо «гора, горб», слн. Ьгсіо «тс.», стел. врііДо «горб»; — псл. *ЬьГсІо; — очевидно, пов’язане з бердо1 (від значення «вістря» або «гребінь»); менш обгрунтоване пов’язання (2ирііга К2 36, 65) з гр. ррєтОоє «горб», кімр. Ьгупп «тс.», дісл. Ьгаііг «крутий», дангл. Ьгопі;«тс.»; запозиченням з української мови є п. Ьегсіа, Ьегсіо «вершина гори».— Кобилянський Гуц. гов. 82; Толстой Сл. геогр. терм. 96—97; Откупщиков 113—114; Иллич-Свитьіч ИАН ОЛЯ 1960/3, 224—225; МасЬек Е8ЛС 66; 8сЬп5Ієг-8є\ус РгоЬеЬеИ 20; БЕР І 101; 8кок І 204—205; ЗССЯ 3, 164—166; Филин Образ, яз. 121; 8ас1п—Аііг. УЇУЬ. І 265—266; Лпгкохмзкі 81. г НІ. 6, 151 — 154; Мозгупзкі Р2ЛР 157; Вегп. І 118—119.
[бердо3] «мертва рука; мертва нога» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з бердя «колода» (пор.).
[бердулець] (бот.) «рододендрон, КЬо-сіосіепігоп Е.» Г, Ж, [бердульон, бердуль-чик] «тс.» Мак, [бердулян] «тс.; азалія, Агаїеа ропііса Б.» Мак; — результат видозміни назви [бредулець] «багно, Сесій т раїизіге Б.», перенесеної на рододендрон за загальною схожістю обох рослин, які належать до родини вересових.— БСЗ 4, 29; 36, 605.— Див. ще бредулець.
[бердя] «дерев’яна кладка, колода» Ж, [берца. берце] «тс.», [берце] «орчик ВеЛ; снізка у ярмі О; щабель у драбині, бороні О», [бирцє] «тс.» О; — п. [Ьагк] «орчик», слц. Ьгсісе «тс.»; — псл. *ЬьГсІ-(ьк-), очевидно, тотожне з *Ььгсі-о «бердо, поліно»; Славський (81а\узкі І
27) ототожнює п. Ьагк «орчик» з Ьагк «плече, рука» і, не наводячи власне українського та словацького відповідників, притягає як паралелі сумнівні в цьому відношенні ч. Ьгк «стрижень пташиного пера», р. [берк] «стебло; пень; загострене перо», схв. Ьгк «вус».— Див. ще бер до1.
бере (сорт груші), [бера] «тс.»; — р. бере, бр. бара, п. Ьега; — запозичення з французької мови; фр. Ьеигге, дослівно «масляний», утворено від іменника Ьеигге «масло», що походить від лат. Ьиіугит «тс.», яке зводиться до гр. Робтороу «тс.; коров’ячий сир», утвореного з основ іменників «корова, бик», спорідненого з лат. Ьоз «бик», псл. £оу-§сіо «велика рогата худоба», укр. [гдв’єдо] «тс.», і торбд «сир», спорідненого з ав. ІйТі- «кисле молоко, сироватка».— СІС 94; 51. \суг оЬсусЬ 76; Паигаі 86; Ргізк І 260—261; ВоІ5ас^ 992.
[беребешки] «крем’яшки» (вид дитячої гри) Мо; — очевидно, пов’язане з тур. *ЬегеЬе$, утвореним з прийменника Ьег «по, в, згідно» і числівника Ье$ «п’ять» (у цій грі використовується п’ять невеликих крем’яшків).
берег, [беріг], [бережок] «зарослий лісом горб» ж, [бережки] «металева оправа колодочки ножа», [береговина] «побережжя», бережина, [береговйсько, береговйще] «тс.», бережина «берегова трава», [бережак] «прибережний житель», [бережан] «тс.», бережняк «берегові зарості; [викинуті водою на берег куски дерева]», [берестка] «берегова ластівка», [береговенник ВеНЗн, берегуля, берегулька, берегулиця ВеУг, бережан-ка, бережниця ВеНЗн] «тс.», [берего-ватий] Я, бережистий «з високими берегами», безбережжя, безберегий, безбережний, відбережнцй, забережень «прибережний лід», набережна, надбережжя, надбережний, [підбережка] «берегова ластівка» ВеНЗн, [підбережний, підбе-режок] «тс.» ВеНЗн, підбережний, [по-берегулька] (орн.) «плиска, Моіасіїїа Б.» ВеНЗн, побережанин, побережець, побережжя, [побережина] «прибережжя», побережник «берегова ластівка», [побережниця] «тс.» ВеНЗн, [побережи як] «вітер, що дме вздовж берега» Мо, побе
режний, прибережжя, прибережник «морська трава», прибережниця (бот.) «Аеіигориз», прибережний, [убереже] Ж, узбережжя, [узберіж] «вздовж берега» Ж; — р. берег, бр. бераг, др. берега, п. Ьгхе£, ч. ЬгеЬ, слц. ЬгеЬ, вл. Ьг)6Ь, нл. Ьг]о§, полаб. Ьгі§, болг. бряг, м. брег, схв. брег, брй]ег, слн. Ьге§, стел. Ерфгії; — псл. *Ьег§ь; —двн. Ьег§ «гора», гот. Ьаіг^аЬеі «гори», ав. Ьаго-хай- «гора, висота», ос. Ьзегхопсі «висота», вірм. Ьег) «тс.», дінд. Ьгйапі- «високий», ав. Ьогахапі, хет. рагкиз «тс.», кімр. Ьге «гора, горб»; безпосередню успадкованість сл. *Ьег§ь з індоєвропейської прамови визнає більшість дослідників (Ла§іс АІ81РЙ ЗО, 457; Вгйскпег АІ81РЙ 42, 138; Брандт РФВ 21, 206; Младенов 47; Георгиев БЕ 2, 247; 6о1дЬ БР 16, 55; МасЬек Е8ЛС 72; ЗІау/зкі І 46; Бурлакова ВСЯ 6, 61; Зкок І 210; ЗсЬизіег-Зещс 81. М'огізі. 17 і ін.), причому невідповідність у слов’янських мовах звука §, рефлексу не-палатального іє. §(й), рефлексові палатального § в інших мовах заЬт (пор. ав. х) пояснюється як одне з численних відхилень від звичайної рефлексації індоєвропейських задньоязичних. або як відмінність слов’янських мов від інших індоєвропейських у характері розширення кореня *Ьйег-; інші дослідники, зважаючи на цю звукову невідповідність, припускають праслов’янське запозичення з германських чи з якихось інших мов групи сепіит (Вегп. І 49— 50; Меіііеі К81 2, 69; Преобр. І, 23; Тгаиітапп ЗО—31; Кірагзку 6Б6 101— 102; Рокогпу 140—141 і ін.).— Кри-тенко Вступ 527, 550; Шанский ЗСРЯ І 2, 93—94; Фасмер—Трубачев І 153; БЕР І 84—85; ЗССЯ 1, 191—193; 81. ргазі. І 203—204; Засіп.—Аііг. УАУЬ. І 271—273; МартьіновСл. и ие. аккомод. 163—164; Абаев ИЗСОЯ І 254.
[берегомет] «місце, де берег річки розмивається водою» КаТГР, [берего-міть] «обривистий берег» КаТГР; — складне утворення з основ іменника берег і дієслова .метати «кидати»; пор. перемет(бв)ище «ділянка, зрита і перемита швидкою течією» (Німчук Пр. XI діал. н. 146—147).— Карпенко ТГР 14,
ТЦР 7—8; Лимаренко Пит. топон. та оном. 150.— Див. ще берег, метати.
берегти, [беречй, бережйти], бережкий, бережливий, бережний, [зберігай Я], [незабережка] «необережність» Ж, [обереги] «обережність», [обережка] «попередження» Ж, обережний; — р. беречь, бр. берагчьї, др. беречй, серб. ст. бри-Іеїіи, стел. вр'Ьшти, п. Ьгбд «оборіг», ч. [ЬгаЬ] і т. д.; можливо, також схв. [Ьгісі] «славити, святкувати»; — псл. *Ьег§іі; — споріднене з лит. [Ьіг§іпіі] «берегти, заощаджувати», гот. Ьаіг§ап «ховати», двн.Ьег£ап «тс.», Ьог§еп «убезпечити себе»; іє. *ЬЬег§Ь- «ховати»; припущення про запозичення з германських мов (Нігі РВгВ 23, 332; Мозхуп-зкі КЬ8 І 232) необгрунтоване.— Шанский ЗСРЯ І 2, 97; Фасмер І 153; 81а\мзкі 144; 8кок І 210—211; ЗССЯ 1,189—191; 81. ргазі. І 204; 8ас1п.—Аііг. УХУЬ. І 270—271; Вегп. І 49; Рокогпу 145.— Пор. оборіг.
Ібережа] «жеребна» (кобила) Ж; — р. [бережая], ч. Ьгегі, схв. бреі)а «тс.», брехати «вагітніти», слн. Ьге)а, Ьгеріі «запліднювати», стел. вр'Ьжда; — псл. *Ьегсі]а; — здебільшого пов’язується з лат. іогсіа «вагітна», спорідненим з їего «несу», укр. беру і т. д. (іє. *ЬЬег-); інший можливий зв’язок — з лит. Ьге-8Іи, Ьгепсіаи «набухати, дозрівати», Ьгіпкіі «розбухати», прус. роЬгепсІіпіз «обтяжений», зеп Ьгепсіекегтпеп розіаі «завагітніти».— Трубачев Назв. Дом_. жив. 54; Фасмер І 154; Маскек Е8ЛС 73; 8кок Т 206; ЗССЯ 1, 188—189; 81. ргазі. І 202; 8асІп.—Аііг. УХУЬ. І 282— 283; Вегп. І 49; Топоров І 249—250.
береза1 (бот.), березина «березоведерево; березовий ліс», [березина] «березняк; березові гілки» О, березівка «березова настоянка», [березівка] (орн.) «зяблик, Вгіп§і11 а соеІеЬз Б.» ВеНЗн, березник, [березнйця] «березник», березняк, [березовйця] «березовий сік» Ж, [березов-нйк] «березовий гай; вид узору на писанці» Я, берест «березова кора», [березнів] «тс.» Ж, [березніянка] «березова земля; придатний для берези грунт» Ж, берестянка «кошик або коробка з березової кори», [березневатий]
«покритий місцями березою» Я, березові, [березоваті] «березові» Ж, берестяний «зроблений з бересту», підберезник, [підберезбвець] «підберезник»; — р. береза, бр. бярбза, др. береза, п. Ьггога, ч. Ьгіга, слц. Ьгега, вл. Ьгега, нл. Ьг]ага, полаб. Ьгега, болг. бреза, м. бреза, схв. брі>,за, слн. Ьгега, стел, ЕрФза; — псл. *Ьегга<*Ьег§;а «береза»; — споріднене з лит. Ьеггаз, лтс. Ьеггз, прус. Ьегзе, ос. Ьаегг, Ьаеггае, дангл. Ьеогс, двн. ЬігіЬЬа, нвн. Вігке «тс.», дінд. ЬЬйщаЬ «порода берези», лат. Ггахіпиз «ясен»; утворення від іє. *ЬЬего^-/*ЬЬ[§:- «береза», пов’язаного з *ЬЬеге§’- «блищати; світлий», відображеним у болг. бряз «з білими плямами», укр. березуна (кличка вівці); первісне значення назви дерева — «світла,~ біла»; зближується також (8сЬц8Іег-8е\мс 81. УУогізі. 17) з іє. *ЬЬеге§:Ь- «високий, піднесений», псл. *Ьег§ь, укр. берег-, менш переконлива спроба (МасЬек Е8ЛС 74) пов’язання з нвн. Вогке «кора» і прийняття цього значення за первісне; - припускається споконвічний зв’язок іє.*ЬЬе-гб§- з сем. Ь-г-Ь, Ь-г-д і хам. Ь-г-д, Ь-г-£: ар. клас. ЬагіЬа «яснішає», Ьа-гаЬип «щось ясне», ЬагйЬи «сонце», гебр. Ьагад «блискати» (про грозу), ак. ’оагади «тс.», Ьігди «блискавка», єг. Ь-г-д, Ь-г-§ «блискати».— Критенко Вступ 513, 548; Шанский ЗСРЯ І 2, 94—95; Фасмер І 154; 8с1іп8Іег-8е\сс РгоЬеЬеіі 29; БЕР І 76; 8кок І 207; ЗССЯ 1, 201—203; 8а<1п.—Аііг. УА¥Ь. І 144—146; 81. ргазі. І 210; Мозгушкі Р23Р 27; Вегп. І 52; Топоров І 211—213; Тгаиітапп 32; Абаев ИЗСОЯ І 253; УУіесіетап ІР 1, 512; Шаїйе—Ноіт. І 544; Сипу іпуіі. 121—122; МбПег 35.— Пор. березуна, берест1.
береза2 (заст.) «ватажок колядників; ватажок парубків на вечорницях; головна особа серед дівчат; заспівувач у хорі»; — очевидно,’залишок давнього прикметника *березий «строкатий, чорний з білим», збереженого в болг. бряз «з білими плямами» (про буйвола), слн. Ьгега «періста»; це слово первісно могло означати строкатий одяг рядженого під час зимових свят; пор. рум. Ьгегаіа
«ряджений колядник», утворене від тієї самої слов’янської основи, а також нім. ВегсЬіе «ряджений з дзвіночками під час свят», пов’язане з двн. ЬегаЬІ «блискучий», гот. ЬаігЬЬ «світлий, блискучий, ясний», етимологічно тотожними з укр. береза, *березий; думка про запозичення українського слова з румунської мови (Уіпсепг 3) недостатньо обгрунтована.— Коломієць Мовозн. 1968/3, 43— 45; Веселовский Сборник ОРЯС 32/4, 118—121, 209—210.— Див. ще береза1, березуна.
березень, [березінь, березбвень Ж];— бр. заст. березових, «березень», ч. Ьгегеп, сболг. бр'Ьзень «квітень», бр'Ьзок'ь «тс.», хорв. Ьгегеп «березень», слн. Ьгегеп «тс.», стел. Бр'йзки'ь. «квітень»;-—Голуб і Конечний (НоІиЬ—Кор. 80) помилково вважають цю назву місяця виключно чеською; — очевидно, псл. *Ьеггьпь, утворене від *Ьегга «береза»; назва мотивується тим, що в цей місяць починають зеленіти берези; пор. липень — місяць, коли цвітуть липи; недостатньо обгрунтоване припущення (МасЬек Е84С 72— 73) про зв’язок із словом бережи «жеребна, кітна», ч. Ьгехі «тс.»; пор. лит. Ьіггеїіз «липень», Ьеггеїіз «тс.», пов’язане з Ьеггаз «береза».— Кочерган Мовозн. 1967/1, 52; Ноіупзка-Вагапогуа 33—35; Кобилянський Гуц. гов. 75; ЗССЯ 1, 209; 81. ргазі. І 214; Шаур Зти-мология 1971, 95; Егаепкеї 40—41,— Див. ще береза1.— Пор. березіль.
березіль (заст.) «березень» СУМ, Г, березоль, [березозіл, березозїль, березозбл Ж] «тс.»; — др. березозолт», стел. БрФзе-золіі (БрФзозср’к); — псл. *Ьеггого1ь (* Ьеггогої ь), утворене з основ *Ьегг-«береза» і *го1-, що тлумачиться по-різному: як різновид кореня геГ «зелений» (Фасмер І 154; Горяев 16; ЗССЯ 1, 207), як пов’язане з укр. [зола] «березовий сік» (? МікІозісЬ ПША 17, 2) або як тотожне з укр. зола «попіл», що мало означати спалювання берез навесні перед оранкою (Кравчук УМШ 1955/3, 61; Ноіупзка-Вагапоїуа 35—39; 81. ргазі. І 212).— Кочерган Мовозн. 1967/1, 52— 53; 8ас1п.—Аііг. УЛУЬ. І 144.— Див. ще береза, зелений, зола.
березка (бот.) «повій, Сопуоіуціцв агуепзіз Ь.; [повитиця, Сизсиіа Ь.; гірчак повійковий, Рої ухопиш сопуоіуи-Іиз Ь. Мак; гірчак перечний, Ро1у§опиш Ьусігорірег Ь. Мак; горошок бульбистий, ЬаіЬугиз ІиЬегозиз Ь. Мак; гадючник шестипелюстковий, Еііірепсіиіа Ье-хареіаіа Ь. Мак]», [берестень] «повій» Мак, берізка «тс.; [повитиця; гірчак]», [бірузки] «повій» Мак, [березчаний] Я;— р. березка «повій; [грушанка, РугоІаГ.]», бр. бярбзка «повій; [гірчак]»; — очевидно, результат зближення з основою береза, деетимологізованої давнішої назви, відбитої в р. [берлозга] «гірчак повійковий», бр. бералезка «тс.»; ця назва може бути зіставлена з слн. [Ьг1]а] «дзига», схв. г.рл «овеча вертячка», м. брл «тс.», ч. ст. Ьгіооку «такий, що крутить очима в різні боки»; у такому разі назви рослин зумовлюються їх витким характером; менш переконлива спроба (Кравчук Белар. лексікал. і зтьім. 85) виведення назви березказ *об-верезка.— Пор. берлабки, вирло, вирлоокий.
[березуна] (назва вівці) Доп. УжДУ 4;— п. [Ьггегаи’у] «перістий, червоно-білий», [Ьггегіазіу, Ьггегіаіу] «тс.», [Ьггегиіа] «періста корова», ч. [Ьгегауа] «чорна або руда з білою спиною і білим животом» (про корову), слц. Ьгегауу «пістряво-білий» (про корову), болг. бряз «з білими плямами» (про буйвола), м. брез «з білою плямою на лобі» (про домашню тварину), схв. брезаст «тс.», брез «з білою шерстю», брезан «тс.», слн. Ьгега «періста»; — очевидно, похідне від псл. *Ьегг- <*Ьег§- «білий, світлий», спорідненого з псл. *Ьегга «береза»; — споріднене з лит. Ьегзіі «біліти», двн. ЬегаЬі «блискучий», гот. ЬаігЬіз «світлий,блискучий, ясний», дінд. ЬЬга)аіі «блищить»; іє. *ЬЬеге§-/*ЬЬ^§-«блищати, ясніти; світлий»; ар. клас. ЬагіЬа «яснішає», гебр. Ьагар «блискати»; припущення про «валаське» походження слов’янських назв (Кравчук ВЯ 1968/4, 128—129) потребує переконливого обгрунтування; від рум. Ьгеаг «білолобий» (про тварину), запозиченого з болгарської мови, походять лише такі форми, як укр. [брязун] (назва барана)
Доп. УжДУ 4, [брядзун] «тс.» тж.— БЕР II 85; Вегпагсі Балк. езикозн. 1, 102—103; ЗССЯ 1, 203; Вегп. І 52; Сипу іпуіі. 121—122; МбИег 35.— Пор. береза1, берест1.
[берека) (бот.) «різновид горобини, 8огЬиз іогтіпаїіз; горобина, БогЬиз агіа Сгапіг. Ж; клен татарський, Асег іаіа-гісипі Б. Мак», [берек] «глід» Мак; — р. берека «8огЬиз іогтіпаїіз», [берек] «тс.», п. Ьггекіпіа «Рігиз Іогшіпаїіз», ч. Ьгек «8огЬиз іогшшаїіз», слц. Ьгеку-па «тс.», [Ьгакупа] «горобина», вл. Ьге-сіпа «тс.», Ьгеколус «шовковиця», нл. Ьге-ка «8огЬиз іогшіпаїіз». болг. [брекйна], м. брекйна, схв. бр'екин>а, слн. Ьгека, [Ьг^к] «тс.»; •— псл. *Ьегк,ь, *Ьегка; — задовільної етимології не має; пов’язується (ЗССЯ 1, 194) з псл. Ьегд «беру» (як рослина, що «бере» птахів, тобто приваблює їх своїми ягодами); зіставляється (Засіп.—Аііг. У"\УЬ. І 149) з псл. *Ьегга «береза»; зближується (МасЬек Е81С 72; 1т. гоаіі. 115) з герм. *зрего «8огЬиз», яке простежується в двн. зрег-Ьошп, зрегеЬоцш, зрігЬоиш, нвн. 8ріег-1іп§; виводиться (Младенов 44; БЕР І 77) від псл. *Ьге8к,ь «терпкість» (пор. укр. [збрескнути] «прокиснути»), а також (8сЬизіег-8е\ус РгоЬеЬеД 28) від іє. *ЬЬег- «прокислий, різкий»; спроба пов’язання з лит. Ьгіпкіі «набрякати» (Вегп. І 50) фонетично не обгрунтована; запозиченням з української мови є п. Ьегека.— Фасмер І 154—155; 8кок І 206; 81. ргазі. І 205.— Пор. брякйня.
[берелик] «невелике свердло» Ж; — походження не зовсім ясне; пор. нвн. ВбЬгаЬІе «шило, пробійник», утворене з основ дієслова ЬоЬгеп «свердлити» і іменника АЬІе «шило», пов’язаного з двн. аіа, гот. *еіа, дат. еізе.— К1и§е— Міігка 9.— Див. ще бур1.
[берем’я] «тягар» Пі, [беремено] «невеликий вантаж у мішку» НЗ УжДУ 14, Доп. УжДУ 2, [беремінна] «вагітна» Ж, [беремок] «оберемок», [оберем], оберемок, [обеременок Ж] «тс.», [оберем-нена] «вагітна» Дз; — р. беремя «оберемок», бр. бярзмя, бярзма, др. беремя, п. Ьггегпі^ «тс.», ч. Ьгегпепо «ноша», Ьгіте «тс.», слц. Ьгегпа «тягар», вл. Ьгетр «тс.», нл. Ьгет)е «тс., ноша»,
болг. м. бреме «тягар; оберемок», схв. бреме «тс.», слн. Ьгеше «тягар», стел, вр'кмд «тс.»; — псл. *Ьеггп§, похідне від основи дієслова Ьегд «беру, (давніше) несу», утворене за допомогою суфікса -гп§ (<-теп), наявного в таких споріднених словах інших мов, як дінд. ЬЬаг-ша «збереження, турбота», ЬЬагТ тап-«несення, збереження», гр. <рєрра «плід в утробі», лат. оіїегигпепіа «принесення в жертву».— Шанский ЗСРЯ І 1, 95— 96; Фасмер І 155; 81а\узкі І 46; МасЬек Е8ІС 72; 8сЬиз1ег-8е\сс РгоЬеЬеїі 28; БЕР І 77; 8кок І 201; ЗССЯ 1, 196 — 197; Бернштейн Очерк 1974, 182; 81. ргазі. І 206; 8асІп.— Аііг. \МУЬ. І 282; Ескегі 2181 8/6, 886; Рокогпу 128,— Див. ще брати.
бересклет (бот.) «бруслина, Еуопу-шцз уеггисоза 8сор.», [бересклен, вересня еп] «тс.»; •— р. бересклет, [бересклед] та ін., п. рггтіеі, іггтіеі, ч. Ьгзіеп, ст. Ьгзпеї (Ьгзпіеі), слц. Ьгзіеп (ст. Ьгзіеп), болг. бр'ьшлян «плющ, Недега Ьеііх Б.», м. бршлан, бршлен, схв. бршлан, брштан, слн. ЬгзЦап «тс.»; — результати видозміни якоїсь праслов’янської чи, можливо, й неслов’янської назви,— на думку деяких дослідників, псл.*Ьгьзк1]ап'ь (*Ьгьзк)апь) «плющ» або псл. *рг§з1еп'ь, пов’язаного з*рг$з1о «прясло» (за формою плодів); на формування різних наведених звукових варіантів мали вплив такі слова, як береза, верес, клен тощо.— Шанский ЗСР)Я І 2, 96; Фасмер І 156; МасЬек Е81С 69; Лгп. ГО8І1. 141; 81. ргаєі. І 409—410.
берест1 (бот.) «в’яз, ІЛтиз Б.», [бересток] Мак, берестюк «тс.», берестина, [берестнйк] «берестовий гай», [берест-няк] «тс.», [берестянка] «гриб, що росте на берестових пнях»; — р. берест, бр. бераст, др. бересть, п. Ьггозі, ч. Ьгезі, слц. Ьгезі, болг. бряст, брест, м. брест, схв. брест, брщест, слн. Ьгезі, стел, г.р'іістк; •— псл. *Ьегзіь<*Ьеггі'ь, похідне від основи, яка зберігається в слові береза (<*Ьегга); — паралельне до двн. ЬегаЬі «світлий, блискучий», гот. ЬаігЬіз «тс.»; не може бути категорично відкинуте і припущення (Мозгупзкі Р21Р 32—33) про псл. *Ьег8І'ь як колишнє прикметникове означення до
іменника у§гь «в’яз», утворене через проміжну форму *Ьегсі-іо- від кореня іє. *ЬЬег- «рубати, колоти» (з огляду на потріскану кору береста 151 тиз сатрез-ігіз) або від омонімічного кореня *ЬЬег-«виступати, стирчати, утворювати гострі грані» (з огляду на характерні для береста коркові нарости); пор. заперечення Славського (4Р 33/5, 399).— Шанский ЗСРЯ І 2, 96; Фасмер—Трубачев І 156; Зіагузкі І 47; БЕР І 85; 8кок І 207; ЗССЯ 1, 199—200; Засіп. —Аііг. УУУЬ. І 147—148; 81. ргазі. І 209; Вегп. І 52.— Див. ще береза1.
[берест2] (бот.) «верес, Егіса Б.» Мак, [берестовисько] «вересовисько» Мак; — результат видозміни деетимо-логізованої форми верес, фонетично зближеної з берест «ТЛшиз Б.».— Див. ще верес.
берестянка (орн.) «пересмішник, Нір-роїаіз ісіегіпа УіеіІІ.»; — пов’язане з берест «березова кора»; назва птаха зумовлена тим, що своє гніздо на дереві він маскує березовою корою.— Воїнств.— Кіст. 310—311.— Див. ще береза.
берет, беретка; — р. берет, бр. бе-рзт, п. ч. ст. Ьегеі, Ьігеі, ч. Ьагеі, слц. Ьагеі, Ьагеіка, вл. Ьагеі, болг. барета, берета, м. баретка, беретка, схв. бере, берета, берета, беретка, барет(а); — через російську і західнослов’янські мови запозичено з французької і, можливо, італійської; фр. Ьегеі «баскська шапка» походить з беарнського Ьеггеі, яке відтворює пров. ст. Ьеггеі «ковпак», що зводиться до пізньолат. Ьіггищ «халат з капюшоном», можливо, запозиченого з галльської мови; від цього ж латинського (галльського) слова походить і іт. Ьеггеііа «ковпак», ст. Ьаггеііе «тс.», засвоєне французькою мовою в формі Ьаггеііе.— Шанский ЗСРЯ І 2, 96—97; МасЬек Е8ІС 47; БЕР І 34; Баигаі 76, 83; 6аті1І5сЬе§ 88, 102.
[бержуля] (кличка корови) Ж; — неясне; можливо, споріднене з [березуна] (пор.).
беричний — див. біручний.
[берівнйй] «багатий, заможний» ВеУг; очевидно, пов’язане з [біру-вати] «могти, бути спроможним» (див.).
[берізка] (бот.) «дереза, Сага§апа їгц-іезсепз БС.» Мак; — результат видозміни деетимологізованої' форми дереза, зближеної з береза.— Див. ще дереза.
[беркати]«заляпувати, задрипувати», [оббйрканий] «забрьоханий»; — болг. биркам «бреду; мішаю, перемішую», схв. бркнути «зачерпнути; шубовснути»; — очевидно, псл. *[ЬДк-аіі] «ляпати, бризкати»; — пор. схв. брлага «калюжа», брлати «бруднити; каламутити», лит. Ьигіаз «бруд», Ьигіип^із «трясовина»; занадто широкі зіставлення болг. биркам з різними семантично віддаленими словами допускає Бернекер (Вегп. І 108).— Вй§а КК І 435.
[беркет] «тонка вірьовка, з якої виготовляють «верхи» і «еподи» ставних сіток» Берл; — очевидно, запозичення з турецької чи кримсько-татарської мови; тур. Ьегк еі «зміцни, закріпи» складається з прикметника Ьегк «міцний, твердий» і основи дієслова еігпек «робити»; пор. тур. Ьегкіі «зміцни, закріпи», форму наказового способу дієслова Ьегкіітек, похідного від прикметника Ьегк.— Радлов IV 1601 —1602.
беркиць (вигук на позначення раптового падіння), [беркиць Я, пекець Ж], беркицьнути; — звуконаслідувальні утворення, можливо, пов’язані з ч. Ьгкаіі «спотикатися»; друга частина вигуку може бути зіставлена з [кец, кецати] (див.).
берковець (стара міра ваги, 10 пудів); — р. берковец, бр. беркавец, др. бьрковьскь, п. Ьегкохсіес, ст. Ьіегкоийес, ч. Ьегкоуес, схв. берковец (з р.); — давньоруське слово є прикметниковою формою (як означення до в’Ьс'ь чи пуд“ь), утвореною від назви шведського міста В]агкб (лат. Бігка, др. *Бьрка); запозиченнями з давньоруської мови є лит. Ьігкауаз, лтс. Ьігкауз «корабельний фунт».— Винник 128—129; Филин Происх. яз. 564; Шанский ЗСРЯ І 2, 98; Фасмер І 156—157; Преобр. І 24; Горяев 16; Засіп.— Аііг. УЖІ 273; Вегп. І 50; Вир а КК І 527; МйЬІ.— Епдг. І 298.
беркут (орн.) «орел, АриіІІа ге§іа»;—р. беркут, бр. беркут, п. Ьегкиі, Ьіг-киі; — запозичення з тюркських мов
(тат. біркут, тюрк. кирг. буркут, каз. буркіт, башк. бврквт та ін.); у польську мову запозичено через східнослов’янське посередництво. — Булахов-ский Семас. зтюдьі 183; Шанский ЗСРЯ І 2, 98; Фасмер І 157; Супрун Тюркол. иссл. 42—43; Дмитриев 529; Вгйскпег 21; Засіп.- Аііг. У^Ь. І 273; Радлов IV 1891.
[берладйнка] (бот.) «братки, Уіоіа ігісоїог Б.»; — неясне; у звуковому відношенні здається найближчим до нвн. ВегпЬагсііпегкгаиі «стоголовник, Сеп-(аигеа Ьепесіісіа» і до давньої назви місцевості Берладь (між Прутом і Серетом; про етимологію цього топоніма див. Фасмер І 157).
[берлабки] «витрішкуватий; більмастий» Л; — п. ст. Ьгіок (Ьгіок) «зизоокий, косоокий», ч. ст. Ьгіооку «такий, що швидко крутить очима в різні боки», [Ьгіауу] «кривий (про веретено, трубку); кульгавий», ст. «косоокий», слц. Ьгіо-оспу «косоокий», ст. Ьгіауу «тс.», схв. брл «овеча вертячка», слн. Ьгі )а «дзига», Ьг1]ау «короткозорий»; —очевидно, псл. *Ььг]оок'ь — складний прикметник, утворений з основ *Ььг1- із значенням «вертітися» і ок- «око».—МасЬек Е8.ЇС 67; 8кок І 214; 81. ргазі. І 420—421,— Див. ще око.— Пор. березка, вирло, вирлоокий.
[берлик] «шапка» Ж; — п. Ьеггпуса «ведмежа військова шапка», [Ьегііса, ЬегШек], ст. Ьеггпіса «тс.»;—очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Вагептйіге «ведмежа шапка» утворене із слів Ваг «ведмідь», спорідненого з лит. Ьегаз «бурий», лтс. Ьег8«тс.», і Мйіге «шапка», яке в формі двн. аішиг, аггпиг походить від лат. аітисіа «накидка (каноніків)», що через посередництво ар. (аі) тцДацаЬ «шуба з довгими рукавами» зводиться до пехл. гпцДак (перс, тизіа) «шуба».— \УеІ5з-Вг2Є2Іпо\са Ргасе )§гукогп. 21, 141; 8Ж І 116; К1и§е—Міігка 50, 497.
берлин (заст.) «вид карети», берлина (заст.) «вид річкового судна, баржі», [берліна Дз], берлйнка «тс.», ст. берлинь («коляска назьіваемая б.» XVIII ст.); — р. берлин «старовинна карета», берлина
«тс.; вид судна», п. Ьегііпка «тс.», ч. Ьег-ііпа «старовинний вид карети», слц. Ьег-Ііпа, болг. берлина, схв. берлина «тс.»;— запозичення з французької мови (принаймні, як назва екіпажа); фр. Ьегііпе «берлінська карета» походить від назви міста Вегііп; як назва судна могло бути вперше ужите в польській мові; у цьому значенні пов’язується також (Горяев Доп. І 3; НісЬЬагсіІ 34) з п. Ьегіо (укр. берло).— Шанский ЗСРЯ І 2, 98—99; Фасмер—Трубачев І 157—158; Янов-ский~ І 371; Кораііпзкі 122; МасЬек Е8ТС 51; НоІиЬ—Ьуег 97; Паигаі 84.
берло (заст.) «скіпетр», ст. берло «тс.» (1627); — п. Ьегіо «тс.»; — через польську мову запозичено з чеської; ч. Ьегіа «костур, скіпетр», Ьегіе «милиці», мор. [Ьгіа] «милиця», як і слц. Ьгіа, Ьагіа «тс.», Ьегіа «скіпетр», вл. Ь)ег1о «тс.», слн. Ьег§1а «милиця, костур», [Ь^гіа] «тс.», походить від двн. їегаїа «дрючок», яке зводиться до лат. їегиіа «прут, різка», пов’язаного, можливо, з лат. Гегійса «стеблина».— КісЬЬагсії 34; 81алузкі І ЗО; Вгйскпег 21; МасЬек Е8ЛС 51; Засіп,— Аііг. УШ. І 274; Вегп. І 44; АУаІсІе—Ноїт. І 487.
берлога, берліг — див. барліг, бертвінок — див. бритванник. [берулька] «ягня»; — найближче пов’язане з ч. Ьегизка, Ьегипка «овечка, (перен.) лагідна дівчина», похідними від ч. Ьегап «баран».— Див. ще баран.
[берфела] (частина вертлюга, гак для підвішування казанка), [берфелд] «тс.»; — не зовсім ясне; очевидно, походить від рум. [Ьїгіеі] «занізки; певні частини воза, ткацького верстата; дощечки для пресування тютюну», яке зводиться до уг. [Ьегіа] «занізка; певна частина воза, ткацького верстата», Ьеіїа «тс.», від якого походить і укр. [бйрфи] «щаблі в драбині»; зіставлення з бер-венб (ВеЗн 2), з рум. ЬігГеаІа «лихослів’я» (Уіпсепг 12) або з рум. Ьогіа «ганчір’я», Ьоагїеіе «тс.» (Кобилянський Гуц. гов. 82) фонетично або семантично не вмотивовані.— Кравчук ВЯ 1968/4, 126—127.
берца, берце, берце — див. бердя.
бесаги «сакви», [бйсаги, бесеги Ж, бесага] «тс,», [бесаг] «тс.; мішок», [би-саг] «тс.», [бисажина] «половина саков» Ме, [бесега] «велика кишеня» Мо, ст. бисага «торбина» (1627); — п. Ьіеза§і, [Ьіеза§а, Ьеза§а], слц. ЬізаЬу, нл. Ьіга§і, Ьіхе§і, болг. дисаг(и), [бисага], м. ди-саги, дисаги, [бисаги], схв. бйсаг, бисага, бйсаге, слн. Ьіза§а, [Ьеза§а]; — очевидно, через польське і, далі, чеське посередництво запозичено з латинської мови; лат. Ьізассіцш «перекидна торба» утворено з основ слів Ьіз «двічі» і зассиз «мішок».— Вгйскпег 26; Зкок І 156; Засіп.— Аііг. УЇУЬ. І 321—322; Вегп. І 57.— Див. ще біс2, сак1.— Пор. саква.
бесемер, бесемерівець, бесемерівський, бесемерувати; —р. бессемер, бр. бесемер, п. Ьезегпегохсас, ч. Ьезетегоуаіі, слц. ЬезетегоуаГ, вл. Ьеззетегоуу, болг. бесемеров, схв. бесемеров, слн. Ьезетег-зкі; — запозичення з англійської мови; англ. Веззетег «бесемер» утворено від прізвища англійського інженера Бессемера (Веззетег), який розробив спосіб одержання сталі шляхом продування розтопленого чавуну повітрям.— СІС 95; УРЕ І 525—527.
[бесєкур] (бот.) «Уіг§а аигеа Б.» Г, Мак, [бесєгур] «тс.», [бусекйр] «рід трави з грубим стеблом і довгими вузькими листками» О, [бусєкор] «жовтозілля Фук-са, Зепесіо ГисЬзіі 6ше1.»Мак; — неясне.
[бесиво] «блекота, Нуозсуагпцз пі§ег» Пі; — р. [бесиво] «тс.; дурман, Паіига; одуряюче зілля»; — очевидно, похідне від біс1, біситися (пн.-укр. бесйтися); в такому разі назва зумовлена отруйною властивістю рослини. — Див. ще біс1. — Пор. бесіжнйк, бісйна.
бесіда «розмова; забава, бенкет; товариство», [беседа] «тс.; весільна забава» Пі, бесіда (заст.) «бесіда; гості, товариство» Бі, бесїдка «альтанка», [беседка] «лава для гребців у човні», бесідник «співрозмовник», бесідувати, [беседувати], [бесід-ливий] «говіркий»; — р. болг. беседа, бр. бяседа «бенкет; [бесіда]», др. бесіда «місце для сидіння; розмова», п. Ьіезіа-<1а «бенкет», ч. слц. Ьезесіа «дружня розмова; зібрання для розмови», ч. Ье-зісіка «альтанка», слц. Ьезіесіка «тс.», вл. Ь]езайа «розмова, товариство спів
розмовників», болг. беседка «альтанка», м. беседа «розмова», схв. беседа «промова, проповідь», слн. Ьезесіа «слово, розмова, мова, обіцянка», стел. бесЬдд «слово, розмова»; — псл. Ьезесіа, утворене з прислівника Ьег «зовні» і іменника зесіа «сидіння»; первісне значення — «сидіння надворі», пізніше «зібрання», «розмова» і т. д.; вважається також (Когхуа-сіоссзкі Д81 2,104—105; ЗССЯ 1, 211— 212) спорідненим з дінд. ЬЬазасІ- «зад» (<*«сидіння»); помилковим було тлумачення початкового бе- як префікса, відповідного лит. Ье- в дієсловах тривалого виду (БрандтРФВ 21, 207; Погодин РФВ 39, 3), а також пояснення слова бесіда як похідного від гіпотетичної форми кореня *Ьез- (<*ЬЬез-) «розмова, звуки», нібито того самого, що і в словах баяти, байка та ін. (Горяев 17; Ильинский РФВ 62, 237—239; Вгйскпег 26—27); запозиченнями з слов’янських мов є лит. [Ьезіесіа], уг. Ьезгесі «мова, бесіда».— Шанский ЗСРЯ І 2, 101—102; Фасмер І 160; Преобр. І 25— 26; МасЬек Е8.1С 52; БЕР І 44; 8кок І 140; 81. ргазі. І 215—216; 8асіп.— Аііг. УШ. І 291; ХУапзігаі ЖІРЬ 14, 101 — 103; Вегп. І 52.— Див. ще без2, сидіти.
[бесіжнйк1] (бот.) «вороняче око, Рагіз риасІгіГоІіа Б.»; —очевидно, результат контамінації назв [бешезнйк, бешиз-ник Мак] «тс.», [бешйшник] «лобода гібридна, СЬепоросІіит ЬуЬгісІит Б.» і слів біс, біситися (пн.-укр. бесйтися), зв’язок з якими міг бути зумовлений отруйністю рослини; -сі- замість очікуваного -си- могло з’явитися в результаті деетимологізації слова під впливом бесіда чи бесїдка, зокрема через зближення з назвою [бесіжнйк огородний] «рожа, мальва, Аісеа гозеа Б.».— Див. ще бешезнйк, біс1.— Пор. бесиво, бесіжнйк2, бісйна.
[бесіжнйк2 [огородний)] (бот.) «рожа, Аісеа гозеа Б.»; — очевидно, пов’язане з бесїдка «альтанка».— Див. ще бесіда.
[бесіт] (бот.) «зніт, ЕріІоЬіигп ап§и-зШоІіит»; — неясне.
бескед «крутизна, прірва, яруга; скеля, гора», бескид, бескет «тс.», бескеддя (зб.), бескеття (зб.) «тс.», [бес-кеда] «крутизна, прірва, яруга», [бес-
кедина, бешкеті «тс.», бескеди «гори, гірський хребет», [бискети] «тс.», [бес-кидник] (заст.) «народний повстанець у Західному Прикарпатті» УІЖ 1962/2, Бескид (частина Карпат), Бескиди, Бе-щад, Бещади «тс.», [бескйдувати] «пасти худобу в горах»; — р. Бескйдьі, др. Бескиди, п. [Ьезкісі] «гірський хребет, через який можна перейти; ліс на горі», Везкісі, Веьгкісі, ст. Віезгсгасі, ч. [Ьез-кусі] «гірська сідловина; голий гірський хребет», [Ьеькусіу] «гори», Везкубу, слц. [Ьезкусі, Ьехкусі] «гірський хребет»; — загальноприйнятого етимологічного пояснення не має; частина дослідників (РегшоИ АІ81РЬ 7, 625; Вгйскпег 21 — 22) пов’язує з назвою фракійського племені Рєсгаоі «бесси», рїєосгої «тс.» або з алб. (фрак.) Ь)езкє «полонина, ряд високих гір» (ПоЬгомюІзкі Н81 15, 177), але при цьому залишається нез’ясованим компонент -(к)ед-, з формального боку дещо переконливіша спроба пов’язати з снн. ЬезсЬеі «відокремлення», нн. ЬезсЬеі «границя», утвореним з префікса Ье-і основи дієслова нвн. зсЬеісіеп «відокремлювати», спорідненого з гот. ькаі-(іап, лит. зкіезіі, зкаісіуіі, лтс. з^іезі «тс.», з^іесіеі «ділитись на частини» (пор. [діл] «гірський хребет» або назву гірського хребта рум. Пеаі від сл. сіеіь), а також двн. §азкеііі «вершина гори» (8сЬасЬша(оу АГ81РЬ 33, 54; Соболевский РФВ 64, 101; Кохи-’асіоулзкі ЛР 2, 162—163; 81. ргазі. І 217—218), але таке пояснення недостатньо підтримується історичними стосунками між слов’янами і германцями на відповідній території; можливо, що назва є залишком іллір. *Ьіг-кіі-/Ьіг-кеі- (<*Ьиг-) букв, «буковий ліс» (О. Н. Трубачев Названий рек Правобережной Украиньї 281; А. Мауег Ше 8ргасЬе бег аііеп Шугіег II 65, 190); інші пояснення (розглянуті у Марусенко) обгрунтовані слабіше.— Марусенко ЛБ IX 65—73; Кобилянський Діалект і літ. м. 243; Фасмер І 161; Кореспу Асі. Кеіїпегоуі 158—173; КДи-§е—Міігка 641.
бестія, [бестіянка, бестіянський], бестіяльський Б і, бестіярськи Я, ст. бестиа, бестія (XVI ст.), бествіію (1627), бестіялський (XVII ст.), бес-
тіалство (XVIII ст.); — р. бестия, бр. бзстьія, п. Ьезііа, ч. Ьезііе, слц. Ьехііа, вл. Ьезііаізкі «звірячий», м. бесища, схв. бести}а, бештща, слн. Ь&ИЦа, Ьезіі )а; — основне слово запозичено з латинської мови книжним шляхом чи, можливо, через польське посередництво; лат. Ьезііа «тварина» споріднене з лтс. сіуєзєіє «дихання, душа, життя», лит. сіуєзіі «задихатися», сіуа-зіа «дух», псл. сіихь (<*сіои8-), сіпза (<*сіои5Іа), укр. дух, душа; похідні форми утворено від запозиченого слова на грунті української і польської мов.— Шанский ЗСРЯ І 2, 109; Фасмер І 162; Преобр. І 25; МасЬек Е84С 52; 8а<іп.— Аііг. Ш І 288—289; >а! сіє—Ноїш. І 102.— Див. ще дихати, дух.
бесур — див. бісурман.
[бета] «уміння Пі, кебета Ж»; — п. [Ьіеіка] «клепка (в голові)»; — очевидно, пов’язане з р. [беть] «поперечна скріпа барок; колода, що перекидається з борта на борт і врубується», [бетиньї] «поперечні балки в човні як упори бортів» (пор. нвн. Віеі «підмостки, риштування; дошка на кінці судна»), яке зіставляється з дісл. Ьііі «балка, колода», шв. [Ьііа] «лави на човні», що зводяться до дісл. Ьїіа «кусати», первісно «розколювати», спорідненого з нви. ЬеіВеп «кусати», дінд. ЬЬесіаті «розколюю, розламую», лат. їіпсіо «розколюю»; в такому разі значення українського слова розвинулось через значення «планка, клепка»; у морфологічному відношенні можливий зв’язок із словом кебета.-— Фасмер І 162; 8М' І 153; Меуег АГ81РЬ 5, 142—-144; Раїк—Тогр І 67, 72; ЛбЬаппеззоп 602—603.— Пор» кеба.
[бетанґІ «волоцюга» ВеЛ, [бшпангіау, бітанга] «тс.» ЕЗб 4, ст. битанка «волоцюга» (XVIII ст.); — слц. Ьііап§ «нікчема», схв. бйтанга «ледар»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьііап§ «волоцюга», первісно «здобич» походить із свн. Ьпіип§е «здобич», спорідненого з снн. Ьиіе «обмін, поділ», (пі)Ьаіеп «ділити, брати здобич», нвн. Веиіе «воєнна здобич» і, можливо, з дісл. уіа «подавати», дат. усіє «надавати» або з дірл. Ьйаісі «перемога», кімр. Ьийсі «здобуток,
виграш».— ВеЛ 391; Тимч. 92; 8кок І 58; МЬ]ТЕ8г І 306—307; Вагсгі 21; К1и§е— Міігка 72.
[бетега] «хвороба; нікудишня людина», [бетегбта] «нездара», [бетюг] «слабість» ВеУг, [бетежний] «хворий», [бетегати] «хворіти» ВеУг, ст. бетег'ь, бетюг, беткг'ь (XVII ст.), бетюгь (XVIII ст.), бетежньїй (XVI ст.), бе-тЬжньїй (XVIII ст.); — слц. Ье€аЬ, схв. бетег, слн. Ьеіе§; — запозичення з угорської мови; уг. Ьеіе§ «хворий» задовільної етимології не має.— Дзже 81. зі. 7, 150, 160; 8асіп.—Аііг. Ш. І 292— 293; МЬІТЕЗг І 290; Вагсгі 19.
бетеги — див. бетлах.
бетель (рослина родини перцевих; суміш для жування з листя цієї рослини та інших складників); — р. бетель, бр. бетзль, п. ч. слц. Ьеіеі, болг. бетел, слн.ЬеіеІ;— запозичено через російське посередництво з французької або португальської мови; фр. Ьеіеі «тс.» через посередництво порт. Ьеіеі запозичено з мови гінді, в якій відповідне слово в формі уеііііа походить від мал. уеііііа, утвореного шляхом лексикалізації виразу уеги ііа «простий листок».— СІС 95; ССРЛЯ 1, 445; Кораііпзкі 124; Паи-гаі 85; Кіеіп 167.
[бетка] «гриб» Ж, Я; — запозичення з польської мови; п. Ьеіка, Ьесіїка, Ьесіїек, ст. Ьсіїа «тс.», як і р. [блйцьі] (<*б,ьдлицьі) «гриби, губки», ч. Ьесіїа (вид грибів), вл. Ьобіо, нл. Ьесіїо, Ьіа «тс.», походять від псл. [*Ььд-ь1а], пов’язаного з лит. Ьидеіе, Ьисіе (вид грибів) (на думку Махека, литовські слова є запозиченнями з слов’янських мов); не ЗОВСІМ певним Є зв’язок 3 гр. Р<Л)ХЇТЇ]Є «гриб».— Меркулова Зтимология 1964, 96—97; Фасмер І 176; Уазгпег К81 4, 170; 81ач7зкі І 29; МасЬек Е8ЛС 50; 51. ргазі. І 459—460; Тгаиітапп 39.
[бетлах] «відходи при молотьбі, сміття», [бетлих, бетляг Ме, бетяг Мо, бетюг Ж, бетеги Ж] «тс.»; — очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; нвн. Веііеі «мотлох; нісенітниця» пов’язане з Ьіііеп «просити», спорідненим з гр. лєї'Осо «переконую», псл. и-Ье-бііі, р. убедйть-, українські звукові 178
форми могли розвинутися через проміжні форми *бетля, *бетла з доданням кінцевого -х під впливом мотлох і кінцевого г під впливом тягти, лягти.
бетон, бетоніт «штучний камінь з бетону», бетонник, бетоняр, бетонярка, бетоньєрка, бетонувати, обетонити;— р. бр. болг. бетон, п. ч. вл. Ьеіоп, слц. слн. Ьеіоп, м. бетон, схв. бетон', — основне слово запозичено з німецької мови; н. Веібп походить від фр. Ьеіоп, що зводиться як запозичення до лат. Ьіійтеп «намул, пісок; мінеральна смола, асфальт», спорідненого з дінд. рій «лак, гума», двн. циііі «клей», сиіі «тс.», нвн. Кііі «замазка, цемент»; від фр. Ьеіопіеге походить і бетоньєрка, решта похідних форм утворена в українській мові від запозиченого бетон.— СІС 95; Шанский ЗСРЯ І 2, 112; Фасмер І 162; К1и§е—Міігка 71; Паигаі 85; М’аісіе—Ноїт. І 107.— Пор. кит2.
[бетоніка] «буквиця, Веіопіса оіїісі-паїіз Ь.», [бетонька] «тс.» Пі; — р. бе-тбника, п. ст. Ьеіопіка; — запозичено з латинської мови, можливо, через російську чи польську; лат. Ьеіопіса (Ьеі-іопіса, уеііопіса) пов’язується з кельтською чи іберійською етнічною назвою Vеііопе8 «веттони» або з кельтськими словами Ьеп «голова», іоп «гарний».— Нейштадт 473; ЇУаІсІе—Ноїт. II 776.
бетюг, бетяг — див. бетлах.
[бетяр] «волоцюга, розбійник», [ба-тяр, бацяр] «тс.» О, [бетярчук, батяр-ня (зб.), батярний О, батярувати О];— п. [Ьасіагг] «підліток; волоцюга», [Ьа-ііаг, Ьусіаг] «тс.», ч. діал. слц. Ьеі’аг «пройдисвіт, розбійник», болг. бекярин, бекяр «холостяк, бобиль», м. бейар «холостяк, гультяй», схв. б'еїіар «тс.»; — в українську і західнослов’янські мови запозичено через посередництво уг. Ье-іуаг «нероба, волоцюга, розбійник» з болгарської або сербської мови, де це слово походить від тур. Ьекаг «холостий», що зводиться до перс. Ьїкаг (Ьї каг) «без заняття»; виведення від ар. Ьікг «дівчина» чи перс. Ьекг «незайманий, непорочний» (БЕР І 41) помилкове,— Хаг^Ьа ЛР 31, 117; НеусЬтап ЛР 31, 208; МасЬек Е8ЛС 52; 5ка1]іс 127;
Засіп.—Аііг. УХУЬ. І 267; МРІТЕЗг І 291; Вагсгі 19.— Пор. бекерник.
бех1 (вигук на позначення шуму від удару при падінні), бехати «грюкати; бити», набехкати «щільно втискуючи, наповнити; [багато в щось накидати]»;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до бах, бух.
[бех2] (бот.) «болиголов, Сісиіа уі-гоза Б.; сусак зонтичний, Виіотиз ит-Ьеііаіиз Б. Мак»; — р. [бех] «болиголов»; — результат видозміни деетимо-логізованої форми [вех] «цикута», можливо, зближеної з [бесиво] «блекота» (пор. [бєс] «сусак» Мак).— Див. ще вех.
[бех3] «вид хвороби; бешиха Ж» (згадується в заклинаннях поряд з бешиха);— очевидно, утворене шляхом зворотного словотвору від бешиха, в якому компонент -иха був сприйнятий як суфікс.— Див. ще бешиха.— Пор. бех2.
[бехтірь] «вид військового обладун-ку» Я, ст. бехтер“ь «кольчуга, кіраса» (XVI ст.); — р. [бехтерь] «велика корзина з дранки», ст. бехтерець, бахте-реірь «обладунок з металевих пластинок», бр. ст. бехтер'ь «обладунок», п. ЬесЬіег «обладунок, панцир», ст. ЬесЬіуг, ЬесЬ-іегг, схв. бехтер «кольчуга», ст. бахте-рец; — запозичення з перської або монгольської мови (перс. Ьа§іаг, монг. ЬеДег «вид панцира»); помилково пов’язувалося (8XV І 110) з тат. бахта «тканина».— Абаев ИЗСОЯ І 241; Вгйскпег 19.
бецай — див. бацман.
бецман «телепень, вайло», [бецманка], [бицман] «вайло» Ж, [бйцман] «велика товста дитина Бі; великий палець Я»;— очевидно, похідне утворення від бец (бець) «грудка; телепень», паралельне до [бацман] «щось велике».— Див. ще бець.— Пор. бацман.
[бець] «грудка (тіста, глини і т. д.); вид великого хліба (?)», [бецок] «телепень» Ж; — п. [Ьес] «товста дитина» (з укр.); — афективне утворення, подібне до м. беца «неповоротка жінка», молд. боц (рум. Ьо|) «грудка, брила, кулька». — 8 XV І 109.— Пор. бецман, боц.
[бецьком] «міцно» (у виразі б. поснути); — можливо, пов’язане з [бець] «грудка, брила» (пор. лежати каменем).
бечова, бичова «вірьовка; линва; припрягання додаткових коней чи волів», бечївка, бичівка «вірьовка», бечівнйк, [бичівнйк] «жердина коло воза для припрягання третього коня», [бичивнйк] «берегова смуга, якою тягнуть невід» Мо, [бичівнйця] «мотузяна крамниця» Пі, [бичовнйк] «підвищений берег» Лекс-Пол, [бичовий] «пристяжний», бечувати, бичувати «припрягати додаткового коня чи вола»; — р. бечева, бичева, бр. [би-чейка], п. [Ьісг] «мотузка чи жердина коло воза для припрягання третього коня; шнурок (намиста)», [Ьісгогуіа] (у виразі кой па Ьісгои’іе «припряжений кінь»); — задовільного пояснення не має; вважається (Маігепаиег ЕР 7, 6) запозиченням з тюркських мов (уйг. бак, бек «стрічка, мотузка», кирг. бак, боа «ремінь»), можливо, через стадію субстантивації похідного від *бек прикметника *бечовий із словосполучення *бечо-ва тяга; пов’язується також (Зкбісі 5—6) з перс, рїс «вигин, звивина»; деякі дослідники (ПііпзкЦ РР 11, 187; БЕР І 45) залучають сюди також схв. бечва, б]ечва «панчоха», болг. бечви, беч-вища «вузькі штани» і виводять з *Ьесі < <*оЬуєсі, в якому припускають той самий корінь, що і в р. болг. вйца «прут»; зіставлялося (Горяев 17) ще з гр. ф’ахє-Х05 «зв’язка», лат. їазсіз «тс.»; Даль виводив від бич; насправді варіанти з би- виникли, очевидно, лише як результат впливу з боку бич і його похідних.— Шанский ЗСРЯ І 2, 112; Фасмер І 162; Даль І 90.
[бешезнйк] (бот.) «вороняче око, Рагіз риасІгіГоІіа Б.», [бешиха] «лобода міська, СЬепоросііит игЬісит Б.» Мак, [бешйшник] «лобода гібридна, СЬепоросііит ЬуЬгісіит Б.», [бешичник Мак, бишйшник Ж, бишівник Мак, бішиш-ник Мак] «тс.»; — похідні утворення від назви хвороби [бешеги], бешиха; назви лободи зумовлені застосуванням її в давнину для загоювання ран.— МасЬек Діл. гозіі. 82—83.— Див. ще бешйха.— Пор. бесіжнйк1, бишник.
бешйха «інфекційне запалення шкіри», [бишйха, бешйга, бишйга, беш Я, бешйшник] «тс.», [бешеги] «збудники якоїсь хвороби»; — р. [бешйха] «запалення
шкіри; пухир, гуля, опух», п. [ЬезгусЬа, Ье8гу§а] (з укр.), схв. бешика «міхур»;— запозичення з східнороманських мов; молд. бешйкз (бзшйкз) «міхур, пухир», рум. Ьй^їсй (Ье^ісй) «тс.» походять від лат. *Ье88Іса (<уезІса) «сечовий міхур, пухир», яке пов’язується з дінд. уазіїЬ «сечовий міхур», уапізІІшЬ «пряма кишка», лат. уепіег «живіт»; в українській мові кінцевий компонент -іка уподібнився до суфікса -иха (пор. пов’язане з цим виділення діалектної форми беш, а також слово бех); форма бешеги, можливо, зумовлена впливом з боку іншого запозичення — бетега «хвороба».— Шаровольський 36. заходозн. 54; ЗсЬеІибко 127; Уіпсепг 3; Фасмер І 163; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 292; Вегп. І 53; СДЕЛМ 50; Ри§сагіи 15—16; ОЬКМ 74; ЖаМе—Ноїш. II 750—751.—Пор. бех3, бетега.
бешкет, [бешпет], бешкетник, бешкетництво, бешкетувати, [бешпетити] «бруднити»; — остаточно не з’ясоване; виводилось (Потебня РФВ І 264) від НВН. Ве8СЬ185 «обман, хитрість», снн. ЬезсЬіІеп «обдурювати», утворених за допомогою префікса Ье- «об-» від основи дієслова зсЬеіВеп (снн. зсЬіІеп) «випорожнятися, бруднити», спорідненого з лит. зкіезіі «розбавляти, розділяти», лтс. зкісігз «хворий на понос», лат. зсіпсіеге «розколювати»; але можливість запозичення з нижньонімецьких говорів слова, відомого лише на східноукраїнській території, сумнівна.— Фасмер І 163; К1н§е—Міігка 641.
бешмет «вид верхнього одягу; каптан під черкеску»; — р. бешмет «стьобана ковдра; суконний каптан», бр. бешмет «вид одягу», слц. ЬезгпеІ «тс.»;— через російську мову запозичено з татарської; тат. бишмат «ватний одяг» споріднене з башк. бишмат, аз. баш-мат, кирг. бешмант, каз. бесбет «тс.».— Дмитриев 529; Радлов IV 1789.
бештати «лаяти, ганити», [бештанй-на]; — запозичення з польської мови; п. Ьезгіас «тс.» походить від ст. Ьезгіе «бестія», яке разом із слц. ЬеДе «тс.» зводиться до уг. Ьезіе(іеіек) «тс.; скотина» (лайл.), утвореного з Ьезііа «бестія» (з лат.) і іеіек «душа».— НісЬ-
Ьагсіі 10, 35; Хаг^Ьа 31/3, 118; Вгйскпег .22; 6ге§ог 81. зі. 17/1—2, ПО; Засіп.—
Аііг. УМ'Ь. І 288.— Див. ще бестія.
[бждирка] (іхт.) «гольян, РЬохіпиз гіуиіагіз», [бздйрка] «рід дрібної риби» О, [бздерка, здерка] «тс.» О; — р. [бздерка] «гольян», [бздьірка] «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [Ьгсіег-ка, рзіегка, гсіегка, гсіугка] «тс.» є результатами видозміни деетимологізова-ної форми рзіг4§ «[тс.]; форель».— Див. ще пструг.
[бжичати) «дзижчати» (про комах) ВеБ, [бжуніти] «дзижчати, гудіти», [бжук] (ент.) «гнойовик, ЗсагаЬеиз зіег-согагіиз», Ібжун, бзюк ВеНЗн] «тс.»; — похідні утворення від звуконаслідування бжж, що передає дзижчання комах [бжук, очевидно, під впливом жук).—• Пор. бзик.
[бжур] (бот.) «бузина, ЗашЬисиз еЬи-Іиз Ь.» Ж;—др. бжур"ь «вид рослини»; — східнослов’янське утворення від кореня Ььг- за допомогою рідковживаного суфіксального комплексу -іоиг- (як у дівчур, німчура).— Пор. бзина.— Див. ще боз1.
[бздйрка] «широка скіпка, скалка; віддертий кусок, клапоть» Ж, [здйрка] «тс.» Ж; — похідне утворення від дієслова здирати; початкове б- не зовсім ясне; можливо, зумовлене зближенням з фонетично подібною назвою [бздйрка] «рід дрібної риби».— Пор. бждирка.
бздіти, [биздіти, пездіти], бздйкати, [бздик] «бздун» Ж, [бздила] «жук вонючка, Віарз», бздйни, [бздільня] «спальня» Я, бздо, бздун, бздунка, бздюх, бздюха «порхавка, Ьусорегсіоп Ь.; вид комахи», [бзьдбха] (ент.) «кровососка коняча; овід» Ж; — Р- бздеть, бр. [бздюль] «вид комахи», п. Ьйсігіеб, Ьгсіпдс, ч. Ьгсіііі, слц. Ьгсііеі’, вл. Ьгсіа, нл. Ьгез, болг. б"ьздя, м. базди, схв. базд(])ети, слн. регсіеіі; — псл. *ЬьгсІеіі <*рьгс!еіі; — споріднене з лит. Ьегсіеіі «випускати гази», лтс. Ьегсіеі, гр. (Збєїт (<*ЬгсІеіп), лат. ресіеге, нвн. їізіеп «тс.», можливо, також з дінд. ЬЬазасі «зад», ЬазіаЬ «цап» (первісно «смердюх»); вважається індоєвропейським утворенням від звуконаслідувального кореня *Ьг7*рз- або
*ЬЬе8-.— Фасмео І 163; Вгйскпег 54; МасЬек Е8ІС 79; БЕР І 97; 8кок І 125— 126; Егаепкеї 42; Тгаиітапп 221; 8сЬтісіі К2 27, 320; Прпзкі АЇ81РЬ 34, 12; Таїсіє—Ноїт. II 273—274; МаугЬоїег II 422—423.
[бзднюка] (бот.) «паслін, 8о1апит пі§гит Б.» Мак, [бздюжник ЛексПол, бздюнка Мак] «тс.»; — очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми [поздника] «тс.» (див.).
[бзик] «гедзь, овід» Ж, їбзік, бзюк\ «тс.» ВеНЗн, [бзичати] «дзижчати», [бзеніти ВеБ, бзимчати ВеБ, бздунчати ВеНЗн] «тс.»; — р. [бзьік, бьіз], бр. бзьік «тс.», п. Ьгук (звуконаслідувальний вигук, що відтворює шипіння розжаре; ного тіла в холодній воді), Ьгукас «дзижчати», Ьгусгес «тс.», [Ьгік] «гедзь», ч. слц. Ьгг (звуконаслідування дзижчання), ч. Ьхі «тс.», Ьгікаїі «дзижчати», Ьгііі «тс.», Ьгікаука «овід», слц. Ьгік «пурх», Ьгіка€ «пурхати», Ьгисаб «дзижчати», Ьгікаука «овід», вл. Ьгисес «дзижчати», нл. Ьугаз «тс.», Ьугк «гедзь», Ьуг-каз «гедзатися», схв. зола (<*Ььго1]'а) «оса», слн. Ьег1]’аіі «гедзатися», Ьегаїі, Ь§г§аіі, Ьгікаїі «тс.»; •— похідні утворення від звуконаслідувального кореня Ьг-/Ььг-, що відтворює дзижчання; паралельними утвореннями вважаються дінд. ЬаЬЬазІі «дує», двн. Ьїзе, нвн. Віезе «північно-східний вітер», Ьізеп «бігати, як худоба від гедзя».— Шанский ЗСРЯ І 2, 113; Фасмер І 164; 81ашзкі І 53; МасЬек Е8ЛС 79; 81. ргазБ І 466— 468; Вегп. І 111—112. — Пар. бжичати, бйдзати.
[бзйка] «пасіка» ЕЗб 2, [бзйчник] «вулик» (з жебрацького жаргону); — можливо, залишки похідних утворень від одного з давніх варіантів назви бджоли, похідного від звуконаслідувального кореня *Ььг- і спорідненого з п. рзгсгоіа (<*Ььг-се1а).— Ильинский ИОРЯС 23, 158—162.-— Див. ще бджола, бзик.
[бзина] (бот.) «бузина, 8атЬисиз еЬи-Іиз Б.», [бзйско ВеНЗн, бзюк, бзик ВеНЗн, бзік] «тс.»; — п. [Ьгіпа] «бузина», [Ьгіак] «кущ бузку», ст. Ьгік «бузок, 8угіп§а», ч. [Ьгіпка] «бузина»; — суфіксальне утворення від кореня Ььг-,
того самого, що і в словах бузина, боз.— Див. ще боз.— Пор. баз2, бжур, буз.
би (частка для оформлення умовного способу дієслова), б «тс.», [бим, бих, бись, бйсьмо, бйсьте] (форми 1-ї і 2-ї ос. одн. і мн.), -би (складова частина складних сполучників, напр., аби, якби), -б «тс.» (напр., щоб); — р. бр. бьі, -бьі, др. бьіх'ь, бьі, бьіхом"ь, бьісте, бьішя, бьіхоє’Ь, бьіста, бьісте, п. -Ьут, -Ьуз, -Ьу, -Ьузту, -Ьузсіе, ч. (-)ЬусЬ, (-)Ьуз, (-)ЬусЬот, (-)Ьу8Їе, слц. Ьу, -Ьу, вл. (-)ЬусЬ, (-)Ьу, (-)ЬусЬту, (-)Ьуксе, (-)ЬусЬи, (-)ЬусЬто], (-)Ьуєіа) (Ьузіе)), нл. Ьу, -Ьу, болг. м. би, -би, схв. бих, би, бисмо, бисте, слн. Ьі, стел, г.кіук, бкі, БК1, БКіуОМ'Ь, БЮСТЕ, БКІША, БКіуСВ'Й, ЕКІСТа, МІЛ’К, БИ, БИЛІЖ, БИСТЕ, БА, ЕКІ-уовф; — залишок (власне, колишня форма 3-ї ос. одн.) окремого різновиду аориста (на Ьу-) або умовного способу (на Ьі-) від допоміжного дієслова Ьуіі «бути», яке в східнослов’янських мовах перетворилось у відповідних формах у частку в результаті втрати особових закінчень цих форм.— Іст. граматика 350—351; Мельничук Структ. слов. реч. 78—83.— Див. ще бути1.
[бйба] (дит.) «мамалига» Ме, [біба] (дит.) «хліб» МСБГ; — п. (дит.) ЬуЬу (невідм.) «м’ясо»; — очевидно, нове утворення на грунті української або польської мови.
[бибак] «чиряк»; — очевидно, пов’язане з [буба] «рана» (дит.), [бубачка] «нарив».— Див. ще буба.
[бйвний] «багатий, достатній» Ж, [бивнувати] «мати в достатку» Ж; — утворення від запозичення з угорської мови; уг. Ьб «багатий, рясний, щедрий», очевидно, запозичене з тюркських мов (пор. тюрк. уйг. бег «пан, князь», тур. Ьеу).— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 202; ММТЕЗг І 356—357; Вагсгі 26,— Див. ще бек1.
[бйга] «хтивість, пристрасть» Ж, Іби-говатий] «запальний, буркотливий, грубий» ВеЗн, [беговатий] «тс.» Ж; — схв. ЬеЬпиІі «спонукати, підбурювати; дратуватися; озиралися»; — очевидно, пов’язане з рум. ЬїЬй у виразі а ргіпсіе Ь. «норовитися» (про коней, волів); у сер-бо-хорватській мові зіставляється з тур.
ЬіЬшак «сердитися» (К)еспік І 226) або виводиться від вигуку Ьак (Зкок І 133); позбавлене підстав зіставлення (8сЬе-Іисіко 126) з рум. ЬеЬйі «бекати».
[бйґа] (у виразі бйґи збивати «байдикувати»); — запозичення з угорської мови; уг. Ьі§е «цурка» (загострений з двох кінців цурпалок, яким діти граються, підбиваючи і ловлячи його), Ьії§е, рі§е «тс.» вважається звуконаслідувальним утворенням,— МЙТЕЗх І 298.— Пор. беґар.
[бйґасень] «телепень, бельбас», [бе-.ґас] «негідник, нероба»; — п. ч. діал. Ьі§аз, §іЬаз, ЬітЬаз «тс.», слц. [ЬіЬаз];— очевидно, запозичення з угорської мови; уг. ЬіЬазх «дурень, недотепа» походить від циг. ЬіЬаді «лиха доля, нещастя», ЬіЬаХі, ЬіЬаХ «тс.».— МасЬек Е84С 54; Засіп.— Аі іг. УШЬ. І 319—320; ММТЕЗг І 292—293.
[бйдзати] «гедзатися» Ж, [бйдзатися, бйдзкатися, бьізкатися ВеУг] «тс.», [бй-дзень] «гедзь», [бйдзавка] «овід» Я, Ібйдзь-кавка, бйзканка ВеНЗн, бьізканка ВеУг] «тс.»; — очевидно, результат взаємодії в українській мові кореня Ььг-, на ступені подовження Ьуг-, того самого, що і в слові [бзик] (пор. нл. Ьухас «дзижчати»), з коренем гедз-.— Див. ще бзик, гедзь.
[бидзівнйк] «посуд у вівчарстві» Доп. УжДУ 4; — результат видозміни форми *будзівник, похідної від назви молочного продукту будз; пор. іншу назву того ж посуду [будзов'яз] (Дзендзелів-ський Доп. УжДУ 4, ПО).—Див. ще будз.
бидзунка — див. безунка.
бйдло «худоба, скотина», [бидля] «худобина», [бидлйна] «тс.», [бидляк] «скотина» (лайл.), [бидлячка] «екскременти рогатої . худоби», [бидлячий] «скотинячий», [бедлюга] «звірина; люта» Я, збидлитися «оскотиніти»; — бр. бьідла; — запозичення з польської мови; п. Ьусіїо «худоба», як і ч. ЬусІІо «прожиток, засоби до існування», слц. Ьусії’а «худібка, теля», Ьусіїо «житло», вл. нл. ЬусІІо «тс.», є похідним від дієслова Ьуіі (п. Ьус) «бути», утвореним за допомогою суфікса -(11-, що відповідає укр. -л-(пор. укр. билина, (не)билйця); первісне
значення — «житло, місцеперебування».— КісЬЬагсіі 38; Зіашзкі І 52; Вгіїск-пег 52; 81. ргазі 1472—473; Засіп.—Аііг. УШЬ. І 100.— Див. ще бути.
[бйзє] «бузок, 8угіп§а уц1§агіз» ВеНЗн; — пов’язане з боз, бузок; голосний и, можливо, є ступенем подовження голосного ь з псл. Ььх-.— Див. ще боз1, буз.
[бййний] «буйний, дорідний» (про зерно) Кур; — не зовсім ясний у генетичному плані варіант основи буйний; можливо, є залишком давнього чергування ои:п в цій основі (пор. кий: кую з *кй]-: *коиі-).— Див. ще буяти.
бик, бича, бичня «стадо волів; загін для волів», [бичйна] «яловичина» Г, Ж, [бичачина] «тс.», [бичатниця] «доглядачка волів» Л, [бичусь] «кличка вола», [бичу ті «тс.», [бицюк] «велике теля», бйця (дит.) «бик, корова», [бйня, бйньо] «тс.», бичачий, бйчий, [битки] (окрик на телят), биць-биць (вигук для підзивання телят), [бйцю-бйцю, бицюль Я1 «тс.», бинь-бинь (вигук для підзивання корів), [бись-бись] «тс.» ЛЧерк;— р. бр. бьік, др. бьіюь, п. вл. нл. Ьук, ч. слц. Ьук, ч. ст. Ьукаіі «ревти», болг. м. бик, схв. бик «бик», слн. Ьік, стел, г.кнгь; — псл. Ьукь, похідне від звуконаслідувального кореня Ьйк7Ььк-, який зберігається також у дієслові Ьикаіі «глухо ревти», Ьукаіі «тс.» (п. ст. Ьукас, ч. Ьои-каїі, Ьисеіі, ст. Ьукаіі, слн. Ьикаіі, Ьи-саіі, схв. бучати, болг. буча, п. Ьисгес, вл. Ьисес) і в іменнику *Ььсе1а (укр. бджола і т. д.); — споріднене з лит. Ьайкіі «ревти», Ьйказ «бугай (птах)», лтс. Ьисеі «звучати, гудіти»; недостатньо обгрунтоване пов’язування з тюрк. Ьика «бугай» (КогзсЬ АЇЗІРЬ 9, 493; Зкбісі 17) і з кельт. Ьоикко «корова» (ЗсЬасЬтаіоу АЇЗІРЬ 33, 87).— Кри-тенко Вступ 544; Шанский ЗСРЯ І 2, 243—244; Трубачев Назв. дом. жив. 41—42; Фасмер І 258; 81. ргазі. І 473— 474; Засіп,—Аііг. УМТ. І 193—194; Когіпек 134—136; Вегп. І 112; Регззоп Веііг. 38—39.— Пор. бджола, букати.
[бикйня] «вика» НЗ УжДУ 26; — запозичення з угорської мови; уг. Ьйк-кбпу «тс.» походить від німецької австрійсько-баварської форми [шіскеп]
«тс.», яка відповідає літературному нім. Н’іске «тс.».— Лизанець НЗ УжДУ 26, 130; Вагсхі 29.— Див. ще вика.
[билеба] «дурень» (переважно про людину високого зросту) Па (очевидно, *белеба)\ — пов’язане в якийсь спосіб із бельбас і, можливо, з [белебенити]; пор. також п. ЬаІаЬап «недотепа».— Див. ще белебенити, бельбас.
[билембатися] «іти повільно, перевальцем (у групі — останнім)» Па (очевидно,* белембатися); — п. [Ье1§с1ас зі§, Ьеідіас зі§] «тс.»; — експресивне утворення на грунті таких слів, як плентатися «тс.», [бомбитися] «хитатися, гойдатися» тощо, можливо, під впливом наведеного польського відповідника.
[билйти] «базікати, балакати» Ж> [набилйти] «натякнути» Ж, [набилйни-ти] «тс.» Ж, [набйлувати] «нагадувати» Ба, [набйлювати] «натякати» Ме, [наділяти] «тс.», [набйлюватися] «роїтися в голові» Ба, [набілки] (у виразі н. набити «пустити плітки»), [пробилувати] «вимагати, претендувати» Ж; — не зовсім ясне; можливо, псл. *Ьі1 ІН «балакати», споріднене з лит. ЬіИі «говорити», Ьуібіі, лтс. Ьіізі, прус. ЬіПїІ «тс.».— Пор. билйця.
билиця «розповідь, бувальщина», [билинний Ж], небилиця, [небелйця Ж, небилйчний Ж, небелйчно Ж1, [небилй-чити] «розповідати нісенітниці» Ж; — р. бьіль, бьілйна, бр. бьіль; — очевидно, похідні утворення від давньоруського дієслова бьіти «бути»; пор. др. бьілина «героїчна розповідь» (Ухов ВестникМГУ 1953/4, 129—135); може бути пов’язане і з дієсловом [билйти] «балакати».
[било1] «стебло», билина «стеблина, бур’янина; [(бот.) чорнобиль, Агіетізіа уц1§агіз Б. Мак]», билйнець (бот.) «Суш-пайепіар. Вг.», [билйсько] «заросле бур’яном місце», [билйця] «стебло; (бот.) чорнобиль Ж», бйлля «бур’ян, зілля», [би-лянка] «поле з-під кукурудзи» ДзАтл II, [бильнянка] «тс.» ДзАтл II, [биля-ниця] «тс. ДзАтл II; вижате поле ВеУг», [биль] (бот.) «чорнобиль» Мак, [бйлька] «стебло картоплі», [бильнйк] «черешки в листку; (бот.) чорнобиль; сухоребриця, БгаЬа уегпа Мак», [більник] (бот.)
«чорнобиль» Мак, [бьілянка] «стебло картоплі» ВеЛ, [бь/ль] «тс.» ВеЛ; — р. бьілье «бур’ян», бьілйна, бр. бьілле, [бьілле], др. бьілие, бьіль «трава», п. [Ьуі] «стебло квітки», ст. Ьуіе «кущ», ч. Ьуіі (бот.) «пажитниця, ЬоЬіиш», слц. Ьуі ’ «стебло», п. нл. Ьуііса «чорнобиль», вл. Ьи-Ііса, Ьаі(іса) «тс.», болг. бйлка «лікарська рослина», м. бил]'е «рослини, бур’яни», схв. бале «тс.», слн. Ьіі «стебло, травина», Ьііа, Ьііка «тс.», стел, бкідь «трава», бкідик «рослини»; — псл. Ьуіо, Ьуіщ'е, похідні від кореня Ьу-(іі); — пор. споріднене гр. фб/Аот «листя, зілля» аналогічного утворення. — Шанский ЗСРЯ І 2, 244; Фасмер І 259; Зіамгзкі І 53; МозкоРог.	1959/3—4, 168;
МасЬек Е8ЛС 78; 8сЬцзіег-8еч/с РгоЬе-ЬеИ 35; БЕР І 47; 8кок І 158; 81. ргазі. І 474—476; ЗССЯ 3, 149; 8асіп.— Аііг. У\СЬ. 1101; Вегп. І 112.—Див. ще бути1.
било2 «крило саней; полудрабок, верхня бокова перекладина воза», [бйлка] «тонкий стовбур дерева», бильце «рама колиски; спинка ліжка; частина витушки; паличка у вулику; частина воріт; брус у бороні» та ін., бильця «поручні», [бильчак] «дерев’яна колода», [билівнйк] «свердлувальник граблів» Ж, бильчастий «перильчастий»; — р. [бйло] «передок саней», бр. біла «полудрабок», п. Ьісіїо «бильце у бороні», ч. слц. Ьісіїо «жердина», слц. Ьііпіса «орчик», болг. м. бйло «верхнє ребро даху», м. било «балка», схв. бйло «брусок граблів»; — семантика не дозволяє ототожнити це гніздо з бйло, похідним від бшпи; скоріше тут ідеться про такі похідні утворення від іє. * ЬЬеі- «бити», які вже в ран-ньопраслов’янський період утратили зв’язок із слов’янськими формами того ж походження на позначення биття; пор. гр. фїтрбс; «колода, поліно, стовбур», похідне від того самого індоєвропейського кореня *ЬЬеі-/*ЬЬї-.— Трубачев Рем. терминол. 131—132; МасЬек Е83С 53—54; ЗССЯ 2, 94—95; 81. ргазі. І 248; 8а<іп.— Аііх. У\СЬ. І 314—315; Воізасц Ю27—1028.— Див. ще бити1.
[бймбас] «здоровило, бельбас»; — бр. [біндас, бінда, біндус] «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; и. [ЬітЬаз] «довгань, бельбас» є афек
тивним утворенням за зразком слів типу ЬіІЬаз «бельбас»; можливо, на творення цього слова мало деякий вплив п. Ьіш-Ьас «байдикувати» (від «гойдатися») або відоме в польській мові турецьке слово ЬітЬазха «начальник тисячі (в турецькому війську)».— 8XV І 155.
бйнда «стрічка», [биндик] «зв’язка стрічок» Пі, ст. бйнда «перев’язка, стьожка», б^нда «тс.» (XVII ст.); — п. Ьіпсіа «пов’язка», вл. Ьіпсіа «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Віпсіе «пов’язка, бант» є похідним від дієслова Ьіпсіеп, спорідненого з дінд. ЬапсІІі- «зв’язувати, зміцнювати», гр. лєїо'р.а «зв’язка, мотузка» (з *ЬБешійзтп). — Оньїшкевйч Исслед. п. яз. 237; ІЙелудько 21; 8.1Р І 524; Кіпре—Міігка 78.— Пор. бант, бинт.
[биндера] (лайл.) (у виразах куди тебе б. несе! щоб тебе б. взяла!) Па; — результат пейоративного переосмислення слова бандерія (бандера) «кінний загін» як назви банди, ватаги і под. або назви міста Бендери (пор. бендерська чума).— Грінч. І 49. — Пор. бенеря.
[бинджук] «ледар»; — бр. [биндзюк] «бельбас»; — очевидно, пов’язане з [бинч] «трутень».— Див. ще биндюк.
биндюг, биндюги, биндюжник —див. бендюга.
[биндюк] «джміль», [биндєк] «тс.» Ж, [биндзарь] «гедзь» ВеУг, [бинч] «трутень»; — очевидно, похідні утворення від дієслів [бйнькати] «бриніти», [бин-чати] «дзижчати».— Див. ще бйнькати.— Пор. бинджук.
бинт, бинтувати; — р. болг. м. бинт, бр. бінт.-, — запозичено через російську мову з німецької; нвн. Віпсіе «пов’язка, бант» — те саме, від якого походить і давніше запозичення бйнда.— Шанский ЗСРЯ І 2, 120—121; Преобр. І 26.—Див. ще бйнда.—Пор. бант.
[бйнькати] «бриніти, дзижчати», [бинчати] «дзижчати»; — ч. ст. Ьіпк-поиіі «заторохтіти», нл. Ьіпсаз «дзижчати, бриніти», Ьупсаз «тс.»;— утворення звуконаслідувального характеру.— Пор. биндюк, бинджук.
бир1 (вигук, яким підганяють овець), [бер, бйря Дз] «тс.», бир-бир (вигук для
скликання овець), [бар-бар Л, бйра-бйра Бі, бирца-бирца Ме, брца-брца Мо] «тс.», [бирйк-бирйк] (вигук для скликання індиків) ЛЧерк, [бйркати] (скликати овець), бйря (дит.) «вівця», бйрка «вівця; овеча шкура», [биркастий] (про вовну) «у дрібних завитках», [в/д-бйркатися] «злучитися з бараном» (про вівцю) Ж; — р. бьірь-бьірь (вигук для скликання овець), [бери-бери, барь-барь, бари-бари] «тс.», [бьірка] «ягня, ярка», п. Бігка «вівця, хутро, шапка», слн. Бігка «вівця»; — вигуки бир, бер, бар виникли на основі відтворення крику овець, решта наведених слів є похідними від цих вигуків; очевидно, з української мови походять уг. Бігка «вівця, баран» і запозичені з угорської мови ч. Біта «вівця з короткою густою вовною», Бігка, Бігка, слц. Бігка, схв. бйрка «тс.», слн. [Бігка] «вівця»; думки про запозичення бйрка в українську мову з угорської (Тимч. 90) або румунської (№|а-Агта$ та ін. Котапозіа-уіса 16, 75) безпідставні. — Габинский Воск-сл.-молд. взаим. II 123; МасЬек Е8.1С 54; Клепикова 54—59; 81. ргазі. І 477;8айп,— Аііх. У\¥Ь. 1241; Кпіегза І 1, 92—93; Вагсгі 20.
бир2, бирх — див. бер.
[бирзуватися] «злитися, шаленіти»; — очевидно, фонетичний варіант дієслова [бирсуватися] «тс.»; спроба виведення з рум. Ьїгхоіа (Зсйеішіко 127; Сіогапезси 84) здається невдалою, оскільки значення «сердитися», властиве цьому слову в румунській мові, погано в’яжеться з його основним значенням «чванитися, дерти носа» і через це може саме розглядатись як результат впливу з боку укр. [бирсуватися].— Див. ще бйрса.
[бйрів] «війт, сільський староста, сільський суддя», [берів ВеУг, бірів ВеУг, біров ЕЗб 4, бирбв ЕЗб 4, бірув НЗ УжДУ 26] «тс.», [бирбвка] «війтиха» НЗ УжДУ 26, [бирбвство] «війтівство» тж, [бировйти] «бути сільським суддею», ст. бировя> (1434); — болг. [бирбф] «сільський староста» Език и лит. 14/3, схв. бйрбв (заст.) «помічник сільського старости; посильний сільської общини»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьігб
«суддя; староста» є похідним від дієслова Ьіг «володіти, могти».— Тимч. 1, 91; Засіп,—Аііг. УШЬ. І 320; ММТЕЗг І 305; Вагсгі 20,— Див. ще бірувати.— Пор. биршаґ.
бгірка1 «палка для карбування рахунків; вид дитячої гри», [бірка] «тс.», [бирки] «вид гри біля мерця у гуцулів» Я, [биркувати] «робити помітки, карбувати», ст. бирка «гральна шашка; жереб» (1627); — р. бирка «палка для карбування», бр. бірка «тс.», п. Ьіегка «гральна шашка, гральна кістка, прутик для дитячої гри, балотувальна куля, доля, жереб, вирок; позначка для розрахунку», [Бігка, Ьіега] «тс.»;— остаточно не з’ясоване; виводилось від тат. бир, ике «один, два» (Когзсй АЇЗІРЬ 9, 491; Мікі. ТЕ1 Маскіг. 1, 15; Тимч. 90); зіставлялося з норв. (і дат.) Ьігк «береза» (Богданов Зтногр. обозр. 109, 32—33; Хеіепіп ХГЗІРЬ 2, 207); пов’язувалося також і з псл. зьЬігаіі «збирати», др. бирт> «подать» (Вегп. І 57; Брандт РФВ 18, ЗО; Мікі. Е\У 9; Преобр. І 26; Шанский ЗСРЯ І 2, 122—123) або з тат. бермек «брати», уг. Ьег «податок» (8М/ І 152).— Фасмер І 167.— Пор. біркй.
[бирка2] «сережка, котик; соснова шишка»; — результат видозміни значення слова бирка «вівця, ягня», викликаної зовнішньою подібністю пухнастих котиків на дереві до ягняти; пор. інші аналогічні назви цього суцвіття: котик, базька, баранчик, бичка тощо.— Див. ще бир1.
[бирнак] «палка з ключкою для ло-віння овець», [барнак] «загнутий кінець гирлиги, її дерев’яна ключка»; — не зовсім ясне; виводиться (Зсйеіисіко 127; Сіогапезси 84) від рум. Ьїгпа «балка, колода», яке, в свою чергу, походить від слов’янського *ЬьГчьпо (стел, кривимо); може бути зіставлене з тюрк, (крим,-тат. туркм. та ін.) бармак «палець».
[бйреа] «сильний вітер, буря; епілепсія», [бцрсуватися] «опинатися, шаленіти»; — очевидно, споріднене з р. [бирь] «вир, вихор», [бьірйть] «текти швидко, з шумом», [бьіркать] «кидати», вл. Ьугас «метати», нл. Ьугаз «тс.», які можуть розглядатися як пов’язані чергуванням голосних з основою слів буря,
бурити; українські форми можуть бути зіставлені також з борсатися.— ЗССЯ З, 151; 81.ргазі. І 476; Засіп. —Аііг. \МУЬ. І 489; Вегп. І 113.— Див. ще бурити.— Пор. бирзуватися, борсатися.
[бйрфи] «щаблі в драбині»; — запозичення з угорської мови; уг. [Ьегіа?] «драбини воза», Ьеіїа «тс.» етимологічно не з’ясоване, можливо, пов’язане з укр. [берви] «перекладини, колоди» (ВеЗн 3)-
[бйрче] «такса для збирання податку» Ж, ст. бирчий «збирач податків» (XVI ст.), бирчое «оплата на користь бирчого» (XVI ст.); — др. бир'ьчии «збирач податків»; — похідне від др. бирч> «подать», якому відповідають болг. бир «подать», м. бир «подать на монастир чи священика», схв. бйр «доходи священика», слн. Ьїг «придане», стел, нирі! «подушна подать»; єдиної точки зору на походження др. бирч>, стел, кир-к немає; виводилось (Мікі. Е XV 13; бошЬосг 43—44) від уг. Ьег «плата»; вважається (БЕР І 49; Зкок І 155; Засіп.— Аііг. ХМУЬ.І 281) запозиченням з булгарської чи якоїсь іншої давньої тюркської мови; пов’язується також (Вегп. І 57; Шанский ЗСРЯ І 2, 122—123; ЗССЯ 2, 98— 99) з слов’янським дієсловом бирати «збирати»; форма бирчий нагадує форми тюркського походження на -чий.— Ба-лецкий Зі. зі. 9, 338; Фасмер І 167; Преобр. І 26,— Пор. бір2.
[биршаґ] «кара, штраф», ст. бершаг (XVII ст.), биршаг (XVIII ст.) «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьіг-за§ «штраф» є похідним від дієслова Ьіг «володіти; спонукати»,— Балецкий Зі. зі. 2, 379—380; МЬіТЕЗг І 306; Вагсгі 21.— Див. ще бірувати. — Пор. бирів.
бирючина (бот.) «вовчі ягоди, Бі§и-зігшп уи1§аге Б.», [бірючйна Я, Мак, бирючка Ж1 «тс.», [биручина] «бруслина бородавчата, Ечопушиз уеггисоза Зсор.» Мак, [бирюкуватий] «недовірливий, скритний» Ж; — р. бирюк «вовк», [би-рючйще] «відлюдник», бирючина «вовчі ягоди», [бирюковатьій] «скритний», бр. [бірук] «вовк; злодій, відлюдник», біру-чьіна «вовчі ягоди», слц. Ьіг]исіпа «тс.»; — похідні утворення від запозиченого з тюркських мов іменника *бирюк, який зберігається в російській
і білоруській мовах; полов. Ьбгіі «вовк», кирг. ббру, каз. б&рі, узб. бури, тат. буре «тс.» зіставляються з ос. Ьїгае§, Ьегае§ «вовк». — Шанский ЗСРЯ І 2, 123; Фасмер І 168; Висіхізхехсзка 290; Дмитриев 529—530; Разапеп УегзисЬ 84; Абаев ИЗСОЯ І 262—263.
бистрий «швидкий; жвавий; спритний; гострий, меткий; [крутий, обривистий ВеЗа; ясний ЛексПол]», [бріїстрий] «бистрий» Ж. [бйстрень] «прудкий потік», [бистрець, бйстриця] «тс.», [бйс-трик] «бистра протока між рукавами Дніпра» Я, бистрина «прудка течія», [бистриня], бистрінь, бистря, [бий-стрик] «тс.», бйстрість, бистрота, [биструшка] «бистра істота» Я, [бис-тряк] «бистрий чоловік» Я, бистрянка «бистра глибока річка; (іхт.) АІЬигпоі-сіез; [АІЬигпиз Ьаісіпегі]», [бистрйти] «прудко текти»; — р. бьістрьій, бр. бастри, др. бистрьіи, п. вл. Ьузігу, ч. слц. Ьузігу, нл. Ьуізу «світлий, чистий, ясний», болг. бйст'ьр «прозорий, чистий», м. бистар, схв. бйстар «тс.», слн. Ьізіег «прозорий, чистий; здібний», стел, вкістр-к «кмітливий, спритний, жвавий»; — псл. Ьузігь (<*Ьузгь) «швидкий»; — пояснюється по-різному; найпереконливішим є виведення від кореня Ьуз- (іє. *ЬЬпз-), інший варіант якого *ЬЬоиз- виступає в слові бушувати; в такому разі споріднене з дісл. Ьузіа «прудко мчатись», сх.-фриз. Ьизеп «шуміти», кімр. Ьиап «швидко» та ін. (Вегп. І 113; Преобр. І 56—58; Вгйскпег 54; 8сЬизіег-8ешс РгоЬеЬеІІ 39; БЕР І 50; 81. ргазі. І 480—481); сюди ж приєднується (Вайан Сл. филология І 1958, 74—75) також стел, в-кукмл «зовсім», втіШиіж «тс.», схв. бахнути «раптово з’явитися; виникнути»; пов’язується також (МасЬек Е84С 78) з дінд. ЬЬйзаіі «є жвавим, старанно піклується»; інше пояснення (Маіхепаиег БЕ 7, 19; Ильинский Ла§іс-РезізсЬг. 291) виходить з кореня * Вуй- як іншого ступеня чергування ДО Ььсі- (стел. В'КД’Ьти, В’КДР’Ь і т. д.), поширеного суфіксом -ІГ-.— Шанский ЗСРЯ І 2, 245; Фасмер—Трубачев І 259—260; ЗССЯ 3, 153—154;
Засіп.— Аііг. УШЬ. І 490—492.
[бйстрикиї «прищики на вим’ї» ВеБ; — результат видозміни деетимоло-гізованої форми [пістрики] «прищики», фонетично зближеної з словом бистрий. — Див. ще пістряк2. — Пор. бистрий.
[бистричка] (бот.) «стокротка, Веіііз регеппіз Б.» Мак; — результат видозміни деетимологізованої форми [вйс-трічки] «тс.», зближеної з основою бистрий за ознакою раннього весняного цвітіння стокроток.— Див. ще вйс-трічки.
бити1, [біяти] «бити», бивень, [бйй-ниця] «бительня» Л, [бийчак] «тс.» Л, [бйлень] «бич ціпа», било «дошка для відбивання сигналів», [билка] «вид гри», битва, бительня, [бетельня Ва], битель-ниця, [битець] «каменяр», [битка] «бійка; розбите яйце; вид дитячої гри; гральна кістка; бительня», [бйтниця] «бительня», биток (кул.), биття, [битькб] «забіяка» Ж, [биюра] «палиця, ломака» Л, бияк «бич ціпа», бій, бійка, бійниця, бійня, [бїйство] «бійка», [біяк] «колун» ЛЧерк, боєць, [боїсько] «тік; побоїще Ж», ббїще «місце для бою; [тік Ж; бій Ж1», [бойка] «бойня; посуд для збивання масла» Л, [бойко] «забіяка» Я, [бойкун] «забіякуватий півень» Ж, [ббйло] «биття», бойнйця «бійниця», бойня, бойовик, бойовисько «битва; поле бою», бойовище «тс.», бойок, [бойчак] «бительня» Л, [бояк] «боєць» Ж, битливий, [бійкува-тий], [бійнйй] «буйний» Ж, бійнйчий, [ббйкйй] Ж, [ббйний] «бойовий», бойовий, [вбйтки] «вид гри» Ж, [вббїско] «нечутливий до биття» ЛексПол, [вибй-ванець] «побитий, покараний» Я, вибиванка «вид тканини», вибійка «тс.», [вибиванка] «колотушка» Я, вибивка, вибій «вибоїна; забій (у шахті)», вибійка «тканина з набивним візерунком», вибійник, вибоїна, вибійчаний «зроблений з вибійки», [вивіяний] «вибитий, штампований» Я, [визббїти] «очистити від збоїн» Я, відбивальник, відбивач, відбиток, відбиття, відбій, відбивний, добиватися «домагатися; добиратися», збивалка, [збивач] «скнара», збивачка, [збиті «збите з дерев листя» Я, збитень, збиття, [збий] «витоптаний скотиною посів» Л, збій «тс.; [витоптаний худобою переліг
Мо; місце, де часто їздять] Я», [збійник] «розбійник», [збой] «ноги, голова, хвіст зарізаної тварини Л; місце з каламутною водою Дз; збільшення води при березі від вітру Мо», зббйка, [збої] «стоптана худобою цілина» Я, збоїни «побита солома; [ноги, голова, хвіст зарізаної тварини Л]», [зббїч] «ляда (ткацька)», [зббїще] «тирло; битва» Ж, Пі, [збдя] «пробоїна» (мет.) Ж, збивальний, [збоєцький] «розбійницький», забивка «те, чим забивають отвір», [забййця] «убивця», [забййство], забиття, забій, забійник, [завійниця] «знаряддя для вбивання ховраха; бодня для одягу Я», забіяка, забоїна «вибоїна; [замет]», [за-ббй] «завірюха» Л, [заббйство] «убивство», [забитний] «засніжений» Ж, забійний, забіякуватий, [заббїстий] «занесений снігом; сніжний», [заббйний] «тс.», набивальник, набйванка «тканина з набивним візерунком», [набивач] «палка для набивання борошна в мішки», [набивачка] «тс.», набивка «те, чим щось набивають», [набивок] «жвавий попит; нав’язування» Ж, [набияк] «шомпол» Ж, [набівка] «верхня половина ляди у ткацькому станку», набій, набійка «пластинка, прибита до каблука», [набивом] «насильно» Ж, набивальний, набивний, [набойчатий] «з набивної тканини» Ж, навбшпки (у виразі гратися н.), навперебивки, навперебій, наперебій, недобиток, [обйвка] «обиття» Ж, [абияк] «бияк (ціпа)» ВеБ, оббиття, оббивка, оббивалка, оббивальник, оббивач, оббивальний, перебивальник, перебивач (полігр.), перебивна, [перебййко] «хто перебиває мову» Ж, перебій, [перебійниця] «жердина для прибивання дерев у плоті» Ж, перебієць «борець, учасник поєдинку», [перебдєць Ж, перебійця Пі] «тс.», [переббй] «перешкода» Ж, [переббїна] «перекладина, перегородка», [переббйна] «тс.» Ж, перебивний, [перебйвчастий] «безладний, переривистий», [перебйвчивий] «тс.», перебійний, підбитися «піднятися вгору; стомитися», підбйвка «підкладка», [під-битеняк] «чорний каптан, опушений білими овчинами», [підбитяк] «тс.», підбиття, підбій, підбійка, [підбіяк] «сер-дак на овчині», [підббя] «підпора» Ж, підбивальний, підбившій, підбійчаний,
[побйванка] «поразка», [побійка] «тс.» Ж, [побивач] «покрівельник; колотушка бондаря», Ж, [побивач] «знаряддя для набивання обручів», [побйвачка] «тс.», побиття, побій, [побійця] «забіяка» Ж, побої, побоїще, [побойовйсько] «побоїще», [побойовйще] «тс.», [прибивач] «знаряддя для вибивання саморобних мідних гудзиків», прибавка, прибій, [прибійниця] «частина знаряддя для виготовлення коробок», прибивний, прибійний, пробивач, пробйвка, пробиття, пробій, пробійник, [проббєць], пробоїна, [пробишака] «розбишака», пробивний, пробивальний, пробійний, [пробоєм] «напролом», [розбивач] Ж, розбивка, розбиття, розвиток «уламок», [рбзвиш] «розбійник», розбишака, розбишацтво, [розбияка] «забіяка, розбишака», розбій, розбійник, розбійництво, [розбій-ство], розбіяка, [розбдй] «верстат для виготовлення килимів» Мо, [розбившій], розбитний, розбишакуватий, розбійний «узятий розбоєм», розбійничий, розбійничати, розбишакувати, убивець, убивця, убивство, [убій] Ж, убійник, убоїсько, убоїще, убивчий, [убійний] Ж, убійчий; — р. бить, бой, бр. біць, бой, др. бити, бой, п. вл. Біс, Бо], ч. Ьііі, Ьо], слц. Ьі€, Ьоі, нл. Віз, Бо], полаб. Ба]і «молотити, бити», болг. бйя, бой, м. бие, бо/, схв. бити, бо], слн. ВІН, Бо], стел, бити, бой; —псл. Вііі (< *Вїіеі або *Беііеі), Во]ь, утворення від двох різновидів того самого кореня; — походить від іє. *БВеі(а)-/Бйоі-/Вйї-, що простежується також у ав. Буепіе «б’ють», двн. Вїііаі «сокира», нвн. ВеІІ «тс.», лат. рег-ііпез «розбиваєш», вірм. Біг «дрючок, палка», ірл. Ьепіт «ріжу, б’ю», Ьіаіі «сокира», гр. фїтрбе «поліно, колода, стовбур».— Критенко Вступ 554—555; Шанский ЗСРЯ І 2, 126, 152; Фасмер І 169, 185; Преобр. І 26—27; БЕР І 51 — 52; 8кок І 161—162; ЗССЯ 2, 99—100; 81. ргазі. І 251—252; Засіп.— Аііг. УМОВ. І 310—314; Вегп. І 117; Рокогпу 117— 118.— Пор. бйло2, бич.
[бити2] «бути» ЕЗб 4, [бшпуватися] «жити в достатку» Ж, [бйтность] «перебування» ЛЧерк, [вбшпок] «шкода, втрата, збиток» Ж, Я, [відбит] «збут;
відхід» ж, [добивати] (у виразі д. віку «доживати віку»), [добиватель] «видобувай» Я, добйток «добування; грабіж; [скот; велика кількість Ж]», [дббих] «здобич, здобуток», дббич «здобич; [скот]», добйча «тс.» Ж, [добйтча] «худобина» Ж, добйчник «розбійник», [до-бйччаний] «скотинячий», [збити] «позбутися» Ба, [збит] «збитки», збитки, збиточник, збитбшник, збиточний, зби-тбшний, [збитку вати(ся)], здобйток «здобуття, здобуток», Ізддбих] «здобуток» Я, здобич, [здобичник] «розбійник», [здобйшник] «тс.», [набйток] «майно, надбання; здобуток» Ж, [небить] «неприємність, прикрість» Ж, [непббит] «відсутність» Ж, обиватель, обиеательство Ж, обивательщина, побйвка, пббит «побут; спосіб, причина», [прибйлець] «прибулець» Ж, [прибиль] «прибуток» Ж, [прйбіль] «тс.» Ж, прибйток «прибуток», [прйбиш] «новоприбулий» Ва, [прй-бишень] «прибулець; загарбник, окупант» Ж, [прйбіч] «прибуток», [пробй-ванка] «існування», [пробиванки] «тс.» Ж, [роздобйти] Ж, роздобйча, [убйток] «збиток» Ж; — діалектні або літературно-традиційні залишки давньої фонетичної форми дієслівної основи бьі-ти, витісненої в сучасній українській мові фонетичною формою бу-ти; збереження основи би- в діалектах здебільшого пов’язане з деетимологізацією відповідних слів або зближенням їх з основою бити «вдаряти».— Див. ще бути1.
битюг «ломовий кінь», битюк «тс.»;— бр. біцюг «тс.»; — запозичення з російської мови; р. битюг, битюк «тс.» походить, очевидно, від назви річки Битюг (ліва притока Дону), як «кінь з річки Битюг» (Даль І 90; Преобр. І 27); менш переконливе виведення від чаг. биту «верблюд» чи узб. бит «тс.» (Корш ИОРЯС 8/4, 42; Дмитриев 556) або від тюрк. ст. ЬіШк «цілий, здоровий, міцний» (Будагов І 271; Меп§ез Еезізсйг. Сухеузку] 189).— Шанский ЗСРЯ І 2, 126; Сетаров Тюркизмьі 234; Фасмер І 169; Отин Зтимология 1970, 230—234.
бич «палиця, частина ціпа; частина сукновального товкача; батіг», [бичага] «велика палка» Я, [бичар] «бич» Ж, [би-чйна] «палиця», [бичиня] «пужално» Ж, 188
[бичівнб Ж, бичвина ВеБ] «тс,», [бичисько] «плетене пужално; довга лозина (до коней)» Мо, [бичок] «бич ціпа» Л, [бі-чук] «тс.» Л, бичувати «бити батогами»;— р. болг. м. бич, бр. біч, др. бичь, п. Ьісх, ч. слц. вл. Ьіс, нл. Ьіс, схв. бич, слн. Ьіс, стел, кичь; — псл. Вісь, похідне з суфіксом -сь від дієслова Ьііі «бити»; — за походженням не має нічого спільного з бичувати «припрягати додаткового коня чи вола», бичївка «мотузка» і т. д., які з’явились у результаті позиційного звуження ненаголошеного е (з бечіека і под.).— Шанский ЗСРЯ І 2, 127; Фасмер І 169; ЗССЯ 2, 94; 81. ргазі. І 247; Засіп.— Аііг. УІУЬ. І 315,— Див. ще бити1.— Пор. бечова.
[бичак] «ніж з невеликою колодочкою», [бічкб, бічок Доп. УжДУ 2] «тс.»; — п. Ьісгак «кишеньковий ніж», слц. Ьісак, схв. бйчак «тс.», м. ст. бичак-чи]а «ножар»; — запозичення з угорської або турецької мови; уг. Ьісзак «кишеньковий ніж» походить від тур. Ьщак «ніж», спорідненого з уйг. Ьусак, алт. пьічак «тс.», що зводяться до спіль-нотюркського кореня Ьіс- (тур. Ьщ) «різати»,—МасЬек Е84С8 31; Радлов IV 1734, 1780; Разапеп УегзисЬ 73.
[бичилувати] «оцінювати» ВеБ, [би-чалувати] «шанувати, поважати» ЕЗб 4, [бічалувати] «тс.», [бичилунок] «оцінка», [бичелний] (лист) «оцінка, таксація» тж, ст. бечелоеати «цінити» (XVIII ст.); — запозичення з угорської мови; уг. Ьесзйіпі «оцінювати» є похідним від іменника Ьесз «вартість, цінність», етимологічно неясного.— Тимч. 88; ММТЕЗх І 266; Вагсгі 17.
[бичка] «сережка, котик», [бечка] «верба з розпущеними сережками» Ж;— очевидно, результат перенесення колишньої в українських джерелах не засвідченої назви *бичка «овечка», спорідненої з слн. Ьїсіса «ягничка», Ьїса «вівця», бїс «баран» (пор. інші назви цього виду суцвіття: баранчик, базька, багнітка); варіант з бе- є результатом закономірного для карпатських говорів переходу наголошеного и в е.
[бичкар] «піскар, коблик» Мо; —результат контамінації назв риби бичок
«ОоЬіиз; СоДиз» і піскар «ОоЬіо уц1§а-гіз».— Див. ще бичок, пісок.
[бичованець] «дворебрий ячмінь» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане з бич за подібністю колоса до плетеного батога.
[бичок] (іхт.) «бабець-головач, Соі-Іиз §оЬіо Б. (СоЬіо Пцуіаііііз); пічкур, коблик, СоЬіо §оЬіо Ь.; чіп, Азрго хіп-£ЄІ Б. Л—Г», бички «невелика головата морська риба, ОоЬіісІае», [бичешник] «рибалка, що ловить бички» Мо; — р. [бьі-чбк] «бабець-головач; йорж, Асегіпа сег-пиа Б.; амурський бичок, КЬіпо§оЬіиз 8ІП1І1І8 Сііі.», бьічкй «ОоЬіісІае», бр. [бьі-чбк] «бабець-головач», бьічкї «ОоЬіісІае»;— пов’язане з бичок «молодий бик, теля»; назва зумовлена, очевидно, великими розмірами голови цих видів риби (пор. англ. ЬиІІЬеасі «бабець-головач», букв, «бичача голова») або, можливо, як і р. [ревяк] «тс.», перебуває в зв’язку з характерним звуком, що його видає бабець-головач своїми зябрами (Ьесіег 149); назва може бути калькою герм, (гот.) *ка1Ьа- «теля», застосування якого в функції назви риби припускається на підставі р. [колб] «бабець-головач», [колбь], п. кіеІЬ «тс.» (пор. укр. коблик «тс.»), що можуть бути запозиченнями з готської мови (Трубачев ЗИРЯ П 38); пор. також лат. Ьоз «бик, віл; (іхт.) бичок, риба родини камбалових».— Див. ще бик.
бишак «сорт астраханських оселедців»; — р. [бишак] «великий оселедець», [бешак, бежак] «тс.»; — неясне; зіставляється (Миртов 20, 22) з р. бешеная риба (бешенка) «тс.».
[битва] «чинбарська кадка для виправляння шкір» ВеЗн; — очевидно, запозичення з словацької мови; слц. [Ьес-уа] «кадка», як і болг. бт>чва «бочка», м. бочва, схв. бачва, Ібецва, бочи], слн. [Ьесуа], Ьасуа, [Ьасеу], стел, б-кчьвд «тс.», походить від псл. *Ьгсі, -сьує.— Бернштейн Очерк 1974, 238; Засіп.— Аііг. У\СЬ. І 210.— Див. ще бочка.
[бишник] (бот.) «частуха, Аіізта р1апіа§о Б.» Мак, [бишняк] «тс.» Мак;— очевидно, результат скорочення форми бешйшник, можливо, зумовленої тим, що ця рослина містить речовину, яка
викликає подразнення шкіри.—Див. ще бешиха.— Пор. бешезнйк.
[бі] «бігме, їй-богу» Ж; — результат редукції виразу *біг мене чи *біг мені з опущенням другого компонента і наступним відпадінням придихового г в кінці слова [біг] «бог»,— Див. ще бігме, бог.— Пор. далебі, пробі.
бі- (перша частина складних слів типу біквадрат, білабіальний, яка семантично відповідає укр. дво-); — р. болг. м. би-, бр. бі-, п.ч. слц. слн. Ьі-, схв. би-, би-; — через західноєвропейські мови (фр. н. Ьі- запозичено з латинської, в якій Ьі- «дво-», що є спрощеним різновидом самостійного слова Ьіз «двічі», здавна виконувало аналогічну функцію в структурі складних слів (пор. лат. Ьісоїог «двокольоровий», Ьі-Ііщрдіз «двомовний» і ін.).—Див. ще біс2.
біб (бот.) «Уісіа іаЬа Б.», бібка «овечий і под. послід; маленька кулька», біббк, [бйбка] «тс.», [бібки] «гвоздика (прянощі) Ж; ягоди ялівцю», [біб’яшок] «овечий послід; брунька», [бобик] «біб дрібний, Уісіа ІаЬа уаг. рагуціа Б.; люцерна, Месііса§о заііуа Б.» Мак, бобина «зернина бобу», [бобівник] «конюшина, Тгііоііиш ііЬгіпит», [бобовйна] «стебла бобу» Ж, бобовиння, [бобовйця, бобов’ян-ка Ж] «тс.», бобовйсько «поле з-під бобу» Ж, бобовйще «тс.» Ж, [бобавець] «вид з родини бобових» Ж, [бібчастий] «бо-боподібний» Я, бобові; — р. бр. боб, др. бобт>, п. Ь6Ь, ч. вл. нл. ЬоЬ, слц. Ь6Ь, полаб. ЬйЬ, болг. м. діал. боб «квасоля», схв. боб, слн. ЬоЬ, стел, боб-ь; — псл. ЬоЬь;— споріднене з прус. ЬаЬо, лат. ГаЬа «тс.» і, мабуть, з алб. ЬаіЬе «тс.», гр. фахбд «сочевиця»; іє. *ЬЬаЬЬа; сумнівним є зв’язок з двн. Ьбпа«біб», дангл. Ьеап, нвн. ВоЬпе «тс.», що мають довгий голосний.— Критенко Вступ 548; Шанский ЗСРЯ І 2, 147; Фасмер І 180; МасЬек Е84С 58; 8сЬизіег-8ешс РгоЬе-ЬеИ 25; БЕР І 59; 8кок І 176—177; ЗССЯ 2, 148—149; 81. ргазі. І 291—292; Засіп.— Аііх. УА¥Ь. І 355; Вегп. І 65; Тгаиітапп 23; Топоров І 181; Саба-ляускас Какзіи кг. Епсіхеїїпат 232— 233; Рокоту 106.
[бібла] (іхт.) «вобла, плітка, КиШиз гиіііиз Б.», [біблиця, бібля,бублиця Л—Г,
Ж1 «тс.»; — результат видозміни деетимо-логізованої назви вобла (вібла); зміна початкового в на б викликана асиміляцією до наступного б і, в одній з форм, впливом слова бублик.— Див. ще віб-лий, вобла.
бібліографія, бібліограф, бібліографічний; — р. болг. библиография, бр. бібліяграфія, п. слц. ЬіЬІіо§гаїіа, ч. ЬіЬ-Ііощаііе, м. библиографиіа, схв. библио-грйфи]а, слн. ЬіЬ1іо§гаП]а;— запозичення з французької мови; фр. ЬіЬІіо-§гарЬіе утворено з основ грецьких слів РфХїоу «книга» і трафи «пишу» (пор. гр. РфХюурафіа «переписування книг»),— СІС 96; Шанский ЗСРЯ І 2, 114; ОаихаІ 86.— Див. ще біблія, графа.
бібліотека Г, Ж, бібліотекар, ст. библиотека (XVII ст.); — р. библиотека, заст. библиотека, болг. схв. библиотека, бр. бібліятзка, п. ЬіЬІіоіека, ч. слц. ЬіЬІіоіека, м. библиотека, слн. ЬіЬІіоіека;—запозичено (можливо, через польське посередництво) з латинської мови; лат. ЬіЬІіоІЬеса походить від гр. (ЗфХиг&т)хт], утвореного з основ слів Рфкіоу «книга» і Ит) хт] «сховище».— СІС 96; Тимч. 88; Шанский ЗСРЯ І 2, 115; Кузнецов ЗИРЯ І 39—45; НііШ-ШогІЬ 14.— Див. ще біблія, тека.
біблія, [біблея] ВеЛ, біблейщина, ст. библія (XVII ст.); — р. болг. бйб-лия, бр. біблія, п. слц. ЬіЬІ]‘а, ч. ЬіЬІе, вл. нл. ЬіЬІі]а, м. библиіа, схв. бйбли]а, слн. ЬіЬ1і]а, цсл. г.иг.лии (XV ст.);— запозичення з латинської мови; лат. ЬіЬІ і а «книга» походить від гр. РфХіа «книги», пов’язаного з РфХо? фбрХое) «єгипетський папірус», що зводиться до назви сірійського міста Бібл (гр. ВбрХое), звідки папірус довозили до Греції.—СІС 96; Тимч. 88; Шанский ЗСРЯ і 2, 116; Фасмер І 164; Кораііп-зкі 124—125; МасЬек Е8ЛС 53; НоІиЬ — Ьуег 97.
[бібнйк] (бот.) «трилисник, Мепуап-(Ье5 Ігііоііаіа Ь.», [боббвник] «тс.», [бобівник] «тс.; сусак, Виіошиз ишЬеІІа-Іиз Ь.; вероніка струмкова, Vегопіса ЬессаЬип§а Ь.» Ж;— р. бобрбвик, бобрб-вица «трилисник»;— очевидно, резуль-190
тат спрощення форми *бібрник і інших пов’язаних з нею похідних від бобер; пор. [боброк] «трилисник» Мак, [бобряк] «латаття біле» Мак; первісна назва зумовлена тим, що відповідні рослини ростуть у воді і на болотах (біля бобрів).— Див. ще бобер.
[бібок] (орн.) «волове очко, кропивник, Тгофобуіез рагуиіиз» ВеЗа, [бобик, бббік] «тс.» ВеНЗн; — похідне утворення від біб; назва зумовлена малим розміром птаха.— Верхратський ЗНТШ III 189.— Див. ще біб.
[бібула] «обгортковий папір; промокальний папір», [бебуля] «обгортковий папір», [бібулйна] «подібний до бібули матеріал» Ж, [бібулястий] «схожий на бібулу», ст. бибула (1741), біібула (XVIII ст.);— запозичення з польської мови; п. ЬіЬиІа «промокальний папір» походить від лат. (сЬагіа) ЬіЬиІа «вбираючий (папір)», похідного від ЬіЬо «п’ю», яке через давнішу форму ріЬо пов’язується з дінд. ріЬаіі «п’є», гр. яіуо) «п’ю», псл. рііі, укр. пити.— Вгйскпег 25; АЛ/аІсїе—Ноїш. І 103— 104,— Див. ще пити.
[бів] «лебідь» Ж;— очевидно, пов’язане з білий, зокрема з колишньою короткою формою цього прикметника бІЛ7> (>*біл), як результат фонетично закономірного для деяких західних говорів переходу кінцевого л у в (у); назва зумовлена білим забарвленням лебедів.— Див. ще білий, лебідь.
бівуак, бівак; — р. бивуак, бивак, бр. бівак, п. Ьішак, Ьішиак, ч. Ьіуак, слц. Ьіуиак, вл. Ьішак, болг. бивак, м. бивак, схв. бивак, слн. Ьіуак;— через російську мову запозичено з німецької і французької мов; н. Вішак, фр. Ьіуоиас походять з нн. Ьїшаке (швейц.-нім. [ЬїшасЬі] «додатковий караул біля будівлі, в якій перебуває основна сторожа»), утвореного з префікса Ьї- «при-, побічно» (пор. нвн. Ьеі- «тс.»), спорідненого з гот. Ьі «навколо, при», гр. арфі, лат. ашЬі «тс.», і іменника шаке «варта» (пор. нвн. М^асЬе «тс.»).— СІС 96; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 116; Фасмер І 164; ОаихаІ 91; К1и£е— Мііхка 80.— Див. ще вахта.
[біґа] «кирка», [біга] «лом» Пі, [бі-гацька] «ломик» Пі, [бет'а] «кирка для обтісування каменю»;— п. Ьіка «кирка, сапа, кайло», Ьі§а «тс.»;— запозичено з німецької мови, мабуть, через посередництво польської; н. Віске (Ріске) «кирка, мотика», Віскеї «тс.», похідне від свн. Ьіскеп «колоти, вдаряти», очевидно, перебуває в генетичному зв’язку з іт. Ьессо «дзьоб», фр. Ьес, англ. Ьеак «тс.».— Вгйскпег 27; Засіп.— Аііх. УШЬ. І 319; К1и§е—Мііхка 74.
[біґарник] «негідник, лайдак» ВеУг, [бегарник] «волоцюга», [беґйрош] «тс.», [бигаровати] «ледарювати» О;— пов’язується з рум. [Ьесйіаг] «холостяк», яке ототожнюється з ЬесЬег «тс.», що походить від тур. Ьекаг «тс.», запозиченого з арабської мови (Зсйеіисіко 126; ВЬІ?М 75); рум. [ЬесЬіагІ може розглядатись і як пов’язане з уг. Ьеіуаг «розбійник»; не підтверджується фактами припущення (Верхратський ЗНТШ 1899 IV 203) про зв’язок з уг. Ьі§агоз «?».— Див. ще бетяр.
[біґлязь] «праска» ДзАтл II, [бігляз, бігляйзь, біг лез, пйґляз, пйґлязь, пйг-ляйз, пйґлізь] «тс.» ДзАтл II; — запозичення з німецької мови; н. Вй§е1еізеп «праска» утворено з основ іменників Вй-£ЄІ «скоба» (пов’язаного з дієсловом Ьіе-£еп «гнути», спорідненим з гр. <рєоу<о «утікаю», лит. Ьй§іі «лякатися, відступати») і Еізеп «залізо» (спорідненого з англ. ігоп «тс.», пгерм. *їзагпа-, пкельт. *Ї8агпо); початкове значення «залізо зі скобою (ручкою)».— Раиі ПАУЬ. 2, 111; К1и§е—Мііхка 109, 160—161. — Пор. бігти.
бігма (заст.) «немає»;— складне утворення з іменника [біг] «бог» і стягненої дієслівної форми ма «має» (пор. розм. чортма з тим самим значенням).— Див. ще бог, мати2.
бігме (заст.) «їй-богу», бігма, [богме] «тс.», [бігматися] «божитися», [богмй-тися] «тс.»; — м. богме «бігме», схв. богме, бдме, слн. Ь6§ше «тс.»; — складне утворення з іменника [біг] «бог» і скороченої форми займенника мене чи мені на грунті усталених виразів типу бог
мене побий (покарай і под.) або бог мені допоможи. — Потебня РФВ 1880 III 105.— Див. ще бог, мене.
бігос «тушкована капуста з м’ясом», [бігус, бігось Пі, бикус Я] «тс.», [бикус] «підлива; зварене у квасі м’ясо» Пі; — р. [бикус] «окрошка», бр. [бйгус] «їжа з залишків печені», п. Ьі§оз «м’ясна солянка»;— через польську мову запозичено з німецької; н. Веі§изз «підлива» утворене з префікса Ьеі- «при-, до-» й іменної форми Слізз «литво», пов’язаної з дієсловом §іеВеп «лити», спорідненим з гр. уесо «ллю», лат. Іипсіо, Гисії «тс.»; пов’язується також з н. Ве§йВ «поливка» від дієслова Ье§іеВеп «поливати».— Шелудько 22; Фасмер І 164; Потебня РФВ 1, 262; 81. и'уг. оЬсусй 79; Засіп. — Аііг. УМД. І 318-319; Мікі. ЕАУ ІЗ; К1и§е — Міігка 257.— Див. ще бівуак.
бігти, [бігчи, бічи, бети Ж], бігати, [бігнути], [бігатися] «гуляти» (про корову) Ж, біг, [біга], біганина, біготня Ж, бігун, бігуха, [біглецьУ^], біженець, біженство, [біжакй] «Сигзогіа» Ж, [бі-галка] «водяна блоха» ВеНЗн, ВеУг, [біганка] «тс.» ВеУг, бігунка «понос», [бі-гавка, бігучка, бігачка Ж] «тс.», [біжак] «стежка», [бігбвисько] «іподром», [біжня] «тс.», бігунки «дрожки», бігунці «тс.», бігун «верея; [великий льон ВеНЗн]», бігунок (тех.), бігунчик «зигзаг», бігом, [бігбю] «риссю», бігцем, бігма, [бігці, біжка, бізцем], бігкий, біглий, бігучий, [біж-ний] «завідний» (край невода), біжучий, [вибіжна] «місце для причалювання човна після закидання невода» Мо, Берл, збіг «поєднання, одночасність; схожість; поступове потоншення; [утікач, утеча]», [збігленє] «передчасні роди» Ж, [збіглй-на] «тс.» Ж, [збіглець] «утікач» Ж, [збіглість] «управність» Ж, збіговисько, збіговище, збіганий «утомлений біганиною», збіглий, збіжний, збіжйстий «який різко потоншується» (про стовбур дерева), забіг, забіг, забіга, забігайло, забігайлівка, забіжка, забіжний, за-біглий, запобігати, запобіжник, запобігливий, [запобігучий] Я, запобіжний, набіг, набіжка, набігці, набіжний, обіг, обіжник, обіжний, перебіг, перебіжка, перебіжчик, [перебігом, Ж, перебіжки
Ж], перебіжний, підбігцем, побігайка, побіганки, побігашки, побігеньки, по-бігач, побігуця, побіжний, побігущий, [побіжущий] Ж, прибіжанин, пробіг, пробіжка, розбіг, розбіжка, розбіжний, [спобігчи] «спіткати» Ж> [убігач] Ж’> — р. бегать, бежать, бр. бегчьі, бегаць, др. бігати, біжати, бічи, п. Ьіе§ас, Ьіес, ч. ЬеЬаіі, Ьегеіі, слц. ЬеЬаі’, Ье-гаі’, вл. ЬеЬас, Ьегес, нл. ЬеЬаз, Ьегаз, полаб. Ьегаі, болг. бягам, м. бега, схв. б'ежати, бегати, слн. Ье§аіі, Ье'гаіі, стел, вбгати, вижати; — псл. Ье§-/Ьег-« *Ьесіг'-) < *Ье§- «утікати з переляку»;— лит. Ье§іі, лтс. Ье§і, прус. Ье^еііі, гінді ЬЬа§па «бігти, утікати, уникати», бенг. ЬЬа§а «утікати, вислизати», тох. Аркарі, гр. фєрораї «утікаю, боюся», фброе «втеча, страх»; не всіма приймаються зіставлення (Нігі АЬІаиі 135; КеісЬеІі К2 39, 40) з гр. фєб-уй «утікаю», лат. їи§іо «тс.», гот. Ьіи§ап «гнути», лит. Ьй§іі «лякатися, відступати», дангл. Ьсщап «гнутися, утікати»; з української мови рум. ЬіЬйп-са «дрожки», молд. бихункз «тс.».— Кри-тенко Вступ 554; Шанский ЗСРЯ І 2, 67, 70; Фасмер І 143; Преобр. І 59; Масіїек Е8ЛС 53; ЗССЯ 2, 58—59, 92—93; Кузнецова ЗИРЯ П 160—161; 81. ргазі. І 224—-225, 245—246; Опсігиз 81. АУогізі. 119—120; 8ас1п.— Аііг. УАУЬ. І 301— 307; Вегп. І 55; Топоров І 206—207; М'аісіе—Ноїш. І 556—557.
біда1, бідага, бідак, бідар, бідарство, бідаха, бідацтво, бідачисько, бідачка, [бідйло Я, бідник Ж, біднйця Г, Ж, біднівство], біднота, [бідночія] «біднота», їбідня Г, Ж1, бідняга, бідняк, бідняка, біднятко, бідняцтво, бідота, [бі-ддшка Ж, бідушка Ж, бідяга], [бідаш-ний\, бідний, бідовий, [бідянйй Ж], [бідакати] «нарікати» О, бідйти «бідувати» Пі, бідкатися, бідкувати, бід-нйти «збіднювати», бідніти,біднішати, бідувати, збіддваний, [небедй] «непогано» Л, перебідкатися «перебідувати», [побідити] «скривдити» Ме, [побідаш] «бідолаха», [побіденник] «тс.»; — р. болг. беда, бр. бяда, др. біда, п. Ьіесіа, ст. Ьіасіа, ч. ЬШа «злидні, нужда», слц. Ьіесіа, вл. нл. ЬМа, м. схв. беда, слн. Ьесіа, стел. Б'Ьда;—псл. Ьесіа;—спорід-192
нене з лит. Ьесіа «біда, горе», лтс. Ь§сіа «тс.», лит. Ьасіаз «голод», лтс. Ьасіз «тс.», дінд. ЬасіЬаіе «гонить, витісняє, утискує», ЬасіЬаЬ «труднощі, страждання»; іноді в цьому зв’язку згадуються псл. Ьосід «колю», лит. Ьезіі (Ьейй) «колоти, копати», Ьайуіі «тс.», лтс. Ьезі (Ьесін) «копати, поховати», Ьасіїі «колоти, бити» (МйЬІ.— Епсіг. І 248; Каїіта ПецрЬіІоІ. Мііі. 51, 38—39); помилково сюди ж відносять р. убедйть, гот. ЬаісЦап «примушувати», двн. Ьеіііеп «тс.», алб. Ье «присяга» (з *ЬЬоіс1Ь-).— Шанский ЗСРЯ І 2, 68; Фасмер—Трубачев І 142; Ляпунов ИОРЯС 31, 34; МасЬек Е8ЛС 53; БЕР І 39; 8кок І 148; ЗССЯ 2, 54—57; 81. ргазі. І 221—222; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 293—295; Вегп. І 54; Егаепкеї 29, 38; ВЙ£а НН І 346.— Пор. бідйти.
біда2 «двоколка», бідка, бідарка «тс.», [прйбідка] «поганий візок» Ж;— бр. бзда «двоколка», п. Ьісіа, Ьісіка, Ьі§а, Ьіесіа «тс.»; — через польську мову запозичено з латинської; лат. Ьї§а «парна запряжка; запряжена парою колісниця», ЬІ£ае (*Ьі-]й§ае) «тс.» є складним словом, утвореним з основ слів Ьіз «двічі» і )й§иш «ярмо», Спорідненого з гр. «ярмо», гот. ]ик, нвн. ЛосЬ, англ. уоке, стел, иго «тс.»; в українській мові зазнало впливу з боку слів біда «злидні» і, можливо, байдарка.— Вгйскпег 25; ХУаІсіе—Ноїш. І 105.— Див. ще біс2, іго.
[бідйти] «лаяти, ганьбити» Ж, \бідулі\ «брехуни?»; — р. убедйть «переконати, умовити», др. бідити «переконувати», біда «примус», ч. паЬігеіі (паЬісІпоиіі) «пропонувати», роЬігеіі (роЬісІпоиіі) «запрошувати», ууЬігеії (ууЬісІпоиіі) «пропонувати, просити, запрошувати», ст. роЬесНіі «примушувати, запрошувати», болг. бедя «зводжу наклеп», убеждавам, убедя «переконую; зводжу наклеп», м. беди «зводить наклеп», схв. беда «наклеп», бедити «зводити наклеп», стел, вадити «примушувати, умовляти, переконувати»;— псл. Ьесіііі «умовляти; обмовляти, ганьбити»;— споріднене з гот. Ьаіф’ап «змушувати», дісл. Ьеіда «просити, вимагати, змушувати», дангл.
Ьаесіап «тс.», лат. їоесіиз «угода, договір, союз», алб. Ье (<*ЬЬоіс1Ьа) «присяга»; іє. *ЬЬоісіИ- «розмовляти, домовлятися, переконувати, обмовляти»; позбавлене підстав пов’язування з біда «лихо» (Фасмер—Трубачев І 142; Шанский ЗСРЯ І 2, 68; ЗССЯ 2, 56—57, та ін.).— Пор. біда1.
[бідко] (орн.) «чирка альпійська, славка зимова, Ассепіог аїріпі’з ВесЬзі.» ВеНЗн;— неясне.
бідолаха, бідолах, бідолага, [бідолай-чик], бідолашка, [бідолака, бідолак, бі-далака Я, бідорака, бідораха];— р. бе-долага, бедолаха (з укр.); — Потебня (РФВ 1882 VII 70) розглядав як похідне утворення від основи бід- із суфіксами -ол- і -аг-; тлумачення (Львов ВКРІУ 167—169) як складного утворення з основ бід-іа) і лаг-Ілог-, лег-, пор. р. сулага «дерев’яні столярні лещата», тобто як «людина, що лежить у біді (з бідою)», сумнівне.
бідон; — р. болг. бидон, бр. бітбн, ч. Ьібоп; — нове запозичення з французької мови, очевидно, через російську; — фр. Ьібоп вважається запозиченням із середньогрецької мови (сгр. піНйу «бочка») або із скандінавських мов (ісл. Ьісіа «ваза»).— Шанский ЗСРЯ 12, 116; Саші11зсЬе§ 109; Оаигаі 87.
[біжалмо] «турецьке яблуко, айва» ЕЗб 4; — запозичення з угорської мови; уг. Ьігзаіша «айва» є складним словом, утвореним з іменників Ьігз «айва», ст. Ьізз «тс.», неясного походження, і аіта «яблуко», запозиченого з тюркських мов (пор. кипч. чаг. кирг. алма, тур. еіта, чув. улма «тс.», що походять, очевидно, від дінд. атІаЬ «кислий», спорідненого з вірм. аток‘ «солодкий», алб. етЬІ’е «тс.», лат. атагиз «гіркий, гострий»),— ММТЕЗг І 140; Вагсгі 7, 21; Севортян 138; Егоров 273; Маїсіе—Ноїт. І 35; МаугЬоіег І 46.
[біждерев1] (бот.) «полин польовий, Агіетізіа сатрезігіз Ь.», [біждерево] «тс.; Агіетізіа аЬгоіапит Ь. Мак; Агіетізіа ргосега Ь. Мак; авран лікарський, Сгаііоіа оШсіпаїіз Ь. Мак», [бождерево] авран лікарський» Мак, [біздерево] «Агіетізіа ргосега» Мак, [бісдерево]
«тс.; Агіетізіа аЬгоіапит» Мак, [божй-дерев] «полин польовий», [біждерко] «Аііапіиз §1апсіи1оза» (декоративне дерево) Ж; — р. [божедревко] «Агіетізіа аЬгоіапит Ь.», слц. Ьогебгіеуа «полин; [кущ]», пор. болг. божо дт>рво «Агіетізіа сатрЬогаіа», п. Ьохе дггехуко «Агіетізіа аЬгоіапит», схв. бож]'е дрвце «тс.»; — складне слово, утворене з короткої форми прикметника божь (>біж-) «божий» і основи іменника дерево; назва зумовлена або позитивними властивостями відповідних рослин, зокрема, приємним бальзамічним запахом божого дерева (Агіетізіа аЬгоіапит) і його застосуванням як ароматичної і лікарської рослини, або тим, що ця рослина розводилась у монастирських садах чи в’язалась до свячених букетів.— Носаль 192—194; МасЬек Лін. гозії. 249.— Див. ще бог, дерево.— Пор. біждерев2, бісдерево.
[біждерев2 (зарінковиії)] (бот.) «тамариск, Мугісагіа (Ташагіх) £Єгтапіса Оєзу.» Мак, [бізьдерник, буждеревен] «тс.» Мак, [біждерник] «тс.; Ташагіх іеігашіга Раїї.» Мак; — складне утворення з основ прикметника божий (ст. божь>біж-) та іменника дерево; назва зумовлена, очевидно, тим, що засохлий сік одного з різновидів тамариску — Ташагіх §а11іса сінайські монахи продавали як біблійну манну.— МасЬек Лт. гозії. 70—71.— Див. ще бог, дерево.— Пор. біждерев1, бісдерево.
[біжмо] (бот.) «полин польовий, Агіетізіа сатрезігіз Ь.» Мак; — очевидно, результат контамінації форм типу [біждерев] «тс.» і пижмо (див.).
біжутерія «ювелірні вироби»; — р. бижутерия, п. Ьііиіегіа «тс.», ч. Ьі-гиіегіе «дрібні оздоби», слц. Ьігиіегіа «тс.», вл. ЬігиіегЦа, болг. бижу «коштовність», бижутер «ювелір», бижутерия «ювелірні вироби», схв. бижутерща, слн. Ьігиіегі]а «тс.»; — через польську мову запозичено з французької; фр. ЬЦоиіегіе «тс.» утворено з Ьі]‘ои «коштовність», що походить від брет. Ьігои «перстень», пов’язаного з Ьі/ «палець».— СІС 96; НоІиЬ—Ьуег 99; БЕР І 46; Оаи-гаі 88.
[біз] (род, в, базу) бот. «бузок, 8угіп§а Ь.» Мак; — очевидно, форма гіперич-ного характеру, що виникла з буз «тс.» на межі північних (західнополіських) і південно-західних говірок у результаті відштовхування від північноукраїнського чергування голосних типу вул (літ. віл) — вола.— Див. ще буз.
> бізон; — р. болг. м. бизбн, бр. бізон, п. ч. вл. Ьігоп, слц. Ьігоп, схв. біізбн, слн. Ьігоп; — запозичення з французької мови; фр. Ьізоп походить від піз-ньолат. Ьізоп (Ьізопііз), яке виводять з гр. рїстют (Фасмер І 165; НоІиЬ—Буег 99; СЬагрепІіег МО 6, 128—-129) або з двн. шізепі, дангл. хсезепсі «дикий бик» (N80 281; 8кеаі 61; Баигаі 90); германське слово зіставляється (БЕР І 46) з Іпрус. шіг-затЬгз «дикий бик».— СІС 96.
([візувати] «ручатися, підтверджувати; правити (плотом); бути спроможним», [базувати] «тс.», [візуватися] «братися (за щось)», [безуватися] «тс.» Ж, [бизівний] «вірний, надійний», [бі-зівно, бізувно] НЗ УжДУ 26, [бізбвно] Ж, [бізун] «плотогон, стерновий», ст. бізоватися «надіятися» (XVI ст.); — слц.[Ьігоуаі’1 «довіряти»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьігпі «довіряти, надіятися», очевидно, споріднене з удм. ст. Ьаг- «надіятися, сподіватися» і, в такому разі, може вважатися праугро-фін-ським; форма [візувати] «бути спроможним» могла бути запозичена з румунської мови, в якій Ьігиі «бути спроможним, наважуватися» теж походить від уг. Ьігпі.— Бевзенко НЗ УжДУ 26, 177; Німчук Досл. з мовозн. 1962, 124; Балецкий 81. зі. 9, 338; Дзже 81. зі. 7, 160—161; Уіпсепг 13; 8ас1п.— Аііг.УАУЬ. І 325—326; БЕРМ 82; Вагсгі 21.
[бізун] «нагайка»; — р. [бизун] «тс.», [бьізун] «удар нагайкою», [бьізовать] «бити нагайкою», бр. бізун «батіг, нагайка»; — запозичення з польської мови; п. Ьігип «батіг, нагайка; удар», Ьігоп «тс.» певної етимології не має; непереконливо пов’язувалося з уг. Ьігопу «звичайно, саме так» як вигуком під час биття (Вгйскпег 28) і з назвою бізона, п.Ьігоп(8АУІ 160).— 8асіп.—Аііг. УАУЬ. т 325.
бій, бійка, бійниця, бійня, бійстео бійкуватий, бійнйй, бійнйчий — див. бити1.
[бійб] «облямівка килима чи скорси Дз; кант на одязі з іншої матерії Мо»;— неясне.
бік, [бокань] «бокастий», [боківня] «судак малої довжини; 500 штук укладеної риби», [боковенька] (на боковеньку «спати»), [бокбвня] «бокові стінки ткацького верстата» Мо, [ббцій] «білобокий віл» Ж, [бочуля] «білобока або пузата корова» Ж, [ббця] «тс.» ВеНЗн, [боча-нець] «житель протилежного берега річки», [бочанин] «тс.», бічний, бокатий, бокастий, [бочастий] «товстобокий», [бачивший] «тс.», [бокувати] «сидіти боком; уникати зустрічі», бачити «збочувати; дивитися вбік», бачитися «скоса дивитися», ббка «боком», бокаса «тс.», [виббчувати] «виводити боки в горшку» Я, [збіч] «схил», зббччя (зб.) «схили», [збочйстий] «схилястий» Ж, [збочити] «ухилитися», [збочйтися] «лягти набік», збоку, [набокуватий] «нахилений», набік, [наубочі] «збоку», [наубочу, наузбіч] «тс.», [ббоч] «схил, об’їзд» Ж, обочина, [ббочень] «боковий вітер» Ж, обік, обіч, [обок] «поблизу» Пі, [оббча] «збоку, вбік» Пі, [побічнйця] «бокова дошка колиски, бокова планка стола», [побічка] «печінка риби» Мо, побачень «бокова смуга в шлеї», [поббчина] «бокова стіна», побічний, побік, побіч, прибічник, [прйбік] «прибудова», спрйбока «збоку», субіч «обіч, поруч», [убіч] «бік; косої і », [убоч] «бокове місце» Нед, [убічнистий] «з крутими схилами», [убік], узбіч «схил», узбіччя, узбочина «обочина», узбічний «розташований по боках», [узабоч] «збоку», узбіч «тс.»; — р. бр. болг. діал. м. бок, др. бокь, п. ч. слц. вл. нл. Ьок, схв. ббк, слн. Ьок, стел, ефк-ь; — псл. Ьокь; — остаточно не з’ясоване; можливо, споріднене з дісл. Ьак «спина», дангл. Ьаес, двн. ЬаЬ, англ. Ьаск «тс.» (Младенов 40; МасЬек Е8ЛС 60); менш переконливе зіставлення з лат. Ьасиїит «палка», гр. рахтрот «жезл», дірл. Ьасс «гак» (через значення «ребро») (БЕР І 64; Вегп. І 68; АУаІсІе—Ноїш. І 92; Хирііга К2 36, 234); висловлювалось необгрунтоване припущення (Нігі РВгВ
23, 331) про праслов’янське запозичення з германських мов.— Шанский ЗСРЯ І 2, 153; Фасмер І 185; 8кок І 183—184; ЗССЯ 2, 170; 81. ргазі. І 300—301; 8абп.— Аііг. УАУЬ. І 376—378.
[білавка] (бот.) «стокротка, Веіііз регеппіз Ь.» Мак, [білило] «зірочник ланцетовидний, 8іе11агіа Ьоіозіеа Ь.» Мак, [білина] «королиця, ромен, Ьеи-сапіііетипі упі^аге Бат.» Мак, білйця «юринея, Лигіпеа суапоібез КсЬЬ.; [талабан, вередник, ТЬІазрі агуепзе Ь. Макі», [білка] «тс.» Мак, [білочка] «юринея» Мак, [білюк] «віхалка гілляста, Апійегісипі гатозит Ь.» Мак, [білявка] «стокротка» Мак, [білячка] «бурачок, білоцвіт, А1 узвиш Ь.» Я, [біль] «гикавка, Вегіегоа іпсапа (Ь.) ОС.; калюжниця, Саіійа раїизігіз Ь.» Мак, [підбіл] «юринея» Мак; — р. [белйца] «королиця», [белйк] «тс.», бр. бялюк «віхалка»; — похідні утворення від білий; назви зумовлені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [белаквет] «королиця», [белая ляхаука] «тс.», [макрьіца белая] «зірочник середній, 8іе11агіа шебіаУііі.»).— БСЗ 16, 554; 29, 554; 49, 658.— Див. ще білий.— Пор. білоголовець, білозарка.
[біланка] (бот.) «гриб А^агісиз со-ІиЬгіпиз Регз.» Мак, [білас] «білий гриб, Воіеіиз ебиііз Виїї.», [білаш, білик] «тс.» Мак, [білюга] «хрящ-молочник перцевий, А^агісиз рірегаіиз» ВеНЗн, [білянка] «хрящ-молочник солодкий, Ьас-іагіиз зиЬбиІсіз (Регз.) Ег. Мак; сироїжка, Риззиіа Регз.»;—р. [белевйк] «білий гриб», [бельмі, беляк, белянка] «тс.», бр. [бялянка] (вид грибів), п. Ьіе-Іак «білий гриб»; — похідні утворення від білий; назви зумовлені білим кольором грибів або соку в їх м’якоті.— Див. ще білий.
білет, білетер, оббілетити «роздати квитки» (пасажирам) Дз; — р. болг. м. билет, бр. білет, п. ч. заст. слц. Ьііеі, схв. билет, слн. Ьі1]е1Аг «білетер»; — через російську і польську мови запозичено з французької; фр. Ьіііеі е формою чол. р. до давнішого ЬіПеііе, що виникло з Ьиііеііе «записка з печаткою», похідного від Ьиііе «булла» (з лат. Ьиііа), під впливом слова Ьіііе «кулька»; лат.
Ьиііа (первісно «водяна бульбашка, гудзик, брунька, золота капсула з амулетом»), очевидно, споріднене з лат. Ьцсса «надута щока», лит. Ьиііз «сідниця», дінд. ЬцгіЬ, ЬцІіЬ «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 2, 118; Фасмер І 165; Преобр. І 25; НоІиЬ—Ьуег 98; Оаихаі 89; У/аІсІе— Ноїт. І 122.
білий, [білавий, біланий Ж], білас-тий, білизняний, білильний, білковий, [біловастий Ж), біловйй, білуватий, білужачий, білявий, білястий, більмастий, більматий, [більовйй] «з білої пряжі», [більбхий], [білавка] «блондинка; сорт черешні ВеНЗн», білан, [біланя] «біла корова, кобила Я, ВеНЗн; вкрита снігом полонина ВеНЗн», [білашко] «білява дитина; білої масті тварина Я», [біле-ник] «вибілена спідниця», [біленце] «полотно», [білень] «липень» (місяць, коли білять полотно) Ж, [білета] «біла корова» ВеНЗн, [білик] (ент.) «білан, Ріегіз; білий пес ВеНЗн», білйльник, білильня, [біле] «білизна» ВеУг, білина, білизна, білйзна, білизнярство, [білизняна] «білизна», білйзна (іхт.) «Азріиз гарах», [билизняк] «тс.» Берл, білйло, білйця «непострижена монашка; крейдяний грунт; біла осика ВеНЗн; біла коза ВеНЗн», білі, [білІнка] «біла слива» Ж, [білушка, білянка] «тс.» ВеНЗн, білість, [білко] «біла або тверда оболонка ока» Ж, [білько] «тс.» Ж, білковйна, [білля] «білило», [білбба] «тс.» Ж, біловйк, білок, [білота] «білість» Я, [білбчниця] (див. білко] Ж, [білохи] «сорт білих слив» Мак, [білбшка] «тс.», [білтбк] «білок», [біутко] «тс.» ВеЗа, білувальник, білуга (назва риби за кольором м’яса), білужина, [білута] (кличка білої корови) ВеБ, білуха «полярний дельфін;-блондинка», [білюга] (іхт.) «білуга Ж; білизна, Азріиз гарах ВеНЗн», [білюжча] «білуженя» Мо, [білюза] (іхт.) «Азріиз гарах» ВеНЗн, [білюх] (ент.) «білан, Ріегіз», білюха «блондинка; біла вівця ВеНЗн», [білюхй] «сорт черешень» ВеНЗн, [білявець] «блондин», [білявка] «блондинка», [білявина, білявиця] «тс.», [білявша] (ент.) «бабка, ЬіЬеІІиІа», біляк, біляна «непросмолене біле судно», білянка «білість обличчя; [біла сорочка Ме; сорт білих слив]», біляр, [білячка]
(мед.) «білі», біль «біла пряжа; -білі нитки; білість; білило; біла іржа; [жир, сало; заболонь ВеУг]», [більця] «білі нитки» Ме, більмак, [більмакй] «очі зайця» ВеНЗн, більмач, більмо, [більчдк] «білок», білити, біліти, білішати, білувати «білити», білявіти, вй-біл, забіл «те, чим забілюють страву», [забілка] «тс.», [забіль] «гнучкий азбест» Ж, набіл «молоко, молочні продукти», нйбіло, перебілка «перебілювання, переписування начисто», побіл «біла глина, побілка», пробіл «пропуск», пробільний, пробільник, [пробіл у ватий]	«білува-
тий»; — р. бельїй, бр. бели, др. б’Ьл'ь, б'Ьльїи, п. Ьіаіу, ч. Ьііу, слц. Ьіеіу, вл. нл. Ьеіу, полаб. Ь’оіб «біла», болг. бял, схв. бео, бщел, бели, слн. Ьеі, стел, вфд-к; — псл. Ьеіь, очевидно, з *Ье1-як результату подовження б в давнішому *Ье1- або з *Ьйоі108<*ЬЬо1іоз;— споріднене з лит. Ьаіаз «білий», гр. <раХ6е «тс.», фаХюд «світлий, білий», разом з якими походить від іє. *ЬЬе1-/ *ЬЬо1-, спорідненого з *ЬЬа- «сяяти, блищати»; безпосереднє зіставлення з дінд. ЬЬаІат «блиск», ЬЬаІІ «світить», дірл. Ьап «білий» (Шанский ЗСРЯ І 2, 88; Фасмер—Трубачев І 149; Вегп. І 55) здається менш точним; спроба пов’язати з гр. раХібе «білий» (МасЬек Е8ЛС 54) фонетично не узгоджується з рештою індоєвропейського матеріалу.— Критенко Вступ 519; Преобр. 160; 81ашзкі І 31; БЕР І 107—109; Зкок 1152; ЗССЯ 2, 79—81; 81. ргазі. 1238; Засіп.— Аііг. УШ. І 128—132; Негпе104—105; Рокоту 119; Регззоп Веііг. 29, 269.
білка, [білик] «самець білки», білченя, більча, білячий; — р. белка, бела, др. б^ла, бізлика, п. ст. Ьіаїка, болг. бялка (зоол.) «ласка»; -— на думку більшості дослідників, назва, похідна від прикметника білий; др. біїла в’Ьверица вважається свідченням того, що б’Ьл’ька спочатку означало лише рідкісний вид білих вивірок (Соболевский РФВ 67, 214—215; Булаховский Труди ИРЯ І 162; Фасмер І 148; Шанский ЗСРЯ І 2, 86); інше пояснення припускає спорідненість з лат. Геїіз «куниця, кішка», двн. ЬІІіЬ «вовчок» (Реіг ВВ 21, 209; ЬоеууепіЬаІ 6). - Див. ще білий.
бі.обрйсий; — р. белобрьісьій, бр. белабрьим; — складне утворення з основ слів білий (Ьеі-) і брова (Ьгу), первісне значення «білобровий»; звуковий елемент -с(ий) міг з’явитись під впливом слова білорусий; існування слова *брйса «пика» (Бі) нічим не підтверджується.— Фасмер І 148; Шанский ЗСРЯ І 2, 87.— Див. ще білий, брова.
[білоголовець] (бот.) «стокротка, Веі-Ііз регеппіз Б.» Мак, [білоголовка] «конюшина гірська, Тгіїоііит топіапит Б.» Мак, [білоголовник] «деревій, АсЬіІІеа тіїїеїоііит Б., АсЬ. поЬіііз Б.; коро-лиця, ЕеисапіЬетит уці^аге Бат.; гадючник, Рііірепсіиіа Ьехареіаіа СіІіЬ.» Мак; — р. [белоголбвец] «деревій», [бело-голбвка] «деревій; конюшина гірська», [белоголдвник] «конюшина; деревій; ко-ролиця»; — похідні утворення з основ прикметника білий та іменника голова; назви зумовлені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [падбел] «деревій», [белаквят] «королиця», [белая ляхаука] «тс.», [трьілістнік бельї] «конюшина гірська», [каурьіга белая] «тс.».— БСЗ 41, 456.— Див. ще білий, голова.— Пор. білавка.
[білоголовка] (бот.), «бугила, АпіЬгіз-сиз зііуєзігіз НоНш.» Мак; — р. [бело-головка] «тс.»; — результат видозміни де-етимологізованих форм типу [болиго-ловка, болиголов, богила] «тс.», зближених з назвами рослин, утвореними з основ прикметника білий та іменника голова.— Див. ще болиголов, бугила.
[білогурка] (орн.) «міська ластівка, СЬеІібоп игЬіса Воіі.» ВеНЗн; — очевидно, діалектне похідне утворення від білогбрла (за характером забарвлення) чи, можливо, від чеського відповідника цього слова ЬеіоЬгсІІа.— Див. ще білий, горло.
[білозарка] (бот.) «віхалка гілляста, АпіЬегісиш. гатозит Б.» Ж, Мак; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. Ьеіохагка утворено Преслем у 1819 р. з основ прикметника Ьііу «білий» та іменника хаге «сяйво, блиск», спорідненого з укр. зоря; назва зумовлена рожево-білим кольором квітів рос
лини.—МасЬек Зш. гозіБ 264.— Див. ще білий, зоря.— Пор. білавка.
білозір1 «красень; епітет МІСЯЦЯ»; [білоздр] «тс.», білозірець «епітет сокола», білозбрець, [білозерець] «тс.», білозірка «[красуня]; вид кримської солі», [білозорий] «світлоокий»; — п. Ьіаіохог «кречет, сокіл, Раїсо Б.», ст. Ьіаіогоггес «великий північний сокіл, кречет, Раїсо ^угіаісо Б.» (з укр.?), ч. ст. Ьеіогог, Ьеіогогес «білий сокіл», слц. [Ьеіогог] «тс.»; —складні утворення, можливо, вже праслов’янського періоду, з основ слів білий (Ьеі-) і зір (гог-/гаг-); очевидно, в одній частині утворень основа гог- у значенні «погляд, очі», а в іншій — у значенні «вигляд, обличчя» (у кречетів білявий живіт; північні соколи старшого віку білішають); у слові білозерець Булаховський вбачає вплив слова озеро (НЗ КДУ 7/3, 56).—Зіпйупзкі 113—114; Вгйскпег 24; Ваза] Рог. ]§г. 1961/1, 31; ЗССЯ 2, 76; 81. ргазі. І 237.— Див. ще білий, зір.
білозір2 (бот.) «гадай-зілля, Рагпаз-зіа раїизігіз Б.», [білозор] «тс.» Мак; — р. белозбр, [белозар], болг. белоздр «тс.»; складне утворення з основ прикметника білий та іменника зір «погляд, вигляд»; назва зумовлена білим кольором квітів рослини.— БСЗ 4, 459; ЗССЯ 2, 76; 81. ргазі. І 236.— Див. ще білий, зір.
[білоклен] (бот.) «клен польовий, Асег сатрезіге Б.» Мак, [білокленина, біло-клень] «тс.» Мак; — складне утворення з основ прикметника білий та іменника клен; виникло, очевидно, як результат протиставлення клена польового кленові звичайному (клен) та кленові татарському (чорноклен), хоча й клен польовий місцями має назву чорноклен.— Див. ще білий, клен.
[білокост] «червона з чорним тканина», [білокбс] «шовкова узориста тканина» Ж; — р. белдкбс «старовинна шовкова тканина з візерунками»; — неясне.
білокурий; — р. белокурьій, п. ст. Ьіаїокигоіуаіу (очевидно, з укр.); — складне утворення, в якому роль першого компонента відіграє основа при
кметника білий, а природа другого компонента остаточно не з’ясована; Булаховський вважає майже в однаковій мірі ймовірними три різні пояснення цього компонента: як видозміненого -кудрий, як р. каурьій «світло-каштановий» і як похідного від р. кур «півень»; Фасмер (І 148) пов’язує з основою слова курйти (пор. укр. курява, п. кигх «пил»), припускаючи первісне значення «покритий білим пилом».— Булаховський Мо-возн. 1951 (IX) 74—75; Шанский ЗСРЯ І 2, 87—88; 8АУ І 143.— Див. ще білий.
білолізник (бот.) «Еигоііа Айапз.»;— р. [белолбзник] «Еигоііа сегаіоісіез», [бе-лолбз] «верба, 8а1іх Сшеїіпі; 8а1іх зіі-риіагіз ЗшііЬ.; 8а1іх ашу^сіаііпа Б.»;— складне утворення з основ прикметника білий, іменника лоза і суфікса -ник; назва зумовлена зовнішнім виглядом рослини — її листя покрите білими зірчастими волосинами.— Флора УРСР 4, 339—340.— Див. ще білий, лоза.
[біломуха] (орн.) «синьошийка, Биз-сіпіа зуесіса» Ж, [біломушка] «тс.» Ж;— назва пов’язана, очевидно, з білою плямкою (мушкою) на грудях пташки,— Воїнств.— Кіст. 329; БСЗ 6, 620.— Див. ще білий, мушка.
[білоніг] (бот.) «остудник, Негпіагіа §1аЬга Б.» Мак; — складне утворення з основ прикметника білий та іменника нога; назва зумовлена тим, що розтертий остудник дає піну, яка добре відмиває шкіру.— БСЗ 13, 148.— Див. ще білий, нога.
[білополя] (бот.) «тополя біла, Ро-рціцз аІЬа Б.» Мак; — результат злиття словосполучення біла тополя «тс.».— Див. ще білий, тополя.
білорус; — р. белорус, бр. беларус, п. Віаіогиз, ч. Веіогиз, слц. Віеіогиз, вл. нл. Веіогиз, болг. белорусин, м. Бе-лорус(ин), схв. Белорус, слн. Веіогиз; —> похідне утворення від назви Б^лая Русь (з XVI ст.), первісна семантика якої остаточно не з’ясована; тлумачилась як «Русь, вільна від татар» (Потебня ЖСт, 3, 1891, 117—118), як пов’язана з білим одягом і переважно світлим волоссям населення (Карский Белорусьі І 117; Регйюіі АЇЗІРЬ 3, 23;
8, 22; КгеізсЬтег Сіоііа 21, 117) або з назвою міста Бельск (Ильинский 81а-уіа 6, 390).— Фасмер—Трубачев І 149; Никонов 48—49; Назіог^иіеу 2181РН 7, 220; Уакаг А8ЕЕК 8, 201—213.— Див. ще білий, русин.
[білотал] (бот.) «біла верба, біла лоза, 8а1іх аІЬа Ь.; 8а1іх ашу^сіаііпа Ь.; 8а1іх уітіпаїіз Б.» Мак, [білоталь] «тс.» Мак, [білотала] «8а1іх ату^сіаііпа Ь.» Я, [білотіл] «тс.» Я; —р. белотал «тс.; 8а1іх уітіпаїіз», [белотальник] (порода верби); — складне утворення, що виникло на грунті виразу білий тал (порода вербових з білим забарвленням кори); білотіл є результатом зближення з тіло.—Див. ще білий, тал.
[білотернь] (бот.) «обліпиха, плохов-ник, НіррорЬае гНашпоісІез Ь.» Мак; — очевидно, результат контамінації слів [білотал] (порода вербових) і [вербо-тернь] «обліпиха», [терен толовий] «тс.».— Див. ще білотал, верботернь.
білотурка «сорт ярої пшениці»; — р. белотурка «сорт пшениці, арнаутка», бр. белатурка «тс.»; — складне утворення з основ слів білий і турок; назва зумовлена, очевидно, походженням сорту з території, яка належала Туреччині (пор. арнаутка).— Див. ще білий, турок.
[білоцвіт] (бот.) «гикавка, Вегіегоа іпсапа (Б). ОС.» Мак; — р. [белоцвет] «тс.»; — складне утворення з основ прикметника білий та іменника цвіт; назва зумовлена білим кольором квітів гикавки (пор. р. [белоголбвник] «тс.»).— Див. ще білий, цвіт.— Пор. білавка.
[білочник] (бот.) «перстач гусячий, РоіепШІа апзегіпа Ь.» Мак; —р. [бе-лочник] «королиця, БеисапіНешит»; — неясне; можливо, результат видозміни форми *палечник, [палочник] «тс.».
[білпух] (бот.) «підбіл, Тиззіїа^о Гаг-Іага Ь.» ВеЗа, [бівпух, бівпушок] «тс.»; — р. [белопушица] «скереда, Сгеріз іесіо-гиш Ь.», [белопушка] «тс.», п. Ьіаірисй (Вгйскпег 24); — складне слово, утворене з короткої форми прикметника білий та іменника пух (пушок)-, назва відображає біле опушення нижнього боку листків рослини. — Вісюліна — Клоков 329—330.— Див. ще білий, пух.
білувати «знімати шкуру із забитої тварини»; — р. беловать, бр. бяліць «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини», п. Ьіеі іс «знімати шкуру з забитої тварини», слц. ЬіеІіЕ «очищати від лушпиння», вл. Ьеііс «тс.», нл. Ье-Ііз «тс.; знімати шкуру з забитої тварини», болг. беля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору», м. бели «здирає кору, очищає від лушпиння», схв. бе-лити «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]», слн. ЬеШі «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»; — пов’язане з білий; первісно могло стосуватися білої деревини, яка відкривається після очищення від кори; менш вірогідним є припущення (Мартьінау Белар. лінгв. 1, 16), нібито основа Ьеі- у цьому випадку мала давнє значення «чистий»,— ЗССЯ 2, 67; 81. ргазі. І 231— 232.— Див. ще білий.
[білюжа] «тоня, яку тягнуть неводом» Берл; — очевидно, видозмінене запозичення з російської мови; пор. р. [бе-лужья заводина] «перемет, яким загороджують білугам вихід у море з Канда-лакшської затоки і Печерської губи».— Див. ще білий.
біля, [білля, піля, пілі, пиля Л, полі, для, бля, ля], побіля; — р. пбдле, бр. заст. подл-Ь, др. иод'ьл'б, п. росіїе, ст. роїе, ч. родіе, ст. робі і, вл. нл. росіїа «тс.»; — результат видозміни давньоруського складного прийменника по-дьл-Ь (укр. ст. подл-Ь, подли, подле), утвореного з прийменника по і іменника *дьля (*с!ь1 і а) «довжина», через неза-свідчену стадію *підля, *підлі з наступним випадінням д перед л; заміна початкового п на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника близько; кінцеве -я викликане, очевидно, східнослов’янською тенденцією до заміни кінцевого із, ’е в частині випадків більш відкритим голосним ’а (я); пор. відкіля (<.от-ьколІ5), після (<ПОСЛІ5) і ін.; спроба виведення від *оЬ,ь-с1ь1е (Трубачев Зтимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в біля.— Мельничук СМ III 145— 146; Гумецька Досл. і мат. IV 48; Фас-
мер III 297; Вгйскпег 425; Е88Л 81. §г. 1, 68—69, 73; Вегп І 252; Мікі. УСг. IV 254, 518.— Див. ще бля, для, по.
біль, [бола] «важка хвороба, болячка» Ж, їбблещ] «хвороба; туга», [ббле-щі] «тс.», [бблізнь] «хвороба» Ж, [болість] «тс.», болільник, [ббліч] «біль» Ж, ]боля] «хвороба, недуга» Л, [боляк] «болячка», [боляка] .«велика болячка» Я, болячка, [болячівник] «від рослини з лікувальними властивостями» ВеУг, [бо-леснйця] «лікарня» Ж, [ббльниця] «тс.», [боль] «хворий»Ж, боліти, [болізнувати] «хворіти» Ж, [бблезний] «болісний», [бб-лесний, бблізний] «тс.», болісний, болючий, [болякуватий], болячкуватий, болящий, больовий, [бблізько] Ж, боляче, [бдлько], обезболювати, [рбзбіль] «захворювання», [розббла] «причина болю», уболівати, уболівальник; — р. бр. боль, др. боль «хвороба», п. вл. слн. Ь61, ч. ЬоІ «скорбота, сум», слц. ЬбГ, нл. ЬоІ, полаб. Ьйіб «болить», болг. боли «болить», бблка «біль», м. бол, схв. ббл, стел, боль «хворий», волати;—псл. ЬоІ]Ь, Ьоіеіі;—очевидно, споріднене з двн. Ьаіо «згуба, зло», дісл. Ь^І «злість», дангл. Ьеаіи «тс.», гот. Ьаіифп «мучити»; менш переконливе виведення (Трубачев ВСЯ 3, 124—126; ЗССЯ 2, 187— 189; Уаіііапі РЙ8 22, 40) від псл. Ьоіь «великий»; безпідставною була думка (Нігі РВгВ 23, 331) про запозичення слов’янських слів з германських мов; пов’язування з лат. йоіеге «боліти; страждати, сумувати» (МасЬек Е8ЛС 60) необгрунтоване.— Критенко Вступ 528; Фасмер — Трубачев І 191; Шанский ЗСРЯ І 2, 155—156; 81атсзкі І 40; БЕР І 64, 65; 8кок І 184—185; 81. ргазі. І 304, 315; 8айп.—Аііг. УАУЬ. І 381 — 383; Мартьшов Сл.-герм. взаимод. 195— 198; Рокоту 125.
більший, більшйльний, більш, більше, більшати «збільшуватися», [біль-шїти] «тс.», [більшати] «збільшувати», [більшак] «старший віком» Ж, [більши-на] «більшість; величина», більшість, [взбільшкй] Ж, завбільшки, збільшувач, перебільшення, убільшки; — р. боль-шбй «великий», дальший «більший», бблее «більше», бр. ббльшьі «більший», др. болии «більший», больши «більша»,
болг. [ббле] «більше», [бблье] «тс.», схв. боли «кращий», слн. ЬоІ] «більше», [Ьфі}і] «кращий», стел, г.слии «більший», больши «більша»; — псл.* Ьоїщь, Ьоіьзі «тс.»; — споріднене з дінд. Ьа-Іїуйп «сильніший», ЬаІізіЬаЬ «найсиль-ніший», Ьаіаш «сила, міць», гр. рєХтєрос; «кращий», фріг. раХт]т «король», нн. раї (раїї) «міцний, тугий», лат. йе-ЬіІіз «слабкий»; іє. *Ье!-/Ьо1- «сильний».— Шанский ЗСРЯ І 2, 160; Фасмер—Трубачев І 191; БЕР І 65; 8кок І 187; ЗССЯ 2, 193—194; 81. ргазі. І 316; 8абп.— Аііг. УШ. І 383—384; Вегп. І 72; Озі-ЬоН ІР 6, 3—4; МаугЬоГег II 416—417; Рокоту 96.
більшовик, більшовизм, більшовизувати, більшовизація; — бр. бальшаеік, п. Ьоізгехсік, ч. Ьоізеуік, слц. Ьоі’зе-уік, вл. Ьбізехсік, нл. Ьоізехмік, болг. м. болшевйк, схв. болшеейк, слн. Ьо1і$е-уік; — калька р. большевйк, утвореного в 1903 р. від основи слів ббльше, боль-шинствб для позначення очолюваної Леніним частини РСДРП, яка на II з’їзді РСДРП дістала більшість голосів при виборах у центральні органи партії.— ССРЛЯ І 561.— Див. ще більший.— Пор. меншовик.
більярд, більярдна; — р. бильярд, биллиард, бр. більярд, п. вл. Ьііагсі, ч. Ьіііаг, слц. Ьіііагсі, болг. билярд, м. биліард(р), схв. билй]ар, бйлар, слн. Ьі1]агс1; —запозичення з французької мови; фр. Ьіііагсі «більярд», первісно «кий», утворене від Ьіііе «кулька» (спочатку дерев’яна), яке походить від нар.-лат. *ЬТ1іа, очевидно, запозиченого з галльської мови, в якій означало «стовбур дерева».— СІС 97; Акуленко 140— 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 119; Паигаі 89.
[бім-бім] (передача звуків, створюваних при доторканні пальцями до нижньої губи), [бімбувати] «байдикувати; говорити під ніс»; — п. Ьіш-Ьаш «бім-бам», Ьіш (відтворення бою годинника), ч. Ьіш, ЬішЬаш (передача звуку від удару), м. бим «тс.», схв. бим-бам (відтворення звуку великого дзвона); — звуконаслідувальне утворення; похідне дієслово створено на українському грунті.
[бімбувати] «чванитися, гордо триматися»; — очевидно, результат розвитку значення «байдикувати» в омонімічному дієслові [бімбувати}, похідному від [бім-бім] (див.).
бінокль; — р. бинбкль, бр. бінокль, п. Ьіпокіе «пенсне», ч. Ьіпокі «пенсне; бінокль», слц. Ьіпокеї «бінокль», вл. Ьіпокі, болг. бинбкьл, м. бинбкл, схв. би-ндкл, слн. Ьіпокеї «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. Ьіпосіе «пенсне, лорнет» утворено за зразком лат. Ьіпо-сиіиз «бінокль», штучно створеного в 1645 р. з лат. Ьіпі «двічі», спорідненого з псл. (Іьуа, укр. два, і осиїиз «око»,, спорідненого з псл. око, укр. око.— СІС 97; Шанский ЗСРЯ І 2, 120; Паигаі 89; АУаІйе—Ноїш. І 106.— Див. ще два, око.— Пор. біс2.
біо- (перший компонент складних слів типу біогеографія, біофізика, який відповідає семантично прикметникові біологічний)-, — р. болг. м. схв. био-, бр. бія-, п. ч. слц. вл. слн. Ьіо-; — запозичення з європейських мов; н. фр. англ. Ьіо- «тс.» є результатом скорочення н. Віоіо^іе «біологія», фр. Ьіоіо^іе, англ. Ьіоіо^у «тс.» (н. Ьіо1о§ізсЬ «біологічний», фр. Ьіоіо^ідие, англ. Ьіоіо^ісаі «тс.»).— Див. ще біолог.
біограф, біографія, біографічний; — р. бибграф, бр. біеграф, біяграфія, п. Ьіо§гаі, ч. Ьіо£гаї «кінотеатр», слц. Ьіо-§гаГ «біограф; кінотеатр», вл. нл. Ьіо-£га?ііа, болг. м. биограф «біограф», схв. бибграф, слн. Ьіо§га( «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. Ьіо§га-рЬіе «біографія» і похідні від нього Ьіо-£гарЬе «біограф», Ьіо§гарЬідие «біографічний» утворено з грецьких слів РіО£ «життя» і 7рафо> «пишу»; припускається (Фасмер І 166) запозичення в російську мову з латинської (лат. Ьіо^гарЬіа) через польське посередництво.—Марковский РЯШ 1970/4, 97; Шанский ЗСРЯ І 2, 121; Оаигаі 89.— Див. ще біолог, графа.
біолог, біологія, біологічний;— р. биб-лог, бр. біелаг, біялбгія, п. ч. слц. Ьіо-1о§, вл. Ьіоіо^ца, болг. м. биолбг, схв. бидлог, слн. Ьіо16§; — запозичення з французької мови; фр. Ьіоіо^іе «біологія» (похідні від нього Ьіоіо^ие «біо
лог», Ьіоіо^ідце «біологічний») утворене Ламарком у 1802 р. з основи гр. рїод «життя», спорідненого з ав. }уа-іи-«життя», §ауа- «тс.», стел, жити, укр. жити, за зразком слів 1Ьео1о§іе і под., з другим компонентом, похідним від основи гр. Хбуод «слово, розум».— Шанский ЗСРЯ І 2, 121—122; Оаигаі 89; Ргізк І 237—239.— Див. ще жити, логіка.
біоніка «наука, яка вивчає біологічні процеси з метою розв’язання інженерних задач», бібнік «фахівець у галузі біоніки», біонічний; — р. бибника, бр. біоніка; — назва науки, що виникла на основі біології і електроніки (ВКР 6, 219); очевидно, результат злиття назв обох наук; англ. Ьіопісз може розглядатись також як похідне від прикметника Ьіопіс «наділений здатністю до передачі в спадок певних морфологічних ознак» (про організм), утвореного від гр. рїод «життя».— СІС 99.— Див. ще біолог.
бір1 «сосновий ліс», [бірнйк} «дрібний сосновий ліс, сосновий гай», [боро-вець\ «сосновий жук, довгоносик» Ж, боровик «[житель бору]; білий гриб, Во-Іеіиз есіиііз Виїї. Мак», [боровйна] «бір; трясовина», [боровиха], [боровйця] «бір», [боровнйця] «тс.», [боровнйк} «білий гриб» Ж, [борушкй] «шишки» Я, [боряк] «лісок» Мо, субір «мішаний ліс (сосна з дубом або ялиною)»; — р. бр. бор, др. боря> (б-ьр-ь) «сосна; сосновий ліс», п. вл. Ьбг «бір», ч. Ьог «ліс», слц. Ьбг «сосна; сосновий ліс», нл. Ьбг «сосна», болг. м. бор, схв. бор, слн. Ьог, Ьбга «тс.», стел, иорик «сосна», ворк «сосновий ліс»; — псл. Ьогь «сосна; сосновий ліс» від того самого кореня іє. *ЬЬег-/ЬЬог-, що й борода; — споріднене з дісл. Ьргг «дерево», дангл. Ьеагц «ліс», двн. Ьаго «тс.»; зближується також (Регззоп Веііг. 993) з слн. Ьгіп, Ьг'ша «яловець, сосна» або (М^аііег Зіауіа 36, 260—262) з герм. *ІогЬи «сосна»; допускався (Вгйскпег 36) зв’язок з псл. Ьага «болото»; висловлювалась безпідставна думка (Нігі РВгВ 23, 331) про запозичення з германських мов.— Кри-тенко Вступ 521; Шанский ЗСРЯ 12, 164—165; Фасмер І 193; Преобр. І 39;
Мозгупзкі РХЛР 284, 287, 313; ЗССЯ 2, 216—217; 81. ргазі І 335—336; Засіп.— Аііг. \П¥Ь. І 398—399; Зккерт ВСЯ 4, ПО; Мартьшов Сл.-герм. взаимод. 108— 111; Вегп. І 76; Белецкий Принципи 88; Рокогпу 109.
[бір2] «податок»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. Ьіг «податок, данина», молд. бир «тс.» походить від болг. ст. бир «податок», стел, г.ирт. «подать, данина».— УгаЬіе Ношапозіа-уіса 14, 132.— Див. ще бйрче.
бір3 — див. бор.
біржа «у капіталістичних країнах — установа для укладання торговельних угод; торгова площа; місце найму робочої сили; (заст.) стоянка візників», (баржа] «тс.», біржак «біржовий візник» біржанйк, (биржанйк], біржовик, (бир-жовйк] «тс.», [збіржа] «екіпаж візника» Ж, (збіржанйк] «візник» Ж; — р. бйр-жа, бр. біржа, п. Ьігга «стоянка візників» (з рос.), ч. Ьигза, слц. Ьигга, болг. ббрса, м. берза, схв. берза, слн. Ьбгза;— очевидно, запозичення з німецької мови; н. Вогзе «біржа» походить від фр. Ьоиг-зе «гаманець; біржа», в якому зберігається слат. Ьигза (Ьугза) «гаманець», що зводиться до гр. ророа «шкіра; шкіряна сумка», етимологічно неясного.— Шелудько 22; Шанский ЗСРЯ І 2, 122; Фасмер І 166; Преобр. І 26; К1и§е—Мііхка 92; Баигаі 106; Ргізк І 277—278.
[біриш] «парубок до волів» ЕЗб 4, [биреш] «тс.», [бирешити] «служити»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьегез «наймит, сільськогосподарський робітник» є похідним від іменника Ьег «плата за найми», запозиченого або з тюркських, або з слов’янських мов (пор. дтюрк. чаг. Ьаг- «давати», др. бирт> «подать», болг. бир «тс.», схв. бйр «плата священикам і учителям»). — МИТЕЗг І 280; Вагсгі 18—19.— Пор. бйрче.
[біркй] «дрібні річкові черепашки» Я; — очевидно, результат зміни значення слова бірка (бйрка) «гральна кістка, шашка» і т. п,— Див. ще бирка1.
бірмак — див. бармакй.
[бірувати] «могти, бути спроможним Ж; намагатися О», ст. бировати «володіти, рядити» (XVIII ст.); —запозичення з угорської мови; походження уг.
Ьіг «володіти, могти» остаточно не з’ясоване.— ВеЛ 392; Тимч. 90; ММТЕЗг І 303—304; Вагсгі 20.
[біручний] (ніж) «струг», (бйручний, беричний] «тс.» ДзАтл II; — результат видозміни слова (обіручний], утвореного від основ слів оба, (ебі, обидві) і рука.— ДзАтл II 220.— Див. ще оба, рука.
бірше — див. борзий.
бірюза;— р. бирюза, ст. берюза, бр. біруза, схв. пйруз; — запозичення з турецької або половецької мови; тур. рі-гиха, їігиге, полов, паруза походять від перс, рігйга «тс.», яке зводиться до ав. *раііігаосай-, утвореного з префікса раі-1і- «назад, знову, проти, з-» і основи дієприкметника гаосапі- «блискучий», від дієслова гаок «блищати, сяяти», спорідненого з дінд. гбсаіе «блищить, сяє», гокаЬ «світло», лат. Ійсео «сяю», псл. Іись (<*1оись), укр. лучина — СІС 100; Шанский ЗСРЯ 12, 123; Фасмер І 167— 168; Дмитриев 556; Горяев 1896 17; Ьокоізсй 49; Разапеп УегзисЬ 384; Ногп 78; ВагНіо1ошае822—829, 1491; Х^аісіе— Ноїт. І 823—824.— Див. ще лучина.
біс1 «чорт; [шал, скаженість ВеУг]», бісеня, [бісйтель] «чорт, який сварить людей між собою» Я, [бісйха] «чортиця» Я, (бісиця Я, бісурка] «тс.», (бісбвщина), бісота «нечиста сила», біснуватий, (бішений] (у виразі (бішені огірки] (бот.) «дурман, Оаіига зігатопіиш Б.») Мак, бісити, біснуватися, добіса, достобіса, забісбваний, [збіс] «шал, скаженість» ВеУг, (збіса] «багато», (збісиніти Я, збісноватіти Ж, збішілість Ж], обісіти; — р. м. бес, др. б'бгь, п. Ьіез, ч. вл. нл. ст. Ьез, слц. Ьез, болг. бяс, схв. бес «лють, злість, шал», СЛН. Ье8, СТСЛ. В’ІС’К;— ПСЛ. Ье8Ь < *ЬоІСІЗ- (<іє. *ЬЬоіОЬ-), очевидно, пов’язане з Ьо]аіі 8§ «боятися»; — у такому разі споріднене з лит. Ьаіза «страх», Ьаізйз «жахливий, бридкий», лат. їоесіиз «бридкий», гр. лї&т]хо£ «мавпа» та ін.; менш переконливе зведення (Мозгупзкі Р2ЛР 191 — 192) до іє. *ЬЬбз- «блищати, світити» і пов’язування з дінд. ЬЬазаіі «блищить», ЬЬаза «світло, блиск», як і зіставлення (Ильинский РФВ 65, 215—216) з босий,—Шанский ЗСРЯ І 2, 100—101; Фасмер — Трубачев І 160; Преобр. І
60; БЕР І 109—110; 8кок І 149; ЗССЯ 2, 88—91; 81. ргазі. І 244 ; 8асіп.— Аііг. Ж. І 296—298; Вегп. І 56; МйЬЬ— Епсіг. І 251; Топоров І 182; Рокогпу 161—162; Регззоп Веііг. 234.— Пор. боятися.
біс2 (вигук, яким глядачі запрошують повторити виступ), бісирувати «викликати і виступати на біс»; •— р. болг. бис, бр. біс, п. ч. слц. Ьіз, схв. бйс, слн. Ьіз; — запозичення з французької мови; фр. Ьіз являє собою запозичене лат. Ьіз «двічі», яке походить від іє. *(іиі- і є спорідненим з лит. Ой (Пуі) «два», дінд. биуа, гот. іщаі «тс.», стел, дііва, укр. два.— СІС 100; Фасмер — Трубачев І 168; Шанский ЗСРЯ 12, 124; Ео§агазі 81. зі. З, 413-—416; ’ЇУаІсіе— Ноїш. І 107.— Див. ще два.
[біедерево] (бот.) «дурман, Оаіига зігатопіиш Б.», [біедрево Пі, бізьдерево, бузьдерево] «тс.»; - складна назва, утворена із слів біс і дерево; назва зумовлена отруйними властивостями рослини.— Див. ще біс1, дерево.-—Пор. біждерев1-2, бісйна.
бісер «кольорові бусини», [бйсер! «тс.; перлина Ж», [бісері] «намисто» ЕЗб 4, [бісор, бісур, бйсюр] «тс.» ДзАтл II, бісерина, [бисерниця (річна)] (зоол.) «перлівниця річкова, Маг^агііа таг^агііі-іега» Ж; — р. бйсер «кольорові бусини», бр. бісер «тс.», др. бисер-ь, бисьр'ь «бісер, перли», п. Ьізіог «вісон; морський шовк; бісер», ч. ст. Ьізег «перли», болг. м. бйсер, схв. бйсер, слн. Ьізег, стел, ннсерті, БИС'Кр'К, ИИСКр’К «тс.»; — очевидно, через старослов’янську мову запозичено з тюркської (булгарської); гіпотетичне булг. *Ьйзга виводиться від ар. Ьизга «штучні перли, стеклярус»; Ільїнський (РР 11, 189) непереконливо виводив з *обвисерь (висіти).-— СІС 101; Шанский ЗСРЯ І 2, 124; Филин Образ, яз. 170; Трубачев КСИС 33—34, 208; Фасмер І 168; Преобр. І 26; Зіащзкі І 34; МасЬек Е89С 54; БЕР І 49; Раче-ва 2181 24, 107—108; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 117; 8а<іп.—Аііг. УШ. І 322-—323; Вегп. І 58; ЬокоізсЬ ЗО.— Пор. буси.
[бісйна] (бот.) «блекота чорна, Нуоз-суашиз пі§ег Ь.; дурман, Паіига зіга-202
шопіиш Ь.» Дз, [бісйна] «дереза» Мо; — похідне утворення від основи біс (біситися)-, назва зумовлена отруйними властивостями рослин.-— Див. ще біс1.— Пор. бесиво, бесіжнйк.
біскуп «католицький єпископ», [бйскуп, бискупство], бискуплянин (ст.) «селянин, що живе на землях єпископства», [бйскупщина], ст. бискуїть (1347); — р. ст. бйскуп, бр. біскуп, п. ч. слц. Ьізкир, вл. нл. Ьізкор, схв. бйскуп, слн. Ьізкир, стел. Бискоугі'ь; — запозичено з давньоверхньонімецької мови, очевидно, через польську і чеську; двн. Ьізсоі походить від лат. ерізсориз, яке зводиться до гр. єлйтхолод «єпископ».— Тимч. 91; Дзендзелівський УЗЛП 20-—21; Фасмер І 168; КісЬЬагсіі 38; 8абп.— Аііг. УАУЬ. І 323—324; Вегп. І 58; К1и§е-Міігка 79.-— Див. ще єпископ.
бісма «немає», біс-має «тс.»;—складне утворення з іменника біс і дієслівної форми має- пор. чортма «тс.».— Див. ще біс1, мати2.
бісмут — див. вісмут.
[бісурман] «бусурман», [бісурма-нець, бесур] «тс. »; •— результат видозміни негативно забарвленого слова бусурман під впливом слова біс\— Див. ще бусурман.
[біхреса] «чорт (у лісі в червоній шапці)»; — неясне; можливо, первісне *без-хреста (дитина), *безхрестий (пор. [бїз] «без») із формальною зміною, викликаною евфемістично-табуїстичними міркуваннями або затемненням первісного значення; вірування про походження частини «нечистої сили» від померлих нехрещених дітей були дуже поширені.-— Див. ще без2, хрест.
[біцаня] (назва вівці) Доп. УжДУ 4; — неясне; можливо, пов’язане з уг. Ьісе§ «шкандибати», [Ьісе] «кривий», що вважається звуконаслідувальним утворенням (МЬ1ТЕ8г І 296); може бути зіставлене і з [бечка] «вівця», [біська] «тс.» (дит.) О (щодо звукових співвідношень пор. бичок •— бйця).
[біць] «брат» Я; — запозичення з молдавської мови; молд. бііцз (рум. Ьі|й) «братик, дядько» є результатом скорочення зменшувальної форми молд. бз-
дйцз (рум. ЬйсЩй) «тс.», похідної від молд. баде (рум. Ьасіе) «тс.».— Див. ще бадьо.
блават «блакитна шовкова тканина; (бот.) волошка, Сепіаигеа Б.», [блава-тень] «тс.» Ж, [блаватас] «блакитна шовкова тканина», [блаватус] «тс.», Ібла-ватинь] «волошка синя, Сепіапгеа суа-ПВ8 Б.» Мак, [блаваток, блавит] «тс.» Мак, {блевіт] «волошки», [глават] «тс.» Мак, [блаватний] «шовковий», ст. бла-ватьі «вид тканини» (XVII ст.); — р. [блаватна] «волошка», п. Ь1а\уу «блідо-блакитний», Ь1а\уа( «волошка; шовкова тканина», ч. ст. Ьіауаі «волошка», по-лаб. Ьіоуй «блакитний»; — запозичено через польську мову з середньоверхньонімецької; свн. Ьіатме (Мату, Ьіа) «синій, темний; фальшивий» (нвн. Ьіаи «синій») споріднене з англ. Ьіпе «тс.», лат. Па-уц8 «жовтий, мутний».— Шелудько 22; КісЬЬагсіі 35; Засіп.— Аііг. У’ЇУЬ. І 235—236; Негпе 93; Вегп. І 58; Мікі. Е\У 13; К1и£е—Мііхка 82.
[блавучити] «сидіти без діла, лінуватися»; — очевидно, пов’язане з нім. Ьіац у виразі Ьіапеп Мопіа§ шасйеп «не виходити в . понеділок на роботу» (букв, «робити синій понеділок»); німецький вираз пов’язується з тим, що раніше при фарбуванні вовни в синій колір її на неділю клали в розчин, а весь понеділок вона повинна була висіти на повітрі, що давало змогу робітникам гуляти без діла; пор. рум. а Гасе Ьіац «не виходити на роботу після свята» (з нім.).— К1и&е—Мііхка 82; ПЕРМ 83.— Див. ще' блават.
благати «просити, молити», [блага-щий, благущий], благальний, [благач], невблаганний, ублажати; —запозичення з польської мови; п. Ь1а§ас «благати», походить від ч. ст. ЬІаЬаіі «величати», пов’язаного з ЬІаЬо «благо». — Зіатузкі І 35; ПгЬапсгук ВіЬІіа кгбі. ХоГіі 100.— Див. ше благо.
благо «добро, щастя», благість, благостиня, блаженство, благйй «блаженний; [тихий, спокійний ВеУг]; поганий», благбнький «поганенький, слабенький», [благуватий] «недоумкуватий» Г, блаженний, блажнйй «божевільний» Бі, [благувати] «допомагати (хворому)»
Ж, Іблажйтися] «згоджуватися» Г, блаженствувати, [зблажшпися] «присмирніти» ж, [наблажити] «принести благо»;— р. благо «добро; добре; погано», благбй «добрий; [поганий]», бр. блага «погано», благі «поганий; нездара», др. благо «добро, щастя»; — запозичено в давньоруську мову книжним шляхом із старослов’янської; стел, вдаго «добро, щастя», вдагті «добрий» з неповноголос-ним -ла-, як і болг. м. благо, схв. благо «тс.», слн. Ь1а§6 «майно, скот, добро», ч. слц. Ьіайо, ч. Ьіайоуу «нерозумний», відповідають р. [бдлого] «благо; добре», укр. [не-з-болбга] «не з добра» Ж, п. Ь1о§о «благо», Ь1о§і «блаженний», нл. Ьіо^озс «блаженство», полаб. ЬІаДіИпе (< Ь1а§о1ьпь) «веселий, безжурний»; — псл. *ЬоІ£о, *ЬоІ£ь; — вважається спорідненим з дінд. Ьйаг^аіі «сяйво», лтс. ЬаІ§ап8 «білявий», лат. Іи1§ог, Па§го «горю, палаю, тлію», гр. срХєу® «горю», можливо, також з ав. Ьагаїауеііі «запрошує, виявляє пошану», Ьагауба- «дорогий, бажаний», Ьагац «релігійний ритуал», дінд. Ьг1іа8-раіі1і «господь», лат. Па^ііаге «вимагати»; припущення про зв’язок благйй «поганий, дурний» з гр. р/ас «дурний», лат. їіассиз «слабий, безсилий» (Мікі. ЕУ/ 13, 17; Вегп. І 58; Масйек Е8ЛС 55; УРаІсіе-НоГш. І 507) малопереконливе: йдеться про та-буїстичну заміну негативної назви її антонімом, підтриману прямим зв’язком одного із значень слова блаженний «юродивий» із значенням слова дурний.— Шанский ЗСРЯ І 2, 131—132; Зализняк ВСЯ 6, 36; Фасмер І 170, 171; Преобр. І 27—28; Зіатекі І 36; Всіцщіег-Веис РгоЬекеН 23; БЕР І 52—53; Зкок І 166— 167; ЗССЯ 2, 173; 8Б ргазі. І 306—307; Засіп.—Аііг. УШЬ. 1327 —333; Мозгуп-зкі Р7ЛР 85, 316; Ріск І3 153, І4 94.
[благобйт] «добробут» Ж; — застаріле запозичення з чеської мови; ч. слц. ЬІайоЬуі «добробут, достаток» є книжним складним утворенням з основ Ьіайо і Ьуі, пов’язаним, можливо, ще з стел, вдаговкітик, що було калькою гр.єоє^їа «добре самопочуття», утвореного з основ єо «добре» і є у® «маю» .— Див. ще благо, бути.
благоговіти «ставитися з глибокою пошаною», благоговіння, благоговійний; — р. благоговеть, др. благоговіти, болг. благоговея; — запозичено в давньоруську мову з старослов’янської; СТСЛ. БЛЛГОГСЕФти, утворене з основ Благо «добре» і говфти «ставитися з релігійною пошаною», е калькою гр. єоХофєїоФаі «тс.», утвореного з єб «добре» і ХаРєїоФаі «поважати, боятися».— Шанский ЗСРЯ І 2, 129.— Див. ще благо, говіти.
[благодйш] (бот.) «бородата трава, бородач, Апсігоро^оп сіігаіиз» Ж, Мак;— очевидно, запозичення з чеської мови; пор. ч. ЬІаЬобузпу «дихаючий блаженством, блаженний», слн. Ь1а§о сіузєс «пахучий»; назва, можливо, пов’язана з тим, що ця рослина добре поїдається худобою.— Словн. бот. 62.— Див. ще благо, дихати.
благословити, благословляти, благословенний, [благословенство]; — р. благословить, бр. благаславіць, др. благословити, п. Ьіо^озіамйс, ч. ЬІаЬозІауііі, слц. ЬІаЬозІауіі’, болг. благославям, благослови, м. благослови, схв. благословити, Слн. Ьіа^озіоуііі; — запозичено в давньоруську мову церковно-книжним шляхом із старослов’янської; стел. Благословити, складне дієслівне утворення з основ Благо і слово, є калькою гр. єбХоуєТу, утвореного з основ ЄЇ) «добре» і Х6705 «слово»; менш переконлива думка (Мозгупзкі Р7ЛР 85, 316) про власне слов’янське походження слова.-— Шанский ЗСРЯ І 2, 133; Фасмер — Трубачев І 171; Меіііеі КЕ8 1, 11. — Див. ще благо, слово.
[благузнити] «теревенити, базікати» Г, [благутити] «марити» Ж; •— результат видозміни деетимологізованої форми [блевузнити] «варнякати», аналогічний до діалектної видозміни [наут] «нут (вид бобових)» > [навут, нагут] «тс.» (Мельничук ЛБ II 86); на звукову форму могли вплинути слова з основою благ-; до [благутити] пор. схв. бл'утити «плести нісенітницю», слн. ЬІ а^йіаіі «хитатися на ходу».— Див. ще блевузнити, блюзнити, блювати. — Пор. блягуз-кати.
[бладарія] «мережка до косинок, нижніх сорочок» Мо; — можливо, пов’язане з молд. блзнзрйе (рум. Ьійпйгіе) «хутро, хутряні вироби», похідним від молд. бланз (рум. Ьіапй) «шерсть, хутро».— Див. ще блан.
блазень «паяц; дурень; молокосос», [блазен], блазнюк «тс.», блазенство, [бла-зеня] «розбещене дитя», [блазня] «тс.; жарт Бі», [блазеньки, блазенщина Бі] «пустощі», [блазнйця] «пустунка, бала-гурка» Я, [блазнуха] «молокососка; дурна», [блазнюха, близнючка] «тс.», [блазнй-тися] «пустувати; спокушатися», [блаз-нувати] «дуріти», блазнювати «бути блазнем», [облазнйти] «обдурити»; •— р. [блазень] «дитинча; пустун; привид», [блазнйть] «спокушати», бр. блазан «блазень, молокосос», блазен «тс.», др. блазні» «спокуса, обман», блазнити «спокушати, обманювати», блазовати «чванитися», п. Ьіахеп «блазень», ч. слн. Ьіахеп «божевільний», слц. Ьіахоп «божевільний; блазень», вл. Ьіахп «дурень», нл. Ьіахап, Ьіахп «тс.», болг. блазня «спокушаю», м. блазни «спокушає», стел, влазм-к «омана, спокуса»; — загальноприйнятої етимології не має; найчастіше зіставляється через початкове значення «омана, блукаючий вогник» з лтс. Ьіахі «блимати», Ьіахша «блимання, блиск, відображення» (Реіегззоп В81. \УогШ. 55), лат. їіащаге «горіти, сяяти», Патта «полум’я» або з лат. Па^гцт «бич», Ї1а§ііо «бичую», дісл. Ьіак «удар» (Георгиев Бьлг. етим. и оном. 9; БЕР І 53—54), лат. Па§іііипі «ганьба, мерзота» (Реіг ВВ 18, 283; МеіІ-Іеі Еіцсіез II 442); менш обгрунтовані зіставлення з двн. Ьіазап «дути», блаза «міхур», лат. їіаге «дути», гр. <рХ,т)Уа<роє «балаканина» (Вегп. І 59; Бсішзіег-Зехус РгоЬеЬеїі 21—22), з благо, благий (Мікі. ЕУГ 14; СЬагрепііег АЇ81РЬ 29, 5), з стел. бладж «розпутничаю» (Локі А181РЬ 28, 1—2).— Фасмер І 171—172; Ріегпі-кагзкі Рог. 1960, 297-—298; 8кок І 170—171; ЗССЯ 2, 105—107; 81. ргазі. І 254; 8а<іп.— Аііг. УШ. І 333—335; Когіпек 53; МйЬІ.-— Епдг. І 312; Таїсіє—Ноїт. І 510—511, 513.
[блак] «смола, якою просмолюють човни та рибальські снасті» Дз, [бла-
кувати] «просмолювати блаком» Дз; — р. блак «вид смоли, дьогтю»; —неясне; можливо, пов’язане з нн. Ьіак «кіптява на лампі».— Фасмер-—Трубачев І 172; Кірагзкі ПеирЬіІоІ. Мііі. 53, 441.
блакйть «голубий колір», блакйт, [блакіть Ж, блакіте Ж, блякіт ЖІ «тс.», блакитний, блакитнавий, блакит-нявий, блакитнуватий, блакитніти, блакитнішати,ст. блакитний (1562); — бр. блакіт, п. Ь1§кіі, ч. слц. Ьіапкуі «тс.», схв. Ьіакііап «блакитний»; — запозичення з польської мови; походження польських форм остаточно не з’ясоване; вони виводяться або з свн. Ьіапс-Ьеіі «біла, сталево блискуча фарба» (2аг§Ьа ЛР ЗО, 21—22; Зіам/зкі І 36; Шелудько 22), або через чеське посередництво з пізньолат. ЬІапсЬеіцз.ЬІапкеіиз, Ьіапциеіиз (назви різних кольорів) (Ое-Ьацег І 60; Вегп. І 58; МасЬек Е8ЛС 55); пізньолатинське слово походить від франк. * Ьіапк «блискучий», спорідненого з н. Ьіапк «тс.».— КісЬЬагсіі 34; Засіп.— Аііг. УШЬ. І 336—337; Негпе 93; Паигаі 92.-— Див. ще бланк1.
[блам] «хутряний виріб», ст. бламьі (\№з),блам'ь (1596); — бр. блам чтслу, — запозичення з польської мови; п. Ьіаш «шматок хутра» виводиться з н. Еіатте, Еіатт «тс.», що е продовженням свн. уіатепе «тс.»; пізніше на українському грунті міг мати місце взаємовплив між блам і запозиченим з румунської мови блан, бланя «хутряний одяг».— КісЬ-Ьагсії 35; Вгйскпег ЗО; Шелудько 22.— Пор. блан.
[бламанка] «ласощі»; — неясне; можливо, пов’язане з фр. Ь1апс-шап§ег «бланманже (солодка страва): желе з молока з мигдалем і цукром», букв, «біла їжа» (за кольором основних складників), утвореним з прикметника Ьіапс «білий» і іменника шап§ег «їжа, страва», похідного від дієслова тап^ег «їсти», що продовжує лат. тапсіисаге «жувати; їсти», похідне від тапсіасиз «ненажера», пов’язаного з шапсіо «жувати», спорідненим з гр. растаораї «жую, кусаю», двн. шіпсііі «вудила», гот. типфз «рот», двн. типе! (нвн. Мипсі) «тс.». — СІС 102; ССРЛЯ 1502; Паигаі455; ДУаІсіе—Ноїш. II 24—25.— Див. ще бланк1.
[блан] «гуцульський хутряний одяг», [бланя] «тс.; хутряна опушка», [блане-ний] «опушений хутром»; — вважається запозиченням з румунської мови; рум. Ьіапа «хутро, шуба» виводиться від болг. [блана] «вичинена шкура з вовною»; форма чол. р. блан могла бути зумовлена впливом запозиченого з польської мови блам «хутро», але відповідне слово існувало і в чеській та словацькій мовах, пор. ч. ст. Ьіапа «шкіра, шкурка», Ьіапу «хутро», Ьіапаг «кушнір», слц. ст. Ьіапаг «тс.»; усі ці форми пов’язані з [блана] «шибка», ч. Ьіапа «плівка, (заст.) пергамен».— Шаровольський 36. заходозн. 58; ЗсЬеІисіко 127; ПБКМ 83; Сіогапезси 86—87; МасЬек ЕЗйС 55; Засіп.-— Аііг. У’ЇУЬ. І 133-—134.— Див. ще блана.— Пор. блам.
[блана] «шибка НЗ УжДУ 26; шкірка, пергамен Ж; плівка Дз УЗЛП», [бланар] «скляр» Ж, їбланяр] «тс.», [бла-новйтий] «такий, що має багато пліви» (про м’ясо) Дз УЗЛП; — запозичення з словацької мови; слц. Ьіапа «шкірка, плівка, оболонка», сх.-слц. [Ьіапаг] «скляр», як і п. [Ьіопіагг] «тс.», ч. Ьіапа «плівка, (заст.) пергамен», ст. Ьіапаг «кушнір», слц. Ьіапаг «тс.», слн. Ьіапа «оболонка, пергамен», відповідають укр. болбна «оболонка»; розходження в семантиці наведених відповідників пояснюється тим, що в давнину вікна робили не з скла, а з прозорої шкіряної плівки, проолієного паперу тощо; менш переконливе припущення (КісЬЬагсіі 35) про запозичення з польської мови і асиміляційну зміну Мо- в бла-.— Дзендзелівський УЗЛП 148; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 177; МасЬек ЕЗйС 55; Засіп.-—Аііг. У’ЇУЬ. І 133—134.— Див. ще болбна.
бланк1 «оформлений друкарським способом папір для офіціальних справ», бланківка «видрукувана карта для нанесення різних спеціальних позначок»; — р. бр. бланк, п. Ьіапкіеі, ч. Ьіапкеі, слц. Ьіапкеіа, болг. бланка, м. бланкет, схв. бланкет, слн. Ьіапкеі; — через російську мову запозичено з французької; фр. Ьіапс «білий, чистий; бланк» походить від франк. *Ьіапк «блискучий», спорідненого з нвн. Ьіапк «блискучий, чистий», гр. срХєусі) «горю, блищу», лат.
Пащо «горю»; менш переконливе виведення (Фасмер І 172) від н. Ьіапко «чистий, незаповнений», запозиченого з італійської мови (іт. Ьіапсо < Ьіапсо).— СІС 102; Шанский ЗСРЯ І 2, 135—136; Оаигаі 92; К1и§е—Міігка 81.
І бланк2] «товстий шкіряний товар на підошви» Я; — запозичення з польської мови; п. Ьіапк «тс.», очевидно, походить від свн. Ьіапке «планка, товста дошка», варіанта форми свн. ріапке (нвн. Ріапке) «тс.», що через пікардійське посередництво зводиться до лат. ріапса «дошка».— 8 XV І 162; К1и§е—Міігка 553.— Див. ще планка.
блат «злодійський жаргон; особисте знайомство в офіціальних установах, використовуване заінтересованими особами», блатний «босяцький, злодійський»; — р. бр. блат', — вважається запозиченням з польської мови; п. Ьіаі «переховувач украдених речей» пов’язується з ід. Ьіаі «утаємничений; згодний» (Фасмер І 172; Шанский ЗСРЯ І 2, 136; Бапсіап АЇЗІРЬ 24, 142; СЬгізііапі АЇЗІРЬ 32, 265; Трахтенберг Блатная музьїка 7—8); інакше Боз ЛР І 297 (нібито з нім. *В1аіі «паперові гроші»),
[блахван] «лист, на якому печуть коржики, пиріжки» Мо; — запозичення, джерелом якого може бути або польська мова (п. ЬІасЬтап «металева пластинка», ЬІасЬтаї «тс.» походять з н. ВІасЬшаї «прикраса з чорної емалі; накип на металі»), або німецька (н. Вгаірїаппе «сковорода», утворене з основи дієслова Ьгаіеп «смажити» і іменника Рїаппе «сковорода»),— Див. ще блахман.
[блахман] «туман перед очима», [блях-ман] «тс.» Ж, ст. бляхмаль «емаль» (XVIII ст.); —запозичення з польської мови; п. ЬІасЬтап «більмо, полуда», ЬІасЬтаї «тс.» походить від н. ВІасЬтаї «прикраса з чорної емалі або з золотих чи срібних бляшок; накип на металі», свн. ЬІасЬтаї «прикраса з чорної емалі», Ьіатаї «тс.», утвореного з основ прикметника свн. ЬІасЬ «плоский, гладкий», спорідненого з нвн. ПасЬ «плоский», лит. рійкапаз «тс.», укр. плоский, та іменника, таї «прикраса, знак». — ЗАМ І 161; 84 Р І 540—541; Бехег 22, 132,
290; К1и§е—Міігка 200.— Див. ще малювати, плоский.
[блевузнити] «плести нісенітницю,варнякати»;— бр. плявузгаць, п. Ь1е\узг§ас «тс.»; — похідне утворення від тієї самої основи псл. *Ь1еи-/*Ь1аи-, щойв блювати, блюзнити; первісне значення — «вивергати з себе»; — споріднене з лит. Ь1еуе2§оіі «непристойно говорити», Ьіе-ууг^оіі «тс.»; білоруський відповідник виявляє пізнішу видозміну. •— Вгіїск-пег 50; Оіг§Ьзкі ІДУ 255—256; Засіп.— Аііг. УА¥Ь. І 175—176; Ргаепкеї БР 5, 11.— Див. ще блювати.— Пор. блюзнити, благузнити.
[блейвас] «свинцеве білило», ст. блейвась, блейвесь «тс.» (XVIII ст.); — п. Ьіеууаз, Ь1е]чуаЇ8, Ьіаі^уаз, ч. ст. Ьіау уа)з, Ьіе)уа)з «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Віеі-\уеір (пізньосвн. ЬІКуіз) «тс.» є складним словом, утвореним з основ іменника Віеі «свинець», двн. Ь1їо«тс.», спорідненого з лит. Ьіууаз «фіолетовий», і прикметника \уеір «білий», двн. (Ь)хуїг, дангл. Ьу'іі «тс.», спорідненого з псл. 8уєіь, укр. світ.— Шелудько 22; КісЬ-Ьагсіі 35; Вгйскпег 28; К1и§е-—Мііхка 83—84, 849.— Див. ще світ.
[блейтрам] «вузька поличка для ікон» Я; — п. ЬІеДгат «підрамник; рама для виготовлення ікони»; — запозичення з німецької мови; н. ВІепдгаЬтеп «підрамник» є складним словом, утвореним з основ дієслова Ьіепбеп «затуляти, маскувати, засліплювати», спорідненого з дангл. Ьіепсіап, стел, блждити, укр. блудити, і іменника КаЬтеп «рама».— 8\У І 165; К1п§е—Мііхка 84.— Див. ще блуд, рама.
[блекіт1] «бекання (овець)» Ж, [бле-котати] «белькотати, бекати» Ж; — р. [блекотать] «теревенити; бекати», бр. [блекатаць} «бекати», п. [Ьіекоіас] «белькотати; гавкати», [Ьіекас, Ьіесхес, Ма-каб] «жалібно озиватися» (про тварин), ч. Ьіекоі «бекання», Ьіекоіаіі «бекати», слц. ЬІ’акаі’ «бекати», ЬІ’акоі «бекання», ЬІ’акоіаї, ЬІ’асаі,’, [Ь1екоіі€], вл. Ь]а-кас «бекати», нл. Ь)аказ «тс.», Ьіаказ «базікати», Ьіакоіаз, заст. Ьіекоіаз «тс.», схв. блек «бекання», блекет «тс.», бле-
кетати, слн. Ьіекаіі «бекати», Ьіеке-Ші «тс.», Ьіекоіаіі «белькотати», Ьіек-пііі «сказати, ляпнути», р.-цсл. плекати «бекати», клекотати «тс.»; — псл. Ьіе-каіі, Ьіекоіь, Ьіекоіаіі; — звуконаслідувальне утворення праіндоєвропейсько-го періоду, споріднене з гр. рХї]%аораі «бекаю», н. Ьібкеп «бекати», алб. Ь1’е§ф-газ «тс.».-— Фасмер І 173; МасЬек ЕЗЛС 56; ЗССЯ 2, 108—109; 81. ргазі. І 256 — 257; Засіп. — Аііг. УШЬ.І 187—188; Вегп. І 59.— Пор. блеяти.
[блекіт2] (бот.) «цикута, Сісиіа Б.; болиголов, Сопіит тасиїаіит Б.; собача петрушка, АеіЬиза супаріит Б. Мак», [блекоті «блекота, Нуозсуатиз пщег В.; собача петрушка Мак», блекота «Сопіит тасиїаіит; Нуозсуатиз пі£ег; Сісиіа уігоза Мак», [блекотець! «болиголов» Мак, [блекотйця! «болиголов; блекота», [зблекотйтись! «збожеволіти» Ва; — р. [блекоті «болиголов; блекота», [блекота! «тс.», бр. блекат «блекота», п. Ьіекоі «собача петрушка», ч. [Ьіекоі] «тс.» (з укр. ?), слц. ЬГакоіа «болиголов», вл. Ьіек «блекота», болг. [блекі «тс.»; •— очевидно, пов’язане з бле-котати «белькотіти, невиразно говорити», псл. Ьіекоіаіі, Ьіекаіі «тс.» (пор. українську діалектну назву блекоти німиця)-, подібні назви зумовлені отруйними властивостями відповідних рослин; виведення від кореня іе. *Ьк1еік-«сяяти» (Оіг^Ьзкі ЕР 1,122; Засіп.— Аііг. \ШЬ. І 141—142) позбавлене підстав.— Маскек Е35С 56; Лт. гозії. 160, 170,205; БЕР І 55; ЗССЯ 2, 108, 109; 81. ргазі. І 257.— Див. ще блекіт1.
[блекітниця] (бот.) «мухомор зелений, бліда поганка, А§агісиз рЬаІІоісіез (А§агісиз уеггисозиз, Атапііа)» Ж, Мак; — очевидно, пов’язане з [блекіт! «цикута, болиголов, блекота» (пор. німецьку назву цього гриба ЗсЬіег1іп§зЬ1аі-іегзсЬи’атт — букв, «цикутний гриб» Ж); назва могла бути зумовлена подібністю отруйних властивостей блідої поганки і цикути, болиголова чи блекоти.— Див. ще блекіт2.
блекнути, блеклий, [блекній] «бляклий, блідий» Ж, блеклість, зблеклий, поблеклий; — р. блекнуть; — очевидно, псл. *Ь1ькп2іі (<*ЬЬ1їк-), поряд з
яким, можливо, існувала форма псл. *Ь1екп9Іі з*ЬЬ1оік-;— споріднене з лит. пиЬІіекіі «блякнути»; похідне від того самого кореня *ЬЬе1-/ЬЬ1-, який зберігається і в словах білий, блиск, блідий; зв’язок з блекота, [блекіт! (Вегп. І 63; Засіп.— Аііг \Д¥Ь. І 141 —142) недостатньо обгрунтований.-— Шанский ЗСРЯ І 2, 137; Фасмер — Трубачев І 173; Преобр. І 29; Оіг^Ьзкі БР 1, 122; 81. ргазі. І 274-—275; Регззоп Веііг. 929; Рокогпу 157.— Пор. блякнути.
[блекотбра] «дійна матка з сисунцем», [блекотбря, бликотбря! «тс.»; — результат видозміни запозиченого з румунської мови плекотбра «тс.», зближеного з блекіт, блекотати.— Див. ще плеко-тбра.
[блена] (бот.) «блекота» Ж, [блено-вйна! «гіосціамін» (речовина, що є в насінні блекоти) Ж; — запозичення з польської (п. Ьіеп «блекота») або чеської (ч. Ьііп, ст. Ьіеп) чи словацької (слц. Ьіеп «тс.») мови, на що вказує неповноголос-на форма кореня, відповідна до рідкісного власне українського утворення з повноголосною формою кореня белена (див.).
бленда — див. блйнда1.
[блендати] «швендяти, повільно йти Пі; плентати (ногами)», [блендиґати! «тс.» Ж, [блйнда! «нездара» ВеБ, [блин-дар! «віл, що косо ступає»; — бр. [бл‘зн-даць] «блукати»;—очевидно, запозичення з якогось польського говору, в якому могло бути утворення *ЬІ£сіас, похідне від ЬІ£сі «блуд», ЬІ^сігіб «блудити» (пор. бленькати); запозичення підтримане синонімічним і фонетично близьким плентати (пор.).— Оньїшкевич СЛиЛ 82; КісЬЬагсИ 35,— Див. ще блуд.
[бленькати] «швендяти без діла, блукати» Ж, Ме, [бленкати Ба, бленька-тися О] «тс.»; •— запозичення з старо-польської мови; п. ст. Ь1§кас «блукати» (сучасне ЬІ^кас) є прямим відповідником до укр. блукати (див.).
блешня «блискуча металева принада на рибальському гачку в вигляді рибки, комахи тощо», [блещі! «тс.» (мн.), [блеш-нювати! «ловити рибу на блешню» Я; — р. болг. блесна «блешня», бр. блешня, блясна «тс.»; — похідне утворення від
кореня блес(к)-\ пор. лит. Ь1іг§е «блешня», Ьіуєкеіі «блискати»; в українській і білоруській мовах с закономірно перейшло в ш під впливом наступного йотованого нь (< -пр), як у колішня.— Шанский ЗСРЯ І 2, 138; Фасмер І 174; Вп§а КК І 434, III 780—781.—Див. ще блиск.
[блеяти] «бекати (про овець); базікати», [бліяти] «бекати» Г, О, [бляяти ВеНЗн, бляти О] «тс.», їблейка] «чутка, неправдоподібна розмова, брехня» Мо;— р. блеять «бекати», бр. бляяць, ч. ст. Ьіеіі, болг. блея, м. блее, схв. бле]ати, слн. Ь1е)аіі, р.-цсл. бачити «тс.»;—псл. Ьіеіаіі, Ь1е)аіі «тс.»; — давне звуконаслідувальне утворення, споріднене з свн. Ьіаеіеп, Ьіаеп, ріейеп «бекати», лтс. ЬІеІ «тс.», лат. Пеге «плакати».— Щан-ский ЗСРЯ І 2, 139; Фасмер І 174; БЕР І 56; 8кок І 171—172; ЗССЯ 2, 107; 81. ргазі. І 260—261; Засіп.— Аііг. УХУЬ. І 187; Вегп. І 60; Тгацішапп 34; Ноіійаи-зеп 2Я81РЙ 22/1 146; АУаІсіе—Ноїт. І 515—516; Рокоту 123—124, 154.— Пор. блекіт1.
[блєшнявий [на очі)] «сліпучий, блискучий» (?) Ж; — схв. блй}ешн>ак, блеш-н>ак, блйішьак «іскри з очей» (від удару), бли]ештити (очі) «засліпити»; — очевидно, похідне утворення від основи Ь1ез(к)-; звукова форма блє- може пояснюватись як результат контамінації фонетично закономірної, але не засвідченої форми *блі- і форми бле- (як у блешня) або як діалектна вимова неза-свідчецої форми *бляшнявий, що була б пов’язана з бляск.— Див. ще блиск, бляск.— Пор. блешня.
[блйгий] «близький», [блигбмий] «тс.»; — відоме лише в українській мові утворення від варіанта основи іе. *ЬЬ1Ї§- «близький» з непалатальним § при звичайному для всіх слов’янських мов рефлексі цієї ж основи з палатальним § (*ЬЬ1Ї§-).— Див. ще близ.
близ (заст.) «близькість», [блйзень] «близька відстань», [блйзець ]«близнюк» Г, Ж, [близиня] «близькість», [близнйця] «близнючка; дерево з двома стовбурами ВеНЗн; рушниця-двостволка», близнюк, близня «близнюк», близнята «близню
ки; [дві з’єднані посудини]», [блйзці] «близнята Ж; дві з’єднані посудини», близькість, [близєнний] «близький», [близбмий] «тс.», близький, близити «наближати», [блйжити] «тс.», блйжчати, [блйзчитися] «наближатися», [близнйти] «родити близнят», зближення, зблизька, [наближ] «наближення» Пі, [наблиз] «тс. Пі; близькість Ж», наближення, [на-ближній] «близький, однорідний» Ж, по-ближче «ближче», [поблизнйчити] «народити близнят», поблизу, [поблизький] «близький», приблизний; — р. близ «біля», блйзкий, [блйзь/й] «близький», бр. блїзкі, др. близь «близько», близь «тс.», близька, п. Ьіізкі «близький», [Ьііги, Ьііго] «близько», ч. Ьіігку, слц. Ьііго, Ьіігку, вл. нл. Ьіізкі, полаб. Ьіаігек, болг. блйзо «близько», блйзьк, м. близу «близько», близок, схв. близу, блйзак, слн. ЬІ іх «близько», Ьііхи, Ьіігі «тс.», ЬНхек, СТСЛ. БЛИЗТі, БЛИЗЬ, БЛИЗНЮК;— псл. Ьііхь, Ьіігвкв; —очевидно, від основи іє. *ЬЬ1і§’-/ЬЬ1еі§’- «давити, тиснути», яка зберігається також у лтс. Ьіаїгїі «давити, бити, терти», Ьііегі «рубати, бити», лат. 11і§еге «бити», гр. іон. сркіЗо «тисну»; до розвитку семантики пор. фр. ргез «близько», ІТ. РГЄ88О, аррГЄ88О «ТС.» — лат. РГЄ88П8 «стиснутий» або гр. аууі «близько»—«зав’язую»; менш переконливе пов’язування (МасЬек Е8ІС 57) з гр. лє%ао «близько» з припущенням праслов’янської зміни початкового р на Ь; невдалою була спроба (Міккоіа Ваіі. ц 81 ау. 37) пояснити як запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. Ьііісіі «зображення»), виходячи із значення подібності.— Шанский ЗСРЯ І 2, 139—140; Фасмер— Трубачев І 174; Меркулова Зтимология 1967, 170; 81ау/зкі І 34; БЕР І 56—57; 8кок І 173; ЗССЯ 2, 121—122; 81 ргазі. І 268; Засіп.—Аііг. УХУЬ. І 345—348; Вегп. І 61—62; Ргаепкеї 46.— Пор. блйгий.
блйзна «рана, шрам», [ближнь] «тс.», Ж, близнб «огріх у тканні», [блезнб] «тс.», близнуватий «покритий шрамами»; — р. [блйзна] «зморшка; шрам; огріх при тканні», бр. [блізна] «огріх при тканні», [блюзна] «тс.», др. блйзна «шрам», п. Ьіігпа «тс.», вл. Ь1игпа.«шрам,
знак», нл. Ьіпгпа «шрам, синяк», болг. [близна] «пропущена нитка основи при тканні; пропуск», м. близна «закал у недопеченому хлібі», схв. блйзни (мн.) «огріх у тканні»; — псл. Ьіігпа, Ьіігпо, похідне від тієї самої основи іє. *ЬЬ1Ї§’-«давити, бити», від якої походить і близ. близький; •— споріднене з лит. Ьіуге «розрив у тканині», лтс. Ьііегі «бити, рубати, кидати», можливо, також слн. ІЬбІгеп] «щілина, відстань, діра», р. [66-лозень] «мозоль» (Вегіаі Езер 82, 131; Меркулова Зтимология 1967, 169—170); припущення зв’язку з *ЬЬ1Ї- «сяяти» (81адузкі І 34—35; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 140—141; ЗресМ 117; Рокогпу 155— 156) недостатньо обгрунтоване.— Шанский ЗСРЯ І 2, 140; Фасмер І 175; БЕР І 56; ЗССЯ 2, 118—120; 31. ргазі. І 264— 265; Оіг^Ьзкі БР І 123; Вегп. І 61; Егаеп-кеі 46—47; АУаІсіе—Ноїт. І 517.— Див. ще близ.
блйкати «блимати», бликотіти «тс.», [бликун] «примітивна лампа» Ва, блик «блим» (вигук на позначення блимання світла); — р. [блйкать] «блискати» (про блискавку), ч. Ьіікаіі, Ьіік «блим», слц. Ьіікаі', Ьіік «блимання»; — псл. Ьіікаїі;—утворення від іє. *Ь1і1ї-(*ЬЬ1еі-) «сяяти», споріднене з блиск.— 81. ргазі. І 262; Засіп.— Аііг. УШ. І 340.— Див. ще блиск.— Пор. блимати.
блимати, [блимавка] «блукаючий вогник» Ж, блимлйвий, блим (виг.); — слц. Ьііпкаі' «блимати»;—паралельне до блйкати утворення від основи іє. *ЬЬ1Т- (*ЬЬ1еі-) «сяяти», споріднене з блиск.—ЗССЯ 2, 115-—116.— Див. ще блйкати, блиск.
[блин] Ж, [блинець]; — р. болг. блин, бр. блін, п. ч. слц. Ьііп (з р., бр.);—результат дисимілятивної видозміни давнішої форми млин-ь «млинець»; непереконливою була спроба (Ильин-ский РФВ 61, 239-—240) відірвати блин від млині> і пов’язати його через гіпотетичну давнішу форму *бі>лині> з нвн. Веціе «гуля», гот. иїЬацІіап «роздувати». — Спринчак РЯШ 1958/3, 12; Шанский ЗСРЯ І 2, 141; Фасмер І 175; Преобр. І ЗО; Мікі. ЕДУ 186,—Див. ще млинець.
[блйнда1] «сильний висип на шкірі» Ж, [бленда] «тс.» Ж; — болг. бленда «пухир на шкірі»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьіїпсій «тс.» є результатом субстантивації прикметника ЬИпсі «спокійний, м’який» на основі виразу Ьоііа ЬІТпсІа «спокійна (м’яка) болячка»; рум. ЬИпсі походить від лат. Ьіапсіиз «ласкавий, ніжний, приємний», очевидно, спорідненого з лат. тоїііз «м’який», дінд. тгсійй «м’який, ніжний», кімр. Ьіусісі «ніжний», гр. аро'/А’Асо «розслаблюю, руйную», псл. *то1сГь «молодий», укр. молодий,— БсЬеІпсіко 127; БЕР І 58; Мі1а-Агта$ та ін. Ротапозіауіса 16, 76; УгаЬіе Ротапозіачіса 14, 132; Сіогапезси 88; ПЕРМ 84; ІМаІсіе—Ноїш. І 108, II 103.— Див. ще молодий.
[блйнда2] «жебрак; сліпа особа Ум, Я», [блиндар] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, походить від нвн. ЬИпсі «сліпий», Вііпсіег «тс.» (іменник), спорідненого з дангл. Ьіепсіап «засліплювати», псл. Ьідбііі, укр. блудити; може бути зіставлене і з блендати «швендяти, плен-тати ногами».— Пор. блендати, блуд.
блиск, [блеск, блескітка], [блестенці] (мін.) «блиски» Ж, [блестянка] «шкідник рапсу» Я, [блещйця] «блищання» Я, [блещі] (мн.) «блешня», [блискавець] (ент.) «світляк, Еатругіз посНіпса Б.», блискавиця, блискавка «блискавиця; [блешня Мо; (ент.) світляк Ж; (іхт.) риба, що часто вистрибує з води; густера, Віісса, Ь]'оегкпа Б.; верховодка, АІЬигпиз аі-Ьигпиз Б. Ж, Л—Гі», [блискавки] «скляні буси», [блйскалка] (бот.) «глечики жовті, МирЬаг іиіеиш 8т.», [блйскальце] «блискітка» Ж, блискіт, блискітка, [б лиску н] «каганець Я; блешня Мо», [блискучка] «блискавка» Ва, [блисняк] «слюда», [блища] «блискітка, сяйво» Пі, [блищавка] (іхт.) «гольян озерний, РЬо-хіпиз регспигиз Раїї.» Г, Л-—Г, [блищак] «блискітка Ж; (ент.) світляк», [блищик] «блискітка», [блищйця] (іхт.) «верховодка», [блищії (мін.) «блиски» Ж, блись (виг.), [блесь] «тс.», блискати, блисконути, блискотіти, блистіти, блищати, [блескати ВеБ, блескотіти, блеснути], блискавйчний «раптовий», блискотливий, блискучий, блищачий, [блищачкйй Я, блискавий] «блискучий», [блескавий Ж,
блестний Ж), виблиск, відблиск, зблиск, [бблеск] Ж, переблиск, проблиск, розблиск, [рдзблеск] Ж; — р. блеск, блес-теть, бр. бліск, бліскаць, блісь, др. бльск'ь, блиск'ь, бльспгЬти, блискати, п. Ьіазк, Ьіузк, Ьіузкас, ч. слц. Ьіезк, Ьіузк, вл. Ьіезк «блиск», вл. нл. Ьіузк «блискавка», болг. бляськ «блиск», блесна «блисну», м. блескот «блиск», блесне «блисне», схв. блесак, блйсак «блиск, блискавка», слн. Ьіезк «блиск», Ьіізк «блискавка», стел, вльскії «блиск», блиск% «блискавка»; — псл. Ьіьзкь, Ьіезкь, Ьіізк-, суфіксальні утворення від іе. *ЬЬ1еі-*Ьй1оі-, *ЬЬ1і-, того самого, що і в блідий та ін.; •— споріднені з лит. Ьіаіккіуііа «прояснятись», ЬІуккеіі «блискати», лтс. Ьіаізкитз «пляма», двн. Ьіеік «блідий», нвн. ЬіеісЬ, дісл. Ьіеікг «тс.», Ь1ік]а «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від псл. Ьіь- з ь у сильній позиції (як у Ьіьзкь), а звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці псл. Ьіі-, так і на місці псл. Ьіь- з ь у слабій позиції (як у Ьіьзсеіі).—Варченко Терит. діал. 105—108; Шанский ЗСРЯ І 2, 138— 139; Фасмер І 173—174, 176; Бурлакова ВСЯ 6, 56; Варбот Зтимология 1965, 132, 136; Зіащзкі І 34; Маскек ЕДЛС 58; Мозгупзкі Р7ЛР 190; 8сйи8Іег-8ещс РгоЬеЬеіі 24; БЕР І 55—56; 8кок І 172—173; ЗССЯ 2, 116—117; 81. ргазі. І 261, 262, 263, 275—276; Засіп.— Аііг. ТО. І 137—138; Зигкои-зкі ЛР 41/2, 116—126; Вегп. І 60—61; Регззоп Веііг. 339, 880; Тгаиітапп 34; Рокогпу 156— 157.— Пор. блекнути, блідий.
[блйска] (орн.) «плиска, трясогузка, МоіасіПа Б.», {блискавка, блйсканка, блйставка ВеНЗн] «тс.»; — слц. [Ьіузк] «плиска біла, МоіасіПа аІЬа Б.», [Ьіуз-ка] «тс.»; — результати видозміни де-етимологізованої форми плиска «тс.» з наближенням до фонетично подібного дієслова блйскати.— Див. ще плйска.
[блйтва] «буряк; різновид лободи» Ж; •— ч. Ьііі «різновид лободи», слц. Ьііі «щир, Атагапійиз Ьіііит Б.», схв. блйтва «буряк; різновид салату», слн. Ьіііуа «буряк столовий, Веіа уці^агіз Б.»; — запозичення з латинської мови;
лат. Ьіііиш «лобода, різновид шпінату», яке походить від гр. [Жітоу «лобода» (<*т1ііо), спорідненого з двн. теїсіа, нвн. Меісіе «тс.», зазнало в латинській мові змішування з Беіа (Ьіеіа) «буряк», запозиченим, очевидно, з кельтських мов.— МасЬек Е8ЛС 57; 8кок 7Г81РЙ 2, 396; Засіп.— Аііг. УШЬ. І 348; Вегп. І 61; ЛУаІсіе—Ноїш. І 102, ПО.
[блйхавити] «марнувати час»; — очевидно, пов’язане з бліхувати «білити (полотно)», п. Ь1есйо\\ас, ЬІ і скосу ас «тс.» (при білінні полотна на сонці робота зводилась до нагляду за ним).— Див. ще бліх.
[бліг] «переліг, перелогова земля» Ж, їблуг] «тс.» Я; — результат деетимологізації і спрощення форми обліг, [облуг] «тс.», утвореної з префікса об-і основи дієслова лежати.— Яворниць-кий 41.— Див. ще лежати, о1.
блідйй, блідавий, блідний, блідуватий, [блідлий] Пі, блідість, блідота, [бліднйця] «недокрів’я Ж; (бот.) білоцвіт-ник, Ееисо]ит уегпит Б. Ж», їблідень] «бура» Ж, бліднути, зблідлий, поблідлий; — р. бледньїй, бр. бледньї, [блядьі], др. бледьіи, п. Ьіасіу, ч. слц. Ьіесіу, вл. нл. Ьіесіу, полаб. Ьіесіаіс «блідість», болг. м. блед, бледен, схв. блед, слн. Ьіесі, стел. БлФдг; — псл. Ьіесіь, утворення з суфіксом -сіо- від іє. *ЬЬ1оі-/ ЬЬІеі-, того самого, що і в блиск та ін.; — споріднене з лит. ЬІаТуаз «блідий, збляклий» (<*Ь1аісІуа8), двн. Ьіеігга «блідість», дангл. ЬІ аі «блідий», можливо, алб. ЬІ’еІіиге «блідий».— Шанский ЗСРЯ І 2, 136—137; Фасмер—Трубачев І 173; Преобр. І 31; ЗССЯ 2, 111—112; 81. ргазі. І 260; 8а<іп.— Аііг. УДУЬ. І 135— 136; Оіг^Ьзкі ЕР 1,122—123;Ргаепке146.
блік «світла пляма, відблиск»; •— р. болг. блик, бр. блік, п. Ьіік; — через російську мову запозичено з німецької; н. Вііск «погляд, блиск, світле місце» споріднене 3 гр. фХєу® «горю, блищу», лат. Па§го «горю», далі з псл. Ьіікаіі, Ьіьзкь, укр. блйкати, блиск.— СІС 103; Шанский ЗСРЯ І 2, 138, 140—141; Вгіі-екпег 29; 8айп.— Аііг. У\УЬ. І 340; К1н£е-г-Міігка 82—84; ДУаМе—Ноїш. І 510.— Див. ще блйкати, блиск.
[бліх] «вибілювання; білильня, місце вибілювання полотна», [бліхар] «білильних (полотна)», [бліхбвня] «білильня», [бліхувати] «вибілювати (полотно)», [бліиішпи] «тс.», ст. бл^харь, блЬхарня (1627); — бр. блех «місце для вибілювання полотна», п. ЬІісЬ, ЬІесЬ «місце, де білиться віск, полотно», нл. Ь1е]сЬа «місце для вибілювання»; — через польську мову запозичено з німецької; н. ВІеісЬе «місце для вибілювання» пов’язане з ЬІеісЬ «світлий, блідий», спорідненим з псл. Ьіебь (<*ЬІоіб-), Ьіьзкь, укр. блідий, блиск.— Шелудько 22; КісЬЬагсИ 35; І 164; К1и§е—Міігка 83.
блок1 (тех.), блочний, блокувальний, блокувати; — р. бр. болг. м. блок, п. ч. слц. вл. Ьіок, схв. блок, слн. Ьібк; — запозичення з німецької або голландської мови; н. В1оск(гол. Ьіок) є нижньонімецьким варіантом верхньонімецького ВІосЬ, яке походить від двн. ЬІоЬ «колода», спорідненого з дірл. Ь1о§ «уламок».— Шанский ЗСРЯ І 2, 142; Фасмер І 176; К1и§е—Міігка 85.
блок2 (політ.), блокуватися;— р. бр. болг. м. блок, п. ч. слц. Ьіок, схв. блок;— запозичення з французької мови; фр. Ьіос «об’єднання, блок, масив, маса, брила, колода» походить від гол. Ьіок «колода», спорідненого з н. Віоск.— СІС 103; Шанский ЗСРЯ І 2, 142; Оаи-гаі 93; К1и£е—Міігка 85.—Див. ще блок1.
блокада, блокувати; — р. блокада, блокйровать, бр. блокада, блакіраваць, п. Ьіокаба, Ьіокощас, ч. Ьіокаба, Ьіоко-уаіі, слц. Ьіокаба, Ьіокоуаі', вл. нл. Ьіо-касіа, болг. блокада, блокйрам, м. блокада, блокйра, схв. блокада, блокйрати, слн. Ьіокаба, Ьіокігаіі; — запозичено, очевидно, з німецької мови; н. Ьіоскіе-геп, Віоскабе походять від фр. ст. Ьіо-ццег «блокувати, облягати» (ісп. Ьіо-сдиасіа «блокована, обложена»), утвореного на основі валонського чи пікардій-ського ЬІосдиеЬиіз «фортеця» (давніше «будинок з колод»), яке було запозичене з снідерл. ЬІосЬиіз «будинок з колод», утвореного з основ іменників Ьіос «колода» і Ьиіз «будинок», спорідненого з двн. Ьйз, нвн. Наиз «тс.».— Шанский
ЗСРЯ І 2, 142; Фасмер І 176; К1и§е— Міігка 85.— Див. ще блок1, блок2, хижа.
блокнот; •— р. блокнот, бр. блокнот, п. Ьіокпоіез, ч. (рогпаткоуу) Ьіок, слц. Ьіосек, схв. блок; — запозичення з французької мови; фр. Ьіос-поіез походить від англ. Ьіоск-поіез, утвореного з Ьіоск «група, об’єднання» і поіез «записки, примітки, ноти».— СІС 104; Шанский ЗСРЯ І 2, 143; Ваигаі 93.— Див. ще блок1, блок2, нота.
[бломба] «сорт квасолі» Дз; — результат контамінації назв бомба (обл. бомбочка, в застосуванні до певних сортів квасолі) і пломба (див.).
блондин, блондинка, блондйнис-тий; — р. болг. блондин, бр. бландзін, п. Ьіопбуп, ч. Ьіопсі, Ьіопбуп, слц. Ьіопсі, ЬІопсИп, вл. Ьіопсііпка, схв. блондинка, слн. Ьіопсііпес; — запозичення з французької мови; фр. ЬІопДіп «блондин», Ьіошііпе «блондинка» утворені від прикметника Ьіопсі «білявий», яке походить від кореня *Ь1ипсі-, очевидно, германського. — Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 143; Фасмер І 176; Баигаї 93; СатіІІзсЬе^ 121.
[блонйця] «круп» (хвороба); — запозичення з польської мови; п. Мопіса «дифтерія» є похідним від Ьіопа «оболонка», що відповідає укр. [болбна] (див.).
[блбня] «частина поля»; — р. [блб-нье], бр. блонь «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Ьіопіа, Ьіопіе, Ьіоп «тс.», як і нл. Ь1ош]е «громадський вигін, долина», Ьіоп «лука», полаб. Ьіап «лука», Ьіапа «тс.», відповідає укр. бо-лбнь. •— НісЬЬагсИ 35.-— Див. ще бо-лбння.
блоха, [блиха], блохва (зб.) «блохи» Г, Я, блошва Я, блошня «тс.», [блошка-ра\ «земляна блоха» Я, [блохар] «той, хто має багато бліх» Ж, Іблошанка] «нічна сорочка», [блохавий, блохастий, блохйвий, блохлйвий, блошачий, блошй-вий], блошиний, [блошйстий, блошлй-вий], [блошйти} «заносити блохи»; — р. блоха, бр. бльїха, др. блт>ха, п. рсЬІа, [ЬІусЬа], ч. ЬІесЬа, слц. ЬІсЬа, вл. Ька, [рсЬа, рсЬіса], нл. рсЬа, ст. ЬІосЬа, полаб. Ьіаха, болг. б'ьлха, м. болва, схв.
б'уха, слн. ЬбІЬа;— псл. Ьіьха <*Ь1й-за; — споріднене з лит. Ьіиза, лтс.ЬІиза, гр. фбХХа, вірм. Іи (<*ЬЬ1и-), дінд. рій-5ІЬ, алб. рІезЬі, лат. риіех, н. ЕІоЬ, афг. угаха (<*Ьгиза) «тс.».— Крптенко Вступ 512; Шанский ЗСРЯ І 2, 143— 144; Фасмер І 176—177; Зализняк ВСЯ 6, 38; МасЬек Е8ЛС 56; 8сЬизіег-§е\ус РгоЬеЬеН 21; БЕР І 99; 8кок І 229; ЗССЯ 2, 129—130; 81. ргазі. 1 273—274; 8айп. — Аііх. УУ/Ь. І 354; ЕіедуеЬг 7І8ІРЬ 23, 97; Вегп. І 62—63; Ргаепкеї 51—52.
[блохбвник] (бот.) «м’ята болотна, МепіЬа ри1е£іит Ь. Г, Ж; м’ята водяна, МепіЬа адиаііса Ь. Мак», [блосота] «МепіЬа ри1е§іиш Б.» Мак, [блбшник] «спориш, Рої ухопиш регзісагіа Б. Ж, Мак; уман, Риіісагіа уці^агіз Саегіп. Мак; злинка їдка, Егі^егоп асег Б. Мак», блошниця «уман, Риіісагіа уці^агіз Оаег-іпег; [спориш Мак; злинка Мак; вид осоки, Сагех рпіісагіз Ж1»; — р. блбш-ница «блошниця, Риіісагіа Паегіп.; [м’ята польова, МепіЬа агуепзіз Б.]», [блбш-нйк] «м’ята болотна, МепіЬа ри1е§іиш Б.; м’ята польова», ч. Ьїєзтк «блошниця, Риіісагіа; [спориш, Роїу^опиш ІараіЬі-Гоїіпш]», слц. Ьіезпік «блошниця»; — похідні утворення від блоха; назви зумовлені тим, що принаймні частина цих рослин (м’ята, блошниця, деякі види споришу) застосовувалась для боротьби з блохами.— МасЬек Лш. гозії. 87, 241.— Див. ще блоха.
[блощва] (бот.) «блощична трава, Сішісііп^а Іоеііба Б.» Ж, Мак, [блощйн-ник] «багно, Еейиш раїизіге Б.», [блощичник] «тс.; зірочник, 8іе11 агіа §га-тіпеа Б. Мак»; •— р. [блощичник] «зірочник», ч. ріозііспік «блощична трава»; — похідні утворення від блощиця; назви зумовлені тим, що ці рослини використовувались для боротьби з шкідливими комахами; пор. р. [клопбвник] «багно».— Попов Лек. раст. 22; МасЬек Лш. гозії. 44.— Див. ще блощиця.
блощиця, [блбска] «блощиця», бло-щйчий; — р. площина «лобкова воша», [плоскуша] «тс.», п. [Ьіозхсхуса, ріозхсху-са, ріазхсхуса, ріазхка, ріоз], ріизкхуа «блощиця», ч. ріозіісе «деревна блощи-212
ця», [Ьіозска] «блощиця», слц. рісзііса «тс.», нл. Ьіизк «лобкова воша»; — похідне від псл.*Ь1озка як фонетичного варіанта *р1озка, тотожного прикметникові ріозкь «плоский, сплющений»; — споріднене з лит. Ьіаке, Ьіакиіе «блощиця», лтс. Ьіакіз «тс.»; народноетимо-логічне зближення з блоха, яке помилково приймається і в деяких наукових працях, зумовлене випадковим звуковим збігом основ обох слів у східнослов’янських мовах.— Фасмер І 177, III 287; Ильинский ИОРЯС 20/3, 113; Вгй-скпег 419; МасЬек Е8ЛС 462; ЗССЯ 2, 124—125; 8асіп.— Аііх. УШ. І 355; Вегп. І 62; Мікі. Е\¥ 15; Оіг^Ьзкі ЕР 1, 124; Егаепкеї 47.— Див. ще плоский.— Пор. блоха.
блуд, [блуден] «той, що заблудився, блудить» Ж, [блудень Ж, блудець] «тс.», [блудик] (орн.) «кропивник» ВеНЗн (пор. дурець, дурйльце, дурихлбпчик, дуриба-ба «тс.» ВеНЗн), [блудило] «блукаючий вогник» Ж, блудник «розпусник», блуд-ство «блудодіяння», [блуд яга] «бродяга», [блудяжка] «повія», [блудькб] «бродяга, блукач» Я, блудливий, блудний, блудя-щий, блудити, [блудити] «блукати, блудити» Ж, заблуда «той, що забл удився», заблудний, [зблуда] «заблукання, втрата дороги» Я, [(з) наблуд(у)] «блудячи, випадково» Ж, приблуда «бродяга, зайда»; — р. блуд, блудить, бр. блуд, блу-дзіць, др. блуди, блудити, п. ЬЦб «помилка», ЬЦбхіс «помилятися; блукати», ч. Ьіий, Ьіоисіііі «заблудитись», слц. Ьіид, Ьійсіііі, вл. нл. Ьіид «помилка, божевілля», вл. Ьіийгіс «блукати», нл. Ьіихіз «тс.», полаб. Ь1?с1а1 «блудив», болг. [блідая, блт>да], м. блада «маячить, говорить з гарячки», бланда «блукає», блуд, блуди, схв. блуд «розпуста», блудети «блукати», блудити «блудити», слн. Ь16й «розпуста», Ьібсіііі «блукати», стел, бдждж «розпуста», г.дмдити «блукати; блудити»;—псл. ЬІ^сГь, Ьі^сіі-іі < *ЬІопсі- пов’язане чергуванням голосних з основою Ь1?сі-(<*Ь1епд-), збереженою в слові блядь; — споріднене з лит. Ьіапсіуіі(я) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)», Ьіапййз «мутний, темний», дісл. Ьіипсіа «закривати очі» та ін.— Шанский ЗЄРЯ І 2,
144; Фасмер І 177; 81ашзкі І 36; МасЬек Е81С 57; БЕР І 57; 8кок І 173—174; ЗССЯ 2, 125—127; 81. ргазі. І 270— 272; 8асіп.— Аііг. УШЬ. І 340—344; Егаепкеї 47—48,—Див. ще блядь.
блуза, блюза, блузка;— р. бр. болг. м. схв. блуза, п. ч. вл. Ьіига, слц. слн. Ьійга; — запозичено з французької мови через російську (форми з блу-) і через польську або німецьку (форми з блю-)-, фр. Ьіоизе походить від слат. реіизіа «пелузький одяг», утвореного від назви єгипетського міста Реіизіит.— Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 145; Фасмер І 177—178; Илчев Език и лит. 10/4, 309.
блукати, [блуґать], блуканйна, блу-канка «блукання», блукач, [блуква] «вигін, пасовисько», [блукавий Пі, блуклй-вий Я1; — Р- [блукать], [блукала] «блукач», [блукаш, бльїкун] «тс.», бр. блукац-ца «блукати», п. ЬЦкас зі?, ч. Ьіоикаіі зе, слц. Ьійкаі' за «тс.»; — псл. Ьідкаіі, яке вважається вторинним утворенням від Ьірсіііі, зумовленим, можливо, впливом Іркь, оЬ1?кь; — паралельне до лит. Ьіапкіі «бліднути», лтс. ЬІапкзШ «піти вбік», Ьіапкзіїііез «тинятись, ледарювати» (пор. лит. Ьіапсійз «мутний, темний», лтс. Ьіиосіїііез «блукати», відповідні до сл. Ьідсіііі); Ільїнський (РЕ 11, 190) вважає результатом перерозкладу дієслова оЬ-1дкаіі (п. оЬ-Цкас) «збити з дороги», в якому вбачає корінь 1?к-, відповідний до укр. лук.— Фасмер І 178; 81а\узкі І 36; ЗССЯ 2, 128; 81. ргазі. І 273; 8асіп.— Аііг. У\¥Ь. І 344; Вегп. І 62; Ва§а РР І 434; МйЬІ.— Епсіг. І 309.— Див. ще блуд.
[блучка] «волічка, гарус» Ж; — запозичення з польської мови; п. шібсгка «гарус» є прямим відповідником до укр. волічка; початкове б замість з’явилось, очевидно, вже після запозичення.—Див. ще волок.
блювати, [блюти Ж1, [блюнути] «хлинути, раптово вилитись» Я, [блювак] «вид отруйного гриба, А§агісиз ешеіісиз Нагг. (Риззиіа) Мак», блювака «той, що блює; конус псевдовулканічного виверження газів» Я, блюваки «блювотина», блювачка «блювання», блювота, блю
вотина, блювотиння, [блеватйни Ж], блювотне, [блювнеЖ, блювотний^];—р. блевать, бр. блеванне, [блюваць, бляваць], др. бльвати, п. ст. Ьіис, Ьішас, ч. Ьііі, слц. ЬГиуаі', вл. Ьіес «плювати», нл. Ьіи-\уаз «плювати, блювати», ст. Ьіиз «тс.», полаб. ЬІ'ауо «плює, блює», болг. б^лвам «блюю», м. блуіавица «блювотина», схв. блувати, слн. Ь1)иуаіі «блювати, плювати», Ь1)еуаіі «тс.», стел, блквлти «блювати»; — псл. Ьіьуаіі; — здебільшого вважається спорідненим з лит. Ьііаиіі «бекати, ревти», Ьіійіі «заревти», лтс. ЬҐайі «ревти, кричати», гр. <рА,бсо «клекочу, вивергаю рідину, течу через край», срХєю «переповнююсь», лат. Пио «течу, ллюсь»; розглядається також (Трубачев С.-луж. сб. 161—162; Оіг?Ьзкі БР 9, 18; ЗССЯ 2, 140—141) як давня фонетична паралель до плювати; зіставляється з нл. Ьіпгаз «виливати розбризкуючи» і лит. Ьіаигбіі «гидити, загидити», Ьіаи-гйз «гидкий».— Шанский ЗСРЯ І 2, 136; Фасмер І 173; БЕР І 98—99; 8кок І 175—176; 81. ргазі. І 276—277; 8асіп.— Аііг. У\УЬ. І 172—174; Вегп. І 64; Егаепкеї 49; Регззоп Веііг. 801.
блюдо «велика миска», блюдце, [блю-дя] «блюдце» ВеУг; — р. болг. блюдо, бр. блюда, др. блюдо, блюда, блюдва, п. ст. Ьіисіа «дерев’яна миска», вл. нл. ЬІМо «стіл», м. блуд «кругла дошка, на якій місять тісто або їдять», блудо «блюдо», схв. блудо «миска», стел, блюдо, блюд-ь. «тс.»;— псл. ЬІіисіо, Ьіішіь;— запозичено в праслов’янську мову з готської; гот. Ьіифз, род. в. Ьіисііз «стіл, блюдо» пов’язане з Ьіисіап «пропонувати, давати», спорідненим з нвн. Ьіеіеп «тс.», Веиіе «ночви, вулик», можливо, також псл. Ььсіеіі «бути уважним, не спати», укр. [ббдрий]; спроби витлумачення слова як споконвічно слов’янського (Ильинский ИОРЯС 23/2, 206— 208; Обнорский РФВ 73, 82—85; Мар-тьінов Сл.-герм. взаимод. 192—195; Откупщиков 115—117; Мііехузкі Р81 26, 132) недостатньо обгрунтовані.— Кри-тенко Вступ 532; Шанский ЗСРЯ І 2, 145; Фасмер І 178; Трубачев Рем. тер-минол. 278—285; С.-луж. сб. 157; Преобр. І 31; БЕР І 58; 8кок І 175; ЗССЯ 2, 132—135; 81. ргазі. І 277—278; 8асіп.—
Аііг. УШЬ. І 348—349; Вегп. І 64; Мікі. ЕХУ 15; К1и§е—Міігка 71, 75,—Див. ще ббдрий.
блюзнити «богохульствувати, ганити», [блюзник] «богохульник, кощун», блюзнір, блюзнірство; — р. [блюзгать] «базікати», [блюзготать] «тс.», бр. [блюз-ніць] «блюзнити», п. Ьіигпіс «богохульствувати», Ь1их§ас «вивергати; плести нісенітницю», ч. Ьіоихпііі «говорити нісенітницю», слц. Ьійхпіі' «маячити», схв. бл'узгати, блузи у ти «говорити дурниці»; — псл. Ьіщгпііі, утворене за допомогою суфіксального -хп- від тієї самої основи *Ь1еи-/Ь1аи-, що й блювати; безпосередньо пов’язане з Ь1іих§аіі «бризкати», первісне значення — «вивергати з себе»;— споріднене з лит. ЬІ іап-х£оіі, ЬІіайхуіі «базікати», ЬІеууха «базіка»; в українській і білоруській мовах, очевидно, з польської; спроба виведення ві/і псл. ЬІ^сіііі «блудити» (МасЬек Е8ЛС 57—58) необгрунтована.— КісЬЬагсІі 36; 81а^зкі І 35; ЗССЯ 2, 139— 140; 81. ргазі. І 281; Засіп.— Аііг. УЇ¥Ь. І 174; ОігеЬзкі ЬР 1, 123—124; Вй£а РР І 281, 434; Регззоп Веііг. 801.— Див. ще блюзнути.— Пор. блювати.
[блюзнути] «ударити струменем, бризнути» Ж, [блюхнути] «тс.»; — п. Ьіих-§ас «бризкати», Ь1их(£)п^с, схв. блуз-гати «з шумом текти; говорити дурниці»; — псл. ЬІіих§аіі «бризкати», Ь1]’их-(§)п2Іі, пов’язане з Ьіьуаіі «блювати», Ьіщхпііі «говорити дурниці».— ЗССЯ 2, 139; 81. ргазі. І 280; Регззоп Веііг. 801.— Див. ще блювати.— Пор. блюзнити, блюхавйна.
блюмінг «прокатний стан для формування блюмсів», блюме «формований на блюмінгу з великих стальних злитків брус квадратного перерізу»; — р. блю-минг, бр. блюмінг, п. Ь1ишіп§, ч. Ьіи-тіпк, болг. блуминг; — запозичення з англійської мови; англ. Ь1оотіп£ «процес виготовлення блюмсів» утворене від Ьіоот «маса ковкого заліза; стальна болванка», пов’язаного з дангл. Ьіоша «грудка металу; пудлінгований метал», походження якого не з’ясовано.— СІС 104; ССРЛЯ 522; Кіеіп 181.
[блюса] «смужка шкіри для прикриття шва у шубах» Ж; — запозичення з ні-214
мецької мови; нвн. Вібззе «шкіра, цілком підготовлена для дублення, звільнена від волосся» пов’язане з нвн. Ьіозз «голий, оголений», спорідненим з свн. Ьіоз, дангл. Ьіеаі «тс.», двн. Ьібд «гордий», дісл. Ьіаиіг «м’який, свіжий, ніжний», гр. фХибарбд «м’який від вологи», фХбсо «клекочу», лат. Пио «течу».— Кіп-§е—Міігка 86.
[блюстй, блюдйть ЛПол]; — р. блюстй, бр. блюсць, др. блюстй, схв. ст. блусти, стел, блюстй, скилюдати; — псл. ЬІінзіі <*Ьіисііі < *ЬеисИеі, пов’язане чергуванням голосних з Ьшіі-іі < *Ьопс1їіеі «будити».— Шанский ЗСРЯ І 2, 146; Фасмер І 178; Преобр. І 31—32; 8кок І 175; ЗССЯ 2, 136—137; 81. ргазі. І 278—279; 8адп.— Аііг. \МУЬ. І 349—354; Вегп. І 64.— Див. ще будити.
[блюхавйна] «сльота, негода»; —п. рІисЬа «негода», рІисЬоіа «тс.», ріискас «хлюпати», слн. р1]йх§а «рідке болото», Ьіщх^аіі «брести по болоті»; — очевидно, похідне від тієї самої основи Ьіщ-(<*ЬЬ1ец-) «бризкати, вивергати рідину», що й у слові [блюхнути} «бризнути»; стосунок до польського варіанту з початковим рі- є таким самим, як між словами блювати і плювати, хоча Брюк-нер утворення з рі- вважає звуконаслідувальними (Вгйскпег ЗО, 419); менш переконливе зіставлення (Вп§а КК III 780) з схв. блуштити «відчувати огиду», лит. Ьіаизііз «хмуритись», Ьійозіаз «змикання очей».— Див. ще блювати, блюзнути.— Пор. плющіти.
[блющ] (бот.) «плющ, Недега Ьеііх Б.» Ж, Мак, [блюш] «виткий паслін, Боїаппш зсапдепз, 8о1апнш диісашага Б.» Ж, Мак; — р. [блющ] «плющ», п. Ьіизхсх, ч. ст. ЬГькс «тс.», слц. [ЬІ’ьзІ] «тс.; паслін чорний, 8о1апиш пі§гиш Б.», вл. нл. Ьіизі «плющ», болг. [блюш] «хміль, Нишиїиз Іириіиз Б.; вид виткої рослини, тамус, Ташиз сотшипіз», схв. бл$іит «Ташиз», [блушац] «переступень, Вгуопіа аІЬа Б.», слн. ЬІійзе «плющ; Ташиз»; — псл. Ь1]‘и8сь, пов’язане з Ьіь-уаіі, ЬІїй)? «блювати, блюю»; пор. схв. блуштити «гидувати»; назва зумовлена блювотними властивостями ягід плюща,
отруйністю переступня і схожістю з ними інших названих так рослин, зокрема тим, що всі вони виткі; зіставлення з гот. Ьіп£ап «гнути», дінд. ЬЬи]'аіі «гне» (МеіПеі ІР 5, 333; Ильинский РФВ 62, 257; АЇЗІРЬ 29, 486), з прус. Ьіеизку «очерет» (Озіеп-8аскеп ІР 33, 213; Топоров І 234—235), з гр. ата-рХиототєїт «знову пускати паростки» (Фасмер І 179), з лит. Ьійкіі «бліднути» (МасЬек Е84С 58; Засіп.— Аііх. УМЬ. І 142—143) або, як запозичення, з свн. Ьіпозі «цвіт, цвітіння», нвн. Віизі «тс.» (Кагіошісх 8ДО 57; Реіг ВВ 21, 210) недостатньо обгрунтовані.— Преобр. І 32; 81а\узкі І 35; 8сЬизіег-8ешс РгоЬеЬеН 24; БЕР І 58; Зкок І 175; ЗССЯ 2, 138—139; 81. ргазі. І 279—280; Зігекеї] АЇЗІРЬ 27, 64—65; Вегп. І 64—65.— Див. ще блювати.— Пор. плющ.
[бля] «біля; для»; — результат редукції прийменника біля (у минулому з кінцевим наголосом), характерної для різних службових слів; значення «для» з’явилося внаслідок змішування з фонетично близьким прийменником для.— Див. ще біля.— Пор. для.
[блявдати] «плямкати» Пі; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до плямкати.
[блявкати]«ляпати язиком; говорити дурниці», [блякати] «тс.»; — п. [Ьіакас] «жалібно озиватись» (про кота та ін.), ч. Ьіаікаіі «гавкати; патякати», Ьіаіаіі «тс.», слц. Ьіаукаі' «гавкати, дзявкати», вл. Ьіашкас «тс.», нл. Ьіахуказ «гавкати; лаяти»; — звуконаслідувальне утворення.— 8сЬизіег-8е\\'с 41.
блягузкати «плести нісенітницю; брехати, зводити наклепи»; — п. Ьіах^опіс «теревенити»; — очевидно, результат контамінації українських слів {блякати (блявкати)] «ляпати язиком; плести дурниці» і [благузнати, блевузнити блюз-кати] «тс.».— Див. ще блявкати, благуз-нити, блевузнити, блюзнити.
блядь «повія», блядйна «тс.», блядун «розпусник», [блядка] «розпусниця» Пі (тут дано тлумачення латинською мовою з позначкою «растение»), блядство, бля-дувати, вйблядок «байстрюк»;— р. блядь
«повія», др. блядь «обман; повія», блясти «помилятися; розпусничати»; п. [ЬІфНхіес] «говорити не до речі, верзти», Ч. ст. Ьіезіі «верзти», вл. Ьіедхіс «базікати, верзти», нл. Ьіасіа «базікання; плітки», полаб. Ь1 «марить; бачить уві сні», схв. Ьіезіі, Ьіесіііі «говорити дурниці, ганьбити», слн. Ьіезіі «марити, верзти», стел, бдадь. «базікання, марення; єресь; розпуста»; — псл. ЬІ^сі-, пов’язане чергуванням голосних з Ьідсіь «блуд»; — споріднене з лит. Ьіезіі «замішувати (їжу)», ЬІ^зііз «темніти, смутніти», лтс. Ьіепзііез «недобачати», гот. Ьііпсіз «сліпий», двн. Ьііпі «тс.», дангл. Ьіипсігеп «збовтувати, змішувати»; іє. *ЬЬ1епсіЬ- «блудити; погано бачити».— Шанский ЗСРЯ І 2, 144; Фасмер І 180; Преобр. І 31; МасЬек Е84С 56; Зкок І 173—174; ЗССЯ 2, 114—115; 81. ргазі. І 258—259; 8адп,— Аііх. У\УЬ. І 340— 342; Вегп. І 61; Вгйскпег 31; Ілсіеп 8іи-сііеп 76—77; Рокогпу 157—158.— Пор. блуд.
блякнути, [блякувати] «линяти», [блокувати] «тс.» Я, бляклий, блякуватий, бляклість, збляклий, побляклий; — бр. блякнуць, п. Ьіакп^с, Ьіакохуас «блякнути», вл. Ьіак «блідість, бляклість»; — вважається запозиченням з польської мови, в якій форма з Ьіа- замість очікуваного *Ь1е- відповідно до укр. блекну-ти, р. блекнуть пояснюється як результат впливу з боку Ьіасіу «блідий» (Вегп. І 63); лит. ппЬІіекіі «блякнути» вказує на можливість поряд з формою псл. Ьіькп^іі, збереженою в укр. блякнути, р. блекнуть, паралельної форми псл. *Ь1екп9Іі з основи *ЬЬ1оік-, похідної від того самого кореня іє. *ЬЬе1-/ЬЬ1-, який зберігається і в словах білий, блек-нути, блиск, блідий.— Шанский ЗСРЯ І 2, 137; Фасмер — Трубачев І 173; Преобр. І 29; ЗССЯ 2, 112—113; 81. ргазі. І 274—275; Засіп.— Аііх. ¥А¥Ь. І 141 —142; Регззоп Веііг. 929; Рокогпу 157.— Пор. блекнути.
[бляск] «блиск», ст. бляск-ь «блиск; розкіш» (XVII ст.); — бр. бляск; — запозичення з польської мови; п. Ьіазк, як і нл. ст. Ьіазк, походить від праслов’янського варіанта основи *Ь1езк-(<*Ь1оізк-), збереженого також у др.
бл'кск.'Ь, укр. [бліеск].— Лигкохузкі ЗР 41/2, 118; 81ашзкі І 34.— Пор. блиск.
[блят) «ткацьке бердо; пластина; дошка для малювання; дошка стола» Ж, [блятівнйк] «бердник», ст. блят «плита; плоска тарілка» (XVIII ст.); — п. Ьіаі «верхня дошка стола, верстата», вл. Ьіо-(а «пластина»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Віаіі «лист, дошка, бердо» споріднене з днн. гол. дат. шв. Ьіад «лист; лезо», дангл. Ьіаесі, англ. Ьіаде «лезо; довгий лист», дісл. ЬІасГ, двн. Ьіаі «цвіт», лат. Поз «квітка». — Шелудько 22; 8 XV І 163; К1и§е— Міігка 81, 86.
бляха «жерсть; [полиця Дз]», бляхар, бляхарня, бляхйрство, [бляхівка] «літрова бляшанка», бляшанка, [бляшка] «мірка на горілку, децилітр» ЕЗб 4, [блехлик] «бляшана мірка» ВеУг, [блеш-ник] «тс.» ВеУг, [бляхдваний] «критий бляхою; карбований» Пі, бляшаний, [бляхувагпи] «оббивати бляхою», ст. бляха «зброя (XV ст.); жерсть (XVII ст.)»; — р. бляха «металева пластинка», бр. бляха «жерсть», п. ЬІасЬа, ч. р1есЬ,слц. ЬІ'асЬ, рІесЬ, вл. нл. ЬІасЬ «тс.», болг. блех, блях «жерсть; пряжка», бляха «металева пластина на осі колеса»; — через польську мову запозичено з німецької; свн. ЬІесЬ, нвн. ВІесЬ, споріднене з дісл. Ьіік «сітка шолома», псл. Ьіьзкь, укр. блиск; непереконливою була спроба (Соболевский ЖСт 1892/2, 124) пов’язати з фр. ріарие «пластинка, бляха з номером».— Дзендзелівський УЗЛП 21; Шелудько 22; КісЬЬагсИ 35; Шанский ЗСРЯ І 2, 146; Фасмер І 180; Преобр. І 32; Хаг^Ьа ЛР 41/1, 5; Вгііск-пег 28; 8адп.— Аііг. У\¥Ь. І 338-—339; Вегп. І 59; К1п§е—Мііхка 82, 83.— Див. ще блиск.
бо (сполучник причини; підсилювальна частка); — бр. др. бо, п. Ьо «тс.», ч. слц. нл. ст. схв. ст. Ьо «тому що», стел, во «тому що; отже»; — псл. Ьо, один з формальних варіантів займенникового кореня Ь-, того самого, що і в сполучнику ба; пов’язання з хет. та «або» (МасЬек Е8ЛС 58) необгрунтоване.— 81атгзк і І 37—38; ЗССЯ 2, 141— 142; 81. ргазі. І 285—286; 8адп.— АИх.
УАУЬ. І 59—61; Вегп. І 65; Абаев ИЗСОЯ І 229.— Див. ще ба1.
[бобалька] «вид галушки», [бобаль-чакй] «тс.» (мн.); — слц. [ЬоЬаІ'ку] «печені або варені пампушки»; —очевидно, похідне утворення від псл. ЬоЬт> «біб»; пор. ч. ЬоЬиІе «кулястий (невеликий) плід».— Див. ще біб.
[бобачик] (бот.) «підмаренник, Саіі-ит уегит Ь.»; — очевидно, похідне від др. бобт> «біб» у зв’язку з круглою формою плодів, у більшості різновидів рослини відкритих, або з круглими наростами на стеблі, які викликаються яйцекладкою комарика Сесубошуіа СаЬіі; пор. ч. (мор.) [каЬаска] «підмаренник». — Нейштадт 402—404.— Див. ще біб.
бобер (зоол.) «Сазіог ІіЬег», [бібр, бобрб], бобрйця «самка бобра» Я, бобро-вйк «мисливець на бобрів», бобрбвник «тс.», бобрдвина «м’ясо бобра» Я, бобро-вйна (фарм.) «бобровий струмінь» Ж. [бобрдвка] «шапка з бобра» Я; — р. бобр, бобер, бр. бабер, др. бобрі», п. ЬбЬг, ЬоЬег, ч. вл. нл. ЬоЬг, слц. ЬоЬог, болг. бобкр, схв. ЬоЬг, ЬбЬаг’ дабар, слн. ЬоЬег; — псл. ЬоЬгь, ЬеЬгь, ЬьЬгь; — споріднене з лит. ЬеЬгаз«бобер», ЬеЬгйз, сх.-лит. ЬаЬгаз, лтс. ЬеЬгз, прус. ЬеЬгйз, двн. ЬіЬаг «тс.», дінд. ЬаЬЬгй- «коричневий; крупний іхневмон», ав. Ьахуга-(Ьа\угі-) «бобер», лат. ІіЬег, ІеЬег «тс.»; іє. *ЬЬеЬЬги- є результатом неповного подвоєння кореня *ЬЬег-, який зберігається в укр. бурий, лит. Ьегаз «бурий» та ін.— Критенко Вступ 510, 544; Шан-ский ЗСРЯ І 2, 147; Фасмер І 180—181; Преобр. І 32; Откупщиков 183;^8Іам'зкі І 40; МасЬек Е81С 59; 8сЬизіег-8ешс 46— 47; БЕР І 60; ЗССЯ 2, 145—146; Бернштейн Очерк 1974, 247; 81. ргазі. І 290— 291; Зккерт ВСЯ І 107—109: Засіп.— Аііг. VXVЬ. І 150—151; Вегп. 1 47; Топоров І 203—205; Рокогпу 136.
[ббберки] «котики» (на дереві) ВеНЗн; — не зовсім ясне; може бути пояснене як похідне від бобер (пор. інші назви того ж суцвіття, похідні від назв тварин; котики, базьки і под.) або як афективне утворення, паралельне до [бамбульки] «кульки, бутони».
бобйль «одинокий чоловік; (іст.) бідняк»; — бр. бабьіль, п. ЬоЬуі, ЬоЬуі
(з бр.); — запозичення з російської мови; р. бобь'їль остаточного пояснення не дістало; пов’язувалося з шв. ст. ЬоаЬбІе (ЬоаЬуІе) «селянин-орендар» (Міккоіа ВегііЬг. 89), з лит. ЬитЬіІаз «батрак; ледар» (Міккоіа АВ 50) тощо; Фасмер (І 181) звертає увагу також на нез’ясо-ване рум. ЬоЬіІса «вид танцю», ЬоЬЇІпіс «настурція».— Шанский ЗСРЯ І 2, 147—148; Преобр. І 32—33; ЗСБМ І 258.
бобир (іхт.) «йорж, Асегіпа сегпиа Б.», [бобір] «коблик, Сургіпиз £оЬіо» Мо, [бббур] «йорж».ЛЧерк, [бубар] «тс.», [бубйр] «тс. Берл; вид риби Ва»; — р. [бобьїрь] «коблик; йорж», [бубьірь] «йорж», п. [ЬоЬуг] «йорж» (з укр.); — задовільного пояснення не має; слід врахувати нез’ясоване болг. бобой «вид річкової риби», бабой «тс.» (БЕР І 59), укр. [бабець] «бичок, СоЬіиз», [бабик, баб'юк], п. ЬаЬес «тс.».
бобівник1 (бот.) «трифоль, МепуапІЬез Ігіїоііаіа Ь.; [вероніка поручайна, Уегопіса ЬессаЬип§а Б.] Ж», [боббвник] «МепуапІЬез ІгіГоїіаіа»; —р. [боббвник] «МепуапІЬез ігіїоііаіа», бр. бабок, [бобік, бабоунік], п. ЬоЬоч/пік, [ЬоЬгек] «тс.», ч. слц. [ЬоЬоупік] «вероніка», болг. бобов-ляк, слн. ЬоЬбупік, ЬоЬоуєс «тс.»;—псл. ЬоЬоУьпікь, похідне від ЬоЬь «біб»; назва зумовлена подібністю листків цих рослин до бобових.— Меркулова 36—37; МасЬек Лт. гозії. 213.— Див. ще біб.
[бобівник2] (бот.) «сусак, Виіопшз иш-Ьеііаіиз Б.»; — р. [боббвник] «тс.; калюжниця, СаІіЬа раїизігіз Б.; білокриль-ник болотний, Саііа раїизігіз», бр. [бабо у ник] «б ілокрильник болотний»;— очевидно, результат видозміни форми *боб-рівник, похідної від бобер, як назви болотяних і водяних рослин (біля яких водяться бобри), зближеної з назвою бобівник, що здавна означає рослини МепуапІЬез ігііоііаіа і Уегопіса Ьесса-Ьші£а, також' болотяні або водяні; пор. р. [бобрбвник] «бобівник, МепуапІЬез ігіїоііаіа Б.», бр. [бабрбунік, бббрьік], п. ЬоЬгек, ч. [ЬоЬгек] «тс.», які зазнали протилежної звукової зміни (з давнішого ЬоЬоУьпікь, очевидно, під впливом нім. ВіЬегкіее «тс.», букв, «боброва конюши
на»).— МасЬек Лт. гозії. 183.— Пор. бобряк.
бббка «спортивна блуза Л; літня сорочка з короткими рукавами; [зимова чоловіча сорочка з застібкою на змійці] МСБГ», [бубка] «спортивна блуза» Л; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [бббка] «сорочка, дитяча сорочка», [ббба] «дитяча сорочка», [бббанька] «тс.» може бути пов’язане з [бббка] «дитяча іграшка», бр. бббка «кругла цятка на матерії, кулька; зернина бобу», що зводяться до боб «біб».— Див. ще біб.
[боббвх] (виг.) «шубовсть»;— звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бовть, шубовсть, бр. боук, рос. бултьіх і т. д.
[бобок] (бот.) «лаврова ягода» Мак, бобкй «тс.» (мн.), [бобкбвець] «лавр, Еаигиз поЬіІіз» Г, Ж> бобкбвий «лавровий», [бабкбвий] «тс.» Ме; — р. бобкй «лаврові ягоди», бр. бабкі «тс.», п. ч. ЬоЬек «лавр», слц. ЬоЬок «тс.»; — похідні утворення від біб (< ЬоЬь); назва зумовлена характером плодів лавра — невеликих овальних кістянок; збереження кореневого о замість закономірного і викликане, очевидно, впливом польської мови.— Див. ще біб.
боббна — див. забобон.
бобрик1 «вид сукна з стоячим ворсом», бобриком (присл.) «чоловіча коротка стрижка з стоячим волоссям спереду»; — р. бобрик, бр. бобрик, ч. ЬоЬгік (з рос.); — запозичення з російської мови, в якій утворено від назви бобр, бобер за подібністю до бобрової шерсті.
Ібббрик2] «саморобна мідна бляшка у вигляді гудзика», [ббблик] «плід картоплі після цвітіння; овечий послід; кулька, балабончик, невеликий круглий предмет» МСБГ; — очевидно, похідні утворення від біб (див.).
[бобряк] (бот.) «латаття, ИутрЬаеа аІЬа Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з бобер як назва водяної рослини, що може рости там, де водяться бобри.— Див. ще бобер.— Пор. бобівник2.
бобчук (бот.) «дикий мигдаль, Ату§-баїиз папа», [бобівник] «тс.» Ж; — Р-[боббвник] «тс.»; — похідне від біб; назва зумовлена характером плодів, подіб
них до бобів (пор. р. полевьіе, калмьщкие орешки «тс.»).— Див. ще біб.
[ббб’ястий] (про смушок) «з великими слабими завитками»;—п. ЬоЬіазіу «подібний до бобу», слн. ЬбЬазі «тс.»; — похідне від слова біб, утворене на основі подібності форми завитків до великих зернин бобу.— Див. ще біб.
бов (вигук для передачі глухого звуку, дзвону), бовк (вигук для передачі звуку при падінні важкого тіла), бовкати «глухо звучати; необдумано говорити», [бовкало] «язик у дзвона, било; дурний балакун», [перебовком] «передзвонюючи»;—звуконаслідувальні утворення, аналогічні до бр. [бовк] «шубовсть», [ббвкаць] «шубовтати».
бовван «ідол, кумир, істукан; [хвиля Пі]», [болван] «ідол» Ж, [болван Ж, бувай] «тс.», [буванець] «колодка для розтягування шапок», бовваніти «виднітися в далині», [бованіти, бовванячити, бо-ванячити, буваніти] «тс.»; — р. болван «ідол; дурень», бр. болван «тс.», др. б'ьл'ьван'ь «пень, стовп, колода, йолоп, ідол», болвані), блі>вані>, балувані «тс.», п. Ьаішап «ідол; снігова баба; колода; йолоп; клуб; велика хвиля», ч. Ьаіуап «скеля», [Ьіуоп] «дурень, йолоп», слц. Ьоіуап «йолоп, ледар», болг. болван «скеля», болван «тс.», схв. болван «ідол; колода, брус», Ьоіуап «ідол», слн. ЬаІ-уап «брила», Ьоіуап «тс.»; — псл. Ььі-уаггь, Ьоіьуапь, Ьаіьуапь; —запозичення з тюркських мов, можливо, подвійне; пор., з одного боку, дтюрк. ЬаІЬаІ «намогильний камінь, пам’ятник» і, з другого, каз. балуан «борець», кирг. бал-бан «тс.», сх.-тюрк. раїуап «борець, силач, герой», узб. полвон, [раїуап], тур. райііуап «тс.», що походить від перс. ра'ЬІіуап «герой, борець», пов’язаного з раЬІи .«сила, хоробрість; бік»; менш переконлива думка (Ильинский ИОРЯС 24/1, 115; Шанский ЗСРЯ І 2, 154—155; Тогр, 266) про утворення від гаданого псл. *Ьа1у, *Ьа1ьуе, яке мало б бути спорідненим з дісл. Ьиіг «стовбур, тулуб», Ьоіг «тс.», свн. Ьоіе «дошка», нвн. ВоЬІе «брус» і т. д.; безпідставними є спроби (РгеІІтЛіх 342; Мегіп^ег ІР 17, 159) пов’язати з гот. Ьа1\уахсе8ЄІ «злість», Ьа1\у]ап «мучити», гр. ср^Хо^, <рг]Х6д
«облудний» або через посередництво шв. Ьиіуап «солом’яне опудало» з ірл. Ьаі-Ьап «тс.» (Зкоісі 12—13), оскільки шв. Ьиіуап, як і нім. [ВаІЬаЬпІ «тс.» самі є запозиченнями з східних мов; неприйнятною залишається давня спроба (Мікі. ТЕІ, ИасЬіг. 1, 10; 2, 81) виведення від тюркського ЬаІаЬап «великий, товстий».— Фасмер—Трубачев І 186— 187; ЗССЯ 3, 121—122; Дмитриев 530; Корш ИОРЯС 8/4, 2—6; 11/1, 46; Мелио-ранский ИОРЯС 7/2, 280; 10/2, 68; Махоп КЕ8 43, 91—92; 81. ргазі. І 187—188; 8абп.—Аііх. ПФ. І 482-484; Менгес 87—91; ЬокоізсЬ 129.
[бовгар] «пастух худоби, волів», [бов-гарка] «загін для худоби, загорода», ст. бовгарь (XVII ст.); — п. [ЬопЬаг] «пастух»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьопаг (Ьоаг) «пастух» (молд. боуар «тс.») походить від лат. Ьоуагшз «бичий, воловий», в основі якого лежить лат. Ьоз (Ьоуіз) «бик», споріднене з псл. £ОУ£с1о «худоба».— Шаровольський Зб. заходозн. 55, 63; 8сЬе1шіко 127; Уіпсепг 9.— Див. ще гов’єдо.
[бовдур1] «димар; густий клуб диму, густа хмара; бовван, неотеса, йолоп», ббвдуритися «здійматися високими стовпами» (про дим); — р. [бблдьірь] «димар», [булдьірь] «будинок на белебні; димар»; — неясне; виведення від чув. раїсіог «прибудова біля хатини; літня кухня», раї «дерев’яний димар» (Казапеп РІЖ 26, 136; Кравчук ЛБ VIII 68; Фасмер І 187, 238) з погляду географічного поширення слова є занадто сумнівним; може бути зіставлене з [болдйга] «кам’яна брила» (див.).
[бовдур2] «рибальська жердина, бовт»; — результат видозміни слова бовт «тс.», викликаної звуковою подібністю до бовдур1 «димар; йолоп»; безпідставно ототожнювалось (Кравчук ЛБ VIII 68) з бовдур1 «димар».— Див. ще бовдур1, бовтати.
бовкун «запряжений одинцем віл; великий сніп очерету»; — р. [бовкун] «запряжений одинцем віл», [болкун] (про волову упряжку); — неясне; вважалося утвореним за допомогою суфікса -ун від рум. Ьби (молд. ббу) «віл» (Шаро-
вольський 36. заходозн. 55; Сіогапезси 100—101); виводилось також із префікса об- і основи дієслова волокти (Фасмер І 188; Кравчук ВЯ 1968/4, 127).
[бовт] «склепіння ВеУг; магазин Дз Атл І», [бовта] «купецька ятка» Шух, [бовтар] «купець» Шух, [бовташ] «крамар» УЛГ, [бовдованя] «склепіння» ЕЗб 4; — запозичення з угорської мови; уг. ЬоШу «склепіння», Ьоіі «магазин, крамниця» походить від іт. уоііа «склепіння», яке зводиться до лат. уоіа «тс.» (уоіуо «обертаю, кручу»), спорідненого з укр. валяти, р. волна.— Дзендзелівський Доп. УжДУ 4, 61; Лизанець НЗ УжДУ 26, 119; Вагсгі 23; МИТЕЗг І 335; АУаІ-гіе — Ноїт. II 825, 832—833.
бовтати, бовт «жердина з порожнистим потовщенням на кінці, якою заганяють рибу в сітку; палка для розмішування рідини; [зіпсоване яйце ЛЧерк]», [бовта] «жердина для полохання риби» О, [бовтач, бовч Я, Ж, болт Берл] «тс.», [бовтало] «палка для розмішування» Я, бовтанка «розбовтане пійло», [ббвтиця] «підвісна прикраса», [бовтй-ще] «болт» Дз, [болтйще] «тс.», бовтуш-ка «вид яєчні; [глечик для води Я]», [ббвтень] «зіпсоване яйце» Я, [бовтйш Я, бовтбк, бовтун, бовтюк, бовтяк Я] «тс.», [бовтуха] «рибальська снасть» Л, бовть (вигук на позначення одноразового збовтування), [вйбовт] «вибоїна в річці» ВеНЗн, розбовток «бовтун»; — р. болтать «бовтати; базікати», бр. ббутаць, п. Ьеііас «бовтати; белькотати»; — псл. *Ьь1іаіі; — споріднене з лит. ЬіМеіі «лунко звучати, стукати», дат. Ьиісіге, шв. Ьиііа «стукати», снн. ЬиШегеп, нвн. роИегп «тс.»; іє. *ЬЬе1-звуконасліду вального походження.— Шанский ЗСРЯ І 2, 158; Фасмер І 190; Преобр. І 35; ЗССЯ 3, 119—120; 81. ргазі. І 284; 8адп.— Аііг. т І 170— 171; Вегп. І 118; К1и§е—Міі/ка 559.
[бовч] «ковбаня в річці» ВеУг, [ббв-чик] «вимита водою калюжа» ВеУг; — п. Ьеіі «вир, ковбаня», Ьеік, Ьеісгак «тс.», слн. ЬбИ «прірва, вир»;—вважається пов’язаним з бовтати як звуконаслідувальне утворення.— Балецкий 81. зі. 4, 400.— Див. ще бовтати.
бог1 «господь», біг, бі, божок «ідол», [богйця], [божйця] «ікона з жіночим зображенням» Ме, боженя, божество, божниця «полиця (тумбочка) для ікон; церква», [біжнйця] «тс.», божник «полиця для ікон», [біжнйк] «тс.», [боговйк] «продавець ікон» Я, [божка] «богиня; піст Ж; божіння Г», божба «божіння, клятва», біжба, [божотва Я] «тс.», [божкар] «святенник», [божуха] «той, хто часто божиться» Я, [бозюн] «святенник, богомільний» Я, божий, божеський, божественний, богувати «бути богом; чаклувати; [лаятися в бога Дз]», божествити, [божйти] «брати присягу» ВеУг, божитися, божкати Я, [божку вати] «постити», безбожник, збезбожніти Ж. [набіжливість] «набожність» Ж, [набіж-ний] Ж, набоженство «богослужіння», [наббжник] «рушник до ікони», набожний, [незбджний] «безбожний», обожите ль, обож йти, обожнювати, обожувати, побожний; — р. бр. болг. м. бог, др. бог-ь, п. слн. Ьб£, ч. ЬйЬ, слц. ЬоИ, вл. Ь6Ь, нл. Ьо§, полаб. Ьіі£, схв. бог, стел, г.огк; — псл. Ьо§ь; — споріднене з дінд. ЬЬа^аЬ «наділяючий, податель, пан, владика», ЬЬщаіі, ЬЬа]аіе «наділяє», ав. Ьа-уа «господь, бог», Ьа%5аііі «бере участь»; можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов’язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богун «тс.», гр. (рауєГг «їсти, пожирати», алб. Ьа-£еіі «велика рогата худоба»; неодноразово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; 8о1ш5еп К2 34, 49; Мозгупзкі Р7ЛР 92—93 та ін.) не витримує критики.—Коломієць УЛМШ 1967/6, 12; Критенко Вступ 523; Трубачев Зтимология 1965, 10—11, 25—ЗО; Филин Образ, яз. 140— 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 148; Фасмер— Трубачев І 181 —182; Зализняк ВСЯ 6, 34; Преобр. І 33—34; 8Іа\гзкі І 40; Вгії-екпег 33—34; МасЬек Е84С 75; 8кок І 179; Пикоуа 7181 24, 11—13; ЗССЯ 2, 161—163; 81. ргазі. І 296; 8асіп.— Аііг. У\УЬ. І 361—363; Вегп. І 67,—Пор. бог2, бажок, збіжжя, небіж, небіжчик, убогий.
[бог2] «шлунок; перше відділення шлунка жуйних тварин, рубець» Ж,
[богун, богиня ВеУг] «тс.», [божок] «свинячий шлунок» Г, Ж, [богук] «начинений свинячий шлунок» ЛексПол, [бігун] «сальцесон, копчена ковбаса» ВеЗн; — споріднені з бажок «шлунок» і збережені в українській мові слов’янські відповідники до гр. сраусо «їм, пожираю», яке через давніше значення «їжа, майно, доля» може бути споріднене з бог1', спроба витлумачити божок як запозичення з румунської мови (Уіпсепг 2) позбавлена підстав, оскільки саме рум. Ьо]’6с, Ьо]б£ «легені, нутрощі», молд. божок, божбг «тс.» не може бути пояснене інакше, як запозичення з української мови.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 12.— Див. ще бог1. — Пор. бажок.
[богад] «посад, посаг, місце для молодих» (на весіллі); — неясне; можливо, пов’язане з багатий — пор. [богаття] «багатство, придане» ЛЧерк.
[богаділати] «благати, дуже просити» О, [богаділати] «тс.» О; — утворення на основі давньоруського виразу бога д^ля «бога ради»; пор. схв. богарадити «жебракувати» з бога ради.— Пор. богадільня, богарадити.
богадільня «будинок для бідних»; — бр. богадзельня; — запозичення з російської мови; р. богадельня утворилось на основі давнього виразу бога д'Ьля «бога ради».— Шанский ЗСРЯ І 2, 148; Фасмер І 182.— Пор. богаділати.
[боґар] «жук, хрущ» ВеНЗн, ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. Ьо§аг «жук» етимологічно неясне.—ММТЕЗх І 321.
[богарадити] «виявляти доброчинність, (матеріально) підтримувати», [збо-гарадитися] «виблагати»; — р. [богарад-ньій] «жебрак», схв. богарадити «жебракувати»; — складне утворення на основі виразу бога ради.— Фасмер І 182; 4а£іс АЇЗІРЬ ЗО, 458—459.— Див. ще бог, ради.
[богастійник] «польовий жайворонок, Аіаисіа агуепзізЬ.» ВеНЗн, [богастійник] «тс.»; — неясне утворення, можливо, результат видозміни форми *богаспівник.
богатир «герой», богатирство, ст. багатьірь «герой, муж великої сили» (XV ст.), богатьірТ) «тс.» (XVIII ст.); — 220
р. богатьірь, др. богатьірь, богатурт>, п. ЬоЬаїег, ЬоЬаїуг (з укр.), ч. Ьойаіуг (з рос.), слц. Ьойаііег, болг. богатир (з рос.), схв. богатир (з рос.); — запозичення з тюркських мов; дтюрк. Ьауаіиг «герой», споріднене з тур. Ьайасіїг «хоробрий, герой», чаг. Ьаіиг «смілий, воєначальник», шор. рауаЧуг«герой» та ін., походить від перс. Ьаііасіиг «силач».— Шанский ЗСРЯ І 2, 149; Фасмер І 183; Преобр. І 33; Корш ИОРЯС 7/1, 45; Вгйскпег 34; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 374— 375.— Пор. багатий.
Ібоґач] «хліб, малай, пиріг» ЕЗб 4, [багаж] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. ро^асза «тс.» походить від схв. погана «прісний хліб, корж», яке разом з болг. погана, м. погана «тс.», слн. ро^аса «булка» зводиться до іт. Іосассіа «пшеничний корж», що походить від пізньолат. Госасеа «коржик», утвореного від лат. Госиз «вогнище, вогонь».— ЕЗб 4, 235; Вагс/І 245; Младенов 437; Мікі. Е\¥ 254; ВаШзіі—Аіеззіо 1673.— Див. ще фокус.
Богдан, Богдана, [богданка] «дочка, богом дана»; — р. Богдан, бр. Богдан, [богдан] «підкидьок», п. Ьо^сіап, ЬоЬсІап (з укр.) «дорогий, кавалер», ч. слц. ВоЬ-сіап, м. богодан «богом даний», схв. бо-годан «богом даний», В6§с1ап; — спільнослов’янське власне і загальне ім’я, утворене з основи іменника Ьо£ь і дієприкметника сіапь від дієслова сіаїі; на думку Мілевського (І Мі^сіхуп. 81а-хуізі. копі, опошазі. 243—244), псл. *Во£осіапь походить як запозичення-калька від мідійсько-скіфського Ва§а-даіа (дперс. Ва^а-даіа).— Див. ще бог1, дати.
богила (бот.) «АпіЬгізсиз Ноіїш.» Г, Ж, [бугиль] «тс.» Ж, бугйла «тс. Г, Ж; [болиголов, Сопіит тасиїаіит Ь. Мак]», [буглав] «болиголов», [булав] «тс.» Мак; — р. [богула] «таволга, Зрігаеа иі-іиагіа; таволожник, Агипсиз зііуєзієг», [багуля] «отруйний, лікарський гриб», [багульньїй] «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий»; — очевидно, похідне від основи псл. Ьо£- «поїдати, пожирати», збереженої в укр. Ґбог] «шлунок», [богун] «тс.» і спорідненої з гри фау® «пожираю»; щодо розвитку зна
чення пор. р. яд від псл. іезіі (*]есі-іі); пізніше зазнало впливу з боку складного слова болйголов.— Пор. бог2,болиголов.
богме, богмйтися — див. бігме.
[богорожник] (бот.) «берека, ЗогЬиз іогшіпаїізСгіг. (Ругоз іогтіпаїіз ЕЬгЬ.); глід, ЗогЬиз агіа Сгіг. (Сгаіае^из агіа Б.)», [богорошник] «горобина, ЗогЬиз аи-сирагіа Б.» Мак, [богбшник] «берека; глід» Пі; — р. [богорожник] «вид глоду, Сгаіае^из іогтіпаїіз», п. Ьогогогес «берека; рослина з родини метеликових, гуньба, Тгі§опе11а»; — не зовсім ясне; очевидно, утворене з основ слів бог1 (або бог2) і ріг (го£-) з огляду на те, що відповідні рослини покриті колючками; може розглядатись і як результат видозміни форми [боярйшник] «глід»,— 8\¥ І 194.— Див. ще бог1, бог2, боярйшник, ріг.
[ббґрач] «малий казан, дійниця» ЕЗб ЗО; —запозичення з угорської мови; уг. Ьо^гасз «казан» походить від тур. Ьакга$ «мідний черпак, казанок».— М.\'ТЕ8х І 323; Вагсгі 22.— Див. ще бакрач.
[богун1] «жердина для сушіння риби»; — можливо, пов’язане з крим.-тат. Ьа§ «вірьовка, шнурок» або Ьо^нп (Ьо-§ит) «сустав, коліно; сув’язь».
богун2— див. бог2.
бодай «нехай би, щоб; хоч би», [бода О, богдай] «тс.»; — бр. бадай, [баг-дай], п. Ьосіа], Ьо§сіа] «тс.», ч. Ьосіе] (бажальна частка, стверджувальна частка та ін.), ст. ЬоЬйеіх, ЬоЬсіеіі', слц. Ьосіа] «щоб», ЬоЬсіаі «тс.», нл. ст. Ьосіа];— поширене в північних слов’янських мовах утворення, яке виникло на грунті давнього словосполучення бог дай «бог нехай дасть».— Булахау Веснік БДУ 1971/2, 60; Засіп,—Аііг. УІУЬ.І 363,— Див. ще бог1, дати.
бодак, бодачник, бодяк —див. будяк.
[бодванка] «продовгуватий шаплик»; — очевидно, результат видозміни запозиченого нвн. Васіехуаппе «ванна», утвореного з основи дієслова Ьасіеп «купати», спорідненого з нвн. ЬаЬеп «парити», Ьаскеп «пекти», гр. сршусо «жарю, палю», укр. багаття, та іменника ї¥аппе «ванна».— Див. ще багаття, ванна.
[бодлак] (бот.) «чортополох, Сагсіииз Б.; жовтозілля, Зепесіо Б.; крушина, КЬатпиз Ігап^иіа Б.» Мак, Г, [бодлак дикий] «водяні горіхи, Тгара паіапз Б.» Мак, [бодлаччя] (зб.), [бодляк] «чортополох; осот» Мак, [будляче] (зб.) Ж; — р. [бодлак] «терен, Ргипиз зріпоза Б.; крушина»; — вважається (Засіп.—Аііг. УЇ¥Ь. І 373) запозиченням з польської мови з огляду на звукосполучення дл (як у тусіїо); алеп. Ьосіїак «чортополох», ст. «миколайчики польові, Егуп^іиш сатрезіге Б.», як і ч. Ьосіїак «чортополох», слц. ЬосіГас «тс.», не є закономірним утворенням із суфіксальним сії, бо звук б належить у цій формі до кореня ЬоН-; таким чином, ідеться про утворення з рідкісним складним суфіксом -Іак-, у якому немає нічого специфічно польського.— Див. ще будяк.
боднути, бодлйвий, бодян, бодячий, бодь — див. бостй.
ббдня «діжка з кришкою; різновид вулика Г; верхня частина воза з дощок МСБГ», [ббденка] «барильце О; масничка ДзАтл II», [боденча] «посуд на горілку» О, [боденча] «масничка, посудина для збивання масла», [ббднар Г, О], бондар, [бодняк] «велика дубова колода» Я, [боднаренко], бондаренко, [боднарйна Ж. боднар’ївна Жі, бондарівна, [боднарйха], бондариха, бондарка «бондариха», бондарня, бондарство, бон-дарча, бондарч^к, бондарний, [боднари-ти], бондарювати, ст. бодня (1564), бондар (XVII ст.); — р. [ббдня] (можливо, з укр.), п. Ьесіпіа «бодня», [Ьосіпіа, Ьосіпіа] «тс.», ч. Ьесіпа «ящик», слц. [Ьесіпіа], сіеЬпа «тс.», болг. бі>дне «великий бочонок», схв. бадан, «чан, кадка; лоток, жолоб», слн. [Ьейеп]] «бодня»; — псл. *Ььсіьпь; — через германське посередництво (двн. Ьиіїп «кадка», нвн. Вйііе «тс.», свн. Ьйіепаеге «бондар») або безпосередньо запозичено з латинської мови; лат. Ьйііпа, нар.-лат. Ласіша походить від гр. литічц «обплетена пляшка; нічний посуд», етимологія якого не з’ясована; у формі бондар і похідних відбулась метатеза дн (пор. р. бон-дарь, болг. [бинде] «бочонок»); припускається (Топоров Зтимология 1974 , 8)
і власне слов’янський характер слова *ЬьЗьпь як здавна успадкованого.— Фасмер І 184; Трубачев Рем. терминол. 301—302; 81. ргазі. І 461—462; 8абп.— Аііг. У\УЬ. І 476; Вегп. І 106; Юи§е— Міігка 114; Воізасц 829.— Пор. путня.
[бодорка] «посудина у вівчарській справі» Доп. УжДУ 4; — етимологічно неясне; можливо, пов’язане з бодня, пор. [бдденка] «масничка».
[бодбря] «назва вівці» Доп. УжДУ 4; — очевидно, запозичення з угорської мови; пор. уг. Ьосігоз «кучерявий», Ьобогіі «завивати», яке може бути або спорідненим з удм. Ьісіугіо «кучерявий», або варіантом до етимологічно неясного уг. іосіогіі «завивати».— Вагсгі 22, 81; ММТЕ8г І 319.
[ббдрийІ «бадьорий», [бодрак] «бадьора людина», Ібодрбк] (кличка пса), [бодрйти(ся)]-, — р. ббдрий, бдеть, бр. бадзерьі «бадьорий», [ббдзер] «тс.», др. бтідрьш, бодрьіи, б'ьд'Ьти, п. Ьобгу (з укр.), ч. слц. Ьосігу (з рос.), Ьбііі, болг. ббдт>р (з рос.), м. бодар (з рос.), схв. бодар (з рос.), бадар, слн. Ьбсіег (з рос.), стел. В’ьдрт», Б'ьД'Ьти;—псл. Ььсі-гь, Ььсіе-Іі (<*Ьйсі-), утворення від варіанта тієї самої основи, що і в будити, блюстй; — споріднене і словотворчо тотожне з лит. Ьисігйз «пильний», ав. гаепі-Ьибга «старанно пильнуючий»; збережена українською мовою в говорах фонетично закономірна форма слова. — Шанский ЗСРЯ І 2, 151—152; Фасмер І 184; Преобр. І 34; МасЬек Е83С 59; БЕР І 62; 81. ргазі. І 461; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 349—352; Меіііеі Еіисіез 114; Рокогпу 150—152.— Див. ще будити, блюстй.— Пор. бадьорий.
бодяга (зоол.) «водяна губка, на-дошник, 8роп§іа їіпуіаііііз Б.»; — р. бодяга, їбадяга], бр. бадзяга, п. Ьо(1гі§-§а; — очевидно, похідне від тієї самої основи бод-, що і в словах бостй, будАк; у такому разі назва зумовлена характером скелета губки, який складається з крем’яних голок.— ЗССЯ 2, 153.— Див. ще бостй, будяк.
бодян (бот.) «Шісіит апізаіит Б.; зірчастий аніс, РітріпеПа апізит», Іба-диян} «Шісіит апізаіит» Мак, [бад’ян] 222
«ясенець, Пісіатпиз аІЬиз Б.» Мак, ст. бодян?, (XVIII ст.); — р. бадьян «Шісіит апізаіит; Пісіатлиз аІЬиз», бр. бадзян, п. Ьобгіап, ЬісЦап «бодян», ч. Ьасііап «тс.»; — через польську мову запозичено з італійської чи іспанської або через російську з татарської; іт. Ьа-сііапа, ісп. Ьасііапа «тс.», тат. ЬасЦап, тасЩап «аніс» походять від перс. Ьасііап «зірчастий аніс».— Фасмер І 104; Преобр. І 12; 8№ І 81; БокоізсЬ 14; Мікі. ТЕ1 ПасЬіг. 2, 79.
боєць — див. бйти1.
[бождеревок] (бот.) «звіробій, Нурегі-сит регіогаїит Б.»; — складна назва, утворена на основі словосполучення боже дерево; зумовлена лікувальними властивостями звіробою.— Див. ще бог1, дерево.— Пор. біждерев.
божевільний «психічнохворий», [бо-жевїлець Я, божевільний} «тс.», божевілля, божевільня «будинок для божевільних», божеволіти «втрачати розум», ст. божевольньїй (XVIII ст.); — р. [бо-жевбльний] «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, що виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; пор. рос. блаженний «божевільний».— Даль ІУ669; 8ас1п.— Аііг. УІУЬ. 1365,— Див. ще бог1, воля.
[боженик] «помічник сільського старости» Ж, [божівнйк] «присяжний (у сільській громаді)» Ж, ст. божениюь «присяжний» (XVIII ст.); —ч. ст. Ьо-геппік «присяжний радник», Ьогепік «тс.», слц. ст. Ьогепік «понятий»;— очевидно, пов’язане з божитися «присягати», ч. Ьогії зе «тс.».— Див. ще бог1.
[божкодайло] «святенник»; — експресивне утворення на основі виразу дай, боже, характерного для богомільних людей.— Див. ще бог1, дати.
божок — див. бог2.
[боз1] (бот.) «бузина, ЗатЬисиз Б.; бузок, 8угіп§а уи1§агіз Б. Мак», [бози-на\ «бузина», Ібозник, бозняк Мак] «тс.», [бозь] «бузок» Мак; — р. [боз] «бузина», п. ч. Ьег «бузина; бузок», слц. Ьага «тс.», вл. Ьбг «бузина», нл. [Ьег],
Ьаг, полаб. Ьаг, болг. бт>з, м. боз, схв. баз, база, бзбва, здва «тс.», слн. [Ьаг] Ьеге§ «бузина; бузок»; — псл. Ььг-ь <*Ьйгь, варіант тієї самої основи (Ьйг-<*Ьоиг-), що і в словах бузок, бузина',— найчастіше виводиться від іє. *ЬЬи§’-/*ЬЬаи§’- і пов’язується з лат. [а§из «бук», гр. сртіубе, н. ВисЬе «тс.», курд. Ьйг «в’яз»; етимологія непевна; на слов’янському грунті можна припустити зв’язок з дієсловом бздіти, враховуючи міцний запах відповідних рослин (Вгйскпег К2 46, 193—194); зіставляються також (ЗССЯ 3, 145) із звуконаслідувальною основою *Ьт>г- «бриніти» (як назва рослини, з якої роблять сопілки); з української мови рум. Ьог, молд. боз «бузина».— Критенко Вступ 548—549; Фасмер—Трубачев І 184—185; Филин Образ, яз. 144; БІатекі І ЗО—31; 8сЬн-8Ісг-8є\ус 81. АМогізі. 17, 19; БЕРІ 97; 8кок І 125; 81. ргазі. І 469—470; Засіп.— Аііг. УЇУЬ. І 487—489; Кисіпіскі ВРТЛ 15, 127—133.— Пор. баз2, бжур, бзина, буз.
Ібоз2] «біб», Ібозуля] «гуля» ВеЛ; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане як варіант з формою боц «грудка, кавалок», пор. бацан «крупний горох», бецай «велика квасоля».— Див. ще боц.
ббзна «невідомо, хтозна»; — р. [бо-знаті, слц. ЬоЬгпа, болг. ббзна, схв. бдгзна, Ьогпа «тс.»; — утворення на основі виразу бог знає (псл. Ьо§ь гпаіеіь); пор. казна, хтозна, слц. ЬоЬуіє «боз-на».— Див. ще бог1, знати.
[ббїти] «кипіти», Іббїчкий] «кипучий» ЕЗб 26, 334; — вважається запозиченням з румунської мови, в якій припускається незасвідчена форма, що має бути продовженням лат. ЬиІІТге «кипіти, булькати», похідного від ЬиІІа «водяна бульбашка»,' спорідненого, очевидно, з лит. Ьиііз «сідниця», дінд. ЬигіЬ, ЬиІіЬ «тс.; уиіуа» та ін.— Лапбхм 8ТЬД 18, 16; Таїсіє—Ноїш. І 122.
[бон ] «їй-богу», [ббйє] «тс.»; — переконливого пояснення не має; може розглядатись як результат фонетичного пе-рерозкладу діалектної форми єй-бб (їй-бо} в процесі характерної для південно-західних говорів повторної вимови
цього вигуку (єй-бо-єй-бо-єй... і под.).— Див. ще їй-богу.— Пор. бойко.
[ббйдек] «келишок» ВеБ;—неясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане з польським арготизмом Ьо]'сіек «горище».
[бойк] «бавовняна тканина зеленого кольору з китичками з червоного гарусу» Я;— п. Ьо]ка «вид тканини», Ьо(а «тс.»; — через польську мову запозичено з англійської чи німецької; англ. Ьоу «вид тканини», н. Воі «шерстяна тканина» походять від фр. ст. Ьаіе «тс.», що зводиться до лат. Ьасііиз «каштаново-коричневий».— 8\\71 186; К1и§е—Міігка 89.— Див. ще бая1.
бойка, ббйкйй, бойко, бойкун, ббйла, ббйлд, ббйний, бойнйця, бойня, бойовий, бойовик, бойовисько, бойовище, бойок, бойчак — див. бити1.
бойко, бойка «жінка з родини бойків», бойкйня, бойчйха «тс.», бойчук «малий бойко», Ббйкївщина, бойкоти «говорити бой (бойє)»; — назва середньокарпат-ської частини українського населення, утворена від вигуку [бой (ббйє)1 «їй-богу», характерного для місцевого діалекту (пор. прізвище Бойкало (1586— 1590); пор. також назву лемко, утворену від частки [лемі «лише, тільки»); безпідставними були спроби пов’язання з кельтською етнічною назвою Воіі, Вої-коі (8аГагік ССМ 10, 23—26; Целевич Правда 1868, 419; Партацький Діло № 255, 1894; Регшоїї АІ8ІРЬ 7, 617— 618).— УегсЬгаізкуї АГ8ІРН 16, 592— 593; Франко ЖіС 3, 146—149; Фасмер І 185; Вгйскпег 35.— Див. ще бой.
бойкот «протест чи боротьба в формі припинення зносин», бойкотувати; — р. болг. бойкот, бр. байкбт, п. ч. слц. вл. Ьо]коі, м. бо]кот, схв. бойкот, слн. Ьо]-кбі; — запозичення з німецької мови; н. Воукбіі «тс.» походить від англ. Ьоу-соіі «тс.», яке виникло на основі прізвища англійського капітана Бойкотта (Воукоіі), що вперше зазнав на собі такої форми протесту з боку ірландців.— Кравчук УМШ 1957/4, 80; Шанский ЗСРЯЇ 2, 152—153; Фасмер І 185; Преобр. І 34; К1и§е—ббіге 96; Кіеіп 193.
бойня «різниця (для худоби); (пе-рен.) велика війна»; — бр. бойня, п.
Ьо]піа «тс.»; —запозичення з російської мови; р. бойня «тс.» пов’язане з бить «бити»,— Див. ще бйти1.
[ббйтар] «підпасич» ВеУг; — п. [Ьо]-іаг] «вівчар», слц. ЬоДаг «підпасич; погонич», схв. бд]тар «підпасич»; — запозичення з угорської мови; уг. ЬоДаг «тс.», очевидно, виникло шляхом розкладу уг. ЬиДаг-1е§епу «погонич», утвореного з неясної основи Ьсціаг, пов’язаної, можливо, з уг. ЬиДо§аі «бунтувати, підбурювати» та іменника 1е§епу «хлопець»; пов’язується також (Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 114) із слн. Ьаііа «хатина, халупа», іт. Ьаііа «притулок, хатина в горах».— Дзендзелівський УЛГ 56; Вагсгі 23; МЬіТЕЗг І 325—326; Мікі. Е№ 6; Ваііізіі — Аіеззіо 409.— Див. ще* ба-ютка.
Ібок] «пак» ВеБ;—результат контамінації часток бо і пак (див.).
бокал; — бр. бокал; — запозичення з російської мови; р. бокал, як і п. ст. Ьпкаі «келих», Ьокаі «тс.», ч. ст. Ьокаї «кухоль», Ьпкаі, слц. Ьпкага «тс.», болг. бт>кел (бікі/1) «дерев’яна посудина для води», м. бокал «келих», схв. бокал, бокал «тс.», походить від слат. Ьаисаіішп (Ьаисаііз) «посудина для пиття з вузькою шийкою» (в російську мову запозиченого через французьку або італійську, пор. фр. Ьосаі, іт. Ьоссаіе), яке зводиться до гр. РаокаХіот (РаокаХі?) «тс.», запозиченого з єгипетської мови. — Шан-ський ЗСРЯ І 2, 153; Фасмер І 185; Преобр. І 34; Вгйскпег 35; Зкок І 184; Зайп. — Аііг. УШ. І 378—379; НйШ-АУогіЬ 19; Паигаі 94.
боканки, боканчі — див. баґанча.
ібокатка] «відро, цеберка» Пі; — неясне; можливо, пов’язане з бокатий (за формою посудини; пор. носатка «посудина з довгим носиком»),
[ббкла] (зоол.) «плавуча блощиця, Согіха», [боклаг] «водяна тваринка (блощиця?)»;— неясне; можливо, переносне вживання слова [ббкла] «плоский бочонок» (за зовнішньою подібністю).
(бокозййник] «косоокий»;— складне утворення, першою частиною якого є основа бок- «бік», а другою — не зовсім ясний елемент, пов’язаний або з псл. гЦ-аіі «зяяти» (пор. схв. зщати «ви-224
дивлятися, ловити гав»), або з зиз, зй-зий «косоокий». — Див. ще бік, зиз, зяяти.
[ббкбр] «пліт», ст. бокора «тс.» (XVI— XVIII ст.); — п. Ьокига «вид плота» (з укр.); — запозичено з угорської мови, можливо, через румунську (рум. Ьосог «кущ; купа; великий пліт»); уг. Ьоког «кущ; купа» етимологічно неясне.— Сабадош Мовозн. 1974/3, 71; Ма-нівчук тж 76; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 380; Дзжз Зі. зі. 7, 160; Вагсгі 23; ММТЕЗг І 328—329.
[бокорван] «чиряк, карбункул»; — очевидно, видозмінене запозичення з угорської мови; уг. рокоКаг «вид чиряка» (?), букв, «пекельний струп», утворене з іменників рокої «пекло», запозиченого з слов’янських мов (псл. рькьіь «тс.»), і уаг «короста, струп», спорідненого з комі ор «гній», удм. ур «тс.; короста».— Вагсгі 245, 332; Льіт-кин—Гуляев 206.— Див. ще пекло.
[бокрейда] «китиця (штучних) квітів; павине перо (у молодого на весіллі)», [бокрейта Ж, богрйда ВеУг, по-крейда, покрейта Ж, покрийта Доп. УжДУ 8] «тс.»; — слц. Ьикгеіа «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьок-геіа «китиця квітів» зіставляється з уг. Ьоког «кущ», яке переконливої етимології не має.— Лизанець Доп. УжДУ 8, 48, 49; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 380; Вагсгі 23; МХТЕЗг І 328—329.
бокс, боксер, боксувати; — р. бр. болг. м. бокс, п. вл. Ьокз, ч. слц. Ьох, схв. бокс, слн. Ьокз; -— запозичення з англійської мови; англ. Ьох «удар, бокс; бити кулаком» етимологічно не з’ясоване, іноді пов’язується з дат. Ьаз-ке «бити» (N30 320) або вважається результатом переосмислення англ. Ьох «коробка» у зв’язку з подібністю рингу до коробки (ЗЬірІеу 55); припускається при запозиченні посередництво французької мови (Фасмер І 186).— СІС 105; Акуленко 141; ШанскийЗСРЯ І 2, 153— 154; Кіеіп 192.
Ібокури] «ремінний пояс, вузький ремінь», [бокорійка Ж, бокурїя, букбрія Ж, букурїя, буку рійка] «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться (Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 380) від
уг. Ьоког «кущ, купа, букет»; пов’язується також з рум. Ьисигіе «радість» (Кобилянський Гуц. гов. 82; Уіпсепг 9) або з рум. Ьосигі, наз. в. мн. від Ьос «стільчик, невелике сидіння» і под. (Сіо-гапезси 90).
[бокша] «корова з білою плямою на боці; назва вівці Доп. УжДУ 4», [бок-шана] «назва вівці», [бокшаня] «тс.» Доп. УжДУ 4, [бокийй] «віл з боками іншої масті», [бочій] «тс.», [бокшистий] «з білою плямою на боці»; — пов’язується з молд. бокшан, букшан «порода рогатої худоби» (8сЬе1ибко 127; УгаЬіе Кошапо-зіауіса 14, 132); можливо, є утворенням із суфіксом -їй- (пор. лівша) від основи псл. Ьок- «бік».
[бблббт] «базіка» Г, Ж, [ббльбут Я, булботень Л] «тс.», [болботати] «базікати; невиразно говорити», [болботлй-вий] «балакливий; недорікуватий»; — р. [болботаїпь] «бурмотіти», бр. балбатаць «базікати, торохтіти; булькати», п. Ьоі-Ьоіас «бовтати рідину; белькотати», ч. Ь1еЬ(о)іаіі «незв’язно говорити, патякати», ЬІаЬоІііі «тс.», слц. ЬІЬоіаі' «дзюрчати», ЬІеЬіаі' «базікати», вл. Ьіа-Ьас, ЬІаЬоіас «базікати», нл. ЬІаЬоіаз «тс.», ЬІоЬоіаз «заїкатись, бурмотіти», болг. бт>лбдля «дзюрчу; невиразно говорю, бурмочу», блаббля «тс.», м. болботи, баботи «грюкає, кричить, бубонить», схв. блебетати «базікати, плести нісенітницю», ЬІаЬозііі «невміло говорити», слн. ЬІеЬеіаіі «базікати»; — псл. *Ь11Ь- (*Ьо1Ь-), основа звуконаслідувального походження; — пор. лит. Ьаі-Ьаійоіі «базікати, теревенити», ЬаІЬеіі «базікати», лат. ЬаІЬйіТге «заїкатись», дінд. ЬаІЬпіЬаЬ «заїка».— БЕР І 90; 8кок І 171; ЗССЯ 2, 171—172; 81. ргазі. І 301-302; Засіп,— Аііг. УШ. І 166— 167; Вп§а РК І 434; Таїсіє—Ноїш. І 94.— Пор. бурбоніти, варвар.
болван, болванка; — форми, запозичені з російської мови; р. болван, болванка є прямими відповідниками укр. бовван та ін. (див.).
болгарин, [болгар, бовгар], Болгарія, [Болгарщина]; — р. болгарин, бр. болгарин, др. болгаре (мн.), п. Ви1§аг, ч. слц. ВиІЬаг, болг. болгарин, м. буга-рин, схв. Бугарин, слн. Во1§аг, стел. 15 8-539
вдтггаркі (зн. в. мн.); — засвоєна від тюркських болгар назва одного з південнослов’янських народів; дтюрк. Ьиі-уаг «метне, змішаного походження» утворене від дієслова Ьиіуашак, Ьиі^так «змішувати»; первісне значення слова тлумачиться як «бунтар» (Реіііоі, Оеиу-гез розіЬитез 2, 228—229); менш переконливими були спроби пов’язання з назвою Волга (8і$тапоу К8г 2, 47—48; РагігісІ£е 63), з герм, (н.) Ьа1§еп «битися, боротися» (беізсЬехм 7ОУР 2, 198—199) або з ос. Ьу1§аегоп «берег, обмілина; край (скелі, берега)» (Уегпасізку, Огі-ріпз ої Киззіа 87).— Фасмер І 187; Преобр. І 35; БЕР І 99; Міабепоу КЕ8 1, 44—45; 8кок І 228.
