ЕТИ МО ЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник
УКРАЇНСЬКОЇ
мови
У семи томах
Наукова думка
ЕТИМОЛОГІЧНИМ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови
Том другий
д_____
Копщ
Київ 1985
ПІДГОТОВКА ЕЛЕКТРОННОГО ВИДАННЯ «ІЗБОРНИК» ННр://Іііору5.кіеу.иа/
24. VI1.2006
Второй том словаря содержит слова на букви Д—К (копці), в нем дается зтимология и характеризуется состояние зтимологической разработки всех зафиксированньїх в XIX и XX вв. слов украинского литературного язьїка и диалектов, за исключением тех производньїх форм, которьіе наиболее регулярно образуются от приведенньїх в словаре, и устарелих или узкоспециаль-ннх терминов иноязьічного происхождения. Рассматриваются также зтнонимьі и распространенньїе на Украяне собственньїе имена людей.
Рассчитан на язьїковедов, специалистов смежньїх отраслей науки, преподава-телей и всех интересующихся происхождением слов.
Другий том словника містить слова на літери Д—К (копці), у ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені на Україні.
Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів.
Редакційна колегія:
О. С. Мельничук (головний редактор), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко
Редакція мовознавства
„ 4602020000-389
Е М221(04)-84 "ЄРЄД"^ТНЄ
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ
Над укладанням 2-го тому Етимологічного словника української мови працював авторський колектив у такому складі: Н. С. Родзевич (уклала статті д — дебют), Т. Б. Лукінова (деб’я — достойний, а також статті ждюхати і жил-ляр), Н. П. Романова (достота— єзул та Іліан— каня3), О. Д. Пономарів (єй — жюрі), О. С. Мельничук ("з1—забузирить, костити — кет 3, а також статті д, дворянин, де2, дендера, де-не-де, дерипліт, дешпетувати, дєдина, дєдя, джа-мурний, джегер, джємори, джиґира, джоло, дзвінець, дзвоник, дзюндзя, дибати, дість, доводитися, довтіп, довготу, додик, дозолити, досталь, достаток, досто-2, дотеп, доти, дотіль, дохнути, до-щерця, драгаль, драгіль, дразка, драконівський, драничка, дратувати, дреговичі, дриґала, дриглик, дризнути, дрикиць, дримба2, дрин, дриндати, дристун, дровітня, дудзуман, дудлити, дуель, думітувати, евен, евенк, егіда, експозиція, експропріація, ексцентричний, енець, ербій, ескалатор, ескімос, естрагон, євнух, єгер, жарнівка, жарновець, жахлий, жби, желізак, жентиця, жеребінка, жерій, жесткий, живиця, живокіст, жижаки, жижуха, жизвий, жимена, жимок, жмайло2, журавельник, журавець, забути(ся), зави-ритися, завідний, заводи, загара 2, загова, заголоба, заденок, зазол, зайви, заки, закіль. замандюрити, заповіт, заполонити, запроторити, зарисувати, зарінка, заскорузлий, затавати, заталь, затого, затомість, затон, загонистий, затуль-щина, затяти, затьмарити, заузок, захарапчити, зашидіти, заиіколобитцся, зашкруміти, защіпка, збуй, збулгачити, збурмати, збурмати(ся), збушок, звабник, зверть, зволікати, згацькати, згоді, згріб’я, здебільшого, земняк, зимоми-рок, зікри, зіхати, злигодні, зодія, з-перед, зратитися, зрок, зсіль, зтіль, зубці, зувічити, зцюль, зчеховзь, зюбрувати, зябнути, іванчиківасі, измені, ікавка, илець, ільтиця, ильще, імати, инджибаба, инкол, Інна, ірвант, ирень, иржій, ириця2, ириця3, іспанка, ічія, ішов, їживник, Із, їль, їсти, кабан2, кавакати, кавер, кавуля, кадовб, калачики, калека, калічки, каманак, камінка, кам’яниця, канархати, канат, канва, канделябр, кандидат, канікули, каністра, каніфоль, каное, каноц, канонада, канонерка, канонір, кантичка, канцелярія, канцлер, каолін, капець2, капітальний, каракавка, караката1, касація, киба1, кибалка, кий2, киндибал киндибал 2, кицяти, кишора, киях, кість, кладник, клекацка, клень, клепавка, клесувати, клець, клива, кліпати, клонц, кляпець, кльомзати, кню-піти, ковба, ковбаня, ковеза1, -ковеня, коверкот, ковмо, коворот, ковтати2, ко-в’яза; коза 2, коза5, козае, козакин, козел 2, коїти коїти2, кой, колдибахнути, колокоцей, кольза, комарник, комбінезон, комір, коміть, комонь, комора, компактний, компанія, компенсація, компетенція, комплекс, комплект, комплекція, комплімент, компостер, компроміс, комунікація, комюніке, конар, конара, конати, конверт, конденсувати, коник коник2, коничек, коноплі, коноплянка, консерва, консервативний, консерваторія, конспірація, констатувати, конституція, конструкція, консультація, конт !, конт 2, контекст, контентувати, контроль, конура, конус, конфета, конфетті, конфіденціальний, конфіскувати, концентр, концентрат, концентричний, копати, копирснути, копорснутися, копці), В. Г. Скляренко (забундоситися — зановат), Г. П. Півторак (заноза — ілем), О. Б. Ткаченко (кап — карапавка, а також статті давимука, дардан, дебила, еґзом, екіпаж, екстерн, ерлець, жолопати, калабурці, карауша, кар-карезний,
Від редакційної колегії
кивайло, киликати, кимбрина, кинипа, кипень, Кирик, кисир, кистець, кіщя2, киче-ленок, кишло, киянець, ківшиця, кілець, кінатов, кіпшіти, кір 2 класифікація, клеврет, клегиня2, клейонка, клейгов, клиби, кліщинець, кліщі, клопівник, клубники, ключик, клякати, кнікс, кнюх, ковалик, ковбир, ковдня, ковдоба, ковиртати, ковтях, козак4, козлинник, козник, козодрист, козулька, козьолок, кой-, кока-тень, кокош2, колан, колея, коловорот, колодюх, коломітний, колотати, коло-течка, колошкати, колюби, кольо, комашня, каменя, комперя, комушка, конд-ричитись, кондури, конка, конодрист, конозити, контора, копаш2, копінь, копка2, копотіти), В. Т. Коломієць (карапудитись — кастет, а також статтю кар), А.. П. Критенко (кета — коблик) і Р. В. Болдирєв (коблина — копут).
У роботі над доопрацюванням і редагуванням тому брали участь як помічники редактора О. М. Гаркавець і Т. Г. Линник.
Над технічною підготовкою машинопису тому працювали В. А. Ткаченко, Т. А. Харитонова, Т. О. Черниш, Т. І. Баранова.
Том рецензували чл.-кор. АН СРСР О. М. Трубачов і співробітники керованого ним сектору етимології і ономастики Інституту російської мови АН СРСР, а також В. В. Німчук, якому належить розробка вміщених у томі статей дерикучник, дуби2, єзвіро, жандарик і жилляр (останнє — разом з Т. Б. Лукі-новою),
[д] (прийменник з дав. в.) «до, к», [/5, од СМ III] «тс.»; — очевидно, результат функціональної і фонетичної взаємодії прийменників к і до; безпосереднє виведення їді з до (О§опо\сзкі 81ибіеп 59) помилкове. — Мельничук СМ III 141. — Див. ще до, к.
да1 «і, та (єднальний спол.); але, та (протиставний спол.); та (частка)»; — р. да «і, але; так (стверджувальна частка)», бр. дьі «і, але», др. да «і, а; то; якщо», п. [ба] (виг.) «гей, ой; і, а», ч. ст. слц. ба «так», вл. ба «ну, отже; же», нл. ба «там, тоді; так; отже; теж», болг. да «так», м. да «тс.; а», схв. да (да) «так; а; (частка) ну й, аякже», слн. ба «так», стел, да «так; і; але»;—псл. ба, очевидно, з первісним значенням «так», звідки пізніше значення «і, але», виводять від займенникового кореня іє. *бо- (пор. прус, біп, біеп (зн. в. одн.) «його, її», ав. біт «тс.», біі «те»), що зберігся також у прийменнику псл. бо, укр. до і компонентах деяких прислівників (напр., укр. куди, тоді тощо); псл. ба, можливо, виникло з застиглої форми первісного орудного або відкладного відмінка; — споріднене з лат. бб-пес «доки», циап-бб «колись, бо», а також гр. 6-і; «отже; після того, як», ї;6ті «уже» (<іє.*бб-/бо-); зіставляють також (БІатекі І 135; Вгііскпег 3; БЕР І 309—310; стриманіше Фасмер І 480) з псл. ба «хай, щоб» (укр. да «тс.»).— Шанский ЗСРЯ І 5, 3—4; Масйек Е8.ІС 109; 8кок І 369—370; Вехіа] Е886 І 93; ЗССЯ 4, 180—181; 81. ргазі. II 323— 326; Рокоту 181—183. — Пор. да2, до1, до2.
да2 (частка, рідк. заст.) «хай»; — р. да «хай», дабьі (заст.) «щоб», др. да «хай»; щоб», п. ст. ба «хай», нл. ба-зі, ба-з (<*ба-Іі) «хай», болг. м. да «хай; щоб», схв. да (частка із спонукальним
значенням, близька до хай)', (спол.) «щоб; що; так що; з того часу, як; якщо», слн. ба (спол.) «щоб; що; поки», стел, да «хай; щоб»;—псл. ба «хай», первісно, мабуть, форма 2 ос. одн. наказового способу дієслова ба-1і «дати» (пор. п. ст. ба «дай» <іє. бо «тс.»); як семантичну паралель пор. давай підемо «ходім»; функція да (ба) як сполучника розвинулася лише в південнослов’янських мовах (р. дабьі слід розглядати як церковнослов’янізм); разом з тим, не може бути остаточно відкинута й думка (Зіатекі І 135; Вгііскпег 3; БЕР І 309 — 310; ЗССЯ 4, 180; 81. ргазі. II 323—325; Уопбгак II 515—519; певною мірою — Фасмер І 480) про походження да «хай», як і да «і, але», від займенникового кореня *бо і розвиток його функції з початкового значення «так».— Ткаченко СМ IV 144—145; Мельничук СМ II 144—145; Шанский ЗСРЯ І 5, 4; Фасмер І 480; 8кок І 369—370; Егаепкеї ІЕ 43, 304—305, —Пор. да1.
[да3] (частка, що вживається з числівниками й займенниками як показник неозначеності: [да зо три роки], [довідки] «звідки(сь)» О, [дагде] «де-небудь, десь, кудись» Ж, [даде] «тс.», [дадекой] «інколи», [дадеколи] «тс.», [даєден] «хто-небудь», [даінком] «зрідка», [да-каде] «куди, декуди» ЕЗб 4, [дакий] «деякий» Ж, [дакілько] «декілька» ДзУЗЛП, [дакоди] «іноді», [даколи] «коли-небудь, колись, деколи» Ж, [дакот-рий] «хто-небудь», [дакто] «дехто» Ж, [дакудй] «куди-небудь, кудись», [дахто] «хто-небудь, дехто, хтось», [дачий] «дечий» ДзУЗЛП, [дашто] «що-небудь, щось, дещо», [дащо] «тс.», [даяк] «як-небудь, якось»;—слц. ба- (басо «щось», ба]ако «якось, як-небудь», ба]ебеп «якийсь, котрийсь», бакабе «подекуди» тощо); — задовільної етимології не має; пояснює
ться як наслідок обниження артикуляції е в де-(хто) і под. і переходу е в а (Зілинський Р81 9, 240, 244; Тимченко Курс історії укр. язика 125), виводиться з прислівника *кьда (Німчук НЗ УжДУ 1958, 48), вважається генетично пов’язаним із спол. дер (81. ргазі. II 323, 325); можливо, запозичене з словацької мови, де також не має переконливого пояснення: виводиться з Ьоба] через проміжну ланку роба- (Масйек Е86С 79). — Бу-лаховський Пит. походж. 206; Дзен-дзелівський УЗЛП 151—154.
[да-ба] «та ба, та де там»; — результат об’єднання сполучника [ба] «та, але» і вигуку ба. — Див. ще ба, да1.
Давид, ст. Давьідь (1392—1393), Давид (1446), Дауідь «добль рукою, або кротость, в'ьзлюбленньі(й)» (1627); — р. Давид, Давьід, бр. Давьід, др. Давьід'ь, Давидь, п. Цаххіб, ч. слц. Пауіб, болг. ст. Давйд, слн. Пауіб, стел. Давиді, Давкіді; — запозичено через старослов’янську мову з грецької; гр. Догоіб, Дофіб, ДапЕЇб походить від гебр. Дай!б «улюблений»; для стел. Давкіді припускають також (Фасмер І 481) зв’язок через тюркські мови (пор. тур. тат. кипч. Оауиб) з ар. Оаиб, очевидно, пов’язаним з гебрайським ім’ям. — Сл. вл. імен 207; Беринда 200; Фасмер І 481; Петровский 91; Суперанская 77; Илчев 153; Кореспу Ргцуобсе 53—54; Сезе-піиз 180—181.
[давимука] «скнара» Ж; — неясне; семантично у своєму теперішньому пов’язанні з дієсловом давити і іменником мука (букв, «той, хто давить муку»), можливо, виникло з первісного *да-вимука, що могло скластися як контамінація кальок двох польських складних слів на позначення скнари — бизі^гозг (букв, «давигріш») і Іісгукгира (букв, «лічикрупа»), звідки *давикрупа і пізніше * давимука.
давити, давнути, давонути, давитися, дав «давка, метушня» Ж, [дава] «хвороба горла», давило «прес», давильник, давильня, давйльце «жом», [давильця] «щипці для роздавлювання горіхів», [давйтель] Ж, Ідавйця] «дифтерит» Ж, [давші «тс». Я, давка, давкотня, [дав-
люка] «давка їжа» Па, [давлючка] «прилад для видавлювання меду з воску» Я, [давлянка] «груша, що застряває в горлі Ж; давка їжа Ме», давок, [давун] «вбивця», [давучка] «терпкий фрукт», давкий, давлючий, даєма, [задава] «гачок для казанка в тринозі; жердина з гаком для притискання колісного обода; підойма для затискання дерева», [задавій-ко] «душитель, куркуль», [задавка] «дифтерит» Ж, [задавлячка] «тс. Ж; ангіна, жаба», удав, у давка (мед.);—р. давить, бр. давїць, др. давити, п. бампс, ч. бауііі, слц. бауіі', вл. ба]іс, нл. ба]із, бампз, полаб.боуе «давить», болг. давя, м. дави, схв. давити, слн. бауііі, стел, давити; — псл. *бауііі;— споріднене з лит. боууіі «гнобити, мучити», фріг. баос «вовк», ав. бау- «давити, гнобити», гот. аї-баиірз «змучений», можливо, також бішап «умирати», двн. іоцхуєп «тс.», англ. беаіЬ «смерть», нвн. Тоб «тс.»; іє. *бйаи- «давити», можливо, також *бЬеи- «зникати, помирати».—Шанский ЗСРЯ І 5, 4—5; Фасмер І 481; 81а\узкі І 147; Вгіїскпег 85; Масйек Е8.ІС 112; 8с1іизіег-8е\ус І 143; Оіезсії І 208; БЕР І 313; 8кок І 384— 385; Вегіа] Е886 І 96; ЗССЯ 4, 198—199; 81. ргазі. II 362—364; Ееізі 4; Рокоту 235, 260.
[даві] «сьогодні вранці; недавно, допіру, колись Ж, ВеЗн», [даєіда, даєіки] «тс.» Ж, [здавішня] «зрання» Ж;—р. даєеча, [даве] «нещодавно», др. давіз «вчора, нещодавно», вл. бе]еіо, ст. ба-іеіо (<*бауе-іо), нл. ба]1о (<*бауе-іо) «раніше», полаб. ббуаа «щойно», болг. одеве «недавно», слн. бауі «сьогодні вранці», стел, давф;—псл. бауе, пов’язане з бауьгть;—споріднене з лат. би, бйбит «нещодавно, тільки-но», гр. 6т)у(<6гау) «довго, давно», дінд. би гай «далеко», вірм. 1е\у «довгий час», хет. іи\уа «вдалині»; іє. *бй-(*бои-, буа-) «протягати» (стосовно простору і часу). — Шанский ЗСРЯ І 5, 4, 5—6; Фасмер—Трубачев І 480—481; Преобр. І 172—173; Біатезкі І 139; Вегіа] Е886 І 95—96; ЗССЯ 4, 198; 81. ргазі. 360—361; Опбгш» 81. ^огізі. 125; Вегп. І 181; Ви§а КК II 679; \Уа1бе —Поїш. І 378;
Егізк І 381; Рокоту 219.—Пор. давній.
[давник] (бот.) «сідач конопляний, Еираіогшт саппаЬіпит Ь.» Мак;— неясне.
давній, давнезний, [давшій] Ж, давнішній, \^авняшній], [давана] «давнина», давнина, давність, давнота «давність» Ж, давнйти «робити давнім», давнйм-давнб, давніш, давно, віддавна, віднедавна, донедавна, [здавній] «давній», здавити, здавен СУМ, Ж, здавен-давна, здавна, здоєну, здавня, задавнений, задавнілий, задавнити, недавній, недавно, [оддавній] «старий», оддавна, [пбдавно] «давно», по-давньому, прадавній, прадавнина, [предавний] Ж, [спозадавна] «дуже давно», [спозадавня, спрадавна] «тс.», удавнйтися «застаріти», удавні «давно, колись»; — р. давшій, бр. дауні, др. давьнии, п. вл. нл. бахулу, ч. баулу, ст. баулі, слц. баулу, болг. отдавна, схв. даван, давни «давній», слн. бауеп, стел, давкиті; — псл. баумть, пов’язане з бауе. — ЗССЯ 4, 200.— Див. ще даві.
[даґа] «тесак, кинджал, шабля», ст. даґа «стилет, кинджал» (XVII ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. ба§а «стилет, кинджал», бай, бека «тс.» походить від іт. ба§а, етимологічно неясного, можливо, пов’язаного з лат. баса (епзіз) «дакська (шпага)» або з слат. ба§иа «шпага», запозиченим, очевидно, з кельтських мов; пов’язання з уг. бакоз «кинджал» (Мікі. Е\У 39) сумнівне.— Вгйскпег 84; Вегп. І 1/6; Баигаі 227; Віосй 198; К1и§е—Міігка 125.
[дадакати] «базікати; гелготати (про гусей)», [дадакач] «базікало»;—похідне утворення від вигуку [да-да], що є, можливо, варіантом вигуку ґа-ґа (про крик гусей). — Пор. гагакати.
[д’аджеж] «звичайно, розуміється, так»; — результат злиття часток да1, адже, ж (див.).
Дажбог «язичницький бог сонця» Ж, Дажбожий Ж; — р. Даж(дь)бог, др. Дажьбов'ь, р.-цел. Дажд кбогт^ «тс.», п. ст. ПасЬо§ (особове ім’я, XIV ст.), БабгЬ6§ «тс.» (XVII ст.);— псл. *Паб]ь-Ьо§ь, утворене з імперативної форми
дієслова *баб]ь «дай» і основи іменника Ьо§т> «щастя, добробут».— Фасмер — Трубачев І 482; Зализняк ВСЯ VI 43; Вгйскпег 84; ЗССЯ 4, 182—183; 81. ргазі. II 327; Будимир Зборник Филол. Фак. у Београду IV 37—39.— Див. ще бог1, дати.
[дажить] «навіть» Мо, [дайжи] «тс.» Ме;—результат контамінації р. даже «тс.», утвореного з часток да1 і же, і укр. навіть (перша форма) та дай же (друга форма).
[даз] (частка із значенням приблизності: даз два «зо два») НЗ УЖДУ 35, [дас] «тс.» (дас три «зо три») тж; — слц. [баз] «тс.»;— очевидно, результат злиття часток [да] «майже» і з «приблизно»; не виключена й можливість запозичення із східних говірок словацької мови. — Німчук НЗ УжДУ 1958, 35, 48. — Див. ще да3, з3.
[дай] (спол.) «тай» Ж;—результат злиття сполучників да «та» і і (й) (див.).
[дак] (спол.) «так, тільки, але, то», [дек, дик] «тс.» Л;—р. пд. [дак] «так», [здак], бр. дьгк, болг. [дак] «а, же», схв. ст. бак «то, отже»; — давнє суфіксальне утворення від займенникового кореня д- (псл. б-), наявного також у сполучниках да «та», [до] «то»; відмінне від болг. дако «хоча», утвореного з сполучників да «та» і ако «як». — 81. ргазі. II 329—330. — Див. ще да1, до1, до2.
дактиль, дактилічний; — р. дактиль, бр. дактьіль, п. ч. слц. бакіуі, болг. дактил, м. дактил, схв. дактил, слн. бакііі; — запозичення з латинської або грецької мови; лат. басіуіиз «дактиль» походить від гр. бахтпХод «палець; найменша міра довжини; віршовий розмір», етимологічно неясного.— СІС 189; Шанский ЗСРЯ І 5, 8; НйШ-ХУогій 68; Кораііпзкі 195; Егізк І 344— 345.
[дакус] «трохи», [дакусчик] «трошечки»;— складне слово, утворене з частки [да-] «де-» і прислівника [кус] «трохи»; оскільки частка [да-] до іменників не приєднується, спосіб виникнення слова не ясний; можливо, в основі лежить
контамінація [дащо] «дещо, скільки-небудь» і [кус] «трохи». — Див. ще да3, кусати.
[далак] «хвороба овець (здуття живота внаслідок переїдання)» Я, [дала-чшпися] «здутися» (про корів, овець) Мо; — р. [далак] «хвороба овець», болг. далак «селезінка; хвороба овець (розширення селезінки)», м. далак «селезінка; набряк селезінки», схв. далак «набряк селезінки»;—запозичення з турецької мови; тур. сіаіак «селезінка» споріднене з аз. далаг, тат. башк. каз. кирг. талак, узб. талок, чув. сула, дтюрк. солак «тс.».— Фасмер І 482; Шипова 118; БЕР І 315; Младенов 119; 8кок І 376; Вегп. І 177; Мікі. Е\¥ 39; ЬокоізсЬ 37; Егоров 193, 229.
[д’але] «але»; — результат злиття сполучників да1 і але1 (див.).
далебі «справді, слово честі» Г, Ж, [далебіг, далебо, далйбі Ж, дальбо Л, делебі], ст. далибог'ь, далибу, далиб^гт» «тс.» (XV ст.); —бр. даліббг «тс.»; — очевидно, калька польського <1а1іЬ6§ «тс.», яке утворилося на основі словосполучення сіа 1і Ь6§ «якщо дасть бог», що складається з форми 3 ос. одн. від дієслова бас «дати», частки 1і «якщо» та іменника Ь6§ «бог». — АУіікотекі 80г 19/2, 210; Зіаи’зкі І 137. — Див. ще бог1, дати, ли.
[д’алеж] «але ж, проте, втім»;—результат злиття сполучників да1 і але1 та частки же (ж) (див.).
даль, [далека] «віддалення», далекість, [даленя] «далечина» Ж, [далень] «задній план, тло» Ж. далеч, [далечйзна], далечина, [далечиня], далечінь, далина, [далиня Ж, дальнина], дальність, далекий, [далезний] «дуже далекий», далечезний, далеченний «тс.», [далешній] «прибулий здалеку», [дальшій], дальній, дальший, [далекенько], далекувато, далеченько, далі, [далій], [далічко] «далеко», [делі] «далі», даленіти «вид-нітися; віддалятися», [далйти] «віддаляти», [даліти] «віддалятися», [вдаля] «далечінь» Ж, [видалене] «висилка, виселення» Ж, [вйдаленець] «виселенець» Ж. видаляти «усувати», віддалина «далека відстань», віддалення «видаляння; далечінь», віддаль, віддалеки «збоку; на від
стані», [віддалену] Пі, віддалі «віддалік», віддалік, віддаля, [віддалечйтися] «віддалитися» Ж, віддаляти, віддаліти «відстати, віддалитися», дедалі, звіддалеки «здалеку», звіддалі, звіддалік, звіддаля «тс.», здалека, здалеку, здалі, здаля, [зоддаликй], надалі, невдалеку «недалеко», [недаленний] Ж. недалеко, недалечко, [неоподалеки] «неподалік» Ж, [не-опбдаль] «тс.» Ж, Пі, [неподалеки Ж, неподалеку УРС, Ж, неподалеці Г, Ж. неподалець Г, Ж1, неподалік, [обдаль-ний] «дальший, досить далекий» ВеЛ, [одалець] «недалеко» Ж, [бдаль] «віддалік», [одалекй] «тс.» Ж, Ме, [оддальній] «віддалений» Ж, [оддалі] «здалека» Ж, оддалік «тс.» Ж, [оддалікй] «здалеку, на віддалі» Па, [оддаляї «тс.» Ж, [оддаліти] «віддалитися» Ж, [оподалік] «здалека; осторонь», [опбдаль] «далі, осторонь», [оподалець] «на віддалі» Ж, поодалік, побдаль, удалині, удалині], удаль; — р. бр. др. даль, п. баї, ч. баї, слц. даГа, вл. нл. сіаіокі «далекий», полаб. сіоіек «далеко», болг. далек «далекий», м. да-лечен «тс.», схв. дал> «даль», слн. сіаііа, стел, дали «тс.»; — псл. сіаіь; — етимологія непевна; можливо, походить від займенникового кореня до- «то-», наявного в сполучниках да, [до] і паралельного кореневі іо-, відповідник якого вбачається також у лит. іоїйз «далекий», лтс. іаіз «тс.» (8іа\узкі І 136); можливо також, що псл. баї- є результатом зміни давнішого *1а1-, спільного з балтійськими мовами, під впливом «довгий», йауьпь «давній» (ХпЬаіу 81. а сі. І 2, 94); менш вірогідне пов’язання з коренем *бе1- (псл. *бь|§ь, укр. довгий) із незасвідченим слов’янським кореневим вокалізмом е, о (Регззоп 8іи-Ніеп 221; Меіііеі М8Ь 14, 373; Вегп. І 177; подібно 8кок І 376); питання спорідненості з уг. іауоі «далеко» (МасЬек Е8.1С 110) залишається відкритим, як і ширша проблема можливих генетичних зв’язків індоєвропейської мовної сім’ї з іншими мовами, — Шанский ЗСРЯ І 5, 9 —10; Фасмер — Трубачев І 483; Біахуккі І 136; БЕР І 315; НоІиЬ — Кор. 136; 8с1іиНег-8е\УС І 143—144; Оіеасії І 201 — 202; ЗССЯ 4, 184—185; 81. ргазі. II 333—334; Егаепкеї 1106—1107.
дама1 «пані, жінка»;— р. бр. болг. м. схв. дама, п. вл. 'бата, ч. слц. слн. бата;—запозичено, очевидно, через посередництво російської і польської мов з французької; фр. бате походить від лат. ботіпа «пані, господиня» (первісно «господиня дому»), похідного від ботиз «дім», спорідненого з псл. бовть, укр. дім. — Шанский ЗСРЯ І 5, 11; Фасмер І 483; Преобр. І 174; 81. \суг. оЬсусЬ 133; Паигаі 227; ВІосЬ 199; Шаібе — Ноїт. І 367. — Див. ще дім.
дама2 «гральна карта; шашка», дамка «шашка; карта», [дамнйця] «шашечниця», ст. дамьі «шашки» (гра) (XVIII ст.);—р. бр. дама, дамка, п. вл. баша «дам(к)а (у грі)»; ч. слц. слн. баша «тс.», болг. дама «дамка; ферзь», схв. даме «шашки»; — очевидно, запозичене через посередництво російської і польської мов з німецької; нім. Пашепзріеі «шашки» (букв, «гра дам») є перекладом фр. ]еи бе батез, яке походить від ісп. аіебгех бе 1а бата «дамські шахи», що, як вважають, виникло внаслідок спотворення .з ар. (аззіігап§) аііат «гра в шахи»; виводиться також (К1и§е— Міігка 120) від назви подвійної шашки (дамки), перенесеної з гри в шахи, де бата, бате (первісно «господиня») в західноєвропейських мовах означає ферзя (королеву). — Шанский ЗСРЯ І 5, 11; Фасмер І 484; НоІиЬ—Ьуег 121. — Див. ще дама1.
[дамастйна] «дамаська слива» ВеБ, [дамасценка] «тс.» Мак;—очевидно, запозичення з польської мови; п. батаз-сепа, [батазупа], ст. батазгсгупа, як і ч. батагіпа, [батазіілка] «тс.», походить, мабуть, від лат. (ргипиз) батазсепа «(слива) дамаська» (назва дерева). — 8 XV І 424; Вгйскпег 84; Маскек Е86С ПО.— Див. ще дамасценка.
[дамасценка] «шабля з дамаської сталі» Ж, [дамаска, домаха, дамашівкаЖ], ст. демешка (XVII ст.) «тс.»; — запозичення з польської мови; п. батазсепка, бетезгка, бетезг, бетіезг, як і ч. батазсепка, слц. батазсепка, слн. батаз-сапка «тс.», походять від лат. башазсе-пиз «дамаський», похідного від Патаз-сиз «Дамаск» — назви міста, де вироб
лялись шаблі; частина українських форм могла утворитись незалежно від польської мови; болг. дамаскйня, можливо, також схв. димйски]а, дймишкиїьа «дамаська шабля» пов’язані з гр. бацаохц-
«дамаський», бацаохї «тс.» (БЕР І 317). — РісЬИагбі 42; 81. \ууг. оЬсусЬ 133. — Пор. адамашка.
дамба «вал для захисту місцевості від затоплення»;—р. дамба, ст. дам, бр. болг. дамба-,—-очевидно, через російську мову запозичено з голландської або нижньонімецької; гол. бат, нн. батт (> нвн. Башт) «тс.» споріднені з дісл. баттг «тс.», гот. їайг-батшіап «затикати, перегороджувати», можливо, також гр. ЇІЕ|іегу «закривати, закріплювати», '&Е|ієА,кту «основа», пов’язаними зтЛ-^ою «покладу», псл. беіі «покласти», укр. діти (дієслово).—СІС 189; Шанский ЗСРЯ І 5, 11—12; Фасмер І 484; К1и§е—Міігка 120; Ееізі 146. — Пор. тама.
дана (рефрен у піснях) Ж, [дану, дайна, дай ну, дйну, діна, діні, дуйна] «тс.», [данакати] «співати дана», [дай-накати] «наспівувати»; — п. бала (приспів), бара, була, бупу, слц. бапот «тс.»; — не зовсім ясне; пояснюється як результат поєднання п. ба (вигук у піснях; рідше —спол. «та»), спорідненого з укр. [ба] «тс.», і вигуку п. [па] «ну» (81а\узкі І 137); зіставляється також з дінд. бйап- «дзвеніти, звучати» як здавна успадковане слово, з яким пов’ язує-ться і молд. дбйна (вид пісні), рум. ббіла «тс.» (Семчинський Мовозн. 1969/5, 63—67; Назбеи Піл ізіогіа ІітЬеі готїпе 1883, 11—32); менш імовірні припущення про зв’язок з лит. баіпа «пісня» (МаІіпо’Л'зкі РЕ І 181) або про походження укр. дана від імені богині води Дана (ВеЗн 14), наявність якої в міфології слов’ян не доведено.
[данець] «танець»Ж, [данцівнйк] «танцюрист», [данцувати] «танцювати», [дан-цювати] «тс.» Ж; — болг. данец «болгарський народний весільний танець»; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд.[данец], данц «танець» поряд з уживанішим дане «тс.», мабуть, походить від французького бапзе «тс.»; ц замість с у молдавській мові могло
з’явитись під впливом рідше вживаного поряд з дієсловом бане а (<фр. сіапзег) «танцювати» варіанта данца, який, можливо, походить від іт. бапгаге «тс.».— ОЬКМ 214; БЕР І 319. —Див. ще танець.
Данило, [Данилейі Я, Донько, ст. Данило (1394), Даниил.'ь «суд(т>) б(о)-жий» (1627);—р. Данийл, бр. Данїла, др. Даниилт,, Данил-ь, Данило, ч. слц. Папіеі, болг. рідк. Данийл, слн. Оалі]е1, стел. ДанинАТ^;—через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Дахі'/Т.) запозичено в давньоруську мову з гебрайської; гебр. ОапТ’еІ утворене з присвійної форми іменника балі «мій суддя» і іменника ’еі «бог». — Сл. вл. імен 207; Беринда 200; Петровский 92; Суперанская 77; Кореслу Ргйуосісє 53; Сезепіиз 44, 195.
[данило] (бот.) «айстра степова, Азіег ашеїіиз Б.» Мак, [данилке] «тс.» Мак;—• результат звичайного в українській народній номенклатурі перенесення власної назви (Данило) на рослину (пор. грицики)-, мотивація перенесення неясна.— Див. ще Данило.
дантист; — р. болг. м. дантист, бр. дантист, п. сіеліузіа, ч. слц. сіепіізіа, вл. сіепіізі, схв. дентист(а), слн. йеп-іізі; — запозичено, мабуть, через російську мову з французької; фр. Депіізіе походить від лат. сіЄпз, Депііз «зуб», спорідненого здвн. хап (нвн. 7айп), днн. Іапсі, лит. сІапГю «тс.», псл. *сІ£8па, укр. ясна. — Шанский ЗСРЯ І 5, 13; Фасмер І 484; Оаихаі 237; ХУаІсіе— Ноіпі. І 340. — Див. ще ясна.
дар, Ідараї «дарунок», дара «причастя», [даранйця] «подарунок» Я, Ідарем-щина\ «подароване», Ідарйзна] «речі особистого користування, що даються в придане молодій» О, [дарйзнина) «тс.» О, (дарйця\ «дарунок», [дарівнйк] «той, хто дарує», дарівщина «подароване», Ідармйцяї «незначна річ, добро, що легко прийшло» О, дарнйк «артос (освячений хліб)», дарниця (заст.) «дарча грамота», [дарованйна\ «дар» ВеЗа, даровизна «подаровані речі», дарована «жертва», Ідаровйця) «те, що дісталося даром», [даровйще] «вид дитячої гри», [дар6к\ «дар» Ж, [даромщина) «дарова праця»
Я, Ідарство] «дар» Я, дарунок, (дар-бенний] «дарчий», [даревний] «даремний», даремний, Ідаріжний] «дарований», [дармйй] «даровий» Ж, даровйй, даровй-тий, [даровнйй] «даровий», дарчий, [да-рамно] «даремно», дарма «даремно; не варто, хай», даремне «даремно», дармо, даром, \дарома\ «тс.», дарйти, дарувати, дармувати «гаяти час; перебувати без ужитку», бездар, бездара, [вдармй-цю] «надармо» Ж, віддарок «взаємний подарунок», [задар] Ж, задаремно, задарма, задаром, надаремний, надаремне «надаремно», надармо, нездара, [незда-рйсько], обдаровувати, \оддара\ «віддяка» Ж, [оддарок] «тс.» Ж, подарунок, [прйдарність] «випадковість» Ж. їпри-дарок] «випадок» Ж, [придарка] «тс.» Ж, [прйдарний] «випадковий» Ж, [роздар-кбвуватися] «роздавати», удармйцю, [уз-дар] «даром», [узадар] «тс.» КІМ; — р. бр. болг. м. дар, др. дарт>, п. ч. слц. вл. нл. йаг, схв. дар, слн. бат, стел, дарт»;— псл. багь, пов’язане з баїі, як гіги з гііі, рінь з рііі; — споріднене з гр. б&рох «подарунок», вірм. Іиг «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 5, 14; Фасмер І 484; ЗІахузкі І 137; Вгііскпег 85; Масйек Е8ЛС ПО; ЗССЯ 4, 191—192; 81. ргазі. II 346— 348; Вегп. І 179; Тгаиішапл 57; Рокогпу 225. — Див. ще дати.
[дараб] «шматок, грудка, згусток»Ж, {дарабів\ «тс.» Ж, їдарабан] «розбитий горщик» Ж, їдарабчик] «шматочок», ст. дараб «шматок, кусень» (XVII ст.); — запозичення з угорської мови; уг. сіагаЬ «шматок» походить, очевидно, від слн. сігбЬ «шматочок, дрібничка; тельбухи, нутрощі» або слц. сігоЬ «шматок, дрібка», споріднених з укр. дріб. — БевзенкоНЗ УжДУ 26, 177; ВеЗй 14; Тимч. 665; МУТЕЗх І 593—594; Вагсгі 47. — Див. ще дріб.
[дараба] «пліт із сплавного дерева», (дарабівка] «вода, якою можна сплавляти плоти» Мовозн. 1974/3; — очевидно, походить від уг. сіагаЬ «шматок, штука» (сІагаЬа присвійна форма 3 ос. одн. «його шматок, штука»); зміна значення сталася, мабуть, уже на українському грунті у зв’язку з вимірюванням сплав-люваного лісу на дараби «штуки», кожну з яких становив окремий пліт; без
підставно виводиться (Уіпсепг 8) з уг. багаЬа «пліт із сплавного лісу», у цьому значенні невідомого. —МанівчукМовозн. 1974/3, 76. — Див. ще дараб.
[дарак] «гребінь для розчісування вовни та волокна» Мо, Дз, [дарачка] «тс.» Мо, [дарачити] «чесати вовну» Мо, Дз; — болг. дарак; — запозичення з молдавської або румунської мови; молд. дарак «чесалка», рум. сіагас «щітка для чесання бавовни, шерсті, льону; карда» походять від тур. Іагак «гребінь, чесалка (ткацька)»; початкове д (б) може пояснюватися походженням слова з турецького діалекту або грецьким посередництвом.— Бевзенко НЗ УжДУ 26, 178; СДЕЛМ 98; ОЬКМ 215; БЕР І 320.
[дардан] «йолоп, телепень» Ж, їдар-данський] (у виразі дарданський осел «тс.») Ж, ст. дарданского «троянського» (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. рідк. сіагбап «великий безнадійний осел», сіагсіапзкі (у виразі сіагсіапзкі (сіагсіапеїзкі) озіеі «тс.») виникли, очевидно, з словосполучення сіагсіапзкі озіеі, яке склалося в середовищі школярів на підставі читання класичної (античної) літератури; походить від лат. сіагсіап(і)и8 «троянський» (у зв’язку з довірливістю троянців, яких одурили греки), пов’язаного з Оаг-сіапиз (<гр. Аарбссхо^) «Дардан», місто біля Трої, яке свою назву дістало від імені його засновника Оагсіапиз (<гр. Аар&іуос;) «Дардан», родоначальника троянців; припущення про те, що озіеі у польському виразі сіагсіапзкі озіеі замінило коп з виразу коп іго]апзкі (сіагсіапзкі?) (8\У І 426), непереконливе.— Тимч. 665; Вгйскпег 85; Дворец-кий—Корольков 251; Дворецкий І 343.
Дарі я, Дарйна, Дарка, Одарка, ст. Дарйа «взьіскаючая» (1627); — р. Дарья, заст. Дария, бр. Дар’я, болг. заст. Дарии, стел. Дарии; —через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Аарєіа утворено від Аарєїод «Дарій», що є грецькою формою імені трьох давньоперських царів; у давньоперській мові йому відповідає Оагауа11-уаЬау, яке означає «той, хто має добро»; оскільки відповідне жіноче ім’я виник
ло, очевидно, вже на грунті грецької мови, пояснення його (Суперанская 86) як перського імені із значенням «сильна, переможна» не має підстав; необгрунтованим є виведення (Фасмер І 485) р. Дарья від Дорофея. — Петров-ский 92; Илчев 156; Вагійоїотае 738.
[дармбй] «решето з великими отворами», [дармо] «тс.»МСБГ, [дармоювати] «віяти зерно дармоєм» Дз; — запозичення з молдавської мови; молд. дьірмбй «решето», дьірмбн (рум. сіїгтбіи, сіїгтбп) «тс.», дьірмоя «просівати решетом» походить від нгр. брорбхі «металеве сито».— Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 69; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 178; 8сйе-Ішіко 131; СДЕЛМ 125; УгаЬіе Кота-позіауіса 14, 138; МЦа-Агтаз та ін. Ко-тапозіауіса 16, 84; ОБКМ 254.
дата «календарний час», датувати «визначати час», ст. дата (XV ст.); — р. бр. болг. дата, п. вл. баіа, ч. сіаіит, слц. слн. сіаіит, м. схв. датум\ — запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (н. Оаіит); слат. сіаіа, дієприкметник жін. р. від дієслова сіаге «давати», спорідненого з укр. дати, є результатом скорочення формули, якою позначалась дата на документах, сіаіа Ііііега (букв, «виданий лист»); пояснюється також (СІС 190; 81. \ууг. оЬсусй 134) як форма множини від лат. сіаіцт «дане». — Шанский ЗСРЯ І 5, 17; НоІиЬ—Ьуег 121; К1и§е—Мііхка 122; Оаихаі 228—229; Кіеіп 403. — Див. ще дати.
дати, давати, [даяти] «давати», [да-валець] «подавець» Я. їдавани] «місце, де складають сіно і годують худобу», даванка «порція корму; [годівля худоби взимку]», [давань] «гостина, частування» О, [давач] «подавець, жертвуватель» Ж, [дивачка] «повія» Я, [давець] «той, хто подає, дає», [дадїй] «подавець» Ж, Ідайка] «дар, жертва», [дана] «доля» Пі, Іданець] «той, хто платить дань» Я, данина «дань», [дане] «дане, дані; отрута; зілля» Ж, [данка] «дар, жертва», [да-нок] «тс.», [дання] «отрута; зілля; привід, підстава Я», дань «данина», [дат] «кількість молочних продуктів, що віддають як податок», [дата] «порція корму для дійної корови» Ж, [датель]
«подавець, жертвуватель» Ж, [дашка] «подачка», [даток] «дар, жертва», [да-точник] «рекрут» Ж, дача «давання; [данина]; разова порція корму», [дачка] «податок», давальний, [датешній] «той, хто платить податок», [вдака] (у виразі на вдаку чи «навряд»), вдалість, [вдан-ня] «привід, причина» Пі, [вдаха] «удача» Ж, вдача «тс. Ж; характер, натура», [вдачність] «доброта; доброякісність» Ж, вдалий, [вдатний] «вдалий; сприятливий; доброзичливий» Ж, видавати «давати; розкривати; друкувати; віддавати заміж; утворювати звук; говорити, представляти», видаватися «здаватися; траплятися; виступати», [вйдайкати] «випросити», видавець «той, хто видає книги, редактор видання» Г, Ж, [вйдавка] «виявлення вини на суді» Я, видавнйк «видавець» СУМ, Ж, видавнйцтво, [ви-давство] «видавництво» Ж, видавцем «за рахунком, за мірою», [видавця] «весільний батько нареченої» Ж, видання, видатність «визначність; (тех.) віддача», видаток, видача СУМ, Ж, видавничий, видатковий, видатний «визначний», видатний «що потребує багато витрат» Ж, віддавати «повертати взяте; виражати, відтворювати; мати запах», віддаватися «поринати (перен.); виходити заміж; відлунювати (про звук)», віддавець «той, хто віддає», [віддажя] «весілля» Ж, відданиця «наречена Г; дівчина на виданні Ме», відданість, віддаток «те, що треба віддати», [віддаха] «та, що віддає», віддача, відданий, [відпродавець] «перепро-давець» Ж, [відпродаж] «перепродаж» Ж, додавати, додати, [доподати] «додати» Ж, доданок (мат.), додаток «доповнення; граматичний об’єкт», [додатник] «доданок» Ж, додача, додатковий, додатний (мат.), завдати, [завдаванка] «зігріте молоко з сметаною», завдання, завдаток «урок», завдаток, завдача «завдаток», [завдалий] «удалий, гарний» Ж, задавати (тон), задаватися «поводитися зарозуміло, гордувати», задавака, задаток, задача, задачник, [запродавець] «продавець; той, хто дає в оренду» Ж> запродаж, запродажа Я, [запродане] «продаж» Ж, запроданець, [запродагпель] «той, хто здає в оренду» Ж, здаватися, здатися, здавач, здавець, [здатень]
«здібний артист» Я, [здатчик] Я, здача, [здалий] «здатний», [зданий] «тс.», здатний, [здатливий] «податливий» Я, надавати «багато дати; дати (можливість, право)», надаватися «пасувати, годитися; представлятися; скаржитися», надана «додаток землі», [надавець] «той, хто дарує; засновник; відправник», [на-давця, надатель Ж) «тс.», навдалу «навмання», наддати «додати», наддаток «додаток», наддана, наудачу, [недава] «скнара», невдалиця «нездара», невдатник, невдаха, невдача, неудачник КІМ, невдалий, невдатний, недодача, [не-здаль] «нікчема» Ж, [обданйти] «обкласти податком» Ж, Іоддатчик] «той, хго віддає, відсилає» Ж, [оддаха] «той, хто сплачує борг» Ж, [оддача] «віддача» Ж, оподаткувати, передати «повідомити; зобразити; дати більше, ніж треба», передавач, передавець «передавач», передавальний, [передайник Нед] «тс.», пере-даток «зайвина, надлишок», передат-чик, передача «повідомлення; зображення», передавальний, передатний, передаточний, перездача «віддача комусь; поступка комусь», перепродувати, перепродаж, [перепрбдуха] «перекупка», піддати «допомогти взяти; щось посилити; віддати на щось», піддавало «підбурювач», піддавок (спец.), піддавкй «вид гри», підданець, підданий, підданий (заст.) «підлеглий», підданок «тс.», підданка «піддана; кріпачка», підданство, підданський (рідк.) «кріпацький», піддача, підданий, підданчий (заст.) «пов’язаний з підлеглістю» Нед, [підданч-лйвий] «зручний» Нед, піддатливий, подавати «вручати; зображати; повідомляти», податися «рушити (переважно назад); відправитися; поступитися; розширитися; схуднути», подавальник, подовая, [подавачкаї «повія» Пі, подавець «той, хто подає», [подавок], подання, [подата] «податок» ВеУг, податель, податок, подать, подача «повідомлення; передача (у грі)», подачка, подаяння, податливий, податний, придати «додати; надати (про форму)», придатися «стати потрібним; вийти, вдатися», [при-давка] «додача, домішка», придане, [придана] «весільні гості, які супроводжують наречену до дому нареченого», [при-
данець] «гість наречених», [приданка] «весільна гостя нареченої» Л, [приданок] Л, [приданяни] «весільні гості від нареченої», придаток, придача «додача; випадок, інцидент Ж», [придайний] «придатний», придатний, продати, прода-вальник (у весільному обряді), продавець, продавнйця «продавщиця», продавщиця, продаж, продажка «продаж з аукціону», [продажник] (у весільному обряді), [продай] «продаж», [продані «дитина, яку віддали в іншу родину» Нед, [продачухаі «продавщиця», продажний, роздаватися «бути роздаваним; ставати ширшим; чутися; [розгулятися] Нед», роздавальник, роздавач, [роздавка] «дарування» Нед, [роздавнйк] «той, хто розподіляє» Нед,[роздайко] «той, хто багато роздає», [роздане] Нед, роздача, роздавальний, розпродувати, розпродаж, розпродажний, спродати, [спродавець] «продавець» Нед, спродаж, спродажа, [спродажний] Нед, [спродайний] Нед, удавати «прикидатися; копіювати, зображати», удатися «успішно здійснитися; впасти в якийсь стан; вжити (заходів); податися; звернутися», [удака] «удача», удалець «здібна людина», [удаль] «здібність до чогось», удавальник «людина, яка щось (когось) удає», [удан-няі «удача», [уданство] «краса», уданість «нереальність, мнимість», удатність «здібність, майстерність», [удаток] «подарунок», [удахаі «здібна людина», удача, удачник, удаваний, удалий «завзятий, молодецький; вродливий», уданий «зображений; здібний; гарний», удатний «вдалий, спритний», [удачийі «тс.», удачливий, [уздати] «відплатити» Нед; — р. дать, бр. даць, др. дати, давати, даяти, п. вл. бас, ч. слн. баіі, слц. баї', нл. баз, полаб. бої, болг. дам, м. дава «дає», схв. дати, стел, дати; — псл. сіаіі, бауаіі (< іє. *бб-, *бб-ц-);— споріднене з лит. бйоіі «давати», лтс. бибі, бауаі, прус, баї, лат. бате, дінд. бабаіі «дає», гр. бібюрі «даю».— Шанский ЗСРЯ І 5, 18; Фасмер І 480; Біамгакі І 138; Маскек Е8ЛС 111; Зсішзіег-Зеи'с І 142—144; Оіеесіз І 204—207; БЕР І 310—311; 8кок І 382—384; Вегіа] Е886 І95;ЗССЯ 4, 194—195; 81. ргазі. І 353—
357; Вегп. І 181; Тгаиїтапл 57; Топоров 302—307; Рокогпу 223—226.
дах, дахар «покрівельник», [дахівка] «черепиця, покрівля», дашок «ковпачок; знак (") над о, е в українському етимологічному правописі; козирок картуза», дахуватий «у формі даху», [дошити] «покривати дахом», піддашок, піддашшя, ст. дах-ь (XVI ст.);—бр. дах, п. баск, ч. [баск];—через польську мову запозичено з німецької; свн. баск (нвн. Оаск), двн. бак «тс.» споріднене з дісл. рак, лит. зібрав «дах», лат. іе§о «крию, покриваю», псл. зіо§ь, укр. стіг. — Фасмер—Трубачев III 763; Кіск-кагбі 42; 81а-дазкі І 136; Вгйскпег 83; К1и§е—Міігка 119; АУаІбе—Ноіш. І 654. — Див. ще стіг.
[даха] «давалець», [дахар] «тс.»;—р. даха, дахарь «тс.»;—похідні утворення від дієслова давати; форми, подібні до знахар, р. [жйхарьі «житель», можливо, пов’язані з давньою основою сигматичного аориста на -х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахи).— Див. ще дати.
дача «будинок для відпочинку за містом; (спец.) лісова ділянка», дачник;— бр. болг. дача, ч. баса «тс.»; — запозичення з російської мови; р. дача (<псл. *баііа, пов’язане з баїі, укр. дати) спочатку означало подаровану (дану) володарем землю, подаровану ділянку лісу, згодом через звуження значення — «будинок на подарованій землі» — набуло значення «будинок для відпочинку за містом»; старе значення, пов’язане безпосередньо із семантикою дієслова дати (р. дать), збережено в р. спец, дача «порція, що дається в один раз», укр. дача «данина», схв. даіїе мн. (одн. дай а) «податки; мито», слн. баса «податок».— Шанский ЗСРЯ І 5, 18; Львов РР 1969/2, 100; Фасмер І 486. — Див. ще дати.
дбати «старатися, піклуватися; здобувати, набувати, заготовляти», дбайливець «дбач», дбалість «старанність», дбаха, дбач, дбачка, дбайливий, дбалий, [дбайнийі, [вйдбати] «виростити» Я, [вй-дбатися] «вирости» Я, додбати «доповнити», занедбати, занедбувати, занедбаний, надбати «нажити, заробити», [над-банкаі «надбання» Ж, надбання, [над-
банок] «нажите», недбалити «неуважно ставитися до чогось», недбальствувати «тс.», [нейдбайлиця] «безтурботна людина», [недбайличок, недбайличка], недбайло, {недбалець, недбалиця, недбаха] «тс.», недбальство, придбавати, придбати, придбання; — р. [дбать] «турбуватися, старатися», бр. дбаць «тс.; не спати», п. сікас «дбати», ч. сікаіі «тс.», ст. іЬа, сІЬа «турбота», слц. сІЬаі’, вл. ст. сікас, нл. ст. сіхкас;— очевидно, псл. * сІвкаН «шукати, здобувати; ходити з метою що-небудь знайти; обстежувати місцевість» (звідки ітератив (ІуЬаІі «тс.»), давніше «копирсати землю чи сніг, шукаючи чого-небудь; колупати; тикати; робити заглибини»; — споріднене з р. [дюбать] «клювати, дзьобати», п. ст. сігіиЬас «видовбувати», лит. сіи-Ьйз «глибокий», сійЬіі «ввалюватися, впадати», лтс. сіиЬі «порожніти, западати»; іє. *сікеиЬ(й)-/с1йиЬ(к)- «глибокий, порожній; заглибина»; недостатньо обгрунтовані припущення про походження від іменника * сІЬа, що нібито виник внаслідок метатези з *Ьсіа (<* Ььсіа), похідного від псл. Ььсіеіі «не спати, чатувати» (81а\узкі І 142—143; Бскизіег-8е\гс Ргокекеїі 49—50), про зв’язок з п. тосіЬіас 8І£ «втручатися» (Вгііскпег 86), з псл. сіоЬа (Маскек Кескегскеа 66), як і про спорідненість з лат. сіикаге «сумніватися» (Маскек Е8ЛС 112) або про походження (як запозичення) від ав. сі3Ьае8- (сіуаез-, ЇЬаЄз-) «ворогувати, кривдити» (Трубачев Зтимология 1965, 55—57; ЗССЯ 5, 172—173). — Мельничук Мовозн. 1975/5, 46—54; Мікі. Е\У 53. — Пор. дибати, доптати.
два, дві, двоє, [дває] «два» О, [двійє] «залізо у рала з подвійним вістрям», двійка, [двійко] «двоє», [двійло] «колода для запрягання двох чи трьох пар волів; ярмо О», двійник «особа, схожа з іншою; спарені предмети; [рід миски; листки позолоченого срібла Ж]», [двійник] «ячмінь двогранний Ж, Мак; горш-ки-близнята Ж», двійнята, двійця «двійнята», [двійчак] «вила» Ва, [двіла] «двійнята» Пі, [двоєшки] «тс.» Я, двоїна, двоїстість, [двдйка] «двостволка» Ж. [двойкд] «двоє, пара», двбйство «дуалізм» 16
Ж, [двойчак] «дволемішний плуг» Дз, [двойчакй] «вила» Мо, [двойчатка] «тс.» Ва, [двойчатник] «двійник» Я, [двояк] «монета в два гроші; двійка Ж; ячмінь двогранний Мак», [двоян] «великі соснові бруси для сплаву», [двоянка] (у виразі у двоянці «у двох однакових одежинах»), [двійловий] «пов’язаний з двійлом», [двійлячий] «тс.», двійнйй Ж, двійчастий, двійчатий, двоїстий, [двойнастий] ВеБ, двойчастий, двоякий, [двейки] «двічі» Л, [двйчи Ж, двійчи, двічи] «тс.», двічі, [двобм] «удвоє», двоїти, двойнйти, задвійний «подвійний», за-двоякий «двох родів», задвбє «удвоє» Я, надвоє, подвійник «двійник», подвбювач, подвійний, [роздвій] «роздвоєння; розбрат Нед», Іроздвійство] «розбрат» Нед, [роздвічити] «ділити надвоє» Нед, роздвоїти, [удвійку], удвійці, удвічі, удвоє, удвох, [уподвійні] «удвоє»;—р. болг. м. два, две, бр. два, дзве, др. дт>ва, д'ьв'б, п. сісга, сімле, ч. сіуа, сіує, слц. сіуа, сіує, вл. сісга), <1\ге, нл. сі\уа, длге, полаб. сіауоі, схв. два, две,слн. (Да, сіуе, стел. Д’ьва, д’ьв'й; — псл. (і('ь)уа, с1(и)уе « іє. *сіицб «два», * сіицоі «дві»);— споріднене з лит. сій «два», сіуі «дві», лтс. сііуі, прус, сіизі, дінд. сіуа, сіиуаи, сіиуа, сіуаи, сіиуе, сіує, гр. 66<в, лат. сіио «два», сіиае «дві».— Шанский ЗСРЯ І, 5, 19; Фасмер—Тру-бачев І 486; Преобр. І 173; Зіауузкі І 182; Вгііскпег 105; Маскек Е8ЛС 136; Егкагі 8Ьогпік РЕВЮ 14, 20; Ноіик — Кор. 111; БЕР І 323; 8кок І 463—465; Вегіа) Е88Л І 123; ЗССЯ 5, 185—186; Вегп. І 247; Мікі. Е\У 53; Тгаиіглапп 64; Топоров 395; Рокоту 228—232.
двадцять, [двайцять], двадцятеро, двадцятий, двадцятка «два десятки; монета; сорт полотна; рибальська сітка; бочка на 20 відер Дз; мисливська рушниця 20-го калібру Дз», двадцятник «20 пасм», двадцяток «двадцять», удвадцяте;— р. двадцать, бр. дваццаць, др. двадесятт>, п. Фмасігіезсіа, ч. сКасеІ, слц. Нуасізаі’, вл. сіхчасесі, нл. Фчагазса, болг. двадесет, двайсет, м. дваесет, схв. двадесет, двадест, дваест, слн. сіуаізеї, стел. дтшад ссати;—псл. с1(ь)¥а сіез^-Н — складений числівник, утворений з числівника сі(ь)уа «два» і форми двоїни
від числівника сіез^іь «десять».— Шанский ЗСРЯ І 5, 19; Фасмер І 486; 81а\у-зкі І 182; БЕР І 223—224; ЗССЯ 5, 186; Вені. І 187. — Див. ще два, десять.
дванадцять, [дванайцять], дванадцятеро, дванадцятий, дванадцятний, дванадцятий «полотно в 12 пасм; рибальська сітка», [дванайцяток] «дюжина» Ж, [дванадцятерник] «лампа, гніт, скло певного розміру» Дз; — р. двенадцать, бр. дванаццаць, др. дкванадесяте, д'ьв'Ьна-десяте, п. фуапазсіе, ст. фуапа(с)сіе, сКкапасісіе, ч. сіуапасі, слц. сіуапазі’, вл. сіхуапасе, нл. сіхуапазсо, болг. два-надесет, м. дванаесет, схв. дванаест, слн. сіуапаізі, стел. д-ьваиадЕСАТЕ, д-ьвф-мддесате;—псл. с1(ь)уа па сіез^іе, що складається з числівника сі(ь)уа «два», прийменника па «на, понад» і форми місцевого відмінка числівника без^іь «десять».— Шанский ЗСРЯ І 5, 21; Фасмер І 487; 81ахузкі І 182; БЕР І 224; Вегіа] Е88Л І 123; Вегп. І 187. — Див. ще два, десять, на1.— Пор. вісімнадцять.
двері, дверки «малі двері», [дверник] «швейцар», дверці «малі двері Г; [хвіртка ДзАтл І]», дверцята, [дверчата, дверча-тий], [одверок] «одвірок» Ж, [одвір, одвірець, одвір'є Ж] «тс.», [одвірник] «деталь засува, що прибивається до одвірка», одвірок «рама дверей», [одвір] «біля дверей», переддвер'я «місце перед дверима», [придвере] «тс.» Ж;— Р- дверь, двери, бр. дзверьі, др. двьрь, дверь, п. сіггхсі, [сігхуі], ч. сіуеге (мн.), ст. СІГУІ, слц. сіуеге, вл. сіиг)е, нл. гиг)а, слн. сійгі, сіу^гі, стел, двкри (мн.), двкрк (одн. жін. р.);—псл. сіуьгь, пов’язане з псл. сіуогь, укр. двір; — споріднене з лит. сій-гуз, лтс. сіпгіз, гот. сіайг, двн. іигі (нвн. Тйг), гр. іЗ'йра, лат. їогЄз; іє. *с11та'ег-.— Критенко Вступ 514, 550; Шанский ЗСРЯ І 5, 21 —22; Фасмер І 487; Преобр. І 175; 81ахузкі 1 175; Вгйскпег 101; Ма-скек Е8ЛС 136; НоІиЬ—Кор. 111; БЕР І 324—325; Вегіа) Е88Л І 122; ЗССЯ 5, 171—172; Вегп. І 241—242; Рокогпу 278—279. — Пор. двір.
двигати «пересувати, носити; [підіймати Ж1», двигатися «рухатися», двигнути, [двиганити] «підіймати, переносити важкі речі» МСБГ, [дзвиганити] «тс.»
тж, [двигонйти] «трястися», двиготіти, двигтіти, [движати] «тс.», [двйжкати] «рухати, носити», [двизіти] «стугоніти; дрижати» О, двинути «двигнути; рушити», [двйхкати] «коливатися, трястися», [двихтіти] «тс.», Ідвиг] (вигук на позначення руху), [двиг] «рух; підойма» Ж, Ідвйгаї «важіль, пружина» Ж, [двигар, двигач, двйгня] «тс.» Ж, [двигань] «двигання» О, [двигіт] «трясіння, тремтіння», [двигнява] «трясовина» Я, двигун, [двйжник] «важіль» Ж, [движня] «тс.» Ж, движок, здвигати «рухати, зрушувати; підіймати Ж», [здвиг] «скупчення; зрушення; релігійне свято Воздвижен-ня», [здвиж] «трясовина», [здвйженє] «спорудження» Ж, [здвйжка] «рух» Ж. [здвйжжя] «трясовина», [здвижбвина] «тс.», [недвига] «нерухома істота (ім’я казкового собаки)», недвйгий «нерухомий» Ж, недвижймий, недвижний, [не-здвиженний, нездвйжний] «тс.», подвиг, [подвйги\ «корогви» Нед, подвижник, подвижництво, сподвижник; — р. двигать «рухати», др. двигнути, двизати «тс.», п. с1гхуі§ас «нести щось" важке; підносити», ч. гсМЬаіі «підіймати, підносити», слц. фуіЬаЕ, вл. гЬейас, нл. • гхуі§аз, полаб. сіуаі^прі «тс.», болг. [двйгам] «рухаю», м. движи «рухає», схв. дйгну-ти, дйзати, дйіїи «підіймати, підносити», слн. сіуі^аіі «тс.», стел, двигнжти, двизати «рухати»;—псл. *сМ§іі (*сіуі-2р, ітератив * сіуісігаіі) «підіймати, зрушувати», похідне від іменника *сіуі§ь «розсоха, розгалужена гілка» (що використовувалась як важіль для підіймання ваги),— пор. бр.укр. (поліське) [рбсІхуіЬ] «дубова розсоха, що підпирає полицю рала» (семантична паралель: слц. зосЬа «розсоха», [зозіі’] «підіймати, підносити»);—псл. *с1уі§ь споріднене з двн. 2\сТ§ (нвн. 7хуєі§) «гілка», дангл. Буї (мн. іхуї§ц) «тс.», разом з якими походить від іє. *сіЦ-Т-§Ь-о-з/ *с1иЦ-і-§Ь-о-8, похідного від сіицб «два»; інші пояснення з припущенням первісного значення «рухати» — як пов’язаного з ірл. сіі-п-§ «утискати, мучити», нвн. гхуап§еп (\¥іп-бізсЬ К2 23, 207; 8ірскез ВВ 21, 128), з двн. 2\уі§бп «стискати, щипати» (ІІЬ-ІепЬеск РВгВ 22. 5421. як сі- (нульовий ступінь префікса асі-) + відповідник
дінд. уЄ]аіЄ «мече, кидає» (Вені. І 240— 241; МасЬек Е8ЛС 713—714; 8кок І 401), як зіставлюваного з лат. Іі§о «ПрИКрІПЛЮЮ, ВСТРОМЛЯЮ», Гр.
«торкаюся» (Соболевский 81ауіа 5, 443), як похідного від гот. ди-\уі§ап «рухати» (МартьіновТези V сл. конф. 11) малоймовірні (виклад цих гіпотез без власних припущень: Фасмер І 487; 81а\узкі І 212—213). — Трубачев Зтимология 1964, 4—6; Шанский ЗСРЯ І 5, 23—24; ЗССЯ 5, 168. — Див. ще два.
[двйзити! «обережно щось напинати, напружувати» Ж, [двизітиі «тс.» Ж, [двизшпися] «триматися на ногах; відпочивати» Ж;—пов’язане з др. двигати, закономірною фонетичною формою дієслова двигати із значенням багаторазовості; фонетичне з в цьому дієслові (з його основним значенням) у кратних формах замінилося на г (двигати) під впливом форми двигнути, де г цілком закономірне. — Див. ще двйгати.
[двійє] «колода для впрягання двох чи трьох пар волів», [двійя] «тс.»;—очевидно, результат контамінації війя і двоє (двоє волів запрягаються до війя). — Критенко Мовозн. 1969/1,63. — Див. ще війя, два.