[болдан] (бот.) «крушина, КЬатпиз 1гап§и1а Б.» Мак, [болобан, бован] «тс.» Мак;— результати фонетичної видозміни деетимологізованої форми [бод-лак] «тс.», пізніше зближеної з бовван.— Див. ще бодлак.
[болдйга] «кам’яна брила»; — п. [Ьоісі] «гола бовваняста скеля», [Ьоісіа] «тс.», [Ьаісіу] «голі скелі», ч. (мор.) [Ьаіба] «брила»; — походження неясне; можливо, східне.— 8 XV І 189.— Пор. бовдур.
[боле] «добре», [боли] «тс.» Ж, [бо-ледь] «либонь» Ж, [бдледь що] «слава богу, що» Ж; — не зовсім ясні утворення; пов’язуються (Німчук Терит. діал. 71) з др. боле «більше, краще».— Див. ще більший.
[бблень] (іхт.) «білизна, Азріиз аз-ріиз Б.» ВеНЗн, ВеУг; — п. Ьоіеп, ч. Ьоіеп, слц. Ьоіеп, схв. бдлен, слн. Ь6-Іеп «тс.»; — псл. Ьоіепь; — очевидно, похідне від того самого кореня ЬоІ-, що і в словах болбто, болбння та ін.; в такому разі зводиться до іє. *Ьйе1-/ ЬЬої- «білий»; зіставляється також (ЗССЯ 2, 172; 8абп. — Аііг. УАУЬ. І 380—381; СітосЬохузкі ЕР 1, 165—181) з гр. фаААаїл’а «кит», <р<Ш,т], лат. Ьаііае-па «тс.», алб. Ьіі «осетер».— Коломиец Происх. назв, рьіб; МасЬек Е86С 60; 81. ргазі. І 302.— Див. ще білий, болбння, болбто.
болиголов (бот.) «омег, Сопіит та-сиіаіит Б.; [цикута, Сісиіа уігоза Б.
Мак; дурман, Паіига зігатопіит Ь. Мак; бугила, АпіЬгізсиз зііуєзігіз НоИт. Мак; бутень, СЬаегорЬуІІит ЬиІЬозит Ь. Мак]», [болиголова] «омег», [болеголо-ва, болиголів] «тс.» Мак, [болиголовка] «бугила» Мак; — р. болиголов «омег», [болиголова] «бугила», п. Ьо1і§1б\ука «болиголов», ч. слц. ЬоІеЬІау, нл. Ьо1§1омт «тс.», схв. болйглав(а) «цикута; болиголов»; — псл. *Ьо1і§о1уь, *Ьо1і£оІуа, утворене з основ дієслова Ьоіеіі та іменника *§о1уа «голова»; назва зумовлена отруйною властивістю рослин; можливо, що в окремих випадках ця назва розвинулась вторинно в результаті деетимологізації назви бугила, богила.— МасЬек 4т. ГО8І1. 169; ЗССЯ 2, 175.— Див. ще біль, голова.— Пор. богила.
боліти і т. д.— див. біль.
[бблоз] «полоз, змій» Ж; — очевидно, результат одзвінчення початкового п в слові полоз (див.).
[болона] «перепонка, оболонка», [бо-лонкар] «шкляр», [болонастий] «перетинчастий» Ж, [болонйстий, болонковатий] «тс.» Ж, [болончастий, болончатий] «тонкошкірий» Ж, заболонь «молодий шар деревини безпосередньо під корою», обо-лбна «оболонка; [шибка]», [оболдни] «віконні рами» Ж, [оболдники] «тс.» Ж, оболонка,,[оболднник] «шкляр» Ж, [оболон-щик] «тс.» Пі; — р. болона «наріст на дереві», [болоньї «м’яка кора дерева», бр. [болона] «велика шибка», п. Ьіоп а «оболонка», ч. Ьіапа, слц. Ьіапа «тс.», вл. Ьіопк «клітина», нл. ст. Ьіопа «пліва, перетинка, оболонка», слн. Ьіапа «перетинка; пергамент»; — псл. *Ьо1па «плівка, оболонка», похідне від іє. *ЬЬо1-/ЬЬе1- «білий»; — споріднене з псл. Ьеіь «білий», лит. Ьаіпаз «тс.», гр. <роХі£ «луска (плазунів)»; пов’язується також (МасЬек Е84С 55, 458; Мартьі-нов 81. АУогізі. 62—63) з псл. *ре1па «пелена», лит. ріепе «плівка», лат. реіііз «шкіра».— Шанский ЗСРЯ І 2, 157; Фасмер І 189; 81ассзкі І 37; ЗССЯ 2, 175—177 ; 81. ргазі. І 307—308 ; 8асіп.— Аііг. т І 126—134; Вегп. І 169— 170; Тгаиітапп 25; Рокоту 118—119; 8ресЬі 116—117.— Див. ще білий.— Пор. болбння, болото.
болонка «кімнатний песик з довгою шерстю»; — р. болонка, бр. балбнка; — похідне утворення від назви міста Болонья, з якого ця порода собак раніше вивозилась; пор. п. Ьопопка, утворене від лат. Вопопіа «Болонья».— Шанский ЗСРЯ І 2, 157; Фасмер І 189; ССРЛЯ 1, 551.
[болбння] «заросла травою низина, луг, вигін», [болоньї «тс.», оболоння «заплавні луки», оболдня, оболонь «тс.», [оболбничі] «стежка через болото» Ж; — р. [болоньє], бр. [болона, болоньї, аба-лдна, др. болоньє, болонь, п. Ьіопіа, Ьіо-піе, Ьіоп, ч. Ьіапа, нл. Ь1от]е, полаб. Ьіап, Ьіапа, Ьіапе «оболоння», болг. блана «дерн»; — псл. *Ьо1пь «трав’яниста низина», похідне утворення від того самого кореня Ьоі-, що й [болона], болото; — споріднене з лит. Ьаіа «торф’яне болото».— Филин Образ, яз. 207— 208; Происх. яз. 522—524; 81а\узкі І 37; БЕР І 54; МасЬек Е84С 55; 8сЬиз-іег-8еу/с РгоЬеЬеіі 22; ЗССЯ 2, 175— 177; 81. ргазі. І 308—309; 8ас1п.— Аік. У\УЬ. І 133—134.— Див. ще білий, бо-лбна, болото.
[болотник] (бот.) «багно, Ьесіит ра-Іизіге Ь.; андромеда, Апсіготесіа Ь.; торфник гостролистий, 8рЬа§пит аси-іііоііит ЕЬгЬ.; мохнаток, Ьигиіа рііоза \Уі11 сі.» Мак, [болотнина] «8рЬа§пит асиііїоііит ЕЬгЬ.» Мак, [болбтнйця] «шейхцерія, ЗсЬеисЬгегіа раїизігіз Ь. Ж; торфник, 8рЬа§пит ЕЬгЬ. Мак», [болотняк] «Ьигиіа рііоза АУШсі.» Мак, [болотнянок] «перстач гусячий, Роіеп-ііПа апзегіпа Ь.» Мак, [болотянок] «тс.; жовтець болотний, СаІіЬа раїизігіз Ь.» Мак, [болотяник] «багно, Ьесіит раїи-зіге Ь.» Мак, \болотянка] «шейхцерія» Мак, [болохі «жовтець болотний»; — п. Ьіоіпіса «шейхцерія», ч. Ьіаіпісе «тс.», ЬІаіоисЬ «жовтець болотяний», ст. Ьіа-ійсЬ «тс.», слц. Ьіаіпіса «шейхцерія», болг. блатник «жовтець болотяний», [блатняк] «тс.»; — похідні утворення від болото; назви зумовлені тим, що все це болотяні рослини.— Див. ще болото.
болото, [болбтавка] (орн.) «трясогузка, МоіасіПа» Ж, [болотенник] «любитель гратися в болоті Ме; нечепура
МСБГ; (орн.) червононіжка, Тгіп§а іо-Іаппз Б. ВеНЗн», їболотйна] «висохле болото», [болотйще] «місце, де було болото», [болотнечаІ «дуже розмокла земля» Ж, їболотня] «тс.» Ж, [болбтнйна] «торф», [болотнівка] «болотяна трава», [болотянйк] «болотяний чорт», [болдт-ник] «тс.; болотисте пасовисько» Ж, [болотюк] (ент.) «п’явушник, Еітпаепз 8Іа§па1І8» Ж, [болотюх] (ент.) «коловодник, МасЬеіез рп§пах» ВеНЗн, [болб-тянка] (ент.) «бабка з темно-синіми крилами», болотистий, [болотйй] «болотистий», [болоткуватий] «болотний» Ж, [болотняний], болотяний, заболочувати, [поболбтниця] (орн.) «грицик, Бітова Ь.» Ж; — Р- др. болото, бр. болота, п. нл. ЬІоіо, ч. Ьіаіо, слц. Ьіаїо, вл. Ьібіо, болг. м. блато, схв. блато «болото; (заст.) озеро», слн. Ьіаіо, стел. Блато;— псл. *ЬоИо, похідне від того самого кореня, що й болбння, болбнь, іє. *ЬЬо1-/ЬЬе1- «білий»;—споріднене з лит. Ьаіа «болото», Ьаііаз «білий», лтс. Ьаііз «тс.», алб. Ьаііе «болото»; до розвитку семантики пор. р. [бель] «болото», п. [Ьіеі ] «тс.» як протиставлення до руда (власне, «болото червоного кольору»); польську назву пов’язують також із старопольською назвою рослини Ьіеі «пухівка, ЕгіорЬогит Б.», якою заростають болота (Мозгупзкі ЗР 35/2, 123); помилковими були спроби (Тогр І 218; Вегп. І 70; ГЛіІепЬеск 97) пов’язати з двн. ріпої «калюжа», англ. рооі, норв. роїа «тс.», які є запозиченнями з іллірійської мови.— Шанский ЗСРЯ І 2, 157— 158; Фасмер І 190; Зіатекі І 37; МасЬек Е8ІС 55; ЗсЬпзіег-Зетес РгоЬеЬеП 22— 23; Зкок І 168—169; ЗССЯ 2, 179—182; 81. ргазі. І 311—312; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 132—133; Еогіипаіоу АЇЗІРЬ 4, 579; Ггаепкеї ЗО—32; Топоров І 189—190; Не-рознак 140 141, 184— 185 Рокогпу 119. — Див. ще білий.— Пор. болбння, руда.
[болототисячник] (бот.) «авран, 6га-ІіоІаоШсіпаІіз Б.» Мак; — результатви-дозміни форми [золототисячник] «тс.» із зближенням першого компонента з основою болото.— Див. ще золототисячник.
[болохбвець] «мисливець» Ж, ст. бо-лохбвник «запорозький козак, що полю
вав на звірів» Я, болохдвий «тс.» Я; — др. болоховь «населення в басейні Дністра в XII—XIII ст.»; — похідне від назви міста Волохові, утвореної  від особового імені Волоха, Болехт>; пор. п. ЬоІесЬа «товстун; ледар», споріднене з укр. більший, р. бблее, большбй та ін.
болт; — р. бр. болг. болт, п. Ьеіі «болт»; — запозичення з німецької мови; нн. Ьо1і(е) споріднене з гол. Ьопі«тс.» (яке було запозичене в російську мову ще раніше), з англ. Ьоіі, нвн. Воігеп < < Воіг «тс.» і лит. Ьеісій «стукаю», Ьаісіа «стук, шум».— Шанский ЗСРЯ І 2, 158; Фасмер ї 190; Преобр. І 35; Кіп-§е—Міігка 90.
[болюс] «балабушка, кулька»; — р. [ббл/осі «тонка і чиста глина; крейдяний вапняк», п. Ьоіпз «крейда для записування на картярському столику», ч. Ьоіиз «сорт глини»; — через лат. Ьб-ІП8 «шматок, кусок, грудка» зводиться до гр. |ЗйХо£ «грудка, кусок», яке певної етимології не має.— 8 XV І 188; Егізк І 279.
Іболя] (дит.) «картопля»; — результат редукції назви бараболя (див.).
больба — див. полба.
[больфа] «болячка Ж; пухир, пухлина МСБГ», [ббвфа] «болячка» Ж, — запозичення із східнороманських мов; рум. Ьбіій (молд. бблфз) «опух, гуля, ангіна» вважається експресивним утворенням.— Уіпсепг 3; Сгап]а1й 217; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 133; Сіогапез-сп 94.
бом (вигук для передачі глухого удару дзвона), бомкати «глухо ударяти в дзвін; базікати», {ббмки] (вигук на позначення удару в дзвін) Я; — бр. бом, п. слц. Ьош (вигук для передачі звуку дзвона); — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бам, бім, бум (див.).
бомба, бомбардир, бомбардувальник, бомбардувати, бомбити, ст. бомби, (зн. в. ми., XVIII ст.); — р. бр. болг. м. бомба, п. ч. слц. вл. нл. ЬотЬа, схв. бомба, слн. ЬотЬа; — запозичення з німецької або французької мови; н. ВбтЬе. фр. ЬотЬе «бомба» походять від іт. ЬотЬа, первісно «ядро, що дзижчить», спорід-
неного з лат. ЬотЬиз «шум, дзижчання», яке зводиться до гр.	«шум, гу-
діння».— Шанский ЗСРЯ 12, 161; Фасмер І 191; К1н§е—Міігка 90—91; Паигаі 96; Егпоиі—Меіііеі І 130.
[ббмбак] «фабрична пряжа, використовувана для домотканого полотна» Я, Ме, [бак] «тс.» Я;—р. бомба «старовинна шерстяна тканина», п. ЬотЬак «сорт полотна»; — запозичення з східноро-манських і польської (з початковим наголосом) мов; молд. бумбак (рум. Ьит-Ьас) «бавовна» походить від перс. рапЬа, пехл. ратЬак «тс.», яке проникло в бал-канські мови через пізньолатинську (пізньолат. ЬошЬах, ЬошЬех «бавовна, сорт тканини»); польське слово, можливо, як і ч. ЬошЬаз «сорт тканини», пов’язане з фр. ЬотЬакіп, ЬотЬазіп «бумазея», що походить від іт. ЬатЬа§іпе «тс.», пов’язаного з ЬатЬа§іа «бавовна», яке через лат. ЬотЬасіит, гр. лацра-хищ зводиться до того самого перського джерела.— Мельничук Молд. зл. 164; 8АУ І 189; МасЬек Е8ЛС 60; 8кок І 235; 8ас1п.— Аііг. УАУЬ. І 232—233; Вегп. І 101.— Пор. бумага.
[бомбар] (ент.) «хрущ, МеІоІопіЬа уи1§агІ8», [бомбак, бумбак]пс.у> ВеУг; — болг. діал. [бумбар] «твердокрила комаха», [бімб^р] «тс.», схв. бумбар «джміль»; — похідне утворення від звуконаслідувального кореня Ьйт-/Ьйш-; пор. гр. Рбрро^ «шум, гудіння».— Оньїшкевич СЛиЛ 98; БЕР І 89; 8кок І 235—236.— Пор. бум, бом, ббмок.
[бомбарйк] (бот.) «дереза, Ьусіиш ЬагЬагиш Б.»; — очевидно, результат видозміни назви барбарис, перенесеної на дерезу за подібністю плодів; менш імовірний зв’язок з другою частиною латинської назви (ЬагЬагиш).
[ббмбати] «гойдати, теліпати» Ме, [бомбитися] «гойдатися Ме; іти повільно, перевальцем Па»; — п. (Ь^Ьас зі§] «коливатися», [іщЬеІас зі§]«гойдатися», нл. ЬотЬаз зе «гойдатися», слн. ЬошЬаіі ве «тс.»; — пов’язується з звуконаслідувальним н. Ьашшеїп «погойдуватися», Ьшшпеїп «тинятися» як запозичення; щодо відповідності сл. -шЬ- н. -шш- пор.
ббмбель — н. Вошшеї.— 8\Б І 108; Кіи-§е—Міігка 47, 57, 110—111.
[ббмбельї «пухир, прищ; квасоля; висяча кулька, висулька», [ббмбіль] «висулька» Ме, [бомбелик] «тс.» Ме, [бомбило] «велика квасоля» ВеБ, [бомбулька] «ягода на картоплі», [бомбовка] «тс.», [бомбочка] «продовгувата кулька», бом-борйшки «бомбульки» ВеУг, бомборїшки «тс.» ВеУг, [бомбушка] «крапля (роси)» Ж; — п. Ь^ЬеІ «пухирець, булька, ягода на картоплі», ЬошЬеІ «тс.», вл. Ьош-Ь)е1 «висулька, китиця; пухир», нл. ЬотЬоІіса «тс.», слн. [ЬотЬеІ)] «висулька»; — очевидно, форми з давнім звукосполученням -от-, яке не зазнало закономірного переходу в у (пор. бублик, п. Ь^ЬіеІ) через експресивний характер слів; у деяких випадках ом могло бути підтримане польською вимовою відповідних слів.— КісЬЬагсІі 36; 81ашзкі І 29; К1и§е—Міігка ПОПІ.— Див. ще буба, бублик.
[бомборбсити] «промовляти заклинання; бубоніти», [борборосіти] «ревіти, буркотіти» Ж, Іборборбси] «буркання, зла мова» Ж; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. ЬоІЬогозі «бубоніти» походить від того самого звуконаслідувального кореня *Ьо1-/Ь1-, що й укр. бблббт, лат. ЬаІЬйііге.— Уіпсепг 3; ПЕРМ 87.
[ббмок] (ент.) «гедзь, ТаЬапиз Ьоуі-пиз Б.», [ббмко ВеБ, бонк ВеНЗн] «тс.», ббмки бити [збивати, стріляти) «байдикувати»;—запозичення з -польської мови, видозмінене в результаті невиразної вимови форм непрямих відмінків [бонка, банки) як бомка, бомки; п. Ьцк «овід, гедзь» (Ь^кі гЬЦас «байдикувати», Ьцка зіггеїіс «ляпнути дурницю») (пор. нл. ст. Ьик «собача муха»), пов’язане з дієсловом Ь^кас «гудіти», походить від того самого кореня *Ьйк-, *Ьоик-, що й бик, бучати, ускладненого вставним -п-. — 81ашзкі І 29; Вгйскпег 19; 8сЬи-5Іег-8ешс РгоЬеЬеЛ 34.— Див. ще бик.
бондар та ін.— див. ббдня.
Боніфатій, Боніфат. — див. Воніфа-тій.
(бонк] «байстрюк, бенькарт» Ж;— запозичення з польської мови; п. Ьцк «тс.», очевидно, походить від Ь^кагі
«байстрюк», що могло зазнати зближення з Ь^к «гедзь». —Вгйскпег 23—24.— Див. ще бенькарт.
[бонюх] «гнойовий жук»;—неясне; можливо, пов’язане з [ббня] «калюжа»; може бути зіставлене і з слн. [Ьагп’йк] «гнойовий жук».
[ббня] «глибоке місце в річці Тези V сл. конф.; калюжа, ковбаня ВеУг»; — зіставляється (Німчук Тези V сл. конф. 92) з слн. Ьесіепі «глибоке місце в річці»; може розглядатись і як звуковий варіант форми баня «заглиблення», наявний також у складі форми [калабаня] «ковбаня» ВеУг, паралельної до [калабаня] «тс.» ВеУг, ковбаня.
[боняк] (бот.) «гвоздика, купчак, Та-£еіез раіиіиз Б.»; — результат видозміни діалектної назви [повняк] «тс.», зумовленої формою (повнотою) квітки цієї декоративної рослини (на відміну від споріднених з гвоздиками чорнобривців).— Див. ще повняк.
[бор1 (род. в. бру)] (бот.) «дике просо, мишій, Беіагіа ііаііса Р. В.; Беїагіа §1аиса Р. В.; Беїагіа уігісііз Р. В.», [бриця] «Беїагіа §1ацса Б.» Мак, [брін-ніїй] «просяний, пшоняний» Ж; — р. [бор] «чорне просо, Міііит еіїизит Б.; просо, Ралісит тіїіасеит Б.», др. борт, «різновид проса, Рапісит», п. Ьег «італійське просо, Рапісит ііаіісит», ч. Ьег «різновид проса, Беїагіа», вл. Ьог «тс.», нл. Ьег «дрібнозернисте італійське просо, Беїагіа ііаііса», схв. бар, слн. Ьаг «тс.»; — псл. Ььгь; —очевидно, пов’язане з іє. *ЬЬег- «бути гострим» (рослина має остюки); зіставляється також з дангл. Ьеге «ячмінь», дісл. Ьагг «тс.», алб. Ьаг «трава, сіно», лат. Гагша «борошно», дірл. Ьаіг§еп «хліб», дінд. ЬЬаг-уаїі «жує, харчується», гр. <рєрр<о «пасу, годую» (Маковский Зтимология 1965, 251); Махек (Е89С 51; 9т. гозії. 294) вважає це слово субстратним не-індоєвропейським..— Фасмер І 193; Вгіі-скпег 21; БсЬизІег-Бечгс РгоЬеЬеїї 25; 8кок І 108—109; 81. ргазі. І 465; 8асіп.— Аііг. УШ. І 395—396; ТгпЬасеу 81а-уіа 29, 9; ІхПетіпеп К7 74, 3—4, 169; Вегп. І 110.— Див. ще бір, борона, борть.
бор2 (хім. елемент); —р. бр. болг. м. бор, п. вл. Ьог, ч. Ьог, Ьбг, слц. слн. Ьбг, схв. бор; —запозичення з французької мови; фр. Ьоге утворене з Ьогах «бура, селітра», яке через слат. Ьогах «тс.» зводиться до ар. Ьйгац.— СІС 106; Фигуровский 57—58; Шанский ЗСРЯ І 2, 165; ВаигаІ 98.
бор3 «зуболікарське свердло»; — р. бр. болг. бор «тс.»; п. Ьог «свердло»;— запозичення з німецької мови; н. ВбЬгег «свердло» пов’язане з ЬбЬгеп «свердлити», спорідненим з псл. *Ьог1і, *Ьогпа, укр. бороти, борона.— СІС 106; Шанский ЗСРЯ І 2, 165; К1и§е—Міігка 89.— Див. ще борона, бороти.— Пор. бур2.
бора «буря, ураган», [ббрва], борвій; — р. бора «приморська буря; ураган», бр. бора, п. Ьога, ч. слц. Ьога «тс.», схв. бора «північно-східний вітер»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьога «буря» походить від нгр. рлбра чи іт. Ьога «тс.», яке зводиться до гр. [Зорєае «північний вітер; Борей, бог північних вітрів» (>лат. Вогеаз «тс.»); на формі борвій виявився вплив основи вій- (віяти, пор. буревій].— Шанский ЗСРЯ І 2, 165; Фасмер Г 193; БЕР І 67; Бабо,—Аііг. УАУЬ. І 204—205.
[борах] «джигун, полюбовник» Л; — бр. [бброх] «єврей; нечупара»; — пов’язане з власним ім’ям Барух, Ббрух (з гебр. Вагих, букв, «благословенний»); нове значення в слові барух (>бброх, борах) розвинулось у результаті сплутування з фонетично близьким бахур (див.).
борг, [бор], боржник, боргувати, заборгованість, набір «у борг», ст. борг (1529), бор (XVIII ст.); — п. Ьог§, Ь6г§, слц. Ьог§; — через польську мову запозичено з німецької; н. Вог§ «позичка», Ьог§еп «позичати», споріднене з англ. Ьоггоху «позичати», зводиться до того самого кореня, що й н. Ьег§еп, укр. берегти, і первісно означало «давати пощаду, давати строк для виплати».— Акуленко 134; Шелудько 22; Раиі І 104; К1и§е—Міїгка 66, 92.— Див. ще берегтй.
[бордун] (бот.) «жовтець їдкий, Ка-пипсиїиз асег Б.»; — неясне; можливо,
пов’язане з [бредулець] (бот.) «багно, Ьесіит раїизіге» (обидві рослини ростуть на болотах).
[боре] «більше» Ж, [бірше] «тс.»; — очевидно, результат зворотного словотвору від [бірше], яке могло виникнути на базі більше під впливом [ббрше] «швидше» (від [борзо]).— Див. ще більший, борзий.
[борець1] (бот.) «аконіт, Асопііит пареііиз Ь.»; — р. борец «тс.»; — результат перенесення назви борець «воїн», зумовленого подібністю квітки аконіту до шолома; пор. слц. ргііЬіса «шолом; аконіт».— МасЬек Лт. гозії. 45—47.— Див. ще бороти.
І борець2] «воронка» Ж, [бороло] «ущелина в скелі»;—очевидно, пов’язані між собою слова, які можуть бути зведені до того самого кореня іє. *ЬЬег-/ ЬЬог- «бити, колоти», що й двн. Ьогоп «свердлити», лат. (огаге «тс.», Гогашеп «дірка», рум. Ьбгіа «тс.; дупло, щілина», дірл. Ьегпа «розколина, ущелина», псл. *Ь1Тіь «борть», укр. борть (з іншою огласовкою).— Див. ще борть.— Пор. борона, бороти, бортіти.
[борзий] «швидкий», [боржій] «швидше», [ббрше] «тс.», [бірше] «більше», [борзина] «бистрина», [ббрзість], [бор-зйти] «квапити», [наборзі] «наспіх»; — р. ббрзьш «скорий», бр. ббрздьі «швидкий», [борзо] «швидко», др. бт>рзьіи «швидкий», п. Ьагсіго «дуже, вельми», ст. Ьагго «тс.», ч. Ьггу «швидко», вл. Ьбггу «скоро», нл. Ьбгге «тс.», полаб. Ьогг «швидше», болг. б"ьрз «швидкий», м. брз, схв. брз, слн. Ьгг, стел, ерт^зті «тс.»; — псл. *Ь^гь <*Ь1Т§’-; — споріднене з лит. Ьиггсійз «жвавий», Ьигггіеіі «рухатися, махати», сірл. Ьгаз «швидкий, стрімкий», можливо, також дінд. ЬЬига-іі «швидко рухається»; менш обгрунтованими є зіставлення (Преобр. І 37; МасЬек Е83С 71; БЕР І 102; Зализняк ВСЯ 6, 36; Засіп.— Аііг. УШ. І 486 — 487) з гр.	«короткий», лат. Ьге-
уіз «тс.» — Шанский ЗСРЯ І 2, 168; Фасмер І 194; 8сЬизіег-8ешс РгоЬеЬеіі 27; Зкок І 222; ЗССЯ 3, 137 —139; 81. ргазі. І 427; СіоІ^Ь ЬР 16, 56; Вегп. І 109—110; Вп§а КК І 282; ЗресЬі 192.
[борйкати] «рити (рогами, рилом)»; — р. [боркать] «штовхати, бити», вл. Ьбг-кас «підкидати (землю рилом)», болг. биркам «мішаю, змішую, риюсь», м. брка «тс.», схв. бркагпи «змішувати», бркнути «зачерпнути», слн. Ьгкаіі «бити, кидати»; — псл. *Ь’ь£каіі «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти», можливо, пов’язане з *Ь^Гка-іі «бурчати, муркотіти, бриніти», що мало звуконаслідувальний характер; українська форма з -и-, очевидно, є результатом видозміни закономірного *ббркати під впливом брикати або рикати.— БЕР І 102—103; 8кок І 213; 81. ргазі. 1 418—419; Засіп.— Аііг. УЇУЬ. І 195—198.— Пор. буркати, роз-ббркати.
[борина] (бот.) «брусниця, Уассіпі-иш уіііз ісіаеа Ь.; чорниця, Уассіпіит тугііііиз Ь.; журавлина, Уассіпіит оху-соссоз Ь.; буяхи, лохина, Уассіпіит иіі-§іпозит Ь.» Мак, [борівка] «брусниця Мак; чорниця ВеНЗн, Мак; буяхи Мак», [боровик] «вовче лико, вовчі ягоди, ПарЬпе спеогит Ь.; грушанка, Ругоіа тіпог Ь.; зимолюбка, Ругоіа итЬеІІаіа Ь. (СЬітарЬіІа)» Мак, [боровина] «брусниця; чорниця» Мак, [боровйця] «чорниця», [боровниця] «тс.» Мак; — р. [боровика] «брусниця», бр. [баруука] «тс.», п. Ьогбсука, ч. [Ьогйука] «ягода чорниці», [Ьогоупіса], вл. нл. заст. Ьогосука «тс.», болг. боровинка «брусниця», схв. борбв-ница «чорниця», боровинка, слн. Ьогоу піса «тс.»; — похідні утворення від бір «сосновий ліс»; назви зумовлені тим, що ці рослини ростуть у соснових лісах.— БС9 9, 45; 13, 145;^ МасЬек Зт. гозії. 178—179; 8сЬизіег-8ешс РгоЬеЬеіі 26.— Див. ще бір.
Борис, Боря, Борйско, Ббрко, [Бо-рйло Я, Ббрич Я]; — р. болг. Борис, бр. Барьіс, др. Борись, п. Вогуз, ч. слц. Вогіз, м. Борис, схв. ст. Вогіз, слн. Во-гіз, стел. Борись; --- через церковнослов’янську форму зводиться до імені болгарського царя Богориса (Бориса), який хрестився в 864 р. і поширив християнство в Болгарії; в основі цього імені лежить монг. Ьо§огі «малий»; на думку Соболевського (ЖСт 1893/4, 445) і Ма-
ретича (ЬЕ 15, 153), Борис є скороченою формою від Борислава (як Борим?) від Боримир'ь).— Фасмер І 194; Вгйск-пег 36.
боріг — див. оборіг.
борікати — див. бороти.
боркати «підрізувати крила (птахам)», [обббркати] Ж, прибдрк{ув)ати «тс.»; —р. [бор/с] «стрижень пташиного пера», п. Ьагкі «плечі; (ст.) крила, махові крила», ч. Ьгк «стрижень пера»; — псл. *Ь1Ткь «шпичак, стрижень (пера)»; — похідне від іє. *ЬЬег-/ЬЬог- «бути гострим, колоти», того самого, що і в слові борона, нвн. Вогзіе «щетина»; немає підстав для пов’язування (Фасмер І 195; Шахматов ИОРЯС 7/2, 336) з р. боркать «штовхати, бити», схв. бркнути «кинути», слн. Ьгкаіі «штовхати, кидати», спорідненими з укр. борй-кати, буркати.— Зіалузкі І 27; Вгйскпег 16—17; БЕР І 102; 81. ргазі. І 419— 420; Засіп.— Аііг. УМ'Ь. І 396—398,— Пор. борки.
[борки) «бакенбарди» Ж, [бурці] «тс.» Я, [борчастий] «з бакенбардами» Ж; — схв. брк «вус», слн. Ьгк «тс.»; — псл. *Ь1Ткь «вус, бакенбард»; — південнослов’янські форми вважаються спорідненими з р. [борк] «стрижень пташиного пера», п. Ьагкі «плечі; махові крила», укр. [боркати] «підрізувати крила», н. Вогзіе «щетина», похідними від іє. *ЬЬег-/ЬЬог-/ЬЬг- «бути гострим, колоти»; українські форми не зовсім переконливо виводяться (Вегп. І 119) відуг. Ьаг-кб «бакенбард», яке, в свою чергу, є, очевидно, запозиченням із слов’янських мов, пов’язаним з південнослов’янськими формами.— Зіасузкі І 27; Вгйскпег 16-17; БЕР І 102; Зкок І 212; ЗССЯ З, 128—129; 81. ргазі. І 419—420; Засіп.— Аііг. УЖ. І 396—397; ММТЕЗг І 251; Вагсгі 16.— Пор. боркати.
[боркут] «джерело мінеральної води, гейзер», [ббркіт ДзАтл II, буркут] «тс.»; —очевидно, запозичення з угорської і молдавської мов; уг. Ьогкиі «джерело кислої мінеральної води», звідки молд. буркут «мінеральна вода», рум. Ьигкйі «тс.», є складним словом,
утвореним з іменників Ьог «вино», тюркського походження (пор. уйг. Ьог «те.»), і кйі «джерело, криниця», етимологічно неясного.— Засіп.— Аііг. УЖ. І 197; ММТЕЗг І 341, II 685; Вагсгі 24, 181.
борлак «Адамове яблуко», [борланка, борлйт Я1 «тс.», [бурлак] «тс. Ж; гортань ВеЗн»; — вважається запозиченням із східнороманських мов; молд. бурлан (рум. Ьигіап) «труба, жолоб» пов’язується з тур. Ьоги «труба».— Уіпсепг 2; СДЕЛМ 64; ОЬКМ 102.
[ббрматися] «клопотатись, запинатись, силкуватись» Я; — афективне утворення на основі дієслів борсатися, [бормотати], боротися {борюкатися) і, можливо, матися.
боровинка «сорт яблуні»; — бр. бара-вінка, ч. Ьогоуіпка; — запозичення з російської мови; р. боровинка виникло з виразу боровинское (бравинское) яблоко, утвореного за ім’ям тульського садівника Бравіна.— Шанский ЗСРЯ І 2, 170; Фасмер І 195; Горяев Доп. І 4.
борода, бородай, бородйнь, бородач, бородастий, бородатий, підборіддя; — р. борода, бр. барада, др. борода, п. вл. нл. Ьгосіа, ч. слц. Ьгасіа, болг. брада, м. брада, схв. брада, слн. Ьгасіа, стел, врада; — псл. *Ьогсіа; — споріднене з лтс. Ьагсіа, Ьагхсіа, лит. Ьаггба, прус. Ьогсіиз, двн. Ьагі, лат. ЬагЬа (<*ГагЬа) «тс.»; походить від того самого іє. *ЬЬег-/ /ЬЬог- «бути гострим, колоти», що і бір, [борки], борона.— Критенко Вступ 521, 542—543; Шанский ЗСРЯ І 2, 170—171; Фасмер І 196; Вгйскпег 40—41; МасЬек ЕЗЛС 62; БЕР І 72; ЗССЯ 2, 197—198; 81. ргазі. І 317—318; Засіп.— Аііг. УЖ. І 391—393; Тгацішапп 27; МйЬІ.— Епйг. І 273; Топоров І 240—242; 8ресЬі87.— Див. ще бір.— Пор. борки, борона.
бородавка, [бородавканя] «жаба-ро-пуха», бородавкуватий, бородавчастий, бородавчатий, [бородоватий]; — р. бородавка, бр. барадаука, п. Ьгосіашка, ч. Ьгасіауісе, слц. Ьгасіоуіса «бородавка», Ьгасіоука «сосок», вл. Ьгрсіасука, Ьго-сіасука, нл. Ьгосіа]са, Ьгосіахука, болг. м. брадавица, схв. брадавица «бородавка; сосок», слн. Ьгасіауіса; — псл. *Ьог-сіауька, *Ьогс1ауіса; — очевидно, результат праслов’янської видозміни під
впливом *Ьогба «борода» давнішої звукової форми *уогбауа, спорідненої з нвн. ЇУагге «бородавка» і похідної від іє. *иегбЬ- «рости»; пор. р. веред', вважається (Вегп. І 73; БЕР І 72; 81. ргазі. І 319—320; Забп.— Аііг. УХУЬ. І 392— 393; Регззоп Веііг. 926) і давнім похідним від *Ьогба «борода».— Фасмер— Трубачев І 196; Шанский ЗСРЯ І 2, 171; МасЬек Е86С 63; Горяев 1892,10; ЗССЯ 2, 199—200.— Див. ще борода, вередувати.
бородавник (бот.) «бурачок, Аіуззнт саіусіпит Б.; празелень, Ьатрзапа сот-інипіз Б.; (ломиніс, Сіетаііз уііаІЬа Б., Сіетаііз уііісеїіа Б.; червець, дива-ло, ЗсІегапіЬнз аппинзЕ.; чистотіл, СЬе-іібопіит таіиз Б.; ранник, ЗсгорЬи-Іагіа посіоза Б., ЗсгорЬцІагіа аіаіа Сі-ІіЬ.; кульбаба лікарська, Тагахасит оШсіпаїе \\'’і£§.; дивина чорна, коров’як чорний, УегЬазсцт пі§гит Б.] Мак», [бородавниця] «празелень» Мак, [боро-давочник] «чистотіл; ломиніс, Сіетаііз уііісеїіа Б., Сіетаііз уііаІЬа Б.; скабіоза, ЗсаЬіоза осЬгоІенса Б.» Мак, [бородавник] «ломиніс, Сіетаііз УІіаІЬа Б.» Мак; — р. бородавник «чистотіл; празелень»; — похідні утворення від бородавка; назви зумовлені застосуванням окремих рослин (напр., чистотілу) проти бородавок або зовнішніми особливостями частини цих рослин.— 81. ргазі. І 320.— Див. ще бородавка.
бородач (бот.) «бородата трава, Апб-горо§оп ізсЬаеппт Б. Я, Мак; [ластовень лікарський, Уіпсеіохісцт оШсіпаїе МпсЬ. Мак]»,[бородг/ш] «надбород-ник, Еріро^оп арЬуІІит 8\у.» Ж, Мак, [бородка] «біловус, мичка, Нагбиз зігіс-іа Б.» Мак, [бородуха] «лісова борода, лишайник бородатий, ГІзпеа ЬагЬаіа Рг.» Ж, Мак, [бородчатка] «бородач», надборбдник «Еріро§оп»;— р. бородач «Апбгоро^оп», надборбдник «Еріро§оп», бр. надбароднік «тс.», [чортова барада] «біловус», болг. брадест «Изпеа ЬагЬа-іа»; — похідні утворення від борода; назви зумовлені зовнішньою подібністю, головним чином, сухого суцвіття цих рослин до чоловічої бороди або вусів.— Див. ще борода.
[бородічкй] «помідори» НЗ УжДУ 26; — запозичення з угорської мови; уг. рагабісзот «помідор» походить від н. [Рагабіезаріеі, Рагабеізег, Рагабеіз] «тс.», букв, «райське яблуко», утворених з іменників Рагабіез «рай», запозиченого з латинської мови (лат. рагабї-зиз, гр. ларабеитое «тс.» походять з перської мови), і Аріеі «яблуко», спорідненого з псл. *аЬ1'ь-ко, укр. яблуко; на українському грунті відбулось народ-ноетимологічне зближення угорського слова, в якому короткі голосні а вимовляються близько до укр. о, з укр. борода.— Лизанець НЗ УжДу 26, 120; Вагсгі 235; Раці ПУ/Ь 449; Кііще—Міігка 531.
борозна, [борозда] ВеУг, [борозник] (с.-г.) «той, що борознить», [борозенник] «личинка хруща» ВеБ, борознюк, бороз-няк «тс.», борозенний «правий в упряжі», борозний «тс.», борозенчастий «покритий борознами», борознистий «такий, що має борозни, робить великі борозни», [бороздйти] «робити наперекір, заперечувати», [бороздувати] «виляти (Бт\се-§е тасЬеп)» Ж, борознити «робити борозни», борознувати «боронувати»,, [за-борозняк] «личинка хруща»; — р. борозда, бр. баразна, др. борозда, п. Ьгбг-ба, Ьгцгба, Ьгбгпа, ч. слц. Ьгагба, вл. Ьгбгба, нл. Ьгогба, полаб. Ьог^о, Ьоггбд, болг. бразда, м. бразда, схв. бразда, слн. Ьгагба, стел, Бразда; — псл. *Ьогг-ба, в українській мові поширене суфіксом -н-; — очевидно, споріднене з лит. Ьіггіз «борозна», лтс. Ьігге, Ьігг(і)з «тс.», гр. «рарбсо «орю», ав. Ьага «з вістрям», лат. Іогаге «свердлити»; в такому разі походить від того самого іє. *ЬЬег-/ЬЬог- «бути гострим, різати», що й бір, [борк], борона та ін.; Откупщиков (ЗИРЯ IV 87—95) виводить від іє. *ЬЬге£’- «ламати, розбивати, дробити, товкти».— Дзендзелівський81. зі. 10/1 — 2,51; Шанский ЗСРЯ І 2, 171—172; Фасмер І 196; Преобр. І 37—38; 81а\узкі І 45; БЕР І 73; ЗССЯ 2, 220; 81. ргазі. І 333—334; 8абп,— Аііг. УШЬ. І 402— 403; 8сйизіег-8е\сс РгоЬеЬеІі 32; Мозгупз-кі Р26Р 74; Вегп. І 75; Егаепкеї 44—45; Рокоту 135; Зресйі 142.
[боройлик] «жук-рогач, жук-олень» Ж; — очевидно, пов’язане з борбти{ся);
пор. [борбйло] «той, хто любить боротьбу» я.— Див. ще бороти.
бороліжний, боролізний — див. ба-раліжний.
[бороло] «скеля» О, [бороло] «ущелина в скелі», заборбло «частина шолома; щит на фортеці»; — р. забрало (від цсл. заврадо «захисна стіна»), др. за-бороло «захисна стіна», ч. ст. Ьгасіїо «низька стіна; скеля», слц. Ьгасіїо (Ьга-1о) «скеля», стел, заврадо «захисна стіна»; — псл. *Ьог(і1о «захисна (оборонна) споруда», похідне від *Ьогіі «бороти».— Шанский ЗСРЯ II 6, 10; Фасмер II 70; Преобр. І 240; 31а\\'зкі І 43; МасЬек ЕЗЛС 63; ЗССЯ 2, 200—201; 81. ргазі. І 320—321; Засіп.— Аііг. УШЬ. І 403—408.— Див. ще бороти.
борона1, борїнник «той, хто працює з бороною», [бороняк] «КІНЬ для польової роботи» Ж, [борбнниця] «худа коняка» Я, [бороняний] Ж, боронити, боронувати, боронувальник; — р. борона, бр. барана, п. нл. Ьгопа, каш. Ьогпа, Ьагпа, Ьгопа, слнц. Ьагпа, ч. Ьгапу, слц. Ьгапу, Ьгала, вл. Ьгопа, полаб. Ьогпа, болг. брана, м. брана, схв. брана, слн. Ьга-па; — псл. *Ьогпа «борона», пов’язане, очевидно, з *Ьогпа «оборона, заслона»; корінь той самий, що і в бір, борозна, іє. *ЬЬаг- «гострий», *ЬЬег-/ЬЬог- «ударяти, колоти, різати, терти»; — споріднене з лтс. Ьеггі «терти», гр. срарбсо «орю», лат. Гогаге «свердлити», двн. Ьо-гбп «тс.», Ьагіа «сокира»; неприйнятними виявились спроби виведення псл. *Ьогпа з складнішої основи *Ьогхпа < < *ЬЬагзпа (Ресіегзеп ІР 5, 72—73) або з ірл. Ьагп «борона» (Меуег ЕУ/ 44—45), як і реконструкція праслов’янської форми (Откупщиков 230—232; ЗИРЯ IV 87—95) у вигляді *ЬЬог§зпа, з виведенням від ускладненого кореня іє. *ЬЬег§- «ламати, дробити».— Критенко Вступ 550; Шанский ЗСРЯ І 2, 172; Фасмер І 196—197; 31а\\'зкі І 43; МасЬек ЕЗЗС 64; БЕР І 74; Зкок І 189—190; ЗССЯ 2, 204—206; ЗІ. ргазі. І ' 324; Засіп,—Аііг.УУ/’Ь. І 400—401; Вегп. І 73—74; ЕеЬг-Зріачіпзкі — Рої. І 45; Мозгупзкі Р2ЛР 74; МіїЬІ.— Епдг. І 280; Регззоп Веііг. 781; Рокоту
133—135; Ногп 47—48.—Пор. борозна.
[борона2] «весільний пиріг, спечений у домі молодого для батька молодої» Я; — неясне.
боронити «захищати; забороняти», [борона] «захист, диспут» Пі, [борбнець] «захисник», [боронило] «тс., охоронець» Я, [відборони], заборона, [зборбнник] «охоронець» Ж, оборона, оборонець, оборбнник, оборонство, оборонний, [од-борбнний] Ж, розбороняти «рознімати тих, хто б’ється, сперечається», [розборони] Ж; — р. заст. [боронить], бр. баранець, др. боронити, п. Ьгопіс, ч. Ьга-пііі, слц. Ьгапіі’, вл. Ьгопіс, нл. Ьгсп «зброя», болг. браня, м. брани, схв. бра-нити, слн. Ьгапііі, стел, врднити; — псл. *Ьогпііі, похідне від *Ьогпь «сварка, битва, боротьба», утвореного, в свою чергу, від *І>огіі «бороти» (пор. аналогічне утворення лит. Ьагпіз «сварка» при Ьагіі «ганити, лаяти», лтс. Ьагі «лаяти»).— Фасмер І 197; Преобр. І 38; Горяев 24; Зіатекі І 43—44; Вгіїск-пег 41—42; НоІиЬ — Кор. 75; МасЬек ЕЗЛС 64; Зкок І 189—190; ЗССЯ 2, 207—209; ЗІ. ргазі. І 325—327; Засіп,— Аііг. УШЬ. І 403—407; Вегп. І 74; Тгаиішапп 27; ТогЬібгпззоп БМ II 7 і далі.— Див. ще бороти.
[борбстатися] «возитися в грязюці, намагатися вибратися з болота», [бо-рбхтатися] «чинити опір, упиратися, сперечатися» Я; — бр. [борбхтаць] «рухати», [барбхтацца] «боротись», ч. [Ьег-сЬаі зе] «повільно і важко рухатися, вставати, іти», мор. [Ьгзаі зе] «дертися, лізти»; — два аналогічні до колисати —• колихати фонетичні варіанти утворення, спорідненого з [барахтатися]-, вважається похідним від псл. *Ьогіі 8? «боротися» (Горяев 12; Шахматов ИОРЯС 7/2, 353), але п. ЬггесЬіас зі§ «борсатися» свідчить, скоріше, про те, що це була окрема етимологічно неясна праслов’янська основа в двох чи трьох фонетичних варіантах: *Ьогх-, *Ьегх-, *Ььгх-; паралелізм с : х в середині слова зводиться до давнього 8, яке в позиції після г (псл. *Ьог8-) закономірно переходило в х, крім випадків, коли далі йшов проривний к, р
або і; у формі борбхтатися фонетично незакономірне х може бути зумовлене впливом якоїсь тепер уже невідомої форми без наступного і (типу *Ьогхаіі > *борохати).— Фасмер І 124; Львов Зтимология 1967, 186—187; ЗСБМ І 317; МасЬек ЕЗЙС 66.— Пор. барахтатися, борсатися.
борбтати «очищати від лузги (просо); термосити(?), спантеличити (?)», [заборонити] «затермосити; спантеличити», [оборотати] «очистити від лузги» Ж, [обаратати] «сильно побити» Ж, [обо-рбтяниця] «облущене просо»;— неясне.
бороти «долати, перемагати», боротися, [боротись] «боротись» ЕЗб 4, борікати «бити рогами, лобом», [борю-кати] «тс.» Пі, борікатися «борюкатися, боротися», [борикатися] Ж, борюкатися, боруїикатися «тс.», [борухатись] «тс.; битися навкулачки» Л, боротьба, бороття Пі, борець, [борйтель] Ж, борня «боротьба», боріння, [борбйло] «той, хто любить боротьбу» Я, незббрений, незборимий «непереможний», незборний, необорний, [необорймий] Ж, непоборй-мий, непоборний «тс.», переборний, поборник; — р. бороть, бр. барбцца «боротись», барбць «бити рогами», др. бороти, п. ст. Ьгбс 8І§, слц. Ьогіі’ за, вл. ст. дуоЬгбс зо, нл. шоЬго]’з зе, полаб. Ьоге «гавкає», болг. ббря се, м. бори се, схв. ббршпи се, слн. Ьогііі зе, стел, прати, пфрж, р.-цел. вдрати; — псл. * Ьогіі (* Ьогііі); — споріднене з лит. Ьаг-іі «ганити, лаяти», лтс. Ьагі «лаяти», дісл. Ьег]а «бити» (мин. ч. Ьагда), Ьег]азк «боротися», двн. Ьег)ап «бити», гр. срарсо «розколюю», лат. їегїге «бити, рубати, колоти», ірл. Ьага «гнів», алб. Ьігпі «б’єте»; іє. *ЬЬег-/ЬЬог- «ударяти, колоти, різати, терти».— Шанский ЗСРЯ І 2, 172—173; Фасмер І 197; Вгйскпег 36; ЗІа’А'зкі І 39; ЕеЬг-ЗрІадаіпзкі — Рої. І 47; МасЬек ЕЗЛС 61; Младенов 41; БЕР І 69; Зкок І 189—190; ЗССЯ 2, 213—214; Зі. ргазі. І 331; Засіп,— Аііг. УМ’Ь. І 403—406; Вегп. І 76—77; Тгаиішапп 27; Меіііеі МЗЬ 19, 185; М'аііег Зіауіа 36, 262—265; Таїсіє—Ноїш. І 481—482; Рокогпу 135.—Пор. борозна, борона, боронити, борщ.
борошно, борошенник, [бороіиняк] «хрущак мучний» Ж, борошенний, борошнистий, борошняний, борошнйти «обсипати борошном», наборбшнювапги— р. [борошно] «житнє борошно», [борош-ня] «всякий вид борошна», др. борошьно «борошняна їжа», вл. нл. Ьгсзша «свято тіла Христового», болг. м. брашно «борошно», схв. брашно «тс.», брашанце «їжа, харчування, тіло господнє, вечеря», слн. Ьгазпо «харчі в дорогу», Ьгаз-п)а «тс.», стел. Браш ь.ио «їжа»; — псл. * Ьогхьпо <* Ьогзьпо;— споріднене з дат. [аг, род. в. іаггіз «полба, крупа, борошно», [агїпа «борошно», гот. Ьагігеіпз «ячмінний», дісл. Ьагг «ячмінь», дангл. Ьеге «тс.», сюди ж лтс. ЬагїЬа «харчування», Ьагибі «годувати, відгодовувати»; первісне значення «плоди рослини з остюками», пор. дінд. ЬЬгзііЬ «вістря, кінчик, зубець», лат. [азіТ§іиш «вістря, кінчик, верхівка, вершина», ірл. корн. брет. Ьагг «тс.; спис; чуб, вихор, маківка голови», дісл. Ьагг «ялинова хвоя», Ьцгзі «щетина», дангл. Ьугзі «тс.»; праслов’янська форма з суфіксальним -ьп-, як і лат. Іагїпа, гот. Ьагігеіпз, первісно була прикметниковою і виводиться також від раннього псл. *Ьог-§-8І-по з коренем іє. * ЬЬог§-/ЬЬег§-/ЬЬге§- «дробити, розмелювати», тим самим, що і в лат. [гап§о «ламати, кришити» (От-купщиков 228—230); менш переконливе припущення (Шанский ЗСРЯ І 2, 191) про зв’язок з ч. Ьгазпа «торбина», яке виводиться від того самого кореня іє. *ЬЬег- «нести», що й брати; необгрунтоване твердження (Нігі РВгВ 23, ЗЗЇ) про запозичення з германських мов.— Болдирєв Рідне слово 8, 86—89; Фасмер І 197; БЕР І 75; Зкок І 198; ЗССЯ 2, 212—213; 31. ргазі. І 330— 331; Засіп.—Аііг. У\УЬ. І 393—394; Вегп. І 74—75; Тгаиішапп 27; МйЬІ.— Ешіг. І 265; Рейегзеп ІЕ 5, 54; М’аісіе— Ноїш. І 455—456; Рокогпу 111.
[борощаник] (бот.) «плющ, Негіега Ьеііх Б.» ВеНЗн, ВеУг; — очевидно, походить від уг. Ьогозіуап «плющ; лавр», що, в свою чергу, виводиться від слов’янських назв плюща — укр. брочетан, прочитай, п. [Ьггезгіап, Ьггезіап), ст. Ьггезгсгап, Ьггозіап, схв. брштан.—
ММТЕЗг І 347—348; Вагсгі 25.— Див. ще брочетан.
[ббрсатиі «низати, шнурувати, затягувати, застібати» Ж, ВеЗн, [набдр-сати] «нанизати; наплутати (ниток)», [оборсати] «обв’язати, обплутати»; —бр. [барсаць] «зав’язувати» — неясне; можливо, споріднене з болг. биркам «всовую руку», лит. Ьгйкіі «втискати»; в такому разі генетично пов’язане з [бросйти] «кинути» і з [борсатися] «кидатися», від якого семантично відокремилось уже, очевидно, в дослов’янський період.— Див. ще борсатися, бросйти.
борсатися «кидатися, метатися», [ббрсати] «тс.; мучитися, надриватися; хитатися» Ж, [бурсуватися] «вовтузитися в боротьбі»; — на думку Трубачова (Зти-мология 1965, 383), походить від псл. *Ььгзаіі (з§) як фонетичної видозміни *Ьгь5аіі «терти, скребти», р. бросать «кидати», укр. [бросйти] «кинути»; непереконливі спроби виведення від рум. Ьогазс «блюю» (КеісЬепкгоп 7Ї81РЬ 17, 148—149) або пояснення як *оЬ-уогз-аіі з запозиченим коренем *уогз- (Лапб\у 8утЬ. Когхуасіогузкі 2, 277).— ЗССЯ З, 130—131.— Див. ще бросйти.—Пор. бйрса, борбстатися.
борсук (зоол.) «Меіез іпеїез, Меіез уп1§агІ8, Меіез іахиз», [ббрсюк, барсук ЯІ «тс.», [ббрсучка] «самка борсука» Я, бдрсучий, ст. бор'ьсоуковьіє (XV ст.), борсуковьіи (XVII ст.); — р. барсук, [борсук], бр. барсук, др. борсукь, п. слц. Ьогзик (мабуть, з укр.), болг. [борсук, бурсук]',— очевидно, давньоруське запозичення з тюркських мов; тур. Ьогзик, рогзик, тат. бурсьік, барсьік, каз. уйг. ка-рач. борсук, узб. бурсук, аз. порсуг, ку-мик. алт. порсук, ккалп. порсьік, каз. ног. борсьік, туркм. торсук, дтюрк. Ьогзіщ «тс.» тлумачаться по-різному: як похідні від кореня *ббр- «сірий» (Вап§ К8г 17, 136), від кореня *бор- «ситий, жирний» (Ратзіесіі 52 а) або від дієслова *бор-«пахнути, смердіти» (Цельникер Зтимо-логия 1963, 120—123); залишається не-доведеним твердження (Никольский ФЗ 1893/4—6, 45) про безпосереднє запозичення в слов’янські мови з давньоперської. — Болдирєв Белар. лексікал. і зтнм. 16; Шанский ЗСРЯ І 2, 48—49;
Фасмер — Трубачев І 128; Горяев 12; Дмитриев 493, 526; Вгйскпег 36; Зіауу-зкі І 39; МасЬек Е8ЛС8 38; Вегп І 74; Мікі. Е\\'’ 7; Каїпгп. 12; Сгап)аІа .18; Егоров 165—166; Щербак ИРТЛЯ 139.
борт «бік корабля, стінки кузова, майданчика, посуду; край одягу», [борт-нйця] «товста широка (і довга) дошка» Дз, бортовйй, [отбортнутись] «відсахнутись, відійти» Мо; — р. бр. борт, п. Ьогі, Ьпгіа «борт корабля, берег каналу», ч. Ьогі, слц. Ьогі, Ьогсі, болг. борт, борд, схв. борд; — запозичено через російське посередництво з голландської мови і через польське посередництво з німецької; гол. Ьоогсі «борт корабля», н. Вогсі «тс.», Вбгіе «обшивка, край» споріднені з псл. *Ьоггба, *Ьогпа, укр. борозна, борона.— СІС 107; Шанский ЗСРЯ І 2, 173; Фасмер І 198; 8абп.— Аііг. У\\'’Ь. І 418—419; Угіез ХТЕ\¥ 77; Мепіеп 40; Яновский І 393; К1п§е—Міігка 92; Рокоту 133—135.
[бортак] «йолоп, телепень», [бортуля] «дурна жінка»; — очевидно, пов’язані з [борта] «трухляве всередині дерево», [ббртниця] «обрубок». — Див. ще борть.
[бортіти] «рити, штовхати, накидати» Ж, [буртйти] «свердлити, буравити», [буртувати] «рити» Ж, [бортйця] «кріт» ДзАтл І, [наборчувати] «рити (купами)» ВеБ;— очевидно, похідні утворення від того самого кореня, що й борть «дупло, вулик у дереві», [борт] «тс.; паз, жолоб»; пов’язання з борт «бік корабля» та ін. (8абп.— Аііг. У\УЬ. І 418) недостатньо обгрунтоване.— Див. ще борть.
борть «вулик у дереві, [дупло Тези V сл. конф.]», [борт] «тс.; паз, жолоб», [борта] «трухляве всередині дерево» Ж, [бортлб] «тс.» ВеЗн, бортник, бортництво, [ббртниця] «видовбаний кусок, обрубок дерева» Ж, [ббртніца] «дупло для бджіл, видовбане в пеньку сосни» Л, [бортняк] «ведмідь» Ж, [бортянйк] «бортник», [бортянйця] «місце для зберігання меду» Я, бортовий «трухлявий всередині», бортний, бортянйй, [бор-тйти] «робити паз, видовбувати» Ж, [буртувати] «тс.», бортникувати; — р. борть, бр. борць, [ббрціна], др. бі>рть, борть, п. Ьагс «дупло, в якому живуть
бджоли», ч. заст. Ьгі, Ьгі' «тс.», слц. Ьгі' «тс.; вулик», полаб. Ьагісе «невеликі лісові вулики», м. бртва «видовбана в дереві або в стіні діра для приваблювання роя»; — псл. *Ь^іь з вихідним значенням «проріз, щілина»; — пов’язують з болг. бьрна «губа, уста», лит. Ьигпа «тс.», Ьйгіаз «жереб», Ьїігіі «ворожити», алб. Ьгіте «дірка», лат. Гогагпеп «тс.», Гогаге «свердлити», рум. Ьогіа «дірка, дупло, щілина», дірл. Ьегпа «розколина, ущелина», двн. Ьогбп «свердлити»; все це похідні від іє. *ЬЬег- «ударяти, колоти, різати, терти», як і псл. *Ьогіі, *Ьогпа, укр. бороти, борона.— Дзендзелівський УЗЛП 22—24; Критенко Вступ 538; Филин Образ, яз. 212; Шанский ЗСРЯ І 2, 173; Фасмер І 198; Преобр. І 38; Горяев 11; Вгйскпег 15—16; 51атекі І 28; Маскек Е5ЛС 69; НоІиЬ— Кор. 78; ЗССЯ 3, 132—133; 51. ргазі. І 423; 5а6п.—Аііг. УШЬ. І 412—413; Вегп. І 109; Зндзелин ЖМНП 1910, липень, 200; МйЬІ.— Епсіг. І 354; Потебня ЖСт 1891/3, 119—120; Мегіп-§ег ІЕ 16,	160; МеіПеі Еіибез
279—280; Рокогпу 133—135.— Пор. бороти.
борушкй — див. бір1, борчастий — див. ббрки. борше — див. борзий.
борщ «суп із буряка, капусти і різних спецій; буряковий квас для борщу; [(бот.) морквяник, СЬаегорЬуІІит аго-таіит Ь.; борщівник, Негасїеит Б. Г, Мак]», [борщевик] (бот.) «борщівник» Мак, [борщевник] «тс.; астранція більша, Азігапііа інарг Б.» Мак, борщівник (бот.) «Негасїеит Ь.; [бугила лісова, АпіЬгізсиз зііуєзігіз Ноііт.]; морквяник, СйаегорЬуІІит аготаіісит Ь. Мак; горщик для борщу; [любитель борщу; глумлива назва рота Ва]», [борщівка] «ямочка біля бороди, вусів Ж; борщівник Мак», [борщевка] (бот.) «борщівник» Ж, [борчевка Ж, бортівка Мак] «тс.», борщівнйця «торговка борщем; любителька борщу», [борщівкй] «червона рослина, яку беруть на борщ» ВеНЗн, [боршєвкаї (бот.) «болиголов, Сопіит тасиїаіит Б.; яглиця, Ае^оросііиіп ро-сіа^гагіа Ь. ВеНЗн», [борщівнйчити] «торгувати борщем», борщувати «їсти
борщ», [доборщйти] «довести до кінця, завершити, доробити» Я, переборщити «зробити щось зайве, перебільшити»;—р. ст. [борщ] (бот.) «борщівник», бр. боршч, баршч, п. Ьагзгсг, ч. Ьг8І', слц. [Ьгзі], вл. Ьагзс «тс.», нл. Ьагзс «пастернак; брунька, росток», слн. Ьгзс «цілюща трава; борщівник; пастернак»; — псл. *ЬД8Сь < *ЬьГ8І]ь (< *Ь1Т8І+*і+ь) «борщівник» (бот.), згодом назва страви; — пов’язане (через те, що у борщівника гостре листя) з іє. *Ьйгзііо-, від якого походять також лтс. Ьигкзіз, Ьигкзпіз (бот.) «яглиця звичайна, Ае§орос1іит ройа§гагіа Ь.» (<*Ьиг[к]8І£І5<*Ьиг8ІІ8 Зндзелин ЖМНП 1910, липень 200), дінд. ЬЬгзііЬ «зубець, вістря, край, кут», лат. іазіТ^іит (<*іагзіі-) «верх, верхівка», ірл. Ьагг «маківка, верхівка», корн. Ьаг «гілка», брет. Ьагг «тс.», двн. раггеп «дибитися, їжитися», дісл. шв. Ьагг «ялинова хвоя», шв. норв. Ьогее «реп’ях», дат. Ьигге «тс.», двн. Ьегзі «мітла з жорсткого волосся», дісл. ЬиГ8ІІ «тс.», дангл. Ьуг8І «щетина», нвн. Вбгзіе «тс.», Вйгзіе «щітка»; менш переконливе пов’язання з р.-цсл. оврк.згижти «скиснути», ч. Ьгезк «терпкий смак», п. (о)Ьггаг§ (МасЬек ІР 63, 129—130; Е5ЛС 69), схв. брет «листя, паростки», укр. брость «брунька» (Потебня РФВ 4, 216; Шанский ЗСРЯ І 2, 174), з н. Вогге[і]зсЬ «огіркова трава, Вогга§о оШсіпаїіз Ь.» (КогЬиі РР 4, 402; Меуег І 175) або з н. Ваг «ведмідь» і його похідними (Уаіііапі КЕ5 16, 82); для слов’янських форм значення «борщівник» первісне, потім «юшка з борщівника» і нарешті, спочатку лише в українській мові, «юшка, суп з буряка і капусти», звідки р. борщ, ч. слц. Ьогзс, каш. Ьсогзс, болг. борт, схв. боршч, слн. Ьбтзс «тс.».— Москаленко УІЛ 29; Шанский ЗСРЯ І 2, 173—174; Фасмер І 198; Преобр. І 38—39; Вгйскпег 17; Зіашзкі І 27—28; 5сЬизіег-5е»с РгоЬеЬеіі 20; БеЬг-ЗрІа^іпзкі — Рої. І 45; БЕР І 69; ЗССЯ 3, 131—132; 51. ргазі. І 422; Засіп.— Аііг. \А¥Ь. І 394—395; Вегп. І 109; Ресіегзеп Кеіі. 6г. І 44; Реіг ВВ 21, 211; 'Аакіе—Ноїгп. І 461—462.— Пор. бороти, борть.
бос «господар, керівник» (у капіталістичних країнах); — р. босе, заст. бас, бр. болг. бос, п. ч. слц. Ьо88, слн. боз; — запозичення з англійської мови; англ. Ьозз «хазяїн, патрон» походить від гол. Ьааз, спорідненого з фриз. Ьаез «тс.»; дальші зв’язки цих слів неясні.—• Шанский ЗСРЯ І 2, 176; Рагігіс1§е 54; Паи-гаі 99; Кіеіп 188; Угіез НЕМ’ 25.
босий, [босва] (зб. лайл.) «босота» Я, Ібосйга] «босяк» Я, ббейни «єврейське свято (Судний день, коли євреї ходять тільки в панчохах); траур у євреїв (коли вони вісім днів повинні ходити босими)», [босовикй] «черевики, взувані на босу ногу» Я, [босовйло] «босяк» Я, [босик] «кличка пса з білими ногами» ВеБ, [ббсік] «тс.» ВеБ, [ббека] «повія», боскб «собака з білими лапами (до колін)», босота (зб. лайл.), босяк «голодранець, безпритульний», босячня (зб.), [босіти] «ставати босим», [басувати] «ходити босоніж», босякувати, [босячити] Я, бо-сака «босоніж», [босаком, босачка Пі, босяка До, Па, босяком] «тс.», [босем босі-сінький] «зовсім босий», [прабісь] «у взутті на босу ногу» Ж, [прабос] «тс.» Ж, [прабісьний] «босий» Ж; — р. босбй, бр. ббсьі, др. босьіи, п. Ьозу, каш. [Ьоезі], ч. Ьозу, Ьозаіу, слц. Ьозу, вл. Ьозу, Ьо-заіу, нл. Ьозиспі, Ьозу «босий, погано одягнений», полаб. Ьбзе «босий», Ьіїбзе, болг. м. бос, схв. бос, боси, слн. Ьбз, стел, боск; — псл. *Ьозь, — споріднене з лит. Ьазаз «босий», лтс. Ьазз «тс.», двн. свн. Ьаг «голий», дангл. Ьаег, дісл. Ьегг, вірм. Ьок‘ (<*Ьоз-ко-) «тс.»; іє. *ЬЬозоз «голий», можливо, споріднене з *ЬЬа- «світити, блищати», звідки й укр. білий (Преобр. І 39; ІбЬІепЬеск 200), або з *ЬЬез- «стирати, знищувати, розсипати» (пор. дінд. ЬЬазша- «попіл, зола», гр. фїХбе «голий, лисий, босий», Вегп. І 77; КгеізсЬшег К2 31, 414; Регззоп Веііг. 826; Рокогпу 163, 145— 146).—Шанский ЗСРЯ І 2, 175—176; Фасмер І 199; Горяев 25; 81а»зкі І 39; МасЬек Е8ЛС 61; Младенов 41; БеЬг-Зріаичпзкі—Рої. І 48; ЗССЯ 2, 223—224; 81. ргазі. І 340; 8абп.— Аііг. УМД. І 422—424; Тгаиітапп 28; Егаепкеї 36; Джаукян 256; НйЬзсЬтапп І 430;
К1и§е—Міігка 50; Ребегзеп ІР 5, 46.
[босбрка] «ворожка, відьма, чаклунка», [боейрка Бі, бісурка, бісурканя О, борсуканя О, босурганя О, босюрканя О, бусурканя, пошурканя О] «тс.», Ібо-сорканя] «тс.; нічний метелик, РЬаІае-па; жаба, ВйГо ВеУг», [босоркун] «упир», [босорйти] «ворожити»;— мор.-слц. слц. [Ьозогка] «відьма, чаклунка», уогогка «тс.», Ьозогак «чаклун», уогогак, уогіе-гас «тс.»; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. Ьозгогкапу «дух померлих, примара, (ст.) відьма, чаклунка», можливо, пов’язане з тюрк. Ьазугкап «нічний кошмар», що походить від Ьаз- «давити, штовхати; мучити»; пор. узб. [Ьаззгуап] «відьма», удм. Ьи8Іиг§ап «нічний кошмар» (з чув.); [босоркун], очевидно, утворене від Ібо-сорканя] (Німчук НЗ УжДУ 14, 176); менш переконлива спроба Ільїнського (РФВ 1911/1, 212—217) через др. бось «біс» (?), босові пов’язати з псл. Ьезь, укр. біс, басувати, баский.— ВеУг 205; Фасмер І 251; МасЬек Е86С 61; Уахпу 92; Засіп,—Аііг. У\¥Ь. І 426; ММТЕ8г І 351—352; Вагсгі 25; Мипкасзі К8г 14, 219 і далі. — Пор. басма.
[бостй] «бити (колоти) рогами», [боднути Ж, бодлйвий Ж, бодячий], [бодян] «гостророгий і бодливий бик» Ж, [буодки] «шпильки хвойного дерева» Л, [бода] (вигук на позначення удару чи уколу); — р. бодать, [бостй], бр. басці, др. бостй, п. Ьобп^с, Ьбзс, ч. Ьобаіі, заст. Ьйзіі, ст. Ьбзіі «колоти, жалити, бостй», слц. Ьогіаі' «тс.», вл. Ьозс «штовхати, буцати» (про худобу), полаб. Ьйзі (Ьйбзі) «колоти, жалити», болг. бода «колю, боду», м. боде, схв. бдети «бити рогами», бадати «колоти», слн. Ьбзіі «тс., бостй», стел, бостй;— псл. Ьозіі < *Ьогііі «бити, колоти»; — споріднене з лит. Ьасіуіі «бостй; колоти, тикати», Ьезіі «втикати, встромляти», лтс. Ьасіїі «бостй, тикати, колоти», прус. Ьоабіз «укол», лат. іогііо «копаю, рию», Гобісаге «колоти, жалити», кімр. Ьебб «могила», двн. Ьеііі, Ьеіі «постіль; грядка», хет. рабба- «копати»; іє. *ЬЬеб-/ ЬЬоб-.— Шанский ЗСРЯ І 2, 151;
Фасмер—Трубачев І 183; Преобр. І 34; Зіашзкі І 41; Вгйскпег 33; МасЬек Е8ЛС 59; ЕР 7, 1958, 78; БєЬг-8р1аит'пзкі— Рої. І 62—63; БЕР І 61, 62; Младенов 38; Зкок І 191—192; ЗССЯ 2, 222—223; 51. ргазі. І 339—340; 8асіп.—Аііг. У"\УЬ. І 369—374; Вегп. І 65—66; Тгаиітапп 29; Вй§а КК І 434; Топоров І 238—239; МеШеі М8Е 19, 184; Рокогпу 113—114.— Пор. бодлак, будяк.
бот1 «вид взуття», [біт] «чобіт» Бі, ст. бопгь (1571); — р. бр. бот, п. Ьоіу (мн.), Ьиі (одн.) «чобіт», ч. Ьоіа «тс.», Ьоіу (мн.) «взуття», слц. Ьоіа «вид шкіряного взуття, чобіт», слн. Ьдіа; —через старопольську мову запозичено з французької; фр. Ьоііе «чобіт» етимологічно неясне; в сучасному значенні це слово прийшло в російську і українську мови в XIX ст. безпосередньо з французької. — Шанский ЗСРЯ І 2, 176— 177; Фасмер І 201; Преобр. І 39; Горяев 26; ССРЛЯ І 593; Вахрос 70; Вгйскпег К2 48,,175 і далі; 81а\узкі І 51; 8айп.— Аііг. УУ/’Ь. І 369; Оаті11зсЬе§ 129; Паи-гаі 99; ВІосЬ 90.— Пор. ботйнок.
бот2 «вид судна», ст. боти (XVIII ст.); —р. бот «однощогловий парусник», бр. бот; — пов’язане (мабуть, через російське посередництво) з нн. гол. Ьооі, що походять від сангл. Ьоі (дангл. Ьаі), спорідненого з дісл. Ьаі-г, шв. Ьаі «човен», лат. іойіо «копаю», лит. Ьезіі «втикати», псл. Ьозіі «бити, колоти»; менш переконливе виведення р. бот безпосередньо з англ. Ьоаі «човен» (Круазе ван дер Коп ИОРЯС 15, 4, 9; Вгйскпег К2 48, 162; Меуег 7І81РЬ 5, 144 і далі).— СІС 107; Шанский ЗСРЯ І 2, 177; Фасмер І 199—200; Преобр. І 39; Смирнов 64; Брандт РФВ 21, 206; СЬгізііапі 38; Меціеп 41; Угіез ЙЕ\¥ 28; К1и§е—Міігка 91.— Див. ще бостй.
ботаніка, ботанік, ботанізирка, ботанічний, ботанізувати; — р. болг. м. ботаника, бр. ботаніка, п. ч. слц. вл. Ьоіагйка, схв. ботаника, слн. Ьоіа-піка; — запозичення з німецької мови; н. Воіапік походить від нлат. Ьоіапіса, яке зводиться до гр. Ротагіхт; (єліатт;-рт|), похідного від (Зотагт] «трава», пов’язаного з рбахсо «пасу»; ботанік 238
походить від лат. Ьоіапісиз «ботанічний», гр. (Зоташкод, утвореного від ротаст] «трава».— СІС 107; Шанский ЗСРЯ І 2, 177; Фасмер І 200; Смирнов 63; Кораііпзкі 139; БЕР І 69; К1п§е— Міігка 93; Ргізк І 254—255.
[ббташний] «неміцний на задні ноги» (про коня) Кур; — неясне.
[ботва] (бот.) «мангольд, цукровий буряк, Веіа уці^агіз Б.; буряк червоний, Веіа сі сі а Б.» Ж, [ботвина] «тс.» Ж, ботвина «стебла і листя коренеплодів», ботвиння «тс.», [ботвйнє] «бурякове листя» Ж, [бутвйна Ж, До, бутвйнє Ж] «тс.», [бутвиння] «зелень до борщу»; — р. ботва «листя і стебла коренеплодів», бр. [ботва] «буряк, Веіа сісіа Б.; взагалі зелень городніх коренеплодів», п. Ьосдуіпа «бурячиння, ботвина», Ьоіхуіпа «тс.», схв. батво «гілка, пагін», слн. Ьеі-уа «стебло»; — очевидно, псл. *Ььіу (род. в. *Ььіьує), пов’язане з Ьоіеіі, укр. ботіти «жиріти, товстіти», похідне від іє. *ЬЬец-/ЬЬп- «рости, збільшуватися, робитися, вирощуватися»; — споріднене з гр. <ритоу «рослина», стел. бкілик «тс.», укр. билина; пов’язання з нн. Ьееіе «буряк», двн. ЬіаЗа, ріоЗа, Ьіе-За, утвореними від лат. Ьеіа «тс.» (Вегп. І 77, 78; ХУаІсіе—Ноїт. 1 103), помилкове.— Шанский ЗСРЯ І 2, 178; Фасмер— Трубачев І 200; Вгйскпег 51; 8кок І 123; 8Б ргаД. І 466; Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 71—72; Озіеп-Заскеп АіЗІРЬ 34, 554— 559; Рокогпу 146—150.—Див. ще било1, бути.— Пор. ботіти.
[ботей І «отара овець; молодий пастух у гуцулів», [бутей] «тс.», [бутея] «отара» Ж, [бота] «тс.» УжДУ 4, [бу-теєць] «овечий пастух» Ж, [бутеїти] «змішувати овець» Ж; — п. [Ьціе]! «молодий пастух у гуцулів, помічник чабана» (з укр.); — запозичення з румунської мови; рум. Ьоіеі «отара» виводилось від гр. робтцд «пастух» (Каіигп. 13; 8 XV І 241) або від сл. Ьоіеіі, укр. ботіти «жиріти, товстіти» (Сгап)аіа 280; СіЬас II 281; Мікі. Е\У 19; Вегп. І 77— 78).— Дзендзелевский ОЛА 1965, 122— 123; Кобилянський Ґуц. гов. 82; 8сЬе-Ішіко 127; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 133; Мі(а-Агіпа$ та ін. Кошапозіауіса 16, 76.
ботелев —див. баталев.
[боти] (мн.) «дубові дошки на човни», [ббтя] «кокора всередині човна; частина борта в човні Дз», [боть] «заслінка вічка колодного вулика»; —очевидно, споріднене з р. [бот] «рибальська жердина», схв. [бдтва] «рибальський остень», [бота] «палка», слн. [Ьбі] «тс.; дерев’яний молот»; — псл. Ьоіь «дрючок», пов’язане з Ьоіаіі «ударяти».— 81. ргазі. І 341—342.— Пор. ботіти, бутати.
ботйнок, [бутйнок]; — р. ботйнок, болг. ботйни, ботйнки «дитячі або жіночі туфлі», ботйнка «ботйнок до коліна»; — запозичено через російське посередництво з французької мови; фр. Ьоіііпе «ботйнок, черевик» походить від Ьоііе «чобіт».— Шанский ЗСРЯ І 2, 178—179; Фасмер І 201; Преобр. І 39; БЕР І 69; 8абп.— Аііг. У\\'Ь. І 369; Ваигаі 99; ВІосЬ 90.— Див. ще бот1.
[ботиньї «борщ» ЕЗб 2; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ббтва] «цукровий буряк, буряк червоний» або з [ботіти] «товстіти, жиріти» (пор.).
[ботітиІ «жиріти, товстіти» Ж, [бо-тілий] Ж, [бота] «нарив» ВеУг; — р. ботеть «товстіти; достигати; розростатися, зеленіти», [ботйть, бответь] «тс.», п. [Ьоідуіес] «товстіти», ч. Ьоіпа-іі «надуватися, пухнути, набухати», слн. Ьоіауеіі «наливатися, пухнути», стел. рдЗБОтфти «розповніти, розжиріти»;— псл. Ьоіеіі є, очевидно, похідним від того самого кореня іє. *ЬЬеи-/ЬЬй-«рости», що й гр. <рит6г «рослина», псл. Ьуіьіе, Ьуіі, укр. билина, бути, ббтва; в індоєвропейський період ця основа могла мати структуру *ЬЬиз-і-; виводиться також (81а\узкі І 51—52; 81. ргазі. 1 341—342) від псл. Ьоіаіі «ударяти»; ряд інших пояснень (як запозичення з гол. Ьоі «тупий, короткий і товстий», дат. Ьиі, н. Ьиіі «тс.» — Вегп. І 77; як споріднене з лат. Ьаззиз «товстий, жирний», шв раііе «жіночі груди» або з лат. Ьоіціиз «кишка», гр. Рбтрие «гроно винограду» — Реіегззоп 81. XVI. 36, 38; як споріднене з лат. іаЬео «тану» — МасЬек Е8.1С 61) позбавлені підстав.— Фасмер—Трубачев І 200—201; Преобр. І 40; Горяев 25; Потебня К ист. зв. III
38; 8кок І 193-194; ЗССЯ 2, 225; Засіп.— Аііг. УАУЬ. 170—71.— Див. ще било1, бути.— Пор. ббтва, боти, бутвіти.
[бох] «тулуб» Я; — запозичення з польської мови; п. ЬосЬ «обдертий тулуб (якоїсь худоби), тулуб вола; тулуб», як і ч. ст. ЬосЬ «лопатка свині», очевидно, походить від свн. ЬасЬе «шинка, заднє стегно, окорок, шмат (сала, м’яса)», до якого зводиться й укр. баха «випуклість, складка». — Вгйскпег 33; 8 XV І 179; МасЬек Е8ЛС 59.— Див. ще баха.
[ббхи] «околот» Ж, [бох] «10 китиць соломи» О; — неясне; можливо, пов’язане з [бох] «тулуб» (пор.).
[боц] «велика куля з тіста; товста, неповоротка особа (зокрема, дитина)» Ме; — паралельне до бець «тс.» афективне утворення, можливо, пов’язане з бацман «щось велике», бацар «товстун»; може бути зіставлене також з [буць] «невдало спечений хліб», [буц] «свіжий овечий сир, з якого роблять бринзу».— Пор. бацман, бець, будз.
боцман;—р. боцман, ст. ботсман, бр. болг. боцман, п. Ьозтап; — запозичено, мабуть, через російське посередництво, з голландської мови; гол. Ьооіз-шап «боцман» утворене з основ іменників Ьооі «човен» і шап «людина», спорідненого з двн. шап, дангл. шапп(а), гот. таппа, дінд. ав. тапц- «тс.», псл. *тдгь «муж», укр. муж; пов’язання слов’янських форм з англ, Ьоаізтап (Горяев 25) необгрунтоване.— СІС 107; Шанский ЗСРЯ І 2, 179; Фасмер І 202; Смирнов 64; БЕР І 70; СЬгізііапі 40; Меніеп 42; Угіез МЕ\¥ 78; К1п§е—Міігка 459.— Див. ще бот2, муж.
[боця] «біла вівця, в якої чорний ніс чи чорні цятки на носі» НЗ УжДУ 26, [бочаїстий] «з білими смугами біля очей» (про корову) ВеУг; — результат видозміни значення слів типу [бдця] «білобока корова», [бочуля] «тс.», [бо-цій] «білобокий віл» і под.— Див. ще бік.
[боцян] (орн.) «чорногуз, лелека, Сі-сопіа», [бацан ДзАтл II, ббцан ЦзАтл II, ббцбк ЕЗб 4, ДзАтл II, ббцюн Г, ВеБ, ббцюра, бдцьок, бочан], ст. (подо-бент>) боцяну (1627), ботянч> (XVII ст.),
бочаньї (XVII ст.), боцян-ь (XVIII ст.) «тс.»; — р. [ботьян, ботян, батян, ба-дьян, бачан], бр. [буцян, бацян], ч. сх.-мор. [Ьосапі, слц. Ьосіап «тс.»; — запозичення з польської мови; п. Ьосіап (з XV ст.), [Ьосап, Ьосіип, Ьосіеп, Ьо-сек, Ьосіек, Ьосгоп, Ьасгоп, Ьисіеп], каш. заст. [кіоЬосіап], як і вл. Ьасоп, нл. Ьбзап, Ьбзоп, полаб. Ьйбі’ап, Ьйі’ап (<*Ьоіепь, *Ьоіепі), певної етимології не має; можливо, пов’язане з звуконаслідувальним р. ббтькать «стукати» (П)іП8кі) РР 13, 497—498); непереконливо пов’язувалося з р. заббта, забожиться (через гумористичне зближення вигляду замисленої людини з лелекою — Соболевский РФВ 65, 418), з п. [кІоЬосіап], каш. [кіоЬосоп] від *кіоЬоІаіі «стукати дзьобом», пор. лтс. кІаЬаіаі «тс.» (про лелеку), вн. КіаррегзІогсЬ «білий лелека» (Мартьінов 81. \¥огізі. 180—181; МасЬек Е8ЛС 59), з п. Ьок, р. бок, укр. бік (Мизіаіек Ішсі 14, 170— 178); можливе припущення про зв’язок з укр. бусол, [бузок, бусок], р. [бусел, бусол], бр. бусел, п. [Ьпзеї, Ьпзіоі] «лелека, молодий лелека»; непереконливим є зведення (Варченко Терит. діал. 115—118; БіеІІеп ЛР 51/1, 59) україн-
ських та інших слов янських форм до іє. *ЬЬоб- «колоти, бостй».— КісЬЬагсІі 36; Балецкий 8і. 8І. 4, 401; Фасмер— Трубачев І 201; Клепикова ВСЯ 5, 153— 158; БІатекі І 38; Вгйскпег 33; ЗсЬизіег- бік, 8е\\-с РгоЬеЬеІі 17—18; ЬеЬг-8р1а\Уіп8-кі—Рої. І 63; ЗССЯ 2, 226—227; 81.
ргазі. І 342—343; 8айп,—Аііг. УШЬ. І 104; Вегп. І 78; СЬгізІіапі АЇЗІРЬ 34, 311; Иіейегтапп Ва1іо-81ауіса 1956, 29.
бочій — див. ббкша.
бочка «велика дерев’яна або металева циліндрична посудина; [вид дитячої гри; (заст.) весільна хлібина, яку роздають усім гостям Л; вузенький хід всередину ятера Дз; назва з картонної гри Я]», [бочалка] «невелика бочка», [бочівчйна] «посудина з цілого дерева (на зерно)» ВеБ, [бочївка] «бочка», [бочілка] «тс.» Ж, бочонок (з р.), бочкуватий; — р. бр. бочка, др. б'ьчьвь «бочка», б-ьчька «тс., діжка», бочька, б-ьчел-ька, бчелка «тс.», п. Ьесгка, ч. Ьеска «бочка», Ьесуа «чан»,
слц. Ьеска, [Ьоска, Ьаска], болг. б7>чва, м. бочва, схв. бачва «бочка», Ьеска «пивна бочка», слн. Ьесуа, Ьеска, Ьасуа, р.-цсл. СТСЛ. Б’Ь.ЧЬ.ЕЬ., Б’ЬЧЬ.КЩ — ПСЛ. Ььська, очевидно, похідне від *Ььсь < < *Ьпкі (пор. слн. Ьес «велика бочка») або від псл. *Ььса; — походження праслов’янських форм остаточно не визначене; виводяться або з германських мов, зокрема від двн. ЬоіаЬЬа «бочка, чан, діжка», *ЬиііЬЬа, свн. ЬоіесЬе, ЬоіесЬ, нвн. ВбііісЬ «чан» (МасЬек Е8ЛС 49; Вегп. І 105; \¥еі§апб Б\¥Ь 273—274; Мікі. Е\¥ 25; Брандт РФВ 21, 212; ІЛЬІепЬеск АЇЗІРЬ 15, 484; Кпиіззоп СЬ 51—52), герм. *Ьик]б, швейц.-нім. Ьйскі «діжка, бочка», англ. Ьиск «діжка для води», дангл. Ьйс «глечик», дісл. Ьйкг «живіт», двн. ЬисЬ «тс.» (8іепс1ег-Реіег-зеп 289—290; ОзіЬоІІ ВВ 29, 254; Ноіі-Ьаизеп Ае\¥Ь 38—39; Младенов 42, 54), бав. ВиізсЬеп (Кірагзку СЬС 213—232; ЗІадазкі І 29; 81. ргазі. І 458—459), або з сгр. роиттіе, роиттїот, пов’язаних з нар.-лат. *ЬиііІ8 (Преобр. І 40; НоІиЬ—Кор. 67; Фасмер ИОРЯС 12/2, 205, 223; Уазгпег К81 3, 263), або з лат. *ЬиііІ8, слат. Ьиііса (Вгйскпег 19; Вегп. І 105), або, нарешті, вважаються власне слов’янськими утвореннями, пов’язаними з псл. *Ьоик-/ЬЙк-, до якого зводиться й укр. бучний (Засіп.— Аііг. УМОЬ. І 209—210), з псл. *Ьокь, укр.
р. [бокура] «бочка» (Ильинский
ИОРЯС 23/2, 211; Шанский ЗСРЯ І 2, 180) чи з псл. *Ььк- (к) > с), експресивним варіантом (з метатезою приголосних) того самого кореня, що й укр. кубок, дінд. кагпЬЬаЬ, гр. хицРц, лат. сира, гр. хблт] (Ьіеи'еЬг 15; Шанский тж).— Винник 100; Фасмер І 202; БЕР І 105; ЗССЯ 3, 107—109.— Пор. бишва.
[бочкбри 1 (мн.) «вид шкіряного взуття, постоли», [боцькори Тези УжДУ 1965, бошкбри ДзАтл І] «тс.»; — п. [Ьас-ког] «пантофля, хатня туфля; просторе і незграбне взуття», [Ьосгког] «тс.», ч. Ьаског(а) «хатня туфля, пантофля», слц. Ьаскога «черевичок»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьосгког «постіл, личак» етимологічно неясне.— Дзендзе-лівський Доп. УжДУ 4, 61—62; Балец-
кий 81. зі. 9, 338; Вгйскпег 10; МасЬек Е8Л2 41; Вагсгі 22; МЛІТЕЗг І 317.
[бочкувати] «бити корів, телят, взагалі тварин по боках» Мо; — результат видозміни форми [бучкувати] «бити буйком» (тобто палкою) як прояв гіперизму щодо укання під впливом слова боки шляхом зближення з виразом бити по боках.— Див. ще бук.
[бочкур] «очкур»;—очевидно, результат контамінації слів очкур «тс.» і [бочкбри] «постоли» (волоки у постолів могли асоціюватися з очкурами).— Див. ще бочкбри, очкур.
[ббшоно] «пшоно» Я; — результат видозміни форми пшоно, можливо, викликаної впливом слова борошно.— Див. ще пшоно.
[боюся] (бот.) «Асопііит Іусосіопит Б.» Мак, [боян] «молочак, ЕирЬогЬіа ргосега Б.» Ж; — очевидно, пов’язане з боятися; назви могли бути зумовлені тим, що ці рослини містять отруйні речовини і не поїдаються худобою.— Нейштадт 254—255. — Див. ще боятися.
боярин Г, Ж, [буярин ЛПол], бояриня Ж, бояришня, боярство, боярчик, боярщина, [боярий], боярський, бояри-нувати, ст. бояре (мн.) «особи вищої служилої верстви» (1375), бояр-ь (1388), боярина (XV ст.); — р. боярин, бр. бая-рьін, др. боярина, п. Ьо)аггуп, Ьо]'аг, ч. Ьо]аг, Ьо)агіп, [Ьо]агіп], болг. боля-рин, болярка, схв. бдларин, бдмр, слн. Ьо1]'аг, стел, Бодмрипі,, БолФриігь, (мн.) Болгарї; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось від дтюрк. Ьаі «знатний, багатий», Ьаіаг «знатна людина» з заміною бой- на боль- під впливом болий «більший» (Малов ПАН ОЛЯ 5, 132, 137 і далі; КЕ8 23, 189; 41, 33; Младенов 40; МасЬек Е8ЛС 59—60; Казапеп АіЗІРЬ 20, 448—449); більше прихильників мало виведення від дтюрк. Ьоііа «благородний, знатний», від якого походить і сгр. РоїЛа?, РоцХае, рокіабє? (Мікі. ТЕ1 І 266; Брандт РФВ 21, 210; Вгйскпег 34—35; К2 43, 324; 48, 175; БЕР І 66), але при цьому залишаються нез’ясованими фонетичні невідповідності (пор. закономірне стел.
Бкіліа, др. бьіль, бьіля з дтюрк. Ьоііа, Ьпііа — КогзсЬ АЇЗІРЬ 9, 492; ИОРЯС 7/1, 44; 8/4, 32; 9/1, 278; Мікі. ЕМ’ 17), які не усуваються і реконструкцією тюрк. *Ьо]1а агі (Магциагі Киш. 26); є думка (Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 384—386), що звукові форми БОліаринт, (стел.) і боярині) (др.) були запозичені незалежно одна від одної з різних тюркських джерел; не знайшла підтримки спроба виведення з дірл. Ьб-аіге, що походить від Ьб «корова» і аіге «господар»(ЗсЬасЬ-гпаіоу АЇЗІРЬ 33, 86, 87) або з ісл. Ьоеаг-гпеп «знатна людина» (Сабинин ЖМНП 16, 44); висловлюється також припущення про походження псл. *Ьо]агіпь від *Ьо]агь, утвореного від *Ьо)ь «битва, бій», причому враховується п. ст. Ьо)аг «боєць, воїн», Ьо]агг «тс.» і початкове значення др. боярині) «дружинник» (Шанский ЗСРЯ І 2, 181—182; Даль І 121; Біпсіе І 142); останнім часом Тру-бачов (ЗИРЯ IV 160—163) висунув досить переконливе пояснення як результату видозміни давньобулгарського етноніма Ьпіуаг (>*ЬйҐаг >*Ь61'аг).— Львов Лексика ПВЛ 208—220, Фасмер І 203—204; Филин Образ, яз. 170; Дмитриев 556; Зіашзкі І 39; Менгес 83—86.
[боярйшник] (бот.) «глід, Сгаіае^из інопо£упа Б.» Ж, Мак, [бариня] «глід колючий, Сгаіае^из охуасапіЬа Б.» Мак, [бариня] «тс.» Мак; — очевидно, запозичення з російської мови; р. боярьішник «глід» пов’язують з боярин, боярич «син боярина»; пор. р. [боярка] «глід, ягода глоду», [барки] (мн.) «глід», утворене від *боярі)Кі); пор. ще боярская спесь (бот.) «вогняна квітка, БусЬпіз сЬаІсе-йопіса Б.», барская снить (бот.) «ласкавець, Вцріеигиш Б.»; наголос української форми, мабуть, пов’язаний з укр. [бояриня, боярин].—Шанский ЗСРЯ І 2, 182; Фасмер І 204; Булич ИОРЯС І 296; Преобр. І 41; Соболевский РФВ 67, 217; Мікі. Е\У 17; Васильєв УЗ БашкГУ 18, 72—74.— Див. ще боярин.
бояришниця (ент.) «п’ядак глодовий, Еппошоз сгаіае^аіа»; — р. боярьішница «білан жилкуватий, Арогіа сгаіае§і Б.», бр. баярьішніца «тс.»; — мабуть, запозичено з російської мови, в якій пов’язане з назвою глоду боярьішник, листям
якого живиться гусінь цих комах.— Шанский ЗСРЯ І 2, 182; Нейштадт 259—260; Васильєв УЗ БашкГУ 18, 72— 74.— Див. ще боярйшник.
боятися, [бій] «боязнь, страх», [бо/бн] «боягуз», боягуз, боязлйвець, боязнь, 66-ясть, боягузливий, боязкий, [боязькйй, боязкуватий], боязливий, боязнйй [бійзь-ко] «боязно», [бійно] «тс.», небій, небоян, побоюватися; — р. бояться, бр. баяцца, др. боятися, п. Ьас зі§, [Ьо]ас зі§], ч. Ьаіі зе, [Ьо]пу], слц. Ьаі' за, ЕЬоіаі' за], вл. Ьо]ес зо, нл. Ь6]аз зе, полаб. Ьеі «боятися», Ьй]’і-зй «боїться», болг. боя се, м. бои се, схв. бд]ати се, слн. Ьо]а1і зе, Ьаіі зе, стел, воіати са; — псл. Ьо]'а1і з§; — споріднене з лит. Ьа]'йз «страшний», Ьа]те «страх», Ьаііе «боязнь, страх», Ьі]6іІ8 «боятися», лтс. Ьі-Іаііез, Ьїііез, прус. ЬіаДуеі «тс.», дінд. ЬЬауаІЄ «боїться», ЬіЬЬєіі «тс.», ЬЬауат «страх, боязнь», ЬЬїта- «страшний», ЬЬТіа «боязливий, лякливий», ЬЬїіаЬ «той, хто боїться», ав. Ьауепіе «бояться; лякають», дірл. Ьаі§и1 «небезпека»; зводяться до того самого кореня іє. *ЬЬеі-ЛЬЬоі-/ЬЬТ-, що й псл. *Ьііі, укр. бшпи (2иЬа1у 81. а сі. І 1, 79—90); зближення з алб. бЬоі, Ьбо], [убо]] «сполохати, злякати», гр. лтоєсо «лякаю» (Мапп Ьап§ца§е 28/1,32) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЗСРЯ І 2, 183; Фасмер—Трубачев І 204; Преобр. І 41; Горяев 26; 81а\узкі І 25; Вгйскпег 10; МасЬек Е8ЛС 48; БЕР І 71; ЬеЬг-8р1а-У'іпзкі—Рої. І 31; Зкок І 183; ЗССЯ 2, 163—164; 81. ргазі. І 297—298; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 299—301; Вегп. І 68; Тгаиітапп 24; Топоров І 218—219; МйЬІ,— Епйг. І 250—251; Егаепкеї 43; Рокогпу 162; Ребегзеп КеІІ. 6г. І 56; Регззоп Веііг. 700.— Пор. бити1, біс1.
бра «настінний канделябр»; — р. бр. болг. бра; — запозичення з французької мови; фр. Ьгаз «настінний свічник» є результатом перенесення назви Ьгаз «рука», що походить від лат. Ьга(с)сЬіит (> Ьгасіи(т) «тс.», яке зводиться до етимологічно неясного гр. Рра^їсоу «рука, передпліччя», можливо, пов’язаного з ррауо? «короткий».— СІС 107; Шанский ЗСРЯ 1 2, 183; Фасмер І 204;
Оаигаї 108; ВІосЬ 99; 6аті11зсЬе§ 147; СЬапігаіпе І 193.— Пор. брас, браслет.
бравий, бравїрувати, бравувати, бравада, бравура; — р. бравий, бр. бра-ви, п. Ьга\уо\уас, Ьгасуаба, болг. бра-вйрам; — очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (н. Ьгау «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови; фр. Ьгауе «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», Ьгауабе «бравада», Ьгауоиге «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов; іт. ісп. Ьгауо «хоробрий, сміливий», іт. Ьгамаїа «зухвалий вчинок, хвастощі», Ьгауига «хоробрість; чванство» походять від слат. Ьгауиз «дикий, грубий», яке зводиться до двн. га\у, Ьгао «тс.», спорідненого з англ. га\у «сирий», нвн. гоЬ «тс.», лат. сга-диз «жорсткий, сирий, твердий», егиог «кров», псл. *кгу «кров», укр. кров; менш імовірне припущення (ВІосЬ 99; Кораіііізкі 142) про походження фр. Ьгауе від лат. ЬагЬагиз «варвар».— СІС 107; Шанский ЗСРЯ І 2, 184—185; Фасмер І 105; Преобр. І 41; Баигаї 111; К1и§е—Міігка 604—605.— Див. ще кров.
браво (виг.); — р. болг. браво, бр. брава, п. Ьга\уо, ч. слц. Ьгауо, м. браво, бравос, схв. браво, слн. Ьгауо; — запозичення з італійської мови; іт. Ьгауо «молодець» виникло як вигук схвалення в опері на базі прикметника Ьгауо «хоробрий, сміливий».— СІС 107; Шанский ЗСРЯ І 2, 184; Преобр. І 41; НоІиЬ—Буег 104.—Див. ще бравий.
бравурний; — р. бравурний, бр. бра-вурни, п. Ьга\уцго\уу, ч. Ьгауигпі, слц. Ьгауйгпу; — очевидно, запозичення з російської мови, в якій могло утворитися в складі виразу бравурная ария, відповідного до фр. аіг де Ьгауоиге.— СІС 107; Шанский ЗСРЯ І 2, 184; Фасмер І 205. — Див. ще бравий.
брага «рід напою з просяного солоду; відходи горілчаного виробництва, якими годують худобу», [брагарник] «бра-говар» Я, [брагйля] «спеціаліст по виготовленню браги» Я, [бражник] «чан для браги; продавець браги» Ж, Б, {бражниця] «продавщиця браги; шинок Я», Ібражуха] «брага», бражний «від
годований брагою», бражничати «пиячити» Бі, [вйбражений] «виношений, виходжений, зношений» (одяг тощо) Мо, [набражитися] «упитися», ст. брага (XVI ст.); — р. бр. болг. брага, р. ст. брага (XV ст.), п. ЬгаЬа (з укр.), слц. Ьга§а (з рос.); — можливо, давньоруське запозичення з тюркських мов; пор. чув. регата «слабке пиво; вижимки», споріднене з тур. ног. тат. башк. буза «напій з проса, пиво», пор. тат. [буза] «відходи картоплі після перегонки спирту» (Шанский ЗСРЯ І 2, 185; Фасмер— Трубачев І 205; Тоіуопєп Ме1ап§ез Мік-коїа 310; Засіп.— Аііг. У\УЬ. 1430—431; Казапеп РІІР 29, 195; 7Ї81РН 20, 448); досить імовірне також зіставлення з ірл. ЬгаісЬ «солод», кімр. Ьга§ «тс.» (Вегп І 80; МасЬек Зіауіа 8, 210; Вгйскпег 38; ЬеЬг-8ріа\УІп5кі К81 18, 6; Мозгупзкі Р21Р 68; Критенко Вступ 531); спроби виведення з нвн. ВгйЬе «юшка» (Мікі. ЕШ 20; Маігепаиег 20), нвн. Вга§е1 «густа каша» (Кагіоийсг 8\РО 63), вест-фальськ. Ьгаіе(Ме1ісЬ ЕИЕ Апг. III 100), шв. Ьга§е-Ьа§аге (Зкоісі 11), як і зіставлення з дінд. ЬЬгі]аіі «смажить», гр. фроусо «піджарюю, сушу», лат. Ігї§о «тс.», прус. аи-Ьіг§о «кухмістер» (ТІЬІеп-Ьеск 205; Реіг В В 21, 208) або з нвн. Ьгаиеп «варити», р. бродить (Горяев 1892, 11—12), позбавлені грунту.
[брадлб] «великий стіг снопів» ДБ II, [брадло] «скирта, стіжок» ЕЗб 4, ЗО; — запозичення з словацької мови; слц. [Ьгасіїо] «скирта соломи», як і п. [ЬгбсІІо, Ьгосіїо] «тс.; стіг сіна; копа хліба», ст. Ьгосіїо «стіг сіна», пов’язується з слц. Ьгасіїо «скеля», Ьгаїо, ч. ВгасІІо, ст. Ьгасіїо «тс.», Ьгасіїа (мн.) «укріплення», укр. [бороло] «скеля».— Дзендзелівський УЗЛП 149; Фасмер II 70; МасЬек Е8ІС 63; ЗССЯ 2, 200—201; 81. ргазі. І 320—321; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 403—408.— Див. ще бороло.
бразолія (бот.) «темно-синій сандал, деревина дерева Саезаіріпіа Ьгазіїіеп-БІ8», [бредзелія, брезелія, брезйлія] «тс.» Ж, [бразилія] «рід квітки», [бразбля] «тс.», [бразолійник] «горщик, в якому варять сандал», [бразолїйний] «сандалово-синій, пофарбований синім санда
лом», ст. бразал'бя (бот.) «Саезаіріпіа: от каменя бразал'би» (1727); — давнє запозичення з польської мови; п. Ьге-гуііа «тс.», [Ьгагу1)а] «стружки бразолії», ст. Ьгугу1]'а походить від лат.. Ьгізіїшш «азіатська фарбувальна деревина» (можливо, сюди ж лат. Ьгігіїїа' «рослина медунка, з фіолетовими квітками»), що зводиться до мал. Ьеггі, засвідченого у XIII ст. М. Поло; ця назва дерева перенесена на країну (укр. Бра-зілія, р. Бразйлия, н. Вгагуїіа, Вгегуїіа),. на узбережжі якої росли дерева, що давали фарбу темно-синього кольору; назва дерева неточно виводилась (Тимч.. 131; 8\К І 205) від назви країни Бразі-лія.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 93;. Вгйскпег 40.
Ібрай] «товкач для збивання бринзи»; — очевидно, пов’язане з рум. Ьгаі(иХ «тс.»; характер зв’язку неясний.— Кравчук ВЯ 1968/4, 128.
брак1 «щось непридатне, вада; відсутність; [відходи після спалюванні», дров, соломи тощо; гній з рани Л]»,. [бракарь] «сортувальник» Я, бракер* бракувальник, [браковщйк Яї «тс.», бракераж, бракбвка, [браковйтий Ж, бра-кбвий Я], [брашнйй] «забракований,. недоброякісний, другосортний» Ме, бракувати «сортувати; нехтувати, відкидати;., невистачати», бракнути «невистачати?» вибракбвка, перебракбвка, розбракбвка, ст. подбрак «рід» (1559), {чинити) брак «вибір» (XVII ст.), {не бьіло) браку-(XVIII ст.) «нехтування, вибраковування»; — р. бр. брак, п. Ьгак «брак,, недолік, хиба», ст. Ьгак «вибір» (XV, XVI ст.), «відсутність» (з XVIII ст.)„ ч. слц. Ьгак «брак, недолік, відсутність», вл. нл. ЬгасЬ «вада, недолік, хиба, відсутність», болг. брак, м. бракува «бракувати», слн. Ьгак;— запозичено, мабуть, через польське посередництво, з середньонижньонімецької мови; снн.. Ьгак «вада, недолік; відсутність» (нвн.. Вгаск «брак (товару)») пояснюється по-різному: як пов’язане з нвн. ЬгесЬегт «ламати», гот. Ьгікап, англ. Ьгеак «тс.»,, пор. снн. §еЬгек «шкода, дефект, вада, недуг», §еЬгеск, нвн. СеЬгесЬ, СеЬге-сЬеп «тс.» (Фасмер І 206) або як верхньонімецька видозміна нижньонімецького
МАаск «пошкоджене судно» (КДи§е — Міігка 94—95); зв’язок з тур. Ьгак «покидь» («покинь»?) (Тимч. 132) не доведений.— СІС 108; КісЬЬагсИ 36; Шелудько 22; Шанский ЗСРЯ І 2, 186—187; Смирнов 65; Вгйскпег 38; Засіп.— Аііг. У)УЬ. І 431; Верп. 1 80—81; СЬгізііапі 41.
[брак2] «набір до війська, призов»;— не зовсім ясне; можливо, пов’язане з брати (пор. бранка «набір (рекрутів)»), але не виключена й можливість зв’язку з укр. вибракування.— Пор. брак1, брати.
[брак3] (бот.) «берека, ЗогЬиз іогті-паїіз Сгіг., Ругпз іогтіпаїіз ЕЬгЬ.»; — очевидно, пов’язане, як результат деетимологізації, з [берек], берека «тс.». — Мозгупзкі Р24Р 54.— Див. ще берека.
[браклені (бот.) «чорноклен, Асег сашрезіге Б.» Ж, [бреклен] «тс.» ВеБ; — неясне; спроби виведення від гіпотетичного балтослов’янського *Ьга§а-к1е-паз < *шга§а-к1епаз «кольоровий клен», пор. лит. гпаг^аз «різнокольоровий» (ЬоешепіЬаІ ХГЗІРЬ 7, 407; КЕ8 11, 73) та ін. залишаються непереконливими.— Див. ще клен.
браконьєр, браконьєрство;— р. браконьєр, бр. браканьер, п. Ьгакопіег, болг. бракониер, браконер; — запозичення з французької мови; фр. Ьгасоп-піег «браконьєр», раніше «мисливець із псом», пов’язане з Ьгасоппег «полювати без дозволу», раніше «полювати з собакою», утвореним від *Ьгасоп (пор. пров. ст. Ьгасоп «порода собаки», фр. Ьгадие «лягавий пес»), запозиченого з германських мов(пор. двн. Ьгаско«соба-ка-шукач», споріднене з лат. їгап£о «ламаю»).— СІС 108; ВІосЬ 97.—Пор. бреш.
Ібрам] «вузька смужка хутра для обшивання кожухів», [брама] «опушка з сап’яну, плису або смушок», [обранка] «облямівка верхнього одягу шнурками», [обранка] «сукно для облямування одягу; обшивка» Ж, ст. брама «лиштва в платті, облямівка» (1574), брамовати «обшивати по краях» (1573); — р. заст. [брама], [барама] «барма, опліччя; намисто на урочистому одязі, риза священика; кільчастий обладунок (кольчу
га)», п. ст. Ьгаш, Ьгаша «прикраса на руках чи ногах жінок», Ьгашка «дорога прикраса на голові або на шиї жінки», ч. ргуш «галун, позумент, нашивка», ст. ргеш, слц. ргат «тс.», вл. Ьгаша, нл. Ьгаш, слн. ргат; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; нвн. [Вгаше] (Вгаше, свн. Ьгеш) «обшивка, опушка, хутряна оторочка» споріднене з гол. Ьгааш «край, борт», англ. Ьгіш «тс.», рвн. уегЬгашеп «облямовувати, обшивати», двн. Ьгаша «ожиновий кущ», дісл Ьагшг «край, кайма, облямівка, обшивка», сангл. Ьаг-ше «тс.», що походять від іє. *ЬЬег-«виступати вперед, випинатися»; в слов’янських мовах запозичення, що походять від свн. Ьгаш' і. від дісл. Ьагшг, частково змішались; непереконливе пов’язання (Мікі. ЕЇБ 783) з слов’янським рамо, рамії як наслідку граматичного перерозподілу форм типу р. обрамья, обрамок, обраменье, раменье «край, межа лану».— Вгйскпег 38; МасЬек ЕЗЛС 489; Маігепаиег ЬЕ 7, 9; К1и§е—Міігка 102, 813.— Пор. барма1.
брама «ворота», [бряма] «тс.» Ж, [б рамний] «воротар, сторож», ст, брама (1591); — р. заст. [брама, брана], бр. брама; — давнє запозичення з польської мови; п. Ьгаша «в’їзд, вхід до будови, великі двері, ворота; передмур’я; ключ; дорога, підхід, приступ», [Ьгаша, дагаша, Ьгап], ст. Ьгапа «тс.» походить від ч. заст. [Ьгапа] «широкий прохід, вхід, в’їзд до будівлі, саду, міста», ст. [Ьгапа] «оборонні укріплення, окоп, шанець», що, як і слц. Ьгапа «ворота, вхід, міська застава», є прямим відповідником до п. ст. Ьгопа «перегородка, бар’єр; гребля, загата; перешкода, перепона; укріплення»; сюди ж належать аналогічні споріднені утворення др. боронь «перегородка, перешкода, перепона», вл. Ьгбпіса «діафрагма», м. брана «гребля, загата млинова», схв. брана «тс.», пов’язані з псл. *Ьогпііі, укр. боронйти.— Дзендзелівський ККЗ ЕТИ 15, 119—120; КісЬЬагсД 36; Зіатекі І 41, 43; Вгйскпег 38; МасЬек ЕЗІС 64; НоІиЬ—Кор. 75; Засіп.— Аііг. У)УЬ. І 407; Вегп. І 74.— Див. ще боронити.
брамурний (у виразі б. камінь «азотний окис кобальту»); — неясне; можливо, пов’язане з брамурт (пор.).
[брамурт] «червона фарба» Ж; — п. Ьгагпгоі, [ЬгатЬгоі]; — очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Ьгаипгоі складається з основ прикметників Ьгапп «коричневий, темний», спорідненого з дісл. Ьгйпп,двн. свн. Ьгип «тс.», укр. бриніти «дозрівати», і гоі «червоний», спорідненого з двн. тої, дангл. геасі, дісл. гаибг, гот. гаифз, лит. гайсіаз, псл. *гис(ь «тс.», укр. рудий.— Шелудько 22; 8\ї/ І 200; К1и§е—Міігка 97, 609.— Див. ще бриніти, брунатний, рудий.
[брамушка] «мурашка» ЕЗб ЗО, ст. брамушки (XVIII ст.) «мурашки, хробаки (?)»; — неясне.
Ібрандебуриі «шнури гусарського мундира» Ж; — запозичення з польської мови; п. ЬгапбеЬигу «вишивки, галуни, позументи» походить від назви німецької землі Вгапс1епЬиг£.— КісЬЬагсіі 36; Шелудько 22; Вгйскпег 38.
брандер «судно, застосовуване для підпалювання ворожих кораблів і для того, щоб загородити їм шлях до порту»; — р. брандер, бр. брандзр, п. Ьгап-сіег; — запозичення з голландської чи німецької мови; гол. Ьгапсіег, нвн. Вгап-сіег «тс.» пов’язані з нвн. гол. Вгапсі «пожежа», нвн. Ьгеппеп «горіти», спорідненими з двн. гот. Ьгіппап «тс.», дірл. ЬітііЬ «жар, шал», лат. їєгуЄгє «кипіти».— СІС 108; Фасмер І 207; Смирнов 65; СЬгізііапі 40; Кораііпзкі 141; Меиіеп 47; К1и£е—Міігка 95.
Ібранджя] «галузь, фах; вид» Ж, [браньж<>\ «компанія, гурт; банда» О; — п. Ьгаг'га «галузь», Ьгапзга «тс.», слц. Ьгап(сі)га «тс.; наволоч, покидьки»; — через польське, словацьке і, можливо, німецьке посередництво (н. ВгапсЬе «галузь, фах, спеціальність») запозичено з французької мови; фр. ЬгапсЬе «гілка, сук; розгалуження; галузь» походить від лат. Ьгапса «лапа, нога», можливо, пов’язаного з гал. Ьг-, утвореним від *иг-, спорідненого, мабуть, з лит. галка, псл. *г<2ка «рука», укр. рука; зв’язок лат- Ьгапса безпосередньо з герман
ськими словами (Меуег-ЬйЬке 1271) або з гр. фірау^ «розколина, ущелина; безодня» (8сЬгбсіег АЇЗІРЬ 28, 33) сумнівний.— Кораііпзкі 142; ВІосЬ 98; Ьапгаі ПО; Саті11зсЬе§ 145; Егетсідабг-ІегЬисЬ 87; ХУаІсІе—Ноігп. І 114; Ег-поиі—Меіііеі І 75.— Пор. рука.
[брандзя] «бур’ян»; — очевидно, пов’язане з [браньжа] «гурт, банда».— Див. бранджя.
брандспойт; — р. бр. болг. брандспойт; — через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. ЬгапсізриИ утворено з основ іменників Ьгапб «пожежа», спорідненого з н. Вгапб «тс.», і зриіі «труба для поливання», пов’язаного з дієсловом зриііеп «помпувати, поливати, бризкати», спорідненим з дісл. зруіа «плювати», двн. днн. зрТ^ап, гот. зреішап, лат. зрио, лит. зріаиіі, стел, ндквати, укр. плювати.— СІС 108; Шанский ЗСРЯ І 2, 188, Фасмер І 207; Меиіеп 47; Угіез 1ЧЕ\¥ 687; Угіез АЕ\¥ 539; їбЬаппеззоп 904—905.— Див. ще брандер, плювати.
[бранзолета] «браслет», [бранзоля, брансолєта] «тс.»; —бр. бранзалет; — запозичення з польської мови; п. Ьгап-зоїеіа, Ьгапгоіеіа «тс.» є результатом видозміни фр. Ьгасеїеі «браслет».— Вгйск-пег 38; 8Ш І 201.— Див. ще браслет.
[бранзбля] «внутрішня підошва (черевика)», [брандзель, брандзблі, бринд-зблі] «тс.»; — п. [Ьгапгоіа] «устілка», Ьгапбгеі «внутрішня підошва у взутті», [Ьгапбгіа, Ьгопгеї], ч. Ьгапгої, Ьгапг.оіе, слц. Ьгапгої, [Ьгапгоіа]; — запозичено (можливо, через польське і словацьке посередництво) з німецької мови; нвн. ВгапФюЬІе «устілка» виникло в результаті скорочення складного слова ВгапФ ІебегзоЬІе, утвореного з іменника Вгапсі-ІесІег «палена шкіра» (тобто шкіра, пошкоджена тавром), що складається з основ іменників Вгапсі «горіння, пожежа» і Ьебег «шкіра», спорідненого з дангл. Іебег, дірл. ІеіЬаг, кімр. Песіг «тс.», та іменника 8оЬ1е «підошва», запозиченого з латинської мови (лат. зоїа, мн. від зоїиш «підошва ноги, грунт, земля», споріднене з сірл. зо1аі§ «підошви» (мн.), гр. оХіа «підошва»).— 8\Ь І 200; К1и§е—Міігка 95—96, 714; \Уа1 сіє—Рок.
II 532; Шаісіе—Ноїт. II 507—509, 554, 557.— Див. ще брандер.
[бранка1] (іхт.) «марена дніпровська, ВагЬиз ПиміаШіа (В. Ь. ЬогузІЬепісиз СуЬ.)» ВеЛ, Г, [брянка] «тс.» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. Ьггапа (іхт.) «ВагЬиз», Ьгхапка «ВагЬиз Реіе-пуі», [шгхапка, тггемгка] споріднені з укр. [мерена] «дніпровський усач», [меренка] «гольян» (псл. *тегпа); початкове Ь на місці закономірного т розвинулось на польському мовному грунті в позиції перед г’; виведення польських форм ВІД лат. гпйгаепа «мурена» (Вгйскпег 44) помилкове.— Коломиец Ихтиол. номенкл. 27.— Див. ще мерена.— Пор. марена, ме-ренька.
[бранка2] «хвороба бджіл» Л; — неясне.
брас (стиль плавання); — р. брасе, бр. болг. брас, п. Ьгаз; — нове запозичення (можливо, через російське посередництво) з французької мови; фр. Ьгаззе «обхват двох рук; вид міри довжини; морський сажень; стиль плавання», можливо, через ст. Ьгасе (XII ст.) пов’язане з лат. Ьгас(с)Ьіа, наз.-знах. в. мн. від Ьгас(с)Ьіит «рука».—СІС 108; Шанский ЗСРЯ І 2, 189; Оаигаі 111.— Див. ще бра.— Пор. браслет.
браслет, ст. браселики (мн., 1571); — р. болг. браслет, п. ст. Ьгазеїеі:, Ьгасе-Леі, ч. Ьгагоіеі, Ьгагоіеіа, слц. Ьгагоіе-Іа, м. бразлетна, схв. бразлетна,— запозичення з французької мови; фр. Ьгасеїеі «браслет» виводиться від лат. ЬгасЬіаІе «тс.», похідного від Ьгас(с)Ьіит «рука», або від фр. Ьгаз «рука», що походить від лат. Ьгас(с)Ьіит, слат. Ьга-сіп(ш) «тс.».— СІС 108; Шанский ЗСРЯ І 2, 189; Фасмер І 207; Вгйскпег 38; ВІосЬ 99; Сгаті!1зсЬе§ 143; Оаигаі 111.— Див. ще бра.— Пор. брас.
брат, [бра] «брате» Ж, [бря] «тс.» Ж, Ібратак] «друг» Ж, [братач] «тс.» Ж, [браташ] «тс., брат» Я, [братан] «племінник», [братанець, братанич, брата-нок Ж, братунок ВеЛ, братичич Я] «тс. (по брату)», [братняк] «син дядька чи тітки» НЗ УжДУ 26, [братранець] «тс.» тж, [братнячка] «дочка дядька чи тітки» тж, [братанна] «дочка брата»
тж, [брататися] «братці», братва, [бра-тейка] «братик» Я,[братейко], [братель-ник] «старший брат церковний» ВеБ, [братерник] «тс.» ВеБ, братерство, [братйло] «брат» Я, [братйня] Ж, [бра-тій, братчик Ж, братунь ВеБ, братусь Я, брашень Ж] «тс.», [братьб] «тс.; товариш, побратим, двоюрідний брат» НЗ УжДУ 26, [братйм] «побратим», [бра-тймство] «побратимство», [братйна] «братуха, [дружина брата Пі]», [брати-ця] «дружина брата» Я, [братйха] «тс.», [братова] «тс.; дружна компанія» Г, Ж, Пі, [братйтелі] «двоюрідні брати і сестри», [братівствб] (зб.) «брати» Г, Ж, [братовйзна] «спадщина після брата», [братівщина] «тс.; військова дружина, загін» Пі, Ж, [братйща] (зб.) Ж, братія, [братки] (мн.) «вид хлібного печива», братство, [братчина] «братство» Ж, [братщина] «церковне братство» Я, браття, [братця] «брати» Ж, братчик «брат; член братства (церковного тощо); член Січі», [братчиця] «учасниця в дівочому братстві» Я, братерній, [братані Ж, [брагпнин] Ж, братній, братати «здружувати», брататися, [пб-брат] «побратим» Ж, побратим Ж, Г, [побратймець, пббро Ж] «тс.», побратимство, [побратймий] Ж, [побратний] Ж, розбрат «ворожнеча»; — р. бр. болг. м. брат, др. брати, братр-ь, п. Ьгаі, ст. Ьгаіг, ч. Ьгаіг, ст. Ьгаі, слц. Ьгаі, вл. Ьгаіг, Ьгаі, (мн.) Ьгаіга, нл. Ьгаі, Ьгаіз, полаб. Ьгоі, схв. брат, слн. Ьгаі, стел. Братр-ь, врат-ь; — псл. Ьгаігь, Ьгаіь; — споріднене з гр. <рратт)р, (рратсор «член фратрії», прус. Ьгаіі, Ьгаігікаі (мн. зменш.) «братки», лит. Ьгоіегеїіз «братик», лтс. ЬгаіагШз «братець», дінд. ЬЬгаіа «брат», ав. Ьгаіаг-, ос. агуасі, вірм. еІЬаіг, лат. (гаіег, ірл. ЬгаіЬіг, гот. Ьгофаг, двн. Ьгпосіег, тох. А ргасаг, тох. В ргосег «тс.»; пор. ще зменш, лит. Ьгбііз, лтс. Ьгаїіз, іллір. Рра; недостатньо обгрунтоване пов’язання слов’янських форм з іє. *ЬЬег-, *ЬЬга- «нести, родити» (Горяев 26—27).— Бурячок 66; Критенко Вступ 504, 540; Шанский ЗСРЯ І 2,. 189—190; Трубачев Терм, родства 58—63; Фасмер І 207— 208; Преобр. І 42;51а\у§кі І 41; Вгйскпег 39—40; МасЬек Е83С 64—65; БеЬг-
8р1а\уіпзкі—Рої. 54—55;. БЕР І 74—75; 8кок І 199—201; ЗССЯ 2, 238; 3, 8—9; 81. ргазі. 1361—362; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 432—434; Лопатин ЗИРЯ IV 42; Георгиев Бьлг. език 1961/2, 101; Вегп. І 82; Меіііеі ІЕ 2, 295—296; Мікі. Е\У 20; Тгаиітапп 36; Топоров І 247—248; Ви§а КК І 434; МйЬІ,— Епсіг. І 328-329; Бєлєцкий Принципи 137; Кгеізск-тег Сіоііа 3, 33; Оіг§Ьзкі ЬР 2, 283; БР8, 186; ЬР 9, 21; Джаукян 231; Мауг-ЬоГег II 530; Ресіегзеп Кеіі. Сг. І 48; Рокоту 163—164.
[братван] «сковорода» Ж, [братван-ка Ж, бршпван До, бритвана, бритван-ка, бритванна Ба] «тс.; деко», ст. брьпп-вана «тс.» (XVI ст.); — р. прбтивень «деко», п. ЬгуЕмапа, ЬгуіІапа, Ьгуііап-па «деко, лист», заст. Ьгоііаппа, [Ьгаііа-па, Ьгоіїапа], ч. [Ьгиіуап, Ьгиіїап, ргоі-7ап| «тс.»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Вгаірїаппе «сковорода» складається з основ дієслова Ьгаіеп «жарити смажити», спорідненого з двн. Ьгаіап, днн. Ьгасіап, дфриз. ЬгеНа, дангл. Ьгаесіап «тс.», лат. (геіаіе «сковорода», Гегтеп-іит «кисле тісто», і іменника Ріаппе «сковорода, деко», який зводиться до нар.-лат. раппа (*раіпа), лат. раііпа «миска, кастрюля, сковорода», що, можливо, походить від гр. латіет] (*лє-тагц) «миска», пов’язаного з летами ці «розстилаю, розгортаю», спорідненим з лат. раіео «я відкритий», лит. реі^з «плече», ав. раїїапа «широкий».— Шелудько 22; Тимч. 138; 81. тмуг. оЬсусй 96; Вгйскпег 43; Масіїек Е8ЛС 70; Кіи-§е—Міігка 540—541; АУаІ сіе—Ноїш. II 447; Воізасц 750, 775—776.— Див. ще фермент.
брати, беру, братися (за) «починати», бральник «робітник, який збирає льон, коноплі», [браля] «бральниця», бранець «полонений; [рекрут; людина, яку найняли вибрати коноплі]», бранка «полонянка; [набір рекрутів; сваха, що веде молодих у дім молодого Я; назва, пов’язана з ткацьким верстатом Доп. УжДУ І]», [брачки] (мн.) «рогач» Л, [бранка] «тс.; вимога на продукти, купівля; [соснова лопата Ва; тупа лопатка, якою підбирають сміття, глину тощо
ЛЧерк; грабарка Л|», [братка] «взят-ка» (при грі в карти), беркйй «липкий, клейкий; проворний (до роботи)», бе-ручкйй «тс.», [брачкйй] «той, хто любить брати, хабарник», [бранний] «застосовуваний при вибиранні» ЛЧерк, вбиральня, вбирач (спец.), [вбйрка] «франтиха» Ж, вбиральний, вбирний, вибиратися «збиратися в дорогу, виїжджати», [ви-бйранка] «вибір», вйбір, вибірка, вибірки «залишки, брак; вередливість, перебірливість; [узори Мо]», вибірнйк (спец.), [виборець] Ж, вибори, вибранець, вибірковий, [вибірний] Ж, [вибірний] «збирач податків» Ж, вйббрнйй, виборбвий, [вйбо-рочний] Я, [виборчий] Ж, [відбиральник] «приймальник, покупець; одержувач» Ж» [відбдрець.] «тс.», [відбір] «приймання; набір рекрутів» Ж, відбірка, відбірник, від-ббрчик «відбірний струг», відбірний «добірний; такий, що відбирає», впідбір, добирати «доїдати; догадуватися, метикувати», добиратися «діставатися», добирач, добір, добірка, [добрання] «вибір», довибори, добірний, [добірчивий] «розбірливий» Ж, [забірати] «перегороджувати стінкою», забиратися «зайти, залізти; піти геть», [заберки] «складки на спині свити» Я, [забори] «тс.; задатки за роботу» Я, забірнйк, [забір] «вишивки на кінцях перемітки; грабіж, захват Ж», [у забір] «на заробітки», забірняк «той, хто бере плату за роботу вперед», [забор] «перегородка з дощок (у хліві) Я; відправлення боржників на польові роботи Ж», [забора] «ряд каміння, що перерізує русло ріки (на дніпровських порогах); комишева стінка, що перетинає річку (під час ловіння риби котцем) Г; барикада, оборона, захист, гребля Ж», заббрка «шуба з складками на спині», [заборянйн] «робітник, який іде на роботу для виплати податків» Ж, Г, [забираний] «мережаний» (про сорочку) Ж, [забірний] «такий, що багато бере» Ж, [забірчйвий] «загарбницький, хижацький» Ж, [забірний Я, заборчйвий Ж] «тс.», [забором] «спосіб ткання (квітчастих килимів тощо)» Ме, [збйркувати] «щось легке збирати» Ж, [зборувати] «ярмаркувати» ВеУг, збирач, [збіранник] «збирач» Ж, збиральник, збір «збори; колекція, зібрання; [продукти з молока (сме
тана, масло); ярмарка; зібрані внески, податок Ж1», [збіранка] «збирання», [збі-ранйна] «тс.; зібрання, зібране звідусіль», [збіранйця] «тс.», збірка «збори; сходка; збирання; колекція, зібрання; [овечі шкури, що скуповувались на полтавських ярмарках Г]», збірник «зібрання, колекція» Ж, Г, [збірниця] «мітла; зборище», збірня «кімната, де збираються на сходку», [збірщик] «збирач податків» Ж, [збірщина] «зібрані гроші» Ж, збори «зібрання людей; складки на одязі», зборище, зборка «складка на одязі», [зббрниця] «ящик, скриня для збирання» Ж, [зборня] «збори; дім, де збираються люди тощо; общинний дім; казарма» Ж, зббрчий «збирач податків», збиральний, збірний, збірчастий, збористий, зібрання, [набирати] «наривати (про болячку); купувати матеріал для шиття», набір «набирання (рекрутів); сукупність (чого-н., кого-н.); [вантаж Ж]», наббр «тс.» Ж, наборщик «складач», [набдрщицтво] «складання» Ж, наборна «складальна», [набіраний] «зшитий з купованого матеріалу», набірнйй «складальний», [набористий] «прикрашений, оздоблений» Ж, [наборний] «вантажний» Ж, недобір «нестача; [залишок, невиплата; дефіцит; малий вибір Ж]», оббирати «обчищати», [оббиратися] «знаходитися; називатися», [оббиральник] «грабіжник, здирщик», обирати, [обираль-ник] «скребло (шкіряника)» Ж, оборка «бордюр, обшивка; бахрома; вістря» СУМ, Ж, обранець, перебирати «вередувати; згадувати; переодягати», перебиратися «переселятися; переходити, переправлятися; переодягатися», [перебернйчень-ко] «вередун» Ж, перебирач, перебір «лишок, надлишок; огляд, ревізія; перебірливість, вибагливість, каприз, примха», перебірка «сортування; переодягання; дощечка або паличка між рядами ткацької основи; Перегородка», [перебірки] Ж, [перебірник] «вередун», [перебірчик, перебори, перебдрець, переббрщечка ЖІ «тс.», [переборі «заборгованість» Л, пе-реббрка «перегородка», перебірковий, перебірливий «вибагливий», перебірчивий «тс.», перебористий, перевибори, перевиборний, підбиратися «підкрадатися; підроблятися», підбирач, підбір «добір;
[каблук; мотузка]», підбор «набивка на взутті під п’ятою», [підборний] «фальшивий, підроблений; належний до каблука», [побіратися] «виряджатися, рушати», побрати «вирвати (льон, коноплі)», побратися «[тс.]; одружитися», побір «побори, хабарі», [побірець] «збирач», [побірнйці] «плоскінь», Іпобір-чий] «збирач податі», побори, прибирати «брати; упорядковувати; одягати, виряджати, чепурити; вибрати, підібрати (до чого-н.)», прибір «одяг, вбрання, одягання, убирання; готування (до свята, весілля тощо); прикраса, оздоба; [узорна вишивка різнокольоровими нитками по лацкану кожуха]», прибір-нйця «та, що прибирає», прибор (столовий), приббрка, прибиральник, призбирувач, [прибірний] «нарядний», пробирати «виривати якусь частину рослин (коноплі тощо); звільняти, готувати (місце); лаяти», пробиратися «продиратися», [пробіранець] «людина, що її недавно морально покарали» Л, проббр, розбирати «розкладати на складові частини; роздягати; розпізнавати, розрізняти; розуміти, метикувати; пройняти», розібратися «зазнатися», розбирач, розбір, розбор, [розббрка] Ж, розбірливий, розбірний «чіткий, легко зрозумілий; такий, що його можна розібрати і скласти», розббрливий «тямущий, розсудливий», убирати «одягати, прикрашати; бруднити; їсти», убиратися «збиратися, залізти; увійти, оселитися; піти геть», [уберечко] «одяг, убрання», убиральня, [убирач] «прикрашувач» Ж, [убйрок] «прикраса» Ж, [убйря] «вбрання» Ж, убір «одяг, вбрання; церковне облачення», убиральник «скребло (шкіряника)», [убі-рання] «одягання; одяг, штани», уббр (заст). «убір», уббрщик (спец.), убрання «одяг; [штани]», убранство, [убирнйй, убористий, убраний «одягнений», уб-ратий «тс.»; — р. брать, бр. браць, др. бьрати, брати, п. вл. Ьгас, ч. Ьгаіі, слц. Ьгаіі, нл. Ьгаз, полаб. Ьеге «бере», болг. бера, м. бере, схв. брати, слн. Ьгаіі, стел, ккрати; — псл, Ььгаіі, Ьегд, похідне від іє. *ЬЬег- «носити, приносити»; — споріднене з дінд. ЬИагаіі, Ьі-ЬИагіі, ЬіЬИагіі «несе, приносить, веде, відбирає», ав. Ьагаііі «несе», курд. Ьагап
«віднести», гр. <рєр<в «несу», вірм. Ьегет «тс.», алб. Ьіе«веду, приношу», лат. Іего «несу», гот. Ьаіга «тс.», Ьаігап «носити; родити, утворити, виробити», ірл. Ьіги «несу», іоЬіги «приношу, даю»; сюди ж, можливо, лит. Ьегіі «сипати», лтс. Ьегі: «тс.» (Мйкі.— Епбг. І 291, 292), ос. Ьа-гуп «зважувати» (Абаев ИЗСОЯ І 194, 238), дінд. Ькгіік «несення, утримання, винагородження», лат. Іогз «випадок», ірл. ЬгШі «народження», гот. Ьайгреі «ноша, тягар», нвн. Вйгсіе «тс.», ОеЬигІ: «народження» (ХиЬаіу БЕ 28, 31; Вегп. І 51; Тгаиітапп 31; ІЗЬІепЬеск 196; Вищі КК II 314; Міккоіа ІІгзІ. Сг. І 43); первісне значення «нести» зберігається в укр. беремок «оберемок», р. берем, бр. беремо, п. Ьггеті§ «тягар», ч. Ьгіте, слц. Ьгетепо, вл. Ьгет]о, нл. Ьгет]е, болг. бреме, схв. бреме, стел. врФмА «тс.», пор. дінд. Ькагїтап- «несення, зберігання», переносні розвинулись спочатку в префіксальних формах типу *зьЬьгаіі, первісно «знести».— Шанский ЗСРЯ І 2, 190—191; Фасмер— Трубачев І 159; Преобр. І 42—43; Горяев 27; Зіатекі І 41; Маскек Е8ІС 64; Бекг-8рІа\еіпйкі.— Рої. ЗО—31; БЕР І 42—44; 8кок І 201—202; ЗССЯ 3, 162— 163; 81. ргазі. І 485—487; Засіп.— Аііг. УШЬ. І 275—286; Мікі. ЕШ 9; УаіПапі КЕ8 22, 29; Сор Зіам. гєу. 13, 181 —210; К&8 42, 297; Джаукян 86; МаугкоГег II 473, 480, 532; Ресіегзеп КеІБ Сг. II 475; Рокогпу 128—132.
братки (бот.) «фіалка триколірна, Уі-оіа Ігісоїог Б.», братіки «тс.; перестріч, Меіатругшп петогозит Б.», [братка] «Уіоіа ігісоїог», [братбк] «Уіоіа зукезі-гіз Бат.», братчик (і сестрйчка} «Уіоіа ігісоїог Б.», братчики «Меіатругшп петогозит Б.»; — р. [братки] «Уіоіа ігісоїог Б.; Меіатругит петогозит Б.», бр. браткі «Уіоіа ігісоїог; Уіоіа куЬ-гісіа Ногі.; [перестріч, Меіатругит Б.]», п. Ьгаікі «Уіоіа ігісоїог»;—похідні утворення від брат', назви зумовлені тим, що кожна квітка відповідних рослин має різнокольорові пелюстки, і пов’язані з казкою про брата і сестру, які, не знаючи про це, одружилися, а щоб не розлучатися, перетворилися в цю
квітку.— Фасмер II 114; Вісюліна—Кло-ков 181—182; Нейштадт 389—394, 499— 500; Вгйскпег 678; Маскек Іт. гозії. 71, 214.— Див. ще брат.
братрура «піч для смаження; духовка» О, [брагрура, брадура, брандура, братура] «тс.» О; — п. [Ьгаігига]; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; нвн. Вгаігбкге «піч для розігрівання; маленька піч для піджарювання» утворене з основ дієслова Ьгаіеп «жарити, смажити» і іменника Нбкге «труба, трубка», спорідненого з двн. гбг(г)а, гбгеа «тс.; стеблина очерету, порожниста стеблина», нвн. Рокг «труба, ствол; очерет, тростина», гот. гаиз, двн. гбзс(і) «спритний, гнучкий», укр. рух.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 239; К1и§е— Міігка 605.— Див. ще братван, рух.
ібрацар] «срібний браслет Мо; манжета, обшлаг рукава сорочки», [брей-цара] «залізне кільце, яким прикріплюється барнак до герлиги», [брицарі] (мн.) «манжети» Ж; — запозичення з румунської мови; рум. Ьга|агй «браслет», молд. брзцарз «тс.; вишита манжета», брзцзрь «тс.» походять від лат. Ьгаскіаіе «браслет», пов’язаного з Ьгас(с)кіит «плече, передпліччя, рука».— Зскеїисіко 127; Угакіе Вотапозіауіса 14, 133; Мі[й-Аг-та§ та ін. Ротапозіауіса 16, 76; Ри$сагіи 18; СДЕЛМ 60; БЕРМ 92,— Див. ще бра.— Пор. браслет.
брашпиль «коловорот для піднімання якоря на кораблі»; — р. брашпиль, бр. брашпіль, п. Ьгазгрії «тс.»; — пов’язане, очевидно, через російське посередництво з гол. Ьгаабзрії «тс.» або нвн. Вгаізріїї «брашпиль, якірний коловорот, лебідка, кабестан; невелика щогла».— СІС 109; Фасмер І 208; ССРЛЯ 1, 619; Смирнов 65; Меиіеп 45.
бре (приспів у піснях: гей, море, бре!}, брей «тс.», [бре] (вигук звертання; часто вживається як засіб інтимізації мови) Ме, До, [брє] «тс.» Ме; — п. Ьге! Ьге! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.), болг. бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення — «гей»; незадоволення—«ах, ой, ех»; сполучник), брей (виг.), м. бре (виг.) «ого, еге, гей, ей, слухай» (при звертанні до чоловіків), схв. бре (виг.) «хіба, невже,
ну», бре; — пов’язане (в українській і польській мовах через молдавське і румунське посередництво,— пор. молд. бре, вигук звертання, рум. Ьге «тс.») з гр. цлрє (виг.) «ну, гей, ей, ти що», яке походить від иорє «дурню», кличної форми до цсорбе «дурний, простодушний, блазень, скоморох», можливо, спорідненого з дінд. тйгаїї «телепень, ідіот» (з іє. *тО(и)г-, *тйг-); пор. болг. море (вигук до чоловіків), мори (вигук до жінок), тур. Ьге (виг.) «ти що, гей, ей, ну» (з гр.).— Мельничук Молд. З’л. 164; Кобилянський Гуц. гов. 82; Вгйскпег 39; БЕР І 75—76; Младенов 44; Вегпагсі Балк. езикозн. І 96—97; Воізаср 655.
[бреверіяі «суперечка; сварка, чвари», [броварія] «сварка, бійка, галас»;— запозичення з польської мови; п. Ьге-тегіа «галас; бешкет, скандал; безшабашне юнацтво», Ьгешегіе, [Ьга\л.'ег]а, Ьгамагіе] «тс.» пов’язані з іт. Ьгеуегіа «самохвальство, фанфаронство», Ьгауе-гіа «тс.», похідними від Ьгауо «енергійний, діловий; відважний», до якого зводиться й укр. бравий.— 81. муг. оЬсусЬ 94; Вгйскпег 39; ВаШМі—Аіеззіо 592; Баигаї 111.— Див. ще бравий.
ІбревкатиІ «жерти», [бревкало] «ненажера», [бревко, бревтій] «тс.»; — афективні утворення.
брегет «годинник, що відбиває хвилини і показує числа місяця»; — р. брегет, бр. брзгет, п. Ьге§іеі; — пов’язане з прізвищем швейцарського годинникаря Бреге—Вге§иеі (1747—1823).— СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 192; Фасмер І 210; Вгйскпег 39.
бредень — див. брести.
[бредйнаї (бот.) верболіз, 8а1іх сар-геа Б.» Я; — р. їбредйнаї «верба», [бред] «тс.; зрізані на корм вербові гілки»; — не зовсім ясне; пов’язується з брити «зрізувати» (Корнев ЗИРЯ VII 104— 112; Откупщиков 117—118); менш переконливим здається пов’язання з бреду, брести, яке мотивується тим, що рослина росте по мокрих місцях (Фасмер І 210; Преобр. І 44; Вегп. І 83; Тгаиітапп 36); недостатньо обгрунтованим є пов’язання назв цих рослин з алб. ЬгеШ, ЬгесІЬі «ялина» (Меуег Е\У 45); ще більш сумнівне припущення Соболевського
(Зіауіа 5, 440; Лекции 64) про існування вихідної форми *брбд,ь і порівняння з ч. ст. іаЬгасіек «гілка винограду», п. ст. ІаЬгг^й «тополя» (пор. також Вегіа] Езе]і 149; Засіп,—Аііг. УШ. І 158— 159).— ЗССЯ 3, 11—12.
бредня «дурниці, химери», бридня, [бриденька] «тс.», ст. бредня «верзіння, недоречність, дурниці» (XVI ст.);—р. бред, бредить, бредни «бредня, дурниця, нісенітниця», [бреда] «балакун, базіка, дурень», бр. [бредня] «брехня», [бредзиць] «брехати; обмовляти, зводити наклеп», п. Ьгесіпіа «бредня, дурниця, нісенітниця», Ьгебгіс «марити, верзти, ляпати, молоти», [Ьгусіа, Ьгесіа], заст. Ьгубпіа, ст. Ьгубгіс (XVI ст.); — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з брестй, бреду-, якому приписується початкове значення «ходити без певної мети», пор. р. сумасброд (Фасмер І 210; Вегп. І 83; Мікі. Е\У 20; Зіашзкі І 41—42; 81. ргазі. І 366; Засіп.— Аііг. МУ7Ь. І 210—214); п. Ьгесіпіа змушує припустити псл. *ЬгьсІ-, паралельне до *Ьгусі- (Вгйскпег АЇЗІРЬ 11, 123); з огляду на це робиться непереконливе припущення про запозичення східнослов’янських форм з бред- з польської мови (КісЬЬагсіі 37); ці форми пов’язуються також через проміжне значення р. [бред] «скошена різносортна трава» з дієсловом брйти (Корнев ЗИРЯ VII 109—112); спорідненість з дангл. Ьгео-сііап «кричати, кликати, звати», свн. Ьгаіеп «базікати» (НоІіЬаизеп 2І81РН 22, 146) сумнівна; ще менш вдале зіставлення з снн. снідерл. ргаіеп «говорити, базікати», англ. ргаіе «базікати» (уап Ші]к ІЕ 128—130).— ЗССЯ 3, 12—13.
бредулець (бот.) «багно болотяне, Бейти раїизіге Б.», [брезулець] «те.»; — загальноприйнятої етимології не має; найбільш імовірним здається походження від рум. Ьгйсіиіеф (молд. брздулец) «ялинка», демінутива від Ьгай (брад) «ялина, смерека», яке зіставляється з алб. ЬгеіЬ (ЬгейЬ) «ялина»; перенесення назви ялинки на багно в румунській мові могло бути зумовлене тим, що вічнозелене листя багна подібне до глиці ялини; менш переконливе зіставлення з р. [бреді «верба», [бредйнаї «тс.» як назв
рослин, що ростуть на болоті, по якому треба брести (Фасмер І 210); необгрунтованим є пов’язання з ч. ст. ]аЬга<іек «гілка винограду» (Соболевский 81ауіа 5, 440; Лекции 64; Тгаиітапп 36) або безпосередньо з алб. Ьгеій (ЬгесІЬ) «ялина» (Меуег Е\У 45).
[брез] «через; без», [брис] «тс.»; — очевидно, результат видозміни прийменника [през] (*перез) «через» під впливом прийменника без.— Мельничук СМ III 148; Тимч. Акузатив 20.
[брезгань] «пліснява на квасі» Я, [бреск] «вологість; пліснява» О, [брезга-ти] «гидувати» Ж. Ібрезкати] «тс.» Бі, [збрескнути] «закиснути» Ж, їзбреск-лий] «закисаючий» (про молоко), [на-брезглий] «скислий» (про молоко); — р. брезгать «гидувати», [брбснеть] «пліснявіти», [броснь] «пліснява, цвіль», [об-резнуть] «закиснути» (про молоко), п. Ьггаг§ «гіркий (кислий) смак», Ьгозп «пліснява», Ьгозпіес «пліснявіти», г-Ьгга-гщщс «скиснути», ч. Ьгезкпоиіі «киснути», р.-цсл. свр кзгмУти «закиснути» (про квас), сврь.згиУти «тс.»; —очевидно, псл. *Ьгег§ь, *Ьгьг§ь, *Ьгозк- «кислий смак»; — споріднене з норв. Ьгізк «гіркота», Ьгізкеп «гіркий, терпкий»; можливо, похідні від того самого кореня, що й бридкйй; менш переконливе зближення (Вегп. І 85—86; Преобр. І 44) з гр. фріхт) «дріж, страх» або з лат. Ігасео «гіркну, протухаю», а також ототожнення (Вгйскпег 44) з р. брезжить «світати», п. Ьггезгсгу зі§ «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, 192; Фасмер І 211; МасЬек Е84С72; ЗССЯ 3, 18—19; 81. ргазі. І 375, 376; Засіп.— Аііг. УШЬ. І 434— 435; А¥а1іег Зіауіа 36, 267—268; І¥оосі К2 45, 61; Міккоіа Ваіі. и. Зіау. 35.
брезент; — р. брезент, ст. презе-нинг, бр. брьізент, п.Ьгегепі, болг. брезент, бризент;—запозичення з голландської або німецької мови; гол. рге-5ЄППІП£ «брезент», НВН. РгЄ8ЄППІП§, РгЄ-8ЄПІ «тс.» походять від фр. ргесеіпіе «оболонка», що розвинулось із лат. ргаесіпсіа «тс.», похідного від ргаесіп-§еге «оточувати, оперізувати», утвореного з префікса ргае- «пере-, перед-», спорідненого з гр. лараї «при», псл.
ргі, укр. при, і дієслова сіп§о «оперізую, оточую», спорідненого з дінд. кап-саіе «в’яже», капсі «пояс», гр. хі-ухХїд «перегородка», лит. кіпкуіі «запрягати» (коні).— СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 192; Фасмер І 211; ССРЛЯ 1, 623; Смирнов 236; Грот ФР II 370; 81. \ууг. оЬсусії 94; БЕРІ 76; К1и§е—Міігка 5б4;¥гіез ХЕ\Г 546; Меиіеп 156; ЇУаІсіе— Ноїт. І 216—217, II 351.—Дйв. ще при.
брезкнути «пухнути, опухати, набрякати», [бразкнути] «брезкнути» Па, брезклий «опухлий, одутлий; сирий (про дерево», [брезкйй] «одутлий», [брезькйй] «тс.», [бре'скли] (мн.) «сирі дрова» Ж» [забрезкли] «трохи припухлий» Л, [набрезкнути] «набрякнути» Ж, [обрезклий] «одутлий» Ж; — очевидно, похідне від тієї самої основи, що й брякнути «розбухати»; словотворчі стосунки між обома формами не зовсім ясні.— Див. ще брякнути.
брезулець — див. бредулець.
[брекеке] (відтворення жаб’ячого квакання), брекекекати «квакати» (про жабу); — звуконаслідувальне утворення.
брелок «прикраса на ланцюжку до годинника чи браслета»; — р.. болг. брелок, п. Ьгеїок, Ьгуїок; — запозичено, очевидно, через російське посередництво з французької мови; фр. Ьгеїодие «брелок» (з XVII ст.) споріднене з етимологічно неясним (можливо, звуконаслідувальним) Ьгеїідие «дрібна прикраса» (з XVI ст.).—СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 193; Фасмер І 211, 212; Горяев 28; Вгйскпег 39; Маігепаиег 118; Оаихаі 112; ВІосЬ 100; СатіНзсЬе^ 150.
[бремерці] «маленькі плоскогубці» Мо, [бремирці] «тс.» Мо; — неясне.
[бремза] «гальмо», [брендза] «тс.» О, [бремзувати]-, — п. Ьгетга «гальмо», схв. бремза «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Вгешзе «гальмо, гальмовий башмак» споріднене з снн. гол. ргашеп «будувати міст, дорогу» і, можливо, свн. рігег^еп «протискувати, втискувати», гот. гшарг১ап «гнобити, утискати», снн. снідерл. ргате «насильство; тиск, натиск», гол. ргат «тс.», вестфальськ. ргат(е) «прес, лещата»» раннє нвн. Ьгещез «затискач; клема;
намордник».— Онмшкевич СЛиЛ 93; К1и&е — Міігка 99.
[бремкать] «неголосно ревти, мукати» Л; — очевидно, споріднене з п. Ьггтіес «звучати», м. брмчи «бренить», двн. Ьгетап, свн. Ьгетеп, нвн. Ьгиттеп «бурчати, ревти», лат. їгетеге «тс.», дінд. ЬИгатагаЬ «бджола».— ЗССЯ З, 68—69; К1н£е — Міігка 104; Вегп. І 94—95; УУаІсіе —Ноіт. І 544.
бремсберг «похила галерея в копальнях і ін.»; — р. бремсберг, бр. бремсберг; — запозичення з німецької мови; нвн. ВгетзЬег§ «сортувальна гірка, бремсберг» складається з основ дієслова Ьгеїнзеп «гальмувати», пов’язаного з іменником Вгетзе «гальмо», та іменника Вег§ «гора», спорідненого з псл *Ьег£ь, укр. берег.— СІС 109; ССРЛЯ 1, 624,— Див. ще берег, бремза.
[брендати] «бродити, вештатися» Ж, [забрендатися] «забруднитися» Ж; — р. [брьіндать] «вештатися», бр. [брьїн-даць] «ходити, чалапати», абрьіндаць «заляпати, забризкати», забрьіндаць «тс.», ч. Ьгупсіаіі зе «бруднитися, борсатися в грязюці», болг. [бренцам] «тиняюсь», [брендзам] «забруднюю»;— очевидно, результат пізньої (після припинення процесу утворення носових голосних) афективної видозміни основи Ьгесі-, Ьгосі-, яка зберігається в формах брести, бродити; пор. лит. Ьгепсій «бреду», Ьгізіі «брести».— БЕР І 77; Засіп,— Аііг. УАУЬ. І 210—213.— Див. ще брести.
брензил, брензилі — див. френзлі.
[бренйця] (ент.) «лугова муха, Біт-поЬіа» Ж;— не зовсім ясне; може бути зіставлене з брень, бреніти (пор. болг. бр'ьнчелйва муха, Дювернуа І 161) або з р. брение «глина, болото», др. бьрние «тс.».
[бренчка] (бот.) «дзвінець, РБіпаліВиз сгізіа §аШ»; — пов’язане з бреньчати. бриньчати; назва зумовлена тим, що насіння достиглого плоду дзвінця звучить, як брязкальце (пор. російську назву тієї ж рослини погремок'у, спроба пов’язання з бреніти «бриніти, червоніти, красуватися» (Мозгупзкі ЛР 37/4, 293—295) недостатньо обгрунтована.— Вісюліна — Клоков 276—277, 252
281; Нейштадт 502—503.— Див. ще брень.
[брень] (вигук, що передає звучання струни), брань «тс.», [бреніти] «звучати, дзижчати, дзвеніти», бриніти «тс.», бренькати «погано грати; смикати струну», бринькати «тс.», [бреньчати], бриньчати, [бренлйвий], [бренч] «трутень» ВеНЗн, [бренчик] «тс.» тж, [бренькач] «поганий музика; дзвінка монета», [бринькач] «дзвінка монета», бренькіт, [бринчдк] «дзвінок, бубонець» ВеУг, бринькало «всякий музичний інструмент, на якому можна бриньчати» Я, [бронйти] «бриніти, дзвеніти» Я; —р. брень, брьінь, бренчать, брьінчать, бр. [брин-брин], брйнкаць, п. Ьгпіес, ч. Ьгпк, Ьгпсеіі, Ьгпкаіі, слц. Ьгпк, Ьгпсаі', Ьгпкаі', вл. Ьгіпк, Ьгіпсес, нл. Ьг)епк, Ьщепказ, Ьгіпсаз, болг. бренцам «тихо плачу», брчм-бр'ьн, бранкам, м. брмне, брмчи «бринить», схв. бренкати, бренцати, слн. Ьгепсаіі, Ьгпеіі; — очевидно, утворення від чотирьох праслов’янських варіантів основ *Ьге-п-, *Ьгь-п- *Ьгь-п-, *Ьгу-п-, споріднених з основою *Ьг§-, збереженою в брякати; українські форми на бри-, мабуть, усі походять від основи *Ьгь-п-, форми на бре----від
основи *Ьге-п-.— Шанский ЗСРЯ І 2, 194; Фасмер І 212; Преобр. І 44—45; Горяев 28; Оіг^Ьзкі РЛ 1962/1, 21; Вгйскпег 45; Масйек Е8ЛС 67, 72; БЕР І 83; Младенов 44; Зкок І 206 — 207; ЗССЯ 3, 68—69; 81. ргазі. 1 369— 371; Засіп,—Аііг. УАУЬ. І 178—182; Вегп. 1 84, 88.— Див. ще брякати.
брести «іти (переходити) вбрід; повільно йти», брод/'іти «ходити, йти по воді; ловити рибу бреднем; повільно ходити без мети», [бредень] «невід, сітка, волок» Ва,[бредець] «бродяга» Я,\бре-лець] «той, хто переходить вбрід» Я, брід, [брілець] «той', хто переходить вбрід» Я, [бродйсько] «брід», [бродня] «блукання» Я. [бродяк] «волок, рибальська снасть» Мо, Берл, Ібрбдбк] «малий брід, поточок» ВеЗн, Я, Ж, бродяга, бродяжити, [бріднявий] «грузький» Ж, [брідьма], бродом, [вза-брбд (ходити)] Ж> врозбрід, вибродити
«задрипати», забродити «тс.», забрід «відхід на заробітки, бродяжництво; бурлакування; рибний завод», заброда «задрипанець; волоцюга», забрддчик (заст.) «робітник, який ловить рибу сітками (на заводах)», збрід «потолоч; [вузьке місце в річці; мілке місце, де пристає пором» Ж)», їзбрідє] «місце нижче броду» Ж, Ізбрідь] «потолоч» Ж, [зброд, збродь] «тс.» Ж, Ізбрдденьї «бродяга, приблуда» Ва, [збрбдник] «волок» Я, [межйбріді «місце між двома бродами» Ж, набрід «пришельці, потолоч», наброд «тс.», [побридки] «бродяжництво», розбрід, убрід, [убродй] «убрід»; — р. брести, бродить, бр. брадзіць, др. брести, бродити, п. Ьгп^с «брести, грузнути», Ьгосігіс, ч. Ьгізіі, Ьгосіііі зе, слц. [Ьгзі'І, Ьгосііі', Ьгсіпйі', вл. Ьгосіхіс, нл. Ьгогіз, полаб. Ьгасій (*Ьгосіеііть)), болг. брбдя, м. броди, схв. бродити, слн. Ьгезіі, Ьгосіііі, стел, врести; — псл. *Ьгь«іі < *Ьгьсііі (* Ьгесіф), Ьгосіііі; — споріднене з лит. Ьгепсій, Ьгізіі «переходити вбрід», Ьгусіоіі «стояти у воді», Ьгасіуіі «переходити вбрід», лтс. Ьгісіи, Ьгізі «бродити, переходити вбрід», Ьгасіаі «переходити вбрід, чалапати (по болоті)», можливо, також алб. ЬгеіЬ «підстрибую», фрак. Врєбаї (топонім), тох. В ргезсіуе «баговиння, грязюка»; іє. *ЬЬгес1-; зіставлення з гр. арбю (<*шгс1б) «змочую, мочу» (ЛбЬап-пеззоп К2 ЗО, 451) сумнівне.— Шанский ЗСРЯ І 2, 194; Фасмер—Трубачев І 210—211; Преобр. І 45; Вгйскпег 40; Зіашзкі І 41, 42; МасЬек Е5ЛС 74; Ьекг-ЗрІачДпзкі—Рої. 49; Кузнецов ВЯ 1957/2, 108; Георгиев ВЯ 1958/6, 16; БЕР І 80; 5кок І 216; ЗССЯ 3, 14— 15; 51. ргазі. І 368—369, 382 —383; Засіп — Аііг. УАУЬ. І 210—212; Вегп. 183; Тгаиітапп 37; Егаепкеї 58; МйЬІ.— Епсіг. І 321—322, 332—333; Агитаа АІ81РН 26, 128; Меуег Е4У 46; ІР5, 181; Рокоту 164. — Пор. бродити.
бретель, бретелька; — р. бретель, п. Ьгеіеіка, схв. бретела, м. бретела; — запозичено з французької мови, очевидно, через російську і польську; фр. Ьгеіеііе «лямка, бретелька» загальноприйнятої етимології не має; пов’язує
ться з двн. ЬгіШІ «повід, вуздечка», Ьгеіііі «тс.» (Паигаі 112; ВІосЬ 100) або з гіпотетичним дієсловом *Ьгаіеіе-Іег, похідним від іменника Ьгаіе «канат» (СіатіПзсЬе^ 151). — Шанский ЗСРЯ І 2, 194; Фасмер І 212.
бретналь (заст.) «даховий цвях, костиль, цвях», [бринтало, бринталь, блатнар] «тс.», [бренталь] «тесовий цвях» Я, ст. за братнали (1633); — запозичення з польської мови; п. Ьгеі-паї, Ьгаіпаї походить від н. Вгеііпа§е1, яке складається з основ іменників Вгеіі «дошка», що є давнім варіантом до форми Вогсі «борт», і Ма^еі «цвях», спорідненого з лат. ип§и1а «кіготь, копито», лит. па^а «копито», укр. нога.— Тимч. 137; Шелудько 22; НісЬЬагсІі 36; КогЬиі РЕ 4, 496; 51. сууг. оЬсусй 94; Вгйскпег 39; К1и&е—Міігка 99, 500—501.— Див. ще бердо1, борт, нога.
[бреус] «незграбна, нетактовна, велика на зріст людина»; — неясного походження.
брехати «говорити неправду; гавкати», [брех] (виг.), [брех] «гавкання», брехіт «тс.», [бреха] «брехун, брехуха», [брехака] «тс.; епітет собаки», [брехало], [бреханйна] «брехня» Я, [бре-харь] «брехун» Я, брехач, брехачка, брехенька. «баєчка, небилиця», [брехи] «вигадки» ВеБ,[брехлд] «брехун» Я,[брех-ля], брехня, [брехтя], брехун, брехунець (заст. ірон.) «адвокат», брехунка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї)», брехуха, [брешкд] «брехунчик; гавкаючий собака», брехливий, [набрехач] «донощик, обмовник» Ж, Іобрехи] «брехні, наклепи» Ж, перебрех «перебріхування, перекручення фактів», перебреха «брехун, брехуха», підбрехач, [побрехач] Ж, побрехенька, [прибрехач] «донощик, обмовник» Ж; — р. брехать, бр. брахаць, др. брехати «гавкати», п. Ьґ(г)есЬас (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. ЬггесЬоіас «гавкати; кричати (про деяких птахів)», ч. ЬгесЬаіі «дзявкати», слц. ЬгесЬаі' «гавкати; говорити неправду», болг. брехам «стогну; чихаю», схв. брехати «задихатися; кашляти», слн. Ьг^Ьаіі «тс.», Ьг^каіі «кричати; верещати»; — мабуть, псл.
*Ьгехаіі (<*Ьгекзаіі) «лаяти; кашляти», пов’язане з іє. *ЬЬег-/ЬЬегк-; — споріднене з лтс. Ьгекі «кричати, плакати», двн. ргаЬі «галас», свн. ЬгаЬі «тс.», дангл. ЬгеаЬіт, ЬеагЬіт «кричу, плачу», ірл. Ьгеззіт «крик», дангл. Ьеог-сап «лаяти; кашляти», англ. Ьагк «тс.»; зв’язок з р. бредить, [бреда] «базіка, дурень», п. ст. Ьгхедхіс «базікати» (Вгйскпег К2 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЗСРЯ І 2, 195; Фасмер І 203; Преобр. І 45; Вгйскпег 39; БЕР І 78; ЗССЯ З, 13—14; 81. ргазі. І 366—367; Засіп.— Аііг. УЇУЬ. І 186—187; Вегп. І 83—84; МйЬІ.— Епсіх. І 330—331; ЗсЬеїіеІо-щііг К2 56/3—4, 203; Рокогпу 138.
Ібречка] (бот.) «дика гречка, Роїу-ропит іаіагісит» ВеБ; — пов’язане з гречка (татарська) «Ра§оругит іаіагі-сит Саегіп.»; зміна початкового г на б, можливо, зумовлена впливом назви [брбчка] (бот.) «шерардія, ЗЬегагсІіа».— Див. ще броч, гречка.
бреш «пролом»; — р. брешь, заст. бреша, п. Ьгезха, болг. бреш, схв. бре-ша; — запозичено з французької мови через російське посередництво; фр.Ьге-сізе «пролом, бреш, прорив; пробій» походить від двн. ЬгесЬа «ламати», спорідненого з нвн. ЬгесЬеп, гот. Ьгі-кап, англ. Ьгеак, лат. їгап§еге «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, 195; Фасмер І 213; Виноградов Очерки 52; Смирнов 65; РЧДБЕ 121; ВІосЬ 99; Оаигаі 111; К1п§е—Міігка 98.— Пор. брухт.
Ібрибеґа] «дурнуватий чоловік» Мо;— очевидно, видозмінене запозичення з молдавської мови; молд. бербек «баран» походить від лат. ЬегЬбх «валах», уєгуЄх «тс.», спорідненого з гр. гомер. еТрод (<*РєрРо;) «вовна», дінд. їіга «вівця», дісл. хгага «шкура»; менш переконливе виведення (УгаЬіе Ноша-позіауіса 14, 134) від рум. ргіЬеа§ «блу-кач, бурлака».— ПЕРМ 77; ЇУаІсІе— Ноїт. II 767—768.— Пор. прибеґа.
бриг «вид судна»; — р. болг. бриг, бр. бриг, п. Ьгу§, ч. слц. Ьгі§а, схв. бриг, слн. Ьгі§; — запозичення з англійської або німецької мови; дангл. Ьгі§ (н. Вгі§&) «тс.» є скороченням англ.
Ьгі§апііпе, що походить від іт. Ьгі^ап-ііпо «піратський корабель».— СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 195—196; Фасмер І 213; Преобр. І 45; Кораііпзкі 145; Кіеіп 200; СЬашЬегз 52; НоІІЬапзеп БАР 24; К1и£е—Міігка 100; йбЬаппез-зоп 959.— Див. ще бригантина.— Пор. бригада.
[брига] (снігу) «брила, грудка» ВеБ;— неясне; можливо, є результатом контаміна-ції іменників брила і крига.
бригада, бригадир, бригадник; — р. болг. м. бригада, бригадир, бр. бригада, бригадзїр, п. Ьгу^асіа, Ьгу^асііег, ч. Ьгі§ас1а, заст. Ьгі^асіпік, слц. Ьгі^асіа, Ьгі§ас1іег, вл. Ьгі§аба, схв. бригада, бригадир, слн. Ьгі^асіа, Ьгі^асііг; — через російське і польське посередництво запозичено з німецької або французької мови; н. Вгі§асіе, Вгі§асііег походять від фр. Ьгі§ас1е і утвореного від нього Ьгі§асііег, які зводяться до іт. Ьгі§аіа «військо, бригада; група людей, компанія», утвореного від Ьгі§а «боротьба, суперечка, спір, сварка, неспокій, турбота», що вважається запозиченням з кельтських мов (пор. дірл. Ьгі^Ь «сила», кімр. Ьгі «тс.»).— СІС 109; Акуленко 143; Шанский ЗСРЯ І 2, 196; Фасмер І 213; Преобр. І 45; Горяев 28; Реіізак 2І81 8/1, 45; Смирнов 66; СЬгізііапі 33; Кораііпзкі 145; Кіп-£е— Міігка 100; Саті11зсЬе§ 152; ВІосЬ 101; Оаигаі НЗ; Ваііізіі — Аіеззіо 599, 600.— Пор. бриг, бригантина.
бригантина «легкий парусний корабель»; — р. болг. бригантина, бр. бригантина, бриганцїна, п . Ьгу§апіупа, ч. Ьгі§апііпа, слц. слн. Ьгі^апііпа, схв. бригантин, бригантина; — запозичено через російське і польське посередництво з французької мови; фр. Ьгі-§апііпе походить від іт. Ьгі^апііпо «піратський корабель», утвореного від Ьгі-§апіе «грабіжник, розбійник», пов’язаного з Ьгі§аге «добиватися, дбати, боротися», що походить від Ьгі^а «боротьба, суперечка, неспокій, турбота»; менш обгрунтоване пов’язання з англ. Ьгі§апііпе, що походить від фр. Ьгі§ап-ііпе (СЬатЬегз 52) або безпосередньо з італійськими словами (Фасмер І 214; Смирнов 66; Раїк—Тбгр 101).— СІС 109;
Шанский ЗСРЯ І 2, 196; Кораііпзкі 145; НоІиЬ—Буег 105; Ваихаі 113; Ваі-1І8ІІ—АІеззіобОО.— Див. ще бригада.— Пор. бриг.
[бригидймка] «капризна, вередлива жінка» Я; — неясне; можливо, пов’язане з [бригітка] «черниця з ордену «бри-гіток» Я, яке походить від п. Ьгу§іс1ка «тс.», утвореного від імені святої Вгу-&ісіа.— 8\У І 214.
[брид] «гидота, погань; гидка людина», [бридь, брить ЕЗб 4, бридя] «тс.», [бридак] «гидка, бридка, негарна людина», [бридаль, бридас, бридець Я, бри-дій] «тс.», [бридня] «погань» Ва, [бри-дуля] «бридка жінка», бридкий, бридливий, [брйдно\, брйдити «викликати огиду, бридитися», бридитися, брйд-нути, набридливий, набридлий, набридати, [обрид] «відраза» Ж. [обрйда, обрйдство Ж] «тс.», [обрйдливець] «противна людина» Ж, [обрйдник] «те.», обридлий, обридливий, обрйдний, [об-ридальний], [обрйдити] «зробити бридким» Ж; — р. Ібрйда] «докучлива, набридлива людина», [бридкдй] «різкий, пронизливий (вітер)», [брьід] «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад», [брьідкий] «гострий, гіркий, гидкий, димний, смердючий», бр. брйдкі, брьіда, др. бриди-кьіи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий», бридьіи «жорстокий», п. Ьгхуб «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий», Ьггусікі «бридкий», [Ьггусіак], ч. Ьгісі, Ьгііку «гострий», Ьгісіііі «псувати, робити негарно, бридко, гидко», слц. Ьгісі' «бруд, огида», болг. бридй «віє, дме, ріже» (про вітер), схв. бридак «гострий, різкий», брйд]ети «палити, свербіти; пронизливо дути», ст. Ьгісі «гострота», слн. Ьгїсіек «різкий, гіркий», Ьгібеіі «бути гострим; свербіти», стел, врид-кк-к «гострий»; — очевидно, псл. ЬгісГь, спочатку «гострий, кислий, огидний», потім «негарний, бридкий, поганий», Ьгібькь «тс.», що, як і ЬгИІ «брити», Ьгисіь, зводяться до іє. *ЬЬег-«різати чимось гострим», *ЬЬг(е)і-; — споріднені з ав. раігі-Ьгпіаііі «обрізувати», лтс. Ьгїсііпаі (ЬгїШпеі) «загрожувати, лаяти», Ьгїсіеі «застерігати, страшити»; мало переконливе припущення
(МасЬек Е8ЛС 73; Ни]ег ІЕ 44, 226— 228; МоЬаИЇЗІРй 5, 212; Міесіегтапп ІЕ 37, 145—147) про слов’янську метатезу г під впливом псл. *зо1сіькь і про зв’язок псл. Ьгісітькть (<*Ьісіг'ьк'ь) з гот. ЬаіІГБ «гіркий», нвн. ЬШег, англ. Ьіііег «тс.»; зв’язок з вигуком брр (Бузук ЗІФВ 7—8, 69—70) не доведений; укр. [бридак, бридаль, бридас], очевидно, виникли під впливом польської мови. — Фасмер — Трубачев І 214; 81атекі І 47; ЗР 31/4,158—160; Вгйскпег 46; БЕР І 78: Зкок І 209; 81. ргазі. І 378— 380; Засіп,—Аііг. У\УЬ. І 214—216; Вегп. І 88; МеіНеі Еіисіез 319, 325; УаіПапі В8Б 31, 44; МйЬБ—Епсіг. І 337; Рокогпу 133—134.— Див. ще брити.— Пор. бруд.
бридж (гра); — р. болг. бридж, бр. брьідж, п. Ьгусіі, ЬгісІЗ, ч. Ьгісі§е, слц. Ьгісіг, схв. бріщ, слн. Ьгісі§е, Ьгісіг; — запозичення з англійської мови; англ. Ьгісіде (вид гри в карти) пояснюється як результат адаптації якогось запозичення з східних мов.— СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 196—197; Кораііпзкі 145; НоІиЬ—Буег 105; Кіеіп 199; Паигаі 113.
[брйдзя] «чорна коза» ВеНЗн; — очевидно, пов’язане з [бризястий] «чорний з білими смугами» (див.).
[бридй] «спосіб вишивання» ДБ VII; — неясне.
брижа «складка, зборка, зморшка; зиб (на воді)», брижі (ми.), [брйжанка] «жіноча полотняна сорочка, зібрана коло коміра» МСБГ, брйжик «зморшка; нерівність верхньої частини буряка», брижатий, [брижнастий] «обшитий, облямований оборкою, зморшкуватий», брижуватий «тс.», [брижоватий] «кучерявий; зморшкуватий (про полотно)» Ж, брижчатий, брижитися «морщитися, зморщуватися, утворювати складки», брижувати «прикрашати зборками, складками», [збрйжувати] «зморщувати, утворювати складки» Я, [набрйжжу-вати, набрйжкувати], ст. брижованє (1596), за брижЬ (1713); — р. брьіжй, бр. брьіжьі; — давнє запозичення з польської мови; п. Ьгуге, ст. Ьгіге (1394), ігіге походить від нвн. Ргіез «фриз,
грубе сукно», що, як і двн. Ьгіхе «тс.», виводиться з французької мови; фр. ЇГІ5Є «фриз, повсть», можливо, походить від снідерл. їгізе «кошлате сукно» або від назви країни Егізе «Фризія, Фрис-ландія»; зв’язок слов’янських слів з етимологічно неясним н. Вгеіз(е) «вид прикраси на рукаві» (Маігепаиег 121) не доведений.— Шелудько 22; Кісй-ИагсИ 37; Шанский ЗСРЯ І 2, 204; Фасмер І 221—222; Преобр. І 47—48; Вгйск-пег 43; К1и£е—Міігка 219; Віосй 317; Паигаі 344.
бриз «легкий береговий вітер (на морі)»; — р. болг. бриз, бр. брьіз, п. Ьгуга, ч. Ьгіза, Ьгіга, слц. Ьгіга, схв. бриза; — запозичено з французької мови через російську і польську; фр. Ьгізе «бриз, вітерець; північний вітер», відоме й іншим романським і германським мовам (ісп. Ьгіза «бриз», порт. Ьгі-га «північно-східний вітер», іт. ЬгеЗЗа «холодний вітерець, бриз», ЬгеЗЗаге «дути, віяти», англ. Ьгееге «легкий вітер, бриз», дангл. Ьгіге, н. Вгізе, гол. Ьгізе, Ьгіез, дат. Ьгізе, норв. шв. Ьгіз «тс.»), можливо, походить із саксонської або фризької мови.— СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 197; Кораііпзкі 145; БЕР І 78; Віосй 102; Паигаі 114; Кіеіп 198; Ккще—Міігка 101.
бризкати «прискати», брйзнути «приснути; вдарити», брйзнутися вприснутися; кинутися, впасти», [брйзькати, бриз гати Ж, брйзгати, бризк Ж), бризка, [брйзкавець] (вид риби) Ж, бризкалка «те, чим бризкають», [бризкйна] «бризка», [бризьк] Ж, [бризгун] (іхт.) «водостріл, Тохоіез» Ж, бризь (вигук, що імітує бризкання, падіння, удар), [набриск] Ж, оббризкувач, розбрйзкувач, розбрйзкувальний; — р. брйзгать, бр. [брьізкаць], п. Ьгуг§ас, ч. [Ьгуг§аі], слц. Ьгуг§аі’, нл. Ьгуг§аз, болг. бр7>згам, схв. брйзгати, слн. Ьгіг§аіі; — псл. Ьгуг§аіі; — паралельне до ргузкаіі давнє звуконаслідувальне утворення, очевидно, споріднене з лтс. Ьгйг§аі, Ьгйх§аі «бризкати; пирхати, форкати (про коней)», лит. Ьгиг^еіі «шуміти, бродити; клекотіти», снн. нн. ргазіеп «сопіти, шипіти, хропіти», сюди ж, можливо, гр. сррєар «колодязь», гот. Ьгиппа «ко
лодязь; фонтан, джерело».— Шанский ЗСРЯ І 2, 204—205; Фасмер 1 222; Преобр. І 48; ЗСБМІ 388; 81атекі І 45; Вгйскпег 43; Маскек Е84С 71; БЕР І 83; 8кок І 212; ЗССЯ 3, 66; 81. ргазі. І 405—406; 8ас1п.— Аііг. \МУЬ. І 176— 178; Вегп. І 94; Егаепкеї 57; Мйкі.— Епсіх. І 342; Озіеп-8аскеп ІЕ 23, 379; Регззоп Веііг. 330—332; ІІШепЬеск РВгВ 18, 240; Рокоту 171—172,— Пор. прискати.
[бризястий] «чорний з білими смугами»; — запозичення з польської мови; п. [Ьгхегіазіу] «перістий, червоно-білий» споріднене з укр. [березуна] (назва вівці), болг. бряз «з білими плямами», м. брез «з білою плямою на лобі», схв. брезаст «тс.», слн. Ьгега «періста». — Кравчук ВЯ 1968/4, 128—129.— Див. ще березуна.
брикати «підкидати задні ноги, хвицати, вихати; бігати підстрибуючи; но-ровитися, вередувати, зазнаватися» Г, ВеБ, брикатися «битися задніми ногами; норовитись», брикнути «дригнути, хвицнути; впасти, перевернутися» Г, Па, брикливий «той, хто дригає, хвицає; норовливий, вередливий», брикучий «тс.», [брикайло] «той, хто має звичку хвицатися», [бриканець] «стрибок коня», [брикуля] «бриклива корова» ВеЗн, брикун «баский кінь; пустун, пустотливий хлопчик; норовиста людина», [брикуха] «пустунка; норовлива», брик (вигук, що передає брикання, поштовх ногою), брйку-брйку, стрйку-брйку т.», вибрик, вибриком-, — р. брикать, бр. брьїкаць, п. Ьгукас «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. б(жа-ти «штовхати, стирчати, стовбурчити-ся», слн. Ьі'каіі «брикати»; — очевидно, псл. Ьгукаіі «бити, ударяти, брикати», пов’язане (як многократне) з *Ьгькаіі «тс.»; —споріднене з р. [брукать] «брикати, бити ногами», лит. Ьгіаикзі, Ьгйкзі (вигук на позначення різкого ривка), Ьгайкіі «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти», Ьгаикуіі«терти, рвати, стягувати»; пов’язання зр. прьігать (Когіпек 247) викликає сумнів.— Шанский ЗСРЯ І 2, 215, Фасмер І 222; ЗСБМ І 389; Діатекі І 45, Вгйскпег 43; Бскизіег-Зеїсс РгоЬейеіі 38;
ЗССЯ з, 53—54; 81. ргазі. І 404; Засіп.— Аііг. У№Ь. І 220—222; Вегп. І 93; уап 4Уі]к ІР28, 127—128; Озіеп-8аскеп ІР 28, 146, 147.— Пор. брукати.
брикет «речовина, спресована у форму цеглинки, плитки», брикетувати; — р. болг. брикет, бр. брьікет, п. Ьгу-кіеі, ч. слц. Ьгікеіа, схв. брикет, слн. Ьгікеі; — запозичено (можливо, через російське і польське посередництво) з французької мови; фр. Ьгіриеііе «брикет» через форму Ьгірие (XII ст.) «цегла» зводиться до снідерл. Ьгіске «цегла», спорідненого з н. ЬгесЬеп «ламати».— СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 197; ВІосЬ 102* Оаигаі 114; СатіПзсЬе^ 154; Угіез ПЕЇУ 87.— Див. ще бреш.
брила «глиба, великий кусок», [брила] «глиба землі; насипний горб; турецьке укріплення» Я, [брильдвий (шлях)] (заст.) «з насипаними по боках могилками» Я, [бріла] «затула» ЕЗб ЗО, 336, [брилів’є] «велике каміння», бриластий, брилистий, [брилкастий, брил-коватий Ж], брилуватий; — р. [брьіль] «пагорбок, купина», бр. [брьїла] «брила, глиба», п. Ьгуіа «тс.», ч. [Ьгіїа] «плоский камінь», слц. [Ьгіїа] «тс.», нл. Ьгуіа «болотний залізняк»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з іє. *ЬЬег- «бити, розбивати, дробити», *ЬЬгО-1а, *ЬЬгТ-1а; —спорідненість з р. [брьїла] «губа», [брьіль] «карниз» (Фасмер І 222; Засіп.— Аііг. УІУЬ. І 453— 454) не доведена.— ЗСБМ І 389; Біахуз-кі І 45; Зшіезгек МРКЙ IV 391—393; ЗССЯ 3, 64—65; 81. ргазі. І 404; Вегп.
І 93.— Пор. бриль.
бриль «капелюх, солом’яний капелюх», ст. брьілевт> (род. в. мн., 1588), бриль (XVIII ст.);—р. [бриль, бриль], бр. [бриль] «тс.; козирок»; — запозичення з польської мови; п. [ Ьгуі ] виводиться від іт. отЬгеІІо «парасоль; капелюх», що походить від лат. итЬгеІІа «тс.», пов’язаного з итЬга «тінь», спорідненим або з лит. йпкзпа «тінь», або з дінд. апсіЬаЬ «темний, сліпий» (84У І 215; Ваі-іізіі — Аіеззіо IV 2446; ІУаІсІе—Ноїт. II 814—815); може бути зіставлене також з р. [брили] «краї, оборки, поля круглого капелюха», [брьїла] «губа (особливо верхня)», [брила] «тс.». —
НісЬЬагсіі 36—37; Фасмер І 214; ЗСБМ І 389—390; Вегп. І 93.— Пор. брила.
брильянт; — р. брильянт, бр. брильянт, п. Ьгуїапі, ч. Ьгі1(1)апі, слц. Ьгіїіапі, болг. брилянт, м. брили]ант, схв. брилй]ант, слн. Ьгіїрпі;—запозичено 'з французької мови, можливо, через німецьке посередництво; фр. Ьгії-Іапі «брильянт» (н. Вгіїїапі «тс.») утворене на базі фр. Ьгіїіапі «блискучий, ясний», пов’язаного з Ьгіїїег «блищати, сяяти», яке походить від іт. Ьгіїїаге «хвилюватися; блищати», пов’язаного з Ьегуі «берил», що походить від лат. Ьегуїіиз, яке через гр. [ЦріАДк «тс.» зводиться до дінд. *уеги1і]а, утвореного, можливо, від назви міста південної Індії УеіПг > Веіиг.— СІС 109; Шанский ЗСРЯ І 2, 197—198; Фасмер І 214; Преобр. І 45; К1и§е—Міігка 101; Паи-гаі 114; Оаті11зсЬе£ 153; Егізк І 234; СЬапігаіпе І 174.
[бриндак) (ент.) «хрущ, МеІоІопіЬа уиі^агіз; жук взагалі» ВеУг, [бриндзар] «джміль, ВотЬоз» Ж, {бриндзей] «тс.» Ж; — очевидно, пов’язане з бриніти.— Див. ще брень.— Пор. брйндало.
[брйндало] «дитяча іграшка в вигляді прив’язаної на мотузочку лінійки, яка при обертанні дає характерний звук» Пр. XI діал. н., [брйнкало] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане з бриніти.— Див. ще брень.— Пор. бриндак.
Ібриндувати(ся)] «чепуритися» Ж, [брендблитиіся)] «тс.» Ж, [брендуля] «чепуруха» Ж, [брендуша] «тс.» Ж, [брйн-дмк] Вгйскпег, [вибрйндюватися] «причепурюватись, вибагливо причісуватись чи одягатись» Ме, [вйбриндитися] Ме, [обрандуватися] «одягтися» Ж, [обрен-дуватися] «одягтися без смаку» Ж; — Р-[брьінда] «широкі рукава», бр. [брьіндьі] «оборки на широких рукавах, фалди»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [Ьгупсіохуас зі§] «чепуритись, прикрашатись», заст. Ьгупсігіс зі§ «тс.» походить від етимологічно неясного Ьгупсіа «прикраса, коштовність, іграшка»; неприйнятне зіставлення(Вегп. 193) слов’янських форм зфр. Ьгіпсіе «випивка».— Фасмер І 222—223; ЗСБМ І 390— 391; Вгйскпег 43.— Пор. приндитися.
бриндуша (бот.) «шафран посівний, Сгосиз заііуизБ.; просуренькн, шафран весняний, Сгосиз уегпиз Б.», [бриндуш] «Сгосиз уагіе§аіиз Нор. еі Ногп.» Мак, [брандушки] «тс. Мак; Сгосиз уегпиз Ж», [бриндусь] «шафран банатський, Сгосиз Ьапаіісиз Непі.; Сгосиз уагіе^а-іиз Нор. еі Ногп.» Мак, [бриндюшкй] «шафран банатський», [брандуші]» шафран сітчастий, Сгосиз геіісиїаіиз Ь. (Сгосиз уагіе§аіиз Нор. еі Ногп. Мак)», [брандушки] «тс.», [брандушки білі] «рястка, ОгпііЬо§а1ит итЬеІІаіит Ь.», [брандушка руська] «ВиІЬососІіит ги-іЬепісит В§е.» Вісюліна — Клоков, Мак, [брандюші] «Сгосиз геіісиїаіиз Б. Пі; Сгосиз уагіе§аіиз Нор. еі Ногп. Мак», [брандюшки] «тс.» Пі, Мак, [брендуля] «Сгосиз уегпиз Б.» Ж, [брен-душка] «тс.» Ж, [брендуші] «Сгосиз уа-гіе§аіиз Нор. еі Ногп.» Мак; — р. [брандушка] «ВиІЬососІіит уегпит», болг. брендушка «підбіл, Тиззі1а§о Іагіага Б.», брандушки «тс.», схв. брндуша «шафран», брн^ушка «тс.»; — пов’язане в якийсь спосіб з етимологічно неясним рум. Ьгїпсій^а «шафран, Сгосиз; дикий шафран, Со)сЬісит аиіитпаїе Б.»; можливий зв’язок з укр. бриніти «червоніти», р. [бриндеветь] «блищати»; припущення про слов’янське походження румунської форми (ЗсЬеІисІко 127) потребує додаткової аргументації.—Міп-сепх 8; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 134; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 124; Сгйп]‘а1й 219, 438; МасЬек Лт. гозії. 272—273; БЕР І 74, 77; Младенов 44; 8кок І 214—215; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 438—439; ОБКМ 94; Сіогапезси 104.
[бриндяк] «вартовий при фінансах» Ж; — очевидно, пов’язане з *бринда «коштовність, прикраса», що мало бути тотожним п. Ьгупсіа «тс.».— Див. ще бриндувати(ся).
бринза «овечий сир», [брйндза, брйндзя] «тс.», [бриндзяник] «коржик з бринзою», [бриндзянка] «бочонок для зберігання бринзи», [брйндзити] «робити бринзу», ст. брйндзя (XVIII ст.);— р. бринза, [брьїндза],бр. бринза, п. Ьгуп-сіга (з XVII ст.), ч. Ьгупга (з XVI ст.), слц. ЇЬгупсІга) (з XV ст.), болг. бріндза, 258
схв. ст. Ьгепде «волоський сир» (1370); — запозичення з східнороманських мов; молд. бринза «сир, бринза», рум. Ьгїп/а «тс.» переконливої етимології не має; гаданий зв’язок з назвою місцевості Вгіепг (у Швейцарії) тепер заперечується (ІУ§с1кіе\уіс2 МНІ І 289); вважається праєвропейським словом (МасЬек Е8ЛС 70—71; Вгйскпег 43; Шанский ЗСРЯ І 2, 205); виводиться також (£аЬе] Кеу. ЗЬкосІга І 26) від алб. (рег)ЬгепсІеза-і «нутрощі; внутрішня оболонка шлунка ягняти, використовувана для виготовлення сиру», пов’язаного з Ьгепсіа «всередині».— Дзендзелівський Терит. діал. 86—87; Акуленко 138; «Кобилянський Гуц. гов. 82; ЗсЬеІисІко 128; Шаро-вольський Зб. заходозн. 60; VгаЬіе Котапозіауіса 14, 134; Фасмер І 223; Преобр. І 48; ЗСБМ І 391; БЕР II 83; Засіп,— Аііг. ^Ь. 1 439—440; Вегп. І 93; Нерознак 207; Кпіегза 109.
бриніти «цвісти, красуватися, червоніти, достигати; блищати; [робитися ледве помітним)», [бреніти] «тс.», [бро-нити] «золотаво ясніти» Я, [броніти] «дозрівати», [брйнявий] (про зрубану смереку, що почала вже червоніти); «перестиглий» Шух; —р. бронеть «світліти; виблискувати жовтим, сірим, червоним кольором; [(про овес) достигати, наливатися, біліти, сивіти)», [брунеть, бринеть] «тс.», заст. браний «білий, світлий», [брань] «спілий колос, переважно вівса», [брунь, брон, броня, брана, брбнка] «тс.», др. бронии «білий, біло-сірий, сірий, буланий» (про коня), бронии «тс.», п. Ьгопу «гнідий», ч. Ьгйпа «білий кінь», ст. Ьгопу «білий», слц. Ьго-піеі’ «червоніти, достигати», слн. [Ьги-п^іі] «достигати, буріти»;— очевидно, псл. *Ьгопь, *Ьгопеіі, можливо, також *Ьгьпеіі, Ьгупеіі, пов’язані з іє. *ЬЬг-/ЬЬег- «блискучий, блідо-коричневий», *ЬЬгоп- «тс.»; — найближче споріднене або двн. Ьгип «блискучий, коричневий», лит. Ьегаз «гнідий», гр. фарбуеі (Засіп.— Аііг. М\УЬ. І 151—153; Вегп. І 87; Ьі-сіеп Зіисііеп 68, ТосЬаг. Зі. 9; К1и§е— Міігка 97), або дінд. ЬгайЬпаЬ «рудуватий, буланий» (Преобр. І 46; Срезнев-ский І 180; Ріск І 93; ЗігасЬап ВВ 20,
26; ЗсЬиІхе К1. 8сйг. 112; Ьое\уепіИа1 7; ІЛіІепЬеск 192; Тгаиітапп 35; Мауг-1іоїегП451).— Филин Образ, яз. 208— 209; Фасмер—Трубачев І 217; Вехіа] Е88І І 49; ЗССЯ 3, 41—42; Негпе 106— 107; Топоров І 254—255; Рокоту 136— 137.— Пор. бобер, брунатний.
[бриснувати] «обгризати, об’їдати, облуплювати кору» Ва; — р. [брбснуть] «обривати головки льону, обшморгувати коноплі; збирати ягоди», др. бр-ьснути «брити, голити», обр'ьснути «обстригти, обрізати», обрости «постригти, поголити», болг. бр1>сна «брию», брізша «тру; стираю», схв. брйсати «стирати, витирати», слн. Ьі^заіі «торкатися, зачіпати», стел, нркісати «шкребти»; — псл. *Ьгь8-, паралельне до Ьгуз-, Ьгиз-(<*Ьгоиз-), пов’язане з укр. [броейти] «кидати; відкидати», брус «точильний камінь»; — споріднене з лит. Ьгйкіі «тіпати льон», лтс. Ьгисіпаі «струшувати».— Ващенко 9; Шанский ЗСРЯ І 2, 201; Фасмер І 218; ЗССЯ 3, 55—57.— Див. ще брус1.— Пор. броейти.
[брись1] «кличка собаки», [брйсько] «тс.; великий дворовий пес, дворняга ВеЛ; бульдог ВеБ»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьгуз «малий англійський дог; (перен.) грубіян, хам, простак», Ьгузіо «тс.» походить від Ьгуіап «порода великих собак», якому відповідає укр. братан «тс.; бульдог».— Вгйскпег 43; 8\¥ І 216.—Див. ще британ.
[брись2] (вигук, яким проганяють котів) Я, ЛЧерк, [брйськи] «тс.» ЛЧерк, [бризь] (вигук, яким відганяють ягнят) Мо, [брусь] (вигук, яким відганяють овець) Мо, [бри(-гайда)] «тс.» Мо; — р. брись (вигук, яким відганяють котів), [брис], бр. [брись] «тс.»; — давнє утворення афективного характеру, споріднене з тпрусь і, можливо, з бир, бр; припущення звуконаслідувального походження (Преобр. І 48; ЗСБМ І 392; Фасмер І 223) позбавлене підстав; малоперекон-ливе виведення р. брьісь від дієслів [брьіснуть] «прогнати кота», бросать, брикать, брйзгать (Шанский ЗСРЯ І 2, 205).— Пор. бир, тпрусь.
Ібрись-брись] (вигук для скликання овець, ягнят) Мо, [бриць-бриць Дз,
брйшка-брйшка Дз, брйшки-брйшки Дз, брі-брі Мо, бріїика-брїшка ЛЧерк, брусь-брусь Л, брушки-брушки Л, дріиі-ки-дрішки ЛЧерк] «тс.»;— результат видозміни вигуку бир-бир «тс.», можливо, під впливом фонетичної форми вигуку брись, яким відганяють котів.— Див. ще бир.
Ібрйта] «полотнище; штука полотна у три пілки Пі», [брит] «пілка», ст. (пять) брипть (XVIII ст.); — п. Ьгуі «полотнище, пілка; ширина тканини, сукна, землі», [ Ьгеі, Ьгуїа, Ьгеіа]«тс.»;— запозичено, мабуть, через польське посередництво з німецької мови; н. Вгеііе «ширина тканини; полотнище» пов’язане з Ьгеіі «широкий», свн. двн. Ьгеіі, днн. дфриз. Ьгесі, гол. Ьгеесі, дангл. Ьгасі, англ. Ь'гоасі, дісл. Ьгеібг, гот. Ьгаі-рз «тс.», дальші етимологічні зв’язки яких залишаються неясними.— Шелудько 22; Тимч. 141; Вгйскпег 43; 8\У І 216; К1и§е—Міігка 98.
британ «бульдог, порода великих собак», ст. братанами (ор. в. мн, 1728); — бр. [британ]-,— очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьгуіап (з XVII ст.) «тс.» утворене від географічної назви Вгуіапіа.— Тимч. 141; КісЬЬаґсіі 37; Вгйскпег 43; 8ІУ І 216.— Див. ще брить
Ібритваль](у гончарів) «тигель, горщик для плавлення олова»; — неясне.
[бритванник] (бот.) «вовча лапа, Тгоіііиз еигораеиз Ь.» Ж, ВеЗн, [брет-ванник ВеЗн, бретвінок Мак, брецьві-нок Мак, бертвінок Мак) «тс.»; — переконливої етимології не має.
брити, [брйтвати, брйтвшпи Я, бршпити], бритва, [брйтвиці] «прилад для бриття», брйтовка, бритбвниця «скринька для бритв», [брить] «гострота; лезо» Ж, [брич] «бритва», [броякаі «чоловік, який не вміє бритись чи бриється погано» Мо, [брйвий] «бритий» Я, бритв'яний, бриючий (політ), [вйбри-читися] «поголитися» Ж; — р. брить, бритва, бр. брьщь, бритва, др. брити, бритва, бричь, п. ЬгхуЬса, [Ьгхуіеи'], ч. Ьгііі, Ьгііуа, Ьгіі «вістря», слц. Ьгііуа, Ьгііієу, вл. Ьгііе], [Ьгііида], нл. Ьгіїїса, Ьгііїсє], болг. [брйя] «брию», [брйча] «тс.», [брич] «бритва», [бритва] «складання ніж», м. бричи «бриє; обдирає»,
брич «бритва», бритва, схв. брй]ати, брйчити, бритва, брйіач «бритва», брич «тс.», слн. Ьгііі, Ьгііеу, Ьгііуа, р.-цсл. нрити, вричк «бритва», Бритва «тс.»; — псл. Ьгііі «різати чимось гострим», пов’язане з іє. *ЬЬег- «терти, скребти, різати», *ЬЬп-, *ЬЬгеі-; — споріднене з дінд. ЬЬгіпаіі «поранить», ав. раігіЬп-паііі «обрізує кругом», Ьгоійга- «лезо», перс. Ьиггісіап «різати, стригти», фрак. (ЗріХют «цирульник», лат. Ггіаге «розривати», лит. Ьгегіі «дряпати, шкрябати, скребти», дірл. Ьгіззісі «розбитий», брет. Ьгеза «битися»; очевидно, сюди ж алб. Ьгііші і раге «вересень» (букв, «перший місяць жнив»), Ьгііті і бйіе «жовтень» (букв, «другий місяць жнив»); мабуть, алб. Ьгізк «бритва» походить від болг. [бричок, брич]; запозиченням із слов’янських мов вважається також і лит. Ьгііуа.— Шанский ЗСРЯ І 2, 198; Фасмер—Трубачев І 213; Преобр. І 45—46; Горяев 28; Зіахузкі І 47; Вгйскпег 46; МасЬек ЕЗІС 74; ЗсЬизіег-Зесус РгоЬе-Ьеіі ЗО; БЕР І 79; Георгиев Бьлг. етим. и оном. 10; Младенов 45; ЗССЯ З, 31— 32; 81. ргазі. І 380—381; Засіп.— Аііг.
І 414—415; Вегп. І 94; Мікі. Е\У 44; МйЬІ.— Епсіг. І 333; Зкагсігіиз 46; Зе§ег8 2І81РЬ 27, 89—103; Когсмасіосузкі АУР II 119; Оіг^Ьзкі К2 75/3—4, 207— 210; 78/1—2, 207—208; Меуег Е\У 48— 49; ВВ 20, 124; ВагіЬоІотае 972; ІЛіІеп-Ьеск 207; МаугЬоІег II 532—533; Рокогпу 166—167; Регззоп Веііг. 781—782; ЛбЬаппеззоп 635; Угіез АЕАУ 56.— Пор. брид.
бритт, британець, бретонець, ст. Британія (XVII ст.), в... Британскомь (1665);— р. бритт, бретбнец, бр. брьіт, брзтбнец, п. Ьгуіапіес, Ьгеіопсгук, ч. Вгіі, Вгеіопес, слц. Вгіі, Вгеібпес, вл. Вгііапі]‘а, Ьгііізкі, нл. Вгііапзка, болг. британец, заст. брити, схв. Брй-танща, слн. Ьгііапзкі; — запозичення з англійської мови; англ. Вгіі, Вгеіі, дангл. Вгеі засвоєне з мови бриттів; англ. Вгііоп, сангл. Вгеіоп через фр. ст. Вгеіоп зводиться до лат. Вгіііопеш, зн. в. від Вгіііо «бритт»; англ. кімр. ВгуіЬоп, як і лат. Вгіііо, дангл. Вгеі, походять від дкельт. *Вгіііо, первісне 260
значення якого було «шумний, буйний, бунтівний», потім «войовничий, воїн, боєць».— Фасмер І 214; Кіеіп 198, 201, 205; Рагігісі^е 59—60; СЬашЬегз 51, 52.
брйця (бот.) «мишій сизий, Зеіагіа §1аиса (Е.) Р. В.; [куряче просо, Рапі-ситСгиз§а11і Б. Мак; березка, Сопуоі-уціиз агуепзіз Б. Мак; трава, яка стелеться по землі Ва)»; — р. [брица] «мишій сизий; куряче просо; китник, лисохвіст, Аіоресигиз Б.», бр. [брь'іца] «куряче просо», п. ст. Ьггуса «сорт проса», болг. [брица] «сорт пшениці», схв. [Ьгіса] «тс.»; — очевидно, псл. *Ььгіса, похідне від *Ььгь, якому відповідає укр. бор «різновид проса»; припущення про спорідненість із фрак. Ррі£а «вид зернової рослини» (Младенов 45) необгрунтоване. -Фасмер 1215,193; ЗСБМ І 393; БЕР І 79; ЗССЯ 3, 125; 8Б ргазБ 1 465; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 395—396; Вегп. І 110.— Див. ще бор.
бричка1 «легкий візок для їзди», брйка «хура»; — р. бричка, брйка, [брьі-ка], бр. брьічка, ч. Ьгуска, ргуска, слц. Ьгіска, Ьгуска, болг. бричка; — запозичення з польської мови; п. Ьгусгка, Ьгусгупа, Ьгука, каш. [Ьгіска] виводиться (через н. ВігиізсЬе «двоколісний тарантас») з іт. Ьігоссіо (Ьагоссіо) «двоколка», що походить від лат. Ьігоіа, утвореного з основ прислівника ЬІЗ «двічі» і іменника гоіа «колесо» (Шелудько 22; Шанский ЗСРЯ І 2, 198—199; Преобр. І 46; Зіасузкі І 45; МасЬек ЕЗІС 46; Вьгленов БЕ 3, 237—238; Младенов 45; БЕР І 79; Вегп. І 93); помилковим є пов’язання п. Ьгука (з XVIII ст.) з фр. Ьгеак (з 1859), що походить від англ. Ьгеак «англійська коляска» (Фасмер І 215; АУагіЬиг§ ЕЕАУ І 508), а також з н. РгїізсЬе «дошка» (Вгйскпег 43; НоІиЬ—Кор. 78; Засіп.— Аііг. ^Ь. І 436).— КісЬЬагсІі 37; ЗСБМ І 393.— Див. ще бі-, ротор.
[бричка2] (бот.) «подорожник, Ріап-іа§оБ.»Мо; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з брйця (через певну зовнішню схожість густого колосовидного суцвіття відповідних рослин) або з бричка1 (із стебел подорожника діти плетуть іграшки в вигляді брички).
[бришкати] «хвастати, заноситися, чванитися, вередувати»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з брикати «дригати, хвицати; норовитися, капризувати, зазнаватися»; може бути зіставлене і з брехати.
[брідняукаї «ропуха» ЕЗб ЗО, 336; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [бріднявий] «грузький, заболочений»; може бути зіставлене і з бридкий, брид.
брова Г, Ж, [брива ВеБ, бйрва Ж], бровань «з великими бровами», бровеня, бровко «кличка пса з великими бровами», бровастий, броватий, міжбрів'я, над-брівник «дівочий головний убір», надбрів'я, надбрівний, [оберво] «брова» Ж, [обирвй] «брови» Ж; —.Р- бровь, бр. брьівб, др. бря>вь, брьі, обр'ьвь, п. Ьге\м, род. в. Ьпуі, ч. слц. Ьгуа «вія», слц. оЬгуа «брова», вл. Ьгогскі, Ьг]о\\гка, по-лаб. Ьгауоі (Ьгауаі) наз. в. мн. «брови», болг. [бірва] «брова, вус», схв. обрва «брова», слн. оЬгу, оЬгуз, Ьгу, стел. Бр-квк «брова»; — псл. *Ьгу, род. в. Ьгьує, що походить від іє. *ЬЬгП-, *ЬЬгеи-, *оЬЬгІІ-,*оЬЬгеи-; —очевидно, пов’язане з псл. *Ьгьу-, *Ььгу- «колода; стовбур, кладка», укр. [бер] «кладка», [бервенб] «колода»; — споріднене з лит. Ьгпуіз «брова», прус. мшогі «вія», дінд. ЬЬгйЬ «брова», ав. Ьгуаі-,- перс. аЬгП, Ьаш, гр. бфрйе, дмакед. офробтес;, ірл. Ьгцасі (род. в. дв.), дангл. Ьги, дісл. Ьгйп «тс.», Ьга «вія», двн. Ьга\уа «брова», Ьга(Ьа), тох. А рагм’ап-, тох. В рагхуапе «тс.».— Крнтенко Вступ 507, 542; Шанский ЗСРЯ І 2, 199; Фасмер І 215; Преобр. І 46; Горяев 28—29; ЗІагсз-кі І 42; Вгйскпег 40; МасЬек Е83С 70; ЬеЬг-8р1а\уіпзкі—Рої. 50; БЕР І 101; 8кок І 222; ЗССЯ 3, 63—64; 81. ргазі. І 403; Засіп.— Аііг. УШ. Т 450—453; Вегп. І 91—92; Тгаиітапп 38; Рокоту 172—173; Регззоп Веііг. 17; ЗресЬі 162; МаугЬоіег II 534—536; Угіез АБАУ 51 — 52; КгеізсЬтег К2 31, 336; 8сЬтіс1і К2 32, 330; Зоітзеп К2 34, 549,— Пор. бер, білобрйсий.
бровар «пивоварня; робітник пивоварні, броварник» СУМ, Ж, [броварниця] «пивоварня», броварня «тс.», броварник, [броварити], ст. бровара род. в.
одн. (1456);—р. [броварня] «пивоварня», бр. бровар «пивовар», п. Ьгохуаг «пивоварний завод, броварня; бровар», ст. Ьгохуагпіа, Ьгогсагг «пивовар», нл. Ьги-їсаг; — давнє запозичення (мабуть, через польське посередництво) з німецької мови; свн. Ьгоисмег «пивовар», Ьгіисуег, нн. Ьгшуєг, нвн. Вгаиег «тс.», Ьгаиеп «варити» споріднене з нвн. Ьгаіеп «смажити».— Шелудько 23; КісЬЬагсіі 37; Фасмер І 215; Потебня РФВ І 262; ЗСБМ І 379; Вгйскпег 42; 8сЬизіег-8ем'с РгоЬеЬеН 34; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 442; Вегп. І 88; К1и§е—Міігка 96, 102.— Див. ще братван.
бровка «підвищення, край канави, кромка з випуклим обідком»; — запозичення з російської мови; р. бровка є суфіксальним утворенням від бровь. — Шанский ЗСРЯ І 2, 199; Горяев 28— 29.— Див. ще брова.
бродити, бродйсько, бродня, бродом, бродяга, бродяжити, бродяжництво, бродяк, бродячий.— Див. брести.
[броїти] «колобродити, пустувати, витворяти; чинити всупереч законам, грішити Бі», [брбїтися] «ввижатися», [пробрбїтися] «завинити; Наколобродити» Г, Пі;—р. [бройть] «торкати, ворушити, рити», бр. [брбіць] «пустувати», п. Ьгоіс «пустувати, витворяти; [говорити]; (ст.) робити, виконувати; робити безладдя», ч. Ьго]ііі«неспокійно триматися», ст. Ьго]ііі зе «тс.», слц. Ьго-]іі' (ргоіі піесоти) «боротися з чим-небудь, виступати проти кого-небудь», вл. Ьго]’іс «марнувати», нл. Ьго]'з «тс.; розсипати», Ьго]з зе «мотатися», болг. броя «лічити», м. брби, схв. брд]'ити, слн. Ьго]ііі, с.-цсл. Броити «тс.»—псл. Ьго] ііі, каузатив від Ьгііі (пор. ро] ііі: рііі; §по]ііі: §пііі; §о]ііі : гііі) з первісним значенням «різати» (пор. п. шіесг Ьгоі, [шіесг Ьгоі^су]; південнослов’янське  «лічити» вторинне від робити надріз, карб»); значення «ввижатися» у слова [брбїтися] є, очевидно, результатом видозміни значення «ворушитися, ритися» (пор. р. і ч. ст.); пов’язання з псл. *Ьог]р, *Ьогіі «бороти» або з гр. лорфйри «неспокійно рухаюсь» (МасЬек Е8ЇС 68) сумнівне.—
Зіатекі І 43; Вгйскпег 41, 46; НоІиЬ— Кор. 77; БЕР І 81; ЗССЯ 3, 38—39; 81. ргазі. І 384—386; 8айп.— Аііх. У\УЬ. 1414—417; Вегп. 194.— Див. ще брити.
[брок] «кусок заліза, дрібний шріт» Ж, [брдкі] (мн.) «кульки, дріб» ЕЗб ЗО, 336, ст. броки (наз. в. мн.) «дрібний шріт» (1679); — п. Ьгок «дріб, шріт», ч. Ьгок «дробина», слц. Ьгок «дріб»; — мабуть, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Вгб-скеп «кусочок,крихта; уламок,осколок», свн. Ьгоске «тс.» пов’язане з дієсловом ЬгесЬеп «ламати».— Тимч. 143; Вгйск-пег 41; НоІиЬ — Кор. 77; МасЬек Е8йС 68; К1и§е — Міігка 101.—Див. щебреш.
брокат «французька парча»; — р. болг. бр. ст. брокат, п. вл. Ьгокаі, ч. слц. слн. Ьгокаї, м. брокат, схв. брокат; — через польське і німецьке посередництво (нвн. Вгокаї «парча») запозичено з італійської мови; іт. Ьгосса-іо «тс.» є дієприкметником від дієслова Ьгоссаге «в’язати, вишивати», яке разом з Ьгосса, Ьгоссо «паросток, пагонець; голка» походить від слат. Ьгос(с)аіиш, Ьгосаі, утворених від лат. ЬгоссЬиз «висунутий уперед; вишкірений», яке виводиться з кельтських мов: дірл. Ьгосс «борсук», кімр. корн. ЬгосЬ, брет. Ьгос’Ь, гал. Вгос(с)оша§о «тс.», *Ьгоссоз «вістря, кінчик; вершина; гострий», гал-ло-романське *Ьгосса; висловлено також думку (ВаШзіі—Аіеззіо 600—601) про етруське походження цього латинського слова.—СІС 110; Фасмер І 216; Смирнов 66; Вгйскпег 40—41; Кораііпзкі 143; МасЬек Е8йС 68; Ву]акли]а 133; ХГаїсіе—Ноїш. І 116; Егпоиі—Меіііеі І 76.
бром, броміди, бромистий;— р. бр. болг. м. бром, п. вл. Ьгош, ч. слц. слн. Ьгбт, схв. бром; —запозичення з французької мови; фр. Ьготе «бром» утворено на основі етимологічно неясного гр. Ррйцої; «сморід».— СІС 110; Волков 52; Фигуровский 58—59; Шанский ЗСРЯ І 2, 199—200; Горяев 29; Кораііпзкі 144; БЕР І 80; Ву]акли)а 133; Саихаі 115; ВІосЬ 103; Ргізк І 275; Воізасц 136.
бронза, [брбндза]; — р. бр. м. брбн-за, п. Ьгопх «бронза; коричневий колір», 262
Ьг^г, ч. слц. Ьгопг, болг. бронз, схв. бронза, бронза, слн. Ьгбпза;—запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво (н. Вгбпхе); фр. Ьгопге пов’язане або з назвою міста Вгипдізіит (у Калабрії, де, за переказом, були бронзові заводи), або з перс. Ьігіп) «мідь», рігіп§, рігіп] «тс.»; припускається також можливість італійського посередництва (іт. Ьгбпхо) при виведенні фр. Ьгопхе від цих (або й деяких інших) джерел.— СІС 110; Шанский ЗСРЯ І 2, 200; Фасмер І 217; Преобр. І 46; Горяев 29; Вгйскпег 41; МасЬек Е8ЛС 68; БЕР І 80—81; 8айп.— Аііх. У\УЬ. І 440; К1и§е—Міігка 102; Оаигаі 116; ВІосЬ 103; Раїк—Тогр 105; ЬокоізсЬ 132—133.
броніти — див. бриніти.
бронх, бронхіт, бронхіальний; — р. бронх, заст. бронхия, бр. бронха, п. ЬгопсЬу (мн.), ч. слц. ЬгопсЬиз, болг. м. бронхи (мн.), схв. брднхи'іе, слн. Ьгбп-Ьиз, ЬгбпЬі]; — запозичення з німецької чи французької мови; н.ВгбпсЬе «бронх», фр. ЬгопсЬе «тс.» походять від слат. ЬгопсЬіа, яке відповідає неясному гр. рр6-[Х°? «горло, дихало, трахея».— СІС ПО; ПІанский ЗСРЯ І 2, 200; Паигаі 115—116; ВІосЬ 103; Кораііпзкі 144; Ву)акли]'а 134; БЕР І 81; Воізасц 132, 134; Ргізк І 264—265.
броня1 «панцир, лати, захисна обшивка; [зброя]», бронь «тс.», броньовик, бронювати;—р. броня, [броня], бронь, бр. болг. броня, др. брт>ня, броня, п. ст. Ьгпіа, Ьгопіа, ч. Ьгп, слц. Ьгпепіе, вл. Ьгбпска «зброя; панцир, лати», стел. кртчША (мн.);— псл. Ьгь-п]’а, запозичене з германських мов; гот. Ьгип]б «броня, панцир, лати», двн. Ьгип-]а, Ьгиппа «тс.», дангл. Ьгиппіа «нагрудник» запозичені з кельтських мов; пор. дірл. Ьгиіппе «груди», споріднене з нвн. Вгизі «тс.»; остаточно не розв’язане питання про зв’язок з болг. бранка «невеликий обруч», схв. Ьгп]іса «кільце, що вставляється тварині у ніздрю; сережка»; прус. Ьгипуоз, лтс. Ьгираз могли бути запозичені, як із слов’янських, такі з германських мов (Вп§а КК II 92; МйЬІ.— Епйх. І 340; Тгаиітапп 38).—
Шелудько 23; Львов Лексика ПВЛ 296—298; Шанский ЗСРЯ І 2, 201; Фасмер—Трубачев 1 217—218; Горяев 29; МасЬек Е8.ІС 67; БЕР І 81; 8кок І 215; ЗССЯ 3,55; Мартьшов Сл.-герм. взаи-мод. 58—60; 81. ргазі. І 398; 8ас1п.-— Аііг. У\УЬ. І 449—450; Кірагзку ОБС 230—231; Кибпіскі Ргазі. II 77, 107; Вегп. І 90; Мікі. Е№ 23; МеіИеі К81 2,60; Соболевский ЖМНП 1911, травень 162; 11пЬе§аип В8Ь 48, 96; К1и§е—Міігка 105; Ееізі 107—108; Угіез АЕ\У 62; Локаппеззоп 637.
броня2 «закріплення чого-н. за ким-н.; документ про закріплення», брань «тс.»; —бр. броня; — запозичення з російської мови; р. брань «тс.» виникло як результат переосмислення броня «панцир, лати», брань «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, 201.— Див. ще броня1.
[бросйти] «кидати, відкидати» Ж, [брбснути] «кинути, залишити» (неприємну роботу тощо) Ме, [бросдк] «тонкий мотузок, за допомогою якого піднімають і опускають на тросі парус» Дз; — р. бросать «кидати», [брдснуть] «збивати руками дзвіночки і головки льону, конопель»; — характерний лише для російської мови і окремих західноукраїнських говорів результат видозміни значення «обшморгувати, оббивати, обчищати (насіння, гілки тощо)», яке зберігається в [бриснувати]; псл. *Ьгьзііі «скребти, терти», *Ьгузаіі від іє. *ЬЬгейк-, *ЬЬгй1<-; від іншого варіанта цієї ж основи з велярним к походить р. [брокать] «кидати», [брукать], схв. бркати «тс.», лит. Ьгайкіі «витирати, проводити (рукою); тіпати», лтс. Ьгикі «відламувати; відпадати».— Шанский ЗСРЯ І 2, 201—202; Фасмер— Трубачев І 218; Преобр. І 46—47; ЗССЯ З, 55—57; 81. ргазі. І 398—399; 8ас1п.— Аііг. УМ. І 216—218.—Див. ще брус1.— Пор. бриснувати.
[броскай] «жаба» Мо; —запозичення з молдавської мови; молд. броскай «самець жаби» пов’язане з броаска «жаба», рум. Ьгоазсй «жаба, черепаха», що разом із фр. ст. ЬгиезсЬе «жаба», сар-дінськ. Ьгисіи, ісп. Ьги]'и «тс.» зводяться до етимологічно не зовсім ясно
го слат. Ьгизсиз «різновид жаби», яке (якщо його не об’єднувати з гпзсиз «жаба», як, наприклад, у Егпоиі ЕІ. біаі. Іаі. 128) походить від герм. Ігозк «жаба» (двн. дат. англ. Ігозк, свн. угозсЬ, дісл. Ігозкг, нвн. ЕгозсЬ, пгерм. *ігизка-), спорідненого з р. прьігать «стрибати, скакати».— УгаЬіе Рота-позіауіса 14, 134; ПЕРМ 94; Ризсагіи 18; Рокогпу 845—846; У/аісіе—Ноїт. І 117; К1и§е—Міігка 220; Угіез АЕУ7 144; ЛбЬаппеззоп 544.— Пор. плигати.
[броскваї (бот.) «персик, Регзіса уиі-§агіз Мііі.» Мак, [бросквина Мак, броск-вйня Ж, бросков Мак, брусквйна, брусквйня Ж, брусвина Мак, бресквйня Ж] «тс.», [брескйня] «тс.; абрикос», [бресква] «тс.» Я, Мак, [брувйна] «сушені персики, шептала», [бросквйння Я, броскйння Я1 «тс.», [боросква] «абрикос», [бряскин] «тс.» Пі, [брувйнячий] «із сушених персиків», ст. бросквин (род. в. мн.) «персиків» (1595); — р. [бросквина, брусквйна], п. Ьггозкмипіа, Ьг2озкіе\у, [Ьгозкіеуу], ст. Ьггезкіпіа, Ьггозкіпіа, Ьгозкіпіа (з XV ст.), ч. Ьгоз-кеу, Ьгозкуоп, ст. Ьгезкеу, Ьгезкеу, слц. Ьгозкуа, Ьгозкеу, вл. Ьгезк, Ьгезка, [Ьг]озк], нл. [Ьг]азкеп], болг. праскова, праск[о)вица, м. бресква, праска, прасква, схв. бресква, [Ьгїзкуа, Ьгїзка], ргазкуа, ст. Ьгазкуа, слн. Ьгезкеу, Ьгезк-уа; — запозичення з середньолатинської мови (у східнослов’янські мови, в основному, через польське посередництво); слат. регз(і)са «персик» (ша-Іит регзісит «персидське яблуко») походить від гр. ц^Хоу лєроїхбу «тс.», сгр. лєроіхюу; згодом у польській (як і в чеській) мові форми з основою Ьгезк-, похідні від слат. регз(і)са, змішалися з Ьгозку (Ьгозкіе\у, Ьггозкіемг) «капуста» (від лат. Ьгазз(і)са «тс.»); українські форми на бре-, очевидно, пов’язані з ч. ст. Ьгезкеу (КісЬЬагсІі 36), форма [боросква] — з уг. Ьагаск «абрикоса».— Фасмер І 218; 81а\узкі І 46—47; Вгйскпег 49; МасЬек Е8ЛС 68; 4 т. гозії. 178— 179; Зтіїаиег Хазеїес 26, 171; НоІиЬ— Кор. 77; Младенов 503—504; ЗсЬизіег-8е\сс РгоЬеЬеїі 28—29; 8кок І 198— 199; 81. ргазі. І 207—208; 8айп.— Аііг.
УЇДЬ. І 286—288; Кірагзку СЕ О І 120— 122; Кпиізяоп ОБ 10—11; Вегп. І 51— 52; Зкок РЕ8 7, 192; АУаНе—Ноїш. II 291.
[брбслива] (бот.) «персик, Регзіса сці^агіз Мііі.»; — контамінована форма з [брдсква, брссквйна] «тс.» і слива (див.).
[брбслина] (бот.) «персик, Регзіса уи1§агіз Мііі.»; — результат контамінації форм [бросква, бросквйна] «тс.» і бруслина (див.).
брость «брунька; зелень на дереві, гілля», [брост] «брунька», [брбстє] «брость» ВеБ, [брбстбк] «паросток» Ж, [бростйна] «брунька», [бруст] «брость» ВеУг, броснатий, брбстатися, бростй-тися, [бростувати, вйброст Ж], вй-бростшпи, [розбростйтися Ж1; — р. [брость] «брунька», п. [Ьгозс] (з укр.), слц. Ьгозі «брунька бука», болг. бркст «молоді паростки», м. брст, схв. брст «молоді паростки, молоде листя», слн. Ьгзі «брунька, паросток, лоза»; — псл. *Ьгьзіь < *Ьгй<1-іІ5 або *Ьгй8-іІ8; — споріднене з дангл. Ьгияііап «пускати паростки», Ьгеоіап «ламати», дісл. Ьгі6іа«тс.», двн. ргод, свн. Ьгод «брунька, паросток», Ьгіедеп «відламувати гілки», Ьгозеш «хлібна крихта», Ьгозе-те, нвн. Вгб8ате(п) «тс.»; можливо, сюди ж лат. ігніех «кущ, чагарник», (гиіісаге «відламувати гілки»; іє. *Ькгн(і- (*Ь1ігеи-с1-) «проростати, на^ брякати» або *Ь1ігеи8- «тс.», до якого зводиться й укр. [брухо], р. брюхо; допускається також (ЗССЯ 3, 58) зв’язок з псл. *Ьгь8аіі «обшморгувати, обривати»; зближення з борщ (Потебня РФВ 4, 216), з лат. ЇГОП8 «лоб» (Реіг ВВ 21, 210) менш переконливі.— Фасмер І 219; Преобр. І 47; БЕР І 84; Зкок І 218; ЗССЯ 3, 57—58; 81. ргазі. І 400; Засіп.— Аііг. УЇДЬ. І 448—449; Вегп. І 90—91; НоІіЬапяеп І 18—19, II 34; Рокогпу 169,171; ЇДі]к ІЕ 24, 235; ЇДаІсіе-—Ноїш. 554.
Ібротати] «загнуздувати» Ж; — р. бротать «тс.»; — результат перероз-кладу морфем дієслова *обротати, похідного від оброть.— Фасмер І 219; Ильинский РФВ 70, 274; РР 11, 194;
Вегп. І 92; Уаіііапі РЕ8 22, 9.— Див. ще оброть.
[броч] (бот.) «марена красильна, Ри-Ьіа ііпсіогиш Б.» Ж, [бріч] «тс.; дрік красильний, Оепізіа ііпсіогіа Б.», [брочник] «підмаренник м’який, Саіінш то11и§о», [броча] Мак, [брбчка] «ше-рардія, ЗЬегагсІіа» Ж, [брочйти] «фарбувати, забарвлювати; рум’янити» Ж; — п. (з укр.?) Ьгосг «рідина, барва, фарба (заст.); марена красильна», Ьгосгус «обливати, кровоточити» (з XVII ст.), ч. ЬгоШі «бруднити, червонити, заливати (кров’ю)» (з 1400), ст. Ьгоіес «Ри-Ьіа ЕіегЬа, корінь», болг. брощ, брожд, схв. броб «марена», брдТіити «фарбувати мареною, крапом», слн. Ьгбхс, Ьгбс, Ьг^сііі, стел, проірь; — псл. *Ьгоі)ь; — переконливої етимології не має; зіставлялося (Вегп. І 88, через те, що з коріння добувають червону фарбу, а квіти, листя, стебла дроку містять жовту фарбу), з гр. Ррбтод «застигла кров», рротбєіс «кривавий», Рротбсо «розбризкую кров»; пов’язувалось (Рохша-сіошякі Р81 2, 78—79; Зіибіа 32—34) з лтс. Ьгаказ мн. «кровотеча (під час пологів)»; виводилось також як запозичення (Локі, Ла^іс-ЕезізсЬг. 485; Фасмер І 220—221; БЕР І 81; Зкок І 215— 216; ЗССЯ 3, 40—41) від лат. Ьгаііеа «позолочені металеві пластинки», пізніше «пурпур» та ін.— Вісюліна—Кло-ков 214, 218, 299; Нейштадт 341, 515; Зіа^зкі І 42; Вгйскпег 40; МасЬек ЕЗЛС 68; 81. рга8І. І 388—389; 8абп.— Аііг. УЇДЬ. І 440—442; Вегп. І 88; МіізсЬ НІ8І. р. зіошп. 72—76; МйЬЕ—Епбг. І 322; ЇДаІсіе—Ноїш. І 109.
[брочетан] (бот.) «плющ, Небега Ье-Ііх Б.» Мак, їбречитан] «тс.» Мак, [прочитай] «тс. Ж; копитень, Азагига еиго-раеит Б. Мак»; — п. Ьггесгіап, Ьггеїіап, ст. Ьгхезгсгап, Ьгхозіап, ч. Ьгесі’ап, ст. Ьгесіап, мор.-слц. [Ьгезіап, Ьезігап, Ьгезігап, Ьгссігеп], слц. Ьгєсіап, схв. [брштан, б'рстан]-. —етимологічно не зовсім ясне; в якийсь спосіб пов’язане з болг. бркиїлян, [бкрчлен, бркчлян, буьшлен], м. бршлан, бршлен, схв. бршлан, слн. ЬгзІ]ап «тс.», яке виводиться (ЗССЯ 3, 59—61) з псл. *Ьгь$сь-
І’апь/Ьґьзсьіеггь, похідного від *Ьгьза-іі/Ьгьзкаіі «обривати» (як «обірване на корм»), можливо, також з укр. [берес-тень] «березка, Сопуоіуиіиз агуепзіз Ь.», бересклет, бруслина «Еуопушиз», ч. Ьгзпеї «тс.»; зіставлення (Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 148—150) з псл. *Ьегка, укр. берека, як і припущення (Масіїек Е8ЛС 72; Діл. гозіі. 153) про праєвропейське походження цих слів і зв’язок з лат. (Ь)гизсиз «колюча рослина, Кизсизаси-Іеаіиз Б.», потребує переконливішої аргументації.— Вгйскпег ЗО; НоІиЬ — Кор. 79; БЕР І 84, 85; Младенов 47. — Див. ше бруслина1.— Пор. бересклет.
брошка; — р. брошка, брошь, бр. болг. брошка, п. Ьгозгка, Ьгозга, ч. Ьгог, Ьгоіе, слц. Ьгозпа, вл. Ьгсза, нл. Ьго§а, Ьгох, м. брош, схв. брош, брбша, слн. Ьг6§а, Ьгбзка;—очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (пор. н. ВгбзсЬе) запозичено з французької мови; фр. ЬгосЬе «брошка», як і іт. Ьгбссо «паросток, пагонець; голка», пров. ст. Ьгос«тс.», Ьгоса «брошка», зводиться до нар.-лат. Ьгосса «голка, шпилька», що походить від ЬгоссЬиз «випнутий уперед, вишкірений» (про зуби), до якого зводиться й укр. брокат.— Шанский ЗСРЯ І 2, 202; Фасмер І 219; Горяев 29; Вгйскпег 42; 81. \ууг. оЬсусЬ 95; НоІиЬ—Кор. 77; БЕР І 81; Младенов 45; Ву)акли]’а 134; К1и§е—Міігка 102; ВІосЬ 102; Паигаі 115; Оаші11зсЬе§ 155.— Див. ще брокат.
брошура, брошурувальник, брошурувальний, брошурувати, броширувати;— р.брошюра, бр. брашура, п. Ьгозгига, ч. Ьго/йга, слц. слн. Ьгозйга, вл. Ьгозигка, болг. м. брошура, схв. брошйра, брошура; — очевидно, через російське та польське і далі, можливо, через німецьке посередництво (н. ВгозсЬйге «брошура», ЬгозсЬіегеп «брошурувати») запозичено з французької мови; фр. Ьгосйиге «тс.» пов’язане з ЬгосЬег «зшивати», похідного від ЬгосЬе «голка, шпилька, брошка»,—СТС 110; Шанский ЗСРЯ І 2, 202—203; Фасмер І 219; 81. \ууг. оЬсусЬ 95; Вгйскпег 42; БЕР І 81; Ву]акли]‘а 134; Юи§е—Міігка 102;
ВІосЬ 102; Паигаі 115.— Див. ще брошка.
брояка, броякй — див. бруя.
брр (вигук незадоволення, огиди, антипатії); — р. бр. брр, п. Ьгг, Ьги, ч. Ьг(г), слц. Ьг(гг), ІЇДД), схв. бр «тс.»;—очевидно, давнє афективне утворення; неясно, чи існує зв’язок з псл. Ьгу-сі-, Ьги-сі-, Ьгі-Ій]-, укр. брид, бруд.
брувйна, брувйнячий —див.бросква.
бруд1 «нечистота», брудота, бруднота, брудніш, бруднуватий, їбрудйти] Г, Ж, бруднити, брудніти, {вйбрудок] «брудний осад; ранній викидень»; — р. діал. бр. бруд, п. слц. Ьгисі, вл, нл. ЬгиДа), ч. Ьгисіііі, мор. [Ьгисі]; — очевидно, псл. Ьги-й-ь-, спочатку «щось гостре, неприємне на смак» або «щось замазане», потім «гидота, бруд», пов’язане з Ьгісі'ь «бридота» похідне від іє. *ЬЬег- «скребти, різати»; зіставляється також (ЗССЯ 3, 44—45) з лат. сіе-їги-іиш «варене сусло», фрак, ррбтод (рройто?) «ячмінне пиво»; зіставлення з герм. *5іпис1- (нвн. 8сЬгпиіг «бруд») (МасЬек Е8ЛС 69) позбавлене підстав.— Бузук ЗІФВ 7, 69—70; Фасмер І 219; 81а\узкі І 44, 47; ДР 31, 158—160; Вгйскпег 42; 8сЬизіег-8ешс РгоЬеЬеїі 32; 81. ргазі. І 390; 8асіп.— Аііг. У\ГЬ. І 214—216; Вегп. І 88; 8ресііі 163.— Див. ще брид, брити.— Пор. борода, борозна, борона.
[бруд2] «борода» Л, [брудь\ «тс.» Л, ст. бруду (род. в.) «поріст на обличчі чоловіка, що голиться» (1741); — р. [брудастьш] «зарослий шерстю (?); тов-стощокий з другим підборіддям», ст. бруди «бакенбарди», бр. [брудзь] «пушок, волосся на губах і підборідді», др. бруди «бакенбарди»; — очевидно, застаріле східнослов’янське утворення; можливо, споріднене з борода або бруд «нечистота», брити.— Шанский ЗСРЯ І 2, 203; Фасмер І 219; Горяев Доп. 1, 5; Виноградов Очерки 375.
брудер «апарат для обігрівання пташат, виведених в інкубаторі»;— р. болг. брудер, бр. брудер; — через російське посередництво запозичено з англійської мови; англ. Ьгообег «тс.» походить від
Ьгоо<1 «виводок; висиджувати пташенят», спорідненого з дангл. Ьгбсі, гол. Ьгоесі «висиджування; виводок», нвн. Вгиі «тс.», похідними від того самого кореня, що й Ьгаіеп «смажити», Вгоі «хліб», ЬгйЬеп «обварювати». — СІС ПО—111; ССРЛЯ 1, 648; Кіеіп 198—199, 203; КІп§е—Міігка 105.— Див. ще бровар, фермент.
брудершафт; — р. брудершафт, бр. брудершафт, п. Ьгисіегзгаїі, болг. брудершафт, схв. брудершафт; —запозичення з німецької мови; н. ВгйсІегзсЬаІі «братерство», ВгйсІегзсЬаІі «тс.; братство» утворені додаванням суфікса -зсЬаїі до основи іменника Вгйсіег «брат», спорідненого з псл. Ьгаігь, укр. брат.— СІС 111; Шанский ЗСРЯ І 2, 203; Кора-Ііпзкі 144; РЧДБЕ 123; Ву]‘акли]а 134; К1и§е—Міігка 103.— Див. ще брат.
[бружмель] (бот.) «бересклет, бруслина, Еуопушиз еигораеа Б., уеггисоза Зсор.» Ж;—р. [бружмель, бружавель, брухмель], бр. [бружмель, бружамель, бружмень, бружмен, бружнеунік, бру-жзль] «тс.»; — очевидно, пов’язане з п. ст. рггтіеі «тс.».— Див. ще бересклет.
[брузумент] «позумент»; — не зовсім ясний результат видозміни форми позумент (див.).
брук «мостова», бруківка, [бруковй-ця, бурк Ж, бурок, бурківка Мо, бур-кдвка] «тс.», [брукар] Ж, брукувати «мостити камінням», [буркувати] «тс.», ст. по бруку (1598), на бурку (1598), бруковати (1597), бурковали (1633); — бр. брук, брукаваць, п. Ьгик, [Ьигк], Ьгикохуас, ст. Ьгик, Ьги§, Ьигк, Ьиг§; — через польську мову запозичено з се-редньонижньонімецької; снн. Ьги§§е «міст» споріднене з гол. Ьгн§ «тс.», нн. 5ІЄп-Ьгй§§е «мостова, брук», дангл. Ьгус§ «міст», Ьгус§іап «мостити», двн. Ьгиска «міст», нвн. Вгйске «тс.», дісл. Ьгу§§]а «пристань, мол», Ьгй «міст», гал. Ьгіуа «тс.», спорідненість яких з укр. бер «кладка, місток з двох колод», бере «пень», берва «перекладина, місток», бервенд «колода» (К1и§е—Міігка 103; Вегп. І 92; Ресіегзеп Кеіі. Сг. І 62) потребує спеціальної аргументації; виведення п. Ьгик безпосередньо з нвн.
Вгйске «міст» (Шелудько 23; Тимч. 144; ЗСБМ І 383; Вгйскпег 42; 8Ш І 212; Вегп. І 89) е неточним.— КісЬЬагбі 37; БеЬг-ЗрІахуіпзкі—Рої. 56; Засіп.—Аііг. ¥\УЬ. І 443—444; Мікі. Е\У 22; ЛоЬап-ПЄ58ОП 641; Угіез АЕ\У 59.
[брукати] «бруднити, мазати» Ж, ст. брукают (1657); — р. [брукать] «паскудити», п. Ьгикас «тс.», болг. брука «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», бр'ука «сором, стид»; — псл. Ьгикаіі <*Ьгои-каіеі, пов’язане з Ьгисіь < *Ьгоис1-«бруд», як ЬІ^каіі «блукати» з Ьідсіііі «блудити»; — споріднене з лит. Ьгайк-іі «витирати», лтс. Ьгайсїі «гладити, терти»; похідне від того самого кореня іє. *ЬЬег- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, брити, брикати, [бриснувати]-, чергування к і с в основах брукати, брикати і брус, [бриснувати] пояснюється як рефлексація чергування іє, к і к; менш переконливе тлумачення псл. Ьгикаіі (Зкок І 219) як звуконаслідувального утворення.— Фасмер І 220; Зіашзкі І 44; Вгйскпег 42; Когшасіошзкі К8І 2, 78—79: БЕР І 81; Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 121, 125; ЗССЯ 3, 46; 81. ргазі. І 392; Засіп.— Аііг. УЛУЬ. І 215; МйЬІ.— Епсіг. І 326; Тгаиішапп 36-—37; Озіеп-Заскеп ІЕ 28, 145—147.— Пор. брид, брикати, бриснувати, брити, бросйти, бруд, брус.
бруква (бот.) «Вгаззіса париз Б.», [бруков Ж, бруковка Мак, брюква Мак] «тс.», [бруквиня] «листя брукви» Мак, бруквяний;— р. брюква, [бруква], бр. бручка, ч. Ьгикеу, слц. Ьгикуа, болг. брюква; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьгикіеш «бруква», [Ьгикша], первісно, можливо, *Ьгику, пов’язане з нн. Ьгике, шгйке «тс.», які вважаються запозиченими з італійської мови; іт. гиса (гисіїеііа) «дика гірчиця» (пор. фр. гориеііе «тс.») виводять з лат. (Ьгаззіса) егйса «дикаі капуста», етимологічний зв’язок якого з ег- «їжак» не зовсім певний; деякі німецькі дослідники (Юи§е-—Міігка 871, услід за Віком) вважають, що запозичення відбувалось не з німецької в польську, а навпаки; в російську мову слова брюква,
бруква прийшли з польської через українське посередництво.— Шелудько 23; КісЬЬагсіІ 37; Шанский ЗСРЯ І 2, 206; Фасмер І 224; Преобр. І 48—49; РФВ 67, 255; Попов Ист. лекс. 20; Славский ВЯ 1967/4, 58; Вгйскпег 42; КогЬиі РР 4, 483; Масіїек Е8І С 69; БР 2, 158; Бернштейн Очерк 1974, 233; Засіп.— Аііг. УШ.І 443; Вегп. І 89; Мікі. ЕХУ 22; Кпиіззоп СІ. 14; ЗсЬіуагг АІЗІРЬ 42, 285; Паигаі 638; Егпоиі-—Меіііеі І 201; ЇУаІсіе—Ноїш. І 417—418.
[брукселька] (бот.) «брюссельська капуста, Вгаззіса оіегасеа §ешпИега» Мак; — запозичення з польської мови; п. Ьгикзеїка «сорт капусти» походить від назви міста п. Вгикзеїа «Брюссель», яке відтворює фр. Вгихеїіез «тс.».— 51. шуг. оЬсусЬ 95; 8ХУ І 212.
[бруку] (вигук, що передає воркування голуба), [буркуку] «тс.», [брукати] «воркувати»; — бр. [бруку-бруку, бру-каць, брукаваць], буркаваць «тс.»;— звуконаслідувальні утворення.— ЗСБМ І 383.— Пор. абрю, авру.
[брунат] «коричневий, темно-жовтий колір», [брунатка] «сорт картоплі з темною шкіркою» Ж, брунатний «коричневий», брунастий «тс.», [брунявий] «смаглявий, темний; брудний» Я, ст. (сукном-ь) брунапгьньїм'ь (1378);— п. Ьги-паі «коричневий колір, барвник коричневого кольору; (заст.) сукно коричневого кольору», Ьгипаіпу «коричневий», ст. Ьгипаі «коричневий колір», зикпо Ьги-паіісиш (1394 — про темнувате сукно), ч. Ьгипаі «червоний, пурпуровий», ст. Ьгипаі «темно-пурпурове сукно», слц. Ьгипаіпу «темно-червоний, темно-гнідий», вл. Ьгип]'аіу «пофарбований у брунатний колір», нл. Ьгипаіу «буруватий; смаглявий, (ст.) буро-червоний», р.-цсл. врУматкит» «синій, темний, смаглявий»;—запозичення з середньоверхньонімецької мови; свн. Ьгипаі «темна тканина» походить від фр.ст. Ьгипеі, пізньо-лат. Ьгипеіиш «фарбоване сукно», Ьги-паіісиз «темний, чорнуватий, смаглявий», які, можливо, разом з слат. Ьгй-пиз перебувають у зв’язку з свн. двн. днн. дфриз. дангл. Ьгпп «коричневий», дісл. Ьгіїпп «тс.», що разом з гр. <ррбгг|,
фрбто? «жаба», дінд. ЬаЬйгйЬ «коричневий, рудий», лит. Ьегаз «гнідий», лтс. Ьегз «коричневий, бурий, смаглявий, карий, гнідий», укр. бобер походить від іє. *ЬЬего8, *ЬЬеги-з «світлий, ясний; коричневий, бурий, смаглявий, карий, гнідий»,— Шелудько 23; Фасмер—Трубачев 1 217, 220; Гумецкая Исслед. п. яз. 220—221; Зіашзкі І 44—45; Вгйск-пег 42; МасЬек Е8ЛС 70; Засіп; — Аііг. У\УЬ. І 153; Кірагзку ОТО 143; Вегп. І 89; Мікі. Е¥7 22; К1и§е—Міігка 97; Рокоту 136—137; Озіеп-Заскеп ІЕ 28, 144.— Пор. бобер, бриніти, брюнет.
[брундук] «канат, яким прив’язують човен до кілка», [брундуки бити] «байдики бити, нічого не робити, ледарювати» Я; — Р- [брундук] «вірьовка на щогловій линві; линва (на річкових суднах); верблюдячий повід», [бурундук] «тс.»; — запозичення з тюркських мов; пор. чаг. бурундук, «верблюдячий намордник», кирг. мурунтук «верблюдячий повід», туркм. бурунльїк, аз. бурун-таг «тс.», похідні від бурун «ніс» (первісне значення — «вірьовка, простромлена крізь ніс верблюда»); значення виразу [брундуки бити], можливо, вторинне і пов’язане з [брендюки бити], [брендати] «тс.».— Болдирєв Белар. лексікал. і зтьім. 17—18; Фасмер І 248.
Ібрунелька] (бот.) «суховершки, Ргп-пеііа уи1§агіз Б.»;-—р. [брунела], бр. [брунзлька], п. Ьгипеїка «тс.»; — через польське і, можливо, німецьке посередництво (н. Вгипеїіе «тс.») виводиться від іт. ргипеїіа «тс.», пов’язаного з лат. ргйпеїіа «сливове дерево», похідним від ргцпиз «тс.», яке зводиться до гр. лробрлп] «тс.», очевидно, запозиченого з якоїсь малоазійської мови.— Фасмер І 220; Маігепаиег 119; Жаісіе—Ноїш. II 379.
[брунт] «коштовне велике намисто» Мо; — неясне; можливо, пов’язане з [бунт] «кілька низок намиста».— Пор. бунт2.
[брунь] (вигук, що передає бриніння), [бруніти] «бриніти, шуміти під час польоту», [брунькати] «бринькати», [брунчати] «дзижчати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до бринь, брень; мабуть, з української
мови п. [Ьгипка] «швидке проведення пальцем кому-н. по носі і губах» (8\¥ І 213).— Див. ще брень.
брунька1 (на дереві), [бруньки] «вид візерунка на писанці; кульки кізяка на вовні» Я, [брунитися] «викидати бруньки», [брунькувати] «поїдати бруньки», [набрунитися] «набубнявіти» (про бруньки на деревах) Ж; — п. [Ьгипка] «сережки, березові котики» (з укр.); — загальноприйнятого пояснення не має; виводиться від псл. [Ьгппь] < *Ьг-ои-пі-, яке зіставляється з дінд. ЬЬгПпа- «зародок», лтс. Ьгайпа «луска, лушпиння; сорочка (в якій іноді народжується дитина)», ч. ст. Ьгпка «послід» як похідне від іє. *ЬЬег- «нести, приносити, народжувати» (Трубачев Зтимология 1964, 3—4) або разом з р. [брунеть] «наливатися, дозрівати» пов’язується з бриніти «червоніти, дозрівати, квітувати» (Засіп.-— Аііг. У'й/Ь. І 151 —153).— 8№ І 213; ЗССЯ 3, 47—48; 81. ргазі. І 387—388.—Див. ще брати, бриніти.
брунька2 «смичок шаповала»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане із брунькати «бринькати».— Грінч. І 102. — Пор. брунь.
брус1 «чотиригранний шматок, обрізок; чотиригранна колода; точильний камінь», [брусйло] «коритце з водою для бруса» Я, [брусйни] «вода з-під точильного каменя», [бруслина] «тс.», [бруснйк] «ріжок, куди кладуть брус для коси ДзАтл І; хлопчик, що носить брусйло й брус за косарями Я», брусок «шматок; точильний камінь; частина полудрабка», брусся (зб.), брусбваний «обтесаний з чотирьох боків; зроблений з чотиригранних колод», брусовий, [брусйти] «точити каменем, гострити; терти, м’яти шкіру точилі ним каменем; [бити Я]»; — р. брус, [брусйть] «ламати каміння», бр. болг. м. брус, др. обрусити «обідрати, зіпсувати», п. ч. вл. нл. Ьгиз, слц. слн. Ьгиз, полаб. ЬгаЕе «чистить (рибу)», схв. брус «точильний камінь»;-— очевидно, псл. Ьгизь < *Ьгоизь (з з <<є. 1?, яке могло чергуватися з к), похідне від дієслова Ьгизііі, утвореного від давнішого кореня *Ьгои- (> Ьги-), що разом з його варіантами *Ьгй-
(>Ьгь-), *Ьги- (>Ьгу-), *Ьгї- (>Ьгь-) тощо походить від іє. *ЬЬег- «терти, скребти, різати, дробити»; — споріднене з лит. Ьгайкіі «витирати, змахувати», Ьгаикуіі «терти, потирати, гладити», дісл. Ьгупі «точильний брусок», Ьгупа «точити», дірл. Ьгй- «край (чого-н.), берег», лтс. Ьгикі «відламувати, відбивати».— Фасмер І 220; Шанский ЗСРЯ І 2, 203; Корнев Вестник ЛГУ 1970 № 20, 142—149; Преобр. І 47; 81а\удкі І 45; Вгйскпег 42; 81ауіа 13/2— З, 272—280; Оаіаз ДР 31/1, 32—33; Козроші ДР 31/2, 85—86; МасЬек Е8/С 68—69; НоІиЬ—Кор. 78; 8сЬиз-іег-8ешс РгоЬеЬеїі 33; БЕР І 82; ЗССЯ З, 48—49; 81. ргазі. І 393—394; 8а<1п.— Аііг. У\УЬ. І 216—219; Кисіпіскі Ргазі. II 151; Вегп. І 89-—90; А^іебетапп ВВ 27, 244; Мйігі.—Ешіг. І 327; ЗбЬаппез-зоп 636; Угіез АЕАУ 60; Рокогпу 170.— Див. ще брид, бриснувати, брити, бро-сйти, бруд1, брукати.
[брус2] «грубіян, нахаба» Ж, [брусо-ватий] «незграбний, неотесаний» (про людину) Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьгиз «неотеса, грубіян» пов’язане з Ьгиз «точильний камінь, колода, брус», спорідненим з укр. брус «тс.» (8ЇУ І 213). —Див. ще брус1.
[брусак] «торбина для хліба; вузол, клунок» Ж, [бруцак] «тс.» Ж; — запозичення з німецької мови; н. Вгбізаск «торбина для хліба» складається з основ іменників Вгоі «хліб», спорідненого з дієсловами Ьгаиеп «варити», Ьгаіеп «жарити, смажити», і 8аск «мішок», що походить від лат. засеиз «тс.».-— К1и§е— Міігка 102—103,—Див. ще братвана, сак1.— Пор. бутерброд.
[брусаки] «вид печива (схожого на бруски або палички)» Я, [брусик] «вид пряника (схожого на маленькі бруски або сургучеві палички)» Я; — р- [брусак] «суцільний довгастий хліб», [бурсака] «хліб у формі брусків», [бурсак] «тс.; вид сухаря на маслі», [бурсачки] «невеликі здобні булочки неправильної форми, довгастий хліб чотирикутної форми, печиво, довгасті пампушки, сухарі»; — очевидно, запозичення з тюрк
ських мов, пізніше зближене з брус, брусок; пор. кирг. тат. баурсак «маленькі шматки тіста, жарені на баранячому салі», можливо, сюди ж калм. борцок «вид печива»; менш переконлива думка (Даль І 144) про зв’язок з бурса «духовне училище; гуртожиток при ньому».— Болдирєв Белар. лексікал. і зтьім. 16; Супрун Тюркол. иссл. 43—44; Миртов 27, 31—32; Радлов IV 1433.
ІбрусатиІ «пакувати» Ж; — очевидно, похідне утворення від [брусак] «вузол, клунок», у якому кінцевий звуковий комплекс -ак міг бути осмислений як суфікс і через це при утворенні дієслова відкинутий.— Див. ще брусак.
[брусла] «вид довгої кофти без рукавів», [бруслик] «вид жилета», [брусля] «короткий кожушок без рукавів Г; нагрудник, куртка, кофта без рукавів, жилет Ж», [брусляк] «кожушок без рукавів, вид довгого камзола», [брушляк] «тс.» ВеЛ, [брушлік] «жилет» ЕЗб ЗО; — р. заст. брушлат «бушлат», п. [Ьги-згіак] «свита без рукавів, корсет, жилет із стоячим коміром», [Ьггизіак, Ьгизіік, Ьгизіек, Ьгисіек, Ьгизіас] «тс.», ч. [Ьгис-ІекІ «вид жилета», [Ьгизіек] «тс.», слц. [ЬгизІіак] «вишитий жіночий жилет, ліф», [Ьгизіек, Ьгисіік, Ьгисіек] «тс.», заст. [ргизііак] «жіночий і чоловічий жилет, піджак без рукавів (або з рукавами), ліф», нл. Ьгизіас(а) «жилет, камзол», Ьгпзіїас «гс.»; —запозичено з німецької мови, можливо, через польське і чеське посередництво; нвн. Вгйзіїаіг «нагрудник» утворено з іменників Вгизі «груди», спорідненого з гот. Ьгизіз, англ. Ьгеазі, дісл. Ьг]Озі «тс.», свн. Ьгіизіегп «набрякати, прибувати, розбухати», псл. Ьг]ихо, укр. [брухо], і Баіг «лацкан, нагрудник», пов’язаного з свн. Іаг «стрічка; зав’язка; обруч», нвн. ст.іаіг «шнурована частина одягу», що через фр. ст. іаг «шнурок, тасьма», іт. Іассіо «вірьовка, шнур» зводиться до лат. Іациеиз «мотузок, аркан», Іасіо «заманюю»,етимологія яких залишається спірною; виводиться також (8\\7 І 222; МасЬек Е84С 69) від нім. ВгйзШеск «нагрудник; фартух»; позбавлене підстав зіставлення [брусля] (ВеЗн 4) з цсл.
кролем а «якась частина тіла», як і зіставлення [брушляк] (ВеЛ 394) з стел, вр-ьчьк-ь «іпбитепіит».— Шелудько 23; К ісЬЬагсІі 37; Вгйскпег 42; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 444—445; К1и§е—Міігка 105, 425; Маїсіе—Ноїт. І 744—745; Егпоиі — Меіііеі І 346—348.— Див. ще брухо.
бруслина1 (бот.) «бересклет, Еуопу-тиз Б.», [бризлелйна] «Еуопутиз уегги-соза 8сор.», [брузлелйна] «Еуопутиз Б.» Г, Мак, [брузлевина] «тс.» Мак, [брусле-вина, брусленина, бруснйна] «тс.», [бру-селина] «Еуопутиз еигораеа Б.», [бру-силина, брусинина] «тс.» Мак; — р. [бруслина, брусленина, бруслен, брусклен], бр. брьізгліна, [брузлявіна, брьізгеліна, бруслен]-, — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з бересклет (ЗССЯ 3, 59—60; Фасмер І 156; Попов Ист. лекс. 29); можна припустити також зв’язок із словами брусниця (бот.) «Уассіпіит уіііз ібаеа Б.», [бруснакй] «сорт яблук», р. [бруск] «пурпур, червоний колір», в яких може бути виділена праслов’янська основа Ьгиз-(<*Ьгоиз-) із значенням «червоний».— ЗСБМ І 388.— Пор. бересклет, бруснакй, брусниця.
[бруслина2] (бот.) «брусниця, Уассіпіит уіііз ібаеа Б.» ВеБ, [брослина] «тс.» Мак; — результат змішування назви брусниця з назвою бруслина «Еуопутиз Б.» через подібність звучання.— Див. ще бруслина1, брусниця.
[бруслина3] «окалина, шлак»; — очевидно, пов’язане з брус «точильний камінь», [бруейти] «точити каменем» (як назва відходів при обробці металу).— Див. ще брус1.
[бруснакй] «яблука з брусначки» Ж, [брусначка] «вид яблуні з солодкими яблуками» Ж; — не зовсім ясне; можливо пов’язане з бруснйця (бот.) «Уассіпіит уіііз ісіаеа Б.», бруслина «Еуопутиз Б.», р. [бруск] «пурпур, червоний колір», [брусвяньш] «червоний, багряний», у яких може бути виділена праслов’янська основа Ьгиз- (<*Ьгоиз-) із значенням «червоний».— Пор. бруслина1’2, бруснйця.
[бруснатий] «кудлатий Ж. неголений Я»; — неясне; пов’язання з брус «шматок, колода» (Желех. І 46) залишається непереконливим; можливо, в якийсь
спосіб пов’язане з [бруд] «поріст на обличчі чоловіка», [брудь] «тс.»; може бути зіставлене також з р. [б ру снить] «викидати колос, волоть» (про овес), [брус-нйться] «розпускатися, ворситися» (про тканину).
брусниця (бот.) «Уассіпіигп уіііз ісіаеа Б.», [брусника, брусничник] «тс.» Мак; — р. брусника, [бруснйца, брусена, брусеня], бр. брусніца, [брушнйца] «тс.», [брусниць] «червоніти, загоряти», [брус-н^льїй] «червонуватий, загорілий», п. Ьг.изгпіса, [Ьгизпіса] «брусниця», [Ьгбз-піее] «червоніти», каш. [Ьгезпіса] «брусниця», ч. Ьгпзпісе, Ьгизіпка, слц. Ьгизпіса, вл. Ьгизпіса, Ьгизііса, нл. Ьгизпіса, болг. [брусника] «тс.», [бруснйца] «кір; брусниця, чорниця», м. [бруснйца], схв. бруснйца, слн. Ьгизпіса; — псл. Ьгизь-піса < *Ьгоиз-їп-іка; — пов’язується з брус «точильний камінь», р.-цсл. (о)нру-сити «гладити; намазувати, фарбувати; торкатися; точити», стел, сьеркісати «зіскоблювати, обрубувати» через те, що спілі ягоди легко зривати, пор. нвн. ЗігеісЬЬееге «брусниця» від зігеісЬеп «торкатися» і Вееге «ягода»; назву порівнюють також з лит. Ьгйкпе «брусниця», лтс. Ьгйкіепе «тс.», спорідненими з лит. Ьгайкіі «змахувати, стирати» (Меркулова Очерки 214—216; Филин Образ, яз. 208; Фасмер—Трубачев І 221; Грин-кова Сл. филология III 113—114; Преобр. І 47; Младенов 46; Вгйскпег 42; 8сЬизіег-8емю РгоЬеЬеїі 33; ЗССЯ З, 51—52; 81. ргазі. І 394—395; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 220; Вегп. І 90; Тгаиі-тапп 36—37; МйЬІ.— Епсіг. І 341), або через те, що ягоди дрібні, як зерна бруса (БЕР І 82); менш обгрунтоване зближення з н. ВгаизЬееге, РгаизЬееге, які разом із слов’янським словом нібито мають «праєвропейське» походження (МасЬек БР 2, 159; Лот. гозії. 178—179; НоІиЬ—Кор. 78; ще інакше АУаІіег 81а-уіа 36, 266—267); можна припустити утворення від праслов’янської основи Ьгиз-(*Ьгоиз-) «червоний», пор. р. [бруск] «пурпур, червоний колір», укр. бруслина (бот.) «Еуопупгиз Б.» (рослина з червоними плодами), [бруснакй] «сорт яблук»; пор. також п. схегсуіепіса «брусниця».— Шанский ЗСРЯ І 2, 203—204; Вісюлі-
на—Клоков 245, 247; Нейштадт 339— 340; ЗСБМ І 384—385; 8кок І 221.— Див. ще броейти, брус1.
Ібрустура] (бот.)«лопух, Агсііит Б.», [брустурник] «вид рослини; листок тютюну» Ж, [бростур] «вид рослини» ВеЛ; — очевидно, походить від етимологічно неясних рум. Ьгйзіиге «лопух, реп’ях; [кремена лікарська, Реіазііез оі-Псіпаїіз МпсЬ., живокіст, сальний корінь, 8утрЬуіиш оПісіпаїе, 8утрЬуіит согйаіит]», Ьгйзіиг «лопух, реп’ях», які, можливо, походять від псл. *ЬгЬ5ІЬ «брость» (УгаЬіе Ротапозіауіса 14, 134; Сгап)а1й 220—221; Тікііп І 229).— Ша-ровольський 36. заходозн. 61.
[брусувати1] «їсти що-небудь нерідке», [бруейти] «їсти» Ж, [брусовати] «бенкетувати (на весіллі)» Пі; — очевидно, пов’язане з брусувати «терти, м’яти шкіру за допомогою бруса» (у чинбарів).— Див. ще брус1.
[брусувати2] «бити» Я; — неясне; можливо, пов’язане з брус «чотиригранний шматок; точильний камінь».
брусь-брусь — див. брись-брись.
брутальний; — бр. брутальна, п. вл. Ьгиіаіпу, ч. Ьгиіаіпі, слц. Ьгиіаіпу, болг. м. брутален, схв. брутйлан, слн. Ьгиіаіеп; — запозичене, мабуть, через польське посередництво з французької мови; фр. Ьгиіаі (з XIV ст.) «грубий, брутальний; тваринячий, звірячий; раптовий, різкий» походить від слат. Ьги-іаііз, пов’язаного з лат. Ьгйіиз «важкий; незграбний, неповороткий», де Ь- на місці іє. *8її- (зам. лат. рефлексу §-) пояснюється осксько-умбрським походженням слова, спорідненого з лтс. §гиіз «важкий», лат. §гауіз, дінд. §и-гйЬ, гр. рарбе, гот. кайгиз «тс.». — Аку-ленко 135; 81. шуг. оЬсусЬ 95; Паигаі 118; ВІосЬ 105; \УаНе—Ноїш. І 117.— Пор. брутто, гравітація.
брутто «вага товару разом з упаковкою»; — р. брутто, бр. бруто, брута, п. ч. слц. Ьгиііо, болг. м. бруто, схв. брі/то, слн. Ьгйіо; — запозичення з італійської мови; іт. Ьгиііо «брутто; груба, нечиста (вага)» продовжує лат. Ьгаіиз «неповороткий, важкий».— СІС 111; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 204; Фасмер І 221; К1и§е—Міігка 105; Ваі-
ІІ8ІІ — АІЄ.88І0 І 619.—Див. ще брутальний.
[брухо], [брухій] «пузань, черевань» Л, [брухлій] «тс.» Л, [бріх] «живіт, черево, пузо» ВеЛ, [брух ВеБ, брюх ВеЛ, ВеБ, ВеУг] «тс.», [бріхач ВеЛ, бріхатий ВеЛ, брюхатий ВеЛ], [набрюшник] «компрес на живіт» Ж; — р. брюхо «пузо», бр. бруха, п. ЬггисЬ, заст. ЬггисЬо, [каш. Ьгех], ч. ЬгісЬ, ЬгісЬо, ст. ЬгісЬо, ЬгисЬ, ЬгисЬо, слц. ЬгисЬо, ЬгисЬ, нл. вл. Ьг]исЬ «тс.», болг. [брюк] «піхурець», [брюка, брукаХ «тс.», м. брука «прищик»; — псл. Ьг0)их^, Ьг)ихо пов’язане з іє. *ЬЬгеизо-, *ЬЬг5и-з- «пухнути, набрякати, розбухати; надимати, роздувати», яке простежується також у дісл. Ьгібзк «хрящ», свн. ЬгцзсЬе, нвн. ВгаизсЬе «гуля, жовно», свн. Ьгіизіегп «роздувати, розпухати, набрякати», а також дісл. Ьгіозі «груди», дангл. Ьгеозі, днн. Ьгіозі, гот. Ьгизіз, двн. Ьгизі «тс.», дінд. ЬЬгп-паЬ «ембріон», дірл. Ьгй «тіло; живіт, черево, пузо», Ьгиіппе «груди» (<*Ьгн8-, *Ьшзп-), кімр. Ьгц (анат.) «матка».— Шанский ЗСРЯ І 2, 207; Фасмер І 225; Зіадакі І 47; МасЬек Е84С 73; ЗССЯ З, 33-34; 81. ргазі. І 411—412; 8ас1п,— Аііг. У\¥Ь. І 446—447; Когіпек 209; Вегп. І 95—96; К1и§е—Міігка 105; \¥іе-детапп ВВ 27, 228, 232; Раїк—Тогр І 80; Ресіегяеп Кеіі. Сг. І 73, II 109; ІІЬ-ІепЬеск РВгВ ЗО, 271; Ояіеп-Заскеп ІР 28, 142; Регззоп Веііг. 950; Угіез АЕХУ 57-58; Кіеіп 197.
брухт; —запозичення з німецької мови; н. ВгисЬ «полом, лом; тріщина; перелам; дріб» пов’язане з дієсловом ЬгесЬеп «ламати, зривати».— К1н§е— Міігка 103.— Див. ще бреш.
[брухтеля]«залізний обруч (до воза)» Я; — неясне; здається найближчим до нім. ВгйсЬзіеІІе «місце розлому», утвореного з основ ВгисЬ- «розлом» і 8іе11е «місце», спорідненого з укр. стати', в такому разі може йтися про обручі, які набиваються на колодки колеса чи інші частини воза, щоб вони не розламувались.— Див. ще бреш, брухт, стати.— Пор. бруштин.
бруцельоз (інфекційна хвороба); — р. бруцеллез, бр. бруцзлез, п. Ьгисеїо-
гу, ч. слц. слн. Ьгисеїбга, болг. бруце-лоза; — очевидно, через російське посередництво запозичено з німецької або англійської мови; н. Вгисеїібзе утворено від іменника Вгисеїіеп «бруцели, збудники інфекційних хвороб», пов’язаного з прізвищем англійського бактеріолога Д. Брюса — Вгисе,-— СІС 111; Кораііпзкі 144; ЕгегшішогіегЬисЬ 89.
[бруштин] «залізні обручі на колодках коліс (набиваються, щоб колодка не розкололась при забиванні спиць)»; — очевидно, пов’язане з нім. ВгйсЬзсЬіеп «обруч для запобігання розлому», утвореного з основ ВгисЬ- «розлом» і 8сЬіепе «шина, обруч»; звук т міг з’явитись під впливом близькозначної форми брухтеля.— Див. ще брухт, шина.— Пор. брухтеля.
брущатка «бруківка; камені у формі брусків»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. брусчатка походить від брус, спорідненого з укр. брус «кусок, чотиригранний шматок, точильний камінь; чотиригранна колода» (див.).
[бруя] «швидка течія в річці; бистрина; протяг», [брояка] «сильна течія води» Мо, [броякй] «пороги на річці» Г, Мо; — р. [бруя] «струмінь, течія», [(вода) бруйт] «сильнострумує», бр. [бруіць] «мочитися», бруїцца «струмувати», [бруй] «той, хто мочиться під час сну», [брулі] мн. «сеча», п. [Ьгиіс] «мочитися під себе», [Ьгй], Ьгиі, Ьгиіка] (з бр.); — не цілком ясне; очевидно, споріднене з лит. Ьгіаиііз «продиратися, пробиватися», гр. ррйєіг' «текти струменем; виливати; вирувати», гот. Ьгиппа, двн. Ьгиппо «джерело,колодязь», нвн. [Ьгипгеп, ргйп-геп, бав. Ьгиппіеп, швейц.-нім. Ьгип-пеіп] «мочитися», лат. Деїгиіит «виноградне сусло; сидр; виноградний сік, сироп», двн. Ьгітуап «варити; шипіти», ірл. ЬгиіІЬ «кипіння; куховарство»; є спроби пов’язати також з гр. «рреоср «колодязь», гомер. фрт)сіта «джерело», (ррєїата «тс.» (<*фрт)Еата, <ррт;Рар), вірм. аІЬішг, зіЬєауг «джерело» (Вегп. І 88—89) або з р. брьізгать, укр. брйзка-ти (Ояіеп-Баскеп ІР 23, 379); українські форми з бро- могли з’явитись під впливом дієслова броїти.— Топоров І
251—252; Фасмер І 221; ЗССЯ 3, 45 —46; Забп.— Аііг. \А¥Ь. 222; НйЬзсЬтапп Агт. 415; Тгаиіташі37; Когіпек 208— 209; К1и£е—Міігка 105; ХУаІсІе—Ноїт. І 333—334.
(брюзгнутиі «набрякати», [брюзкавий Я, брюзглий]; — р. брюзгнуть «набрякати», [брюкнуть] «тс.»; — очевидно, псл. [*Ьгеигк-1, діалектний варіант похідного утворення, паралельний до Ьг§к- (укр брякнути), Ьгегк- (укр. брезкнути)', може бути виведене від тієї самої основи *ЬЬгеи-, що й [брухо]-, пов’язується (Шанский ЗСРЯ І 2, 206; ЗССЯ З, 35; Засіп.— Аііг. УМ’Ь. І 183—184; Вегп. 1 96) з р. брюзжать «бурчати», лит. Ьгіаії§гіі «базікати» (як брякнути «бренькнути» з брякнути «набрякати», п. Ьггтіес «бриніти» з паЬггтіес«набрякнути»).— Фасмер І 224; Преобр. І 48.— Див. ще брухо.
брюнет «темноволосий чоловік; чорнявий», брунет, брюнетка, брунетка; — р. болт, брюнет, бр. брунет, п. ч. слц. Ьгипеі, схв. брйнет, слн. Ьгіпеі, Ьгппеі; — запозичене через російську і польську мови з французької; фр. Ьгипеі «брюнет», Ьгипеііе «брюнетка» походять від Ьгип «коричневий», запозиченого з давньоверхньонімецької мови; двн. Ьгйпо «коричневий» (нвн. Ьгаип «тс.; бурий, смуглявий, каштановий») споріднене з р. [брдньїй] «білий, світлий», укр. [бриніти] «червоніти, дозрівати».— Шанский ЗСРЯ І 2, 207; Фасмер І 224; Горяев ЗО; 81. \суг. оЬсусЬ 95; БЕР І 84; Ву)акли)а 133; Оаигаі 118; ВІосЬ 104—105; К1щ?е— Міігка 97, 104.— Див. ще бриніти2, бобер.
[брязбк] (у виразі на брязку «ось-ось, зараз»); — неясне.
Ібрязун] (назва барана) Доп. УжДУ 4, [брядзун] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане з [березуна] (назва вівці); звукосполучення бря- відповідно до ПОВНОГОЛОСОГО бере- нагадує болгарську або румунську звукову рису (пор. болг. бряз «перістий, з білою плямою на лобі або на хвості», рум. Ьгеаг «білолобий»).— Див. ще береза2, березуна.
брязь (вигук, що імітує дзенькіт металу або скла), брязкати «дзвеніти», бряжчати, брязкотіти, [брещати 272
ВеБ] «тс.», брязнути «тс.; упасти; ударити», брязк «звук від удару речей з металу або скла, дзенькіт», брязкіт, [брязкит] Я, брязкотіння, брязкальце «дрібничка, іграшка», [брязкілка, бряз-кілька], брязкітка, [брязкулька, брез-кулька], брязкотельце «тс.», брязкало «тс., било; той, хто брязкає, бренькає», брязкотало, брязкутка «тс.», брязкітня, брязкотня, брязкач «дзвінка монета», [брязкати] «брязкальця», брязкун «той, хто бряжчить», [брящало] «все, що брязкає» Я, [брящбт] «меч, лезо меча» Ж, брязкальний, брязкучий, [побрязкач] «дзвінка монета» Г; — р. [брязгать] «дзенькати», [брязги] «базікання, чвари», бр. бразь «дзень», бразнуць «дзенькнути», др. бряздати «брязкати», брязнути «тс.»; — очевидно, східносл. *Ьг§(к)-г-, похідне від псл. *Ьге-п-(к)-, *Ьгь-п-(к)-; — аналогічними за складом приголосних є литовські форми з різним ступенем вокалізму Ьг$2§ій, Ьгеп§8Іі «зазву-чати, забриніти, застукати, загрюкати», Ьгапг§и, Ьгап§8Іі «звучати»; можливо, пов’язане з р. брюзжать «бурчати», брюзга; непереконливе зближення (Лок] АіЗІРЬ 28, 13) з боротися.— Фасмер І 225; ЗССЯ 3, 24; Зайп,— Аііг. У\¥Ь. І 178—179; Вегп. І 84; Тгаиішапп37; То-поров І 253; Вп§а КК І 435; Ргаепкеї 56.— Див. ще брень.— Пор. бряк.
[бряк] «бренькання» Я, Ж, брякнути «задзвеніти», брякнутися «з шумом упасти»; — р. бряк, брякать, бр. [бряк] (про падіння), [бракаць] «бренькати; падати», др. брякнути «дзижчати, гудіти», п. Ьгг^к «дзенькіт, брязкіт; дзижчання, гудіння», Ьгг§сгес «дзенькати, брязкати (про метал або скло); дзижчати, гудіти, бриніти (про комах)», Ьгг^кп^с, Ьгг^кп^с «тс.», ч. ст. Ьгесеіі «звучати, гриміти», нл. Ьг]аказ«гриміти», Ьг]еказ «тс.», полаб. Ьг^сй «гуде», Ьг^-саіка «варган», болг. брецам «ревти (про бика); звучати (про волинку); [дражнити, бурчати]», м. бреца «дражнить, ображає, допікає; жартує; глузує; докоряє, дорікає», схв. брек «звук, дзвін», брела «крик, шум», брецати [брецати) «дзвеніти, звучати»' (про дзвони), бре-чати «тс.», брецати се «кричати (на кого-небудь)», стел. врАцдник «звук струн
НОГО інструмента», р.-ЦСЛ. БрАЦДТИ «брязкати», БрАчдти «дзижчати, гудіти»;— псл. *Ьг§к- (<*Ьгеп-к- або *Ьгіп-к-); — споріднене з давніми звуконаслідувальними утвореннями лит. Ьгіпкіегеіі «грюкнутися», Ьгіпкі (виг.) «бах, бух», Ьгіпкі «тс.», дінд. ЬЬРп^ай, ЬЬгіща «велика чорна бджола»;— сюди ж (з іншим ступенем вокалізму) р. [брюк] «жук», ч. Ьгоик, вл. нл. Ьгик «хрущ» (псл. *Ьг<2к-).— Шанский ЗСРЯ І 2, 207—208; Фасмер І 225; ЗСБМ І 377; Зіачсзкі І 46; Вгйскпег 44—45; НоІиЬ—Кор. 76; ЬеЬг-Зріамсіпзкі— Рої. 51; БЕР І 78; Младенов 44; ЗССЯ 3, 22; 81. ргазі. І 369-373; Засіп.—Аііг. УЖ 1 178—182; Уаіііапі 6г. сотр. III 335—336; Вегп. І 88; Тгаиітапп 37; Егаепкеї 58; ВП£а КК І 601, II 700; Хирііза К2 36, 58, 69; ІІЬІепЬеск 204; Шіебетапп ВВ 25, 295; МаугЬоіег II 518, 519.— Пор. брень, брязь.
[брякйня] (бот.) «берека, різновид горобини, ЗогЬиз іогтіпаїіз» Ж; — п. [Ьгг§1<| «груша», ст. Ьгз^к, ч. (мор.) [Ьгак] «клен», [Ьгакупе] «плід клена»; — очевидно, псл. [*Ьг§к-] <*Ьгепк-, наза-лізований варіант основи *Ьегк- «берека».— Засіп.— Аііг. УУ/Ь. І 148—149,— Див. ще берека.
брякнути «бубнявіти, набухати», [брякти] «тс.», набряк, набряклий; — р. брякнуть, бр. бракнуць, \брякльій\ «мокрий, насичений вологою», п. паЬгг§-кас «набрякати», болг. [бреквам] «сердитися, вибухати, набухати, пухнути, швидко, раптово текти, вирувати, клекотати», м. брекне «пухне, набухає», слн. заЬгекпііі «набрякнути»; — псл. *Ьг§к-;— споріднене з лит. Ьгіпкзіи, Ьгіпкіі «набрякати, набухати», Ьгапка «набухання», дісл. Ьгіп^а «груди», дангл. Ьгіп§-асі1 «хвороба легенів», ісл. Ьгіп§г «горб», які виводяться з іє. *ЬЬгеп-«виєтупати (вперед), випинатися; край, виступ»; зіставляється також (Засіп.— Аііг. УЇУЬ. І 184; Вгйскпег 44—45) з брякнути «задзвеніти» (як брюзгнути «набрякати» з р. брюзжать «бурчати», брюзга, п. Ьгзтіес «бриніти» з паЬггтіеб «набрякнути»). — Фасмер І 225; БЕР І 76—77; Вегпагсі Балк. езикозн. 3/2, 73; ЗССЯ 3, 23; Вегп. І 84; Тгаиітапп
36; Хирііза 6С 129; .ІбЬаппеззоп 640; Угіез АЕХУ 57; Шіесіетапп ВВ 27, 228; ВезгепЬег£ег ВВ 29, 152.— Пор. брезкнути, брюзгнути.
[брямчати] «брязкати, деренчати», [брянчати] «тс.» ВеЛ, [брянчик] «джміль» ВеУг; — не зовсім ясне: або безпосереднє звуконаслідувальне утворення, або результат контамінації бряжчати чи брякнути і бриньчати, бреньчати.
[брянути] «дзенькнути» Я; — очевидно, результат перерозкладу й скорочення форми брякнути на власне українському грунті.— Див. ще бряк.
[бряск] «блиск, сяяння, зоріння, світанок» Ж; — р. [брезг] «світанок», брез-жить, п. Ьггазк «світанок, світання; досвіток», ст. Ьггагд, Ьггегбзус зі§ «світати, розвиднятися», [каш. Ьгсозк] «сутінки», ч. Ьгезк «світанок», слц. Ьгезк «тс.», полаб. Ьгезб’оіб (<*Ьгегза]е[і'ь] від *ЬгегЗаіі) «світає», слн. [Ьгезк] «світанок», стел. ироБрФзгж «тс.»; — псл. *Ьгбз§ь/*Ьгезкь; — споріднене з лит. Ьгекзіа «світанок, світання», Ьгезко, Ьгекзіі «світати, розвиднятися», ару-Ьге§кіз «світанок», можливо, також дінд. ЬЬгйїаіе «блищить, світить», ав. Ьгазаііі «блищить, сяє»; в такому разі пов’язане з береза; можливо, сюди ж належить свн. ЬгеЬеп «раптово сліпуче блиснути» (ЗсЬтійі К2 25, 129); до української мови слово, судячи з рефлексації е (я зам. і), потрапило, очевидно, з польської.— КісЬЬагйі 37; Шанский ЗСРЯ І 2, 193; Фасмер І 211; Преобр. І 44; Зіамгзкі І 46; Вгйскпег 44; МасЬек ЕЗйС 72;БеЬг-Зріам/ігізкі—Рої. 52; ЗССЯ 3, 17, 19; 81. ргазі. І 376; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 150; Вегп. 185; Мікі. ЕАУ 21; Тгаиітапп 37, 38; Рокоту 139.— Див. ще береза1, береза2, березуна.
[брячка] «пряжка»; — результат не зовсім ясної видозміни форми пряжка, можливо, зумовленої впливом фонетично і семантично близьких форм бряк, брякати або діалектним одзвінченням початкового п.— Див. ще пряжка, бряк.
[брьона] «вівця з чорними вухами і білим у чорних цятках носом» НЗ УжДУ 26; — неясне.
брьохати «поволі йти по воді, болоту, снігу; ляпати, бити по воді; плескатися, хлюпатися», брьохнути «упасти, гепнутися; шпурнути, кинути, вдаривши об що-небудь», [брбхкати] «брьохати» Ме, [брохатися], брбхнути, [брюхатися] «валятися в багні, повзати в багні» Бі, [забрбхкатися] «забрьохатися, набрати на себе грязюки по дорозі» Ме, [забрьдха] «заляпаний багном»; — неясне; можливо, пов’язане з р. [брокать] «кидати», болг. бранна «запускаю руку», биркам «бреду; мішаю, перемішую», схв. бркнути «зачерпнути, шубовснути», брцам, брцати «кидати», брукнути «прориватися, раптово з’являтися,виступати» (пор. споріднені лтс. Ьгикі «кришитися, обвалюватися, зсуватися», лит. Ьгйкіі «втискувати», Ьгайкіі «терти, рвати, скребти, торсати»); фонетичні зміни, можливо, зумовлені впливом афективного характеру слова.— Шанский ЗСРЯ І 2, 201—202; Фасмер—Трубачев І 216—217; Лопатин ЗИРЯ II 142; Георгиев В-ьпр. на бьлг. етим. 121, 125; Вегп. І 90; Тгаиітапп 36; Мййі.— Епсіг. І 339; Озіеп-Заскеп ІЕ 28,145. — Пор. бер-кати.
[буб] «крик» ЕЗб ЗО; — неясне; можливо, споріднене з бубон, [бубен].
[буба] «зерно гороху, бобів (розм’якле); ягода; рана, нарив; сліди удару; біль Ба; болячка, нарив Мо; ранка, боляче, хвороба Ме», [бубачка] «нарив», [бубка], їбубкй] «бруньки» Ва, [бублях] «бутон» Па, [бубляхи] «верхні плоди на картоплі», [бубати] «боліти» Ж; — р. [буба] «нарив, жовно», бр. [буба] зб. (дит.) «зерно»; — псл. *Ь£Ь-/ЬиЬ- «розбухати, набухати»; — споріднене з лит. ЬатЬа «пуп», ЬиЬигаї «прищі, пухирчики, висип», лтс. ЬиЬпІіз «вузол у пряжі», ЬиЬипіе «кульки», гр. ро«рйт «залоза», а також з бублик, бубніти «набрякати»; пов’язання з етимологічно неясним рум. ЬйЬй«прищ, нарив, чиряк; слабе місце» (Бандрівський Досл. і мат. IV 13; Мельничук Молд. зл. 164; ЗсЬе-Іидко 120; Уіпсепг 3; ОЬКМ 96) сумнівне.— Фасмер—Трубачев І 225—226; Преобр. 149; ЗСБМ 1396; Половий ЗФ 19, 159; ЗССЯ 2, 229—230; 81. ргазі. І 346;
Засіп.— Аііг. УМ'Ь. І 161—166; Егаепкеї 33; Вц£а КК І 323—324; МйЬІ.— Епсіг. І 261; Воізасц 128; Рокогпу 94.
[бубар1] «байстрюк», [бубарчук] «тс.»; — неясне.
бубар2, бубйр — див. бобир.
бублик, [буба] «бублик», бублейник, бублейниця, [бублешниця], бубличник, бубличниця, [бублишний, бублишниця, бублїй, бублїйник, бублійниця];— р. бублик (з укр.), др. бубуля «дощова бульбашка», п. Ь^ЬеІ «водяна, повітряна, мильна бульбашка; булька; прищ; пухир», ЬдЬІіса «булька, пухирець; прищ», ч. ЬоиЬеІ «водяна булька, пухир; прищ», ЬиЬІіпа «тс.», ст. ЬиЬІепка «булька», ЬиЬІапка (бот.) «чорнильний горішок», вл. нл. ЬиЬІіп «гудзик, запонка, кнопка; набалдашник», схв. бу-булица «булька, пухир; прищ; вузол, опух; пагорок; вид сливи», бубла «брила, грудка, зливок, згусток», слн. ЬоЬ-1 ]аіі «робити бульки з води»; — псл. *Ь2Ьь1ь похідне від Ь^Ь-а «буба»;—споріднене з лит. ЬатЬа «пуп», ЬатЬаІаз «карапуз, крихітка», ЬитЬиІаз «головка; брунька; кулька», ЬйтЬиІіз «зіниця», ЬитЬиІуз «бруква; булька», лтс. ЬитЬа «куля, ядро, м’яч», ЬитЬиІіз «вузол, опух; гуля, горб, жовно; сук, наріст; карапуз», можливо, також з дінд. ЬітЬай «диск, кружок; куля, ядро; півкуля», ЬітЬат «тс.», гр.0гр[3і£ «дзига; вихор», РорРбХт), РорРиХіб? «посудина з вузькою шийкою».— Шанский ЗСРЯ І 2, 208; Фасмер І 226; Еогіппа-іоу АЇЗІРЬ 11, 572; Зіамгакі І 29; ЗССЯ 2, 231—232; Зкок І 224; 81. ргазі. І 348—349; Засіп,—Аііг. У\¥Ь. І 161—163; Вегп. І 78—79; Егаепкеї 64; МііЬІ.— Епсіг. І 261; Маігепаиег ЬЕ 7, 22; Мауг-ЬоГег II 431; ШепЬеск РВгВ 18,238,— Див. ще буба.— Пор. бубніти.
бублиця — див. бібла.
бубна «дзвінка» (у картах); — р. бубни, бр. бубня, слц. ЬиЬпоуу «бубновий»; — можливо, запозичення з чеської мови; ч. ЬиЬпу «бубна», як і п. гиюпкі «тс.», є лексико-семантичною калькою нвн. ЗсЬеІІеп «дзвінок, бубонець; дзвінка» (Шанский ЗСРЯ І 2, 209; Фасмер—Трубачев І 226; ПпЬе§аип В8Ь 48/2, 95—96);
пояснюється також як власне утворення, зумовлене тим, що спочатку на картах цієї масті зображувались бубонці (Преобр. І 49).— Див. ще бубон.
бубніти «розбухати, набухати», бубнявіти «набрякати, розбухати», бубня-вий «розбухлий, набряклий, набубнявілий», [бубна] «гуля»; — болг. бібна «набрякати; здуватися; прибувати (про воду); пухнути», 6‘ьб‘ьнец «опух»; — очевидно, пов’язане з псл. *ЬдЬ- «розбухати, набухати»; — споріднене з лит. ЬапіЬ-іі «набрякати, пухнути, здиматися».— Шанский ЗСРЯ І 2, 208; Фасмер І 226; Преобр. І 49; Зіахузкі І 29; БЕР І 96; Вегп. І 78—79; Рокогпу 94—95.— Див. ще буба.— Пор. бублик.
[буббвник] (бот.) «дзвінець великий, КЬопапіЬиз та)ог ЕЬгЬ. (АІесіогоІорЬиз та)ог КсЬЬ.)»; — пов’язане з бубон (через схожість зрілих плодів з 1-2 насінинами у коробочках з бубонцем).— Вісюліна—Клоков 277, 281; Нейштадт 392—393.— Див. ще бубон.
бубон «вид барабана», [бубен] «тс.», [бубнар] «той, хто грає на бубні», буб-ній «тс.; базіка», [бубнило] «барабан», [бубністий ЛЧерк], бубняр, бубонець «дзвінок», [бубнарити] «звучати (про бубон); грати на бубні», бубнйти «звучати (про бубон); грати на бубні; розголошувати», бубніти «бурмотіти; бити в бубон», [бубнувати] «тс.», [бубно-вати] «барабанити» ВеЛ, бубоніти «говорити нерозбірливо, мурмотати; дрібно стукати; бити в бубон», буботати «бурмотіти», буботіти «тс.»; — р. бубен, ст. бубонт>, бр. бубен, др. бубон'Ь, бубен-ь, п. ЦЬеп, ч. ЬиЬеп, слц. ЬиЬоп, вл. нл. ЬиЬоп, полаб. ЬдЬап, м. бубен (прикметник у виразі бубна опна (анат.) «барабанна перетинка»), схв. бубанз «барабан», слн. ЬбЬеп «тс.», цсл. бжбкн-ь;— очевидно, псл. ЬдЬь(ь)п-ь; — споріднене з дінд. ЬатЬЬагауаЬ «мукання корів», лит. ЬатЬеіі «бурчати», лтс. Ьат-Ьаі «бити, стукати», дісл. ЬитЬа «бубон», гр. рор|3є(о «глухо гуджу», алб. ЬитЬиІіі «грім гримить», вірм. [ЬатЬа-се]] «тупати; сильно бити по голові»; іє. *ЬахшЬ- звуконаслідувального похо
дження: імітує глухий неясний звук.— Шанский ЗСРЯ І 2, 208; Фасмер І 226; Преобр. І 49; Зіатекі І 31; ЕеЬг-8р1а-хуіпзкі — Рої. 48; БЕР І 85; Зкок І 223; ЗССЯ 2, 232—233; 81. ргазі. І 349—350; Засіп.— Аііг. УА^Ь. І 161—164; Вегп. І 79; Тгаиішапп 26; РВгВ 18, 238; Вц£а КК І 271; МйЬІ,—Епсіг. І 261; Маіге-паиег БР 7, 23; Ргізк І 250; ИЬІепЬеск 186; Меуег ЕАУ 53; Джаукян 98; Раїк — Тогр І 69; Рокогпу 93—94.
[бувалячка] «різновид великого бобу (квасолі)» ВеУг; — неясне; можливо, пов’язане з [бувал] «буйвіл», [бувол] «тс.». — Див. ще буйвіл.— Пор. бугай3.
[буга] «плакса» Ж, Пі, [буґа] «тс.» Ж;— очевидно, звуконаслідувальне утворення.
[буґа] «бугай; (орн.) пуга, пугач, ВиЬо щахітиз, ВиЬо ЬиЬо Б.» ВеУг, [буга] «тс.» Ж, ВеУг; — болг. буга; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. [Ьй§й] походить, мабуть, з тюркських мов (пор. тур. Ьо§а «бик»).— ЗсЬеІисіко 128; БЕР І 86.— Див. ще бугай1.
бугай1 «племінний бик; [хліб на весь стіл з наліпленою головою бика Я]», Ібугало] «бик» Ж, [бугайкуватий] «подібний до бугая», бугаячий, [бугаю-вати] (пробика), ст. бугай (ХУПІст.);— р. діал. ст. бр. бугай, п. ЬиЬа) (ХУПст.), Ьи£а) (обидва з укр.); — мабуть, давньоруське запозичення з тюркських мов; тат. [буга] «бик», тур. Ьо§а, чаг. Ьо-р, аз. ккалп. бура, узб. уйг. бука, дтюрк. Ьида «тс.», кирг. бугу «самець оленя» є звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з монг. Ьи§и «тс.», бух(а) «бик»; менш імовірне безпосереднє пов’язання укр. бугай з турецькими формами (ЗсЬеІисіко 128); з української мови походить молд. бухай «бик», рум. ЬиЬаі «тс.» — Болдмрев Тюркизмьі 50— 51; Дзендзелівський ККЗ БТМ 15, 120— 121; Макарушка 5; Шанский ЗСРЯ І 2, 209; Абаев ИЗСОЯ І 264; Дмитриев 530; Зіамсзкі І 48; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 463; Вегп. І 97; Мікі. ТЕ1 167; ЕокоізсЬ 28; Піезси КЕ 7/1, 115; Севортян II 230— 232; Казапеп УегзисЬ 86, 87; СДЕЛМ 65; ПЕРМ 98.—Пор. буґа.
бугай2 (орн.) «болотний птах, Воіаи-гиз (Агбеа) зіеііагіз»; сюди ж, очевидно, й [бугай] «дзига»;— р. бр. бугай (орн.); — очевидно, звуконаслідувальне утворення (за характером крику птаха, пор. і бугай : бугу Грїнч. І 105), контаміно-ване з бугай «племінний бик».— Була-ховський Мовозн. VI 1948, 37, 57; Се-мас. зтюдьі 165; Никончук Карп. диал. и оном. 151.— Пор. буга, бугай1.
[бугай8] «вид квасолі ВеБ; сорт яблук Я», [бугайка] «сорт картоплі» Я; — неясне; можливо, пов’язане (за подібністю зовнішньої форми або за величиною плодів) з бугай «племінний бик».— Пор. бувалячка.
[бугай4] «вид одягу» Я, [вугай] «тс.» Я; — р.[бугай] «верхній одяг великих князів; поганий чи робочий селянський сарафан», ст. бугай «верхній одяг на хутрі»; — неясне; зводиться (Фасмер І 228; Шанский ЗСРЯ І 2, 209) до бугай «бик».— Засіп.— Аііг. У\УЬ. і 463.
[бугай6] (бот.) «вид дерева з неприємним запахом, подібного до оцтового Ме; вид кімнатної квітки МСБГ; вид горо-ховидної рослини О», [бугаї] «журавлина, Уассіпіпт охусоссоз Б.» Мак, [бу-гайнйк] «ромашка, рум’янок, Маігіса-гіа сйатотіїїа Б.; нетрів хрест, БаіЬ-гаеа здиатагіа Б. Мак»; — р. [бугань] (вид рослини), [бугонь] «тс.»; — неясне; можливо, походить від тюркських назв рослин типу тур. Ьо§ап букв, «задушливий» (іі Ьо§ап «аконіт», кигі Ьо§ап «тс.»); пор. ще етимологічно неясні п. Ьи£а] (невиразно окреслена назва місцевості; місця, розташовані над водою, Зіахузкі І 48), р. буга «низинні береги річки, зарослі вербняком, осокориною, чагарником» (Фасмер І 227—228).
[бугаш] «запустілий ліс» (з XVI ст.); — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. Ьийа$ «ялина з опущеними на землю гілками; [невелика, квола ялинка з густими гілками]», [ЬиЬй^іе] «хаща, гущавина з невеликих ялинок» походять, мабуть, від болг. бухвам «буйно розростатися; підійматися (про тісто)» або пов’язаного з ним бухлат «розложистий; пишний (про гілки)», споріднених з укр. бухнути, набухати; сумнівніше протилежне виведення румун
ського слова від українського, яке необгрунтовано пов’язується з якимось турецьким (Сгап)аіа 225); непереконливе зближення з рум. Ьйїпі]й «сова, пугач» на підставі гаданої схожості скуйовдженого пір’я на голові цих птахів з хащами (Тікііп І 235, 236) або Ьййа «тс.» (ЗсЬеіисіко 128); рум. ЬиЬау «розбухлий», етимологічно споріднене з Ьи-йа$, неправильно зближується (Сійас 31, 208) з риі, що походить від сл. рихь. — Болдирєв Белар. лексікал. і зтьім. 15; Шаровольський 36. заходозн. 62, 63; БЕР І 94.— Див. ще бухнути.
[буґер] «четвертак (дрібна монета)» ЕЗб ЗО; — слц. Ьи§ег «тс.», схв. заст. бу-гер (австрійська мідна монета); — запозичено з угорської мови, можливо, через словацьку; уг. ст. Ьи^ег «четвертак» походить від нвн. (бав.-австрійськ.) [Ьи§(§)ег(йа1ег] «вид французького таляра» (XVIII ст.), утвореного з нвн. (лотарінг.) [Ьи£9г] «нікчема, ледащо» та назви монети ТЬаІег «талер».— ММТЕЗх І 379—380.— Див. ще буґера.
[буґера] «волоцюга»; — слц. [Ьи^е-гі] «назарени (секта)», Ьи£гІ5 (розм.) «дебелий хлопець»; — запозичення з угорської мови; уг. заст. Ьи§ег «огидна особа; селянин» походить від нвн. [Ьи£ог] «тип, суб’єкт; нікчема, ледащо», яке зводиться до фр. Ьои^ге «суб’єкт; шахрай; огидна особа», ст. Ьоі^ге «єретик», що походить від лат. Виї^агиз «болгарин» (у зв’язку з тим, що маніхействуючі болгари в часи середньовіччя вважались єретиками).— МйІТЕЗг І 379—380; Баи-гаі 101—102; 6апіі1І8сІіе§ 132.— Див. ще болгарин.— Пор. буґер.
бугила, бугиль, буглав — див. богила.
[бугір] (род. в. бугбру) «сильний вітер» Ж; — неясне; можливо, результат деетимологізації п. \¥§£іег (=укр. *ву-гор, угрин) «південний вітер», сприйманого у Прикарпатті як «сильний вітер» (з гір, що знаходяться тут на півдні); слово мало зазнати формальних змін, очевидно, вже після запозичення як незрозуміле; п. !У§§іег «південний вітер» виникло з \У§£Іег «угорець» як назва вітру з Угорщини.
бугор «пагорб», [бугер Л, бугїр Ж1 «тс.», бугорчатка (заст.) «туберкульоз», [бугристий] Я, бугристий, бугруватий; — р. бр. бугор, бр. [бугбрьінне] «нагромадження, купа», [бугбрьщь] «будувати, зводити абияк»; — псл. *Ьи§-ьгь; — мабуть, споріднене з лтс. Ьай§иг8 «горб, пагорок», Ьи^игаїпз «горбкуватий», Ьаи-£а «поплавець на рибальській сітці», Ьисігіз «гуля, жовно», а також дінд. ЬЬи^паЬ «гнутий», нвн. Ьіе^еп «гнути», гот. Ьіи§ап «тс.», від іє. *ЬЬеи£(Ь)- «гнути»; сумнівне пов’язання з укр. бгати, р. [бгать] (Ильинский РФВ 62, 258; Шанский ЗСРЯ І 2, 209) або гора (Мікі. Е\У 73), а також етимологічне виведення з чаг. Ьб£гі «кривий, зігнутий», тур. [Ьо£гі] «горб» (Преобр. І 50; Вегп. І 97; Маігепаиег ЬЕ 7, 17; Мікі. ТЕ1 ИасЬіг. II 90) або зіставлення з ос. Ьцк’ «згорблений», Ьок’ «тс.», нвн. Вискеї «горб» (Абаев ИЗСОЯ І 269).— Болдирєв Бел ар. лексікал. і зтьім. 15; Фасмер І 228; Горяев 31; Зіахузкі І 48; ЗССЯ 3, 9; 81. ргазі. І 436; Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 109; Когхтасіом/зкі Зіисііа 242— 243; Тгаиітапп 28; Зндзелин- ЖМНП 1910, липень 200—201; МйЬІ.— Епсіг. І 267, 345; Вц§а НЕ І 324.
бугу «вигук, що імітує крик водяного бугая»; — звуконаслідувальне утворення.— Пор. бугай2.
[бугурец] (орн.) «сич» ВеУг, [бугу-рєза] «сова» ВеУг; — очевидно, походить від рум. ЬиЬигег «сова вухата, Азіо оіиз Ь.».
буда1 «курінь, будка; (заст.) поташний завод; критий екіпаж; верх фургона», [буда] «курінь; фургон» Пі, [бу-дище] «місце, на якому був поташний завод», будка, [будник] «будочник; робітник на поташному заводі», будочник «залізничний сторож; поліцай, що мав будку», [будчйк] «залізничний сторож, що живе в будці», [будара] «фургон», [будар] «тс.» Пі, ст. в буди (XV ст.); — р. буда «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу», бр. буда «фургон; верх фургона; курінь», п. Ьисіа (з XV ст.), ч. Ьоисіа, слц. Ьисіа, вл. нл. Ьисіа «крамниця; хатина», болг. будка, схв. [Ьисіа]; — запозичено з се
редньоверхньонімецької мови, очевидно, через польську; свн. Ьиосіе «курінь, хата» (нвн. Висіє «тс.») споріднене з англ. ЬооіЬ, дісл. Ьйб і пов’язане з свн. Ьйдаеп «будувати», нвн. Ьаиеп, дісл. (зах.) Ьиа «жити», а також дінд. ЬЬйіі «буття», гр. србощ «природа», псл. Ьуіі, укр. бути; думка про зв’язок з р. обору-довать *оЬисіоуаіі) і про зворотний шлях запозичення з слов’янських мов у німецьку (МасЬек ЕЗЛС 61—62) позбавлена підстав; сумнівне припущення (Фасмер І 230) про посередництво чеської мови при запозиченні слова з німецької в польську.— Шелудько 23; Р ісЬЬагсіі 37; Шанский ЗСРЯ І 2, 211— 212; Преобр. І 50; Горяев 14; 8Іау/зкі І 48; Вгйскпег 46—47; ЗсЬизіег-Зехтс РгоЬеЬеіі 34; Засіп.— Аііг. V'\VЬ. І 459—461; К1и§е—Міігка 56, 108; V^іе8 АЕА№ 63; Кірагзку 6Ь6 143; Грот Фил. раз. II 484.— Див. ще бути.— Пор. будинок, будувати.
[буда2] (дит.) «ягода» ЛЧерк;— очевидно, пов’язане з [буба] «зерно гороху, бобів (розм’якле); ягода»; причина формальної зміни неясна.— Див. ще буба.
[будавка] «голка» ЕЗб 2, [будавчити] «шити, вишивати» ЕЗб 2; — очевидно, результат видозміни (з уканням) форми [бодавка], пов’язаної з [бостй, бо-ду] «колоти рогами; раніше — колоти взагалі».— Див. щебостй.—Пор. будяк.
[будак] (бот.) «волошка ворсиста, Сепіаигеа ЗсаЬіоза Ь.»; — очевидно, на підставі деякої зовнішньої схожості пов’язане з [бодак] «будяк».— Вісюліна — Клоков 330, 331—333; Нейштадт 444— 445, 449.— Див. ще бодяк.— Пор. будяк.
[будара] «річкове судно, човен» Ж, [бударажити] «ладнати човни, будари» Ж, [бударага] «людина, що має стосунок до будари, човна» ЗИРЯ ПІ; — р. [будара] «(видовбаний) човен, барка»; — очевидно, результат видозміни форми байдара під впливом буда1; безпідставні спроби зближення з двн. Ьосіат «дно, основа» (Ильинский РФВ 70, 272), з блюдо (ИОРЯС 23/2, 207—208) або з гол. угЦЬиііаге «пірат», англ. ІгееЬооіег «тс.» (К1и£е Зеетаппззрг. 287—288).— Тру-
бачев ЗИРЯ НІ 44—46; Фасмер І 229.— Див. ще байдара.
буддизм, буддист, буддійський; — р. буддизм, (заст.) буддисм, бр. будьізм, п. Ьисісіугт, Ьисісіаігт, ч. ЬиббЬізтиз, слц. ЬисіЬігтия, вл. ЬисІсіЬігт, болг. бу-дйз'ьм, схв. будйзам, слн. Ьисіігет; — запозичення з французької мови; фр. ЬоисісіЬізте є суфіксальним утворенням від власного імені ВоиббЬа «Будда», яке походить від дінд. ВисісіЬа, пов’язаного з ЬисісіЬа- «пробуджений», пізніше «освічений, обізнаний, знаючий», спорідненим з псл. Ьисіііі, укр. будити.— СІС 111; Шанский ЗСРЯ І 2, 210; Ко-раїіпзкі 146; Рокогпу 150.— Див. ще будити1.
будень, [буддень], буденщина, будній, [будний] Ж, буденний; — р. будень, бр. будзень, п. Ьисіпу «буденний», Ьибгіеп (з укр.); — результат гаплології словосполучення Ьибьп'ь сіьпь «робочий день», у якому Ьисіьпь пов’язане з Ьи-дііі «будити (зі сну, в тому числі і до роботи)»; пор. укр. будній «буденний», болг. буден «бадьорий, пильний», слн. Ьйсіеп «бадьорий, веселий»; інші спроби пояснити будень з псл. *Ьш1ь сіьпь < <*Ьрсіі сіьпь «будь-який день» (Мікі. ЕМ’ 27), з псл. *Ьо£ь-с1ьпь «божий день» (Ла§іс АІЗІРЬ 7, 496) чи з псл. *оЬусіьпь «протягом дня», звідки під впливом аналогії до р. будить >р. [обудень] (Ильинский РФВ 66, 282), малоперекон-ливі.— Шанский ЗСРЯ І 2, 212; Фасмер І 229; Преобр. І 50; Вгйскпег 47; ЗССЯ 3, 77—78; 81. ргазі. І 434—435; Засіп.— Аііг. УМ'Ь. І 353; Вегп. І 98; Грот Фил. раз. II891.— Див. ще будити1, день.
[буджак] «хатня піч Мо; куток, запічок ЕЗб ЗО»; — болг. [буджак] «куток у хаті, звичайно коло вогнища», м. буцак «куток», схв. бууак «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьпсак «кут» споріднене з крим.-тат. Ьисігак, аз. Ьисіга'х, уйг. кипч. Ьпс^ак «куток», чаг. Ьискак «тс.», монг. Ьиса «вертатися».— БЕР 186; Разапеп УегзисЬ 85.
[будз] «свіжий овечий сир; висушений сир; прокисле молоко, з якого роблять бринзу Мо», [будзьбк] «шматок, кусок; скибочка», [буз] «свіжий овечий сир, з 278
якого роблять бринзу» Клепикова, [буц] «тс.» тж, [бундз] «молодий овечий сир; великий шматок овечого сиру»;— п. [Ьипсіг, Ьипс, Ьопсіх] (з укр.), слц. [Ьих]; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. [ЬиЦ] «брила (солі, землі); кулька, грудка, згусток, клубок», [Ьиі|] «тс.» загальновизнаної етимології не має; пов’язується з нар,-лат. *[Ьи1§іиз], похідним від *Ьи1§и1из «грудка, куля», форми, утвореної від лат. ЬиІ£а «мішок», що походить з галльської мови, пор. ірл. Ьо1§ «тс.» (Рп^сагіп І 19); менш обгрунтовані спроби пов’язати це слово з етимологічно неясним Ьиіг-«скеля, пагорбок; стрімкий, гострий» у румунських географічних назвах (Пга-§апп Кошапіі 494), вважати його словом готського походження, (РЬ іііррі сіе І 351) або варіантом рум. Ьгїпгй (п. Ьгупбга) (Вгйскпег 673).— Дзендзелівський Те-рит. діал. 81; ЗсЬеІисіко 128; Клепикова 159—162; Сл. и балк. язьїкозн. 188; 8\У І 228, 234; Сгап]а1й 228—229,—Пор. боц.
[будзя] «м’ясо»; — неясне; можливо, пов’язане з [будз] «висушений сир», первісним значенням якого, судячи з рум. [Ьиі(] «шматок, грудка», що лежить в його основі, було «шматок, кусок» (пор. [будзьбк] «шматок, кусок»); отже, [будзя] означало первісно «шматок, кусок», пізніше «шматок м’яса» і, нарешті, «м’ясо»; пор. близький семантичний розвиток слова [будз] «овечий сир».
будинок, ст. будьінкомь (1599); — р. [будинок] «хатка, мурована невелика будова», бр. будьінак; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьисіупек, [Ьибипек], каш. [Ьисііпк], як і слц. заст. Ьибйпок, виводиться або від свн. *Ьц-діп§ «будування», незасвідченого віддієслівного утворення від Ьйсіеп «будувати», пов’язаного також з свн. Ьиойе «курінь, хата», або від п. Ьисіом/ас «будувати»; менш імовірне виведення п. Ьисіу-пек від Ьисіипек (Вгйскпег 46), сумнівне з фонетичного погляду.— Москаленко УІЛ 26; КісЬЬагсіі 37; ЗІамгекі І 48; Ьейг-Зріамппзкі ЛР 22, 111—117.— Див. ще буда1.— Пор. будувати.
будити1 «переривати сон; [боронувати (перед сівбою) зорану землю]», будйль-
ник, збуджувати, збудник, збуджувальний, збудливий, збудний, [обуда] «пробудження, збудження» Ж, побудка, побудник, побудливий, [пробужати], [прд-буд] «пробудження» Ж, Іпробудок] «тс.» Ж; — р. будить, бр. будзіць, др. будити, п. Ьшігіс, ч. ЬисШі, слц. ЬисііГ, вл. Ьисі-гіс, нл. Ьигіз, полаб. уагЬаисіеі «будити, збуджувати», болг. будя, м. буди, схв. будити, слн. Ьийііі, стел, всу-дити; — псл. Ьисіііі, мабуть, каузатив від Ьтяіе-іі (пор. р. бдеть, др. б'ьд’кти, ч. Ьсіііі, слц. Ьсііеі’, болг. бдя, м. бди, схв. ЬсЦеіі, слн. Ьбеіі,стсл. Б’ьд'йти); — споріднене з лит. Ьаибхій, Ьайзіі «примушувати, спонукати; карати», [Ьаибіпіі] «заохочувати, спонукати», разіЬаисіуіі «підніматися, вирушати (в дорогу)», лтс. Ьайз-Ііз «заповідь», прус. еіЬаийіпіз «збуджений, бадьорий», Ьибе «пильнує, наглядає», дінд. ЬбсіЬаіі «тс.; прокидається», ЬосІЬауаі і «будить, повчає», ав.ЬаобауеЧі «вчить», Ьаобаііе «пильнує, наглядає», ос. зетЬййуп «чути; нюхати; відчувати» (пор. ір. Ьаиб «відчувати»), гр. лєоФо-раї «пізнаю», гот. апаЬіибап «наказувати», дангл. Ьеобап «сповіщати, пропонувати», нвн. Ьіеіеп «пропонувати, надавати», §еЬіеіеп «наказувати, веліти»; іє. *ЬЬеийЬ- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати».— Шанский ЗСРЯ І 2, 211; Фасмер І 230; Преобр. І 21; Горяев 31; Зіау/зкі І 48; Вгйскпег 47; Маскек Е8ЛЙ 74—75; БЕР І 86—87; 8кок І 127—128; ЗССЯ З, 76—77; 81. ргазі. І 434; Засіп.— Аііг. Ж І 349—354; Вегп. І 96—97; Топоров І 258—259; Тгаиітапп 32—33; К1и§е—Міігка 75; ПЬІепЬеск 102; Абаев ИЗСОЯ І 140; МйЬІ,— Епсіг. 1267; Мауг-Ьоіег II 449—450; Рокоту 150—151.— Пор. блюстй.
[будити2] «Коптити», [буджанйна] «копчена свинина», [будженйна, будже-нйця, бужанйна], буженина, [бужениця, бужйна] «тс.»; — р. буженина, бр. бужа-нїна, ч. (ргі-)ЬоисіІу «пригорілий», [Ьои-2епе тазо] «копчене м’ясо, окорок»; — виникло, очевидно, з *оЬ-урс1 ііі (пор. п. оЬи^сі/іс «обкоптити»), префіксального утворення ВІД ПСЛ. *У9(ІІІІ «коптити» (пор. укр. [вудити] «тс.»), в результаті
перерозподілу на о-будити (<*о-Ьд-йііі) з дальшим відпадінням о- як префіксального; припущення про спорідненість із лит. Ьисіуіі «коптити» (Потебня РФВ 4, 199) безпідставне, бо саме литовське слово походить від східнослов’янського *обудити < *обвждити. — Шанский ЗСРЯ І 2, 214; Фасмер І 232, 375; МасЬек ЕЗЛС 666; Ильинский ИОРЯС 24/1, 132; РФВ 66, 282—283; 70, 273—274; РЕ 11, 196; Уаіііапі КЕ8 22, 8.— Див. ще вудити.
[будніти] «ревіти; гриміти; шуміти»; — неясне; можливо, результат контамінації близьких за значенням і звуковим складом слів [бутїти] «глухо ревіти» і дудніти; невідомо, чи належить сюди р. [буднить] «розголошувати».
будра (бот.) «розхідник, ОІесЬота Ье-сіегасеа Ь. Г, Ж; сонцецвіт, НеІіапіЬе-шиш сЬатаесізіиз МіІІ. Мак; очиток їдкий, Зесішп асге Ь. Мак»; — р. будра «тс.; плющ, Несіега Ьеііх Ь.; сонцецвіт, НеііапіЬетит уиі^аге»; — ч. [Ьисіга] «розхідник» (з укр.); — неясне; непереконливе з фонетичного погляду пов’язання з лтс. цсігепе і нвн. Сшпсігат «тс.» (МасЬек Е8ЛС 75; З ш. гозії. 10, 195), походження яких не з’ясовується (МасЬек Лгп. ГО8І1. 195); довільний зв’язок з лит. Ьисіеіе «вид гриба» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 205), спорідненим з р. [блйцьі] «гриби», п. Ьесіїа «гриб»; помилкове зіставлення також з нвн. Восіеп «дно» (Горяев Доп. II3).— Фасмер І 176, 230; ЗССЯ 3, 77.
будувати, будівельник, будівля, будівник, будівничий, будівництво, будова* [буддвця], будівельний, будівний, відбудова, відбудовний, відбудовчий, добудова, добудовник, забудівля, забудова, забудовник, надбудова, перебудова, побудова, прибудова, розбудова, ст. будованій, будуепгь (1503); — р. [буддвать], ст. будовать (з XVII ст., з укр.), бр. бу-даваць (з. XV ст.);—давнє запозичення з польської мови; п. Ьисіоу/ас, як і ч. Ьисіо-уаіі, слц. Ьийоуаі’, походить від свн. Ьп-сіеп «будувати».— КісЬЬагсІі 37; Фасмер І 230; Смирнов 67; ЗСБМ І 399; Кірагзку 6Ь6 143; Зіахузкі І 48; Вгйскпег 46—47; НоІиЬ—Кор. 80; Засіп.— Аііг. УУД>. І
459—461; Вегп. І 96.— Див. ще буда1.— Пор. будинок.
[будулавка] «бочка, барило» Ж, \бу-дулайка] «тс.» ВеУг; — очевидно, видозмінене запозичення з румунської мови; рум. ЬибйІЗи (молд. будзлзу)«діжка», Ьибигоі «тс.», аром. Ьибиуйі «таз; цистерна» задовільного етимологічного пояснення не має.— ОБДМ 98; СДЕЛМ 61; РараЬа§і 224.
[будушловати] «блукати, мандрувати, тинятися», ст. будушловати (1758) «існувати, бути (?) (Тимч. 151); мандрувати, блукати»; — запозичено з угорської мови; уг. Ьйісіозпі (Ьи]'(І05Ік) «блукати, мандрувати, тинятися» є етимологічно неясним словом фінно-угорського походження.— Вагсгі 28; ММТЕЗг І 383.
будяк (бот.) «чортополох, Сагбииз Б.; [нетреба колюча, ХапІЬіиш зріпо-зиш Б. Мак; дурман, Оаіига зігашопіит Б. Мак]», [будяк жовтоцвіт(н)ий] «жовтозілля, Зепесіо Б.; коров’як, дивина, УегЬазсит ІусЬпіііз Ь.», будячина, будячиння, будяччя (зб.), [бодак] «чортополох Ж; осот, Сігзішп раїизіге 8сор.; Сігзіит Абапз. Мак», [бодачок] «осот, Сіг-8іит раппопісит Саиб.» Мак, [бодяк] «чортополох; татарник, Опорогбоп асап-ЇЬіигп Б.; осот Мак», [будляче] (зб.) Ж; — р. бодяк «осот», [будяк] «тс.; чортополох, Сагбииз пиіапз Ь.; відкасник, Сагііпа уиі£агіз Ь.; зірки, БусЬпіз біоі-са», бр. бадзяк «осот», [будзяк] «чортополох», п. Ьобіак «чортополох» (з укр.), ст. Ьобак, Ьосіїак, ч. Ьосіїак, слц. Ьоб-Гас, слн. Ьосіак «тс.»;—псл. Ьобакь похідне від *Ьодіі >Ьозіі «колоти»; форми з бу- є, очевидно, результатом деетимологізації; виведення форм [бодак, бодлак] з відповідних польських форм (Засіп.— Аііг. І 373), а також припущення про зв’язок р. [будяк] з [будовать, буда] (Даль І 137) позбавлені підстав.—Меркулова 94—95; ЗСБМ і 271; Зіатекі І 38; ЗССЯ 2, 152.— Див. ще бостй.— Пор. бодлак.