двір, двірець «малий двір; палац; [вокзал]», двірна (іст.) «дворова жінка», двірник «робітник при будинку; [хазяїн замку]», двірнйцька (іст.) «приміщення для дворових людей», (двірницький) «лакей», двірня (іст.) «дворові люди», двір-няк (іст.) «дворова людина», двірнячка, (двірбк) «вілла» Ж, Ідвірє] «подвір’я» Ж, [дворець] «двірець; вокзал», дворецький (заст.), дворище, двбрка (іст.) «дворова жінка», дворняга «дворовий собака», дворняжка «тс.», (дворак) (іст.) «дворянин при дворі (королівському і ін.); дворова людина, кріпак», (дворкйня) «фрейлина, двірська дама», (двбрник) «двірник» Ж, (дворбк) «загорода з очерету для ловлі риби» Дз, [двбрський] (іст.) «дворова людина», (дворяк) «тс.», двірський, дворовий, (двбрити) «лестити; красуватися» Ж, дворувати, (дворйтися) «бавитися» ВеУг, ДзАтл II, (дворовати) «випорожнятися» О, (вдвір'я) «подвір’я» Ж, задвірки, задвірок, задвірковий, знадвору, [надвірняк] «кнур», надвір'я
«двір», надвір, надворі СУМ, Ж, надвірний «розміщений у дворі; зовнішній; придворний», [падворок] (заст.) «садиба у передмісті», подвір'я, [подвірня] «сіни» Нед, (подвбрець) «те.», [подвбрись-ко] ВеБ, [подвірній] «дворовий», [при-двбрець] (іст.) «царедворець, придворний», (придвбрці) (іст.) «придворні пани» Ж, придворний (іст.), [удвір'я] «місце за дворами», (уздвір'я] «тс.», (удобритися) «поселитися»Ж; — р. бр. болг. м. двор, др. дворт, «будинок із садибою», п. вл. нл. сіи'бг, ч. сіуаг, СЛЦ. ЙУОГ, по-лаб. дог, схв. двбр «замок; палац; двір», слн. сіубг, стел, дворі,;—псл. сіуогь, пов’язане з сіуьгі «двері»;—споріднене з лтс. сіуагз «ворота», лат. іо-гит «двір, площа, ринок», їогез «двері», дірл. сіогиз «двері», дінд. йуагапі «ворота»; іє *сИшог- з первісним значенням «простір, замкнений воротами, загорода».— Критенко Вступ 550—551; Шанский ЗСРЯ І 5, 28; Фасмер І 489; 81а\у-зкі І 183; Вгйскпег 105; Маскек Е8ЛС 136—137; БЕР І 327; 8 кок І 465—467; Вегіа] Е883 І 124; ЗССЯ 5, 169—170; Вегп. І 241; Тгаиіташі 63; АУаІсіе— Ноіт. І 537; Рокоту 278—279. — Пор. двері.
двісті, [двіста, двасто], двохсотий; — р. дебети, бр. дзвесце, др. д'ь&Ь сьтЬ, п. сіичезсіе, ч. сіуезіе, сли. буезіо, вл. нл. Фуєзсє, болг. двеста, м. двесте, схв. двеста, слн. сіуєзіо, стел, д•ксі; сьті;;— псл. д(ь)уе зьіе, що складається з числівника й(ь)уа «два», узгодженого з числівником зьіо «сто» у формі наз.-зн. в. дв.; пор. дінд. йуезаіе «двісті».— Шанский ЗСРЯ I 5, 22; Фасмер І 487; 81а\узкі І 182; БЕР І 325; Младенов 121; ЗССЯ 5, 187. — Див. ще два, сто.
двічі «два рази», [двічи, двйчи Ж, двйчі Ж, двійчиЖ, ЛІ «тс.»;—р. [двбичи, двбича], бр. двбйчьі, др. двоичи, двоича, п. ст. сімюісу, вл. скю]су, д\у6]се, нл. сімюісу, болг. СТ. ДВдЦІИ, стел. Д-ЬЕДШК-ди;—загальноприйнятої етимології не має; пояснюється (Тгуриско Біошіапзкіе рггузібхукі !ісзеЬпіко\уе іури зіезі. дуа§-сіі, 1гі5Іі, Иррзаіа, 1947, 56) як результат поєднання дистрибутивного числівника йьуоїь із суфіксом -і]ь; другий компонент зіставляється також (Нім-чук Пр. XIII діал. н. 122—133; ЗССЯ
5,193) з основою ії-, пов’язуваною з дієсловом ііі «іти», подібно до того як компонент -зьсіу у семантично тотожних формах д'ьуазьсіу «двічі», їгізьсіу «тричі» пов’язується з дієприкметником 8ЬСІЬ (від хобііі «ходити»).— Див. ще два.
[двойгб] «двоє» Я, [двігня] «двійня» Ж, їдвігнєстий] «подвійний» ВеБ, [уд-війзі] «удвох», ст. двойга «двоє», двойго «тс.» (XVI—XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. ст. с1\со]оо «двоє» утворилось від сіхуа «два» за аналогією до сгмюго (род. в. сгмюг§а), яке, в свою чергу, виникло під впливом відмінювання збірного числівника Флго) (сідао-]е§о).— Кіетепзіемйсг —Ьеііг-8р1а\сіп£-кі—ІігЬапсгук Сгатаіука йізїогусгпа І^гука ро!зкіе§о 354. — Див. ще два.
дворянин, дворянство, дворянський, ст. дворянина (XVIII ст.);—бр. двара-нін, болг. дворянин, м. дворіанин; — запозичення з російської мови; р. дворянин походить від др. дворянин'ь, що, як і п. (і'Л'оггапіп, ч. сіуогепіп, слц. сіуо-гапіп, схв. дворанин, слн. скогрп, є похідним від іменника дворя (сіуогь) «двір володаря»; думка про утворення за зразком свн. ііоуєзсіі «двірський» (нвн. ИоПзсЬ «тс.»), яке, в свою чергу, є калькою фр. СОПГІОІ5 «тс.», похідного від соигі «двір» (Фасмер І 489), викликає сумнів. — Шанский ЗСРЯ І 5, ЗО; 81а\у-вкі І 183; Вгйскпег 105; БЕР І 327; Раїк—Тогр 455. — Див. ще двір.
двоюрідний; — р. двоюродньїй, бр. дваюрадньї;— утворене від форми род,-місц. в. дв. словосполучення др. дт>вою родоу (стел, дгвсю родоу) «двох родів».—Шанский ЗСРЯ І 5, ЗО—31; Фасмер І 489. — Див. ще два, рід.
[д-гбрі] «угору, догори» Ж;—результат злиття прийменника [5] і форми дав. в. одн. іменника гора. — Див. ще гора, д.
де1 (прислівник місця і часу), [где, ігде О], ніде, [нігде]’,— р. где, бр. дзе, др. кьде, п. §сІ2Іе, ч. слц. ксіе, вл. (Й)СІ2Є, нл. хе, 2о, болг. [де], К'бде, м. каде, схв. где, слн. І§с1е1, к]е, стел. кт,де; — псл. *к'ь-с1е, займенниковий прислівник, який складається з питального займенникового кореня *кь, наявного також у псл. *кь-іо, укр. хто, і частки або суфікса
Де (<*сШе);—споріднене з дінд. кййа (<*кис11іа) «де», ав. кисіа «тс.», а також лит. киг «тс.», що має іншу частку.— Шанский ЗСРЯ І 4, 43; Фасмер І 400; Преобр. І 122; 81а\узкі І 271; Маскек Е8ЛС 247; БЕР І 234; 8кок І 386—387. — Див. ще хто.— Пор. інде, онде.
де2 (частка, що вживається в неозначених прислівниках і займенниках типу декілька, деколи «іноді», декотрий, [де-одйн] «декілька» Ж, дехто, дещо, деякий)’,— результат видозміни просторової семантики питально-неозначеного прислівника де у виразах з первісним значенням «десь котрийсь», «десь хтось» і под. — Див. ще де1.
де- (префікс, що означає відокремлення, рух донизу, позбавлення, відсутність, напр.: деградація, декваліфікація);— р. болг. м. схв. де-, бр. дз-, п. ч. слц. вл. нл. слн. сіє-;—результат засвоєння латинського префікса сіє- з тим самим значенням, наявного в запозичених словах типу дедукція (лат. сІЄ-сіисііо), декламація (лат. сіесіатаііо) та ін. і пов’язаного з прийменником сіє «з, від», спорідненим з гр. т)-6т] «уже», атт. 6т)-та «напевне» (<іє СІЄ «у напрямі»).— СІС 190; 81. \ууг. оЬсусй 134; АУаІбе —Ноїт. І 325—326.
дебати, дебатувати; — р. дебати, бр. дзбатьі, п. сіеЬаіу, ч. слц. вл. нл. сіе-Ьаіа, болг. дебати, м. дебата, схв. дебати, дебата, слн. сіеЬаіа;—запозичено, очевидно, через посередництво російської і польської, можливо, також англійської мов (англ. сІеЬаіе «дискусія, дебати») з французької;—фр. деЬаі «суперечка; обмін думками» (мн. сіе-Ьаіз «дебати») утворене за допомогою префікса сіє- (<лат. Не-) від дієслова Ьаііге «бити», що походить від нар.-лат. ЬаИеге. — СІС 191; Шанский ЗСРЯ І 5, 33; Кораііпзкі 198; Оаигаї 78; ВІосЬ 72; Таїсіє—Ноїт. І 99. — Див. ще батальйон, де-.
дебелий «здоровий, міцний, товстий», дебеластий, [дебелезний] «дуже сильний» Ж, [дебеленний] «великий, масивний», дебелувастищ дебелуватий, [де-белькуватий], [де’белень] «міцна людина, здоров’як», [дебелина] «товщина», дебелість, [дебеляка] «товста людина», [де-
белйти] «робити дебелим», дебеліти «ставати дебелим; поважніти; робитися твердим, черствим; пильно дивитися; дубіти, ціпеніти» СУМ, Ж, дебелішати «ставати більш дебелим», [дебельиіатиі «товстіти», задебеліти «задубіти, затвердіти», [здебела] «товсто; щільно, міцно», одебеліти «остовпіти»; — р. дебельїй, бр. дзябельї, др. дебельїй «товстий, грубий», болг. дебел, м. дебел,схв.дебео, слн. йбЬеІ, стел, дег.ел'ь; — псл. йеЬеІь;— споріднене з прус. сіеЬГкап «великий», двн. іарїаг «важкий», дісл. сіарг «тс.»; іє. *с!ЬеЬ- «товстий»; далі пов’язується з доблесть, доба, добрий (Шанский ЗСРЯ І 5, 33; Горяев 83; ЗССЯ 4, 201—203; Мікі. Е\У 40); сумнівне зближення (Ко-билянський 36. наук, праць І 78) з тур. (<ар.) сІеЬсіеЬіІі «пишний, урочистий». — Фасмер І 490; БЕР І 328—329; 8кок І 387; 81. ргазі. III 29—ЗО; Топоров 310— 311; К1и£е—Міігка 770; Рокоту 239.
[дебила] «щоденна, проста, незначна річ» Ж, їдебилиця, дебела, дебелиця] «тс.» Ж; — очевидно, утворене з де (присл.) і [балі «був»; щодо словотвору пор. билйця «бувальщина»; мотивація утворення неясна; можливо, виникло на підставі буквального перекладу традиційного початку угорських казок Ьоі уоіі, Ьоі пеш уоіі «де був, де не був»; у такому разі вихідним значенням мало б бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі». — Див. ще бити2, бути1, де1.
дебра «яр, улоговина; [лісові хащі ЖЬ>, Ідебе'рІ «балка, узгір’я; крутий бік гори, горба» О, дебр (дебрь) «яр, улоговина», Ідебрйця} «тс.» Ж, дебрі «хащі, непрохідний ліс», [дебринець] «швидкий лісовий струмок» Ж, їдебрянець] «тс.» Ж, їдебриняк] (вид гриба) О, [деб-рйще] «зсув, обвал» О, [дебряник] (вид гриба) О, [диберка] «балка, узгір’я; крутий бік гори» О, [дибйр, дибрйв, дйбря] «тс.» О; — р. дебрь, дебри, бр. дзебра, др. дебрь, дьбрь, дебарь, дьбрь «долина, що поросла лісом», п. [сіеЬга] «невеликий яр, вимитий водою», ст. сіеЬгг, йгіеЬга «тс.; ліс, гай», ч. ст. сІеЬг «яр, місце, вимите водою», слц. [сіеЬга] «водорий», болг. дебри (з рос.), схв. Де-бар (назва місцевості), слн. сіеЬег «до
лина», стел, дкнрк «долина, безодня»; — псл. *(1'ьЬгь споріднене з лит. сІиЬигуз «вимивина, переважно наповнена водою», лтс. ОиЬга «багно», ірл. йоЬиг «вода», кімр. ст. сіиЬг «тс.»; має зв’язок також з псл. сідЬгауа (сідЬгоуа), з яким пов’язане укр. діброва; початкове значення — «заглибина, яма, долина, яр > густий ліс (який часто ріс у долинах)»; пов’язання з гр. таерро? «рів», таеро? «могила» (8сЬтіс11 2иг СезсЬісЬІе без іпсІо^егтапізсЬеп Уокаїізтиз І 164; 2иЬаіу ВВ 18, 261) непереконливе.— Шанский ЗСРЯ І 5, 35; Фасмер—Тру-бачев І 490; Преобр. І 176; 81а\узкі І 143; Вгйскпег 86; Маскек Е8ЛС 112— 113; БЕР І 329 —330; Вегіа) Е88Л І 96; ЗССЯ 5, 176—177; Вегп. І 242; Тгаиі-шапп 45. — Пор. діброва, дно.
[дебринець] (бот.) «герань криваво-червона, Сегапіиш зап^иіпеиш Б.»; — р. дебрянка (бот.) «вид папороті, Віеск-пиш», бр. [дубровіца] «герань криваво-червона», [дуброука] «тс.»;—очевидно, пов’язане з дебрі; назва може мотивуватись тим, що рослина росте серед чагарників, на узліссях, у лісах. — БСЗ 10, 596. — Див. ще дебра.
дебют, дебютант, дебютувати; — р. болг. дебют, бр. дебют, п. сіеЬіиі, ч. слц. ОеЬиі, вл. йеЬіі, м. дебитант, схв. дебй, слн. сІеЬиі, сІеЬі;—запозичення з французької мови; фр. ОеЬиі «дебют, перший виступ; початок, виникнення» є похідним від дієслова сіеЬиіег «робити перший хід у грі (початкове значення); уперше виступати (пізніше значення, під впливом йеЬиі)», яке виникло з артилерійського терміна (XVII ст.) сіє Ьиі (еп ЬІапс) «з місця стрільби (в центр мішені)», що складається з прийменника бе (<лат. Об) і іменника Ьпі (ст.) «артилерійська позиція (місце стрільби); мішень; мета», для якого на підставі дісл. Ьйіг «низький пень» припускають походження від франк. *ЬйІ «пень, колода». — СІС 191; Шанский ЗСРЯ І 5, 35; Фасмер І 490; Паигаі 121, 230; Віоск 106—107. — Див. ще де-.
[деб’я] «ледве», [дебля, дібля] «тс.; трохи» МСБГ; — запозичення із східно-романських мов; рум. сіеаЬіа, молд.
[деабе] «тс.» утворені з прийменника де «з, від», що походить від лат. де «тс.», та прислівника аЬіа «ледве» (молд. абя «тс.»), що зводиться до лат. ад уіх «тс.», яке складається з прийменника ад «до» і прислівника уіх «ледве, майже», пов’язаного, ймовірно, з уіпсо «перемагаю», спорідненим з лит. уіеказ «сила, життя», псл. уекь, укр. вік. — Сгапїаіа 246; Уіпсепг 14; Рщсагіц 1; АУаІде— Ноїіп. II 810, 792. —Див. ще авантюра, вік, де-.
девіз; — р. болг. девйз, бр. дзвіз, п. демпга, ч. слц. деуіга, м. схв. девйза, слн. деуіга;—запозичено через російську мову з французької; фр. деуізе «девіз» через нар.-лат. дТуїза «розпізнавальний знак» пов’язане з лат. дТуідо «розподіляю; відрізняю», що є складним словом, перша частина якого дТ- (дів-) «роз-» споріднена з гот. діз-, гр. біа-«тс.», пов’язаними з іє. *диіз- «надвоє», а друга зводиться до іє. *иідЬ- «відділяти, роз’єднувати», з яким пов’язане псл. уьдома, укр. удова; значення «стисле формулювання провідної ідеї, програми дій» розвинулося в західноєвропейських мовах у середні віки на основі значення «напис на гербі».— СІС 191; Шанский ЗСРЯ І 5, 37—38; Фасмер І 492; 81. \ууг. оЬсуск 148; Ко-раїіпзкі 217; НоІиЬ—Буег 129; БЕР І 332; Паигаі 243—244; К1и§е—Міігка 130; Кіеіп 438; АУаІде— Ноіт. І 359,— Див. ще удова.— Пор. дивізія.
девон (геол.) «четвертий період палеозойської ери в історії Землі», девонський;— р. болг. девон, бр. дзвбн, п. сіехгоп, ч. деуоп, слц. слн. деубп, схв. девон;—запозичення з англійської мови; англ.Оеуоп є скороченою формою від БеуопзЬіге, назви графства, де вперше були знайдені морські відкладення цього періоду. — СІС 191; Кораііпзкі 217; НоІиЬ— Ьуег 129; Кіеіп 438.
дев’яносто, дев’ яндстий, ст. де-вяносто, девеносто (XIV ст.);—р. де-вянбсто, бр. дзевянбста, др. девяносто (з 1265 р.);—східнослов’янське слово, що відбиває, очевидно, псл. [*деуепозь-іо], яке походить з іє. [*пеиепа(д)ктіа] «дев’ять десятків», пор. лат. пбпа§іпіа, гр. єуєутіхоута, гот. піипіеЬипд; якщо
так, то форма деуеп- продовжує іє. *пеип- (без -і-); менш імовірні припущення Ржиги (ФЗ 1879 III 1) про походження др. *девяносто з *девять-до-ста (з дисиміляцією д — н) та Ендзе-ліна (ЬР 19491 3), що виводив девяносто з * деся-до-сьта.— Зтимол. словарь слав, язьїков. Проспект. Пробньїе статьи, М., 1963, 44—46; Фасмер—Трубачев І 492; Преобр. І 176; Булаховский Курс русск. литерат. язьїка II 189; Різапі 8іидіа іпдоеигореізіусгпе, АУгосІа\у 1974, 171— 173; Натр Киззіап 1іп§иІ8Іісз 2/3—4, 219—222; Уаіііапі В8Б 46, 178; Меіііеі В8Б 29, 33; Ргизік К2 35, 599; Соболев-ский 81ауіа 5, 451 і далі; ЗССЯ 4, 220— 221; Вегп. І 189; АУаІде—Ноїт.І 179— 180. — Див. ще дев’ять, сто.
дев’ясйл (бот.) «оман високий, Іпи-1а Ьеіепіит Б.; відкасник звичайний, Сагііпа уиі^агіз Б.», [див'ясил Мак, ди-весил Мак, дивосил, дивосйль Ж, дівосил Мак, девясин ВеЛ, дев' єцеліАак, дев’ ять-сил, дев'ясильник Мак, деветісільник Л, дев’єтосильник Мак, дев’ятисил Мак, дев' ятісил Мак, дев' ятисйльник Пі, де-в' ятисельник Ж, дев'ятисіник Мак, де-в’ятотисйна Г, Ж, дев’ятисильний (га-юн) Я, дев'ятосельник Мак, дев’ятосйл, дев'ятосйльник Ж, Л «тс.», ст. девесЬль «відкасник» (XVII ст.), дивосиле «оман» (XVIII ст.), девесилиєвьій (XVII ст.); — р. девясйл «оман; кремена, підбіл, Ре-іазііез оіїісіпаїіз», [девесйл] «оман; відкасник», девятисйл «тс.», [дивосил] «відкасник», бр. дзівасїл «оман» та ін., п. дгіе-хущсзіі «відкасник; оман», [дгіемйезії, дгіемдозії, дгіемюзії, дгіхуозії] «тс.», ст. дгіемд^зії, ч. деуеізії «кремена», ст. де-уезії, слц. деуаі’зії, [деуазеї] «тс.», болг. девесйл «оман», [деветсйл, девисйл] «тс.», схв. девесйл, девесиле «смовдь, Реисе-дапит», нев'есиле «ферула»;—псл. *де-у^зіїь < *пеу£зі1'ь; — складне утворення з основ числівника, деу$- (<*пеу^) «дев’ять» та іменника зііа «сила»; число дев’ять вважалося в давнину магічним, і назвою *деу£зі1ь позначалися рослини, яким приписувалися особливі лікувальні властивості (пор. н. Хеипкгаїі «деревій; підбіл» та ін.); на думку Прусіка (К2 33, 161), деу$- відбиває Давню форму без форманта -І-, а схв. невесиле збе
рігає ще більшу давнину (іє. *пеип-); можливо, проте, що схв. неве- є результатом зближення з пе-у§- (укр. нев'янучий), пор. схв. невен «Саіепсіиіа» (Вегп. І 189; Младенов 123); зближення в деяких мовах першої частини з диво-(сііуо-) та зміни в другій частині свідчать про деетимологізацію первісної назви.— Фасмер І 491; Преобр. І 176; Соболевский РФВ 64, 155; Савинов РФВ 21, 18; Меркулова Очерки 104— 105; БЕР І 331; Вгйскпег 111; Маскек Е8ЛС 116—117; Лш. гозії. 259; НоІиЬ— Ьуег 129; НоІиЬ—Кор. 100; 8кок І 398; ЗССЯ 4, 221; 81. ргазі. III 81—83; Вегп. І 189, —Див. ще дев’ять, сила.
[дев’ятдесят] «дев’яносто», [дев'яде-сять МСБГ, дев'ятьдесять Г, Ж, де-в' ятдес ятеро, дев' ятдесятка, дев' ять-десятий Ж1, ст. девятьдесять, деветде-сять, девятьдесят'ь (XVII ст.);—р. [де-вятьдесят], бр. [дзевяцьдзесят], др. девятьдесят'ь, п. сігіеші^ссігіезіці, ч. сіе-уасіезаі, слц. сіеуаі’сіезіаі, вл. сігеш-Іессіхезаі, нл. гешезгазеі, полаб. сіі-уц(І)с1І59І, болг. деветдесет, розм. девей-се, м. деведесет, схв. деведесет, слн. сіе-уеісіезеі; — слово виникло на грунті окремих слов’янських мов із словосполучення *с!еуДь сіез^іь, пор. стел, дебати десатіг, у східнослов’янських мовах вживається рідко (зам. давнього дев’ янбето}, на Україні — в південно-західних говірках.—Бевзенко НЗ УжДУ 14,31; ЗССЯ 4, 223—224; 81. ргазі. III 80—81.—- Див. ще дев’ять, десять.
[дев’ятерний] (бот.) «лілія лісова, Біііит тагіа§оп Б.» Ж; — р. девятер-нйк «вужачка, Оркіо§1оззиш уиі§аіит Б.», п. сігіешщсіогпік «білозір, Рагпаз-зіа; [печіночниця, Нераііса та ін.]», [сіхіе'ущсіегпік, сігіешщсіог], ч. сіеуаіег-пік «сонцецвіт, Неііапікешит Мііі.», слц. сіеуаіогпік «тс.»; — похідне утворення від числівникової основи *де-у^іег-; назва зумовлена приписуваною певним рослинам властивістю лікувати від дев’ятьох (тобто багатьох) хвороб.— Вгйскпег 111; Маскек Лш. гозії. 70.— Див. ще дев’ять. — Пор. дев’ясйл.
дев’ятий, дев'ятеро, дев’ятерйк, де-в’ятірко «дев’ятеро», дев’ятка, дев'ятй-ни «поминки на дев’ятий день після
смерті», дев'ятник «дев’ятий четвер після великодня», [дев’ ятня[ «бердо на дев’ять пасом» Я, [дев' ятуха} «гречка, посіяна на дев’ятому тижні після великодня», дев'ятйнний Я, дев’ятерний, дев' ятерикбвий, удев' ятеро, удев’ятьох;— р. девятьш, бр. дзевятьі, др. девятьш, п. (ігіе\7Іціу, ч. сіеуаіу, слц. сіеуіаіу, вл. с!ге\у]аіу, нл. гешеіу, полаб. сІКдіе, болг. девети, м. деветти, схв. деветй, слн. сієуєіі, стел, дебатиін, деватті;— псл.сіеу^іь < *<1еуьп-І08; — споріднене з лит. сіеуіпіаз, лтс. сіеуїіз, сіеуїіаіз, прус. пе\сТпІ8, гот. піипсіа, гр. гл-’отод, єууссто^, іон. еїуатое, які зводяться до іє. *пеип-1о-, що становить поширення формантом -іо- основи *пе-ЦП-, засвідченої в лат. поуеш «дев’ять», дінд. пауа, гр. гууєа, гот. піип, тох. пи, вірм. іпп «тс.», а також на слов’янському грунті, як гадають, у словах дев'я-нбето, дев’ясйл, др. Девягорескь; припускається, що іє. *пецп- пов’язане з *пеи-08 «новий»: коли рахунок вівся четвірками, з дев’яти починалася нова четвірка після двох перших; звук сі на початку основи в праслов’янській та в балтійських мовах з’явився в результаті дисиміляції п—п > сі—п (8ски1ге К1. 8скг. 58; К2 42, 27; Зндзелин СБЗ 88) або під впливом наступного сіез^іь (Регззоп Веііг. 504; Мейе ОЯ 31). — Шанский ЗСРЯ І 5, 40—41; Фасмер І 492; Преобр. І 177; 81ашзкі І 199; Вгйскпег 111; Маскек Е8ЛС 116; ЗССЯ 4, 222; Вегп. І 189; Мікі. Е\¥ 43; Тгаиішапп 198; Рокогпу 318—319.— Пор. дев’ять.
дев’ятнадцять, [дев’ятнайцять, де-в'ятьнадсять Ж1, дев'ятнадцятка Ж, дев’ ятнадцятеро, дев' ятнадцятірко; — р. девятнадцать, бр. дзевятнаццаць, п. сігіеші^іпазсіе, ч. йеуаіепасі, слц. сіе-уаіпазі’, вл. с!ге\у]аіпасе, нл. гесуезпазео, полаб. сііудіпасіізі, сііу^іпосіі, болг. де-ветнайсе(т), м. деветнаесет, схв. де-в'етнаест, слн. с1еуеіпа]зі, с1еуеіпа)8І;— слово виникло на грунті окремих слов’янських мов із словосполучення сіе-У£ІЬ па СІЄ8£ІЄ, пор. стел. ДЕБАТИ на ДЕ-сате. — Шанский ЗСРЯ І 5, 40; Но-ІиЬ—Еуег 129; ЗССЯ 4, 224—225; 81. ргазі. III 92—-93,— Див. ще дев’ять, десять, на1.— Пор. дванадцять.
дев’ятсот, [дев’ятьсбт, див'ятстб\, дев' ятсбтий, [дев’ятсбтний Ж1, ст. девят сот (XIV ст.); — р. девятьсбт, бр. дзевяцьсбт, п. дгіеші^сзеі, ч. деуеі 8ЄІ, слц. деуаі’зіо, вл. дгеш]’ес 8ІО\¥, нл. гетез зіо№, болт, деветстотин, м. де-ветстотини, схв. деветстбтйна, д'евет-сто, слн. деуеізіо;— слово виникло в українській мові із словосполучення дев'ять сот, пор. стел, дебати сьтт, та аналогічні сполучення в деяких сучасних слов’янських мовах; форма сот (звів) була родовим відмінком множини від зДо «сто».— 81. ргазі. III 94—95.— Див. ще дев’ять, сто.— Пор. двісті.
дев’ять;—р. девять, бр. дзевяць, др. девять, п. дгіехеще, ч. деуеі, слц. деуаі’, вл. дгеит]'ес, нл. хехсез, полаб. ді-уді, болг. м. девет, схв. девет, слн. деуеі, стел, дебати;—псл. *деу^іь, утворене від порядкового * деу^іь «дев’ ятий»; менш імовірно, ЩО -ІЬ В ПСЛ. *деУ£ІЬ продовжує іє. * -Ііз, як у дінд. пауаіііі «дев’яносто», ав. пахуаііі- «тс.», дісл. пТ-ипсі «дев’ять», гр. єууєае «тс.» (Тгаиі-їлапп 198; Тогр 295; Фасмер І 493).— Лукінова СМ V 63—65; Шанский ЗСРЯ І 5, 40; Преобр. І 177; Масйек Е8ЛС 116; БЕР І 332; 8кок І 398 —399; Вегіа] Е88.1 І 99; ЗССЯ 4, 222—223; Рокоту 318—319. — Див. ще дев’ятий.
дегенерат, дегенератство, дегенерація, дегенеративний, дегенерувати; — р. болг. дегенерат, бр. дегенерат, п. де-депегаі, ч. дедепегасе, слц. дедепегасіа, м. дегенерик, схв. дегенерик, слн. дедепе-гаі;—запозичення з латинської мови; лат. дедепегаіпз є дієприкметником від дієслова дедепегаге «вироджуватися», що складається з префікса де-, який виражає рух униз, позбавлення або відсутність чогось, і дієслова делегате «породжувати, створювати», пов’язаного з де-пиз«рід». —СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 41; НоІиЬ—Ьуег 123; Кіеіп 416. — Див. ще ген, де-.
деградація «занепад», деградувати, ст. деградація «усунення з уряду, відібрання прерогатив», де град свати «переміщати на нижчу посаду» (XVII ст.); — р. болг. деградация, бр. деградація, п. дедгадас]а, ч. дедгадасе, слц. дедгадасіа, вл. с!е§гас1о\уапіе, м. схв. деградаци]а,
слн. дедгадасЦа;—запозичено в староукраїнську мову через польську з піз-ньолатинської, а в сучасному значенні — через російську мову з французької; фр. дедгадаііоп «розжалування, позбавлення чинів; занепад» походить від піз-ньолат. дедгадаііо «пониження в чині, званні», пов’язаного з дієсловом дедгада-ге «знижуватися, опускатися», утвореним з префікса де- і основи дієслова дга-діог «ступаю». — СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 42—43; Кораііпзкі 201; Но-1пЬ—Ьуег 123; Кіеіп 416. —Див. ще градус, де-.
дегустація, дегустатор, дегустаційний, дегустувати; — р. болг. дегуста-ция, бр. дегустація, п. дедизіас]а, ч. дедизіасе, слц. дедизіасіа, схв. дегустатор, слн. дедизіасі]а;— запозичення з латинської мови; лат. дедизіаііо «проба, ознайомлення» пов’язане з дедизіа-ге «пробувати, знайомитися», утвореним за допомогою префікса де- (у значенні відділення чи завершення дії) від днз-іаге «пробувати, випробувати», пов’язаного з дизіиз «проба, смак», спорідненим з гот. кизіиз «перевірка, іспит», дісл. козіг «вибір», двн. кизі, дангл. сузі, кельт. *дизіи- «тс.». — СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 43—44; Кораііпзкі 202; НоІиЬ — Ьуег 129; Кіеіп 417; \Уа1-де—Ноїт. І 628. — Див. ще де-. — Пор. куштувати.
[дедва] «пісна їжа Ж’, все, що поїдається сирим Ж; висівки, полова, відходи від зерна Ж; переїди з сіна Шух»; — можливо, сюди ж р. [деделя] (бот.) «борщівник, Негасіеит Ь.»; стебла борщівника їдять сирими (Даль); — неясне; можливо, пов’язане з Ідудва] (бот.) «бутень, СйаегорЬуІІит Ь.» (пор. р. [снедбк] «бутень»), а також з р. [дударьі «сміття», [дедильї (вьірасти дедилем «піти в стрілку, а не в корінь»).— Пор. дудва.
[дедок1! (орн.) «вид дрібного птаха, подібного до горобця» Л, [дедбчок] «тс.» Л; — очевидно, пов’язане з дід", мотивація назви неясна. — Див. ще дід1.
[дедок2] «моталка, прилад для перемотування пряжі в клубки» Л;—р. [дедка\ «рукоятка весла, держак», бр. [дзядкі] «виступ над задньою віссю у во
зі», [дзеддк] «гвинт», [дзядбк] «пристрій для скручування ниток», п. [бгіаб] «деталь у млині», [бгіабкіІ «вертикальна (під стіною) дошка на лаві; теслярська робоча лава», ч. [сіесіек] «пристрій для притримування дерева, що обробляється»;— очевидно, похідні утворення від дід; мотивація назв неясна. — Див. ще дід1.— Пор. бабка1.
дедукція, дедуктивний, дедукувати, ст. дедукцьія «висновок» (1597); — р. болг. дедукция, бр. дздукцьія, п. бебикс]а, ч. бебиксе, слц. бебиксіа, вл. ДейиксЦа, м. схв. дед'укцща, слнг бебйксіїа;—запозичення з латинської мови; лат. сіесіисііо «відведення» пов’язане з бебйсеге «відводити», утвореним за допомогою префікса сіє- від бйсеге «вести», спорідненого з гот. ІіиЬап «вести», двн. гіоііап «тягти», дангл. іеоп «тс.», кімр. бу§аї «тягну», алб. псіик «висмикую, вириваю волосся» (іє. *бенк-«тягти»), — СІС 192; Шанский ЗСРЯ І 5, 45; Кораііпзкі 199; Кіеіп 413; \Уа1бе— Ноїт. І 377—378.— Див. ще де-.— Пор. дука, кондуктор, продукт.
[дежма] (іст.) «частина врожаю, улову і под., що віддавалася власникові землі, водойми», [діжма, дйжма Ж1 «тсл, ст, д’Ьжмц «податок у розмірі ^десятої частини доходу» (XVIII бт.)Г— п. [бухта] «десята частина врожаю, що віддавалася бессарабськими селянами власникам землі», слц. бейта «десята частина врожаю, що віддавалася поміщику», болг. дйжма (заст.) «десятина», схв. дежма «десяток, десятина», дезма, слн. бейта «тс.»;—запозичення з молдавської і з угорської мов; молд. дйжма (рум. бі]та) «оброк», уг. бегзта «оброк, десятина» через сербохорватську та словенську мови і далі італійську або провансальську чи, можливо, давньоверхньонімецьку (Вегп. І 189—190) запозичено з латинської; лат. бесіта «десята частина» утворено від бесет «десять».— ЗсЬеІибко 131; Грінч. І 366; УгаЬіе Ро-тапозіауіса 14, 139; ІхЩа-Агтаз та ін. Котапозіауіса 16, 81—82; МасЬе’к Е8ЛС 85; БЕР І 387; Вегіаі Е88Л І 100; Вагсгі 51; ММТЕЗг І 627; Кпіегза 626—628.— Див. ще десять, ДЄЦ-.
[дежурний, дежурка, дежурити]-, —
бр. дзяжурньї, п. бухигпу, ч. бегигпу, слц. беийгпу, болг. м. дежурен, схв. д'е-журан, слн. бегйгеп; — запозичення з російської мови; р. дежурньїй утворено на основі французького виразу бе ]оиг «вдень» (еіге бе ]’оиг «бути черговим»), що складається з прийменника бе «з, від», який зводиться до лат. бе «тс.», та ]’оиг «день». — Шанский ЗСРЯ І 5, 46; Фасмер—Трубачев І 494; Горяев 88; БЕР І 333. — Див. ще ажур1, де-.
дез- (префікс, що означає відсутність, знищення чогось, у запозичених словах типу дезорганізація, дезорієнтація); — р. болг. м. схв. дез-, бр. дзз-, п. ч. слц. слн. бег-;—разом із словами типу дезорганізація запозичений з французької мови; фр. без- «від-» є формою префікса бе- перед початковим голосним твірної основи; походить з лат. біз-, що означає відділення, роз’єднання, розчленування; на романському грунті префікс біз- частково змішався з бе-. —СІС 193; Віосй 201, 214; Паигаї: 229, 240; Уїаібе—Ноїт. І 354, —Див. ще дис-.
дезертир, дезертирство, дезертирувати;— р. дезертир, бр. дззерцір, п. вл. бегегіег, ч. слц. бегегіег, болг. дезер-тьдр, м. дезертир, схв. дезертир, слн. Ф^егїеП чер^з посередництво російської Ц МбЖлЙвб, німецької йЙВЙ'Днім. Пезегіеиг) запозичено з французької; фр. безегіеиг «дезертир» походить від безегіег «покидати, дезертирувати» або відбиває безпосередньо лат. безегіог «дезертир»; в обох випадках слово пов’язане з лат. безегеге «залишати, дезертирувати», утвореним за допомогою префікса бе-, що означає відділення, позбавлення, від зегеге «з’єднувати, зв’язувати», спорідненого з дісл. зегпаіб «з’єднує», гр. є’ірсо «ставлю в ряд», дінд. загаі- «нитка», гот. загша «зброя», лит. ст. зегіз «нитка, дратва». — СІС 193; Шанский ЗСРЯ І 5, 47; Фасмер І 494; Оаигаі 240; Дворецкий—Король-ков 274; \Уа1бе—Ноїт. І 522—523.
дезинфекція, дезинфектор, дезинфек-ційний, дезинфікувати; — р. болг. де-зинфекция, бр. дззінфекцьія, п. бегуп-їекща, ч. бегіпїексе, слц. бегіпїексіа. вл. безіпІексЦа, м. дезинфекцща, схв, дезинф'екциіа, слн. бегіпІексЦа; — запо
зичення з французької або німецької мови; фр. дезіпїесііоп (нім. Безіпїекіібп) «дезинфекція» утворене за допомогою префікса без- (означає знищення, відсутність чогось) від іпїесііоп (нім. Іп-їекіібп) «зараження», що походить з пізньолат. іпїесііо «тс.». — СІС 193; Шанский ЗСРЯ І 5, 48; НоІиЬ—Ьуег 129; БЕР І 333; Баигаі 406. — Див. ще дез-, інфекція.
деінде, ст. где иниде, гд'Ь андЬ, где индей (XVII ст.);—р. ст. гдІ5 инд'Ь, п. §дгіе іпдгіе], ст. §дгіе іпдгіе (XV ст.); — результат поєднання прислівників де та інде, що часто вживалися в мові поруч (у староросійській мові зустрічається й инд'Ь гд'Ь); можливо, поширеність словосполучення в українській мові підтримувалася вживаністю його в польській. —Бевзенко НЗ УжДУ 37, 23; Зіатекі І 457; Сугап Рггузібшкі роїз-кіе 20—21. — Див. ще де1, інде.
[дейкати] «говорити, казати, погово-рювати», подейкувати;— пов’язане з ст. дей «мов, мовляв», яке разом з р. де, п. ст. дгіе «тс.», болг. де (частка) «же, цу» зводиться до псл. деіі (де]аіі) «казати; діяти» (др. д'Ьти, д'Ьяти «тс.»).— Шанский ЗСРЯ І 5, 32; Фасмер І 489 — 490; БЕР І 328; ЗССЯ 4, 229—230,— Див. ще діти2, — Пор. ді.
[дейкатися] «переводитися, пропадати»;— неясне.
[дейко] «ану, давай, нумо» (спонукальний вигук); — очевидно, результат видозміни незафіксованого *дай-ко, можливо, уподібненого до вигуку гей (пор. також далі і [делі], далебі і [делебі]).— Див. ще дати, -ка.
дейнека (іст.) «народний повстанець», дейнега Я, дейнек Ж, дейна Я «тс.», дейнецтво, дейнецький, ст. дейнека (з XVII ст.; вперше дейнеками, за Літописом Величка, було названо солдатів піхотного полку, організованого у 1657 р. і озброєного рогатинами, косами, дрюччям та ін.);— п. де]пек «козак», йещак «тс.» (з укр.), болг. дегенек «палка; удар палкою», схв. (заст.) дегенек «удар палкою»; —запозичення з турецької мови; тур. де§пек «палка; удар палкою» походить від перс, деганак «товста палиця, дрючок»; назва була перенесе
на на повстанців, озброєних дрючками; тлумачення укр. дейнек як складного слова, що виникло із словосполучення де не який (М. Костомаров, Гетманство Вьіговского, т. II, 72, за ним 5 XV І 435), невірне.— Грінч. І 366; Вгйскпег 86— 87; Грабовецький Укр. істор. журнал 1962/2, 117.
дека1 (муз.) «резонансна дошка у струнних інструментах; [покривало]», [дейка] «резонансна дошка» Я, ст. дека «верхня дошка» (XVIII ст.); — р. болг. дека «резонансна дошка», бр. дека «тс.», п. бека «тс.; покривало, попона», [дек! «покривало», деко «резонансна дошка», ч. слц. нл. бека «покривало», полаб. бек «дах», схв. дека «покривало», слн. бека «тс.»;—через посередництво польської і чеської або словацької мов запозичено з німецької; н. Беске «покришка, покривало, верхня частина» пов’язане з дескеп «покривати», спорідненим з дінд. 8ІЬа§аіі, 8ІЬа§ауаіі «покриває, закутує», гр. сттє^оз «покриваю», лат. Іе§о «тс.», лит. зібрав «дах», стел, о-стег-к, о-стежь. «одяг», —СІС 194; Шелудько ЗО; Шанский ЗСРЯ І 5, 52; Фасмер І 495; Горяев 439; Вгйскпег 87; НоІиЬ— Кор. 98; МасЬек Е8ЛС 83; К1и§е—Мііг-ка 124; ХУаІде—Ноїш. II 654-655.— Див. іЦе стіг.— Пор. дах.
[дека2] «залізна платформочка з дірочками на чотирьох колесах, для піджарювання м’яса» Я, [деко] «лист з бляхи, на якому печуть пиріжки, сковорода» Мо, Л, [дейко] «тс.» (зменш.) Мо;— запозичення з польської мови; п. (заст.) дека «лист з бляхи, на якому печуть пиріжки», очевидно, пов’язане з н. Беске «покришка». — Див. ще дека1.
[дека3] «десять грамів» Ж, [дико] «тс.» О; — запозичення з польської мови; п. (розм.) дека, як і ч. слц. слн. дека, деко, схв. (розм.) дека «тс.», є результатом скорочення складного слова дека-§гаш. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241; 81. \суг. оЬсусЬ 138.—'Див. ще дека-.
дека- (перший компонент складних слів типу декаграм, декалітр, декагон); — р. болг. м. дека-, бр. джа-, п. ч. слц. вл. дека-, схв. дека- «тс.»; — у складі відповідних слів запозичено із західноєвропейських мов (пор. и. Бека§гатш,
БекаШег, англ. деса§гаш(ше), десаіііге, фр. десаШге, деса§опе), у яких походить з гр. бєха «десять», спорідненого з псл. дез§іь, укр. десять. — СІС 194; Кораїіпзкі 202. — Див. ще десять.— Пор. деци-.
декабрист (іст.), декабрйзм; — бр. дзе-кабрьіст, п. декаЬгузіа, ч. декаЬгізіа, слц. декаЬгізіа, вл. декаЬгізі, болг. декабрист, схв. декабрист(а), слн. де-каЬгізі;— запозичення з російської мови; р. декабрист з’ явилося в 30-х роках XIX ст. як назва учасника повстання проти російського самодержавства 14 грудня 1825 р.; утворено від р. де-кабрь «грудень» (пор. укр. ст. декабрь, ХРІДст.), запозиченого у давньоруську мову з латинської через середньогре-цьку; лат. сІесешЬег «грудень» пов’язане з сіесеш «десять», спорідненим з псл. де-й^іь, укр. десять (у римському календарі грудень був десятим місяцем, оскільки рік починався з 1-го березня). — Шанский ЗСРЯ І 5, 52; .Фасмер І 495; Но-ІиЬ—Ьуег 123.— Див. ще десять.
декаграм —див. грам, дека-.
декада,. декадник, декадний, подекадний;— р. болг. м. схв. декада, бр. декада, п. вл. нл. декада, ч. слц. слн. декада; — запозичення з французької або німецької мови; фр. десаде«декада, десятиріччя», н. Оекаде «десяток; декада» походять від гр. бєхае, род. в. бєхабо? «десяток; декада», спорідненого з лат. десеш «десять», псл. дезсДь, укр. десять. — СІС 194; Шанский ЗСРЯ І 5, 53; Кораїіпзкі 203; НйШ-УУогіІі 14; НоІиЬ—Ьуег 123; Кіеіп 407. — Див. ще десять.—Пор. дека-.
декаданс, декадент, декадентйзм, декадентство;— р. декаданс, бр. декаданс, п. декадепс]'а, ч. декадепсе, слц. дека-депсіа, болг. декадентство, м. декаден-цща, схв. декаданса, декаденцща, слн. декадепса; — запозичення з французької мови; фр. десадепсе «занепад; період занепаду в мистецтві» походить від слат. десадепііа «занепад», утвореного за допомогою латинського префікса де-, що означає рух униз, від садеге «падати», спорідненого з дінд. зад- «відпадати, випадати», вірм. саспиш «падати, знижуватись», кімр. сезаіг «град». — СІС 26.
194; Шанский ЗСРЯ І 5, 53; Кораїіпзкі 203; НоІиЬ—Ьуег 123; БЕР І 334; Баи-гаї 230; Кіеіп 407; \¥а!де—Ноїш. І 128. — Див. ще де-.
декан1 «керівник факультету у вузі; [чин католицького священика] Ж», деканат, деканство, [деканатик] «квота для декана» Ж, [деканова] «дружина декана» Ж, [деканівна] «дочка декана» Ж, ст. дзіекани «чин католицького священика» (XVIII ст.);—р. болг. м. декан «керівник факультету», бр. декан, ‘ п. дхіекап «керівник факультету; чин католицького священика», ч. декан, слц. декап, схв. декан, слн. декап «тс.»; — запозичення з середньолатинської мови; слат. десапиз «десятник, старший над десятьма (монахами, солдатами та ін.)», лат. десапиз «десятник (у римському війську)» утворене від десеш «десять», спорідненого з псл. дез^іь, укр. десять. — СІС 194; КісЬ-ЬагдІ 42; Шанский ЗСРЯ І 5, 54; Фасмер І 495; НйШ-\УогіЬ 16; Кораїіпзкі 203, 249; НоІиЬ—Кор. 98; НоІиЬ—Ьуег 123; Ма'сЬек Е8ЛС 113; БЕР І 334; К1и§е—Міігка 126; Кіеіп 405. — Див. ще десять.
декан2—див.дикан.
декатирувати (текст.), декатировка, декатирування, декатирувальник, декатирований, декатйруваний; — р. де-катйровать, бр. декаціраваць, п. дека-Іугохсас, ч. декаіоуаіі, слц. декаіоуаі’, схв. декатирати, слн. декаіігаіі;— запозичення з французької мови; фр. деса-ііг «декатирувати» утворене за допомогою префікса де- від саііг «лощити (тканини); (ст.) тиснути, пресувати; ховати, приховувати», пов’язаного з нар.-лат. *соасііге, утвореним від лат. соасіиз ' «примус, спонука», спорідненого з сб-§еге «збирати, ущільнювати; примушувати», яке було утворене за допомогою префікса со- (варіант префікса-при-йменника сит, спорідненого з псл. кь, укр. к) від а§еге «діяти; гнати, переслідувати».— СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 54; Фасмер І 495; Горяев 88; Кораїіпзкі 203; БЕР І 335; Баигаї 149; ХУаІде— Ноїш. І 23—24, 242. — Див. ще агент, де-, к.
декламація, декламатор, декламацій
ний, декламувати, ст. декламованій «виразно читати літературний твір» (XVII ст.);—р. болг. декламация, бр. джла-мацьія, п. (іекіатас)а, ч. сіекіатасе, слц. бекіатасіа, вл. нл. с!ек1атасі]а, м. схв. декламаци]а, слн. 5ек1атасі]а;— запозичення з латинської мови; лат. (Іес-Іатаііо «вправа в красномовстві, декламація» утворене від де сіатаге «вправ-лятися у виголошенні промов, декламувати», що є префіксальним похідним від сіатаге «кричати, закликати, оголошувати», спорідненого з гр. хаХєсо «кричу», псл. *ко!коіь «дзвін», укр. [колокіл].— СІС 195; Кораііпзкі 203; НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 335; Кіеіп 410; ОаигаІ 231; ХУаІде—Ноїт. І 227; Рокоту 548— 549. — Див. ще де-, колокіл.
декларація, декларативний, декларувати, ст. декларація «оповіщення, заява», декляровати «оголошувати» (XVI ст.);—р. болг. декларация, бр. джларацьія, п. дек1агас]а, ч. сіекіагасе, слц. декіагасіа, вл. нл. дек1агасі]а, м. схв. декларацій, слн. декІагасЦа;— запозичення з латинської мови; лат. десіагаїіо «вислів, прояв» пов’язане з десіагаге «оголошувати, виражати», що є префіксальним похідним від сіагаге «висвітлювати, поясняти», пов’язаного з сіагиз «гучний; ясний, світлий; зрозумілий», спорідненим з лат. сіатаге «кричати».— СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 55—56; Фасмер І 495; Кораііпзкі 204; НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 335; Кіеіп 410; Паигаї 231; \¥а!де—Ноїт. І 228; Рокоту 548—549. — Див. ще декламація.
деко —див. дека1, дека2.
декокт, ст. декокт (XVIII ст.);—р. декокт, бр. джбкт, п. ч. слц. декокї, слн. декбкї;—запозичення з латинської мови; лат. десосїит «відвар» пов’язане з дЄсоциі «відварюю, варю», утвореним за допомогою префікса де-із значенням відділення або завершення дії від социо «варю», спорідненого з дінд. расаіі «варить, пече», ав. расаііі «тс.», гр. лєситсо «варю», псл. *рекіі, укр. пекти. — СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 56; Фасмер І 495; Кораііпзкі 204; Кіеіп 348, 411; \¥а!де—Ноїт. І 270 — 271. — Див. ще де-, пекти. — Пор. кок2.
декольте, декольтований, декольтувати;— р. декольте, бр. джальтз, п. декоіі, ч. слц. слн. декоіїе, болг. м. деколте, схв. деколте;— запозичення з французької мови; фр. десоїіеіе «декольте» пов’язане з десоїіеіег «декольтувати; (ст.) знімати з шиї хусточку», утвореним за допомогою заперечного префікса де- від соїіеі «комірець» — демінутивної форми від сої «комір», пов’язаного з сой «шия», що продовжує лат. соїіиш «тс.», споріднене з гот. ііаіз, дангл. Ьеаіз, нвн. Наїз «тс.»; іє. *руе1-«крутити, вертіти» (до семантики пор. р. вертепгь — вдрот, воротнйк). — СІС 195; Шанский ЗСРЯ І 5, 57; Фасмер І 495; НоІиЬ —Ьуег 124; БЕР І 335; Оаигаї: 186, 187, 211, 231; \¥а1де—Ноїт. І 245. — Див. ще де-. — Пор. кольє.
декорація, декоратор, декорум, декоративний, декораційний, декорувати; — р. болг. декорация, бр. джарацьія, п. декогас)а, ч. сіекогасе, слц. де-когасіа, вл. декогасі)а, м. схв. декора-ци}а, слн. декогасі]‘а;— запозичення з середньолатинської мови; слат. десога-Но «оздоба, прикраса» пов’язане з де-согаге «прикрашати», утвореним від де-сиз (род. в. десогіз) «краса», спорідненого з десеге «прикрашати; личити», дінд. да-зазуаіі «робить честь», ав. дазїа- «зберігатися)», гр. біхораї «приймати, сприймати», можливо, також з цсл. десити «знайти», досити «тс.», схв. десити «зустріти», укр. [судбсити] «тс.». — СЮ195; Шанский ЗСРЯ І 5, 57—58; Кораііпзкі 204; НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 335; Кіеіп 411; ХУаІде— Ноїт. І 330—331.
декрет, декретувати, ст. декрет «наказ, постанова» (XVI ст.), декретованій «видавати декрет» (XVII ст.); — р. болг. м. декрет, бр. джрдт, п. ч. вл. декгеї, слц. слн. декгеї, схв. декрет; — запозичення з латинської мови; лат. десгеїит «постанова» пов’язане з десегпеге «вирішувати», утвореним за допомогою префікса дб- від сегпеге «враховувати, помічати, вирішувати», спорідненого з гр. хрїтсо «відділяю, вибираю, вирішую», гот. йгаіпз «чистий», лит. кгі]аз «обід решета», лтс. кгі]а «луб», псл. *кга]ь, укр. край. — СІС 196; РісЬкагдї 42; Шанский ЗСРЯ І 5, 58; Фасмер І 495;
Кораііпзкі 204—205; НоІиЬ—Ьуег 124; НоІиЬ—Кор. 98; БЕР І 335; ХУаШе— Ноїт. І 205—206; Кіеіп 411. — Див. ще де-, край.
делегат, делегація, делегувати; — р. болг. м. делегат, бр. делегат, п. вл. сІе-1е§аі, ч. слц. слн. с!е1е§а1, нл. беіе§асі-]а, схв. делегат; — запозичено з латинської мови, очевидно, через польське посередництво; лат. бе1б§аіиз «посланець» є дієприкметником від бе1е§аге «відправляти, доручати», утвореного за допомогою префікса сіє- від 1е§аге «відправляти послом», спорідненого з Іех (род. в. 1е§із) «закон». — СІС 196; Шанский ЗСРЯ І 5, 59; Фасмер І 496; Кораііп-зкі 205; НоІиЬ—-Ьуег 124; БЕР І 336; Кіеіп 418; ХУаісІе—Ноїш. І 779—780, 789—790. — Див. ще де-, легальний.
делікатес, делікатесний; — р. болг. м. деликатес, бр. делікатес, п. сіеііка-іез(у), ч. слц. вл. сіеіікаіеза, схв. деликатес, деликатеса, слн. <Ае1ікаі§за; — запозичення з французької мови; фр. сіеіісаіеззе «ніжність, вишуканість, легкість» утворене від сіеіісаі «ніжний, смачний, вишуканий», що походить з лат. сіеіісаіиз «тс.». — СІС 196; Шанский ЗСРЯ І 5, 60; Фасмер І 496; НоІиЬ—Ьуег 124; Баигаі 235; Кіеіп 419. — Див. ще делікатний.
делікатний, [делікація] «делікатність» Ж, делікатничати, ст. деликат~ь «розпещена людина», де лякать «тс.», де-лектоватися «розкошувати», делика-цкьій «витончений» (XVII ст.), деликат-ньій «тонкий, м’який», делікатний «м’який» (ХУГИ ст.); — р. деликатньїй, бр. далікатньї, п. сіеіікаіпу, заст. сіеіікаі «розпещена людина», ч. беїікаіпі, слц. сіеіікаіпу, болг. м. деликатен, схв. д'е-ликатан, слн. беїікаіеп;—через польську мову запозичено з французької; фр. сіеіікаі: «ніжний, тонкий» походить від лат. гіеіісаіиз «тс.», дієприкметника від Меіісаге, спорідненого з сіеіісеге «зманювати, спокушати», утвореним за допомогою префікса бб- від Іасіо, Іасеге (<*1ацц-іб) «тс.», пов’язаного з Іациеиз «петля, пута», дальші етимологічні зв’язки яких залишаються не зовсім ясними.— СІС 196; Акуленко 142; Шанский ЗСРЯ І 5, 60—61; Фасмер І 496;
НоІиЬ—Ьуег 124; БЕР І 337; Баигаї: 235; СашііІ8сЬе§ 309; К1и§е—Міігка 126; Кіеіп 419, 856; ХУаІбе—Ноїш. І 336—337, 744—745.
[делія] «ведмежа або вовча шуба», ст. делія, ділі я, делія (XVI ст.), деліа, делюра, делірка (XVII ст.);—р. ст. дьілія (вид одягу), п. беїіа «плащ, верхній чоловічий одяг», бе1]а, [беіига, бе-1]‘ига], заст. іеіе], іаіе] «тс.»;— очевидно, запозичення з тюркських мов; може бути виведене від тур. іеііі «затканий, гаптований золотими та срібними нитками», пов’язаного з Іеі «нитка; дротина»; п. беііа зіставляється також із тур. бе§і-Іеу, бе§1е (вид одягу) (81. мгуг. оЬсусЬ 141).— Тимч. 691.
[делонний] «гарний» Ж, Ідел(ь)д-нии\ «ніжний, гарний», [дельбна] «гарна дівчина» Ж;—запозичення з угорської мови; уг.беіі «стрункий, ставний, гарний, милий», Неііеп «струнко, гарно, люб’язно», очевидно, запозичено з турецької мови, можливо,через посередництво сербохорватської; схв. дели «сміливий, хоробрий», дели]а «молодець, хоробра людина» походять від тур. сіеіі «гарячий; запальний, хоробрий; божевільний, шалений», яке зводиться до ар. беїіі «дурний».—Вагсгі 49; МЬІТЕЗг І 608; 8кок І 390; БЕР І 336—337.
[дель] «перегородка в хліві» Я, [делі] «тс.» Я, делйна «дошка, брусок», делйння (зб.), ст. делевати «будувати з дилів» (XVI ст.);—п. [беї] «дошка,' балка», беїіпу «підлога, паркет», ч. [беііпа] «підлога з дощок», вл. беісіса «кахель; дошка (шкільна); паркет», нл. беїа «дошка», сіеіапу «зроблений з дощок», беї-капу, беїкаіу «тс.», беїошаз «вистилати підлогу дошками»; —через посередництво польської мови запозичено з нижньонімецької; снн. беїе «підлога; сіни; тік», нн. ббі(е) «тс.» пов’язані з нвн. Біеіе «дошка,, підлога».— Зіамгакі І 185; МасЬек Е8бС 83, 114; К1и§е—Міігка 131—132. — Див. ще диль1.
[дельва] «бочка, діжка» Я, ст. делва (XVII ст.);—р. церк. делва, делвь, др. делва, дельвь, девль, дьльї, дьли, д’ьльї (род. в. дьлве] «тс.», болг. делва «великий глиняний посуд з двома ручками», стел. дкакі;—псл. бьіу/беїу (род. в. бь!ьуе/
сієі'ьує) «бочка, діжка» споріднене з лат. сібішш «тс.», ірл. сІеІЬ <*с!е1иа- «форма», дкімр. сіеіи «фігура», кімр. сіеїш «тс.»; іє. *сіе1- «обробляти»; з цим же коренем пов’язують укр. доля, долоня; Боев (БЕ 1965/1, 14) вбачає в болг. делва запозичення в праболгарську мову з аланської; виводиться також (Кримський Розвідки 57, 209—210) від ар. сіаїш «цеберка» (пор. Скорчев БЕ 1956/2, 163). — Фасмер І 496; Преобр. І 178; Младенов 124; БЕР І 336; Трубачев Рем. терминол. 241—245; ЗССЯ 5, 210; Вегп. І 252; Тгаиітапп 55; XVаІНе—Ноїт. І 364— 365; Рокоту 194—195.
дельта «гирло річки, розгалужене на рукави»;—р. дельта, бр. дальша, п. ч. слц. вл. сіеііа, болг. м. делта, схв. делта, слн. сіеііа; — запозичення з західноєвропейських мов; нвн. Оеііа, фр. англ. сіеііа «тс.», походять від назви грецької літери А «бєХта», форму якої нагадує розгалужене гирло річки (спочатку дельтою називалося гирло Нілу); гр. бєХта за походженням є гебрайським словом сіаіеі, варіантною формою до сіеіеій «двері», спорідненого з фінікійським сІаіеіЬ, ак. сіаііп, угаритським сії «тс.»; назва літери була зумовлена подібністю її первісного написання (у фінікійців) до форми дверей.—-СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 62; НоІиЬ—Ьуег 124—125; БЕР І 338; Кіеіп 398 , 420; Баигаі 236.
дельфін, ст. делфини (XVII ст.); — р. дельфйн, бр. даль фін, др. дельфис'ь, п. вл. йеіїіп, ч. слц. слн. деіїіп, болг. делфйн, м. делфин, схв. делфйн;—через посередництво латинської і, можливо, німецької мов (лат. НеІрЬіп, сІеІрЬі-пиз, нім. ПеІрЬіп) запозичено з грецької; гр. бєХфїе (род. в. бєХфї^ос;) «дельфін» пов’язане з бєХфбс; (анат.) «матка», яке зіставляють з дінд. §агЬЬа-1і «утроба; зародок», ав. §аго\са «тс.», §агаЬи8-«молода тварина», стел, жрфнд, укр. жереб’я; назва дельфіна зумовлена подібністю форми тіла тварини до анатомічного органа (КгеізсЬтег ПЬХ 1893, 170), або, скоріше, тим, що дельфіни належать до живородних (Скорчев БЕ 1956/2, 161). —СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 63; Фасмер І 497; НоІиЬ—Ьуег
124; НоІиЬ—Кор. 135; БЕР І 338; Оаи-гаі 236; Кіеіп 223, 420, 473; Егізк І 362—363; Воізасц 174—175; Рокоту 473, —Див. ще жеребець.
демагог, демагогія, демагогічний;— р. болг. м. демагог, бр. дзмагдг, п. ч. вл. с!ета§о§, слц. слн. с!ета§6§, схв. демагог; — запозичення з грецької мови; гр. 6цросу6с; «народний вождь; демагог» є складним утворенням з основ іменника бтіцое «народ, країна», спорідненого з дірл. сіат «натовп; послідовник», дкімр. сіаии «залежний, підлеглий», кімр. сіа\с(ї) «зять», дкорн. сІоГ «тс.», і прикметника ’ауатре «ведучий», пов’язаного з сеусо «веду, жену», спорідненим з лат. а§о «тс.»; негативного значення слово демагог набуло ще в давньогрецькій мові. — СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 63; НоІиЬ—Ьуег 124— 125; БЕР І 339; Кіеіп 421; Оаигаї 236; Ргізк І 380—381; ВоІ8ас^ 10—11, 182. — Див. ще агент.
демаркація, демаркаційний;—р. болг. демаркация, бр. дзмаркацьія, п. сіе-тагкас]а, ч. сіетагкасе, слц. сіетагкасіа, м. демаркацибнен, схв. демаркацибнй, слн. сіетагкасі]а;—через посередництво французької мови (фр. детагсаііоп) запозичено з іспанської; ісп. детагса-сібп походить від детагсаг «позначати кордон», утвореного за допомогою префікса сіє- (з лат. Де-) від тагсаг «позначати», пов’язаного з шагса «відмітка (кордону)», що відповідає свн. шагке «тс.». —СІС 197; Шанский ЗСРЯ І 5, 64; НоІиЬ—Ьуег 125; БЕР І 339; Паигаі 236, 461; Кіеіп 421. — Див. ще де-, марка.
[демгатися] «підніматися, випрямлятися; набиратися духу» Ж; — неясне.
[деменітиі «довгодесь баритися» Ж; — неясне.
деменб «кермо» Г, СУМ, НЗ УжДУ 15, \демен\ «корма, стерно, кермо Пі, Бі; лавка на човні; човен Ж», їдемена} «лавка на човні; човен» Ж, [демін] «човен» Ж, [деменщик] «стерновий» Бі, [де-менний] «тс.», [дементовати] «керувати судном» Бі; — р. [демень] «кермо», болг. димен, дюмен, схв. ст. думен «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. сій-теп ([сіетеп]) «кермо» походить від іт.
іітопе «кермо, стерно, штурвал, дишло», яке зводиться до лат. іето (род. в. Іетбпіз) «дишло», спорідненого з двн. (ІТЬзаІа, дісл. рТзІ, прус, іеапзіз «тс.» і далі з ав. Ійап]ауеііі «тягне», псл. пдіі, укр. тягти.—Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 84; Макарушка 7; БЕР І 469; Вегп. І 259; Мікі. Е\¥ 46; ТЕ1 І 288; Казапеп УегзисЬ 142; ХУакІе— Ноїт. II 658. — Див. ще дишло, тягти.
Дементій, Дометій, [Демко] Ж, ст. Дометій «свьппе дарований» (1627); — р. Дементий, бр. Дзяменцій, др. До-ментии, схв. Доментщан, стел. До-метии, ДомЕнкТии;—через посередництво церковнослов’янської і середньо-грецької мов (сгр. Дорєтює) запозичено в давньоруську мову з латинської; лат. Оотеїіиз, НотШиз пов’язане з сіотіііо «повернення додому, на батьківщину», що виникло через проміжну форму йо-тиіііо «тс.» із словосполучення сіотит іііо «тс.», в якому сіотит «додому» є зн. в. слова сіотиз «дім», спорідненого з псл. сіоть, укр. дім, а іііо «ходіння, рух» пов’язане з ііаге «ходити», Тге «іти», спорідненим з псл. Ш, укр. іти; виводиться також (Петровский 94; Сл. вл. імен 207) від лат. сіогпаге (дієприкм. сіо-тііигп) «приборкувати».— Фасмер І 497; Корш Сб. Дрннову 55; СопДапНпезси 45; Таїсіє—Ноїгп. І 369—370, 406— 409. — Див. ще дім, іти.