будьбнівка «вид військового головного убору»; — бр. будзенаука, ч. ЬікГо-поука; — запозичення з російської мови; р. буденовка пов’язане з прізвищем Маршала Радянського Союзу Будьон-280
ного.— Боровой Путь слова 136—138; Шанский ЗСРЯ І 2, 210; Киш ЗИРЯ IV 50—51.
буєр «кабіна чи платформа з вітрилом, встановлена на ковзанах або колесах»; — р. буєр (з 1705), бр. болг. буєр, п. Ьо]‘ег, ч. Ьи)ег; — очевидно, через російське посередництво запозичено з голландської мови; гол. Ьоеіег «вантажне судно» пов’язане з Ьоеіеп, Ьоуеп «підвищувати корабельний борт під час бурі за допомогою дощок», яке вважають похідним від Ьоеі «кайдани; пута» (очевидно, в зв’язку з тим, що ці дошки звичайно прикріплювалися до поручнів); гол. Ьоеі виводиться від фр. ст. Ьиіе, Ьоіе, що походить від етимологічно неясного лат. Ьо)а «кайдани; ошийник».— СІС 111; Шанский ЗСРЯ І 2, 213—214; Фасмер І 231; Смирнов 67; Кораіігізкі 134; Угіез ПЕ\¥ 70; Меиіеп 39; Маіхе-паиег 122; АУаІсіе—Ноїш. І ПО.
[буєра] (назва овець) Доп УжДУ 4; — неясне.
буж «інструмент у формі стрижня або трубки для дослідження і лікування трубчастих органів людини», бужува-ти; р. буж, бужй, бр. буж; — мабуть, запозичено через російське посередництво з французької мови; фр. Ьои^іе «свічка, зонд, буж» пов’язане з назвою алжірського міста Вои^іе, де купували віск і свічки.— СІС 111; Е)аихаі 101; ВІосЬ 92.
[бужачка] «вид неїстівного гриба» Л, [вужачка, вужечка, ужачка] «тс.» Л; — неясне; можливо, споріднене з р. [бужать] «помирати, конати, здихати», яке вважають генетично пов’язаним з лит. Ьеп§іі, Ьеп§ій «закінчувати», ра-Ьап§а8, раЬапда «закінчення», а також дінд. ЬЬай§аЬ «розруха, занепад, розорення; хвиля», ЬЬапакіі «ламає», ірл. Ьоіп§іт «ламаю» (Озіеп-Заскеп ІЕ 22, 313); у такому разі означає «смертельний (отруйний) гриб»; форми [вужачка], [ужачка] можуть розглядатися як виниклі внаслідок народноетимологіч-ного зближення з {в)уж.
[бужбонйти] «з шумом текти» Ж; — звуконаслідуйальне утворення, паралельне до бурбоніти (пор.).
буждеревен — див. біждерев.
[буждиґарня] «стара хата, що розвалюється», [буздигарня] «порожня неохайна кімната Пі; арештантська, холодна», [бурди^арня] «пуста, бідна, стара хата» О, буцегарня «арештантська, холодна», [буцигарня, буцугарня] «тс.» КІМ; — очевидно, запозичення з польської мови; п. іигсіу^агпіа «арештантська», іигбу^а «тс.» виводиться від фр. согрз бе §агде «караульня, гауптвахта», утвореного з іменників согрз «корпус, військова частина», §агбе «варта; гвардія» і прийменника сіе в функції родового відмінка.— 8\¥ II 474—475.— Див. ще варта, гвардія, де-, корпус.
[бужора] «півонія» Мо; — болг. бо-жур «тс.», м. божур, схв. божур, слн. Ьогйг «тс.»; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. буждр (рум. Ьи]'6г) «півонія» походить від болг. божур, пов’язаного, мабуть, з бог, пор. болг. [божичка] «півонія; дикий мак», схв. божура, бож'урица «свиня, яку ріжуть на різдво (божий)», або з багра «колір, барва».— ОБНМ 99; БЕР І 63.
[буз] (бот.) «бузок, Зугіп^а Б.», [бу-зенник] «зарості бузини» Я, бузина <&ат-Ьисиз Б.», [будзина] «тс.», [бузинйна] «стебло бузини», бузинник «бузинові зарості; [кисіль з бузини]», [бузнйк] «зарості бузини; бузок Дз, Мо; бузина ВеБ», бузок «Зугігща Б.», [бузняк] «зарості бузини» МСБГ, бузиновий «пов’язаний з бузиною», [бузиняний] «тс.» Я, [бузину-ватий] «порослий бузиною» Я, [бузнйч-ний] «пов’язаний із заростями бузини»;— р. [буз] «бузина», бузина, бр. бузіна «тс.»;—псл. (пізнє) *[Ьи2н], пов’язане чергуванням голосних з Ь’ьг’ь, укр. боз «бузина, бузок».— Шанский ЗСРЯ І 2,215—216; Фасмер 1233; ЗССЯ 3, 103— 104; 81. ргазі. І 468—470; Засіп.— Аііг. УМ). І 487—489; Вегп. 1111; ЧУаШе— Рок. II 128—130.— Див. ще боз.— Пор. баз2, бжур, бзина.
буза «татарський хмільний напій з проса, гречки, ячменю; [бруд у немитій вовні; осад у рідині]»; — р. буза «мо- . лоде пиво або брага; напій з гречки, вівса або проса; грушевий або яблуневий квас», бр. буза «хмільний напій; залишки на дні; відходи при очищенні льону; [мул]», п. Ьпха «рідка каша з бо
рошна; рідота, накип», [Ьизза] «тс.», болг. база «хмільний напій», [буза], м. база «тс.», схв. база «напій з кукурудзяного хліба», буза «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. чаг. башк. Ьиха «напій з проса або ячменю», тур.Крим.-тат. карач. каз. Ьоха «напій з квашеного проса або кислого молока» виводяться від перс. Ьйга «просо, напій з проса».— Болдирєв Белар. лексікал. і зтьім. 18; Макарушка 6; Шанский ЗСРЯ І 2, 214—215; Фасмер І 232; Преобр.І 50; Вгйскпег 51; Вегп. І 104; БЕР І 63; Зкок І 246; Засіп,— Аііг. УШ. І 426— 427; БокоізсЬ 31; Мікі. ТЕ1 І 269, ЕАУ 25; Дмитриев 494, 530.— Пор. брага.
[буздерево] (бот.) «бузок звичайний, Зугіп^а уиі^агіз Б.»;—складне утворення з основ іменників буз «бузок» і дерево, зумовлене, очевидно, впливом аналогічних утворень типу біждерево, [бузьдерево].— Див. ще буз, дерево.
[буздиган] «залізна булава» Я, [бузди-ґан] «тс.» Ж, [ождиган] «палка; груба, неотесана людина» Ж, [ождихати] «бити» Ж, ст. буздиган «залізна булава» (1637); —р. ст. буздьіхан «палиця з шипами; палиця старости», п. ч. Ьигсіу^ап, слц. Ьи(сі)го£ап, болг. боздугйн, м. бо-здоган, схв. бузддвйн, бузддхан, слн. Ьйхбоуап; — запозичення з турецької мови; тур. Ьогс1о§;ап «дрючок, палиця» тлумачиться як утворення з основ Ьоз/ Ьоі «пустий, зруйнований» і іок/іо§ «створювати»; споріднене з чаг. Ьигги-рп, Ьигсіиг^ап «тс.».— Болдирєв Кримський— укр. і ор. 131; Тимч. 151; Фасмер І 232; Вгйскпег 51; МасЬек Е8ЛС 78; БЕР І 63; 8кок І 246; Засіп.— Аііг. УШ. І 427—428; Вегп. І 105; Мікі. ТЕ1 1, 266; Радлов IV 1869; БокоізсЬ 27—28; Разапеп УегзисЬ 91.
[бузина] «гарбузиння» Л; — очевидно, результат видозміни форми гарбузиння «тс.», зумовлений звуковою близькістю цієї форми до слова бузина «Зат-Ьисиз Б.».— Див. ще гарбуз.— Пор. буз.
[бузйчка] (бот.) «порічка, РіЬез уиі-§аге Ваш.» Ме; — очевидно, результат видозміни давнішого *бзичка, що, як і боз та його похідні, може бути пов’язане із бздїти з огляду на сильний запах рослини; форма бузйчка могла
виникнути з *бзичка під впливом слова бузина за аналогією до співвідношення бзина— бузина.— Пор. бзина, боз, буз.
бузівок «однорічне теля; [теля, яке народилось восени ЛЧерк; бичок після першого року Дз; відгодоване теля Ва]», [бузелок] «півторарічне чи дворічне теля» Мо, [бузилок] «тс.» Мо, [бузй-мок] «відгодоване теля Ва; однорічне теля», [бузинок] «теля, яке народилося восени» ЛЧерк, [бузімок] «тс. ЛЧерк; однорічне теля», [бузівка] «телиця після першого року» Дз, [бузів'я] «однорічне теля», [бузув’я] «теля» Б і; — р. [бувавші] «бичок від одного до двох років», [бузавдк, бузевок, буз] «тс.», [бузевка] «однорічна телиця», [бузник] «однорічний баран», м. [бузе] «теля»; — очевидно, запозичення з тюркських мов; ног. кум. бузав «теля», аз. бузов «теля до шести місяців», каз. б¥зау «теля», тат. бозау, башк. бьізау «тс.», тур. Ьига^і «тс.; молоді слони, носороги, жирафи», чаг. Ьига§ш «тс.», можливо, пов’язані з тюрк, бузібоз «сірий, темний», монг. бурібор «тс.» (пор. як. боруоску «теля з потемнілою шерстю; теля після п’яти місяців», боруор «темніти»); у формах [бузймок, бузімок] простежується вплив з боку укр. зима, назймок «однорічне теля», [назімок] «тс.».— Болдирєв Бе-лар. лексікал. і зтьім. 15; Фасмер І 232—233; Миртов ЗО; Егоров 149; Щер-бак ИРЛТЯ 100; Мікі. ЕАУ 20; Каппіз-іо ЕИЕ 17, 159.— Пор. башмак.
[бузлук] «вид підкови на підошві (щоб не посковзнутися на льоду)»; — р. [бузлук] «шипи на підошві», [бузулук] «залізна підкова з двома шипами», [баз-лук, базльїк] «тс.»; — очевидно, пов’язане з тюрк. *Ьог1ик, *Ьог1ук, суфіксальним утворенням від тур. крим.-тат. аз. туркм. полов, кар. дтюрк. Ьпг «лід».— Фасмер І 106, 233; Севортян II 238— 239; Егоров 147; Мікі. ТЕ1 ИасЬіг. І 19.
Ібузувати] «карати, бити; докоряти, лаяти», [бузуват] «багато і важко фізично працювати; бити» Л, [бузанить] «тс.» Л, буза (розм.) «бешкет, безладдя, скандал»; — р. буза «тс.», [бузовать] «термосити, шарпати, смикати, рвати», бр. [бузоваць] «пустувати», [бузаниць] «ганити, катувати, соромити; лупцю-282
вати», п. Ьигклсас «громити, картати; бурчати, лаяти; бити, товкти; палати; палахкотіти», Ьиха«нагінка, прочухан»; — нез’ясоване; можливо, походить від полов. Ьиг- «розбити, знищити, зіпсувати, зламати»; зіставляється також (8адп.— Аііг. УІУЬ. І 477—480) з [бзцк] «гедзь», [бзичати]-, недостатньо переконливе зведення через польське посередництво (Кісййагсіі 38) до іт. Гаг Ьигго «сердитися» (Шанский ЗСРЯ І 2, 216; Вгйскпег 51; Вегп. І 104); малоймовірний зв’язок з р. буза «хмільний напій» (ЛакоЬзоп М'огсі 7/2, 190); неможлива також і спорідненість з лит. Ьайзіі «підганяти, примушувати; карати» (Маігепаиег 127), як і з норв. Ьаика «бити» (Ноіі-Наизеп 2Ї81РЬ 22/1, 147).— Фасмер І 233. — Пор. бізун.
бузувір «бусурман; зла, жорстока людина», [бузовір Ж, босовір Ж, безу-вір] «тс.», бузувірство, [музувір] «невірний, єретик» Ж; — не зовсім ясне; вважається наслідком деформації слова бусурман «мусульманин» і його народно-етимологічного зближення із словом віра; виводиться також (Макарушка 6) від тюрк. (?) тйгеууіг «ошуканець» (пор. крим.-тат. музу «шкідливий; наклепник», яке зводиться до ар. ти’сіі(п) «шкідливий», Казапеп УегзисЬ 346); заслуговує на увагу й припущення про зв’язок 3 гіпотетичним *Ьо8'Ь «прудкий, скажений» (про тотемістичного у тюрків священного вовка-перевертня), др. босьіи «тс.», бось «біс», босуві> «присвячений, належний божеству», а також з р. [бі/сьіи] «сірий, димчастий», укр. бо-сдрка «ворожка, відьма, чаклунка», тур. крим.-тат. чаг. кирг. боз «сірий, попелястий; блідий» (Виноградова І 64—65, 78—79; Ильинский РФВ 65/1, 214—215; Крьімский Укр. гр. І 462).— Див. ще босорка, бусурман.
[бузун] «нижчий сорт солі (з домішками бруду)»,[буза] «озерна сіль», [браний] «брудний, засмічений» (про зерно, сіль), ст. бузунчі «озерна сіль-самосад-ка» (XVIII ст.); — р. [бузун] «елтон-ська озерна самосадна сіль», [буза] «кам’яна або гірська сіль»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з буза «татарський хмільний напій; [бруд у неми-
тій вовні; осад у рідині]».— Болдирєв Белар. лексікал. і зтьім. 18; Фасмер І 233.— Див. ще буза.
[бузя] «уста, рот, обличчя» (дати бузі «поцілувати»); — бр. [буся] «поцілунок», [бусяць] «цілувати», п. Ьигіа «ротик, губки, личко; поцілунок; гарна особа; статуетка, лялечка», Ьигіак, [Ьизіа, Ьизіак] «тс.», Ьизі «поцілунок», ч. риза «поцілунок; рот», [Ьогкаіі] «цілувати», мор. [Ьогаі], слц. Ьога!’, Ьог-ка€, [Ьозкаіі, Ьоскас] «тс.», Ьогк «поцілунок», ЬоДек «тс.», болг. буза «щока», м. [буза] «губа»; — етимологічно не зовсім ясне; можливо, давнє звуконаслідувальне утворення від *Ьи- «цілувати, губа, рот» (з мови дітей), якому, мабуть, відповідають алб. Ьйге «губа; край, облямівка, межа», н. [Визз] «поцілунок», лит. Ьйс (вигук, що передає звук від поцілунку), Ьисійоіі «цілувати», перс. ЬозТ-бап «тс.»; менш імовірне, з огляду на географічне поширення слів, припущення (ЗсЬеІисІко 128; ЬЩй-Агта? та ін. Рошапозіауіса 16, 77) про запозичення з румунської мови, в якій Ьйгй «губа; край, вістря», очевидно, походить від алб. Ьйге «тс.» (КозеШ ІЬК II НО; £аЬе] Сіоііа 25, 52—53).— 8Іа\мзкі І 52; Вгйскпег 5; МасЬек Е8ЛС 500; БЕР І 87; ЗССЯ З, 103; Засіп.—Аііг. У\УЬ. І 429—430; Вегп. І 104; Мікі. Е\У 25; Егаепкеї 61; К1и§е—Міігка 114.
бузьдерево — див. бісдерево.
[бузьбчки] (бот.) «грабельки звичай’ ні, Егосііигп сісиіагіит Б’Нег.», [бусь-кй, бусьочник Мак] «тс.», [бузьочник\ «тс.; герань, Сегапіит Б.» Мак, [буг лянка] «пеларгонія, Реіаг§опіит Б'Не-гіі» Мак; — пов’язане з бузько (бузьб-чок) «лелека», бусол «тс.» через зовніпг ню схожість форми плоду герані з формою дзьоба лелеки; пор. [журавець] «герань», [журавельник], р. журавбль-ник «тс.», аистник (бот.) «Егосііиіп сіси-іагіигп Б'Нег.», ч. сарі поз, саріпйзек «тс.». — Нейштадт294—295; Вісюліна— Клоков 188—189; МасЬек Лт. гозії. 134—135.— Див. ще бусол.
буй1 «плавок, бочонок на якорі, бакен»;— р. бр. буй, п. Ьо)а, ч. Ь6]е, слц.
слн. бо] а, схв. бо}а; — запозичено, можливо, через російське посередництво з голландської мови; гол. Ьоеі «бакен; буй», снідерл. Ьоеуе, Ьоуе походять (разом з снн. Ьоіе) від фр. ст. Ьоуе, що зводиться до нижньофранк. *Ьокап «знак», герм. * Ьаикпа- «тс.» і, далі, до лат. Ьйсїпа «сигнальний ріжок», утвореного, очевидно, (в давнішій формі *Ьои-сапа) з основ іменника Ьбз «бик» і дієслова сапо «співаю, граю».— СІС 111; Шанский ЗСРЯ І 2, 216; Фасмер І 234; Угіез МЕДУ 70; Оаті11зсЬе§ 131; К1и§е— МіДка 45,89-90; АУаіс|е— Нойп. І 121.— Див. ще гбв’єдо, каняі— Пор. бакен.
[буй2] «відкрите (вітряне) місце»; — р.буй «цвинтар, пустир біля церкви», др. боуи «цвинтар»; —неясне; можливо, пов’язане з буйний, буяти, др. буй «сильний, сміливий»; менш переконливе пов’язання з шв. ст. Ь6 «житло», дісл. Ьй «тс.» (Фасмер І 234; Неііцуізі 85).— Преобр. І 51; Потебня К ист. зв. IV 53— 54.— Див. ще буяти.
буйвіл, [буйвал Ж, буйвол Ж, буйло Ж), буйволеня, [буйволйня] «самиця буйвола» Ж, буйволиця «тс.», заст. бувол, ст. буйволами (XVIII ст.); — р. буйвол, бр. буйвал, [бавол], др. бьіволяі, буволі>, буйвола, п. Ьахубі, [Ьа)\уо1, Ьи)\у61], ст. Ьи)ху61, ч. Ьиуоі, заст. Ьйуоі, ст. Ьу-уоі, ЬйЬаІ, Ьиуаі, слц. Ьууоі, вл. нл. Ьи-хуоі, болг. м. бйвол, схв. бйвб, слн. Ьі-УОІ, СТСЛ. БОу'ИВОЛ'Ь, БОуВОЛ'Ь, БКІЕОЛ'Ь; — очевидно, давньоруське запозичення з латинської мови; лат. ЬпЬаІиз «африканська газель, антилопа, (пізніше) зубр», нар.-лат. *Ьйуа1из «буйвіл» походить від гр. роброЛод «африканська антилопа, (пізніше) буйвіл» (пор. ще гр. робраАлд, ідентичне лат. ЬйЬиІиз «належний, властивий бику, волу», пов’язаному з Ьбз «бик»); вставне -)- у давньоруській мові виникло, можливо, внаслідок зближення з буй «дикий» і вол'Ь «бик»; гр. роброЛод, мабуть, є похідним від робд «бик, віл» (< *рсобс) і опосередковано (можливо, через аварів) пов’язане з дінд. §ауа1аЬ «дикий буйвіл»; безпосереднє пов’язання слов’янських форм з гр. робройод (Фасмер ИОРЯС 12/2, 223; Вгйскпег А[81РЬ 42, 144; Вегп. І 116; Мікі. ЕАУ 27) сумнівне, бо при
цьому слід було б чекати у слов’ян форми *уиуо1ь.— Шанский ЗСРЯ І 2, 217—218; Фасмер—Трубачев І 234; Преобр. І 51; Филин Образ, яз. 168; 81а\уз-кі І 28; Вгйскпег 18; МасЬек Е8ЛС 78; НоІиЬ—Кор. 82; БЕР І 46; Зкок І 164; ЗССЯ 3, 158—159; 81. ргазі. І 485; Засіп,— Аііг. УІУЬ. І 492; Меіііеі К81 2, 68; Егпоиі — Меіііеі І 77; АМаІсІе— Ноїт. І 118, 120; Егізк І 256; Воізасц 128—130.— Пор. гбв’єдо.
буйний — див. буяти1.
[буйнйстер] «північний вітер» Ж, [буйнестер] «тс.» Ж;— неясне.
буйтур «дикий бик з величезними рогами, тур, Воз игиз, Воз ргіті^епіиз» (до XVII ст.— в лісах Європи); — результат лексикалізації др. буй турт> «дикий, буйний віл».— Див. ще буяти, тур.
бук1 (бот.) «Еа^из зііуезігіз Б.; палка, різка; [дрючок (для биття) Ме]», [буківка] «земля, на якій росте бук; вид грибів» ВеНЗн, ВеЛ, Г, букбвйна «букове дерево, буковий ліс», [буків-нйця] (ент.) «буковий шовкопряд, Наг-ріа Іа£і» Ж, бучина «букове дерево», [бі/чдк] «букова палка; палка; невеликий вулик»; — р. бр. болг. м. бук, п. ч. слц. вл. нл. Ьик, полаб. Ьацк, Ьоік, схв. Ьйк, б'уква «бук», слн. Ьйкеу, Ьйкуа «тс.»;— переконливої етимології не має; важко навіть реконструювати праслов’янські форми; можливо, найдавнішим є псл. *Ьику, род. в. *Ьикьуе, що потім змінилось у *Ьик'ьза аналогією до інших назв дерев типу кіепь, у§г-ь, §гаЬ-ь, сіф-ь; більшість дослідників вважає праслов’янські форми запозиченнями з германських мов; герм. *Ьоко «бук», *Ьо-каг, *Ьокз «тс.» (гот. Ьока «літера», Ьбкоз «книга, грамота», дісл. Ьок «бук», днн. Ьбка, Ьокіа, двн. ЬиоЬЬа, дангл. Ьос-ігео, Ьос «тс.»), споріднені з лат. їа-§из «дуб», гр. фГ)-р5 (дор. фа-рд) «тс.» (власне, «дерево з їстівними плодами»), гал.Ьа^оз, іє. *ЬЬа§бз «бук»; сюди ж, мабуть, і гр. фа-рїу «їсти», вірм. Ьиса-пегп «годую, харчую», Ьоіс «харчування, їжа», псл. Ьо§ь «бог», укр. бог; географія слов’янських слів виключає можливість запозичення з днн. Ьик, Ьоке
«бук», яке пропонувалось (Кпиіззоп <31. 53—54); останнім часом висунуто припущення про зв’язок псл. *Ьикь з докласичним балканським (лідійським) Ьаико «червоний», Ьоко «тс.» (Будимир ВЯ 1958/2, 50; ЗФФУБ 1952 II 264—265; Сл. филология II 112) або з невідомими формами праін-доєвропейського субстрату (МасЬек БР II 146, 154, 156—158; КиЬпіскі ВРТІ 15, 127—134).— Критенко Вступ 503, 548; Шанский ЗСРЯ І 2, 217—218; Фасмер—Трубачев І 234—235; Преобр. І 51—52; Филин Образ, яз. 144; Ильинский Прасл. гр. 39; Зіахузкі І 49; Вгйск-пег 48; МасЬек Е8ЛС 76; Лш. гозії. 131; ЕеЬг-ЗрІахуіпзкі — Рої. 28, 61; БЕР І 87; Зкок І 230—231; ЗССЯ 3, 90—91; Бернштейн Очерк 1974, 224; ЗІ. ргазі. І 444—445; Засіп,— Аііг. УШ. І 456— 458; Мартьшов Сл.-герм. взаимод. 60— 61; Мііехузкі К81 26/1, 131—132; Вегп. І 99; Кипарский ВЯ 1958/2, 49; Кірагзку ОБО 218—219; АУіззшапп Пег Кате сіегВисЬе, Вегііп, 1952; Мозгупзкі Р2ЛР 35, 59, 63; Рисіпіскі Ргазі. II 76; Заїа-гехуісг ЛР 40/3, 227—228; ЛбЬаппеззоп 597—598; Еаїк—Тогр 271; ИЬІепЬеск 2І81РЬ 15, 484; Кго^шапп К2 72, 1— 12; 73, 1—7; Зіешіег-Реіегзеп 2І81РЬ 7, 253—254.— Пор. буз, буква, буков.
[бук2] «ВОДЯНИЙ пил біля порогів Дніпра» Я, [бучало] «вир; глибока яма з водою» Пол; — р. [бук] «ковбаня під млиновим колесом», [букалище, бучало, бучило] «тс.; прірва; вир; глибока яма з водою», [буча] «бистрина; глибінь у річці», бр. [бук, бука] «тс.», болг. [бука] «жолоб (млиновий)», м. бука «тс.; [шум, галас]», бучало «водоспад», схв. бук «тс., вир, бурління»;—очевидно, похідне від псл. Ьик-, Ьис- «ревти, шуміти».— ЗСБМ І 404; БЕР І 95; ЗССЯ 3, 73— 74, 91.— Див. ще букати.
[букарт] «бешкетник, пустун; позашлюбна дитина», [букгарт] «тс.» ВеБ, ст. букарпть «позашлюбна дитина» (XVII ст.); — очевидно, результат гі-перистичної видозміни запозиченого з польської мови [бенкарт] «тс.» за аналогією до закономірного співвідношення польських і українських звукових форм
типу Ь§Ьеп— бубон, рг§і—прут і под.— Див. ще бенкарт.
[букат] «кусок, скибка», [буката, боката] «тс.», ст. боукатоу (чол. р. дав. в.) (1452), букату (жін. р. зн. в.) (1758); — р. [буката] «хлібина, булка», [букатка] «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м’яса; бурлацька пайка; хліб(ина)», бр. [буката] «булка», [букатка] «спечений хліб», п. ст. Ьикаі «шматок, кусок, штука»; — давнє запозичення з східно-романських мов; рум. Ьисаій (молд. букатз) «шматок, грудка, клапоть, скибка, штука» походить від лат. *Ьиссаіа, пов’язаного з Ьисса «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)», що зводиться до іє. *Ьи-«надувати, роздувати; пухнути, набрякати», можливо, того самого, від якого походять і псл. Ьи]'ь «нерозумний; сміливий, сильний», укр. буйний, буяти.— 8сЬе1ш1ко 128; Ко-билянський Гуц. гов. 82; N і [а-Агша;; та ін. Кошапозіауіса 16, 77; УгаЬіе Ро-тапозіауіса 14, 134—135; Сгап]’а1й 226, 438; Каїпхп. 12; ЗСБМ І 404; Вегп. І 99; Мікі. Е\¥ 24; БЕРМ 96; Ри^сагіи 19; Меуег-ЬйЬке КЕДУ 1358; ХУаІсІе—Ноіт. І 120; Рокоту 98—100.— Пор. буяти.
[букати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)» ВеБ, [буча.-ти[ «шуміти» ВеБ, [бучувати] «тс.» Я, [букало] (орн.) «водяний бугай, Воіаигиз зіеііагів 8іерЬ.» ВеБ; [букач] «тс.» ВеБ, буча «крик, галас, тривога», [бучня] «веселий, розкішний бенкет, весілля» Я, бучний «розкішний, пишний; гучний», бучливий «тс.» КІМ, бучнішати, [збу-чений] «сповнений шумом бійки» Ж;— р. [букать] «бухати, глухо звучати, хлопати», [бучать] «плакати; ревіти, мукати; гудіти», бр. буча «буча», др. бу-чати «ревіти, мукати», бучити «тс.», букь «шум», п. Ьисгес«гудіти, дзижчати; ревіти», Ьисхпу (заст.) «сильний, пишний, бучний», ч. Ьикаіі «ухати, кричати (про птаха)», Ьисеіі «ревіти, мукати», слц. Ьикаі’, Ьисаі’, вл. Ьисес «тс.», болг. буча «гуджу, шумлю, звучу», м. бучи «реве, шумить, гуркоче, гуде», схв. букати «ревіти, мукати; шуміти», бучати «шуміти, гудіти, гриміти», бу-чан «шумний, бурний», слн. Ьикаіі «мукати, ревіти, рохкати», Ьисаі і «гриміти,
гуркотіти, рокотіти»; — псл. Ьик- (Ьис-) «ричати, ревіти, гудіти, дзижчати», яке зводиться до іє. *Ьоик-, що є похідним від звуконаслідувального кореня *Ьи-(*Ьеи-, *Ьои-, *ЬЬц-, *ЬЬеи-); споріднене з лит. Ьайкіі «ревіти», Ьйкаиіі «тс.», лтс. Ьйкзеі «глухо гудіти», кімр. Ьи§асІ(*Ьоикаіо-) «ревіння», дінд. Ьйккй-гаЬ «ревіння лева», Ьйккаіі «гавкає», гр. рбхтцє «той, що виє», рихатт] «труба»; інший ступінь чергування голосного, можливо, представлений у псл. Ьукь, укр. бик; виведення ч. Ьйкаіі безпосередньо з вигуку Ьи (НоІиЬ— Ьуег 107) сумнівне.— Шанский ЗСРЯ І 2, 242, 243—244; Фасмер І 236, 256; Преобр. І 56—57; Зіахузкі Д 48, 52; Вгйскпег 46; МасЬек Е8ЛС 74, 76; НоІиЬ—Кор. 80; БЕР І 47, 95; 8кок І 225; ЗССЯ 3, 88; 81. ргазі. І 443—444; 8айп,— Аііг. т І 190—192; Когіпек 180—182; Мозгупзкі Р7ЛР 227; Вегп. І 98—99; Мікі. ЕХУ 24—25; Бу-лаховский Семас. зтюдьі 37; Оіг§Ьзкі БР 1, 125—126; Егаепкеї 37; МйЬІ.— Епйх. І 267, 344; 8іокез ВВ 21, 130; МаугЬоіег II 435; ДУаісІе—Ноїш. І 120; Воізасц 137; Егізк І 276; Рокогпу 97— 98.— Пор. бик, бук2.
[букашка] (ент.) «сонечко, Соссіпеїіа ітризіиіаіа» Ж; — очевидно, запозичення з російської мови; р. букашка «комашка», [букара, букатка] «тс.», [бука] «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник», як і бр. [бука] «комашка», п. Ьцк (очевидно, із вторинною назалізацією первісного и) «овід, гедзь, ТаЬапиз Ьо-уіпиз», ч. [Ьик, Ьипк], нл. ст. Ьик «тс.», пов’язане, мабуть, із звуконаслідувальним бук «глухий звук, гул, гудіння», спорідненим з укр. [букати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»; менш переконливе пов’язання р. букашка безпосередньо з вигуком бу (Зеленин РФВ 54, 119; Фасмер І 235—236); виведення укр. [букашка] від [буката] «кусок, скибка», [букатка] «тс.» (Сгап)аій 226) помилкове.— Шанский ЗСРЯ І 2, 218; Горяев 32; Зіахузкі І 29; Вгйскпег 19; 8ас1п.— Аііг. УХУЬ. І 190.— Див. ще бик, букати.
буква «літера; [азбука, букварі», буквар, буки «назва слов’янської літери б», букварний, буквений, буквальний (можливо, з р. буквальний, кальки фр. Ііііе-гаї); — р. буква, др. буква «літера; (мн.) письмена, письмо», бук-ьвь, буки «тс.», п. Ьикхуа «алфавіт, азбука», ч. Ьикуа «літера» (з рос.), слц. Ьикуіса, нл. Ьик-\чіса «тс.», полаб. Ьйкуоі (наз.-зн. в. мн.) «книжки», болг. м. буква «літера, письмо», схв. бук «тс.», буква «літера», буквица «буквар, азбука», слн. заст. Ьйкуе (мн.) «книжка», стел, воук-ьви (мн. жін. р.), Б'ук-ьЕЕ (род. в.) «літера», *Боу*ккі (наз. в. одн.); — пізньопсл. (пд.) *Ьику «літера», Ьикьуі «письмо»; — запозичення з германських мов; гот. Ьока (<*Ьоко) «буква», Ьокоз (мн.) «письмо, книжка, документ, грамота», двн. ЬиоЬ «книжка», дісл. Ьок, Ь#кг (мн.) «книжка» пов’язані з назвою бука в германських мовах (гот. Ьока, дісл. Ьок, двн. ЬиоЬЬа і т. д.— на букових дощечках або паличках у германців накреслювались письмена, один з видів рунічних знаків); полаб. Ьйкуоі, очевидно, пов’язане з свн. Ьок, Ьйк «книжка», днн. Ьок «тс.» і, можливо, незалежне від південнопраслов’янських форм (ЕеЬг-8р1а\уіпзкі Харох. 279, 309; БеЬг-БрІа’ййпзкі—Рої. 61; Кпиіззоп ОБ 53; Біепсіег-Реіегзеп 2І81РЬ 13, 249).— Шанский ЗСРЯ І 2, 218—219; Фасмер І 236; Преобр. І 51—52; Горяев 32—33; 81а\узкі І 49; Вгйскпег 48; КХ 42, 146; 8\У І 231; НоІиЬ—Кор. 81; Лапко 81а-уіа 9, 349; БЕР І 87—88; Младенов 49; Зкок І 230—231; ЗССЯ 3, 91—92; 81. ргазі. І 445—446; Ьеетіп£ К81 34/1, 25; Засіп.— Аііг. УХУЬ. І 456—458; Мікі. ЕХУ 24; Ьоєхує К? 39, 327—330; ЛбЬаппеззоп 955; Угіез АЕХУ 48; К1и§е— Мііхка 106.— Див. ще бук1.
буквиця (бот.) «Веіопіса оШсіпаїіз Б.; [подорожник, Ріапіа^о шарг Б. Мак]», [буквиця біла (жовта)] «первоцвіт, Ргітиіа оііісіпаїіз Нііі.» Г, Мак, [буковник] «Веіопіса Б.» Мак, [бук-тра-ва] «тс.» Мак, ст. буквици (жін. р. род. в.) «Веіопіса» (XVIII ст.); — р. бук-вица «тс.», бр. [буквіца] «тс.; первоцвіт», п. Ьикхуіса «Веіопіса», Ьикуса, ч. Ьик-уісе, ст. Ьикуісе, Ьикуа, Ьикоуісе,
слц. Ьикуіса, нл. Ьиктуіса «тс.», болг. [буковица] «подорожник, Ріапіа^о та-]'ог Б.», [буквица] «тс.», м. буковец «червоний перець», схв. буквица «Веіопіса», б'дквица, слн. [Ьйкуіса] «тс.»;—очевидно, псл. *Ьикьуіса, пов’язане з назвою бук (через зовнішню схожість листків буквиці з листям бука); припускається також (Зкок І 183) походження (через форму основи Ьоку-) від лат. Ьаса «ягода».— Словн. бот. 78, 401; Вісюліна— Клоков 133—134, 292, 253—254; Нейштадт 436, 473; Меркулова Очерки 137; МасЬек Е8ЛС 76; Лт. гозії. 172, 198— 199; 8сЬизіег-8е\ус РгоЬеЬеїі 35; ЗССЯ З, 91; Бернштейн Очерк 1974, 224; 81. ргазі. І 445; Засіп.— Аііх. УМЬ. 1458.— Див. ще бук1.
букер «агрегат з багатолемішного плуга і сівалки», [букарь, пукарь] «тс.», букерувати, [пукарити] «обробляти букером»; — р. буккер, (букер, букарь, пукарь, букарить]; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з назвою заводської марки плугів системи «Вескег»; малоймовірний зв’язок з англ. Ьиск «дробити руду, розпилювати дерева на колоди» (ССРЛЯ 1, 679; Ушаков І 201).— Фасмер І 236; Миртов 31, 264, 378.
букет; — р. бр. болг. м. букет, п. Ьикіеі, ч. Ьикеі, Ьоидиеі, слц. Ьикеі, Ьикеіа, схв. букет, букета, слн. Ьикеі; — запозичено (очевидно, через російську і польську мови) з французької мови; фр. Ьоициеі «букет, жмуток; аромат», первісно «гай» (пор. Ьоициеі сі’аг-Ьгез «гай», букв, «група дерев») є зменшувальною формою до Ьоіз «ліс; (ст.) група дерев», яке разом з пров. ст. Ьозс, іт. Ьозсо, слат. Ьизсиз, Ьозсиз «тс.» походить від західногерманського кореня *Ьозк- «кущ, ліс», *Ьизк- «тс.», який зберігається в двн. днн. Ьизс «кущ, чагарник, гайок», свн. ЬизсЬ, ЬозсЬ(е), снн. ЬизсЬ, Ьизк, гол. Ьоз(сЬ), англ. ЬизсЬ, нвн. ВизсЬ «тс.»; герм. *Ьизк- є розширенням герм. *Ьиз- «пухнути, набрякати», пов’язаного, очевидно, з іє. *Ьи-, *ЬЬП- «надувати, роздувати», від яких виводяться також лат. Ьиііа «пузир, пухир, прищ», псл. *Ьи1а «гуля, набалдашник», укр. булава, булка «хліб» тощо, дісл. Ьузіа «швидко витікати»,
стел, ккістр-ь, укр. бистрий', менш переконливе пов’язання слов’янських слів з н. Викеіі «букет», Воициеі «тс.» (Фасмер І 236), яке зводиться до того ж фр. Ьоидиеі «гай».— СІС 111; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 219; Горяев 32; 81. ^уг. оЬсусЬ 97; Вгйскпег 48; НоІиЬ— Ьуег 107; БЕР І 88; Вуіаклиіа 135; ВІосЬ 79, 87, 105; Оаигаі 95, 104, 118; К1и§е—Міігка 113; Таїсіє—Ноїт. І 122; ЛбЬаппеззоп 588, 591, 592; Угіез АЕ^У 66, 68.— Пор. бистрий, булава, булка.
[буки-барабан-башта] «нісенітниця, дурниця, безглуздість, недоладність»;— неясне; можливо, походить з якоїсь старої читанки (граматики), де з навчальною метою добиралися слова з тією самою початковою літерою, не пов’язані між собою значенням; звідси вживання цієї групи слів на позначення нісенітниці; про саме таке походження свідчить перше слово буки (назва літери б).— Див. ще буква.
[буківка] (орн.) «зяблик, Егіп^іііа соеІеЬз Б.» Ж, [букивчак] «тс.»; — пов’язане з бук1; зяблики часто зустрічаються в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів.— Воїнств.— Кіст. 251—252; Страутман 112.—Див. ще бук1.
букініст;—р. болг. букинйст, бр. букініст, п. слц. Ьикіпізіа, ч. Ьикіпізіа, Ьоидиіпізіа, схв. букйнист(а); — запозичення з французької мови; фр. Ьои-диіпізіе «букініст» походить від Ьои-циіп «стара книжка», яке зводиться до гол. Ьоек «книжка», снідерл. Ьоескі)п, *Ьоекіп «тс.», споріднених з гот. Ьока «буква», Ьбкоз (мн.) «книжка, письмо, грамота», з якими зіставляється й псл. *Ьику «літера», укр. буква.— СІС 111; Шанский ЗСРЯ І 2, 219; Фасмер І 236—237; Кораііпзкі 146; БЕР І 88; Вуіакли]’а 135; Паигаі 104; ВІосЬ 94; Угіез АЕЇУ І 70.— Див. ще буква.
буклак, буклажки — див. баклаг.
букля (заст.) «локон, кучер», буклі (мн.), [букель, пукель] «тс.» Ж; — Р-заст. бр. букля, п. рикіеі, болг. букла', — через російське і через польське та німецьке посередництво (нім. Вйскеї «тс.») запозичено з французької мови; фр. Ьоис-1е «локон» походить від лат. Ьиссиїа
«щічка», демінутива від Ьисса «надута щока».— Шанский ЗСРЯ І 2, 200; Фасмер І 237; Вгйскпег 447; 81. хууг. оЬсусЬ 617; 8ХУ V 429; БЕР І 88; ВІосЬ 77; Оаигаі 100.— Див. ще букат.
[буков] (зах.) «буковий горіх», [буква] «тс.» Ж; — п. Ьикіету, [Ьик^а], ч. Ьикуісе, ст. Ьйкеу, Ьикуе, Ьикуа, слц. Ьикуіса, Ьикуа, вл. Ьикхуіса, полаб. Ьйк-уоі (наз.-зн. в. мн.), м. буклинка, схв. бі/квица, слн. Ьйкоуіса, Ьйкоуіпа «тс.»;— псл. *Ьику «буковий горішок, плід бука» пов’язане з *Ьику «бук, Еа^из Б.».— Зіахузкі І 49; МасЬек Е8ЛС 76; ЕР II 157—158; Літі. гозії. 131; 8сЬизіег-8еж: РгоЬеЬей 35; ЗССЯ 3, 91—92; 81. ргазЕ 1 445—446; Кірагзку СЕС 219; Зіепсіег-Реіегзеп 449—457.— Див. ще бук1.
[букодірка] (орн.) «зяблик, Егіп§і11а соеІеЬз Б.», [букодірчак] «тс.» Бул, [бу-кодірча] «пташеня зяблика»; — неясне за своєю семантичною структурою складне утворення з основ іменників бук (бот.) «Еа^из Б.» і дірка (зяблики зустрічаються часто в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів).— Бу-лаховский Семас. зтюдьі 164; Мовозн. 1948, 48; Воїнств.— Кіст. 251—252; Страутман 112.— Пор. буківка.
букорія, букурія — див. бокури.
букс (бот.) «самшит, Вихиз зешрег-уігепз Б.», буксус, [буксусник] Мак, [бук-шпан] (з п.), [ґрушпан Мак, гушпан Мак]; — р. букс, буксус, [буксусник, бук-шпан], букебом (заст.), бр. болг. букс, п. Ьикзхрап, [Ьикзрап, ЬикзЬаш], ч. Ьихиз, [ризрап], слц. Ьихиз, вл. Ьикзоте, схв. бус, ст. пушпан, слн. ризрап; — очевидно, пов’язане з нвн. ВйсЬзЬаит (снн. ЬизЬот, ЬозЬот, двн. ЬиЬзЬоит) «буксове дерево», утвореним з основ іменників ВисЬз «букс», що походить від лат. Ьихиз «тс.», пов’язаного з етимологічно неясним гр. ло^од «букс», і Байт «дерево», спорідненого з снн. днн. Ьот, дангл. Ьеат, двн. Ьоит «тс.»; форма букс могла бути результатом пізнішого впливу з боку латинської номенклатурної назви Ьихиз.— СІС 112; Шелудько 23; КісЬЬагсИ 37; Шанский ЗСРЯ І 2, 220; Фасмер І 237; Горяев 32; Смирнов 68; Вгйскпег 48; КогЬиі РЕ
4, 444, 505; Боз 6г. р. І 21; МасЬек Лт. ГО5Ї1. 140—141; НоІиЬ—Ьуег 107; 8кок 1143; Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 473; К1и§е— Міігка 107; ЛбЬаппеззоп 956, 962; \Маі-сіе—Ноїт. І 125; Ргізк II 626; Воізасд 827.— Див. ще бум3.— Пор. букса1.
букса1 «втулка, металева коробка з підшипником, що передає тиск вагона, паровоза тощо на вісь колеса; [жерстяна або дерев’яна банка ВеУг]», [дать букси] (перен.) «набити, відлупцювати» До, ст. буксовати «обладновувати буксами», возт> буксований (1619); — р. бр. букса, п. Ьикза «металева трубка, прикріплена до кінця осі; окуття труб насоса, обруч», Ьикз «тс.», слц. Ьикза «жерстяна шкатулка, коробочка, ко-пилка», Ьйкз «тс.», нл. Ьикза «обруч (маточини)», болг. букса, слн. риза «букса (втулка)»; — запозичене через польське і російське посередництво з німецької мови; нвн. ВіїсЬзе «букса, втулка, бляшанка, банка (для збирання грошей)», як і двн. ЬиЬза «втулка», свн. ЬйЬзе, снн. Ьоззе, Ьйззе «жерстянка, бляшанка, копилка; рушниця, гармата», дангл. Ьох, пов’язане, можливо, через слат. Ьиха «втулка з самшиту», з гр. «скринька, шкатулка, коробка», що походить від лб£од «букс», до якого зводиться й укр. букс «тс.». — Тимч. 152; Шанский ЗСРЯ І 2, 220—221; Вгйскпег 448; ЬеЬг-ЗрІа’ййпзкі Харох. 287, 294, 296; ЬеЬг-ЗрІа^іпзкі — Рої. 62; БТР 62; Кіице—Міігка 107; УУа ісіе— Ноїш. 1125; Воізасц 827.— Див. ще букс.— Пор. букша, бусоль, пушка1.
[букса2] «трава з олійним зерном» Ва; — неясне.
буксир «буксирне судно; буксирний канат», буксирувати, — бр. буксїр, бук-сіраваць, п. Ьикзотуає, болг. буксир, буксирам; — запозичення з російської мови; р. буксйровать походить від гол. Ьое§зеегеп «буксирувати», а буксир від н. Ви^зіегег «буксирне судно», утвореного від Ьи^зіегеп «буксирувати»; германські форми походять від порт, рихаг «штовхати», яке зводиться до лат. риі-заге «тс.».— СІС 112; Шанский ЗСРЯ І 2, 221; Фасмер І 237; Горяев 32; Смирнов 67; К1и§е—Міігка 109; Угіез КТЕ\У 69;
Уленбек РФВ 26, 292. — Див. ще пульс.— Пор. буксувати.
буксувати «обертатися, ковзаючись на місці» (про колеса поїзда, автомобіля); — р. буксовать, бр. буксаваць, п. Ьикзошас, болг. боксувам., буксирам «тс.»; — очевидно, пов’язане з буксир; зіставлення з букса «втулка» (Лехин— Петров 112) викликане пізнішими асоціаціями.— Кораііпзкі 147; 81. ^уг. оЬсусЬ 97; РЧДБЕ 117.— Див. ще буксир.
[букулай] (назва барана) Доп. УжДУ IV, [букулая] (назва вівці) тж, [букуле-ша] «тс.» тж; — запозичення з східно-романських мов; рум. Ьисйіаіе (молд. буквлае) «чорноморда вівця» утворене від Ьисй «щока», яке походить від лат. Ьисса «тс.», і етимологічно неясного Іаіе «темно-сірий».— УгаЬіе Рошапозіа-уіса 14, 135; ОБКМ 97, 443; Ри^сагіи 19.— Див. ще букат.— Пор. буча.
[букурія] «свято, торжество, бенкет» Я; — запозичення з молдавської мови; молд. букурйе (рум. Ьисигіе) «радість, задоволення» є суфіксальним похідним від дієслова букура (рум. Ьисига) «радувати, веселити», можливо, запозиченого з албанської мови; пор. алб. Ьи-кигоп’, Ьйкиг «красивий, чудовий, гарний», Ьикигі «краса, чарівність»; зіставляється також з тур. ЬиЬиг «духи; ладан, фіміам».— Уіпсепг 9; ОБКМ 97; СіЬас II 715; Огй^апи Котїпіі 208; Сгап]аій 226; СДЕЛМ 62.
букут — див. бутук.
[букша] «дерев’яна або залізна втулка в колесі; обруч, обідок Па», [букш] «тс.» Ж, [бухта] «деталь у возі, букса» ЛЧерк, [букші дати] (перен.) «побити, налупцювати» Дз, [букшувати] «набивати букші» Ж, [бушувати] «обковувати колеса», ст. букша (1755), возя> букшо-ваний (1648); — давнє запозичення з німецької мови; нвн. ВйсЬзе «втулка, букса» є тим самим словом, яке пізніше було запозичене в російську і українську мови в вигляді букса; польське посередництво для всіх форм (КісЬЬагсіі 37) не доведене.— Шелудько 23.— Див. ще букса1.— Пор. бушта.
[букшій] (бот.) «біб, РЬазеоіиз» ЕЗб 2, [букшїйки] «квасоля» тж; — мож-
ливо, запозичене з румунської мови; рум. Ьисзаіі «іспанський дрік, Зрагііиш ]ип-сеит» (декоративна рослина родини бобових) походить від лат. Ьихиз «букс»; не менш імовірний і зв’язок з [бокшій] «віл з рябими боками» (пор. [бугай] «вид квасолі»). — ПЕРМ 97.
булава «жезл, палиця з кулястим набалдашником (знак гетьманської влади), кийок» Ж, Г, [булавка] «кийок, палка з кулястим кінцем» Г, Мо, [булавенний] «той, хто розмахує, ударяє булавою» Ж, [булавнйчий] «чиновний козак, на руках якого знаходилася булава кошового атамана Запорізького війська» Я, ст. з булавою «кий з потовщенням на кінці» (1665), при булаві «знак уряду, влади гетьманської» (XVII ст.); — р. бр. булава, бр. булавешка «набалдашник», р.-цсл. г.УдбЕб «жезл», п. Ьиіаша (жезл як символ влади), ст. «дрюк», ч. слц. Ьпіауа «булава», нл. Ьиіахуа «куля, кегля, кружало», болг. булава, схв. слн. Ьиіауа; — очевидно, похідне з суфіксом -ауа (-ауь) від псл. *Ьи1-а «гуля, набалдашник», пов’язаного з псл. *Ьи1-())-«пузир, пухир; гуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. булька; до того ж індоєвропейського кореня належать булка «хліб», буйний; менш імовірне припущення про зв’язок слов’янських слів (через германські форми) з лат. Ьиііа «пухир; опуклість; набалдашник, шишка» (Преобр. І 52); непереконливе і виведення з пн.-тюрк. *Ьиіау(а), полов. Ьи-Іау «дрючок, ломака» (Москаленко УІЛ 31; 81ашзкі ЯР 1954/2, 134; Горяев 33; Хаі^сгкотекі 80 50; 8\С І 233; Мікі. ЕА¥ 417; ТЕ1 І 268).— Шанский ЗСРЯ І 2, 221; Фасмер—Трубачев І 237;Ильинский РФВ 61, 240; ЗІатекі І 50; Вгйскпег 48; ЗССЯ 3, 93; 81. ргазі. І 447; 8ас1п.—Аііг. УАУЬ. І 87—89; Вегп. І 100; 2иЬаіу ВВ 18, 260; Ле£ег8 2Г81РН 27, 93; 8іо-кез К2 ЗО, 557; ЯбНаппезвоп 588; КогзсЬ АІ81РЙ 9, 463; Угіез АЕМ 34.— Див. ще булка, булька.— Пор. буяти.
булавка «шпилька»; — р. булавка «тс.», бр. [булавешка] «головка швайки», п. Ьпіахука «шпилька»; — очевидно, запозичено з російської мови, в якій утворено від булава «жезл, палиця з ку-19 8-539
лястим набалдашником», спорідненого з укр. булава «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 2, 221—222; Фасмер І 237; Преобр. І 52; Горяев 33; Булаховский Труди ИРЯ І 150; 81ашвкі І 50; Вгйскпег 48; 8АУ І 233.— Див. ще булава.
[булавочник] (бот.) «цефалантера, пилкоголовник, СерИаІапіЬега Б. С. КісЬ.» Мак, [булатка] «тс.» Ж; — пов’язане з булава; назва зумовлена кулястою формою пиляка цієї рослини; пор. інші назви цефалантери: [палочни-ця], похідне від палка, ч. окгоіісе від [окгоіа] «куля», заст. киїаііска.— МасЬек йт. гозії. 296.— Див. ще булава.
буланий «світло-рудий (про коня); [бляклий, блідий ВеБ]», [булавний] «бляклий» ВеБ, ст. буланьїх (1717); — р. буланьш, бр. буланьї, п. Ьпіапу; — запозичено, можливо, через російське посередництво, з тюркських мов; чаг. тат. ойр. тув. каз. булан «лось; ясно-жовтий», алт. хак. пулан, башк. [булан] «тс.», тат., башк. болан «олень; оленячої масті; лось; лосиної масті», чув. палан «олень; лось», дтюрк. Ьи1ап«лось», можливо, походять від поєднання кит. п‘ау «однорогий олень» і ст. Ііеп «єдиноріг»; тат. булан пояснювалось також (Бокоівсії 29) як похідне від буг «дим, чад».— Болдьірев Тюркизмьі 50; Сета-ров Тюркизмн 235; Одинцов Зтимология 1971, 201—204; Шанский ЗСРЯ І 2, 222; Фасмер І 238; 8а<1п.— Аііг. УІУЬ І 464; Вегп. І 100; Дмитриев 530; КогзсЬ АІ81РН 9, 493; Севортян II 260; Егоров 146; Щербак ИРЛТЯ 141—142; 2а]зсг-кодазкі Рог. і§х. 1937—1938/4, 35.
булат «гартована сталь,стальний клинок, шабля», ст. булатний (XVIII ст );— р. бр. болг. булат, п. Ьиіаі, ч. ст. Ьи-1 аі; — очевидно, через російське посередництво запозичено з північнотюрк-ських мов; тат. булатне.-», як і кирг. болот, кипч. Ьоіаі, аз. полат', кумик бо-лат, походить від перс, раї асі «сталь».— Болдирєв Белар. лексікал. і зтьім. 16— 17; Макарушка 12; Шанский ЗСРЯ І 2, 222; Фасмер І 238; Преобр. І 52; ЗСБМ І 407; Шипова 92; 8а<1п.— Аііг. УМД. І 463—464; Вегп. І 100; Дмитриев 556;
Абаев ИЗСОЯ І 265; ЕокоізсЬ 134; Корш Др.вост. 4, 1912.
[булдйга] «порожнистий стовбур рослини (дерева); порожниста, обгризена кістка» Я; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [булдьіга] «маслак, порожниста кістка; палиця, дрючок», [булдйжка] «обгризена кістка» задовільної етимології не має; можливо, пов’язане з [буль’/га] «сукувата палиця, дрючок; круглий дикий камінь», булава і под. (Фасмер І 238; ЗСБМ І 408; ЗССЯ З, 94—95; Засіп,— Аііг. УШЬ. І 89).
булдймка (заст.) «вид старовинної рушниці», булдймок «тс.», ст. булдинка, булдинок.’Ь (XVIII ст.); — неясне; пов’язується (Засіп.— Аііг. УїУЬ. І 89) з [булдйга] «порожнистий стовбур; порожниста кістка» (пор.).
[булдир’ян] (бот.) «валеріана, Уаіе-гіапа оїГісіпаїіз Б.» Мак, [бульдир’ян] «тс.» Мак; — р. заст. балдриан, [бал-дьірьян], п. Ьаісігіап, ч. слц. Ьаісігіап, вл. ЬаМгіап; — запозичене, можливо, через російське посередництво, з німецької мови; нвн. Ваісігіап (свн. ЬаМгіап) «тс.» походить від слат. уаіегіапа «тс.».— Фасмер І 115; Преобр. І 14; МасЬек ЕЗ.іС 43; КогзсЬ АІЗІРЬ 9, 487; К1и§е— Міігка 45.—Див. ще валеріана.
[булйга] (бот.) «Сопіти тасиїаіпт Б.», [булйгова] «тс.»; — очевидно, результат контамінації і редукції форм болиголов і бугила (богила).— Див. ще бо-гйла, болиголов.
булижник «кремінний сланець, дикий камінь, валун»; — як і ч. Ьпііг-пік «булижник», запозичене з російської мови; р. булижник «тс.; кам’яна брила; дрючок, сукувата палиця» походить від [бульїга] «тс.»; можливо, російські форми, як і булава, булька, походять від псл. *Ьп1а «гуля, куля, брила, набалдашник».— Шанский ЗСРЯ І 2, 223; Фасмер І 239; Преобр. І 52—53; Горяев 1892, 15; ЗССЯ 3, 94—95; Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 87—89; Ильинский РФВ 61, 240.— Пор. булава, булька.
булінь «прив’язна линва»; — р. бу-лйнь «вірьовка для натягування паруса при сильному вітрі», булин (заст.), буг-лень, [буглина, буглинь] «тс.»; — запо-290
зичено (очевидно, через російське посередництво) з голландської мови; гол. Ьоеіуп «вірьовка для натягування паруса», Ьоеііп§ «тс.», як і Ьоеіі]п, Ьое§1і)п «тс.», походять від снідерл. Ьоеуііпе (Ьоуііпе, ЬоесЬІІпе), утвореного з основ іменників ЬоесЬ «ніс корабля; передня частина стегна», спорідненого з двн. Ьпо§ «плече, передня частина стегна, лопатка тварини», дангл. Ьо§ «плече, рука, згин; гілка», ЬоЬ «тс.», дісл. Ьб§г «згин, лопатка (у тварини); верхня частина передньої ноги тварини; рука; ніс корабля», дінд. ЬаЬй-Ь «рука, передпліччя; передня лапа», гр. лу'/щс; «лікоть, передпліччя», дор. ла/п? «тс.», і іїпе «вірьовка, канат», спорідненого з двн. дісл. ІГпа, нвн. Беіпе «тс.», лат. II-пеа «лінія».— Фасмер 1 228, 229; Смирнов 68; Круазе ван дер Коп ИОРЯС 15/4, 20—21; К1п§е Зеетаппззрг. 162; КІгще—Міігка 433; Мепіеп 9, 123; Угіез КЕДУ 71, 401, 402; АЕ\¥ 47; Еаік— Тогр 90, 645; ЛбЬаппеззоп 599, 759, 955, 1074; Кіеіп 192.— Див. ще линва, лінія.
булка «білий хліб», буля (дит.) «тс.», булочний, булочна «хлібна крамниця», [булочня] «пекарня», ст. булка «білий пшеничний хліб» (XVIII ст.); — р. бр. булка, п. Ьпіка, Ьиіа «великий круглий хліб», ч. Ьпіа (дит.) «тс.», Ьпіка «круглий хліб, дешеве печиво», слц. Ьпі'ка, болг. [булка] «хліб», м. буле «коржик, спечений у попелі»; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з булава, булька, які зводяться до псл. *Ьп1-а «куля, гуля, набалдашник», *Ьиі-(і)- «пузир, пухир; гуля, жовно; куля, брила, грудка»; з слов’янських мов, мабуть, було запозичене н. [Виіке] «булка»; менш імовірне виведення польських слів з романських мов (іт. Ьиііа «круглий хліб: куля», іт. фр. Ьопіе «тс.», фр. Ьопіап§е «ремесло будочника, пекаря») або з двн. Ьцііа «віспинка, прищик, пухирчик, гуля», свн. Ьіпіе «гуля, жовно; опух», шв. Ьпііе «хліб, булка» (Москаленко УІЛ 61; Шанский ЗСРЯ І 2, 222; Со-болевский ЖМНП 1911, травень, 166; Грот Фил. раз. І 610, II 484; Зіатмзкі І 50; Кагіои’ісг ЗМЮ 75/ Вгйскпег РЕ 4, 26; Маігепаиег 123; Зігекеї] 37) чи
з слат. Ьиііа «пузир, гуля; печатка» (Преобр. І 52; Вгйскпег 48; Вегп. І 100; П'аісіе—Ноїт. І 122).— Фасмер І 239; Ильинский РФВ 61, 240—241; 2аг§Ьа 4Р 61/1, 5; Вьгленов БЕ 1958/3, 245— 246; Засіп.— Аііг.УШ. І 87—89; Віеі-іеісіі 2181 7/3, 337; Кірагзку Ваііепсі. 148; і\епр1іі1о1. МіН. 53, 441; ЗсЬпсЬагсІі ЗІауосІ. 65; 2пЬаіу ВВ 18, 260;МйЬ1.— Епсіг. І 267; ІЛіІепЬеск 191; РВгВ 20, 325—326.— Див. ще булька.— Пор. булава, буля.
булла «папська грамота, декрет; послання», ст. булля (XVII ст.); — р. булла, бр. болг. м. була, п. Ьпіа, Ьпііа, Ьпіа, Ьбїа (заст.), ч. Ьпіа, Ьиііа, ст. Ьиі-1е,слц. Ьиіа, схв. була, слн. Ьйіа «тс.»; — запозичення з латинської мови; слат. Ьиііа «висяча випукла печатка на документі, грамота» походить від лат. Ьпііа «булька, банька, опуклість; набалдашник; гуля; брунька; прикраса; булла», з яким споріднене і укр. булька «водяна або мильна банька».— Тимч. 153; Шанский ЗСРЯ І 2, 222—223; Вгйскпег 48; НоІиЬ—Ьуег 108; БЕР І 88; Вуіаклща 136; Вегп. І 100; М'аісіе—Ноїш. 1 122.— Див. ще булька.— Пор. булава, булка, буля, бульба2.
[буля] «картопля», [буляник] «пиріг з картопляною начинкою» О, [булянка] «поле, з якого знято картоплю», [буля-ніщя, бульник] «тс.» ДзАтл II, [бульма] «картопля» О, Ібульман] «тс.» ВеНЗн, О, [бульманик] «картоплина; печений на плиті коржик з борошна, змішаного з картоплею» О, [бульманяник] «тс.» О, [бульнянка] «картоплиння; поле, з якого знято картоплю» О, [бульовйня] «тс.» О; — не зовсім ясне; може розглядатись і як продовження псл. *Ьи1а (Ьпі)а) «грудка; округлість» з пізнішою зміною значення, і як результат видозміни укр. [барабуля] «картопля» або бульба «тс.».— Дзендзелівський РЮ ЕТ]\[ 15, 121— 122.— Пор. бараболя, боля, бульба1, булька.
[булябишкаї (бот.) «латаття біле, МушрЬаеа аІЬа Б.» Л, [булябки] (мн.) «тс.» Л; — очевидно, пов’язане з бульба «земляна груша; картопля» (за схожістю кореневища).— Див. ще бульба1.
будь (вигук, що імітує звук виливання рідини з вузького отвору), буль-буль, бульк «тс.; імітація звуку падіння у воду», [бульббн] «вир» Шух, [булькет] «джерело» ДзАтл II, [булькоті «тс.» тж, булькіт «[тс. тж]; клекотання», булькотнеча «переливання з шумом, бурчання», бульбулькати «з шумом виливатися з вузького отвору; випускати бульки», булькати «тс.; [бити джерелом, клекотати, бурлити, пузиритися ВеЛ]», булькотіти «тс.; квоктати (про індика)», бульчати «тс.»; — р. буль, бульк, булькать, бр. булькаць, п. Ьпі-Ьиі, Ьиікоіас, ч. Ьікоіаіі «булькати» (про струмок тощо), болг. б'ьлбукам «дзюрчати, шуміти», бт>лб6ля «тс.; бурмотіти»;—псл. *Ьи1-(І)-, *ЬьІ-, звуконаслідувальне утворення, мабуть, споріднене з *Ьь1-к-, *Ь1е-к-, до яких зводяться белькотати, блеко-тати, блекіт тощо, і *Ьь1-і-, *Ьь1-і-, з якими пов’язані бовтати, бовть; менш імовірне припущення про зв’язок з бурлити, бурити, буркати (Лопатин ЗИРЯ II 144).— Шанский ЗСРЯ І 2, 223; Фасмер І 239, 240; Преобр. І 53; Горяев 33; Зіассзкі І ЗО, 50; Вгйскпег 20; Маскек Е8ЛС 57; БЕР І 55, 98; Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 169—170.— Пор. белькотати, блекіт, блекотати, бовтати.
бульба1 «земляна груша, Неііапіїшз іпЬегозиз Ь.; картопля; [дрібна картопля Ва, ЛЧерк; ріпа, Вгаззіса сагпрезігіз Б. уаг. Кара Б. Негіет Л]», [бульбак] «картопля» ВеНЗн, [бульбан, бульбеґа, бульбиця] «тс.», [бульбасник] «поле, з якого знято картоплю» О, [бульбенець О, бульбисько, бульбянка О] «тс.», [буль-банівка] «картоплиння» ВеНЗн, [буль-банник Л, бульбєчнік Л, бульбйнє ВеНЗн, бульббшнік Л] «тс.», [бульб яник] «пиріг з картопляною начинкою» О, [бульбастий] «схожий на бульбу»; — р. [бульба] «картопля», [буньба] «тс.; земляне, або чортове яблуко», бр. бульба, п. [Ьпі-Ьа] «тс.»; — очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, увійшло з латинської; слат. ЬпІЬпз «цибуля, цибулина; бульба» походить від гр. РоХрбд «цибуля, цибулина (гуля, жовно)», яке разом з роХріут] «вид білої цибулі», р6А.рітоу (атт. рбАдтоу) «гній (коров’ячий)», можливо, також дінд. ЬаІЬа-
)аЬ «трава Еіеизіпе іпсііса», вірм. раїаг «пузир, міхур» походить від іє. *Ьоі-/Ьи1-«грудка, брила; бульба; гуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *Ьи- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *ЬЬй- «тс.», від якого походить і лат. Ьисса «надута щока», можливо, також лат. Ьиііа «пузир, пухир; брунька, пуп’янок», якому відповідають псл. *Ьи1-(і)- «пузир, пухир; гуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. булава, булка, булька; вважається також (Зади.— Аііх. УУ/Ь. І 89) споконвічно слов’янським, спорідненим з булава, булка, бульката ін.; менш імовірне виведення п. ЬиІЬа (Фасмер І 240) від н. [Воііе] «бульба, цибулина», очевидно, пов’язаного з іє. *ЬЬеі- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (йбЬаппеззоп 627; Кііще—Мііхка 90); сумнівне також пов’язання (Регззоп Веііг. 247, 254; Ре-Іегззоп ІР 34, 236) лат. ЬиІЬиз з лит. Ьипі-Ьиіаз «булька, банька», ЬигЬиіаз, лтс. ЬигЬиІіз «тс.», лит. ЬйтЬигаз «брунька, пуп’янок», лтс. ЬитЬигз «м’яч, куля; наріст, горб; картопля», ЬитЬиІіз «корінь бульби, картопля» через те, що балтійські форми споріднені (разом із дінд. ЬігпЬа-Ь «диск, коло, півкуля», гр. |3®р-
«дзига, коловорот», лєрлрі£ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *ЬитЬ-, *ЬатЬ-, *ЬахтЬ-, *ЬЬахтЬ1і-тощо,— Дзендзелівський РК.І БТМ 15, 121—122; Закревська Досл. і мат. VI ЗО—31; КісЬЬагсИ 38; Шанский ЗСРЯ 1 2, 223; Бурнашев І 61; Вгйскпег 48; Ма)етекі РР 4, 646; Вегп. І 100; іХіесіегтапп \Уи8 8, 67—68; Лапасек БР 59, 419; Ргаепкеі 33, 64; МйЬІ.— Епсіг. І 347; ЛбЬаппеззоп КХ 36, 344; Реіегз-зоп КХ 47, 262; Рокогпу 103; Шаїйе— Ноїт. І 122, 120; Ргізк І 249—250; Мауг-ЬоГег II 421; ЛбЬаппеззоп 584—585, 587, 588.— Пор. букат, булава, булка, булла, буля, бульва, бульдог, булька.
бульба2 «пузир, пухир», [бульбаха] «тс.» Пі, бульбашка «булька, банька; порожня кулька; пуп’янок квітки», [бульбашний] «укритий бульбашками; пінистий», ст. булбашки (наз. в. мн.) «баньки на воді» (XVIII ст.); — р. [буль-292
бух] «булька, банька», [бульбушки] «пузирі, пухирчики»; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації бульба1 «земляна груша; картопля; ріпа» і булька (пор.).
[бульбан] «бовван, дурень» Ж, було-бан «тс.» Пі; — очевидно, результати контамінації слова бовван (ст. б'ьлван'ь) з [бульбан] «картоплина», [бульбас] «бель-бас» і под.— Див. ще бовван, бульба1, бульбас.
бульбас — див. бельбас.
[бульббка] «глибоке місце в річці» Мо, [бульбдня] «баюра, калюжа, яма під водою» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. булбоакз «вир, ковбаня», булбоанз «тс.», як і рум. ЬиІЬоа-сй, ЬиІЬоапй «тс.», пов’язуються через проміжні форми булбук (ЬиІЬйс) «булька», булбука (ЬиІЬиса) «пузиритися» з нар.-лат. *уо1уісаге «вертіти, крутити», похідним від уоіуєгє «тс.», спорідненого з дінд. уаіаіі «обертається», псл. узів, уаіііі, укр. вал, валити.— Уіпсепг 9; СДЕЛМ 62; ОІЖМ 99; М'аісіе—Ноїш. II 832—834.— Див. ще вал2.
[бульбук] (бот.) «вовча лапа, Тгоі-Ііиз еигораеиз Б.» ВеНЗн, [бульбуки] (якась рослина), [бульбучки] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьиі-Ьйс (бот.) «вовча лапа» (молд. булбук «тс.») через дієслівну форму ЬиІЬиса [булбука] «пузиритися» виводиться від нар.-лат. *уо!уісаге «крутити».— ОБРМ 99.— Див. ще бульббка.
[бульб’яник] (ент.) «(метелик) мертва голова, АсЬегопііа аігороз»; — пов’язане з бульба «земляна груша; картопля; ріпа»; назва зумовлена тим, що гусінь цього метелика живе на картоплі.— Горностаев 238.— Див. ще бульба1.
[бульва] «цибулина; картої л я ВеНЗн, О»,[бульван] «картопля» ВеНЗн, О, [буль-виник] «пиріг з картоплею» О, [бульвйн-ка] «цибулина; картоплиння ВеНЗн», [бульвяниця] «поле, з якого знято картоплю» Ж, ВеЗн, [бульвянка] «тс. О; картоплиння ВеНЗн»; — р. [булва] (бот.) «топінамбур, НеІіапШиз ІиЬегозиз Б.», бр. [бульва]; — запозичення з західнослов’янських мов; п. Ьи1\уа «картопля», ч. Ьиіуа «коренеплід, бульба», слц. ЬиР-уа «тс.» виводять або від лат. ЬиІЬиз
«цибуля, цибулина; бульба», або від лат. Ьиііа «булька; порожня кулька» (Вгйск-пег 48; Вегп. І 100; Мікі. Е\Г 24; ЬІіе-сіегтапп М'иЗ 8, 67—68; МасЬек Е8ЛС 76; НоІиЬ—Ьуег 108); не зовсім переконливе пов’язання західнослов’янських форм з н. [ВоІІе] «бульба, цибулина» (КісЬЬагсІі 38; Фасмер І 240; Ма)е\узкі РЕ 4, 646).— Дзендзелівський ККЛ БТі\ 15, 121—122; ЗСБМ І 410.— Див. ще бульба1, булька.— Пор. буля.
бульвар; — р. бр. бульвар, п. вл. Ьиі^аг, ч. слц. слн. Ьиіуаг, болг. буле-вард, м. булевар, схв. булевар, булвар; — запозичене (мабуть, через російське і через польське посередництво) з французької мови; фр. Ьоиіеуагсі «бульвар; оплот» походить від снідерл. ЬоІАУегк «кріпосний вал; місце для гуляння», утвореного з основ іменників Ьоі «стовбур дерева, колода», спорідненого з дісл. Ьоіг, нвн. ВбЬІе, гр.	«тс.»,
і тегк «робота, витвір», спорідненого з ДВН. \\’Є'ГС, ДІСЛ. уегк «ТС.», гр. єр-[ОУ «діло, праця», ав. уагог «працювати», віри. цогс «діло».— СІС 112; Шанский ЗСРЯ І 2, 223—224; Фасмер І 240; Кора-Ііпзкі 147—Г48; Оаигаі 103; ЛбЬаппеззоп 627; Угіез АЕЇУ 49, 656; Х'ЕУ/ 74, 75; К1и§е—Міігка 88—89, 856, 864.—Пор. аргат, верстат, орган, фаланга.
бульдог; — р. бр. бульдог, п. слц. Ьи1(іо§, ч. Ьиісіок, болг. булдбг, м. бул-дог, схв. булдог, слн. Ьй1с1о§;— запозичення з англійської мови; англ. Ьи11сіо§ утворене (за схожістю голови собаки і бика) з іменників Ьиіі «бик, бугай, самець», спорідненого з дісл. Ьоіі «бик», норв. [Ьоі], снн. нвн. Ьиііе, гол. Ьиі, Ьоі «тс.», свн. Ьиііеп «ревіти, мукати, гуркотіти», а також дісл. Ь^Нг «куля, м’яч; сім’яне яєчко», гр. <раАЛ.6д «репіз», лат. іоіііз «шкіряний пузир; гаманець», кімр. Ьаі «височина, підвищення, верховина», дірл. Ьаіі «член, частина тіла», і с1о§ «собака».— СІС 112; Шанский ЗСРЯ І 2, 224; Фасмер І 240; Горяев 33; 81. у/уг. оЬсусЬ 97; НоІиЬ—Буег 108; БЕР І 88; Ву)акли]’а 136; Кіеіп 208, 471; Рагігісі^е 63; НоІіЬаизеп ЕАУ 63; К1и§е—Міігка ПО; ЛбЬаппеззоп 627, 628.— Див. ще дог.
бульдозер; — р. бр. болг. бульдозер, п. Ьиібогег, Ьи1с1о2ег, ч. Ьиісіогег, слц. Ьиісіогег, вл. Ьиібосег, м. булдожер, схв. булдожер, булддзер, слн. Ьиібогег, ЬиИбгег;— запозичено з англійської мови (мабуть, через російське посередництво); англ. Ьиіібогег, пов’язане з Ьиіібоге (Ьиіібозе) «розбивати на великі куски», задовільного етимологічного пояснення не має.— СІС 112; Шанский ЗСРЯ І 2, 224; Кіеіп 208.
бульйон «відвар з м’яса»; — р. бульбн «юшка, підлива; рідка каша; все, що сьорбають або п’ють», бульен (заст.), булион (заст.) «тс.», бр. булен «суп картопляний, бульйон», п. Ьиііоп (Ьиі)оп, Ьиіоп) «відвар з м’яса, м’ясний суп, юшка», ч. Ьоиіііоп, Ьи)6п, слц. Ьоиіііоп (заст.), Ьи)6п, вл. ЬиЦоп, болг. бульбн, м. бул]бн, схв. б'улдн, слн. Ьи]6п; — запозичення з французької мови; фр. Ьоиіііоп пов’язане з дієсловом Ьоиііііг «кипіти; варити», що походить від лат. Ьиіііге «утворювати бульбашки; підніматися (про хвилі); кипіти; бити джерелом, клекотати», пов’язаного з Ьиііа «булька, банька», спорідненим з укр. булька. —Шанский ЗСРЯ І 2, 255; Фасмер І 240; Смирнов 68; ЗСБМ І 409; Кораііпзкі 147; НоІиЬ—Буег 107; БЕР І 89; ВІосЬ 93; Оаигаі 102; 6аті11зсЬе§ 133; АУаІсІе—Ноїт. І 122.— Див. ще булька.
булька «водяна або мильна бульбашка», [буля] «гуля, жовно» ВеЛ, [булка] «дерев’яна куля для гри; кругла грудка з глини Я; камінь або шматок заліза для випарювання білизни у жлукті Я», [булькані] «витрішкуваті очі» Я, булькатий «вирячкуватий»; — р. [бульмак] «водянистий пухир», [булдьірй] «бульки на воді», [булдьірья] «тс.», [булдьірь] «гуля, жовно, Ьпух, нарив», [бульїч] «витрішкувата людина; молодий і поганий квас», бр. [бульдьір] «пузир; неродючий бугор», [бульїшка] «лугова височина», п. [Ьиіа] «пузир, пухир», Ьиіа «гуля, брила, грудка», ч. Ьоиіе «гуля», [Ьиіка] «тс.; пухирчик», [Ьиіа] «клуби диму», Ьоиіііі (осі)- «витріщити (очі)», роиіііі, ууЬиІііі «тс.», ст. Ьйіа «гуля, жовно», слц. [Ьйі’а] «тс.», [ЬиГауу] «тов-
стий, надутий», вл. Ьиі «м’яч», схв. булав «вирячений (про очі)», булити «вирячити, витріщити (очі)», слн. Ьйіа «гуля, опух, нарив», [ЬйШі] «пухнути, набрякати, розбухати», Ьй1]Ш «уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі»;— очевидно, псл. *Ьи1]- «пузир, пухир; гуля; жовно; куля, брила, грудка», що, як і псл. *Ьи1- «гуля, набалдашник», укр. булава «жезл, палиця з кулястим набалдашником», можливо, також булка «білий хліб», пов’язуються із звуконаслідувальними іє. *Ьи-, *ЬЬа- «надувати, роздувати; розпухати, набрякати; закруглятися, розширюватися» і його похідними *Ьеи-, *ЬЬеи-, *ЬЬеи1-, *ЬЬи1- «пухнути, набрякати», *ЬЬеиа-«рости, збільшуватися» тощо; — споріднене з гот. *иі-Ьаи1]ап «роздувати, розпухати; набрякати; робити бундючним, пихатим», иІЬаиІісіаі (дієприкм.) «розпухлий, набряклий, бундючний», двн. раиіа «прищик, пухирчик», риііа, дангл. Ьуіе «тс.», двн. Ьйііа «тс., віспина, гуля», свн. Ьіиіе, снн. Ьціе, днн. Ьй-1а, нвн. Веиіе «тс.», дісл. Ьеуіа «наріст, горб; пагорок», дшв. Ьоііп (Ьиііп) «опух; здутий, пихатий», а також дірл. ЬоІасЬ «прищ; пухир, гуля» (<*ЬЬи1ака), вірм. Ьоуі (род. в. мн.), Ьиііс«велика кількість, маса, купа, безліч; натовп, юрба; стадо»; зіставляється також (Ргаепкеї 63, 64; ІбЬаппеззоп 588; Угіез АЕУ/ 34; ИЕХУ 552; ШаШе—Ноїш. І 122; Регззоп Веііг. ЗО, 254, 928; Меіііеі М8Б 12, 431; ИЬІепЬеск 191; РВгВ 20, 325—326; Аіі-геітйііег 2Ї81РЬ 22, 367—371) з лит. Ьиііз «сідниці», Ьйіе, Ьиіе «тс.», дінд. ЬиІіЬ «зад; жіночий статевий орган», ЬигіЬ «тс.», лат. Ьиііа «пухир, прищ; брунька, опуклість; набалдашник», дісл. риіа «недуга, приступ (сміху)», снн. риіі «оболонка; лушпайка, шкіра; стручок», роїі, раїе «тс.», снідерл. гол. риуі «мішок, кишеня, торба», гол. риііеп «пухнути, набрякати». — Фасмер І 237, 240; Ильинский РФВ 61, 240—241; Вгйскпег 48; 81а\узкі І 50; МасЬек Е81 С 62; НоІиЬ—Кор. 74; НоІиЬ—Ьуег 103; ЗССЯ 3, 92—93; 81. ргазі. І 446—448; Засіп.— Аііг. УХУЬ. І 87—89; Вегп. І 100; 2иЬаіу ВВ 18, 260; МйЬІ,— Епйг.
І 267; Зіокез К2 ЗО, 557—558; КогзсЬ АГЗІРЬ 9, 493; Рокогпу 99.— Пор. букат, булава, булка, булла, буля, бульба2.
[бульон] (сорт картоплі); — неясне; може бути пов’язане з [буля] «картопля» або з бульйон.
бум1, бумкати, [бумбумкати]-,— р. бр. болг. бум, п. ч. слц. Ьит, нл. ЬшвЬ ЬитЬ (наслідування крику водяного бугая), м. бумти «гуркотить, гримить», схв. бум, слн. Ьшп, Ьит;—звуконаслідувальне утворення,паралельне бом, бем, бам, н. Ьшшп і под.— Шанский ЗСРЯ І 2, 225; МасЬек Е81С 76; БЕР І 89,-Пор. бам, бом.
бум2 «у капіталістичних країнах — сенсація; галас; штучне підвищення грошового курсу»; — р. бр. болг. бум, п. ч. слц. слн. Ьоот, схв. бум; — запозичення з англійської мови; англ. Ьоогп «тс.» походить від звуконаслідувального Ьоош «звук пострілу, гудіння», можливо, спорідненого з гол. Ьотгпеп «барабанити, шуміти».— СІС 112; Шанский ЗСРЯ І 2, 225; Кораііпзкі 138; РЧДБЕ 125; Оаіі-хаі 98; Кіеіп 186.
бум3 «брус для гімнастичних вправ»; — р. бр. бум, п. Ьит, Ьот, ч. Ьот; — запозичення з англійської мови; англ. Ьоот «жердина, колода» походить від гол. Ьоот «колода, дерево», спорідненого з двн. Ьоит «дерево», нвн. Байт «тс.», англ. Ьеат «тс., колода; промінь», шв. Ьот «колода, брус», двн. Ьіо^ап «гнути», гот. Ьіи§ап «тс.», дінд. ЬЬиріі «гне, відсуває», можливо, також укр. бгати, бігти; менш переконливе виведення бум від шв. Ьот (Шанский ЗСРЯ І 2, 225).—ССРЛЯ 1, 686; Кораііпзкі 135; Кіеіп 186; 8кеаі 67; К1и§е—Міігка 57, 74.— Пор. бгати, бігти.
бумага, бумажник, [бомага, бамага, .ґу мага Кур], ст. бумага «бавовна; папір» (1627), бумажньїй (XVII ст.); — р. бумага, бумажник, ст. бумага (1414), бумажьниц’Ь «одяг з бавовняної повсті», п. Ьшпа§а «офіційний папір, акт» (зр.), ч. Ьита§а «тс.», слц. [Ьитазка] (з р.); — запозичення з італійської мови; іт. ЬатЬа§іа «бавовна», ЬатЬадіпо «бавовняний», яке через лат. ЬотЬасіит «ба
вовна, бавовняна тканина, бавовняний папір» і гр. лар^ахют «тс.» зводиться до перс. рапЬак «бавовна», могло дати спочатку прикметник бумажний (із зміною ЬашЬ- у *бомб- > бом-, бум-), від якого пізніше був утворений іменник з аналогійним г на місці ж (як у нога при ножний).— Макарушка 12; Шанский ЗСРЯ 12, 226; Фасмер І 240—241; Засіп.— Аііх. \ЛУЬ. 1 233; КогзсЬ АЇЗІРЬ 9, 661; Ьо-коізсЬ 130.— Пор. бомбак.
бумазея «ворсиста бавовняна тканина», бумазейка', — запозичення з російської мови; р. бумазейний, бумазея запозичені (можливо, через гол. ЬотЬа-хі]П, фр. ЬотЬазіп) з італійської мови; іт. ЬашЬа^іпо походить від лат. *ЬотЬа-сіппз, ЬотЬусіпиз «шовковий», запозиченого з грецької мови; гр. роррбхітод «шовковий» є похідним утворенням від Р6,іфо£ «шовкопряд», засвоєного з тюркських (пор. тур. заст. ратЬик «бавовна») або іранських мов.— СІС 112; Шанский ЗСРЯ І 2, 226; Фасмер І 241; Преобр. 136; Ргізк І 251; СЬапігаіпе І 185.— Пор. бумага.
бумбак — див. бомбар.
[бумбаня] (бот.) «квасоля червоно-цвіта, королів цвіт, РЬазеоІиз тиі-Шіогиз» Мак; — неясне; можливо, пов’язане з [балабанка] «тс.».
бумеранг; — р. бр. болг. бумеранг, п. ч. слц. вл. Ьитегап§, схв. бумеранг, слн. Ьйгпегап§; — запозичення з англійської мови; англ. Ьоотегап^ «бумеранг» походить від австрал. АУо-тиг-гап§ «тс.» (букв, «вернись назад»),— СІС 112; Шанский ЗСРЯ І 2, 226; НоІиЬ—Буег 108; Кіеіп 186; Паихаі 98.
[буна] «бабуся» МСБГ,[бунйкаМСБГ, бунікаМСБГ, бунка Я, бунця Я) «тс.»; — запозичення з східнороманських мов; молд. буна, бунйкз (рум. Ьйпа, Ьипісй) «тс.» походять від лат. Ьопиз«добрий, хороший», спорідненого з лат. Ьеаіиз «щасливий», дінд. сіиуазуаіі «шанує, нагороджує, дарує».— УгаЬіе Котапозіа-уіса Ї4, 135; Каїихп. 59; Сгап)а1а 227, 431; ПЕРМ 100; Таїсіє— Ноїт. 1111.
[бунаца] «тиха погода на морі» Берл, [бунація] «тиха погода на лимані» Мо, [бунатарить] «встановитись тихій погоді» Мо; — р. [бунацо] «штиль»; — по
в’язане з іт. Ьопассіа «штиль; благополуччя, щастя», що є результатом видозміни слат. таїасіа «тиха погода, штиль» під впливом прикметника Ьопиз «хороший, добрий» (до якого зводиться й укр. [буна] «бабуся»); лат. таїасіа «тиха погода, штиль» походить від гр. роЛахїа «тс.», пов’язаного з етимологічно не зовсім ясним ройахое «м’який, ніжний, розкішний, пишний; буйний», можливо, спорідненим з р.6А,А,<л> «розтираю, розчавлюю», лат. тоїо «мелю», укр. молоти тощо.— ВаШзіі—Аіеззіо 557; \\7а1сіе— Ноїт. І 111; II 15, 104—106; Егізк II 165—166; Воізасд 604.— Див. ще буна, молоти.
[бунд] «горизонтальна перекладина, що з’єднує крокви на даху» Я, [бунт] «тс.» Я; — п. Ьипі «підпора; поперечна балка; корабельна шпонка»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Випсі «в’язка, зв’язок» пов’язане з дієсловом Ьіпсіеп «в’язати».— ЗАУ І 234.— Див. ще бант, бйн-да, бинт.— Пор. банта.
[бунда] «вид суконного пальта; короткий хутряний одяг; кожух без рукавів О; тепла білизна МСБГ; занадто широке пальто, плаття Мо; сарафан ЛексПол; дитяче (переважно дівчаче) плаття Ме», [бундя] «довга, погано підігнана до стану одежа (переважно жіноча)» Па; — бр. [бунда] «довге платтячко», п. Ьипсіа «теплий дорожній балахон», ч. Ьипсіа «куртка, кофта», слц. [Ьипсіа] «кожух», болг. м. бунда, схв. бунда, слн. Ьипсіа; — запозичене (мабуть, частково через польське і словацьке посередництво) з угорської і східнороманських мов; уг. Ьипсіа «хутро, шуба, кожух», від якого походить і рум. Ьипсіа «бурка, шуба; хутряна безрукавка», етимологічно неясне.— Балецкий 81. зі. 9/1—4, 338; Вгйскпег 49; ХЇЗІРЬ 16, 203; Каіигп. 13; Сгап)а1а 227—228; Пгй§апи Котапіі 127; РеісЬтапп ЛР 31/5, 209; БЕР І 90; Младенов 50; 8кок І 236; Засіп.— Аііх. У\\'Ь. І 464—465; СДЕЛМ 56, 63; Вагсгі 28; ММТЕЗг І 389.
[бундер] «залізний навіс над грубою для відведення диму в димар» Я, [бун-дар, бундір, бундор] «тс.» Я; — р. [бун-дьїрь] «купол церкви», бр. [бундор]
«комин»; — неясне; можливо, пов’язане з р. [булдьірь] «димар», укр. бовдур (пор.).
[бунджулів] «довга сопілка без денця і дірочок» Ж; — неясне.
бундз — див. будз.
бундючитися, [бундюжитися Ж, бун-дячитися\, бундючний, [бундюжний Ж, бундячний], [бундюк] «пихата, гонориста людина» Я; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з пиндючитися «чванитися»; непереконливо виводилось (Вгйскпег 49) від бунчук, бунчучний', п. Ьипсішсгус зі§, Ьипйхіисгус зі§, Ьші-йіисгпу, Ьипсігіисгпу запозичені з української мови (8Х¥ І 234—235).— Див. ще пйнда.
[бунітиі «гудіти, дзижчати», [бунча-ти] «бриніти, дзижчати», [бунка] (ент.) «сонечко, Соссіпеїіа» ВеНЗн, [буняк] «джміль»; — р. [бунеть] «гудіти», [бу-нйть, буншпь, бунчать] «тс.», бр. [буна-ваць] «сваритися, лаяти; говорити з самим собою», ч. (мор.) [ЬипсеіІ «бурчати», слц. Ьипіеі' «дзижчати», схв. бунити «бурмотати, шуміти»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [дукати, бжуніти].— Фасмер І 241; Крау-чук Белар. лінгв. 7, 67; МасЬек Е8ЛС 77; БЕР І 90; Георгиев Бьлг. етим. и оном. 10; Младенов 49; ЗССЯ 3, 95—96; 81. ргазі. 1448—450; Вегп. І 101.— Пор. бжук, букати.
бункер «вмістилище для сипких матеріалів; бетонна оборонна споруда»; —р. бр. болг. м. бункер, п. Ьипкіег, ч. вл. Ьипкг, слц. вл. Ьипкег, схв. бункер, слн. Ьйпкег; — запозичення з англійської (і німецької) мови; англ. Ьипкег «вугільний ящик» пов’язане, можливо, з шотл. Ьипкег «лава», спорідненим з англ. ЬепсЬ, н. Вапк «тс.»; значення «оборонна споруда» розвинулось у н. Вйпкег на основі англійського запозичення.— СІС 113; Шанский ЗСРЯ І 2, 227; Кораііпзкі 148; БЕР І 90; Ву)акли]а 137; Юеіп 163, 210; 8кеаі 45, 67; К1и£е—Міігка 111.— Див. ще банка.
[бункош] «келеп, палка з рукояткою в вигляді молота», [бункоу] «паля, стовп» ЕЗб ЗО; — п. [Ьипкоз] «товстий пастуший дрючок», слц. Ьипкоз «оздоблена пастуша палка»; — очевидно, через словацьку мову запозичено з угор-296
ської; уг. Ьипкб «дрючок», ЬипкбзЬоі «тс.» етимологічно неясні.— 8М' І 235; Вагсгі 28; МИТЕ8г І 389—390.
бунт1 «заколот, повстання», бунтар, бунтарство, бунтівник, [бунтовнйк, бун-товнйцтво], бунтівливий, бунтівний, бунтівничий, бунтлйвий, [бунтовливий, бунтовнйчий], ст. бунт/ь (1599), бунтов-никт> (1596); — р. бр. болг. м. бунт; — давнє запозичення з польської мови; п. Ьипі «союз, змова, заворушення, заколот, повстання», [Ь^і, Ьипі], ст. Ьбпі, як і ч. Ьипсі, Ьипі, слц. Ьипі, схв. бунт, слн. рипі «тс.», походить від свн. Ьипі «союз», спорідненого з нвн. Ьіпйеп «зв’язувати».— Шелудько 23; РісЬЬагсіі 38; Шанский ЗСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; Вгйскпег 49; 8айп.— Аііг. УУ/Ь. І 465— 466; Вегп. І 101; Мікі. ЕШ 24; Абаев Пробл. ист. и диал. 14.— Див. ще бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт2.
бунт2 «в’язка, сувій, пачка; [шість великих струн на бандурі; кілька разків намиста Л; сітка без канатів довжиною 60—70 м Мо]», [бунти] «шість великих струн на бандурі» Ж, [бунтикб-вий] «пов’язаний у пучки», ст. бунпгь «в’язка, пучок» (1538, 1660);— р. бр. бунт «в’язка; купа; [мішки з борошном]», п. Ьипі «в’язка, вузол, пучок», схв. бунд «в’язка, моток, вузол»; — можливо, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Випсі «в’язка, вузол, пучок» пов’язане з дієсловом Ьіпйеп «в’язати».— Шелудько 23; Шанский ЗСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; 8^ І 234,— Див. ше бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт1.
бунчук «булава з китицею з кінського волосу як символ влади», [бунчуг] «тс.» Пі, бунчужний «охоронець гетьманського бунчука», бунчучний, бунчуковий, ст. бунчуки (XVII ст.); — р. бр. болг. бунчук, п. Ьипсгик, Ьопсгик «турецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака», ч. Ьипсик «турецька військова емблема», слц. Ьипсик «тс.; військова емблема козацьких отаманів»; — давнє запозичення з тюркських мов; тур. Ьопсик «різнокольорові кульки, черепашки, намисто», крим.-тат. бунчук «черепашки, кульки, намисто на шиї коня», як і чаг. Ьипсик «тс.», аз. мун-
чуг «намисто», узб. мунчак, кирг. мон-чок «тс.», калм. топіза§ «бахрома; кулька з червоних ниток», виводяться від перс, шаплик «прапор; золотий набалдашник на прапорі» (БокоізсЬ 29). — Кобилянський Діалект і літ. м. 243;  Макарушка 5; Шанский ЗСРЯ І 2, 228;
Фасмер І 242; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55; 8\Г І 235; Мікі. Е\У 417; Дмитриев 531; КогзсЬ А[81РЬ 9, 493; Разапеп УегзисЬ 340.
[бунька] «глиняна посудина з вузькою шийкою, глечик»; —бр. [бунька] «пляшка, глечик», [буняк] «пухир на тілі», п. [Ьипка] «банка, склянка, пляшечка; бідон; пузир, булька, банька, бульбашка; бубна», Ьипіа «тс.», ч. Ьипка «клітина; чашечка; осередок», ст. Ьипе, слц. Ьипка «тс.»; — не зовсім ясне; пов’язується (ЗССЯ 3, 96—97; 81. ргазі. І 449) з буніти «гудіти, дзижчати»; зіставляється також (8ас1п.— Аііг. УУ/Ь. І 81—86) з банька «глиняна або скляна посудина з вузькою шийкою; водяна бульбашка»; чеський відповідник не,-переконливо виводиться (МасЬек Е83С 77) з ч. ЬиЬІепка «бульбашка», ЬиЬІапка, ЬисІІіпка «тс.», ЬІаЬипка «булька; базіка».— Краучук Белар. лінгв. 7, 67; НоІиЬ—Кор. 82; НоІиЬ—Буег 108.
[бур1] «вигук, що передає мурмотіння, бубоніння (людини)» Я, буркати «бурчати», [буркувати] «воркувати», буркотати «тс.; рокотати, шуміти; бурчати», буркотіти, [буркутати, боркота-ти] «тс.», бурчати «буркотіти; дзюр-чати (про струмок тощо); ричати», буркало «буркотун», [буркйта] «тс.» Я, буркіт «воркування, шум, бурчання», буркітник (про голуба), [буркот] Кур, буркотун, буркун «буркотун», [борко-тун] «тс., воркотун», [буркота] «хвороба коней.(з проносом)» Я, [буркотня] «шум; кипіння, бродіння; квоктання, воркування (про птахів); плач, хникання» Ж, бурчак «дзюркотливий струмок», [бурчало] «вид мухи, Мизеа уоті-іогіа», [бурчун] «буркотун», буркотливий «воркотливий», бурчлйвий «буркотливий»; — р. буркать «бурчати», бурчать, бр. буркаць «буркати», бурчаць «тс., рикати; бурчати», п. Ьигкоіас, Ьигсгес «тс.», ч. Ьигсоуаіі «шуміти, сту
кати» (про поросят), нл. [Ьигсаз] «бурчати», схв. бурке «струменем»; —псл. *Ьиг- звуконаслідувального походження; — очевидно, споріднене з псл. Ььг-, відображеним у п. ст. Ьагсгес «шуміти», ч. Ьгкаіі (заст.) «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)», ст. Ьгсеіі «летіти», слц. ЬгкаГ «пурхати, злітати», вл. Ьогкаіу «буркотливий», Ьбгсес «бурчати, гудіти, дзижчати», Ь6гса\уа «буркотуха», нл. Ьагказ «бурчати», Ьагсаз «тс.; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати», Ьагкоіаз «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти», Ьбгкоіаз «тс.», Ьагсахуа «м’ясна муха», болг. биркам «шуміти, бушувати» (про море), м. брчи «дзижчить, гуде, шумить», схв. брчак «шум хвиль»; пор. лит. Ьигкйоіі «воркувати», Ьигкіі «муркотіти», лтс. Ьигкзіеі «гуркотіти; базікати, невиразно говорити»; сумнівною є думка (ВеггепЬег^ег ВВ 26, 188) про зв’язок з буря.— Шанский ЗСРЯ І 2, 232—233; Фасмер І 245; Преобр. І 54; ЗССЯ 3, 124, 125—127; 81. ргазі. І 451 — 452, 417—418; 8ас1п.— Аііг. УУ/Ь. І 195—200; Вегп. І 102; Оіг§Ьзкі БР 1, 126—127; Егаепкеї 66.
бур2 «інструмент для буріння невеликих свердловин», бурильник, [бурін-ник] «свердло для металу» МСБГ, бурка «висвердлюваний у гірській породі отвір для наповнювання вибухівкою», буровий, бурити; — р. бр. бур, р. бурить, нл. Ьиг;—запозичення з німецької або голландської мови; нвн. ВбЬгег «свердло», гол. Ьоог, шв. Ьогг «тс.» споріднені з свн. Ьогп «свердлити», двн. днн. Ьо-гоп, дангл. Ьогіап, дісл. Ьога «тс.», гр. фар® «колю, розколюю», фарб® «орю», лат. іогаге «свердлили», сірл. Ьегп «розколина, ущелина», вірм. Ьегап, лит. Ьиг-па «розкриття, отвір, проліт; рот», алб. Ьгіте «дірка, отвір; пролом», дінд. ЬЬгпаіі «поранити, пошкодити», псл. *Ьогіі «бороти», можливо, також укр. [борець] «воронка»,' борть.— Шанский ЗСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Вегп. І 102; Маігепаиег 124; К1и§е—Міігка 89.—Див. ще борець2, бороти, борть.— Пор. бор3.
бур3 «голландський колоніст у Південній Африці; представник народності бурів»; — р. бр. бур, п. Виг, ч. слц.
Виг, схв. бури (мн.), слн. Вйгі «тс.»; — запозичення з голландської мови; гол. Ьоег «селянин, землероб», пов’язане з Ьопауєп «обробляти [землю]», споріднене з двн. Ьйг «житло», §іЬйго «селянин», гот. Ьаиап «мешкати», дангл. Ьйап «тс.», нвн. Ваиег «селянин», Ьаиеп «будувати, обробляти», дінд. ЬЬйті «земля», лат. їит «був, став», псл. Ьуіі, укр. бути.— Угіез ПЕ\Е71—72; К1и§е—Міігка 56—57.— Див. ще бути1.
бура «борнокислий натрій»; — р. болг. бура, п. [бигазг], слц. вл. Ьига;— запозичене (можливо, через російське посередництво) з перської мови; перс, бцгаіі «тс.» іншим шляхом— через посередництво арабської мови (ар. Ьпгар «селітра») — ввійшло в західноєвропейські мови в формі слат. Ьогасшп, богах «бура», укр. ббракс «тс.»; безпосереднє пов’язання укр. бура з ббракс, слат. богах (Маігепаиег 184) позбавлене підстав.— Шанский ЗСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Горяев 33.— Пор. бора.
бурав «свердло», буравити;— р. бурав, болг. бургйя, м. бурсща, схв. бур-гща\— запозичення з тюркських мов; тат. борау «свердло», туркм. ног. кумик. бурав, кирг. бургу, буроо, аз. бурґу, ккалп. бурт, тур. биг§и є віддієслівними утвореннями від тюрк. Ьог-/биг-«свердлити, крутити, вертіти»; малопе-реконливим є виведення (Преобр. І 53; Реіг ВВ 22, 211; Мікі. Е\Е 417) від шв. богг «свердло», н. Вббгег «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, 228—229; Фасмер І 242—243; Засіп.—Аііг. У\У5. І 468; Вегп. І 102; Дмитриев 531; Когзсб АЇЗІРб 9, 494; Егоров 147—148; Разапеп Уег-зисб 89.— Пор. буран.
[бурай] «сильниі ураган» Я, [бурей] «сильний вітер, шквал» Ж; — очевидно, результат контамінації форм бора, буран «тс.», буревій.— Див. ще бора, буран.
[буракй] (бот.) «повитиця європейська, Сизсиіа еиґораеа Ь.» ВеНЗн, [бу-рачка] «щириця, Атагапібиз Ь.» Л, [бу-рачкй] «повитиця європейська Мак; повитиця льонова, Сизсиіа еріїіпшп ХУеіЬе; щириця Л», [бурачбк] «повитиця ВеБ, Мак; бородавник, Аіуззшп Б. Мак»; — етимологічно неясні; зв’язок
з назвою буряк може бути мотивований хіба що для назв щириці (за червонуватим кольором її листя, як у столового буряка).
буран «снігова буря»; — р. буран, заст. баран, бр. болг. буран, п. ч. слц. бигап, схв. буран>; — запозичене (можливо, через російське посередництво) з тюркських мов; тат. башк. буран, тур. бигап, каз. аз. туркм. кар. боран, кирг. бороон, узб. бурон «тс.», тур. бигап «злива з грозою і вітром», бига§ап «смерч, вихор», аз. бураран, чаг. бо-гауап «тс.» походять від тюрк. Ьог-/Ьиг-«вертіти, крутити» (пор. монг. бого-уап «буря») або бога-/бйга- «вихорити».— Ах-метзянов Взаимод. и взаимообог. 230; Шанский ЗСРЯ І 2, 229; Фасмер І 243— 244; Преобр. І 53; Кораііпзкі 148—149; Засіп.— Аііг. У\ЕЬ. І 468; Дмитриев 494, 531; Севортян II 190—192, 266; ЬокоізсЬ 29; Егоров 156.— Пор. бурав.
[бурачник] (бот.) «огірочник лікарський, Вога§о оШсіпаїіз Ь.», [бурачки, бурячник] «тс.» Мак; — р. Іборага, бо-рач, боржник], п. ст. бога§, богак, бо-гасг, ч. ст. богак, бога§, схв. бдрач, бдражина, слн. богара, [бигага] «тс.»; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; слат. богаро «тс.» походить від ар. абй'агар «тс.» (букв, «батько поту»: в середньовіччя огірочник застосовувався як потогінний засіб).— Фасмер І 193; Засіп.— Аііг. УХУб. І 387—388; Вегп. І 72; Мікі. ЕАУ 19; Кіи-§е—Міігка 92.— Пор. буряк.
[бурба] «круглі шишки на рослині; картопля» Я, [буруба] «тс.» Я, [буру-буль] «пуголовок» До, [бурбулянка] «картопляний суп» Ж, [бурубашки] «круглі шишки на рослині» Я, Ібуруб'яшки] «овечий послід» Я; — п. [Ьигбиіка] «булька, бульбашка», бигбиіка «тс.»; — очевидно, результати контамінації слів бурулька і бульба, бульбашка; польські форми виводяться також (З XV І 235) з лит. бйгбиіаз «булька, пухир», яке не зовсім переконливо пов’язується (Ргаепкеї 43—44) з Ьігбіі «дзижчати, бриніти».— Див. ще бульба, бурулька1.
бурбон «брутальний, зарозумілий, неосвічений правитель»; — р. бр. бурбон; — мабуть, через російське посе
редництво пов’язане з фр. ВоигЬоп (прізвище французької королівської династії 1589—1792, 1814—1830 рр.).—СІС 113; ССРЛЯ 1, 995.
[бурбоніти] «бурхливо текти, шуміти» (про воду, переважно в тимчасових струмках після дощу) Ме; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [бужбонйти] (пор.).
[бурґіш] «джерело мінеральної води» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з рум. Ьиг§Ьіи «бурав, свердло» або з [буркут] «джерело мінеральної води», [ббркут] «тс.».— Пор. боркут.
бургомістр, ст. буркгимисгпр'ь (1399); — р. бургомйстр, бр. бургомістр, п. Ьиг§ті8Ігг, вл. [Ьиг§егтІ5Іг, Ьуг§ег-теізіаг, Ьиг§агтаІ5Іаг], болг. бургмай-стер, (заст.) бургмист/ьр; — запозичення з середньоверхньонімецької мови; свн. Ьиг§етеІ8Іег «начальник городян», Ьйг^етеізіег, Ьиг§егтеІ5Іег, Ьйг^егтеіз-іег «тс.» складається з іменників Ьиг§ег (Ьйг§ег) «городянин», пов’язаного з двн. Ьигаагі, дангл. Ьит^руаге «тс.», утворених з основ іменників Ьиг§ «місто, укріплення», спорідненого з н. Вег§ «гора», укр. берег, і двн.-хуагі «житель, мешканець, (ст.) захисник», спорідненого з н. теЬгеп «захищати», укр. ворйна «жердина для загорожі», та теізіег «майстер, вчитель, хазяїн», пов’язаного з лат. та-§І8Іег «начальник, керівник, учитель»; виводиться також (Фасмер І 244) від гол. Ьиг^ешеезіег.— СІС 113; Шанский ЗСРЯ І 2, 229; ЗсЬизіег-ЗеАУс РгоЬеЬеїі 36; Засіп,— Аііг. УАУЬ. І 472—473; К1и§е— Міігка 111 —112, 846.— Див. ще берег, вір1, майстер.— Пор. бурмистер.
[бурда1] «сварка, звада, колотня, бешкет, бешкетник Ж, Я; вид дитячої гри», [бурдун] «пустун» Я, ст. замешка-нья и бурт>дьі (XVI ст.); — р. [бурдйть] «пустувати», бр. ст. бурда «колотня, скандал», п. Ьигсіа «скандал, бешкет; (заст.) пригода; бешкетник, забіяка; борня, турнір», ч. Ьигсіа (заст.) «неспокійна людина; сварка, звада, розбрат», ст. Ьигсіоуаіі «проїжджатись на коні (як рицар на турнірі)», слц. Ьигсіа «дражлива людина»; — єдиного пояснення не має; можливо, через польське і старо
чеське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. Ьй-Ьигі «рицарська гра», ЬеЬигі «тс.» походить від фр. ст. ЬеЬогі, ЬеЬогбег «тс.»; менш переконливе виведення польського слова від фр. ст. Ьоигсіе «забава» (Каг-іохуісх 8У/О 78).— Тимч. 155; 8ізау-зкі I 50—51; Вгйскпег 49; МасЬек Е8.ІС 77.
бурда2 «каламутний напій; погане пиво; несмачна рідка їжа»; — р. бр. бурда «тс.»; — запозичено з татарської мови, очевидно, через російське посередництво; тат. бурда «каламутний напій, суміш різних рідин» є суфіксальним утворенням від основи тюрк. Ьог-/Ьиг-«вертіти, крутити».— Шанский ЗСРЯ І 2, 229—230; Фасмер І 244; Преобр. І 53; Горяев 15; ЗСБМ І 415; 8ас1п.— Аііг. УІУЬ. І 470; Мікі. ТЕ1 ХасЬіг. 18; ЬокоізсЬ 29.— Пор. бурав, буран.
[бурда3] «здирок; жировий шар на шкірі» (чинбарське); — неясне.
[бурдаси] «великі винні яблука» ВеЗа; — неясне.
[бурдей] «землянка, курна хата; циганський намет Ж», [бурдейка] «землянка; літня кухня» Пр. X діал. н., [бур-дель\ «злиденна хатина» ВеЗа, {бурдій} «землянка», [бурдійка] «тс.; хата без горища з плоским земляним дахом» Дз; — п. Ьогсіе] «землянка», болг. бурдей «землянка, злиденна хатина», бор-дей «тс.»; — запозичення з східноро-манських мов; молд. бордей (рум. Ьог-сіеі) «землянка» пов’язане з іт. Ьогсіеііо «хатина; дім розпусти», яке походить від фр. ст. Ьогсіеі «хатина».— Мельни-чук Молд. зл. 164; Шаровольський Зб. заходозн. 57; ЗсЬеІисіко 119, 128; БЕР І 68; Уіпсепг 11.— Див. ще бардак.
бурдюк «міх із козячої або телячої шкіри (для води, вина); [шкіряна пастушача торба Пі]», [бурдюг, бордюг, бордюх] «тс.; кендюх, міхур тварини», [бурдюх] «свинячий міхур; іграшка з вим’ятого і надутого свинячого міхура» Ме, [бурдюшбк] «молодий, ще закритий колос жита, пшениці, ячменю» Мо, [бур-дугатий] «череватий, пузатий» МСБГ, [бурдюшкувати] «викидати колос» Мо, ст. бурдюг-ь (1669); — р. бурдюк «шкі-
ряний міх», [бурдюг], бр. бурдзюк, п. Ьигсігіик (заст.), ЬигбіиЬ (з укр.), ч. слц. Ьигб'ик «тс.»; — очевидно, давнє запозичення з тюркських мов на Кавказі; наводилось аз. *бордук «міх для вина» при дтюрк. Ьог «вино», уйг. ст. бор «тс.», *бор-дук./*бор-лук «вмістилище (посудина) для вина»; менш імовірне виведення слов’янських форм (безпосередньо або через румунську мову) з тур. Ьагсіак «жбан, склянка, вид глиняного глечика» (Вгйскпег 49; Каїийп. 13); сумнівне також виведення українських слів від рум. ЬигсійЬ «бурдюк, ковальський міх, шкіряний фартух, міх волинки», Ьигбй^, ЬигсійГ «тс.» (Уіпсепг 10; Тікііп 243).— Москаленко УІЛ 44; Тимч. 155; Шанский ЗСРЯ І 2, 230; Фасмер І 244; Преобр. І 53; 8 XV І 236; МасЬек Е81С 77; 8а6п.— Аііг. Ж. І 470—471; Сгап]‘а1а 217; Дмитриев 531— 532; Будагов І 275; Радлов IV 1832.
[буреки] «вид прісних пиріжків; вареники, зварені у жирі»; — схв. б'урек «пиріг»; — пов’язане з крим.-тат. бурек «пиріг». — Пор. чибурек.
[буреша] «назва вівці» Доп УжДУ IV, [буря] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане (за характером кольору) з бурий (див.).— Пор. муреша.
[бурешка] «картопля», [бурйшка, бу-рочка Ж] «тс.», [бурешинник] «картопляний відвар» Я, [буришянник] «картопляний пиріг» Ж; — очевидно, по-в’. зане з [бурка2] «картопля» (див.).
буржуа, буржуазія, буржуй, буржуазний, обуржуазити; — р. буржуа, буржуазйя, буржуй, бр. буржуа, буржуазія, буржуй, п. Ьиггиа, Ьиг2иаг)а, Ьиг-ги], ч. Ьиггоа, Ьиггоазіе, Ьигяи], слц. Ьигйоа, Ьиггоагіа, Ьигйи), вл. нл. Ьиг-гиаг, Ьигяиагііа, Ьигйи], болг. буржоа, буржоазия, м. буржоазиіа,сха. буржоа, буржоазща, буржуї, слн. Ьиггоа, Ьиг-гоагца, Ьиггй]; — запозичення з французької мови; фр. Ьоиг^еоіз «буржуа < < городянин», Ьоиг^еоізіе походять від фр. Ьоиг§ (пров. ст. Ьогс) «місто, містечко», пов’язаного через слат. Ьиг^из «замок, фортеця» з герм. *Ьиг§8 (пор. гот. Ьайг§з, двн. днн. Ьиг£, дісл. Ьог§) «тс.».— СІС 113; Шанский ЗСРЯ І 2, 300
230—231; Фасмер І 244; Пигпоуо 2Я81РЬ 5, 29; Кораіігізкі 149; НоІиЬ— Буег 109; БЕР І 91; ВІосЬ 94; Паигаі 105.— Див. ще бургомістр.
бурий, [буровий], буруватий, [бу-рик] «кличка бурого пса» ВеБ, [бурбха] (орн.) «тинівка бура, Ассепіог (Ргипеї-1а?) гпосіиіагіз», буріти; — р. бурий, бр. б$ри, др. 6ур"ь, п. Ьигу, ч. діал. слц. Ьигу; — переконливої етимології не має; можливо, давнє запозичення з тюркських мов; тур. Ьиг «рудий» походить від перс. Ьог «рудий; лис», спорідненого з дінд. ЬаЬЬгйЬ «рудо-бурий», псл. ЬоЬгь, укр. бобер; зіставляється також (Егоров 149; Щербак ИРЛТЯ 100; КогзсЬ Аі81РЬ 9, 493—494) з монг. Ьйгй] «темноколірний», Ьиг «сірий, темний», Ьог «тс.»; менш переконливе зіставлення (Вегп. І 102—103; Маігепаиег БР 7, 17—18) з лат. Ьиггиз «багряний» або з рум. Ьиг(й) «віл» (МасЬек Е84С 77), як і пряме виведення з перської мови (Негпе 65).— Шанский ЗСРЯ І 2, 236; Фасмер І 249; Преобр. І 54—55; Бахилина 219—228; Аракин Тюркиз-мьі 139—142; Филин Образ, яз. 282; 8Іашзкі І 51; 8асіп.— Аііг. У\УЬ.І 468— 469; Мікі. ТЕ1 І 269.— Пор. бобер.
[бурило1] «вид рибальської сітки, рибальська снасть, подібна до невода» Дз, Берл, Мо; — неясне.
[бурило2] «ведмідь» О; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з бурий (див.).
бурити1 «непокоїти, турбувати, перешкоджати; заплутувати; кудлатиМСБГ; рити (землю і т. ін.)», [буритися] «обурюватися, хвилюватися; збиратися на бурю; вирувати, кипіти (про кров); бродити (про вино, пиво); хвилюватися (про море), підніматися (про тісто) Ж»; [бурлидйти] «бурлити» Ж, [бурлуватися] «тс.» Я, бурлити «бушувати, клекотати», [бурліти] «тс.; підбурювати» Ж, бурувата «бурлити», [буряти] «руйнувати», [бура] «вирування, бурління води; буря Ж», [бурйтель] «порушник» Ж, [бур-ла] «крикун, підбурювач» Я, [бурлій] «тс.», [бурливість] «глумливість» Я, [бур-лб] «сварка», [бурун] «замет; снігопад з вітром, буран Л», [бурунйще] «хурто-
вина, завірюха» Я, буря, буремний, [бурий] «сердитий, насуплений» О, бурливий, бурний Г, Ж, бурлбм (текти) «з бурлінням» Я, їзабура] «сердита, роздратована людина» Ж, [забурний] «бу-ян», [забурунний] «тс.»,' обурювати, обурення, обурливий, підбурювати, підбурник, підбурювач, підбурливий; — р. бурлить «бурлити», [бурить] «тс.», буря, бурньїй, бр. бурліць, бура, п. Ьиггус «непокоїти, турбувати», ч. Ьоигііі «бушувати; бунтувати», болг. [бури се] «збирається на бурю», буря, схв. бурити се «сердитися», слн. Ьйгііі «бушувати (про бурю), біснуватися», Ьйгкаіі «бити джерелом, клекотати»; — псл. Ьигі-Н <*ЬоигТіеі, Ьиг(а < *Ьоигіа; — споріднене з гр. срйрсо «змішую, сплутую», лат. Іиго «бушую», дірл. ЬйгасЬ «риття землі», лтс. Ьайгибі «ревіти» (пробиків), норв. Ьйга «тс.», ос. Ьигсіаеп «завірюха», снн. Ьоге-Ібз «безвітряний»; зіставлення з дінд. ЬЬигаіі «ворушиться, здригається, борсається» (Фасмер І 244, 250; Шанский ЗСРЯ І 2, 236—237; Преобр. І 55; Маїсіе—Ноїт. І 571) викликає заперечення.— 81ашзкі І 51; Вгйскпег 50; МасЬек Е8йС 62; 8кок І 238; ЗССЯ З, 97-99; 81. ргазі. І 450—451, 453—454; Засіп.— Аііг. УУ/Ь. І 200—204; Вегп. І 103; Меіііеі Еіисіез 396; Р812, 65; Оіг§Ьз-кі БР 1, 127—128; Абаев ИЗСОЯ І 273; МііЬІ.— Епсіг. 1268; Ргізк II 1055; Мауг-Ьоїег II 508—509; Рокоту 132.
бурити2 «руйнувати, валити; скидати»; — р. [бурить] «кидати, жбурляти, розкидати», [бурять] «тс.», бр. бурьіць «руйнувати, валити», п. Ьиггус «руйнувати», ст. Ьоггус «тс.», ч. Ьогііі «тс., ламати, зносити», слц. Ьогіі' «зносити, ламати»; — результат перерозкладу і деетимологізації псл. оЬ-огііі «обвалити, зруйнувати», яке складалося з префікса оЬ- «об-» і дієслова огііі «руйнувати», збереженого в болг. бря «розоряю», стел, орити «спокушати», розорити «зруйнувати», сьнорнти «обвалити», др. оритель «руйнівник», укр. розорити, ч. оЬогКі «обрушитись, напасти», схв. оббрити «знищувати, скидати» і спорідненого з лит. агсіуіі «розділяти», егсіеіі «розпорюватись», ігіі «тс., розпадатись», лтс. агсіїі «розпорювати, руйнувати, роз
кидати», дінд. агсіаіі «розпорошується, розчиняється», можливо, також хет. Ьаг-га- «ламати, руйнувати, подрібнювати», лат. гагиз «рідкий», псл. гесі'ьк'ь «тс.», укр. рідкий (іє. *ег-).— 81. ргазі. І 451; Фасмер—Трубачев III 152—153, 435; МасЬек Е8ЛС 61; Рокоту 332— 333.— Див. ще о1.— Пор. розорити.
[бурити3] «дзюрити, безладно лити Ме; багато лити МСБГ», [бурканити] «багато лити» МСБГ, [буркати] «бити ключем» МСБГ, [бурнути] «сипонути» Я, [буркач] «водопад» МСБГ, [забаритися] «замочитися»; — р. [бурить] «лити безладно; мочитися», бр. [бурьіць] «тс.», схв. бурити «дзюрити, витікати»;— мабуть, пов’язане з бурити1, буря і далі, можливо, з лит. Ьіайгіпіі «валяти, плямити, бруднити», Ьіаигбіі «тс.», Ьі-аигіо]’а «дощить безперервно»; позбавлене підстав виведення (ВсЬеІийко 133) від рум. Ьига (молд. бура) «моросити».— ЗСБМ І 422; ЗССЯ 3, 98—99; 81. ргазі. І 451.— Див. ще бурити’.
[буричі (бот.) «ведмежий корінь, Меигп тиіеіііапигп Саегіп. (М. аіЬатап-іісит Ласр.)» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з бурий (у значенні «ведмідь»).
[бурівнйк] (бот.) «волошка, Сепіаи-геа зсаЬіоза Б.»;—очевидно, результат фонетичної видозміни форми *6орівник, пов’язаної з бір «ліс»; пор. іншу назву тієї ж рослини [ясокор боровий] Мак.— Див. ще бір1.
[бурінник] (орн.) «лісова тинівка, тинівка бура, Ассепіог (Ргипеїіа?) то-йиіагіз; славка, кропив’янка, 8у1уіа 8сор.»Ж, [бурінниця] «тс.» Ж; — пов’язане з прикметником бурий (птахи мають бурувате забарвлення; пор. [бу-рбха] «тинівка бура»).— Игапіа Тіегг. Уо§е1 396, 425.— Див. ще бурий.
бурка1 «повстяний плащ; [вид башлика, капюшона; вовняна сукня ВеЗа]», [буркбвина] «плащ, бурка» Пі, [бурко-вйна, буркунйна] «тс.» Ж; — р. бр. бурка «повстяний плащ», п. ч.’ слц. Ьигка, схв. бурка;— переконливої етимології не має; найчастіше пов’язується з прикметником бурий, р. бурьій (Фасмер І 245; Маігепаиег 124; Вгйскпег 49—50) або
виводиться від перс. Ьагк «плече, лопатка» з припущенням пізнішого на-родноетимологічного зближення з р. бурий (Шанский ЗСРЯ І 2, 231—232; Горяев 34; ЬокоізсЬ 19); останнім часом зводиться до лат. Ьигга «стрижена вовна; грубий мохнатий одяг» (Засіп.— Аііг. УАУЬ. І 466—467); зіставлялось також з тюрк. бур-Ібурк- (каз. буркеу] «морщити, закривати, кутатися» або з каз. берік «шапка з (вовчого) хутра», полов, кирг. бврук, башк. тат. бурек «тс.» і з уг. Ьпгок «оболонка, покривало, одяг», Ьигкоіаі «оболонка, покрив, попона» (Дмитриев 556—557); виводилось і з кавказьких мов (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 53).
[бурка2] «картопля» Ж; — очевидно, результат спрощення форми [мандебур-ка] (сорт картоплі) (див.).
буркати «будити, [трясти Ж, штовхати МСБГ; перебирати в їжі МСБГ]», [бурляти] «штовхати»МСБГ;— р. [буркать] «кидати», бр.[ буркнуць] «упасти у воду», п. [Ьигсомшс] «будити смиканням» (з чеської), ч. Ьпгсоуаіі «тс.; (ст.) кидати на землю», слц. Ьнгсоуаі' «будити»; — можливо, псл. Ьпгкаіі «штовхати», пов’язане з *ЬДкаіі «підкидати», укр. борйкати «рити».— ЗССЯ 3, 125— 127; Засіп,—Аііг. У\¥Ь. І 195—199,— Див. ще борйкати.— Пор. беркати.
бурки «вид взуття»; — бр. буркі; — запозичення з російської мови; р. бурки «тс.» виводиться від бурка «повстяний плащ».— ЗСБМ І 417; Шанский ЗСРЯ І 2, 233.— Див. ще бурка1.
[буркнйця] «балка вздовж даху, до якої прикріплені верхні кінці кроков», [бурпнйця] «лага під дошками підлоги» Дз УЗЛП; — очевидно, результат видозміни форми буртниця «перила у млині; різновид дошки».— Дзендзелівський УЗЛП 150.— Див. ще бурт.
[буркуку! (вигук, що передає воркування голуба); — звуконаслідувальне утворення, споріднене за формою і значенням з [бруку, абрюку] «тс.» і [бурку-тати] «воркувати».— Пор. абрю, бруку, бур1.
буркун (бот.) «Меіііоіиз Асіапз.», [буркунйна Ж, буркунчик Мак, буркун-чук Мак, бурундук Мак, боркун Мак, 302
воргун Мак] «тс.», [бурковйна] «буркун жовтий, М. оШсіпаііз Пезг.», [борконь] «тс.», [буркотйна] «буркун синій, М. соегиіеиз» Я, [бурунчук Ан, борончук Ан]; — р. [буркун] «Меіііоіиз», [бурунчук] (з укр.), бр. [баркун], болг. буркун «тс.»;— запозичення з тюркських мов; ног. бурунчук «тс.» етимологічно неясне; може бути зіставлене з тур. Ьиг-?ак «горох» або з кирг. бурк- «бризкати», кар. буркун «бути оббризканим».— Мер-кулова 86—87; Шипова 97; ЗСБМ І 315.
[буркунецьі «сорт оселедців»; — очевидно, пов’язане з бурити1 або буркати; пор. іншу назву цієї риби [бишак], р. [бешанка, бешеная рь'іба].— Див. ще бурити1, буркати.
І буркуні І (кличка пса) ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. Ьпгкиз «прусський, пруссак; кличка пса» є результатом спрощення заст. ЬгапсіепЬиг-§из «бранденбурзький, прусський», яке зводиться до н. ВгапсіепЬиг§ег «тс.».— ВеУг 205; МІЧТЕЗг І 392.
бурлак «бродяга; заробітчанин; гуль-тяй, холостяк», бурлака «тс.; одинокий чоловік; [степова балка (остання від села) Я]», бурлацтво «бурлакування; бурлаки (зб.)», бурлачка «бездомна жінка, наймичка», [бурлачня] (зб.) Я, Ібур-лашня] «тс.» Я, бурлачити «бути бурлаком», бурлакувати «тс., холостякувати», ст. бурлака (ч. р.) «безземельна і бездомна людина, робітник, наймит» (1732); — р. бурлак «робітник на річкових суднах; заробітчанин; [буйна, брутальна людина, скандаліст]», [бурлака] «тс.; холостяк», ст. бурлака (1643), бр. болг. бурлак, п. Ьигіак «старовір, бродяга, здоров’як» (з укр.), ч. Ьигіак «бурлак» (з р.), схв. бурлак (з р.); — загальноприйнятої етимології не має; частиною дослідників (Москаленко УІЛ 39; Шанский ЗСРЯ І 2, 233; Соболев-ский РФВ 65, 402) пов’язується з р. *бурло «крикун, галаслива людина», укр. бурлїй, [бурла Я] «тс.», р. [бурлан] «тс., забіяка; холостяк», укр. [бурлб] «лайка, нарікання», похідними від звуконаслідувального псл. *Ьиг-; при цьому припускається такий розвиток значень: «крикун, шумлива людина» — «забіяка; холостяк» — «бродяга, заробітчанин,
бурлак»; менш переконливе пов’язання слов’янських слів через гіпотетичні тат. ст. *бурлак «той, хто крутить линву або вірьовку», *бургалак «тс.» з тюрк. *Ьиг-«вертіти, крутити» (Дмитриев 557; Тати-іцев І 205; Засіп. — Аііг. У\УЬ. І 471); сумнівні також спроби пов’язати ці слова з гіпотетичним *Ьиг]а§ (із зміною суфікса під впливом татарської чи волзькобул-гарської мови), що зводиться через дісл. *Ьйгіп§аг, *Ьигі (прізвище карлика), двн. §іЬнгіап «відбуватись, бути належним», іп Ьог(е) «вверх, вгору» тощо до іє. *ЬЬег-«носити, приносити, піднімати» (Горяев 34; ЕкЬІот 2181РН 10, 13—14; ЛбЬаппеззоп 613), або з снн. Ьигіаск «селянство», Ьйг-зскар «(селянська) община; цивільне право» (Фасмер І 245—246); рум. Ьигіас, лит. Ьигібказ, лтс. Ьигіакз, фін. ригіакка, тат. аз. бурлак запозичені від східних слов’ян (Преобр. І 54; Вегп. І 102; Ргаепкеї 66; МйЬІ.— Епсіг. І 358).
[бурлака] «широка дошка під стріхою (із зовнішнього боку короткої стіни)» Я; — очевидно, результат видозміни н. Вбгіїаііе (Вогсіїаііе) «бортова (крайня) планка».— Див. ще борт, лата.
бурлеск «комічне зображення (в літературі, на сцені); сміховинка, жарт, комедія (зі співами, танцями)», бурлескний', — р. бурлеск, бр. бурлеск, п. ч. слц. Ьигіезка, болг. бурлеска, схв. бурлески, бурлеска, слн. Ьигіезка; — запозичення з французької мови; фр. Ьиг-Іездие «сміховинний, жартівливий; жартівливий жанр, бурлеск» походить від іт. Ьигіезсо «тс.», пов’язаного з Ьигіа «жарт», лат. Ьигга «дешева пушиста тканина, одяг з волохатої тканини», що відповідає етимологічно неясним гр. рєррбт «густо зарослий, волохатий», рїрро^ «тс.», рброта «хутро, шкіра, шкура».— СІС 113; Шанский ЗСРЯ І 2, 234; Паи-гаі 120; ВІосЬ 106; Оаші1І8ске§ 133; Ваііізіі—АІЄ55ІО І 638—639; \¥а1с!е— Нойн. І 124; Ргізк І 277—278; Воізасд 137.— Пор. біржа, бурса, бюро.
бурмистер «найвищий міський урядник у містах з магдебурзьким правом», бурмістр, [буймйтр] Я, бурмиструва-ти, ст. боур-ьмистр-ь (1463), бурмистр-ь «старшій радця албосправця в якоизем-ли» (1596); — р. бурмйстр «градоначаль
ник; староста з селян, призначений поміщиком; прикажчик, що управляє маєтком; [свавільна, уперта людина]», бр. бурмістр, [буймистр]',— давнє запозичення з польської мови; п. Ьигтізігг, як і ч. Ьигтізіг, походить від свн. Ьиг-тезіег «начальник городян», що є видозміною давнішого Ьиг§е(г)теізіег.— Шанский ЗСРЯ І 2, 234; Фасмер І 246; Преобр. І 54; ЗСБМ І 418; Кораііпзкі 149; Вгйскпег 50.— Див. ще бургомістр.
[бурмоситися] «дутися, показувати незадоволення», [набурмоситися] «надутися, розсердитися» Ме; — не зовсім ясне; можливо, походить від молд. бру-мбс (рум. Ьпішбз) «похмурий; покритий інеєм», пов’язаного з молд. брумз (рум. Ьгйша) «іній», яке зводиться до лат. Ьгйгпа «початок зими, холод», пов’язаного з Ьгеуіз «короткий» (маються на увазі короткі дні); може бути зіставлене також з схв. бурити се «сердитися», бурлав «надутий; товстощокий», укр. [бурманитися] «хмаритися», пов’язаними з буря.— Мельничук Молд. зл. 164; Рщсагін 19; Маїсіе—Ноїш. І 115.— Див. ще абревіатура, бурити1.
бурмотати, бурмотіти, [бормотати, бормотіти], [бурма] «буркотун» Я, [бурмак, бурмій] «тс.», бурмило «[тс.]; ведмідь; телепень, вайло»; — р. бормотать, [борботать], бр. [барматаць]у слц. ЬгЬоіаі' «мимрити», вл. ЬбгЬоіас «бурмотати», нл. ЬбгЬоіаз «тс.», схв. брбо-тати (брбдтати) «булькати, плеска-тись», слн. [Ьгтоіаіі] «бурмотати», ЬгЬо-іаіі «клекотати; мимрити»; —очевидно, псл. *Ь'ьГтоіаіі, *ЬДЬоіаіі «бурмотати»;— споріднене з лит. ЬпгЬіі «бурчати», Ьиг-Ьеіі «тс.», лтс. ЬигЬіпаі «бурмотати»;— давні звуконаслідувальні утворення.— Шанский ЗСРЯ І 2, 169; Фасмер І 195; ЗСБМ І 316; ЗССЯ 3, 123, 129—130; 81. ргазі. І 415—416, 421—422; 8абп.— Аііг. У\УЬ. І 166—169; Вегп. І 107—108; Егаепкеї 43—44.— Пор. бур1.
бурнус «просторе жіноче пальто; вид плаща або накидки» СУМ, Ж, Л, [ббр-нус ЛЧерк, бурмуз МСБГ, бурмус Ва, Дз, Л, МСБГ, бурнбз МСБГ, бурнос Л, бурнсс МСБГ, бурнудз МСБГ, бурнуз Пр. X діал. н.] «тс.», ст. в бурнусь (зн.
в. одн.) (XVIII ст.);— р. болг. бурнус, бр. бурнбс, п. ч. слц. Ьигпиз, вл. Ьбгпиз, схв. бурнус, слн. Ьйгпиз; — давнє запозичення, очевидно, через турецьке (тур. Ьигпиз «легкий вовняний плащ», Ьигпиг «тс.») і французьке (фр. Ьоигпоиз) та польське посередництво з арабської мови; ар. Ьигпиз «плащ з відлогою» пов’язане з гр. 0іррос; «вид накидки», що походить від лат. Ьіггиз «тс.», запозиченого з кельтських мов. — СІС 114; Ващенко 10; Тимч. 151; Шанский ЗСРЯ І 2, 234; Фасмер І 247; ЗСБМ І 418—419; Кораііпзкі 149; 8Х¥ І 238; МасЬек Е8ЛС 77; НоІиЬ—Ьуег 108; БсЬизіег-8є\ус РгоЬеЬеіі 26; Вуіакли]а 138; Бо-коізсЬ ЗО; Мікі. ТЕ1 ПасЬіг. І 19; Оаи-гаі 120; Егізк І 239; \¥а1Ье—Ноїш. І 107.
бурса «нижче духовне училище; [юрба, гурт; бійка О]», бурсак, бурсацтво, бурсачня, [бурсачйна], ст. бурса «спільне мешкання учнів; партія, ватага» (XVII ст.), бурснит «товариш, спільник» (1493), бурсовати «товаришувати, спілкуватись, вести компанію, знатись» (XVI ст.); — р. бр. болг. бурса, п. ч. Ьигза; — запозичене через польську мову з латинської; слат. Ьигза «(волова) шкіра; шкіряний гаманець; товариство» походить від етимологічно неясного гр. рйрсга «(знята) шкіра».— Тимч. 157; Шанский ЗСРЯ І 2, 234; Фасмер І 247; Преобр. І 54; ЗСБМ І 419; Вгйскпег 50; МасЬек Е8ЛС 77; Егпоиі— МеіІІеі І 79; Егізк І 277—278.— Пор. біржа, бурлеск, бюро.
бурсуватися — див. борсатися.
бурт «насип, бугор, купа; [вогнище Пі; борт Ж; огорожа, край Пі; паз, жолобок у стовпах; чан на салотопні, який складається з великого залізного казана внизу і дерев’яних клепок угорі, обтягнених залізними обручами Я1», [бурта] «насип, бугор, купа; край, борт (у грі)», [буртниця] «огорожа навколо жорнів у млині», [бурхвиця] «дошка над мучником у млині, в якій укріплено ло-точок», буртувати «складати в бурти; насипати бурти», [забуртати] «зарити», [забуртйти] «забити, засипати, заліпити», ст. бурти «земляні насипи» (XVIII ст.), буртница «дошка на три цалі»
(XVIII ст.);—р. бурт «насип», бр. [бурт] «велика купа картоплі продовгуватої форми», п. Ьигі, Ьигіа «бік насипу; край»; — запозичено через польську мову з німецької; н. ВоШ «борт, край; карниз; (книжкова) полиця» і Вогіе «кайма, край, обшивка, тасьма» є тими самими формами, від яких походить і укр. борт «край; обшивка на одязі»; значення «насип, купа» розвинулись на основі значення «бік насипу».— Шелудько 24; Шанский ЗСРЯ І 2, 235; Фасмер І 247; Преобр. І 54; ЗСБМ І 420; Кораііпзкі 149; Вгйскпег 50; 8а<4п.— Аііг. V\VЬ. І 418—419.— Див. ще борт.
[буртільї «згорток, сувій»; — неясне; можливо, пов’язане з [борта] «трухляве всередині дерево», [бортлд] «тс.» (таке дерево могло використовуватись як шпулька, цівка для намотування); пор. бр. [буртзль] «чурбан», [бурцалек] «тс.», п. Ьигіуі «дерево, придатне на балки для обшивки кораблів».
[буртітиі «глухо мукати» (про бугая) О; — очевидно, результат контамінації форм бурчати і бутшиг (див.).
бурубашки, буруб' яшки-—див. бурба.
бурулька1 «висячий кусок льоду; [обточена голівка палки; скляна кулька Ме; булька, пухирець Ж; малий горщик Пі; трубка, дудочка, шматочок різаної соломи Бі; дещиця, дрібничка Бі]», [буруля] «малий на зріст, товстий, з шишками на руках чоловік» Я; — р. [бурулька] «дудочка, трубочка, очеретинка, трубчастий стовбур», бирюльки «дудочки, сопілки; дрібнички», болг. [буруя] «залізна пічна труба»; — очевидно, запозичення з тюркських мов; пор. кар. крим.-тат. полов, бурлу-«брунькастий», похідне від бур «брунька», а також кар. крим.-тат. полов. борулу «трубчастий», тур. Ьогиіи «тс.», похідне від бору (Ьоги) «труба», яке зводиться до того самого тюрк. Ьог-/Ьиг-, що й тат. буран «буран», борау «бурав».— Меркулова Зтимология 1971, 185— 190.— Див. ще бурав, буран.
[бурулька2] (бот.) «дягель лікарський, АгсЬап§еІіса оШсіпаїіз НоІІш.» Мак; — р. [бурулька] «тс.»; — пов’язане
з бурулька1 «трубка, дудка»; назва пояснюється трубчастою формою стебла рослини; пор. укр. [дудник, дудошник, веретені, р. [дудка, дудель], дудник «тс.».— Див. ще бурулька1.
бурун «навальна піниста хвиля, вал на морі», бурунити «здіймати хвилі»;— р. бр. бурун; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться від тур. Ьигпп «ніс, передня частина, мис» (ССРЛЯ І 701; Дмитриев 566; Кипар-ский ВЯ 1956/5, 133); є спроби пов’язання з бурлити, буркати (Преобр. І 54), буря (Вегп. І 103; Горяев 34; Маіге-папег 22; ХиЬаіу Зі. а сі. І 1, 4—6).— Шанский ЗСРЯ І 2, 235; Фасмер І 248.
бурундук1 (бот.) «люцерна серповидна, Мебіса§о їаісаіа Ь.» Пі, Я, Ж. [бурунчук] «тс.» Я; — р. [бурундук} «тс.»; — походить від тур. Ьигигкіик «тс.».— Фасмер І 248; Шипова 101; Мікі. ТЕ1 Хасйіг. II 189.— Пор. буркун.
бурундук2 (зоол.) «сибірська білка, Татіаз зсіигиз»; — р. бр. бурундук «тс.»; — очевидно, запозичене через російську мову з тюркських; пор. тат. бурундук «тс.»; зіставляється також (Ки-парский ВЯ 1956/5, 133) з мар. игогп-док «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, 235; Фасмер І 248; Шипова 100.
[бурунчук] «тонка пофарбована пряжа; тулуп, кожушок» Мо; — очевидно, запозичення з тюркських мов; тур. Ьшйтсйк (Ьйгйпсйк) «вуаль, тонка прозора тканина; сирий шовк, тканина з сирого шовку», чаг. бурунчак «вуаль, прозора тканина» походять від тюркського (тур. аз.) дієслова буру «загорнути, закутати, покрити», спорідненого з кирг. бурко, каз. ккалп. ног. ойр. бурке «тс.», монг. бурхзх «покривати».— Радлов IV 1888; Егоров 172.
[бурунька] «вид люльки»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з тур. Ьигип «ніс»; назва пояснюється тим, що ця люлька коротка (під ніс) (Я 58— 59); пор. носогрійка; «коротка люлька»; може бути зіставлене і з [бурулька] «трубка».
бурх (вигук, яким передається порив вітру, Удар хвилі, падіння предмета у воду), бурхати «бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про
воду, дим)», [бурхатися] «борсатися, битися», бурхотати «бушувати», бурхотіти «тс.», [бурхайло] «поривчастий вітер», [бурханйна] «буря» Ж, бурхливий; — очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бухати) під впливом буря; менш переконливе зіставлення (Засіп.— Аііг. УМЬ. І 201) з буркати.— Див. ще бурити1, бух.
бурхвиця — див. бурт, бурці — див. ббрки.
бурчати, бурчак, бурчало, бурчлй-вий, бурчун — див. бур1.
[бурчик] (бот.) «зірки, ліхніс, ЬусЬ-пІ5 Поз сисні і Ь.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з бурий (з огляду на червоне забарвлення квіток); пор. інші назви цієї рослини: [кашка червона, огник, бузьків огонь] Мак.
бурштин «янтар», [бурштини] «намисто з бурштину» Я, [бруштин] «тс.», [бурштйнка] «мундштук з янтаря» Ж, ст. бурштьін'Ь (1627), бурштине (1679); — бр. бурштьін, п. Ьигзгіуп, [Ьизгіуп, Ьегзгіуп], схв. Ьигзііп, Ьигзііп, Ьигсап; — запозичено з німецької мови, мабуть, через польську; нн. Ьогп-зіеп, нвн. Вегпзіеіп «тс.» складається з основ дієслова Ьегпеп, нижньонімецького варіанта до Ьгеппеп «горіти, полум’яніти», спорідненого з Ьгаиеп «варити», Ьгаіеп «смажити», і іменника зіеп «(дорогоцінний) камінь», спорідненого з нвн. Зіеіп «камінь», англ. зіопе «тс.», псл. зібпа, укр. стіна.— КісЬЬагсіі 38; Ларин Какзіи кг. Епбгеїіпат 157; Засіп,— Аііг. УШ. І 473; Вегп. І 102; Вгйскпег 50; К1и§е—Міігка 67—68.— Див. ще братван, стіна.
буря—див. бурити1.
буряк (бот.) «Веіа уи1§агіз Ь.», [бу-рак], [бурачйнка] «буряковий борщ» Ж, буряківник, буряківництво, буряковиння, бурячйння, бурячки, [бурячник] «бурякова плантація», [бурячча], буряковий, буряківничий, бурячковий, бурячний, буряковіти, ст. боряк (XVIII ст.); — р. бр. бурак, п. Ьигак, [Ьогак, Ьога§], ч. Ьигак, ст. Ьогак, Ьога§, слц. Ьогак, Ьигак; — запозичено через польську мову з середньолатинської або італійської; слат. Ьога§о (Ьогга§о), іт. Ьогга§іпе
«бурачник, Вогга§о оШсіпаїіз» походить від ар. аЬа 'йгач «тс.» (букв, «батько поту»); на думку Брюкнера, назву рослини Вогга§о перенесено на рослину Веіа уц1§агІ8 тому, що обидві вони вживались у салат; Славський вважає, що Ьнгак як назва рослини Веіа ун1§агІ8 походить від назви кольору Ьнгу, кон-тамінованої з середньовічним Ьогак, Ьнгак «бурачник»; Махек виводить дану назву з ч. Ьнгупа «кормовий буряк» (<Ьиг-§упа=Ьнг§нгкІ8ка гера) .—Шанский ЗСРЯ І 2, 229; Фасмер І 243; ~Вгйскпег 49; Зїатекі І 50; МасЬек ЕЗЗС 77; Лін. Г08І1. 82; Засіп.—Аііг.	І 389—390;
Вегп. І 72.— Пор. бурачник.
бур’ян, [буйрян], бур’янйна, [бур'-яннйк] «вид невеликого ведмедя, що живе в бур’янах», бур’ януватий, бур'яніти, [бур' яноватіти]; — р. бурьян, бр. бур’ян, п. Ьнггап (з укр.), ч. Ьнгап (з рос.), Ьнгеп (з слц.), слц. Ьнгіпа, болг. бурен, м. бур‘]ан, схв. бур]ан «бузина»; — неясне; можливо, споріднене з буйний (початкове значення — «рослина, що буйно росте»); діалектна форма [буйрян], очевидно, є результатом пізнішої метатези народноетимоло-гічного характеру, що пов’язує слово з буйний і може вказувати на ймовірність їх первісного зв’язку; зіставляється також (Потебня РФВ 4, 189) з пирій, лит. ратаї «озима пшениця», гр. лоро? «пшениця»; Фасмер (І 249) пов’язує з р. бурйть «розкидати» (ці рослини буйно розростаються); розглядається також (Шанский ЗСРЯ І 2, 236; Младенов 50) як похідне від основи Ьит-, паралельної основі Ьуі- (укр. билина)-, Преображенський (І 57) вважає бур’ян переоформленням сви. ЬаШгіап, з лат. уаіегіагга; припускається запозичення з тюркських мов ОССЯ 3, 99—100); Нікольський (ФЗ 1893/5—6, 67) вважає бур'ян запозиченим через татарську мову перським словом, що буквально означає «жарений, спалений», перен. «все, що спалюється».— Зіахузкі І51;Вгйскпег 50; МасЬек Е8.1С 77; БЕР І 91; Зкок І 240—241; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 209.
[бурячки] (бот.) «гірчак східний, Ро-1у§опнт огіепіаіе Б.» Г, Мак, [буряки] 306
«тс.» Пі, Мак; — р. бурячки «тс.»; — пов’язане з буряк-, назва може пояснюватись тим, що кореневища деяких видів гірчака (напр., Р. Ьізіогіа Б.) на зрізі мають червонуватий колір.— Попов 56.— Див. ще буряк.
буси, бусина, [буслинка]; — р. бусьі, ч. Ьйзіек, Ьйзіка (з рос.); — здебільшого вважається пов’язаним з бісер, що походить від ар. Ьизга; Соболев-ський (РФВ 67, 214) пов’язує з др. буса «човен», словом германського походження (дісл. Ьнзза, Ьйга «тс.»), оскільки черепашки, з яких вироблялося намисто, були схожі своєю формою на човни; Фасмер (І 252) вважає етимологію Собо-левського сумнівною, а перше припущення фонетично неприйнятним.— Шанский ЗСРЯ І 2, 237; ССРЛЯ І 706; Преобр. І 55; Горяев 35; БокоізсЬ ЗО; МасЬек ЕЗЛС 77—78,— Див. ще бісер.
[бусйй] «п’яний» Я, [буцою] «у п’яному стані» Кур; — р. [бусать] «пити, пиячити, гуляти», бр. бусаць «пиячити», бусаваць «пиячити, бушувати»; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується (як запозичення) з снн. Ьи-зеп «гуляти, втішатися», свн. Ьйзеп «тс.», спорідненим з лит. Ьйоге «опуклість, булава, гудзик», укр. пузо (Фасмер І 251; Вегп. І 97—98; К1и§е—Міігка 56) або з тат. Ьи8- «обжиратися, об’їда-тися» (Дмитриев 494).
бусі (дит., вигук на позначення падіння або зіткнення двох предметів), [бусь, буць МСБГ, бубусі, бушки] «тс.», [бусьнути] МСБГ; — властивий дитячій мові варіант до бух (див.).
буслянка — див. бузьбчки.
бусол (орн.) «лелека, чорногуз, Сі-сопіа Б.», [бусаль] Терит. діал., бусел, [бусель, бусень, бусик, бусил, бусиль Терит. діал., бусіль, бусял тж, буська Бі, бусько Г, Ж, бусьбк Терит. діал., бусьол, буцел, буциль, буцоль тж, бушель Л, бузько Г, Ж, бузьбк Г, Ж] «тс.», бусленя, бусля Терит. діал., буслиха, [бушля] «чапля», буслйний, буслячий, [бусячий сир] (бот.) «вид грибів» ВеНЗн, ст. бусюл-ь (XVI ст.), бусель (1626); — р. [бусел, бусель, бусол], бр. бусел, [бусько, буська, бусял], п. [Ьизіеі, Ьизко,
Ьиз, Ьизек]; — єдиної етимології не має; спроби пов’язати з р. бусьш «темно-голубий, буро-сірий, попелястий» і пояснити останнє як запозичення з тюркських мов (тур. Ьог «сірий, землистого кольору», тат. Ьиг, кипч. Ьога-[«тс.»— Клепикова ВСЯ 5, 158—160; Преобр. І 55; Маігепаиег 126; Мікі. ТЕБ І 266; КогзсЬ АЇЗІРЬ 9, 492) викликають заперечення (Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 284; Корш ИОРЯС 8/4, 33; Засіп.— Аііг. У^Ь. І 425; тут згадується кар. Ьизиі «лелека» як гадане джерело запозичення в слов’янські мови); необгрунтовано зіставляється (Варченко Терит. діал. 113—120) з боцян, бостй, будяк, буцати, причому за основу найменування приймається значення «тицяти, колоти гострим дзьобом»; форми буцел, буциль, буцоль, очевидно, є результатом впливу форми боцян.— Булаховский Семас. зтюдм 182—183; Фасмер—Трубачев І 251—252; Вегп. І 114; Вгйскпег 33; Горд-левский ОЛЯ 6/4, 317—337.
бусоль «геодезичний прилад для вимірювання азимутів; артилерійський прилад»; — р. буссоль, бусоль, бр. бусоль, п. ч. Ьизоіа, слц. Ьигоіа, болг. м. бусола, схв. бусола «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. Ьоиззоіе походить від іт. Ьиззоіа «тс.», яке зводиться до слат. Ьихиіа «скринька, коробочка», похідного від лат. Ьихиз, Ьи-хит (бот.) «букс, самшит».— СІС 114; ССРЛЯ І 705; Кораііпзкі 150; НоІиЬ— Буег 109; Паигаі 107; УУаІсіе—Ноїш. І 125; ЗсЬгасіег КеаІІехікоп І 172.
[бусуйок] (бот.) «базилік, Осішиш Ьакіїісиш Б.» Мак;— запозичення з молдавської і румунської мов; молд. бусу-йбк, рум. Ьизиібс, Ьозиібс, [Ьизиіеас] «тс.», очевидно, походять від південнослов’янських форм: болг. босйлек, м. босилек, схв. бдсилак, бдсиок, слн. ЬозіЦек «тс.».— СДЕЛМ 64; ПЕРМ 102; Симоновик 320—321; МКТЕЗг І 395,— Див. ще васильок.
бусурман, [баеурман, басурмен, бе-сурман, бесурмен], бусурмен, [бусурма-нець], бусурманщина, бусурменщина, бу-сурманити, бусурменити, ст. бесурмен-ство (XVI ст.), баеурман?) (XVIII ст.);— р. бр. баеурман, басурманин, др. бесур-
менин-ь, бусурменин?, бесерменин?, п. Ьізиппап, Ьізигшапіп, ч. Ьізигшап, Ьизигшап; — давньоруське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з кримсько-татарської, в діалектах якої форма бусурман могла бути результатом фонетичної видозміни арабсько-персидської форми мусулман<муслим-ан «мусульманин»; пор. кирг. [бусурман], кумик. балкар, бусурман та ін.; виводилось також (Бі 65; Никольский ФЗ 1893, 5—6, 65—67) від тюркської етнічної назви бесермен.— Шанский ЗСРЯ І 2, 54; Фасмер І 132, 160, 251; Дмитриев 527; Засіп.— Аііг. ^Ь. І 474—475; ЗкдІП 290—293.— Див. ще мусульманин.— Пор. бісурман.
буськй — див. бузьочки.
[бут1] «молода зелена цибуля; [буряк Ж]», бутень (бот.) «СЬаегорЬуІІигп Б.; [бур’ян у посівах льону]»; — р. [бут] «цибуля», [буток, бутун, батан] «тс.», бутень «СЬаегорЬуІІит»; — очевидно, пов’язане з бутїти, ботва.— Засіп,—Аііг. ^Ь. І 70—72,—Див. ще ботва, бутіти1.
бут2 «будівельний камінь, переважно для фундаменту», [бутарка] «дорожний каток (вал)», [бутяр] «муляр», бутівник КІМ, бутник, бутчик тж, бутйти «закладати фундамент з каміння; трамбувати», [буткувати] «тс.» МСБГ; — р. бр. бут; — не зовсім ясне; вважається запозиченим з італійської мови (іт. Ьоііаге, Ьиііаге «бити, штовхати») через мову італійських архітекторів (Шанский ЗСРЯ І 2, 237; Фасмер І 252; Преобр.
І 56; Вегп. І 104).— Див. ще бутафор.
[бут3] «вид взуття», [бутйнок] «полуботок»; — запозичення з польської мови; п. Ьиі «чобіт» є результатом видозміни старішого Ьоі під впливом оЬ-иб «взути», оЬ-иіу «взутий».— Вгйскпег 50; Зіахузкі І 51.— Див. ще бот1.
[бута]1 «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О», [бутнйй] «гордий, пихатий; зухвалий, розбещений» О, [бутати] «чванитись; брикати О», [бутйти] «бути пустотливим; пустувати» О, [бутїти] «сердитися; буцати» О, ст. бута «пиха» (XVI ст.); — п. Ьиіа «пиха», ст. Ьисіс §і§ «гордитись, чванитись»; — очевидно,
пов’язане з [ботіти] «робитись товстим, жирним», [бутвіти] «трухлявіти», разом з якими походить від псл. Ьиі-/Ьоі-з іє. *ЬЬеи-і-, *ЬЬио-і- «рости»; розвиток значень аналогічний до пиха, пухнути', Маценауер зіставляє з слат. Ьи-іаге «надувати», але припускає і східне походження слова (Маігепаиег 126); запозичення в українські говори з польської мови (КісЬЬагсіі 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні.— Біатекі І 51; Вгйскпег 51; Засіп.—Аііг. У'У/Ь. І 70—71.— Див. ще ботва, бути.— Пор. пиха, пухнути.
[бута2] «велика бочка місткістю понад 40 відер Бі; молдавський віз Пі»;— р. [бут] «великий чан», [бута] «тс.»; — запозичення з східнороманських мов; молд. буте (рум. Ьйіе) «бочка» походить від пізньолат. Ьиіііз «тс.», яке виводиться від гр. лйтілщ «пляшка, обплетена лозою».— СДЕЛМ 64; ПЕРМ 103; \\'а1-сіе—Ноїт. І 125.— Див. ще ббдня.
бутафор, бутафорія; — р. бр. бутафор; — запозичення з італійської мови; іт. Ьиііаїиогі «помічник режисера, який випускає артистів на сцену» виникло на основі словосполучення «Ьпііа їиогі» «викидай геть» (слова помічника режисера, якими той наказує артисту виходити на сцену); дієслово Ьиііаге «кидати» запозичено в італійську мову з французької, в якій Ьоиіег «бити, штовхати; класти» походить від франк. *Ьбіап (*Ьоііап) «бити»; прислівник їиогі «геть» в італійській мові походить від лат. Їогїз «надворі, зовні», пов’язаного з їо-гІ5 «двері», спорідненим З ДІНД. СІУагаІТ, двн. іигі «тс.», псл. сіуьгі, укр. двері.— СІС 114; Шанский ЗСРЯ І 2, 237—238; ССРЛЯ І 706—707; Ваііізіі—Аіеззіо 644—645; Паигаі 107; \¥а1(іе—Ноїт. І 529—530.— Див. ще двері.
бутель, [бутиль Л, бутелька Па, бутйлка Л, бутлик, бутля, бутельчй-на]; — р. бутьіль, бутйлка, бр. [буталь], бутля, бутзлька, п. Ьиіеі, Ьиііа, Ьиіеі-ка, ч. Ьиіеіа, Ьиіуїка, слц. Ьиіеі'а, болг. бутйлка, схв. бутела; — через польську мову запозичено з французької; фр. ЬоиіеіІІе походить від слат. Ьиііісиїа, зменш, до Ьиіііз «бочка».— Го-308
робець Мовозн. 1972/4,82—83; Шанский ЗСРЯ І 2, 239; Фасмер І 254; Вгйскпег 51; Пангаі 107.— Див. ще бута2.
бутерброд; — р. бутерброд, бр. бутерброд, болг. бутерброт; — запозичено через російську мову з німецької; н. ВйііегЬгоі складається з основ іменників ВйНег «масло», що походить від лат. Ьйіугпт «тс.», запозиченого з грецької мови, в якій форма робтороу «сир з коров’ячого молока» є або скіфським запозиченням (К1и§е—Міігка 115), або складним утворенням з «худоба» (спорідненого з псл. §оу§(іо, укр. [гов’-єдо] «тс.») і торбе «сир» (Вгізк І 261), і Вгоі «хліб», спорідненого з дієсловами Ьгаиеп «варити», Ьгаіеп «жарити, смажити».— Шанский ЗСРЯ І 2, 238; Фасмер І 252.— Див. ще братван.
бути1, бувати, буду, бувалець «досвідчена людина», [бувало Я, будькд Ж1 «тс.», [бувало] «бувальщина» Ж, Я, бувальці {бувати у бувальцях), [бувалиці Ж, буваличі] «тс.», бувальщина, буду-чина СУМ, Ж, будучність тж, будущи-на, [будькб] «той, хто обіцяє, кажучи «буде» чи «буду» Г; бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами Ж», бутність «перебування», буття, бувалий, булий, будучий «майбутній» СУМ, Ж, [будучний Ж, будущий Г, Ж] «тс.», [бутній] «присутній» Я, вибулий, видобуток, відбутися), [відбут] «збут», відбуток «повинність», [відбутка, відбуча] «тс.», добути, добуванка «добування», добувач, [добудча] «незаконнонароджена дитина», добуток, добувальний, добувний, добутний «здобутий Г; доступний Ж», збути, збутися, [збудьок] «малоцінний предмет, який продають, аби збути з рук», збут, [збуток] «збут; здійснення», [збутний] «непотрібний, зайвий» Ж, [збутяно] «збуто з рук», здобути, здобутися, [здоба] «здобич» Ж, здобуток, [здобуванйна] Ж, здобуття, [знебутися] «втомитися» Ж, [знебулий] «виснажений», [ізнебутися] «сумувати» Ж, набути, набувач, набуток, набутний, невідбутний, незбутній, непозбутнйй, оббутися «освоїтися», [одбуток] Ж, [одбуча] «відбуток» Ж, перебування, перебутний «минущий», [підбувати] «прибувати потроху», по-бувка, побут, [побуток] «побут» Ж. по-
бутдвець, побутовїзм, побутовщина, побутувати, позбувати, позбутися, прибути, [прибудки] «придбане» Ж, прибулець, прибулий, [прйбутень] «прибулий; який збільшує кількість» Ж, прибуток, прибуткувати, прибутний «той, що прибуває, додається», [прибутній] «чужий, прибулий», пробувалий «досвідчений», пробування, [пробуток] «життя, існування», [пробутки] «тс.» Ж, [пробува-лисько] «місцеперебування» Ж, пробу-тий «пережитий», роздобути, роздобу-вйльник Ж, [роздобудень] Ж, роздобуток, роздобуття «здобуття» Ж, роздобутнйй (похід) Ж, убутися «звикнути» Ж, [убуток] «від’їзд; збиток», [убутний] «який зменшується, який приносить збитки»;— р. бьіть, бьівать, буду, бр. бьщь, бьіваць, буду, др. бьіти, бьівати, буду, п. Ьус, Ьуч/ас, ч. Ьуіі, Ьууаіі, Ьисіи, слц. Ьуі', Ьууаі', Ьибет, полаб. Ьоіі, вл. Ьус, Ьух^ас, Види, нл. Ьуз, Ьумаз, Ьиби, болг. бйва, бйвам, біда, м. бидува, бива, биде, схв. бити, бйвати, будем, слн. Ьііі, Ьіуаіі, Ьббет, Ьот, стел, г.кіти, бківдти, вждж;— псл. Ьуіі <*Ьпіеі, Ьууаіі < *Ьиуаіеі, 6969 < *Ьипсіот; — споріднені з лит. Ьбіі «бути», Ьиубіі, лтс. Ьйі, прус. Ьоиі «тс.», дінд. ЬЬауаіі «буває», гр. срй® «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю», <рг>очха «природа», лат. їиі «я був», їиійгиз «майбутній», Но «виникаю», ір. ЬиііЬ «бути», двн. Ьцап, Ьаиап «жити, мешкати»; іє. *ЬЬеи-: *ЬЬои-: *ЬЬп- «рости», пізніше «виникати, ставати, існувати»; в українській мові у в бути замість давнішого и пояснюється впливом форми буду, в якій у є рефлексом давнього 9 з ип, де -п- інфікс.— Шанский ЗСРЯ І 2, 246; Фасмер—Трубачев І 231, 260; Преобр. І 58; Зіашзкі І 52; Вгйскпег 51-52; БЕР І 46; Зкок І 158—159; ЗССЯ 2, 233—234; 3, 155, 157—158; 81. ргазі. 1351—352,484—485; Засіп.— Аііг. У\¥Ь. І 90—95; Вегп. І 114; МйЬІ.— Епсіг. І 359—360; ЗсЬтісіі ІЕ 67, 15; Рокоту 146—150; УУаІсіе—НоГт. І 557; Воізасд 1054.— Пор. бйтн2, забути.
[бути2] (хлоп’яча гра), [бутати] «грати в бути» Ж, [бутівка] «тонка палка у грі в бути»; — неясне; можливо, пов’язане з рум. Ьїій «велика палка з по
товщеним кінцем»; пор. болг. бітенка, б-ьтаница, бітанка «вівчарська гра з палками», бітам «граю в гру бітаница», джерелом якого є румунське слово Ьїій (БЕР І 105); можна також припустити зв’язок з [бутйн] «стовбур», [бутук] «тс.».
[бутйн] «очищений від кори стовбур», [бутйна] «ліс, призначений для рубання» Г, Ж, [бутинар] «лісоруб», бутйнник «тс.»; — виводиться від рум. Ьи$іеап (мн. Ьи$іепі) «колода, пень» (НгаЬес №гуу Нас. 33); може розглядатись і як результат контамінації рум. Ьи$іеап і Ьиійс «колода, пень».
[бутир] «дрібний посуд і начиння в господарстві; торба робітника на рибних заводах», [бутирйння] «мотлох» Г, Ж, [бутор] «харчі» КІМ, [бутдра] «тс.; вантаж» Ж, [буторйнє] «тс.» Ж, [бутра] «тс. Ж; одяг, амуніція Я», [бутур'я] «скатерть; меблі» ЕЗб 4, [бутбрити] «робити що-небудь з дерева» КІМ; — р. [бутор] «мотлох, пожитки», [бутдра] «господарство», [бутьїршпь] «перевертати, перемішувати, перебивати, приводити до безладдя», п. Ьисіогу, ЬисЬсіогу «шмаття, мотлох», схв. заст. Ьиіига «ноша, оберемок», Ьоіига, слн. Ьйіага, Ьйіога «тс.»; — неясне; подібне до цих слів. уг. Ьйіог «ноша, багаж; начиння» загальноприйнятої етимології не має і може вважатися запозиченням із слов’янських мов; р. бутор, можливо, походить від спорідненого слова тюркських мов, бо зустрічається в Сибіру, або було занесене сюди українцями; висловлюється думка (Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 75—76) про власне слов’янське походження цих слів, зокрема?про їх зв’язок із схв. Ьаіага «кошик з лози», Ьаіига «тс.» і, далі, з псл. Ьаі- «лозина, палка».— Балецкий Зі, зі. 9, 1—4, 338; Фасмер І 253; Зкок І 245; Вегп. І 104; Вагсгі 28—29; МЬІТЕЗг І 396—397.
[бутіти1] «гнити, трухнути; бродити, прокисати», [бутвіти] «гнити, трухнути», [бутніти] «здуватися», [бутліти] «старітися, псуватися, трухнути» ДБ V 39, [бучавіти] «трухнути» Ж, [збутлявіть] «тс.», [бутіль] «гниль» Ж, [бутлйнка] «вид поліна» Ж, [бутлявий] «порожній, вигнилий»; [збутереніти] «згнити, струх
нути» ВеБ, [перебутліти] «перестояти, перестигнути (про рослини); прокиснути (про страву)» Дз., [перебутляний] «невчасно скошений; прокислий» Дз; — р. [бутветь] «псуватися, гнити», п. Ьиі-чуієс «гнити, порохнявіти», Ьиіпіеб, слц. Ьйііеі', болг. бутея «тс.»; — псл. Ьиібіі «порохнявіти», очевидно, пов’язане з Ьоіеіі «набрякати, товщати» (пор. р. [бутеть] «товщати», болг. бутея «тс.») і разом з ним походить від іє. *ЬЬеи-/ *ЬЬои-/*ЬЬй- «рости, збільшуватись»; безпідставно вважалось (Вегп. І 77) запозиченням з німецької мови; словацька форма непереконливо виводилась (МасЬек ЕЗЛСб 92) від слц. бйр-паііеі' «порохнявіти»; зіставлення з псл. Ьиіаіі «ударяти» (81. ргазі. І 455) недостатньо обгрунтоване.— Фасмер—Трубачев І 200—201,253; Зіашзкі І 51—52; Засіп,—Аііг. У\¥Ь. І 70—71; Аіігеі-гпйііег ХїЗІРЬ 22/2, 367—372.— Див. ще ботва, ботіти, бут1, бути1.
[бутїти2] «глухо ревіти, мукати; гудіти, глухо кричати»; [бутря] (орн.) «водяний бугай, Воіаигиз зіеііагіа Б.» Я; — р. [бутень] (орн.) «бугай»; — очевидно, похідні утворення від звуконаслідувального вигуку бу.— Пор. бугай2, букати.
[бутнйк] (бот.) «люцерна, Месііса§о заііуа Б.» ВеУг; — очевидно, пов’язане з бут1 (див.).
бутон; — р. бр. бутон, ч. Ьоиіоп, Ьиіоп «дорогоцінний камінь, сережки», слц. Ьиіоп «сережка», болг. бутон «кнопка електричного дзвінка; бутон», схв. бутон «гудзик; бородавка»; — запозичення з французької мови; фр. Ьоиіоп «пуп’янок» походить від дієслова Ьоиіег «штовхати, ударяти; випускати пуп’янки», спорідненого з фр. ст. Ьоі «удар, кінець» (фр. Ьоиі «кінець») і пов’язаного з франк. *Ьбіап «бити», спорідненим з нн. Ьбіеп, англ. Ьеаі «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 2, 238; ССРЛЯ І 707; НоІиЬ—Буег 109; Паи-гаі 107; Еаїк—Тогр І 120; Кіеіп 157, 214.
[бутор] «бите скло, цегла, каміння» Я, [буторіння] «тс.» Я; — мабуть, результат контамінації слів бут2 «дрібне 310
каміння, щебінь» і [бутир] «дрібний посуд і начиння» (див.).
бутря — див. бутїти2.
бутси, буци «спортивне взуття»; — р. бутсьі, буцьі, бр. буцьі; — запозичення з англійської мови; англ. Ьооіз, мн. до Ьооі «взуття» через сангл. Ьоіе походить від фр. ст. Ьоіе (фр. Ьоііе), що спочатку означало «грубе взуття».— СІС 114; N80 310; Кіеіп 186; Оаигаі 99; ВІосЬ 90.— Див. ще бот1.
[бутук] «стовбур дерева, призначений на розпилювання; сучкуватий чур-бак, на якому рубають дрова Дз; колодка у колесі МСБГ; знаряддя для розпушування і валкування грунту МСБГ; товстун МСБГ», [бот/дк] «стовбур на розпилювання», [бутюки] «тс.» (мн.) ВеЗн, [бутуковатий] «товстий, незграбний» Мовозн. 1974/3; — запозичення з румунської мови; рум. Ьиійс «пень, колода, оцупок, обрубок, поліно» етимологічно неясне,— Манівчук Мовозн. 1974/3, 77; Уіпсепг 7; УгаЬіе Ро-тапозіауіса 14, 136; Сгап)а1а 230; ПЕРМ 103; Сіогапезси 118—119; Тікііп 1246, 247; Нерознак 202.— Пор. бутйн.
[бутуран] «нежить» Ж, [бутурай, бутурак, бу ту рачка] «тс.» ДзАтл II; — очевидно, пов’язані з рум. [Ьйіиг] «нежить» (пор. алб. Ьйіиг «тс.», іт. Ьоіог «віспа», болг. бутур «наріст на тілі коня, осла; шлункова хвороба у коней; слабкість», м. бутур «кінська хвороба, супроводжувана кашлем»), що походить, мабуть, від ар. Ьиіпг, мн. до Ьаіг «висип, прищ, пухир»; при цьому окремі форми зазнали суфіксального розширення або контамінації з рум. §иіигаі «нежить», що зводиться до лат. риііиг «горло», можливо, спорідненого з нн. кобеп «підборіддя»^ нвн. [Кобег] «тс.»; пор. також болг. [буторак] «гній», яке непереконливо виводиться (БЕР І 93) від болг. бутея «росту, буяю; слабну, гнию».— БокоізсЬ 31; Ри§сагіи 65; УУаІсіе—Ноїш. І 629.
[бутурлйн] «високий на зріст, неповороткий, некрасивий, дивного вигляду чоловік» Я, Цлях-)бутурлак] КІМ; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ботіти] «товщати», [бутнїти] «здуватися», болг. бутея «росту, буяю», бу-
тур «дурна, груба і невміла людина», [бутор] «тс.»; пор. також р. [бутурла] «пустомолот, базіка, брехун» (і пов’язане з ним прізвище Бутурлйн), яке зіставляється (Фасмер І 254) з чаг. Ьиіш «нахабний, веселий, жвавий».— БЕР І 93.— Див. ще ботіти, бут1.
[буфалувати] «говорити неправду» Ж; — результат видозміни п. Ьиїопо-«ас «хизуватися, хвастати, хвалитися», пов’язаного з Ьніоп «блазень», що походить відфр. ЬопНоп «блазень», запозиченого з італійської мови, в якій ЬнПопе «тс.» походить від ЬиПа «жарт», спорідненого з фр. ЬонИег «дути, надуватись».— Кораііпзкі 146; Оаигаі 101.
буфер; — р. бр. болг. буфер, п. Ьи-їог, схв. буфер-, — запозичення з англійської мови; англ. Ьиіїег «прокладка для пом’якшення удару», пов’язане з Ьиії «пом’якшувати удари», сангл. Ьиїїе «ударяти», спочатку «ударяти по щоці», яке походить від фр. ст. Ьиїе (ЬиПе) «ударяти, особливо по щоці», можливо, звуконаслідувального утворення.— СІС 114; Акуленко 141; Кора-Іігізкі 146; Кіеіп 207; Зкеаі 65.
буфет, буфетник,; — р. бр. буфет, п. ч. слц. ЬиГеі, болг. бюфет, схв. бйфе, слн. Ьіїе; — запозичення з французької мови; походження фр. ЬиПеі «стіл» неясне.— СІС 114; Москаленко УІЛ 52; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 2, 239; Фасмер І 254; Саихаі 119; ВІосЬ 105.
бух (вигук, що передає звук падіння, глухого удару, пострілу), бухати «глухо звучати, падати, ударяти, стріляти, палати, текти», бухкати, бухкотіти «падати, ударяти, звучати» КІМ, бухтіти, [бухчити] Ж, [бухало] «бубон Я, Л; вайло», [бухалщик] «гравець на бубні» Л, бухан «стусан», бухнак, бухняк «тс.» КІМ, вибухати, вибух; — р. бр. болг. бух, п. слц. вл. нл. ЬисЬ, ч. ЬоисЬ, ЬисЬ, схв. бутити «бити, кидати, падати», слн. ЬйЬ; — псл. Ьихь< *Ьоих-;— звуконаслідувальне утворення індоєвропейського періоду, споріднене з лтс. Ьаикз (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння), свн. Ьис
«удар, поштовх», нвн. росЬеп «стукати», гол. Ьеикеп «бити, штовхати», шв. Ьока «тс.», англ. роке «штовхати, колоти».— Шанский ЗСРЯ І 2, 240, 241; Фасмер І 255; Преобр. І 56; Зіатокі І 48; Вгйск-пег 46; БЕР І 93; ЗССЯ 3, 80, 81; 81. ргазі. І 436—437; Засіп. — Аііг. У\УЬ. І 76—81; Вегп. І 97; Регззоп Веііг. 259; Вй§а НЕ III 781; Рокогпу 97—98.
бухан «хлібина», [бахбнька ЛПол, ббхан Л, боханець, бохінка Я, бохн'є ВеБ, бохняк ВеБ, бохняка ВеБ, бб-хон Г, Ж, ббхонець Ж, Ме, бохбнка ВеБ, бохбнок ВеБ, бохбнька Л, боху-нець, бохунка Л], буханець, буханка, [бухйнка, буханка Л] «тс.», [бохінник] «пекар» Я, ст. бохонті (1529), боханец-ь (1699), бохенки (XVII ст.); — р. буханка, [ббхоні, бр. буханка, баханка, бо-хон, п. ЬосЬеп, ЬосЬепек, ч. ЬосЬап, Ьо-сЬапек, ЬосЬпік, слц. ЬосЬеп, ЬосЬпік, нл. ЬосЬап, ЬосЬапк; — очевидно, через польську мову запозичено з середньоверхньонімецької; свн. уосЬепге, їо-сЬепг «вид печива, білий хліб», двн. ІосЬепга походить від лат. іосйсшз «спечений у попелі», пов’язаного з іосиз «вогонь»; форми з у (бухан) пізніші, можливо, виникли під впливом народно-етимологічного зближення з бухнути «набухати»; припускається і власне слов’янське походження цих форм (Ильинский ИОРЯС 20/3, 80; Преобр. І 56; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 78).— РісЬЬагсіі 36; Шанский ЗСРЯ І 2, 240; Фасмер І 201—202; ЗСБМ І 374; Зіахузкі І 38; Вгйскпег 78; МасЬек Е89С 59; Вегп. І 67; МаМе—Ноїт. І 521.— Див. ще фокус.— Пор. погана.
[бухарник] (бот.) «медова трава шерстиста, Ноісиз Іапаіиз Б.» Мак, бухарка «сорт дині Г; Сиситіз теїо уагіеі. Мак;» — р. бухарник «тс.», бухарка (сорт дині; сорт пшениці); — похідне утворення від географічної назви Бухара; пор. інші народні назви сортів дині: р. цареградка, хивйнка, персйдские дьї-ни.— Анненков 115, 168—169.
бухгалтер, бухгалтерія; — р. бухгалтер, бр. бухгалтер, п. ЬисЬаІіег; — запозичено через російську або польську мову з німецької; н. ВйсЬЬаІіег
складається з основ іменника ВисЬ «книга», спорідненого з ВисЬе «бук» (з бука виготовляли таблички для писання), англ. Ьоок «книга», і дієслова ЬаІіеп «тримати», спорідненого з англ. Ьоісі «тс.», гот. ЬаМап «стерегти, пасти», дінд. каїауаіі «жене, тримає; вважає», гр. хУАсо «приганяю до берега (корабель)».— СІС 115; Шанский ЗСРЯ І 2, 241; Фасмер І 255; Смирнов 68; Кора-Іігізкі 145—146; К1и§е—Міігка 86, 285.— Див. ще бук, буква.
бухй (вигук для імітації кашлю), бухй-бухй «тс.», бухйкати «кашляти», [бухкати] «дуже кашляти» МСБГ, бухикало; — звуконаслідувальне утворення, близьке до бух (див.).
бухнути «набрякати», набухати, [бу-хастий] «випуклий» Ж, [бухбний] «пухкий», [бухнатий] КІМ; — р. бухнуть, ч. паЬоисЬапу «огрядний», болг. бухна «розростатись, сходити» (про тісто), схв. набухнути «набухати», слн. [ЬйЬпііі] «тс.»; — псл. Ьих-<*Ьоиз-; — пов’язується з псл. Ьихаіі «ударяти»; споріднене з свн. Ьйз «надутість, припухлість», нвн. Ьаизеп «набухати», ВаизсЬ «випуклість»; іє. *Ь(Ь)оиз-, Ь(Ь)из- «пухнути, набрякати», очевидно, пов’язане з *Ь1іеи-: *ЬЬои-:*ЬЬй- «рости, напухати».— Шанский ЗСРЯ І 2, 241; Фасмер І 255; Преобр. І 56; Вгйскпег 46; БЕР І 94; ЗССЯ 3, 81; 81. ргазі. І 436—437; Засіп.— Аііг. \П¥Ь. І 76—81; Вегп. І 97—98; АіігеітйПег 2І81РН 22/2, 369— 372; К1и£е—Міігка 57—58; Рокогпу 98—102, 146.— Див. ще бути1.— Пор. ботва, ботіти, бут1, буяти1.
[бухня] «хатина з поганого матеріалу з незакінченим дахом»; — неясне; можливо, результат контамінації слів буда і кухня.
[бухт] «вид печива» Ж, [бухта, бух-тавка] «тс.»; — п. ч. слц. вл. ЬисЬіа, слн. [ЬйЬІа], ЬйЬіеІ] «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; — пов’язується з бухнути «набрякати», бухтіти, слн. [ЬиЬіа] «жінка з повним обличчям», [ЬиЬіаіі зе] «пухнути», [ЬиЬіеіі зе] «тс.» (Вгйскпег 76; МасЬек Е8ЛС 75—76; НоІиЬ—Буег 107; Аіігеітйііег 2І8ІРН 22/2, 370) або виводиться як за-312
позичення через західнослов’янські мови від н. ВисЬі «кривизна, вигин» (Сгап-]’а!й 365).
бухта1 «затока»; — р. бр. болг. бухта, п. вл. нл. ЬисЬіа; — запозичення з німецької мови; нвн. ВисЬі «тс.; вигин, кривизна» пов’язане з дієсловом Ьіе^еп «гнути», спорідненим з дангл. Ьй£ап «тс.», дінд. ЬЬщ'аіі «гне, відсуває», лит. Ьй§іі «злякатись», укр. бгати, бігти.— СІС 115; Шанский ЗСРЯ І 2, 241—242; Фасмер І 256; Кораіігізкі 146; КІи£е—Міігка 74, 107.— Див. ще бгати, бігти.— Пор. бухта2.
бухта2 «круг каната»; — р. бр. бухта «тс.»; —запозичення з голландської або датської мов; гол. ЬосЬі, дат. Ьи§і «тс.» походять від нн. ЬисЬі «вигин».— СІС 115; ССРЛЯ 1, 712; Еаїк—Тогр І 114; К1и§е—Міігка 74, 107.— Див. ще бухта1.
[бухтіти] «підходити, вурдитись (про кисле молоко в глечику) Ме; випускати повітря, утворюючи глухий звук (про перестояне тісто, молоко) МСБГ; швидко рости, буяти О; набрякати О»; — р. [бухтень] «товстун», слн. [ЬиЬіеіі зе] «пухнути», [ЬиЬіаіі зе] «тс.»; — псл. Ьих(,ь)іеіі, похідне від того самого кореня Ьих-(<*Ьоиз-), що й бухнути «набрякати» (див.).
[бухтярня] «бухкання» Я; — афективне утворення від вигуку бух чи дієслова бухати; спосіб утворення не зовсім ясний.
[буц1] «товста, гладка людина; жирний вгодований кінь; великий жирний оселедець; жартівливе чи глузливе прізвисько подолян, волинян Мо», [буць] «невдалий хліб», [буцак] (заст.) (порода коней) Дз, [буценики] «невдало спечені хлібці» Ва, [буцик] «вид печива; вгодований кінь Мо; прізвисько подолян, волинян Мо», [буцйка] «корж, спечений йа олії» Я, [буцман] «товстун, бецман» Ж, [буцмач Ме, буцмей Ж, буцмйло Ж] «тс.», [буцкуватий] «товстий, вгодований» Мо, [буцматий, буцманйстий Ж1 «тс.»; — п. риса «повне обличчя», Ьиска «повновида дівчина», ,ч. Ьисек «опецьок», Ьисіаіу «товстощокий», слц. Ьиско «опецьок», Ьисо «тс.», Ьисіаіу, схв. буцсв
«товстощокий», бїщмаст «тс.»; — очевидно, запозичення з німецької мови; пор. свн. Ьиіге «брила, грудка, обрубаний шматок», нвн. Виіг, ВиІ7е(п) «опудало, коротка й товста фігура; велика купа чого-небудь», споріднене з свн. Ьпіхеп «пухнути», дісл. Ьиіг «короткий шматок стовбура дерева», норв. Ьиіі «тупий», двн. Ьоггап «ударяти, штовхати», англ. Ьеаі «бити»; до [буцман] пор. нвн. Вйігепшапп «домовик», утворене з основ іменників Вйігеп «опудало; (ст.) домовик» і Мапп «чоловік», спорідненого з псл. шргь, укр. муж\ менш переконливе виведення (МасЬек Е8ЛС 49) ч. Ьисек, слц. Ьиско від слц. Ьисаіі «лягати в ліжко» (дит.).— Шелудько 24; ЗІоскі АГ81РН 35, 349; КІи£е— Міігка 18, 114, 115; Регззоп Веііг. 256—257.— Пор. бець, боц.
буц2 (вигук на позначення зіткнення двох предметів, [голів]), буцати, буцкати, буцикатись КІМ, буцнути, буць-кати КІМ, [буций] «битливий, який б’є рогами; той, що ударяє і наносить шкоду (напр. підводний камінь)» Я, [буцькб] т.» Я, [буцьо] «худобина» Ж; — р. [буцкать] «збивати, бити», п. Ьис, Ь§с, рис, слц. Ьис; — звуконаслідувальне утворення; можливо, результат контамінації бух і бац.— 81а\у-зкі І 31.— Пор. бац, бух.
буцегарня, буцигарня, буцугарня — див. буждиґарня.
буцім, [будцемт> Бі, будцемто Бі, будь-сім ЖІ;—бр. І буц цим], бьщцам, [буцца], п. ст. Ьосіеш; — результат злиття словосполучення будь сем(у) «хай буде це, хай буде так» або буть сему (пор. бр. бьщцам, р. бьіть по сему).— ЗСБМ І 432.— Див. ще бути1, сей.
буцьке (сорт яблук), буцівка «тс.», [буцьо] (дит.) «яблуко»; — очевидно, похідне від буц (прізвиська подолян, воли-нян і ін.) за місцем походження сорту.— Див. ще буц1.
[буча1] «чорна коза з білою мордою» ВеНЗн, [бучє] (назва вівці) Доп. УжДУ 1954/4, [бучена, бучїйе, бучїкаХ «тс.» тж, [бучна] «чорна вівця з білою мордою» ВеНЗн, [бучкб] (назва барана) Доп. УжДУ 1954/4; — запозичення з румун
ської мови; пор. аром. Ьйсїси, -са «баран з червоними плямами кругом очей, білий з червоними щоками», можливо, пов’язане з рум. Ьйса «щока», що походить від лат. Ьисса «тс.».— Див. ще букат.— Пор. букулай.
буча2, бучати, бучливий, бучний, бучнішати, бучня, бучувати— див. бувати.
[бучавий! «засохлий», бучавіти «тверднути, зсихатися (про шкіру)», [бучїти] «тс.»; — не зовсім ясне; зіставляється (ЗССЯ 3, 74) з болг. заст. буч’я-вьш «шершавий, нечоса», [бучав] «кошлатий», схв. Ьйсау «тс.»; можливо, пов’язане з [бучавіти] «трухнути», [бутити] «тс.» або з бук.
[бучениш] (бот.) «сідач конопляний, Еираїогшш саппаЬіпиш Б.» Мак; — болг. бучинйш «болиголов, Сопіиш шаси-Іаіит Б.», схв. [буциниш, бучумиж] «тс.»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. [Ьисіпі§] «болиголов» може бути зведене до лат. Ьйсіпа «труба, сигнальний горн», можливо, спорідненого з Ьисса «щока (повна, надута)»; румунська назва вказує на трубчасту будову стебла болиголова.— БЕР І 95; СимоновиЬ 137; ПЕРМ 97; \¥а1(1е— Ноїт. І 120—121.— Див. ще букат.
[бучил] (бот.) «бугила, АпІЬгізсиз зіічезігіз НоИш.» Мак, [бучиль] «морквяник, СЬаегорЬуІІпш Ргезсоіііі П. С.» Мак; — р. [бучиль] «бугила»;— очевидно, результат видозміни форм бугила, [бугиль] «АпіЬгізсиз зііуезігіз», [бугиля] «СЬаегорЬуІІиш», можливо, через поплутання на письмі букв г і ч.— Анненков 39, 93; СимоновиЬ 39.
[бучина] «куток у хаті, де стоїть скриня і лежить усяка одежа» Я; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з бік (*бочина), пор. р. боковуіика «бокова кімната», укр. [бучуля] — [бочуля].
[бучкувати] «бити бучком» Ме, [бочкувата] «бити» Мо; — похідне утворення від бучбк «палка»; тлумачення «бити по боках» (Мо 17) є результатом народно-етимологічного зближення з бочок, пов’язаного з дисимілятивною (гіперистич-ною) зміною бучку- в бочку-.
буюк — див. бук1.
бушлат;— р. бушлат, заст. брушлат «бушлат», бр. бушлат, слц. Ьизіаі; — не зовсім ясне; можливо, як і [б русла] «вид довгої кофти без рукавів», [брус-ляк] «кожушок без рукавів, вид довгого камзола», [брушляк] «тс.», походить від нвн. Вгйзіїаіг «нагрудник»; думка про зв’язок з н. ВизсЬигипк «матроська куртка, робоча блуза», шв. Ьиззагоп§ «блуза», гол. Ьизегипі)е, Ьоегегоеп, нібито видозміненого під впливом р. халат (Ніпге 2181 5, 524—525), потребує додаткової аргументації.— СІС 115; Москаленко УІЛ 55; Шанский ЗСРЯ І 2, 242; Фасмер—Трубачев І 217; Варбот Зтимология 1963, 199.
бушмен «представник групи племен у Південній Африці»; — р. бр. болг. бушмен, п. Визгшеп, Визгшап «тс.»; — запозичення з англійської мови; англ. ВизЬшап «тс.», букв, «людина з кущів», утворене з основ іменників ЬизЬ «кущ», спорідненого з нвн. Визсії, двн. днн. Ьизс, гол. Ьоз(сЬ) «тс.», який є результатом розширення герм. *Ьиз- «набрякати», спорідненого з псл. Ьихпдіі, укр. бухнути, і шап «чоловік», спорідненого з нвн. Мали, двн. днн. гол. шал «тс.», псл. Ш9гь, укр. муж; англійська назва є калькою гол. ЬозсЬіезшап «бушмен», букв, «людина з кущів».— ЗЛР І 742; Кіеіп 213; К1и§е—Міігка 113, 459.— Див. ще бухнути, муж.
[бушта] «обруч на маточині колеса» Я;—очевидно, результат контамінації форм [букша] і [бруштин] «тс.» (див.).
бушувати, [бушовало] «буйний» Я; — р. бушевать, бр. бушаваць, п. Ьизгомгас «плюндрувати, гасати» (з укр.), слн. Ьйзііі «бухати (про вогонь)»; — псл. Ьи§-<*Ьиз]-<*Ьои8]’-, очевидно, похідне від того самого іє. *ЬЬби-/*ЬЬп-, від якого походить і псл. Ьи]ь, Ьуз(і)гь, укр. буйний, бистрий, бухати (про вогонь, воду).— Шанский ЗСРЯ І 2, 242; Фасмер І 256; Преобр. І 57; Зіахузкі І 51; Вгйскпег 50; Засіп.— Аііг. У\УЬ. І 80—81.— Пор. бистрий, буяти.
[буяк1] «бугай»; — п. Ьи)ак «бик»; — очевидно, запозичення з словацької мови; слц. Ьи)ак «тс.», на думку Махека, виникло від Ьук під впливом Ьи)аіі
«буйно поводитись».— ВеЛ 395; Маскек Е8ЛС8 52.— Див. ще буяти1.— Пор. буяти2.
[буяк2] «байрак», [буяч, буяш] т.» Л; — не зовсім ясне; можливо, спрощена форма варіанта назви байрак, збереженого в р. буерак.— Пор. байрак.
[буяра] «великий річковий човен» Пі, їбуяр] «тс.», ст. буяра (XVIII ст.);— можливо, запозичення з італійської мови; іт. заст. Ьоіега (вид судна) походить від гол. Ьоеі]ег «тс.», до якого зводиться і укр. буєр; звукова форма кінцевої частини -яра, мабуть, викликана впливом слів байдара, будара.— Ваііізіі— Аіеззіо 551.— Пор. буєр.
буяти1 «буйно рости; бушувати, бу-янити; ширяти», [буявіти] «буйно рости», буянити, [буянствувати Ж1, буйний, буїй «буйний», буян, [буянйця] «буян», буянство; — р. [буять] «розростатись», буйньїй, бр. буяць «буйно рости», буйньї, др. буяти, буй «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. Ьи]ас «гойдатись, літати; сваволити», Ьи]Пу «родючий, буйний», ч. Ьй]еіі «швидко й густо рости», Ьщпу, слц. Ьй]аі'«буянити», Ьи]’піеі' «буйно рости», Ьи]пу, вл. Ьи]іс «буйно рости», болг. буя «тс.», буен, м. буй «буйно розростатись», бу]ат «буйний, пишний», схв. буіати «буйно рости; підніматись (про воду)», буіан, буіни, слн. Ьи)іса «буйний потік», стел, скорити «збожеволіти; втратити смак», воу'и «дикий, дурний»; —псл. Ьи-Іаіі, Ьи]ь<*Ьоиі-, очевидно, похідні від того самого іє. *ЬЬои-/*ЬЬїї-, що й псл. Ьузігь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін.; — споріднене з дінд. ЬЬйуап «великий, сильний», двн. Ьиго-1ап§ «дуже довгий», лит. Ьагуз «велика кількість», лтс. Ьйга «велика купа»; пов’язання з тюрк. Ьиіигпак «рости», Ьйщк «великий» (Мікі. ТЕ1 І 268; Е\У 24) вважається сумнівним.— Шанский ЗСРЯ І 2, 217; Фасмер І 257; Зіахузкі І 49; БЕР І 96; Зкок І 230; ЗССЯ 3, 83—86; 81. ргазі. І 439—443; Засіп.—Аііг. УХ*7Ь. І 87—88; Вегп. І 98; Тгаиітапп 40; Рокоту 98—99.—Див. ще бути1.— Пор. бистрий, бушувати» бухнути.
[буяти2] «букати, кричати: бу!» ВеБ; — похідне утворення від бу, очевидно, уподібнене до блеяти, можливо, також до буяти1.— Див. ще букати.
буяхи (бот.) «лохина, Уассіпіигп иіі-£ІП05ШП», [буякй] «тс.» ЛексПол; —бр. буякі, п. [Ьи]ак] «тс.»; — мабуть, похідне утворення від дієслова буяти; пояснюється або оп’яняючим впливом плодів лохини на людину (пор. інші діалектні назви цієї рослини: укр. пияки, р. пьяница, дурника, дурнйца, вл. р]епс, р]егїса, рїепсупа), або тим, що рослина буйно росте на вологих низьких місцях.— Висіхізгехузка 216, 315.— Див. ще буяти1.
бюджет; — р. болг. бюджет, бр. бюджет, п. Ьшігеі, ч. Ьисі§еі, Ьисігеі, слц. вл. Ьшігеі, схв. буцет, буцет, м. буцет, слн. Ьисігеі; — запозичення з французької мови; фр. Ьшігеі походить від англ. Ьші§еі «мішок скарбника», яке зводиться до фр. ст. Ьои^еііе «малий мішок», похідного від фр. Ьои§е «скриня», що походить від лат. Ьи1§а «кошіль, шкіряний мішок», запозиченого з галльської мови; іноді фр. Ьои§е пов’язують з гол. Ьо§е «вигин, склепіння, житло».—СІС 115; Шанский ЗСРЯ І 2, 246; Фасмер І 261; Кораіігізкі 146; Заихаі 101, 119; Кіеіп 207; К1и§е— Міігка 108.
бюлетень; — р. бюллетень, бр. бюлетень, п. Ьіиіеіуп, ч. слц. вл. ЬиІІеііп, болг. бюлетйн, бюлетйна, м. билтен, схв. билтен, билтена, слн. Ьіііеп; — запозичено з французької мови через російську; фр. ЬиІІеііп походить від іт. Ьиііеіііпо «записка», що є демінутивом від слат. Ьиііа «грамота, документ».— СІС 115; Шанский ЗСРЯ І 2, 246—247; Фасмер І 261; Кораіігізкі 130; Ваигаі 120; К1и§е—Міігка ПО.— Див. ще булла.
бюро; —р. бр. болг. бюро, п. Ьіиго, ч. Ьугб, Ьигеаи, слц. Ьугб, вл. Ьегоху, м. биро, схв. бйрб, слн. Ьігб, Ьигеаи; — запозичення з французької мови; фр. Ьигеаи «письмовий стіл, канцелярія, контора» походить від Ьиге «скатерть; груба вовняна тканина», джерелом якого є пізньолат. Ьигга (>*Ьйга) «шерсть», споріднене з гр. Рєррбу «густо зарослий,
волохатий», Рораа «шкіра».—СІС 115; Шанский ЗСРЯ І 2, 247; Фасмер І 261; Кораііпзкі 130; Оаихаі 120; СашіІІ-зсЬе§ 163; К1еіп210—211; ХУаІсІе—Ноїш. І 107, 124.— Див. ще бурса.
бюрократ, бюрократія, бюрокра-тйзм; —р. болг. бюрократ, бр. бюрократ, п. Ьіигокгаіа, ч. слц. Ьугокгаі, м. бирократ, схв. бирбкрат(а), слн. Ьігокгаі; — запозичення з французької мови; фр. Ьигеаисгаіе, Ьигеаисгаііе утворено від Ьигеаи «письмовий стіл, канцелярія» за зразком агізіосгаііе і под.— СІС 115—116; Шанский ЗСРЯ І 2, 247; Кораііпзкі 130; Оаихаі 120; Сагпііі-зсЬе§ 163.— Див. ще бюро, аристократ.
бюст; — р. бр. болг. бюст, п. Ьіизі, ч. Ьизіа, Ьузіа, слц. Ьизіа, схв. бїіста, м. биста; — запозичення з французької мови; фр. Ьизіе походить від іт. Ьизіо «груди», пов’язаного з слат. Ьиз-іит «погруддя покійного на могилі», спрощеним похідним від лат. атЬйго «обпалюю, палю», яке складається з префікса атЬ- «навколо, об-» і дієслова йго «палю, спалюю», спорідненого з гр. єбсо «палю», дінд. бзаіі «горить», ісл. изіі «вогонь».— СІС 116; Шанский ЗСРЯ І 2, 248; Фасмер І 261; Вгйскпег 28; НоІиЬ—Ьуег 109; Паихаі 121; Угіез АЕ\М 636; К1и§е—Міігка 114; Таїсіє— Ноїш. II 841; Рокогпу 347—348.
бюстгальтер;—р. бюстгальтер, бр. бюстгальтар, п. ЬіизіЬаІіег; — запозичення з німецької мови; н. ВйзіепЬаІіег складається з основ іменника Вйзіе «бюст» і дієслова Ьаііеп «тримати».— Шанский ЗСРЯ І 2, 248.— Див. ще бюст, бухгалтер.
бязь «густа бавовняна тканина», [б'ястьі «рибальське полотно для вітрил» Дз, безь (заст.) «лляна або конопляна пряжа для білих ниток» Бі, ст. безь (XVII ст.); — р. бр. бязь, схв. без; — запозичення з турецької мови; тур. аз. Ьаг, як і кирг. уйг. боз, ккалп. бозь, тат. башк. без «тс.», походить від ар. Ьагг «тс.»; непереконливо виводилось (Преобр. І 60) від англ. Ьаіге «байка»; форма б'ясть пояснюється як контамінація слів б'язь і повсть.— СІС 16; Шанский ЗСРЯ І 2, 248; Фасмер І 261; Егоров 161; ЬокоізсЬ 23—24.
в, ві — див. у.
ва-банк (картярський термін) «ставка, що дорівнює всьому банку», (перен.) «рискуючи всім»; — р. болг. ва-банк, п. уа Ьапцие, ч. УаЬапк, уаЬапцие, слц. уаЬапк, схв. ва банк; — запозичення з французької мови; фр. уа Ьапцие (букв.) «іде банк» складається з дієслова уа (3 ос. одн.), яке походить від лат. уасііі «іде», спорідненого з двн. шаіап «переходити вбрід», дісл. угФа, дангл. шасіап «тс.», і іменника Ьапдие «банк».— СІС 116; Шанский ЗСРЯ І 3,3; ССРЛЯ 2, 19; Ьаигаі 26, 737; \¥а1сіе—Ноїт. II 723—724.— Див. ще банк, вада.
вабити «принаджувати», [ваблйти] <тс.» Ж, Пі, [ваб] «принада» Ж, Я, ваба, вабило «тс.», вабець «принаджувач» Ж, СУМ, вабик «дудка для приваблювання дичини», [вабник] «тс.» Я, вабкий, вабливий, вабний, [звоб] «принада» Ж, зваба, звабник, звабливий, звабний, поваб, поваба, повабний, [приваб] «принадність» Г, Ж, приваба, привабливий, привабний; — р. вабить «[заманювати, запрошувати]; принаджувати птахів чи звірів наслідуванням їх голосу», бр. вабіць «манити, принаджувати», др. вабити «запрошувати», п. вл. ттаЬіс «манити, принаджувати», ч. уаЬііі, слц. уаЬіі', нл. шаЬіз, болг. вабя «тс.», м. ваби «підкликає, скликає», схв. вабити «тс.», слн. уаЬііі «запрошувати, звати, вабити», стел, вабити «вабити»; — псл. уаЬііі «тс.»; — споріднене з гот. уор)ап «кликати», двн. хуиоїїеп «голосно плакати», дангл. Уерап, англ. шеер «тс.»; іє. *иаЬ- «кликати, кричати, плакати»; лит. уоЬііі «принаджувати», лтс. уаЬїі «кликати на суд» є запозиченнями з слов’янських мов; зіставлення з лит. уіі-Ьіпіі, лтс. УііЬіпаі «вабити» (МасЬек Е8ДЙ 673) необгрунтоване.— Фасмер І
263; Преобр. І 61; Вгйскпег 598; БЕР І ПО; Зкок III 557; Тгаиішапп 336—337; Егаепкеї 1270; МйЬІ.— Епсіг. IV 490; Рокогпу 1109.
[вабить] «вити» (про собаку, вовка) Л; — очевидно, результат видозміни значення слова вабити «принаджувати, підкликати»; менш імовірне припущення про збереження тут давнього значення, наявного також у спорідненому двн. шиоПеп «голосно плакати», дангл. хуерап «тс.».— Див. ще вабити.
[вав] «няв» (вигук для імітації котячого крику) Ме, [вавкати] «нявкати, нявчати» Ме, МСБГ, [вавкотіти] «голосно і часто нявчати; кричати, плакати» Ме, [вавчити] «нявкати» Ж, [вавкотня] «нявчання» МСБГ, [вавцір] (кличка старого кота) Ж, [вавчар] «тс.» Ж; — слц. [уаусаі’] «гавкати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до няв (пор.).
вава (дит.) «боляче; рана», вавка «тс.», вавкати «часто говорити вавка»;— р. вава;— слово вигукового походження, можливо, успадковане з індоєвропейського періоду; пор. лтс. уаї, лат. Уае, гот. хуаі, двн. хуЄ, нвн. шеЬ, англ. хсое, ав. уауОі, §УОі, дінд. цуЄ, що походять з іє. *Цаі «ой, болить»; подвоєння зустрічається також у двн. хуЄтго «біль, нещастя», дангл. у/Я^уз, \уеа, нвн. ХУеЬч'еЬ «тс.».— Фасмер І 263; Преобр. І 61; Тгаиішапп 338; Кіпре—Міігка 845; Рокогпу 1110—1111.— Пор. вай.
Вавйло, Вавйл, Авйло, ст. Вавулаї «мятеж, зам'Ьшанне, змішанне» (1627);— р. Вавйла, бр. Вавіла, болг. Вавйл(и], стел. Еав^ла, Еакогла, Еавила; —через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Варб^а? вважається сірійсько-єврейським запозиченням, що тлумачиться як «повстанець» або «за
мішання», можливо, пов’язаним з гебр. ВаЬеІ «Вавілон»; пояснюється і як ВаЬ Ве! «ворота і двір Бела» (головного бога Вавілона).— Беринда 188; Суперанская 75; Петровский 66; Оезепіпз 91 б, 109 а.
[вавой] «навій, валок у ткацькому верстаті» Л; — можливо, результат асиміляції початкового н з в у слові [на-вбй] «навій», пов’язаному з навивати, вити1.
[ваворити] «балувати, потурати; злитися» Ж; — не зовсім ясне; можливо, виникло на основі п. їахуог «фавор, ласка», Га’Л'огуго’Л'ас «фаворизувати, виявляти ласку».— Пор. фавор.
Ваврб, Ваврик — див. Лавро.
вага «сила притягання тіла до землі; прилад для зважування; важливість; [мито Я; знаряддя для піднімання воза Я; коромисло терезів Бі; дишло у воза Бі]», ваги «прилад для зважування», [ваг] «знаряддя для піднімання воза» Я, вагадло (заст.) «маятник», [вагалка] «гойдалка» До, вагання, вагар, [вагівнйк] «ваговий брус» Ж, вагівнйця «ваги», вагове (заст.) «збір за вагу», вагота «вага, тягар; вагітність; важкі переживання», ваготіння «тягар, тяжіння», важіль, [важель] «пристрій, за допомогою якого піднімають чи опускають нижнє жорно», [важевнйця] «важіль» Ж, [вожак] «паличка, на якій намотують і зав’язують петлі при плетінні сітки», [важка] «шалька вагів Ж, Я; знаряддя ткача», важки «дрібні гирі; невеликі ваги; [коромисло терезів Ж; тягар, яким придушують сошники сівалки, щоб заглибити їх у землю Мо]», [важнйк] «вагар» Я, Ж, важниця «значна особа; важлива справа», важниця «ваги;(заст.) підставка під ваговий дрюк для підняття тягаря», [важня] «приміщення чи місце для ваг на ринку», важок «гирка», [важчуга] «дуже важка людина» Я, [ваговий] «нерішучий» Ж, вагітна Г, СУМ, ваговий Г, СУМ, ваговитий «важкий, важливий», [вагбвистий] «тс.» Ж, вагомий, [вагбтний] «ваговий» Ж, важкий, важливий, [важна] «вагітна» Л, важний «поважний, хороший», важезний, важенний, [важкеленний], важнющий, ва-жучий, важчезний, вагати (заст.) «зазіхати, замірятись; зважуватись» Пі, ва
гатися, [вагонйти] «обтяжувати» Ж, [вагоніти] «вагітніти; лежати тягарем», ваготіти, вагуватися «вагатися; [мірятися силами]; сваритися, сперечатися», важити, важитися, важніти, важчати, вагам (заст.) «на вагу» Пі, СУМ, [вагомі «поволі» Ж, ваги-переваги «перевальцем» Я, [вйвага] «зважування» Пі, [вивага] «допомога, звільнення» Ж, [виважити] «допомогти» Ж, відвага, відважитися «насмілитися», [відневага] «нахабство, зухвалість» Ж, впбвага (заст.) «повага» Пі, [вповажнйти] «шанувати» Ж, доважка, доважок, звага «відвага», зважливий, зважнілий, [зважнйй] «відважний» Я, [звагувати] «оглянути, звернути увагу» Я, зважати, зважитись «насмілитись», [зауважити] «ударити, стусанути» Я, зневага, зневажник, зневажливий, зне-важний, зневажати, навага (заст.) «тягар, вантаж; замір» Пі, наважба (заст.) «рішення, намір» Пі, [наважнйй] «схильний», [наважний] «відважний» Ж, наважитися, [наповажитися] «докласти зусиль, старань», навпереваги, [обваж] «обважування» Пі, обважнілий, обва-жати (заст.) «обманювати у вазі» Пі, обваженіти «стати важким» Пі, обваж-нйти, обважніти, обважувати «перевантажувати; неправильно важити», [одважливий] «розсудливий» ВеУг, перевага, переважний, переважати, поваг «поважність», повага, поважливий, поважний, поважати, [поважити] «зважити на чиєсь прохання; спокуситися», поважитися «відважитися; зібратися; спокуситися; посягнути; [покластися (на кого) Ж]», поважніти «ставати поважнішим», повагом, поважно, розваг «розсудливість, обережність» Ж, розважливий, розважний, розважати «розмірковувати», споважнілий, споважніти, сповага, ст. за вагами (1494), вагою (1545), зважоно (1529); — р. [вага] «вага; ваги», бр. вага, п. нл. хса§а, ч. слц. уаЬа, вл. \уаЬа «тс.», м. схв. вага «ваги», слн. уа§а «тс.; вага»; — запозичено з давньоверхньонімецької мови, можливо, через польську; двн. \ма§а «ваги», нвн. \Уа§е (\¥аа§е) «тс.» пов’язане з нвн. чма§еп «зважувати», ’Л'іе^еп «зважувати, важити», \¥а§еп «віз, екіпаж, вагон», \¥е§ «дорога», англ. \уєі§ііі «вага», чмаіп
«віз», двн. дангл. \ге«ап «рухати, нести; важити», спорідненими з лат. уеЬі «їхати», дінд. уаЬаіі «їде, везе», стел, везж, укр. везу\ припущення (Аба-ев Зтимология 1966, 258) про те, що слово уа^а в слов’янських мовах є здавна успадкованим з індоєвропейської прамови, недостатньо обгрунтоване.— Шелудько 24; КісЬЬагсІі 109; Шанский ЗСРЯ І 3, 4; Фасмер І 263; Преобр. І 61—62; Вгйскпег 598—599; К1и§е— Міігка 829, 832.— Див. ще везти.— Пор. вагон, розвага, увага.
вагани «довгаста дерев’яна миска, ночви», [ваган] «тс.» Пі, Бі, До; — р. [ваганки] «ночви», бр. [ваган] «блюдо», п. [мщЬоп] «велика дерев’яна миска», ч. [уаЬоп, уаЬопек], слц. уаЬап «діжа», уаЬапес «дерев’яна миска», болг. ваган «глибока миска», м. ваган «дерев’яна миска», схв. ваган, ваган, слн. уа§ап, уа§апа «тс.»; — походження не з’ясоване; спроба пов’язання з сгр.
уі(оу), яке виводилось від нар.-лат. са-уапепз «порожнистий» (від лат. сауиз «тс.», пор. іт. §ауа§по «корзина») (Фасмер ГСЗ 3, 41; Преобр. І 62) виявилась необгрунтованою; виводиться (8кок III 559) від фріул. уа§ап «ночви», Ьа&ап «тс.» або від іт. §ауа§по «корзина» (Младенов 95; БЕР І 110—111, 221); припускається (Опсігиз 81. \\'огЇ5І. 125) походження від гіпотетичного кореня *<І\УО§-«бити, рубати» (>*сіуа§ап-).— Фасмер І 264; МасЬек Е8Л б 674—675.
Іваґаш] «дорога на полонину; вирубуваний ліс»; — схв. вагам «колія, слід коліс»; — запозичено з угорської мови, можливо, через посередництво румунської (ЗсЬеІисІко 128; УгаЬіе Рошапо-зіауіса 14, 178); рум. уй§а$ «різання; лісова ділянка, лісосіка» походить від уг. уд^аз «тс.», пов’язаного з уа§ «різати», спорідненого з манс. «бити», хант. исасЬ- «різати».— Зкок III 559; Вагсгі 329.
[ваги] «віжки» Ж, [важкії] «тс.» Ж, Ме; — очевидно, форма ваги утворилася шляхом зворотного словотвору від важки, що є результатом не зовсім ясної видозміни форми віжки (ст. вожьки).— Див. ще В1ЖКЙ.
вагон, вагонетка, вагонник;— р. бр. болг. вагон, п. вл. суа§оп, ч. слц. уа§оп, м. вагон, схв. вагон, слн. уа^бп; — запозичено через російську мову з німецької або французької; н. \¥а§§6п, фр. суа-§оп походять від англ. чуа§оп, ч'а§£оп «коляска, віз, фургон», спорідненого з нвн. А¥а§еп «віз», укр. віз.— Шанский ЗСРЯ І 3, 4; Трубачев КСИС 25, 97— 98; Фасмер І 264; БЕР І 111; К1и§е— Міігка 832; Кіеіп 1724, 1743,—Див. ще везти.— Пор. вага.
вагранка «піч для виплавки чавуну», вагранник, ваграночний;—р. бр. вагранка, болг. вагрянка (з рос.); — похідне утворення від назви місцевості Ша§гаіп в Австрії.— Шанский ЗСРЯ І З, 5; Фасмер І 265; Горяев 37.
[вада] «рівчак для води» Дз; — болг. вада «канава з проточною водою, струмок», схв. вада «тс.»;—очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. вад (рум. уа<і) «русло річки, брід; гавань» походить від лат. уасіиш «брід, мілке місце»,пов’язаного з уЗсіо «йду, крокую», спорідненим з дісл. уасГа «переходити вбрід», бсГ, дангл. чуасіап, хсосі, двн. чуаіап «тс.»; припускається також (Дзен-дзелівський НЗ УжДУ 13, 72—73) можливість запозичення з болгарської мови.— БЕР 1111; Ри^кагіи 173; АМаїсіе — Ноїш. II 723—724.
[вадас] «мисливець» Ж, ст. вадас (XVI ст.); — слц. [уасіаз] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. уасіазг «мисливець» походить від уасі «дичина, дикий», спорідненого з хант. \уопі «ліс».— Балецкий 81. зі. 9, 347—348; ММТЕ8г III 1062—1063; Вагсгі 328.
Вадим; — р. Вадйм, бр. Вадзім, др. Вадим.'ь, болг. Вадйм (з рос.); — не зовсім ясне; здебільшого виводиться за Соболевським від др. * вадити «сперечатися» або «приручати» чи як результат скорочення від Владимира.— Сл. вл. імен 202; Петровский 66; Фасмер І 265; Суперанская 75; Мікі. Е\У 373; Собо-левский ЖСт 1893/4, 445.
вадити «шкодити; наговорювати», [водитися] «сваритися», [вадитиси] «гаятися» МСБГ, вада Г, Ж, вадкйй «шкідливий», вадливий «тс.», [доводити] «досадити», [довада] «досада, туга», [довад-
ливий] «досадний, нудний», [довадний] «тс.», [зводитися] «сваритися», [звадні-ти] «тс.» Ж, звада, [звадник] «сперечальник», звадлйвий, [звадлйво] «досадно, неприємно», [заваджати], завадити, заважати, завада, [невода] «нешкідливість», [повада] «недолік, шкода» Ж, [розводитися] «посваритися» Нед.; — р. [вадить] «зводити наклеп; зволікати час», бр. вадзіць «шкодити», др. вадити «звинувачувати», п. ^асігіс «сварити; перешкоджати», ч. уасіііі «заважати», слц. уасііі’, вл. ууасіііс, нл. хуагіз «тс.», болг. [вадя] «зводжу наклеп», схв. [уа-сіііі) «перешкоджати», стел, вадити «скаржитись на кого, звинувачувати, зводити наклеп»; — псл. уасіііі; — єдиного пояснення не має; вважається спорідненим з лтс. уаіз «рана», лит. уоііз «відкрита рана», дінд. уасіЬаІі «ударяє, нищить», гр. йїієсо «штовхаю», гот. ’л-ипсіз «рана», нвн. АУйпсІе «тс.», іє. *иа-, *ио-, *иа- «ударяти, ранити» (Ма-скек Е8ЛС8 558; Зкок III 557; ХиЬаІУ 81. а сі. І 2, 111—112; Таїсіє—Рок. І 211) або з дінд. уасіаіі «говорить, провіщає; свариться за», уасіаЬ «вислів, суперечка», гр. аобасо «кричу, говорю», двн. іаг\уаЗоп «проклинати, спростовувати» (Фасмер І 265—266; Потебня РФВ V 251; БЕР І 112; Ргізк І 184); непереконливо зіставлялося з лит. уасійоіі «викуповувати», лат. уаз, уасііз «поручитель» (Преобр. І 62); ототожнення з р. [вадить] «принаджувати» (Фасмер, вказ. місце), як і з дірл. аіг-сот-іесі-«шкодити, заважати» (МасЬек Е83С674), необгрунтоване.
[вадкий] «охочий, схильний, жадібний, похітливий» Ж, [ваджуватися] «в’язнути» ВеУг, відвадити «відбити охоту ходити куди-небудь; [відрадити, відвернути ЖЬ>, [доводити] «привчити», повадитися «унадитися», повадка «звичка», [приводити] «прив’язати, привісити»;—р. [вадить] «вабити; звати; привчати, приручати», бр. [вадзіць] «кортіти», п. [ілуасігіс зі§] «вплутатися, заплутатися», болг. вадя «виймаю, дістаю», м. вади «виймає, дістає», схв. вадити «виймати, добувати», слн. уасіа «приманка, наживка», пауасіііі «привчити»;— псл. уасіііі «вабити, звати»; — загально
прийнятої етимології не має; пов’язується з вести, псл. уе<І9, *уес!іі, уосіііі (Варбот Зтимология 1963, 213—216; 8кок III 558; УаіПапі КЕ81 22, 28; Тгаиішапп 337) або з лит. уасііпіі «називати; кликати, запрошувати», дінд. уасіаіі «говорить, каже, повідомляє» (Вгйскпег 596; Егаепкеї 1177—1178); зіставлення з дінд. зуасіїта «звичка», гр. єФое «звичай», лат. зосіаііз (<*зпес1ЬаІІ5) (Преобр. І 62—63; Горяев 38), з гр. швєсо «штовхаю» (БЕР І 111), як і ототожнення з вадити «шкодити» (Фасмер І 265—266), недостатньо обгрунтовані.
[вадь] «тепер; нарешті» Ж, [вать] «або» ЕЗб 4, ст. вадь (XVI ст.), вать (XVII ст.); — запозичення з угорської мови; уг. уа§у «або; приблизно» загальноприйнятої етимології не має; пояснюється по-різному на грунті угорської мови.— Дзже 81. зі. 7, 161; Ба-лецкий 81. зі. 9, 348; ММТЕЗг III 1067; Вагсгі 329.
[ває] «свячена гілка верби» Ж; — р. вайя, ваия «гілка папороті, пальми», др. ваие «пальмова гілка», болг. вая, стел, кайм «тс.»; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. раїоу «пальмова гілка» походить від копт. Ьаі.— Фасмер І 267; Преобр. І 63; Маігепаиег 362; Ргізк І 210.
[важнешний] «святковий, неробочий» (день) Л; — неясне.
ваза; — р. бр. болг. ваза, п. вл. нл. чмага «ваза, супниця», ч. слц. слн. уаха, м. схв. ваза, вазна; — запозичено через російську або польську мову з французької або німецької; фр. уазе, н. А/азе походять від лат. уйз, мн. уаза «посуд», спорідненого з умбр. уазог «тс.».— Шанский ЗСРЯ І З, Б; Фасмер І 267; Вгйскпег 604; НоІиЬ—Ьуег 502; БЕР І 112; Оаигаі 741; Кіеіп 1693; АУаІсіе—Ноїт. II 736.
вазелін;—р. болг. ,м. вазелйн, бр. вазелін, п. вл. чмахеїіпа, ч.уазеїіпа, слц. уагеїіп, схв. вазелйн',—запозичено з французької мови; фр. уазеїіпе утворене в 1877 р. у США з першого складу нім. Шаззег «вода» і початку гр. єХаюу «олія з оливи» та суфікса -іпе.— СІС 116;
Шанский ЗСРЯ І 3, 5; Баигаі 741; Кіеіп 1693.
вазон, вазбнка, вазбнок;— р. бр. вазон, п. хуагоп; — запозичення з російської або польської мови; р. вазон виводиться (Фасмер І 267; Шанский ЗСРЯ І 3, 6) від фр. уазоп, похідного від уазе «ваза»; п. у/агоп вважається (Вгйскпег 604) власним утворенням на основі ууага «ваза» або виводиться (81. уууг. оЬсусЬ 801) з іт. уазо «вазон», що походить від лат. уйз «посуд».— Див. ще ваза.
[вазюкати] «щось погано, невміло робити; бруднити»; — р. [вазюкаться] «повільно робити»; — очевидно, похідне від возйти (пор. возитись), утворене за аналогією до мазюкати від мазати', не виключена можливість зв’язку з р. [ваз-гать] «бруднити».— Пор. вацькати, везяти.
[вазь] «прагнення, жадоба, пристрасть» Ж; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з [васнь] «чвара, лайка», п. хсаз’гі «сварка, гнів», ч. слц. уазеп «пристрасть»; може бути зіставлене також з уг. уа§у «туга, бажання, жадоба»; Желехівський пов’язує вазь з важити (на щось).
[вай] (вигук болю, страху, горя) ВеБ, [вайкати] «жалібно кричати», [вайкіт] «крик болю, тривоги; шум, гам»; — болг. [вай] «ай, ой», вайкам се «охаю, зітхаю», м. ва] «ох, ой», вайка «охає, зітхає», схв. ва] «ох, ой», всукати се (ваікати се) «плакатися, скаржитися»; — очевидно, запозичення з румунської мови або з ідишу; рум. уаі «ой» пов’язується з лат. уае «ой, лихо», спорідненим з лит. уаї, гот. угаі, двн. уує «тс.»; ід. вай «ой, лихо» пов’язане з нвн. ууєй «тс.»; болг. вай виводиться від тур. Уау, яке походить з перської мови.— БЕР І 112; БІЖМ 916; Таїсіє—Ноїш. II 724.— Пор. вава.
вайда1 (бот.) «синильник, синячник, Ізаііз Ііпсіогіа Б.»;—р. вайда, ч. ст. уа]і, уе)і «тс.»; — запозичення з німецької мови; н. \¥аі(1, двн. чуєіі (від пгерм. *\уаігсіа- «тс.») споріднене з лат. уіігиш «тс.; блакитна фарба; скло», гр. їстаті? (<Гітстаті£) «тс.».— Фасмер 267; МасЬек .Іт. гозії. 61; Мікі. Е\У
377; К1п§е—Міігка 834—835; \Уа1с1е— Ноїш. II 806; Ргізк І 8, 736.
[вайда2] «ватажок колядників» Ж;— п. хуа](1а «ландграф (у XV ст.); циганський ватажок», слц. уа]сіа «циганський ватажок»; — запозичення з угорської мови; уг. уа]сіа «воєвода; циганський ватажок» походить від слов’янського воєвода.— Вгйскпег 599; ММТЕЗг III 1070; Вагсгі 329.— Див. ще вести, воїн.
[вайка] (мн.) «яйця» Ж; — запозичення з словацької мови; слц. уа]ко «яєчко», уа]се «яйце», як і ч. уе]се «тс.», уарско «яєчко», споріднені з укр. яйце (див.).
вайло1 «неповоротка, незграбна, повільна людина», [вайлюка] «тс.», вайлуватий, [валовйтий] «вайлуватий», [вайлом] «натовпом, валом»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з валйтиіся), валяти(ся) через проміжну форму *валь-ло з дисиміляцією першого л; пор. [ва-люка] «ледар», [завалий] «незграбний», [завалькуватий] «лінивий, неповороткий», р. увалень.
[вайло2] «ой, лихо» Ж, [вайлов Уіпсепг, вайльб Шух] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. аоіеб, аоіеи «тс.» є, очевидно, вигуком афективного походження.— Уіпсепг 14; СДЕЛМ 31.
[вайтять] «висловлювати незадоволення» Л; — бр. [вайцяць] «дорікати»;— очевидно, запозичення з литовської мови; лит. *Уаііеіі є гіпотетичною формою, яка припускається (Вй§а РР II 663— 664) поряд з уаіібіі «охати, стогнати», похідним від уаі (уаї) «ой».— Непокуп-ний Мовозн. 1968/6, 35.— Див. ще вай.
[вак] «намічена ціль» Ж (у грі вак і копець — «ціль, в яку попадають палками» Г); — неясне.
вакансія «незайнята посада», [вака-нець] «необроблена, запасна земля», [ва-канці] «пустуючі землі» Ме, [вакан] «ділянка землі в 6 десятин», [вакан] «ділянка землі площею 5—12 га» Л, вакантний, [ваканцьбвий] «вакантний, відставний», [ваканцьбва] «ніколи не орана» (про землю) ЛЧерк, [вакансу-вати] «гуляти, не бути обробленою певний час» (про землю) ЛЧерк, [ваканцу-ват] «залишатися під паром, не оброб-
лятися» (про землю) Л, [ваканцювать] «тс.» Л, ст. вакансь, ваканція (XVIII ст.); — р. вакансия, [вакан] «вільний», бр. вакансія, п. мшкапз «вакансія», ч. уакапсе, слц. уакапсіа, вл. мшкапса, болг. ваканция, слн. уакапса «тс.»; — через польську мову запозичено з французької; фр. уасапсе «вакансія, канікули» пов’язане з уасапі «вакантний, вільний», яке походить від лат. уасйпз, уасапііз, дієприкметника до уасаге «бути вільним, незайнятим»; пор. лат. уасапііа «безгосподарне майно, нічиї землі».— СІС 116; Шанский ЗСРЯ І З, 6; Фасмер І 267; Кораііпзкі 1019, 1030; Оаигаі 737; Утаї сіе—Ноїш. II 723.— Див. ще вакувати.— Пор. вакації.
[вакар] «чередник», [вакарка] «загорода для худоби»; — запозичення з румунської мови; рум. уйсаг «чередник» походить від лат. *уассагіиз, пов’язаного з уасса «корова», спорідненим з дінд. уазй «тс.».— Мельничук Молд. зл. 165; Уіпсепг 9; ЗсЬеІисІко 128; Мі|й-Агта$ та ін. Кошапозіауіса 16, 99; Рщсагіи 173; Таїсіє—Ноїш. II 722.
[вакатися] «важитися» Ж;— очевидно, фонетичний варіант до вагатися.— Див. ще вага.
вакації «канікули», [вакація] «тс.», [вакаціюватися], ст. вакаційники «відставні попи» (XVIII ст.); — р. вакации, бр. вакацш, п. чуакас)е, ч. заст. уакасе, слц. заст. уакасіе, схв. заст. вакаци]а;— можливо, через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. уа-саііо «звільнення, свобода» є похідним від уасаге «бути вільним, незайнятим, позбавленим, відпочивати».—СІС 116; Шанский ЗСРЯ І 3, 7; Фасмер І 267; Преобр. І 63; Кораііпзкі 1019, 1030.— Див. ще вакувати.— Пор. вакансія.
[вакелія] (бот.) «гриб-трутовик, Роіу-рогиз Іотепіагіиз Б.», [бакалія ВеНЗн, вакелея Мак, вакилйя ВеНЗн, векелйя Г, Ж, Шух] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. уйсйііе «обичайка сита, решета; гриб-трутовик» утворене за допомогою суфікса -йііе від застарілого іменника уеасй, що походить від сл. уеко «віко»; безпідставно зараховувалося (Кобилянський Гуц. гов. 86) до 21 8-539
тюркських елементів.— ПЬКМ 919.— Див. ще віко.
[вакернйна] «коза, вівця, біла з чорними або рудими плямами коло очей», [вакйристий] «баран (вівця), білий з чорними обводами навколо очей»; — пов’язане з рум. [оасйг] «баран (вівця) з чорними плямами на морді», [оасйгпи] «тс.», які виводяться від лат. *оЬадиі-Іиз «тс.».— Клепикова 71—72; МасЬек Е5ЛС 675; ОБКМ551.
[вакешка] «світла вівця з чорними колами біля очей» Клепикова, [вакшиа] (назва вівці) Доп. УжДУ 4, [вакіш] (назва барана) тж, [вакіша] «вівця біла, коло очей чорна» ВеНЗн, [ваклеша] «вівця чорна, коло очей біла» ВеНЗн, [ваклешун] (назва барана) Доп. УжДУ 4, [ваклешйста] (те саме, що ваклеша) ВеНЗн, [веклешйста] «тс.» ВеНЗн, [га-гєша] (назва вівці) Доп. УжДУ 4, [га-деша, гедєша] «тс.» тж; — п. Ьакіезгка «чорноморда вівця», Ьакіезізіу «кудлатий», ч. слц. уакеза «чорна коло очей (вівця)», Ьакеза, болг. вак'ьл, м. вакол «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. оасЬе§ «смаглявий, чорнобривий» утворене за допомогою суф. -е§ (слов’янського походження) від рум. бсЬіи «око», що походить від лат. осиїиз «тс.», спорідненого з псл. око, укр. око; пор. укр. вічканя, воканя, очканя (назви овець); форма ваклеша і т. д., болг. вак'ьл, очевидно, походять від рум. [оасіі§] «коричневий», пов’язаного з оасЬе§; болг. вакьл зіставляється також (Младенов 57) з рум. ' уйсй1а§ «мастило».— Клепикова 69—73; Сл. и балк. язьїкозн. 188; Мі|й-Агта§ та ін. Рошапозіауіса 16, 91—92; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 178; Сгап]а1й 409—411; МасЬек Е8ЛС 675; БЕР 1 113; Мікі. ЕУг 374; Ри§сагіи 106; ХУаІсіе—Ноіт. II 200—202.—Див. ще
ОКО.
[вакол] «загорода, обора» Мо, [окол] «тс.» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. окдл «обхід, об’їзд; загін, загорода для худоби», як і рум. осбі «тс.», уг. акої «кошара, вівчарня», походить від слов’янського окоіь «коло».— Клепикова 204—207; ПЕРМ 557; Кпіегза І 1, 62; Вагсгі 4.— Див. ще коло.
вакса, ваксувати; — р. бр. болг. вакса, п. (5ги)чгакз, ч. діал. слц. заст. уікз;— запозичення з німецької мови; н. ДУаскз «віск» (з герм. *шаЬза) споріднене з лит. Уазказ, лтс. уазкз, псл. уозк-ь, укр. віск.— Шелудько 24; Фасмер І 267; Младенов 57; К1и§е — Міігка 830.— Див. ще віск.
[ваку-ваку] (вигук досади, коли чують дурниці) Бі; — можливо, звуконаслідування, вживане для передражнювання; з другого боку, може бути зіставлене з р. Івакать] «молоти дурниці» і далі з лат. уОх «звук, крик, голос, слово, мова», дінд. уак «мова, голос, слово», ав. уахз «тс.», сірл. їаі§ «сказав», двн. £і'ла1іап, §ішио§ «згадувати», прус. угаскїЬуеі «кликати»; іє. *цекн- «говорити».— Фасмер І 375; Преобр. І 111; \¥а1бе—Ноїт. II 824— 825; Рокогпу 1135—1136.
вакувати «бути бездіяльним; залишатись необробленим (про поле); гаяти час, нічого не робити», викуватися «залишатись необробленим», ст. ваковати (XVI ст.), ваковатися (XVIII ст.), ва-ковньїй (XVI ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. хуако'лас «бути вільним» походить від лат. уасаге «бути вільним, пустим», спорідненого з умбр. (апіег)уасаге «хай буде спорожнення, затримка», (апдег)уасозе «тс.», лат. уапиз «пустий», гот. \уапз «недостатній, відсутній», дісл. уапг «тс.», англ. шапі «бажати», можливо, також дірл. угаіп (*икпі) «дозвілля, нагода».— Тимч. 180; Вгйскпег 599; Кіеіп 1728; ШаШе—Ноїт. II 723, 731—732.— Пор. вакансія, вакації.
Вакула, ст. Вуколя> «волопаси» (1627);—р. Вукбл, стел. Еоукодг; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ВоохоХод (чоловіче ім’я) утворене на основі іменника 0оо-хокод «пастух», який складається з основ іменника 0обд «корова, худоба», спорідненого з лат. Ьоз «бик», укр. [гбв’єдо], і дієслова лєЛораї «рухатись, направлятись», спорідненого з лат. соїо «займаюсь, культивую, відвідую», псл. коїо, укр. коло.— Беринда 196; Супе-ранская 76; Петровский 81; Егізк І 257, 260; Воізасц 764.— Див. ще гбв’єдо, коло.
вакуум; — р. бр. болг. м. схв. вакуум, ч. уакшші, слц. уакшші, вл. \Уаки-ит; — запозичення з латинської мови; лат. уасишп «пустота, порожнява», як калька гр. хєуоу «порожнє» (Кіеіп 1686), утворено на основі прикметника уасишп «порожнє», форми с. р. від уасииз «порожній», пов’язаного з дієсловомуасаге «бути вільним, пустим».— СІС 116; НоІиЬ—Буег 500.— Див. ще вакувати.
вакханалія «розгульне бенкетування, пияцтво, оргія», ст. вакханалія, бахана-лія «тс.; м’ясопуст» (XVIII ст.); — р. болг. вакханалия, бр. вакханалія, п. Ьа(к)сЬапа1іе, ч. слц. ЬаксЬапаїіе, схв. баканйлиіе, слн. ЬакапаІі]е;— запозичення з латинської мови; лат. ВассЬа-паїіа «свята на честь бога Вакха; розпусне життя» утворене за аналогією до Vи1сапаIіа «свята на честь бога Вулкана», Ваіигпаїіа «свята на честь бога Сатурна» від ВассЬиз «бог вина і виноградарства», запозиченого з грецької мови; гр. Вах/од невідомого походження, можливо, пов’язане з лат. Ьас(с)а «ягода» і первісно означало «бог винограду»; початкове в в східнослов’янських мовах замість лат. Ь пояснюється впливом звукової форми імені Вакх «бог вина і виноградарства» (з похідними вакханка, вакхічний), засвоєного з грецької мови (пор. Бахус < лат. Вас-сЬиз); в українській мові початкове в замість б, засвідченого у XVII ст., може бути пояснене впливом російської мови.— СІС 117; Тимч. 51; Шанский ЗСРЯ І 3, 79; ССРЛЯ 2, 29; Кора-Ііпзкі 104; Егпоиі—Меіііеі І 63; Кіеіп 139; Егізк І 212.
вакцина, вакцинація, вакцинувати;— р. м. схв. вакцина, бр. вакцина, п. чмак-супа, ч. слц. уаксіпа, болг. вакейна', — запозичення з французької мови; фр. уассіпе походить від лат. уассіпа «коров’яча», пов’язаного з уасса «корова» і виділеного з виразу уагіоіа уассіпа «коров’яча віспа».— СІС 117; Шанский ЗСРЯ І 3, 8; ССРЛЯ 2, ЗО; Кораііпзкі 1030; НоІиЬ—Буег 500; Ьаихаі 737; Кіеіп 1686.— Див. ще вакар.
вал1 «насип», валок «покіс», валкувати «згрібати у валки», підвал, підва
лина, [підвала] Ж, ст. за валом (1545);— р. бр. болг. вал, др. вал?), п. шаі, ч. слц. уаі; — запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через польську; свн. 'А'аі «насип» (нвн. Х^аіі «тс.») походять від лат. уаііиш «вал табору», спорідненого з укр. валити; припускається (Фасмер І 268) можливість запозичення через польську мову безпосередньо з латинської.— НісйЬагсІі 109; Шанский ЗСРЯ І 3, 8—9; Преобр. І 63; К1и£е—Міігка 836; АУаІсіе—Ноїш. II 730.— Див. ще валити.
вал2 «грубі нитки», [валівець] «чотири пасма, 120 ниток Мо; жмут грубої пряжі розміром 3—6 паєм Ме», [валївцї] «мотки з одергів, клоччя, що йдуть на валовину» Я, валовйна «груба пряжа», валовий «з валовини, з грубих ниток» Г, Ж, [валов' яний] «тс.» Ж; — р. [вал] «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон»; — очевидно, похідне від валити (див.).
[вала] (вигук для відгону корів) До; — очевидно, результат фонетичної видозміни вигуку аля (див.).
валандатися «швендяти; ліниво працювати», [валантатися] «зволікати, в’яло працювати» Пі; — р. валандать «працювати повільно, недбало, тягнути час», валандаться «тс.; вовтузитись, метушитись», бр. валзндацца «довго возитися з чимось, швендяти», [вальїн-дацца] «возитись, бродити»; — в російській мові вважається запозиченням з литовської, в якій уаіапда «проміжок часу, хвилина», як і сх.-лтс. уоіисіа «тс.», зводиться до лит. уеіі «валяти, бити, перемішувати, перекручувати», спорідненого з лтс. уеіі «валяти, бити», укр. валити. (Шанский ЗСРЯ І 3, 9; Фасмер І 268; Преобр. І 63; Потебня РФВ 4, 199; Егаепкеї 1221; Реіегззоп В81. Могізі. 19); Буга (Вй§а КК II 644—645) заперечує таке пояснення, припускаючи, що р. валандаться походить з фінської мови.— ЗСБМ II 32.— Пор. валасатися.
[валасатися] «швендяти, волочитися, тинятися», [валанцати си ЕЗб 26, ва-ланцювати Я, валанчувати Я, валенса-
тися Ба] «тс.», [валасальниця] «непосида; повія» Я; — запозичення з польської мови; п. \уа1§зас зі§ «швендяти» пов’язується з \уа1іс, яке відповідає укр. валйти, або разом з укр. валандатися зводиться (Мікі. Е\У 374) до лит. уаіапсіа «проміжок часу, хвилина».— КісЬЬагбі 109; Вгйскпег 599—600.— Див. ще валйти.— Пор. валандатися.
[валаструвати] «звиватися від болю» Ж; — неясне.
валах «кастрований баран або кінь Г, Ж; [кастратор жеребців]», [валахан] «скопець», [валашайник] «кастратор», [валашал, валашалник ДзАтл II, валашар ДзАтл II, валашівнйк ДзАтл II, вала-шілник ДзАтл II] «тс.», [валашка] «кастрована свиня», [валашок] «стовбур дерева, чистий від гілля», [вйлух] «валах», валашати «каструвати», [валашйти ДзАтл II, валашовати ДзАтл II] «тс.», овалашати «тс.; [украсти]», ст. валах'ь (1529), валашеньїй (XVII ст.); — р. [валах] «кастрований бичок, баран», [валух] «тс.», бр. [валах, валашьщь], п. вл. ша-ІасИ «мерин», ч. уаІасЬ, слц. УаІасЬ, уіаск «тс.»; — запозичення з. німецької мови; нвн. ДУаПасИ «тс.» походить від А¥а11асЬе «волох, румун» (кастровані коні надходили до Німеччини з Волощини, Угорщини і Русі).— Шелудько 24; Фасмер 1269; ЗСБМ II 34, 36; Вгиск-пег 600; МасЬек Е8,іС 675—676; К1и§е— Міігка 836.— Див. ще волох.
[валашок] (бот.) «конюшина, Тгііо-Ііиш ргаіеп8еЕ.»Мак, [валашок жовтий] «заяча конюшина, АпіИуШз упіпегагіа Б.» Мак; — бр. [валашок] «тс.»;—можливо, похідне від валах «кастрований кінь»; пор. укр. конюшйна, [команйця, конев-ник, конічйна, жеребець] «Тгіїоііпт ргаіепзе Б.», р. [жеребец] «тс.; Тгііоііит тесііит», [жеребчик] «тс.», [коновальник, коновальчик] «Тгіїоііитаїрезіге Б.»; назва пояснюється тим, що конюшина різних видів є доброю кормовою травою для коней; на «АпіЬуІІіз уиіпегагіа» дана назва, очевидно, була перенесена з причини ботанічної спорідненості рослин; назви цих рослин частково збігаються і в інших мовах; пор. схв. д]е-телина «конюшина» і [зеч]’а детелина]
«заяча конюшина».— Анненков 40,358— 359; МасЬек Лш. гозії. 121; (Лимоновий 40, 476.— Див. ще валах.
[валежний] «важливий, солідний»;— р. вальяжньїй «масивний, товстий, неповороткий, величний; (заст.) прикрашений різьбленням», [вальян] «різьблення»;— бр. [вальяжньї]-,— неясне; пов’язується з валити, р. *вальяга «вайло» (Фасмер 1271; Преобр. І 63); може бути зіставлене з фр. уаіііапі (заст.) «вартий».—ЗСБМ II 47—48.
Валентин, Валентина, Валя, Валька, ЇЛевантйна]-, — р. болг. Валентин, бр. Валянцін, п. АУаІепіу, ч. Уаіепііп, слц. слн. Уаіепііп, стел. ЕаденіїТинії;—; через старослов’янську і, далі, грецьку мову(гр. ВаХєутїуод, ОпаХєгтїтое) запозичено з латинської; лат. Уаіепііапиз, Уаіепііпиз (чоловіче ім’я) походить від дієслова уаіеге «бути сильним, мати значення, коштувати», спорідненого з гот. 'лаісіап «вистачати», двн. шаііап «управляти», можливо, також лит. уаі-сіуіі «володіти, правити», псл. *уо1беіі, укр. володіти.— Сл. вл. імен 203; Петровский. 66—67; Илчев 100; АУаІсіе— Ноїт. II 727—728.— Пор. володіти.
валентний, валентність; — р. валентний, бр. валентньї, ч. уаіепспі, слц. уаіепіпу, болг. м. валентен, схв. валентан; — утворено на основі лат. уаіепз (уаіепііз), дієприкметника від уаіеге «бути сильним, могутнім, мати значення, коштувати».— СІС 117; Шанский ЗСРЯ І 3, 10—11; Оаигаі 739; Кіеіп 1688.— Див. ще Валентин.
[валер] «вага, значення, ціна» Я, [вальбрний] «коштовний» Ж; — запозичення з польської мови; п. шаіог «вартість, значення», як і ч. уаіог «цінний папір», походить від слат. уаіог «вартість, цінність», пов’язаного з уаіеге «бути сильним, мати значення». — Кораііп-зкі 1031; НоІиЬ—Ьуег 501; АУаІсіе— Ноїт. II 727.— Див. ще Валентин.
Валеріан, Валер'ян, Валерій, Валерія, ст. Валеріана, Оуаллерій; — р. Ва-лериан, Валерий, бр. Валяр’ян, Валерій, п. АУаІегіап, ч. Уаіегіап, Уаіегіе, слц. Уа1егі)ап, Уаіег, болг. Валериан, Валери, слн. Уаіегцап, Уаіегі), стел. 324
Еблерийн-к, Оудлерій; — через старослов’янську мову запозичено з латинської; лат. Уаіегіиз (чоловіче ім’я), Уаіегіапиз «Валеріїв» (присвійне) утворено на основі дієслова уаіеге «бути сильним, здоровим, фізично спроможним на щось».— Петровский 67; Илчев 100; Таїсіє — Ноїт. II 727; Кіеіп 1688.— Див. ще Валентин.
валеріана (бот.) «Уаіегіапа оііісіпа-1І8 Б.», валер’янка; — р. валериана, бр. валяр’ян, валяр’янка, п. шаіегіапа, ч. ЬаЮгіап, слц. Уаіегіапа, болг. валериан, м. валеріан, валерщана, схв. валерщана, слн. Ьа1с1гі]ап; — запозичено з французької або латинської мови; фр. уаіегіапе походить від слат. уаіе-гіапа, яке виводять від назви місцевості Уаіегіа в Паннонії, звідки походить рослина, або від Уаіегіиз, імені середньовічного лікаря, що відкрив цілющі властивості цієї рослини. — Шанский ЗСРЯ І, 3, 11; Фасмер І 269; Паигаі 739; Кіеіп 1688.
[валєра (ходити)} «ходити безупинно (неспокійно), як приречений» Ж; — неясне.
[валєтка (польова)] (бот.) «агалик-трава, Лазіопе топіапа Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни форми волошка (польова) «тс.», яке може бути похідним від вдлот (пор.).
валет; — р. бр. валет, п. \са1е(, болг. вале(т); — запозичення з французької мови; фр. уаіеі (<уаз1еі) «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» походить від слат. *уа88и1Шшп або *уа88е11іііиш, зменшеної форми до слат. уа88из «слуга».— Шанский ЗСРЯ І 3, 11—12; Преобр. І 63; 81. \суг. оЬ-сусй 798; РЧДБЕ 131; Оаигаі 739; Кіеіп 1688.— Див. ще васал.
[валивбкий] «витрішкуватий» Ж; — складне утворення з основ дієслова валити (пор. вивалити очі) і діалектної форми іменника [вдкої з протетичним в; можливо, є народноетимологічною видозміною форми вирлоокий.— Див. ще валити, вирлоокий, око.
[валивочко] (бот.) «купальниця європейська, волове око, воливочко, Тгоі-1іи8 еигораеиз Б.» Мак; — результат злиття словосполучення волове око
«тс.» через стадію воливочко під впливом валити; початкова назва пов’язана з формою квітки, пор. ч. [уоізку око, Ьиіі-сі уока] «тс.».— Пор. валивбкий, воло-бчок.
валити «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою», валяти, валувати «рухатись масою», валькувати «робити стіни з вальків глини; обмазувати глиною; [викачувати, бити Бі]», вал «циліндр, що обертається; велика хвиля», [валежник] «бурелом» Ж, [валенки] «суконні штани», [валило] «сукновальня; дрючок Ж», [валівнйця] «злива» Ж, [валім] «тс.» Я, [валій] «сукновал», валок «качалка, частина грабель, борони», [валюга] «ледар», [валюка], валяка «тс.; [непотрібна річ До]», валун, [валюх] «пиріг з картоплі і пшона», [валява] «велика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж», валяльник, валяльня, валянець, валянок, валка «обоз», вальок «кавалок (глини)», [вальок] «качалка» Бі, валкий (про гончарну глину) «пісний», [валовшпий] «дуже лінивий» (про биків) Ж, валющий, валящий, валяний, валькуватий «схожий на вальок», [вальний] «густий, численний» Г, Ж, валом, [валькувато] (про ходу) «непевно, хитаючись», вивал, вивалювати «висолоплювати, витріщувати», відвал, відвальник, відвалка (спец.), відвальнйй, дова-люватися, зваляти «збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити», звал, [звала] «велика кількість» Ж, звалисько, звалище, [звалка] «натовп, рукопашна сутичка» Ж, зваляння (спец.), звальщик, звалювальний, [зваловйтий] «неповороткий, незграбний» ВеЗн, звальний, завал, завала «нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]», заваль, [завалина] «яма, провалля в полі Ме; руїна Ж; призьба; заноси», [завалище] «руїна» Ж, завалка «завалювання; [жердина для закривання проходу у воротах Л]», [зй-валки] «припухлі залози Ж; ангіна Мо; скарлатина; дифтерит Я; запор Я», [завалля], [завалюха] (хата) Я, [завалява] (снігу), завальний, [завалий] «незграбний, неповороткий», завалистий «обвалистий; багатосніжний (про зиму)», завалочний (спец.), [завалювальний], [за-
вальковий] «завалистий», [завилькуватий] «лінивий, неповороткий», [завальний] «якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; дорідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) Ж; такий, куди звалюють», завалящий, завалящий, [завалисто] «багато снігу», [завально] «дуже багато, переповнено» Дз, [завально] «тс.» Я, навал Г, СУМ, навала, навалка (спец.), навальник, [навальниця] «гроза, буря» Ж, навалочний, навалювальний, навальний, наповал, обвал, обвалище, обвалля, обвалення (спец.), обвалистий, обвалений (землетрус), [одвал] «обвал, падіння» Ж, перевал (у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк), перевалка, [перевалки] «залишки від прядіння мички» Л, [перевалля], [перевалок] «прохід», перевалочний, перевалистий, перевальний, перевалькуєа-тий, перевальцем, перевальки, переваль-ці, перевальця, [повала] «стеля», [пова-лина] «тс.» Ж, [пдвалець] «волосяний аркан», повальний «загальний, поголовний» Ж, [повалом] «покотом» Ж, привал, [прйвалок] «дошка, прикріплена спереду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для прикріплення полу Ж», [прйвалок] «заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей» ЛЧерк, провал, провалина, провалля, [проваль] «провал» Ж, прова-листий «обривистий, стрімкий» Ж, проваляти (спец.), розвал СУМ, Ж, розвилина, розвалище, розвалля, розвалюка, розвалюха, розваль, розвальні, розвал-куватий, розвилистий, розвалений, розвальцем, увал, увалистий; — р. валить, валять, бр. валіць, валяць, др. валити, валяти, п. ^уаііс, ^лгаїас, ч. уаіііі, уа-іеіі, слц. уаііі', уаі'аі', вл. шаііс, шаіес, нл. угаїіз, шаіаз, болг. валям, м. вали «валяє», схв. валити, слн. уаіііі, уаі]аіі, стел, вадити са, вадити СА; — псл. уаіііі, уа1]аіі «крутити, вертіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»; — споріднене з лит. уоііоіі (убііоіі) «катати», лтс. уа]аі «катати, вертіти», дінд. уаіаіі «крутиться; повертається», уаіауаіі «котить, повертає», двн. ^аііаіт «кипіти, бурлити», нвн. хуаііеп «тс.», лат. уоіуо «обертаю, качаю», гр. єЛбм «згинаю, звиваю»,
алб. уаіе «хвиля»; іє. *цо1-/уеІ- «крутити, вертіти, котити».— Шанский ЗСРЯ І 3, 12; Фасмер І 268; Преобр. І 63— 64; Москаленко УІЛ 42; Вгйскпег 599— 600; МасЬек Е8ЛС 676; БЕР І 116—117; 8кок III 562—563; Тгаиітапп 349— 350; МйЬІ,— Епсіг. IV 416, 533; К1и§е— Міігка 836; Таїсіє—Ноіт. II 832—834; ВоІ8ас^ 223—224; Регззоп Веііг. 539; Рокоту 1141—1143.
[валів] «корито (для худоби)», [ва-ливо, валув ВеУг, валюга] «тс.»;— слц. уаіоу «водопійне корито», схв. валдв «корито для худоби»; — запозичення з угорської мови; уг. уаіуй «корито для худоби» походить з тюркських мов; пор. дтюрк. олуї^ «жолоб», чув. валакктс.».— Балецкий 8і. зі. 9/1—4, 338; МасЬек Е8ЛС 555; МЬІТЕ8г ПІ 1084; Вагсгі 331; Егоров 46.— Пор. валоб.
валідол;— р. валиддл, бр. валідол;— через російську мову запозичено з французької; фр. уаіідої утворене на основі уаі іде «здоровий, міцний», що походить від лат. уаіідиз «сильний, міцний», пов’язаного з дієсловом уаіеге «бути сильним», за допомогою елемента оі, характерного для назв багатьох хімічних сполук, що зводиться до лат. оіешп «олія».— СІС 117; Шанский І 2, 91; І 3, 12.— Див. ще Валентин, олія.— Пор. автол.
валіза, валізка; — р. [валйзка], бр. [валіза], слн. уаііг; — запозичення з польської мови; п. шаііга походить від слат. уаіізіа, уаіезіа «клунок вершника» або від фр. уаіізе «чемодан, сумка» (іт. уа1і§іа), яке виводиться від гал. *уа1-«оточувати» або від ар. шаїїЬа «мішок для зерна».— Фасмер І 269; ЗСБМ II 39; 81 ™уг. оЬсусЬ 694; Маігепаиег 362; Саті11зсЬе§ 882; Паигаі 739; Кіеіп 1689.
[валка] «боротьба, війна, бій, наступ» Я, [валкі «тс.» Пі, [валечний] «славний, хоробрий, войовничий, воєнний» Пі, [вальчити] «змагатися, боротися» Я, ст. валка «боротьба, війна, бій, битва» (XIV ст.), валька (XV ст.), ва-лечньїй «воєнний, військовий, мужній, хоробрий» (XVI ст.), «великий» (XVII ст.); — р. ст. валка «війна, боротьба», бр. валка «бій», п. шаїка «боротьба»; — 326
очевидно, через польське посередництво запозичено з чеської мови; ч. уаїка «війна» виводиться від ч. ст. уаіеіі «воювати»; вважається спорідненим з хет. иаіЬ- «бити, нападати», свн. шаі «поле бою»,— ЗСБМ II 39; Вгйскпег 599; МасЬек Е8Л С 676; Вепуепізіе В8Б 33, 13.
[валоб] «товста дошка», [валібка] «затула; покришка» Ж; [валобік] «щось випорожнене, видовбане» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [валів] «корито (для худоби)» або [альбія] «корито для свиней».
[валбвшний] «приналежний» ЕЗб 4, ст. валовшньїй, валушньїй «тс.; гідний» (XVI—XVII ст.); — утворено від уг. уаі6 «придатний, призначений, гідний», похідного від кореня фінно-уг. уаі-«годитися, бути пристойним; бути родом (звідки)».— Дзже 8і. зі. 7, 161; ММТЕ8х III 1081; Вагсгі 330, 331.
[валонія] «дубильна речовина з жолудів малоазіатського дуба» Я;—п. уга1опе)а, шаііопеа «тс.»; — можливо, через польське посередництво запозичено з італійської мови; іт.уаііопіа походить від сгр. раЛауіа «вічнозелений дуб», пов’язаного з РоіХауод «жолудь», спорідненим з лат. §1апз «тс.», псл. геїдсіь, укр. жолудь.— 8\У VII 451; Егізк І 213; Кіеіп 142, 659, 1689.— Див. ще жолудь.
валторна, валторніст; — р. бр. валторна, п. шаііогпіа, ч. уаШЬогпа, болг. валдхорн; — запозичено з німецької мови через польську або російську; н. АУаМЬогп складається з основ іменників АУаІсі «ліс», спорідненого з дангл. 'леаісі «тс.», дісл. удіїг «земля, необроб-лене поле», можливо, також нвн. шіід «дикий», і Ногп «ріг», спорідненого з лат. согпц, кельт, сагпоп, гр. хєрає «тс.», псл. *когуа, укр. корова.— СІС 117; Шанский ЗСРЯ І 3, 12—13; Фасмер—Трубачев І 270; Горяев 38; Смирнов 70; Кораііпзкі 1032; Кіи^е—Міігка 309—310, 316, 835.— Див. ще корова.
валувати «сильно гавкати» (про собак); — неясне.
валуй — див. волуй.
[валун] (бот.) «вовнянка (гриб), А§а-гісиз песаіог Виїї.» Мак, [валуйко] «тс.» Мак;— очевидно, результат видозміни
назви грибів волуй, валуй під впливом валити, валун «гладкий камінь».— Див. ще волуй.
валюта, валютник; — р. бр. валюта, п. вл. шаіиіа, ч. слц. уаіиіа, болг. м. схв. валута, слн. уаійіа;— запозичено з італійської мови через посередництво російської і, можливо, польської та німецької мов; іт. уаіиіа «цінність, вартість» походить від лат. уаіеге «мати силу, коштувати».— СІС 117; Шанский ЗСРЯ І 3, 15; Фасмер І 271; Кораііпзкі 1031.— Дий. ще Валентин.
[валюш] «вальдшнеп», [валюшень] «тс.»; — очевидно, результат видозміни форми вальдшнеп під впливом валюша.— Див. ще вальдшнеп.
валюша «сукновальня», валютник, валюшня, [валучня, валуша Ж, валюш Ж, фолюші Умань, хвалюші, хвалюш-ник] «тс.», [фолюшар] «сукновал» Ж;— очевидно, запозичення з польської мови, видозмінене в результаті зближення з валяти; п. Гоїизг «сукновальня» походить від пізньолат. їиііаге (іоііаге) «валяти сукно», пов’язаного з лат. іиііо «сукновал», можливо, спорідненим з лит. Ьііаеіі «гримотіти», Ьіібепіі «стукати», Ьеїзіі «тс.», двн. Ьоіг «болт, шворінь».— Зіашзкі І 233; Вгйскпег 124; Таїсіє— Ноїт. І 560.
вальбія, вальбїйка — див. альбія.
вальдшнеп; — р. вальдшнеп, бр. вальдшнеп-, — запозичення з німецької мови; н. ХСаІсІзсНперїе, [АУаІсізсЬперре] складається з основ іменників АУаІсІ «ліс» і ЗсЬперїе (<двн. зперїа) «бекас», спорідненого з нім. ЗсйпаЬеІ «дзьоб», лит. зпараз «тс.».— СІС 118; Шанский ЗСРЯ І З, 13; Фасмер І 270; Булахов-ский Семас. зтюдьі 181; К1н§е—Міігка 667, 670.— Див. ще валторна.
валькйр—див. алькйр.
(вальний] «гарний, красивий» ВеЗа, ст. вальний (1538), валний «головний, великий, генеральний (1551); великий, пишний, бучний (XVIII ст.)»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. шаіпу з первинним значенням «сильний» пов’язане з уші «вал», шаііс «валити».— Вгйскпег 599.— Див. ще ва-лйти.
вальок, валькувати — див. валити, вальс, [валець], вальсувати;— р. бр. вальс, п. шаїс, ч. слц. уаісік, вл. ууаісік, болг. вале, м. вале, валцер, схв. валцер, вале, слн. уаісек; — очевидно, запозичено з французької мови через російську (діалектна форма — через польську); фр. уаїзе походить від н. АУаІгег (назва танцю; буквально «той, що крутиться»), похідного від шаігеп «крутитися», пов’язаного з двн. шаігап, дісл. уеііа, гот. у.а1і]ап «тс.», нвн. шаііеп «бурлити, кипіти», псл. уаіііі, укр. валити.— СІС 118; Шанский ЗСРЯ І З, 14; Фасмер І 270; 81. шуг. оЬсусЬ 693; Оаигаі 739; К1и§е—Міігка 836— 837.— Див. ще валйти.— Пор. вальці.
вальці, [валець] СУМ, Ж, вальців-нйк, вальцювальник, вальцювальний, вальцювати; — р. вальцьі, бр. вальцьі, п. шаіес, ч. уаісоуаіі «викачувати», слц. уаіес, вл. нл. шаіса, болг. валц-,— запозичення з німецької мови; н. АУаІге «каток» пов’язане з дієсловом шаігеп «крутитись».— СІС 118; ЗСБМ II 47; 81. шуг. оЬсусЬ 694; К1и§е — Міігка 837.— Див. ще вальс.
вам1 (дав. в. мн.), вами (ор. в. мн.);— р. бр. болг. м. схв. вам, др. вами, п. шат, ч. слц. уат, слн. уат, стел, валть;— псл. уапть (<*уо-т-), пов’язане з у у «ви» (<*уОз).— Фасмер І 271, 366; Преобр. І 102—103.— Див. ще ви.— Пор. вас.
[вам2] «мірчук» ДзАтл І, [вама] «тс.», ст. о...вам-& (XVI ст.);— болг. [вама] «вид мита; митниця»; — запозичено з угорської мови, частково через румунське посередництво; уг. уат «мито, митниця» (рум. уата «тс.»), очевидно, походить від перс, уат «борг, обов’язок».— Дзендзелівський ЛБ VIII 92; Доп. УжДУ IV 62; Дзже 8і. зі. 7, 161; ММТЕЗгШ 1084; Вагсгі 331; ОБКМ917.
[вамбак] «губка» Я;— р. ст. вамбак-ь «тс.»;—неясне; можливо, результат видозміни запозиченого рум. ЬшпЬас «бавовна».— Див. ще бомбак.
вамберець, ванберець — див. імбир, вампір; — р. вампйр, бр. вампір, п. шатріг, ч. уатруг, слц. слн. уатріг, болг. вампйр, [вапйр, в-ьпйр, вепйр],
м. вампйр, схв. вампйр;— запозичення з французької мови; фр. уашріге походить від нвн. Уашріг, джерелом якого є, очевидно, схв. вампйр, що є запозиченням з грецької мови; сгр. Рацлброд, що лежить в основі схв. вампйр, болг. вампйр, походить, мабуть, від незасвідченого стел. *влиіирт1 (<псл. *9рігь); менш вірогідне припущення (МасЬек Е83С 669) про походження схв. вампйр від цсл. вгнирг з дальшою появою м.— Шанский ЗСРЯ І 3, 16; ЗСБМ II, 50; Вгйскпег 594; БЕР І 117; Баигаі 740; 6аті11зске£ 883; КІіще— Міігка 811. — Див. ще упир.
[вамш] «вид одягу (куртка до пояса)» Я;— очевидно,запозичення з польської мови; п. [угатзг] «тс.» походить від нвн. ХСагпз «куртка» (<свн. шат-Ьеіз), яке було запозичене з французьких діалектів; фр. ст. хуатЬаіз «одяг під панцирем» походить від слат. м'ат-Ьазіит «стьобаний мундир, що одягався під панцир», яке зводиться до сгр. Рарфае «бавовна». — Кораіігізкі 1032; КагІочмісг 8<ЗР VI 68; К1и§е—Міігка 838.— Див. ще бомбак.
ванадій; — р. болг. ванадий, бр. ва-надьій, п. запасі, ч. уапасі, уападіиш, слц. уапасіішп, схв. ванадин, ванади-Іум; — запозичення з західноєвропейських мов; н. Уапасііит, Уапасііп, англ. уападіит є новолатинським терміном, утвореним шведськими хіміками, відкривачами елемента, від Уапасіїз, однієї з назв давньоскандінавської богині краси Фреї; дісл. Уападїз, очевидно, пов’язане з дісл. уап, у6п «надія», гот. тгепз «тс.», уЗЄпп «сповнений надії, прекрасний; можливий».— СІС 118; Волков 58—59; Фигуровский 59; Шанский ЗСРЯ І 3, 16—17; Кораііпзкі 1032; Ргегпсі-хубгіегЬиск 661; КІеіп 1690; ІбЬаппез-зоп 132—134.
ванда — див. фанда.
[вандак] «дорожна сумка» Ж;— неясне; можливо, походить від ч. уапсі-гак «мандрівник», яке зводиться до нвн. тгапсіегп «подорожувати, мандрувати».— Див. ще мандри.
вандал, вандалізм;— р. бр. вандал, П. угагкіаі, ч. слц. уашіаі, болг. ванда-328
лин, схв. вандал, вандалйзам, вандалство, слн. уапсіаі;— запозичено з латинської мови, можливо, через французьку (фр. уапдаїе) або німецьку (н. ХУапОаі); лат. Уапсіаіиз «людина з племені вандалів; (перен.) варвар, що нищить культурні цінності» походить від назви східно-германського племені, пов’язаної з нвн. 'лапсіегп «бродити», англ. у/апдег «тс.»; означає буквально «кочовик». — Фасмер І 271; Баигаі 740; К1и§е—Міігка 838, 863; КІеіп 1690.
[вандзар] «вид печива з начинкою» Ж, [вардзар] «круглий пиріг з кислого тіста» Мо, [мандзар] «корж з муки і зелені» Ме, [вандзаритися] «плакати, скаржитись» Ж;— запозичення з румунської мови; рум. уйггаге «пиріг з капустою» походить від уагга «капуста», пов’язаного з лат. уігісііа «зелень», похідним від етимологічно неясного УІ-геге «бути зеленим, бути сильним» (можливо, первісно спорідненого з жир).— УгаЬіе Йотапозіауіса 14, 178; Уіп-сепг 13; Ри§сагіи 175; АУаМе—Ноіт. І 797.— Див. ще жир.
вандри, вандрівець, вандрівка, ван-дрівний, вандрівнйк, вандрбвкаш, ван-друвати, ваньґровати — див. мандри.
[ваник] «вид куртки; недовга жіноча безрукавка» Кур;— очевидно, запозичення з польської мови; джерелом п. [ууапікі «тс.» є нвн. У'атз «куртка».— Див. ще вамш.
ваніль, ванілін; — р. ванйль, бр. ваніль, п. чмапіііа, ч. уапііка, уапіііе, уапуіа, слц. уапііка, болг. ванйлия, м. схв. ванйла, слн. уаш'1)а;— запозичено, очевидно, з французької мови; фр. уапіііе походить від ісп. уаіпіііа «ваніль (рослина і плід)» (ст. уаупіііа), зменшувальної форми від уаіпа (ст. уаупа) «стручок, кобура», що зводиться до лат. уа^їпа «оболонка, стручок», спорідненого з лит. убйіі «закривати, накривати», лтс. уази, уази, уазі «накривати».— СІС 118—119; Шанский ЗСРЯ І 3, 17—18; Фасмер І 272; БЕР І 118; Баигаі 740; СатіПзсЬе^ 883; КІеіп 1687, 1690; Маїсіе—Ноїт. II 725.
ванкйр, ванькйр, ванькір—див. ал-кйр.
ванна1, ст. у ванні (1599); — р. бр. ванна, п. \саппа, ч. уапа, слц. уапа, вл. \гап, мап)а, болг. вана', — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; н. Шаппе походить від лат. уап-пцз «віялка» за схожістю форми, кругло-видовженої; лат. уаппиз пов’язують з уепШаге «віяти зерно на току», що є похідним від уепіиз «вітер», спорідненого з псл. уеігь, укр. вітер.— Шелудько 24; Фасмер І 272; МасЬек Е8ЛС 676; К1и§е—Міігка 839; ЇУаІсІе—Ноігп. II 731.— Див. ще вітер.— Пор. вентилювати.
[ванна2] (бот.) «коров’як, УегЬазсит пі§гит Б.» Мак;— результат видозміни деетимологізованої назви [диванна (де-ванна)} «тс.», зближеної з ванна.— Див. ще дивина.
[ваннйк] (бот.) «конвалія, Сопуаііа-гіа ша)а1із Б.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з п. хуоппу або слц.. уоппу «пахучий, запашний»; пор. [воняк] «Соп-уаііагіа тиіііііога» ВеНЗн.
вантаж, [вантагаї «вантаж» Я, вантажник, вантажити, [вантужити] В Я 1968/4, навантага, навантажник, навантажувач, навантажувальний, розвантажник, розвантажувач, розвантажний, розвантажувальний; — зустрічається тільки в сучасній українській мові; загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з р. авантаж «перевага, виграш», від фр. ауапіа§е «тс.» (Фасмер І 58) або виводиться від ватага «банда розбійників; артіль» як результат вставлення н і уподібнення до багаж (Зегесй 7І81РИ 23, 146—167); можливий зв’язок з бентежити.— ЗСБМ II 53.
ванти (мн.; одн. ванта) «канати для кріплення щогл»; — р. вантьс, бр. ванта, п. хуапіу, болг. ванти «тс.»; — запозичено з голландської або німецької мови (у якій, можливо, з голландської) через російську; гол. шапі «канат, снасть, рибальська сітка» (спочатку «плетиво») пов’язане з хсіпсіеп «обвивати, намотувати».— СІС 119; Шанский ЗСРЯ ІЗ, 18—19; ССРЛЯ 2, 48; КІи§е— Міігка 838.— Див. ще гвинт.
[вантух] «тюк, мішок, лантух; живіт Ж, Я; грубе полотно (Шелудько)»,
[вантюхї «тс.» О, ЕЗб 10, ст. вантух-ь «лантух» (1545); — п. шапіиск (у/агііисЬ) «грубе полотно», ч. уапіисЬ «великий мішок; пузо»; — загальноприйнятої етимології не має; очевидно, запозичено через польську мову з німецької; розглядається як результат видозміни форми лантух (п. ІапіисЬ) «тс.» або як стягнена форма н. ЇУа^епіисЬ «полотно для воза», утвореного з основ іменників ЇУа§еп «віз», спорідненого з псл. уогь, укр. віз, і Тиск «сукно, полотно; мішок», спорідненого з двн. іиоск, днн. дфриз. док, гол. доек «тс.».— Оньїшкевич Ис-след. п. яз. 239; Тимч. 185; Вгйскпег 601; 81. 'Л'уг. оЬсусії 799; Маскек Е83Й 677; Маігепаиег 363; К1и§е—Міігка 796.— Пор. віз, лантух.
[ванчос] «дерево на клепки» Я, ст. ванчось «дерево з трьох боків оброблене, а з четвертого покрите корою; дошка на клепку; клепка» (1500); — р. ванчес «дубовий брус для суднобудування», ван-ч&с, ст. ванчус «тс.», бр. ванчос, ванчес «тс.», п. иапегоз (шапегоз) «оброблене дерево; клепки»; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось (Шелудько 25; Тимч. 185; Вгйскпег 600) через польське посередництво від н. ЇУа^епзскозз «панельна дошка», яке складається з основ іменників \\^а£еп «віз, екіпаж» і Зскозз «паросток, гілка»; пов’язується також (Карский РФВ 49, 13; Фасмер І 272; ЗСБМ II 54) з лит. уапсоз «брус для закріплення якоря», лтс. уапііз «тс.».
[вала] «місце, де стоїть вода; грузьке місце» ВеУг; — др. вапа «озеро, калюжа», болг. вапа «улоговина, яма», слн. уара «калюжа», стел. Вбпа «озеро, калюжа»; — псл. уара; —мабуть, споріднене з дінд. уарі «великий став», лит. йре «ріка», лтс. ире «ріка, потік», прус, шируап «хмара», менш імовірне пов’язання з еапнб, п. марно (Вгйскпег 601; Реіегззоп В81. ЇУогізі. 79) як позначення кольору болота.— Фасмер І 272; Кур-кина Зтимология 1970, 100; БЕР І 118.
вапно Г, СУМ, [вапна, вапня Ж, лапнд Ко], вапняк, [вапень\ «кальцій» Ж, [вапнеиь] «калій» Ж, [вапнйця] «вапняк» ВеБ, [вапнбк} «окис кальцію»Ж, [вапня-нець] «вапнистий шпат» Я, Ж, вапняник
«вапняковий шар землі» Я, [вапнянйця] «тс.» ВеНЗн, [вапельник] «той, що готує вапно», [вапняр Ж, вапацій Я] «тс.», [вапенник] «тс.; продавець вапна Пі», вапнище «вапнякова копальня», [вап-нянка] «тс.» ВеНЗн, вапнярка «піч для випалювання вапна; [яма з вапном Пі]», вапняний, вапняковий, вапнйстий «багатий на вапно», вапнястий Ж, вапнити, вапнувати, [оваплити] «поштукатурити» Пі; — р. [вапна, вапно], бр. вапна, др. вапь «фарба», вапьно «вапно», п. вл. нл. шарпо, ч. слц. уарпо, схв. вапно «вапно», []апно] «тс.», слн. арію; — псл. уарьпо, похідне від уарь «фарба»; — споріднене з прус, мюаріз «фарба», лтс. уаре «глазур»; менш імовірна припущу-вана (Преобр. І 64; Фасмер ГСЗ 2, 294; З, 42; МасЬек Е8ЛС 677) можливість походження від гр. Раїрт; «забарвлення».— Фасмер І 272; ЗСБМ II 55; Вгйскпег 601; 7І81РН 49, 218; Реіегззоп В81. ШогШ. 79.
[вапорт] «випар», ст. вапор'в (XVII ст.);— п. імарогу «випари»; — запозичено з латинської мови, очевидно, через польську; лат. уарог зіставляється з дінд. уаіі «дме»; входить до складу технічних термінів вапдри, вапоризатор, вапориметр.— Тимч. 185; Кіеіп 1691; А¥аМе—Ноїт. II 732.
[вапорець] (бот.) «солодка, локриця, СІусуггИіга Б.» Ж; — очевидно, результат контамінації слів [лак(р)риця] «тс.» і ст. вапор «пара, видих, піт» у зв’язку з тим, Що корені рослини здавна вживались як пом’якшувальний, відхаркувальний засіб, особливо, у складі «грудного чаю»; можливий взаємовплив на польському грунті: п. Іакгуща «локриця» і імарогу «випари».— Див. ще локриця, вапорт.
[вара] «геть, не смій, стережись», [варе], ст. вара «тс.» (XVI ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. \уага «тс.» пов’язане з луагоімас «пильнувати» (Вгйскпег 601), звідки виводиться й укр. варувати.— Оньїшкевич Ис-след. п. яз. 239.— Див. ще варувати.
[варавити] «гуркотіти, гриміти» Я;— очевидно, в якийсь спосіб пов’язане з п. хугга'л'а «галас, гамір, шум», ч.
угауа «тс.», слц. угауа «тс.; говір», угауіеі' «говорити», болг. врява «галас; [слово]», р. врать «брехати», врач «лікар», які виводяться від іє. *цге-/иег-«говорити» або зіставляються (МасЬек Е8ЛС 702) з схв. врвети «кишіти, товпитися».— Вгйскпег 633; БЕР І 183, 193; Рокогпу 1162—1163.— Див. ще ректи.
варакбба — див. ворохобити.
[вараничка] (бот.) «айстра, СаІІізіе-рЬиз скіпепзіз Хеез.» Мак; — неясне.
[варапанік] «хліб з недоброякісного борошна» Л;— зіставляється (Меркулова Зтимология 1977, 101) з і є. *Цегр- «вертіти».
[вараскати] «перевертати (сіно)»; — неясне.
[варахббник] (бот.) «вербозілля, Бузі-шасЬіа уцЦщгіз Б.» ВеЛ, [варохобник] «тс.» Мак; — неясне; можливо, пов’язане з [варакбба] «заворушення, заколот», ворохобити «бунтувати, ворушити».— Пор. ворохобити.
варвар, варварство, варварйзм, ст. варвари (XVII ст.); — р. бр. варвар, др. варвара, вар?>варт>, ч. слц. вл. Ьаг-Ьаг, нл. ЬагЬаг, болг. варварин, м. вар-вар(ин), схв. варварин, барбар, бд.рба-рин, слн. ЬагЬаг, стел. вар(т1)Еаріі;— запозичення з грецької мови; гр. 0ар-Росрод «чужинець, не грек; некультурний, грубий, жорстокий» разом з дінд. ЬагЬагаЬ «той, що заїкається» являє собою звуконаслідувальне редупліка-тивне утворення і, на думку деяких дослідників, походить з шумеро-ваві-лонського джерела (шумер. ЬагЬаг «чужинець», семіто-вавілонське ЬагЬаги «чужий»); спочатку слово означало невиразну, незрозумілу мову, пізніше набуло переносних значень; укр. варваризм походить від фр. ЬагЬагізте, що зазнало впливу варвар.— СІС 119; Тимч. 186; Шанский ЗСРЯ І 3, 19; Фасмер І 274; Преобр. І 65; Ргізк І 219—220.
Варвара, Варка Б і, варварити «святкувати день св. Варвари», ст. Варвара «кріпка а (бо) ероґаа» (1627); — р. болг. Варвара, бр. Варвара, Барбара, др. Варвара, п. ВагЬага, ч. ВагЬага, Ваг-Ьога, слц. ВагЬога, вл. ВогЬога, слн. ВагЬага, стел. Варвара; — через старо-
слов’янську мову запозичено з грецької; гр. ВарРара — жіноче ім’я, паралельне до чоловічого ВарРарод, утвореного на основі прикметника Раррароє «варварський, іноземний».— Сл. вл. імен 236; Петровский 68; Илчев 102.— Див. ще варвар.
(варварки] «вид уставок у сорочках»; — неясне; можливо пов’язане з р. [варварка] «висулька, китичка, підвіска; мотузка для прив’язування собак; шнурок для взуття», яке разом з укр. вервечка може бути виведене від іє. *уєг- «в’язати; мотузка».
[варвбдити] «здіймати метушню, створювати безладдя, плутанину» Ж, [варвідувати] «шуміти, робити розгардіяш Ж, Я; ревіти Ж; стріляти ЕЗб 26», [варвідня] «розгардіяш, сум’яття» Я;—не зовсім ясні утворення, можливо, пов’язані з [гарведа] «сварка», яке могло зазнати впливу слова варйвода «вередлива людина, що змучує інших своїми причіпками», яке складається з основ дієслова варйти та іменника вода.
[варґа1] «губа», [варга, вбрга] «тс.»> [варґач] «губатий» Ж, [варҐи] «підборіддя, борода» Ме, [варґуля] «губа; губата жінка Ж», [варгатий, варґатий], ст. варга (XVII ст.); — р. [варга] «рот», ч. слц. [уаг§а] «морда (корови, коня)»;— запозичено з польської мови; п. хсагца «губа» зіставляється з лат. гП§а «зморшка, складка», лит. гайказ «тс.», що походять від іє. *ги£-, *гик-, пов’язаних з *цег£-, *иегк- «вертіти, гнути»; семантичний розвиток тут паралельний до розвитку губа від гнути (*§ьЬ-п9Іі); очевидно, псл. *у'ьГ§а означало не всю губу, а тільки її верхню чи нижню м’ясисту частину.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 239; Тимч. 186; Ильинский ИОРЯС 23/1, 164—165; Вгйскпег 602; МасЬек Е8.ІС 677; Оіг^Ьзкі ІсІ£. РогзсЬ. 39; ЇУаМе—Ноїш. II 448—449.
[варґа2] «дубильня, шкіряний завод» ВеУг, [варґарь] «чинбар» ВеУг, [вартованій] «дубити шкіру» ВеУг, [уварджи-ти, уваржити] «тс.» ВеУг; — слц. [уагцаї «чинбар»; — запозичення з угорської мови; уг. уаг£а «швець» пов’язане з уагг «шити» фінно-угорського похо
дження (пор. мар. иг^Ь- «шити», комі, удм. мит- «тс.»).— ВеУг 206; Вагсгі 332.
варган «дримба, музичний інструмент, на якому грають губами», [вирган] «орган», [вірган, вігран] «тс.»; — р. [варган] «орган, музичний інструмент», ч. уагЬапу «орган»; — видозмінене запозичення з середньогрецької мови; сгр. аруатоу походить від гр. оруатог; існує думка, що а з’явилось у слові на російському грунті (Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 118); мало обгрунтоване припущення (Горяев 39) про зв’язок слова з п. чуаг§а «губа», прус, смагзиз «губи».— Булаховський НЗ КДУ V/!, 89—90; Фасмер І 274; Преобр. І 65; Еіесіїегоуа БЕ 86, 305—308; МасЬек Е85С 677; НоІиЬ—Буег 501.— Див. ще орган.
[варгуль] «сорт яблук» Я; — р. вар-гульки; — пов’язується з назвою річки Воргол на Чернігівщині й Орловщині,— Меркулова ЗИРЯ II 79—80; Соболев-ский Лингв. и арх. зам. 2.
[вардзель] «частина жорен» Ж, [вар-жіль] «дерев’яний циліндр або трикутник у отворі нижнього жорна, куди проходить залізне веретено»; — запозичення з польської мови; п. [чуагсігіеі, шагсігеї, іогсігеї] «тс.» етимологічно неясне.
[варе] «чи можливо це» Ж, [варі] «хіба» Мо, [варко] «може, ймовірно», [варкось] «тс.», [вера] «мабуть», [вере] «чи справді; невже»; — ч. [уага(Ье)], слц. уагі «хіба, мабуть»; — не зовсім ясне; виводиться від рум. оаге «хіба, невже», джерелом якого є лат. *уо1еі (=уи1і) «він хоче», споріднене з гот. хуіІ]ап «хотіти», лит. уііійоз «сподіваюсь», укр. воля (ЗсЬеІисІко 128; Уіпсепх 14; Иі(й-Агта^ та ін. Кошапозіауіса 16, 92; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 178; \Уа1-сіе—Ноіт. II 828—830); іноді припускається, що укр. варе разом із слц. уагі походить від варувати, як п. шага «геть, стережись», з розвитком значення від застереження до сумніву, непевності, питання, а укр. варко, варкось походять безпосередньо від п. шага (Сгап-Іаїй 417—419).— Пор. вара, воля.
[вареха] (бот.) «кохлеарія, СосЬІеагіа оПісіпаїіз Б.» Мак, [варешниця] «тс.»
Мак;—р. [варуха], п. и'агг^сЬа, хса-ггисЬа «тс.»; — очевидно, калька латинської назви; пор. лат. сосЬІеаг «ложка» і укр. [варйшка, варешка, вареха] «ополоник», п. [хуаггесЬа], хуаггдсйеху «дерев’яний черпак».— Див. ще варйти.
варйти, вар «спека; варена смола; мазь для дерев; окріп; [кількість для варіння за один раз; узвар]», [вара] «кухарка» Ж, [варба] «варіння» Ж, [ва-ревня] «комора для картоплі і капусти» Я, [варево], варена «вид напою», вареник, [варенйна] «варене, страва» Ко, варениця, [варенички] «медоносна рослина» Я, варенична, варення, варенуха «вид напою», [вареха] «ополоник», [варешка, варешниця Ж, варйшка] «тс.», вариво «те, що вариться; варіння; [квашенина Л]», [варййка] «горщик; приміщення для готування їжі тваринам» Л, [варило] «варіння», варильник «робітник, що займається варінням сумішей; [великий горщик Бі]», [варівник] «посудина для варіння страви» Ва, [варій] «вариво, страва» Ж, [варійка] «маленький горщик», [варійник] «вид кухонного горщика», [варінка] «варіння», [варінник] «вид горщика», [варінча] «невеличкий горщик, достатній для двох», варка, варниця «солеварня», [варня] «варіння Я; кухня; солеварня Ж», [варбта] «спека» Я, [вароха] «вид напою» Ж, [варунок] «вариво, приварок», [варя] «варене, вид страви», варяниця, «варениця», [ва-рянка] «страва з капусти», [варьбха] «вид напою», варильний, варйстий, варкий, [варнйй Ж, варнянйй Ж, варовйй], [варбвний] «призначений під квашенину» Л, варко «жарко, душно», [взвар] «узвар» Ж, вивар «відвар», виварка, виварки, виварний, виварювальний, відвар, відварений, відварнйй, зварювати (тех.), [зваряти] «золити шмаття» Ж, [зварич] «солевар» Ж, зварка, зварник, [зварок] «відвар» [Ж, зварювальний, зварювач, [зварйльний] (тех.) Ж, зварний, зварювальний, заварка, [заварка] (вид страви), заварний, заварювальний, наварювати (тех.), навар, наварка, наваристий, наварний, наварний, [невара] «погана хазяйка, яка не вміє варити», [неварка] «сироватка» Ж, [недоварка] «шлак, окалина» Ж, [одаряти] «варити, кип’яти-
ти» Ж, обварювальний, [переваруха] «жінка, що продає гарячі страви», повар «кухар» СУМ, Ж, повариха, поварня «кухня», поварчук, [поварувати] «кухарювати» Ж, [прйварка] «гарнір» Ж, [приварок] «тс.» Ж, [рбзвар] «кип’ячий відвар» Ж, [розварня] «лінива жінка», розварний, увар (спец.), [увар] «відвар» Ж, уварка (спец.), уварювач (тех.), уварювальний (тех.), узвар;—р. варйть, бр. варьіць, др. варити, п. хуаггус, ч. уагііі, слц. уагіі', вл. хуагіс, нл. XVа^І8, болг. варя «варю», м. вари «варить», схв. варити, слн. уагііі, стел, варити; — псл. уагііі «варити», пов’язане з уьгеіі «кипіти»; — споріднене з лит. уегби, уігіі «бурлити, кипіти», лтс. уегсіи, уігі «кипіти» (балтосл. *уег- «кипіти, клекотіти»), вірм. уагігп «горю», нвн. англ. ххаггп «теплий», алб. уогЬє «горщик для варіння»; іє. *иег-«палити».— Шанский ЗСРЯ І 3, 21; Фасмер І 273; ЗСБМ II 70; МасЬек Е81С 677; НоІиЬ—Кор. 425; БЕР 1122; 8кок III 622—624; Кіеіп 1730; ЗбЬаппеззоп 418—420; К1и£е—Міігка 840; Джаукян 266; Рокоту 1166.— Пор. вир, вріти, ізвір.
варіант, варіація, варіювати; — р. болг. вариант, бр. варьіянт, п. XVа-гіапі, ч. уагіапіа, слц. уагіапі, вл. XVа-гіапіа, м. вари]анта, схв. варіанта, слн. уагіапіа; — запозичення з французької мови; фр. уагіапіе походить від лат. уагіапз, -пііз, дієприкметника від дієслова уагіо «роблю пістрявим, урізноманітнюю, змінюю», пов’язаного з уагіиз «різноманітний, різнобічний, капризний», яке виникло, на думку Перс-сона, на основі *ий-го- від іє. *нЗ- «вертіти».— СІС 119; Шанский ЗСРЯ І З, 20; Кораіігізкі 1033; НоІиЬ—Ьуег 501— 502; БЕР І 120; Младенов 58; Кіеіп 1691, 1692; ЇУаІсІе—Ноїш. II 734; Регз-зоп Веііг. 496.
варівкйй, варівнйй, варівко, варів-нб — див. варувати.
[варіят] «божевільний», [варіюватий] «тс.» ЕЗб 10, [зваріятіти] «збожеволіти», [звар'ювати] «тс.»; — бр. вар’ят «тс.»;— запозичення з польської мови; п. хмаг]аІ «тс.» походить від лат. уагіаіиз, дієприкметника від дієслова уагіо «змі-
нюю», отже означає букв, «змінений, відмінний (від нормальної людини)».— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 239; Вгйскпег 602.— Див. ще варіант.
[варка] «голова риби»; — неясне; можливо, пов’язане з схв. варка «хвіст риби», яке вважається запозиченням з угорської; уг. їагк «хвіст» є похідним від їаг «зад», спорідненого з манс. раг «назад», хант. руг «ззаду», фін. рега «кінець; корма» (Зкок III 566; Мікі. Е\У 376; ММТЕЗг І 841; Вагсгі 73); може бути зіставлене й з дієсловом варйти (з риб’ячими головами варять юшку).
Варлам, Варлаам, ст. Варлаам (1471), Варлаам'ь «сьін благь» (1627);—р. бр. Варлаам, п. Вагіааш, болг. Варлам, Варлаам, цсл. Едрдамту, — через старослов’янську мову запозичено з грецької; походження гр. ВарХаар, остаточно не з’ясоване; джерелом його вважають грузинське Ваіауагі, що походить від дінд. ВЬа^ауап «шановний» (епітет Будди), яке є результатом видозміни сір. ВїгІаЬа (Сопзіапііпезси 167).— Илчев 102.
Варнава, ст. Варнава «сьін утішеній» (1627); — р. бр. болг. Варнава, п. слн. ВагпаЬа, ч. ВагпаЬаз, стел. Едр-кака, Еартімдвд; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Вощуарощ походить від гебр. Вагпе-ЬЬиаЬ (Ваг-ИаЬа) «син умовляння, втішання», де Ьаг «син» є словом арамейського походження.— Сопзіапііпезси 166; Баигаі Бісі. без погпз 27.
варнак «каторжник; збіглий каторжник»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. варнак «тс.; (лайл.) злий, недобрий» неясного походження (Фасмер І 275); можливо, запозичене з якоїсь тюркської мови,— пор. тат. ст. урламак «красти», чув. варла «тс.», варлакан «той, що краде».
варнякати «базікати; говорити нерозбірливо», [варнячити, вернякати Ж] «тс.»; — р. [варакать] «робити невміло; базікати», [варнакать] «базікати, молоти; робити як-небудь», [варначить] «кипіти»; — неясне; зіставляється (Кур-кина Зтимология 1965, 184—188) з лит. Уагуїі «гнати; переслідувати; вести; ру
хати, штовхати», лтс. уегі «бігти» і виводиться від іє. *пег- «повертати, давити, рухати»; можливо, в основі лежить звуконаслідування (пор. варчати, воркотати)-, може бути також афективним утворенням, пов’язаним з [варити] «говорити, умовляти» (пор. також варити воду) або з вернути (через вернякати).
[варош] «місто» ЕЗб 4, [варошани] «міщани» ЕЗб 4, [вардський] «міський» ЕЗб 4, ст. варош-ь «місто» (XVIII ст.);— п. [усагозг] «мала фортеця», слц. [уагоз] «місто», болг. [варош] «центр міста, стара (укріплена) частина міста», схв. варош «місто»; — запозичення з угорської мови; уг. уагоз «місто» є похідним від уаг «фортеця», що зводиться до дперс. сперс. уаг «стіна; будова», дперс. уага «укріплення; захист» (дінд. уага- «тс.»), пов’язаних з дперс. уаг- «обгортати, закривати», спорідненим з дінд. угпоіі «обгортає, охоплює», псл. *уег(і «замикати», укр. вір «жердина в огорожі».— Тимч. 188; БЕР І 121; Зкок III 566—567; Вагсгі 332; ВагІЬоІогпае 1360, 1411; Угіез АЕЇУ 655—656.— Див. ще вір.
Варсонофій, ст. Вар[с]онофіа (XV ст.), Варсонофій, Варсону^ій, Варсу-нофіа (1627); — р. Варсонбфий, стел. Едрсомофии; — через старослов’янську мову запозичено з грецької в се-редньогрецький період; гр. Варсгамоо-<рю2, можливо, є ім’ям єгипетського походження (Святці 1951), що означає «великий син божий».
варта, [вартйна] «сторожа» Я, вартівник, [вартник, вартарка, вартарня], вартівня, [вартовйк], вартовий, [вартов-нйчий], вартувати, ст. вартовати (XVI ст.); — бр. варта, п. м/агіа; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нвн. АМагіе «сторожова башта, спостережна вежа» разом з двн. усагіа «підглядання, місце для підслуховування», дангл. хуеагсіе «вартування», англ. хмагсі «тс.» є дієприкметниковим утворенням від дієслова \са!ігеп «берегти», спорідненого з лтс. УЄгііез «дивитись, помічати», лат. уегегі «дивитися з глибокою пошаною», гр. брам «дивитись».— Шелудько 25; 81. \ууг. оЬсусЬ 800; К1и§е—Міігка 834, 840—841.
вартий, варт, [вартівнйй] «вартий», [вартний] «цінний, гідний», [вартбвний] «важливий, значний» Ж, [вартостний] «цінний, значний» Ж, вартість, [варт-лйвість] «значення, чеснота» Я, [варту-нок] «вартість, цінність», [вартати] «коштувати», [вартувати] «мати цінність, коштувати» Ж; — бр. вартьі, п. 'Л'агі, ідлагіу; — запозичено через польську мову з німецької; нвн. хсегі «дорогий, вартий», свн. хуєгі(сі), двн. хуєгсі «тс.» споріднене з ав. ауагаіа- «цінність, маєток», кімр. й’Л'егЯі «ціна».— Шелудько 25; НісЬЬагсіі 110; Вгйскпег 603; К1и£е—Міігка 856.— Пор. веред, вред.
[вартуга] «ватага розбійників; отара овець» Ж; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни слова ватага під впливом варта чи похідне утворення від останнього з афективним суфіксом -уга.
[варувати] «зберігати, берегти, остерігати», [варунок] «попередження, умова Пі; захисна берегова споруда Ж; де-рево-насінник ЕЗб 10», [варуватися] «стерегтися, соромитись; мати намір Пі», [варівкий] «нерішучий; небезпечний», [варівнйй] «тс.», [варувкйй] «соромливий», [варівко] «небезпечно; незручно», [варівнб] «тс.», [варко] «небезпечно», [за-варувати] «забезпечити, зберегти»; — р. [варовать] «оберігати», [варять] «попереджати, оберігати», [варить] «тс.», бр. [варавсщь] «обумовлювати», др. варовати «зберегти, захистити», п. ’Л'агом/ас «стерегти, застерігати», ч. уагоуаіі «попереджати, застерігати», слц. уагоуаі' «тс.», болг. варам, варвам «не непокою», схв. вдрати, варовати «оберігати» слн. уагоуаіі «тс.»; — очевидно, спільнослов’янське запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. (Ьі)хуагоп «зберігати, берегти», нвн. и'аіігеп «тс.»); необгрунтовано вважається (МасЬек Е8ДС 678) власним слов’янським, спорідненим з німецьким.— Фасмер І 275; ЗСБМ II 56—57; Вгйскпег 601; БЕР 1119; Зкок III 565—566; Мікі. ЕА¥ 375,—Див. ще варта.— Пор. вара.
[варудити] «нудити»; — очевидно, результат видозміни форми марудити (пор. мандрувати від вандрувати).
[варунок] «біль у животі, гази»; — неясне; можливо, пов’язане з дієсловом варити.
[варуцкати] «бруднити» Ж; — очевидно, афективне утворення; може бути зіставлене з болг. варбсам «побілю вапном», м. вароса «тс.», які походять від вар «вапно», пов’язаного з варя «варю, готую».
Варфоломій, ст. ВалфромЬи (бл. 1350), Варфоломея (XV ст.), Вар-О-оломей «сьін завішуючого водьі або сьш радо-сти» (1627); — р. Варфоломей, бр. Вар-фаламей, п. Вагіїотіе), ч. Вагіоіоте), слц. Вагіоіогпе], вл. Ва(г)ігоігп, нл. Вагігатиз, Вагіуі, болг. Вартоломей, слн. Вагіоіоте], стел. Еаргтодомфц Еардодомеи; —через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Вар’&о-Хоцаїод походить від арамейського (арамейсько-грецького) імені Ваг-Таїтаі «син Толмая», що складається з арам. Ьаг «син» і імені Таїгпаі, яке вважають похідним від гр. ПтоХєрсиод «Птоло-мей», пов’язаним з локерім (лтоХєрє®) «веду війну».— Сл. вл. імен 203; Пет-ровский 69; Илчев 102; Раиі КЕ VпЬ. 9.— Див. ще полеміка.
[вархляк] «дике порося, підсвинок» Ж, [вахлюк, вахляк, верхляк, верхлюк] «тс.» Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. \уагсЬ1§, мгагсЬІак «тс.», можливо, походить від нвн. Еег-кеі «порося» або свн. уєгЬєііп, двн. ІагЬіІї(п) «тс.», що за походженням є демінутивами до двн. їаг(а)Ь «свиня», спорідненого з гр. лбрход, лат. рогсиз «тс.», лит. рагзаз «порося», псл. *рогз§, укр. порося-, Брюкнер заперечує думку про запозичення польського слова з німецької мови, вважаючи його праслов’янським і зіставляючи з лит. уегзіз «теля, віл», прус, хуегзііап «теля», лат. уеггез «вепр», дінд. УгзаЬ «бик», угзпіЬ «чоловічий», ав. уагзпі- «баран».— Шелудько 25; Вгйскпег 602; К1и£е—Міігка 193.
[вархола] «сварка, лайка» Ж, [вар-хольня] «тс.» Ж, [верхола] «тс.; неприємна справа» Ж, [вархблити] «підбурювати, дражнити, лаяти» Ж, [верхблити] «тс.» Ж, ст. вархола (вархол-ь) «колотня,
звада, спір, суперечка» (1641), вархол-никь «схильний до вархолу» (1607); — бр. Івархал] «шум, содом»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. мщг-сйої «баламут; (ст.) колотнеча, сварка, чвари» походить від [хсагсії] «гнів», яке зіставляється з слн. угзєіі «шуміти, шелестіти» і, менш переконливо, з укр. вброх. — Тимч. 189; ЗСБМ II 68; Рі-сйііагсії ПО; Вгйскпег 601.— Пор. ворох.
[варцаб] «лутка, підвіконня, одвірок», [варцаба] «лутка; валки згромадженого сіна Ж», [варцабниця] «шашечниця» Ж, ст. варцабьі «шашки» (XVI ст.), варцабница (1642); — бр. [варцабьі] «шашки», [арцабьі] «тс.»;—запозичення з польської мови; п. ’Л'агсаЬу «шашки» походить від ч. угЬсаЬу «камінці, кості для гри», складного слова, пов’язаного з свн. хсигЬаЬеІ, перша частина якого аупгі «кидок» (від мгегїеп «кидати», спорідненого з лит. уегріі «прясти»), перекладена на чеську мову основою угЬ «тс.», спорідненою з укр. вергати «кидати», друга гаЬе! «шашечниця», двн. гаЬаІ «тс.», походить від лат. ІаЬиІа «дошка, картина, карта».— Шелудько 25; Тимч. 190; Вгйскпег 601; КораІіп-зкі 1033; МасЬек Е8йС 700; Мікі. Е№ 383.— Див. ще вергати, табель.
[варцюх] «макогін» Я; — запозичено з польської мови, очевидно, усним шляхом; п. [мйегсіосЬ] «тс.» зазнало при цьому впливу з боку п. [хуагсіес] «вертіти», [хУагсіпзкіГ «дуже швидкий», фонетичних варіантів до мйегсіес, шіегсіс, від яких воно походить.— Див. ще вертіти.
[варчати] «нявкати» ВеУг, ст. варчати «гарчати, виражати злість»; — дієслово звуконаслідувального характеру, мабуть, польського походження; п. хсагсгес «гарчати, бурчати» споріднене з укр. вдркати.— Тимч. 190; Фасмер І 356.— Див. ще вдркати.
[варш], зменш. [варшал{рч)ок] (у виразі варта дати,— очевидно, із значенням «збудити»: «Заснула кухарочка, треба їй варшалочка, треба їй варша дати, щоб дала вечеряти»); — неясне; можливо, походить від лтс. уагз «мідь» (тут у значенні «мідна монета»), яке могло
проникнути у вираз пинхви (тим(н)фи) дати «збудити сплячого, вдуваючи в ніс дим від підпаленої вати», замінивши в ньому близьке за значенням слово пинхва (тим(н)фа) «польська монета вартістю в півзлотого (15 грошів)»; може бути пов’язане і з маршалок (у значенні «наречений»),
[варюга] «западина, глибока яма» ВеЕІЗн; — неясне; можливо, наслідок контамінації слц. уагак «казан для варіння» (похідне від уагіІ\«варити»), вжитого у значенні «глибока яма» (пор. як семантичні паралелі р. [котел] «западина, глибока яма», нвн. Кеззеї «казан; улоговина», порт, саїйеіга «казан; бухта», рум. §ауап «дерев’яна миска» — укр. [ґаван] «улоговина»), і яруга-, можливо також, що компонент -юга слід розглядати як аугментативний суфікс.
варяг «представник давньоскандінавської етнічної групи; [міцний чоловік; півскирти сіна Я І»; — р. варяг, бр. вараг, др. варяги, п. \Уаге§; — запозичено в давньоруську мову з давньоскандінавської; дісл. у8Єгіп§г (уагіп§г) «норманн на службі у грецького імператора» походить від уаг «віра, заклад, обітниця, обіцянка», спорідненого з дангл. хузєг «угода, обіцянка, віра, вірність, дружба», двн. хуага «довірливість, милосердя», псл. уега, укр. віра-, мало переконлива гіпотеза про те, що варяг є варіантом назви франків, який виник у середовищі аварів, стосувався спочатку германців взагалі і був засвоєний слов’янами від аварів (Шахматов Древн. судьбьі 47); позбавлені підстав також спроби відмовитись від скандінавської етимології і пов’язати слово із слов’янським вара «присяга, клятва» (Черньїх Филол. науки 1958/1, 29), яке саме є, можливо, германізмом (Трубачев КСИС 25, 94—95), або вивести цю назву від гіпотетичного грецького слова *рара-у-701 <*рар^а-[Оі «рознощики вантажів, товарів», тобто купці (Зіеїїеп Н81 32/1, З—11).—Шанский ЗСРЯ І 3, 21—22; Фасмер—Трубачев І. 276; Преобр. І 66—67; Зіепсіег-Реіегзеп ХІ81РН 4, 50; АРЬ8сапсі. 6, 26; ЗсЬ’Л'агг ХЇ81РН 2, 105, 117; 5, 133; Угіез АЕ\У 671—672; Еаїк—
Тогр II 1403; Лоїіаппеззоп 153—154; Кіеіп 1601, 1704 —Див. ще віра.
вас (род. в. мн.); — р. бр. болг. м. вас, др. васті п. вл. нл. п'аз, ч. слц. хаз, схв. вас, слн. уаз, стел, влеж; — псл. уаз-ь пов’язане з ху «ви»; — споріднене з прус, мгапз, дінд. май, ав. х&, лат. уОз; іє. иОз-з-.— Фасмер І 276, 366; Преобр. Г 102—103; Вгйскпег 63; Но-ІнЬ—Кор. 426; Зкок III 584; АМаІсіе— Ноїт. II836; Рокогпу 514.— Див. ще ви.
[васаг] «чумацький віз; ящик на возі, віз із ящиком Ме, Мо», [васага] «тс.» Мо, [васач] «віз, навантажений сіллю» Ж, ст. васажок (XVIII ст.); — п. хсазцщ Іаз4§, хуазнп^ «верхня частина воза (без коліс)», ч. розм. їазнпек «тс.»; — очевидно, досить давнє запозичення з польської мови (про давність запозичення — не пізніше XV—XVI ст.— свідчить передача п. ц українським а, що вказує на вимову ц як а носового, характерну для старополь-ської мови); польські форми походять від свн. їаггип£е «бочка, облямівка» (пор. нвн. Еаззшщ «оправа, облямівка»), пов’язаного з дієсловом їаггеп (нвн. іаз^еп) «охопити; вставляти в оправу» та з іменником Іаг «сховище; посудина; скриня» (двн. уаз «посудина», нвн. Рай «бочка»), спорідненими з дісл. їаі «посудина», англ. уаі «бочка; ночви», можливо, також з лит. рйосіаз «горщик»; малоймовірним є припущення (Кагіо-мйсг 8 XV І 724) про походження п. їа-зц§ від фр. їа^оп «опорядження, оздоба; фасон» через усне німецьке посередництво.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 239; Тимч. 190; Шелудько 25; Вгйскпег 603; Маігепапег 364; К1п£е—Міігка 185; Кіеіп 1693.— Пор. фаска, фасувати.
васал; — р. вассал, бр. болг. васал, п. мгазаі, ч. уазаі, слц. уахаі, м. вазал, схв. вазал, слн. уахаї;—запозичення з французької мови; фр. уаззаі походить від слат. уаззаііиз, пов’язаного з уаз-зиз «слуга»; останнє є словом кельтського (галльського) походження, пор. гал. (Па£о-)иаззи8 (особове ім’я), а також дбрет. ииаз, брет. £ешаг «слуга», кімр. корн. §\уаз «юнак, слуга», ірл. їозз «слуга», що зводяться до іє. *иро-336
зіЬо- (пор. споріднене дінд. -ира-8ІЬа-пага «опіка, служба»), перший компонент якого *иро- (>пкельт. *м'о->гал. мш-) відповідає дінд. цра «понад», гр. оло «під», гот. іир «вгору», нвн. аиї «на», другий зіію- (>пкельт. *(зоз> >гал. -8зиз) відповідає дінд. зШа- «стояти», лат. 8Іо «стою», псл. зіаіі (5(0(9), укр. стати.— СІС 120; Шанский ЗСРЯ І 3, 23; Преобр. І 67; Вгйскпег 639; БЕР І 122; Паигаі 741; Кіеіп 1693; Льюис—Педерсен 26, 53.— Див. ще стати.— Пор. валет.
[васець] «мокрий лишай на крижах або спині коня» Я, [васца] «тс.» Я; — р. Івосца] «лишай на руках, що викликає сверблячку; лишай біля хвоста коня; хвороба очей у птахів», болг. в-ьеца «прищ, бородавка; трава, якою лікують сверблячку на ногах», вт>сца «свербляча слизиста пухлина на руці або нозі; жіночий статевий орган; [(бот.) очиток, 8ейит Б.]», віяица «тс.»; — очевидно, псл. *озьса або *уьзьса, похідне від зьсаіі; в основі значення лежить ознака вогкості; форма васець могла виникнути пізніше за аналогією до мокрець та ін.; а замість о в давнішому *восца з’явилося, очевидно, внаслідок деетимологізації, поєднаної з первісною ненаголошеністю о; а у васець перенесено з пізнішої форми васца (<*восца).— Фасмер І 357; БЕР І 215.— Див. ще сцяти.
[василйстник] (бот.) «рутвиця, ТЬа-Іісїгит Б.» Я, Мак; — р. василйстник «тс.»; — неясне; можливо, походить від назви міфічної істоти василіск і вказує на певні чудодійні властивості, які приписуються народною традицією цій рослині; пор. [м'ята чортова, падучник, вередовець] «тс.» Мак; пор. також [ва-силиса-трава\ «тс.» Мак, що може бути як результатом переоформлення назви василйстник, так І вихідною формою для даної назви.
василіск (міф. і зоол.), ст. василискь (XVII ст.), базилишокь (XVII ст.); — р. болг. василйск, бр. васіліск, др. васи-лискі>, п. Ьахуіізхек, ч. Ьахііізек, [Ьаха-Іісек], слц. Ьахіїізок, вл. Ьахііізк, нл. Ьагуїізк, схв. базйлис(а)к, слн. Ьагі-Іізк, стел. влсидискж; — через давньо
руську й старослов’янську мови запозичено з грецької; гр. (ЗаоїЛіохое (назва ящірки), похідне від раоїЛєбе «цар», пояснюється тим, що тварина має на голові білу пляму у вигляді корони; пояснюється також уподібненням дракона до царя з огляду на приписувану йому силу (Шанский ЗСРЯ І 3, 22); форма базилишокь, мабуть, запозичена з польської мови; західнослов’янські форми з початковим Ь- походять від слат. Ьазіїізсиз, джерелом якого є гр. РаоїХіоход.— Тимч. 50, 190; Фасмер І 277; Срезн. І 231; МасЬек Е8ДС 49; НоІиЬ—Буег 95; Зкок І 222.— Див. ще Василь.
Василь, Василько, Васкд, Васюк, Ва-сюта, Вася, Васькб, Васьо, жін. Василівна, Василйса Ж, [Васйлія Я, Василега Я], Васйля ДзАтл II 270], ст. Василій (1388), Василь (1436); — р. Васйлий, бр. Васіль, Васілій, др. Василий, Василко, Василь, п. Вагуіі, ч. Вагіїі, слц. Вахії, болг. Васйлий, Васйл, слн. Уазіїі], стел. Едсидии, Елсилк; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ВасяХєіое утворене на основі прикметника раоі%єі-о$ «царський», пов’язаного з іменником раоДєод «цар», який з’явився в грецькій мові з часів перських війн і мав спочатку значення «перський цар; князь, правитель»; жіночі форми походять від грецьких власних імен ВаоіХіо-оа, ВаоіХі^а букв, «княгиня, цариця», похідних від попереднього; походження грецького слова досі залишається не-з’ясованим; намагання довести його індоєвропейське походження чи знайти малоазійські або інші джерела не мали успіху.— Беринда 191; Фасмер І 277; Ргізк І 222—223.— Пор. Базйлій.
[василь] (бот.) «конюшина гірська, Тгііоііит топіапит Б.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни іншої народної назви даної рослини [в'язель, в'язиль, в'язіль] під впливом широко вживаних у ботанічній народній номенклатурі васильок, васильки; пор. однак [івасик] «Тгіїоііигп топіапит Б.; ТгіїоІіит ргаіепзе Б.», [Іван головатий] «Тгіїоііит осЬгоІеисит Б.», [Іванова голова] «Тгіїоііит тесііит Б.».
[василька] «деревина на діжки» Я; — п. [мгазіїек] «дубова дошка на клепку, клепка», [^азіїка], ст. мгазіеіка «тс.»; — неясне.
[васильки] «волосся !на скронях» Я; — неясне; можливо, іронічна назва, що виникла в результаті контамінації висулька «бурулька» і васильки (назва квітів), у народній традиції популярної прикраси, слова, широко вживаного як порівняння; не виключено також, що в основі лежить висок або безпосередньо висіти, які зазнали семантичної й формальної видозміни.
васильок (бот.) «васильки, Осітит Ьазіїісит Б.; [волошка, Сепіаигеа Б. Мак; щириця волотиста, АтагапіЬиз рапісиїаіиз Б.; щир червоний, АтагапіЬиз зресіозиз Б. Мак; щебрушка польова, м’ята польова, материнка, Саіа-тіпіЬа Асіпоз Вій. Мак; золототисячник, ЕгуіЬгаеа Сепіаигішп Регз. Мак; очанка, ЕирЬгазіа оїїісіпаїіз Б. Мак; жабрій, Оаіеорзіз Іадапит Б. Мак; братки, Уіоіа ігісоїог Б. Мак]», васильки «Осітит Ьазіїісит Б.; [волошка Мак, Пі; синяк звичайний, ЕсЬіит уи1§аге Б. Мак; журавельник, герань лучна, Оегапіит ргаіепзе Б. Мак; горлянка, А]и§а §епеуепзіз Б. Мак; щириця; щир червоний; суховершки, Вгипеїіа (Рги-пеііа) уи1§агіз Б. Мак; плакун, БуіЬ-гит Б. Мак; шавлія, 8аМа Б. Мак; чистець, 8іасЬуз раїизігіз Б. Мак; ді-бровник, Теисгіит сЬатаесігуз Б. Мак]»; [василек] «волошка; горлянка; Саіатіп-іЬа Сііпоробіит ВіЬ.; дзвоники, Сат-рапиіа зіЬігіса Б.; шавлія поникла, 8аІ-уіа пиіапз Б.» Мак, [василек (собачий)] «волошка Мак; герань маленька, Оегапіит ризіїїит Б.», [василки] «гісоп, Нуз-зориз оШсіпаїіз Б.» Мак, васйлечок «васильки», васйлечки «тс.; [братки Мак]», василечки (польові) «СаІатіпіЬа Сііпо-росііит Вік.» Мак, [васильк] «васильки», [василька Б і, василька, васильник Мак] «тс.», [васильчик] «тс.; волошка» Мак, [василечек] «волошка» Мак, [василочек-трава] «тс.» Мак, [васильєц] «волошка» ЕЗб ЗО, [васильочий] Ж, ст. васильок? (XVIII ст.); — р. василек «волошка», бр. васілек «тс.», п. Ьагуїіа «васильок», Ьахуіік, ЬагуІЦка, Ьагуїіка «тс.», ч.
Ьагаїка, Ьагаїіска, [Ьагаїепка], ст. Ьагі-Ііка, слц. Ьагаїка, Ьагаїіска, болт, бо-сйлек, м. босилек, схв. босилак, [баси-лак, басилак], босил, босилак, басил, слн. ЬозіЦек «тс.»; — запозичення з грецької мови; гр. раоїХіхбу «васильки», букв, «царське (зілля)» пов’язане з ра-ойебд «цар»; у західнослов’янських і частково південнослов’янських мовах, очевидно, походить від слат. Ьазіїісшп, яке зводиться до того самого грецького джерела; напевно, не всі наведені українські ботанічні назви можна виводити з грецької мови; широта застосування назви васильок і похідних свідчить про те, що вони виникли значною мірою на власному грунті, як похідні від власного імені Василь, доказом чого можна вважати той факт, що у народній ботанічній номенклатурі існує, очевидно, давня традиція використання найпоширеніших власних імен людей (Василь, Іван, Марія); можливо, що запозичення назви васильок для однієї з рослин стало поштовхом для ширшого вживання цієї назви; мотивом для перенесення назв міг бути колір квіток (блакитний у Осі-гпит Ьазіїісит, ЕсЬіит, Нуззориз, Сеп-іаигеа та ін.), форма суцвіття (ботанічно споріднені А]іща, 8а1уіа, Ргипеїіа, ТЬу-тиз, ЗІасЬуз, баїеорзіз), специфічний запах квіток (8а1уіа, СаІагпіп(Ьа), а також способи вживання рослин у народній медицині.— Шанский ЗСРЯ І З, 22; Фасмер І 227; ГСЗ III 4; Преобр. І, 67; Анненков 26, 32, 75, 273, 312, 341; МасЬек Дт. гозії. 204, 258; БЕР І 69; 8кок І 116; Симоновик 320—321; Маігепаиег 364.— Див. ще Василь.
[васнь] «чвара, лайка Ж; молодецтво, завзяття Б і», [васндта] «молодецтво» Б і, [васний] «молодецький, завзятий, спритний» Бі, ст. васнь «неприязнь, ненависть; чвара, сварка» (XVI ст.); — р. [васнь] «зухвальство», др. васнь «суперечка, розбрат», п. ’Л'азії «сварка, спір, гнів», ч. уазеп «пристрасть», ст. уазпе «звичка, схильність», слц. уазеп «пристрасть», вл. \уазп)е «спосіб; звичка; темперамент, настрій», болг. [васам се] «борюся», м. васа «мститься», васа се «змагається, бореться»;— псл. *уазпь «сварка, гнів», очевидно, віддієслівний іменник до уа-
сШі «вадити, шкодити» (*уа<і-зпь; пор. приязнь); менш переконливе зіставлення (МасЬек Е8ЛС 678) з ав. уазпа- «воля», дінд. уаз-гпі «хочу, бажаю», гр. єхшу «добровільний».— Фасмер І 277; Вгйскпег 603; НоІиЬ—Кор. 408; Мікі. Еі¥ 376.— Див. ще вадити.
[васька-васька] (вигук для підкликання свиней) ЛексПол 23; — очевидно, результат видозміни вигуку [ваць-ваць] «тс.» під впливом клички Васька.— Див. ще Василь, ваць.
ват; — р. ватт, бр. болг. м. ват, п. хмаі, хуаИ, ч. слц. вл. хуаіі, схв. ват, слн. уаі; — запозичення з англійської мови; англ. хуаіі походить від прізвища Уатта (АУаіі), винахідника парової машини.
вата1, [ваташник] «піджак на ваті» Л, ватйн, [ватка] «вид теплого жіночого одягу» До, ватник, [ватовка] «вид жіночого зимового одягу» ЛЧерк, ватяник, ватянка, ватяний, ватувати; — р. бр. болг. м. вата, п. вл. нл. мгаіа, ч. слц. уаіа, схв. вата, слн. уаіа; — запозичення з німецької мови; нвн. АМаііе (австрійське АМаііа) спочатку стосувалося не бавовняного волокна, а шовкових пачосів і вживалося частіше у формі ХМаііеп, що походить від гол. ’уаііеп, яке через слат. хуасійа зводиться до ар. Ьаііп, мн. Ьаіа’іп («підкладка, одяг на ваті», пов’язаного з Ьаіп «живіт, нутрощі», спорідненим з гебр. Ьабіаеп «живіт», арам. Ьііпа «нутрощі», ак. Ьиііт «тс.»; можливо, в європейські мови слово потрапило через посередництво іспанської мови; пор. ісп. (1а) Ьаіа (фонет. 1а (Заіа), яке дало V- (укр. в-) інших європейських мов; пор. також семантику слова в іспанській мові — «халат (на ваті)».— Шанский ЗСРЯ І 3, 23; Фасмер І 278; Преобр. І 67; 81. \суг. оЬсусЬ 696; НоІиЬ—Ьуег 502; К1и§е— Міігка 843; ЬокоізсЬ 273; Кіеіп 1725.
[вата2] «вид невода»;—бр. [ват, вата], ст. вата, п. хуаіа, ч.уаіа.уаіка, нл. тсаіа, хуасіа «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. АМаіе «тс.» (<двн. хуаіа), споріднене з снн. хуасіе, гол. \уас1(сі)е, дангл. хуасіи, дат. уосі, шв. норв. уасі, лтс. Уасіиз «велика сітка», лит. уесіер
«рибальська сітка для двох рибалок», псл. пєуосіь, укр. невід.— Шелудько 25; ЗСБМ II 74; НоІиЬ—Ьуег 502; Маіге-паиег 365; К1и§е—Міігка 842.— Див. ще невід.
ватага «натовп, гурт, загін, артіль; зграя, череда», ватаг «ватажок; старший чабан», [ватаг] «товариш молодого або молодої на весіллі» МСБГ, [ватага] «старший чабан» ЕЗб 4, ватажанин «член ватаги», [ватаж в ла] «старший дружба» Ж, [ватажйна] «ватага» Я, [ватажка] «ватажок» Ж, ватажко «тс.» Г, СУМ, ватажник «чабан», ватажний «керівник ватаги», ватажок, [ватажжя] «отамани», [ватаство] «ватагування» Ж, [ватась] «ватаг» Ж, ватагувати «бути ватагом», ватажити «бути ватажком» СУМ, Я, [ватажитися] «залицятися, упадати», ватажкувати «бути ватажком», [ватажникувати] «бути чабаном»; — р. бр. ватага, др. ватага «намет», п. мгаіаЬа; — запозичено з чув. ст. *уаіау, иоіау, спорідненого з дтюрк. оіау «намет, кімната, сім’я», тур. оба, осіак «кімната; будинок», які зводяться до тюрк. *оіа- (*о:і-) «грітися; розпалювати вогонь»; менш переконливою є думка (ЗсЬеІисіко 128; Корш ИОРЯС 8/4, 58; Мі|а-Агта$ та ін. Когпапозіа-уіса 16, 99; УгаЬіе Когпапозіауіса 14, 178) про зв’язок з рум. уаіа? «сторож», що походить від тур. уаііаз «пастух», джерелом якого є ар. уаИаз «тс.»; можливо, що в цьому гнізді об’єдналися запозичення з обох джерел.— Филин Образ, яз. 288; Шанский ЗСРЯ І З, 23—24; Фасмер І 278; Преобр. І 67; Кораііпзкі 1034; Вгйскпег 604; ЬокоізсЬ 168; Севортян 484—487; КогзсЬ АІ81РЙ 9, 659; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 118; Менгес 189; Разапеп УегзисЬ 366.— Пор. вантаж.
ватерпас; — р. ватерпас, бр. ватерпас; — запозичення з голландської мови; гол. мгаіеграз утворено з основ іменника у/аіег «вода», спорідненого з англ. 'Уаіег, нвн. АУаззег «тс.», укр. вода, і дієслова раззеп «приміряти», що, як і нім. раззеп «тс.», через фр. раззег «проходити» зводиться до лат. раззиз «крок, хода».— СІС 121; Шанский ЗСРЯ І 3, 24—25; Фасмер І 278; ССРЛЯ 2,
62; Угіез ПЕ\У 508; Кіеіп 1136.— Див. ще вода, па.
ватерполо, ватерполіст, ватерпольний; — р. ватерполо, бр. ватерпбла, п. хуаіегроіо, болг. м. ватерполо, схв. ватерполо, слн. уаіег-роіо; — запозичення з англійської мови; англ. шаіег-роїо утворено з іменників хуаіег «вода» і роїо «м’яч, гра в м’яч», джерелом якого є тібетське риіи «м’яч».— СІС 121; Шанский ЗСРЯ І 3, 25; Кіеіп 1211.— Див. ще ватерпас.
[ватлити] «жадібно їсти» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з тлйти «жерти».
ватман «ватманський папір»; — р. бр. ватман, болг. ватманов «ватманський»; — результат редукції терміна ватманський папір, можливо, під впливом аналогічного процесу в російській мові; термін базується на англ. АУЬаі-шап рарег «тс.», що походить від прізвища англійського власника паперової фабрики.— Шанский ЗСРЯ І 3, 25— 26; ССРЛЯ 2, 62; ЗСБМ II 75.
[ваторопка] «утруднення», [ватороп-ко] «незручно, важко», [ваторопитися] «супротивитися, опинатися, комизитися» Я; — очевидно, пов’язане з [торб-пати] «бідувати» (див.).
[ваточник] (бот.) «асклепій, Азсіе-ріаз согпиіі Псзп.» Мак; — р. ваточник, бр. ватачнік «тс.»; — похідне утворення від вата, можливо, калька фр. ЬегЬе а оиаіе, ЬегЬе а соіоп «тс.»; пор. також укр. бавовна дика, шовк дикий, р. рус-ский хлопок, н. зугізсЬе Зеісіепрїіапге, фр. Соіоп заиуа^е, Ріапіе а зоіе; назви пояснюються тим, що шовковистий пух, який оточує насіння цієї рослини, нагадує вату.— Анненков 52; ЗСБМ II 75; Симоновий 53.— Див. ще вата1.
[ватра] «вогонь, багаття; житло гуцула Ж; попіл від соломи чи бур’яну Я; піч Пі; черінь у печі», [ватерь] «житло гуцула» Ж, [ваторнйк] «частина житла гуцула, де сплять і варять страву; приміщення для приготування молочних продуктів», [ватрак] «кухонне вогнище надворі», [ватралка] «дрюк для підгортання жару, кочерга» Ж, [ва-тралька, ватран Ж, ватрач МСБГ, батрачка МСБГ] «тс.», [ватрисько] «місце,
де була ватра» ВеЛ, [ватрище] «вогнище; черінь», [ватроль] «дерев’яний рогач, чаплія; йолоп», [ватріти] «згорати, перетворюватись на попіл» Ж, [заватра] «другий вогонь» Ж; — п. [шаіга] «вогонь, вогнище», ч. уаіга «вогонь», слц. уаіга «багаття, вогнище», болг. [ватра] «вогонь», [ватрал] «кочерга; дерев’яний рогач», схв. ватра «вогонь»;— не зовсім ясне; можливо, спільнослов’янське, споріднене з ав. аіаг- «вогонь», перс, агаг, вірм. аігет «горіти, палити», ос. агі «вогонь», алб. уаіге, уоіге «вогнище», ірл. аііЬ «піч», можливо, також з р. ватрушка; в- протетичного характеру (Фасмер І 279; Зализняк ВСЯ VI 36; Ресіегзеп К2 38, 311; Мейе, Статьи по славяноведению II 1906,389—390; Сгап-]'а1й 419—422); припускається також (Мікі. Е\У 376; Ногхуасіоуузкі РО І 109; НоІиЬ—Кор. 408; МасЬек Е8ЛС 678—679) запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться (ДокІ Ш2КМ 34, 49; Шелудько 128; Трубачев Рем. терминол. 201—202; Уга-Ьіе Кошапозіауіса 14, 179) від рум. уаігй, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. уаіге чи від дакійського субстрату (Десницкая Общекарп. диал. атлас 18; БЕР І 123; Кобилянський УМШ 1967/6, 42; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 125—126).
[ватувати] «мати намір, розраховувати (на щось)»; — очевидно, пов’язане з вотувати «голосувати», ст. вотовати «тс.; розраховувати (?)» (пор.: Литва вотовала (=розраховувала) на князя московского, 1587 р.).— Див. ще вотум.
[ватуйка] «однорічна коза», [ватуль-ка] «тс.» Ж, [вату ля] «вівця, яка вперше має ягня; коза, що не мала ще козенят ВеНЗн», [ватуйча] «козеня», [ватуйнйк] (зб.) «вівці, кози, які ще не мали ягнят», [ветуля] «коза, що не мала ще козенят» ВеНЗн, [готуля] «молода коза»; — п. \се-іиіа «молода самиця козулі», ч. [уеіиі’а] «коза-ялівка»; — запозичення з румунської мови; рум. уаійі «молодий козел, баран», уйійіе «однорічна коза до часу окоту» походить від нлат. *уііи1еи8, 340
*уііи1еа, джерелом яких є лат. уііиіиз «теля; молода тварина», пов’язане з уе-іиз «старий», спорідненим з герм. *\уе])ги «однорічна тварина», алб. уіі$ «теля», псл. уеіьхь, укр. ветхий.— Шелудько 128; Уіпсепг 6; КЩй-Агша$ та ін. Кота-позіауіса 16, 99; УгаЬіе Нотапозіауіса 14, 179; Сгап)а1й 422—424; МасЬек ЕЗДС 687; Ри$сагіи 175; АУаІсІе—Ноїт. II 807.— Див. ще ветхий.
вафля, вафельник, вафельниця, ст. вафелт> (XVIII ст.); — р. бр. вафля, п. шаїеі, ууаїїа, болг. м. вафла, схв. уаїеі, слн. уаїеЦ; — запозичення з німецької мови; нвн. У/аїїеІ «вид печива» походить від снідерл. хуаіеі, спорідненого з нвн. \МаЬе «(бджолиний) стільник, щільник», пов’язаним з хуєЬєп «ткати». — Шелудько 25; Тимч. 191; Шанский ЗСРЯ І 3, 27; Фасмер І 250; Ккще—Міігка 829, 832, 843; КІеіп 1725.
вахлай «неповоротка малотямуща людина», вахлак, вахлакуватий; — р. вахлай, вахлак «груба, невихована, лінива, неохайна, неуважна людина; [гуля, пухлина; наріст на березі; пузир на воді]», [вахлеії] «вахлай», [вахлуй] «дурень», [вахль'іш] «гуля; бульбашка», [вахлюй] «вахлак», [вахлюк, вахлюш, вихляй, вахляк] «тс.», вахловатьш «простуватий», вахлять «робити щось нашвидкуруч, недбало, ліниво», бр. вахлак, [вахляй] «в’яла, неповоротка людина», [вахляк] «тс.», [вахлеватьій], вахлеваць «в’яло займатись чимось; ліниво працювати»; — неясне.— Фасмер І 280.
[вахляр] «віяло» Ж, Я, [вахлярува-тий] «віялоподібний» Ж, Я, ст. вахляр^ (1627); — п. мшсЬІагг «віяло», мгасЬеІ «знаряддя з пір’я (шпирне крило) для роздмухування вогню; (ст. також) віяло», вл. \у]есЬ1а «віяло»; — запозичено через польську мову з німецької; нвн. ЕасЬег «віяло» (давніше ГесЬеІ) походить від слат. їосаге «розпалювати, роздувати» (<лат. іосиз «вогнище; жар, вогонь»), яке дало пізньосередньоверхньонімецьке ІосЬеп «дути» з похідним від нього ранньонововерхньонімецьким ГосЬег «знаряддя, яким роблять вітер».— Шелудько 25; Тимч. 191; Маігепаиег 361; Вгйскпег 598; К1и£е—Міігка 179,— Див. ще фокус1.
[вахнути] «утекти» Я; — неясне; можливо, походить від п. [хуаскпцс] «згорнути, гребонути», вживаного афективно на позначення швидкого руху, яке є, очевидно, звуконаслідувальним утворенням, пов’язаним з вигуком [хуаск].
вахня (іхт.) «вид тріски, бадиз ае§1е-Гіпиз (Е1е£іпп8 £гасі1І8 Тії.?)» СУМ, Ж; — бр. вахня «тс.», п. хуаскпіа «вахня, далекосхідна навага, Е1е§іпиз §гасі1І8 Тії.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. вахня «тс.» не цілком з’ясоване; виводилось (Горяев 40) від книжного лат. (Засіиз уаскп]а; не виключено, що латинська назва відбиває камчатський діалектизм, початків якого слід, мабуть, шукати в палеоазіатських (чукотсько-камчатських) мовах; зах.-укр. вахня, очевидно, проникло з російської мови через посередництво польської, про що свідчить наголос.
вахта1 «варта, сторожа», вахтер, вахтовий; — р. бр. болг. вахта, п. хуаскіа, ч. розм. слц. уаскіа, вл. хуаїсйіаг «сторож», нл. хуа]скіаг «тс.»; — запозичено через польську мову з німецької; нвн. Шскі «сторожа», якому відповідають свн. хуакіе, двн. днн. хуакіа, нн. гол. хуаскі, гот. хуакіхуоі, пов’язане з нвн. тескеп «не спати, пильнувати», хуескеп «будити», спорідненими з дінд. У3]а-«сила, швидкість», лат. УІ§і1 «той, що не спить; бадьорий, жвавий».— СІС 121; Шанский ЗСРЯ І 3, 27—28; Фасмер І 280; Преобр. І 68; ЗСБМ II 79; К1н£е— Міігка 830, 844.
[вахта2] (бот.) «бобівник трилистий, Мепуапікез ігііоііа(а Б.» Мак; — ч. слц. уасітіа; — запозичення з російської мови; р. вахта, [вахка, вехк] (пн.-р.) походить від фін. уекка, що має відповідники і в інших прибалтійсько-фінських мовах: кар. уекка, уекки, вепс. уекк, ест. убкк, Убка; безпідставне припущення (Маігепаиег 361) про запозичення слова в російську мову з чеської.— Фасмер—Трубачев І 280; Маскек Діл. ГО8І.1. 182; Меркулова Очерки 37—38; ЗИРЯ II 80—81.
[вацок^ «торба; (анат.) піхва» Я, ВеЛ, ст. вацок'ь (XVI ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. хуасек «торба, мішок; калитка», як і ч. уак
«торба», (зменш.) уасек, слц. уасок «кишеня», вл. хуасок «вузол, валіза, ранець, чемодан», нл. хуаіз(к)а «тс.», походить від свн. хуаізак «торба, мішок для одягу», що складається з хуйі (нвн. \Маі) «кусок тканини, одяг», спорідненого з гот. £ахуі<іап «в’язати», лит. аисіяіи «тчу», і заск «мішок», яке походить від лат. зассиз «тс.».— Тимч. 191; Маігепаиег 361; Вгйскпег 598; Маскек Е8ЛС 675; К1и£е—Міігка 618, 842.— Див. ще бесаги.
[вацок2] «квартира; загорода, нічліг» ЕЗб 4; — запозичено з угорської мови; уг. уасок «печера, лігво, конура; підстилка, ганчірки» походить від нвн. Х¥аізаск «валіза, ранець; торба для одягу».— Вагсгі 328.— Див. ще вацок1.
[ваць] (вигук для підкликання свиней), [вац-вац Л, вацю, вець, вец-вец Л, ець-ець Л] «тс.», [вацюкати]-, — р. [вацу, вацю, вачу] «тс.»; — очевидно, результат видозміни форм паця (назва свині, поросяти в дитячій мові), паць-паць.— Див. ще паця.— Пор. ачу.
[вацькати] «незграбно мазати» Ме; — афективне утворення, пов’язане, очевидно, з ївазюкати] «бруднити», [везь-кати] «лизати».
ваш, [вашшї Ж, вашин Ж1, [вашенець] «прибічник вашої партії», [вашйнець Ж, васький]; — р. бр. болг. м. ваш, др. вашь, п. хуазг, ч. слц. уаз, вл. нл. хуаз, схв. ваш, слн. уаз, стел, кдшк;—псл. уазь<*уа8-]’ь;—походить від іє. *уоз-іо-, присвійного прикметника ВІД *УО8 «ви», з яким пов’язані також псл. уу, уазь, укр. ви, вас; споріднене з лат. убз «ви», уезіег «ваш».— Шанский ЗСРЯ І 3, 28; Фасмер І 281; Вгйскпег 603— 604; НоІиЬ—Ьуег 502; Маскек Е8ЛС 678; БЕР І 122; 8кок III 585; Е88Л 81. £г. 2, 717—718.— Див. ще ви, вас.
[вашар] «ярмарок» ДзАтл II, ЕЗб 4, ст. вашар «тс.» (XVIII ст.); — запозичення з угорської мови; уг. уазаг «ярмарок, базар» є словом іранського походження, пор. сперс. уасаг, перс. Ьа-гаг «тс.».— Дзендзелівський УЛГ 56; МПТЕ8г III 1096; Вагсгі 333.
[вашкїрка] «білка» ДзАтл II, [ваш-тйрка, ващйрка, мащйрка, каштйрка,
кастйрка, киштйрка, костйрка, кош-тйрка] «тс.» ДзАтл II; — неясне; можливо, пов’язане з р. [ваиіка] «молода білка», векша «білка», др. вік-ьша (грошова одиниця), які виводяться з фінно-угорських мов (Фасмер—Трубачев І 281, 287; МасЬек 81ауіа 23, 66).
[вва] «вигук, яким зупиняють велику рогату худобу» Ме, Мо; — очевидно, запозичення з румунської мови; пор. рум. [6-а] «вигук, яким пастух спонукає худобу змінити напрям», [е-а] «вигук, яким пастух підганяє кіз».— Рара-1іа§і 437, 801.
[вверсник] «ровесник» НЗ УжДУ 14, [верстник] «тс.» Ж; — похідне утворення від верст(в)а «вік», тобто «людина того самого віку»,— пор. [верстаки] «ровесники» Ко, [вершняк] «ровесник» ЕЗб ЗО, [верствак] «тс.» ВеЛ, а також спо-ріднене’р. сверстник.— Див. ще верства.
[вгаладйти (з чим)] «з чимось до речі прийтися, добре обійтись» Ж; — видозмінене запозичення з румунської мови; рум. Ьйійдиі «домогтись, досягти; позбутись; врятуватись» виводиться від уг. Ьаіасі «іти, просуватися вперед, робити успіхи», успадкованого з уральського періоду.— ПІЖМ 356; МИТЕЗг II 31—32.
[вгараджатися] «нагадувати, вимагати, просити» Ж; — мабуть, пов’язане з гаразд; пор. р. [угоразживать, угораз-дить] «спонукати, підмовляти», ч. [Ьо-гахсіШ] «лаяти, нарікати», первісне значення яких, можливо, відбивається в уг. §агагсіа «лайливий, прискіпливий, зухвалий».— Фасмер І 439; Вегп. І 330.— Див. ще гаразд.
[вгрожений] «притягнений, силоміць приведений» Ж; — утворене ВІД п. \У£ГО-хіс «умовити, примусити грозьбою», похідного від §го2а «жах», спорідненого з укр. гроза.— 8А¥ VII 532; Вгйскпег 159.— Див. ще гроза.
вдача — див. дати.
[вдягнути ] «втягнути» (нитку в голку) Ж, [надегати, надегнути] «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ит1у§о\\’ас «втягнути; піднести з зусиллям», \у<1и§о\уас «тс.», похідні від [с!у§о\уас] «підважувати, піднімати», [Ди-щлсас] «тс.», сіи§а «підойма, важіль», 342
виводяться від свн. сіиЬеп «тиснути, сунути»,— 8МЇ І 581, V 494.
[вдова] (бот.) «айстра, А.Яег заіщпиз ЛЛ7ІІ1Д.» Мак; — результат перенесення назви удова «жінка, в якої помер чоловік»; назва, очевидно, пояснюється пізнім строком цвітіння айстр, коли вони залишаються ніби самотніми на грядках.— Див. ще удова.
[вдовушка] (бот.) «свербіжниця польова, Кпаиііа агуепзіз Соиіі. (ЗсаЬіоза агуепзіз Ь.)» Мак, [вдовушки] «тс.» Ж; — р. [вдовущи], схв. [удовица]; — очевидно, пов’язане з удова-, пор. н. \¥і(лУЄпЬ1ите, \Аіі\уепкгаиі «тс.»; мотивація назви не зовсім ясна.— Анненков 395; Симоновик 254—255.
[ве1] «фе» (вигук відрази), [векати] «вимовляти ве; блювати»; — звуконаслідувальне утворення на основі природних звуків, пов’язаних з блюванням.
[ве2] (вигук для відтворення крику ведмедя), [вейкати] «ревіти по-ведмежому»; — звуконаслідувальне утворення.
[ве3] (вигук, повторенням якого діти спонукають худобу до бігу) Ме, [векати] «спонукати до бігу» Ме; — звуконаслідувальне утворення; для залякування худоби виникло, можливо, як імітація крику хижих тварин (напр., ведмедя).— Пор. ве2.
[ве-ве] (вигук здивування) ВеЛ; — очевидно, результат семантичної видозміни повторного нвн. хуєіі «ох, лихо», спорідненого з лат. уае «тс.», укр. вава (див.).
[вевекати] «говорити невиразно, нерозбірливо» (про німих і под.); — звуконаслідувальне утворення.
[вевірка] «білка», вивірка, [вевериця ВеНЗн, веврик Я, вевюрка, вйверица МСБГ, вйвірица МСБГ, віюрка ВеНЗн, вовірка ВеНЗн, гав’юрка, євірка ВеБ, лавйрка ВеНЗн, ловйрка ВеНЗн] «тс.», [веверичина] «м’ясо білки» Я; — р. [веверица], бр. ваверка, др. в^зерица, виве-рица, п. даіешібгка, ч. уеуегка, ст. уеуе-гісе, слц. уеуегіса, вл. \у]е\у]егска, нл. п]е\у]егіска, болг. веверица, .верверица, м. веверица, верверица, схв. в(у)еверица, в(і)еверка, слн. уеуегіса; — псл. уеуегіса; — споріднене з лит. уоуеге «білка»,
[уоуегіз, уеуегізі, лтс. уауеге, прус, утехтаге, кімр. £руухуег, перс, уагуагаЬ, дангл. ас-\уеогпа «тс.», лат. уіуегга «тхір»; слов’янські форми виникли, очевидно, через варіантне подвоєння кореня іє. *уег- «вигинати, викривляти» (*уаі-уег-, уі-уег-, уЗ-уєг-, уєг-уєг-).— Фасмер 1282; Преобр. І 106; ЗСБМ 1111; Вгйскпег 619; МасЬек Е8ЛС 687; НоІиЬ— Кор. 414; БЕР І 125; 8кок III 603—604; Вищі КК І 491, II 652; Тгаиітапп 356; Рокоту 1166.
[веґеря] (вид танцю), [веґера Ж, вегеря] «тс.»; — п. \уекіега «палиця; танок» (з укр.);—неясне; зіставлялося (Мікі. ЕМ 377) з п. \󧧳егка «угорка».— Вгйскпег 606.
вегетаріанець; — р. болг. вегета-рианец, бр. вегетарьіянец, п. \уе§еіагіа-піп, ч. слц. уе§еіагіап, м. вегетарщанец, схв. вегетарщанац; — запозичено з англійської мови через французьку або німецьку і, далі, через російську; англ. уе§еіагіап (з назви товариства вегетаріанців Уе§еіагіап зосіеіу, що утворилося в 1847 р.) вважається нерегулярним утворенням із суфіксом -агіап від уе^еіаЬІе «овочі», що походить від піз-ньолат. уе§еіаЬі1ів «оживляючий; (с. р. мн.) рослинність», пов’язаного з дієсловом уе§еіаге «оживляти».— Шанский ЗСРЯ І 3, 34—35; ССРЛЯ 2, 108; Но-ІиЬ—Кор. 460; Паигаі 742; К1и§е— Міігка 812; 8кеаі 588; ХУаІсІе—Ноїш. II 741.— Див. ще вегетація.
вегетація, вегетативний, вегетаційний; — р. болг. вегетация, бр. вегета-цьія, п. \уе§еіас)а, ч. уе§еіасе, слц. уе§е-іасіа, вл. хте^еіасца, м. схв. вегета-цща; — запозичення з німецької мови; нім. Уе^еіаіібп походить від слат. уе§е-іаііо «проростання», яке є похідним від уе§еіаге «рости» (давніше «оживляти, одухотворяти, посилювати»), пов’язаного з уе§еге «збуджувати, хвилювати», спорідненим з дінд. ущаЬ «сила, швидкість, змагання», двн. туаскаг «жвавий», хгаЬЬаг «тс.», гот. туакап «не спати; пильнувати», двн. хуаЬЬоп, уузЬЬєп «тс.».— СІС 121—122; Шанский ЗСРЯ І 3, 35; ХУаІсІе—Ноїш. II 741.— Пор. вегетаріанець.
[ведлувати] «платити борг» Ж; — очевидно, пов’язане з п. хуєсііє «згідно, на підставі», \уес11и§ «тс.», які утворилися з прийменника тує (уг), спорідненого з укр. в, у, і основ НІ-, Ши§- «довжина, довгий», споріднених з укр. довгий.— Вгйскпег 606.— Див. ще довгий, у.
[ведмежина] (бот.) «ожина, ПиЬиз согуШоїіиз» Пі, [ведміжйна] «тс.» Ж; — р. медвежьи ягодьі, п. ст. шіесігхуіе-сігіпу, ч. ше(1уе(1ісе, ст. песіуесіісе, песі-уесііпу; — похідне утворення від ведмідь; назва пояснюється тим, що ведмідь дуже любить ці ягоди.— МасЬек Лш. ГО8І1. 101—102.— Див. ще ведмідь.
ведмідь, [ведмедь ' Пі, відьмідь Пі, медвідь ЖІ, ведмедиха, ведмедиця, [вед-межйха] «ведмедиця» Я, [ведмедка, мед-ведиха Ж) «тс.», ведмеденя, ведмедча, ведмедятко, ведмежа, [медведча Ж, мед-вежа Ж, медвеженя ЖІ, ведмедина, ведмежина, [ведмежатина Я, медведина Ж, медвежина'/К], ведмедник, ведмежатник, [медведяр] «той, що водить ведмедя» Ж, Імедвідник] «тс.» (?) Ж, [ведмедика] «великий ведмідь», [медведйско, медведйще] «тс.» Ж, ведмедик «молодий ведмідь; іграшка; (ент.) вовчок, капустянка, Огуїіоіаіра §гу11оіа1ра Б.; вид напою; [наливне колесо у млині]», ведмедько, ‘ [медведик] «молодий ведмідь; зубчасте колесо у млині; гусінь метелика Еиргегіа егиса Ж», [ведмедка] «вид напою» Я, медведка (тех.), [ведмедівкаї «фляжка-ведмідь у давніх мешканців України» Я, Іведмедчук] «молодий ведмідь; (ент.) жук-олень, Ьисапиз сегуиз Б.; (ент.) вовчок, капустянка Ж; (ент.) велика мурашка, Еогшіса Ьегсиїапеа Ж», [ведмедюк] «тс.», [медведюх] (ент.) «гусінь метелика Еиргегіа» Ж, [медвед-чук] «молодий ведмідь; (ент.) вовчок, капустянка; цвіркун, Огуїіиз §гу11оіа1ра» Ж, [медвідниця] «вид меча для полювання на ведмедя»Ж, ведмедячий, ведмежий, [медведячий, медвежий, медведний Ж], [ведмедкуватий] «схожий на ведмедя, незграбний» Я, [ведмедьоватий] «тс.» Ж; — р- медведь, [ведмедь], бр. мядз-ведзь, др. медвідь, п. пієсі2\уієсі2, [шіе-(ііугіесіх], ч. шесіуесі, пебуесі, слц. тесі-УЄСІ', вл. ПГ|ЄсЬу)Є(і2, НЛ. ГП]асБу)е2, болг.
[медвед], м. медо «ведмедик», схв. медвед, слн. гпесіуеїі, стел. медвфдь; — псл. шесіуесіь, утворене з основ *тес!и-та *ес!-, тобто «медоїд»; назва виникла як мисливський евфемізм або як вияв табу замість давньої назви шкідливої для бортників тварини іє. *гкроз, що збереглася в дінд. гкзаЬ, гр. архтод, лат. игзиз; зміна давнього показника и-основ (тейи-) на приголосний в сприяла пізнішій деетимологізації первісного значення й пов’язуванню з уесіаіі «знати», через що медвідь часто сприймається як «тварина, що розуміється на меді»; укр. ведмідь, р. [ведмедь] утворилося внаслідок метатези компонентів мед-відь, мед-ведь.— Булаховський Мо-возн. 8 (1949), 46; 9 (1951), 73; Фасмер II 589; Преобр. І 519; Вгйскпег 360; МасЬек Е8ЛС 357—358; НоІиЬ—Кор. 219; Бернштейн Очерк 1974, 267; Мікі. Е\¥ 186.— Див. ще їсти, мед.
[ведрик] (у сполученні щедрик-вед-рик)\ — походження неясне; можливо, пов’язане з [ведро] «ясна погода», [вед-ряно] «сонячно, зоряно, нехмарно»; в такому разі означає «той, що прийшов побажати доброї погоди на Новий рік, щоб був урожай»; може бути і результатом видозміни форми бедрик у сполученні щедрик-бедрик після його деетимологізації. — Коломієць Мовозн. 1967/3, 51—52; 1968/3, 45,— Див. ще ведро.— Пор. бедрик2.
[ведро] «ясна погода Ж; видно, сонячно, ясно, нехмарно Ва», [ведряно] «тс.» Ва; — р. ведро «сонячна погода», др. ведро, П. ХУІОСІГО, ХУІЦСІГО, ч. уесіго, вл. гуіесіго, нл. ху]’асіго, болг. м. ведро, СХВ. ведро, СЛН. уесігб, СТСЛ. ЕЕДр-Ь «ясний», ведро «ясно»; — псл. уейгь; — мабуть, споріднене з двн. \уеіаг «погода», нвн. МДііег, англ. хуеаіЬег «тс.»; існує також думка про зв’язок слов’янських форм з коренем *(з)у§сі- «сушити, сушитися», укр. в'янути і про походження германських форм від слов’янських (МасЬек Е8ЛС 681), як і протилежна думка про запозичення слов’янських форм з прагерманської мови (Мартьшов Сл.-герм. взаимод. 56—58).— Шанский ЗСРЯ І 3, 84; Фасмер І 284; Преобр. І 344
69; Вгйскпег 622—623; НоІиЬ—Кор. 410; БЕР І 127—128; Зкок III 572; К1и§е— Міігка 857; Рокогпу 81—82.
вежа «башта; [в’язниця; віз; хата]» Г, Ж, Івеза] «башта, в’язниця» Пі, [ве-жастий] «у формі вежі» Ж, [вежній] «сторож вежі» Я, [веждвий]-, — р. [вежа] «палатка, юрта, башта, кибитка», бр. вежа «башта, купол», др. в’Ьжа «шатро, кибитка, башта», п. уиега, ч. уек, слц. уеха, вл. \у]ега, нл. \у]аяа, ]ага «будинок», слн. уейа «сіни, передня»; — псл. *уе2а<*уе7]’а «будинок, віз на колесах або полозах», споріднене з уе/р «везу», уохь «віз»; наявність е замість очікуваного і в українській мові дає підставу вважати це слово запозиченням з польської мови; виведення псл. уега з *уез-]а «будинок» (Мартьшов Рус. и сл. язьїкозн. 191) викликає сумнів; зіставлення з двн. з\уеі§е (нвн. 8сЬ\уєі§є, ЗсЬшаще) «скотарня, обора» (МасЬек Е8ЛС 688) непереконливе.— Фасмер І 285; КісЬЬагсІі 111; Преобр. І 107; Потебня РФВ З, 177; Вгйскпег 619.— Див. ще везти.
[вежнйця (гладка)] (бот.) «пужник голий, Тштіііз £ІаЬга Б.»; — р. [вежечка гладкая], бр. вежавіца, ч. уеяепка.уеяоика «тс.»; — очевидно, калька латинської наукової назви, похідної від іиггіз «вежа», або н. Тигткгаиі (букв, «веж-ний бур’ян»), що пояснюється подібністю рослини, покритої стручками й квітками, до вежі (Нейштадт 281—282) або тим, що вона росте іноді на вежах і руїнах (МасЬек Іт. гозії. 68).— Див. ще вежа.
везти Г, Ж, візникувати, возити, возитися «довго, безрезультатно займатися», [вдзькатися] «тс.» Я, везіння, везучість, віз, [візнйй] «візник» Я, візник, [візника], візниця, візництво, візничий, [возчик], [возарня] «приміщення для возів», возівня, [возовня, возярка] «тс.», возій, [возільник], возний (іст.), [вознйця], возове «вид податку», [возовий] «їздовий», возовик, возовиця «період звезення скошеного хліба», [возувень] «дно воза» Я, везучий «який добре везе; якому щастить», вивіз, [вйвозець] «той, що вивозить що-небудь» Я, [вивознйй] (у виразі вивозні воли «пара сильних во
лів») Ж, відвіз Г, Ж, довіз, завіз Г, Ж, завізнйк, завізно «багато навезено» (у млині), [завізкувато] «тс.» Я, завозити «забруднити», завожений «брудний», [за-провізне] «плата за проїзд» Ж, [звезти] «вдарити» Ж, Ме, [звозити] «тс.» Ж, [зважай] «возовиця» Ж, [навіз] «гній; великий привіз» Ж, [навозайка] «не повністю навантажений віз» Ж, [навбзний] «гнойовий» Ж, [навбзник] Ж, обвіз, перевіз, перевізний (у т. ч. «транспортабельний»), [перевізне] «гроші за проїзд», перевізник СУМ, Ж, [перевізник] Ж, [перевози] «переправа», [перевбзець] «перевізник», [перевбзини] «перевезення, переселення» Ж, [перевозбвий] «транзитний» Ж, повіз (заст.) «екіпаж», [по-вбз] «обов’язок їхати чи везти» Ж, повбзка «візок», [повбзне] «мито з воза», [повозник] «візник» Ж, [повозбвий (кінь)] «упряжний» Ж, привіз УРС, Ж, [привозний, привозбвий] Ж, увезення, увіз «імпорт», [увіз] «глибокий хід, балка, вузький прохід» Ж, узвіз «підйом»; — р. везти, бр. везці, др. везти, п. тміегс, ч. уехіі, слц. уіегі', вл. \У]егс, нл. ул]'агс, болг. веза, м. вози, схв. возити, слн. уезіі, стел, веза;, вести; — псл. уегіі, У02ІІІ; — споріднене з лит. уейіі «везти», лтс. уегитз «віз, вантаж», двн. и7е§ап, и'екап «рухатися», тма§а «вага», нвн. Ме£ «дорога», гот. £аи7і§ап «трясти, рухати», лат. уєЬо «везу», гр. оуое «віз», алб. у]’е1к «краду», сперс. уабйііап, уагііап «їхати, втікати», ав. уагаііі «везе, їде», дінд. уайаіі «везе»; іє. *це§1т-«рухати, тягнути, їхати».— Шанский ЗСРЯ І 3, 39; Фасмер І 286; Преобр. І 70; ЗСБМ II 80—81; Вгйскпег 619; МасЬек Е8ЛС, 688; Зкок III 581—582; Таїсіє—Ноїт. II 742; Тганітапп 356; Рокогпу 1118—1120.— Пор. весло.
[везяти] «мазати глиною; витирати щось брудною ганчіркою» Па, [везькати] «лизати»; — можливо, пов’язане з везти, возити (завозити «забруднити»); пор. також бр. вздзгаць «бруднити».— Пор. вазюкати, вацькати.
Векла — див. Текля.
вексель; — р. вексель, бр. взкеаль, п. текзеї, болг. вексел; — пізнє запозичення з німецької мови, очевидно, че
рез російське й польське посередництво; н. ХУесйзеї «вексель, обмін» утворилося за допомогою суфікса -зіа- від тієї самої основи, що й нвн. ххеісіїеп «ухилятися, поступатися місцем», спорідненої з лат. уісез «зміна, взаємність»,, дінд. уі]а!е «тремтить, утікає».— СІС 122; Шелудько 25; Шанский ЗСРЯ І З, 40; Фасмер І 287; Вгйскпег 606; К1п§е— Міігка 843; Раиі БШ. І 725.
вектор — р. болг. схв. вектор, бр. вектар, п. вл. чгекіог, ч. слц. уекіог; — запозичення з латинської мови; лат. уесіог «носій, пасажир, вершник» через проміжну форму уесіо «несу, везу» походить від уеЬо «їду, веду, несу», спорідненого з псл. уєхіі, укр. везти.— ХХ’аІНе—Ноїт. II 742.— Див. ще везти.
[векша] «білка» Ж; — р. бр. діал. векша, др. вік'ьша, вікша, векша «білка; грошова одиниця»; — походження неясне; мабуть, дуже раннє запозичення з фінно-угорських або тюркських (чуваська) мов (Фасмер—Трубачев І 287); пов’язування з перс, уезак «руда лисиця» (Мікі. Е\¥ 389; Горяев 42; Преобр. І 70) необгрунтоване; припущення (Фасмер І 287) про зв’язок з р. віко, веко непереконливе; сумнівне пояснення (Соболевский РФВ 66, 343; Ильинский ИОРЯС 20/4, 185) як демінутива від віверица.— ЗСБМ II 82.
веле- (перший компонент складних слів для підкреслення збільшеної ознаки з архаїзовано-патетичним відтінком: велелюдний, велемовний, велемудрий і т. ін.); — р. др. болг. м. веле-, бр. веля-, п. XVІЄІО-, XVіеіе, Ч. УЄІЄ-, УЄІЄ, СЛЦ. УЄІ-, УЄІО, ВЛ. НЛ. ХУ’їеІе-, ХУ]‘е!е, схв. веле-, слн. уеіе-;—псл. уеіе-, пов’язане з уєіь-(-]‘ь) «великий», спорідненим з великий, вельми та ін.— Фасмер І 288; Преобр. І 70; БЕР І 131.— Див. ще великий.
[велебний] «достойний, гідний; преподобний» Ж, велебіє «преподобіє» Бі, вельбйти (заст.) «величати» Бі, ст. велеб-ного (1361); — бр. ст. велебньїй «хвалебний, преподобний»; — запозичення з польської мови; п. УЙеІеЬпу «преподобний», як і ч. слц. уеІеЬпу «величний, преподобний», походить від *Аміе1Ьа, пов’язаного 3 *ХУІЄІІ «великий», псл. уе1ь]ь «тс.».— Тимч. 205; Рісййагсіі ПО;
Вгйскпег 616; 7аг§Ьа ДР 41/1, 5.— Див. ще веле-, велйкий.
[вележйрувати] «розкошувати», [ве-лижйрувати] «тс.» Ж; — складне слово, перша частина якого веле- «багато, дуже» підсилює значення другої [жирувати} «розкошувати».— Див. ще веле-, жир1.
ведень «сорт цупкого паперу високої якості»; — р. велень, бр. веленевьі, п.хче-Ііп, ч. чеііп, болг. велен', — запозичення з французької мови; фр. чеііп «тонкий пергамент, велень, веленевий» (букв, «телячий») походить від лат. чіїнішиз «телячий», пов’язаного з чіїиіиз «теля»; виводиться також (Паихаї 742) від фр. ст. уеі, уееі (фр. уеаи) «теля», джерелом якого є лат. уіїиіиз «тс.».—СІС 122; Шанский ЗСРЯ І 3, 41; ССРЛЯ 2, 134; 6аті1І5сЬе£ 886.— Див. ще ватуйка.
[велерйба] «кит» Я, івеликорйб} Ж> ст. велерибть (XVII ст.); — бр. [велерьібі «тс.»; — запозичення з польської мови; п. у/іе1огуЬ, як і ч. уеІгуЬа, ст. уеІгуЬ, слц. уеГгуЬа, вл. нл. \у]'е1гуЬа, складається з основ хуіеіо- «великий» і гуЬ-«риба»; назву дано тоді, коли китів вважали рибами.— Тимч. 206; ЗСБМ II 82; Вгйскпег 616; МасЬек Е8ЛС 683. — Див. ще веле-, рйба.
Велес — див. Волос.
велет, велетень, [велит Ж, велитень Ж, велень Я, велетка, велетній Ж1, велетенський, [велйннийі «дуже великий» Ж, [велйтський] Ж;—р. [велет, волоті, бр. вблат «богатир», др. во-лотт>; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з стел, велим, укр. велйкий (Вгйскпег АЇЗІРЬ 42, 138); зіставлялося з слат. УеІеіаЬі, назвою західнослов’янського племені у Мекленбурзі (Мікі. Е\А 394, за Шафа-риком), з лат. чаїеге «бути сильним» (ШаМе—Ноїш. II 464; Еіск І 541), з дірл. ПаііЬ «володіння» (8сЬасЬпіаіо\у АЇЗІРЬ 33, 87—89), з псл. *уо!сШ «володіти», лит. уеісіеіі «тс.», уаісіуіі «керувати» (Критенко Вступ 520) та ін.— Фасмер І 288; ЗСБМ II 189.
[велиґати] «проводити час, байдикувати, лінуватися» Я, і провели ґати\ Я;— запозичення з польської мови; п. [тча1§-§ас зі§ (\уа!у§ас зі§)] «волочитися, швен-346
дяти» пов’язується з \чаі «морська хвиля», хчаїіс зі§ «валитися».— Вгйскпег 599.— Див. ще валйти. Пор. валандатися.
велий — див. велйкий.
велйкдень «свято воскресіння Хрис-та», [велйкоденьі, [великбдниця] «суворий піст за три дні до великодня» Ж, [великдденнийі Я, великодній', — р. велйкдень, болг. велйкден, м. Велигден, схв. в'елигдйн, стел, велика дкик; — калька гр. цєуоАт] т;|иєра букв, «великий день»; пор. п. хуіеікапос «велйкдень», ч. уеіікопосе, чеікопос, слц. Уеіка пос «тс.», букв, «велика ніч».— Фасмер І 288; Срезн. І 236; Зкок III 573.— Див. ще велйкий, день.
велйкий, [великі, [великенний КІМ, великбнний Пі], великуватий, величезний, величенний, величенький, [велицюз-ний Ж, велицьбзний Ж], [великуваткаі «чимала; старша» Я, величавий, [вели-чайнийі «хвастовитий» Ж, величальний, велйчний, [велйкоі «дуже багато, сильно» Г, Ж, [вельоі «багато» Ж, івелечі «щось дуже велике» Ж, [велйчень] «тс.» Ж, [великая! «велетень» Ж, [велйкні] «велетні» Я, [великдбні «велетень» Я, [велигдані «тс.» Ж, велич, [величайко] «хвалько» Ж, Я, [велйчество] Ж, величина, величінь, [велйчникі «шанувальник» Я, ве-лйчність, велйччя, величати, [величйти] Ж, [дбвеликийі «підліток», завелйкий, [завеличатисяі «запишатися», звеличати «вихваляти», звелйчувати «тс.», [повели-чйтиі «зробити більшим, ніж треба»;— р. велйкий, бр. вялікі, др. велика, п. хуіеі-кі, ч. чеііку, чеікуі, слц. чеііку, чеГку, вл. хчиїкі, болг. велйк, м. велик, схв. великії, слн. чеіік, стел. велика; — псл. *че1ь)’ь «міцний, сильний, могутній», уеіікь; — споріднене з тох. А \ча! «князь, цар», тох. В \ча!о «тс.», хчаїке «тривалий», гр. ЕаМд «досить, достатньо», єїлоч, єі/Хої «тисну», лат. чаїеге «бути сильним», чаІЙнз «сильний» і, можливо, з укр. веліти, воля; чеіікь вважається формою займенникового походження, як і коїікь, їоіікь, ]е1ікь (Ильинский Прасл. гр. 423), або пояснюється як утворення за аналогією до високий, глибокий, далекий, широкий, тобто прикметників, що озна-
чають розміри (Масіїек Е8ЛС 682); іє. *ие1-/ио1- «давити, оточувати; велика кількість».— Шанский ЗСРЯ І 3, 42; Фасмер—Трубачев І 289; Преобр. І 71; Вгйскпег 616; НоІиЬ—Кор. 411; БЕР І 131; 8кок III 573; Мікі. Е№ 678; Ви§а КК II 648; Рокогпу 1138.
великорос, великорус, Великоросія, великоруський; — р. великорус, великоросе, бр. велікарус, п. \¥іе1когиз, ч. Уеі-кот, слц. УеГкогив, болг. великорусин, слн. Уеіікогиз; — складне слово, утворене з компонентів велйкий і Росія, як калька гр. МєуоЛт] ‘Рсоооїа «велика Росія» (Московська держава), на відміну від Міира ‘Рсостстїа «мала Росія» (Україна); назви виникли в канцелярії константинопольського патріарха у XIV ст. для розрізнення православних українських і московських земель.— Шанский ЗСРЯ І 3, 43; Фасмер І 289.— Див. ще велйкий, Росія.— Пор. мало-РУС-
веліти, велитель, веління, повелитель; — р. велеть, др. велети, п. хсіе-Ііс, ч. уеіеіі «командувати», слц. уеііі' «тс.», болг. [веля] «кажу, говорю», м. вели, схв. велїїм «тс.», слн. уеіеіі, стел, велфти; — псл. уеіеіі; — споріднене з лит. уеііі «бажати, дозволяти», гот. и'і1)ап «хотіти», нвн. іуоііеп, днн. іуіі-ііип «тс.», лат. уеіо «хочу», гр. єХбоцаї «тс.», ав. уогопіо «вибирає собі», дінд. Угпаіі (угпііє) «тс.» від уаг- «вибирати, віддавати перевагу»; іє *це1-/н1- «хотіти».— Шанский ЗСРЯ І 3, 41; Фасмер І 288; МасЬек Е8ЛС 682; БЕР І 133; 8кок III 573—574; Абаев ИЗСОЯ І 248, 442; Егізк І 485; Тгаиітапп 348; Ргаепкеї 1220; Рокогпу 1137.— Пор. велйкий, воля.
велосипед, велосипедист-, — р. болг. м. велосипед, бр. веласіпед, ч. уеіосіресі, слц. уеіосіресі, схв. велосипед', — запозичено з французької мови, можливо, через російську; фр. уеіосіресіе (букв, «швидкими ногами») було утворене у Франції на початку XIX ст. з лат. УЄІОХ, УЄІ0СІ8 «швидкий», похідного від уеЬо «везти, їхати» (через проміжну форму *ие§-8Іо-з «той, що від’їжджає», споріднену з укр. весло), і рев, ресііз
«нога», спорідненого з дінд. расі «нога», ав. расі- «тс.», можливо, з укр. пішки, піший, падати.— СІС 122; Шанский ЗСРЯ І 3, 45; Фасмер І 289; ССРЛЯ 2, 152; Паигаі 743; НоІиЬ—Буег 504; БЕР І 132; АУаМе—Ноїш. II 293—295, 742,— Див. ще везтй, весло, піший.
велюр; — р. бр. велюр, ч. уеіиг, слц. слн. уеійг, болг. велур, м. велур, схв. велур-, — запозичення з французької мови; фр. уе1оиг5<ст. уе1ои8<пров. ст. уєіоб відповідає лат. уіііозиз «покритий вовною, кошлатий», похідному від УІ1ІН8 «вовна, руно, ворса», що є результатом видозміни форми УЄІІН8 «руно, вовняна пряжа», пов’язаної з Іапа «вовна», спорідненим з гр. Х^уод (дор. Ха-тод) «вовна», лит. уііпа «волосина», псл. *уь|па, укр. вовна.— СІС 123; Паигаі 743; Кіеіп 1696; Таїсіє—Ноїш. II 791, 745.— Див. ще вовна.
[вельбіб] «сорт великого бобу»; — складне слово, утворене з компонентів веле- (>вель-) і біб.— Див. ще веле-, біб.— Пор. велерйба, вельґий.
вельбот; — р. бр. вельбот, п. \ує1-Ьоі, болг. велбот', — запозичення з англійської мови; англ. У/Ьаіе-Ьоаі «китобійне судно» утворено з іменників іуЬаІе «кит», спорідненого з нвн. АУаІ, дісл. Ііуаіг «тс.», можливо, також прус, ка-1 із «сом», лат. зриаіиз (вид великої морської риби), і Ьоаі «судно, човен».— СІС 123; Шанский ЗСРЯ І 3, 45; Фасмер І 289; РЧДБЕ 135; Кіеіп 1738.— Див. ще бот.
[вельбучитися] «пишатися, чванитися», Івельбучний] «поважний, знатний, чванькуватий»; — неясне; можливо, складне слово, утворене з компонентів веле- «багато, дуже» і бучний (див.).
вельвет (вид тканини), вельветйн', — р. бр. вельвет, п. \ує1\уєі, ч. уеіуеі, слц. уєіуєііп, уеіуеіоп, болг. схв. велвет', — запозичено з англійської мови, можливо, через російську й польську; англ. уеіуеі «оксамит», сангл. уеіиеі, уе1\уеі походить від пізньолат. уеііиеіиш, яке через слат. *уі11иіи8 «волохатий» зводиться до лат. уіііиз «волосся».— СІС 123; Шанский ЗСРЯ І 3, 45—46; 81. \ууг.
оЬсусЬ 802; Кіеіп 1696.— Див. ще велюр, вовна.
[вельГий] «великий» ВеБ, [велький] «тс.» Пі, [вельґан] «великий льон» ВеБ;—запозичення з польської мови; п. [ауіє1§і] «великий» є діалектним варіантом до У'іеікі «тс.», спорідненого з укр. великий.— Вгйскпег 616.— Див. ще великий.
[вельґбґор] (бот.) «горох, Різній тас-госагрит Б.»; — очевидно, складне слово, утворене з веле- V тог орний «гордий» (див.).
[вельмакі (бот.) «вид дерева, з кори якого плетуть ликові постоли» Я; — очевидно, народно-розмовний варіант слова Нльмак, ільм’як] «берест»; кора й молоді пагони береста широко використовувалися в кустарних промислах.— Див. ще ільм, льом.
вельми «дуже» Г, Бі, [вельмий] «великий»; — р. вельми, бр. вельмі, др. вельми, велми, п. хуієііпі, ч. уеїті, слц. уеі’ті, схв. ведма, стел, вельми; — псл. *уе1ьті, первісно форма орудн. в. мн. прикметника *уе1ь «великий» > стел. еелии, укр. великий', в українській мові цей прислівник (із збереженням голосного е без переходу в і в новозакритому складі) не успадкований з давньоруської мови, а поширився під впливом польської.— Львов УМШ 1955/6, 70—72; Шанский ЗСРЯ І 3, 46; Фасмер—Трубачев І 289; ЗСБМ II 82; Вгйскпег 616; Мікі. Е\¥ 378.—Див. ще великий.— Пор. веле-, велебний, велет.
вельможа, вельможество, вельможність, [вельможанка] Ж, вельможний;— р. вельможа, бр. вяльмджа, др. вельможа, вьлможа, вльможа, п. усієі-тога, ч. уеїтог, слц. уеі’тог, болг. велмджа, м. велможа, схв. велможа, слн. уеїтог, стел, вельможа, еел-мжжт»;—псл. *уе1ь-шога, *уе1ь-шогь «велика сила, міць; можновладець»; утворене з короткого прикметника *ує1ь «великий» та іменника *шога (<*шо§-)а) «сила», похідного від *то§іі «могти»; внаслідок пізнішої контамінації із словом шдйь «муж» набуло значення «великий муж»; в українській мові слово могло бути підтримане польським впли
вом.— Шанский ЗСРЯ І 3, 46—47; Фасмер І 290; Преобр. 171; ЗСБМ 11 ЗОЇ; Вгйскпег 616; НоІиЬ—Кор. 411; БЕР І 132; Рисіпіскі БР 2, 116; Моххупхкі Р7ЛР 243, 254.— Див. ще великий, могти.— Пор. веле-, велебний.
вельо — див. великий.
вена, венозний; — р. бр. болг. м. схв. вена, п. вл. \уепа, ч. слц. слн. уепа; — запозичення з латинської мови; лат. уепа «вена, жила» певної етимології не має.— СІС 123; Шанский ЗСРЯ І 3, 47; НйНІ-М/огіЬ 15; АУаІсІе—Ноїт. II 746.
венгерець, [венгерь] Я, венгерка (в т. ч. «танок; куртка; слива»); — р. венгр, венгерец, бр. венгерац; — запозичення з польської мови; п. М§£іег, \\’§§ггуп закономірно відповідає укр. угр, угорець.— РісІїЬагсІі ПО; Шанский ЗСРЯ І 3, 47—48; Фасмер—Трубачев І 290; Преобр. І 71; Вгйскпег 609; Мікі. ЕАУ 223.— Див. ще угорець.
[венґир] «гар від люльки»; — походження неясне; можливо, пов’язане з п. №§§іе1 «вугіль» або -№§§агек «невеликий душник у печі для збирання сажі»; може бути зіставлене також із циг. вангар «вугілля».
[венґір] «худа, сліпа й глуха людина» Я; — можливо, пов’язане з [венгер] «угорець», оскільки угорці часто були мандрівними крамарями і могли сприйматися як старці, жебраки.
[венґрина] «личинки солітера у м’ясі свиней» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. \у^§ггупа (\у^§ггуса) «хвороба свиней, спричинювана личинками солітера», похідне від «вугор; солітер», спорідненого з укр. вугор2 (див.).
вендровати — див. мандрувати.
Венедйкт, ст. Венедіктт> (1627); — р. болг. Венедйкт, бр. Венядзікт, стел. Еенедик-ьт-ь, Бенедик-ьт-ь;— через старослов’янську мову запозичено з грецької; сгр. Вєуєбіитое походить від лат. Вепейісіиз.— Див. ще Венедйкт.
венерйчний; — р. венерйческий, бр. венерьічньї, п. хуепегусгпу, ч. слц. уепе-гіску, болг. венерйчески, венерйчен, м. ве-нерйчен, схв. венеричан, слн. уепегі-сеп; — очевидно, запозичено з німецької мови, можливо, через російську,
в якій засвідчене на початку XVIII ст.; Н. УЄПЄГІ8СІ1 походить від фр. уепегіеп, джерелом якого є лат. уепегіпз «любовний», похідне від Уепиз «богиня кохання», спорідненого з дінд. уапаз- «бажання, ласка», уапаіі, уапбіі «бажає, любить, перемагає», ав. уапаііі «перемагає, бажає», двн. хуіпі «друг», дангл. хуупп «блаженство», двн. хуиппіа «тс.», дісл. упсіе, нпа «задоволення, розвага», гот. ууипап «радіти», двн. утопеп «жити, бути, залишатися», днн. хунпоп, дангл. хуп-піап «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 3, 49; Баигаі 744; ХХ'аІсіе—Ноїгп. II 752—753.
венети «слов’янські племена між Ельбою і Дніпром на рубежі нашої ери», венеди «тс.»; — р. бр. венетьі, венедьі, п. ЇУепеіохуіе, АУепедохуіе, ч. Уепеіоуе, Уепесіоуе, Уепесіі; — поширена в давній Європі етнічна назва, перенесена сусідніми народами на слов’ян; пор. н. ЇУіпсІеп «слов’яни (зокрема, лужичани)», АУепсіеп «тс.», фін. уепа]’а «росіянин», ест. уепе «тс.», лат. Уепеіі (назва провінції на північ від Адріа-тичного моря, звідки назва міста Венеції; назва провінції в галльській Аре-моріці, звідки фр. Уепсіее); найбільш вірогідною є думка про кельтське походження назви; пов’язання її з назвою анти викликає сумнів.— Филин Образ, яз. 52—54; Дозропсі Д81 26/1, 25—26; Мозхупзкі Р2ЛР 269—271.
[венжі] «змійовик, холодильник у вигляді спіралеподібної труби» Ме; — запозичення з польської мови; п. ху§хє є формою множини іменника ищг «вуж», спорідненого з укр. вуж (див.).
вензель, ст. вензель (XVIII ст.); — р. бр. вензель, болг. вензел; — запозичення з польської мови; п. ху§ге1«вузол» є прямим відповідником до укр. вузол.— СІС 123; Шанский ЗСРЯ І 3, 50; Фасмер І 291; Преобр. І 71.— Див. ще вузол.
Веніамін, [Венжик, Венжик} Бі, ст. Веніамін'Ь (1627); — р. Вениамйн, бр. Веньямін, др. Веньамин'ь, ч. слц. вл. Вепіатіп, м. Вен]амин, слн. Веп]’а-тіп, стел. Еемкіамии-ь;— через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Ввуїарїг походить від гебр. Веп-Ла-тіп, що тлумачиться як «син правої
руки» (очевидно, в розумінні «син коханої дружини, улюблений син»), «син днів» та ін.— Сл. вл. імен 203; Беринда 376; Петровский 72—73; Илчев 106; Сезепінз 116.
[вентер] «ятір», [вінтір Мо,вінтєр Дз, вентер Дз] «тс.», [вінтірчик] «рибалка, який ловить рибу ятерами» Мо, [він-терний] Дз; — р. вентерь, ївентель, ветер, ветьіль, витйль], бр. венцер, п. \уі§сієг2, хуі§сєг2, \уі§сіогка «верша»; — запозичене з литовської мови, можливо, через польську або білоруську; лит. уепіегіз «ятір», ЛТС. УЄПІЄГІ8 «тс.» зводяться до прабалтійського *уепіе «прут», яке зіставляється з лтс. уіеіе «тс.».— ДісІїЬагсД 121; Фасмер І 292; Преобр. І 72; Горяев 43; Карский РФВ 49, 18; ЗСБМ II 83; Вгйскпег 620; Лаучю-те ВЯ 1972/3, 102, 104; Вй§а ДЕ II 324— 325, 648; Егаепкеї 1223—1224.— Пор. в’ятір, ятір.
вентилювати, вентилятор, вентиляція; — р. вентилйровать, бр. вентьілі-раваць, п. хуепіу1о\уас, ч. уєпіііоузН, слц. уепШоуаі', вл. хуепШаіог, болг. вентилйрам, м. вентилйра, схв. венти-лйрати, слн. уепШаіог; — очевидно, запозичення з французької мови; фр. уепШег «вентилювати», уепіііаіеиг, уеп-Шаііоп утворені від лат. уепШо «махаю, розмахую, вію», похідного від уеп-іиз «вітер», спорідненого з дінд. уаіі, уауаіі «віє, дме», ав. уаіа «вітер», гот. хуіпсіз «тс.»,'псл. уе]аІі, уеігь, укр. віяти, вітер.— СІС 123; Шанский ЗСРЯ І 3, 51—52; \\’а1сіе—Ноїш. II 751— 752.— Див. ще віяти.
[вепетя] «дурна жінка» Я, Ілепетя] «тс.»; — очевидно, пов’язане з лепетати (див.).
вепр, [вепер} Г, Ж, веприк, веприна, [вепровйна] Ж; — р- вепрь, бр. вяпрук, [вепер], др. вепрь, п. хуіергг, ч. уерг, слц. уерог, уерег, вл. \у]’арг, нл. ]’ар8, полаб. уірг, болг. вЄтьр, м. вепар, схв. вепар, слн. уерег, стел, вепрт»; — псл. уергь; — споріднене з лит. Vер^іаі (топонім), лтс. уергіз, «кастрований кабан» (можливо, запозичене з російської мови), двн. еЬиг, нвн. ЕЬег «тс.», лат. арег «вепр», дінд. уараіі «виділяє сім’я»,
які, очевидно, зводяться до двох індоєвропейських основ *церго- і *ерго-; Брандт (РФВ 25, 213) пов’язує з лат. уергЄз, уергіз «терновий кущ», звідки вепр первісно мало означати «колючий, щетинистий».— Шанский ЗСРЯ І 3, 53; Фасмер І 292; Преобр. І 72; ЗСБМ II 83, 301- 302; Вгйскпег 617; МасЬек ЕЗЛС 683—684; БЕР І 134; Зкок III 576; Бернштейн Очерк 1974, 270—271; Мікі. ЕА¥ 381; Тгаиішапп 351; Вй§а КК II 648; УСаІгіе—Ноїш. І 56.
[веприна] (бот.) «агрус, РіЬез §го8зи-Іагіа Б.; ягода агрусу», [випрана] «агрус» Мак, [вепривник Мак, вепринник, верпи-на Мак] «тс.», [веприняк] «вино з агрусу» Мак, [опрена] «агрус» Мак, [оприка Мак, опрйни, оприня Мак, япрйни Л] «тс.»;— п. [и’іерггупу, хуіергхкі] «тс.»; — назви пов’язані з вепр; мотивуються тим, що плоди цієї рослини щетинисті, як шкіра вепра; пор. слц. Ьгауіепку «агрус» від Ьгау «вепр» або ч. сЬІирка «агрус» від сЬІир «шерстина», згзіка «агрус» від згзі «шерсть».— МасЬек Лш. гозії. 98— 99.— Див. ще вепр.
[вепринець] (бот.) «поросинець, Нуро-сЬоегіз Б.» Мак; — п. Ауіергхупіес «тс.»; — похідне утворення від вепр або запозичення з польської мови; мотивація назви не зовсім ясна; пор. інші назви цієї рослини: укр. поросинець, [сви-нушник, свиняча капуста], р. поросятник, п. ргозіепісхпік, ч. ргазеіпік, слц. ргазаіпік, схв. [свин>ак\, слн. 8уіп]’ек, н. Еегкеїкгаиі, 8сЬ\уеіпза1аі; можливо, всі назви є кальками слат. рогсеїііа, що відбиває гр. илоуоірїд, утворене з прийменника ило «під» та іменника Хоїрод «порося».— Вісюліна — Клоков 321; Анненков 173; МасЬек Лт. гозії. 234; СимоновиЬ 243.— Див. ще вепр.— Пор. поросинець.
веранда; — р. бр. болг. м. веранда, п. вл. У'егапсіа, ч. слц. уегапсіа, схв. веранда, слн. уегапсіа; — запозичено, мабуть, через російське посередництво з англійської мови; англ. Уегапсіа(Ь) «критий балкон» походить з індійської мови, в яку потрапило з португальської; етимологія порт, уагапсіа непевна; виводилось від лат. мага «роздвоєна жер-350
дина» (Зкеаі 688) або вважалось запозиченням із санскриту і перської мови.— СІС 123; Шанский ЗСРЯ І 3, 54; Но-ІиЬ—Буег 504; КІеіп 1699; Паигаі 745; 6аті11зсЬе§ 888.
верба (бот.) «Заііх Б.», вербина, [вер-бйнець] «лоза», вербиця, [вербйч] «вербна неділя Г; мороз під вербну неділю Ж», [вербівки] «посудина з верби» Ж, [верб-лянкй] «яблука на вербі щеплені» ВеБ, [вербляниця] «час, коли цвітуть верби», [вербниця] «тс.; вербна неділя», вербник, вербняк, [вербняждк] «вербняк» Ж, [вербовйна] «вербоцвітні» Ж, [вербдв'я] «верби», верб'я, [верб’як] «шашіль, Соз-8цз 1і§пірегсіа» Ж, [верб' янка] (ент.) «аромія мускусна (?), СегатЬух шозсЬа-іиз (Аготіа тозсЬаіа Б.?)» Ж, вербний, вербовий, [заверба] «вид верби» Ж, [зи-вербник, завербок] «тс.» Ж; — р- верба, бр. вярба, др. вьрба, п. хуіегхЬа, ч. УгЬа, слц. слн. угЬа, вл. нл. \у]’егЬа, болг. в'ьрба, м. врба, схв. врба, стел, иртіїсг;— псл. *уьгЬа; — споріднене з лит. уіг-Ьаз «прут, лозина, стебло», лтс. уігЬз «палиця, ціпок», уігЬа «прут, спис», гр. «ціпок», лат. уегЬепае «листя і пагони лавра», уегЬега «побої, удари» (<«різки»); за Махеком, спочатку було слов’янське зб. *уТЬьіє «пруття», до якого виникла форма однини *уьгЬа, що витіснила попередню назву дерева гокуіа; іє. *цег-Ь(Ь)- «гнути, крутити, вертіти», похідне від *уег- «крутити, гнути».— Шанский ЗСРЯ І 3, 54—55; Фасмер І 293; Преобр. І 72; ЗСБМ II 302; МасЬек ЕЗЛб 699; Лт. гозії. 132; Мікі. Е\А 383; БЕР І 208; Зкок III 619—620; Тгаиітапп 360; Рокогпу 1152—1153.— Пор. вертіти.
вербена (бот.) «УегЬепа оШсіпаїіз Б.»; — р. бр. болг. вербена, п. хсегЬепа, ч. слц. УегЬепа, схв. врбени; — запозичення з латинської мови; латинська наукова назва рослини, як і її варіант уегЬепаса «тс.», мабуть, етимологічно тотожна з уегЬепае «(священні) гілки» (лавра, оливи, мирта), пов’язаним з уегЬега «прути для покарання; батіг, удари» і спорідненим з лит. уігЬаз «прут, лозина, стебло», псл. *уьґЬа, укр. верба; іноді латинська назва рослини
виводиться від кельт. Іег «знищувати» і іоеп «камінь» (Нейштадт 459).— СІС 124; Шанский ЗСРЯ І 3, 55; Кораііпзкі 1037; УСаІсІе—Ноїт. II 756.— Див. ще верба.
[вербйнка] (бот.) «айстра італійська, Азіег атеїіиз Б.»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від верба за схожістю ланцетоподібного листя обох рослин.— Нейштадт 546.
[вербишник] (бот.) «коров’як, Уег-Ьазсшн ІусЬпіііз Б.; УегЬазсит пі§гит Б., УегЬазсит огіепіаіе МВ.» Мак; — р. [вербишник]- — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни наукової латинської назви УегЬазсит.
[вербівнйк] (бот.) «вербозілля звичайне, БузітасЬіа уи1§агіз Б.»; — р. вер-бейник, п. ст. итЬісе «тс.», ч. угЬіпа «плакун верболистий, БуіЬгит заііса-гіа Б.»; — пов’язане з верба; назва пояснюється схожістю ланцетоподібного листя вербозілля з листям верби.— Нейштадт 439; Вісюліна — Клоков 255; Ма-сЬек 1т. гозії. 149, 173.— Див. ще верба.
верблик «защіпка вудила; [кільце ланцюга; кільце коло орчика]», [вер-лик] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. заст. даегЬІік «защіпка вудила, вуздечки, оброті», хуєгЬєі «защіпка на ланцюгу», очевидно, походять від н. УУЇгЬеІ «закрутка, закріпка, втулка; кілочок; вихор», пов’язаного з июгЬеп «вербувати, домагатися», двн. хуегЬап, Ьтегіап «вертітись, ходити туди й сюди, намагатись», спорідненими з гр. иар-лбд «зап’ястя», иарлаХірод «швидкий, жвавий, стрімкий», тох. кагр- «повертатись проти».— К1и§е—Міігка 855, 864.
верблюд, [велблюд Ж, верблюжа Я1, верблюжина, [верхоблюд, верхоблуд Ж], верблюдячий, верблюжий, ст. вельблудьі (XV ст.), вельблюдьі, велбуд-ь, верблюда (XVII ст.); — р. верблюд, бр. вярблюд, др. вельбуд-ь, вельблуд-ь, п. ллгіеІЬЇ^Л, ч. уеІЬІоисІ, слц. уеГЬІйсі, вл. ^еІЬІисІ, СЛН. уеіьібсі, СТСЛ. ЕЕЛКБЖД-Ь, ЕЕЛ КБ-лоуді»; — псл. *уе1ьЬ9(іь< уьІЬдсРь; — запозичення з готської мови, зближене за народною етимологією з уєіь «великий» і Ьірсіь «блуд», Ьіфсіііі «блудити»; гот. иІЬапсіиз «верблюд» через грецьке посе
редництво (гр. єХєсрад, єХєсраутод «слон») прийшло з східних мов, де грецькому єХ відповідає артикль ар. аі, або хам. еіи «слон», а єсрад представлене в єг. аЬ(и) «слон, слонова кістка», звідки й дінд. іЬЬаЬ «слон», лат. еЬиг «слонова кістка».— Шанский ЗСРЯ І З, 55—56; Фасмер І 293; Преобр. І 72; ЗСБМ II 303; Вгйскпег 610; МасЬек Е81 С 682; НоІиЬ—Кор. 411; Таїсіє—Ноїт. І 389; Егізк І 493—494.
верблюдка1 (бот.) «Согізрегтит Б.; [волошка розлога, Сепіаигеа сііііиза Бат. Мак]»; — р. верблюдка «Согізрег-тит», бр. вярблюдка, ч. уеІЬІоисІпік «тс.»; — похідне утворення від верблюд; назва стосується степових рослин, що поїдаються- вівцями, козами, верблюдами. — Нейштадт 224; МасЬек 1т. гозії. 84.— Див. ще верблюд.
[верблюдка2] (бот.) «зніт чотиригранний, ЕріїоЬіит ІеІга§опит Б.»; — неясне; можливо, пов’язане з верба і пізніше зближене з верблюд, верблюдка1; пор. укр. [вербичка] «зніт рожевий, ЕріїоЬіит гозеит ЗсЬгеЬ.», п. и’іег/Ьохупіса «зніт», ч. угЬоука, [угЬка], болг. вербовка, схв. [врбовииа, врбовка, вербовка, врболика], слн. угЬоуєс «тс.».— МасЬек 1т. гозії. 150; СимоновиЙ 181.— Пор. верба, верблюд, верблюдка1.
[верботернь] (бот.) «обліпиха кру-шиновидна, НіррорЬае гЬатпоісІез Б.» Ж, Мак; — р. таловьій терн (Симоно-вик), схв. пас]'и трн «тс.»; — складне утворення з основ слів верба і терн (можливо, із словосполучення вербовий терн, пор. наведену російську назву); назва пояснюється зовнішнім виглядом рослини, що має подібне до верби листя і вкрита довгими колючками, подібно до терну. — Див. ще верба, терен.
вербувати, вербувальник, вербункау вербунок «вербовка», ст. вербовати, вер-буноке (XVIII ст.); — р. вербовать, бр. вербаваць, п. хуєгЬохузс, ч. уегЬоуаіі, слц. уегЬоуаі', болг. вербувам, м. вер-бува, схв. врбдвати; — запозичено, очевидно, з польської мови, в якій походить від н. хуєгЬєп «вербувати», свн. ауєгЬєп, -уєп, двн. хуегЬап, -уап, Ь\уег!ап «верті-
тися, ходити туди й сюди; турбуватися, домагатися»; виводиться також безпосередньо з німецької мови.— СІС 124; Шелудько 25; Тимч. 215; КісЬЬагсІі 111; Шанский ЗСРЯ І 3, 56; Фасмер І 294; Вгйскпег 606; МасЬек Е8ЛС 684; БЕР І 134; К1и§е—Міігка 855.— Див. ще верблик.
[вербунка] (танок) Я, [вербованець] - «тс.» Ж; — Р- [вербунка] «пісня вербувальників», п. [хуегЬипек] «музичний інструмент (?)», слц. уегЬипк «танець, що виконується під час проводів у солдати», уегЬоуапес «тс.»; — пов’язане з вербувати.— МасЬек Е83С 684.— Див. ще вербувати.
вервела — див. вергела.
вервечка «один з чотирьох мотузочків, на яких підвішується колиска; ряд, низка, валка», вірвечка «тс.», [вер-виця, веревка Ж, веревбчник Ж, вурвечка Ж, веревчатий ЖІ; — р. веревка, бр. вя-рбука, др. вьрвь «мотузка; сільська поземельна община», ч. ст. угу, болг. вр1>8, м. врв, схв. в*рвца, слн. угу, стел, кривії «тс.»; — псл. *уьгуь;— споріднене з лит. уігує «вірьовка», лтс. уігує «тс.», прус. хуігЬє, дінд.уагаіга «ремінь, мотузка, канат», можливо, також гр. Еєрбсо (єрбсо) «тягну»; іє. *цег- «в’язати».— Шанский ЗСРЯ І 3, 56—57; Фасмер І 295; Преобр. І 73; ЗСБМ II 307; БЕР І 187; 8кок III 633; Тгаиітапп 362; Рокогпу 1150.— Пор. веренва, вірьовка.
вергати, вергти, вергнути, [ве-речи], [верг] «кидок, поштовх Ж; шар», [довержай] (міра довжини) «відстань, на яку можна кинути камінець» НЗ УжДУ 14; — р. вергать, вергнуть, бр. [віргацца] «хвицати», др. вьргнути, п. у/іегг§ас «брикати, хвицати», ч. угЬаіі, слц. угЬаі’, вл. у/[егЬас, нл. \у)ег§а8, болг. хві>ргам, [в-вргам], схв. вріїи, вргну-ти, слн. угесі, стел, ЕрФшти;— псл. *уег§іі, *уьГ§2; — очевидно, споріднене з лат. уег§о «схиляю, повертаю», гот. хуаіграп «кидати», нвн. хуєгїєп «тс.», дінд. уаг]’аіі, угпакіі «повертає»; іє. *иег(е)§- (*цеге§ї-, *иеге§(Ь)-) «схиляти, крутити, згинати, обертати», похідне від *цег- «вертіти, крутити».— Фасмер І 294; Преобр. І 73; ЗСБМ II 156;
МасЬек Е83С 700; БЕР І 210; 8кок III 621; К1и§е—Міігка 871; АУаІсіе— Ноїш. II 758; Рокогпу 1152—1153.— Пор. вертіти.
[вергела] (іронічне прізвисько високої людини) Ва, [варґела] «здоровило» Па, [вер гилим] «високий, сильний, але ледачий чоловік» Я, [верґйло] «висока, але незграбна людина» Я, [вервела] «висока на зріст, довготелеса людина» Я; — неясне; очевидно, в якийсь спосіб пов’язане з р. верзйла «здоровань», яке загальноприйнятої етимології не має.
[верґелия] (бот.) «гриб-трутовик, Ро-Іурогиз Іошепіагіиз Б.» Мак; — очевидно, результат видозміни форми [ваки-лйя] «тс.», фонетично зближеної з вергела.— Див. ще вакелія.
[верглик] «інструмент для плетіння постолів»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від *вергти, незасвідченого фонетичного варіанта дієслова верзти «*плести, в’язати» (див.).— Пор. вергун.
вергун «солодке печиво», [верчик] «тс.» Бі; — можливо, похідне утворення від * вергти, незасвідченого варіанта дієслова верзти «*плести».— Пор. верглик.
веред «примхи; гнійний нарив, болячка», вереди «примхи», вередій, вередник «вередун», [вередлйвиця] Пі, вередун, вередуха, [вередниця] Пі, вередливий, [вередбвний]-, [верединйтися] «голосно плакати» Ж, вередити, [вередйтися] «чванитися» ВеЗн, вередувати, надвередйти «пошкодити», надвередйтися, підвередитися «надірватися», привереда «примхлива особа», привереди «примхи», уве-ред «надсада, надрив», [увереда] «тс.», увередити «надірвати, перетрудити», увередитися; — р. веред «нарив», вред, бр. [верад] «нарив», др. вереда «рана, нарив», п. суггбсі «гнійник», ч. угесі «нарив, чиряк», слц. угесі, вл. Ьг]6с1, нл. хуфосі «тс.», болг. вреда «шкода», м. [вред] «простуда», схв. вред «тілесне ушкодження», слн. угесі «тс., нарив»; — псл. *уегсіь «гуля, нарив»; — споріднене з лтс. ар-уігсіе «нарив», дінд. уагсіЬаН «росте», двн. у/агга «бородавка», дангл. ссеагіе, дісл. хуагіа, нвн. Шагхе «тс.»; іє. *иегсІ- «підвищуватися, підноситися,
виступати»; зіставляється також (Пет-лева Зтимология 1972, 93—99, слідом за Гріммом) з двн. \уагі]ап «ранити, ушкоджувати, псувати», гот. -хуагйіап «псувати», дісл. ашагф’ап «тс.», дінд. уагсіЬ-«відрізувати».— Шанский ЗСРЯ І З, 194; Фасмер І 295; Преобр. І 73; МасЬек Е84С 702; НоІиЬ—Кор. 424; БЕР І 184; Зкок III 625—626; К1и§е—Міігка 841; Рокогпу 1151.— Пор. бородавка.
вередник (бот.) «талабан польовий, ТЬІазрі агуепзе Б.», [вередовник] «гру-шанка, зимолюбка, Рігоіа ишЬеІІаіа Б. (СЬітарЬіІа)» Мак, [вередовець] «рутвиця, ТЬаІісігиш їіауит Б.» Мак; — р. [вередовец] «рутвиця», бр. [вярздау-нікі, схв. вредовац «тс.»; — похідні утворення від веред «нарив, болячка», зумовлені широким застосуванням рослин у народній медицині.— Анненков 95, 352, 354; ЗСБМ II 321; СимоновиЬ 359, 465, 466.— Див. ще веред.
[верезати] «скрипіти»; — р. [верез-жать\ «верещати, верескливо плакати; свистіти», [верезгнуть] «тс.», [верезг] «вереск», ч. уггаіі «скрипіти»; — псл. *уегг-/*уьгг-; — мабуть, звуконаслідувальне утворення, паралельне до укр. вереск, верещати та його відповідників; недостатньо обгрунтоване пов’язання (НоІиЬ—Кор. 424) з псл. *уь[гіі, *оіьуь[гаіі «відчиняти (двері)». — Фасмер І 295; МасЬек Е89С 701.— Пор. вереск.
веремій, веремія «буча, сум’яття, метушня; буряна погода», крутити веремію «кричати, галасувати, здіймати колотнечу; робити швидкі напади, атаки, нападати то там, то тут», ст. веремій, веремія «бурхлива година; нісенітниця, дурниця» (XVIII ст.); — загальноприйнятої етимології не має; може бути виведене від особової назви [Веремія, Веремій] як імені пророка Ієремії; пор. ст. веремія «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» Бі; менш переконлива спроба пов’язання (Потебня РФВ 1880 IV 167) з вдроп (<*варп «рвати, кидати, плести»), воропай, вере-пай при допущенні можливості *вере-пЬй із зміною п>м.— Див. ще Ярема.
[веремінний] «вагітний» Ж; — р. [веременность] «вагітність»; —наслідок контамінації форм [беремінний] «вагітний» і верем’я «час, погода». — Див. ще берем’я, верем’я.
[верем’я] «погода, добра погода» Г, Ж; — р. время «час, погода», бр. [вере-ме\ «час», др. веремя, п. [хуггеті§1 «тс.», болг. м. време «час, погода», схв. ври-іеме «тс.», слн. угете «погода», стел. ЕрфліА «час»; — псл. *уегш§ <*уегіт§, пов’язане з *уьПеіі «вертіти, повертати», *уегіепо «веретено»; — споріднене з дінд. уагітап «колія, дорога, жолоб»; отже, первісно означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року»; порівняння з дінд. уагітап «розмір, об’єм» (Мікі. ЕАУ 384) і з р. веренйца, верйга (ХиЬаіу АЇЗІРЬ 16, 418) непереконливе; не має нічого спільного і з псл. *уьгеіі «кипіти», у зв’язку з чим время тлумачилося як «гаряча пора» (Желтов ФЗ 1876/6, 56).— Шанский ЗСРЯ І 3, 194— 195; Фасмер І 361—362; Преобр. І 101; Вгйскпег 635; БЕР І 185; Зкок III 626; Бернштейн ОчерК 1974, 182—183; Тгаиішапп 355.— Див. ще вертіти.
[веренва] «ряд снопів у стозі», [верет-тя] «тс.; ганчір’я, мотлох», [верета] «велика кількість, купа»; —р. веренйца «низка, ряд, валка»; — псл. *уегпу, *уегіа; — споріднене з лит. уєгіі «низати, втягувати нитку», уога «низка, ряд, валка», лтс. уегі «низати», гр. а8Ір(о «зв’язую», алб. У]'ег «вішаю», дангл. м/огп «багато», \уеагп «натовп», ірл. іоігепп «загін», дінд. угпсіат «натовп; стадо»; іє *иег- «в’язати».— Шанский ЗСРЯ І 3, 57—58; Фасмер І 296; Преобр. І 74; Егікк І 23; Рокогпу 1150—1151.— Пор. верета, верея.
верес (бот.) «Саііипа уи1§агіз ЗаІізЬ.», [вересіль Мак, вересінь Ж, вереск Мак, верест Мак, верис Мак, веріс Пі, верос Пі] «тс.», [вересач] «місце, поросле вересом» Ж, [вересовйсько Ж, вересовйще, вереечаг Ж1 «тс.»; — р. верес, вереск, бр. верас, П. 5УГ2О8, Ч. УГЄ8, слц. угез, ВЛ. \УГ]О8, НЛ. Г]О8, СХВ. врЄ(:, врвСаК, слн. угез, угезак, болг. вряс «меліса лікарська, Меіізза оНісіпаїік Б.»; — псл. *уегзь/*уеггь; — споріднене з лит. УІГ-
2Є8 «верес», ЛТС. УІГЗІЗ, Гр. єрЄЇХІ], ІрЛ. ІгоесЬ «тс,»; іє. *цег-кЬ-/*цег-§Ь-; Махек вважає неслов’янським, перейнятим від праєвропейських неіндоєвропейців (МасЬек Іт. гозії. 177).— Шанский ЗСРЯ І 3, 58; Фасмер І 296; Преобр. І 74; ЗСБМ II 85; МасЬек Е8ЛС 702; НоІиЬ— Кор. 424;БЕР І 193; Зкок III 626; Егаеп-кеі 1264; Ргізк І 551.
вересень; — бр. верасень, др. врівень, п. хуггезіеп, ч. ст. угезеп, стел. врфекиь, кресЕиь; — пов’язане з назвою рослини верес, яка цвіте саме в цей час; пор. лит. уіггіи тепио букв, «місяць вересу».— Кочерган Мовозн. 1967/1, 58— 59; Кравчук УМШ 1955/3, 62; Шаур Зтимология 1971, 96—97; Ноіупзка-Вагапоуа 58—61; Мозгупзкі Р73Р 285; Регззоп Е-еііг. 506.— Див. ще верес.
вереск, [верескля] «криклива дитина» Я, [верескотня, верескотнява], [верескун] «крикун», [верескуха], [верещака] «крикун», верескливий, верескнути, [вереснути], верещати; — р. [верещать, верескнуть], бр. вераск, др. верескь, п. \уггазк, ч. угезк, угезкої, слц. угезк, угезкоі, вл. шгіезк, хуг]езкоі, нл. \уг]азк, хуг]азкоі, болг. вряськ, м. врескот, вре-сок, схв. врйсак, слн. угізк; — псл. *уегзкь «крик», паралельне до *уег2рт>, *уегга1і; — звуконаслідувальне утворення, яке вважається спорідненим з лит. уегкіі «плакати», уегкаиіі «кричати»; хитання ск/зг в деяких слов’янських мовах пояснюється експресивним характером слова.— Шанский ЗСРЯ І З, 58—59; Фасмер І 296—297; Преобр. І 75; ЗСБМ II 85—86; МасЬек ЕЗІС 702; БЕР І 193—194; Зкок III 628; Мікі. Е\Е 384; Тгаиітапп 353.
[вереслб] «перевесло» ДзАтл І, [ве-ресло] «стеблина гарбуза» Ж; — схв. вресло «дужка відра; мотузка»;—псл. *УЄГ8ІО <*УЄГ28ІО «тс.»;—споріднене з *уьГ2Іі «в’язати», *уог2ь «вірьовка».— 8кок III 629—630; Рокогпу 1155—1156; Регззоп Веііг. 506.— Див. ще верзти.— Пор. ворбзка, перевесло.
верета «рядно; [різнокольоровий вовняний килим]», [верет] «килим ручної роботи» Я, [веретина] «нитки для верети», [веренйще] «веретище» Ж, [ве-354
реня] «невелика верета», [веренка, ве-ренька, верінка] «тс.», веретище «бідний одяг; лахміття», [верето] «вид волока», вереття «груба тканина, ряднина; лахміття; [круг снопів у скирті]», веретянка «одяг з грубої тканини», [верентюх, веренчук] «тс.» Ж, [веринянка] «жіночий фартух» ДзАтл І, веретяний; — р. ве-ретье, [верета], др. вр^тище «мішок, корзина», ч. ст. угесе, слц. угесе, болг. вретище «мішок», м. вреНа, схв. вр'ека, слн. угеса, стел. Ер'Ьтиште «тс.»;—псл. *уегіа, *уегіо; — очевидно, пов’язане з псл. *уег!і «засовувати, ховати», спорідненим з лит. уігііпє «в’язка», уєгіі «відчиняти, зачиняти», гр. аюртт) «сакви; аорта»; внаслідок пізніших семантичних змін стало означати тільки особливе полотно для мішків; іє. *цег-«замикати, покривати, боронити»; менш переконливе пов’язання (Мікі. Е\У 385) з вертіти, іє. *цег-і- «тс.».— Фасмер І 297; Преобр. І 75; БЕР І 186; Зкок III 622; Тгаиітапп 351—352; Меіііеі Еіисіез 351; Рокогпу 1160—1161.— Пор. верея, вір, вброчок.
[веретельчик] (іхт.) «щиповка звичайна, СоЬіііз іаепіа Б.» Ж, [веретільниця] «тс.»; — назви пов’язані з вертї-ти(ся) за властивістю цієї риби звиватися на одному місці, що нагадує веретільницю (зоол.).— Маркевич—Короткий 141—142.— Див. ще веретено, вертіти.
веретенник (орн.) «Бітова Іітова Б.»; — р. веретенник «тс.»; — вважається звуконаслідувальним, оскільки крик стурбованого птаха звучить як «веретень-веретень-веретень»; обриси птаха в польоті нагадують веретено.— Фауна України 4, 269—270.
веретено, веретенник, веретінник, [веретень] «веретено» Л, [веретенниця] (зоол.) «вид ящірки; мідянка», [вере-тениця Бі, веретільник], веретільниця, [вертій] «тс.», [веретелка] «вертуха (про ящірку або жінку)» Я, веретенний, [веретенуватий, веретенистий ЖІ, [ве-ретенйти] «крутити» Ж; — р. веретено, бр. верацянб, др. веретено, п. итгесіопо, ч. угеіепо, слц. угеіепо, вл. \уг]есепо, нл. шг]‘езепо, болг. вретено, м. вретено,
схв. вретено, слн. угеіепо, стел. вр'Ь-теио; — псл. *уєгієпо, пов’язане з дієсловом *уьГШі «вертіти»;—споріднене з свн. умігієі «кільце для веретена», кімр. §'«легіЬусі «тс.», дінд. уагіапат «обертання, катання, ходіння вперед і назад; прядка»; іє. *иег-і- «обертати, крутити». — Трубачев Рем. терминол. 100; Шанский ЗСРЯ І 3, 58; Фасмер 1297; Преобр. І 74; ЗСБМ II 86; НоІиЬ— Кор. 424; МасЬек Е81С 702; БЕР І 186; 8кок III 622; Вй§а РР І 341.—Див. ще вертіти.— Пор. верем’я.
[веретенце] (бот.) «хвощ польовий, Едиізеіит агуепзе Б.», [веретінце] «тс.»; — пов’язане з веретено-, назву дано за веретеноподібною формою стебла; пор. аналогічні назви хвоща: п. [ргхцзіка], ч. ргезііска, болг. [пресли-ца, преслика], хорв. [ргезіісіса], слн. [ргезііса, ргезеїса], пов’язані з прясти.— Флора УРСР І 113; МасЬек Зт. гозії. 28—29.— Див. ще веретено.
[веретень] (бот.) «дягель лікарський, АгсЬап§е1іса оіїісіпаїіз Ноїїт.» Мак; — очевидно, похідне від веретено-, назва може пояснюватись тим, що дягель має вертикальний корінь, який нагадує веретено.— Див. ще веретено.
[веретяж] «ланцюжок» Ж; — пояснювалось (Вгйскпег 633) як українське слово, штучно утворене на базі помилкової польської форми [у/тгесіцсіг] з початковим \у замість давнього ггесЦсіг «ланцюг»; проте можливе зіставлення з семантично не зовсім ясним р. ст. ве-ретагьі (ор. в. мн.) «ланцюги» (?) і виведення від псл. *уєгі- «вертіти».
веречи — див. вергати.
верещака «страва з свинини»; — р. [верещага] «яєчня; страва з свинини; жарений судак»; бр. верашчака «вид страви»;— очевидно, запозичення з польської мови; п. шегезгегака, шегезгегак «свіже смажене сало в соусі з цибулею» пов’язують з прізвищем Верещак (кухар польського короля Августа III); виведення безпосередньо від укр. верещати (Вгйскпег 606) необгрунтоване.— ЗСБМ II 86; Кагіошісг 8<ЗР VI 91.
верея «стовп, на який навішують ворота; [вісь у дверях]», Іверія] «тс.»,
[верей] «засув» Ж, [веряйка] «дерев’яний замок»; — р. верея, бр. [верая], др. вер-Ья, п. [уйеггаіе, \уіегге]а, уиеггаіа] «одна з двох половин воріт», ч. уеге]’(е) «одвірок, половинка дверей», слц. уега] «тс.», слн. уеге]а, стел. верФіа; — псл. уеге)а, пов’язане з *уєгН «зачиняти»;— споріднене з лит. уєгіі «відчиняти, зачиняти», аіуегзіі «відчинити», игуегзіі «зачинити», лтс. уєгі «низати, затягати нитку в голку», уагзШ «відчиняти, зачиняти», прус. ЄІ5УЄГГЄІ8 «відчини», ЄІТУІ-гіипв «відчинений», лат. арегіо (<*ар-цегіо) «відкриваю»; іє *цег- «в’язати, нанизувати» або «крутити, гнути». — Фасмер І 298; Преобр. І 75; ЗСБМ II 86—87; Вгйскпег 618; МасЬек Е83С 684; Тгаиітапп 351—352; МйЬІ.— Епсіг. IV 567; Рокогпу 1150—1151, 1152.—Пор. верета, вір1, ворота, обора, отвір.
верзти «базікати, говорити дурниці», [варзякати, верзікати, верзюкати, верзякати] «тс.», верзтися «снитися, ввижатися», [верзйло] «брехун» Бі, [верзйця] «базіка», [верзіння] «базікання; сни» Ж, [верзун] «постіл; виплетена з соломи посудина Па»; — р. [верзить] «говорити нісенітниці, брехати; робити не до ладу», [верзти], бр. вярзці «тс.», др. верзати «в’язати», болг. вр-ьзвам «зв’язую, зав’язую», м. врзува «зв’язує, прив’язує», схв. завести «зв’язати, зав’язати», слн. уггпііі «відчиняти», стел. поврФсти «зв’язати, зав’язати»; — псл. *уІТ2Іі «зв’язувати»; — споріднене з лит. уєг-гіі «зв’язувати, затягувати, тиснути», уіггі? «посторонок, канат», двн. хмигк]ап «давити, душити», нвн. \мйг§еп «тс.», дісл. уіг§і11 «вірьовка», днн. \миг§і11 «тс.», гр. ер/атасо «загороджую», брхато? «огорожа, сад», дінд. уаг]‘аіі «вити, крутити»; іє. *иег§Ь- «з’єднувати, зв’язувати, стискати», похідне від *цег-«крутити, гнути»; у східнослов’янських мовах значення говоріння вторинне, похідне від «плести», пор. укр. плітки, рос. сплетни та ін.— Фасмер І 298, 299; Преобр. І 75—76; ЗСБМ II 305; БЕР І 188; 8кок III 629—630; Тгаиітапп 355; К1и§е—Міігка 872; Рокогпу 1152— 1155.— Пор. верея, вороза.
веризуб — див. вирезуб.
[верий] «вигнутий, зігнутий, скручений, скоцюрблений» ВеЛ, [уверий] «кривий; упертий», [увера] «уперта особа», [зуверіти] «покоробитися»;—ч. (мор.) [иуігу] «покороблений, викривлений», [иуегу], ст. иуігу, иуігііуу «тс.», слц. [йуегіі’] «кривити, коробити», СЛН. 8УГЄІІ «зморщуватися, збиратися в складки», гуігаіі «потягуватися в усі боки; викривлятися; повертатися; згинатися»;— дальша етимологія остаточно не встановлена; реконструювалося (МасЬек Е83С 672) псл. *уігь «косий», яке зіставлялося з дірл. Ваг, лит. рауаігйз «тс.»; слов’янські форми пов’язуються також (Куркина Зтимология 1970, 100— 102) з р. [вирити] «дивитися», схв. уі-гііі «тс.», укр. вирла «випуклі очі», др. увиршпи «скосити» (про очі).— Пор. віритися.
[верйсько] «дурень, йолоп» (?) Я; — п. хуіог «стружки, тріски», хуібггузко, ст. хуіеггузко «тс.»; — походить, очевидно, від незасвідченого укр. *вер «тріска, скіпка, стружка дерева», спорідненого з [івер] «тріска»; могло мати переносне значення «непотріб, щось пусте»; можливий, проте, і вплив польської мови.— Див. ще івер.
верклюг — див. вертіти.
верлань «горлань», [верлатий] «галасливий», [верластий] «тс.», [верлати] «галасувати»; — очевидно, результат контамінації слів вереск, верещати (або верзти) і горлань, горлати.— Див. ще вереск, верзти, горло.
верлб «дишель кінного приводу»; [вирло] «тс.; важіль, підойма; діра, отвір, жерло»; — ч. (мор.) [угііпа] «жердина колодязного журавля; бокова жердина драбини», слц. [угііпа] «жердина», болг. в-ьрлйна «жердина, тичка», схв. врлика «тс..; кіл для тину», слн. угііпа «отвір у тині; дерев’яні ворота, ліса»;— псл. *уьг!о «жердина»; — зіставляється (Младенов 91; МасЬек Е83С 700; БЕР І 211; 8кок III 629) з лит. зуігііз «колодязний журавель; важіль», лтс. зуеге «тс.»; може бути пов’язане з укр. вір, ворйння.— Кравчук ВЯ 1968/4, 131.— Див. ще вір1.
верлобкий — див. вирлоокий.
[вермйвка] «кохана, коханка» Ж; — неясне; Желехівський (63) припускає первісну форму *вр1іл+милка, в якій перший компонент мав бути пов’язаний з псл. *уьгеіі «кипіти, вирувати» (про палке почуття), а в другому компоненті л зазнало діалектної зміни у в.
вермішель; — р. вермишель, бр. вермішель, п. у/егтІ82е1, ч. уегтісеїіі; — запозичено з італійської мови через французьке і російське посередництво (фр. уегтісеї, уегтісеїіе); іт. уегті-сеііі «вермішель» (букв, «черв’ячки», за зовнішньою схожістю) утворилося внаслідок переоформлення нлат. *уеггпі-сеііиз Слат. уегтісиїиз «черв’ячок, личинка; що-небудь зроблене на зразок черв’ячків», яке є демінутивною формою від уегтіз «черв’як», можливо, спорідненого з укр. верм'яний «рум’яний».— Шанский ЗСРЯ І 3, 60; Фасмер І 299; Горяев 44; Кораііпзкі 1037—1038; Маі-гепаиег 366; Паигаі 746.— Див. ще верм’яний.
вермут; — р. бр. м. вермут, п. \\'ег-тиі, ч. уегтиі, слц. уегтйі, болг. вермут, схв. вермут-, — запозичення з німецької мови; нім. М'егтиі «сорт вина; полин», споріднене з днн. \уегтосіа «полин», дангл. хуегтосі «тс.»; відповідників в інших індоєвропейських мовах не засвідчено.— Шанский ЗСРЯ І 3, 60— 61; Кораііпзкі 1038; 81. ггесгу зіагог. 699; К1и§е—Міігка 856.
[верм’яний] «рум’яний Ж, Бі, червонощокий Пі», [верняний, вер'яний, вир'яний, вірняний] «тс.» Я; [верм'яно] «рум’янець» Бі; — очевидно, походить від псл. *уТш- «черв’як» (др. вермие «сарана, черви»), як укр. червоний від псл. *сьГуь «черв’як»; у такому разі споріднене з лит. уагтаз «комаха», прус, шагтип «червоний», шогтуап, игтіпап «тс.», гот. и’айгтз «черв’як», двн. шигт, англ. шогт, лат. уегтіз «тс.»; сумнів щодо існування псл. *уьгт- (Маіі 8Ьог-пік РРВгП 13, 37—40) втрачає грунт у світлі наведеного тут українського матеріалу, який досі не враховувався. —Непокупнмй 21—22; Фасмер І 299; Тгаиішапп 342—343; К1и§е—Міігка 872; АМаІбе—Ноїш. II 760.
[вернець] «бондар»; — неясне.
[вернйна] «скіпка, скалка; дранка»; — очевидно, похідне від незасвідченого укр. *вер «тріска», спорідненого з [івер], п. У'ібг «тс.».— Див. ще івер.— Пор. верне ько.
[вернйсонце] (бот.) «люпин, Биріпиз саегиіеиз Б.»; — складне слово, утворене з компонентів вернути і сонце, оскільки вважають, що суцвіття цієї рослини «повертається» за сонцем.
вернісаж «урочисте відкриття художньої виставки»; — р. болг. верни-саж, бр.. вернісаж, п. хмегпізаг, ч. слц. уегпізаг; — запозичення з французької мови; фр. уегпізза§е «лакування» (первісно, мабуть, «день перед офіційним відкриттям виставки, коли картини лакували») ПОХОДИТЬ ВІД УЄГПІЗЗЄґ «вкри-вати поливою», пов’язаного з уегпіз «лак», що виникло в результаті переоформлення слат. уегпіх, уєгопіх «лак», запозиченого з грецької мови; гр. (Зєро-уГхг] «тс.», очевидно, походить від назви лівійського міста Вєрєуїит] (тепер Бенгазі).—СІС 124; Шанский ЗСРЯ ІЗ, 61; Кораііпзкі 1038; Паигаі 746; Кіеіп 1692.
верняний — див. верм’яний.
вероніка (бот.) «Уегопіса Б.»; — р. вербники, бр. вярбніка, п. хмегопіка, ч. уегопука, [уегипка]; — латинська назва в українській транскрипції; лат. уегопіса, як і особова назва Уегопіса (>укр. Вероніка), виводиться від гр.
«несу», спорідненого з лат. Іего «тс.», укр. беру, і етимологічно не зовсім ясного уіит] «перемога», як натяк на цілющі властивості рослини, що несуть перемогу над недугою; менш переконливою є спроба зведення до слів уегиз «справжній, дійсний» та ипісиз «єдиний».— Нейштадт 497; Петровский 73; Суперанская 85; МасЬек Згп. гозії. 212—213.— Див. ще Микита.
[версать] «мішати, копирсати» Л; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з литовської мови; лит. уегзіі «перекидати, перевертати, вивертати», лтс. уЄгзі «повертати» споріднені з псл. *уегЬ, укр. веретено, вертіти.— Егаепкеї 1228; МйЬІ.— Епсіх. IV 566.— Див. ще вертіти.
версія; — р. болг. версия, бр. версія, П. ХУЄГЗ]'а, ч. уегзе, слц. уегзіа, м. верзи]а, схв. верзиіа, слн. у£ггі]‘а; — запозичене з середньолатинської мови, можливо, через французьку (фр. уег-зіоп); слат. уегзіо пов’язане з уегіеге «вертіти, крутити, перевертати», спорідненим ІЗ ПСЛ. *УЄГІ-, *УЬГ{-, укр. веретено, вертіти.— СІС 125; Шанский ЗСРЯ І 3, 63; Кораііпзкі 1038; Оаигаі 747.— Див. ще вертіти.
[версовик] «лоша, що народилося пізньої осені»; — пов’язане з вересень або безпосередньо з верес (у такому разі назва лошати вказує на час, коли цвіте верес).— Див. ще верес.
верстат, верстак, [варстат, вар-стать, верстать Л, Пі], верстатник, ст. варстапгь (XVI ст.), верстать (XVII ст.);—р. верстак, бр. варштат [верстат];— запозичення з польської мови; п. хуагзгіаі, ст. хуагзгіаі, хуагзіаі (XVI ст.) походить від нвн. ІУегкзіаіі «місце праці, майстерня», утвореного з \¥егк «праця» (хуігкеп «працювати»), спорідненого з гр. єр^оу «праця», бр’уауоу «знаряддя», ав. уагах- «працювати», і зіаіі (Зіаііе «місце»), пов’язаного з зіе-Ьеп «стояти», спорідненим з лат. зіаге «тс.», псл. зіаіі, укр. стати.— Тимч. 188, 217; Шанский ЗСРЯ І 3, 64; Трубачев Рем. терминол. 136; ЗСБМ II 65, 69; Погозгехузкі Рог. ]§г. 1957/6, 285; Вгйскпег 603; К1и§е—Міігка 741, 743, 856, 864.— Див. ще стати.— Пор. орган1.
верства1 «міра довжини; прошарок», верста, [версть] «верста» Ж, верстальник (полігр.), верстатка (полігр.), [вер-стбвник], [версток] «вершок з молока» Ж, верстка, верствуватий «складений рядами», верстати (полігр. і «прямувати, простувати»), верствувати, переверстка, ст. верста (XV—XVII ст.), верства (XVII ст.); — р. верста, бр. вярста, др. вьрста, п. хуіогзіхуа, хуіогзіа, хуегзіа, хуегзіхуа, [хуегзБ хмегзгі], ч. слц. уегзіа, вл. хуогзіа, нл. хуагзіа «прошарок», болг. верста, схв. врста, слн. угзіа, стел, вріїста; — псл. *уь£зіуа< <*уьгііуа; — споріднене з лит. уаг-зіаз і лат. уегзиз «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни», дінд. угііаїт
«круглий; повернутий», іє. *иегі-/*цгІ-«вертіти, крутити»; спочатку сприймалося як «віддаль між двома поворотами плуга»; внаслідок переосмислення виник ряд інших значень: «шар землі», «рядок написаного» (на думку Махека, це значення в латинській мові походить з хліборобської лексики), «ряд снопів на току для молотьби», «верстовий стовп», «людина занадто високого росту», «клас, прошарок суспільства», «ставити в шеренги, вирівнювати» тощо з варіаціями в різних слов’янських мовах.— Винник 46—48; Шанский ЗСРЯ І З, 63—64; Фасмер І 300; Потебня Из зап. І 13—15; Преобр. І 76; ЗСБМ II 308; Науіоуа ЗЬогпік ЕЕВгО 13, 17—23; МасЬек Е83С 700—701; Егаепкеї ІР 40, 93; Тгаиітапп 355; Рокогпу 1157.— Пор. верства2.— Див. ще вертіти.
верства2 «рід, покоління», [версть] «тс.», [верстак] «одноліток, сучасник», [версник, уверсник, вверсник] ДзАтл І, [верствак, вершняк ЕЗб. ЗО] «тс.», [перевесник]; — р. [верста], сверстник, бр. вярста «ровесник», болг. вр-ьст «вік; ровесник», врч>стнйк «ровесник», м. врст «вік; ровесник», врсник «ровесник», слн. угзіа «тс.», стел, вртхста «вік; люди одного віку, покоління»; — псл. *уД8Іа, *уТ8іь; — очевидно, споріднене з дінд. УгсісіЬі- «ріст, збільшення» ВІД ІЄ. *УГСІЬ-/ *уегс1Ь- «рости», що відбито також у лит. [уег§а] «вік; ровесник; рівний кому»; внаслідок пізнішого формального взаємовпливу із словом *у’Т8ІУа стало можливим змішування значень обох омонімів; мабуть, безпідставно пов’язувалось досі з верства1 «міра довжини; прошарок» (Фасмер І 300; Потебня Из зап. І 13—15).— Науіоуа ЗЬогпік РРВгЕІ 13, 17—23.
вертеп «старовинний ляльковий театр; печера; непрохідна ущелина, провалля; балка з болотом Карп. диал. и оном.; велика скала тж; [велика обора]», [вертепи] «прірва, провалля, ущелина; яма в річці з виром Карп, диал. и оном; непрохідне кам’янисте місце в лісі тж», [вертіб] «яма з водою на полі» Карп. диал. и оном., [вертіп] «яма в річці з виром; непрохідне місце в лісі» тж, [єртіп] «глибока яма в горах» 358
тж, вертепний, [вертепйстий] Ж, ст. вертепе «вибоїста дорога; печера» (XVII ст.); — р. вертеп, [вертебище], бр. [вяр-цеп], др. вертепе, вьртьть «печера», п. шегіер (з укр.), болг. в'ьртдп «вир», слн. УГІер «печера», СТСЛ. ЕрКТІПІ, ЕрТіТТіПІ «печера»; — псл. *у’ТІ:ьр'ь<іє. *цгі-иро-8, що складається з компонентів *цгі-/иегі- «вертіти» і -иро- «вода, річка», збереженого в лит. йре «річка», лтс. ире «тс.»; первісно могло означати «прокручений водою»; др. вьртьгп відповідно до псл. *уьгі'ьр,ь (з ь замість т>) загальноприйнятого пояснення не має; думка про староболгарське походження укр. і р. вертеп (Брандт РФВ 25, 215) не узгоджується з поширенням багатьох варіантів цього слова в українських карпатських говорах; малоймовірний і зв’язок цього слова з с.-цсл. Ергт-ь «сад», схв. угі «тс.» (Вегп. І 607; Шанский ЗСРЯ І 3, 65; Фасмер—Трубачев І 300); здавна успадкованою в давньоруській мові могла бути форма *вьрт'ьт>, відображена в укр. вертбпи-ти.— Кобилянський Мовозн. 1967/6, 43; Тимч. 218; ЗСБМ II 315; Клепикова Карп. диал. и оном. 52—93; Ильинский ИОРЯС 23/1, 165—166; Георгиев БЕ 1961/4, 302—305; БЕР І 212,—Див. ще вертіти.— Пор. вертепити.
[вертепити, вертбпити] «перевертатися» Ж, [вертепипи] «шаленіти, бушувати, бешкетувати» Ж; — давнє утворення від вертеп, *вертбп з первісним значенням «вир».— Ильинский ИОРЯС 23/1, 166.— Див. ще вертеп.
вертикаль, вертикал; — р. вертикаль, бр. вертикаль, п. заст. хуегіукаїпу, ч. слц. уегіікаїа, вл. \уегііка1а, болг. вертикал, м. схв. вертикала, слн. уегіі-каїеп; — запозичено з французької мови, очевидно, через російську; фр. уег-іісаі походить від лат. уегіісаііз «прямовисний», пов’язаного з уегіех «вершина; вихор», уегіо «обертаю», спорідненим з дінд. уагіаіе «вертиться», псл. *уьгіеіі, укр. вертіти.— СІС 125; Шанский ЗСРЯ І 3, 66; Фасмер І ЗОЇ; Ьаигаі 747; \Уа1 сіє—Ноїш. II 763—765.— Див. ще вертіти.
вертіти, вертати(ся), вернути, во-
рбчати, [ворбчати(ся]], веретено, [вер-клюг] «пристрій для підвішування казана над вогнем», [вернйло] «ключ для повертання валу у верстаті» Я, [верте-лиця] «снігопад з вітром, завірюха» Л, [вертелка] «дзига» Ж, [вертель] «свердло; рожен, прут для підсмажування м’яса» Ж, [вертепе] «шашіль» Ж, вертіж «хвороба овець; [місце свердління]», [вертіжник] «гвинт з кільцем, яке може вертітися в усі боки і до якого прив’язують тварин» Мо, [вертільник] (зоол.) «мідянка, Ап§иіз Гга^іііз; ящірка», вертій [«тс.] Г; крутій», [вертілка] «вид мухи; дзига; фокус» Ж, [вертіло] «блок» Пі, [вертлик] «катеринка, шарманка», [вертло] «свердло; рожен» Ж, вертлюг (анат., тех.), [вертбчина] «бурове борошно» Ж, [вертулька] «ручне колесо або те, що крутиться пасом», вертун «[віхоть соломи Я]; порода голубів; жвава людина; [назва хитрого вола; йолоп, дурень, франт Ж; головний черв’як (у овець), Соепигиз сегеЬгаііз Ж1», вертунець «кажан», вертуни «вид печива», [вертут МСБГ, вертута МСБГ, Ме] «тс.», [вертунка] «кокетка» Ж, вертуха «тс.», [вертюх] «розтирачка; насадка у возі Ж; (іхт.) слиж, СоЬіііз ЬагЬаіиіа ВеБ», [вертяк] (зоол.) «8іт-погіа іегеЬгапз» Ж, [вертялка] «метальне знаряддя», вертячка «хвороба овець», верть, [вертьбг] «вибоїна», [вертьбга] «вид посудини», [верч] «віхоть, пучок; згорток кори для постола Л; невелика булка, яку давали старості на весіллі», верчик «віхоть соломи; [три-чотири горстки конопель, зв’язані докупи Мо; клубок ниток з перших конопель Мо; плетена булка; пульс Я1», [вброт] «циліндр, вал» Ж, воротило (заст.) «дрючок, яким повертають вітряк; [навій; ключ для повертання навою Г; веретено Ж1», воротій «верховод», вороття, верть, верткий, вертливий, вертлюжний (анат., тех.), вертлявий, вертючий, [ви-варачати] «вередувати» Ж, виверт «місце, де бурею вивернуло дерево; викрут, хитрощі», [вйвернениця] «сушняк, бурелом», вйвертень «тс.», [вивер-тачка] «інструмент для вивертання чобіт», [вивертка] «штопор» Ж, виворіт, вйворот (мед.), виворотки «виворотне
взуття», [вивороття] «виворіт» Я, виверткий, вивертливий, [вйвертом] «ламано», виворотом, [відверте] «вдруге зоране парове поле» Ж, [відворіт] «відступ; відраза; закот; відрахування (з платні)», [відваріть] «зворот»,-[відворот] «відступ; закот», [відвороте] «повернення» Ж, відворотний, [звернячити] «звернути, скрутити; криво надягнути Я», звертатися «говорити, просити; повертатися; [гнутися (про лезо сокири)] нахилятися, кривитися», [звершуватися] «об’являтися» Ж, [зверчати] «видумати, наговорити нісенітниць» Я, звертання, [звершень] «сонцестояння» Ж, [звертлюх] «мотальне колесо для товстого каната», [зверток] Я, [зверть] «безодня, прірва» Ж, зворот, зворбта «межова дорога між полями», звертальний, [звертистий] «такий, що легко перекидається (про віз); крутий (про шлях)» Ж, [зверткбвий]? Ж, [заверт] «заворот, поворот», [завертайло] «той, хто каструє биків», [завертала] (?), завертень «закрут, згин; [вірьовка або кільце, якими прикріплюють голоблю до саней]», завертка, заворот «поворот (дороги); затока; вигин річки; запаморочення», [заворіт] «тс.; вир; вихор», [заворітка] «крива, вигин», [заворотень] «коліно, вигин річки; кастрований бичок», [за-ворбтич] «кінець обода в колесі воза», [завороти ик] «головний черв’як (у овець), Соепигиз сегеЬгаііз» Ж, [завороте] «коліно, вигин річки; вир», [на-вертач] «стрілочник на залізниці» Ж, навиворіт, [напереверт] «навпаки», [на-пбворіт] «назад» Ж, [наповорітьма] «на зворотному шляху», [науверти] «манівцями», [невзаворбті] «не по дорозі», [не-вороть] «безвість» Ж, [переверш] «переворот; перекид», [перевертаний] «оладок з картоплі, кукурудзяного борошна та овечого сиру», перевертень, переворот, перевертом, [прбворот] «вправність, спритність» Ж, [провороття] «прогалина, пропуск» Ж, [рбзверні] «розвальні, сани без задка й передка» Л, рбзвертка (тех.), розворот, [узворот] «повернення» Ж; — р. вертеть, бр. вярцець, др. вертати, п. хміегсіс, ч. угіе-ІІ, СЛЦ. УГІІЄІ’, ВЛ. \У]ЄГСЄС, НЛ. \У]ЄГЗСЗ, полаб. уагіе, уагіі за, болг. в'ьртя.
м. врти, схв. вртети, слн. угШі, стел. Ерт.т'кти, врктфти;— псл. *уьг[еН;— споріднене з лит. уєгзіі «валити, перевертати, обертати», лтс. у^гзі «тс.», прус. ичгзі «ставати», тагііпі «обертати», лат. уегіеге (уогіеге) «крутити, вертіти, повертати, перевертати», двн, -\уегі-, -хуагі- «у напрямі проти», дінд. уагіаіі (уагіаіє) «крутиться»; іє. *иег(-(<*цег-) «вертіти, обертати».— Шанский ЗСРЯ І 3, 65—66; Фасмер І ЗОЇ; Преобр. І 77—78; Вгйскпег 617; МасЬек Е8ЛС 701; БЕР'І 212—213; 8кок III 631— 633; Регззоп Веііг. 500—501; Тгаиігпапп 354; ШМе— Ноїт. II 763—765; Рокогпу 1156—1157.— Пор. верета, веретено, верея.
[вертбла] «поганий робітник, халтурник» Ж, [вертблиця] «халтурниця» Ж, [вертблити] «халтурити»; — неясне; можливо, пов’язане з вертітися в розумінні «ухилятися (від роботи), відкручуватися, уникати» або «швидко, але недоброякісно працювати».
[вертбп] «виярок недалеко від води, де в обідню пору відпочивають вівці, корови» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. вьіртбп (хьіртбгі) «вибоїна, видолинок, улоговина, яр» походить з болг. в'Ьртбп «вир; печера; пристановище; рівне, зручне місце» та їн.; на думку Георгієва, в болгарському вр'ьтоп збіглися два праслов’янські синоніми: *у*тіьрь<іє. *у/гі-иро-8 і *уьг(орь<іє. *\угі-аро-8.— Георгиев БЕ 1961/4, 302—305.— Див. ще вертеп.
[вертрах] «знаряддя для лову птахів або риби» Ж; — неясне.
верф, верф’яний; — р. верфь, бр. верф; — запозичене з голландської мови через російську; гол. нн. хуєгі «місце, де будують судна», походить від пгерм. У'егЬ- «міспе, де чим-небудь займаються, ходять туди й сюди» (пор. нвн. шегЬеп «чим-небудь займатися, чогось домагатися», первісно «обертатися»).— СІС 125; Акуленко 140; Шанский ЗСРЯ І З, 67—68; Фасмер І ЗОЇ; Преобр. І 78; К1и§е—Міігка 855.
верх, [верхи] «верхня частина рибальської сітки» Дз, верхівень «вершник», верхівець «тс.; [верховинець]», верхівка, 360
верхівля, [верхівнйй] «вершник» Ж, [вер-хівнйця] «поверхня» Ж, верхів’я, [верх-нєк] «верх печі» ВеБ, [верхнйна] «вершки з молока», верхняя, [верхнянка] «верхній одяг, сюртук» Ж, верховенство, [вер-ховець] «вершник», [верховик] «вершник; північний вітер; рибалка, що при витяганні рибальської сітки тягне верхи Дз», верховина Г, Ж, Я, верховинець, [верховйнщина] «гірська місцевість» Ж, [верховйці] «гори» Ж, [верховник] «найвищий, найголовніший» Ж, [вершача] «вершина» Ж, [вершак] «верхівка дерева», [вершалина] «борона з верхньої частини дерева» Я, вершень «вершник», [вершєк] «вершина» ВеЗн, [вершій] «той, хто вершить стіг сіна», [вершіль] «верхній одвірок» Ж, вершйна, вершки, [верш-ківка] «солодка страва з желатину, цукру, міцного вина та ін.» Я, вершник, [вершня] «поверхня», [вершняк] «один з пилярів, що стоїть зверху», [верех] «зверху, поверх» МСБГ, [верес] «тс.» МСБГ, верхами, верхи, верхом, [вер-хбватий] «високий; з верхом» Я, Ж, верхній, верховйнський, верховний, [вершний] «не повний» Ж, [верховати] «мати зверхність» Ж, вершити, вершку-вати (с.-г.), довершйтель, довершений, [зверхник] «начальник, старший», [зверх-нина] «начальство; влада, гегемонія» Ж, зверхність, звершення, зверхній, зверх «зверху», [зверха] «на поверхні, зовні» Ж, зверху, звершечку, [зверше-няти] «перемагати, знищувати» Ж, [звершити] «насипати верх; минути верхів’я», [наверхня] «корпус, коробка, футляр» Ж, [навершник] «покришка маснички» Ж, [навершняк] «тс.», наверх, наверху, назверх, [наповерхний] Ж, [на-поверсі] «знадвору, зокола» Ж, перевершувати, [поверхник] «верхній камінь у ручних жорнах», [поверся] «поверх» Пі, поверх, [поверхниця] «товста суконна онуча; попона поверх сідла», [поверхничка] «вид вишивки», [повірх-нйк] «дах над частиною кошари в гуцулів, де доять овець», поверх, повертати, [сувершность] «зверхність» Ж, [суверток] «вершок дерева» Ж, [узвершина] «вершина» Ж, уверх; — р. бр. верх, др. вьрхЯ), п. ч'іегхсИ, ч. слц. угей, вл. нл. \у]егсй, полаб. уагей, болг. вря>х, м.
врховен «верховний», схв. в~рх, слн. угЬ, стел, вркуь, Ер-куь; — псл. *уьГхь; — споріднене з лит. уігзйз, лтс. уігзиз «верхня частина», дангл. хуеатг «мозоля», ірл. іегг «краще», лат. уеггйса «горб, прищ, бородавка», дінд. уагзгпап- (уаг?-шап-) «висота, верх, верховина»; іє. *иГ8іі-8 (іменник и-основи) від кореня *цег-з- «підвищене місце».— Шанский ЗСРЯ І 3, 68; Фасмер І ЗОЇ—302; Преобр. І 78; Ильинский ИОРЯС 20/3, 102; Масіїек Е84С 700; НоІиЬ—Кор. 423; БЕР І 190; 8кок III 624—625; Бернштейн Очерк 1974, 245; Меіііеі Еіисіез 242; АУаІсІе— Ноігп. II 762; Тгаиі-шапп 362; Рокогпу 1151—1152.
верхлюк, верхляк — див. вархляк.
верховод, [верховід Бі], верховода, [верховбдар Я, верховддник Ж, верховб-дець ЖІ, верховодство, [верховбдний], верховодити Г, Ж, [верхводйти Бі], ст. верхів водити (XVII ст.); — р. верховод, бр. верховод; — складне слово, утворене з основ іменника верх і дієслова водити; пор. перед вести; пов’язується також (Шанский ЗСРЯ І З, 69) із др. вьрх'5 «перемога» як «той, хто веде до перемоги». — Тимч. 220. — Див. ще верх, вести.
верховодка1 (іхт.) «АІЬигпиз аІЬиг-пиз Б.; білизна, Азріиз азріиз Б.», вер-ховідка, [верховод, верховбдиця] «тс.»; — р. верховодка; — складне слово, утворене з основ іменників верх і вода\ назва мотивується тим, що ці риби в теплу і ясну погоду тримаються біля поверхні води. — Маркевич — Короткий 97—98, 116.— Див. ще верх, вода. — Пор. вер-холбда, поверхбвиця.
верховодка2 (геол.) «найближчий до поверхні шар підземної води»; — р. верховодка, бр. верховодка; — складне слово, утворене з основ іменників верх і вода (в розумінні «вода, що знаходиться зверху»).— Див. ще верх, вода.
верхола1, верхблшпи, верхольня — див. вархола.
[верхола2] «халтурник, невправний робітник» Ж, [верхблити] «халтурити» Ж; — очевидно, результат видозміни форми [вертала] «тс.» під впливом [вер
хола] «сварка, чвари».— Див. ще вархола, вертбла.
[верхолбда] (іхт.) «верховодка, А1-Ьигпиз аІЬигпиз Б.; білизна, Азріиз азріиз Б.» ВеБ, ВеНЗн, [верхолуда ВеБ, верхолудиця ЖІ «тс.»;— п. [шіеггсЬо-Ібйка] «верховодка»;— результат гіпе-ристичної видозміни деетимологізованої форми верховодка ([верховодка]) «тс.», в якій серединне в могло сприйматися як діалектний варіант л.—Коломиец Об-щесл. назв, рьіб 41. — Див. ще верховодка1.
[верхоляк] (орн.) «щеврик лісовий, АпПіиз ігіуіаііз Б.; щеврик гірський, АпШиз зріпоіеііа Б.», [вершнюк] «щеврик лісовий»; — похідні утворення від основи іменника верх', назви зумовлені, очевидно, тим, що ці птахи гніздяться високо в Карпатах, досягаючи межі букових лісів (1100—1200 м над рівнем моря і вище). — Страутман 127, 128.— Игапіа Тіегг. Уо§е1 427—428. — Див. ще верх.
[верхонути] «обернути лежачого на 180°» Я;—очевидно, фонетично-семантичний варіант слова вергонути «кинути, метнути», що виник через проміжне значення «перекинути».— Див. ще вергати.
[верхоплутня] «особливий спосіб вишивання сорочок» Я; —складне утворення з основ слів (з)верх(у) і плутати (афективний синонім дієслова вишивати).— Див. ще верх, плутати.
[верхостьбб] «спосіб вишивання»; — складне утворення з основ слів (з)верх(у) і стьобати (шити).— Див. ще верх, стьобати.
[верхоумка] «верхоглядка; жінка з поверховим мисленням, яка любить розумувати»; — складне слово, утворене з компонентів верх (зверху) і ум (розум).— Див. ще верх, ум.
верцадло (заст.) «Дзеркало; компас, астролябія», [версадло] «астролябія», [звередло] «дзеркало» ДзАтл І, [звер-цадло] «тс.» Пі; — запозичення з польської мови; п. гхуіегсіасіїо, іуіегсіасіїо «дзеркало», ггсіасіїо (XVI ст.) походить від ч. ггсабіо, яке зводиться до псл. *гДсаіі; паралельне до р. зеркало, укр.
дзеркало; внаслідок деетимологізації почало пов’язуватися з хуієгсіс «вертіти, крутити», чим і пояснюється вставне V, початкове 2, що було при цьому сприйняте як префікс, в окремих випадках стало факультативним.—Мельничук ПСМ V 108; КісЬЬагсІі 121; Вгйскпег 658; Біпсіе VI 304, 1179; МасЬек Е8.ІС 718—719.— Пор. дзеркало.
верша; — р. бр. верша, др. вьрша, п. хуіегзга, ч. угзе, слц. угза, вл. нл. у/іег5а, болг. вт>рша, м. врша, схв. врша, вршва, слн. угза, угз, стел, вр-кшь;—очевидно, пов’язане з др. вьрзати «в’язати»; пор. лит. уагга «верша», уігяіз «вірьовка», уеггіі «зв’язувати, стискати», уаггуїі «зав’язувати», лтс. уагга «рибальський затон» (Тгаиі-тапп 355; МасЬек Е8Лб 701; БЕР І 214); зіставляється тажож із псл. *уДх,ь «верх» з огляду на конічну форму верші (Шанский ЗСРЯ І 3, 70; Фасмер І 302; Ильинский ИОРЯС 20/3, 102); пов’язування з вн. гіиза, гіизза, ги8за>нім. Реизе «верша» (Срезн. І 467) та з стел, врфшти «молотити» (Преобр. І 78) недостатньо обгрунтоване.— ЗСБМ II 89; 8кок III 630.— Див. ще верзти, верх.
[вершляг] «молот»; — запозичення з німецької мови; нвн. УегзсЬ1а§Ьаттег «молоток мідника» утворене з основ дієслова уеґ8сЬ1а§еп «розбивати», префік-сованої форми від 8сЬ1а§еп «бити», спорідненого з двн. гот. зіаЬап, англ. зіау «тс.», сірл. зІасіЬа «побитий», та іменника Нагшпег «молоток». — Потебня РФВ 1, 265; К1п§е—Міігка 652.
вершок «міра довжини (близько 4,4 см)»; — бр. вяршбк-, — запозичення з російської мови; р. вершок «тс.» є зменшеною формою від верх і первісно означало «залишок, невелика частинка понад міру», а згодом набуло значення точної величини; Фасмер розуміє первісне значення як «фаланга вказівного пальця».— Романова 96; Булаховский ТрудьіИРЯ І 151; Фасмер І 302; Преобр. І 98; ЗСБМ II 319.— Див. ще верх.
[верштаб] «пристрій з жердин із щаблями для розвішування овчин»; — очевидно, походить від н. РиегзіаЬ «поперечка, перекладина», утвореного 362
з основ риег «поперек», що зводиться до свн. двн. іхуєгЬ «тс.», спорідненого з дангл. фхуеогЬ «навпаки», гот. фхуаігЬз «гнівний», лат. іогдиеге «повертати, обертати», і 8іаЬ «палка».— К1и§е — Міігка 574, 897.— Див. ще штаб, штаба.
веселий, веселчаний, веселчастий, [веселики] «радісні крики» Ж, [весела] «веселка», [веселиця, веселівка Ж), веселка, [веселюшка МСБГ] «тс.», веселощі, веселун, [веселуха] «весела жінка; спиртний напій; жаба; веселка Л», [веселюх] «жаба», весельчак, [весївка] «веселка», веселити, веселіти, веселішати, звеселяти, звеселювальний, [обвеселйти, об-веселіти]-, — р. весельш, бр. вясельї, др. весельїи, п. хуезоіу< хуіезіоіу, ч. слц. ує-8ЄІу, ВЛ. НЛ. \У)Є8ОІу, бОЛГ. М. 8ЄСЄЛ, СХВ. весео, СЛН. УЄ8ЄІ, Стел. Е£СЕЛ%; — псл. уезеїв; — споріднене з лтс. у§-з§1з «здоровий, неушкоджений», прус. \уе55а1з «веселий», дінд. уази- «гарний», ав. уат]Ьи-, уоЬи- «тс.», тох. А хузє, тох. В уазі «ніч»; іє. *иези- «добре»; за іншою точкою зору (ХУіейетапп ВВ 28, 68; Преобр. І 79), це слово походить від іє. *цез-, первісно «жити, перебувати», потім «ніжитися, тішитися, бенкетувати», від якого утворилося ав. [уазігот «корм, їжа», лат. уезсог «їсти, усолоджуватися», кельт, (кімр. вал.) §хуєзі «бенкет», гот. хуізап «бенкетувати, веселитися», свн. ууізі «їжа».— Шанский ЗСРЯ І 3, 72; Фасмер І 303; МасЬек Е8ЛС 685; БЕР І 136—137; ЗСБМ II 326—327; Младенов 63; Зкок III 578—579.
веселик «журавель (навесні), [ви-сьдлик] «тс.» ЛексПол; — евфемістична назва журавля, який повертається з вирію, пов’язана з веселий-, за народним повір’ям, той хто в такому випадку скаже журавель, буде цілий рік журитися.— СУМ І 339; Климчук ЛексПол 25.— Див. ще веселий.
[веселка] (бот.) «живучка повзуча, А]п§а геріапз Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з веселий', мотивація назви неясна.— Див. ще веселий.
весілля [веселійко Ж, весельце ЖІ. весільчанин, весільний, [веселувати] «гуляти на весіллі»; — р. [веселье], бр. вя-селле, п. хуезеіе (<^т. хуієзієіє «весе-
лість, радість»), слц. уезеїіе, болг. веселив «веселощі; святковий обід», весел-ба «тс.», м. веселба, схв. веселе', — псл. *уе8е1ь]'е, утворене від уезеїг «веселий»; — вживалося спочатку в загальному розумінні «радощі, веселощі», а значення «шлюбне весілля» розвинулося згодом, не пізніше другої половини XV ст.— Дзендзелівський УЗЛП 29—ЗО; Тимч. 223; Шанский ЗСРЯ І 3, 71—72; Вгйскпег 607.— Див. ще веселий.
весло1, [весленник] «весляр» Ж, [веслуй Ж), весляр «тс.», [весл/дга] «висока на зріст людина», веслярка, [весельний] Ж, весловий, веслувати;— р. болг. весло, бр. вяслб, др. весло, п. полаб. ^іозіо, ч. слц. уезіо, вл. идезіо, нл. у^азіо, м. весло, схв. весло, слн. уезіо; — псл. уезіо <*уег-з1о, утворене від того самого кореня, що й дієслово уегіі «везти»; — споріднене з лат. уеіит «вітрило» <*уезс1иш; іє *ие§Ь-8Іо-т; припушувана первісна форма *уе2І1о (Мікі. УОг. II 101; Вгйскпег 623) малоймовірна; спроба виведення від кореня *ие§Ь-«рухати чим-небудь» через псл. *уе§-зіо (МасЬек Е83Й 685) досить сумнівна.— Критенко Вступ 528; Шанский ЗСРЯ І 3, 73; Булаховский Трудьі ИРЯ І 169; Фасмер І 303; Преобр. І 79; БЕР І 137; Зкок III 579.— Див. ще везти.
[весло2] «в’язка лика, з якого плетуть личаки» Я, [весло] «в’язка однорідних предметів» Л, перевесло «солом’яна чи трав’яна зав’язка для снопа», [пере-вясло, поровесло] «ТС.» Ж; — р. вясло «перевесло, в’язка», бр. вяслб «в’язка (лика, бубликів), перевесло»; — псл. *у§г-з1о, похідне від того самого кореня у?г-, що і в дієслові у^гаіі «в’язати», утворене за допомогою іменного суфікса -8Іо, як і масло-, українська рефлексація § як е не зовсім ясна (пор. угледіти при глядіти).— Фасмер І 375; Преобр. І 110; ЗСБМ II 327.— Див. ще в’язати.
весна, веснівка «веснянка; (бот.) Ма-ІапіЬетит Ьіїоііит ЗсЬтісІі.; [(орн.) луговий жайворонок, Аіаисіа агуепкіз Б.]», [весник] (бот.) «шафран весняний, Сгосиз уегпив ЇУиІБ» Ж, [веснбвище] «гурт овець» ДопУжДУ 4, [веснуха] (зоол.) «жаба трав’яна, Дана іетрога-
гіа Б.» Ж, [веснушка] Ж, веснянка «весняна пісня; [(бот.) первоцвіт, Ргішиїа Б. Мак]», [вешняк] «водяний млин, що працює тільки весною» Ж, весняний, [весенний] Ж, весінній, [весневний, вес-нуватий] Ж, веснянкуватий, весніти, веснувати «виконувати весняні роботи», навесні, напровесні, [обвеснйтися, обвеснуватися], провесна, провесінь, провесняний, [розвеснятися] Мо; — р. весна, бр. вясна, др. весна, весьна, п. туіоз-па, ч. слц. уезпа, схв. весна, слн. уезпа, стел, еесид; — псл. уезпа; — споріднене з лит. уйзага «літо», лтс. уазага «тс.», гр. єар(<*Рєоар), вірм. §агип «весна», лат. уєг, дісл. уаг, дінд. уа-запіа- «тс.», уазаг- «рано», уазага- «ранішній», ав. уат]гі (<*уазг-і) «весною»; іє. *уез-г-, *уез-п- «весна», два різновиди одного кореня.— Кочерган Мовозн. 1970/6, 44, 48; Критенко Вступ 516; Шанский ЗСРЯ І 3, 73; Фасмер І 303; Преобр. І 79; ЗСБМ II 328; МасЬек Е8ЛС685; 8кок III 579; Ескегі 21818/6, 883, 888; Тгаиітапп356; ХУаісІе—Ноїт. II 755; Рокогпу 1174.
вест; — р. бр. болг. м. схв. вест; — через посередництво російської мови запозичено з голландської або німецької; гол. хуєзі «захід, західний», н. ЇУезі «захід, західний вітер» споріднене з свн. хуєзієп «захід», двн. хуезіап, дфриз. сні-дерл. дангл. англ. хуєзі, дісл. уєзіг «тс.», дінд. ауаН «униз; спадний, низхідний».— СІС 119; Шанский I 3, 74; Фасмер І 304; К1н§е—Міігка 855; Кіеіп 1738.
вести, водити, вестися «здійснюватися; існувати; плодитися; щастити», [водило] «чепіги» До, водій, [вожай] «вожак, провідник», вожак, вожатий, [вб-живо] «приведення (людини куди-небудь)», [взавід] «щодуху» Ж, вйведенець (заст.) «селянин, переселений на іншу землю», вивід, [вйвідець] «крива лінія вздовж крисів миски», виводка, виводок, відвід, [відвбдин-и] «обід молодих, свекра й свекрухи у тестя й тещі в кінці весілля», [відвбдичі «тягач; відвідний пристрій» Ж, відвбдка, [відвбдник] (бот.) «комонник, 8иесіза» Ж, відвбдок «штучно створений рій; відсадок», доводити (у
т. ч. «наводити докази»), доводитися, доводка, [зведенйця] «покритка», [зведен-ник] «звідник, посередник», зведення, зведенюк «одне із зведених дітей», зве-деня «тс.», зведенята, звід «кодекс; дугоподібне перекриття; колодязний журавель; [знищення, руйнування, обман; пристрій для лову лисиць, вовків тощо; підмурок, на якому стоїть піч, груба Дз]», звідник Г, СУМ, звідникувати, звідництво, [звідниця] «дурисвітка», [звідня] «очна ставка; омана, ошуканство», [зводи] «плітки; очна ставка», зводини «каркас дерев’яної будівлі; очна ставка», звддник «звідник», звддниця «посередниця, сваха; [дурисвітка, ошуканка Ва]», [зводні] «брехні, поговір» Ва, зводня «посередництво; плітка», звідний, заводити (у т. ч. «голосити, плакати»), [заведенція] «звичай», [зави-дія] «причепа, скандаліст» Ж, [завиді-яка] «тс.» Ж, [завід] «початок, привід; звук плачу; звичаї; те, що водиться; домашнє свято; рід, походження», [за-відня] «колода для повертання вітряка», [завідця] «заводій» Бі, [завідчик] «тс.» Бі, завод, [заводень] «заводій» Бі, заводи «завивання; голосіння», [заводило] «ініціатор», [завбдина] «створіння, істота» Ж, заводини, [завбдище] «місце, де був завод» Ва, заводій «призвідник», заводіяка, [завбдник Я, завбдця] «тс.», [завбдня] «клопітлива справа», заводчик, [завідний] «обманливий, ненадійний» Ж, [завід-ськйй] «заводський; породистий», заводський «тс.», запроваджувати, запрб-вод «уведення, організація» Ж, [ізвбд-ниця] «звідниця» Ж, наводити, наводка, навбдчик, [навзаводи] «щодуху», обвід, обвідка, обвіднйк, [обводівки] (зоол.) «вид плоских молюсків, дискофор, Сгазрі-боіа» Ж, обводйстий «колоподібний» Ж, [обзаведенція] «хатнє господарство» Ж, [обзаведінка] «обладнання, обстановка», [одвбд] «оборона, захист», Ж, перевід, перевідний, [переводжати] «обдурювати», перевбд «перевід; [кінний привід коло молотарки, січкарні, олійниці і под. Ме]», повестися (у т. ч. «подружити»), поводити «злегка рухати; (себе) поводитися», повід, повідець, повіддя, [повід-кй] «поводи», поводи, поводар, поводатар, поводир, привід «причина, нагода», 364
привід «приведення», привідець, привідця, прйвод, привбдка, приводний, провадити, проводити, проводжати, [про-водйрити] Ж, провід, провідник, провідниця, провідність, проводар, [провода-тор] «провідник», [проводжайка] «провідниця» Ж, проводи, [провбдини] Ж, проводир, проводирка, [проводйтель] «провідник» Ж, проводка, [проводнйк] «лежак у димоході» Дз, [проводнйчий] «кондуктор, провідник» Пі, [провбднич-ка] Ж, [провбдця] «провідник» Ж, проводжатий, провідний, провідний, провідниковий, провідницький, [прозвбдник] «спокусник, звідник» Ж, розводити «розлучати, рознімати», [розведенниця] «жінка, що розлучилася з чоловіком», розвід, [рбзвідь] «розбещеність, розпуста» Ж, [розвідка] «розведення» Ж, [розвідниця] (=розведенниця) Дз, ЛЧерк, [розвідник] «чоловік, що розлучився з жінкою» Дз, [розведень] «гульвіса» Ж, [розвбдець] «розподільник», розводи, розводка, розвідний, розводящий, [увбдини] (церк.), увід, [увбд] «вступ» Ж, увідний, [узаводи] «щодуху»; — р. вести, водить, бр. весці, вадзіць, др. вести, водити, п. хуієкі, шосігіс, ч. уезіі, уосіііі, слц. уіезі', уосШ', вл. у^езс, нл. ху]а8С, болг. вбдя, заст. веда, м. веде, схв. вддати, водити, слн. уезіі, уосШі, стел, вести, водити; — ПСЛ. УЄ8ІІ <*УЄСІІІ, уобііі;— споріднене з лит. уезіі «вести; одружуватися», уесіуз «наречений», уасігібіі «водити», лтс. уасіаі «водити», уасіїі «проводити», прус, уесісіилз «ведений», дірл. їесіісі «веде, йде, несе», ав. уабауеііі «веде, приводить», дінд. уасІЬйЬ «наречена, молода дружина», ав. уаба- «тс.», кімр. агуесісіи «вести, приводити», хет. и-шаіе «вести»; іє. *ие(1Ь/иос1Ь- «водити».— Шанский ЗСРЯ І 3, 74—75; Фасмер І 284, 330—331; Преобр.І 79; Вгйскпег 619; МасЬек Е8ЛС 685; НоІиЬ—Кор. 413; БЕР І 126; 8кок III 579—581; Абаев Пробл. ист. и диал. 13; Тгаиі-тапп 344; Ргаепкеї 1231 —1232; Рокогпу 1115—1116.
вестибюль; — р. вестибюль, бр. вестьібюль, п. ’А'сЛуЬиІ, ч. слц. уезіі-Ьиі, болг. вестибюл, м. вестибил, схв. вестибил, слн. уезііЬиІ;— запозичення
з французької мови; фр. уезііЬиіе походить від лат. уезііЬиіит «передпокій, сіни», що утворилося з давнішого *уег(о)8ІаЬиіигп «площадка перед дверима», яке складається з основ іменників *пего- «двері», спорідненого з дісл. уог «загорожа», псл. уогг, укр. вір «тс.», ворота, і зіаЬиіиш «стоянка, стайня, заїжджий двір», похідного від кореня *зіа- «стояти», того самого, що і в псл. зіаіі, укр. стати.— СІС 125; Шанский ЗСРЯ "і 3, 75; Оаигаі 749; ЇСакІе—Ноїт. II 584, 774.— Див. ще вір1, ворота, стати.
весь1, ввесь, увесь, вся, уся, все, усе, усей, [всень] Ж, всенький, усенький, [веський] Ж, [збвсі] «зовсім», зовсім-, — р. весь, бр. увесь, др. вьсь, весь, п. ст. тегу, Ч. УЄ8, вл. ХУ8ОП, НЛ. 8У8ОП, болт. все, вси, м. сиот, сите, схв. сав, заст. вас, слн. уез, стел, вкск; —псл. уьзь< *уьхг;—споріднене з лит. уїзаз «весь, цілий», лтс. уізз, прус, хуізза- «тс.», дінд. УІ51! «в різні (в усі) боки», VI- «рОЗ-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо), уізуа «кожний, весь», ав. дперс. Уїзра- «тс.»; іє. *иі (*с!ні) «два»; виводилось також (Міккоіа Зіисіі Ьаііісі 1933 III 132) від основи із значенням «виводити» (пор. лит. уеїзіі «виводити, розводити», уеїзіе «порода, виводок», уеізіпз «плодотворний» тощо); пов’язувалось (МасЬек Е8ЛЙ 685—686) із псл. уьзь «село».— Шанский ЗСРЯ І 3, 76; Фасмер—Трубачев І 304; Преобр. І 79; Вгйскпег 635—636; БЕР І 194; Зкок III 207—208; Тгаиітапп 362; Егаепкеї 1264; Огаззтапп 1264—1265; Рокогпу 1176.
весь2 (заст.) «село», [весняк] «селянин» Пі; — р. весь, бр. веска, др. вьсь, П. ХУІЄ5, ч. слц. УЄ8, ВЛ. \У)Є8, нл. ху)а8, полаб. уаз, болг. вес, слн. уаз, стел. весь;—псл. уьзь; — споріднене з лит. уіезраіз «володар, пан», уізкеїіз «степова дорога, шосе», уаізіпіі «частувати, пригощати», лтс. уіезіз «захожий, чужинець», прус. хуаізраШп (зн. в.) «жінку, господарку», лат. уїсиз «селище», гот. хмеіЬз «село», двн. хуісЬ «місце проживання», алб. уіз «місце, місцевість»,
гр. Еоїход «будинок», дінд. меза, уіз-«будинок, житло», уізраіі «домовладика, старшина», ав. уіз- «будинок», дперс. уіО «тс.»; іє. *иій-, *цеій-, *иоійо.— Шанский ЗСРЯ І 3, 76; Фасмер І 305; Преобр. І 80; ЗСБМ II 121; БЕР І 136; Тгаийпапп 363; Егаепкеї 1245—1246; Сгаззтапп 1297, 1355; ЇУаісІе—Ноїт. II 782—783; Рокогпу 1131.
[весь3] (бот.) «кінський кріп, Оепап-ІЬе ариаііса Бат.», [весей] «гс.» Мак;— очевидно, того ж походження, що й вех (пор. вех малий «тс.») або віха (бот.) «цикута» (див.).
ветеран; — р. болг. ветеран, бр. ветеран, п. вл. нл. хуеіегап, ч. слц. слн. уеіегап, м. ветеран, схв. ветеран-, — запозичення з латинської мови; лат. уеіегапиз «випробуваний, досвідчений (у Давньому Римі — воїн, що прослужив 16—25 років)», походить від уеіиз «старий», спорідненого З ПСЛ. Уеї’ЬХ’Ь, укр. ветхий-, можливо, прийшло через посередництво російської і, далі, французької мов (фр. уеіегап «тс.»).— СІС 125; Шанский ЗСРЯ І 3, 78; Фасмер І 306; Паихаі 749; Таїсіє—Ноїгп. II 776:— Див. ще ветхий.
ветеринар, ветеринарія, ветерина-рувати; — р. болг. ветеринар, бр. ветз-рьінар, п. Амеіегупагг, ч. уеіегіпаг, слп. уеіегіпаг, м. ветеринар, схв. ветерй-нйр, слн. уеіегіпаг; — запозичення з латинської мови; лат. уеіегіпагіиз «ветеринар; такий, що стосується робочої худоби, призначений для худоби» походить від уеіеппа «робоча худоба»; за іншим припущенням (Никольский ФЗ 1893 V 69), лат. уеіегіпагіиз є еклектичним утворенням з кельтських слів уее «худоба», Іеегеп «хворіти» і агіа «медик», отже, «лікар хворої худоби».— СІС 125; Шанский ЗСРЯ І 3, 78; Фасмер І 306; НоІиЬ—Кор. 414; БЕР І 138; ХУаІДе— Ноїгп. II 776.
[вети] «закуска; відплата» Я, [веслувати] «віддячувати, відплачувати» Я, [вет за вет] «око за око, зуб за зуб» Пі, [віть за віть] «тс.» Ж, ст. ветьі «солодка страва, десерт» (XVII ст.), ветт> «взаємна відплата, віддача» (XVII—XVIII ст.), ветовати «віддячувати, мститися за що-небудь» (XVI—XVII ст.), вет'ь
за вети, веть за веть (XVII—XVIII ст.); — бр. [вдтаваць] «мстити»; — запозичення з польської мови; п. хуеіу «винагорода судді після суду; десерт», хуєіоущс «відплачувати тією ж монетою», як і ч. уеіа, слц. уеіа, уеШ', уеіоуаі' за, походить від пізньо-свн. мщііе «квит», свн. 'Уеі(і)е, хуєі «зобов’язання», спорідненого з гот. хуасіі «заклад», лат. уаз, уасііз «поручитель», лит. уасійоіі «викуповувати заклад» (пор. також нвн. ЛЛ/еіІе «заклад»); нім. м^еИе в практиці середньовічного судочинства означало мито, яке брав суддя після закінчення процесу, а з XVI ст. було перенесене на солодкі страви в кінці обіду.— Тимч. 226; ЗСБМ II 298; Вгйскпег 607; МасЬек Е8ЛС 686; К1и§е—Міігка 857.
[ветйти] «перевершувати, переважати, перевищувати; верховодити» Ж; — очевидно, пов’язане з [вети] «відплата», [ветувати] «віддячувати, відплачувати».— Див. ще вети.
[ветлйна] (бот.) «верба, 8а1іх уійе-Ііпа Б.; [лоза, 8аііх уітіпаііз Б. Ж1», [ветла] «верба», [ветля] «8аііх ату§с!а-Ііпа Б.» Мак, [вєтловник] «верба біла, 8а1іх аІЬа Б.» Мак, [вітла] «тс.» Мак; — р. ветла, бр. [вятліна], п. [хуііііпа], ч. уеііа; — очевидно, псл. *уьіг1а, утворення з суфіксом -1-, пов’язане чергуванням голосних із уеіуь (<*уоіі-уі) «гілка, вітка»; — пор. лит. гііуіііз «верба біла», ууіиіаз «в’язка», лтс. уї-іоіз «верба». — Шанский ЗСРЯ 1 3, 79; Фасмер І 306—307; Преобр. І 80; Ви§а КК II 661; МасЬек Лт. гозії. 133; Тгаиі-гпапп 347.
вето; — р. болг. м. вето, бр. вета, п. у/еіо, уеіо, ч. уеіо, слц. слн. уеіо, вл. игеіо, схв. вето, вето; — нове запозичення з латинської мови; лат. уеіо «не дозволяю» певної етимології не має, тлумачиться по-різному. — СІС 120; Шанский ЗСРЯ І 3, 79; Кораііпзкі 1023; \\/аІс1е—Ноїт. II 776; Кіеіп 1706.
ветхий, [ветдхний, ветбшній] Ж, [ветош] «старе, застаріле Ж; старий одяг Бі», [ветшати Ж, зветшалий Я, зветочіти Ж, обветшілість Ж1; — р. ветхий, др. вет'ьх'ь, п. мпоісЬу, ч. слц. уеісЬу, вл. \у]еікі, нл. мфаікі., 366
болг. ветьх, вехт>т, м. вет, ветов, схв. ветах, вет, стел. Еітгуь;—псл. уєіьхь <*уеійз-; — споріднене з лит. уеіизаз «старий», лтс. уесаіз «тс.», гот. мШЬгиз «однорічне ягня», лат. уеіиз «старий», гр. Рєтод «рік», дінд. уаізага «тс.», уаізаЬ «однорічний» (про тварину), алб. у]еі «рік», хет. цііі- «тс.»; іє. *иеіиз-, *цеіизо- «старий» (Регззоп ІР 26, 63) або іє. *цеіийзоз (Вй§а КК І 334—335; Зндзелин СБЗ 52); дехто припускає іє. *цеі- «рік» (Преобр. І 81).— Шанский ЗСРЯ І 3, 80; Фасмер—Трубачев І 307; ЗСБМ II 107—108; МасЬек Е8ЛС 686— 687; БЕР І 139; 8кок III 582—583; Тгаиітапп 356; Ргаепкеї 1233; Егізк І 583—584; ЇУаІсІе—Ноїт. II 776—778; Рокогпу 1175.
вех (бот.) «8іит Іаіііоііит Б.; [віха, цикута, Сісиіа уігоза Б.]»; — р. вех «віха», п. хуієсЬ «тс.»; — споріднене з віха «цикута», очевидно, як колишня редукована форма кореня *уьх-<*уїх-при повній формі уех-<*уоіх-.— Див. ще віха2.— Пор. весь3.
[вечерниця] (бот.) «коров’як фіолетовий, УегЬазсит рЬоепісеит Б. Мак; вечорниця плакуча, Незрегіз ігізііз Б. Я», [вичирка] «коров’як» Мак; — назви, пов’язані з вечір; мотивація назв неясна.— Див. ще вечір.
вечір, [вечерйна] «вечір» Я, вечерня (церк.), вечеря, [вечерник] «хрещеник, що приносить вечерю хрещеному батькові або матері на святвечір» Я, [вечер-никй] «вечірні метелики, Сгеризсиїагіа» Ж, [вечернйці] «нічна фіалка, Незрегіз таігопаїіз Б.», [вечерка, вечернички, ве-чірник] «тс.» Мак, [вечерниця] «вечірня зоря», [вечірка] «тс.» ВеБ, вечірка, [вечірки] «вечорниці», вечірник «учень вечірньої школи; [нічний метелик Я1», вечірниця «учениця вечірньої школи; різновид кажана», [вечірншко] «захід сонця» Ж, вечірня «вечерня», [вечорйна] «вечір, вечеря», вечорниці, [вечерішній] «вечірній», [вечернйчий] Я, вечірній, вечоровий, [вечернйчити] «влаштовувати вечорниці», вечеряти, вечоріти, [вечоряти] «вечоріти», звечора,' [навідвечір] «перед вечором», надвечір’я, надвечірній, надвечір, надвечорй «надвечір», [павечерни-
ця] (церк.) «коротка відправа після вечерні1» Ж, передвечір'я, підвечір, підвечірок «полудень», підвечір'я, підвечіркб-вий, підвечерювати, підвечіркувати, увечері; — р. болг. м. вечер, бр. вечар, др. вечерь, п. хуіесгбг, ч. слц. уесег, вл. иде-сог, нл. м^асог, іасог, полаб. уісег, схв. вЄЧЄ, СЛН. уесег, СТСЛ. ЕЕЧїр-к;—псл. уесегь < *уекег-; — споріднене з лит. уакагаз, лтс. уакагз, можливо, також лат. уезрега, гр. єолєра, ірл. Іезсог, кімр. искег, вірм. §ізег «тс.»; з цими словами зіставляється також айн. икига «вчора увечері», икигап «ніч» (Хаегі 117); всі індоєвропейські форми зводяться, очевидно, до двох основ: балтосл. *иеке-го і гр.-лат.-кельт. *иезрего; за Бругма-ном (ІЕ 13, 158), іє. *ие- відбите в дінд. ауа, аи- «вниз», а *-кего — в дінд. кігаїі «розсипає, кидає, шпурляє», кага-«промінь світла», гр. охаірєіу «стрибати, танцювати», лат. согизсиз «тремтячий, виблискуючий»; звідси *иекего можна розуміти як «внизу (за обрієм) тремтячий промінь»; останнім часом слов’янські і балтійські форми зіставляються з лит. йкіі «хмаритися», йкапаз «хмарний», йпкзпа «тінь» (Уаіііапі Ог. сотр. І 303; Восіпагсик УЧеп. зі. ЛЬ. 2, 198).— Критенко Вступ 516; Шанский ЗСРЯ І З, 81—82; Фасмер—Трубачев І 309; Преобр. 181; ЗСБМ II 112; Вгйскпег 614; Маскек ЕЗЛб 680; БЕР І 139—140; Зкок Ш 570—571; Тгаиітапп 348; Ргаепкеі 1186—1187; ХУаІсіе—Ноіт. II 770—771; Рокогпу 1174.
вешняк — див. весна.
вештатися; — загальноприйнятої етимології не має; Потебня (архівні матеріали) виводив від ветшати(сь) «старіти», похідного від вет-ьх'ь «старий», припускаючи метатезу тш—>шт.
[вещ1] «річ», ст. вещ-ь (XV—XVII ст.); — р. вещь; — запозичення з старослов’янської мови; стел, вешть, як і ч. 7ЄС, СЛЦ. УЄС, ВЛ. НЛ. \У]ЄС, болг. вещ, СЛН. УЄ8С «тс.», походить від псл. *уекіь, спорідненого з гот. хузіЬіз, двн. хуііті «тс.», далі з дінд. уакіі «говорить», лат. уох «голос», гр. Рглод «слово, мова».— Шанский ЗСРЯ І 3, 83—84; Фасмер— Трубачев І 309; Преобр. І 82; Брандт РФВ 25, 216; БЕР І 140.
[вещ2] «вид риби» Ж; — неясне.
[взавелиці] (у виразі в. собі щось мати) «вважати собі щось за честь» Ж; — прислівникове утворення з прийменника в та прийменникового звороту за велико «занадто багато; велика честь», що усталився тут у місцевому відмінку відповідно до способу керування прийменника в.— Див. ще велйкий, за2, у1.
взагалі — див. загал.
взаємний, [взаїмний] Ж, взаємини [взаєм] «спільно, взаємно» Ж, Бі, [навзаєм] «тс.», [позаєменний] «взаємний» Ж; — р. взаймньїй, бр. узаемньї, п. хуха-Іетпу, ч. угаїетпу, слц. уга]отпу, вл. хугартпу, болг. взаймен, м. взаемен, заемен, схв. уза']аман, слн. угаіетеп;— очевидно, результати лексикалізації виразу псл. *уь гаіьпть, утвореного з прийменника уь(п) та іменника га]ьпгь, похідного від дієслова ха]ьшаіі (корінь Іьт-/)§-, той самий, що і в дієсловах мати, займати, яти, йняти)-, можливо, що прикметник взаємний в українську мову, як і в чеську, запозичено з польської.— Шанский ЗСРЯ І 3, 84— 85; Фасмер І 310; МасЬек Е8ЛС 706; БЕР І 141.— Див. ще за1, мати1, у1.
[взаміт] «без вибору, без винятків» Ж, [взамет] «підряд, без винятку», [узаміт] «тс., підряд»; — утворене з прийменника в та основи дієслова замітати; отже, первісне значення «підряд, усе, під мітлу».— Див. ще за1, мести, у1.
взвод (військ.), взводний; — бр. уз-вод; — запозичення з російської мови; р. взвод утворене з префікса вз- (<в-ьз-), що відповідає укр. уз-, з-, та основи дієслова водить.— Див. ще вести, уз.
[взлич] «в обличчя» Ж, [взлич мене] «в мою присутність» Ж; — давнє утворення з прийменника уз ( <в-ьз) та іменника лице.— Див. ще лице, уз.
взути, взувати, взуття, взуттьовик, взуттьовичка, [взувак], [взувальний], взутий, взуттєвий, визувати, [взувати], зазувати, [зазуванці] «чоботи, кожний з яких годиться і на ліву і на праву ногу» Ж, [зазувистий] «просторий» (про взуття) Ж, [іззути] «роззути» Бі, назувати, [обути, обувати, ббув Ж, обува Ж, обуванка Ж, обувачка Ва, обув’я, об уток Ж, обуття], озути, озувати, пе
резути, перезувати, перезутий, перевзувати, роззути, роззувати, роззутий;— р. обуть, бр. абуць, др. обути, п. оЬис, ч. оЬоиіі, слц. оЬиї, вл. хуоЬис, нл. шоЬиз, болг. обуя, схв. обути, слн. оЬиіі, стел, овсути; — псл. оЬ-иіі< *-оиіеі; — споріднене з лит. айіі «взувати, роззувати», ар-айіі «взуватися», із-айіі «роззуватися», айіаз «онуча», апійуаз «взуття», лтс. аиі «взувати», аиіз, аиіе|і «онуча», арауі «взуття», прус, аисіо «шнурок у взутті», лат. ехио «роздягаю(ся), роззуваю(ся)», іпсіио «одягаю(ся)», ав. аоіЗта- «взуття», вірм. аий «тс.»; іє. *еи-/ои- «надягати»; префікс об- у словах з коренем -утиі-ува-ти(ся) зберігся лише в окремих українських говірках; замість нього поширився префікс вз- (<в/ьз-), що поступово втратив своє первісне значення, внаслідок чого відбувся перерозклад його морфологічної структури: початкова частина в- ототожнилася з давнім префіксом вт>-, а -з- стало сприйматися як частина кореня (звідси — в-зувати, на-зувати, пере-зувати, роз-зувати тощо).— Фасмер III 109; Преобр. І 632; ЗСБМ II 61; МасЬек ЕЗЛС 406; Зкок II 539—540; Тгаиітапп 21—22; Егаепкеї 27; Топоров І 150; Джаукян 91; Рокогпу 346.— Пор. набувати, онуча.
ви (займенник 2-ї ос. мн.), викати «говорити ви одній особі»; — р. бр. др. вьі, п. вл. нл. \\’у, ч. слц. уу, болг. ви, виє, м. виє, схв. вй, слн. уі, стел, ем; — ПСЛ. уу (< *УП8 <*УО8 ЧИ *УОП5) Є НО-вотвором, що виник (як і лат. уоз «ви») на МІСЦІ ІЄ. *ІП8 «ви» під впливом форм непрямих відмінків цього займенника уазь, уапть і т. д.; заміна могла бути викликана тим, що іє. *)й8 після закономірних змін на слов’янському грунті перетворилося в ]’і і збіглося з займенником 3-ої ос. множини (а згодом і однини) чол. р.— Шанский ЗСРЯ І З, 217—218; Фасмер І 366; Преобр. І 102— 103; ЗСБМ II 243; Вгйскпег 637; МасЬек ЕЗЛС 704; БЕР І 144—145; Зкок III 584—585.— Пор. вам, вас.
ви-; — р. бр. др. вьі-, п. \уу-, ч. слц. уу-, вл. нл. хуц-, полаб. уаі-, стел, вм-;— псл. уу- (префікс переважно на озна-368
чення руху з середини); — споріднений з гот. йі «геть», дісл. й( «з», двн. свн. цд, нвн. аиз, ірл. ий-, ой- «тс.», гр. оо-трі^ «дикобраз» (<*ий-]-трі %єе), дінд. ий- «на, вгору, з», ав. ик-, иг-, дперс. ий-; іє. *йі-, *йсі-; на слов’янському грунті виникло приставне V, а кінцеве 1/й зникло; колись цей префікс уживався в усіх слов’янських мовах, тепер — тільки в східних та західних; у південних він замінився префіксом І2-.— Фасмер І 366; Преобр. І 103; ЗСБМ II 243—244; МасЬек ЕЗйС 704; Е88Й 81. §г. І 267—269.
вибавити «вивести, знищити; звіль^ нити», вибавляти, вибава, відбавити, відбавляти, добавити, добавляти, добавка, збавити, збавляти, набавити, набавляти, набавка Г, Ж, набавник «той, хто набавляє ціну», набавний «додатковий», набавочний «тс.», надбавити, надбавляти, надбавний, надбавочний, надбавка, позбавити, позбавляти, позбавлений, прибавити, прибавляти, прибавка, убавити; — р. избавить, бр. вьібавіць, п. хууЬам-’іс, ч. гЬауііі, слц. гЬауіі’, болг. избавям, м. избави, схв. йзбавити, стел, избдеити; — псл. -Ьауііі, каузативна форма до дієслова Ьуіі; — можливо, споріднена з дінд. ЬЬауауаіі «викликає до життя, оживляє», ЬЬауаіі «виникло, є, існує», ЬЬауаЬ «походження, народження», ЬЬауаЬ «існування, буття»; іє. *ЬЬеи-/ЬЬои «рости, виникати; бути»; безпідставно ототожнюється з бавити «розважати», забавляти «тс.» і под. (Фасмер І 101; Преобр. І 11; Вгйскпег 18; МасЬек ЕЗйС 78; Зкок І 124).— ЗСБМ II 244; МаугЬоїег II 485-486.— Див. ще бути1.— Пор. бавити.
вибагати, вйбаг, вибагливий, вибаж-ний — див. багтй.
[вйбайкуватися] «випливти з води», ст. вьібейкатися «вибратися, вилізти» (XVIII ст.); — очевидно, пов’язане з [убейкатися] «забруднитися», [бейкати-ся] «волочитися» (див.).
[вибаранчати] «вередувати, проявляти примхи, хотіти то того, то іншого, примхливо вибирати» Ме, {вибарянча-ти] «тс.» Ж, [вибарянчавий] «вередливий, примхливий» Ж, [перебаранчати]
«перешкоджати Г; вередувати Ме»; — етимологічно неясне; можливо, утворене від основи бар- «базікати» або від дієслів вибирати, перебирати.—Пор. баритися, брати, виварачати.
вибачати, вибачити, вибачливий, вибачний, [збачати] «вибачати», [збачити, перебачати Ж, перебачити], пробачати, «тс.», пробачення, ст. вибачати, вибачити «виждати, вибрати» і «дарувати, прощати» (XVII—XVIII ст.), пробачити (1562); — бр. вибачаць-, — запозичення з польської мови; п. \ууЬасгас первісно означало «побачити, роздивитися, розпізнати», а нове значення розвинулось під впливом рггеЬасгус «недобачити, пропустити», звідки й укр. пробачити, перебачити.— ЗСБМ II 245; Вгйскпег 10.— Див. ще бачити.
[вйбекати] «вихлебтати щось» (про собаку); — неясне; можливо, звуконаслідувальне.
вйбель, вйблий — див. віблий.
[вйбіжка] (бот.) «тонконіг, Роа Б.»;— похідне утворення від бігти-, назва мотивується, мабуть, тим, що повзучі підземні пагони цієї рослини дають стріловидну парость.—Вісюліна—Кло-ков 103—104; Нейштадт 115; Словн. бот. 526.— Див. ще бігти, ви-.
[вйбражений] «виношений, виходжений, зношений» (напр., хустина) Мо; — неясне; можливо, пов’язане з брага або бродити.
[вйбутітиі «постуденіти (надворі)» Ж; — неясне.
[виварачати] «вередувати, проявляти примхи» Ж, [виваричшпи] «перебирати в їжі» Ба; — не зовсім ясне; очевидно, споріднене з вертіти, ворот; утворилося, можливо, під впливом п. хуумтасаб «перекидати, перевертати».— Див. ще вертіти.— Пор. вибаран-чати.
[вйверні] «тріска, відрубана впоперек дерева; шматки болота, що вилітають з-під копит коней»; — результат видозміни слова іверень на основі зближення з вивернути; початкове в перед наступним голосним того ж типу, що і в словах вирій, вивільга тощо; у другому значенні слово може бути пов’я
зане і з [вивергати] «викидати».— Див. ще івер.— Пор. вергати, вернйна.
вивих, вивихнути — див. вихати, вивільга — див. вільга2.
вивірка, вйв’юрка — див. вевірка.
[вйвішни] «вид грибів, схожих на грузді» Я; — неясне.
[вйвішник] (бот.) «гравілат міський, Оешп игЬапит Б.», [вивишник Мак, вй-віщник Я] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з вивішуватиіся), оскільки крючкуваті плоди цієї рослини завішуються на шерсті тварин, які переносять їх на далеку відстань.— Словн. бот. 151 —152; Нейштадт 325.
[вивбжечка] «вид птаха» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [вивільга] «іволга».
вйволати (заст.) «вислати з держави, заслати» Бі, вйволанець «вигнанець, засланець» Бі, [виволанка] «вигнанниця»; — запозичення з польської мови; п. заст. АуумлЯас «вигнати з держави, вислати» пов’язане з мюіас «кричати, гукати».— Див. ще волати.
[вигарбуватися] «з труднощами вибиратися, вивільнятися» Ж; — очевидно, результат контамінації на українському грунті польських слів §агЬ «горб» і §гаЬас «гребти, недбало копати землю».— Пор. гарбати.
вйгафований — див. гаптувати.
[вйґардить] «вилаяти поганими словами» Кур; —очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; пор. п. §агсІ2іс «ставитися з презирством, гордувати», споріднене з укр. гордувати, гордий (див.).
[виґиреґи] «витребеньки, вибрики, видумки, фокуси» Ме; — утворене, мабуть, з префікса ви- і основи тур. §егек «треба», спорідненого з крим.-тат. керек, [керак, герек], каз. кирг. хак. керек, узб. керак, тат. киррк «тс.», за аналогією до витребеньки (пор.).
вигляти — див. виляти.
вйгбда, вигіддя, вигідливий, вигідний, вйгодити — див. год.
вид, [видалець] «той, хто багато всього бачив» Ж, [видальщина] «бачена, відома річ» Ж, [видець] «спостерігач, свідок», вйдиво, [вйдище] «сон, привид» Ж, [ви-
дівка] «листівка», [вйдло] «видне місце» Ж, [вйдмо] «привид, мара» Ж, [вйдьми-ще] «тс.» Ж, Івиднак] «відкрите місце» Я, [видничбк] «видне місце, поличка в кутку сіней» Я, [видно] «погляд, вигляд; світле місце» Ж, виднота, [видок] «видне місце» Г, ВеБ, видбвйсько СУМ, Ж, видовище, [видами] «досвідчений», [вй-данський] «бачений», [видатий] «з великим обличчям», видимий, [видкйй] Ж, видючий, видющий, видимо, видно, [вйд-нося] Ме, [винно] «видно» Ж, видати, [вйдитися] «увижатися», вйдіти, видніти, [відовати] «бачити» Ж, [звйдини] «розвідини» Ж, [звйдити] «вибачити, пробачити», [звйдитися] «з’явитися», [завйдити] «позаздрити», [завидувати] «заздрити» Г, Ж, [завада] «заздрісна людина», завидки, [завйдник] Г, Ж, [за-видь] Ж, завйдько, завидощі, завйдливий, завидний «гідний заздрощів; [заздрісний Ж; помітний П», завидущий, завидющий, завйдка, завйдко, завидна, [на-повйд] «видіння, образ» Ж, [наповйдний] «зовнішній, уявний; привабливий, мальовничий» Ж, [навидноті, навидноці, нарбзвидні], [невид] «пекло» Ж, [неви-даль] «дивина» Ж, [невидальце] «тс.», невидимка, [невидок] «темне місце» ВеЛ, [невиданський] «небувалий, дивовижний», [невидомий] «темний, непроглядний», [неповйдний] «непоказний», бвид «обрій, виднокруг», обвидніти, повйд-ному, повидну, привид, [прйвидок] «привид», [прбвид] «провидіння» Ж. [провйда] «привид» Ж, провидець, провидиця, провидіння, [провидлйвість] Ж, [прбвйдно] «сутінки, світанок» Ж, [проваджувати], провидіти, розвидніти, розвиднятися, увижатися; — р. болг. м. вид, бр. від, др. видт>, п. вл. \уісі, ч. слц. уісі, нл. мйсіапіе «вид, видимість», схв. вид, слн. уісі, стел, видіі;— псл. уісіі><*уєіс1-; — споріднене з лит. уеісіаз «лице», лтс. уеісіз «вид, форма», гот. мніап, хуііаіда «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. сіууусісі «присутність, наявність», лат. уісіео «бачу», гр. (Р)єібод «вид, форма»; іє. *иеіс!-, *иій- «дивитися; знати».— Шанский ЗСРЯ І 3, 93; Фасмер І 312; Преобр. І 82—83; Вгйскпег 613—614; МасЬек Е8ЛС 688; БЕР І 143, 145—146; Стоянов 39; 8кок III 586;
Тгаиітапп 358; ЇУаісіе—Ноїт. II 784— 785; Рокогпу 1127.
[видай] «мабуть, здається» Ме, [видав] «тс.» Славіст, зб.; — утворення від дієслова видати; перше виникло на основі форми наказового способу або в результаті редукції форми інфінітива через проміжний ступінь видать, друге — з дієприкметникової форми видавт> чи видалт>; безпосереднє пов’язання з відай, відати (Німчук Славіст, зб. 149) викликає сумнів.— Див. ще вид.— Пор. відай.
видальник — див. видун.
видатний; — р. вьідающийся, бр. вьі-датньї, п. хуусіаіпу «тс.»; — похідне від видаватися) «виступати», можливо, зумовлене польським впливом.— Див. ще дати.
виделка, [віделка Я, виделиц МСБГ, виделци МСБГ];— р. [виделка], бр. відзлец, відзлка; — запозичення з польської мови; п. хуісіеіес, хуісіеіса «виделка» походить від хуісіїу «вила», спорідненого з укр. вила; к виникло на місці п. с внаслідок зближення з укр. вилка.— ЗСБМ II 130.— Див. ще вила.
[видеркаси] «бійка; витискування, вимагання, шкуродерство, податковий гніт» Ж: — запозичене з польської мови в епоху Литовського князівства; п. хуу-ДегкаИу, хуусіегкаі (закупівля прибутку (процентів) з нерухомості, який (які) можна було відкупити назад), хуусіегек «застава» (з XVI ст.) походить від нім. иЯесІегкаи! «викуп», утвореного з мпе-сіег «знову», спорідненого З ДВН. ХСІСІаГ «знову, назад, напроти», гот. мирта «проти», дінд. уі «в різні боки» і каиіеп «купувати», яке через двн. коиіо «торговець» зводиться до етимологічно неясного лат. сайро «шинкар»; з XVII ст. п. мгусіегек стали пов’язувати з м^усігіе-гас «виривати, обдирати»; кінцеве -аси виникло на українському грунті, можливо, під впливом вихиляси, витребаси, баляси тощо.— Вгйскпег 637; 51. ггесху 8Іагог.“ 483; К1и§е—Міігка 359, 858— 859; ЇУаІсІе—Ноїш. І 189.— Пор. купувати.
[видзиґанка] «зухвала, безсоромна жінка» Я, [придзиглянка] «тс.» Бі, [при-дзиґльбванка] «тс. Бі; вертлява жінка»,
[придзиґльбваний] «вертлявий; розпутний Бі»; —очевидно, пов’язане з дзиґа (див.).
[вйдихтувати] «викопати, вирити (яму)» Я; — (тлумачення, очевидно, неточне; слово нагадує афективну характеристику будь-якої добре виконаної роботи); префіксально-суфіксальне українське утворення від п. сІусЬі «в самий раз, так, як слід», яке пов’язують з нвн. бісЬіеп «ущільнювати, згущувати, складати, писати», спорідненим з двн. сїіЬіоп, Шіібп «писати, вигадувати», дангл. сііЬ-іап «упорядковувати, розташовувати, приготовляти», що в IX ст. зазнали впливу з боку лат. сіісіаге «диктувати, робити, творити».— 8XV І 611; К1и§е— Міігка 131.
(видний] «кислий, винний» (у виразі видні ябка) ВеБ, [виднівка] «бочка, в якій було вино Г; бездонне барило Ж»; — результат дисимілятивної зміни звукосполучення нн у дн в словах винний, *виннівка, можливо, викликаної гіперистичною реакцією носіїв мови на характерну для ряду карпатських говорів асимілятивну зміну звукосполучення дн у нн (пор. [бінний] «бідний», [ланний] «ладний» та ін.); друге значення слова [виднівка], пов’язане з дно, виникло, мабуть, під впливом властивого префіксові ви- значення усування, знищування (пор. вибите дно).— Ковалик ПСМ III 79, 85.— Див. ще вино.
[вйднйха] «видра» Г, Ж; — можливо, варіант незасвідченого *вдднйха «водяна тварина», видозміненого під впливом видно, або похідне утворення від іє. *ййп- (гр. оба-тод) «вода», паралельного до *П<іг- «тс.», що простежується в псл. уусіга, укр. видра.— Див. ще вода.— Пор. видра.
видноколо; — власне українське складне слово пізнього -походження, утворене з основ прикметника вйдний та іменника коло «обрій», можливо, під ВПЛИВОМ П. \УІСІПокгЦ£ «тс.».— Див. ще вид, коло.— Пор. виднокруг.
виднокруг; — бр. круеавід, п. хуісіпо-кщ§, м. видокруг, схв. вида круг-, — складне утворення з основ прикметника вйдний та іменника круг-, в українській мові, можливо, є калькою польського
слова.— Див. ще вид, круг.— Пор. видноколо.
вйдра (зоол.) «Ілііга уи1§агіз Б.», [вйдрячий] Я; —р. бр. вьідра, др. вмдра, п. хуусіга, ч. слц. уусіга, вл. мшсіга, нл. Ьисіга, болг. м. вйдра, схв. вйдра, слн. уісіга, стел, вмдра; — псл. уусіга; — споріднене з лит. йсіга «видра», лтс. йсігіз, прус, исіго «тс.», гр. обра «гідра, водяна змія», ав. ийга- «видра», дінд. ийгаЬ «водяна тварина», двн. оііаг «видра», дісл. оіг «тс.»; іє. *йсіга, *исіго-«той, що живе у воді» від кореня *цесі-/ *йс1- «вода»; початкове в протетичне, як залишок лабіальної вимови початкового голосного після переходу давнього й в у (ьі) на праслов’янському грунті; думка про субстратне «праєвропейське» походження слова (МасЬек Е8ЛС 704) викликає сумнів.— Шанский ЗСРЯ І З, 222; Фасмер І 367; Преобр. І 103; Вгйскпег 637—638; БЕР І 144; Зкок III 587; Ескегі 2181 8/6, 881, 888; ТгаиЬ тапп 334; Егаепкеї 1157—1158; МйЬІ.— Епсіг. IV 406.— Див. ще вода.— Пор. відро.
[видрібасом] (у виразі танцювати в.) Я; — прислівник, утворений від дієслова дріботіти під впливом викрутасом, вихилясам.— Див. ще дріб.
[видрустітися] «виспатися» ВеЗн; — очевидно, пов’язане з [продрухатися] «проспатися», [роздрухатися] «тс.», дрімати, р. дрйіхнуть.— Див. ще дрімати, продрухатися.
[вйдубирити] «видурити, випросити» Я; — можливо, результат контамінації дієслова видурити й іменника [дубка] «приказка, прислів’я».— Див. ще дубка, дур.
[видун] (бот.) «льон-скакун, Біпигп изііаііззітит уаг. Ьитііе Воет.» Л, [видальник] «льонок звичайний, Біпагіа уи!§агіз МіП.» Мак; — пов’язане з [видюк] «мак-самосій», [видун] «тс.»; назва мотивується, очевидно,, тим, що плоди-коробочки льону-скакуна, достигаючи, тріскаються і гублять насіння, як і мак-самосій. — Див. ще видюк.
вйдхлий — див. тхнути.
[видюк] «мак-самосій, Рарауег гЬоеаз Б.», [видун Л, видюх, видюха, видяк
Мак, відук Мак] «тс.»; — похідні утворення від вйдіти; назви мотивуються тим, що під час достигання у верхній частині коробочки маку-самосію відкриваються отвори (ніби вічка), через які при розхитуванні вітром зернятка маку розсіваються; пор. інші назви цієї ж рослини зіркатий мак, зіркая, пов’язані з зір, зиркнути; за народною етимологією, назва видюк або відюк пов’язується із словом відьма, бо, за переказами, насіння цього маку господарі розсівали по своїх дворах на день св. Георгія (Юрія) 23 квітня (5 травня), «щоб відьми не ходили до корів».— Нейштадт 268—269; ЗСБМ II 129,—Див. ще вид.—Пор. видун.
виємно — див. імати.
[виж1] «вище, зверх, поверх» ВеБ, [вйжки] «заввишки» Ж, [вйжний] «верхній, горішній» Ж, [врбзвижки] «вгору» Ж; — варіантні похідні від основи вис-(висбкий), паралельні до п. \уухе] «вище», ягуі «височина» і под.— Див. ще вись.
виж2 — див. віж.
[вйжби] (тільки мн.) «голоблі сохи» До; — можливо, давніше *віжби, похідне від кореня вод-(йти), як і віжки.
вйжга — див. жегтй.
[вйжел] «мисливський собака» Ж, вижлець, [вижлиця] «лягавий собака», [вижленя, вижлятник]; — р. вьіжлец, бр. вмжал, п. шугеї, ч. уугеї, уугіе, слц. Уугіа, болг. [вижлец], схв. віїжле, слн. уігеї; — псл. *уугь1ь, можливо, похідне від ууіі «вити», як і п. мгу§а «старий пес»; пов’язується також (Опсігиз 51ау. зіоу. 1969/3, 251) з гр. ай^ «промінь», псл. ]’и§ь (<*еи§-) «південь» (як назва пса світлої масті); в українській мові, очевидно, було підтримане впливом польської мови; зіставлення з лат. уі§і! «бадьорий, жвавий, енергійний» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 130—131) непевне; гіпотези про запозичення з угорської мови (МеІісЬ Сб. Милетич 148; МасЬек Е5ЛС 705) або з німецької (Фасмер І 368) більшість етимологів не поділяє.— Трубачев Назв. дом. жив. 24; Шанский ЗСРЯ І 3, 223—224; ЗСБМ II 255; Вгйскпег 640; НоІиЬ—Кор. 428; БЕР І 146; Зкок III 602.
[вижлин] (бот.) «ротики, АпііггЬі-пиш Б.» Мак;—- неясне.
виз (іхт.) «білуга, Асірепзег Ьизо Б.», віз «тс.», [визйна] «білужина» Ж, Я; — запозичення з польської або чеської мови; п. м-ух, ч. ууха, як і слц. ууга, вл. шуг, слн. уіха «тс.», походять від двн. Ьизо «білуга» (нвн. Наизеп «тс.»), яке зводиться до іє. *кйзо-, що являє собою розширений варіант кореня *(з)кеи- «вкривати, закутувати, обгортати»; припускається також (МасЬек ЕЗЛС 705) субстратне «праєвропей-ське» походження цього слова.— Коло-миец Ихтиол. номенкл. 19—20; Шанский ЗСРЯ І 3, 94—95; Вгйскпег 640; К1и§е— Міігка 293—294.— Пор. визйга.
вйзволити, визволяти, вйзвіл, визволитель, визвольник, визвольний; — р. визволить, визволять, бр. вьізваліць, вьізваляць, п. \уух\уо1іс, шугмгаїас, ст. \уу\уо1іб; — похідне утворення від іменника воля (пор. вивільнити від вільний); наявність у слові складного префікса ви-з-, характерного переважно для західнослов’янських мов (пор. ч. уугйо-Ьііі «багато оздобити», уухсГуіЬпоиіі, ст. уухсІуіЬаіі «підіймати», уухізкаіі «здобути», уухгасіііі «зрадити», уухіияііі «зміцнити», уухуесіеіі «вивідати»), робить імовірною думку (Шанский ЗСРЯ І 3, 224) про запозичення слова з польської мови.—Див. ще ви-, воля, з1.
[вйзгати] «тріщати, скрипіти»^ Ж, [визк] «виск» Я, [візкіт] «тс.» Я; — р. виз-жать, бр. візгат, болг. вижди «ірже»;— псл. *уІ2§аіі, УІ2§Ї2, споріднене з уізка-іі;— очевидно, звуконаслідувальне; пор. такого ж типу нвн. шіеЬегп «іржати», двн. шіЬоп «тс.», а також споріднене з цим свн. мгеЦеп, двн. шеіоп, дат. уіе «кричати», англ. діал. и/іскег «іржати» тощо; характеристика слова як виключно російського (Шанский ЗСРЯ І 3, 94) помилкова.— Фасмер І 313; Преобр. І 83; К1и§е—Міігка 860.— Пор. виск.
[виздбза] (бот.) «гвоздика, купчак, Та§еіез егесіа Б.» Пі, Мак; — не зовсім ясне; можливо, результат спрощення форми *гвиздоза, аналогічної до п.§ипа-2(І082 (бот.) «наворотень, АІсЬетіїїа; айстра, Азіег», похідного від §\уіаг(іа
«зірка» (пор. іншу назву гвоздик — зірки)-, частково нагадує також звуковий склад назви гвоздика.
визига «висушене сухожилля красної риби», ст. визига «білужина» (1759); — бр. візіга «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; — р. визйга, вя-зйга «тс.» зіставляється з укр. виз «білуга», п. вл. XVух, ч. уух«тс.».— Тимч. 248; Шанский ЗСРЯ І 3, 94—95; Фасмер І 313; Преобр. І 83,— Див. ще виз.
[вйзіві «випаровування» Ж; — запозичення з польської мови; п. хуугіем? «тс.» походить від хіеи'ас «видихати повітря», спорідненого з укр. зівати (див.).
визувати — див. взути.
[визьорка] (знев.) «розв’язна дівчина»; Ва; — очевидно, походить від п. [хуусіхіогка] «суперечка, сварка», пов’язаного з хуусігіегу (жарт.) «биття, удари», спорідненим з укр. дерти-, спочатку, можливо, так називали задерикувату, сварливу жінку.— Кагіомчсг 8СР VI 196.— Див. ще дерти.
виймати, виїмка, виїмчастий, виймальний, вййманка, вийми — див. імати.
вийняти, вййняток — див. йняти, вййстя — див. іти.
вика (бот.) «Уісіа ваііуа Ь.», [виґа Мак, вїґа Кур, віка Я], [вичйна] Ж «стебло вики», [вічйще] «місце, де була посіяна вика» Я, ст. вика (XVIII ст.);— р. вика, бр. віка, п. и/ука, ч. слц. уіка, вл. тока, нл. угеіка, хмо)ка; — остаточно не з’ясоване; виводиться через польське посередництво від двн. шіска, шіс-сЬа, яке походить від лат. уісіа «вика»; лит. уікіз, лтс. уїкі, прус, шізкіз теж вважаються запозиченнями з німецької мови, але наявність у балтійських мовах незапозичених слів типу лтс. уїкпе «вусик» дає певні підстави припустити авто-хтонність назви цієї рослини в балтійських (а можливо, і в слов’янських) мовах,— Шанский ЗСРЯ І 3, 96; Фасмер—Трубачев І 313, 368; Преобр. І 83; ЗСБМ II 133—134; МасЬек ЕЗЛС 689; Егаепкеї 1249; ЇУаІсІе—Ноїш. II 781; К1и£е—Міігка 858.
[викабанювати] «витріщати» Па; — неясне афективне утворення від основи кабан.
[викабанятися] «випростовуватися, гордо підніматися» Ж; — очевидно, результат видозміни запозиченого р. вьі-кобенивать(ся) під впливом кабан.— Див. ще викабелюватися.
[викабелюватися] «викручуватися перед кимсь, кокетливо жестикулювати, зазнаватися, чванитися» Ва;— р. кобенить, кобениться\ — можливо, споріднене з лит. каЬе «гак», каЬІеІіз «гачок», каЬоіі «висіти», лтс. каЬіпаі «причіплювати, зачіплювати»; зіставлялось також з др. кобь, кобение, коб-ление «ворожіння за польотом птахів» (Желтов ФЗ 1876/3, 41—42); припущення про зв’язок із словом кобеняк (Преобр. І 325) безпідставне.— Фасмер II 267; Срезн. І 1239.— Пор. викабанятися, викаблучуватися.
[викаблучуватися] «викривлятися, строїти міни» До; — бр. [викаблучвацца] «викручуватися, вихвалятися»; — можливо, похідне від каблук «підбор» і первісно означало «викручуватися на каблуках» або від [каблук] «дуга, частина кола», [каблуч] «обруч із кількох сплетених прутів»; у такому разі можна припустити існування в давнину дієслова викаблучувати «вигинати, робити дугу», яке згодом набуло переносного значення і стало вживатися з часткою-ся.— ЗСБМ II 260.— Див. ще каблук.
[вйкабужати] «вимішати» Ж; — неясне.
вйкапаний «схожий, як дві краплі води»; — бр. вьїкапаньї, п. мгукарапу «тс.»; — похідне утворення від викопати; очевидно, пов’язане з певним способом ворожіння — капанням воску чи сирого яйця у воду і вгадуванням в одержуваних конфігураціях образів певних людей чи тварин; пор. вилитий «тс.» такого ж походження.— ЗСБМ II 261.— Див. ще капати.
[вйкарячити] «витріщити» Я; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [ка-рячити\ «вивертати, викривляти» або результат контамінації фонетично схожих і семантично близьких слів вирячити «витріщити» і [карячити] «розкарячувати» (пор.).
[викйшувати] «заквашувати, викликати бродіння» Ж; — похідне утворення
від кореня кис-, псл. кув- із чергуванням с/ш, як у квасити — заквашувати', не виключений вплив західнослов’янських мов; пор. п. кізхепіе «квашення», кізгопу «кислий», слц. ку§і(? «квасити».— НоІиЬ— Кор. 197; МасЬек Е83С 315.— Див. ще киснути.
вйкліт — див. вик дочуватися.
[виклочуватися] «вилуплюватися, бути висиджуваним у яйці» Ж, [вйкліт] «вилуплювання» Ж; — видозмінене запозичення з польської мови; п. хуукіос 8і§ «вийти наверх, видзьобатися, вилупитися» (букв, «виколотись») тепер змішалося з шукіишас зі§ «викльовуватися».— 8\¥ VII 893.— Див. ще колоти.
вйкнути — див. звикати.
вйкобзати — див. ковзати.
виконати, викднувати, [вйкін] «виконання» Я, [вйкон] «виконана робота» Ж, виконавець, виконавство, виконувач, виконавчий, виконавський, [невикбнний] Ж, ст. вьїконьївати (XVI ст.); — бр. виканаць; — очевидно, запозичення з польської мови; п. шукопас, як і ч. уукопаїі, слц. уукопаї, вл. хмукопас, ил. ст. хуукопаз, є похідним утворенням від копас (копаіі) «конати, (ст.) викінчувати», спорідненого з укр. конати.— Москаленко УІЛ 31; 8іахузкі II 406; Вгйскпег 252.— Див. ще конати.
виконком; — бр. виконком;— склад-носкорочене слово, утворене в радянський період з початкових частин слів у словосполученні виконавчий комітет як калька р. исполкбм (исполнйтельньїй комитет).—Див. ще виконати, комітет.
виконроб; — складноскорочене слово, утворене з початкових частин двох іменників у словосполученні виконавець робіт; словотворча модель запозичена з російської мови: р. прораб (производйтель раббт).— Див. ще виконати, робити.
вйкочелати — див. котити.
[викрот] «бурею повалене дерево» ВеЗа; — запозичення з польської мови; п. угукгоі «вивернуте з коренем дерево» утворилося з префікса хуу- та кореня -кгоі- (-кгеі-), що є варіантом псл. кгді-, збереженого в укр. крутити, п. кг§сіс (як псл. зіора до зідрііі).— Див. ще крутити.
викрутас, викрутасом, [окрута-сом); — р. бр. викрутаси, п. хуукг^іаз «згин; узор»; — утворене від викрут «згин, прикраса» за допомогою суфікса -ас-; на думку Вітковського, запозичене з польської мови в українську та білоруську, звідки потрапило і в російську.— Шанский ЗСРЯ І 3, 225; ЗИРЯ III 62—63; Варбот 7181 24, 151; Шіі-кохузкі Н81 22/1, 121.—Див. ще крутити.
виктувати «харчувати, пригощати, шанувати», ст. викта «денне утримання, пожива» (XVII ст.);— бр. [вікт] «їжа»;— запозичення з польської мови; п. хуікіо-хуас «харчувати», хуікі «харчі, пожива» походять від лат. Уїсіиз «засоби існування, їжа», похідного від дієслова уіуо «живу», спорідненого з гр. ріоцаї, •дінд. ]ТуаН «тс.», псл. гііі, укр. жити.— ЗСБМ II 135; 81. хмуг. оЬсусЬ 806; Таїсіє—Ноїш. II 808—809.— Див. ще жити.
[вйкустрати] «випровадити, вигнати» Я;—бр. [вйкурстаць] «тс.»; — неясне; через п. заст. [кигзіас] «будити; підганяти» зводиться до лит. (ра)кігзіі «прокидатися» (ЗСБМ II 264); можливо, пов’язане з [кустратий] «патлатий» і первісно означало «витягнути за волосся».
вила, [виланї] «залізні вила для гною», [вйлиско] Ж, [вилиці] «вила; частина мотовила; частина ножиць від гвинта до гострих кінців», [вилйшник] «вила; держак рогача; держак вил» Л, [вилбчник, вйлбшник] «тс.» Л, вилка, [вилки] «виделка», [вильцята, вилатий ВеБ, вилкастий ВеБ, вилкбватий Я, виловатий Ж, вйлчастий Я, вйлчатий Я), [навилок] «певна кількість сіна, піднята на вилах», [навильник, навйльня] «тс.», розвилина, розвилка УРС, Г, [розвилок] , розвилистий, розвйлкуватий, [розвалити]; — р. вили, [вила], бр. в'їли, др. вила, п. вл. нл. хуісіїу, ч. ст. уісііє, ч. слц. уісіїу, полаб. уаісіїйі, болг. м. вила, схв. вйле, слн. уііе; — псл. *уіс11о, утворене від уііі «вити» (<іє. *цеі- «вити, намотувати») та суфікса -<І1о (>-1о), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. \о)рало, шйло); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотовило
з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (двері, ворота, штани тощо); пояснення псл. *уіс11а як «гачкувате знаряддя» (Реіегззоп АІЗІРЬ 36, 152—153) непереконливе.— Шанский ЗСРЯ І З, 98—99; Фасмер І 314; Преобр. І 84; ЗСБМ П 139; Вгйскпег 613; МасЬек Е8ЛС 688—689; БЕР І 147; Зкок III 593—594.— Див. ще вити1.
[вйлинжируватися] «прибратися, причепуритися» Я; — утворене на українському грунті від молд. лйнже «лизати^, а се лйнже «облизувати себе» (про тварин), що разом з рум. 1іп§е, а зе 1іп§е «тс.» походить від лат. 1іп§о «лижу, облизую», спорідненого з дірл. 1і£іт «лижу», псл. Ііхаіі, укр. лизати', суфікс -ир- запроваджено, мабуть, для уникнення асоціації з жувати,—СДЕЛМ 237; ОЬНМ 459; Ри§сагіи 84; ЇУаІбе— Ноїш. І 806.—Див. ще лизати.
[вилип] (бот.) «повитиця, Сизсиіа ері-Ііпиш \¥еі1іе» Мак;— неясне.
вилиця «опукла кістка черепа над верхньою щелепою; [бокова частина морди тварини; тильна частина голови риби]», вилицюватий, виличний;— болг. вйлушки «нижня щелепа», м. вилица, схв. вилица «тс.»; — утворене від кореня вил- (мабуть, за зовнішньою подібністю цієї кістки до вилки); пор. значення слова [вилиці] по діалектах: «розвилка, розсоха, частина ножиць від гвинта до кінців, частина мотовила».— БЕР І 147; Зкок III 593—594,—Див. ще вила.
[вилітати] «лінуватися, бути ледарем» Дз; — бр. вьілегацца «вилежуватися, відпочивати», [вьілеганне] «ухиляння від роботи»; —утворене на білорусько-українському грунті, очевидно, під впливом п. \ууї§£ас «висиджувати, виводити (курчат)», \уу]§£ас зі§ «вилежуватися»; спочатку, можливо, вживалося в розумінні «сидіти нерухомо, бути без діла».— Пор. вилінгатися.
[вилінгатися] «хитрувати» ЛЧерк;— очевидно, походить від п. ст. хууІ£§ас зі§ «вилежуватися; виляти» з певним
розширенням і узагальненням цього значення, тобто «ухилятися, відкручуватися, хитрувати взагалі».— Див. ще вилітати.
[вилохвостець] (ент.) «ногохвістка, Ройига уіііоза з ряду нижчих (безкрилих) комахСо11ешЬо1а»Ж, [вилохвбстий] Ж; — р. вилохвбстки, ногохвбстки, бр. вілахвбсткі, нагахвбсткі;— складне суфіксальне утворення з основ іменників вила і хвіст (хвост-)', назва пояснюється тим, що ця комаха має спеціальні члени для пересування: стрибальну вилку і схожу на хвостик черевну трубочку для присмоктування при падінні після стрибка.— БСЗ 8, 65.— Див. ще вила, хвіст.
вйлух — див. валах.
вилучати, вилучити, [вилука] «вилучення», [вйлучка] «виняток» Я, ївйлуч-ний] «винятковий» Я; — бр. вьілучаць, п. шуЦсхас «виключати», ч. ууІпсоуаН, слц. ууіисоуаіі, нл. хууІісЬошаз, болг. излт>чвам «виділяти», слн. іхібсаіі «тс.; виключати»; — псл. Ірсііі (др. лучити) «з’єднувати; згинати»; значення «роз’єднувати, відокремлювати» розвинулося в похідних утвореннях з префіксами *оґ2- «роз-», оі-, уу-.— Фасмер III 537—538; Преобр. І 480; Срезн. II 58.— Див. ще ви-, лучити2.
[виля] «біля»; — очевидно, видозмінене запозичення з словацької мови; слц. уесії’а, споріднене з ч. уесіїе, п. \уес!1е, [шеіе], є прямим відповідником до укр. [відля] (див.).
виляти, [ввиляти] «ухилятися, виляти» Ж, [вигляти] «тс.» Ж, [вилюга] «кривизна, закрут» Ж, [вилюжка] «хвиляста лінія в орнаменті; викривлення», [вилюжистий] «хвилястий» Я, [вальний] «покручений», [звильнути]; — р. вилять, бр. віляць, п. [шііас]; — похідне утворення від дієприкметникової основи вил- (псл. уіі-) до дієслова вити «скручувати»; порівнюється далі з лит. ууійз «брехливий», ууііиз «хитрощі, ошуканство», п. шііа «блазень, божевільний», ч. уііа «дурень»; зіставлялося також (Вй£а НН І 491) з лит. уіеібіі «згортати, розгортати, мотати», уіеіа «дріт».— Шанский ЗСРЯ І 3, 99; Фасмер І 315; Филин Образ, яз. 283; Преобр. І 84; ЗСБМ II
142—143; МасЬек ЕЗЛС 689—690; Реіі-кап ЬЕ 56, 244.— Див. ще вити1.
[вилячка] «пізньовесняна муха» Ж; — очевидно, походить від виляти; назва мотивується, можливо, зигзагоподібним польотом цієї комахи.
вйльга — див. іволга.
[вильєтник] «кісник, стьожка» Я; — очевидно, результат видозміни форми *вельветник, похідної від вельвет (вид тканини); пор. бархатка з близьким значенням, похідне від бархат «оксамит».— Див. ще вельвет.
[вильоти] «розрізні, відкидні рукава», [ве льоти] «тс.» Пі; —запозичення з польської мови; п. \уу!оі «відкидний рукав» є похідним від Іесіес «летіти».— КісЬЬагсіі 121.— Див. ще летіти.
вильце «гільце, обрядове деревце українського весілля», [вільце] «тс.; деревце (прикрашене квітами) на могилі юнака або дівчини» Па, [в’єлце] «гільце» Л, [вйблце, йблце] «тс.»Л; — бр. [вільца] «вечірка перед весіллям у молодої», п. [мйісе] «весільне гільце»; — результат контамінації слів вити і гільце; пор. вираз вити вильце (очевидно, з вити гільце) «вбирати, прикрашати соснову чи ялинову гілку для весільного короваю».— ЗСБМ II 140—141.—Пор. гільце.
вимагати, вимога, вимогливий, [од-магати] «відбирати» Пі; — р. вьімогать «вимагати, домагатися», бр. вьімагаць «тс., жадати», п. хууша^ас, ч. уугпаЬаіі «тс.», слц. уугпаЬа€ «тс.; витягати»; — похідне утворення від могти, яке у сполученні з префіксом ви- частково зберегло своє первісне значення (особливо в словацькій мові).— Булаховский Тру-дьі ИРЯ І 194.— Див. ще могти.
[вймерхатися] «виголоднітися»; — бр. [вьімерхацца] «тс.»;—очевидно, пов’язане з [мерха] «шкапа», [мерша] «пад-ло»; могло бути утворене за аналогією до виморитися (пор. морити голодом).— ЗСБМ II 269.— Див. ще мерха, мерша.
вимикати, вимикач —див. замикати.
[вйміл] «промите, вимите місце» Ж, [вимілити] «промити» Ж; — не зовсім ясне; можливо,префіксальне утворення від основи міл-, тієї самої, що і в мілкий «дрібний», р. мел, мелкий; первісне
значення —«позбавити дрібних часток» (у т. ч. і в вигляді мулу), як у вилущити від луска, випотрошити від пбтрох і под.; може бути зіставлене і з р. ст. вь/молк (к вьімлу <вьім,ьл-) «намите водою підвищення коло річки», пов’язаним з мити, псл. туіі.
вймпел; — р. бр. вьімпел, п. шішреї, болг. вймпел; — запозичене через російську мову з голландської в першій половині XVIII ст.; гол. шішреї «прапор, стяг» споріднене з нвн. \¥ітре1, снн. шітреї, шіітреї, днн. ийтраї, дангл. шіпреї, шітреї «тс.», свн. Ьеи/іт-ріеп «закутувати», двн. мппШа «хустка», первісна основа яких збереглася в дісл. уеіра «хустка»; п (згодом ш) перед р з’явилось у цій основі пізніше під впливом у/іпсіеп «вити».— СІС 125; Шанский ЗСРЯ І 3, 227; Фасмер І 368; К1и§е— Міігка 862.
вимук — див. мучаник.
[вймутюрхатися] «виголодатися, виснажитися»; — неясне; можливо, є афективним варіантом форми [вимерхатиоя] (пор.).
вйм’я, [вімня ДБ III, вівнє ВеБ], вим’ястий; — р. бр. вьімя, др. вьімя, п. \ууті§, ч. ууте, слц. уетепо, вл. йшгпіо, нл. Ьитіе, полаб. уоідщ, болг. м. вйме, схв. вйме, слн. уіте; — псл. *уут§<*уус1-гп§; — споріднене з двн. йіаг «вим’я», нвн. Еиіег, дангл. йсіег «тс.», лат. йЬег, -егіз «багатий, родючий; вим’я», гр. обфар, род. в. об^атое «вим’я», дінд. йсіЬаг, род. в. йсіЬпаЬ; іє. *йбЬ-г-/-п- з чергуванням г/п; у праслов’янській формі замість розширювача основи -Г-/-П- виступає суфікс -теп (>-т§), той самий, що й у *р!еш§ «плем’я» (з *р1есігпеп, пор. ріодь) та ін.— Критенко Вступ 542, 568; Шанский ЗСРЯ І 3, 227; Фасмер І 368—369; ЗСБМ II 270; МасЬек ЕЗЛС 704; БЕР І 148; Зкок III 594; Хзмп Зтимология 1970, 263—268; Бернштейн Очерк 1974, 185; Ескегі 2І81 8/6, 885—886, 888; Тгапішапп 334; Вй§а КН II 672; Рокогпу 347.
вина, [винне] «борг» Я, [винник] Ж, [винниця] «провинниця» Л, [виновате] «борг», [винователь] «обвинувач», [вино-
вацтво] «винність», [виндвщик] «винуватець» Я, винуватець, [винувачі, винен, винний, винуватий, винити, винуватити, [винувата], звинувачувати, зви-няти, [забезвйнно, забезневйнно, завини, завинила ЖІ, [ізвйна] «вибачення» Ж, [ізвиняти Ж, ізвинйти Ж, невйнничати], обвинувач, [обвини] «обвинувачення» Ж, [обвйнник], обвинувальний, обвинувачувати, [обезневиняти] Ж, повинний, повинність, повинитися, [повинувитися], провини, провинність, провинник, [провинені, провинний, провинений, провину-ватитися «провинитися»; — р. болг. вина, бр. віна, др. вини, п. вл. нл. мйпа, ч. слц. уіпа, м. вини; — псл. уіпа; — споріднене з лит. уаіпа «помилка», лтс. уаїпа «провина», аіуаіпбі «вибачити», прус, єіхуіпйі «тс.; виправдати»; іє. *пеі- «переслідувати, наступати»; далі пов’язується з воювйти, війна (щодо значення пор. р. повиноваться «підкорятися»).— Шанский ЗСРЯ І 3, 99; Фасмер І 316; Преобр. І 84; ЗСБМ II 143; Маскек Е8.ІС 690; НоІпЬ-Кор. 416; БЕР І 148; Ягич АІЗІРЬ 20, 370; Тгаиітапп 344; Рокогпу 1123—1124.
вйнайти — див. найти.
винахід, винахідливий, винахідник, винахідництво, винаходити —див. находити.
[виндюк] «шлунок» Ж; — очевидно, результат контамінації слів [бендюх] «пузо» і [вантюх] «живіт; лантух, мішок».— Див. ще бендюх, вантух.
виникати, виниклий, [одникати (від землі)] «підійматися, трохи підростати» Ж; — р. [виникать], бр. вьінікаць, др. виникнути «висунутися», п. хуупікас, ч. ухпікаіі, слц. угпікаі’, болг. візнйк-вам, м. возникнува, слн. угпікаіі, стел. еіЗникижти; — похідне утворення від псл. пікаіі, яке, очевидно, вже тоді, як і пізніше др. никати, никнути, мало два протилежних значення «схилятися» і «підійматися, з’являтися».— Див. ще никати, никнути.
[вйнічкувати] «випровадити, усунути» Я; — утворилося, мабуть, під впливом п. хуупісохуас зі§ (схе£о) «викрутитися, звільнитися, уникнути (чогось)», похідного від займенника піс «ніщо».— Див. ще ви-, ні-, що.
вино, винар, винарня, винарство, [винець] (бот.) «цибуля винограднико-ва, АІІішп уіпеаіе Б.» Ж, [винівка] «винна бочка», вйнник, [винниківна], винниця, [винниця] (бот.) «виноград, Уіііз уіпі-їега Б.» Мак, [винничка] (бот.) «порічка, НіЬез гиЬгшп Б.» Мак, [винничкй] «кислуваті яблука» Ж, [виннюха] «сорт яблук» Ж, [виндвка] «сорт полуниць» Я, [винянька] «горілка з винограду» НЗ УжДУ 12, [винце] «порічка» Мак, винний, [винникувати]; — р. вино, бр. віно, др. вино, п. вл. нл. мйпо, ч. слц. слн. уіпо, полаб. уаіпб, болг. м. вино, схв. вино, стел, вино; — псл. уіпо; — раннє запозичення з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво; нім. \¥еіп (двн. улп) походить від лат. уіпшп, успадкованого, як і гр. (Г)оїуод «тс.», з індоєвропейської прамови; іє. *иоіп- «вино» походить з якоїсь мови стародавніх культур середземноморських островів, Малої Азії та Кавказу III—II тисячоліття до н. е.; пор. ар. и/аіп «вино», хет. цііап-, ассір. їпц, гебр. іаш, груз. §уіпо «тс.»; пов’язування цього слова з іє. *цеі- «витися», за властивістю виноградної лози (Младенов 66; БЕР І 149; Шанский ЗСРЯ І З, 100), що виключає можливість запозичення, малоймовірне, зважаючи на географічне поширення виноробства в стародавньому світі і первісне значення слова як назви напою, а не рослини.— Критенко Вступ 502, 552; Акуленко 131; Фасмер І 316—317; Преобр. І 84; Львов Лексика ПВЛ 173; ЗСБМ II 150; МасЬек ЕЗЛС 690; Зкок III 594—595; Ргізк II 364—366; К1и§е—Міігка 850.
виноград, виноградар, виноградарство, винограддя, виноградина, виноградник, виноградництво, виноградарський, виноградний, виноградовий, ст. винограде «виноградник, винниця» (XVI—XVIII ст.), виноградники «винник, робітник на винограднику» (XVI ст.), виноград-ничка «робітниця на винограднику» (XVI ст.); — р. виноград, бр. вінаград, др. винограді), п. хуіпо§га<1, ч. слц. уіпо-Ьгасі «виноградник»^ схв. виноград, слн. уіпб§гас! «тс.», стел, винограде «виноградник»; — засвоєно з старослов’янської мови, в якій було калькою гот.
у/еіпа§агсІ5 «виноградник», утвореного з основ лтеіп- «вино» і §агс1- «город, сад», спорідненого з псл. *§ог<1- «город»; на східнослов’янському грунті втратилося значення другого компонента і слово сприймається як просте.— Шанский ЗСРЯ І 3, 101; Фасмер 1317; ЗСБМ II 145.— Див. ще вино, город.
винозір, [винозбр] ж, винозбрний «далекозорий (епітет сокола); (перен.) прозорливий»; — етимологічно не зовсім ясне складне слово, перший компонент якого вино, можливо, зводиться до давнього кореня ин- «один», що можна розглядати як позначення здатності сокола дивитись одночасно в різні боки (кожним оком окремо), другим компонентом є основа іменника зір.— Див. ще зір, інший,— Пор. винохід, інохідь.
винокур «робітник гуральні», винокурня, винокуріння, ст. винокура, винокурня, винокуреньїй (XVIII ст.); — р. винокур, бр. вінакур, п. [хсіпокиг] (з бр.); — складне слово, утворене з основ слів вино і кур-йти, тобто підігріванням добувати («викурювати») горілку; змішування понять «вино» і «горілка» в російській розмовній мові дає підставу вважати, що укр. винокур походить з російської мови.— Тимч. 254; ЗСБМ II 146.— Див. ще вино, курити.
[винополька] «шинок, монополька» ЛЧерк; — р. [винополька], бр. [віна-пблька]; — результат видозміни слова монополька «крамниця, де продавали спиртні напої» під впливом слова вино.— Фасмер І 317; ЗСБМ II 146.— Див. ще вино, монополія.
[винотока] «давильня для виноградного соку»; — п. и/іпоіок «лівер (для переливання рідини)», схв. виндточ, ви-ндтдчіе, слн. уіпоібк «жовтень»; — складне слово, утворене з основ слів вино і точити.— Див. ще вино, текти.
[винохід] «кінь-іноходець», [виноходець] «тс.»; — р. [винаході; —результат видозміни деетимологізованої форми іноходець і под. під впливом слова вино або через появу приставного в-.— Див. ще інохідь.
винцерада — див. анцерада.
виняток, винятковий, вйняти — див. йняти.
випадок Г, Ж, випадком, випадковий; — р. [випадок], бр. випадок, п. шу-расіек; — похідне утворення від падати; спочатку вживалося, очевидно, як вузький термін під час гри в кості (при вдалому падінні кості); за іншим поглядом (КісЬЬагсН 113), запозичене з польської мови.— Див. ще ви-, падати.
[випатрати] «забруднити щось»; — р. [патрать] «бруднити»; — неясне; можливо, пов’язане з укр. патрати «скубти пір’я, знімати щетину; потрошити».— Преобр. II 27.— Пор. патрати.
випинати — див. п’ястй.
[вйпиндити] «вигнати, випровадити» Ме; — запозичення з польської мови; п. мгур^сігіс «вигнати, прогнати» є похідним від р§Й2Іс «гнати, гонити», якому відповідає укр. [пудити] (див.).
[вйпір] «чинбарський брусок (з дубильної кори, торфу)» Ж, [вйпірний] «дубильний» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з прати (шкіру тварин, яку вичинюють за допомогою дубильної кори).
вйплішити — див. пліш.
випороток «мертвонароджена чи вирізана з утроби матері тварина; хутро такої тварини», [вйпорок Ж, вйпорток] «тс.»; — р. [вйпорток, випороток, вьї-праток], бр. вйпарак «тс.», др. испоро-ток'ь «жива дитина, вирізана з утроби матері», п. мгурогек «випороток», и/урги-іек «тс.», ч. зргаіек «недоношена тварина; шкурка з недоношеної тварини», [уурагек] «теля-недоносок», болг. изпб-рец, цсл. испр’кт’кк’к; — псл. *[ьгрог-іькь, *]'ь2р'ьгіькь; — здається пов’язаним з пороти (випорювати); враховуючи р. запорток «тухле яйце», Преображен-ський (II 110) підводить усі ці форми під р. пбртить «псувати» і припускає для нього первісне значення «висиджувати, гріти висиджуванням» або «носити в животі», вважаючи його спорідненим з лит. регеіі «висиджувати, виводити пташенят», лтс. регеі «сидіти на яйцях, висиджувати курчат», двн. їагго (їаг) «бичок», лат. рагіо «народжую», гр. лбртід (лбр-лбрід) «теля, телиця», ос. Іігїоп «худоба», дінд. ргіїшкаїї «дитина; звірятко», похідними від іє. *рег- «вибира
тися назовні, народжуватися»; сумнівно.— Фасмер 1369; ЗСБМ II 273; МасЬек Е8.ІЙ 571; Мікі. Е\¥ 258.— Див. ще пороти. — Пор. запорток.
випрягати, вйпряг, випряжнйй — див. прягти.
випуклий, випуклість, випуклястий, випучйстий, вйпучний — див. пук.
вир, [вер] «вир» Ж, [вйрей] «тс.» ВеБ, [вйрник] Ж, виристий, [вирити] «вирувати», вирувати;— р. діал. болг. вир, бр. вір, п. и'іг, ч. слц. слн. Vіг, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вйр, стел, кирі; — псл. уігь; —споріднене з лит. уугіиз «вир», лтс. уіга§5, лат. уегіех «тс.», аром, уіго «глибоке місце у воді»; інші ступені чергування відображені у стел, вкрити (псл. *уьгеіі) «кипіти, клекотіти», ч. угііі, укр. [вріти], лит. уігіі «кипіти», лтс. уігі «кипіти, варитися», а також в укр. [ізвір] «джерело», схв. извор «тс.», укр. варити', безпосередній зв’язок з вити (МасЬек Е8ЛС 690) остаточно не доведений.— Фасмер І 318; ЗСБМ II 153; БЕР І 150; Зкок III 622— 624; Егаепкеї 1260; Тгаиітапп 361.— Пор. варити, вріти, ізвір.
вира (іст.) «штраф за вбивство», віра «тс.», вирати «збирати подать» Я, ст. вйра (XV ст.); — р. вира, бр. віра, др. вира, вирьное-, — здебільшого вважається запозиченням з германських мов, зокрема, від варягів; пор. перший компонент двн. свн. \уег§е1і (нвн. \¥ег§е1б) «штраф за вбивство чоловіка», утвореного з двн. и/ег «чоловік» і §е1сі «відплата, вартість» (Горяев 49; Преобр. І 85); видається ймовірним і припущення Фасмера про праслов’янське походження цього слова: псл. уіга «штраф за вбивство чоловіка» як похідне від псл. *уігь «чоловік», що відповідає лит. уугаз «чоловік», прус, шіігз, лат. уіг, гот. хуаіг, хуєг, ав. уїга, дінд. утгаЬ «тс.».— Фасмер І 318; ЗСБМ II 153— 154; К1и£е—Міігка 856.
виражати, виразити, вираз, виразник, виражальний, виразистий, виразний Г, Ж, виразовий; — р. виражать, бр. виражаць, п. хуугагас, вл. шугагус «вибити», ч. уугайеіі «вибивати; видавати (звук)», слц. уугагаі? «вибивати, кар
бувати», болг. изразя «висловлюю», м. изрази, схв. изражавати, слн. іхга-гаіі «тс.»; — префіксальне утворення від псл. гагііі «бити, ударяти»; первісне значення префіксального утворення — «вибивати, викарбовувати»; сучасне значення вважається результатом калькування нвн. аизбгйскеп «виражати; витискувати», яке в свою чергу є калькою лат. ехргітеге «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 3, 230—231; ЗСБМ II 279; Мейе ОЯ 274.— Див. ще ви-, раз, разити.
виразка, виразок — див. разити.
вирган, вігран, вірган — див. варган.
вирґела — див. вергела.
[вирґилес] «вайло, бельбас, здоровило, телепень» Ме; — очевидно, результат зближення слів [вергела] і Геркулес.— Див. ще вергела.
вирезуб (іхт.) «Киіііиз Ггізіі (Беисіз-сиз їгізіі, Сургіпиз сіепіех)», веризуб, [верйза Мо, вйриз Ж, виризуб Ж, виро-зуб Л—ГІ, ст. виризуб, верезуб (XVI— XVIII ст.); — р. вьірезуб, [веризуб, верезуб], п. и/угохиЬ, [и/угох^Ь, шігог^Ь, шусігог^Ь] «тс.»; — виводиться з давнішого *вирізозуб (у нижній щелепі цієї риби вищерблені зуби, ніби з вирізкою); може бути пов’язане з [верий] «вигнутий»; менш переконливе припущення про зв’язок із схв. вирити «виглядати, стирчати» і стел, оувирити «витріщити» (Вгііск-пег 639).— Коломиец Общесл. назв, рьіб 59; Фасмер І 370; Преобр. І 104.
[вйриґлі] «особливі па в танцях» Я, [вириг-льбвувати] «виробляти особливі па» Я; — неясне.
виринути «винирнути», виринати, вйрнути СУМ, Бі, зринути «тс.», [нав-вйринки] Ж;—р. [вьірьіняться]; — результати видозміни форми виниряти (пор. р. вьіньїрять, бр. вьишраць) під впливом дієслова ринути «сильно текти».— Див. ще ниряти.—Пор. ринути, пірнати.
вирйнниця (бот.) «морська зірочка, СаІІіігісЬе уегпа Б.» Ж; — очевидно, пов’язане з виринати', назва може бути зумовлена тим, що тичинки цієї підводної рослини тягнуться вгору, доки пильники не виринуть на поверхню води, після чого відбувається запилення. —
Вісюліна—Клоков 160; Нейштадт 374.— Див. ще виринати, ниряти. — Пор. виринь.
[виринь] (бот.) «пухирник звичайний, ІДгіспІагіа уиі^агіз Ь.» Ж; — пов’язане з виринати', назва мотивується біологічними властивостями цієї водяної рослини: без кореня, живе в напівзануре-ному стані, перезимовує на дні водойм у вигляді зимових бруньок, а потім виринає.— Словн. бот. 455; Нейштадт 507—508.— Див. ще виринати. — Пор. вирйнниця.
вирій, [вирай, вйрей Пі, Ж, вйр’є Бі, ейрєй Пі, ирай Ж, ирей Ж, прій Ж, ір’є Бі, ірій Ж1, [йриця] «пташка, що повернулася з вирію»; —р. йрий, бр. вьірай, др. ирии, п. м/угау,—загальноприйнятої етимології не має; можливо, пов’язане з псл. *]агь «весна», що разом з гот. ]ег «рік» походить від іє. *іог- із ступенем чергування І9Г-, звідки виникло їг-, представлене в др. ирии з давнім прикметниковим суфіксом -ии; українська форма з початковим в виникла внаслідок злиття прийменника в з іменником у сполученні в ирій (куди?); форми вирай, ирай під впливом рай', заслуговує на увагу також спроба пов’язання з прус, іпгіау «море» (Мартьі-нау Белар. лінгв. 7, 69); менш задовільні інші пояснення: як запозичення з іранської мови,— пор. ір. аігуа- «арійська країна» (Фасмер—Трубачев II 137—138); як пов’язаного з ос. іг (ігае) «осетини» (Уазгпег Н51 6, 176—177; Филин Образ, яз. 279), з іменником рай (Вгйскпег 452), з псл. *уігь «вир» (Тоіуо-пеп БИР 24, 104—126), з гр. єар(т)р) «весна» (Горяев 123; Преобр. І 273), з дінд. агапуак «чужий, далекий» і з лит. бгаз «повітря» (Потебня РФВ 6, 146, 155) та ін.— Ильинский РФВ 74, 138—140; Филин Происх. яз. 529—530; ЗСБМ II 279—280; Топоров III 95—96.
вирла «випуклі очі», вирлач, вирлатий, [вірлатий] Ж; — бр. вірлатьі «витрішкуватий», схв. врлав «косоокий, з пошкодженим оком»; — очевидно, похідне від тієї самої основи псл. *уьг1-(*уьгс11-?) «повертання, обертання, вивертання», що й верлб «важіль»; спроба 380
пов’язання з слн. уігеіі «здійматися, стирчати; дивитися недобрим оком», схв. уігііі «дивитися», р. [вирити] «тс.», [вирять] «сторонитися, ухилятися» (Куркина Зтимология 1970, 100—101) потребує додаткового обгрунтування.— Див. ще верлб.— Пор. вирлоокий.
вирло — див. верлб.
вирлоокий «балухатий», [верлобки] Л, вирлоокість', — р. [верлибкий] «косоокий; який повертає в усі боки очима», [верлибка] «казкова одноока істота», бр. вірлавдкі «витрішкуватий», схв. врлдок «з ушкодженим оком»;—псл. *уьгіо-окь; — утворене з основ *уьг1- «вертіти, вивертати» й око.— ЗСБМ II 61—62.— Див. ще вирла, око.— Пор. берлобкий.
вирок, [вирік] Ж; — бр. вьірак; — очевидно, запозичення з польської мови; п. туугок, як і ч. слц. уугок «вислів, сентенція», походить від дієслова туугхес «висловити», \ууг2екас «висловлювати», утвореного з префікса уу- «ви-» і дієслова Г2ес «ректи».— Худаш 122.—ЗСБМ II 280.—Див.ще ви-, ректи.
[виромйр] (зоол.) «червоноока коловертка, РЬіІосІіпа егуіНгорЬіаІта» Ж;— складне слово, утворене з основ іменників вир і мир, перший з яких відбиває біологічні особливості тварини (під час руху коловертного апарату, що міститься в передньому кінці тіла, в воді утворюється вир), а другий, очевидно, не має конкретного значення і вжитий як тавтологічний засіб афективного забарвлення або виник унаслідок деетимологізації з колишнього компонента з певним конкретним (тепер затемненим) значенням.— УРЕ 7, 10; БСЗ 22, 14.— Див. ще вир.
[вйрпці] «постоли» ДзАтл І; — неясне; можливо, пов’язане з верба (тобто *вербці, первісно як «взуття, зроблене з кори або пагонів молодої верби»); пор. також [керпці] «постоли».
[вируґбвувати] «виганяти, усувати, прибирати» Ж, [вируга] Ж, ст. вьіруґо-вати «вигнати, викинути» (1635); — запозичення з польської мови; п. \уугп§о-шас, \ууги§о\су\уас «усувати, звільняти, виживати, виганяти» походить від гп£о-шас «виселяти, виганяти, усувати з посади», гп§і «вигнання з країни, масове
звільнення», запозиченого з термінології німецького міського права; нім. гіі§еп «ганити, осуджувати», Кй§е «догана» споріднене з псл. *гекіі, укр. ректи.— КісННагсІі 113; Вгйскпег 468; І\1и§е—Міігка 613. —Пор. ругати.
виручити, виручати, виручка; — р. виручить, бр. вьіручьщь, др. вьіручити, п. хгуг^с/ус; — очевидно, утворене на давньоруському грунті з префікса вьі-«ви-» і втраченого в сучасних східнослов’янських мовах дієслова *ручити «поручитися», похідного від рука-, первісно, мабуть, мало конкретне значення «простягнути руку порятунку».—Шанский ЗСРЯ ІЗ, 231; БулаховскийТрудьіИРЯ 1187; ЗСБМ II 281; Вгйскпег 458; Топоров III 82. — Див. ще ви-, рука.
вир’яний, вер'яний — див. верм’я-ний.
вирячити «витріщити», вирячувати, [вирячати, вйрячок], вирячкуватий, [ві-рачкуватий] Ж; — р. [вьірачить] «витріщити», бр. [вирачьщь], п. шугасхус «тс.»; — результат гіперистичного пом’якшення р в деетимологізованому дієслові *вирачити, похідному від рак «РоіапюЬіІиз. азіаспз»; витворення цього дієслова могло бути зумовлене тим, що у рака очі розміщені зверху. — ЗСБМ II 220.—Див. ще рак.— Пор. вй-карячити.
висикака, висікака — див. сікатися.
висіти, виснути, вис, [вйса], [вйсінь] «висота» Ж, [висиня], [вислюга] «шибеник» Бі, [вйсник] «тс.» Ж, висок (тех.), висулька, вйслий, [виснйй, висючий Я І, висячий, звис, [звйса] «маятник» Ж, [звйсяик] «стрімкий берег», [звйсок] «залишок» Ж, [звивистий] «обвислий» Ж. звислий, [зависати] «покладатися, розраховувати» Ме, навис, пбвись «паморозь», провис, [свйсель] «вільні кінці верхів і еподів рибальської сітки» Дз, [евйелі] «нижній кінець плавної сітки», [увйелий] «вертикальний»; — р. висеть, бр. ві-сець, др. висоти, п. хуізієс, ч. уізеіі, слц. уізієі', вл. хуізас, нл. хсізаз, болг. вися, м. виси, схв. висити, слн. уізеіі, стел, висоти;' — псл. *уізеіі, уізпдіі;— переконливо не з’ясоване; порівнювалося з дінд. уізаіі «іде, прибуває» (Вй§а
НК ІГ689), з лит. уурзбіі «гавити, ловити гав» і уаіруііз «лупати очима» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 125; БЕР І 153), з ос. ашупзуп/ахуіпзип «вішати», перс, ауег-, ауехі- «висіти, вішати» (Абаев ИЗСОЯ І 87—88).— Шанский ЗСРЯ І 3, 105; Фасмер—Трубачев І 319—320; ЗСБМ II 161; Зкок III 596— 597; Мозхупзкі Р2ЛР 198.— Пор. вішати.
виск, [вискотня], вискнути, вискотіти, вищати; — р. ст. вйскати, бр. віск, п. \уізк, болг. виск, м. виск «іржання, виск», схв. виска «тс.», виснути, стел. еиштдти, еисижти «пищати, шепотіти»;—-псл. уізкь, паралельне до уіх§ь;—-звуконаслідувальне; порівнюється з нвн. \уієЬєгп «іржати» від свн. хуіЬєп, шіе-Ьепеп, угіекегеп, двн. шіііоп (можливо, замість *\уі)0п, *Ьхуі]Оп), герм. *Ь\уі-«галасувати, іржати», хет. уі]аі- «кричати», а також лат. уііпіог «радісно кричу, торжествую», дат. уіє, англ. [^уіскегі «іржати» та ін., що зводяться, очевидно, до іє. *иоі-; елемент -зк- вважається давнім інхоативним суфіксом.— Фасмер І 313; Преобр. І 83; БЕР І 152; Зкок III 597; К1п§е—Міігка 860; М7а1-сіе—Ноїш. І 807; Когіпек 219..
вискік — див. скакун.
[вислюгати] «тинятися, вештатися без діла» Я; — неясне.
висок «скроня; волосся на скроні»;— р. висок «тс.», [виски] «волосся взагалі», бр. [вісбк]; — похідне утворення від вйсіти; первісне значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» засвідчено в окремих російських говірках; думка про походження від іє. цій-, яке зберігається в лат. сегуіх «потилиця» (Оіг§Ь-зкі БР 2, 256), помилкова.— Шанский ЗСРЯ І 3, 106; Фасмер—Трубачев І 320; Преобр. І 85; Желтов ФЗ 1876 І 18; ЗСБМ II 162, 164.— Див. ще вйсіти.
[високол] (фольк.) «сокіл» Я; —епітет сокола, утворений, очевидно, в результаті контамінації слів високий (тобто «той, що високо літає») і сокіл (див.).
[високопарний] Я, ст. вьісокопарньїй (XVII ст.); — р. високопарний «високомовний; (ст.) який Високо літає (XV ст.)», болг. високопарен, схв. високдпа-ран; — складне слово, утворене з основ
прислівника високо і дієслова парити «ширяти».— Див. ще вись, парити.
високосний, [висектовий] Пі, ст. ви-секпговьій (XVIII ст.); — р. високосний, бр. вьісакбсньї, др. високості, високость-ньій, болг. високбсен, м. високосен, стел. ВК1С0КОСТКНТІ,ВИСЕКТ1СТТ1,ВИСЕКТ1СТКНТ1;-запозичено з середньогрецької мови через старослов’янську; сгр. рїоє^тос; походить від лат. Ьіззехіиз, букв, «двічі шостий»; назва пояснюється тим, що 366-й день високосного року в римському календарі додавали після 24 лютого, який по-латинськи називали дієз зехіиз тобто «шостий день» перед ка-лендами — святом 1 березня, а тому день після 24 лютого називали діез Ьіз-зехіиз «другий шостий день» перед березневими календами; форма високосний є результатом народноетимологіч-ного зближення з високий.— Шанский ЗСРЯ І 3, 106—107; Фасмер І 320; Преобр. І 85; БЕР І 152; Милев БЕ 1957/1, 65.—Див. ще біс2, секстет.
висолопити, вйсолопитися, висолоплювати, виселоплювати — див. солопити.
Івйспа] «острів» Я, [висеп Пі, висип Пі, віспа 8і. 81. 12] «тс.», ст. вьіспа (XVI ст.); — бр. вьіспа «піщаний острів», ч. уузра «острів; мис»; — запозичення з польської мови; п. шузра «острів» через посередництво давнішого шузер «насип» утворилося з п. ст. ізер «купа каміння серед потоку», яке зводиться до псл. *іьз-8ьрь.—Дзендзелівський 81. 81. 12, 105, 108; БІатекі ЛР 32/4, 180; Вгйскпег 639.— Див. ще ви-, з2, сипати.
[вйстепка] «невелика будівля в сінях або під хатою для зберігання овочів узимку» Я, [вйстапка, вйстьопка, здебка, іздебка, істепка, степка] «тс.» Я; — р. йзба, истопка, истепка, бр. [істбпка, вісцебка] «курна хата для зберігання коренеплодів та овочів», др. истьба, зменш, истобіка, истопка «хата, лазня», п. ігЬа «кімната, палата», ПзіеЬка] «кімнатка, темниця, музей-сховище», ігдеЬка «тс.», ч. ]’ігЬа «кімната, світлиця», слц. ігЬіеіка, полаб. ]’агЬа «кімната в селянській хаті», болг. йзба «підвал, погріб, винний погріб», м. визба «тс.», схв. йзба «кімната в руб-382
леній хаті», слн. уігЬа «хата»; — псл. *ІьзіьЬа «дім, господарство», запозичене з германських (свн. зіиЬе «лазня, кімната, яку опалюють» <герм. *зіиЬе «тс.») або з романських мов (нар.-лат. *ехіпїа «лазня»); на думку Мартинова (Сл.-герм. взаимод. 122—123), псл. *)ь8ІьЬа автохтонне, а герм. *зіиЬе запозичене у слов’ян.—Фасмер—Трубачев II 120—121; Преобр. 1265; ЗСБМ II 164—165; 81ашзкі І 475—476; Мііехузкі Р8126/1, 132; Вегп. 1436.— Пор. стопка.
[вйстрічки] (бот.) «стокротки, Веіііз регеппіз Б.» Ж; — неясне.
вйступці «туфлі; хатнє легке взуття»; — р. [вьіетупки], бр. [вьіступкі]\— похідне утворення від дієслова виступити в значенні «ненадовго вийти з приміщення»; утворене за зразком слова капці,— ЗСБМ II 268.—Див. ще ви-, ступати.
[вйсус] «ледащо, нероба» Ж; — бр. вї-сус\— запозичення з польської мови; п. шізиз «шибеник, гультяй» утворене від хуізіеб «висіти» < псл. уізеіі за допомогою запозиченого з латинської мови суфікса -из.—ЗСБМ II 165; Вгйскпег 618; Еоз Сг. р. II 93.— Див. ще вйсіти.
[висюк] (бот.) «стоколос, Вгошиз здиеггозиз Е.» Мак; — результат видозміни форми *[вгвсюк] (*[вівсюг]) «тс.» (пор. [овсюг] «тс.»), зближеної з основою дієслова висіти.— Див. ще овес.
вись, [висиня] Ж, висота, висотник, височина, височінь, [вйсшість] «зверхність, високе положення, почуття переваги» Я, [вйша] «висота» Ж, вишина, [вишиня], вишка, [вишки] «горище (в хаті, хліві)» Я, [вішки Л, вушки Л, вушка Я1 «тс.», [вишник] «вищий, старший» Ж, [вишок] «вершина, шпиль» Ж, [вищипа] «висота» Ж, вищість, високий, вишній, вищий, височіти, вищати, [ви-висшати] «робити високим» Ж, [звйжка] «перевищення, надмір» Ж, звисока, [звиш], завитка, заввишки, [наввйшки], [навзвйи^, [перевишка] «зверхність, перевага» Ж, перевищити, перевищити, [перевижшати], перевищувати, підвищити, узвишшя, увйсь, увйшки, [увй-шень] «вгору»; — р. вьісь, вьіедкий, бр. вьісачьіня, вьииьіня, вьісбкі, др. вьісь, високі, п. хуугупа, хуузокі, ч. ууза, уузіпа, уузоку, слц. уузка, уузауа, уузоку, вл.
чуизокі, нл. \уизокі, Ьизокі, полаб. уо)-зііі'е, болг. висина, висок, м. вис, висок, вишина, схв. висина, висок, слн. уізау)е, уізок, стел, вкісок-к; — псл. ууз-окь, очевидно, похідне від зниклого прикметника *Ууз'Ь, що зводиться до іє. *ир-80-8;—споріднене з гр. офо? «висота», «високий», дірл. Оазаі «високий», ірл. 08, паз «зверху, над», двн. пГ «на», дангл. Пр, нвн. аиі «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 3, 231—232; ЗИРЯ ІII 62; Фасмер І 371; Преобр. І 104; Горяев 59; ЗСБМ II284; МасЬек Е8ЛС 705; БЕР І 152; Зкок III 597—598; Тгаиітапп 335; Рокогпу 1107.
витати1 «перебувати; ширяти», вита-лище «місцеперебування», [витальниця] «шпиталь» Ж; — р. витать, др. витати «жити, перебувати», болг. витая «витаю»; — запозичення з старослов’янської мови; стел, витати «жити; відвідати; поселитися», як і укр. [вигнатися] «вітатися», бр. вітаць «вітати», п. шііас «вітати, (первісно) жити», ч. уііаіі, слц. уііа€, вл. АУІіас, нл. шііаз «тс.», походить від псл. уііаіі «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою», пов’язаного з уііь «гілка», уеіь «тс.», -уеіііі «вітати, відповідати, обіцяти, говорити»; далі зіставляється з лит. уіеіа «місце», лтс. уіеіа «тс.», рауіе-іаі «квартирувати»; сумнівним є припущення (ВП§а ЕР І 491) про зв’язок з морфемою -вить у слові имо-вит-ь і под.; значення «ширяти» в українській мові вторинне.— Мельничук Вост.-сл. и общ. язьїкозн. 103—114; Шанский ЗСРЯ І 3, 109; Фасмер І 321; Вгйскпег 625; ВІ1§а ЕР І 335; Тгаиітапп 345.— Пор. витати2, вітати.
[витати2] «вітати» Ж, [витатися] «тиснути один одному руки, вітатися» Ме, [витальня] «вітальня» Пі; — бр. вітаць «вітати», п. вл. хуііас, ч. уііаіі, нл. \уііаз «тс.»; — псл. уііаіі «вітати, відвідати, прибути з символічною гілкою», пов’язане з уііь «гілка», уеіь «тс.», -уеіііі «вітати, говорити».—Діор. витати1, вітати.
[витва] (бот.) «верба прутовидна, лоза, Ваііх уітіпаїіз Е.» Мак; — р. [вйтвина] «гілка, прут», п. хуііи'а,
[шііа, \уіі\уіпа], нл. уДша «тс.», схв. вйтина (вйтина) «ферула; прут»; — псл. уііу-, пов’язане з уііь «гілка», уеіь, р. вепгвь «тс.»; — споріднене з прус, шіішап «верба», гр. їтие «обід; верба».— Фасмер І 321.— Див. ще віть1.
[вйтень] (бот.) «березка, Сопуоіуціиз Ь.» Ж; — похідне утворення від дієслова вйти, в’ю; назва мотивується тим, що березка обвивається навколо інших рослин (пор. назви цієї рослини в слов’янських мовах, утворені від інших форм того самого кореня: укр. в'юнок, овййка, повитиця, повитмч, повій, повійка, р. вьюнбк, бр. павбй, п. ротуб], рош6]’ка, ч. роуі]пік, слц. роуо]’пік).— Словн. бот. 51; Нейштадт 447; МасЬек Лт. гозії. 184.— Див. ще вйти1.
вйти1 «скручувати», витися, вйсти, [вбїти] «плести огорожу» Ж, [витка] «мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини», [витйця] «вдвоє сплетена свічка» Ж, [витка] «вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування» Ж, вйтбк СУМ, Ж, [витуха] «квасоля з витким стеблом» Л, витушка, [вияшка] «одна з двох схрещених планок витушки» Ме, [вияшкй] «витушка» Ме, [вій] «шар плетеного тину; жмут хмизу в тині», [вітівка] «коса (жіноча)» Ж, в’юн (іхт.) «Міз^игпиз ІО88І1І8», [воюн] «тс.» До, в'юнок (бот.) «березка, Сопуоіуиіиз Б.», [в’юн] «усе, що в’ється» Я, виткйй, в'юнистий, в'юнкйй, [войовйй] «призначений для плетіння тину» Ж, в’юнйтися, вповивай, [звиванець] «рулет», звивина, [звйнка] «повстяний м’яч, іграшка» Ж, звйток, звій «сувій; [шарнір]» Я, [звіток] «пучок виробленого льону», [звійці] (ент.) «листовійки, Еогіісідае» Ж, [звой] «сувій» Мо, звивистий, [звивущий] «жвавий», Ж, звйвчастий, звйнений, [звйнний] «швидкий, вправний», завивка, [зйвийка] «хустка» Ж, [завйн] Ж, завитка «частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]», [завитка] «покритка», завиток, [завиття] «закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка», [завійі «чалма», [завійка] «хустка», [завійник] (зоол.) «цидарія, Сісіагіз» Ж, [завійна, завійниця, завіна] «серцева хвороба; болі в животі» Ж, навивйльник, навйвка, навій «вал у ткацькому верстаті, на
який навивають пряжу», навивальний, навивний, [обвйтка] «обмотка», [ббвинка] «бинт, пов’язка» Ж, обвивний, перевйвка, [перевій] «розпарені віти для зв’язування дерева», [перевійник] «в’язка соломи або пруття», [перевоі] «повивальник для ніг» ВеБ, повивач, [повинятко] «пелюшка» Ж, повиток «повивач» СУМ, Ж, по-виття, повитуха, [повойник] «жіночий убір, подібний до берета» Л, [розвйвач], розвиток, розвій, [розвившій, розвійний], [свій] «сувій» Ж, [свієць] «сувій (полотна)» Ж, сувій, [свитдйкий] «гнучкий, пружний» Ж, сповиток «пелюшка; [повивач]», [увивач] (ент.) «лабіринтовий павук, А§е1епа» Ж; — Р- вить, бр. віць, др. вити, п. вл. хуіс, ч. уііі, слц. уі€, нл. у/із, болг. вйя, м. виє, схв. вити, слн. уііі;— псл. уііі «вити»; — споріднене з лит. ууіі «вити, звивати, сукати», лтс. УІі «вити, плести», двн. хуісі «вірьовка», 'ййпсіап «вити», хуісіа «верба», дангл. \Уірі§ «тс.», лат. уіеге «плести, в’язати», уіііз «виноградна лоза», гр. їтн? «обід; верба», ав. уаеііі «верба», дінд. уауаіі «плете, тче», ууауаіі «в’є, крутить»; іє. *ці-, *иеі- «крутити, гнути».— Шанский ЗСРЯ І 3, 110; Фасмер І 322; Преобр. І 86; МасЬек Е83С 692; БЕР І 158; Зкок III 600—601; Тгаиі-тапп 346; ХУаІсіе—Ноїгп. II 786; Абаев ИЗСОЯ І 277; Рокогпу 1120—1121.
вити2 «видавати протяжні звуки», вий «протяжний звук», виття, [завий] «виття» Ж; — р. вьіть, бр. вьщь, др. вити, п. у/ус, ч. ууіі, слц. уу€, вл. мшс, нл. шиз, Ьиз, болг. вйя, м. виє, схв. зави-Іати, слн. уііі, стел, вкіти; — псл. ууіі; —давнє звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з характерним криком деяких звірів або нічних лісових птахів (сови, пугача тощо); — очевидно, споріднене з ч. уузкаіі «кричати, веселитися», болг. викам «кричу», слн. гауікпііі «викрикувати», лит. йііі «гнати, заганяти; кричати на когось», гр. аою «кричу, кличу», дінд. ПііЬ «крик», що, можливо, відбивають прадавній спосіб вигнання тварин із захистку під час полювання; виводилось також від вигуку болю *П (з протетичним у) (МасЬек Е83С8 578).— Шанский 384
ЗСРЯ І 3, 235; Фасмер І 371; Преобр. І 105; БЕР І 158—159; Зкок III 588; Мікі. Е\У 397; Вй^а РК І 303; Оіг§Ьзкі ЬР І 147; Егаепкеї 1159; Рокогпу 1105.
[вйтинюхати] «виїсти, зжерти» Я; — афективне утворення неясного походження.
витівати, витіяти, витівка, [вйтін-ка] «витівка», витівник, вйтівно, затівати, [затіва], затія, [затійно] «вигадливо, химерно» Я, [натівати]; — р. за-тевать, затея, бр. зацяваць, зацеяць;— псл. *іе-, що, можливо, має зв’язок з ав. *1ау-а «таємно» (Мікі. Е\¥ 356; Преобр. І 243) і псл. іа]2, іаііі, укр. таііти (Иллич-Свитьіч ВЯ 1959/2, 7); допускається спорідненість з лтс. Нєуєі «до чогось прагнути», ШіпаІ «дражнити, дратувати», лит. Шіпо]’и, Шіпоіі «хвалитися, хвастати».— Шанский ЗСРЯ П 6, 69; Фасмер—Трубачев II 82; МііЬІ.— Епбг. IV 207—208.
[витічка] (бот.) «ситняк, Липсиз еї-Гизиз Ь.» Мак, [витічок] «тс.» Мак; — неясне.
витія, витійство, витіюватий, витійствувати; — р. витйя, др. віїтии, стел. в'Ьтии;— псл. *уеіь]'ь «оповісник, глашатай (що ніс символічну гілку)», первісно прикметник від уеіь «гілка»; за іншою точкою зору (Топоров КСИС 25, 86—87), пов’язане з *уєі-і <*ує- «віяти», спорідненим з лат. уаієз «поет».—Мельничук Вост.-сл. и общ. язнкозн. 111— 112; Фасмер—Трубачев І 322.— Див. ще віть.— Пор. витати1, витати2, вітати.
[витошник] (бот.) «льон жовтий, Ьіпит Пауит Ь.» Мак, [завитошник] «тс.» Мак; — очевидно, пов’язане з вити1 «скручувати»; назва може бути зумовлена розгалуженим кучерявим стеблом рослини.— Див. ще вити1.
витребенька, витребеньки, витре-бенькувати, [витребенькуватий] Ж; — пов’язане з прислівником треба (як вказівка на часте вживання цього слова) або з дієсловом вй-треб-ува-ти.— Див. ще ви-, треба.
[витрембаси] «витребеньки» Ж, [ви-трібаси] «видумки, примхи» Я; — паралельне до витребеньки утворення від треба або результат видозміни витре-
беньки за зразком викрутаси, вихиляси, де кореневе -ем-, мабуть, зумовлене впливом інших слів аналогічної структури типу трембіта або п. іг^Ьіс «трубити» чи [и7уіг§Ьн8] «п’яниця». — Див. ще витребенька.
[витрибали] «суперечка?» Я; — неясне.
[вйтрибки] «непотріб, покидьки» (?); — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни незасвідченого давнішого *вйтріпки, пов’язаного з р. [вьітрепки] «дрібна житня солома, що залишається після молотьби», похідним від трепать, укр. тріпати; у такому разі слово зазнало пізнішого зближення з основою треба під впливом непотріб(ний).
[витривалі «не захищене від вітру місце, белебень» Я;—очевидно, результат видозміни форми вітровал «бурелом», утвореної з основ іменника вітер і дієслова валити (див.).
[вйтрих] «відмичка» Ж‘, — запозичення з польської мови; п. мгуігусЬ «тс.» є жартівливою видозміною німецького власного імені ОіеігісЬ.—81. шуг. оЬсусЬ 812.
вйтрищкати — див. триш.
[вйтришки] «покидьки, мотлох, непотріб» Ж, [вйтришкати] «марно розтратити»; — неясне.
витріщати, витріщака, витрішки, [вітришок], витрішкуватий, витріщений, [витрішнйй] «витрішкуватий» Я; — бр. вьіпграшчьіць, п. \ууіггезгсгус, ч. ууігезіііі, сл. ууігезііі';—споріднене з тріщати (<*ІгезШІ) в розумінні «випинатися так, що аж тріщати» (пор. і р. вьі-пучивать від пукати «тріскати»); фонетичні форми витрішки, вйтрішок можуть бути результатом зближення з [вйтришки] «покидьки, мотлох, непотріб». — Див. ще ви-, тріщати.— Пор. вйтришки.
[вйтютень] «лісовий голуб, СоїитЬа раїитЬиз Б.» Ж; — Р- вйтютень, [ветю-інень, вятютень, ветйтин, витшпин, ветюк, ветюг], бр. вяхір, [вяцюх, вятух, вяціцінь, вяцюціль] «тс.»; — не зовсім ясне; пов’язувалося з вішка (Горяев 479); можливо, що назва має звуконаслідувальне походження. — Фасмер — Трубачев І 308; БпЬе§аип В8Б 48, 96.
витязь; — р. витязь, бр. вїцязь, др.
витязь, п. ст. хуііег, ч. уііег, слц. уі'І'аг, вл. \уісаг «герой; селянин-орендар», болг. витяз, м. витез, схв. вшп&з, слн. уііег, стел, витазк; — псл. *уіі§(ігь; — запозичення з германських мов; дісл. уікіп§г «вікінг», дангл. уікіп§ «тс.» загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з днн. шїк «житло», з ісл. уік «бухта», уі§ «битва», уікіп§ «подорож додому»; псл. і замість очікуваного с відповідно до герм, к пояснюється як результат дисиміляції, йг замість § — з форми множини уіі§сіхі; спроби пов’язати з псл. *уііь «здобич» (НоІиЬ—Кор. 418; Вгйскпег 659, 2І81РН 6, 64—65) видаються непереконливими.— Шанский ЗСРЯ ІЗ, 111; Фасмер— Трубачев І 322—323; ЗСБМ II 170—171; Зсйшагг 2І81РЬ 2, 104—117; 5, 394—407; ЗІепсіег-Реіегзеп 2І81РН 4, 44—59; Ек-Ьіот 2І81РН 30/1, 1—2; Кірагзку СБО 268—270; Лбйаппеззоп 114—115.
вйфатень, вйфатниця, вйхватень, вихватки — див. хватати.
вйфурдіти — див. фурделити.
[виха] (бот.) «омела, Уізсигп Б.» Л, Я, Івеха] «тс.» Л; — очевидно, результат діалектної видозміни назви віха «цикута» за зовнішньою схожістю.— Див. ще віха2.
[вйхарабатисє] «видратися, видряпатися» ВеБ; — очевидно, фонетичний варіант слова [вйкарабатися], пов’язаного з [карабкатися] (див.).
вихати «махати; хвицати», [вихацця] «гойдатися», [віхнути] «хитнути», [вй-халка] «гойдалка, колиска» Л, Ва, Я, [віхеля] «тс.» Л, вивихнути, вивих, звихнути, звих, [звйхленник] «викидень» Я, звйхнутий, підвихнути, підвивих, увихатися «мотатися, клопотатися»; — р. [вихать] «зрушувати, викривляти», бр. віхаць «хитати», др. вихати; — загальноприйнятої етимології не має, пов’язується з вйти «крутити», вйхор (Ващенко 14—15; Преобр. І 86—87), причому допускається зв’язок із вихляти, р. вихлять, слн. уіЬ1)а!і «віяти, ворушити»; зіставлялось також з лит. уізкеіі «рухатися» , (Вй§а ЕР І 491); форма [віхнути] «хитнути» є результатом зближення з [віхнути] «майнути».— Шанский ЗСРЯ І 3, 112; Фасмер І
323—324; Ильинский ИОРЯС 20/3, 77; ЗСБМ II 167.— Пор. вихляти, віхола.
[вйхвоськати] «видудлити, випити» Я; — результат переносного вживання слова хвоськати «хльоскати, бити» в значенні «хлистати, хлебтати».—Див. ще хвоськати.
[вйхільои] «гінкий льон» Я; — очевидно, вузьколокальне утворення від вихиляти(ся) «вигинатися, згинатися» (пор. бр. вьіхіленьї «вигнутий, зігнутий») на означення гінкого, тонкого льону; кінцівка слова штучна, під впливом льон (для рими у заклинаннях).— Див. ще ви-, хилити.
[вихлебтатися] «позбутися всього» Мо; — афективне утворення на основі дієслова хлебтати «жадібно пити»; характер семантичного переходу неясний.— Див. ще ви-, хлебтати.
вихляти, [вихлювати] «коливатися», [вихлюватий] «хиткий», вихлястий «такий, що коливається», вихляр «непостійна в поведінці людина» КІМ; — р. вихлять, бр. віхляць, п. хуікіас «плутати», ст. \УІсЬ1аб «тс.», ч. уікіаіі «хитати», слн. уікЦаіі «віяти, ворушити»; — очевидно, пов’язане з вихати; зіставляється також (МасЬек Е8ЛС 689) з дісл. куіка «хитатися, вагатися», нвн. %'аскеіп «хитатися, похитуватися».— Шанский ЗСРЯ І 3, 111—112; Фасмер І 324; Вгйскпег 612.— Див. ще вихати.
виховати, вихованець, вихованка, [вихованок] «вихованець», вихователь, [вихо-вач, вихдвник] «вихователь», [вйховок] «виховання» Ж, виховательство, вихоеавчий, виховальний, виховний; —бр. вьіхаваць;— очевидно, запозичення з польської мови; п. АУусЬохуас, як і ч. уусЬоуаіі, слц. уусЬоуаҐ, є похідним від скомщс (ч. сйоуаіі) «ховати; вирощувати»; не має підстав твердження (КісЬЬагсіі 113, 121), нібито п. \уусЬо\уапіе є калькою фр. ейисаііоп. —ЗСБМ II 289; Вгйскпег 183; ПпЬе§аип КЕ8 12, 45.— Див. ще ховати.
вихор, [вихір Бі, віхор], [вихрик] «пропуск при косінні» Л, [вихровйк] «чорт, що здіймає вихор» Я, вихрастий, вихруватий, вихрюватий, вихрястий, вихорити, вйхрити, [звихроватіти] «завертітися, закрутитися» Ж; — р. вихрь 386
«вихор (вітер)», вйхорь «тс.», вихор «чуб», бр. віхар «вихор (вітер)», віхор «тс.; чуб», др. вих^р'ь «вихор (вітер)», п. хуісЬєг «вихор; чуб», ч. УІсЬг «вихор (вітер)», слц. уісЬог, уіскгіса, вл. ауісЬог, нл. хуісйаг, болг. вйхі>р, м. виор, схв. вйхар, вйхар, вйхор, вихор, слн. уіЬаг «тс.», уіЬег «кучер», стел, виург; —псл. уіхгь, пов’язане з уіхаіі, іє. *цеі- «крутити, гнути»; — очевидно, споріднене з лит. уіезиіаз «вихор», лтс. уеїзпбіз «тс.»; може бути й результатом контамінації псл. уііі і уе]аіі (НоІиЬ—Кор. 416); можливість пов’язання з іє. *уєі- «віяти» допускає також Ільїнський (ИОРЯС 20/3, 77); звукова форма вїхор є результатом зближення з віхола.— Шанский ЗСРЯ І 3, 112; Фасмер І 324; БЕР І 155—156; 8кок III 588; Мозгупзкі Р2ЛР 198; Егаепкеї 1243—1244; Тгаиі-тапп 345.— Пор. вихати, віхола.
[вйхранути] «зберегти, устерегти» Я; — р. [вьіхранить]; — запозичення з російської мови або вузьколокальне утворення від церковнослов’янізмухра-нйти під впливом слів із префіксом ви-типу виходити, вигодувати, вйховати,— Див. ще ви-, хоронити.
[вихри] (бот.) «солодка, солодець, ОІусуггЬіга есЬіпаіа Б.» Мак; — неясне.
[вйхта] «відробіток натурою як додаток до грошової плати за оренду землі»; — походить від п. даікі, [місій] «харч, їжа, пожива».— Кагіошісг 86Р 6, 102.— Див. ще виктувати.
[вйхторити] «щось швидко робити, влаштовувати» Ж, [завйхторити] «загрожувати; мати на думці» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з вихор, вихорити.
[вихурятися] «чванитися»; — неясне, [вйцабати] «виклювати»; — очевидно, результат контамінації форм дзьобати і цапати.— Див. ще дзьоб, цапати.
[вйцюстрити] «відшмагати різками»; — очевидно, афективне утворення на звуконаслідувальній основі.
[вйцяпкати] «видряпати» (очі); — очевидно, тлумачення слова у Грінчен-ка неправильне; нйведена ним цитата допускає тлумачення «викапати» (про очі), тобто «витекти по краплині (з сльо
зами)»; в такому разі слово є похідним від [цяпкати] «капати».— Див. ще ця-пати.
[вйчапаритися] «вийти із скрутного становища» Ж; — похідне від чапара (назва гри в карти); отже, первісно означало «обіграти когось, удало закінчити гру».— Див. ще чапара.
[вичековзнути] «спіткнутися, зійти з рейок, виприснути» Ж; — похідне від кдвзати(ся), поковзнутися; че- нагадує подвоєння початкового елемента (че< ке), що при творенні певних дієслівних форм, зокрема, з підсилювальним значенням, в індоєвропейський період було, мабуть, регулярним.— Див. ще ковзати.
[вйчерети] «вичерпати» Ж;— походить від безсуфіксного псл. *сегр-іі «черпати», в якому за законом відкритого складу після занепаду -р- дифтонгічне сполучення -ег- на східнослов’янському грунті набуло повноголосної форми -еге-. — Див. ще черпати.
вичікурнути — див. чкурнути.
[вйчокнутисяі «виткнутися, вилізти» Я; — неясне.
виколювати — див. чільний.
вичуняти «видужати», вичунювати, очуняти, [вчуняти] Ме «тс.»; — р. [очу-неть] «опритомніти», бр. ачуняць «видужати»; — не зовсім ясне; пов’язується з очнутися (<*очьтнутися), спорідненим з п. оскпцс зі§ «прийти до пам’яті, отямитися; прокинутися», ч. оспопіі 5Є «опинитися» (Фасмер III 178—179; Преобр. І 673); може розглядатись і як похідне від іменника [чуне] «хворобливий сон, розслаблення», пор. [чунявий] «хворобливий, сонний».— ЗСБМ І 230— 231.— Пор. прочуматися, чуне.
виш, вйшівець; — абревіатура виразу вища школа, утворена з першого складу першого слова та першої літери другого.— Див. ще вись, школа.
вйшапортувати — див. шпортати.
[вйшар] «торішня трава; [(бот.) осока, Сагех раїисіоза Соосі. Мак]», [вйша-рецьі «торішня трава»; — р. [вишь, виша] «зелені віти, річкова зелень», бр. [вїшар] «торішня трава», др. вишь «зелені віти, хмиз», п. АУІзгаг «зарість; [болотяні трави]», [хмізг] «тс.», слн. уіх
«очерет, осока»; — псл. уізь;— мабуть, споріднене з лит. уікзуа «осока», уік§уа, уікхгіз «очерет, осока; ситник, Зипснз Б.», уіг§а «трава», прус, шіззепе (бот.) «багно звичайне, Бедит раїизіге Б.», двн. \уіза «лука», нвн. Міезе «тс.»; українські форми, можливо, зумовлені польським впливом.— Фасмер І 325; ЗСБМ II 172; Вгйскпег 624; Ргаепкеї 1249—1250; Тгаиітапп 363.
[вйшарвати] «вишукати, знайти» Я;— очевидно, результат видозміни форми [вшпарити] «винишпорити».— Див. ще шарити.
[вйшнимпорити] «пронюхати, вивідати» Ж; — префіксальне утворення від [шнйпорити]; носовий звук всередині слова є наслідком афективної деформації слова.— Див. ще шнйпорити.
[вйшнів-град] «вишник» Ж; — результат контамінації словосполучення вишнів сад (ВеБ) з короткою формою прикметника вишнїв (від вишневий) і деетимологізованого слова град «місто; огорожа» під впливом виноград. — Див. ще виноград, вишня, град2.
вишня, [вйшеннйк] «степова вишня» Ж, Я, [вйшення] «вишник», [вишненик] «вишнева наливка» Я, вйшнйк, вишнина, вишнівка, [вишнівки] «порічки, КіЬез гиЬгит Б.» Мак, вишняк, [вишняки] «гриби підвишні» Мак, підвйшень «гриб Сіііоріїиз ргипиіиз (Всор.) (Зиеі.»; — р. болг. вишня, бр. вїшня, др. вишьня, п. хуізпіа, [хуізгпіа], ч. уДеп (дерево), УІ8ПЄ (плід), СЛЦ. УІКІІа, ВЛ. ХУІ8ЄГІ, нл. \уІ8п)а, полаб. уаізпаі, м. вишна, схв. вшшьа, вйшані «дика вишня», слн. уіз-п]’а; — псл. уі§ьп]’а; —споріднене з двн. хуїкзіїа «черешня», свн. мЬзеІ, снн. шіззеї, нвн. \\'еіс'т5е1 «тс.», лат. уізсит «пташиний клей», гр. ’Дбд (<Бі^ое) «пташиний клей; омела»; зводиться, очевидно, до іє. *ц?кз-іп)а, де *иїкз- «омела та інші дерева, що виділяють клей»; припускався зв’язок з гр. (Зйоспуое «темно-червоний» (рбооое «шовк», спочатку тільки «червоний шовк») (Меуег Е\¥ 473—474; Фасмер ГСЗ 2, 225), але пізніше Фасмер відмовився від цієї думки; зважаючи на азіатське походження самої рослини, можна було б припустити
певні зв’язки її назви з відповідними алелятивами в тюркських народів, проте в більшості тюркських мов це слово невідоме, а тур. уі$пе, аз. вишнз вважаються запозиченнями з новогрецької мови,— пор. нгр. 0ктта «вишня (дерево)», |3їсл^о «плід вишні», рбооігог «черешня» (Дмитриев 532), які самі, можливо, мають слов’янське походження (Маігепаиег 88; Ильинский ИОРЯС 23/2, 185).—Шанский ЗСРЯ І 3, 112— 113; Фасмер—Трубачев І 325; Вгйскпег 625; МасЬек Е5ЛС 692; БЕР І 157; Зкок III 598; Мозхупзкі Р2ЛР 277— 279; К1и§е-Міігка 847; Вй£а ЕР II 199—200; Рокогпу 1134.
[вйшнябати] «вийти з труднощами, виповзти»; —неясне; можливо, похідне утворення від незасвідченого дієслова *шнябати, запозиченого з німецької мови; нвн. зсЬпарреп «шкандибати; базікати» споріднене з БсЬпаЬеІ «дзьоб», БсЬперїе «бекас», лит. зпараз «дзьоб».— Пор. пошняпити.
[вишняр] (орн.) «костогриз, Соссо-ІЬгаизіез соссоіЬгаизіез Ь.» ВеНЗн; — бр. [віиіняк] «тс.»;— похідне утворення від вйшня\ назва мотивується тим, що костогриз викльовує ядра з кісточок стиглих вишень та інших кістянок; має ще назви кістар, черешняк, черешняр тощо.— Воїнств.— Кіст. 240; ВеНЗн 13; ЗСБМ II 173. — Див. ще вишня.
[вишонка, в. польова] (бот.) «мигдаль польовий, Ату§(іа1из сатрезігіз Б.»; — очевидно, утворене від вишня на підставі деякої зовнішньої подібності рослини до степової вишні (Сегазиз Ігиіі-єоза Раїї.); морфологічна структура слова і наголос, можливо, зумовлені впливом п. шізіепка «вишенька».— Вісюлі-иа—Клоков 208; Нейштадт 333.— Див. ще вишня.
вищати — див. виск.
[вйщибати] «відщипнути, відірвати» Ж; — пов’язане з щипати\ перехід приголосного п в б, можливо, викликаний впливом слова вискубати.— Див. ще ви-, щипати.
вйщикнути, вйщик — див. прищикнути.
вияшкй — див. вити1.
віадук; — р. болг. виадук, бр. вія-дук, п. шіабикі, ч. слц. уіасіикі, схв. вищдук, вщадукт, слн. уіасіикі; — нове запозичення з французької мови; фр. уіабис походить від англ. уіаскісі «віадук, міст через долину», утвореного з лат. уіа «шлях, дорога», спорідненого з дінд. уТІЬі «ряд, шлях», уєіі «переслідує, прагне, жене», гр. іераї «рухаюсь вперед, прагну», оїрод «хід, дорога», псл. уо]'ьпа «війна», і лат. сіисо «веду», спорідненого з гот. ІіиЬап «тягти», двн. гіоЬап «тс.».— СІС 120; Шанский ЗСРЯ І 3, 91; Паигаі 749; Кіеіп 1706; ЇУаІсІе— Ноїт. І 377—378, II 778—779.—Див. ще воювати.— Пор. дука.
[віблий] «круглий, циліндричний», (вйблий] «дуже високий», [вібловатий] «циліндричний» Ж, [облий] «округлий» Ж, Івйбель] «кругла колода», [вібляк, віблак Ж] «тс.», [віблиці] «округлі балки» ВеБ, [віблякй] «тс.», [віблиці] «загорожа з круглих тонких балок» Ж, [віблб] «дуга» Ж, [вібло] «циліндр», [віб-ловйк] (зоол.) «в’юнок, ЕпсЬеІуз рира» Ж; — Р- дбльїй, др. обл-ь, обьл-ь, п. оЬІу, ч. слц. оЬІу, вл. ауоЬіі, нл. ЬоЬІІ, болг. дб-ьл, м. облина «випуклість», схв. обао «овальний, круглий», слн. 6Ье1 «тс.»;— псл. *оЬь1ь <*оЬуь1ь; на українському грунті виникло приставне в перед і на місці о в новозакритому складі; — споріднене з лит. аруаїйз «круглий», лтс. ара]§ «тс.», арі із «коло»; очевидно, пов’язане з вал, валити та ін.— Фасмер III 103; Преобр. І 629; МасЬек ЕБЛС 406; НоІиЬ—Кор. 250; 8кок II 535; Ргаепкеї 14; Тгаиігпапп 349; Вй§а КЕ II 198.
вібрувати, вібратор, вібрація; — р. вибрйровать, бр. вібрьїраваць, п. ауі-Ьгошас, ч. уіЬгоуаїі, слц. уіЬгоуаІ', болг. вибрйрам, м. вибрйра, схв. вибрй-рати, слн. уіЬгігаіі; — запозичення з німецької мови; нім. УІЬгіегеп походить від лат. уіЬгаге «дрижати, коливатися, примушувати коливатися», спорідненого з свн. М'ТІеп «вібрувати», двн. мирі «помах, розмах», хуірШ «верхів’я дерева».— СІС 126; Шанский ЗСРЯ І З, 91—92; ССРЛЯ 2, 345; У/аІсІе—Ноїт. II 780; К1и§е—Міігка 864.
[вібчий] «чужий» ВеЛ; — результат закономірного фонетичного розвитку др. обьчии, спорідненого з п. оЬсу «чужий» (спочатку «той, що мені не належить»), ч. слц. оЬеспу «спільний», болг. общ, схв. оп^й, општй, слн. бЬсі, стел, овкштк;—псл. *оЬьі]о «те, що навколо; кругле селище», утворене з прийменника оЬ(ь)- «об-» та суфікса -і]'о-; значення форми [вібчий] розвинулось, очевидно, під впливом польської мови.— Кобилянський Мовозн. 1967/6, 43—44; Трубачев ВЯ 1957/2, 94—95; Фасмер — Трубачев III 110; Преобр. І 633; Вгйскпег 369; МасЬек Е8йС 404—405.— Див. ще о1.— Пор. обчество, ббщий.
Івів] (наслідування котячого крику або плачу кволої дитини) Ме, [ві екати] «надокучливо чи слабо нявчати Ме; кричати, плакати Ж», [вівкоти] «нявчання, крик» Ж; — звуконаслідувальне утворення.
Вівдя — див. Євдокія.
вівса, вівси, вівсик, вівсина, вівсйсько, вівсище, вівсоватка, вівсюг, вівсюгуватий, вівсюк, вівеюнець, вівсяний, вівсяник, вівсяниця, вівсянка — див. овес.
вівсянка (іхт.) «Ьеисазріиз сіеііпеа-ІН8 Неск.», [вівсик Ж, овес Л—Г, овсян-ка Л—Г] «тс.»; — р. [овсянка], бр. [ау-сянка], п. [ошзіапка], ч. [оуезпісе, оуєз-піска], слц. [оузіепка, оузіапка, оуєз-піска];—похідні утворення від овес; назви зумовлені забарвленням або невеликим розміром і формою риби.— Ьесіег 69; ЗСБМ II 207; Регіапс Магу. гуЬ 41.— Див. ще овес.
вівтар, ст. волтар'ь (XVII ст.); — р. алтарь, [олтарь], бр. олтар, др. алтарь, ол^тарь, п. оИагх, ч. оііаг, слц. слн. оііаг, болг. олтар, м. олтар, схв. олтар, стел, аліітарк, олтітдрк; — запозичення з латинської мови; лат. аііаге, аііаг «жертовник, пристрій для спалювання жертви» зводиться до *ас!а-Іеіо «спалюю» (звідки пізніше айоїео «тс.»), однак у мові римлян слово стало вторинно пов’язуватися з прикметником аііиз «високий» і відповідно пояснювалось як «високе місце, підвищення»; можливо, що лат. аііаге, аііаг дійшло до слов’ян не безпосередньо, а через
двн. аііагі. — Шанский ЗСРЯ І З, 80—81; Уазгпег І 14; Маїйе—Ноїш. І 32, 13.
вівторок, [второк, вівтірковий], вівторковий; — р. втдрник, [овтдрник], бр. аутбрак, др. в’ьт.орьник'ь, овтяпорь-ник-ь, п. АУІогек, ч. йіегу, слц. йіогок, вл. шиіога, нл. шаііога, болг. м. втбр-ник, схв. уторак, уторник, слн. уібгек, ібгек, стел. В'ьторкмик'к, В'ктор'кк'к; — псл. уьіогьк’ь, уьіогьпікь, пов’язане з уьіогь «другий» (як назва другого дня тижня; першим вважався понеділок); форма вівторок закономірно виникла з др. вов-ьтор-ьк-ь, а це — з ов-ьторгк-ь шляхом додавання протетичного в-, але о- в овторок’ь залишається неясним; пор. також [олжа] із лтіжа.— Жовтобрюх Іст. граматика 160; Кочерган УМЛШ 1967/1, 26—30; Шанский ЗСРЯ І 3, 209; Фасмер І 364; ЗСБМ II 208; Вгйскпег 588, 636—637; МасЬек Е8ЛС 671—672; 8сЬизіег-8е\Ус ХГ81 7, 660; БЕР І 197; 8 кок III 552.— Див. ще втора.
вівцебик (зоол.) «мускусний бик, Оуі-Ьоз тозсЬаіиз»; — р. овцебьік, бр. ауца-бьік; — наукова калька лат. оуіЬоз, утвореного з оуіз «вівця» і Ьоз «бик» (пор. нім. БсЬаїосЬз «тс.»).
вівця, вівчар «чабан; порода собаки», вівчарка «пастушка овець Ж; порода собаки», вівчар енко, вівчарик «чабанець», вівчарня «овеча кошара», вівчарство, [вівчйнець] «вівчарня» Ж, овеча, овеча-тина, овечатник «кошара», овечина, овечка, [овечник] «кошара», [овча Пі, овчар, овчарик Пі, Ж, овчарка Пі, овчар-ник Пі], овчйна, вівчарити, вівчарювати, [вівчий], овечий; — р. болг. овца, бр. авечка, др. овьца, п. охуса, ч. оусє, слц. оуса, вл. тотеа, нл. \уе)са, полаб. уіса «вівця», схв. овца, слн. оуса, стел, овкцл; —псл. оуьса<*оуїка, результат розширення і-основи зменшувальним суфіксом -іка; — споріднене з лит. ауіз, лтс. оуз, дінд. ауіка «вівця», ауіЬ «тс.», гр. гомер. оїе, лат. оуіз, ірл. бі, двн. оо, гот. а и/ІНг «вівчарня», хет. Ьацаз «вівця», вірм. Ьоуіху «пастух» (<*Ьоуі-ра «овечий’ пастух»).— Критенко Вступ 510, 546; Трубачев Назв. дом. жив. 69^-70; Фасмер—Трубачев III 116; ЗСБМ II 209;
МасЬек Е8дС 423; Георгиев Бьлг, етим. и оном. 128; Иванов ВСЯ 2, 5, вівчарик (орн.) «бекас, баранчик, Сареііа (Зсоїорах) §а11іпа§о Б.», [овча-рик Ж, овчарник Пі] «тс.»; — похідне утворення від вівця; назва зумовлена, очевидно, специфічним звуком, схожим на бекання овець, який утворюється крильми бекаса під час польоту.— БСЗ 4, 400.— Див. ще вівця.
[вівчураї «вовча шкура як одяг» Ж; — запозичення з польської мови; п. шіісгига є похідним від шіік «вовк»; щодо суфікса -ига пор. п. Іізіига «лисяче Хутро».— ДИВ. ЩЄ ЕОЕК.
[вітані «сукман» ВеУг; — п. ст. \мі-§апо «дамська сукня», слц. уі§ап «балахон»; — запозичення з угорської мови, в якій уі§апб «сукня, спідниця» походить від прізвища віденської танцюристки Вігано.— Вагсгі 338.
вігбнь (зоол.) «вид лам; тканина з вовни цієї тварини», вігоневий; — р. вигонь, бр. вігбнь, п. хмі^оп, ч. уікипе, слц. уікипа, болг. вигбн, схв. вигон>а; — запозичення з французької мови; фр. уі§о§пе, давніше уіси^пе «тс.» походить з іспанської мови; ісп. уісипа засвоєно з мови кечуа (шікшііа).— СІС 126; Шанский ЗСРЯ І 3, 93; Кораііпзкі 1041; Оаигаі 751.
від (прийменник), відо, од, одо, від-(префікс), віді-, од-, оді-; — р. от, ото, бр. ад, др. отя, п. ч. осі, оде, слц. об, одо, вл. \мо(, \уоіє, нл. мюі, болг. м. од, схв. од, ода, слн. од, стел, оть; — усі форми з псл. оіь, форми з-д виникли за аналогією до над, під (под), перед; псл. оіь<*о( зводиться до прислівника іє. *аіі, *е(і «через що; назовні; звідки»; — споріднене з лит. аі-, префіксом, що означає рух від чого і до чого, також аіа-, аіі-, лтс. аі-, прус, аі-, еі-, гот. ід-, двн. іі-, ііа- «по-, до-», ірл. аііЬ-, аід- «по-, від-», дінд. аіі, ав. аііі- «через, пере-», лат. аі «але», еі «і», гр. еті «ще, все ще», фріг. еті.— Фасмер III 168; 8кок II 542; Е88Л 81. §г. І 155—157; Коххуадоу.зкі К8І 2, 87; Тгаці-тапп 16; Ргаепкеї 20; АУаІде—Ноїгп. І 75, 421; Рокогпу 70—71.
[відай] «певно, напевно, мабуть», [ві
дав, відей] «тс.»; — не зовсім ясні утворення від дієслова відати; тлумачаться (Німчук Славіст, зб. 149) як результати фонетичних видозмін 1-ї ос. одн. відаю (віда[у) з відпадінням кінцевого у або з випадінням ] і скороченням у в нескладове у.— Див. ще відати— Пор. видай.
відати, [віда] «звістка, повідомлення», відом (у виразах без відома, до відома, нема відома), відомство, [віддмця} «свідок» Я, вісник, вістка, вістовик, вість, відомий, відомчий, [віжливий] «обізнаний, знаючий» Я, безвість, безвісти, вивідач «той, хто вивідує; розвідник, шпигун» Ж, вйвідка «розвідка», [вйвід-ник\ «шпигун» Ж, [вйвідниця] Ж, відвідати, відвідач, відвідини, відвідувач, відповідати, відповістй, відповідач, відповідник, відповідь, відповідальний, відповідний, довідатися, довідка, [дозвіда-тися], доповідати, доповісти, доповідач, доповідь, доповідний, доповідне, досвід, [досвідити] «досвідчити» Ж, досвідний, досвідчити, досвідчитися, звістка, звіди «розвідини», звідини «тс.», звідомлення, [звідун] «розвідник, шпигун» Ж, звість, [звгсь] Ж, [звістйтель] Я, звістун, звідувати, [звіжити] «узнати, пізнати» Ж, звістувати, звіщати, [звіжалий] «досвідчений» Ж, звісний, [завідомити] «повідомити», [завідомляти], завідувати, [завід] «завідування» Ж, завідувач, [за-відця] «завідувач» Ж, [заповіщати] «сповіщати» Я, [зневіжити] «одурити» Ж, міжвідомчий, навідатися, навіджати, навіщати, [навід] «відвідини» Ж, [наві-дач] «відвідувач», навідини «відвідини», навідати, [навідка] «відвідання» Ж, [на-віжкії] (у виразі дати н. «дати знати») Ж, [невіда] «незнання» Ж, [невіжа] «тс.» Ж, [невіжий] «незнаючий» Ж, не-відь «невідомо», недовідомий «невідомий», обвіщати, обвістка, [одвістйти] «віддати звістку, відповідь», Ж, одві-дини, [бдвідь] «відвідини» Пі, [одвість] «вістка, депеша» Пі, [одповіддя] «відплата; захист» Ж, оповідати, оповідан-ка, оповідання, оповідач, оповідачка, оповідка, оповідь, оповісник, оповістка, оповість, перевідати, передвіщати, повідати, повідомити, повідомляти, повідомлення, повістка, повість, повістяр, по
свідка, посвідник, подсвідчення, посвідчувач «свідок», прйзвістка, приповідка, при-повістка, прйповість, присвідчати, провідати, провіщати, [прдвіди] «розвідини» Ж, провідини, [прбвідки] «тс.», провісник, прбвістка, провість, провісний, проповідувати, проповідник, проповідництво, проповідь, проповідничий, розвідати, розвідач «розвідник», рдзвіди, розвідини Ж, розвідка, розвідник, розвідувач, розвідний, розвідувальний, розвідний, розповідати, розповідач, розповідачка, розповідка, розповідь, [свідувати] «знати Ж; оглядати хворого (про лікаря)», свідчити, свідкувати, Ісвіда] «знання» Ж, [свідка], свідок, [свідомі (у виразі до свідома «до відома» Ж), свідомість, [свід-чийі «свідок», [свідчик] «тс.» Ж, [свідчи-гргі, свідомий, [свідучий] «свідомий» Ж, совість, сповідати, сповідальник, сповідальниця, сповідальня, сповідач, сповідник, сповідь, сповіщати, сповіщення;— р. ведать, бр. ведаць, др. в'Ьд'Ьти, видати, в^сти, вімь, п. шіедгіеб, ч. ує-слц. уесіеі', вл. хуесігес, нл. ХУЄ2Є8, болг. вестя «повідомляти», м. вести, схв. вестити «тс.», слн. уесіеіі «знати», стел. в'Ьд'Ьти, в'Ьмк; — псл. уесіеіі «знати»; — споріднене з прус, хуаідітаі «знаємо», дінд. уесіа «знаю», гр. (Г)оіда, гот. таіі, нвн. (ісЬ) луєіВ «тс.»; — іє. *цоісі-, *неіс!-, *иіс1- «бачити, знати»; семантичний перехід від «бачити» до «знати» цілком натуральний, але вже в індоєвропейській прамові дієслово, очевидно, розпалося на два — одно із значенням «бачити» (псл. уісіеіі, лат. уісіеге «бачити»), а друге із значенням «знати» (псл. уєсієіі).— Шанский ЗСРЯ І 3, 35; Фасмер І 283; Преобр. І 106—107; Вгйскпег 615; МасЬек Е84Й 680—681; Зкок III 574—576; Ргізк II 357; Рокогпу 1125—1126.— Пор. вид.
відбавити, відбавляти—див. вибавити.
Івідбаглувати) «відстояти, врятувати»; — результат видозміни значення префіксального утворення від дієслова [байлувати] (*баглувати) «витягати важкий віз за допомогою додаткової пари волів».— Див. ще байлова.
[відброд] (у виразі наїстися до від
бреду «наїстися донесхочу»);— утворено від брід, МОЖЛИВО, ПІД ВПЛИВОМ П. XV Ьгод «багато, по самі вуха» («брести по самі вуха» в переносному вживанні).— Див. ще брести.
відвага, відважний, відважувати;— р. отвага, бр. адвага, п. осіхуа§а, ч. слц. осІуаЬа; — через проміжну ланку вагатися, [важитися] «перебувати в нерішучості» пов’язане з вага-, значення хоробрості, рішучості розвинулось у дієслівній формі відважитися (пор. аналогічний розвиток значень у формах зважитися, [звага], наважитися); на такому розвитку значень міг відбитися вплив польської і німецької мов (пор. нвн. \уа§еп «наважуватися», \уа§еп «важити»); думка про зв’язок з дінд. уа§ага «мужній» і назвою племені вагри (Рег-хуоіі АІ81РЬ 7, 616; Кшіпіскі Ргазі. II 209) позбавлена підстав; непереконливою є спроба (Шабалин ЗИРЯ III 52— 57) виведення р. отважньїй від форми важньїй.— Фасмер III 169; ЗСБМ II 79; МасЬек Е8ЛС 674.— Див. ще вага.
відвертий «щирий, прямий, відкритий», одвертай, [отвертий] Ж «тс.»; — п. оішагіу «відчинений; відвертий», ч. оіеугепу, слц. оіуогепу «тс.»; — нове українське утворення від кореня вер-(псл. уьг-, уег-, уог-) «зачиняти», очевидно, за зразком польської форми; щодо семантики пор. р. открьітьій, от-кровенньїй, схв. дтворен «відчинений; відвертий».— Див. ще верея.— Пор. верета, вір1, отвір.
відвйчити — див. звикати.
відвідати, відвідач, відвідини, відвідувач — див. відати.
[відвічати, відвітити, відвішувати, відвіт, одвітити, одвітувати, одеіт, одповіт Ж1; — Р- отвечать, др. отгб'б-чати, отьб'Ьпть, ч. осіуеі (з рос.), слц. осіуєі, осіуеіа, осіуєШ' «відповісти», болг. ст. ответ, стел, отт^е'іітити, отж-вфштдвати, сТ’ьв'Ьт'к; —псл. оіьуеШі, оіьуєіь, пов’язані з ргіуеШі, *гауе1ііі, *оЬ(у)еШІ, очевидно, похідними від уєіь «гілка» (як символ повідомлення, пам’ятний знак); — споріднені з лит. уаі-іепй «суджу, думаю», прус, шаіііаі «говорити, мовити»; менш переконливе
зіставлення (МасЬек Е8ЛС 687) з лит. уеїкіі «робити».— Мельничук Вост.-сл. и общ. язьїкозн. 103—111; Фасмер І 305— 306; Преобр. І 109; Вгйскпег 614.— Пор. витати2, вітати, віче, завічати.
відгал, відгаль — див. галйти.
[відродитися] «віддалитися, від’їхати, не бути на місці»; — утворено, очевидно, як антонім до дієслова нагодитися «потрапити, прибути в слушну годину».— Див. ще год.
відданий «вірний»; — бр. адданьс, — п. осісіапу, ч. слц. осМапу; — очевидно, калька нім. ег§еЬеп «відданий, вірний», дієприкметника від дієслова зісЬ егре-Ьеп «віддаватися, присвячувати себе»; пор. р. преданньш, слн. усіап «відданий»; можливе посередництво польської мови.— Див. ще від, дати1.
[віддюбарити] «побити»; — можливо, результат контамінації дієслів віддубасити і [відбарбарити]\ м’яке д' зумовлене, очевидно, експресивним характером слова.— Пор. барбара, дубасити.
[відерщі] «водохрещі» Ко; — результат не зовсім ясної видозміни слова [водорщі] «водохрещі» (див.).
від’ємний (заст.) «негативний»; — калька п. оДетпу «негативний», що своїм етимологічним складом точно відповідає українській формі.— Див. ще від, імати.
відзарок — див. зоря.
[відзігбрний] «кокетливий», [видзі-ґдрний] «гострий на язик» Па, [фіці-ґдрний] «кокетливий, підлабузливий»;— неясне; спроба виведення від рум. П|есі, Ії|са (Каініп. 15; Кобилянський Гуц. гов. 83) здається сумнівною з огляду на занадто велику формальну невідповідність.
відзірятися — див. цірити.
[відзяпити] «відчинити, розкрити навстіж» (про двері), [оддзяпити Ва, одзяпити Пі] «тс.»; — префіксальне утворення, очевидно, пов’язане з дієсловами зяяти, зіпати «сильно кричати, горланити; позіхати»; щодо чергування голосних відзяпити: зіпати пор. від-тяпати: тіпати.— Див. ще зіпати, зяти.
[віді] «певно, напевно, мабуть»; — можливо, результат редукції форми [відай] «тс.»; разом з тнм, нагадує закостенілу форму праслов’янського перфекта уєсіє «знав» від уесіеіі «знати», звідки також др. бййй «тс.; адже», стел, к’йд'й і р. ведь «адже».— ШанскийЗСРЯ І 3, 37; Фасмер І 284—285.-— Див. ще відати.
відіймати, відійма, віднімати— див. імати.
[відкалабанити] «побити»; — можливо, результат контамінації синонімічних дієслів [відкалатати] «побити» і ](вії)банити] «тс.» (пор. семантично близьке дієслово випарити «висікти різками»),
відкараскатися «відчепитися, звільнитися від когось», [накараскатися] «прив’язнути, пристати»; — бр. карас-каць «тягти вгору», караскацца «видиратися вгору; [в’язнути, приставати]», п. кагазкас зі§ «возитися, мати клопіт», [ойкагазкас зі§] «відкараскатися»; — етимологічно неясне; спроби пов’язання з карась (Вгйскпег 219) або з р. [кур-скать] «гризти, кусати», [кйрскьітать] «тс.» (Шахматов ИОРЯС 7/2, 355) позбавлені грунту.
відкасник (бот.) «Сагііпа Е.; [гостриця, Азрегн^о Е.; рутвиця, ТЬаІіс-ігиш Е.; маренка підмаренниковаі», [одкасник] «Сагііпа; Азрегн^о» Ж, одкас-няк «Азрегніа §аііоіс1е5» Мак; — пов’язані з [відкаснути] «захистити, відгородити» або відкаснутися «відчепитися»; назва зумовлена якимись приписуваними рослинам магічними або лікувальними властивостями; пор. бр. урбч-нік «відкасник», пов’язане з урбкі «пристріт, уроки», [памбшнік] «рутвиця», [жьюіцельнік, падучнік] «тс.».— Див. ще відкаснути.
[відкаснути] «захистити, відгородити», [одкаснути] «тс.», відкаснутися «відцуратися; відчепитися», [закасати] «закотити (рукав); підіткнути під пояс (низ спідниці, полу)», [підкасати] «тс.»; — р. [касать] «бити», касаться «доторкатися», коснуться, п. казас «підтикати», болг. кбсвам се «доторкаюсь», стел, касати са «торкатися», ксспл,-ти са; — псл. казаіі «торкати», козпдіі,
пов’язане чергуванням голосних із се-заіі «чесати», коза «коса»; — споріднене з лит. казуіі «чесати», лтс. казїі «тс.; копати». —Мельничук Зтимология 1966, 197; Фасмер II 346; Егаепкеї 226.— Див. ще чесати.— Пор. коса1.
[відки], звідки-, — утворено з прийменника від і займенникового кореня -к-, наявного в займеннику кий-, форма -ки, очевидно, зумовлена впливом прислівників доки і поки.— Мельничук СМ IV 107; Вегп. І 673.— Див. ще від, з1, кий2, доки.
відкіль «звідки», відкіля, звідкіль, звідкіля; —р. [откбль, откбле, откель, откьіля, откуль, откуля], бр. адкуль, др. от-ькол-Ь, болг. поет, і розм. откбле; — форма відкіль утворена з прийменника від і займенника *кіль з давнішого коль, псл. *ко1)ь, що є, очевидно, родовим відмінком множини; псл. *ОІ'Ь-коЦь означало, мабуть, «з яких місць» і «з яких пір»; форма відкіля е результатом розвитку др. отпкол-Ь, псл. оін-кої]і, в якому займенниковий компонент коЦі стоїть у формі родового відмінка однини; звук і замість о в відкритому складі форми відкіля зумовлений впливом форми відкіль.— Фасмер III 170— 171; Преобр. І 335; Вегп. І 673—674.— Див. ще від, з1, кілька, коли.
відкоша (дати) «дати прочухана; відбити; дати гарбуза (при сватанні)», одкоша (дати) «тс.»; — вираз, утворений, очевидно, в середовищі запорозьких козаків, що стояли кошем.— Див. ще кіш2.
відлига, [відлег ВеБ, відлега ВеБ, Ме, відліж, відельга Ж, відлога Ж], одлйга, [відлечи] «відпустити» (про погоду) ВеБ, відлигнути «розмерзнути; полегшати (на душі»), [відлбгнути] «відтанути, відсиріти» Ж, (.злизнути) «спасти, послабшати» (про мороз), [злйгти] «тс.», [одлигати] «відсиріти, відтанути; відчепитися; зникнути» Ж, [одлигнутиі «тс.» Ж; — бр. адліга, адлега, п. обе1§а, о<11і§а, ч. осіїейпоиіі «полегшати (на душі)», схв. одлакнути «тс.»;—остаточно не з’ясоване; виводиться від псл. оі-1ь§-а, оі-1ь§-п2Іі, похідного від кореня 1ь§- «легкий» (Кравчук ВЯ 1968/4, 131); вважається також (Мартьшов 81.
АА/огізі. 66—67) субстратним балтійським елементом (лит. а!1е§а «відлига», аііуга, аііусіа, аііусііз «тс.», аі!е§іі «відпускати» (про мороз); форма [відельга] є полонізмом. — ЗСБМ І 86.
відліг — див. навідліг, відлога — див. лежати.
[відля] «біля» Ж, ст. водле, водли, водл-Ь (XVI—XVIII ст.); — р. [водли, вбдлив], бр. вбдле, вбдлі, п. хуесіїе, хуесіїа, ч. уесіїе, ст. уесіїе, слц. уесії’а «тс.», схв. вад л>е «негайно», слн. уасі1)е, уесіїе «тс.»; — очевидно, утворене на основі виразу *у-ь сіьіе (уь сіьіі) букв, «у довжині (на протязі)»; іменник *с!ь1іа того ж кореня, що й длятися «баритися», довгий, р. длина, можливо, також для; укр. [відля] замість ст. водл-Ь пояснюється впливом прийменника від.— Тимч. 282; Гумецька Досл. і мат. IV 43, 48; Фасмер І 334; Уазтег II 383; ЗІашзкі І 146—147; Е88Л 81. §г. І 68, 70—71, 73; Вегп. І 252.— Див. ще від, длятися, довгий. — Пор. біля, візля, для.
відлягти «послабнути, зникнути» (про біль, мороз), [одлячй] «полегшати (на душі)» Ж; — результат видозміни деетимологізованої форми, відлигнути «розмерзнути; полегшати (на душі)», зближеної з основою дієслова лягати.— Див. ще відлига.
відмагатися «відмовлятися, відпиратися, позбуватися»; — бр. адмагацца «тс.»; — похідне утворення від могти; значення могло розвинутися в результаті контамінації форм намагатися і відбиватися, відмахуватися. — ЗСБМ І 87; Міхневіч Белар. лінгв. З, 60.— Див. ще від, могти, намагатися.
[відмакошити] «побити»; — неясне, відмикати, відімкнути, відмичка — див. замикати.
відмізґавити — див. мезга.
відміна, відмінний, відмінник, відмінок, відмінювати — див. міна1.
[віднепати] «змарніти» ВеЗн, [зане-пати] «захлянути, захворіти» ВеЗн, {однйпати] «змарніти» Ж; — неясне; можливо, в основі лежить неправильне утворення занепйти на грунті деети-мологізованих форм минулого часу занепав, занепала і т. д. від занепасти.
[віднище] «місце, приготоване для копиці сіна» (вимощене хмизом, соломою і под.) ДзАтл І, [відмшце, вудмисько, удмисько, вільнище, вінмище, віннище, вуднище, уднище, вуднисько, уднисько, вумнище, вуннище, вуймище, уймище, гімнище, гу днище, гуннище] «тс.» ДзАтл І; — р. [одбяок] «підстилка під скирту з хмизу і под.», [одбнье] «тс.»; — результат закономірної фонетичної видозміни і деетимологізації колишніх форм *од,ь-нище, *одт>ниско, утворених з префікса о- і основи іменника дино «дно» за допомогою суфіксів -ище, -исько.— Дзендзелівський 81. зі. 10/1—2, 78.— Див. ще дно, о1.
[віднон] «звідти» Ж, [звіднбн] «тс.» Ж; — утворення з прийменника від і колишнього займенника *поіть (род. мн.), спорідненого з пупе «нині, тепер».— Див. ще від, нині.-— Пор. од-НЗЛЬа
відображати; — калька р. отобра-жать, утвореного шляхом контамінації слів отражать і образ, изобра-жать.— Див. ще від, образ.
відобріти — див. приобрістй.
[відставитися 1 «очуняти, опритомніти» Ж; — похідне утворення від не-засвідченого дієслова *отавшпи «відновлювати сили», спорідненого з др. тьти «повнішати, гладшати, жиріти», ч. [оіауііі] «зміцніти, відновити сили», хоіауііі, слн. оіауііі «тс.».— Див. ще отава.
відпинати — див. п’ястй.
відповідати, відповідальний, відповідач, відповідний, відповідник, відповідь, відповісти — див. відати.
відпочивати — див. покій.
відраза — див. разйти.
відро, відерник, [відерщик Я, ві-дерковий Я1, ведеркове (заст;) «мито від відра» Пі, повідерний;— р. болг. ведрб, бр. вядрб, др. єЬдро, п. мбасіго, ч. уесіго, слц. уесіго, м. ведро, схв. в]едро, слн. уесіго, стел. вфдро; — псл. уесіго <*уес1го;— утворене від іє. *и6сіог «вода», *иесіог «тс.», пор. гр. йбрїсс «відро для води» і обсоо «вода».— Винник 105—106; Шанский ЗСРЯ І 3. 37; Фасмер І 283—284: Преобр. І 69; ЗСБМ II 299; МасЬек Е8ЛЙ 681; БЕР І 127; 8кок 394
III 590; Ескегі 2181 8/6, 881; Рокогпу 80.—Див. ще вода.
відсаркнути, віцеркнутися — див. царгати.
відси, [відци], звідси, [одвідси Ж, отсі Пі]; — результат видозміни форм відсіль, відсіля за аналогією до єідки, відти.— Див. ще відсіль, сей, цей.
відсіль, відсіля, відціль, відціля, звідсіля, звідсіль, звідціля, звідціль;— р. [отеель, дтселе, отсуль, отсуля], бр. адеюль, др. отгсел'6, отиселе, стел. ОТЖСЕлФ «ВІДНИНІ, відтепер», ОТТчСЕДИ «тс.»; —форма відсіль утворена з прийменника від і займенника *сіль з псл. *8е1]ь (на базі займенникового кореня 5-), що є, очевидно, формою родового відмінка множини, аналогічною до *ко1)ь; форма відсіля походить з от-ь-сел'б або з *отльселя, в якій -селя могло бути родовим відмінком однини (пор. др. отгтоля); в цій формі е змінилося в і під впливом відсіль.— Див. ще від, сей.— Пор. відкіль, відси, відтіль.
відслоняти, відслоняти, відслбна — див. заслона.
відстань — див. стати.
відсутній, відсутність; — р. отсут-ствующий, бр. адсутньї; — калька з латинської мови; лат. аЬзепз є активним дієприкметником теп. ч. від дієслова аЬеззе «бути відсутнім» (букв, «геть бути»); звідси ж кальки р. отсутствовать і н. аЬгуезепсі «відсутній» (свн. аГшезепсі 1409).— К1п§е—Міігка 5.— Див. ще від, суть.— Пор. присутній.
відти, звідти; — утворення з прийменників від, з і основи вказівного займенника т-, взятого тут, можливо, у формі род. в. одн. жін. р. або перенесеного з прислівника поти, в якому морфема -ти е за походженням формою зн. в. мн.— Див. ще від, з1, той.— Пор. відки, відтіль.
відтикати, відіткнути, відтинка — див. тикати.
відтіль, Г, Ж, [відтиль Ж, відтів], відтіля, [відотіль, відугпіля Ж1, звідтіля, звідтіль, [одвідтіля Ж1; — р. [оттбль, оттбле, оттуль], бр. адтуль, др. оптьтоль «звідти; відтоді», отгтол'б, от/ьтоли, оптьтоля, стел, отжтоди, отж-тодф «тс.»; — форма відтіль утворена
з прийменника від і займенника *тіль з давнішого *толь, псл. НоЦь, що є, очевидне, формою родового відмінка множини; псл. *о(ьіо1іь означало, мабуть, «з тих місць, з тих пір»; форма відтіля (др. от-ьтоля) є видозміною давнішого отитол’Ь, якщо це не утворення від форми давнього родового однини вказівного займенника *толь — *толя; зміна голосного о в і зумовлена тут впливом форми відтіль.— Крьім-ский Укр. гр. І 157.— Див. ще від, тільки.— Пор. відкіль.
відтруть — див. трутити.
[відумерти] «осиротити, залишити сиротою (сиротами); залишити після смерті в спадщину», [відумерлий], відумер-щина (заст.) «спадщина по комусь, не-відписане майно»; — п. осіитггес «відумерти», одптагс «тс.», одишіегас, осіи-тагзхегугпа» «відумерщина», осіитагііпа «тс.», осіигпогек «той, що залишив по собі спадщину», ч. слц. осійгпгі’ «відумерщина», вл. хсоіешегас «відумирати», \\о(еп!ге\сас, нл. тмоіетгез, шоіетегаз «тс.»; — судячи з географії слів, українські форми могли бути скальковані з польських; у польській та інших західнослов’янських мовах ці слова могли виникнути під впливом н. аЬзіегЬеп «померти, відумерти, залишити кого».— Див. ще від, мерти.
відун (заст.) «волхв, чаклун, знахар, лікар; [відьмак ЖЬ>; — р. вєдун, др. ведуть «чаклун, знахар»; — похідне утворення від відати, др. в'кдати; відуни у давній Русі пророкували майбутнє, лікували хвороби, зокрема замовлянням та заклинанням їх (Історія УРСР І 1967, 47); пор. знахар, енатник від дієслова знати.— Див. ще відати.
відусіль, [відусіля], звідусіль; — р. [отвселе], бр. адусюль, др. опиьвьсє-л$; — утворення з прийменника від (др. отг) і займенника *уЬ8ЄІ)ь, звідки також всілякий-, у формі відусіль використано колишній родовий відмінок множини цього займенника, у формі [відусіля]— очевидно, родовий однини, де і замість е під впливом форми відусіль.— Див. ще від, всілякий.
[відхасник] (бот.) «валеріана, Уаіе-гіапа оНісіпаїіз Ь.», їодхасник] «тс.»
Мак; — похідне утворення від дієслова *відхасати «відганяти, лякати» (пор. хасатися «сторонитися, лякатися, цуратися»), аналогічне до відкасник (бот.) «Сагііпа Ь.»; корінь валеріани у слов’ян здавна служив засобом запобігання заразі й мору.— МасЬек Лт. гозії. 224.— Див. ще від, хасатися.— Пор. відкасник.
відхлань — див. хлань.
відчай «розпач», одчай «тс.», відчаюга «сміливець», відчаяка, одчаяка «тс.», відчайний, відчаятися «впасти у відчай; втратити надію»; — р. отчая-ние, стчаянньїй «дуже хоробрий», отча-яться, бр. адчай, др. сттьчаяние «відвага, хоробрість», от/ьчание «тс.», отть-чаятися «втратити надію», схв. дча] «відчай», стел, от-кчггание «тс.», стжчг-гати са «втратити надію»; — псл. оін-са[аіі з§ «втратити надію», пов’язане з са)аіі (*сг]еіі) «чекати, сподіватися».— Див. ще від, чей.
відчахнути, відчахувати — див. махати.
відчебучити «сказати дурницю або непристойність, ляпнути, бевкнути; зробити дурницю»; — запозичення з російської мови; р. отчебучить «тс.» виникло на базі дієслів типу чебурахнуть «кинути з шумом, ляпнути» під впливом отчубучить «побити кого чубуком, лозиною».
відчинити «відкрити; відімкнути», відчиняти, зачинити «закрити; замкнути», одчинити, причинити, прочинити, розчинити «розкрити» (двері, вікно); — р. [отчинйть, зачинить, расчинйть], бр. адчьініць, зачьініць, прачьініць, прьі-чьініць, расчьініць, п. [гасгупіс] «загородити», слц. [ргі'есіп] «перегородка», вл. хгсіпіс «зачинити», нл. рзіхасупіз «зачинити», Ьихуоісупіз «відчинити»; — префіксальні утворення від дієслова чинити «робити, творити», що виникли, очевидно, в результаті заміни семантично тотожних давніших форм др. створити, затворити, у яких основа -творити букв, «робити, чинити» утворилася шляхом перерозподілу префікса от-у дієслові от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимоло-гізованої основи -ворити «відчиняти,
зачиняти», спорідненої з ворт> «мішок; жердина для відгороджування, замикання», верея та ін.; розглядається також (Непокупньїй 86—88; Лучьіц—Фе-дарзц БУІ 41; Егаепкеї 81ауіа 13/1, 11) як паралель до лит. аіібагуіі «відчинити», букв, «від-робити», лтс. аісіагїі, нвн. аиїтасйеп» «тс.», лит. игбагуіі «зачинити», лтс. аіхсіагїі, нвн. гіппа-сігеп «тс.».— Див. ще від, чинити.— Пор. верея, вір1.
відшпандбрити — див. шпандель, відшпінкати — див. шпонка.
відьма, [відюга, відюха, відюя Я, відьдха], відьмак, [відьман, відьмар, відьмачі, відьмівство, івідьмуга Я, відь-мук, відмурі, відьомство, відьмити, відьмувати, відьмачий, відьомський, обві-дьмшпися; — р. ведьма, бр. ведзьма, п. хуіебгша, ч. уесіта; — др. в'Ьдьма, пов’язане з уесіаіі «відати, знати», пор. др. в^дь «знання, чари, чаклування»; відьма — це жінка, якій приписувалося знання різних способів впливу на надприродні сили (духи); слово в першу чергу східнослов’янське і, можливо, ще праслов’янське, але в інших мовах не збереглося (пор., однак, і болг. ве-щица «відьма» від цього ж кореня); п. луіесігта і ч. уесіта можна розглядати як запозичення із східнослов’янських мов, але не обов’язково (Вгйскпег 615; Маскек Е8ЛС 680).— Шанский ЗСРЯ І З, 37—38; Фасмер І 285; Мікі. Е\Е 390—391.— Див. ще відати.
[вієля] «засохле дерево, сухостій» Ж; — неясне.
віж (заст.) «присяжний пристав у справах, що підлягали судові воєвод і повітових старост; арбітр, посередник; возний» Ж, Я, Пі (XV—XVII ст., вперше засвідчено в 1430), виж «тс.» Я, ві-жове «плата, що давалася віжам» Я; — очевидно, з давнішого уегь «знавець (законів)» (пор. др. в'Ьжь «знавець», 1400), утвореного від дієслова уесіеіі «знати»; Піскунов подає форму множини вожі, яка може свідчити про вплив дієслова возити і терміна возний.— Див. ще відати.
віжка, віжки СУМ, Ж, [вожжйнаі «віжка», [віжкатиі «прив’язувати віжки 396
до поводів» Ж, ст. вожки (XVI ст.), вожа (XVII ст.), вижки (XVIII ст.); — р. вожжа, бр. важка, п. хсосіге «віжки, поводи», м. вага «повід», слн. уо)ка «повід», уб]ке «віжки»; — в українській мові утворення з суфіксом -к- (<-ьк-) від давнішого вожа; — псл. *уос1]'а похідне від дієслова уосШі «водити».— Фасмер І 332; ЗСБМ II 182—183.—Див. ще водити.— Пор. важки.
віжливий — див. відати.
віз1, візнйк, візнйка, візникувати, візництво, візниця, візничий — див. везти.
віз2 — див. виз.
віза, візувальник, візувати; — р. болг. м. схв. вйза, бр. віза, п. шіха, ч. слц. слн. уігит, вл. у/ігигл; — запозичення з французької мови; фр. уіза походить від лат. уіза, форми множини від уізит «проглинуте», дієприкметника від дієслова уісіео «бачу», спорідненого з псл. уїсіеіі, укр. івйдітиі, вид.— СІС 127; Шанский ЗСРЯ І З, 93—94; Фасмер І 312; Паигаі 753.— Див. ще вид.
візерунок «прикраса, малюнок», іве-зерунок], візерунчастий, ст. визерунокь «образ, подоба; взірець; рисунок, план» (XVII ст.); —бр. [віззрунак}; — запозичення з польської мови; п. луігегипек «образ, подоба, зображення» виводиться від свн. уізіегип§е «тс.».— РісккагД 111; ЗСБМ II 133; КогЬиі РЕ 4, 497.
візит, візйта, візитація, візитер, івізитйркаі «віконце в дверях для спостереження», візшпївка «візитна картка», візйтка «тс.», візитувати «робити візит»; — р. визит (1702), визита (1697), бр. візіт, п. луігуіа, ч. слц. уігііа, болг. схв. визита, м. визита, слн. уігііеп «візитний»; — укр. візйта і р. заст. визита через польське посередництво, а укр. візит і р. визйт безпосередньо запозичено з французької мови; фр. уі-зііе «відвідини» є похідним від дієслова уізііег «відвідувати», запозиченого з латинської мови; лат. уїзііаге «тс.» походить від уїзеге «оглядати, відвідувати», пов’язаного з уісіеге «бачити», прямим відповідником псл. уісіеіі, укр. івйді-тиі.— СІС 127; Шанский ЗСРЯ І З, 95; Паигаі 754.— Див. ще вид.
[візля] «біля» Ж, [візлі, вбзлї] «тс.» Ж; —р. вбзле, вбзли, [зля, зли]; — очевидно, давніше *уьгс!ь1е, в якому \"ьг-є префіксом, а дьіе — тією самою основою, що і в словах длятися, довгий, р. длина; форма візля замість вбзлі пояснюється впливом прийменників біля, для.— Фасмер І 334; Преобр. І 90; Е88Л 81. §г. І 68, 71, 73.— Див. ще длятися, довгий, уз. — Пор. біля, відля.
Вій — див. вія.
вій — див. вйти1.
війва — див. віяти.
[війлбк] «повстяне покривало» Ж, ст. войлок «повстяна основа під сідлом» (XVI ст.); — р. войлок, ст. войлук, «чапрак» (XV ст.), п. \со]Іок, ст. \уо)сі1ок (XVI ст.); — запозичення з тюркських мов; можливо, походить від тюрк. О]1ук «покривало» (Мікі. Е\С 393; Фасмер І 335) або від кумик. боюллук {боюнлук) «подушка під голову», тобто подушка з повсті (Дмитриев 557—558).— Рогаль З історії сл. мов 179; Шипова ПО.
війна — див. воювати.
[війник1] «гілка, пруття; віник» Ж, [вінник] «гілка; віник» Ж; — ч. уер'к «прутик», слн. уе]пік «зв’язка прутиків»; — очевидно, похідні утворення від псл. уе[а «вітка, ?ілка», пов’язаного з уєіьуь «гілка» і, можливо, з дінд. уа]а «тс.»; об’єднання значень «вітка» і «віник» є, мабуть, наслідком взаємодії слів різного походження війник і віник.— МасЬек Е8ЛС 681, 683.— Пор. віник, віть.
[війник2] (бот.) «куничник, Саіата-2Г08ІІ8 ері§еіоз» Я, ївойник] «тс.» Мак;— неясне.
військкомат; — абревіатура словосполучення військовий комісаріат, утворена за зразком р. военкомат (з воєнний комиссариат).
війт «сільський староста», [віт] Я, війтенко, війтйха, війтівна, війтівство, війтівщина, війтувати, завійтуватися «зазнатися, будучи війтом», ст. войтті «голова самоврядування в місті з німецьким правом; голова міського суду» (1359); — р. діал. бр. войт, п. ууо)£; — через польське посередництво або й
безпосередньо запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. уо§(е)і «наглядач, правитель» походить від лат. (афуосаіиз «судовий оборонець, захисник».— Шелудько 26; КісЬЬагсИ 111; Фасмер І 335; ЗСБМ II 184—185; Вгйскпег 629—630; РаиІПХУ 700; К1и§е — Міігка 824—825.— Див. ще адвокат.
війя «дишель біля волового воза», [війе, віє Ж, вій'Іна «половина волового дишля», войе Ж1, війце «дишель в упряжі плуга між двома парами волів», [вільце] «тс.» Ж;— Р- [вое] «дишель для ярма», бр. [вайе] «головна частина сохи», п. [\уо)є] «дишель», вл. нл. \уо)о «тс.; голобля», болг. [войще (бйще)] «дишель; ручиця плуга», схв. д]е «війя», слн. О]'е «тс.»; — псл. о)е, род. в. *о)е8е;—споріднене з лит. ієна «голобля», аііе «жердина», гр. оЦіоу «кермо, стерно», дінд. іза «дишель», хет. Ьіз8а- «тс.»; іє. *еі-/оі- «жердина; дишель».— ЗСБМ II 26; Вгйскпег 377; 8кок II 549; МаугЬоіег І 97; РгіесІгісЬ Н\С 70; Рокогпу 298.