Демйд, ст. Демидов-ь (прикм., 1472), Діомиди «дивень сьвктникь або славно сьвЬщател» (1627);—р. Демйд, заст. Диомид, бр. Дзямід, др. Диомиди, стел. Диоліидті, Диомидии; — через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької; гр. Діор^6ї]с; -є складним словом, перша частина якого пов’язана з Дебет, род. в. від 2є6е «Зевс», спорідненого з псл. сіьпь, укр. день, дивитися та ін., а друга містить основу дієслова рт;6ор,аі «піклуюся, охороняю; обмірковую», етимологічно не зовсім ясного. — Сл. вл. імен 207; Беринда 201; Петровский 94; СопДапііпезси 44; Во§дап Котапозіа-уіса 3, 289; Ргізк І 396, 610—611, II 223. — Див. ще день.
[демикати] «рвати» Ж, {подемикати] «поламати, потрощити» ВеУг, [розди-30
мйкати\ «розбити, роздробити» Ж, Іроз-димйчити] «тс.» Ж; — ч. [сіетікаі] «їжа з сиру», слц. гогсіетікаі’ «розкидати (по кусках, по частинах)», дешікаі «їжа з покришених бринзи та хліба»;-—запозичення із східнороманських мов; молд. думика «дрібно нарізувати, кришити (харчові продукти); жувати», думикат «кусок», рум. дитіса «кришити, дрібно різати», сіитісаі «кусок; їжа з покришеного хліба, пшона» походять від лат. *с!етТсаге «подрібнювати», утвореного за допомогою префікса сіє- від тТса «крихта, крупинка», спорідненого з гр. рлхрбс; «малий, короткий», двн. зтайі «малий, незначний, низький», зтайеп «зменшувати», дангл. зтеаїТс «дрібний; точний», дісл. зіпаг «малий», нвн. Бсйтасй «ганьба», зейтайеп «лаяти, ганьбити». — Масйек Е8ЛС 114; Сгап-]а1а 248; Мі(а-Агша$ та ін. Котапозіа-уіса 16, 84; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 139; СДЕЛМ 123; ХУакІе—Ноїт. II 85. — Див. ще де-, мікро-.
демікотон «напівбавовняна тканина», демикотон КІМ, [микитбн], демікотоновий, демикотоновий, [микитдновий];— р. демикотон, бр. демікотон, слц. сіе-шікоібп, болг. демйкотдн, димикатбн; — запозичення з французької мови; фр. детісоіоп «тс.» є складним словом, утвореним з основ беті «половина», що походить від нар.-лат. сІТтесІіиз «половинний», пов’язаного з лат. сІТтісІіиз «тс.», утвореним за допомогою префікса (1І8- (сіТ-) «роз-» від прикметника те-сііиз «середній», спорідненого з псл. *те<1іа, укр. межа, і еоіоп «бавовна», запозиченого через посередництво італійської мови з арабської (ар. цоіоп, цйіип «тс.»). — СІС 1951, 183; Фасмер I 498; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 139; Когзсії АЇ81РЙ 9, 497; БЕР І 391; ОаигаІ 211, 236; Кіеіп 360; ХУаІсІе—Ноїт. І 353, II 57—58. — Див. ще дис-, межа.
демісезонний, демісезон; — р. деми-сезднньїм, бр. демісезбнавьі, п. сіеті-заі-8оп, болг. демисезднен; — запозичення з французької мови; фр. сіеті-заізоп «демісезонне пальто; напівсезон», є складним словом, утвореним з основ сієш і «половина» і заізоп «сезон». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 64—65; Кораііпзкі 207;
БЕР І 339; Оаигаї 236, 646; Кіеіп 422. — Див. ще демікотон, сезон.
[демки] «бокові стінки дивана»; — очевидно, пов’язане з [дуна] «перина», дути, дму (пор. [обдемок] «людина, що об’їлася, із здутим животом»), — Див. ще дути1.— Пор. дуна, подушка.
[демнати] «запрошувати до столу; підбадьорювати, підганяти» Г, Ж, [деменціям] «штовхнути»;—запозичення з молдавської мови; молд. ьіндемна «спонукати, закликати, підганяти» походить з лат. *іпс!ешіпаге «тс.» (пор. також фр. еттепег «відводити, відвозити»), утвореного з прислівника іпсіе (<*іт-с1е) «звідти», який складається з займенникової форми іт (від із) та прийменника сіе «з, від», і дієслова тіпаге «поганяти», спорідненого з лит. тіпіі «м’яти», псл. т§Н, укр. м'яти;' початкову частину ьін- в українській мові опущено; менш переконливе пов’язання (БсЬеІисіко 131) з рум. сіешп «достойний, гідний», —Уга-Ьіе Котапозіауіса 14, 139; Ри^сагіи 71—72; ХУаІсІе — Ноїт. І 692, II 90.— Див. ще де-, Його, м’яти.
[демня] «димар; горно; кузня» Ж, [дймня] «тс.» Ж;—власне українське утворення, пов’язане з основою дієслова [дймати] «дути (міхом)», [об-демати] «обчищати» (власне, «обдувати»); паралелізм е:и в реєстрових іменниках відповідає діалектному паралелізму голосних у коренях відповідних дієслів.-
Див. ще дймати. — Пор. домна.
демобілізація, демобілізований, демобілізувати; — р. болг. демоби лизация, бр. дзмабілізацьія, п. <1ешоЬї1ігас]а, ч. сІетоЬііігасе, слц. дешоЬіІігасіа, вл. сіе-тоЬі1ігасі)а, м. схв. демобилизацща,слн. ЬетоЬіІігасііа;— запозичення з французької мови; фр. сІешоЬіІізаііоп «демобілізація» походить від дієслова сіето-Ьііізег «демобілізувати», утвореного за допомогою заперечного префікса сіє- (з лат. бе-) від тоЬіІізег «мобілізувати, приводити в рух», пов’язаного з прикметником тоЬіІе «рухливий, пересувний», який походить від лат. шоЬіІіз «тс.». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 65; НоІиЬ—Ьуег 125; Паигаі 229, 479; Кіеіп 422. — Див. ще де-, мобільний.
демократія, демократ, демократизм,
демократизація, демократичний, демократизувати, ст. демокрація (XVII ст.); —р. демократия, бр. дзмакратьія, п. с!етокгас]а, ч. сіетокгасіе, слц. сіе-токгасіа, вл. нл. сіетокгаНіа, болг. демократія, м. демократка, схв. демокра-тща, слн. сіешокгасі]а;—запозичення з грецької мови; гр. бюрократій «народне управління» є складним словом, утвореним з основ іменника бтіцос; «народ» і дієслова хратєсо «правити, володіти; бути сильним», пов’язаного з хра-тос «сила, влада». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 66—67; Фасмер І 498; Но-1иЬ—Ьуег 125; НоІиЬ—Кор. 98; БЕР І 340; Кіеіп 422; Ггізк II 8—10. —Див. ще аристократ, демагог.
демон, [дймін] Я, демонізм, демонічний, ст. д’Ьмон'ь (XV ст.);—р. болг. м. демон, бр. дзман, др. демони, д'Ьмон'в, п. сіешоп, ч. слц. слн. сіешоп, схв. демон, демон, стел. ДЕМОНІ,, демоні,; — через церковнослов’янську мову запозичено у давньоруську з грецької; гр. баїрсот «божество; дух; душа померлого; диявол» пов’язане з баіораї, баісо «ділю, розподіляю» (як дперс. Ьа§а-«бог», псл. Ьо§ь з ав. Ьа§а- «доля» або дінд. ЬЬа§а- «доля; той, хто наділяє; пан» з ЬЬа]’аН «наділяє»), а також з бтірое «народ, країна». — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 67; Фасмер І 498; Преобр. І 178; НоІиЬ—Ьуег 125; БЕР І 340; Кіеіп 423; Ггізк І 340—342; Воізас^ 162.
демонстрація, демонстрант, демонстратор, демонстративний, демонструвати, ст. демонстрація «вияв, показ» (XVII ст.);—р. болг. демонстрация, бр. дзманстрацьія, п. сІетопДгасіа, ч. сіешопзігасе, слц. сіетопзігасіа, вл. нл. <1ешоп8Ігасі]а, м. схв. демонстрацій, слн. с1етоп8Ігасі]а; — запозичення з латинської мови; лат. сіетопзігаііо «показування» пов’язане з сіетопзігаге «показувати», утвореним з допомогою префікса сіє- від шопзігаге «тс.», яке через шбпзігиш «знак, призвістка» пов’язується з топео (<*люпе]о) «нагадую, попереджаю», що є формою каузатива до шешіпі (<*шешопаі) «пам’ятаю», спорідненого з гр. рєрота «прагну, пригадую» з неповною редуплікацією кореня
!і:теп- «думати», засвідченого також у лат. тепз «розум, мислення», псл. ратаїв, укр. пам'ять. — СІС 198; Шанский ЗСРЯ І 5, 68; Фасмер І 498; Кора-Ііпзкі 208; НоІиЬ—Ьуег 125; БЕР І 340; Кіеіп 423, 1000; Маїсіе—Ноїт. II 65—67, 69—70, 107, 109—110, —Див. ще де-, пам’ять.
деморалізація, деморалізований, деморалізувати;— р. болг. деморализа-ция, бр. дзмаралізацьія, п. бетогаііга-сіа, ч. бетогаїігасе, слц. бетогаїігасіа, м. схв. деморализацща, слн. бетогаїі-2асі]а; — запозичено через російську мову з французької; фр. сіетогаїізаііоп утворене за допомогою префікса сіе-із значенням заперечення, відсутності чогось, що зводиться до лат. сій- «тс.», від тогаї «моральний», яке походить від лат. тбгаїіз «тс.». — СІС 199; Шанский ЗСРЯ І 5, .69; НоІиЬ—Ьуег 125; Оаигаі 484. — Див. ще де-, мораль.
Дем’ян, Дам'ян, [Демань Ж, Дем-нян\, Демкб, Демусь Я, Демо, [Демканя ВеЛ, Димань Ж], ст. Оетіап (1395), Даміать «злопитател» (1627); — р. Де-мьян, заст. Дамиан, бр. Дзям'ян, др. Даміан-ь, п. Оатіап.ч. слц. Оатіап, вл. Оет]ап, болг. Дамян, схв. Оаті]’ап, Оат]’ап, слн. Оаті]ап, стел. Ддми-гам-ь;—через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. Даріатбе, можливо, пов’язане з іменем богині Ааріа або з дієсловом бараки «підкорюю»; вважається також (Илчев 155) запозиченням з гебрайської мови.—Сл. вл. імен 207; Петровский 94; СопзіапНпезси 44.
денатурат, денатурант, денатуратник, денатурація, денатураційний, денатурований, денатурувати; — р. болг. денатурат, бр. дзнатурат, п. сіепаіи-гаі, ч. слц. бепаіигаї, м. денатурйра «денатурує», схв. денатЦрисати «денатурувати», слн. (іепаіигасііа; — терміни, пов’язані з плат, (іепаіигаіиз «позбавлений природних властивостей», утвореним за допомогою префікса бе-, що означає відсутність чогось, від па-Шга «природа; природні властивості»; пор. фр. бепаіигег «зробити неприродним».— СІС 199; Шанский ЗСРЯ І 5, 70; ЗІ. \ууг. оЬсусЬ 144; НоІиЬ—Ьуег
126; РЧДБЕ 186.—Див. ще де-, натура.
денде — див. де-не-де.
[дендера! (бот.) «дурман, Баіига зігатопіит Б.», [дентера ВеБ, дендере-ва Мак, дендерево Мак, диндера, дйн-дерево, дйвдерево, дйвдерев] «тс.»; — п. бепбега, сіепсіегехса, (Ігі^сігіега, бгі^-(Ігіегам'а, бгі^бгіеггаша, бгіепбгіега «тс.» (з укр.); — неясне; визнання за вихідну форми дйвдерево (Вгйскпег 112) здається сумнівним.
дендувати — див. дйнда.
де-не-; — складова частина неозначених займенників [денеякий Ж, дене-кбтрий Ж, денехто ВеБ] та прислівника [де-не-куда\ ВеБ, що виникли в результаті контамінації неозначених форм типу деякий і ст. ніякий чи п. піе)акі (з пізнішою нефонетичною зміною «'5-в не-). — Див. ще де2. — Пор. де-не-де.
де-не-де, [денде]-,— р. [где-негде\ «зрідка», бр. дзе-ні-дзе «місцями»; — очевидно, неточна калька п. §бгіепіе§бгіе «тс.», утвореного з прислівників §бгіе «де» і неозначеного піе§бгіе «десь» (пор. р. негде, стел. и±к-ьде, псл. пекьсіе), у якому початкове неозначене піе-(<пе-) при калькуванні було сприйняте як заперечне піе- (<пе-). — Сугап Рггузібшкі роїзкіе 45—46. — Див. ще де1, не. — Пор. де-не-.
[денежка] «дрібна монета; 1/4 копійки», [деньгай] «багатий», [денежний] Ж, ст. денга, деньга (XV ст.), денежний «вартістю в одну деньгу» (XVIII ст.); — р. денежка, похідне від деньга, мн. деньги, ст. денежька (XV ст.), деньга, денга (XIV ст.), тенка (XV ст.), п. ст. бгіеп§і (з р.); — запозичено, очевидно, в давньоруську мову з тюркських; пор. чаг. іарка «срібна монета; металеві гроші», чув. тенке «срібна монета, карбованець», каз. туркм. ккалп. тенге «монета», башк. тат. танка «карбованець», узб. танга «дрібна срібна монета; металеві гроші»; джерело тюркських слів вбачають у перс. гіапа§ «монета» (сперс. бап§ «тс.», дперс. бапаке), звідки також вірм. бап§, бапк «дрібна монета»; думка про зв’язок р. деньга з тюрк. іат§а «мітка, штемпель», бат§а «тс.» (Френ Ое огі§іпе уосаЬиІі гозісі <1епь§і, Ка-
зань, 1815; Мікі. ЕШ 39; ТЕ1 1, 281; ІЧаскіг. 1, 26; Горяев 88; Преобр. І 179; Срезн. І 653) вважається застарілою.— Шанский ЗСРЯ І 5, 71—73; Фасмер І 499; Шипова 119; Вгйскпег 109; Вегп. І 183—184; КогзсЬ АЇ51Р6 9, 496; Бо-коЬсН 38; Егоров 242—243; Ногп 118; НйЬзсктапп 134; НатзіеШ 395; Назапеп 2Ї81Р6 20, 449—450; МЗРОи 98, 127— 129.
Денис, Денйско, ст. Денйско (1430), Діонусій (1627); — р. Денис, заст. Дио-нйсий, бр. Дзяніс, др. болг. Дионйсий, п. Оіопігу, ч. Оіопіз, Оіопузіиз, слц. Біопуг, схв. Оіопузіиз, слн. Оіопігі], стел. Диоиисии, Диоиись; — запозичено через церковнослов’янську мову в давньоруську з грецької; гр. Аютбоюе походить від імені бога Ді6г«ао<; «Діо-ніс», за припущенням, фракійсько-іллірійського.— Сл. вл. імен 207; Петровский 94; Сопзіапііпезси 44; Ргізк 1 396.
денисена (сорт черешні), [денисена] «тс.» Я; — р. дениссена «тс.»;—походить від нім. Попіззепз Кпогреікігзске «черешня Денісена», утвореного за прізвищем особи, що вивела цей сорт у Німеччині (Попіззеп); на українському й російському грунті відбулося зближення з ім’ям Денис. — Атлас плодов России, вьш. IV, СПб., 1903, 559.
[денниця1] (дитяча хвороба);—др. д'ьна «подагра», п. <1па «артрит», ст. сіеп-позс «подагра», сіеппа піетос «ломота в костях», сіпай-а піетос «тс.», ч. сіеппіс-ка «пропасниця», сіла «хвороба суглобів», слц. сіпа «подагра», болг. ді>на «хвороба», дна «тс.», д-ьно «дитяча хвороба», схв. [дна] «колька», ст. дна «хвороба», стел, д’ьна «хвороба», дьиа «тс.»; — неясне; пов’язувалося з псл. (іьпо «дно, глибина; нутрощі» і, далі, «хвороба внутрішніх органів» (Вегп. І 245; Зіашзкі І 149; Маскек Е8ЛС 121); зіставлялося з р.-цел. д-ьгил «рана, шрам» (Потебня РФВ 7, 63); вважається також результатом контамінації іє. *сИіеі§Уй- «колоти, різати», звідки цсл. дггна.лит. с1у§іі «пробивати, проникати» та (іьпо «дно» (БЕР І 457).— Фасмер І 517—518; ЗССЯ 5, 173—174.— Пор. денчанка, дна.
[денниця2] (бот.) «перстач, калган, 3 3-434
Роїепііііа егесіа, РоіепНПа іогшепНІ-1а»;— як назва лікарської рослини пов’язане з [дна} «матка» (див.).
[денчанка] «сліпа кишка» ВеНЗн, [заднена кишка] «тс.» ВеНЗн; — ч. [сіеп-пік] «перший шлунок у жуйних тварин; товста кишка; сліпа кишка», сіеппі зіге-уо «сліпа кишка», ст. сіеппік «живіт», вл. сіепо «шлунок жуйної тварини; товста кишка», нл. (іепо «черево; шлунок у тварин», болг. [дяняк] «сліпа кишка», [динешник] «тс.», [дінек] «шлунок тварини», д'ьнка «ковбаса із свинини», слн. сіапка «пряма кишка; сорт ковбаси», [кепка] «тс.»;—похідне утворення від псл. (іьпо «дно, глибина; нутрощі».— Масіїек Е8ЛС 121; Вегіа] Е88Л І 94.— Див. ще дно.— Пор. дна, денниця1
денщик «солдат у царській армії, що прислужував офіцерові»;—бр. дзян-шчьік, ч. (іепзсік, кепзсік; — запозичення з російської мови; р. денщик утворено за допомогою суфікса -щик від день (пор. давнішу форму деньщйк), можливо, під впливом фр. бе ]оиг «черговий», утвореного від іоиг «день» (пор. пізніше р. дневальньш).— Шанский ЗСРЯ І 5, 71—72; Фасмер 1 499. — Див. ще день
день, денник «щоденник; загородка для худоби; [метелик Оіигпа Ж]», (днев-ник] «тс.» Г, Ж, [денниця] «ранкова зірка», [девнйця Ж, деннйчка ВеБ, дев-нйчка ВеБ, дивнйчка ВеБ, дівнйцка ВеБ, демнйця ВеБ, демнйчка ВеБ] «тс.», [деньки] «оденки» Ж, днина, [днівка] «робочий день» Ж, (деньщиця] «чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом» Я, [день-денички] «з дня на день» Ж, денний, [денічний Ж. дневний Ж], днювальний, [днянийі, [днйнськи] «щоранку» Ж, [днйнцьки] «тс.» Ж, днями (присл.), дніти «світати», [деніти] «тс.» Ж, днювати, [днова-ти] «тс.» Ж, [задня] «вдень» Я, напередодні, оденки «зібрання жінок у зимові дні для рукоділля», оденьки «тс.», оденчичка «жінка, що прийшла на оденки», переддень, передодень, переднівати Пі, поденний, поденне, поденка (ент.), [поденька] «тс.» Ж, поденник, поденщик, поденщина, уденішній, удень, [уденно] Ж;—р- день, бр. дзень, др. дьнь, п. (ігіеп, ч. сіеп, слц. сіеп, вл. сігеп, нл. геп,
полаб. сіап, болг. м. ден, схв. дИн, слн. дап, стел, дкмь;— псл. сіьпь «день»; — походить з іє. *ді-п- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *деі- «ясніти, блищати», представленого в лит. сііепа «день», лтс. діепа, прус, сіеіпап (зн. в.) «тс.»; споріднене також з дінд. сііпат «день», ірл. депиз «проміжок часу», гот. зіп-іеіпз «щоденний», лат. пПп-сііпае (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»; іє. *деі-/ді- з іншими суфіксами (-еи-, -и- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. дуаиЬ «небо», лат. деиз «бог», Лоуіз, Лирріїег, гр. 2єб^, а також у кімр. дум/ «день», псл. діуііі з£, укр. дивитися. — Критен-ко Вступ 516, 550; Шанский ЗСРЯ І 5, 72; Фасмер І 498—499; Преобр. І 179; ЗІатекі І 195; Вгйскпег 109—ПО; Ма-сЬек Е5ЛС 114; БЕР І 341—342; 5кок І 379 —380; Вегіа) Е55Л І 94; ЗССЯ 5, 213—214; Вегп. І 253 —254; Меіііеі КЕ5 5, 10—11; В5Б 27, 126—127; Топоров 318—319; ТгаиітаПп 55; Зкагдяіиз 7І51РЬ 26, 376; Рокоту 183—186; ЗресЬі 13, 159. — Пор. дивитися.
[денька] «калюжа» Ж; — очевидно, пов’язане з дно, пор. {оденьки} «залишки на дні», оденки, поденки, р. подбнки, п. осіепкі, осісіепкі, росіепкі «тс.». — Див. ще дно.
департамент; — р. департамент, бр. департамент, п. вл. дерагіатепі, ч. слц. слн. дерагіетепі, болг. департамент, схв. департман; —запозичення з французької мови; фр. дерагіетепі «департамент, управління, відомство» походить від дерагііг «розділяти», утвореного за допомогою префікса де- «від-, роз-» (з лат. де- «тс.») від рагііг «ділити на частини», пов’язаного з рагііе «частина», що зводиться до лат. рагз (род. в. рагііз) «тс.». — СІС 200; Шанский ЗСРЯ І 5, 73; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 126; Кіеіп 427; Паигаї 238. — Див. ще де-, партія.
депеша; — р. болг. заст. м. депеша, бр. депеша, п. дерезга, ч. дерезе, слц. дереза, схв. депеша, депеша, слн. дереза;— запозичення з французької мо-зи; фр. дересЬе «депеша» утворено від дересЬег «швидко відправляти, приско-34
рювати; (ст.) усувати перешкоди, звільняти», пов’язаного через антонімічне дієслово від тієї ж основи етресЬег «заважати, перешкоджати» з слат. ітреді-саге «спіймати в пастку», утвореним від лат. редіса «петля, пастка; пута», яке походить від лат. рез (род. в. редіз) «нога». — СІС 200; Шанский ЗСРЯ І 5, 73—74; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 126; БЕР І 343; Кіеіп 427; К1и§е—Міігка 127; Баигаї 238, 275.— Див. ще де-, педаль.
депо, деповець-, — р. болг. м. депо, бр. депо, п. слц. деро «склад, депо», ч. деро, дероі «тс.», вл. дероі,схв. депо, слн. деро;—запозичено через посередництво російської мови з французької; фр. дербі «склад, депо» (ст. дерозі) походить від лат. дерозііит «річ, віддана на зберігання», пов’язаного з дербпеге «складати, залишати», що є префіксальним утворенням від рбпеге «класти».— СІС 200; Шанский ЗСРЯ І 5, 74; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 126; БЕР І 343; Оаигаі 239; XVа]де—Ноїш. II 335— 336. — Див. ще де-, поза1.
депресія, депресивний; — р. депрес-сия, бр. депресія, п. дергезіа, ч. дергезе, слц. дергеьіа, вл. дерге8І)а, болг. де-пресия, м. депрееща, схв. депреси)а, слн. дерге8і]а;— інтернаціональний термін (фр. дерґЄ88ІОП, н. Нерге88І6п, англ. дергеззіоп, іт. дерге?8Іопе), утворений від лат. дерге88Іо «заглибина», пов’язаного з дергішеге «придавлювати, принижувати», що є префіксальним похідним від ргешеге «давити». — СІС 201; Шанский ЗСРЯ І 5, 75; НоІиЬ—Ьуег 126; Баигаї 239; Кіеіп 429; Шаіде— Ноїш. II 360. — Див. ще де-, прес.
депутат, депутація, {депутдванийі Я, [депутатований] Ж, ст. депутат «посол, делегат» (XVII ст.), депутовати «посилати» (XVI ст.);—р. болг. м. депутат, бр. депутат, п. дериіаі, ч. слц. слн. дериіаі, вл. нл. слн. дериіасі]а, схв. депутат; — запозичення з латинської мови; лат. дериШиз «призначений, посланий, уповноважений» (слат. «особа, послана до двору імператора») пов’язане з дериіаге «передавати, вважати», утвореним за допомогою префікса де- від риіаге «обмірковувати, впоряд-.
ковувати; різати, очищати». — СІС 201; Шанский ЗСРЯ І 5, 75; Фасмер І 499; НоІиЬ—Ьуег 127; НоІиЬ—Кор. 99; БЕР І 343; Оаигаї 239; Кіеіп 429; Шаібе— Ноїт. II 393. — Див. ще де-, ампутація.
дер (вигук, що імітує крик птаха деркача та інші звуки), дер-дер «тс.; дитяча гра з тріскачкою», деркати «видавати звук дер», деркотати «тс.; деренчати, торохтіти», деркотіти, дерчати «тс.», (деркало] «дитяча іграшка» Я, [деркатьоло,деркач] «тс.» Я, дерчак (ент.) «комаха (з породи коників)»;—ч. бгкаїі «торохтіти», бгкоіііі «тс.; деренчати», слц. бгкаї' «торохтіти», бгкоїаі' «цокотіти зубами», нл. бегкоіаз «торохтіти», схв. дрктати «дрижати, тремтіти», слн. бгкоіаіі «торохтіти»; — звуконаслідувальне утворення, близьке до дир.— МасЬек Е8ЛС 128.—-Пор. дир.
[дерба] «дерен», (дербйна] «дернина», (дербіна] «гущавина, хащі; цілина, переліг» Л, [дербдвий], [дербати] «знімати дерен», (дербувати] «тс.»; — р. (дерба] «переорана цілина; переліг, порослий дерном», (дербйна] «тс.», [дер-бйть] «дряпати, шкрябати», [деребить] «тс.», бр. дзярбак «пружинна борона», ч. бгЬаіі «дерти, дряпати», бгЬапу «тертий», слц. НгЬа «нерест», бгЬаї' «трясти, скубти», слн. бгЬасаіі «шкрябати, чесати, рити»;— псл. *бьгЬ-/бегЬ- «шкрябати, здирати» походить від іє. *бегЬЬ-«тс.», що є поширенням кореня *бег-«дерти»; — споріднене з двн. гигЬа «дерен», нн. іогі «дерен, трава», нвн. ТоД «торф», дфриз. дангл. Шгї, дісл. іог((а), шв. іогї «тс.», дат. Шгу «тс.; дерен; земля», дінд. багЬЬаЬ «трава, купина»; тлумачення ч. бгЬаі як експресивного утворення до ч. бгаіі (НоІиЬ—Ьуег 140; пор. також НоІиЬ—Кор. 106) безпідставне.— Фасмер І 499—500; Пре-обр. І 179; Вехіа] Е88Л 1111; ЗССЯ 5, 219; Трубачев Рем. терминол. 238 — 240; 81. ргазі. III 62—63; Вегп. І 211, 254; К1и§е—Міігка 783; Рокогпу 211 — 212. — Пор. дорббайло.
[дербак] «ледар, негідник; каліка» Ж, (даребак] «ледар, негідник» ВеЛ; — очевидно, запозичення з словацької мови; слц. багеЬак «негідник, шалапут; ледар», як і ч. багеЬак «негідник, шала-3*
пут», багеЬа «тс.», п. [багеЬак, багет-Ьак, багеЬак] «тс.», багетпік «робітник, що працює задарма; дармоїд, негідник, шалапут; мала дитина», пов’язане з багеЬпу (багетну) «даремний», утвореним від баг «дар», що відповідає укр. дар-, на українському грунті слово дербак деетимологізувалося. — МасЬек Е8ЛС 110; НоІиЬ—Кор. 96; НоІиЬ — Ьуег 121. — Див. ще дар, дати.
дербі (спорт.) «змагання для трирічних і чотирирічних коней»;—р. болг. м. дерби, бр. дзрбі, п. ч. слц. бегЬу, схв. дерби, слн. бегЬІ;— запозичення з англійської мови; англ. ОегЬу «дербі, щорічні кінні змагання в Епсомі» походить від прізвища лорда Дербі (ОегЬу), який вперше провів ці змагання. — СІС 201; Шанский ЗСРЯ 15,76; Кораііпзкі 212; НоІиЬ — Ьуег 127; Кіеіп 430.
дербнйк (орн.) «сокіл, Аезаіоп со-ІитЬагіиз»;—р. дербнйк «тс.», [дербни-чбк] «яструб, Еаісо уезрегііпиз», бр. дзербнік «Аезаіоп соїитЬагіиз», п. бгіег-Ьа «сорокопуд, Бапіиз Б.»;—пов’язане з дерба«дерен»(пор. р. дерба«цілина, переліг, порослий дерном»); назва мотивується тим, що птах тримається відкритих місць. — Преобр. І 179; Горяев 88. — Див. ще дерба.
[дерван] «дернина» Ж і — Р- (дьірван] «переліг», бр. дзірван, п. бугмап «тс.»;—• через посередництво білоруської мови запозичено з литовської; лит. бігубпаз «переліг» походить від бігу а «поле, земля», пов’язаного з бігіі «здирати; звільняти від дерну» (Потебня К ист. зв. IV 18— 19), спорідненим з псл. *бьга!і, *бегіі, укр. дерти; е в укр. дерван з’явилося в результаті вторинного зближення з дерба, дерти і под. — Ргаепкеї 96— 97. — Див. ще дерти.
[дерводзюбка] (орн.) «дятел» Ж; — складне слово, перша частина якого дерво- «дерево» є результатом редукції другої голосної повноголосся у деяких західних говірках, а в другій частині є основа дієслова дзюбати; до словотвору пор. назву цього ж птаха дзюбдерево — з іншим порядком розташування компонентів.— Див. ще дерево, дзюбати.
дерга «рядно; попона; чорний шерстяний жіночий одяг, подібний до за-
паски; ковдра», [дьбрга] «тс.» Л, ст. дерга «попона; килимок, коць», зменш. дережка (XVII ст.);—п. сіегіїа «килим, попона», (іегка, сіега «тс.» (з укр.); — пов’язане з джерга «запаска з непофар-бованої тканини», джерга «ковдра», що є тюркізмами, які на українському грунті зблизилися з утвореннями від коренів сіег-, *с!ьг§- (дерюга, дергати та ін.). — Біашзкі І 144; Вгйскпег 87. — Див. ще джерга.
[дерган] «тарган» Ж, (дергун] «тс.» Ж; — результат зближення слова тарган з (дергати] (див.).
[дергати] «смикати; чесати клоччя дергальним гребенем Ме», [дергонути] «смикнути», [дерга] «залізна щітка для чесання прядива Мо; скребло Л», [дер-гавка, дерганка Ме, Мо, Дз, дерганйця Дз, дергачкаЖ, дергівка] «тс.», (дергар] «той, хто плете линви з прядива», (дер-гач] «чесальник; знаряддя для витягування цвяхів», [дерган] «той, що сильно рве Я; (іхт.) йорж Ва», дергунець «вид танцю», [дергальний], обдержини «зчесана з овчини вовна», [одїржини] «тс.»; — р. дерзать «смикати», бр. дзергаць, др. дьргати «тс.», п. <ігіег§ас «чесати льон; гаптувати; обшивати петлі; [трясти, смикати]», ч. (ігНаїі «тремтіти; терти (льон)», слц. йг§аі' «смикати, штовхати, трясти», вл. йгегпус «смикати, тріпати», нл. гег§аз «тс.», полаб. сіаг^прі «смикати, чесати льон», болг. дт>ргам «тягну; чешу льон; [хапаю]», слн. сіі^аіі «терти, чесати»;— псл. *<іьг§аіі «обробляти льон, обдирати його стебла (зривати головки та листя швидким рухом)» продовжує іє. *<іег§й-, що є поширенням кореня *<1ег- «дерти» формантом -§Н-;—споріднене з лит. с1іг§1і «розслабитися», с!іг§іпіі «подразнювати, збуджувати», лтс. сіга-£аі «смикати, рвати», дангл. Нег£ап «дратувати, збуджувати», снн. 1ег§еп «смикати, рвати; збуджувати», 1аг§еп «тс.», гол. Іег§еп «тягти; смикати; сердити, дратувати», свн. гег§ап, нвн. гег-§еп «тс.», норв. (розм.) іег§а «дратувати»; зіставлення з лат. 8Ігіп§о «натягую, стискаю, зриваю» (Маскек ЕВЛС 127— 128) викликає сумнів. — Шанский ЗСРЯ І 5, 76; Фасмер І 500—501; Преобр. І 179—180; Віатекг І 195—196; Вгйскпег
110; 8сіш5Ієг-8є\ус І 198; Оіезсй І 148— 149; БЕР І 459—460; ЗССЯ 5,221; Вегп. І 254—255; Тгапішапп 55—56; Егаеп-кеі 96; Маігепаиег БЕ 7, 165; Рокоту 206—210. — Див. ще дерти.
[дереберя] «пустомолот» Я; — р. [де-ребить] «дерти; шкрябати; кричати на Все горло; голосно і безладно співати», ч. <ІгЬ «наклеп, неправда», (ІгЬаіі «терти; наговорювати; зводити наклеп», ст. сІгЬаІ «наклепник»;—експресивне утворення, пов’язане, можливо, з псл. *(ІегЬ-/*<ІьгЬ- «дерти, шкрябати». — Но-ІиЬ—Ьуег 140.—Див. ще дерба. — Пор. теревені.
дерево, [дерво], [дервей] (бот.) «кри-вавник, деревій, АсЬіІІеа тіїїеіоііит Б.» Мак, [деревач] (ент.) «скрипун, усач, СегатЬух; усач домовий, Нуіоігирез Ьаіиіиз; (орн.) дятел», [деревей] (бот.) «кривавник» Мак, [деревень] «тс.» Мак, [деревець] (ент.) «довгоносик сосновий, НуІоЬіиз» Ж, [деревйзна] «деревина» Я, [деревий] (бот.) «кривавник» Мак, [де-ревиця] «тс.» Мак, деревій (бот.) «кривавник, АсйіПеа тіїїеїоііиш Б.; звіробій, Нурегісит регїогаїит Б.», (деревіньї «(бот.) кривавник; дерев’яні частини в плузі», [деревїйка] «горілка, настояна на деревії» Ж, деревйна «дерево; зрубане дерево; дерева», [дервйна] Ж, деревина, (деревйщг] «труна; дерев’яна ручка Ж», [деревка] (ент.) «совка, Хуііпа» Ж, (де-ревля] «зрубані дерева», деревня «дерева; будівельний матеріал; [дерев’яний будинок]», [деревня] «дерев’яні частини в плузі», [деревнйк] «(бот.) кривавник; жимолость, Еопісега; (орн.) голуб-си-няк, СоІишЬа оепаз Шарл», (дерев’яник] (бот.) «жимолость», [деревняк] «дерев’яний плуг» Кур, (деревце] «частина плуга; весільне гільце», [дерев’яка] «дерево; поліно», [дерев’ яниця] «дерев’яна нога», дерев’янка «виготовлений з дерева предмет; [дерев’яна миска; дерев’яний будинок] Ж; (ент.) волохокрилець, Тгісіюр-іега Л», [дерев’янки] «взуття на дерев’яній підошві» Л, [дерев'янці] «дерев’яні черевики» ВеЛ, [деревлянки] «тс.; саморобні дерев’яні ковзани; дерев’яні гудзики» Мо, [дерев’яччя] «дерева», (ди-рив'я] «зрубані дерева» Кур, (деревний] Я, деревинний, [деревйстий] Ж.
[деревкйй] «твердий, міцний» Я, деревний, дерев’ яний, [дервеніти Ж> дереве-ніти, деревіти Ж], дерев’яніти, здерев'янілий, задеревілий, задерев'янілий, одеревілий, одеревіти; — р. дерево, бр. дзерава, др. дерево, п. бггеию, ч. бгеуо, слц. бгеуо, вл. нл. (Ігіедао, болг. дряво, схв. древо, слн. (Ігєуо, стел, др^во; — псл. *бегуо;— споріднене з лит. бегуа «сосна; смола», лтс.. багуа «смола», снн. іег(е), дангл. іеоги, дісл. ііага «тс.», кімр. (Іеги'еп «дуб», гр. бори «дерево, брус, СПИС», 6рб£ «дерево, дуб», дінд. бати (бги-) «дерево (матеріал)», ав. баи-ги «дерево», ірл. (іегисс «жолудь», хет. іаги «дерево»; можливо, пов’язане з іе . *с!ег- «дерти» (як «обдерте від кори»).— Критенко Вступ 513; Шанский ЗСРЯ І 5, 78; Фасмер—Трубачев І 502; Пре-обр. І 18 0; 81а\узкі І 174; Вгііскпег 101; Масіїек Е8ЛС 131; 8с1іи8Іег-8е\ус Рго-Ьекеїі 51—52; 81. ХУогізі. 14; БЕР І 439 —440; 8кок І 438—439; ЗССЯ 4, 211—213; Бернштейн Очерк 1974, 156— 157; Вегп. І 185—186; Мікі. ЕХУ 42—43; Тгаиітапп 53; Меіііеі Еіибез 360, 372; Мййі.—Епбг. І 442; XVа 1 (Іе—Ноїт. І 765; Рокоту 214—217; Зрескі 54, 139.— Пор. дрова, здоровий.
дереворит «ксилографія»; — фонетично адаптоване запозичення з польської або чеської мови; п. бггешогуі, ч. бге-уогуі, утворені з основ іменника бггешо (бгеуо) «дерево» і дієслова гус (гуіі) «рити, гравірувати», як і слц. бгеуогуі, вл. бгіелуогег, є, очевидно, кальками нім. НоІгзскпШ «ксилографія» або гр. £о-АоуХгхріа «різьба по дереву» —складних слів, у яких перші частини є основами іменників Ноіг, £бА,ог «дерево», а другі пов’язані з зслпеібеп, уХіири «вирізувати». — 8XV' І 574; Зіоупік зрі-зоупеко іагука сезкейо І 416. — Див. ще дерево, рити.
дереза (бот.) «повій, Бусіит Б.; карагана кущова, Сага§апа їгиіех; [плаун, п’ядич, Бусоросііит сіауаіит Б; гостриця, Азреги§о ргоситЬепз Б. Мак; настирлива людина; сварка]» Г, Ж, [дариза] «повій» Мак, деревина, де-резняк. «жовта акація», [деревка, дерюза] «тс.» Мак, [дерезюк] «той, що живе в де
резі; сварлива людина» Я;—р. дереза «жовта акація; підмаренник чіпкий, Са-іішп арагіпе Б. та ін. (переважно колючі або чіпкі рослини)», [дерюза] «тс.», [деряжка] «плаун», бр. дзераза, п. беге-га (з укр.), (ігіегагпа, бгіегага «тс.», ч. бегегек (бот.) «верес, Саііипа», бегугба «підмаренник чіпкий», схв. д'ерезга (бот.) «вех, 8іит іаііїоііит Б.; настурція, Мазіигсіит оїїісіпаїе та ін.», слн. бегеге «залізні кігті, що прикріплюються до взуття»;—загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з деру, дерти (ЗССЯ 4, 205—206; Горяев 89), здергати (Преобр. І 180; Фасмер—Трубачев І 502), з дразнйти (Варбот 81. ХУогізБ 159—161); можливий зв’язок і з іє. *бкеге§к- «міцний, міцно тримати» (тоді споріднене з дінд. бгкуаіі «зміцнює», ав. багагауеііі «міцно зв’язує», багага «прив’язка, причіпка», багаг- «зав’язки, кайдани, пута») або з дерен «кизил», дірл. бгаі^еп «терен; дика груша», кімр. бгаеп «терен». — ЗБргазБ III 38—39; Рокогпу 258.
дерен1, дернина, [дернйння] «місце, покрите дерном; торф», [дернйця] «кусок дерну, вирізаний для годівлі гусят», Чернюка «дернина», [дерна Л, дернакЖ, дерня Г, Ж, дерняг ВеБ] «тс.», [дернована] «місце, покрите дерном» Я, [дер-няк] «цілина» ЛексПол, [дернянка] (ент.) «дернова мушка, Мугтіса саезрііит» Ж, дернистий, дерновий, [дерновйнний] Я, дернуватий, дернувати, задерніти Я, одернйти;—р. дерн, бр. дзеран, дзярнб, др. дьрн’ь, п. бат, [Дат], каш. [бата, бгагпа], ч. слц. бгп, вл. бога, нл. бет, бето, болг. дріж «грудка, кусок», слн. бгті «дерен», СТСЛ. ДР’КИ’К «тс.»;—псл. *бьгпь «дерен», субстанти-вований пасивний дієприкметник від бегд, бьгаіі «дерти»;—споріднене з лит. бігіі «зрізати дернину», дінд. бТгпак «розщеплений», кімр. багп «частина, кусок»; малоймовірний зв’язок з лат. ЇГОП8 «листя, зелень», гр. 6р6Vа «квіти, трави» (Зоїтзеп К2 35, 474—476).— Шанский ЗСРЯ І 5, 82; Фасмер І 504; Варбот Зтимология 1965, 111; Преобр. І 182; 81а\У8кі І 138; Вгйскпег 85; АЇЗІРк 39, 12;Маскек Е8ЛС 128; БЕР І 437; Младенов 153; Вегіа) Е88Л І 115;
ЗССЯ 5, 224—225; Вегп. І 256; Рокогпу 206—208. — Див. ще дерти.
дерен2 (бот.) «кизил, Согпиз Б.; терен Мо», [деренка] «кизил (рослина і плід); ожина» ВеНЗн, [деренівка] «настойка на дерені», [дереняк] «тс.», їде-рень\ «кизил»Мак, [дрінка] «тс.» Мак; — р. дерен, [дерен, дерен], п. сіегеп, ст. сіегеп «барбарис, ВегЬегіз уи1§агІ8 Б.» (з укр.), йггоп «тс.», ч. сігіп «дерен», слц. сігіеп, вл. сігеп, нл. сігоп, болг. дрян, м. дрен, схв. дрен, слн. сігеп «тс.»;—псл. * кегль, найімовірніше, пов’язане з сіегф, кьгаїі і паралельне до псл. *сіьгпь «дерен»; сюди ж тоді слід віднести каш. [сігоп] «колючки», полаб. Степ «тс.», однак, оскільки кизил колючок не має, Бернекер припускає перенесення назви колючих кущів барбарису на кизил за схожістю плодів обох рослин і разом з тим зіставляє псл. *<іегпь з дінд. сИтагауаІі «тримає, підпирає», лат. ЇІГШП8 «міцний» через тверду деревину кизилу (пор. нвн. Нагігіе§е1 «дерен, бірючина» < двн. кагі-іги§і] «тс.»); можливий також зв’язок з дірл. пгаі§еп «терен; дика груша», кімр. йгаеп «терен», двн. бігпЬапт «дерен», що зіставляються з гр тре'/тос «пагін, гілка» (ВсЬизіег-Вешс РгоЬекеїі 51; Рокогпу 258); недостатньо аргументований погляд (Маскек Лш. гозіІ. 170—171; Е8ЛС 131: 8кок І 435—436) на псл. *с1епть як на рефлекс субстратної назви, що відбилася також у двн. Іугп «дерен», сіігпЬаит «тс.», нн. йігпіеіп, сііегіі, лат. согпиз.—Фасмер—Трубачев І 502—503; Преобр. І 181; Зіаи'зкі І 143—144; Вгйскпег 87; Висіхіхгеидка 287; БЕР І 440; Вегіа] Е88Л І 112; ЗССЯ 4, 208— 209; 81. ргазі. III 44—45; Вегп. І 184.— Див. ще дерти.—Пор. дерен1.
[деренитй] «задирати голову» Я;— власне українське експресивне утворення на базі дієслова дерти (пор. дерти носа «пихато поводитися»). — Див. ще дерти.
деренькотати, деренькотіти, деренчати, [дзеренчати], дренчати, дренькати, деренчало, дренькіт, деренькучий, деренчатий, деренчливий;—р. тренькать, ч. сігпкоіаіі, сігпкаіі, сігпсе-1і, слц. гігпкаБ.'сІгпсаІ', болг. дранкам,
м. дрнка, схв. дрнкати, слн. сігепсаіі; — звуконаслідувальні утворення, пор. вигуки [дреньІ,ч. слц. сігпк, болг. др-ьн.— Маскек Е8ЛС 128.
[дерес] (бот.) «гірчак, Ро1у§опит Б.», [дересен] «спориш, Ро1у§опипі ауі-сиіаге Б.» Мак, [дересеня] «Ро1у§опит» Мак, [дересень] «Ро1у§опит тіпиз», [дересйна, дрясен] «водяний перець, Ро-1у§опит кусігорірег Б.»;—бр. драсен «гірчак», п. сігезі, (1ггЄ8І «гірчак», ч. сігезпек, схв. дресен, сігезап, слн. <1ге8еп «тс.»;—остаточно не з’ясоване; реконструюються псл. * сіегзьпь, * сігезьпь, *сіег8І'ь, * сігезіь, споріднені з Дгізіаіі, оскільки корінь рослини використовувався при лікуванні шлункових захворювань, пор. інші назви гірчака: укр. дристун, дрестун, р. завязньш корень, завязник, животньїй корень, черевная трава, схв. желудіьак, дриставец (Мер-кулова Очерки 41—42); пов’язується також з рдесник (бот.) «Ро1ашо§еіоп Б.», причому обидві форми розглядаються як результат деетимологізації псл. *ПЄГ8ІЬПЬ, оскільки обидві рослини часто ростуть у воді, і в їх заростях нереститься риба (МасЬек Лін. гозїі. 89; Е8ЛС 510; пор. Вегіа) Е88Л І 113; 8№ І 571); форма [дерес] виникла з [дересень] і под., можливо, під впливом назви дуже поширеної рослини верес, яка також росте по вологих місцях. — ЗССЯ 5, ПО—111.— Пор. нерест, рдесник.
[дереч] «утеча» Ж;— експресивне утворення, пов’язане з дерти в значенні «швидко бігати, утікати»; -еч з’явилося в цьому слові, можливо, під впливом синонімічного втеча. — Див. ще дерти.— Пор. драпак, дряпати.
[дереча1] (бот.) «дереза, Еусіит Ьаг-Ьагит» Ж; — очевидно, пов’язане з дерти, оскільки дереза має колючки, або є експресивною видозміною назви дереза (див.). — Пор. дерйпліт.
[дереча2] (бот.) «сорт кислих вишень»;— очевидно, пов’язане з дерти (пор. дерти у роті, горлі —про щось терпке на смак, гірке й под.).— Мо-згупзкі ЛР 37, 377. — Див. ще дерти.
[дереші «чалий кінь або віл», [дериш\ «тс.» Па, [дирешка] «чала кобила» Па, [дерешуватий] «чалий; укритий шерх
лим льодом (про шлях); трухлявий., порохнявий Л», ]дирешкуватий] «чалий» Па;—п. СІЄГЄ82 «сіруватий, сивуватий; лава, на якій б’ють», ч. сієгєб «лава, на якій б’ють», слц. сієгєб «тс.», схв. сіегех «чалий кінь», сіегєБка «чала кобила», дереж «лава, на якій б’ють»; — запозичення з угорської мови; уг. сіе-гез «вкритий інеєм; білуватий; сіруватий» (сіегез 16 «сірий кінь») є похідним від сіег «іній»; значення «лава, на якій б’ють» є переносним, виникло на грунті угорської мови в XVIII ст. (пор. р. кобьіла «дошка, до якої прив’язували для покарання батогом»),— Лизанець Вопр. фин.-уг. язьїкозн. З, 160; Бігапес І 111; Зіахтекі І 144; 2аг$Ьа ЛР Зі, 118; Вгйскпег 87; Маскек Е5ЛС 115; Вагсгі 50; ММТЕВг І 619.
держати «тримати; [управляти; мати за дружину]», [державувати] «царствувати» Я, [держи] «ручка» Ж, держава, держава «міцність; маєток; влада», державець «володар; поміщик Пі», [державша] «держава» Я, [державище] «тс.» Ж, [державка] «пристрій для закріплення різців на стругальних верстатах», державник «державна людина; монарх», державність, [державо] «міцність», [державування] Я, державця «намісник», держак «ручка; [нижня частина кужівки; стебло соняшника Я!», держално «ручка», [держало] «тс.», держальник, [держан] «ручка» Ж, [держан-ка] «колодочка ножа» Л, [держанце] «ручка ложки», держачка «бильце», [державо] «утримання», [держівнб] «держак, ручка; частина мотовила; нижня частина кужівки», [держук] «держак», державний, [державський] Ж, держаний «не зовсім новий», держкйй «чіпкий; стійкий», [вдержливий] Ж, видержка, [вйдержалий] «витривалий» Ж, видерж-ливий, додержувати, здержатися, [здержка] Ж, здержений, здержливий, здержаність, задержка, невдержка, не-вдержймий, невдержний Ж, невйдерж-ний, невидержймий, недодержка, не-здержний, неповзд ержний КІМ, непо-здержливий КІМ, одержати, одержа-вити, одержимий, одержувач, передержанець, передержка, перед ержувати «тримати деякий час, [зберігати краде
не]», піддержка, повздержливість «стриманість» Нед, придержка, [придержни-ця] «тюрма» Нед, [удерж] Нед, удержавлення, удержка, удержувач Нед; — р. держать, бр. (заст.) дзяржаць, др. держати, п. сігіеггус, ст. і діал. (ігі(е)ггес, ч. сіггеН, слц. (Ігйаі', вл. сігегйєс, нл. йаггаз, полаб. сііггбі, болг. д'ьржа, м. држи, схв. држати, слн. сігйаіі, стел, дркжати;—псл. *<іьГ2аіі «тримати; володіти» походить з іє. *сікеге§к- «тримати; міцно тримати; міцний»;—споріднене з ав. с1га]аг)ке «тримати, мати при собі, вести»; зіставлення з гр. тресрораї «міцнію» (майб. ч. йрєфораї), трєсрсо «годую, живлю (*утримую)», лат. Іог-ІІ8 «СИЛЬНИЙ», ІОГЄІП8 «ТС. (*ДобрЄ ВІД-годований)», дінд. йгткаіі «робить міцним», НгНЬаЬ «міцний», ав. сіагагауеііі «міцно зв’язує, прив’язує», сіагог- «зав’язки, кайдани, пута» (Егпоиі—Меіііеі І 250; ЗССЯ 5, 231), з гр. браооораї «обнімаю, хапаю», атт. браттораї «тс.» (Вегп. І 258), з псл. *(1ьгг- «дерзкий», лит. сНггіі «тверднути», сіігхаз «ремінь» (Преобр. 1 181; Вгйскпег 110) недостатньо переконливі. — Шанский ЗСРЯ І 5, 78; Фасмер І 503; Маскек Е5ЛС 130— 131; БЕР І 460—461; 5кок І 448—449; Вегіа] Е85Л І 119; Воізасц 138—139; \¥а1(іе—НоГгп. І 535—536; Рокоту 254.
дерзати «насмілюватися», [дерзати-ся] «збиратися з силами» Ж, [дерзун] «сміливець» Ж, [дерзость] Ж, дерзання, дерзкість, дерзкий «жорстокий, міцний; сміливий», дерзосний, [одерзнути] «одужати, поправитися» Ж;—Р- дерзать, бр. дзерзкі, др. дерзати, п. сігіагз-кі «бадьорий, сміливий», ст. (іаггпдс «дерзнути», каш. [сігеггу, (ігегзкі], ч. сіггу «зухвалий», ст. бггаїі «дерзати», слц. (Іггу, болг. др^звам, дрт>зна, м. дрзне «насмілиться», схв. дрзнути, слн. сіггпііі зі «насмілитися», стел, дркзати; — псл. М'тгаіі, утворене від атрибутивного імені *сіьггь, що продовжує іє. *<Ікг8и-; — споріднене з дінд. сікгзй-, сікгзпй- «сміливий, зухвалий», гр. -краси >с «тс.; гордий», прус. сіугзох «сильний, міцний,’сміливий», дангл. сіугаіід «тс.», а також лит. сіг^зйз «сміливий», лтс. <ігйо88 «тс.» (з вторинним носовим), гот. §а<1аг8 (^асіайгзап) «наважитись»; слов.
г замість іє. з, відоме і в інших випадках, у цьому слові загальноприйнятого пояснення не має; думка про запозичення псл. *<іь{’2ь(к’ь) з германських мов (Нігі РВгВ 23, 332) не аргументована. — Фасмер І 503—504; Шанский ЗСРЯ І 5, 79; Преобр. І 181; Зіадазкі І 190—191; Вгйскпег 85, 108; Масіїек ЕВЛС 130; 8кок І 447—448; Вегіа] Е883 І 119; ЗССЯ 5, 227—229; Вегп. І 257; Топоров 349—350.
[дерибас] (бот.) «дереза, Еусіит Ь.» Мо;—очевидно, результат видозміни форми дереза; характер видозміни неясний; пор. дерйпліт.
[дерйгуз] «обідранець» Я;—складне слово, утворене з імперативної форми 2 ос. одн. дієслова дерти і основи іменника гуза «зад» (див.).
[дерикучникі «дерій, шкуродер, де-рилюд, гнобитель» Ж;—складне слово, перша частина якого є формою імператива 2 ос. одн. від дерти (пор. аналогічні дерйлюд, схв. дерикожа і под.), а друга, очевидно, пов’язана з куча «приміщення для птахів і свиней»; первісне значення — «той, хто обдирає кучі (тобто грабує селян)».—Див. ще дерти, куча.
[дерйпліт І (бот.) «дереза, Еусіит Б.» Мо; — складне слово, утворене з імперативної форми 2 ос. одн. дієслова дерти та іменника пліт; назва зумовлена тим, що дереза в селах найчастіше росла вздовж тинів (плотів), а іноді й сама виконувала роль тину (пор. живопліт «дереза»); перша частина слова пов’язана з тим, що колюча дереза дря-пається (дере). — Див. ще дерти, пліт.
[деркавийі «заїка, заїкуватий» Ж; — ч. сігкауу, (ігкоіауу «переривистий» (про мову та ін.),слц. гігкоіауу «який багато й швидко говорить»;—звуконаслідувальне утворення
деркач (орн.) «Сгех сгех Б.», [дергач, дерчак] «тс.» ВеНЗн, деркача «пташеня деркача», деркачиня «тс.», [дерти] «видавати звук дер» (про деркача) ВеБ;—р. [деркач], дергач, бр. дзергач, [дзяргач], драч, п. сіегкасг (можливо, з укр.), [сігіег-касх, сіугкасх, гігекасх, сі/іег^асг] «Сгех сгех», гіегкас «видавати звук дер» (про деркача), ч. бгкас, болг. дТ>ркавец, дяр-
давец, слн. бегег;—утворення від звуконаслідувального дієслова деркати, по-в’язаного з вигуком дер, що імітує крик птаха; відповідники з інших слов’янських мов виявляють деякі звукові відмінності звуконаслідувальної основи.— Булаховский Семас. зтюдьі 159, 188— 190; ИАН ОЛЯ VII 103; Мовозн. 1948, 43—44; Никончук Карп. диал. и оном. 153-=—154; Фасмер І 501; Шанский ЗСРЯ І 5, 76—77; Преобр. І 179; Струмін-ський 81ауіа 38, 106—107; Зіатезкі І 144; Вгйскпег 87; Масіїек Е5ЛС 128; БЕРІ 462; Мікі. Е\Б 42. — Див. ще дер.
[дерленкотіти І «сумно дзвонити» (про дзвони) Ж;—звуконаслідувальне утворення, результат контамінації форм дзеленькотіти і деркотіти. — Див. ще дер, дзелень.
дерлюга—див. дерти.
дерматин «тканина, що імітує шкіру»;— р. болг. дерматин, бр. дзрмацін, п. (іегтаіуп, ч. гіегтаііп, слц. сіегта-ііп;— через російське посередництво запозичено з французької або німецької мови; фр. сіегтаііпе, нім. Пегтаііп зводяться до гр. берратітое «шкіряний», утвореного від бєрца (род. в. бєрратод) «шкіра», пов’язаного з дієсловом 6еро> «здираю», спорідненим з псл. *<ІегН, укр. дерти. — СІС 201; Шанский ЗСРЯ І 5, 81; Егізк І 368—370. — Див. ще дерти.
дермо—див. дерти.
[дерпак] (бот.) «драпак, ожина, Ки-Ьиз їгиіісозиз Ж; (орн.) деркач, Сгех сгех ВеНЗн»;— результат контамінації основ драпак (дряпати) і дерти (див.).
дерти «розривати на шматки; зривати; дряпати; брати зайве, грабувати; карати биттям; поквапно втікати», дертися «розриватися; забиратися високо; [горланити]», дернути «рвонути; взяти зайве; швидко побігти», деронути «тс.», [деркачувати] «бити деркачем» Я, дер-качитися «стиратися» (про віник), драти «розривати на шматки, дерти; здирати, грабувати; дряпати; швидко бігти; [піднімати цілину; переробляти зерно на крупу; терти сиру картоплю ЛексПол]», дранкувати «покривати дранкою», [дерйга] «грабіжник» Я, [де-
рйнник] (бот.) «ожина сиза, КиЬнз сае-8Ш8 Б.», дерій «грабіжник, шкуродер; напилок», [деріння] «ганчір’я», деркач «стертий віник», [дерлюга] «ганчірка» Ж, [дермо] «груба тканина» Ж, [дернй-ця] «дошка» Ж, деррйна «чагарник з колючих кущів», дерть «борошно грубого млива», [дертйця] «тонка дошка», дерун «грабіжник; хабарник; чесальник вовни; [(іхт.) йорж Ва; окунь Мо]», деруни «оладки з сирої тертої картоплі», [деруха] «батоги квасолі» Л, дьор (у виразі дати дьору «втекти»), [драка] «бійка» Ж, [брало] «грабіжник» Я, Ідра-ля] «жінка, що скубе пір’я» Ж, [дранець] «обшарпанець», [дране] «дертий луб для плетіння кошиків» ВеНЗн, [дрань] «тс. ВеНЗн; драниця», [драник] «картопляник» Л, [дранина] «цілина» ЛексПол, драниця «дощечка»., [драничйна] «тс.», дранка «тонка дощечка, драниця; подерта, зношена одежина; [обшарпана жінка; їжа з запеченої тертої картоплі ЛексПол]», [драння] ЛексПол, [дрант] «лахміття», дрантя «тс.», дрантина «ганчірка; [подерта одежина Ж1», [дрантюх] «подертий мішок» Ме, [дрань] «лахміття; драниці», [дранька] «драниця», [драти] «гноблення, побори» Пі, [драч] «задерика» Ж, [драча] «здирство, хабарництво; [здирник, хабарник БІ1», [драчка] «лісопилка; дошка; сварка; задерика Ж]», [драчйнє] «тирса» ВеБ, [дрянь] «драниця» Ж, [дерізний] «задерикуватий», [деркйй] «шерехатий», [дертйчний] «зроблений з дертиці», [Верткий], дер-тяний «зроблений з дерті», [деручкйй], драний, [дранкавий] Ж, [драніпавий] «подертий», дрантивий «тс.», [драчний] «хворий (зуб)» Ж, [дряний] «пошматований», [вдйрливий] «причіпливий» Я, видирати, [вйдерство] «здирство» Я, Івй-дертус] «здирця» Я, [видер ця] «тс.» Я, здирати, [здрантіти] Ж, [здерка] (іхт.) «гольян, Беисізсиз рйохіпиз» Ж, здертя, здиральник, здирач, здирник, [здирок] «жир на внутрішньому боці здертої шкіри», здирство, [здйрця], здйр-щик, здйрщина, здір «нутряне сало», здиральний, [здйркуватий] Я, здйрли-вий, [здйрський] Я, [здйрственно] Я, задирати, [задера] «тріска», [задерака] «задерикувата людина», задерйка, за
дерій, задйра, задирака «тс.», [задерачка] «задирка коло нігтя», [задерки] «тс.» Я, [задерйжка] «запал» Я, [задйришка] «тс.; задерикувата людина» Я, задирка «задерта шкірочка коло нігтя; задерте місце; [сварка]», [задйрга,задйрґа] «тс.», [задра] «подряпина», [задьбр] «причина сварки, бійки», задьбра «задирака», задерикуватий, [задиракуватий, задиракуватий], задиристий, задиркуватий, задирливий, задйрчастий «який має задирки», [задьбрний] «задирливий», [на-вдери] «навтіки», [навдеранці, навдй-ранці, навдьбри] «тс.», [надира] «подряпина» Ж, [надра] «тс.» Ж, обдирати, [обдертус] «обідранець», [обдертюх] «тс.» Ж, [обдирайло] «грабіжник» Ж., [обдйрка, обдйрство Ж, обдерливий ЖІ, обдиральний, обдирний, обідранець СУМ, Ж, [одерачка] «гребінь для розчісування льону», передйр, [передйрка] «сварка» СУМ, Ж, [передрантус] «обідранець» Ж, [передрачка] «сварка», [передри] (якась хвороба) Нед, [піддирати] «дерти гнізда; брати стільники з вуликів», піддир (гірн.), піддиральник (гірн.), піддирач (гірн.), піддирка (гірн.), [подереча] «побори, податки», придиратися, придйр-ливий, [продйрини] «святкування на другий день хрестин», роздор «розбрат», роздбрний Нед, удертя «вторгнення», [удьбрити] «швидко побігти, втекти»; — р. драть, деру, бр. дзерці, др. дьрати, дьрнути, п. бгхес, ч. бгаіі, бгіЧі, слц. бгіеі', вл. бгес, нл. сігез, полаб. беге, болг. дера, м. дере, схв. дерати, (кЦеН, слн. бгеіі, бегет, стел, дьрати, держ;—псл. *бегП, *бьг9 і сіьгаН, Непе?;—споріднене з лит. сіїгіі «здирати; бити», лтс. бігаі «здирати шкіру», гр. бери, аорист є6арі]г «тс.», дінд. бгпаіі «тріскається, розколюється», ав. баг- «колоти», кімр. сіагп «шматок, частина», гот. бізіаігап «розривати», дангл. іегап «тс.», двн. геггеп «руйнувати», нвн. геггеп «шарпати, рвати», 7огп «гнів, лють», алб. сЦегг «знищую, гублю»; іє. *бег- «тріскатися; роздирати»; значення «швидко побігти» у дернути (пор. також р. драть «бігти», удирать, п. ІНгхес] «швидко бігти», ч. [сіеге] «біжить», [хбігаі] «утікати», слн. бгеіі «бігти» і под.), можливо, є вторинним,
пор. н. аЬйаиеп «утекти», аизгеіззеп «тс.», проте не можна відкидати припущення про зв’язок з дінд. гігаН «біжить, поспішає», гр. бібрсеохсо, брй^аі «бігти».— Шанский ЗСРЯ І 5, 186—187; Фасмер І 505; Преобр. І 193—194; 51а\¥йкі І 173—174; Вгйскпег 100; Масіїек Е8ЛС 126, 132; 8сішзіег-8е№с І 167—168; БЕР І 343—344;8кок І 436— 438; Вехіа] Е88Л І 113; ЗССЯ 4, 209; 5, 218; Вегп. І 185; Мейе ОЯ 175; Тгаиі-тапп 52; Рокоту 206—208.
дерюга «товста, груба тканина; рядно, покривало; килим, попона; плахта темного кольору»;— р. дерюга «груба тканина, ковдра або підстілка з неї», бр. дзеруга, дзяруга «тс.»;— утворене від дієслова дерти за допомогою суфікса -'уг-; в українській Мові зблизилося з дерга«ковдра; попона; чорна запаска». — Шанский ЗСРЯ І 5, 82—83; Фасмер І 505; Горяев 90; Младенов 125; Мікі. Е\А 41. —Див. ще дерга, дерти.
[деряба1] (орн.) «сойка, Саггиіиз ^іапйагіиз Б.»; —р. [деряба] «дрізд, Тигйиз уізсіуогиз Ь.; юрок, Ргіп§і11а топШгіп§і11а Ь.; задирака, крикун», [дерябьій] «шерехатий», Ідерябина] «подряпина», [дерябник] «колючий чагарник», [дерябить] «шкрябати; плакати; безладно співати; сперечатися, сваритися», п. сІхіег/Ьа (орн.) «маленька хижа пташка»; — утворення з суфіксом -’аб-(*-§Ь-) від кореня сіег- «дерти»; назва птаха зумовлена, очевидно, тим, що сойки нерідко відбирають здобич у дрібних тварин, руйнують гнізда малих пташок; юрки іноді завдають шкоди посівам; менш переконливе пов’язання (Откуп-щиков 147) назви птаха р. [деряба] з назвою кущів [деряба, дерябник].— Фасмер І 505; Преобр. І 182; Горяев 90; ЗССЯ 4, 206—207. — Див. ще дерба, дерти.
[деряба2] «корчма на битому шляху» Пі; — пов’язане з дерти (натяк на гра-біжників-корчмарів) та його давніми суфіксальними поширеннями.—Див. ще дерти.
[дерябка] (бот.) «підмаренник чіпкий, Саїшт арагіпе Б.»; — р. [дерябка] «тс.; лісова малина та ін.; терка; черства 42
хлібна скоринка; шерехата поверхня», [дерябник] «колючий чагарник», п. дгіегхЬіепіес, бгіегхерпіса (бот.) «На-шабгуаз»;— пов’язане з дерти, очевидно, через чіпке стебло або через плоди з гач-коподібними щетинками; пор. інші назви цієї рослини: укр. [липець], р. [лепчйца, липкая трава, липучка], ч. Ііркас, Іер-ку гозтагуп, слц. Ііркауес, вл. (Ігараї-са, болг. лепка, лепавец, схв. липавица, прилипача і под.— Фасмер І 505; Масіїек Лот. гозії. 219. — Див. ще деряба1.
[дерябнути] «видати непристойний звук» Я; — р. [дерябать] «дерти, шкрябати; голосно кричати», [дерябнуть] «голосно заспівати; вистрелити»; — очевидно, пов’язане з псл. [*йег^Ь-] «дерти, шкрябати» і є одним з експресивних значень цього кореня; могло виникнути і з дерти за аналогією до шкрябнути-, не виключений також зв’язок із звуконаслідувальним вигуком дер. — Фасмер І 505. — Див. ще деряба1.
десант, десантник; — р. болг. м. десант, бр. десант, п. ч. слц. вл. безапі, схв. десант, слн. безапі;—через російську мову запозичено з французької; фр. безсепіе «сходження, спуск; десант» утворено від дієслова йезсепйге «сходити вниз, спускати», пов’язаного з лат. безсепсіеге «тс.», утвореним за допомогою префікса де-, що означає рух униз, від дієслова зсапбеге «підійматися, сягати», спорідненого з гр. охіхбакоу «пастка; спокуса; скандал», дінд. зкап-йаН «кидає; стрибає; бризкає», а також з лит. зкеДі (зк^зіа, зкепбо) «тонути».— СІС 202; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 5, 83; Фасмер І 505; Кораііпзкі 214; НоІиЬ—Буег 127; БЕР І 346; Паигаі 240; Кіеіп 431; Шаісіе—Ноїт. II 488,— Див. ще де-, скандал.
[десбіч] «праворуч», [десь-біч\ «тс.» Ж, [десбічний, десьбічний Ж, десьббчний Пі], [подесьбіч] «праворуч»; — власне український складний прислівник, перша частина якого пов’язана з прикметником [деснйй] «правий», а другу частину становить основа іменника бік; до форми другої частини пор. обабіч, праворуч та ін. — Див. ще бік, деснйй.— Пор. шукбіч.
Ідесень] «узор на папері для килима» Мо, десинатор «художник, що створює малюнки для тканин»;—бр. Ід ас] «візерунок на тканині», п. безеп «візерунок, малюнок; малюнок на тканині, оббивці і под.», ч. безеп «візерунок на тканині», слц. беззіп «візерунок, малюнок», болг. десен «візерунок на тканині», схв. десен «візерунок (на тканині)», слн. сіезеп «тс.»;— через польську мову запозичено з французької; фр. беззіп «малюнок» є запозиченням з італійської мови; іт. бі-зе§по «малюнок» пов’язане з бізе^паге «малювати; намічати», що походить з лат. сіезїщіаге «позначати, відмічати», утвореного за допомогою префікса бе-від іменника зТ§пиш «знак, відмітка», до якого зводиться й укр. сигнал.— Вгііскпег 88; НоІиЬ — Ьуег 127; БЕР І 346; Баигаі 241; М'аібе—Ноїш. II 504— 505, 534—535. — Див. ще де-, сигнал.
десерт; — р. болг. м. десерт, бр. дз-сгрт, п. безег, ч. слц. бехегі, схв. десерт, слн. безегі;—запозичення з французької мови; фр. беззегі «десерт, солодка страва, що подається в кінці обіду», є похідним від дієслова беззегсіг «прибирати зі столу», утвореного за допомогою префікса без-, що означає роз’єднання, розчленування (з лат. біз-«тс.») від дієслова зегсіг «служити; подавати на стіл», що походить від лат. зегуїге «служити».—СІС 202; Москаленко УІЛ 58—59; Шанский ЗСРЯ І 5, 83; Фасмер І 505; БЕР І 346; Паигаі 241, 664—665; Кіеіп 434. — Див. ще дис-, сервант.
десіторйти — див. десятий.
[деснййі «правий», [десна] «правиця», десниця (заст. поет.) «тс.»;—р. десньїй, др. десньїй, ч. заст. безлісе «правиця», болг. м.. десен «правий», схв. десан, СЛН. СІезеП, СТСЛ. ДЕСНІ, «тс.»;—псл. безпь «правий»; — споріднене з лит. бе-зіпаз «тс.», безіпаї «праворуч; спритно», безіпе «правиця», дінд. бакзіпай «правий; південний; діловий, спритний», ав. базіпа- «правий», гр. бє^ібе, бє^ітєрбе, лат. бехіег «тс.», ірл. безз «тс.; південний», кімр. беїіеп «праворуч», гот. ІаіЬз-\са «правий», двн. гезо, алб. б]аіЬіе «гс.»; можлива також спорідненість з гр. бгхораї «приймаю», лат. бесеі «личить»,
іє. *бек- «подавати».— Фасмер І 506— 507; Бурлакова ВСЯ 6, 61; Преобр. І 182; БЕР І 346; Зкок 1394 —395; ЗССЯ 4, 218—219; Вегп. І 187; Мікі. ЕН’ 43.
деспот «жорстокий володар» СУМ, Г, деспотизм, деспотія, деспоцтво (заст.), деспотичний, ст. деспот «титул сербських володарів» (XVII ст.);—р. м. деспот, бр. дзепат, п. ч. слц. безроіа, вл. безроі, болг. деспот, схв. деспот, слн. безроі;—запозичення з грецької мови; гр. 6єал6тт]е «володар, господар дому» є давнім складним словом, у якому перша частина бєо < «дому» (род. в.) походить від іє. *беіиз «тс.», а другою є іє. *ро!із «пан, володар» (пор. аналогічні дінд. баїираііЬ «володар», раііг бап, ав. бап§ раіііз «тс.»), що виступає також у псл. §озробь, укр.господь; сучасне негативне значення слова витворилось у західноєвропейських мовах, пор. н. Оезрбі «жорстокий володар», фр. безроіе, англ. безроі «тс.». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 84—85; Фасмер І 507; Преобр. І 182; Горяев 90; НоІиЬ—Ьуег 128; БЕР І 347—348; Кіеіп 434; Воізаср 179; Егізк І 371; Шаібе—Ноїш. І 369. —Див. ще господь, дім.
десть «формат паперу; міра паперу, що дорівнює 24 арк.», \деста\ «книга; папір», дестьовий, [дестовий\, ст. десть «формат паперу; 24 арк.» (XVI ст.), деста «тс.» (XVII ст.);—р. десть, бр. дзесць, болг. тесте «десть; комплект»; — запозичення з тюркських мов; крим,-тат. десте «в’язка, пачка», полов, деста, тур. безіе «тс.; дюжина; ручка», кирг. десте «жмуток; ручка», тесте «жмуток» походять від перс, дасте «в’язка, пачка, жмуток; ручка», даст «рука», спорідненого з ав. газіа- «рука», дінд. Ьазіа- «тс.», лит. рагазііз «пахва»; до семантики пор. фр. таіп бе раріег «десть паперу» (букв, «рука паперу»).— Бас-каков та ін. Взаимод. и взаимообог. 52, 61; Шанский ЗСРЯ І 5, 86; Фасмер І 507; Преобр. І 182—183; РЧДБЕ 720; Вегп. І 187; Мікі. ТЕ1 І 283; Тгаиітапп 367; Егаепкеї 560; ВагШоІотае 1685.
десятий, десятериковий, десятеричний, десятерний, десятинний, десятйн-ський, десятйчний Ж, десятковий, Іде-
сятний] Ж, десятницький, десятчаний, десятеро, десятерик, десятерйця, деся-терня, десятина, десятйнець (іст.) «селянин, що обробляв землю за десяту частину врожаю», [десятйнщик] «тс.» Я, [десятирня} «десять гончарних виробів» Я, десятка, десяток, [десятуха] «десята п’ятниця після великодня» Ж, десятник, десятничка «дружина десятника», десятниківна «дочка десятника», десятничок (заст.) «монета в 10 коп.», {десятництво] (заст.) «територіальний підрозділ, яким управляв десятник» Я, десяцький, їдесятерйцею] Ж, десятерити, дєсяткувати, десятникувати «бути десятником», [десіторйти\ «говорити десять разів те саме» Ж, удесяте, удесятеро, удесятерйти;— р. десятий, бр. дзесяти, др. десятий, п. дгіезщіу, ч. дезаіу, слц. дезіаіу, вл. дгезаіу, нл. газету, полаб. дізсДе, болг. десети, м. де-сетти, схв. д'есетй, слн. дезеіі, стел. десатт^;—псл. *дез^і'ь «десятий» продовжує іє. *дек’тіоз «тс.», утворене за допомогою прикметникового суфікса Мо-від дек’т-«десятка» (пор. лат. де-сітиз «десятий», ав. дазата-, дінд. да-зата- «тс.»); — з того ж іє. Мек’тіоз походять лит. сіезітіаз, лтс. дезтііаіз, прус. деззТтіз, гот. ІаіЬипда, гр. 6є-хсстое, тох. А зкапї, тох. Б зкапїе.— Шанский ЗСРЯ І 5, 87; Фасмер І 507; Преобр. І 183; Зіатезкі 1 197; Вгйскпег 110; ЗССЯ 4, 215-216; 81. ргазі. III 69— 70; Вегп. І 187; Меіііеі В8Е 29, 29—30; Топоров 333—334,— Пор. десять.
десять, удесятьох;—р. десять, бр. дзесяць, др. десять, п. дгіезі^с, ч. дезеі, слц. дезаі', вл. дгезас, нл. газез, полаб. діз^і, болг. м. десет, схв. десет, слн. дезеі, стел, десать;— псл. Мез^іь «десять» походить з іє. *дек’т-і- «десятка», пор. лит. дезіпіі, дезітііз, лтс. дезтіі, прус, деззітріз, дінд. база!-, дазаіі-, гр. бєха?, род, в. бєхабое, дісл. (іипд; первісно псл. *дез§іь було основою на -пі-, що згодом, очевидно, за аналогією до утворень типу *р^іь «п’ять», *зезіь «шість» і под. набула форм відміни на -і; Соболевський (Зіауіа 5, 453) припускає, що псл. *дез§іь є контамінацією первісної форми *дез$ < іє. *с!ек’т-(пор. лат. десет «десять», гот. ІаїЬиіи, 44
гр. бєха, ірл. деісЬп, дінд. даза, ав. да-за, вірм. (ази, двн. хеЬап, нвн. геЬп, тох. зак) і вторинної *дез§іь; про можливий зв’язок іє. *дек’ті- із давнім сполученням «дві руки» див. Меіііеі В8Б 29, 36; \¥а!де—Ноїш. І 329, а про зв’язок з іє. *дек- «брати» (пор. гр. бєиорон «тс.») —Маскек Е8ЛС8 84.— Шанский ЗСРЯ І 5, 87—88; Фасмер І 507—508; Преобр. І 183; Зіатекі І 198; НоІиЬ—Кор. 99; Маскек Е8ЛС 115; БЕР І 346—347; 8кок І 394; Вегіа) Е884 І 98; ЗССЯ 4, 216—217; 81. ргазі. III 71—72; Мейе ОЯ 24, 344; Вегп. І 187; Тгаиїтапп 53; Топоров 332—333; Мйкі.— Епдх. І 459; Ргізк І 359—360; Рокоту 192.—Пор. десятий.
десь1, [деся, деси МУ, — р- їгдекося], бр. дзесь, дзесьці, п. §дгіез, ч. слц. кде-зі, нл. гозу;—результат злиття неозначеного (і питального) прислівника кьде «де, десь» із формами давального (не-повнозначного) і (мабуть, пізніше) знахідного відмінків зворотного займенника зі (>сь, з) і ся.— Мельничук Вступ 459. — Див. ще де1, ся.
[десь2] «мабуть»;—р. (розм.) где-то «тс.; приблизно»;—результат семантичної видозміни десь1 (див.).
деталь, деталізація, детальний, деталізувати;— р. м. деталь, бр. деталь, п. деіаі, ч. слц. вл. деіаіі, болг. детайл, схв. д'етал>, слн. деіаіі; — запозичення з французької мови; фр. деіаіі «деталь, частка» є похідним від деіаіііег «різати на куски», утвореного за допомогою префікса де-, що означає віднімання, усування (з лат. де- «тс.»), від дієслова іаіііег «різати, краяти», яке продовжує лат. іаііаге «тс.», пов’язане з (аіеа «кілок, різка, пагін» і споріднене з гр.
«доросла дівчина», лит. ст. іаіоказ «молода дівчина», лит. а(і)іб1аз «отава», дінд. ІаІаЬ (бот.) «Вогаззиз ПаЬеІІіІог-тіз». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 88—89; Фасмер І 508; Кораііпзкі 215; НоІиЬ—Ьуег 128; БЕР І 348; Паигаі242, 697; Кіеіп 435, 1566; Маїде— Ноїт. II 643.
детектив; — р. болг. м. схв. детектив, бр. детектиу, п. деіекіу’лг, ч. деіекііу, слц. слн. деіекііу, вл. деіекіі’лг; — запозичення з англійської мови; англ. деіес-
ііуе «агент таємної служби розшуку» виникло в результаті скорочення словосполучення сіеіесііуе роїісешап і субстантивації прикметника, утвореного від деіесі «відкривати», яке зводиться до лат. деіесіиз, дієприкметника минулого часу від дієслова деіе^еге «відкривати», що є префіксальним утворенням (лат. де- означає брак чогось, усунення) від іе§еге «закривати, ховати», спорідненого з двн. дай «дах», нвн. ОасЬ «тс.». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 89; Крьісин ВКР 6, 179 —181; Кораііпзкі 215; Но-ІиЬ—Ьуег 128; БЕР І 349; Кіеіп 435; и/аіде—Ноїт. II 654—655. — Див. ще де-, дах.
детектор;—р. болг. м. схв. детектор, бр. детектар, п. ч. слц. вл. де-іекіог, слн. деїекіог;—інтернаціональний технічний термін (пор. н. □еіекїог, фр. деіесіеиг, англ. деіесіог), який виник на основі лат. деїесіог «відкривач», пов’язаного з дієсловом деіецеге «відкривати». — СІС 203; Шанский ЗСРЯ І 5, 89. — Див. ще детектив.
дефект, дефективний, дефектний, ст. дефекть (XVII ст.);—р. болг. м. дефект, бр. дефект, п. ч. слц. вл. деїекі, схв. дефекат, слн. деїекі;— запозичення з латинської мови; лат. деїесіиз «відпадіння, зменшення; недолік, брак» походить від де їісеге «не вистачати, бракувати», утвореного за допомогою префікса де-, що означає брак чогось, усунення, від іасеге «робити», спорідненого з псл. деіі «подіти», укр. діти. — СІС 204; Шанский ЗСРЯ І 5, 94; Фасмер І 509; Кораііпзкі 199; НоІиЬ—Ьуег 122; БЕР І 350; КІеіп 414; ХУаІде—Ноїт. І 440—444. — Див. ще де-, діти2.
дефініція «визначення», дефінітивний;— р. болг. дефинйция, бр. дефіні-цьія, ш деііпісіа, ч. деїіпісе, слц. деїі-пісіа, вл. де{іпісі]а, м. схв. дефинйцща, слн. деїіпїсі]а; — запозичення з латинської мови; лат. деІГпПіо «визначення» походить від дієслова деІТпіо «визначаю, обмежую», утвореного за допомогою префікса де-, що означає завершення дії, від ЇТпіо «обмежую, встановлюю», пов’язаного з ЇТпіз «кінець, межа»; лат. деїїпТїіо є, очевидно, калькою гр. оріст-рбе «розмежування, визначення, умова».
— СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 95; НіШ.І-'Л'огіЬ 16; Кораііпзкі 200—201; Но-ІиЬ—Ьуег 123; БЕР І 350; КІеіп 415; ЇУаІде—Ноїт. І 502—504. — Див. ще де-, фінал, фініш.
дефіс;—р. болг. дефйс, бр. дефіс, ч. діуіз, слн. діуіх;—через посередництво російської мови запозичено з німецької; н. Оіуіз «знак відділення, дефіс» зводиться до лат. дїуТзіо «поділ», що походить від дїу ідете «розділяти».—СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 95; НоІиЬ— Ьуег 136.—Див. ще дивізія,—Пор. девіз.
дефіцит;—р. болг. дефицйт, бр. дефіцит, п. деїісуї, ч. слц. вл. деїісіі, м. дефицит, схв. дефицит, слн деїісії;— через російську і далі через французьку чи італійську мову (фр. деїі-сії «дефіцит, нестача», іт. деїісіі «тс.») запозичено з латинської; лат. деїісіі «не вистачає, бракує»є формою 3 ос. оди. дієслова деїісеге «не вистачати, бракувати».— СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 95—96; НоІиЬ—Ьуег 122; БЕР І 350; Оаигаі 233; КІеіп 415. — Див. ще дефект.
деформація, деформувати, деформований;— р. болг. деформация, бр. де-фармация, п. деїогтасіа, ч. деїогтасе, слц. деїогтасіа, м. схв. деформацща, слн. деїогтасЦа;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Оеїогта-іібп, фр. деїогтаііоп, англ. деїогтаііоп походять від лат. деїбгтаїіо «позбавлення форми, викривлення», пов’язаного з деїогтаге «позбавляти форми», утвореним за допомогою префікса дє-, який означає відсутність, позбавлення чогось, від їогта «форма». — СІС 191, 205; Шанский ЗСРЯ І 96; НоІиЬ—Ьуег 123; КІеіп 416. — Див. ще де-, форма.
деци- (складова частина похідних назв у метричній системі (дециметр, дециграм і под.), які означають десяту частину одиниць виміру, позначуваниХ основними назвами (напр., дециметр дорівнює 1/10 метра)); —р.болг. м. схв. деци-, бр. децьі-, п. десу-, ч. слц. вл. слн. десі-; — запозичення з французької мови; фр. десі- виникло шляхом скорочення лат. десіта (рагз) «десята (частина)», де десіта є формою жін. р. від десітиз «десятий», що походить від десет «де
сять», спорідненого з псл. сіез^їь, укр. десять.—СІС 205; Шанский ЗСРЯ І 5, 97; Кораїіпзкі 199; НоІиЬ—Ьуег 122; БЕР І 350; Кіеіп 409. — Див. ще десять.
дешевий, дешевизна, дешевина, [<9е-шевїнь, дешевня], дешевість, дешевіти, дешевшати, продешевйти(ся) «занадто дешево продати»; — р. дешевий, ст. дешевий (XV ст.), бр.[дзешаваї «дешево»; — слово неясного походження; можливо, пов’язане з др. десити «знаходити, зустрічати», стел, десити, схв. десити «тс .і>, дешавати «траплятися», удешавати «влаштовувати, уладнувати, підганяти», ч. ст. робезііі, ибезіїі; другий ступінь вокалізму цього ж кореня засвідчений в укр. [суддсити], бр. [судошаць[ «зустрічати», др. досити «знаходити», стел, десити «тс.»; у такому разі найдавніше значення прикметника дешевий —«зручний, уладнаний»; менш прийнятне зближення з деснйця, стел, десм-к «правий» (Горяев Доп. 2, 10); малопереконливі тлумачення слова як запозичення з англійської мови (англ. до§с!іеар «дуже дешевий», Павський у Преобр. 1 183) або з тюркських мов (тат. ібз- «падати, опускатися», Маігепаиег ЬР 7, 42), а також пов’язання з ав. сІарНи- «країна», дперс. баЬуи- «місцевість, країна» (тоді первинне значення слова — «місцеві продукти», тобто «недорогі продукти»,— Ресіегзеп ІР 5, 65; Зализняк ВСЯ 6, 34). —Шанский ЗСРЯ І 5, 98-99; Фасмер І 509—510; Булаховський Пит. по-ходж. 139; Преобр. І 183; Грот Фил. раз. II 428; Желтов ФЗ 1876, VI 58; ЗССЯ 4, 219—220; 81. ргазі. III 79; Вегп. І 188; Вгііскпег РР 7, 179.
[дешперувати] «втрачати надію», ст. десперовати «тс.», десперація «відчай», дисперацкий «безнадійний» (XVII ст.); — р. ст. десперация «відчай», п. сіезрегохсас «втрачати надію», (Іезрегас)а «відчай», ч. безрегасе, розм. безрегасе, гіізрегасе «тс.», слц. дезрегоуаі' «втрачати надію», схв. дешператан «безнадійний», слн. дезрегаі «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. безрегаге «не мати надії» утворене за допомогою префікса де-, що означає відсутність, брак чогось, від зрегаге «надіятися», яке походить від зрез «надія», спорідненого з
псл. зреіі, укр. спіти.—СІС 203; Фасмер І 507; Кораїіпзкі 214; НоІиЬ—Буєг 128; \Уа1йе—Ноїш. II 573—574, —Див. ще де-, спіти.
[дешпетуватиі «зчиняти галас, горланити», [дешпіт] «скандал, розгул»; — результат видозміни форм [бешпет] «бешкет», [бешп.етити], можливо, під впливом деспект (ст.) «зневага». — Див. ще бешкет.
дещиця «малість, дрібниця»; — власне українське утворення від займенника дещо за допомогою суфікса -иця, подібне до абищиця, нісенітниця. — Див. ще де3, що.
Ідєдйна] «село», [дедіна\ «тс.» Ж; — запозичення з чеської або словацької мови; ч. бебіпа «село, провінція», слц. бебіпа «село» є результатом зміни давнішого значення деДпа «дідівське володіння» через проміжні етапи «спадщина від діда», «успадковане село»; пор. укр. ст. дядина «спадщина», д-Ьднина «тс.» (XIV ст.), др. дядина «тс.». — Ма-сЬек Е8ЛС 113. — Див. ще дід1.
[дєдяї «батько», двдьо, [деде Ж, дедя Мо]; — діалектна фонетична форма слова дядьо «тс.; дядько», в семантиці якої зберігається давнє об’єднання батька і дядьків у єдиній загальній категорії спорідненості. — Бурячок 46; Трубачев Терм, родства 85; ЗССЯ 4, 227—228,— Див. ще дядя.
дж (вигук, що відтворює звук від швидкого переміщення предмета в повітрі), джа «тс.; (дит.) удар різкою», [джйкнути] «видати звукдж» (про кулю) Я, [джакнути\ «накинутися на їжу, дуже швидко з’їсти» Я; — р- жи (вигук, що відтворює звук від швидкого переміщення предмета), [джвйкнуть] «хльоснути; швидко щось зробити», бр. джвиг (вигук, що відтворює звук від швидкого переміщення предмета), [джвйгнуць] «швидко вдарити; . побігти»; — звуконаслідувальний вигук, аналогічний до бжж, джиг1, дзиґ і под;—Пор. джиґ, дзиг.
джа (спонукальний вигук, яким закликають дітей до порядку, тиші);— бр. джа «тс.»;—очевидно, результат взаємовпливу вигуків ша, яким закликають до тиші, і джа, що наслідує посвист різки. — Див. ще дж, ша.
[джаган] «кирка, мотика», [джоґан] «палка з залізним наконечником, якою відштовхуються при катанні на санках та ковзанах», [джуґан Дз, джуган Мо, джиґун] «тс.», чекан «тс.; кайло; бойова сокира», [чукан] «кайло», [джуґатися] «відштовхуватися палкою з залізним наконечником під час катання» Дз;— р. чекан «кайло; інструмент для карбування; карбоване зображення; карбування; [молоток з довгою ручкою]», бр. чакан «інструмент для карбування; карбоване зображення», др. чекана «кайло, кирка», п. <іга§ап «тс.», сха§ап «тс.; музичний інструмент» (з музичного арго), схакап, сгекап «тс.», ч. Іса§ап] «кайло; кована палка; музичний інструмент», сакап(а), секап(а) «тс.», слц. сакап «кирка, мотика», болг. м. чекан «молоток», схв. чаканац «тс.», слн. секап «ікло»; — запозичення з тюркських мов; чаг. чакан «бойова сокира», кирг. чекан «тс.», дтюрк. соуап «палка з загнутим кінцем, ковінька», сб§ап «тс.» пов’язані з тур. дактак «бити, вбивати (цвяхи і под.)»; варіант джиґун виник на українському грунті внаслідок зближення з джйгати. — 8Іа\сзкі І 115; Вгйскпег 75; Маскек Е8ЛС93; НоІиЬ—Кор. 89; Но-ІиЬ— Ьуег 116; 8кок І 289; Вегіа] Е88Л І 77; БокоізсЬ 31. — Пор. чеканити.
джаз, джазист;—р. бр. болг. джаз, п. ]'агг, йгаг, ч. слц. йгег, )агг, м. цез, схв. цез, слн. йгег;—нове запозичення з англійської мови; англ. (амер.) ]’агг «джаз; жвавість; танцювати під джаз» етимологічно неясне; пов’язується з ім’ям негра-музиканта Лаг (СЬаз= Сйагіез) (Фасмер І 510; Кіпре—Міігка 331); виводиться з західноафриканських мов (Кіеіп 827); зіставляється також з креольським ]агг «поспішати» (НоІиЬ— Ьуег 145), з фр. ]’азег «базікати, тріскотати» (БЕР І 353) та ін.— Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ І 5, 100—101; Вишня-кова РЯНШ 1974/5, 79—80.
[джамур] «розчин вапна» Я, [чамур] «розчин вапна з піском», [чамур увити] «робити стіни з глини» Мо;—р. [чамур] «глина; глиняна будівля»;—запозичення з тюркських мов, пор. тур. датиг «грязь, мул», крим.-тат. чамур «глина, грязь, мул».— Фасмер IV 313.
[джамурний] «красивий» Я; —очевидно, через посередництво тюркських мов пов’язане з ар. бгаппіга «бути красивим», (ІгатТг «красивий, прекрасний, привабливий».
[джандра] «багниста дорога, грязюка» МСБГ;— результат семантичної видозміни запозиченого молд. жяндрз «юшка із залишків мамалиги».— Див. ще дзяндра.
джбан, жбан, жбанок, [жбанячий];— р. бр. жбан, р.-цсл. чкедмт», п. заст. сгЬап, ч. йгЬап, гЬап, сЬап, слц. йгЬап, схв. жбан, жбан», цбан, ст. чьбан-ь, стел, чкнанті., 'іккаитх; — псл. сьЬап-ь, пов’язане з киЬь «куб, кубок»; — споріднене з лит. кіЬіі (кітЬй) «повиснути, зачепитись» або з лтс. сіЬа «невеликий дерев’яний посуд для масла», можливо, також з гр. ийрфї] «хлібна чашка», лат. ситЬа «човен», дінд. китЬЬай «горщик».— Трубачев Рем. терминол. 253— 255; Шанский ЗСРЯ І 5, 279; Фасмер — Трубачев II 36—37; Преобр. І 223; 81амзкі І 177—178; 8кок ПІ 671—672; ЗССЯ 4, 138—139; 81. ргазі. II 365—366; Вегп. І 165. — Пор. дзбан, куб1, цебер.
[джвйндатиі «неясно говорити, гугнявити» Ж, [жвиндати, жвиндіти] «тс.» Ж, [живиндіти] «лепетати» (про немовля); нарікати; сваритись» МСБГ, [жвин-ґіти, жванґїти] «тс.» тж, \(д)жвинь-ґіти\ «нарікати; сваритись» тж, [живин-да] «лепетун, неугавна дитина; вередуй (про дорослих)» тж, [жвинда] «тс.» тж;— звуконаслідувальні утворення, аналогічні до дрйндати (пор.).
[джвякати1] «сильно вдаряти», [джвяк-нутися] «сильно впасти», [дзвякнути-ся, жвакнути] «тс.»; — р. [жвакать] «бити», [жвакнуться] «впасти», схв. цвокну-ти «стукнути, ударити», чвакати «хльостати»;— експресивне утворення звуконаслідувального характеру, аналогічне до цвйгати (цвйгнути) «хльостати» і под.
джвякати2, джявакати — див. жва-кати.
джгут «хустка або що-небудь інше, скручене, як вірьовка; [гра, в якій того, хто програв, б’ють джгутом]», [джгут Ж, джут, жгут, жґут] «тс.», джгутик (зоол.), джгутикові (зоол.);— р. бр. жгут; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з дієслівним коренем *ге§-/
*гь§- (р. жгу) як давній дієприкметник теперішнього часу ге§?1- з первісним значенням «запалювальний шнур»; зіставляється також (Шанский ЗСРЯ І 5, 279) з укр. джигонути «сильно вдарити», р. жигать «бити чимсь тонким і гнучким», бр. жьігаць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигун] «батіг»); виводиться (Варбот у зб. «Зтимология русских диалектньїх слов», Свердловск, 1978) від іє. *§Ье§Ь- «гнути»; немає достатніх підстав розглядати це слово як запозичення з румунської мови (Каїигп. 10).— Фасмер II 38; Преобр. І 223; Горяев 107; Сгап]а1а 254; Рейегзеп ІР 42, 182.
(джегер] «франт, хват»; — очевидно, результат видозміни форми джигун «баламут, ловелас, франт». — Див. джй-гати.
[джеґи] «остень, палка з гачком (для рибальства)» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з [джоґан] «палка з залізним наконечником», [джаґан, джуґан, джигун] «тс.»; пор. також болг. жегол «кілок, до якого прив’язують худобу», джйгля «тс.», м. жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі», жеголач «кочерга».
[джеґітний] «чепурний» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з запозиченим з тюркських мов словом джигіт (див.).
[джеджбра] (орн.) «сойка, Саггиіиз §1ап(1агіиз Б.»;—очевидно, пов’язане з \джиджуруха\ «кокетка, чепуруха», [джеджелуха], дженджеруха «тс.»; у такому разі назва зумовлена красивим різнокольоровим забарвленням птаха; можливе також звуконаслідувальне походження від крику цього птаха, що передається як джер (Булаховський Мовозн. 6, 1948, 42); пор. також іншу назву сойки [верещайка] (ВеНЗн 16); можливий також вплив з боку п. сіесіогка «тетерка, Теігао Іеігіх» (пор. аналогічне звукове співвідношення укр. джемра — п. сіешга). — Булаховский ВЯ 1968/4, 101. — Див. ще дженджеруха1.
джейран (зоол.) «вид антилопи, Са-зеїіа зиЬ^иНигоза»;—р. джейран; — через посередництво російської мови запозичено з тюркських мов Середньої Азії та Алтаю; кирг. жейрен «антилопа; сарна», каз. узб. жайран, алт. іагап, 48
]І£гап, як і монг. де^егеп, калм. гегп «тс.», зводяться до перс, джейран «антилопа; сарна, газель», спорідненого з тадж. уиран «гнідий». — Шипова 121; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; Фасмер І 510; Щербак ИРЛТЯ 133; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 54; Разапеп УегзисЬ 125; Катзіесіі КШЬ. 474; Поппе Зап. Колл. востоковедов І 199 і далі; Владимирцов тж 340; Мікі. ТЕ1 І 289.
джем;— р. джем, бр. джзм, п. сіхеш, ч. слц. ййещ, ]ат, м. цем, схв. цем, слн. йгет;—нове запозичення з англійської мови; англ. ]'аш «консервовані фрукти, варення» пов’язане з ]агп «стискати», що розглядається як варіант дієслова звуконаслідувального походження сіїатр «плямкати» або пов’язується з ар. ]а-шід «згущений», яке походить від іашасіа «робити густим» (N80 1311). — СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; НоІиЬ—Ьуег 145; КІеіп 266, 824; 8кеаІ 270; СЬашЬегз 272.
джемпер;—р. джемпер, бр. джзм-пер, п. йгетрег, іищрег, ч. дгетрг, Іитрег, слц. ртрег, болг. джемп-ьр, м. цемпер, схв. цемпер;— нове запозичення з англійської мови; англ. ]’ишрег «джемпер, блуза, матроська куртка» утворено від запозиченого з французької мови ;ире «спідниця», давніше «жакет», що походить від ар. йгиЬЬа «довгий одяг з вовни», звідки також укр. шуба.—СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; Фасмер І 510; НоІиЬ—Буег 145; БЕР І 359; КІеіп 836; Оаигаї 422. — Пор. шуба, юпка.
[джемра] «темний ліс»Ж, [жемері] «хащі» Ж; — запозичення з польської мови; п. сіешгга «темрява; лісова гущавина», паралельне до укр. їтемря], слц. іешгауа, пов’язане з сіешпу «темний», що відповідає укр. темний (див.).
[дженгалитиі «кусати» (про комарів);— власне українське експресивне утворення на основі слів [джйгати] «кусати» (про комах), жалити та, можливо, [дженчик] «гедзь» (див.)
[дженджерувати] (про поїзд, що маневрує);—експресивне утворення, пов’язане, очевидно, з дженджеруха «франтиха, чепуруха»; в такому разі могло
мати більш загальне значення «рухатися туди й назад, не мати серйозної роботи». — Див. ще дженджеруха1.
дженджеруха1 «франтиха, чепуруха», [дженджелуха] «тс.», [джинджируха] «пихата, чванькувата жінка» ЛексПол, [джинджуруха] «франтиха, чепуруха», [джиджуруха, джиджулуха, джинджу-луха, дзудзурйха] «тс.», дженджуристий «кокетливий, чепуристий», [джеджурй-стий, джинджурйстий, джунджурис-тий Пі] «тс.», [джинджигилястий] «кокетливий, вертлявий, франтуватий», [джуньджурйстий] «гордий, пихатий, чванливий» МСБГ, [джинджурйтися] «кокетувати, чепуритися; хизуватися, чванитися ЛексПол», {джуньджуритися] «пишатися, чванитися»МСБГ, [джон-джурйтися] «тс.» МСБГ, [джеджулити-ся, джиджулйтися, джиджурйтися] «тс.», [джинджулйти] «чепурити», [джи-джулйіпи] «тс.; пишатися Ж», [джуджу-лйпшся] «молодитися» В а, [наджинджу-рений] «набундючений, настовбурчений» Ме, [надзюндзюритися] «набундючитися» Ж, [приджиджулшпи] «причепурити»;— п. сігепсігиггузіу «надутий», ст. сІгіесІіеггуДу «тс.» (з укр.), схв. [ї)йн-%ер] «якась прикраса (перли?); чепурун (?)», [Ь'енЬир] «багатий», [^йн^ува] «скляна намистина, штучні перли», ї>йнї)уха «тс.», [Ьйн^ерити] «чепурити» (?), кин-ї)урити се «виряджатися»; — походить від уг. §убп§узог «низка перлового намиста», яке складається з основ іменників £убп§у «перлина», запозиченого з тюркських мов (напр., тур. іпсі, крим.-тат. инджи, уйг. рпдгй «тс.»), у яких виводиться від кит. сеп-сп «щирі перли», звідки також укр. р. жемчуг, та зог «ряд, низка», можливо, спорідненого з комі з]огі- «робити зарубки, пази», удм. (§6гі-)з]иг «борозна»; на оформленні українських іменників, прикметників, дієслів відбився, можливо, вплив відповідно чепуруха, чепуристий, чепуритися).— Потебня Заметки о малорусском наречии 63—64; 8 XV І 668; Вагсгі 104, 273; МИТЕЗг І 1134—1135, — Пор. ґен-ґбритися, гоя-дюндя, джунджовий, жемчуг.
[дженджеруха2] (бот.) «красоля велика, жеруха, Тгораеоіит та]из Б.»
Ж; — назва виникла на українському грунті, очевидно, в результаті зближення жеруха з дженджеруха «франтиха, чепуруха» на основі звукової подібності та під впливом семантики інших назв жерухи —красоля, красуль-ка. — Див. ще дженджеруха1, жеруха.
дженджик «франт, чепурун», [джйн-джик] «тс.», дженджикуватий «франтуватий»;— очевидно, результат контамінації слів жевжик і дженджуристий «кокетливий, чепуристий», дженджеруха «франтиха, чепуруха».—Див. ще дженджеруха1, жевжик.
джентльмен, джентльменство;—р. джентльмен, бр. джзнтльмен, п. сіхепіі-теп, ч. дгепіішеп, §епі1ешап, слц. слн. §епі1етап, болг. джентлемен, м. цент-лемен, центлмен, схв. ц'ентлмен;—запозичення з англійської мови; англ. §еп11етап «пан; добре вихована людина» є складним словом, утвореним як калька фр. §епіі1Ьотте «тс.» з прикметника §епі1е «родовитий, знатний; м’який, легкий», що зводиться як запозичення до фр. §епіі1 «благородний», пов’язаного з лат. §епіт 1І5 «родовитий, належний до того самого роду», похідним від §епз (род. в. §епііз) «рід», та іменника шап «людина», спорідненого з нвн. Мали «ЧОЛОВІК», ПСЛ. Ш(?2Ь «тс.», укр. муж.— СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 5, 101; Фасмер І 510; Кораїіпзкі 249—250; НоІиЬ — Ьуег 145; БЕР І 360; Кіеіп 649; Оаигаі 360. — Див. ще ген1, муж.
[дженчик] (ент.) «гедзь, овід»; — неясне.
[джер] «пійло», [джеря] «тс.»; — очевидно, результат контамінації семантично близьких слів [дзер] «сироватка» та [джур] «вівсяний кисіль». — Сгап]а1а 250. — Див. ще дзер, джур. — Пор. чир.
[джерґаі «ковдра; підклад під голову», [джерга] «запаска з непофарбованої шерстяної тканини», [джярга] «вовняна ковдра» МСБГ; — болг. черга «дерюга, ряднина», схв. черга «циганське шатро»;— запозичено з турецької мови, можливо, через посередництво східнороман-ських мов (рум. сег§а «ковдра, покривало з грубого сукна, попона», молд. черга «тс.»); тур. ?ег§е «легкий намет; навіс на двох стовпах» може бути зі
ставлене з кар. чзргев (чергяв) «пелюшка», пов’язаним з дієслівною основою чзрге- (чергя-) «обвивати, сповивати, кутати».— ЗсЬеІисІко 131; Макарушка 6; Уіпсепх 9; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 140; 1\Ща Агтаз та ін. Котапозіауіса 16, 79; Зіатекі І 144; Вгйскпег 87. — Пор. дерга.
джерготати —див. джеркати.
[джерегеля] «коса на голові, укладена віночком» (звичайно в ми.: джере-ґелі), [джеґерелі Ж, джегерелі] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сеге-§іе!а (частіше в ми.: сеге^іеіе) «жіночі оздоби; церемонії», сге§іеіе «тс.» походить від нім. Хіегегеі «оздоба; кокетування, манірність», пов’язаного з Хіег «оздоба, прикраса», спорідненим з дінд. (ІТ-сІе-іі «блищить, світить», гр. бєсстаї «сяє», лит. сіугеіі «дивитись, витріщивши очі»; пор. ще ч. сігаі «оздоба» з нім. 7іегаі«тс.».—8І.\ууг. оЬсусЬ 107;Вгйск-пег 58; К1и§е—Міігка 883. — Пор. це-реґлювати.
джерело, {джерело, джерлд, жерелб], жерло, джерлянка (зоол.) «вид жаби, ВошЬіпаіог І£пеп8», [джуральце] «струмочок, цівка», [жерелянка] (іхт.), [же-релйнець] (мін.) «вапнистий туф» Ж, джерельний, джереляний, [джереластий] «з великим отвором», [джерелатий] «тс.», джерелястий «багатий на джерела», [джерелйстий, джорелйстий, жерель-нийЖ, жерелястий Ж, жерелатий, жер-лйстий], [джорелйтися] «бити джерелом, струменіти», [прижерельний] Нед; — р. Іжерелб] «отвір; паща», жерло «тс.», бр. жаралд «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло», др. жерело «отвір; горло», п. ггбсіїо «джерело», ч. 2ГІСІІ0, слц. йгіесіїо, вл. ибгіо, НЛ. гГЄСІІО «тс.», болг. жрело, ждрело «ущелина, вузький прохід», схв. ждрело «тс.; глотка», ждрло «тс.», слн. ггеїо «паща; безодня; кратер»;—псл. *гег<і1о, *гь^с!1о «горло», пізніше «отвір», потім частково у східних та західних слов’ян «отвір, з якого б’є вода»; утворене від *йегіі, *2ьгаіі і пов’язане чергуванням голосин з псл. *§'ьГ(і1о, укр. горло; споріднене з лит. §егк!е «горло», §егк1оз (анат.) «глотка»; до дж < ж пор. ще [джаворо-нок, джук] (Потебня К ист. зв. 13).—
Фасмер II 48; Варбот ВЯ 1967/4, 70; Преобр. ф 229—230; Вгйскпег 667; Масіїек Е8ЛС 719; НоІиЬ—Ьуег 520; Тгаиі-тапп 90. — Див. ще жерти. — Пор. горло.
[джеркати] «цвірінькати, скрекотати, цвірчати; гелготати, базікати» Ж, їджер.ґати\ «балакати, базікати», джеркотати «скрекотати, цвірчати, дзюр-чати» (про комах, птахів, воду та ін.), джерготати «тс.», [джерготати] «щебетати, цвірінькати; говорити незрозумілою мовою», джеркотіти «тс.; [нерозбірливо говорити Пі]», джерготіти «джерготати», джерготіти «тс.», [джир-котїти] «деренчати» Ж, [жеркотіти], джеркотнява «скрекіт, щебетання, дзюрчання», [джерґіт] «щебетання; гучна розмова незнайомою мовою», джер-ґотня «тс.»;—болг. жеркам «дзижчати» (про комах); — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до деркати, черкати і под.
[джермала] «щипчики, якими чабани вичищають черв’яків з ран у овець», [джермари, джермело] «тс.», [джерме-лйти] «очищати рани овець від черв’яків», [джермелувати] «тс.»; — запозичення з молдавської мови; молд. вермар «джермала», [жермар] «тс.» утворене за допомогою суфікса -ар від верме «черв’як», [жерме] «тс.», що походить від лат. уегшіз «тс.», спорідненого з гот. кмайгшз, нвн. Шипи «тс.» і далі з лат. уегіеге «вертіти», ПСЛ. *УЬГ[еІІ «тс.», укр. вертіти. — Зсйеішіко 131; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 140—141; Сгап]аіа 254; Ризсагіи 176; ШаМе—Ноїт. II 760, 763—765. — Див. ще вертіти.
[джермела] «пристрій для подавання соломи, зроблений з палиць, зв’язаних мотузком» Ва;—неясне; можливо, пов’язане з [джермело] «щипчики, якими чабани вичищають черв’яків з ран у овець» (за схожістю форми знарядь?).— Пор. джермала.
джерсі «шерстяна або шовкова в’язана тканина, а також одяг з неї»;— р. джерсй, джерсе, бр. джзрсі, п. вл. 1‘егзе], ч. гегзе), ]’егзеу, слц. ]егзе], слн. ]егзеу, йгегзі;—; запозичення з англійської мови; англ. ]егзеу «джерсі» походить від назви острова Джерсі (Легзеу),
де виготовлялася пряжа високої якості та в’язалися з неї тонкі вироби. — СІС 206; Шанский ЗСРЯ І 4, 101—102; ССРЛЯ 4, 764; ЗР 1970/2, 108; Кіеіп 828; N50 371, 1317.
[джємори] «густий чагарник»; — очевидно, результат видозміни форми [джемра] «темний ліс»; менш обгрунтована спроба (Уіпсепг 7) виведення від рум. (ітпіг, етимологічно неясного.— Див. ще джемра.
[джйвкатьі «цвірінькати» (про горобців) ЛексПол, [дживкун] «горобець»;—р. чив-чйв (вигук, що передає цвірінькання птахів), болг. дживгар горобець», схв. цйв-цйв (вигук, що передає цвірінькання горобців), [цивцан] (дит.) «горобець»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гавкати, нявкати і под. — Толстой ЛексПол 17.— Пор. жив2, цівкати.
[джиг] (вигук, що передає звук від швидкого переміщення предмета в повітрі);— бр. [джиг] «тс.; швидкий удар», [жиг] «тс.; швидкий укус»;—звуконаслідувальне утворення.— Пор. дж, джй-гати, дзиґ.
[джигало] «джоган, палка з залізним наконечником, якою відштовхуються при катанні на санках та ковзанах»; — результат контамінації слів [джоґан, джигун] «тс.» та жигало «залізний прут для пропалювання отворів у дереві» (див.).
[джйгати] «хльостати, бити різками; кусати (про комах)», джигнути «куснути, жальнути; кольнути», джигонути «тс.», жигати «жалити», [джйгавка] «муха, що сильно кусає», [джигалка] (бот.) «кропива, ИгНса игепз», [жигавка] «тс.», жигалка «[тс.]; вид мухи; [комаха, що жалить]», [жигучка] «кропива», [джи-ґуха] «все, що хльостає або жалить: батіг, комаха, кропива», [джижкуха] «кропива» Л, [жижкуха, дзискуха] «тс.», [жйжало] «рожен» Я, [жігало] «ніж, яким колють свиней» Л, [підджйгувати] «підбурювати», уджигнути, уджиґнути «уколоти, ужалити; хльоснути; утекти»;— р. [джйгать] «хльостати чим-не-будь гнучким; швидко рухатися», [джигнуть] «ужалити; зробити швидкий рух», бр. джгаць «жалити; кусати; [мчати]»,
[джйгаць] «хльостати чим-небудь гнучким; сікти», жьїгаць «швидко бігати; колоти; сікти чимсь гнучким», [джгучка] «кропива», [жигучка] «тс.», [жига] «дуже швидкий; підбурювач», [жигушка] «тонкий батіг», [джьігучьі] «пекучий», п. дх§ас «кольнути, ударити чимсь гострим», г§ас, х§ас «тс.», ху§а, їе§а «швидка, рухлива людина», сігу^пп «танець» (з укр.), ч. [дгі§аї] «штовхати, пхати», [дгкаіі] «ударяти, штовхати, скубти», [гаИпопН] «хльоснути різкою», гіЬадІо «жало», слц. [<іг§аі'] «колоти, товкти», вл. гайадіо «жало», м. жига «жалить (3 ос. одн.), коле, пробиває», жега «тс.», схв. жйгати «заподіювати гострий біль; колоти (у боці, в грудях)»;— остаточно не з’ясоване псл. сігі-§аН, дгь§аН «колоти, штрикати», яке зазнало впливу з боку *ге§Н, гі§аіі «палити»; вважається також (5кок III 674) результатом видозміни форми гі§аіі; зіставлення з лит. сіїе§Н «колоти», лтс. дїе§і «тс.» (Маскек Е5ЛС 138, 727) натрапляє на труднощі фонетичного характеру.— Пор. джиґ.
[джиґели] «стегна»; — неясне, можливо, пов’язане з [джилйґ] «лопатка (кістка) у вівці» (пор.).
[джиґира] (у виразі: щоб він джигири наївся) Ме; — остаточно не з’ясоване; виводилось від молд. жигзрае «згага, хвороба тварин» (Мельничук Молд. зл. 166); може бути зіставлене також з тур. сі§га «гострі колючки, терен» (пор. болг. [джйгра] (бот.) «чортова колючка, чортів терен, Раїіпгпз асиїеаіиз» (БЕР І 363) або з [джиґйря] «овеча горлянка з легенями та печінкою» (пор. болг. ям си джигера «злюся, серджуся», букв, «їм свою печінку»).
[джиґйря] «овеча горлянка з легенями та печінкою»; —болг. джигер «потрохи (легені, печінка)», м. цигер «тс.» (бел цигер «легені», црн цигер «печінка»), схв. цйгерица «тс.»;—запозичення з турецької або кримсько-татарської мови; тур. сі§ег «печінка, легені», крим.-тат. джигер «тс.; овеча (та ін.) горлянка з легенями, печінкою й серцем» походять від перс, джегар «печінка, серце», спорідненого з ав. ]йкага «печінка», лат. іеспг, гр. т)лар, лит. ]екпоз «тс.»,
з якими пов’язують також псл. ікга, укр. ікра. — БЕР І 362; Младенов 126; Скорчев БЕ 1956/2, 163; 8кок І 473— 474; Разапеп Уегзиск 126; ''Уаісіе— Ноїш. І 673.
джигіт, джигітбвка, джигітувати; — р. болг. джигйт, бр. джьігїт, п. 6гу§іі, ч. сігі^ііоука, слц.	—запозичення
з тюркських мов; кирг. каз. ккалп. жигит «молодець, хоробрий», туркм. жигит, ног. йигит, тур. уі^іі «тс.», уйг. жигит «юнак; жених», узб. йигит «юнак», кар. чаг. ]ігіт, ігігп, чув. йекет, дтюрк. «тс.» споріднені з монг. ]*і-§ес1е «молодь»; виводяться також (Его-ров 77) від дтюрк. тагин (титул), яке, в свою чергу, зводиться до кит.-кор. текин «достойна людина»; зіставлення з тюрк. (ШШ «палка» (Мікі. ТЕ1 Хаскіг. 2,109) помилкове.—СІС 207; Шанский ЗСРЯ І 5, 102; Фасмер І 510—511; Шипова 122; Преобр. І 183; Горяев 91; На-запеп Уегзиск 203.
[джйґра] «іржа»; — очевидно, запозичення з східнороманських мов; рум. )і§агаіе «згага; розпад; хвороба», молд. жигзрае «згага; хвороба тварин» утворені від рум. ]і§агі (молд. жигерй) «схуднути; зморщитися», що походить від уг. згікаг «худий, худорлявий, сухорлявий», пов’язаного з згіу «ссати, смоктати». — Мельничук Молд. зл. 166; Бскеїибко 132; Сгап)а1а 253; СДЕЛМ 139; Вагсгі 289. — Пор. дзіґерай.
джиґун1 «баламут; п’яниця, франт», [жигун, жиган] «тс.», джигунство, [джи-іНуноватість]/К',—бр. джьігун «верткий», [жигун] «жвавий, швидкий; ябедник»;— не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [джйгати]; менш імовірне зіставлення з кабардинськ. §е§ип «жартувати, грати» (Л. Г. Лопатинский, Сб. материалов для описання местностей и племен Кавказа, XII, 2, Тифлис, 1891, 53—54). —Пор. джйгати.
[джиґун2] «їжа з сирівцю»;—слц. (ік^апес, г§апес «вид їжі», нл. га^іаіу «гострий (про їжу)»; — очевидно, пов’язане з [джйгати] «хльостати, кусати»; назва могла бути зумовлена різким смаком сирівцю. — Див. ще джйгати.
[джйквас] «гар з люльки або чубука» Я; — неясне.
[джиле] (вигук для відгону собак); — неясне.
[джилйґ] «лопатка (кістка) у вівці», мн. [джелега] Я;—неясне; можливо, пов’язане з [джигели] «стегна» (пор.).
[джинджиріха] «сіті з вічками діаметром у 7 мм, з яких роблять невід для вилову тюльки» Мо;—неясне.
[джйнькашливий] «перебірливий у їжі» ж, [дженьґашлйвий] «вередливий, вибагливий» МСБГ, [дженґашливий, джинґ лишлйвий] «тс.»МСБГ, [жинькаш-ливий] «вередливий до їди» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. жингаш «тс.; ніжний, тендітний» походить від уг. §убп§е (§уеп§е) «млявий, кволий; ніжний; молодий», етимологічно неясного; з уг. §уеп§е пов’язані також слц. с!еп§Гауу, §еп§Гауу «слабий, недужий», схв. гйнгав «лінивий», слн. §іп§ау «тс.» (Маскек Е8ЛС 114—115). — Сгап)а1а 255; ММТЕ8г І 1126; Вагсгі 103.
[джирчатиі «деренькотати», [джир-котїти Ж, дзирчати] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бурчати, дзижчати і под.
джінджура, джинджор, джинджора, джуджура —див. ґіндзура.
джміль (ент.), [жміль, чміль], джмелиний, [жмеліти] «дзижчати, густи» ВеНЗн; — р. шмель, [чмель, щемель], бр. чмель, п. іггшіеі, [сгшіеі, стіеі, зстіеі, рггтіеі], ч. стеї, ст. $сте1, слц. стеГ, вл. ст]е1а, нл. І8Ш]е1, полаб. зіатії, слн. стгі);—псл. сьтеїь (<*8кіте1-) «джміль», чергуванням голосних пов’язане з котагь; споріднене з лит. катйпе «джміль», кашіпе «дика бджола», лтс. катепе «джміль», прус, сатиз, двн. киткаї, нвн. Ниттеї «тс.» і, далі, з лит. кітйз «хриплий», кітіі «хрипнути»; іє. *кет- звуконаслідувального походження; спроба пов’язання з Ььсеїа «бджола» (<*сьЬе1а) (Маскек Е8ЛС 105) малопереконлива. — Фасмер IV 459; Горяев 424; Вгйскпег 79, 581; 8скизіег-8ехсс РгоЬекеїі 44; 8кок І 332; Вегіа] Е884 І 84; ЗССЯ 4, 145—146; Вегп. І 167; Тгайітапп 115—116; Топо-ров III 200—203; Егаепкеї 212,—Пор. комар.
[джмола] (ент.) «лісова бджола, Ху-Іосора» Ж, [чмола] «тс.»;—результат
контамінації слів джміль, [чміль] і бджола. — Фасмер IV 459. — Див. ще бджола, джміль.
джоґан, джуґан —див. джаґан.
джок (танець), [джоґ] «тс.»;—запозичення із східнороманських мов; рум. ]ос «гра, танець», молд. жок «тс.» походять від лат. щсиз «жарт, гра, жартівлива пісня», спорідненого з двн. ]'еЬап, §аЬеп «говорити», скімр. іеіій, кімр. іаііЬ, брет. іег «мова».— Фасмер II 60; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 181; N1-{а-Агтаз та ін. Котапозіауіса 16, 88; Ризсагіи 79; \¥а1с1е—Ноїт. І 715—716.— Пор. ювелір.
[джолґонути] «ужалити» (про осу); — результат контамінації слів [джолб] «жало» та джиґонути «сильно ужалити».— Див. ще джоло, джйгати.
[джолб] «жало»;—бр. [джала\ «тс.»;— результат видозміни слова жало, викликаної, очевидно, впливом семантично близького бджола. — Див. ще жало.
[джолббати(ся)] «колупати(ся)» Ме, Мо;—пов’язане з [жолоб ати} «тс.; довбати»; до переходу ж -+ дж в українських говорах пор. [жерелб] —джерело, [жоло-мія\ —[джоломіяі, [жиріт] —[джи-ріт]. — Див. ще жолоб. — Пор. ґолб-бати.
джоломія —див. жоломія.
джблонка, джбнва—див. жовна1.
[джбрини] «шкварки» Ж, [джбрни] «тс.» Ж;—очевидно, пов’язане з жа-р(шпи); характер зв’язку неясний.
[джос] (у виразі джосу дати «покарати») Кур;—очевидно, пов’язане з виразом дати часу «тс.», де ч змінилося на дж внаслідок деетимологізації (пор. також чумак — [джумакі, чума —[джу-ма]). — Див. ще чесати.
Іджбя] (орн.) «соя, сойка, Оаггиіиз (Согуиз) ^Іапсіагіиз», [джбйка] «тс.»; — остаточно не з’ясоване; розглядалось як звуконаслідувальне утворення або як результат зближення назв соя, сойка з назвою [джеджбра] «тс.» (Булаховський Мовозн. 6, 1948, 42; ВЯ 1968/4, 101); залишається неясним зв’язок із формою [згод] «тс.» (пор.).
джугара (бот.) «сорго кормове, 8ог-£Ішт сегпиит МИНсІ.», джугара, [джун-ґараї пс.» Мак;— р. бр. джугара;— за
позичення з східних мов; кирг. жугер'ї «кукурудза; сорго», тадж. цувори «тс. (місцевий сорт кукурудзи)» походять з мови гінді. — СІС 207; Шипова 123.
[джуґас] «молот з гострим кінцем, кайло» Ж, ВеУг; — очевидно, результат взаємовпливу слів джуган (джаґан) «кирка, мотика» і дзюбас (ст.) «гострий кінець джугана». — Див. ще джаґан, дзюбати.
[джугастро] (бот.) «клен польовий, Асег сатрезіге Б.» Пі, Мак, [жугастро] «тс.» Я; — запозичення із східнороманських мов; рум. ]’и§азіги «клен», молд. жугастру «тс.» походять з лат. *]'ц£азі-гищ (бот.) «в’яз», утвореного від іщгцщ «ярмо, коромисло», спорідненого з псл. і§о, укр. іго; назва рослини могла бути зумовлена тим, що з міцної деревини в’язу вироблялися ярма, або тим, що плід клена формою нагадує ярмо.— СДЕЛМ 141; ПБКМ 438; Рщюагіп 80; XV а 1 сіє— Ноїт. І 728—729.—Див. ще іго.
[джуґля] «зимова шапка»;—запозичення з угорської мови; угЛ сгикіуа «башлик; капор, відлога, капюшон», кикіуа «тс.» походить від лат. сисиї-(1)а «тс.». — ММТЕЗг І 572; Вагсгі 46; Сгап]’а1а 254. — Див. ще ґуґля1.
[джуґнути] «ударити» ВеЗа; — запозичення з словацької мови; слц. сіги-§аС «штовхати, штурхати», очевидно, пов’язане з <±г§а€ «штовхати», яке вважається експресивним утворенням (Ма-сйек Е8ЛС 138).
[джуйга] (вигук, яким нацьковують собак) Па;—пов’язане з гиджга «тс.» (див.).
[джуклитиі «жадібно пити», [джуґлити} «тс.», [наджулитися} «напитися п’яним»;— експресивне утворення, пов’язане з жлуктити і дудлити (див.).
[джукнути] «швидко поїхати, утекти» Я; — експресивне утворення, пов’язане з [джйкнути] «зашуміти» (про кулю), [уджиґнути] «утекти», шугнути «промчатись; кинутись».
[джулий] «безвухий» (про овець); — слц. [сиіа] «безвуха вівця», м. чулав «з малими вухами», чуле «той, що має малі вуха», схв. чулав «карнавухий», чуласт «тс.», чулон>а «людина з мадими вуха-
ми»; — запозичення з румунської мови; рум. сіні «карнавухий» (про овець, собак), можливо, запозичене із сербохорватської мови, в якій залишається не-з’ясованим. — ЗсЬеІшіко 132; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 141; Масіїек Е84С 108; Сгап]'а1а 244—245; БЕКМ 150. — Пор. гулий1, шулий.
[джулун] «рибальський курінь, покритий повстю або шкурою» Я;—р. [джулун] «курінь» Дон;— запозичено через посередництво російської мови з калмицької: калм. джолум «верхня частина кибитки».
[джумйга] «осад на дні посуду з водою»;— результат контамінації слів [джурджя] «каламутна рідина» та [бзя-мйга] «м’язга» (див.).
[джумйра] «шапка з ягнячої шкіри, ззаду трохи загнута» Ж; — очевидно, результат видозміни форми гамера (<* гамера) «в’язана шапка у вигляді усіченого конуса»; до паралелізму г || дж пор. голббапш \\джолобати, генґбри-тися Ц джинджуритися.— Див. ще гамера.
[джумнйцяі «люлька» Я, [думнйця] «тс.» Я; — очевидно, пов’язане з др. д'ьмьница «домна, піч для виплавлення заліза»; у замість очікуваного о і дж замість д — результат деетимологізації.— Див. ще домна.
джунглі; — р. джунгли, бр. джунглі, п. с1гип§1а, ч. с1гип§1е, слц. с1гип§Га, вл. с!гип§1, болг. джунгла, м. цунгла, схв. цунгла, слн. сігйп^іа;—через російську мову запозичено з англійської; англ. ]’ип§1е «джунглі» походить від гінді ]‘ап§а1 «пустка; ліс; незаселене місце», пов’язаного з дінд. іап§а1ак «суха земля, пустка», етимологічно неясним.— СІС 207; Шанский ЗСРЯ І 5, 104; Фасмер І 511; БЕР І 373; НоІиЬ—Ьуег 146; ЕокоізсЬ 74; КІи^е—Міігка 145; КІеіп 836; 8кеаі 275; N80 1332.
[джунджбвий] «прекрасний, розкішний», [дюндьовий] «тс.» Ж: — схв. Ьуні) «перлина, бісерина», ї>уні)ен «бісерний»;—похідне утворення від запозиченого уг. §убп£у «перли, бісер; з перлів; прекрасний, розкішний». — Див. ще дженджеруха1, дзюндзя1, жемчуг.
[джупло] «дірочка в чому-небудь м’я
кому», зменш, [джупельце]-,—запозичення з польської мови; п. сігіиріо «дупло», сігіиріа, сігіиреї «тс.» відповідає укр. дупло; пом’якшення початкового сі в ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ ПОЯСНЮЄТЬСЯ ВПЛИВОМ близького за значенням слова сігіига (Оіг^Ьзкі XXV 275) або асиміляцією до наступного м’якого приголосного в такій формі, як сігіиріа (81ахсзкі І 208).— Див. ще дупло.
джур — див. жур.
джура (іст.) «військовий слуга, зброєносець», жура, цюра, чура, журим Я, джурйло Ж, чурйло Ж> журашйн «тс.», чурувати «бути чурою», ст. джура (1571); — п. сіига, сібга, сіиг, іст. «джура», розм. «нездара, гава»;—запозичення з східних мов, пор. кипч. сота (сота) «хлопець до коней», тюрк, чур «разом, у згоді» (Радлов III 2194), тадж. ч,ура «друг, товариш», чур «згода».— Халимоненко УМЛШ 1977/9, 29; 81ада-кі І 105; Кохсаізкі 8ушЬ. Когхс. II 350— 351; Сгап]а1а 235; \¥§с1кіехсісг МКІ 272.
джуральце — див. джерело.
[джурбай] (орн.) «чубатий жайворонок, Оаіегісіа сгізіаіа Б.; степовий жайворонок, МеІапосогурЬа саіапсіга Б.»;— р. джурбай «степовий жайворонок»;—неясне; можливо, запозичене з тюркських мов (пор. узб. жур «степовий жайворонок»).— Булаховский Семас. зтюдьі 183.
[джурбан] «мисливський ніж» Ж; — неясне.
[джурґа] «скупчення людей, худоби»;— запозичення з угорської мови; уг. сзйгЬе «стадо свиней; натовп, набрід» етимологічно неясне. — Вагсхі 47; ЛШТЕ8г І 582—583.
[джурджяі «густа каламутна рідина»;— експресивне нерегулярне утворення від [джур] «вівсяний кисіль»; до семантики пор. у Номиса: «Каламутна вода, як кисіль, як джуру» (№ 12420).— Див. ще жур.
джурчати, джурїти, джюркало — див. дзюр.
[джус] «джура, хлопець, учень, студент» Ж;—п. сіхиз «залицяльник» (з укр.);—неясне; можливо, утворене на основі джура.
[джусь] (виг.) «геть»;—експресивне утворення, можливо, пов’язане з дж, що передає посвист повітря при швидкому русі предмета; до кінцевого -сь пор. дзусь, р. брьісь і под.
джут (бот.) «індійські коноплі, Сог-сЬогиз сарзиіагіз»;—р. бр. джут, п. вл. іиіа «тс.», ч. слц. їиіа «текстильна сировина з джуту», ]иіоупік «джут», болг. юта, м. іута, схв. іута, слн. ріа «тс.»;—запозичення з англійської мови; англ. іиіе «джут» запозичене з індійських мов; бенг. ]’оіо, )йі(о) —назва рослини, поширеної в Бенгалії, гінді ]Ьиіа «хвилястий, кучерявий», )йиіо «тс.» пов’язані з дінд. ]аіа «кучерявий; лишайник»; в індійських мовах рослину названо так, можливо, через те, що вона має сильно покручене коріння. — СІС 207; Шанский ЗСРЯ І 5, 104; Горяев 445; Фасмер І 511; Бокоізсй 54; КШ§е — Міігка 336; Кіеіп 837; НоІШаизеп 89; N80 1335.