вік, [віківщйна] «старовина», [віч-няк] «вічний володар землі» Я, вічний, [вічйстий] «вічний», вікувати, віковічний, віковічнити, безвік, безвічний «віковічний», відвіку «споконвіку», відвічний «вічний», довіку, довічний, звіку, звічний, ізвік, навік, навіки, справіку, [спредвіку] «споконвіку», увік, увіковічувати, увічнювати; — р. бр. болг. М. век, др. б'бк'б, п. хуіек, ч. уек, слц. уек, вл. уек, схв. вщек, век, слн. уек «вік; сила», стел. еФкіі «тривалість життя; вічність»; — псл. *уекь «сила, здоров’я людини, життя»;— споріднене з лит. уіеказ «сила, життя», уеїкіі «діяти, робити», лтс. уеікі «домогтися, подолати», дісл. уеі§ «міць, сила», уі§ «боротьба», гот. уєі-Ьап «боротися», двн. уі§ап «тс.», лат. уіпсо «перемагаю», ірл. їісЬїт «борюсь»; іє. *иеік-/иоік- «бути сильним»; можливо, слово вік тотожне з другою частиною слова чоловік.— Критенко Мо-возн. 1970/1, 74—76; Кочерган Мовозн. 1969/6, 77; Шанский ЗСРЯ І 3, 39; Фасмер І 286; Преобр. І 107—108; Вгйскпег 615; МасЬек Е8ЛС 681—682; БЕР І 129—130; 8кок III 590—591; Ве/Іа) Езер 116; Гавлова Зтимология
1967, 36—39; Ргаепкеї 1213—1214; Рак-зіи кг. Епсігеїшат 101—102.— Пор. без-ВІЧЧЯ, ЧОЛОВІК.
Вікентій, Вікент, ст. Вднценць, Віїценьць, Віїцнець (1433), Вікентій (1627); — р. Викентий, бр. Вікенцій, др. Викентии, п. М'іпсепіу, ч. Уіпсепс, слц. Уіпсепі, болг. Викенти, слн. Уіп-сепс(іі), стел. Еикентии, Еикент-к; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; віз.-гр. Віхєутіос; походить від лат. Уіпсепііиз, утвореного від слова уіпсепз «перемагаючий», дієприкметника від дієслова уіпсо «перемагаю», спорідненого з псл. уекь, укр. вік; старі форми з Ва відбивають вплив п. ХУіпсепіу, запозиченого безпосередньо з латинської мови.— Петровский 75; Илчев 109.— Див. ще вік.
вікно1 «отвір у стіні; рама з шибками у цьому отворі», вікнина «отвір для вікна», вікняр, вікбнник, віконниця, вікбн-ня (попід вікбнню), віконний, вікнастий, навіконний, підвіконник, підвіконня, підвіконний; — р. болг. окнб, бр. акнб, др. октвно, п. ч. слц. окпо, вл. хсокпо, нл. кокпо, полаб. уйкпй, м. окно, схв. дкно, слн. бкпо; — псл. *окьпо, утворене від *око, як дісл. уіпсіаи§а «вікно», з уіпсіг «вітер» і ап§а «око» (звідси англ. мппеклу «вікно»); — слов’янське слово було засвоєне сусідніми мовами, напр., фін. аккипа, ест. акеп, уг. ст. і діал. окпа, окопа, акопа, акопа, акала.— Фасмер III 128; Преобр. І 642; Тгаиітапп 34; Маскек Е8ЛС 411; Зкок II 551; Вегіа] Е8 Розк. гу. 20; Каїіта 2Я81Рк 6, 168; Веке ХГ81Рк 16, 319.— Див. ще око.— Пор. вікно2.
вікно2 «ополонка в кризі; місце в болоті, не заросле водоростями; місце, де вирує вода», вікнина «чисте місце в болоті», вікнбвина «тс.», [вікнина] «замулена глибока яма під водою» Ме; — р. [окнб] «глибоке або відкрите місце в болоті», бр. акнб «тс.», п. око тогзкіе «безодня, прірва під водою», ст. окпо «водоспад, джерело», схв. дкно «місце в болоті, не заросле лозою або незамер-заюче», слн. бкпо «глибина; ополонка в кризі; земля, де просочується вода»;— якщо це не праслов’янське метафоричне 398
вживання слова вікно1 «отвір у стіні» (псл. окьпо), то можна припустити, що воно є суфіксальним похідним від іє. *акма «вода»; пор. лит. аказ «ополонка», лтс. ака «джерело, криниця», а також слов’янські назви річок і озер, р. Ока (притока Волги), укр. Жабина Ока (притока Оржиці), Волове Око (озеро в с. Циблі на Переяславщині). — Фасмер—Трубачев III 127; ЗСБМ 1 101; Вегіа] Е8 Розк. гу. 20; Рокогпу 23.
віко «кришка скрині, діжки, домовини; повіка», повіка, [павіко] «повіка», [павічайка] «тс.»; — р. веко «повіка; луб’яна коробка, обичайка», бр. века «кришка», др. ь'Ько «повіка», п. ийеко «кришка», ч. уіко, слц. уеко, вл. нл. \уеко «тс.», слн. уека «повіка», стел, в'кко «тс.»;—псл. уека «кришка, повіка»; — споріднене з лит. убказ «повіка», убка «кришка», лтс. уакз «кришка» і, можливо, з алб. уеіиііе «брова» (з *УОк1а); не зовсім певні дальші зіставлення з лит. убкіі «чистити, скупчувати, збирати, ховати» (Ргаепкеї 1272) або з дінд. ууа- «покривати» (Вгйскпег 615— 616).— Дзендзелівський Нз УжДУ 14, 97; Шанский ЗСРЯ І 3, 39—40; Фасмер І 285, 286; Преобр. І 107; ЗСБМ II 81— 82; Маскек Е8.ІС 689.
[вікозити] «побити, відлупцювати» Я; — очевидно, помилкова або діалектна форма дієслова *вйкозити, яка могла виникнути внаслідок семантичної конденсації словосполучення побити як (сидорову) козу.
вікопомний; — можливо, утворене під впливом п. хуіекоротпу (Еіпсіе); обидва слова, як і р. приснопамятньш (церковнослов’янізм), можуть бути, врешті-решт, кальками віз.-гр. лосуто-р.у'гірбуєотос;, утвореного з основ займенника лає (род. в. латтбе) «всякий, весь» і дієприкметника рлщр.оуєотбе; «згадуваний».
[вікочелатиі «викачувати» (тісто) ВеЗн; — неясне утворення від основи дієслова котйти (див.).
Віктор, Вітя, Вітькб, [Вйктор, Вйтя, Витькб, Вйктір, Вйхтір], Вікторія, ст. Віктора (1627); — р. болг. Вйктор, Виктбрия, бр. Віктор, Віктб-
рьія, п. ХУікіог, МЯкіогіа, ч. слц. Уісїог, слн. Уікіог, Уікіогі]а, стел. Еикторж, Еиктории; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; віз.-гр. Віхтои), Обіхтгорїа (?) походять від лат. Уісіог, Уісіогіа, утворених на основі іменників уісіог «переможець», уісіогіа «перемога», пов’язаних з дієсловом уіпсо «перемагаю», спорідненим з псл. уек-ь, укр. вік (див.).
вікторина; — р. болг. викторйна, бр. віктарьіна; — утворення на базі лат. уісіогіа «перемога».— Див. ще Віктор.
віл, [волар] «волячий пастух», волй-ще, [волівня] «волярня Ж; (зб.) воли», [воловар] «волячий пастух» Ж, воловйк «тс.», воловина, волбвник «хлів для волів», воловня «тс.», [воловщина] «податок із худоби» Ж, воляка, воляр, [волярня], [вораль] «воловик» ВеЗн, [воластий] «подібний до вола» Я, [воловйтий] «вайлуватий, повільний» Ж, волячий, [воларити] «бути воловиком»; — р. бр. болг. м. вол, др. воли, п. хуоі, ч. уйі, слц. уоі, вл. нл. 5У0І, полаб. УЙІ, схв. вб, слн. уоі, стел. ВОЛТі; — псл. уоіь, слов’янський новотвір, похідний від псл. уа1)аіі «каструвати», пор. укр. [валяти] «каструвати коней», коновал, [валах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»; — менш переконливі зближення із словом великий (Меіііеі Йіисіез 242; ХУаІсІе— Ноїт. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. ц^Хоу «дрібна худоба» (укр. малий), з дієсловом волати, п. У'оіас «волати, кликати, гукати», як бик з бучати (Младенов 75), із словами воло, ч. уоіе «воло» і н. \уеііеп, зсЬм/еі-іеп «набрякати, набухати» (МасЬек Е8ЛС 703—704), з етнонімом волох, нібито віл — «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо.— Критенко Вступ 546; Трубачев Назв. дом. жив. 43—44; Шанский ЗСРЯ І 3, 146; Фасмер—Трубачев І 335—336; БЕР І 174; Зкок III 610; Бернштейн Очерк 1974, 245—246.
вілла «дача, особняк»; — р. вйлла, бр. в'їла, п. хуіііа, ч. слц. уііа, вл. \УІ1а, болг. м. вйл.а, схв. вїіла, слн. уііа; — через посередництво німецької мови (н. Уіііа) запозичене, очевидно, з італійської; іт. уіііа «сільський будинок,
садиба» продовжує слат. уіііз «тс.», похідне від лат. уїсиз «поселення, село, квартал міста», спорідненого з дінд. уіз- «житло», псл. уьзь «село», укр. заст. весь «тс.».— СІС 128; Шанский ЗСРЯ І 3, 98; Фасмер І 315; НоІиЬ— Ьуег 507; Шаісіе—Ноїт. II 790—791.— Див. ще весь2.
вільга1 «вогкість, волога», вільгота, вільгий «вологий, сирий», звїльжити, [одвильгнути] ВеЛ, [одвільжати] «відволожитися»; — бр. вільгаць; —запозичення з польської мови; п. чп1§об «вогкість, волога», глуіііус «зволожити», ст. \уі1§і «вогкий» є закономірними фонетичними відповідниками до укр. вогкий.— ЗСБМ II 139—140. — Див. ще вогкий.
[вільга3] (орн.) «іволга, Огіоіиз §а1-Ьиіа Б.», [вивільга], [вильга, воловіга, вольга, вольвіга, ивіль, ивільга, ивола, івовга, іговда, іговна, ігола] Шарл, [йвиль, ивбва Ж, йвол Ж, ивблга Ж, ивула Ж1, іволга; — р. йволга, бр. івалга, др. влтіга, п. \УІ1§а, хуумНІ^а, [\уучНо1§а, \су-\уіе!§а], ч. ст. слц. уІЬа, болг. авлйга, ст. вл-ьга (XIII ст.), схв. вуга «синиця», слн. у61§а «іволга»; — псл. *уь)§а; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з лит. уоіип^е «дятел», лтс. уаіиосіге «іволга», а також із свн. хуііе-хсаі1 «тс.» (де \уііє- «дерево»); зіставляється також з ав. уаг(з)п§ап «птах», п. \уо!ас «волати, кликати»; менш переконливе пов’язання (Вгйскпег 621) п. \уі1§а з прикметником ауі1§і «вологий», нібито птах вважався вісником дощу, пор. н. Не§епрїеіїег «сивка», букв, «дощовий свистун»; Махек шукає походження слова у праєвропейському субстраті; у формах іволга, [вивільга] і- та ви- є протетичні елементи.— Фасмер І 114—115; МасЬек Е8ЛС 694; БЕР 12; Зкок III 635; Висігізгехузка 100; Егаепкеі 1273—1274; МйЬІ.— Ешіг. IV 498.— Пор. іволга.
вільгота (заст.) «пільга, полегкість, вільність», вільготний; — калька р. вольгбта, утвореного, очевидно, шляхом контамінації слів вольний і льгбта. — Шанский ЗСРЯ І 3, 154—155; Даль І 239.
вільха, [їльха], вільшанка (орн.) «берестянка, ЕгііЬасиз гиЬесиїа Б.», віль-
шина, вільшняк «вільховий гай», вільховий, вільшаний;—р. бльха, [вбльха, елха, елбха], бр. вбльха, др. ольха, ольхт>, олехт>, п. оІсЬа, ст. оізга, ч. оізе, слц. ]ЄІ$а, вл. \у61£а, нл. \уо!§а, болг. елха, схв. ібха, /бва(<*]ЄІха), слн. ]’е1§а, [біза, ]61за], стел, (цсл.) НАкуа; — псл. *]е1ьха/*о1ьха; — споріднене з лит. аікзпіз, аікзпуз, аГікзпіз, еікзпіз«вільха», лтс. еікзпіз, аікзпіз, двн. еііга, егіїа (<е1іга), нвн. Егіе (<егі1а), дісл. фіг, аіг, лат. аіпиз «вільха» (<*а1ізпоз), дмакед. «осокір»; іє. *а1із-, *е1із-«вільха» походить, можливо, від *е!-, *оі- «червоний, жовтий» (вільхове дерево червоне всередині), пор. двн. еіо «жовтий, червонуватий»; Махек відносить слово до праєвропейського фонду.— Критенко Вступ 548; Филин Образ, яз. 196; Фасмер III 138—139; ЗСБМ II 190— 191; МасЬек Е83С 413; Лт. гозії. 130; БЕР І 493; Вегп. І 453, 454; Вибгізгемг-зка 271; Егаепкеї 8; Топоров І 53—54; Регззоп Веііг. 893—894; Таїсіє—Ноїт.
І 31.
вільце1 — див. вильце.
вільце2 — див. війя.
вімбар, вінбар — див. амбар.
він, вона, [вна] Ж, воно, вони, [вни] Ж, [овін Доп. УжДУ І, овун тж]; — р. он, она, онб, бньїй «той», бр. єн, яна, янб, др. онт> «він, той», она «вона, та», оно «воно, те», п. ч. слц. оп, опа, опо, вл. \уоп, у/опа, \уопо, нл. \уоп, \уопа, хуопо «воно, он те», болг. он, она, онб, м. он, она, оно, схв. он/бн, дна, дно, слн. оп, опа, бпо/опб, стел. он%, сна, оно; — псл. опь, опа, опо «той, та, те; він, вона, воно», що утворилися шляхом злиття синонімічних індоєвропейських часток *о- (пор. укр. отой, такий-б, он-б, онде-б, ось-б, їй відповідає лат. е-в е-піт) і *-п- (пор. укр. ген);— споріднені з лит. апаз/апз «той, [він]», дінд. ав. апа- «цей», вірм. -п«той», гр. єуц (т]цєра) «на третій день, післязавтра», єхєїуос;/ хєїтод/хтітод «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *є-хє-єтое), хет. епі-, аппі-«той», двн. епег, нвн. ]ЄПЄГ «тс.», пор. також лат. епігп «саме, так» (з е-піш).— Фасмер III 140—141; Преобр. І 650— 400
651; МасЬек 38ЇС 414—415; 8кок ПІ 556—558; Егаепкеї 10; Егізк І 476, 515; ХУаІсіе—Ноігп. І 386, 404—405; Вги§-гпапп Петопзігаііургоп. 84, 90—94, 127—129.— Пор. он, онеє.
вінегрет; — р. болг. винегрет, бр. вінегрзт, п. \уіпе§геі;— запозичення з французької мови; фр. уіпаі§геііе «соус із оцту, олії, солі» походить від уіпаі§ге «оцет», утвореного з уіп «вино», спорідненого з укр. винб, та аі§ге «квас, кислота», що зводиться до нар.-лат. *асгиз, лат. асег «гострий», спорідненого з псл. озігь, укр. гострий.— СІС 128; Шанский ЗСРЯ І 3, 99—100; Фасмер І 316; ЗСБМ II 147; Кораііпзкі 1043; Паигаі 19, 752.—Див. ще вино, гострий.
вінець, вінок, вінця «краї посуду», [вінчанка] «вінчання»,[вінчанка гладиця] «мідянка гладенька, Согопеїіа аизігіа-ііса Баиг.» Ж, вінчальний, війчастий «подібний до вінця»; вінчати; — р. венец, венбк, брх вянец (церк., перен.) «вінець», вянбк, др. вЬньць, в’ЬН'ЬКЬ, п. мпепіес, хуіапек, ч. уепес, уіпек, слц. уепіес, уіепок, вл. \уєпс, нл. \сепк, болг. венец, м. венец, венок, схв. виі'е-нац, слн. уепес, стел. вФньцк;— псл. уепьсь, уепькь, суфіксальні утворення від уепь (пор. р. [вен] «плетінка», п. [мгіап] «тс.»), пов’язаного з дієсловом уііі «вити»; — споріднене з лит. уаіпі-каз «вінок», лтс. уаіпикз «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 3; 49—50, 51; Фасмер І 291; Вгйскпег 610; МасЬек Е8ЇС 683; БЕР І 133—134; 8кок III 591; Егаепкеї 1182.— Див. ще вйти1.
віник, [війник] «пруття, віник» Ж, віниччя «трава, з якої роблять віники»; — р. веник, бр. венік, др. еЬникт> «в’язка прутиків», п. [луіепік], ч. уепік, слн. уепік, стел, в'кникті «галузка»; — псл. уепікь пов’язане, очевидно, з уепькь «вінок» і уііі «вити»; виводилось також від уе]аіі «віяти» (Мікі. Е\У 389) і від уе)а «гілка» (МасЬек Е8ЇС 683).— Шанский ЗСРЯ І 3, 50; Фасмер І 291; Преобр. І 108; ЗСБМ II 83.— Див. ще вйти1.— Пор. вінець.
віно (заст.) «придане, посаг», [віяний] Ж, [вінбвний] Бі, [вінйти] «наділяти посагом» Бі, [вінувати] «давати,
готувати посаг» Ж, [звінуватися] «позбавитися посагу» Ж; — Р- заст. вено «придане, посаг, плата за наречену», бр. ст. вена, др. б'&но, вено «плата за наречену, придане, яке дарував молодий», п. чгіапо «придане, посаг», ч. уепо, слц. уепо, вл. хуепо «тс.», стел. е’Ьио «тс.; подарунок для молодої»; — псл. уепо «плата за жінку, придане, посаг»; — очевидно, споріднене з лат. уепшп «продаж», уєпсіо «продаю» (<уепит до), гр. муод «ціна» (<*уО8Поз), дінд. уазпаЬ «ціна», уазпат «плата», вірм. §іп «тс.», хет. иіЗапііа- «продавати», пор. хуаз-«купувати»; іє. *це8по- «купувати»; менш обгрунтовано зіставлялося (Ре-(іегзеп ІЕ 5, 67; ХУаІсІе—Ноїш. II 753— 754; Булич ЖМНП 1895, липень 254; Трубачев Терм, родства 144) з гр. єйуоу, ієбуоу «придане», двн. хуідогпо «ціна», хуідето, дангл. хуеоіита, хуііита «тс.» і з гніздом веду, вестй.— Дзендзелівський УЗЛП 31—32; Шанский ЗСРЯ І З, 50—51; Фасмер І 291; Преобр. І 108; Вгйскпег 610—611; Трубачев Зтимология 1973, 5—10; Откупщиков 243—244.
вінтєр, вінтїр, вінтірчик — див. вентер.
вінця — див. вінець.
віншувати «вітати, поздоровляти», [вінчувати] ЗНТШ 114, віншувальний, ст. вгноювати, вЬнчовати (XVIII ст.), виншовати (XVII ст.); — бр. віншаваць «тс.», п. хуіпзгохуас «тс.; бажати, зичити», ч. уіпхоуаіі «бажати, зичити», слц. уіп-хоуаі' «тс.», слн. убзсііі «вітати, зичити; (ст.) дозволити, допустити»; — українське слово через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови; свн. хуйпзсИеп «бажати, зичити» походить із двн. хуппзкеп (звідси словенська форма), спорідненого з дангл. хуузеап «бажати», англ. хуівЬ, дісл. уезк]а «тс.», далі з дінд. уапсЬа «бажання», уапаіі (уапбіі) «бажає», лат. уепиз «любов, привабливість», хет. иепгі «еоіі»; усі форми, очевидно, з іє. *цеп- «бажати, прагнути».— Дзендзелівський УЗЛП 32; Оньгшкевич Исслед. п. яз. 240; Шелудько 26; НісЬЬагсК 112; ЗСБМ II 152; Вгйскпег 622; Мікі. Е\У 394; Вегіа] Е5 Розк. гу. 26; К1и§е— Міігка 871; АУаШе—Ноїш. II 752—753.
віола «альтова скрипка», віоліна «скрипка»; — р. болг. м. вибла, бр. віела, п. ч. слц. уіоіа, схв. вйола; — запозичення з італійської мови; іт. уіоіа «альтова скрипка» загальноприйнятого пояснення не має; пов’язувалося з уіоіа «фіалка» з огляду на те, що корпус скрипки з його вигинами нагадує квітку фіалки (К1п§е—Міігка 823); зіставлялося з двн. їісіиіа «скрипка» (Паигаі 752; НоІиЬ—Буег 508); виводилось від звуконаслідувального вигуку *уіи (А. Ргаіі, УосаЬиіагіо еіутоіо§ісо ііаііапо 1046—1047; Шанский ЗСРЯ І 3, 102) та ін.
віолончель «смичковий інструмент типу скрипки», віолончеліст; — р. еио-лончель, бр. віяланчвль, п. хуіоіопегеїа, ч. уіоіопсеїіо, сеііо, слц. уіоіопсеїо, сеіо, болг. виолончело, чело, м. виолончело, схв. виолончело, чело, слн. сеіо; — запозичення з італійської мови; іт. уіо-Іопсеїіо є здрібнілою формою від уіо-іопе «басова скрипка» (букв, «велика скрипка»), похідного від уіоіа «альтова скрипка».— СІС 129; Шанский ЗСРЯ І З, 103; Фасмер І 318; К1и§е—Міігка 823.— Див. ще віола.
[віпса] «зіпсована річ, ніщо ЛЧерк; перепалене залізо, жужелиця»; — очевидно, походить із словосполучень типу звести на пси (*во пси) «перевести, згубити», пор. п. рви па Ьиб§ (па Ьиіу) «ні до чого, ні к лихій годині» (букв, «собаці на будку, на чоботи»).— Див. ще пес.— Пор. псувати.
[вір1] «жердяна огорожа, частокіл», [вірлйнє] «кілля» Ж, вір'я «жердки, кілля, частокіл», [воракаї «жердина для огорожі» Мо, ворйна «тс.; кілок у частоколі», ворйння «кілля, частокіл», вор'я «жердини; огорожа з жердин», [воряка В а, До, орйнє Ж] «тс.», [воря~ нок] «загорода; загін для худоби» Я, [зворати] «загородити» Ж, [завірки] «частокіл», [завбра] «кілок, яким запирають ворота», [заворіння] «ворота», [заварити] «загородити», [обворйти] «загородити жердинами» Б і, [обворячить] «обнести огорожею з жердин» Ва, До;— р. [вор] «частокіл», [вдрьі] «кілля, палі», бр. [вор] «хлів», др.вор-ь «огорожа, огороджене місце», пор. СТСЛ. вьрж, Ерфти
«закривати, замикати»;— псл. уог-/уєг-«запирати, замикати»; — споріднене з верея, лит. уагаз «лата частоколу», арі-уагаз «загорода для худоби», гот. у?аг)ап «захищатися, оборонятися», дісл. уеща «тс.», дангл. у/егіап «зводити греблю», дфриз. у/ега «перечити; забороняти», днн. у/егіап, двн. хсеггеп, угегеп, нвн. у/еЬгеп «тс.», дісл. У£г «загорожа», англ. у/еіг «гребля, дамба», оск. уегп «ворота»; іє. *нег- «замикати, боронити, закривати».— Фасмер І 350; ЗСБМ II 194; Ргаепкеї 1197—1198; ЕеІ8І 551—552.— Пор. верея, ворота, обора.
[в ір2] «жеребець», [вірь ВеУг, вор Ж’ вдрій Я, евір Ко] «тс.»; — р. [орьі «нутряк; жеребець; мерин», р. ст. орь «КІНЬ», П. 0Г2, Ьогг, ч. (поет.) от «тс.»; — неясне; здебільшого вважається запозиченням з германських мов; пор. свн. ота, гов, двн. Ьгоз, гов, дфриз. Ьогз, англ. Ьогзе, пгерм. *Ьгоз8а «кінь»; помилково пов’язувалося (Вегп. І 26; Кобилянський Гуц. гов. 85) з дгир «жеребець», запозиченим з тюркських мов, хоч не виключена можливість семантичної взаємодії і конвергенції назв вір і дгир, внаслідок чого постала форма евір', необгрунтоване й пов’язування з іє. *йгіа- (*ег-, *егі-) «самець» (Соболев-ский РФВ 65, 416—417), з іє. *ег-/ог-«приводити в рух, збуджувати», псл. отііі «руйнувати» (Мозхугізкі Р23Р 238—239) або з дінд. агуапі- «швидкий» (Ильинский РФВ 66, 269—270).— Кобилянський Мовозн. 1967/6, 44; Трубачев Назв. дом. жив. 54—55; КСИС 25, 99; Фасмер III 155; Преобр. І 659; МасЬек Е8ЛС 418; К1п§е—Міігка 608.
віра1 «довір’я, впевненість; релігія», вір (у виразі брати на вір «на віру»), віритель «кредитор», вірник «довірена особа; [парафіянин ВеУг]», [вірнянка] «вірна дружина», [вірутник] «вірник», вірщик, [вір’ян] «сват», [вірисний] «імовірний, вірогідний» Ж, вірний, [вірут-ний] «дійсний, справжній», вірчий, вірити, вірувати, вірую «сгебо», безвірник, безвір’я, довіра, довір’я, довірливий, довіряти, достовірний, [заповірити] «ввірити» Ж, [звірість] «звірка», [звірки] Ж, звірник, звіряти, звірятися, зневіра, зне-402
вір’я, зневіритися, невіра, невірник, невірство, невір’я, [недовір] «недовір’я; недовірок» Ж, недовірок, недовір’я, не-довіркуватий, недовірливий, перевірка, перевірник, перевіряти, повірка, повірник, повір’я, повірити, провірка, прові-ряти, сповіряти, спроневіритися, увіритися; — р. бр. м. вера, др. віра, п. у/іага, ч. уіга, слц. уіега, вл. нл. хуега, болг. вяра, схв. в]ера, слн. уега, стел. Е'Ьра; — псл. уега <*уега; — споріднене з ав. уаг- «вірити», уагопа-«віра», ос. игпуп «вірити», гот. іигхуег-]ап «сумніватися», дісл. уаг «обіцянка», двн. у/ага «правда, вірність, милість», свн. у/аг «дійсний, справжній», нвн. угаЬг «тс.», лат. Убгиз «дійсний, справжній, істинний», ірл. Нг «вірний»; іє. *цбг- «справжній».— Шанский ЗСРЯ І З, 53—54; Фасмер І 292—293; Преобр. І 108; Вгйскпег 611; МасЬек Е8ЛС 690—691; БЕР І 217—218; Стоянов 42; Зкок III 602—603; Рокогпу 1165—1166.
віра2 (вигук, що означає «вгору! піднімай!»); — р. вира, бр. віра; — запозичення з італійської мови; іт. уіга «повертай» (тобто «повертай кабестан, щоб підняти вантаж») є формою наказового способу від дієслова уігаге «повертати, крутити», яке було результатом видозміни пізньолат. £угаге «тс.», утвореного на основі гр. -ррої; «круг», можливо, внаслідок контамінації з лат. уегіеге «крутити» або уіЬгаге «рухати, трясти».— СІС 129; Фасмер І 318; ЗСБМ II 153; Паигаі 753.
віра3 — див. вира.
Віра (жіноче ім’я); — р. бр. болг. Вера, др. В'Ьра, ч. Уега, стел. К'ІірА; — старослов’янська калька грецької власної назви Пїотід, утвореної на основі апелятива ліотід «віра».— Сл. вл. імен 236; Петровский 73; Илчев 107.
[вірбель] «барабанний бій» Ж, [вір-біль] «тс.» Пі; — запозичення з німецької мови; нвн. ДУігЬеІ «вир; барабанний бій» є суфіксальним утворенням від угегЬеп «закликати» (напр., до бою), пгерм. *ЬауєгЬ «крутитися».—К1и£е— Міігка 864.— Див. ще вербувати.
[вірва] «шахрай, дурисвіт» Ж; — очевидно, похідне утворення від діє
слова [вірвати] або урвати (пор. п. игхса «шахрай», р. рвач).— Див. ще рвати.
[вірвант] «залізна кільцева скоба, що обтискує скріплювані частини», [урвант] «тс.»; — очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; н. Уег-Ьапсі «пов’язка; скріплення» є похідним від дієслова уегЬіпіеп, утвореного з префікса уег-, спорідненого з псл. *рег-, укр. пере-, і дієслова Ьіпбеп «в’язати»; звучання вірвант могло виникнути внаслідок семантичних асоціацій із словами вірвечка, вірьовка.— Див. ще бант, бйнда, пере-.
[віритися] «викривлятися, доробитися» (про дошку) Ж; — очевидно, пов’язане з [верий] «кривий» (див.).
вірлйця, вірлйний, вірлд, вірля, вір-ляни, вірлячий — див. орел.
[вірлос] (у назві вірлос бородатий (орн.) «орел-ягнятник, Сураеіиз ЬагЬа-іиз СеоИг.» Я); — суфіксальне утворення від орел (пор. вірляни «орли»); суфікс -ос міг бути взятий з мови грецьких поселенців на півдні України.— Див. ще орел.
вірмен, вірменйн, вірменка; — р. ар-мянйн,бр. армянін, п. Огшіапіп, ч. Аг-гпеп, слц. Агшеп, болг. арменец, схв. Герменин, слн. Аппепес;—виводиться від імені Арменак, яке належало синові Хайка, легендарного родоначальника вірменів.— Г. Капанцян, Историко-лингвистические работьі, 176—189; Никонов 32.
вірогідний; — бр. верагбдньї; — калька п. \уіаго§о<1пу, №іагу§о(1пу (пор. ч. уегоЬобпу), що, в свою чергу, скальковане з лат. Гісіе 6і§пи8 «віри гідний, віри достойний».— ЗСБМ II 84.— Див. ще віра1, год.
віроломний, віроломство; — р. веро-лбмньїй, бр. вералбмньї, болг. веролбмен, м. вероломен, схв. веролдман, слн. уего-Ібгпеп; — очевидно, скальковане з якогось європейського зразка, пор. н. Тгеи-ЬгисЬ «віроломство», утворене з основ іменників Тгеие «вірність» і Вгисії «злам». — Див. ще віра1, ломити.
[вірт] (вид монети) Ж; — п. ст. АУІГ-іеі, хуіегіеі «тс.»; — можливо, через польське посередництво походить від
слат. Іегіо (вид дрібної монети); п. у/іаг-дипк, ч. уегйипк «дрібна монета» походять від н. Еег(1іп§ (Ьіпсіе 6, 270), Уіегс1ип§ (Вгйскпег 611), що є результатами видозміни цього ж латинського слова на грунті німецької мови.
віртуоз; — р. болг. виртубз, бр. віртуоз, п. хуігіиог, ч. уігіиоз, слц. уігіибг, вл. у/ігіиог, схв. виртуоз, слн. уігіи-ог; — запозичення з італійської мови; іт. уігіиозо «віртуоз; добродійний, доброчинний» походить від лат. уігіиз «добродійність, мужність», пов’язаного з уіг «чоловік», спорідненим з лит. уугаз «тс.», можливо, також з др. вира «штраф за вбивство».— СІС 129; Шан-ский ЗСРЯ І 3, 103—104; Таїсіє—Ноїт. 11 796—797.— Див. ще вйра.
вірус; — р. болг. м. схв. вйрус, бр. вірус, п. хуігиз, ч. уігиз, слц. уігиз, слн. уігизеп «вірусний»; —запозичення з латинської мови; лат. уігпз «в’язка рідина, слиз, сік, отрута» споріднене з гр. їбд «отрута», дінд. уізат «тс.».—СІС 129; Шанский ЗСРЯ І 3, 104; ЧУаІсіе— Ноїт. II 800.
вірш «сучасний жанр поетичного твору», вірша «староукраїнський жанр поетичного твору», віршар «віршувальник», віршівнйк, віршник, віршовнйк Я «тс.», віршівка «різдвяний вірш на зразок колядки», віршувальник, віршувати «складати вірші; [проказувати різдвяні вірші Кур]»; — р. вйрша, бр. верш, вірш, П. У7ІЄГ82, Ч. СЛЦ. УЄГ8, М. верС, СХВ. вврС, слн. уег2; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. уегзиз «лінія, риска, рядок, рядок вірша» утворене від дієслова уегіо «повертаю», спорідненого з псл. *уьг(е-іі, укр. вертіти; р. вйрша з української мови, а не безпосередньо з польської і не з німецької, як гадає Фасмер (І 319).— Москаленко УІЛ26; Акуленко 136; КісЬЬагсІі 112; Шанский ЗСРЯ; І 3, 104; ЗБСМ II 89; 158—159; Вгііск-пег 617; Таїсіє—Ноїт. II 763—765.
вірьовка, [воровчйна] «налигач» Л; — очевидно, запозичення з російської мови; р. веревка є прямим відповідником укр. [веревка], вервечка.—Див. ще вервечка.
[вісак] «кухонний тарган» Ж;—неясне; словотворча форма та сама, що й у прусак «тс.».
вісім, вісімка, вісьмерйк, вісьмйна, восьмака, восьмерик, восьмеро, [восьме-тики] «вила на вісім ріжків»Мо, восьмина, восьмуха, восьмушка, [осмірня] «вось-мибічний корпус; восьмикутне склепіння» Ж, [освірня] «тс.» Ж, восьмеричний, восьмернйй, восьмий, [восьмерува-ти] «розрізувати на вісім частин», увісьмох, увосьмеро; — р. вбсемь, бр. вд-СЄМ, др. ОСМЬ, П. ОВІЄШ, Ч. О8ГП, слц. овет, вл. АУозот, нл. угозут, полаб. уйвбт, болг. бсем, м. осум, схв. осам, слн. бвет, стел, осмк; — псл. *овть «вісім», утворене від порядкового числівника овпгь «восьмий» подібно до §евіь «шість» від їевіь «шостий», <1еу§іь «дев’ять» від сіеу^іь «дев’ятий»; — споріднене з лит. а§іиопі, лтс. аіИибрі, дінд. авіаи, авіа, ав. авіа, вірм. иі‘, гр. охт<іі>, лат. осій, гот. аЬІ5и, дісл. аііа, дангл. аЬіа, еаЬіа, аеЬіе, англ. еі§Ьі, нвн. асЬі, ірл. осЬі, іох. А окаі «тс.»; іе. *окіо(и) «вісім», очевидно, утворене з *о (<*атЬЬі) киі-ои «обидві четвірки» або є двоїною від *океіа «борона» (букв, «чотиризу-ба»),— Лукінова СМ V 63—65; Шанский ЗСРЯ І 3, 170; Фасмер І 356; Преобр. 1'199; МасЬек Е83С 419; Зкок ІII 569— 570; Топоров І 129; Рокогпу 775.
вісімдесят, вісімдесятий; — р. вб-семьдесят, бр. вбсемдзесят, др. осмьде-сят/ь, п. озіеп«І2ІЄ8і^і, ч. озтбезаі, слц. озетсіезіаі, вл. хуозотсіЗезаі, болг. осемдесет, м. осумдесет, схв. осамд'есет, слн. бзетбезеі, стел, ость двсАті; — результат злиття складеного числівника псл. озть бе8§іь «вісім десятків», у якому ЧИСЛІВНИК (ІЄ8§ІЬ вживався в формі родового відмінка множини.— Лукінова Вступ 197, 200; Шанский ЗСРЯ І 3, 170. — Див. ще вісім, десять.
вісімнадцять, вісімнадцятий; — р. восемнадцать, бр. восемнаццаць, др. осмьнадесять, п. озіешпазсіе, ч. озтпасі, слц. озетпазі’, вл. \УО8отпасе, болг. осемнадесет, м. осумнаесет, схв. осам-наест, слн. 6зетпа]зі; — результат злиття числівникового словосполучення псл. озть па <1е8§іе, букв, «вісім на 404
десяти», яке складалося з числівника озть «вісім», прийменника па і числівника (ІЄ8§ІЬ «десять» у формі місцевого відмінка однини.— Іст. граматика 304—305; Лукінова Вступ 197, 200; Шанский ЗСРЯ І 3, 170.— Див. ще вісім, десять, на1.
віск, [воскарка] «жінка, яка ворожить воском», восківка «навощений папір», [восковик] «ворочок для відкидання сиру» Л, [осковйк] «тс.» Л, [воща] «вощина», [вощана] «воскувато-жовта іржа» Ж, вощанка «навощений папір або тканина», вощина, воскуватий, вощаний, воскувати, вощити, провощений; — р. бр. вОСК, Др. вОСКЬ, П. ВЛ. НЛ. 'Л-’Ойк, ч. слц. уозк, полаб. уйзк, болг. вбськ, м. восок, схв. в'дсак, слн. убзек, стел, воекте, — псл. уозкь; — споріднене з лит. уа§каз, лтс. уазкз, двн. днн. хиаЬз, нвн. У/асЬз, дангл. у/еах, дісл. дфриз. шв. уах, англ. у/ах, дат. уох, можливо, також гр. і|6е «омела, клей з ягід омели», лат. уізсит «тс.».— Критенко Вступ 522; Шанский ЗСРЯ І З, ПОПІ; Фасмер І 357; ЗСБМ II 198; МасЬек Е81С 697; БЕРІ 176—177; Зкок III615; К1н§е—Міігка 830.
віскоза, віскозин; — р. болг. м. схв, вискбза, бр. віскоза, п. хиізкога, ч. уіз-коза, слц. уізкбга; — запозичення з латинської мови; лат. уізебзиз «в’язкий» походить з уізсит «омела, клей з омели», спорідненого з псл. уі&уа, укр. вишня.— СІС 129; Шанский ЗСРЯ І З, 105; Кораііпзкі 1044.— Див. ще вишня.
[віскрйвий] «сонливий», [віскряк] «сопляк», [оскряк] «тс.», [завіскрйти-ся];— р. [возгря, вбзгри] «соплі», бр. [вазгрьі, возкрі] «тс.», др. возгри «соплі», п. 5Уог§гга «тс.», у/ог§гу «слиз з кінського носа», \то2§іег «сопляк», ч. уогЬег «сопля», уогЬгіуу «сопливий», СЛЦ. УО2-§ег, вл. хубгЬг, у/бгЬог «соплі», слн. убг-§ег; —остаточно не з’ясоване; зіставлялося з р. [вазгать] «бруднити» (Фасмер— Трубачев І 333), з лтс. уаза «волога, вологість землі», двн. ущ8о «волога земля» (Вгйскпег 631), з вазирським (Індія) \уиг§уе «слина» (МасЬек Е8ІС 697), з дісл. уег§а «бруднити» (ЗсЬеПеїоу/ііг К2 54, 240—241).—ЗСБМ II 24.
віслюк — див. осел.
вісмут, (заст.) біс мут; —р. вйсмут, бр. вісмут, п. Ьігтиі, ч. уізтиі, уігтиі, слц. Ьігтиі, болг. бйсмут, м. бизмут, схв. бизмут, вйзмут, слн. Ьізтиі; — запозичення з німецької мови; н. У/ізтиі, давніше ВізтиіЬ, походить, очевидно, від назви місцевості Уїіезеп коло Шнее-берга і від дієслова тиіеп «розробляти (коітальню)», похідного від Ми! «намір», спорідненого з гр. ишсп'іаі «прагнути»; з німецького слова утворено латинський термін Ьізешиіит (1529), чим пояснюються форми з б- у слов’янських та інших європейських мовах; припущення (БокоізсЬ 73), що термін вісмут міг бути запозиченим у арабів (ар. іітіб «сурма»), не має серйозних підстав — СІС 129; Шанский ЗСРЯ І 3, 106;. Фасмер І 320; БЕР І 50; Баихаі 90; К1и§е— Міігка 496, 866.
вісник1 — див. відати.
вісник2, вісняк — див. вісь.
віспа, віспина, [віспар] «той, хто прищеплює віспу», віспбваний, віспуватий, віспяний; — р. бспа, бр. вбспа, др. осьпа «висипна хвороба, чума», п. озра «віспа», вл. нл. у/озріса «кір», болг. бспа «висипка на тілі», схв. оспа «сип», оспице «віспа», слн. озерпісе «віспа», бзрісе «кір», стел, ссьпа «висипна хвороба»; — псл. оз'ьра<*оЬз'ьра, утворене від дієслова о-зграіі (<*оЬ-зьраіі), *о-зураіі (<*оЬ-зураіі) «осипати».— Меркулова Зтимология 1970, 146—147; Фасмер III 164; Зкок III 240—241,—Див. ще о1, сипати.
[віста] (виг.) «ліворуч» (при завертанні коней) Я, [вісшта Я, вістя ВеЛ, вісьта, вішта, віштя Ж, віштя] «тс.», [віштяк] (прізвисько подільського селянина за те, що, повертаючи коней ліворуч, він вигукує віштя); — п. [хуіз-ііа, хуізіа, хУізіа] «тс.»;—неясне; могло виникнути з специфічного свисту, яким поганяють коней.—Пор. вйо.
[вісте] «жіночий статевий орган» Ж;— очевидно, результат видозміни форми *устя «тс.» (пор. п. изсіе «отвір піхви, огіїісіит уа^іпае») під впливом дієслова увійти (пор. [війстя] «вхід»), вістря, [істрб] «вістря» Мо; — р. острие, бр. вастрьіе, др. острие, п. озігге,
ч. озігі, слц. озігіе, болг. острие; — псл. *озігь]е, похідне від озігть «гострий»; протетичне в виникло в результаті подовження о після занепаду слабкого ь в наступному складі.— Див. ще гострий.
[вістуватися] «опікуватися ким, піклуватися ким» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з провідувати, навіщати.
вість, вістка, вістовик — див. відати.
вісь, [вісник] «струг, ніж вісний» Ж, [вісняк] «тс.», [бея] «вісь» Ж, [віснйй], осьовий, підвісник (тех.); — р. др. ось, бр. вось, п. оз, ч. ст. слц. оз, вл. мгозка, нл. шоз, мгозка, полаб. уйз (уіз), болг. ос, схв. бс, слн. 6з, стел, ось; — псл. озь; — споріднене з лит. азіз «вісь», лтс. азз, прус, аззіз, дінд. акза-, ав. аза-, лат. ахіз «вісь», гр. а&от, двн. аЬза, нвн. АсЬзе «тс.», ірл. аізз «віз»; від іє. *а§- «гнати, рухати».— Критенко Вступ 515, 550; Фасмер III 167—168; Преобр. І 667; МасЬек Е8ЛС 418; Ргізк II 568; Бернштейн Очерк 1974, 272—273; Топоров І 134; Ргізк І 116; У'акіе—Ноїт. І 89.— Див. ще агент.
[вісьтак] «чинбарська палиця», ст. вьінштак'ь «качалка (у гарбарів)» (XVIII ст.); — п. [хуізіака] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. УНпсіе-зіоск (Уїепйезіоск) «палка для вивертання шкіри чи шкіряних виробів» утворене з основ дієслова хсепсіеп «перевертати, лицювати», пов’язаного з хуіпбеп «вити, плести», та іменника 81оск «палиця», спорідненого З ДВН. СВН. 8ІОС «тс.»,‘ лит. 8Ій§іі «стирчати, здійматися, підноситися».— Шелудько 26; Тимч. 425.
Віталій (чоловіче ім’я), [Виталь) «тс.», Вітя, Віталія (жіноче ім’я), ст. Віталій (1627); — р. Виталий, бр. Віталій, ч. Уііаііз, слц. Уііаііз, Уііаііз, болг. Витали(й), слн. Уііаі, стел. Еитд-дии; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; віз.-гр. ВітаХіое походить від лат. Уііаііз, утвореного на основі прикметника Уііаііз «життєвий», похідного від уііа «життя», уїуо «живу», споріднених з псл. гііі, укр. жити.— Беринда 195; Петровский 78; Илчев 111.— Див. ще жити.
вітамін, вітамінозний, вітамінізувати; — р. болг. м. витамйн, бр. вітамін, п. хНіатіпа, ч. уііатіп, слц. слн. уііатіп, схв. витамин; — неологізм наукової мови, утворений у 1913 р. польським ученим К. Функом з лат. уТіа «життя» (від уТуо «живу», спорідненого з псл. гііі, укр. жити) і терміна аміни «вид органічних сполук» (від амоній).— СІС 43, 130; Шанский ЗСРЯ І 3, 108; Кораііпзкі 1045.— Див. ще амоній, жити.
вітати «звертатися з привітом, поздоровленням, запрошувати; [перебувати, мешкати ЖЬ>, вітальня, вітальний, завітати «прибути, зайти; запросити», привітання, привітальний; — результат видозміни давнішої форми витати під впливом спорідненої основи -віт-, зокрема форм привіт, привітний.— Див. ще витати2, відвічати, привіт.
вітер1, [вітериця] «вихор, буря», [вітриця] «тс.», [вітреник] «лата в даху» Ж. вітрило, вітрильник «парусник», віт-рівка «вид куртки», [вітровина] «хвороба кори дерева», вітровіння, вітрюган, вітряк, [вітряниця] «буря», вітрянка «вітряна віспа», [вітрянка] «легковажна жінка», вітристий, вітруватий «легковажний; непосидющий; з глибокими тріщинами в корі (про дерево)», вітряний, вітрити «нюхати повітря» (про собаку), [вітрити] «провітрювати» Ж, [вітритися] «бігати тічкою» (про собак), вітріти «робитися вітряно», безвітря, вйвітрити, вивітрювати, звітритися «зруйнуватися під дією вітру», звітріти «тс.», завітрити «почати віяти», заповіт-рити «заразити», обвітріти, обвітрювати, [обвітря] «повітря, атмосфера», [обітря] «тс.», [обітріти] «обвітріти», павітер «вітерець», повітря, [провітер] «провітрювання» Ж, провітрити; — р. м. ветер, бр. вецер, др. вЬтрі>, п. АУІаіг, ч. уііг, слц. уіеіог. вл. \\-е(г, нл. хуеі$, болг. вятльр, схв. вівтар, слн. уеіег, цсл. вфтр'х; — псл. уеігь, утворене від дієслова хе]аіі «віяти» за допомогою суфікса -ІГО-; —споріднене з лит. уеіга «буря», лтс. у^іга «тс.», прус. 'уєіго «вітер», дінд. уаіаЬ, ав. уаіа-«тс.», ірл. ІеІЬ «повітря»; пор. також 406
лат. уепіиз «вітер», гот. у/іпсіз «тс.» (<*уєпіо-).— Критенко Вступ 550; Шанский ЗСРЯ І 3, 77—78; Фасмер І 306; ЗСБМ II 109—110; Вгйскпег 611; МасЬек Е 8.1С 692; БЕР І 218—219; Зкок III 588—589; ШаМе—Ноїт. II 751— 752.— Див. ще віяти.
[вітер3] «ятір» Я; — очевидно, утворене з [вінтір] «ятір» шляхом звукового зближення з паронімічним іменником вітер1 «рух повітря».— Див. ще вентер.
вітівка — див. вити1.
[вітка[ «їдкий осад від спаленого паперу, що використовується для лікування сухого лишая; сік пересмаженого конопляного сім’я, що використовується для лікування шолудів» Я; — р. [витка, (видка)] «брудний і смердючий перший перегін горілки», п. [хуііка, хуісіка] «продукт першої дистиляції»;— можливо, результат видозміни укр. *відка, похідного від вода і паралельного р. вддка, п. у/бсіка «горілка; лікувальна або технічна рідина»; р. [видка], п. [мийка] — з української мови.— Див. ще вода.
вітрина; — р. болг. м. схв. витрйна, бр. вітрьіна, п. уцігупа, ч. уіігіпа, слц. слн. уіігіпа; — запозичення з французької мови; фр. уіігіпє «вітрина» є похідним від уііге «скло», запозиченого з латинської мови; лат. уіігит «скло» споріднене з псл. зуеіь, укр. світло.— СІС 130; Шанский ЗСРЯ І З, ПО; Баихаі 754; ЇУаІсіе—Ноіт. II 805—806.— Див. ще світ.
вітхненний, вітхнення—див. тхнути.
вітцівський, вітцівщина, вітчизна, вітчизняний, вітчим, вітчина — див. отець.
віть1 «гілка», вішка, [віта Ж, Пі, вітьва Ж1 «тс.», [вітник] «вітка; віник» Ж, віття, [вітистий] Ж, [рдзвіт] «розгалуження» Ж, [розвітвитися] «розгалузитися» Ж, [розвітйстий] «гіллястий» Ж; — Р- ветвь, бр. вецце, др. в'Ьтвь, п. уйс «прут, гілка, віха, виноградна лоза», ч. уеіеу, уеіка, болг. поет, ветва, стел. еФтек; — псл. уеіь, уєіуь, уііь; — споріднене з прус, хуііугап «верба», лит. ууііз «лоза, прут», гр. оіоод, оіобсс «лоза», ітєа «верба», лат. уіііз «лоза»,
двн. мпйа «верба», нвн. АУеісіе «тс.», дінд. уеіазак «вид лози,Саіашиз гоіа炙, ав. уаеііі «верба», перс. Ьіб «верба»; іє. *иеі-і-, *цоі-і- «прут, лоза», похідне від *иеі- «вити, крутити».— Критенко Вступ 513; Шанский ЗСРЯ І 3, 77; Фасмер І 306; ЗСБМ II 99, 110—111; БЕР І 138; Жаісіе—Ноїш. II 804; Егізк І 368; Рокогпу 1120—1122.— Див. ще вйти1.
віть2 — див. вети.
віха1 «жердина з віхтем соломи або з віником, гілка як знак; [комета]», [віхдвка] (бот.) «зонтик з нерівними квітконіжками» Ж, вішати «ставити віхи»; — р. веха, бр. вяха, п. хміесЬа «жердина як знак», ч. уісЬ «віха, снопик соломи як знак», слц. уіесЬа «тс.», вл. м?есЬа «віха, віхоть», нл. хмесЬа «віхоть», полаб. уєхує «фашина (в плоті)», слн. уеЬа «вітка ялини як знак на шинку; капустяний лист»; — псл. чеха «жердина, тичка, гілка, стеблина»; — споріднене з дінд. ує?ка- «петля», дісл. уізк «снопик соломи або очерету», двн. хуізк «віхоть», ісл. шв. дат. уізк «віхоть», англ. шЬіак «віхоть, віник, щітка», нвн. и’ізсЬ «ганчірка», лат. уіг§а (<*иІ2§а) «різка», лит. уІ2§еН «дрижати», уух^біі «хитатися»; іє. *цоіз-, *иеіз-, що є, можливо, похідним від *пеі- «вити».— Шанский ЗСРЯ І 3, 81; Фасмер І 308; Ильинский ИОРЯС 30/3, 74; МасЬек Е8ЛС 689; Таїсіє—Ноїш. II 798; Угіез АЕ№ 668; Рокогпу 1133.— Див. ще вйти1.— Пор. віхоть.
віха2 (бот.) «цикута, Сісиіа уігоза Б.», [виха, в’юха, весь] «тс.» Мак, [веха] «цикута; блекота, Нуозсіашиз пі§ег Б. Я»'.— р. вех «цикута», бр. [вяха, віха] «тс.»;— очевидно, результат перенесення назви віха «віхоть» за зовнішньою подібністю зонтика цикути до віхи; форма з е, можливо, виникла під впливом вех «8іиш Іаіі-іоііиш; цикута». —ЗСБМ II 335—336.— Див. ще вех, віха1. — Пор. бех.
віхола «метелиця; [грозова буря]», [в'їхало, вихбла Ж, вйхолка] «тс.», віхолити «крутити (снігом); розвіватися», віхнути «метнутися; майнути»;—п. \уі-сЬоііс «валити, крутити» (з укр.?); — очевидно, похідне від того самого кореня, що й віяти, псл. *уеіі; — спорід
нене з лит. уіезиіаз «вихор», лтс. уеї-зибіз «тс.», іє. *цеі-8- «вити, дути»; фонетичні форми з ви зумовлені зближенням з вихор, вихати. — Див. ще віяти. — Пор. вихор.
віхоть, [віхбтка Ж, віхтити Ж], [віхтювати] «мазати долівку» Ва; — р. [вехотьі, бр. вехаць, др. віхоть, п. миесЬес, ч. уесЬеі, слц. уесЬеі’, вл. хсесЬс, нл. 5мекз «тс.», слн. уеЬаі «пучок»;— псл. уехьіь, суфіксальне утворення від уеха «тичка, гілка» (віхтем спочатку служила рясна гілка дерева або стеблина бур’яну). — Фасмер І 308; ЗСБМ II 108—109; Вгйскпег 614; МасЬек Е8ЛЙ 689.— Див. ще віха1.
[віхтелити] (про вітер, бурю), [віхте-лиця] «буря, вихор»; — очевидно, результат контамінації слів віхола, віхолити «дути, крутити» і метелиця «хуртовина».— Див. ще віхола, мести.
віце- (перший компонент складних слів типу віце-адмірал, віце-президент) ;-р. болг. м. вйце-, бр. віцз-, п. мисе-, ч. слц. уісє-, схв. вице-; — через західноєвропейські мови запозичене з1, латинської; лат. уісе «замість» є аблатив-ною формою іменника уісІ8 «зміна, переміна», спорідненого з нвн. и’есЬзеІ «зміна, переміна; вексель», двн. мгеЬза! «обмін, торгівля».— СІС 130; Шанский ЗСРЯ І 3, 112; Фасмер І 324; К1и§е— Сбіхе 859; АУаІсіе—Ноїш. II 781—782,— Пор. вексель.
віче «громадські збори у стародавніх слов’ян»; — р. вече, бр. веча, др. &Ьче, п. мДес, ст. миесе, ч. ст. уесе, схв. веїіе (ви]еІЇ.е] «рада як орган влади» (слово поширене в сучасній мові і означає сучасні органи влади), стел. еФште;— псл. *уе!]е «віче», утворене від основи *уеі-, тієї самої, що і в ргіуеШі, хауеі, згувіг та ін.; очевидно пов’язане з уеіь «гілка».— Критенко Вступ 528; Фасмер 1308—309; ЗСБМ II 111; Вгйскпег 614.— Див. ще відвічати, вітати, привіт.
вічі, вічкан, вічканя, вічко, віч-на-віч — див. око.
вішати, вішак «вішалка», вішалка Г, Ж, вішало Г, Ж, вішальник Г, Ж, [вішальниця] «шибениця», [вішеляк] «повішений», [віса] «тягар» 1 Ж, вивіска,
завіса, [завіс] «круча», [завісь] «тс.», [за-вісистий] «який висить» Я, занавіска, навіс, [навіса] «обвислий сніг», навіска, [навісочка] «прикраса на гільці», навісний «підвісний», [недовісок] «недоважок» Ж, підвіс, підвіска, підвісок, підвісний, [повішальник] «вішальник» Г, Ж, повішеник, привісок, привісний; — р. ве-сить, вешать, бр. вешаць, др. в-Ьсити, вішати, п. уиезгаб, ч. уе8Ііі, уезеіі, СЛЦ. УЄ8ІІІ, УЄ5аї’, ВЛ. У7Є8ЄС, болг. веся, беся «вішаю» (<*об#йситй), м. беси «тс.», схв. вешати, слн. у&ііі, оЬе-8аіі, стел. еЬсити, е'Ьшдти;—псл. уе-зііі, уезаіі (<*уез]аіі) «вішати», каузативна форма до дієслова уізеіі «висіти».— Шанский ЗСРЯ І 3, 83; Фасмер І 303; ЗСБМ 1191, 116; БЕР І 137— 138.—Див. ще вйсіти.
віщати, [віщатель] Ж; — р. вещать, бр. вяшчаць, др. вищати «говорити, проповідувати»; — запозичене в давньоруську мову з старослов’янської; стел. е'Ьштдти «говорити, радитись» (звідки кн. болг. вещая «віщаю») є староболгарським рефлексом псл. уеі]аіі, ітератива до уеіііі «говорити»; закономірним відповідником старослов’янської форми є укр. -вічати.— ЗСБМ II 342.—Див. ще відвічати. — Пор. віче, завічати, привічати.
віщий, [віщлйвий] «пророчий» Ж, [вї-щовлйвий] «віщий, зловісний» Я, [віщ] «провидець» Ж, [віщівнйк] «провісник Ж; ворожій ВеУг», [віщук] «розвідник» Ж, віщун, віщунка, [віщуха], віщунство, віщувати; — р. вещий, бр. вешчьі, др. вРщии «мудрий», п. \уіє82С2 «пророк, мудрець», ч. уе§(і «мудрий», слц. уезіес «пророк, віщун», болг. вешт «мудрий, досвідчений», схв. вешт «досвідчений», СЛН. УЄ5С «ТС.»; -ПСЛ. *УЄ8І]Ь<*УЄ(ИІО
«мудрий», похідне від основи дієслова уесіеіі «відати, знати»; виведення від іменника уезіь «вість» (Шанский ЗСРЯ І 3, 83) неточне.— Фасмер І 309; Преобр. І 110; ЗСБМ II 117; БЕРІ 140—141; Мікі. Е\У 390.— Див. ще відати, вість.
[віщиці] «рід лишаїв» ВеЛ;— п. ч/іезг-сгуса «ковтун»; — можливо, пов’язане з п. хуіезгсгуса «відьма; прозорливиця» (пор. п. У/ІЄ82С2 «пророк, мудрець»); підставою для такого перенесення назви
могла бути віра в здатність «відьми» насилати на людей хворобу.— Див. ще віщий.
віщо «що» (зн. в.: за віщо, про віщо), навіщо, навіщось; — р. [вбчто] ([за вбчто, на вбчто])-,— бр. навбшта «навіщо»; — не зовсім ясне; можливо, результат злиття займенника що (чьто) з прийменником вг (>во>вї).— Кравчук ВЯ 1968/4, 131; Минина Юбилей-ная научно-метод. конференция северо-западного зонального обьединения кафедр русского язнка, Л., 1969, 273— 275.
вія «волосинка на повіці ока», Вій «міфічна істота з повіками до землі», [війко] «повіка» ВеУг, віїстий, війчастий, віястий, ст. е'бяввія» (XVII ст.);— бр. вейка «тс.», ч. уерска «повіка», слц. уе]ісе «вії»; —результат видозміни давнішої форми *е&жа «повіка», спорідненої з стел, вфжда «тс.», болг. вежда «брова», схв. в]еТ)а «тс.», слн. уе]а, які зводяться до псл. *уесііа «повіка», що пов’язується з уісіеіі «бачити» (Мікі. Е\У 391); видозміна зумовлена, очевидно, впливом дієслова віяти; семантичне відхилення «повіка волосся на повіці» пояснюється суміжністю означуваних предметів.— ЗСБМ II 81, 118; МасЬек Е8ЛС 681; Фасмер І 285; Преобр. І 107.
віяти, віятися, [війва] «прапор» Ж, [війка] «віялка; лопата для провіювання зерна», [вія] «лопата для провіювання зерна» Ж, [віялиця] «хуртовина», віялка, віяло, віяльник, [віянь] «хуртовина» Ж, [віяч] «той, що віє зерно» Ж, віяльний, віяний, [вивіяси] «викрутаси» Ж, відвійки, завій, [завійна] «хуртовина», [завійниця], завія «тс.», завійний, [забіякуватий] «який любить гуляти», заспові-вати «навіяти» (перен.) Пі, [невіянка] «невіяне зерно, вид рослини», повів, повійниця «повія», повія, [повіяло] «віяло» Ж, провів «продув», [розвїйний] «який розноситься вітром» Ж; — р. веять, бр. веяць, др. в-Ьяти, п. у/іаб, ч. уаіі (з *уе]’аіі), слц. уіаі', болг. вея, м. вее, схв. вйіати, слн. уеіі, уе]аіі (гііо), стел. Е'Ьгати;—псл. уе]аіі;— споріднене з лит. уе'іаз «вітер», лтс. уЄр «тс.», дінд. уауаіі «дме», уаіі «віє»,
ав. уаііі «віє», гот. мшіап «віяти», двн. %’ф'ап, ч/аЬеп, нвн. ч/еЬеп, дангл. ч/ач/ап «тс.», гр. аг)рі «вію» (з давнішого йртцхі), хет. Ьицапі- «вітер».— Шанский ЗСРЯ І 3, 84; Фасмер І 310; Вгйскпег 610; НоІиЬ—Кор. 408; МасЬек Е84С 678; БЕР І 141; Зкок III 588—589; Ргізк І 26; Реізі 542; ЬеЬшапп РІЕРЬ 33—34.
вйо (вигук, яким підганяють коней), вйокати; — очевидно, розвинулось на основі імітації свисту як засобу спонукання коней.
влада, владар «володар», [владний], владарний, владний, владущий, [владарно] «владно» Я, владати, владарювати, владувати, безвладдя, меживлада Ж, міжвладдя, [овладати] Ж, обезвлад-нювати, ст. влада (XVII ст.), владза, владати (XVI ст.); — бр. улада; — запозичення з польської або чеської мови; п. ч/іасіга (\ч1ас1а), ч/1а<1ас, яким відповідають українські форми з повноголосною основою волод-, можна розглядати як чехізми (ч. слц. чіаба «влада, керівництво, уряд»), але не обов’язково: скоріше всього вони постали на польському грунті самостійно з мФосіас (XV ст.), *чЯо<іа за загальною моделлю ЬІо-£і: Ь1а£ас, тбч/іс: ша\чіас, ргозіс: ирга-8/ас.— Вгйскпег 625—626. — Див. ще володіти. — Пор. власний, властивий, вдасть.
владика «архієрей; володар», владичиця, владицтво, владичний, владичити, владикувати «бути владикою» Ж; — р. владика, бр. уладьїка, др. владика «володар, (архі)єпископ»; — запозичення з старослов’янської мови; стел, владика «володар, власник, керівник», якому відповідають п. ч/1о<1ука «володар, керівник», ч. ст. чіасіука «представник нижчої верстви старочеської шляхти», вл. м'іойука «голова, керівник», болг. владика, м. владика, схв. владика, слн. чіабіка, походить від основи псл. *уо1(1-, тієї самої, що і в укр. володіти.— Шанский ЗСРЯ І З, 116—117; Трубачев Терм, родства 185—186; Фасмер І 327; БЕР І 161.— Див. ще володіти.— Пор. влада, власний.
Владислав — див. Володислав.
[влаки] «складова частина саней (полоззя?); колодка для перетягання плу
га по дорозі» Ж; — запозичення з словацької мови; слц. УІаку «колодка для перетягання плуга по дорозі», як і ч. чіаку «тс.», схв. влака «колода», п. мФо-ка (чЯокі) «колода-санки, за допомогою якої витягається дерево з лісу на дорогу», є прямим відповідником до укр. волок. — Див. ще волокти.
Влас, Власій, Улас, ст. Власій (1627); — р. болг. Влас, Власий, бр. Влас, Улас, [Авлас], п. ВІаге), ч. слц. Віаге], стел. Едасии; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Вкаоїод, очевидно, походить від лат. Віазіиз, яке виникло на підставі прикметника Ьіаезиз «заїкуватий, шепелявий», що, в свою чергу, походить від етимологічно неясного гр. рХаюбд «скривлений назовні, кривоногий»; зіставлення з ім’ям бога Волоса (Е)арипоч АІЗІРЬ 9, 315 та ін.), як і виведення від гр. |3%а£ «в’ялий, неповороткий, тупий» (Петровский 79), було помилковим.— Фасмер І 343; Вгйскпег ЗО— 31; Илчев 113; и’аісіе—Ноїт. І 108; Ргізк І 240.
власний, власне, власник, власність, вивласнювати «експропріювати» Ж, привласнювати, ст. властивій (1438), власний (1462); — р. заст. власний, бр. уласньї; — запозичення з польської мови; п. чФазпу, чЯазпо^с постали, можливо, під впливом ч. чіазіпі «власний» (букв, «той, що перебуває під владою (чіазі), у володінні»), але є дані й за те, що п. чЯазпу, чЛазпозс поряд з \ч1озС, хуіозсіапіп, відповідними до укр. волость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком Ь1о§і: Ь1а§ас, 1о-шіс: Іашас, гіосіб : (хуу)гіасаб і под.— Фасмер І 327; Вгйскпег 625—626.— Див. ще волость. — Пор. володіти, влада, властивий, власть.
властйвий, властивець (заст.) «власник», властивість, ст. властивий «власний» (XVI ст.), властизна «власність» (XVII ст.); — бр. уласціви;—запозичення з польської мови; п. ч/іазсіч/у «властивий, притаманний; власний», можливо, є результатом видозміни давнішої форми чЛозсіхчу (від Ч7ІО8С «земля, володіння, сільський маєток», якому відповідає укр. волость) під впливом
\у1асіас, хуіазпу.—Вгйскпег 625—626.— Див. ще волость.— Пор. влада, власний, володіти.
вдасть, [владіти, владітель Ж), ст. власть (1322); — р. власть, владеть, др. власть, владати; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. вдасть, вдадфти відповідають укр. волость, володіти (див.).
власяниця «одяг з волосся тварин»; — р. власянйца, др. власянйца «тс.»; — запозичення з старослов’янської мови; стел, кдасФница (як і болг. власенйца, м. власенйца) пов’язане з іменником власті (влдс'Ьнті «волосяний»), якому відповідає укр. волос (див.).
[блок] (бот.) «лісова вика, Уісіа зіі-Уаііса Ь.» Ж; — не цілком ясне; судячи з форми, полонізм; пор. п. угіок «волок, мотуз з особливим призначенням», яке, проте, ботанічного значення не має; щодо семантики пор. також лат. уісіа «вика», утворене з уіпсіге «зв’язувати».
влонй — див. лбнй.
[влукий] «ласкавий, покірний, слухняний» Ж; — утворено від лука «дуга, кривина, загин» (пор. [лукуватися] «згинатися» Ж); отже, первісне значення— «гнучкий, податливий».— Див. ще лука.
[влякатися] «баритися» Ж; —неясне.
[вметити] «вгледіти, помітити» Ме, [уметйти] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, виникло з умітити «тс.» (від мітити) під впливом російських дієслів близького значення типу заметать, приметать.— Див. ще міта.
[вменшатися] «взутися» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з [мешти\ «легкі туфлі» (див.).
вмикати, вмикач, — див. замикати.
внесок; — судячи з географії (словник Желехівського фіксує слово, словник Грінченка не фіксує), калька п. утіозек «внесення, вклад; посаг; пропозиція; висновок», утвореного від хупієзс «внести»; пор. семантично подібне нвн. Еіпіга§ «внесок» від дієслова еіпіга^еп «вносити».—Див. ще у1, нести. — Пор. вносок.
вникати — див. никати.
внівець «дощенту, зовсім» СУМ, Ж, унівець «тс.», ст. вг нивечь (1494), вг ни-410
вец-ь (1599); — запозичення з польської мови; п. хупіхуесг, [улііхусо], як і ч. упі-уес, слц. упіуос, утворилося з елементів ХУ-ПІ-ХУЄ-С2, де \У-, \се- відповідає українському прийменнику в, пі — частці ні, сг/с є знахідним відмінком займенника со «що». — Див. ще ні, у2, що. — Пор. нанівець нівечити.
внічию, унічию-, — бр. унічьнд', — калька р. вничью, утвореного на основі прийменникового виразу сьіграть вничью (<*в ничью) «закінчити гру нічийним результатом» (пор. сьіграть в карти, в шахматьі).— Див. ще ні, чий.
[вносок] «посаг жінки, віно» Ж; — суфіксальне утворення від дієслова вносити, можливо, зумовлене впливом п. хупіозек «тс.».— Див. ще нести, у2.— Пор. внесок.
[вну] «всередині» О, [внука, унну, уннука] «тс.» ВеУг;— п. [хупик, у/пики] (з укр.?), слц. йпи, йпика, Шпику] «тс.»; — очевидно, результат видозміни давнішого виразу (уь) сійни «всередині» (букв, «у дні, на дні»); пор. др. дину, в-ь д-ьн-Ь, схв. на дну «тс.»; пов’язання з п. хуп§1гге «внутрішність, середина» (Вгйскпег 628), слц. пйіго «нутро» (МасЬек Е81С8 90) помилкове.— ВеУг 41, 265.— Див. ще дно, -ка.
внувати — див. нити.
внук, внука, внуча, онук, онука, онучка, онуча, унук, унука, унуча, унучка; — р. внук, бр. унук, др. в-ьнук-ь, п. вл. нл. хупик, ч. слц. упик, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. унук, слн. упйк;— псл. уттикті <*опикть < *опоик,ь; — споріднене з лат. апиз «баба», двн. апо «предок», апа «баба», свн. апе «дід, предок», епеї «дід; внук», нвн. АЬп «предок», Епкеї «внук», прус, апе «баба», лнт. апуіа «свекруха», афг. апа «бабуся», хет. аппаз «мати», Ьаппаз «бабуся», лікійськ. хппа «тс.»; іє. *ап-<*Ьап-«предок», звідки, можливо, також дінд. запа «старий», ав. Ьапа «тс.», лат. зепех «стара людина», дірл. зеп «старий», вірм. Ьіп, лит. зепаз «тс.»; у такому випадку первісне значення варіантів *ап, *Ьап і *зап було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ауа. «вгору»,
що, здається, належить сюди також); значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва; висловлювалась також думка (Уаіііапі БЕЗ 11, 206) про зв’язок з дінд. апуаїї «наступний», похідним від апи «після, за, вздовж, відповідно», ав. апи «тс.»; припущення, що укр. онук є прямим рефлексом псл. *опикь (Ильинский РФВ 65, 227—228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озвар] з узвар.— Бурячок 55—57; Трубачев Терм, родства 73—75; Шанский ЗСРЯ І 3, 121—122; Фасмер — Трубачев І 328—329; Преобр. І 88—89; Вгйскпег 628; МасЬек Е8ЛС 696; БЕР І 167; Зкок III 545; ХХаІсІе—Ноїш. І 55; Рокогпу 36—37.
внутрі, внутрішній, внутрб —див. нутро.
[внушати] Ж, ст. внуишти «почути» (XVIII ст.); — р. внушать, др. вт>ну-шати, в'ьнушіипи, болг. внушавам; — старослов’янізм; стел. Е-кноушити утворене з префікса Е-кн- та основи іменника оу'Х'о; можливо, воно є калькою гр. єга)тї£ораі «слухаю», утвореного з префікса єу «в» і основи іменника <Ьт-6д «вуха» (род. в. одн.).— Шанский ЗСРЯ І 3, 122; Фасмер І 329.— Див. ще у2, вухо.
[вняпитися] «захопитися» (про роботу, заняття) Па; — очевидно, результат контамінації слів нятися «братися за щось» і [ушнйпитися] «прив’язнути до когось».— Див. ще йняти, ушнйпитися.
вийти, внятися — див. йняти.
вобла (іхт.) «плітка каспійська, Ни-іііиз гиіііиз сазрісиз Лакоч/Іеху; краснопірка, Зсагбіпіиз егуіЬгорЬіЬаїтиз Б.», [бблиця] «плітка» Ж; — очевидно, запозичення з російської мови; р. вобла «плітка каспійська», бр. вобла «тс.» етимологічно тотожне укр. вїблий «круглий, циліндричний»; назва зумовлена круглястою формою вобли, її широкою спинкою. — Див. ще віблий. — Пор. бібла.
[вбблиця] «ворожка» О; — неясне.
[вбвисень) «негідник, гульвіса, халамидник, шибеник» Ж, [вбвісінь] «тс.» Ж; — утворено від [овисати, овйснути] «обвисати, обвиснути (на шибениці)»;— початкове в протетичного походження.— Див. ще вйсіти.
вовк, [вівк] Пі, [вовки] «кожух із вовчого хутра» Я, вбва (дит.) «вовк, страшна істота», [вовега] «вовчище» Я, [вовківняк] «відлюдник» Я, вовківня «вовча яма», вовковина, [вовчівня Ж] «тс.», Івовкун] «вовкулак», вовцюга, вовцюган, вовча «вовченя», вовчиха, вовчиця, [вовчня] «вовча зграя», [вовчугом] «вовчище» Я, [вовчук] «молодий вовк», [вов-чураї «вовчий кожух» Я, вовкуватий «похмурий, відлюдний», вовчкуватий «тс.», вовчий, [вовчйний] Я; — р. м. волк, бр. вОуК, Др. в'ЬЛК'і, п. у/іік, ч. слц. уїк, вл. нл. \У]е1к, болг. вилк, схв. в$к, слн. убік, стел. елкк-к;—псл. *уь|к,ь;— споріднене з лит. уіїказ, лтс. уіікз, дінд. уг’каЬ, ав. уаЬгка, гот. хуиііз, англ. хуоИ, нвн. ЇУоії, алб. иГк, гр. Хбход, лат. Іириз (можливо, запозичення з са-бінської мови); іє. *и1кйоз «вовк», що зіставляється з коренем *ае1- «рвати» або иеік- «тягти, волокти»; у такому випадку назва вовка первісно означала «грабіжник» або «той, що роздирає».— Критенко Вступ 510, 564; Шанский ЗСРЯ І 3, 148; Фасмер—Трубачев І 338; Преобр. І 92; ЗСБМ II 203—204; МасЬек ЕЗ-іС 694—695; БЕР І 205— 206; Зкок III 635—636; Ргаепкеї 1251— 1252; АУаИе—Ноїш. І 836—837; Ргізк І 143—144; Рокогпу 1178.
[вовкйня] (бот.) люпин, Биріпиз Б.» Ж; — утворене під впливом латинського наукового терміна Іиршиз, похідного від Іириз «вовк», спорідненого з псл. *уь|кь, укр. вовк, або під впливом німецького терміна ДУоІїзЬоЬпе «люпин» (букв, «вовчий біб»); р. [волчан] «люпин» також вважається калькою (Даль І 233).
вовконїг (бот.) «водяна кропива, Бу-сориз Б.», [вовконбг] «тс.»; — р. [волко-нбг] «тс.»; — калька наукового терміна Іусориз, утвореного з грецьких слів 16ход «вовк» і лоод «нога».
вовкулак «людина, силою чар перетворена в вовка», вовкулака «тс.», вовкулакуватий Я, вовкулакувата; — р. [вол-колак, волкодлак], вурдалак, бр. ваука-лак, п. упікоіак, ч. уїкосіїак, слц. уїкоіак, УІкосНак, болг. в'ьлколак, в’ьрко-лак, схв. вукддлак, вукодлак «вовкулак, упир», слн. уоікосіїак; — у східнослов’янських і західнослов’янських мовах, очевидно, з південнослов’янських; утворене з псл. *уь[кь «вовк» і *с!о1ка «волосся, шерсть, шкіра» (цсл. длдкд, схв. длака, слн. сііака «тс.»).— Фасмер І 338—339; Преобр. І 91—92; ЗСБМ II 76; Вгйскпег 622; МасЬек Е8ЛС 695; Младенов 91; БЕР І 206; Зкок III 636; Вегп. І 208.— Див. ще вовк.
[вовкурад] «вовкулак» ВеЛ; —очевидно, результат контамінації слів вовкулак і рад, яка відображає уявлення про близькі стосунки «вовкулаків» з вовками; причини виникнення слова могли бути й евфемістичні, щоб знешкодити магічну силу «вовкулака»; певну роль при цьому могло відіграти також спорадичне чергування приголосних л:р (пор. бідолаха : [бідораха]).— Див. ще вовкулак, радий.
вовна1, [вовниця] «вовна», [вовн бека] «великий килим» Я, [вовндещиця] Я, [вовняр] «хто робить валянки, повсті» Я, вовнистий, вовняний; — р. волна, бр. вбуна, др. вт>лна, п. чмеїпа, ч. слц. УІпа, вл. уюігпа, нл. %’аіта, полаб. уацпо, болг. вт>лна, м. волна, схв. вуна, слн. убіпа, стел. вдт»нд; — псл. *уь^па «вовна»; — споріднене з лит. уііпа «вовна, шерсть», прус, чміїпа «каптан», лтс. уіїпа «вовна», гот. чмиїїа, нвн. \Уо11е, дінд. йгпа «тс.», ав. уагапа «вовна, шерсть», лат. Іапа «тс.», уеііиз «стрижена вовна, руно», гр.	(дор.
Лауод) «вовна», оо^од «кучерявий» (з *уо1поз або *уо1зоз), дірл. оіапп «шерсть», хет. *Ьи1апа- «вовна», лув. *Ьи1апі- «тс.», можливо, вірм. §е1тп «вовна, повсть»; зіставляється з дінд. уг- «покривати» або зводиться до іє. *ие1- «смикати».— Критенко Вступ 510, 542; Шанский ЗСРЯ І 3, 149; Фасмер— Трубачев І 339—340; Вгйскпег 606; МасЬек Е8йС 695; БЕР І 206—207;
Зкок III 636—637; МаШе—Ноїпі. І 756—757; Ргізк II 117—118; Абаев Пробл. ист. и диал. 14; Рокогпу 1139.
[вовна2] «хвиля» Ж, [мовна] «тс.» Ж;— р. волна, др. вт>лна, п. ст. чуеіпа (жін. р.), \ує!п (чол. р.), ч. слц. уіпа, болг. вт>лна, стел, ид-кна; — псл. *уь1па;— споріднене з лит. уііпіз, уііпіа «хвиля», лтс. уііпа, двн. угеїіа, нвн. ХАЛеІІе, дінд. йгті-, ав. уагаті-, алб. уаіе «тс.»; іє. *це1- «повертати, валитися», звідки також вал, валити; причинами для зникнення слова вовна в українській і його відповідників у білоруській, польській та інших слов’янських мовах могли стати омонімічні й паронімічні конфлікти з словом вовна1. — Шанский ЗСРЯ І 3, 148—149; Фасмер І 339; Вгйскпег 606; МасЬек Е8ЛС 695; БЕР І 207.— Див. ще вал1.
[вбвнити] «вовтузитися» Кур; — неясне; можливо, похідне від вовна1 з огляду на тривалий і морочливий процес обробітку вовни.
вовняк (бот.) «гриб булавниця, ба-ранячка, щітка, Сіауагіа Пауа» Ж; — похідне утворення від вовна1; назва зумовлена розгалуженим кораловидним характером грибного тіла; пор. німецьку назву цього гриба 2іе§епЬагі (букв, «цапина борода»).— БСЗ 6, 256; 36, 582.— Див. ще вовна1.
вовнянка (бот.) «гриб Басіагіиз іог-тіпозиз Рг. (А§агісиз песаіог Виїї.)»;— р. волніушка (красная), ст. волняница, бр. ваунянка, п. у/еіпіапка, ч. ст. УІпепка «тс.»;—похідне утворення від вовна; назва зумовлена тим, що поверхня гриба, особливо береги, покрита пушком.— Меркулова Очерки 172—173; ЗСБМ II 77.— Див. ще вовна1.— Пор. волвенка.
[вовтузити] «шарпати, сіпати, бити», вовтузитися «возитися»; — р. [валту-зить] «бити, шарпати», [волтузить] «тс.», [валтджиться, волтбзиться, вал-тажиться] «возитися, доглядати», [вал-тбрить] «бити»; — дериват якогось давнього східнослов’янського дієслова; невдала спроба (Фасмер І 270) зведення р. [валтажиться] до фр. ауапіа£ег «сприяти», а р. [валтбрить] — до р. валить і [торйть] «штовхати».
вовчак «вовчий лишай, туберкульоз шкіри, Бириз»;—р. волчанка, бр. вау-чанка, п. шіік «тс.»; — результат злиття словосполучення вовчий лишай; назва хвороби мотивується тим, що вражене місце шкіри складається з глибоких виразок, які в’їдаються в тіло, як вовк; пор. паралельні назви в інших мовах; нвн. \Мо1І «вовк; вовчак», фр. іонр, латинський науковий термін Бириз «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 3, 153; Фасмер І 346; ЗСБМ II 77.— Див. ще вовк.
[вовчйнець] (бот.) «молочай, Енрйог-Ьіа сурагіззіаз Б.»; —похідне утворення від вовк; конкретна мотивація назви неясна; рослина називається також псяче {кане, кітче, жаб'яче) молоко.— Див. ще вовк.— Пор. вовчуг.
[вбвчник] (бот.) «вовчі ягоди, ПарЬпе гпе/егеит Б.»; —р. вблчник, волчеягод-ник, бр. ваучьїнец, вбучьі ягадьі «тс.»; — результат стягнення таких назв цієї самої рослини, як вовчі ягоди, вовчий перець, вовче лико.— ЗСБМ II 78.—Див. ще вовк. — Пор. вовчуг.
вовчок (ент.) «капустянка, Огуїіо-іаіра; [личинка'хруща, МеІоІопіЬа; довгоносик амбарний, Саіапсіга §гапагіа РаЬг.]»; - усі ці комахи — великі шкідники в сільському господарстві, які жеруть і нищать корені, плоди і зерно, і свою назву дістали від хижака вовка (вовчок тут означає «малий вовк» і позбавлене значення пестливості).— Див. ще вовк.
вовчуг (бот.) «вовчак, Опопіз Б.; [вовконіг, Бусориз ехаїіаіиз Б.; куряча сліпота, РІопеа риііа П. С.; герань лучна, Сегапіит ргаіепзе Б.]», [вовчак] «Опопіз», [вовчівнйк Ж, вовк] «тс.», [вовчуга] «герань лучна; герань болотна, Сегапіит раїизіге Б.»; — р. [волча] «Опопіз зріпоза Б.», бр. ваучук «Опопіз», [ваучуг, ваучуга] «тс.»; — результат стягнення словосполучень вовче зілля, вовча трава і под.; вовчий у ботанічних термінах означає «дикорослий, непридатний», пор. вовчий біб, вовчий горох, вовчий перець, вовчі яблука, вовчі ягоди (у деяких термінах вовчий навіть супроводиться додатковим значенням «небезпечний для здоров’я людини і худоби, отруйний»); суфікс -'уг той, що і
в вівсюг, де він також позначає дику рослину.— Див. ще вовк.
[вовчуга] «різновид павуків, Бу-соза» ВеНЗн (представником цього різновиду є, зокрема, тарантул); — не зовсім ясне; можливо, калька нвн. \¥о1І-зріппе «тарантул» (букв, «вовчий павук»).
вогкий, [вовхкий] Чопей, вогкуватий, вогкість, вогкота, [вохчаткаї (зоол.) «лінивець» Ж, [вбгшати] «мокріти, сиріти», [вохчйти] «зволожувати», звогчити; — р. [вогкий], бр. вбгкИвблкі, ч. слц. УІйку «вогкий, сирий»; — псл. *уь1§ькь, паралельне до *уо!§ь, звідки вологий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу мерзнути : мороз)-, у східнослов’янських говорах псл. уь[§- закономірно перетворилося в уь1§-і далі в укр. бр. *вовг-кий, після чого група вгк спростилась у гк.— ЗСБМ II 178, 190.—Пор. волога.
[вогник] (бот.) «смолянка, віскарія, Уізсагіа уи1§агіз Доейі. (Бусйпіз уізса-гіа Б.); меландрій червоний, Меіапбгіит гиЬгит Оагске (Бускпіз Ніоісіа Б. у. гиЬгит \Меі§.) Мак», [огник] «тс. Ж, Мак; меландрій білий, Меіапдгіит аі-Ьит (Мііі.) СагскеМак»;— похідне утворення від вогонь; назви зумовлені, очевидно, червоним забарвленням квіток віскарії і меландрію червоного.— За-кревська Пр. XII діал. н. 323. — Див. ще вогонь.— Пор. огник1, огник2.
[вогничок] (бот.) «курячі очка, Апа-§а!1із агуепзіз Б.» Мак, [огничок] «тс.» Ж, Мак; — похідне утворення від вогонь; назва зумовлена червоним кольором квіток рослини; пор. слц. [ізкгіска], схв. [црл>ена вида], слн. [сгуіука, сгуіу-пек, сгуіупік, сгуіспік], вл. [сегш]епу тузопс, сег\у]о\уе геїе] «тс.».— Аннен-ков 31; Симоновик 32.—Див. ще вогонь.— Пор. вогник, огник1, огник2.
вогонь, огонь, вогневиця «гарячка», огневиця «тс.», вогник, огник «мандрівний вогонь», вогнисько, вогнище, огнище, вогнівка (ент.) (вид метелика-шкід-ника), [огнйна] «іскра», [огнйця] (ент.) «жучок Ругосйгоа» Ж, [огняк] (орн.) «червоноголовий сорокопуд, Бапіиз ги-їісерз», [огнянйк] «тс.», [огнянець] «демон, дух вогню» Ж, [вогняниця] (вид грибів) Ж, [огнянка] «тс.» ВеБ, вогне
вий, огневий, вогненний, огненний, вог-нйстий, огнистий, [вогнюватий] «палкий», [огнявий] О, вогняний, огняний, вогнястий, огнястий, [бгний] «вогняний» Ж, вогнїти, звогнйтися «почервоніти, як вогонь» ВеБ; — р. огонь, бр. огонь, др. огнь, п. о§іеп, ч. слц. оЬеп, вл. шоЬеп, нл. у/о§еп, полаб. уід’еп, болг. бгт>н, м. оган, схв. дган>, слн. 6§еп], стел, огнк; — псл. *о§-п(і)ь; — споріднене з лит. и§піз «вогонь», [й§пІ8], лтс. и§ші8, дінд. а§піЬ, хет. а§пІ8, лат. і§піз «тс.»; іє *о§піз/ е§піз «тс.».— Критенко Вступ 517, 550, 558; Фасмер III 118—119; МасЬек Е8ЛС 410; Зкок II 546; Ргаепкеї 1158—1159; Шаіде—Ноігп. І 676; Рокогпу 293.
[вогорйти] «говорити» Г, ВеБ, Ме, [вогорющий] МСБГ, [розвого ритися] «розговоритися» ВеБ;— з географічної поширеності слова можна робити висновок, що воно не є «зіпсованою формою говорити» (Грінченко), а результатом давньої метатези §оу-/*уо§- або видозміни основи уог- «балакати». — Див. ще ворй, говорити.
[вбгріб] (бот.) «горобина, ЗогЬиз аиси-рагіа Ь.» ВеБ; результат контамінації назв [вбріб] «тс.» і, можливо, граб чи горобина. — Див. ще вбріб, горо-бйна.
вогул, вогульник, вогульщина —див. огулом.
вода, віднйк «діжечка для води», водник, [віднйха, віднйця] «тс.», [вода-вйця] «водянка, пухир на тілі з водянистою рідиною» Ж, [водівня] «водяний двигун», водник (орн.) «крячок звичайний, Зіегпа Ьігипдо Б.», [воднйна] «водяниста місцевість» Я, [воднякй] (ент.) «водяні жуки, НудгосапіЬагі» Ж, [воднячка] (ент.) «Нусігагасііпа» Ж, [водян] (ент.) «водяний жук, НудгорЬіІиз» Ж, водяник «водяний чорт», [водянйця] «каша, зварена на воді» Я, [водянка] «діжка для води; пухир на тілі, заповнений водою; хвороба», [водавий] «водяний» Ж, водний, [воднйстий] Ж, [воднянйй] «водяний» Ж, водбвий (водбва вовна «водяний мох, Сопїегуа» Ж), водявий, водяний, водянистий, водніти, безвіддя, [безводдя], збезводіти, збезводнювати, [звід-
ніти], [коловодиця] (орн.) «уліт, Тгіп^а Б.» Шарл, [коловодичник, коловодник] «тс.» Шарл, [меживіддя] «перешийок», [навіднення, навіднювати], обводнювати, обводнювальний, обезводіти, павідь, паводок, [поводь] Ж, повідь, повіддя, \ повід ник] (орн.) «уліт» Шарл, повбддя, [повбдень] «повідь» Ж, приводні «біля водяного млина місце, де вода торкається колеса»; — р. болг. вода, бр. вада, др. вода, п. вл. нл. чгода, ч. слц. уода, схв. вода, слн. убда, стел, вода; — псл. уода; — споріднене з лит. уапдиб (род. в. одн. уапдепз) «вода», [жем. ипдио], гот. шаіо, двн. у/ау/аг, гр. іібир (род. в. ббатое), хет. шаіаг «тс.», вірм. §еі «річка», фріг. Рєби, дінд. идакаш «вода», алб. и]’е «тс.», лат. ипда «хвиля» (носовий п в латинському і литовському словах вторинного походження); іє. *ибд-, *иосі-, *ид- «вода, мокрота».— Критенко Вступ 517, 550, 558; Шанский ЗСРЯ І 3, 123; Фасмер І 330; МасЬек ЕЗдС 696; БЕР І 168—169; Зкок III 611; Ескегі 2181 8/6, 811; Джаукян 91; ХУаІде—Ноїш. II 816—818; К1и§е— Міігка 842; Рокогпу 80—82.— Пор. видра, відро.
водевіль; — р. водевйль, бр. вадзвіль, п. чмодешії, ч. слц. уаидеуіііе, болг. водевйл, м. водви/ь, схв. вддвил; — запозичення з французької мови; фр. уаи-сієуіПє «водевіль» виникло з словосполучення уаи (уаиі) де уіііе, а це з уаиі (уаи) де Уіге букв, «долина Вір», назви району Нормандії, де вперше з’явився цей вид художньої творчості (XV ст.); фр. уаи (уаі) «долина» походить від лат. уаііез (уаіііз) «тс.», спорідненого з дісл. уаіг «круглий»; на думку Гіро, фр. уаидеуіііе (<уаидеуіге) походить від дієслова уігеуаидег, тавтологічно утвореного з дієслів уігег «повертати» і *уаи-дег «тс.» (НдПег 2ШРЬ 84 , 492).— СІС 130; Шанский ЗСРЯ І 3, 124; Фасмер І 330; Преобр. 189; ЗСБМ II 20; Паигаі 741—742; ХУаІде—Ноіт. II 729.
водень «хімічний елемент, Н(удго-§епіит)», [водняк] «тс.» Я, [воденний] «водневий» Ж, водневий; — вільний переклад (калька) інтернаціонального наукового терміна нлат. Ьудго§епіит, утво-
реного на базі грецьких слів ибюр «вода» і	«народжую»; отже, тер-
мін буквально означає «той, що народжує, утворює воду»; пор. інші слов’янські назви р. болг. водорбд, бр. вадардд, п. мгоббг, ч. слц. уобік, вл. чгоб£ік, нл. мкіошпа, хуобпік, м. водород, схв. вд-дйк, водднйк, слн. уобік.— Шанский ЗСРЯ І з, 126; Фасмер І 331.—Див. іде вода.
[водйльця] «вудила»; — результат видозміни слова вудила (зменш, вудйль-ця), зближеного з основою дієслова водити.— Див. ще вудила.
водити — див. вести.
воднораз «разом, одностайно»; — результат злиття словосполучення в один раз.— Див. ще один, раз, у2.
водносталь; — результат злиття словосполучення в одну сталь (в одну стальку, в одну сталку), можливо, під впливом слова одностайно.— Див. ще один, сталь2, у2.— Пор. одностайно.
водночас; — результат контамінації словосполучення в один час і прислівника одночасно.— Див. ще один, у2, час.— Пор. водносталь.
[водовуд] (орн.) «рибалка, Зіегпа Ь.»; — складне слово, утворене, очевидно, з основ іменника вода і дієслова вудити; отже, означає «водяний птах, що вудить (рибу)»; пор. іншу назву цього птаха рибалка, а також р. риболов, п. гуЬііху(а), гуЬоІбчмка, [гуЬоІбчмек, гуЬак] «тс.».— Див. ще вода, вудка.
водойма; — очевидно, калька р. во-доем, утвореного з основ іменника вода ідієслова имати (ст.) «брати, збирати».— Шанский ЗСРЯ І 3, 124—125.— Див. ще вода, імати.
Водолій «одне з сузір’їв Зодіака»; — р. болг. Водолей, бр. Вадалей, п. рідк. Мобоїе); — складне утворення з основ іменника вода і дієслова лити; вільний переклад наукового латинського терміна Ациагіиз (сузір’я Зодіака), букв, «водник»; пор. суфіксальні форми п. ІУобпік, ч. Уобпаг, слц. Уобпаг «Водолій», так само скальковані з латинського терміна.— Див. ще вода, лити.
водолюб (ент.) «жук НубгорИіІиз»;— р. водолюб, бр. вадалюб, ч. слц. уоботії, болг. водолюбне, схв. водолупци (мн.)
«тс.»; — складне утворення з основ іменника вода і дієслова любити, калька наукового латинського терміна Нубго-рЬі!па, утвореного з основ грецьких слів 56®р «вода» і <ріА,од «друг, любитель».— Див. ще вода, любити.
водоморбз (орн. «рибалочка, зимородок, Аісебо Б.»; — складне слово, утворене з основ іменників вода і мороз; назва пояснюється тим, що частина цих птахів під час морозу залишається на незамерзаючих річках.— БСЗ 17, 90.— Див. ще вода, мороз.
водопериця (бот.) «уруть, МугіорЬуІ-Ішп Б.»; — р. [водоперица] «тс.», бр. вадаперьща «плавушник болотний, Ноі-іопіа раїизігіз 1,.»; — складне слово, утворене з основ іменників вода і перо; ця водяна й болотяна рослина названа так за пірчасто-роздільну форму свого листя.— УРЕ 15, 165; ЗСБМ II 15,— Див. ще вода, перо.
водопілля «повінь; [приплив]»; — р. водопблье, половбдье; — утворено з основ іменника вода і давнього прикметника *польій «повний» < псл. *ро1-«повний», яке є коренем того самого походження, що й псл. *рь|пь «повний»; пор. генетично пов’язані лит. ріІН «сипати, лити», апіраіаз «замерзла на кризі вода», йграіаз «полій».— Шанский ЗСРЯ І 3, 125; Фасмер І 331; Ви§а РР І 475, II 455.— Див. ще вода, повний.
[водбрщі] «водохрещі», [водорща-ний]; — результат фонетичного скорочення форми водохрещі, утвореної з основ іменника вода і дієслова хрестйти.— Див. ще вода, хрест.— Пор. відерщі.
водоспад, водопад; — р. болг. водопад, бр. вадаспад, п. шобозраб, ч. слц. уобораб, вл. нл. шобораб, м. водопад, схв. водопад, слн. уобораб;— складне утворення з основ іменника вода і дієслова падати; у слов’янських мовах це, можливо, калька нвн. 'ЇУаззегІаіІ, утвореного з основ іменника АУаззег «вода» і дієслова (аііеп «падати»; пор. також англ. хуаіегіаіі, дангл. ч/аеіег^еїеаіі, букв, «вода-падання».—ЗСБМ II 15— 16.— Див. ще вода, падати.
воєвода, воєводство, [воєвод Ж, вої-вода Пі, воївбд Я1, воєвбдич «син воєводи» Ж, воєвбжа «дружина воєводи»
Ж, воєвсдити, [воєводувати] Ж; — р. др. воєвода, бр. ваявбда, п. шо]’ешос1а, ч. уеуосіа, слц. УО]’уос1а, вл. нл. те]шос1а, полаб. уауаой «князь», болг. войвбда, воєвода, схв. во]вода, слн. у6]'уос1а, стел, всквода; — псл. уо]еуос1а, утворене з основ іменника уо]-(іпь) «воїн» і дієслова уобііі «водити»; припущення (Меіі-Іеі Еінсіез 209—210), що це калька з двн. Ьегіго§о «полководець, герцог», викликає сумнів.— Шанский ЗСРЯ І З, 127; Фасмер І 332; Львов Лексика ПВЛ 276—277; МасЬек Е8ЛС 687; БЕР І 172—173. — Див. ще вести, воювати.
воєнкбм; — бр. ваенкбм; —складно-скорочене слово, утворене на основі виразу воєнний комісар за зразком р. воєнкбм (з воєнний комиссар).— Див. ще воювати, комісар.
вождь, ст. вож-ь (XV—XVIII ст.), вожд-ь (XVII—XVIII ст.); — р. вождь, др. вожь, п. хуосіх, ч. уйсісе, слц. уосіса, болг. вожд, схв. вві), слн. уд]‘; — ст. вож-ь є східнослов’янським рефлексом псл. *уосі]ь, утвореного від дієслова уосіііі «водити»; форми вождь, ст. вожд-ь пояснюються впливами церковнослов’янської мови.— Шанский ЗСРЯ І З, 128—129; Фасмер І 332; БЕР І 171.— Див. ще вести.
воз-, вос- (префікс у дієсловах типу возвеличити, воздвигати, воскресати, ст. воз(дати) (XV ст.);—р. воз-, вз-, взо-, бр. уз-, п. те-, ч. уг-, уге-, слц. ухо-, полаб. уЗг-, болг. в'ьз, в-ьз-, вз-, м. воз-, вз-, схв. вз-, уза-, слн. ух-, стел. ет»з-; — псл. уьх-; — споріднене з лит. нх «за», ав. из-, иг- «вгору», лтс. пх-, вірм. г-(з різними значеннями); очевидно, походить від іє. *исі- «вгору» з елементом -х,.приєднаним від інших прийменників; дієслова на воз- походять із старослов’янської мови, в якій вокалізація слабкого ь мала місце, тоді як в українській мові слабкий ь у цьому префіксі зникав і він спрощувався в з- (напр., [згір’я, злісся], злітати вгору) або перетворювався в уз- (узгір’я, узлісся).— Фасмер І 33; БЕР І 203; Рокогпу 1103—1104.— Пор. з-, повз, уз.
воздіґати — див. востікати.
вбздух «покривало для церковного 416
посуду з причастям; [повітря Ж, ВеУг]», [бздух Ж, воздушний Ж, воздухбвий Ж1, [воздушка\ «повітряний мотор» Ж, [воз-духбвина] «газ» Ж, [воздухбвинний] Ж, ст. в'їзду хь (1596), воздух'ь (XVII ст.);— р. м. вбздух, др. в'ьздух'ь, воздух'ь, ч. слц. ухйисЬ (з рос.), болг. в!Ьздух, схв. уздух, ваздух, слн. ухсійЬ «повітря, атмосфера»; — запозичене в давньоруську мову з старослов’янської; стел. вт»здоуук утворене з іменника доухч> і префікса в'ьз-.— Шанский ЗСРЯ І З, 134; Фасмер І 333; МасЬек Е8ЛС 706.— Див. ще воз-, дух.
возити, возитися, возівня, возій, возовик, возовиця, возувень — див. везти.
вбзлі — див. візля.
возний (іст.) «судовий пристав; розсильний», [візний] «тс.» Бі, [візненко] «син возного» Бі, ст. возньїй «урядовець із поліційною владою, обов’язки якого відповідали обов’язкам російського судового пристава і слідчого» (з XVI ст.);— бр. ст. возньш (1511); — запозичення з польської мови; п. у-охпу «офіційний урядовець, що оголошував судові вироки тощо» утворене від шохіс «возити» (оголошення, позови тощо), що відповідає укр. возити.— Бульїка 67; Вгйскпег 631; ХМїікотекі 8Ог 19/2, 207.—Див. ще везти.
воїн, воїнство; — р. болг. м. вбин, бр. вбін, ч. уо]іп (з рос.); — запозичення з старослов’янської мови; стел. ЕфИН’Ь є похідним від вои, пов’язаного з воина, спорідненим з укр. воювати.— Шанский ЗСРЯ І 3, 141—142; ЗСБМ II 184.— Див. ще воювати.
воїти — див. вити.
[войдуватися] «возитися, борсатися, боротися; хвилюватися (про воду) Кур», [войтуватися} «возитися»; —неясне; можливо, результат контамінації дієслів воювати і мордуватися або трьох дієслів — воювати, вовтузитися і [бай-дувати]. — ЗСБМ II 26.
вокал, вокаліз, вокалізація, вокалізм, вокаліст, вокальний, вокалізуватися; — р. вокал, бр. вакальньї, п. текаїпу, ч. слц. уокаї «голосний звук», болг. вокал «вокал; голосний звук», м. вокал «голосний звук», схв. вокал, слн. уокаї
«тс.»; — запозичення з французької мови; фр. уосаі «вокальний» походить від лат. уосаііз «голосний», утвореного з уох «голос, звук, слово, мова», спорідненого з прус, м/аскіз «крик», дінд. так «голос, мова, промова, слово», тох. А АУак «голос», тох. Б хсек «тс.».— СІС 130—131; Шанский ЗСРЯ І 3, 144—145; Баигаі 755; Таїсіє—Нойп. II 824.
вокзал; — р. вокзал, ст. воксал, фок-сал, бр. вакзал; — через російську мову запозичено з англійської; англ. Уаих-Ьаіі — назва місцевості біля Лондона (тепер дільниця Лондона), де в XVII— XIX ст. існував публічний сад з концертами; у цій назві компонент Уаих означав ім’я власниці (французьке за походженням), а Ьаіі — «дім, будинок, зал»; первісно воксал у Росії означало «будинок, зал для танців і концертів», а пізніше — будинок для розваги пасажирів на першій в Росії залізниці біля Петербурга; пор. п. Іокзаі, рідк. \гок-«Ьаі «місце розваг за містом; вечірні розваги в саду».— Шанский ЗСРЯ І З, 145—146; Фасмер—Трубачев І 335; Иц-кович ЛС VI 148—152; Різіак ЗР 42/4, ?90.— Див. ще хол.
вбкрижем — див. криж.
[вбкурі «людина з великими очима» Я; —суфіксальне утворення від [вбко]— фонетичного варіанта слова око; щодо суфікса пор. [жабур] «вид великої жаби».— Див. ще око.
[вбкша] «сокира» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. окзха «тс.» по ходить від свн. аскез «сокира» (нвн. Ахі з вторинним -і) < двн. аскиз «тс.», спорідненого з гот. аціхі, гр. «(бойова) сокира», лат. азсіа «тс.», псл. О8Ігь<*озг-, укр. гострий; менш обгрунтована думка (Ргізк І 115), нібито гр. а£їгг] і споріднені є неясними утвореннями, мандрівними термінами.— Вгйскпег 378; ХУаІйе—Ноїш. І 7, 71— 72.— Див. ще гострий.— Пор. лбкша.
волати, відволати «відкликати; вилікувати від важкої хвороби», [виво-ланик] «забіяка» Ж, ст. волати «підносити голос, гукати, кричати,- кликати» (XIV ст.);—бр. [валаць], ст. волати
(XV ст.);—запозичення з західнослов’янських мов (якщоде недавня ізолекса); п. вл. шоіас «кликати, кричати», ч. уоіаіі «кликати, викликати», слц. уоіаі’ «тс.», нл. шоіаз етимологічно не зовсім ясне; можливо, пов’язане з вигуком ч. ст. уеіе (Вгйскпег 630); робилась також спроба (МасЬек Е8ЛС 696) пов’язати з лит. уаіійоіі «співати (на косовиці)», лтс. уаіоба «мова».— ЗСБМ II 35; Бульї-ка 67. — Пор. вйволати.
[волвенка] (бот.) (вид гриба) Я; — р. волвянка «гриб А§агісиз іогшіпозиз», бр. [волвеня] «тс.»; — утворене, можливо, на основі словосполучення воловий гриб (пор. р. коровяк «білий гриб»); не виключено також, що волвенка утворилося з вовнянка «гриб А§агісиз песа-іог» під впливом якогось іншого слова. — Фасмер—Трубачев І 336; Меркулова Очерки 173.— Пор. віл, вовнянка.
волейбол; — р. болг. волейбол, бр. валейббл, ч. уоІІеуЬаІІ, слц. уо1е]Ьа1; — запозичення з англійської мови; англ. уоІІеуЬаІІ є складним словом, утвореним з іменників уоііеу «політ», що походить від фр. уоієє «тс.», пов’язаного з лат. уоіаге «літати», і ЬаІІ «м’яч», від фр. ЬаІІе «тс.».— СІС 131; Шанский ЗСРЯ ІЗ, 147—148; Кіеіп 1720; Паигаі 70; ХУаІсІе—Ноїш. II 828.—Див. ще бал2.
Іволйця] «вільне поселення, слобода, слобідка» Ж; — похідне утворення від воля, паралельне до слобода «вільне поселення», утвореного від слобода/ свобода; пор. вольниця, р. вбльница «вільні люди; самовільна оранка, захоплення сіножаті», п. моїпіса «вільне поселення, слобода», теж похідне від шоіа «воля».— Див. ще воля.
[волиш (ягодорбдний)} (бот.) «дутень, СиспЬаІпз Б.» Ж; — похідне утворення від воло; пор. н. ТаиЬепкгорї «дутень» (букв, «голубине воло»), р. волдьірник «дутень»; назва зумовлена роздутою формою чашечки рослини.— МасЬек Лт. гозії. 79.— Див. ще воло.
[вблісь] «краще (мені)», [вбліся] «тс.»; — очевидно, результат спрощення дієслова *волітися, зокрема, можливо, безособової форми волїється, або запо
зичення З ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ (п. ЧУОІІ 8І§ «тс.»).
воло, [воле Кур, Бі, воле Ж], [вольо-вач! «зобата людина», воластий; — р. ст. воль «опух, пухлина», бр. валле «пташине воло», п. хубі, \уо1є, ч. уоіє, слц. Ьгуоі’ «пташине воло; зоб (у людини)», схв. вола (вдлка) «тс.»;— псл. *уо1о, *уо1]є;—споріднене, очевидно, З НВН. 8СІ№ЄІІЄП «пухнути», двн. днн. дангл. 8\уе11ап, дфриз. 8У/е11а «тс.»; іє. *(8)неі- «надиматися, пухнути»; менш імовірні припущення про зв’язок з псл. уоіь «віл» (Вгйскпег 630) або з р. вол-дьїрь (Меркулова Зтимология 1967, 168—169; Ильинский ИОРЯС 23/1, 174—175).— ЗСБМ II 40; МасЬек Е8ЛС 696—697; Зкок III 614. — Пор. волиш, волюваха.
Іволобуй] «міцна, вперта, здоровенна людина» Я; — очевидно результат видозміни незасвідченої форми *волобой, утвореної з основ іменника віл (вол-) і бити (бой) (пор. коновал, утворене за тією ж моделлю, звіроббй/звіробій «мисливець за звірями») під впливом збуй «убивця, бандит» або в зв’язку з закономірним для частини північноукраїнських говорів переходом о в у в новозакритому складі.—Див. ще бити1, віл.
[воловець] (бот.) «буфтальмум, ВирЬ-ІЬаІтит согсііїоііит» Ж; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. уоіоуєс, око уоіоує, як і п. у/оіоок, шоіотге око, нвн. КіпсІ8аи§е «тс.» є кальками лат. осиїиз Ьоуіз «тс.», яке, в свою чергу, калькує гр. 0о6ф0а1роу «тс.»; назва пояснюється близькістю розміру квітки рослини до розміру ока вола.— МасЬек Лт. гозії. 242.
воловик1 (бот.) «воловий язик, Ап-сЬиза оИісіпаїіз Б.»; — р. воловий язьїк, п. тгоклуу і§хук, ч. уоіоуу ]агук сег-уепу;— результат семантичної конденсації словосполучення воловий язик, що як назва рослини пояснюється, можливо, червоним кольором її кореня.— МасЬек Лт. гозії. 190.
[воловик2] (орн.) «волове очко, Тго-§І0(1уіе5 рагуніиз» Ж; — результат се-418
мантичної конденсації словосполучення волове о(ч)ко «тс.».— Див. ще воло-бчок.
[воловід] «налигач; моток вірьовки у 5 сажнів Я; той, хто торгує волами; хто краде воли», [воловбдня] «місце на ринку, де продається рогата худоба»; — складні слова, утворені з основ іменника віл і дієслова водити.— Див. ще вести, віл.
воловодити «зволікати справу», воловодитися «водитися, возитися»; — р. [воловодить], бр. валавбдзіць «тс.»; — пов’язане з воловід «налигач»; утворене, можливо, на тій підставі, що воловодом у давнину міряли землю, а це разом з підрахунками площі займало чимало часу; можливо, тому, що водити волів на оранці є досить повільним, одноманітним заняттям; пор. також [коро-вбдитися] «воловодитися», очевидно, утворене з корова і водйти(ся) за зразком воловодитися.— ЗСБМ II ЗО.
волога, вологий, воложистий, [волбж-ний Ж], вологнути, [волбжати], воложити, [відволога] «відлига», [відволож] «тс.» Ж, відволбглий «відсирілий», зволожувати; — р. розм. і діал. волога, д^. волога, ч. уІаЬа, слц. уІаЬа, болг. м. влага, схв. влага, слн. у1а§а, стел, влага; — псл. *уо1§а; —споріднене з лит. уа!§уіі «зволожувати», лтс. уа1§8 «сирий», двн. шеіс «сирий, в’ялий», шоікап «хмара», нвн. шеік «в’ялий», ХУоІке «хмара», дмакед. о^ауое (назва річки), ірл. (оіе «повідь»; іє. *ие1§-/цо1§-. — Шанский ЗСРЯ І 3, 115—116; Фасмер І 340; Преобр. І 87; МасЬек Е84С 694; БЕР І 160; Зкок III 606; К1и§е—Міігка 853, 869; Рокогпу 1145—1146.—Пор. вільга1, вогкий.
[вологлід] (бот.) «ВОЛОВИК, воловий язик, АпсЬиза оШсіпаїіз Б.», [вологлбд-ка Ж, вологладка Мак] «тс.»; — р. воло-глддка «воловий язик»; — очевидно, результат контамінації назв воловик (воловий язик) і глід; мотиви введення цього останнього компонента неясні. — Див. ще воловик.1
[вблод] «волога»,, [волбдити] «зволожувати», [відволбда] «відлига» Ж; —очевидно, результат контамінації слів во-
лдга і холод; менш імовірне припущення (Меркулова Зтимология 1974, 75) про вторинне виведення з форм типу воложити, волбжний, відволож, похідних від волога.
Володймир, Волбдько, [Ладймар, Ла-дймір, Ладим, Димуня ЯІ; — р. Володймир (заст.), Владимир (з цсл.), бр. Влад-зімір/Уладзімір (з цсл.), др. Володимири, п. \У1осІ2Ітіег2, ч. слц. Уіабітіг (русизм?), болг. Владимир, цсл. Елади-мфр-ь;— псл. *УоМїтегь, складне слово, утворене з основи іменника *уо1(1ь «влада» і морфеми -тегь «великий», спорідненої з гот. -тегз «славний», двн. тагі «славетний», ірл. тог, таг «великий», кімр. тачт, гр. *є-[-хєої-р®роб «славний зі списа» (іє. *-того-/*-тего-«великий»); пор. подібну структуру галльського імені Мегіотагиз, букв, «силою великий», від пегіо «сила, міць, влада» і тато- «великий»; отже, первісне значення імені було «владою великий»; згодом, у зв’язку з деетимологізацією другого елемента, він став асоціюватися з словом мир «світ», і ім’я набуло вторинного осмислення «володар світу». — Фасмер І 326, 341; Преобр. І 87; БЕР І 161; Зкок III 604; Ргізк І 440.— Див. ще володіти.
Володислав, Владислав, ст. Володи-слав'ь (1377); — калька п. Шіабузїа^, запозиченого з чеської мови; ч. Уіабі-зіау утворено з *УІас1’ «влада» і зіауа; форми Владислав, р. Владислав і бр. Владьіс (Уладзісь, Ладзїсь, Ладзес) є прямими запозиченнями з польської мови (Фасмер І 327).— Див. ще володіти, слава.
володіти, [володарити] «володіти, керувати» Ж, володати СУМ, Ж, володар «князь, правитель; вид дівочої весняної хороводної гри», володарство «володіння», володілець, володільник, володіння, [володітель] Ж, володарний, відволодати «привести до свідомості» СУМ, Ж, [вїд-полоднути] «відпочити» Ж; — р. [володать], бр. валбдаць «володіти», др. володіти, п. хуіосіас, х^іасіас, у/Іосіагг «володар», ч. уіазіі «правити, володіти», уіасі-попіі, слц. уіабпоиі’ «тс.», вл. міосіука «керівник, голова (в громаді)», болг.
владам, владея, м. владее, схв. владати, слн. (у)іасіаіі, стел, владфти, класти;— псл. *уо1деіі «володіти, правити, керувати»; — споріднене з лит. уаібуіі «тс.», уеібеіі «діставати в спадок, правити», лтс. уаісіїі: «панувати, правити», прус, у/аісіппз, у/екійпз «спадкоємець», гот. тгаїсіап «правити», нвн. тгаїіеп «керувати», дірл. ПаііЬ «панування», дкімр. §иа1агі «володар», лат. уаіеге «бути сильним, мати силу», тох. А у-аі «король», тох. Б тгаїо «тс.».— Критенко Вступ 520; Шанский ЗСРЯ І 3, 116; Фасмер І 340—341; Преобр. І 88; Ма-скек Е8ЛС 693; БЕР І 160; Зкок III 604; АУаІсІе—Ноїт. II 727—728; К1п§е— Міігка 837.— Пор. велет, влада, вдасть, волость.
[воложити] «напасти на кого; рвати, роздирати» Пі, Ж; — неясне.
[волок1] «страва з буряків, перцю, картопляного бадилля, цибулі й оліі Я; шпинат, зеленина ВеБ»; — п. мгіок «страва з лободи»; — утворене, очевидно, від волокти, але семантичний процес не зовсім ясний; можливо, в основі перебуває поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)».— Див. ще волокти.
волок2 — див. волокти.
волокно «ниткоподібна частина живої тканини; вид хвороби, волос», [во-локінник] (бот.) «вороняче око, Рагіз циасігіїоііа», [волокбнник] «тс. Ж; опух на пальці, волос», волокнина «одна нитка волокна; (фібрин ЖЬ>, [волбкниця] «сифілітичні прояви в носі», [волокнйці] «плісниці» Ж, [волокбльник, волоконний] (зоол.) «водяний черв’як, богсііиз ациаіісиз» ВеБ, волокнистий, волокнуватий, [волокнувати] «роздирати на волокна», [волокнуватіти] «робитися волокнистим», розволбкнення-,— р. волокно, бр. валакнб, п. шібкпо, ч. слц. слн. уіакпо, вл. нл. ХУІокпо, болг. влакнб, м. схв. влакно;— псл.- *уо1к'ьпо з іє. *ио!-к-, звідки також волокти; — споріднене з дінд. Уаїка- «лико», пп. Ха^уод «шерсть, вовна»,	«тс.», дангл.
усІбЬ «волокно, пасмо»; інші дослідники (Ьісіеп Агт. 8іис1. 100) зближують волокно з волос.— Шанский ЗСРЯ І З,
150; Фасмер І 342; Брандт РФВ 25, 217; ЗСБМ II 31; МасЬек ЕБЛС 693; БЕР І 162; Зкок III 609.— Пор. волокти.
волокти, волочити, волочитися, волок «вид рибальської сітки; мотузок, яким перетягають копиці сіна або колоди; сволок; місце зближення судноплавних річок, де суходолом перетягали човни від однієї річки до другої», [во-лічка] «шерстяні нитки» МСБГ, волока «зав’язка до постолів; площа землі від 8 до 40 десятин; вузька смужка землі Л», [волоканйна] «тяганина» ЛЧерк, волоки «ремінці до постолів Ж, Пі; пристрій для перетягання плуга Я», волокйта, [волоцюга] «дерев’яний пристрій для перетягування плуга», [волоч-ба] «боронування», волочильник, волочильня, [волбчини] «залишки бур’яну в бороні», [волочка] «боронування Дз; кольорові нитки Ме», волоком, відволікати, зволікати, [зволбк] «спуск з гори», [зволочений] «спрацьований, зморений» ВеБ, заволока «волоцюга; тампон; плівка на оці», наволока, наволоч, наволочка, паволока «шовкова або бавовняна тканина» Ж, [паволоч] «зав’язка в постолах», [наволочний] Ж, поволока, [пбволоцьки] (присл.) «волоком», [приволбка] «рибальська сіть», проволока «гайнування, марнування часу», [проволока] «дріт» Па, [проволокйта] «бурлацтво», [розволбка] «розширення» Ж, [піти у розволбки] «стати волоцюгою», [уволбка] «міра поля в 20 або 40 гектарів» Г, Ж; — р. волбчь, бр. валачьі, др. волочи, п. шіес, ч. розм. УІесі, слц. розм. уііесі’, вл. шіес, нл. хуіас, полаб. УІаейі «волочити», болг. влека, влача, м. влече, схв. вуіїи, слн. уіесі, стел. пай піти;—псл. *уе1кіі «волокти, тягти»; — споріднене з лит. уіТ-кіі «волокти, тягти», лтс. уіікі, ав.уа-гак-, гр. єкицо «тс.», лат. зиісиз «борозна», зиісаге «орати», тох. Б заїк- «витягати», алб. Ьеіц, Ьец «смикати, витягати»; іє. *це1-к-/ *ио1-к-, *зе!-к-; обидва ці варіанти кореня розвинулись на базі іє. *зце1-к-.— Шанский ЗСРЯ І 3, 152; Фасмер І 342; Преобр. І 94; МасЬек ЕЗЛС 694; БЕР І 165; Зкок III 634— 635; ХУаІсІе—Ноїт. II 627; Ргізк І 497—498; Рокогпу 1145.
волонтер, ст. волонтйр; — р. волонтер, ст. волентйр, бр. валанцер, п. то-іопіагіизг, ч. слц. уоіопіег, болг. волонтер, волонтйр, м. волонтер, схв. волонтер, слн. уоіопіег; — запозичення з французької мови; фр. уоіопіаіге «добровільний, доброволець» походить від лат. уоіипіагіиз, утвореного від уоіип-іаз «воля», що є похідним від дієслова уоіо «хочу», спорідненого з псл. *уо1]а, укр. воля; форма волонтйр, можливо, зумовлена впливом назв типу командир, кірасир.— СІС 131; Шанский ЗСРЯ І 3, 151; Фасмер І 342; Паигаі 756; ШаИе—Ноїш. II 828—829.— Див. ще воля.
[волобчок] (орн.) «волове очко, Тго-§1ос1уіез іго§1осіуіез Б.»; — складне слово, утворене на основі словосполучення волове очко; пор. слц. [уоіоуо око] «тс.»; назва зумовлена, очевидно, круглою формою і надзвичайно малим розміром птаха (близько 8 г).— Регіапс Магу, уіакоу 188—189.— Див. ще віл, око.— Пор. воловик2.
Волопас «сузір’я Вооіез»; — р. Волопас «тс.»; — походить від апелятива волопас «пастух волів», очевидно, як калька гр. Воштцс; «Волопас», утвореного на основі (Зоштцс «орач з волами», хоча могло мати й незалежне східнослов’янське походження (пор. ще астрономічні терміни Чумацький шлях «Галактика», Віз, Косар «Оріон», Коси «тс.», Чепіга «Оріон; пояс Оріона», що постали на грунті сільськогосподарської лексики української мови).— Див. ще віл, пасти.
волос «ниткоподібне рогове утворення на шкірі живого організму; хвороба (опух) пальця», волосінь «тс.; рибальська жилка; [кінська волосина; довші нитки овечої воВни; гусінь ЯІ», [волосан] «кінський хвіст» ВеБ, [волосань] «кінська волосина» Ж, [волосення] «волосся», [воловень] «тс.», волосина, [волосій] «людина з довгим волоссям» Я, [волоснйк] «хвороба пальця; (бот.) герань криваво-червона, Оегапіит зап§иіпеит Б.», [волосність] «капілярність» Я, волосня «волосінь; [тягання за волосся ЯІ», [волосянка] «тс.; уиіуа Я; волосяниця», волосся, [волосяк] «черв’як з густим і колю
чим волоссям» Я, Ж, волосяниця «волосяна сорочка; [вид грибів ЖЬ>, [волосянки] «штани з овечої вовни», [волосанис-тий] Ж, волосатий, [волосїнний] «зроблений з кінського волосся» Я, волосяний, [волосатися] «тягати один одного за волосся», [волосйтися, волоснуватися ВеЗн, волосувати] «тс.», [наволос] «перука» Ж, [наволосник] «перукар» Ж; — р. волос, бр. вблас, др. волось, п. вл. нл. №ІО8, ч. слц. уіаз, полаб. уіаз, болг. м. влас, схв. влас, слн. 1 аз, стел. вллеж;— псл. *уоі8-ь; — споріднене з ав. уагаза-«волосся людей, шерсть тварин», дперс. їагз «волосся», дінд. уаіза- «гілка», лит. уаіаї «волосся з кінського хвоста», гр. ои%од «кучерявий».— Критенко Вступ 523; Шанский ЗСРЯ І 3, 151; Фасмер І 342—343; Преобр. І 92; Вгйскпег 627; МасЬек Е83С 693; НоІиЬ—Кор. 422; БЕР І 162; Зкок ПІ 609; Рокогпу 1139.— Пор. вовна1, волокно, волот, волохи, ворс, вус.
Волос «давньоруський язичеський бог худоби», Велес «тс.»; — р. Волос, Велес, др. Волось, Велесь «тс.»; — ряд учених розрізняли імена Волос і Велес і вважали їх назвами різних богів (Фасмер І 287), але більше підстав вважати їх варіантами одного імені бога, якому стародавні слов’яни приписували мирні, господарські функції; якщо назви богів Спіриббг і Перун мають відповідності в інших індоєвропейських мовах, то ім’я ВблосІВелес є виключно слов’янським терміном, утвореним, очевидно, ВІД ПСЛ. * УЄІ8-/* УОІ8-, пов’язаного з *їоі8іь «власть, влада», *уо1сієіі «володіти».— Фасмер—Трубачев І 287, 343; Топоров КСИС ЗО, 18—32.— Див. ще володіти.
[волоснйця] (бот.) «тонконіг дібровний, Роа пегаогаїіз Б.»; — похідне утворення від волос, ця трав’яниста рослина з родини злаків названа так за волотисті суцвіття.— Див. ще волос.
Волосожар «сузір’я Плеяди; сузір’я Оріон; планета Марс (?)»; — р. Волосо-жйрьі «Плеяди», др. Волосини, Власо-жельць, Власожелищи, Власожалиця «тс.», м. Власи, схв. ВлашиІЇи; — остаточно не з’ясоване; пов’язувалося з етнонімом волох (Мікі. ЕМ' 394), з апеля-
тивом волос, оскільки Плеяди ще називаються волосянка (Фасмер І 343), хоча цей зв’язок, очевидно, вторинний, з ім’ям слов’янського бога Волоса, однак стосунок між псл. *УоІ8Ь «Волос» і терміном Волосожар залишається нез’ясо-ваним.— Критенко Ономастика 20; 01а-сіузхом/а, МЧесіха Ішіосса о §чуіахс1асЬ 21.
волость, волосне, волосний, [волоща-нин] «той, хто живе у волості» Я; — р. волость, бр. вбласць, др. волость «влада, право,область, округа», п. ийозс «власність, маєток, спадок, аренда», ч. уіазі «батьківщина, вітчизна», слц. УІазі’ «тс.», болг. м. власні «влада», схв. власні «тс.», слн. іазі «власність», стел, класти «влада, право»;— псл. *уо1зіь< *уо1сИї «влада, панування, підвладний край», утворене від основи *уе1с1-/ *уо1сі- «володіти»; аналогічно утворені лтс. уаїзіз «держава», лит. уаізсіиз «волость».— Критенко Вступ 520; Шанский ЗСРЯ І 3, 151 — 152; Фасмер І 344; Топоров КСИС ЗО, 29—32; МасЬек Е83С 693—694; БЕР І 163; Зкок III 604— 605.— Див. ще володіти.
волосянка (орн.) «блакитна синиця, Рагиз соегиіеиз Ь.; пухляк, лугівка, Рагиз раїизігіз Ь.; [кропив’янка сіра, Зуіуіа соттипІ8 БаіЬ. Ж1», [волосінка] «кропив’янка сіра» Ж; — Р- [волосянка] «лісова пташка, що в’є гніздо з волосся тварин», бр. волосянка «кропив’янка, Зуіуіа»; — похідні утворення від волос; назви мотивуються, можливо, тим, що в сезон линяння рогатої худоби і коней ці пташки чи, може, деякі з них сідають на тварин і клюють волосся (шерсть) для гнізда.— Див. ще волос.
волот «колос; мітелка проса або вівса», [волбта, вблоп^со Я1, волоть, волотистий «колосистий (про просо, овес)», волбття «колоски проса або вівса, мітелки кукурудзи»; — р. волоть, п. чуіос ргозіапа (бот.) «золотушник, Зо1ісіа£о», ч. (у)іаі «мітелка рослини», слц. Іаіа «тс.», схв. вл&т «колос», слн. іаі «мітелка, колос»; — псл. *уо1Ть/*уо1іь; •— споріднене з лит. уаіііз «колос вівса, мітелка», прус, ху'оііі «колос», дірл. їоіі «волос», гр. Хаспод «волосатий», можливо, також двн. у^аісі «ліс», нвн. \Уа1б
«тс.».— Фасмер І 344—345; Преобр. І 93; МасЬек Е8ЛС 694; БЕР І 163; Зкок III 609—610; Ргізк II 88.— Пор. волос.
БОЛОТНИЙ — див. велет.
[волотбшитися] «волочитися, швендяти» Я; — результат контамінації дієслів волочитися і [лотошити! «бути без діла, бити байдики».— Див. ще волокти, лотошити.
[волотюга] «волок; страва з городини; підволока (для перетягування плуга)» Ж; — не зовсім ясні похідні утворення від [волок] «страва з городини» і від дієслова волокти (див.).
волох «представник романських народів: молдаванин або румун, рідше італієць», волошин «тс.» СУМ, Бі, волошка «молдаванка або румунка, рідше італійка», волоський; — р. волох, бр. ва-лдскі «волоський», др. волох-ь, п. вл. МЧосЬ «італієць», ч. слц. УІасЬ «тс.», болг. влах «румун», м. Влав, схв. Влах, слн. ЬаЬ «тс.»; — псл. *уо1хь «романець, представник романських народів»; — походить від кельтського етноніма Уоісае, пор. гаельськ. їоїс «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Ой6А,хаі, англ. \Уа1ез, (Согп)гуаіі); термін прийшов через германське посередництво (гот.* хуаіітз, двн. хуаІаЬ, гуаІЬ, свн. гуаіск «чужинець, кельт, романець»),— Фасмер—Трубачев, І 345; Преобр. І 93; Супрун РР 1976/4, 85—89; Вгйскпег 626; БЕР І 163— 164; 8кок III 606—608; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 79—80.— Пор. валах.
[волохач] (бот.) «щириця загнута (звичайна}, АтагапіЬиз геітоііехиз Б.»;— похідне утворення від волохи «волосся»; назва зумовлена волотистим характером суцвіть цієї рослини.— Див. ще волохи.
волохи «волосся на руках і на тілі» СУМ, Г, волохач ^волохата істота», [во-лохатець! «комаха Тгісобез» Ж, волохатий, волохатитися, волохатіти; — р. [волоха! «шкіра, шкура», п. УІосЬаіу «волохатий», [шІосЬасг] «ведмідь»;— псл. *уо!ха «хутро, шкура», споріднене з волос, волокно (Фасмер І 345); х у псл. *уо!ха могло бути емфатичне і тим самим служити для відрізнення ВІД *УОІ8Т> «волос».— Див. ще волос.
волоцюга, [волоцюжник! Ж, воло-цюзтво, [волонцюгувати! «волочитися, 422
бути волоцюгою»; — р. [волочуга!, бр. валацуга «волоцюга; бабій», п. гу16с2§§а «волоцюга»; — суфіксальне утворення від волокти-, форми з ц замість закономірного ч (пор. рос. і польську форми) є результатом контамінації на українському грунті форм *волочуга і ланцюга, збільш, від ланець-, на це вказує і форма з вставним н; щодо бр. валацуга, то тут можливий український вплив. — ЗСБМ II 34—35. — Див. ще волокти.
[волочильне] «крашанки й писанки, які на другий день великодня люди дають одне одному» Я, [волочебник! «той, хто ходить вітати в понеділок великодня», [волочильник! «другий день великодня» Я, [волочїльник, волочїнник! «тс.», [волочільне] «подарунок у вигляді паски й кількох крашанок у понеділок^ великодня», [волочїльник! «збирач великодніх подарунків» Ж, [волочїнник! «тс.» Ж. [волочіння! «ходіння з поздоровленнями і святковими піснями в понеділок великодня», [волочобне! «данина міщан на господарський замок або двір», [во-лочбвний! «великодній» Ж, ст. волочеб-ний «належний до великоднього тижня» (XVI ст.), волочебное «подарунок за проповідь на Великдень» (XVII ст.), волочИлное (XVII ст.); — п. гуІбсгеЬпе «плата за волочіння (боронування); великодня данина в панський двір; обряд парубків на перший і другий день великодня; подарунок за проповідь на Великдень»; — похідні утворення від волочити «боронувати», пов’язані з давнім святковим обрядом.— Тимч. ЗОЇ; 8М VII 659.— Див. ще волокти.
[волбчниця] (ент.) «вовчок, вовчок муха, Азіїиз Б.» Ж; — результат давньої видозміни назви вовк, вовчок (др. в-ьлк'ь, в'ЬЛЧЬК-ь).— Див. ще вовк.
волошка (бот.) «Сепіаигеа суапиз Б.; [конюшина альпійська, Тгіїоііит аі-резіге Б.]»;—р. [волошка!, бр. волошка; —можливо, назва зумовлена волохатим виглядом чашечок цих рослин; у такому випадку назва пов’язана з волохи, псл. *уо!х-, і може продовжувати ще праслов’янську назву *уо!зька, яка могла означати все волохате, зокрема волохату рослину.— Вісюліна—Клоков 220.— Див. ще волохи.
[волуй] «вид гриба, валуй, сироїжка смердюча, К1188111 а іоеіепз» Ж, валуй «тс.»; — р. валуй, [волуй, валун] «тс.», бр. валуй; — очевидно, пов’язане з др. волуй «волячий», похідним від воли «віл»; пор. р. [коровяк] «білий гриб, поганка, А^агісиз сотаіиз», укр. [коровка] «вид гриба»; заслуговує на увагу й зіставлення (Ильинский ИОРЯС 23/1, 174—175) з воло, р. [вьіль] «гуля», лат. уеііо «рву».— Шанский ЗСРЯ І З, 13; Фасмер І 345; Меркулова Очерки 157—158; ЗСБМ її 44.— Див. ще віл.— Пор. воло.
[волуйко] «йолоп, тюхтій» Ж, Іва-луйко] «тс.» Ж- [еолуйкуватий] «дурний, як віл» Ж:—бр. [валуй] «дурень»;—очевидно, похідне від др. волуй «волячий», вол'ь «віл»; форма з ва- вказує на можливість контамінації з [валюга] «ледар», [валют] «тс.». — Див. ще валити, віл.
волхв «чарівник, чаклун, провісник», [волхвіля] «чарівниця» Ж. ст. волхви (XV—XVIII ст.); — р. волхв, волшеб-ньій, др. в'ьлхв'ь, волх&ь; — запозичення з старослов’янської мови; стел, ндгунт. «маг», як і болг. влізхва «розбійник; ворожбит», слн. убІЬуа «чарівниця», вважається пов’язаним з етимологічно неясним дієсловом вд'ьсмжти «бурмотати» (власне український відповідник мав би звукову форму *вовхв, пор. близькі до цього др. вгнівити, в'ьшебньш)', пор. семантичні паралелі стел, бдлии «знахар, лікар» і баяти «говорити», стел, врдчь «знахар, лікар» і р. врать, ворчать, укр. шептун, шептуха і шептати, шепотіти.— Шанский ЗСРЯ І 3, 152— 153; Фасмер—Трубачев І 346; Преобр. І 94; БЕР І 166; Младенов 71—72; Кірагзку СЬС 280—281.
[волюваха] (орн.) «сіра чапля, Агбеа сіпегеа Б.» Ж. [волеваха, волювак Ж. волювакаУК, волюваня Ж] «тс.»;— суфік-, сальне утворення від воло, [воле]; птах названий так за видовжені пера на волі. — Див. ще воло.
воля, [вільний] «дідич» Ж, вільність, вольниця, вбльності, вільний, вольний, вольовий, волити (волю), воліти, безвілля, безволля, вдоволення, вдоволити, вдовольнити, [вдбвіль Ж, вдбволь Ж], [відзволйти] «звільнити» Ж, [довільність] Ж, довільний, [довбльний, довольнйтися],
доволі, дозвілля, дозвільний, дозволити, дозволятися, дозволений, дозволенний, збезволіти, збезволювати, [звіл], [зволе-нець] «відпускник» Ж, звільняти, [звалити], [звалитися] «погоджуватися» Пі, зваляти, звільна, задоволення, задовольняти, задовільний, невільник, невільник (заст.), невільничий, невольничий (заст.), невільництво, [невблець] «невільник» Ж, неволя, неволити, обезволіти, обезволювати, підневільний, поволі, поволеньки, поневолити, привілля, привільний, призволення, призволяти, призволитися, приневолити, продовольство, продовольчий, [розвбля] «повна свобода» Ж, увільняти, уволяти, уволю, [узвблити] Ж; — р. бр. болг. воля, др. воля, п. вл. нл. У'оіа, ч. уйіе, слц. убГа, м. вол]'а, схв. вола, слн. у61)а, стел, волга; — псл. уо1]а, пов’язане чергуванням голосних з уеіеіі «веліти»; — споріднене з лит. уаііа «воля», лтс. уаіа «тс.», дісл. уаі «вибір», двн. У'аіа «тс.», нвн. \УаЬ1 «тс.; вибори», М/іПе «воля», мюііеп «хотіти», дінд. уагаїт «бажання, вибір», ав. уага- «воля, відбір», кімр. §ие11 «краще».— Шанский ЗСРЯ І 3, 157— 158; Фасмер 1 347—348; ЗСБМ II 191; БЕРІ 175—176; Зкок III 614; К1и£е— Міігка 833, 861, 870.— Див. ще веліти.
[воль (то)—воль (то)] «або — або, як — так і» ж, [волі — волі] «тс.» Ж; — др. воле (частка) «ось; ану», воле — воле «або — або», стел, вели «ану, ось, і от, чи не, хіба не»; — неясне; може бути результатом якоїсь особової форми дієслова УОІІ1І «воліти, хотіти», як хоч виникло з хочеш (від хотіти);^могло бути також утворене з займенникових елементів уо — того самого, що і в укр. [а-вб] «ось», р. во-т, а-во-сь, та 1е— того самого, що і в укр. а-ле, ле-м, п. 1е-сх; у такому разі розділове значення «або — або» розвинулось у цієї вказівної за походженням частки при її повторенні так само, як і у вказівної частки то — — то.— Див. ще аво, але1.
вольт «одиниця виміру електричної напруги», вольтаж; — р. бр. вольт, п. уюіі, ч. слц. вл. уоіі, болг. м. волт, схв. волт, слн. уоіі; — запозичення з французької мови; фр. уоііе утворено від прізвища італійського фізика Алессанд-
ро Вольти (Аіеззапсіго Уоііа, 1745— 1827).—СІС 131; Шанский ЗСРЯ І З, 155.
вольфрам; — р. вольфрам, бр. вольфрам, п. ч. вл. июІГгапі, слц. уоіїгат, болг. м. вблфрам, схв. вдлфрам; — запозичення з німецької мови; н. АУбИгат утворено з \Уо1ї «вовк», спорідненого з псл. *уь]к,ь, укр. вовк, і -гат (нвн. РаЬт) «бруд, сажа», спорідненого з англ. гоогп «струп, короста», дінд. гата-«чорний», гаті «ніч», лат. гаупз «сірий»; наявність вольфраму в олов’яній руді була раніше небажаною, оскільки знижувала процент коштовного олова, а сам вольфрам вважався металом непотрібним.— СІС 132; Шанский ЗСРЯ І З, 156—157; К1п£е— Міігка 579, 869,— Див. ще вовк.
вомйг, вомйга — див. омег.
вомич — див. бмич.
[вомітувати] «блювати», [вонітувати, внітувати Ме, онітувати Дз] «тс.», [воміті «блювота», [дніт] «блювання» Ме; — бр. ванітаваць «блювати», ванітьі «блювота»; — запозичення з польської мови; п. хуошііохуас «блювати», уютіі «блювання, блювота», як і схв. воми-рати, вомитирати «блювати», запозичені з латинської мови; лат. уотеге «блювати», уотіїиз «блювота» споріднені з лит. уешіі «блювати», дінд. уашаіі «блює», ав. уат- «плювати», дісл. угета «морська хвороба».— Мельничук Молд. зл. 165; ЗСБМ II 50, 53; Вгйскпег 630; \УаШе—Ноїт. II 835.
[вбмпитиі «бентежитися, соромитися, вагатися, сумніватися», [вбнпити, вбнт-пити ЖІ «тс.», [вонплйвий] «недовірливий, такий, що сумнівається» Бі, [звбм-пити] «збентежитися, злякатися», [звбн-пити, звбнтпити] «тс.»; — бр. [вбм-піць];—запозичення з польської мови; п. \м^іріс «сумніватися» походить з давнішого удіьрШ, де у 9- було префіксом, що відповідає укр. у- в утбри (пор. п. \м^1ог «тс.»), а -іьр- коренем, що відповідає укр. -теп- у дотеп, недотепа.— РісЬЬагсИ 112; ЗСБМ II 191; Вгйскпег 605.— Див. ще дотеп, тіпати, у-.
вон «геть (переважно вигук для відгону собак); [назовні ВеУг]», зовні; — р. бр. вон «геть», др. вііні) «назовні», п. ст.
НЛ. \УЄП, Ч. УЄП, СЛЦ. УОП, ВЛ. ГУОП «тс.», болг. віін «геть, назовні», (Фьнка «назовні», схв. ь'ан «геть», слн. уат «тс.», стел. ЕТіН'ь «зовні, назовні»; — псл. утять «зовні, назовні»; — очевидно, споріднене з дінд. уапаш «ліс»; пор. семантичну паралель у лит. Іаіїказ «поле» — Іайк «геть», Іапкап «назовні, на двір»; менш переконливе зіставлення (Тгапігпапп 360) з прус. \міппа «назовні».— Шанский ЗСРЯ І 3, 158; Фасмер І 348; ЗСБМ II 192; БЕР І 207; 8кок III 564; 2пЬаіу 81. а сі. II 196—198.
вона, вони, воно — див. він.
[вонечник] (бот.) «шавлія липка, 8а1-уіа §1пііпоза Б.»; — похідне утворення від воняти «видавати запах», про що свідчать і інші назви цієї рослини кадило, медунйця.— Див. ще воняти.
[вонйга] (бот.) «горобина, 8огЬпз аи-сирагіа Саегіп.» Я, [вонега] «тс.» Я; — суфіксальне утворення від воняти; назва зумовлена своєрідним запахом цвіту горобини, яка ще називається [емер-Ояк].— Див. ще воняти.
Воніфатій, Боніфатій, Боніфат, ст. Бонифацій «Добротворець», з еллинска Вонифатій (1627); — р. Вонифатий, Во-нифат, Бонифатий, Бонифат, бр. Ба-ніфат, Баніхват, Баніфацьій, Ваніфа-цьій, п. Вопіїасу, ч. слц. Вопііас, болг. Бонифаций, слн. Вопіїасі], стел. Еони-фатг, ЕомифаміїТии; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в східнослов’янські мови з грецької і через польське посередництво з латинської; гр. Воуіфатіое, Воуіфаутюс; походить від лат. Вопііаііиз (Вопііасіиз), утвореного з основ прикметника Ьопиз «добрий» та іменника Гасіез «образ, обличчя» (або (аіигп «доля» чи дієслова Іасіо «роблю»).— Беринда 187; Петров-ский 64 , 80; Илчев 83.
[вбнка! «зовні, назовні»; — р. [вбн-ки] «геть», бр. вбнкі «назовні», м. [вояка] «надвір»; — утворено з прислівника вон і частки -ка, тієї самої, що і в нйнь-ка, тутка, [внука], спорідненої з дінд. кат (частка узагальнення), ав. ка «тс.», лит. ст. -ка- (вказівна частка), гр. ха, хву, можливо, також псл. к-ь(п), укр. к.— Фасмер І 348, II 147; ЗСБМ II 192; Е884 81. £г. І 316—318.— Див. ще вон.
[воняк] (орн.) «одуд, Ирира ерорз» Я; — похідне утворення від воняти; назва зумовлена різко неприємним запахом м’яса одуда і його неохайного гнізда.— БСЗ 43, 665—666.— Див. ще воняти.
воняти, [воніти] «приємно пахнути» Ж, вонючка (бот.) «хрінниця смердюча, Ьерісііпт гпсіегаїе Б.», [вбня, вонь, вон-лйвий], [ванний] «ароматичний» Пі, во-нючий, [вонькйй] Я; — р. вонять, бр. [ванець], п. \уопієс «пахнути», ч. уопеіі, слц. уопаі’, вл. \уоп]єс, нл. \моп]аз «тс.», болг. воня «смердіти», схв. вдн>ати «пахнути; нюхати», слн. уопріі «пахнути», цсл. вопити «тс.»; — псл. уоп-]’аіі, очевидно, похідне від *уоп]а (<*оп]'а) «запах»; —споріднене з дінд. апііі «дихає», гр. ауєрое «вітер, подув», лат. апігпиз. «дух», гот. из-апап «видихати», сірл. апаї «дихання»; пор. семантичну паралель в українській мові: дух — дихати і дух «запах», духи «парфуми»; за іншим припущенням (Вгйскпег 2І81РИ 2, 309; Маскек Е84С 704; БЕР І 176), псл. *уоп]‘а походить від гіпотетичного *[у]осІпіа, яке зіставляється з лит. йозіі «нюхати» і лат. осіог «запах».— Шанский ЗСРЯ І 3, 158—159; Фасмер І 349; Преобр. 195—96; ЗСБМ II 52; 8кок III 615; Рокогпу 39.
[вонятувати] «блювати» Я, [воняти] «блювота» Я;—результат контамінації слів [вомітувати, вомїти] і воняти (див.).
[вбнькір, вбнькир] [мати вонькір на кого «мати око, наглядати за ким», вонькир підняти на кого «накинутися на кого зі злістю» Ж);— неясне.
вопаланка, вопалка — див. опалати. вбпар — див. опар.
[вопйр] «кажан, УезреНіІіо» ВеБ; — діалектний варіант назви упйр, якою був замінений давній етимологічно непрозорий слов'янський термін нетопир (пе-іоругь), що означав кажана — незвичайне крилате звірятко, активне тільки вночі.— Див. ще упйр.— Пор. нетопир.
[вопйти] «волати, голосно кликати» Ж, ВеЛ, ст. вопити (XVIII ст.); — р. вопйть, др. випити, вопити, ч. йреіі.
слц. иреі’, болг. вгпия, схв. сапити, упити, стел, випити;— псл. уьріїі <*ирі-іеі; — споріднене з лит. уареіі «белькотати», йраз «луна», лтс. Преі «кричати», йріз «пугач», дісл. йіг «гірська сова», дангл. Пі «пугач», двн. Пуо «тс.», ав. иіуеігпі «закликаю»; іє. *Цар-, *ир-звуконаслідувального походження.— Шанский ЗСРЯ І 3, 160; Фасмер І 349— 350; БЕР І 207—208; 8кок III 565; Мартьшов Сл.-герм. взаимод. 190—192; Ргаепкеї 1168—1169; Угіез АЕУ/ 632.
вор, вбрій — див. вір2.
[ворбйна, вбріб — див. горобина.
[ворвань] «жир з морських тварин»;— р. бр. ворвань «тс.», др. ворвань «вид тварин», п. [ушгуюі] «ворвань», ч. слц. уог-уап «кашалот»; — запозичення з скандінавських мов; дщв. пагЬуаІ «нарвал», шв. дат. пагуаі «тс.» походять від дісл. паЬуаІг «вид китів» (букв, «трупний кит»), утвореного з основ іменників паг «труп», спорідненого з гот. папз, стел. НЙЕЬ «тс.», лтс. пауе «смерть», і Ьуаіг «кит», спорідненого з двн. (Ь)\уа1, нвн. \Уа1(Пзсй) «тс.», можливо, також лат. здпаїпз «велика морська риба», прус, каїіз «сом»; давньоісландська назва зумовлена, очевидно, чорно-білим забарвленням цієї тварини.— Шанский ЗСРЯ І 3, 163; Фасмер І 351; ЗСБМ II 196; Угіез АЕ\У 404; Ібіїаппеззоп 684, 812—813.— Пор. вбрвіль.
[вбрвіль, род. в. ворволя] «пухир на шкірі» Ж; — неясне; можливо, споріднене з бр. [варвбль], п. Гдаапуоі] «ворвань»; значення «пухир на шкірі» з «ворвань» («риб’ячий жир») могло розвинутись через проміжне значення «гнійник».
[ворголйнець] «вид драгляків (медуз), КйігорЬуза» Ж; — назва утворена від [вбрвіль] «пухир»; пор. німецьку назву АУпггеІЬІазепдиаІе, утворену з основ іменників У/пггеІ «корінь», Віазе «пухир», Сипаїв «медуза».— Див. ще вбрвіль.
[ворйі «балакай»: [е, ворй!] «що там говорити! що з тобою говорити! нічого про це говорити!» Ме, [ворйнося] «говори ти» Мо (очевидно, з *вори-но сі «говори-но собі»); — можна думати, що це усічена форма наказового способу говори.
але не виключається й те, що це скостеніла форма праслов’янського дієслова *уогііі «говорити, бурчати, галасувати», спорідненого з псл. *уьгаіі/*уьгеіі «говорити, шептати», укр. ворчати, [воркоти] «бурчати», воркотати, верещати, р. брать «брехати», п. итга\уа «шум, крик, гармидер», итгазк «крик, гамір, галас», болг. врява «шум; [слово, говір]»; усі ці слова могли мати початок у звуконаслідувальному іє. *и(е)ге- «говорити». — БЕР І 193.— Пор. говорити.
ворйна, ворйння, вор'я, воряка, горянок — див. вір1.
[ворідчик] «обнесений огорожею квітник біля хати» Па; — очевидно, результат контамінації слів горїдчик «тс.» (похідне від город) і вір'я «огорожа з жердин».— Див. ще вір1, город.
[воркати] «муркотати, воркотати» Ме, воркнути «муркнути» СУМ, Г, воркотати, воркотіти, воркувати (про голубів), ворчати, [вбрка] «воркотання, бурчання», воркітня, воркота, воркотня «тс.», [воркін] «той, хто воркоче», [вор-кдтя] «тс.», воркіт (про кота), [воркута] Я «тс.», воркотун, воркун, воркітливий, воркотлйвий; — р. ворчать, бр. варка-таць, др. вгркати, ворчати, п. \уагсгес «бурчати», ч. угкаіі «воркувати», угсеіі «бурчати», слц. угсаі’ «гарчати», вл. у’бгсес «бурчати; квакати», нл. хуагсаз «бурчати»,болг. вряк«жаб’яче квакання», м. врека «мекає» (про козу), схв. врчати «воркотати, бурчати», слн. угсаіі; — псл. *у'1їкаіі, *у’*Тсаіі < *у’1їке1еі; — споріднене з лит. игкіі «бурчати», иг§-гіі «тс.», лтс. уегкіі «плакати» і, можливо, лат. игсаге «кричати» (про рись); іє. *а(е)г- (звуконаслідувальне), звідки, можливо, також вереск, ворй, ворон.— Шанский ЗСРЯ І 3, 163—164, 169; Фасмер І 351; Преобр. І 98; МасЬек ЕБ1С 700; БЕР І 193; Зкок III 621.
[воркоч] «коса (волосся)» ВеЛ; — р. [воркоч] Фасмер, др. в'ьркочь, воркочь, п. хуагкосх, ч. слц. угкос, схв. вркоч «чепурун»; — остаточно не з’ясоване; висловлювалась думка (МасЬек Е8ЛС 700) про спорідненість із нвн. \Уег£ «клоччя», пов’язаним з нвн. АУегк «діло», гр. єр-ру «ТС.», ЩО ПОХОДЯТЬ ВІД ІЄ. *ЦЄГ£-426
«діло; робити»; помилково зіставлялося з схв. брк «вус» (Вгйскпег 602), а також із нвн. НааггорІ «коса» (Срезн. І 400).— Фасмер І 351; Зкок III 628; К1и§е—Міігка 854.
воркувати — див. воркати.
[воркуня] (в.-костолйчка) (іхт.) «морський півень, летюча риба, Тгі§1а Ьі-гппсіо (Інсегпа) Б.» Ж; — очевидно, калька нвн. КпиггЬаЬп букв, «воркітливий півень»; ця риба, попадаючи в повітря, видає буркотливі звуки (внаслідок тертя зябрових кісток).— К1и§е—Міігка 385,—Див. ще воркати.
[ворнитель] «товариш молодого, боярин» Мо; — запозичення з молдавської мови; молд. ворничел (рум. уогпісеі) «тс.» пов’язане з ворник (рум. убгпіс) (іст.) «ворник, придворний чин (у Молдавії); сільський староста», запозиченим із слов’янських мов,— пор. цсл. др. двориикт» (назва посади), укр. [двірник] «комендант замку; староста» Ж- — СДЕЛМ 78; ПБКМ 941.— Див. ще двір.
ворог «недруг; [злодій] Ж», [вбріг], ворожда «ворожнеча; вороги Пі», [во-рожнета], ворожнеча, ворожня «вороги» Пі, ворожий, [ворожнячий] Я, ворогувати; — р. заст. і розм. ворог, бр. вораг, др. ворога, п. итб£ «ворог; доля», ч. слц. угаЬ «убивця», вл. заст. \уг6Ь, болг. враг «ворог», м. враг «чорт, диявол; ворог; хитрун», схв. враг «чорт, диявол», слн. уга§ «тс.», стел. Ердгг. «ворог; диявол»; — ПСЛ. *УОГ£Т> «ворог, лиходій», давніше, мабуть, «вигнанець, відкинутий», пов’язане чергуванням голосних з *уьГ§аіі «кидати»; — споріднене з лит. уаг^аз «горе, біда, злидні», уаг§іі «терпіти», уег§аз «раб», лтс. уаг§з «слабкий, марний, злиденний», уаг§( «сохнути, марніти», прус. \уаг£8 «лихий, злий», далі, можливо, з гот. \угікап «переслідувати», \угакз «переслідувач», лат. иг§ео «тисну, жену»; іє. *цг§-, що лежить в основі цих слів, означало, очевидно, «переслідувати, кидати, мучити»; думка про запозичення з германських мов (МасЬек Е5ЛС 698) малопереконлива.— Шанский ЗСРЯ І 3, 164—165; Трубачев Терм, родства 164—165; Фасмер І 352; ЗСБМ II 194—195; Вгйскпег 632; БЕР І
178-179; Зкок III 617; Кшіпіскі Ргазі. II 106; Тгаиітапп 342; Таїсіє—Ноіт. II 839; Реізі 573; Рокогпу 1181.— Пор. вергати, ворожити.
ворожити, ворожба, [ворож] «ворожбит» ВеЛ, [ворожбейУ «тс.» Я, ворожбит, ворожбитство, [ворожйльУ «ворожбит» ВеЛ, [ворожйляУ «ворожка; (ент.) сонечко, Соссіпеїіа зеріетрипсіаіа Б.» ВеЛ, ворожій, ворожка, ворожебний, ворожильний;— ]з. ворожйть, бр. варажьщь, др. ворожити, п. итогус «ворожити», ч. угагііі «чаклувати», болг. вража «чаклую», м. вража «ворожу, чаклую», схв. вражати «чаклувати», слн. угагііі «шкодити чаклуванням»; — псл. *уог-гііі < *уог§ііеі; — загальноприйнятої етимології не має; пов’язується у значенні «чаклувати, спричиняти чаклуванням ЗЛО ворогові» З *УОГ£'Ь «ворог, лиходій, зла сила, лихо» (Преобр. І 96— 97; Горяев 55; Міккоіа Ми8 2, 218); існує також думка (УаіПапі КЕ8 35, 93—94; МасЬек Е8ЛС 699), що ворожити означало первісно «кинути (жереб)» і пов’язане з псл. *уег§іі, укр. вергати.— Шанский ЗСРЯ І 3, 165—166; Фасмер — Трубачев І 353; ЗСБМ II 57— 58; БЕР І 179—180;8кок III616,—Пор. вергати, ворог.
[ворожіля] «підземні пагони картоплі; картоплиння» ВеУг, [ворозіля] «тс.» ВеУг;—очевидно, похідне утворення від основи вороз-(верз-), тієї самої, що і в іменниках (по)ворбзка та ін.— Див. ще верзтй, ворбза.
[ворбза] «мотуз, мотузок, шнурок»» [ворбзкаі «вервечка» Ме, [ворозкйй] «грайливий» (про коня) ВеЗн, [поворізка] «мотуз» Ж, пбвороз, поворозка «тс.»; — др. поворозг «перетинка», п. рохугбг «повороз», нл.. ро\уг]ог «мотуз»; — псл. *уог2"ь, *уогга «мотуз, вірьовка», пов’язане чергуванням голосних з *уьГгіі «в’язати»; — споріднене з лит. уіггів «посторонок», дісл. уіг£І11 «мотуз, вірьовка», УІГ£ЦІ1, ДНН. ХУПГ£І1 «тс.», н. \уііг£еп «душити, давити»; іє. *иег§Ь-, що лежить в їх основі, очевидно, є поширенням індоєвропейського кореня *иег- «в’язати».— Вгйскпег 433; БЕР І 185, 189; К1и§е—Міігка 869—870; Вй£а
КР II 658; Угіез АЕІУ 667.— Див. ще вір1.— Пор. верзтй.
вброк «мішок; торбинка для віддавлювання сиру», [вор] «великий мішок» Бі, ворочок, [воряк] «мішок для годівлі коней» Пі, ворочкуватий; — п. хуогек «ворок, мішок»; — псл. *уог,ьк'ь, суфіксальне утворення від уогь «щось зв’язане або сплетене, мішок, пліт, ліса, огорожа».— Вгйскпег 631.— Див. ще вір1.
ворон (орн.) «крук, Согуиз согах Б.», [вбрін, брон ВеНЗн], [воронйна] «місце, куди злітаються ворони» Я, вороння (зб.), вороняччя «тс.», воронячий; — р. ворон, др. ворона, п. СТ. ХУГОП, ч. угап, вл. [утоп], нл. гоп, ст. утоп, болг. м. вран, схв. вран, слн.. угап, стел, крані.; — псл. *уогп"ь «крук»; — споріднене з лит. уагпаз «ворон», прус. ушгпіз «тс.», лтс. уагпа «ворона», тох. В хугаипа «тс.»; іє. *иег- може бути звуконаслідувальним, паралельним до кореня *кег-/ког-/кг-, звідки укр. крук, крюк, лат. согпіх «ворона» (тут согп-може відповідати псл. *уогп- щодо суфікса), двн. ЬгаЬап «ворон».— Шанский ЗСРЯ І 3, 166; Фасмер І 353; БЕР І 180; 8кок III 617—618; ІУаШе—Ноїш. 1275; К1и£е—Міігка 576.— Пор. ворона.
ворона (орн.) «гава, Согчиз согопе Б.», [воронь] «тс.» Л; — р. ворона, бр. варбна, др. ворона, п. хугопа, каш. [уаг-па], ч. слн. угапа, слц. угапа, вл. хугопа, болг. м. врана, схв. врана, стел, крана; — псл. *уогпа «ворона» виводиться від псл. *уогп"ь «ворон, крук» (з огляду на подібність обох птахів і на менший розмір ворони остання могла сприйматися як самиця ворона), що спостерігається і в інших індоєвропейських мовах: пор. лит. уагпа «ворона», лтс. уйгпа, прус, хуагпе, тох. В хугаийа «тс.» (очевидно, це балто-слов’янсько-тохарська ізоглоса).— Критенко Вступ 522, 546; Фасмер—Трубачев І 353; ЗСБМ II 62; МасЬек Е8.ІС 698; БЕР 1181; Тгаиітапп 343.— Див. ще ворон.
[воронець1] «напій з горілки з медом»;— неясне.
воронець2 (бот.) «півонія вузьколиста, Раеопіа іепиіїоііа Б.; [чернець, Ас-
іаеа Б.]»; — р. воронец «тс.», бр. вара-нец «Асіаеа Б.», слц. угапес «тс.»; — суфіксальне утворення від прикметника вороний; чернець названий так за свій чорний колір (пор. ще п. сгегпіес, сгаг-пу коггеп, нвн. БсЬсуаггсуиггеІ «тс.», букв, «чорний корінь»); застосування цієї назви до півонії з великими криваво-червоними квітами залишається незрозумілим.— МасЬек Лгп. гозії. 44.
вороний «кольору воронячого крила, чорний з металевим полиском», воронець «кінь вороної масті», воронько «тс.», [во-ронйло] «сіль для воронування» Ж, боронувати «чорнити метал»; — р. воро-нбй, бр. вараньї, др. вороньш, п. шгопу, ч. слц. угапу, болг. м. вран, схв. вран, слн. угап, угап]’і, цсл. врлнкіи «тс.»; — ПСЛ. *УОГП'Ь(]'ь) «тс.», утворене від *УОГПЬ «ворон» за подібністю до його кольору.— Шанский ЗСРЯ І 3, 167; Фасмер І 354; БЕР І 180.— Див. ще ворон.
ворбнка «[чіп, затичка Г; отвір у бочці, сопілці, свистку Ме]; (нове, з рос.) вирва, яма від вибуху»; — р. ворднка «лійка; яма конічної форми», бр. варбнка «яма конічної форми», п. хугопа «отвір, дірка», ч. угапа «тс.», болг. врана «отвір у бочці; чіп», схв. врйн> «чіп», слн. угап] «тс.»; — псл. *уогпа, що означало, очевидно, «колодка, чіп»; — поза слов’янськими мовами певні відповідності спостерігаються тільки в лтс. уагпа «колода з жолобками для виття вірьовки»; зіставляється також з алб. уагге «рана», дінд. угапай, угапагп «тс.»; можливо, того ж походження, що й вір «жердяна загорода», отвір, вброк «мішок».— Шанский ЗСРЯ І 3, 167; Фасмер І 354; Преобр. І 97; ЗСБМ II 63; МасЬек Е8ЛС 698; БЕРІ 181; Зкок III 618.—Див. ще вір1, вброк.
Іворонячка (чорна)] (бот.) «водянка чорна, Егпреігигп пі£гит Б.» Ж; — р. воронйка, [воронйца] «тс.»; — очевидно, пов’язане з ворона на підставі чорного кольору ягід (пор. н. КгаЬепЬееге «тс.», букв, «вороняча ягода»).— Вісюліна— Клоков 197.— Див. ще ворона.
[вороньбк] «давній сорт яблук, відомий на Україні, названий німцями бордорфським» Я; — неясне.
воропай1 (епітет чоловіка або молодого в народній поезії); —бр. [варапай] «епітет молодого; коровай»; — утворено від др. вороні) «напад», що відбиває стародавній звичай викрадання (умикання) дівчини; — псл. *уогрь «напад» має відповідності у гот. суаіграп «кидати», двн. усгіап, нвн. шегіеп «тс.», дісл. уагр «закидання сітки», ісл. уагра «кидати»; зближення Потебні з лтс. уегре]5 «прядильник» (у Курського, РФВ 49, 18) викликає сумнів у першу чергу з семантичного погляду.— Фасмер І 354; Преобр. І 97; ЗСБМ Ц59;
[воропай2] «буркотун»; — очевидно, результат семантичного зближення воропай1 (епітет чоловіка) і воркати (див.).
[ворбський] «зайвий; набридливий» Ж; — давніше *ворожський, суфіксальне утворення від ворог, що спочатку означало «ворожий, противний, несприятливий».— Див. ще ворог.
вброт, воротило, воротій, вороття — див. вертіти.
ворота, [ворітенний] «охоронник воріт» Ж, ворітник «тс.», ворітниця «одна з двох половин воріт; ворітний стовп», ворітня «тс.», [воріття] «ворота, місце при воротах», ворітця «хвіртка» СУМ, Г, воротар, воротнйк, [ворбтниця] «поріг під воротами Я; ворота, плетені з пруття», ворітний, ворбтній, підворіття, підворітний; — р. ворота, бр. ва-рдтьі, др. ворота, п. вл. нл. \мгоіа, ч. угаіа, слц. угаіа, болг. врата «двері», м. врата «тс.», схв. врата, слн. угаіа «двері; ворота», стел, врата; — псл. *уогіа, мн. від *уогіо, пов’язаного з дієсловом *уєг-іі «запирати» і іменником уогь «огорожа»; — споріднене з лит. уагіаі (мн.) «ворота», лтс. уагіі «тс.», прус, суагіо «двері», дангл. у-еогб, й ог б «загорожа будинку, двір, вулиця», алб. уаійе «загорожа; двір; обора, кошара», тох. В \магіо, хуагіо- «сад, гай», дінд. угіі-«тин, загорожа».— Шанский ЗСРЯ І 3, 168; Фасмер І 354—355; Преобр. І 97—98; ЗСБМ II 64; МасЬек Е84С 699; БЕР І 182; 8кок III 619; Егаепкеї 1204.— Див. ще верея, вір1.
ІворбтатиІ «обрушувати зерно в ступі»; — неясне.— Пор. борбтати.
[ворбтич] (бот.) «пижмо, Тапасеішп уи!§аге Б. (СкгузапіЬетит уиі^аге)» Ж, [воротиш, наворотень, наворотиш, наворотиня, наворотник, навороток, привертень, приворіт, приворотень] «тс.» Мак; — п. итоіусх (з укр. або з ч.), ргхетугоіпік, ч. [угаїіс, угаіеска, угаіес-пік, угаііска, угаїпіска], ст. угаіус, слц. угаїіс, болг. [вратйка, вратйга, в'ьртйка, вратлйга], схв. вратйка, по-вратич; — похідні утворення від вертати, псл. *уогШі; назва зумовлена приписуваною цій рослині в давнину властивістю допомагати щасливому поверненню додому подорожніх; недостатньо обгрунтована думка (Вгйскпег 633; БЕРІ 182) про зв’язок цієї назви із здатністю пижма «повертати дівоцтво» (своїми абортивними властивостями).— Ма-сіїекЗгп. гозії. 246—247, Зкок III 619.— Див. ще вертіти, на1, при.
вброх «купа, зокрема невіяного зерна; [неспокійна юрба; неспокій, інтрига ЖЬ>, [ворохібини] «заколот», [ворохіб-ництво, ворохїбня] «тс.», [ворохібник] «заколотник», ворохобник «тс.», [воро-хоблйвий] «бунтівливий» Ж, ворохобний «тс.», ворохобити «ворушити; бунтувати», ворохобитися «ворушитися; бунту-ватися»; — р. вброх «купа зерна, соломи», бр. вбрах «шум, шелест; переворот», п. [хуагсЬ] «сварка, гнів», болг. ерах «снопи, розстелені для молотьби», в-ьрха «молочу», м. врає «купа снопів на току», схв. врша] «шар (ряд) снопів на току; молотьба, час молотьби», слн. угзіїі «молотити зерно худобою», УГ8а] «ворох (збіжжя для молотьби)», стел, врауь «ворох»; — псл. *уогхг «купа хліба (для обмолоту)»; — споріднене з лтс. уагзтз «хліб, розстелений для обмолоту», лат. уєґго «волочу, мету», хет. Цаг8-, иагзііа «обривати, збирати врожай», двн. шег-гап «плутати».— Шанский ЗСРЯ 1 З, 168—169; Фасмер І 355; ЗСБМ II 196; БЕР І 182 -183, 213: РгіесігісЬ Н\У 246.— Пор. ворухнути.
ворохобити, ворохобитися — див. вброх.
ворбчати — див. вертіти.
ворс, ворса, ворсина, ворсбвка, ворсувальник, ворсувальня, [ворсянка] (бот.) «чортополох, Пірзасиз іиііопит Мііі.»
Пі, ворсинчастий, ворсистий, ворсувальний, ворсуватий, ворсяний, ворсити, ворсувати; — р. ворс, ворса, бр. ворс; — запозичення з іранських мов; ав. уа-газа «волосся», сперс. уагз, перс,- §агз «ТС.» споріднені З ПСЛ. *УОІЗ'Ь, укр. волос; неправильно зіставлялося з лит. уагз а «пасмо вовни, волосся» (Мікі. Е\¥ 384), яке тепер саме розглядається (Егаепкеї 1202) як похідне від бр. [ворса] «вовна» (первісно, мабуть, «ворса»).— Шанский ЗСРЯ І 3, 169; Фасмер І 355— 356; Преобр. І 98; Зализняк ВСЯ VI 41; ЗСБМ II 196.— Див. ще волос.
[ворсббитися] «борсатися, соватися, пручатися» Я; — очевидно, результат контамінації дієслів ворохобитися «ворушитися; бунтуватися» і борсатися.— Див. ще борсатися, вброх.
ворухнути, ворушити, [ворбіиити] ВеБ, ворушня, [ворушало] «палиця, якою ворушать солому в печі» Мо, [ворушило] «підойма, важіль», [воруїийльник] «збуджувальний» Я, ворухкйй, ворухливий, ворушкий, ворушливий, [ворушйльний] «збуджувальний» Я, зворушити, зворушення, зворушливий, заворушення, [не-ворушкйй]; — р. ворохнуть, ворошйть, бр. варухнуць, варушьщь; — результат контамінації слів вброх «купа невіяного зерна» (ворошйти «віяти зерно, підкидаючи його лопатою»?) і рухати, рушити.— Булаховський НЗ КДУ V/!, 92; ЗСБМ II 67—68. — Див. ще вброх, рух.
[ворчун] (бот.) «буркун аптечний, Меіііоіпз оШсіпаїіз Пезг.» Мак; — пов’язане з [ворчати]; результат заміни назви буркун гаданим його синонімом за аналогією до співвідношення синонімічних дієслів бурчати — [ворчати].— Див. ще вбркати.— Пор. буркун.
[ворюгаї «злодій» Ж, [ворягаї «злодій, шахрай Я, Пі; ворог Ж», [воряк] Ж, [вор] «злодій» Бі, [аїр] «тс.» Бі, [во-рйця] «злодійка» Я, [воровкуватий] Я; — очевидно, запозичене з російської мови не раніше XVI ст.; р. вор, воряга зіставляється з еру, врать, пов’язаним, можливо, з псл. *уьгаіі «плести» з дальшим розвитком семантики «плести — говорити дурниці»; пор. і р. воровекбй «облудний, злодійський»; порівнювання з п. уюг «мішок» (Брандт РФВ 25, 214) не
переконливе; малоймовірне припущення про запозичення цього слова з уйг. оугу «злодій», тур. о§ги «шахрай, негідник» (СотЬосг 109) або з фін. уагаз «злодій» (Міккоіа ВегйЬг. 104).— Шанский ЗСРЯ І 3, 162—163; Фасмер—Трубачев І 350, 361.
ворябка — див. брябок.
восельник, восельниця — див. гусениця.
восени — див. осінь.
восйчина — див. осика.
[воскобоїна) (бот.) «золотушник звичайний, 8о1ісіа§о уіг§аигеа Б.», [воско-ббйна] «тс.» Ж; — пов’язане з [воскобоїни! «вощина, яка залишається після топлення воску»; назва походить, мабуть, від того, що квітки та листя цієї рослини дають жовту фарбу; крім того, це медонос.— Вісюліна—Клоков 323; Нейштадт 545.— Див. ще бити1, віск.
[восковйця] «перетинка у пташиному дзьобі; мозолиста шкіра» Ж; — похідне утворення від віск; назва зумовлена зовнішньою подібністю: в першому випадку — за кольором, у другому — за формою (мозолиста шкіра — як вощина у вулику).— Див. ще віск.
воскресати, воскреснути, воскрешати, воскресити, [вбскрес] «воскресіння», Івб-скрес] «життя» Ж, воскресання, [воскре-сйтель] Ж, воскресіння, воскресенський Ж» воскреслий, [воскресний], ст. воскрешати (XVII ст.); — р. воскресать, бр. уваскрасаць, др. в-ьскр^сити, аьскр'Ьша-ти; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел. Егскрьсдти, втке-крФсити, споріднене з др. кр'Ьсь «сонцестояння», др. красити «воскресити», р. [крес] «оживлення», п. [кггезіс] «оживляти», ч. кгізііі «тс.», ст. угкгезпйіі, слц. кгіезі€, болг. вязкрясвам, схв. ускрв «воскресіння», ускршавати «воскресати, воскрешати», слн. кгезііі зе «сяяти; оживляти» (псл. кге8-<*кгерз-<*кго-ірз-), далі, мабуть, з кріпити, лит. кгаі-руіі «викривляти», кгеїріі «направляти».— Шанский ЗСРЯ І 3, 171; НоІиЬ— Кор. 191; МасЬек Е8ЛС 242; БЕР І 203; Ргаепкеї 292; \УаМе—Ноїш. II 293.— Див. ще кріпйти.— Пор. креснути.
восмїл, восмеловаті, восьміловаті — див. осміл.
[востікати] «шмагати різками, карати» Ж, [востіхати Ж, востягати ВеБ, возді.ґати ВеБ] «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни запозиченого п. »зсІ4§ас «гамувати, приборкувати; притримувати; (рідк.) заохочувати», похідного від сідщщс «тягти».— Див. ще тягтй.
воеца — див. васець.
восьмака, восьмерик, восьмеричний, восьмернйй, восьмеро, восьмерувати, восьметики, восьмий, восьмина, восьму-ха, восьмушка — див. вісім.
[восьтильозний, восьтильбстий] «отакий дуже великий» Ж; — складне слово, утворене з вказівної частки вось «ось», яка складається з займенникових елементів во і сь з вказівною семантикою, та кількісного прислівника тіль (можливо, в польській формі іуІе) «стільки» за допомогою суфікса -озн- з властивою йому вказівкою на збільшену ознаку предмета чи явища.— Див. ще авб, сей, тільки.
вотбса, вотісник— див. отоса.
вотум, вотувати, ст. вотум «голос», вотовати «подавати голос, голосувати» (XVI ст.); — р. бр. схв. вотум, п. мго-іит, ч. уоіит, слц. уоіит, болг. вот; — запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво; лат. уО-ішп (<*убуеіот) «жертва, урочиста обіцянка, бажання, воля, прагнення» споріднене з дінд. уа§Ьаі- «обітник, молільник», оЬаіе «він хвалить, славить», ав. ао§- (ао]аііе, аохіа, ао^оба) «оголошувати, казати, говорити», дангл. хуО-§іап «свататися, бажати», вірм. §о§ «кажу».— Тимч. 317; Шанский ЗСРЯ І З, 178—179; Бульїка 69; Кораііпзкі 1049; Вгйскпег 531; АУаІсіе—Ноїгп. II 837.
вотчина, вотчинник, вотчинний; — бр. вотчина, болг. вбтчина; — очевидно, запозичення з ^російської мови; р. вбтчина походить від др. отьчина «батьківщина», що, як і ч. слц. оісіпа, вл. уюісіпа, зводиться до псл. оіьсь < *оії-коз «батько».— Шанский ЗСРЯ І З, 179; СоїоЬко 7І81РН 3, 87; УаіПапі Сг. согпр. І 127.— Див. ще отець.
[вочеміню] «вмить» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. [уюсхутіши] «тс.» є результатом злиття виразу
осгу т^піепш «в мигу очей», паралельного до вживаного тепер ш ока глушеній «в мигу ока».— Див. ще миг, око, у1.
воша, [вош, вуш ВеБ, уш Шейк], вошва, [вшйця] «попелиця, АрЬіз Ьгаззі-сае» Ж, вошйвець, [вушаль ВеНЗн, ву-шйвець Ж, вошовець Я, ушіль ВеНЗн], вошивий, [вушйвий Ж, вошкбвий], вошивіти; — р. вошь, бр. вош, др. вя>шь, вошь, п. \УЄ82, Ч. УЄ8, СЛЦ. УО5, ВЛ. Ш)8, нл. \уо§, \ує5, полаб. у§8, болг. вт>шка, м. вошка, схв. в'дли, $ш, вашка, слн. из, стел. ЕТіШК; — псл. уьзь; — споріднене з лит. [уіеуеза] (<*уеіуеза) «пташина воша», Ц8ПІ8 «будяк», лтс. изпе «тс.», гот. їгауйзап «пожирати, поїдати», алб. изЬІ «колос», дінд. уаз- «їсти»; іє. *из-і-8 зіставляється ще з герм. ІїЗз, нвн. Байз (ЗсЬиІге К1- ЗсЬг. 59; МасЬек Е8ЛС 685—686), а також з лит. ійе «воша», лтс. иіз «тс.» від основи *иІ8-із (Преобр. І 99—100; НоІиЬ—Кор. 413); інші, менш імовірні точки зору подано у Фасмера.— Шанский ЗСРЯ І 3, 180; Фасмер І 359—360; БЕР І 217; Зкок III 550; Бернштейн Очерк 1974, 274; Ргаепкеї 1247; Тганітапп 336.
[вошенйця] «гусінь» Мо; — результат контамінації слів [восе(ль)ниця] «гусінь» і воша.— Див. ще воша, гусениця.
[вошкопруд] «вошивець», [воиюпруд] «тс.»; — бр. вашапруд;— складний іменник, утворений на основі словосполучення воші прудити, тобто «знищувати, виганяти їх з одягу».— Див. ще воша, прудити.
вошмана — див. очмана.
[вошолу(в)] «праска» ДзАтл II 228, [вошалу, ушулюв] «тс.» тж, [вошолбванка] «випрасувана сорочка» ЕЗб 2, [вошоло-вати] «прасувати» ДзАтл II 228; — запозичення з угорської мови; уг. уазаіб «праска» є суфіксальним утворенням від уаз «залізо», спорідненого з манс. -У'уз «тс.», морд. и5]к]'а «дріт», фін. уазке-«мідь»,— ММТЕЗг III 1095; Вагсгі 333.
вощанка (бот.) «СегіпіЬе Е.», [восківка Я, восчатка Мак] «тс.»; — р. воекбв-ник, вощанка, бр. васкбунік, п. \уозко\у-піса, ч. слц. уозкоука, схв. вбска;— похідне утворення від віск; назва моти
вується тим, що ця рослина вкрита восковою поволокою і має такий вигляд, ніби вона зроблена з воску.— Вісю-ліна—Клоков 264; ЗСБМ II 72; МасЬек Діл. гозії. 189.— Див. ще віск.
воювати, [воютити] «бешкетувати» Ба, воєнізувати, війна, військо, войов-нйк, [войсковйк] Ж. [войсковйця] «армія» Ж, [вбя] «війна» Я, вояк, вояка, вояцтво,, воячка, вояччина, військовий, воєнізований, [воївнйй, воїнствуючий] Ж, войо-витий, войовничий, довоєнний, завоїстий «войовничий; задерикуватий», завойовник, завойбвництво, завойбвний, післявоєнний, повоєнний, — р. воевать, бр. ваяваць, др. воеватися, п. ию]ои'ас, ч. ст. слц. ст. УО] «військо», болг. воювам* м. во]ува, схв. во]'евати, слн. уо]’еуаіі;— псл. *уо]ь «воїн»; — споріднене з вина, р. повиноваться, лит. уа]6іі «ганяти, переслідувати», ууіі «тс.», лтс. уа]йі «переслідувати», двн. У'еісіа «полювання», дісл. уеідг «тс.», лат. уепог, -агі «полювати», ірл. Най «дичина», гр. ївщхі «прагну, бажаю», ос. уайьін «скакати, бігати, мчати», ав. уауеііі «гонить, переслідує», дінд. уйіі «тс.»; іє. *цеіа-, *цїм- «прагнути, домагатися, гнатися».— Шанский ЗСРЯ І 3, 141—142; Фасмер І 334—335; Преобр. І 91; ЗСБМ II 27; БЕР І 172; Зкок III 612; НоІиЬ—Кор. 421; Ргаепкеї 1267.— Пор. вина.
вояж, вояжер, вояжувати;— р. болг. вояж, бр. ваяж, п. \уо]а2; — запозичено з французької мови, можливо, через польське посередництво; фр. уоуа§е «подорож» походить від лат. уіаіісит «гроші на подорож; провізія для подорожі», в основі якого лежить уіа «дорога», споріднене З ДІНД. УЄІІ «іде слідом, переслідує, прагне кудись», уііаЬ «прямий^ простий, прямолінійний», УЇІЬІЬ, УІІЬї, «ряд, вулиця, шлях», псл. *уо]ь «воїн», укр. війна, воювати.— СІС 126; Шанский ЗСРЯ І 3, 180; Кораііпзкі 1046; Оаигаі 758; ЇКаМе-Ноїш. II 778—779.— Див. ще воювати.
впаки — див. навпаки.
[впатрен] «спритний, обачний» Ж, [впатрінє] «обачність» Ж; — очевидно,, видозмінене запозичення з польської мови; п. ораіггпу «передбачливий, обач
ний» утворене від етимологічно неясного п. раіггус «дивитися», ^раіггус зі? «вдивитися», спорідненого з ч. раїгііі «дивитися; належати», слц. ораігоуаі' «доглядати».— Трубачев Зтимология 1965, 47—51; Вгйскпег 399, МасЬек Е54С 438.— Пор. пантрувати.
впелесйтися, впелюскатися — див. пелюскатися.
впереміж, впереміжку, упереміж, упереміжку; — р. вперемежку, бр. у перам ежку;—прислівник, утворений за допомогою прийменника в від дієслівної префіксальної основи перемежувати або від незасвідченого іменника *пере-міжка чи *переміжок, аналогічного до перелісок, перестінок.— Див. ще межа, пере-, у1.
впереміш, вперемішку, упереміш, уперемішку; — р. вперемешку, бр. упера-мешку, упярзмешку; — прислівник, утворений за допомогою прийменника в від дієслівної префіксальної основи перемішати або від іменника [перемішка].— Див. ще мішати, пере-, у1.
впілйтися — див. п’ялйти. впленйчитися — див. пленйця.
ІвпольнутиІ «впірнути» Ж; —очевидно, результат видозміни дієслова впірнути під впливом линути, полинути.
! впопереначку] «навперемінно, по черзі» Ж; — прислівник, утворений від префіксальної основи дієслова (по)пере-іначити за допомогою суфікса -к- і прийменника в.— Див. ще інакший, пере-, по, у1.
вправа, вправний, вправлятися; — очевидно, нове запозичення з польської мови; п. \срга\са «вправність», ифгаитту «вправний», шргашіас зі? «вправлятися, тренуватися» є похідним від прикметника ргахуу (з псл. ргау-ь) «належний, такий, як слід».— Див. ще правий.
впридббити, впридобляти — див. придбба.
вприпуст «вдосталь», уприпуст «тс.»; -похідне утворення від припустйти; розвинулось, очевидно, на основі тваринницького виразу годувати вприпуст, тобто припускаючи тварин до цілого запасу корму.— Див. ще при, пускати, у1.
Івпугуватиі «затушковувати, надягати багато важкого одягу» Ж, Ме, [впугатися] Ж, [запуганий] Ме; — р. [за-пугнуться] «застібнутись»; — неясне; можливо, пов’язане з [пуговиця]-, в такому разі первісно означало «застібати».
вр---див. ур-.
[врава] «натовп, орава» Я; — очевидно, результат фонетичної видозміни форми орава; менш імовірний зв’язок з ч. угауа «гамір», первісно «натовп» (МасЬек Е5ЛС 702), пор. Ігуауа] «натовп, гамір».— Див. ще орава.— Пор. врява.
враг, \вражба\ «ворожнеча» Ж> ера-жда, ївражда, вражня, вражнь] «тс.» Ж, [враженя] «чортеня», [вражий] «тс.», вражий, [вразький], враждати «ворогувати», враждувати; — р. бр. діал. враг, др. враг-ь; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, враг-к є прямим відповідником до др. ворогті, укр. ворог (див.).
вражати, враження, вражїння, дражливий, враза, вразити, вразливий — див. разити.
іврацати] «блювати» Ж, Ме, [врацо-вйни] «блювотина» Ж; — запозичення з польської мови; п. итасас «блювати; вертати» пов’язане з у/госіс «вернути», спорідненим з укр. вертати, вертіти (див.).
[вред] «чиряк» ВеЛ, ст. вред'ь «веред, болячка» (XVII—XVIII ст.); — запозичення з чеської або словацької мови; ч. угесі «нарив, чиряк», слц. угесі «тс.» ПОХОДЯТЬ ВІД ПСЛ. *УЄГСІЬ «ТС.», ЗВІДКИ й укр. веред «нарив», вередити, вередувати та ін.; пор. р. [вред] «чиряк» , др. вред'ь «тс.», що походить від стел, вр Ьдж «тс.».—МасЬек Е53С 702.—Див. ще вереди.
Івременщик] «чудна, незвичайна людина, упир» Ж; —похідне утворення від [врем’я] «час», очевидно, пов’язане з уявленням про появу і зникання такої людини через певні проміжки часу.— Див. ще врем’я.
[врем’я] «час», [уремення] «щастя, удача», [урем’я], [временнйй] «сприятливий, зручний» Я, ^временйти], ст.
врЬмя, время (XIV—XVII ст.); — р. время, бр. [време, уреме], др. вр'Ьмя; — запозичення з старослов’янської мови; стел. вр'Ьмд «час» є прямим відповідником до укр. [верем'я] «погода» (див.).
вретище «одяг із грубої товстої тканини, убогий одяг»; — р. вретище «тс.», др. вретище «мішок, одяг»; — книжне запозичення з старослов’янської мови; стел. врфтиште «мішок» походить від тієї самої основи псл. *уег- «засовувати, ховати», що й укр. верета. — Вьгленов БЕ 13/3, 258—259.— Див. ще верета.
[врйтний, уратний] «нелюбий, небажаний, надокучливий» Ж; —запозичення з румунської мови; рум. игїі «поганий, неприємний», пов’язане з дієсловом (а) нгї «ненавидіти, мати відразу», походить від лат. *ЬоггІге (<Ьог-геге, Ьоггезсеге) «стовбурчитися; лютувати, жахатися», спорідненого з дінд. Ьагзаіе «задубіває, заклякає», Ьгзуаіі «тс.».— Vіпсеп2 2; Г>ІЖМ 910; Ри$сагіи 170; Маїсіе—Ноїт. І 659.
[вріти] «кипіти, вирувати, клекотіти» Ж, ст. врити «кипіти» (XVII— XVIII ст.);— р. [вреть] «дуже потіти», бр. [врзцьі «кипіти», др. вр^ти, вьр^ти, П. \\'Г2ЄС, ч. угііі, слц. угіе€, болг. вря, м. вриє, схв. вр'ети, слн. угеїі, стел, вкрити «тс.»;— псл. *уьге!і «тс.», пов’язане з уїгь «вир», уагііі «варити»;— споріднене з лит. уігіі «кипіти, варитися», уегзте «джерело», лтс. уігі «кипіти, варитися», прус, ашуегнз «^иварки», тох. А уггаїк «варити»; іє. *пег-/*цог-, *пг-«горіти; спалювати».— Фасмер—Трубачев І 362; МасЬек Е5ЛС 702—703; БЕР І 193; Бкок III 622—624; Егаепкеї 1263; Тгаиітапп 361; Рокогпу 1166.— Пор. варйти, вир.
врода, вроджений, вродини, вродити, вродливець, вродливий, вродливиця, вродливість, врбдність, вродовйтий — див. рід.
[вроза] «ремінець, яким прив’язують бич до бичиська» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. [*\угоха] «ремінець для прив’язування, зв’язування» є прямим відповідником до укр. ворбза (див.).
врозтіч, врбстич—див. тікати.
вруно «сходи хлібів», [воруна Па, воруніца Л, врунь Л, овруно Л, оврунь Л, угруно Л, уруно Л], уруна «тс.», врунастий, врунйстий, урунастий, урунистий, врунити, врунитися, вруніти, урунити, урунитися, уруніти; — бр. [урунь]', — результат не зовсім ясної видозміни спільнослов’янської основи слова руно, руна; можливо, виникло на грунті прийменникового виразу вт> руно.— Див. ще руно.
вручати — див. рука.
[вручість] «діловитість, бравість» Ж;— очевидно, пов’язане з [вріти] «кипіти» (див.).
[врява] «крик» ВеЗа, [врявк] «тс.» ВеЛ, [врявкати, врявчати] «кричати» ВеЛ; 5— очевидно, запозичення з польської або словацької мови; п. хугга^а «галас, гамір, шум» споріднене з ч. угауа «тс.», слц. угауа «розмова, галас, шум», болг. врява «галас», м. врева «галас, гомін, [говірка, розмова]», схв. врева «галас, лемент»; —певної етимології не має; виводиться з іє. *ц(е)ге-«говорити» (БЕР І 193), припускається первісне значення «натовп» (МасЬек ЕБЛС 702), польське слово вважається запозиченням з чеської мови (Вгйскпег 633) і т. д.— Пор. врава, рявкати.
врядй-годй, урядй-годй; — бр. гадь’і-урадй; — прислівникове утворення від іменників ряд і год з первісним значенням «час періодичних розглядів судових справ, укладання угод» і под.— Див. ще год, ряд, у1.
все, всей, всенький — див. весь1.
все- (перший компонент складних слів типу всебічний, всевйдящий, всемогутній, всесильний)', — р. болг. все-, бр. усе-, др. вьсе-; — засвоєне з старослов’янської мови; стел, вьсе-всловах типу ВКСЕМОГК1И, ВКСбДР'КЖИТбЛК є калькою гр. Л0СУ— першого компонента грецьких складних слів типу лау-аХхт;д «всесильний», лау-ар%од «всевладний», лауто-хратор «вседержитель», що являє собою форму середнього роду займенника лад-«весь, цілий» (род. в. латтод).— БЕР І 192.
Всеволод, [Сиволбд]; — р. Всеволод, бр. Усевалад, др. Всеволод-ь, ч. Узеуо-ІосІ; — чоловіче ім’я, утворене на східнослов’янському грунті з займенника все- та основи дієслова волод-іти.— Див. ще володіти, весь1.
[всезелень] (бот.) «грушанка, Рігоіа Ь.» Ж, [всезелен] «тс.; зимолюбка, СЬі-гпарЬіІа РигзЬ.» Мак; — ч. хітохеїеп «зимолюбка»; — складні слова, утворені з основ прислівника все «завжди» і прикметника зелений; назви зумовлені вічнозеленою природою цих рослин.— МасЬек Лт. гозії. 176; Словн. бот. 160; Нейштадт 424.—Див. ще весь1, зелений.
всесвіт; — п. хузхесЬзхуіаі; — зворотне утворення від всесвітній, яке виникло на основі словосполучення весь світ; зразком для зворотного утворення стала, очевидно, польська форма; пор. також ч. слц. уезтіг «всесвіт».— Див. ще весь1, світ.
[всйжюд, усйжгуд, усйжут, сйжгід] «торік» ДзАтл II; — результат злиття словосполучення (вг) сьй ж(е) годи (гід); пор. утворене за цією ж моделлю слово тиждень від ті>и же дьнь; спочатку, мабуть, означало «рік тому в цей самий час»; виведення від *ві> сьсь годи (ДзАтл II 259) неточне.— Див. ще год, же, сей, у1.
[всігда] «завжди» Ж, [всігди Ж, усіг-дй] «тс.», [всігдйшний Ж, завсігда, за-всігдй, завсіди, завсюди, завсідний, по-всегда, повсіда Г, Ж]; — р. всегда, бр. [всегдьі, всегдьі, усегдьі], зауседьі, зау-сягдьї, др. вьсьгда, вьсегда, п. \У32е.цс1у, болг. всегда, всякого, схв. свагда, сваг-дар, слн. узексіаг, [узї§сіаг, узаксіа]]; — псл. *уьзек-ь(іа, уьзесіа, *уьзес1у. утворені з займенника уьзь, уьзє «весь, цілий» і займенникових компонентів кьба (очевидно, спорідненого з лит. касі а «коли», дінд. касій, ав. касіа «тс.») чи простішого сіа, який зберігається і в р. да «так; та», укр. да; менш імовірне зведення (ЗсЬшісіі К2 32, 399; Меіііеі М8Ь 13, 29) до виразу *уьхо£о §осіа «всякого часу», як і когдаяа *ко§о £осіа, тогда до *іо§о §осіа.— Шанский ЗСРЯ І 3, 197; Фасмер І 362—363; БЕР І 194.— Див. ще весь1, да1, кий2.
всілякий, [вселякий], усілякий, [всі-лячинаХ Ж; — р. [вселякий], бр. уся-лякі, п. хузгеїакі, ч. слц. узеІЦаку, вл. \у§е1(а)кі; — похідне утворення від займенникової основи вьсель, вьсЬль, псл. уьзеїе, пов’язаної з уьзь «весь», тієї самої, що і в прислівнику (з)відусіль, та суфікса -ак-, того самого, що і в такий, двоякий, троякий.—Пор. відусіль.
всклезь — див. склезь.
[вспак] «назад, навпроти, навпаки» Пі, ст. вспакь (XVI—XVIII ст.); — р. [вспак] «навиворіт», п. и/зрак «назад»; — утворення з прийменника вгз і прислівникової основи пак- «назад», що є, очевидно, варіантом основи опак-«тс.»; можливо, в українську мову запозичене з польської.— Вгйскпег 635.— Див. ще опак, уз.— Пор. навпаки.
[вспйнячки] «повільно» Пі; — очевидно, похідне утворення від спинятися, аналогічне до навсидячки (від сидіти), навстоячки (від стояти), навспинячки «навшпиньки» (від спинатися).— Див. ще зупинити.
[вспокон] «одвіку» Ж; — р. испокбн, бр. спакбн, [успакбн]; — похідне утворення від др. покон'ь «початок» (пор. п. [рокоп] «тс.»), яке складається з префікса по- і кореня кон- «початок» (і «кінець»), того самого, що й у словах закон, конати, кінець тощо.— Вгйскпег 644.— Див. ще кінець, конати.— Пор. споконвіку.
[вспряник] (бот.) «кмин кінський, 8і1ег ІгіІоЬит 8сор.» Мак; — неясне.
[встеклинець] (бот.) «молочай, Еи-рЬогЬіа ргосега М. В.» Мак; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з текти, з огляду на сік, подібний до молока, що витікає із стебла свіжозрізаної рослини.— Нейштадт 372.
[встікатися] «казитися, ставати скаженим, шаленіти» Ж, [встеклий] «шалений» Ж, [остеклий] «тс.» Ж, [встек-лйзна] Ж; — запозичення з польської мови; п. шзсіекас зі§ «казитися», як і ч. ухіекаН зе, нл. ст. зсеказ зе «тс.», походить від псл. *іекіі «текти» і первісно означало «розтікатися, розбурхуватися» (про бурхливі води).— Вгйск-пег 635; МасЬек Е8ЛС 706.— Див. ще текти.
[встрих] «вщерть, по вінця» Ме; — запозичення з польської мови; у п. V зігусЬ «тс.», пай зігусЬ «надто», росі зігусЬет «без верху», іменник зігусЬ закріпився замість складнішого зігу-сЬиІес «дощечка, планка для підрівнювання сипучих речовин до верхніх країв посуду», що походить від н. 8ігеісЬЬо1х «тс.», утвореного з основ дієслова зігеі-сіїеп «гладити, дряпати, креслити», спорідненого з лат. 8Ігіп§еге «зривати, дряпати», псл. *зігі§іі, укр. стригти, та іменника Ноїх «дерево», спорідненого з псл. *ко1сіа, укр. колода.— Вгйскпег 521; 8\У VI 468, 470; К1и§е—Мііхка 757; К1и§е—Сбіхе 327.— Див. ще стригти.— Пор. стрих, стріха.
всує — див. суєта.
всупереч — див. перечити.
всюди, [всяди ВеЛ, всягди ВеЛ, всягде Ж], відусюди, звідусюди, зусюди, зусюд, [повсюди Ж, повсюдейка Ж], повсюдно, повсюдний, повсюднїти; — р. всюду, бр. усюдьі, др. вьсюду, вьсуду, вьсюдУ, п. хузх§(І7іє, ст. хузхфсіу, каш. ®$^<1е, ч. слц. узисіе, вл. хузіиіге, нл. миіу, зшіег, [хузисіу], болг. навсиде, схв. свуда, свйгде, слн. роузбсі,' стел, вкеждф;—псл. *уь8фс1и, уьзфсіе, похідне від займенника уьзь «весь»; кінцеве -би (Ле), мабуть, того ж походження, що й кінцева частина в лат. диап-сіо «коли», прус. із-Леу/еп-сІаи «звідси, звідти»; на думку Ільїнського, -(ІП є місцевим відмінком однини іє. займенника *с!о, *6Ьо.— Булаховский Труди ИРЯ І 206; Шанский ЗСРЯ І З, 205—206; Фасмер І 364; Ильинский Сложн. местоим. 74; Преобр. І 102; Вгйскпег 636; МасЬек Е83С 685—686; Тгаиітапп 312.— Див. ще весь1.
всякий, всячина — див. весь1, втиркатися, втиркун —див. тирити, [втискун] (ент.) «могильний жук, Ріе-гозІісЬиз, з родини жужелиць, СагаЬі-бае» Ж; — назва походить, очевидно, від (тиску ват и(с я) (в землю), оскільки ці комахи живуть у землі й живляться продуктами розкладу органічних речовин.— Див. ще тиснути.
втілити; — калька цсл. в'кпл'ктити (р. воплотйть, воплощать), яке, в свою чергу, є калькою гр. оархоот «тс.», по
хідного від пар? «м’ясо, тіло», чи, скоріше, лат. іпсагпаге, утвореного з префікса іп- «в-» і основи іменника саго (род. в. сагпіз) «м’ясо, тіло».
втора, [вторак] «другий рій» Ж, Івто-ровкй] «другі струни на кобзі або бандурі» Я, [вторий] Ж, вторинний, вторити СУМ, Ж, вторувати, повтор, повторний, повторити; — р. втора, втордй «другий», бр. утора, др. втьторть, п. хуіог, болг. втори «другий», м. втор(и), стел, вгтерт»; — псл. уьіогь <*піогь, *піегь; — споріднене з лит. апігаз «другий, інший», лтс. йоігз, прус, ап-іагз, двн. апйаг, гот. апраг, ос. аен-даер, дінд. апіагаЬ «тс.», іє. *опіог-/ *піог-; з другого боку, припускається зв’язок з ав. уііага- «далі», дінд. уііа-гагп «тс.», уііагаЬ «той, що веде далі» (Фасмер І 364—365).— Шанский ЗСРЯ. І 3, 209—210; Преобр. І 101; МасЬек Е8ДС 671—672; БЕР І 197; Младенов 83; Топоров І 94—95.— Пор. вівторок.
[вточи, втдчі] «в той час, тоді» ВеБ;— неясне; можливо, результат стягнення виразу [в той ч'ис, в той чісі «в той час».
втуз, втузівець; — р. втуз; — нове складноскорочене слово, утворене з виразу вищий технічний учбовий заклад за зразком рос. втуз (із вьісшее техни-ческое учебное заведение).— Фасмер 1365.
втупити (очі), потупити; — р. потупить; — не зовсім ясне; пов’язується з тупий, тупик (Преобр., випуск останній, 18); можливо, споріднене з п. хуіаріас, хуіоріс «тс.» (Вгйскпег 570).
[втяж] «постійно, безперервно, раз у раз» ВеБ; —запозичення з польської мови; п. хусіці «безупинно, безперервно, постійно, завжди» утворене з прийменника XV «в» і основи дієслова сіц§пцс «тягнути».— Вгйскпег 61.— Див. ще тягти, у1.
вуаль; — р. бр. вуаль, п. хуиаі, хуоаі, болг. м. воал; — запозичення з французької мови; фр. уоііе «вуаль; покривало» походить від лат. уеїшп «вітрило, покривало», що задовільної етимології не має.— СІС 132; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ 13, 212—213; 81. хууг. оЬсусЬ 809; Паихаі 755; ХУаІсіе—Ноїш. II 745.
вугай — див. бугай4.
вугіль, вугілля, вугільник, [вугільщик] Я, [вугельник] «випалювач вугілля», [вугалля], вуглець, вуглик, вуглина, Іву-глиско] «місце для вугілля», [вугля, вуг-ляк], вугляр, вуглярка «дружина вугільника; [місце, де випалюють вугілля]», [вуглярня], вуглярство, вуглярчук, [ву-голйна] «обгоріла, обвугліла балка» Ж, [угіль, уголь ЖІ, угілля, [угблле Ж, угал-ля, угілець, углйна, углярство], вугільний, вуглистий, [углйстий] Ж, вугляний, [вугловйй} «вугільний», вуглецевий, звуглювати, обвуглювати; — р. уголь, бр. вугаль, др. уг'ьль, п. \󧧳е1, ч. иЬеІ, слц. иЬІіе, иЬоГ, вл. ииЬеІ, нл. [\уи§е1], Ьи§е1, полаб. Уфсі’еі, болг. в7>г-ьл, м. ]аг-лен, схв. угал>, слн. уо§а1, стел, жггль; — псл. *2§1ь; — споріднене з лит. ап§1із «вугілля», лтс. йо§1е, прус. ап§1із, перс. ап§ізі, дінд. ап§агаЬ «тс.»; іє. *оп§1-р-8; допускається зв’язок (Фасмер IV 146; БЕР І 201) з вогонь (<*о§ьпь).— Преобр. II 38—39; МасЬек Е53С 666; НоІиЬ—Кор. 401; Бкок III 537; Тгаиітапп 8; Вп§а НН II 210, 509; Топоров І 87.
вуглевод; — р. углевбд, бр. вугля-вбд, п. ху^Дохуойог, ч. заст. иЬІоуосІап, слц. иЬГоуойап, болг. вуглевод; — складне слово, утворене з коренів слів вугл(ець) і вбд(ень), оскільки ці елементи входять до відповідних органічних сполук.— Див. ще водень, вугіль.
[вуглова] «капиця ціпа» Ж, [углбва, вуголов, глова ЖІ «тс.»; —неясне; можливо, пов’язане з вугбл, оскільки капиця утворює кут між билом і ціпилном; фонетична тотожність форми вуголов з назвою «частина вуздечки, що знаходиться на голові» робить можливим припущення про зв’язок з голова, п. §Іо\Уа.
вугнати, вугнавець, вугнавий, вуг-навка, вугноватий, вугнотавий, вугно-тати —див. гугнявий.
[вугбл] «ріг, кут», [вуглй] «вид візерунка на великодніх крашанках» Я, [вуглб] «кутовий зв’язок дерева в будівлі», [вугблля] «роги (вулиць)» Я, [углйна] «кут» Ж, [угло] «тс.» Ж, [угловець] (тех.) Ж, угбл (заст.), [угбльник], вугластий, [угластий Ж, вугловйй, угбльний Ж, 436
приугловатий ЖІ; — р. у гол, бр. вугал, др. уг-ьл-ь, угол-ь, п. \󧧳еІ, ч. йЬеІ, слц. иЬої, вл. пиЬеІ, нл. [мт§е1], Ьи§еі, болг. Тів-ьл, схв. угао, слн. уо§е1, стел, жгтклтк; — псл. *2§ь1ь; —споріднене з лат. ап§и1из «кут», вірм. ап£іип «тс.», ав. ап§изіа- «палець», дінд. агі§ат «кінцівка, частина тіла», ап§й1іЬ «палець», ап§йгіЬ «тс.»; іє. *ап§- «гнути»; інший варіант основи—іє. *опк- «гнути, зігнутий», від якого походить дінд. апсаіі «згинає», апкаЬ «вигин, закрут», ав. ахпаЬ «повід, уздечка», гр. аухшу «згин, суглоб, лікоть», а-ухбХое «кривий», дангл. ап§а «гак для риби, колючка», двн. ап§о-, ап§и1- «гачок», лат. апсиз, ипсиз «викривлений», с.-цсл. жкотт, «гак».— Фасмер IV 145; Преобр. випуск останній 38; Вгйскпег 609; МасЬек Е5Лб 666; НоІиЬ—Кор. 401; Бкок III 536—537; Тгаиітапп 9; Таїсіє— Ноїт. І 46, 48—49; К1и§е—Міігка 22; Джаукян 94, 238.
вугор1 (іхт.) «Ап§иі11а ап§иі11а Б.», вугреня, вугриця «черв’як круглої форми», вугровий; — р. угорь, бр. вугор, др. усьрь, угорь, п. \у§§огх, ч. йЬог, слц. йЬог, вл. \сиЬоґ, нл. [шщог], Ьи§ог, схв. і/гор, слн. О£ог, стел, жгрь, жгоришть;— псл. *2§гь; — споріднене з лит. ип§и-гуз (<*ап§игуз) «вугор», прус. ап§иг§із, лат. ап§иі11а «тс.»; далі з вуж, лит. ап§І8 «змія», прус. ап§І8, лат. ап§иіз «тс.», двн. ипс «вуж».— Фасмер IV 146; Преобр. II 38—39; Вгйскпег 609; МасЬек ЕБЛС 667; БЕР І 201; Бкок III 537; Ргаепкеї 10; Мозгупзкі Р23Р 304; Тгаиітапп 8; Топоров І 88; Егпоиі— Меіііеі І 60; \¥а1сіе—НоГт. І 48; Ргізк І 725.— Див. ще вуж.
вугор2 «прищ», [вугарі «гедзь; личинка» ВеБ, [вуграк] «гуля від укусу гедзя» Ж, [горак Ме, бгар Г, Ж, уграк Ж] «тс.», вугруватий, [угрбватий, вуграстий Я]; — р- угорь, бр. вугор, п. мщ§г, ч. иЬег, слц. йЬог, вл. мтЬга, нл. Ьи§ег, болг. вт>гарец «личинка, черв’як», схв. угркт.», слн. о§гс «вугор»;— псл. *2§гь; — споріднене з 9§гь «вугор1», 22ь «вуж», лит. апкзіага «вугор», сх.-лит. іпкзіігаз «тс.», двн. ап§аг «хлібний черв’як» (<*ап§га-), нвн. Еп§ег1іп£
«личинка»; очевидно, іє. *ап§ДЬ)і- з первісним значенням «черв’як (що водиться під шкірою)».— Фасмер IV 146— 147; Преобр. випуск останній 39; МасЬек Е83С 666—667; Зкок III 538; Тгапітапп 8; К1и§е—Міігка 166; Рокогпу 43—44. Пор. вугор1, вуж.
[вугрин] (ент.) «золотий жук, Сеіо-піа ангаіа Б.»; — неясне; можливо, пов’язане з етнонімом угрин.
вудвуд, вудвйд, вудвод, вудвудок, вуд-вудя, вудвутка, вудід, вудкало, вудко, вудод, вудок, вутко, вуток — див. одуд.
вудила, удйла, удйльний Ж; — р. удала, п. ху§сі7іс11о, ч. слц. исіісіїо; — псл. Исіісіїо «вудила»;—очевидно, пов’язане з *9(іа «вудка, всякий гачок», але конкретний характер семантичного зв’язку остаточно не визначений; за основу приймається значення «гак» (Вгйскпег 608) або значення «вставляти, вкладати» в дієслові уь-сіеН, з яким пов’язуються і *9-сіа і *9-сіі(і1о з при-іменною звуковою формою префікса 9-, що закономірно відповідає дієслівному префіксу уь- (МасЬек Е8ЛС 666).—Див. ще вудка.
вудити «коптити, закопчувати (м’ясо та ін.)», [вудженйна Ж, вуженйна, ву-джарня]; — бр. взндзіць (з п.), п. \у§сігіс, ч. шіііі, нгепіпа, слц. йбії’, слн. уосіііі; — псл. *У9<іі[і «обкурювати, консервувати димом м’ясо, рибу, сир»; — споріднене зЧесіпдіі «в’янути»; іє. *попсіЬ-/иеП(іЬ-«в’янути, сохнути, зникати»; зіставляється ще (МасЬек Е8ЛС 666) з ведро «сонячно», двн. зхуесіап «палити помалу з великим димом».— ЗСБМ II 296; Вгііск-пег 608—609; НоІиЬ—Кор. 401.— Пор. будити2, в’ядчина, в’янути.
вудка, вудилище, вудило, вудильник, вудильно, [вудлиско], вудлище, вудочник, [вудялник] Дз, уда КІМ, [удално Я, удка, удиця Ж, удлище], вудити, уди-ти; — р. удочка, ст. уда, бр. вуда, др. уда, п. хуфсіа, ч. шіісе, слц. ибіса, вл. \ушіа, нл. Ьисіа, [мшсіа], болг. в$>дица, схв, удица, слн. ббіса, стел, ждд;— псл. *9<іа;— первісно означало, мабуть, особливий спис із зазубреним вістрям для биття риби, потім цю назву пере
несли і на рибальський гачок; виводиться від давнішого *9ксіа <*опк-сіа, спорідненого з дінд. айкаЬ «гачок», лат. ипспз «зігнутий, гачкуватий», двн. ап-§и1 (нвн. Ап§е1) «вудка», с.-цсл. жкот-ь «гак»; частина дослідників (МасЬек Е8ЛС 666; БЕР І 202) розчленовує на префікс *ап-, *оп- і корінь *сІЬе- «ставити, класти», в розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду»; зводиться також до іє. *пепсіЬ-/иоп(іЬ-«вити, гнути» (8кок III 535) або до іє. *ап§-/апк- «гнути, гак» із заміною *ап§- на *апФ (>*опсі-) (Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 68—69).— Ткаченко УМШ 1959/2, 65; Фасмер IV 148; Преобр. випуск останній 40; ЗСБМ II 210; Меіііеі Еіисіез 320; Откупщиков 139; К1и§е—Міігка 22; Тгаиітапп 48.
[вудь-вудь] «вигук для підкликання голубів» Мо; — звуконаслідувальне утворення; можливо, результат контамінації вигуків [вур-вур] (для підкликання голубів) і вуть-вуть (для підкликання качок).
вуж, вужак, вужака, вуженя, вужйха Я, [вужбвник] (мін.) «змійовик» Ж, [гу-жак] ЛЧерк, уж, ужака, [вужачий] Я, вужиний, [вужбвий, вужуватий] Ж; — р. бр. уж, п. \сцг. ч. слц. игоука, вл. нл. \уих, слн. убг; — псл. *9хь; — споріднене з лит. ап§І8 «змія», прус. ап&із, лат. ап§иіз, двн. ипс «тс.», сірл. езс-ип§ «вуж, вугор» (букв, «водяна змія»); іє. *ап§Н(Ь)і-, з яким пов’язується також вугор.— Фасмер IV 150—151; Но-ІиЬ—Кор. 405; МасЬек Е8ЛС 673; Топо-ров І 86—87.— Пор. вугор1, вугор2.
вужачка1 (бот.) «ОрЬіо^Іоззит Б.» (папоротева рослина); — р. ужовник, бр. вужбунік; — похідне утворення від вуж; назва зумовлена особливістю зовнішнього вигляду листка рослини; пор. наукову назву ОрЬіо^Іоззпт, утворену з гр. осрід «змія» і ук&ааа «язик».— ЗСБМ II 213.— Див. ще вуж.
[вужачка2] «неїстівний гриб Л; гадючий гриб Я», [вужачка, ужачка] «тс.» Л; — суфіксальне утворення від вуж; назва дана з метою застереження; пор. інші назви неїстівних грибів; [жаб'ячий гриб] і под.— Див. ще вуж.
[вужва] «ланцюг, який з’єднує колішню з плугом; дерев’яна закрутка» Л, [ві/жва] «кільце ланцюга» Ж, [вуже-вець] «кільце, петля на кінці воловода» Ж, [вужевка] «мотузка, сплетена з лози Ж; гнучка тичина Ме», [вужівка] «мотузка з лози»; — р. [уже] «вірьовка», [ужйще] «тс., зав’язка», бр. [вужоука] «зав’язка з лози чи берези в тині», вужьиича «вірьовка», др. уже «мотузка, ланцюг», полаб. удхе «мотузка», болг. теє, схв. уже, слн. У02Є «тс.», стел. жже «тс., ланцюг»; — псл. (у)9'2є (<*У0П2І0-) «тс.», пов’язане з (у)9гь1ь «вузол», у§хаіі «в’язати».— Фасмер IV 152; БЕР І 202; Бкок III 583—584,— Див. ще вузол, в’язати.
[вуждей] «хлів» Ж; — очевидно, походить від рум. Ьиібеисй (Ьо]сіеисй) «хатина, халупа», Ьипсіа «тс.», видозміненого, мабуть, під впливом бурдей «землянка».
вуз, вузівець; — р. вуз; — складно-скорочене слово, утворене в радянський час із початкових букв слів вищий учбовий заклад за зразком р. вуз (із вьісшее учебное заведение).
вузда, узда, вуздечка, уздечка, [вуз-дела] «вудила» Ж, [узденйця] «недоуздок», [уздінйця] «тс.», [уздра] «вузда» Л, [зауздати] «загнуздати», недоуздок-, — р. узда, бр. вузда, др. узда, п. ч. слц. игба, вл. гуигсіа, нл. Ьихсіа, полаб. уаихба; — псл. ихеїа;—утворене, очевидно, від кореня слова из-іа шляхом приєднання кореня ба-(іє. *йЬе- «класти»); отже, первісне значення — «вкладене в рот»; компонент иг- тлумачиться й інакше — як тотожний з вухо, лит. аизіз «вухо» (Вй§а НК II 463) або з псл. удх-, у§х- «в’язати» (Откупщиков 139— 140; Горяев 385); менш переконливим є зіставлення (Вгйскпег 597) з коренем б- (псл. *у'ьх-Піі «взути»), поширеним, нібито, суфіксом -хсіа, як у ї-зда.— Фасмер IV 153; ЗСБМ II 215—216; Но-ІпЬ—Кор. 405; МасЬек Е5.ІС 673; Егаепкеї 2І51РЬ 22, 101.— Пор. гнуздати.
вузня — див. гусениця.
вузол, [узол], вузлик, вузластий, вузлатий, вузликуватий, вузлистий, вузловий, вузлуватий, [завузлити] «зав’я-438 •
зати вузлом»; — р. узел, [узол], бр. вузел, др. узльл'ь, узолт>, п. \у§хе1, ч. ихеї, слц. ихої, полаб. удхаї, вл. хупхоі, болг. вт>зел, [вінзел], м. возел, схв. узао, слн. убхеї; — псл. *(у)9хь1ь, споріднене з у§хаіі «в’язати», з іншим вокалізмом кореня.— Фасмер IV 154; Вгйскпег 609—610; МасЬек ЕБЛС 673; БЕР І 203; Бкок III 583.— Див. ще в’язати.
вузький, [узькйй], вузькуватий, вужчий, вузина, вужчати, вузити; — р. уз-кий, бр. вузкі, др. уз'ьк'ь, п. мщзкі, ч. йхку, слц. йхку, вл. хуихкі, нл. Ьихкі, схв. узак, слн. охек, стел. жз'кк'к; — псл. 97-ькь <*опхй-кй «вузький»;—споріднене з лит. апкзіаз, гот. ১\уиз, двн. £П§і, ап§і, нвн. еп§, лат. ап^пзіих, дінд. агіїЬйЬ, вірм. апхик «тс.»; іє. *ап§Ь-.— Фасмер IV 154; ЗСБМ II 217; Вгйскпег 605; МасЬек ЕБЛС 673; Бкок III 553; Егаепкеї 11; МаугЬоГег І 14; Рокогпу 42; \¥аМе—НоГт. І 48.
[вузьмина] «звужене і мілке русло річкового протоку», [узьмінь] «найглибше місце в річці з бистрою течією, що не замерзає взимку», [дзьмінь] «тс.»; — др. узьмень «вузьке місце, вузька затока»;— похідне утворення від того самого кореня 97-, який виявляється і в слові 9г-ькт> «вузький» — Див. ще вузький.
[вуй] «дядько», [вуйко] «тс.», [вуйна] «дружина дядька», [вуйчаник] «син дядька по матері», [вуянка] «дружина дядька», [вуяшко] «дядько по матері» Я, [уєць] «тс.» Я, [уєвич] «племінник» Бі, [уй] «дядько» Бі; — бр. [вуй, вуйко, вуяшак, уйка], др. уи «дядько по матері», п. вл. \уц], ч. [щес], слц. и)о, нл. Ьи], полаб. уаи)й, болг. [уйко], вуйко, м. ву;'ко, схв. іЦак, слн. й]ес; — псл. *и]ь; — споріднене з лит. ауупаз «дядько по матері», прус. агуіз «тс.»; разом з ними походить від іє. *аЦ-іо-$, суфіксального утворення від кореня *0и-/ац-/й-, засвідченого також в лат. ауиз «дід», ауипсиїиз «дядько», дірл. аие «онука», кімр. ехууіЬг «тс.», гот. а\У0 «бабка», дісл. аіі «дід», двн. бЬеіт «дядько», нвн. ОЬеіт, ОЬт, вірм. Ьа\у «тс.».— Бурячок 81—89; Трубачев Терм, родства 81—84; ЗСБМ II 218; Вгйскпег 637; МасЬек ЕБЛС 667—668; Бкок III
540; Топоров І 179; К1и§е—Міігка 520; Егпоиі —Меїііеі І 62; Рокогпу 89.
[вуйма] «щілина в полотні від випадіння нитки основи» Ме; — варіант форми [уйма] «втрата» з протетичним в.— Див. ще ймати.
вулик, [вуглик ЛЧерк, вулень, ву-лий ВеБ, Л, вулій, вулік, вуль Л, у лей Л, улень Л, улий Ж, улик Ж, улік Ж, уль Л], [ули] «пасіка» Л, [вуллє] «тс.» Л; — р. болг. улей, бр. вулей, др. улии, п. ні, ч. йі, слц. иГ, вл. хуиі, нл. киї, полаб. уаиі, м. улшшпе, схв. улйште, слн. йі]; — псл. *и1ь]ь; — споріднене з лит. аиіуз «вулик», айіаз «халява», лтс. айііз «вулик з кори ялини або з трухлявої колоди для ловіння бджіл», айіе «халява», прус, аиііз «велика гомілкова кістка», гр. аїАбд «дудка», лат. аіуиз «живіт; вулик»; іє. *аиі-.— Фасмер IV 158—159; ЗСБМ II 220—221; Вгйскпег 593; МасЬек Е5ЛС 668; Бернштейн Очерк 1974, 291; Тганітапп 18; Вй§а НН І 490; Ргаепкеї 25—26; Топоров І 156— 157; \¥а1с!е—Ноїт. І 34; Рокогпу 88— 89.— Пор. вулиця.
вулиця, [улиця Ж, юлиця Ж, Пі], [вуличанин} «той, хто бере участь у розвагах на вулиці», вуличник «[тс. Я]; безпритульник», [улйчник] «вуличний хлопчисько» Ж, [вуличниця] «повія», вуличний, [вулиянний] «такий, що багато бігає по вулиці» МСБГ, завулок, переву-лок, провулок; — р. болг. м. улица, бр. вуліца, др. улица «площа, вулиця, прохід», ул'ька «провулок», п. слц. иііса, ч. иіісе, вл. ииііса, схв. улица, слн. йііса, цсл. оулица; — псл. иііса, демінутивне утворення від *и1а (первісно «порожнина»), можливо, спорідненого з гр. оцАшу «яр, міжгір’я», вірм. иіі «шлях, подорож», далі з вулик, гр. аїйбе «трубка, дудка», норв. [аиі] «трубка, стебло»; малоймовірним є припущення (Брандт РФВ 25, 34; Шіесіетапп ВВ 27, 255; ЗсЬгасІег Неаііехікоп 2, 494; Горяев 387; МасЬек ЕЗЛС 668—669) про зв’язок з гр. аок-ц «двір».— Фасмер IV 159—160; ЗСБМ II 221—222; Зкок III 542; Ргаепкеї 25—26; ХУаІсІе—Ноїт. 128; Воізасц 100.— Див. ще вулик.
вулкан, вулканізатор, вулканізація,
вулканізм, вулканіт, вулканізований, вулканічний, вулкановий, [вульканува-тий], вулканізувати, ст. вулькани (XVII ст.); — р. бр. болг. м. вулкан, п. хупі-кап, ч. слц. слн. уиікап, схв. вулкан; — вихідна форма запозичена з латинської мови, похідні —здебільшого з західноєвропейських мов, у яких були створені від тієї ж форми латинського походження; лат. Vи1сапи8 «бог вогню і ковальської справи», Vо1сапи5 «тс.» запозичене з етруської мови.— СІС 132; Шанский ЗСРЯ І 3, 213—214; Кора-Ііпзкі 1049—1050; Шаїйе—Ноїт. II 825.
[вуль-вуль] (вигук для підкликання гусей ЛЧерк; качок, гусей та індиків Мо; голубів МСБГ); — п. (каш.) [хуиі-\уи1-\си1І (вигук для підкликання гусей; можливо, від назви гуски хуиіа);— стосунок до кашубської форми неясний; українська форма може бути незалежним від неї результатом контамінації вигуків гулі-гулі (для підкликання голубів) і вуть-вуть (для підкликання качок).
вульгарний, вульгаризатор, вульгаризація, вульгаризм, вульгарщина, вульгаризувати; — р. вульгарний, бр. вуль-гарньї, п. \уц1§агпу, ч. уи1§агпі, слц. уці^агпу, болг. м.вулгарещсхя. вулгйран, вулгйран; —запозичене з західноєвропейських мов через російське і через польське посередництво; англ. уи1§аг «звичайний, вульгарний», фр. уи1§аіге «тс.» походять від лат. уц]§агІ8 «звичайний, простий, народний», пов’язаного з уиі-§из (уо1§из) «народ», спорідненим з дінд. уаг§аЬ «група».— СІС 132—133; Шанский ЗСРЯ І 3, 215—216; КораІіпзкІ 1049; Баигаі 758; ХГаїсіе—Ноїт. II 826—827.
вундеркінд «надзвичайно обдарована дитина»;—р. вундеркйнд, бр. вундеркінд; — запозичення з німецької мови; н. ХГйпсіегкіпсі «чудо-дитина» складається з основ іменників \¥ипс1ег «чудо», спорідненого з дангл. хуопсієг, дісл. ипсіг «тс.», і КіпсІ «дитина», спорідненого з гр. -[єуое «покоління», лат. §епиз «рід», дінд. ]’ап- «породжувати».— СІС 133; ЗСБМ її 224; К1н§е—Міігка 368, 871.—Див. ще ген1.
[вунтуватися] «пручатися»; — неясне.
вубйтра — див. лбйтра.
[вур-вур] (вигук для підкликання голубів) Мо; — п. мшг-мтг-мшг «тс.»; — звуконаслідувальне утворення на основі імітації туркоту голубів.
[вурда] «вичавки з насіння конопель або зернин маку як начинка для пирогів і вареників; сир, виварений з сироватки», [гурда Ж, урда Дз] «тс.», [юрда] «збоїни з конопляного сім’я» Пі, [вур-діник] «пиріг із сім’яної макухи», [вур-дянйй] Г, Ж, вурдити, вурдитися, [згурдати] «звурдити» Ж, [згурдитися] Ме Молд. зл.; — п. Ьигйа, Ьогба, игсіа, ххуигсіхіб, ч. слц. игсіа, болг. урда, хурда; — в українській і західнослов’янських мовах запозичення з східно-романських мов; рум. игсіа «солодкий овечий сир», молд. урдз «тс.» загальноприйнятої етимології не мають; виводяться здебільшого з тур. уо§игі «кисле молоко», але можливе й інше походження, напр., від тур. пг «бий» (Младенов 654) чи Ьигйа (Ьпгбе) «дрібні кусочки, кришки» (СоіцЬ Македонски ]’азик 10/1—2, 37—38), або від лат. Ьиіугит «коров’ячий сир» (МасЬек Е8іС 670), чи від алб. ЬигсІЬе «вид сиру»(Клепикова Сл. и балк. язьїкозн. 191; Зтимология 1966, 74—78).— Дзендзелівський Терит. діал. 83—84; Мельничук Молд. зл. 173; ЗсЬеІийко 129; Уіпсепг 11; Сгап]а1а 405—407; Реігоуісі Ношапозіауіса 7, 189; Сіогапезси 876.
вуркаган «злодійчук, безпритульник», уркаган, [вуркан Мо] «тс.»; — р. [урка], бр. [вурка] «тс.»;—неясне; пор. фін. уагкаап (род. в. одн. від уагаз «злодій»).—ЗСБМ II 229.
вуркотіти, вуркотати, [вуркало] Я, вуркіт, [вуркот Я, вуркота, вуркатьбло ЯІ, вуркотливий; — бр. вуркатаць; — звуконаслідувальне утворення, можливо, результат видозміни форм воркотіти і под.— Пор. вдркати, вур-вур.
вус, ус, вусань, усань, [вусарь] Я, вусач, усач, вусик, вусатий, усатий, навусся; — р. ус, бр. вус, др. усь, п. и-'цз, ч. уоиз, їоиз, слц. іиг, вл. хуизу, полаб. урз «борода», болг. вис, слн. уОз; — 440
псл. *(у)28ь; — не зовсім ясне; вважалося спорідненим з прус, хуапзо «перша борода», дірл. Тез «борода», ПпсІ «волосся», двн. хуіпі- (у хуіпіЬга^а «вія»), гр. їоуб'ад «бородата, кошлата» (про козу); іє. *цопсіЬ-/иеп(іЬ- (Фасмер IV 169—170; МасЬек Е8ЛС 697; БЕР І 214—215; Младенов 94; Вгйскпег 604— 605; Тгаиітапп 341; Ргізк І 730); виводиться також (Трубачев Зтимология 1970, 13—14) від іє. *ОШ8О8 «плече» як назва волосся, що росте до плечей (пор. схв. брк «вус», п. Ьагкі «плечі»),
вусень, вусельник, вусельниця —див. гусениця.
вуста, вусла, вустенок, вустє, вусті, вустя — див. уста.
вустілка, вустілок — див. стелити.
[вустудень] «одна з частин саней» Я; — неясне.
Івутка] «качка», [вутва Л, утва Л, утка] «тс.», [вутак] «качур» До, [вуте-ня, утеня, вудиня Дз, утйня Ж, утйця Г, Ж, вутінка, утінка, вутюхна, вутя, утятина, вутячий], [вуть-вуть] (вигук для підкликання качок); — р. утка, бр. вутка, др. утьі, нл. Ьпзіса, схв. утва, слн. біуа; — псл. *діу; — споріднене з лит. апііз «качка», прус, апііз «тс.», дінд. аііЬ «водяний птах», ос. асс, двн. апиі «качка», лат. апаз, гр. утраа, беот. уаооа, атт. у^тта; іе. *апД-«тс.».— Фасмер—Трубачев IV 174; ЗСБМ II 236; 8кок III 553; Тгаиітапп 10; Вй§а КН І 472; Ргаепкеї 11—12; Шаі-сіе—Рок. І 1, 60; Рокогпу 41—42.
вутлий «слабкий; благенький», [утлий] «тс.», [утлий] «поганий»; — р. утлий, др. утьльїи «дірявий», п. худіїу «слабкий», ч. йііу «тонкий, ніжний», слц. ііііу «тс.», вл. хуиііу «стомлений, слабкий, голодний», схв. утао «порожній; дірявий», слн. убіеі «порожній»; — псл. '’ріьі'ь; — очевидно, утворене з префікса 9- із значенням позбавлення (як у р. у-рбд) і основи іменника іьіо «грунт, дно»; в такому разі первісне значення — «бездонний, з поганим дном»; другий компонент тлумачиться й інакше — як пов’язаний з дієсловом іьіеіі «тліти, гнити» (Горяев 389; МасЬек Е8ІС 672; Вгйскпег 605); зіставляється
також (Сгозеї Зіауізііспа геуі]'а 5—7, 1954, 124) з хет. Ьапіехзаг (Ьаііезхаг) «діра».— Фасмер — Трубачев IV 175ї 8кок ПІ 551; Меіііеі Еіисіез 232; УаїТ Іапі КЕЗ 11, 203—204.
вухналь — див. ухналь.
вухо, вухань, вушник, [вушак] «посудина з вухами Я; великий глек чи діжечка для води Дз», [вушан] «глиняний посуд на воду» Мо, [вушка] «вид печива Ме; пельмені Дз», вушко, вухатий, вушний, [заушень] «ляпас» Ж, [заушки] «залози на шиї», [заушник] «сережка», [заушниця] «тс.; стрічка коло сережок; опух за вухом; зябри», навушник; — р. болг. ухо, бр. вуха, др. ухо, п. ч. слц. исйо, вл. хуисЬо, нл. йисЬо, схв. ухо, слн. иЬб, стел. оууо; — псл. *ихо< *оизо; — споріднене з лит. аизіз «вухо», лтс. аизз, прус, аизіпз, гот. аизо, двн. Ога, свн. оге, нвн. ОЬг, дангл. еаге, дісл. еуга «тс.», ав. изі «вуха; розум», перс. йо§ «вухо», гр. оЗ;, лат. аигіз, алб. уезЬ (<*ОН8-) «тс.»; іє. *0Н8-/ *аи8.— Фасмер IV 179; Вгйскпег 592; МасЬек ЕЗЛС 667; Зкок III 538—539; Тгаиітапп 18—19; Егаепкеї 26; Топоров І 167—168; К1и§е—Міігка 521; Таїсіє—НоГт. І 85—86; Рокогпу 785.
вушак — див. шула.
вушка — див. вись.
вушула — див. шула.
вущінка — див. щінкй.
[вуя] «частина плуга, сохи» Я; — очевидно, діалектний фонетичний варіант слова війя (див.).
[входбкати] «вбити когось, розбити щось, зіпсувати» Ва;—р. [ухо-(н)до-кать] «тс.»;— очевидно, пов’язане з ходок «піший гонець,посланець,пішохід»; значення пояснюється тим, що у ходоків ущент псується взуття (пор. ходаки «погані черевики»),— Див. ще ходити.
[вцйнок] «частина кітця (рибальської загороди), в якій затримується зловлена риба» Дз; — неясне.
вчати, вчинити — див. почати.
ВЧИНОК :— див. чинити.
[вшатрити (собі)] «помітити, запам’ятати» Ж; — запозичення з польської мови; п. [зхаігас] «бачити, пригадувати»,
[зхаігхус] «упізнати», ст. зхаіггус 8І$ «бачити, бути уважним», споріднене з ч. 8ХЄІГІІІ «бачити», слц. заїрі!’ «поглядати», зіставляється з лит. зкаіуііз «оглядатись, бути уважним», лтс. зкаІІІ «дивитись, розглядати» (Вгйскпег 542; МасЬек Е5ЛС 606); пояснюється також (Трубачев Зтимология 1965, 51—55) як давнє запозичення з іранської мови (пор. ав. хзайга- «влада, панування; царство, володіння»),
[вшйткий] «весь» Ж, [вшйток, вшпгйт-кий ВеЗа], ст. вшитокь (XVI ст.), вшистокт> (XVII ст.); — запозичення з польської і словацької мов; п. хузхуіек, хузгузіек «весь, цілий», як і ч. узесек, слц. у§еіок «тс.», є похідними утвореннями від псл. уьзь «весь» із закономірним для західнослов’янських мов переходом 8 в з у цьому корені (пор. п. М782е§о, хузгети, хузхак, хузг^сігіе «всюди»).— Дзендзелівський УЗЛП 35; Вгйскпег 635—636.— Див. ще весь1.
[вшкверкати] «зморщуватися» Ж, [зчверкати, зчверкнути] «тс.» Ж; — неясне.
[вшпатйти] «врізати, вколоти» Ж; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з [шпатар] «лучина, тріска», [шпадер] «тс.» (пор.).
вштонь — див. уштонь.
[вщати] «почати» Ж, Пі, [вщинати] Пі; — запозичення з польської мови; п. хузхсг^с «тс.» походить від псл. *УЬ7С§Н, утвореного з префікса уьх-«з-, вгору» і основи дієслова -с§іі «починати».— Див. ще з-, починати, уз.
[в’юга] «завірюха» Ме, Па; — очевидно, запозичення з російської мови; р. вьюга, [юга] пов’язане, мабуть, з веять «віяти», псл. уе)аіі «тс.», або з вить «вити, крутити», псл. уііі.— Шанский ЗСРЯ І 3, 240; Фасмер І 373.
в’юк, в'ючак, [юк] Ж, в'ючний, [юч-нйй] Ж, в'ючити, ст. на вюки (XVIII ст.); — р. вьюк, ст. юк, бр. уюк, п. )икі, болг. юк; — запозичення з тюркських мов; тур. дтюрк. чаг. алт. уйг. уйк «вантаж, вага», тат. башк. йок, каз. жТк, кирг. джХк пов’язуються з уйг. ]й «вантажити», ції «підіймати вгору» (Назапеп УегзисЬ 212); виводяться також з дінд.
ір. уи^аш «ярмо» (Мегщек ЕезізсЬгШ Сугеузкуі 183) або з тох. А уик «кінь» (8коШ 40).— Макарушка 8; Шанский ЗСРЯ І 3, 240; Фасмер І 244; Преобр. І 106; Дмитриев 532; Шипова 112.
в’юн, в’ юнйстий, в'гонитися, в’юнкйй, в’юнок—див. вити1.
в’юрок1 — див. юрок1.
в’юрок2 — див. юрок2, в’юха — див. віха2.
в’юшка «затулка димоходу»; — запозичення з російської мови; р. вьюшка пов’язане з вить «звивати» і спочатку, мабуть, означало звинуту в клубок ганчірку для закривання димоходу; виведення від віяти «дути, тягти» (Шанский ЗСРЯ І 3, 241—242; Преобр. І 106) мало-переконливе.— Фасмер І 374.— Див. ще вити1.— Пор. юхта2.
[в’ядчина] «шинка» Я; — р. ветчи-на; — похідне утворення від основи дієслова у^бпдіі «в’янути», споріднене з вудити «коптити, в’ялити», псл. *уд-біН; зближення р. ветчина з ветхий «старий» на підставі паралельного вживання в давніших пам’ятках форм вет-чиньї (ветшиньї) і аЛжиньї (Фасмер І 307) залишається непереконливим.— Грот РФВ 14, 157; Вгйскпег АІ81РЬ 39, 3; Мікі. ЕШ 380.— Див. ще в’янути.— Пор. вудити.
в’яз (бот.) «берест, ГЛгппз Ь.», [в’я-зйна! Пі, [в’язоватий] «порослий в’язом» Я; -- р. бр. вЯЗ, др. вЯЗ®, П. УЦЦ2,
ч. уаг, слц. уаг, вл. у-) аг, нл. У]е2, схв. вез, слн. уег; — псл. уег-ь <*уіп§-; — споріднене з лит. уіпкзпа «в’яз», лтс. уїкзпа, алб. уііЬ, уісі’Ье, вірм. уок‘ «тс.», курд, уіг «вид в’яза»; іє. *ціп§-; зіставлення з в’язати (Мікі. Е\Е 56—57) викликає сумнів.— Шанский ЗСРЯ І 3, 242; Фасмер І 374; Вгйскпег 611; МасЬек Е8ЛС 679; Зкок III 583; Тгапітапп 360; Міккоіа ВВ 22, 246—247; Вй£а ЕР II 326; Ргаепкеї 1257—1258; Джаукян 268; Ребегзеп К2 36, 335; Рокогпу 1177.
в’язати, в’язнути, [в’язнйти] «ув’язнювати» Ж, [в’яз] «зв’язка Ж; зав’язь», [в’язалець] «в’язальник», в’язальник, [в’язій, в’язільник Ж] «тс.», в’язальце (бот.), в’язанка, [в’язан(ь)] «жмутик, бу-442
кет», [в’язба] «ув’язнення» Ж, в’язень, в’язи (анат.), [в’язи] «в’язь у санях» Я, в’язала (заст.) «кайдани», [в’язйля] «в’язальниця» Ба, [в’язівка] «витка рослина, хміль, березка і под.» Я, [в’язільниця] «в’язальниця» Ж, Ме, [в’язіль] «зв’язка» Г, Ж, в’язка, [в’язло] «все, чим можна в’язати» Я, [в’язнйк] «в’язень» Г, Ж, в’язниця, [в’язок] «зв’язок (різні частини воза, саней, човна, корзини); хребець», [в’язня] «в’язниця» Ж, [в’язу раї «велика в’язка», в’язь «зав’язь; старовинний вид письма; зв’язок (мех.); [капиця Я]», [в’язьмо] «перевесло» Я, в’яжучий, в’язальний, в’ язйстий «товстошиїй» СУМ, Я, в’язкий, в’язкуватий, [в’язнйй] «шийний», в’язничний, в’язучий, зв’язка, зв’язківець, зв’язок, [зв’язь], зв’язний, зав’язка, зав’язь, зобов’язати, [на-в’язь] «настирливість», [нав’язкуватий], нав’язливий, обв’язка, обв’язувальних, обв’язувальний, обов’язок, обов’язковий, перев’яз, перев’язка, перев’язочна, [перев'язний], перев’язь, перев’язочний, [перев’ язкуватий] «з перехватом посередині» (про посуд), підв’язка, [підв’язь] (теслярське) «місце, де балка запускається в стовп, що її підтримує», підв’язувальний, прив’язка, прив’язок, при-в’язнйк, прив’язь, прив’язливий, прив’язний, [прбв’язь] «середня частина рибальської сітки», розв'язка, розв’язок, розв’язь, разе’явний ув' язнювати, ув’язка, ув’язь, [ув’язливий], ув’язнений, ув’язнення-, — р. вязать, бр. вязаць, др. вя-зати, п. уіргас, ч. уагаіі, слц. уіагаї’, вл. У'іа/ас, нл. у^егаз, болг. [вежа], м. везе «вишиває», схв. везати, слн. уегаіі, стел, вжзати; — псл. у§гаіі;— основа у§г-, очевидно, є результатом контамінації коренів *дг- <іє. *ап§Ь-(пор. стел, жзі.к’ь. «вузький», гр.
«зв’язую», лат. ап£о «звужую») і *уегг-, іє. *уег§Ь- (стел, от-вр-кзж «розкрию, відчиню», др. верзати «в’язати», лит. уєгДі «стягувати, стискати, давити»); МОЖЛИВО, споріднене 3 прус. У'ІП8П8 «шия», вірм. УІ2 «тс.»; менш імовірними є припущення про схрещення *§хаіі і *уьГ2аН (Меіііеі М8Ь 8, 236; Еіибез 215) і про зв’язок з лит. ууДі «вити, плести» (МасЬек Е8ЛС 679) або з гот.
чгіпсіап «вити» та про вплив з боку *9га «узи» (Брандт РФВ 22, 115).— Шанский ЗСРЯ І 3, 242—243; Фасмер І 374; Преобр. І 111; БЕР І 128—129; Вгйск-пег 611; Зкок III 583—584; Рокогпу 42.
в’язень, в’язнйк, в'язниця, в’язничний— див. в’язати.
в’язи — див. в’язати.
[в’язіль] (бот.) «конюшина повзуча, Тгіїоііит герепз Б.; конюшина лучна, ТгИоІіит ргаіепзе Б.; ТгИоІіит Пехо-зит Е.; конюшина гірська, ТгИоІіит топіапит Б.; горошок шорсткий, Уісіа Ііігзиіа (Б.)8. Е. Огау (Егуит Ьігзиіит)» Ж, [зв’язіль] «горошок шорсткий» Мак, [звезіль] «тс.» Мак; — р. [вязель] «вика, Уісіа Б.; люцерна, Месііса^о заііуа Б.; чина лучна, Баіііугиз ргаіепзіз Б.; перстач, Роіепііііа Б.», [вязиль] «тс.»;—похідне утворення від в’язати-, первісно назва була дана, очевидно, конюшині повзучій і горошку шорсткому за їх повзучі стебла; пор. інші назви перста-ча: р. [завязник, узик], бр. [перавяжьі-ха].— Див. ще в’язати.
[в’яль] «м’яз, мускул»; — похідне утворення від в’ялий, в’ялити; первісно мабуть, стосувалося в’яленого м’яса.— Див. ще в’янути.
в’янути, [в’яднути] Пі, в’ялити, [ялшпи\ «в’ялити», [яленїти] «в’янути», [яліти] «тс.» Ж, в’ялий, [яленийі «в’ялений», [нев’яльний] «нев’янучий» Ж; — р. вянуть, бр. вянуць, др. вянути, п. \уі§<1пцс, ч. уасіпоиіі, слц. уасіпиі’, вл. \с]асіпус, нл. шебпиз, болг. [вена, вяна], м. вене, схв. венути, слн. уепііі, стел. оувАдати, оу-ЕАЖдати; — псл. *у?с1п2іі; — споріднене з дінд. уапсійуаіі «безплідний, некорисний, марний», двн. зхуіпіап «в’янути, зменшуватися, скорочуватися», СВН. 8\¥ІПСІЄП, НВН. ЗСІІЛУІПСІЄП «зникати»; іє *(з)цепсій-.— Шанский ЗСРЯ І 3, 244—245; Фасмер І 375; Преобр. І 111—112; Вгйскпег 620; Но-ІпЬ—Кор. 316; Маскек ЕЗЛС 674; БЕР І 138—139; Младенов 64; Зкок III 576; Мікі. ЕХУ 380; Маігепаиег 8, 4; Рокогпу 1047, 1148.— Пор. вадити.
[в’ятер, в’ятір], ятір, [вятрик Ж, вятерйна, ятер Ж], ятерйна, [ятрак] «вид ятера», [суятрик] «частина яте
ра»;— р. вятер(ь), п. Ч’Дсіегг; — давнє запозичення з балтійських мов, того самого походження, що й пізніше [вентер, вінтір] і под.— Непокупний 176— 177; Москаленко УІЛ 31; Фасмер І 376; Вп§а РР І 491.— Див. ще вентер.
[в’яхйрь] «дикий голуб, СоїитЬа ра-ІитЬиз Б.» Я; — р. вяхирь, вяхерь, бр. вяхїр «тс.»; — неясне; російські відповідники зіставляються з р. [вятю-тень\ «тс.», так само неясним.— Фасмер І 377; ЗСБМ II 336.
[в’ячати] «мекати (про козу), пугати (про сову)», [в’якати]-, — р. вячать «плакати; варнякати; гавкати; говорити протягом», вякать «тс.», бр. вякаць, схв. векнути «бекнути», слн. уекаіі! «кричати, скаржитись»; — псл. *у§каії, *у§сеіі; — звуконаслідувальне утворення, можливо, споріднене з сперс. уап& «крик, шум, голос», белуджськ. §уапк «поклик, звук»; невиправданим є твердження про зв’язок з болг. викам «кричу, кличу», схв. викати, слн. уек-пііі (Преобр. І 111), які зіставлення з дінд. уакіі «говорить», уасаіі «слово», лат. уох «голос» (Горяев 62).— Шанский ЗСРЯ І 3, 243—244; Фасмер І 375; ЗСБМ II 300.— Пор. ячати.
Вячеслав; — р. бр. Вячеслав, др. Вячеслава, п. ЖДсезІахс, ч. слц. Уасіау, болг. Вячеслав (з рос.), слн. Уасіау;—псл. *У§Не8Іау'ь, складне слово, утворене з основ слів *у§ііе «більше» (стел. ВАШТЕ, др. вяче, П. 44 906], Ч. УІСЄ, СЛЦ. уес(е)), ВЛ. АУі’асу, нл. идесе], болг. вече, [веке], слн. уєс) і кіауа; псл. *у§ііе, можливо, пов’язане з лит. Уепіа (назва річки), лтс. Уепіа «тс.» (Буга РФВ 75, 152; К81 6, 27; Мййі. — Епсіг. IV 573); безпідставними є спроби пов’язання його з лат. уіпсо «перемагаю» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 146) і з дінд. уапаіі «бажає», нвн. хуйпзсйєп «бажати» (Младенов 64); у східнослов’янських мовах ім’я Вячеслав є давнім чехізмом, пов’язаним з поширенням на Русь чеського культу св. Вацлава (907—929).— Фасмер І 378; Шанский ЗСРЯ І 3, 245; Преобр. І 112; Вгйскпег 620, Кореспу 128—129; Илчев 121; БЕР І 138.— Див. ще слава.
вяшлі — див. ясла.
га1 (питальна частка; вигук відповіді на звертання; вигук несподіванки, радощів; [пісенний приспів]), гакати «часто повторювати питальну частку га», гакало «той, хто часто повторює га»-, — р. бр. а (питальна частка), п. йа (вигук подиву, обурення, глуму, схвалення), ч. йа (вигук несподіванки, подиву, глуму, презирства, привернення уваги), схв. йа (вигук наказу, радості, заохочення); — псл. *йа; — очевидно, результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, який зустрічається також в інших індоєвропейських мовах (дінд. йа, гр. а, лат. йа); можливо, що в ролі питальної частки виступає колишній займенниковий елемент з давнім придиховим й (Фортунатов ИТ II 226).— Зіашзкі І 389—390; Зкок І 645.— Пор. ага2.
га2 «гектар»; — р. бр. га, ч. слц. йа; — скорочене позначення слова гектар за початковими літерами його складових частин гекто- і ар. — Див. ще гектар.
[ґаб] (зоол.) «беззубка, Апобопіа» Ж, [габ, габи] «тс.» ВеЗн, [ґабовець] (ент.) «перламутрівка, Аг§уппіз» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з прус. §айа\го «ропуха, жаба», далі з укр. жаба, р. [жаба] «рот», можливо, також із жабрьі «зябра»; в такому разі можна припустити походження від іє. *§їей(й)-«слизистий, драглистий; пуголовок, жаба»; збереження проривного ґ при тільки факультативному переході в г (Б) може бути пояснене впливом дієслова ґабати «стромляти руку в що-небудь рідке» і п. £айас «зачіпати».— ВеЗн 13.— Пор. жаба.
габа1 «біле турецьке сукно; облямівка; [біла ковдра Ж]», [габка] «жіночий одяг» Ж, [габяк] «сюртук з габи» Ж, ст.
габа (XVII ст.); — р. аба «груба біла шерстяна тканина; плащ із цієї тканини», п. йайа «тс.», болг. аба «грубе домоткане сукно; чоловічий одяг з нього», схв. аба «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. айа «груба вовняна тканина; плащ з неї» походить від ар. 'айа «груба вовняна тканина».— Фасмер І 1; Преобр. І 39; Шипова 22; БЕР І 1; Зкок І 2; Бокоізсй 1.
[габа2] «хвиля» СУМ, Ж; — слц. йаЬ «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. йаЬ «хвиля» має відповідники в інших фінно-угорських мовах: манс. сйитр «хвиля», хант. сйотр «тс.», фін. китриа «пінитися».— Дзендзелівський ОпотаМіса 17/1-2, 126; Вагсгі 106.
габардин;— р. болг. м. габардин, бр. габардзін, п. §аЬагс!упа, ч. слц. слн. §аЬагсіеп, вл. §аЬагсііпа, схв. габар-ден; — запозичене з французької мови через посередництво російської; фр. §а-Ьагсііпе (вид саржі) походить від ісп. §аЬагсііпа «тс.», яке, в свою чергу, зводиться до фр. ст. §ауегс!іпе «одяг» невідомого походження.— СІС 133; Шанский ЗСРЯ І 4, 3; ССРЛЯ 3, 8; 81. шуг. оЬ-сусй 240; Паихаі 349.
габарит «крайні зовнішні обриси предмета»; — р. болг. габарит, бр. габарит, п. £аЬагуі, слц. ^аЬагіі, слн. §аЬагіІ; — запозичення з французької мови; фр. ^аЬагіі «тс.» походить від пров. ^аЬаггіі, що є результатом контамінації іменників §агЬі «модель», яке зводиться до гот. *£агщі «підготовка», і §а-Ьагга «вид судна».— СІС 133; Шанский ЗСРЯ І 4, 3—4; ССРЛЯ 3, 8; Баигаі 349.
[габати] «протестувати, заперечувати; набридати, турбувати, чіплятись Ж; хапати Г», [ґ абати] «протестувати; набридати, турбувати» Ж, [габцювати] «ха
пати», [нагабати] «напасти, переслідувати; чіпати», [нагаба] «напад; набридання; несправедливість» Ж, ст. ЬаЬапіа (род. в. одн., 1388); — бр. габаць «брати; торкатись», п. па§аЬу\сас «в’язнути, приставати», ст. §аЬас «турбувати; позивати», слц. ЬаЬаС «хапати», болг. [габамІ «обдурюю»;—псл. §аЬаіі «брати, хапати, зачіпати»; — споріднене з дінд. ^аЬЬазііЬ «рука», лат. ЬаЬео «маю», дірл. §аіЬіт «беру, тримаю», ірл. §аЬа1 «взяття», кімр. §а(ае1 «міцне тримання», гот. £іЬап «давати», двн. §еЬап «тс.», гот.'^аЬеі «багатство», лит. §аЬепіі «переносити, перевозити», §аЬепііз «брати з собою», §оЬеііз «ласитися, жадати»; іе. *§ЬаЬЬ- «хапати, брати»; форма з початковим ґ, очевидно, зумовлена впливом з боку [ґабати, ґабнути] «лапнути щось рідке»; в українську і білоруську мови, можливо, запозичено з польської.—Гумецкая Исслед. п. яз. 222; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 232; Преобр. І 112—113; Бульїка 76; 8Іашзкі І 243; МасЬек Е8ЛС8 119; ЗССЯ 6, 76—77; ХиЬаіу 81. а сі. II 97;БЕР І 219; Вегп. І 287—288; Кіи^е—Міігка 237; ШаШе— Ноїш. І 630—631.
[ґабати] «сунути руку в щось рідке» Ж, [ґабнути] Ж; — запозичення з словацької мови; мор.-слц. [§аЬпй€] «лапнути, торкнутись, натрапити» пов’язується з слц. ЬаЬа€ «хапати», спорідненим з укр. [габати] «набридати, турбувати; хапати».— МасЬек Е8ЛС8 119.— Див. ще габати.
габелок (заст.) «теляча шкура, опойок», [габелок, габель Бі, кабель] «тс.», [габельок] «теля» Ж, [габлйна] «телятина», [габлі] «тс.», ст. габело, габелок^ (XVIII ст.); ;— р. [габелок] «опойок»; — запозичення з польської мови; п. [Ьа-Ьеі] «теля, відлучене від корови», аЬеІек «вичинена теляча шкура» походить від слат. аЬеІІиз «ягня»; форми з ґ (зокрема, ґабель) могли бути зумовлені впливом з боку нім. КаІЬЇеІІ «теляча шкура»; непереконливою є спроба пов’язання (Ла^іс АЇЗІРЬ 4, 644) з рум. ЬйЬайс «простацький».— Тимч. 498; Фасмер І 378; Даль І 831; 8\У І 2, II 1.
габз — див. хабз.
[габзал] «чужинець, не місцевий житель, захожий» Я; —видозмінене запозичення з тюркських мов; тур. аЬдаІ «жебрак, дервіш», кумик. аЬсіаІ «поселенець» пов’язуються з'перс. аЬдаІ (різновид святого), що походить від ар. аЬдаІ «тс.» (Дазапеп УегзпсЬ 2) або є формою множини ар. Ьісії «дервіш» (Радлов І 1, 635).
[габзувати] «неславити, ганити, паплюжити», [ґабзувати] «тс. Ме; соромити Мо», [ґавзовати] «ремствувати, скаржитися, висловлювати незадоволення; ганьбити, паплюжити» ВеЗн, [гав-зувати] «дорікати; зневажати» О, [ґав-зати, ґавзувати] «тс.» О, [кабзувати] «псувати; лаяти, гудити»; — ч. Ьаухоуаі «з криком лаятися», слц. §аиха «крик, безладдя»; — неясне; можливо, пов’язане з [габцювати] «хапати», похідним від [габати] «набридати, хапати», або з [кавзувати] «скаржитися»; на формі [кабзувати], можливо, позначився вплив молд. кибзуй «обдумувати, обговорювати, вирішувати»,—Мельничук Молд. зл. 165; Ж, 328; МасЬек Е8ЛС 163; БІЖМ 105.— Пор. габати, кавза.
[габзьбваний] «вишитий золотом або сріблом» Я; — неясне.
габітус «зовнішній вигляд», ст. габітус (XVII ст.); — р. габитус, бр. габітус, п. ч. слц. ЬаЬііпз, болг. хабитуе, схв. хабитуе «тс.», слн. ЬаЬііпз «тілесні й душевні властивості»; — запозичення з латинської мови; лат. ЬаЬііпз «зовнішність, вигляд, поза» пов’язане з дієсловом ЬаЬео «тримаю, зберігаю, міщу в собі, маю», спорідненим з псл. §аЬаіі «брати, хапати», укр. [габати] «турбувати, хапати».— СІС 133; Кораііпзкі 378; ХУаІбе—Ноїш. І 630—631.
[габла] «один з двох мотузків для удержування паруса Дз; вірьовка, що підтримує рівновагу рея в човні Берл»;— запозичення з тюркських мов; крим.-тат. Ігабл «мотузка, вірьовка», тур. аЬІа «канат» походять від ар. ЬаЬІ «мотузок, канат, вірьовка».
[габліЧ «вила», [габлі, каблі]\ — п. [§аЬе1] «тс.»; — запозичено з німецької мови, очевидно, через польське посередництво; нвн. ОаЬеі «вила», двн.
§аЬа!а «тс.» споріднене з сірл. §аЬи! «розвилистий сук, вила», кімр. §аП «вила», брет. §ауі «розвилка».— Шелудь-ко 28; Юи§е—Міігка 227.
габлі2 — див. габелок.
[габбв] (вигук гуцульських дроворубів, який означає вимогу припинити спускання зрубаних дерев); «стривай» Шух; — можливо, результат фонетичного ускладнення вигуку [гов] «стій; досить».
[ґаборцьо) «біс» Ж; — очевидно, пов’язане з власним ім’ям [Ґабрд] «Гаврило»; мотиви пов’язання неясні.
[габук] «місце в річці, де вода тече вузьким руслом і з шумом б’є вниз», [габучіти] «дуже шуміти (про воду); непокоїти Шух; толочити, звалювати на купу МСБГ»; — остаточно не з’ясоване; пов’язується (НгаЬес К'а/Ч'у Нис. 38) з [габа] «хвиля»; вважається також (ЗсЬеІисіко 129) запозиченням з румунської мови; рум. ЬйЬйс «швидкий» етимологічно неясне.— Дзендзелівський Опо-тазііса 17/1—2, 126; Сіогапезси 388.
гав1 (вигук, що імітує гавкання), гавкати, [гавкати] «набридливо гукати» Ме, гавкотіти, [гав] «гавкіт», [гава Ж, гавк] «тс.», [.гава] «вигадана істота, якою лякають дітей МСБГ; (дит.) щось страшне; собака О», гавкіт, гавкітня, гавкотня, [гавкач] «лис», гавкун, гавкучий, [гавкущий]-, — р. гав, бр. гау, п. Ьаи, Ьаі, ч. Ьаі, слц. Ьау, Ьаї, нл. Ьалч, болг. [гавкам], схв. ау; —звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. ай, гр. Раб, н. Ьаи «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 4, 4; Фасмер І 379; Зіамсзкі І 410; Вегп. І 291.
гав2 — див. гев.
гава (орн.) «ворона, Согуиз согпіх; роззява; [проміжок між двома зубцями пилки]», [ґава] «ворона; роззява», ґавеня, [з"аерач|«зівака» Я, гаврик «роззява», [гавря] «гава», гавити «бути неуважним», [ґавити, ґавати Ж1 «тс.», гавитися «гаятися», гавин, гав’ячий, [ґав’ячиії], [загавитися] Ж; — слн. §ауас «чайка»; — очевидно, псл. §ауа, давнє звуконаслідувальне утворення, пов’язане з §оу-(ог-); зіставляється також з лат. §ачіа «чайка», двн. ка «галка» (\¥а1бе—Ноїт. І 584), що викликає сумнів.— Булахов-
ский ИАН ОЛЯ 7, 103; Фасмер І 379; Вегп. І 297.— Див. ще говорити.
[ґаваґати] «верзти, ляпати язиком, базікати» Ме, [ґав акати] «голосно розмовляти» Я, [ґаваґа] «базіка, губошльоп» Ме; — очевидно, споріднене з п. §а\у§сІ2Іс «балакати», яке зводиться до того самого кореня, що й укр. гава, говорити.— Зіатузкі І 261.— Пор. гава.
[гаваза] «неохайна людина» Я; — неясне; можливо, пов’язане з [гавза] «гугнява людина» або з тур. цеуеге «базіка».
[ґаванос] «посуд для води» Мо; — болг. [гаванбз] «горщик»; — запозичення з молдавської мови; молд. гаванбс «глиняний глечик», рум. §ауапбз «тс.», §йуап «дерев’яна миска, видовбана заглибина» виводяться від болг. гавана «дерев’яний посуд», ваган «дерев’яна миска», схв. ваган «тс.» або від тур. ка-уапох «банка».— ПЕРМ 330; СДЕЛМ 83; БЕР І 221.— Див. ще вагани.
гавань, ст. гаван (XVIII ст.); — р. бр. гавань; — запозичено з голландської мови через посередництво російської; гол. ннім. Ьауеп, звідки нвн. Наїеп «тс.», споріднене з дісл. кріп «тс.», походить від того самого кореня, що й нвн. ЬаЬеп «мати», споріднене з лат. сареге «брати, захоплювати», і первісно означало «вмістилище». — СІС 133; Шанский ЗСРЯ І 4, 4; Фасмер І 379; Преобр. І 113; Кіи^е—Міігка 279—280.
[ґавдун] «великий некрасивий горщик» Ме, [ґавзун] «великий горщик»; — неясне; можливо, пов’язане з болг. [гаваза] «глиняна посудина», яке зіставляється з гр. тарана «дерев’яний посуд; глибока глиняна миска»; може бути також результатом контамінації молд. гаванбс «банка, горщик» і молд. [хладбн] «глечик» (Мельничук Молд. зл. 165); форма ґавзун могла виникнути під впливом казан.
гаведний — див. гав’язний
[гаведня] «набрід, чернь» Ж, [гаведа] «гніздо гадюк» О; — р. [гаведа] «гади, жаби, ящірки і под.; неприємні комахи; гидота», [гаведь] «дрантя, погань; неук», [гавез] «велика кількість, сила силенна», п. еашіесіх «юрба; малі діти; пташенята;
малята свійських тварин; паразити; набрід, чернь, голота», ч. ЬауесГ «дрібні тварини; свійська птиця; набрід», слц. ііауесі’ «птиця; паразити; набрід», болг. гавед «звір»; — псл. *§ауес!ь, *§ауесіь, утворене за допомогою суфікса -ейь, -есіь від кореня *£ау-, того самого, що і в стел, ©гавити «турбувати», огавиїе «прикрість», ч. оЬауа «виродок, потвора», оЬаупу «потворний, бридкий», схв. [завити се] «відчувати огиду»; — споріднене з лит. £оуесіа «набрід, натовп, голота», §аи]а «зграя, банда, ватага», §6уепа «безліч, юрба, натовп», §6уі]а «тс.»; очевидно, від іє.*£^оц- «худоба».— Фасмер І 379; ЗІахузкі І 262; БЕР І 221; ЗССЯ 6, 110—111; Вегп. 1298; Вц£а КК І 328. —Пор. гбв’єдо.
гавза, гавзатий, говза, говзатий — див. гамзать.
[гавидний] «самолюбивий, гонористий» Ж; — неясне; можливо, результат контамінації [гаведний] «величезний» і завидний «вартий заздрості; [заздрісний]» (Желех. І 133).
[ґавінь] «безодня, діра» Я; — неясне, гавка — див. галка.
[гавлюшкй] «дубові яблучка, нарости спіднизу дубового листя» Я; — можливо, пов’язане з п. ^аішасхкі «тверді опухлі залози на шиї або під підборіддям людини», демінутивною формою мЯо-жини від §а!хма «гланда, залоза», яке походить від ч. Ьаіуа «опух, наріст, горб» неясного походження.—	І 799.
[гавляк] (кличка барана) Дз Доп-УжДУ, [гавляк] «тс.» тж;— неясне.
[гавра] «лігво звіра, барліг; паща», [Гавра] «тс.; велика діра (Ме)», [Гавдра] «діра» Ж, [Гавр ач] «балакун, крикун» Ж, [Гаврати] «галасувати» Ж;—п. [£ахм-га] «барліг» (з укр.), ч. [§айг] «дупло»; — запозичення з східнороманських мов; рум. §аигй «діра; лігво», молд. гаурз «тс.» походять, очевидно, від лат. *са-уніа, утвореного від сауиз «порожній, видовбаний», спорідненого з гр. хоїХод (<*хоЕ(Ао5) «порожній», кімр. сайт «велетень», стел, соуи «нікудишній, марний»; Філіпіде (РЬіІіррісІе II 713) вважає рум. §аигй етимологічно неясним.— 8с1іеІис1ко 129; УгаЬіе Котапозіауіса
14, 144; БЩа-Агта^ та ін. Котапозіа-уіса 16, 86; МасЬек Е8ЛС 149; Сгап]а1й 274—275; МаШе—Ноїт. І 191—192.
[гавран] (орн.) «ворон, Согупз согах», [гавр] «тс.» Пі, [гавранча] «молодий гайворон» ЕЗб 4; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. слц. Ьаугап «ворон» є прямим відповідником до укр. гайворон (див.).
Гаврило, Гаврик, [Габрик Ж, Габро Ж, Ґабрд, Габрук Ж, Гаврилей Я, Гавря ЯІ, ст. Гавріил «мужьі б(ог)ь або б(о)жій, або моцно(сть) б(о)жаа, або моцньїй мой б(ог)ь» (1627); —р. Гаврийл, Гаврила, бр. Гаурьйл, Гаурь'їла, др. Гав-риил'ь, п. ч. слц. вл. нл. СаЬгіеІ, болг. Гаврайл, схв. 6аЬгі]е1, слн. 6аЬгі)е1, стел. Гдириид-к; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Га|3ріт)?і походить від гебр. СаЬгТ’еІ, букв, «муж божий» або «міць божа», утвореного з іменника £еЬег «чоловік», пов’язаного з дієсловом §аЬаг «був сильним», спорідненим з арам.-сір. £гЬаг «був могутнім; чоловік», ар. ]’аЬг «сильний юнак», і етимологічно неясного іменника Єї «бог».— Сл. вл. імен 205; Беринда 196; Петровский 81; Фасмер І 379; Зкок І 541; Кіеіп 505, 633; безепіиз 142 Ь.
гаврях — див. ховрах.
[ґавуля] «падло; худоба» Ж; — очевидно, давнє похідне утворення від того самого кореня псл. *£ау-, що й у словах [гаведня] «набрід, чернь», [гаведа] «гніздо гадюк»; проривне ґ замість закономірного ґ у цьому корені може пояснюватись емоційним забарвленням слова.— Див. ще гаведня.
[гавура] «неохайна людина; від неохайності в неї завжди заїди» Я; — можливо, результат афективної видозміни форми [гаваза] (пор.).
гавчик, гавчиський — див. авчик. гав’юрка — див. вевірка.
[гав’яз] (бот.) «чорнокорінь, Супо-£ІО88ит оїНсіпаїе Б.» Ж, [зав’язь] «живокіст, ЗутрЬуіпш оШсіпаїе Б.», [гав’я-жий] Ж; — р. [гавьяз (гавяс)] «чорнокорінь», п. ст. Ііа'лда.з «тс.» (з укр.), ч. Ьауех «аденостилес, Асіепозіуіез Сазз.», болг. [гавяз (гавкз)] «чорнокорінь», схв.
гавез «живокіст», слн. §ауех «чорнокорінь»; — псл.	— тлумачиться
як складне утворення з основи *§ау-«худоба», тієї самої, що і в слові [гаведня] «набрід, чернь», спорідненої з §оу-(§сіо) «худоба», і основи §х-, яка зберігається в слові язик; первісне значення назви «волячий'язик» було зумовлене формою листків чорнокореня (як і живокосту); пор. наукову назву чорнокореня Супо§1о5зит, утворену з гр. хб®у (род. в. хотбе) «собака» і укшааа «язик».— Фасмер І 380; ЗІажзкі І 261— 262; МасЬек Лш. гозії. 236—237; Вегп. І 297—298; Младенов 95; БЕР І 221.— Див. ще гаведня, гбв’єдо, язик.
[гав’язний] «величезний» Ж, [гавед-нии] «тс.» Ж; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане в якийсь спосіб з [гаведня] «набрід, чернь», р. [гавезь] «велика кількість, сила силенна», п. §а\УІесІ2 «юрба».— Див. ще гаведня.
[гав’ян] (бот.) «осока берегова, Са-гех гірагіа Сигі.» Я; — результат поступової фонетичної видозміни форми аїр (> гайвір > гав'яр > гав'ян). — Див. ще аїр.
гага (орн.) «птах з родини качок, Зопіаіегіа шоііззіта Б.», [л'аґа] «тс.» Я, гагачий; — р. бр. болг. гага «тс.», схв. гагула «вид водяного птаха», слн. §а§а «качка»; — псл. §а§а, звуконаслідувального походження; — споріднене з лтс. §а£а «вид морського птаха».— Була-ховский ПАН ОЛЯ 7, 156; Шанский ЗСРЯ І 4, 5; Фасмер І 380; БЕР І 220; ЗССЯ 6, 83; Вегп. І 290; Тгаиітапп 74.— Пор. гагакати, гагара.
гагакати «голосно викрикувати», [гагати] «кричати» (про гусей), гегати «тс.»; — р. гагакать, бр. [гагаць], п. [§а-§ас], ч. £а§аіі, §а§аіі, схв. гагати, слн. £а§аіі; — різнорідні звуконаслідувальні утворення, паралельні до лит. §о§еіі «гоготати», лтс. §а£аі «тс.», свн. §а§еп, §ацегп «кричати, гоготати», дісл. £а§а «насміхатися, глузувати», алб. §о-§&зіп]' «позіхаю; ригаю».— Фасмер І 380; Вегп. І 290; Тгаиішапп 74.— Пор. гага, гагара.
гагара (орн.) «птах з родини качок, Сауіа Еогзі.», гагарка «Аіса Б.», гагарові, [гагак] «гагара» Ж, Я, гагарячий; — 448
р. бр. гагара «тс.», болг. [гагарашка] «сорока, Согмиз ріса», схв. гагрица «ворон»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з гагати.—Булаховский ИАН ОЛЯ 7, 156; Шанский ЗСРЯ І 4, 5; Фасмер І 380; Вегп. І 290; БЕР І 221— 222.— Див. ще гага, гагакати.
[гагарадз] «овечий, козячий кал» Ж; — запозичення з якоїсь східноро-манської мови; пор. етимологічно неясне аром. §й£йга|а, сйсйгасігй «тс.» (можливо, від лат. *сасагісіа «тс.?»).— Рара-Ьа§і 488.
гагат «різновид кам’яного вугілля; стверділа смола»; — р. бр. болг. гагат, п. §а§аі, ч. слц. слн. §а§аі, схв. гагат;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. Оа§аі, фр. §а§аіе походять від гр.	«чорний янтар, земляна
смола, гагат», утвореного від назви річки і міста Гауае у Лікії.— СІС 133; Фасмер І 380; Кораііпзкі 250; НоІиЬ— Буег 177; Егізк І 281.
гагауз «представник тюркської народності в Молдавії і суміжних з нею районах України, Румунії і Болгарії»;— р. бр. гагауз, болг. гагаузин; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться від тюрк. *6а§-0уиг (Мошков Зтнограф. обозрение 44/1,	13—14),
у якому елемент 6а§- пояснюється як племінна назва узів, або від тюрк. §бк-их «синій уз» (Младенов Р81 11, 85).— Фасмер І 380—381; Боев БЕ 14/4—5, 425.— Див. ще огуз.
[ґаґацка] (бот.) «ягода агрусу, КіЬез §го88ПІагіа Б.» Мак, [ґарґачки, ґеґадзи, Геґадзки Мак, ґеґацки, ґерґацки Мак, ґергецки, гигацки Ж, а'іа'ацки Мак, Гіґачи Мак] «тс.», [ґаґадзник] «агрус (кущ)» Мак, [а'еа'адзник Мак, а'еа'ацка Мак, а'ера'ечник] «тс.», [гогддза] «брусниця, Уассіпіит уіііз ібаеа Б.» Я, ІгогдзЖ, гоа'одза Мак, ґол'бдзи Ж, а'огдзи, го-Гдзник, голозник Мак] «тс.», [ґоґозки] «ягоди брусниці» Мак;—п. [§о§о<І2е] «тс.» (з укр.), слц. [§і§асІ2е] «агрус» (з укр.);— видозмінене запозичення з румунської мови; рум. соасйхй «смородина, порічка» походить від алб. кбкехе букв, «головка», вживаного, очевидно, в значенні «зернина» і похідного Від кбке «голова»; перенесення назви порічок на брусницю
сталося, очевидно, вже на українському грунті.— 81а\узкі І 309; МасЬек Лт. гозії. 99; ОЬКМ 160; РараЬа^і 299.
[гагбв] (виг.) «повільно» Ж; — ускладнене протетичним г складне утворення, що виникло в результаті злиття частки а і вигуку гов «стій» (див.).
(гагув, гагів] «чорногуз» ДзАтл II; — запозичення з угорської мови; уг. [§а§6] «тс.» походить від [§а£о1уа] «тс.» і пов’язане з §61уа «тс.».— ДзАтл II 128.— Див. ще гбвля.
[ґаґор] «горло»; — запозичення з словацької мови; слц. ца^ог (знев.) «тс.; гусячий гелгіт» є похідним від звуконаслідувального дієслова §а£аі' «гегати» (про гусей).— Бевзенко НЗ УжДУ 26, 177; МасЬек Е8ЛС8 114.—Див. ще гагакати.
гад, гаддя, гаденя, гадина, гадовище «місце скупчення гадів», ’ [гадюга] «га-«дюка» Ж, [гадюк] «тс.», гадюка, [гадюра] «велика гадюка; лайлива назва», гадюча, гадюченя, [гадючина] «м’ясо гадюки», [гадючйння] «скинута гадюча шкіра» Я, [гадючиця] «гадюка-самка» Ж, гадючник «зміїне гніздо», гадюччя, [гадюшник] «зміїне гніздо», гадя «гадюченя, змієня», гадь, [гадьва] (зб.) «гадюки» ВеБ, [гадю-куватий] Я, гадючий, [гадюцький], гадячий, [гадити] «ганьбити» Л, Бі, гадю-чштшся «звиватися як гадюка»; — р. бр. болг. м. гад, др. гади, п. нл. £асі, ч. слц. вл. Най, схв. гдд, слн. §асі, стел, гад%;— псл. ^абн; — споріднене з лит. §есіа «сором, стид», двн. циаі «бруд», гол. кигаас! «злий», нім. Коі «бруд»; іє. *§2ес1Ь-, *£ЇОс1Ь- «щось огидне, бридке», можливо, з давнішого *§УОибЬ-, *£їеисіЬ-, до якого в такому разі слід зводити і гидь, гидкий; зіставлення з дінд. па§а- «гад» (МасЬек Е8ЛС 154) позбавлене підстав.— Шанский ЗСРЯ І 4, 5—6; Фасмер І 381; Біахсзкі І 247; БЕР І 222; 8кок І 542—543; ЗССЯ 6, 79—82; Топоров II 232; Егаепкеї 142; Опдгиз 81. ЇУогізЕ 130—131,—Пор. гид.
гадати «думати; ворожити; [згадувати]», [задкувати] «розмірковувати», [гада] «гадка; горе, турбота; загадка» Г, Бі, [гади-перегади] «роздуми», гадка,
гаданий, [вгадно] «можна вгадати» Ж, вигадка, вигадник, вигадчик, вигадько, вигадливий, відгадати, [відгада] «відгадниця», відгадка, відгадник, відгадувач, відгадько, відгадливий, [догадати] «догадатися», догадатися, дбгад, догадка, [ддганка] «здогад» Ж, догадливий, згадати, згад «згадка, нагадування», згадка, загадати, загад «наказ», загадка, загадковий, здогад, здогадка, здогадливий, здогадний, нагадати, нагад, [на-гадка] «нагадування» Ж, [наганка] «тс.» Ж, навгад, навдогад, [назгад, назугад Ж, назугадь Ж, негадки, нігадки], [погаданка] «дума», пригадати, прогадати «помилитися», розгадати, [рдзгад] «роздум» Ж, розгадка, розгадник, спогадати «згадати», спогад, спогаданка, спогадка, угадати, угадник, угадчик, угадько, їугадно] «можна вгадати»; — р. гадать «ворожити; робити здогади», бр. гадаць, др. гадати «думати», п. §аї<4ас «розмовляти», ч. Ьасіаіі «ворожити; думати; відгадувати», слц. Ьасіаі' «здогадуватись, відгадувати, ворожити», вл. Ьобас, нл. ^осіаз «радити», болг. гадая «гадаю, передбачаю, ворожу», м. гата «ворожить», схв. гатати «ворожити», слн. §асіаіі «допитуватись», стел, гатати «ворожити», гадати «тс.»; — псл. §асіаіі «думати, передбачати, говорити»; \—очевидно, пов’язане з год, годити, р. угодить «попасти», ч. иЬобпоиіі «відгадати», лит. £осібІі «намагатися, думати», £0<іуіі «знаходити чуттям, міркувати», лтс. §ас!аі «думати, турбуватись, пробувати»; менш переконливе зіставлення (Фасмер І 381; Преобр. І 113—114; Вегп. І 288; Зндзелин ЖМНП 1910, липень 202) з дісл. §аіа «припущення, підозра, загадка», §еїа «мова, припущення, віра», гот. Ьі^ііап «досягати, знаходити», нвн. уег^еззеп «забувати», гр. хатбато) «хапаю» (аор. є%а6от), лат. ргеЬепсІо «тс.», ргаеба (*ргаіЬес!а) «здобич».— Шанский ЗСРЯ І 4, 6; 81а^зкі І 247—248; Стоянов 42—43; БЕР І 223; ЗССЯ 6, 77—78; ХиЬаіу 81. а сі. І 242— 245; Ва§а РР І 307, 439; Егаепкеї 159— 160.— Див. ще год.
[гадерно] «охоче» Ж; — неясне.
[ґадеруба] «виїмка на печі в бік комина» Ме, [гадерубка] «виїмка в грубі
над плитою» Ме; — результат видозміни запозиченого п. §агдегоЬа «гардероб»: у виїмку на печі раніше могла складатись білизна.— Див. ще гардероб.
[ґаджала] «кісточка; нога» Ж, ВеЗн, ЇГаджеля] «кривоногий» Я; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [§і-2е!а] «велика гомілкова кістка», [§ісхаі (§ісхо1)] «нога» є похідними від п. ст. §і£а «гомілкова кістка; її кінець», [§і2а] «частина ноги тварини; волячі ноги як їжа», спорідненого з ч. ст. Ііухе «клуб», Ііугсіе «тс.», укр. [гижкй] «холодець із свинячих ніг» (див.).
[ґаджалаґати] «калічити мову, говорити незрозуміло»;— можливо, пов’язане з болг. [гаджал] «турок», яке може походити від циг. гаджб «чужинець, не циган».— БЕР І 223.
[ґаджало] «коліща; перстень у нижньому кінці веретена; (мн.) блочки з двох коліщат у кроснах; кулька» О, [качало] «тс.» О, [гаджело] «дзига», (га-джулька] «котушка» О, [Гаджуляти] «шкандибати, кульгати Ж; качати (напр., кульки з тіста) О»; — очевидно, результат діалектної видозміни форм [качело] «коліща» і [качуляти(ся)[ «хитатися)»; форма [гаджуляти] могла виникнути під впливом [гаджеля] «кривоногий».— Див. ще качати.— Пор. ґаджала.
Ігаджуґа] «молода смерека», [гачу г о] ВеЗн «тс.»; — зіставляється з рум. йй-сій§й «двометровий буковий стовбур».— Зсйеіисіко 129.
[ґадзуля] (ент.) «жук гнойовик, 8са-гаЬаепз Б.»; — запозичення з румунської мови; рум. §їги!іе «комаха» утворене від §їха «тс.», яке, в свою чергу, походить від укр. [гедзь] (п. §іег).— Зсйеіисіко 129; ПЕРМ 339.— Див. ще гедзь.
Ігадйнник] (бот.) «приворотень, Аісйетіїїа упідагіз; дивина ведмеже вухо, УегЬазспт ійарзик Ь.», [гадйнниця] «первоцвіт, Ргітиіа оШсіпаІік» Ж, (гад-нйк цілолистний] «змієголовник Рюйша, Пгасосерйаіит Риуксйіапа Б.» Ж, (гадючка бородавчата] «гриб А^агісиз рйаі-Іоісіез 8. уеггисозиз» Ж, [гадючка соро-ката] «гриб А^агісиз рапійегіпиз» Ж, [гадючка червоняна] «гриб А^агісиз ги-Ьезсепз» Ж, гадючник «Еііірешіиіа
Асіапз.», [гадяр] «вид неїстівного гриба» Я; — похідні утворення від гад, гадина, гадюка; назви зумовлені, очевидно, різними властивостями відповідних рослин, здебільшого точно не визначеними.— Див. ще гад.
[гадра] «баба-яга, сварлива жінка»;— запозичення з польської мови; п. Піасіга] «зла жінка» походить від нім. Надег «сварка, суперечка», спорідненого з дісл. йдб- «боротьба», гр. хбтое «гнів», дірл. саій «боротьба», стел, которд «тс.», укр. [которбЛ «сварка».— Шелудько 26; Зіашзкі І 400—401; К1и§е—Міігка 279.— Див. ще котора.
[гаду] (у виразі [гаду-гаду] на позначення безтурботного базікання); — очевидно, запозичення з польської мови; п. §асіи-§аби «тс.» пов’язане з цасіас «говорити, казати; базікати», спорідненим з укр. гадати (див.).
газ1, газація, газатор, газівник, газифікація, газифікувати, газувати; — р. бр. болг. м. газ, п. ч. слц. §аг, схв. заст. газ, слн. §аз; — запозичення з німецької, французької або голландської мови; нім. гол. §аз походять від фр. §аг, штучного новотвору бельгійського хіміка ван Гельмонта (1577—1644) на базі лат. сйаоз (<гр. %аод) «хаос».— СІС 133; Шанский ЗСРЯ І 4, 7; Фасмер І 382; Преобр. І 115; Кораііпзкі 351; БЕР І 224; Паигаі 357; Когіпек 85.— Пор. хаос.
газ2 (текст.), [газа] «вуаль, марля»; — р. бр. болг. газ, п. §ага, ч. §аха, §аг, слц. слн. §ага, м. газа, схв. газ; — очевидно, через російське і, можливо, польське посередництво запозичено з французької мови; фр. £аге «тс.» утворене від назви міста Сага в Палестині або пов’язане (через ісп. £аза «прозора тонка тканина») з ар. цагг «шовк», перс, каг «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 4, 8; Фасмер І 382; Преобр. І 115; 8XV І 811; Вгйскпег 137; НоІиЬ—Буег 178; БЕР І 224; Кіи^е—Міігка 236; Еокоізсії 91; Паигаі 357.
газ3, Газ, газа, Газа, газнйк, газнйця, Газнйця — див. гас.
[газда] «господар», [гйздаТ, Ж, Газдиня], [газдївка] «господарство», [газдівство, газдівство, газдівський, Газдів-
ськай, ґаздівнйй, ґаздовйтий, газдати Пі, газдйнити, ґаздйнити, газдувати, ґаздувати; — п. [§ахс1а] «заможний господар», ч. діал. слц. §ахсіа «господар», болг. діал. м. газда, схв. газда «багатій», слн. §агйа «господар»; —запозичення з угорської мови; уг. §агсіа «господар», у свою чергу, походить із слов’янських мов (<слов. §озрос1а).— Лизанець НЗ УжДу 26, 118; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 177; Зіашзкі І 264; Вгйскпег 137; 81. імуг. оЬсусЬ 243; МасЬек Е8ЛС 150; НоІиЬ—Ьуег 178; БЕР І 224; Младенов 26; МІЯТЕЗг І 1038; Вагсгі 92.— Див. ще господа.
газель (зоол.) «вид антилоп», газеля-чий; — р. бр. газель, п. ч. слц. §ахе1а, болг. м. газела, схв. газела, слн. §а-геїа; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. §а-геїіе «газель» походить від ар. £аха1, [§аге1] «тс.».— СІС 133; Шанский ЗСРЯ І 4, 8; Фасмер І 382; Оаигаі 357; Ьо-коізсЬ 55.
газета, газетник, газетник, газетяр; — р. бр. болг. газета, п. слц. (з р., п.) §агеіа, ч. рідк. §агеіа, м. газета, схв. газета «старовинна дрібна монета»; — запозичене через посередництво російської або польської і, можливо, французької мов з італійської; іт. §агеііа «газета» (первісне значення — «дрібна монета», яку платили за читання газети) утворене від назви старовинної венеціанської монети §ага, пов’язаної з гр. уа£а «майно, скарб» і перс. §ап] «тс.».— Акуленко 141; Кравчук УМШ 1957/4, 80; Шанский ЗСРЯ І 4, 9; Фасмер І 382; Преобр. І 115; Зіатекі І 264; Вгйскпег 137; БЕР І 224; Баи-гаі 357.
газирі «пантронташі, пришиті на грудях коло чемерки», [газарі] «тс.»; — р. газьірй; — очевидно, запозичення з тюркських або іберо-кавказьких мов; можливо, пов’язане з Крим.-тат. азьір «готовий», тур. Ьагіг «готовий, приготовлений, діючий» (від ар. Ьагіг «тс.»).
[газбба] «будівля для сільськогосподарського реманенту» ДБ II; — очевидно, утворене від уг. Ьаг «будинок», спорідненого з хант. каі «тс.», фін. коіа
«хата, хатина, халупа».—ММТЕЗг II 76; Вагсгі 116.
газон;—р. бр. болг. газон, п. ч. слц. §агоп; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. £агоп «дерен, газон; лужок» походить від франк, або двн. лчазо «тс.».— СІС 134; Шанский ЗСРЯ І 4, 10; Фасмер І 382; 81. иуг. оЬсусЬ 245; Оаигаі 357.
гаївка «веснянка», [агївка Ж, гагівка Гнатюк, гагілка, гагулка тж, гаїлка, галагівка Гнатюк, галагілка, егулка, огулка, явілка тж, ягівка, яг'їлка Гнатюк] «тс.»; — неясне; виводиться (Хііупзкуі Зіауіа 43, 47—54) від назви птаха гоголь (ВисерЬаІа сіап^иіа), який відзначається особливо гарним танцем під час токування; пов’язувалось ще з гай (Гнатюк, Гаївки, Львів, 1909), гаятися (Шейков-ский, Бьіт подолян 1 1, К., 1860, 1; Свид-ницький Основа 1861 XI—XII 39),алааб-лати (Щурат Діло 1910, 95, 6—7), дінд. Ноіі «весняне свято» (Партицький Правда 1868, 244).
гай, [гаїна] «гай», [гайнйк] «місце, де росте гай Я; лісник», [гайовйк] «лісовик», їгайчук] «син лісника» Я, гайний, гайовий, [загай] «зарість, хащі»; — р. діал. бр. гай, др. гай, п. нл. §а), ч. слц. Ьаі, вл- Ьа], схв- га/ (У складних топонімах); — псл. *§а]ь, очевидно, пов’язане з £о)і(і, укр. гоїти (первісно) «залишати жити, вирощувати»; менш переконливі зіставлення з псл. §аіь, укр. гать (Мікі. ЕШ 60; Вгйскпег 132), з псл. £а]ііі «кричати, галасувати», р. [гай] «галас» (Толстой Сл. геогр. терм. 54— 55; Преобр. І 116), з іє. *§аі- «співати» (НоІиЬ—Кор. 119; МасЬек БЕ 51, 240), з н. На£ «огорожа», Наіп (<двн. Ьа^ап) «гай» (беЬаиег І 399) та ін.— Дзендзелівський 8і. зі. 10/1—2, 60; Филин Происх. яз. 526—528; Фасмер І 382— 383; Даль І 366; Мартьшов Прабл. белар. філал. 72; Зіатекі І 249—250; .МасЬек Е8ЛС 155; Зкок І 544.— Див. ще гоїти.
гайвір — див. аїр.
гайворон (орн.) «грак, Согуиз (ги§і-1е§из Б.», [гаворон ВеНЗн, гайвор Ж, гальворон ВеНЗн] «тс.», [гайворінь] (зб.) «гайвороння; дурні» Ж, гайвороненя, гайвороння (зб.), гайвороня, [грайворон],
гайворонячий; — р. [гайворон], ст. во-ронограй, п. нл. §а\угоп, ч. слц. Ьаугап, вл. Ьахугоп, болг. гарван, [гавран], м. гавран, схв. гавран, слн. §аугап; — псл. *§а]’ьуогпь, *§ауогпь, утворене з основи дієслова *§а(]’)-, що виступає в др. гаяти «каркати», р. [гай] «крик галок; шум, галас», [гая] «зграя птахів», лит. §іе(і6Н «співати», §аійуз «півень», [§аісіа] «мелодія, нота», дінд. §Йуаіі «співає», лат. §аіиз «сойка» (іє. *§аі- «співати»), і іменника *уогпь «ворон».— Фасмер І 383; Преобр. І 115; Зіахузкі І 263—264; БЕР І 230; Зкок І 556; Магез Зіауіа 36, 359—361; Вегп. І 291; Тгапішапп 76; Егпоиі—Меіііеі І 561; ЇУаІсіе—Ноїш. І 376.—Див. ще ворон.— Пор. гавран, каворон.
гай-гай (емоційний вигук; вигук для відгону хижих птахів), [гайна] (вигук для відгону яструба), [гая] (вигук для відгону птахів), гайкати «кричати гай»-, — п. [Ьа]1 (емоційний вигук; імперативний вигук до тварин), ч. Ьа] (імперативний вигук до птахів), схв. Ьа] (емоційний вигук); — результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, паралельний до ай; поширене також в інших індоєвропейських (дінд. свн. фр. ст. рум. Ьаі) і неіндо-європейських мовах (напр., тат. Най, Най-Най — вигуки для вираження емоцій).-— Зіахузкі І 391; МасЬек ЕЗЛС 155.
[гайда1] «флейта», [.ґайда] «пастуша дудка; волинка; сопілка О», [ґайдар] «гравець на гайді», [ґайдун] «тс.» Мо, [гайдати] «грати на флейті», [ґайдува-ти] «грати на волинці»; — п. §а|(іа, мн. §аійу «волинка», ч. ке]сіу, слц. §а]-сіу, болг. гайда, схв. гайде, слн. §аі(іа «тс.»; — запозичено з турецької мови через посередництво південнослов’янських і румунської (рум. £аісій «тс.»); тур. §аус1а «тс.», можливо, походить від арабського §аііа «тс.» або з ібер-ських мов.— Зіахузкі І 250; МасЬек ЕЗЛС 148; УгаЬіе Рошапозіауіса 14, 144; ОЬРМ 325; БЕР І 224—225; Зкок І 543—544; БокоізсЬ 51.
[гайда2] «гульвіса», [ґайда] «поганий пес; нероба, шалапут» Ж; — п. §а]сіа «незграбна, слабка, дурна людина»; — 452 .
результат перенесення назви гайда [ґайда] «волинка» за зовнішньою подібністю (волинка складається з бурдюка і трьох дудок).— Див. ще гайда1.
гайда3 (вигук, заклик до початку руху чи роботи) Г, Ж, [гай] «тс.», [гайд-гайд] «вигук для підгону свиней» Мо, [гайт] «гайда» Ме, [гайти] (дит.) «гуляти», [гайту] «тс.» Ме, [гайтусь ходити] (дит.) «випорожнятися»; — р. айда, бр. гайда, п. Ьа](іа (з укр.), ч. Ьа]сіу, слц. Ьа)Ду, Ьадсіа, болг. хайде, схв. ха[де, слн. Ьаісіі, Ьа]с1; — запозичення з турецької мови (в російську — з татарської); тур. Ьауйа, ЬауНі (вигук підгону) споріднене з тат. Найде «іди», башк. зйдз «тс.» і походить, очевидно, від тюрк. а]‘сіа/Ьаісіа «гнати», збереженого в кирг. айда «гнати».— Шанский ЗСРЯ II, 55; Фасмер І 64; Зіахузкі І 391; МасЬек ЕЗЛС 156; Зкок І 649; Дмитриев 520; ЬокоізсЬ 51.
[ґайда] «картопля» Ж; — запозичення з польської мови; п. [§а]<1у, §а]бакі] «тс.» етимологічно неясне.
[гайдабура] «бешкетник, розбійник», [гайдабурити] «бешкетувати»; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації слів гайдамака «розбійник» і [га-лабурда] «дебош».
[гайдай] «вівчар; волар Ж; волоцюга Ж; здоровань Ж», [гайдей] «волар; волоцюга; здоровань; нечепура МСБГ», [гайдар] «вівчар», [гойдар] «тс.» Пі, [гайдарка] «ціпок вівчара», [гайтар] «волоцюга» Я, [гайдарювати] Пі; — п. Ьа} Па] «старший пастух»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. Ьаіййи «пастух волів, корів» (мн. Ьаі-баі) виводиться від уг. ЬаДо «погонич», пов’язаного з Ьаіі «гнати», яке може бути зіставлене з Ьаіі «скривляти» або з манс. сЬиД- «спонукати, підганяти»; форми з суфіксом -ар могли виникнути на українському грунті в результаті зближення з [гайда] «(пастуша) флейта».— ЗсЬеІшіко 129; ІЧГі|а—Агша? та ін. Рошапозіауіса 16, 88; МЬГГЕЗг II 28—29; Вагсгі 109.
[гайдак] «спритний» Я; — очевидно, пов’язане з тур. Ьау «вільно, легко», Ьауді Ьауйі «тс.».
[гайдалакати] «базікати, балакати» Я; — неясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з тур. Ьауіа «кричати; бути недбалим»; пор. ч. Ьа](іа1ак «неохайна, недбала людина, ледар, нероба».
гайдамака «учасник селянського повстання в XVIII ст.; [розбійник]», [гайда-маха] «тс.» Ж, гайдамацтво, гайдамаччина, [гайдамачина] «вид вишитого узору на сорочці» Я, [гайдамашня] (зб.) «гайдамаки» Я, [гайдамачий] Ж, гайдамакувати, гайдамачити, ст. гайдамака, гайдамацки, гайдамащина (XVIII ст.); — р. гайдамак, бр. гайдамака, п. Ьа](іатак, ч. слц. Ьа]датак, болг. хайдамак (усі з укр.); — запозичення з турецької мови; тур. Ьаубатак «розбійник» споріднене з чаг. тат. Ііайдамак «гнати; грабувати».— Москаленко УІЛ 39; Шанский ЗСРЯ І 4, 10—11; Фасмер І 383; Преобр. І 116; Зіа^зкі І 391— 392; Вегп. І 375; Дмитриев 532—533; Шипова 113; ЬокоізсЬ 61.
[гайдарак] «коноплина, що виросла окремо; буйна коноплина Ме; добірна конопля, з якої збирають на посів насіння Мо», [гайд арики] «відібране на посів конопляне насіння» Мо, [гайдурї] «рідко посіяні коноплі (на насіння)» Мо; — неясне; можливо, походить від нгр. уаїбопрауха^о «будяк, чортополох», утвореного з основ іменників цал-бобра «ослиця» ('[аїбород «осел») і ау-хаїіі «колючка, будяк».
[гайдарикй] «дерев’яні вила на 5—6 ріжків» Мо; — неясне; можливо, пов’язане з рум. Ьйс1йга§ «ціпок; бияк (частина ціпа); ручка, держак рибальської сітки; млиновий штовхач», що зіставляється з уг. Ьасіагб «тс.», похідним від Ьабаг «базікати; (ст.) бовтати, махати»; могло зазнати фонетичної видозміни під впливом слова гайдарак «велика коноплина».— ПЬКМ 356; Вагсгі 107.
гайдасати — див. гойдати.
[гайдачбкі «орнамент на писанках»;— неясне.
гайдук «повстанець-партизан у південних слов’ян у XV—XIX ст.; солдат надвірної сторожі; лакей», [гайдученя] Я, ст. гайдук-ь (1593); —р. бр. гайдук, п. ч. Ьа](1ик, слц. Ьа]‘с1йсЬ, болг. хай-
дук, м. а]дук, схв. ха]дук, слн. Ьа]с1ик;— запозичення з угорської мови; уг. Ьа]с1и «розбійник» (мн. На]бик) є за походженням назвою однієї з етнічних груп угорців; непереконливим є твердження про польське посередництво (Вегп. І 375; 5Іа\узкі І 392; КісккагШ 52; Шанский ЗСРЯ І 4, 11).— Макарушка 8; Тимч. 501; Фасмер І 383—384; Вгйскпег 167; Зкок І 649—650; Кпіегза І 2, 834—836; ЬокоізсЬ 61—62; ММТЕЗг II 23—24.
[гайзуб] (бот.) «васильок, Осітит Ьазіїісит» Ж, [гайзебок Мак, гайбуз] «тс.»; — неясне.
гайка (тех.); — р. бр. болг. гайка; — запозичення з російської мови, в якій утворене, очевидно, від [гаить] «закривати; лагодити».— Шанский ЗСРЯ І 4, 11—12; Фасмер І 384; БЕР І 225.
[гаймін] «безліч; натовп»; — остаточно не з’ясоване; можливо, пов’язане з п. §тіп «простолюд, чернь», §тіпа «громада», що походять від свн. £ешеіп «спільний» (Шелудько 26).
[гайнар] «робітник, який приганяє на ярмарок худобу»; — можливо, запозичення з румунської мови; рум. £йіпаг «торговець свійською птицею» є похідним від £йіпй «курка», що походить від лат. §а!1Тпа «тс.», пов’язаного з §а!1из «півень», очевидно, запозиченим з якоїсь передньоазіатської мови,— УУаІбе— Ноїш. І 580—581.
гайно «екскремент, гній; підстилка для худоби; ведмежий барліг; безладдя, гніздо», [гайняний] «брудний, поганий», [гайнувати] «захаращувати; смітити» Па; — р. [гайно] «лігво; барліг; хлів; мотлох; бруд; кізяк», бр. [гайно] «лігво», ч. [§а]по] «прибудова», ст. Ьа]по «те, що заборонено їсти»; — очевидно, псл. *£а]ьпо «захисток; бруд», похідне від §а-]ііі «захищати; забороняти».— ЗССЯ 6, 87—88.— Див. ще гаяти.
[гайнок] «туди, там» ВеЗа; — запозичення з польської мови; п. [Ьа]пок] «тс.» утворене з давнього вказівного прислівника Ьа] «туди, там», спорідненого з ч. ст. а] «от», мор. [а]] «так», вл. Ьа] «так», вказівного займенника опо «те», спорідненого з укр. он, він, та частки -к, тієї самої, що і в укр.
[тут-ки, теперки].— ЗІахсзкі І 391.— Див. ще він, он.
гайнувати «переводити, розтрачувати; (бенкетувати, гуляти]», [гейнувати] «тс.»; — очевидно, результат контамінації дієслова гаяти «даремно витрачати (час)» і іменника гайно «гній, екскременти» (див.).
гайнути «побігти, кинутись, майнути», [гайднути] «утекти» Я;—очевидно, пов’язане з [гай] «гайда».— Див. ще гайда3.
[гайстер] (орн.) «чорногуз», [астер, гарист Л, гастір «тс.», [гайстрячий] Я, ст. гайстер^ (XVIII ст.); — бр. [гайсцер] «тс.», п. [ка]зіег] «сіра чапля»; — через польську мову запозичено з нижньонімецької; нн. кеізіг (кеі-зіег) «сорока», нвн. Еізіег «тс.» споріднене з дангл. а§и «тс.» і зводиться до зах.-герм. *а§0 «колюча»; пов’язування з р. аист (Клепикова ВСЯ V 152— 153; Преобр. І 4; Вегп. І 25) здається сумнівним (Фасмер І 64).— Кобилянський Мовозн. 1976/6, 32; К1и§е—Міігка 163—164.
[гайта1] «розпусна дівка»;—запозичення з румунської мови; рум. каіій «розпусниця» виводиться від уг. ка]і «ганяти».— ОЬНМ 353.— Див. ще гай-дай.— Пор. гейда.
гайта2 — див. гаття.
[гайтан] «пояс із гаманом (у пастухів)»; — р. [гайтан] «шнурок; учкур; стрічка; кісник; вірьовка», болг. гайтан «шнур, галун», м. схв. гаутан «шнур, галун, тасьма»; — запозичене з турецької мови, можливо, через румунську (рум. §йііап «тс.»); тур. §ауіап «шнур» походить від сгр. уаїєтаубу «шнур, пояс», нгр. уаїтауі «шнур, тасьма», яке зводиться до слат. §аііапигп «тс.», мабуть, запозиченого з кельтських мов.— Шанский ЗСРЯ І 4, 12; Фасмер І 384; Шипова 114; Ернштедт Сб. Виноградову 131—136; БЕР І 225; 5кок І 544—545; ХУаІсіе—Ноїт. І 576.
[гайтувати] «полювати», [гашпів] «польовий сторож; лісник», [гайтове] «полювання», [гайтбви] (мн.) «тс.»; — п. каДохуас «робити облаву»; — запозичення з угорської мови (уг. каД «га
няти»).— Лизанець Тези доповідей УжДУ 1965, 48; ВеЗн 9; Зіахсзкі І 393.— Див. ще гайдай.
[гайшан] «лихий чоловік, розбишака, забіяка» Ва; — очевидно, пов’язане з тур. ка^іп «грубий, різкий» (від ар. £а$їп «дурний, невихований, грубий»),— ТБР 209.
гак1 «крюк», гакуватий; — р. бр. гак, п. как, ч. слц. Пак; — в українську і білоруську мови запозичено з середньоверхньонімецької, в російську — з голландської (гол. Ьаск); свн. каке(п) «крюк» (двн. каско, како «тс.») споріднене з днн. касо, дангл. каса, ісл. какі, а також, з іншою огласовкою, днн. кок, англ. коок, шв. [кокі «ріг, виступ», дісл. кок] а (від *кокіоп-) «крюк», рос. кдготь, укр. кіготь, лтс. ^е§із «милиця, костур».— Кобилянський Мовозн. 1976/ 6, 32; Шелудько 26; Вісккагді 52; Фасмер 1384; Преобр. І 328; Зіахсзкі І 393; Кіи-£е—Міігка 283.— Див. ще кіготь.
гак2 «лишок» (з гаком «з лишком»);— не зовсім ясне; очевидно, виникло в риболовецькому середовищі і спочатку означало вагу гака, на якому зважувалася зловлена риба, як додаткову величину до чистої ваги риби.— Романова 141—143.— Див. ще гак1.
[гак3] «плата вівчарю за роботу»; — запозичення з тюркських мов; тур. крим.-тат. кар. полов, как «платня, винагорода, заслуга, справедливість» походить від ар. йацц «правда, справедливість, обов’язок, претензія».— Шипова 114.
гаківниця «старовинна рушниця», ст. гаковницьі (1529); — бр. ст. гаковница (1514); ч. какоупісе; — запозичення з польської мови; п. какоїупіса походить від свн. какепкіікзе, що складається з основ іменників какеп «гак» і Ьіікзе «рушниця; бляшанка».— Шелудько 26; Кісккагсіі 52; Мельников Зіауіа 34/1, 111; Бульїка 76—77; Зіахузкі І 393.— Див. ще букс, букса1, гак1.
гаклбве —див. готлбва.
[такс] (вигук, яким відганяють свиней), [гаксьо] «тс.» Ж; —неясне; можливо, походить від нім. [Наскзск] «кнур», яке пов’язується з кескеп «виводити
(малят), народжувати» (Рані О\УЬ І 266).
[гал1] «невелика поляна в лісі, галявинка», [гало] «тс.; лісове озеро; місце на озері, не заросле водоростями», [галя] «полонина», галява, [гальва] «огріх, недосів» Мо, галявина, галявка «галява», [гальбвина] «тс.», [галнйй] «відкритий» Я, [гайний] «вільний; пустий» О, [галю-вати] «порожнювати», прогалина, [про-галюватина] «прогалина серед хлібів», [прогалявина] «галявина», [прбгаль Ж, прогальовина] «тс.», [проголюватися] «місцями відкриватися з-за хмар» (про небо) Ж; — р. прогалина, прогал, бр. гала «голий простір», п. Ьаіа «гірське пасовисько» (з укр. або з слц. ЬоГа);— псл. *§а1ь, пов’язане чергуванням голосних з основою прикметника §о1ь «голий».— Петров Ономастика 85—89; Толстой Сл. геогр. терм. 104—ПО; Фасмер І 384; ЗССЯ 6, 89—90, 96; Вегп. І 294.—Див. ще голий.
[гал2] «невелика куля», галка «тс.», гали «нарости на рослині, викликані паразитами; [литки]», [гали] «литки» Я, [гало] «куля; скляна куля для прасування», [галун] «вареник із грушею» Л, [галух] «кілька галушок, що зліпилися докупи», [галуха] «велика галушка», галушка, [галущйця] «галушки» Я, галушник «любитель галушок», [галйти] «прасувати галом», ст. галка (1637); — р. дІал. бр. галка «кулька», п. §а1ка «тс.», ч. каїка «хворобливий наріст на рослинах», слн. [§а1ка] «чорнильний горішок»;— вважається запозиченням з германських мов; свн. §а!1е «пухлина на нозі коня», двн. £еа11а «тс.», з якими, можливо, пов’язане це слово, походять від лат. §а11а «наріст», спорідненого з дінд. £Й1ша- «пухлина», алб. §о§е1е «куля; гал (на рослині)», свн. коїіе (кої) «голова» (НісккагЛ 52; Вгйскпег 133; Вегп. І 292; К1и§е—Міігка 229; Шаїйе—НоГгп. І 580); допускається й можливість власне праслов’янського походження, зокрема зв’язку з голий (пор. р. голйш «круглий камінець») і з [гал1] «галявинка», галька «круглі камінці» (Москаленко УІЛ 47; Фасмер І 388; Зіатекі І 253); пов’язання з Гуля, псл. §и1]а (Опсігиз 51. Шогізі. 131), як і ви
ведення від гіпотетичного псл. §а1і!і «кидати» (МасЬек Е5ЛС 158), недостатньо обгрунтоване.
[гал3] «сума» Ж; — очевидно, утворене шляхом зворотного словотвору від іменника загал чи від прислівника за-галом.— Див. ще загал.
[гал4] (вигук, що імітує собаче гавкання) Я; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до гав (див.).
[гала1] (вигук, яким відганяють гусей, качок, голубів; яструба або вепра О), [галай] «тс.», [галакати] «відганяти яструба або вепра» О;— очевидно, результат видозміни давнішого галя, придихового варіанта вигуку аля, яким відганяють свиней, під впливом вигуку гйла/гйля, вживаного до гусей.— Див. ще аля.
гала2 — див. галасвіта.
[гала] «гайда» (?: Сів на коня та Гала на той плац); — неясне; можливо, походить від тур. каїа «опинившись», дієприкметника від каїгпак «залишатися, опинятися»; у такому разі первісне значення укр. Заламало бути близьким до гульк.
[галабурда] «бешкет, бешкетник», [га-лабурдник], [галабурдство] «бешкетництво» Я, [галабушяк] «бешкетник» О, [галабурдшпи]; — р. [халабурда] «роззява, нехлюй», [халабруда] «тс.», п. Ьаіа-Ьигііа «бешкет, бешкетник», [ЬагаЬигсіа] «тс.» (з укр.), ч. ІіагаЬигііі «ганчір’я», ст. ЬагаЬигсіа, слц. [ЬаІаЬигсІа] «неспокійна людина; ганчір’я»; — складне утворення, до якого входить вигуковий елемент гала-, що виступає також у виразах галай, галас, галу-балу, та іменник бурда «бешкет, бешкетник»; у російській мові набуло відмінного значення, очевидно, в результаті зближення з [халі «дешевинка», [халовбй] «дешевий; дурний»; менш переконливе виведення галабурда від уг. ЬегсІеЬигсІі «вітрогон» (Маїіпотекі І?огрга\уу 17, 22).— Фасмер IV 216; ЗІадакі І 396.— Див. ще бурда1, галай1.
[галабута] «пихатість»; — складне утворення, перший компонент якого гала-, можливо, пов’язаний з болг. голям «великий», схв. гдлем, ч. Ьоіет^
«тс.» або має вигуковий характер, як у [галабурда]; другим компонентом є іменник бута «пиха».— ВеЗн 9.— Див. ще бута.
галаган (орн.) «індик; півень з голою шиєю»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [галган] «тс.» походить від гол. каїкоеп або нн. каїкйп «тс.» (букв, «калькутська курка»); значення «півень» з’явилося, мабуть, у результаті контамінації слів галаган «індик» і [балан] «півень з голою шиєю».— Фасмер І 385.
[ґалаґан1] «великий мідний горщик; мідна монета», [галаган] «тс.», [галагани] «вироби з тіста, подібні до бубликів» Л, [ґалаґбн] «великий металевий гудзик (як об’єкт дитячої гри)» (Ме); — болг. [галаган] «мідна монета», гологан «тс.»; неясне; можливо, пов’язане з тур. каї «плавлення металів; очищене золото і срібло» або з каз. хак. тат. кола «жовта мідь», кирг. коло «тс.»; пор. рум. §о1о-§ап «монета».— Радлов II 1, 219, 585, 591; БЕР І 262.
[ґалаґан2] «поплавок у рибальській сітці», [галаган] «тс.»; — неясне; можливо, утворене від невідомого тюркського слова, що має спільну основу з тат. калку «підніматися, спливати, випливати, виходити на поверхню (води)».
[ґалаґан3] «ікра білої риби»; — неясне; можливо, запозичення з тюркських мов, пов’язане з тат. калган «відкладене».
[ґалаґан4] «іскра, головешка; згасле вогнище Ж»; — неясне; можливо, сюди ж [ґалаґани] «дрібні гілки; терміття» Л.
[ґалагахати] «базікати, пхикати» Ж; — очевидно, результат афективної видозміни форми [ґаламаґати] «тс.» (Див.).
галагівка -г- див. гаївка.
[ґалаґбда] «картопля» Ж;—неясне; можливо, є результатом видозміни форми [ґалґан] «тс.» під впливом рум. §о1о-§6| «грудка».— Див. ще ґалаґан.
[галаґбнити] «дзвеніти» Я; — звуконаслідувальне утворення.
ґалаґотати — див. ґелґати.
[галаджійка] «невеликий плужок», [галажїйка] «тс.» Дз, [галаждвка] «об
роблення грунту галажійкою» Дз, [га-лажувати] «обробляти грунт галажійкою» Дз; — неясне; можливо, пов’язане з аз. алах «невелика мотика для чищення грядок».
галаджбвий — див. алажа.
[ґаладзан] «великий горщик» Ж; — результат контамінації слів [ґалаґан (галаган) «великий мідний горщик» і казан (див.).
Галадїй — див. Галактібн.
[галадрйґа] «непосида, шелихвіст» Па; — неясне; можливо, запозичення з чеської мови; ч. ст. Ьа1ас1гу]е «шарлатанка», Ьаіадгуіа, йаіапдгуїа, Ьа1а§гуса «тс.», слц. [Ьаіасіга] «крикун», пояснюється як складне утворення з вигукового елемента Ьаіа з негативним відтінком значення і другого елемента, пов’язаного з ч. дгуаспік «шарлатан, виробник і продавець лікувальних мазей», похідним від сігуак «протиотрута, ліки», що походить від слат. іігіаса (Ніегіаса) «тс.», яке зводиться до гр. Отіріаиа «ліки з тваринних отрут», похідного від й-(|р «звір» (МасЬек Е8ЛС 130, 157), спорідненого з псл хуегь, укр. звір; з другого боку, досить близьким здається лтс. аїсіагіз «неспокійний, непосида, дурень»; в українській формі проявляється вплив дієслова дрйгати.
[галадун] «глечик для молока»; — очевидно, результат контамінації форм [гладущик] «глечик для молока» і [ґав-дун] «великий горщик» (див.).
[галай1] «запальна людина, крикун; зірвиголова», [галайко] «тс.», [галайку-ватий] «крикливий», [галаюватий] «шумний, буйний», [галайкати, галайкотати, галайкотіти]; — очевидно, похідні утворення від звуконаслідувального вигуку гала (галу) на позначення безладного галасування; частина утворень може бути пов’язана з вигуком гала (галай), яким відганяють птахів.— Пор. гала1, галакати, галас1, галйти, галу-балу.