[джуфо] «хлопець, що добре грає на губах»; — неясне.
[дзандзар] (бот.) «абрикос, мореля, Агтепіаса уи1§агіз Бат.» Ме, Мо, [дзандзара] «тс.»Дз, [дзарзари] «абрикоси» Пі, Мо, Мак, [зарзали] «маленькі абрикоси» Мо, [дзендзар] «абрикос» МСБГ, \дзендзур\ Мо, [дзензар, дзензур, дзен-зура, дзердзало, дзердзул] «тс.» МСБГ; — болг. зарзала «абрикос (дерево і плід)», [дзердзелйя} «тс.», м. зарделия «сорт абрикосів», зерделия «тс.», схв. зерделиіа, зерделиіа «тс.»; — запозичення з східно-романських мов; молд. зарззр (рум. гаггаг) «абрикос (дерево)», зарззрз (рум. гагхага, гаггаїа) «абрикос (плід)» походять безпосередньо або через посередництво болгарської мови від тур. гег-сіаіі «сорт абрикосів» (крим.-тат. гаг. зердали «абрикос»), що є запозиченням з перської мови;перс. гагсіаіи «абрикос», дослівно «жовта слива» є складним словом, утвореним з основ гагсі «жовтий, золотий» (ав. гаігііа- «жовтий») і аіи «слива», з яким пов’язане і алича.— Мельничук Молд. зл. 166; Бевзенко НЗ УжДу 26, 178, 197; СДЕЛМ 147; БЕР І 609; Скорчев БЕ 1956/2, 164.— Див. ще алича. — Пор. жерделя.
дзбан, збан, дзбанок, збанок, [збан-
ка, збаня], ст. дзбанок'ь (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. сігЬап, [гЬап] вважається мазурським діалектним варіантом давнішої форми сгЬап, яка відповідає укр. джбан. — 81а\узкі І 187—188; Трубачев Рем. терминол. 253. — Див. ще джбан.
[дзвах] (вигук, що передає звук сильного падіння) Я; — очевидно, результат контамінації вигуків дзвяк та бах.— Див. ще бах1, дзвякати.
дзвеніти, [звеніти, звенькотіти], дзвонити, дзвенькіт, дзвін, род. в. дзвону (про звук), дзвона (про предмет), [звін], дзвоник, дзвінок, [дзвонець] «дзвінок», дзвіниця, [дзвонйця], дзвонар, [дзво-нарйха, дзвонарівна, дзвіннйк, дзвбнник ВеУг], [дзвонята] «маленькі дзвони» Я, дзвіновйк «міфічна істота, що живе у дзвоні або на дзвіниці» Ж, [звін, звіннйця] Ж, [звон] «звучання» Ж, [звоновйна] «метал для лиття дзвонів» Ж, [дзвоняр] «ливар дзвонів»Ж, їзвінбк], дзвінкий, [дзво-нйстий Ж, дзвбнний, дзвінний, дзвоно-вйй, дзвонковйй], дзвінйчний, [дзвбнча-тий], дзвонарський, [дзвоникуватий, дзвінкучий Я], [звонйстий} «дзвінкий» Ж, [бездзвінний] «без дзвонів», видзвонювати «дзвонити; (перен.). вибивати», передзвін, подзвін, подзвіння (заст.) «дзвін по померлому», подзвінне «плата за дзвін по померлому», [підзвінне, пі-дзвіннє] «тс.» Пі;—р. звенеть, бр. зві-нець, др. звеніти, звьн'Ьти, п. ст. \ухпіес (з метатезою), ч. гпШ «звучати», ст. гупіеіі, слц. гпіеі', нл. гпез, болг. звяня, слн. гуепеїі, цсл. звьнфти; — псл. гуьпеіі «дзвеніти, звучати», пов’язане чергуванням із гуопь «дзвін» так само, як пов’язані §гьщеіі і §гопгь, гьгеіі і *гогь і под.; —споріднене з алб. ге- «голос», г§- «тс.», вірм. ]'аіп; іє. *§Ииоп-/§киеп- пов’язують з іє. *§Иаи-, що відбилося в укр. звати (Вги§шапп Сгсіг. І 295 та ін.; Преобр. І 245; Рокоту 490—491; Віоотііекі ІР 4, 76; Регззоп Веііг._191, 586—587; Зресйі 280; Маскек Е8ЛС 717—718; Фасмер II 87—88, проти 81а\узкі І 210—211), або з іє. *зуопоз (дінд. зуап-аіі «звучить», зуапак «звук», лат. зопиз «тс.», дангл. зиїп «музика, спів», двн. зхсан «лебідь»), причому Соболевський (ИОРЯС 27, 330)
вбачає в слов’янському початковому г-поруч із 8- в інших індоєвропейських мовах один з випадків індоєвропейського чергування «дзвінкий : глухий»; Фасмер вважає, що про дзвінкий початок слова свідчить ще алб. гей «голос», хай (<іє. *§йуопоз), вірм. ]'аіп; Мейе (ІР 5, 333), Блумфільд (ІР 4, 76), Младенов (189) пояснюють псл. г- впливом слова гьуа-іі (Махек —гуисеїі); Брандт (РФВ 25, 221 і далі) непереконливо пояснює псл. хуопь із *8уопт> фонетично; початкове укр. дз- на місці псл. г-, як і п. сіх-, є, очевидно, наслідком дисиміляції (Зіахуз-кі І 210); лит. гуапаз «дзвін», лтс. гуапз «тс.» запозичені з слов’янських мов (МййІ.— Епсіг. IV 765). — Шанский ЗСРЯ 11 6, 77,79; Вгйскпег 114; НоІиЬ — Кор. 438; Ресіегзеп К2 36, 340; МеШеї— УаіПапі 29; Тгаиішапп 374; ЇУаІсіе— Ноїт. II 559—560. — ЕІор. звати, звук.
[дзвенкач] (орн.) «зеленяк, Сйіогіз СЙІОГІ8 Б.», [дзвінок, дзвонець] «тс.»; — р. Ізвонок] «морський птах з родини мар-тинових, що дзвенить крилами в польоті», [звонуха, звонокрьілка! «тс.», п. сІ2\сопіес «птах з родини в’юркових», ч. хуопек «зеленяк»,слц.гуопес, хуопсок «тс.»;— утворення від основ дзвен(їти), дзвон-; назви птаха зумовлені, очевидно, характером його співу —журкіт-ливими трелями із своєрідним завершенням, що нагадує слово дзвониш; пор. також інші звуконаслідувальні назви цього ж птаха: дзьоркач, ч. суцпсе, вл. суцпс, н. ЗсйхуапзсйеІ.— Масйек Е8ЛС 720. — Див. ще дзвеніти.
[дзвинчатиі «дзижчати, бриніти»; — результат контамінації дієслів дзвеніти та дзинчати, дзижчати (див.).
дзвінець (бот.) «бубовник, Кйіпап-їйиз Б.», [дзвінка ВеНЗн, дзвінок Мак, дзвіночки Мак] «тс.», [дзвонец! «шолудивник, Ресіісиїагіз Б.» Мак, [дзвоники! «льонок, Еіпагіа Б.; медунка, Риішопа-гіа оїїісіпаїіз Б.» Мак, [звінець! «дзвінець великий, Рйіпапійиз та]ог Ейгй.» Мак, [звінбчки! «дзвінець малий, Ийі-папійиз тіпог Б.», [звоники! «льонок» Мак, [звонки! «тирлич звичайний, Оеп-ііапа рпеитопапійа Б.» Мак;—р. [зво-неці «дзвінець, Кйіпапійиз; кравник, Осіопіііез гийга Ке88.; перестріч, Ме-56'
Іатругит агуепзе Б.; вероніка, Уегопі-са Іаїіїоііа Б.», [звоники! «льонок», бр. званец «дзвінець», [дзвонец] «перестріч», схв. [звднац! «дзвінець», [звднчиІЇ] «тс.», слн. гуопес «перестріч лісовий, Меіаш-ругиш зііуаіісиш Б.»; — псл. гуопьсь, похідне від гуопь «дзвін»; — назва зумовлена дзвоникоподібною формою плодів, віночків або чашечок цих рослин, що належать переважно до рослини ранникових.— Вісюліна—Клоков 359, 386; Нейштадт 444, 454—455, 492, 502—503; БСЗ 33, 374; 12, 85; 27, 3, —Див. ще дзвеніти. — Пор. дзвоник.
дзвінка «бубна» (у картах), [звінка, звонкй! «тс.», дзвінковий «бубновий»; — р. [звонки! «бубни»;— запозичено з польської мови; п. сігхуопка «бубна» є калькою нім. Зсйеііе «бубонець; дзвоник; бубна». — Зіахсзкі І 211.— Пор. бубна.
дзвоник (бот.) «Сашрапиіа Б.», дзвоники «тс.», дзвіночки «тс.; орлики, Адиі-1е§іа уи1§агіз Б. Мак», [дзвінки! «первоцвіт, Ргішиїа оїїісіпаїіз Ласщ.» Мак, дзвоникові, [дзвонок! «дзвоники перси-колисті, Сашрапиіа регзісіїоііа Б.» Мак5 [дзвоночки! «дзвоники; орлики» Мак, [звінка! «дзвоники» Мак, [звінки! «тс.; орлики» Мак, [звінок! «дзвоники» Мак, [звонець, звоники! «тс.» Мак, [звонки! «орлики; березка, Сопуоіуціцз зеріит Б.» Мак, [звоночки! «дзвоники» Мак, [звонатка! «аденофора, Асіепорйога Вез8.»Мак;—р. [звонец болотний! «дзвоники болотні, Сашрапиіа раїиіа Б.», [звбнка! «дзвоники персиколисті», [зво-нбк! «дзвоники; орлики», [звонцй, звбн-чики! «тс.», бр. званбчак «дзвоники», званбк «аденофора; [Дзвоники]», [дзван-кі! «дзвоники», [званкі, званцьі! «тс.», п. сіг\уопек «дзвоники», ч. гуопес, хуо-пек, слц. хуопсек, болг. зв'ьнче, схв. звднчий, слн. гуопсек «тс.»; — можливо, вже псл. гуопьсь та ін., похідні від гуопь «дзвін»;—назви зумовлені подібністю квітки рослини до невеликого дзвона. — Масйек Літі. гозїі. 229. — Див. ще дзвеніти. — Пор. дзвінець.
дзвякати «брязкати, звучати», дзвякнути, дзвякнутися «впасти», дзвякотіти, дзвяк «брязкіт», [дзвякоті «тс.» Я, дзвякало «базікало», дзвяк (виг.) «брязь»; — р. звикать, [звячатьі, бр. звякаць «дзво-
нити, бряжчати», др. звяк-ь «звук», звяк-нути «звучати», звяцати «звучати; дзвонити», п. сіххуі^схес «дзвеніти, звучати», с!г\уі§к «звук», ст. і діал. гчсі^сгес «звучати», ч. ст. гуек, болг. звек «глухий металічний звук», схв. звечати «звучати; дзвеніти», звекнути «дзвякнути», звек «звук; брязкіт», слн. гуекаіі «дзвеніти», хуек «дзвін»; — псл. *гу^каіі (>гу^-саіі), гу^сеіі, гу^кь походять від того ж кореня, що і хуьпєіі, гуопь, укр. дзвеніти, дзвін; — паралельним утворенням з чергуванням голосного кореня є псл. гудкь, укр. звук; суфікс -к- при цьому корені виступає поруч з пор. укр. дзвяньгати, р. звягать, бр. звягаць і под. — Шанский ЗСРЯ II 6, 81; Фасмер II 88; Преобр. І 246; ЗІахузкі І 212; Масіїек Е8ЛС 720; Тгаиі-шапп 374; Регззоп Веііг. 191; Рокогпу 490—491. — Див. ще дзвеніти. — Пор. дзвяньґати, звук.
[дзвяньґати] «плаксиво говорити» Ж; —р- [звягать] «тс.; приставати; гавкати», бр. звягаць «гавкати; вимагати», др. звягу «співаю», звяглив'ь «гавкаючий», стел, звага» «співаю»; — псл. *гу^§аіі є поширенням того самого звуконаслідувального кореня, який виступає в гуь-пеіі, хуопь, утворення, аналогічне до *гуекаіі; — споріднене з лит. гуап§еіі «дзвякати», гуап§іпіі «брязкати», гуеп§іі «іржати, реготати»; передсуфіксальне -п-і проривне г замість г з’явилися, очевидно, під впливом п. сІ2\уі^§ас «жувати, плямкати» або укр. дзенькати і под.; Преображенський (І 246) вважає р. звягать звуконаслідувальним. — Фасмер II 88; ЗІаіУзкі І 212; Тгаиішапл 374; Вй§а КК І 494; Регззоп Веііг. 586; МйЬІ.— Епсіг. IV 765; ЗндзелинСБЗ 194. — Див. ще дзвеніти.— Пор. дзвякати.
дзелень (виг.) «дзень», дзеленькати, дзеленькотіти, дзеленчати, [дзеленькач] «брязкальце» Я;— бр. дзьілін-дзьілін (вигук на означення дзвону), п. [сігіеі^ас] «дзвонити»; — звуконаслідувальне утворення; може розглядатися також як дальше поширення вигуку дзень (див.).
[дземба] «стьожка на капелюсі» (зах.); — фонетичні особливості та географія слова викликають припущення про запозичення з польської мови, од
нак п. *(І2§Ьа у словниках не засвідчено; можливо, йдеться про видозміну п. [сігіаЬа] «тасьма з різнобарвних ниток, уживана як пояс у білоруських селян», запозиченого з білоруської мови (8 XV І 630).
[дзембати] «гнуздати» (коня) Ба; — фонетика і географія слова свідчать про запозичення з польської мови, однак у польських словниках дієслово *(с1)г^Ьас не зафіксовано (воно було б паралельне до укр. зубелити «гнуздати», слц. гиЬасІІіі' «тс.»). — Див. ще зуб1.
[дземяк] «картопля» ВеЛ, [дзимяк ВеЛ, земляк ВеНЗн, зимяк ВеНЗн, зімак ВеНЗн, зімяк ВеНЗн] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. гіетіак «картоплина», гіетак, гіетпіак «тс.», гіетпіакі «картопля», як і слц. гетіак «картоплина», утворено від гіетіа «земля», що відповідає укр. земля (див.).
[дзенгель] (бот.) «дягель, Агсйап§е-Ііса оШсіпаїіз»;—запозичення з польської мови; п. <І2І^§іе1 «тс.» є прямим відповідником укр. дягель (див.). — Пор. дзйнґель1.
[дзендзелик] «полум’я гнота» (у загадці: «червоний дзендзелик, чорна ниточка»);— експресивне утворення, можливо, пов’язане з дзйндзик «китиця, що висить і хитається» (див.).
[дзендзелія] (бот.) «золототисячник, ЕгуШгаеа сепіаигіиш»;—очевидно, запозичення з польської мови: п. [сігепсіге-И]’а], (І2ЄП(І2ЄІ]а, як і укр. [ценцерія, центурія] «тс.», походить від лат. сеп-іаигіит «тс.». — Див. ще центаврія.
дзень (вигук, що передає короткий дзвінкий звук при ударі), дзеньк «тс.», дзенькати, дзенькотіти, дзенькнути* [дзинчати, дзйнькати ВеУг], дзеньк «брязкіт», дзенькіт, [дзеня] (дит.) «все, що дзвенить; розмінна монета Ж»;—р. [дзень], п. сігеп, болг. дзльн, З'ьн; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзінь (пор.).
[дзер] «сироватка», [дзера] «тс.», [дзе-равий Терит. діал., дзерівний], [дзеріти] «підходити сироваткою» Терит. діал.; — п. сігег «посуд для молока», слц. сігег «посуд для сироватки з овечого молока», болг. [зир] «сироватка»;—запозичення
із східнороманських мов; молд. ззр «сироватка, молочні відвійки», рум. гег, гаг «сироватка» остаточно не з’ясовані; можуть бути субстратними елементами дакомізійського походження; не виключений зв’язок з лат. зегиш «сироватка, водяниста рідина» (з неясною відмінністю початкового приголосного щодо дзвінкості— глухості); висловлено також припущення про фракійське походження рум. гаг (у значенні «вода», Ркіїіррі-сіе І 444—447). — Дзендзелівський Те-рит. діал. 84—85; Доп. УжДУ 4, ПО; Десницкая Сл. язмкозн. 153; Бскеїисіко 132; Габинский В ост.-сл.-молд. взаим. II 129; Клепикова 133—ІЗї^Сл. и балк. язьїкозн. 191; Маскек Е8ЛС8 105; Уга-Ьіе Ношапозіауіса 14, 140; ІчЩа-Агпіаз та ін. Рошапозіауіса 16, 189; Сгап)а1а 250—251; СДЕЛМ 155. —Пор. джер.
[дзердзик] (іхт.) «мересниця, гольян, Ркохіпиз регспигиз (Раїїаз)» Ж;— очевидно, назва риби, що водиться в невеликих слабопроточних водоймах, у торфових болотах, пов’язана з п. сігегсіга (бот.) «вероніка, Уегопіса Ь.», окремі види якої ростуть по болотистих луках, грузьких берегах річок та озер; п. сігегсіга є, очевидно, видозміною ботанічної назви гсіезі; пор. іншу назву цієї самої риби —мересниця, також пов’язану з назвою трави [мерест], у заростях якої нереститься риба. — Див. ще рдест.
[дзеренчати] «деренчати»;— результат видозміни форми деренчати,. очевидно, під впливом вигуку дзень (див.).
дзеркало, [зеркало], [дзеркальня] «дзеркало», дзеркальний, віддзеркалювати, піддзеркальник «підставка під дзеркало»;— р. зеркало, др. зерцало, зьрца-ло, п. гхуіегсіасіїо, ч. ггкасіїо, ггсасіїо, слц. хгкасіїо, полаб. гагісбсіїії, схв. зрца-ло, слн. ггкаїо, ггсаіо, стел, зрьцало; — походить від псл. *гьгкаіі, *гьгсаіі «кидати погляд, оглядати» (пор. аналогічне за будовою і семантикою схв. огле-дало «дзеркало»); припускається (Фасмер II 95; Зскгасіег Кеаііехікоп II 422), що слово є давньою калькою лат. зреси-Іит «дзеркало» від зресіо «дивлюся».— Шанский ЗСРЯ II 6, 89—90; Булахов-ський ПСМ III 19—20; Преобр. І 250; Маскек Е8ЛС 718—719; НоІиЬ—Кор.
439; НоІиЬ—Ьуег 520; Вгйскпег 651, 658. — Див. ще зріти1.
[дзестра] «посаг» Я, [дзестри] «тс.; все майно, крім худоби і грошей» Мо, [дзестро] «тс.» Мо, [зестра] «посаг» МСБГ, [зестрє МСБГ, зестри МСБГ, зестро МСБГ, зястра Ж1 «тс.»; — болг. зестра, м. [зестра] «тс.»; — запозичення із східнороманських мов; рум. гезіге «посаг», молд. зестре «тс.; майно», мабуть, пов’язані з лат. сіехігае «подарунок; урочиста обіцянка», що походить від сіехіга «права рука, десниця», спорідненого з псл. сіезпь, укр. деснйй; Младенов (191) помилково пов’язує болг. зестра із стел, дать, укр. зять,— 8ске1ис1ко 133; УгаЬіе Ношапозіауіса 14, 180; МЦа-Агшаз та ін. Кошапозіа-уіса 16, 100; СДЕЛМ 151; ОБрМ 954; Ризсагіи 181.—Див. ще деснйй.
[дзйбнутиі «ударити»; — експресивне утворення.
[дзиґ] (вигук, що наслідує посвист батога, дзиги і под.), дзйгнути «пронестись, пролетіти з дзижчанням», [дзигнути] «продзижчати», [дзиготіти] «скрекотати, дзижчати», [дзикотіти] «тс.», [дзигоруха] «базікало» ЛЧерк; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до джиґ (пор.).
дзиґа, [дзбґа Ж, зйґа Пі], [дзйгалка] «дзига» Л, [кзига] «тс.» Пі, [дзйт'ати(ся)] «вертітися», [придзиґлянка] «безсоромна жінка» Пі, [придзиґльбванка] «вертлява жінка», [придзиґльбваний] «вертлявий»;— р. [дзига, зьіга], бр. дзьіга, п. су§а «дзига», слц. сіка «веретено»;—-загальноприйнятої етимології не має; може розглядатись як звуконаслідувальне утворення, пов’язане з вигуками дзз (передає дзижчання), дзиг (наслідує посвист батога, дзиги), дієсловами [двиготіти] «дзижчати», [дзигнути] «продзижчати»; менш умотивоване припущення (Вгйскпег 69; ХІ81Рк 9, 333; 2аг§Ьа ЛР 1951/3, 116—117; 8и1ап 81а-уіса IV 134—137) про запозичення з угорської мови (уг. сгі§а «дзига, спіраль; слимак», звідки й ч. заст. сіка «дзига», схв. чйга, чйгра «тс.», слц. сі§а «блок, ролик», етимологічно неясне, — Маскек Е8ЛС 102; 8кок II 322; Вагсгі 40; ММТЕ8г 1 521) або зведення слов’ян-
ських і угорських форм до гр. £єі-[ара «цикада» і (гіпотетично) «дзига» (ЗіеїГеп ДР 1966/1, 51—58).—Фасмер II 109; Зіатекі .ІР 1966/1, 58.
дзиґар «годинник», дзиґарі, [дзиґа-рок,дзиґарик, дзиґарки] «тс.», [дзиґар-ний\, ст. дзегар-ь (XVII ст.), дзига (1706);—р. ст. зегар «годинник», бр. загар «великий годинник (на стіні, вежі)», п. [с1гу§аг], ге^аг «годинник», [гу-§6г], заст. гу§аг;— через посередництво польської мови запозичено з німецької; нім. 8еі§ег «висок (прилад); годинник (спочатку пісковий або водяний)» походить від свн. зеі§аеге «ваги, терези», утвореного від 8еі§еп «знижувати; важити» (за характерною деталлю механізму баштового годинника — пересувною гирею), що є формою фактитиву до 8ї§еп «спускатися, знижуватися», нвн. зеіітеп, [зеі§еп] «цідити», спорідненого з дангл. зї§ап «спадати, капати», дісл. зї§а «тс.», а також з дінд. зесаіе, зіпсаіі «ллє, наливає», зека «злива», псл. зьса-іі, укр. сйкати, сеча.— Фасмер II 91; Шелудько ЗО; КісИИагД 45; Рогсуасклс-зкі \БуЬ6г різні І 291; Вгйскпег 651; Юи£е—Міігка 699. — Див. ще сеча, сйкати.
дзиґлик «стілець, табурет, триніжок», [дзиїлятко] «стільчик»; — бр. [ззд-лік] «стілець», [зздзль] «лавка», п. Ігу-§іе1] «стілець» (?), [гусіеі, хусіїа, хусіїа, хесіеі] «тс.; лавка зі спинкою», ч. [ку§1а] «стілець», кісіїе, [гісІГа, кіп§1а] «тс.», слц. 2і§1а «рундук, скриня для борошна та інших харчів», вл. кісіїа «тс.»; —запозичено через посередництво західнослов’янських мов і, далі, середньоверхньонімецької (свн. 8ІСІЄІ(е) «стілець; скриня, на якій можна сидіти») з латинської; лат. зесІТІе «сідалище (стілець, лавка, крісло)» ПОХОДИТЬ ВІД 8ЄСІЄГЄ «сидіти», спорідненого з псл. зесіеіі, укр. сидіти; на українському грунті відбулося вторинне зближення слова за звуковою подібністю з дзйґа. — Шелудько ЗО; Потебня РФВ І —II 263; Масйек Е8ЛС 727; АУаІсіе—Ноїт. II 507—508. — Див. ще сидіти.
[дзиґоніти] «тремтіти, дрижати від холоду» МСБГ, Ме, [джиґоніти] «тс.» МСБГ;—експресивне утворення звуко
наслідувального характеру, аналогічне до [циконіти, дзикотіти, дзиркотіти], дзенькотіти і под.
дзижчати «бриніти», дзизкати «швидко проноситись, пролітати з дзижчанням», [дзизчати, дзидзйкати Ж, дзин-дзйкати, дзинчати, дзичати] «тс.», дзиз-кучий;— утворення, пов’язані з вигуком дзз, що передає звук від польоту комахи і под.
дзиз «гедзь, овід»; — очевидно, зворотне утворення від дієслова дзизкати (дзижчати); пор. подібні за звучанням назви гедзя р. [дзьік], укр. [бзик] тощо. — Див. ще дзижчати.
[дзйзли(й)] «набряклий, припухлий, брезклий» (про людину) Л, [озйзти] «забрезкнути»;— неясне; можливо, пов’язане з бр. [друзльї] «набряклий».
[дзик] «докучлива, набридлива людина» Я; — очевидно, походить від р. [дзик] «гедзь, овід», що є звуконаслідувальним утворенням або видозміною іншої назви гедзя —[бзмк], укр. [бзик] (пор. Фасмер І 511). — Див. ще бзик.
[дзйнґель1] (бот.) «дудник, Ап^еііса 8ІІуе8ІгІ8 Б.»;—результат видозміни назви [дзенгеяь] «дягель, Агсйап§е1іса ої-їісіпаїіз», оскільки рослини дуже схожі (пор. російську назву дудника дягиль леснбй). — Див. ще дзенгель.
[дзйнґель2] (орн.) «щиглик, Сагсіие-Ііз сагсіиеііз Б.», [цйнїель] «тс.»;—неясне.
[дзйндзик] «китиця або інша висяча прикраса», [дйндик] «тс.» ВеБ, [дзйн-дзель] «сопля» ВеУг, [дзйндзиль] «льодова бурулька» ВеУг, [дзйндзоль] «тс.» ВеУг; — п. сігупсігук «те, що висить,— китиця, дзвінок»; — експресивні утворення на грунті дієслова [дйндати] «хитатися; гойдати ногами», п. сіупсіас «висіти, хитаючись»; можливо, пов’язане з [дзюндзя] «висяча прикраса». — Див. ще дйнда.— Пор. дзюндзя1.
[дзиркотіти] «деренчати; сюрчати, щебетати», [дзирчати] «деренчати»; — звуконаслідувальне утворення, що виникло, можливо, внаслідок зближення дієслів диркотіти та [дзинчати] «дзенькати».
[дзіворон] (орн.) «сиворакша, сиво-воронка, Согасіаз §агги1П8 Б.» Ж; — р.
сизоворбнка; — результат гаплології та деетимологізації назви *сиво(во)рон(ка) або *сизоворон(ка), що є складними словами.— Див. ще ворон, сивий, сизий.
[дзіґерай] «нежить»; — запозичення з східнороманських мов; рум. ]і§агаіе «згага; хвороба тварин, що полягає у запаленні глотки», молд. жигзрае «ТС.» утворені ВІДПОВІДНО ВІД руМ. ]І£ «згага», молд. жиг «тс.», запозичених з слов’янських мов (пор. схв. [жиг] «рана, шрам», пов’язане з жигати «завдавати гострого болю, колоти» —УгаЬіе Во-тапозіауіса 14, 141) або з рум. ]’і§агі «схуднути, змарніти», молд. жигзрй «тс.», що є запозиченнями з угорської мови або пов’язані з слов. гі§аіі (Тікііп 871; Сгапіаіа 253). —8сйе1исіко 132; СДЕЛМ 139; ПЕРМ 436; Каїихп. 14; Вагсгі 289. — Пор. джйгра, джиґира.
[дзідик] (зоол.) «землерийка, Зогех агапецз» ВеБ; — неясне; можливо, результат видозміни деетимологізованих форм типу [дзюрдзик, жджок] «тс.», зближених з дїдик, дідок на основі звукової подібності. — Пор. дзюрдз, дїдик1, жджок.
[дзілинь-котора] «шкіряна торбина, мішок для збирання грошей у церкві» Ж, {дзінь-катбра] «тс.» Ж, {дзінькатор} «калитка» Пі;—неясне; перша частина слова пов’язана (вторинно ?) із звуконаслідувальним дзінь, дзелень.
[дзіндзівер] (бот.) «калачики, мальва, Маїуа (таигШапа) Б.», {дзйнзівер Пі, дзінзівер Мак, жинзівер, зінзівер, дзюндзя Мак, дюндзя] «тс.», [дзіндзюр] «собача рожа, Бауаіега ікигіп§іаса Б.» Мак, {зензівер} «калачики лісові, Маїуа 8І1уЄ8Ігіз Б.» Мак, {зінзівер, зінзівір] «тс.» Мак; — р. {дзиндзивер, зинзивер] «Маїуа шаигіііапа», {зинзивей] «Маїуа ризіПа, Маїуа аііуезігіз», п. [гагхсбг] «імбир», [гагхуіг], ч. слц. хагуог, болг. джинджифйл, схв. [гіпгіЬег, сГіпсГіЬег, сігеп(сіг)еііі, сГепсГеПП «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. гепгего «імбир», [хепхоуего, хепгауего] через латинську (гіп§іЬег(і) «тс.»), грецьку (піз-ньогр. £і-ррРєрід «тс.») та арабську мови запозичено з мови палі (зіп§іуега, від дінд. 8гп£ауегаш «свіжий імбир», дослівно «рогоподібний корінь»), звід
ки іншими шляхами прийшло також слово імбир; на грунті східнослов’янських мов на деякі мальвові перенесено назву імбиру, ймовірно, за схожістю будови коренів або за пряним запахом; припускається також запозичення з індійських мов через посередництво турецької та арабської (тур. ар. хепсігеїіі). — Фасмер II 94, 97, 129; Преобр. І 252; Потебня к ист. зв. II 67; Масйек Е8ЛС 712; БЕР І 365; Младенов 192; 8кок І 480 — 481; Мікі. Е\У 420; Вегп. І 259; БокоІзсЬ 153; К1и§е—Мііхка 327; 8іпі1аиег 8а8 14, 130. — Пор. імбир.
[дзіндзівер-зух] «молодець, хват»; — бр. {дзеньдзівір} «неповоротка людина, ледар», {дзендзівірьщь} «марнувати час, ледарювати»; — складається з синонімічної пари слів; перше з них дзіндзівер, очевидно, пов’язане з назвою високої стрункої рослини {дзіндзівер} «мальва» (пор. Потебня К ист. зв. 63); думка про зв’язок бр. {дзеньдзівір} із фразою «дзень ідзі у вір» (Носович 129) є невірною (див. 8егесй 7Г81РЙ 23, 160).— Див. ще дзіндзівер, зух.
дзіндзора, дзіндзура—див. ґіндзура.
дзінь (вигук, що передає тонкий дзвін), дзінь-дзінь «тс.»;—р. дзинь, дзйнькать, бр. дзьін, дзьінкаць, п. сіхігї, сігуп, ч. сігіп, сігіпкаіі, болг. дзян;—зву-конаслід. утворення, аналогічне до дзень, цінь і под.; пор. також лит. сігіп, англ. Ііп^іе. — 8Іа\узкі І 205; РогчсасіоУ'зкі ЛР 5, 137; БЕР І 379; Младенов 156.
[дзінькувати] «дякувати» Ж, Іпо-дзіньковання] «прощальна промова священика над домовиною покійного» Ба, ст. денковати «дякувати» (XVII ст.); — бр. {дзеньковать} «тс.»; — запозичення з польської мови; п. сіхі^кохуас «дякувати» утворено від сіхі^кі «подяка», що походить від свн. сіапс «тс.; думка».— Онншкевич Исслед. п. яз. 231; КісййагД 45; 81а\узкі І 204; Вегп. І 193—194,— Див. ще дяка.
[дзоз] «кокетлива людина, франт» Я;— неясне.
[дзор-дзор] (вигук, що передає брязкіт) Ме, {дзбркати} «брязкати (вшибку)» Ме, {дзуркати} «брязкати, бряжчати» МСБГ, {дзбркало}, {дзуркало] «дзвінок; калатало, брязкальце» МСБГ; — очевид
но, запозичення із східнороманських мов; рум. гог (вигук, що передає дзенькіт, брязкіт; пор. похідні від нього хогпаі «дзвеніти, дзвякати, брязкати», гбгпеі «брязкіт, дзвін»), молд. зор «дзінь» є звуконаслідувальними утвореннями.— БІЖМ 959—960.
дзуґа —див. цуґа.
[дзудзуснути] «дзвінко ВИПИТИ» Я; — експресивне утворення звуконаслідувального характеру; пор. з подібним значенням джуклити «жадібно пити», дудлити «тс.», р. [джвйкнуть] «ударити прутом; випити чарку горілки», п. сіусі-пфс зі^ «випити (зокрема горілки)».
дзусь (вигук для відгону котів); «зась, не можна», дзус, дзуськи, дзуски, [зу До, зус До] «тс.»;—афективний вигук, очевидно, з первинним значенням відгону, заборони, звернених до котів (пор. свистячі звуки в інших вигуках, що стосуються котів; укр. киць-киць, р. кис-кис, брьісь та ін.).
[дзюба1] «дівчина з обличчям, поритим віспою», [дзюбана дівка} «тс.», [дзюбастий] «рябий від віспи», дзюбатий «тс.»; — р. [дзюба] «рябий, поритий віспою» (з укр.), [дюбаньїй] «тс.», ч. ФиЬаіу «рябий»; — утворено від дзюбати «клювати» (обличчя наче подзюба-не). —Див. ще дзюбати.
[дзюба2] «дівчина» Ж; — п. сігіиЬа «тс.» (з укр.); — неясне; Трубачев (Терм, родства 56—57), зіставляючи з п. [сігіо-ра] «дівчина», болг. м. [чупа] «дівчина, дочка», припускає можливість запозичення з албанської мови; алб. дире «тс.», неясного походження, непереконливо виводилося (Меуег Е\Г 450) від серб, чупа «жмут волосся», чупа «жінка з нечесаним волоссям». — Пор. дзьб-па1.
дзюбати «дзьобати; довбати», дзюб (вигук, що позначає дзьобання), дзюб «дзьоб», [дзюбка] «тс.», дзюбак «тс.; мотика, кирка; [(орн.) вид голуба з довгим дзьобом МСБГ]», [дзюбань] «дзюбатий», [дзюбай] «тс.» Ж, [дзюбер] «послід від зерна» КІМ, [дзюбок] «дзьоб; носок взуття» МСБГ, [дзюбок] «гострий залізний гак на спеціальному інструменті карпатських дереворубів», [дзюбрик] «пташина лапка» Ж, [дзюбун] «той, хто дзьо
бає», дзюбатий «з великим дзьобом», [дзюбастий] «тс.»; — р. [дзюбать] «дзьобати», бр. дзюбаць «тс.; довбати чимсь гострим»; — запозичення з польської мови; для п. сігіиЬас (відоме з XVII ст. у значенні «видовбувати, робити виїмки», пізніше «дзьобати»), спорідненого з ч. сГиЬаК «довбати, дзьобати», сі'оиЬа-іі, [сііЬаіі, сГиЬкаі'], слц. й'иЬॠ«тс.», р. [дюбать] «дзьобати», припускається зв’язок з ст. сігіиЬ' (сігіир', сіир') «дупло», що походить з іє. *(ІЬеиЬ-, *сШеир-«глибокий і порожній»; варіант з кореневим о (сігіоЬас), засвідчений з XVIII ст., з’явився під впливом фонетично та семантично схожого слова хоЬас «їсти, дзьобати» (XV—XVIII ст.); припущення (Вгйскпег 113, 655) про приставне (і в п. сігіиЬ < псл. гоЬь (подібно до сіхссоп з давнішого гуопь) неприйнятне,—Біатекі І 205—206; ЛР 36, 278; ПіізсЬЛРЗІ, 145; МасЬек Е8ЛС90, 100; НоІиЬ—Ьуег 142. — Див. ще дупло — Пор. дзьоб.
[дзюгура] (орн.) «дятел» ЛЧерк, [дзю-ра] «тс.» ЛЧерк; — неясне.
[дзюндзя1] «висяча прикраса» ВеБ; — болг. джунджур «льодова бурулька», схв. ФіпсїиЬа «прикраса з скляних кульок», сїіпсіиуа, сїипсіиуа «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. §убп£у «перлина; скляна прикраса», §уйпу§у «тс.» походить з давньотюркської мови; тюрк. ст. уіпсй, кипч. ]іп]й, тур. іпсі, тат. ап]й «тс.» зводяться до кит. сеп-си «перлина», від якого походить також р. укр. жемчуг.— 8кок І 481; МЬГГЕБг І 1134—1135. — Пор. гбя-дюндя, дженджеруха1, ДЗЙНДЗИК, жемчуг.
[дзюндзя2] «уиіуа (?)», [дзюндзик] «розпусник» Я, [дзюнька] «повія» Я; — неясне; можливо, пов’язане з утвореннями звуконаслідувального характеру укр. [дз/одзї] «мочитися», бр. [дзюн-дзиць] «тс.»; імовірно, сюди ж бр. [дзюндзя] «п’яниця, ледар», п. [сігіипсіхіа] «п’яниця»; Максимович (Собр. соч. II 1877, 523) пов’язує укр. дзюндзя з слц. О'ипсі'а, що зустрічається в приспіві однієї з найстаріших словацьких веснянок, а також у деяких західноукраїнських піснях; у такому разі це слово
було б тотожне з дзюндзя1 (див.).— Пор. гбя-дюндя.
дзюр (вигук, що передає дзюрчання води), дзюрити «текти струмком», дзюркотати, дзюркотіти «тс.», дзюркнути «политися струмком», дзюрчати «текти з шумом», [джуріти] «текти струмком» Ж, [джюрканити] «лити; дудлити, багато пити» МСБГ, [джурканити, джор-ґанити] «тс.», [джурчати] «текти з шумом», [дз«щ] «джерело», [джюркало, джюркач, дзюркач, чюркач] «тс.» МСБГ, дзюркіт «шум від протікання води», [дзюркбтонька] «вода, що дзюрчить», дзюрбк «цівка; [струмок, що витікає з криниці по дерев’яному жолобу МСБГ]», дзюркотливий, дзюрчлйвий, дзюркбм «струмком»; — р. журчать, бр. дзюр-чаць, журчаць, п. гіиггус «іти (про дощ)», ч. гигсеі «дзюрчати» (з рос.), слц. дгигсІгаГ, бгигсаГ, вл. гигсес «тс.»; — північнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до цюрити. — Кобилянський Мовозн. 1976/ 6, 32; Шанский ЗСРЯ І 5, 300; Фасмер II 68; Преобр. І 238—239; Горяев 112; Біашзкі І 105 -106; Мікі. Е\У ЗО,— Пор. цюрити.
[дзюра] «діра»; — запозичення з польської мови; п. дгіига є прямим відповідником укр. [дюра] «діра» (див.).
[дзюрдз] (зоол.) «землерийка, 8огех» ВеНЗн, [дзурдз, дзюрдзик, джурдз] «тс.» ВеНЗн; — пов’язане з [жджок, рджок] «тс.»; характер зв’язку і етимологія неясні.— Пор. жджок.
[дзябочка] (вид птаха) Я; — очевидно, зменшувально-пестлива форма від [дзябок] «зяблик, Егіп§і11а соеїеЬз Б.» (Шарлемань 19), що є одним з варіантів назви зяблик; до переходу з > дз на початку слова пор. змій > [дзмій], [зер-кало] > дзеркало, зяб > [дзяб] і под. — Див. ще зяблик.
дзяв (вигук, що передає гавкання цуценяти), цяв «тс.», дзявкати «гавкати; [настирливо, невідступно просити МСБГ]», дзявкотіти, цявкати, [дзя-вір] «дзявкання», дзявк «тс.», дзявкало, дзявкіт, дзявкун; — р. тяв, бр. дзяу-каць «гавкати», п. бгіашкас, бгіаикас «тс.», болг. джяв (вигук, що передає гавкання), джаф «тс.»; — звуконасліду
вальне утворення, аналогічне гав.— Фасмер IV 139.
[дзявеля] «довгорогий віл» Ж; — неясне.
дзяволйти «дзявкати», [дзяволіти] «завиваючи гавкати» Ж;—запозичення з польської мови; п. [дгіамюііс] «скавучати; тихо плакати (про дітей); сваритися)» є, очевидно, експресивним утворенням на базі звуконаслідувального дієслова сі/іа\\'кас «дзявкати».
[дзяма] «юшка, м’ясний відвар; фруктовий сік МСБГ», [дзєма] «відвар картоплі, квасолі та бобів із шматочками хліба Г; густий сік; підлива, юшка Ж», [дзема] «тс.» Я; — п. бгіаша «затірка», сіата «тс.», сіатка «густа затірка» (з укр. ?), слц. дгата «сік; почавлені фрукти»; — запозичення з схід-нороманських мов; рум. геата «відвар, сік, соус», молд. замз «відвар, суп, сік» запозичені, очевидно, ще в пізньола-тинський період (ОБІ/М 953) з грецької; гр.	«відвар» пов’язане з £є<в
(<£єосо) «киплю, варю(ся)», що відповідає дінд. уазаїі «б’є джерелом, кипить».— Пономарів Мовозн. 1973/5, 61; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 105— 106; Дзендзелевский Молдаванизмьі 154; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 105—106; Ша-ровольський 36. заходозн. 53, 59; Дес-ницкая Сл. язьїкозн. 158, 160; Бсйеіисі-ко 132; УгаЬіе Нотапозіауіса 14, 140; Мі|а-Агта? та ін. Нотапозіауіса 16, 100; Сгапіаіа 249; Масіїек Е8ЛС8 105; СДЕЛМ 147; Егізк І 612; Воізасц 309.
[дзямдзя] «кваша» (про людину) Я; — запозичення з польської мови; п. дгіат-бгіа «неповоротка людина, розтелепа», сіашсіа, сігіагщігіаіатсіа, бгішпсігіа, бгібтсігіа, бгіата «тс.», як і бгіатас «неохоче їсти, робити повільно і погано», дгіатсігіас «бурмотіти, невиразно говорити», є утвореннями звуконаслідувального характеру, пов’язаними з вигуком бгіат-бгіат, що передає повільне, флегматичне мовлення.—Вгйскпег 113.
[дзямйга] «м’язга; товкач, яким товчуть ягоди або виноград» ВеУг, [дзямй-гати] «давити ягоди, виноград» ВеУг, — очевидно, експресивне утворення на основі слова [дзяма] «сік; відвар» (див.).
[дзяндра] «солона юшка із залишків мамалиги» Ме; — запозичення з молдавської мови; молд. жяндрз (джяндрз) «юшка із залишків мамалиги», можливо, пов’язане з рум. )апІ «сироватка», звідки також укр. жентйця (див.).
дзяпка, дзяпканйстий, дзяпкати — див. цяпка.
[дзярати] «кричати; сперечатися, лаятися» Ж, [зяркати(й)] «крикливий, галасливий» Л;—неясне; можливо, афективне утворення.
дзьоб, [дзоб] ВеБ, [дзьобак] (орн.) «дятел, Рісиз Б.» Ж, [дзббавка] (орн.) «дятел; повзик, ЗіНа еигораеа Б.» ВеБ, [дзьобань] «мотика, кирка з гострими кінцями», дзьобатий «з великим дзьобом», дзьобати, [дзббати] ВеБ, піддзьобок «частина шиї під дзьобом»; — бр. дзеб «дзьоб»;—запозичення з польської мови; п. сігіоЬ, бгіиЬ виникло в XVIII ст. як вторинний дериват від (ІгіоЬас (< дгіиЬас), де о, як і в ч. сІ'оЬа-Н «дзьобати», з’явилося внаслідок зближення з фонетично та семантично схожим гоЬас «їсти, дзьобати» (XV—XVIII ст.). —ЗІадакі І 205—206; Міізск ЛР 31, 145—150; МасЬек Е8ЛС 90; НоІиЬ — Ьуег 137. —Див. ще дзюбати.
[дзьобавка] «каша з пшениці»; — р. [зобь] «їжа; корм», [зобец] «ячна полова», др. зобь «корм», ч. гоЬ «корм (пташиний)», болг. зоб «зерно для годівлі худоби», зобя «годую зерном», схв. здб «овес», забити «годувати зерном»;— псл. гоЬь «їжа, корм» (очевидно, спочатку «зерно»), пов’язане з гоЬаіі «поїдати (клювати) зерно»; в українській формі початкове дзь є результатом вторинного зв’язку з дзьобати. — Див. ще зо-бати.
[дзьобня] «чотирикутна вовняна торба, що одягається через плече», [дзьо-бенка, дзьббленя Ж, дзьоблйна МСБГ, дзюблйна] «тс.»; — р. [зобня] «торба для вівса (коням)», [зобнйца] «тс.», др. зобь-ня «міра сипких тіл», зобьница «тс.», болг. зобник «кінська торба», м. зобник «торба для вівса», зобнйца, схв. здбни-ца «тс.»;—похідне утворення від псл. гоЬь «їжа; корм» (очевидно, спочатку «зерно»); первісне значення «торба для зерна»; пор. споріднені лтс. геЬепіекз
«торба з вівсом для коня», лит. гіЬіказ «торбинка». — Див. ще зобати.— Пор. дзьобавка.
[дзьббро] «ребро», їзьббро] «тс.» Ве-За;—запозичення з польської мови; п. [гіоЬго, гіеЬго] «тс.», фонетично закономірні для мазурського діалекту, походять через проміжне гхеЬго з псл. геЬго; до переходу початкового з > дз в українській мові пор. зяб > [дзяб], змій > [дзмій], [зеркало] > дзеркало та ін.— Вгйскпег 654. — Див. ще ребро.
[дзьовбак] (орн.) «дятел, Рісиз Б.» ВеУг; — результат контамінації [дзьобате] «тс.» з дієсловом довбати. — Див. ще дзьоб, довбати.
[дзьоґати] «клювати ВеБ; колоти; (перен.) дорікати МСБГ», [дзьогані (орн.) «дятел, Рісиз Б.» ВеНЗн; — результат видозміни форми дзьобати, можливо, під впливом [дьбгнути] «штовхнути, кольнути».
[дзьоґлик] (орн.) «дятел, Рісиз Б.» ВеНЗн, [дзьдґладок, дьбґлик] «тс.» ВеНЗн;— результат видозміни форм [дзє-ґлик < д'єклик < дєтлик] «тс.» (діалектних варіантів форми дятлик) під впливом [дзьогати) «клювати». — Див. ще дятел. — Пор. дзьогати, дьокул.
[дзьбпа1] «дівчина»; — запозичення з польської мови; п. [бгіора] «тс.; підліток», зменш, [бгіорка, бгіорі^], згруб. [бгіоріа§а] етимологічно неясне; можливо, пов’язане з йгіосЬа «тс.»; Труба-чов (Терм, родства 56—57), зіставляючи п. [бгіора] з укр. [дзюба] «дівчина», болг. м. [чупа] «тс.; дочка», припускає можливість запозичення з албанської мови; алб. дире «тс.» неясне, непереконливо пояснювалося як запозичення з сербської (схв. чупа «жмут волосся», чупа «жінка з нечесаним волоссям» — Меуег Е\У 450). — Пор. дзюба2, дзьбха.
[дзьопа2] «стара хустка»;—запозичення з польської мови; п. [сігіора] «хустка» неясне.
[дзьоркач] (орн.) «зеленяк, СЬІогіз сЬІогіз Б.»; — звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [деркач, дзвенкач] «тс.»; назва зумовлена, очевидно, своєрідним криком та співом птаха.— Пор. дзвенкач.
[дзьохаї «дівчина, жінка»; — запозичення з польської мови; п. [дгіосЬа] «дівчина», сігібсЬа, дгіоисЬа, сІгіохусЬа «тс.», зменш, [сігіозгка, сігібзгка] є деформованим скороченням слова сі/іехси-сЬа, утвореного від сі/іехса «дівчина», відповідника до укр. діва; пор. інші експресивні форми, що виникли в польській мові з сігіехуисЬа: [бгіеисЬа, бгіа-исіта, бгіхуисйа, бгіоза]. — Див. ще діва.
дибати «ходити повільно і незграбно, ходити на ходулях; дріботіти, чимчикувати Ж», дибитися «ставати дибом; ставати на диби», дибуляти «ходити повільно, шкандибати» [дибцювати] «тс.» Я, диб, диб-диб (вигук, що відображає переступання ніг), дибе-дибе, дибки-дибки, дибуль, дибуль-дибуль «тс.», дибу, дибу (приспів у пісні), дибуні (дит.) «ходити», дибусі «тс.», дйба (іст.) «знаряддя катувань», мн. диби «ходулі; (іст.) колодки, які накладали на ноги арештантів; [триніг для підвішування колиски Л]», [дйбан] «хто погано ходить» Я, дйбка «ніжка у стола; підставка», дйбці зменш, до диби, дибйці «тс.», дйба «сторчма», дибом «тс.», диби (у виразі стати на диби), дибка «на диби», дибки «тс.», дйбки-дйбки «навшпиньках», дибулі «на диби», дибула (у виразі дибула стати «стати дибом»), дйббшки (у виразі на дйббшках «навшпиньках»), [дибуляка] Я, видибати «важко виходити, важко сходити нагору», вйди-буляти «важко зійти нагору», здибати «зустріти; забити в колодки», здибити «підняти вгору», здиблювати, здйбле-ний, здйбочки (у виразі на здйбочках «навшпиньках»), надйбати «зустріти, знайти», [надйбки] «навшпиньки» Л, [на-дйбках] «навшпиньках» Л, [надибок] «дибом» Я, [навдйбашках] «навшпиньках» Л, [навдйбашки] «навшпиньки» Л, [нав-здйбешки] «тс.» Л, [навздйбцах] «навшпиньках» Л, [наздйб] «назустріч», подибати «поплентатись; зустріти, знайти», придибати «приплентатись; [піймати, захопити, застигти Неді», [приди-баха\ «вигадка, небилиця Л; схильність Нед», [придйбачка] «пригода», [придй-башка] «тс.; привід Нед», [прйдибка] «епілепсія; біль у животі» Нед; — р. [доїдать] «іти, ходити, крокувати; іти ти
хо; іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом», бр. дьібаць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити», др. дьібати «ходити крадькома», п. йуЬас «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]», нл. сіуЬаз «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися», схв. сііЬаіі зе «хитатися, коливатися»;— псл. сІуЬаіі «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати», давніше «шукати чого-небудь під ногами; копирсати землю, болото чи сніг, шукаючи чого-небудь; колупати; тикати; робити заглибини», ітератив до *ФьЬаіі «тс»., далі пов’язане з ФьЬгь «долина, ущелина», стел. дтшрк «тс.», укр. дебр(а) «яр, улоговина», болг. [д^бок] «глибокий»:— споріднене з р. [дюбать] «клювати, дзьобати», п. ст. сігіиЬас «видовбувати», лит. сіиЬйз «глибокий», ййЬіі «ввалюватися, впадати; осідати», гот. сііирз «глибокий», двн. ііоі «тс.»; іє. *с1ЬеиЬ(Ь)-/ сіЬиЬ(Ь)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити»; іменникові значення «палиця, жердина, ходуля» розвинулись на основі значення «тикати, копирсати», значення «дерев’яна колода з заглибинами для ніг» — на основі значення «видовбувати»; інші точки зору див. у ЗССЯ 5, 197—198. — Мельничук Мовозн. 1975/5, 46—54; 8сЬизіег-8ешс 81. ХУогЬі. 14; Фальк 8с.-81. 4 , 273— 274. — Див. ще дбати.
див «зле божество у вигляді птаха; міфічна тварина»;—р. див «міфічний птах, що віщує нещастя; одуд; чудовисько; велетень; демон», др. диви «чудовисько, §гурЬиз», п. сііш «демон», ч. (Зіу «міфічний птах, що віщує нещастя», болг. див «велетень; злий дух; чудовисько», дйва «зла чаклунка», самодйеа «тс.», м. див «велетень», схв. див «тс.»;—
загальноприйнятої етимології не має; вважається давнім сармато-аланським запозиченням (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 52) або запозиченням з перської мови через посередництво тюркських, пор. тур. сіеу «демон, злий дух, велетень», перс, сіеу «демон», ав. баеуа- «божество; демон, злий дух», інд. сІеуаЬ «бог», споріднені з лат. сієш (<*деіуоз), лит. сііеуаз «тс.», псл. сііуш «дикий», сііуо «диво» (Горяев 91; Мікі. ТЕ1 КасЬіг. І 29; Е\У 46; Вегп. І 202; Маскек Е8ЛС 119; 8кок І 409; проти Ме-лиоранский ИОРЯС 7/2, 287; БЕР І 384); припускається також, що слов’янське слово є здавна успадкованим індоєвропейським, як і іранські (БЕР тж; Роїак 81ауіа 46, 288); не виключається й вторинне зближення запозичення з псл. сііуь «дикий». — Шанский ЗСРЯ І 5, 112; Фасмер І 512; ЗССЯ 5, 35; Мар-тьінов Язьік 46—47; Менгес 192—193; Зеленин II 99; Оикоуа 2181 24/1, 12— 13. — Див. ще дйвий, дйво1.
диван «канапа; збірка східних поезій; (іст.) державна рада в Туреччині»; — р. болг. м. диван, бр. дьіван «тс.», п. сіу-\сап «килим; (іст.) державна рада в Туреччині», ч. сііуап «канапа», сііуап «(іст.) рада в Туреччині; збірка східних поезій», слц. сііуап «канапа; збірка східних поезій», схв. диван «канапа; (іст.) рада, нарада, бесіда», слн. сііуап «канапа; державна рада в мусульманських країнах»; —запозичення з турецької мови (у першому, більше вживаному значенні,через посередництво західноєвропейських мов, пор. фр. сііуап «канапа; (іст.) державна рада в Туреччині», н. Біхсап «тс.»); тур. сііуап «збірка творів; вища рада; суд» запозичено через посередництво арабської мови з перської (перс. сіТуап «збірка віршів; суд; (іст.) державна рада; канцелярія для складання дипломатичних документів»); значення «канапа» запозичено в європейські мови з арабської мови Єгипту. — СІС 207; Макарушка 7; Шанский ЗСРЯ І 5, 112—113; Фасмер І 512—513; Горяев 91; 8іашзкі І 187; Вгйскпег 107; Кораііп-зкі 248; Маскек Е8ЛС 119; НоІиЬ— Ьуег 136; БЕР І 384; Младенов 127; Мікі. ТЕ1 І 285; Вегп. І 202; Мікі. Е\¥
46; БокоізсЬ 42; Паихаї 251; Кіеіп 467.— Пор. дуван.
[дйвдерево! (бот.) «дурман, Паіига зігатопіит», [дйвдерев, дивдир Мак, див-дур МСБГ! «тс.»;—п. сіухусіегехуо «дурман», сііхусіегехуо «тс.» (з укр.);—очевидно, результат деетимологізації і видозміни назви [дендера] «тс.» (див.).
диверсія, диверсант, диверсійний; — р. болг. диверсия, бр. дьіверсія, п. сіу-\уегз]а, ч. сііуегзе, слц. сііуеггіа, вл. сіі-\уегзі]а, м. диверзща, схв. диверсща, ди-верзи]а; — запозичення з німецької або французької мови; нім, Піуегзібп «диверсія» походить від фр. сііуегзіоп «відхилення, відвернення; (військ.) диверсія», яке зводиться до слат. сііуегзіо «відхилення», пов’язаного з дієсловом сіі-уегіеге «бути відмінним, розходитися», утвореним за допомогою префікса сіі-(сііз-) від уегіеге «повертати», спорідненого з псл. *уьгіеіі, укр. вертіти.— СІС 208; Шанский ЗСРЯ І 5, 114; Фасмер І 513; Кораііпзкі 248; НоІиЬ—Ьуег 136; Кіеіп 468; М'аШе—Ноїт. II 763— 765. — Див. ще дис-, вертіти.
[дивйзія] «диво»; — експресивне утворення на базі слова дйво (пор. подібне [дивація] «дивина»); можливо, виникло в бурсацькому арго як результат зближення з лат. уізіо «видіння, явище, образ». — Див. ще дйво1.— Пор. диво-вйзія.
[дйвий! «дикий», [дйвійі «тс.» Пі; — р. [дйвий], бр. [дзйвьій] «лісовик», др. дивий «дикий», п. сіхіхуу, ч. сііуу, сііуі, слц. сііуу, вл. сіяіхуі, нл. £і\уу, болг. м. див, схв. дйвлй, слн. сііуіі, стел. Дивин;— псл. *<ііу-ь «дикий», споріднене з *сіік'ь «тс.»; поширення кореня *сіеі-суфіксами -у-ь і -к-ь); мабуть, ще на праслов’янському грунті *сііу'ь поширилося також суфіксом -ь]- (укр. [дйвій], р. [дйвий], ч. ст. сііуі, стел, дивии та ін.); — далі зіставляється з дінд. сіеуаЬ «бог», прус, (іеіху(а)з, лит. сііеуаз «тс.», лтс. сііеуз «небо, бог»; як паралелі наводяться також лтс. сііеуа гаїез «бур’ян», сііе-уа гиозіз «дикі гуси» (власне «божа трава, божі гуси»), лит. сііеуо кагуйіе (ент.) «сонечко» (власне «божа коровка»).— Фасмер І 513; Преобр. І 184; Вгйскпег 113; МасЬек Е8ЛС 118—119; НоІиЬ-
Кор. 102; ХиЬаІу 81. а сі. І 2, 94—95; БЕР І 381—384; Младенов 127; 8кок І 202—203; ЗССЯ 5, 35—36; 81. ргазі. III 228—231; Вегп. І 303—304; Меіііеі Еіийез 363, 378—379; Тгаиітапп 54.— Див. ще дикий. — Пор. дйво1.
дивйна (бот.) «коров’як, УегЬазсит Б.», [деванка] «дивина чорна, УегЬазсит пі§гит Б.» Мак, [девина] «дивина» Мак, [дєвина] «дивина скіпетровидна, УегЬаз-сшн ІЬарзіГогте 8сЬгас1.» Мак, [дивана] «дивина ведмеже вухо, УегЬазсит ІЬар-зиз Б.» Пі, [диванна Мак, давань Ж] «тс.», [дивино] «дивина залізняковидна, УегЬазсит рЬІотоійез Б.» Мак, [диві-на] «дивина» Мак, [дівана] «дивина ведмеже вухо» Мак, [діванна] «дивина скіпетровидна» Мак, [дівенна] «дивина» Ж, Мак, [дівана] «енотера дворічна, Оепо-ІЬега Ьіеппіз Б.», [дівана] «дивина» Мак, [діванна, дівіна] «тс.» Мак;—р. [диве-на] «коров’як», [дивина], бр. дзіванна, п. сігіелуаппа, сігілуігпа, ст. сігйуаппа, сігіедуапа, сігіеупапа, сІгіеАУІпа, ч. сііуі-па, сіеуіпа, слц. [сігіеуапа], вл. сіййуігпа, болг. [дивйзна], схв. дйвизма, [дивин, девин], слн. сііуіп «тс.»;—псл. сііуіпа, сііуігпа, похідні від *с1іу'ь «дикий»; пор. аналогічне болг. дивина «дичина»; висловлювалося також припущення про зв’язок з сііуо «диво», зумовлений уявленням про чудодійність рослини (Ма-сЬек Е84С 119; Магез УР8 3, 1960, 9—10), або з сііуіН *«ясніти» (дивина вживалась для освітлення) (81. ргазі. III 219—221). —Горяев Доп. 2, 10; 81а\узкі І 198; Вгйскпег 111; БЕР І 385; Вегіа] Е88І І 103; ЗССЯ 5, 32, 33.
дивйтися «глядіти», [дивйти] «дивувати» Ж, Удивлятися] «дивуватися; роздивлятися» ВеУг, Удйвень] «хліб у вигляді кільця, крізь який наречена дивиться на гостей», [дивйдло] «вид», видивити (у виразі в. очі «зіпсувати очі»), додивитися «помітити», додивлятися, [вдивлятися] «задивлятися, помічати», ст. дивитися «дивуватися (XV ст.), глядіти (XVII ст.)»; — р. дивйть(ся) «дивуватися», бр. дзів’щца, др. дивити(ся) «тс.», п. сігілуіс «дивувати», ст. Ьгілуіс зі$ «дивуватися», ч. сііуіН зе «тс.», йі-уаіі зе «дивитися», слц. сііуіі' за «дивуватися», сііуаі' за «дивитися», вл. сігйтас
зо «дивуватися», нл. яілуаз «дивитися», йіхмаз зе «дивуватися», болг. дивя (се) «дивувати(ся)», м. диви се «дивуватися», схв. дйвитисе «захоплюватися», слн. сіі-уііі зе «дивуватися», стел. диеиТи са «тс.»;—псл. (ііуііі 3£ «дивитися з інтересом, подивом», очевидно, похідне від сііуо «диво»; в українській мові значення «глядіти» є вторинним, що розвинулося з давнішого «дивитися з подивом»; псл. (ііуііі з^ пов’язують також з іє. *(1еі- «блищати, ясніти», поширеним суфіксом-ц- (81алузкі І 209; Преобр. І 184; Вгйскпег 114; Вегп. І 203; Тгаиітапп 50; Рокоту 183—184; інакше Коглуайолузкі 8іис1іа 62, прим. 2), тоді спорідненими є лит. [Ьеіуоіі] «спостерігати», гр. бєато «здавався», 6т]Ход «видимий, ясний», бєєХое «тс.», дінд. (11-ууаіі «випромінює», а також численні назви неба та богів; є малопереконливі спроби пов’язання також з дінд. (ІЬТ-«думка, молитва», сІЬїга «мудрий» (Мікі. Е\У 46; Меіііеі Еіийез 372—373; РЕ8 6, 167—168; ХиЬаіу 8і. а сі. II 2, 95; Реі-сЬеІі К2 39 , 50; МасЬек Е8ЛС 119).— ЗализнякВСЯ 6, 34; Шанский ЗСРЯ І 5, 115—116; Фасмер І 513; Горяев 91; Но-ІиЬ—Кор. 101; БЕР І 386; Вегіа) Е88.1 І 103; ЗССЯ 5, 32—33; Мїаїйе—Ноїт. І 345. — Див. ще дйво1.
дивіденд;—р. болг. дивиденд, бр. дьівідзнд, п. сіулуісіепсіа, ч. слц. сііуі-сіепсіа, м. дивиденда, схв. дивйденда, слн. сііуісіепсіа; — інтернаціональний фінансовий термін (англ. сііуісіепсі, фр. (1І-уісіепсіе, н. Піуісіепсіе та ін.); походить від лат. (іТуійепйит «те, що підлягає розподілу», пов’язаного з дієсловом (1Т-уійеге «розподіляти». — СІС 208; Шанский ЗСРЯ І 5, 114—11І5; Фасмер І 513; Кораііпзкі 248—249; НоІиЬ—Еуег 136; БЕРІ 385; КІеіп468;АУаИе—Ноїт. І 359. — Див. ще девіз.
дивізія, дивізіон; — р. болг. дивй-зия, бр. дивізія, п. (ІуАУІг)а, ч. сііуізе, слц. (ііуігіа, вл. йілуігііа, м. дивизи]а, схв. дивйзион, слн. сііуігііа;— через польське і пізніше французьке посередництво (фр. сіІуізіоп «військова частина») запозичено з латинської мови; лат. (ІТуТзіо «відділення, розділ» пов’язане
з сІТтісіеге «розділяти, ділити». — СІС 208; Шанский ЗСРЯ І 5, 115; Фасмер І 513; Преобр. І 184; Горяев 91; Кора-Ііпзкі 248—249; НоІиЬ—Кор. 101; Но-ІиЬ—Буег 136; БЕР І 385; Кіеіп 468-469; Паигаі 251—252.— Див. ще девіз.
диво1, див, дивак, [дивало] Ж, їди-вація] «дивина», дивацтво, [дивеса] «дива» (мн.) Ж, [дивесник Ж> дивець Ж1, дивина, [дйвище], [дйвка] (у виразі нема давки «не дивно»), [дивіння] Я, див-ніщя, дивовйна, дивовисько, дивовище, Ідивдта Г, Ж, дйвощі Ж, дивенний, ди-весний ЖЕ дивний, дивнуватий, [ди-вбзний] Ж, диванний, дивувати(ся), [давити, дивачити], [заднє] «здивування» Ж, задивбваний, [здив] «здивування» Ж, [здйво] «диво», здивований, здивування, [здивілий] Ж, здивачнїти «стати диваком» Ж, [наздйв, на-продйво Ж, переднє Пі], подив, [подивляти] «дивувати, захоплювати», [подивляч] «поклонник» Ж, [поділений], предивний, [предйвенний] Ж. [продйво] «велике диво» Нед;—р. диво, др. диво, бр. дзіва, п. сі/іхсо, частіше сі/іи; ч. слц. сііу, вл. сігіш, нл. гіху, болг. дйвен «дивний, чудовий», схв. диван «чудовий», слн. заст. сііуеп «тс.», стел. ДИВО, ДИР.'К (мн. диеесд, мабуть, вторинне під впливом семантично близького чоудо);— псл. сііуо «диво», субстан-тивована форма с. р., аналогічна до сшіо (пор. чол. р. п. сігіху, ч. слц. сііу та ін.); — очевидно, споріднене з дінд. сІЬТ- «споглядати, спостерігати»; менш переконливим є зіставлення (Вегп. І 203; Рог-ххасіохх’^кі НО І 103) з дінд. сієузЬ «божий; бог», лат. сііуиз «божий», сієш (<*с1еіуо8) «бог», лит. сііеуаз «тс.», що зводяться до іє. *с1еі-и- «ясний»; розглядається також як зворотний дериват від біуіН (Зіашзкі І 209) або ШуаН (Ма-сііек Е8.1С 118): сНу-ь, сііуо : сііуііі з^, як сидь, сшіо : сиН, подібно і гр. Оайро: : 'б’єаоріаі (Вегп. І 202); лит. сіу-уаз «диво» запозичено з білоруської мови (Зкагйгіиз 64). —Шанский ЗСРЯ І 5, 115—116; ЗализнякВСЯ 6, 34; Фасмер І 513—514; Преобр. І 184; Горяев 91; Вгйскпег 114; НоІиЬ—Кор. 101; БЕР І 385; 8кок І 409 —410; ЗССЯ 5,32—35; 81. ргазі. III 221.— Пор. дивитися.
[диво2] «танок, хоровод»;— неясне; можливо, пов’язане з дивитися, диво1 (пор.).
[дивобусь] «фламінго»;—штучна складна назва, першою частиною якої є основа див(о)-, а друга пов’язана з словом бусол. — Див. ще бусол, диво1.
дивовйжа «незвичайне видовище; дивина; [сцена] Ж», [дивовіжа] «тс.» Ж, [дивовйди] «тс.» (мн.), дивовйддя «видіння», дивовижний, здивовйжений «дуже здивований», навдивбвйжу СУМ, Ж, не-вдивовйжу, удивовижу КІМ;—р. [ди-вдвежа] «диво», п. сі/і\уо\уісі/ «видовисько; дивак; чудовисько, потвора», сіхіхуохуісі «цікава річ»; — складне слово, першу частину якого становить іменна основа сііу(о)- «дивний, цікавий», а другу — дієслівна основа уісі-/уесі- (можливо, що паралельні форми дивовйжа — дивовіжа (р. дивовежа] відбивають ще праслов’янське чергування); на відносну давність утворення вказує кінцевий формант -]а; пор. аналогічні складні слова з подібними ж значеннями [дивогляд, дивогляди, дивозйрка]. — ЗССЯ 5, 35. — Див. ще дйво1, вид.
[дивовйзія] «дивовижа»; — експресивне утворення на базі слова дивовйжа або результат взаємовпливу слів дивовйжа та [дивйзія] «диво». — Див. ще дивйзія, дивовйжа.
[дивоейл] (бот.) «оман, Іпиіа Неіе-піиш Б.»;—р. [дивосил], п. йгіхуозії «тс.»;—результат деетимологізації давньої складної назви [дев'яейл] та зближення першої її частини з дйво. — Див. ще дев’ясйл.
[дивошуб] «сват» Я; — результат видозміни деетимологізованого слова ді-вослюб «тс.» (див.).
дигіталіс (бот.) «наперстянка, Пі§і-іаііз ригригеа Б.»; — р. дигиталис, бр. дигіталіс, п. слц. сіі^ііаііз, ч. слн. сіі-§ііа1І8, схв. дигиталис; — слово латинського походження; лат. сіі^ііаііз «такий, що стосується пальця», йі^ііаіе «наперсток» утворено від сіі^ііиз «палець», яке виникло, можливо, з *сііс-ііи8 «покажчик, показник», пов’язаного з іє. *с1еі1<- «показувати», звідки також дангл. іаЬе, Іа «палець на нозі», нвн. 2ейе «тс.»; у значенні ботанічного терміна лат. сіі-§ііа1І8 було запроваджено в 1542 р. ні-
мецьким ботаніком Л. Фуксом як калька німецької назви цієї ж рослини Еіп-§егЬиі (букв, «наперсток», за подібністю форми квітки). — СІС 208; Кораііпзкі 224; НоІиЬ—Ьуег 152; Кіеіп 448; М/аІбе-— Ноїт. І 351.
[диготатиі «здригатися, дрижати» Ж, [дигтіти] «тс.» Ж; — Р- їдьігать] «гнутися, хитатися під тягарем; присідати; здригатися», бр. [дьїгаць] «уклонятися; іти повільно, присідаючи», [дьігі] «поклони; повільна хода», п. бу§о!ас «дрижати, трястися», бу§ас «тс.», слц. [бу-§оіас з'е] «трястися», [бу§а['] «соіге»; — загальновизнаної етимології не має; можливо, запозичення з польської мови, де бу§оіас утворено від бу§ас, що пов’язується з вигуком бу§и-бу§и, ст. буксі у к [Зіатекі І 185) або з б^§а «дуга» (Вгйскпег 106); р. [дьігать] зіставляється також з нвн. бискеп «схиляти (голову)», свн. ійскеп «швидко схилятися», іискеп «тс.», снн. бикеп, двн. ІиЬЬап, англ. диск «нахиляти; пірнати» (Фасмер І 557; Преобр. І 205;' Горяев 100; ЗССЯ 5, 198—199; Вегп. І 249); Махек (Е86С8 104) у слц. [бу§оіас з'е] вбачає полонізм неясного походження.
дидактика, дидактизм, дидактичний;— р. болг. м. схв. дидактика, бр-дидактика, п. бубакіука, ч. слц. бібак-ііка, слн. бібакііка;—через посередництво західноєвропейських мов (н. Бі-бакіік, англ. бібасіісз) запозичено з грецької; гр. бібахтіхбд «повчальний» пов’язане з дієсловом бібаохсо «вчу», що, можливо, виникло внаслідок дисиміляції редуплікованої основи *бі-бах-охи; споріднене з лат. бізсеге (<*бібкз-кеге) «вчити»; основа бах- походить з іє. * бак-, пов’язаного з *бек «брати, приймати, визнавати». — СІС 209; Шанский ЗСРЯ І 5, 116; Кораііїїзкі 240; НоІиЬ— Ьуег 131; БЕР І 387; Младенов 127; Кіеіп 445—446; Воізасц 185; Егізк І 387.
[дйдлавий] «недорікуватий (такий, що вимовляє д замість р)» Ж; — звуконаслідувальне утворення.
[дидорця] (бот.) «цикорій, Петрові батоги, СісЬогіит іпІуЬиз Б.»; Ж;—р. [дьідор] (бот.) «дурман», [дудор] «тс.»; — 68
неясне; р. дьідор виводилось від дінд. бЬаііига- «дурман», гінді бЬибЬйга (Ре-іегззоп К2 46, 139); шляхи запозичення не з’ясовані. — Фасмер І 558.
дйжма, діжма — див. дежма.
дйзель, дизеліст; — р. дизель, бр. дьізель, п. Біезеї, бугеї, ч. розм. біезе-Іоука, літ. Біезеїйу тоіог, вл. бі/е1о\су, болг. м. дйзел, схв. дйзел, слн. бігеї, біезеї;— назва двигуна походить від прізвища його винахідника — німецького інженера Дізеля (Р. Біезеї, 1858— 1913). —СІС 209; Кораііпзкі 223; БЕР І 387; Кіеіп 446.
дизентерія, дизентерик, ст. дизентерія (XVII ст.);—р. дизентерйя, бр. дьізентзрьія, п. бугепіегіа, ч. бузепіе-гіе, слц. бугепіегіа, вл. бугепіегі]а, болг. дизентерия, м. дизентерща, схв. дизентерика, слн. бігепіегі]а; —латинізований термін бузепіегіа «тяжкий понос», що походить з грецької мови; гр. боещутєрїа «тс.» утворено за допомогою префікса боа- «не-» від еутєро^ «нутро, кишки, черево», що продовжує іє. *піег- «тс.», звідки і псл. *діг-, укр. нутро. — СІС 209; НйШ-М/огіЬ 14; Кораііпзкі 249; НоІиЬ—Ьуег 145; БЕР І 387; Кіеіп 492; Егізк І 524—525,— Див. ще диспепсія, нутро.
[дикан] «інструмент для молотіння» Я, [декан] «терка для тертя соломи на полову» Мо, [деканка] «тс.» Мо;—болг. дикан «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)», дикань, диканя «тс.»;—запозичено з грецької мови (можливо, через посередництво болгарської); гр. тоха^р «молотарка» утворено від тохое «кирка, сокира», що походить з іє. *іик-, звідки і стел, т-ькнжти, укр. тикати; початкове д пояснюється міжслівною фонетикою на грецькому грунті.— БЕР І 388; Скор-чев БЕ 1956/3, 280; Младенов 127; Егізк II 941—942. — Див. ще тикати.
дйкий, [диковенний] Ж, диковинний, дикуватий, дичковий, [дикі «дикий кабан», [дикар] «дикун Ж; вид каменю Г; вид голуба Я», [дикарство] Ж, дикість, диковина, диковинка, дикун «дика людина; [дикий кабан ЖЬ>, дикунство, [ди-кунча] «дике порося», дикуха «дикунка», дич «дика орда, дикуни», [діч] «дичина»,
дичавина «глушина», [дичак] «дикий звір; (бот.) дикий горошок Мак», дичина, [дичко] «дикий кінь», дичка «дике плодове дерево», дичок «тс.; [бджолиний рій, що залетів з чужого вулика]; дикий кінь; (бот.) вівсюг», [дикувати-ся] «ховатися» МСБГ, дичавіти, дичіти, здичавілий, задичавілий, задичавлений, [предиковйнний] Нед;-— р. дикий, бр. дзї-кі, др. диши, п. сігікі, вл. сігікі;— псл. (пн.) [*<1ікь] одного кореня З *СІІ\'Т, *сііуьіь (Біатекі І 204; Меіііеі Еіисіез 378—379; Вегп. І 199—200; Тгаиітапп 54); про суфікси *-ко/*-УО див. ще 8о1т-зеп К2 37, 598; Ргаепкеі СИоІіа 4, 38; 8ресМ 64;—псл. *сіік-ь далі зіставляється з лит. сіуказ «порожній, бездіяльний» (Сени, однак, вважає його запозиченням із слов’янських мов —Ьап§иа£е 9, 206—208), лтс. сітка «тс.», а також, менш переконливо, з кімр. с1і§ «гнів, гнівний» (Бапе Бап§иа§е 8, 297; 9, 268 — 270), нвн. 2іе§е «коза», двн. гі§а «тс.» (2иЬаїу 81. а сі. II 95; Бе\уу 2Ї81РЬ І 415—416), гр. бій «побоююсь, утікаю», дінд. сІТуаїі «летить». — Шанский ЗСРЯ І 5, 118; Фасмер І 514; Преобр. І 184— 185; Горяев 91; Меркулова 81. МїогізБ 142-143; Вгйскпег 113; БЕР І 388; 8кок І 403—404; ЗССЯ 5,29—30; Оіг^Ь-зкі БР 6, 179. — Див. ще дйвий.
дикт;—р. дикт, п. сіукіа;—запозичення з німецької мови; н. Пікїе «тонка дошка» у якийсь спосіб пов’язане з сііск «товстий» або сИсНі «щільний, густий»,— 8\¥ І 614.
диктат, диктант, диктатор, диктаторство, диктатура, диктовка, дик-тура, диктаторствувати, диктувати, ст. диктат, диктатор, диктовати (XVII ст.);—р. диктат, диктовать, бр. диктат, дьіктаваць, п. сіукіаі, сіукіо-шас, ч. сіікіаі «диктант», сіікіоуаіі, слц. сіікіаі «диктант», сШДоуаГ, вл. сіікіаі, сНкіошас, нл. сіікіаі, сіікіох^аз, болг. диктат, диктувам, м. диктат, диктй-ра, схв. диктат «диктат, диктант», диктованій, диктйрати, слн. сіікіаі «диктант, диктат», сіікіігаіі; — запозичення з латинської мови; лат. сіісіаіиз є дієприкметником мин. ч. від-дієслова сііс-іаге «часто говорити, повторювати; диктувати, наказувати», пов’язаного з сіТ-
сеге «говорити», сіісаге «проголошувати; присвячувати», спорідненими з оск. сіеі-кит, сіеісгіт «говорити», дінд. сіізаіі «показує», хет. Іеккиззаті «показую», гр. бєїитирії «тс.», гот. §а-ІеіЬап «оголошувати», дангл. Іцесап «показувати, вчити».— СІС 209—210; Шанский ЗСРЯ І 5, 119—120; Кораііпзкі 242; НоІиЬ — Еуег 132; БЕР І 389; Младенов 127; КІеіп 445; МїаШе—Ноїт. І 348—349.— Пор. дикція.
[дякувати] «примазувати очеретяний гребінь на хаті глиною» Мо, [дикбвка] «покриття хати очеретом»; — запозичення з польської мови; п. заст. сіукіо-\сас «затирати щілини», сІусЬІохуас«тс.», бук «щільно, міцно», сіукі, сіусЬі «тс.», (іукіоу/пу «щільний», сІусЬІохупу «тс.» походять від нвн. сіісЬіеп «робити щільним; замазувати», утвореного від сіісЬі «щільний, густий, непроникний», спорідненого з ірл. ІесЬІ «густий, щільний», лит. іапкйз «тс.», псл. Ідса, укр. туча. — Вгйскпег 106; К1и§е—Міігка 131. — Див. ще туча.
дйкція, дйктор;—р. болг. дйкция, бр. дьікцьія, п. сіуксіа, ч. сііксе, слц. сігксіа, м. дикцща, схв. дйкци]а, слн.- сііксііа; — запозичення з латинської мови; лат. сііс-ііо «вимова, вислів» пов’язане з дієсловом сІТсеге «говорити».—СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 120; Кораііпзкі 241; НоІиЬ—Еуег 132; БЕР І 389; КІеіп 445. — Див. ще диктат.
дйлда «здоровило»; — р. дьілда «дуже висока людина; жердина», [дьілдить] «тинятися», бр. дьілда «висока незграбна людина», п. сіуїсіа «тс.»;—похідне утворення з суфіксом -д(ад (про цей суфікс у збільшувальних та зневажливих назвах, прізвиськах і под. див. Уопсігак І 601) від диль «дошка, брусок, колода» (пор. р. перен. [діяли] «ноги, ходулі», звідки [дьілять] «крокувати, шкутильгати»); непереконливо зіставляється з [дьіль] «далечінь» (Ильинский РФВ 60, 432) та др. д-ьл-гьш (Откупщиков 120); до семантики пор. н. 1ап§е ЕаНе «здоровань, висока людина». — Шанский ЗСРЯ І 5, 221—222; Фасмер І 558; Преобр. І 205; Горяев Доп. 2, 11; Соболевский РФВ 66, 338; Желтов ФЗ 1876/1, 23.— Див. ще диль1.
дилема;—р. дилемма, бр. дилема, п. дуіешаі, ч. слц. діїешаі, болг. м. дилема, схв. дилема, слн. діїета; —через посередництво пізньолатинської мови (діїетша) і західноєвропейських мов (н. Піїегаша) запозичено- з грецької; гр. 6іА.і'|цра«альтернатива»є складним словом, утвореним з основ бі- «дво-», пов’язаної з босо «два», і Хтірца «припущення; логічна посилка», пов’язаної з А/хр|Зо^со «беру, приймаю», спорідненим з Ха£о-р,а «*Хос(сораі або лтду-ощса) «беру».—СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 120—121; Фасмер І 514; Кораїіпзкі 242; БЕР І 389; Кіеіп 449, 878; К1и§е— Міігка 133; Воізасц 553; Егізк II 77— 78. — Див. ще два.
дилетант, дилетантизм, дилетантство;— р. болг. м. дилетант, бр. дилетант, п. дуіеіапі, ч. слц. вл. діїеіапі, схв. дилетант, слн. діїеіапі; —через посередництво французької або німецької мови (фр. діїеііапіе, н. Оііеііапі) запозичено з італійської; іт. діІеДапіе «дилетант» пов’язане з дієсловом діїеі-іагзі «знаходити приємність, розважатися, кохатися в чомусь», що є зворотною формою дієслова діїеііаге «тішити, давати задоволення, насолоду», яке походить від лат. деіесіаге «тс.», пов’язаного з сіеіісеге «спокушати, переманювати», утвореним за допомогою префікса де- «від-» від Іасеге «спокушати, вабити»,—СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 121; Фасмер І 514; Горяев 91; Кораііпз-кі 242; НоІиЬ—Ьуег 132; БЕР І 389; Кіеіп 449; К1и§е—Міігка 133; ХУакІе— Ноїш. І 744—745. — Див. ще делікатний.
диліжанс; — р. болг. (заст.) м. схв. дилижанс, бр. диліжанс, п. дуіігапз, ч. ді1ї§епсе, слц. (заст.) ді!і§епсіа, слн. діїігапза;— запозичення з французької мови; фр. ді1і§епзе «диліжанс» виникло внаслідок еліпсації словосполучення уоі-іиге де ді1і§епсе (саггоззе де ді1і§епзе) «швидкий екіпаж», де ді1і§епзе походить від лат. дТ1і§епз «старанний, уважний», пов’язаного з дієсловом дГІі§еге «високо цінувати, поважати», утвореним за допомогою префікса ді(з)- від 1е§еге «збирати; проходити; читати». — СІС 210; Шанский ЗСРЯ І 5, 121; Фасмер І 514 —
515; Горяев 91; Кораїіпзкі 242; Паигаі 247; Кіеіп 449. — Див. ще дис-, лекція.
[диль1] «товстий брусок; стіна, паркан; (зб.) дошки, колоди», дилйна «дошка», дилйння (зб.),[делйнєЖ, дйлля, дйля, дале МСБГ] «тс.», дильбваний «зроблений з дилів», дилювати «будувати з ди-лів», ст. диль (1619), диліованье «паркан, зроблений з дилів» (XVII ст.), дилова-нье «тс.» (XVII ст.);—р. [дьщ(ь)] «широкий брусок, колода», [дйля] «нога», [дйли] «ноги; ходулі», [дилять] «крокувати, шкутильгати», [дать дилка] «утекти», бр. дйля «товста дошка», дія-леука, п. дуі, дуііпа, дуіохуіпа «тс.», дуїдлука «підлога», дуіошас «укладати з дилів», дуіошапіе «перегородка», слц. дуГа «товста дошка», нл. деіа, слн. діїа «тс.»; — через посередництво польської мови запозичено з німецької; н. Шіеіе «дошка, підлога» споріднене з дангл. ]5Ше «дошка», дісл. ріі(і) «дощана перегородка», шв. Іі1]’а «дошка для підлоги» і далі з дінд. іаіа- «поверхня, рівнина», Іаіішап «поміст», гр. тт]А.їа «шахова дошка», лат. Іеііиз «земля, земна поверхня», псл. Іьіо «основа», укр. тло. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241; Шелудько ЗО; РісЬЬагдІ 44; Фасмер І 558 (під дйлда)-, Преобр. І 205; Горяев Доп. 2, 11; Біашзкі І 185; Вгііскпег 106; Вегп. І 200; Мікі. Е\¥ 46. —Див. ще дель, тло.
[диль2] «полотно рибальської сітки» Дз, [дель] «тс.» Дз; —р. [диль, дель] «тс.»;—-очевидно, пов’язане з [5йь] «нитки, з яких плетуть рибальські сіті»; розширення голосного у корені виникло внаслідок деетимологізації слова,—Див. ще діль.
[диль-диль]. (вигук, що відображає дрижання ніг) усн., [дидйлькати] «дрижати, трястися, хитатися при падінні» Ж, [дилькати] «дрижати, труситися; дзвонити, дзвякати» Ж, дилькотати «дрижати», дилькотїти «тс.»; —експресивне утворення звуконаслідувального характеру.
дим, димар, димарня «коптильня», [димашка] (орн.) «димчаста ластівка, Нігипдо гизііса» Ж, [димівка] «тс.» Ж, [димйнець] «димар», дймка «серпанок», [дймлянка] «овочі, що після сушіння від
гонять димом» Я, [димнйк] «димар», [димнйця] «тс.», [дймня] «тс.; горно, кузня» Ж, димовище, димний, [димйс-тий] Ж, димлйвий, димоватий, димовий, димучий, [димущий] Ж, дймчатий, димчастий, димити, димйтися, диміти, димітися, димувати, [диминіти] «диміти, палати»Ж> бездимний, задимлений, задимлювати «вкривати кіптявою», здиміти, [здиминйти] «пустити з димом» Ж. [здймніти] «зникнути, як дим» Я, [здймчшпися] «тс.» Я, [здимувати] «очиститися від диму» Я, [піддймок] «все копчене», подймне (іст.) «податок від диму (=хати)», [подимбвщина] Нед, по-дймщина «тс.», подимний (іст.), продимлювати, продимляти', — р. бр. дим, др. дим'ь, п. ч. слц. вл. нл. бут, полаб. сіаіт, болг. м. дим, схв. дим, слн. біт, стел, дкімті;—псл. буть;—відповідає лит. сійтаі «дим» (мн.), лтс. биті, прус, китів «тс.», гр. 'О’біібд «дух; пристрасть», лат. їитиз «дим», дінд. ккй-шак, двн. іоит «тс.»;—іє. *с1кй-то-8 «дим», походить від * йкеи-/(1кои- «вирувати, нестися клубами», поширеного суфіксом *-шо-; цей же корінь виступає також в укр. дух, душа, дихати та ін. — Шанский ЗСРЯ І 5, 222; Фасмер І 558; Преобр. І 205—206; Горяев 100; 8іа\сз-кіі 185; Вгйскпег 106; Маскек Е8ЛС 137; 8скизіег-8еАУС І 190; НоІиЬ—Кор. 112; БЕРІ 390 —391;8кок І 404—405; Вегіа] Е88Л І 101; ЗССЯ 5, 203; Вегп. І 250; Тгаиішапп 62—63; Топоров 390; XVаібе— Ноїт. 1561; Егізк І 693—694.— Див. ще дйхати, душа.
дйма «тонка прозора смугаста тканина», дймка «тканина; вибійчана смугаста спідниця; [нижня спідниця з грубої тканини ЖЬ>, [димар] «вибійник» Ж, димкар «тс.», димовий, димкбвий; — р. дймка «шовковий креп», п. дута «бавовняна тканина», Лутка «довга спідниця» (ймовірно, з укр.), болг. [димйя] «вид тканини; шаровари з цієї тканини», м. димии «шаровари (у мусульман)», схв. дйми]е «тс.», димиш «лляна або бавовняна тканина; візерунчаста тканина»;— запозичення з турецької мови; тур. Літі «бумазея; візерунчаста тканина» походить від гр. бїрітод, 6І|ДІТОТ, що є складним словом, утвореним з ос
НОВ 6і- «ДВО-» і рїтое «нитка» неясного походження (до будови грецького слова пор. ще є£арлтое «з шести ниток»); на східнослов’янському грунті на основі фонетичної подібності зблизилося з дим. — Макарушка 7; Шанский ЗСРЯ І 5, 222—223; Фасмер І 558—559; Преобр. І 205; Горяев 100; Вгйскпег 106; 81. лууг. оЬсуск 165; БЕР І 392; Младенов 127; Вегп. І 200; Мікі. ТЕІ І 284; Паскїг. І 28; Корш АЇ81РЬ 9, 497; Егізк II 245—246. — Див. ще два, дилема.
[диман1] «віл темно-коричневого кольору», [димановий];— похідне від дим (пор. назви кольорів чи відтінків: дймчатий, димчастий); до словотвору пор. білан. — Див. ще дим.
[диман|2 (бот.) «буквиця, Веіопіса оШсіпаїіз Б.»; — р. [диман] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з ч. сіутіап «чебрець, Ткутиз зегруїіит Б.», що є варіантом назви іутіап, пов’язаної з гр. ййр.од «дух, запах» (НоІиЬ—Еуег 145, 495; НоІиЬ—Кор. 112).
[димарка] «плавильна піч» Ж;—не зовсім ясне; могло бути утворене від димар, що походить від дим; можливий, однак, і зв’язок з [дймати] «дути».— Пор. дим, домна.
[дймати] «дути міхом», [дймавка] «ручка у ковальського міха або водяного насоса», [дймало] «міхур» Ж, [димам] «міхи» Ж, [димйнець] «пухлина», [дйминиці] «тс.», [дйминиця] «нарив» Ж, [діменйця] «тс.», [задймка] «заметіль», [надими] «пахова грижа», [роздиманчик] «сарафанчик» (?) Нед; — р. [надимать] «надувати», п. вл. Лутас «дути», ч. Лу-таїі, нл. бутаз «тс.», схв. надимати се «роздуватися, набухати», слн. пабіта-іі зе «тс.», стел, надимати са «надува-тися»;—псл. бутаіі є ітеративною формою до сІсДі «дути», сі'ьтф «дму» з часо-кількісним чергуванням голосних у корені.—Фасмер І 558; Преобр. І 205; Маскек Е8ЛС 124; ЗССЯ 5, 202; Вегп. І 249 —250; Мікі. Е\У 54, 55. — Див. ще дути1.
[дймен] «вітер» Ж, [димйнник\ «вітрогон» Ж;—власне українське утворення від дієслова [дймати] «дути»; до
словотвору пор. подібне дерен від дерти.— Див. ще дймати.
[димидіти] «випаровуватися, всихати, зникати» Ж;—результат експресивної видозміни дієслова [диминіти] «диміти, палити», утвореного від дим; до семантики пор. здиміти «зникнути, як дим», [здймчитися] «тс.». — Див. ще дим.
[димйтриця] (бот.) «хризантема» Мо;—запозичено з болгарської мови через посередництво румунської (рум. бітіігі(е «тс.»); болг. [димйтрйче] «вид хризантеми», [димйтрише], димйтровче, [димйтровка] «тс.» походять від особового імені Димйппр, що відповідає укр. Дмитро; назва зумовлена тим, що квітка цвіте під час свята св. Димитрія(болг. Димитровден —8 листопада). — БЕРІ 391—392; Младенов 127; ПЕРМ 266,— Див. ще Дмитро.
[дймка1! «цибуля, яку коптять Ж; сорт кущової цибулі, саджанка МСБГ», [димавка] «цибуля, яку коптять» Ж, Іди-мурка] «тс.» Ж, піддймка «дрібна цибуля на насіння»;—п. сіутка «цибуля, яку коптять»;— вважається запозиченням із польської мови (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241); може йтися й про не залежні від польського відповідника утворення від дим (див.).
[дймка2] «невеликі круглі сливи», [димна, димниця, димениці Мак, дем-нички Макі «тс.»; — п. сіутка «слива, прокопчена в димі», слц. [буЬпіску, біЬ-піску] «сорт слив» (?); — очевидно, походить від дим (пор. значення польського слова); проте для українських слів не виключений зв’язок із дймати (за формою круглих,_ наче надутих плодів). — МасЬекЕБбС 137,—-Пор. дим, дймати.
[димнянка] (бот.) «рутка, Еитагіа оШсіпаїіз Б.» Ж, [дим’ янка, димка\ «тс.» Мак, [димниця] «тс.; маршанція, Магскапііа роїутогрЬа Б.» Мак; — р. димянка «тс.», ч. бутпДка «ряст, Соту сіаііз Месііс.»; — калька латинської назви Еитагіа, утвореної від ІПтиз «дим»; назва зумовлена сіруватим димчастим забарвленням або досить сильним неприємним запахом рослини.-—Див. ще дим.
[димтянка] «повія», [димчанка] «тс.»
Ж; — очевидно, результати видозміни форми [диптянка] «тс.» під впливом слова [дймен] «вітер» (на основі тих самих асоціацій, що і в повія') або під впливом п. бутас «дмухати; швидко йти; тяжко працювати; соіге». —Див. ще диптянка.
динамік «гучномовець, репродуктор з підсилювачем»;—бр. динамік, слц. бупатіску гергобикіог;— запозичення з російської мови; р. динамик утворено на базі виразу злектродинамический репродуктор «тс.». — Див. ще динаміка.
динаміка, динамізм, динамічний; — р. болг. м. динамика, бр. динаміка, п. ч. слц. вл. бупатіка, схв. динамика, слн. біпатіка;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Оупатік, фр. бупатіцие, англ. бупатісз утворені на базі гр. д’Л'арі.'/ос «сильний, могутній», що походить від б<)Уаіис «сила, здатність», ббг’араї «могти; бути сильним», етимологічно неясних.—СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 122; Кораііпзкі 242—243; НоІиЬ-Еуег 145; БЕР 1 392; КІеіп 492; Ргізк І 423—424; Воізасд 204. — Пор. динамік, динаміт, динамо, династія.
динаміт, динамітник;—р. болг. м. динамйт, бр. динаміт, п. ч. слц. булаті!, схв. динамит, слн. біпатіі;—через посередництво західноєвропейських мов (н. Е)упатіі, фр. бупатііе, англ. бу-патіїе) запозичено з шведської мови; шв. булаті! утворено в 1867 р. винахідником цієї вибухівки шведським хіміком Нобелем на основі гр. бйтсхрід «сила».— СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 122; Фасмер—Трубачев І 515; НоІиЬ— Кор. 112; НоІиЬ—Еуег 145; БЕР І 392; КІеіп 492; К1и§е—Міігка 150; Оаигаі 260. — Див. ще динаміка.
динамо «машина, що перетворює механічну енергію на електричну», ди-намка; — р. болг. м. динамо, бр. динама, п. ч. слц. вл. нл. бупато, схв. динамо, слн. біпато;— запозичення з англійської мови; англ. бупато виникло в 1882 р. внаслідок еліпсації складного німецького терміна Оупато-МазсЬіпе, що є скороченням первісного терміна Пупато-еІекігізсЬе МазсЬіпе, утвореного винахідником апарата німецьким
інженером Сіменсом; н. Вупато походить від гр. бйлкхрлд «сила». — СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 122; НоІиЬ—Кор. 112; НоІиЬ—Ьуег 145; БЕР І 393; Кіи-§е—Мііхка 150; Кіеіп 492.— Див. ще динаміка.
динар «старовинна монета мусульманських країн; грошова одиниця в Югославії, Іраку, Ірані, Тунісі, Алжірі та ін.»;—р. динар, бр. динар, др. дина-рий «срібна монета», п. Шпаг, йупаг, ч. Шпаг, сіепаг, слц. Шпаг, м. динар, схв. динар, слн. сіепаг, стел, динари; — через посередництво грецької мови (гр. б^арю'у) запозичено у давньоруську з латинської, пізніше в українську з сербохорватської та ін.; лат. сіепагіиз «римська срібна монета, що містить 10 асів (бронзових монет)» набуло цього значення внаслідок еліпсації словосполучення сіепагіиз питіпиз «тс.» (пиштиз «монета»); походить від дистрибутивного числівника сіепі «по десять» (з давнішого *с1ес-поі), пов’язаного з сіесет «десять», спорідненим з псл. безмін, укр. десять.— СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 123; Фасмер І 515; ГСЗ II 229; ГСЗ III 54; Преобр. І 185; Горяев 91; Кораііп-зкі 209, 224; Вгйскпег 87; МасЬекЕБЛС 114; НоІиЬ—Буег 133; БЕР І 393;Младе-нов 128; 8кок І 405—406; Вегп. І 200; Мікі. ГАГ 46; Кіеіп 424; А¥а]сіе—НоГш. І 339, —Див. ще десять.
династія, династичний; —р. болг. ди-настия, бр. династия, п. слц. сіупазііа, ч. йупазііе, м. династи]а, схв. динас-ти]а, слн. сііпазіііа;— через посередництво французької мови (фр. Ьупазііе) та, можливо, латинської (лат. сіупазііа) запозичено з грецької; гр. дочаотєїа «влада, могутність» утворено від доча-Отї]д «володар», пов’язаного з ббсацаї, «могти, бути сильним». — СІС 2Н; Шанский ЗСРЯ І 5, 123—124; Фасмер І 515; Горяев 445; Кораїіпзкі 243; Но-ІиЬ—Буег 145; БЕР І 393; Ваигаі 260, —Див. ще динаміка.
динго «дикий собака, який водиться в Австралії, Сапіз Ніп§о»;—р. динго, бр. динго, п. ч. слц. сііп§о, схв. динго, слн. Шп§о; — запозичено з англійської мови; англ. сііп^о відбиває тубільну назву тварини (слово походить з австра
лійських мов). — СІС 211; Шанский ЗСРЯ І 5, 124; Кораїіпзкі 225; НоІиЬ— Ьуег 133; Кіеіп 451.
[дйнда] «швендя», їдйндати] «швендяти; дригати ногами», їдендувати] «шукати їжу» (мисливський термін, переважно про лисиць) Я, їдиндилйндати] «теліпатися»;— п. сіупсіа «річ, що висить' і хитається», ч. йупсіа «гойдалка; підвісок, дзвінок; серга», слц. йупсіаі' «висіти і хитатися», нл. сіипсіаз «швендяти», болг. диндякам «підкидаю дитину на руках»;— утворення звуконаслідувального характеру (найімовірніше, пов’язане з відтворенням звуку, що видає било в дзвоні, пор. п. [сіепНас] «дзвонити; висіти і хитатися»); пор. також лит. сііпсіеіі «дзвонити», йипсіеіі «гупати», фр. сіапсііпег «хитатися». — Зіахузкі І 186; Вгйскпег 106; БЕР І 393; Рокоту 277.
[диндира] «вигук у грі в жмурки; гра в жмурки» Мо; — неясне; можливо, утворення з вигуків дин і дир.
[диндурити] «пручатися; дрижати від страху» Ж;— очевидно, результат експресивної видозміни слова їдудуритися] «тс.»; дин- на початку слова з’явилося, можливо, під впливом фонетично та семантично близького їдйндати] «дригати ногами»; пор. м. дундури се «сердиться». — Див. ще дудуритися.
динозавр; — р. динозавр, бр. дьіна-заур, п. сііпогаиг, ч. слц. йіпозаигиз, вл. сііпозахугі], болг. динозавт>р, схв. дино-саур, слн. сііпогауег; — запозичення з но-волатинської наукової номенклатури; новолат. сііпозаигиз утворено на базі гр. 6єіл?6е (<*6Гєі-уод) «страшний», пов’язаного з бєїб® «боюся», 6еО£(<*6Гє?-О2) «жахливий», спорідненими з дінд. <іуе-заЬ «ненависть», ав. сіуаеїіа- «погроза» і, можливо, з лат. сіТгиз «страшний», та спхЗрос; «ящірка», етимологічно неясного.—СІС 212; Шанский ЗСРЯ І 5, 124; Кораїіпзкі 225; НоІиЬ—Еуег 133; Кіеіп 451, 454; Егізк І 357—358; II 683—684; Воізасд 171.
диня (бот.) «Меіо Асіапз (рослина і плід); [кормовий,гарбуз, СисигЬііа Б. МСБГ]», дйнник «грядка з динями; [гарбуз ВеНЗнІ», [дйнище] «місце, засіяне динями», їдиннйче] «диняче бадилля» Жг
диняка «велика диня», [динятко] «маленька диня», [динячка] «плід дині» Ж, [динячбк], [диньки] (мн.) «насіння з динь» Ва, динний, динячий, дйньо-вий;— р. бр. дьіня, др. дьіня, п. сіупіа «гарбуз», ч. сіупе «тс.», слц. була «диня; кавун; [гарбуз]», вл. сіупіа «диня», болг. диня «кавун», м. дин>а «диня», схв. дш-ьа, слн. сітіа «тс.»; — псл. сіупіа; — остаточно не з’ясоване; вважається запозиченням з грецької мови: гр. т-бшхча рака «яблуко з Кідонії, айва» (*кьсійпіа > *§с!йп]а> *сіПпіа >(іуп]'а); щодо значення вказується на схожість розрізаних айви та дині (Кпиіззоп 2Ї81РН 4, 383—385; 81ахузкі І 186— 187); зіставляється також з псл. сіу-таіі, сідіі і реконструюється значення сіупіа «надутий овоч» (Мікі. Е\Е 118; Вегп. І 250; Преобр. І 206; Горяев 100; Но-ІиЬ—Кор. 112; БЕР І 393; Младенов 128); вважається праєвропейським (Ма-сЬек Е8ЛС 137; НоІиЬ—Ьуег 145); менш переконливі спроби пов’язання з слат. іиппа «бочка», нвн. Топпе «тс.» (Вгйскпег 106) та' з маньчжурським <іу££а(п) «кавун» (8ко 1 сі БО 45). —Шанский ЗСРЯ І 5, 223—224; Фасмер І 559; 8кок І 406; Вегіаі Е88Л І 102. — Пор. дуля.
диплом, дипломант, дипломат, дипломатика, дипломатія, дипломник, дипломатичний, дипломований, дипломувати, бездиплбмний, ст. дипл(і)ома, рідше дипл(і)ом,ь (XVII ст.); — р. диплом, бр. диплом, п. сіуріот, ч. слц. вл. сіір-Іот, нл. сііріотаіііа, болг. диплома, рідко диплом, схв. диплома, слн. сіір-Ібта;— через посередництво латинської мови запозичено з грецької; гр. біл-Хсоріоі «аркуш, документ (складений удвоє)» пов’язане з білХосЬ «складаю вдвоє», утвореним з основ 6і- (бїе) «дво-» і -лА- (нульового ступеня від іє. *ре1-) «складати, згинати», спорідненої з гот. їаірап «тс.», дангл. Іеаісіап, нвн. їаііеп, англ. Гоїсі «тс.». — СІС 212; Шанский ЗСРЯ І 5, 124—125; Фасмер І 515; Мар-ковский РЯШ 1973/4, 28; Горяев 91; Кораііпзкі 243; НоІцЬ — Ьуег 133; БЕР І 394; Кіеіп 453; Егізк І 121—122, 398.— Див. ще дилема.
[дйпоть] «удар» (у виразі дати диптю «побити»); — схв. депшпи «ударяти»; —
неясне; можливо, пов’язане з [доптати] «топтати», п. сіеріас «тс.». — Пор. доптати.
[диптам] (бот.) «ясенець, Огі^апит сіісіатпиз» Ж, [диптамин] «ясенець білий, Пісіатпиз аІЬиз Б.» Мак, [диптан білий] «тс.» Мак; — п. сіуріат, сіуріап, йеріап «тс.», ч. сііріат «тс.»; — через посередництво польської, німецької та латинської мов (н. Піріат, лат. сіісіат-пиз) запозичено з грецької; гр. біхта-рл’суу «ясенець» пов’язується з назвою гори на о. Криті Аїхтт].— Вгйскпег 107; Маскек Зт. гозії. 138; Егізк І 394.
[диптянка] «повія», [діптянка] «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з [доптати] «топтати», пор. п. сіеріас «топтати; зневажати; соіге». — Пор. дим-тянка, доптати.
дир (вигук, що імітує відповідний природний звук) усн., диркати «деренькотіти; кричати (про деркача)», дирчати «тс.», диркало «тріскачка», диркач «деркач; [тріскачка; вертоліт МСБГ]», [дир-катий] Ж; — ч. сігкаі, йгсаіі, сігсеН «деренчати», слн. сігкоіаі', схв. дрцати, дркати «тс.»;— звуконаслідувальне утворення.—НоІиЬ—Буег 141; НоІиЬ— Кор. 107. — Пор. дер.
[дйрдати] «тупотіти; стрибати; підстрибувати» Ж, [дирдбха] «дівчина-пус-тунка» Ж;—бр. дирдбха «дівчина-пус-тунка», дьірдас «пустун», п. сіугсіас «швидко бігти підтюпцем; тікати; важко нести, тюпати (про коня)», Негсіас «швидко бігти; тікати», сіугсіозіс «тс.», сіугсіоз «кінь, що біжить труськом», XV сіугсіу «прудко, ШВИДКО», XV сіегсіу, (ху) йугсіака, сіугсіз, бугсіет «тс.», ч. сігсіаіі «іти, підстрибуючи; базікати; скубти», болг. дтірдбря «базікаю», дя>рдбрко «базіка», м. дрдори «базікає», дрдорко «базіка»;— звуконаслідувальне утворення (пор. п. [сіуг, сіуг, Пуг] «наслідування звуків, утворюваних при біганні», [Нг, сіг, сіг] «тс.»); розглядається також як часткова редуплікація кореня дієслова сіьга-Н (Вегп. І 254); подібну будову мають лит. сіагсіеіі «гримати, грюкати», лтс. Йгсіеі «тс.». — 8{ах\гзкі І 187; БЕРІ 460.
директива; — р. болг. м. схв. директива, бр. директива, п. сіугекіухуа, ч.
сіігекііуа, слц. слн. сіігекііуа, вл. сіігекіі-\са; — через посередництво німецької або французької мов (н. Пігекііуе, фр. сіігес-ііуе «директива») запозичено з середньолатинської; слат. сіїгесітуиз «скерований, впроваджений» походить від сіТгес-іиз «прямий», що є дієприкметником мин. ч. від сіТгщеге «спрямовувати, вирівнювати».— СІС 213; Шанский ЗСРЯ І 5, 126; Кораіігізкі 243; НоІиЬ—Ьуег 133; Оаигаі 248; КІеіп 454. — Див. ще диригувати.— Пор. директор, дирижабль.
директор, директорат, директорія, директорство, директорша, директриса, дирекція, директорувати, ст. директор «керівник», директ «тс.», дирекція (XVIII ст.);—р. болг. м. директор, бр. дьіржтар, п. йугекіог, ч. слц. вл. (Іігекіог, нл. Нігекіаг, Нігексіда, схв. директор, слн. сіігекіог;—запозичення з латинської мови; лат. сіТгесіог «той, хто спрямовує, направляє» походить від (11-гійеге «спрямовувати, вирівнювати».— СІС 213; Шанский ЗСРЯ І 5, 127; Фасмер І 515; Горяев 91; 81. хууг. оЬсусЬ 166; НоІиЬ—Ьуег 133; БЕР І 395; Мла-денов 128. — Див. ще диригувати.— Пор. директива, дирижабль.
[дйрзаі (бот.) «стоколос, Вготиз аг-уепзіз Б.», їдирзйна] «стебло стоколо-са»; — р. [дьірса\ «стоколос», бр. [дйрса (гирса)} «трава, що росте в пшениці», [гірса] «стоколос житній, Вготиз зеса-Ііпиз Б.», п. [йугза] «стоколос»;—запозичення з литовської мови; лит. сіігза «тс.» споріднене з двн. іигсі, іигІЬ, Нигсі, нвн. Богі, днн. сІигсГ «тс.» і, далі, з лит. (іігзуіі «випорожнятися», лтс. сіігзі «тс.».— Вгйскпег ЕШ 201; Егаепкеї 96.— Пор. тирса2.
диригувати, диригент, ст. диригова-ти «керувати», дириговати «тс.» (XVII ст.); — р. дирижйровать, бр. дьірьіжьіра-ваць, п. (іугу^олуас, ч. сІігі^оуаН, слц. сіі-гі^оуаі', вл. с!ігі§осуас, нл. бігі^осуаз, болг. дирижйрам, м. диригйра, схв. дй-риговати, слн. сіігі^ігаіі;—через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. сІТгі^еге «скеровувати, спрямовувати» утворено за допомогою префікса Яіз- від ге^еге «правити, керувати».— СІС 213; Фасмер І 515; Кораііп-зкі 243; НоІиЬ—Еуег 133; БЕР І 395;
Младенов 128. — Див. ще дис-, регент.—Пор. директива, директор, дирижабль.
дирижабль;—р. дирижабль, бр. дирижабль, болг. дирижабля, схв. дири-жабл; — запозичено з французької мови через посередництво російської; фр. сіі-гі§еаЬ1е «дирижабль», букв, «керований», з’явилося внаслідок еліпсації словосполучення ЬаІІоп с!ігі§еаЬ1е «керований балон» і субстантивації прикметника, утвореного від сіігі^ег «керувати», що походить від лат. сіТгі§еге «скеровувати, спрямовувати». —СІС 213; БЕР І 395; Оаихаї 248. — Див. ще диригувати.
дйркатися «сперечатися»;— експресивне утворення звуконаслідувального характеру на основі вигуку дир, аналогічне до гйркатися «сперечатися, сваритися».
дирлйга —див. ґирлиґа.
дис- «роз-; не-» (префікс, що означає втрату, заперечення, порушення чого-небудь, у запозичених словах латинського походження типу дисгармонія, дискваліфікація, диспропорція і под.); — р. бр. болг. м. схв. дис-, п. сіуз-, ч. слц. вл. нл. слн. сііз-;—лат. сііз- (перед приголосними (і,	1, т, п, г, V — сіі-), що
означає роз’єднання, розчленування, відповідає дфриз. іе-, 1І-, двн. 2Є-, гі-, гот. СІІ8- «нарізно», гр. біос (<*6ісг-а) «тс.; через»; іє. *йіз- походить з *с1иІ8 «надвоє, навпіл», пов’язаного з *с!(и)и-«два», звідки й псл. (і(ь)уа, укр. два.— СІС 209; Кораііпзкі 243; НоІиЬ—Еуег 145; \Уа1(іе—Ноїт. І 354—355; Ргізк І 383. — Див. ще два.— Пор. диспепсія.
дисертація, дисертант, дисертаційний;— р. диссертация, бр. дьісертацьія, п. (іузегіас]а, ч. сіізегіасе, слц. сіігегіа-сіа, вл. <іізегіасі]'а, болг. дисертация, м. схв. дисертаци]а, слн. йізегіасііа; — запозичення з латинської мови; лат. (ііз-зегіаііо «трактат» пов’язане з дієсловом сііззегіаге «міркувати, обговорювати», фреквентатива від (ііззегеге «досліджувати, обговорювати, викладати», утвореного за допомогою префікса сііз- від зегеге «сплітати, поєднувати, зв’язувати; обговорювати». — СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 134; Фасмер І 516; Кораііпзкі
244; НоІиЬ—Ьуег 134; Младенов 128; Кіеіп 463. — Див. ще дис-, серія.
дисиміляція, дисимілятивний, дисимілюватися;— р. диссимиляция, бр. дьісіміляция, п. сіузутіїасіа, ч. бізіті-Іасе, слц. сіізітіїасіа, болг. дисимила-ция, м. схв. дисимилаииіа, слн. сіійіті-1асі]а;—через посередництво німецької мови (н. Піззітіїаііоп) запозичено з середньолатинської; слат. с1І88Іті1аііо «дисиміляція» виникло на базі дієслова с1І8-зітіїаге «робити несхожим», пов’язаного з сііззітіїіз «несхожий», утвореним за ДОПОМОГОЮ префікса СІІ8- ВІД 8ІШІ1І8 «подібний», спорідненого з дінд. затаЬ «рівний, той самий», псл. зат-ь, укр. сам. — СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 135; 81. \ууг. оЬсусЬ 169; НоІиЬ—Ьуег 134; Кіеіп 463. — Див. ще дис-, сам.— Пор. асиміляція.
диск, дискувати; — р. болг. диск, бр. диск, п. Нузк, ч. слц. слн. сіізк, м. дискос, схв. диск; — запозичене з грецької мови, очевидно, через посередництво французької (фр. сііарие); гр. біоход (<*6іх-охое) «диск, метальний круг» утворено від біхєїу «кинути», що вважається пов’язаним з бєіхуіїці «показувати», спорідненим з дінд. сіізаіі «вказує», гот. §а-іеіЬап «доносити, обвинувачувати», двн. гТЬап «обвинувачувати», лат. сіісо ( <с1еісо) «говорю». — СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 128; Фасмер І 515—516; ГСЗ III 55; НоІиЬ—Ьуег 135; БЕР І 397; Егізк І 355 —356, 392, 399; Воізасд 189.
дискант, [дишкант, дишкула] «дискант», ст. дишканц'Ьста (1627);—р. дискант, бр. дискант, п. сіузгкапі, ч. Ніз-капі (розм. сіізкапі), слц. Нізкапі, болг. дискант, схв. дискант, слн. сіізкапі;— запозичення з середньолатинської мови; слат. сіізсапіиз «злагоджений спів» (згодом «голос, який виділяється з-поміж інших високим тоном») утворене за допомогою префікса діб- від сапіаге «співати», звідки також укр. кантата.— СІС 214; Шанский ЗСРЯ І 5, 129; Фасмер І 515; Горяев 91; 81. м/уг. оЬсусЬ 169; НоІиЬ—Ьуег 134. — Див. ще дис-, кант2.
дискредитувати, дискредитація;— р. дискредитйровать, бр. дьіскрздьітаваць, п. сіузкге(іуіоу.'ас, ч. сІі&кгесШоуаІі, 76
слц. сІізкгесІііоуаГ, болг. дискредитй-рам, м. дискредитйра, схв. дискредитованій, слн. сіізкгесіііігаіі;— запозичення з французької мови; фр. сіібсгєсіі-іег «позбавити довір’я» утворено від с1І8сгеНИ «недовір’я», запозиченого з італійської мови; іт. сіізсгесіііо «тс.» пов’язане З СІІ8СГЄСІЄГЄ «не вірити», утвореним за допомогою префікса сііз- (з лат. сііз-) від сгесіеге «вірити, позичати» (з лат. сге-сіеге «вірити»). — СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 130; Кораїіпзкі 245; НоІиЬ— Ьуег 134; Паихаі 249; Кіеіп 458.— Див. ще дис-, кредит.
дискримінація, дискримінаційний, дискримінувати;—р. болг- дискрими-нация, бр. дьіскрьімінацьія, п. сіузкгу-тіпас]а, ч. сіізкгітіпасе, слц. сіізкгіті-пасіа, м. схв. дискриминаииіа, слн. (ІізкрітіпасЦа; — інтернаціоналізм (пор. н. Візкгітіпаіібп, фр. англ. Шзсгітіпа-ііоп), який виник на базі пізньолат. сІізсгТтіпаііо «розрізнення», пов’язаного з сіізсгТ шіпаге «відділяти», утвореним від дізсгТшеп «різниця», пов’язаного з сіізсегпеге «відділяти», яке складається з префікса сііз-та дієсл. сегпеге «розрізняти», спорідненого з гот. Ьгаіпз «чистий», двн. іігеіпі «тс.», а також псл. *кга]’ь, укр. край. — СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 131; Кораїіпзкі 245; Кіеіп 458; ШаІсіе—Ноїш. І 205—206. — Див. ще дис-, край. — Пор. концерн.
дискусія, дискусійний, дискутувати, ст. дискусійне (присл., XVIII ст.); — р. дискуссия, бр. дискусія, п. сіузкизіа, ч. сіізкизе, слц. сіізкизіа, вл. Нізкиаіда, болг. дискусия, м. дискуси]а, схв. диску сира, слн. сіізкизііа; — запозичення з латинської мови; лат. сіізсиззіо «розхитування», пізніше «дослідження, розгляд» пов’язане з сіізсиіеге «розбивати, руйнувати, спростовувати», пізніше «досліджувати, обговорювати», утвореним за допомогою префікса сііз- від диаіеге «трясти; хитати; бити», спорідненого з лит. киіеїі «струшувати», киігйз «рухливий, жвавий», двн. зсиііеп «трясти, хитати», нвн. зсЬйДеІп «тс.», дангл. зсй-сіап «прискорювати, поспішати» і, можливо, з стел, еккітдти са (іє. *(з)киі? «трясти»). — СІС 215; Шанский ЗСРЯ 1 5, 131; Кораїіпзкі 245; НоІиЬ—Ьуег
135; БЕР І 397; Кіеіп 458, 1286; XVаісіе— Ноїт. II 399—400. — Див. ще дис-.
дислокація, дислокаційний, дислокувати, передислокація, передислокувати;— р. болг. дислокації, я, бр. дьісла-кацьія, п. сіузіокасда, ч. сіізіокасе, слц. сіізіокасіа, м. схв. дислокаци]а, слн. сііз-1окасі]а; — запозичення з західноєвропейських мов; н. Пізіокаіібп, фр. англ. сіізіосаііоп походять від слат. сіізіоса-ііо «переміщення», пов’язаного з сіізіо-саге «міняти місце», що складається з префікса с1І5- та дієслова Іосаге «вміщати», похідного від Іосиз «місце». — СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 132; Кораііпзкі 245; НоІиЬ—Ьуег 135; Кіеіп 460.—Див. ще дис-, локальний.
дисонанс, дисонувати;—р. диссо-нанс, бр. дьісананс, п. сіузопапз, ч. Шзо-папсе, слц. сіізопапсіа, болг. м. дисонанс, схв. дисонанца, слн. сіізопапса;— запозичення з французької мови; фр. сііззопапсе походить від пізньолат. Шз-зопапііа, пов’язаного з лат. Шззопаге «різко звучати», утвореним за допомогою префікса сііз- від зопаге «звучати».— СІС 215; Шанский ЗСРЯ І 5, 135; Ко-раїіпзкі 246; НоІиЬ—Ьуег 135; Кіеіп 464. — Див. ще дис-, соната.
диспансер, диспансеризація, диспансеризувати;—р. болг. диспансер, бр. диспансер, ч. сіізрепзаг, слц. сіізрепгаг, м. диспанзер, схв. диспанзер, слн. сіізрап-гег;—через посередництво російської та французької мов (фр. сіізрепзаіге) запозичено з англійської; англ. Шзрепза-гу «безкоштовний лікувальний заклад» утворено від (іізрепзе «роздавати, розподіляти», запозиченого через посередництво французької мови (фр. сіізрепзег «тс.») з латинської; лат. (іізрепзаге «тс.» є формою фреквентатива від сііарепсіеге «розважувати (на терезах)», пізніше «розподіляти, роздавати», утвореного за допомогою префікса с1І8- від репсіеге «важити».— СІС 216; Шанский ЗСРЯ І 5, 132; НоІиЬ — Ьуег 135; БЕР І 397; Баи-гаі 249; Кіеіп 461. — Див. ще дис-, пенсія.
диспепсія, диспепсичний;—р. дис-пепсйя, бр. диспепсія, п. с1у8рер8]а, ч. йузрерзіе, слц. (іузрерзіа, схв. диспепси-]а, слн. сіізрерзііа;—запозичене з ла
тинської мови, очевидно, через західноєвропейські (нім. Пузрерзіе, фр. сіузрер-зіещнгл.сіузрерзіа); лат. сіуврерзіа «погане травлення» походить від гр. биолєфіа «тс.», пов’язаного з биолєлто^ «який важко перетравлюється», утвореним з префікса боо-(означає заперечення і под.), спорідненого з дінд. сіиз-, сіиг-, ав. сіиз-, сіиг-, гот. іих- «тс.», і прикметника лептос «варений», пов’язаного з лєлтєіу «варити». — СІС 216; Шанский ЗСРЯ І 5, 133; Кораііпзкі 246; НоІиЬ—Ьуег 145; Кіеіп 493; Паигаі 260; Егізк І 425.— Див. ще пепсин. — Пор. дизентерія, дис-.
дисперсія, дисперсний, дисперсійний;— р. дисперсия, бр. дисперсія, п. сіузрегзіа, ч. сіізрегге, слц. Нівретхіа, схв. дисперзи]а, слн. Шзреггііа;— запозичено з латинської мови через західноєвропейські (н. 0І8рЄГ8ІОП, фр. англ. сіізрегзіоп); лат. сіізрегзіо «розсіяння, розпорошення» пов’язане з дієсловом сіізрег^еге «розсипати, розсіювати», утвореним за допомогою префікса сііз-«роз-» від 8раг§еге «сипати, сіяти», спорідненого з дангл. зреагса «іскра», снн. зрагке «тс.», дінд. зрЬЙгіаіі «потріскує», ав. зрага^а «гілка, пагін», гр.,офарсс-[е(о «тріщу», лит. зрга§еіі «тріщати, тріскатись; шипіти».— СІС216; Кораііпзкі 246; НоІиЬ—Ьуег 135; Кіеіп 461, 1481; Баи-гаі 250; ХУаІсІе — Ноїт. II 566—567.— Див. ще дис-.
диспетчер, диспетчеризація, диспетчерська;— р. диспетчер, бр. дьіспетчар, п. сіузресгег, ч. слц. сіізресег, вл. сііз-раісЬег, болг. диспечер, схв. диспечер, слн. сіізресег;— запозичення з англійської мови; англ. сіізраісЬег «диспетчер, експедитор» утворено від сІізраісЬ «відправляти», що походить від ісп. порт. безрасЬаг «поспішати; прискорювати», утвореного за допомогою префікса Нез- (з лат. сііз-) від нар.-лат. *расіа-ге «прив’язувати, зв’язувати», що є формою фреквентатива від лат. рап^еге «тс.», спорідненого з расТзсТ «домовлятися», рах «мир». — СІС 216; Шанский' ЗСРЯ І 5, 133; 81. смуг. оЬсусЬ 167; НоІиЬ—Ьуег 135;, БЕР І 397; Кіеіп 461. — Див. ще дис-, пакт. — Пор. депеша.
диспут, диспутант, диспутувати, ст. диспута, диспутовати(ся), диспутація «диспут» (XVI ст.);—р. м. диспут, бр. диспут, п. сіузриіа, ст. сіузриі, ч. сііариі (розм. сіізриї), слц. заст. 6І8-риіа, вл. сИзриі, болг. диспут, схв. диспут, слн. сНарйі;—запозичення з латинської мови; лат. сіізриіаге «сперечатися, міркувати» утворено за допомогою префікса сііз- від риіаге «міркувати, думати, вважати», яке пов’язується з риіеиз «яма, колодязь», рауТге «утоптувати, трамбувати» або виводиться (у значенні «чистити») від риіиз «чистий», спорідненого з ригиз «тс.». — СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 133—134; Фасмер І 516; НйШ-УМогШ 16; Кораііпзкі 247; НоІиЬ— Ьуег 135; КІеіп 462, 1276; Шаісіе—Ноїт. II 393. — Див. ще дис-.
дистанція, дистанційний; — р. болг. дистанция, бр. дистанция, п. сіузіапз, ст. сіузіапсіа, ч. сіізіапсе, слц. сііДапсіа, вл. сіізіапса, м. дистанцща, схв. дис-танца, дистанцща, слн. сііаіапса;—через російську і польську мови запозичене з латинської; лат. сНзіапііа «відстань» походить від сІізіапБ (род. в. сіізіапііз), дієприкметника теп. ч. від Дзіаге «знаходитися на відстані», утвореного за допомогою префікса сіі- (сііз-) від зійге «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 135—136; Фасмер І 516; Горяев 91; 51. угуг. оЬсусЬ 168; НоІиЬ—Ьуег 135; Мла-денов 128; КІеіп 464. — Див. ще дис-, стати.
дистиляція, дистилят, дистилятор, дистиляційний, дистильований, дистилювати, ст. диштеловати (XVIII ст.);— р. дистилляция, бр. дистиляцьія, п. сіезіуіасіа, ч. сіезіііасе, слц. сіезіііа-сіа, болг. дестилация, м. схв. дестила-цща, слн. сіезіііасііа; — запозичено з німецької або французької мови через посередництво російської; н. ВезііІІа-Нбп, фр. (ІізНІІаііоп «перегонка, дистиляція» походять від лат. НіаіТПаііо (сіез-іТІІаііо) «капання, витікання», пов’язаного з сіізітіїаге (сіезітПаге) «капати», утвореним за допомогою префікса сіе-(означає відокремлення, рух униз) від зШІаге «капати», похідного від зіТІІа «крапля» < *зііг(а)1а, що є демінутивом 78
від зіТгіа «тс.», спорідненого з дісл. зііга, гр. отіМ] «тс.», лит. зіугзій, зіугіі «тверднути, тужавіти». — СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 136; Кораііпзкі 215; НоІиЬ—Ьуег 128; КІеіп 465, 1515; Таїсіє—Ноїт. II 595. — Див. ще де-.
дистрибутивний; — р. дистрибутивний, бр. дьістрибутьіуни, п. сІузігуЬиІу-\упу, ч. сНзігіЬиііупі, слц. сІіаігіЬиііупу, болг. дистрибутйвен, схв. дистрибутивнії., слн. сіізігіЬиііуеп; —запозичення з західноєвропейських мов; н. сіізігі-Ьиііу, фр. сІізігіЬиіії, англ. сІізігіЬиНуе походять від пізньолат. сІізігіЬйіТуиз, пов’язаного з лат. сІізігіЬиеге «розділяти, розчленовувати», утвореним за допомогою префікса сііз- «роз-» від ІгіЬиеге «ділити», яке походить від іменника ігі-Ьиз у значенні «частина». — СІС 217; 81. \ууг. оЬсусЬ 168; НоІиЬ—Ьуег 135; КІеіп 466. — Див. ще дис-, атрибут.
дистрофія, дистрофік, дистрофічний;— р. дистрофйя, бр. дистрофія, п. сіузігоїіа, ч. сіузігоїіе, слц. сИзігоїіа, схв. дистрофща, слн. сіізігоїііа;— запозичення з новолатинської наукової термінології; нлат. (ІузігорЬіа утворене за допомогою префікса сіуз- грецького походження (гр. бос-, що означає заперечення) від трофт; «живлення, харчування».— СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 137; Кораіігізкі 247; КІеіп 466.— Див. ще диспепсія, трофіка.
дисципліна, дисциплінарний, дисциплінований, дисциплінувати, ст. дис-циплина (XVII ст.);—р. болг. м. схв. дисципліна, бр. дисципліна, п. бузсур-ііпа, ч. вл. сіізсірііпа, слц. слн. сіізсір-Ііпа;—запозичення з латинської мови; лат. сіізсірІТпа «вчення; виховання; дисципліна; звичаї» утворено від Дізсіриіиз «учень, послідовник», пов’язаного з *Дізсіреге (<*сіі8-сареге) «схопити, зрозуміти», утвореним за допомогою префікса біз- «роз-» від дієслова сареге «брати; захоплювати», спорідненого з лтс. катрі «хапати», гр. хаптєіт «хапати (ротом), жадібно пожирати», гот. каї]ап «піднімати, підносити», дангл. ЬеЬЬап «тс.», гот. ЬаЬап «мати», дангл. ЬаЬЬап «тс.», н. ЬаЬеп «тс.; [тримати]», а також, можливо, дінд. караії «дві жмені», псл. хорііі, укр. хапати; встанов-
лення етимологічного зв’язку між лат. Фзсіриіиз та сііасеге «вчити» (Горяев 91; НоІиЬ—Ьуег 134; НоІиЬ—Кор. 100) безпідставне.— СІС 217; Шанский ЗСРЯ І 5, 137; фасмер І 516; Кораііпзкі 244; БЕР І 397; Младенов 128; Кіеіп 236— 237, 456; МаШе—Ноїт. І 159—160.— Див. ще дис-, хапати.
[дитинець] «дерев’яна підлога; ящик на дні колодязя»;—р. їдетйнец] «верша; ящик, куди стікає смола», детенши] «невеликий зруб на дні колодязя, наповнений вугіллям і піском для очищення води», [детьіш] «тс.», др. дітиньць «внутрішнє укріплення»;— остаточно не з’ясоване; виводиться від іменника др. діти «діти» (зокрема в переносному значенні «внутрішня, менша частина складного предмета»); пов’язується також з дієсловом діти «дівати; класти, ставити; будувати». — Варбот РР 1977/1, 80-85; ЗССЯ 5, 15.