[галай2] (бот.) «овес, Дуепа їаіііа» ВеНЗн, [галак, галюс] «тс.» ВеЗа; — очевидно, похідні утворення від псл. *§а1-як варіанта основи прикметника ^оік «голий» з іншим ступенем чергування
голосного.— Див. ще голець.— Пор. гал1, галапуп, галиця.
галай3 — див. галювати.
галай-балай (у виразі на г.-б. «необдумано, абияк»); — п. па Ьа1а]‘-Ьа1аі «наспіх» (з* укр.), ч. слц. ЬаІаЬаІа «тс.»; — запозичення з тюркських мов, видозмінене внаслідок додання протетичного звука г; тат. алай-болай («сяк-так» (у виразі алай-болай гьіна «абияк, поверхово») складається з алай «у такий спосіб, так» і болай «тс.».
[галайда] «бродяга, безпритульний»; — очевидно, складне слово, утворене з прислівника гала «до кінця, далеко» (у виразі піти гала світа «піти світ за очі») і східнослов’янської форми дієприкметника ида «ідучий».— Див. ще галасвіта, іти.
[галайстраї «юрба, стовпище»; — п. [Ьа1а]‘5Іга] «тс.» (з укр.); — результат видозміни форми [халастра] «тс.» під впливом форми [галай] «крикун, зірвиголова» чи [галайда] «бродяга».— Див. ще халастра.
галакар — див. гаракаль.
[галакати] «кричати; лаяти Я», [залякати] «тюкати» Ж; — п. [Ьаіакас] «співати (про п’яних)» (з укр. ?), вл. Ьаіекас «кричати, галасувати»; — похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, що і в словах [галай1], галас1, галу-балу (пор.).
Галактібн, [Галадїй, Лахтібн], ст. Галактйонк: млека полик, албо молочний (1627); —р. болг. Галактидн, бр. Галакціен, др. Галактионк, слц. баїакі, стел. Гадактиои-к; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ГаХахтісіїу утворене від основи -[аХа (род. в. ^аХахтос) «молоко», спорідненого з лат. Іас (Іас-іік) «тс.».— Сл. вл. імен 205; Беринда 198; Петровский 82; Таїсіє—Поїш. І 741—742; Воізасц 139; Ргізк І 283—284.
[галалйм] «розбійник» Я; — неясне; можливо, походить від крим.-тат. аі аіаш «народ, люди», яке зводиться до ар. аі ‘аіаш «світ, народ, публіка», пов’язаного з дієсловом 'аііта «знати, розуміти»; пов’язання з [.гала] «гайда, ходімо» (Яворницький 133) непереконливе.
[галамаґа] «грудка, грудомаха (глини, глею)» Умань, [ґалямаґа] «гуля, головешка, мерзла грудка» Па; — очевидно, афективне утворення від [гал] (*ґал) «кулька», п. §а!а «тс.», паралельне до грудомаха (від груда).— Див. ще гал2.
[галамаґати] «базікати; пхикати» Ж, [галамагати] «базікати», [ґалямаґатіі] «невміло писати чи малювати, мазюкати» Ме, [ґаламаґа] «зухвалець, нахаба Ж; базіка О»; — запозичення з польської мови; п. [§а!ат§ас] «говорити дурниці» утворене, можливо, від £аіата]а «бельбас, тюхтій», що походить від ч. Ьаіата «дурень, нечема» або слц. сЬаІата «тс.», які пов’язувалися з р. [халабурда] «незграбна людина» (МасЬек Е8ІС8 122) або з ч. Ьоіету «величезний» (МасЬек Е8ЛС 157).
[галамбувати] «змішуватися, перемішуватися», [галамбець] «страва з кукурудзяного борошна; кисіль з вівсяного борошна», [гамбець] «мучна страва з олією; густа вівсяна каша, яку під час їди мнуть руками» О, [гамбиць] «тс.» О; — очевидно, виникло на основі рум. Ьаіапсіаіа «абияк, безладно», аіапсіаіа «тс.», можливо, зближеного з аІашЬіса «переганяти, дистилювати; мудрувати»; рум. аіапйаіа «виводиться від нгр. (Хє-р)) аХХ’ ст’ аХХсот «(говорити) дурниці» (букв, «говорити одне замість другого»); форма галамбець могла бути утворена за зразком голубець: зіставляється також (Онишкевич) з уг. §от-Ьбс «галушка (звичайно з начинкою)».
[ґалан] «півень особливої породи» Ме, [г аланський] (про породу курей) Ме; —очевидно, результат контамінації прикметника голландський як означення породи курей і молд. голан «голий» (у цих курей гола шия}>— Мельничук Молд. зл. 165.
[ґаландіти] «варнякати» Ж; — результат контамінації форм [баландіти] і [ґаламаґати] «тс.».—Див. ще баланда1, галамаґати.
[галанець] «фат, франт; хитрун»; — очевидно, результат видозміни значення ст. галанець «голландець», тобто взагалі іноземець або одягнутий по-іноземному;
могло означати й того, хто носив га-ланці (вузькі модні штани).— Див. ще галанка.
[галанка] «особливий вид петлі; верхня тепла чоловіча сорочка, піджачок Мо»; [ґаланки] «підштанки», [га-ланці] «вузькі штани» СУМ, Ж, [галан-чатий] «одягнений у вузькі штани»; — утворення від назви країни Голландія і прикметника голландський, у першому складі яких виявляється вплив російського акання, характерного вже для вихідних форм укр. ст. галанець «голландець», галанський «голландський».— Булаховський НЗ КДУ 1946, V/!, 90.
галантерея, галантер ейник, галантерейний; — р. галантерея, бр. галанта-рзя, п. §а1апіегіа, ч. ^аіапіегіе, слц. §а1апіегіа, болг. галантерия, м. галан-терща, схв. галантерща, слн. §а1ап!е-гі]’а; — запозичено з французької мови через посередництво російської і. далі, німецької; нім. Оаіапіегіе «предмети розкоші; модний товар» походить від фр. §аіапіегіе, утвореного від форми §а1апі, дієприкметника до давнього дієслова §а!ег «розважатися», яке, очевидно, походить від двн. шаііап «кипіти».— СІС 135; Шанский ЗСРЯ І 4, 13; Оаигаі 351.
[галапас] «дармоїд», [галапасний], Г алапайда (прізвисько) (Ме); — можливо, штучне (бурсацьке) складне утворення з гр. уаХа «молоко» і лаїд (род. в. лаіббд) «дитина» у значенні «немовля» для глузливого підкреслення бездіяльності дармоїдів.
[галапуп] «пташеня, яке ще не вкрилося пір’ям; (перен.) дитина»; — варіант слова голопуп, можливо, пов’язаний з давнім варіантом гал- основи гол-(ий), як у галява і под. (див.).— Пор. галацюцько.
галас1, [галасайко], [галяс] «лемент, крик, гучне ридання» Бі, галасливий, галасуватий, галасати, [галасйти] Пі, галасувати, [галасувати] Пі; — бр. галас, п. Ьаіаз (з укр.), [§а1изгус] «гуркотіти; піднімати галас», ч. слц. [Ьаіаз] (з п.); — утворення з суфіксом -ас від звуконаслідувального елемента гал-, того самого, що і в іменнику [галай] «крикун», дієслові [галакати] та ін.;
недостатньо обгрунтованими були спроби виведення від голос (НоІиЬ—Кор. 119), від ос. уаіаз (Фасмер І 431). пов’язання з ч. Ьагазііі «шелестіти, шуміти» (МасЬек ЕЗЛС 157) та ін.— Зіахузкі І 397—398; ЗССЯ 6, 90—91. — Пор. галай1, галдикати, галйти, галу-балу.
[галас2] «рибалка» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. Ьаіазг «тс.» утворене від Ьаі «риба», фінно-угорського походження, спорідненого з манс. кол, хант. киї, фін. каїа.— М\'ТЕ8г"і1 31; Вагсгі 109.
[галасвіта] «світ за очі», [галасвіта, галайсвіта Ж1 «тс.»; — результат злиття прислівникової форми [гала], очевидно,утвореної за зразком псл. *кгота, *ргоса,*ргата,*рг£гпа,*ргоііуа, *рака, *озоЬа, *та1а, *пгьпо§а і под. від псл. *§а1ь «кінець», спорідненого з лит. §а-Іаз, лтс. §а1з «тс.», прус. §а11ап «смерть», а також лит. §е11 «колоти», лтс. сігеїі «тс.», псл. гаїь, укр. жаль, з формою род. в. іменника світ.— Ільїнський Зб. комісії для дослідж. історії укр. мови І 77; Егаепкеї 130.— Див. ще світ.— Пор. жаль.
[галат] «якірний мотуз на човні» Дз, Мо; — запозичення з румунської мови; рум. Ьаіаі «трос, швартов» походить від тур. Ьаіаі «канат; причал» (БІЖМ 353).
[галатйн] «крикун; безладний чоловік, вітрогон, шибеник Ме; дурний чоловік, здоровань Мо», [галатійон] «дурень» Мо, [галатинуватий] «необачний, невгамовний Ж; трохи безтолковий Ме; здоровий, високий, товстий Мо»; — болг. галатен «брудний», галатйн «розтлитель малолітніх; лихослов», м. галатен «брудний; непристойний», схв. §а1аіап «непристойний, лихослов»; — запозичення з турецької мови; тур. §а-Іаі «помилка; неправильний вислів» походить від ар. §а1аі «неосвіченість, грубість».— Зкок І 546.
[галахура] (глузливе прізвисько попа або членів його родини); — похідне утворення від п. §а!асЬ (знев.) «ксьондз, піп», яке походить від гебр. §а11асЬ «поголений»; назва мотивується тим,
що ксьондзи голять голови.— ІЛазгуп гіодг. 49.
[галацюцько] «пташеня, яке ще не оперилося» Ж; — варіант слова [голо-цюцьок], можливо, пов’язаний з давнім варіантом гал- основи гол-(нм), як у галява і под.— Див. ще голоцюцьок.— Пор. галапуп.
{ґалба] «світло-жовтий» (масть і кличка вола) Ме; — запозичення з молдавської мови; молд. галбен (рум. §а1-Ьеп) «жовтий» походить від лат. §а1Ьі-ПП8 «жовто-зелений», суфіксального утворення від §а1Ьпз «тс.», слова кельтського походження (гал. *§а1Ьоз < іє. *§Ье1-ЬЬоз).— Мельничук Молд. зл. 165; СДЕЛМ 83; ОЬРМ 326; Рщісагіп 60; ХУаІде—Ноїш І 578.
[галвашка] «іграшка» Ж; — неясне.
[ґалґа] (іхт.) «лобан, вид кефалі, Ми£і1 сЬеІо» Ж; — неясне.
[галган] «нероба, гультяй», [ґалґан] «голодранець; ганчірка» Ж; — запозичення з польської мови; п. §а!§ап, як і ч. слц. §а1§ап «тс.», походить від нвн. 6аІ§еп «шибениця», вживаного як скорочення замість Са1§епзігіск «розбишака», СіаІ£епуо£е1 «тс.» і спорідненого з двн. §а1§о «хрест», гот. §а1§а, дісл. §а!§і «тс.», дісл. §е1§іа «перекладина», лит. га1§а, лтс. га1§а «тс.».— Зіач'зкі І 252—253; К1и§е—Міігка 228.
[ґалган](заст.) «картопля» ВеНЗн; — очевидно, походить від п. §аі§ап (бот.) «калган, Аїріпіа §а1ап§а»; перенесення назви з калганового кореня на картоплю було зумовлене тим, що з калгану, широко відомої в середньовіччі цінної лікарської рослини, як і картоплі, використовувались лише кореневища.— БСЗ 19, 397.— Див. ще калган.
[галда] «купа землі; пуста порода» Ж; — п. НаМа «відвал пустої породи», ч. слц. Ьаісіа «тс.»; — запозичення з німецької мови; нім. Наїде «купа пустої породи, косогір» походить від двн. Ьаі(1 «похилий», спорідненого з дангл. Ьеаісі, дісл. ЬаМг «тс.», лит. заііз «бік, місцевість».— Шелудько 26; К1и§е—Міігка 283.
[ґалда] «хабар»; — запозичення з польської мови; п. [§аМа] «пиятика; горілка», §іеМа «[тс.]; купецька корпора
ція» походить від нвн. Сіріє «корпорація, цех, гільдія; збори корпорації; урочистий обід корпорації», пов’язаного з §е1іеп «коштувати, цінитися», Сеїд «гроші» і спорідненого з дісл. §і1ді «гільдія», дангл. §е§і1йе «тс.», гот. §і1д «жертва, плата, податок; братство», дісл. §]аШ, двн. §е1і «тс.», стел, жаедж «виплачую»; заперечення зв’язку п. §аМа з §іеМа (Вгйскпег 140) недостатньо обгрунтоване.— Шелудько 29; 8 XV І 797, 821; К1и§е—Міігка 245, 258.
галдамаш — див. одомаш.
галдикати (знев.) «вести пусті розмови»; — р. галдеть «тс.; галасувати», [галда] «шум, галас», п. [§аМа] «тс.»; — очевидно, похідне утворення від звуконаслідувального елемента гал-, споріднене з галас, р. [галить] «кричати», [галшпься] «глузувати», п. §а!изгус «гуркотіти, піднімати галас», гот. §61-]'ап «вітати», двн. §е11ап «кричати», нвн. §е11еп «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 4, 14; Фасмер І 385.— Пор. галай1, галас1, галйти, галу-балу.
[га-ле] «іди сюди»; — складний вигук, що виник внаслідок сполучення вигуку га з властивою йому в чеській мові функцією привернення уваги і частки ле «лишень».— Див. ще га1, ле.
[галембіза, глембіза] «вид гри у галичан і гуцулів біля мерця» Я; — неясне; можливо, пов’язане з слц. §е1еш-Ьйг «гра в жмурки».
галера «старовинний вид судна», [галер Дз, галяра, галера Ж, ґаляра, га-лірка Я], галерник, ст. Галери (1693), на галяру (XVII ст.); — р. бр. болг. схв. галера, п. §а1ега, ч. слц. §а!ега. слн. §а1ега; —запозичення з італійської мови; іт. §а1ега «галера» утворене від §а1еа «тс.», пов’язаного з сгр. уаХаїсс «вид судна», походження якого остаточно не з’ясовано.— СІС 135; Шанский ЗСРЯ І 4, 14—15; Фасмер І 386; Преобр. І 117; Зіамгзкі І 250—251; Оапгаі 351.
галерея;— р. галерея, бр. галерзя, п. §а1егіа, ч. §а1егіе, слц. §а1егіа, вл. §а1егі]а, болг. галерия, м. галерща, схв. галврща, слн. §а1егі]а; — запозичено з німецької або французької мови через російську; н. Саіегіе, фр. §а1егіе походять від іт. §а11егіа, яке є резуль
татом видозміни біблійного топоніма баїііеа, що вживався в Римі на позначення паперті храму.— СІС 135; Шанский ЗСРЯ І 4, 15; Фасмер І 386; БЕР І 227; К1п£е—Міігка 228; Баигаі 352.
галета «сухий коржик»; — р. бр. болг. галета, схв. галета, галета; — запозичення з французької мови; фр. §а1еПе «коржик; морський сухар» пов’язане з фр. ст. £а1еі «галька; камінь», похідним від §а1 «тс.», що виводиться від дісл. уаіг «круглий».—СІС 135; Шанский ЗСРЯ І 4, 15—16; Сагпііі-8с1іе§ 464.
Ігалйба] (у виразі до ґалйби «до біса») ВеУг;—слц. §а1іЬа «неприємність, злополуччя», схв. гйлиба «неприємність»; — запозичено з угорської мови, можливо, через посередництво словацької; уг. §а1іЬа «клопіт; хаос, безладдя» задовільної етимології немає.— ММТЕБг І 1018—1019; Вагсгі 91.
Ігалилувати] «орудувати» Я;—неясне.
Галина, Галка, Галя, [Галиня, Галь-шка, Галютка, Галинятко]; — р. болг. Галйна, бр. Галіна, п. Наїїпа, ч. слц. Саііпа; —запозичення з грецької мови; гр. ГаХтрі] (жіноче ім’я) утворене на основі іменника уаХ-^Уї] «спокій, ясність, штиль», пов’язаного з уеХаи «сміюся» і спорідненого з вірм. саїг «регіт», сісаііт «сміятися».— Сл. вл. імен 237; Петровский 82; Суперанская 86; Егізк І 285—286; 294—295.
[галйти1] «квапити, підганяти; радити Ж», [галйтися] «квапитися», [гальмувати] «квапити» Ж, нагальний «спішний, невідкладний», [нагайний] «тс.»; — р. [галйть] «пустувати, жартувати, сміятися», [галиться] «намагатися», п. [§а-Іизгусі «зчиняти галас», ч. [Ьаіііі зе] «голосно сміятися»; — очевидно, похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, від якої утворені і [галай] «крикун», галас, галу-балу; зіставляється з дісл. §а1а «кричати», двн. §а1ап «співати», гот. §б1іап «вітати», кімр ра!\у «звати».— Фасмер І 387; Вегп. І 293; Рокогпу 350.— Поц. галай1, галас, галдикати, галу-балу.
галіти2 — див. галювати.
галйти3 — див. гал2.
[галиця1! «голота» ВеЛ; — похідне утворення від псл. §а1-, пов’язаного чергуванням голосних з основою прикметника £0Іь «голий».— Пор. гал1, галапуп, галацюцько.
галиця2 — див. галбв.
[ґалиця1] «свійська птиця» Ж;—запозичення з румунської мови; рум. §а1і]а «тс.», можливо, походить від болг. галица «галка».— ЗсЬеІисІко 130; ПЕРМ 326.— Див. ще галка1.
[ґалиця2] (зоол.) «чорна гадюка», [~ґалю.ґа] «тс.» Г, Ж; — не зовсім ясна фонетична форма з початковим ґ, паралельна до галка, [галбха] «чорна корова; чорний тарган», [галяс] «чорний собака», похідних від псл. §а1ь «чорний».—-Див. ще галка1.
[галиця3] «шкідлива комаха, паразит» Ж; —можливо, первісне значення «чорний тарган»; у такому разі, пов’язане з [галбха] «тс.»; розходження в характері початкових приголосних неясне.— Див. ще галбха.
[галиця4] (бот.) «очанка, Еиріїтазіа оШсіпаїіз Ь.» Ж; — похідне утворення від запозиченого п. §а!у «очі», пов’язаного з §а!ка «кулька», укр. галка «тс.»; назва мотивується використанням рослини в народній медицині для лікування очей; пор. інші її назви: укр. очанка, р. очанка, очная трава, свет очей, хорв. уісііса, ч. зуеііік (що просвітлює зір), п. з\уіеШк, н. Аи§еп1го5Ї (букв, «відрада для очей»).— 51а\узкі І 253; МасЬек Діл. гозії. 215.— Див. ще гал2.
галич — див. галка1.
галій (хімічний елемент); — р. гал-лий, бр. галій, п. §а1, ч. §а11іит, слц. £а1іит, болг. галай, схв. гйли], слн. §а1 і]; — наукова назва, утворена від лат. Оаіііа «Франція» французьким хіміком Лекоком де Буабодраном, який відкрив галій у 1875 р. згідно з передбаченням періодичної таблиці Менделєєва; назва містить також натяк на лат. §а1-ІП8 «півень», що семантично відповідає фр. Іе сор «тс.», омонімічному з ім’ям Лекока де Буабодрана.— Волков 71; Фигуровский 63; Шанский ЗСРЯ І 4, 17.
[ґалір] «чотирикутний капюшон на верхньому одязі» Ж; —слц. §о1іег «ко
мір»;—запозичено з угорської мови, можливо, через словацьку; уг. §а!1ег «комір» ПОХОДИТЬ ВІД СВН. [§ОІ1ІЄГ, £ОІ-1ег| «тс.», яке зводиться до слат. соїіагі-ит «частина панцира навколо шиї».— ММТЕ8г І 1019—1020;— Вагсгі 91.
галіфе «штани особливого крою»; — бр. галіфе, болг. галифе, слц. §а!іГе; — запозичено з російської мови; р. галифе утворено від прізвища французького генерала О. А. ОаІШеі (1830—1909).— Шанский ЗСРЯ І 4, 16; Фасмер І 388.
галка1 (орн.) «кавка, Согуиз шопе-сіиіа Б.», [гавкаЖ, галиця] «тс.», галич (зб.), галиччя, [галь] «тс.», галеня, галча, галченя, галчачий; — р. галка, [галица], бр. галка, болг. м. [гал, галица] «тс.», схв. галица «альпійська галка, Руггііо-согах §гаси!из Б.»;— очевидно, похідне від псл. §а1ь «чорний», що вбачається в схв. гао (жін. р. гала) «чорний, брудний»; менш обгрунтоване зведення до звуконаслідувальної основи §а1- з тлумаченням схв. гао як зворотного утворення від £а1"ька, паралельного до вороний від ворона і под. (Булаховский ИАН ОЛЯ 7, 102).— Шанский ЗСРЯ І 4, 16—17; Фасмер І 388—389; БЕР І 225; 8кок І 551; ЗССЯ 6, 96—97; Вегп. І 293.— Пор. галбха, галяс.
галка3 — див. гал2.
[галман] (лайл.), [галманка]; — р. [гаман] (знев.) «мужик, невіглас, дурень, грубіян; жартівлива назва частини населення колишніх Орловської і Тамбовської губерній»; — неясне; можливо, пов’язане з п. [Ьаіагпоп] (лайка у шевців); спроба пов’язання з р. гал-деть (Преобр. І 118) викликає сумнів (Фасмер І 389).
[гало] «пристрій для вигинання обіддя, полозів» Я; — р. [гало] «тс.»;— результат спрощення форми *бгало, похідної від бгати «гнути».— Фасмер І 389.— Див. ще бгати.
{галові «рибальська сітка» ВеУг, [галйця, голйця] «те.» Берл; — схв. халов «велика рибальська снасть; невід»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьаіб «сітка» споріднене з манс. %п1ер, хант. каїар «тс.».— ММТЕ8гІІ37; Вагсгі 110.
галоп, галопувати; — р. бр. болг. галоп, п. ч. слц. вл. §а1ор, м. галоп,
схв. галоп, слн. §а1ор;—запозичення з німецької або французької мови; нім. Сіаідрр походить від фр. £а1ор, у твореного від дієслова §а1орег «стрибати, галопувати», ст. [щаіорег] «тс.», що виникло на основі франк. \уа!а Маирап «добре бігти» (пор. нвн. щойї «добре», ІаиГеп «бігти»).— СІС 136; Шанский ЗСРЯ І 4, 18—19; Фасмер І 389; К1и£е— Міігка 229; Оаигаі 352.
[галбха] «чорна корова; (ент.) тарган чорний, Віаііа огіепіаііз Б.» ВеБ;— похідне утворення від того самого псл. *§а!ь «чорний», від якого походить і галка1 (див.)
галстук «краватка», [гальштук] «нашийник» Ба; — р. бр. галстук, п. Ьаі-згіик «краватка, нашийник»; — запозичення з німецької мови; нім. Наїзіисй «нашийна хустка» або Наїззіііск «річ для шиї» утворене з основ іменників Наїз «шия», спорідненого з ДВН. ДНН. гот. йаіз, дангл. Ііеаіз, лат. соїіпз (<со1зиз) «тс.», і Тиск «хустка», спорідненого з двн. іиок, днн. дфриз. йок, гол. сіоек, або 8ійск «кусок; штука».— Шанский ЗСРЯ І 4, 20; Фасмер І 389; Нйііі-М/огШ 17; К1и£е—Міігка 284—285, 796; ХУаІбе—Ноїт. І 245.— Див. ще штука.— Пор. кольє.
галтель «один із столярних інструментів» Я; — р. галтель, [голтель, голтьіль, голькель] «тс.»; — запозичено з німецької мови, можливо, через російську; нім. Нбйікекіе «рубанок з опуклим залізком і колодкою для вистругування жолобків» утворене з основ прикметника ЬоЬІ «порожній, видовбаний», пов’язаного з двн. свн. дангл. Ьоі, дісл. Іюіг «тс.», дінд. киїуа «могила», гр. иаиХбд «стебло», лат. саиііз «тс.», ірл. сиаіііе «стріла», лит. каиіаз «кістка», прус, каиіап «тс.», і іменника КеШе «горло, виїмка, жолоб», спорідненого з гол. кееі «горло», дангл. сеоіе «тс.», лат. §и1а «шия».— К1и§е—Міігка 313, 361.
галу-балу (вираз, що імітує балаканину); — складне утворення, перша частина якого пов’язаца із звуконаслідувальною основою гал-, тією самою, що і в словах [галай] «крикун», галас, [галакати], а друга — з основою бал-.
похідною від ба- «говорити» (пор. баяти), тією самою, що і в словах балакати, балагйр.— Див. ще балакати, галас1.
галуза1 «гілля», [галузі Пі, галуззя, галузина, галузка, галузь, [галузь, голу за\, галузевий, галузистий, галузитися, відгалуження, розгалуження;— р. [галмзьі «дерево для вимощування грузьких доріг», п. §а1цг «гілляка», ч. слц. Ьаіиг, вл. Ьаіига, нл. §а!иг «тс.»; — псл. діал. *§аІ92Ь, *§аІ2га, пов’язане з §о1т> «голий», пор. укр. гілка з §о1ь-ка; — споріднене з лтс. ра-§а1е «кусок дерева», вірм. коїг «галузь».— Фасмер І 390; 81а\узкі І 252; Масіїек Е8ЛС8 123; НоІиЬ—Кор. 120; Вегп. І 293.
(галуза2] «шибеник, свавільник» Пі, [галузникі «той, хто лазить по чужих садках» Л, [галузовання] «пустотливість» Пі, [галузоватий] «свавільний, пустотливий» Пі; — р. [галузаі «гульвіса, пустун», [галузать] «пустувати, бешкетувати», бр. [галуза] «шибеник, дурень», [галузовацьі «пустувати, робити дурниці»; — неясне; можливо, пов’язане з р. [галушить] «жартувати, пустувати, сміятися», [галухаї «жарт», п. §аіо^аб «кричати», ч. [Ьаіііі зе] «голосно сміятися», укр. [галйтиі «квапити»; зіставляється також (Фасмер І 390) з галуза «гілляка» як позначення повішаного на гілляку, тобто шибеника.
галун1 (назва різних сірчанокислих солей), [галунка] «крашанка», галунити, ст. галун (XVII ст.); — р. бр. галун, п. Ьаіип, слц. §а1ип, слн. §а1йп; — результат видозміни давнішої форми алун «тс.», можливо, під впливом галун «золота або срібна тасьма».— Засіп.— Аііг. УШЬ. І 18—19.— Див. ще алун— Пор. галун2.
галун2 «золота, срібна або мішурна тасьма; нашивка з такої тасьми», [галон, .ґальбні, заст. гальднка «тс.», [.ґалунокі «строката стрічка» Ж, [х'аляня] «жінка, що любить наряджатися, чепуритися; кокетка» Ж, галунний: — р. бр. галун, п. §а1оп, ч. §а1оипка, каїоип, слц. §а1йп, болг. галон, схв. галун, слн. §а1опігаіі «нашити декоративну тасьму»; — запозичено з французької мови через посередництво російської і польської мов;
фр. §а1оп «галун» є похідним від етимологічно неясного §аіоппег «прикрашати стрічкою».— СІС 136; Шанский ЗСРЯ І 4, 20; Фасмер І 389; Маігепаиег 164; Паигаі 352; ВІосЬ—\УагіЬиг§ 327.
галушка, [галух, галуха, галушник, галущйця] —див. гал2.
[галювати] «тягти човен, судно проти течії», [галйти, голювати] «тс.», [галай] «забродчик, що тягає невід в Азовському морі» Я, [галівнйкі «канат, яким тягнуть пором; робітник, який тягне човен, судно; бурлак»;— запозичення з польської мови; п. Ьаіохуас, Ьоіохгас «тягти канатом» походить від нім. Ьо-Іеп «приносити, привозити, приводити» (свн. Ьоі(еп), Ьаіп, двн. днн. Ьаіоп), спорідненого з гол. Ьаіеп, дфриз. Ьаііа, дангл. §еЬо!іап, дісл. Ьаіа «тс.» і, можливо, з тох. каї, кіа «вести, нести», гр. иа%о? «канат, трос».— Вгйскпег 172; К1и§е—Міігка 314.
[галюн] «частина човна» Я, гальюн «убиральня на судні»; — р. бр. гальюн «тс.», п. §а1іоп «оздоблений ніс вітрильного корабля»; — запозичено з голландської або німецької мови через посередництво російської; гол. §а1)оеп «передня частина, ніс корабля» (нім. Саіііоп «тс.») через посередництво французької мови (фр. §а!іоп) запозичене з італійської; іт. ст. §а1еопе «чотирищоглова галера» походить від того самого сгр. уаХаїа «вид судна», що й іт. §а1ега «галера».— Шанский ЗСРЯ І 4, 23; Фасмер І 390; Маігепаиег 164; Угіез МЕ\У 181.— Див. ще галера.
Галя — див. Галина.
галява, галявина, [галя, гальбвина]— див. гал1.
[галяра] «човен», [галяр] «річковий човен» Ж, [х'алярник] «той, хто керує човном, хто будує човни» Ж; — запозичення з польської мови; п. ст. §а!аг «широкий річковий вантажний човен» походить з того самого джерела, що й п. §а1ега, укр. галера.— Зіашзкі І 250— 251.— Див. ще галера.
[галяс] «назва чорного собаки» ВеБ; — похідне від тієї самої основи псл. §а1ь «чорний», що й галка1 (див.).
[ґаляс] (бот.) «чорнильний горішок», [галяс] «тс.» Бі, [.галясівка] «тс.; (ент.)
горіхотворка, родина Супірісіае» Ж, ст. галясь (XVII ст.); — бр. [галас], п. §а1аз «чорнильний горішок»; — через польське посередництво запозичене з латинської мови, звідки походять і р. [галя], укр. гал, ч. ст. §а!ез «тс.»; лат. §а!1а «тс.» пов’язане з §1еЬа «грудка, клубок», §1оЬи5 «куля» і споріднене з алб. §о§е1е «гуля, гал», дінд. §й1та-«опух», гр. іатуАлоу «тс.».— І 794; ІУаІсіе—Ноїт. І 580.
[гальба] «півлітровий кухоль» СУМ, Я; — п. ЬаІЬа «половина літра»;— через польське посередництво запозичено з німецької мови; нім. НаІЬе «половина» споріднене з гот. двн. ЬаІЬа «бік», дісл. Ьаїїа «тс.», дінд. каїраіе «удається, приладнується, підходить».— Винник 116; К1п§е—Міігка 282.
галька «обкатані і відшліфовані водою камінці»;—бр. галька;—запозичення з російської мови; р. галька походить, очевидно, від псл. §а1- як іншого ступеня чергування основи §о1ь «голий»; у такому разі пов’язане з р. гольїш «круглий гладенький камінець»; припущення про зв’язок з комі §аГа «камінець, галька» (Каїіша ЕЕІР 18—21)	непереконливе.— Шанский
ЗСРЯ І 4, 22—23; Фасмер І 390; ЗССЯ 6, 90.— Див. ще голий.— Пор. гал2.
[гальміз] «отвір обуха сокири»; — очевидно, утворене від етимологічно неясного п. [Ьаїтігдег] «овальне ковадло, на якому обробляються внутрішні сторони обухів», яке зіставляється з ч. [Ьаїту] «гірницький обушок».— 8\¥ II 8.
гальмо1, [гальма, гайма Ж, галем Ж, гам Ж, гамів, ганьмо Ж1, гальмувати, гальмівний, гальмувальний; — очевидно, запозичення з давньо- чи середньоверхньонімецької мови; двн. *Ьата1 «путо для тварин (яким передня нога прив’язувалась до голови)», споріднене з ісл. Ьетіїї «путо для тварин», дангл. Ьеттап «гальмувати, стримувати», нвн. Ьет-теп «тс.»; першими' гальмами були мотузки, якими колесо прив’язувалось до полудрабка.— К1и§е—Міігка 303.— Див. ще гамувати.
[гальмо2] «недолік, вада» Пі, [гальмувати] «знаходити недоліки, ганьби-
гальмо1.
гальмо2.
галйти1. гайнувати.
ти» Пі, [непогальмбваний] «цілий, не-зіпсований» Пі; — неясне; можливо, є результатом видозміни якихось форм, пов’язаних з ганити, ганьбити, під впливом гальмо1.
гальмувати1 — див. гальмувати2 — див. гальмувати3 — див. гальмувати4 — див. гальнйй — див. гаяти.
[гальбмий] «високий, великий» ЕЗб 2; — не зовсім ясна фонетична форма відповідника до р. [голямо] «багато», п. ст. ^оіетзху «більший», ч. ст. Ьоіету «великий», болг. голям, схв. гдлем «тс.»; — псл. *§о!епть; — переважно зіставляється з лит. §а!еіі «могти», §аИа «сила, здатність», брет. ст. §а1 «сила, міць», кімр. §а11и «можу»; іє. *§а1- або *§Ьа1- «могти».— Фасмер І 434—435; БЕР І 262; Зкок І 586—587; ЗССЯ 6, 202—204; Тгаиітапп 77; Рокогпу 351.
гам1 «шум, крик», гамір, гамірливий, гамірний, [гаморйти] «кричати, шуміти» Г, Ме, [гамарйти Я, гамрити] «тс.», [гаму рити] «бути злим» Ж; — р. гам, [гом] «шум», бр. діал. болг. гам, п. Ьат «гавкання», ч. [Ьатопііі] «багато говорити», Ьатопііі зе «сваритися»; — звуконаслідувальне утворення, з яким пов’язується також основа з іншим ступенем чергування голосних гомін. — Шанский ЗСРЯ І 4, ’23; Фасмер І 391; Преобр. І 118; Ильинский РФВ 63, 340; БЕР І 228; ЗССЯ 6, 98—99; Зіепсіег-Реіегзеп Меіап^ез Міккоіа 279; Вегп. І 326. — Пор. гомін.
гам2 (вигук, що імітує процес їди), [га-ми] (дит.) «їсти», гамати, гамкати; — р. ам, хам, амкать, бр. гам, п. вл. Ьат, Ьатас, ч. Ьат, Ьатаіі, болг. хам, хамам, хамкам, слн. Ьат (дит.), Ьатаіі; — псл. (Ь)ат;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. ат (дит.) «їсти», агп-таі «тс.». — ЗІ атекі І 398, 399; МасЬек Е8ЛС 158; 8сЬи8іег-8ехус 261.
гама (муз.); — р. гамма, бр. болг. м. гама, п. вл. §ата, схв. гама; — запозичене з французької мови, можливо, через німецьку (нвн. Оатте); фр. §атте (муз.) «гама» походить від назви грецької літери у (7а|і|іа), вжитої абатом
д’Ареццо в XI ст. для позначення першої ноти тами, а пізніше застосованої як назва тами взагалі; гр. уацра походить від назви відповідної букви в ге-брайському алфавіті: гебр. дїтеї, дата!, арам, датіа (букв, «верблюд»).— СІС 137; Шанский ЗСРЯ І 4, 24—25; Фасмер І 391; Оаигаі 353; Ргізк І 288; Воізасд 140.
ІгамазаІ «набридлива людина» Я; — очевидно, запозичення з російської мови; р [гамаза] «невгамовна людина», [гомоза] «тс.», [гамазйть] «неспокійно рухатися туди-сюди», [гомозшпь] «метушитися, непокоїтися» пов’язуються з гам «шум», [гом] «тс.» як утворення за зразком слова егоза.— Фасмер І 391; Зіепсіег-Реіегзеп Меіапдез Міккоіа 280—• 281.
гамазей (заст.) «будівля для зберігання речей, хліба», гамазея, [гамазйн, гамазия Ж, гамазій, гамазія, хамазей, хамазея Бі] «тс.», [гамазейщик] Ж; — р. [гамазея] «склад», бр. [гамазея] «тс.»; — результат видозміни слова магазин, [магазей], очевидно, під впливом [гамза] «казна».— Див. ще магазин.
гамак, [гамажа] Дз; — р. бр. гамак, п. ч. слц. Ьатак, болг. хамак; — запозичення з французької мови; фр. Ьатас разом з ісп. йатаса походить від ка-ріб. (И)атаса «сітка для спання».— Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 4, 23; Фасмер І 391; Преобр. І 118; Біатекі І 399; Кіеіп 700; Оаигаі 383.
Ігамалйк] «карк», [гамаликуватий] «товстошиїй, кремезний»;— очевидно, походить від тур. йатаїїік «професія носильника», похідного від Ьатаї «носій, носильник».— ЬокоізсЬ 63.— Див. ще гамалія.
[гамалія] «носильник, раб»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьатаї «носій, носильник» походить від ар. Ьаттаї «носильник», пов’язаного з Ьа-таїа «носити, нести»; кінцева частина -ія з’явилась, очевидно, під впливом ст. гамалія «вид шаблі» або тур. Ьагпа-Ііуе «плата за перенесення речей».— Макарушка 8.— Пор. гамалик.
гаман1, гаманець, [гаманйло] Я, ст. гаман?> (XVIII ст.); — р. гаман; — запозичення з тюркських мов; пор. чув. 464
хаман «шкіряний мішок», крим.-тат. /іа-миян «тс.», узб. хамен «торбинка для грошей, кишеня», уйг. Идмиян, ккалп. хамиян, каз. змиян «тс.», туркм. хам «шкіра»; непереконливими є спроби пов’язати слово з біблійним ім’ям Гаман (Винер ЖСт. 1895 І 61), з гомза через гоманок (Фасмер І 391, 435).— Егоров 285.
гаман2 «єврейське свято; особа, яку під час цього свята євреї, нібито, використовують як об’єкт для глузування і жорстокого поводження» Ж, [гаману-вати] «когось бити, як гамана, або поводитися жорстоко, як з гаманом» Ж; — п. Ьашап «велика, важка, незграбна істота (особливо про коней); потвора, велетень»; — походить від гебр. Натап, біблійного імені перського сановника, ворога євреїв.— 51. шуг. оЬсусЬ 267.
[гамарня] «металоплавильна майстерня», [гамарник, гамарство], [гамарь] «молот; котляр; мідник» Б і, [гамарйти] «плавити», [гамаровати] «займатися кот-лярством» Бі; — бр. [гамарня]; — очевидно, запозичення з польської мови; п. заст. Ьатегпіа «металообробний завод», Ьатег «тс.» походить від нім. Наттегтегкзіаіі «кузня, ковальський цех», що складається з основ іменників Наттег «молоток», спорідненого з псл. кату, укр. камінь, і ШегкзіаД «майстерня».— Шелудько 26; КісЬЬагсіі 53; Вгйскпег 168; Кіиде— Міігка 286.— Див. ще камінь.
[гамарний] «сумний» Ж; — ч. Ьатагу «неприємності, непорозуміння, незгода, сварки, чвари», болг. [гомарно] «неприємно, важко»; — неясне; висловлюється припущення (БЕР І 263) про зв’язок з нгр. тоцарі «вантаж, тягар; (лайл.) осел».
гамаша «верхня тепла панчоха», ка-маша «тс.», [гамаші] «чобітки з куцими халявками; незграбні чоботи; калоші» Ва; — р. бр. гамаша, п. катазхе, ч. да-тазе, слц. вл. датаза, болг. гамаша (з р.), схв. замаше, гамашне, слн. датаза; — запозичене через російське посередництво з німецької або французької мови; нім. СатазсЬе (КатазсЬе) через фр. датасйе походить від пров. дабатасЬа, що відбиває ісп. диасіатесі
«сорт шкіри для взуття» з ар. дасіатазї «шкіра з міста Гадамес (у Тріполітанії)».— Москаленко УІЛ 57; Шанский ЗСРЯ І 4, 23—24; Фасмер І 391; Но-ІиЬ—Ьуег 229; БЕР І 228; Паигаі 353; К1и§е—Міігка 230.
[ґамба] «великий гудзик» Ж, [гамба] «вузол, уживаний замість гудзика», [ґбмбичка] «малий металевий гудзик» Ж; — запозичення з угорської мови; уг. §отЬ «гудзик, запонка» утворене від кореня §ош-, §бтЬ-, який виступає в словах §отЬоіуа§ «клубок, котушка, моток», §отЬ «куля, сфера».— МІЧТЕБг І 1071; Вагсгі 95.
[гамбар1] «середня частина човна, куди кладеться основний вантаж» Дз;— запозичення з румунської мови; рум. ЬашЬаг (ашЬаг) «тс.; трюм» походить від тур. ашЬаг «амбар, склад, трюм».— Уіпсепг 12; БЬРМ 354.— Див. ще амбар.
[гамбар2] «амбар» ЕЗб ЗО; — запозичення з угорської мови; уг. ЬошЬаг, ст. ЬашЬаг «тс.», як і укр. амбар, запозичене з тюркських мов.— Гнатюк ЕЗб ЗО, 337; МІЧТЕЗг І 137—138.—Див. ще амбар.
[гамбарас] «гризня, колотнеча МСБГ; справа О; морока, утруднення Ме»; — запозичення з польської мови; п. ашЬа-газ «утруднення, перешкода», [ЬашЬа-газ] «тс.» походить від фр. ешЬаггаз «перешкода», утвореного від дієслова етЬаггаззег «утрудняти, заважати, захаращувати», запозиченого з іспанської або італійської мови; ісп. ешЬагагаг «заважати, утруднювати», іт. ішЬаггаг-гаге «заважати, бентежити; захаращувати» походять від слат. Ьагга «балка, брус».— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 240; 8\У І ЗО, II 11; Паигаі 272; Оатіїї-8сйе§ 356.
[гамбуритися]«дутися, супитися» Па, [на гамбуритися] «захмаритися» Па; — неясне; можливо, утворене від [.ґемба] (знев.) «губа» (пор. надути губи).
[гамела] «товста, незграбна людина»; — не зовсім ясне; можливо, походить від тур. Ьатаї «носій»; — пов’язується також з [гомбляти] «їсти, жувати» (Вьігонная Белар. лінгв. 4, 68).— Пор. гамалія, ґамлати.
[гамера] «ковпак у формі зрізаного конуса», [гамерка] «тс.»; — не зовсім ясне; може бути зіставлене з [мазерна] «(чотирикутна) шапка» і з рум. §аше1й «солдатський казанок».
[гамза] «казна»; — р. [гомза] «гроші, гаманець з грішми», [гомзйть] «берегти, збирати гроші»; — неясне; р. [гомза] зближують з р. [гомбла] «грудка», гр. уєрсо «наповнююсь», уброд «корабельний вантаж» (Фасмер І 435; Преобр. І 143; Горяев 74), з р. [гббина] «достаток» (Даль І 343), з р. [гом] «шум» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 12); можливо, пов’язане з укр. [кабза] «гроші, гаманець» (пор.).
[гамзать] «нерозбірливо, у ніс говорити, гугнявити» Л, [гомзйть] «патякати, молоти» До, [гумузувать] «погано вимовляти який-небудь звук» Л, [гам-зун] «людина з дефектами мови» Л, [гавза] «гугнява людина», [говза] «тс.», [гавзатий] «гугнявий», [говзатий] «тс.» Я; — р. [гамзать] «гугнявити», [гамзун, гамзатьій], бр. [гамзаць] «гугнявити», [гамзала] «гугнява людина», [гбмзала] «тс.», [гамзатьі] «гугнявий»; — очевидно, запозичення з польської мови; пор. П. [£424/3с] «гугнявити», [§^2Ч4аІу] «гугнявий», яке вважається звуконаслідувальним утворенням; пов’язання з р. [гамазйть] «крутитися», [гомозйть] «ворушити» та ін. (Вьігонная Белар. лінгв. 4, 65—67) викликає сумнів.—	І 813.
гамзувати — див. гамселити.
гамір, гамірливий, гамірний — див. гам1.
[гамірка] «дерев’яна ручка поздовжньої пили», [гамарка Л, грамарка Я) «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьагоег «ручка», Ьашегек «тс.» виводяться від нім. Нашшег «молот, молоток».—	II 11.— Див. ще
гамарня.
[гамішнйй] «ласий Ж, Шух; хитрий, злий; єхидний ВеУг», [гаміство] «хитрість» Праці X діал. нар., ст. га-мішньїй «фальшивий» (XVI—XVIII ст.); — ч. Ьаші§(і)пу «хитрий, підступний», ст. Ьешізпу «тс.», слц. Ьашізпу, Ьашігпу «низький, підлий», схв. хами-шан «егоїстичний, жадібний, підступний, облудний»; — запозичення з угор
ської мови; уг. Ьатіз «неправильний, хитрий, лукавий» задовільної етимології не має; можливо, пов’язане з Ьат-«поверхневий шар; шкірка».— Дзже 81. 81. 7, 163; МасЬек Е8Д(І 159; 8кок І 653; ММТЕ8х II 40; Вагсгі 111.
[ґамлати]«повільно, без апетиту їсти» Ж, [гомбляти] «їсти, уплітати, жувати» ЛексПол; — ч. (мор.) [£ат1ас] «тс.»; — очевидно, споріднене з п. [§атас зі§] «повільно йти, плентатися», §агпа)сіа «мамула, розтелепа», ст. §агпнІа «тс.», ч. §атеГа «дурень, мамула»; зіставлялось (Маїіпохузкі Когрга^у 17, 32) з вірм. §ашасІ2 «повільний».— БІахузкі І 254.
[гамсел] «прізвисько, яким чорноморські козаки називають жителів Таврі'!», [гамзел] «тс.»;—можливо, утворене від крим.-тат. Ьетзаі «ровесник», запозиченого з перської мови (пор. перс. камсар «компаньйон, суперник, товариш», камсал «ровесник, одноліток»).
[гамселити] «бити, ударяти», [гам-семшпи Ж, гемсилшпи Я, ганцелшпи, ганцилйти, гамзувати Я, гомзонути Ж, гомзувати Я1 «тс.», [загацелйти] «брязнути, стукнути» Я;—бр. [гамзануць] «ударити, штовхнути», [гамзаць] «бити, лупцювати»; — неясне; можливо, пов’язане з крим.-тат. Ьетх «удар, розбивання, поштовх»; пор. р. [гамзйть]«.тур-бувати; набридати; лаяти; квапити», [гомзйть] «тс.».
гамувати, [гамдванка], гамівнйй, [вга-мйти] «вгамувати» ЛексПол, [вгамбва] «заспокоєння, приборкання, угамуван-ня» Ж, невгамовний, непогамовний, не-погамдваний, [угам] «заспокоєння, спокій», ст. гамовали (XVI ст.), гамуєтт> (1594); — бр. [гамоваць]; — запозичення з польської мови; п. Ьато^ас «гальмувати, гамувати», як і ч. [Ьагпоуаі, Ьетоуаі], слц. Ьатоуаі' «тс.», походить від свн. Ьатеп «стримувати; (первісно) прив’язувати ногу до голови (тварині на пасовиську, щоб не втікала)» (нвн. Ьеттеп «стримувати»), спорідненого з дангл. Ьеттап «стримувати, затикати, замикати», ісл. Ьет)а «стримувати, загнуздувати, примушувати», днн. Ьеттеп «гальмувати, зачиняти, замикати». — Шелудько 26; КісЬЬапД 53; Біахузкі
І 399; Вегп. І 376; К1и§е—Міігка 303,— Пор. хомут.
[гамуз1] «безладдя Я; різні старі речі, сміття Ва; залишки листя капусти або буряків на ділянці Л», [гамування] «залишки листя і огудиння овочевих рослин на городі», [хамузйння] «тс.», [хамазня] «дрібно побиті гілки, лозиння» ЛЧерк, [камуз] «дрібні куски» Г, Ж, побити на гамуз «розбити вщент», [побити на хамузє] «тс.», гамузом «гуртом; все, всі разом, без вибору»; — р. [гамузом], бр. гамузам «тс.»; — остаточно не з’ясоване; можливо, походить від уг. Ьатох «обчищати, оббирати, знімати лушпайку», спорідненого з мар. кот «шкаралупа, кора», удм. кбт «тс.»; пов’язання з р. гомзать «кишіти» (Фасмер І 391; Вьігонная Белар. лінгв. 4, 67—68) необгрунтоване. — ЗССЯ 6, 98; ММТЕБх II 41; Вагсгі 111,—Пор. хабуз.
[гамуз2] «м’якуш», [хамузі «каша» Ж, [хамузє] «тс.» Ж; — результат видозміни значення форм [гамуз] «залишки листя, огудиння на городі», [хамузйння] «тс.», відомих здебільшого у виразі побити на гамуз (на гамузє), під впливом форм [гамула] «невдала, густа їжа», [хамула] «тс.».— Див. ще гамуз1.
[гамула] «каша з яблук з медом; невдало густо зварена рідка їжа; напіврідка маса, що клекоче в сопках», [хамула] «дуже поганий суп; розварена овочева маса в страві Ме», [фамула] «дуже погана страва» Ж, [хамуліти] «розкипати» Шейк, [розхамулити] «розварити» Ж, [розхамуліти] «розваритись на бурду, розкипіти» Ме; — очевидно, походить від тур. Ьатиг «тісто, розчина; невдало спечений хліб», запозиченого з арабської мови; ар. йашіг «кисле тісто» пов’язане з дієсловом Кашага «розчиняти (тісто)».— Радлов II 1698; Казапеп УегзисЬ 154.
[гамулець] «вуздечка; гальмо», [о'а-мулиця] «вуздечка» ДБ VIII; — слц. [Ьатиіес] «гальмо»; — запозичення з польської мови; п. Ьатиіес «гальмо, шори» походить від нвн. заст. Нетт-Ьоїх «дерев’яне гальмо», утвореного з основ дієслова Ьеттеп «гальмувати» і іменника НоІ2 «дерево», спорідненого
з псл. *ко1сіа, укр. колода.— Шелудько 26; 81атекі І 399.— Див. ще гамувати, колода.— Пор. гарту ледь.
[гамурдйти] «пиячити, пити горілку» Ва; — очевидно, пов’язане з тур. катг «вино», тат. хамір «горілка», які походять від ар. Наліг «вино», Ьшпиг (мн.) «алкогольні напої».— Радлов II 1715.
гана «осуд, ганьба, сором», [ган] «ганьба» Пі, [гана] «догана» О, [гань] Ж, ганьба, [ганьба] «сором» О, [ганйба, ганьмо Пі, Ж1 «тс.», ганебний, [ганїбний Ж, гандбний Ж, ганьблйвийЖ], ганити, ганьбити, [ганьбитися] «соромитися» О, ганьбувати, догана, [нагана] «догана», [пригана] «тс.», [перегана] «перебирання, бракування» Ж, Пі, [переганка] «тс.» Ж; — р. [ганить], бр. ган'щь, п. §апа «догана», £апіс «осуджувати, докоряти», ч. капа «догана, образа», капііі, капеіі «ганити», вл. Наше «осуджувати», нл. ст. §апЬа «ганьба»; — псл. §апа, §апііі, пов’язане з §опііі «гонити» як варіант з іншим ступенем чергування голосних; пор. укр. ганяти, р. наганяй «прочухан»; виводиться ще (ЗССЯ 6, 99) з псл. §апаіі «говорити»; незадовільне з фонетичного боку зіставлення з псл. §ас!ь «гад» (Мікі. ЕХУ 60; Озіеп—8аскеп К2 44, 158) і про запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. копа «ганьба, образа, глузування», нвн. Нокп) (СеЬаиег І 403; Вегп. І 376), як і деякі інші пояснення (Маскек Е8ЛС 159—160; Магуап ЬР 84, 31).— Фасмер І 392; Брандт РФВ 23, ЗОЇ; Зіатекі І 254—255.— Див. ще гнати.
гангрена, гангренозний, ст. гангрена (1627); — р. болг. м. гангрена, бр. гангрена, п. ч. слц. §ап§гепа, схв. гангрена, слн. §ап§гепа, стел, гангрена «гангрена, рак»; — запозичення з грецької мови; гр. таттросідга(>лат. §ап§гаепа) «тс.» остаточно не з’ясоване.— СІС 138; Шанский ЗСРЯ І 4, 25—26; Фасмер І 392; Кіеіп 639; Ргізк І 281; Воізасд 139.
[ґанґулики] «грудочки гною на шерсті худоби» Ж; — афективне утворення, пов’язане, очевидно, з [ґбндзул] «збита у грудочку вовна», [ґбндзоль] «висулька», [.ґондзбля] «тс.» (див.).
[гандевери] «шаровари з тонкого сукна»; — п. заст. ка]<іахуегу «шаровари,
широкі штани з буфами» (з укр.); — неясне. —Зіатекі І 392.
гандж «дефект, вада», [ґанч, ґанджа, ганджа, ганжа] «тс.», ганджовйтий <<№.-фектний», [ґанчаватий, ганчавий] «тс.» Ж, [ганджати] «ганьбити» Кур, ганджувати «шукати, знаходити гандж», [ганджувати] «бракувати; знецінювати Па; не виконувати своєї функції Берл», [ґанчувати] «забраковувати, мати недоліки»; —• запозичення з угорської мови; уг. §апсз «докір, догана, вада» є, очевидно, звукозображальним утворенням.— Міізск Е81 7, 24; 7аг§Ьа ЛР 31/3, 116; ММТЕ8х І 1024; Вагсгі 91.
[ганджа] «вид посудини» Ж; — неясне.
[ганджа] «денатурований деревний спирт» Я, [ганжа Я, ханжа] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з тур. капел «трактирник, власник постоялого двору».
[ганджарі «широкий татарський кинджал», — р. [ханджар] «кинджал», [кон-чар] «вид меча», п. ст. капсІЗаг «турецький кинджал», апсігіаг, скап<І2аг «тс.», ч. слц. капсігаг «вид холодної зброї у південних слов’ян», болг. заст. ханджар «кинджал»; — запозичення з турецької.мови; тур. капсег «тс.» походить від ар. кап§аг «тс.».— Фасмер IV 221; Горяев 140; 8\¥ І 36; Бокоізск 64.
[ганджули] (у виразі піти на Г. «піти на заробітки»); —• неясне.
ґандзблля — див. ґондзбля.
[гандрабатий] «незграбний, довготелесий, неоковирний, високий» Ме, [ган-драбастий, гандрибатий] «тс.»; — п.капсігука «велика незграбна істота»;— неясне.
[гаидри] (у виразі [г. бити]) «байдики бити», [гандритися] «тс.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [гандрі] «лахи», від ч. слц. капсіга «ганчірка», що є результатом видозміни форми касіг, яка походить від нвн. Насіег «ганчірка», спорідненого з лат. сепіо «одяг з ганчір’я», дінд. капіка «латаний одяг» (Маскек Е8ЛС 155; К1и§е—Міігка 280); може бути зіставлене також з рум. капсіга Іаи «гуляка, волоцюга».
Ганна, Анна, Гандзя, Ганка, [Га-ничка, Ганниця, Анниця], Ганнуля,
Ганнуня, Ганнуся, Ганця, Анютка, Га-нюточка, Ганя, Ганька, Нуся, Галя, ІГальшка], ст. Анна: бл(а)г(о)д(а)ть, потіха або ласкавая (1627);— р. болг. м. Анна, бр. Ганна, п. нл. Аппа, ч. Ап-па, Напа, вл. Напа, схв. Ана, слн. Апа, стел. Яйла, Яла; — через старослов’янську мову запозичене з грецької; гр. АVVос походить від гебр. Наппаь, яке пов’язується з основою Иапап «він був милостивий, виявляв ласку».— Сл. вл. імен 237; Петровский 51; Супе-ранская 85; Кіеіп 78.
ганок, ганок, [ганчик] Ко, [ганкі] «східці на ганку» Л, ст. кганок (1552);— р. [ганка] «ганок», {ганок] «тс.», бр. ганак; — запозичення з польської мови; п. §апек «ганок, галерея», як і ч. [§а-пек] «коридор; стежка», слц. §апок «коридор», схв. ганак «ганок, галерея», утворене від нім. Сап§ «коридор, хід», свн. §апс «вхід», пов’язаного з двн. §ап§ап «іти», спорідненим з дісл. §ап§а, гот. §а§§ап «тс.», дінд. )апЬа «нога», ав. хап§а- «кісточка (на нозі)», лит. геп§ій «ступаю».— Москаленко УІЛ 27; Фасмер І 392; Оньїшкевич Исслед.п. яз. 232; Зіатекі І 254; Вгйскпег 134; К1и§е— Міігка 230.
[гантелйти] «ганьбити» Ж;—неясне; можливо, утворене від ганити «тс.», як гателити від гатити; менш імовірний зв’язок з тур. капіаі «грубий, безформний, потворний, незграбний».— Пор. гана.
гантель; — р. гантель, бр. гантель, п. капііа; — через російську мову запозичене з німецької; нвн. Напіеі «гантель», запроваджене як спортивний термін у 1816 р., походить від нн. Ьапіеі «рукоятка», спорідненого з нвн. Напсі «рука».— СІС 139; Шанский ЗСРЯ І 4,26; Кораііпзкі 382—383;К1н§е—Міігка 288.— Див. ще гендель.
ганус (бот.) «аніс, Рітріпеїіа апізит Б.», ганусівка, ст. ганусовой (1756); — результат фонетичної видозміни запозиченого, можливо, через польську мову (п. апуг, [Папуг] «тс.»), лат. апЄзит (<апі-зшп) «тс.», яке походить від гр. оДісип' «тс.».— Пономарів Мовозн. 1974/2, 43; Засіп.—Аііг. УХУЬ. І 20.— Див. ще аніс.
[ганути] «метикувати, здогадуватися»; — р. [загануть] «загадати», ст. за-ганути, загонути «тс.», схв. вагонетка (вагонетка) «загадка», загонетати «загадувати», слн. §апаіі «гадати», стел, гднамик «гадання, загадка»; — неясне; пов’язування з гадати, як і з стел, га-тати «гадати», ставиться під сумнів.— Фасмер—Трубачев І 391; Вегп. І 288.
[ганца] «шкапа» Ж> ВеЗн;—запозичення з молдавської або румунської мови; молд. [ханц] «шкапа», рум. Шап)] «тс.» певної етимології не має; можливо, походить від уг. капса «кобила», яке виводиться від ч. копісе, укр. ст. коница «тс.» (МИТЕЗг II 341—342).
[ганцанйна] «сварка» Ж; — очевидно, походить від нвн. йапзеїп «дражнити, глузувати» (первісно «приймати до корпорації»; прийом супроводжувався суворими випробуваннями мужності і стійкості), Напзеїеі «глузування», свн. Ьапзіп «приймати до купецького товариства», пов’язаних із свн. капз(е) «торговельне товариство», спорідненим з дангл. Поз «загін, почет», двн. Ьапза «військовий загін», гот. Ьапза «загін, натовп».— Кііще—Міігка 288..
ганчірка, [ганчіра] «ганчірка» Я, [ганчірйна], ганчірник, ганчір’я, ганчіряччя, ганчір’яний, [ганчірястий] «подібний до ганчірки» Я; — запозичення з польської мови; п. Ьапсгпгка «ганчірка» походить від нвн. Напсізскеиге «шматина для витирання рук», утвореного з основ іменника Напсі «рука» і дієслова зскеи-егп «терти, чистити» (снн. зсНйгеп), яке, можливо, походить від фр. СТ. Є8СЦГЄГ «чистити, доглядати», пов’язаного з лат. ехспгаге «піклуватися», спгаге «тс.».— Тимч. 508; Булаховський НЗ КДУ 5/1, 1946, 89; К1и§е—Міігка 645; Сл. ст.-фр. яз. 100.— Див. ще акуратний, гендель.
ґаня — див. каня.
ганьба, ганьбити, ганьблйвий, гань-бувати — див. гана.
[гапалом] «миттю, вмить» Ж; —неясне; можливо, пов’язане з формою зопалу «згарячу».— Пор. палйти.
Гапка, Гапа — див. Агафія.
[гапка] «плоскодонний човен» Я; — неясне; можливо, пов’язане з тур. ар «вода».
гаплик «дротяний гачок (застібка) на одязі», [гапка] «дротяна петля на одязі», [гафтка] «тс.» Ж, ст. гапликт> (1579), гапла «гаплик» (1638); — р. [га-пелька, гаплик, гаплюк] «тс.», бр. гап-лік, ст. гаплика (1517—1519); —запозичення з старопольської мови; п. ст. ЬаНка, ИеШік «тс.» (XV—XVI ст.) походять від свн. ЬаКеІ (ЬеГіеІ) (нвн. НеГ-іеі) «тс.», пов’язаного з двн. ЬаД «кайдани, пута», спорідненим з двн. ЬеПап «піднімати», Ьеуап (нвн. ЬеЬеп), гот. ЬаГ]’ап «тс.», лат. саріо «беру, хапаю».— Тимч. 508; Шелудько 26—27; Бульїка 79; Зіатекі І 390; К1п§е—Міігка 280, 295, 296.
Гапон — див. Агафбн.
гапсом — див. гепсом.
гаптувати «вишивати (золотом або сріблом)», [гафтувати, гоптарювати Ж1 «тс.», гапт «вишивка золотом або сріблом», [гафка Я, гафггі] «тс.», гаптар (заст.), [гафтар, гафар Ж, гоптар Ж1, гаптарка (заст.), [гафтарка] Ж, гаптар-ство (заст.), ст. гафтовати (1596), гап-тарт> (1700), гаптований (1722); — бр. гафтаваць «гаптувати», п. ЬаДо^Уас «тс.», ч. розм. ЬеНоуаіі «метати, шити на живу нитку»; — через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови; свн. Ьеїіеп «зв’язувати, заковувати,укріплювати, прикріплювати» (нвн. ЬеЯеп «прикріплювати, зшивати»), пов’язане з двн. ЬаЛ «закований, ув’язнений», спорідненим з лат. саріиз «захоплений, взятий» (від саріо «брати»).— Шелудько 26—27; ЗІатекі І 390—391; К1п§е—Міігка 296.—Див. ще гаплик.
гар1 (вигук, що передає гарчання собаки), гар-гар «гур-гур» (вигук, що передає гуркіт розладнаних механізмів, торохтіння), гаркати «ричати (про собаку); гримати, кричати; гуркати; торохтіти», гарчати, [гарканйна] «сварка», гаркіт «гарчання», гаркітня «тс.; сварка», [гаркун] «буркотун»; — р. гаркать «кричати», бр. гаркаць «бурчати», п. [Ьагсгеб] «гарчати» (з укр.), слц. Ьагкаі' за «битися», вл. Ьага «галас, вереск, гармидер», нл. §]‘агсу5 «кричати, галасувати», болг. гаракам «галасую»;— звуконаслідувальне утворення; деякі з наве
дених похідних і їх слов’янських відповідників з імітацією собачого гарчання можуть бути й не пов’язані; пор. п. йаг-коі «лопотання», ч. Ьгкоіаіі «гуркотіти, падати з гуркотом», [Ьгкаіі] «кричати, гуркотати», р.-цсл. ггркати «воркувати»,— Шахматов ИОРЯС 7/2, 333; Фасмер І 393—394; Зіатекі І 295, 370.— Пор. гарикати, гаркати.
гар2, гариво — див. горіти.
[гара] «віз із ящиком Л; великі сани на колесах для перевезення великих вантажів Я», [гарнйк] «робітник при підводі»; — очевидно, споріднене з др. гари «кораблі», ч. ст. Ьагоуес «панський візок на двох колесах»; у такому разі, походить від пд.-др. *гарт> чи *гарь «данина для князя», утвореного від дісл. Ьагг (йаегг) «князь» (букв, «сивий»), Ьаггі «князь», як назва видів транспорту, яким ця данина перевозилась; менш імовірний, зважаючи на різницю в початкових приголосних (у волинських говорах), зв’язок з [а'ара2] «віз із ящиком», що походить від п. §ага, кага.— Мельничук Мовознавство 1969/1, 33.— Див. ще гарма-дарма.— Пор. без-гар, гарний, гарувати, угара.
гара1 «паз, глибокий, довгастий жолобок для вставляння дощок, притесаних брусів і под.», гара, [.ґар] Шух «тс.» варувати «робити пази», гарувати ЛЧерк, [горювати] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. §ага «паз у дереві», §агохуас «робити в дереві пази» виводиться від нім. ОеЬге «клин, паз», спорідненого з двн. §его «клиноподібний кусок матеріалу чи землі; пола», двн. снн. §ег «спис», дінд. йеза- «стріла», гр. %аїо? «пастуший кийок».— Вгйскпег 134; Кііще—Міігка 241, 248— 249; Раиі О\УЬ І 233.
[гара2] «віз із ящиком для перевезення землі або піску», [рарі] «сани для перевезення вантажів» Л; — запозичення з польської мови; п. [§ага] «візок з ящиком», ст. [кага] «тс.» походять від нім. Кагге «візок, тачка», Каггеп «тс.», яке зводиться до лат. саггпз «віз», що походить від гаЛ. саггоз, спорідненого з лат. сиггиз «віз», пов’язаним з сигго «біжу».— Шелудько 29; Вгйскпег 218—
219; К1и§е—Міігка 353.— Див. ще курс.
[гарабакати] «кричати, горлати; варнякати» Ж; — звуконаслідувальне афективне утворення, аналогічне до га-рйкати (гарюкати), галакати.
[гараболя] «картопля» Ж; —результат контамінації укр. бараболя і п. [§ага§о1а] «тс.».— Див. ще бараболя.
[гарага] «тичка для підв’язування винограду» Мо, Дз, [ґараґ} «тс.» Мо, гараґ «тичина» МСБГ, [гарага] «жердина, якою підпихають по воді човен» Берл.;— запозичення з молдавської мови; молд. арак «тичка для підпирання», харак, хараг, рум. агас, Ьагас, [Ьага§] «тс.» виводиться від нгр. хараиі «жердина, палка», пов’язаного з гр. уараЕ «тс.», уарааасо «гострю, точу, вирізую», спорідненими з лит. хегіі «скребти, загрібати», тох. В каг(г)е «яма».— СДЕЛМ 469; Егізк II 1073—1075; Воізасд 1051.
[гарадйчі] «сходи» ВеУг, ЕЗб 4; — запозичення з угорської мови; уг. [§а-гасІісД «тс.; східець» походить від лат. ^гасіиз «тс.».— Вагсгі 91.— Див. ще градус.
гараж; — р. бр. болг. гараж, п. §а-гаг, ч. слц. §агаг, вл. нл. §агага, м. схв. гаража, слн; §агага; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. §ага§е «тс.» утворене від дієслова §агег «поставити під прикриття, прибрати», яке походить від франк. *\сагоп «берегти», спорідненого з днн. шагоп, дангл. шагіап, дісл. уага, нвн. ч/аИгеп «тс.», лтс. уегііез «дивитися, помічати», лат. уегегі «шанобливо дивитися», гр. шра «захист, т\рбота».— СІС 139; Шанский ЗСРЯ І 4, 27; Оаигаі 354; К1и§е—Міігка 834.
гаразд «[добро, щастя]; (присл.) добре», [гаразд] «тс.», [гараздйтися] «щастити» О, гараздувати «жити в достатку», [гараздувати] «тс.», [вгараздшпи] «схвалити, задовольнити» Ж, [перегараздйти] «перестаратися» Ж, ст. гораздьій (XVI ст.); — р. гораздьій (гаразд) «проворний, моторний, меткий, спритний», бр. [га-раздьій] «тс.», р.-цсл. гораздг «досвідчений, спритний», ч. [Ьогаггіііі] «лаяти, бушувати, шуміти, гомоніти, галасувати»; — очевидно, запозичення з гот
ської мови; гот.*£агагсІ8 «здатний добре говорити» утворене з префікса §а- і іменника гагсіа- «мова», спорідненого з дісл. Г9СІСІ «звук, голос», дангл. геогсі «голос, мова», двн. гагіа «голос»; менш слушними є спроби зведення до псл. §ог- «держати, хапати, збирати» (8іеп-сіег-Реіегзеп 81ауіа 5, 675—676; Кіраг-зку СБС 28; Ільїнський ЗІФВ 7—8, 58) або псл. §ог- «говорити» (Вгйскпег 151; Ильинский ИОРЯС 16/4, 8).— Фасмер І 439; Шанский ЗСРЯ І 4, 129— 130; ЗССЯ 7, 32; Вегп. І 330; ІІЬІепЬеск АЇЗІРЬ 15, 487; КгеізсЬтег АЇЗІРЬ 27, 232; Мікі. Е\¥ 90.
гарак — див. арак.
[гаракаль] «дятел» ДзАтл II, [гала-кар, гаракаль, гарахаль] «тс.» тж; — слц. [Ьагка]'] «тс.»;—запозичення з угорської мови; уг. Ьагкаїу «тс.» споріднене з манс. кагкаі, сЬагсЬе], хант. хфї]га «тс.».— Дзендзелівський УЛГ 64; ДзАтл II 127; МХТЕЗх II 60; Вагсгі 114.
[гарам] «скотина, худоба» Мо, МСБГ; —запозичення з молдавської або румунської мови; молд. харам «шкапа», рум. Ьагат «тс.; проклятий, відкинутий», очевидно, запозичені з турецької мови; тур. Ьагат «заборонене, нечисте», як і крим.-тат, харам, полов, балкар, уагат «тс.», походить від ар. Ьагат «заборонене, священне».— ТБР 205; СДЕЛМ 469; Разапеп УегзисЬ 155.
[гарамія] «розбійник», [гармій] «шахрай»; — болг. харамйя «бунтар; розбійник»; — запозичення з турецької мови; тур. Ьагаші «злодій, розбійник, грабіжник, шахрай» походить від ар. Ьагатіу «злодій, грабіжник», пов’язаного з Ьагата «бути забороненим, священним»; припущення румунського посередництва (ЗсЬеІисІко 129: рум. Ьага-тіп «злодій; гайдук») потребує обгрунтування.— РЧДБЕ 793.
гарампбви, гарапбви — див. горо-повфоґбви.
гарантія, гарант, гарантувати, ст. ґваранція «порука, гарантія» Пі; — р. гарантия, бр. гарантьія, п. §агапс]'а, §\уагапс)а, ч. §агапсе, слц. §агапсіа, вл. §агапіі)а, болг. гаранция, м. гаран-цща, схв. гаранциіа, гарантща, слн.
§агапсі]а; — запозичення з німецької або французької мови; нім. Сагапііе походить від фр. §агапііе, пов’язаного з §агапі «поручитель», яке зводиться до франк, ч/егапсі «тс.», спорідненого з двн. днн. дангл. тегіап «захищати», нвн. теЬгеп «тс.», псл. уог-Дєг- «запирати, замикати», укр. вір «жердяна загорожа», видозміненого під впливом фр. ст. §агіг «захищати».— СІС 140; Шанский ЗСРЯ І 4, 27—28; Фасмер І 392; Кораііпзкі 376—377; К1щ*е—Міігка 231; Паигаі 354.— Див. ще вір1.
[гарапека] «нелюдяний чоловік» ВеБ; — неясне.
гарапник «нагай, батіг», арапник, [арапій, гарап Ж, гарапа, гарапій, орапник] «тс.»;—р. арапник, бр. арап-нік, гарапнік, п. Нагар, Ьагарпік, ч. Ьагарпік «тс.»; — задовільної етимології не має; пов’язується з п. ст. Нагар (мисливський вигук для відгону собак від зловленої здобичі), що походить від нім. НегаЬ «вниз, додолу» (Шелудько 27; Оньгшкевич Исслед. п. яз. 240; Зіатекі І 402—403; Преобр. І 7; Фасмер—Трубачев І 83; Вгйскпег 168; Мікі. ЕЧМ 423; Вегп. І 376—377), або з тур. Нагар «руйнування» (Маігепаиег ЬР7, 212; Кірагзку СЬС 135); пор. укр. ст. гарап-ь «лови, полювання» (XVIII ст.), п. ст. Нагар «тс.».
гарас, гарасівка — див. гарус.
гарасалка, гарасувати — див. траса.
Гарасйм, Герасйм, Гарасько, Герась-ко, ст. Герасим-ь: честньїй, або старче-ский, достойно почтен (1627); — р. болг. Герасйм, бр. Герасім, слц. Сега-гіга, стел. Герась.;— ім’я грецького походження; гр. Гєраоїцод пов’язується з прикметником тєрасфіо? «шановний, вельмишановний», утвореним від уєрао «шана» (первісно «вік»), спорідненого з дінд. )агаН «вік», ав. гагаіа «дряхлий», псл. гьгеїь, укр. зрілий.— Беринда 199; Петровский 86; Суперанская 77; Илчев 130; Ргізк І 299; Воізасд 145.— Див. ще зріти2.
[гарасікуватися] «сперечатися, лаятися», [гараеїчити] «бити, лупцювати; ганьбити» О; — запозичення з угорської мови; уг. Нага§згік «сердитися», очевидно, споріднене з манс. кЬогф «тс.»,
морд, ког «гнів».— МІЧТЕБг II 52—53; Вагсгі 113.
[гаратати] «сильно бити; дубасити, бахати» Ж, О;—п. Нагаіас «тс.»* (з укр.); — неясне; пов’язання з рум. Ьагіапі «пошматувати, відрубати» або Ьагйіі «дражнити, дратувати» (Шаро-вольський Зб. заходозн. 61) викликає сумніви (Зіатокі І 403; Сгап]а1й 296); можливо, виникло на основі форми [обаратати] «сильно побити», пов’язаної з борбтати «очищати від лузги» (просо).
[гарашки] (бот.) «кучеряві гриби, зморшки, МогсЬеІІа езсиїепіа Регз.» Я; — можливо, пов’язане з п. [Ьагазпу] «гарний, гідний», утвореним від укр. гаразд.— Вгйскпег 168.
[гаращо] «гаразд» Ж; — результат злиття слів гаразд і що (див.).
[гарб] «великий гак, багор»; — неясне; можливо, запозичене з турецької мови; тур. ЬагЬа «алебарда, сокира» походить від ар. ЬагЬа «спис, багнет».
гарба, [арба, гараба Пі]; — р. арба, бр. гарба, п. агЬа, [ЬагаЬа], болг. араба; — запозичення з тюркських мов; тур. агаЬа «віз», крим.-тат. аз. араба, каз. кирг. тат. арба «тс.» загальноприйнятого пояснення не має.— Шанский ЗСРЯ І 1, 135; Фасмер—Трубачев І 83; Преобр. І 7; Засіп.— Аііг. У\\’Ь. І 25; Севортян 164—165; Дмитриев 521—522; ЬокоізсЬ 9.
[гарбажійка] «дрібна цибуля для садіння»; — болг. арпаджйк «тс.»; — походить від тур. аграсік зо§апі «тс.» (букв, «ячмінець-цибуля»), в якому агра-сік є зменшеною формою від агра «ячмінь».— БЕР І 16.
гарбалка, гарбарка — див. грабар.
гарбар1 (заст.) «кушнір», гарбарня (заст.) «шкіряний завод», [гамбарняі «тс.», гарбарювати (заст.) «кушнірувати», ст. гарбарь (1599);— бр. гарбар, гарбарня; — запозичення з польської мови; п. §агЬагг «кушнір», §агЬоч/ас «вичинювати шкіри», як і вл. §агЬаг «кушнір», слц. §агЬіаг «тс.», слн. §агЬаіі «вичинювати шкіру; бити, товкти», ст. §атЬаг «кушнір», походить від свн. §егтеп, §агтеп, §егЬеп «робити, підготовляти», §егу/ег «гарбар», пов’язаних з прик
метником §аг «приготовлений, готовий», двн. §аго, §агаигег «тс.», спорідненим з дангл. §аго, дісл. §§гг «тс.», дінд. Ьа^аз- «жар», псл. §огеіі, укр. горіти.— Шелудько 27; 81а\узкі І 256; Вехіа] Е884 І 139; К1и§е—Міігка 231, 249.— Див. ще горіти.
[гарбар2] «крик, галас», [гарбару-вати] «кричати, галасувати»; —неясне; можливо, пов’язане з гарбати в його первісному значенні «збирати данину, забирати челядь у рабство».— Див. ще гарбати.
гарбати «захоплювати, грабувати», загарбати, загарбник; — неясне; можливо, утворилось на основі виразів гар брати «брати данину», за гар брати, у яких слово гар «данина» -виводиться від дісл. Ьагг (Ьаегг) «князь» (букв, «сивий, старий»), Ьаггі «князь».— Див. ще гарма-дарма.— Пор. безгар, гара, гарний, гарувати.
[гарбачій] «робітник з артілі вівчарів, який завідує гарбою з припасами», [гарбачйй] «тс.»; — болг. арабаджйя «візник»; — запозичення з турецької мови; — тур. агаЬасі «тс.», споріднене з Крим.-тат. гаг. кар. полов, арабаджи, аз. туркм. арабачьі «тс.», є похідним від агаЬа «віз».— БЕР І 13.— Див. ще гарба.
гарбуз (бот.) «кабак, СисигЬііа та-хіта БисЬ.; [кавун, Сіігиііиз 8сЬга<1. Ме]», [гарбуза] «кабак» Л, гарбузеня, [гарбузєнка] «стебло кавуна; земля, де росли кавуни» МСБГ, гарбузиння, [гар-бузйця] «кавун продовгуватої форми» Ме, [гарбузіки] «гарбузове насіння» Л, [гарбузіння] «гарбузиння», [гарбузник, гарбузняк] «тс.» Л, [гарбузці] «зернята, насіння» До, гарбузя «гарбузеня», [гар-бузуватий], гарбузячий; — р. арбуз «кавун», бр. гарбуз «кабак», п. ЬагЬих «кавун», агЬих «тс.» (з укр.), болг. карпуз, м. карпуз, схв. карпуз(а) «тс.»; — запозичення з тюркських мов; полов. харбуз, карбуз, Крим.-тат. кгарпуз, тур. кагриг «тс.» походять від перс. хагЬйха, ХагЬиха «диня» (букв, «ослячий огірок»), яке складається з основ іменників уег «осел», спорідненого з ав. уага «тс.», і сперс. Ьйсіпа «огірок».— Дзендзелівський 81. зі. 6/1—2, 124; Шанский ЗСРЯ
І 1, 136; Фасмер І 83; Шипова 114; 81атекі І 403; Вгйскпег 168; 8кок II 53; Вегп. І 491; БокоізсЬ 65.
[гарбузи] «картопля» ДзАтл І, [гар-будзй] «тс.» тж, [гарбудзянка] «поле, з якого знято картоплю» ДзАтл II, [гарбузянка] «тс.» тж, О; — результат перенесення назви гарбуза на картоплю за спільною ознакою — круглою формою.— Див. ще гарбуз.
[гарбузйнка] (сорт груші) Я, [гарбу-зівка] «тс.» Я; — очевидно, пов’язане з гарбуз; мотивація назви неясна.
[гарведа] «лайка, сварка, суперечка» Ж; — п. Папуа «крик, галас» (від укр.?); — неясне; можливо, утворене від основ іменника *гар-ь «данина; взяття в рабство» і дієслова вести (веду)-, в такому разі первісно могло означати «забирання чи провадження (варягами) челяді в рабство».— Пор. гарма-дарма, вестй.
[гаргара1] «сварлива жінка», [тар-Тара]; — бр. [гаргара] «тс.»; — очевидно, утворене на основі подвоєного вигуку гар з афективною зміною г на ґ у другому варіанті; менш переконливе виведення (Фасмер ГСЗ III 31) від гр. уар-уара «говір, лайка».— Див. ще гар1.
[гаргара2] «велика, погано опоряджена кімната» ВеЗн; — бр. гаргара «громіздка, неоковирна річ»; — афективне утворення.
[ґарґала] «горло, гортань», [тартало, тартачка Ж) «тс.», [тарталізовати] «полоскати горло» ВеУг; — п. [§аг§іеіа] «гортань», ^агцагугохусс «полоскати горло», болг. гаргара «полоскання горла», м. гаргара «тс.», схв. гаргаризирати «полоскати горло»; — запозичене з латинської мови, можливо, через польську; лат. §аг§а1а є наслідком контамінації §иг§и1іо «гортань», утвореного з основ іменників £ЦГ§Є8 «безодня, горло» і §и1а «горло», та дієслова §аг£агіго «полощу горло», яке походить від гр. уаруарї^и «тс.» звуконаслідувального походження.— Егпоиі—Меіііеі І 267; Шаісіе—Ноїт. І 583; Егізк І 290.
[ґарґара] (орн.) «гагара чорновола, гагак, СоїутЬиз агсіісиз (Оауіа агсііса Б.?)» Ж; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до гагара (див.).
Іґарґачки] «агрус»; — результат афективної видозміни форми [ґаґацки, ґе-ґацки] «тс.».— Див. ще ґаґацка.
[гаргуц] (вигук для передачі звуку від падіння чого-небудь Великого) Па;— звуконаслідувальне утворення, аналогічне до беркиць і под.
[гард] «перегородки для ловіння риби; перегородка поперек річки з каміння; риболовний завод», [гард] «тс.», [гардаджїй] «майстер, який робить гард», [гардівнйчий] «наглядач за ри-бальнями», [кардувати] «гатити, робити загату», ст. гарі>ді> (1676); — болг. [гард] «відгороджена частина моря для розведення риби», схв. [гарда] «загородка на Дунаї для вилову білуги»; — запозичення з румунської або молдавської мови; рум. §агс! «огорожа; загата для ловіння риби», молд. гард «тс.» походить з дако-мізійської або з слов’янських мов.— Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 95; 8сЬе1исіко 129; БЕР І 231; СДЕЛМ 84; Папсігіз 2Ї81РН ЗО, 147.
[ґарда] «прикраса, оздоба» Ж, [згар-да] «прикраса з монет» Ко, [згарди] «намисто» Я; — запозичення з польської мови; п. §агсіа «кругла бляха на рукоятці палаша або шпаги, яка захищає долоню; намисто з монет» походить від фр. §агсіе «тс., ефес», пов’язаного з дієсловом ^агсіег «зберігати».— Кораііїїакі 349; 81. шуг. оЬсусЬ 243; Бапгаї 354.— Див. ще гардероб.
[гардаман] «міцна горілка», [гарде-ман] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. кагсіатопка «наливка на кардамоні» походить від кагсіатоп «кардамон, Атопіпт сагсіатопит», запозиченого з грецької мови, можливо, через латинську (лат. сагсіатопит); гр. хар-бацсоцог «рослина з гострим смаком, насіння якої вживалося для приправи їжі» утворене з основ іменників хар&х-цоу (бот.) «вид кресу, Берісііит заіі-уит», можливо, пов’язаного з дінд. кагсіатаЬ «якась рослина», і ацсоцоу «якась індійська запашна рослина».— Кораііпзкі 477; 81. шуг. оЬсусЬ 342; Ргізк І 100, 786—787.
[ґардан] «тарган» Ж; — неясне; можливо, результат фонетичної видозміни слова, спорідненого з схв. грдан «по
творний, бридкий, огидний», слн. «тс.», §гс!ша «огидна істота».
гарденія (бот.) «Сагсіепіа»; — р. гар-дения, бр. гарденія, п. §агс!епіа, ч. §аг-сіепіе, слц. §агсіепіа, схв. слн. §агсіе-пі]а; — засвоєна наукова назва нлат. §агсіепіа, утворена від імені англійського природознавця Олександра Гардена (Сагсіеп) (помер у 1791 р.).— Шанский ЗСРЯ І 4, 28; Кораііпзкі 349; 8Ш І 803; 81. \ууг оЬсусЬ 243.
гардероб, [гардероба], гардеробна* гардеробник;—р. болг. гардероб, бр. гардероб, п. ч. §агсІегоЬа, слц. слн. §агсіег6Ьа, м. схв. гардероба; — запозичення з французької мови; фр. £агсіе-гоЬе утворене від основ дієслова §агсіег «зберігати», яке відбиває франк, шагсіоп «пильнувати, чергувати», і гоЬе «плаття* (ст.) одяг», що походить від герм. *гаиЬа «здобич» (нвн. РаиЬ «здобич», двн. гоиЬ «грабування», дангл. геаї «здобич* одяг»).— Шанский ЗСРЯ І 4, 28—29; Фасмер І 393; Оаихаі 354, 635; К1и§е— Міігка 585.— Див. ще варта, роба.
[гардибурка] «картопля», [гардибурка] «тс.» Ж; — очевидно, результат контамінації форм [бараболя] чи [гар-дох] і [мандибурка] «тс.».— Див. ще ґараббля, картопля, мандибурка.
гардина; — р. болг. гардина, бр.гар-дз'їна, ч. вл. нл. §агсііпа, слц. §агсііпа;— запозичення з німецької мови; нвн. Сагсііпе, снн. §огс1іпе походить від фр. соигііпе «портьєра», яке в цьому значенні було засвоєне з італійської мови; іт. согііпа «портьєра» походить від піз-ньолат. согііпа «тс.», утвореного від сбгз (<соЬогз) «обгороджений двір, обора» за зразком гр. айкала «завіса», похідного від ай/Д «двір».— СІС 140; Шанский ЗСРЯ І 4, 29; Фасмер І 393; Ваи-хаі 214; АУаІсІе—Ноїт. І 242, 280.
гардовйна — див. горд.
гарем, гаремник «багатоженець», га-ремниця «гаремна дружина або наложниця»; — р. гарем, бр. гарем, п. ч. слц. вл. Ьагет, болг. харем, м. схв. харем, слн. Ьагет; — запозичено з тюркських мов, можливо, через французьке посередництво (фр. Ьагет «гарем»); тур. Ьагет «гарем, жіноче відділення в домі;
дружини і дочки, що мешкають у гаремі», крим.-тат. Ьагат «тс.» походить від ар. Ьагат «заборонене; священне; храм; дружина», Ьапт «дружина; гарем, жіноча половина дому».— СІС 140; Шанский ЗСРЯ І 4, 29; Фасмер І 393; Шипова 114; ЬокоізсЬ 64; Радлов II 1750; Казапеп УегзпсЬ 155.
[гарець1] (бот.) «флокс, РЬІох» Ж, [гарнец] «тс.» Ж, [горець] «флокс Дру-монда» Мак; — очевидно, пов’язане з горіти; назва зумовлена яскраво-червоним забарвленням квітів більшості різновидів флоксів; пор. інші назви Флокса: [огник, світлик].— Див. ще горіти.
гарець2, Гарець — див. гарнець.
гарикати «бурчати, покрикувати», [гарюкати] «тс.», [гарукатися] «сваритися», [гарюкатися] «тс.», гарикало «крикун, буркотун», [гарюкало] «тс.», [гарука] «сварлива людина», [гарикливий] «сварливий, бурчливий», [гарікли-вий] «тс.»; — результат видозміни основи дієслова гаркати, як у бухкати — бухикати, мазати — мазюкати та ін.— Див. ще гар1.— Пор. гир1.
[гаріль] «крихта, дрібна частина, пилинка», [гарель] «тс.», ст. галера «дрібна грошова одиниця» (XVI ст.), гаріьль «тс.» (XVII ст.); — п. Ьаіегх «старовинна дрібна австрійська монета», ч. Ьаііг, ст. Ьаіег, Ьеіег, вл. Ьаіа?; — запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через польське посередництво; свн. ЬаІІаеге, ЬаІІег, Ьеііег «тс.» є скороченням виразу Наїїег ріеппіпс «талиський пенязь» від назви міста Наїї, де з XIII ст. карбувалися ці монети.— КісЬЬагсІі 53; Зіаи’зкі І 395; Вгйскпег 167.— Пор. гелер.
гаркавити «вимовляти задньоязичне р замість передньоязичного», гаркати «тс;», [гаркавець] «той, хто гаркавить», гаркун, гаркуша «тс.», [гаркбта] «гаркавість», гаркавий; — бр. гаркавіць, гаркава, п. Ьагкачуу; —звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гар1, гаркати «гуркати, торохтіти» (пор.).
[гарлйк] «товстий очерет, з якого виготовляють рибальські снасті (кітці)» Мо; — неясне.
[гарлйкати] «погано співати»; — результат контамінації дієслів горлати ([гарлати]) і курликати.— Див. ще горло, курли.
[гарма-дарма] «даремно», [гармо-дармо] «тс.» Я; — складне утворення, перший компонент якого являє собою адвербіалізовану форму орудного відмінка двоїни колишнього іменника *гарт> «данина», що походить від дісл. Ьагг (Ьаегг) «князь» (букв, «сивий») чи Ьаггі «князь», споріднених з двн. днн. Ьег «благородний, почесний, високий, прекрасний», нвн. ЬеЬг «величний, священний, високий», Негг «пан», ЬеггІісЬ «чудовий»; слово *гарт> лежить в основі слів безгар, гарний та ін.; щодо семантики пор. пов’язане з *гарт> п. Ьаги-Ьаги, пі ріепі^Ь/у, пі ЇО'Л'аги «гару-гару, ні грошей, ні товару».— Мельничук Мовознавство 1969/1, 32; ЗбЬаппеззоп 197; Еаїк—Тогр І 460; К1п§е—Міігка 296.— Див. ще дати.— Пор. безгар, гара, гарбати, гарведа, гарний, гарувати, зугарний, угара.
гармаза — див. гармиза.
[гармак] (різновид одягу) Я; — очевидно, пов’язане з [арим'як] «тс.» як інший варіант цієї назви, зумовлений іншим шляхом запозичення.— Див. ще арим’як.
[гармакй] «вила на три-чотири ріжки» Мо; — очевидно, результат видозміни слова [бармакй] «вила на п’ять ріжків» (див.).
гарман «тік», [гарманка] (заст.) «каток, яким молотять», [гарманбвка] «молотьба» Мо, гарманити «молотити запряженим катком», гармонувати «тс.»;— болг. харман; — запозичення з турецької мови; тур. Ьагтап «молотьба, тік» походить від перс. Ьагтап «купа збіжжя», спорідненого з тадж. хирман «купа зерна або необмолоченого хліба», курд, уегтап «стіг; зібраний хліб; молотьба, тік».— Акуленко 138; Шипова 115; Ьо-коізсЬ 69.
[гармасар] «жеребець»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьагтйзаг «кінь, жеребець», агтйзаг «тс.» походить від лат. абтіззагіиз, «плідник, заводський кінь», пов’язаного з айтіііеге «допускати, дозволяти», що складається
з префікса асі- «до» і дієслова шіКеге «кидати; пускати, посилати».— Шелудько 129; ББРМ 43; Ри^сагіи 11; \\'ак1е—Ноїт. І 13.— Див. ще авантюра, місія.
[гармасувати] «топтати, толочити» Па;—очевидно, результат контамінації дієслів гармонувати «молотити, витоптуючи катком» і [гарн асу витися] «возитися, борсатися, битися, м’ятися».— Див. ще гарман, гарнаситися.
гармата, [армата] «гармата, артилерія», гарматень (заст.) «снаряд», гарма-терія (заст.) «артилерія» Пі, гарматїй (заст.) «гарматник, гармаш», гарматник, гарматня (заст.) «батарея; гарматний ливарний завод» Пі, гармачук (заст.) «артилерійський юнкер; маленький гарматник» Бі, гармаш, [армаш] «гармаш», гарматний (заст.) «артилерійський», ст. з гармашь (1494); — бр. гармата, п. ст. Ьагтаіа, агтаіа, схв. армата «армія»; — через польську мову запозичене з італійської; іт. агтаіа «військо, армія» походить від лат. агта-ІИ8 «озброєний», пов’язаного з агта «зброя».— Москаленко УІЛ 22; РісЬ-ЬагсП 53; Бульїка Белар. лінгв. 4, 63; Засіп.— Аііх. Ж. І 29; Вегп. І ЗО.— Див. ще армія.
[гармати] «згрібати граблями» Ж;— не зовсім ясне; можливо, результат семантичної видозміни давнішого *гар ймати «брати данину», паралельного до гарбати (давніше *гар брати «тс.»), зближеного з грабати.— Пор. гарма-дарма, ймати.
гармидер, [гармідер], [гармйдерник] «той, хто робить гармидер», [гармидеру-вати] «робити гармидер»; — р. [гармй-дар], бр. гармідар, п. Ьагтісіег (з укр.); — неясне; можливо, походить від перс, чагтїсіап «сваритися, сперечатися, сердитися, гніватися, ричати»; незадовільною з семантичного погляду є спроба (Вгйскпег 377; РР 6, 619; К2 42, 39, 46, 214—215; Вегп. І 377) зв’язати слово з турецьким виразом Ьагаті сіегез (назва відомого розбійницького кубла) з Ьагаті «розбійник», сіеге «ущелина, яр»; викликає сумнів і твердження (Каг-кжісх 8\¥О 205; Рисіпіскі ІР 3, 90—96; КогЬиі РР 4, 523) про зв’язок з німець
ким вигуком Ьегпіесіег «сюди вниз».— Зіамсзкі І 406—407; Рохмгасіошзкі ЗР 1, 107—108.
[гармйз] «клопіт; привід» Я, [гармйз-ка] «тс.» Я, [ярмйс] «привід, спосіб, засіб», [ярміз, ярміс] «тс.»; — неясне; можливо, запозичене з тюркських мов; пор. тат. [армач] «горе, турбота», каз. армаш «сильне бажання», армаш «тс.», яке виводиться від перс, агшап «бажання, сум».— Радлов І 340, 802, 803.
[гармиза] «гарнізонний солдат», [гар-маза] «тс.» Я; — р. [гармиза] «тс.; інвалід», [гарниза] «службовців гарнізоні»;—• результат видозміни форми гарниза, утвореної від гарнізон.-— Шанский ЗСРЯ І 4, 32.— Див. ще гарнізон.
гармонія «музичний інструмент», гармоніка, гармоніст, гармонь, гармошка; — р. гармбния, гармбника, гармонь, гармошка, бр. гармонік, п. ч. вл. Ьагто-піка, слц. Ьагтопіа, болг. м. хармбника, схв. хармбника, слн. Ьагтбпіка;— первісною була форма гармоніка, запозичена, можливо, через російську з німецької або англійської мови; нім. Наг-тбпіка, англ. йагтопіса «тс.» (з 1762 р.) походять від лат. Ьагтопісиз «гармонійний», що відбиває гр. арро¥іи6д «гармонійний, музичний», похідне від ссрріох?ї« «зв’язок, стрункий порядок», пов’язаного з арца «колісниця, упряжка», арарїахи «припасовую, виготовляю», спорідненими з вірм. агагі « я робив», псл. тато «плече, рука», укр. рамено.— СІС 140; Акуленко 136; РісЬ-Ьагсіі 53; Шанский ЗСРЯ І 4, ЗО; Фасмер І 394; Зіатекі І 407; НоІиЬ—Кор. 120; К1и§е—Міігка 290; Ргізк І 128, 142—143, 144; Воізасц 73.
[гарнаґати] «гомоніти, балакати» Ж; — очевидно, результат контамінації дієслів [гарабакати] «горлати; варнякати» або гаморйти «гомоніти» і варнякати.— Див. ще варнякати, гам, гарабакати.
[гарнаситися] «возитися, борсатися, битися, м’ятися», [гарнасуватися] «тс.», [гарнасся] «зім’ята солома, трава; зім’яті речі»;— запозичення з польської мови; п. [Ьагпазас] «розкидати важкі речі», [Ьагпазас зі§] «битися; розкидати важкі речі; бути неспокійним, руха
тися з шумом, галасом», [Ьагпазг] «солома, змішана із сміттям», Ьагпаз (заст.) «розбійник, отаман», Ьагпазх (заст.) «зброя, броня» походять від нім. Наг-пазсй «броня, зброя, панцер, лати», НагпізсЬ, свн. Ьагпаз, Ьагпае5(і) «тс.», яке зводиться до фр. ст. йагпаіз «зброя», Ьегпеіз «тс.», утвореного від дісл. *Ьегпе8І «військовий запас».— Вгйскпег 169; 8Ш II 20; К1и§е—Міігка 290; Оаи-2аі 385.
гарнець «стара міра сипких тіл і рідин; посуд на цю міру», [гарнець (род. в. ґарця)] Ме, гарець «тс.», [гарчик] «дере-в ’яний посуд для солі, сільниця» Я, ст. гарнещь (XVII ст.); — р. бр. гарнец; — запозичення з польської мови; п. §аг-піес «тс.; великий горщик» споріднене з укр. горня, горщик.— Винник ПО— 111; КісйЬагсіі 50; Фасмер І 394; Преобр. І 119; ЗІашзкі І 260.— Див. ще горно.
гарний «хороший, красивий», [гарен] «здатний, спроможний» Ж, їгарнюк] «красень», гарніша, гарнішати, [без-гарнийі «надмірний, великий, незграбний», [агарний] «здатний, мастак», зугарний «тс.», [негарен] «неспроможний» Ж, [невгарний] «нездатний; противний, неприємний Ж», незугарний «тс.»; — р. [гарний] «весільний» (з укр.?), бр. [гарньї] «хороший», п. [йагпу] «гарний, спритний» (з укр.), [Ьегпу] «тс.», болг. харен «гарний», м. арен «тс.»; — похідні утворення від пд.-др. *гарт> (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі [гарма-дарма] «даремно» [[гармо-дармо] «тс.») і утвореного на основі дісл. (варязького) Ьагг (Ьаегг) «князь» (букв, «сивий, старий»), Ьаггі «князь»; таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»; від укр. гарний походить молд. харник (рум. Ьагпіс) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»; виведення від гр. «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необгрунтоване.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 31—36.— Див. ще гарма-дарма.—Пор. безгар, гара, гарбати, гарувати, угара.
гарнйк — див. гара.
[гарнівка] «сорт пшениці» Я; — результат видозміни форми *арнівка «тс.», пов’язаної з арнаутка, шляхом зближення з прикметником гарний.— Див. ще арнаутка.
гарнізон; — р. болг. м. гарнизбн, бр. гарнізон, п. §агпігоп, ч. слц. §агпі-гопа, вл. £агпіхопа, схв. гарніїзбн, слн. §агпІ2І)а «гарнізон», §агпігбп «місце розташування гарнізону»; —запозичення з німецької або французької мови; нім. Сагпізбп походить від фр. §агпІ8оп, утвореного від §агпіг «постачати, озброювати», яке зводиться до франк. *\\-агп]'ап «берегтись», спорідненого з двн. луагпоп «тс.», дангл. \уеагпіап «тс.; берегти», нвн. шагпеп «застерігати», шайгеп «помічати», лтс. уегііез «дивитись, помічати», лат. уегегі «шанобливо дивитись», гр. <Ьра «захист, турбота».— СІС 141; Шанский ЗСРЯ І 4, 32; Фасмер І 394; Паигаі 355; К1и§е—Міігка 233, 834, 840.— Пор. гармиза, гарнір.
гарнір, гарнірувати; — р. гарнйр, бр. гарнір, п. §агпіготуас «гарнірувати», ч. §агпугоуаіі «тс.», болг. гарнйрам «гарнірую», м. гарнйра «гарнірує», слн. §агпігап)е; — запозичено з французької мови через російську; фр. §агпіг «постачати, прибирати, прикрашати» було засвоєне російською мовою як іменник.— СІС 141; Шанский ЗСРЯ І 4, 32—33; Кораііпзкі 350; БЕР І 231.— Див. ще гарнізон.
гарнітур; — р. гарнитур, бр. гарнітур, п. §агпііиг, ч. слц. вл. §агпііига, болг. м. схв. гарнитура, слн. §агпі-ійга; — запозичення з німецької мови; нім. Сагпіійг «гарнітур, комплект, прикраса» походить від фр. §агпііиге «тс.», утвореного від дієслова §агпіг «постачати, прибирати, прикрашати».— СІС 141; Шанский ЗСРЯ І 4, 33; Фасмер І 394; Кораііпзкі 350; Паигаі 355.— Див. ще гарнізон.
[гарнушка] «глиняний посуд» Я, [горнушка] «тс.» Я, [ґарнушок] «бляшаний горщик» Ме; — запозичення з польської мови; п. §агпц82ек «горщичок, горнятко» є зменшеною формою від §агпек «горщик», спорідненого з укр.
горня, горщик.— Зіашзкі І 259—260.— Див. ще горно.— Пор. гарнець.
[гарпулець] «кіл із залізним наконечником, прив’язаний довгою мотузкою до плота; вбивається в берег для зупинки плота»;— результат видозміни слова [гартулець], можливо, під впливом гарпун.— Див. ще гартулець.
гарпун, гарпунер, гарпунник; — р. бр. гарпун, п. йагрип, ч. Ьагрипа, слц. слн. Ьагрйпа, болг. харпун, схв. харпун; — запозичено з голландської мови через посередництво російської; гол. Ьагроеп «гарпун» виводиться від фр. йагроп «тс.», пов’язаного з ст. йаг-рег «схопити», запозиченого з франкської мови, в якій йагроп «виривати, тягти» споріднене з нвн. НегЬзі «осінь», лат. сагро «зриваю», гр. харлбд «плід», лит. кегрй «стрижу».— СІС 141; Шанский ЗСРЯ І 4, 34; Біашзкі І 409; Угіез ХЕШ 238; Оаихаі 385; К1и§е— Міігка 304.
[гарсимін] (бот.) «дереза» Мо; — неясне; можливо, запозичене з перської мови (через посередництво тюркських?); пор. перс, хаг «колючка», затіт «запашний, пахучий», тур. 5ЄШЄП «жасмін»; пор. також тур. §агз «насадження, посадка», яке походить від ар. §агаза «садити; сіяти».
гарт, гартівня, [гартовня] «піч для випалювання цегли», [гартйвка] «випалена цегла» Л, [гартувка] «тс.» Л, гартівник, [гартівнйчий], гартувальник, гартувальня, гартівнйй, гартовий, гартувальний, гартувати, перегарт, пере-гартівнйй, ст. за гарту (XVII ст.), гартовано (1622), гартовати (XVIII ст.); — р. гарт «металевий сплав для друкарських літер», [гартовать] «гартувати» (сталь), бр. гарт «гарт», гарта-ваць «гартувати», п. йагі «гарт; твердість», йагіошас, слц. йагіоуаі', болг. харт «металевий сплав для друкарських літер»; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нім. Ііагі «міцний, твердий» споріднене з гот. Ьагсіиз «тс.», очевидно, також гр. хра-тйд «сильний, потужний», хратоє, иар-тод «твердість, сила, міць», лат. сапсег «рак», дінд. кгаіиіі «сила».— Кобилян-ський Мовозн. 1976/6, 32; Кісййагсіі
53; Фасмер І 395; Преобр. І 119; ЗІашзкі І 409; Вгйскпег 169; К1и§е — Міігка 290; Вгізк II 8—10; МаугйоГег І 276.
[гартувати] «приставати до берега, причалювати» Ж; — очевидно, походить від нім. [Ьагіеп] «підходити впритул, причалювати», пов’язаного з йагі «щільно, впритул», яке вважається результатом семантичної видозміни слова Ііагі «твердо, сильно».— Раці ОМЬ і 276.— Див. ще гарт.
[гартулець] «кіл для прив’язування плота до берега» Ж; — очевидно, походить від нвн. Нагійоїх «тверде дерево (як матеріал)» чи «дерево для причалювання», утвореного з йагі «твердий» чи [йагіеп] «причалювати» і Ноїх «дерево, деревний матеріал»; з огляду на спосіб передачі німецького -йоїх, не виключене посередництво польської мови (пор. йаш-иіес «гальмо» з нвн. Нетт-йоїг «тс.» (букв, «гальмівне дерево»).— Кіи-§е—Сбіхе 327.— Див. ще гамулець, гарт, гартувати, колода.
[гарувати] «тяжко без відпочинку працювати; запрошувати ціну, винагороду», ст. гаровати (XVII—XVIII ст.); — р. [ухариться] «стомитися», бр. [гараваць\ «тяжко працювати», [гарбу ля] «тяжка праця», п. ііагохуас «тяжко працювати; мучити когось важкою працею», ст. діал. йогошас «тс.», [сйагас] «над силу працювати», ч. [йагоуаі'] «поспішати», слц. [йагоуаі'] «працювати, як кінь»; — похідне від тієї самої запозиченої основи *гар- «данина; взяття в неволю», від якої походять і слова безгар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)», гарний, гарнйк «робітник при підводі», зугарний, невгарний, незугарний, угара «зірвиголова» та ін.; первісні значення — «працювати в рахунок данини; важко працювати в неволі; вимагати данину»; західнослов’янські форми, очевидно, з української мови; виведення п. Ііагохсас через посередництво вигуку ііаги «працюй» від нім. Ье-гит «кругом, навколо» як окрику маш-талірів при навчанні крней (Вгйскпег 169) або від укр. горовати «горювати» (Кагіохуісх 8ШО 206) залишається непереконливим; стосунок до української форми зіставлюваних з нею схв. харати
«грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим», арати «тс.», Ьагаїі зе «мучитися, старіти, трудитися», х'аран «зношений, потертий» (Зіатекі І 408— 409) і слн. §ага!і «важко працювати» (Вехіа] Е88й І 138—139) потребує додаткового дослідження.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 32—33, 36.— Див. ще гарма-дарма, гарний.— Пор. безгар, гара, угара.
гарус, [гарас] Ж, [гарасівка] «стрічка з гарусу; вузька вовняна стрічка», [га-русбк] «хустка з вовни» Л; — р. гарус, [гарась], бр. гарус, — запозичення з польської мови; п. ст. Ьагазг «рід вовняної тканини», Ьагиз, агиз, ст. діал. Иагаз, агаз, як і ч. слц. Ьагаз «тс.», очевидно, походить від свн. Наггах (пізніше Наггаз і нвн. Аггаз), назви міста Аррас у Північній Франції, звідки ця тканина походила; менш вірогідне пов’язання (Преобр. І 119) з Агаххо, італійською назвою того самого міста.— КісЬЬагсЬ 53; Шанский ЗСРЯ І 4, 35; Фасмер І 395; Вгйскпег 6; МасЬек Е83С 160; Засіп.— Аіїх. ¥МЬ. І 31.
гарцювати, [гарцать] «скакати, бігати» Л, [гарциковать] «тс.» Л, [гарцівник] «вершник; пустун; танцюрист»; — р. гарцовать, бр. гарцаваць; — очевидно, запозичення з польської і, далі, з чеської мов; п. Ьагсошас «гарцювати; (ст.) битися одному перед військом», ст. Ьагс «поєдинок перед боєм», ч. ст. Ьагсоуаіі «розпочинати стрілянину, напад; скакати», Ьагс «поєдинок перед боєм», як і слц. ЬагсоуаІ' «розпочинати стрілянину; скакати», схв. ст. Ьагсоуаіі «битися», слн. Ьагсоуаіі «тс.», походить від нвн. (швейцарськ.) Нагх «сварка, суперечка», можливо, пов’язаного з Нагх «смола»; інші пов’язання — з уг. Ьагс «боротьба, бій», зв’язаного з Ьагсої «боротися, воювати, битися» (Вгйскпег 168—169), з свн. ЬагссЬ, Ьагзі «натовп, загін» (ВДесхкошзкі Зішііа зіагороізкіе 1928, 227—230), з свн. Ьагх, вигуком від Ьегхи «сюди, до мене» (Мікі. ЕАУ 83; Кагіошісг 8АУ0 204) — малоймовірні.— Схагпескі 81. х. Ш. 10, 35—41; 8?а\узкі І 404; Шанский ЗСРЯ І 4, 35—36; Фасмер І 395.— Пор. герць.
[гарч1] (іхт.) «сом, Зііигиз §1агіз» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. Ьагсза «тс.» загальноприйнятої етимології не має; виводиться від слц. Ьгса «тс.» (МасЬек Е83С 183) або, навпаки, словацьке слово, як і українське, виводиться від угорського (МЬІТЕ8х II 58); слово належить до словацького рибальського арго, тому можна припустити його утворення на основі переносно вжитого іншого значення слова Ьгса «сук» (з табуїстичних міркувань); слц. Ьгса, разом із спорідненими слн. £гса «сук; шишка», §гсі1і зе «кривитися, горбитися», схв. [£гса] «вузол,» грч «спазм», болг. грі>ч «тс.», очевидно, виходячи з можливості переходу к>§ перед г, слід пов’язувати з укр. корч. — Вагсгі 114; Вегіа] Е88Л І 172.— Див. ще корч.
[гарч2] «чорна гадюка, Реііаз ргез-Іег; гадюка звичайна, Реііаз Ьегиз Ь.» Ж, [гарне] «тс.»; — неясне; можливо, походить від уг. Ьагсза «сом», тут ужитого в значенні «змія»; приводом для застосування назви могла стати певна подібність змій до риб.— Див. ще гарч1.
гарш — див. ариш.
[гарювати] «пустувати», [гарувати] «гайнувати, тратити» Ж, [гарун] «пустун» Я; — ч. Ьагаїі «бігати, гасати», Ьагаіі зе «бути в періоді злучки, бігати» (про корів), слц. Ьагоуаі' «розважатися, весело пригощатися», ЬагисЬ «галас, грюкіт», вл. ііагом'ас «галасувати, пустувати», Ьага «галас», нл. ^агомгаз «шуміти, бушувати; пустошити», §ага «сварка, галас», болг. [гаракам] «пустую, галасую»; — псл. *§аг- «біганина; галас»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з лит. §агйо!і «швидко бігти; випаровуватись» і, в такому разі, з горіти.— МасЬек Е8йС 161; 8сЬизіег-8ем'с 264—265; ЗССЯ 6, 101; Ргаепкеї 134.
гаря — див. аря.
гарячий, [горячий] Ж, гаряч (заст.) «гарячий напій з меду з пряниками», гарячковий, гарячковитий, гарячкуватий, гарячлйвий (заст.), гарячка, [гарячка] Ж, [гарячйна] «гаряча їжа» Я, [горячйна] «тс.» Я, гарячінь, [гарачнбта] «спека, жара» Па, гарячник (ст.) «продавець гарячу», гарячити, [горячйти]
Ж, гарячіти «робитися гарячим», гарячішати, гарячкувати, згарячу; — р. горячий, бр. гарачьі, др. горячий, п. §о-гдсу, ч. Ьогоисї «той, що горить,вогненний; полум’яний, пристрасний», слц. йогйсі «гарячий; той, що горить, кипить», вл. йогсу «гарячий», нл. §огису «гарячий, палкий, жагучий», болг. горещ «гарячий», м. горешт «тс.», схв. ст. £ОгаС «палаючий; той, що горить», стел. ГОрА (рОД. В. ОДН. ГфрАЩД, ГОрЖЦІЛ) «палаючий; той, що горить»;—псл. *§ог§і- (вторинне §ог§(-), акт. дієприкм. ТЄП. Ч. ВІД £ОГЄІІ «горіти», первісне значення — «той, що горить, палить»; можливою причиною переходу ненаголошеного -о- в -а-, як і в інших подібних випадках (типу гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн тощо), вважається вплив білоруської мови (Булаховський Пит. походж. 164).— Шанский ЗСРЯ І 4, 145; 8Іа\узкі І 319.— Див. ще горіти.
гас1 «горюча рідина», [газ, газа Л, Таз Л, таза Л] «тс.», гасник «гасова лампа; [каганець Мо; банка на гасі», [газ-нйк] «гасова лампа», гасниця «тс.; банка на гас», [газнйця] «гасова лампа», [таз-нйця Ме, гасуля] «тс.», [гасівка] «тс.; гасова плита, гасова пічка», [гаедк] «каганець» Мо; — бр. газа «гас», п. [§аг] «нафта», [§аз, §аха] «тс.», болг. газ «гас», м. гас, схв. [гйс] «тс.»; — результат скорочення англ. §аз-оі1 «гас» (букв, «світильногазова нафта»), утвореного з §аз «гас, світильний газ» і оіі «олія; нафта», яке має те саме походження, що й укр. олія.— БЕР І 224; 8кок І 554.— Див. ще газ1.
[гас2] «постріл» Пі, [гаска] «молоток для розбивання вивареної солі», [гаснути] «запалитися, спалахнути»; — очевидно, пов’язане з р. [гас] «борець, відважний буян, боєць, силач, гуляка», [гасила] «тс.», [гасия] «тік», бр. [гас] «страх», п. ст. §аз «удар; страх, тривога» і далі, можливо, з жах, р. ужас; російські і польський відповідники зіставлялись також з дінд. §йазаІі «пожирає» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 235) і, менш переконливо, як запозичення, з уг. §ах «підлий, негідник» (Фасмер І 396; Вгйскпег 136).— Див. ще жах.
гасати «бігати, стрибати, метатися, завзято танцювати», гайсати «тс.», [засуха] «непосидюща жінка» Я, ст. гасає «в гречку скаче» (XVIII ст.); — р. [гасать] «скакати, гарцювати», п. йазас «скакати, бігати, гарцювати», ч. йазбі: «галасливий танець», ст. йазаіі «гратися, пустувати», [гохйаізаі' (Ьозройп)) «розхитати танцями (хату)», [йозаііі «бігти навскач», слц. йазаі' «танцювати, підстрибувати»;—остаточно не з’ясоване; вважається запозиченням з польської мови, в якій виводиться від вигуку [Ваза], утвореного з вигуків йа і за (Фасмер І 396; Зіашзкі І 409—410; Вгйскпег 169); виводиться також від вигуку йор (з давнім випадінням р перед з) або зіставляється з вед. йазаіб «біжить наввипередки» (Масйек Е83С 162, 176); зіставляється ще з нім. йазіе-геп, яке зводиться до романського джерела, пов’язаного з фр. йагсеїег «мучити, дражнити, турбувати» (НоІиЬ—Кор. 120); невірогідне пов’язання з псл. *§ьпа(і, укр. гнати (Зокі АТ81РЙ 28, 3); не виключена можливість зв’язку з [гас] «постріл», [гаснути] «запалитися» і, далі, з жах.— ЗССЯ 6, 103.
гасити, гаснути, гасильник (заст.) «пристосування для гасіння вогню; [пожежний гак Ж1», гасило (заст.) «щипці для гасіння церковних свічок», гаситель, гасильний, згаслий, незагасний* незгасний, негасимий, негаснучий, угаслий; — р. гасить, бр. гасіць, др. угасити, п. §азіс, ч. йазііі, слц. йазії', вл. йазус, нл. §азуз, болг. гася, м. гаси* схв. гасити, слн. §а5Їіі, стел, гасити;— псл. §азіїі, *§а52<*§а8]2, первісний каузатив з вокалізмом б (>а) до іє. *(з)§Уе8- «гаснути»; — споріднене з лит. £езуіі, £Є5ІПІІ «гасити», ЛТС. СІ2Є8І «тс.», гр. атт. оф^гйрі, гр. гом. орЕа-оаь «тс.», а-орєотод «непогасний», гр. іон. офйсгаї «гасити», тох. каз- «гаснути», можливо, також дінд( іазаіе, їазуаіі «є вичерпаний» і хет. кізі- «гаснути».— Шанский ЗСРЯ І 4, 36; Фасмер І 396; 81амц>кі І 260—261; Масйек Е83С 162; БЕР І 232; 8кок І 554; Вегіаі Е883 І 139—140; ЗССЯ 6, 104—105; Вегп. І 295; Егаепкеї 149; Рокогпу 479—480.
гасло, ст. гасло (XVII ст.); — р. ст. гасло «пароль», ч. заст. рідк. Ьазіо, слц. сх. [уу^ахіоуас] «висловити, вимовити» (?), вл. Ьазіо; — в усіх слов’янських мовах запозичення з польської; п. Ьазіо «умовне слово, пароль, девіз; засада; реєстрове слово в словнику» походить від псл. *§ас1-8Іо чи *§асі-і1о, пов’язаного з §а<1аіі «гадати»; початкове £-змінилось у Ь-, очевидно, під чеським впливом (пор. слц. сх. уу^ахіоуас як можливе відбиття старої польської форми; пор. також споріднене п. §ос!1о «умовний розпізнавальний знак» з іншим ступенем вокалізму); не пов’язані з Ьазіо форми, що походять від псл. "’й'ьз-зіо,— ч.ЬезІо «гасло; (мор.) [крик]», СТ. Ье5ПОПЇІ «буркнути, промовити», слц. Ьезіо «гасло», СТ. 11О8ІО, ВЛ. Ье8ІО, Ье8С «буркнути», Ьезпус «тс.», схв. гесло, слн. §ез1о; неприйнятні виведення Ьазіо від *§ьсі-5Іо (Когіпек ЬР 58, 149—150; 2Ї81РЬ 15, 417), пояснення п. Ьазіо як запозичення з чеської мови — від ч. Ьазіо (МасЬек Е8ЛС 166) або пов’язання його з §а8ІІі (Кагіоу/ісх 8Ж9 207) чи з вигуком Ваза (там же; Вегп. І 378).— Фасмер І 396; 81а\узкі І 410; Вгйскпег 169.— Див. ще гадати, год.
гаспид — див. аспід1.
гастрит, гастрйтик, гастричний; — р. болг. гастрит, бр. гастрьїт, п. §аз-ігуїа, ч. ^азігіїісіа, ^азігіїіз, слц. §аз-ігіїісіа, м. заст. гастрйтіис), схв. гас-тршпис, гастрйтис; — запозичено за посередництвом російської мови з французької; фр. §а8Ігііе походить, очевидно, від нлат. (мед.) ^азіпїіз (род. відм. одн. £а5ЇгПіс1І8); латинський термін утворено від гр. уаоттір «живіт, шлунок», пов’язаного з -(раю «гризу, пожираю», спорідненим з дінд. §газаїе «жере, пожирає», дісл. кгаз «ласий шматок» (іє. *£Г8-/§ге8-/£ге8-).— СІС 141; Шанский ЗСРЯ І 4, 36—37; Оапхаі 355—356; Кіеіп 642; Ргізк І 291, 326.
гастроль, гастролі, гастролер, гастролювати; — р. гастроль (до кінця XIX ст.— гастроль), бр. гастроль, болг. гастрбл; — запозичене з німецької мови, очевидно, за посередництвом російської; нвн. Сіазігоііе є складним 480
словом, утвореним з Сазі «гість», спорідненого з псл. £оДь, укр. гість, і РбПе «роль».— СІС 142; Шанский ЗСРЯ І 4, 37; Фасмер І 396.— Див. ще гість, роль.
гастроном1 «добрий кухар; тонкий знавець різних страв, гурман, ласун»;— р. болг. м. гастроном, бр. гастранбм, п. ч. ^азігопош, слц. слн. §а8Їгоп6ш, схв. гастроном; — запозичення з французької мови; фр. §азігопоте утворене від §а8Їгопотіе «гастрономія», яке походить від гр. -(•асггроуо|.ис4 «мистецтво приготування їжі», складного слова, утвореного З ОСНОВ Іменників 7СС0Т7)р «шлунок» і убцод «закон»; виведення р. гастроном безпосередньо з грецької мови (Горяев 445) неправильне.— СІС 142; Шанский ЗСРЯ І 4, 37; Фасмер— Трубачев І 396; Оапхаї 356.— Див. ще автономія, гастрит.
гастроном2 «гастрономічний магазин»; — бр. гастранбм, ч. ^азігопот, слц. ^азігопбт, болг. гастроном', — запозичення з російської мови; р. гастроном «тс.», є, очевидно, абревіатурою, утвореною від словосполучення гастро-номйческий магазин, що первісно означало магазин, у якому продавали делікатесні гастрономічні страви, тобто призначені для гастрономів, пізніше взагалі будь-який великий продовольчий магазин з великим вибором товарів.— Див. ще гастроном1.
[гася] «змія» Ж, [гашка] «вуж Ж; гадюка»; — очевидно, евфемістично-табуїстична назва, утворена з вихідного гадина (або гадюка)', за зразок могло правити жіноче ім’я [Гася] «Ага-фія» або [Гаська] «Іванна»; форму [гашка], найвірогідніше, утворено вже від [гася].— Див. ще гад.— Пор. Ага-фія, Гаська.
[Гаська] «Іванна» Ж; — очевидно, пов’язане з п. Іоазіа, зменшеною формою від Зоаппа, жіночого імені, відповідного укр. Іванна, співвідносному з чоловічим Іван; від Зоазіа (*Йоася) могло бути утворене [*Аська], що набрало форми [Гаська] через додання протетичного г.— Див. ще Іван.
[гатала] «навскач, учвал, чвалом», [гаталати] «їхати, бігти навскач, уч-
вал», [гаталай] (вигук для передачі галопування коня); — очевидно, запозичення з турецької мови; безпосередньою основою утворення українських слів стало, мабуть, тур. аііа- «скачи, плигай», форма 2 ос. одн. наказового способу від дієслова аііашак «скакати, плигати, кидати туди й сюди», пов’язаного з коренем аі- «кидати» спільно-тюркського походження,— пор. тур. кирг. каз. тат. туркм. аі- (ат-} «кидати», узб.от-, як. ьт-, чув. [ьт-, ут-], ьіват-«тс.»; протетичний г з’явився вже на українському грунті.— Радлов І 445— 449; 459—460, 467; Севортян 1 99—200; Егоров 278, 342.
[гателити] «жадібно їсти, пожирати»; — очевидно, результат видозміни значення дієслова [гатилйти] «бити, набивати» під впливом [ватлити] «жадібно їсти».— Див. ще гатилйти.
[гатилйти] «бити (кулаками)» Па, [гаталйти] «дубасити, бити» О; — очевидно, результат контамінації дієслів гатити «бити» і гилити «тс.».— Див. ще гать, гила.
[гатйнець] (бот.) «лобода доброго Генріха, СЬепоросІіит Ьопиз Непгісиз Б.» Г, Ж, [гатйння] «бадилля лободи»; — п. ст. §ас «в’язки хмизу, гілля, вживані для прикриття», ч. Ьаі «тс.», ст. Ьаі' «зарості, чагарник»; — очевидно, пов’язане з гать «загата» як назва, що означала спочатку гілля і хмиз, використовувані для спорудження загат.—Див. ще гать.
[гатляти] «кидати на купу якусь мішанину»; — п. [Ьаііас] «плутати змішуючи», [§аііаб] «мішати безладно речі; безладно накидати речі одну на одну», слц. Ьаііапіпа «незрозуміла мова», Ьаі-Іаі' «незрозуміло говорити»; — запозичено з чеської мови, очевидно,за посередництвом польської; ч. Ьаііаіі «безладно змішувати» (*Ьаі'а1аіі «заважати, плутати» [Ьаі'-шаі'] «змішано, сплутано, без пуття») походить, очевидно, від [Ьаі'аіа] «той, хто заважає (плутає)», пов’язаного, мабуть, з Ьаіііі «заважати, плутати, мішати» (первісно — «перепиняти шлях (воді загатою), гатити, загачувати»), похідного від ч. Ьаі', пов’язаного з псл. §аіь, укр. гать (до семан
тичного зв’язку «заважати-<=>мішати» пор. також р. меіиать «мішати, змішувати; заважати, перешкоджати»); пов’язання Ьаііапіпа безпосередньо з Ьаі'-шаі' (Но-ІиЬ—Ьуег 188) неможливе з формального погляду.— Див. ще гать.
[гатра] «новина, звістка»; — очевидно, давнє запозичення з іранських мов, споріднене з ватра «вогонь»; значення «новина, звістка» могло виникнути через проміжний етап «(сигнальний) вогонь; звістка, передана ним».— Див. ще ватра.
Іґатра] «поперечна пилка на тартаку» Ж, [гатра] «велика теслярська пилка; поперечна пилка»; — п. ст. ^аігхузіу «гратчастий», ч. [каіг] «грати; поруччя; пилорама», слц. §аіег, §аіог «механічна пилка для різання дощок», болг. гатер «велика механічна пилка», м. схв. гатер «пилорама», слн. §аіег «тс.»;—запозичення з німецької мови; нвн. Саііег «грати; рама пилки» зіставляється з нвн. Саііе «чоловік, дружина», пов’язаним з свн. §аіеп «сходитися, зустрічатися», дангл. §еадог, (іо-)§оес!еге (англ. (іо)§еіЬег) «разом», псл. йосіб, укр. год, година; отже, первісне значення Саііег — «щось зв’язане».— Зіатекі І 307; МасЬек Е8Л2 149; БЕР І 233; К1и§е—Міігка 235; Угіез .\’ЕУ-' 179— 180; Кіеіп 643, 1624.— Див. ще год.— Пор. ґатунок.
гаття (вигук, яким підганяють коней; [вигук, яким завертають коней направо Л, Ме]), [атя Мо, гайта Ж, гатя ЛЧерк, гать Мо, гатьта Ж, гейта Ж, гетта, геття Л, Па, гиття Па, гитя ЛЧерк, готьта Ж1 «тс.»; — п. Ьа]іа, Ьа]і, ЬеД, ЬеДа, Ье]ііа, Ьеіа, Ьеіііа, ст. Ьесіа (з укр.?); — українські форми можуть бути пояснені як результат фонетичної видозміни виразу од тя (от тя) «від тебе», який спочатку адресувався поводиреві коней під час оранки; придихове г виникло у зв’язку з вигуковим характером слова (можливо, також під впливом вигуків гей, гайда, гайт)\ питанця про походження н. Ьоіі «гаття», Ьоііа, Ьоііе «тс.», від яких виводиться також ч. Ьоі, слц. Ьоіа, вл. Ьоі, Ь6іе,_нл. Ьоі «тс.» (81атекі
І 419—420) залишається відкритим (К1и£е—Обіхе 330).— Див. ще від, ти.
гатунок, їґатункувати] «сортувати» Ж, ст. кгатунокії (1656); — бр. гатунок «сорт»; — запозичення з польської мови; п. §аіипек «рід, вид; сорт» походить від нвн. 6айип§ «тс.», з перетворенням суфікса -пп§ в -ипек за зразком слів із суфіксом -ек (<*-ькт>) типу хатек (пор. також гасЬппек — нвн. РесЬппп§, кіегипек—нвн. КеЬгшщ); згодом укр. -унок (як і п. -ипек) був застосований як власний словотворчий засіб (укр. (по)-цілунок, п. зргашппек «(виконання справи >) покупка»; нвн. Саііпп§ походить від §аііеп «з’єднувати, сполучати; сортувати», похідного від СаДе «чоловік, дружина (<взаємопов’язаний)», що виникло з свн. §е§аіе «тс.», генетично пов’язаного з днн. §і§ас!о «подібний до когось», дангл. §е§ас!а «товариш» і утвореного з префікса «е- (<пгерм. *§а-<іє. *§о-), спорідненого з дінд. ]а-, оск. се- (<іє. *§е-), та основи §аіе, спорідненої з псл. ^осРь, укр. год.— Тимч. 637; Зіа^зкі І 261, 307; К1и§е— Міігка 235, 237.— Див. ще год.— Пор. гатра.
гать, [гат, гата], [гатінка] «гатіння», гатка, гатити «робити загату; скидати в одне місце велику кількість; бити», загата; — р. гать, бр. гаць, др. гать «гать, гребля», п. §ас, ч. Ьаі' «гать; (ст.) густий чагарник», слц. Ьаі' «гать», вл. Паї «став», нл. §аі «тс.», схв. гат «гать, гребля», слн. §аі «тс.»; — псл. §аіь, первісно, мабуть, «перехід через мокрі місця, зроблений з гілля, хворосту і под.»; — походить від одного з варіантів індоєвропейського кореня наявного в дінд. §аійЬ «хід, дорога», гр. Раси? «крок», лит. §біі «іти», лтс. §а]'и «(я) йшов», лат. уепіо «приходжу», гр,. (<*Ролчсо) «іду, приходжу», гот. цітап «приходити», нвн. коттеп, англ. соте; спроби зіставлення з псл. *§а]ііі «огороджувати» (Мікі. ЕАУ 60; Вегп. І 296) і з р. гачи «штани» (Вгйскпег 131; К2 45, 49), а також з дінд. §Ьаіапат «зв’язок, сполучення» (Маіхепаийг ЬР 7, 177) викликають сумнів.— Шанский ЗСРЯ І 4, 38; Фасмер І 397; Зіатекі І 246; МасЬек 482
ЕЗйС 162; ЬіоЬа 2/ЗІРЬ 5, 214; НоІпЬ-Ьуег 188; Зкок І 554—555; Вехіа] ЕЗЗЗ І 140; ЗССЯ 6, 108—109,—Пор. гатй-не'ць.
гаубиця; — р. гаубица, ст. гаубица, бр. гаубіца, п. ЬапЬіса, ч. ЬаиЬісе, розм.ЬоиЬісе, болг. гаубица, м. хаубица, схв. хаубица, слн. ЬауЬіса; — запозичено з німецької мови, очевидно, через польське посередництво; нвн. НаиЬііхе походить від ранньо-нвн. Ьапї(е)пІ2, запозиченого з чеської мови під час гуситських воєн; ч. ст. Ьоиї(е)пісе «дерев’яна гармата, яка купами викидала каміння» пов’язане через Ьоиїпу «скупчений» з Ьоиї «рій, натовп», яке походить від свн. НйГе (нвн. Напїеп) «купа; натовп», спорідненого з псл. кпра, укр. купа.— СІС 142; Шанский ЗСРЯ І 4, 38—39; Фасмер—Трубачев І 397; Мель-ников Зіауіа 36, 99; Зіау/зкі І 411, 432; МасЬек ЕЗЛС 179; НоІиЬ—Ьуег 196; К1и§е—Міігка 293.— Див. ще купа.
Гафія — див. Агафія.
гафній (хімічний елемент); — р. гаф-ний, бр. гафній, п.Ьаїп, ч. слц. ЬаГпішп, болг. хафний,. слн. ЬаГпі];—засвоєна наукова назва нлат. Ьаїпіит «тс.», що походить від Наїпіа, латинської назви міста Копенгагена; назву елемента створили в 1923 р. голландський хімік Дірк Костер і угорський хімік Д. де Гевеші.— Волков 91; Фигуровский 64.
[гах] «джигун, чепурун», [ґахува-ти(ся)] «чепурити(ся)», [ґафувати] «тс.; гарно одягатися» Мо; — запозичення з польської мови; п. §асЬ «коханець, джигун» (можливо, також ч. ст. ЬасЬпа (лайлива назва жінки), мор. [ЬасЬ] «гультяй») походить від свн. §оисЬ ([§асЬ]) «зозуля; молокосос, дурень; шахрай» (нвн. СаисЬ «тс.»), що разом із спорідненими днн. §ак, §ок, дангл. §Єас, дісл. §апкг зводиться до звуконаслідувального пгерм. *§апка-, з яким пов’язане двн. §ископ «кувати» (про зозулю); непереконливі пов’язання з нвн. Сеск «джигун, жевжик» (Маїіполузкі Веііг. хпг уег§1. ЗргасЬїогзсЬ. VI 1870, 279; КогЬпі РР IV 402; Каезіпег ОЬ 10), а також погляд на §асЬ як на згрубілу форму від §атгаі «коханець, розпусник»
(Вгйскпег 130—131; Вегп. І 294); ч. [каск], ст. каскпа виводиться також (Масіїек Е8йС 155) від свн. Насіче (знев.) «парубок; дівка».— Зіахсзкі І 245; Кагіо-ууісг 8\УО 173—174; Кіесгко^зкі ВРТй З, 103—104.
гацати «підскакувати, витанцьовувати; [гасати ЖІ»; — р. [гацать] «бігати; скакати»;— афективно-звуконаслідувальне утворення; значення «гасати» виникло в результаті семантичного зближення слів гасати і гацати, або внаслідок фонетичного перетворення гасати, викликаного характерним для частини пд.-західних, меншою мірою пд.-східних (зокрема, слобожанських) говірок переходомс у цв інтервокальній позиції (пор. [прицяга] < присяга, [буцол] <бу-сол).— ЗССЯ 6, 77.— Пор. гасати.
[гацик] (зоол.) «кажан, Ріесиіиз аигі-іиз (інакше: Уезрегііііо)», [.ґацок, гац ВеНЗн] «тс.»; — слц. [касок] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [§а-сек] «тс.» є, очевидно, скороченням від [§асорегх, §асоріегг], складного слова, утвореного з п. ст. §асе «штани; кошлате пір’я на ногах птахів», спорідненого з укр. [гачі] «штани», і -регг (ріегх) [<*-ругь], спільного з тим самим елементом у п. (піе(о)регх «кажан» і спорідненого з -пир в укр. нетопир «тс.», кореня, пов’язаного з поняттям «літати»; отже, первісне значення слова мало бути «той, що літає в гачах (штанях)»; неприйнятні зіставлення п. [§асек] з нвн. [СаІ2Уо§еі] «сорока» і іт. §агга «тс.» (Кагіоууісг 8\УО 173), а також виведення від нвн. Каиг «совка» або §аі-2еп, §аігеп «кудкудакати» (Кагіомйсг 8Ж> 173).— Зіатекі І 244—245.— Див. ще гачі.
[гацмолйти] «бити, давати ляпаси» Ж; — очевидно, пов’язане з гамселити «бити (щосили), ударяти» (див.).
[гаць-го-га] (вигук, яким нацьковують собак); — можливо, результат скорочення виразу гаць-його-гаць (<гець-його-гець); не виключений зв’язок з п. каг-§о «тс.» (з короткою формою займенника «о від )е§о «його»).— Див. ще гецьа.
[гач] (у виразі хай тобі г., лайл.);— очевидно, похідне утворення від гачок,
зменшеної форми від гак, старовинного знаряддя страти (пор. тут тобі й гак «тут тобі й кінець, тут тобі й амінь», Грінч. І 266).— Див. ще гак.
[гача, -ати] «лоша», [гачур] «жеребець», [гачура] «трирічна кобила, що не мала лошат»; — п. [касіаг] «молодий кінь, лоша», [Наїіаг, каі]аг] «жеребець», [касгка] «лоша», слц. [каса, -аі'а] с. р. «лоша», [каско! «лоша, жеребець», [ка-сйг] «лоша», [каса, -і] ж. р. «молода кобила», [каска] «молода невеликого розуму жінка», [касигек] «жеребець»; — не зовсім ясне; очевидно, запозичене з словацької мови; слц. каса с. р. утворене від каса жін. р. (каска), що могли виникнути з п. [*каска] і похідного від нього [*каса] жін. р. (останнє як сгара від скарка, Ьиіа від Ьиіка); п. [*каска], очевидно, походило від укр. [гатьта] (вигуку для завертання коней праворуч) і могло бути витіснене формою Ііасгка, що скидається на словацьке запозичення; щодо розвитку значення пор. укр. гетька «поганий кінь» від [гетта] (вигуку для завертання коней праворуч); менш імовірне — через брак відповідників в угорській і румунській мовах як доконечних посередницях— припущення (Маскек ЕЗЗСЗ 119); Засіп.— Аііг. УДУк. І 35—36) про походження від тур. аісе «лоша»; малоймовірне також виведення (8XV II 2) з сумнівного ч. каіак «добрий кінь».— Дзендзелівський УЗЛП 36—37.— Див. ще гаття.— Пор. гетька.
[гачі] «штани; кальсони Ж», [гачнйк] «місце для пояса в кальсонах Ж; очкур»; — р- [гачи] «стегна; штани, холоші», бр. [гашнік] «верхня частина, пояс штанів», ст. кгачи «штани», кгати «тс.», п. §асіе «кальсони, (ст.) штани; пов’язка; [шерсть на ногах ведмедя)», ст. §асе «штани; пов’язка», ч. ст. касе «штани; пов’язка; пояс», заст. касе «кальсони, штани», болг. гащи «кальсони, [штани, шаровари]», м. гаііи «кальсони, (розм.) штани; кошлате пір’я на ногах птахів», схв.ДіЙе «кальсони; штани (селянські)», слн. §аса, мн. §асе «кальсони; (анат.) довга калитка у тва-рини-самця; (ст.) печінка», р.-цсл. гаїра
«білизна»; — псл. *§аі]а (одн.), *§аі)е (дв.), яке підтверджується старими запозиченнями в фінно-угорських мовах (пор. фін. кааіііо «штани», уг. §аіуа «кальсони, селянські штани»); — етимологію не встановлено; найбільш вірогідним є пов’язання з псл.* §аіііі «прикривати», укр. гатити як про нижній одяг первісно типу пов’язки, що закривав певні частини тіла (Вгйскпег 131; Біалузкі І 245—246); глибший зв’язок з псл. §аіііі як похідним від §аіь «загата», первісно «вимощений хмизом хід через болото», припускається у виведенні псл. *§аіуа від іє. *§?а- «іти», як «одяг, у якому ходять» (Булич ИОРЯС 10/2, 431; Иіетіпеп 8с.-81. З, 224— 235; МасЬек Е8ЛЗ 153—154); існування назв частин тіла (р. і слн.), омонімічних щодо назви одягу, дає підставу думати про можливість семантичного розвитку «назва частини тіла->назва одягу», але конкретні спроби пов’язання з певними частинами тіла мало переконливі; такими є зіставлення з дінд. §аЬ1іа1і «уніуа», вірм. §ауак «зад тварини», ірл. §аЬЬа1 «пахвина», кімр. §аП «іеті-піппт рагз іпіегіог», тобто виведення псл. *§аі]а від *£ЬаЬЬ(іа (Бісіеп Агт. 81. 33), з гот. §іриз «живіт, материнське лоно», двн. §иііі «упіуа» (Вегп. І 297), з гр. (ЗсЬгасІег Кеаііехікоп І 514), іє. *§їоиз «бик» (Погодин Следьі 228— 230).— Кобилянський Мовозн. 1967/6, 44—45; Фасмер І 397—398; Преобр. І 120; Бульїка 148; 81а\узкі І 245—246; БЕР І 233—234; 8кок І 542; ЗССЯ 6, 106—108.— Пор. гать.
Гачуга — див. гаджуґа.
[гаша] «частина невода, мотузяна петля» Я; — неясне; можливо, від [гаш-ка] «вуж, гадюка»; пор. близьке з семантичного погляду [вуж] «гуж», [ву-жівка] «рід мотузка з прутів лози або дуба», також пов’язане з назвою змії (за зовнішньою подібністю).
[гашетка]; — бр. гашетка; — запозичення з російської мови; р. гашетка утворене від основи фр. §асйеііе «спуск рушниці, заскочка замка», похідного від §асйе «частина замка, куди входить замковий язичок дверей; паз, виріз, 484
гніздо», можливо, пов’язаного з дієсловом сасЬег «ховати» (тут у первісному значенні «стискати»), яке зводиться до нар.-лат. *соасіісаге «давити, стискати», фреквентативної форми від лат. соасіаге «змушувати», що є інтен-сивом від сб§о (<со+а§о) «згущую; примушую», яке лежить в основі лат. соа§и1ит «фермент; кисляк», опосередковано пов’язаного з укр. гляг\ звукова форма §асііе викликана, очевидно, впливом з боку дієслова §йсЬег «розчиняти (в рідині)», що походить від франк. *\уа8кап «мити, розчиняти в (рідині)», спорідненого з нвн. шазсйеп «мити», псл. уосіа, укр. вода.— СЮ 143; Шанский ЗСРЯ І 4, 39; Оаигаі 124, 350; Шаігіе— Ноїт. І 240, 242; Рщсагіи ЗО; К1и§е— Міігка 839, 840.
гашиш «наркотик з індійської коноплі»; — р. гашиш, бр. гашьіш, п. Іта-згузг, ч. слц. Навів, болг. хашйш, схв. хашиш, слн. Навів; —'запозичення з німецької мови; н. НазсНізсН через посередництво фр. ЬасЬізсЬ зводиться до ар. Навіз «тс.», яке є результатом семантичної видозміни Пазів «трава, сіно», спорідненого з гебр. казав «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 4, 39—40; БокоізсН 66; Оаигаі 382; Кіеіп 706.
гаяти «затримувати; марно витрачати (час)», гаятися «баритися», [гаїти] «гаяти; даремно займати місце», [гай] «людина, що марно витрачає час» Ж, гайка «затримка», гаянка «тс.», [гайний] «повільний, забарний; порожній Ж», [гаєний] «необережний, недбалий» Я, [гальнйй] «гайний» Ж, [гайлйвий] «тс.» Ж, [загаїти] «заставити, зайняти, загородити», [загай] «затримка», загайка, [загайство] «тс.», [загайко] «повільна людина», загайний, негайний, [прогай-ка, прогайливий], угайка, [угайство]-, — р. [гаить]«крити, захищати, закривати», [гаять] «тс.», др. гаити «огороджувати, захищати» (?), п. ст. §аіс (з^сі) «справляти (суд)», §а)опу 8^6 «відкритий, легальний суд)», ч. йаіііі «захищати, охороняти», слц. Ьарі' «стерегти, берегти, захищати», вл. Нарс «пильнувати, захищати», нл. §а)із «загороджувати, підтримувати, живити», схв. га]ити «пильнувати, доглядати, огороджувати»; —
псл. §а]і1і «огороджувати», пов’язане з §а[ь «гай»; в українській мові розвиток значення відбувався так: «загороджувати — закривати -— займати місце— займати час — марнувати час»; виведення від нім. Ье£еп «огороджувати, берегти», двн. Иа§ап «тс.» (Срезн. І 508 — 509; Маїіпохмзкі Веііг. гиг чег£1. ЗргасЬ-їогзск. VI, 1870, 279—280) необгрунтоване.— Фасмер І 382; 81а\сзкі І 249; МасЬек Е8ЛС 155; Зкок І 544; З'ССЯ 6, 84—85. — Див. ще гай.
гбати — див. гибати. ґбол — див. кобеля.
[гбур] «грубіян» Ба, ст. гбур-ь «мужик» (XVII ст.); —запозичення з польської мови; п. §Ьиг «грубіян, мугир; (ст.) селянин, простак» походить від свн. §еЬйг «сусід; селянин; простак», двн. §іЬйго «тс.», утвореного за допомогою префікса §е- (двн. §і-) «з-, су-, сумісно», спорідненого з гот. £а- «тс.», від двн. Ьиап «жити, мешкати», спорідненого з гр. <р6ш «народжуюся, росту», лат. Їиї «я був», псл. Ьуіі, укр. бути.— Шелудько 29; 81а\узкі І 268.— Див. ще бути.
[гва] (вигук, яким зупиняють волів Мо; — очевидно, результат видозміни вигуку вва «тс.» під впливом гов «тс.» або злиття двох вигуків гов і вва.— Див. ще вва, гов.
[ґваздати] «місити Ж; мазюкати, забруднювати, ялозити; базікати Я», [ґвадзяти] «мазюкати, ялозити» Ме;— р. [гвазда] «сльота», гваздаться «бруднитися», п. [чч/ахсіас «мазати; ляпати, мазюкати, дряпати; партачити; паскудити, бруднитися», слц. [Ьчахсііі'] «різати», слн. ІДчахсіаіі] «базікати, ляпати язиком»;— псл. §чагсіа1і, пов’язане чергуванням голосних із йухсіііі «гидити», §ус!і1і, укр. гидити, гидкий (пор. подібне чергування у квас — кислий).— Фасмер І 398; Преобр. І 121; Потебня РФВ 3, 162; 81а\узкі І 383—384; Вгйск-пег 165; ЗССЯ 7, 181.— Див. ще гид.
гвалт, гвалт, [ґвавт Ме, гвавт], гвалтівнйк, [гвальтація] «сильний крик, галас; гвалт» Л. [ґвалтувати] Ж; гвалтувати, гвалтом, ст. кгвалть (XI Уст.), гвалт (XVII ст.);— р. діал. бр. гвалт;—
запозичення з польської мови; п. §\уа!і насильство», як і ч. куаіі «поквапливість; (ст.) насильство», слц. §уа11 (заст.) «насильство», вл. §\са!1 «сила, тиск; біда», походить від свн. §е\уаіі «насильство, сила; влада; багато», пов’язаного з свн. чуаііеп «панувати» (двн. гсаііап), спорідненим з гот. гсаШап, дангл. гсеаі-сіап, дісл. чаісіа, псл. *уо!зіі (<*уоіН-іі), укр. володіти.— Гумецкая Исслед. п. яз. 221; Шелудько 29; Шанский ЗСРЯ І 4, 40; Фасмер І 398; Вгйскпег 164; Вегп. І 364; К1п§е—Міігка 835—836.— Див. ще володіти.
[ґвандяка] «базіка, патяка» Ме, [ґвандякати] «базікати, патякати» Ме;— не зовсім ясне; можливо, суфіксальне утворення від *ґвандя <*ґавенда, запозиченого з польської мови; п. §агу§сіа «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» утворене за допомогою суфіксального -§сіа від звуконаслідувальної основи псл. *§ач-, *§оу-, наявної в п. §а\уоггуб «жебоніти», укр. говорити, а також, можливо, гав, гавкати; непереконливе семантично пов’язання п. §а\у§с!а з псл. *§оу§йо «худоба» (Вегп. І 297; Вгйскпег 136); сумнівний з фонетичного погляду також його зв’язок з укр. ґава, гава (8Іа\сзкі І 261).
[гванчувати] «ганяти, гасати» Я; — неясне.
[гвар] «шум, говір» Я, [гварити] «говорити» ВеЛ, [огвара] «докір, огуда Ж; обмова ВеУг», [огваряти] «зводити наклеп» Ж, [огварчйвий] «наклепницький» Ж, [одгваряти] «відповідати» ВеУг, [угварка] «вислів» ВеУг; — запозичення з польської або словацької мови; п. §\уаг «говір», ^гсаггус «балакати», слц. [йча-гес] «говорити» походять від псл. £чаг-, паралельного до §оуог-, що зберігається в укр. говорити; таке хитання у вокалізмі характерне взагалі для звуконаслідувальних слів; зіставлення вокалізму з гот. §іфап «говорити» (Регззоп Веііг. 898) непереконливе.—Дзендзелівський УЗЛП 37—38; Бевзенко НЗУжДУ 26, 177; 8іа\узкі І 382—383; Вгйскпег 164; ЗССЯ 7, 180; Вегп. І 339; Ееізі 389—390.— Див. ще говорити.
гвардія, гвардієць, [гвардійбнець] «гвардієць», [гвардійбн] «тс.» Ж;—р. болг. гвардия, бр. гвардьія, п. §\уагс!іа, ч. слц. вл. нл. §агба, м. гарда, схв. гйрда, слн. §агс!а;—запозичене, мабуть, за посередництвом російської або польської мови з італійської; іт. §иаг-сііа «варта; гвардія» походить від фр. §агбе «тс.», утвореного від основи дієслова §агбег «стерегти, вартувати».— СІС 143; Шанский ЗСРЯ 14, 41; Фасмер І 398; Преобр. І 121; 8іа\узкі І 383; БЕР І 234; Паигаі 354.— Див. ще варта.— Пор. авангард.
[ґвер] «рушниця», [гвир] «тс.»; — п. §\уег «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. СєууєЬг «тс.» пов’язане з двн. ххегіап «захищати, обороняти», спорідненим з гот. \уаг]ап «перешкоджати», псл. уогь «огорожа, паркан», укр. [<9г/2] «жердяна огорожа»; від дієслова 'легіап за допомогою префікса §і- було утворено іменник Д-ХУЄГІ (свн. £етег), який первісно означав «те, що служить для захисту». — 8\У І 948; Кіцце—Міігка 255—256.— Див. ще вір1.
гвинт, Гвинт, гвинтувальня «гвинторіз», [гвінт Ж, вінт (Ме)], [гвінтівня] «гвинтова різьба» Ж, [гвінтбвка] «витягнута труба» Ж, ІГвінтбвник] «гвинтувальна дошка» Ж, гвинтити, гвинтити, Гвинтувати, [гвінтувати] «гвинтити, робити гвинтову різьбу» Ж, гвинтувальний; — р. болг. м. винт, бр. вінт; — запозичення з польської мови; п. §\уіпі, заст. §УЙПСІ, як і ч. розм. УІПІ, походить від нвн. 6е\уіпс1е «гвинтова різьба», утвореного від дієслова уцшіеп «вити; обертати», спорідненого з гот. дангл. днн. хуіпбап, дісл. уіпсіа «тс.».— Шелудько 29; КісЬІіагбі 52; Шанский ЗСРЯ І 3, 101; Фасмер І 317; Преобр. І 123; БЕР І 149; 81а\узкі І 385; К1и§е—Міігка 863 (861).
гвинтівка, Гвинтівка, [гвинтбвка, Гвінтбвка Ж1, ст. кг&Ьнтувок,ь, гвинтбв-ку (XVIII ст.); — р. винтбвка, бр. він-тдука, ч. уіпіоука (з рос.), болг. винтбвка (з рос.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. £\сіпіб\ска, заст. ^хуіпсіблука утворене від прикметника §\уіпіо\уу «гвинтовий».— Шанский ЗСРЯ І 3, 102; Фасмер—Трубачев І 486
317; 81а\узкі І 385; БЕР І 150.—Див. ще гвинт.
[гвич] (іхт.) «бабець-головач, Соііиз §оЬіо Б.» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане з [гвїздь] «гвіздок», видозміненим під впливом [глюч] «тс.»; пор. [гвоздики] «тс.».
гвіздок, гвоздь, [гвіздь Ж, гвізд ДзАтл II, гвіст, гвузд, гвуст, звізд, звузд тж], [гвіздє, гвіздбчник Я, гвізд яр Я, гвізд яр-ня Я, гвіздярчук Я], гвоздівка «вид легкої борони», [гвоздільня] «лапка для витягання забитих гвіздків» Мо, [гвоздики] (іхт.) «бабець-головач, Соііиз §о-Ьіо Б.» ВеУг, [ гвозд йстий Я], гвоздити; — р. гвоздь, бр. гвозд, др. гвоздь, гвозд-ь, п. §\убхсІ2, слц. [йуогсі], вл. йбгсіг, нл. §6262, болг. [гвозд], схв. [гвозд] «залізо; камінь, що стирчить із землі», стел, геоздк; — ПСЛ. £У02СІЬ;— очевидно, тотожне З П. СТ. §\С02СІ «ліс у гірській місцевості», Ч. СТ. ЙУ02СІ «лісисті гори», схв. ст. гвозд «ліс», слн. £02(1 «тс.»; у такому разі споріднене з двн. циезіа «китиця, пучок», свн. циазі(е), козі(е), нвн. Оиазіе, дісл. киозіг «тс.», алб. §]еіЬі «листя; гілка», прус. §шіс1е «кущ, ліс»; іє. *£^О8-; зближення з гот. загсів «жало, вістря», лат. йазіа «палиця, спис» (Вегп. І 365), а також виведення з форми *уо2СІ- (Трубачев ВСЯ 2, 34—36) сумнівне.— Шанский ЗСРЯ І 4, 42—43; Фасмер—Трубачев І 399; 81а\узкі І 387; Оіг?Ьзкі ЕР 2, 276; 8с1ш8Ієг-8є\ус 337; БЕР І 234; 8кок І 643; ЗССЯ 7, 185—186; Бернштейн Очерк 1974, 268—269.
[гводне] «вдень» Ж; — фонетичний варіант не засвідченого прислівника *(в)вбдне, який утворився на базі прийменника в (вво) і старої форми місцевого відмінка іменника день (др. дьне) (пор. аналогічне утворення уві сні).— Див. ще день, у.
гвоздика (бот.) «ПіапШиз Б.; висушені пуп’янки гвоздичного дерева (прянощі), Сагуорйуііиз аготаіісиз Б.», гвоздик «чорнобривець, Та^еіез Б.; [гвоздика, Сагуорйуііиз; Сагуорйуііиз аготаїісиз]», [гвоздик] «ПіапШиз» Ж, [звбздик] «тс.» Ж, ст. гвоздики (XVI ст.);—р. гвоздика, бр. гваздзік (квіт-
ка), гваздзіка (прянощі), ч. ітсохсіік (прянощі), вл. Ьохсігік «тс.», нл. §оггігік; — запозичення з польської мови; п. §ог-йгік (квітка), §\уогсігік (прянощі) (з XV ст.) є зменшувальною формою від §\убгс1г «гвіздок», що становить кальку свн. пе^еікїп, пеіікїп «гвоздика» (нвн. №1ке «тс.»), які є зменшувальними формами від нім. Ха§е1 «гвіздок»; німецька назва, в свою чергу, мабуть, виникла як калька якоїсь романської,— пор. фр. сіои де §ігої1е «гвоздика (прянощі)» (букв, «гвіздок (пряної) гвоздики»), ісп. сіауеі «гвоздика» — сіауо «гвіздок» тощо); назва пояснюється подібністю засушених пуп’янків тропічної рослини (прянощів) до гвіздків; ПіапБшз і Та§е-ІЄ8 дістали ту саму назву вторинно, через схожість запаху; думка про не залежний від польської мови розвиток назви в російській мові (Шанский ЗСРЯ І 4, 41— 42) викликає сумнів.— Фасмер І 399; 81а\узкі І 331; Вгйскпег 166.— Див. ще ГВІЗДОК.
[гвоздянка] (бот.) «гравілат міський, підлісник, Сеигп игЬапит Б.» Ж; — р. їгвоздйчник], бр. [гваздічнік] «тс.»; — похідне утворення від гвоздика (прянощі); назва мотивується схожістю запаху кореневища гравілату міського із запахом гвоздики.— Носаль 179—180.— Див. ще гвоздика.
[гвор] «клинці в штанях»; — неясне.
[гдась] «колись», [нйгда] «ніколи» НЗ УжДУ 35, їнігда] «тс.» тж; — складне утворення, основний компонент якого зводиться до др. гда «коли», спорідненого з п. ст. (пі-)дсіа «(ні-)коли», ч. ст. ксіа «коли», схв. ст. кт>да, сболг. кт>да, слн. §сіа «тс.», які походять від псл. кьсіа (<*койа), спорідненого з лит. касіа «коли», лтс. касі, прус, кайеп, дінд. када, ав. касіа, що виводяться від іє. *кас!а(п); заміна псл. -о- пізнішим -ь- могла статися під впливом форм типу псл. к"ьс1е «де», кьіо «хто»; менш ясне походження компонентів псл.*ко-сіа: Мейє порівнює псл. *ко з ав. кат-, лат. сит, диот «коли» (М8Б 13, 29; 20, 90); є припущення про зв’язок псл. -сіа з займенниковою формою іє. *с1о-(ХиЬаіу ЬР 13, 366; АЇ81РИ 15, 505— 508); другим компонентом є неозначена
частка -сь, споріднена з п. -з (напр., кіоз), ч. слц. -зі (ч. ксіозі, слц. кіозі), вл. -з (йсіуз а йсіуз «коли-не-коли»), що є результатом видозміни колишньої форми дав. в. зі енклітичного займенника «ся, себе» (т. зв. давального неповно-значного, чи етичного).— Німчук НЗ УжДУ 35, 46; Мельничук Вступ 459; Фасмер II 274; 81а\узкі І 270; Вгйскпег 488; ЛеІШе 118—120.— Див. ще ся.
[ґдачка] «гортань» ВеНЗн;— неясне.
[ґдйратиі «безперервно говорити, наполегливо нагадувати комусь щось» Ба, Пі; прискіпуватися; говорити з досадою Я»; — запозичення з польської мови; п. §сіегас ([§сіугас]) «бурчати, докоряти до нудоти», можливо, містить у собі той самий корінь, що і §с!акас (псл. *кьсіакаіі «кудкудакати»), яке в польській мові (до XVIII ст.) вживалося іноді в значенні «багато говорити, базікати»; менш імовірне пов’язання з коренем *§,ьс1-, значення якого не подається (Вгйскпег 138), а також зіставлення (Кагіомпсх 8\УО 179) з ч. кпои-гаіі «квилити, нарікати», яке розглядається як запозичення з германських мов (від нім. §пиггеп, кпиггеп «бурчати, докоряти»).—Оньїшкевич Исслед. п. яз. 232; ВІатекі І 269.
[гдуля] «сорт довгастих груш» Пі, дуля «літній сорт груш», дулівка «наливка з груш дуль», [дулькуватий] Я;— р. ст. гдуня «диня (?)», п. §сіи1а (§с1иІа) «сорт груш; цикламен, рослина з родини проліскових, СусІатепЬ.», ч. §йои1е (кдйіе) «айва, Суйопіа уиі^агіз Регз.», болг. гдуля «тс.», схв. гдун>а «сорт груш»; — псл. *к,ьс1и1іа<*к'ьс1штіа; — походить від лат. суйопеа (таїа), що є запозиченням з грецької мови, в якій Кйбота (раБа) означало «яблука з Кі-донії (міста на Кріті)».— Фасмер І 400, 552; Преобр. І 201—202; Віадазкі І 269—270; Вгйскпег 138; Маскек 4т. гозії. 114; БЕР І 469; Зкок І 557—558; Вегп. І 299.— Пор. дуля.
[ге1] (емоційний вигук; вказівна частка «ось» О; питальна частка); — р. заст. ге (вигук для вираження радості), п. Ье (вигук для вираження подиву; питальна частка), ч. слц. Не (Не) (вигук для привертання уваги; питальна частка),
болг. хе (вказівна частка; вигук спонукання, незадоволення), м. хе (вигук незадоволення, обурення), схв. Не (вигук для вираження згоди, сумніву); — очевидно, результат фонетичного збігу первісного вигуку, який зустрічається також в інших індоєвропейських мовах (пор. нім. Не (вигук радості), фр. Не «гей», лат. Не (вигук хвилювання, обурення), дінд. Не (вигук перед кличною формою) (Зіахсзкі І 411—412), і давньої вказівної частки займенникового походження, яка міститься також в укр. [гев] «тут, сюди», ген, бр. г'зтьі «цей», п. Неп (Мельничук Структ. слов. реч. 210—211; Фортунатов ИТ II 222).— Пор. гев, ген, е.
ге2 — див. гей2.
[гебаї (назва корови) ВеНЗн, [ґйба] «худий кінь» ВеУг, [ґіба] «тс.» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. §еЬе «шкапа», можливо, пов’язане з дієсловом £еЬес1т «здихати»; походження обох слів не цілком ясне, припускається їх первісно звуконаслідувальний характер.— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 212; ММТЕЗг І 1040; Вагсгі 93.
гебан, гебеновий — див. ебен.
[гебанок] «великий гембель» Ж; — запозичення з німецької мови; нім. НбЬеІЬапк «столярний верстат» складається з основ іменників НоЬеІ «гембель» і Вапк «лава, верстат».— Див. ще банк, гембель.
їгев] «тут, сюди», [гав, гевка] «тс.», [гевкй] (вигук, яким осаджують волів назад) Шух, [гевкати] «кричати гев», [гевґати] «осаджувати назад (волів)» ВеЗн; — р. Ьво, п. [Неху] «от», [Ьєхуо, ПамН «тс.», ч. мор. [Ьєу (Ьеуа])] «тут», слц. [Ьеу], вл. йе\у, нл. Ьє\уі, схв. ево «тс.», стел. Фео; — псл. *(Ь)єуо, перший член якого є вказівною часткою *(Ь)е індоєвропейського походження (пор. лат. е-диі-сіеіл «можливо», гр. іхєїуо? «той», дінд. а-заи «той», ав. Ьаи «цей»), яка, очевидно, походить від займенника (Мельничук Структ. слов. реч. 210—211; Вегп. І 260); другий член *-уо, *-у- пов’язаний з укр. [авб]; існує також припущення про зв’язок слова з давніми підсилювальними част
ками займенникового походження (Ильинский Сложн. местоим. 120—126; Оі-г§Ьзкі 80 12, 284); в українських говорах, можливо, є запозиченням з польської і словацької мов.— Дзендзелівський УЗЛП 38—39; 81а\узкі І 420; Маскек ЕЗЗСЗ 128.— Див. ще авб.
[гевадй] «туди» ВеЛ; — складний прислівник, утворений з гев і адй (див.).
[гевал] (заст.) «мужик, селюк», [ґе-вал] «тс., волоцюга» Ж, [ґевель] «неотеса» До, [гевальний] Пі; — неясне; можливо, запозичене з єврейської мови; пор. гебр. §еуа1 «грабіж»; п. арг. §а\уа!а «селянин», яке зіставлялося (ІЛазхуп хіобх. 62) з ]§а\уег] «франт; панич» і з [сЬалуег] «спільник-злодій», можливо, пов’язане з укр. гевал.
[гевер] «ручка пилки»; — п. [ЬехуагІ «пристрій для піднімання важких речей», слц. Ьєуєг «тс.», ч. ст. Ьєуєг «знаряддя для пересування воза»; — запозичення з середньоверхньонімецької мови; свн. Ьєуєг«пристрій для піднімання», ЬеЬег «тс.» пов’язане з ЬеЬеп (нвн. ЬеЬеп) «піднімати», спорідненим з гот. Ьаїіап «тс.», лат. саріо «хапаю», гр. иа-лтео «тс.; жадібно ковтаю», лтс. кашрі «хапати», алб. кар «тс.». — МасЬек Е8.ІС 166; К1и§е — Міігка 295; ЇУаІде — Ноїш. І 159.
[гевсадий] «тут, сюди» Ж, [гевездий] «тс.»; — складне слово, що утворилося зі [гев] «тут, сюди» і [садий] «сюди». — Див. ще гев, сади.
[гевтот] «тут, сюди; — складне слово, яке, мабуть, утворилося з [гев] «тут, сюди» і тут, що в ненаголошеній. позиції, десемантизувавшись, набрало гі-перичної (щодо укання) форми тот.— Див. ще гев, тут.
ґе-ґе-ґе (вигук, що передає крик гусей), ґеґекати «кричати» (про гусей), ґеґати, геготати, [ґеґотати] «тс.», [ґеґавка] (орн.) «гоголь, Апаз сіап^иіа Ь.»;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до слів з іншим вокалізмом на позначення крику гусей в інших слов’янських мовах: р. гагать, бр. гага-таць, п. £§§ас, ч. [§а§аіі], схв. §ака-1і.— Фасмер І 425; 8іа\узкі І 272; Вегп. І 290.— Пор. гагакати.
гегемон, гегемонія, ст. игемонія «самодержавство» (1627); — р. бр. гегемон, др. игемонії, п. ч. ке§етоп, слц. слн. Ье-§ет6п, вл. йе£етопі]а, болг. м. хегембн, схв. хегемон, стел, игем^ігь; — запозичення з грецької мови; гр. турщт’ (дор. ауєршу) «провідник, ватажок» є за походженням дієприкметником від дієслова т]-ро|ші (дор. а^єораї) «їду попереду, веду», спорідненим з лат. за§іо «(тонко) відчуваю, передчуваю», за^из «пророчий, віщий», гот. зок]ап «шукати», двн. зиоЬЬап, нвн. зисіїеп, дісл. зякіа, ірл. 8аі§іт «тс.»; ст. игемон(ія) запозичено через давньоруську мову з середньо-грецької мови, пізніша форма проникла, очевидно, через російську і польську мови, які відбили давньогрецьку традицію вимови слова.— СІС 143; Шанский ЗСРЯ І 4, 43—44; Ргізк І 621; Воізасд 314.
[геде] «тут, осьде»; — очевидно, складне утворення з давньої вказівної частки ге, наявної також у словах Ігев] «тут, сюди», ген, і прислівника де.— Див. ще ге1, де.— Пор. гей1, гей2, ген2.
гедєша — див. вакйша.
ІґедзанІ «тарган» Ж; — неясне; можливо, результат контамінації [гардан] «тс.» і Гедзь.
Іґедзйлля) «тирса (дрібні частки дерева при пилянні)»; — можливо, походить від нгр. £вХєїа (вим. кзіїіа, після попереднього -V (-п) артикля §2І1іа) «будівельне дерево; заготівля будівельного дерева»; слово, очевидно, виникло на Чорномор’ї серед українців, що працювали в грецьких купців або промисловців; нгр. НвХеїа є похідним від гр. ЕбДгу «дерево, деревина; дрова, поліно», спорідненого, очевидно, з лит. зйіаз «стовп», укр. шула «тс.».— Ргізк II 338— 339; Воізасд 679; Мельничук Зтимология 1966, 204.— Див. ще шула.
Іґедзунок] «умілість, спритність; глузд, розум»; — неясне; можливо, походить від нвн. Сезіппип§ «напрям думок, настрій, переконання», утвореного від дієслова зіппеп «гадати, міркувати», якому відповідають двн. зіппап «мандрувати, іти», свн. зіппеп «сприймати через органи чуттів», споріднені
з СТСЛ. САШ'І’К «розумний», лит. (жем.) [зіпіеіі] «гадати, вирішувати, зважуватися», лат. зепіїге «почувати, відчувати», ав. Ьапі- «потрапляти», що зводяться до іє. *зепі- «іти».— Шелудько 29; Кіи-«е—Міігка 709; Таїсіє—Ноїш. II 516.
гедзь (ент.) «овід, Оезігиз Ьоуіз», гедз, Гедзь, ЇГедз, Гез Ж, Гедзел, гедзель] «тс.», Гедзень «[тс. Ме]; літній час, коли багато гедзів», [Гзик] «овід» Ж, ІГзівкаІ (ент.) «НірроЬозса ециіпа», [кедзень] «червень» Ж, гедзатися «бігати від гедзів», гедзкатися, [гецатися] «тс.», [гзй-тися] «тс.; жирувати; залицятися», [гзи] «пустощі, залицяння» Ж; — п. §іех, бр. гіз, нл. §іхказ;—псл. (пн.) [*§'Ь2'ь (*§уг-)]; — в українську мову запозичене з польської, на що вказує наявність звука ґ відповідно до псл. безсумнівними відповідниками до псл. [*§'Ь2'Ь (*§у2-)] Є ТІЛЬКИ ЛИТ. £Ц2ЄІІ «поспішати, бігти юрбою», (пор. П. [§2І] «швидко летить»), [§ига] «купа комах», [дигиіз] «рій мурашок, комах»; пов’язувалось також (МасЬек Е8ЛС 302; Рє-сЬегсЬез 16—17) з лит. кйзіі «рушити», ч. кзепес «молоді плазуни; мальки»; деякі дослідники вважають псл. *§'Ь2і> звуконаслідувальним (Вогапіс Рад Лугосл. акад. 178, 27; Когіпек БР 58, 150); непереконливе зіставлення (Ильинский ИОРЯС 9/2, 279—282) з псл. *§у<іь, *«угсіь, *§уга, *§иг,ь, укр. гид, гижкй, гузка, а також пов’язання (Потебня РФВ 3, 103) з псл. *§У02СІь, укр. гвіздок.— 81а\у§кі І 278; 8сЬи5Іег-8е\Ус 228; ЗССЯ 7, 215; Вегп. І 373; Мікі. Е№ 423.
[ґедло] «наказ»; — очевидно, форма, утворена гіперично від п. §ос!1о «гасло, пароль; [заклик]» за співвідносністю: укр. о (мох, сон) — п. е (тесй, зеп); пор. подібне фольклорне «суперпольське» слово барзе зам. п. Ьаг(ф2о; спроба пояснити слово як таке, що походить від п. *§іес1-Іо (<*§'ьс1-1о) (81а\узкі І 306) сумнівна через те, що його відбито лише в українському записі 1875 р. і в жодному з польських джерел не засвідчено.— Див. ще ґодло.
геєна «пекло», геенна, гіенна Бі, ст. гєєнна (1627), кгеєнна (XVII ст.); —• р. геенна, бр. болг. геєна, др. геона,
п. ч. слц. £екеппа, стел, гекнид, гео-ма; — запозичення з грецької мови; гр. 7єєVVа «тс.» походить від гебр. Се(Ьеп) Ніппот «долина Гінном» (назва долини поблизу Єрусалима, де дітей приносили в жертву Молохові).— СІС 144; Шанский ЗСРЯ І 4, 45; Фасмер І 400—401; Кіеіп 645.
[гезде] «осьде» Ж, [гездечка Ж, гез-дечки Ж, гесде, гесде-д] «тс.»; — складне утворення, до якого входить давня вказівна частка ге, редукована форма с(з) вказівної частки се, яка міститься і в частці ось, прислівника де і, в частині форм, частки -{ч)ка, -(ч)ки, о.— Див. ще ге1, де, о2, се. — Пор. гев, геде, ген.
гей1 (вигук при звертанні; вигук, яким підганяють худобу; пісенний вигук), [ге Ж, гай, гий] «тс.», гейку «вигук при звертанні», гейкати «кричати гей, поганяти худобу; співати пісню з вигуком гей», [гейкатися] «багато возитися, клопотатися при перевезенні важких речей», [гейки] «їхати вперед» (у виразі ні стейки, ні гейки), [гейк6\ «той, хто кричить гей» Я, [гейкало] «тс.» Я;— р- гей, бр. гай, п. ч. слц. вл. нл. Не], болг. хей, м. хе], схв. х§], слн. Не], Не); — первісний вигук, що зустрічається також в інших індоєвропейських мовах; пор. лат. Ьеі (вигук, що виражає почуття, емоції), нім. Ьеі (вигук радості, здивування, гніву), рум. Ьеі (вигук при заклику, здивуванні); пояснюється як варіант вигуку ей з протетичним придихом; думка про запозичення з німецької мови (Шанский ЗСРЯ І 4, 45; МасЬек Е8.ІС 164) здається, сумнівною.— 81а\узкі І 414; 8сЬц8Ієг-8є\ус 271.
[гей2] «ніби, мов, як», [ге, ги, гі] «тс.»; — форма ге, очевидно, тотожна етимологічно з вказівною часткою [ге]; розвиток значення сполучника «як, ніби» міг початися від значення «так» (пор. слц. Не) «так» (ствердна частка), укр. еге', [гей] «тс.»; пор. також ]’ако «як» з первісного «так»); форма гей могла утворитися в результаті злиття часток ге та і (початкове значення «так і»); форми ги, гі є, очевидно, результатами стягнення форми гей (ге ї); збере-490
женню цих західноукраїнських форм сполучника міг сприяти вплив з боку п. [ке)] «ніби, як», [ке, кі] «тс.», утвореного від займенникового кореня к- з неозначено-вказівним і питальним значенням.— Німчук НЗ УжДУ 26/2, 197— 198; ДБ IX 78—79; Дзендзелівський УЗЛП 39.— Див. ще ге1.— Пор. гев, геде, ген.
[гей-бри, гей-сми] (вживане як вигук) Ж; — очевидно, результати скорочення ритмічно вигукуваних під час роботи речень «гей, бери», «гей, візьми».— Див. ще брати, узяти, гей1.
гейзер; —р. бр. болг. гейзер, п. §е)гег, ч. слц. §еігіг, вл. §еізег, м. ге}-зир, схв. геізер, слн. §еігіг, §е)гіг; — запозичено з ісландської мови через німецьку (нім. Сеузег «тс.») і російську; ісл. беузіг (назва відомого гарячого джерела в Ісландії) утворене від основи дієслова §еуза «вибухати, бити джерелом», спорідненого з двн. §іо^ап «лити», нвн. §іе|3еп «ТС.», гр. /ЄСО (/еісо) «ллю».— СІС 144; Шанский ЗСРЯ І 4, 45; Фасмер І 401; ОбЬаппеззоп 315— 317; К1и£е—Міігка 257—258; Кіеіп 654.
[гей-лею] «на жаль, ой леле» Ж; — складений вигук, що виник на базі сполучення вигуку гей і видозміни кличної форми іменника [лельо] (лелю) «батенько, тато»; сумнівне пов’язання (Бі 207) з Лель, ім’ям бога кохання в давніх слов’ян.— Див. ще гей1, лельо. — Пор. леле.
[ґейп] «молотарка» НЗ УжДУ 37, [.ґийп] «тс.» тж, [т'ейповати] «обмолочувати молотаркою» тж, [ґийповати] «тс.» тж, [ґейпбвана] «обмолочування молотаркою» тж, [ґийпбвана] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. §ер «машина», яке в цьому випадку виступає, очевидно, як скорочення сзеріб^ер «молотарка», походить від нвн. (бав.-австрійськ.) [Обрреіі «піднімальна машина» (на шахті); кінний привод», Се-реі, бореї «тс.», що, можливо, виникло з гр. хе<раХт| «голова», яке зіставляють з тох. А 8ра1 «голова», двн. §еЬаі «череп».— Дзендзелівський НЗ УжДУ 37, 60; МИТЕ8г І 1047; К1и£е—Міігка 264 (265); Ргізк І 835—836.
І гейрок, ґийрок] «кабат, сурдут» ЕЗб 4; — запозичення з німецької мови; нвн. Сейгоск «сюртук» (букв, «вихідна куртка») утворене з основ дієслова §ейеп «ходити», спорідненого з дінд. |а-1іа-іі «іде геть, покидає», гр.	«зустрі-
чаю, доганяю», і Коск «піджак, сюртук», спорідненого з дірл. гисМ (<*гик(и) «куртка» від *гпк-, гп§- «прясти, пряжа».— К1н§е—Міігка 241, 604.
[гейс] (вигук, яким підганяють волів або корів; вигук, яким завертають волів або корів ліворуч Мо, Ме), [гейса] (вигук, яким завертають волів ліворуч), Ігейсь] (вигук, яким завертають волів праворуч), [гійса] (вигук, яким завертають волів ліворуч) ВеЗа, [гдйса] «тс.» Ж, [гдйса] (присл.) «ліворуч» (про напрям руху упряжки волів) Ме, [гойс] (вигук, яким підганяють волів) Дз; — слц. Ье)за «тс.», [Ьа)8І (тс.; вигук, яким завертають худобу ліворуч), болг. ейс (вигук, яким лівого вола завертають праворуч), схв. аис (вигук, яким підганяють або завертають волів), [а]із, й)з, 6]&] «тс.»; — очевидно, запозичення з угорської або румунської мови; рум. Ііаіз (вигук, яким завертають волів ліворуч) виводиться від уг. Ьаіяг (вигук, яким підганяють худобу), [іюівх, Ііеізг, Ьізгга] «тс.», які вважаються словами афективно-вигукового або звуконаслідувального характеру.— Масіїек Е8ЛС 156; М1МТЕ8х II 27.
[гейс-берта] (вигук, яким завертають волів ліворуч), [гейс-бертя] «тс.»; — очевидно, результат злиття вигуку [гейс] «тс.» і зредукованого у вигуковій функції наказового речення бери там, тобто «повертай туди», яке підсилювало перший вигук.— Див. ще брати, гейс, там.
[гейсинка] «вид баржі, якою транспортували хліб по Дністру» Дз;—неясне.
гейта — див. гаття.
гектар; — р. бр. гектар, п. ч. слц. вл. нл. Ьекіаг, болг. м. хектар, схв. хектар, слн. Ьекіаг; — запозичено з французької мови, можливо, через посередництво російської; фр. Ьекіаге було утворене в 1795 р. з основ Ьесі(о), що
походить від гр. єхатбг «сто», спорідненого з псл. зьіо, укр. сто, і аге «міра землі», яке виникло під впливом пізньо-лат. агеа «площа, поверхня, вільне місце», порівнюваного з двн. езза «вогнище, черінь», нвн. Еззе «тс.» (<*а8ібп), а також дісл. агіпп «підвищення, місце для вогнища, пічки», двн. егіп «підлога, грунт».— Шанский ЗСРЯ І 4, 46; Паигаі 46, 386; Ргізк І 475; Таїсіє—Ноїш. І 65; Егпоиі — Меіііеі І 45; Воізаср 233.— Див. ще ар, сто.
[гела] «орел» ВеУг, [гелла] «тс.» ВеУг; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. Не]а «яструб, шуліка» вважається звуконаслідувальним утворенням.— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 209;ММТЕ8гІІ 85; Вагсгі 118.—Пор. гйя.
[ґелавець] (орн.) «чубатий жайворонок, Оаіегійа сгізіаіа» Ж; — неясне.
ґелґати «кричати» (про птахів, переважно гусей), ґелґотати, ґелґотіти, [ґелкотати, ґилькотіти] «тс.у>, ґел (вигук, що передає крик гусей), [гель] «тс.», ґелґіт «крик гусей», ґелґотун, ґелґотуха-,—р. [голк] «звук, дзвін, шум, стукіт, гуркіт; відгомін, луна», [голкать] «кричати; гуркотати», др. г-ьлка «заворушення, заколот», п. [§іеІ§оіас] «белькотіти» (напр., про індика), [§іе!кас зі§] «розважатися, сміючись і голосно жартуючи з кимось, жирувати», г§іе!к «шум, гам, гомін», ст. §іеік, §іе1§ «тс.», ч. слц. Ьіик «шум, гуркіт» (ч. Шисеїі «шуміти, гуркотати»), вл. Ьоїк «гуркіт, шум; метушня», Ііоісес «густи, шуміти; бурхати», Ьоікас «шуміти, густи», болг. гл-ьк, «шум, крик, гомін», гл-ьча«шумлю», слн. §61к «гуркіт грому», §б1саіі «говорити, базікати; лунати», цсл. (др.) гд’кк'ь «шум»; — псл. *§’ь1к,ь; — споріднене з лит. §и1к8сіо)а «іде слава, поговір», лтс. ^иікзіеі «кудкудакати, кричати»; очевидно, в українській мові походить від п. [§іеі§оіас] «белькотіти»; звуження значення і пов’язання його саме з криками птахів сталося вже на українському грунті, мабуть, у зв’язку з браком твірного іменника і зближенням з вигуком ґє-(-ґє-ґє).— Фасмер І 428— 429; Масіїек Е8ЛС 170; Зскияіег-Зехгс 311; БЕР І 254; Вегіа] Е88Л І 158.
[гелево] «товстий живіт», [.ґеливо] «черево, пузо» Ме, [ґелевач] «черевань», [.ґелюх] «нутрощі; пузо; пузань», [.ґеле-ватий] «пузатий»;—п. [^іеіетаіу] «пузатий», [§е1ешаіу] «тс.»; — неясне; можливо, походить від уг. [§е!ууа] «воло».
[ге-ле-гев] (оклик) «агу; го-го»; — результат злиття вигуку ге і часток ле, гев (див.).
[гелень-гелень] (вигук для передачі звуку дзвінка) Я, [гиленькати] «дзвонити» Па;—звуконаслідувальне утворення з початковим ґ, паралельне до дзелен ь-дзелен ь.
[гелері «грошова одиниця, відома в Німеччині з 1208 року», [галер] «тс.»;— р. геллер, п. Ьаіегг «старовинна дрібна австрійська монета; (ст.) дрібна монета», ч. Ьаіег, Ьаііг, ст. Ьаіег, Ьеіег, нл. Ьаіаг’, слн. Ьеіег; — походить від свн. Ьеііег, Ьаііег, ЬаІІаеге «тс.».— 81ашзкі І 395; Вгйскпег 167; Вегп. І 376.— Див. ще гаріль.
[гелета] «дерев’яна посудина, барило; дійниця; стара міра молока і зерна», [ґелетя] «дерев’яна посудина для молока»; — п. §іе1еіа, ч. слц. §е!еіа;— запозичення з румунської мови; рум. §а!еаіа «відро; дійниця; міра місткості» пов’язане з етимологічно неясним лат. §аІ-Іеіа «тс.»; припущення про походження слова від нім. КеІсЬ (Тимч. 612), а також твердження про походження від п. §іе-Іеіа (КісЬЬагді 50) непереконливі.—Винник 103; Дзендзелівський НЗ УжДУ 14, 104; УгаЬіе Нотапозіауіса 14, 144; Вгй-скпег 133; МасЬек Е8ЛС 150; Ри$сагіи 60; Балецкий 8і. зі. 3/1—2, 4.
[ґелзкий] «слизький» ВеЗа; —запозичення з польської мови; п. [кіеігкі] «слизький», в якому при запозиченні відбувся перехід к- (к-) в Ґ-, споріднене з укр. ковзкий, ковзатися.— 81ашзкі II 147—148; Вгйскпег 227—228.—Див. ще ковзати.
гелій (хімічний елемент); — р. ге-лий, бр. гелій, п. Неї, ч. слц. Ьеіішп, вл. Ьеіі), болг. хелий, м. хелиум, схв. хели-Іум, слн. Ьеіі);—засвоєна наукова назва нлат. Ьеіішп, утворена від гр.
«сонце», спорідненого з псл. *зг|пьсе, укр. сонце; назва зумовлена 492
тим, що гелій був відкритий 1868 р. в спектрі Сонця.— СІС 146; Волков 78; Фигуровский 64—65; Шанский ЗСРЯ І 4, 46—47; Кораііпзкі 387; НоІиЬ— Буег 189; КІеіп 716; Ргізк І 631—632.— Див. ще сонце.
[ґелка] «гуля, пухлина»; — болг. [гілки] «свинка; запалення гланд»; — запозичення з румунської мови; рум. §а!сй «пухлина, припухлість; гланда», 1§Й1сй] «тс.» етимологічно неясне.— УгаЬіе Котапозіауіса 14, 144—145.
[гелкій] «парубок» Ж; — неясне.
[ґелтунок] «старанність, турбота, догляд» Ж;—запозичення з польської або німецької мови з неясним відхиленням у значенні; п. [§іе!іошас] «мати цінність; пасувати» походить від нвн. §еІіеп «коштувати, цінитися», що разом з похідним 6е1іип§ «значення, вага», яке могло бути безпосередньо запозичене в українську мову, є спорідненим із стел. жл'Ьдж «сплачую».— Шелудько 29; Кіи-§е—Міігка 245.
[ґембаї (знев.) «губа; коняча губа» Дз, Ме, [.ґембач, ґембатий] Дз, Ме, [гембочка] «рубець шиття, загнутий на лицьовий бік і прострочений» (за подібністю до губи); — слц. [§еґпЬа] «рот, уста»; — запозичення з польської мови; п. §?Ьа «губа» споріднене з укр. губа (див.).— Дзендзелівський УЗЛП 47.
гембель «рубанок», [гебаль Л, ген-баль, гибель, гйбіль Ж, гймбик ЛЧерк] «тс.», [гиблівкй] «стружки» Я, Ж, [гиб-льбхи] Я, гимблівке ВеБ] «тс.», гембелю-вати «стругати», гемблювати, [виблювати Ж, гимбльовати ВеБ] «тс.»; — бр. гебель, п. ЬеЬеІ, ч. ЬоЬІік, ст. ЬоЬІ, ЬоЬІе, вл. ЬеЬІ, схв. ст. ЬоЬІіс; — запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови; нвн. НбЬеІ, НеЬеІ «тс.» походить від ЬоЬеІп «стругати» (первісно «згладжувати нерівності, горби»), що було утворене на базі снн. Ьоуеі «горб», пов’язаного з гол. Ьеиуеі «горб, купа», спорідненого з лит. кирга «горб», псл. *киргь, укр. купер.~ Шелудько 27; КісЬЬагйі 56; БІашзкі І 412; 8сЬи8Іег-8е\ус 278; К1и§е—Міігка 311 (312).— Див. ще купер.
[ґембйць] «шлунок; ковбаса з кашею або з м’ясом» ВеУг; — запозичення з
угорської мови; уг. §6тЬбс «начинений свинячий шлунок, сальтисон; вид кров’яної ковбаси; галушка; кулька» походить від §6тЬ «куля», яке вважають пізнім експресивним утворенням.— Чопей 63; ВеУг 212; ММТЕЗг І 1084.
[гембіль] «шум» Я, [гембиль] «клопіт» Па, [гймбіль] «тс.»; — неясне; можливо, результат контамінації слів гендель «торгівля» і [гибель, гйбіль] «погибель».
гемел, гемела, гамело— див. омела.
[гемер] «великий молот, яким розбивають камінь» Л, [гемир] «велика сокира; дрючок, палиця» Па; — запозичення з німецької мови; нвн. Наттег «молот» споріднене з псл. кату, укр. камінь.— К1и§е—Міігка 286.— Див. ще камінь. — Пор. гамарня, гамірка.
[ґемзати] «лоскотати»; — запозичення з польської мови; п. [§іегпгас] «лоскотати, свербіти, терпнути» споріднене з укр. [гбмзатися] (див.).
[гемзити] «мрячити, імжити»; — запозичення з польської мови; п. [§іетгіс] (про туманну, сиру погоду) пов’язується з §іегпгас «свербіти, лоскотати, терпнути».— 8 XV І 822.— Див. ще гемзати.
[гемія] «вид судна» (?) Ж; — болг. заст. гемйя «судно з вітрилами», м. заст. гемща «судно; [човен на переправі]», схв. заст. ї) ємні а «судно»;— запозичення з турецької мови; тур. §еті «судно» споріднене з туркм. §агпі, кумик. §ете, аз. каті «тс.», тат. кіта «човен», хак. кіте, каз. кирг. кета «тс.».— БЕР І 236; Разапеп Уегзисй 251.
гемоглобін; — р. гемоглобйн, бр. гемоглобін, п. Ието§1оЬіпа, ч. слц. Ігаето-ДоЬіп, вл. йето§1оЬіп, болг. м. хемо-глобйн, схв. хемоглдбйн, слн. йето§1о-Ьіп; — запозичення з французької мови; фр. Ьето§ІоЬіпе утворено з основ гр. сира «кров», можливо, спорідненого з двн. зеіт «чистий (не в стільниках) мед» або з дінд. із- «сік, напій», і лат. ДоЬиз «куля». — СІС 149; Шанский ЗСРЯ І 4, 48; Егізк І 39.— Див. ще глобус.
[гемон] «злий дух, диявол», [геман] «тс.», ст. гемони «воєначальник, князь» (XVII ст.); — результат спрощення форми ігемон «вождь», стел, игемом'ь «тс.»,
ЩО ПОХОДИТЬ ВІД гр.	«провідник,
керівник, вождь», до якого зводиться й укр. гегемон «тс.»; нове значення форми гемон, очевидно, виникло в результаті семантичного зближення з фонетично подібним словом демон.— Понома-рів Мовозн. 1974/2, 41.— Див. ще гегемон.
[гемпель] «дурисвіт» Ж, [гемпенник] «тс.» Ж; — очевидно, походить від нвн. НетреІ(-Машіег) «стрибаючі ляльки» (пор. також нвн. [Натреї] «йолоп», Натреїташі «картонний танцюрист; кривляка, блазень; лялька у фокусників»), пов’язаного з дієсловом Ьатреіп «робити конвульсивні рухи, махати (руками), дригати (ногами)» нез’ясованого походження.— К1и§е—Міігка 289.
ген1 «носій спадковості»; — р. бр. болг. м. ген, п. ч. вл. §еп, слц. слн. £еп, схв. ген\—новий термін, утворений у 1909 р. датським ученим Йоган-сеном (нім. (зеп, англ. §епе) від гр.
«рід», спорідненого з дінд. ]'апа1і, лат. §епиз «тс.», псл. г^іь, укр. зять.— СІС 150; Шанский ЗСРЯ 14, 49; МїаШе — Ноїт. І 597—600; Воізасд 144, 147— 148.— Див. ще зять.
ген2 «он там (далеко)»; — бр. гана. «он», п. Неп «там, далеко», ч. [Неп] «он там», слц. Неп, Ьепо «тс.», можливо, також р. [знчо] «он там», схв. єно «тс.»;— псл. йеп-ь, Ьепо; — складне утворення з вказівної частки йе займенникового походження, яка зберігається також у словах [гев] «тут,сюди», [геде] «осьде», [гей] «ніби», і займенникової основи п-, яка зберігається також у словах він, он, інд; менш імовірна реконструкція праслов’янської форми як *епо (81а\¥-зкі І 414—415).— Див. ще він, ге1.— Пор. гев, геде, гей2, он.
[ген3] (назва дитячої гри, при якій кидається ніж так, щоб він встромився в землю); — можливо, сюди ж вираз дати гену «побити»; — неясне.
Іґенґлавий] «слабкий, хворобливий» ВеУг, [-ґенГлявий] «тс.» ВеУг; — ч. [деп-§1ауу, §1ап§ауу], слц. [§еп£І’ауу, §еп-§1іуу, деп§1’ауу] «тс.», схв. гйнгав «слабий, в’ялий, ледачий», слн. §іп§ау «слабий, хворобливий»; — суфіксальне утворення від запозичення з угорської
мови; уг. §уеп§е, §убп£е «слабкий» загальноприйнятої етимології не має.— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 212; Масіїек Е86С 114—115; Зкок І 562; Вегіа] Е886 І 143; ММТЕ5г І 1126; Вагсгі 103.
[ґенґбритися] «пишатися, чванитися» Ж, [ґен Гарний] «гордовитий, чванливий» Ж; — очевидно, пов’язане з [джинджу ритися] «кокетувати, чепуритися» і под.— Див. ще дженджеруха.
[гендека] «он там»; — складна прислівникова форма, результат злиття прислівників ген, де і частки -ка (див.).
гендель «гендлярство», [гандель] «тс.», гендляр, Ігандляр] «торговець» Я, [гандула] «баришник» Я, гендлярство, [генделик] «закусочна, ларьок» Ва, гендлювати, їгандлювати, гемблювати Па], ст. гандли (1591), гандел, ган'дель (XVII ст.); —бр. гандаль «торгівля», п. Ьапсіеі, ч. слц. йапсії «тс.», вл. ііапбіег «торговець»; — через польську мову запозичене з німецької; нвн. НапбеІ «торгівля; (первісно) те, з чим мають справу» утворене від дієслова йапбеїп «торгувати; (первісно) брати руками, обробляти», похідного від іменника Напсі «рука», двн. Капі «тс.», спорідненого з дангл. йапб, дісл. йфпсі, гот. Иап-сіиз «тс.», йіпфап «ловити».— Шелудько 26; 8Іа\узкі І 400; К1и§е—Міігка 286.
[гендрйґатися] «жартувати; битися, вовтузитися» ВеЗа, [гйндри] «пусті жарти» Ж; — запозичення з польської мови; п. [йапбгусхус зі^] «торгуватися, сперечатися», [йабгппкохуас] «сперечатися, сваритися», ст. йабгипек «суперечка, сварка», як і ч. йапбгкоуаіі (зе) «торгуватися, сперечатися», [йабгукоуаіі зе] «тс.», ст. йабгшік (йабгипк) «чвара, сварка», слц. йапбгкоуаі’за «сваритися», походять від свн. йа<іегші§е «сварка, суперечка», пов’язаного з Иабегп «сваритися, сперечатися», нвн. Набег «чвара; суперечка», спорідненими із стел, котора «боротьба», укр. [котора] «сварка; розбрат; образа»;, необгрунтованим є припущення (Кагіошісг 8Ж) 197) про проникнення слова з німецької до польської мови через посередництво словацької й чеської.— Зіашзкі І 400—401; Маскек Е86С 155; К1и§е—Міігка 279.—
Див. ще котора.— Пор. гадра, гершти-катися.
генеза (заст.), генезис, генетичний;— р. генезис, бр. генезіс, п. вл. §епега, ч. §епезе, слц. слн. §епега, болг. генезис, м. схв. генеза; — через польську і через російську мови запозичено, відповідно, з французької і німецької мов; фр. §епезе (ст. §епезіе), нім. Оепезіз походять від гр.	«виникнення,
народження», пов’язаного з •р-(УО|іаі (•(Є¥¥а<л) «народжую», «рід».— СІС 150; Шанский ЗСРЯ І 4, 50; Кораііпзкі 353; Паигаі 359.— Див. ще ген1.
генерал, генералісимус, генералітет, генеральний, ст. генерал (XVIII ст.); — р. бр. болг. м. генерал, п. §епегаІ, ч. слц. слн. §епега1, вл. §епега1, схв. генерал;— запозичення з німецької мови; нім. Оепегаї походить від фр. §епега1, військове значення якого виникло в результаті скорочення атрибутивного сполучення сарііаіпе §епегаі «загальний (старший) капітан»; фр. §епегаі «загальний» походить як запозичення від лат. §епега1із «належний родові, спільний, загальний», утвореного від §епиз (репетів) «рід».— СІС 150; Шанский ЗСРЯ І 4, 50; Фасмер 1401; Паигаі 358; ЇУаІбе— Ноїш. І 599.— Див. ще ген1.
генератор; — р. болг. м. генератор, бр. генератар, п. ч. слц. вл. §епегаіог, схв. генератор, слн. §епегаіог;—очевидно, запозичення з німецької мови; нім. Сепегаіог походить від лат. §епе-гаіог «плідник, родоначальник, предок», пов’язаного з §епегаге «породжувати», похідним від §епиз «рід».— СІС 151; Кораііпзкі 353; ЇУаІбе—Ноїш. І 597— 600.— Див. ще ген1.
генерація «покоління; витворення», генерувати «витворювати, викликати появу»; — р. болг. генерещия, бр. генера-цьія, п. §епегас)а, ч. §епегасе, слц. £е-пегасіа, вл. §епегасі)а, м. схв. генера-ци]'а, слн. §епегасі]’а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Пепега-іібп, фр. §епегаііоп, англ. §епегаііоп походять від лат. §епегаііо (-опіз) «народження, виникнення; покоління», пов’язаного з §епего «створюю, народжую», §епиз «рід».— СІС 151; Кораііп-зкі 353; Паигаі 359.— Див. ще ген1.
генетика, генетичний', — р. болг. м. генетика, бр. генетика, п. §епеіука, ч. слц. вл. §епеііка, схв. генетика, слн. §епеііка; — запозичення з англійської мови; англ. §епеііс8 утворене в 1906 р. біологом У. Бетсоном від гр. •[Є¥цтіх6е «той, що народжує; плодючий, плідний» (>англ. §епеііс «генетичний»), пов’язаного з тє-то? «рід».— СІС 151; Шанский ЗСРЯ І 4, 51—52; 81. шуг. оЬсусЬ 246; Кіеіп 648; Бангаї 359.— Див. ще' ген1.
гензура — див. гіндзура.
геній, геніальний; — р. болг. гений, бр. геній, п. §епіи8г, ч. слц. §епіи8, вл. §епіи8, м. гени], схй.генй], слн. §епі);— запозичення з німецької мови; нім. Сепшв походить від лат. §епіц5 «геній, дух», пов’язаного з £егш5 «рід».—СІС 151; Шанский ЗСРЯ І 4, 52.— Див. ще ген1.
Геннадій, Гена, ст. Генадій «будущий, або рождествен-ь, або добль» (1627); — р. Геннадий, бр. Генадзій, болг. Гена-ди(и), стел. Гемддии, Гемгідік;—походить від грецького власного імені Гєттабюе, утвореного від прикметника -[єттабае «благородний», пов’язаного з •ратта «народження, походження», «рід».— Петровский 84—85; Суперан-ская 76; Илчев 129; Ргізк І 296—297.— Див. ще ген1.
гентйна — див. гонт.
(генто) «недавно, позавчора», [ген-пгова, гентолі] «тс.», [гентоеашний} «позавчорашній», [гентоватішний] «тс.»;— складне утворення з прислівника ген і частки займенникового походження то.— Див. ще ген2, той.
[генцинатий] «норовистий» (про коня) /К; — запозичення з румунської мови; рум. шДпаі «нетривкий, слабкий; сварливий, задерикуватий; норовистий» пов’язане з дієсловом а їп|іпа «дуже мало зміцнювати, погано підтримувати», яке виводиться від лат.*іпіегшаге, утвореного з префікса іп- «в-», спорідненого з псл. *у"ьп, укр. в, у, і дієслова іепиаге «робити тоншим, ослабляти», пов’язаного я (епиі8 «тонкий», псл. Дьп'ьк'ь, укр. тонкий.— ПБДМ430; СДЕЛМ 514; Шаібе—Ноїт. 1687—688, II 666.—Див. ще тонкий, у1.
[генякосьі «позавчора, недавно» /К, ігенякосішний] «позавчорашній» /К; — складні утворення, що виникли з прислівників ген і якось.— Див. ще гдась, ген2, який.
[геньба] «недолік» Я; — неясне,
[генька] «он де», [генькай] «тс.»; — можливо, запозичення з чеської мови; ч. [йеп(ка), йуп(ка)], слц. кеп(ку) «тс.» є результатом злиття прислівника йеп «ген, он там» і підсилювальної частки -ка.— Див. ще ген2, -ка.
[геньцюр] «сулія» Па;—запозичення з польської мови; п. §£8Іог «тс.; гусак» є похідним від «гуска»; перенесення назви гусака на сулію в польській мові зумовлене подібністю довгої шийки посудини до шиї гусака.— Див. ще гусь.— Пор. гусак3.
гео- (перший компонент складних слів типу геоботаніка, геозйбмка, геофізика, геохімія)', — р. болг. м. схв. гео-, бр. геа-, гео-, п. ч. слц. вл. нл. слн. §ео-; — виділене з запозичених слів грецького походження типу географія, геометрія (гр. -[-єсо-^рафіа, уєюрєтріа), в яких означає «земле-» і складається з основи етимологічно неясного іменника фт) «земля» та сполучного голосного о.— СІС 152; Егізк І 303; Воізасц 146.
географія, географ, географічний, ст. географїа (1627);—р. болг. география, бр. географія, п. слц. §ео§гаїіа, ч. §ео-§гаїіе, вл. нл. §ео§гаїі)а, м. географща, схв. географи]а, слн. £ео§гаїііа; —через латинську мову (лат. £ео§гар1ііа) запозичене з грецької; гр. фєа>--(расріа «зем-леопис, твір з географії; географія» є складним словом, утвореним з основ іменника -[т; «земля» і дієслова ураерш «пишу, вирізую, креслю».— СІС 152; Шанский ЗСРЯ І 4, 53; Фасмер—Трубачев І 402; Преобр. І 229; АУеізе 424.— Див. ще гео-, графіка.
геодезія, геодезист, геодезичний, ст. геодезиста (XVIII ст.); — р. болг. гео-дезия, бр. геадззія, п. §еодег]а, ч. §ео-сіе8Іе, слц. §еодегіа, м. геодезиіа, схв. геддези]а, слн. §еосіегііа; — очевидно, через середньолатинську мову (слат. §еоде8Іа, що відбило сгр. вимову -аі-як -е-) запозичене з грецької мови;
гр. ^єюбаюіа «геодезія, вимірювання землі» є складним словом, утвореним з основ іменника 77) «земля» і дієслова баіоцаї «ділю», спорідненого з нвн. 2еіі «час», свн. гїі, англ. ііте «тс.» (від уявлення про поділ часу), отже, первісно «наука про поділ землі».— СІС 152; Шанский ЗСРЯ І 4, 54; 51. \ууг. оЬсусЬ 247; Ргізк І 341—342.— Див. ще гео-.
геологія, геолог, геологічний; — р. болг. геолбгия, бр. геологія, п. §ео1о§іа, ч. §ео1о§іе, слц. §ео16§іа, вл. §ео1о§і]'а, м. геологи]а, схв. геолдги]'а, слн. §ео1о-£і(’а; — запозичення з німецької мови; нім. Сео1о§іе походить від нлат. §ео1о-§іа, утвореного за зразком грецьких назв наук типу	«філологія»,
<рщи.о-Д)ра «фізіологія» з гр. 7-^ «земля» і Х670Є «слово, (наукове) пояснення».— СІС 144; Шанский ЗСРЯ І 4, 54; Фасмер—Трубачев І 402; 81. хууг. оЬсусЬ 247.— Див. ще гео-, логіка.
геометрія, геометр, геометричний, ст. геометрій (1627); — р. болг. гео-метрия, бр. геаметрьія, п. слц. §еотеі-гіа, ч. §еоте!гіе, вл. §еоте(гі]а, м. гео-метрща, схв. геометрща, слн. §еотеі-гі]а; —запозичене з грецької мови, можливо, через латинське посередництво (лат. §еошеігіа); гр. ^еоупєтріа «вимірювання землі, геометрія» є складним словом, утвореним з основ іменника 77; «земля» і дієслова цєтрє® «міряю», похідного від рєтро¥ «міра», спорідненого з псл. гпега, укр. міра.— СІС 153; Шанский ЗСРЯ І 4, 55; Фасмер—Трубачев І 402; Ргізк І 13, 220—221.—Див. ще гео-, метр, міра.
Георгій, ст. Геаргїй «земледілець» (1627); — р. Гебргий, бр. Гедргі, др. Ге-оргии, слц. Сеог§, болг. Гебрги, Гьбрги, м. ГурЗи, схв. Т)$рі)Є, стел. Георгій; — через старослов’янську мову запозичене з грецької; гр. Гєшр7іое походить від складного іменника 76(09765 «землероб», утвореного з основ іменників 77; «земля» і єр7О¥ (<Рєр7О¥) «справа, праця, робота», спорідненого з нім. ЛЛ7егк «справа, праця», англ. хсогк «тс.».— Беринда 199; Петровский 85; Суперанская 77; Фасмер І 402; Илчев 130; Ргізк І 548—549.— Див. ще гео-.— Пор. Юрій.
[георгініяі (бот.) «жоржина, Баііііа уагіаЬіІіз БезР», [аргінін Л, аргіня Л, аргон ія, аргбнія, вар Гін я Л, вергбніяЛ, вургінія Мак, гаргонія Мак, гевергіна Мак, георгінаМак, ГеорГініяМак, геор-гіня Ж, гергонія Мак, гіргонія, гірго-нія Мак, гіронія Мак, єргина Мак, ергй-ня/К., єргонія Мак, оргйнія, оргінія Мак, оргонія Мак, ордйня Л] «тс.»; — р. геор-гйн, георгйна, бр. вяргіня, п. §еог§іпіа, §е-ог§іпа, [§іег§опі]а, §ог§опі)а, )ег§іпіа, ог-§іпіа], ч. §еог§іпа, ргіпа, слц. §еог§іпа, вл. )игіпа, болг. гергйна, м. гургина, георгйна, схв. георгйна, іруріріна, слн. §еог§іпа; — можливо, через польську мову запозичено з німецької; нім. Сеог-§іпе «жоржина» (з 1801 р.) утворене від прізвища російського вченого німецького походження Гебргі (Се6г§і). — Шанский ЗСРЯ І 4, 55—56; Фасмер І 402; 8 XV І 825; 81. хсуг. оЬсусЬ 247; КІп§е—Міігка 119—120.— Пор. жоржина.
геп1 (вигук на позначення падіння, удару), гегеп «тс.», гепати «бити», гепа-тися «падати», гепнути «ударити», гепнутися «упасти; ударитися», [гепбнути, гегепнути, гергепнути], [гепа] «зад», [гепака] «тс.», [гепак] «стусан», гепси «побої» (у виразі дати гепсів) Ва; — р. [геп] (виг.), [гепать, гепнуть] «бити, вдарити», п. [Пер] (виг.), ІіераС «падати; гикати», ч. йер (виг. про стрибок), слц. [йереіаі’] «тупати», вл. йерас «стрибати» (про зайця); — звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп; брак у більшості слов’янських мов і діалектів схиляє до думки про його порівняно пізнє виникнення.— 81а\узкі І 415; 8сйизіег-8е\ус 275.— Пор. гоп, гуп.
[геп2] «сильний, але незграбний чоловік Я; вайло, бамбула Ме», [гепа] (лайл.) «велика, але незграбна жінка» Я, [гергепа] «велика незграбна людина»; — ч. [Нераї (жарт.) «висока дівчина», слц. йера (знев.) «дівка», [Нерізко] «дівчисько», [йерізсо] «тс.», вл. йера «коза; придуркувата жінка»; — похідне утворення від вигуку геп (дієслів гепнути, гергепнути) на позначення падіння, удару чогось важкого, звідси згодом і людини з важкими, незграбними рухами, ходою; у формі жін.
р. можливий також зв’язок із словом гепа «зад», теж похідного від вигуку геп, звідси й лайливий відтінок; виводиться також (МасЬек Е8ЛС 165) від нвн. [Ьарре] (Ьерре) «коза».— Див. ще геп1.
[гепсом] «усе разом, цілком» Ва, [гапсом Я, гептом Ва] «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. Перзі «все, всі», Ьеріеп «повністю, цілком» пов’язані з тур. Ьер «усе, весь, усі»; в українській мові додано прислівникове закінчення -ом, як у цілком, разом. і под; звукова форма гапсом, можливо, зумовлена впливом нвн. Нарз (у виразі тії еіпет Нарз уегзсЬ1іп§еп «зразу проковтнути»), що походить від вигуку Ьаррз «гам» (К1и§е—Міігка 289).
[гептатисяі «лаятися»;—п. [Ьерас] «лаяти»; — неясне; можливо, пов’язане з [геп] «вайло», [гепа] «незграбна жінка» і первісно означало «обзивати гепом, гепою».
[тер] (бот.) «яглиця, снитка, Ае§оро-сііит рода§гагіа Ь.» Ж, [гірошник] «тс.» Аіак; — п. §іегг, [§іегз], ст. §іег, §іг, §ігг, ч. [§егоуасупа] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. ОіегзсЬ (свн. §ІГЄ8, §ІГ8І, §ЄГ8 «ТС.») СПОрІДНЄНЄ З ГОЛ. [§еег(з)], лтс. §аг8а, лит. §агзуа, §агза8 «тс.», псл. *§огхь, укр. горох.— МасЬек «Іт. ГО8ІІ. 158; КІи§е—Міігка 257.— Див. ще горох.
[геранін] (бот.) «Оегапіит Ь.», герань, [ґероніяіАак, ц'раняМак] «тс.»; — р. герань, гераний, [ерань, ирань], бр. герань, п. §егапіа, §егапіигп, [Ьігс]а-піа, ігапіа], ч. §егапіигп, §егапіе, болг. гераний, схв. геранИ], гераниіум, слн. §егапі]а;—через латинське посередництво (нлат. §егапіит, класичне лат. §егапіоп «тс.») запозичене з грецької мови; гр. -ррстоу «тс.» утворене від ущссгос «журавель», спорідненого з др. жеравь, укр. журавель', свою назву рослина дістала через подібність плодів до дзьоба журавля.— СІС 154; Шанский ЗСРЯ І 4, 58; Фасмер І 402; Ргізк І 299; Нейштадт 293.— Див. ще журавель.
герб1 «емблема роду, міста, країни», гербовйк «дворянин з гербом» Ж, гербу-
ляк «тс.» Ж, гербовник «геральдична книга» Ж, ст. герб-ь (XVI ст.);— р. бр. болг. герб, п. ЬегЬ «герб; [спадщина, спадкоємець]», [егЬ] «спадщина», ч. егЬ «герб», ст. ЬегЬ «тс.», егЬ «тс.; спадкоємець», слц. егЬ «герб», заст. ЬегЬ «тс.», вл. заст. ЬегЬа «спадкоємець», нл. [егЬ-пік] «тс.», м. грб «герб», схв. грб «тс.», слн. егЬ «спадкоємець»; — запозичене з середньоверхньонімецької мови через старочеське і, далі, польське посередництво; свн. егЬе «спадкоємець», споріднене з псл. *огЬ-ь, укр. [роб], па-руб-ок<па-роб-ок; розвиток значень відбувся в старочеській мові: «спадкоємець» -> «родовий знак спадкоємця, шляхетський герб» -> «герб (взагалі)»; там же, можливо, під впливом лат. Ьеге8 «спадкоємець» виникла форма ЬегЬ.— СІС 154; Акуленко 134; ЯісЬ-Ьагсіі 54; Шанский ЗСРЯ І 4, 58; Фасмер І 402; Зіатекі І 415; МасЬек Е8ЛС 138; 8сЬц8Ієг-§є\ус 276; К1и§е—Міігка 28—29, 170; Засіп.— Аііг. НВ. 111, 115, 291—292. — Див. ще роб.
[герб3] «гордість» ЕЗб. 4; — очевидно, похідне утворення від [вербувати] «гребувати, гордувати»; можливо, зазнало семантичного впливу з боку герб (геральдичний, як предмет гордощів дворянства).— Див. ще гребати.
гербарій, гербаризація, гербаризувати; — р. гербарий, бр. гербарьш, п. ЬегЬагг (рідк. ЬегЬагішп), ч. ЬегЬаг, слц. ЬегЬаг, вл. ЬегЬагі], болг. хербарий, м. хербариум, схв. хербар(йі), хербари-Іум, слн. ЬегЬагі]; — очевидно, через російське посередництво запозичене з латинської мови; лат. ЬегЬагіит, ЬегЬа-гіиз (ІіЬег) «гербарій» (букв, «стосовна до трав (книга)»), пов’язане з ЬегЬа «трава, зілля, рослина», спорідненим з нім. Стаз «трава», англ. §газ8 «тс.».— СІС 155; Шанский ЗСРЯ І 4, 58—59; Зіатекі І 416; М^аіде—НоГт. І 639—640.
[гербата] «чай» (рослина і напій), [гарбата] «тс.», [гербатник] «чайник» Я, [гербатниця] «чайниця» Я; — бр. заст. гарбата; — запозичення з польської мови; п. ЬегЬаіа, ЬагЬаіа «тс.» є складним словом, перша частина якого пов’язана з лат. ЬегЬа «трава, зілля»,
друга — з кит. [іе] «чай»; у польській мові, можливо, через гол. ЬегЬа ЇЬее (уап Ьег Меиіеп, Медедее1іп§еп Ьег №-йегі. Акай. уап МїеііепзсЬар. Аїсі. Ьеі-іегкипде, Міеише геекз, Ь. 5, Атзіег-сіагп, 1942, 107—112); можливо, також, що друга частина походить від латинізованої форми китайського слова ІЬеа (МіізсЬ ЛР ЗО, 41; Каг1о\уісг 8М) 110; Вегп. І 378; Вгйскпег 416).— РісЬЬагді 54; 81а\узкі І 416.— Див. ще гербарій.
[гербатка] (бот.) «дивина, коров’як, ведмеже вухо, УегЬазсит ІусЬпіііз Ь.»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни наукової назви вербас-кум (лат. УегЬазсит «тс.»), зближеної з [гербата] «чай» (у зв’язку з лікувальними властивостями коров’яка, з якого готують відвар для хворих).— Носаль 131—133; Вісюліна—Клоков 275, 277.
[ґербевош] «залізна кочережка» ДзАтл І, [ґебервош, ґербши} «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. §бгЬе уаз (букв, «криве залізо») складається з §бгЬе, яке первісно означало, мабуть, «горб» і було запозичене, очевидно, з південнослов’янських мов (пор. болг. г'Ьрба «горб», схв. грба «тс.»), і уаз «залізо». — Дзендзелівський УЛГ 65; Доп. УжДУ IV 62; Гіга пес І 193—194; МПТЕ8г І 1087—1088; Вагсгі 98;— Див. ще вошолув, горб.
гербіцид «хімічний засіб для знищення бур’янів», заст. гербісид «тс.»; — р. гербицйд, заст. гербисйд, бр. гербіцид, п. ЬегЬісуд, ч. ЬегЬісід, слц. слн. ЬегЬі-сід, болг. хербицйд, схв. хербицид; — очевидно, запозичення з німецької або французької мови; нім. НегЬіхісІ, фр. ЬегЬісіде «тс.» походять від нлат. ЬегЬі-сісіа «тс.» (букв, «убивця зілля»), утвореного за зразком складних слів типу Ігаігісїда «братовбивця» від основи іменника ЬегЬа «трава, зілля» і основи -сіда, пов’язаної з дієсловом саедо «б’ю, рубаю, вбиваю», спорідненого з дінд. кЬісІаіі, зкЬідаіі «рве, штовхає, стискає», вірм. хаіі'егп «колю», швейц.-нім. [Ьеіп] «топтати, тіпати коноплі».— СІС 155; Паигаі 340; АУаИе—Ноїт. І 129; Егпоиі—Меіііеі 252.— Див. ще гербарій.
гербувати — див. гребати.
Гервасій, [Гервазій ВеЛ, Гервас, Гав-рас ВеЛ], ст. Гервасїй, Гервасо (1398);— р. Гервасий, бр. Гервасій, Грауша, п. Оегшагу, ч. Сегуазіиз, слц. Оегуах, болг. Гервасий, Гервази(й), м. Гервазіие), Гервасие, схв. Гервазиіе, слн. бегуагі), стел. Гервасии, ГЕрвась; — походить від сгр. ГєрРапюе або слат. Сегуазіиз, в основі яких лежить, очевидно, ім’я давньогерманського походження Сег-\саз- букв, «той, що володіє списом»; перший компонент імені §ег- (<пгерм. *§аіхаз) «спис» відповідає двн. свн. днн. §ег і споріднений з гр. /аїое «палиця пастуха».— Справочник личньїх имен на-родов РСФСР, 1979, 397; Сопзіапііпезси 69; К1и§е—Міігка 248—249.
[ґерґавка] «горло» Г, Ж; — неясне; можливо, пов’язане з слц. [§г§] «шия, горло», ч. кгк «тс.», п. кагк «потилиця, карк, шия» (звідки укр. карк), укр. Ікоркдші, горгбші] (пор.).
[ґергелйця] (ент.) «довгоносик амбарний, Саіапдга §гапагіа» Г, Ж, У-Тур-ґулйця\ «гробарик, могильний жук» Ж; — запозичення з румунської мови; рум. §аг§йгі(й, [£йг§й1ііа] «тс.» походить від болг. гт>грйца «зерновий хробак», схв. гагрица «черв’як, кліщ» (ОЬКМ 330; СДЕЛМ 95) або з латинської мови (5с1шсЬагсіі 2ЇРРЬ 26, 586— 587) чи є афективним утворенням (Сіога-пезси354—355).— УгаЬіе Котапозіауіса 14, 145.
[ґергель] «гусак великої породи», [гергель] «тс.; довгошия людина» Я, [гергуль] «гусак, порода гусей; довгошия незграбна людина Ва; великий рак Дз»; — неясне; можливо, походить від тур. §бгек1і «гарний, помітний», [§бгйк-1й, §бгк1й] «тс.», похідного від тур. §бгек «вигляд; зовнішність», що пов’язане з дієсловом §бппек «бачити, дивитися», і спорідненого з кар. кбргуіу «гарний, вродливий», каз. коркдіу «тс.» та ін.— Радлов II 2, 1253, 1259, 1263, 1591—1592, 1594, 1597.
гергепа — див. геп2.
герготати «кричати (про гусей, індиків), гелготати; говорити незрозумілою мовою», Іґергати} ЛексПол, Гергота
ти, герготїти, герготіти, [герґета-ти, геркотіти] «тс.», гергіт «крик гусей», Гергіт, геркотня, «тс.», [герґо-тень] «молодий гусак; буркотун»; — р. [горготать], бр. гергетаць; — звуконаслідувальне утворення, близьке до гелго-тати, джеркотати (пор.).
[ґердан] «пов’язка (з бусами) на шиї або голові», [Гардан] «тс.» Ко;—п. [§іегс!ап] «тс.» (з укр.);—запозичення з румунської мови; рум. §йегс!ап «намисто, буси» через болг. гердан «тс.» походить від тур. §егдап (§егдеп) «шия», що зводиться до перс. §егдеп «тс.».— Болдьірев Тюркизмьі 51—52; УгаЬіе Ко-тапозіауіса 14, 145; 8Ш І 826; ВЬКМ 334; БЕР І 238; Радлов II 2, 1558— 1559.
[ґереґаі «дзига, дерев’яне колесо в хлоп’ячій грі; вид гри в кості; шашки»; — запозичення з угорської мови; уг. кегек «колесо» пов’язане з прикметником кегек «круглий»; кінцеве -а, можливо, зумовлене запозиченням слова в присвійній формі кегек-е «його колесо» з пристосуванням до семантично близького дзйга.— ММТЕ8/ II 454—455.
[ґереґованя] (бот.) «айстра, Саііізіе-рЬнз скіпепзіз Иеез. (Азїег)» Мак; — неясне; можливо, результат зближення якоїсь назви айстри з словом [герега] «дзига» за ознакою круглої форми квітки.
[гереза] «лихо, безладдя, сварка, розбрат» Ж, Ігерезня] «тс.» Ж, ст. гереза «єресь» (XVI ст.), герезьія «тс.» (1616);— бр. гарзза «пустун, пустунка, бешкетник, бешкетниця, баламут, баламутка»; — запозичення з польської мови; п. [Ьеге2]’а] «скандал, бешкет» є результатом переносного вживання слова Ье-гег]а (заст. Ьегегу]а) «єресь», пов’язаного з гострою релігійною боротьбою на Україні, в Польщі й Білорусії у XVI—XVII ст.; згодом (XVIII ст.) первісне основне значення поступово забулося і збереглося лише колишнє переносне значення слова.— 81ашзкі І 416—417; 8 XV II 33.— Див. ще єресь.
[ґерелйця] «галасливий натовп» Ж, [ґирилйця] «юрба, зграя Па, Ме; група, гурт дівчат, хлопців, людей взагалі Мо», [гирилиця] «ряд, низка»; — запози-32*
чення з східнороманських мов; рум. Ьег§Ье1іе (молд. хергелйе) «табун» (зменш. Ьег§Ье1і|а, хергелщз) походить від тур. Ьег§е1е «табун диких коней, ослів і ін.; дикий кінь, осел і ін.; невихований; (усякий) набрід», яке зводиться до перс. харгалле «табун ослів», утвореного з іменників хар «осел» і галле «стадо, табун».— Мельничук Молд. зл. 166; СДЕЛМ 470; ОІЖМ 359; ЬокоізсЬ 65.
[ґеренда] «опорна балка, перекладина» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. §егепс1а «колода, балка» походить з якоїсь слов’янської мови (пор. псл. §Гфда, укр. [гряда] «колода, жердина»).— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 212; Кпіегза 191—192; ММТЕ8г І 1050— 1051; Вагсгі 94.— Див. ще гряда2.
[геринґ] «оселедець» ВеУг, [гаренг, гарінг, герйнг] «тс.» ВеНЗн;— п. [Ьагу-пек], ч. [Ьегупк, Ьегіпк, Ьегіпек], слц. Ьагіп§ «солоний оселедець», болг. хе-ринг, херинга, схв. харйнга;—запозичення з німецької мови; нвн. Негіп§ «оселедець» споріднене з дангл. йаегіп§, англ. йеггіп§ «тс.».— Дійде—Міігка 304.
[ґерлак] «вівця, що зачахла від хвороби»; — запозичення з польської мови; п. [діегіак] «лоша», ]’аг1ак «однорічне ягня» походить від нім. Лакгііпд «однорічна свійська тварина», пов’язаного з 5айг «рік», спорідненим з псл. ]‘агь «весна», укр. яр «тс.; ярина».— 8ХУ II 136; Дійде—Міігка 330.— Див. ще яр1.
[герля] «свійська свиня, 8из ксгоїа сіотезіісиз» ВеНЗн, [герла] «тс.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, походить від п. [діега] «свиня» (особливо про велику або стару), пов’язаного, очевидно, з п. [діга], §іега «велика незграбна нога; нога тварини».— 8іа\узкі І 280.
Герман, ст. Германа (род. в. одн.) (1484), Герман (1596), Германа... [лат.: Германусь: німец, рбдньїй] (1627); — р. бр. болг. м. Герман, п. ч. Оегтап, схв. Герман, слн. Оегтап, стел. Гєрік-ліап-щ — через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. Гєррол’бд походить від лат. Оегта-ПЦ8, утвореного від прикметника §егта-ПЦ8 «рідний, єдинокровний», похідного
від §еггпеп (<*§еп-теп) «зародок, пагін, гілка», спорідненого з дінд. ]апіта, рпта «народження, рід, походження»; слід відрізняти від омонімічного Гер-ман, що відповідає р. Германн, п. слц. Негтап, ч. Негтап, болг. Херман, слн. Негтап, яке походить від нвн. Негтапп, що продовжує двн. Негітап (<Нагітап) «військова людина, войовник», утворене з основ іменників Ьагі, Ьегі «(вороже) військо (<загін воїнів)» (нвн. Неег «військо»), спорідненого з лит. каге «війна», ст. кагіз«тс.», і тап (нвн. Маті) «чоловік, людина», спорідненого з дінд. тапи(з)- «людина, чоловік», псл. т$гь, укр. муж.— Беринда 199; Фасмер І 403, II 670—671; Петровский 86; Супе-ранская 77; Раиі КІ. УпЬ. 36; 1<1и§е— Міігка 296, 457—458; Мїаіде—Ноїт. І 594—595.
германець, ст. герман (XVII ст.); — р. бр. болг. германец, п. Оегтапіп, ч. слц. Сегтап, вл. нл. Оеггпап, м. Герма-нец «німець», схв. Герман, Г'ерманин, слн. Оегтап; — походить від лат. Оег-тапиз «германець», нез’ясованого, — очевидно, кельтського,—походження; пов’язується з кімр. §агтп «кричати, галасувати», дірл. §аігт «тс.» (Кіеіп 652), іє. *егтапа «високий, повний» (ЗсЬпеіг РВгВ 47, 473—474) та ін.— ХУаІсіе—Ноїш. І 594.
германій (хімічний елемент); — р. болг. германий, бр. германій, п. §егтап, ч. вл. §егтапшт, слц. §егтапіит, схв. германщ, германщум, слн. §егтапіі;— засвоєна наукова назва нлат. §егта-піит, утворена німецьким дослідником Вінклером в 1886 р.від лат. Оегтапіа «Німеччина», пов’язаного з Оегтапцз «германець».— Волков 72; Фигуров-ский 65—66; Шанский ЗСРЯ І 4, 59; 81. шуг. оЬсусЬ 249; Кіеіп 652.— Див. ще германець.
герой, [ирбй] Ж, героїзація, героїзм, героїка, героїня, геройство, героїчний, героїзувати, геройствувати, ст. героина (XVII ст.); — р. герой, заст. ирбй, бр. болг. герой, п. рідк. Ьегоз, ч. заст. Ьего] (рідк. Ьегоз), слц. заст. Ьего] (рідк. Ьегоз), м. хероі, схв. херд], слн. Ьегб); — запозичення з німецької або французької мови; нім. Негбе, фр. Ьегоз «герой» 500
зводяться, як запозичення, до лат. Ьегоз «тс.», що походить від гр. т)ро>е «вождь, воїн, герой», спорідненого з лат. зегуо «стережу, бережу, охороняю»; форма ирбй відбиває середньо- і новогрецьку вимову слова (т]— і) і свідчить про те, що це слово раніше було запозичене безпосередньо з грецької мови.— СІС 156; Драпова ЗИРЯ VI 5—6; Шанский ЗСРЯ І 4, 62; Фасмер І 403; Паигаі 388; Ргізк І 644—645.
[гертйка] «туберкульоз, сухоти» ВеУг, [гиртйка] «тс.» ВеУг; — п. рідк. Ьекіука «злоякісна пропасниця», ч. слц. Ьекіік «хворий на туберкульоз», болг. бхтика «туберкульоз легень», м. розм. офтика «сухоти, туберкульоз», схв. І'ектика «туберкульоз», слн. )еііка «сухоти»; — видозмінене запозичення з латинської мови; лат. (ІеЬгіз) Ьесііса «злоякісна пропасниця» є напівкалькою гр. ехтіхбд (зторєтбе) «тс.»; лат. Ьесііса, гр. єхтіхбе (чол. р.), єхтіхт) (жін. р.) «властивий чомусь; (субстантивований прикметник) злоякісна пропасниця» походить від іменника «володіння; властивість, якість», утвореного від дієслова є%со «володіти, мати; тримати, нести», спорідненого з дінд. заЬаз-«міць, сила, перемога», ав. ЬагаЬ- «тс.», гот. зі§І8 «перемога», нвн. 8іе§ «тс.».— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 209; 8№ І 875, II 27; Ргізк І 477, 602—604.
керувати] «вимагати, правити (ціну)», [гирувати] «тс.»; — результат видозміни форми [гарувати] «тс.» під впливом дієслова [керувати] «керувати, правити (возом, кіньми)». — Див. ще гарувати.
[герун] «віл з короткими тупими рогами; глечик з відбитим верхом», [гирун] «глечик з надбитим або низьким горлом» Ва, [гирунчик, гирюнчик, горунчик, го-рюнчик] «тс.» Ва, [гйрка] «глечик з надбитим горлом»; — очевидно, пов’язане з [гирун] «коротко обстрижена людина», похідним від [гиря] «тс.».— Див. ще гйра1.
[герці] «два тижні після великодня і після різдва, коли нЬма посту» ВеУг;— не зовсім ясне; очевидно, наслідок розвитку переносного значення укр. герць «окрема сутичка перед боєм, поєдинок,
двобій» у пізніше «буйна весела забава» з дальшою спеціалізацією стосовно великодніх і різдвяних свят; на можливість такого розвитку вказують пов’язані з герць давніші форми гарц-ь «окрема сутичка перед боєм» (XVII ст.), гарцівник «наїзник; пустун; танцівник», гарцівниця «пустунка; танцівниця», гарцювати «скакати на коні; бігати, скакати; пустувати; танцювати»; не виключена також можливість впливу з боку словацької або польської мови: пор. слц. заст. Ьагс «бій, битва, боротьба; буйна, весела забава», п. Ьагс (іст.) «сутичка (вершників перед боєм)», Ьагсе «пустощі, витворяння».— Див.ще герць.— Пор. гарцювати.
герць «окрема сутичка перед боєм, поєдинок, двобій», [герець] «тс.», [герц] «тс.; відвага» Ж, [герцувати] «вести герць» Ж, [герцовнйк] «учасник герцю Ж; завзятець Я», ст. герц «окрема сутичка перед боєм; двобій», герец-ь «тс.» (XVII ст.), гарц-ь «двобій (XVI ст.); окрема сутичка перед боєм (XVII ст.)»; — запозичення з старопольської мови; п. ст. рідк. Ьегс «окрема сутичка перед боєм», тотожне з Ьагс «тс.», пов’язаним з Ьагсо^ас «гарцювати; (ст.) битися на поєдинку перед військом»; укр. герціь) зам. гарц, можливо, є результатом зближення із словом грати (пор. вираз конем грати)-, менш переконливі інші тлумачення: виведення від уг. Ьагс «боротьба, бій», пов’язаного з Ьагсої «боротися, воювати, битися» (Вгйскпег 168—169; МасЬек Е8ЛС 161), від псл. *(ь£гьсь (укр. грець), сумнівне з фонетичного й словотворчо-семантичного погляду (Зіа^зкі І 403—404), від ч. ст. Ьагс «окрема сутичка перед боєм», що помилково розглядається як похідне від Ьагсіег «добрий вершник» і, далі, від іт. агсіеге «лучник» (Кіесгкохузкі 8іи-сііа зіагороізкіе 1928, 227—230), від свн. Ьаг/ (виг.) «сюди» (Вегп. І 377).— Потебня РФВ 4, 152; Схагпескі 81. 2 НІ. 10, 35—41.— Див. ще гарцювати.
[ґерч] «опух, пухлина» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. §бгсз «вузол (на мотузку); (бот.) вузол, сук; (мед.) корч, спазм» походить із слов’янських мов, найімовірніше, сербохорват
ської, словенської або словацької; пор. схв. грч «корч, спазм», болг. гр-ьч «тс.», слн. §гса «сук; вузол; глек», ч. діал. слц. Ьгса «гуля; сук», не цілком ясного походження, можливо, пов’язані з псл. *к'ьгсь «пень, кущ», укр. корч.— Верх-ратський ЗНТШ 1899 IV 212; ММТЕЗг І 1088—1089; Вагсгі 98; Кпіегза 202; МасЬек Е8ЛС 183; БЕР І 304,— Пор. корч.
[ґершенйця] «гусениця, Егиса» ВеНЗн; — неясне; можливо, результат видозміни п. §48Іепіса «гусениця», викликаної зближенням з назвою рослини Гер (п. §ІЄГ32) (пор. П. [§ІЄГ82Цп] «шершень» зам. 82ЄГ82ЄП, що, ймовірно, виникло через таке саме зближення).— 8\У І 812, 826, 827.— Див. ще ґер, гусениця.
[герштикатися] «дражнитися; битися, вовтузитися» Ж, [герцикатися, гершка-тися] «тс.» Ж; — очевидно, результат контамінації дієслів гйркатися «сперечатися, сваритися, лаятися» і [шгпмґати] «колоти, шпигати, штовхати».—Див. ще гиркати, штйґати.— Пор. гендрйґатися.
[ґестка] «верхня відрізна частина сорочки, плаття (до рівня грудей)» Ме, [гастка] «шкіряна підкладка для надання одягові бажаної форми» ВеБ; — бр. гестка «верхня частина сорочки, плаття»; — очевидно, результат видозміни п. хсезіка «жилет», яке походить від нім. Мїезіе «тс.», що через посередництво фр. уезіе «куртка», ІТ. УЄЗІЄ «тс.» зводиться до лат. уезііз «одяг», спорідненого з дінд. уазіга- «тс.»; заміна XV-початковим §-, можливо, викликана вторинним зближенням , з п. (ст. і діал.) £ІЄ2Іко «сорочка», зменш. ВІД §2ІО, §іе/Іо, спорідненого з ч. ст. кгіо, кигіо «одяг», нл. 2§1о «Сорочка».— Вгйскпег 430; ЗІашзкі І 388; Кііще—Міігка 857; Паигаі 748—749; Мїаїйе—Ноїт. II 775—776.
[гесюге] (вигук, яким лякають птахів) Ж; — складне утворення з вигуку [гись (гесь)], яким відганяють птахів, що виступає в формі гесю (очевидно, під впливом вигуків типу базю-базю) і вигуку ге, що тут, можливо, є неповним повторенням гесь.— Див. ще ге, гись.
[гесь] «сюди» ВеБ; — складне утворення з вказівної частки ге (тієї самої, що і в словах гев, гей2, ген) та займенника се в формі с. р. одн. (від сей).— Див. ще ге1, гев, геде, ген2, геть, сей.— Пор. ось.
[гетажі «той, хто керує кермом на задньому плоті сплавного лісу (якщо плоти з’єднано в одну дарабу)» Шух, [гетазь] «тс.»; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. ЬаДаз «спонукання, перегін, їзда» пов’язане з дієсловом ЬаД «гнати».— Див. ще гайдай.
[гетазь] «робітник-підмайстер, що працює при розпилюванні дощок» Ж, [гетажі «тс.» Шух; — результат видозміни форми [гіцаш] «головний пиляр» під впливом слова [гетазь] «стерновий на задньому плоті сплавного лісу».— Див. ще гіцаш.— Пор. гетаж.
гетра (мн. гетри) «теплий одяг поверх взуття від ступні до коліна; гамаші», [гетри] «старовинні чобітки з куцими халявками; велике, безладне взуття» Ва; — р. бр. гетрьі, п. §еігу, болг. гетри; — запозичення з французької мови; фр. §иеіге «гетра, гамаша» етимологічно неясне.— СІС 158; Шанский ЗСРЯ І 4, 65; Фасмер І 403; Папхаі 378.
геть «на значну відстань; зовсім», [гет] Ж, Ме, гетьте, геть-то; — р.Ізт] «тут, ось тут», [зтто] «тс.», п. Ьеі «там, дуже далеко», ст. Ьеіе «ген, от», слц. [Ьеі] «геть», [Ьеї, Ьесі, Ьеі’ка] «тс.» (з укр.); — складне утворення з вказівної частки ге (тієї самої, що і в словах гев, гей2, ген2, гесь) та певних форм вказівного займенника то, той, які зазнали редукції.— ЗІалузкі І 418; МасЬек Е53С8 129.— Див. ще ге1, той.— Пор. гев, геде, гей,3 ген2.
[гетька] «конячка, шкапа, селянський кінь»; — п. [Ьеіка] «шкапа»; — очевидно, похідне від [гетта], вигуку, яким завертають коня направо; менш вірогідне пов’язання (Вгйскпег 171) з іт. еііе «дрібниця, ніщо, дуже мало», що походить від пізньолат. ЬеНа «річ малої ваги».— ЗІашзкі 1418.
гетьман, [гатьман Ж, гетман Ж1, гетьманат, гетьманство, гетьманич Ж, 502
гетьманець, гетьманйха, гетьманша, [гетьманія] «гетьманування» Ж, гетьманщина, гетьманувати, ст. гетман'Ь (XV ст.); — р. бр. гетман, п. Ьеітап, рідк. еішап, ст. ЬеДтап, йемйтап, Ьегітап, ч. заст. ЬеДтап «капітан; головнокомандувач; староста», ст. Ьа)і-тап, Ьуітап, Ьа)р(і)тап, Ьаир(і)тап, Ьа(и)ітап, Ьйітап, слц. заст. ЬаДтап «капітан; вартівник», вл. ЬеДтап «капітал; староста», нл. ЬеДшап «начальник»; — через польську мову запозичене з середньоверхньонімецької; свн. ЬоиЬеітап, Ьеирітап «командир, командувач» (нвн. Наирітапп «капітан») є складним словом, утвореним з ЬоиЬеі, Ьеирі «голова» (нвн. Наирі «тс.»), 'спорідненого з лат. сариі «тс.», і шап «чоловік, людина» (нвн. Мапп), спорідненого з дінд. гнапиз- «тс.», псл. гпрхь, укр. муж; п. -е- (в Ьеітап) указує на східносередньоиімецький діалект, де свн. би дає е, як на безпосереднє джерело запозичення; твердження про зв’язок з отаман (Горяев 1892, 2; Вегп. І 378) безпідставне.— Москаленко УІЛ 21; Шелудько 27; Шанский ЗСРЯ 1 4, 64—65; Фасмер І 403; Зіатекі І 419; Кііще—Міігка 293, 459.— Див. ще муж.
[ґеф] «ополоник» Ж; — очевидно, походить від тур. кеіде (керде) «ківш, черпак; ополоник, сачок» (з перс, кафча «тс.»); в українських (пд.-зах.) говірках слово втратило кінцеве -че в зв’язку із сприйняттям його як зменшувального суфікса -ча ]-чє), як у курча, [курче].— Радлов II 1189.
[гец] (у виразі підвести під геца «ошукати, обдурити») Ж; — п. рідк., ст. Ьес «місце для цькування», Ьеса «смішний випадок, видовисько», ч. розм. Ьес «забава, розвага», слц. Ьес «жарт, дотеп, щось сміщне»; — очевидно, через польську або словацьку мову запозичено з німецької; нім. (бав.-австрійськ.) [Неіг] «жарт, голосні веселощі, пустощі» пов’язане з Неіге «цькування; юрба, натовп, зграя (собак);, жвавість; жарт», спорідненим з Нар «ненависть», англ. Ьаіе, кімр. брет. саз, сірл. саіз «тс.», ав. засіга- «страждання», гр. «турбота»; розвиток значення від «ненависть, цькування» до «жарт» у німець
кій мові відбувався, очевидно, через значення «цькування (як мисливська розвага)»; в українській мові спочатку могло розвинутись значення «поставити когось у смішне становище, одуривши», пізніше «обдурити».— Шелудько 27; Зіатекі І 413; К1п§е—Міігка 292, 305— 306.— Пор. гаць-го-га, гець, гицель.
[геца] (вигук, яким биків завертають направо) ВеЗа, [геці] (вигук, яким волів завертають наліво чи направо) ВеБ; —можливо, складне утворення з вигуку ге, яким підганяють худобу, . і вигуку цабе, яким биків завертають направо, що скоротився в ца, або результат контамінації вигуків [гетта] і цабе «тс.».— Пор. гаття, цабе.
[гець1] (виг.) «скік, гоп» (при стрибках, танцях), гецати «підстрибувати»;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до гиц, гоц, гуц (пор.).
[гець2] (вигук, яким нацьковують собак); — очевидно, походить від нім. йеіг(е), 1-ої ос. одн. наказового способу від Ьеігеп «цькувати».— Див. ще гец.— Пор. гаць-го-га.
ґешефт; — р. болг. гешефт, бр. ге-шзфт, п: §Є82еН, ч. слц. розм. кзеїі;— запозичення з німецької мови; нім. безсйаіі «справа, торгова угода (операція)» пов’язане з дієсловом зсЬаНеп «творити», спорідненим з лит. зкоЬіі «видовбувати», укр. скоблити.— Шанский ЗСРЯ І 4, 65; Кораііпзкі 356; К1и§е—Міігка 251, 631—632.— Див. ще скобель1.
ґзи, ґзик, ґзйтися — див. ґедзь.
[ґзимс] «карниз» ж, ст. гейме «тс.» (XVIII ст.); — р. [гзьімз], бр. розм. гзимс, п. §гутз, §гетз «тс.»; — через польське посередництво запозичене з німецької мови; нвн. Оезігпз «тс.» є збірною формою ВІД 5ІШЗ «ТС.» (двн. 8ІГПІ2-(зіеіп) «капітель»), що походить від лат. зїшаіиз «плосковідтиснутий» (про форму верхньої частини колони), утвореного від 8ЇГПЦ8 «плосконосий», що зводиться як запозичення до гр. оїрбд «кирпатий; увігнутий», можливо, спорідненого з свн. 5\\Ттеп «хитатися; ширяти», дісл. тіла «ширяти; ходити хитаючись; непритомніти».— Тимч. 522; К1и§е—Мііг
ка 709; \¥а1(1е—Ноїт. II 541; Ргізк II 707—708.
[ґзунс] «глузд»; — неясне; можливо, запозичено з мови ідиш; пор. свн. §е-зиппеп (нвн. §езоппеп), дієприкм. мин. ч. від дієслова зіппеп «міркувати, думати».
ґйба, ґіба — див. ґеба.
[гибати] «бгати, місити» Ж, ЛексПол, [гбати] «тс.» Ж, [гибкйй] «гнучкий» Ж, [гибчастий] «тс.» Ж, [нагиб] «згин, вигин» Ж; — р. (вьі-)гибать, бр. (на-)гі-баць, др. гьібатися «рухатися, ворушитися», п. (ст., діал.) §іЬас «згинати, рухати», ч. ЬуЬаіі «рухати», слц. ЬуЬаі’, вл. ЬіЬас, шь §іЬаз «тс.», м. гиба «торкається», схв. гйбати «рухати, хитати», слн. §іЬаіі «рухати», стел. (прф-)гкіьлти «згинати»;—псл. §уЬаіі (§уЬа)д, §уЬ]д), форма ітератива від дієслова *§'ьЬп<Яі (укр. гнути), як ОусЬаіі від бт.сЬпдіі (укр. дихати, тхнути <*дт>хнути); — споріднене з лтс. ^ПЬаііез «нагинатися, схилятися» (з тим самим вокалізмом).— Фасмер І 404; Віалузкі І 274—275; Вегп. І 373; Тгаиітапп 100; Ви£а НІ? І 442.— Див. ще гнути. — Пор. гйбіти, губити.
[гйбіти] «страждати; пропадати; хиріти, хворіти», гинути, [гйбнути] «гинути» Ж, гибель, [гйблий] «непридатний, поганий», загибати, [загйб, загйба], загибель, [загйбок] «загибель», загин, [за-гйбно] «згубно», [нагйбнутися] «натерпітися», погибель; — р. гйбнуть, [гинуть], бр. гібець «нидіти», гінуць «гинути», п. £ігщс, ч. Ьупоиіі, слц. ЬупіД, вл. Ьіпус, нл. £іпп8, болг. гйбна, гйна, м. гине, схв. гинути, слн. £іпііі, стел, гкіьати; — псл. £уЬаіі (§уЬеіі), ^уЬпріі, пов’язане з §иЬііі «губити», *£'ьЬп<2ІІ «гнути»; — значення розвинулось від первісного «схилятися, згинатися від слабості, старості» до «гинути»; відокремлення §уЬ- «гинути» від етимологічно тотожного §уЬ- «гнути» (Мікі. ЕХ7 82; ВеггепЬег^ег ВВ 4, 352; МасЬек Е5ЛС 193) непереконливе; сумнівні також порівняння з ісл. кора «віднімати, здирати» (Хирііга ОО 149) і з сперс. їитЬіпїіаг «губитель» (ВсЬеїіеІошііх М'ХКМ 34, 225).—Шанский ЗСРЯ І 4, 67; Фасмер І 404; ВІашзкі І 280;
НоІиЬ—Кор. 137; БЕР І 239—240; 8кок І 576—577; Вегіа] Е88Л І 142—143; ЗССЯ 7, 216—219; Вегп. І 373—374; ЯиЬаіу 81. а сі. І 232—233.— Див. ще гибати, гнути.— Пор. губити.
[гибляк] «ліс-кругляк» Ж; — результат видозміни деетимологізованої форми [вібляк] «тс.; кругла колода», утвореної від прикметника [віблий (облий)] «круглий, циліндричний», під впливом слів *гибати «гнути», [гибкйй] «гнучкий» і под.; пор. семантично близьке гибчас-тий коровай «округлий коровай» Ж-— Див. ще віблий.
[гйвкати] «кричати» (про сову); — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [хйвкати] «тс.» (пор.).
[ґивтати] «ковтати», [ґивт] «ковток»; — діалектний відповідник літературного ковтати з початковим ґ на місці к як у ґила «кила», ґйґа «кика» і под.; звукосполучення -ив- відбиває колишнє ненаголошене ), як у [сивза] «сльоза»; може розглядатись і як видозміна п. £Іуіас «глитати».— 8Іашзкі І 297, II 274.— Див. ще глитати, ковтати.
[ґйґа] «м’ясо; уиіуа» Я, [ґйґавка] «репіз» Я; — результат видозміни форми кйка (дит.) «м’ясо» з одзвінченням к, яке тут, можливо, слід пов’язувати з афективно-емоційним забарвленням слова, характерним для ряду українських народно-розмовних слів з ґ (пор. ґаву ля, ґиґнути, ґила, ґолдбати).— Див. ще кйка.
ги-гй (вигук, що імітує звук сміху, плачу, кінського іржання), [гігі] «тс.», гигикати «сміятися», гиготати, гиготіти «іржати», [гігікати] «реготати» Я, [гіготіти] «тс.» Я, [гіготати] «іржати»; — бр.. гігікаць «сміятися; іржати (про коней)», п. [Ьі Ьа] (імітація сміху), ч. ЬіЬІ «тс.», ЬуЬу (імітація іржання), слц. ЬіЬі (імітація сміху), вл. Ьі, нл. ЬіЬі «тс.»; — звуконаслідувальне утворення; розвинулося вторинно лише в тих слов’янських мовах, де як окрема фонема або її варіант виникло фрикативне (фарингальне) г.— Пор. хі-хі.
[ґиґла] «голка» Ж; — не зовсім ясне; можливо, утворене від п. і§1а «голка» 504
з початковим ґ асимілятивного характеру (під впливом наступного ґ) або за аналогією до зменш, п. ст. §1'іса і з наголосом, перенесеним під впливом укр. [игла].— Див. ще голка.
[ґйґнути] «умерти; здохнути; [кинути на землю]», [ґеґнути] «померти; здохнути» (Ме); — очевидно, результат видозміни первіснішої звукової форми [кйкнути] «тс.» (пор. інші випадки того ж типу, кйка — [ґйґа] «м’ясо», кила — [ґила]).— Див. ще кйкнути.
гид «нечисть, бруд; мерзотник; [огида]», гидь «тс.», [гидбт] «мерзотник» Я, гидота, [гйжа] «гидота», гидкий, гидливий, [гйдний, гйдостний Ж, гидючий], гидити, [гйдіти], [гидкувати] «гидувати» Ж, їгйднути], гидувати, [гидшати], [негидь] «огидне» Ж, огида, огидник, огидливий, огидний; — р. [гид] «гад», [гидить], бр. гідзіць «викликати відразу; нудити», п. ст. §іс1 «огида; огидна людина», [§І2(і] «огида», [§іхсІ2Іс] «бруднити; соромити», ч. Ьугсіііі «чорнити, псувати», ст. Ьугсі «бридкість», [Ьугсіа] «огида», слц. Ьусі «свійська птиця; [паразити (воші, блохи, блощиці)]», вл. Ьісіхіс «відчувати відразу, ненавидіти», Ьісіа «ненависть», болг. гйздя «прикрашаю, оздоблюю», гйзда «красуня; кокетка; модниця», м. гизди «оздоблює, прикрашає», схв. гйздати «прикрашати, добре одягати», гйзда «окраса, оздоба; пиха; модниця», слн. §І2(іау «дженджуристий, такий, що любить добре одягатися»; — псл. £усЬь (§у<іа?), §ус!ііі з паралельними формами §угс1ь, £угс1а, з тим самим коренем, що й у псл. §асіь (укр. гад)', іє. *§-'йс!Ь-/*§їб(и)(іЬ-, де -сІЬ-,— можливо, лише детермінант; у такому разі споріднене з дінд. §ПІЬа- «кал» (з тим самим вокалізмом); первісне значення іменника — «те, що викликає відразу, огиду», звідки первісне значення дієслова «викликати відразу, огиду», «гидувати»; протилежне значення в південнослов’янських мовах розвинулося, можливо, як наслідок табуїстичного вживання відповідних слів,— щоб не зурочити: «робити гидким» зам. «прикрашати, робити привабливим», «гидота» зам. «окраса, оздоба» і под.— Дзендзелівський УЗЛП 39—40; Моска-
ленко УІЛ 31; Фасмер І 405; Супрун Веснік БДУ 1969/2, 68—69; Біашзкі І 276; Зкок І 542—543; ЗССЯ 7,220; Вегп. І 374; Опсігиз. 81. ХУогШ. 130—131; Реіегззоп В81. М'огЕЕ 66; Рокогпу 483— 484.— Пор. гад.
гиджга (вигук, яким нацьковують собак), [геджа, гейджа Я, гидж Мо, гиджа Мо, гийджа Па, гича Мо, гдйджа Дз, Ме, гойджя Мо, гойжа Ме, гудж Мо, гуджа Г, Ж, гуджга, гуджя Мо, гужа, гунджя Дз, гуч Мо, гучжа, ужа-ужа Л1 «тс.»; — п. ЬугЬа, ЬніЬа, Них, Ьигіа, Ьигіи, Ьиг, ЬигіаЬа, ЬигЬа, Ьа]геЬа, игіе, вл. нл. Ьи§ «тс.», ч. Ьизкаіі «цькувати»; — неясне; вважається первісним вигуком, як і нвн. [Ьнзз, Ьизза] «тс.».— ЗІашзкі І 441.
[ґидза] «сила-силенна; гаман, калитка; наріст, гуля, пухлина» Я, [гизда] «кількість; гаман, калитка» Я; — результат видозміни форми [киса] «мішок, гаманець, гаман», можливо, в формі [кица] (пор. гицати зам. гасати) з одзвінченням приголосних.— Див. ще киса.
[ґидзила] (згруб.) «репіз» Ме; — не зовсім ясне; може бути пов’язане з їт'едзло] «укушене гедзем місце» або вважатися результатом афективної видозміни форми [ґила] «тс.» (пор.).
[гидомйр] «гидка, огидна людина»; — складне слово, утворене з основ дієслова гидувати і іменника мир «народ, люди», отже, букв, «той, ким гидують люди».— Див. ще гид, мир.— Пор. гидосвітний.
[гидосвітний] «гидкий, гидотний»; — очевидно, похідне утворення від не відбитого словниками складного іменника *гидосвіт, утвореного з основ дієслова гидувати і іменника світ як синоніма слова мир «народ, люди», тобто «той, ким гидують люди».— Див. ще гид, світ.— Пор. гидомйр.
Ігижавка] (бот.) «кропива жалка, ІІгііса агепз Е.» Мак; — очевидно, результат метатези форми [жигавка] «тс.».— Див. ще жигалка.
[гйжкй] «холодець із свинячих ніжок, ніжки в холодці», їгйіикй] «тс.», [гйшель] «гомілкова кістка; голінка»;— н. §іга (ст.) «свячена вербова гілка; м’ясо біля ребер (переважно свиняче);
гомілкова кістка, її кінець; [частина ноги тварини; холодець з волових ніг; свячений жир]», ч. Ьугсіе «зад, гузка», ст. Ьуге (Ьугсіе) «стегно, верхня частина стегна», нл. §іге1 «гомілкова кістка», болг. гйжа «виноградний кущ», схв. гица «тс.», цсл. гкіжд «гроно незрілого винограду»; — псл. §уха<*£у2]а; — споріднене з лтс. §їїга «стегно», лит. £П2уз «глотка, кадик; опуклість верхньої стегнової кістки, кістка в стегні»; первісне значення «наріст, гуля»; іє. *§еи- «схиляти, кривити, робити опуклим».— Зіатгзкі І 281; Шустер-Шевц Зтимология 1970, 85—86; БЕР І 281; ЗССЯ 7, 224; Вегп. І 374—375; Тгаиі-тапп 101—102; ХУаМе—Рок. І 559; Рокогпу 393—395.— Пор. жйжкй.
[гйза] «косоокий» Ж; — очевидно, пов’язане з зиз(ии) «тс.»; початкове г замість з неясне.— Див. ще зйзий.
[гйзнути] «гноїтися, наривати» Ж; — П. [§І2СІ2Іс] «бруднити, ПСуВЗТИ», [§І2СІІ «бруд», ч. Ьугйііі «спотворювати, чорнити», [Ьугсіа] «огида», ст. Ьугсі «бридкість», слц. Ьугсііі’ «чорнити, зневажати»; — псл. *§угс1П9Іі від *§угсі'ь, паралельного до §ус1ь (укр. гид(ь), гидити), що виникло внаслідок чергування й : гд в суфіксі; отже, первісне значення— «ставати гидким, огидним, сповнятися гиддю».— Зіатгзкі І 276.— Див. ще гид.
гик1 «шум, крик», гикати; — р. гик, бр. гік; — звуконаслідувальне утворення, очевидно, давньоруського періоду, не відбите пам’ятками через народнорозмовний характер слова; можливо, пов’язане з гук «звук»; зв’язок з дангл. соЬЬеііап «кашляти», англ. сои§Ь «тс.» (2нрііга ОС 133) навряд чи можливий.— Шанский ЗСРЯ І 4, 72; Фасмер І 405; Вегп. І 374.— Пор. гук1.
[гик2] «товста довга жердина, якою рибалки напинають задній парус на човні» Дз, Мо; —очевидно, запозичення з російської мови; р. гик «піврей, що йде вздовж судна від щогли» походить від гол. §і]к «тс.», спорідненого з дісл. §еі§а «відвертатися назад».— Фасмер І 405; Меніеп 67—68; Маігепанег ЕР 7, 178; Угіез МЕ\¥ 206—207.
гикати Г, СУМ, [гйкатися] «заїкатися, гикати» Ж, гик (виг.), гикавка, Ігйкавець] «заїка», [гикавцун Ж, гикало, гйкавий Ж, гиклйвий ЖІ «тс.», [йкати, икавка], ікати, ікавка, [ікавка] «відрижка; ридання» Ж, [загйкуватися] «заїкатися» Ж, заїкатися, заїка; — р. икать, бр. ікаць, п. Гікас], ч. іікпоиіі, ]ікпоиіі «заїкнутися; гикнути», слц. Ьікаі’ «гикати», вл. Ьікас«гикати; хлипати, ридати», []'икас! «гикати», нл. Ьуказ «гикати; ригати», болг. [йкам] «гикаю», м. ика «гикає», схв. йцати се «гикатися», йкав-ка «гикавка», слн. їкаіі (іксаіі) «заїкатися; ригати»; — псл. ікаіі, звуконаслідувального походження; — питання позаслов’янських зв’язків не з’ясоване і складне для розв’язання через можливість паралельного розвитку; пов’язання з цсл. мчати «стогнати» (Зкок І 705; Маігепаиег ЕР 8, 33—34), а також з двн. щЬап «говорити», кімр. іаііЬ «мова» (Зіокез 223) викликає сумнів.— Фасмер II 124—125; Преобр. І 267; МасЬек Е8ЛС 226; БЕР II 62; Вегіа] Е88Л І 209.
[гикіцькЯти] «дрібно ступати, кульгаючи» Ж; — очевидно, похідне утворення від вигуку *гикіць на позначення відповідного типу ходи, не засвідченого наявними словниками; про вигукове походження дієслова може свідчити характерна суфіксація (пор. ах-ка-ти, гей-ка-ти, ох-ка-ти тощо).
[ґила] «грижа, кила; репіз (Ме)», нагнати на когось ґилу (у грі на кризі з дерев’яною кулею) «виграти очко, догнавши до берега кулю», [гила] «грижа, кила; гра з дерев’яною кулею», гйлка «давня гра в м’яч; гра з дерев’яною кулею Ж», [.ґилун] «самець з одним ядром», [гилун] «чоловік або тварина-самець з одним ядром; хворий на грижу; вареник з м’ясом», [ґелавий] «хворий на грижу» Ж, [гилинуватий] «тс.», гилити «бити м’яч під час гри в гилки; [грати в особливу гру з дерев’яною кулею; бити палицею дерев’яну кулю під час цієї гри]; бити, лупцювати; багато набирати, накладати»; —бр. [гілка] «палка, якою підкидають м’яч», [гіліць] «бити м’яч палкою» (з укр. ?); — результат діалектної видозміни первісного
кила (<псл. *ку!а) (назва хвороби); форма [л'ила], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила] внаслідок природного для української мови переходу ґ>г; зіставляється також з гуля (Куркина Зтимология 1971, 67—68); пов’язання гилити з слн. §й1ііі «здирати шкіру», р. жулить «обдурювати» (Вегп. І 362) або з голий (І1)ІП8кі) АІЗІРЬ 29, 166, 497) непереконливі.— Фасмер II 232; 81ашзкі II 163— 164.— Див. ще кила.
[гилеп] «бух» Па, [гилепнути] «впасти ударившись» Па, [гилепнутися] «гепнутися» Ме; — звуконаслідувальне утворення, можливо, результат контамінації вигуків [гегеп] «бух, ляп» (підсилювальної форми від геп «тс.») і ляп «тс.»; початкове ги- в гилеп зам. очікуваного *гелеп є природним наслідком його ненаголошеності.— Див. ще геп, ляп.
гиля (вигук, яким відганяють гусей, качок, голубів), [гила] «тс.» Ме, гиль «тс.»; — р. [гиль-гиль] (вигук, яким відганяють гусей та ін.), п. [Ьуі Ьуі, а Ьуіа, а Ьііа] «тс.»; — очевидно, результат видозміни первісного гуля (пор. [гуля-гуч] — вигук, яким женуть гусей), можливо, пов’язаного з дієсловом гуляти; зміна фонетичної форми слова могла відбутися з метою дисиміляції щодо поєднуваного з вигуком слова гуси (пор. гиля, гуси; гиль, гуси), а також для відрізнення від вигуку гулі, вживаного виключно щодо голубів.— Див. ще гуля-гуч, гуляти.— Пор. гулі.
[ґильї «снігур» ВеНЗн, [гиль! «тс.», [гйлниця] «горлиця, 8ітеріоре1іа іигіиг Ь.»Мовозн. 1974/5, [гелниця] «тс.»тж;— р. [гиль, гель], бр. [гіль] «тс.», п. §І1, ст. §іе1, ч. Ье]1, Ьуі, слц. Ьуі; — неясне; пов’язується з р. [гиль] «дурниця» (ЗССЯ 7, 221—222); вважається (МасЬек Е8.ІС 193) словом праєвропейськогосубстрату; варіант з ґ, очевидно, зумовлений польським впливом.— Дзендзелівський Мо-возн. 1974/5, 89—90; Фасмер—Трубачев І 406; 81ашДі І 279. ,
[гильня] «вовча тічка (зграя)», [гій-ня, гилькитня] «тс.» Ж, [гильнйтися]
«бігати зграями» (про вовків під час тічки); — бр. [гілем] «натовпом»;—пов’язане з гуляти (про тварин) «бути в періоді тічки»; форма гильня замість гульня могла виникнути в умовах діалектного укання із псевдоправильного *голь-ня, де заміна о в закритому складі голосним і (діал. и) видавалася природною.— ЗССЯ 7, 221.— Див. ще гуляти.
[гимбйчитись! «задаватися, ламатися» ЛЧерк; — результат контамінації слів Іґемба] (знев.) «губа» (пор. вираз надути .ґемби «набундючитися») і [гин-дйчитисяї (від [гиндйк] «індик») «величатися, задаватися».— Див. ще ґемба, індик.
[ґимббля] «мамалига» ДзАтл II, [ґимббвда] «тс.» ДзАтл II; — неясне; можливо, пов’язане з уг. ^отЬйІуй «округлий, кулястий» (за округлою формою мамалиги, приготованої у відповідній посудині).
[ґимейда] (чол. і жін. р.) «телепень, бельбас, дурень» Ме; — очевидно, походить від п. §атаісіа «вайло, телепень, тюхтій», утвореного від [§агпас зі§] «іти повільно, важко і хитаючись» за допомогою суфікса -а)сіа; корінь §ат- зустрічається і в інших слов’янських мовах: ч. (мор.) [§ашеГа] «дурень, тюхтій», [§аш!ас] «неохоче їсти», укр. гамлати «повільно, неохоче їсти», схв. §атіаіі «ходити, як качка», можливо, сюди ж належать псл. *§ать, *§оть «гомін, метушня», укр. гам, гомін; давніші спроби довести походження польського слова від гот. *§атаіфз «покалічений, поранений» (КогЬиі РР 4, 369; Кагіохгісг 8ШО 176; АІ81РН 3, 661; 8ХУ І 799) або вірм. §атасіг «повільний» (Маїіпошзкі Рогргасуу 17, 32) непереконливі; не зовсім ясне укр. -ейда зам. п. -а)сіа; можна припустити вплив з .боку мови ідиш, носії якої, сприймаючи слово як німецьке, могли гіперично замінити ай дифтонгом ей; у такому випадку не виключене припущення, що слово в говірку потрапило з польської мови не прямо, а за посередництвом мови ідиш.— ЗІахузкі І 253—254; Вгйскпег 134.— Порі гам, ґамлати, гомін.
[гимзіти] «кишіти» Ж; — р- [гимзить] «кишіти», [гим] «(рухомий) натовп; без
ліч мурашок, що кишать», п. [§ігпгас] «роїтися, кишіти»; — псл. *§угпьгііі (*£угпь2еіі), *£упть2аіі, пов’язане чергуванням голосних з *§'ьпть2аіі (з§) (укр. [гбмзатися] «ворушитися, копошитися»); пов’язувалось також (Вц§а РР І 442) з лит. [§итйоН, §цтйоіі] «іти, перевалюючись» (пор. лтс. §итгаі «тс.»).— Фасмер І 406; Вегп. І 367.— Див. ще гбмзатися.
[гиндзувати] «битися, боротися, вовтузитися; жартувати» Ж; — запозичення З ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ; П. [)§(І2ІС 5І§] «гніватися, сердитися» пов’язане з і^сіга «лиха, сварлива жінка; чарівниця, відьма; баба-яга», спорідненим з укр. яга.— II 123, 177; ЗІахузкі І 577— 578.— Див. ще яга.
[гинцувати] «зацьковувати когось до втрати дихання, до смерті» Ж; — очевидно, пов’язане з п. [кесом/ас] «об’їжджати (на полюванні) сплячого зайця», що походить від нім. кеігеп «цькувати»; вставне н, мабуть, зумовлене впливом дієслова [гиньбуватися] (=[гинцува-ти]).—	II 25.— Див. ще гец.— Пор.
гиньбуватися.
[гинчати] «плакати, вищати, скиглити» Ж, [гинчати] «сміятися, шкіритися»; — запозичення з польської мови; п. Ї§с2ес «стогнати, охкати» споріднене з укр. ячати «кричати, галасувати (про багатьох людей); кричати по-лебеди-ному».— Див. ще ячати.
[гиньбуватися] «цькувати когось до втрати дихання, до смерті» Ж; — похідне утворення від іменника *гіньба «гонитва, переслідування, влови», утвореного від дієслова гонити.— Див. ще гнати.
[гипко] (орн.) «одуд, Прцра ерорз Ь.» Шарл, [гіпко] «тс.» Шарл; — звуконаслідувальне утворення від вигуку *(г)уп, що передавав крик цього птаха (пор. п. [киЬек, кирек, кирка], лат. ир-ир-а, перс, рй-рй, нім. [кир-кир], вірм. ро-рор); звукова зміна вигуку в слові могла бути зумовлена пізнішими діалектними фонетичними явищами (напр., дещо лабіалізований характер ьі лемківських і суміжних закарпатських говірок, що викликає часткове змішання ьі (и) й у).— Воїнств.— Кіст. 211;
К1н§е—Міігка 857.— Пор. годко, дудко, одуд.
гир1 (вигук, що передає гарчання собаки), гиркати «гримати, покрикувати, бурчати», гйркатися «сперечатися», [гирчати] «гарчати»; — р. [гьірчать] «гарчати; бурчати», бр. гьіркаць «гарчати; бурчати, гримати»; — звуконаслідувальне утворення, що могло розвинутися з початкового *Ьг як максимально наближеної імітації собачого гарчання; значення «лаятися, бурчати» (про людей) — переносні. — Пор. гар1.
[гир2] «чутка, слава, репутація» Ж, [гирбвище] «привселюдний сором; слава (недобра)» Ж, [гирешний] «славний, відомий» Ж, [гирїшний, гирішлйвий] «тс.» Ж; — п. ІНуг] «слава, розголос», слц. сЬуг «чутка; репутація»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьіг «звістка, чутка; слава; репутація», Ьігез «славний» етимологічно неясне.— Дежз 81. 81. 7, 164; ММТЕ8г II 116.
[ґир] (вигук, що імітує незрозумілу мову) Ме, [ .ґирґотати] «говорити незрозумілою мовою, джеркотати» Па, [диркати] «тс.» Ме; — р. [герготать] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення.— Пор. джергати.
[гйра1] «волосся на голові, чуб» Ж, [гйрка] «верхня частина голови» Ж, [ги ріска] «скуйовджене волосся; комета» Ж, Ігирун] «коротко острижена людина», [гиря] «тс.; голена людина Бі», [гйрявець] «людина із скуйовдженим волоссям» Ж, [гирюватий] «скуйовджений», [гйрявий] «коротко острижений; голений Бі; лисий Бі»; —• р. [гиря] «коротка стрижка; підстрижена людина, голова; морда, пика» (з укр.?); — неясне; можливо, пов’язане з п. [§іга] (презирл.) «велика, незграбна нога, нога тварини», [§іега] «тс.», слц. [Ьуга] «гуля», слн. §іг «сук»; далі зіставляється з схв. гура «горб, наріст», слн. §йга «потовщення з смоли», лит. §иге1і8 «кулька», гр. -ррбд «круглий, зігнутий»; непереконливе з семантичного погляду пов’язання п. §іга, §іега з нім. ст. Оейг «спис» (Кагіошісг 8ШО 180; 8\¥ І 825), що передбачало б запозичення укр. [гйра] з польської мови; рум. Ьїгса «череп, голова», молд. хмрк:-) «тс.» — з укр. — Куркина Зти-
мология 1971, 66—67; Бішсякі І 280; 8иргип РЕ 1962, 338—339; ПЕРМ 362.
[гйра2] (вигук, яким підганяють коня), [гйрйти] «нести, тягти насилу», [гирувати] «з зусиллям тягти; спонукати, збуджувати» Ж; — п. [Ьуго] (вигук, яким примушують коня подати назад); — можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови; нім. Ьіегаиї «на це; сюди вгору» утворилося з прислівника Ьіег «тут», спорідненого З ПСЛ. 8Ь «цей», укр. сей, і прийменника аиі «на, вгору», спорідненого з гр. блб«під», дінд. йра «напроти, до, при»; польське посередництво було можливе лише в той період, коли в польській мові вигук виступав у формі Ьуга і ще зберігав значення, властиве йому в німецькій мові.— 8М' II 70; Кіщте—Міігка 36, 307.— Див. ще сей.
[гйравець] «вид гриба» Ж; — неясне.
[гйрдев] «великий горщик на кулешу» Ж, [гйрґев, герґевЖ] «тс. »; — запозичення з румунської мови; рум. Ьігсіаи «діжка, цебро» походить від уг. Ьогсіб «бочка», пов’язаного з дієсловом Ьогд «несе», спорідненим з манс. уагі- «тягти».— 8сЬе1ис1ко 130; Сіогапезси 401; ПБКМ 362; МИТЕ8г II 145, 146; Вагсгі 126.
[гирдиґати] «трясти» (про віз) Ж; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [гудбркати] «гуркотати, погрюкувати (дверима)» (пор.).
[гйрзи] «термосіння, смикання» Я;— неясне.
[гйрити] «занапащати, втрачати, розтринькувати» Ж, [гирати] «тратити, втрачати», [гирйти] «марнувати; нищити; продавати за безцінь» О, [гйрявий] «зіпсований, поганий», [гир] (у виразі гиром ходити «занепасти, опуститись») Ж, [гирйця] «місце, в якому марнується добро» О, [гйрник] «марнотрат» О; — запозичення з словацької і старочеської мов; ч. Ьугііі «пити-гуляти; бути багатим на щось» (заст. Нугаіі «тс.»), ст. Ьугііі «грішити, помилятися, блукати», слц. Ьугії’ «пити-гуляти, розкощувати (марнотратно жити); бути багатим на щось» в одному значенні зіставляються з лтс. §йгаі «повільно рухатися; ледарювати», в другому виводяться від двн.
іггбп «блукати, вводити в оману; помилятися», пов’язаного з двн. іггі «гнівний; (пізніше) заблуканий», спорідненим з лат. егго «заблудитися; помилитися».— МасЬек Е8ЛС 193—194; К1и§е— Міігка 328.
гйрка (заст.) «сорт пшениці, Тгііісит сіигит Оезі.», [гірка] «Тгііісит уиі^аге Уііі.» Пі; — р. [гйрка] «тс.» (з укр.?), п. [§ігка] «тс.» (з укр.?); — очевидно, похідне від гиря «коротко підстрижена, безволоса, гола голова», оскільки ця пшениця безоста; менш обгрунтоване пов’язання (Преобр. І 123) з п. §гука «гречка» або рум. Ьгі§са «тс.».— Даль І 351; 8ХУ І 830, —Див. ще гйра1.
[ґирланка] «горлянка, горло»; — не зовсім ясне; очевидно, з первісного *гирланка (щодо звукової форми пор. [гиртан] (ВеЛ) замість гортань) з ґ, можливо, за зразком [гар гало (ґарґсіла)] «горло», [ґарлянка] «тс.» або п. §агсПо «тс.»— Див. ще горло.
[ґирлйґа] «велика палиця з закарлюкою», ґерлиґа, [.кирилиця Па, Гирлйк Мо, карлика До, ґирлйна До, .ґйрло ЛЧерк, дирлйга, кирлйг Ж) «тс.»; — р. [герльїга, ерльїга], п. [§іегіу§а] «тс.» (з укр.); — запозичення з східнороман-ських мов; рум. сїг!і§ «гачок (також на гирлизі)», молд. кьірлйг «тс.» походить від болг. кт>рлйг «палиця пастуха», похідного від того самого кореня, що й псл. кгіуь, укр. кривий.— Мельничук Молд. зл. 166; 8сЬе1шіко 120, 130; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 158; Фасмер І 402; СДЕЛМ 221; ОБРМ 153; Младенов 265; 8ХУ І 826.
[ґирлйч] «відведений від річки канал для поливання городини» Дз; — запозичення з молдавської мови; молд. гьірлйч (рум. §їг1ісі) «вузький хід, прохід; шийка пляшки» походить від схв. грлйії. «шийка посудини; жерло гармати; мундштук люльки; верхня частина панчохи», яке є похідним від іменника грло «горло, шия», спорідненого з укр. горло.— БЕРМ 338.— Див. ще горло.
гирло, [гирла] «провалля» Ж, [ґйрло, гірлб Пі, ЖІ, ст. гирло, грьло (1448, 1468); — р. гирло; — запозичення з східнороманських мов; рум. §їг1а «гир
ло; рукав (річки); річка», молд. гирла «тс.» походять, очевидно, від болг. гч>рло «горло».— 8сЬе1исіко 130; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 148; Фасмер І 408; Преобр. І 123; СДЕЛМ 94, ОЬНМ 338; Вегп. І 369.— Див. ще горло.
[гирлята] «личинки мошки РЬгу§а-пеае» ВеНЗн; — неясне; можливо, походить від уг. Ьегпуб «гусениця», Ьогпуо «тс.», що пов’язується з дієсловом Ьог-пуоіпі «робити зарубки, борозни» (отже, первісно «поборознений, зморшкуватий»).
[гйрснути] «кинутися, пуститися (бігти)» Я, [герсбнути] «кинутися бігти, побігти чимдуж»; — очевидно, різна правописна передача двох форм того самого дієслова [гирсувати] «дряпати, креслити», вжитого тут переносно (пор. семантику дієслова дряпати «шкрябати -> тікати»).— Див. ще гирсувати.
[гирсувати] «дряпати, креслити»; — запозичення з румунської мови; рум. Ьїґ$їі «цигикати; дряпати, шкрябати» походить від звуконаслідувального вигуку ЬїгДі (Ьаг§) на позначення тертя або дряпання двох поверхонь.— 8сЬе-Іисіко 130; ОЬНМ 363; СДЕЛМ 476.
[гиртопи] «яри, вибоїни» Ме; — запозичення з молдавської мови; молд. хьір-тбп «вибоїна» (рум. Ьїгібр «тс.; улоговина, яр») походить, очевидно, з болг. в'ьртбп «воронкоподібне заглиблення; гірська ущелина».— Мельничук Молд. зл. 166; Клепикова Карп. диал. и оном. 54—92; СДЕЛМ 476; ОЩМ 363; БЕР І 212.— Див. ще вертеп.
[гирувати] «міркувати, розмірковувати», [гйряти] «тс.» Я; -—очевидно, пов’язане з [гйра] «волосся на голові, чуб», [гйрка] «верхня частина голови»; в такому разі первісне значення — «працювати головою, міркувати», як у п. £кжіс зі§ «ламати собі голову, напружено думати» від §1оша «голова»; непереконливе зближення з [ґеруватц (ґирувати)] правити возом, кіньми» (Грінч. І 283, 348).— Див. ще гйра1.
[гйрчик] «хом’як, Егісеііз їгитепіа-гіиз Раї 1.» ВеНЗн, [гбрчак] «тс.» ВеУг;— запозичення з угорської мови; уг. Ьбг-С8О£ «тс.», очевидно, походить від слц. сЬгсек, слн. Ьг’сек чи схв. хрчак «тс.»,
що пов’язуються З ПСЛ. *СІЬХОГЬ (укр. тхір).— ММТЕЗх II 157; Вагсгі 127.— Див. ще тхір.
[гирчйна] (бот.) «живокіст лікарський, ЗутрЬуіиш оНісіпаїе Б.; живокіст серцевидний, ЗутрИуіигп согсіаіит Б.» Ж; — очевидно, похідне від гіркий, [гиркйй]', назва могла бути зумовлена терпким смаком кореня живокосту лікарського.— Носаль 113—114.— Див. ще гіркйй.
гиря, гирьовик; — р. гиря, ст. гьіря, гиря (XV—XVI ст.), бр. гїра, болг. гйри (тільки мн.) «гімнастичні гирі» (з рос.); — очевидно, запозичення з перської мови; перс. §ігап «важкий» споріднене з ав. §оиги-, дінд. §игйй, гр. (Зсербд, гот. кайгиз «тс.»; шляхи проникнення слова і безпосередня основа запозичення не з’ясовані; припущення про праслов’янське походження і зв’язок з р.-цсл. гкорть. «пухир», схв. гура «горб» (Потебня РФВ 3, 164) викликає сумнів.— Шанский ЗСРЯ І 4, 82; Фасмер І 408; Преобр. І 124; Ргізк І 221.
[гиряка] (лайл. у виразі а щоб тебе гиряка забрала) Ва; — очевидно, пов’язане з [гйря] «голена людина», вжитим як синонімічно-табуїстична назва смерті, зображуваної у вигляді кістяка з голим черепом (гирею).— Див. ще гй-ра1.— Пор. гйрити.
[гись] (вигук, яким відганяють качок Л; вигук, яким підкликають курей), [гись-а-гись] (вигук, яким женуть овець) ВеБ, [гйся] (вигук, яким відганяють гусей) Л, [гйся] (вигук, яким відганяють овець) Л, [агйсь, агйць Л, гйся-гись Па] «тс.», [гісь] (тс.; вигук, яким підганяють овець Шух; вигук, яким підганяють волів); — п. Ьузіа (окрик на корову, що б’ється); — очевидно, звуконаслідувальне утворення із свистячим приголосним, який міг імітувати характерне для деяких тварин погрозливе сичання (змій, гусей), що могло бути застосоване для лякання, отже, й відганяння худоби, птиці; застосування в функції підкликання могло зрідка виникати як переусвідомлення деяких випадків відганяння (заганяння до курника, на подвір’я, куди звичайно підкликають).— Пор. агуш, гесюге, гиш, киш.
[гитала] «вид гречаної крупи»; — неясне.
[гиталь] «стебло, товсте ребро листка, товстий прожилок листка»; — результат видозміни форми [гичаль] «тс.», спорідненої з гичка, очевидно, через зближення із словом [гитйна (гйта)] «дошка, що становить г/8 розпиляного і розколеного стовбура дерева; скіпки, дрань».— Див. ще ґонт, гйчка.
гйта, гитйна, гитйннє — див. ґонт.
[гйтруг] «порода риби, що водиться в гірських річках України» Я; — неясне; викликає сумнів написання; можливо, помилка замість пструг «форель» (див.).
[гиц] (вигук на позначення стрибка) Ж, гйцати «підскакувати при їзді верхи, підкидати (про віз під час їзди); гуцикати дитину», [гйцкати] «підстрибувати, плигати» Ж, [гицнути] «тупнути (ногою)» Я, [гицилйти] «стукати, бити» Я, [гй-цилка] «вибій; борозна» Мо; — п. Ьус (вигук на позначення стрибка), Ьусас «підплигувати», [сЬус] (вигук на позначення різкого руху), ч. Иускаіі «гойдати, колихати; пестити, гладити», слц. [Ьус] (виг.), Ьусаї «бризкати, розкидати»; — експресивне утворення, паралельне до гець1, гоц, гуц; фонетично й семантично непереконливим видається зближення (ЗІашзкі І 441) з схв. гйц (вигук, яким підкликають свиней), слн. §їсаіі «возити» (дит.).— Пор. гець1, гоц, гуц.
гицель, гйцельство «ремесло гицеля», гицлювати, [гицлївка] «шкуродерня» Ж. [гицлярня] «тс.», ст. гицель (XVIII ст.);— р. [гйцель], бр. г’іцаль, п. Ьусеї, ст. Ьесеї, ч. заст. Ьусеї; — через польське посередництво запозичене з німецької мови; нім. [ЬіігеП «гицель» пов’язане з Ьеігеп «цькувати».— Шелудько 27; КісЬЬагсИ 56; Фасмер І 408; ЗІатузкі І 441—442.— Див. ще гец.
[гйцлик] «шкіряний гудзик позаду підбора для зручнішого знімання чобіт»; — очевидно, пов’язане з гицель на підставі уподібнення знімання чобіт з ноги до знімання гицелем шкури собаки.— Див. ще гйцель.
гич (у виразі ні гич «зовсім нічого», і гич не до речі «(і) зовсім не до речі»); — болг. хич (із запереченням) «зовсім (не)»
(хич не зная «зовсім не знаю»), м. ич «зовсім, нічого; ніскільки» [ич немам пари «зовсім не маю грошей»); — запозичення з турецької мови; тур. Ьід (при заперечному дієслові) «ніщо, нічого; ніскільки, зовсім (не); абсолютно», як і полов. Ьіс, крим.-тат. кар. Ьас «тс.», походить від перс. Ьі] «ніякий, ніщо».— Радлов II 2, 1790, 1805—1806; Казапеп УегзисЬ 159—160.
гичка «ботвина; [качан кукурудзи]», [гйка] «гичка», гич, [гича, гичан ВеНЗн] «тс.», [гичаль] «стебло, товсте ребро листка, товстий прожилок листка», [ги-чалля] (зб.), гичйна «одне стебло гичі», [гичняк] «картоплиння» Л, [гйччя] Л, Ж; — р. [гичь] «огудина; ботвина», бр. [гічан] «гичка», п. §ісго! «голінка», §ісга1, §ісхе1, [§іса1, §ісо1] «тс.», [§ісг] «стегно, нога», ст. §ісхе1пік «живокіст (лікарська рослина, застосовувана для лікування зламаної кістки ноги)», ч. (мор.) [Ьу-саіа] «товста кістка», [куса] «качан капусти»; — псл. (пн.) [§усь, §уса, §усе1ь], пов’язане, з одного боку, з *§ик-ь, *§ись, укр. [гук] «стрілка цибулі», бр. гук «росток», п. (каш.) [§пс (£иса)] «шишка, мозоль», схв. гука «наріст на тілі, на дереві», з другого,— з ,псл. *§уха, *§ухе1ь «стегно, верхня частина ноги» (пор. укр. гйжкй «холодець із свинячих ніг»; пор. також укр. [гйшель] «голінка»); пояснення п. £іс2оі як наслідку контамінації п. §іга з різгсгеї «велика гомілкова кістка» (Оіг^Ьзкі 2\С 276— 277) непереконливе.— Козлова 7; Кургана Зтимология 1971, 67; Зіам/зкі І 275—276; ЗССЯ 7, 219—220; Вегп. І 374; 2иЬаіу 81. а сі.II 99.— Пор. гйжкй, гук5.
[гиш] (вигук, яким відганяють овець) ЛЧерк, Ігйшаї (вигук, яким відганяють птахів) Я; — р. [ишко] (вигук, яким відганяють овець), слц. Ьу$, ЬуіЯа (вигук, яким відганяють тварин), нл. Ьу$ (вигук, яким відстрашують птахів), м. ииі (вигук, яким відганяють курей), схв. ши «тс.»;—псл. *ізь (*]ь8ь); — можливо, звуконаслідувальне імітаційне утворення з шиплячим приголосним (пор. погрозливе сичання змій, гусей), що вживалось для лякання, отже, й відганяння тварин, як природ
ний у цій функції сигнал.— Пор. агуш, гесюге, гись, киш.
[гиш] (вигук, яким відганяють курей) Дз; — очевидно, результат видозміни форми киш «тс.» (див.).
[гищйцє] (бот.) «папороть (лісова), Роїуросііигп уиі^аге Б.» ВеНЗн; — діалектна форма, якій, очевидно, мало б відповідати літ. *іщйця, похідне від (і)с(ь)кати; іменник утворено від дієслова ще в той період, коли воно зберігало значення «шукати»; назва відбиває давню віру в магічну силу квітки папороті, яка, нібито, розцвітає в ніч на Івана Купала і допомагає шукати скарби; слово могло виникнути внаслідок скорочення словосполучення [папо-роть-)іщйця.— Див. ще ськати.
[гйя] (орн.) «яструб-курятник, шуліка, Азіиг раїигпЬагіиз»; — запозичення з угорської мови; уг. Ье]а «яструб, шуліка» вважається звуконаслідувальним утворенням.— Верхратський ЗНТШ 1898 IV 210; МЬІТЕЗг II85; Вагсгі 118.
гіацинт (бот.) «НуасіпіЬиз огіепіа-Ііз Б.; (мін.) коштовний камінь, різновид циркону», [гацинт] (бот.) Пі, [гія-кинт, якинт, якинф, яцинт, яцина, яцько, яць] «тс.» Мак, ст. гіацинт (коштовний камінь), гіяцинпть «тс.», гияцинт'ь «синій єдваб», гіацинти «тс.» (XVII ст.); — р. гиацйнт, заст. иакйнф, бр. гіяцмнт, др. акинт'ь, акинфт>, п. Ьіасупі, ст. ]асуп(к)1, ч. слц. Ьуасіпі, болг. хиацйнт, стел, дкин'ьт'ь, діїймфт; — через російське і польське посередництво запозичене з німецької мови; нім. Нуагіпій (мін.), НуагіпіЬе (бот.) походить від лат. Ьуасіпіїшз, яке зводиться до гр. иахітОод «гіацинт, ірис» до грецького походження; українські форми з к в середині слова запозичені книжним шляхом з грецької мови.— СІС 159; Шанский ЗСРЯ І 4, 65—66; Фасмер І 404; Жураускі Белар. лінгв. 1972/1, 64—65; Воізасд 996; Егізк II 952—953.— Пор. яхонт.
[їіб] (орн.) «сорокопуд, Бапіиз Б.»; — очевидно, походить від уг. §еЬІС8 (§і-Ьісз, §іЬіг) «тс.», яке пов’язують з пестливою формою СеЬ від особового імені СаЬог «Гаврило»; у запозиченому слові
відбулась десуфіксація за українськими словотворчими зразками (пор. лелечич «лелека-самець» — лелека). — ММТЕЗх І 1040—1041; Вагсгі 93.
гібрйд, гібридизація-,— р. гибрйд, бр. гібрид, п. ЬуЬгусІа, ЬуЬгуб, ч. слц. ЬуЬгіїі, вл. ЬуЬгісіа, болг. хибрйд, м.. хибрид, схв. хйбрид, слн. ЬіЬгісі; — очевидно, через німецьке або французьке посередництво (н. НуЬгісіе, фр. ЬуЬгібе) запозичено з латинської мови; лат. ЬуЬгісіа [(Ь)іЬгісіа] «гібрид, помісь», мабуть, запозичене через грецьку мову, де воно не збереглося, з якоїсь іншої, поки що не встановленої; форма лат. ЬуЬгісІа викликана помилковим зближенням з гр. їїррід «зухвалість; насильство; втрата, шкода».— СІС 159; Шанский ЗСРЯ І 4, 67; Оаигаі 395; Кіеіп 753; Таїсіє— Ноїт. 1665—666; Егпоиі—Меіііеі І 302.
[ґівґати] «гелготати, крякати» ВеЗн, [ґівґач] (орн.) «крутиголовка, Оупх іогдиіііа Ь.», [ґівґорі «тс.»; — очевидно, похідні утворення від звуконаслідувального вигуку *ґів (<ґел), що відповідає поширенішому [.ґел].— Див. ще ґелґати.
гівнб, [гімне], [гівняк] (ент.) «жук-гнойовик, ЗсагаЬаеиз зіегсогагіиз», [гів-няр] «тс.», [гімняк] «тс. Ж; послід великої рогатої худоби (Ме)», [гівнянка] «погана хазяйка» Я, [глвнюха] «тс.» Я, (гів-нянййі Г, Я; — р. болг. говнб, бр. гаунб, п. §6шпо, ч. слц. Ьоупо, вл. Ьошпо, нл. §ошпо, полаб. (Гйпй (род. в. одн.), схв. гбвно, слн. §6упо, цсл. говио (<*гоек-ко); — псл. *§оуьпо<іє. *^ои-/*§Нои-/ §їи- з слов’янським суфіксом -ьпо; звичайно розглядається як пов’язане чергуванням голосних з р.-цсл. ставити «псувати, обтяжувати, завдавати неприємності», слн. о§ауеп «мерзенний, мерзотний»; — споріднене з лат. ЬиЬіпаге «забруднювати місячним» (<*Ьоу-іпо-, осксько-умбрське запозичення, ЇУаІсіе— Ноїт. І 199), вірм. ки «гній», дінд. §йіЬа- «кал, бруд», §иуаіі «випорожнюється», ав. ^йДа- «кал, бруд»; досить переконливе і пов’язання (ЗССЯ 7, 77— 78; Вгйскпег АЇЗІРЬ 39, 7; Брандт РФВ 22,124; Нігі ІР 37,236) з іє. *§їои-, *§“ои-«рогата худоба», псл. §оу§сіо, укр. [го-в’ядо] «тс.».— Фасмер—Трубачев І 424; Зїашзкі І 330; ЗсЬизіег-Зешс 336; Вегп.
І 339; Тгаиітапп 81; Рокогпу 483— 484.— Див. ще гид.
гігант, гігантизм; — р. болг. гигант, бр. гігант, др. гигась, гиганть, п. ч. слц. вл. нл. §і§апі, схв. гигант, слн. §і§апі; — книжне запозичення з грецької мови, пізніше опосередковане німецькою мовою (н. Сі§апі); гр. уї-ре (род. в. уіуаттод) «гігант» пов’язане з Пуаттєд «Гіганти, міфічні велетні», очевидно, догрецького походження. — СІС 159; Шанский ЗСРЯ І 4, 67—68; Фасмер 404—405; Ргізк І 305—306.
гігієна, гігієніст, гігієнічний; — р. гигиена, бр. гігієна, п. Ьі§іепа, ч. слц. вл. Ьу§іепа, болг. м. хигиена, схв. хи-ги;ена, слн. Ьі§іепа; — очевидно, запозичене з новолатинської мови (можливо, через німецьке чи французьке посередництво); нлат. Ьу§іепа походить від гр. б-уієіуа с. р. мн. «(щось) кориснедля здоров’я, здорові умови» (від оуІЄІУОУ с. р. одн. «здоров’я»), похідного від чуЦе «здоровий», яке складається з основ і>- «добре», спорідненої з дінд. ви-, ав. Ьи- «тс.», і спорідненої з псл. гііі, хіуь, укр. жити, живий.—• СІС 159; Шанский ЗСРЯ І 4, 68; Оаигаі 396; ВІосЬ І 372; Воізасд 997, 120, 184; Ргізк І 384, II954—955.— Див. щежйти.
гід; — р. болг. гид, бр. гід, п. §ісі; — запозичення з французької мови; фр. §иібе «гід, провідник» запозичене з італійської або провансальської мови; іт. пров. §иі(іа «тс.», в свою чергу, походить, очевидно, від франк. *шїіап «показувати, знати», спорідненого з дангл. шїі «бачити», псл. уісіеіі, укр. вйдіти,— СІС 160; Шанский ЗСРЯ І 4, 69; Оаигаі 379; Кіеіп 686.— Див. ще вид.
гідравліка, гідравлічний; — р. гид-равлика, бр. гідрауліка, п. ч. слц. Ьусі-гаиііка, вл. Ьусігашііка, болг. хидрав-лика, м. хидраулика, схв. хидраулика, слн. Ьісігауііка; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. Нубгаиіік, як і фр. Ьуйгаиіідие, англ. ЬуДгаиІісз, утворене за словотворчим зразком інших латинсько-грецьких назв наук (типу лат. (з гр.) §гаттаііса, таіЬета-ііса і ін.) від лат. Ьусігаиіісив (з гр. йбрауХіхбд) первісно «належний до водяного органа», похідного від лат. Ьусі-
гаиіиз «водяний орган», що зводиться до гр. бброюХод «тс.», складного слова, утвореного з основ іменників обсор «вода» і аоА.6д «сопілка, флейта; трубка, порожній стрижень», спорідненого з цсл. оуаии, укр. вулик.— СІС 160; Шанский ЗСРЯ І 4, 70; Кораііпзкі 409; НоІиЬ—Ьуег 201; Ваигаі 395; ВІосЬ І 372; Кіеіп 754; УУеізе 437—438; Ргізк І 186—187.— Див. ще гідро-, вулик.
гідро- (перший компонент складних утворень типу гідроавіація, гідробур, гідровузол, гідроелектростанція, гідроенергія, гідролітак, гідрольодоріз, гідромашинобудування, гідромодель, гідронамив, гідроспоруда, гідростанція, гідрошахта)', — р. гидро-, бр. гідра-, гідро-, п. ч. слц. вл. Ьусіго-, болг. м. схв. хидро-, слн. Ьісіго-; — результат виділення з запозичених складних слів грецького походження типу гідрографія (нгр. ибро-урафіа), в яких перший компонент ббро- «водо-» зводиться до основи іменника обсор «вода», спорідненого з псл. уосіа, укр. вода, і сполучного голосного о.— СІС 160; Кораііпзкі 409; НоІиЬ—Ьуег 201; Ргізк II 957—959; Воізасд 998—999.— Див. ще видра, вода.
гідрологія, гідролог, гідрологічний;— р. гидролдгия, бр. гідралдгія, п. Ьусіго-Іо§іа, ч. Ьусіго1о§іе, слц. Ьусіго16§іа, вл. Ьусіго1о§і)а, болг. хидролбгия, м. хидрологиіа, схв. хидролдги)а, слн. Ьіб-го1о§ї]а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Нусіго1о§іе, фр. Ьусіго1о§іе, англ. Ьусіго1о§у утворені за словотворчим зразком латинсько-грецьких назв наук на -1о§іа, гр. -Хо-рсс (типу лат. (з гр.) рЬі1о1о§іа, рЬузіо!о§іа) з основ грецьких іменників обсор «вода», ббро- «водо-» (в складних словах) і А.6уое «слово; поняття; наука».— Шанский ЗСРЯ 14, 71; 81. хууг. оЬсусЬ 292.— Див. ще гідро-, логіка.
гібна (зоол.) «Нуаепа», ст. уена',— р. гиена, бр. гієна, др. уена, п. Ьіепа, ч. слц. Ьуепа, вл. Ьі)епа, болг. м. хиена, схв. хилена, слн. Ьі)епа;—запозичено в давньоруську мову з грецької і, пізніше, в українську мову з німецької; нім. Нуапе «гієна» походить від лат. Ьуаепа «тс.», яке зводиться до гр. оаіуа 33 8-539
«тс.», похідного від од «свиня», спорідненого з псл. зуіпьіа, укр. свиня- грецьку назву гієни утворено від назви свині через зовнішню схожість щетинястої спини гієни із спиною свині.— СІС 165; Шанский ЗСРЯ І 4, 71—72; Фасмер І 405; К1п§е—Міігка 322; Ргізк II 952; Воізасд 996, 1006 -1007.— Див. ще свиня.
[гій] (вигук) «ох, ах» Ж; (вигук, яким підганяють худобу; вигук, яким відганяють звіра; вигук у виразі гій на тебе «тьху на тебе»), [гійє] (вигук, яким підганяють худобу), гі (у виразі гі на тебе—гій на тебе), гійкати (гійнути) (на когось) «залякувати когось голосною лайкою»; — р. [ги (гигії)) (бойовий клич при атаці; крик гучків під час облави), п. ст. діал. Ну) (вигук, яким підганяють коней), [Ьу] «тс.», ч. Ьу) (вигук, яким підганяють худобу; також у тяглі), слц. ЬЦо, Ьіо (вигук, яким підганяють коней), вл. нл. Ьі (вигук, яким підганяють тяглову худобу); — псл. (пн.) *йу]'ь (вигук, яким, очевидно, підганяли худобу, заганяли звірів).
[гійво1! «крик, гвалт» Ва; — очевидно, похідне від вигуку [гій] (первісно під час полювання, облави), [гійкати) «залякувати лайкою» (первісно «тюкати на звірів»).— Див. ще гій.
[гійво2] «велика грязь»; — неясне, гійса — див. гейс.
гілка, [гілька, гіллюка], гілля, гілляка, гілляччя, [гілюка] Ж, гільце «молоде деревце, яке втикається в весільний коровай», [гилйна) Ж, [гйлля\ «гілка», [гилля\ «гілля», [гиляка Ме, галька ЖІ, [гильце) «гільце» Ж, [голв’яка] «гілка», [голєкі «тс.» ВеБ, гілкуватий, гіллястий, гілчастий, [гільчастий, ги-лйстий Ж, гилявий Ж, гилястий, гиль-нйстий Ж, гильовйй, гильчастий, голю-чий Я), гілкуватися, пагілля «тонкі гілки», [пере гільчастий) «гіллястий», роз-гілення, розгілка, розгілля, розгілчастий, [розгілястий, розгільчастий, розгйляс-тий, угілкбваний, угилкбванийУ, — р. [голья] «гілка, сук», бр. галле (гблле) «гілля; хмиз», др. голь «гілка», ч. Ьйі «палиця; прут», ст. Ь61 «тс.», слц. заст. кн. ЬоІ’ «палиця», слн. §61 «молодий стовбур без гілок»; — псл. §о!ь, пов’я-
зане з §о1ь «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка»), пов’язане також із псл. (пн.) [§а1<?гь] «галузь» (з іншим ступенем чергування); — споріднене з вірм. коїг «гілка, сук».— Фасмер І 434; Зіашзкі І 252; МасЬек Е83С 190; ЗССЯ 7, 16—17; Вегп. І 326; Меіііеі М8Е 11, 185; Ресіегзеп К.2 40, 211.— Див. ще голий.— Пор. галузь.
гільза; — р. гйльза, бр. гільза, п. §І1-га, [сйігіа], ч. [Ьуігпа, Ьуігеп], болг. гйлза\ — запозичення з німецької мови; нім. Нйізе «оболонка, гільза» пов’язане з дієсловом ЬеЬІеп «приховувати», спорідненим з лат. соїог «колір, барва», сбіаге «приховувати», гр. хоЛблтєгу «обгортати».— Шанский ЗСРЯ І 4, 72; Фасмер І 406; К1и§е—-Міігка 297, 319; Папгаі 212; Таїсіє—Ноїш. І 247.
гільце, гильце — див. гілка.
[гільцемі (тільки у виразі Іг. голий] «бідний; зовсім голий»); —форма орудн. в. від незасвідченого словниками слова *голець «бідняк; голяк», ужитого в підсильному значенні поряд з прикметником голий (пор. аналогічні звороти кінець кінцем, одним одна і ін.).— Див. ще голий.
гімн, ст. ггмньї, гмньї (1627); — р. гимн, бр. гімн, п. Ьутп (рідк. Ьітп), ст. Ьутпа (ітпа), ч. слц. Ьутпа «гімн» (Ьутпиз «церковна пісня урочистого характеру», заст. Ьутп «тс.»), вл. Ьіт-па, болг. химн, м. химна, схв. химна, слн. Ьітпа; — очевидно, через польське посередництво запозичене з латинської мови; лат. Ьутпиз «хвалебна пісня на честь богів, гімн» походить від етимологічно неясного гр. іііісод «урочиста пісня».— СІС 165; Шанский ЗСРЯ І 4, 73; Фасмер І 407; Вгйскпег 174; КІеіп 758; Ргізк II 965; Воізасд 1001—1002.
гімназія, гімназист, гімназичний, гімназіальний, гімназійний, прогімназія: — р. болг. гимназия, бр. гімназія, п. £ітпаг]ит, [§ітпаг]а, §ітпагу]а], ч. §утпа8Іит, слц. §утпагіит, вл. §іт-пагі], нл. £утпагЦ, §утпа5Іоп, §утпа-зЦа, м. гимназщ'а, схв. гймназиіа, слн. §ітпагЦа; — через польське або німецьке посередництво (нім. Оутпазіит, насамперед, як назва школи, що давала
класичну освіту) запозичене з латинської мови; лат. §утпазіит «школа фізичних вправ; місце зборів і розмов філософів» походить від гр. •увруаоюу «тс.», пов’язаного з прикметником -рр,-тб? «голий».— СІС 165—166; Шанский ЗСРЯ І 4, 74; Фасмер І 407; К1н§е— Міігка 278; Ргізк І 332—333; Таїсіє— Ноїт. II 185.— Див. ще гімнастика.
гімнастерка «військова сорочка», гім-настьбрка, зах. гімнастівка: — бр. гім-насцерка; — запозичення з російської мови; р. гимнастерка походить від заст. гимнастер «гімнаст» (отже, буквально «сорочка гімнаста»), утвореного, можливо, з нім. Сутпазі «гімнаст» або п. §ітпазІук «тс.» за допомогою суфікса -ер (від фр. -епг); в українській мові безпосереднє запозичення гімнастьдрка витискається закономірною для неї формою гімнастерка з передачею фр. -еиг як -ер (пор. фр. сЬаиДеиг — р. шофер, укр. шофер і под.); зах. гімнастівка є калькою російського слова.— Шанский ЗСРЯ І 4, 75; Фасмер І 407.— Див. ще гімнастика.
гімнастика, гімнаст, гімнастичний', — р. болг. м. гимнастика, бр. гімнастика, п. §ітпазІука, ч. слц. вл. нл. §утпазІіка, схв. гимнастика, слн. §ітпазііка; — можливо, через німецьке посередництво (нім. Оутпазіік) запозичене з латинської мови; лат. §ушпа-зііса (агз) «гімнастична (майстерність)» походить від гр. -рцтаотіхт? (тє'/^т|) «тс.», пов’язаного з •р|гчб£ «голий», спорідненим з псл. па§ь, укр. нагйй (у зв’язку із звичаєм давніх греків виконувати гімнастичні вправи голими).— СІС 166; Шанский ЗСРЯ І 4, 75; Фасмер І 407; К1п§е—Міігка 277; Ргізк І 332—333; Таїсіє—Ноїш. II 185. — Див. ще нагйй.
[ґіндзура] (бот.) «тирлич, Оепііапа» Ж, І мензура, джинджор, джинджора, джінджура Г, Ж, джуджура Мак, дзін-дзбра, дзіндзура Мак] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. [§Ьіп-[йгй] «тс.» є словотворчим варіантом форми §Ьіп|іапа, що походить як запозичення від етимологічно неясного лат. §епііапа «тс.», пов’язуваного традиційно з ім’ям іллірійського короля Сеп-
і(й)іиз. — Зскеїисіко 132; ОЬРМ 332; Таїсіє—Ноїш. 1 592.
гінекологія, гінеколог, гінекологічний; — р. болг. гинеколбгия, бр. гінекологія; п. §іпеко!о§іа, ч. §упаеко1о§іе, §упеко!о§іе, слц. §упеко16§іа, вл. §упе-ко1о§і]а, м. гинекологиіа, схв. гинеколд-ги]а, слн. §іпеко1о§і]а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Супа-коїо^іе, фр. §упесоіо§іе, англ. §упае-соіо§у утворені з гр. '[гл’т) (род. в. -[Отаї-хбє) «жінка», спорідненого з псл. гепа, укр. жінка, і Хб'уод «слово, (наукове) пояснення, наука».— СІС 166; Шанский ЗСРЯ І 4, 76; 81. чгуг. оЬсусЬ 251; Кіеіп 690; Егізк І 333—335.— Див. ще жона, логіка.
Ігінтяй] «гультяй», [гінтай] «тс.» Ж; — результат контамінації форм гультяй, (Ігільтяйі) і гін, гнати (див.).
гіпербола, гіперболізйція, гіперболізм, гіперболіст, гіперболічний; — р. гипербола, бр. гіпербола, п. йірегЬоІа, ч. слц. вл. ЬурегЬоІа, болг. м. хипер-бола, схв. хипербола, слн. ЬірегЬоІа; — запозичення з латинської мови; лат. ЬурегЬоІЄ являє собою запозичене гр. блєрроХт; «перехід; перевага; надмірність; гіпербола, перебільшення», утворене за допомогою префікса олєр- «пере-, через», спорідненого з дінд. ирагі «через», двн. иЬаг, гот. иїаг «тс.», лат. 8-ирег «зверху, над», від основи дієслова РоЛХсо «кидаю; ударяю; гоню» (роХт? «кидання; удар»).— СІС 166; Шанский ЗСРЯ І 4, 76—77; Фасмер 1 407; Егізк II 966—967.— Див. ще бал1.— Пор. парабола.
гіпноз, гіпнотарій, гіпнотизація, гіпнотизер, гіпнотизм, гіпнбтика, гіпнотичний, гіпнотизувати; — р. гипнбз, бр. гіпноз, п. кірпога, ч. слц. курпога, вл. курпога, нл. кірпоіігш «гіпнотизм», болг. м. схв. хипнбза, слн. кірпога; — запозичення з французької або англійської мови; фр. курпозе (з 1877), англ. Ьурпозіз походять від нлат. курпозіз «присипляння» (1829), утвореного від гр. от>6со «присипляю»,пов’язаного з б лл?од «СОН», спорідненим З ПСЛ. ЗІЯТЬ (*8'ЬрП’Ь), укр. сон. — СІС 168; Шанский ЗСРЯ І 4, 78; Фасмер І 407; Паигаі 396; Егізк II
970 — 971; Воізасд 1004 — 1005. — Див. ще сон, спати.
гіпопотам (зоол.) «бегемот, Нірро-роіатиз атркіЬіиз Ь.»; — р. гиппопо-там, бр. гіпапатам, п. кіророіат, болг. м. хипопотам, схв. хипопотам; — запозичення з латинської мови; лат. йірро-роіашиз (кірророіатіиз, -іоз) походить від гр. Іллолбтаиод (<іллолотарюд) «тс.», складного слова, яке виникло на основі словосполучення їллод лотаріод «тс.» (букв, «річковий кінь»), утвореного з іменника іллод «кінь» і прикметника лотацюд «річковий», похідного від іменника лотарбд «річка», пов’язаного з лєтораї «лечу», дінд. раіізуаіі «рине»; можливо, що гр. їллод лотаріод є неточною калькою єг. рекетоиі «тс.» (букв, «водяна тварина»).— СІС 169; ХУеізе 435; Егізк І 733—735; Воізасд 380—381, 807; ЬокоізсЬ 24; Сезепіпз 95; XV. С. Тіїїе, Коріізске Сгаштаіік, Ьеіргі§, 1955, 326.— Див. ще Архйп.— Пор. бегемот.
гіпотеза, гіпотетичний; — р. гипб-теза, бр. гіпотеза, п. кіроіеха, ч. слц. куроіега, вл. куроіеха, болг. м. схв. хипотеза, слн. кіроіеха; — через польське або німецьке посередництво (нім. Нуроікезе) запозичене з латинської мови; лат. ЬуроіЬезіз походить від гр. олбОеоїд «підкладка; основа; (основна) думка, тема; припущення, гіпотеза», утвореного від дієслова олотІОдрі «підкладаю, кладу в основу; висловлюю, припускаю», що складається з префікса оло- «під-», спорідненого з нім. аиї «на», англ. ир «угору», і дієслова тїддрі «кладу», спорідненого з псл. сіеіі, сЗе]9 «класти, кладу», укр. діти, діну.— СІС 169; Шанский ЗСРЯ І 4, 80; Фасмер І 407; Егізк II 897—898, 971; Воізасд 969, 1005.— Див. ще діти2.
гіпс, (з'іпсдвицяї (бот.) «ліщиця му-рова, Сурзоркіїа тигаїіз Ь.» Ж, гіпсувати; — р. болг. м. гипс, бр. гіпс, п. вл. §ірз, ч. розм. §урз, §ірз, кірз, слц. §урз, схв. гйпс, слн. §ірз; — запозичення з німецької мови; нім. Сіра походить від лат. §урзит «гіпс», яке зводиться до гр. •рфод «крейда, гіпс», запозиченого, очевидно, з якоїсь семітської мови (пор.
гебр. §а0і§ «кристал»).— СІС 170; Шанский ЗСРЯ І 4, 81; Фасмер І 407; К1н§е—Міігка 258; ЬокоізсЬ 56; Егізк І 336.
[гір] «парші навколо очей у річних і дворічних овець» Я; — неясне.
[ґірґалка] «горло» ВеУг, [ґірґачка] «тс.» ВеУг; — результат не зовсім ясної (очевидно, афективної) видозміни форм [ґарґала, ґарґачка] «тс.».— Див. ще ґарґала.