дитя, дитина, дитинець «дитяча хвороба», дитинний (анат.) «матка», дитинство, дитинча, дитиня, їдитун] «батько багатьох дітей» Я, дитятко, [дитя-тухно Ж, дитятя Ж, дитяцтво], дитяча «дитяча кімната», дитинний, Ід шпанський], дитинячий, дитячий, дитинитися «поводити себе, як дитина», дитиніти «тс.»; — р. дитя, бр. дзіця, др. дитя <дітя, п. сігіесі^, ч. сШе, слц. сііеі'а, вл. бгесо, сігезса, нл. гезе, полаб. деЦ/сіеіа, болг. дете, м. схв. дете, сЩеіе, слн. сіеіе, стел, дфтишть; — псл. * сіеІ£ «дитина» походить з *с!еіепі-(<*(1Ьоііепі-) «годоване груддю», пов’язаного з псл. сіоіііі, укр. доїти; може розглядатися також як похідне від зб. *с1еіь, утворене за допомогою суфікса -$і- аналогічно до інших іменників, що позначають молоді істоти (Ма-сЬек Е83С 1.17—118; НоІиЬ—Кор. 100); кореневе е може бути як з оі, так і з е (Меіііеі М8Б 14, 348; Преобр. І 185; Вегп. І 196); и на місці і у східнослов’янських мовах пояснюється асиміляцією до суфіксального и: дітина > дитина (Фасмер І 516) або існуванням псл. МіЦ, паралельного до лтс. сіїїе «теля, що ссе», лат. Шіиз «син», дінд. сШПаН «нагодований» (Ког\уас1о\узкі ВВ 21, 154;
Брандт РФВ 21, 218).— Трубачев Терм, родства 35—38, 144; Шанский ЗСРЯ І 5, 138; Горяев 91—92; 81а\узкі І 193; Вгйскпег Д 08—109; НоІиЬ—Ьуег 128; 8сІіиНег-8е\Ус І 199—200; БЕР І 348— 349; Младенов 125; 8 кок І 402—403; Вегіа) Е88.1 І 98; ЗССЯ 5, 12—13; Вегп. І 196; Мік1.ЕА¥ 44; Тгаиітапп 51; Рокоту 241—242. — Див. ще діти1, доїти.
диференціал, диференціація, диференціальний, диференційований, диференціювати;—р. дифференциал, бр. дьі-фервнцьіял, п. сіуїегепсіаі, ч. слц. слн. йіїегепсіаі, болг. диференциал, м. ди-ференцщал, схв. диференціал;—запозичення з німецької мови; н. Піїїегеп-ііаіе «диференціал» виникло на базі лат. сііїїегепііа «різниця, відмінність», що походить від сііїїегге «розносити», утвореного за допомогою префікса сііз-«роз-» від їегге «носити», яке відповідає псл. Ьегд, укр. беру. — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 140—141; Кораііпзкі 241; НоІиЬ—Ьуег 131; А¥а1с1е—Ноїт. І 483—484. — Див. ще дис-, брати.
дифірамб, дифірамбічний;— р. дифи-рамб, бр. дьіфірамб, п. сІуіугатЬ, ч. сШЬугатЬ, слц. сШугатЬ, болг. дити-рамб, м. дитирамб, схв. дитйрамб, слн. (ІііігатЬ; — запозичення з грецької мови; гр. бїбйрацРод «пісня на честь Діоніса» є запозиченим словом доеллін-ського походження. — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 138—139; Кораііпзкі 248; НоІиЬ—Ьуег 136; Кіеіп 466—467; Егізк І 391—392.
дифтерія, дифтерит, дифтеритний, дифтерійний; — р. дифтерйя, дифтерит, бр. дьіфтзрьіт, п. сіуїіегіа, сіуїіе-гуі, ч. (Шіегіе, слц. сііїіегіа, болг. дифтерит, м. дифтерща, схв. дйфгпериіа, слн. сіШегі]’а;—запозичення з французької мови; фр. сІірЕііегіе «дифтерія» утворено лікарем Бретоно (Р. Вгеіоп-пеаи, 1778—1862) на основі гр. бирб'єрси «шкура, шкіра; перетинка», пов’язаного з вісра, бгф® «мну, розминаю, розм’якшую» неясного походження; термін дифтерит походить від гр. бир'О'єрітід тбоод «плівкова хвороба» (при захворюванні дифтерією в горлі з’являється біла плівка). — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 139; Фасмер І 517; Горяев 446; Кора-
Ііпзкі 241; НоІиЬ—Ьуег 132; БЕР І 397; Паигаі 248; Егізк І 400; Воізасд 191.
дифтонг, дифтонгізація, дифтонгічний; — р. болг. м. дифтонг, бр. дифтонг, п. сіуИоп£, ч. слц. с!Шоп§, схв. дифтонг, слн. сІШбпщ—через пізньолатин-ську мову (сІірЬійоп^из «дифтонг») запозичено з грецької; гр. біфФ'О'руод «такий, що має два звуки» складається з основ бі- «два» та «рїібууос; «голос, звук, мова», пов’язаного з «рЙГууоііаі. «звучу; вимовляю», етимологічно неясним.—СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 139—140; НіШІ-АУогіЬ 14; Кораїіпзкі 241; Кіеіп 452; Егізк II 1012. — Див. ще дилема.
дифузія, дифузор, дифузійний, дифузний, дифундувати; — р. диффузия, бр. дифузія, п. сіуіихіа, ч. сііїиге, слц. бі-ійгіа, болг. дифузия, м. дифузи]а, схв. дифузиф, слн. сііїйгііа;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Піїїизібп, фр. англ. сІШизіоп походять від лат. бііїизіо «розлиття, розширення, поширення», пов’язаного з (Шїипсіеге «розливати, поширювати», утвореним за допомогою префікса сііз- «роз-» від їип-сіеге «лити», спорідненого з гот. §іи!ап, дангл. §еоіап, двн. §іохап, нвн. §іеВеп «тс.». — СІС 218; Шанский ЗСРЯ І 5, 141; Кораїіпзкі 241; НоІиЬ—Ьуег 132; Кіеіп 447, 616; ХУаІсІе—Ноїш. І 563— 564. — Див. ще дис-.— Пор. гейзер.
дихати, дихнути, [дах] «вдих» Ж, \дй-хи] «частина тулуба від ребер до сідничних кісток Г; западини по боках у тварин Ж», дйхавйця «астма, задишка; запал (у коней); болотиста місцевість» СУМ, Ж, дйхавка «тім’ячко у малої дитини; западина перед стегном у тварини; [гортань МСБГ]», [дихало] «дихальне горло», дихальце «отвір, що служить для дихання (у комах)», [дихан] «тварина» ВеУг, [дшииця] «трахея» Ж, Ідйш-ка] «дихальне горло Я; бронхи Ж», [дишкй] «бронхи» Я, [дйіиник] «трахея» Ж, [дишнйця] «тс.» Я, дихавйчний «хворий, що страждає задишкою; хворий на запал (про коней)», дихальний, [даховий], [дшиний] «дихальний», бездиханний, вдихати, вдих, вдихальний, видихати, видих, видихальний, віддихати «дихати; відпочивати», віддих «дихання; [відпочинок]», [віддйха] «відпочинок», [за
дихати] «тхнути чимось» Ж, задихатися, задих «астма», задишка, задиханий, [задйхливий], задйшкуватий, за-дйшливий, здихати «дохнути, гинути (про тварин); [зітхати]», здихатися «позбавитися», [здиховйчитися] «задихнутися» (про коня), [зідхати] «зітхати», [здих] «загибель; дохлятина», [здихан-ка] «видих; зітхання», здихання «тс.», здйхля «квола істота», [здихлячина] «дохлятина» Ме, надихати «давати натхнення», надих «натхнення; дихання, повів», одйиіка, [павйздіхало] «людина, що страждає задишкою» Па, передих, передишка, подихати «здихати; віяти (про вітерець)», подих, придихатися «мати неприємний запах», придих, придиховий, продихати, продихатися, продих, продиховий, [прддишки] «продуховини» Нед; — р. отдьіхать, вздьіхать, дьииать, бр. дьїхаць, др. дихати, п. вл. сіусйас, ч. сІусЬаіі, слц. сІусЬаГ, нл. бусЬаз, полаб. сіоіха (=с!ухаіеіь), болг. дйхам, м. дише «дихає», схв. дихати, слн. сііЬа-іі, стел, дкіудти;—псл. сіухаіі (*<іу-ха]р) є формою ітеративу до Фьхпріі (аналогічно до *зухаіі: зьхпдіі і под.), яке походить з давнішого *с!из-, що має нульовий ступінь вокалізму при іє. *с!уез-; найближчими відповідниками є лит. сіизйоіі «дихати», сіизеіі «тс.»; інший ступінь вокалізму в цьому корені виступає в укр. дух. — Шанский ЗСРЯ І 5, 224—225; Фасмер І 559; Преобр. І 192; Горяев 99—100; 81а\узкі І 185; Вгйскпег 106; МасЬек Е8ЛС 137; Но-ІиЬ—Кор. 110; БЕР І 398; Младенов 128; 8кок І 372—374; Вегіа] Е88Л І 100—101; ЗССЯ 5, 199; Вегп. І 249.-Пор. дим, дохнути, дути1’ 2, дух, тхнути.
[дихтіти) «швидко і важко дихати (в спеку)»; — бр. дьіхцець «пахнути», ч. сіу-сЬіііі «сильно чогось бажати, прагнути», ст. йусЬіеіі «важко дихати», слц. (ІусЬ-Ііі' «тс.; прагнути», болг. [дихтя] «дихаю», слн. сПсЬіеіі «важко дихати; прагнути; пахнути»; — експресивне утворення на базі дієслова дихати; до бу-довиуюр. двигтіти, пихтіти. — МасЬек Е8ЛС 137; НоІиЬ—Кор. 110; ЗССЯ 5, 200. — Див. ще дихати.
дишло, дйиіель, [дйшинь] ДзАтл І, [дшилик] «дишло у рала» Ж. [дишльо-
вйй\ «випивка при від’їзді гостей з двору хазяїна» Я, дишельний, дишлевйй, дишловий, ст. дишель (XVIII ст.); — р. дшшло, бр. дшила, [дьішаль], п. сіузхеї, [сіузхіа], слц. [сіузеї, сіізеї], болг. дйшло, ділила;—через посередництво польської мови запозичено з північноверхньоні-мецької; вн. сіТЬзеї «дишло» (нвн. Е)еісЬ-8ЄІ «тс.») походить з давнішого *ріпЬ-8І6, спорідненого з псл. Ц^-пдіі, укр. тягти. — Дзендзелівський УЗЛП 50 — 51; Шелудько ЗО; КісІШагШ 44; Шанский ЗСРЯ І 5, 225; Фасмер І 560; Преобр. І 206; Горяев 100; 81а\узкі І 187; 51. \ууг. оЬсусЬ 169; Вгйскпег 107; Масіїек Е5ЛС5 105; БЕР І 398; Вегп. І 250; Кіи^е— Міігка 125. — Див. ще тягти.
диявол, дияволеня, дияволка, [дя-бель,дявіль,дяволяка], диявольський, ди-яволенний, {дяволенний, дявольський], ст. дьяволь (1433), діяволя> (XVI ст.), діа-волг (XVII ст.), діабел-ь, діябль (XVIII ст.);— р. дьявол, бр. д'ябал, др. диявол-ь, диавол’Ь, дьявол-ь, дияволь, п. ШаЬеІ, ч. ФаЬеІ, слц. ШаЬоІ, вл. нл. сЦаЬої, болг. дявол, схв. 5йво, стел, диивол-ь; — через посередництво старослов’янської мови запозичено у давньоруську з грецької; гр; біофо^од «диявол; наклепник» пов’язане з Муфалло) «перекидаю; сію розбрат; зводжу наклеп; обвинувачую», утвореним за допомогою префікса біа- «через-, по-», спорідненого, можливо, з лат. с1І8- «роз-», від дієслова «кидаю; руйную; ображаю», спорідненого з ав. пі-уга-іге «вони були кинуті вниз», тох. А В кіа- «падати».— Фасмер І 560; ГСЗ II 230, III 53; Шанский ЗСРЯ І 5, 225—226; Преобр. І 206; Горяев 100; 51а\У8кі І 146; Вгйск-пег 88; Масіїек Е5ЛС 109; НоІиЬ—Ьуег 120; БЕР І 470—471; Младенов 128; Вегп. І 199; Мікі. Е\Г 45—46; Егізк І 215-217, 383.
диякон, [діякон], дякон, [діякбнник] «книга, за якою диякон править службу в церкві» Ж, [дияконство] Ж, дяконува-ти, [діяконувати] Ж, [піддіякон] Ж, ст. дьяконт> (1322), диаконті (1421); — р. дьякон, бр. дьіякан, др. диякони, диа-кон/ь, дьякон'ь, деякон'ь, п. ч. слц. Ша-коп, болг. дякон, схв. 1)акон, слн. Ша-коп, стел, диіакоггк;— через посеред
ництво старослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької; у гр. біахолюд «диякон», давніше «слуга» виділяється дієслівна основа *коп-, *кеп-(пор. ’є7-хо¥е® «поспішаю», споріднене з лат. сопагі «намагатися, пробувати») при неясному префіксальному біа-.— Фасмер І 560; ГСЗ І 395; II 230; Шанский ЗСРЯ І 5, 226; Преобр. І 206—207; Горяев 100; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 472; Младенов 158; Вегп. І 198—199; Мікі. Е\У 45; СЬапІгаіпе 276—277; Егізк І 384—385, 439; Воізасд 184.
їді] «а саме, власне, отже» Ж, ст. дЬ «отже, власне» (XVIII ст.), дей «мов, мовляв» (1433), дий «тс.» (XVII ст.); — р. де (<йб) «мовляв» (частка, вживана при передачі чужих слів), п. ст. Нгіе «тс.», болг. де «тс.» (частка, вживана у виразах типу ела де, кажи де), давніше дей, слн. [Не, Неі], стел. дФкши «хіба (не)», дФі «тс.»; — алегроформа, що виникла з *Не]е(іь) «говорить» (3 ос. одн. від сіеіі «діяти; класти», звідки й укр. діти, діяти)', значення «говорити, казати» виникло у сіеіі на основі виразу сіеіі ітд «давати (букв, робити, покладати) ім’я». — Шанский ЗСРЯ І 5, 32; Фасмер І 489—490; Преобр. І 209; Со-болевский Лекции 96; ЖМНП 1897 листопад 63, 1903 вересень 162; Масіїек Е5ЛС 118; БЕР І 328; Вегіа] Е55Л І 97; ХиЬаіу 51. а сі. І 90—91; Вегп. І 191 —193. — Див. ще діти2. — Пор. дій.
діабет, діабетик, діабетичний; — р. болг.' диабет, бр. диябет, п. НіаЬеіук «хворий на діабет», ч. слц. сііаЬеієз, м. ди]абетес, схв. диіабетес, слн. ШаЬе-іев;—через посередництво сучасних західноєвропейських та латинської мов (н. ПіаЬеі, фр. НіаЬеіе, англ. НіаЬеіеБ, лат. НіаЬеіез) запозичено з грецької; гр. біаЩтдд «діабет» є складним словом, утвореним з біа- «через» (можливо, З *6юа від бїо «двічі», що походить з іє. *біз- < *с1аІ8- «надвоє, навпіл»), та Щтде «який ходить, рухається», пов’язаного з Раіуєіл? «іти», від якого походить також укр. база; буквальне значення і мотивація грецької назви хвороби єдиного пояснення не мають; назва тлумачиться як «(людина) з широко розставленими ногами» (характерна поза діабетика) або
як «те, що проганяє (рідину через організм)».—СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 104—105; Кораїіпзкі 218; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Скапігаіпе 157; Кіеіп 440. — Див. ще база, дис-.
діагноз, діагност, діагностик, діагностика, діагностичний, діагностувати;— р. диагнбз, бр. диягназ, п. вл. (Ііа^пога, ч. слц. слн. біа^пога, болг. диагнбза, м. схв. ди]агндза: — запозичення з західноєвропейських мов; н. □іа§пбзе, фр. (1іа§по5е «діагностика», англ. (1іа§позіз «діагноз» походять від гр. біа^шої^ «розпізнавання, визначення», утвореного з біа- «через, наскрізь» та р>й>оі£ «пізнання, наука; ясність», пов’язаного з -уі-^оіохо) «пізнаю», спорідненим з псл. гпаїі, укр. знати.— СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 195; Кораїіпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Кіеіп 441. — Див. ще діабет, знати,
діагональ1 (мат.), діагональний; — р. диагональ, бр. дьіяганаль, п. <ііа§опа1-пу, ч. біа§опа1, слц. слн. сііа^опаїа, вл. с!іа§опа1а, болг. диагонал, м. схв. ди]а-гонала; — інтернаціональний математичний термін (н. Оіа§опа1е, фр. с!іа§опа1е, англ. с!іа§опа1), який виник на базі слат. Да§бпа1із «діагональний, проведений з одного кута в другий», що є похідним від запозиченого з грецької мови біа-§бпіоз, утвореного з біа- «через» та -і1 ота «кут», спорідненого з -[-б-т «коліно», якому відповідає дінд. ]3пи, дангл. спео, гот. кпіи, лат. §епй «тс.», можливо, також р. звенд. — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 106; Фасмер І 512; Горяев 446; Кораїіпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 441, 668; Егізк І 336—337; Воізасд 153— 154. — Див. ще діабет.
діагональ2 (текст.); — р. диагональ, бр. дьіяганаль, п. йіа§опа1, ч. слн. Фіа-§опа1, схв. диіагонал;— результат еліп-сації англійської назви тканини сііа-§опа1 сіоіЬ «тс.» (букв, «діагональна тканина»— через рубчики, що проходять по тканині навскіс).— Шанский ЗСРЯ І 5, 107; Кораїіпзкі 219. — Див. ще діагональ1.
діаграма; — р. диаграмма, бр. діаграма, п. ч. слц. вл. сііа^гат, болг.
диаграма, м. дщаграма, схв. ди]аграм, слн. (1іа§гат; —через західноєвропейські мови (н. Оіа§гатт, фр. сІіа§гапіте, англ. <1іа§гат) запозичено з грецької; гр. біаурарра «креслення, малюнок» є похідним від 6іаура<рєіл> «позначати лініями, малювати», утвореного з біа-«через» та ура<рєіл> «писати, малювати», звідки також укр. графа. — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 107; Кораїіпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 380; Кіеіп 441. —Див. ще графа, діабет.
діадема, ст. діадима (1627);— р. болг. диадема, бр. дьіядзма, п. (Насієш, ч. слц. слн. (ііасіет, м. ди]адема, схв. ди]адем, ди)адема; — запозичення з грецької мови (спочатку безпосередньо, пізніше через посередництво західноєвропейських мов); гр. біабтща «вінець, пов’язка на голові» є похідним від біабкїу «зв’язувати з обох боків», утвореного з біа-«через» та бєїт? «зв’язувати», спорідненого з дінд. сіу-аіі «зв’язує», сіа-шап «те, що зв’язує, скріплює; зв’язок», алб. Неї «сухожилля» (іє. *с!е(і)-, *(іа- «в’язати»),— СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 107; Фасмер І 512; Кораїіпзкі 218; Но-ІиЬ—Ьуег 130; НоІиЬ—Кор. 100; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 440; Егізк І 374—375; СЬапігаіпе 269—270.— Див. ще діабет.
діалект, діалектизм, діалектальний, діалектний, ст. діялекть «мова» (1596);—р. болг. диалект, бр. дия-лект, п. ч. сли. вл. сііаіекі, м. диіа-лект, схв. ди]алек(а)т, слн. сііаіекі; — запозичення з грецької мови; гр. біаХєх-то? «мова; розмова; діалект» є похідним від біаХєуш «розмовляю», утвореного за допомогою префікса біа- від 7єуо> «говорю, називаю», пов’язаного з А,6уод «слово, мова». — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 108; Фасмер І 512; Горяев 446; НйШ-МогіЬ 15; Бульїка 94—95; Кораїіпзкі 219—220; НоІиЬ—Буег 130; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 441; Егізк II 94—96. — Див. ще діабет, логіка.— Пор. діалектика.
діалектика, діалектик, діалектичний, ст. діалектика (1627), діалектиц-кий (XVII ст.);—р. болг. диалектика, бр. диялектика, п. Ніаіекіука, ч. слц.
вл. йіаіекііка, м. діалектика, схв. ди-іалектика, слн. Фіаіекііка;—запозичення з грецької мови; гр. біаА,єхтіхі) (тє 'хут|) «мистецтво вести розмову, дискусію» є формою жін. р. прикметника біаА,єхті-хо$, що походить від біаХєуоріаі «веду бесіду, обговорюю», префіксального утворення від и «говорю». — СІС 219; Шанский ЗСРЯ І 5, 108—109; Фасмер І 512; Горяев 446; НйШ-ШогШ 14; Кора-Ііпзкі 219—220; НоІиЬ—Ьуег 130—131; НоІиЬ—Кор. 100; БЕР І 380; Кіеіп 441. — Див. ще діалект.
діалектологія «галузь мовознавства, Що вивчає народні говори (діалекти)», діалектолог, діалектологічний; — р. болг. диалектолдгия, бр. дьіялекпгалбгія, п. <1іа1ек1о1о§іа, ч. с!іа1екіо1о§іе, слц. (1іа1ек1о16§іа, вл. с!іа1екіо1о§і)а, схв. ди-іалектолдгиіа, слн. с!іа1екіо1о§ііа;—запозичення з німецької або французької мови; н. Оіа1ек1о1о§іе, фр. <4іа1ес1оіо§іе утворено на базі гр. біаА,єкго<; «розмова, діалект» за допомогою звичайного для назв наук компонента гр. Доуіа, пов’язаного з А,6уое «слово». — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 109; Кораііпзкі 219 — 220; Кіеіп 441. — Див. ще діалект, логіка.
діалог, діалогічний, ст. діалоги, діа-логі), діалога «розмова; твір у формі розмови двох осіб» (XVII ст.);—р. диа-лбг, бр. диялбг, п. ч. вл. с!іа1о§, слц. слн. сІіа16§, болг. диалбг, м. діалог, схв. діалог; — запозичення з грецької мови; гр. біаА,оуое «розмова, бесіда» пов’язане з біаА,єуш «розмовляю», утвореним з біа- «через; по» та К&уш «говорю»; форма з наголосом на останньому складі в українській та російській мовах відбиває посередництво західноєвропейських мов (н. Оіа16§ «діалог», фр. Шаіофае «тс.»). — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 109—110; Фасмер І 512; Горяев 446; НіїШЛ¥огІЬ 15; Кораііпзкі 219—220; НоІиЬ—Ьуег 131; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 441. — Див. ще діабет, логіка.
діамант, [диямент, діямент Ж,дія-ментдвий Ж, дітментдвий Ж.], ст. дия-мент/ь (XVI ст.), діамент'ь, діямент-ь, диамент (XVII ст.);—р. болг. диа-мйнгп, бр. дьіямзнт, п. Сіатепі, ч. слц.
вл. Шатапі, м. діамант, схв. діамант, слн. сНатапі, Фетапі;— запозичення з середньолатинської мови; слат. сііатаз (зн. в. сііаіпапіет) «алмаз, діамант» походить від гр. абацад (род. в. абаиадтод) «твердий метал, сплав, сталь (?)» неясного походження; у середньолатинській мові початок слова Ша- з’явився під впливом гр. біаіра^і)? «прозорий».— СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, ПО; НйШ-\¥огіЬ 15; Кораііпзкі 220; МасЬек Е8ЛС 114; НоІиЬ—Ьуег 131; НоІиЬ—Кор. 98; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 442; Егізк І 19, 346, —Пор. алмаз.
діаметр, діаметральний; — р. диа-метр, бр. дьіяметр, п. ч. сііаіпеіг, слц. сііаіпеіег, болг. диамет/ьр, м. ди]аме-гпар, схв. дй]аметар, слн. біатеїег; — запозичення з середньолатинської мови; слат. сііатеїгиз «діаметр» походить від гр. біарівтро? «поперечник», утвореного з біа- «через, наскрізь, по» та р,єтрєш «міряю», спорідненого з псл. тега, укр. міра. — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 110; Фасмер І 512; Горяев 446; НйШД¥огШ 14; Кораііпзкі 220; НоІиЬ — Ьуег 131; БЕР І 380; Младенов 127; Кіеіп 442. — Див. ще діабет, міра.-— Пор. метр.
діапазон;—р. болг. диапаздн, бр. дьіяпаздн, п. сііарагоп, ч. сііаразоп, слц. слн. сііарагбп, м. діапазон, схв. діапазон; — запозичення з французької мови; фр. сііаразоп походить від лат. сііа-разбп, утвореного з гр. біа лаобід; «через усі», яке виникло внаслідок скорочення словосполучення біа лаой>д> уорббол^ оюрдрсоЩа «гармонія через усі струни» (через ноти, октаву), де ластик є формою род. в. мн. від лас, «увесь». — СІС 220; Шанский ЗСРЯ І 5, 111; Фасмер І 512; Горяев 446; Кораііпзкі 220; БЕР І 380; Оаигаі 245; Кіеіп 442. — Див. ще діабет, пан-.
діаріуш (заст.) «щоденник, журнал» Пі, діаруш «тс.», ст. діаріуиі'ь (XVII ст.);— п. Ніагіизх «щоденник, книга протоколів сейму», ч. сііаг «щоденник»;— через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. сііагіит «денна порція, пайка» утворено від сііез «день», спорідненого з псл. сіьпь, укр.
день. — Бульїка 95; Кораііпзкі 220; Но-ІиЬ—Ьуег 131. — Див. ще день.
діафрагма, діафрагмувати; — р. болг. диафрагма, бр. дияфрагма, п. ч. слц. с!іа(га§гпа, м. діафрагма, схв. дща-фрагма, дщафрагма, слн. сііа(га§та;— через посередництво латинської мови (пізньолат. сііарЬга§та) та західноєвропейських запозичено з грецької; гр. біасрраура «перегородка» пов’язане з бісс(рріооеіл> «перегороджувати», утвореним з бісх- «через» та (рріоовіт «відгороджувати, прикривати, наповнювати», спорідненого, можливо, з лат. їаг-сїге «запихати, напихати», Ігециепз «напханий; частий». — СІС 222; Шанский ЗСРЯ І 5, 111—112; Кораііпзкі 219; НоІиЬ—Ьуег 130; БЕР І 381; КІеіп 442; Ргізк II 1038—1039. — Див. ще діабет.
діброва, [дуброва], [дубрак] (бот.) «горлянка, А]и§а Б.» Ж, [дубрівка] (зоол.) «вовчок лісовий, Муохиз пііеіа» Ж. [дубрівник] (бот.) «перстач прямостоячий, калган, РоіепііІІа ІогтепШІа Меск. (Р. егесіа)», [дубрівка, дубровка] «тс.» Мак, дубрбвина, [дубрбвник] (бот.) «гриб щирак», дібрбвистий, [піддубров-ник] (бот.) «айстра степова, Азіег аіпеї-Іиз Б.» Мак; — р. дуброва, дубрава, бр. дуброва, др. дубрава, п. сі^Ьгохуз, ч. сіоиЬгауа, слц. сІиЬгауа, вл. нл. йиЬга-\уа, болг. д'ьбрава, схв. дубрава, слн. сіоЬгауа, стел, дл;г.рм;а, дли.рака; — псл. сІрЬгауа «ліс», сІ^Ьгоуа «тс.» походять від *сІ9Ьгь «тс.» (пор. болг. ст. дх,брь, п. [сЩЬгха] «дубина», ч. ст. ййЬга «полонина»), що дальшої загальноприйнятої етимології не має; розглядається як результат контамінації сІфЬь «дуб» і *с!ьЬгь (МІ'ьЬгь) «нетрі» (БЕР І 453); реконструюється іє. *йЬишЬ-г- «багнисте місце, поросле лісом»-^«дубовий ліс», звідки виводиться також лтс. сІитЬгз «багно, багнистий», сІиіпЬгауа «багнисте місце», йииіЬгаіз «тс.», лит. сІитЬІаз «багно, мочар», сІитЬигуз «вибоїна, калюжа» (Зіашзкі І 140—141); зіставляється з балтійськими словами, але заперечується зв’язок з сІрЬь (Вгйскпег 85—86; Уаіііапі КЕБ 14, 223—224; Кохшайошзкі Біисііа 55); Фасмер (І
548), навпаки, пов’язуючи сІрЬгауа з сІдЬь, вважає зближення з лтс. йитЬга-уа і под. позбавленим підстав (пор. ЗССЯ 5, 93-94; Вегіа) Е88Л І 106); припускається спорідненість псл. МдЬгь з гр. брирбе «ліс» (Масіїек Е8ЛС 123; НоІиЬ—Кор. 105); зіставляється з дінд. йЬйгпгаЬ «димний, сірий, темний» (Ееііг-Зріаіуіпзкі ЛР 17, 107—109; Мі-Іеіузкі РЕ 15, 198—199), з лит. йиоЬе «яма» (Ильинский РФВ 78, 207); пов’язується також з гіпотетичним *с1опс1гб-уа, звідки гр. бгубрєоу «дерево», стел, дркво, укр. дерево (Меіііеі Еіисіез 373), вважається (8кок І 449), що форма фЬгоуа первісно була прикметником; укр. і в діброва з’явилося нефонетично, пор. ст. доброва (XIV ст.), що виникло внаслідок деетимологізації слова та асиміляції першого складу наступному (Бу-лаховський НЗ КДУ 1946 V 1, 102— 103). — Шанский ЗСРЯ І 5, 203; Преобр. І 200; НоІиЬ—Еуег 139; 81. ргазі. IV 181 —183. — Див. ще дуб.
діва СУМ, Ж, [дівана] «дівчина» Я, [дівася], діваха, дівизна «посаг», дівиця, дівич, дівка, дівонька, дівбта (зб.) «дівчата», дівбха, дівоцтво, дівочка, [дівбчча] «дівочий одяг, прикраси і под.» Я, [ді-вощина] «майно, придбане за час дівування», [дівственниця] Ж, [дівствб] Ж, дівування, дівуля, [дівуся, дівуха, дівця], дівча, дівчата, дівчатко, дівчачур «залицяльник», дівчина, дівчинка, дівчи-нйна, дівчинятко Я, дівчисько, [дівчук\ «дівчина-підліток» Ж> дівчур «залицяльник; гермафродит», дівочий, дівоча (заст.) «кімната для служниць у панському дворі», дівоцький, [дівбчний] Я, дівчачий, [дівчачурний] Я, дівчйнин, ді-вбчити «дівувати», дівочитися «удавати з себе дорослу дівчину», додівчити «зберегти невинність до заміжжя», піддівок, «дівчинка-підліток», [піддівбча] «тс.», [роздівбчшпи] «позбавити невинності» Нед; — р. дева, бр. дзева, др. д^ва, п. сіхіехуа, ч. сіеуа, слц. сіеуа, вл. йгохука «дочка», нл. гошка «тс.», полаб. сіемз «дівчина-служниця», болг. м. дева «дівчина», схв. д]евбіка, слн. сіеуа, стел. дФка «тс.»;—псл. сіеуа «дівчина» походить з *с!оі-ца, для якого реконструює
ться первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (МеіІІеі М8Б 21, 45—48; Мікі. Е4¥ 44); іє. *с!ке(і)-«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. с1о]і1і,*сіеіе., укр. доїти, дитя, лат. їетіпа «жінка», гр. «жіночий», зіставляється з дінд. сієуі «богиня» (Кохшабошзкі (^и. §г. еі І 418, проти Ла§іс АІ81Рк 20, 434); припускається існування в минулому складного прикметника *<1е((.о)-уоіьпа «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. уєіі «тужити за чимось», звідки виводиться *(1еуоіьпа >*с!еуоіа > сіеуа (Маскек Е84С 116; НоІиЬ—Ьуег 129). —Труба-чев Терм, родства 114—117; Шанский ЗСРЯ І 5, 36—37; Фасмер І 491; Преобр. І 207; Горяев 100—101; 81ау/зкі І 199 — 200; Вгйскпег 111; НоІиЬ—Ьуег 99; 8ски51ег-8е\ус РгоЬекеІІ 54; БЕР І 330— 331; Младенов 123; 8кок І 415—416; Вегіа] Е88Л І 99; ЗССЯ 5, 17—18; Вегп.
І 197; Тгаиітапп 51; Меіііеі Еіисісз 372, —Див. ще доїти.—Пор. дитя, діти1.
Діва (зодіакальне сузір’я), Дівка, Дівчина з відрами «тс.», ст. Д'бва знаме-ніе н(е)б(е)сное (1642);—р. Дева, бр. Дзева, п. ч. слц. Раппа «тс.»; — калька латинської назви того ж сузір’я Уіг§о, що походить від уіг§о «діва, дівчина».
дівати —див. діти2.
дівер «брат чоловіка», [дівир, ївер] «тс.» Ж, [дівере] (зб.) Ж, діверка «дружина діверя», діверко (зменш.), [діверя] (зменш.) Я;—р- деверь, бр. дзевер, др. д^верь, п. ст. сігіехуіегг, ч. ст. беуег, слц. заст. сіеуег, болг. м. девер, схв. д]евер, слн. заст. беуег;—псл. іієуєгь «брат чоловіка»;— споріднене з лит. біе-уегій, лтс. біеуегій, дінд. сіеуа-, сієуЗг-, гр. ба^р <	«тс.», лат. ієуіг <
*(1аіиег, двн. геіЬЬиг, вірм. 1аі§г; іє. *(1аіиег «брат чоловіка». — Трубачев Терм, родства 133—134; Шанский ЗСРЯ І 5, 37; Фасмер І 491; Преобр. І 176; Вгйскпег 111—112; Маскек Е8ЛС 116; БЕР І 331; Младенов 123; 8кок І 415; Вегіа) Е88Л І 99; ЗССЯ 5, 19; 81. ргазі. III 179—180; Вегп. І 198; Меіііеі Еіисіез 405; Тгаиішапп 43; Ргаепкеї 94; Мйкі.— Ешіх. і 484.
[дівіян] (бот.) «вовчуг, Опопіз кігсі-па», [дівіян] «тс.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з сііуь «дикий»; у такому разі кореневе і замість и з’явилося на українському грунті внаслідок деетимологізації (пор. аналогічне [дівана] «Оепоікега Ьіеппіз» <дйвина). — Див. ще дйвий.
[дівбйникі (бот.) «еспарцет, ОпоЬгу-скіз заііуа» Г, Ж;—неясне.
[дівока] (бот.) «булатка, Серкаїап-ікега Ьііоііа»;—очевидно,, пов’язане з [дівбкий] «дикий» як субстантивована форма жін. р. цього прикметника.— Див. ще дівбкий.
[дівбкий] «дикий» (у виразі дівока ягода) Ж;—запозичення з західнослов’янських мов; п. ст. сігімюкі «дикий», слц. сііуоку «тс.» виникло внаслідок поширення псл. Дуд, «дикий» суфіксом -ок-. — Віашйкі І 204—205; Маскек Е8ЛС 119. —Див. ще д>. вий. —— Пор. дикий.
[дівбнка] (ент.) «Ркгу§апеа Б.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з дйвий «дикий»; пор. п. [сігіууопіа] (вид птаха), болг. [диванка] (гірський птах).
[дівороювати] «грати в гаївку, водити дівчачий хоровод на Великдень» Ж; — складне слово, утворене з основ слів дів(а) «дівчина» і рай (пор. [рай-цювати] «співати святкові побажання на Великдень» Ж, [райцівка] «побажання на Великдень» Ж); о < а тут — наслідок деетимологізації і зближення з роїтися.— Див. ще діва, рай.
[дівослюб] «сват, староста; обряд сватання», [дівослюби] «сватання» Ж, [дї-вошлюб] «тс.»;— п. сіхієхуозі^Ь «сват, староста»;— варіанти форми дівоснуб, що виникли в результаті деетимологізації складного слова та зближення його другої частини -снуб «шлюб, заміжжя» (слова з цією давньою основою в українській мові вийшли з самостійного вжитку) з коренем люб- (пор. до дівослюби синонім злюбини) та словом шлюб. — Вгй-скпег 111. — Див. ще дівоснуб. — Пор. дивбшуб.
[дівоснуб] «сват, староста», [дівосну-би[ «обряд сватання» Ж, [дивбснуб] «сват» Я, [дівоснубний] (напр., д. сир «обрядова їжа під час сватання»); — ч. ст. беуозпик, болг. [девоснбб, девеснбп]
«тс.»;—псл. ’МеуозпдЬ'ь «сват» утворене з основ іменника сісуа «дівчина» і дієслова *8П9Ьііі (пор. др. снубити «звідникувати», снубок-ь «звідник», п. ст. зп^Ьіс «видавати заміж» (XV ст.), ч. зпоиЬііі «сватати», слц. зпйЬіі' (за) «заручатися», зпйЬепес «наречений», зпйЬепіса «наречена», зпйЬепка «тс.», нл. заст. зпиЬіз «виходити заміж», слн. зпйЬШ «свататися»), спорідненого з лат. пйЬеге «виходити заміж», гр. л>брдрті «наречена; дівчина; німфа»,	«од-
ружуюсь»; іє. *зпеи-Ьй- «одружуватися»; висловлювалася думка (Маскек Е8ЛС 564), що псл. *зп9Ьііі вживалося тільки тоді, коли йшлося про жінок,— 81а\узкі І 200—201; Оіг^Ьзкі XXV 274; Вгііскпег 111; К2 42, 364; 81ауіа 5, 433—435; Младенов 123—124; ЗССЯ 5, 21; Тгаиігпапп 273. — Див. ще діва, німфа.
[дівунка] (бот.) «підмаренник справжній, медівник, Саііит уегит Б.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [дивана] «коров’як, УегЬазсит Шарзиз Б.», або дивина, [дівина] (пор. із суфіксом -к-р. диванка «тс.»); в такому разі виникло в результаті деетимологізації та зближення з дівка, дівуля.
[дівчурка] «невелика червона картопля» Ж;—неясне.
діготь, дігтяр, дігтярня —див. дьоготь.
дід1 «батько матері або батька; стара людина; жебрак», діди «предки; поминки; тіні по темних кутках», дїдик, дідйзна «спадщина», [дідйна] «жебрак» Ж, дідисько, \дідйха\ «жебрачка» Ж, [дідйцтво] «спадщина» Ж, [діднина] «тс.» Ж, дідич «поміщик, [спадкоємець Ж]», [дідичанка] «дочка поміщика» Ж> дідичка «дружина поміщика», [дідйчність] «спадщина» Ж, [дідйчня] «родовий маєток» Ж, [дідиччук] «син поміщика» Ж, дідівщина «спадщина; давні часи», [йхйої «дід», [дійова] (зб.) «старі люди; жебраки», [дедовей] «дід» ЛексПол, [дідовйн] «жебрак», дідок, [діддра] «здоровий, кремезний дід; жебрак» Ж. [дідорака] «здоровий, кремезний дід» Я, дідуга, дідуган, [дідіуй], дідунь, [дідуник] Ж, дідуньо, [дідуряга] «дід великого зросту» 86
Я, дідусь, [дедухно] ЛексПол, дідизний «успадкований; дуже старий», дідіїчний «успадкований», [дідйчене] «успадковане» Ж, дідівський, дідувати «бути дідом; жебракувати; сторожувати на баштані», одідйчити «успадкувати», прадід, пра-дідизна, прадідівщина, прапрадід, пра-дідний, [предід] «прадід» Нед;—р.дед, бр. дзед, др. й'бй'б, п. йхіасі, ч. Фей, слц. НеН, вл. Нгесі, нл. гей, болг. дядо, деда, м. дедо, схв. д]ед(а), слн. Несі, стел. дФд’ь—псл. йейь «батько матері або батька; стара людина» виникло в дитячій мові внаслідок редуплікації приголосного <1 з голосним; — до псл. йейь найближчі лтс. йейз «стара людина; опудало», йейеі «кволіти» (лит. Несіе «дядько» є запозиченням із слов’янських мов), гр. ті)йт) «бабуся», ттуОїе «тітка», бєїод «дядько», бєїа «тітка»; пор. також тур. йейе «дід»; зближення з лит. йійіз «великий» (Брандт РФВ 21, 218—219) невірне. — Бурячок 45—50; Трубачев Терм, родства 69; Шанский ЗСРЯ І 5, 44; Фасмер І 494; Преобр. І 207; Горяев 101; 81ашзкі І 189; Вгііскпег 107—108; Маскек Е8ЙС 113; НоІиЬ— Буег 122; НоІиЬ—Кор. 97—98; БЕР І 471—472; Младенов 157; 8кок І 411—412; Вехіаї Е88Й І 96; ЗССЯ 4, 227—228; 81. ргазі. III 120—123; Вегп. І 191; Меіііеі Еіийез 235; Мікі. Е\¥ 44—45; Тгаиішапп 47; Міікі. — Епйх. І 461.—Пор. дідько.
[дід2] (бот.) «будяк, Сагсіииз Б.; осот, Сігзіиш Б.; хрестовниця, Сгисіапеїіа Б. Мак; тирлич хрестовидний, Оепііапа сгисіаіа Б. Мак», [дедії] «осот» Л, [дідикі «жовтозілля, 8епесіоЕ.; герань криваво-червона, Оегапіиш зап§иіпеиш Б.», [йі-дич] «льон, Еіпиш уи1§аге Б.» ВеНЗн, [діддвник] «осот; лопух, Агсііиш Іарра Б.», [йїйок] «хрестовниця» Мак, [дідух] «білоцвіт весняний, Беисорт уетит Б.» Ж;—р. [йєй] «будяк; осот; лопух», [дедбвник] «тс.»,, [дедкй] (мн.) «лопух», [йейбк] «тс.», [дедйльница] «яглиця звичайна, Ае§оройіит ройа§гагіа Б.», [дедюшник] «осот городній, Сігзіиш оіе-гасеит Б.», бр. [йзяйоунгк] «будяк», п. йхіай «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)», йхіайу «кущі малини, ожини або їх плоди», схв. й/ей «осот,
будяк», деде «тс.», д]едак «відкасник, Сагііпа асаиііз Ь.», д]едовина «тс.»; — пов’язане з дід1-, в основі перенесення назви лежить, можливо, подібність якихось елементів рослини, здебільшого плодів—чіпких', колючих та ін. — до бороди (пор. Фасмер І 494); імовірніше, однак, що ці назви пов’язані з давніми віруваннями слов’ян: «діда» —сніп колючої рослини — будяка, осоту і под. ставили біля воріт або дверей хати чи хліва, щоб відігнати нечисту силу (пор. інші назви будяка: [чортополох] Мак, р. чертополбх, чертогбн, п. схагіоріосії) або заманити домовика; зіставлення бр. {дзядоунйс) «будяк» з [дзида] «колючка», тюрк, (ігісіа «спис, піка» (Носович 133) невірне.— Лукінова Мовозн. 1981/6, 61; Меркулова Очерки 98—99; Преобр. І 207; Зіатекі І 189.— Див. ще дід1.— Пор. дід3, дідько.
[дід3] «сніп соломи або очерету, зв’язаний так, що половина верхівок з одного боку, а половина — з другого; [сніп, що стоїть на почесному місці в хаті Я]», [діди] «зв’язані по два качани кукурудзи, що підвішувались у гуцульських хатах під іконами», [дідик] «мітелка з соломи, трави і под.», [дїдбк] «джгут з соломи, який прибивають восени по краях дверей, щоб закрити щілини», [дідики] «тс.» В а, дідух «жмут соломи або очерету для загорожі або для обшивки стін куреня; солома, яку стелили в хатах перед різдвом; затичка з соломи; гніт, просочений воском; сніп хліба на народному різдвяному обряді»;—р. [дедик] «мітелка з соломи, трави і под.», п. сіхіасіек «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи», сіхіасікі «копиці сіна на полі»;— пов’язане з дід1-, можливо, що дідом спочатку називався пучок, сніп певної рослини — будяка, осоту, лопуха та ін., шо пов’язане з давніми віруваннями слов’ян. — Лукінова Мовозн. 1981/6, 61; 81а\сзкі 1 189.—Див. ще дід1.—Пор. дід2.
[дід4] «їжа з пшона та муки»;—п. сіхіасікі «суп з муки на воді»;— пов’язане з дід1, можливо, як культова їжа.— Лукінова Мовозн. 1981/6, 61; Зіашзкі І 189. — Див. ще дід1.— Пор. баба3.
[дід5] (вид танцю); пор. у Номиса:
«Дай хліба — поскачу діда»; — очевидно, пов’язане з дід1 (див.).
[дідик1] (ент.) «ведмедик, Огуїіо-іаіра уи1§агіз», [дїд/Д] «тс. ВеНЗн; тарган Ж», [дідунь] «коренеїд шовковистий, Оогсабіоп йоіосегісеищ»;—пов’язані з дід1 (зменш, дідик)-, в основі перенесення назви — подібність поведінки (повільність рухів, неповороткість, пор. назву ведмедик) або зовнішності (довгі вуса). — Див. ще дід1.
[дідик2] «шкіряний гудзик» Я;— очевидно, пов’язане з дід1 (зменш, дідик)-, мотиви перенесення назви неясні.—Див. ще дід1. — Пор. дедок2.
[дідйнецьі «двір»;—бр. дзядзінец «місце в церкві, де стоять жебраки (діди); [місце навколо церкви, де поховані предки (діди); великий двір];—вважається запозиченням з польської мови (Зіашзкі І 194); п. йхіесіхіпіес «огороджене місце перед будівлею, подвір’я (раніше тільки при палацах та замках)», йхіесіпіес «тс.» розглядається як результат взаємовпливу запозиченого з східнослов’янських мов йхіесіпіес (р. заст. детйнец «внутрішня укріплена частина міста на Русі», др. дИтиньць «тс.») та сіхіасі «дід», йхіесіхіпа «маєток, спадщина» (Фасмер 1 508; Вгйскпег 108—109; Маїіпошзкі кохргахсу 10, 454; РР 2, 250); пов’язується також безпосередньо з йхіасі «дід» (Вегп. І 191) та з йхіесіхіпа «маєток, спадщина» (Ргаепкеї Заіига Вегоііпепзіз 32). — Див. ще дитинець, дід1.
[дідо] (деталь ткацького верстата); — утворено від дід1; мотивація найменування неясна. — Зіашзкі І 189. — Див. ще дід1.
дідок «назва гри; дерев’яна куля, що вживається в цій грі»;— очевидно, пов’язане з дід1 (пор. назву гри бабки).— Див. ще дід1.
дідько «чорт, біс; домовик», [дідко, дітько, дітьтьо Ж] «тс.», [дідчйця] «бісова жінка; наклепниця» Ж, [дідчий] «диявольський», [здїдькатися] «стати схожим на чорта», ст. дидько «чорт, біс» (XV ст.), дідко (1619);—р. [дедка] «домовик», [дедушка] «тс.», [діїтка] «чорт, привид», бр. дзедка «домовик», п. [сіхіасігі] «чорти», ч. заст. Десі «домо
вик», ст. бесіек «тс.», слц. бебкоуіа (мн.) «домовики, духи предків, що охороняють дім», болг. [дидеині «злий дух, що приходить за померлим на 40-й день після його смерті», дидейко «упир»; — похідне від дід1, псл. бебь; вважається евфемізмом (Фасмер І 494; Зеленин 2, 97), однак, як свідчать відповідні факти з інших слов’янських мов, слово пов’язане з дохристиянськими віруваннями слов’ян, обожнюванням духів предків, у яких бачили покровителів домашнього вогнища; зведення до дядько, [дєдько] (Кобилянський Мовозн. 1980/1, 42—43) непереконливе. — Лукінова Сл. мовозн. 91; 81. ргазі. III 114—115.—Див. ще дід1. —Пор. дід2, дід3.
дієвідміна, дієвідмінювати;— граматичний термін, створений в українській мові в середині першої половини XX ст. (вперше вжитий у проекті «Українського правопису» 1926 р.); складається з основ іменників дія і відміна.— Москаленко Грам. терм. 147—148.— Див. ще діяти, міна1.
дієприкметник; — граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст.; складається з основ іменників дія і прикметник. — Москаленко Грам. терм. 216. — Див. ще діяти, прикметник.
дієприслівник;—граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст.; складається з основ іменників дія і прислівник. — Москаленко Грам. терм. 216. — Див. ще діяти, прислівник.
дієслово, бездієслівний, віддієслівний;— бр. дзеяслбу;— граматичний термін, створений в українській мові в середині XIX ст.; вперше вжитий у «Практичній граматиці німецької мови» невідомого . автора, виданій у Відні в 1863 р. (ч. II); складається з основ іменників дія і слово. — Москаленко Грам. терм. 84—85. — Див. ще діяти, слово.
дієта, дієтик, дієтйчний;— р. болг. м. схв. диета, бр. дьізта, п. ч. вл. Ніеіа, слц. слн. Ніеіа;—через посередництво латинської мови (лат. біаеіа «правильний спосіб життя, дієта») запозичено з грецької мови; гр. бїаїта «спосіб життя;
побут; житло; дієта» є зворотним утворенням від бісатїт «підтримувати, захищати», у якому виділяється префікс бі- (з біа-) та основа іменника аіаа (<*аїтіа) «доля», спорідненого з ав. абіа «тс.», оск. аеіеіз (род. в.) «чиясь частина», тох. В аі- «давати»; пов’язується також з іє.*§Уіаі- «жити» (Воізасц 184; Вги§іпапп Огипбгізз І 2, 174, 593).— СІС 222; Фасмер І 517; Горяев 92, 439; НйН1-\¥ог1Ь 14; Кораїіпзкі 223; НоІиЬ— Ьуег 131; БЕР І 387; Младенов 127; Кіеіп 446; Ргізк І 44, 384.— Див. ще діабет.
діжа, [діж, дейжа ВеУг], діжка, діжниця, [діжун], діжчина СУМ, (Ме), діжковий, діжкуватий, {діжйстий}, [зді-житися] «зіпсуватися» (про тісто); — р. дежа, бр. дзежа, др. д^жа, п. сіхіега, ч. Сіге, сіі/, ст. сііеге, слц. біега, вл. сігега, нл. гега, схв. їдйжа, дйжва], слн. бега;— псл. сіега <*бег-іа «діжа»; — споріднене з дінд. ЬеЬті «мажу, ліплю», беЬї «насип», гот. беі§ап «місити», баі§з «тісто», нвн. Теі§ «тс.», лат. їі§ига «фігура, зовнішній вигляд», Їі§и1из «гончар», Ііп§о «формую, ліплю», гр. теГуо; «мур», тої%ос; «стіна, мур», вірм. бЄ2 «купа»; зв’язок з лит. (ііе/іі, бу/іі «сікти, бити» (ХиЬаІу 81. а сі. І 2, 94; пор. також Опйгиз 81. \¥ог1зі. 125) вважається менш певним, хоча й наводиться як семантично паралельне п. АУІеріс ко-шиз «ударити» (ЗІадазкі І 201); іє. *бЬеі§’Ь- «виробляти з глини, формувати; місити тісто»; припускається, що через метатезу з цього кореня виникло іє. *§’ЬеібЬ- «ліпити з глини, будувати», звідки стел, зиждж, зьддти «будувати», зьдь «мур», лит. кіезіі «робити з глини» та ін. — Трубачев Рем. терминол. 209 — 210; Бурлакова ВСЯ 6, 54—55; Шанский ЗСРЯ І 5, 45—46; Фасмер І 494; Вгйскпег 112; МасЬек Е8ЛС 119; НоІиЬ—Кор. 102; 8с1іизіег-8е\ус І 204—205; ХиЬаІу 81. а сі. П94; А181РН 16, 391; 8кок І 411; ВехІаІ Е88Л І 100; ЗССЯ 5, 23— 24; Вегп. І 198; Мікі. ЕХУ 45; МйЬІ,— Епбг. і 487; ХУаІсІе—Ноїш. і 501 — 502; Рокогпу 244—245.
діжма —див. дежма.
[дій] (вигук, що виражає подив, до
саду: дій його батькові! дій його кату!), [дей\ «тс.»;—болг. дей (вигук-звертан-ня, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють), схв. де (спонукальний вигук); — очевидно, походить з *(1е]ь—форми наказового способу 2 ос. одн. від дієслова беН, укр. діти, діяти.— БЕР І 328, 334; Младенов 127.— Див. ще ді, діти2.
діймати —див. імати.
дійсний, [дісний, дієтний Ж], дійсність, [дісті\ «дійсно» Ж, [дисне] «тс.» Кур, здійсненний, здійснимий, здійснення, здійснювач, здійснювати, ст. дис-ни (мн. чол. р., 1370); — бр. дзейсньї (з укр.?);—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з істний «справжній» (у похідній формі *до-истьньіи)-, пізніше могло бути зближене з основою дієслова діяти (дій-).
дійшлий «зрілий; досвідчений», дійшлість «зрілість, досвідченість; [здійснення; сучасність Ж1», недійшлий «незрілий, молодий», [недішлий] «слабий, хворобливий», ст. дойшльїй «який дійшов» (XVII ст.);—р. дбшльїй «зрілий, досвідчений», [дошляк] «досвідчена людина; пройда», [дошлец, дошлячка] «тс.», [дошленок] «шалапут»; — колишній дієприкметник від дієслова дійти в значенні «досягти якогось рівня, межі; дозріти»; пор. також р. ушльїй. — Шанский ЗСРЯ І 5, 181. — Див. ще ішов.
[дікати] «говорити» Ж; — очевидно, пов’язане з ді < діз < д'би у значенні «він говорить».— Вегп. 1 192. — Див. ще ді.— Пор. дейкати.
діл «низ; долина; підлога; яма», [дблець] «западина; зморшка» Ж, долина, долиняник «житель долини», [до-лішнянйн, долянець, долянйн] «тс.» Ж, долівка «земляна підлога, вимазана глиною», [дблок] «яма» Ж, долі «внизу; вниз», долу «вниз», [долів] «тс.», [ддлов] «низом», долом «тс.; внизу», дільний «низинний», [дільський] «тс.», долинистий, долинкуватий, долинний, долйнчастий, [дблишній Я, доліский Ж, долішний Ж], долішній, дальній «нижній», вйдолина «улоговина», видолинок «тс.», додільний (у виразі додільна сорочка), [додолії Пі, додблку, додолу, зддлинок «заглиблення, ямка», [наділ] «долина», [надблі
«тс.» Ні, [наділі «униз» Ж, [надблі, на-долйну] «тс.», [надолок] «нижній край одягу», [наділ] «долина», [падол] «широкий рів» Бі, [передали] Нед, поділ «низина; нижній край одягу», поділля «низина», [пбдолле] «шлейф» Нед, [подолін-ка] «міфічна дівчина, що оспівується у веснянці» Нед, подолянка «тс.», подоляк, подолян, [подолянин Нед, подо-лішній Нед], подблок «низина; нижній край плаття; спідниця», [прйділ] «низ сорочки» Нед, [придолинка] Нед, придолинок, [придблок] Нед, придолинний, [проділ] «долина» Нед, [продолйнка] «ямка» Нед, [розділ] «заглибина, долина, ущелина» Нед, роздбл «низина», роздб-лий, роздолля, роздольний, уділ, удо-лйна КІМ, удблля КІМ, [удбль] «долина» Бі, удолйні, удолйну; — р. бр. болг. м. дол, др. доля, п. бої, ч. дйі, слц. бої, вл. нл. бої, полаб. бої, схв. до (род. в дала), слн. бої, стел, дол-ь; — псл. боїь «низ, долина»; — споріднене з гот. 4а) «долина, низина, яма», двн. іаі «долина», Іиоііа «долина, низина», свн. Ійеіе «тс.», нвн. Таї «долина», гр. ФбКо? «печера; кругла будова», кімр. бої «долина»; іє. *бЬо1о- «заглиблення, долина»; Гірт (РВгВ 23, 332) безпідставно вважає слов’ янське слово запозиченим з германських мов. — Шанский ЗСРЯ І 5, 160; Фасмер І 523; Преобр. І 189; Горяев 94; Зіашзкі І 159—160; Вгйскпег 92; МасЬек Е86С 134; НоІиЬ—Кор. 110; НоІиЬ— Буег 143; БЕР І 408—409; Младенов 138; 8кок І 419; ЗССЯ 5, 64—65; Вегп. І 208; ЗресЬІ 27—28.
[ділетка]—«міра збіжжя, четверик»;—результат фонетичної видозміни форми [ґелетка] «дерев’яна посудина, бочонок», похідної від запозиченого [ґе-лета] «тс.»; можливо, зближене з основою ділити. — Див. ще гелета.
[ділйна) «дошка в підлозі чи в паркані», [ділля] (зб.) Ж; — результат деетимологізації форм дилйна, *дилля і зближення їх з діл «підлога». — Див. ще диль1.— Пор. діловання.
ділити, [діл] «частина, доля; [гірський хребет Ж]», ділене (мат.), [ділень, ділймокї «тс.» Ж, [діленйна] «поділ», [діленйця] «частина; доля; поділ Ж»,
[ділинйця] «тс.» Ж, ділення, [ділець] (бот.) «чашолистник»Ж, [ділйтель] «той, хто ділить» Ж, [ділій] «тс.», [ділок] «хаща; поросла лісом гора» ВеУг, [дї-лянйця] «поділ», ділянка, дільба, дільник (мат.); «[той, хто ділить ЖЬ>, дільниця, [дільниця] «межа між селом і полем, рів, огорожа Мо; тин з лому ВеЗн», [ділниця] «кошара, обора для овець» Мо, ділильний, ділймий, ділянковий, дільничний, дільчий, [дільма] «ділячи» Ж, виділяти, виділятися, виділ, виділб-вий, [виділювач] Ж, видільний, відділ, відділок, відділення, віддільник (тех.), [відділймий] Ж, віддільний, [виділитися] «помилитися при роздаванні карт», [за-ділянець] «горець» Ж, наділяти, наділ «ділянка; [відплата, нагорода]», [наді-лок Ж, надільний Ж], невіддільний, [не-ділежний] Ж, неподільний, [обдільний] Ж, переділ, [переділля] «рубіж, межа» Ж, переділка «перегородка; [кужіль, половина мички]», перерозподіл, [підді-лянець] «горець» Ж, підрозділ, поділ, поділка, [поділля] «частина, що дісталася в наділ», [поділок] «наділ», [поділунок] «поділ» Ж, подільник, [поділом] «по частинах», подільний, [поділючий], поді-лющий, подільчивий, приділяти, при-діл «боковий вівтар; призначення», про-діляти «розділяти волосся», [проділ] (у зачісці); «перегородка» Ж, проділка, прбділь (у зачісці), розділ, [розділень] «частина» Ж, [розділйтва] «розподіл» Ж, [розділйтов] «тс.» Ж, [рдзділка] Ж, розділювач, [розділяч] Ж, роздільник, розділовий, розділювальний, роздільний, роздільний, розподіл, розподільник, розподільний, розподільчий, [уділбвувати] Ж, уділ, удільний; — р. делйть, бр. дзя-ліць, др. ділити, п. бгіеііс, ч. беіііі, слц. беІіГ, вл. бхеїіс, нл. геііз, полаб. єіеіе «ділить», болг. деля, м. дели, схв. делити, слн. беїііі, стел, дфлити;— псл. сіеіііі «ділити», утворене від іменника *с!е1ь «частина», спорідненого з гот. сіаііз, двн. (еіі, англ. беаі, дангл. баеі, баї «тс.»; припускається запозичення у прагерманську мову з праслов’янської (Мартьінов Сл.- герм, взаи-мод. 112—116; Мііешзкі К81 26, 130; Масіїек Е8ЛС 117; К1и§е—Мііхка 776; Ребегзеп К7 39, 372; проти —Фасмер І
496; Зіашзкі І 189); іє. *6аі-1-, засвідчене ще в лит. [баііай, баііуііі «ділити» (Буга РФВ 67, 236; Тгаиїтапп 43), в дінд. сіаіі «відрізує», бауаіе «ділить», гр. баіораї «ділю» (три останні слова вказують на іє. 0-, а не Ой-). — Шанский ЗСРЯ І 5, 61; Филин Происх. яз. 537— 538; Преобр. І 208—209; Горяев 101; Зіашзкі І 194—195; Вгйскпег 108; Но-ІиЬ—Кор. 100; НоІиЬ—Ьуег 132; БЕР І 338—339; Младенов 157; Стоянов 78— 79; 8кок І 406—407; ЗССЯ 4, 233—234; 5, 8—9; Вегп. І 195; Рокоту 175—176.
[ділка] (анат.) «мигдалик» Ж;— не зовсім ясне; можливо, утворене від доля1 «частина» (див.).
діло, [ділйтель] «працівник» Ж, [діл-ник] «працьовитий чоловік», [дільник] «тс.» Ж, [ділнйця] «працьовита жінка», ділок, діляга, діляцтво, [дільня] «кімната для роботи» Ж, [ділильний] Ж, Іділ-ний] «робочий», [дільнйй] «тс.» Ж, діловий, діловитий, діляцький, [ділити], без-ділля, бездільний «недіяльний, лінивий», бездільник, [бездільничати] Ж, [додільний] «діловий; працьовитий» Я, [зділка] «факти» Ж, [здільниця] «мастачка, майстерниця» Я, [зділивий] «послужливий» Ж, [зділишливий] «тс.» Ж, [здільний] Ж, [незділивий] ВеЗн, заділ (техн.), [заді-лувати] «заховати» Ж, [піддільний] «штучний» Нед, [проділати] «проробити, пробити» Нед;—р. м. дело, бр. дзела, др. д^ло, п. сігіеіо «справа, робота», сіхіаіо «гармата», ч. бііо «справа, робота», сіеіо «гармата», слц. біеіо «робота, витвір», вл. Згеїо, нл. геіо, полаб. сГоїй «тс.», болг. дело, дяло, схв. дцело, слн. беїо, стел. дФло;—псл. беїо «робота; результат роботи», найімовірніше, утворене від дієслова беіі за допомогою суфікса -1о (пор. з цим же суфіксом укр. віяло від віяти, р. одеяло від одняти, болг. опелб «похоронна відправа» від опея і под.); тоді спорідненими є лит. раНеІіз «покладок, яйце, підкладене в гніздо», ргіебеїе «додаток», дісл. баїі-Фіп «здійснили», можливо, і баеіі «легкий; ввічливий»; зіставляється також з лит. баііе «мистецтво; ремесло», баіїйз «витончений, гарний», гаіа-баііе «колісник» (пор. стел. дрккод’Ьлга «тесля»), лтс. баііз «гарний» (Топоров 339 —340;
Вй§'а КК І 436—437; Брандт РФВ 21, 220; Роіі К2 6, 33, проти —Біамгзкі І 190). — Шанский ЗСРЯ І 5, 62; Фасмер І 496—497; Преобр. І 207—208_; Горяев 101; Вгйскпег 109; МасЬек Е86С 117; НоІиЬ—Кор. 100; НоІиЬ—Ьуег 124, 136; БЕР І 338; Младенов 157; 8кок І 412-413; ЗССЯ 5, 7—8; ІЯескеї ХЇ81РН 6, 67—69; Вегп. І 194—195; Мікі. Е\У 45; Меіііеі Еіибез 415; КЕ8 6, 169; Тгаиітапп 48. — Див. ще діти2.
[діловання] «паркан», [дільниця] «огорожа з поламаних бурею дерев» ВеЗн, [дінниця] «огорожа», [заділувати] «огородити парканом»;—результат деетимологізації форми дил(ь)бвання «тс.», утвореної від дилювати «будувати з дилів», і зближення її з ділити чи, можливо, діло, ділити; безпосередньо пов’язувати укр. [діловання] «паркан» з діло < сіеіо (Преобр. І 208) невірно.— Див. ще диль. — Пор. діли на.
[діля] «для» Ж, [дільма] «тс.»;—р. [деля, дельма], бр. дзеля, др. дИля, дельма, п. ст. бгіеіаз, [бхіеіе], нл. геїа, схв. ст. дил, слн. -Неї), стел, діїла, д іїльлтд;—пСл. беї)а, очевидно, пов’язане з сіеіо як його відмінкова форма — орудн. одн. (Вегп. І 195—196) або аблатив (Ильинский РФВ 64, 433); розглядалося також як аблатив імені *є!е1ь «частина» (Лозбз ЗИРЯ 6, 75—89); здебільшого вважається спорідненим з лит. беї «для», ст. Не 1а, Неііаі, лтс. беї «тс.», хоча балтійські форми можуть бути й запозиченими з слов’янських мов (Зндзе-лин ЛП І 82—83; Уаіііапі Сг. сошр. II 2, 698); сумнівний зв’язок з псл. *бь!-, звідки р. длйнньїй (Мікі. Е\\7 45); зіставлялося безпосередньо з ділити (Горяев 92). — Фасмер І 497; Преобр. І 208; Вегіа) Е886 І 97; ЗССЯ 4, 234—235; Е88.І 81. §г. І 55—59; Тгаиітапп 48.— Див. ще діло, діль. — Пор. для.