гіркий, [гиркйй] Ж, гіренький, [гірклий], гіркотний, гіркуватий, [гірок] «гіркий», [гірчавий] «на смак подібний до гірчака, болотної рослини» Я, [гір-частий] «гіркуватий» Я, гірчйчний, [гбрко] «тяжко, важко» ЛЧерк, [гіркан (оленячий)] (бот.) «смовдь, РеисеЗапит сегуагіа», [гірканя] (бот.) «сосюрея, гіркли корінь, Заиззигеа атага (Б.) Ь. С.; гриб А§агісиз рірегаіиз 8сор.» Мак, [гіркуиіа] «тс.» Ж, Мак, [гирканя] (вид гіркого гриба) Ж. [гиркйня] «тс. Ж; А^агісиз рірегаіиз 8сор. Мак», гіркість, Ігіркованя] (іхт.) «гірчак, КЬобеиз аша-ГН5», гіркота, [гірчавінь], гірчак (іхт.) «РЬобеиз зегісеиз агпагиз (ВІосЬ.); (бот.) РоІу§опит регзісагіа Ь.; РоІу§опит Ьіз-іогіа Б.; водяний перець, Ро1у§опит Ьусігорірег Б.; неїстівний гриб Туїіо-ріінз їеііеиз (Виїї.) Кагзі.; [свиріпа, Вгаз-зіса сатрезігіз Б. Мак; грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигзаразіогіз МбпсЬ. Мак; волошка східна, Сепіаигеа огіепіа-Ііз Б. Мак; Сепіаигеа ріегіз Раїї. Мак; чистотіл звичайний, СЬеІісіопіит та]Ц8 Б. Мак; кучерявий горошок, Согопіііа уагіа Б. Мак; гадючник шестипелюстковий, Рііірешіиіа Ьехареіаіа СіїіЬ. Мак; підмаренник, Саііит Б. Мак; чаполоч пахуча, НіегосЬІое обогаіа (Б.) \УаЬ1Ь§. Мак; хрінниця широколиста, Ьерібіит Іаііїоііит Б. Мак; слабник водяний, МаїасЬіит адиаіісит (Б.) Рг. Мак; гіркуша нечуйвітрова, Ріегіз Ьіегасіоібез Б. Мак; редька дика, РарЬапиз гарЬапі-8Ігит Б. Мак; жовтий осот польовий, Зопсйиз агуепзіз Б.; смілка приземкувата, Зііеле впріла М. В. Мак; гірчиця польова, Зіпаріз агуепзіз Б. Мак; настійна на гірких травах]», [гирчак] (бот.) «гірчак Мак; вид грибів Мо», [гірчанка] «тирлич, Сепііапа Б.» Мак, гірчиця «гір
ка приправа до страви; (бот.) Зіпаріз Б.; [ерука посівна, Егпса заііуа Б. С.; гриб А§агісиз зресіез]» Мак, [гирчйна] (бот.) «живокіст, ЗутрЬуіит согіііїо-Ііит», [горець] (бот.) «тирлич» Мак, [гбреч] «гіркота» Ж, [горечавка] (бот.) «тирлич звичайний, Селііапа рпеигпо-папіЬе Б.» Мак, [горичка, горчавка] «тс.» Мак, [горкун] (бот.) «гадючник шестипелюстковий» Мак, [горчак] «неїстівна дрібна рибка-колючка» Мо, гіркнути, гіркніти «гіркнути», [гірчати], [гірчати] «ставати гіркішим», гірчити, горенйти «бути гірким на смак; [ставати гірким ЖЬ, [гореніти] «тс.» Ж, згірклий, прогірклий; — р. гбрький, бр. гбркі, др. горькьш, п. §оггкі, ст. §огкі «гіркий», [§огкі] «гарячий», ч. Вогку «гіркий», (Ьогку «гарячий»), слц. Вогку «гіркий», вл. Вогкі, нл. §огкі, полаб. й’бгі’й, болг. горьк, м. горок, схв. гбрак, горкй, слн. §6гек, стел, горккті;— псл. §огьк"ь, прикметник, утворений від дієслова §огеіі «горіти»; первісне значення «палючий, пекучий», звідки «такий, що пече в язик», далі «гіркий» (пор. ірл. §оігі «гіркий» від §огіт «грію», спорідненого з псл. ££огеіі); непереконлива реконструкція (Уаіііапі РЙ8 9, 8—10; В8Е 31, 46) псл. *§'ьг,ьк'ь, нібито, пов’язаного з дінд. §игй- «важкий, гр. Р<хрод «тс.».— Критенко Вступ 528, 556; Шанский ЗСРЯ І 4, 143—144; Фасмер І 445; ЗІагсзкі 1323—324; Маскек Е80С 177; ЗсВизіег-Зегус 325; БЕР І 266; Зкок І 591—592; Вегп. І 332—333; ТгиЬеско] ВЗЬ 24, 133—134; Рокогпу 495.— Див. ще горіти.
гірлянда; — р. болг. гирлянда, бр. гірлянда, п. ч. слц. вл. §іг1ашіа, м. гир-ланда, схв. гйрланд, гирланда, слн. §іг-Іапсіа; — можливо, через німецьке посередництво (нім. Оігіашіе) запозичене з французької мови; фр. §шг1аш1е походить від іт. §йіг!апс1а «гірлянда», що відбиває фр. ст. §аг1ап0е, §иег1апі1е «коло», пов’язане з фр. ст. §аг1апііег «прикрашати, заквітчувати», нез’ясова-ного (можливо, германського) походження.— СІС 170; Шанский ЗСРЯ І 4, 82; Фасмер І 408; К1и§е—Міігка 258; Оаигаі 351, 380.
Ігірнець] «куртинний дубняк» Я; — болг. горун «дуб, (^цегсиз Б.», схв. горун «вид дуба»; — не зовсім ясне; болг. горун зіставляється з горя «горю; палю» або гора «ліс», а також із прус, ^агіап «дерево».— БЕР І 266.
гірбшник — див. огірбшник3.
Ігіртаї «палиця, що підтримує драбки воза» ВеЗа, [л'іріп] «тс.» ВеЗа; — запозичення з німецької мови; нім. Пегіе «жердина» споріднене з дангл. §егсі «лікоть (міра)», англ. §агсі «тс.», лат. йазіа «спис».— К1и§е—Міігка 250.
гірший, [горійший], гірш, (присл.), [гірше] «краще; більше» Дз, [гбрій] «тс.», гіршати, [гіршати] «обурювати» Ж, згірший «гірший», згірш (присл.), [незгірший] «непоганий», [несогірший] «тс.»; — р. заст. гбрший, бр. гбршьі, др. горьшии, п. §огзгу, ч. слц. Ьогіі, вл. ІЮГ8І, нл. §ог§у, схв. гори, сли. §6гі]’ (заст.) «гірший; кращий», стел, гории чол. р.,горьши жін. р.;— псл. *§ог)ьіь ЧОЛ. р., *§ОГІЬ8І жін. р., форма вищого ступеня від основи прикметника *§огьк"ь «гіркий», взятої без суфікса -ьк-; первісне значення «гіркіший»; непереконливі інші етимології, В ЯКИХ ПСЛ. §ОГ]Ь]Ь розглядається як первісний вищий ступінь, зіставлюваний з дінд. §агїуаз-, вищим ступенем від §игй- «важкий, прикрий» (Уаіііапі РЕ8 9, 5—12), або З Гр. '/ЄІрСіП' «ГІрШИЙ» (*%Єр-ІСіПЦ псл. *§ог-іь)ь з іє. *§Ьег-: *§Ьог-) (МасЬек Е8.ІС 176; ЬЕ 72, 74—75).—Зіашзкі І 321; Зкок І 591—592; Вегіа) Е88.І І 163; Вегп. І 334; Тгаиітапп 79; Рокогпу 495.— Див. ще гіркий, горе, горіти.
гісоп (бот.) «Нуззориз оШсіпаїіз Б.», [гиссбп, гіссоп Мак, ісоп Мак, сусоп Мак] «тс.»; — р. иссбп, бр. ісбп, др. гссоп'ь, п. Ьігор, ігор, ч. слц. Вугор, вл. ігор, ігоріса, нл. Ьугоріса, ігорка, стел, ^•соїть; — запозичення з грецької мови; гр. ООПСОЛО? «гісоп» походить від гебр. ЄгоЬ «тс.», можливо, запозиченого з аккадської мови.— Фасмер II 142; Преобр. І 275; Воізасд 1008; ЬокоізсЬ 45; К1и§е—Міігка 873; Оезепіиз 26.
гість, [гістя] «гостя», [гістьба] «подорож; гостина» Ж, гостйна, гостинець «подарунок; [великий шлях; корчма]»,
[гостйнник] «господар готелю» Ж, [зос-тйнниця] «готель» Ж, [гостівнйк] «той, хто охоче ходить на бенкети», [гостов-нйця] «готель» Ж, гостювальник «гість», гостя, гостя (у виразі у гостя «в гості»), [гостьовйцтво] «гостинність» Ж, [гостеб-ний] «гостинний» Ж, [гостелйвий] Ж» гостинний, [гостівнйй Ж, гбстний Ж» гостьовйтий Ж, гбщний Пі] «тс.», гостити «приймати гостей», гостйтися «вгощатися; гостювати», гостювати, [відгбстини] «відвідини-відповідь», по-гбст «у Київській Русі — місце торгу і адміністративно-територіальна одиниця», [прйгіст] «привіт» Ж, [пригісник] «подарунок від гостей, подарунок на пам’ять» Ж, [пригісне] «тс.» Ж, пригощати «приймати, частувати гостей»; — р. гость, бр. госць, др. гость «гість; іноземець; іноземний купець», п. §озс, ч. Нозі, слц. Возі’, вл. Возе, НЛ. §О8С, полаб. (Гйзі, болг. м. гост, схв. гбст, слн. §б8І, стел, гость.;—псл. §озіь< іє. *§ВозНз; — споріднене з гот. §азіз «чужинець, чужоземець», двн. §азі «тс.», нвн. Пазі «гість, чужинець, прибулець», лат. ЬозНз початково «чужинець, гість», пізніше «ворожий чужоземець, ворог (особливо батьківщини)»; зв’язок із гр.	(?е\'Ро2, ^єіто?)
«чужий», алб. Виаі «тс.» (КгеізсВтег К2 31, 414—415; Меуег ЕЇУ 154) сумнівний; думка про запозичення з германських мов (Нігі РВгВ 23, 333) не обгрунтована.— Критенко Вступ 521; Шанский ЗСРЯ І 4, 149—150; Фасмер І 447—448; Зіашзкі І 328; Вгйскпег 153; ЗсВизіег-Зешс 329; БЕР І 268; Зкок І 595; Вегіа] ЕЗЗй І 164; ЗССЯ 7, 67 — 68; Вегп. І 337; Тгаиітапп 80; Рокогпу 453.
гісь — див. гись.
гітара, гітарист; — р. гитара (заст. китара), бр. гітара, п. §ііага, [кііага], ч. куіага (заст. §иііегпа), слц. §ііага, болг. китара, м. гитара, схв. гйтар, гитара, слн. кііага; — через російське або польське посередництво запозичене з німецької або французької мови; нім. Пііагге (<Сііагга), фр. §иі-іаге походять від ісп. §иііагга, яке через латинське (лат. сііВага «струнний музичний інструмент») або арабське (ар.
кіііага «тс.») і арамейське посередництво було запозичене з грецької мови; гр. хг&ара «тс.» є запозиченням з невідомого джерела.— Акуленко 142; Шанский ЗСРЯ І 4, 83; Фасмер І 408; Кора-Іігїзкі 359; К1и§е—Міігка 259; Оаигаі 380; ВІосЬ І 355; Ргізк 1 850—851.
[п'цаш] «головний пиляр при розпилюванні дощок» Ж; — очевидно, видозмінене запозичення з румунської мови; рум. Ьй|а$ «головний запряжний кінь» є похідним від Ьй| «повід; віжка», пов’язуваного із звуконаслідувальним вигуком Ьй( (Ьа|) на позначення несподіваного руху при ловінні, хапанні.— ЗсЬеІибко 130; ОІЖМ 357.
гічка «веслова спортивна шлюпка»;— бр. гічка\ — запозичення з російської мови; р. гичка утворено від гиг «легкий довгий вузький човен», що походить від нім. Оі§ «весловий човен капітана» або, як і нім. Оі§, безпосередньо від англ. §і§ «легкий човен», спорідненого з нім. Г§еі§еп] «рухатися в різні боки, хитатися»; припущення про запозичення англійського слова із скандінавських мов (Зкеаі 212) непереконливе.— СІС 172; Шанский ЗСРЯ І 4, 83; Фасмер І 404, 408; Маігепаиег 166; К1и§е—Міігка 241, 257; Раїк—Тогр І 309.
ІгіяЧ «страх» Ж; — неясне; можливо, походить від уг. Цей «лякається», особової форми етимологічно неясного дієслова ідейні «лякатися».— Вагсгі 133; МКТЕ8/ II 196.
ІгіяЧ «треба» Ж; — запозичення з угорської мови; уг. Ьі]а «нестаток»' пов’язане з уг. ст. Ьі «недолік, брак».— М1\?ТЕ8г її 112.
Ігія"] «зволікання, уповільнення», [гійний] «довгий, довгастий» Я; — неясне; можливо, походить від уг. Ьйіуе «незграбний, неповороткий» (також «дурний, потворний; німий»), пов’язаного з етимологічно неясним Ьиіпі «охолоджуватися, стигнути».— Вагсгі 129, 130; М1\гТЕ8г II 179. 180.
ІґіяІ «горілка» Ж; — неясне.
Ігіяба] «неможливо, даремно, марно», [гей-аба] «тс.» Ж; — запозичення з угорської мови; уг. ЬіаЬа «даремно, марно» пов’язане з прикметником Ьій «дарем-518
ний», етимологічно неясним.— ММТЕЗг II 107; Вагсгі 118, 120, 122—123.
[глабйна] «одвірок» Я, глабці «сани з кузовом, обшитим лубом», [глабчастий] (про віз, сани) «з ящиком, обшитим лубом; з голоблями» Ж, [глабкйй] «з ящиком, обшитим лубом», [глабчастий] «з голоблями» Ж; — похідні утворення від незасвідченого *глабати «охоплювати, з’єднувати, зміцнювати» (пор. п. §1аЬас «обіймати, охоплювати, захоплювати»), ітератива від дієслова [глд-бити] «зміцнювати (вал млина); затикати клоччям (ущільнювати щось)»; отже, первісне значення — «речі, якими охоплюють, обшивають».— Фасмер І 413; 81а\у§кі І 291.— Див. ще глоба.
глава «розділ (книги та ін.); керівник; (кн. заст.) голова», [главйця] «голова», [главйза] «ватажок» Я, бглав «зміст», озаглавити, [прйглавки] «деталь у млині» Ж; — р. глава «розділ; керівник», бр. глава «розділ», др. кн. глава «голова; розділ; керівник»; — через давньоруську мову запозичене з старослов’янської; стел, (цсл.) ГЛАВА є закономірним відповідником до укр. голова; у значенні «розділ» стел, глава є, очевидно, калькою гр. хєфаХают «тс.», похідного від хєфаА/г] «голова».— Шанский ЗСРЯ І 4, 83; Фасмер І 408.— Див. ще голова.
[глават] (бот.) «волошка синя, Сепіаи-геа суапиз Ь.» Мак; — очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми блават «тс.», зближеної з глава «голова» під впливом назви [головатень] «волошка лучна, Сепіаигеа ]‘асеа Ь.». — Див. ще блават.
Іглагбїтиі «заспокоювати, мирити, втихомирювати» Ж, О, [глаїти] «тс.» Ж, О, [глаїтися] «узгоджуватися» Ж;— неясне; можливо, наслідок контамінації слів лагодити і гоїти з протетичним г перед л (пор. появу г перед початковим сонорним в інших словах південно-західних говірок — (г)ластівка, {г)ра-бак тощо).— Див. ще гоїти, лагодити.
глагол, глаголиця, глаголе (назва літери г), Іглагіль] «тс.» Ж, глаголичний, глаголйцький, глагблати «розмовляти», глаголіти «тс.», розглагольствувати; —
р. глагол, др. (цсл.) гдгголг.; — через давньоруську мову запозичене з старослов’янської; стел, глагола «слово, мова» споріднене з р. [гологблить] «базікати», п. О1о§оіу (топонім), ч. заст. ЬІаЬої «мова», слц. кн. ЬІаЬої «дзвоніння (дзвонів)», болг. глагол «дієслово», м. [глагол] «розмова, мова», схв. глагол, глагол «дієслово», слн. §1а§о1 «тс.» і походить від псл.*§о1§о!ь, утвореного подвоєнням того самого кореня, що й у суфіксальному псл. *§о1-8ь «голос»; сумнівне зіставлення з дінд. §аг§ага1т «вид музичного інструмента» або дінд. §Ьаг§ЬагаЬ «гримливий, булькітливий шум» (Вегп. І 320; Меіііеі Еішіез 229; МасЬек Е83С 166).— Фасмер І 430; 81а\\-8кі І 292; БЕР І 245; Зкок І 564—565; Вегіа] Е88.І І 144; ЗССЯ 6,205.—Див. ще голос.
гладити, гладнути, гладшати, [гла-дик] «один з інструментів колісника» Я, гладіїлка, [гладило] «усе, чим можна гладити; те, чим воронують» Я, гладильник, [гладйльце] «інструмент для вигладжування дерева» Ж, [гладиш] «яйце», [гладиш] «товстун» Я, [гладжениця] «тонка чесалка для льону або конопель» Ж, [гладильниця Ж, гладниця Ж1 «тс.», [гладівнйк] «рубанок» О, [гладій] «інструмент для обточування ступиць», [гладінка] «чоловік або жінка з гладким, нерябим обличчям» Ж, гладінь, [гладб-ня] «ошатна гарна жінка» Ж, гладун «гладкий чоловік», [гладуля] «гладка жінка», гладуха «тс.», [гладунка] (зоол.) «змія мідянка, Ап§піз Гга§і1із; ящірка», [гладущиця] «приємна, облеслива, гладка жінка», [гладуші] «яйця» Я, [гладя] «рід плоскої вишивки» Я, гладкий, гладкий, гладючий «дуже товстий, гладкий», гладющий «тс.», [вйглада] «глянець» Ж, [загладити] «знищити» ВеЗн, [за-глад] «загибель» Ж, [заглада, загладь] «тс.» Ж, Іоглада] «вихованість, добрі манери» Ж; — р. гладить, бр. гладзіць, др. гладити, п. §1агігіс, ч. йіасШі, слц. ІтІасЗіі’, вл. Мабгіс, нл. §1агіз, полаб. §1оі’6 «гладкий, гарний, гожий», болг. гладя «гладжу», м. глади «(він) гладить», схв. гладити, слн. §1аДііі стел, гладити; — псл. §1асіШ, відіменне дієслово, утворене від псл. *§1аііи- <іє. *§1ас!1ти-, ще до розширення його суфіксом *-кь
(пор. псл. §1аііькь, укр. гладкий); — споріднене з лит. §1обйз «такий, що прилягає», рібсігіп, §І08Іі «гладити», лтс. §1а5Іи, §1азШ «тс.», прус. §1озіо «точильний камінь», лат. §1аЬег «гладкий, безволосий, лисий», двн. §1аі «гладкий, блискучий», нвн. §1аИ «гладкий», англ. £Іасі «задоволений, радий».— Шанский ЗСРЯ І 4, 86-87; Фасмер І 409; Зіатекі І 287—288; БЕР І 246; Зкок І 564; Вег-1а] Е883 І 143—144; ЗССЯ 6, 111 — 116; Вегп І 300; Тгаиітапп 90.
гладишка «глечик для молока», [гладун, гладунець, гладуш, гладущик] «тс.»; — бр. гладиш, гладишка, п. [ріа-сіузхка] «тс.»; — результат зближення з основою глад-(ити) праслов’янської основи Іаіу чи Іаіь на позначення глиняного посуду, збереженої в р. [латка] «глиняна сковорода, череп’яна миска», бр. латка «миска», латушка, ладушка «тс.», др. латька «горщик», лад-ька, лати, лапгьвь «тс.», п. [іаіка] «горщик для молока», ч. діал. слц. Іаіка «глечик, горщик для молока», болг. латвица «глечик», схв. Паї] «глиняна посудина», [Іаііса] «тс.», слн. Іаіуіса «глиняна сковорода», стел, латтіка «горщик»; — псл. Іаіу (Іаіь), можливо, споріднене з нвн. БеНеп «глина», двн. ІеНо «тс.», дісл. 1еф]а (<*1афіоп-) «глина; бруд», сірл. ІаіЬасЬ «намул»; менш переконливе тлумачення (Дзендзелівський РК.І БТ№ 15, 123—124) як результату контамінації слів глек і гладкйй або зіставлення (Фасмер II 465) з лит. Іибіаз «човен».— Трубачев Рем. терминол. 219—220; Вегп. І 694; К1и§е—Міігка 436.
[гладишник] (бот.) «парило, А§гіто-піа Б.; чистотіл, СЬеІійопіит», [гладишник] (бот.) «чистотіл»; — похідні утворення від [гладишка] «глечик для молока», [гладуш, гладущик] «тс.»; назви зумовлені використанням цих рослин для випарювання глечиків (пор. інші назви цих рослин: [парило, глекопар, сметанник]).— Див. ще гладишка.
гладіолус (бот.) «Оіасііоіиз ітЬгіса-Іпз Б.»; — р. гладидлус, п. §1асііо1и8, §1аі1іо1а, ч. §1аі1іо1а, §1асІіо1, слц. вл. §1асііо1а, болг. гладибла, схв. гладйола, слн. §1абі61а; — запозичення з латинської мови; лат. §1ас1іо1и8 є зменшеною
формою від §1ас1іи8 «меч, шпага», запозиченого з кельтських мов (пор. дірл. сІаісІ-еЬ «шпага»); латинська назва рослини зумовлена формою листя.— СІС 172; Шанский ЗСРЯ 1 4, 86; Ваихаі 364; Таїсіє—Ноїш. І 603—604; Егпоиі— МеіИеі І 275—276.
[гладун] (бот.) «остудник голий, Нег-піагіа §1аЬга Ь.» Мак, [гладунка] «тс.» Мак; — бр. гладун «тс.»; — пов’язане з прикметником гладкий; назва зумовлена відсутністю волосків на листках цього різновиду остудника, на відміну від остудника волосистого, Негпіагіа Ьіг-зиіа (пор. російські назви обох рослин: грьіжник гладкий — грижник волосистий). — Федченко—Флеров 390.— Див. ще гладити.
глажанка, глаза — див. логаза.
глазет (текст.), [глясет] «тс.»; — р. бр. болг. глазет; — запозичення з французької мови; фр. §1асеі «глазет» пов’язане з прикметником £Іасе «лискучий», похідним від дієслова §1асег «заморожувати; наводити глянс, блиск, глазурувати», утвореним від §1асе «лід», що походить від лат. §1асіЄ8 «тс.», спорідненого з дісл. кіакі «замерзла земля»; форма глазет Зам. очікуваної *гласет пояснюється, можливо, проникненням слова через німецьку мову, в якій форма §1а8Іегі «глазурований» вживається також у значенні «лайковий» (зам. §1а-сіегі).—СІС 172; Шанский ЗСРЯ І 4, 88—89; Фасмер І 410; ССРЛЯ 3, 129; □аигаі 363; Таїсіє—Ноїш. І 603.
[глазкй] «залізні грузила, що прикріплюються до невода»; — р. глаз «око», глазбк «очко; коштовний камінь, напр., у персні», др. глазкк'ь «кулька» (глазки стекляньїи «скляні кульки»), п. §Іаг «великий камінь, відколотий шматок скелі», §1агік «камінець», ч. ст. Ьіагес «вид каменю», м. Глазна река (місц. назва) «Кам’яна річка» (тобто з кам’яним річищем); — псл. *§1агь «куля (кам’яна), камінь»; — походження не зовсім ясне; можливо, через польське посередництво запозичене з чеської мови (ч. *Ь1аг, Ьіагес «камінець», первісно «кругла галька, вигладжена водою»); об’єднують також з псл. *§1е2ьпь «кісточка» (укр. [глезна] «тс.»), 520
припускаючи іє. *§е1- «щось кругле, кулясте»; менш обгрунтовані спроби пов’язати псл. *§1агь із псл. *£ІаФькь через гіпотетичне *§1агі-гь (Вгйскпег ІЕ 23, 213), з псл. *2еІ2сіь (укр. жолудь), *§о1уа (укр. голова) через гіпотетичне *§ь1-а2-ь (Ііііпзкі] Р81 6, 215—219), із снн. §Іагеп «блищати, палати», двн. §1а« «янтар, скло» (Хирііга К2 37, 397; Вегп. І ЗОЇ), з псл. *§1§гіа1і (укр. глядіти) (ЛокІ АЇЗІРЬ 28, 1—2; 29, 14— 15), з лит. §1б2паз «слабкий, хирлявий» (МасЬек ЕЗЛСЗ 143); непереконлива також думка про походження від герм. *§1ага- «янтар» (Кірагзку ОЬС 172— 174).— Фасмер—Трубачев І 409—410; Шанский ЗСРЯ І 4, 88; ЗІау/зкі І 288— 289; Мозгупзкі ЛР 35, 117; МасЬек Е8ЛС 405; ЗССЯ 6, 117—118.
глазур, глазурувати; — р. глазурь, бр. болг. м. схв. глазура, п. §1агига (рідк. §1агиг ч. р.), ч. вл. §1агига, слц. слн. §1агйга; — запозичення з німецької мови; нім. Сіазйг «глазур» утворене від Сіаз «скло», пов’язаного, як і англ. §1а88 «тс.», дісл. §1ае8а «прикрашати чимсь блискучим», з нім. §1ап2еп «блищати», §1іп2еп «тс.», спорідненими з псл. §1§с1аіі, укр. глядіти, за допомогою романського словотворчого елемента -иг(-) (за зразком нім. Ьа8Йг «лазур; глазур» <слат. Іазигіит «лазур»),— СІС 172; Шанский ЗСРЯ І 4, 89—90; Фасмер І 410; К1и§е—Міігка 260.— Див. ще глядіти.
[ґламб] «качан капусти» ВеЗа; — давнє запозичення з польської мови; п. §1зЬ «тс.», як і ч. ЬІоиЬ, слц. ЬІиЬ, вл. ЬІиЬ, нл. §1иЬ «тс.», споріднене з дісл. кіеррг «брила, грудка», кІшпЬа «дрюк», нім. Кіишреп «брила», англ. сіашр «купа» (з іє. *§еІ- «стискати, збивати; щось кругле»); непереконливе пов’язання з п. кІ^Ь «бульба» (р. клубень) (Вгйскпег К2 43, 321), а також з псл. *§І2Ьь (укр. глиб) (Вгйскпег 143: К2 42, 345).— Зіашзкі І 289—290.
гланда; — р. бр. болг. гланда; — запозичення з французької мови; фр. §1апс1е «залоза, гланда» утворене від лат. §1ашіи1а «шийна залоза», зменшеної форми від §1апз «жолудь», спорідне-
НОГО З ПСЛ. 2ЄІ£СІЬ, укр. жолудь.— СІС 172; Шанский ЗСРЯ І 4, 90; Фасмер І 410; Преобр. І 227; Паигаі 364; \Уа1-сіе—Ноїш. І 604—605.— Див. ще жолудь.
глас, глашатай, гласний, [возгласи] «вихваляння» Ж, [возгласйтися] «прославитися» Ж, [возгласнутися] «обізватися» Я, [присоглашати] «схиляти на свій бік», [соглас] «згода» Ж, Ісогласка] «одностайність» Ж; — р. глас, бр. глас, др. глась; — через давньоруську мову запозичене з старослов’янської; стел, гдасг є закономірним південнослов’янським відповідником до др. голось, укр. голос.— Шанский ЗСРЯ 14, 90; Фасмер І 410.— Див. ще голос.
глевіти, глевавий, глевкий, глевкуватий, глевтюк, глевтяк, глевтякуватий, глевчак, глев’як — див. гливіти.
[ґлеґул] «кладка між горами» Ко; — не зовсім ясне; можливо, походить від рум. сійбііиі «споруда» (-иі — означений артикль), похідного від дієслова (а) сійсіі, що є запозиченням із слов’янських мов (пор. псл. кіазіі, кіасід «класти, кладу»).— Сгйп]’а1й 282; Каїихп. 15.— Пор. класти.
[глезень] (вид рослини) Ж; — можливо, походить з колишнього *§1ь-г-ьпь, утвореного від прикметника *§1ь-г-ьпь «гладкий, слизький» (пор. р. [глезкий] <§1ь-г-ьк"ь «тс.»), спорідненого з укр. глизявий «клейкий, в’язкий»; до слів з тим самим коренем належать також псл. §1іуа (укр. глива), §1іпа (укр. глина), §1ізіь (укр. глист), де відбито інший ступінь вокалізму (*§1еі-зам. §1і-).— Фасмер І 411.— Див. ще глизявий.— Пор. глива, глина, глист.
[глезна! «кісточка (в нозі)» Ж, їглез-ноі «суглоб у кістках» Я; — р. глезна «голінка», др. глезн'ь «кісточка», глезна, глезно «тс.», п. §1огпа «голінка, ліктьова кістка» (ст.§1охп «кісточка»), ч. Ьіегпо «кісточка», ст. Ьіегеп, нл. §1огопк «тс.», болг. глезен «тс.; шишка; сук», м. глезен «кісточка», схв. глежан> (род., в. гле-жн>а), слн. §1егеп], [§1егепі1, ст. §1егеп, стел, гдезкнд «тс.»; — псл. *§1егпь; — очевидно, споріднене з лит. зіезпаз (зіезпаз, зіезпе) «кісточка», зіезпа (зіегпа)
«найвища частина стопи біля суглоба» при неясній відмінності початкових приголосних, а також з дісл. кіаккг «брила; пляма; хмарка» (з *§1о§по-) (Вегп. І 302; ЗССЯ 6, 119), з яким зіставлялось і псл. *§1агь (Регззоп Веііг. 792— 793; Рокогпу 358), проти чого висловлюється заперечення (Кірагзку СЬС 173); Махек (Е80С 167—168; пор. також БЕР І 248) зіставляє псл. *§1ег- з дінд. §1аЬа- «гральна кістка», а литовські слова вважає запозиченими з слов’янських мов.— Фасмер І 411; Зіахузкі І 286; Вгйскпег 145; Зкок І 569; Вегіа) Е880 І 146—147.— Пор. глазкй.
глей, [глий Ж, ґлей ЖІ, [глейовйна] «глиняста земля», [глейник] «вид черв’яка (ТпЬіїех)» Ж, [глеїще] «глинище» Я, глейщик «відвізник глею в шахті» Я, глейкий, глеюватий; — р. діал. бр. глей, п. Де] (із сх.-сл. мов), схв. гле} «сорт глини»;—псл. [*§1ь)ь] < *§1і-]о-, з тим самим коренем, що й псл. §1іпа (укр. глина), Дізіь (укр. глист)-, — споріднене з снн. кіеі «глина», дангл. с1ае§ «глина; мул», англ. сіау, норв. [кіі] «тс.», гр. -уА-іоі «клей», -[Хоіа «тс.», -уХоїбд «липка речовина, клей», лит. §1уіе «соп-ля», Дііе, §ІііІ8 «слиз; клей; сопля», лтс. §1ігііа «глина, синя глина».—• Фасмер І 411—412; Филин Происх. яз. 528— 529; Зіашзкі І 282; Трубачев Рем. тер-минол. 218; ЗССЯ 6, 162; Вегп. І 310; К1п§е—Міігка 375; Тгаиітапп 92.— Пор. глина, глист.
ґлей «клей деяких фруктових дерев»; — результат видозміни первісного клей (пор. подібне СЛЦ. §ІЄ] «клей» поруч з [кіе]’] «тс.»); нова форма збереглася поряд із первісною клей завдяки закріпленню за нею вужчого специфічного значення.— ЗІашзкі II 200—201.— Див. ще клей.
[ґлейт] «полива; полив’яний горщик», [гліт] «матеріал для поливи» Я; — р. [глет], п. ДеДа, рідк. §1е]і (ст. §1еіа, §1ііа),. ч. кІеД, слц. Діеііа «тс.»; — через польську мову запозичене з німецької; нім. Сіаііе «полива» походить від еіаіі «гладкий», спорідненого з дангл. Даегі «блискучий; радий», англ. Дай «радий», псл. Дасіькь, укр. гладкий.—
8\Г 1'833; К1и§е—Міігка 259,—Див. ше гладити.
глек, глечик «глиняна посудина; груба самовара; гра», жовті глечики (бот.) «(жовте) латаття, МирЬаг Іиіеит 8тііЬ.»;—р. (псков.) \гилек\ (<*голек чи з псл. §у1ькь) «рукомийник (глек, пристосований для миття рук)», (пд,-зах.) [глек! «глек, кухоль», ст. голец «посудина, вживана як міра сипких тіл», бр. гляк «глек», др. г'ьльк'ь, г^леки, глек'ь, голькь, голкь, п. [Ьіак, Іак] (з бр.), [йіек] (з укр.): — псл. сх. [*§ь!ькь, *§ь1ьсь], які, очевидно, е початково зменшувальними формами від ие збереженого псл. *§ь1ь (<іє. [*§и-Іозі); — пов’язане з гр. -уоюХбе «глек, кругла посудина для води або молока», •рХХае «вид чаші», -раЛас; «мегарська чаша», -уаиХбе, -уаокос «округле фінікійське вантажне судно», дісл. ісл. к]611 «корабель», дангл. сеоі, днн. двн. кіоі, свн. кеі «тс.», очевидно, також дінд. §о!аЬ «округла посудина для води», яке вважається ще запозиченням з дравідських мов (Маугйоіег І 349); дальша етимологія не з’ясована; позаслов’ян-ські відповідники виводяться від іє. *§еи- «згинати, заокруглюватися», *§еп-1о- «щось округле» (Рокогпу 396—397), у такому разі псл. *§ь!ькь могло б бути виведене від іє. *§и-1-іко-з; проте оскільки подібні назви є і в інших мовних сім’ях — гебр. §н!1а «округла посудина для олії», ак. §и11аіи «вид посудини», арам. §н]1еіа «глек для вина», ар. §и1Іа «глек, глечик», груз. (можливо, з ар.) киїа «глек для вина з вузькою шийкою» — і є думки, що гр. -уаиХо? (Бехуу РгетсКу. 151, 210) і дінд. §оіай (Нозеп Ьезопепн Ьа’ат II (12) 21, за Майргофе-ром) запозичені з семітських мов, можна припускати, що йдеться про культурне слово східносередземноморської області (можливо, семітського походження), яке потрапило до германців і східних слов’ян, де йому надано місцевої форми за допомогою зменшувального суфікса -ькь або -ьсь; менш вірогідне з фонетичного погляду пов’язання з псл. *§1,ьіаіі «ковтати» (укр. глитати) (ЗІашзкі І 421; Дзендзелівський ККЛ ГТП 15, 123—124); з тих самих мірку-
вань неприйнятні зіставлення з псл. [*§1ь]ь], укр. глей (Вегп. І 310) або з п. §1еп «скибка хліба», що виводиться разом з *§ь1ькь від кореня *§1и-(Вгйскпег 141, 172); мало переконливим є також виведення (Семереньи ВЯ 1967/4, 20) від гр. х6Х.і^ «чашка».— Гавлова Зтимология 1966, 97—98; Фасмер І 412; Филин Происх. яз. 528—529; Трубачев Рем. терминол. 218; ЗССЯ 7, 192—193; Ви§а НН II 295.	.
[глембеї] «менструація» Ж; — неясне; можливо походить від уг. *Ь6пар-Ье1уе§ (букв.) «місячний знак» (пор. уг. йбпарзгаш «менструація» (букв.) «місячне число»), складного утворення з іменника йбпар «місяць (календарний)», утвореного з іменників її 6 «місяць (календарний, первісно — назва небесного тіла)», спорідненого з манс. сйаху «Місяць (небесне тіло)», фін. кпи, морд, ков «тс.» і етимологічно не зовсім ясного пар «сонце, день», та іменника Ье1уе§, запозиченого з тюркських мов (пор. уйг. Ьііік «знак», тур. Ьі1і§ «знання»).— МКтТЕ8г І 277—278; Вагсгі 18, 126.
[ґлемей] «провалля, долина; лісок» Ж; — очевидно, запозичення з румунської мови; походження рум. §1йгпеіе «курган», [§1йтїіи] «скеляста верховина» неясне.— Уіпсепг 5.
[глемей] «глиниста земля, суглинок» МСБГ, [з"лем ей ВеНЗн, МСБГ, глимей МСБГ, Глимей МСБГ] «тс.», [глимейку-ватий] «глеюватий, глинистий» МСБГ;— очевидно, запозичення з німецької мови; нім. [ГеЬтегсі(е)] «тс.» (літ. Бейшегсіе) є складним словом, утвореним з Бейт «глина», спорідненого з лат. Іїшиз (<*1оігпо8) «мул» і Егде «земля», спорідненого з гр. єра£е «на землю»; початкове ґ і кінцеве й з’явилися в результаті контамінації з л"лей «глей».— К1и§е— Міігка 170—171, 430.
[глемуздати] «незграбно щось робити» Я, [заглемездий] «неповороткий», їзаглемезий] «незграбний, неоковирний», [зал-'илимездуватий Па, заглемезуватий Я1 «тс.», [загилимезда] «велика і незграбна людина» Па, [заглемедзок] «грубо зроблений предмет»; — п. [§1еті§с!гіс] «вовтузитися, щось марудно робити», [§1еіпгіс] «тс.», ч. йіегцугсіііі хе «рухати
ся, як слимак», Ьіету/д’ «слимак», ст. Мету/сіг, Ьіетузс «тс.»; — псл. [*§1е-тргсіаіі, *§1ет9(/)(1Ш] «рухатися, як слимак», похідне від Р^іетдхсіь, §1е-т§хс1ь] «слимак», пов’язаного з *§1е-т-, §1е-т- «слиз», з тим самим коренем, що й у псл. *§1еггь (укр. [глінь] «вид водоростей»), *§1ь)ь (укр. глей)-, — споріднене з лтс. §1егп7Ї «базікати; повільно їсти», §1епІ2а «невдаха, незграба; базіка», які пов’язуються з лтс. §1іета8 «слиз», §1іетегі8 «слимак», лит. §1бгпе8 «слиз».— ЗІалузкі І 283; МасЬек Е8ЛС 167; Егаепкеї 156.—Пор. глей, глінь.
[гленути] «ударити» Я;—очевидно, результат метатези звукової форми [лигнути] «тс.» (див.).
глиб, [глйбень] «глибінь», глибина, глибинка, [глибини], глибінь, [глйбка] «яма», [глйбоч, глибочень, глибочини], глибочінь, [глібина] Ме, [глуб] «глиб» Ж, [глубина Ж, глубочїнь], глибокий, [глібдкий] Ме, МСБГ, [глубий] «глибокий» Ж, Іглуббкий, глюббкий] «тс.» Ж, [глиби ти], глибочіти, глибшати, [вглуб-ливий] «такий, що охоче заглиблюється» Ж, воглублення «заглиблення» Ж, Івоз-глибйтися] «заглибитися» Я, заглибина, заглибник (тех.), заглибний (спец.), заглибити, [заглуб Ж, заглубина Ж, за-глубчастий Ж, заглубшпися Ж1, завглибшки, вглибити «осягнути розумом», [зглибока], навглйбшки, незглибимий, не-зглйбний «незбагненний», [незглубймий] «тс.» Ж, поглибити, проглйбина «заглиблення (місце)» Ж, [прбглуб] «глибина», углйбка «заглиблення (процес)», углиб (присл.), углйбшкй, [углибати] «занурюватися», [углубйтися] «заглибитися» Ж;—Р. глубь, [гльїбь], бр. гльїб, [глу-бачзць], др. глубь, п. §ЦЬ, §1§Ьокі, [сі§-Ьокі, §1уЬоскі], ч. ЬІопЬ, ЬІиЬоку, [Ьіу-Ьоку], слц. ЬІЬ, ЬІЬоку, вл. ЬїиЬіс, Ьіи-Ьокі, нл. (Пут, сііутокі, [§1ит, §1иЬ, §1иЬокі], полаб. §196111’е, болг. д-ьлббк, м. длаб «виїмка», длабок «глибокий», схв. дубина «глибина», дубок «глибокий», [глй-бок, губок, гелбдк], слн. §ІоЬ6к, стел, гдж-В0К11, ЦСЛ.-СХВ. ГДЕБОКТ, (<*ГЛ’КГОК'Ь);— псл. *§1уЬь (похідне від прикметника *§1уЬь, первісної форми прикметника *§1уЬокь), §І9Ьь, §І9Ьокь, крім яких
були також форми псл. *§1ьЬь і *§1'ьЬокь, засвідчені слц. ЬІЬ, ЬІЬоку, схв. (чак.) [губок, гелбдк];—найімовірніший зв’язок з іє. *§1еиЬЬ- «рити, видовбувати», різні ступені кореневого вокалізму якого в праслов’янських формах могли відповідати первісно різним морфологічним категоріям; споріднене з лат. §1пЬо «лузаю, облуплюю», двн. кШЬоп «розщеплювати», дісл. кііцїа «розколювати» (відповідають іє. *§1пЬЬ-, псл. *§1уЬ-), гр. -уХисри «видовбую», -уХйцца «те, що видовбане» (відповідає іє. *§ІйЬЬ-, псл. *§1ьЬ-); псл. §196- відповідає індоєвропейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*§1и-т-ЬЬ-); розвиток значення у праслов’янській мові, як у спорідненому нім. Кіпїі «розколина, щілина; провалля, безодня, глибінь»; менш вірогідні пов’язання з псл. *2ЄІЬь (укр. жолоб), *§1оЬііі «видовбувати», іє. *§е1еЬЬ-, звідки мало б бути §1уЬокь під впливом уузокь (ЗсЬизІег-8єлус 289—290; Раїк—Тогр І 361; Ни)ег БР 44, 26—ЗО), а також з лит. §і1йз «глибокий», §е1те «глибінь» (МеіИеі М8Ь 14, 371).—Шанский ЗСРЯ І 4, 97— 98; Фасмер І 415, 417—418; БІатекі І 289—291; БЕР І 253; Зкок І 450—451; Вегіаі Е883 І 149;.ЗССЯ 6, 141 — 142; Вегп. І 307; МеШеі Еіисіез 265.
глиба, глибистий;— р. бр. гльіба; — псл. (сх.) [§1уЬа] < *§1йЬа;—очевидно споріднене з лат. §1еЬа «глиба; кулька», можливо, також з лит. §1йтегіз «кусок, окраєць (хліба)», §1игпга8 «шутий», §1йта8 «тс.» (Вп§а КН І 328); зводиться до іє. *§1(о)и- «пухнути».— Трубачев ВЯ 1957/5, 70; Шанский ЗСРЯ І 4, 102; Фасмер І 417; Брандт РФВ 22, 119; Вегп. І 310; Регззоп Веііг. 933.
[глйбатиі «важко махати крилами, повільно летіти; пастися по дощу О; копати О», [глинути] «сохнути, пропадати» О, [глибнути] «втрачати сили» Ж, [глибнїти] «тс.» Ж; — п. (ст.) §1п^с (<*§1ьЬп9Іі) «грузнути, в’язнути, провалюватися в багно, болото», болг. глибам «іду по болоту, багну», м. глиби се «грузне, в’язне», схв. глйбати «брьохати по болоту, грязюці»; — псл. §1іЬаіі, похідне від §1і-Ь,ь «трясовина, багно;
грузьке, липке болото», з коренем тим самим, що й у псл. §1іпа (укр. глина), *§1ь]’ь (укр. глей), (укр. глист), *§1епь (укр. глінь)', пов’язується також (8кок І 450) з глиб, глибокий (псл. §1уЬ-< *§1ПЬ-).— Зіахузкі І 283—284; БЕР І 248—249; ЗССЯ 6, 124.— Див. ще глей, глина.— Пор. глист, глінь.
глива «сорт груші, бергамот; гриб на дереві, губка; гриб А§агісиз озігеа-іпз Ласк. Мак; гриб Роіурогпз Місії. Мак; Роіурогпз їгопсіозиз Рг. Мак; печериця О», [глйвка] «жовто-коричнева мурашка» Ж, [гливйця (волотяна)] (бот.) «неслія волотиста, N65113 рапісиїаіа Пезу.» Ж, [гливнйчка] «вид гриба, Ти-Ьегсиїагіа» Ж, гливий «сіро-жовтий, чорно-жовтий» (про масть), [заглйвистий] ВеНЗн; — р. [глива] «сорт груші, бергамот», п. §1і\уу «кольору цвілі, брудно-каштановий», ч. Ьііуа «губка на дереві», слц. ЬІіуа, нл. §1і\ук «тс.», схв. глива «тс.; гриб», слн. §1іуа «гриб»; — псл. §1 іуа (вид гриба), субстантивований прикметник (пор. укр. гливий) з коренем §1і- (<*§1еі-), тим самим, що й у псл. §1іпа (укр. глина), §1І5Іь (укр. глист)',— споріднене з ЛИТ. §ІЄЇУЄ8, §ІЄІУЄ5 «слиз», §1еіуеіі «покриватися слизом», лтс. §іїує «цвітіння води, зелений слиз на воді», §1Гуеі «покриватися слизом», двн. кії-\еа, кіТа «висівки», гр. -уХоїбс; «клейкий»; первісне значення «ослизлий, клейкий; кольору слизу».—Фасмер І 412; Зіатекі І 285; Маскек Е8.ІС 168; 8ски8Іег-8е\¥с 294; Вегіа] Е883 1 148; ЗССЯ 6, 129— 130; Вегп І 303; Зскиїіхе К2 45, 189; Вй§а КК І 439; Тгаиітапп 92; Воізасд 150.— Пор. глнвіти, глина, глист.
гливїти «псуватися (про сир)» Ж, [глевіти] «тс.» Ж, [глевіти] «дубіти» (про варену картоплю) Ме, [глевоть] «глевкий хліб» МСБГ, [глевтюк], глевтяк, [глевчак, глев'як], глевкий, глевкуватий, глевтякуватий, [гливкййУК,, глив-тякуватий Ж, глевавий]', — п. §1і\уіес, [§1е\уіеб] «псуватися» (про сир), ч. (мор.) [Ьііуеі’] «животіти», слц. Ьііуієі’ «тс.; гнити; лінуватися»;—похідне утворення від псл. *§1іуа «вид гриба», субстан-тивованого прикметника з первісним значенням «слизький, клейкий».—Зіате-524
кі 1285; Маскек Е8ЛС 168; Вегп І 303— 304; Вй§а КК І 439.— Див. ще глива.
[гливлякі (зоол.) «кажан, лилик, Уез-регііііо» ВеБ; — очевидно, результат контамінації слів [лиляк] «кажан» і гливий «сіро-жовтий».— Див. ще глива, лиляк.
глизявий «клейкий, в’язкий», [глй-зяватий] «клейкуватий, в’язкуватий» Я, [глйзький] «глевкий» Л, [глйжа] «урвище, підрите водою»; — р. [глездать] «ковзатися», [глезкий] «гладкий, слизький»; — очевидно, похідне від псл. *§1ьхс1аіі, спорідненого з дангл. ріісіап «ковзатися», двн. §Шап «тс.», дісл. §1едг «розставлений» (про ноги); у такому разі первісна форма прикметника мала бути *глиздявий (*глиздавий); д могло зникнути насамперед у позиції між приголосними прикметникового утворення типу *глизкий (<*глиздкий); навряд чи правильно пов’язується з р. скользкий, склезкий (Вгйскпег К2 45, 45; 48, 207).— Фасмер І 411; Преобр. І 125; Вегп. І 310.— Пор. глезень.
Гликерія, Гликера, Ликера, [Гліке-рія, Ликерія, Ликеря, Лукерія, Лукера, Лукеря], ст. Глукерїа «сладостная» (1627);—р. Гликерия, бр. Глікерьія, ч. біікегіе, болг. Гликерия, стел. Гдн-кєрии; — через старослов’янську мову запозичене з грецької; гр. ГХииерїа утворене від прикметника -[кохєрбд «солодкий», похідного від етимологічно неясного	«тс.».— Петровский 88;
Суперанская 86; Илчев 135; Ргізк І 314—315.— Пор. гліцерин, глюкоза.
[глймати] «ковтати, жадібно їсти»; — очевидно, псл. *£Іетаіі «тс.»; — у такому разі споріднене з лит. §1етДі «згрібати; захоплювати; їсти, жерти», лтс. §1етгі «повільно їсти», лат. §Іоти8 «галушка», свн. кіеттеп «ухопити кігтями, затиснути»; гли- зам. гле- зумовлене впливом слова глитати.— Вегп. І ЗОЇ; Ргаепкеї 156.
глина, [глинарня] Я, [глинець] «алюміній», [глинйна] «частка глини», [глй-нисько] Ж, глинище, [глйній] «алюміній» Ж, [глинь] «тс.» Ж, глинка «біла глина», [глиняк] «глинище» Ж, глинянка «будівля з глини; [глинище!», глиняник
«горщик на глину; Іглиняна миска Мо; глинище; продавець глини Я]», глинистий, [глинкуватий] Я, глиняний, глинястий, суглинок, суглинистий', — р. др.болг. м. глина,бр. глїна, п. нл. §1іпа, ч. йііпа, слц. вл. Ьііпа, полаб. §1аіпо, схв. глина (гн>йла), слн. §1іпа, стел, гнида, глипкп-к «глиняний»; — псл. §1і-па < *§1еіпа (із суфіксом -па < *-па і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливіти], глист)', — споріднене з гр. -[ХЬщ «клей», дісл. кііпа «мастити, бруднити», ірл. §1епаісі «зав’язає», кімр. §1упи «зав’язати, застрявати».— Шанский ЗСРЯ І 4, 92—93; Фасмер І 412; Зіатекі І 284; БЕР І 249; Зкок І 569—570; Вегіа) Е88Л І 147; ЗССЯ 6, 125—126; Вегп. І 304; Тгаиітапп 92;
Тогр 57.— Пор. глей, гливіти, глист.
[глипати] «поглядати», [глипїти] «тс.», [глймнути] «глянути», [глип] (виг.); — р. [глипать] «дивитися, оглядатися»;— псл. (сх.) [§1іраіі];— споріднене з свн. §Шеп «бути косим», §1ірГеп «ковзатися», снн. §1ере (§1ірре) «тріщина, щілина», норв. §1їра «бути відкритим»; отже, первісне значення могло бути «мружитися, дивитися, ледве розтуливши повіки»; помилково виводилось від сгр., нгр. -[Хєли «дивлюся» (Фасмер ИОРЯС 12/2, 227; ГСЗ III 48) або від дат. §1ірре «кліпати очима, дивитися», шв. §1ірра «часто відкривати» (Вегп. І 304; БШІепЬеск АІЗІРк 15, 486).— Фасмер І 413; ЗССЯ 6, 127—128.
[глисник] (бот.) «паслін гірко-солодкий, 8о1аиигп сіиісатага Б.», [глистов-ник Мак, глистяк, глистян Мак] «тс.», [глисняк] «плющ звичайний, Несіега ке-Ііх Б.» Мак, [глистник] «фіалка триколірна, Уіоіа ігісоїог Б. Мак; чистотіл, Оіеіідопішп гпа]ц5 Б. Мак»; — очевидно, назви пов’язані з глист', мотивація такого зв’язку неясна.
глист, [глиста], глисник «цитварне насіння» СУМ, Г, [глистованець] «тс.» О, [глисті вник] «полин, Агіетізіа» Мак, [глистник] «тс.; папороть, Азрісііит Гі-Ііх таз. 8\у; пижмо, Тапасеіит уи1§аге Б.» Мак, [глистняк] «пижмо» Л, [глис-тдк] Ж, глистюк «глист, дощовий черв’як», [глистянка] «риба з глистами», глистуватий «схожий на глиста; [за
ражений глистами Я1», [глистявити] «хворіти на глисти» Я;—р.глиста,глист, бр. гліст, п. §1ізіа, [§1І5І], ч. Ьіізі, кііз-іа, слц. кіізіа, вл. йіізіа, нл. §1І5Іа, полаб. §1аізіа, болг. глист, м. глиста, глист, схв. глиста, слн. §1 ізіа; — псл. §1і-зіь < *§1еі-(з)іо-з із тим самим коренем, що й у глина; — споріднене з лит. §1іій5 «слизький, гладкий, липкий», §1уіе «бурулька, сопля», §Ше, §1іііз «слиз, клей», лтс. §1ііа «слиз», §1їзі «ставати клейким», гр. -[Хіттог (у^-оібг), «слиз», лат. §1із (род. в. §Шіз) «намул», §1из (род. в. §1йііз) «клей», свн. кіізіег «клейстер», нвн. Кіеізіег» «тс.», дангл. аеі-с1і[)ап «приклеюватися», двн. кіеіа, кІеИе «реп’ях», алб. п§)іі «клею»; менш обгрунтоване пов’язання (Вегп. І 304; Фасмер І 413) з свн. §1фап «ковзатися», нвн. §1еііеп «тс.»; — Шанский ЗСРЯ І 4, 93—94; ЗІа^зкі І 284—285; Зскизіег-Зєхус 293—294; БЕР І 249; Зкок І 570; Вегіа] Е88Л І 147; ЗССЯ 6, 128—129,— Пор. глей, гливіти, глина.
глитати, [глотати] Ж, [глинути], глитай, глитайня, глитайство, [гли-таня] «глотка» Ж, глотка, [глот] «ковток» Ж, глотковий, поглинати, поглинути, проглинати, проглинути; — р. глотать, бр. гльтаць, др. глитати, п. ст. кііас, ч. кііаіі, ст. ЬІШі, слц. кііаі’, вл. ЬіИа<5 (з ч.), болг. гч>лтам, м. голта, схв. гутати «ковтати», слн. §о1-іаіі, стел, иогл’ьцмти, поглгтити «поглинати, поглинути»; — псл. §1ьіаіі; — споріднене з лат. ^ІйШз «горлянка», §1йііо «ковтаю», двн. кеіа «горло», нвн. КеШе «тс.», ірл. §е!іт «пожираю»; іє. *§е1-/*§'-е1- «поглинати», паралельне до *§і’ег- «тс.», до якого зводиться псл. *7егіі, укр. жерти.— Шанский ЗСРЯ І 4, 96—97; Фасмер І 414—415; ЗІа^зкі І 297; Маскек ЕЗЗС 169; БЕР І 301; Зкок І 639; Вегіа) Е88.І І 159—160; ЗССЯ 6, 157—159; Вегп. 1309; Рокогпу 365, 475—476.—Пор. жерти.
[глицар] «палиця, якою мішають вапно в творилі (при гасінні)», [глицарня] «яма, в якій готують вапно; творило», [грицарня] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з [люсувати] «гасити вапно»; своєї форми — зам. сподіваного
*люс(ув)ар — слово могло набути в фонетичних умовах однієї з південно-західних говірок (перехід інтервокального -с- > -ц-, як у гасати — гацати і поява початкового г перед сонорним, як у [г-ластівка] з дальшою зміною *глюцар в глицар під впливом семантичного зближення із словом глиця}.— Див. ще люсувати.
глиця «голки, колючки деяких рослин, хвоя; дерев’яна голка; [щабель полудрабка Ме; жердина; кладка]», [глйчка] (назва худого вола; назва худої тонкої жінки Мо); — р. [иглйца] «велика голка; жердина», п. і§1іса «велика голка; шпилька для волосся; спиця для плетіння панчох; гостра вершина гори, вежі; (ст.) тонка голінкова кістка», [§1ісе| «жердинки, що з’єднують зуби у бороні», ч. []еЬ1 ісе] «голка; хвоя», слц. іЬІіса «голка; шпилька; предмет, подібний до голки», нл. ]е§Ііса «голочка; хвоїна», слн. і§1 іса «голочка»; — псл. *Іь§ь1іса, похідне від *]ь§ь1а «голка», з первісним значенням «голочка», пізніше «голка (шпилька) особливого призначення; тонкий предмет, подібний до голки»; пояснюється також (МасЬек Е83СІ 220—221) як похідне від псл. )ь§о «ярмо» з первісним значенням «заноза у ярмі».— Парасунько Мовозн. 1968/4, 51—53; Зіахузкі І 443—445,— Див. ще голка.
Гліб, [Гл'ібон'і Я;— р. бр. Глеб, др. Г’ьліб'ь — запозичення з давньоскандінавської (найвірогідніше, давньошвед-ської) мови; дісл. Оибіеііг (зіставлюване з нвн. ОоШіеЬ) «нащадок бога» є складним словом, утвореним з основ іменників «бог», спорідненого з гот. §иф, нвн. Сой, англ. §0сі «тс.», дінд. Ьй «окликати (богів)», псл. гьуаіі, укр. звати, і ІеіГг (Іеїг) «нащадок», похідного від дісл. ІеіГа «залишатися», спорідненого з гот. ІаіЬа «шматок; залишок», двн. Ьі-ІїЬап «залишатися», нвн. ЬІеіЬеп «тс.», дінд. Іерауаіі «маже», псл. Іьреіі, укр. липнути, ліпити.— Сл. вл. імен 206; Фасмер І 411; Петровский 88; Раиі К1. УпЬ. ЗО; К1и§е—Міігка 83, 265; Раїк—Тогр І 83; ЗбЬаппеззоп 737— 738 , 287—288.— Див. ще звати, липнути.
глід (бот.) «Сгаіае^пз охуасапіЬа Ь.,
Сгаїае§из топо§упа Засд.», [глидина Мак, глик Мак, гліг Ж, глідйна Я, глій Ж, глог Мак, глогівка Мак, глод], гло-дана, [глодовина Мак, гложина Мак, глоїна, глот Ж, Пі, гльод, грожйна ЕЗб 4] «тс.», [глодавка] «гостра трава з мітелками; тонконіг звичайний, Роа ігі-уіаііз Ь.» Ж, [глогйнька] «ягода глоду», глодовйнець (ент.) «метелик Раріїіо сга-іае§і» Ж, [глогуватий] «колючий, як глід» Ж, [оглід] «глід» Мак; — р. [глог] «дерен, Согппз 5ап§иіпеа», [глод, глед] «глід», бр. болг. м. глог, п. ч. слц. ЬІоЬ, вл. ЬІоЬопс, нл. §1о§, схв. глог, слн. §16§ «тс.»; — псл. §1о§ь (українські форми з д типу глід вторинні, виниклі внаслідок дисиміляції); — споріднене з гр. (іон.) -уХаоосс «язик», гр.	«вусики колосся», у/іи/ід
«гострий кінець», шоста, -укйтта «язик»; іє. *§І0§Ь-:	«колючка, щось
гостре»; отже, первісне значення — «колюча рослина»; менш переконливі інші пояснення: виведення з *і§1о§ь, нібито спорідненого з і§ь1а (укр. голка, рос. игла) (Вгйскпег К2 46, 199—200), з *сПо§ь, пов’язуваного з псл. [*с!о1ка] «вістря, щетина, волос» (МН)к К2 23, 369), з первісного значення «білий сік» (Соболевский 81ауіа 5, 442), з праєвро-пейського субстратного слова, з якого начебто також походить гр. хратаї-рх «глід» (МасЬек БР 2, 145, 152).— Критенко Вступ 503; Фасмер—Трубачев І 414; Зіатекі 1 294—295; БЕР 1 250; Зкок І 571; Ве/Іа] Е883 І 149; ЗССЯ 6, 136—137; Вегп. 1 306; Рокогпу 402.
[глінь! (бот.) «вид водоростей, АІ§а» ВеНЗн; — р. [гленбі «волога, сік», п. §1оп (бот.) «А1§а», [§1ап] «тс.; мул; послід гусячий, курячий», ст. §1ап (> §1ап, §1оп) «каламуть, гуща», ч. Ьіеп «мул; слиз», слц. Ьііеп «слиз, мокрота; мул», вл. Ьіеп «осад», схв. глен «слиз» (з ч.), слн. §1еп «слина, слиз; мул; пліснява», р.-цсл. гл'йп’ь «мокрота, волога; сік; жовч»; — псл. §1епь < *§1оі-по- з коренем, що виступає також у псл. §1іпа «глина», *§1ь]ь «глей», §1іуа «глива»;— споріднене з двн. кіепап «мазати, клеїти», дісл. кііпа «тс.», ірл. §1епаісІ «тулиться», лит. §1іеіі «мазати, ліпити», §1іеіІ5 «приліплюватися, тулитися», £Іа-
ізіуіі «мазати, розтирати», §1аЇ5Іа5 «замазка», лтс. §1іетаз «клейка рідина», лат.§1ц8 (§1йіеп) «клей, замазка»; менш переконливе зіставлення з гр. хМ^°£ «багно» (МасЬек Е8ЛС 167; БР 5, 70); семантично непереконливе зближення з іє. *§е1- «стискати, збивати; щось округле, кулясте» (Рокогпу 362); малоймовірне також припушуване первісне значення «щось блискуче» (ЗресЬі 144).— Фасмер—Трубачев І 412; ЗІатекі 1285— 286; Ве2Іа] Е88Л І 146; ЗССЯ 6, 120— 121; Вегп. І 303; Тгаиітапп 92; Ргаепкеї 157.— Пор. глей, глива, глина.
[гліпкатиі (дідьками) «лаятися, клясти» Ж; — неясне.
гліцерин; — р. болг. м. глицерйн, бр. гліцзрьіна, гліцзрьін, п. §1ісегупа, ч. §1усегіп, слц. §1усегіп, вл. §1ісегіп, схв. глицерйн, слн. §1ісегіп; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. Сіугегіп походить від фр. §1усегіпе (з 1842 р.), утвореного від гр.
«солодкий», пов’язаного з етимологічно неясним уХихбд «тс.».— СІС 173; Шанский ЗСРЯ І 4, 94; Фасмер І 413; К1и§е — Міігка 263; Паигаі 365; Ргізк І 314— 315.— Пор.. Гликерія, глюкоза.
[глобаї «зігнуте від природи дерево; залізний клин; клопіт, турбота», [гло-бар] «конопатник», [глобач] «тс.», [гло-бок] «малий клин між кіссям і залізним кільцем, яке охоплює косу й кісся», [глббйти] «укріплювати клинами вал у млині; конопатити», [глобувати) «кривдити», [заглібка] «дерев’яний клин» Ж; — р. [глобаї «поперечна балка, жердина», п. [§1оЬік] «клин», [§1оЬіс1 «скріплювати, стискати, ущільнювати клинами», ч. [ЬІоЬіі’1 «товкти, бити; настирливо просити», ст. ЬІоЬііі «утверджувати, зміцнювати, забивати», слц. ЬІоЬіИ «забивати молотком; збивати щось із дерева», болг. глобя «збираю; скріплюю», м. зглоби «збере, складе», схв. углдбити «вставити, увіткнути», зглд-бити «тс.»; — псл. §1оЬа, §1оЬШ; — споріднене з прус. ро-§1аЬц «притулив до серця», лит. §1аЬ6іі «переховувати, ховати», §1еЬіі «стискати, охоплювати», §16Ьіі «стискати, обгортати, обіймати», лтс. §1аЬаі «пильнувати; закопувати,
переховувати», дісл. кіаїі «ярмо», снн. кіауе «тс.», двн. кіаїіга «сажень», нвн. Кіаііег «тс.»; іє. *§е1- «стискати, збивати; щось кругле, кулясте».— Дзендзелівський УЗЛП 41; Фасмер І 413; Преобр. І 126; 81ашзкі 1291; Вехіа) Е88Л І 148—149; ЗССЯ 6, 131 — 133; Тгаиітапп 91—92; Егаепкеї 156; Рокогпу 357—360.— Пор. голобля, суглоб.
[глобати] «пастися там, де нема трави» О; — п. \уу§ІоЬіс «видовбати», болг. глоб «очна ямка», [глббна] «заглиблюю», [глабам] «довбаю», схв. глабати «гризти; фрезерувати», слн. §16Ьаіі «довбати; гризти»; — псл. *§1оЬіі, §1аЬаіі «гризти; довбати», пов’язане чергуванням голосних із *хе1Ь'ь (<*§е!Ь-) «жолоб»; — споріднене з гр. уХасрсо «видовбую, вирізую», -[Хафи «печера, грот»; іє. *§е-ІеЬЬ- «скребти, вискрібати порожнину».— МасЬек Е84С 168; БЕР І 250; 8кок І 563; Вехіа] Е88Л І 149; Рокогпу 367.— Пор. жолоб.
[ґлббє] «кусочок сиру» Ж; — неясне, глобус, глобальний; — р. бр. болг. м. схв. глобус, п. ч. вл. §1оЬиз, слц. слн. §16Ьиз; — можливо, через німецьке посередництво (нім. ОІбЬиз) запозичене з новолатинської мови; нлат. §1оЬиз у значенні лат. клас. §1оЬиз іеггае «земна куля» споріднене з нім. КоІЬеп < двн. коІЬо «булава, качан; колба». — СІС 174; Шанский ЗСРЯ І 4, 95; Валькова РР 1967/2, 83—84; Фасмер 1414; К1и§е -Міігка 261, 388; АУаІсІе—Ноїш. І 608 — 609.
[глобчастий] «голобельний, з голоблями» Пі; — очевидно, давніше *оглоб-частий «тс.», похідне від оглобля, відповідного поширенішому голобля (пор. подібне відпадіння префіксального о- в городній, город від давніших огорбдній, огород).— Див. ще голобля.
глова — див. вуглова.
[гловачокі «пуголовок» ВеБ; — запозичення з польської мови; п. [§1о\уа-бгукі «тс.» є зменшувальною за походженням формою від [§1о\уасг] «тс.» (букв, «головач»), похідного від До\\-’а «голова», спорідненого з укр. голова.—8\У І 848.— Див. ще голова.— Пор. пуголовок.
[глбвень] «верхній брусок на одвірках», [главеньЯ, головень Л]«тс.», (глб-
вень] «дошка, якою покривають паркан або частокіл поверх стовпів», [гловар] «верхній одвірок дверей і вікон»; — очевидно, давніше *глббень «тс.» (пор. р. [глоба] «поперечна балка, жердина», [глдбка] «балка, перекладина»), пов’язане із заглобйти (зглдбити) «забити клином, з’єднати» і видозмінене внаслідок деетимологізації, можливо, пов’язаної з впливом п. §іо\ма «голова», цсл. глава.— Фасмер І 413; Зіатекі І 291.— Див. ще глоба.
[глодати] «гризти», [глидати] «тс.», [гладати] «гризти беззубими яснами» Ме, [глодянка] «кам’яна сіль (яку дають худобі)», [глодун] «гризун» Ж; — р. глодать, п. ст. діал. §1ос1ас, ч. ЬІоДаіі, слц. Ьіосіаі’, вл. йіосіас, нл. §1ос1а8, болг. глбждя, м. глода, схв. глодати, слн. §16с1аіі, р.-цсл. глодати; — псл. §1осіаіі, не зовсім ясне; пов’язується з [глобати] (ЗССЯ 6, 135; 8сйи8іег-8е\мс 287); сумнівні зіставлення з псл. *§1а(іькь (укр. гладкий) (Вегп. 1306; НоІиЬ—Кор. 124), з дісл. §1аіа «знищити» (Вегп. І там же; Фасмер І 414), з псл. §1о§ь (укр. глід, гліг) і лит. §1ос1а «знищення» (Вгйскпег 143); укр. [глидати], очевидно, виникло під впливом глитати.—Зіахузкі І 291; Маскек Е8йб 168; БЕР І 250—251; 8кок І 571; Вегіа) Е88Л І 149.
[глондати] «вільно блукати й пастися» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з слц. [§1’опсіаі’ за] «мати слабість у ногах» через проміжне значення «іти розслаблено, повільно».
[глбском] «у великому достатку, достатньо, масами» Ж; — результат фонетичної і семантичної видозміни прислівника [лоском] «навалом, безладно, розкидано», зокрема, через появу характерного для південно-західних говірок протетичного Г-.— Див. ще лоск.
[глота] «тіснота, тиснява», [гліт] «тс.», [глітний] «тісний, вузький», [глітно] «тісно, завізно» Ме, [глотйти] «тіснити, товпитися», [зглота] «збіговисько» Ж, [зглітно] «тісно» Ж, [нагліш] «натиск, тиснява» Ж, [переглотйтися] «стати вільніше, просторіше» Ж, [проглотйтися] «протиснутися» Ж; — болг. [глота] «зграя, стадо, натовп; домішки в кормі із
зерном», м. глотеж «сміття; [бур’ян]», глотка «смітинка; нерівність», схв. глота «бідні люди; родина; домішки в збіжжі», слн. §16іа «натовп; висівки; бур’ян», цсл. глота «натовп»; — псл. [§1оіа] (або *§ь!оіа); — не цілком ясного походження, очевидно, пов’язане з іє. *§е!е-«стискати»; можливо, сюди ж р. [глб-таться] «мірятись, жеребкуватись» (у грі), дангл. сіїсі «дитина», англ. сЬіїсІ «тс.»; менш імовірний зв’язок з дінд. §апай «натовп; безліч» (-п- < -Іп-) (Еогінпаіоу ВВ 4, 218; Младенов 102) або дінд. §1аЙ5 «пака» (Рогіипаіоу там же).— БЕР 1 251; 8кок І 572; Вехіа] Е88Л І 150; Е883 Цк. с. 26—29; ЗССЯ 6, 138—139; Вегп. І 306; Регззоп Веііг. 64.
[ґлота] «діти» Ко, Шух; — запозичення з румунської мови; рум. §1оаій «юрба, збіговисько; чернь» походить від болг. глота «зграя, стадо, натовп», спорідненого з укр. глота «тіснота».— Уіпсепг 1; ОБНМ 340; СДЕЛМ 87; БЕР І 251.— Див. ще глота.
[глубий] «голубий» Ж, [глубінка] «голубінка (вид грибів), А§агісиз гиззиіа» Ж‘, — результат фонетичної видозміни форми голубий з перенесенням наголосу, викликаним, можливо, впливом п. ст. §о!§Ьі «блакитний».— Див. ще голубий.
Іглуждани] «бадилля кукурудзи» Мо, [глуждання] «тс.» Дз; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з молд. глугз (мн. глужь, глуджь) «копиця збіжжя, кукурудзи, конопель» (рум. §1й§й, §1и§і «тс.»), до якого безпосередньо зводиться укр. [ґлюга] «копиця снопів, очерету».— Мо 25.— Див. ще глюга.
глуз «глум, насміх», глузи «глузування», [глузовнйк] «глузлива людина», глузувати, глузливий, [глузувйтий] «глузливий» Ж; — результат фонетичного спрощення форм [глузд] «глум, насміх», [глуздувати] «глузувати», значення яких могло розвинутися або від глузд «розум» через «дотепність, жарт», або від [глуздити] «бити» (первісно «відбивати глузд, розум») через «відбивати глузд жартами, глумом»; фонетичне спрощення глузд > глуз стало засобом виразнішого розгалуження значень
слова глузд «розум» і «глум».— Див. ще глузд, глуздити.
[глузавції (бот.) «вид картопляної плісняви, КЬігоЬоІеае (захворювання картоплі)» Ж; — неясне.
глузд «розум, сене, свідомість; (первісно) мозок» (збережене у виразі глузди відбити?}, [глузди] «нутрощі, тельбухи Л; розум Ме», безглуздя, безглуздий, без-глуздіти; — р. (пд.) [глузд] «розум, пам’ять, мозок», бр. глузд «розум, мозок», глуздьі «мозок»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться (Вегп. І 308—309) з псл. (сх.) [§1игсіь1 «мозок» < *§1оиб- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного гпог§ь у зв’язку з виглядом мозку), що пов’язане з такими словами того самого кореня, як *§1ьхьпь (укр. глезень), *£Іь]'ь (укр. глей), §1іуа (укр. глива), £Ііпа (укр. глина), §1ізіь (укр. глист) *§1еп-ь (укр. глінь), а також укр. глй-зявий, в основі яких лежить поняття чогось слизького; у такому разі, очевидно, споріднене з снн. кіоі «грудка, куля», свн. кіо^ «грудка» (<пгерм. *к!аиіа-), дінд. §1айЬ «пака, купа», а також норв. кіузе «слизувата грудка», снн. кійз «маса»; через семантичну ланку «гладкий, ковзкий, слизький» може бути пов’язане також з р. [глуздйть] «ковзатися», [глудкий] «гладкий, слизький», [глудь] «гладінь, ожеледь», лит. £Іаи<1й5 «гладко прилеглий», §1исій8 «гладкий», §1аіїзіі «щільно прикладати, пригорнутися», §1йс1оіі «лежати пригорнувшися», лтс. §1аисіа «гладкість, гладінь», §1аїї(Ш «гладити, пестити», §Іийз «гладкий, слизький»; менш імовірне зближення (Вегп. І 308—309; Фасмер І 416) з двн. £Іаи «розумний, розсудливий», гот. £Іа£§ууо, §1১5УиЬа «точний», дісл. §19§§г «розумний, ясний, гострий».— ЗССЯ 6, 155—156.
[глуздити! «бити, стібати», лглузду-вати] «глузувати» Ж, [глузд] «глум, насміх» Ж, [глуздяк.] «тупоумний» Ж, [глуз-дівний] «глузливий» Ж» [глуздоватий] «тупий, тупоумний» Ж, [заглуздувати] «забити комусь глузди (= зробити тупоумним)» Ж; —очевидно, дієслово виникло на основі словосполучення забивати глузди (глузди відбити) або подіб
ного; із значення «відбивати комусь мозок (глузди), робити (биттям) тупим» мало як переносне розвинутися інше — «затуркувати (відбивати глузди); глузуючи, робити дурним», звідки пізніше значення «глузувати» з похідними.— Див. ще глузд.— Пор. глузувати.
[глузик] «дрібний вапняний дутик, що потрапляє в гончарний виріб», [глу-зюватий] «неоднорідний, грудкуватий, з дрібними дутиками» (про глину); — очевидно, походить від п. Іих, Ібг, [Іог], «нещільність; порожнеча, пустота», що є запозиченням з німецької мови; нім. 1оз(е) «вільний, хисткий, розхитаний; (присл.) слабко, вільно», як і двн. днн. свн. Іоз «вільний; неодружений; голий», споріднене з дангл. Іеаз «облудний, брехливий», дісл. Іаизз «хисткий; вільний», гр. Хби «розв’язую», лат. зої-УО (<*5Є-1иб) «звільняю, розв’язую», дінд. Іипаіі «відділяє»; поява приставного г перед початковим л характерна для деяких південно-західних говірок; у даному разі початкове г могло з’явитися і під впливом прикметника глизявий.— Вгйскпег 304; КІи§е—Міігк«а 446.— Пор. люз.
[глузомбр! (бот.) «вид картопляної плісняви, КЬіхозрогіит (хвороба, що уражає зовнішню частину картоплі)» Ж; — складне утворення, першим компонентом якого є та сама основа, що й у [глузавці], а другим — віддієслівна основа мор, пов’язана з морити, мерти.— Див. ще глузавці, мерти.
глум, глумйльник, глумйтель, [глу-мота] «висміювання», глумливий, глу-мйтися, [глумувати], глумйти «вражати, нищити, псувати; [зневажати ЖІ», [глумити] «приголомшувати» Ме, [оглу-мїти] «збожеволіти» Ж; —р. бр. болг. глум, др. глумі», п. [§ішп! «знущання, поневіряння», ч. ст. Ьіита «актор», м. глума «гра актора», схв. глума «весела гра, комедія», слн. §1ита «жарт; пустощі; водевіль, фарс», стел, глоулл, «базікання, хвастощі»; — псл. §1ить «жарт» < *§1оиш-; —споріднене з дісл. £Іашпг «гучні веселощі», §1еута «бути веселим; зволікати, забувати», дангл. §1Єаш «жарт, гра», гр. улког] «жарт, насміх», ХЛєва£ш «жартую», лит. §1аис1оіі
«жартувати», ст. ^Іаибаз «забава», §1аи-<іа «тс.», лтс. §1аибаі «жартувати»; іе. *§Ь1еи- «веселитися, жартувати»; думка про запозичення з германських мов (Кірагзку ОЬО 66) неприйнятна.— Шанский ЗСРЯ І 4, 99—100; Фасмер І 416; Зіачгакі І 296; МасЬек Е83С 170; Зкок І 573; Вегіаі Е88Л І 150; ЗССЯ 6, 147— 148; Вегп. І 308; Тгаиітапп 91; Егаепкеї 155; Младенов Годишник 13, 33—35.— Пор. глупий, глухий.
глупий «дурний; глухий», глупа ніч «північ»), глупуватий, [глуптавий] Ж> глупак, [глупачество] «дурість» Я, [глупіша] «глушина», глупдта, [глупощі] Ж, глупапво, [глуптак], [зглупатися] «стати безпорадним, зніяковіти», [не-глуп] «великий дурень» Ж, [неголоп] «тс.» Ж, [оглупати (бесіду)] «оманою звернути розмову на щось інше» Ж, оглупїти «стати дурним» Ж; — р. глу-пьій, бр. глупяк «дурень», [самая глу-пась] «північ» (про час), др. глупьш, п. §Іирі, ч. Ьіоиру, [Ьіирііі] «затінювати, заглушувати», слц. Ьійру, вл. Миру, нл. §1иру, болг. м. глуп, схв. глуп, слн. §1йр, стел, глоупг; — псл. ^Іирь, очевидно, пов’язане з псл. §1ипть (укр. глум) і §1ихь (укр. глухий)', первісно, очевидно, об’єднувало значення «дурний» і «глухий»; — споріднене з дісл. §1брг «ідіот», лит. §1й§аз «дурний»; необгрунтоване припущення про запозичення з пгерм. *§1ора-, дісл. §16рг (Вегп. І 309), як і про зв’язок з лит-кІйЬаз «кульгавий» (МасЬек ЕР 1, 131— 132) або з лит. §1йтіі «втрачати ясність розуму» (МасЬек Е86С8 132); лит. §1йраз «дурний», лтс. §1ирз «тс.», мабуть, з бр. глуп (Зкагсігіиз 76).— Шанский ЗСРЯ І 4, 100; Фасмер І 416—417; ЗІатекі І 296—297; Вгйскпег 145; К2 45, 299; 48, 186; МасЬек ЬЕ 69, 248; Зскиаіег-Йелус 291; Младенов Годишник 13, 34—36; БЕР І 252; 8кок І 574; Вегіа] Е88Л І 150—151; ЗССЯ 6, 151 — 152; Рокогпу 451.—Пор. глум, глухий.
глупій (орн.) «8и1а Ьаззапа Вгізз.» Шарл, [глупей] «тс.» Ж; — р. олуша-глупьіш «8и1а»; — похідне утворення від глупий «дурний»; таку назву птах дістав за надмірну довірливість і необереж-530
ність щодо людини (пор. його назви в інших мовах: р. олуша, похідне від блух, нім. Тбіреї букв, «йолоп, дурень»., фр. Гоп бе Ваззап букв, «басанський дурень»).— Брокгауз—Ефрон 42, 909; Булаховский Семас. зтюдьі 168.— Див. ще глупий.
глухар (орн.) «Теігао иго§а11из Б.», [глушець] «тс.»; — р. глухарь, глухой тетерев, бр. глушзц, п. §1изгес, ч. Ьіи-зес (іеігеу Ьіизес), слц. ЬІисЬап, болг. глухар; — похідне утворення від глухий; підставою для назви було спостереження, що цей птах у певний момент під час токування глухне; характеристика слова як власне російського (Шанский ЗСРЯ І 4, 100—101) помилкова.— Фасмер І 417; 81а\узкі І 297. — Див. ще глухий.
глухий, глухуватий, [глушлйвий] «оглушливий» Я, [глуха] «тиф», [глуханя, глухачка, глуша Ж, глушканя] «тс.», глухань «глуха людина», глухар, [глух-ман Ж, Ме, глушак Я, глушан], глушко, глушмйн Г, Па, [глушмень Ж1 «тс.», глухота, глуш, глушина, глушитель, глушінь, глушка «глуха жінка; тиф», [глуш-ня] «глуш», [глушовйна] «глуш, чагарі» Я, глухнути, [глухувата] «бут ґлухим» Ж, глушити, глушїти, заглушливий, заглушка, заглушний Ж, оглушливий, оглушний;—р. глухой, бр. глухі, др. глухьіи, п. нл. §1исЬу, ч. слц. ЬІисЬу, вл. ЬІисЬі, болг. глух, м. глув, схв. глух, слн. §1 йЬ, стел, гдоууь.; — псл. §1ихь «глухий», *§1ьхпріі «глухнути» (пор. р. глдхнуть, п. ст. (о)кіпцс < *(о)§1ьсЬпц-іі); — споріднене з лит. §1изпйз «слухняний, уважний», §1изаз «дурень, дурнуватий», §1ц$іі «ставати дурним», можливо, також з литовськими відповідниками з початковим к зам. § : лит. кіиз-пйз «слухняний», кійзаз «трохи глухий», кіаизуіі «чути»; первісне значення, очевидно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою); крім того, слово пов’язане з псл. £Іирь, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються; зіставлення з дісл. §1ирпа «бути захопленням зненацька» (ЬоетепіЬаІ АЇЗІРЬ 37, 388) непереконливе; сумнівне-також
пояснення значення «глухий» префіксацією *о-§1’ьхп<2Іі (Уаіііапі КЕ8 22, 43—44).—Шанский ЗСРЯ І 4, 101; Фасмер І 417; Зіатекі І 295—296; МасЬек Е8ЛС 170; Вгйскпег К2 45, 299; Младенов АІ81РЬ 37, 120; БЕР І 252; Зкок І 572—573; Вехіа] Е88Л І 150; ЗССЯ 6, 146—147; Ва^а КК 1306; Ргаепкеї 159, 265—266.— Пор. глупий.
[глухйня] (бот.) «буяхи, лохина, Уассіпіит и1і§іпо5ит Б.» Ж, Я; — очевидно, результат видозміни назви лохина «тс.», зближеної з основою слова глу-хйй', безпосереднє виведення від цього слова (МасЬек Лт. гозії. 179) викликає сумнів.— Див. ще лохина.
глухомань «глушина, нетрі»; — запозичення з російської мови; р. глухомань виникло, очевидно, з давнішого глухмень «глуха пора», похідного від глухбй «глухий», внаслідок його усвідомлення як складного слова, утвореного з глухбй і манить.— Шанский ЗСРЯ І 4, 101.— Див. ще глухий.
[глушйця] (бот.) «глуха кропива, Ба-тішп Б.», [глухавка Мак, глушник] «тс.»; — результат редукції словосполучення глуха кропива', назва мотивується тим, що відповідна рослина зовнішнім виглядом нагадує кропиву, але не жалиться (ніби не відповідає на дотик).— Див. ще глухий.
[ґлюґа] «копиця снопів очерету» Мо;— запозичення з молдавської мови; молд. глугз «каптур, башлик; копиця» (рум. §1й§а «тс.») походить від лат. сисиїїа «відлога, каптур» (через форму §и§1й, що потім зазнала метатези,—пор. болг. гугла «відлога, каптур», що може відбивати давнішу румунську форму); лат. сисиїїа (сисиїїиз) є, очевидно, запозиченням з іллірійської або галльської мови (пор. назву галльського божества Сисиїїаіиз), де відповідне слово було споріднене з дінд. кикйІаЬ «полова, стручки; озброєння».— БЕРМ 341; БЕР І 292; ХУаИе—Ноїт. І 298—299; Ег-поиі—МеШеі І 154; МаугЬоїег І 218.
глюкоза; — р. бр. глюкоза, п. §1і-кога, §1икога, ч. слц. слн. §1ик6га, вл. §1укога, болг. м. схв. гликбза; — запозичення з французької мови; фр. §1исозе
(з 1853 р., заст. §1усозе) утворене від гр. «солодкий», неясного походження.— Оаигаі 365; Ргізк І 314—315.— Пор. Гликерія, гліцерин.
[ґлюч] (іхт.) «бабець-головач, Соііиз §оЬіо Б.», [.ґвич] «тс.» ВеНЗн; —очевидно, походить від п. [§1ос] «тс.», що відповідає літературній формі §1о^ас2 «тс.», пов’язаній з §Бжа «голова».— 8\У І 847—848, 849.— Див. ще голова.
гляба — див. гіяба.
[гляґ] «частина шлунка жуйної тварини,вживана для сквашування молока», ІглякЖ, ґліґШух, ґляґа, гляги (мн.), ґлєґ, глекушник Ж, ґлягушки (мн.), ґльоґ, кляґ Ж, кляк ВеУг] «тс.», Іх'ля-ґанець] «солодкий сир», [гляганка, кля-х'анець'&еУт] «тс.», [ґльбганка] «кисле молоко» До, [кляґалка] «ложка для кляту» Дз Терит. діал., [кляганець] «холодець» Дз Атл Б [клягівнйця] «посудина для глягу» Дз Доп УжДУ IV, [хляга-ти] «сквашувати молоко; робити з молока сир», [ґлегати, ґледжити, гляджити Ж, клялґати] «тс.», [згледжитися] «скиснути» (про молоко) Ж;—р. [гля£] (з укр.), п. [к1а§, кіок, §1е§, §1е§], ч. (мор.) [§1а§а], слц. к1’а§; — запозичення з румунської мови; рум. сЬіа§ (<*с!’а§), аром., меглено-румунське с!’а§ «тс.» походить від лат. (сх.) *с1а£шп (<*диа§-Ішп), що зводиться до лат. соа§и!ит «тс.; закваска, фермент; кисляк», похідного відсо§о (<со-а§о) «з’єдную, згущую, ущільнюю», утвореного з префікса со- «з-», спорідненого з дірл. соп- «тс.», і дієслова а§о «жену, веду».— Дзендзелівський Терит. діал. 87—88; НЗ УжДУ 13, 107; Клепикова 150—156; Сл. ибалк. язьїкозн. 192; Фасмер І 418; Сгап]а1й 280—284; УгаЬіе Ношапозіауіса 14, 153—154; Рщсагіи ЗО; АУаМе—Ноїт. І 242, 251—253; Егпоиі—Меіііеі І 15—16.— Див. ще агент.
[ґляґи] «страва з баранини, олії, борошна, підливи з перцем і зеленою петрушкою» Я;—неясне.
[глядати] «шукати» ВеУг; — очевидно, запозичення з словацької мови; слц. ЬІ ’асіаі’ «шукати» є первісним ітеративом від псл. §1§сіеіі (укр. глядіти) (пор. ч. ст. Ьіасіаіі «дивитися; доглядати, шукати»); про запозичення з словацької
мови свідчить, крім місця поширення слова, також його наголос (пор. укр. глядати «шукати»); існує, проте, думка (Дзендзелівський УЗЛП 40—41), що це спільне східнослов ’янсько-західносло-в’янське утворення.— МасЬек Е8ЛС 167.— Див. ще глядіти.
глядіти «дивитися; доглядати; стежити; шукати», [гледіти], [глядати] «шукати; виглядати», [гляти] «глянути» Ж, гля (виг.) «дивись», глядь, [гляд] «погляд» Ж, глядач, [глядій] «наглядач» Я, [гляданка] «торгівля», [глядйло] «дзеркало», [глядїлшце] «видовище» Я. [гля-дінка] «догляд» Я, [глядькб] «той, хто постійно дивиться», [глядний] «такий, що дивиться; обачний, розсудливий» Ж, [глядівнйй] «спритний, меткий», [вгляд] «увага», вигляд, виглядини «виглядання під час чекання», вйглядки «тс.», [вйглядка] «висока будова, звідки далеко видно» Я, догляд, доглядач, доглядальниця, доглядацький,зглянутися (над кимось), [зглядатися] (на щось) «оглядати щось незвичайне» Ме, [згляд] «погляд» Ж, [зглядь] «поблажливість; догляд» Ж, нагляд, наглядатель, наглядач, наглядацький, наглядовий, наглядом «назирці, слідом», наглядці «тс.», [неглядка] «нероба, ледарка», ненаглядний Ж, неоглядний, [недглядки] «не оглядаючись», [небглядком] «тс.», непроглядний, огляд, оглядальник, оглядач, [огляди] «огляд; оглядини нареченої» Ж, оглядини «тс.», [оглядка] «огляд» Ж, оглядка, [оглядь] «потвора» Ж, [ог-ляднйй] «обережний» Бі, перегляд, переглядач, переглядний «який легко переглядається» Ж, переглядовий, переогляд, підглядач, підглядник, піддоглядний «такий, що перебував під наглядом поліції», піднаглядний «тс.», погляд, прбгляд, [проглядь] «огляд» Пі, розгляд, розглядач, розглядини «оглядини нареченого», [роз-глядний] «обережний, завбачливий» Ж, споглядати, споглядальник, споглядач, споглядальний; — р. глядіть, бр. гля-дзець, др. глядіти, п. [§1щіпзс, §1щіас], ст. §1щ1ас, §1§(1ас, ч. Ьіейеіі, Ьіебаіі, Ьіейаіі, ЬіШаіі, слц. ЬІ’айіеї, Ьі’асіаі.’, вл. Ьіасіас, нл. §1есіа8, ^Іесіпиз, болг. гледам, м. гледа, схв. гледати, слн. §1е-сіаіі, стел, гааддти; — псл. *§1§сіеіі <
< §1епсіеіеі; — споріднене з лтс. [§1еп-сШ «шукай», *£ІЄП8І (*§1епсіеі) «дивитися, шукати», пио§1епзі «побачити, помітити», свн. §1іпгеп «блищати», нвн. біапг «блиск», норв. §1іпс1га «мигати», [§1еііа] «заглядати», сангл. §1епіеп «кинути погляд», ірл. іп§1еппаі «стежать», аі§1еіпп «показує»; іє. *§Ь1епсі- «блищати, дивитися»; значення «дивитися» (звідки й «шукати; доглядати») розвинулося з первісного «блищати» (так само, як у псл. гьгеіі, укр. здріти, пор. також укр. зоріти «світити(ся)», зорити «пильно дивитися»).— Шанский ЗСРЯ І 4, 102— 103; Фасмер І 418; Зіатекі І 152; МасЬек Е8ІС 167; ЗсЬизіег-Зете 291—292; БЕР І 247—248; Зкок І 568—569; Вегіа) Е88Л І 145—146; ЗССЯ 6, 122—123; Вегп. І 303; Регззоп Веііг. 876; Тгаиітапп 92; Еаїк—Тогр 325.
[гладка] (бот.) «садова айстра, СаІ-ІізіерЬиз сЬіпепзіз Мезз.»; —похідне утворення від глядіти, як назва квітки, що має гарний вигляд; пор. подібне щодо семантики п. ст. Ьіабоп «гарний верховий кінь» (очевидно, також з української мови).— 8 XV II 45.— Див. ще глядіти.
[ґлямати] «насилу їсти», [ґлявати] «жувати, пережовувати» ВеБ, [зглама-ти] «проковтнути, зжерти»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [§1атас] «плямкати, недбало їсти», [§1аткас, §1атгас] «тс.», як і схв. ст. діал. §1атагаіі «говорити багато й не до речі; обманювати», є, очевидно, результатом афективної видозміни псл. §1етаіі, збереженого в укр. [глимати] «ковтати»; далі може бути зіставлене з лтс. §1егпгі «повільно їсти; плести нісенітницю», §1еійгаі «тс.», лит. §1ейігіі «їсти, жерти; захоплювати, хватати», §1атгуіі «м’яти, жужмити»; припущення (Маігепаиег ЬЕ 7, 181; Вегп. І 306) про зв’язок з герм. *§1ат- (пор. дісл. §1ат, §1атт «гармидер, галас», §1атга «галасувати», дат. §1ат «галас») не досить обгрунтоване; сумнівний розгляд укр. [глямати] (Зіатекі І 281) як відповідника п. §1атас.— Пор. глеме-дати.
глянець, глянс, глянц, ґлянець, ґлянс, ґлянц, глянсувати, глянцувати, глянцювата, глянсований, глянсовий,
глянцевий, глянсуватий, глянцюватий;— р. глянец, (заст.) глянц, бр. глянец, п. ^Іапз, рідк. діал. §1апс, ч. слц. розм. £Іапс, болг. гланц, схв. гл'анц; — запозичення з німецької мови; нім. Оіапг «блиск» споріднене з псл. *§1§сіеіі, укр. глядіти.— Шанский ЗСРЯ І 4, 103; Фасмер І 418; К1п§е—Міігка 259.— Див. ще глядіти.
[ґльбґати1] «дзьобати» Ме, Па, [гльо-гач] (орн.) «дятел, Рісиз» ВеНЗн; — слц. §1о§ (вигук для передачі звуку від удару по твердому предмету); — звуконаслідувальні утворення; звук г в слові [гльогач] замінив давніше ґ.
[ґльбґати2] «жадібно ковтати, не пережовуючи»;—звуконаслідувальне утворення, можливо, семантично пов’язане з І.ґльд.ґати1] «дзьобати».
[ґльон] (бот.) «вид примітивних водоростей, А1§ае Г). С.» ВеНЗн, [ґльдни] «тс.» ВеНЗн; — запозичення з польської мови; п. §1оп «тс.» є безпосереднім відповідником укр. [глінь] «тс.» (див.).
[ґльондйти] «хлебтати» Ж, ї-ґльонтй-ти] «тс.» Ж; — неясне.
[ґльбцка] «дрібна галушка» Ме; — р. бр. клецка, п. кіизка, [кіозка, кіоска], ч. (мор.) [кіизка], (ляське) [кіизка], слц. [кіоску]; —очевидно, запозичення з польської або словацької мови, де, як і в інших слов’янських мовах, походить від нім. КІоВ «брила, грудка; галушка» (<свн. кіо? «брила, грудка»), спорідненого з р. [глуда] «глиба, грудка»; звуження значення разом із словотворчими змінами відбулося вже при запозиченні в слов’янські мови.— ЗІаи'зкі II 244—245 ; 8\У II 366; Фасмер І 415— 416; Вегп. І 309; К1п§е—Міігка 378.
гм (фонетично — носовий голосний, що вимовляється з закритим ротом і здебільшого з придиховим й; вигук на позначення роздуму, сумніву, подиву, несподіванки), гму «тс.», гмикнути, гмукати, гмукнути;— р. бр. гм, п. ч. слц. йт; — давнє звукове утворення рефлекторного характеру, яке досі не зазнало фонематичного оформлення; пор. нвн. йт (вигук на позначення сумніву), англ. й'т, ст. йит, фр. 1шт, йот, йет «тс.», лат. йет (на позначення подиву, радості,
смутку), дінд. 1шт, йпт (оклик).— Шанский ЗСРЯ І 4, 103; Зіаи'зкі І 421; Зсйхуєпіпєг 16.— Пор. хм.
[гматати] «давити; гнути; м’яти О», [гматкйй] «такий, що можна давити; гнучкий», ст. гматвати (XVI ст.); — запозичення з польської мови; п. §таі-мгас «плутати, безладно мішати», §таіас (рідк.) «тс.», [§таіи8Іс] «товкти, душити», як і ч. Ьтаіаіі «мацати», слц. йта-іаі’, йтаікаі’ «дотикатися, доторкатися (руками); мацати», походять від псл. (зах.) [*§ьт-аі-(у)а-іі] з тим самим коренем, що й псл. *§'ьт-'ьг-ііі «кишіти, роїтися» (укр. [гбмзатися] «вертітися, копошитися»); інші пояснення, що враховують лише польський матеріал,— з п. таіас (Вгйскпег 145) чи з контамінації п. таіас і §тегас (Оіг^Ьзкі XXV 278),— або виходять лише з чеських фактів, — з таіаіі при підсильному сй чи й (Масйек Е83С 170),— менш задовільні.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241; ВеЗн 11; Зіатекі І 297—298.— Див. ще гбмзатися.
[ґмах] «кімната, покій, світлиця» Я, ст. в'ь кгмаху (XVI ст.) «покій, кімната, горниця; велика споруда», до гмаху (XVII ст.); — бр. гмах «велика споруда», п. §тасй «великий будинок; (ст. також) квартира, кімната», слн. [§тай] «спокій; кімната»; — запозичене через польську мову з середньоверхньонімецької; свн. §етасй «спокій, блаженство, вигоди, приємність; плекання», пізніше також «місце відпочинку, покій (кімната), квартира» (нвн. Сетасй «кімната, покій») утворене за допомогою префікса §е- від дієслова гпасйеп у його первісному значенні «формувати, виробляти» (звідки пізніше «робити»), спорідненого з гр. цауїд «замішана, розім’ята маса, тісто», псл. тагаіі, укр. мазати.— Тимч. 644; Віам^зкі І 297; К1п§е—Міігка 245—246, 452.— Див. ще ґбур, мазати.
[ґмерати] «щось довго робити» ВеЛ, [ґмйрати] «роздумувати, копатися» Ж. [гмйряти] «ритися, копатися» Пі, [ми-рати Ж] «тс.; роздумувати», [ґнерати] «щось довго робити» ВеЛ, [унйрати] «роздумувати Ж; копатися, ритися,
повільно шукати ВеБ», [ґнйрятиХ «партачити, мляво працювати» Ж. [-ґмерило] «той, хто повільно все робить, неповоротка людина, вайло» ВеЛ, [ґ не рило] «тс.» ВеЛ, Іґнйра] «той, хто довго роздумує» Ж; — р- [гмьір (гмур)] «похмура людина, відлюдник», [гмьірить] «хворіти; ображатися; копатися, зволікати», ст. [гмьірити, гмьірати] «роздумувати, мудрувати», п. §тегас (§гпугас) «копатися в чомусь; (ст.) роїтися, кишіти (про комах, мурашок)», [§гпег] «натовп», [§туг] «тс.», слц. Ьтуг «комаха, комашня», Ьтугіі’ за «кишіти», болг. гмурам (з іншим вокалізмом) «занурюю»; — псл. *§ьт-уг-аіі, пов’язане з *§'ьт-'ьг-ііі, укр. гбмзатися «вертітися, копошитися» (інакше ЗССЯ 6, 164); — очевидно, споріднене з лит. §йтигіі, §йтигоН «давити»; в українську мову, мабуть, запозичене з польської мови, про що свідчить ґ-, невластиве для української мови як відповідник псл. §; малоймовірне виведення слова (Вегп. І 311; КогЬиі РР 4, 405, 470; Кагіоипсг 8 XVО 185) з нвн. [гпайгеп] «мішати, копатися в чомусь», сн. тегеп < *§етегеп «тс.».— Оньшіке-вич Исслед. п. яз. 241; ЗІатекі І 298;
Фасмер І 412. — Пор. гбмзатися.
[гнап] «майстер, що виробляє сіряки й опанчі»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. рідк. §пар «хлопець, парубок; наймит» (давніше також «ткач, сукнар») є результатом видозміни форми кпар «тс.», що походить від свн. кпарре «юнак; зброєносець; підмайстер, переважно ткача-сукнаря, мірошника» (нвн. Кпарре «слуга, найманець; зброєносець; гірник»), пов’язаного з нім. КпаЬе «хлопець».— 8 XV І 856; Біамгекі II 284. — Див. ще кнап.
Гнат, Гнапгко Ж, ст. Игнатіи (1414), Игнать (1419), Игнатко (1378); — р. Игнат, Игнатий, бр. Ігнат, Ігнацій, др. Игнатий, п. І^пасу, ч. слц. 1§пас, болг. Игнат, схв. Игнат, Игн>ат, Иг-нац, 1§пасі], слн. 1§пасі), стел. Иг-кил-тии; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; сгр. ’І-ратіод походить від слат. І^паііиз, остаточно не з’ясованого; тлумачиться як пов’язане з лат. і§поіиз «незнаний, невідомий», 534
ПОХІДНИМ ВІД І§ПО5СО «не знаю» (Супе-ранская 78), з лат. і^паіиз «не народжений» (?) (Петровский 118) або з лат. і§піз «вогонь» (Илчев 219).— Сл. вл. імен 206; 8кок І 710.
гнати (жену), ганяти, гонити, [га-нянйна], гін, [гінє] «тічка» Ж, гінка «смуга поля, що обробляється в один захват; [оранка в розвал ЛЧерк]», [гш-чий] (пес), [гон] «стебло» Я, гонець, [гоне] «тічка» Ж, гони, гонитва, гонитель, гонйтельство, [гонйця] «корова в період парування; любострасна жінка; (ент.) Сугіпиз паіаіог Ж», гонїй «людина, що відповідала за сплату податків селянами», гонінник «пастух на полонині, що переганяє овець під час доїння», гонка, гонок (тех.) «шатун», [гонці] «пагони», гонча, гончак, [гончук] «гончак» Я, гонщик, [гонюх] «той, хто жене» Ж, [гбня] «гони, переслідування», [гоняйло] «один з гравців у грі в плаз», гоньба, гінкий, гінчакуватий «високий; такий, що швидко росте», гонйшний (гонишна сітка «рибальська сітка, на яку наганяють рибу»), гонкйй, гончакуватий «високий і стрункий» (про людину), [женавий] «жвавий, моторний», [гонцем] «пішки» Я, вигін, вйгінщина «данина пастухові при першому вигоні худоби на пасовище», вигнанець, взгбнка «перегін» Ж, возгбнка, відгін, відгонка, догін «гонитва», догбнка Ж, догбня, дбгбнь «тс.», згін, згінник, згонини «частки колосся й соломи, що падають разом із зерном під час віяння», загин яч «пастух», загін, загінка «смуга, ділянка поля, пасовища; [оранка в розвал ЛЧерк]», [загінник] Я, [загінчай] «погонич» ВеЗн, [загбна] «запальна людина», загбнщик, [загонючка] (гра), загонистий «запальний», [здогдня] «гонитва» Ж, нагін, нагінець, нагінка, [нагб-ня] «гонитва», навздогін, нагонцем, наздогін, недогін «залишок у кубі після перегонки горілки», [недогбн] «пропуск під час косіння» ЛЧерк, [недогбни] «рослини, що відстали в розвитку від загального масиву» Ме, [обганянка] «кінцеве боронування навколо ріллі» Ж, обгін, огбня (спосіб оранки), огонь «тс.», [бдгбн] «товстий цанат для прикріплювання рибальських сіток» Мо, пагін, пагонець, [пагбнці] «пагони» Пі, пагіння,
пагбння, [паговіння] «пагіння», перегін, перегбн «пропущене через сепаратор молоко», перегони, перегонник, [перегінна] «частина овечої шкури (?)», перегонка, перегінний, поганяти, паняти, паняйлоч-ка «лозина, якою поганяють коня», [погоні «вигін-пастівень біля села; слід» Л, погонич, пригбн (спец.) «пригін; кріпаччина» Ж, [пригінчий] «наглядач», [пригонич] «тс.», прогін, [прбгнанець] «вигнанець» Ж, прогбн «прогін», прогони, прогонич, прогонка, прогбня «просіка в лісі», [прогонь] «вигнання» Ж, прогонистий, розгін, [розгбн] «витрати» Ж, [розгбнихаї (жарт.) «та, що розганяє (епітет каші)», розгбнич (тех.) «маховик», розгонка, розгонистий, угон, [у гонка] (дати у гонку — про гончака) Ж, [угбнщик] «бігун» Ж, [угінчивий] «меткий, жвавий», [угінчливийі «швидкий (про коня)», удо-гбнь «навздогін»; —р. гнать (гоню), бр, гнаць (ганю), др. г^нати (жену), п. §пас (£нагп, ст. 2оп§, іепіезх), ч. Ьпаіі (гени), слц. Ьпаї’ (хепет), вл. Ьпас, нл. §паз (2епи, гепщт), болг. гбня «жену», м. гони «жене», схв. гноїти (женем, гнйм), слн. §паіі (гепет), стел, ськати (жеиж); — псл. §т>паіі (гепд) «гнати (переважно худобу)»; — споріднене з лит. §іпіі, §епй «гнати, жену», лтс. сігіі, бг§пи, бгіпи «тс.», прус. §ипімщі «гнати», §иппітаі «женемо», лат. (оі)-їепсіо «штовхаю, вдаряю», гр. •б’єітсо (<*§’-Ііеп-]о) «б’ю, січу», дінд. Ьапіі «б’є», ав. даіпіі «тс.», хет. киепхі «ударяє», алб. §іагц «жену», ірл. §опіт «раню»; іє. *^Ьеп- «бити»; — давня, судячи з прус. §шіімщі/прасло-в’янська форма §т>паіі замість сподіваного псл. *§ьпаіі (пор. лит. §іпіі «гнати») пояснюється впливом з боку лабіовелярного за походженням *§-(<£ЙЬ-) на сусідній редукований (81ашз-кі І 299); Махек, виходячи з різниці в значенні, схильний пов’язувати псл. £ьпаіі лише з балтійськими відповідниками, інші ж індоєвропейські розглядати як пов’язані тільки з псл. г§іі (укр. жати, жну) (МасЬек Е8ЛС 171, 728); сумнівне твердження Ільїнського про різне походження жену і гнати і зв’язок останнього з лит. §аипи «одержую» (Ла§іс-Ре8І8сЬг. 296 і далі).—Шанский ЗСРЯ І 4, 103—104; Фасмер І 419;
БЕР І 263—264; 8кок І 574—576; Вегіа] Е884 І 152; ЗССЯ 7, 196—197; Тгаиітапп 85; Рокогпу 491—493.—Пор. жати1.
[гнепйти] «ударяти, бити ногами або руками по чомусь» Я; — неясне; можливо, пов’язане з гнипіти «утискати, гнобити, мучити» як результат дальшого розвитку (конкретизації) значення.— Див. ще ГНИПІТИ.
[гнести] «гнітити», гнітити «давити, бити; гнобити», гніт «прес; пригноблення», [гнет] «гніт», [гнетуха] «пропасниця», [гнетючка, гнітуха, гнітючка] «тс.», [гнетінка] «головка сиру» Ж, гнітючий, [вйгніті «вижимки» Я, [вйгніток] «тс.» Я, [загніток] «пригнічений», [на-гніток] «мозоль (на нозі)» Ж, [пригнеш] «тиск» Ж, [прйгніт] «гноблення», [при-гніток] «прес; пригноблена людина»; —-р. гнести, бр. гнесці, др. гнести, п. §піе5с, ч. Ьпізіі (ст. Ьпезіі), слц. Ьпіезї, НЛ. §ПЄ5І5, полаб. §піій «місить (тісто)», болг. гнетя (гнета) «пригнічую, давлю», м. гнете «набиває; пригнічує», схв. гоьести, слн. §пе5Іі, стел, гнести;— псл. §пезіі (*§пеі$); — споріднене з двн. кпеіап «місити, м’яти», снн. кпе-сіеп, дангл. спесіап «тс.», нвн. кпеіеп «давити, топтати, місити, масажувати», дісл. кпода «м’яти», прус. рпосіе (<*§поіа-) «діжа»; іє. *§еп- «стискати».— Шанский ЗСРЯ 14, 106; Фасмер І 421; Преобр. І 131; 81ашзкі І 304; МасЬек Е81С 172; ЗССЯ 6, 165—166; Вегп. І 311—312; Тгаиітапп 93; 2иЬаіу 8і. а сі. II 179; К1и§е—Міігка 381; Рокогпу 370—371.
[гнет] «раптом; зараз,відразу»,[гнеть, гнетькоЖ.1 «тс.»; — запозичення з польської мови; п. [Ьпеі, Ьпеікі, Ьпеіка] (відповідно до п. літ. мтеі) походить від ч. Ьпесі, що є результатом видозміни Ч. СТ. ІпЬес! (<*ІПТ>§'ЬСІЬ —пор. споріднене стел, ииогдд, ин-ьгдд), яке виникло внаслідок скорочення виразу іпь ^осів, тобто «одного часу (з тим, коли сказано), відразу».— Вгйскпег 627; 8Ау VII 665; ОеЬаиег І 584; МасЬек Е8ЛС 213.— Див. ще іноді, інший, год.
[гнетар] «скупій, скнара» Ж; — похідне утворення від гнести «давити, стискати; тримати під гнітом (пресом)», букв, «людина, що затискує (гроші в ку-
лаці, боячись їх випустити»).— Див. ще гнести.
гнида, [гнйдник] «вошивець», [гнида-вецьі «тс.» Ж, [гнйдавка] «вид гедзя, ВазігоШиз едиі (С. іпіезііпаїіз (?)» ВеБ, гнйдявий Г, Ж, гнйдавий Ж; — р. болг. м. гнида, бр. гніда, п. нл. §піда, ч. слц. вл. кпіда, полаб. §паісіаі (мн.), схв. гн>йда, слн. §пісіа;— псл. §піба < балто-сл. *§піп<Іа; — споріднене з лтс. £пїсіа, лит. §1іпс1а (<*§піпс1а), ісл. норв. діал. §піі, дат. §пісІ, шв. §пеі, нім.(тірольське) [§пеіз] «лупа»; можливо, пов’язане з гнити (псл. §пііі), пор. як семантичну паралель р. [тля] «гнила річ»: р. літ. тля «рослинна воша»; допускалась також можливість первісного значення «щось розтерте, щось мале» (Регззоп Веііг. 94—96); інші відповідники: ДВН. (І1)ПЦ, НВН. N10, N1886, дангл. йпііи (<*кпіс!а), алб. іііепі (<к’піда), гр. хоуїд (род. в. хогібод), вірм. апіс, лат. Іепз (род. в. Іепсііз). — Шанский ЗСРЯ І 4, 106—107; Фасмер І 421; ЗІамгзкі І 303; Зсйизіег-Зем/с 296; ЗССЯ 6, 173—174; Вегп. 1312; Реіегззоп ВВІ. ХГогізі. 60—66.— Пор. гнити.
[гнидицяі (бот.) «шолудивник, Ре-сіісиїагіз Ь.» Мак; — похідне утворення від гнйда; назва мотивується тим, що раніш відваром із цієї рослини виводили паразитів-комах із свійських тварин (Нейштадт 503); пор. назву рослини в інших мовах: р. вшивка від вошь «воша», лат. ребісиїагіз від ресіісиїиз «воша».— Див. ще гнида.
[гнидникі (бот.) «грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигза-рабіогіз (Ь.) Мебіс. (Мбпсй.— Мак.)» Мак; — неясне.
[гниловід] «болото, поросле травою і лісом», [гниловбди] (мн.) «болота, що не замерзають»; — складне слово, утворене з основ прикметника гнилйй і іменника вода; форму [гниловід] слід розглядати як виниклу з субстантивованої форми колишнього нечленного прикметника гниловоде «гниловодий», уживаного спочатку в складених виразах типу л'Ьсь-гниловод'ь, луг'ь-гниловод'ь (тобто «з гнилою водою, на болоті»), які згодом зазнали скорочення.— Див. ще вода, гнйти.
[ґнип] «короткий шевський ніж», І Гни-пець, книп] «тс.», ст. гнип-ь (XVIII ст.) «тс.»; — п. кпур, рідк. §пер, [£пір, §пур], ч. кпеір, [§пур], ст. кпур, слц. [кпаір] «тс.», нл. кпур «складаний ніж; серп; вістря ножа»; — запозичення з польської мови, в якій походить від нвн. Кпеір, Кпеіі або нн. кадр «тс.» чи свн. §пірре «ніж, кинджал», споріднених з англ. кпііе «ніж», лит. §пуЬіі «щипати».— ЗІахузкі II 291—292; Кіп-§е—Міігка 381.
[гнйпель] «ручка для повертання навою у ткацькому верстаті», [гнйпель] «люшня» ВеЗа; — запозичення з німецької мови; нім. Кпйрреї «кийок, товста палиця» споріднене з Кпорі «сук, наріст на дереві», англ. кпоЬ «тс.»; менш імовірне припущення про зв’язок з нім. КпеЬеІ «ломака, кляп» (Шелудько 28).— Трубачев Рем. терминол. 136; К1п§е— Міігка 383, 384.
[гнипіти] «гнобити, утискати; мучити» Ж, [гніпйти] «тс.» Ж; — п. [§пі-ріс) «тс.»;— можливо, через польське посередництво запозичене з середньониж-ньонімецької мови; снн. кпіреп «щипати» (нвн. кпеіїеп «тс.») споріднене з гол. кпііреп, лит. §пуЬіі «тс.», §п^Ьіз «щипок»; менш вірогідне з фонетичного погляду припущення про походження п. [§пірІс] від укр. [гнипіти], а цього від п. ,щі§Ьіб «гнобити» (8 XV І 860).— К1п§е—Міігка 381.
гнйти, гнисти, гнилйчитися «трохи загнивати (про груші)», гноїти, [гнйла-вець] «хвороблива людина» Ж, гнилець (с.-г., мед.), гнилеча, гнилизна, гнилина «гниль (у дереві)» Я, [гнилйца] «ледарка» МСБГ, гнилиця, [гнилйч] «гнилі стовбури дерев» Ж, [гнилйча] «ледащо» МСБГ, [гнилйччя] (зб.) «згнилі дерева», [гнйли-ще] «гниле місце (зокрема, вода)» [гнилість] (хвороба ягнят) Я, гнйлка «гнилиця», гнилля, гнилбта «гниль» Я, [гнилбша] «ледача жінка» Ж, гнилуха «гнила (заболочена) річка» Я, [гнилуша] «гниле дерево Бі; третя чверть місяця», гнилюк «згнила рослина» Я, гнилючка, гнилючок, гниляк «згнила рослина», гнилятина, гниляччя, гниль, гнйлька (ент.) «Егізіаііз», гниття, [гнйще] «гноїще, купа гною» Бі, гній, гнійник, гноївка,
гноївня, гноїсько, гнбїще, гнойовик, гно-йовйсько, гнойовиця [гнойбвка] «боковим у возі» Я, [гноя] «гній, сміття» Я, [гноявка] «гноїще» Ж, гнояк, гноянка «гнійний прищ; [боковина у возі Я1», [гноярка] «місце, де складають гній» МСБГ, гноярня, [гноятина] «гній; гноїще» Я, гнилий, гнилуватий, гнилявий Я, гнильний, [гнитавий] «підгнилий; ледачий», гнійлйвий, гнійний, [гніючий] Я, гноїстий, гноюватий «перегнійний», гноянйй «угноєний», [гноячий] «гнійний» Я, [гнило] «погано» Ва, згнйлий, загнивати, загнилйчити «наповнити гниллю» Ж, [загніль] «початок гниття в дереві» Я, загнйлий, перегній, перегнйлий, підгнилий, прогнїй «місце на болоті, що не замерзає», [прбгній] «перегній» Ж, прогнбїна«трясовина, твань», [прогнбїсь-ко] «угноєне минулого року поле» Ж, [прогнані «місце з гноєм на тілі» Ж, про-гнйлий, угнилйчувати «давати визрівати (про гнилиці)», угноювати, угноювач, угноювальний; — р. гнить, бр. гніць, гнісці, др. гнити, п. §піс, ч. Ьпііі, слц. Ііпіі*, вл. Ьпіс, нл. §піз, полаб.
«згниле», «гній», болг. гнйя «гнию», м. гниє «гниє», схв. гнити «гнити», слн. §пШ, стел, гнити; — псл. §пі(і (*£пь]‘9) належить, очевидно, до іє. *§Ьпеі-, *§Ьпеі-сі(Ь)- «терти, розтирати» (можливо, розширення іє. *§Ьеп-); — споріднене з гр. %уїєі «розпадається на дрібні частки», лтс. §пісіе «витерта або брудна шкіра», двн. §ш!ап «терти», дангл. §пї(1ап «розтирати», нім. [§пеіз] «лупа», пізнє свн. §пІ8І «лупа, струп»; отже, розвиток значення такий: «терти (ся) > розпадатися (на порох), трухлявіти, гнити (про дерево) > гнити взагалі»; до такого розвитку є численні паралелі, напр., лит. ігиепіі «порохнявіти» : гр. три® «стираю», гр. фша «гнилля» : фа)%со «розтираю»; непереконливо поєднувалося з ав. §аШз «сморід», гот. §ппсІ8 «виразка», гр. иауйй^т] «тс.» (Реіегззоп В81. ЇУогІзі. 62—63), які мають інші зв’язки.— Критенко Вступ 528; Шанский ЗСРЯ І 4, 107—108; Фасмер І 421—422; Преобр. І 131; 81а\узкі І 302— 303; Маскек Е8ІС 172; НоІиЬ—Кор. 246; БЕР І 256; Зкок І 579—580; Вегіа]
Е88Я І 153; ЗССЯ 6, 176—177; Егізк II 1106—1107; Регззоп Веііг. 95; Когіпек БЕ 61, 50; Ееізі 226; Рокогпу 436—437.
[гнитйтися] «крадькома кудись пробиратися, прокрадатися, прослизати» Ж; —очевидно, результат контамінації слів гнути(ся) і нітитися (див.).
гнів, [гніванка] «гнів, сварка», [гнів-нйк] (у виразі він мій г. «він зі мною посварився»), гнівйвість «гнівливість», гнівний, гнівлйвий, гнівати «гнівити», гніватися, гнівити, [прогнівляти], розгнів «лють»; — р. гнев «гнів; [гниль]», бр. гнеу, др. гнйе'ь, п. ^піемг, ч. Ьпеу, слц. Ьпеу, вл. Ьпеш, нл. £пе\у, полаб. §пеуоі мн. «сальні залози, м’ясо», болг. гняв «гнів», м. гнев, схв. гнев, слн. §пєу, СТСЛ. ГнФеЖ (р.-цел. ГН'ЙЕІх «гниль»); — псл. §пеуь < *§поі-уо-з; — очевидно, споріднене з гнити (гній) (псл. §иііі < *§пеііеі, *§по]ь < *§поіоз); розвиток значення такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров > гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) ез іиі тіг іаиі «мені шкода, прикро» (букв, «мені гнило»); допускається також зв’язок з псл. о§пь «вогонь» (Мартьінов ЗИРЯ І 55—57) і з псл. *§пе-іііі «розпалювати» (Когіпек БЕ 61, 53— 55).— Критенко Вступ 528; Шанский ЗСРЯ І 4, 104—105; Фасмер І 420; Преобр. І 133; МасЬек Е8ЛС 171; БЕР І 257; 8кок І 579; Вегіа] Е88Л І 152; Вегп. І 312; Мікі. Е\У 68.— Див. ще гийти.— Пор. вогонь, гнітйти2.
гнідйй, [гнідані «гнідий кінь», [гні-даш] Я, гнідко «тс.», [гнідуля] «руда корова» Ж; — Р- гнедбй, бр. гнядьі, п. §піа-йу, ч. Ьпебу «коричневий», слц. Ьпесіу «тс.», схв. [§п)есі], слн. §песі «сорт винограду з синювато-червоними ягодами»;— псл. [§пе<іь]; — етимологія не зовсім ясна; очевидно, утворене за зразком псл. Ьіесі'ь «блідий» від дієслова §пеіі!і «запалювати» (укр. гнітйти (хліб) «підрум’янювати вогнем»); первісне значення в такому разі — «який має колір чогось обпаленого, засмаглого» (Когіпек ЕР 61, 43—54); незадовільне з фонетичного погляду пов’язання з гр. иуїта (иуїосга) «пара, пахощі, запах», ісл. Ьпізз «запах», лат, шсіог «тс.; дим» (Вегп. І 312);
непереконливе зіставлення з лат. (§)пае-уиз «родимка» (Реіегззоп Уегт. Веііг. 137); сумнівне твердження Нерінга про зв’язок із псл. *§пМа (укр. гнйда), тобто з первісним значенням «який має колір воші» (8сЬгасіег Реаііехікоп І 161); мало переконливе зіставлення (МасЬек Е8ІС 171) з ч. зпесіу «смуглявий», ст. зшесіу «тс.» і виведення всіх цих форм з *тесіу.— Шанский ЗСРЯ І 4, 105; Фасмер І 420; Зіахузкі І ЗОЇ—302; МасЬек Е83С8 134; Зкок І 578; Вехіа) Е88І І 152; Откупщиков 119—120.— Див. ще гнітити2.
гніздівка (бот.) «приворотень, миколайчики, Ктеоі1іа 8и\»; — р. гнездбв-ка, бр. гняздбунік, п. §піегпік, [§піах-сіозг, ріазге §піахс1о], ч. Ьпігсіоука, Ьпіх-бепка, слц. Ьпіегсіоука, [Ьпігсіоупікі «тс.»; — похідне утворення від гніздо; назва зумовлена формою коріння рослини, схожого на пташине гніздо; в різних слов’янських мовах ця назва могла виникнути незалежно; про поширеність подібного семантичного зв’язку свідчать назви тієї самої рослини в інших мовах: нім. №е8ІитіГ2 (букв, «гніздовий корінь»), лат. шсіиз ауіз «пташине гніздо».— МасЬек Іт. гозії. 297.— Див. ще гніздо.
гніздо, [гніздар] «пташеня, що не вилетіло з гнізда» Я, гніздйна «чарунка, чашечка», {гніздівка} «час звивання гнізда» Я, Ж, гніздування, гніздюк «козак, що осів на господарство; невдалий хліб», гніздюх «домовитий птах, що не кидає гнізда» Ж, [гніздити.} «бити весь час у те саме місце», гніздйтися;— р. гнездб, бр. гняздд, др. гніздо, п. §піагсіо, ч. Ьпіхсіо, слц. Ьпіегсіо, вл. Ьпегсіо, нл. §пегсіо, полаб. §погс1й «гнізда», болг. гнездб, м. гнездо, схв. гнездо, слн. §пехс1о, стел. гиФздО; — псл. §пехс1о;— результат не з’ясованої поки що видозміни ІЄ. *ПІ-8(1--0-8 «гніздо», складного слова, утвореного з префікса *пі- на позначення руху зверху вниз, спорідненого з псл. пісь, укр. ниць, низький, і нульового ступеня основи *8ес1- (*8СІ-) «сидіти», що мали б дати псл. *пьгсіо з первісним значенням «усаджування, сідання»; споріднене з двн. пезі «гніздо», нвн. N681, лат. шсіиз, ірл. неї «тс.», вірм. ПІ8І «становище, 538
сидіння», дінд. пїбаЬ, пМат «місце відпочинку, стоянка, сітка»; початкове § пояснюється по-різному: зближенням з §пе8Іі (укр. [гнести]) (№еЬгігщ ІЕ 4, 398; Вегп. І 313), §пе!ііі «розпалювати» (укр. гнітити (хліб) «підрум’янювати») (№Ьгіп§ там же), *§пьз- «бруднити» (УаіПапі КЕ8 76), а також впливом хибної декомпозиції *У"ьп-пег(1і-іі > > *У'ь-§пегсіііі (УаіПапі От. сотр. І 92); е є спроба пояснити зближенням з *§пеіаіі (МасЬек Е8ЛС8 135); реконструюється також (Откупщиков 144—145) як *§поі-х-сіот з початковим значенням «випалене в лісі місце для житла», пов’язане з псл. *§пе-(1і) «палити, запалювати», укр. [гнести]; менш переконливі думки про виникнення §пегсіо під впливом нім. Сепізіе «гніздо» (М’аі-<іе К2 34, 508), з вихідного *пе(і)гсІ08, у якому *пе споріднене З Гр. УТ|- «унизу, вниз» (Вегп. І 313), з первісного *§П0І-2СІ0- <*§ПОІ-8СІ-О-8, тобто «сидіння в гною» (Младенов Ваи0оиіпо\сі йе Соигіе-пау 23; Нахтигал 55).— Шанский ЗСРЯ І 4, 105—106; Фасмер 1420; Зіамгакі І 302; МасЬек Е8іС 172; 8сЬп8Ієг-8єаус 295— 296; БЕР І 255; 8кок І 576; Вегіа) Е88Л І 152; ЗССЯ 6, 171 —173,—Див. ще НИЗЬКИЙ, СИДІТИ.
[гиість] «ніготь, пазур» Ж; — результат декомпозиції форми пагність «тс.» з осмисленням початкового па- як префікса за зразком паросток — росток.— Див. ще пазнігть.
ґніт, гніт Ж, [гнот] Пі, [ґнот] Пі, гнотар «виготовлювач гнотів» Ж, ґно-тар «тс.» Ж, гноття «лахміття, манаття», ґноття «тс.», ст. кгнот'ь «гніт» (XVII ст.); — р. [гнот, кнот], бр. кнот, п. кпоі «тс.», [кпоіу] «головки льону, конопель», ч. кпоі «гніт; тампон з марлі; вузол», слц. кпоі «гніт; тампон»; — очевидно, через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови; свн. кпоіе «потовщення на частинах тіла, нервах, рослинах; вузол, гніт» споріднене з нвн. КпосЬеп «кістка»; значення «ґніт» набуте, очевидно, вже в польській мові внаслідок розширення значення німецького Слова, яке стосувалось лише певного виду гнотів (пор. нвн.
Кпоіеп «гніт гірничої лампи»).— Коби-лянський Мовозн. 1976/6, 33; Москаленко УІЛ 27; Фасмер І 422; 81а\узкі II 287—288; Вгйскпег 240; Семереньи ВЯ 1967/4, 21; К1и§е—Міігка 383, 384.
гнітйти1— див. гнести.
гнітити2 «підрум’янювати в печі (хліб)», [гнідйти] «тс.», [гніт] «вогонь на припічку для підрум’янювання хліба; рум’янець на хлібах, посаджених у піч Па, Ме», [загніт, загнітка ЖІ «тс.», [пригніт] «загнічування (хліба)» Ж; — р. [гнетья] «тріска для розпалювання печі», бр. [загнет] «загнітка, жа-рівник, вогнище при печі, куди вигрібають жар», [загнетак] «тс.», др. гнй-ти «запалювати», гнисти «тс.», п. піесіс «роздмухувати (вогонь)», ч. пііііі, ст. піеіііі, слц. піеіііі «тс.», схв. ст. унити-ти «запалювати вогонь», слн. пеіііі «роздмухувати (вогонь)», стел. сьзм'Ь-тити «запалити»; — псл. §пеіііі; — походження не зовсім з’ясоване; зіставляється з прус, кпаізііз «головешка» (Срезн. І 528; Вегп. І 312), з двн. §пїіап «терти», дангл. §пї(1ап «тс.» (Віск К2 41, 201; Фасмер І 421), з псл. §пііі «гнити, тліти» (НоІиЬ—Кор. 246), з лат. іп-сепсіо «запалюю» (МасЬек Е8ІС 400); форма [гнідйти] зумовлена впливом прикметника гнідий. — Булахау Веснік БДУ 1972/2, 66—67; ЗССЯ б/ 167—168.
гнобити, гнобитель, гнобительство, пригноблювач; — п. §п§Ьіс, ст. §п$Ьіс (<*§поЬіс); — псл. §поЬііі, похідне з нульовим ступенем вокалізму в першому складі від іє. *§епаЬЬ-/*§опаЬЬ- «тиснути, давити» (інша форма тієї самої основи в укр. гонббйти «гнобити», гонб-ба «набридання»); — споріднене з дісл. кпеШІ «паля, палиця», двн. кпеЬіІ «пута, затичка», шв. кпаЬЬ «кілок», норв. кпаЬЬе «красти», кпарр «вузький, тісний, короткий», нн. кпар «короткий, убогий, незначний», нвн. кпарр «вузький, тісний», можливо, також гр. -[уарл-ти «кривлю, згинаю»; менш переконливе зближення з *§опь, §опііі «переслідувати» (Зіахузкі І 300—ЗОЇ) або виведення від іє. *§ЬаЬЬ- «брати» через інфіксова-ні основи *§опЬ-, *§поЬ- і под. (Оіг§Ьзкі 2181РЬ 33, 316—318).— Фасмер І 437;
МасЬек Е84С8 137; Вегп. І 327.— Пор. гонбба, гонббйти.
[ґнбййти] «наполегливо просити»; Ба; — неясне; можливо, походить від нім. кпіеп «стояти навколішках; ставати навколішки», пов’язаного з Кпіе «коліно» (двн. кпіи, род. в. кпішез), спорідненим з дангл. спео, англ. кпее, дісл. кпе, гр. -[буй «коліно», лат. §епи «тс.»; нагадує розвиток значення в р. клянчшпь «настирливо просити, стояти навколішках»; форма [гнбййти] мала виникнути з первісної *кніїіти (>.ґнйї-ти), можливо, за фонетичною аналогією до дієслівних форм типу гноїти (від гній), лоїти (від лій) тощо.— К1и§е— Міігка 382.
гнуздати, гнузда, гнуздечка, [гнуздечко] Л, розгнузданий; — р. взнуздать; — результат фонетичної видозміни колишнього *в'ьн-уздати, утвореного з префікса ут>п- «в-» і основи іменника иг<1а «вузда».— Див. ще вузда, у2.
гнути, гинкйй Ж, [гнений] «гнутий; негодящий», гнутий, [гнуткйй] «гнучкий» Ж, [гнучий] «тс.», гнучкйй, [гйнци] «зігнувшись» Ме, вйгин, вигйн истий,згин, згинач, згйнці «зігнувшись», [загинати] «лихословити» Я, загин, [загинайко] «той, що любить лихословити» Я, [за-гинка] «складка, вигин» Ж, [загнітко] «зігнутий» Ж, Ізагнб] «той, що добре загинає (лихословить)» Я, загинальний, [загйнчастий] «зігнутий» Ж, [нагйнки] «зігнувшись» Дз, [навпрйгінці] «тс.» Па, незгйнний, обгиналки «боки плоскодонного човна», перегйн, перегйнщик, [пригинцем] «пригнувшись», [прйгинці] «тс.», прогйн, прогинання, [прогнуття], роз-гйн, розгинач, розгинальний, угйн; — р. гнуть, бр. гнуць, др. гинути, п. §щс, [§П4СІ, ч. Ьпоиіі «рухнути, поворушити», слц. Ьпйі’ «тс.», вл. Ьпис «рухати», нл. §ті8 «рухати; гнути; доторкатися», болг. гьна «гну», схв. ганути «зрушити», слн. §апііі «рухати», стел, сь-г’ьижти «зігнути»; — псл. ^ьпдіі < *§т>Ь-пдіі; —споріднене напевне лише з лтс. §иЬі (§иЬзіи, §иЬи) «схилятися», лит. Зуі^иЬаз «подвійний», І^иЬйоііз] «згортатися, звиватися в клубок»; можливо, виникло шляхом метатези з іє. *ЬЬи§-
«згинати» : двн. Ьіо§ап «гнути», нім. Ьіе-§еп, дісл. Ь]і§а «тс.», дінд. Ьйиіаіі «згинати», гр. лтистстсо «згортаю» (Ребег-8еп МРК11 170—171; МеіПеі ЬЕ 5, 333); менш переконливе зіставлення (Вегп. І 366; Фасмер І 422—423; 8кок І 576— 577; Рокогпу 450) з дангл. §еар «кривий», двн. §оиїапа «пригорща, жменя».— Шанский ЗСРЯ 14, ПО; 8Іа\узкі І 274; Маскек Е8ЛС 193; Зсйизіег-Зеуус 297; БЕР І 302; Вегіа] Е88І І 142; ЗССЯ 7, 188—189; Регззоп Веііг. 105.— Пор. гибати, гйбіти, губйти.
[гнюпитися] «хнюпитися, похнюплюватися» Ж, [гнюпавий] «зігнутий» Ж; — результат видозміни форми хнюпитися), очевидно, через семантичне зближення з дієсловом гнути(ся).— Див. ще хнюпити.
го, (го-го-гб) (вигук для привернення уваги), [гбга] «людина з сильним голосом» Я, [гогбнути] «сильно крикнути» Я;—р. го (гб-го, го-го-го) (при оклику), п. [Ьо] (Ьо Ьо йо, йо йо]) (крик на худобу або на коней), слц. йо (йб) (крик на худобу, щоб зупинилась), вл. йо йо йо (крик на коней); — вигук інстинктивного походження, паралельний до нім. йо (вигук заохочення), англ. йо «стій; стривай»; — пов’язаний з вигуками го-го (на позначення здивування) і гов (знак зупинитися).— ЗІахузкі І 422; Зсйизіег-8е\ус 299; Зсйтепіпег 19—20.— Пор. гов, го-гб, хо.
[гобелки) (у виразі на г. (спалити, знищити) «до щенту, цілком»); — неясне.
гббза — див. хобз.
[гоблати] «скоблити, скребти» Ж, [гоблюванка] «стружка»;—ч. йойїоуаіі «стругати», слц. йойїоуаі’ «тс.»;—запозичення з німецької мови; н. йойеіп «тс.» пов’язане з тим самим іменником Нойеі (свн. йойеі) «рубанок», від якого походить і гембель «тс.» (див.).
[гббля] «висока жінка» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [гоблати] «стругати» як вказівка на первісне значення «вистругана, тонка».— Див. ще гоблати.
гобой (муз.), гобоїст; — р. гобой, заст. гобой (XVIII ст.), бр. габбй, п.
ойб], ойо], ойо]'а (рідк. йоЬб], йойо]), ч. йойо) (чол., жін. р.), ойое (с. р.), слц. йойо], болг. оббй, м. обо], схв. дбо]е (жін. р., мн.), слн. бйоа; — через німецьке посередництво (нім. Нойбе) запозичене з французької мови; фр. йаиі-Ьоіз «тс.» (букв, «високе дерево», тобто флейта з високим звуком) утворене з прикметника йаиі «високий», що походить від лат. аііиз, спорідненого з нім. аіі «старий», та іменника Ьоіа «дерево», запозиченого з германських мов (пор. нім. Визсй «кущ», англ. Ьизй «тс.»); французька назва йаиійоіз співвідносна з фр. Ьаззоп «фагот» (від Ьаз «низький», 5ОП «звук», тобто «інструмент з низьким звуком»).— СІС 176; Шанский ЗСРЯ І 4, 111; Фасмер І 423; К1и§е—Міігка 311; Оаигаі 95, 386; Віосй І 87; Таїсіє— Ноїт. І 31—32, 33.
гов (вигук для привернення уваги, знак зупинитися), го-гов (вигук для привернення уваги), [вгов] «угав, зупинка» Ж, угбвкати «заспокоїти, приборкати»; — п. йош (вигук, що передає побоювання, неприємне відчуття; вигук для підняття худоби), ч. йои «увага!», слц. йои (оклик); — результат видозміни фонетично подовженої форми вигука го (го-о-о), вживаного як оклик, щоб звернути увагу, через проміжну фонетичну форму гоу.— Див. ще го.—'Пор. агов, угав.
[ґбвбиик] (іхт.) «пічкур, СоЬіо Пи-уіаііііз» ВеУг; — очевидно, результат видозміни форми [кбблик] «тс.» із звичайним для основи коб- переходом у варіант ковб- і з діалектною зміною к в г.— Див. ще кбблик.
[гбвбур] «вир»; — запозичення з румунської мови; рум. [йбІЬигй] «вихор, шквал; вир» є фонетичним варіантом рум. літ. убійигй «тс.», що походить від нар.-лат. уоіуйіа, пов’язаного з лат. уоїто «кочуся; кружляю», спорідненим з гр. е%бсо «обертаю, згинаю», дінд. уаіаіе «обертається», псл. уаіііі, укр. валити.— ПЕРМ 364, 939; Ри?сагіи 179; \Уа1<іе—Ноїт. II 832—833.— Див. ще валйти.
[гбвда] «гора» Ж, (гбвдяї «незайнятий грунт» Ж; — запозичення з польської мови; п. [йоМа] «відвал, купа не
родючої землі, породи, викинута з шахти» є діалектним варіантом до п. літ. Ьаісіа «тс.», яке разом з укр. [галда] «тс.» походить від нім. НаШе «схил пагорка; відвал, купа пустої породи».— II 10, 49.— Див. ще галда1.
[ґбвдаш] «бідолаха», [кбвдуш] «бідний мандрівник» Ж; — запозичення з угорської мови; уг. коїсіиз «бідний; жебрак» вважається словом тюркського походження: пор. дтюрк. доісіасї, уйг. ^о1уисї, с|оИуисї «тс.». — ММТЕЗг II 524.
[гбвдя] «ледача жінка» Ж; — неясне; можливо, результат видозміни форми [ґдлдаї «незграбна, ледача коняка; дурна жінка» або форми [гойда] «нехитра, байдужа, вайлакувата жінка» через фонетичне зближення з [гбвдя] «незайнята земля».
[гбв’єдо] «рогата худоба», [говедо] «тс.» (лайл.), [гов’ядина] «худоба; м’ясо» Ж, [кав’ядина] «тс.» Ж; — р. [говядо] «велика рогата худоба», бр. [гавяда] «тс.», др. говядо «бик; рогата худоба», ч. Ьоуасіо «скотина, тварина», слц. Ьо-уасіо «велика рогата худоба, корова, віл; (лайл.) осел», вл. Ьохч^асіо «велика рогата худоба», нл. §о\у]ейо, болг. говедо «тс.», м. говедо «тс.; дурень», схв. гдведо «велика рогата худоба», слн. §о-УЄ(І(о) «ТС.», СТСЛ. ГОЕАЖДК (прИКМ.) «властивий великій рогатій худобі»; — ПСЛ. *§0У-?СІ-0 < ІЄ. *£ЇОН-, *§аон- з не зовсім ясним суфіксом -§сі-о (можливо, праслов’янський новотвір, що виник із суфікса -§(і), пор. *Іе1-§і-а «телята», *рог8-§і-а «поросята»); —• споріднене з лтс. §йоу5 «велика рогата худоба», дінд. §аиЬ (дав. в. §ауе) «бик, корова», ав. §аиз «бик», вірм. коу «корова», гр. роод «бик», умбр. Ьит (лат. Ьоует) «бик» (зн. в.), лат. Ьоз, Ьоуіз (з умбр. оск.) «бик», ірл. Ьо «тс.», двн. кно «корова»; в українській мові форми [гбв'єдо, говедо] є, очевидно, запозиченнями з словацької мови, як про це свідчать і місце їх поширення і фонетичні особливості; менш імовірне з фонетичного огляду пов’язання псл. *§оу§сіо з лит. §а1уііаз «теля», нім. КаІЬ «тс.» (МасЬек Е84С 181).— Трубачев Назв. дом. жив.
35—40; Шанский ЗСРЯ І 4, 112—113; Фасмер І 425; Преобр. І 136; БсЬизіег-Бешс 335—336; БЕР І 257—258; 8кок І 596—597; Вегіаі Е886 І 165; ЗССЯ 7, 74—75; Вегп. І 338; Тгаиітапп 94; БресЬі 32—33; ХУаІбе—НоЕп. І 112.
говіти, говільник, [говія] «піст» Ж, говіння, розговини, [рбзговіни], заговини, [заговіни]-, — р. говеть, бр. гавець, др. говіти, ч. Ьоуєіі «виявляти поблажливість, надавати, щадити», слц. Ьоуіеі’ «тс.», вл. Ьохуіс «протегувати», болг. говбя «говію», схв. гдвети «догоджати», слн. §о-уєіі «хмуро мовчати», стел. гобФти «говіти»; — псл. *§оуеіі; — споріднене з лат. їауео, -еге «бути доброзичливим, виявляти ласку», умбр. їопег «святкові дні», дісл. §а, мин. ч. §ада (<*§амлдб) «шанувати, благоговіти»; непереконливе з фонетичного погляду припущення (Мікі. Е\¥ 75; Кірагзку СЬО 29; БІЬІеп-Ьеск АЇЗІРЬ 15, 487; Миккола РФВ 48, 274) про запозичення з готської мови (гот. §ашеіЬап «посвячувати, благословити»); лит. §ауеіі «говіти», лтс. §ауеі «те.» запозичені з слов’янських мов.— Шанский ЗСРЯ І 4, 111—112; Фасмер І 423; Преобр. І 135—136; МасЬек ЕЗЛС 181; БЕР І 258; Бкок І 597; Вегіаі Е88Л І 165; ЗССЯ 7, 72—73; Вегп. І 338; ХУаМе—Ноігп. І 464; Регязоп Веііг. 729.
[ґовіти] «нидіти (про худобу), зникати, гинути, худнути, марніти» Ж; — неясне; можливо, походить від етимологічно неясного рум. (а) §о§і «хворіти, слабнути, марніти»; форма [говіти] зам. сподіваної *ґо{д)жити, очевидно, викликана прагненням до відмежування від годити (годжу), гожий і зближенням з семантично виправданішим у даному разі говіти «постити», тобто «худнути».— Пор. говіти.
[ґбвля] (орн.) «чорногуз, Сісопіа» ДзАтл II, [ґбвня, ґбвря, гов’я, ґова, ґо-ваня, ґбя] «тс.» тж, [.ґбва] «сіра чапля, Агбеа сіпегеа Ь.» ВеНЗн; — запозичення з угорської мови; уг. §61уа «чорногуз, лелека» етимологічно неясне.— ДзАтл II 128; ММТЕБг І 1069.
[ґбвнар] «поламане старе дерево» ВеУг; — очевидно, результат діалект
ної видозміни форми [конар] «товста гілляка» (див.).
говорити, говір, говірка, [говбр] «поговір, говір» Ж, [говорило] (у виразі говори, г. «казала-балакала») Ж, говорильня, [говорінка] «буркітлива розмова Ж; базікання Я», говорун, говоруха, [говорушки] «лепетання дитини» Ж, говіркий, говірливий, говірний, говорлйвий, [гово-рущий] «говіркий» Ме, говорючий, договір, зговір, [зговдрини] «змовини», за-говір «змова» Ж, [заговорок] «тс.» Ж, [заговбрець] «змовник» Ж, наговір, одговір «відмовка», переговїрник «парламентер», переговори, [переговдрщик] «перекладач» Л, ЛЧерк, Дз, поговір, при-говір «приказка, прислів’я», приговір-ка «тс.», приговбрка «приповідка» Ж, Іпроговбр] «договір» Ж, [рбзговір] «розмова» Ж, розговбрки «розмови», [роз-говдрливо] Ж, уговір «умова», уговбр «тс.»; — р. говорить, бр. гаварьщь, др. говорити «кричати; говорити», п. §сжоггус «балакати, базікати», [£а\сог2ус] «лепетати; балакати», ч. Ьоуогііі, слц. Ьоуо-гі€, вл. Ьошогіс «глухо» звучати; бушувати», болг. говбря «говорю», м. говори «говорить», схв. говорити, слн. §оуогііі, стел, говорити «галасувати, кричати»;— псл. §оуогііі, [*§ауогііі], похідне від §о-уогь [*§ауогь] суфіксального утворення від звуконаслідувального §оу- І£ау-]< < іє. *§ои-/£ои- (пор. [гбвка] «розмова» МСБГ); первісне значення дієслова, очевидно, «галасувати, кричати»;—споріднене з лтс. §ауі!еі «голосно веселитися, співати без слів (також про солов’я)», §аигаі «свистіти, бушувати», £аисіа «нарікання», §аига «базікання», лит. §айзіі «шуміти; лунати (про дзвони)», двн. £ікеАУеп «звати», дангл. сіе-§ап (з герм. *каи]ап), двн. кита «скарга», гр. 7605 «стогін, скарга», ^оаш «скаржуся, оплакую», дінд. §ауаіе «звучить», ]6§иуе (з редуплікацією) «повідомляю, кричу»; менш надійне зіставлення з гр. рот) «крик», ірл. §иіЬ «голос», що передбачає іє. *§йои- (Меіііеі Еіи-сіез 408; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 108), а також з гр. т&брифод, що передбачає пра-форму іє. *§ЬїогиЬо5 (Масіїек Е8.1С 181).—Шанский ЗСРЯ І 4, 112; Фасмер 1424; Зіатгекі І 263; БЕР І 258; Зкок
І 597—598; Вегіа] Е55.1 І 166; ЗССЯ 7, 76—77; Вегп. І 297, 339; Тгаиітапп 80—81; Рокогпу 403.— Пор. вогорйти.
[говтати] «уговтувати, уговкувати» Ж, огбвтати «зробити покірним; приборкати», оговтатися «освоїтися», об-гбвтати «зробити покірним», обгбвта-тися «освоїтися», уговтати', —очевидно, результат видозміни дієслова гавкати, уговкувати «тс.», похідного від вигука гов «стій, годі, досить»; переходові суфіксального -к- в т, який міг статися під впливом асиміляції до дальшого т(и), очевидно, сприяв певний відрив слова в свідомості мовців від вигуку гов.— Див. ще гов.
[ґовтиця] «гудзик» Ж; — очевидно, результат видозміни давнішого *ковти-ця, спорідненого з ковтки «сережки»; перехід к в г відбувся, можливо, під впливом семантично тотожного .ґбмбиця «тс.».— Див. ще ковтати2.— Пор. ковтки, ковтун.
[ґоґа1] (зоол.) «чорна гадюка»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. рідк. щща «страховище, вова, хо», можливо, походить від алб. §о§е «привид» (прізвисько румунів (аромунів) і християн у албанців-мусульман, яким могли також страхати дітей).— УгаЬіе Котапозіауіса 14, 145; ПІЖМ341.
[ґоґа2] (дит.) «зерно, ягода» Ме, [г"о-ґатий] «зернистий»;— неясне; можливо, пов’язане з [^огб(д)зи (гог6(д)за)] «брусниця» (пор.).
ґоґель-моґель, гбголь-мдголь;— р. гд-голь-мбголь, гбгель-мбгель, бр. гдгаль-мбгаль; — очевидно, запозичення з польської мови; — п. ко§е1-шо£е1, [§о§іеІ-то§іе1] походить від нім. ІКйсісіеІтисі-беї] «мішанина, безладдя», остаточно не з’ясованого (можливо, від нн. косісіеіп «тримати брудну білизну» і Мосісіег «гниль» або від нвн. [кисісіеі] «купа, мішанина» — про нитки, страви); форма гоголь-мбголь, очевидно, зайшла через російську мову, в якій виводиться від англ. 1іи§£ег-ти£§ег «безладдя».— Фасмер—Трубачев І 425; Зіашзкі І 327; К1и§е—Міігка 409.
го-го (виг.) «ого»; — р. го (частіше го-го, го-го-го з придиховим г; вигук здивування), бр. го, п. Ьо-Ьо «тс.», ч. ЬоЬо
(вигук невдоволення, здивування, радості), слц. ЬоЬо, йойо (вигук незгоди, невдоволення), вл. Ьо, ЬоЬо (вигуки здивування), нл. Ьо Ьо (вигук здивування, сумніву), схв. Ьо, ЬоЬо (вигук здивування, радості); — первісний вигук для вираження емоцій, очевидно, споріднений з огб', відомий також в інших індоєвропейських мовах: англ. лат. Ьо (для підкреслення здивування).—Зіатекі 1 422; КоххуаЬошзкі ІР 5, 131; ЗсЬизіег-Зешс 299; ЗсЬ^епіпег 19—20.— Пор. го, ого.
гогбдза, гогбз, ґоґодза, ґоґбдзи, ґоґбзи, ґоґозки', ґоґбзник— див. ґаґацка.
[гоголіти] «блищати, світитися» (зокрема про воду); — неясне.
гоголь (орн.) «птах Апаз сіащщіа» Г, Ж, [оголь] «тс.» Шарл; — р. гоголь, бр. гоголь, др. гоголь, п. ст. §о§о1 «вид дикої качки», £о§о1іса «водяна курочка, Саіііппіа сЬІогориз Б.», ч. НоЬої, Но-Ьоіісі (топоніми), слц. ЬоЬої’ «вид качки, Висеїаіа», нл. Сіо§о1о\у (топонім), болг. Гоголани (топонім), схв. §о§о1) (вид водяного птаха);—псл. §о§о1ь; звуконаслідувальне утворення, пов’язане з гоготати, і назвами подібних птахів іншим ступенем вокалізму типу р. гага, гагара (Соболевский РФВ 71, 448; Вгйскпег К2 48, 199; Тогр 122; Рокогпу 407) або редупліковане утворення, пов’язане з лит. §аТ§а1аз «качур», лтс. §аї§а1а «вид чайки», прус. §е§а1із «нурець», в основі яких можливе балт. *§а-£а1-, відповідне псл. *§о§о1- (Вегп. І 318; Тгапітапп 74; Топоров II 187— 189); зв’язок з глагол (Вегп. І 318; Тгапі-тапп 74) сумнівний.— Шанский ЗСРЯ І 4, 113; Филин Образ, яз. 210; Фасмер— Трубачев І 425; Зіашзкі І 309; БЕР І 258—259; Зкок І 585; ЗССЯ 6, 193—194; Булаховский Семас. зтюдн 156; Оіг§Ьзкі ЬР 2, 91.
[ґоґоман] «дурень» Ж; — запозичення з румунської мови; рум. §о§отап «тс.» є похідним від [§о§] «тс.», яке, можливо, через посередництво сербохорватської мови (схв. гога—жартівливе прізвисько вихідців з півдня Югославії) походить від алб. «привид» (прізвисько, яке албанці-мусульмани давали слов’янам, православним); пор.
також алб. £О£б1, £о§оте1 «опудало, потвора», походження якого не зовсім ясне.— ЗсЬеІисіко 131; Сгап)а1а 348; Уга-Ьіе Котапозіауіса 14, 145; Сіогапезси 374; ВЬРМ 341; РараЬа^і 497.
[ґоґбритися] «пиндючитися, високо нестися»|Ж, [ґоґбрний] «гордий,бундючний», \ґбґиром\ «бундючно, бундючливо» Па; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з рум. (а) зе сосопі «удавати з себе великого пана», похідного від сосбп (сп-сбп) «пан; поміщик, дідич», сисоапй «пані», що походить від нгр. хох(х)йта «заміжня жінка, дама»; ґ замість к в запозичених формах могло з’явитись чисто фонетично, р замість н, можливо, під впливом помилкового зближення з рум. сосбг «журавель» («походжати гордовито, як журавель»).—ПЕРМ 163, 202.
[ґбґосом] «півнем» (присл.) Я; — неясне; можливо, походить від п. рідк. коком «півень» у діалектній мазуруючій формі *[кокоз]; перехід первісних к (к) у ґ міг відбутися вже на грунті української мови, для якої, на відміну від польської, це явище характерне; наявність польського запозичення в говірках Харківщини може бути пояснена ти^, що значна частина їх утворилася внаслідок переміщення українського населення з заходу.— Див. ще кбкош.
гоготати «видавати сильні глухі і тривалі звуки; кричати як гусак; реготати», гогонути, гоготіти «тс.», гогіт «сильний і тривалий звук, шум; крик гусей; регіт», [гоготало] (орн.) «дрімлюга, Саргі-тиІ£П5 Б.», [гбготень] «гелготіння, крик» Ж, [гогбтня] «тс.» Бі, гогітлй-вий; — р. гоготать «реготати; гелготіти; кудкудакати; [іржати; жадібно їсти]», бр. гагатаць «гелготіти», п. §о-§оіас «видавати белькітливий звук, каркати», ч. ст. ЬоЬіаІі «вити», слн. §о§о-іаіі «гелготіти»; — псл. £о§оіаіі від ^о^оіь, звуконаслідувального слова, утвореного за допомогою суфікса -оіь (укр. -іт), характерного в словах подібного типу (пор. гуркіт, стукіт)', — споріднене з лит. §а§еІі «гелготіти», лтс. §а§аі «тс.», свн. §а§еп, §а£егп «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 4, 114; Фасмер І 425; Зіашзкі І 310; ЗССЯ 6, 194— 195; Вегп. І 319; Тгаиішапп 74—75.
Іґоґотітиі «кудкудакати, квоктати; щебетати» Ж; — результат видозміни давнішого *кокотіти «тс.», похідного від вигуку кбко, що передає куряче сокотання (пор. [кокотіти] «лепетати, базікати», очевидно, через переносне вживання); перехід к в ґ внаслідок одзвінчення відомий в українській мові і в ряді інших випадків.— Див. ще коко.
[гоґбшитися] «кокошитися, бундючитися» Ме, їгогоиі] «франт» О, [гогоші «гарний парубок» О, [гогошний] «гордий, пишний» О; — результат видозміни форми кокошитися «тс.» шляхом переходу к в ґ, характерного в говірці для слів з афективно-негативним забарвленням (пор. [ґаваґа] «базіка», [.гавкати] «раз у раз кричати», [гимейда] «телепень» тощо); виведення від пізно засвідченого п. §о§из «франт» (Оньшікевич Исслед. п. яз. 241) викликає сумнів.— Див. ще КОКОНІ.
[годі «рік», [гід] «тс.», {года] «перед-шлюбна угода» О, [годйльник] «стінний годинник», година, [годинар], [годинка] «годинник», [годйн{к)и] «кишеньковий годинник», годинник, годинникар, годинникарство, [годиняр] «годинникар», [вадливість] «справедливість» Ж, [годовйк] «одноліток», {годовйниі «роковини», [гадовище] «річний термін наймитів; рік Ж», гідний «вартий чогось», [гідні свята] «різдво» ВеЗа, [годен] «здатний», [годинний] «погідний» (про погоду), [го-динуватий] «тс.», годний, [водяний] «ясний» (про погоду), годящий, гожий, [го-дйняно] «ясно» (про погоду) Я, годі, годити, [гожйтиі «вдаватися, щастити» Ж, [безгіддя] «лихоліття» Я, [безгбда] «негода», [вгіддя] «умова» Пі, [згідний] «відповідний» Ж, [вабдені «придатний» Ж, Івдогідний] «задовільний» Ж, Іви-еіддя] «вигода, привілля», [вйгідь] «вигода» Ж, вйгода «користь; [шинок на рибальських промислах] Я», [вигідли-вий] «зручний», вигоди, вигідний «корисний, прибутковий», вигідний «зручний», вйгодинитися, [виводити] «догодити», догідник, догідництво, [догідця] «прислужник» Я, догода «догоджання», догідливий, догідний, догадливий, догбдний, догбдне «зручно», догоджати, [загбда] «задово-
ляння» Ж, [заводі] «заздалегідь» Ж, загодя «тс.», [згіддяі «майно», згода, згідливий «придатний; миролюбний» згідний «згодний; відповідний; придатний», згбдлйвий «миролюбний», згодний «який дає згоду; придатний», [згбжий] «придатний», згідно, [згоді], згодно «вигідно», згодом, Ізнегіддя] «лихо», знегода «тс.», [невгбда] «нестатки, нужда» Ж, [невго-жай] «нелюбий», невгодний, [невгбжий] «такий, якого важко задовольнити, якому важко вгодити» Ж, [невдогбда] «незадоволення» Ж, [невдогбддя] «тс.» Ж, [не-взгбда] «обурення» Ж, [невзгодйна] «лихо, нещастя; неспокійний час Ж», [невигідний] «незручний» Ж, [негід] «негода» Ж, [негіда] «негідник», негідник, негідництво, негідь, негода, [негодиця] «негода», [негодняі «непотрібні речі, мотлох», негодяй «нездатна людина», [не-аодь] «негода; непотрібні речі; бездоріжжя Л», [негодйвий] «злий» Ж> негодяний, негодящий, негбже «недобре», [незгідний] Ж, [незгідь] «незгода» Ж, [не-згодлйв] «нерішучий» Ж, [огідник] «розумний, гарний» Ж, [огідний] «тс.» Ж> [огіднати] «стати гідним; зм’якшити» Ж, перегбд «певний час» (у виразі гбдом-перегбдом «за певний час») Ж, перегбда «перерва», перегодом, перегодя* [погідє] «погода» Ж, погода, [погодйна] «погода» Ж, [погодка] «флюгер», [погбдникі «тс.», погодок «на один рік старший або молодший від брата (сестри)», [погбддя] «сприятливий час», [погідливий] «погожий», погідний, Г, Ж, погодинний, погожий, [погоді] «пізніше» Ж, [погодя] «тс.» Ж, пригода, пригбддя «роздолля», пригод-ник «шукач пригод», пригодництво, [пригодитися] «трапитися» Ж, [розгбда] «незгода» Ж, [розгбдний] Ж, розгодинитися, розпогодитися, угода «домовленість; догоджання», угодник, угодовець, угіден «догідний, зручний», увідний, угбден, угбдливий «тс.; добрий Ж; вартий уваги Ж», угодний «догідний, зручний», угб-жий, угождати, узгіднювати; — р. бр. год «рік», др. год'Ь «час; термін», п. £обу «бенкет, учта; (заст) новорічні свята», ч. Ьоеі «храмове свято; бенкет», слц. Носі «урочистий бенкет; свято», вл. Ьобу «різдво», нл. £ос1у «тс.», болг. година «рік», м. година «тс.», схв. год «свято»,
слн. §бб «пора; стиглість; свято, річниця», стел, годті «час»;—псл. §обь;— споріднене з снн. §а<1еп «бути відповідним, пасувати», двн. §і-§аі «відповідний, стосовний», дангл. §е-§а<1а «товариш, дружина (чоловік)», свн. §е-§аіе «тс.», нім. (Заііе «чоловік (дружина)», нім. §аІ1ісЬ «стосовний», гот. §абі1іп§8 «свояк, родич», двн. §аіп1іп§ «тс.», дфриз. §аба «об’єднувати», англ. іо-§ебіег «разом, спільно», лтс. §абі§8 «здатний; шановний; твердий», §абїі «потрапляти, придбавати, з’являтися», §а-біііез «знаходитися, з’являтися», алб. п§е!і (Іп§ае)]» «випадок, вільний час»; з іншим ступенем чергування — лит. §ибба8 «честь, слава; частування», лтс. §йоб8 «честь, слава», гот. §0р8 «добрий», дангл. §об, двн. §поі, нім. §пі «тс.», іє. *§Ьес1Ь-/§Ьо(Ш-, первісне значення «відповідний, стосовний; добрий», звідки «відповідний час; (велике річне) свято; рік»; дінд. §абкуа- «те, що має бути триманим», яке сюди, очевидно, належить (інакше Фасмер І 426), вказує на попереднє значення кореня «тримати, міцно тримати, об’єднувати», звідки «властивий, пристосований, відповідний, згідний»; менш імовірне первісне значення «очікуваний день, очікуване свято» при пов’язанні з псл. *2ьбаіі (укр. ждати) (Мікі. Е\У 61; Вапсіопіп бе Сошіепау РЕ 3, 471; Потебня РФВ 2, 9); безпідставні спроби довести германське походження (Нігі РВгВ 23, 33), зв’язок з іє. *§1те(1- «досягати» (Уаіііапі КЕ8 22, 26—27) або спорідненість з нім. Та§ «день» (пгерм. *ба§йа-) при перестановці приголосних у псл. §осГь (Масіїек Е8ІС 173; Семереньи ВЯ 1967/4, 17); звукова форма год замість закономірні-шого гід, можливо, зумовлена впливом російської мови.— Шанский ЗСРЯ І 4, 114—116; 81ашзкІ І 307; БЕР І 259, 260—261; Зкок І 583—585; Вехіа] Е886 І 155; ЗССЯ 6, 191 — 192; Вегп. І 316— 318; Локі Зіибіеп 62; Рокогпу 423—424.
[годжак] «димар» МСБГ, [годжяк Дз, годзяк Мо] «тс.»; — р. очаг «вогнище», болг. оджак «вогнище разом із димарем», м. оцак «димар; вогнище», схв. оцак «димар; камін»; — можливо, через
молдавське посередництво (молд. хожяк (ржяк) «димар») запозичене з турецької мови; тур. осак «вогнище; пічка, камін; горно; димар» виводиться від первісного складного тюрк. уч-а)ак, утвореного з числівника уч «три» та іменника а)ак «нога»; отже, початкове значення «триніжок (під яким розпалювали вогонь)»; тлумачиться також (Севортян 422—425; Дмитриев 541) як похідне від тюрк, о : т «вогонь».—Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 65, 98; СДЕЛМ 472; Шипова 253—254; Фасмер—Трубачев III 177; Радлов І 1134.
[ґбдза] «заразна висипка на шкірі» Ж; — неясне; можливо, походить від уг. козг «бруд; парші, короста (на тілі)», пов’язаного з давнішим козавб, кизхтб «тс.», етимологічно неясним, можливо, пов’язаним з псл. козпгь, коза «волосся».— ММТЕЗх І 588; Кпіехза 869.
[ґодзинка] (бот.) «первоцвіт, підсніжний звичайний, Саіапійиз піуаііз Б.» Мак; — неясне; можливо, результат видозміни незасвідченого *козинка, яке могло виникнути на основі форм [козо-дрист, козьодрйст, козодриск і под.1 «тс.», що з’явилися в результаті видозміни деетимологізованої форми [ско-розріст} «тс.».
[ґбдзя] «вінегрет»; — неясне.
годко — див. одуд.
[ґбдло] «рід, плем’я; поріддя, кодло», ст. кгодло «гасло» (XVII ст.); —запозичення з польської мови; п. §об!о «умовний знак, символ, (ст. також) знак, гасло, родове гасло», споріднене з нл. §об!о «загадка; прізвисько», §обто «тс.» і пов’язане з п. §обгіс (зі§) «годитися, погоджуватися» або з нл. §обаз «відгадувати», укр. гадати; українське значення розвинулось на грунті значення п. §об!о «родове гасло».— 81ашзкі І 306; Вгйскпег 148; 8с1шзіег-8ешс 238.— Пор. ҐЄДЛО, КОДЛО.
годувати, годівля, годівник, годівниця, годованець, [годованок] «годованець», [годбвник] «той, що вирощує» X, годувальник, [годуван] «годувальник» Я, [го-дуля] «пожива, корм», [годун] «годувальник» (у загадці), [годунець] «тс.», годівельний, безгодівля, вигодованець, відгодівля, підгодівля, угодбванець; — р.
[годовать] «жити, перебувати десь цілий рік; вирощувати, вигодовувати, виховувати», бр. гадаваць «вирощувати, виховувати, переживати рік», п. Ьодо^ас «вирощувати, виховувати» (з укр. або бр.), ст. §ойо\сас «бути на весіллі, бенкетувати; відзначати свято; частувати», ч. Іюсіоуаіі «влаштовувати свято, бенкет; бенкетувати», слц. ЬосіоуаІ? «бути в гостині, гостювати; [святкувати, відзначати святої», схв. годдвати «урочисто відзначати, святкувати», слн. £осіо-уаіі «відзначати іменини», стел, него-довати «гніватися, обурюватися», годувати «дозволяти»; — псл. ^осіоуаіі, похідне ВІД £0СІ-Ь у значенні «свято, святковий бенкет», отже, первісне значення, очевидно, «частувати (на святковому бенкеті)».— 81а\узкі І 422—423; Вгйскпег 172; ЗССЯ 6, 190—191.— Див. ще год.
гожель, гожйль, гожій, гджув, гб-жур — див. бжог.
Ігожма] «безперервно, весь час» Ж; — очевидно, похідне утворення від годити, що могло означати «пильно, безперервно (щось робити для когось)», зокрема в можливому раніше звороті *гожма годити (пор. гульма гуляти «весь час гуляти», ревма ревіти «сильно ревіти» і под); з української мови [гбж-ма] запозичене румунською мовою (рум. Ь6]’та «безперервно, постійно»).— ОЇ.КМ 364.— Див. ще год.
гоїти Г, Ж, [гій] «ліки» Ж, [гдйник] «лікар, хірург» Ж, Пі, [гойнйця] «цілющий засіб», [гбйкшї] «лікувальний, цілющий» Ж, гойний «тс.», [гайовий] (у назві гайове листя (бот.) «подорожник ланцетолистий, Ріапіа^о Іапсеоіаіа Ь.»), гоїстий, [загійний], невигойний, [негбїс-тий], незагойний, [незагоїмий] Ж; — р. [гбить] «доглядати, відгодовувати», бр. гаїць «гоїти», др. гоити «відгодовувати», п. §оіс «гоїти», ч. Ьо]'Ш «лікувати» (особливо рани), слц. Ьо]Д «тс.», вл. Ьо]’іс «лікувати», нл. §оіз «тс.», болг. гоя «відгодовую», м. гой «відгодовує», схв. гдіити «годувати, відгодовувати», слн. §о]ііі «вирощувати»; — псл. §о]Ш, слов’янський каузатив до *гііі (укр. жити), як £поіШ : £пШ або роріі : : рііі; отже, первісне значення слова—
«робити так, щоб жило, заживало»; — споріднене з лит. £а)й8 «такий, що легко гоїться; здатний довго жити», дінд. §ауа-«дім і подвір’я; господарство», ав. §ауа-«життя».— Критенко Вступ 529; Фасмер І 427; Преобр. І 138; 81ашзкі І 310— 311; Маскек Е84С 174; Всішзіег-Зете 308—309; 8кок І 585—586; Вегіа] Е884 І 156—157; Бернштейн Очерк 1974,283; ЗССЯ 6, 195—197; Вегп. І 319; Тгапі-гпапп 75; Зализняк ВСЯ 6, 38; Рокогпу 467—468.— Див. ще жити.
гой (виг.) «ой, гей», [гой-гой] «гуляти» Я, [гой чи] '«вигук при співі, танцях» Ж, гой та дана «тс.» Ж, [гой-гой] «вигук, яким підкликають корів» ЛПол, гейкати «кричати, гукати» ВеЗн, О, вигбй-кувати «весело вигукувати»; — п. йо) «ой, гей» (діал. також вигуки, якими підкликають коней, виганяють овець), ч. слц. ію] (вигук хвилювання), вл. Ьо] (внг.) «вставай», нл. Ьо] (вигук здивування); — псл. (пн.) [*йоіь], вигук, близький до *Ье]’ь (укр. гей)-, в українських говорах з ним міг формально зблизитися вигук ой, що набував форми гой (пор. [гобід] «обід»).— Зсішзіег-Зете 308.— Пор. гей, ой.
[гойда1] «нехитра, до всього байдужа, вайлакувата жінка Мо; висока, худа людина Мо; легковажна, неохайна жінка Ва; висока, незграбна людина Ва; висока, швидка, легковажна жінка Я; висока жінка Ж; шлюха, розпутниця О»; — очевидно, зворотне утворення від дієслова гбйдапш(ся), тобто букв, «той (та), що гойдається».— Див. ще гойда2.— Пор. гбвдя, гбйса1.
гойда2 (вигук на позначення гойдання, зокрема у колискових піснях), [гойдана, гойдаса Пі, гойдаїиа] «тс.», гойдати, гойдалка, гбйданка «гойдалка; гойдання; (рідлемішки з кукурудзяного борошна]», [гойделя] «гойдалка» До, [гбй-дойка, гбйдочка] «тс.»; — р. (пд. зах.) [гойдать], бр. гайдаць, гбйдаць, п. [Ьо]с1а] «гей, гей же; гойда», Ьо]с1ас «гойдати» (з укр. або бр.), ч. Ьо]йа (вигук радості), [Ьо]<іак] «колиска», слц. йо-Ісіаі’; — результат злиття вигуку гой з підсильною часткою -да (пор. у тій же функції п. -сіа ; Ьефсіа «гей же», 1іо]сіа
«тс.»); неприйнятне припущення (Грін-ченко І 299) про походження гойда від дієслова гойдати. — 81а\узкі І 423—424; МасЬек Е8ЛС 174.— Див. ще гой, да.
гбйджа, гойджя, гойжа—див. ги-джга.
гойний «щедрий, розкішний», [гой] «радість, забава» О, ст. гойньїй «великий кількісно, немалий, щедрий, багатий, достатній» (1569); — запозичення з польської мови; п. йору «достатній, багатий, (ст.) щедрий» походить від ч. Ьо]Пу «тс.», ст. Но) «достаток», спорідненого з р. [гойньїй] «вродливий, гарний», бр. гдйньї «пишний, хвалькувато щедрий», слц. йору «великий кількісно, багатий; частий», болг. м. гден «відгодований», схв. г6;ан, гд]анй «відгодований; добре оброблений», слн. £о]епес «вихованець», р.-цсл. гоинкіи «багатий»;— псл. *£о]'ьггь «багатий, достатній, щедрий», пов’язане з іменником *§о]ь «достаток, багатство, щедрість», похідним від дієслова §о)ііі; необгрунтовані припущення (Вгйскпег 172; Оігейзкі 80 19, 426—427) про власне польське походження П. ЙО]-пу.— Зіашзкі І 424; Масйек Е8ЛС 174; ЗССЯ 6, 197—198; Вегп. І 319; Тазгускі РЕ 12, 62.— Див. ще гоїти.
[гойникі (бот.) «подорожник ланцетолистий, Р1апіа§о Іапєеоіаіа Ь.»Мак;— похідне утворення від гоїти', назва зумовлена тим, що листки ланцетолистого подорожника вважаються кровоспинним, антисептичним, загоюючим рани засобом.— Носаль 88.— Див. ще гоїти.
[гдйса1] «непосидюча, метушлива жінка» Я, [гойсара] «жвавий, непосидючий чоловік»; — похідні утворення від незасвідченого укр. (півн.) [*гойсати] «скакати, бігати» (пор. пн. [гайсать] «тс.»), яке могло бути запозичене з білоруської мови; бр. гойсаць (гайсаць) «бігати, кидатися, носитися», можливо, виникло з п. йазас «гасати, скакати, бігати, танцювати» (пор. укр. гасати).— Зіачсзкі І 409—410.— Див. ще гасати.— Пор. гойда1.
[гойся2] «висока жінка» Ж;—очевидно, результат контамінації форм [гойда] «тс.» і [гдйса] «непосидюча жінка» (див.).
гдйса3 — див. гейс.
[гойт] (вигук, яким нацьковують собак); — р. гого (гогого) «крик мисливців при цькуванні зайця», п. йойо (йоЬо-йойо) «тс.»; — очевидно, утворене з вигуку гой з приєднаним до нього елементом -т неясного походження, можливо, зредукованого з вигукової підсильної частки та (пор. п. йо)їа-йоі).— Див. ще го-го, гой.
[гокі «степова загорода для худоби»; — неясне.
гол; — р. бр. болг. м. гол, п. §о1, ч. слц. слн. §61, схв. ?дг, — запозичення з англійської мови; англ. §оа1 «ворота, гол; фініш, старт; мета, місце призначення» загальноприйнятої етимології не має; виводиться від дангл. *§а1 «перешкода», §ае1ап «перешкоджати» (Кіеіп 666) або від фр. §аи1е (з фр. ст. чтаиіе) «жердина», старого запозичення з германських мов (пор. гот. шаіпз «палиця», споріднене з укр. вал «циліндр»); семантичний розвиток від значення «жердина» пояснюється тим, що старт і фініш змагань позначалися в давнину жердиною (8кеаі 216; Паигаі 356; Реізі 549; М'аісіе—Ноїш II 730).— СІС 176; Кораііпзкі 364.
Іґблда] «незграбна ледача конякаМо; дурна жінка», [Гдвда] (знев.) «голова»;— неясне; можливо, пов’язане з п. [§о1-Дара] «висока й незграбна жінка».— Пор. гбвдя, гойда1.
[ґолдана] «сорт слив» Ме; — запозичення з молдавської мови; молд. гол-данз «тернослив» (рум. £0Іс1апа «тс.») етимологічно неясне.— Мельничук Молд. зл. 165; СДЕЛМ 88.
голдувати (заст.) «платити данину, бути в денній залежності», [голдувати] «тс.; володіти нерухомою власністю», ст. голдовати, олдовати, 4 холдовапги (1388, 1395, 1445), голдт> «ленна присяга» (1433); — р. заст. голд «васальна залежність», бр. галдаваць «слугувати комусь, догоджати»; — запозичення з польської мови; п. йоМомгас (заст.) «бути в денній залежності; схилятися; підлещуватися», паралельне до ч. йоШдУаіі «виявляти глибоку пошану до когось», слц. йоШо-уа€, вл. йоісіо'уас «тс.», є або похідним від йоШ «вияв денної підлеглості» (від
свн. Ьпісіе, Ьоісіе «підлеглість, вірність того, хто перебуває в ленній залежності, щодо свого пана»), або безпосереднім запозиченням з німецької мови; свн. ЬиМеп «підкоряти, змушувати до підлеглості; бути в ленній залежності» походить від свн. Виїсіе, пов’язаного з свн. Воісіе «друг, коханий; вірний слуга», похідним від герм. ЬаИ- «клонитися), схиляти(ся)» (пор. нвн. Наїсіе «схил горба», споріднене з лит. заііз «бік; місцевість»),— Гумецкая Исслед. п. яз. 224—225; Тимч. 546; Фасмер І 428; ЗІатекі І 425—426; МасЬек ЕЗЗС 174; К1и§е—Міігка 313—314, 318—319.
[голенький] «світло-рожевий» Ме, МСБГ; — похідне від голий у значенні «кольору голого тіла»; пор. близькі значенням р. телесньїй, п. сіеіізіу (про колір), в основі яких також лежить порівняння з голим тілом; зменшена форма прикметника застосована для відрізнений від його основної форми, вживаної з іншим значенням.— Див. ще голий.
голець (бот.) «овес голий, або голо-зерний, Ауепа заііуа пшіа Б.»; — похідне від голий; назва зумовлена потребою відрізнений цього сорту вівса з оголеним зерном від іншого, більш поширеного, т. зв. плівкового вівса, зерна якого знаходяться в плівках.— УРЕ 10, 247; Брокгауз—Ефрон 42, 659.— Див. ще голий.— Пор. галай2.
[голея] «гілка» Я; — споріднене з гілля (гілка) утворення від кореня гол-за допомогою малопродуктивного суфікса -Ія (наявного, напр., в укр. кол-ія, р. кол-ея 'гй&кол-о) з характерною для північноукраїнського діалектного ареалу рефлексацією ненаголошеного і як е.— Див. ще гілка.
[ґблиґо] «пряслиця на веретено» ДзАтл II, [г'олт-б] «тс.» ДзАТл II, [го-лічка] «блочки у ткацькому верстаті» ДзАтл II; — неясне; можливо, походить від давнішого *колічко «коліщатко»; —в такому разі форма ґблиґо виникла шляхом зворотного словотвору від ґблічко.
голий, [голеватий] «напівголий» Я, [голеня] «безпере пташеня» Я, [голене] «усяке збіжжя, крім вівса» О, голеча, [голйд] «голяк» Я, голизна, [гблйк] «го-548
лодранець; пожарище» Ж, [голина] «добірне збіжжя, крім вівса», [голйнка] «плід осоки» Ж, [голйня] «відкрите поле» ВеБ, [голйця] «тс.; облізле хутро», голиш «бідняк; круглий гладкий камінець; [скошений зимою очерет]», [голйшниції «вид грибів» Ж, голій (заст.) «перукар», голота, [голотва] «голота» Ж, [голтяй] «голодранець» Я, [голун] «голяк» Ж, [голюк] «тс.», [голя] (ж. р.) «гола верховина», [голя] (с. р.) «голе пташеня», [голяга] «бідняк» Я, голяк, [голяка] «гола жінка» Я, голяр «перукар», голяр-ня «перукарня», голь (заст.) «голота», [галька] «безоста пшениця», голяка (присл.), гольцем (присл.), голити, галіти «оголятись», [голотйти] Пі, догола, наголо; — р. гбльїй, бр. голи, др. голий, п. нл. §о!у, ч. слц. Ьоіу, вл. Ьоіу, полаб. сі’біа «лиса (голова)», болг. м. гол, схв. гд, гола, голо, слн. §61, стел, голії; — псл. £о1ь; —споріднене з двн. каїо «лисий, голий», нвн. каЬІ «лисий», лит. §а!аз «кінець» (початково «голий стовбур»), ра^аіуз «поліно, кий», лтс. ра^аіе «тс.», з іншим вокалізмом (а, пор. укр. галузь), також лтс. §а!з «гладенький, як лід», §а!а «ожеледь»; робилися спроби пов’язання з лат. саі-упз «лисий» з глухим початковим приголосним (Хпрііга К2 37, 389); непереконливе пов’язання (ІЦіпзкі] АЇЗІРЬ 29, 166—167) з схв. гулити «обдирати шкіру».— Шанский ЗСРЯ І 4, 123; Фасмер І 433—434; ЗІамгакі І 314; МасЬек ЕЗЛС 175; БЕР І 261—262; Зкок І 582—583; ВеДа] ЕЗЗЛ І 157; ЗССЯ 7, 14—15; Вегп. І 325; Тгаиїтапп 76; Рохшасіо'узкі ЗІисііа 83—84; ЗР І 141—142; Рокогпу 349.— Пор. галузь, гілка, голінка, голова.
[голйця] «друга сітка з великими вічками, яка оберігає основну сітку від розриву при великому вилові риби» Мо; — р. [голйца] «шкіряна рукавиця, під яку одягають вовняну»; —похідне від голий у значенні «позбавлений чогось, без нічого, сам», оскільки ця сітка не має в собі риби.— Див. ще голий.
[голиш] (бот.) «шавлія, Заіуіа Б.» Мак; — не цілком ясне; можливо, є похідним від голий у зв’язку з майже без-
листими голими стеблами, властивими шавлії пониклій, 8а1уіа ппіапз Ь.— Федченко—Флеров 825.
голінка «гомілка», [голенйця] «тс.» Ж, [голінниці] «гомілки в людському кістяку» Я, [голяшка] «нога зарізаної вівці, теляти, вола» Я, [голінач] «цибата людина» Ме, голінастий, голінатий;— р. гблень, бр. галенка, др. голінь, п. §о-Іей, ч. Ьоіеп (Ьоіепо), слц. Ьоіеп, болг. гблен, схв. голен (голеница, голеі-ьача), слн. §о1еп, стел. голфнь;—псл. §о-Іепь, очевидно, похідне ВІД §011) «голий» з первісним значенням «кістка, не покрита м’язами» (пор. р. [гблень] «не покрита гіллям частина стовбура дерева», п. ст. §о1апка «зав’язь плоду після відпадіння цвіту», [§оіапка] «голінкова кістка в худоби»); непереконливі з фонетичного боку спроби пов’язання з гр. •рейот «западина, пригорщ», -рїоу «член, рука, нога» з припущенням впливу псл. коїепо «коліно» (Вегп. І 320—321; Младенов 105).— Шанский ЗСРЯ І 4, 117; Фасмер І 428; Віамзкі І 311; Зкок І 587; Вегіа] Е884 І 158; ЗССЯ 6, 201 — 202.— Див. ще голий.
голінний «хвацький, бравий, жвавий; здатний до чогось; охочий до чогось», [голенний] «тс.» Пі, [гольнійший] (вищий ступінь від голінний) Ж; — р. Іголямо] «багато, дуже», п. ст. §о1ету «великий», ч. ст. Ьоіету, болг. гол ям, м. голем «тс.», схв. голем «великий, величезний», [голи]еман] «тс.» (<*§о1егп-ьпь), стел. голФмт, «великий»;—псл. *§ОІЄГП-ЬПТЬ, похідне від §о1епть (||§о-1§пть?), можливо, колишньої форми дієприкметника на -Ш-; — споріднене з лит. §а1еіі «могти», §а1іа «сила, здатність», §а1ітаз «можливий», ірл. §а1 «хоробрість», кімр. §а11п «могти»; первісне значення §о1егпьп-ь, як і §о1етт>,— очевидно, «великий», звідки через значення «дужий; здібний, спритний» сучасна семантика; форма голінний пізніша, з первісної *голімний; зв’язок з гр. алосріо-Хюд «нікчемний, непридатний» (Веггеп-Ьег§ег у кн. 8іюкез 107) сумнівний так само, як і спорідненість з гр. рєчойо-«великий», що передбачає перестановку приголосних у псл. слові (Маскек Е8ЛС
174).— Фасмер І 434—435; Зіашзкі І 311; Вгйскпег 149; БЕР І 262—263; Зкок І 586—587; ЗССЯ 6, 202—204; Вегп. І 320; Тгаиішапп 77; Рокогпу 351.
голка, [гла Ж, єгла Ж, єалццяЖ, игла Ж, иглйця Ж, ігла, ігва, ігбвка], голечник, голкар, голкарня, [голйння] «шпильки на сосні» Я, гольник, [ігбвник] «гольник», [ігбльник], голкастий, голкуватий, голчастий; — р. болг. игла, бр. ігблка, голка, др. игла, п. і§1а, 1іе§1а], ч. ]'еЬ1а, ІіЬІа, ]аЬ1а], слц. іЬІа, вл. ]еЬ1а, нл. §1а (заст. ’е§1а), полаб. ]а§1а, м. игла, схв. игла, []'агла, игла], слн. і§1а, і§1а, стел, игтілинд, «толочний»; — псл. *]ь§-ь1а; — різні форми рефлексів ]ь,— очевидно, наслідок аналогійних вирівнювань за однією з форм відмінювання, переходу ]ь- в -і в частині праслов’янських говірок або виникнення паралельної форми псл. *]ь§1а (менш імовірний зв’язок з індоєвропейським наголосом,— Ьап§ ЙМЕ І 385—387); — етимологія не з’ясована; найімовірніший зв’язок з прус, ауспіо «голка» (<*аі§п1а або *еі§п1а,— Тгаиігпапп 3), який проте ставиться під сумнів (Меіііеі В8Ь 24, 137; МасЬек 81ауіа 3, 595—596); малоймовірні з огляду на фонетичні чи семантичні труднощі інші відповідники: пізнє гр. аГхХої «вістря стріли» (Еіск І 345; Рокогпу 15, 18); псл. *§§а (укр. яга), лат. ае§ег «хворий; сумний» (Вегп. І 423; Вгйскпег 189); дісл. і§и11 «їжак», нвн. 1§е1 «тс.», псл. *екь (укр. їжак) (Преобр. І 263—264); іє. *іои§- у кімр. §шпіо «шити», дірл. соп-оі§іш «шию» (Хпрііга КХ 37, 392; Міккоіа Н81 І 5—6); гр. 60о^6д «монета», первісно «металічний прутик» (0 < іє. £-) при прийнятті слов. ь- і гр. 6- за протетичні елементи (Меіііеі В8Ь 24, 54, 137); пор. гр. рекод «стріла», 0єХ6гц «вістря, зокрема голка», лит. §е1попіз «жало»; заслуговує на увагу виведення від псл. ]ь§о «ярмо» первісно як назви занози в ярмі (Парасунько Мовозн. 1968/4, 51—53; МасЬек Зіауіа 3, 593— 597; Е8ЛС 220—221).— Фасмер—Трубачев І 443—445; Шахматов ИОРЯС 8/2, 336—343; Зіашзкі І 443—445; ЗсЬизіег-8ешс 441—442; 8кок І 710; Вегіа] Е88Л
І 208; Топоров 59; Когшасіошзкі К81 7, 9—13; ГеВг-ЗрІамнпзкі К81 8, 152—156; Мейе ОЯ 66, 91; \Уі]к Ьі81 1—2, 77— 84.— Пор. глиця.
[Голка] «безоста пшениця», [голка] «тс.» Мак, [гулька] «яра пшениця» Ме; — запозичення з польської мови; п. §о!ка (§б!ка) «безоста пшениця» походить від £о1у «голий» (§о!а рзхепієа букв, «гола — без остюків —пшениця»).— 8АУ І 869, V 420.— Див. ще голий.
[ґолобати] «колупати» Ме; — очевидно, результат видозміни форми [джо-лббати] «тс.» з переходом дж в задньо-язичне ґ, можливо, під впливом колупати з початковим задньоязичним.— Див. ще джолобати.
[голобйряі (с. р.) «земля, що не родить» ВеНЗн; — очевидно, калька п. [§о1оЬогхе] «голе, не заросле місце; поле на місці викорчуваного лісу», складного слова, утвореного з основ прикметника §о!у «голий» та іменника Ьбг «бір, сосновий ліс», що означало первісно «голе місце в лісі; місце, голе від лісу»; зміна значення відбулася при засвоєнні слова українською мовою; українська форма є діалектним варіантом, якому мало б відповідати літ. *голобір’я.— 8 XV І 866, 869.— Див. ще бір, голий.
[голобйти] «забивати» Ж;— очевидно, результат незакономірної гіперис-тичної видозміни форми [глббйти] «укріплювати клинами (вал у млині)» під впливом п. [§1оЬіс] «укріплювати клинами» за зразком фонетичного співвідношення типу п. £Іо\уа — укр. голова.— Див. ще глоба.
[голббісь] (присл.) «у взутті без шкарпеток або онуч, на босу ногу» Ж, [голдбіски] «тс.» Ж, Я, [голббівський] «озутий на босу ногу» Ме, [голобйський] «босий» Мо; — складний прислівник, утворений з основ прикметників голий і босий у формі, похідній від колишніх невідмінюваних прикметників на -ь (<*ї), належних до основ на -і- (пор. прислівник п. ргхуЬоз «на босу ногу» аналогічного походження).—Нахтигал 88.— Див. ще голий, босий.
голобля, [оглббля, оголббля], [голобель] «запряжений у голоблі кінь» Ж, [голобелець] «тс.» Ж, голобельний:— р.
оглббля, бр. оглббля, п. ІюіоЬІа, [оВоіоЬ-1а] (з укр.), ч. ст. оВІоЬпе «стовп», полаб. рге-£ІоЬе «дишель плуга», схв. дглдб-ле «частина кросен»; — псл. *о-£ІоЬ]а, пов’язане з §1оЬа «жердина» (укр. [глоба] «зігнуте від природи дерево; залізний клин»), £ІоЬШ «стискати, з’єднувати» (укр. [глббйти] «конопатити»); форма голобля утворилася з ближчої до первісної оголббля (< оглббля), із вторинним повноголоссям; непереконливе припущення про запозичення через польську мову з німецької — ДВН. £а-Ьаіа «вила; виделка», нвн. СаЬеІ йеісВзеї «дишель з поперечним брусом» (Грот Фил. раз. І 485; II 325).— Дзендзелівський УЗЛП 41—42; Фасмер ІІІ 117— 118; Преобр. І 637; Ильинский РФВ 62, 256; Брандт РФВ 22, 121; Потебня РФВ 5, 125; 81а%гзкі І 426; Вегп. І 305.— Див. ще глоба.
[голобрйш] «пройдисвіт, шахрай; бідняк, голяк» Ж, О; — не зовсім ясне утворення з основ прикметника голий і, очевидно, дієслова брити; буквально могло означати «наголо вибритий» і первісно могло стосуватися певної категорії людей, ознакою яких були голені голови.— Див. ще голий.
голова, [гола] «голова» Ж, [головайї «пуголовок» ВеБ, [головай (-ковбан)] (іхт.) «місяць-риба, ОгІВа^огісиз гпоіа» Ж, головань, головатиця (іхт.) «дунайський лосось, 8а1гпо Висію (здебільшого самиця)», головатка (ент.) «комаха Со-порз» Ж, головач «головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, ЬеІВгиз серВаІо-іез Р.; пуголовок; (іхт.) бичок, СоДиз; дунайський лосось, 8а1гпо Висію Ь. (самець)]», [головачка] «в’язка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О», [головей] «головань; пуголовок», [головень] (іхт.) «короп, Сургіпиз Ь. Ж; акула головата, Зриаіиз серВаїиз», [головень] «велика голова», головизна «копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Мо», [головйк] «ватажок» Я, [головйца] «частина упряжі, що надівається на голову коня» МСБГ, [головйця] «початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, 8а1пю ВисВо Ь.», [головйч] (іхт.) «лосось ду
найський», [головічка] (бот.) «купальниця європейська, вовча лапа, ТгоПіпз епго-раепз», [головка] «качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита», головко «головань; назва вола», [гбловль] (іхт.) «короп» Ж, [головний] «убивця; (іхт.) в’язь, Бепсіз-сиз ісіиз Б.», головнйцтво «карний злочин, убивство», [головнйця] «отвір у скелі, звідки б’є джерело» Ж, [головні] «верхні лутки над ворітьми» Я, [голов-ствення] «головосік (свято)», [головура] «ватажок» Я, [головухи] «головоногі» Ж, [головчак] (ент.) «метелик Незрегіа» Ж, голбвщйна (заст.) «убивство; карний злочин; плата за голову вбитого» Я, Бі, [голов’я] (зб.) «голови (капусти)» Я, головатий, головчастий «головатий (рід орнаменту)», [голов'янйй], головувати, безголів’я, безголов’я, [заголовач] «узголів’я» ВеЛ, заголовок «назва книжки», [заголовок] «подушка» ВеУг, [заголбв'я] «узголів’я» Ж, наголів’я «частина вуздечки» Ж, наголбвач «частина хребта, на якій тримається голова», [наголовач] (зоол.) «пуголовок» ВеНЗн, наголовок «верх капелюха», наголову (присл.), обезголовлювати, [передголбв’я] «чоло» Ж> поголів’я, [прйголбвач] «узголів’я; поліно, що кладеться впоперек печі», [при-голбвник] «кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській ко-либі», прйголовок «узголів’я; верхній поперечний брусок віконної рами», узголів’я, узголів'я;— р. голова, бр. гала-ва, др. голова, п. нл. §1оша, ч. слц. Ьіа-уа, вл. Ьіоауз, болг. глава, м. схв. глава, слн. §1ауа; — псл. *§о1уа; — споріднене з лит. §а1уа «голова», лтс. §а1уа, прус. §а11ц (знах. в. §а1%гап), вірм. §1пх (род. в. §1^0у) «тс.» (< *§Ьб-ІП-); пов’язане чергуванням голосних з псл. *2ь|уь «черепаха» (др. желгвь «тс.») (пор. гр. «тс.» < *§Ье1-); первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. Іезіа «шкаралуща; череп, голова», фр. Іеіе «голова» : лат. Іезійбо «черепаха»); менш імовірні з фонетичного погляду пов’язання з псл. *§о1"ь, спорідненим з двн. саіиа «лисина» (Вгйскпег 144; Вегп. І 324), і з іє. *§е1- «щось
кругле, кулясте»,— пор. цсл. жьакі «виразка», р. желвак, дісл. коїіг «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Регззоп Веііг. 66—67, 932—933; ХиЬаіу 81. асі. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. §- замість §Ь-); ще менш імовірне пов’язання з лат. саіуа «череп» (МасЬек Е8ЛС 166—167).— Критенко Вступ 525, 542; Шанский ЗСРЯ І 4, 118; Фасмер І 429; Преобр. І 139— 140; ЗІашзкі І 292—293; ЗсЬпзієг-Зє'ус 288; БЕР І 244—245; Зкок І 566—567; Вегіаі Е88Л І 144—145; ЗССЯ 6, 221 — 222; Топоров II 147—150; Реіегззоп Аг. Агт. 81. 116; ЗресЬІ 85.—Пор. глава.
[головажня] «міра солі» Я, [головам-ка] «грудка, головка (солі); міра солі»;— др. голважня «міра солі»; — очевидно, походить від свн. §а1уеі, §а1Ьеі «давня баварська міра для зерна, солі», яке, найвірогідніше, є запозиченням романського походження,— пор. рето-роман-ське (пд.-тірольське) ?а1уіа «міра зерна»; більш сумнівне пов’язання з голий (р. голий) і вага., важити (р. [вага, важить]) (Фасмер І 428), яке має скоріше народно-етимологічний характер.— Селищев ВЯ 1957/4, 61.
[головайчик] (бот.) «конюшина червонувата, Тгііоііит гиЬепз Б.» Мак, [головак] «конюшина лучна, Тгіїоііит ргаіепзе Б.», [головашки] (мн.) «конюшина середня, Тгііоііит тебіит Б.» Мак; — похідні утворення від голова; назви зумовлені, очевидно, тим, що квіти конюшини зібрані в округлу або довгасту голівку (Нейштадт 344); форма [головайчик], мабуть, виникла з первісного *голованчик (фонетично головань-чик), що є здрібніло-пестливою формою від головань «головатий, з великою головою»; пор. властивий південно-західним говіркам подібний перехід -нь- > -й-у ряді інших слів {[білейкий] < біленький, [молодейкий] < молоденький і1 под.). — Див. ще голова.
головатень (бот.) «ЕсЬіпорз зрЬае-госерЬаІпз Б.; [волошка синя, Сепіап-геа суаппз Б.; волошка лучна, Сепіаи-Геа ]‘асеа Б.» Мак], [головинка] «волошка лучна» Мак, [головінка] «тс.» Мак; — назви не зовсім ясні; можливо, пов’язані з прикметником головатий з огляду
на форму й розміри квітів, занадто великих щодо тонкого стебла; форма голо-ватень може бути зіставлена і з формою [глават] «волошка синя», що є, очевидно, результатом видозміни запозиченої назви [блават] «тс.».— Див. ще голова.
[головачі] (бот.) «коноплі звичайні (жіночі), СаппаЬіз заііуа (іетіпа) Ь.» Мак, [головатим] «тс.» Мак; — п. [§1о-хуасге], нл. §1о\уасе «тс.»; — псл. [*§о1-Уасі] (мн.) < *§о!уакіоі, похідне від *§о1уа «голова», мабуть, у зв’язку з тим, що приквітковий листочок жіночої КВІТКИ обростає плід на жіночих коноплях у вигляді ковпачка (Федченко — Фле-ров 319), що робить його подібними до голови.— Див. ще голова.
[головешечки] (бот.) «горлянка повзуча, А]и§а геріапз Ь.» Мак;— неясне.
[головйця] «дівич-вечір, гуляння молоді на подвір’ї молодої ввечері напередодні весілля»; —похідне утворення від голова, очевидно, пов’язане з весільним звичаєм покривати молодій голову.— Див. ще голова.
головня1 «обгоріле поліно» Г, СУМ, [головенка] Ж, головешка «тс.», [головен-ник] «грубник, опалювач» Ж; — Р- головня «обгоріле поліно», бр. галавеїика, Др. головьня, п. §1о5упіа, ч. Ьіаупе, Ьіа-Уей, слц. Ьіауеп, нл. §1о^п]а, болг. главня, м. гламна, схв. главн>а, слн. §1ауп)а, стел, гадекии «тс.»; — псл. *§о1уьп]а; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться від прикметника *§о1уьпь (укр. головний) як позначення передньої частини палаючого поліна (Фасмер—Трубачев І 429—430; Зіахузкі І 293—296; Вгйскпег 145; ЗССЯ 7, 12—13); пов’язується також з дінд. ]игуаіі «спалює», ірл. §йа1 «вугілля», двн. коі(о) «тс.» (Вегп. І 325), з р. [галка] «поліно», лит. ра-§а1^8 «тс.» (Ильинский РФВ 73, 292; МасЬек Е5ДЙ 167, ЯКИЙ відносить сюди ж лтс. §а1еі «палати»).
[головня2] (бот.) «сажка, Изіііа^о (Регз.) Коизз.; зона, Тіїїеііа Тиіазпе» УРС, Г, Мак, [головенька] «сажка; ріжки, Сіауісерз ригригеа Тиі.» Мак, [го-ловуватий] «хворий зоною, сажкою»; — р. головня (пильная) «сажка», п. §1ох¥піа, §16тепіа «сажка; зона», болг. главня,
м. гламна, [главна], схв. главница «тс.»;— псл. *§о1уьп]а, яке являє собою, очевидно, результат перенесення тієї самої назви в значенні «головешка» (не-догоріле поліно) у зв’язку з зовнішнім виглядом рослин, уражених цими хвороботворними грибами, що скидаються на головню (пор. іншу назву тієї самої хвороби—сажка від сажа)', допускається також (Шанский ЗСРЯ І 4, 119) зв’язок із словом *§о1уа «голова» за зовнішнім виглядом пузирчастої сажки, яка своїми наростами нагадує голову; думка про запозичення слова в українську і російську мови з польської (Шанский тж) викликає сумнів.— Зіахсвкі І 293; ЗССЯ 7, 12—13.—Див. ще головня1.
[головокрут] (бот.) «цмин піщаний, НеІісЬгузшп агепагішп (Ь.) ВС.»Мак; — неясне.
[головолом] (бот.) «багно звичайне, Ьесіит раїизіге Ь.» Мак; — р. [головолом]; — складне слово, утворене з основ іменника голова і дієслова ломити : : ламати; назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина дуже отруйна і має запаморочливий запах (Нейштадт 428).— Див. ще голова, ламати.
голод, [голбддя] «голод», [голодївка, голодів’я Я) «тс.», голоднеча, [голбдник] «той, що голодує» Я, [голоднйця] «у чотириногої тварини частина тіла між ребрами і задніми ногами», [голоднівка, голоднянка] «тс.», [голбдня] «голоднеча», [голодняк] «голодний» Я, голодовка, [ао-лодуха] «голод» Ж, [голодюк] «голодуючий», голодний, [голодати, голодйти], голодувати, впроголодь, зголодніти, надголодь; — р. голод, бр. гблад, др.голоде, п. §16с1, ч. слц. Шасі, вл. Ьібсі, нл. §1ос1, полаб. §13(і, болг. м. глад, схв. глад, слн. §1ас1, стел, глад-к; — псл. *§оМь, пов’язане з дієсловом *гь|сіеіі «жадати, прагнути» (з іншим ступенем вокалізму), збереженим у СХВ.-ЦСЛ. ЖАЬдФти, схв. жуд]ети «бажати, прагнути», і, можливо, далі, з іє. *§-е1- «колоти»; в разі прийняття можливості іє. чергування 1 : г, яке нерідко спостерігається, як дальші відповідники могли б розглядатися також дінд. §агс!Ьа- «жадання, жага», §гс1Ьуаіі «жадає», лит. §агдй5
«смачний», лтс. §агсІ8 «тс.»; менш імовірний зв’язок з псл. *геІ2<іькь (укр. зах. жолудок), *§1ьіаіі (укр. глитати), *гьгаіі (укр. жерти), який допускає Махек (БР 52,^342—344), що пов’язує псл. *§оМь, *хь|(іе(і з іє. *§Уе1а-, яке він вважає варіантом *§Уег-, *§Иега-«поглинати» (укр. горло).— Шанский ЗСРЯ І 4, 120; Фасмер І 430; Зіаи'зкі І 294; МасЬек Е8ЛС 166; 8сЬи8Іег-8е5¥с 286; БЕР І 245; Зкок І 563—564; Вегіа] Е88Л І 143; ЗССЯ 6, 199—200; Вегп. І 320; Тгаиітапп 87—88; Ргаепкеї 136.
[голодець] (бот.) «ерофіла, ЕгорЬіІа уегпа (ст. ПгаЬа уегпа)» Ж, [голодень Мак, голоднйк Ж, голодок Мак) «тс.»;— п. §1обек, тггу§16сІ «тс.», ч. Ьіабоуепка «тс.; стокротка, маргаритка, Веіііз», Ьіа-сіоіпог «ерофіла», Ьіабітог, вл. ЬІбсІ, Ьіббпіса, болг. [гладнич] «тс.»; — похідні утворення від голод; назва зумовлюється народною прикметою, що поява навесні великої кількості ерофіли, для якої є сприятливою засушлива весна, передвіщає неврожайний (голодний) рік; пор. інші назви ерофіли в різних мовах: ч. сЬибіпа (букв, «біднота»), поиге (букв, «нужда»), Ьіба, слц. сЬиббЬка (від сЬи-сІоЬа «бідність»), вл. сЬибоЬка, сЬибхіп-ка, нім. Нип§егЬ1итсЬеп (букв, «голо-доквітка»).— МасЬек ЕЗЛС 166; Лін. ГО5І1. 66, 238.— Див. ще голод.
[голодовина] «плід шипшини»;— очевидно, результат видозміни незасвід-ченої форми *глодовина «тс.», похідної відгл/Р, глодйна, через зближення з словом голод.— Див. ще глід.
[голОдраб] «голий, бідний, обірванець», [голодрабець] «тс.», [голод рабийУ,— складне утворення з основ прикметника голий та іменника драб «голодранець»; форма з суфіксом -ець, очевидно, є наслідком контамінації з словом голодранець.— Див. ще голий, драб— Пор. голодранець.
[голодрабий] «не обшитий лубом» (про віз), [голодрабець] «тс.»; —складне утворення з прикметника голий та іменника драбки, взятого без суфікса -к-.— Див. ще голий, драбки.
голодранець, голодраний;— п. [Ьо-Іобгапіес) (з укр.); — складне утво
рення з основ прикметника голий і дієприкметника драний, можливо, безпосередньо з синонімічної пари гблий-дра-ний «зовсім голий, дуже бідний», де другий синонім підсилював і доповнював значення першого (пор. щастя-дбля, біда-лйхо, [гблий-нагий] ’ тощо).— 8 XV II 50.— Див. ще голий, дерти.
[голом] «глум» Ж; — очевидно, результат гіперистичної(видозміни форми глум, неправильно сприйнятої як запозичення з польської мови, причому п. [§1ит1 «тс.» було осмислене як *§їбт, тобто як відповідник української форми з повноголоссям (пор. п. §166 — укр. голод).— Див. ще глум.
[голомовзий] «голомозий» (Ме), [го-ломбвзик] «лиса людина, голомозько»; — бр. галамбуза «безрога тварина; плюгава людина»; — очевидно, результат контамінації форм *голомозкий «лисий» і семантично не зовсім ясного *голомбвзий, спорідненого з р. [голомблза] «базіка», [голомблзить] «говорити нісенітниці» (первісно, можливо, «доїти порожнє вим’я», від др. голі «голий» і *мі>лзти «доїти», перен. «переливати з пустого в порожнє»).—Фасмер І 430; ЗССЯ 6, 212.— Див. ще голий, голомозий, молозиво.
голомозий «лисий», [голомбзкий] «придуркуватий» Па, [голомбзина] «лисина», [голомозько] «лиса людина»; — р. [голомозий] «лисий», [голомозгун] «мудрій», [голомозгач, голомозгбвник] «тс.»;—• складне утворення з основ прикметника голий та іменника мозок; форма голомозий зам. фонетично закономірнішої голомбзкий з’явилась, можливо, під впливом первісно відмінного за значенням голомовзий (пор. р. [голомблза] «базіка»).— Див. ще голий, мозок___Пор.
голомовзий.
[голбморозь] «ожеледь; мороз без снігу» Г, ЛЧерк, [голоморбжа ВеБ, го-ломорбжжя, голоморбзиця, голоморбззя, голоморбзя ЛЧерк] «тс.»; — р. [голомо-рбзица] «тривалі осінні морози без снігу», п. ст. діал. §о1отг6х «ожеледь», ч. слц. Ьоіотгаг «сухий мороз без снігу», м. голомразица «мороз без снігу; ожеледь», схв. голомразица «мороз без снігу при ясній, погоді»; — псл. *§о1о-тогхь (або похідне від нього *§о!о-
тогхь) складне утворення з основ прикметника §о1ь «голий» та іменника *шогхь «мороз» у значенні «мороз на голу землю, мороз без снігу».— ЗССЯ 6, 211—212.— Див. ще голий, мороз.
(голомпак| «голе пташеня, яке ще не літає» ВеНЗн; — очевидно, результат видозміни незасвідченої форми *голо-пупак, похідної від [голопуп] «тс.».— Пор. галапуп.
[голомша] (бот.) «полба, Тгііісшп зреііа Б.; голий ячмінь О; бур’ян, що одурює О», [голомшйвий] «лисий; безостий (про збіжжя, хліб); непоказний, миршавий МСБГ»; — р. (зах.) [голомша] «голий ячмінь»; — похідне від голий; словотвір не ясний внаслідок утрати проміжних ланок; очевидно, утворене безпосередньо від прикметника *голо-мий, *голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. щ Ійоїогпаіу] «позбавлений гілок»), похідного від іменника *голо-м’ я «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голбмя] «частина дерева без гілок»); суфікс -ш(а) характерний у відприкметникових іменників з негативним забарвленням на позначення вад (пор. лівша від лів-ий, р. клику-ша від клику-ч-ий і под.); менш вірогідний зв’язок -жив голомша з мох (Фасмер І 430).— Див. ще голий.
голомшити «лупцювати, бити; рубати, нищити МСБГ», [гбмшити] «тс.», [голомшити] «дурманити, запаморочувати» О, [заголбмшити] «приголомшити; задушити» Ж, приголомшувати; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з ого-лбмшити, голомшйвий «лисий» як виразник первісного значення «бити по лисині (по голові)»; можна припустити також первісне значення голомшити «молотити полбу» («вибивати голомшу»). — Див. ще голомша.
[голопашний] «користолюбний; захланний» Ж; — результат видозміни форми горопашний «тс.; бідний» через зближення першого компонента з голий.— Див. ще голий, горопаха.
голопуцьок «безпере пташеня; дитина»; — складне утворення з основ прикметника голий та іменника пуцька «чоловічий член» (див.).
голос, [голосйльниця] «та, що голосить», голосина, голосівка (заст.) «голосний звук», [голосїльник] «той, що голосить» Ж, голосїльниця, голосник, [голос-нйця] «колода в бані гуцульської церкви, що займає вертикальне положення», [голоснюк] «гавкун» Ж, [голосу ха] «голосиста жінка» (?), голосьба «зойки», [голослйвий] Я, голосистий, голосний, голосити, голоснішати, голосувати, вїд-голос, відголосок, зголошуватися, наголос, [неголос] «неприємний звук» Ж, ого-лбска «оголошення, сповіщення», оголошення, підголосок, підголбсник, поголос, поголоска, поголосок, прйголосний, розголос, розголосник, розголошувач, роз-голбсний «відомий», [уголоски] «заповіді» Ж, уголос; — р. гблос, бр. голос, др. голось, п. нл. £Іоз, ч. слц. Ьіаз, вл. Ьібз, болг. м. глос, схв. глас, слн. §1аз, стел, глвск;—псл. *§о!зь, іменникове утворення 3 суфіксом -5Ь (<*-80-) ВІД ОСНОВИ *§о1- «шум, голос», як і в лит. Ьаї-за-з «голос», §аг-8а-8 «звук, звучання», дінд. ЬЬаза «мова», які дехто (Рогіппаіоу АЇЗІРЬ 4, 578; К2 36, 3; Вгйскпег 144) вважає тотожними з псл. *£0Ізь; — споріднене з ос. уаіаз «голос», ісл. каїї «клич», каїїа «кликати, співати», двн. каїїоп «багато і голосно розмовляти», ірл. §а11 (<*§а1по-) «славетний», кімр. §а1\у «кликати, закликати», можливо, сюди ж лат. §а11из «півень» (Регззоп Веііг. 852, проти чого АЛЛаІсІе—Ноїт. І 580), а також непевне лит. §а1заз «відгомін» (Кпгу1о\уісг Еіпсіез іпйо-епгорееп-пез, 1935, 117; Рокогпу 350); висловлено припущення (МасЬек ЕЗДС 166) про віддієслівне походження *§ОІ8-Ь від псл. *§оІ8аіі, інтенсивної форми з суфіксом -з- від основи *§о1-.— Шанский ЗСРЯ І 4, 120—121; Фасмер І 431; Зіалузкі І 292; ЗсЬизіег-Зечус 287—288; БЕР І 247; Зкок І 564—565; Вегіаі ЕЗЗЛ І 144; ЗССЯ 6, 219—220; Вегп. І 323; Тгапішапп 77; Тогр 42.— Див. ще глагол.
[голоснйці] «скроні» ВеУг; — очевидно, результат видозміни первісного *волоснйці «тс.» (первісно «бокова частина обличчя, на якій росте волосся»; пор. укр. виски, етимологічно пов’язуване з волоссям, навислим над скронями);
заміна початкового в- початковим г-зумовлена їх паралелізмом в діалектах як протетичних звуків (пор. ворїх — горіх (оріх), вулиця — гулиця тощо) або уявленням про скроню як пов’язану з вухом частину тіла, крізь яку сприймається голос (звук).— Див. ще волосся.
[гблоть] «ожеледь» Я, [голотеча] «тс. Я; голе місце», [голотечина] «відкрите, голе місце» Ж, [голотйка, голотіч] «тс.» Ж, Іна голотечі] «просто неба», [голотіч] «тс.»; — р. [гблоть] «ожеледь», [гблодь], др. голоть, голотя, голять «тс.», п. §о-іос «голий простір», ч. ст. Ьоіеі (род. в. Ьоііі) «іній, паморозь», [Ьоіоі] «тс.», слц. Ьо1о€ «голота», сболг. голоть «лід; кристал, кришталь», схв. (ст.) голот «кришталь» (очевидно, з цсл.); — псл. §оїоіь, §о!ьіь, похідне від §о!ь «голий»; первісне значення, очевидно,— «голе місце взагалі» (пор. на голотечі, голотіч), пізніше «голе місце, вкрите льодом, ожеледь»; пор. лтс. §а1а, §а!а «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі», §а1аз «гладкий, як лід», споріднені з псл. £о1ь, укр. голий’, пор. також р. гололедица, ч. Ьоіотгаг «ожеледь»; зіставлення на підставі р. [гблодь] з цсл. жл'Ьдица «ожеледь», укр. ожеледь, лат. §е1а «холод», нім. каїі «холодний» (Потебня РФВ 3, 98) менш певне через сумнівність цієї форми як первісної.— Фасмер 1431—432; ЗССЯ 6, 214—215. Вегп. І 322.— Див. ще голий.
[голоцванок] «безпере пташеня», Іго-лоцмднник] «тс.» Я; — складне утворення з основи прикметника голий і двох варіантів неясного другого компонента, паралельне до голопуп, голопуцьок, голоцюцьок «тс.».
[голоцюцьок] «пташеня, на якому ще нема пір’я; дитина», [голоцюпок] «голе пташеня; слабке щеня» Бі; — очевидно, результат фонетичної видозміни первісного голопуцьок «тс.», пов’язаної з деетимологізацією слова і зближенням в одному випадку його другого компонента з цюця (дит.) «собака».— Див. ще голопуцьок.
[голошок] «ожеледь; лід, оголений від снігу» Я, [голощбк, голощїк, голощйк Па] «тс.»; — р. [голощек] «лід без снігу»; — очевидно, результат фонетичної
видозміни первісного *голишбк, похідного від голий {голиш < лід > ) з пізнішим зближенням кінцевого -шок із словом щока.— Див. ще голий.
[голоюх] «рідка каша з крупи» ВеБ, [голоюшка] «борщ солодкий з молоком» ВеБ; — результат злиття виразу [гола юха] {гола юшка) «незаправлена страва»; пор. [голий борщ] «рідкий борщ з небагатьох складників».— Див. ще голий, юха.
голуб, голубар, [голубася] (перен.) «голубка» Ж, голубеня, голубина «голуб, голубка», голубиця, [голубій] «любитель голубів» Я, голубівництво, голубка, голубник, [голубці] «візерунок на писанці» Я, [голубця] «голубиця» Ж, голубчик, голуб’я, [голуб’яр], голуб’ятина, голуб’ятник, голуб’ятня, голубйний, голубливий, голуб’ячий, голубити, [голубня-ти\ «голубити» Бі; — р. гблубь, бр. голуб, др. голубь, п. §оЦЬ, ч. слц. ЬоІпЬ, вл. ЬоІЬ, нл. §оіиЬ, £о1Ь, болг. гЯляб, м. гулаб, голаб, схв. голуб, слн. £о16Ь, стел. голх.бк; — псл. *§о1рЬь; — дальша етимологія остаточно не встановлена; очевидно, розширення на -Ь- основи на -п-, яке перейшло потім до -і- основ (МеШеі—Уаіііапі НЕ8 ІЗ, 101—102); виводиться від іє. *§Ье1- (укр. жовтий) і зіставляється з лит. §шЬе «лебідь», прус. §и1ЬІ8 «тс.», оскільки індоєвропейські назви голуба грунтуються часто на назвах кольорів (Вегп. І 322; МеШеі Еіисіез 271); можлива зміна значення «жовтий» на «голубий» пояснюється при цьому паралеллю лат. ЇІЯуиз «блідо-жовтий» : двн. Ьіао «голубий»; висувається також цікаве порівняння з лит. §е-ІптЬе «(синє?) сукно» (АУаІсІе—Ноїт. І 249; ЗресЬі 123; Реіегззоп В81. АУогізі. 5); дехто вважає спорідненим з лат. соїитЬиз «голуб», припускаючи давній паралелізм к : § (МасЬек Е8ЛС 175; Оіг§Ьзкі Ісі£. РогзсЬ. 156); менш імовірні припущення про запозичення з латинської мови (Семереньи ВЯ 1967/4, 20—21; ЗсЬгасІег Неаііехікоп II 514; Соболевский РФВ 71, 441) або з якоїсь доіндоєвропейської мови (МасЬек БР З, 103—104), про зв’язок з псл. *§а1ь «темний», укр. галка (Вгйскпег 293), про
наявність у слові префікса §о- при корені *І2Ь- (Кибпіскі 50 3—4, 289—290), про походження псл. §о1дЬь від прикметника §о1дЬь «голубий», а не навпаки (Мозгупзкі ЕР 35, 189).— Шанский ЗСРЯ І 4, 123; Фасмер І 432—433; 81а\уз-кі І 312—313; БЕР І ЗОЇ; Зкок І 587; Вегіаі Е85Л І 159; ЗССЯ 6, 215—217; Бернштейи Очерк 1974, 269—270; Тга-пішапп 101.— Пор. голубйй.
[гблубель] (іхт.) «головень, Еепсіз-спз серЬаІиз Б.» Ж; — результат видозміни первісного *гбловль (пор. р. го-лбвль, голавль «тс.»), похідного від голова, через зближення з іншою основою (можливо, голуб, голуб-йй — від кольору луски); первісна назва *головль була зумовлена характерною особливістю риби — її великою головою.— Шанский ЗСРЯ І 4, 116—117; Фасмер І 429; Преобр. І 140; Маркевич—Короткий 68.— Див. ще голова.
[голубень] (бот.) «лохина, Уассіпішп иіщіпозпт Б.» Мак, [голубець] «тс.; ягода лохини», голубйка, [голубиця Мак] «тс.»; — р. голубйка «лохина»; — похідні утворення від голубйй; назви зумовлені кольором плодів (голубувато-синіх) і листя {сизо-зеленого знизу); менш вірогідне пов’язання з вихідним первісним *Ьо1оуоЬо1, що передбачає занадто складне перетворення (МасЬек Лій. гозії. 179).—Шанский ЗСРЯ І 4, 121; Нейштадт 341—342.— Див. ще голубйй.
голубйй «блакитний, (про масть) темно-сірий», голубуватий, голубаня (назва темно-сірої корови), голубизна, голубінь, голубіти, голубішати; — р. голуббй, п. ст. §о1?Ьу (§оі?Ьа тазе «голубувата з сивизною масть»), §о!§Ьі «блакитний» (первісно «голубиний», як і в сучасній мові), слц. ЬоІиЬі «сірий, сіро-голубий» (первісно «голубиний»), схв. г'блубаст «сизий»; — псл. *§оІ2Ьь; похідне від §оІ2Ьь значення «такий (на колір), як голуб» пов’язане з синім полиском пір’я на шиї голуба; відповідників поза слов’янськими мовами немає; прус. §о-ІітЬап «синій» є запозиченням із ста-ропольської мови (інакше Вегп. І 322— 323).—Шанский ЗСРЯ І 4, 121—122; Фасмер І 432; Бахилина 192—203; 81а\у-зкі І 313; ЗССЯ 6, 217.— Див. ще голуб.
[голубйнець] (бот.) «водянка чорна, Етреігпт пі§гпт Б.», [голубець, голу-бель] «тс.» Мак; — не зовсім ясне; оскільки частина синонімічних назв, а також латинська мають означення «чорний» (це рослина з темно-червоними квітками і чорними ягодами), скоріше б можна було чекати пов’язання з синім (темно-синім) кольором, ближчим до чорного; очевидно, назва походить від голубйй з діалектним значенням «синій» (пор. р. [голуббй] «синій, сірий»),— Ві-сюліна—Клоков 197.—Див. щеголубйй.
[голубій] (бот.) «цикорій дикий, Петрові батоги, СісЬогіит іпіуЬиз Б.; вовчуг козлиний, Опопіз Ьігсіпа Ласц.» Мак; — пов’язане з голубйй; назва зумовлена переважно голубим кольором квітів (принаймні, цикорію).— Нейштадт 581—582.— Див. ще голубйй.
голубінка (бот.) (рід неїстівних грибів, А^агіспз гиззиіа), [глубінка Ж, голубка Мак] «тс.», [голубинка] «гриб А§а-гісиз аіиіасеиз Регз.; А^агісиз Іерісіиз Рг.» Мак; — похідні утворення від голубйй; назви зумовлені частим синювато-фіолетовим кольором шапинки; пор. р. [голубец] «гриб синюха, сироїжка, А§а-гіспз уіоіасепз».— Зерова 161—167.— Див. ще голубйй.
[голубки] (бот.) «орлики, Адпі1е§іа уп1§агіз Б.» Я; — р. голубок, голубкй «тс.»; — похідне утворення від голуб; назва пояснюється подібністю квітки рослини до птаха; пор. іншу назву тієї самої рослини орлики, р. [орлики], бр. [вбрлікі, гбрлікі] «тс.», п. огіік, огііса, ч. слц. огіїсек, слн. огііса, огіісек; пор. також нім. АЬІегзЬІите «тс.» (букв, «орлина квітка»); останній ряд назв зумовлений впливом лат. Айпі1е§іа «тс.», сприйнятого як дериват від адпііа «орел», хоча воно, очевидно, утворене з основ іменника адиа «вода» і дієслова 1е-§о «збираю», пор. р. водосббр «тс.»; заміна назви орлики на голубкй могла бути пов’язана з голубим кольором квітів одного з різновидів рослини.— Див. ще голуб.
[голубок] (бот.) «гадюча цибулька, Мизсагі Мііі.» Мак; — пов’язане з голуб; мотивація назви неясна.
голубці (страва; одн. голубець); — р. голубцьі, бр. галубцьі, п. ЬоіпЬсе (з укр.), §о!^Ькі (калька з укр.), схв. [§о-ІиЬісі] «вид галушок»; — очевидно, похідне утворення від голуб, зумовлене певною подібністю форми; сумнівний зв’язок з галушка (Ильинский К81 6, 19; Горяев 73); не може бути виведене також від нім. КоЬІЬІаіі «капустяний лист, голубець» (Преобр. І 142).— Шанский ЗСРЯ І 4, 122; Фасмер І 432.—Див. ще голуб.
[голянйща] «халява» Ж (у Желехів-ського помилково: «гомілкова (голінкова) кістка»);—запозичення з російської мови; р. голенйще «халява» походить від гблень «голінка».— Див. ще голінка.
[голянча, -ати] (с. р.) «корж» Ж; — очевидно, похідне утворення від голий (тут «без начинки»).— Див. ще голий.
ґоль-ґоль (вигук, що передає ковтання людиною рідини) Я, Ме, Па, ІГбль-кати] «п’ючи, шумно ковтати рідину» Ме; — п. §и1§оіас «видавати звук, властивий воді при переливанні», §о!§о(ас «лити в горло», §п1 £и1 (наслідування звуку ковтання води або її переливання), нл. §1и§оіаз (про рідину), болг. гулкам (про голос); — звуконаслідувальне утворення, співвідносне з вигуком буль.— Зіа^зкі 1282, 377; І 867, 940.— Пор. буль, гулькати.
[гбльня] «партія («голова») білої риби на дніпровських заводах (1000 штук)» Я; — неясне.
[ґольопа] (вульг.) «стегно» Па, Іго-льбпаї «зад (у коня)»; — п. Ьоіора «велика кістка (в страві); велика (незграбна) нога» (з укр.?), [йоіоркі] «голі ніжки» (з укр.?); — очевидно, пов’язане з \ґали\ (вульг.) «литки»; кінцева частина могла бути викликана контамінацією з жбпа (пор. [жбпіти] «сісти навпочіпки», [жіпнути] «тс.»); зміна ненаголошеного а > о в першому складі є результатом зближення з голий.
гольтіпа «голота», [голтяба Я, голь-тяпа] «тс.», гольтіпака «голяк, бідняк, обідранець», [гольтяпака] «тс.»; — р. [гольтепа] «біднота; погано одягнена людина»; — похідні утворення від голий з не зовсім ясною словотворчою бу
довою; можливо, результат видозміни первісного *голотьба «голота» від [гб-лоть], ускладненого суфіксом -ба; пор. р. [голодьба], гольїдьба, [голотьба, гол-доба].— Фасмер І 434.— Див. ще голий.
ґомба «гудзик» УЛГ, [ґбмбиця ВеЗн, .ґбмбичкаЖ, гбмбичка] «тс.», 1-ґбмбати-ся] «гратися в гудзики» УЛГ, [заґомба-ти] «застібнути на гудзики» УЛГ, іроз-ґбмбати] «розстібнути» УЛГ;— ч. (мор.) [ЬотЬік, ЬитЬік, ЬитЬіІек], слц. §от-Ьа, §отЬік, §отЬіска, схв. Ігомба], слн. [§отЬ] «тс.»; — очевидно, через словацьке посередництво запозичене з угорської мови; уг. §отЬ «тс.» є, мабуть, звуконаслідувальним утворенням.— Дзендзелівський УЛГ 49; ММТЕ8х І 1071.
[ґомбичкй] (бот.) «стокротки, Веіііз регеппіз Ь.» ВеУг; — результат перенесення назви [ґбмбичка] «гудзик», зумовленого зовнішньою подібністю пуп’янків стокроток до гудзиків,—Див. ще ґомба.
[гомелуватий] «потворно кучерявий» (про сосну); — очевидно, результат видозміни форми *омелуватий «порослий омелою»; зміна значення могла відбутися в умовах поширення слова з придиховим г на негакаючі говори, що затемнило зв’язок із словом омела (див.).
гомеляс, гуміляс — див. омеляс.
гомеопатія «лікування мінімальними дозами речовин, які є збудниками подібних захворювань», гомеопат, гомеопатичний; — р. гомеопатия, бр. гамеа-патьія, п. слц. Ьошеораііа, ч. Ьотеора-Не, вл. йотеораіііа, болг. хомеопатия, схв. хомеопапща, слн. Ьотеораіі]а;— запозичення з німецької мови; нім. НотбораіЬіе утворене лікарем С. Га-неманом від гр. бр.оюлаО’єіа «подібність у стражданні», яке складається з основ прикметника оцоюе «подібний», спорідненого з псл. зать, укр. сам, та іменника лаб'ое «страждання, хвороба».— СІС 177; Шанский ЗСРЯ І 4, 124—125; Кораііпзкі 401—402; Ваигаі 391; КІеіп 738.— Див. ще пафос, сам.
[гбмзатися] «вертітися, копошитися; капризувати О», [гомзйло] «неспокійна, непосидюча людина» Я, [гомзйти] (безос. у виразі мене гомзйть «неприємно лоскоче на піднебінні перед блюванням») Ж,
[згомозйтися] «прийти в рух, заметушитися» Я; —р. [гомозйться] «крутитися на одному місці; кишіти», [гомозйть] «метушитися, турбуватися», ст. гом'ьза-ти «рухатися, ворушитися, повзти», гомьзити. «тс.», бр. [гамзіць] «м’яти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити», [гамзаць] «повільно їсти», п. (ст. діал.) §іегп2Іс «свербіти, лоскотати; кишіти», ч. Ьешхііі зе «кишіти, повзати», ст. діал. Ьешгаіі (зе), слц. Ьетхіі? за «тс.», болг. гьмжа «кишу, копошуся», м. [гомжи] «кишить», схв. гамизати «кишіти, роїтися», гамзити, слн. §ошегеіі, §от(а)геіі «тс.», р.-цсл. голі тузати «повзати, рухатися», голткзити «тс.»; — псл. *§ьгпь2аН (зе), *§ьгпь2Ііі, *§упть2аіі (укр. гимзіти), *§отт>гаіі (слн. §отагаіі, §оте2^іі), похідні від *§ьт-, *§от-(пор. р. [гомотйть] «галасувати», слн. §отоі «штовханина, гомін, плутанина»); дальші за значенням, але споріднені також р. гам, [гом] «галас, гомін», укр. гомін; первісне значення скрізь «кишіти, роїтися», звідки потім у частини слів також «мішанина голосів, галас; лоскотання»; — дальше походження не ясне; пояснювалося як звуконаслідувальне з іє. *§Ьеш- (укр. гомін) (Ильинский РФВ 63, 339—340; ИОРЯС 16/4, 1—29), реконструювалося в зіставленні з свн. хуігатеп «кишіти», нвн. хуітгпеїп «тс.» як маловірогідне іє. *§-Ьегп-: *§уЬот-«кишіти» (Зіешіег-Реіегзеп Меі. Міккоіа 277—283), виводилося з іє. *§-ет- «іти» (дінд. §ашаіі «іде», гот. яітап «приходити», нвн. коїигпеп «тс.») (Потебня РФВ 3, 164), пов’язувалося з лит. [§и-шйоіі (§йгпйоіі)1 «іти, перевалюючися з боку на бік» (Вй§а КК І 442), виводилось від псл. *§ьшугь як видозміни давнішого гіпотетичного *§ьтузь «гедзь», що зводилось до іє. *§аои- «худоба» і *тиз- «муха» (ТгиЬасем 2181 1958/5, 677—679); малоймовірне припущення про спорідненість з нвн. кгаЬЬеІп «лоскотати», нн. кгатеїп «кишіти, повзати» (МасЬек Е8ЛС 164—165). — Фасмер І 435; Булахау Веснік БДУ 1969/1, 53— 55; Вьігонная Белар. лінгв. 4, 64—67; Зіа^зкі І 277—278; БЕР І 301—302; Зкок І 548—549; Вегіа] Е88Л І 160; ЗССЯ 7, 193—195.—Пор. гимзїти, гомін, гомоти.
гомзонути — див. гамселити.
[гомйґа] «брила» ВеНЗн; — очевидно, похідне утворення від [кім] (род, в. кому) «тс.» із збільшувальним суфіксом -иґа (мабуть, з первісного -ика) і початковим г- з ґ- замість к під впливом суфіксального -Г-; може бути зіставлене і з [гомйла] «брила, глиба».— Верхрат-ський ВеНЗн 64.— Див. ще кім.
[гомйла1] «брила, глиба» ВеУг; — болг. [гомйла] «могила», схв. гомйла «купа; натовп», слн. §оші1а «купа землі; могила, курган; натовп»; — очевидно, як і в південнослов’янських відповідниках, наслідок метатези первісного мо-гйла (< псл. гао§у1а), що в подібному значенні діалектно збереглося і в українській мові (пор. бойківське [могила] «купа; брила», насипав могилу пшениці; могила снігу тощо); непереконливе зіставлення болг. [гомйла] з гр. уєр,® «я наповнений» (Младенов 105).— Верх-ратський ЗНТШ 1899 IV 211; Фасмер— Трубачев II 634—635; Вгйскпег 343; БЕР І 263; Зкок І 588; Вегіа] Е88Л І 160—161; ЗССЯ 7, 18.— Див. ще могила.
[гомйла2] «висока незграбна людина», [гомйля] «висока довготелеса людина» МСБГ; — похідне утворення від гомілка як зворотне утворення з аугмента-тивним згрубілим відтінком і значенням «гомілатий, кощавий, голінастий», тобто з «довгими голінками, кістками» (пор. голова «розумна людина, тобто людина з головою»); форма гомйла, можливо, відбиває діалектну вимову варіанта [*гомела], паралельного до [го-моляка, гомоляччя] в умовах неясності словотворчого джерела форми гомілка (див.).
[гомйця] «жалюгідна плазуюча істота (земноводне)» Ж; — очевидно, похідне утворення від того самого кореня псл. §от- (§-ьт-), що й [гомзатися] «копошитися; (первісно також) повзати» (пор. [гомжйця] «вид слимака, Зіііциа-гіа»),— Див. ще гомзатися.
гомілка1 «голінка», ігомівка) «тс.», [гомілатий] «кощавий» Я, [гомоляка] «велика голінка» Я, гомоляччя (зб.) «гомілкові кістки» Я;—очевидно, результат видозміни форми голінка через метатезу (*гонілка) і дисимілятивну за
міну зубного н перед дальшим л губним м; можливо, певну роль тут відіграло зближення з [гомілка] «головка сиру».— Див. ще голінка.
[гомілка2] «головка сиру» Ж; — р. [гомбла] «брила, куля», [гомблька] «дитяча соска», бр. [гамзуля] «великий шматок хліба», п. £от61ка «головка сиру», [§от61а, §оти!а] «тс.», [§отоіа] «куляста грудка чогось м’якого», ч. Ьото-1е «щось конусоподібне», Ьотоіка «кусок сиру», слц. ЬотоГа «тс.», вл. Ьото-1а «волоть проса», Ьотоіка «баранець (про хмару); трюфель», Ьотоіа «верховина, височина; конус; волоть», Ьот(и)-1а «тс.», нл. §ото1а «волоть проса», [§о-тоїіпка] «омела», схв. гдмоЛа «тс.; головка сиру», гдмол «цибулинка тюльпана (і ін. квітів)», слн. §от61]а «грудка», £от61] «бульба; наріст, опуклість», р.-цсл. голюлд «брила, грудка»; — псл. §огпо1а, споріднене з [*£ото1ь] «безрогий» (п. £ОГПОІу «тс.»), похідне від того самого кореня, що й х§іі, /ьт? (укр. жати, жму) і (укр. густий)', — споріднене з лит. §ата1аз «брила, шматок», §ати1аз «тс.; безрогий», §а-тигаз «брила, здавлена маса», §отй1уз «брила», норв. ката «галушка з борошна», китіа «брила», гр. ^єр-со «я повний», убцое «тягар; корабельний вантаж»; первісне значення «щось стиснуте, здавлене»; непереконливе пов’язання (Ильинский РФВ 63, 338—341) з псл. *§ьтьхііі (укр. [гбмзатися]), §отопь (укр. гомін). —Фасмер^ І 435—436; ЗІадакі І 316; 8сЬи5Іег-8е\Ус 317; 8кок І 588—589; Вегіа) Е884 І 161; ЗССЯ 7, 18—19; Вегп. І 326; Регззоп Веііг. 79—80; Рокогпу 368—369.—Див. ще густий, жати2.
гомін, [гомінка] «звучання розмови», [гомонухаї «балакуха», [гоміннїщя] «підлога з резонансом» Ж, [гбміт] «гомін» Ж, [гумбннява] «тс.» Ж, гомінкий, гомінливий, [гомонлйвий, гомонючий], гомоніти, безгоміння; — р. гбмон, бр. гаман, п. ст. діал. §огпоп «гомін; сварка; клопіт», ч. заст. Ьотоп (можливо, з п.) «сварка, суперечка», слц. [Ьогпоп] «гомін»; — псл. (пн.) [§отопь], пов’язане із сх.-сл. §оть: §ать (р. [гом], р. укр. гам) та похідними від них утвореннями (укр. [гбміт], р. гомотйть «гомоніти»),
слц. ЬотгаІ’ «дзюрчати», псл. *§ьпгьгііі, укр. [гимзіти] «кишіти», [гбмзатися] «вертітися», отже, первісне значення «рій, кишІння», звідки вторинне «мішанина голосів, гомін»; — дальша етимологія непевна; можливо, звуконаслідувальне, споріднене з дісл. §атап «радість, веселощі» з іє. *§Ьет- (Ильинский РФВ 63, 340—341); непереконливе припущення (Зіепйег-Реіегзеп Меі. Міккоіа 277— 283) про зв’язок із свн. ииттеп «кишіти», нім. ипттеїп «тс.» (з іє., *§',Ьет-);. малоймовірне також запозичення з германських мов—дісл. £атап «радість, веселощі», англ. £ате «гра» (Вегп. І 326— 327; Фасмер І 436).— Шанский ЗСРЯ І 4, 125—126; 81атекі І 315—316; ЗССЯ 7, 19—20; Младенов СГЕ 47; Кірагзку СЬС 27.— Пор. гимзіти, гбмзатися.
[гомок] «купа землі, горб; піскувата земля»; — слц. [Ьоток] «дрібний пісок, що переноситься вітром»; - запозичення з угорської мови; уг. Ьоток «пісок» походить з якоїсь тюркської мови (пор^ алт. шор. каз. кшпак «пісок», тур. кит «тс.»); малоймовірне з огляду на значення й географію пов’язання з псл. *§ото1а «брила» (укр. гомілка «кусок сиру») (Зіаи'зкі І 316).— ВеЛ 404; МасЬек Е8ЛС8 І 137; ММТЕ8х II 139; Радлов II 1043.
[гбмоти] «блювання» Ж, [гомотйти-ся] «мати позиви на блювання» Ж, О, [гомотіти] «тс.» О; — не зовсім ясне; може бути пов’язане з п. иютіі «блювотина» як усне запозичення або з [гом-зйти] «неприємно лоскотати піднебіння перед блюванням».
гонг; — р. бр. болг. м. гонг, п. £оп§ (заст. §оп£оп§), ч. §оп§ (розм. §оп§а), слц. §оп§, схв. гонг, слн. §6п§; — запозичення з англійської мови; англ. £оп§ (спочатку в англійській мові Індії) походить від явансько-індонезійського £ип§ (а£ип§, е§ип§) «гонг», яке, очевидно, є звуконаслідувальним утворенням (пор. індонезійське £ші£ «наслідування удару гонга»).— Шанский ЗСРЯ І 4, 126; ЬокоІзсЬ 44; Кіеіп 668; К1и§е— Міігка 264.
[гонгорйчка] (ент.) «сонечко, Соссі-пеііа» ВеУг; — неясне; можливо, виник-
ло шляхом контамінації двох угорських слів §уопуогй «прекрасний, гарний, чудовий» і §уоп§у «перлина; перловий, перлистий; прекрасний».— Пор. ґен-ґбритися.
ґонда — див. конда.
Іґбнжджа] «гуля, наріст» (?) Я; — очевидно, пов’язане з [ґбндзуль] «тверда грудка; вузол на мотузку»; пор. [ґон-дзоляк] «прищ, гуля».— Див. ще ґондзбля.
[ґондзі] «клапті порваної одежі» ДБ V; — очевидно, пов’язане з [ґондзблі] «брязкальця, дрібнички», [ґандзблля] «дрантя, лахміття».— Див. ще ґондзбля.
[ґондзбля] «брязкальце, дрібничка», [ґбндзоль, ґондзоляка) «тс.», [ґондзоляк] «прищ, гуля», [ґандзблля] «дрантя, лахміття», [ґбндзуль] «збита тверда грудочка у вовні» Ме, [ґбндзиль, ґбндзурь, ґон-дзуря, ґбнзель, ґбнзиль] «тс.»МСБГ; — видозмінене запозичення з польської мови; п. копзоіа «підставка під дзеркалом на стіні для дрібних речей, вазонів тощо; оздоблена підставка, постамент під фігуркою на стіні», яке тут набуло значення «панські витребеньки; брязкальце, дрібничка, якісь непотрібні прикраси» (звідси переносне також «прищі», «лахміття», «грудки в вовні»), походить від фр. сопзоіе (архіт.) «консоль; кронштейн; вид столика», пов’язаного з зоїе «дерев’яна підставка» від нар.-лат. зоїа з лат. зоїеа «сандалія» або з лат. зоїа (мн.) «грунт», споріднених між собою; слово виникло, очевидно, внаслідок контамінації фр. 8ОІЄ з ДІЄСЛОВОМ СОП8ОІІСІЄГ «зміцнювати».— 8 XV II 447; ВІосЬ І 171; Оаигаі 200, 672.
[гондоли] «санчата для витягування льоду з води»; —неясне; можливо, пов’язане з тур. §бпсіег «товста й довга палиця з металічним вістрям або гачком» як знаряддя, яким накладали лід на санчата; дальший розвиток слова міг пов’язуватися з перенесенням назви на санчата і зміною форми слова під впливом ґринджоли.
[ґондбля] «журба» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. §оп(іо1пі «думати, турбуватися» походить від етимологічно неясного £ОП(1 «турботи, кло-560
піт».— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 213; ММТЕЗх І 1075-
[гонбба] «набридання, обтяжування, мука» Ж, [гонобйти] «гнобити; мучити» Ж; — ч. ЬапоЬііі «утискати», слн. §о-пбЬа «шкода, згубність», £опоЬШ «занапащати, завдавати шкоди»; —псл. [§о-поЬа] похідне від дієслова §опоЬйі, де перше о введено секундарно, можливо, під впливом зближення з іменником §опь від §ьпаіі; отже, первісною формою дієслова найімовірніше вважати *§поЬііі (пор. укр. гнобити), пов’язане з іє *§епаЬЬ-/*§опаЬЬ- «тиснути, давити», оскільки наявність двох о в суміжних складах суперечить законам індоєвропейського вокалізму; менш імовірне з огляду на значення спорідненого укр. гонобйти «влаштовувати; плекати» пояснення гонбба як похідного від §опь «гнання», §ьпаіі «переслідувати» (ЗІада-зкі І 300—ЗОЇ).— Фасмер І 437; Вегп. І 327.—Див. ще гнобити.—Пор. гонб-бйти.
гонобйти «плекати, викохувати; влаштовувати, робити, як слід; задовольняти, робити приємність, вживати на щось», [у гонбба] «задоволення»; — р. [гонббйть] «нагромаджувати», п. [§апо-Ьіс] «старатися; збирати», ч, ЬапоЬііі «утискати; нагромаджувати», слц. Ьопо-Ьіі’ «нагромаджувати»; — псл. §опоЬііі, очевидно, вторинне похідне від первісного *§поЬііі (пор. укр. гнобити), пов’язане з іє. *§епаЬЬ-/§опаЬЬ- «тиснути, стискати, давити»; значення розвивалось, очевидно, так: «обмежувати, утискати, особливо з боку життєвих потреб; збирати майно обмеженням себе й родини в поживі; збирати взагалі; нагромаджувати; плекати».—Фасмер І 437; МасЬек Е83Й 161; Вегп І 327. — Див. ще гнобити.— Пор. гонбба.
гонор «пиха; (заст.) честь», [гбнір] «тс.», [гон братво, гонірлйвий Я1, гонористий, [гонбрний, гоноровий], гоноровитий, гонорувати, ст. гоноре (1625); — р. гонор «пиха; (заст.) честь», бр. гбнар «честь; пиха»; — запозичення з польської мови; п. Ьопог «честь, пошана», як і ч. заст. ЬоПог «честь», слц. (розм.) ЬоПог «тс.», походить від лат. Ьопог
«честь», ст. Ьопоз «тс.», нез’ясованого походження.— СІС 179; Шанский ЗСРЯ І 4, 128; Фасмер І 437; 8Іамзкі І 428; ШаМе—Ноїш. І 655—656; Егпоиі — Меіііеі І 298—299.
гонорар, гонорарник (знев.); — р. гонорар, бр. гонорар, п. Ьопогагіит, ч. Ьопогаг, заст. Ьопогаг, слц. слн. Ьопогаг, болг. м. хонорар, схв. хонорар', — через німецьке посередництво (нім. Но-Погаг «гонорар»)запозичене з латинської мови; лат. Ьопогагіит «добровільний дар за вчинену працю, винагорода за послуги» виникло внаслідок скорочення словосполучення Ьопогагіит допит (ти-пиз) «тс.» (букв, «почесний дар, дар на чиюсь честь»), в якому прикметник с. р. Ьопогагіит (чол. р. Ьопогагіиз) «почесне» походить від етимологічно неясного іменника Ьопог (<Ьопоз) «честь».— СІС 179; Шанский ЗСРЯ І 4, 128—129; Кораііпзкі 404; Кіиде—Міігка 315; ХУаІ-сіе—Ноїш. І 655—656; Егпоиі—Меіііеі І 298—299.— Див. ще гонор.
ґонт «покрівельний матеріал у вигляді дощечок», ґонпг, ґбнта, гбнта, [ґбнот, ґбнтя, гбнтя] «тс.», [ґонталь] «залізний цвях для прибивання гонту», ґонтар «покрівельник, що криє дахи гонтом», гонтар, [ґонтяр] «тс.», ґонтина, [ґонтянйця] «ялина, що годиться на гонт», [ґонтярка] «тс.», [гінтйна] «відцентрово (у вигляді гонту) розколотий стовбур дерева» Ж, [гентй-на] «шматок дерева, грубо оброблений для виготовлення ложки, клепки, посуду», [гітйнка] «молода ялина» Ж, [гитйна] «колотвиця, скіпка, скалка, дрань», [гитйннє] «дерев’яна колода, розколена посередині на чотири частини» Ж, [гйта] «дошка, що становить одну восьму розпиляного й розколеного стовбура дерева», [гінтовйй] (гінтова дошка «дошка, відпиляна збоку від чверті стовбура дерева»), [ґонтйти] Ж, ст. кгонтт> (1578); —р. гонт, [гбнот, гб-ноть], бр. гбнта, гонт; — запозичення з польської мови, п. §опі, §опіа (рідк. &ипі), як і ч. діал. ст. Ьопі, походить, очевидно, від свн. §апі «балочне перекриття» (бав. допі «тс.») як скорочення форми дапіег «підкладка з балок або пнів», що походить від лат. сапі(Ь)Єгіиз
«балочне перекриття; в’язання даху; крокви», запозиченого з невідомого джерела; непереконливе виведення П. £ОПІ від лат. зсапйиіа «тс.» (Кагіодоісг 8\УО 187; 5XV І 873).— Фасмер І 438; 81а\узкі І 318; ХУаІФе-Нойп. І 155.
гончар1,[ганчар, горчар Я), гончарня, гончарство, [гончарйще] «місце, де видобувають гончарну глину» Я, [гончарка] «глина, з якої виготовляють посуд» Я, гончарювати, гончарити; — р. гончар, бр. ганчар, др. гирньчарії, г'ьр'ьньчар'ь, п. дагпсагх, рідк. дагсхагг, [дагсагх, дапсхагх, дапсагх, дапсгагх], ч. Ьгпсіг, слц. Ьгпсіаг, вл. Ьогпсег, нл. д]агпсаг, болг. гр'ьнчар, м. грнчар, схв. грнчар, ст. грючарі, стел, гр-ьньчарк;—псл. *д1Гпьсагь, пов’язане з *д1їпьсь «горщик» (пор. укр. [гбрнець] «тс.»), похідним від *дДпь «горно», з суфіксом -агь латинсько-германського походження на позначення професій; в східнослов’янських мовах -р- в середині слова зникло в результаті дисиміляції.— Трубачев Рем. терминол. 191—193, 336; Шанский ЗСРЯ І 4, 129; Фасмер І 438; Преобр. І 144; Зіа^зкі І 252; 8сЬизіег-8е\ус 327; Вегп. І 371.— Див. ще горно.
[гончар2] (бот.) «плаун (п’ядич) звичайний, Ьусоросііит сІаУаіит Ь.» Мак; — очевидно,пов’язане з гончар «майстер, який виготовляє посуд з глини»; мотивація назви неясна.
[гоня] (бот.) «тополя пірамідальна, Рориіиз ііаііса МоепсЬ. (Рориіиз руга-тідаїіз Рог.)» Мак; — очевидно, пов’язане з гонити, гнати (пор. пагін «паросток», виганятися «сильно виростати в височину», гінкий «тонкий і високий, такий, що швидко росте вгору») з огляду на те, що цей вид тополі відзначається дуже швидким зростанням.— Див. ще гнати.
[гонької (бет.) «цикорій дикий (Петрові батоги), СісЬогіит іпіуЬиз Ь.» Мак;—очевидно, пов’язане з гонити, гнати; назва могла бути зумовлена застосуванням дикого цикорію як сильного сечогінного засобу.— Лік. росл. 272.— Див. ще гнати.
гоп (виг.), [гопа-гопашеньки] Ж, гопати, гопкати, гопцювати, гопак (та
нець), [гбпи] «стрибки в танці (вдарити в гопи «танцювати»)», гопки «стрибки в танці», стати гопки «стати дибки» (про коня), [гбпка] (жарт.) «дитина»; — р. бр. гоп (наслідування звуку при стрибку, танці), п. йор (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару), ч. слц. йор (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку), болг. хоп (наслідування звуку при стрибку, танці), схв. хоп, слн. йор «тс.»; — наявність вигуку у всіх трьох основних слов’янських мовних групах робить можливим припущення про його виникнення в період, близький до праслов’янського; сумнівна думка про його походження від нім. йорр «гоп» (Вгйскпег 172; Фасмер І 438; Преобр. І 145).— Шанский ЗСРЯ І 4, 129; 8Іа\узкі І 428; Маскек Е8ЛС 176; Вегп. І 396; Ильинский ИОРЯС 20/4, 137.— Пор. геп, гуп.
(гопачок (пестрий)] (зоол.) «павук-скакун, Заііісиз зсепісиз» Ж; — похідне утворення від звуконаслідувального вигуку гоп (про стрибки); назва зумовлена тим, що цей павук, полюючи на здобич (муху тощо), скаче їй на спину (пор. лат. назву павука 8аШсиз зсепісиз, букв, «стрибун сценічний»).— Вгейт І 131.— Див. ще гоп.
Ігоплеля] «здоровило (про жінку)» Ме; — очевидно, результат видозміни етимологічно непрозорої форми (гобля] «висока жінка» через переосмислення її як нібито утвореної з вигуку гоп і іменника [леля] «тітка».— Див. ще гобля.
гопля (вигук спонукання до стрибка); — р. опля, бр. гопля, ч. йоріа «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. йор-іа «гоп» утворене із звуконаслідувального вигуку йор «тс.», паралельного до укр. гоп, і вигуку 1а «ось так», пов’язаного з вказівною часткою 1а «туди, там», що походить від лат. іііас «там», пов’язаного з іііе «той», що є, можливо, результатом видозміни давнішого оііиз «тс.» (<*о1поз), спорідненого з дірл. аііиз «обширний», стел, доми «минулого року», п. Іопі, ч. Іопі «тс.».— Оаигаі 392, 424; ШаМе—Ноїт. І 679—680, II 206—207.— Пор. гоп.
гора «підвищення земної поверхні; (горище! ЛЧерк, Мо, Па», гірник, гір-562
нйцтво, [гірнйця] «каменоломня», (гір-нюк] «гірник» Ж, [гїрня] «кам’яне урвище; каменоломня» Ме, гірняк, (гір’я} (зб.) «гори», [гірянйн] «гірник, верховинець» Ж, [горайї «мешканець гір» Я, горець, горище, (горішняк} «північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Мо», [горішнянин] «той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин», [горіща] «горище» Ме, (горниця] «поле, що йде під гору» О, [горюн] «мешканець високого правого берега Сейма» Ж, (горяк] «удар м’ячем при грі в гілки (різновид гри в м’яч)», [горянець] «мешканець гір» Я, горянин, (горянйця] «гора», гірнйй, гірничий, гірський, гористий, [горіський] «горішній», горішній, (гброватий Я, горовйй, горовйтий], горяний, (горішка] (присл.) «угору» Мо, [горі] «угору», [горіщ] (присл.) «вище» [горїще] «тс.», [горувати] «підноситися вгору; брати верх над ким-небудь», [д’гбрі] «угору» Ж, (догїрний] «такий, що підіймається», догори (присл.), згірок, згір’я, їзгірний] «нагірний», [згористий] «стрімкий, спадистий» Ж, згорб «зверху; завчасу, заздалегідь», [згарка] «згори» Я, загір’я, [загбра Я, загорянин], загірний, нагір’я, [нагорок] «пагорок» Ж, нагірний, [нагбряний] «нагірний», нагору (присл.), [пагірок], пагорок, пагористий, [перегорок] «пагорок», передгір’я, передгірний, [підгір] «підгір’я», підгірок «схил гори», підгір’я, (підгброч-ка] «невелике підвищення біля підніжжя гори», підгірний, підгірський, пригір, пригірок, прйгброк, (су гір’я, сугорок, узгір, узгірок, узгорок] КІМ, узгір’я, угорі (присл.), угору (присл.);—р. гора., бр. гара., др. гора, п. £бга «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. йога «гора», ййга «горище; [гора]», ст. йога «гора; горище», слц. йога «ліс; гора», вл. йога «гора», нл. £ога, полаб. сГогй, болг. гора «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гора, гора «гора; ліс», слн. £бга, стел, гора; — псл. £ога; — споріднене з прус. £агіап «дерево», лит. гіїщага «хребет», §ігіа «ліс», [£Іге], лтс. (іхіга «тс.», дінд. £ігій «гора», ав. £аігі-, сперс. §аг, §їг «тс.», можливо, також гр. гомер. |3орєт]£ «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. рорєае, (Зоррад
«тс.», алб. £пг «камінь»; — первісне значення «гора»; значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»; розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Тгапітапп 78; Меіііеі В8Ь 25, 144; МасЬек Е84С 176; Рокогпу 477—478).— Критенко Вступ 550; Шанский ЗСРЯ І 4, 129; Фасмер І 438; Нагаев Трудьі Самаркандск. ун-та, 1962. Новая серия, вьш. 118, 181— 189; Зіамгзкі І 330—331; Зскизіег-Бемгс 321—322; БЕР І 264; 8кок І 589—591; ЗССЯ 7, 29—31; Филин Образ, яз. 120— 121; Зализняк ВСЯ 6, 37; Мартьінов Зтимология 1968, 13—14; Толстой Сл. геогр. терм. 71—73; Егаепкеї 153.
[гораментІ «присяга» Ж; — видозмінене запозичення з польської мови; п. рідк. іигатепі «присяга» походить від слат. іигатепіиш «тс.», пов’язаного з дієсловом іцго «присягаю, клянуся», похідним від іменника ійз, іигіз «право; привілей; влада; суд» (давніше іона «тс.»), спорідненого з дінд. уоЬ «хай живе!», ав. у аох-сІа-Ваї іі «зціляє, очищає (ритуально)». — ХУаІсІе— Ноїш. І 733—734; 8ХУ II 187.
Ігорар] «лісник у горах»; — очевидно, запозичення з словацької мови; слц. Ьогаг «лісник» пов’язане з Ьога «ліс; гора»; звуження значення в українській мові «лісник у горах» викликане впливом значення укр. гора (див.).
горб, горбака «пагорок», [горбаня] «горб на полі» О, горбань, [горбач] «горбань; комар Ж», горбйна «горб», горбинка, Ігорбоватина] «сіно з горбів» Ж, горбовина «пагорок; опуклість», [горбуля] «горбань Я; обапіл МСБГ», горбастий, горбатий, [горбий] «горбатий, кривий» Ж, горбистий, горбкуватий, горбоватий, горбуватий, горбатіти, горбити, пагорб, пагорбкуватий; — р. горб, [гд-роб], бр. горб, др. г-ьрб-ь, п. §агЬ, ч. слц. ЬгЬ, вл. ЬогЬ, нл. £]агЬ, болг. гр-ьб «спина», м. грб «тс.», схв. грба «горб», слн. §гЬ щДа) «тс.», цсл. гр%Б%; — псл. ^ДЬь; — споріднене з лит. §игЬН «буйно рости», ісл. когра «зморшка», когрпа «братися зморшками», прус. §агЬіз, §га-Ьіз «гора», лит. §агЬапа «локон», ірл.
§егЬасЬ «зморшкуватий», вірм. кагі* «вудка, гачок» (<*£гр-іі); іе. *§егЬ- «морщитися, вигинатися», похідне ВІД *£ЄГ-«крутити, вити».— Шанский ЗСРЯ І 4, 130; Фасмер І 439; Зіатекі І 256; 8сЬиз-іег-§е\ус 322; БЕР І 287; 8кок І 610; Вегіаі Е884 І 172; ЗССЯ 7, 199—201; Вегп. І 368—369; Егаепкеї 135; Рокогпу 385—387.
[гбрббткаї «вид вовняної смугастої плахти або запаски» Я, МСБГ; — запозичення з польської мови; п. [сЬог-ЬоіІ «мереживо, (жіночі) прикраси», ст. ІогЬоіа, ІогЬоі, ІогЬоіу, ГогЬоікі (мн.) «тс.» походять, очевидно, від ісп. їаг-расіо «бахромчатий, торочкуватий».— 8XV І 760; Вгйскпег 125.
[ґорґан] «гірська верховина» Ж; — запозичення з румунської мови; рум. £ог£ап «могила, курган», можливо, походить від др. кургань «тс.». — Шаро-вольський Зб. заходозн. 58; ЗсЬеІибко 131; УгаЬіе Еошапозіауіса 14, 145— 146; ПЕРМ 342.— Див. ще курган.
[ґорґач] (вид їстівного гриба); — неясне; можливо, пов’язане з рум. §о§оа$й (мн. £о£б$і) «порхавка», яке на українському грунті зазнало формальних і семантичних змін.
[ґорґбля] «висока людина», [горгбня] «дуже висока жінка» Я; — неясне; можливо, пов’язане з формами в[ирґела] «здоровило», [вергела] «висока людина», фонетично видозміненими під впливом [ґорґбля] «сук, наріст на дереві».—Пор. вертела, ґурґуля.
горгбнка (бот.) «патисон, СисигЬИа Реро Ь.», [горгопка] «тс.» Мак, Я; —неясне.
горготати «гриміти, гуркотіти», горготіти «тс.»; [ґорґотати] «говорити незрозумілою мовою» ЛексПол; — звуконаслідувальне утворення.
горгбші, ґорґбші — див коркоші.
[гор-гуз] (приспів до пісні: «Гор-гуз, моя мила, за що ж ти мене била? Харк. губ.) Я; — можливо, запозичення з тюркських мов; пор. тур £ог£йг «покажи» (букв, «дай побачити»), форма спонукального способу від дієслова §бг «бачити, дивитися».
[горді (бот.) «калина цілолиста (чорна), УіЬигпшп Іапіапа Ь.» Мак, [гор-
дана, ордина Мак, гордівка Мак, гордо-вид Мак, гордовйк Я, гордовина, вордо-вина Мак, хордовина Мак] «тс.», [гардо-вйна] «тс.; калачики, проскурник кучерявий, Маїуа сгізра Б.», [городовина] «тс.» Г, Мак, [гордовать] «калачики», [гордовод] «тс.» Мак; — р. [горд] «калина цілолиста», {гордовина, гардина, гор-ддвик] «тс.», бр. [гардавіца] «калачики», [гардовіца, зярдовіца] «тс.», п. [ІдогсІ] «калина цілолиста», [Ьогсіошіпа, огсіо-мппа, ИогсІО'Л'пік, огсклупік, когсіошісі, огсклуісі] «тс.», ст. когскпуіі «калачики» (з укр.); — неясне; спроба пов’язання з город (Вгйскпег 172—173) сумнівна.— Фасмер І 439; Преобр. І 146.
[ґордзбля] «картопля» Ж, (ґордзола, ґурдзоля] «тс.» Мак; — очевидно, результат контамінації форм типу [ґор-тохля, ґардох] (з картопля, їкартдхля, картбфля]) і бараболя (можливо, також [ґондзбля] «брязкальце; гуля»),— Див. ще бараболя, ґондзбля, картопля.
гордий, гордівливий, гордлйвий, гордовитий, гордуватий, [гордячий] Я, гординя, [гордйтель] Ж, гордівник, гордій, гордість, [гордбта], гордощі, [гордун], гордяк, гордячка, [гбрдити] «гордувати, нехтувати», гордитися, гордувати, [гор-жати] «відкидати, нехтувати» Бі, [згїрд-лйвий] «зневажливий», [згірдний] «тс.», їзгірдник], згорда, погдрдий, погбрдже-ний, погордливий, погорда, погорджати «нехтувати», погдрджувати, погордйти, погірдно; — р. гбрдьій, бр. гбрдьі, др. г-ьрдостьньїй, п. йагсіу (під впливом ч. Ьгсіу), ст., діал. §агйу «вибагливий», ч. слц. Ьгсіу, вл. йогсіу, нл. §]агсіу, м. грд «потворний», схв. гфдан,грдан «бридкий, жахливий», ст. грд «гордий; жахливий», СЛН. §Г(1 «ГИДКИЙ», СТСЛ. І'Р’КД’К «гордий; жахливий»;— псл. «гордий»; значення «страшний», звідки «огидний», у південно-слов’янських мовах вторинне, непереконливо вбачати тут початково два окремих слова — псл. *§ЬГ(ІЬ «гордий» І *§ГЬ(ІЬ «огидний» (Озіеп—Заскеп ІР 28, 419); — позасло-в’янські відповідники непевні; малоймовірний зв’язок з лат. ^игсіиз «дурний, дурнуватий» (Фасмер І 440; Вегп. І 370), яке пов’язують з гр. Рраббс; «повільний, ледачий», а також з лит.
£игс1й8 «повільний; слабкий; мовчазний» (ЗІамгзкі І 405); дуже сумнівний зв’язок з псл. * (укр. горб), а через нього з £ога (Вгйскпег 135), з псл. §гисіа (укр. грудка) (Рокогпу 460—461) з огляду на семантичні труднощі; сумнівне також зіставлення (МасЬек Е83С 183—184) з гр. уХіїЦ «розкіш».— Шанский ЗСРЯ І 4, 131; Фасмер І 440; Зіамгзкі І 405— 406; 8с1ш8Ієг-8єїус 322—323; БЕР І 288; Зкок І 613; Вехіа] Е884 І 172; ЗССЯ 7, 206—207.
Гордій; — р. Гордей, бр. Гардзей, стел. Гордим; — через старослов’янську мову запозичене з грецької; гр. Горбїае, ім’я, що належало фрігійському цареві, походить від назви міста Гбрбюу «Гордій» (найдавнішої столиці Фрігії); букв, «гордієць, мешканець м. Гордія»; етимологія фрігійської назви міста не з’ясована; очевидно, вона пов’язана з фріг. -£огсіит «місто» (пор. укр. [город] «місто»), що засвідчене в фріг. Мапе§огсіит «місто Манеса».— Петровский 89; Суперанская 77; КгеЬсЬтег Еіпі. 231.— Див. ще город.
[гордббитьі (бот.) «переступень, Вгуопіа Б.» ВеУг; — неясне; можливо, пов’язане з гордий і [бити] «бути» як назва отруйної рослини, що живе гордо, не підпускаючи нікого до себе (пор. інші її назви: нечіпай-зілля, перелаз, переступник)', не виключена можливість формального впливу з боку [гордовать] «калачики», [гордовид] «калина цілолиста».
[гордовля] (лікарська, рожева) (бот.) «алтея лікарська, рожева, АШіаеа оїїі-сіпаїіз Б.; АШіаеа гозеа Саг.» Мак; — пов’язане з [гордовать] «калачики, проскурник кучерявий, Маїуа сгізра Б.», [городовина] «тс.»; близькість назв обох рослин зумовлена їх зовнішньою схожістю; пор. калачики «Маїуа сгізра Б.» і [«АШіаеа оШсіпаїіз Б.»].— Див. ще горд.
горе, [горевнйця] «та, що приносить горе» Я, [горецтво] «горе, журба», горювальник «той, що горює», [горюха] «горопашна», [горяка] «бідолаха», [гб-ресний] Ж, [горювалий] «той, що зазнав горя» Пі, горюшний «горопашний», го-рьбваний, горьовий, горювати, [загорюй-
ко] Я; — р- горе, бр. гора, др. горе, п. ст. £огге, ч. кн. поет. Коте, вл. йог)о, нл. £ог]е, болг. гбрест (відр. гбресть), схв. гора (гора) «епілепсія», слн. £ог]е «горе, плач», стел, горе «горе»; — псл. *£ог-]е, пов’язане з £огеіі «горіти»; щодо розвитку значення пор. псл. *реса1ь «печаль» : рекд «печу», дінд. збкай «полум’я, жар; мука, смуток, горе»;— менш слушне порівняння з гот. кага «скарга, скорбота», яке зіставляється з ос. ха-гип «співати», гаг «пісня», гр. -[тіри? «голос», гр. дор. чари? «тс.», ірл. §аіг «заклик, крик» (Горяев 75).— Шанский ЗСРЯ 14, 131—132; Фасмер І 440; ЗІам/8-кі 1 322; БЕР І 265; Зкок І 591; Вехіа) Е883 І 163; ЗССЯ 7, 40—41; Вегп. І 333.— Див. ще горіти1.
[горейка] «невелика в’язка льону» Л; — болг. Ігоренйца] «горстка коноплі»;— неясне.
горжетка «відокремлюваний хутряний комір»; — р. горжетка, бр. гар-жзтка;— через російську мову запозичене з французької; фр. £ог£еііе«стрічка капелюха, зав’язувана під підборіддям», пов’язане з §ог£е «горло», яке походить від нар.-лат. І£ог§а], £нг£а, що зводиться ДО лат. £ЦГ£Й8 «вир, безодня; горло», спорідненого з псл. *£*Ісі1о, укр. горло; зміна значення сталася вже в російській мові через помилкове ототожнення з фр. §ОГ£ЄГЄІІЄ (також ВІД фр. £ОГ£Є) «косинка, яку жінки носять на шиї».— СІС 180; Шанский ЗСРЯ І 4, 133; ССРЛЯ З, 290; Оаихаі 368; М/аИе—Ноїш. І 627— 628.— Див. ще горло.
[горзатися] «метатися, рватися, соватися» Ж, Пі; — р. ерзать, бр. [ер-заць]; — пов’язане з др. *ерга (пор. р. [ерга] «неспокійна людина», їергать] «бити м’яч»), похідного від *ер(а) (пор. р. [ер(а)1 «пустотлива людина, розпусник»), що, найімовірніше, перебуває в зв’язку як форма з іншим ступенем вокалізму з псл. *огііі «спустошувати, руйнувати» (укр. роз-орйти); укр. г-зам. первісного й- є наслідком діалектного паралелізму цих звуків як протетичних (пор. [гулиця, юлиця] «вулиця»); малоймовірний зв’язок з р. [елзать] (Преобр. І 216).— Фасмер II 24; Ильин-
ский ИОРЯС 16/4, 19.— Див. ще розорити.
[горзйна] «в’язка хмизу Ж; пліт з лози Г»; — неясне.
горизонт, горизонталь, горизонтальний, ст. горизонти (ХУІІ§ ст.); — р. горизонт, бр. гарьізбнт, п. йогухопі, ч. слц. йогіхопі, вл. йогісопі, болг. м. хо-ризбнт, схв. хорйзонт, слн. йогіхопі; — через польську або німецьку мову (нім. Ногіхбпі) запозичене з латинської; лат. йогТхоп, -опНз «горизонт, небосхил» походить ВІД гр. орі£(ОГ, -ох’тос «горизонт», що виникло в результаті скорочення виразу орї^сог хохХое букв, «обмежуюче коло», в якому форма брї^сог є активним дієприкметником теп. часу від дієслова брі^со «обмежую», пов’язаного з іменником оро^ «межа, грань», спорідненим з оск. игнуй «кордон».— СІС 180; Акуленко 140; Шанский ЗСРЯ І 4, 133—134; Фасмер І 441; Кораііпзкі 405; К1щ?е—Міігка 316; АУеізе 437; Кіеіп 743; Воізасц 716.— Пор. афоризм.
горила (зоол.) «Согіїїа §іпа»; —р. го-рйлла, бр. гарьіла, п. £огу1, ч. слц. £огі1а, болг. горила, м. горила, схв. горила, слн. £огііа;—засвоєна новолатинська наукова назва; нлат. £огі11а «горила» утворено в 1847 р. від гр. '[орїМ.о'і (мн.) «горили», вжитого втворі Ганнона «Перипл» (V ст. дон. е.), перекладеному з фінікійського оригіналу, як позначення жінок якихось диких людей, порослих шерстю,— очевидно, сплутаних з людьми людиноподібних мавп; пов’язується з коренем §ог «людина» у мовах Нижнього Сенегалу.— СІС 180; Шанский ЗСРЯ І 4, 134—135; Шифман Финикийские мореходьі 66; Меіііеі—Сойеп, Без 1ап£ие8 би гпопсіе, 1952, 737; Кіеіп 670.
[горинал] «нічний горщик» Я; — видозмінене запозичення з польської мови; п. игупаї «нічний горщик; (ст.) посудина, що вживалася лікарями для аналізу сечі» походить від слат. цгіпаїіз «сечовий», пов’язаного з цгіпа «сеча»; пор. р. заст. урйльник«нічний горщик», урйнник«тс.»; форма українського слова може пояснюватися як фонетичними причинами — діалектною появою г перед початковим голосним і гіперичною заміною нена-голошеного у звуком о (відштовхування
від «укання»), так і семантичними — зближенням із словами горня, горщик і под.— Див. ще урина.
горйніж «догори ногами»; — результат видозміни давнішого *горініж (пор. горілиць), складного прислівника, утвореного з прислівника [горі] «догори, вверх» і основи іменника нога в формі давніх невідмінюваних прикметників (пізніших прислівників) на -ь, належних до Г-основ (пор. аналогічне стел, свобод к «вільний (вільно)» і под.).— Нахти-гал 88.— Див. ще гора, нога.
[горихвіст] (орн.) «горихвістка, РЬое-пісигиз Рогзі.» Ж, горйхвістка «тс.»; — р. горйхвбстка, [горихвбст], бр. гарьі-хвбстка «тс.»; — складне слово архаїчного типу, утворене з основ дієслова горіти (у формі наказ, способу 2-ої ос. одн.) та іменника хвіст; назву дано за рудий колір хвоста; пор. болг. червено-опашка «тс.» (букв, «червонохвістка»), схв. сгуепогерка, слн. гдесегерка «тс.», нім. (лагіепгоізсіїхуапгсіїеп «тс.» (букв, «садовий червоний хвостик»), слц. гИо-сЬуозі «горихвістка», (сіутосйуозії «тс.».— Фасмер 1 441; Булаховский Семас. зтюдьі 163; БСЗ 12,90; Регіапе Магу, уіакоу 203.— Див. ще горіти1, хвіст.
горицвіт (бот.) «адоніс, Айопіз уег-паїіз Б.», [горйквіт] «тс.»;—р. горицвет, бр. гарьїцвет, п. §ог/уки'іаі, ч. Ьогік-уєі, болг. гороцвет, м. гороцвет, схв. гороцвет; — псл. ^огікуеН; — складне слово архаїчного типу, утворене з основ дієслова горіти (у формі наказ, способу 2-ої ос. одн.) та іменника цвіт {квіт)-, назву рослина дістала за яскравий колір квіток, що скидаються на полум’я; пор. інші назви горицвіту за цією ознакою: ч. ойпісек (букв, «вогничок»), вл. йогіука, нім. РеиегЬІшпе (букв, «вогняна квітка»).— Вісюліна— Клоков 128; Шанский ЗСРЯ І 4, 135; БСЗ 12, 90; МасЬек 4т. гозії. 51.— Див. ще горіти1, квіт, цвіт.
[горіздраї «чванько, пихатий» Ж; — складне утворення з прислівника [горі] «вгору, вверх» і основи дієслова здріти «дивитися», яке до складного слова — в разі давності його утворення — могло ввійти в формі активного дієприкметника чол. р. однини *зьря (<*2ЬГ§) «той, що
дивиться» («зрячий»); у разі пізнішого походження складне слово могло бути створене за існуючими словотворчими моделями аналогічного типу, де точне граматичне значення другого компонента вже не усвідомлювалось.— Див. ще гора, здріти.
[горізнач] «навзнак» Г, Ж, [горізнач-ки] «тс.» ВеЗа; —очевидно, результат контамінації прислівників горілиць і навзнак з оформленням нововиниклого прислівника за зразком інших утворень на *-ь (типу голіруч, обабіч, віч-на-віч); пор. слц. сіоіигпаску «ниць, лицем до землі», сіоіигпак «тс.».— Див. ще гора, знак.— Пор. горілиць, навзнак.
горілиць, [горіліщею] Ж; — складний прислівник, утворений поєднанням прислівника горі, «вверх, угору» і основи іменника лице у прислівниковій (історично — прикметниковій) формі лиць, пов’язаній з поширеною в давній період групою невідмінюваних прикметників на -ь (г-основ).— Нахтигал 88; Вайан Руководство по старославянскому язику, М., 1952, 239.— Див. ще гора, лице.
горілка, [гарілка Бі, горівка, горі-лаш Я, горілиця, горілуха Я], [горіляччя] (зб.) Я, [горїльня] «гуральня», [горіль-нйцтво] «гуральництво» Я, горілчаний, [згорівка, зорївка Ж, орілка], ст. го-рилка (1562), горілка (1678), горівка (XVIII ст.), горіїлое вино «горілка» (1511); — р. (пд.) їгорелка], бр. гарзлка, п. §оггаІка, ч. когаїка (від п. ^оггаїка), слц. [§ога1ка, £©гго1ка] (з п.); — пов’язане з горіти; вважається утвореним за зразком п. £оггаіка; можливо, основою для виникнення слова стало скорочення якогось словосполучення, вживаного на позначення горілки, типу горіле вино (пор. ст. горілеє вино) або *горіла{я) вода (пор. ч. ст. раїепа тода «горілка», звідки ч. раїепка «тс.»); припущення про можливість виникнення п. £огга1ка, отже, й укр. горілка, внаслідок калькування раннього нвн. сіег Ьгаппіе ЇУеіп (пізніше нім. сіег £еЬгаппіе Шеіп, нвн. Вгаппбмеіп) «горілка» (Фасмер І 440) не досить обгрунтоване; малоймовірна думка про утворення р. [горелка] за зразком п. ^оггаїка (Вгйскпег 151; Фас-
мер І 440), природніше вважати його наслідком українського впливу.—Дзендзелівський УЗЛП 43—44; Тимч. 568— 569, 581; Шанский ЗСРЯ І 4, 134; 81аш8-кі І 322; НоІиЬ—Кор. 180.—Див. ще горіти1.
[горінйць] «горілиць» ж, [горінець, горінйці ЖІ «тс.»; — результат видозміни форми горілиць під впливом форми [долінйць] «вниз лицем», утвореної з прислівників долі «внизу» і ниць «вниз лицем», синонімічної з долілиць; зміна горілиць у горінйць стала можливою після затемнення первісного значення ниць.—Див. ще горілйць, долінйць.
горіти1, [гарячити] Ж, гарячити, гарячіти, гарячкувати, [гбряч] «жара, спека» Ж, їгдриво (-єно)] «полум’я, що сильно горить; сила горіння» Ж, [горюкі «паливо» Пі, [горючі «тс.» Пі, горюче, [гарячість] «спека; гаряча голова» Ж, [гарячка] «гарячка» Ж, гар, гаряч (заст.) «особливий вид гарячого напою», гарячка, гар ячник (заст.) «той, що готує й продає гаряч», [гарячнота] «спека, жара» Па, горілий, горючий, [горлйвийі «щирий» Пі, [горлйво] «ретельно, віддано» Я, Пі, гарячий, [горячий! Ж, гарячковий, гарячковитий, гарячлйвий, гарячкуватий, згарище, згарок, [згарятина], згарячу, загар, [загорілий] «палкий», нагар, [недогар] Пі, недогарок, [недогар’ я], [дгар] «обпалений пеньок», огарок, перегар, погар «згарище», погорілець, пригар, [прйгара] «шкірка на твердій каші» Пі, [пригйринок] Ж, пригарки, угар; — р. гореть, бр. гарзць, др. горсти, п. £0Г2ЄС, £огес, ч. Ьогеіі, слц. Ьогіеі’, вл. Ьогіс, нл. £ог)ез, болг. горя, м. гори, схв. гдрети, слн. §огеіі, стел, гор'йти;— псл. *§огеіі, *§ог]2, §огІ8Ї (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стел. горжціи поряд з пізнішою горд-ціи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ); — споріднене з лит. £агеіі «палити; випаровуватись», лтс. £агеііез «вигоріти (про піч)», ірл. §огіт, §иігіт «грію», гр. йєроцаї «нагріваюсь», дінд. §ЬгпоН «світить, палає»; іє. *§уЬег- «гарячий, теплий».— Шанский ЗСРЯ І 4, 132—133; Фасмер І 441; 81а\узкі І 322—323; МасЬек Е83С
177; 8сЬизіег-8е^с 324; БЕР І 266—267‘ Зкок І 591—593; ЗССЯ 7, 42—43; Вегп. І 334; Рокогпу 493—495.— Див. ще гріти, жар— Пор. горно.
[горіти2] «гуляти, веселитися, пити (в шинку)» Я‘, — неясне; можливо, запозичене з якоїсь із картвельських мов або грузинських діалектів,— пор. мегр. уог- «кричати, ревіти», чан. туог-, груз. туег- «співати», сван, уаг- «тс.»; місце фіксації слова — Миргородщина, де в XVIII ст. жила значна група грузинів, серед яких могли бути й носії інших картвельських мов.— Климов 201.
горіх, [горіховйння] «верхня, м’яка шкаралупа волоських горіхів» МСБГ, горішина, горішник, [оріх], [оріхове] «податок горіхами» Ж, [орішення] (зб.) «горіхові дерева», [орішина] «горіхове дерево», [орішникі «кущі ліщини» Ж, [орішниця] (зоол.) «вовчок ліщинний, Муохиз тизсагсііпиз», [орішдчник] «шкаралуща горіха» Ж, [воріх] Ж, [воріши* на] «горішина» Ж; —р. орех, бр. арзх, др. ор'Ьх'ь, п. оггесЬ, ч. огесй, слц. огесй, вл. нл. \уог]єсЬ, полаб. угехаі «горіхи», болг. орех, м. орев, схв. драх «волоський горіх (дерево й плід)», слн. 6геЬ, р.-цел. ор'Йу’ь; — псл. огехь; —не зовсім ясне; зіставляється з гр. ароа (мн.) «різновид горіхів», алб. аге «горіх», лит. гіезиіаз «горіх; горіх ліщиновий», гіезаз, гіези-іуз, (сх.) [гиозиіуз], лтс. гіекзіз «тс.», прус. Ьисса-геізіз «буковий жолудь»; при цьому вважається, що балтійські1 мови втратили початкове а- кореня (Фасмер III 151—152; 8кок II 562—563; Тгаиітапп 241; Вц§а КК І 478; ЗресЬс 62, 143, 146; Ргаепкеї І\Х 63, 192; ВаИі-СО8І. І 17; МйЬІ.— Епсіг. III 544); існує також думка (Трубачев Зтимология 1968, 64—65) про те, що початкове о в слов’янських мовах, як і початкове V в полабській, є префіксом (пор. Мікко-1а ІЕ 8, 302), приєднаним до основи дієслова ГЄ8ІН «(роз)в’язати», спорідненої з лит. гіез- у похідній назві гіезиіаз «горіх», гШі «зв’язувати, розв’язувати»; назва в такому разі мотивується тим, що ліщинові горіхи родять в’язками, купками; Г в українській мові вторинне; менш обгрунтоване припущення про до-індоєвропейське (субстратне) походжен-
ня слова (Егаепкеї Опотоп 22, 238; ЗсЬгасІег Кеаііехікоп І 442; МасЬек Е84С 418), як і мотивування зв’язкусло-ва з дієсловом геНіі «звільняти, відділяти» тим, що горіх легко зривається (Ильинский ИОРЯС 20/4, 153).— Критенко Вступ 548; ЗСБМ І 159—160.
горіхівка (орн.) «Г\исіІга§а сагуоса-(асіез Б.», горішанка, [оріхар, оріхарка, оріхівка, орішанка, орішар, орішарка] «тс.»; — р. ореховка, бр. арахаука, п. огхесЬб'йгка, ч. огезпік, слц. оге^піса, болг. орешарка, схв. драхдвка; — псл. [*огехоуька, *оге§агька (*оге8апька)], похідні від огехь «горіх»; свою назву птах дістав за те, що живиться буковими, кедровими горішками й горіхами ліщини.—Булаховский Мовозн. 1948 VI 50; Страутман 94—96; Регіапс Маху, уіакоу 159—160.— Див. ще горіх.
[горлач] (бот.) «дивина чорна, УегЬаз-сит пі^гит Б. Я; ластовень лікарський, Уіпсеіохісит оНісіпаїе МпсЬ.; ластовень медичний (цілющий) і чорний, Уіпсеіохісит тесіісит еі пі^гит» Мак, [горлачник] «ластовень лікарський» Мак;— очевидно, пов’язане з горло; мотивація назви неясна.
горлиця (орн.) «Зігеріореііа іигіиг»;— р. гбрлица, др. г-ьрлица, п. £агс11іса, ч. слц. ЬгсПіска, болг. [г-ьрлйца], м. грлица, схв. грлица, слн. §іЧіса, стел, гржлица;— очевидно, псл. *§‘6ГІіса звуконаслідувального походження (пор. слн. £ґ1еіі, §гИіі «туркати»—про горлиць); у такому разі сі в чеській, словацькій і польській формах з’явилося пізніше в результаті зближення з ЬгсПо (§агс11о) «горло»; менш переконлива реконструкція псл. *§'ьГ(11іса як похідного від *§іГ<11о «горло» — за формою вола горлиці (Вегп. І 369; Преобр. І 147; Фасмер І 441; ЗССЯ 7, 203—204). — Булаховский ИАН ОЛЯ 1948/2, 112; Шанский ЗСРЯ І 4,135—136; МасЬек Е8ЛС 183; Зкок І 621—622; Вегіаі Е881 І 178.
горло, горлай, горлань, Ігорлаха] «яма для зберігання зерна», горлач «горлань; (орн.) голуб воластий, СоїитЬа §иііи-гоза», [горляк] «тс.», [горлачка] «гортань» Ж, [горлівка] «манера співу в тірольців» Ж, горловик, горловина, горлянка, гор-568
ластий, горлатий, горловий, [горлова яма] «яма у вигляді глечика для зберігання зерна» Мо, горляний, горлати, горланити, горлопан, горлопанити, [гар-лапан, гарлач, гарлянка, гарлатий, гар-ланити, гарлапанити, гарлати] Ме, підгбрлина «підгруддя, підгорля», [під-гбрлиця] «тс.», підгорля; — р. горло, бр. горла, др. г?>рло, п. £агс11о, ст. діал. §аг1о, ч. слц. ЬгсПо, вл. ЬогсІІо (Ьогіо), нл. £Іагс1Іо (§]агІо), болг. гьрло, м. грло, схв. грло, слн. £іЧо, цсл. гр%ло; — псл. ^^сПо; споріднене з лит. §игк!уз «підгорля, воло», ст. §игк1е «горло», прус. §игс1е «тс.», гр. Раратроу «провалля, безодня», лат. £иг§ез «тс.; (пізніше) горло», £иг£иІіо «горло»; іє. *§«ег-, *§иега- «поглинати, ковтати» (відбите у стел. жр'Йти, укр. жерти), первісне значення «те, чим ковтають».— Шанский ЗСРЯ І 4, 136; Фасмер І 441—442; Зіахузкі І 257; БЕР І 303; Зкок І 621— 622; ЗССЯ 7, 204—205; Вегп. І 639; Меіііеі Еіисіез 316.— Див. ще жерти.
[горлянка1] (бот.) «суховершки, Рги-пеііа Б.» Ж; — р. горлянка, бр. гарлянка, гарлянік «тс.»; — похідне утворення від горло; назва зумовлена тим, що суховершки застосовують при лікуванні горла; пор. назву [горляна помоч] «тс.» — Лек. раст. 289.— Див. ще горло.
[горлянка2] (бот.) «жабник польовий (грудна травка польова), Рііа^о ап/еп-8І8 Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з горло; мотивація назви неясна.
[гормуз] «штучний корал із скла» ВеНЗн, [гормузй] «намисто» ВеНЗн; — запозичення з румунської мови; рум. Ьигтиг «штучна перлина зі скла» (мн. Ьигтйхигі «намисто з штучних перлів») походить, очевидно, від тур. Нигтих (назва міста над Перською затокою).— ПЕРМ 367.
горн (духовий музичний інструмент), горніст; — р. бр. горн, ч. слц. Ьогпа, болг. хорн, м. хорна, схв. хорн, слн. Ьогпізі; — через російську мову запозичено з німецької; нвн. Ногп «ріг; валторна», двн. Ьогп «ріг» споріднене з дісл. Ьогп, гот. Ьайгп, лат. согпи «тс.», псл. *когуа «корова», укр. корова.— СІС 180; Шанский ЗСРЯ І 4, 137; К1и§е-Міігка 316.— Див. ще корова.
горниця «кімната; горище», [гірниця] «тс.», [горнишний] «кімнатний» Я; — р. горница «(найкраща) кімната в селянському домі», др. горьница «кімната в верхній частині будинку; кімната взагалі», болг. м. [горница] «верхня кімната», схв. горница «горниця, мезонін», стел, горьница «кімната в верхній частині будинку»; — псл. £огьпіса, похідне від прикметника §огьпь «верхній» (др. горьнь «тс.»), пов’язаного з іменником §ога «гора».— Шанский ЗСРЯ І 4, 137— 138; Фасмер І 442; Преобр. І 148; ЗССЯ 7, 57.— Див. ще гора.
горно (тех.) «піч», горн, Ігор Ж, горен, гдрень Л, гдринь Л, гдрон Ж] «тс.», [гор-нар] «грубник, опалювач» Ж, [гбрнець] «горщик», [горнешник] «ганчірка, якою беруть гарячий горщик з печі», [горникі «піч, у якій випалюють горшки» ВеБ, горнило, горновий, горня; — р. горн, [гд-рон], бр. горан, др. г-ьрн-ь, п. §агпек «горщик», ч. Ьгпес, слц. Ьгпіес, вл. Ьогпс, нл. а’агпс, полаб. §огпак, болг. гт>рне, м. грне, грнец, схв. грне, грнац, слн. [§гпес] «тс.», стел, гр’ьк’ь;— псл. ^'‘Гп’ь; — споріднене з лат. Гогпиз «піч», Дінд. ^ЬгпаЬ «спека, жар», прус. §ого «місце вогню»; іє. *§ИЬг-по-; той самий корінь з іншими ступенями вокалізму також у словах горіти, гріти, жар.— Кривчанська ДБ VII 111 —115; Трубачев Рем. терминол. 191—201; Шанский ЗСРЯ І 4, 136—137; Фасмер І 442; Зіахузкі І 259-260; БЕР І 304; 8сЬизіег-8емс 326-327; Зкок І 591—593; Вегп. І 371; Тгаиі-шапп 102; Таїсіє—Ноїт. 533.—Див. ще горіти1.— Пор. гончар, горщик.
горностай (зоол.) «Мизіеіа егтіпеа», [горносталь]', — р. горностай, [горно-старь, гоностарь], ст. діал. горносталь, бр. гарнастай, др. горностай, п. §гопоз-іа], [^гопозіаі], ч. Ьгапозіа], [сЬгатозіуІ, сЬгатозіеіІ], слц. Ьгапозіа], болг. горностай (з р.), слн. §гапо8е1і «ласиця», ^гапогеїі «тс.»; — псл. £огпо8Іаіь, §ог-позіаіь, очевидно, з первісного *£ОГО-по8Іа)ь;— етимологія не з’ясована; можливо, давнішою є форма *§огпО8Іа1ь, яка вважається запозиченням з давньо-німецької мови; днн. *Ьагте8Іа£І, *Ьаг-тазіаі «хвіст горностая» (можливо, взагалі «хутро горностая») (пор. свн. Ьег-
тега§е1 «хвіст горностая») є складним словом, перший компонент якого є германською назвою горностая (пор.двн. Ьагто «горностай», споріднене з лит. загтиб «ласиця»), а другий — іменник дннЛ*іа£І, *Іа1 «хвіст» (пор. двн. га§а1 «хвіст», гот. Іа£І «волосся, шерсть», споріднені з дірл. сіпаї <*сіок1о «локон») (Шапир ФЗ 1892/1—2, 19—21; Преобр. І 148); менш вірогідне пояснення, ЩО ВИХОДИТЬ З ПСЛ. *£ОГПО8ІаГІО-, перша частина якого пов’язується з іє. *1гагтпо-, *кагтеп- «горностай» (пор. лит. §агтиб, зегтиб «ласиця», двн. Ьаг-то «горностай»), друга —з лит. зіагаз «хом’як» (А§ге11 ВЗЬ 42—44); інші етимології зовсім не обгрунтовані: з *§Могпо5Іб-з «темний, темно-коричневий», *£~огпаі-8Ібі іє «той, що пожирає стайню (худобу)», *§«ОГПО8ІО-8 «смердючий», *§Чого-паз-іаіо-5 «гостроносий» (Еое'меп-ІЬаІ АЇ81РЬ 37, 378—379; ^и8 9, 180), з *£ог-(?) «жерти» і п. 8Іас (псл. зіаіі ?) (Вгйскпег 158—159), із звуконаслідувального *£огпо2ІаН (пор. нл. £ГОПО «мова», лит. §агзаз «звук» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 7—8), із *£огпо-зіаіь «той, хто підноситься, стає вгору проти людини» (НоІиЬ—Кор. 132); малоймовірне також пояснення другої частини у псл. *£огпо-зіа1ь як спорідненого з лат. тизіеііа «ласиця» (МасЬек Е8ЛС 183).— Шанский ЗСРЯ І 4, 138—139; Фасмер І 442—443; Брандт РФВ 22, 123; Зіаизкі І 351—352; Вегіа] Е88Л І 170; ЗССЯ 7, 48—49; Вегп. І 332.
горобейник (бот.) «ЬііЬозрегтит Б.», [воробейник, воробець, горобець, горобель, горобонька, сім’я вороб’яче] «тс.» Мак; — р. воробейник, воробьиное просо, бр. ве-рабейнік, п. хугбЬІе ргозо, ч. ст. угаЬї зіте, болг. [врабчено семе], схв. врапсеме, врабчще семе, угеЬсе ргозо, слн. угаЬіе зете «тс.»; — однослівні назви є результатом стягнення складеної назви типу гороб’яче просо {гороб’яче сім’я), зумовленої просоподібним виглядом плодів горобейника; означення гороб’яче підкреслювало нетотожність цих ПЛОДІВ із звичайним просом.— МасЬек Лін. гозії. 187—188.
горобець (орн.) «Раззег йотезНсиз», [горобей, горобель] «тс.», горобеня, го-
рдбка, [гороблйха, гороблйчка ЯІ, го-робцюгання «легковажне, розпусне життя» Ж, [горобсйця] «горобчиха» Я, горобчиха, горобчйця, гороб'я, гороб’ятник «вид яструба» Я, Іверебей Л, веребец Л, ворабель Шарл, воробей Л, воробень, горобець, горобйця, воробня (зб.), ворббок, горобчиха, гороб'я], [вороб'ячка] «горобиний послід», [оробець Бі, оробейко Бі], горобиний, їгоробйнячий], гороб'ячий; — р. горобей, (пд.) [гирябей], бр. герабей, др. горобии, п. ’лггбЬеІ, [отоЬеІ], ст. \угоЬ1, шгбЬІ, ч. слц. угаЬес, вл. хугоЬІ, нл. гоЬеІ, [ллггоЬеІ], болг. грабец, м. гра-бец, схв. грабац, слн. угаЬес, стел. Браним; — псл. *уогЬь]ь, *уогЬьсь, (лехіт-ське) [*уогЬь1ь];—споріднене з гр. рбРіХЯое «рід птаха», лит. хуігЬііз «горобець», лтс. гуігЬиІіз «тс.» (балтійські слова видозмінені контамінацією з іншими, очевидно, звуконаслідувальними словами на 2-, лтс. г-, пор. лтс. гуапсігі-паі «дзвеніти»); походження слова неясне; припускають (Преобр. І 96; МасЬек Е8ЛС 627) звуконаслідувальне походження; укр. г- зам. первісного в-, очевидно, під впливом сприйняття останнього як протетичного (типу в- у вігця, вогонь, гулиця) і заміни іншим протетичним придиховим г- (як у горіх, гострий тощо); сумнівна гіпотеза про псл. *-(уогЬ- (Шахматов ИОРЯС 17/1, 288), а також про спорідненість псл. слова з гот. зраг\уа «горобець», двн. зраго, нвн. Зрег1іп£, дангл. зреагхуа «тс.» (МасЬек тж).— Шанский ЗСРЯ І З, 164; Фасмер І 352; БЕР І 178; Зкок III 615—616; Тгаиітапп 342; Ргаепкеї 1328; ЗресЬі 146.
горобина (бот.) «ЗогЬиз Ь.», [гдраб Ж, горба ВеБ, гдрбина ВеБ, горєбина Мак, гордба ВеНЗн, грабина Мак, горбйна Ж, гбріб, -рби (жін. р.) Ж, веребйна Л, орабйна Л, орабїна Л, орєб ВеНЗн, оро-бйна Г, Ж, оряба ВеНЗн, орябина Ж, ріба Ж, рябйна Ж, рябка Ж, храбина Мак, ярабина Мак] «тс.», горобинівка «горобинова настойка», [оробинігка] «тс.» Б і, горобйногий; — р. рябйна, бр. рабіна, [гарабіна, арабіна, ярабіна, верабіра], п. ]‘агх§Ьіпа, Ііагг^Ь], ч. )еїаЬіпа, іегаЬ, слц. іагаЬіпа, вл. \\']'ег]еЬіпа, нл. ]’ег)е-Ьіпа, схв. іаребика, кн. }аребйна, слн.
іегеЬіка «тс.», їегеЬіпа «плід горобини»;— псл. *аг§Ьіпа,*ег§Ьіпа, *ег§Ьіпа або — з іншим ступенем вокалізму—г^Ьіпа, похідні від псл. *аг§Ьь «куріпка; горобина», *ег£Ьь, *ег§Ьь «тс.» або сх. [*г§Ьт>] (пор. укр. рябий); найвірогідніше, ранні псл. форми *аге-т-Ь(Ь)-, *Єге-т-Ь(Ь): *ге-т-Ь(Ь) — з носовим інфіксом, пов’язані з іє. *Єг§-Ь(Ь)-, *§гб-(Ь)Ь- на означення тварин або дерев темного або червоного кольору (в слов’янських мовах особливо про колір неоднорідний, строкатий); — споріднене з лит. ]егиЬе «рябчик», іегПЬе, ігЬе, ]егЬе, []5гиЬе, їеги(т)Ье] «тс.», лтс. ігЬе «куріпка», тега ігЬе «рябчик (букв, «лісова куріпка»), двн. егрї «темний», дангл. еогр «тс.», дісл. іагрг «коричневий», іагре «рябчик», можливо, також гр. 6р<ру6е «темний, темно-червоний»; з українських форм найдавнішими є, очевидно, орябина (від *оряб), що зводиться до псл. *ег§Ь-іпа, а також рябйна (від псл. *г§Ьіпа) з іншим (нульовим) ступенем вокалізму першого складу; інші форми є вторинними з протетичними Г-, в-або зближеними з словом горобець, [ге-ребейі; менш вірогідне зближення слова з лит. гаіЬаз, гаїЬаз «строкатий» (Вгііск-пег 200; ЗресЬі 115)або пов’язання припушуваного для слова вихідного *]а-ґ£Ьь з псл. назвою весни *)агь (МеШеі— Уаіііапі КЕ8 13, 101—102); так само мало переконливе відокремлення назви дерева горобйна від псл. *ег§Ьь «рябчик» і пов’язання її в реконструйованій формі *ег§Ь,ь з лат. ЗогЬиз, нім. ЕЬегезсЬе, АЬегезсЬе «тс.», що розглядаються всі як запозичення з передіндоєвропейсько-го субстрату (МасЬек Е8ЛС 222—223; Лт. голії. 114—115; ЬР 2, 155—156).— Фасмер III 534—535; Филин Образ, яз. 197; Зіашзкі І 506—507, 508; Зкок І 758; Вегіа) Е88Л І 227; ЗССЯ 1, 73—75; Вегп. І 274—275; Тгаиітапп 104—105; Рокогпу 334.— Пор. рябйй, рябчик.
Ггоробйнець] (бот.) «рогіз, ТурЬа (Тоигп.) Ь.»; — р. Іоробинец] «тс.»; — неясне.
город (заст. розм.) «місто», город (< (< огород,) їгорідчик] «квітник біля ха
ти, обнесений огорожею» Па, гордддя (зб.) «городи», [горбджя] «огорожа» ЛексПол, [городин] «місто», горбдина, [городина] «тин, пліт, паркан», [городй-нець] «мешканець міста; городовий козак» Ж, [го родись ко] «городище», городище, [городільник] «той, що робить тини, плоти», [городнє] «овочі» ЛексПол, городник, городництво, городничий, [ао-родняк] «самосад», городовик, [горбдовина] «городина», [города, горда] «тс.» Я, [го-родовйчка] «мешканка Полтавщини, Київщини, Чернігівщини» Я, городок «містечко; вид гри», городянин, городянство «міщанство; городяни», [город янщина] «тс.» Ж, [городьба] «плетіння плотів, обгороджування» Ж, горожа, горожа-нин, горожанство (зб.) «міщанство; городянство», городній, городовий (іст.) «пов’язаний з городами (містами пн. України, де розташовувалося городове козацтво); (субст.) городовик (поліцай)», [ордд] «город», городній, городськйй (рідк.) «міський», городянський, горд-жанський, городити, городникувати, [за-горідь] Ж, загорода, [загорда] «загорода» Я, [загорддець] «загороджене місце» Я, загороджувач, [загородище] «місце, де була загорода», загородка, загорожа, загороднйй, [обгорбда], огород, угордд (на вгорбдї), огорода, огорбдина, ого-рбдник, [огорбднина] Ж, огорбдництво, огорожа, огорбджувальний, [огорбдний], огорбдницький, [огородникувати], [пере-горідка] Ж, перегорода, перегородка, [пе-регорбжа], перегородний, [підгорбддя] «приміське село», [підгорбдня] «тс.», [під-горбдець] «мешканець приміського села», [підгородянин] «тс.», [підгорбдній] «приміський», прйгород «передмістя», [пригорода] «гребля» Ж, [пригорбдок] «прибудова до хати» Ва, пригорбдній «приміський», [рбзгородь] «перегородка; роз’єднання, розбрат» Ж; — р. город, бр. гбрад, др. городе «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур», п. §гос1 «фортеця, замок; місто», каш. [8іаго(о)§агс1], ч. слц. Ьгасі «замок, фортеця», вл. Ьгосі «замок, фортеця; палац», нл. §госі «тс.», полаб. £огсі «стайня; стодола», болг. град «місто», м. град «місто; фортеця», схв. град «місто; фортеця; замок», слн. §гас1 «замок, палац», стел, грддж «місто, сад»;
— псл. *£огсіь; споріднене з лит. ^агсіаз «загорода, кошара; загорожа», лтс. §агсіз «відгороджене місце для свиней», днн. £агсі «загорода», двн. §агі «область», гот. £агсІ8 «дім», алб. §агіЬ, -сіЬі «огорожа», фріг. -£огсіит «місто» (у Мапе-£огс1ит «місто Манеса»), хет. §игіа-«тс.», тох. В кегеїуе «палац» (з *§Ьог-сІЬіот), дінд. £гЬаЬ «дім», ав. ^агай’а «печера»; іє. *£Йог-с11іо-8, похідне від кореня *§Ьег- «оточувати, охоплювати», отже, первісне значення —«обгороджене місце»; сюди ж із палатальним початковим *§Ь- р. (пн.) [зо/?бд] «місце, обгороджене для стогу сіна», лит. хаг-сіаз «жердина», прус, загсііз «пліт, огорожа», фріг. -гогсіипі «місто», а також лат. Ьогіиз «садок», гр. убрто? «огорожа» (з і зам. іє. сІЬ) (Хирііга К2 37, 389); псл. *£огс1ь пов’язане також з псл. *2ьГс1ь «жердина»; думка про запозичення з германських мов (ХиЬаіу АЇЗІРЬ 16, 420— 421; 81. а сі. II 125; Ееізі 198) необгрунтована; непереконливе припущення (Кірагзку СЬС 103—108) про запозичення з групи сепіиш до групи за-іат.—- Шанский ЗСРЯ І 4, 139; Фасмер І 443; Зіашзкі І 355; МасЬек Е8ЛС 182; 8сЬизіег-8е\ус 348; БЕР І 270—271; Зкок І 602—604; Вегіаі Е88Л І 168; ЗССЯ 7, 37—38; Вегп. І 230—231; Тгаиітапп 78—79; Рокогпу 444.— Пор. град2, жердина.
гороїжитися «триматися зарозуміло, чванливо; підніматися, стовбурчитися», [гороїжний] «той, хто гордо поводиться, гордо загрожує; готовий до бою» Ж, [го-реїжний, горїжний] «тс.» Ж, [гороїжник] «хвалько» Ж; — складне утворення з основ іменника гора і дієслова [їжитися] «гордо поводитися, величатися, пишатися».— Див. ще гора, їж.
[горондейка] (бот.) «красоля, королів цвіт, РЬазеоІиз соссіпеиз Б.»; — неясне; можливо, походить від назви села Го-ронда [Ґ оренда} біля м. Мукачева.
[горопас] «горопаха» Пі; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації форм *голопас (пор. р, [голопас] «голяк, якому нема чого пасти, берегти»), як римованої антитези до волопас, і горо' паха.— Пор. голий, горопаха, пасти.
горопаха, [горопашник Ж, горопаш-ливий Ж], горопашний, [горопашити Ж1; — бр. гарапашнік; — очевидно, давніше *горепаха, складне слово, першим компонентом якого був іменник горе, другим —основа дієслова [пахати] «нюхати», похідного від пах «запах», в свою чергу, пов’язаного з пахнути; отже, первісне загальне значення слова — «той, хто нюхав горе (=зазнав лиха)».— Див. ще горе, пахнути.
[гороповфоґови] «обценьки» ДзАтл II, [гарапофогови, горовфохбви, гарампбви, гарапдви] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. кагарбГо§6 «обценьки, кліщі, щипці» є складним словом, утвореним з дієгїрикм. Нагаре «кусаючий» від дієслова Нагарні «кусати», спорідненого з мар. удм. комі каг- «їсти», та іменника їо§о «кліщі», похідного від дієслова Іо£пі «тримати; хапати, брати», спорідненого з манс. рпхуі «тримати узяти, схопити».— МИТЕЗг І 934—935; Вагсгі 81, 113.
[горос] «перемога» Пі; — неясне; можливо, запозичення з угорської мови, пов’язане з тим самим уг. Нагс «боротьба, бій», до якого зводиться й укр. гарцювати (див.).
горох (бот.) «Різигп Б.» [горбхвйна] «горохова солома», горохвиння, [горб-хв’яниця До, горбхвянка] «тс.», [горохвяник, [горохівнйк] «акація» Ж, [горо-хлйна] «бадилля гороху» Мо, [горбхли-ня] «тс.» ЛЧерк, [горбхляник] «корж з тертим горохом» Ме, [горохлянка] «бадилля гороху», [гороховатка] «вид черепашки, РійМішл Ж; горохова солома», гороховий «жук, який псує горох» Я, [гороховйна] «горохова солома», [горо-ховйни Ж), гороховйння «тс.», [гороховище «поле з-під гороху», [горохблисько] «поле гороху» Ж, [горошанка] «стебло гороху МСБГ; чина весняна, Еаікугиз уегпиз ВеглН. Мак», [горошець] «горошок» Мак, [горошйня] «стебло гороху» МСБГ, горошйна, [горошйнець] «рід каменю (пізоліт)» Ж, [гороийння], горошок «Уїсіа Б.», [орбх], горохвяний, [горбхня-ний] «гороховий» ЛЧерк, гороховий, [го-рохбвляний} «гороховий» Ж, горохуватий «подібний до гороху, зморшкуватий», [горох'яний] «горохвяний», горбш-572
ковий, [горбшковатий, орбховий]; — р. горох, бр. гарах, др. горох'ь, п. нл. §госН, ч. НгасН, слц. НгасН, вл. НгосН, полаб. §огх, болг. грах, м. грав «квасоля», схв. грах «тс.», слн. §гаН; — псл. *§огх-ь < <*§огзь; — фонетично йому відповідають лит. §аг5аз «яглиця, Ае§оросііит роба§гагіа Б.» (пор. також лит. §агзуа «тс.»), лтс. §агза, £агза, §агзе, двн. §егз, нвн. Сіегзск «тс.», однак досі не з’ясовано різниці в значеннях; пов’язують також з дінд. §Ьаг8а(і «розтирає», §кгзіа «розтертий», пояснюючи первісне значення як «щось розтерте» (пор. семантичну паралель лит. гігпіз «горох», псл. *гь(по, укр. зерно : дінд. ]’їгпа-«роздрібнений, спорохнілий») (Рогіппа-іоу АЇБІРк 4, 587; К2 36, 37; Ресіегзеп ІР 5, 54; Вегп. І 231—232; Рокогпу 439— 440); малопереконливе пов’язання з ізольованим дінд. кагепп- «вид гороху» (Маскек Лгп. гозік 127); слабо обгрунтоване припущення про субстратне до-індоєвропейське походження слова (Маскек Е8ЛС 182).—Шанский ЗСРЯ І 4, 141—142; Фасмер І 444; Біахсзкі І 346— 347; БЕР І 275—276; Бкок І 604—605; Вегіа) Е88.1 І 169; ЗССЯ 7, 45.
[горбхнути] «грохнути, грюкнути» Я; — результат видозміни форми грохнути, очевидно, під впливом торохнути.— Див. ще грохати.
Горпйна — див. Агрипйна.
горстка1 «пучок, сніпок», [горсть] «тс.» Ж, [прйгірсть Ж, прйгірщ], прй-горшня, пригорщ, прйгорща; — р. горсть «жменя», бр. [горсть], др. г-ьрсть, п. §аг5С, ч. кгзі «тс.», слц. кгзі’ «кулак; пригорща; сніп», вл. когзс «жменя», нл. §)агзс, полаб. §огзіб, болг. гр^ьст, м. грст, схв. гфст, слн. §гзі, стел, трость «тс.»; — псл. *§‘І?8ІЬ < *£ГІ-ІЇ, похідне від тієї самої основи, що й *§’Тіаіі «гортати».— Шанский ЗСРЯ 14, 142; Фасмер І 444; Біахузкі І 260; БЕР І 289—290; Бкок І 625; Вегіа) Е55.І І 183; ЗССЯ 7, 212—213.— Див. ще гортати.
[горстка2] (бот.) «сорт сливи садової, Ргппиз йотезііса уагіеБ» Мак, [горска] «тс.» Мак; — очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми угорська (слива) «слива-угорка», зближе
ної з [горстка] «жменя».— Див. ще угри.
гортань, [гортанка] «кадик; горлянка», [гертань] «гортань», [гертанка] «тс.» [гиртан] «головка дихального горла»; — р. гортань, [грьітань], бр. гартань, др. гортань, п. кгіап, ст. кггіап, ч. кгіап, [кгіап, скгіап], слц. кгіап «горло», нл. §їага (> *§'ьгіь) «тс.», болг. гриклян, грі>клан, гиртан, м. грклан, схв. грклан, слн. §гіапес, стел, гр-ктаин, грьтань;— псл. *§Д-І-апь, похідне від іє. *<Дег-, *§їега- «поглинати, ковтати»; — споріднене з дінд. §пгіак «пожертий» (з іншим ступенем вокалізму); менш вірогідне виведення від первісного *грт>л-тать «горловий стовбур» (Погодин РФВ 32, 273); сумнівний зв’язок з лат. §1 аііо «ковтаю, поглинаю» (спорідненим з укр. глитати) (Соболевский ЖМНП 1886, сент., 149; Фасмер І 444—445).— Шанский ЗСРЯ 14, 142—143; Преобр. І 150; 81а\узкі І 343—344; Маскек Е8ЛС 185; Зкок І 621; Вегіа) Е8.8.1 І 183; ЗССЯ 7, 213—214; Вегп. І 372.— Пор. горло.
гортати, горнути, згортка, згорток, [загбрнина] «біла плахта» ВеУг, загортач, [загортана] «верхня жіноча сукня», [загортка] «тс.», загорток, невпрогорт, [бгортка] Ж, обгортка Г, Ж, підгортальник, підгбртка; — р. (пд.-зах.) [гортать, горнуть], бр. гартаць, гарнуць, п. §агп4с, [о-§агіас], ч. кгпоиіі, слц. кгпй€, вл. мшкогпус «закасати», нл. [§агпиз] «схопити», болг. пригр-ьщам «обіймаю, пригортаю», м. пригрне се «пригорнеться», схв. гинути «згортати; іти натовпом», гртати, слн. §гпііі; — псл. *§Діаіі, *§Діпріі; — споріднене з лит. §иг§и1уз «сплутані нитки; зграя птахів», гр. -[архара, «купа, юрба», а-ррід «скупчення, натовп», а також — з іншим ступенем вокалізму — ачаїрсо (ауерй) «збираю», а-рра «збори; площа для зборів»; іє. *§ег- «збирати».— Фасмер І 444; 81атекі І 259; Маскек Е8.іС 184; 8ски8Іег-8е\ус 327—328; Вегіа) Е88.1 І 179; Вегп. І 72; Тгаиї-гпапп 102—103; Рокогпу 382—383.
гортензія (бот.) «Нус1гап§еа когіеп-зіз»; — р. гортензия, бр. гартзнзія, п. коНепзіа, ч. когіепзіе, слц. когіепгіа,
болг. хортензия, схв. хортензи]а; — наукова назва, створена в латинській номенклатурі (нлат. когіепзіа XVIII ст.) на честь жінки французького годинникаря Лепота Гортензії (фр. Ногіепзе); жіноче ім’я Гортензія походить від лат. когіепзіиз (-а, -шп) «садовий», пов’язаного з когіиз «сад», спорідненим з псл. *§огк'ь «місто», укр. город.— Шанский ЗСРЯ І 4, 143;'Паигаі 392; АУаІсіе-Ноїт. І 660.— Див. ще город.
[горулька] (зоол.) «пуголовок» ВеБ;— неясне.
[горунка] (бот.) «гірчиця польова, 8іпаріз агуеп8І8 Ь.; ріпак, Вгаззіса парив Б.»; — похідне утворення від тієї самої основи гор-, що й гіркий; назва зумовлена гірким смаком рослин.— Маскек Лгп. ГО8І1. 57—58, 59, 67.— Див. ще гіркий, горіти1.
[горупа] (бот.) «ріпак, Вгаззіса парив Б.; [горпа] «тс.; дика гірчиця, 8і-паріз агуеп8І8» ЛексПол; — р. [гарлупа] «редька дика, Наркапиз гаркапізігигп Б.», [група] «тс.»; — очевидно, споріднене з схв. ст. §огир «гіркий», §огирап «тс.», пов’язаним з псл. ^огькп «тс.»; назва зумовлена гірким смаком рослин.— Меркулова Зтимология 1965, 154—155;ЗССЯ7, 51.— Див. щегіркйй.
[горушка] (бот.) «суріпиця, ВагЬагеа К- Вг.» Ж; — др. горуха «гірчиця», болг. [горуха] «хрінниця, Еерісііит Б.», схв. гор^іиица «гірчиця», слн. §огйка «морська гірчиця»; — псл. [§огиха] (зменш. [§оги§ька, §огизіса]), похідне від тієї самої основи §ог-, що й §огькь «гіркий»; назва зумовлена гірким смаком рослини, від якого горить у роті.— Маскек 1т. гозії. 67; БЕР І 266.— Див. ще гіркий, горіти1.
[горца] (у виразі пускати лодку горца «направляти човен проти вітру») Дз, [горцей] «тс.» Берл, [горцувати) Дз, [бр-цястати] «противитись»;— запозичено з італійської мови, можливо, через новогрецьку (нгр. бртоа «навітряний бік»); в іт. ай огха «проти вітру» іменник огга «брас; снасть для повертання реї; лівий борт» походить від нім. (бав.) [Іигх] «лівий, зворотний»; сприйняття нім. 1- як італійського означеного артикля пор.
іт. 1’огга) призвело до його відпадіння, менш вірогідне припущення про походження слова від гол. Іигіз «ліворуч» (ВаШзіі—Аіеззіо 2688).—Мезііса 1074.
Ігоршкодраи] «той, що лагодить горшки стягуючи їх дротом»; — неясне складне утворення з основи іменника горщок і етимологічно затемненого компонента драй.— Див. ще горщик.
горщик, горща, горщок, [горшкарі «гончар» Ж, їгорщай] «тс.» Я, Ігорщй-ця] «горщик» Я, [горша] «горщик» Ж, [гдршє] «рід тарілочки з невипаленої глини», горщівка «глина на горшки»; — р. горшок (ст. мн. горщки), бр. гаршчбк, др. горшькч>, горшьчьць; — не зовсім ясне утворення від основи псл. *§'1ЇП'Ь «піч»; реконструюється (Трубачев Рем. терминол. 192) як псл. *§'ьГпьзськь, похідне від прикметника *§’Тпьзкь «горновий, пічний»; випадіння н могло статися в умовах важкого для вимовляння скупчення приголосних; малоймовірне припущення про зникнення -н- під впливом утворень типу р. барашек (від баран), камешек (від камень) (Вегп. І 371), оскільки вони характерні лише для російської мови, а цей процес відбувся в усіх східнослов’янських.— Шанский ЗСРЯ 1 4, 143; Фасмер І 445; Преобр. І 150.— Див. ще горно.
[горянина] «тризна» Ж, ДзАтл І, [горяшйна] «тс.» ДзАтл І, [горачики] «печені балабушки, які їдять з тертим маком (поминальна страва); пиріжки з сиром» ЛексПол; — неясне.
[горянка] (бот.) «татарське мило, зірки садові, ЬусИпіз сЬаІсесіопіса Ь.»; — похідне утворення від гарячий, {горячий} або горіти; назва зумовлена червоним кольором квітів, що викликає асоціації з горінням, жаром, полум’ям; пор. інші назви тієї самої рослини: укр. [грянь\,— очевидно, від грань «жар; велике вугілля що тліє», п. ріотіегісгук, ч. ріатепсісе, ріатепеспісе.— Словн. бот. 316; МасЬек Лт. гозії. 78.— Див. ще горіти1.
Ігоса] (виг.) «гей»; — п. [Нова] (вигук, приспів), [Ьаза] (вигук типу приспіву, зокрема в танцях); — неясне; можливо, афективне утворення, аналогічне до гдц(а). — 156.—Пор. гасати» 574
[госач] «гарячий віл»; — неясне; можливо, пов’язане з тур. Ьизуе «чоловіче яєчко, тестикул»; у такому разі первісно могло означати вола, невдало (не повністю) кастрованого.
госпіталь, госпіталізація, госпіталізувати, ст. госпиталь (XVIII ст.); — р. госпиталь, заст. гошпиталь, ч. слц. Ьоз-рііаі «церковна лікарня, притулок», вл. Иозрііаі, болг. хоспитал, схв. хоспитал, слн. Ьозрііаі «притулок, житло; лікувальне відділення в притулку»; — через посередництво російської мови запозичено з голландської; гол. йбзрііааі «госпіталь» походить від слат. Ьозрііаіе «притулок (для бідних, старих)», яке виникло в результаті скорочення виразу Ьозрііаіе сиЬісиІиш «кімната для гостей, вітальня»; лат. прикм. Ьозрііаііз, -е «належний до гостя; гостинний» є похідним від Ьозрез «господар; гість», спорідненого із стел, господь, укр. господа; менш імовірна думка (Фасмер І 445) про походження від нім. Нозрііаі «притулок (для бідних, старих)».— СІС 181; Шанский ЗСРЯ І 4, 146; Смирнов 92; К1и§е—Міігка 317; Ьаигаі 392; ХА/аІсіе— Ноїш. І 660—663, II 350—351,— Див. ще господь.— Пор. готель, шпиталь.
[Господа] «господа» Ж, [господар Ж» х'осподйня Ж], [господарка) «господиня; господарство» Ж, [господарство Ж, ґос-подарний Ж, господарський, Уосподари-ти Ж. господарювати ЖІ; — запозичення з польської мови; п. §О8роба «господа» і т. д. з початковим проривним § є безпосередніми відповідниками укр. господа і т. д. з початковим щілинним г.— Див. ще господь.
господь, [гбспідь], господа, господар, [господарйха) «жінка господаря» Я, [господар ша] «тс.» Я, їгосподарія] (зб.) «хазяїн, землевласник» Пі, господарник, господарство, [господйн] Ж, господиня, [госпожа], [госпбся] (зменш, від господиня), [госпа] «пані» Пі, [госпець] «пан» Пі, [оспбдар], господарний, господарчий, [господар ити\, господарювати, [госпо-дати] «панувати» Ж; — р- господь, бр. [гаспбда] «господарство, садиба» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. ^господа «панове», так само і в інших слов’янських мовах), др. господь,
П. СТ. §О8рОСІгІП «господь», ч. ст. Ьозросі, слц. козросПп «тс.»., вл. Ьозросіа «заїзд, нічліг; частування», нл. §озро<іа «корчма, готель», болг. м. господ, схв. господ, слн. §озрб(1 «пан», стел, господь;—псл. *§озрос1ь, дуже давнє складне слово з не цілком з’ясованою етимологією; — найвірогідніше, споріднене з лат. Ьозрез «гостинний друг, господар; гість, чужинець» і походить разом з ним від іє. *§ЬозН-роі-з, у якому першим компонентом Є *§Ьо8ІІ8 «гість», що втратило -іі- всередині слова, як це нерідко буває в словах типу титулів; другим компонентом є іє. *роі(і)з «пан, володар» (пор. споріднені лит. раіз «сам; чоловік», лат. роііз «могутній», гр. попід «чоловік (дружина)», дінд. раііЬ «пан, чоловік»), що виступає нерідко в функції другого компонента складних слів, пор. гр. 6є<у-лб'гг)сг «пан, володар» (букв, «пан дому»), лит. уіе§-раі(і)з «пан», дінд. ІЙз-раііЬ «пан дому», при цьому сі замість і (пор. псл. *роіьЬе§а «жінка, що втекла з-під влади пана, тобто чоловіка») слід, очевидно, пояснювати первісним приголосним характером основи і викликаними цим формами з заміною і на сі (перед дзвінкими приголосними), що узагальнились; первісним значенням, отже, мало бути «пан гостей», що пов’язувалося з давнім звичаєм, за яким гості користувалися захистом і опікою господаря дому, як і інші члени його родини (пор. той самий розвиток значення в лит. УІезраііз «пан», лтс. уіезіз «гість, чужинець», раніше також лит. уі§8І8 «тс.»); менш переконливі інші пояснення: пов’язання з дінд. ІазраііЬ, гр. баоттбггуд (РісЬіег К2 36, 111—123; МеіПеі М8Ь 10, 139), неможливе з фонетичних міркувань; зведення як запозичення до незасвідченого гот. *§азіі-їарз (К1и§е—Сбіге 187), лат. *Й08Ііроііз (Миккола РФВ 48, 274—276); виведення від господарь, яке розглядається як запозичення з іранської мови (сперс. §О8рапс1с1аг «володар овець») (Корш Виїї. Ас. 8с. Ве РеіегзЬоиг§ 1907, 757—758); малопереконливе також пояснення сі замість і у ПСЛ. *§08-родь впливом СЛІВ *8УОЬо(ІЬ «вільний», *зуоЬо(іа, *се1)а<іь (Ргаепкеї 7181РЬ
20, 51—89).— Трубачев Терм, родства 182—184; Шанский ЗСРЯ І 4, 147—148; Фасмер—Трубачев І 446—447; 81а\узкі І 324—326; МасЬек Е8ЛС 177—178; Ресиеіі 1іп§. сіе Вгаіізіауа І 1948, 97— 99; 8сЬиз(ег-8ехус 331; БЕРІ 267—268; Бкок І 593—595; Вегіа) Е88.І І 164; ЗССЯ 7, 61—63; Бернштейн Очерк 1974, 265—266; Иванов Зтимология 1971, 302—306; Сл. и балк. язьїкозн. 70—74; Кго§тапп ЕезізсЬг. Уазтег 253—258; ХиЬаїу 81. а сі. II 43; Меіііеі Еіисіез 207; В8Б 25, 143; А¥и8 12, 17—19; ХУ^Іагх 8РАІІ 41, 313—316; Вгйскпег 152; Вегп. І 334—337; Тгаиітапп 208; Рокогпу 453; 8сЬтіс11 К2 25, 12; Тогр 292; 8аиззиге ІР 4, 456.— Див. ще гість.
Ігостець] «ревматизм суглобів», [гі-щйця] «зілля від гістцю» Ж, [гіщованець] «тс.» Ж, [гостцьоватий] «ревматичний» Ж, [госцьоватий] «ломотний; цинготний» Бі; —- п. §озсіес «ревматизм», ч. [Ьозіес], слц. [Ьозсес] «тс.»;— псл. (пн.) [§озіьсь], зменш, від §оз!ь «гість» як табуїстична назва; менш переконливе припущення давнішого *костець (Булаховский ВЯ 1956/4, 25) або псл. *§уох<іьсь на підставі п. §(ху)охс1гіес «ревматизм», що насправді розвинулось пізніше 3§О8СІЄС.— Фасмер—Трубачев І 447; Потебня РФВ 7, 68; Біахузкі І 326—327; ЗССЯ 7, 69; Ла§і<5 АІБІРЬ 7, 485.— Див. ще гість.
[гостівнйк] (бот.) «герань криваво-червона, любисток польовий, Пегапіит зап§иіпеит Б.» Пі, [гостинник] «тс.» Мак; — пов’язані з гість (або [гостець] «ревматизм»), гостина; назви зумовлені, очевидно, якимись приписуваними рослині лікувальними або магічними властивостями (пор. р. {ломотная трава], схв. здравшьак, слн. гсігауісіса «тс.»).— Див. ще гість, гостець.
гострий, гострильний, гоструватий, [айстри Л, бстрий], [остривнйй] «гострильний, точильний», гострик (зоол.), гострйло «прилад для гостріння коси», гострйльник, [гострій] «лезо», гострота* гоструха, гостряк «вістря», вістря, [ос-трінь] «гострота; вершина, вістря» Ж, [острота] Ж, гострити, [острйти Ж, остріти ЖЕ, — р. бстрьій, [вйстрой], бр. вбстрьі, гбстрьі, др. остр-ь, п. озіту,
ч. слц. озігу, ВЛ. УЮІгу, нл. дуоізу, болг. бстьр, м. остар, схв. бштар, слн. бзіег, стел. Острі.;—псл. озіть < *О8Г-оз; — споріднене з лит. азігйз «гострий», ст. азігаз, лтс. [азігаз] «тс.», дінд. азгіЬ «кут; кант; вістря», а§апіЬ «вістря стріли, стріла», гр. ахрод «гострий», ахроу «вістря», лат. асег «гострий», асціпз «тс.», вірм. азеїп «голка», дірл. ег (<*айгоз) «високий», алб. алУєіє «терпкий; кислий», іє. *ак-г-оз «гострий».— Фасмер III 166—167; МасЬек Е8.1С 421; Зкок II 575; Таїсіє—Ноїш. І 7; Тганітапп 15; МйЬІ.— Епсіг. І 144; ІЛііепЬеск 16.— Пор. осот.
гостриця (бот.) «Азреги§о Ь.», [ост-рйця] «тс.»; —р. острйца, бр. вастрйца, п. озіге гіеіе, ч. 08ІГ0ІІ5І; — похідне утворення від гострий, псл. озігь; назва зумовлена тим, що листки гостриці по краях колючо-щетинисті.— МасЬек Лт. гозії. 187.— Див. ще гострий.
[гостяк] «худий віл, якого важко відгодувати»; — неясне^
[гось-гось] «вигук для підкликання овець» ЛЧерк; — очевидно, результат видозміни функції вказівної частки ось у значенні «тут, сюди».— Див. ще ось.
гот (мн. готи, давнє східногермансь-ке плем’я); — р. бр. болг. гот, др. гатить «гот; житель о. Готланда», готскии, готскои, *гт>тьскь «готський», п. Сої, ч. слц. слн. Сбі, схв. Гот, цсл. готель;—запозичено в давньоруську або ще в праслов’янську мову з готської; гот. §піа «гот», як і шв. §иіе «готлан-дець», дісл. §оіаг (мн.), пов’язане з назвою річки СапіеІІг, складним словом, перший компонент якого §апі «початок річки, витік» перебуває в генетичному зв’язку з гот. §іиіап «лити», нвн. §іеззеп «тс.».— Фасмер І 448; Соболевский РФВ 64, 172.— Див. ще бігос.—Пор. го-тйчний.
[готар] «межа, кордон», [хитар, хітар Нед] «тс.», [хотар] «усі землі, що належать селищу», [готаршпи] «межувати», ст. хотар (1393); — слц. сЬоіаг «територія села; ділянка; межа», схв. хатар «земельні володіння села», слн. [Ьаіаг] «межа; країна»; — запозичено з угорської мови, очевидно через словацьке 576
і через румунське (рум. Ьоійг) посередництво; уг. Ьаіаг «кордон, рубіж, грань; межа; ліміт» походить від уг. ст. Ьаі «володіти, мати владу над чимось», спорідненого з хант. сЬаі- «іти попереду (перед кимось)» — МасЬек Е83С 203; С.гап-Іаїй ЗОЇ; 8кок І 660; Вегіа] Е883 І 192; МЬІТЕ8г II 71; Вагсгі 115—116.
готель, от ель; — р. от ель, бр. атбль, п. ч. слц. вл. Ьоіеі, болг. хотел, м. хотел, схв. хотел, слн. Ьоіеі; — запозичення з французької мови; фр. Ьбіеі «готель», СТ. 08ІЄІ «тс.» (XI ст.) походить від лат. Ьозрііаіе (спЬіспІит) «кімната для гостей, вітальня», до якого зводиться й укр. госпіталь.— СІС 181; Москаленко УІЛ 51; Оаихаі 392.— Див. ще госпіталь.
готичний, готика; — р. готйческий, бр. гатйчньї, п. §оіускі, ч. слц. §оііску, вл. §оііка, болг. готйчески, м. готика, схв. гдтички, слн. §6ізкі, §6ііка; — запозичене з французької мови, можливо, через російське або польське посередництво; фр. §оіЬідие «готичний» (первісно з негативним відтінком значення) походить (безпосередньо і через посередництво іт. §оіісо) від лат. §оіЬісиз «готський, пов’язаний з готами», утвореного від назви готів (лат. СоіЬі), які вважалися руйнівниками давнього Риму.— СІС 181; Шанский ЗСРЯ І 4, 150—151; Кораїігізкі 367; К1п§е—Міігка 265; Оап-гаі 368.— Див. ще гот.
готівка, [готовйк] «готівка», [гото-вйзна Я, готбвинаЖ] «тс.», ст. готовизна (1482), готовії «готівка» (1456); — бр. гатбука, п. §оі6\ука, §оіоуйгпа, [§оіо-ша], ч. Ьоіоуозі, слц. Ьоіоуозі’, Ьоіоуі-2еп, м. готована, схв. готовйна, готована, слн. §оіоуіпа «тс.»; — результат лексикалізації словосполучення типу готова річ, плата (про гроші, готові для сплати); поширення подібної структури слова в трьох суміжних мовах — українській, білоруській і польській — при відсутності її в інших слов’янських мовах робить можливим припущення про те, що українське і білоруське слова побудовано за зразком п. §оібїука.— 8\У І 885, 886.— Див. ще готовий.
[готлбва] «ланцюг із гаком для перевезення дров» Ж, [гаклдве Ж, гаклбви
Шух, гатлбви Шух, готлдве ЖІ «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з гак.
готовальня; —р. готовальня «готовальня; (заст.) яке-небудь кишенькове приладдя, покладене в баул або сумку», бр. гатавальня «готовальня», п. заст. §оіомш1піа «будуар; туалетний столик (жіночий) з усіма речами для вбирання і зачісок»; — через російську мову запозичене з польської, в якій є похідним від дієслова §оіо%гас «готувати»; сучасного значення слово набуло в російській мові шляхом скорочення виразу чертежная готовальня.— Шанский ЗСРЯ І 4, 151; Даль І 388; 8\У І 885.— Див. ще готовий.
готовий, готов, {готів, готівля), готовість, готовність, готувач, готовити, готувати, виготовляти, заготівельний, заготівний, заготовочний, за-готбвчий, заготівля, заготівельник, заготівка, заготівник, заготовач, заготовка, заготбвлювач, заготбвщик, заготу-вач, напоготові, підготовний, підготовчий, підготовка, підготовник; — р. готовий, бр. гатбви, др. готовий, п. §о!о\уу, ч. слц. Ьоіочу, вл. Ьоіомгу, нл. ^оіохууі болг. готов, м. готов, схв. готов, слн. §оіоу, стел, готовії; — псл. ^оіоуь; — очевидно, споріднене з алб. §аіе «готовий», §аїпап] «готую» (Меуег Е\У 121; Вегп. І 337— 338; Кірагзку СЬС 28—29; Фасмер І 448—449); у такому разі §оіоуь має бути похідним від псл. *§о1ь (пор. вл. Ьоі «приготування»); далі, можливо, пов’язане з іє. *§а- «іти» (супін *§аіи-) з вторинним скороченням кореневого а (пор. нвн. Ьегеіі «готовий» від геііеп «їхати верхи», їегїі§ «готовий» від РаЬгі: «їзда, подорож»); у такому разі первісне значення — «готовий іти»; менш певні відповідники — гр.утр-ртеое «новий (ново приготовлений)» (Младенов РФВ 68, 378—382; Зокі ІР 49, 290—300), дінд. §Ьа|аіе «ретельно займається» (МасЬек К2 64, 265—266).—ТгиЬасеу РР 18/2, 153—156; Шанский ЗСРЯ І 4, 151—152; Фасмер—Трубачев І 448—449; Зіам-зкі І 328—329; МасЬек Е81С 178—179; ЗССЯ 7, 70—72; БЕР І 268—269; Зкок І 596; Вехіа] Е88.І І 165.
готуля — див. ватуйка.
[гбтур] (орн.) «глухар, Теігао иго-§а11из Ь.», [готур] «тс.», [ґбтка] «самиця глухаря», [готя] «пташеня глухаря», [готуршпи] «воркувати, туркотіти» (про голубів) ВеНЗн; —очевидно, звуконаслідувальні утворення.
гбтьта — див. гаття.
гофрувати, гофрувальний; — р. гоф-рировать, заст. гофровать, гбфрить, бр. гафрираваць, п. §оІгомшс, болг. гоф-рйрам, схв. гофрирати, слн. §оїгіга-іі; — запозичення з французької мови; фр. §апїгег «гофрувати, відтискати візерунки» є похідним від іменника §аиї-ге «вафля; бджолиний стільник; гофрування (тканин і ін.)», ст. хуаїїге «тс.», що як запозичення походить від сфлам. 'лгаїег «вафля; бджолиний стільник», спорідненого з нім. \УаЬе «стільник», \ує-Ьеп «ткати».— СІС 181; Шанский ЗСРЯ І 4, 152; Паигаі 356; К1и§е—Міігка 829, 832, 843,— Пор. вафля.
[ґбхнути] «гавкнути»; —звуконаслідувальне утворення.
гоц1 (вигук) «гоп», Ігбца, гоца-ца Ме, гбцкиі «тс.», [гоцати] «вибивати; сильно стукати» Я, їгбцкати] «підкидати, повторюючи вигук гоц» МСБГ, гоцак «вид танцю з стрибками»; — бр. гоц (про стрибок, удар, колихання), гбцаць «скакати, стрибати;[бити;стукати!», п. Ьос«гоп»;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп, гуп, гець, гиц; бр. гацаць «бігати, гасати», яке наводиться в цьому зв’язку (БІатекі І 422), може сюди не належати (пор. укр. [гацати], пов’язане з гасати).— Пор. гець, гиц, гоп, гуц.
[гоц2] «водоспад» Я; — очевидно, результат субстантивації звуконаслідувального вигуку гоц «екік, гоп» (на позначення стрибка); пор. семантично близьке укр. [екбки] «пороги в річці» від іменника скік «стрибок», пов’язаного з вигуком скік (від скакати).— Див. ще гоц1.
[гбцик] (прізвисько малого на зріст чоловіка) Ва; — очевидно, похідне утворення від вигуку гоц, що позначає стрибання, через порівняння з дитиною; пор. [гбпкаї (жарт.) «дитина», утворене від вигуку гоп (також на позначення стрибків).— Див. ще гоц1.
[гбцка] «товчена картопля, заправлена салом» Л; — очевидно, похідне утворення від [гоцати] «вибивати; сильно стукати»; пор. бр.гбцаць «стрибати; стукати; бити, розбивати».— Див. ще гоц1.
[гоця] «жаба» (у дитячій мові) Ж; — похідне утворення від вигуку гоц, уживаного на позначення стрибків.— Див. ще гоц1.
[гочати] «іржати»; — очевидно, результат скорочення не відбитого словниками дієслова *гогочати «тс.», похідного від іменника гогіт (гоготу) «іржання», утвореного, в свою чергу, від звуконаслідувального вигуку гогб, що передає кінське іржання.— Пор. гоготати.
[гошйти] «чатувати на когось; щось дуже любити» Ж, [гошіти] «тс.» Ж, дошитися] «готуватися; підбурювати» Ж, [гошітися] «тс.» Ж; — р. [гошйть] «готувати; берегти», [гоношйть] «нагромаджувати, збирати», [гоношйться] «готуватися», ст. гошити «влаштовувати, робити»; — неясне; можливо, похідні утворення від *гоха «їстівні припаси» (пор. р. [пригбха] «тс.»), яке може бути скороченою формою від основи гоношити (§оло8Ііі) (пор. р. [гоношйть]), етимологічно не цілком ясної: перетворення з [гонббйти] (Вегп. І 327; Озіеп-Баскеп ІЕ 28, 420), або запозичення з.готської мови— гот. §апаз)ап «урятовувати» (Вгй-скпег К2 43, 307); менш вірогідне виведення від гонт> як утворення, аналогічного до копошитися (Кірагзку СБС 175).— Фасмер І 437—438; Филин Про-исх. яз. 592—593; 3а§іс АІ81РН 6, 284.— Пор. гонбба.
гоя (вигук, приспів у пісні, танцях);— п. [Ьо]а] (вигук спонукання, приспів), ч. Ьо)а (вигук спонукання), слц. Ьо]а (вигук при хвилюванні); — очевидно, результат злиття вигуків гой і а2 (див.).
Ігоя-дюндя] (вид танкової гри), [гоя, дюндя, гоя] (приспів під час цієї гри) Ціуагу; — ч. (мор.) [Ьо)а, дгипсіга, Ьо-)а] (приспів у тій самій грі), схв. Ьо)а, фппсііа, Ьо)а «тс.»; — назва гри походить від уживаного в ній приспіву, який разом з грою запозичено в словаків; слц. Ьо]'а, ЬппсГа, йо]'а походить від при-578
співу Ьа)а §убп§убт Ьа)а (Ьа)а §убп§у а Ьа)а) в угорській весняній грі обрядового характеру, який складається з вигуку Ьа)а «гайда; іди, ходімо», що є варіантом вигуку Ьа), можливо, звуконаслідувального походження, і іменника §убп§у(бт) «перлина (моя); (мій) любий, (моя) люба» іноді в супроводі вигуку а; менш обгрунтована спроба (Максимович Собр. соч. III 1877, 523) пояснити слово дюндя як ім’я західнослов’ян-ської богині, а вигук гоя (гойя) як словацький за походженням.— ММТЕ8х І 1134—1135; ІДуагу РиЬІісаііопез ііпіу. ПеЬгесеп 1961, 11, 3—11.— Див. ще ґенґбритися.— Пор. жемчуг.
граб (бот.) «Сагріпиз Ьеіиіиз Б.», грабина, [грабчак] «молодий граб», [граб-нйк] «місце, де росте граб» Ж;— р. бр. граб, п. нл. §гаЬ, ч. діал. слц. вл. ЬгаЬ, полаб. §гоЬй «грабовий гай», схв. граб, слн. 1§гаЬ], а також ч. ЬаЬг, ст. ЬгаЬг, болг. габ'ьр, м. габер, схв. [грабар], слн. [§гаЬег], §аЬег;—псл. *§гаЬь, [^гаЬг'ь];— споріднене з прус. АУО8І-§гаЬіз «бересклет», лтс. СгпбЬіра (топонім), дмакед. -раріоу «деревина дуба; смолоскип», умбр. ОгаЬоУІиз «бог дуба» (епітет Юпітера); іє. *§гоЬ(Ь)о8 (назва дерева), можливо, пов’язане з *§егеЬЬ- «розрізати», оскільки граб від бука відрізняється зубчастим листям, або з псл. *§геЬІі «гребти» (на корм); непереконливо поєднував псл. *§гаЬь з псл. *§ога «гора» Младенов (АІ81РЬ 33, 11—12); сумнівне також пов’язання з лат. сагріппз «граб» (МасЬек Е8ЛС 153; ЬР 2, 152), як і з псл. §гаЬ1у§(-е) «граблі» (Розіа-їіпзкі 8утЬо1а асі Ьізіогіат паіигаїет тесііі аеуі І, Кгакб\у, 1900, 141).— Критенко Вступ 521, 548; Шанский ЗСРЯ І 4, 152—153; Фасмер—Трубачев І 449; 8Іа\узкі І 332—333; БЕР І 220; 8кок І 598—599; Вегіа) Е88.І І 134; ЗССЯ 7, 99—100; Вегп. І 343; Тгаиітапп 94.
[грабак] (орн.) «деркач, Сгех сгех Б.», [грабок] «тс.»; — очевидно, давніше * рябая (*рябок) (у діалектній вимові з твердим р *рабак, *рабок), похідне від ря-бйй; у такому разі назва зумовлена рябим пір’ям птаха; поява г перед початковим р або має чисто фонетичний характер (пор. [гластівка] < ластівка), або
викликана народноетимологічним зближенням з граб.— Воїнств.— Кіст. 42.— Див. ще рябий.
грабар «землекоп», грабарка «велика лопата; візок для возіння землі; артіль грабарів; земляна робота», грабарство, [гарбалка] «велика совкова лопата» Дз, [гарбарка] «лопата, якою викидають землю» Мо, грабарювати, ст. грабарт> (XVI ст.); — р. [грабарь], бр. грабар; — запозичення з польської мови; п. §гаЬагг походить від свн. §гаЬаеге «землекоп» (нвн. СгаЬег «тс.»), пов’язаного з дієсловом §гаЬеп «копати», спорідненим з гот. §гаЬап «тс.», стел, ііо грекж «ховаю» (померлого), укр. гребти.— Фасмер І 454—455; ВІатекі І 333; Юи§е—Міігка 266.— Див. ще грабати, гребти.
[грабати] «обробляти землю граблями Ж; гребти; розгрібати», грабастати, [грабити] «грабувати» Ж, грабувати, [гробачка] «різновид рибальської сітки» ВеЗа, [грабежа] «грабіж» Ж, [грабаля] «той, хто згрібає сіно» Ж. [грабачка] «жінка, що згрібає сіно або овес», [гра-бежник] Ж, грабйтель, грабіж, [гра-біжка], грабіжник, грабіжництво, [гра-бовйця] «збирання сіна; час цієї роботи» Ж, [грабовйці] «час збирання сіна» Я, грабунок, [грабежливий] Ж, [грабеж-ний] Ж, [грабовий] «грабіжницький» Ж, [грабіжливий] Я, грабіжний, [граблйвий] Ж, [грабний] «грабіжницький» Я, [гра-бовшпий] «користолюбний»; — р. грабать «грабувати; [гребти граблями]», бр. грабіць «грабувати», др. грабити «тс.», п. §гаЬіс «згрібати (граблями); грабувати», ч. ЬгаЬаіі «згортати; ритися; дряпати», [ЬгаЬііі] «тс.», слц. ЬгаЬа€ «гребти, ритися», вл. ЬгаЬаб «згрібати граблями», нл. §гаЬаз «тс.», болг. грабя «грабую», м. граба «грабує», граби «краде» (дівчину), схв. грабити «грабувати; гребти», слн. §гаЬШ «згрібати; нагромаджувати; грабувати», стел, травити «грабувати, красти»; — псл. §га-Ьііі (*§гаЬЇ9), первісний ітератив до щеЬр (§геіі) «гребти»; — споріднене з лит. §г6Ьіі (давнім перетвореним ітеративом) «хапати, силоміць забирати», лтс. §гаЬаі (многократне дієслово до §гаЬІ) «хапати; згортати граблями», дінд. §га-Ьйауаіі «змушує схопити», каузативом до
§гЬйпаіі «хапає, краде», ав. §агаіупаііі «тс.», а також з лит. §геЬіі «гребти; грабувати», §гаЬйз «здатний до хапання»; первісне значення «гребтися, дряпати, копати», звідки «хапати, схоплювати (напр., кігтями)»; відокремлювання від §геЬд (§геіі) «гребти» (Меіііеі МЗЬ 14, 332—333; Вегп. І 347—348; Тгаиітапп 95—96; Рокогпу 455—456) непереконливе; малоймовірне пов’язання з *§аЬаіі (Масіїек Е8ЛС 182).— Шанский ЗСРЯ І 4, 153; Фасмер І 449—450; Зіатекі І 333—334; БЕР і 269; Зкок І 599—602; Ргаепкеї 165—166; Регззоп Веііг. 727— 728.— Див. ще гребти.
[грабати] «гребти, копирсати, горнути» Ме, \гграбатися] «лізти, гребтися, видобуватися» Я; — п. [§гаЬас] «недбало копати землю, копирсатися», [§гаЬас 5І§] «лізти, видобуватися»; — очевидно, запозичено з польської мови; запозичення відбувалося, незважаючи на наявність укр. гребтй[ся), [грабати] «гребтися), копирсатися», головним чином, у зв’язку із звуком § (ґ) на місці укр. г у польських словах, який на. українському грунті надавав відповідним словам більшої емоційної забарвленості,— Див. ще грабати, гребти.
грабельки (бот.) «Егосііит Ь’Негіі.» Мак, РУСБот; — р. [грабельки] «дельфіній, ОеІрЬіпіит сопзоіісіа Ь.; грабельки звичайні, Егосішт сісиіагішп Ь’Не-гіі.», бр. [грабелькі] «грабельки; герань лучна, Сегапіит ргаіепзе Ь.; герань болотна, Сегапіит раїизіге Ь.»; — псл. (сх.) [*§гаЬь1ьку]; очевидно, похідне від §гаЬ1)е «граблі»; свою назву рослина могла одержати через зовнішню подібність стебла до держака грабель, а плодів з їх плодоніжками — до зубців грабель.— Нейштадт 364, рис. 178.— Див. ще граблі.
граблі, грабки «пристрій до коси для укладання покосу; [малі граблі ЖЬ>, граблисько «ручка грабель», [граб’єі Л, граблище, [грабельно Ж, грабйльно] «тс.», [грабляник] «свердлик для прокручування дірок у граблях» Ж, [грабци] «грабки» Л, [грабун, гребцй] «тс.» Л, [граб'ята] «невеликі граблі» Я, грабельний, граблистий; —р. грабли, бр.
граблі, п. §гаЬіе, (каш.) [§гаЬ1е], ч. Ьга-Ье, слц. ЬгаЬІе, вл. ЬгаЬ)е, нл. §гаЬ)е, полаб. §гоЬ1е, болг. [граба] «вила для сіна й соломи», [грабли] «гребінь для чесання вовни», схв. грабле «граблі», слн. §гаЬ1)е; —псл. *§гаЬ1і§ (пд.-слов.), *§гаЬ1)е (пн.-слов.), пов’язане з §гаЬііі «згрібати», пор. укр. [грабати]-,— споріднене з лит. §геЬ1уз «граблі», лтс. §геЬ-1 із, дісл. §геї (<*§гаЬ)а-) «тс.», нім. (швейцарське) [§геЬе! (§гйЬе1)] «мотика»; непереконлива реконструкція псл. *§гаЬ)§: *§гаЬ)е (Вегп. І 344; ЗССЯ, 7, 97—98), оскільки балтійські паралелі вказують на наявність суфікса -1-, характерного для назв знарядь; польська, чеська і лужицькі форми без -1- пояснюються аналогійними вирівнюваннями.— Шанский ЗСРЯ І 4, 153— 154; Фасмер І 450; 8Іа\узкі І 334; МасЬек Е8ЛС 182; 8сЬизіег-8еу/с 339; БЕР І 269; Вегіа] Е88.1 І 167.— Див. ще грабати.
(грабулець] «вогонь з трісок у гончарній печі» Ж; — неясне; можливо, походить від свн. *§гиоЬеЬо1г «пічні дрова», утвореного з §гиоЬе «яма, піч» і Ьоіг «дерево»; Граб- замість сподіваного груб-, очевидно, відбиває якусь діалектну німецьку форму,— пор. нвн. Сга-Ьеп «рів, канава», а також п. §гиЬа, [§гаЬа] «отвір печі, челюсті»; в українські говірки слово мало прийти через польське посередництво, про що говорить характерна для польської мови передача нім. Ноіг (пор. нім. Нетт-Ьоіг— п. Ьат-иіес «гальмо»).— 8\\' І 916.— Пор. гамулець, груба.
гравій; — р. болг. гравий, бр. гравій-, — через російську мову запозичено з французької; фр. §гауіег «гравій, пісок» походить від гал. *§гауа «пісок», відбитого в фр. §геуе «рівний, піщаний берег».— СІС 181; Шанский ЗСРЯ І 4, 154; ССРЛЯ 3, 351; РЧДБЕ 164; Оаигаі 373—374; ВІосЬ І 347.
гравілат (бот.) «підлісник, Сешп иг-Ьапит Б.» [градзилат] «тс.» Мак; — р. гравилат; — запозичення з італійської або новолатинської мови; іт. §агіоїі-Іаіа «гравілат» або пізньолат. сагуорЬуі-Іаіа «тс.» походить від лат. сагуорЬуІІшп, що зводиться до гр. харобфоАЛоу «гвоз-580
дика» (букв, «горіховий'лист»), складного слова, утвореного з основ іменників харооу «горіх», етимологічно неясного, і фбААоу «лист», спорідненого з лат. їоіішп «тс.».— Фасмер І 450; Ргізк І 794—795; Воізасд 1041.— Див. ще фоліант.
гравірувати, гравіювати, граверний, гравірувальний, гравер, граверство, гравіровка, гравірувальник, гравіювальник, гравюра; — р. гравировать, бр. граві-раваць, п. §га\уего\уас, §га\уігоїуас, §га-\уо\уас, ч. §гауег, §гауига, розм. §га-уігоуаіі, слц. §гауігоуа€, вл. §га\уег, §га\уцга, болг. гравйрам «гравірую», м. гравйра «гравірує», схв.гравйрати, слн. §гауігаіі;—запозичення з німецької мови; нім. §гауіегеп «гравірувати» відбиває фр. §гауег «тс.», що .походить, очевидно, від гол. §гауеп «рити, копати», спорідненого з псл. *§геЬіі, укр. гребтй; менш вірогідне припущення про запозичення слова з франсійського діалекту франкської мови, поширеної у середньовічній Франції (Ьаигаі 373).— СІС 181; Шанский ЗСРЯ І 4, 154; Фасмер І 450, 454—455; Юи§е—Міігка 266.
гравітація «загальне тяжіння, взаємне притягання тіл», гравітаційний; — р. болг. гравитация, бр. гравітацьія, п. §га\уііас)а, ч. §гауііасе, слц. §гауі-іасіа, м. схв. гравитаци]а, слн. §гауі-іасі)а; —- запозичення з новолатинської мови; нлат. §гауііаііо, яке запровадив І. Ньютон (1642—1727), є похідним від нлат. §гауііаге «тяжіти», що також утворив Ньютон від лат. §гауііаз «вага», похідного від §гауіз «важкий», спорідненого з дінд. §игйЬ «важкий; важливий, шановний», гр. |3ар6с; «важкий», гот. *кайгиз, лтс. §гйіз «тс.».— СІС 181; КІеіп 677; XVа 1 сіє— Ноїш. І 620—621.— Див. ще барій.
(ґраґарі «сволок» Ж, [ґрагарь ДзАтл II, ґрегарь, драгарь, драгальтж, тра-ґар О] «тс.», ст. драгарт> (1627); — п. ]іга§агг] «тс.»; — очевидно, походить від нвн. (Кга§еп)іга§ег «консольна балка», складного слова, утвореного з основ іменників свн.' кга§е «шия; потилиця; комір» (нвн. Кга^еп «тс.»), спорідненого з лит. §игк1уз «воло; горло», псл. *§'ьГс11о, укр. горло, і свн. іга§ег
«носій» (нвн. Тга§ег «тс.»), похідного від іга§еп «носити», двн. іга§ап «тс.», спорідненого з дангл. бга§ап «тягти», англ. с1га\г, дісл. сіга^а «тс.», гот. §а<іга§ап «тягти (сюди)»; у діалекті бойків слово з’явилось через посередництво польської мови.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241; К1и§е—Міігка 398, 786.— Див. ще горло.
[ґраґати] «крякати» (про качок, жаб) ВеУг; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до крякати (пор.).
град1, [гряд], градина, {градівка} «круглий камінь завбільшки із звичайну градину» Ж, [градівник] «знахар, що керує градом», [градовйна] «градина» Ж, [градовйця] «градова хмара» Ж; — р. болг. бр. м. град, др. градт>, п. нл. §га<1, ч. мор. [ЬгасГ], ст. Ьгасі, слц. Ьгасі, полаб. §госі, схв. град, слн. §гас1, стел, грдд-ь;—псл. угасіть; —споріднене, можливо, з лит. §гйосіа5 «замерзлі брили землі; льодова кора на снігу» (інакше Ргаепкеї 173), вірм. кагкиі «град» (з метатезою Із редуплікованого *§а-§го-До-), лат. §гап(іо, -іпІ8 «тс.» (з іншим ступенем вокалізму й інфіксом); іє. *§го-сіоз; сюди не належить дінд. ЬгасійпіЬ «град» (інакше МасЬек Е83І 182) і гр. %а^а£а. «тс.».— Критенко Вступ 517; Фасмер І 450; 81а\узкі І 336; БЕР І 271; Зкок І 604; Вегіа] Е88.І І 168; ЗССЯ 7, 101; Вегп. І 344; Вп§а Аізі. Зіисі. 25; Тгаиітапп 99; Рокогпу 406.
град2 (арх. поет.) «місто; огорожа». ограда «огорожа», оградка; — р. град, др. градт>; — запозичення з старослов’янської мови; стел, (цсл.) граді, «тс.» є прямим відповідником до др. городт>, укр. город.— Фасмер І 450.— Див. ще город.
градація «поступовість»; — р. болг. градация, бр. градацьія, п. §гасіасіа, ч. §гасіасе, слц. §гасіасіа, м. схв. града-цща, слн. ^гасіасЦа; — запозичене, очевидно, через російське і через польське посередництво з латинської мови; лат. §гасіаііо «поступовість, посилення» є похідним від §гас1и8 «ступінь»,—СІС 182; Шанский ЗСРЯ І 4, 155; НоІиЬ—Ьуег 182; Кораіійзкі 367—368.— Див. ще градус.
[градина] «город на полі Пі, Мо; город на дністровських плавнях Дз; кінець поселення Пі»; — запозичення з молдавської мови; молд. градина «сад, город» (рум. §гааіпа «тс.») походить від болг. градина «тс.», похідного від болг. ст. граді, «сад», спорідненого з укр. город «місто», город. — Див. ще город.
градирня «споруда для повітряного охолодження води; споруда для добування солі з розчинів шляхом випаровування води», [граділня] «тс.», градирувати «випаровувати солону воду для одержання солі»; —р. болг. градирня, бр. градзірня, п. §га<ііегпіа, ч. §гас!оу-па, слц. §гасіоупа, вл. §гасіего\упіа; — запозичення з російської або польської мови, в яких походить від нім. §гасііегеп «збагачувати соляний розчин», утвореного від слат. §гасіаге «підносити на вищий ступінь», що є похідним від ^гасіиз «ступінь».— СІС 182; Шанский ЗСРЯ І 4, 155; ССРЛЯ 3, 354; 81. \ууг. оЬсусЬ 257.— Див. ще градус.
граділь — див. грядїль.
[градкй] «огорожа навкруги церкви»; — очевидно, зменшена форма від цсл. град-к «стіна, огорожа», спорідненого з укр. город «місто» (див.).
градус, градусник, градуювати, ст. градус (XVII ст.), градусь (XVIII ст.);— р. бр. болг. м. градус, п. ч. слц. §гасіи5, схв. град, слн. §гасі; — запозичення з латинської мови; лат. §гас1и8 «крок, ступінь», пов’язане з §гасііог «ступаю», споріднене з ав. аІАУІ§агаЙтаЬі «починаємо», лит. §гіс1уіі «ходити, блукати, подорожувати», стел, грдсти «іти», р. грясти «тс.», іє. *§Ьгес1Ь- «крокувати» (інакше Егаепкеї 171).— СІС 182; Шанский ЗСРЯ І 4, 156; Фасмер І 451, 467; БЕР І 271, 277—278; 8кок І 602; Шаісіе— Ноїт. І 615.
[ґражда] «клітка; повітка, клуня» Ж, [гражда] «високий- дощаний паркан з дахом» Я, [гражда] «садиба», [грежда] «велика будівля» Ж; — запозичення з молдавської і румунської мов; молд. гражд «хлів, стайня», рум. §га]<1 «тс.», [§га]с1й] «квадратний дім із двором всередині» ^іпсепг 12) походять від болг. ст. граждь «стайня», спорідненого з укр.
горожа, п. §гос!га «перегорода для стримування води в річці», ч. Ьгаг, слц. Ьгабга «тс.», вл. Ьгабг «хлів», гот. §агда «загорода, загін», дангл. §еагд «паркан, двір», лит. §агс1а5 «пліт, загорода».— СДЕЛМ 89; ПЕРМ 344; БЕР І 270— 271.— Див. ще город.
гражданка (шрифт); — п. §гагс!апка, ч. §гагс!апка «тс.»; — запозичення з російської мови; р. гражданка є результатом скорочення виразу гражданский шрифт як назви шрифту, що був створений за Петра І шляхом видозміни церковнослов’янського; прикметник гражданский «світський, не належний до духівництва чи до війська» у російській мові є церковнослов’янізмом, похідним від стел, граждаинит, «городянин», утвореного від град їх «місто».— Ушаков І 618; Кораііпзкі 372; НоІиЬ— Ьуег 183.— Див. ще город.
Ігразаі «вила до гною» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [граса] «сапа».
(гразлої «гроно» Ж, [гразлйна] (бот.) «пухирник, Заг^аззигп Ьассііегигп» Ж, [гразлик] (зоол.) «м’ясисте морське дерево, молюск, Воігуїіиз» Ж, [гра-злйнок] (зоол.) «вид інфузорій, Пуєі-1а» Ж; — очевидно, залишок давнього *£гахс1ь1о «гроно», фонетичного варіанта основи *£го7<іь1о (<*§гаг<і-) «тс.» з подовженням кореневого голосного.— Див. що гризло, грозно, гроно.— Пор. грань1
грайворон — див. гайворон.
грак1 «гайворон, Согуиз Їги§і1е§и8 Б.», граченя, грачиха, грачиний, [грак-нути] «крикнути, гаркнути» Я; — р. [грак], грач, гракать «кричати вороном», бр. грак, др. гракати, грачу «каркати», п. [§гак], нл. §гака8 «каркати, сваритися», болг. грача «каркаю, гаркаю», гракам «тс.», м. грак «каркання; грак», схв. гракати «каркати, кричати», грак-тати «тс.», грйк «каркання», грака «тс.», слн. дгакаіі «каркати»; — псл. §гакаіі «каркати», пов’язане з §га]‘аіі «тс.; сміятися»; — споріднене з лат. §гасі11аге «кудкудакати», ^гасиїиз «галка», ірл. §гас «каркання», двн. кга§і1оп «базікати», лит. §гбіі «каркати», §гіоіі, двн. кга]ап «тс.»; іє. *§ге-/§га- (*§ег-) звуконаслідувального походження.— Шан-
ский ЗСРЯ І 4, 156, 165; Фасмер І 451, 453; БЕР І 272; Младенов 108; 8кок І 605—606; Вегіа) Е88Л І 169; ЗССЯ 7, 102—103; Вегп. І 344; КІи§е—Міігка 398; XV а і сі е—НоГгп. І 615; Рокогпу383— 385.— Пор. журавель.
грак2 — див. гряк.
[гракувати] «герцювати, брати участь у герці, сутичці» Ж, ст. [граковати] «гарцювати» Пі; — неясне; можливо, результат видозміни ст. Г расовати «грабувати, плюндрувати».— Див. ще грасувати.
ігралі 1 «вила до гною» Я, Ж; — задовільного пояснення не має; зіставлялося з ч. ст. Ьгаїе «спис» (Мікі. Е\С 76), яке тепер разом з п. §ге1е (кгеїе) «палки для гри» виводиться від свн. §га11е (§ге11е) «вила, спис», звідки походить і уг. §е-геїу «спис» (МасЬек Е8ЛС 182; пор. Ко-билянський Мовозн. 1976/6, 32); з другого боку, виводилось від п. [§гаЬ1е] «граблі» (Вегп. І 344—345).
грам; — р. грамм, бр. болг. м. грам, п. ч. слц. вл. нл. слн. §гаш, схв. грам; — запозичене через посередництво французької (фр. статте) або німецької мови (нім. Огагпгп) з пізньолатинської; лат. §гашша «невелика вага, унції» походить від гр. трарца «письмо, літера, графічний знак; 1/24 унції», пов’язаного з -[раерго «пишу».— СІС 182; Шанский ЗСРЯ І 4, 157; Фасмер І 451; БЕР І 272; НоІиЬ—Ьуег 182; Паигаі 371—372; КІи§е—Міігка 266; Кіеіп 673; Ргізк І 324—326; Воізасд 155.— Див. ще графіка.
граматика, граматик «граматист», [граматикар] «тс.» Ж, граматист, граматичний, ст. грамматика (XV ст.), граматика (XVII ст.), граматика (XVIII ст.), .Граматика, Грамматика (XVI ст.); — р. грамматика, бр. граматика, др. граматикия, граматикии, граматика, п. §гатаіука, ч. слц. §га-таііка, болг. м. граматика, схв. граматика, слн. §гатаііка, стел, грллмти-кий; — запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво; лат. §гагптаііса «мовознавство, філологія» походить від гр. урарритіх-^ (тєхут]) «граматичне (мистецтво), учен-
ня про письмо і читання, граматика», в якому слово -урарратіх-^ є формою жін. р. одн. від прикметника урарра-тіхб£’«пов’язаний з читанням і письмом», похідного від траррсс «літера», пов’язаного з -[рафсй «пишу»; давньоруські і старослов’янські форми походять безпосередньо з грецької мови.— СІС 182; Шанский ЗСРЯ І 4, 157; Фасмер І 451; Вгйскпег 155; Кіеіп 674.—Див. ще графіка.
граматка (заст.) «буквар»; — результат видозміни форми граматика, можливо, під впливом [граматка] «записна або поминальна книжка», похідного від [грамата] «грамота, запис».— Див. ще граматика, грамота.
[грамозді «безладдя, безглуздя» Я, [грамуз] «різні старі речі, сміття, безпо-рядок, безладдя» Ва, [грамузджа] «хмиз», [грамузом] «усе разом, оптом» Ва;— р. грбмбзд «купа непридатних речей», болг. [грамуда] «брила, велика грудка землі», слн. §гагпог (£гатог) «щебінь, гравій»;— очевидно, похідне утворення від тієї самої основи *§гот- (*§гат-), що й псл. §готасіа, ^гатайа, укр. громада; — найближче споріднене з лит. §гатбгсіаі «дрантя, лахміття», §гагпе2с1аі, §гете2с1аі «тс.»; форми грамуз, грамузом є результатом контамінації з гамуз «залишки листя, огудини на городі», гамузом «гуртом, усе разом».— Фасмер І 461; Ргаепкеї 162—163.— Див. ще громада, гро-моздйти.
грамота, [грамата] «грамота» Ж, [граматка] «поминальна книжка; кишенькова книжка Ж», грамотій, [грамотка] «лист», [грамбпгник] «архіваріус» Ж, [грамотюк(а}] «великий грамотій» Я, [грамотяка] «тс.» Я, [грамітнйй], грамотний, безграмотний, ст. грамота «писемність; лист; акт; урядовий лист» (XV ст.); — р. болг. м. грамота, бр. грамата, др. грамота, п. §гато1а, [га-гпоіа] «грамота; збірка поганих віршів», ч. §гато1по8І «грамота», слц. §гато(-по5І’ «тс.», стел, грамота, грамата; — через старослов’янську мову запозичено з грецької; гр. урарцата «письмена; запис; документи; писемність; грамота» є формою множини від іменника уращта «літера», пов’язаного з дієсловом урасрсо
«пишу».— Шанский ЗСРЯ І 4, 158; Фасмер І 451; Вегп. 1 345.— Див. ще графіка.— Пор. грам, граматика, графіт.
[грамотйка] «товчений часник з сіллю і водою» Ж; — п. §гатаіука «юшка з води, пива або вина і тертого хліба», §гата1ка, [§атга1ка] «тс.», ч. [§гата1і-ка] «хлібна юшка», [кгатаіука] «вид юшки», слц. §гатаііка «горілка»; — очевидно, до західноукраїнських діалектів запозичено з польських або чеських діалектів; може бути споріднене з п. [§гат-ка] «густа каша з борошна; в’язке болото», що пов’язується з §гаш- «напихати» (Зіашзкі І 337—338); за іншими припущеннями, це жартівлива назва, пов’язана з граматикою (Кагіомнсх 8 XVО 189; Вгйскпег 155; МасЬек Е8Лб 151), або запозичення з грецької мови (85ХЇ І 898), у якій храрйтют «суміш» походить від храра «тс.; розведене водою вино», пов’язаного з дієсловом хєраттпрі «змішую».
грамофон; —р. граммофбн, бр. грамофон, п. ч. §гатоїоп, слц. слн. §га-тоїбп, болг. м. грамофон, схв. грамофон; — запозичення з німецької мови; нім. ОгатторЬбп утворено з основ грецьких іменників урарра «літера, запис, письмо» і ерштт) «звук, голос».— Шанский ЗСРЯ І 4, 157—158; Кора-Ііпякі 369; НоІиЬ—Ьуег 182.— Див. ще грамота, графіка, фон2.
[ґрамузляти] «писати карлючками»;— афективно-експресивне утворення, можливо, якоюсь мірою пов’язане з грамуз' «безладдя».— Пор. грамозд.
гран «аптекарська одиниця ваги (0,062 г)»; — р. бр. болг. гран, п. ч. слц. §гап; — запозичене, очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Сгап) з латинської; слат. §гапи8 «гран», пов’язане з лат. §гапиш «зерно, крупинка», спорідненим з дірл. §гап «зернятко», лит. гігпіз «горох», псл. *2ьГпо, укр. зерно.— СІС 182; Шанский ЗСРЯ І 4, 158; Фасмер І 451; МасЬек Е8ЛС 15В НоІиЬ—Ьуег 182; К1п§е—Міігка 267; Таїсіє—Ноїт. І 618,—Див. ще зерно.
грана — див. грань2.
гранат «плодова рослина, Рппіса §га-паіиш Ь., зернистий плід цієї рослини;
напівдорогоцінне каміння», граната «тс.», [гранат] «тс., темно-синій колір» Ж, [гранатки] «намисто» ДзАтл II, гранатник «гранатове дерево, Рипіса Ь.», гранатові (бот.), гранатовий (про плід, мінерал, темно-синій колір), гранатний (про плід, мінерал), ст. гранат «мінерал» (XVII ст.), гранат (XVIII ст.); — р. бр. гранат «плід; мінерал», п. §гапаі «гранатове дерево; синій колір; мінерал», ч. слц. §гапаі «мінерал», §гапа(оуе ]‘аЬ-Іко, болг. гранат «мінерал», схв. гранат «плід; мінерал»; — запозичене, мабуть, через посередництво німецької мови (нім. Сігапаіарїеі «гранатове яблуко», свн. §гапаі «тс.») з латинської мови; лат. (та-Іит) §гапаіит «гранат» (букв, «яблуко зернисте») є похідним від §гапит «зерно»; латинська назва мінералу (§гапаіигп, букв, «зернистий») зумовлена тим, що цей мінерал трапляється в вигляді червоних зерен.— СІС 182—183; Шанский ЗСРЯ І 4, 159; Фасмер І 452; НйШ— ІУогіЬ 17; Зіамгакі І 338—339; МасЬек Е8ЛС 151; НоІиЬ—Ьуег 182; К1и§е— Міігка 267; Паигаі 374.— Див. ще гран, зерно.
граната «розривний снаряд», [гранат] «тс.» Ж, гранатчик, ст. граната, граната «розривний снаряд» (XVIII ст.), гранаті) «тс.» (XVII ст.); — р. бр. болг. м. схв. граната, п. §гапа(, §гапаіа, ч. слц. §гапаі, вл. нл. §гапаіа, слн. §га-паіа; — запозичення з німецької або італійської мови; нім. Сгапаіе походить від іт. §гапа!а, утвореного на основі назви плоду §гапаіа «гранат» за подібністю форми і структури.— СІС 182; Шанский ЗСРЯ І 4, 159; Фасмер І 452; Преобр. І 154; Зіашзкі І 338—339; НоІиЬ—Ьуег 183; К1и§е—Міігка 267.— Див. ще гранат.
грандіозний; — р. грандибзньїй, бр. грандьіезньї, ч. §гапбіб8ПІ, слц. §гапбібг-пу, болг. м. грандибзен, схв. грандид-зан, слн. §гапбі6геп;—запозичення з німецької або французької мови; нім. §гапбід8, фр. §гапсііо8Є походять від іт. §гап(ііо8о «розкішний, грандіозний», утвореного від лат. §гапс1і8 «великий», спорідненого з гр. Ррєуйод «гордий», псл. §г9<іь «груди», укр. груди.— СІС
183; Шанский ЗСРЯ І 4, 160; Фасмер І 452; НоІиЬ—Ьуег 183; К1и§е—Міігка 267; ВІосЬ 344; ХУаІЬе—Ноїш. І 617— 618.
границя1 «кордон», [грянйця] «тс.», [гранйчник] «мешканець прикордонної території» Ж, граничний, [грянйчний, грянйшний], гранйчити «межувати; сваритися, сперечатися» Ж, [грянйчити] «гніватися, лютувати» Я, [грянйчитися] «розмежовуватися», відгранйчити, за-гранйця, [загранйчити] «визначити межу», [огрянйчити] Ж, [обгранйчувати] Ж, погранйччя, пригранйччя, [розгранйче] «розмежування» Ж, [узгрянйччя] «місце вздовж кордону», [узгрянйшник] «той, хто живе біля кордону», [узграничанин] «тс.» Ж; — р. граница, бр. граніца, др. граница, п. нл. §гапіса, ч. Ьгапісе, слц. вл. Ьгапіса, болг. м. граница, схв. граница, слн. §гапіса, стел, граница; —псл. §гапіса, похідне від §гапь (§гапа) «грань, край».— Шанский ЗСРЯ І 4, 160; Фасмер—Трубачев І 452; ЗІамгекі І 339—340; НоІиЬ—Кор. 132; БЕР І 274; Мозгупякі ЛР 36/2, 109—111; ЗССЯ 7, 106—107; Вегп. І 346.— Див. ще грань.
гранйця2 — див. грань3.
[граничері «прикордонник» Мо; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. граничер (рум. §гйпісег) «тс.» вважається східнороманським суфіксальним утворенням від молд. граница (рум. §гапііа) «границя», запозиченого з південнослов’янських мов (ПЕРМ 345), але може бути й безпосереднім запозиченням з південнослов’янських мов (пор. болг. граничар «прикордонник», схв. граничйр, слн. §гапісаг «тс.», похідні від граница, §гапіса, споріднених з укр. гранйця).— Див. ще гранйця.
граніт, гранітник «робітник, що обтісує і полірує граніт»; — р. болг. м. гранат, бр. граніт, п. ч. слп. §гапіі, схв. гранат, слн. §гапіі; — запозичено через посередництво німецької або французької мови (нім. Сгапіі, фр. §гапіі) з італійської; іт. §гапііо «граніт; зернистий» утворене від §гапо «зерно», яке походить від лат. §гапигп «тс.».— СІС 183; Шанский ЗСРЯ І 4, 160; Фасмер І 452; НоІиЬ—Ьуег 183; Паигаі 372.— Див. ще гран, зерно.
[гранка1] «чашечка, в якій сидить горіх», [гранок] «гілка, сук» Ж; — р. [гранка] «горіхи, що зрослися докупи», ч. заст. [Ьгап] «гілка», вл. Ьгап «гроно, вусики (у рослин)», Ьгапка «виноград», нл. §гап, §гапка, «тс.», болг. [грана] «гілка», гранка «тс.; жмут ниток», м. гранка «гілка», схв. грана «гілка, черешок», слн. §гапа «тс.»; — очевидно, псл. §гапа, §гапь; — пов’язується з гроно, грозно, як форма з іншим ступенем чергування в корені (з подовженим о); зіставляється (МасЬек Е8ЛС 182) з двн. §га^ «паросток»; ототожнюється також (Зкок І 608) з псл. §гапь «край, межа».— НоІиЬ—Кор. 132; БЕР І 273, 285; Вег-1а) Е88Л І 170; ЗССЯ 7, 104—106; Вегп. І 346.— Див. ще грозно, гроно.
гранка3 — див. грань1.
[гранувати] «волочити, боронувати землю» Мо; — очевидно, пов’язане з грань «ребро, кант», [грана] «тс.».— Див. ще грань1.
гранула «зерниста частка речовини», гранулятор «пристрій для внесення в грунт гранул», грануляція «надання речовині форми гранул;сполучна тканина, що має зернистий вигляд; зернистість м’якоті плодів», гранулювати «надавати (речовині) форми гранул»; — р. бр. болг. гранула, п. £гапи1ас]а, ч. слц. §гапи1а, схв. гранулацща, слн. §гапи1а; — запозичено, очевидно, з німецької мови; нім. Сгапиіит (мн. Сгапиіа) «гранула», Сгапиіаіібп «грануляція», §гапи1іегеп «гранулювати» зводяться (можливо, через французьке посередництво — фр. §гапи1е, §гапи1аііоп, §гапи1ег) до лат. £гапи1ит «зернятко», похідного від рга-пит «зерно».— СІС 183; Шанский ЗСРЯ І 4, 161; Кораііпякі 371; НоІиЬ—Ьуег 183; ЕгетФубгіегЬисЬ 222; ВІосЬ 345; Паигаі 372.— Див. ще гран, зерно.
[гранушкйі «сорт великих твердих груш» Ж; — очевидно, похідне від грань «ребро, край»; назва могла бути дана за ознакою гранчастої поверхні (пор. гра-нівкй «гранчасті яблука» ВеНЗн).— Див. ще грань1.
[гранчйти] «підсмажувати» (хліб); — очевидно, результат контамінації форм [грінчйти] «тс.» і грань «розжапене вугілля».— Див. ще грань2, грінка1.
грань1 «лінія поділу, межа; ребро, сторона площини», [грянь] «грань» Я, [грана] «ребро, край, грань; кант» ж’ гранильник, гранувальник, гранувальня «гранувальна майстерня», гранка «частина друкарського набору; грань, бокова площина многогранника; ячмінь дворядний», [грант] «грань, межа» Я, [гра-нушка] «глиняна форма для тіста» Я, [гранчак] «шести- або чотирирядний ячмінь» Ж, [граня] «рубіж, межа» Пі, [гра-няк] «призма», [гранйстий] «гранчастий» Ж, [гранковатий ВеУг, гранкуватий], гранчастий, гранувальний, гранястий, [гранчастий], гранити, [гранкувати] «робити грані», гранувати «тс.», безгранний, огранка «грані, нанесені на камінь або скло; нанесення граней», обгранкбвува-ти, [одгрань] «розмежування» Ж, [при-гранчак] «пірамідальна галька», [роз-гранє] «межова лінія» Ж, [рбзгрань] «пропуск, порожнє місце» Ж; — р. ‘ бр. грань, др. грань «кут, зарубка на дереві», п. £гап «кут, грань», ч. Ьгапа «ребро, край», слц. Ьгапа «ребро, кант», вл. Ьгап «ребро, край», нл. §гап «тс.», болг. заст. грана «площина кристала», схв. грана «верхня площина»; — псл. §гапь; — споріднене з двн. §гапа «вусики (у рослин)», нвн. Сгаппе «остюк колоска», шв. §гап «ялинка», ірл. щепсі «борода», алб. [кгапе] «жало»; іє. *§Ьег-, *§Ьгє-: *§Ьго- : *§Ьга- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися».— Шанский ЗСРЯ І 4, 162; Фасмер І 452; Меркулова Зтимология 1963, 80; Преобр. І 155; Зіягузкі І 340; МасЬек ЕЗЛС 183; ЗсЬизіег-Земю 340; БЕР І 273—274; Зкок І 608; ЗССЯ 7, 104—106; Вегп. І 346; Регззоп Веііг. 927; Рокоту 440.
грань2 «розжарене вугілля, жар», [грана, граняк] «тс.»; — ч. Ьгапісе «багаття», слц. Ьгапіса «тс.», схв. грянути «засвітити» (про сонце), слн. §гапеіі «світити»; — очевидно, пов’язане з тією самою основою псл. §г-, що й гріти; виведення чеської і словацької форм від гіпотетичного *§гасіпа (МасЬек Е8ЛС 182—183) залишається сумнівним.— Меркулова Зтимология 1963,	80;
ЗССЯ 7, 118; Мозгупзкі ЛР36/2, 111.— Див. ще гріти.
[грань3] (бот.) «ісландська цетрарія, Сеігагіа ізіапсііса (Б.) Асй.; стикта, Зіісіа ЗсйгеЬ.», [границя] «ісландська цетрарія»;— очевидно, пов’язане з [гранка] «чашечка, в якій сидить горіх», [гранок] «гілка, сук», гроно «китиця плодів».— Див. ще гранка2, гроно.
[грапа] «борона» ВеУг, [ґрапа] «примітивна борона» Мо, ВеУг, [драпа] «тс.» тж, [ґ рапати] «волочити» ВеУг, ДзАтл І; — очевидно, запозичення з румунської і молдавської мов; рум. §гарй «борона», молд. грапз «тс.» запозичено, мабуть, через посередництво болгарської мови (болг. грапа «тс.») з італійської; іт. £гарра «гак, скоба» походить від двн. кгйріо «гак, гачок»; рум. §гарй вважається також стародавнім місцевим словом (Козеііі ІЬК Н80, 114) або виводиться від алб. §гер «гачок» (ПБКМ 344).— Дзендзелівський НЗ УжДУ 37, 48; БЕР І 274; УгаЬіе Рошапозіауіса 14, 146; СДЕЛМ 89; Кіи^е—Міігка 400.—Пор. гремпля, крамплі.
[ґраса] «сапа; знаряддя для прополювання міжрядь, розпашник», [граса, гара-салка] «тс.» Дз, [грасбвка] «обробіток просапних культур трасами» Дз, Мо, [ґра-ца] «сапа» Л, [ґрасувати] «розчищати доріжки; плужити, прополювати міжряддя Мо, Дз», [грасувати] «плужити», [гарасувати] «тс.»Дз, [ґрацювати] «розчищати доріжки»; — р. [граца] «кігті для очищення грядок від бур’янів»; — запозичення з польської мови; п. §газа «мотика, скребачка», [кгаскі] «гребінь для чесання льону», як і ч. кгасе «сапка», кгаісе, [§гасе], слц. §гаса «тс.», походить від свн. кгаіге «скребачка», пов’язаного з дієсловом кгаігеп «скребти, дряпати», спорідненим з шв. кгаИа «тс.», дісл. кгоіа «гравірувати», алб. §е-гиагі, кгиап «скребу».—Дзендзелівський 81. зі. 10/1—2, 63; Шелудько 28; Зіате-кі І 335; Вгйскпег 155; Маскек Е8ЛС 288; К1и§е—Міігка 401..
грасирувати «вимовляти звук р на французький лад»;— р. грассйровать, бр. грасїраваць, п. ^газефлуас, болг. грасй-рам.',— через російську мову запозичено з французької; фр. §газ8еуег «гаркавити» виводиться від §гая «жирний; густий»
(пор. ауоіг ип рагіег §газ, ипе 1ап§ие дгаззе «мати важкий язик»), яке походить від лат. сгаззиз «товстий; густий; жирний», можливо, спорідненого з дінд. кгізпаїї «цілий», ПСЛ. *СьГ8ІУ'Ь «твердий, міцний», укр. черствйй.— СІС 183; Шанский ЗСРЯ І 4, 162; ССРЛЯ 3, 373; Кораііпвкі 371; Паигаі 372; М’аїйе—Ноїт. І 285.— Пор. черствйй.
[грасувати] «витоптувати (копитами землю)», ґрасувати «тс.; місити (землю) Ме; лютувати, спустошувати (про епідемію); бешкетувати Ж», [грасовати] «носитися вночі (про духів)» Бі, [ґраса] «яма для місіння глини; заміс глини» Мо, ст. ґрасовати, ґрассовати «грабувати, плюндрувати» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. §га8ошас «поширюватися (про хвороби); вештатися (з метою грабежу)» походить від лат. §га88агі «нападати; лютувати; вештатися», пов’язаного з §га<1и8 «крок».— Дзендзелівський 8і. §1. 10/1—2, 63; Зіалмзкі І 341.— Див. ще градус.
[ґрата] «прут залізної решітки; карта (на тканині)», грата «тс.», ґрати «залізна решітка», грати, [ґратки Ж, грать Бі, драти Пі, кратаХ «тс.», [ґратка] «огорожа зі штахету» Л, гра-тдваний, [гратчаний Бі], ґратчастий, гратчастий, [гратчатий^ЬЇ], [ґратува-ти] «обносити гратами» Ж, [межи-ґрат-тя] «решітка», ст. ґрата, грата (XVII ст.); — бр. [крата] «гратчаста огорожа»; — запозичення з польської мови; п. кгаіа «залізні або дерев’яні прути, грати; карта на тканині», [§агаіа] «тс.», як і схв. [§гаіа] «грати; (тех.) грохот», походить від іт. §гаіа «грати, огорожа» чи слат. сгаіа, §гаіа «грати, огорожа, брама; решето», пов’язаних з лат. сга-1І8 «плетиво; огорожа, пліт», спорідненим з дангл. ЬугНеІ «очеретяний пліт; огорожа», нвн. Нйгбе «плетена загорожа», гр. хартаА(7,)ос; «кошик, короб»; зведення українських і польських форм до нім. Оегаі «прилад; посуд» (Шелудько 29) позбавлене підстав.— І/ісІДагсИ 51; Зіам'зкі III 68—69; 8\\’ II 533; Вгйск-пег 265; Вегп. І 608; К1и§е—Міігка 321; №аМе—Ноїт. І 285—286.
грати, [играти], гра, гравець, [грайка] «гра, партія гри; вид мухи.
яка сильно дзижчить», [грйлка] «музичний інструмент» Ж, [грало] «тс.; розважання, гра Ж», [гранець] «гравець, музикант» Я, [гранка] «гра» Ж, [граття] «гра на інструменті; забава», грач, [грач-ка] «гра» МСБГ, [грашка] «іграшка», [грець] «музикант, гравець», грйиіе «забава, гра, місце для гри», [грищовикиї «учасники грища» Пі, [играль] «гравець» Ж, [игрбвище] «гра; дитячий майданчик» Ж, [ігра, ігранка, іграч], іграшка, іграшкар, [ігрець], ігрище, [ігронько] «музикант», грайливий, гральний, гра-ний, [гранковий] «гральний» Пі, грйстий, ігрйстий, [вйгра] «виграш», вйграш, виграшка «забавка, іграшка», [межигра] «інтермеццо» Ж, [найгравати] «знущатися» Пі, [перегра] «гудіння бджоли» Ж, [пригра] «тс.» Ж, [прйгрив] «рефрен», [пригривати] «пригравати», [прйгривка] «прелюдія» Ж, [прігра] «гудіння бджоли» Ж, [прдгра] «програш», програш, [розерги] «розиграш; перший день св. Петра; русалії, гулянки» Ж, [розйгри] «тс.» Ж, розиграш; — р. играть, бр. граць, др. играти, п. §гас, ч. Ьгаіі, слц. Ьгаі’, вл. Ьгас, нл. §газ, полаб. ]а§-гаісй «гра», болг. играя, м. игра, схв. играти, слн. і§гаіі, стел, играти; — псл. *]ь§гаіі < *ь§г'аіі;— споріднене з лит. аікДуііз «капризувати, пустувати», лтс. аїкзШіез «кричати», дінд. е]’аіі «рухається», Т]аіі, ій§аіі «тс.»; іє. *аі§-«різко рухатися»; зіставлення з дінд. уа]аіі «вшановує з побожністю і жертвою» (Потебня К ист. зв. 4, 58—59) мало переконливе.— Фасмер II 116; Преобр. І 264; ЗІатекі І 331—332; Младенов 196—197; МасЬек Е8ІС 181; НоІиЬ— Ьуег 197; 8сЬи8Іег-8е\ус 337—338, 339— 340; Зкок І 711; Вегіа] Е88.І І 208— 209; Вегп. І 422; Маігепаиег ЬЕ 8, 9— 10; Рокогпу 13—14.
[ґратя] «старі речі, мотлох Г; кухонний посуд ДзАтл II»; — запозичення з західнослов’янських мов; п. §гаі «старі речі, мотлох, дрантя», ч. §гаіу «мотлох», слц. [§гаіу, §гаіу] «посуд» походять від нвн. Сегаі «посуд; начиння», що зводиться до двн. §ігаіі «обговорення, турбота; устаткування», похідного від двн. гаї «рада; наявні засоби; продовольчі
запаси», спорідненого з стел, радити «турбуватися, піклуватися», укр. рада, радити.— Дзендзелівський УЗЛП 47— 48; ЗІашзкі І 341—342; Вгйскпег 155; МасЬек Е8ЛС 151; К1и§е—Міігка 249, 584.— Див. ще рада.
граф, [грабя Ж, Пі, грабля Ж, грап], графйня, [грапйня, грапиха Пі], [графка] «графиня» ЕЗб 4, [грапова Пі, гроуфкй-ня ЕЗб 4] «тс.», графівна «дочка графа» Я, [граб'янка Я, грапівна Пі] «тс.», [грапенко] «син графа» Пі, [грапович Я, грапчцк] «тс.», [грабчина] «графство» Пі, [грапчина Пі, грапщина] «тс.», [графський] ЕЗб 4, ст. грабя «граф» (XVII ст.), графії (XVIII ст.); — р. болг. м. граф, бр. граф, [грапі], п. ЬгаЬіа, §гаЬіа, §гаї, каш. [§гбї], ч. ЬгаЬе, [§г6І], слц. §г6ї, вл. ЬгаЬ]а, нл. [§гаЬ)а], схв. гроф слн. §гдГ; — форма граф запозичена, очевидно, безпосередньо з німецької мови, форма грабя — через польську; нім. Сгаї, як, мабуть, і п. §гаЬіа, походить від двн. §гауіо, §гауо «ватажок», можливо, спорідненого з гот. §а§ге(І8 «рішення, постанова».—СІС 183; Шанский ЗСРЯ І 4, 162; Фасмер І 453; Преобр. І 155; ЗІашзкі І 430; Вгйскпег 173; МасЬек Е8йС 182; НоІиЬ—Ьуег 197; КДи§е— Міігка 266—267.
графа, графити; — р. бр. болг. графа, м. графа; — нове утворення, пов’язане, очевидно, з ст. ґрафія «знаряддя для писання» (пор. р. графья «дошка для накладання друкарського аркуша»), яке походить від гр. трагрю «пишу» чи урафЕїоу «письмовий стіл».— Шанский ЗСРЯ І 4, 162; Фасмер І 453; Тимч. 647.— Див. ще графіка, жереб.
графин; — бр. графін; — запозичення з російської мови; р. графин, ст. ка-рафин походить від фр. сагаГіпе (чи пов’язаного з ним нім. ст. КагаШпе), яке зводиться до іт. сагаШпа, похідного від сагаїїа «графин»,  запозиченого з іспанської мови; ісп. §аггаіа «тс.» походить від ар. §аггаї «черпак, ківш», пов’язаного з дієсловом пагаїа «черпати».— Шанский ЗСРЯ І 4, 163; Фасмер І 453; Преобр. І 155; Горяев 78; МасЬек Е8ЛС 241; БЕР І 230; ЬокоізсЬ 54; Паи/аі 140; К1и§е—Міігка 351.— Пор. карафа.
графіка «мистецтво малювання, письма, креслення», графік «фахівець з графіки; креслення, схема», графічний; — р. графика, график, бр. графіка, графік, п. §гаїіка, §гаїік, ч. слц. §гаїіка, §гаїік «фахівець з графіки», §гаїікоп «креслення, схема», вл. §гаїіка, болг. графика, графйк «фахівець з графіки», график «креслення, схема», м. графика, графи-чар, графикон, схв. графика, графи-чар, . графикон, слн. §гаїіка, §гаїік «фахівець з графіки», §гаїісаг «тс.»; — можливо, через посередництво німецької мови (нім. СгарЬік «графіка») запозичене з латинської; лат. §гарЬіса, §гарЬісе ПОХОДИТЬ ВІД Гр. трсссріхт) (ТЄXV^|) «живопис», пов’язаного з трафи «пишу», спорідненим з дангл. сеогїап «різати, карбувати», свн. кегЬеп «карбувати», псл. *гегЬ'ь, укр. жереб (первісно «покарбований кусок»).— СІС 184; Шанский ЗСРЯ І 4, 162—163; Фасмер І 453; Ргізк І 324—326.— Див. ще жереб.
графіт, графітистий; — р. болг. графіт, бр. графіт, п. ч. слц. §гаШ, м. графит, схв. графиш, слн. §гаїіі; — запозичення з німецької або французької мови; нім. СгарЬіі (звідки й фр. §гарЬі-іе) є штучним утворенням (1789 р.) від гр. -;ра(р<о «пишу».— СІС 184; Шанский ЗСРЯ І 4, 164; Фасмер І 453; НоІиЬ— Ьуег 182; ВІосЬ 345; К1и§е—Міігка 278.— Див. ще графіка, жереб.
графіті «стародавні написи, малюнки, надряпані на скелях, стінах, посудинах»;— р. граффйти, п. §га(їііі, схв. гра-фито;—через російську мову запозичене з італійської; іт. §га(Ші (мн. від §гаШ-іо) «написи або малюнки, видряпані на стіні» пов’язане з §гаШ(а)ге «дряпати», похідного від §гаНо «гостра паличка для писання у стародавніх греків і римлян», що походить від лат. §гарЬіигп «тс.», яке зводиться до гр. трасри «пишу».— СІС 184; Кораііпзкі 368; Мезііса 694.— Див. ще графіка.
графоманія «хворобливий потяг до письменництва», графоман',— р. болг. графомания, бр. графоманія, п. слц. §га-їогпапіа, ч. §гаіогпапіе, схв. графома-ни]'а; — запозичення з французької мови; фр. §гарЬотапіе утворене зоснов гр. урасро) «пишу» і рауїа «божевілля, потяг, при-588
страсть, шаленство».—СІС 184; Шанский ЗСРЯ 14, 164; ССРЛЯ 3, 376; Кіеіп 675.— Див. ще графіка, манія.
грація, граціозний; — р. болг. гра-ция, бр. грацьія, п. §гас)а, ч. §гасіе, слц. §гасіа, вл. §гасі)а, схв. грациіа, слн. §гасі]'а;— запозичення з латинської мови; лат. §гаііа «краса» пов’язане з ім’ям богинь краси Сгаііае «Грації», утвореним від основи прикметника §гаіп5 «приємний,привабливий; вдячний», спорідненого з дінд. §гпаіі, §гпТІЄ «співає, хвалить», ав. §аг- «хвалити», лит. §ігіі «хвалити, славити», лтс. сігігііез «вихвалятися», прус. §ігЬеі «хвалити».— Шанский ЗСРЯ І 4, 165; Таїсіє—Ноїгп. І 619—620.
ґрашпан — див. грйшпан.
гребати «зневажати», гребувати, [вербувати] «тс.»; — р. [гребать] «вередувати», [гребать, гребовать] «тс.», бр. грзбаваць «зневажати, гидувати», ч. Ьге-Ьаіі «сварити», стел. огрФпатисА «уникати, утримуватися»; — очевидно, пов’язане з гребти через проміжні значення «скребти, чистити»; пов’язання з лит. §егЬіі «поважати; хвалити» (Кар-ский РФВ 48—49, 431) недостатньо обгрунтоване.— Фасмер І 454; Преобр. І 156; МасЬек Е8ЛС8 147; ЗССЯ 7, 108— 109; Вегп. І 348.—Див. ще гребти.
[гребелюк] (орн.) «щурик, берегівка, Нігипсіо гірагіа», [гребенюк] «тс.»; — пов’язане з гребти; назва зумовлена тим, що щурик вигрібає для гнізд глибокі нори в схилах ярів і берегах річок.— Воїнств.— Кіст. 336.— Див. ще гребти.
[гребенщйк] (бот.) «тамарикс, Тата-гіх §а!1іса» Я; — р. гребенщйк «тс.»; — пов’язане з гребінь; назва зумовлена, очевидно, формою суцвіття, яке нагадує півнячий гребінь.— Вісюліна—Клоков 184.— Див. ще гребінь.
[гребйш] (бот.) «образки болотні, Саі-1а раїиМгіз Ь.»; — п. §ггеЬіепіес «тс.»; — очевидно, пов’язане з гребінь як назва, зумовлена подібністю суцвіття чи листа рослини до півнячого гребеня (пор. бр. [петушкі, пеунікі] «тс.»).— Див. ще гребінь.
гребінець (бот.) «гребінчаста цело-зія, півнячий гребінь, Сеіозіа Ь.», [гре-
бенюшла Ж, гребішок Мак] «тс.»; — п. §ггеЬіопаіка, ч. [какоиіі ЬгеЬеп] «тс.»; — похідне утворення від гребінь; назва зумовлена подібністю квітів рослини до півнячого гребеня.— Вісюліна — Кло-ков 149.— Див. ще гребінь.
гребінник (бот.) «мушка, мушиця, смичка, смикавка, Супозигиз сгізіаіиз Ь.»;- [гравілат, Оеит игЬапит Б.]», [гребениця] «Супозигиз» Мак, [гребе-нячка] «тс.» Ж, [гребенець] «гравілат» Мак, [гребенник, гребінь, гребник] «тс.» Мак; — р. гребневйк «Супозигиз», гребенник, бр. грзбнік, п. ^ггеЬіепіса, схв. [гребеница] «тс».;—пов’язане з гребінь; Супозигиз названий так через гребнепо-дібну форму приколоскового листочка; відповідає значенню латинської назви (сгізіаіиз «гребінчастий»), — Нейштадт 113.
гребінь «інструмент для розчісування; прядильний пристрій; наріст на голові деяких птахів; верхня грань чого-небудь; вид орнаменту на крашанці», [гребень] (хвороба коней) Я, [гребенник] «майстер, що робить гребінки» Ж, [гребено] «гребінь для овечої вовни» ВеЛ, [гребеняр] «майстер, що робить гребінки» Ж, [гребе шик] «гребінка» Я, гребінець, гребінка, гребінник, [гребінниця] «грубе полотно», [гребінщик] «той, що виробляє гребінки» Я, [гребішок] «гребінець» Ж, [гребенатий], гребенистий, гребенястий, гребінний, гребінчастий, гребінчатий, [гребінястий] Я; — р. гребень, бр. грз-бень, др. гребьнь, гребень, п. §ггеЬіеп, ч. ЬгеЬеп, слц. ЬгеЬеп, вл. Ьг)еЬ’еп (у деяких птахів; вершина гори), нл. §г]еЬ-]‘еп, полаб. §гіЬіп, болг. м. гребен, схв. гребен, слн. §геЬеп, стел. грЕпеик;— псл. *§геЬу, род. в. §геЬепе, похідне від §геЬд «гребу».— Трубачев Рем. терми-нол. 77; Шанский ЗСРЯ І 4, 165; Фасмер 1454; МасЬек Е8.ІС 187; НоІиЬ—Кор. 134; 8сЬизіег-8ешс 347; БЕР І 277; Зкок І 599—601; Вегіа) Е881 І 173; ЗССЯ 7, 112—113; Вегп. І 347; Откупщиков 114; Мозгупзкі ЛР 36/2, 115.— Див. ще гребти.
гребля «загата», [греблянка] «баба, що торгує на греблях» Я, гребельний «загаяний», греблянйй «тс.», погребельне
«мито за проїзд через греблю»; — бр. грзбля «загата», др. гребля «рів, вал, окіп», п. §гоЬ1а «загата», ч. ст. ЬгбЬе «купа; підвищення, могила», слц. ЬгоЬ-Га «насип, купа, могила», вл. 1іг]еЬ]'а «загата», нл. §гоЬ1а «рів, канал», схв. гребла «викопана або накидана стежка; ярок, борозенка в городі», слн. §гбЬ1)а «купа каміння», стел, гропли «могила, рів»; — псл. *§геЬ]а, *§гоЬ)а, похідне від §геЬ9 «гребу».— 81а\узкі І 345— 346; 8сЬизіег-8ешс 346—347; ЗССЯ 7, 109.— Див. ще гребти.
гребти «згрібати; веслувати», [гребати] «копати; гребти, веслувати» Ж, [гребстй] «гребти» Ж, гребтися «гребти; ритися; [підлещуватися Я1», [гребениця] «робітниця, що гребе сіно» Я, гребець «веслувальний; згрібальник сіна», [гре-бїжка] «курка, що гребе» Ж, [гребіля] «згрібач-сіна» Ж, [гребільник] «тс.» Ж, [гребінка] «вода на дні ковбані» Я, гребка «весло; машина для згрібання сіна», [греблйця] «скребло, скребок», [греблица] «скребло» ЕЗб 4, [гребло] «скребло; знаряддя на зразок граблів», гребня, [гре-бовйця] «згрібання сіна; час згрібання сіна», [гребок] «весло; стерно» Ж, [гребуй] «згрібальник сіна» Ж, [гребчик] «гребець» Ж, [гребщйк] «тс.» Я, гріб «могила; домовина», гроб «тс.», гробар, гробарик (ст.) «могильник», гробач «гробокопач» Я, гроби «кладовище», гробки «тс.», гробниця, [гробовець] «могила», [гробовищі] «тс.» Я, гробовище «кладовище», гребний, [гребовйцький] «пов’язаний із згрібанням сіна», [гробковйй] «могильний» Ж, [грббний] «тс.», гробовий, їгребом] «гребучись)» Я, вигріб, вигрібний, згрібати, [згребло] «скребло», [зґребало] «скребниця для чищення худоби» Па, [згребло] «кінні граблі Па; скребло Ме», згрібальник, [згріб’я] «клоччя», згрібнйй (про грубе полотно), [загреб] «випечений у попелі хліб» Ж, загреба «місце, де щось закопане; вид хліба; жадібна людина», загреб-ки «закінчення збирання врожаю», загребистий «яким можна добре гребти», загрібальник, [загрібачка] «коцюба», [за-грібок] «невдало випечений хліб», загребущий «жадібний», нагробок, надгробок, надгробник, надгробний, огребки «залишки сіна, корму», [огрібач] «коцюба»,
[бгріби] «залишки сіна» Ж, огребом «обома руками», погребнутися «гребнути веслом», пбгреб «льох», погреб «похорон», [погребар] «могильник», погребиця «надбудова над погребом», погребище «погріб», [погребнйк] «надбудова над льохом, передня частина льоху», [погребна], погрібник «тс.», [погреббвини] «поминки», погріб «льох», [погріб] «похорон», [погрібані «коцюба», [погрібняк] «надбудова над льохом» (?), погребальний, погребний «похоронний», погребовий «похоронний; присутній на похоронах», погрібний «льоховий; похоронний», пригр ебицято-грібник», [прогребиця] «передня частина льоху» Дз, угробити; — р. грестй, бр. грзбці, др. гребати, грети, грестй «гребти, чесати», п. §ггеЬас «ритися, гребтися», ч. ст. Ьгезіі «ховати», слц. ЬгіеЬзіі «копатися, ритися», вл. Ьг]еЬас, нл. §геЬаз «шаркати; рити; дряпати», болг. греба, схв. грепсти, слн. §геЬзіі «гребти, розкопувати», стел, грєвл;, грети; — псл. §геіі < *§геЬіі, §геЬаіі; — споріднене з лит. §геЬіі «обробляти граблями», лтс. §геЬі «вискоблювати», дшв. §гаеуа «копати», алб. кгеЬ «чешу»; іє. *§ЬгеЬЬ- «скребти, копати».— Шанский ЗСРЯ І 4, 167; Фасмер І 454; Преобр. І 157—158; ЗІашзкі І 367—368; МасЬек Е8ЛС8 142; НоІиЬ—Кор. 131; ЗсЬизіег-8е\ус 346; БЕР І 276—277; Зкок І 599— 602; Вегіаі Е88Л І 172; ЗССЯ 7, 109— 110; Вегп. І 348; Егаепкеї 165—166; Рокогпу 455—456.— Пор. грабати.
[гревет] «пісок із щебенем» Дз; — очевидно, походить від фр. §гєує (*§ге-уеііе) «грубозернистий пісок, гравій», яке зводиться до гал. *§гауе «пісок».— Оаигаі 374; ВІосЬ І 347.— Пор. гравій.
[ґреґарний] «моторний, спритний», [треґдрний] «тс.»; — неясне; можливо, запозичене з румунської мови; рум. §ге-§аг «стадний» (молд. грегар «тс.»), яке при запозиченні могло набути значення «швидкий, рухливий», походить від лат. §ге§агіи5 «належний до стада», похідного від §гех «стадо, натовп, юрба», спорідненого з гр. дор. а-трє-тас; «збирач», псл. *§ьГіаіі, укр. горнути, горстка.— \\-'а1(1е—Ноїш. І 622.— Див. ще гортати.
ігрегатиі «квакати, крякати» Ж;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до кректати, крякати, греготіти «кричати» (про лебедя) (пор.).
ґрегіт — див. грехіт.
[греготіти] «кричати» (про лебедя), [греготати] «шуміти, шипіти» Ж, [гри-готати] «шуміти» (про вітер) Я; —п. §ггесЬоіас, (§гге§оіас) «тріскотіти,- цокотати; кумкати» (про жаб), ч. заст. ЬгеЬіаіі «клекотіти, стукотіти», вл. ЬгіесЬіас «квакати; хрюкати»; — давнє звуконаслідувальне утворення.— 8Ш І 932; Зіатекі І 369.— Пор. гроготати.
[грезен] «винограднегроно», [грезник] «тс.» ВеУг; — р. [грезнб] «гроно», [грез-день] «два зрослі плоди горіха; цибулина з зеленими наростами», др. грезня> «гроно, виноградна ягода», грезно, грьзно, грьзть, грьзнь, грь «тс.», болг. [грездей] «пробка, затичка», [грезд] «тс.»;— псл. *§гь7(іьп-, пов’язане чергуванням голосних з основою §гогсі-.— Фасмер І 455; БЕР І 278; ЗССЯ 7, 114.— Див. ще гроз-но, гроно.— Пор. гранка3.
грейдер «машина для вирівнювання поверхні грунту»;—р. болг. грейдер, бр. грзйдар, ч. §ге]<4г, §гасіег, слц. §га-дег, схв. грейдер, слн. §ге<іег; — запозичення з англійської мови; англ. §гасіег утворене від дієслова §га<іе «нівелювати, вирівнювати, розкладати за рангом», яке походить від лат. дгасіиз «ступінь, крок».— СІС 185; Шанский ЗСРЯ І 4, 166; КІеіп 672.— Див. ще градус.
грейпфрут «дерево групи цитрусових, помпельмус гроновидний, Сіітиз рагадізі; плід цього дерева»;— р. грейпфрут, бр. грейпфрут, п. §геірїгиі, §гареІгиіі, ч. слц. вл. слн. §гареІгиіі, болг. грейп-фрут;— через російську мову запозичене з англійської;— англ. §гаре-їгиіі складається з іменників §гаре «виноград, гроно винограду», що походить від дфр. §гаре, §гар-ре «гак; гроно винограду», пов’язаного з сгаре, §гаре «збирати виноград», яке вважають германським запозиченням (пор. двн. кгарїо «гак», франк. *кгарро, нвн. Кгарїеп «тс.»), і Ігиіі «плід, фрукт», що походить від лат. Ігисіиз «тс.»; назва зумовлена, мабуть, тим, що цей плід росте гронами, як виноград.— СІС 185; Шан-
ский ЗСРЯ 1 4, 166; БСЗ 12, 491;Кора-Іігізкі 372; НоІиЬ — Ьуег 183.— Див. ще Фрукт.
грек, грекиня, [грека] «грецька мова» Ж, грецизм, гречанка, [гречва] «греки», [гречйзна] «грецька мова», [гречина] «тс.» Ж, [гречня] «греки» Я, Греція, [Греччи-на] «Греція» Я, [грещина] «грецька мова» Я, грецький, ст. грек'Ь (XV ст.); — р. грек, бр. грж, др. грькь, п. Стек, ч. Кек, ст. Нгек, слц. Стек, вл. Стек, нл. Сгїек — болг. грт>к, гьрк, м. грк, схв. Грк, слн. §гк, стел, грійсь;— запозичене, очевидно, з латинської мови; лат. §гаесиз «грек» походить від гр. -раїхбс; «житель землі Граїа в Беотії», яке пізніше стало загальною назвою греків; походження назви землі невідоме. — Фасмер—Трубачев І 455; Преобр. І 156— 157; Вгйскпег 156; БЕР І 288; Зкок І 612—613; ЗССЯ 7, 163; Вегп. І 359—360; Егізк І 223.
греміти, гремотати, гремотіти, гре-мучий — див. гриміти.
[гремокі (бот.) «дзвінець, КЬіпапІЬиз сгізіа £а11і Б.» Мак, [гремошник, гром-ки] «тс.» Мак, [гремуха] «талабан польовий, ТЬІазрі агуепзе Б.» Мак; — р. [грембк] «дзвінець», [гремушка, гремуш-нак, громкй, погремдк] «тс.», [гремуха] «талабан польовий», бр. [грамкї] «дзвінець»; — пов’язані з гриміти, др. грьм'Ьти; назви дзвінця зумовлені тим, що достиглі плоди рослини,.які знаходяться в сухій чашечці, при погойдуванні від вітру звучать, як брязкітка; очевидно, за такою ж ознакою названо і талабан польовий, плід якого становить стручок з насінням,— Нейштадт 291—292, 502,— Див. ще гриміти.
[гремпля] «ручний гребінь для розчісування вовни.» Я, [ґремплі] «колесо з зубцями для розчісування вовни» Мо, [ґ ремплювати] «розчісувати вовну» Мо; — п. §г^р1а «карда, чесалка», §гет-ріа, §гере1, ч. кгатріе, слц. кгатрГа, нл. §гатр!е «тс.»; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; нім. Кгетреї «гребінь для вовни; кардочесальна машина», запозичене в літературну мову з нижньонімецької, е зменшеною формою від Кгатре «гак»,
двн. кгатрЬ «тс.», спорідненого з нвн. кгитт «кривий», гр. урйлбд «кривий» покручений», очевидно, також псл.
укр. грубий.— Мо 28; Зіашзкі І 345; 8IV І 906; 8Б \суг. оЬсусЬ. 260; К1и§е—Міігка 400, 403, 408; Егізк І 329—330.— Див. ще грубий.— Пор. крамплі.
грена «яйця метелика шовкопряда», гренаж «заготівля грени»; — р. болг. грена, п. §гепа; — очевидно, запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. §гаіпе «сім’я, зерно; грена» походить від лат. §гапит «зерно».— СІС 185; ССРЛЯ 3, 384— 385; Кораііпзкі 372; Паигаі 371; Віосй 344.— Див. ще гран.
гренадер «солдат добірних частин у багатьох європейських арміях»; — р. гренадер, ст. гренадир, гранадир (1698), бр. грзнадзер, п. §гепасііег, ч. §гепа<іуг, слц. §гапаііег, вл. §гепасіег, болг. м. гренадир, схв. гренадир, слн. §гепа<1іг;— через посередництво німецької мови (нім. (Згепасііег «гренадер») запозичено з французької; фр. • §гепасііег «гренадер; гранатометник» пов’язане з §гепа<1е «граната», яке походить від лат. (гпаїит)' цгапа-іит (бот.) «гранат». — СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 4, 167; Фасмер І 456; Кораііпзкі 372—373; К1и§е—Міігка 269; Паигаі 374.— Див. ще граната.
[грений] (у виразі грена неділя «зелена неділя»), [гряний] «тс.», [гренуха] «пісня на клечальну неділю», [гренушка Ж, гренушкйПі] «тс.»;—р. [гринбй] ([гре-ная неделя] «тиждень перед петрівкою»), [гренуха] (старовинне народне свято), бр. [гряная (нядзеля)];—неясне; пов’язувалося з н. §гйп «зелений» (Шелудько 28; ЗССЯ 7, 117); зіставлялося також з грати, рбзигри «перший день петрівки» (Шелудько там же, примітка редактора).
[грепнути] «важко впасти» Ж, [греп-нутися] «упасти, ударитися» Я; — очевидно, результат контамінації форм гепнути і грймнути «тс.» (див.).
[грехіт] «сміття, щебінь» Ж, [ґрегіт] «кам’янисте поле; скеляста гора»Ж;—п. [§гесйоі] «узбіччя, покрите гравієм», слц. [йгосйоі’] «мерзле болото на дорозі», [го-сіїоі’, сйгосйоі’1 «тс.», болг. грохота «кам’янистий схил», схв. грохот «ка-
м’янистий грунт»; — мабуть, запозичене з польської мови, в якій походить від первісного звуконаслідувального кореня *§ге(сЬ)-, паралельного до §госЬ-.— Иллич-Свитьіч ИАН ОЛЯ 19/3, 229;
І 905; БЕР І 285; Зкок І 623— 624.— Пор. грохати.
[грецйло] «галун», [грицйло] «тс.» Ж; — не зовсім ясне; можливо, утворене на основі вживаного у Закарпатті виразу грецький квас «галун» під впливом назв речовин на -ило (дубило, квасило).
[грецул] «шліфувальний брусок (з породи пісковиків) Ко; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з рум. §гезіе (§гехіе) «мінерал-пісковик; точильний камінь», яке зіставляється з алб. §еге-зе.— ВБНМ 346.
[грецюватий] (у виразі грецювата вівця «вівця, що хворіє на вертіж, внаслідок чого кружляє в агонії») Я, [гри-цюватий] «тс.» Я; — пов’язане, очевидно, з грець «удар, крововилив у мозок, параліч»; назва виникла, мабуть, на тій основі, що вівцю вважали ураженою ударом або паралічем.— Див. ще грець1.
грець1 «апоплексичний удар, параліч», — р. [грец] (лайл.) «диявол», [иг-рец\ «нечистий дух, домовик; параліч; припадок крикливиці; блазень»;—похідне утворення від дієслова грати; назва зумовлена мимовільними незвичними рухами чи криками хворих; звукова близькість до болг. гря>ч «спазм», схв. грч «тс.», очевидно, випадкова.— Потебня К ист. зв. IV 60.— Див. ще грати.
!грець2] «ратоборство, сутичка», [ге-рецьї «тс.»; — фонетичний варіант форми герць, утворений, очевидно, під впливом слів гра, грець «гравець».— Див. ще герць.
грець3— див. грати.
гречка (бот.) «Еа§оругигп СаегіЬ.», г. польова «грицики, Сарзеїіа Ьигза раз-іогіз (Б.) МеДс.», г. дика «щавель, Ни-шех асеїоза Б.», [грецк^в’є] «поле, де росла гречка» Л, [грецькбвка] Л, гречанище, [гречйсько, гречшце], гречківка, [гречків'я] «тс.», гречаник «вид хліба», [гречаниця] «гречана солома», гречанка «тс.», гречйна «зернина гречки», (греках) «комаха Апізорііа Ггиіісоза; пиріг
з гречки; дика гречка» Ж, [гречуха] «гречка» Л, [гречуиіка] «млинець з гречки», [грецький] «гречаний», гречаний «з гречки; (про масть) укритий коричневими крапками», ст. гречка (1558); — р. гречка, греча, гречйха, бр. гречка, п. §гука, Ьгесгка (з укр.), слц. [Ьгеска] (з укр.), болг. гречйха (з р.); — пов’язане з грек, як назва рослини, що потрапила до східних слов’ян через греків.— Шанский ЗСРЯ І 4, 169; Фасмер— Трубачев І 457; Преобр. І 156—157; Горяев 79; Зіашзкі І 362—363; ЛР 36/4, 278; Вгііскпег 156, 173; МасЬек Лт. гозії. 88; Вегп. І 359.— Див. ще грек.
ґречний «чемний, ввічливий», гречний, [гречий Ж1 «тс.», [Греци] «добре»,* [.ґрече, грече] «тс.», [негречи] «непристойно» Пі, ст. гречньш «вихований, пристойний» (XVIII ст.);—і слц. [§геспу] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. §ггесгпу «тс.» утворилося внаслідок злиття виразу к ггесгу «до речі»; калькою п. §ггесгпу є укр. доречний.— \УіІко\уз-кі 8Ог 19/2, 209; Вгйскпег 162; ЗІашзкі І 369.— Див. ще к, річ.
гриб, [грибар] «збирач грибів» Ж, грибниця «частина гриба», [грибовйк] «хвороба коней, пухлина» Я, [гриббвис-ко] «місце, де ростуть гриби» Ж, грибовище «тс.», грибок, [грйбша] «грибниця», [грабастай] «грибоподібний», грибний, [підгрйб] (вид грибів) Нед; — р. гриб «гриб», [гриб, гриба] «губа (частина обличчя)», бр. грьіб, п. §ггуЬ, ч. ЬгіЬ, слц. ЬгіЬ, вл. ЬгіЬ, нл. §гіЬ «гриб; пухлина у коней», слн. §гїЬ;—псл. §гіЬь;— етимологія затемнена, єдиної думки щодо походження немає; виводиться від *§1іЬь із зміною г > 1 (ЗІашзкі І 373; Мозгупз-кі ЛР 36, 196), яке порівнюється з укр. глива «гриб на дереві, губка», лит. §1еі-ша «слиз», §1ібіі «мазати, ліпити»; пов’язувалось із *зкгір'ь, укр. [скрип] «гриб» як позначення тугості (скрипу-чості) грибів (МасЬек Е8ЛС 188), з §геЬд «гребу» як позначення того, що виростає (вигрібається) з землі (ЛакоЬ-зоп УУогсі 8, 387), з лит. §геїтаз «вершки, сметана, слизистий осад» (Фасмер І 457), §гіеЬІі «збирати молоко» (про соковиту шапинку) (Вгйскпег 163; НоІиЬ—
Кор. 134), з псл. *§ДЬь «горб», норв. котра (когр) «стара кора», ірл. §егЬасЬ «зморшка, складка» (Реіегззоп У§1. зі. Шогізі. 12; ЗсЬизіег-Зеигс 341—342), з п. §ггуЬіес «робитися старим або кривим» (МасЬек Е84С 188); лит. §гуЬаз «гриб», лтс. §гїЬа8 «неїстівний гриб» запозичені з слов’янських мов.— Шанский ЗСРЯ І 4, 169—170; Фасмер—Трубачев 1457—458; Филин Образ, яз. 208; Мер-кулова Очерки 162—166; Зтимология 1964, 93—94; Преобр. І 158; ЗССЯ 7, 126—128; Вегп. І 352.	...
грива «довге волосся на шиї і хребті тварин», [гривак] «сизий голуб, СоІишЬа раїитЬиз Б.», гривань «кінь з довгою гривою; довговолоса людина», [гривач] «тс.; дикий голуб», [гриви] «бахрома для обшивання плахт» Я, [грйвйцяі «купка трави, не захоплена при косінні; вузька спокійна смуга води між сильними хвилями Я; грива Ж», [грйвичка] «бордюр на клумбі з дерну», [гривка] «пілка плахти; чорна вівця з білою шиєю ВеНЗн», [гривна] «грива» ВеУг, [грив-нак] «сизий голуб, СоІишЬа раїитЬиз Б.» Ж, [гривно] «грива» Дз Атл II, [грив-нбк] «сизий голуб», [гривняк] (назва русинів з-під Перемишля і Ярослава) Ж, гривастий, гриватий, [гривкастий], загривок, [загрйвий] «білий з чорною шиєю» (про вівцю) Ж; — р. болг. м. грйва, бр. грьіва, др. грива, п. §ггудаа, ч. Ьгіуа, слц. Ьгіуа, вл. Ьгідаа, нл. §гіща, полаб. §геуеп (§геіуеп), схв. грйва, слн. §гіуа, стел, грива; — псл. §гіуа, похідне від того самого іє. *§Уег- (*§їг-) «проковтувати; глотка», до якого зводиться й псл.
(По, укр. горло; — споріднене з лтс. §гїуа «гирло ріки», §гїуіз «висока трава», дінд. §гТуа «шия, потилиця», ав. ЯгТуа- «потилиця», перс. §іге, гр. бєрт] «тс.»; зв’язок з псл. §г9(іь, §г§сіа, §ога (Мозгупзкі .ІР 36, 197) малоймовірний.— Шанский ЗСРЯ І 4, 170; Фасмер—Трубачев І 458; Преобр. І 158; Горяев 79; 8Іа\узкі І 374; Вгйскпег 163; МасЬек Е8ДС 189; НоІиЬ—Кор. 135; ЗсЬизіег-8е\7с 341—342; БЕР І 281; Зкок І 620; Вегіаі Е88Л І 177; ЗССЯ 7, 129—130; Вегп. І 352—353; МаугЬоГег І 353, II 556—557; МйЬІ,— Епсіг. І 658; Ргізк І
367; Рокогпу 474—476.— Пор. горло, гривня.
[грйвий] «сіро-жовтий, сірий в плямах, гнідий», [гривко] «гривий пес» ВеНЗн; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. §гіу «сірий в плямах» походить від болг. грив «сірий, сивий», спорідненого з двн. §ГІ8 «сірий», нвн. §гаи «тс.» (Младенов 110) або пов’язаного з нгр. чрїрод «сиво-білий», спорідненим з тими самими германськими формами (БЕР І 280); запозичення могло бути сприйняте в українській мові як фонетичний варіант власного укр. гливий.— ВБНМ 348; ЗССЯ 7, 130,; Нерознак 208.— Пор. гливий.
гривно — див. гриміти.
гривня «мідна монета в три або дві з половиною копійки; золота і срібна монета», гривна «металева прикраса на шию; [гривня Ж1», гривеник, [гривень] «п’ять копійок; п’ятнадцять копійок» Мо, [грймня] «гривня» Мо, [грйвенний] «трикопієчний», [ремня] «гривня» Нед;— р. грйвна «грошова одиниця у вигляді злитка срібла; металева прикраса на шиї», бр. грьіуня, др. гривьна «намисто, каблучка, вага (золота, срібла)», п,. §ггучупа «штраф; монета; вага; нашийна прикраса», ч. ст. Ьгіупа «грошова одиниця», слц. Ьгіупа «одиниця ваги», вл. Ьгіу/па «марка», полаб. §геіш(п)е «гріш», болг. грйвна «грошова одиниця; браслет», м. гривна «браслет, каблучка», схв. грйвна «тс.», стел, гривьна «намисто; браслет»; — псл. §гіуьпа, похідне від §гіуа «шия, потилиця»; — первісне значення «намисто» доповнилось в окремих мовах значенням «грошова одиниця» внаслідок звичаю робити намисто з монет.— Винник 124—126; Шанский ЗСРЯ І 4, 170—171; Фасмер І 458; Преобр. І 158; ЗІашзкі І 374—375; МасЬек Е8ЛС 189; НоІиЬ—Кор. 135; НоІиЬ—Ьуег 199; 8сЬи8Іег-8е\ус 343—344; БЕР І 281; Зкок І 620; ЗССЯ 7, 1'30—132; Вегп. І 352.— Див. ще грива.
Григорій, Григбр, Грйгір, [Гридкб Я, Гринашко ЯК Гринь, Гринькб, Грй-ньо, [Гринчук Д], Г риць, Г рицай, [Грунь, Рагір, Ригбр], ст. Гриць (знев.) «вживана шляхтою назва хліборобів-
українців» (XVII ст.); — р. Григдрий, бр. Рьігбр, др. Григории, п. <лГ2Є§огг, ч. КеЬог, слц. Оге§ог, болг. Григдр, слн. Сге§огі), стел. Григории; — запозичено в східнослов’янські мови через старослов’янську з грецької; гр. Гргі^брюе (Грт]-ррае) утворено від дієслова трт^ореТт «не спати, бути пильним», пов’язаного з є^єірсо «буджу», спорідненим з дінд. ]а-§а-га «не сплю», ав. ]а-§ага «тс.».—Сл. вл. імен 206; Петровский 91; Егізк І 437—438.
григотати — див. греготіти.
грйди, грйдка—див. гряда2.
гридь (іст.) «нижча верхівка княжої дружини», грйдень «охоронець князя» Ж, [грйдня] «приймальна кімната у князівському палаці; казарма; гарнізон Ж; кімната для челяді Я», грйдниця «приміщення для гриді; приймальна кімната у князівському палаці», [гридняк] «гри-день Ж; гарнізонний солдат Пі», [грид-нячий] Пі, Ж, [гриднякувати] «бути гридняком» Пі, Ж, [гриднячити] «тс.» Пі, Ж; — Р- (іст.) гридь «нижча князівська дружина», грйдня (грйдница) «приміщення для гриді», бр. (іст.) грьідзь, грьідніца, др - гридь «воїн», гридь-ница, гридьня, п. Ьгубпіа «приміщення для сушіння зерна та інших предметів», болг. грид «князівська дружина», грйдница «приміщення для варти»; — запозичення з давньоскандінавської мови варягів; дісл. §гіб «служба у когось, право на притулок» зіставляється з гр.
«ласка, прихильність, вдячність, краса» (Еаік—Тогр І 346), з гот. §гіфз «крок», а також з дінд. §гЬай «дім» (Горяев 79).— Фасмер І 158; Преобр. І 159; Вгйскпег 162; Вегп. І 352; Мікі. Е\\' 78; ДбЬаппеззоп 395.
грижа «хвороба; [журба, туга, турбота МСБГ; сум, терзання]», [грижа] «сум, скорбота» Ж, [грйжати] «годувати, доглядати» МСБГ, [грйжіти] «тс. МСБГ; здобувати щось із труднощами Ж», [грижі тиси] «журитися, турбуватися» МСБГ, [гримуватися] «тс.» МСБГ, [згрижа] «турбота, печаль» Ж, [згриза] «тс.» Ж, нагрижник, [розгрижати] «з труднощами здобувати» Нед, [розгрй-жлти] «тс.», [розрйжати] «роздобути, 594
дістати» Ме; — р. грьіжа «хвороба; [біль, ломота; рана, нарив]», бр. грижа, др. грьіжь «хвороба», п. §гуга «тс.», болг. м. грижа «турбота», схв. грижа «різь у животі; понос», слн. §гіга «понос», стел, грмжа; — псл. §гуга< *§гу-Л'а, похідне від §гугіі «гризти»; припущення про запозичення з румунської мови (Уіпсепг 14) малоймовірне; навпаки, рум. §г[]й «турбота, страх» (молд. грижа «тс.») є запозиченням з болгарської мови (ВБКМ 347; СДЕЛМ 90).— Шанский ЗСРЯ І 4, 186—187; Фасмер І 466; Преобр. І 163; Вгйскпег 160; Младенов 110; БЕР І 281—282; Вегіаі Е88Л І 178; ЗССЯ 7, 161 — 162; Вегп. І 359; Мікі. Е\\’ 80.—Див. ще грйзти.
[грижник] (бот.) «грижниця, остудник, Негпіагіа §1аЬга Ь. Ж; родовик лікарський, 8ап§иізогЬа оШсіпаїіз Б. Мак; вероніка дібровна, Уегопіса сйа-шаесігуз Б. Мак; зірочник лісовий, 8іе1-Іагіа Ьоіозіеа Ь. Мак», [грижень] «сухоребрик стиснутий, ЗізушЬгіиш зігіс-ііззітит Б.» Мак, грижниця «остудник», [грйзнйк] «грижниця сіра, Негпіагіа іп-сапа Я; перстач гусячий, Роіепііііа апзегіпа Б. Мак», [гряжник] «тс.» Мак; — р. грижник «грижниця» [та ін.], грьіж-ница «грижниця; перстач» [та ін.], [грьі-ждвник] «грижниця» [та ін.], бр. [грьіз-нік] «грижниця»; — похідні утворення від грижа, грйзти; назви зумовлені застосуванням цих рослин у народі для лікування різних хвороб; назви грижниці, які відповідають латинській назві цієї рослини (лат. Ьегпіагіа похідне від Ьегпіа «грижа»), можуть бути пов’язані з тим, що в деяких місцях напар з цієї рослини п’ють при болях після важкої фізичної праці або підняття великої ваги.—Носаль 97, 167, 203; Лік. росл. 81, 198—200, 224.—Див. ще грижа, грйзти.
грижпан — див. гришпан.
грйзти, гризтися, [грйза] «сварка; сум, скорбота», [гризанйна] «сварка», [гризалка] «жувальні органи» Ж, [гри-зало] «тс.» Ж, [гризачка] (бот.) «ріпа, Вгаззіса Нара; кавун, Спсишіз сіігиііиз ВеНЗн», [гризення] «докір» Я, [гризїії] «сварлива людина» Я, гризня, гризота «сум, скорбота; сварка», гризотня, гри
зун, [гризучка] «ріпа», [гризюка] «сварлива людина», [гризь! «ломота; ревматизм; пупова грижа», [гризьба! «сум, печаль» Ж, гризь (вигук для позначення гризіння), [гризлйвий! «сварливий» Я, гризотний, гризучий, гризький, відгризатися «лаятися», [відгризка! «зла лайлива репліка» Ж, [відгрйзок!, [згриз! «сум, печаль», [згрйза, згризбта! «тс.», [нагризок] «обгризений кусочок» Ж, недогризок, [недогризя] «недоїдене сіно» ВеЛ, огризатися, [бгриз! «залишок» Ж, огризок «тс.», [огрйза! «сум» Ж, [перегриз-ки] «недоїдене сіно» ВеЛ, [угрйза] «сум, скорбота», [угрйзка! «сварка; скорбота» Ж; — р. гризть, бр. грьісць, др. грьізпги, п. §пгс, ч. Ьгугіі, слц. Ьгугі’, вл. Ьгугас, нл. §гугаз, болг. гриза, м. гризе, схв. грйсти, слн. £гізіі «гризти; жалити, щипати», стел, гркісти; — псл. §гу8Іі<§гуг-іі; — споріднене з лит. §гаигіі «гризти», лтс. §гайгі «тс.», можливо, також з гр. Ррй%<о «скрегочу зубами»; іє. *§УгйІЬ-, *§Угеи§Ь- «скреготати зубами», пов’язуване (Кигуіо^уісг Еішіез іпсіо-еиго-рееппез 13—14; Преобр. 163; Егізк І 410) з іє. *§їгаи- «молоти, кришити».— Шанский ЗСРЯ І 4, 187; Фасмер І 466; Горяев 82; 51а№кі І 364; Вгйскпег 160; НоІиЬ—Кор. 134; 5сЬизіег-5емгс 354; БЕР І 282; Зкок І 619; ЗССЯ 7, 160—161; Вегп. І 359; Мікі. Е\¥ 80; Егаепкеї 164— 165; Егізк І 272; Рокогпу 485 —486.
[гризуні «мертвонароджена дитина»; — пов’язане з дієсловом гризти; первісно стосувалося, мабуть, лише мертвонароджених, які помирали від травм («нагризання»); можливе також пов’язання з [грйза] «сум, біль, скорбота».— Див. ще гризти.
грильяж «сорт цукерок з підсмаженими горіхами»;—р. грильяж, бр. грильяж, п. §гу!аг, ч. §гі]аг, §гі!іаг, слц. §гі!іаг;— через російську мову запозичене з французької; фр. §гі11а§е «смаження, випалювання (руди, цегли і т. п.)» пов’язане з §гі1 (§гі11е) «решітка для смаження; жаровня», дфр. §гі11е (< §гаї1е, §геї!е) «тс.», що походить від лат. сгаіїсиїа «решітка, жаровня», пов’язаного з сгаііз «плетінка», спорідненим з гот. Ьайгсіз «двері», дангл. Ьуг-сіеі «очеретяний пліт; огорожа», нвн. Нйг-
<іе «плетена загорожа», гр. хартсД(Л)од «корзина».—СІС 185; ССРЛЯ 3, 401; Шанский ЗСРЯ 14, 171; 51. \муг. оЬсусЬ 261; НоІиЬ—Ьуег 183; баигаі 375.
грим, гример, гримувати; — р.болг. м. грим, бр. грим; — запозичене через посередництво російської мови з французької; фр. §гіше «актор, що виконує роль смішного старика», походить від фр. §гішег «надавати обличчю певного вигляду за допомогою штучних засобів» або від іт. §гішо «зморшкуватий»; р. гримировать виводиться також безпосередньо від фр. §гішег. — СІС 185; Шанский ЗСРЯ І 4, 172; Фасмер І 458; Саті1І8сЬе§ 500; Горяев 80; ІІпЬе§аип В5Б 50/2, 170; БЕР І 282; Оаигаі 375; ВІосЬ 348.
грймак — див. грімак.
гримаса, гримасник, гримасувати; — р. болг. м. гримаса, бр. гримаса, п. §гу-таз, ч. слц. вл. §гітаза, схв. гримаса, слн. §гітаза; — запозичене через посередництво російської і, можливо, німецької мови (нім. Сгітаззе) з французької; фр. §гітасе «гримаса, зморшка» через посередництво староіспанської (ісп. ст. §гіша20 «обличчя з гримасою; маска») запозичене з германських мов (пор. дісл. §гішо «страховище, привид», дангл. §гїта «тс.; маска, шолом»).— Шанский ЗСРЯ І 4, 172; Фасмер І 459; НоІиЬ—Буег 183; 51. мгуг. оЬсусЬ 261; К1и§е—Міігка 271; ВІосЬ 348; Оаигаі 375; Кіеіп 680.
грймати — див. гриміти.
гриміти, [греміти, гремотати, гре-мотіти], гримати «гриміти, кричати; ударяти», грйматися «лаятися», гримкотіти, гримнути «накричати на когось; з шумом упасти», грймнутися «з шумом упасти», гримотати «гуркотіти, гриміти», гримотіти, [грімати! «гримати», [грімотати] «тс.», [громічатиі «гриміти» Я, [громохтіти] «сильно гриміти» Ж, [грймно! «шлункові гази» Ж, [гривно] «тс.» Ж, [гримотня, гримотня-ва!, грім, [грімач] «буркотун» Пі, грімниця «блискавка з громом; свічка, яку запалюють під час грому; свято Стрі-тення», громнйця «тс.» Г, Ж, Я, Пі, [грі-мот! «стук» ЛексПол, [грімбта! «гримотіння» Я, [грімотня], [громівка! «яли-
на, вражена громом», [громовеня] «слабкий грім», громовйк «громовержець», громовйна «блискавка; електрика», громовиця «гроза; громова стріла; белемніт», гримкий, гримкотливий, гримливий, гримотливий, гримучий, [гремучий], грімкий, грімнйй, громовий, громохкий, відгримілий, [згримотіти] «сильно вдарити» Ж, загримати «застукати; затуркати криками», загрімати «тс.»; — р. греметь, бр. грьімець, др. греміоти, гр-Ьм-Ьти, п. §ггтіес, ч. Ьгшііі, слц. Ьгтіеі’, полаб. §гатйі, вл. Ьгітас, нл. §гітаз, болг. гр-ьмя, м. грми, схв. грме-ти, слн. §гтеіі, стел, гримати; — псл. §гьшеіі, §гітаіі; — споріднене з лит. §гшпеіі «гриміти», §гатеіі «падати з грюкотом», лтс. §геті «бурмотіти», прус. §гитіп8 «далекий грім», гр. %рерї£а> «зчиняю галас; іржу», двн. §гіт «лютий», §гат «тс.»; іє. *§Ьгет-, *§Ьгот-звуконаслідувального походження.— Шанский ЗСРЯ І 4, 166—167; Фасмер І 455—456, 460; Преобр. І 157, 160; Горяев 79; Зіатекі І 372—373; Вгйскпег 158, 162; МасЬек Е8ЛЙ 189; НоІиЬ— Кор . 135; НоІиЬ—Ьуег 199; 8сЬизіег-8емю 342—343, 350;'БЕР І 284, 289; Зкок І 623; Вегіаі Е88Л І 178-179; ЗССЯ 7, 163—164; Вегп. І 360; Мікі. ЕМ 77; Тгаиітапп 97; Топоров II 309— 311; Егаепкеї 163; Рокогпу 458—459.
[грйнда] «поличка; гряділь; шлагбаум» Ж; — запозичення з румунської мови; рум. §гіпсіа «балка», §гіпсіеі «частина воза; горизонтальна перекладина; частина плуга» походить від болг. ст. гряда «балка, колода», спорідненого з укр. гряда «жердина»,— ЗсЬеІисІко 131; УгаЬіе Ношапозіауіса 14, 146; СДЕЛМ 01.— Див. ще гряда2.
[ґрйнджа] «сніг з дощем» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з рум. §гіп<іі-па «град».
гринджоли (вимовляється ґ) «прості сани; низькі й широкі сани; маленькі дитячі санки», гринджолята «маленькі санки», [дранджоли, дранджолята, Кринджбли Пі] «тс.», ст. ґринжола (XVII ст.), ґриніоли, гринчола (XVIII ст.); — р. [крьіндждльд, п. [§гупхоІу, £гупсіхе, §гепхо!у, £Г§пс1гіо1у, Ьгепдхаіу] 596
«низькі прості сани для соломи» (з укр.); — очевидно, походить від рум. §гіп§іоа-гй, зменшувальної форми від §гіпсіа «балка; жердина»,— Див. ще грйнда.
грип’, грипозний, грипувати; — р. грипп, бр. грьт, п. §гура, ч. сЬгірка, слц. сЬгірка, вл. §гіра, нл. сЬгірамш, болг. м. грип, схв. грип, грйпа, слн. §гіра; — запозичене, очевидно, з французької мови; фр. §гірре «грип» є похідним від дієслова §гіррег «схоплювати», що зводиться як запозичення до франк. §г!рап «хапати», спорідненого з нвн. §геіІеп «тс.»; менш переконливе виведення фр. §гірре від р. хрип (ЗсЬисЬагД ЗІауоб. 69; Оаті1І5сЬе§ 492; Фасмер І 459).— Шанский ЗСРЯ І 4, 173; баигаі 375—376; К1и§е—Міігка 271.
грип2 — див. гриф.
[грйпа] «незграбна людина, товста жінка»; — неясне; можливо, результат переосмислення власної назви [Грйпа], зменшувальної форми від Агрипйна, під впливом слова [гергбпаї «незграбна людина».
[ґрис] «грубо змелений овес з ячменем, посипаний сіллю, для годівлі тва-зин; пшенична крупа Ж; висівки», грив] «висівки» Я, Ігрисякі «вид хліба», гризі «змішана з дертю і половою сіль, яку дають вівцям»; — п. [§гу5] «грубо змелене борошно з пшона; грубий пісок», [§гуг] «тс.», слц. §гіз (§гіза, §гізка) «грубе борошно (з манної крупи), манна каша», нл. §гез «манна крупа; пісок», [§гІ5] «пісок; грубо змелена пшениця», [§гу$] «тс.», болг. грис «жито, змелене на крупу; манна каша», м. гриз «тс.», схв. грйз«манна крупа»; — запозичено через посередництво польської мови (в українську) з німецької; нвн. Сгіер «манна крупа; грубий пісок, гравій» походить від двн. §гіо^ «грубий пісок», спорідненого з псл. §гшіа, укр. груда.— Шелудько 28; Зіатекі І 363; Вгйскпег 160; БЕР І 282; К1и§е—Міігка 270.—Див. ще груда.— Пор. Груця.
[ґрит] «довжина пряжі ниток на ткацькому верстаті» Я,; — неясне.
[гриу] «сорт пшениці, Тгііісиш уиі-§аге» Пі; — запозичення з румунської або молдавської мови; молд. грьіу (рум.
§гїи) «пшениця» походить від лат. §га-пит «зерно».—СДЕЛМ 92; Ри$сагіи 63; БЕНМ 348.— Див. ще гран.
гриф1 «фантастична крилата тварина з тулубом лева і головою орла; хижий птах», грифон «тс.», [грип] «хижий птах», [грипеня] «пташеня», ст. грьіфт> «казковий птах», гриф «гс.уу (XVII ст.);— р. гриф, бр. грьіф, п. ч. §гуІ, слц. §гіІ, болг. грифон «довгошерстий лягавий собака», схв. грйф, грифон, слн. §гіІ, §гіІ6п; — запозичене через посередництво польської мови з латинської; лат. §гурз (§тур(й)із), «гриф, грифон» походить від гр. -{рйф «тс.», утвореного з «шуліка» під впливом -урйлбс «кривоносий; скривлений»; форма [грип] запозичена, очевидно, через посередництво польської мови з середньоверхньонімецької, в якій форма §пГ(е) походить від двн, §пї(о) «хижий птах», що зводиться до того самого лат. §гур.— СІС 185; Шанский ЗСРЯ І 4, 173; НісйЬагсіі 55; 8Ш І 925; Кораііпзкі 374; К1и§е-Міігка 269; Егізк І 329—330.
гриф2 «довга вузька частина струнних інструментів,, уздовж якої натягнуті струни; (заст.) рукоятка шаблі», [грй-пик] «частина скрипки, до якої прив’язані струни», ст. грифик зменш, від грифг «зуб підкови»; — р. болг. гриф, бр. грьіф, п. §гу[ «гриф; ручка; зуб підкови»;—запозичення з німецької мови; нвн. СхгіГГ «схоплювання; ручка, рукоятка, гриф» пов’язане з дієсловом §геіїеп «хапати», двн. §гіІап, спорідненими з дангл. §гірап, гот. §геірап, лит. §тіеЬіі «тс.», лтс. §гіЬеі «хотіти».— СІС 185; Шанский ЗСРЯ І 4, 174; 81. хсуг. оЬсусЬ 261; БЕР І 283; НйШ-АУогіЬ 15; К1и§е—Міігка 269.
гриф3 «печатка, штемпель із зразком підпису»; — р. гриф, бр. грьіф; — запозичене через посередництво російської мови з французької; фр. §гіїїе «кіготь, захват; печатка, штемпель, факсиміле» пов’язане з дієсловом §гШег «хапати кігтями; дряпати», видозміною дієслова §гіррег «тс.», яке зводиться як запозичення до франк. §гірап «хапати», спорідненого з нвн. §геіІеп «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 4, 174; ССРЛЯ 3, 403; Паигаі 375.— Див. ще гриф2.
грифель; — р. грифель, бр. грьіфель, п. §гуїе1, ч. гаІЦе, слц. §гіїеГ; — запозичення з німецької мови; нвн. СгШеї, двн. §гіШ1 < §га! через посередництво старофранцузької мови (фр. ст. §га!е) запозичене з латинської; лат. §гарЬіпш «металева паличка для писання на восковій дошці» походить від гр. -[раїреїоу «інструмент для писання», пов’язаного з дієсловом -урасрш «пишу».— Шанский ЗСРЯ І 4, 174; ССРЛЯ 3, 404—405; К1и§е—Міігка 271.— Див. ще графік.
грицарня — див. глицарня.
[грйцик! (орн.) «степовий дерихвіст, Сіагеоіа погсітаппі Еізсік», [гриць] «великий сірий птах» Л; — очевидно, результат перенесення власного імені Грйцик, зменшувальної форми від Григорій, переосмисленої як наслідування характерного крику цього птаха; пор. іншу його назву киргйк.— Булаховский Мовозн. 1948, 52; Фасмер І 459.
грицики (бот.) «гречка дика, Сарзеїіа Ьпгза разіогіз; [свербига східна, Випіаз огіепіаііз Б. Ж; сухоребрик, БізушЬгшт раппопісит ЖІ», [грйцик] «вид рослини з їстівним стеблом», [грйцки] «осот сивий, Сігзіпт іпсапит Тізсік», [грицьки] «осот польовий, Сігзіиш агуепзе (Б.) 8сор.» Пі; — очевидно, результат видозміни назви гречка (дика) «Сарзеїіа» через її зближення з власним ім’ям Грйцик, можливо, під впливом форми [грйшка] «гречка», що походить від молд. хрйшкз «тс.»; на інші рослини назва могла бути перенесена за різними ознаками.
грицйло — див. грецйло.
гриць — див. грйцик.
[гричак] (вид гриба) Ж; — очевидно, фонетичний варіант назви гірчак «боровик неїстівний, лускач, лисичка несправжня».— Див. ще гіркий.
[грйшка] «гречка» Пі; — зворотне запозичення з молдавської мови; молд. хрйшкз (рум. Ьгі§сй) «тс.» вважається запозиченням з української мови.— СДЕЛМ 474; ОЕКМ 366.—Див. ще гречка.
гришпак — див. дрешпак.
[грйшпан] «фарба мідянка; мідна іржа» Я, [ґріншпан] «зелений наліт на мідному посуді», [.ґраіипан] «синій камінь» Ж, [грижпан] «віл певної масті»,
ст. ґришпантз «фарба мідянка», ґрьіш-пан'Ь, гришпан'Ь «тс.» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. §гупзг-рап «мідна іржа», §гузграп «тс.» походить від нвн. Сгйпзрап «фарба мідянка, оцтово-мідна сіль, або іспанська зелень», яке зводиться до свн. ^гйепзрап (також 8рап§гйп) (букв, «іспанська зелень»), що є калькою слат. уігісіе Нізрапісит «іспанська зелень».— Шелудько ЗО; Тимч. 648; І 926; Вгйскпег 160; 51. \7уг. оЬсусЬ 262; К1и§е—Міігка 275.
гріб — див. гребти.
[грідушкй! «передня частина кептаря»; — неясне.
[грізд] «пробка, чіп», [грозді «тс.»; — болг. [грезд] «чіп у бочці», грездей «пробка на крані в бочці; втулка; сук на дереві»; — очевидно, пов’язане з псл. *§гогсі-, укр. гроно, болг. грозд (грбзде) «гроно»; розвиток значень міг відбуватись так: «гілка» > «сук» > «дерев’яна втулка».— Фасмер І 460; БЕР І 278; Младенов 111; ЗССЯ 7, 142.—Див. ще грбзно, гроно.’
[грім] (бот.) «грижниця гола, Негпіа-гіа §1аЬга», [грбмик] «тс.», [громовик] «оносма, Опозша Б.; синяк, ЕсЬіиш уи1§аге Б..Мак; синяк червоний, ЕсЬіит гиЬгит йасд. Мак»; — зв’язок назв із прямим значенням слова грім зумовлений, очевидно, тим, що рослини починають цвісти в травні, під час перших весняних громів.— Нейштадт 457—458.— Див. ще гриміти.— Пор. громашик.
[грімак] «шматок льоду для ковзання з гори», [громак] «тс.; зліплений з коров’яку і заморожений таз для катання Пі», [грймак] «тс. Пі; шматок заліза для ковзання Ж»; — очевидно, результати семантичної і фонетичної (під впливом грім, гриміти) видозміни слова [громак] «баский кінь», що пов’язується з тат. аргамак «скаковий кінь».— Б і 106.— Див. ще громак1.
[грімізьбнчик] «ремез, болотяна синиця, Негпіг репйиііпиз» Л; — результат видозміни форми ремез (пор. форму ремезьбк «тс.»), зближеної з словами гриміти, грім.— Див. ще ремез.
грінка1 «підсмажена скибочка хліба; [невеликий шматок хліба, сиру, ка
вуна; виграш (у виразі грінку убити, спіймати)]», [гщ'ня] «підсмажена скибочка хліба» Бі, [грінчйти] «підсмажувати (хліб)»; — р. гренбк, бр. грзнка, п. §ггапка, слц. Ьгіапка;—псл. *§гепькь, *§гепька, похідне від §геіі «гріти, жарити»; з української мови запозичено в молдавську (хрйнкз) і румунську (Ьгіп-са).— Москаленко УІЛ 47; Шанский ЗСРЯ І 4, 167; Фасмер І 456; Преобр. І 164; ЗССЯ 7, 118; СДЕЛМ 474; БЕРМ 366.— Див. ще горіти, гріти.
грінка2 — див. гроно.
[грісвиця] «проміжна смуга між двома рядами насаджень на бахчі»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з болг. гресчица «нерозоране місце на полі», яке в такому разі навряд чи може бути зведене до грежід) «видовжений горб» (БЕР І 278).
гріти, грілка, вигріви «час, коли гріє сонце», [вйгрівки] «вигрівання (загоряння) на сонці» Ж, [загрїток] «теплота», [зогріток] «притулок», зігрівальний, зогрівальний, нагрів, нагрівальник, на-грівнйк, нагрівальний, нагрівний, недогрів, огрівний, огрійливий, обігрів, обігрівач, огрівнйк, обігрівальний, обігрів-нйй, пригрів «місце, освітлене сонцем; [місце, що обігрівають]», [пригрівка, при-грівнйк, рбзгрів Нед], розігрів, [угрівок] «місце, де гріє сонце», [угріва] «тс.»; — р. греть, бр. грзць, др. гр^ти, п. §ггас, ч. Ьгаіі, слц. Ьгіаі’, вл. Ьгес, нл. §гез, болг. грея, м. грее, схв. греіати, слн. §геіі, стел. гр"кти; —псл. §геіі, пов’язане з §огеіі «горіти»; — ту саму звукову форму кореня мають споріднені слова лтс. £гетеп8 «печія, згага», алб. п§гоЬ «грію».— Шанский ЗСРЯ І 4, 168; Фасмер І 456; Зіахузкі І 365; Вгйскпег 160; МасЬек Е84С 187; НоІиЬ—Кор. 134; ЗсЬизіег-Зеч/с 340—341; БЕР І 279— 280; ЗССЯ 7, 116—117; Вегп. І 351; Мікі. Е\У 78; Тгаиітапп 79; Регззоп Веііг. 129, 668; Рокогпу 493—495.—Див. ще горіти1.
гріх, [грішйтель], грішник, гріховний, грішний, [грішничий] Ж, [гріхува-тися] «усвідомлювати провину» Ж, грішити, безгрішшя, [взгріх] «пропущене при оранці місце» Ж, [загрєх, згрех, зо-
гриех, зріх, ізгрех, узгрех, узрйх] «тс.» Л, огріх «погрішність, помилка; пропущене при оранці місце», пбгріх, пбгріш-ка, [погрішник], погрішність, прбгріх «промах, помилка», [розгрішенє] «відпущення гріхів» Ж, Пі; — Р- грех, бр. грзх, др. г/гбхг, п. §ггесЬ, ч. ЬгісЬ, слц. ЬгіесЬ, вл. ЬгесЬ, нл. §гесЬ, полаб. §гесЬ, болг. грях, м. гргв, схв. грех, §гї]'еЬ, слн. §геЬ, стел, грйук; — псл. §гехь; — етимологія непрозора; найбільш імовірне пов’язання з лит. §гаі-гйз «крутий, викривлений», лтс. §геігз «кривий» (Епсігеїіп ВВ 27, 190; Ильинский ИОРЯС 20/3, 69; Зіатекі І 368; Егаепкеї К2 70, 138; Зкок І 617) або з гріти у розумінні «пекти (про сумління)» (Фасмер І 456—457; БЕР І 290); мало-переконливі спроби зіставлення з лит. §гіеіі «знімати пінку, збирати вершки» (Вегп. І 350—351; Вгйскпег 161—162), з дінд. ЬЬгезаіі «хитається, спотикається» (СЬагрепііег АЇЗІРЬ 37, 46—48), з гр. Хрєод (хрєїое, /рєюс) «борг, вина» (Преобр. І 164; Реіг ВВ 21, 214; ЗсЬгабег Неаііехікоп II 597), з лит. гікіі «помилятися» (МасЬек Е54С 188—189).—Шанский ЗСРЯ 14, 168; ЗсЬизіег-Зедас 341; Вегіаі Е58Д І 174; ЗССЯ 7, 114—116.
гріш (заст.) «півкопійки; гроші», [гро-шаччя] «гроші», грошва «тс.», [грошево] «купа грошей» Ж, грошенята, грошина «монета», [грошиствб] «багато грошей» Ж, гроші, [грбшник] «багач» ЕЗб 4, [ґ рош(ч)йтяр] «маклер» ЕЗб ЗО, [грошшя] «гроші», грошевий, грошовий, грошовитий «багатий», безгрішшя, безгрошеві, безгрошів'я, безгрішний, безгрошовий, ст. гроись (XIV ст.); — р. бр. болг. м. грош, п. §ГО82 «гріш, гроші», Ч. СЛЦ. §ГО<5, вл. нл. кгоз, схв. грош, слн. §гбз; — запозичене (можливо, через посередництво польської мови) з старочеської або давньоверхньонімецької; — ч. ст. §гоз (грошова одиниця), як і двн. §гозсЬ(е), походить від слат. §гоззиз (сіепагіиз) букв, «товстий» (динар), спорідненого з корн. Ьгаз «товстий», дірл. Ьгез «тс.».— Кобилянський Мовозн. 1976/6, 33; Коломієць Мовозн. 1975/6, 85; Москаленко УІЛ23; Чернов ЛБ УІІЗІ—32; Шанский ЗСРЯ І 4, 179—180; КісЬЬагсіі 55; Фас
мер І 462; Преобр. І 161; Горяев 81; Зіахузкі І 352; Мельников Біауіа 1967; 100; МасЬек Е8ДС 152; НоІиЬ—Буег 184; НоІиЬ—Кор. 118; БЕР І 286; Младенов 1ЇГ, Вегп. І 354; Мікі. ЕА¥ 79; ШаИе—Ноїш. І 623.
гроб1, гробар, гробарик, гробач, гроби, гробки, гробковйй, грббний, гробниця, гробовець, гробовий, гробовйця, гробовище — див. гребти.
[гроб2] «вид весняної гри» Ж, [гроби] «пара дівчат або хлопців, яка ловить інших під час гри в хрещика» Бі; — результат видозміни деетимологізованих форм [роб] «учасник гри в роби», [роби] «вид гри Г; відокремлена пара учасників гри в хрещика Ж» під впливом фонетично близької форми [гроб] «гріб».— Див. ще роб.
гробак «черв’як; личинка комах», робак «тс.», робацтво, [робачковатий] Нед; — п. §гоЬак, гоЬак, ЬгоЬак (з укр.); — результат видозміни форми хробак під впливом основи гроб- з переосмисленням, можливо, як назви могильного черв’яка і з дальшою втратою початкового г внаслідок другої деетимологізації.— Див. ще хробак.
грог «напій з рому або коньяку з цукром і гарячою водою»; — р. бр. болг. грог, п. ч. слц. вл. §го§, схв. грог, слн. §гб§; — запозичене через російську мову з англійської; англ. §го£ походить від Сго§(гат), прізвиська англійського адмірала Вернена (XVIII ст.), який уперше наказав розбавляти матроський ром водою; прізвисько Ого§гаш дано за назвою тканини §го§гаш (виготовлюваної з шовку або суміші шовку і мохеру, вовни), з якої був зроблений генеральський плащ; ця назва походить від фр. §гоз §гаіп, букв, «грубе зерно», що складається з прикметника §ГО8 «товстий, грубий», який походить від лат. §го8из «товстий», та іменника §гаіп «зерно», що зводиться до лат. §гапиш «зерно, крупинка»,—СІС 186; Шанский ЗСРЯ 1 4, 175; Кораііпзкі 373; НоІиЬ—Буег 184; КІеіп 682; Баигаї 370.— Див. ще гран, ґрос, зерно.
[гроготати] «гриміти» Я, [груготіти] «тс.; бурчати» Пі;—очевидно, результат контамінації форм грохати і [грего-
тати (греготітй)] чи гоготати (гуготіти).— Див. ще гоготати, греготітй, грохати.
гроза «дощ із громом і блискавкою; [погроза; громадина]», грізьба «погроза», грозьба, «тс.», грозовий, грозяний, грозйти(ся), згрізна «грізно», [згрізнути-ся] «пригрозити», загроза, загрозливий, загрожувати, [нагрожуватися] «погрожувати», [огрбза] «загроза», погроза, погрозливий, погрожувати, [пригрози] Ж, пригрожувати; — р. гроза, бр. гроза. «щось грізне, те, що наводить страх», др. гроза, п. §гога «жах; гроза; суворість», ч. Ьгйга«жах», слц. Ьгбга«тс.», вл. іігога, нл. §гогу5, §гогЬа, полаб. §гйгпй «гидка, бридка», болг. [гроза] «жах», м. гроза, схв. гроза, гроза, слн. §гога «тс.», стел, гроза; — псл. §гога «жах»; — споріднене з лит. §гагоіі «погрожувати», лтс. «£гегибі «тс.»; менш переконливі зіставлення з лит. §га=а «погроза», §га-зйз «прикрий; холодний», §гезіі «погрожувати, відстрашувати, викликати огиду» (Зіашзкі І 353; Потебня РФВ 3, 91; Вегп. І 354—355; Вгйскпег 159), з гр. •рр-рд «страшний» (Воізасд 154; Рокогпу 353; ЗССЯ 7, 141 —142), з лит. §гшйзіі «погрожувати», псл.§гьтеіі, §готь (Ресіегзеп К2 40, 179).— Шанский ЗСРЯ І 4, 175; Фасмер І 460; МасЬек Е8ДС 186; 8сЬизіег-8е\7с 352—353; БЕР 1283; 8кок І 625; Вегіа] Е88) І 182; Егаепкеї 165; Вй§а КК II 217; МйЬІ.—Епйг. І 651; Егізк І 322.
грозд1 — див. грізд.
грозд2 — ДИВ. груздь.
[грозлої «гроно» Ж; — утворення з суфіксом -ьіо від основи псл. §гогсі-.— Див. ще гроно.— Пор. гранка2, грезен, грозно.
[грозно] «виноград; гроно (винограду та ін.)», [грознянка (бот.) «гронянка місячна, ключ-трава, ВоігусЬіиш Іипа-гіа (Б.) 8су.» Ж, [грознаток] «тс.» Мак, [грознйстий] «з великим квітучим гроном» Ж, [гроздоватий] «гронистий» Ж;— р. гроздь, грозд (заст.), др. грозд-ь, гроздь, грознь, грознь, п. ст. £гогпо, ч. Ьгогеп, слц. Ьгогпо, болг. м. грозд, схв. грозд, грозд, слн. §гдг(1, стел, гроздь, грознт,; — псл. *§гогдь(п-); —
споріднене з лтс. §гегпз «півнячий гребінь», можливо, також гот. двн. §газ «трава», свн. §гизе «паросток, пагін», як похідними від іє. *§Ьго-, *§Ьго- «рости, вистромлятися»; після занепаду ь група приголосних здн в українській мові закономірно спростилася у зн.— Шанский ЗСРЯ І 4, 175—176; Фасмер І 460; Масіїек Е84С 185; НоІиЬ—Ьуег 198; НоІиЬ—Кор. 133; БЕР І 283—284; Зкок І 608;Вег1а] Е884 І 182; ЗССЯ 7, 142. —Див. ще гроно.— Пор. гранка2, грезен, грозло.
громада «суспільство, група, товариство; великий предмет; купа», громаддя, громадина, громадище, [громаділка] «кінські граблі», громадільник «той, хто згрібає сіно», громадка «зграйка», громадськість, громадянйн, громадянство, [грімкий] «високий, плечистий, дужий» МСБГ, [громадно] «разом», громадити «згрібати», громадитися «згрібатися; збиратися», нагромаджувати, нагромадження, [огрбм] «громаддя», [огрбма] «тс.; величезна кількість» Ж; — р. громада «великий предмет; безліч», бр. грамада, др. громада «купа; вогнище», п. §готасіа «натовп; купа; група, клас», ч. слц. вл. Ьгошасіа «натовп, купа», нл. §готасіа, болг. грамада «купа, камінь», схв. громада, слн. §готаба, §гтас1а, стел, грамада «купа; вогнище»;— псл. §готасіа, §гатасіа; — споріднене з лит. §гатаіаз «купа», §гатапіаз«грудка, купа», §гитз-іаз «грудка землі», дінд. §гатаЬ «натовп, товариство», лат. §гетіиш «оберемок», дінд. §гатаЬ «натовп, община»; іє. *§гет-< *§ег- «згортати, збирати».— Шанский ЗСРЯ І 4, 176—177; Фасмер І 460; Преобр. І 160; Зіашзкі І 347—348; НоІиЬ—Кор. 133; МасЬек Е84С 185; НоІиЬ—Ьуег 198; ЗсЬизіег-Зещс 350— 351; БЕР І 272; Зкок І 606; ЗССЯ 7, 103—104, 136—137; Вегп. І 345; Ргаепкеї 162—163; Регззоп Веііг. 99; Ргізк І 328; Рокогпу 382—383.
[громак1] «баский кінь»; — п. ст. Ьго-так; — видозмінене запозичення з тюркських мов; походить, очевидно, від тур. аг^ашак «скаковий кінь» (пор. р. аргамак з тат. аргамак «тс.»), яке зводиться до ар. мн. гітак, одн. гатака (з артик-
лем аг гатака) «поганенька коняка».— Фасмер—Трубачев І 84; Вгйскпег 468; БокоізсЬ 9; Горяев 5,— Пор. румак.
громак2— див. грімак.
[громашик] (бот.) «печіночниця, Не-раїіса поЬіііз Оагз.»; — неясне; можливо, пов’язане з грім, як назва рослини, що цвіте до першого весняного грому (розцвітає зразу ж, як зійде сніг).— Вісюліна —Клоков 119.— Див. ще гриміти.— Пор. грім, громовик.
громити, громило, погром, погромник, [пригромйтися] «насунутися, зібратися натовпом», розгром; — р. громить, бр. граміць, п. §готіс «громити», ч. оЬго-гпііі «вразити», ст. Ьготііі «вражати», слц. оЬгошіі’ «приголомшити», болг. громя (з рос.); — псл. [§готііі]; — пов’язується з §гошь «грім» (Вегп. І 353); проте не виключена можливість зв’язку з основою §гош- «купа, натовп», збереженою в похідних утвореннях псл. §готасіа, схв. §готаса «тс.», р. [грбмозд] «купа непотрібних речей, ворох»; у такому разі первісно могло означати «перетворювати в руїни, в купу уламків».— Пор. гриміти, громада, громушина.
громовик — див. грім.
[громоздйти] ж, громіздкий;—р. гро-моздйть, бр. [грамазда] «купа речей, мотлох», п. §гошаг<ігіс «нагромаджувати», ч. Ьготагсіііі «нагромаджувати, збирати докупи»; — псл. ^гошогсі- (§го-тагд-), похідне від тієї самої основи §гот-, що й §готаі!а. — Фасмер І 461; ЗССЯ 7, 137.— Див. щегромада.— Пор грамозд.
[громотйтиі «громадити» (сіно) Ж; — можливо, давнє похідне від тієї самої основи §гот-, що й у словах громада, громадити (див.).
[громушина] «грунт, усіяний дрібними камінцями»; — очевидно, похідне від громити в первісному значенні «перетворювати в уламки, дробити».— Див. ще громйти.
гроно «жмуток, китиця плодів або квітів», гроно, .ґрбна«тс.у>, [грінка] «гроно горіхів; кошик соняшника», [гранитися] «в’язатися в грона», гронянка «ВоігусЬіит 5\7.; ключ-трава, Воігу-сЬіит Іипагіа (Б.) 5да. Ж»; — р- [грона] «гроно», [грбнка] «гранка горіхів», бр.
гранка, п. §гопо «гроно», каш. [§гопо] «купа, стадо», болг. грбнка «вид грона, щитовидне суцвіття», схв. грона (грона) «китиця (ягід)»; — псл. §гопо, похідне від іє. *§йго-, *§Ьга-, *§Ьег- «рости, зеленіти, виступати, вистромлятися»; — споріднене з двн. §гапа «вуса», шв. §гап «ялинка», укр. грань; фонетичний варіант з початковим г (укр. гроно) є, очевидно, полонізмом.— ЗІамгекі І 350—351; БЕР І 285; ЗССЯ 7, 139—140; Рокогпу 440.—Пор. гранка,2, грань3, грезен, грбз-ло, гроз но.
Ігропа] «полонина» Ж; — п. [§гара] «балка, гора, скелястий хребет, круча», ч. [§гараГ «балка; неродюча земля», слц. [§гара] «неродюча земля», болг. грбпа «яма для гасіння вапна», [грапа] «нерівність, вибоїна», схв. §гора «низьке місце, долина»; — запозичення з румунської мови; рум. §гоарй «яма» походить від алб. §гбра «яма, могила», пов’язаного, очевидно, з псл. §гоЬт> «гріб»; зіставляється також (МасЬек Е54С 151) з іт. §герро «обрив, схил» як «праєвро-пейське».— Шаровольський Зб. захо-дозн. 53, 58; Зіахузкі І 341; Сгап)а1й 285—286, 444; БЕР І 274, 285; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 146;	—Агта^
та ін. Котапозіауіса 16, 87; СДЕЛМ 91.— Див. ще гребти*
[ґрос] «отара кітних овець»; — запозичення з східнороманських мов; в основі запозичення лежить або іменникове значення молд. грос, рум. §гоз «основна частина загальної кількості», або прикметникове значення «вагітний», властиве розмовному вжитку; молд. грос (рум. §гоз) походить від лат. §гоз-зиз «товстий», спорідненого з дірл. Ьгез, корн. Ьгаз «тс.».— ЗсЬеІшіко 131; Шаровольський Зб. заходозн. 53, 55; №|й— Агта§ та ін. Котапозіауіса 16, 87; УгаЬіе Ротапозіауіса 14, 146; Сгйп]а1й 286; СДЕЛМ 91; Рп^сагіи 63; Таїсіє— Ноїт. І 623.
гросбух «головна книга в бухгалтерії»;— р. грбссбух, бр. гросбух;—запозичення з німецької мови; нім. Пгозз-ЬисЬ утворено з прикметника §гозз «великий, крупний», спорідненого З ДНН. &ГОІ, дангл. §геаі, англ. §геаі «тс.», дісл. Ягаиіг
«крупа», нвн. Сгіііге «тс.», та іменника ВисЬ «книга», спорідненого з англ. Ьоок, дангл. Ьос, дфриз. Ьок, дат. Ьо§ «тс.», гот. Ьока «літера» і далі, з двн. ЬиоЬЬа «бук», нвн. ВисЬе «тс.» у зв’язку з тим, що давні германці писали рунічні письмена на тонких дощечках бука.— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 178; К1п£е— Міігка 106, 272; КІеіп І 159, 186.— Див. ще бук.— Пор. буква, гросмейстер.
гросмейстер (звання шахіста вищої Кваліфікації); —р. гроссмейстер, бр. гросмайстар, болг. грбсмайстор;— через російську мову запозичене з німецької; нім. Сгбззшеізіег утворено з прикметника §гозз «великий» та іменника Меізіег «майстер, фахівець».— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 178; ССРЛЯ З, 422.— Див. ще гросбух, майстер.
грот1 «печера в скелі»; — р. бр. грот, п. §гоіа, слц. §гоііа (архіт.) «штучний грот», схв. грбтло «ущелина, кратер, жерло, горловина»; — запозичення з французької мови; фр. §гоііе «грот» походить від іт. §гоііа «тс.», яке через посередництво нар.-лат. сгиріа (лат. сгуріа) «коридор, грот» зводиться як запозичення до гр. хрплті) «критий хід, склепіння, тайник», похідного від хропти «закриваю, ховаю», спорідненого з лит. кгаиіі «класти одне на друге», укр. крйти.— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 178—179; Фасмер І 461; 81. \¥уг. оЬсусЬ 261; Ьаигаі 377; Мезііса 706; К1и§е—Міігка 273; \¥а1сіе—Ноїш. І 297; Ргізк II 29—ЗО.— Див. ще крити.
[грот2] «кіш у млині», [грдтб, груш] ДзАтл II; — очевидно, запозичення з чеської або словацької мови; ч. слц. Ьгоі, як і схв. грот, слн. §гоі «тс.», мабуть, походять від двн. кгаііо «корзина» (нвн. Кгаіге «носилки, заплічна корзина»), спорідненого з дангл. сгабої «колиска», англ. сгасіїе «тс.», дінд. £гаіЬпаті «зв’язую».— Дзендзелівський Атл. II 247; МасЬек Е83С 185; К1и§е— Міігка 400.
гротеск «художній прийом перебільшення; вид друкарського шрифту»;—р. гротеск, бр. грат'зск, п. бгоіезка, (по-лігр.) §гоіезк, ч. слц. вл. £гоіезка, болг. м. гротеска, схв. грбтеска, слн. §гоіез-
ка;—через посередництво французької мови (фр. §гоіездие) запозичене з італійської; іт. §гоііезса «гротескний живопис» (первісно живопис, малюнки в гроті, печері) пов’язане з §гоііа «печера; крипта; склеп, грот».— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 179; 81. х\'уг. оЬсусЬ 258; НоІиЬ—Ьуег 184; Паигаі 377; КІеіп 683, 379.— Див. ще грот1.
[ґрбфкати] «рохкати» ВеУг, [ґрьбх-кати, .ґрехкати] «тс.» ВеУг; — звуконаслідувальні утворення; можливо, давні варіанти дієслова рохкати (див.).
грохати, грохкати, [грохотїти] Ж> [грбхнутися] «грюкнутися, з шумом упасти» Ж, [грбхіт]-, — р. грохать, п. §го-сЬоі «грюкіт», ч. ЬгосЬаіі «трахкати, ляскати», ст. ЬгосЬоі «грюкіт», болг. грбхам «грюкаю», м. гровне «грюкнеться», схв. грохнути, грохдтати, слн. §г6Ьаіі «рохкати; бити», р.-цсл. гроуотт, «регіт»;—псл. §гохаіі;—очевидно, споріднене з двн. кгаЬЬоп «тріщати» (нвн. кгасЬеп «тс.»), лит. §іг§гсіеіі «тс.», дінд. §аг]аіі «реве», іє. *§ег- звуконаслідувального походження; висловлюється також думка (ІЛіІепЬеск 78; Младенов 111; МасЬек Е83С 185; ЗССЯ 7, 134—135) про пізнє власне слов’янське звуконаслідувальне утворення.— Шанский ЗСРЯ І 4, 179; Фасмер І 462; Преобр. І 161; Зіатекі І 369; БЕР І 285; 8кок І 623—624; Вегіа] Е88Л І 180—181; Вегп. І 353; К1и§е—Міігка 397.— Пор. трухнути.
грохот «велике решето», грохотник, грохотити; — очевидно, запозичення з російської мови; — р. грохот «велике решето» етимологічно неясне.
груба «кімнатна піч», [грубар] «опалювач» Ж, грубка, грубник «опалювач; пригрубник (?)», [пригрубник] «ніша коло груби», [пригрубок] «виступ біля печі», ст. груба «піч у кімнатах» (XVIII ст.); —р. [груба] «голландська або кімнатна піч; лежанка на печі; комин», бр. грубка «голландська піч»; — запозичення з польської мови; п. §гиЬа «велика піч; копальня» походить від нвн. СгйЬе (двн. §гиоЬа) <<яма» (у т. ч., очевидно, і як місце для вогнища в приміщенні), пов’язаного з §гаЬеп «копати»
і спорідненого з гот. §гоЬа «яма, діра», псл. §геЬ9, укр. гребу-, припущення про запозичення з румунської мови (Уіпсепг 12) необгрунтоване. — Шелудько 28; Фасмер 1 462; 5ЇУ І 916; К1и§е—Міігка 266, 273—274.— Див. ще гребти.
грубий, грубезний, грубелезний «дуже товстий», [грубеленний} «тс.» Ме, [грубний] «товстий», грубуватий, [груб-частий] «товстуватий» Ж, [груба] «вагітна» Ме, Мо, Па, [грубар] «пузань» Ж, [грубарка] «товстопуза жінка» Ж, грубизна «товщина», грубина «тс.», грубість, [грубовінь] «велика товщина» Ж, грубощі, [грубствд] «щось дуже товсте» Ж, [грубуля] «товстуха», грубити «говорити грубощі», грубіти, грубішати, грубнути, грубшати, згрубілий, завгрубшки, угрубшки:—р. грубий «недостатньо оброблений; нечемний», бр. груби «тс.», груби «товстий», др. грубий «неосвіче-ний, поганий, злий», п. §гпЬу «грубий; товстий», ч. слц. ЬгиЬу, вл. ЬгиЬу «тс.», болг. м. груб «грубий», схв. гр$б «грубий, гидкий, брудний», слн. §г6Ь «грубий; великий, гарний; шорсткий», стел. гржБії «необроблений, неосвічений»; — псл. ^гдЬь, §гиЬь; — споріднене з лит. §гиЬ1йз «грубий, необтесаний», §гиЬйз «шорсткий, грудкуватий», §гйЬіі «грубіти», лтс. §гшйЬа «зморшка»; зіставляється також з свн. нвн. Кгагпрї «судорога» (Вегп. І 355; Фасмер І 462—463) або (очевидно, помилково) з двн. нвн. §гоЬ «грубий» (ОзіЬоИ Рагег§а І 353; Тгаиітапп 99—100; Зіатекі І 356—357); іє. *§гитЬ-, *§Ьгеи-ЬЬ.—Шанский ЗСРЯ І 4, 181; Преобр. І 161; Вгйскпег 159; МасЬек Е8ЛС 186; БЕР І 286; Зкок І 626; Вегіаі Е887 І 179; ЗССЯ 7, 145— 146; Егаепкеї 172—173; Рокогпу 387.
грубіян, грубіянство, грубіянити; — р. болг. грубиян, бр. грубіян, п. §ги-Ьіапіп, ч. ЬгиЬіап, §гоЬіап, слц. §гоЬі-ап, м. груби]'ан, схв. грубйіан, слн. §гоЬі]ап; — через посередництво польської (і далі, можливо, чеської) мови запозичено з німецької; нім. СгоЬіап «грубіян», ст. §гоЬіапиз «тс.» є жартівливим латинізованим утворенням від нім. §гоЬ «грубий», яке зводиться до двн. §(е)-гоЬ, пов’язаного з (Ь)гіоЬ «шорсткий», (Ь)гиї «струп», спорідненими з лит.
кгаирйз «жахливий»; на грунті слов’янських мов німецька форма зазнала зближення з ЬгиЬу, §гиЬу, грубий.— Шанский ЗСРЯ І 4, 180; Фасмер—Трубачев І 462; Зіатекі І 355—356; ЗакоЬзоп М/огй 1952, 390; Вегп. І 355; К1и§е— Міігка 272.
[груд] «пагорбок Г; підвищення на болоті, де косять сіно ЛЖит; сіно з сухого лугу Л», груда «купа» (з р.), [груди] «сухе місце на болоті» Л, [грудок] «горбок Ж; острів на річці Зі. зі. 12», [грудовйй] (про сіно) «скошений на мокрому лузі з підвищеннями» Ж, [згрудок] «суха підвищена ділянка землі» Ж, [бг-рудок] «острів на річці» 8і. зі. 12; —р. [огруд] «купа, ворох; горб; могила», бр. груд «горб; сухий луг, суходіл», п. §г^с! «підвищення на (болотистому) лузі; підвищення, заросле лісом», ч. (мор.) [Ьгисі] «піщана дюна, підвищення на рівнині», слц. Ьгисіа «клаптик землі»; — псл. [^гдсіь] «підвищення на землі», пов’язане чергуванням голосних з §г§с!а «гряда, грядка»; вважається також пов’язаним з груди; можливо, сюди ж належали раніше р. груда «купа; могила; копиця снопів; натовп», ч. Ьгоисіа «земля» (у виразі госіпа Ь.), слц. Ьгшіа, схв. грі]да «тс.», слн. §гйс!а (у виразі росі §гис!о ііі «умирати»), які пізніше могли зазнати фонетичного зближення з §гис!а «грудка».— Дзендзелівський 81. зі. 12, 109—ПО; Фасмер І 466—467; Толстой 122—128; ЗІатекі 1342—343; РР X 319; МасЬек ЕЗйС 186; ЗССЯ 7, 146—147; Топоров II 285—287.— Див. ще грудь, гряда.— Пор. груда.
груда «грудка, кусок; замерзла грудками земля», груддя «грудки землі, глини», [груде] «грудка» Ж, грудка, [грудблє] «грудка» Ж, грудомаха «велика грудка», грудя «грудка», грудковий «у грудках; кусковий (про цукор)», грудкуватий, грудний «грудуватий», [груднястий] «тс.», грудуватий; — р. [груда] «грудка, замерзлий кусок землі», бр. груда «грудка», др. груда «купа, громада», п. §гис!а «грудка; мерзла земля», ч. Ьгоисіа «грудка», слц. Ьгисіа «тс.», болг. грудка «бульба, [голова (сиру)]», м. грутка «грудка», схв. грі/да «брила, грудка», слн. §гйс!а «тс.», стел.
гроуда «брила», р.-цсл. грйдик «краплі»; — псл. §гиба; —споріднене з лит. ^гйзіі «товкти», §гаибй8 «крихкий, ламкий», §шс1а8 «зерно», лтс. §гйсІ8 «тс.», дісл. §гаиіг «крупа, каша», двн. §ги22І, нвн. Сгйіге «тс.», дангл. §гіоі «пісок», двн. §гіб2, нвн. Сгіе88 «тс.»; іє. *§Ьгеи-, *§Ьгои-б- «кришити»; питання про належність сюди р. груда «купа; могила; натовп» потребує дальшого дослідження; можливо, тут відбулося зближення псл. §гис1- і §Г9<1-.— Шанский ЗСРЯ І 4, 181; Фасмер І 463; Преобр. І 161—162; ЗІаАУзкі І 359; Вгйскпег 159—160; БЕР І 286; Зкок І 626—627; ЗССЯ 7, 146— 148; Вегп. І 357; Ргаепкеї 173—174; Тгаиітапп 99; ЗресЬі 159—160.— Пор. груд.
[грудашник] (бот.) «кучеряві калачики, проскурник, Маїуа сгізра Б.» Мак, [груднишник] «тс.» Мак; — похідне від груди; назва зумовлена тим, що рослина вживається при кашлі, катарах, захриплості.— Носаль 181. —Див. ще грудь.
грудень «останній місяць року; [листопад]», ст. грудень «одинадцятий, пізніше дванадцятий місяць року» (XV ст.); — р. [грудень] «листопад», бр. грудзень «грудень», др. грудьнь «листопад», п. §гпсІ2Іегі «грудень», ч. ст. Ьги-йеп, слц. Ьгисіеп.схв. ст. грудан, слн. §гй-<1еп«тс.», стел, гроудьми «листопад»; — псл. §гші-ьп-, утворене від §гис1а «грудка, мерзла земля»; назва мотивується тим, що в цей час земля замерзає.— Кочерган Мовозн. 1967/1, 60—61; Ноіупзка-Вагапохуа 71; Фасмер І 463; Преобр. І 162; Зіатекі І 359—360; Шаур Зтимология 1971, 98; Вегп. І 357.— Див. ще груда.
[грудниця] (бот.) «собача кропива, сердечник, Ьеопигиз уШоза Е.; Ееопигиз сагйіаса Ь.; приворотень, АІсЬішіІІа уиі^агіз Ь. Мак»; — похідне утворення від груди; назви зумовлені, очевидно, тим, що собача кропива застосовується в народній медицині при хворобах серця, 'а приворотень — при катарах дихальних шляхів.— Носаль 26, 210—212; Нейштадт 472.— Див. ще грудь.
[грудинка] (бот.) «рутка лікарська, Ешпагіа оШсіпаїіз Б.» Мак; — пов’я-
зане з груди; назва зумовлена, мабуть, тим, що рослина вживається при туберкульозі легенів.— Носаль 55.—Див. ще груди.
грудь, груди, [груда] «хвороба коней, мокрець» Я, [грудай] «той, хто має великі груди» Я, [груддя] «груднина» Я, грудина «грудна кістка; великі груди», грудинка, [грудник] «грудна клітка; грудинка» Ж, груднина «груди; грудина; [грудинка Ж)», грудниця «запалення грудних залоз, мастит; грудина; [грудинка ЖЬ>, [грудняк] «нагрудник» Я, грудастий, грудистий, грудний, груд-нйстий «грудастий», [межигрудє] «друге грудне кільце у комах» Ж, нагрудник, [огруддє] «грудна клітка» Ж, [огрудини] «жіночі груди» Ж, [огрудники] «тс.» Ж, [передгруде] «нашийник (частина упряжі)» Ж, підгруддя, погруддя «бюст (скульптура); верхня частина тіла; грудна клітка», [пригрудча] «немовля»; — р. грудь, бр. грудзі, др. грудь, п. ст. §г§сІ2І, ч. слц. Ьгий’, вл. Ьгисіг, болг. грі>д, м. гради, схв. груди, слн. §гос1;—псл. *§г9(1ь;—очевидно, споріднене з [груд] «пагорбок; підвищення на болоті», лат. §гапс1І8 «великий, величний», гр. РрєуОод «гордість», з іє. *§йгепс1Ь- «надиматися, набухати»; менш переконливі зіставлення з лит. §гап6Ї8 «ланка в ланцюгу» (ХпЬаіу 8Б а сі. І 2, 98), з вірм. аг§ап<і «утроба матері» (Ре-<1ег8еп ЕР І 1-2), з гр. хбуброд «хрящ» (МасЬек Е8ЛЙ 186), з лит. кгйіЬ «груди», лтс. кгйіз «тс.» (там же; ОІг^Ьзкі Іс1§. ЕогзсЬ. 115).— Шанский ЗСРЯ І 4, 182; Фасмер—Трубачев І 463; Преобр. І 162; Зіатекі І 342—343; ЗсЬизіег-8е^с 353; БЕР І 288; 8кок І 626; Вегіа] Е884 І 180; ЗССЯ 7, 148—149; Вегп. І 356; Топоров II 285—287.— Пор. груд,
груз1 «вантаж», гружавина «трясовина», [гружало] «болото» Ж, грузйло «рибальська жердина Г; рибальський груз; лот, висок Ж», [грузйльчик] «рибалка, що придавлює невід» Мо, [гру-зівка] «вид рибальської вудки» Я, [грузкй] «тс.»',Я, [грузія] «багно, болото» Я, грузло «частина глини для виготовлення однієї посудини» Ж, грузовйк, [груз&вина] «болото» Ж, Ігруздта], груз-
чйк Г, Я, [грузявина], [грузь] «трясовина; густа грязюка», [грюзь] «грузило з каменів, прив’язаних до невода», [грузивший] «важкий» Я, грузлий, грузний, грузький, [гружавіти] «грузнути», [гру-жати] «розмішувати», [гружляти] «втоптувати, вдавлювати», грузйти «місити» (розм’яклу землю), грузнути, перегруз-ка, розгрузка;— р. бр. груз, др. грузитися «погрузати», п. §г^2 «багно», §гц-гус «занурювати», ч. Ьгонгіїі, слц. Ьги-2Ііі «тс.», нл. §гихк (іхт.) «пічкур», схв. [§ги2ЇН «занурювати», слн. §гогШ «поринати, занурюватися», стел, погрозити «занурити, заглибити»; — псл. *§Г9гь, пов’язане чергуванням голосних з §г§2- (укр. грязь, грязнути);—найближче споріднене лит. §гат2(іеіі «поринати», ^гатгсійз «глибоко загрузлий».— Шанский ЗСРЯ І 4, 182—183; Фасмер І 463; Преобр. І 162—163; 81ам> зкі І 343; НоІиЬ—Кор. 133; 8сЬизіег-8е»с 347—348; Вегіаі Е883 І 182—183; ЗССЯ 7, 150—151; Вегп. І 356; Тгані-тапп 97—98; Егаепкеї 169. — Пор. гризнути.
груз2 «бита цегла, щебінь», [грузалок] «грудка» ЛексПол, [ґрузло] «грудка, купа», [грузлатий] «залозуватий, із залозами» Ж, ст. Грузоль «залоза» (XVI ст.);— запозичення з польської мови; п. §гих «уламки муру, скель, руїни; щебінь», §гиге1 «грудка; (ст.) болячка», ст. §гиг1а «грудка; болячка; гуля», [§гн2е1] «залоза», як і їх відповідники вл. Ьгигі «грудка, брила», нл. §гиг1а, [^гигсіїа] «тс.», болг. грузи «грудка (сиру)», походять, можливо, від того самого кореня, що й псл. §гиЬа, укр. груда, і найближче споріднені з лит. §гаиха8 «крупний гравій», лтс. §ГН2І (мн.) «груз, гравій», §ганз1і «груз; руїни», які зводяться до дієслова лит. §гаигіі «гризти, жерти», лтс. §гайгі «тс.», спорідненого з псл. §гугіі, укр. грйзти.— Тимч. 649; 81а%г-зкі І 361—362; 8сЬйзіег-8ете 353; БЕР 1 286; ЗССЯ 7, 158; Куркина Зтимология 1971, 77; Егаепкеї 164.— Див. ще грйзти, груда.
груздь (гриб) «біляк, А^агісиз ріре-гаіиз», грузд Ж, [груздей МСБГ, груз-дінь, грузіль Ж, груждель] «тс.», [грозд] «грузд, Ьасіагіиз гезітиз» Л, ЛЖнт,
[груз] «вовнянка, А§агісиз уеііегеиз Ег.» ВеБ, \ґрудз\ «тс.» ВеБ; —р. груздь, бр. грузд, груздзь; —можливо, пов’язане з груда, через те, що росте на грудках; зіставляється також (Шанский ЗСРЯ І 4, 183; РЯШ 1967/6, 56, 128; Откупщиков 146) з лит. §гн2(1йз «ламкий, хрусткий», спорідненим з псл. £гнсіа, укр. груда; менш переконливе зіставлення з лит. §гн2(1епіі «диміти» (Преобр. І 162; По-тебняРФВ 3, 92; Горяев 81) за тією ознакою, що цей гриб і дим гіркі.— Филин Образ, яз. 23, 280; Меркулова Очерки 175—176; Фасмер І 463—464; ЗССЯ 7, 158.— Див. ще груда.
грузин, Грузія; — р. болг. грузйн, р. ст. гурзи «грузини», бр. грузін, п. Огигіп, ч. слц. Огигіп, вл. Огигіпіап, м. Грузин(ец), схв. Грузщанац, слн. Огигіпес; — утворення на основі тюрк. §иг(І2І «грузин», яке, можливо, походить від перс. §нг§ «вовк».— Абаев Пробл. ист. и диал. 14; Фасмер І 464; Никонов 111.
[ґруля] «картопля», [.ґрулина] «картоплиння», [ґрулисько] «місце, де росте картопля», [ґруляник] «коржик'з тертої картоплі», [ґруляпка] «картоплиння», [ґрульбвина] «тс.»; — п. [§ги1а] «картопля»; — очевидно, походить від слц. §гн1’а, яке є видозміною форм [§гитр1а, кгитріа] «тс.», що виводяться, як і ч. [кгнтрГа, §гитЬіг], схв. крдмпйр, слн. кготріг «тс.», з нім. СгипсІЬігпе (одна з назв картоплі, букв, «земляна'груша»), утвореного з іменників Сгипсі «грунт» і Вігпе «груша», яке походить від лат. рігиз «тс.», що є доіндоєвропейським середземноморським словом.— 81ахузкі І 360; 8^7 І 921; МасЬек Е83С 297; К1н§е—Міігка 78—79.— Див. ще грунт.
грум «слуга, що супроводжує вершника або екіпаж; хлопець-лакей»; — р. бр. грум, п. слн. §гит, §гоот, ч. слц. §гоот; — запозичене через російську мову з англійської; англ. §гоот «конюх» придворний; (заст.) слуга», сангл. §гот(е) «хлопець» походить від дфр. §готе (§го-теі, §гонтеі, §онгтеі) «слуга, паж» неясного походження,—СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 184; Кораііпзкі 373; НоІиЬ— Ьуег 184; КІеіп 671, 682; Паигаі 370, 376.
[грумічати! «сердито бурчати, сварити», [грумотіти] «гуркотіти»; — очевидно, результати контамінації форм [громічати] «гриміти», гримотіти «гуркотіти» з [грукати] «грюкати».— Див. ще -гриміти, грюк.
[груні «пагорбок, гірка», [грунь] «вершина, хребет гори», [ґрунь] «тс.», [грунтує] «скалля» Ж, ст. грунь (XIV— XV ст.); — п. [§гигі (§гоп)! «гора, вершина гори; стрімкий схил; поле, гірська поляна», ч. [§гип], слц, §гип; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. §гйіи «пагорб, вершина пагорба» походить від лат. §гипіит «свиняче рило», спорідненого з гр. «хрюкаю», двн. нвн. §гип2еп «хрюкати», пор. паралельну назву болг. рт>т «пагорб, підвищення», схв. 'рт «тс.», з псл. гній «морда, рот»; менш переконливе пов’язання з псл. §гапь (укр. грань) (ЗІамгекі І 340; Сгйп)а1й 137; Кагіом'ісг 86Р І 454) або з псл. §гдсіь, укр. грудь (Фасмер І 464).— Клепикова Карп. диал. и оном. 93—114; Худаш Досл. і мат. V 147; Кобилянський Гуц. гов. 83;Мовозн. 1967/6, 45—46; Ооі^Ь Опотазііса 5, 293—294; МасЬек Е83С 152; Мікі. Е№ 423; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 146.
[ґрундаль] «груба людина», ст. ґрун-даля «фахівець грубого ремесла» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. §гипба1 «землероб, простак; людина високого зросту», [§гопба1, §гипіа1] «тс.» походить від нім. ст. Огйпсіеі «пічкур; дурень», пов’язаного з Огипсі «дно, грунт».— Тимч. 649; Вгйскпег 101, 160.— Див. ще грунт,
[грундзювати] «міцно зв’язувати», [ґрундзювати] «тс.», [ґрундзюватий] «вузлуватий; мудрованнй», [ґрундзьдва-ний] «тс.»; — очевидно, походить від рум. §гип2 «грудка» (молд. грунз «тс.»), яке пов’язується з алб. §гипс1е «висівки», спорідненим З ЛИТ. §ГЄПСІ2Ш «тру», гр. /бубро? «крупа, зерно», дангл. §гіпйап «терти, молоти», нвн. Сігіпсі «висип, струп».— ЗсЬеІшіко 131; СДЕЛМ 91; ОЬКМ 349; К1и§е—Міігка 271.— Пор. грунт.
грунт «верхній шар землі; (заст.) земельний наділ; тверде дно; гірська по
рода; основа», ґрунт «тс.», [грунтївка] «садиба», [ґрунтівка] «тс. Г; жінка або дружина з земельною власністю Ж», [ґрунтовий] «землевласник, поміщик» Ж, [грунтовйще] «садиба», [ґрунтовйще] «тс.», грунтбвка (спец.), грунтдвний, ґрунтовний, грунтувати «стверджувати доказами; робити грунтовку», ґрунтувати «тс.», грунтуватися «базуватися, спиратися», безґрунтий «безземельний, який не має садиби», безгрунтовний «безпідставний», безґрунтовний «тс.», обгрунтувати «аргументувати», підгрунтя «шар землі під грунтом», пригрун-тбвий, ст. ґрунт, грунт «земля, поле, фундамент» (1322); — р. бр. грунт, п. §гипі «земля; дно; фундамент», ч. слц. нл. §гипі «фундамент; садиба», болг. грунд «фон при фарбуванні», грунт «тс.», схв. грунт «земельний наділ; фон при фарбуванні», слн. §гйпі «земля, маєток»; — можливо, через старочеське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. Огипі «дно; земля; фундамент» споріднене з днн. дангл. §гипсі «дно, прірва; земля, рівнина; глибина, море», гот. аі§гипсіі]за «прірва», нвн. Сігіпсі «висип, струп», дангл. §гіпйап «терти», лит. ^гепйхіи «тру», лат. Ггепйеге «дробити, молоти», гр. храїгш «торкаюсь, намазую», /6г<5-ро? «крупа, зерно», можливо, також псл. §Г22-, §г§2 (укр. грузнути, грязнути).— Гумецкая Пробл. ист. и диал. Г13—114; Шелудько ЗО; Фасмер І 464; Зіаи'зкі І 360—361; Вгйскпег 160; К1и§е—Міігка 271, 274.— Пор. груз1.
[ґрунталя] «плетений з дерези жгут на верхньому краї загорожі»; — неясне.
грунь — див. грун.
[грунькати] «рохкати, хрюкати» ВеУг; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [хрунькати], хрюкати, [кругунькати] «тс.» (див.).
група, групівщина, групувати, підгрупа, угруповання; —р. группа, бр. болг. м. група, п. ч. заст. слц. §гпра, схв. гр'упа, слн. §гйра; — запозичення з французької або німецької мови; нім. Сігйрре через посередництво французької мови (фр. §гоире) запозичене з італійської; іт. §гирро походить від пров.
§гор «вузол», §гораг «зв’язувати», яке зводиться до галлороманського со-ге-раге (пізніше сгорраге), що утворилося з лат. со- «з-», (префікс) і основи іменника тер «канат, мотузка»; менш переконливе пов’язання (Кіеіп 683) з пгерм. *кгпрра «кругла брила, маса».— Шанский ЗСРЯ І 4, 185; Фасмер І 464; 81. мгуг. оЬсусЬ 261; НоІиЬ—Ьуег 184; К1и§е—Міігка 273; Паигаі 377.
трухнути «грюкнути» Ж, ст. грух-нути «рознестись, почутись, загриміти» (XVI ст.);—очевидно, запозичення з польської мови; п. §гисЬп^с «грюкнутися, брязнути, гепнутися; жбурнути», пов’язане з §гисЬоі «гуркіт», є звуконаслідувальним утворенням, спорідненим з болг. грухам «стукаю», схв. грухати «стукати, гриміти», можливо, також з укр. грохати, грбхіт.—Тимч. 620; ЗССЯ 7, 154.— Пор. грохати.
[ґруця]«рід страви з гороху з крупами і салом» Я; — бр. груца «товчений ячмінь»; — запозичення з польської мови; п. §гиса «каша, крупа, вівсянка» ПОХОДИТЬ ВІД НІМ. СшІ2Є (< ДВН. §Ги22І) «крупа, каша», спорідненого з лат. га-сіиз «розбите каміння, щебінь», лит. £гйсІаз «зерно», псл. §гийа, укр. груда.— Зіатекі 1357, 363; Вгйскпег 159; К1и§е— Міігка 275—276.— Див. ще груда.— Пор. ґрис.
груша (бот.) «Ругиз», [грушанка] «мус із груш, грушевий суп» Ж, [грушевина] «грушеве дерево», грушина «тс.; груша», [грушйця] «груша», грушівка «грушева наливка; сорт яблук; вид плахти», грушка «груша», [грушки] «рід візерунка на крашанці» Я, [грушківка] «сорт яблук» Я, [грушнйк] «вино з груш» Ж, [грушня] «грушове дерево» Ва, грушняк, [грушшя] (зб.) «дерева і плоди груш», [грущаник] «пиріг з грушами», [грущанка] «страва з розтертих груш», [грущйна] «поганенька груша», [игрушаЖ, йгруша Кур], їгруш-коватий] «зарослий дикими грушами» Я, [грушуватий] «тс.» Я, грушкуватий «схожий на грушу», [грущатий] «тс.» Я; — р. бр. др. груша, п. §гизга, §гизгка, [кгизга], (каш.) [кгеза], ч. слц. Ьгизка, вл. кги§\¥а, кгизеу, нл. кгиза, кзи§ка, полаб. §гаизЗі, болг. м. круїиа, схв. кришка, слн. Ьгйзка; — псл. §гиза
(<*§гоиз]а) : кгиза (< *кгоиз]а); очевидно, похідні утворення від псл. §гизііі (<*£гоизііі) «дробити, товкти», кгизііі (<*кгоизііі) «тс.»;—споріднені з лит. кг(і)аизе «груша», лтс. кгайзіз «тс.», прус, сгаизіоз (мн.) «груші»; менш переконлива думка про балто-слов’янське запозичення з іранських мов; пор. курд, когезі (кигезі) «груша» (Вегп. І 358; Тгаиітапп 140).— Критенко Вступ 511, 514; Шанский ЗСРЯ І 4, 186; Фасмер— Трубачев І 465—466; Преобр. І 163; 81а\¥зкі І 361; Вгйскпег 160; 8кок II 215—216; Вегіа] Е88Л І 205; ЗССЯ 7, 156—157; Ргаепкеї 296.
грушанка (бот.) «всезелень, Ругоіа Ь. (багаторічна трав’яниста рослина)», [грушинка Мак, грушечка Мак] «тс.», грушанкові; — р. грушанка, п. §гизгус2-ка «тс.»; — похідне утворення від груша; назва зумовлена схожістю листя грушанки і груші; літературна назва може бути калькою лат. Ругоіа (Рігоіа), похідного від ругиз «груша». — Нейштадт 428.— Див. ще груша.
[грушка] «обрядова забава над померлим» Я; — похідне від груша\ назва зумовлена грушоподібною формою лопатки, вживаної в цій грі.—Дудєк ЕЗб 31—32, 266.— Див. ще груша.
ґрушпан1, гушпан — див. букс.
[ґрушпан2] (бот.) «брусниця, Уассіпіит Уіііз ісіаеа Ь.» Мак; — результат перенесення назви [ґрушпан] «самшит, Вихиз зетрегуігепз Ь.», зумовленого подібністю листочків обох вічнозелених рослин.— Див. ще букс.
[грунти] «каркати» (про крука), [груїти] «тс.» Ж; —звуконаслідувальне утворення; може розглядатися або як похідне від незасвідченого вигуку *гру-гру, варіанта кру-кру, або як варіант основи від того самого звуконаслідувального кореня, що й др. граяти «каркати», укр. грак.— Пор. грак1.,
грюк (вигук на позначення стуку), грюк «стук, гуркіт», [грюкава] «шум, стук, гуркотня; часта стрілянина» Ж, [грюкалка] Я, [грюкало] «людина, що сильно грюкає», грюканина, грюкіт, [грюкнява, грюкотніча], [грук] «грюк», [грукучий] «такий, що грюкає», грюкати, грюкотати, грюкотіти, [грючати Я],
[грукати] «сильно стукати» Пі, [груко-тіти\ Бі, [гручати] «грюкати», [од-грюк] Ж; — р. [грюкать], бр. грукаць;— східнослов’ янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до п. §гисЬас, ^гисЬп^с «грюкнутися; брязнути», ч. [ЬгоисЬаіі] «тріщати», болг. грухам «стукаю, ударяю», схв. грохати «стукати, тріщати, гриміти»; можливо, походить від того самого звуконаслідувального кореня, що й лит. §гіаиіі «гриміти», лтс. §гайі «звалювати, кидати», лат. іп§гио «вриваюся, кидаюся».— Фасмер І 465; Преобр. І 164; Зіатекі І 357; БЕР І 287; Зкок І 623—624; ЗССЯ 7, 154—155; Вегп. І 358.
ґрявчати, грянчати —див. крявчати.
гряда1 «грядка; [острів у плавнях; частина острова, не затоплювана водою; місце на річці з високими хвилями (у вузькому руслі)]», гряда «смуга гір», грядка «ділянка землі для вирощування городніх культур; [острів у плавнях; ряд снопів для молотіння]», [грядовйна] «місце під грядки для овочів» Я, їгря-довина] «овочі з грядок», [грядбитик] «город» Ж, [грядкувати] «сапати, полоти город» Ва; — р. гряда «гірське пасмо; смуга хмар; ділянка землі для вирощування городніх культур», бр. града «тс.; смуга лісу», п. §гх^с1а «гряда», ч. Ьгасіа «грядка», слц. ИгіасІка, вл. Ьг]а-ба, нл. §гес!а, полаб. §Г2сІй «тс.», болг. [греда] «видовжений горб», м. греда, схв. греда «скеля; відмілина», слн. §гейа «грядка»; —псл. §г^<іа «підвищення», пов’язане чергуванням голосних з §гдс1ь «тс.» (укр. груд «пагорбок, підвищення на болоті»); очевидно, через значення «насип», «настил з колод, поміст» пов’язане з §г§йа «жердина».— Шанский ЗСРЯ І 4, 188—189; Фасмер І 466—467; Толстой Сл. геогр. терм. 122—128; Зїатекі І 371—372; МасЬек Е8ЛС 186— 187; 8сЬизіег-8е\¥С 345—346; ЗССЯ 7, 120—122; Мозгупзкі 1956/2, 116; Регззоп Веііг. 448.— Див. ще груд.
[гряда2] «жердина в приміщенні для розвішування речей», [грядка] «тс.», [грядки] «поздовжні перекладини в санях» Я, [гряди] (мн.) «дерев’яний пристрій над піччю для сушіння» Ж, [гри-608
ди] «тс.» Ж, [грйдка] «жердка» Ж; — р. [гряда] «перекладина», [грядка] «жердина в приміщенні, у возі і под.», п. §г2§сіа «перекладина для курей», ч. Вгай, Ьгасіа «тс.», слц. Ьгіасіка «жердинка», вл. Ьг]ас1а «балка», нл. §гес!а «перекладина для курей», болг. греда «балка», схв. греда, слн. §гбс!а, р.-цсл. грАда; — псл. ^г^сіт,, §г§с!а; — споріднене з лит. §гіпс1а5 «дошка в підлозі», §гіпсіа «тс.», лтс. £гіс1а «підлога», дісл. §гіпс1 «огорожа, рама, решітка», лат. §гипсіа «покрівля»; іє. *§Ьгепс1Ь- «балка».— Шанский ЗСРЯ І 4, 188—189; Фасмер І 466—467; Преобр. І 165; 81а\у-зкі І 371; МасЬек Е8ІС 186; ЗсЬизіег-8ете 344—345; БЕР І 277; ЗССЯ 7, 120— 122; Регззоп Веііг. 292—293; Рокогпу 459—460.
[грядйло] «дзеркало» ДзАтл І 28; — результат дисиміляції форми [глядйло] «тс.», похідної від глядіти (див.).
гряділь «видовжена вперед верхня частина (дишло) плуга», градїль, [гре-дільї НЗ УжДУ 37 «тс.»; — р. гря-диль, [гредйль, градйль], п. §ггдсІ2іе1, §гдсІ2Іе1 «гряділь; вилоподібне дишло сохи», ч. Ьгісіеі «вал», слц. ЬгіасІеР «тс.; гряділь», болг. гредел «гряділь», схв. гредел, слн. §гес!е1 і «тс.»; — псл. *§г§с1еІь, похідне від §г§<іа «перекладина»; — найближче споріднене з двн. §гіпіі1, §гіпсіі1 «гряділь, балка», дангл. §гіпсіе1; з меншою підставою вважається германським запозиченням (Фасмер І 467; Кірагзку СЬС 236—237; Вегп. І 349); Махек і Трубачов вважають, що германські відповідники є запозиченням із праслов’янської мови.—Дзендзелівський НЗ УжДУ 37, 41—42; Преобр. І 165;81а\¥зкі І 365—366; Вгйскпег 156; МасЬек Е8.ІС 188; НоІиЬ—Кор. 135; БЕР І 278; Зкок 1614; Вегіаі Е88й І 174; ЗССЯ 7, 122—123.—Див. ще гряда2.
[грязнути] «грузнути» Ж, [грязнй-ти] «бруднити» Ж, [грязйти] «тс.», грязь, грязйво «грязь», [грязйло] «болото, трясовина» ВеУг, грязі (мед.), [грязовйна] «болото, трясовина» Ж, [грязбта], грязюка, [грязя] «грязь», грязний «брудний», грязький «брудний Г; [грузький Ж1»»
грязьовйй, [розгрязйти] «розмісити»; — р. грязнуть, бр. гразнуць, др. гризнути, грязіїти, грязь, п. §Г2§гпзс, ч. ст. хаЬгагпйіі, слц. Ьгіагпиіі, нл. §гегпиз, схв. грезнути, слн. §ге2пііі, стел. ногрАЗИйіти; —псл. §г§2П2іі, пов’язане чергуванням голосних з ^гд/'ь «груз»; — споріднене З ЛИТ. §ГІЙІ5ІІ «грузнути», лтс. §гіті «тс.», можливо, також гот. §гатті-ра «вологість», лат. §гатіае «гній в оці»; іє. *§гет-.— Шанский ЗСРЯ І 4, 189; Фасмер І 467—468; Преобр. І 165; Зіадазкі І 372; Вгйскпег 162; Маскек Е83С 188; НоІиЬ—Кор. 134; 8сЬизіег-8е\ус 246; Зкок І 615; Вехіа] Е88й І 176; ЗССЯ 7, 125; Вегп. І 350; Таїсіє— Ноїш. І 617; Ееізі 391; Рокогпу 405.— Пор. груз.
гряк (вигук для передачі звуку від падіння, удару), [грак] «тс.», грякати «стукати, грюкати», [грякотати] Бі, догрякатися «достукатися, досягти»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до грюк (пор.).
гряний — див. грений.
грянути «гримнути, раптово зазву-чати; [ударити, ударитися, упасти]», нагрянути «раптово надійти»; — р. грянуть, нагрянуть; —єдиної етимології не має; пов’язується з псл, *§г§сІП9Н «піти», похідним від §г§сІ9 «іду» (Горяев 82; Вегп. І 349—350; Преобр. І 165— 166; Фасмер—Трубачев І 468) або з псл. *§гьтп9Іі «гримнути» (Мікі. Е\¥ 77; Соболевский К81 7, 200—201; ЗакоЬ-зоп ЇУогй 8, 387; Уаіііапі М8Ь 52, 165); можливо, безпрефіксна і префіксальна форми мають різну етимологію, і лише пізніше їх основи фонетично збіглись,— ЗСС Я 7, 123.—Див. ще гриміти, грясти1.
[грянь] «зірки садові, татарське мило, БусЬпіз сЬаІсейопіса Б.»; — очевидно, запозичення з словацької мови; пор. слц. Ьгіапка «суха квітка», пов’язане з дієсловом Ьгіаі’ «гріти» (давніше, мабуть, «обпалювати, піджарювати, висушувати», пор. Ьгіапка «грінка»); семантика «загоряння» відбита і в іншій назві цієї рослини — [загара].— Див. ще гріти.
[гряпнути]«раптово впасти, бухнути» Ж, [гряпснути] «тс.» Ж; — звуконаслі
дувальне або афективне утворення; можливо, виникло шляхом контамінації форм грякнути, гепнути, хряснути.
[грясти1] «швидко з шумом бігти, їхати; поважно іти або їхати»; — др. грясти, п. ст. §г§сіа (нешвидкий біг коня), болг. [гредам] «іду», схв. грести «іти», слн. §ге(іет «іду»; — псл. §г§з!і< < *§г§с1Н інфіксована форма основи *§гі5- (> *§гі-п-с!-); — споріднене з лит. §гіс!уіі «ходити»,. ГОТ. £ГІСІ «крок», свн. §гіі «тс.», лат. §гайіог «ступаю»; іє. *§Ьгес1Ь-.— Шанский ЗСРЯ І 4, 190; Фасмер І 467; Преобр. Г 166; БЕР І 277—278; 8кок І 615; Вехіа] Е88Л І 175; ЗССЯ 7, 123—124; Вегп. І 349— 350; Тгаиітапп 98; Рокогпу 456—457.
грясти2 «іти, наступати, наставати», грядущий «прийдешній»; — р. грястй, грядущий; — запозичення з церковнослов’янської мови; стел, грдсти споріднене з укр. [грясти1] (див.)
грястиця «метлиця, купчанка, Пас-[уііз §1отегаіа»; — неясне; можливо, пов’язане з [грясть] «зміст», [грястнййі «змістовний, важкий», [згрястйти] «зібрати, резюмувати»; назва могла бути мотивована тим, що рослина має густу колосовидну волоть із скупченими в гронця колосками.— Див. ще грясть.
[грясть] «зміст» Ж, [грястнйй] «змістовний, важкий», [згрястйти] «зібрати, резюмувати» Ж; —не.зовсім ясне; очевидно, походить від псл. *§г§с11ь, пов’язаного з §гдс1ь «груди».—Див. ще грудь.— Пор. огрядний.
[тряхнути] «прозвучати, пролунати» Ж, [гряхотіти] «грюкотіти»; — результат контамінації форм грякнути, грух-нути, трахнути.— Див. ще трухнути, гряк, трах.
[грьопнути] «впасти» МСБГ;—очевидно, результат контамінації форм [грепнути] «важко впасти» або грйм-нути «з шумом упасти» і тьопнути «бабахнути, ударити» (див.).
гу (оклик; вигук підчас співу, вигук для відтворення гудіння вітру); — бр. гугу «гомін, галас», п. Ьи (вигук від переляку, здивування, холоду; вигук для відтворення крику сови), ч. Ьи, Ьй (оклик; вигук від холоду; вигук для відтворення гудіння), слц. Ьи (вигук),
вл. Ьи «ух», нл. Ьи (вигук переляку, відрази), схв. Ьй (вигук гніву, від холоду), слн. Ьй (вигук від страху, несподіванки, холоду); — псл. *Ьи, звуконаслідувальне утворення і рефлекторний вигук, паралельний до нім. Ьи (вигук здивування, переляку), шв. Ьи «тс.», лат. Ьи (вигук гидливості), рум. Ьи (вигук від морозу).— Зіатекі І 430—431; Зкок І 692; Когіпек 192; ЗсЬтепіпег 19.— Пор. гук1, ху.
гуано «добриво з пташиного посліду»; — р. бр. болг. гуано, п. §иапо, ч. слц. §иапо, схв. гуано, слн. §иапо, §уа-по; запозичене через російську і польську мови з німецької (нім. Оиапо), в яку увійшло з іспанської; ісп. §иапо «тс.» походить з індіанської мови кечуа (кеч. Ьиапо «гній, пташиний послід»).— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 190; Фасмер І 468; Преобр. І 166; Кораііпзкі 375; К1и§е—Міігка 276; НоІиЬ—Ьуег 184.
гуаш «вид фарб; живопис такими фарбами»; — р. гуашь, бр. болг. гуаш, п. §\уаз2, §иаз2, ч. §оиас1іе, куаз, слц. §уаз, болг. гваш, схв. гваш; — через російську мову запозичено з французької; фр. §оиасЬе походить від іт. §иагго «водяна фарба; мокрота, калюжа», яке зводиться до лат. адиаііо «добування води; водопій; калюжі», похідного від ациа «вода».— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 190; НоІиЬ—Ьуег 276; Оаигаі 368; Кіеіп 671.— Див. ще акваріум.
губа1 «край рота; рот» Г, Ж, їгубаль] «людина з великими губами» ВеНЗн, заст. губан, губань «тс.», губенята «губки» (у людини), [губи] «складки хустки» Я, губище, [губрій] «губань», [губріяка] «тс.», губці «губки», [губастий] Ж, губатий, огублгний, пригубити; — р. бр. губа, п. §§Ьа «обличчя, рот», ч. слц. ЬиЬа «морда, рот», вл. ЬиЬа «уста, губа», нл. £иЬа, болг. [гіба] «тс.», схв. губа «морда, рило», слн. §6Ьес «морда»; — псл.
Ьа; — загальноприйнятої глибшої етимології не має; очевидно, тотожне з псл. £<?Ьа «гриб» (Вгйскпег 138—139; Зіатекі І 271—272; БЕР І 298; Тгаиїтапп 101; Ргаепкеї 146—147; Регззоп Веііг. 81 — 82); менш переконливо зіставляється з лит. §егпЬе «цвях, сучок; ст. вістря, ви
ступ», гр. уацсраї «щелепи» (Рейегзеп К2 36, 334; Вегп. І 340; МасЬек Е8ЛС 189). — Шанский ЗСРЯ І 4, 190—191; Фасмер І 468; Преобр. І 166; 8сЬизіег-8ете 354—355; 8кок І 628; Вегіа] Е88й І 155; ЗССЯ 7, 78—80.— Пор. губа2.
[губа2] «губка, гриб» Г, Ж, губка «гриб на дереві», губка водяна «8роп§іа Пиуіаііііз», губка морська «8роп§іа оШ-сіпаїіз», [губійка] «губка прісноводна, 8роп§і11а» Ж, [губчакй] «морська губка» Ж, Ігуб’як] «жук-грибоїд, Во1еіорЬа§из» Ж, [губ'яка] «гриб на дереві, трут», [губ'яки] «гриби» Л, [губ'яча] «тс.» Л, [губковатий] Ж, губчастий СУМ, Ж, губчатий; — р. губа «губка, гриб», бр. губа «трут», др. губа «губка, гриб», п. §зЬка «губка, 8роп§іа», ст. §§Ьа «тс.», ЬиЬа «гриб на дереві, пеньку» (з укр.), ч. ЬоиЬа «гриб, губка», слц. ЬиЬа «тс.», вл. ЬиЬіса «гриб на дереві», нл. §иЬіса «тс.», болг. гіба «гриб, губка», м. габа «тс.», схв. грба «гриб на дереві, губка», слн. §6Ьа «гриб, губка», стел, гжбд «гриб»; — псл. §дЬа «губка»; —лит. §ийі-Ьаз «гуля, наріст», лтс. §ийіЬа «пухлина, підвищення, купа, зморшка», дісл. китрг «гуля», афг. уитЬа «тс.», сперс. §итЬай «опуклість»; заслуговує на увагу пов’язання (Рейегзеп МРЮ І 165— 166; МасЬек Е8ЛС 179) з двн. §\уатЬ «губка», гр. шрбтрд, олб'ууо?, лат. їип-§из «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 4, 192; Меркулова 166—168; Фасмер І 468—469; Преобр. І 166; 8Іатекі І 265; ЗсЬизіег-8е\тс 355; БЕР 297—298; 8кок І 628; Вегіа] Е88й І 154; ЗССЯ 7, 78—80; Вегп. І 340; Мікі. Е\¥ 71; Тгаиїтапп 101; Ргаепкеї 176.—Пор. губа1.
губа3 «затока»; — запозичення з російської мови; р. губа, бр. губа «тс.» походить від др. губа «затока», що, мабуть, є результатом видозміни значення губа «рот, уста» подібно до п. ст. §§Ьа «гирло річки», др. успіье; пор. лтс. ^игйЬз «затока, бухта», пов’язуване з §игйЬа «пухлина, зморшка»; менш переконливе пов’язання (Вегп. І 360; Преобр. І 132, 166; Карский РФВ 47, 166— 167; Шанский ЗСРЯ І 4, 191) з р. губить, сугубий з припущенням первіс
ного значення «складка, вигин».— Фасмер І 469.— Пор. губа1, гнути.
[губа4] «вид кожуха без рукавів», [губаня] «тс. Г; одяг у словаків Ж», [губка] «кількість прядива, знята з мотовила за один раз Л; міра полотна; кількість ниток в основі, необхідних для цієї міри; пілка вовняної тканини на одну половину запаски»; — слц. §и-Ьа; — запозичення з угорської мови; уг. §иЬа «кошлатий сіряк» загальноприйнятої етимології не має; тлумачиться як звуконаслідувальне утворення або як результат метатези фінно-угорського кореня Ьо§ «вузол». — МасЬек Е5.ІС 118; ММТЕЗг І 320—321, 1100.
[губаня (жовта)] (бот.) «зеленчук жовтий, СаІеоЬбоІоп Іиіеит Нийз.» Ж;— похідне утворення від губа1', назва мотивується тим, що ця рослина належить до родини губоцвітих.— Вісюліна—Клоков 389—390; БСЗ 16, 620.— Див. ще губа1.
губернатор, губернаторство, губернія, губерня, губерець «губернський чиновник», ст. кгубернаторі, (1497), губернаторі, (XVII ст.) «намісник, правитель»; — р. болг. м. губернатор, бр. губернатор, п. §иЬегпаіог, ч. слц. слн. §иЬегпаІог, схв. губернатор;—запозичене через польську мову з латинської; лат. §иЬегпаіог пов’язане з дієсловом §иЬегпаге «правити», яке походить від гр. хн^єруаш «керую».— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 191; Фасмер—Трубачев І 469; Кораіігізкі 375; и'аМе—Ноїш. І 625.— Див. ще кібернетика.
губити «знищувати, втрачати», губитися «втрачатися; втрачати самовладання», губитель, губйтельство Ж, гу-бйтельний Ж, загуба «загибель», згуба «загибель, втрата», згубник, згублйвий СУМ, Ж, згубний, [изгубниця] Ж, невигубний, [обгубйтися] «загубити все», [погуба] «погибель», погубйтель, погуб-щик Ж, [розгуба] «роззява; розгубленість»; — р. губить, бр. губіць, др. губити, п. §иЬіс, ч. ЬиЬіІі, слц. ЬиЬіі’, вл. ЬиЬіс, нл. §иЬіз, болг. губя «гублю», м. губи «губить», схв. губити, слн. §и-Ьііі, стел, гоунити; — псл. §иЬііі <*§ои-
Ьііі, каузативна форма до *§уЬпдіі «гинути».— Шанский ЗСРЯ І 4, 192; Преобр. І 166—167; 81ахузкі 1376; 8сЬизіег-8ехус 355—356; БЕР І 291—292; Вегіаі Е883 185; ЗССЯ 7, 166; Вегп. І 360—361.— Див. ще гйбіти.
[губушник] (бот.) «оман британський, Іпиіа Ьгііаппіса Б.» Мак; — неясне.
гувернер, гувернантка;—р. гувернер, гувернантка, заст. гувернанта, бр. гувернер, гувернантка, п. §и\уегпег, §и-и/егпапіка, ч. §иуегпапі, §иуегпапіка, слц. §иуегпапіка, вл. §и\уегпег, болг. гуверньбр, гувернантка, м. гувернанта, схв. гувернанта, гувернанта, гувернан-тица, гувернантка, слн. §оиуегпапіа, заст. §иуегпапіка;— запозичення з французької мови; фр. §оиуегпеиг «керуючий; губернатор; гувернер, вихователь», §ои-уегпапіе «гувернантка, вихователька, економка» пов’язані з дієсловом §оиуег-пег «правити, керувати», що походить від лат. §иЬегпаге «правити».— СІС 186; Шанский ЗСРЯ І 4, 192—193; Фасмер І 469; Кораііпзкі 376; НоІиЬ—Буег 184; Паигаі 370.— Див. ще губернатор, кібернетика.
[ґуґал] «кегля» ЕЗб ЗО; — ч. кигеї «булава», кихеїка «кегля», схв. кугла «куля, кегля»; — походить від нвн. Ки-§еї «куля» (пор. снідерл. ко§Ье1е «палка з кулястим кінцем»).— МасЬек Е83С 310; К1и§е—Міігка 410.— Див. ще куля.— Пор. кужіль.
[ґуґель] «баба Ж; їжа з курятини, квасолі, цибулі та ін. Л», [ґуґаль Л, гуґоль Л] «тс.», кугель «єврейське солодке тісто» Бі; — р. [гугель] «єврейські хлібці, булочки», бр. [гугель, кугель] «тс.», п. §и§іе1 «єврейське святкове печиво», ки§іе1 «тс.»; — запозичення з мови ідиш; ід. §и§е1 «солодке печиво» походить від нвн. Сй§е1 «вид бісквіта; капюшон», Сй§е1-Ьирї «баба».— 81а\узкі III 320—321.— Див. ще ґуґля1.
[ґуґля1] «гуцульський верхній одяг з капюшоном», [.ґу.ґлі] «мішок, одягнутий на голову як башлик», [ґуґбвник] «капюшон» Ж; — п. [§и§1а], болг. м. гуг-ла «висока селянська шапка», схв. [§ц§-1а], слн. [§й£Іа] «шапка; футляр, покришка»; — запозичення з німецької мо-
ви; ранньо-нвн. £и§е1 «капюшон», кп-£е[ «тс.» походить від лат. сисиїа «тс.», яке вважається запозиченням з галльської мови; спроба виведення української форми від рум. £Іи£а «капюшон» (Кобнлянський Гуц. гов. 83; Уіпсепг 9) або від тюрк, кокоіа чи нгр. хоохХі (Мікі. Е\У 80) позбавлена грунту.— БЕР І 292; Рані ПМ^Ь 261; Таїсіє—Ноїш. І 298.
[ґуґля2] «гуля, наріст», гугля «тс.», [ґуґлюватий] «покритий гулями»; — р. [гугля] «гуля» (з укр. ?), п. [^и^а] «тс.», слц. [§и£а] «опух»; — результат видозміни форми гуля, можливо, під впливом ґуґель «баба, печиво» абоп. ЩЩа «гудз; опуклість»; недостатньо обгрунтованим є безпосереднє зіставлення (Фасмер І 470 та ін.) з лит. £щ?а «гуля, горб», £й§іпІі «випинати», ^аїщагаз «гребінь гори», дісл. к]йка «грудка».— Куркина Зтимология 1971, 68.— Див. ще ґуля.
[ґуґля3] «жіноча зачіска» Ва, До; — очевидно, пов’язане з [ґуґля] «гуля» (за формою зачіски).— Пор. ґуґля2, ґуля.
гугнити «розмовляти в ніс», [гугнати Г, ВеЛ], гугніти, [гугнути ВеЛ], гугнявити, [гугнявіти ЖІ, гуняти Г, Дз, вугнати, вугнотати] «тс.», [гугнавець] «гугнявий» Г, Ж, гугнявка, [гунькаХ «та, що говорить у ніс», [вугнавець Г, Ж, вугнавка Г, Ж. вигнавий ВеЛ, гугнавий Г, Ж, гугнйвий], гугнявий, [гунявий, гунькавий Я, вугнавий, вугноватий, ву-гнотавий Ж];—р- гугнявить, бр. гуг-нявіць, др. гугнати, п. £<?§ас «гугнявити; гоготати», ч. ЬиЬпаіі «гугнявити», слц. ЬиЬпа€, сЬисЬпаї, болг. гігна, м. ганголи, схв. Ьипкаіі «тс.», слн. §о£-пщіі «заїкатися», стел, гжг’ь.иие'ь. «гугнявий»; — псл. §9§т>паіі; — можливо, споріднене з гр.	«бурмочу, мим-
рю», дінд. £йп]аіі «бурмоче»; іє. *£ои-(п-) «гукати» звуконаслідувального походження.— Фасмер І 470; Преобр. І 167; Зіаи'зкі І 272; Вгйскпег 139; МасЬек Е8ЙС 189—190; БЕР І 298; Зкок І 694; Вегіа] Е883 І 156; ЗССЯ 7, 81 — 82; Вегп. І 341; Таїсіє—Рок. 4, 535; МаугЬоГег І 337.^— Пор. гуготіти.
гуготіти «одноманітно, глухо звучати», [гугнати] «воркувати» ВеЛ, [гуг-612
ніти] «глухо звучати; воркувати» Ж, [гугнотїти] «воркувати» ВеНЗн, гугоніти «гуготіти; [глухо гудіти; воркувати» Ж, Пі]», [гугіт] «гудіння», [гугон] «глухий звук» Ж; — звуконаслідувальні утворення, близькі до вигуку гу. — Див. ще гу. — Пор. гоготати, гугнити, гутіти.
[гугур] (орн.) «великий пугач, Ви-Ьо тахішиз» ВеУг, [гугур ец] «лісовий пугач, Оіиз уиі^агіз» ВеУг; — запозичення з румунської мови; рум. ЬиЬпгег «пугач» походить від звуконаслідувального дієслова ЬиЬига «пронизливо кричати»; форма гугур виникла в результаті зворотного словотвору від гугурец, осмисленого як зменшено-суфіксальне.— ОБРМ 367.
гудж, гуджа, гуджга, гуджя, гужа, гуч, гучжа — див. гиджга.
[гуджу] «вигук, яким відганяють свиней» Мо; — результат видозміни звукової форми ачу «тс.» під впливом гуджа, і под. «гиджга».— Див. ще ачу, гиджга.
[ґуджулай] «жук-гнояк, Сеоігпрез зіегсогагіиз Б.», [ґуджулей, ґуджулай-ка, ґуджулея, ґуджулейка, ґуджулія Ко, ґуджулька, гужела ВеУг, ґужелиця ВеУг, ґужуль ВеНЗн, ґужулька ВеНЗн, ВеУг, ґіжелйця ВеНЗн] «тс.»; — запозичення з румунської мови; рум. £и]’и-Ііе «комашка», очевидно, є варіантом форми §Тги1іе «тс.».— Уіпсепг 7.— Див. ще ґадзуля.
[ґудз] «гуля; вузол, потовщення», ґудзик, гудзик, [ґудзок] «невеликий гудз, пухлина» Ж, [ґудзблаХ «картопля», [ґу-дзблв] «вузли, гулі» Ж, ґудзь «гудз; гудзик», гудзь, [гуз ] «тс.», [ґуз] «вузол», [ґузва] «гуля», [ґузуля] «тс.», [ґузє] «гудзики; гулі» Ж, [ґузик] «гудзик» Ж, [ґузь] «гудзь Ж; гуля Л», [гуцик] «гудзик» Бі, [гуцбк] «тс.» Бі, [ґуцьки] «мала картопля» Ж, [ґуцьбкХ «гудзик» Ж, [кузік] «тс.» Кур, гудзикуватий «схожий на гудзик», [ґудзатий] «вузлуватий» Ж, [гудзуватий] «тс.», [ґудзувати] «міцно в’язати» Ме, [уґудзяний] «весь у гудзиках»; — р. [гузик] «гудзик», [кузмкі, бр. гузік «тс.», п. £иг «гудз; великий гудзик», £ихік «гудзик»;—псл. £игь «вузол; гуля, пухлина», очевидно, варіант наза-лізованої основи £$гь «тс.; задня части
на»; — лит. [^аиге] «голова», §айгІІ8 «звиватися в клубок», лтс. §ига «воло; потилиця; куприк», «сідниця, стегно»; збереження початкового § (ґ) в більшості українських форм, як і зміна з в дз, зумовлене експресивним характером відповідних слів (подібно до ґуля)', частково ґ могло бути підтримане впливом польської мови, з якої, можливо, слово ґудзик було запозичене.— Дзендзелівський РКЗ ЕТіМ 15,127; 8Іатекі І 281, 380—381; Фасмер II 402; ЗССЯ 7, 91 — 92. — Пор. гуза.
ґудзатися — див. ґуздратися.
[ґудзички] (бот.) «гвоздики садові, ОіапіЬиз сагуорЬуІІиз Ь.» Мак; — очевидно, результат зближення форми гвоздики (гвоздички) з ґудзики за фонетичною подібністю назв.—- Див. ще гвоздика.
ґудзю — див. кбця, коцьб. гудина — див. огудина.
гудити «ганити» Г, Ж, (гудкати) «базікати, плести чутки», (гудкувати) «тс.» Ж, (гудило) «огудник» Ж, [гудячі «тс.» Я, (гудьба) «ганьба», загуда «огуда», (згуда) «ганьба, висміювання», огуда, огудник Ж, (огудий) «вартий осуду, поганий» Ж, погудка «нарікання; [осуд]», розгудити «розлучити, відвернути наклепами», (розгудець) «наклепник», [роз-гудця) «той, хто викликає розрив угоди наклепами або відраджуванням» Ж; — р. (гудить) «ганьбити», (гудить) «обдурювати», бр. (гудзіць) «гудити», др. гудити «ганьбити, обвинувачувати», стел, гоудити «ганьбити»; — очевидно, результат видозміни деетимологізованого дієслова кудити «гудити, ображати, псувати» і зближення його з дієсловом гудити «гудіти, грати»; припущення первісного зв’язку з гудіти, псл. £969, 293ІІ (Фасмер І 470—471; ЗССЯ 7, 80; Вегп. І 340—341) або запозичення з литовської мови (Москаленко УІЛ 31) менш переконливі.— Вгйскпег К2 46, 233.— Див. ще гудіти, напрокудити.
гудіти, густи, гуд, (гуда) «музика, гра» ЕЗб 4, (гудак) «музикант, скрипаль», (гудатарь) «той, хто гуде» Я, гудець «тс.», [гудик] «нехрущ червневий, АтрІїітаІІоп зоїзШіаІіз Ь.» Ж, (гудим) «той, хто гуде» Я, (гудймець) «вовк», їгудій) «той, хто гуде» Я, гудок, (гудьба)
«музика» Ж, (згудіти) «почати сильно звучати» Ж; — р- гудеть, (густи), бр. гусці, гусць, гудзець, др. густи, гудити «грати на струнних інструментах», п. £§сігіс «грати», ст. £3зс «тс.», ч. Ьопзіі, слц. ЬйзГ, вл. Ьийгіс, болг. (гтьдувам) «граю на гуслях, скрипці», (гудя) «тс.», схв. гудети «грати на струнних інструментах; гудіти», слн. £бзіі «грати на скрипці», стел, гжсти;псл. §969, §9-зіі < *§9<11і;—споріднене з лит. Зайвії «шуміти, дзвеніти», лтс. ^ашіаз «плач»; іє. *§и-п-сі- інфіксований різновид основи *£ои-сІ-, *§ц-<і-, похідної від кореня *§ои-, *§и-, до якого зводиться й говір.— Шанский ЗСРЯ І 4, 193—194; Фасмер І 470—471; Преобр. І 167; ЗІауузкі І 267; Вгйскпег 137; МасЬек Е8ЛС 180; 8исЬзІег-8е\ус 356—357; БЕР І 299; Младенов 118; Зкок І 637; ЗССЯ 7, 80, 85; Вегп. 1 340—341; Тгаиїтапп 80; Вп^а РР II 352.— Пор. гудити, гусла.
[гудльовати] «погано щось робити; бідувати» ВеЛ, (гудля) «плутанина, безладдя; погана робота»; — запозичення з чеської мови; ч. Ьшіїоуаіі «погано працювати; знущатися», Ьисіїаг «партач, халтурник» походять від нім. [Ьшіеіпі «погано працювати; знущатися», пов’язаного з свн. Ьасіеі «лахміття», нвн. Насіег «ганчірка, лахміття», спорідненими з лат. сепіб «жебрацький одяг», дінд. капІЬа «залатаний одяг».— МасЬек Е83С 189; К1н£е—Сбіге 290; Кіп-£е—Міігка 279; Маїгепаиег 177; М^аі-2е—Ноїт. І 200.
гудрон, гудронувати; — р. бр. болг. гудрон, п. §ийгоп, ч. §исігоп, ^оисігоп, слц. слн. §ис!гбп, схв. гудрон; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. §оисігоп «дьоготь, смола» є результатом видозміни форми саігат «тс.», яка походить від ар. даі-гап < даіігап.— СІС 187; Шанский ЗСРЯ І 4, 194; РЧДБЕ 169; Оаигаі 369; Сіагпі1І8сЬе§ 487.— Див. ще катран3.
гуж «ремінь для кріплення ґолоблі до хомута; [капиця Л]», (гужва) «розпарена гілка для зв’язування», (гужйще) «вірьовка для ув’язування снопів на возі» Л, (гужівка) «тс.; мотузка, канат»,
[гужевня] «частина плуга», [гужбв! «розпарена гілка для зв’язування; залізний ланцюг, що з’єднує плуг з колесами», гужем «кіньми, на возах», [гужавий] «сильний; твердий, жилуватий» Я; — р. бр. гуж «ремінна петля хомута», п. £^г-\уа (£ф2е\¥, §42е\ука) «гнучка лозина; ремінь ціпа», ч. Ьоигеу, [Ьоигі «джгут», слц. Ьйгуа «тс.», болг. г^ж, гьжва «джгут; чалма», м. гужва «кільце, сплетене з соломи, дубців; петля, яка замінює кочет на човні», схв. гужва «джгут», слн. £бг «гуж, зв’язка»; —псл. *§9гь, £9гьуа, очевидно, фонетичний варіант основи дгь «вуж», подібно до гусінь — усениця; спроба розірвати обидві основи і пов’язати *§92ь з дісл. кеп^г «гак, вигин», сангл. сап§1е «огорожа» (Фасмер І 471; НоІІЬаизеп А\уп. 151; Реіегз-зоп ІЕ 24, 265—266) здається зайвою.— Шанский ЗСРЯ І 4, 194—195; Фасмер— Трубачев І 471; Зіахузкі І 267—268; Вгйскпег 137; Вегпагсі Ез.-етн. изсл. 353—355; Зкок І 641; ЗакоЬзоп ХУогсі 8, 388; ЗССЯ 7, 93—94; Вегп. І 563; Мікі. Е\У 56.— Див. ще вуж.— Пор. вужва.
гужак «вуж» ЛЧерк; — фонетичний варіант форми ужак, вужак, викликаний очевидно, паралелізмом слів типу гужевка — вужевка.— Див. ще вуж.— Пор. вужва, гуж.
гуза «корма, задня частина човна; зад», [гузєр! «окоренок дерева; нижня частина снопа; місце, де зав’язаний мішок; основа, низ» Ж, [гузеро, гузйрь, гузір] «тс.», [гузйця! «зад Г, Ж; сидіння (стільця) Ж», [гузівка! «зад» Я, [гузівник «закруглена частина гармати», їгузіри-нє! «залишки снопа після обмолоту» Ж, гузка «тупий кінець яйця; задок птаха; нижня частина очіпка», [гузли] «кальсони» Ж, [гузняйка! «зад» Я, гузнйця, гузно «тс.», гузнянка «пряма кишка», гузок «задня тупа частина» Ж, гузйчний «відхідниковий, анальний», [гузнатий! «товстозадий», [гузєрувати! «обрізати лід корінь» Ж, [межигуззя! «задня частина промежини» Ж, [огузка] «задня частина чбгось», огузок, огузкуватий, [прй-гузок! «зад» Ж, [узеровйння] «кінець снопа» ВеЗн; — р. гуз «нижня частина снопа; окоренок дерева», гузно «зад», бр. гуз, др. гузно, п. [^ига] «зад, тил», ч.
Ьиго «куприк у птаха», слц. Ьйггіі’ за «неспокійно сидіти, соватись», вл. Вигас зо «тс.», болг. [гі>з] «задок воза», гТ>зер «зад», м. газ «зад», схв. г$з «зад», гуза «тс.», слн. §бга, §йха «тс.»; — псл. *§92Ь (*£92ГЬ) і, можливо, *£П2ь; — у разі припущення варіанта псл. *§игь етимологічно ототожнюється з п. §их, укр. ґудз та їх відповідниками в інших мовах; сюди ж лит. [^ипгуз] «воло», прус. £ипзіх «гуля», можливо, також гр. •р'г'грод «наріст на дереві», «круглий», дісл. коккг «грудка»; деякі дослідники (ХиЬаіу 81. а сі. II 38—39; МасЬек Е83С 193; Зкок І 640) тотожність псл. *£92ь і *§игь заперечують.— Дзендзелівський 81. зі. 10/1—2, 76—77; Фасмер—Трубачев І 471—472; Преобр. І 168; Зіа^зкі І 380—381; Вгйскпег 164; БЕР І 300; Вегіаі Е883 І 166; ЗССЯ 7, 91—92; Вегп. І 342—343; МйЬІ.— Епсіг. І 685; Тгаиїтапп 102; Регззоп Веііг. 114, 465.— Див. ще ґудз.
[гузатися] «гаятися, зволікати» Ж, [гузувати] «баритися, гаятися», [гузкати] «незграбно плигати» Ж; — р. [гузать] «повільно щось робити», [гуза] «нерозторопна людина», п. ^игсігас зі^ «повільно робити, марудити», слц. [ЬйггД (за)] «неспокійно сидіти», вл. Ьигас зо «тс.», болг. [гтззуря се] «задкую», [гтьзурча се! «гаюсь», схв. огужати «марудити», слн. [£йгаіі зе] «повільно йти, лізти»;—псл. ^дгаїі «соватися», похідне від «зад»; — споріднене з лит. §йгоіі «сидіти або стояти зігнувшись», лтс. £Пгпеі «сидіти навпочіпки; зволікати час».— Фасмер І 472; ЗІамсзкі І 381; Вгйскпег 164; БЕР І 293; ЗССЯ 7, 91.— Див. ще гуза.
[гузджениця] «вуздечка» ВеЛ, [уз-дінниця] «тс.» ВеЛ; — очевидно, запозичення з польської мови; п. игсігіепіса, як і ч. игсіепісе «тс.», походить від псл. игсіа.— Вгйскпег 597.— Див. ще вузда.
[Гуздратися] «возитися, не вправлятися» Ж, [-ґудзатися! «возитися, тягатися» Я; — запозичення з польської мови; п. ^игсігас зі$ «робити занадто повільно, марудити», ст. кизігас зі§ «тс.» споріднене з слц. [ЬйхгіГ (за)] «верті-' тись, неспокійно сидіти», укр. [гузатися] «гаятися, зволікати» (див.).
[ґузелець] «чорна гадюка, Реііаз Ье-гиз»; —похідне утворення від [ґузий] «куций»; назва мотивується розмірами гадюки. — ВеЛ 408.— Див. ще ґузий.
[ґузий] «куций, короткий»;— запозичення з польської мови; п. §игу «тс.» має те саме походження, що й укр. [гузок] (див.).
[гузнйти] «казати дурниці, брехати, задаватися» Я;—п. [^игіас] «безпричинно весь час лаяти»; — очевидно, пов’язане з гузно.— Див. ще гуза.
[гузок] «невеликий віл з малими рогами»; — р. кур-гузьій «куций», п. [§иху] «куций, безвухий, безрогий», болг. [гуз] «безхвостий»; — похідне від псл. *§игь «зад», що було варіантом *£9гь «тс.».— Фасмер II 424; 81а\узкі І 383. — Пор. ґузий, куций.
гузя, гудзя — див. гиджга.
гук1 «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж»,[ гукавщйна} «сильний крик» Я, [гукотія] «крики», [гукотня] «тс.», [гучало] «місце в річці, де клекоче вода», [гучка] «загонич на полюванні» Ж, [гучдк] «тс.; види іграшок; вид мухи, Мизса уотііогіа», гучлйвий, гучний, гукати «кликати, кричати», гу-чати, гучніти, гучнішати, вигук, відгук «відзив; відголос», Ізгук] «звук», [згучати], перегук, погук; — р. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», бр. гук «стукіт, гуркіт; розмова», п. Ьик «глухий відголос; гул, крик», ч. Ьоикаіі «гудіти; гукати», слц. Ьик «звук», болг. гукам «воркую», м. гука «воркує», схв. гук «воркування», хук «галас, грюкіт», слн. §йкаіі «кричати»;— псл. *§икь (*Ьикь, *хик-ь), £ика!і (*Ьика-Іі, *хикаіі) похідне від звуконаслідувального вигуку §и (Ьи, хи).— Шанский ЗСРЯ І 4, 195; Фасмер І 472; Преобр. І 168; ЗІатекі І 432—433; Вгйскпег 173; МасЬек Е83С 179; БЕР І 293; Младенов 114; Зкок І 628; Вегіа] Е884 І 186; ЗССЯ 7, 169; Вегп. І 361.—Див. ще гу.— Пор. гук2.
гук2 (вигук на позначення сильного стуку, гуркоту), [гуку] «тс.», гукати, гукнути, гуконути; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з вигуком гу (див.).
[гук3] (орн.) «бугай, пугач, Воіаигиз зіеііагіз Б.», [гугукало Шарл, гукало] «тс.», [гукарня] (орн.) «пугач, ВиЬо та-хітиз», [гупало] «водяний бугай», [гопкало] «тс.» Ж, [гупко] «одуд, Ирира (Ь.)» Ж, [гучбк]; — п. Ьикаі, [Ьикаіа, Ьика-їо] «тс.», схв. Ьирас; — звуконаслідувальні утворення за характерним криком відповідних птахів, що нагадує звукосполучення гу.— 8кок І 695.— Пор. гу.
гук1 (ент.) «жук скарабей, 8сага-Ьаеиз»; — не зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне, але не виключена і можливість давнього зв’язку з основою жук (ранньо-псл. *§оик- : *£еик-, Вег-пекег ІЕ 10, 156; Пііпзкі] АЇЗІРЬ 29, 496—497).— Пор. гу, жук.
[гукати1] «штовхати»; — р. [гукнуть] «ударити», бр. [гукацца] «ударятися»; — очевидно, пов’язане з гук «грюкіт» і первісно означало «грюкати, стукотіти».— Див. ще гук1.
[гукати2] «запліднювати (свиню)», [гукатися] «паруватися; бути в періоді тічки» Ж, [гукар] «самець свині» ВеУг, [гук] «тс.» ВеНЗн, [гукля] «гуляща жінка»; — очевидно, запозичення з польської або чеської мови; п. [Ьикас зі§] «спаровуватися», [Ьисгус зі§], ч. Ьоикаїі зе, слц. Ьикаі? за «тс.» пов’язуються з п. Ьикас «кликати», ч. Ьоикаїі «тс.».—т Зіатекі І 433; МасЬек Е83С 179.— Див. ще гук1.— Пор. гуртйти.
[гуком] «багато», [гук] «тс.; велика кількість; купа» Ж’> — п. Ьик «тс.»; — неясне.
гуку — див. гук2.
гул «гудіння»; — р. бр. гул; — загальноприйнятого пояснення не має; зіставляється з дісл. £аи! «виття» (Маїге-паиег БЕ 7, 204; Вегп. І 361); допускається також зв’язок з говір (Вегп. І 361).— Шанский ЗСРЯ І 4, 195; Фасмер І 472; ЗССЯ 7, 173.
гулавець, гулавий — див. гуль.
[гулакй] «продовгуваті пампушки на олії» Л, [гуляки] «великі вареники, начинені маком, грушами чи ягодами» Л, ЛЖит; —неясне; можливо, пов’язане з гуля{ґуля] у давнішому значенні «грудка (тіста)», [гулатий] «надутий, розпухлий».
[ґулати] «бути в силах, бути спроможним»; — неясне.
[гулатий] «надутий, розпухлий» Ж;— очевидно, пов’язане з ґуля.— Див. ще ґуля.— Пор. гулакй.
{гулйбіда] (орн.) «малинівка, вільшанка (?), ЕгіІЬасиз гиЬесиїа Б.» МСБГ, [гульб іда] «воловеочко, Тго^іойуіез іго§-ІоДуіез Б.» Шарл;—складне утворення з основи дієслова [гулйти] «дурити; заманювати» та іменника біда, паралельне до [дурибаба] «волове очко», [дурисвіт} «тс.».— Див. ще дурець2.
[гулий1] «безрогий», ґулий «тс.; безногим, безрукий До», [ґула] (зб.) «молоді телята з гулями замість ріжків» Я, [.Гї/Даї «людина з відмороженими пальцями на ногах» Я, [гулавий] «коротко-рогий» Ж, [ґулавий] «тс.; з відмороженими пальцями або руками» Я;— р. [гулай] «однорогий бик» (з укр.?), п. §и!у «який має плоскі роги (?)»; — очевидно, пов’язане з гуля, ґуля; зв’язок із схв. гулшпи «обдирати» і вірм. §и1 «тупий, обрізаний» (Младенов РФВ 68, 383), як і ос. [§и1и] «безрогий» (Абаев Пробл. ист. ?и диал. 13—14), потребує обгрунтування.— Фасмер II 65; Зкок І 632.— Див. ще ґуля.
[гулий2] (орн.) «вільшанка, малинівка, ЕгШіасиз гиЬесиїа Б.»; — неясне.
[гулйти] «гудити, глузувати, дурити», [вйгулити] «видурити» Ж, [відгулити] «відволікти, відвернути», [заголити] «завести, заховати», [нагулити] «навиду-рювати (чого-небудь у людей); надибати» Ж, [нагула] «задирака; простак; йолоп» Ж, [нагулько] «тс.» Ж, Інагулистий Ж, нагульковатий Ж1, [огулшпи] «обдурити» Г, Ж, [огулйтися] «прорахуватися, зазнати втрати» Ж; —др. гульньш «чарівний»; — очевидно, пов’язане з [гуль] «йолоп, дурень»; під сумнівом залишається пов’язання (Вегп. І 362; ЗССЯ 7, 170—171) з р. жулить.— Див. ще гуль.
[ґуліздзя] «коліща»; — очевидно, результат видозміни форми *колісча після таких переходів: *колісця > *ку-лісця >*ґулісця > ґуліздзя.— Німчук Пр. XI діал. н. 154.— Див. ще колесо.
гулікати, гулю кати, гулюкати—див. гулякати.
гуля1 «голуб» (дит.), гулі «тс. (мн.); вигук, яким кличуть голубів», гуль «вигук, яким кличуть голубів», гуль-гуль, гулі-гулі «тс.»; — р. гуля «голуб», гуль-гуль, гуля-гуля «вигук, яким кличуть голубів», бр. гуля, гулю-гулю, болг. [гул-гул] «тс.», [гуля] «курча»; — мабуть, звуконаслідувальне утворення, паралельне до швейц.-нім. £ЙІ «півнячий крик», ельзаського £и11і, комі £иГи «голуб».— Фасмер І 473.
гуля3 (орн.) «сова яструбина, лелет, Зигпіа иіиіа Б.»; — звуконаслідувальне утворення за характерним криком цього птаха, близьким до звукосполучення уль-уль-уль.— ПтицьгСССР 362.
[гуля3] «вигук, яким відганяють гусей» ВеЗа; — очевидно, запозичення з польської мови; п. Ьиіа «тс.», паралельне до Ьуіа, укр. гиля «тс.», пояснюється як результат злиття звуків Ьи і 1а.— 81ам^зкі 1434.—Див. ще гу, ля. —Пор. гиля.
ґуля «гудз, наріст; [вид зачіски у вигляді закрученої коси Па]», гуля «гудз», [ґулі] «дифтерія» Я, Ме, [ґульомаха] «велика гуля» Я, [гулюмаха] «тс.», ґу-люватий «з гулями» Ж, гулюватий, гулястий, [ґулястий Я] «тс.»; —р. діал. бр. гуля «гудз, наріст», п. £и1а «наріст, жовно», слц. §иГа «куля, кулька», болг. гулйя «капуста (кольрабі)», влашка гу-лйя «картопля», схв. [§и1а] «горб»; — псл. *£иЦа < *£ои1-; — ступінь чергування *£еи1- представлений у схв. жул> «мозоль», слн. гйі] «тс.»; — споріднене з дінд. §бІа «гулька, круглий глек», §б1а «куля, кулька», дісл. каїа «гудз», двн. кпіе «кулька», нвн. Каиіе «тс.», лит. §и§а «горб», £йп§1е «гуля»; іє. *§еи-«схиляти, кривити, робити опуклим»; збереження початкового проривного ґ в говорах зумовлене експресивним забарвленням слова (пор. ґудз) і, можливо, підтримане впливом польського відповідника; пов’язання з п. киїа, укр. куля (Кагіомпсг 8\СО 324; Вгйскпег 163), як і з схв. гулшпи «здирати шкіру» (Преобр. І 169; Вегп. І 362), викликає сумнів.— Фасмер І 473; Преобр. І 169; 81ахгзкі 1376; БЕР 1 293; ЗССЯ 7, 169— 170; Куркина Зтимология 1971, 67—68; Опсіги§ 81. ЇУогНБ 131.— Пор. ґ^ґля2.
[гулявнйк] (бот.) «сухоребрик, Зізут-Ьгіит оШсіпаїе Б.» Я, [гулявйця] «тс.» Я; —р- гулявнйк, бр. гуляунік, ч. Ьи-Іеупік (з рос.); —неясне; зв’язок з ґуля (МасЬек Лт. гозії. 69) малоймовірний.— Меркулова Очерки 82; МасЬек ЕЗЛС 190.
[гуля-гуч] (вигук, яким відганяють гусей); — складне утворення з вигуків гуля3 і гуч1 (див.).
[гулякатиі «кричати», [гулікати] «тюкати, улюлюкати» Ме, [гулюкати] «тс.» Ме, [гулюкати] «голосно ганьбити» Ж, [гулькнути} «крикнути, рохнути»; — р. улюлюкать, бр. улюлюкаць, ч. Ьпіакаїі «викрикувати, галасувати», [Ьпіасіїі] «тс.», слц. Ьиіакаі? «тс.»; — очевидно, похідні утворення від вигуку [гуля] (*гулю, *гулі), яким відганяють або цькують гусей та ін.; пор. п. ст. Ьиі (вигук, яким відганяють вовка).— 81а\у-зкі І 434; МасЬек Е8ЛС 190.— Див. ще гуля3.
[гулякй] «ялові корови, переважно молоді» ЛЖит; — не зовсім ясне; може бути зіставлене і з дієсловом гуляти і з прикметником гулий1 (див.).
гуляти «ходити; розважатися, гратися; не працювати; бути в періоді тічки; [танцювати]», гулятися «гратися», гулі (дит.) «гуляти», гулятоньки, гуля-точки «тс.», гулі «гуляння», [гулай] «бродяга, нероба» Я, [гуляйко] «тс.» Ж, гуляка, [гуляльня] «гульбище», гулянка, [гулятика] «пиятика», [гулячка] «неробоча худоба» Я, гульба, [гульби Я, гульбини], гульбище, [гульбощі, гулька], гульки «гуляння», гульня, [гулявйц] (про худобу) Я, гулящий, гульливий «розгульний», [гульовий] (про худобу, яка перебуває на випасі) Я, Дз, гульма (прислівник при інфінітиві гуляти як підсилення), вигул, вйгульний, відгул, [вїд-гулень] «свійська коняка, що відбилася в табун диких коней», загуляти «почати багато гуляти; заглушити горе, біду», загул, [загулятися] «до втоми натанцюватися» Ж, нагулювати (худобу) «пасти на доброму кормі», нагуляти «багато прогуляти; погладшати», нагул «угодованість худоби; привілля», [обгуляти-ся] «програтися», [бдгулень] «лоша свій
ської кобили від дикого жеребця» Ж, перегул «тимчасовий відпочинок (про землю)», погулянка «гуляння; перебування в гостях», погуляння «гулянка; полювання; війна; гульба», пригуляти «придбати гуляючи; прижити» (дитину), [прйгулень] «свійська коняка, що відбилася в табун диких коней», прогул, прогулянка, [прогулька] «гулянка?», прогульник, прогульний, [прдгульком] «то з’являючись, то зникаючи», розгул, роз-гулля, розгуляний, розгульний; —-р. гулять «ходити; забавлятися», бр. гу-ляць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі», п. Ьиіас «гуляти, веселитися» (з укр.), ч. Ьиіаіі «кричати, викрикувати з радощів», слц. ЬиГаї «тс.», болг. гу-ляя «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.);— єдиного пояснення не має; виводиться (81а\узкі І 433—434) від вигуку гуля, а також (Вегп. І 361—362; Вгйскпег 173) від основи гул-; зіставляється з схв. гулити «обдирати; пиячити» (Потебня РФВ З, 163), зцсл. гудкн-к «чарівний» (Соболев-ский РФВ 70, 78—79; ЛакоЬзоп М’огсі 8, 387), з лит. £иІеіі «лежати» (Преобр. І 169), припускається первісне значення «бити в гулю» (тобто в кулю, м’яч, грати в м’яча), звідки «гратися, забавлятися» і т. д. (Львов Зтимология 1963, ПО—115). — Шанский ЗСРЯ І 4, 195— 196; Фасмер—Трубачев І 473—474; ЗССЯ 7, 171 — 173.
гуляш «м’ясна страва»; — р. бр. гуляш, п. £и1азг, ч. слц. £и1аз, болг. гулаш, м. гулаш, схв. гулаш; — запозичено, очевидно, через посередництво німецької або французької мови (нім. СйІазсЬ, фр. ^оиІасЬе) з угорської; уг. ^иіуаз походить від складної назви ^иІуазЬйз (букв, «чабанськем’ясо»), утвореної з іменників £и1уаз «чабан» і етимологічно неясного Ьйз «м’ясо».— Москаленко УІЛ 58; Шанский ЗСРЯ І 4, 196; Балецкий 81. зі. 9, 338; ЗІауузкі І 376— 377; Зіизгкіемпсг ЗР 31, 197; МЬІТЕЗг II 172.— Див. ще ґуляш.
[ґуляш] «чабан» ЕЗб 4, [ґуляшка] «дружина чабана» ЕЗб 4; — запозичення з угорської мови; уг. £и1уаз «чабан» є похідним від §и1уа «стадо», етимологічно не зовсім ясного.— МЬІТЕЗг І 1105.
Ігуль) «йолоп, дурень» Ж, [гулавий] «божевільний» Ж, Шух, [гулавець] «тс.» Шух; — п. ^піа] «незграба, нездара»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [гу-лйти] і успадковане вже з праслов’янської мови; в карпатських говорах могло бути підтримане впливом з боку уг. Ьіїїуе «дурний; кретин; йолоп», що є похідним від дієслова ЬШ «охолоджуватися, застигати» невідомого походження.— МІХіТЕБг II 179, 180.— Пор. гулйти. гульвіса «гуляка, нероба, негідник»; — р. [головес, головесина] «гульвіса»; — очевидно, результат видозміни давнішого *головіса «тс.», утвореного з основ прикметника *голий і дієслова -вісити (пор. [віса] «тягар»); щодо значення пор. р. [висляй, висляйка, вислуха, вис-лена, висляга] «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки», [висляй-ничать] «в’язнути до когось, зачіпати, безнастанно лащитися, виснути на шиї; гультяювати», а також р. повеса «гульвіса», п. мпзиз «тс.»; зміна форми відбулася внаслідок зближення з основою дієслова гуляти (гуль-ба, гуль-ня тощо).— Див. ще вйсіти, голий, гуляти.
гульден «грошова одиниця в деяких європейських країнах»;—р. гульден, бр. гульден, п. слц. Ййібеп, болг. гулден, схв. гулден, слн. £йк!еп;— запозичення з німецької мови; нім. бйісіеп виникло на основі словосполучення свн. ^иісііп ріеппіпс «золотий пфенінг» (снідерл. Йиісіеп По-гір «тс.»); форма Неп відповідає нвн. ЙоИеп «золотий», пов’язаному з Соїсі «золото», спорідненим з псл. *гоііо, укр. золото.— СІС 187; Шанский ЗСРЯ І 4, 195; Кораііпзкі 376; К1и£е—Міігка 276.— Див. ще золото.
[гулькати] «поринати; скакати, плигати» Ж, гулькнути «пірнути, раптом зникнути, з’явитися; кинутися, ринути (про рідину)», [гульнути] «тс.» Ж, гульк (вигук на позначення несподіваної дії, раптової появи або швидкого руху в якесь середовище); — очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до п. £иІ£оіас «булькати» (про кипіння або переливання води, про звуки при полосканні горла), болг. гул (гул-гул) (вигук на позначення звуків при виливанні рідини з вузької посудини), гулкам «буль
кати»; р. пд. [гульк] «миттю, негайно», як і п. [Ьиікп^с, Ьиіп^с], мабуть, є запозиченнями з української мови.—Біачгз-кі І 377; БЕР І 293.
[ґульний] «єдиний» Ж, [рунний] «тс.» Ж; — неясне.
гультіпака «голодранець; гультяй»;— результат видозміни форми гольтіпака під впливом основи гуляти.— Див. ще гольтіпа.
гультяй, [гільтяй, гільтяйство, гіль-тай Ж, гільтаенко Ж, гольтяц, гультай, гультяйство Бі, ВеБ, гультяїще], гультяйство, [гультяянко] Я, [гультаїти] «вести розгульний спосіб життя» Ж, Бі, гультяювати, розгульні яїтися; — р. бр. [гультай] «ледар, нероба», п. слц. Ьиі-Іа) (з укр.), п. ст. ЬоІіа) «тс.»; — похідне утворення від основи прикметника голий з пізнішою заміною о (і) голосним у під впливом основи гуляти; безпосереднє виведення від гуляти (Фасмер І 473; Вгйскпег 173) непереконливе.— Соболевский Біауіа 5, 448; Біахузкі І 435— 436.— Див. ще голий.
гума, [л'ума], Ігумія] «гаряча смола; каучук» Я, гумка, гумовик, гумувати, ст. гум «камедь, глей» (XVI ст.); — бр. болг. м. гума, п. ч. слц. вл. £ита, нл. £иті], схв. гума, слн. §шпа, §йті; — запозичення з середньолатинської мови; слат. £итгпа, §птті «камедь, каучук» утворилося від давнішого лат. сигпгпі «камедь», що походить від гр. хбцці «тс.», яке зводиться до єг. кетаі, кета.— СІС 187; НоІиЬ—Ьуег 184; МасЬек Е5.1С 152; БЕР І 294; Бкок І 632; АУаІсіе—НоГт. І 306; Ргізк І 909; БсЬгадег Реаііехікоп І 417.
гуманізм, гуманіст, гуманістичний, гуманітарний, гуманний; — р. гума-нйзм, бр. гуманізм, п. вл. Ьитапігт, ч. Ьитапізтиз, слц. Ьитапігтиз, болг. хуманй&ьм, м. хуманйзам, схв. хуманй-зам, слн. Ьитапігет; — запозичено через російську і через польську мови з німецької; нім. Нитапізтиз походить від лат. Ьйтапиз «людяний», похідного від Ьото «людина, чоловік», пов’язаного з Ьитиз «земля» (отже, первісне значення — «земний») і спорідненого з гот. £шпа «людина», дангл. §ита, двн.
§ото, лит. ст. гтиб «тс.», гр. %О6уіо<; «народжений від богині Землі; тубільний».— СІС 187; Шанский ЗСРЯ І 4, 196—198; Фасмер І 474; Кораііпзкі 407; НоІиЬ—Ьуег 199; КІиде—Міігка 320; ХУакІе—Ноїт. І 655, 665.— Див. ще гумус, земля.
гуменник (орн.) «польова гуска, Апзег їаЬаІіз БаїЬ.»; —р. гуменник; —похідне утворення від гумнд; назва зумовлена, очевидно, тим, що птах часто живиться зерном на гумнах.— Див. ще гумно.
гуміарабік «камедь, що витікає з стовбурів африканських і аравійських акацій; клей»;— р. гуммиарабик, бр. гуміарабік, ч. агаЬзка Йита, слц. £ит-тіагаЬікит, болг. гуми-арабикум, схв. гуммиарабика, гумарабика, слн. §йті-агаЬікит;—запозичено через російську мову з німецької нім. СиттіагаЬікит «гуміарабік, аравійська камедь», як і англ. §ит-агаЬіс, фр. §отте агаЬідие «тс.», походить від лат. £иттіагаЬісит «арабський клей», що складається з іменника йптті(ситі) «деревний клей, камедь» і прикметника агаЬісит «арабське», похідного від АгаЬіа «Аравія».— СІС 187; Шанский ЗСРЯ І 4, 198; Но-ІиЬ—Ьуег 184.— Див. ще араб, гума.
Ігумкотіти] «мугикати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до мугикати (пор.).
гумно «тік з будівлями», [гуменник} «сторож гумна», гуменний «їтс.1; (заст.) прикажчик на току поміщика», [гумнй-щеі «місце, де було гумно» Г, Л, [загу-мення, загуменок, загумінок, пригуме-нокі; — р. бр. гумнд, др. гумьно, п. £итпо, ч. слц. Ьитпо, вл. Нило, нл. £и-тпо, полаб. сГаітпб, болг. м. гумно, схв. гумно, гувно, слн. £йтпо, стел, гоулікмо; — псл. £итьпо; — етимологія непрозора; можливо, давнє утворення з коренів *£и- < *£ои- (< іє. *§~ои-) (пор. псл. £оу§сіо «рогата худоба», укр. [гбв'єдої «тс.» і тьп- (псл. тьпд, т§їі, укр. мну, м'яти)-, у такому разі назва пов’язується з первісним способом молотіння за допомогою худоби, що топтала снопи; недостатньо обгрунтована реконструкція (Откупщиков ЗИРЯ V 88— 90) псл. *£пЬьпа, похідного, нібито, від £иЬШ «губити».— Шанский ЗСРЯ І
4, 198—199; Фасмер—Трубачев І 474; Зіатекі І 377—378; Вгйскпег 163; МасЬек Е83С 190—191; НоІиЬ—Кор. 136; 8сЬизїег-8е\Ус 360—361; БЕР І 294; Младенов 114; 8кок І 633; Вегіа] Е883 І 186; ЗССЯ 7, 173—175; Вегп. І 362; Рокогпу 483; Погодин Следьі 234.— Див. ще гбв’єдо, м’яти.
гумор, гумореска, гуморист, гумористика, гуморальний, гумористичний, ст. гумор «характер, вдача; соки в організмі» (XVII ст.); — р. юмор, бр. гумар «гумор», гумор «настрій», п. ч. слц. вл. Ьитог, болг. м. хумор, схв. хумор, слн. Ьитог; — запозичено через посередництво польської мови з латинської; лат. Ьптог «волога» (в середньовічній медицині також «соки організму, що впливають на настрій») є похідним від дієслова атеге (із вторинним Ь) «бути вологим» (<*П§итог), спорідненим з гр. і>7рб£.«вологий», вірм. оус «свіжий», дісл. удкг «вологий». —СІС 187; Кора-Ііпзкі 408; Зіатекі І 436; Вгйскпег 173; НоІиЬ—Буег 199; Таїсіє—Ноїт. І 664, II 815.
гумус «перегній»; — р. бр. гумус, п. ч. слц. вл. Ьитиз, болг. м. схв. ху-мус, слн. Ьитиз; — запозичено через посередництво російської і польської мов з латинської; лат. Ьитиз «перегній, земля, грунт» походить з Ьотоз, з яким пов’язане і Ьото «людина», і споріднене з гр. %ацаї «на землі», лит. гете «земля», псл. гетіа, укр. земля.— СІС 188; Кораіігізкі 408; НоІиЬ—Буег 200; ХУаІсіе—Ноїт. І 665; КІеіп 750.— Див. ще земля.— Пор. гуманізм.
[гунатиі «відгукатися (про звук), лунати», [гунйти] «гудіти» Пі, гунути «загудіти, крикнути; кинутися», їгуна} «луна», [гунавщина} «сильний крик»; — очевидно, пов’язане з гудіти, густи (псл.
<*£опсі-); первісною могла бути форма гунути з. *§д(<і)пдІі; форми гунати, гуна могли виникнути пізніше під впливом лунати, луна.— Див. ще гудіти.
[гундер] «тичка, до якої прив’язують неводи, сіті у воді» Мо, [гундера, кун-дера] «тс.» Дз; — очевидно, походить від тур. 2бпс!ег «тонка жердина, тичка;
товста і довга палиця з металевим вістрям або гачком».
[ґунджер] «кучер (волосся)» ВеБ; — очевидно, запозичення з польської мови; п. кфгіхіог «тс.» походить від псл. *кдс1гь [*к§і(1егь], якому відповідає укр. [кудер]-, в українській мові запозичення, мабуть, змінило свою форму під впливом кучер.— Зіахузкі II 126; Вгйскпег 225, 282.— Див. ще кудер.
[гунджюк] «один з мотузів, якими підв’язують полотнища сіток морського невода до рами» Дз; — запозичення з турецької мови; тур. £Ііпсйк «шматок шкіри, в яку загортають парус» є похідним від £бп «шкіра», спорідненого з туркм. гдн, аз. каз. йог. кдн, тат. башк. кун, узб. кун, тув. хдм «шкіра», чув. чен «сирицева шкіра»; зміна значення, мабуть, відбулася вже в українській мові через семантичну ланку «мотузок із шкіри».— Радлов II 1587, 1591; Его-ров 323.
і гундосий] «гугнявий» До, [гунддс] «тс.» Я, [гундосити} «гугнявити» (Ме); — р. [гундбс] «жебрак, прошак», [гундас] «гугнявий», [гундбска] (чол., жін. р.) «гугнявий», [гундосить] «гугнявити; жебрати, випрохувати»; — неясне; можливо, давніше *гугнонбсий, утворене з основ дієслова гугнити або прикметника гугнявий та іменника ніс; пор. також п. ст. §§§о£Іо5у «гугнявий, з гусячим голосом», утворене з основ звуконаслідувального дієслова §§£ас «гелготати (про гусей); (ст.) гугнявити», спорідненого з псл. *§2§ьпаіі, укр. гугнявий, та іменника §їоз, спорідненого з укр. голос.
[гунйти] «гудити, ганити» Пі; — очевидно, результат контамінації форм гудити і ганити (див.).
[гунт] (заст.). «собака» Л, [гунство] «негідництво», [гунственний] «собачий, негідний», [гунственський] (гунствен-ська душа} Пі; — очевидно, походить від нвн. Нипсі «тс.», спорідненого з гот. Ьипсіз, гр. х6<пу, лит. §иб «тс.», укр. сука.— Фасмер — Трубачев III 798; Кіи-§е—Міігка 320; У/аІсіе—Ноїш. І 152— 153; КІеіп 746.— Див. ще сука.
[гунцвбт] «негідник, шельма», [гунц-воти] «волосся, зачесане і завите на скро
нях (інакше муцики)» ВеЛ, [гунцвбл] «негідник, шельма», [гунцут] «тс.» ВеЛ, [гунцвбство], [гунцуват] «бешкетник, брехун» МСБГ, [гунцувот] «тс.» тж; — бр. [гунсвбт] «негідник; ледащо», п. Иипс'Л'оі «гультяй; негідник; ледащо», ч. Ьипсуйі, Ьипсізїиі «тс.», схв. Ьйпсиі, Ьйпсуиі «ледащо», слн. Ьцпсуеі «тс.»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Нйпсізїоіі «негідник, каналія» утворилося з Нипсі «собака» і невживаного тепер Гоіі (інша, закономір-ніша форма — Іоіге) «сиппиз», спорідненого з свн. уоіхе, снн. уиі, гол. -уоі (у Ьопсізуоі «негідник»), ісл. Іуііа «тс.», дінд. рйуаіі «гниє, смердить», гр. лойсо «гною», лтс. риіег «гнилий, трухлявий»; первісне значення прізвиська було «сип-пиз сапів»; — звукова форма [гунцут] могла бути запозичена з угорської мови (уг. Ьипсиі «пустун; шахрай, шельма» того ж походження).— Шелудько 28; Потебня РФВ 1879 V 263; ЗІамсзкі І 436—437; Вгйскпег 173; МасЬек Е8ЛС 191; НоІиЬ—Буег 200; Зкок І 694; Вегіа] Е883 І 206; МОТЕ8х II 167; К1и§е — (лоіхе 332; Угіез 145—146; 36-Ьаппеззоп 566.— Див. ще гунт.
гуня1 «верхній сукняний одяг, сіряк; (маска, машкара, личина Б і]», гунька, [гунча] «гуня» ЕЗб 4, [гуняник] «одягнений у гуню» Ж; — р. [гуня] «вид одягу; старий одяг», бр. гунька, др. гуня, гу-на «старий одяг», п. £ипіа ««верхній одяг з грубого сукна; грубе сукно», ч. Ьоипе «попона; ворсиста матерія», слц. Кипа «тс.», болг. гуна (гуня) «сільський верхній одяг», м. гуі-ьа (гуна) «вид верхнього одягу; вовняне покривало», схв. гун> «тс.», слн. ^йп] «ворсиста матерія»; — псл. §ип]'а, запозичене з невстановленої мови; найімовірніше пов’язання з пізньолат. £иппа «кожух» неясного, можливо, кельтського (Но-ІиЬ—Кор. 130; ЗасЬтаіоу АЇЗІРЬ 33, 95) походження; вважається також пра-європейським (НоІиЬ—Буег 196); менш імовірні припущення (Фасмер І 475) про запозичення з дперс. £аипуа «кольорова» від ав. §абпа- «волосся; масть, колір» (пор. ос. тип «вовна»), виведення (Фасмер ГСЗ І 51; МасЬек Е83С 179—
180) від дінд. §бпї «мішок», пов’язаного з §аиЬ «бик, корова», або зіставлення (Мозгупзкі ІР 36/3, 198—200) з лит. §аигаї «волосся на тілі».— Фасмер—Трубачев І 475—476; Преобр. І 170; 81а№кі І 378—379; Вгйскпег 163—164; БЕР І 294; Зкок І 634; Вегіа) Е883 І 187; ЗССЯ 7, 175—177; Вегп. І 363.
[гуня2] (орн.) «різновид малих глухарів, Теїгао иго^аііиз Б.» Ж; — неясне; можливо, звуконаслідувальне; пор. р. [гунйть] «говорити, мовити»; звуки токування глухарів можуть скидатися на швидку нерозбірливу мову.
[гуньба] (бот.) «буркун, Меіііоіиз Асіапз.» Г, Бі; —очевидно, запозичення з російської мови; р. [гуньба] «тс.», можливо, стосувалося спочатку лише буркуну жовтого або лікарського (Ме-Іііоіпз оШсіпаїіз Безг.) і було пов’язане з [гуньба] «дрібна висипка в роті немовлят (пліснявка), чиряки»; ця назва буркуну жовтого мотивується тим, що він застосовується від наривів, чиряків тощо; р. [гуньба] «висипка, чиряки» пов’язується з [гунявий] «лисий, плішивий від колишніх паршів, золотушної висипки», що виводиться від гуня, гуна «поганий, старий, зношений одяг» (з облізлим хутром), спорідненого з укр. гуня «сіряк»; зіставляється також (Меркулова Очерки 140—141) з р. [гунйть] «говорити» як назва дитячої хвороби, причина якої зводилась до наговору, злого ока тощо; сумнів (Фасмер І 476) відносно зв’язку р. гунявий з гуня необгрунтований.— Вегп. І 363.—Див. гуня1.
гуп (вигук для передачі глухого звуку від падіння, удару), [гугуп] «тс.» (підсилювальна форма), гепати «тупати; глухо стукати», [гупоніти] «глухо звучати» Ж, гупотіти «швидко тупати; швидко глухо стукати», [гупчити] «лупцювати кулаками по спині» Ме, [гуп-шанити] «бити, лупцювати» МСБГ, гуп «гупання», гупотнява «тупіт, стукотнява»; — п. Ьир (вигук при плиганні), ч. слц. Ьир «тс.»; — звуконаслідувально-зображальний вигук, очевидно, пов’язаний з гоп; малоймовірна думка (Вгйскпег 172) про можливість німецького
впливу.— 81амгзкі І 428; МасЬек Е83Й 176.— Пор. гоп.
[гупалка] «іграшкова дудка з бузини для стріляння»; — очевидно, результат видозміни форми пукалка «тс.» під впливом звуконаслідувальної основи гуп.— Пор. пук2.
[гупало! (орн.) «водяний бугай» (інаю ше: гук, гукало, гугукало), [гопкало] «тс.», [гупкб] (орн.) «одуд, Брира»; — п. [Ьираіо, Ьираіа, Ьираї] «водяний бугай» (з укр.), схв. Ьиркас «одуд», слн. Ьирас «тс.»; — походить від звуконаслідувального вигуку гу, очевидно, ще праслов’янського походження; пор. подібні звуконаслідувальні назви птахів в інших індоєвропейських мовах: нвн. (АУіесІе)-Ьорї «одуд», [ЬиррЬирр], гол. Ьорре, лат. ирира, фр. Ьирре «тс.».— Див. ще гу, гук1, гук2.
[гупля] «коловорот, лебідка»; — неясне.
[гупцем] «юрбою, купою» Я, ст. гу-фець (XVIII ст.— гуфци), зменш, від гуфь «громада, купа, відділ» (XVI ст.);— п. Ьиїіес «військовий загін; юрба, купа (людей)», ЬиІ«тс.», ч. Ьоиїес «купка (людей), невеликий натовп», ст. ЬйГ «загін; юрба», слц. Ьйїес «невеликий натовп»; — через польську і чеську мови запозичено з німецької; свн. Ьцїе «штабель, стіс; група людей (особливо, озброєних)», звідки нвн. Наиїеп «купа, брила; натовп, зграя», споріднене з двн. Ьйїо, снн. Ьйре, дангл. Ьеар «тс.», лит. кай-рая «купа», псл. кира, укр. купа; неправильне пов’язання (Яворницький 169) з вигуком гуп.— Тимч. 634; 8Іаш-зкі І 432; МасЬек Е83С 179; НоІиЬ— Ьуег 196; Кіи^е—Міігка 293.— Див. ще купа.
гур(вигук для передачі гуркоту,стуку), гур-гур «тс.», [гурр-гур] (вигук для передачі воркування і гуркоту), гуркало «вид іграшки, що дзижчить; [неспокійна людина, домовик; малий водоспад; гомілкова кістка]», гуркіт, гуркотнеча, гуркотня, гуркотнява, [гур-котія] «гуркотня» Я, [гуркдта] «стукіт, гуркіт; муркотання», [гуркотій] «неспокійна людина, що стукотить», [гур-котлйвець] (орн.) «лісовий, дикий голуб,
СоїшпЬа оепа8 Б.», [гуркотлйвочка] «яка воркує» (про голубку, також переносно), гуркітливий, гуркотливий «який гуркотить; [який воркує]», гуркати «стукотіти, гуркотіти; [хурчати; воркувати]», гуркнути «грюкнути; [крикнути басом]», гуркотати «гуркотіти; воркувати», гуркотіти «робити гуркіт», [гурготіти] «тс.», [гурлйкати] «воркувати», гурчати «густи, дзюрчати; воркувати; гарчати»;— р. [гург] (вигук для передачі грому), [гургать] «стукотіти, гриміти; бурчати», [гуркать] «звати; говорити», п. йигкоі «гуркіт, стукіт», Ьигксіас «гуркотіти, стукотіти» (можливо, з укр.), Ьиг-Ьпг (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) [§иг§оеіІ «бурчання», ч. (мор.) [Ьпг§аі] «воркувати», слп. [йпгкаї] «тс.», [Ниті] «гуркіт», вл. Ьигкас «воркувати», нл. Ьигказ, скигказ, кигкоіаз, слн. §иг-§а!і «тс.»; — звуконаслідувальні утворення до об’єктивно різних звуків; подібні (споріднені або паралельні) утворення є також в інших індоєвропейських мовах; лит. §пг§іі «булькотіти; бурчати (про живіт)», лтс.' ^пткзіеі «тріскотіти, сичати, скрекотати», нвн §иггеп «воркувати; мурчати»; близькі значення мають також слова з деякими іншими голосними або початковими приголосними звуками типу гар, гир, вуркотати, туркотати.— Фасмер І 476; Зіахсзкі І 437— 438.— Пор.вуркотати,гар,гир, туркати.
[гура1] «маса, юрба», [гурє] «багато» МСБГ; — не цілком ясне; зіставляється (Куркина Зтимология 1971, 66) з схв. гура «горб, наріст», гурити се «стискатися, корчитися», слн. §пга «потовщення з смоли»; можливо, в основі лежить укр. [гурба] «натовп, юрба», що змінило форму під впливом п. §6га «гора; купа; натовп, юрба; стіс» (пор. [гура] «купа»),
[гура2] «густа сітка для виловлювання дрібної риби Дз; спосіб ловити рибу неводом Мо», [гурник] «рибалка, який ловить рибу цим способом» Мо; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. §іїгй «рот, паща; отвір; гирло» походить від лат. §п!а «паща, глотка, горло», спорідненого з дінд. §гпаіі «поглинає», двн. кеіа «горло, шия».— БЬКМ 350; Рарайа§і 507; Рп^сагіп 64; ЛУаІсіе—Ноїт. І 625.
Ігурака] «піднявши руки вгору» (ловити, напр., м’яч); — суфіксальний прислівник, утворений від іменника гора за зразком прислівників типу голяка, пішака і под.; форма гурака зам. сподіваної горака відбиває, очевидно, діалектну вимову ненаголошеного о як у.— Див. ще гора.
[гураль] «дрючок, ломака, булава; стегно, задня частина туші» Ж; — очевидно, походить від рум. [^пгаг] «дрючок для провертання вала в ткацькому верстаті» неясного походження; кінцеве ль (зам. р) виникло або внаслідок дисиміляції, або за аналогією до слів із суфіксом -аль.
[гуральня] «винокурня, горілчаний завод» Ж, гуральня, [ґулярня] ЛЖит «тс.», гуральництво «винокуріння», гуральник «робітник на гуральні», [ґоральня] Ж, [горальник] Ж; — запозичення з польської мови; п. §ог2е1піа, (ст., діал.) ^огхаїпіа «тс.» пов’язане з *§огга1у «горілий» (пор. п. ст. §ог2а1озс «зона; сильна сверблячка»), §от2еб «горіти», спорідненими з укр. горілий, горіти; у замість о в частині форм відбиває укання в ненаголошеній позиції.— Р ісііііапіі 117; Зіатекі І 322.— Див. ще горіти.— Пор. горілка.
[гурараї «великий шкіряний мішок на підводах для збереження товарів від дощу» Я; — неясне.
гурба «натовп», [гурма], юрба, юрма «тс.», юрбище, юрмище, [гурмбм] (присл.) «юрбою», юрбитися, юрмитися, ст. гурмт> «купа, громада, юрба» (XVI ст.);— р. гурьба «натовп, юрба», [гурма], бр. [гурма] «тс.», п. [Ьпгт] «отара; громада; велика кількість; натовп», [Ьпгта] «тс.» (з укр.), Ьигтет, Ьпггпд «юрбою», ст. Ьпгт «замішання, галас; натовп; загін»; — запозичення з тюркських мов; узб. кумик. йигирма «двадцять», уйг. тат. діал. ;ігірма, тат. чулим, іігірба, ног. джійрма, тур. уігте, ]ігті, кирг. тат. діал. ойр. телеут. ]ігта, каз. ка-рач. ккалп. гуіугта «тс.», як. зйгЬа «стадо», каз. джійрма «невеликі стада худоби, на які поділявся калим, що передавався від нареченого батькам нареченої під час весілля», вважається похід
ним від основи *гі§йг' (*гі§іг) «подвоювати»; близька до наведених форма як. йгЬа «невелика кількість худоби» виводиться від кореня йг «гнати»; щодо розвитку значення пор. табун < тюрк. іаЬпп «стадо» < монг. іаЬпп «п’ять»; менш обгрунтовані спроби виведення (Вегп. І 379) через польське посередництво від свн. Ьигт (§еЬигте) «наступ ворога», пов’язання С\¥§с1кіехуісх МКЛ 272—273) з рум. йгтй «слід, слід ноги», зближення (Ильинский РФВ 63, 341) з р. гбвор або (Фасмер І 476—477; ЗССЯ 7, 177—178) із схв. гурати «штовхати».— Мельничук у зб. «Слово і труд» К-, 1976, 163—167; Фасмер—Трубачев І 476—477; Кагіохуісг 5УО 219; Назапеп, Маіегіаііеп гиг МогрЬо1о§іе сіег Ійгкі-зсЬеп Зргаскеп 79.
[гурболовка] «колотівка, мішалка; непосида» ВеУг; — неясне.
ґурґулйця — див. ґерґелйця.
[ґурґуля] «гуля», [гурґула] «сук; наріст на дереві», {горґбля] «тс.», [горго-лястий] «сукуватий»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. §иг§йі «сосок; шийка (пляшки і под.); носок (постола); гостроверхий пагорок; верх пагорка або гори», £иг£піа1й «пухлина на руці» (пор. також аром. £иг§и1’а «м’яч, куля; грудка, згусток») пов’язуються з лат. £иг§и1іо «горло, глотка», похідним від §иг§ез «безодня, провалля; паща, глотка», спорідненого з лит. §иг-кі^з «воло», ст. §игк!е «горло», прус. £игс1е «тс.», гр. РадаФрог «безодня, провалля», псл. *§'ьГсі1о, укр. горло.— ЗсЬеІшіко 131; ПЬКМ 350; Ри^сагіи 64; АУаІ сіє—Ноїш. І 627.— Див. ще горло.
[гургуц] (вигук для відтворення звуку від падіння); — очевидно, результат злиття вигуків гур і гуц (див.).
ігурйтиі «гудити, ганити, глузувати; морочити обіцянками, спокушати» Ж, їзагурити} «забавити (напр., розмовами), примусити забути попереднє», [за-гуритисяУ «забавитися чимось і забути про потрібне», [загуряти, загурятися], [загуря] «забавка, розвага» Ж; — р. Ігу-риться] «винитися» (?) (Даль І 408), схв. гурити се «гнутися, горбитися», слн. £йгаіі «мучити»; — псл. [£игііі]
(<іє. *£Ьои-г-), очевидно, пов’язане чергуванням голосних з псл. *хигШ (<іє. *§Ьеи-г-), укр. журйти(ся)-, — споріднене з дінд. ^ЬбгаЬ «страшний, жахливий, навальний», гот. §аигз «обурений; зажурений», §аиг]’ап «журити, засмучувати», двн. £бга§ «жалюгідний, убогий», ірл. §йге «хворобливий стан»; зіставляється також (Вегіа] Е88Л І 187) з гр. •уцрбс; «викривлений, сутулий; круглий», лит. §айгаз «волосся, шерсть»; допустиме зближення (Фасмер І 477, II 68) із схв. гурати «штовхати», р. [огуряться] «відкараскуватися від роботи, бути впертим з лінощів», [огурь, огурник] «упертий», спорідненими з шв. кбга «гнати, поспішати» (< пгерм. *каигіап < іє. *§ои-г-), куди, можливо, слід віднести й слн. §йгаіі «зношувати, зазубрювати, притуплювати, напружувати».— Фасмер II 68; Преобр. І 238.— Пор. журйти.
Гурій, Гурик, Гурко, ст. Гурій: пр(ис)норавен‘ь (1627); — р. Гурий, бр. Гурьій, Гур, болг. Гури, Гурий, стел. Гоуриіа; — через старослов’янську і грецьку мови (гр. Гоиріа?) запозичене з гебрайської; пов’язується з гебр. §Цг «левеня; маля хижої тварини», спорідненим з ар. §аг5У (§ігху, §цпу) «щеня; мала хижа тварина».— Сл. вл. імен 207; Петровский 91; Суперанская 77; 6Є8ЄПШ5 151.
гурія (мн. гурії «міфічні вічно юні діви мусульманського раю»);—р. гурия, заст. хурии (1835), бр. гурьія, п. Ьигуза, ч. слц. Ьигікка, болг. гурия, хурия, м. хурща, схв. хурща, слн. Ьйгі]а, Ьигіз-ка;—запозичене, очевидно, з німецької або французької мови; нім. Нигі, фр. Ьоигі походять від перс. Иоигі(Ьигї) «тс.», яке зводиться до ар. Ьоиг (Ьпг) «чорноокий», спорідненого з гебр. Ьцг «біла тканина».— СІС 188; ССРЛЯ З, 489; Шанский ЗСРЯ І 4, 199; Кораііпзкі 408; НоІиЬ—Ьуег 200; Е)аихаі 393; КІеіп 746.
[гурка1] «кров’яна ковбаса» ВеУг; — слц. Ьигка «ліверна ковбаса»; — запозичення з угорської мови; уг. Ьигка «велика ковбаса; товста кишка» є похідним від основи іменника Ьиг «кишка» невідомого походження.—МИТЕЗг II 169— 170.
Ігурка2] «кісточка або зерно горобини» ВеНЗн; — очевидно, результат видозміни давнішої назви плоду *горбька, утвореної від [горба] «горобина» (як сливка від слива, грушка від груша)-, сучасної звукової форми слово набуло після занепаду ь і пов’язаного з цим випадіння б; голосний у (<о) зберігся як діалектна особливість, можливо, завдяки деетимологізації.— Див. ще горобина.
гуркати «відразу видавлювати молоко з усього вим’я» (про доїння); — неясне; можливо, пов’язане з гуркати «стукотіти, хурчати», гур (див.).
гурман1; — р. бр. болг. гурман, ч. слц. §оигташі, м. гурман, схв. гурман, слн. §игтап; — запозичення з французької мови; фр. §оигтап<1 етимологічно неясне; можливо, пов’язане з §оиг-теі «тс.», похідним від фр. ст. §готте, яке означало спочатку слугу, особливо в торговця винами (Паигаі 370); деякі етимологи (Віосй І 342; Кіеіп 671) цей зв’язок заперечують.— СІС 188; Шанский ЗСРЯ І 4, 199.
[гурман2] «топка (невелика форма для набивання в неї солі)», [гурманка] «тс.; велика грудка овечого сиру» Ж, ВеЗн, [гурманча] «топка» ВеНЗн, [германик] «тс.» ВеБ; — неясне; можливо, запозичене з тюркських мов; пор. узб. [кур-мача] «чашка з вушками (для молока)», каз. кор «закваска (також — кумисна)», чаг. курма «дерев’яна чашка»; назва посудини для сквашування молока могла бути перенесена на виготовлюваний у ній сир певного розміру; ту саму посудину вживали, мабуть, для солі.
[гурманом] (присл.) «разом, купою, юрбою», [в-гурман] «тс.»; — очевидно, результат взаємодії слів гурма «юрба», гурмбм «юрбою» і [гурман] «топка (невелика форма для набивання в неї солі)»; первісне значення прислівників могло бути «ущерть (солі)»; формальна близькість їх до слів гурма, гурмбм могла зумовити й зближення значення.— Див. ще гурба, гурман2.
[гурманча] (зб.) «котики на дереві» ВеНЗн; — неясне.
[гурний] «гордий» ВеЗн; — очевидно, запозичення з польської мови; п.
§6гпу «верхній, високий; (перен.) піднесений; (ст., діал.) гордий, чванливий, зарозумілий» є похідним від іменника §6га «гора», спорідненого з укр. гора (див.).
[гурбчкі] (бот.) «латаття біле, Мугп-рйаеа Б.» Л, [гйравки] «тс.» Л; — пов’язане з огірочки «малі огірки»; перенесення назви зумовлене подібністю пуп’янків латаття до огірків.— Див. ще огірок.
гурт1 «група, компанія; натовп; стадо; (присл.) багато», гуртівник «погонич худоби; оптовий торговець», [гуртівня] «гуртова, оптова торгівля, гуртовий магазин», гуртківець «член гуртка», гуртківщина «збирання в гуртки; відстоювання інтересів гуртка», [гуртові] «сума», [гуртовйца] «спільне користування полем для випасу худоби після збору врожаю» МСБГ, [гуртбвка] «кімната для ночівлі приїжджих; гуртова робота в полі» Мо, [гуртбвник] «гуртівник» Ж, гурток, гуртовий, гуртувати, гуртом «разом; оптом», ст. гурт (XVII ст.); — р. [гурт] «стадо», бр. гурт «група, компанія; натовп; стадо»; — запозичення з польської мови; п. йигі «гуртова торгівля; стадо; [переносна огорожа для худоби в полі]», як і вл. Ьбгсіу «плетена огорожа», походить від двн. Ьигі (нвн. Нйгсіе) «плетена огорожа для овець», спорідненого з гот. Йайгсіз «двері», гр. хартоЛо? «кошик», сінд. каіа (< *кгіа) «мата», прус, согіо «пліт»; непереконливе пов’язання (Мікі. Е\С 84; Маігепаиег 178) з тур. ]’игі «намет».— Шелудько 28; Кісййагйі 56; Шанский ЗСРЯ І 4, 199—200; Фасмер І 476; Преобр. І 70^ Зіахузкі І 439; Вгйскпег 174; 8с1іиЛег-8е\ус 323; Вегп. І 379; К1и§е—Міігка 322.
гурт2 «ребро монети; виступ на фасаді будівлі», гуртик «виступ на фасаді будівлі»; — р. гурт, гуртик «тс.», п. §игі «тс.; [пояс]; пояс в упряжі; пояс для перенесення меблів»; — запозичення з німецької мови; нвн. Сигі «пояс; гурт» споріднене з англ. §ігс! «оперізувати», дангл. ^угсіап, дісл. §ігЗа «тс.», гот. §аіг(іа «пояс», £агс1а «загорожа», двн. §агіо «сад», псл. *§огсіь «город», укр. город.— СІС 188; ССРЛЯ 3, 491 — 492; 8ЛР II 1367—1368; К1и£е—Міігка 233, 277.— Див. ще город.
[гуртйти] «бути в статевому збудженні (про свиню), паруватися з кнуром (гурчати за корнозом)» ВеНЗн, [гурчати] «паруватися (про свиню)»; — п. [Ьигіас] «злягатися, паруватися»; — неясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, паралельне до [гукати] «запліднювати», [гукатися] «паруватися» (пор.).
[гусак1] «нутрощі забитої тварини, лівер»; — р. [гусь, гусак, гусек] «тс.»; — пов’язане з гусь; назва зумовлена схожістю форми вийнятих нутрощів забитої тварини до форми гусака, що летить.— Фасмер І 477; Горяев 85; Даль І 410.— Див. ще гусь.
гусак2 (заст.) «довга колодка для заковування ніг кількох в’язнів»; — п. Ьизак «колодка для шиї» (з укр.); — пов’язане з гусь; назва зумовлена, очевидно, тим, що люди, на яких одягали таку колодку, ходили подібно до гусей.— Див. ще гусь.
[гусак3] «дерев’яний бутель для горілки Мо; чверть відра горілки Я»; — пов’язане з гусь; назва, очевидно, виникла за подібністю бутля з довгою шийкою до гусака.— Див. ще гусь.— Пор. геньцюр.
[гусак4] «порожниста цеглина»; — пов’язане з гусь; можливо, назва є калькою п. §4зіог «гусак (назва кожної з черепиць, що охоплюють ребро даху; жолобчаста черепиця; частина черепиці, що виступає)»; польська назва виникла за подібністю черепиці, розташованої вздовж рогу даху, до ключа гусей у небі.— Див. ще гусь.
гусар «у царській і деяких іноземних арміях — військовий з частин легкої кінноти, що носив форму на угорський зразок; вид танцю; дитяча гра (гусари на коні)», гусарйн «гусар; син гусара» Г, Ж, гусарка «жінка гусара; куртка гусара; вид теплої кофти», ст. гусария «важка кавалерія в Польщі» (XVII ст.); — р. бр. гусар, п. Ипзагх «солдат важкої кавалерії в старій Польщі», ч. слц. Ии-8аг «угорський або по-угорському одягнений кавалерист», болг. хусар «гусар», м. хусар «солдат легкої кінноти; старовинний кавалерист», схв. хусар «гусар», ййзаг «легкоозброєний вершник; роз
бійник»; — запозичено, очевидно, через польську і російську мови з угорської; уг. Иизхаг «солдат легкої кінноти», найвірогідніше, походить від схв. Ий-заг (засвідченого вже в XIII ст.), яке через форму*х98агь зводиться до гр. (віз.) хогоарюд «грабіжник, розбійник», що виникло з контамінації гр. (віз.) Хисгаріо? «солдат, висланий у розвідку», пов’язаного через %исгіа «засідка, чати», х&сне «спорудження валу» з «насипаю землю; ллю», спорідненим з гот. §ііДап, двн. §іехап (нвн. §іе-(Зеп) «лити», дісл. §іоіа «кидати», і сл. хдза «розбій, грабіж; загін ворожого війська», що походить від гот. Наша «група, загін» (<пгерм. *йаП8б «натовп, зграя; рій», спорідненого з лат. зсапсіи-1а «гонт», дірл. хапдгед «розпорошення»; можливий також вплив слат. сигзагіпз, сгр. %оирсгаріО2, уоироарт]е «корсар» (пор. схв. кйгзаг, §йзаг «розбійник; корсар»); пов’язання уг. Ьизгаг з уг. Ьйзг «двадцять» (Фасмер І 477; Преобр. І 171) неправильне.— СІС 188; Акуленко 140; Тимч. 630; Шанский ЗСРЯ І 4, 200—201; Фасмер—Трубачев .1 477; 81а\узкі І 439—440; Вгйскпег 174; ІІпЬе-§аип В8Б 50/2, 170; НйШ—ШгШ 19; Вагсгі 129; ММТЕ8г II 174; Воізасд 1057, 1072; К1и£е—Міігка 288.
[гусаш] (заст.) «монета сороківець» (двадцять копійок або сорок крейцерів); — запозичено з угорської мови, можливо, через посередництво румунської (рум. Іійзй^ «монета в двадцять крейцерів»); уг. Ьпзхаз «тс.» походить від Іійзх «двадцять», спорідненого з манс. сйиз, комі удм. кьізь, морд, (ерз., мокш.) комсь «тс.».— ОЬКМ 368; ММТЕ8х II 173— 174; Вагсгі 128.
гусениця (ент.) «личинка (комах)», [вузня] «гусениця ведмедиці, Агсііа» Ж, [усениця], гусенйчник «гусеничний їздець, Місго§а5Іег» Ж, [гусельня] «гусениця» ЛЧерк, [госельня ЛЧерк, осбльня Ме, ЛЧерк, восельник ВеБ, гусельниця, гусільниця СУМ, Ж, восельниця ВеБ, вусільниця, усельниця ВеБ, усільниця Ж, вусельник, усілка Ж, усіль Ж] «тс.», гусінь (зб.), [гусень, вусень Ж! «тс.», гусеничний; — р. гусеница, бр. вусень, др. усЬница, гусеница, п. ^дзіепіса,
[§^зка, (Щзіопка, (лщзйпа, 'Л'^зіапка, \уд-8іеІ, ху^зіеіпіса], ст. мщзіопка, гу^зіепіса, ч. коизепка, [коизепісе], слц. кйзепіса, {кизапіса, кизепка], вл. кизапса, нл. §изейса, полаб. удзйпаісй, болг. вт>сени-ца, м. гасеница, схв. гусеница, §йз]‘епа, слн. §озепіса, стел, гжсФиица, цсл. оус'киьц’ь, оусФица, юсєиица; — псл. §9зепіса: *9зепіса є похідним від *§9зе-па : *9зепа, що зводиться до дзь : удзь «вус» як субстантивований прикметник (пор. стел, власФи'ь «волосяний» від «лась «волос») з первинним значенням «космата, кудлата» (риса, характерна для багатьох різновидів гусениць); фонетичне явище переходу протетичного V- (ц-) в §- (через *§и-) спостерігається і в інших словах: пор. псл. *§9гь : удгь, укр. гуж, гужва : ужва, вужівка; менш переконливе пояснення заміни V-звуком §- впливом з боку стел, гоуштє-рицл «ящірка» (Фасмер І 477; Зкок І 635) або псл. §9зь (Уаіііапі НЕ8 18, 77).—Шанский ЗСРЯ І 4, 201—202; Фасмер—Трубачев І 477; Зіахузкі І 265—266; Вгйскпег 137; Маскек Е8ЛС 180; 8ски8Іег-8ехус 363—364; БЕР І 304; Вегп. І 341.—Див. ще вус.
[гусймець] (бот.) «різуха шорстка, АгаЬіз кігзиіа 8сор.», [гусятник] «тс.» Ж; — п. §£зібхука, ч. кизепік, коизепік «тс.»; — не цілком ясне; очевидно, пов’язане з гусь (рослина, як малоцінна, згодовується гусям); чеські назви вважають створеними за зразком польської і німецьких (нвн. Сапзекгаиі букв, «гусяче зілля», Сапзекгеззе букв, «гусячий (крес)-салат»).— Маскек Е8ЛС 191; Іт. ГО8ІІ. 67—68.— Див. ще гусь.
[гусйнець] (бот.) «зірочки низенькі, Са§еа ризіііа 8ски1Е», [гусятник] «тс.; зірочки жовті, Са§еа Іиіеа»; — р. гусй-ньій лук, бр. гусіная цьібуля «тс.»; — похідне утворення від гусь; назва зумовлена тим, що деякі різновиди гусинцю (зокрема (ла§еа Іиіеа) поїдаються гусьми.— Пі 61; Нейштадт 157.— Див. ще гусь.— Пор. гусятник.
гусит «послідовник чеського реформатора і борця за незалежність Чехо-словаччини Яна Гуса»;—р. гусит, бр. гусіт, п. кизуіа, слц. кизііа, вл. нл.
кизіі, болг. хусйт, схв. хусит, слн. кизіі;—запозичення з чеської мови; ч. кизііа утворено від Низ, власного імені Яна Гуса (XIV—XV ст.).—СІС 188; Шанский ЗСРЯ І 4, 202; ССРЛЯ 3, 494.
[гуски] (бот.) «латаття, білі водяні лілії, білі глечики, Хушркаеа аіка Б.», [гуска] «тс.» Мак; — переносна назва, пов’язана з гусь і зумовлена схожістю кольору квіток латаття з білим кольором гуски.— Нейштадт 245—246; Меркулова Очерки 32.— Див. ще гусь.
гусла «старовинний струнний музичний щипковий інструмент, подібний до цимбал; [скрипка]», [гусли] «гусла» Ж, гуслі, [гусль] Ж «тс.», [гусевнйця] «місце, де зберігають гуслі», [гуселник] «скрипаль» ДзАтл І, гуслйст «гравець на гуслях» Я, гусляр «тс.», [гусляш] «скрипаль» ДзАтл І, [гушлі] «скрипка» Ж, гусельний, гуслярний, [гусляти] «грати на скрипці» ДзАтл І; — р. гусли «гуслі», бр. гуслі, др. гусль, гусли, п. §§8І «тс.», ч. коизіе «скрипка», слц. вл. кизіе, нл. §изіе «тс.», болг. гісла «гуслі», м. гусла, схв. гусле «тс.», слн. §6з1і «скрипка», стел, гжеди «гуслі»; — псл. §9з1і, §98Іь (<*§9(1-8Іь) є похідним від дієслова £98Їі (<*§дс1-1і, §969) «густи (грати на струнному музичному інструменті)», до якого зводиться укр. густи.— Шанский ЗСРЯ І 4, 202—203; Фасмер І 477; Преобр. І 171; 81атекі І 274; Маскек Е80С 180; НоІиЬ—Кор. 130; 8скизіег-8е\ус 364—365; БЕР І 296, 304; Вехіа] Е88Л І 163; ЗССЯ 7, 84; Вегп. І 340— 341.— Див. ще гудіти.
гуслянка — див. густий.
[ґустІ «смак (перен.); бажання» Ж, [я уставний] «зі смаком» Ж; — бр. густ «смак (перен.)», п. §изі «смак, уподобання», ч. слц. §изіо, схв. густ, слн. §йзіа «тс.»; — очевидно, через польську мову запозичено з латинської; лат. §из-іиз «смак» споріднене з дірл. §из (<*§из-іи) «сила, схильність»,, гот. кизіиз «випробування, проба», дангл. созііап «куштувати», двн. козіоп, нвн. козіеп «тс.», від якого походить укр. куштувати.— 81аххзкі І 380; Вгйскпег 164; Маскек Е8ЛС 152; НоІиЬ—Кор. 118; 81. ^уг. оЬсусЬ 263; К1и§е—Мііхка 396; Таїсіє— Ноїш. І 628—629,— Пор. куштувати.
густера (іхт.) «ласкир, плоскир, Вііс-са Ь]оегкпа Ь.», [густер] «дрібна рибка» Мо, [густйра] «вид коропа, АЬгашіз Ьіісса» Ж, густйрка «ласкир», [густря] «тс.»;— р. густера «риба з родини коропових, Віісса Ь]’оегкпа; селява, тараня, АЬгашіз Ьіісса», бр. гусцерка, п. [£п-ВСІОГа, £П82С2Оґа, §П8ХС2ЄГ, §08СІ0Г] «риба з родини осетрових», ч. Ьизіега;— неясне; виводиться (Шелудько 28; Фасмер І 478; Горяев 85) від нвн. бйзіег «тс.», яке, в свою чергу, вважається запозиченням із слов’янських мов (Берг Сов. зтнография 1948/2, 62; Випскег, Віє ЕізсЬе йег ЬІогсІтагк 353); маловірогідне припущення зв’язку з густий (Даль І 1014); може бути засвоєним слов’янами і германцями доіндоєвропей-ськнм субстратним елементом.— Коломиец Общесл. назв, рьіб 75—78; Маіге-паиег 171; 8 XV І 942; Ьесіег 85—87.
густи — див. гудіти.
густий, густавий «досить густий» Ж, густелезний Я, густуватий, [гуслянка] «солодке молоко, зварене і прокисле», [густвина] «хаща, густий ліс», [густеж] «хаща» Л, густина «щільність, густота», [густйня] «густий ліс» Бі, [густйня] «густота», густість, густота, [густяж] «хащі» Л, [гущ] «гуща», гуща «осад, поденки; хащі; [каша, пюре Ж]», [гу-щава] «густі хащі», гущавина, гущавінь «тс.», гущавнйк «густий чагарник», гущак, [гущвина ВеЗа] «тс.», [гущикй] «лісова хаща», гущина «хаща; густота» Г, Ж, [гу-щинь] «гущавина»Ж, [гущйня Г, Ж, гущавина, гущя Л] «тс.», гуснути «робитися густішим», [густити] «робити густішим», густіти «гуснути», густішати «тс.», густо, згуслий, згусток, згущувач (тех.), згуста (присл.), згущувати; — р. гус-тбй, бр. густи, др. густий, п. §§зіу, ч. слц. Ьизіу, вл. Ьизіу, нл. §изіу, полаб. £28Іа (с. р.), болг. г-ьст, м. густ, схв. густ, слн. §О5І, стел, гжстг; — псл. ^дзіь є, очевидно, первісним пасивним дієприкметником з суфіксом -іо- від основи *§ош- > (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *х§4і, гьшд, укр. жати, жму); з тим самим первинним вокалізмом псл. *§ошо1а «брила, кулька» укр. [гомілка] «круглий сир (з кмином)»; — споріднене з лтс. §йші, §итзіи «на
бухати», гр. '•(•є її (о «я повен», уєрое : убцое «тягар; корабельний вантаж»; первісне значення «стиснутий,здавлений > > густий»; при цьому можливий також зв’язок з ч. Ьиіпу «масивний» (МасЬек Е8йС 191; НоІиЬ—Кор. 136—137; Но-ІиЬ—Ьуег 200; Вгйскпег 139); семантично неприйнятне пов’язування з псл. *§22ь : §ихь, укр. гуза (Вегп. І 341; Тгаиішапп 101—102; Вгйскпег 139), як і з лнт. ст. §ап8Іи8 «багатий», лтс. §иозіз «велика кількість, стадо» (8ресЬі К2 55, 20—21; Фасмер І 478) або з лит. §гипгіі «стискати; ламати» (УаіПапі: 6г. сошр. II 573).— Шанский ЗСРЯ І 4, 203; Зіатекі І 272—273; 8сЬи8Іег-8ехус 365—366; БЕР І 305; Вегіа) Е88Л І 164; ЗССЯ 7, 87; Регззоп Веііг. 933—934.— Див. ще гомілка2, жати2.
[густрик] «дуля» (вульг.); — неясне.
[гуся! «котик на дереві» ВеНЗн, [гусята, гусятка, гусяткй] «тс.» ВеНЗн; — переносна назва, пов’язана з [гуся] «гусеня», очевидно, за ознакою пухнастості (пор. семантично близьке котик «кошеня (з м’якою шерстю); цвіт верби (такий самий м’який на дотик)»).— Див. ще гусь.
[гусята] «шкірна хвороба»; — переносна назва, пов’язана з гусь, очевидно, за подібністю хворої шкіри до гусячої; пор. вираз гусяча шкіра (про шкіру, шерехату від холоду, збудження) і його відповідники р. гусиная кожа, п. §£8Іа зкбга, нвн. ОапзеЬаиі, англ. §оозе-ПезЬ, в основі яких лежить порівняння із шкірою обпатраної гуски.— Див. ще гусь.
[гусятник] (бот.) «перстач, гусячі лапки, Роіепііііа апзегіпа Ь.», [гусятниця Дз, гусячка] «тс.»; 2— р. гусятник, гусйница «тс.»; — назви, пов’язані з гусь, як гадають, з огляду на те, що рослину охоче їдять гуси; до мотивації назви могло долучитися й уподібнення листя рослини до гусячих лап (пор. нвн. Сапзеїіп^егкгаиі «тс.», букв, «зілля гусячі пальці»),— Нейштадт323—324.— Див. ще гусь.— Пор. гусйнець.
гусь (жін. р.; частіше мн. гуси), гусак, гуска, гусеня, [гусиця] Я, гусівник «той, хто розводить гусей», гусій «пастух гусей», [гусяр] «гусь-гермафродит;
пастух гусей», [гусір] «тс.», гуснйк «хлів для гусей», [гусочка! «крендель» Ме, гуся Г, Ж, гусятина «м’ясо гуски», гусятник «пастух гусей; хлів для гусей», гусятниця «вид каструлі; та, хто пасе гусей», гусячка «гусячий послід», гусйний, гусячий, гусю (вигук для підкликання гусей), гусь <№.•»•, — р. бр. гусь, др. гусь, п. ч. Ьиза, ст. Низ, слц. вл. Низу, нл. §из, полаб. §93, болг. гі>ска, м. гуска, схв. гуска, слн. §6з;— псл. *§р8ь (< іє. *§Ьапз-) замість сподіваного *2£зь найвірогідніше пояснюється відомим і в інших випадках паралелізмом іє. § і § у відповідних коренях (пор. р. огород — [озород]), тому немає потреби в поясненні початкового § факультативною дисиміляцією первісних задньоязикових палатальних у велярні перед інтервокальними свистячими приголосними (Меіііеі Еіийез 178); малоймовірне пояснення аналогією до звуконаслідувального вигуку ґе-ґе (8кок І 635—636), впливом з боку германських мов, пор. двн. §апз «гусь» (Фасмер І 478; БЕР І 304; Тгаиі-шапп 365; Рокогпу 412) або припущення про запозичення з групи кентум (Кірагзку 6БС 103—108); — споріднене з двн. £апз «тс.», дінд. Ьапіза, гр. уурц лат. апзег, лит. 2^зіз, лтс. гозз (гйозз).— Шанский ЗСРЯ І 4, 203; Зіахузкі І 273; Вгйскпег 139; МасЬек Е8ЛС 191; НоІиЬ— Кор. 136; НоІиЬ—Ьуег 200; 8сЬизіег-8єхус 366—367; Вегіа) Е88Л І 163; ЗССЯ 7, 88—89; Топоров II 152—153; 8ресЬі 235.
гута «скляний завод; [хата, курінь Ж1», [гутиско! «місце, де був завод» Ж, [гупгисько!, гутйще «тс.», гутнйк (заст.) «майстер на скляному заводі», ст. гута «скляний або металевий завод» (XVII ст.); —р. гута (тех. заст.) «навіс, сарай, хата з піччю (для виготовлення скла тощо)», бр. гута «скляний завод»; — запозичення з польської мови; п. Ьиіа «скляний або металургійний завод», як і ч. Ьиі’ «металургійний завод», слц. Ьиіа «тс.», схв. [Ьиіа] «хата», походить від двн. Ьиііе, Ьиііа (свн. Ьйі-іе) «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод», нвн. Нйііе «тс.», спорідненого з гр. иєбби «ховаю», мож
ливо, також з псл. *к9і]а, укр. [куча] «клітка (для курей); саж; хлів».—Дзендзелівський УЗЛП 45—46; Шелудько 28; КісЬЬагйі 56; Фасмер І 479; 81а\узкі І 440—441; Вгйскпег 174; МасЬек Е8ЛС 191; Вегп. І 379; К1и§е—Міігка 323,— Пор. куча.
[ґута] (бот.) «айва, Суйопіа уи1§агіз Регз.» Дз, [гутея! «айвовий кущ» Ж, [гутуля! «айва» Мо; — р. [гутей! «Дерево і плід айви»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. £иійіе «айва» пов’язують з лат. соіопеиз (таїш) «тс.», яке виводять через етруське посередництво від гр. хийшгюг «айва»; до того ж кінцевого джерела зводиться і слц. киїпа, слн. киііпа «тс.»; румунська форма, очевидно, зазнала впливу з боку схв. гдун>а «тс.».— Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 65; ЗсЬеІисіко 130; УгаЬіе Ношапозіауіса 14, 147; БЕРМ 351; Егпоиі—Меіііеі І 147.— Пор. гдуля, дуля.
гуталін «мазь для чищення взуття»;— р. гуталйн, заст. гутталйн, бр. гута-' лін, схв. гутолин;— не зовсім ясне; розглядається як утворене від лат. §иііа «крапля», яке зіставляється з вірм. каі' (каі‘п) «тс.», за допомогою суфікса -(л)ін (на зразок вазелін, ланолін).— Шанский ЗСРЯ І 4, 204; Меіііеі В8Ь 21, 201; Егпоиі—Меіііеі 420; ХУакіе—Ноїт. І 629.— Пор. вазелін, гутаперча.
гутаперча «тягуча речовина з затверділого соку деяких рослин»; — р. бр. болг. гутаперча, п. ^иіарегка, ч. слц. §иіарегса, вл. §иіарегс1іа, м. гутапер-ка, схв. гутаперка, гутаперча, слн. §и-іарегса; — запозичено через посередництво російської мови з англійської або німецької; англ. §иііа-регсЬа (нім. СиііарегсЬа) походить з малайської мови, в якій воно складається з §еіаЬ «сік рослин, деревна смола», що змінило свою форму, очевидно, під впливом лат. §иііа «крапля», і регсаЬ «вид дерева, Лопапсіга §иііа Носкег», яке містить у собі сік, що застигає у вигляді смоли; помилкове пов’язання (Вгйскпег 163) з лат. £итші «камедь».— СІС 188; Шанский ЗСРЯ І 4 204; ССРЛЯ 3, 507; Фасмер І 479; Преобр. І 172; 81. хууг. оЬсусЬ
263; МасЬек Е5ЛС 152; НоІиЬ—Ьуег 184; КІеіп 689; К1и§е—Міігка 278; Ьо-коізсЬ 56.— Пор. гуталін.
[гутати1] «гойдати» МСБГ, [гутат] «колихати, бавити дитину» Л, [гутатац-це] «гойдатися» Л, [гутаться] «тс.» Л, [гуталка] «гойдалка» Л, До, [готукалка До, гутателя Л, гут еля Л] «тс.»; — р. [гутатать] «колисати» (дитину), бр. гутаць «гойдати, заколисувати», гутацца «гойдатися на гойдалці»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни форми гойдати або [гуцати]; через проміжне значення «забавляти, заговорювати» може бути пов’язане також з [гутати] «затримувати непотрібними справами, переривати».— ЗССЯ 7,179.— Пор. гутати2.
[гутати2] «затримувати непотрібними справами,переривати, гаяти» Ж;— очевидно, похідне від основи гут- «говорити, балакати», тієї самої, що і в [гутанка] «розмова, балачка», [гутір] «розмова», гутбрити, слц. Ьиіаі’ «гадати, замислюватися».— Див. ще гу-тонйти, гутбрити.
[гутйраї «великий згусток, грудка, купа» Ж; — болг. гута «гуля на голові; подагра», гутка «грудка», гутура «пухлина від удару», схв. гута «наріст, гуля»; — очевидно, похідне від основи §иі- (пов’язуваної, як і гуля, з іє. *§ои- «заокруглюватися»), оформлене збільшувальним суфіксом -ира.— БЕР І 296.
гутіти «шуміти, гудіти, сичати, шипіти; (про тетерука) кричати, токувати», гуготіти (підсилювальний варіант) «видавати глухий шум»; — р. [гутать] «кричати по-совиному», ч. [Ьиіаіі] «трубити в ріг», нл. Ьиїаз «вити, кричати» (про сову); — можливо, похідне від праслов’янського вигуку *§ц-; Мошинський (ЛР 37/5, 368) відносить гутіти і семантично пов’язані з ним слова слов’янських мов з коренем §иї- до іє. кореня *§ои- «кричати».— МасЬек Е8ЛС 192.
[гутонйти]«говорити; згадувати» ЕЗб 4, [гутанка] «розмова, балачка»; -— похідні утворення від тієї самої основи гут-, що й гутати2, гутбрити (див.).
гутбрити «розмовляти», [гутір] «розмова, бесіда», гутірка «тс.», [гуторний] «жартівливий, веселий» Бі; — р. [гутб-рить, гутарить, гутор, гутбра, гу-тарка\, бр. гутарьіць, гутарка, слц. Ьйїогіі’, Ьйіог; — праслов’янська форма здебільшого реконструюється у вигляді іменника *§иїогь, що розглядається як складне утворення з основ §и-/§оу-, тієї самої, що і в §оуогь «говір» та р. торотбрить (Фасмер І 479; Егаепкеї СІоНа 4, 33; Вегп. І. 364) або як результат контамінації р. говорить і торотбрить (Преобр. І 172); більш переконливим є пов’язання з слц. Ьиіа€ «гадати, замислюватися» (Опсігиз Зіоуепзкагес 1970/6, 332—340), укр. [гутати] «гаяти», [гутанка] «розмова, балачка»; залишається відкритим питання про зведення основи гут- (слц. Ьйі-) до іє. *§ои- (того самого, що і в говір) чи до псл. < *§опі-, яке пов’язується з §оп)р, §ьпаїі і вбачається також у запозиченому уг. §опс1о1пі «думати» (Опсігиз там же).— ЗССЯ 7, 179—180.
[ґутурай] «нежить» ДзАтл II;— запозичення з румунської мови; рум. фщїигаі «тс.» виводиться від лат. *§иНига1іит «горлове», похідного від §иіїиг «горло», очевидно, спорідненого з нн. КоЛеп «підборіддя; черевце», нвн. [Косіег] «підборіддя; воло», дангл. сеосі(а) «мішок, торбина», гот. ді^из «шлунок, пузо».— УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 147; ПБКМ 351; УУаІДе—Ноїш. І 629.
гутю (вигук, яким цькують вовка), тю «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з р. ату (вигук, яким цькують зайця); зустрічається також із зворотним порядком складів тюгу (пор.).
[гуфлйнка] «гачок на ланцюгу» (частина предмета, що називається готлб-ве, — ланцюга з гачком для тягання колод) Ж; — не цілком ясне; можливо, походить від свн. ЬаИеІ(їп) «застібка, гачок».
гуфналь, гухналь — див. ухналь.
[Гухнути] «гавкнути» Я; — звуконаслідувальне утворення.
гуц (вигук при підстрибуванні), [гуць, гуца Ж, гуці Ж. гуцюцю, гуць-
гуці] «тс.», [гуцанка] «гойдалка» МСБГ, [гуця] «колиска» Ж, [гуцянка] О, гуцати «підкидати на руках (дитину)», [гуци-гати] Ж, гуцйкати, гуцкати Ж «тс.», [гуцатиси] «гойдатися на гойдалці» МСБГ, [гуцнути] «упасти на коліна» Я, [гуцнутися] «ударитися» Я, [гуцукати] «підкидати, гуцати» Ме; —звуконаслідувально-зображальне слово, близьке до гець, гйцати, гоц,п. Низ (вигук при підкиданні вгору), Ьизіас «колисати», мор. Низіаі’«тс.», рум. Ьй|а (про гойдання).— Пор. гець, гйцати, гоц, гутати1.
гуцул «українець з гірських районів західних областей України», [гоцул] «тс.» Ж, [гуцулка] «жителька Східних Карпат; танок; вид сорочки», гуцулок «невеликий гуцульський кінь», гуцуляк «тс.; короткий кептарик»; — р. бр. гуцул, п. Нисиі «гуцул», Ьисиі «гуцульський кінь», ч. слц. Нисиі «гуцул», Ьисиі «гуцульський кінь»;— пов’язувалося з рум. Ьо)-и1 «злодій, розбійник, опришок» (Гнатюк ЗНТШ 123—124, 14—15, 45; Кобилянський Гуц. гов. 15; Сгап)а1й 300), з назвою тюркського племені уци (АУаЬіІе^іс ССМ 1839, 67), з дієсловом кочувати через форми *кочул, *гочул, *гоцул (СоІ^ЬіохУзкі Іллі роїзкі 13; Ко-ггепіохузкі Каграссу §6га1е, передмова), з дієсловом гуцати (Шух І 25—26, 32) і навіть з гот. §иіа «гот» (Фасмер І 479 за усним повідомленням Розвадовсько-го); жодне з цих пояснень не може бути визнане переконливим.— Кобилянський Діалект і літ. м. 141—151.
Ігуцю) (вигук, яким відганяють свиней) Дз, [гуиц] «тс.» Ж; — результат афективної видозміни фонетичної форми [ацю] «тс.».— Див. ще ачу, цю.
ґуцьки, гуцьдк — див. гудз.
гуч1 (вигук, яким відганяють гусей Г, ВеУг, лошат Дз), гуча (вигук, яким підганяють лошат) Мо, гуч-гуч (вигук, яким підкликають лошат, коней) Мо, гучки-гучки «тс.» Мо, [гуч] «лоша-сису-нець» Мо, [гучик] «тс.» Дз, Мо; — очевидно, пов’язане з -гуш (агуш); можливо, видозмінене під впливом луча (вигук, яким відганяють телят).— Див. ще агу1.
гуч3, гучжа — див. гиджга.
[гуч-кара] (вигук, яким відганяють овець) Мо; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане як запозичення з крим.-тат. полов, іскагу (іскагй) «всередину».
Іґуш] «гуля; воло», [гуша] «тс.» Бсйеіисіко, \ґуші\ «гулі, жовна; дифтерит» Ж, [ґушуватий] «покритий гулями»; — болг. гуща «воло», схв. гі]ша «тс.; глотка»;—запозичення з румунської мови; рум. «воло; [пухлина]» загальноприйнятого пояснення немає.— Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 128—129; БсЬеІисІко 131; УгаЬіе Ко-шапозіауіса 14, 147; БЕР І 297; Вегп. І 363; Ри$сагіи 64; У/аІсІе—Ноїш. І 596; Егпоиі—Меіііеі І 274.
[гушкаї (бот.) «осика, Рориіиз іге-шиїа Б.» ВеНЗн; — очевидно, виникло з [гусика] «тс.» Мак як зменшувальне утворення (пор. подібне співвідношення п. озіка — [озка] «тс.»); поява ш могла підтримуватися необхідністю уникнення збігу з гуска.— Див. ще осика.
ІґушкірІ «чихання, нежить, простуда» Ж, [гуштйр] «нежить» ДзАтл II, [ґуштір] (у виразі ґуштір спав (-упав) «заклало горло») Ме, [ґущїр] «пропасниця від простуди» Ж; — запозичення з румунської мови; рум. §щіег «язичок; горло; запалення горла, ангіна», в свою чергу, запозичено з слов’янських мов; пор. болг. гущер «ящірка; круп», схв. гї)штер «тс.; запалення горла»; псл. £ц$сегь «ящур» загальноприйнятої етимології не має; очевидно, є результатом контамінації псл. )а5сегь «ящур» і §?хь «вуж»; як позначення певної хвороби виникло, очевидно, переносно.— Дзендзелівський Атлас II 148; Уіпсепг 2; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 147; СДЕЛМ 93; ОЬКМ 351; БЕР І 297; Бкок І 638.
[гушма] «купою, грудою, юрбою» Ж; — очевидно, походить від крим.-тат. хуш «разом, в один ряд», до якого додано суфіксальне -ма за зразком прислівників типу дарма.
[гушматокі «позбавлені костриці волокна конопель»; — не зовсім ясне; оче
видно, пов’язане з етимологічно не з’ясованим схв. гуше «найтонші волокна конопель, зв’язані у вузол» (8кок І 638; БЕР І 297).
[гушнйк] (бот.) «водопериця, Мугіо-рЬуІІит зрісаіит Ь.» Ж; — очевидно, пов’язане з ґйша «гуля»; назва могла бути зумовлена тим, що восени на стеб
лах водопериці (водяної рослини) з’являються продовгуваті бруньки, які потім відпадають на дно водойми, а навесні проростають; пор. бр. [шшиачкі] «водопериця», шьішняк «тс.», похідні від иимшса «гуля; шишка».— БСЗ 44, 344; Вісюліна—Клоков 228; Нейштадт 404—405.
АКАДЕМИЯ НАУК УКРАИНСКОЙ ССР
ИНСТИТУТ ЯЗЬІКОВЕДЕНИЯ им. А. А. ПОТЕВНИ
ЗТИМОЛОГИЧЕСКИЙ
СЛОВАРЬ
УКРАИНСКОГО
ЯЗЬЇКА
В СЕМИ ТОМАХ
Том 1
А—Г
СОСТАВИТЕЛИ
Ростислав Васильевич Болдьірев, Вера Титовна Коломиєц. Афанасий Прокофьевич Критенко, Татьяна Борисовна Лукинова, Александр Саввич Мельничук, Геннадий Иванович Никулин, Григорий Петрович Пивторак, Александр Данилович Пономарев, Нина Сергеевна Родзевич, Неонила Петровна Романова, Орест Борисович Ткаченко, Алла Николаевна Шамота
(На украинском язьіке)
Киев, издательство «Наукова думка»
Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. 0. 0. Потебні АН УРСР
Редактори
В. Є. Дудко, Л. П. Марченко Оформлення художника
В. М. Флакса
Художній редактор
Л. І. Андрієвський
Технічний редактор
М. А. Притикіна
Коректори
Н. 0. Луцька, Л. В. Малюта, Л. П. Стеценко
Інформ. бланк № 1580.
Здано до набору 31,10.78. Піди, до друку 07.04.82. Формат 70x100/16. Папір друк. № 1. Літ. гарн. Вис. друк. Ум. друк. арк. 51,35. Ум. фарбо-відб. 54,15. Обл.-вид. арк. 56,63. Тираж 12000 пр. Зам. 8-539. Ціна З крб. 90 коп.
Видавництво «Наукова думка», 252601, Київ, МСП, Рєпіна, 3.
Книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе, 310057, Харків, Донець-Захаржевського, 6/8.
ПОМІЧЕНІ помилки
Сторінка	Колонка	Рядок	Надруковано	Треба
по	права	9 ЗН.	Ье§-	Ье§-
164	права	11 зг.	бекеш	бекеш
171	права	8 зг.	б різа	бреза
198	права	4 зг.	Ьіеііс	Ьіеііс
214	ліва	9 зг.	Ь1пх§ас	Ь1и2§ас
—	• —	23 зн.	Ь1пг(§)п4с	Ь1и2(Є)пдс
242	ліва	11 зг.	Ьас... Ьо]ас	Ьас... Ьо]ас
—	—	21 зг.	ЬЬауаі.6	Ьііауаіе
255	права	27 зг.	 рі/іі	брїщ
296	ліва	10 зн.	Кора Ііпзкі	Кораііпзкі
354	ліва	1 зн.	Л'-гіезепо	«'Г]ЄЗЄПО
355	права	2 зг.	верая	верая
358	. ліва	20 зн.	\еі’8а	уегза
432	ліва	2 зг.	усраіггус	\мраіггус
435	ліва	27 зг.	зцсіег	зисісг
447	ліва	16 зн.	Ґ	г
АКАДЕМІЯ НАУК
УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