[діль] «нитки для рибальських сіток»;— р. [дель] «рибальська сітка; частина рибальської сітки; сітчаста тканина з товстих ниток, яка використовується в рибальстві; товста нитка для сітки»,др. дїїль (у виразі дИли невод-ньїе);— не зовсім ясне; можливо, пов’язане з псл. беШі (пор. болг. дель «пасмо
волосся», тобто «частина волосся, що відділяється від усієї його маси»); реконструювалося др. дИль «частина» (Лозбз ЗИРЯ 6, 75—89); зіставлялося також (Горяев Доп. 1, 11) з дінд. ба- (-буаіі, -буапіі) «в’язати», бііа- «зв’язаний», бата «шнурок», гр. бєи «в’яжу»; не виключений зв’язок з псл. беїо, беїаіі, пор. р. [дель] «борть; отвір у борті чн у вулику», що пов’язується з Неіо, беіі (Фасмер І 497). — Див. ще ділити, діло.
дім, [ЛолД, [дома] (жін. р.) «дім», [домар] «хазяїн», [доматар, доматдр] «тс.» Ж, [домарство] «сидіння вдома» Ж, [домар ята] «домашні (хатня челядь)» Ко, [домівці] «тс.» Ж, [домаха] «житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки», [домашність] «господарство Ж; дім із садибою Я», [домець! «палац», домівка, домівнйк «домочадець», [домів-нйця] «служниця» Ж, [домівство] «дім», [домовець (слезавий)] «домашній грибок, Мегиііиз Іасгутапз» Ж, домовий, домовик, [домовйще] «будівля» Ж, [домовнйк] «домочадець; домовик», [домбвність] «батьківщина» Ж, домонтар (заст.) «до-мосід; [хазяїн Я1», домотур «тс.», до-монтарство, домашній, [домашнивий Я, домівський], домовий, домовитий, [до-мбвний], дома (присл.), [дбмаки] «вдома» Ж, [домів] «додому», [домій] «тс.» Ж, [домарйти(ся)] «сидіти вдома», [дома-торствувати] «хазяйнувати» Ж, [без-домівник] Ж, бездомник, бездбмок, бездомний, додому, додбмку, додбмоньку, додбмочку, [задомашний] Ж, одомашнювати, [подімство] «садиба», прйдбмок «флігель», [роздомашнйти] Нед, удома, [удомашнйти] Нед;— р. бр. болг. м. дом, др. домь, п. слц. вл. нл. бот, ч. бйт, полаб. бйт, схв. ддм (род. в. дома), слн. 66т, стел. доахт»;— псл. боть є давньою основою на -и-;—споріднене з лат. ботиз «дім», дінд. батаіі «тс.», ав. бат- «дім», гр. бброд «будівля», беро) «будую», лит. бітзііз «маєток», гот. іітг)ап «будувати, споруджували», дісл. НтЬг «будівельний ліс», гр. бшр.а «дім», барар «хазяйка, дружина»; іє. *ббт-, *бйт-, *бт-, *бт- «дім, будівля».— Шанский ЗСРЯ І 5, 164—165; Фасмер—Трубачев І 526—527; Преобр. І 190=—191; Горяев 94; Біамгзкі І 155;
Вгйскпег 93—-94; МасЬек Е8ЛС 134; НоІиЬ—Кор. ПО; БЕР І 410—411; Младенов 138; 8кок І 424—425; Вегіа] Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 72—73; Вегп. І 210—211; Тгаиітапп 44; МйЬІ.— Епсіг. II 692— 693; Рокоту 198—199.
діменйця — див. дймати.
дінниця —див. діловання.
діра, дірка, [діравка] «друшляк», [дір-кавиця, диркбвница МСБГ І «тс.», [дир-кавница] «частина ткацького верстата; металічна планка з багатьма отворами» МСБГ, діркувальня «прилад, яким роблять отвори», [дірявка] «дірявий предмет (сумка, миска і под.)» Я, \дюра\ Ме, дюрка Ме, [діравий, дірйстий Ж, диркавші МСБГ, діркатий, диркбватий МСБГ], діркуватий, дірчавий, дірчастий, дірчатий, дірявий, [дюравий (Ме), дюр-кбватий (Ме), діравити УК,дірковатіти ВеБ], дірчавіти, дірявити, дірявіти, [подіркуватий, прбдір, продіркувати]-,— р. дьіра, [дйра], бр. дзіра, дзюра, др. дйра, п. сігіига, ст. сіига, ч. йіга, ст. сііе-га, сіегауу, ІсІ.оига], слц. сііега, вл. сігега, нл. гега, ст. [гига], полаб. бата, болг. дйря «слід», схв. дйра, дйра, [дйра], слн. сіега, стел, дйра, дири;—віддієслівне ім’я із значенням «подране, роздерте», пов’язане з псл. сіьгаіі «дерти», *сіегіі «тс.»; голосний кореня в різних слов’янських мовах свідчить про наявність у праслов’янській мові паралельних форм * сіега (від *сіегаіі) і сііга (від *сіігаіі); форми р. дьіра, п. ст. сіига єдиного пояснення не мають; розглядаються як балтослов’янські варіанти кореня *(іег- з голосними заднього ряду, споріднені з лит. сійгіі «колоти, пробивати», сійгіз «укол» (Вгйскпег 113;Роког-пу 208; 81а\сзкі І 208), як результат контамінації псл. *сіога (гр. бора) і сііга (Меіііеі Еіисіез 252; Фасмер І 559), як пов’язані з сіуєгі, гр.йирсс (Соболевский 81ауіа 5, 444; ЖМНП 1886 вересень 148) та ін.; п. сігіига, до якого зводять укр. [дюра\, бр. дзюра, пояснюється як результат видозміни п. ст. сіига під впливом сігіога (<* сіега) (81а\\-зкі І 209); чергування голосних кореня пояснюється й як рефлексація варіантів коренів іє. *сіег- (сіег-)/*сіиег- (сіеиг-)/
*сіцог- (сіоиг-) (Опсігиз 81. УУогШ. 126) або як явище, викликане експресивними факторами (НоІиЬ—Кор. 100). — Вар-ченко Терит. діал. 108—109; Фасмер І 515, 559; Преобр. І 206; Горяев 100; МасЬек Е8ЛС 117; НоІиЬ—Буег 133, 140; 8сЬизіег-8е\сс І 204; ОІезсЬ І 147—148; БЕР І 396; 8кок І 437—438; Вегіа] Е88,І І 97—98; ЗССЯ 5, 12, 30—31; Мікі. ЕМ 41. — Див. ще дерти.
[діроббл (Іеанок)] (бот.) «звіробій, Нурегісигп регїогаіит Б.» Ж, [діробое-ваті] «родина звіробійних» Ж; — складне слово, утворене з основи іменника діра і основи бой-, пов’язаної з дієсловом бити; назва зумовлена тим, що листки звіробою всіяні крапчастими залозками, які просвічують; пор. інші назви цієї рослини: [діркач, прозірник, звіробійний діравий], а також латинську номенклатурну назву Н. регїога-іиш, букв. «Г. поколотий». — Див. ще бити1, діра. — Пор. звіробій.
діскуватися —див. ськати.
дістати «взяти, витягти; досягти, здобути», діставати, дістатися «добратися», дістаний;—р. достать, бр. дастаць, др. достатися, п. вл. сіозіас, ч. сіозіаіі, слц. сіозіаі', нл. сіозіаз, схв. достати «вистачити», слн. сіозіаіаіі, стел, дістати «тс.»;—псл. сіозіаіі (сіозіауаіі) «досягти (стоячи); вистачити, достояти» є префіксальним утворенням від зіаіі «стати».— Шанский ЗСРЯ І 5, 174; 81ам/зкі І 157; МасЬек Е8ЛС 575; ХиЬаіу 8і. а сі. І 104; ЗССЯ 5, 84; 81. ргазі. IV 137—140. — Див. ще стати.— Пор. достаток.
[дість] «досить»;—результат закономірного розвитку давнішого *дость, що виникло внаслідок скорочення форми досить подібно до п. сіозс (<*сіозус) або з’явилось як запозичення з польської мови. — Див. ще досить.
дітвора, [дітворня Я, детворзча ЛексПол]; — р. детвора, бр. дзетвара; — утворено на східнослов’янському грунті від *о'6/Л’бва (пор. схоже за структурою р. мошкара)-, висловлювалось припущення, що суфіксальний елемент у цьому слові з’явився під впливом утворень типу *сєіуогь, *р^іогь, укр. четверо, п'ятеро (БоЬтапп К2 58, 213); менше
підстав розглядати це слово як давнє складне, де першою частиною є та сама основа, що в беі-і, а другою —основа, засвідчена в лит. уога «низка», рауага «передача, привод». — Трубачев Терм, родства 39; Фасмер І 508; ЗССЯ 5, 16; 81. ргакі. III 171; Вегп. І 196; Тгаиі-тапп 351- — Див. ще діти1.
діти1, [дітва] (зб.), [дітвага] (зб.)Ж, дітвак, [дітваччя], дїтище, [дітка, діт-ство Ж, дітвачий, дітйнський Ж, діт-нйй Ж, дітбчий Ж, дітський Ж, діць-кий, дітчий], [бездіткйня Ж, бездітник, бездітуха Я], бездітний, [бездітський] Ж;—р. дети, бр. дзеці, др. о'бтн, п. (Іхіесі, ч. сіеіі, слц. сіеіі, вл. бгесі, нл. гені, полаб. сіеіаі, болг. [дети], стел, д'кти;— пізнє псл. сіеіі є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *с1еІь (пор. схв. [дщеті, ч. [сіеі']), що походить з давнішого *СІОІ-І- <*СІ9І-І-«годоване груддю», пов’язаного з іє. *с11леі- «годувати груддю», звідки також псл. сіоіііі, йеуа, укр. доїти, діва; про суфікс -і- в інших назвах спорідненості (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) див. ЗресЬі 226; — споріднене з лит. сІТІе «теля, що ссе», сіеіз «син», лат. ЕТІіиа «тс.», їеіаге «ссати», лит. сіеіе «п’явка», рігтсіеіе «корова, що отелилася вперше», гр. ІЬуД «материнська грудь». — Трубачев Терм, родства 38; Шанский ЗСРЯ І 5,91; Фасмер І 516; 81а\узкі І 192; Вгйскпег 108—109; _ Ко2\сас1о\сзкі ВВ 21, 154; Масіїек Е8ЛС 118; НоІиЬ—Ьуег 128; НоІиЬ—Кор. 100; БЕР І 348—349; ЗССЯ 5, 12—13, 14; 81. ргазі. III 165—166; Вегп. І 196; Мейе ОЯ 369; ЬоЬтапп К2 58, 229; Рокоту 242.— Див. ще дитя, доїти. — Пор. діва.
діти2 (діну), дівати, вдіти, задіти, надіти «одягти», одіти, одівати, [«діяти Ж, оденути], [одів] «одяг» Ж, [бді-ва] «тс.», одівання, [одівачка] «одяг, одежина» Ва, [вдівець] «той, хто одягає», [одібка] «покривало» Ж, [ддіво] «одяг», одіння, [ддінок Ж, одінь Ж, ВеУг, одія Г, Ж1 «тс.», одіяло «ковдра; [одяг Ж1», одіяльце (зменш.), одіяння, [одітнім] «добре одягнений», подіти, проді-
ти «всилити», [роздіти, роздівати], Іуз-діти] «одягти» КІМ;—р. деть (дану), задеть, одеть, бр. дзець, п. [сігіесі «подіти; чинити; ткати», ч. сіііі «діти», слц. сііеі' «тс.», вл. сігес «прясти, ткати», сігес зо «снитися», нл. газ «прясти, ткати», болг. дена, дяна «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. ді'ети «сховати, подіти», слн. сіеіі «діти», стел, дфти, д іііж «класти»;— псл. сіеіі «класти»;— споріднене з лит. сіеіі, лтс. сіеі «тс.», лат. ІесТ «вчинив» (форма перфекта від їасеге «чинити»), гр. тї'йтірі «ставлю, кладу», двн.ібп,іиоп «робити», нвн.іип «тс.», дінд. сіасіЬаіі «кладе», ав. сіабаііі «тс.»; іє. *с!Ье- (* с1Ьб-/с1Ьа-) «класти»; стел, деждж (1 ос. одн.) є давньою ре-дуплікованою основою (Меіііеі Еіисіез 18—19; Уаіііапі КЕ8 14, 79); розвиток значення «класти > робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. ІесТ «вчинив», нвн. іип «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Хи-Ьаіу 8і. а сі. І 90—102; БіехуеЬг ХЇ81РН 15, 74). —Шанский ЗСРЯ І 5, 93—94; Фасмер І 509; Преобр. І 209; 81ахузкі І 188—189; Вгйскпег 107; МасЬек Е8ЛС 118; НоІиЬ—Ьуег 136; НоІиЬ—Кор. 107; БЕР І 351; 8кок І 414—415; ЗССЯ 4, 229—230; Вегп. І 192—193; Мікі. ЕШ 43—44; Рокогпу 235—237. — Пор. діяти.
дітлахи, дітлашня (зб.);—експресивне утворення, можливо, від основи збірного іменника дітва за допомогою суфікса -ах- (суфікси з елементом -х-поширені в експресивно забарвлених словах, пор. укр. діваха, дівдха, п. бгіе-сіисЬ, сігіехуисЬа і под.); в твірної основи могло перейти в л під впливом експресивного характеру слова або внаслідок гіперистичної заміни, пов’язаної з вимовою 1 у польських словах як в.— Див^ ще діти1. — Пор. дітвора.
[дітськийі «екзекутор Ж; урядник Пі», [децький] «тс.» Пі, ст. д'бцкьій «княжий, а потім судовий посланець» (1444); — р. заст. [детский] «охоронець, прислужник князя (на Русі)», др. д'Ьтьскьіи, д'Ьтьчьскьіи, діїчькьіи «княжий отрок»; п. [сіхіескі] «судовий виконавець (у Литві)», [сігіесгзкі] «тс.»; — субстантивований прикметник, пов’яза-
ний, очевидно, з *деіь «діти» (в значенні «слуги князя»); у польській мові з східнослов’янських (8 XV І 638). — Див. ще діти1.
[діцкувати] «брати в заставу» Ж, [діцбк] «застава» Ж, ст. дицковати «брати в заклад майно, накладати на нього судову заборону» (1446); — запозичення з польської мови; п. ст. дгіеском/ас «брати щось у заставу; виконувати вирок» утворене від сігіескі «судовий виконавець», що розглядається як запозичення з східнослов’янських мов (8 XV І 638). — Див. ще дітський.
діяти, діятися, [дієць] «діяч» Ж, [дій-ник\ «тс.» Ж, дійство, дія, діяльність, [діянка, діятель Ж], діяч, [дівай] «дійовий» Ж, дієвий, дійовий, діючий, діяльний, [діятельний] Ж, бездійство, бездіяльний, [здійкатися] «трапитися» Кур, [задіяна] «виснажена» (про землю), заподіяти, недія КІМ, [недійний] Ж, подія, подіяти «зробити; [зробити щось погане чаклунством І», сподіяти «вчинити»;— р. деять, др. д’Вяти «робити; чіпати; говорити», п. дгіас зі$ (<д2Іе]ас зі§) «діятися», [дгіес] «діяти», Ідгіеіас] «тс.», ч. дііі «сказати», дііі зе «діятися», слц. діаі' «тс.», нл. газ «сказати», стел, д^іати «діяти»;—псл. де]аіі «діяти, чинити, робити», утворене від сіеіі «класти, подіти; робити»; про розвиток значення див. ХиЬаІу 81. а сі. І 98—102; ЬіехмеЬг ХЇ81РН 15, 74. — Фасмер 1 509; Преобр. І 209; Горяев 101; 81ам/зкі 1 188—189; Вгйскпег 107; Маскек Е8ЛС118; Младенов 124; ЗССЯ 4, 229—230; 81. ргазі. III 126—128; Вегп. І 191—193; Мікі. Е\У 43—44. — Див. ще діти2.
длубати «копирсати; колупати», длубатися «копирсатися; повільно щось робити», длубанйна «повільна робота»; — бр. длубаць «довбати; повільно щось робити»;—запозичення з польської мови; п. діиЬас «тс.» є прямим відповідником укр. довбати (див.).
[длужани] «кукурудзяне бадилля» Мо;—неясне; можливо, пов’язане з молд. глужь (мн.) «копи снопів, кукурудзиння і под.».
для, [дле, длі Ж, елі Кур, гля], задля, [задлі] Ж;—р. для, [дле, дли], бр. для, п. сіїа, діє, ч. слн. діє, слц. ді'а, вл. нл.
сіїа; — загальноприйнятої етимології не має; розглядається як варіант [діля] (др. д-Вля) «для», скорочення якого відбулось у ненаголошеній позиції (Лозбз ЗИРЯ 6, 75—89; Фасмер І 517; Соболев-ский Лекции 99; Горяев 92); виводиться від колишнього іменника дьЦа «довжина» (п. ст. ч. сі. сіїа), пов’язаного з р. длить, длина, укр. довгий, причому як паралель до семантичного розвитку наводиться лат. ргоріег «внаслідок, через», у якому причинне значення розвинулося з просторового (Преобр. І 185—186; 81а\узкі І 146—147; Вгйскпег 89; НоІиЬ—Кор. 98; ЗССЯ 4, 234—235; Е88Л 81. §г. І 58—59; Вегп. І 252—253; Мікі. ЕШ 55); є спроба розрізнити за походженням ч. діє в причинному значенні (з псл. *деііа, спорідненого з псл. деіо) та в просторовому (з псл *дь1]’а — МасЬек Е8ЛС 120); припускається і взаємовплив рефлексів псл. *дь1]’а та псл. *де1]а (81аи’.зкі І 147).— Пор. діля,
дляти «затягувати; не поспішати», длятися «баритися», [дляятися' «тс.» Ж.длявий «повільний»; — р. заст. длить «дляти», п. ргодііс «продовжити», ч. діііі «затягувати, продовжувати», ст. діеіі, вл. дііс, схв. ст. дГНі «тс.», стел, продклити;—псл. дьіііі, похідне від *дь1ь «довжина», пов’язаного з *дь1§ь, укр. довгий, *дь1іпа, р. длина.— Шанский ЗСРЯ І 5, 142; Фасмер 1 517: Преобр. І 185—186; Горяев 92; Вгйскпег 89; ЗССЯ 5, 210; Вегп. І 252—253. — Див. ще довгий.— Пор. біля.
Дмитро, Митро, [Ґмитрб, Дмйтер Я, Дмйтерко Я1, Дмйтрик, Мйтрик, [Ґмйтрик, Дмитрашко Я], Дмитрусь, [Дмитрухно Я, Димара Я, Мйтя, ст. Димитрии (1366), Димитрій «землен, плод зем(е)лньій, з збожа. аб(о) двоема-терній» (1627);—р. Дмйтрий, заст. Ди-митрий, бр. Дзмітрьій, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Оіпііігі], ст. Оітііг, слц. Петеіег, ретііег], болг. Димйтьр, м. Димитар, заст. Димитри]а, схв. Птііаг, слн. Оетеігі), стел. Димит-рии;—через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Ацр,ї)Тріо5 за формою є присвійним прикметником від імені богині земле-
робства та родючості Ат]рт)тт]р, яке розглядається як складне слово з первісним значенням «мати землі»; другий його компонент р.т)тг|р «мати» відповідає укр. мати (род. в. матері}, перша частина слова неясна: вона тлумачиться як іллірійське слово або як назва землі *<й, існування якої не підтверджене; пов’язується також з 6т]<хї «ячмінне зерно»; зіставляється з іє. *бт8 (род. в. від *с!епі- «дім»). — Сл. вл. імен 207; Петровский 97; Младенов 127; Корєспу Ргйуосісе 55; СЬапігаіпе І 272—273; Егізк І 379—380. — Див. ще мати.
дмухати «дути, віяти; пихтіти», дмухнути «подути-; вдарити; випити; побігти», дмух (виг.), [дмухач] «вітер», [дмухача дати] «втекти», [задмух] «схильність» Ж, подмух «повів»;—р. [дмухать] «дути», бр. дмухаць, п. бгаи-сйас, ч. бтисЬаіі, нл. [сітисйазі «тс.»; — псл. 1*с1ьтихаіі <*с1итоизаіеі], похідне від брід «дути», сіьтр «дую»; суфікс -их- можна пояснити впливом основи бйх- (пор. цсл. доуу^ти) (ОігрЬзкі 7М/ 268); може також розглядатися як контамінація сіухаіі з основою сіьпі-р, пор. ще вторинні ч. сітоиіі «дути», слц. бгані' за «надуватися, випинатися»— від сРьтр. — Фасмер І 517; Горяев 92; Біам/зкі 1 149; Вгйскпег 86, 90; Гоз 6г. р. II 4; МасЬек Е8ЛС 124; Но-ІиЬ—Ьуег 137, 139; Младенов 154; Вегп. 1244—245. — Див. ще дути, дймати, дихати,—Пор. надма.
[дна] (анат.) «матка, ІЛегиз» Ж;—р. ст. дт/на «тс.», ч. ст. (зіігєуо беппіе «товста кишка», вл. депо «шлунок тварини; товста кишка», нл. депо «черево, шлунок тварини», болг. [дінек] «шлунок тварини», [діняк] «сліпа кишка», [дінешник] «тс.», слн. бапка «пряма кишка»; — псл. сіма (<*сіьЬпа) з первісним значенням, імовірно, «глибина, внутрішня частина», потім «нутро, внутрішня частина людського тіла» (звідси — назви різних внутрішніх органів і, нарешті, хвороб внутрішніх органів), пов’язане з сіьпо (є формою жін. р. цього ж іменника, пор. чол. р. у болг. дгн, або формою мн. від скьпо — див. БЕР І 400); до семантики пор. лат. іппбиіиз «сліпа кишка» (демінутив до
Іипбнз «дно»), шв. ІЬоііеп, Ьоіііп§] «сліпа кишка жуйної тварини» від Ьоііеп «дно», нвн. [ропбп-заск], Вобеп-заск «сліпа кишка» від [ронсіпі «дно»; менш вірогідне зіставлення з др. д-ьгна «рана, шрам» (Потебня РФВ 7, 63—64); Фасмер (І 517—518) вважає слово неясним.— Зіахузкі 1 149; Маскек Е8ЛС 121; ХиЬаіу 81. а сі. І 292; НоІиЬ—Кор. 102; НоІиЬ—Еуег 137; БЕР І 457; Вегіа) Е88Л І 94; ЗССЯ 5, 173—174; Вегп. І 245—246. — Див. ще дно. — Пор. ден-ннця1, денчанка.
[днесь] «сьогодні», [днеська, днеськи, днески ВеЗа, днись НЗ УжДУ 14, ннись тж, днйська тж, ннйська тж, днйськи тж, ннйськитж] «тс.», [днешній], [преднесь] «напередодні» Нед;—р. [днесь], др. дьньсь, п. сігіз (<сігіпз), ч. СІПЄ5, СТ. СІЄП8, СЛЦ. СІПЄ8, ВЛ. ЙЙЄП8, сігепза, нл. гіпз, гіпза, полаб. сіапз, болг. м. днес, схв. данас, слн. [сіпез], сіапез, стел, д кикск;— псл. сіьпьзь «сьогодні» є прислівником, що виник із сполучення СІЬПЬ 8Ь букв, «день цей». — Дзендзелівський НЗ УжДУ 14, 131; Німчук Пр. XII діал. н. 266—267; Шанский ЗСРЯ І 5, 143; Фасмер І 519;. 81а\узкі І 206—207; Вгйскпег 113; Но-ІиЬ—Буег 137; НоІиЬ—Кор. 103; БЕР 1 400; Младенов 128; Вегіа) Е88Л 1 94; ЗССЯ 5, 215. — Див. ще день, сей.— Пор. сьогодні.
[днині] «нині»Ж; — результат контамінації слів [днесь] і нині (див.).
дно,' [денниця] «дошка в дні воза» Л, денце, денцівка «сопілка з денцем», [ден-чйще] «днище» Я, [дненце] «посуд для пиття» Ж, днйця «поперечна дошка в колесі водяного млина», днище «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю», [до днища] «до низу» (про складки на довгому одязі) КІМ, [днйщик] «майстер, що виготовляє днища» Я, [днї] «всередині» Ж, [днука] «тс.; всередину» Ж, донний, днйти «вставляти дно», [без-денок] «вулик без дна» Ж, [бвздна] Ж, безодня, [безодень] Ж, бездонний, бездонний, безодній, [вйднити] «вийняти дно», [виднївка] «бездонна бочка» Ж, [за-денати] «вставляти дно» Ж, [заденчй-ти\, задинати, задніми «тс.», [заднений
Ж, задндваний ЖІ, [оденок] «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком», оденки «залишки на дні», [оденьки, по-денє Ж1 «тс.», [поденок] «тс.; нижня дошка у возі» Нед, піддон, піддонник, поденний, придонний, переднйти «поміняти дно», розденати «виймати дно», розденчйти, [рзздйнчити, розднйтиНел, розднути Мо], розіднйти «тс.»;—р. бр. м. дно, др. дт>но, п. ч. слц. вл. нл. сіпо, полаб. бапй, болг. дт>но, схв. дно, слн. сіпо, стел, дтімо;—псл. бьпо (<*бьЬпо) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. д'ьн’б «всередині», д-ьну «тс.», изт> дт>ну «зсередини»);— споріднене з лтс. биЬепз «дно», біЬепз «дно, глибина», сііЬіпз «гс.»; іє. *бЬиЬ-/бЬеиЬ- «глибокий, видовбаний»; у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -по-, без нього виступає ще в лит. биЬйз «глибокий», бйЬіі «занурюватися», баи-Ьа «яр», лтс. байЬа «тс.», биЬі «занурюватися», прус. рабаиЬіз «долина», гот. бірз «глибокий», нвн. ііеї, кімр. бхсіп «тс.»; з глухим кінцевим приголосним іє. *бЬир- виступає в псл. бира, укр. ду-па, дуплб; є спроби пояснити псл. *бьЬпо як наслідок метатези *Ььбпо, що зіставляється з н. Восіеп «дно; земля, грунт», гр.	«дно, низ», дінд.
ЬибЬпай «тс.», ав. Ьипо «дно, глибина», Ьипб «тс.» (7иЬаіу8і. а сі. І 294; Масіїек Е86С 121; НоІиЬ—Кор. 103). — Шанский ЗСРЯ І 5, 143—144; Фасмер—Трубачев І 519; Преобр. І 186; Горяев 92; 81а\сзкі І 149—150; Вгйскпег 91; НоІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 457—458; Младенов 156; 8кок І 418; Вегіа] Е886 І 104—105; Трубачев Зтимология 1970,10—12; ЗССЯ 5, 174—175; 8с1іиЧег-8е\сс 81. \\7огіКі. 14; Вегп. І 245—246; Мікі Е\\7 54; Тгаиітапп 45—46; МйЬІ.—Епсіг. І 261—262; Откупщиков 243; Рокогпу 268. — Пор. дебра.
дньбвка «одноденна зупинка на відпочинок; [день відпочинку Ж1»; — запозичення з російської і з польської мов; р. дневка «одноденна зупинка», п. бпібм?-ка «день відпочинку» утворені від р. день, п. бгіеп «день», що відповідають укр. день (див.).
до1 (прийменник), Ібг] «тс.» Ж, до-(префікс), ді- «тс.»;—р. др. болг. м. схв. до, до-, бр. да, да-, п. ч. слц. вл. нл. слн. Но, Но-, стел, до, до-; — псл. Но «тс.»; — споріднене з лтс. [На] (прийменник), лит. [На-] (дієслівний перфективний префікс), проте не виключається можливість запозичення останніх із слов’янських мов (Біатекі І 150; Тгаиітапп 42; Епбгеїіп БеШзсЬе СгаттаНк 449— 450); відповідає лат. -бо в епсіо «в», а також гр. -6є (енклітика, що вказує напрям, пор. оїхссбе «додому»), ав. -ба (енклітика з тим самим значенням) і далі дангл. іб, англ. іо, двн. гио, нвн. ги, ірл. бо; іє. *бо (бе), пов’язане з займенниковим коренем *бо, що відбився також у псл. ба, укр. да (сполучник, частка). — ШанскийЗСРЯ І 5, 144; Фасмер І 519; Преобр. І 186; Горяев 92; Вгйскпег 91; МасЬек Е86С 121; НоІиЬ-Кор. 103; БЕР І 400; Младенов 128; 8кок І 418-419; ЗССЯ 5, 37—38; 81. ргазі. III 277—283; Е886 81. £г. І 59-66; Вегп. І 203; МйЬІ, —Епбх. І 427; Рокогпу 181—182.— Пор. да1, до2
[до2] «то» (співвідносне слово, частка у складнопідрядних реченнях, напр.: Ой, як прийду додомоньку, до всі мене лають); — варіант частки то, можливо, генетично пов’язаний із сполучником і часткою да (як то з та). — Див. ще да1. — Пор. до1.
до3 (муз.) «перший звук музичної гами і нота, що його позначає»;—р. бр. болг. до, п. ч. слц. бо;—запозичення з італійської мови, де всі назви звуків гами —иі, ге, ті, їа і т. д. — походять від початкових складів латинського гімну св. Іоанну; назву бо замість иі уперше вжив у 1673 р. Дж. Бонончіні.— СІС 223; Кораііпзкі 902—903; НоІиЬ — Ьуег 445; БЕР І 400.
доба «день і ніч, 24 години; час; вік; період; епоха», [дїб] (жін. р.) «час; вік», добові (субст.) «гроші,що виплачуються за кожну добу перебування у відрядженні», [збіб] «зовнішність», [здоба] «тс.», здібний «розумний, талановитий», [надббний] «привабливий, гарний», [не-вддб] «неорна земля» ЛЧерк, [невдбба Л, невдбб'е Л, невддбка ЛЧерк] «тс.», [неподбба] «не слід», неподобство, [не-
поддбистий] «незграбний» Ж, [неподдб-ливий] Кур, оздоба «прикраса», оздоблювати «прикрашати», [подіб'є] «подоба» Нед, подібність «схожість», подоба «тс.; зовнішність; [потреба]»; у присудковому значенні «можна, слід» (частіше з запереченням: не подоба), [подобенство] «можна, слід» (у присудковому значенні), [подобень] «красень», подобйзна «зовнішність; схожість», [поддбина, подд-бінь] «тс.» Нед, подібний «схожий; [гарний]», [поддбний] «гарний», [подобати) «полюбити, облюбувати», подобатися, подобати, подббитися «ставати схожим», [подббно] «зручно; потрібно», придбба (заст.) «вигода», приддбний (заст.) «вигідний», [приподдба] «уподоба» Нед, [припддобанє] Нед, споддбний «гарний», сподобати, сподобйти, сподобитися, [уддбен] «придатний», [удобенний] «тс.», уподоба «смак», у присудковому значенні «можна, слід», уподобання, упо-дббний «який подобається», уподібнити, уподобати; — р. [доба] «час; вік», бр. доба «подібність, схожість; [стан]», др. доба «користь», п. доба «час; період; епоха; 24 години», ст. доб' «тс.», ч. слц. нл. сіоЬа «час; період», вл. доба, добо «тс.», болг. доба «час», м. доба «тс.; вік (людини)», схв. доба «час; період; епоха; вік», доб «вік», слн. доба «тс.», стел, подова «прикраса»;—псл. доба «щось стосовне, властиве»; до семантики пор. год, година, годитися, гідний і под.; — споріднене з лит. даба «натура, вдача», лтс. даба «тс.», дабаі «благоволити», ІаЬдаЬІз «гарний на вигляд», можливо, також і лит. даба? «тепер», далі з гот. §адабап «підходити, пасувати», §адоїз «дібраний, стосовний»; іє. *дбабб-; менш імовірне припущення (МасЬек Е8ЛС 121-122; НоІиЬ— Ьуег 137; Вегіа] Е88Л 1 105) про різні шляхи виникнення доба «час» (з псл. *доуа, де V > б; *доуа пов’язується з гр. дор. боах- «довго» < <6оБД «тс.») і доба «вид, спосіб» (зіставляється з лит. даба, а також з гр. бера? «вид, форма»; припускається заміна ш > б за часів балто-слов’янської єдності).— Кочерган УМЛШ 1970/3, 75 —76; Фасмер І 519—520; Якубинская-Лемберг, зб. «Проблеми язьїкознания», Л., 1961, 244—256; Преобр. І 186 —
187; Горяев 92; Балясникова, зб. «Брян-ские говори» III, Л., 1975, 162 —170; 81ач/зкі І 150; Вгйскпег91; НоІиЬ—Кор. 103; Маскек Кесбегсбез 69; БЕРІ 401; Младенов 129; 8кок І 419—420; ЗССЯ 5, 38—39; 81. ргазі. III 283—286; Мартн-нов Сл.-герм.взанмод. 156—159; Вегп. І 203—204; МеіІІеі Еіидез 252; В8Б27, 31; Мікі. ЕМ/ 47; Бобтап ХІ81Р6 7, 376 — 377; Тгаиітапп 42—43; Топоров 281; Егаепкеї 79; Мйбб—Епд/. І 427,— Пор. дебелий, доблесть, добрий, на-дібок.
добавити, добавляти, добавка — див. вибавити.
[добала] «догори ногами» Я; —очевидно, результат видозміни деетимоло-гізованої форми [дибула] «дибки», утвореної від дйба.— Див. ще дибати.— Пор. дубала.
доберман «доберман-пінчер» (порода собак);—р. доберман, бр. доберман, дбберман-пінчзр, п. слц. добегшап, ч. добгтап, болг. доберман, схв. доберман, слн. добегтап «тс.»;—запозичення з німецької мови; нім. ПбЬегтапп, Пббег-таппріпзебег «тс.» утворено на основі прізвища німецького собаковода Л. Добермана (Б. ОоЬегтапп), який вивів цю породу в 70-х рр. XIX ст. схрещуванням короткошерстих пінчерів з французькими вівчарками і гладкошерстими лягавими,—Шанский ЗСРЯ І 5, 145; БСЗ 14, 595; Вайсман Служебное собаководство 104; 81. \суг. обсусб 154; НоІиЬ—Ьуег 137.
добйток, добиватель, добйтча, добах, дббич, добйча, добйчник, добйччаний — див. бити2.
доблесть, доблесний; — р. др. доблесть, бр. дбблесць, болг. м. дбблест, слн. ІдбЬеІ] (доЬЦі)І «здатний, придатний», [доЬ1]’езі] «здатність»; — запозичено у давньоруську мову з старослов’янської; СТСЛ. Д0ВАЕСТК пов’язане З ДОВАК «доблесний, благородний, сильний», що походить від псл. доба «щось стосовне, властиве», до якого зводиться також псл. доЬгь, укр. добрий. — Шанский ЗСРЯ І 5, 145; Фасмер І 520; Преобр. І 187; БЕР І 402; Младенов 129; Вег1а| Е88Л І 105; ЗССЯ 5, 40; Вегп. І 205;
Тгаиітапп 43; МйЬІ.— Епйг. І 427.— Див. ще доба. — Пор. дебелий, добрий.
[добоші «барабанщик; литаврист» Ж, [дббуш] «тс.» Ж, ст. добош?) «військовий барабанщик» (XVIII ст.);—п. сіоЬозг «тс.», схв. добош «барабан», доббшар «барабанщик»;— запозичено з угорської мови, можливо, через посередництво польської; уг. сіоЬоз «барабанщик» є похідним від сіоЬ «барабан, бубон», що загальноприйнятої етимології не має; Го-ряєв (446) невірно зіставляє з тюрк, беї, ар. сіиїї «бубон». — Біахсзкі І 151; 81. хууг. оЬсусЬ 158; Вгйскпег 91; Вегп. І 204; Мікі. ЕАМ 47; МЬІТЕБг І 650; Ваг-сгі 52.
добрий, добрезний, добренний, добренький, [добріненький, добрінкий Ж, добрїський Ж, добростлйвий], добротлй-еий, добротний, добрячий, добрящий, [добрега] «добра людина» Я, [добрінйця Ж, добрун Я], добряга, добряк «тс.», [добрило] «тс.; все, що присмачує їжу» Я, добриво, [добрина] «хороша якість», добрість, [добрітка] «святенник» Ж> добро, доброта, добром, добрити «задобрювати, хвалити; вносити добрива», добритися «піддобрюватися; (безос.) щастити», добріти,добрішати, [вйдобрити] «добрити», [задббре] «дуже добре», задобрити, здобрілий, [здббриво], здббрй-ти, здобритися, подобрілий, предобрий, роздобрілий, роздобріти «розтовстіти», роздобрухатися «роздобритися», удобрювальний, удобрити, удобрювач; — р. дббрьій, бр. ддбрьі, др. добрьіи, п. вл. нл. (ІоЬгу, ч. слц. боЬгу, полаб. сійЬге «добре», сіоЬге «тс.», болг. доб?>р, м. добар, схв. добар, добрії, слн. сІбЬег, стел, доортс, — псл. сіоЬг'ь «відповідний,'^ підходящий, корисний», утворене від сіоЬа «доба» (про розвиток значень див. Ргіед-гісЬ Рог. І£2. 1937—1938, 105—108); — зіставляється з лат. ІаЬег «ремісник, що працює над твердим матеріалом, зокрема коваль, тесля», вірм. сІагЬіп «коваль», з іншим суфіксом лит. сіаЬпйз «гарний, граціозний»; далі можлива спорідненість з двн. іарїаг «хоробрий, сильний, міцний», нвн. іарїег «тс.», дісл. сіарг «зашкарублий»; менш прийнятне припущення про те, що псл. сіоЬгь виникло внаслідок метатези з Ьосігь «бадьо
рий», пов’язаного з дінд. ЬЬасІгаїл «зручний», гот. Ьаііга «кращий», н. Ьеззег, англ. Ьеііег «тс.» (МасЬек Е8ЛС 122; НоІиЬ—Ьуег 137).— Критенко Вступ 556; Шанский ЗСРЯ І 5, 147—148; Фасмер І 520—521; Преобр. І 187; Біашзкі І 151; Вгйскпег 91—92; ЗсЬизїег-8є\ус І 156; ОІезсЬ І 176—182; БЕР І 402—404; 8кок І 420—421; Вегіа) Е88Л І 105—106; ЗССЯ 5, 45—46; Вегп. І 204—205;Мік1. Е\\/ 47; Егпоиі—Меіііеі І 208; Тгаиітапп 43; М/аІсіе—Ноїт. І 436—437; Рокоту 233—234. — Див. ще доба.—Пор. дебелий, доблесть.
[добрі] «ледве, мало (не)» (напр.: Добрі мене собаки не з’їли); — очевидно, запозичення з польської мови; п. сіоЬгге, як і слц. сіоЬге «тс.; добре», набуло значення «ледве», мабуть, внаслідок еліпсації виразів типу сіоЬгге, 2е піе...(букв. «добре, що не ...»). —Див. ще добрий.
[добровка] (бот.) (назва трави) Я, [добравка] «грушанка круглолиста, Рі-гоїа гоїипсііїоііа Б.» Мак, [дібрівка] «вовчі ягоди пахучі, ПарЬпе спеогиш Б.» Мак;—очевидно, відповідає р. дуб-рбвка (бот.) «перстач, РоіепііПа іогтеп-ііііа; горлянка, А]’и§а геріапз Б.; вероніка, Уегопіса сЬатаесігуз Б.; самосил, Теисгіит зіЬігісит», дубравка «тс.», бр. дубрбука «тс.», п. сЩЬгб’мка «горлянка та ін.», ч. сІоиЬгаушк «меліса, Меіізза оїїі-сіпаїіз Б.», сіоиЬгаупісе «тс.»;—пов’язане з діброва; пор. іншу назву вовчих ягід пахучих; боровйк (запашний). — Див. ще діброва.
[добруха] «лихоманка» Я;—р. [до бруха, добрава] «тс.», болг. їдббра] «хвороба»;— утворене від добрий як евфемістична назва хвороби, пор. р. кума, тет-ка, соседка «тс.».— Фасмер І 520; Потебня РФВ 7, 68; Зеленин 2, 76. — Див. ще добрий.
добути, добувати, добутися, добуватися, [добуванка] «добування» добувач, їдобудча] «незаконнонароджена дитина», добуток, добуття, добувнйй, добутий, [добутнйй], видобуток, здобувати, здобути, [здобуванець] «грабіжник» Ж, [здо-буванйна] «здобуток», [здобудча] «незаконнонароджена дитина» Я, здобуток, здобуття, роздобуток; — р. добьїть, бр.
здабйць, др. добьіти «здобути, розшукати», п. вл. сіоЬус, ч. сіоЬуіі, слц. сіо-Ьуі’, нл. сіоЬуз, болг. добавим, м. добив «одержати, виграти», схв. добити «тс.», слн. сіоЬііі «одержати, дістати», стел, девкіти;—псл. сіоЬуіі «добути», утворене за допомогою префікса бо- «до-» від Ьуіі «бути»; первісне значення: «перебуваючи досягти, добутись до». — Див. іде бути1, до1.
[добушівка] «сокирка з тонким лезом» Ж;—неясне; можливо, походить від імені Олекси Довбуша (Добуша), вожака селянського руху в середині XVII ст. в західноукраїнських землях.
до вадити1, довада, довадливий, доладний — див. вадити.
довадити2—див. вадкйй.
довбати «колупаючи, робити отвір, заглиблення; зубрити», довбти «тс.», довбатися «щось повільно робити, возитися», довбтися «тс.», [довбаї «рябий», [довбак] «дятел» ВеБ, [довбанка] «тс.; той, хто довбає» Ж, [довбаль, довбач, довбун] «тс.», [довбало] «інструмент для довбання, зубило» Я, довбало «тс.; [дятел ВеБ, Мо]», довбальник, [довбальня] «верстат для видовбування дірок», [до-вбанйна] «причепливість» Ж, довбанка «предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева», [довбанки] «солом’яні або плетені з осоки черевики на дерев’яній підошві» МСБГ, [довбанці] «тс.» МСБГ, [ддвбар] «майстер, що видовбує з дерева різні предмети» Я, [довбарство] «видовбування з дерева різних предметів» Я, [довбанка] «зубочистка» Ж, довбенька «мала довбня; інструмент вибійника; [барабанна паличка]» Ж, дов-беха «йолоп; довбня; калатало», довбешка «тс.», [дбубинька] «ополонка» Мо, довбня «великий дерев’яний молот або велика палиця з потовщенням на кінці; йолоп», [довбняк] «йолоп», [довбняр] «молотобоєць», [дбвбомі, довбальний, довбаний, видовбина, видовбувач, надовба «протитанкова перешкода, вкопана в землю», надовбень «тс.; [йолоп]», [подовбані «дятел», [подовбані «тс.»;—р. долбать, долбйть, бр. [даубаць], др. дглбати, п. сіІиЬас, ч. сІІиЬаіі, сІІоиЬаіі, слц. сІІЬаі’, вл. сіоІЬас, нл. сіїираз, сІЇу-раз, болг. д'ьлбая, м. длаби, схв. дупс-
ти, слн. сібІЬвіі;—псл. *сіь,[Ь-аІі «довбати», *сіьІЬ-іі «довбти»; той самий корінь з іншим ступенем вокалізму *сіо1Ь-засвідчений в укр. долобкувати, долото, надолоб, ч. сіІаЬаІі, а в ступені *с!е1Ь-відбитий в болг. длетб, схв. дли]ето, слн. сііеіо;—споріднене з лит. сіеІЬа «держак вил», лтс. сіаІЬа «жердина для розлякування риби», сіаїЬз «тс.», сіаї-Ьибі «заганяти жердиною (рибу до сітки)», сіаІЬаі «тс.», н. сіоІЬеп «бити», дангл. сіеИап «копати; хоронити», двн. Ьі-ІеІЬап «закопувати», свн. сіеІЬеп, іеі-Ьеп «копати»; іє. *с!Ье1ЬЬ- «копати, видовбувати».— Шанский ЗСРЯ 15, 160; Фасмер І 523—524; Преобр. І 188; Горяев 93; Фортунатов ИТ II 147; 81ачузкі І 148; Вгйскпег 89; МасЬек Е8ЛС 119; НоІиЬ—Буег 136; НоІиЬ—Кор. 102; БЕР І 455; Младенов 155; 8кок І 460; Вегіа) Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 206; Трубачев Рем. терминол. 153—154; Вегп. І 250— 251; Мікі. ЕМ 40; Тгаиітапп 54; Егаеп-кеі 81; МйЬІ. — Епсіг. І 434; Рокогпу 246.	1
дбвбйш (заст.) «литаврист» СУМ, Ж. довбишка «жінка литавриста»;—п. сіош-Ьузг «литаврист» (з укр. ?);—очевидно, результат зближення [ддбош] «барабанщик» з довбти, довбати або з похідними від цих дієслів довбеха, довбешка «дерев’яний молоток; булавка». — Вегп. І 204. — Див. ще дббош.
[довбоніс] (орн.) «костолуз, СоссоіЬ-гаизіез соссоіЬгаизіез» Шарл, [довбо-ніска] «тс.» Шарл; — результат видозміни форми дубоніс «тс.» з наближенням першої частини складної назви до основи дієслова довбати. — Див. ще дубоніс.
[дбвбош] (орн.) «дятел» МСБГ, [дбв-буші «тс.» Ж, [довбаш] «повзик» Шарл; — очевидно, виникло в результаті поширення кореня довб- (пор. інші назви дятла, утворені від цього кореня: довбак, довбаль, довбач та ін.) суфіксом угорського походження -ош (уг. -05).— Див. ще довбати. — Пор. дбвбйш.
[довг] «борг; обов’язок», [ддвжнйк] «боржник» Г, Ж, [ддвжний Ж, довжен Ж], [дбвжно] «повинно» МСБГ, [задов-жйти] «заборгувати» Ж, [задовжйтися] «заборгуватися», [надовжйти] «набрати
в борг» ж, [удовжйтися] «заборгувати»;— р. м. долг, бр. доуг, др. д'ьлг-ь, п. Ши§, ч. сіІиЬ, слц. сіІЬ, вл. сіоІЬ, нл. с!1и§, полаб. сіаи§, болг. д'ьлг, схв. дуг, слн. с!61§, стел, дл-ьг-ь; — псл. *сР1§ь «борг, обов’язок»; — остаточно не з’ясоване; вважається спорідненим з гот. сіи1§8, ірл. с!1і§ес1 «тс.», с11і§іт «заслуговую» (іє. *с!Ь|§Ь-); зближується також з довгий (Преобр. І 188—189; Горяев 94; Вгйскпег 90; НоІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 455; Младенов 129, 155); запропоновано (Опсігиз Зіоуепзка гес 39, 136—139) виведення від іє. *(1е1-/с1о1- «рубати» (борг як зарубка); необгрунтовані припущення про давнє запозичення з германських мов (Вегп. І 244; Нігі РВгВ 23, 322) або з кельтської (Лапко 81ауіа 9, 348). —Шанский ЗСРЯ І 5, 160—161; Фасмер І 524; 81а\узкі І 148; МасЬек Е8ЛС 121; НоІиЬ—Кор. 102; 8кок І 453; Вегіаі Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 179 — 150; Мікі." ЕМ 40.
довгий, довгавий, [довгая ецкий] МСБГ, [довганастий], довгастий, [довге-лезний, довгелецький Я, довгелючий, дов-генезний, довгенний], довгенький, [дов-гиленний] МСБГ, дбвгісний, [довгбва-стий, довгбватий, довговйстий ВеНЗн, ВеУг, довгонястий], довготний, довгуватий, [довжастай] Ж, довжезний, довжелезний, [довженезний], довженний, [довзізний] ЛексПол, [довгаль] «ковальський молоток з довгим гострим дзьобом; висока худа людина», [довгань] «тс.», [довганя] (зоол.) «веретільниця, змія мідянка, Ап§иіз їга^іііз; ящірка», [довгас-тінки] «довгасті сливи» Ж, [довгач] «висока людина» Я, [довгела, довгеля] «тс.», довгота, довгунець «сорт льону», [довж] (у виразі у всю довж) «довжина», [дбвжа] «довгота» ЛексПол, [дбвжанка] «поздовжня оранка; високий глечик для молока», [довжанчик] «високий глечик» КІМ, [довже'вінь] «довжина» Ж, [довжень Ж, довжїнь Ж, довжина, довжня Ж1 «тс.», довжина, [довжиникбм], [дбвжйти], довшати, видовжений, видовжити, видовжувати, [взподбвж Па, впродовж Ж1, задовгий, задовго, здовж, здовжений, здовжувальний, здовжувач, надовго, [на-довжниця] «кілька плотів лісу, з’єднаних один за одним», [навздбвж, наздбвж],
невдовзі, [невзадовзі, неодбвго Ж, невдовзі Ж, неподбвзі, подовгастий, пбдовгий Нед, подовжастий], подовгуватий, [по-дбвжний], подовжній, подовжувальний, подовгу, подовж, [подовій], подовжити, подбвшити, поздовжній, предовгий, [при-дбвжити] (заст.) «пройти ралом уздовж засіяного поля», продовгастий, продовгуватий, продовжений, продовжний, [продовганитися] «забаритися», [продов-жатель] Нед, продовжувати, продовження, [продовжна], продовжувач, удовж, [удбвжінь], удовжки, [удбвш, удбвшки, удбвжувати, узадовзі], уздовж, уподовж, [упродовж]; — р. дблгий, бр. дбугі, др. д'ьлгьш, п. с!1и§і, ч. сіІоиЬу, слц. сІІЬу, вл. сіоІЬі, нл. <Іо1§і, полаб. сіаисГе, болг. д'Ьл-ьг, схв. дуг, слн. с161§, стел, дл-ьг-ь; — псл.*с!ь]§ь «довгий»;— споріднене з лит. і 1§аз, лтс. ії§5, дінд. с!їг§ЬаЬ, ав. сіагеуа-, хет. сіа1и§а-, гр. боМ/бс; «тс.», лат. іпсіиі-§ео «бути милостивим» і далі, можливо, з лат. 1оп§из, гот. 1১8 «довгий», нвн. 1ап§, англ. 1оп§ «тс.» (з *<11оп§о8 «тс.», див. 8ресЬі 126); іє. *с11§Ь- «довгий»; цей же самий корінь виступає в укр. дляти і, можливо, для. — Критенко Вступ 519, 556; Шанский ЗСРЯ І 5, 161; Фасмер І 524—525; Преобр. І 189; Горяев 93; 81а\узкі І 148; Вгйскпег 90; МасЬек Е83С 121; НоІиЬ—Буег 137; НоІиЬ—Кор. 102; 8сЬи8іег-8е\сс І 159; Младенов 155; 8кок І 452—453; Вегіа] Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 208—209; Вегп. І 251; Мікі. ЕШ 40; Тгаиітапп 55; То-поров III 40 — 41; Ргаепкеї 183—184; МйЬІ. — Епсіг. І 705; Рокогпу 197.
[довгомйна] «домовина» Ж;— результат деетимологізації слова домовина і зближення його частини з основою прикметника довгий.— Див. ще домовина.
[довендитися] «забаритися»; — неясне; можливо, пов’язане з п. хсщіхіс «вудити», вжитим метафорично; в такому разі первісне значення мало бути «до-сидітися з вудкою; захопившись вудінням, прогавити час».
[довж] «планка для закривання льотка вулика-дуплянки» Л, [одбвж] «тс.» Л, дбвжик (у будівництві) «ложок», довжиковий «ложковий»;—р. должь «паз .льотка у вулику», [должея] «тс.», дблжик «поздовжня деревина в теслярстві», бр.
[доуж:] «дверцята у вулику», п. сіїигес (сНигпіса) «дощечка, якою закривається отвір у вулику», ч. сіїиг, слц. сіїг, схв. дужалица, слн. сібія «тс.»;—псл. ’М'^яь «довгаста дощечка» (термін пасічників та ін.); очевидно, споріднене з *сі^§ь «довгий», укр. довгий (Фасмер І 525; ЗССЯ 5, 211—212; Вегп. І 251—252); зіставляється також з ч. сіІаЬа «шина (мед.); деревина, на яку набиваються дошки підлоги», п. сііогка «підлога», схв. [длага] (мед.) «шина», далі з ірл. с11иі§іт «розколюю», с11и§е «щілина», дісл. 1а1§а «різання, обтісування», 1е1§іа «обтісувати, розрізати», свн. ге1§е «гілка» (Фасмер І 525; МасЬек Е8ЛС 121; Вегп. І 207).— Горяев Доп. 2, 10.— Див. ще довгий. — Пор. підлога.
[дбвжнйк] (бот.) «очанка, ЕирЬгазіа оПісіпаїіз» Г, Ж; — неясне.
довідатися, довідка, довідник —див. відати.
довільний, доволі, довдльний, доволь-нйтися, довдльність —див. воля.
довіра, довірливий, довір'я, довіряти— диб. віра1.
довкола, довкіл, довколишній, Зокола, доокола—див. коло2.
довмйтися, довміти, довмїтися, до-умйтися—див. ум.
доводити, доводитися, довід, доводка— див. вести.
доводитися (безос.) «бути необхідним або можливим»;—р. доводиться, бр. да-вбдзіцца «тс.»; — префіксальне утворення від вбдить-ся (ведеться) (безос.) «є звичайним, буває», що розвинулось, очевидно, на грунті значення водйтисл, вестися «плодитися, розводитися». — Див. ще вестй.
[дбвтіп] «дотеп, кмітливість» Пі, [дбв-ціпі «тс.» Я, Пі, [дотйпа] «здібність, здатність» Б і, [дотіпний Пі, довтіпний Ж, достіпний Пі, стіпний Пі], ст. до-вігЛп'ь, довст'Вп'ь, довципная (XVI ст.), довтшіТ), довцип'ь, довц'Ьп/ь (XVII ст.); — бр. дбсціп «дотеп»; — запозичення з польської мови; п. сіотусір, сіохусірпу, ст. сіоїсір, НосЬсір, очевидно, походить від ч. ййуіір «дотеп, жарт, спритність», уіір «тс.», споріднених з укр. дотепний (з іншим ступенем чергування голосних) і, очевидно, зближених із зііЬаіі «встром
ляти».—Бульїка 98—99; 81ауузкі І 158; МасЬек Е8ЛС 577, 703. — Див. ще дотеп.
Ідовтбту] «скоро, вчасно» Я; — неясне; можливо, результат злиття прийменників до, в і займенника [тот, тота] «той, та», що міг бути пов’язаний з виразом типу в тоту годину.— Пор. доки, доти, поки.
дог (порода собак);—р. бр. болг. дог, п. сіо§, ч. слц. сіо§а, схв. дога, слн. с!6§а;—запозичене з англійської мови, можливо, через посередництво французької (фр. бо§ие «тс.»); англ. сіо§ «собака», дангл. сіос§а «тс.» неясного походження.— СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 150; 81. хууг. оЬсусЬ 155; НоІиЬ— Буег 137; НоІиЬ—Кор. 103; Кіеіп 471.
[дбґа] «клепка», [дбґарь] «бондар» МСБГ; — запозичення з східнороман-ських мов; рум. сіоа§а, молд. доагз «тс.» походять від лат. сіо§а «різновид посуду», що зводиться до гр.
(6охт|) «вмістилище», пов’язаного з 6є-/орас (бахощхі) «приймати», спорідненим з лат. сіесеі «личить» і, можливо, з стел, десяти «знаходити», укр. [судбси-ти\ «зустріти». — 8сЬе1и<1ко 132; Ша-ровольський 36. заходозн. 55; 8кок І 454; V^аЬіе Котапозіауіса 14, 139; СДЕЛМ 117; Ри^сагіи 27; М'аісіе—Ноїт. 1 363—364; Егізк І 373—374.
[доган] «сорт тютюну», [дохан Мак, довган Мак, дуган} «тс.», [дуганчак] «кисет», [дуганяр] «торговець тютюном»; — п. [сіисЬап] «тютюн», ч. [сіоЬап, сіоЬап, сіоЬап], слц. сіоЬап, [сіиЬап, сіисЬап], болг. духан, схв. духан, д'уван, слн. сіи-Ьап «тс.»; — запозичено з угорської мови (можливо, через посередництво словацької); уг. сіоЬапу «тс.» походить від тур. сіиЬап «дим; тютюн», яке, можливо, через посередництво перс, сіихап «те.», зводиться до ар. сіиЬап «дим».— Гнатюк ЕЗб 2, 238; МасЬек Е8ЛС 122; Лт. ГО8Ї1. 208; БЕР І 450; 8кок І 454; Вегп. І 234; ММТЕ8г І 653—654.
[доґлебати] «доплентатися, насилу дійти»;— результат видозміни форми *до-глибати «тс.» (пор. схв. доглйбати «добратися, насилу дійти (по грязі, болоту)»), викликаної деетимологізацією і, можливо, зближенням з п. §1еЬа «брила
землі, грунт, рілля». — Див. ще глй-бати, до1.
[доглекати] «добити» Я; — очевидно, експресивне утворення від слова глек «глиняна посудина»; в основі асоціації може бути фразеологізм розбити глек; не виключені також асоціації з словом ґлєґ «гра, в якій палками намагаються збити встромлену в землю палку».— Див. ще глек, до1.
догма, догмат, догматик, догматизм, догматичний, ст. догма, доґма, догмата, доґмать (XVI ст.);—р. бр. болг. м. догма, др. догматисати «виражати у формі догмата», п. бо§шаІ, ч. слц. вл. до§та, схв. догма, слн. бб§та, стел, дог клщтт,;—запозичення з грецької мови; гр. боура (род. в. ббуратое) «думка, рішення», пізніше «філософське вчення» пов’язане з бохєи «вважаю, думаю», що відповідає лат. (іосео «вчу» і вважається спорідненим з стел, десити «знаходити», р.-цел. десити, досити «тс.; зустрічати», укр. [судбсити} «зустріти». — СІС 223; Горяев 93; Кораііпзкі 229; НоІиЬ — Ьуег 137; БЕР І 405; КІеіп 471; Егізк І 404—406. — Див. ще судбсити.
[додик] (орн.) «одуд, ГІрира ерорз Б.»; — очевидно, результат спрощення зменшеної форми *удбдик, пов’язаної з удбд «тс.». — Див. ще одуд.
[додівати] «докучати Ж; заподіювати шкоду ВеУг.»; — р. [додевать] «набридати, докучати», бр. дадзяваць «тс.», п. [Ообгіехуас] «діяти на когось, спонукати когось», слц. добіеуаі’ «дражнити», болг. додявам «набридати, докучати», додея «тс.», м. додева, схв. доди]авати «тс.», стел, додавати «примушувати, наполягати»;— псл. добеуаіі «тс.», утворене за допомогою префікса до- «до-» від сіе-уаіі, ітератива до сіеіі «діти; робити», пізніше також «говорити»; первісне значення «доторкатися, зачіпати» (пор. р. задеть «зачепити»).—-БЕР І 406. — Див. ще діти2, до1.
[додміряти] «прямувати додому» Ж; — експресивне утворення неясного походження.
[додура] «прохід, проникнення» Ж; — р. ІОоОурІ (у виразі додуру нет «багато людей, не можна пройти, пробитися»), додбр (у виразі додору нет «тс.»);—не-102
ясне; можливо, пов’язане з дерти; пор. продертися «пробратися, насилу пройти», болг. дбдир «знос, зношування» (про одяг), схв. дбдир «дотик, доторк, контакт». — Фасмер І 521. — Див. ще дерти.
[додути] «додуматися, зрозуміти» Ва;—р. (розм.) додуть «тс.»;—-очевидно, результат метафоричного вживання дієслова додути (префіксального утворення від дути); метафора могла бути зумовлена звуковою близькістю слів додуматися і додути. — Див. ще до1, дути.
[дожджанкаї (зоол.) «саламандра, 8а-Іатапдга тасиїоза» ВеНЗн 26, [дож-джєнка] «тс.» ВеУг; — схв. дажд'ев-н>ак, дажден>ак, [дигдеупіак] «тс.»; — похідне утворення від дощ; назва зумовлена народним уявленням про зв’язок появи саламандри з дощем. — Верх-ратський ЗНТШ 30/4, 215. — Див. ще ДОЩ.
[дбжка] «бочка для води» Ж; — очевидно, результат контамінації слів діжка та дощ; пор. р. [дождейка] «бочка, що ставиться під ринву», бр. [дбшник] «велика бочка». — Див. ще діжа, дощ.
[дожні] «навіть» Пі; — р. даже, бр. Ідайжа], др. дожи (до), дожь, доже (до), стел, дожи (до), доже (до); —очевидно, результат приєднання до прислівника дожь, утвореного з прийменника чи сполучника до та частки же, заперечної частки ні.—-Горяев 86; ЗССЯ 5, 90.— Див. ще до1, до2, же1, ні.
доза, дозатор, дозувати, дозувальний;—-р. бр. болг. м. схв. доза, п. доха, ч. доге, слц. слн. дога; — через посередництво західноєвропейських мов (н. Возе, фр. англ. сіозе)запозичено з середньолатинської; слат. сіозіз «давання, доза» походить від гр. ббоїб «давання, дар; доля, частина», пов’язаного з 6і-6сощ «даю», спорідненим з лат. Об «.тс.», псл. Наіі, укр. дати. — СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 153—154; Фасмер І 552; Горяев 446; 81. \ууг. оЬсусЬ 158; НоІиЬ — Ьуег 139; БЕР І 407; КІеіп 476; Егізк І 388—389. — Див. ще дати.
дозволити, дозволяти, дозвіл, дозвілля, дозвільний, дозвільний, дозволений, дозволенний, [подозвблити] «дозволити»,
[предозвілля] «привілля», [удозвіль] «досхочу»;— р. дозволять, бр. дазваляць, п. сіогдааіас, нл. сіогхуоііз, болг. дозволя-вам, м. дозволи, схв. дозволити; — результат поширення префіксом до- дієслова звалити «погодитися» (з др. из-волити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. ігуоіііі «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом іг- «з-» дієслова уоіііі «воліти», пов’язаного з уоЦа «воля»); р. дозволить вважається запозиченням з польської мови (Фасмер І 522; Вегп. І 440), хоча може походити й з української. — Шанский ЗСРЯ 15, 154; 8Іа\узкі І 159. — Див. ще воля, до1, з2.
дозір, дозірець, дозор, дозорець, дозорний — див. зріти1.
дозолити «дошкулити, досадити», назолити «набриднути; зробити неприємність», [назбла] «той, хто завдає багато клопоту», [надозолйти] «досадити, надокучити»;— р. [дозолить] «досадити», [назолить] «досаждати, засмучувати», [назбла] «сум, туга, досада, прикрість», [назбл] «тс.», [назбльник, назбльньїй, на-зблиапьій, назбловатьій], назбйливьш (<*назольливьш), бр. назаляць «надокучати», вл. 2е1іс «голосно лаятися», гахеїіс бо гетіе «проклясти»;—очевидно, споріднене з [зблок] «запалення, нарив, виразка, хвороба», далі з лит. гаїа «шкода», лтс. гаІЬа, геІЬа «тс.; пошкодження», дісл. §а11і «шкода; помилка» і, можливо, з псл. гшіт, «злий», укр. злий; пов’язання р. назбйливьш з [зой] «крик» (Фасмер III 39; Желтов ФЗ 1875/3, 8) у семантичному відношенні малопереконливе; вл. геїіс без східнослов’янських відповідників зіставлялося (Шустер-Шевц Зтимология 1970, 89) зр. [залиться] «глузувати», бр. [галіць] «підганяти, понукати», п. І^аіизгус] «бушувати».—Ильинский РФВ 61, 229; Маігепаиег ЬР 11, 181; Епсігеїіп К2 44, 66; Ргаепкеї 1286.— Пор. зблок.
доїдати, доїдливий — див. їсти, доїстний — див. істній.
доїти, [дівнйця] «дійниця» ВеБ, [дій] «доїння, надій», [дійвб] «доїння» Ж, дійво «надій; молоко», [дійливо] «тс.», [дійло] «тс.; місце для доїння» Ж, дійка, [дій-нарка] «загорода, де доять корів», [дій-
ник] «дійна худоба; дійниця», дійниця, [дійняк] «дійна худоба» Ж, доїльниця «доярка», [дойбк] «дійка», [дойнйк] «дійна худоба», [дойнйця] «дійниця», [дой-няк] «дійна худоба», [дойнячка] «дійна корова», [дойбнка] «дійниця» Л, [доюн] «надій» (?), [доянка], дояр, доярка, дійна (прикм. жін. р.), [дбйна] «те.», доїльний, [видій] «надій» Ж, [видійник] «той, хто відкуповує молоко» Ж, надій, [недійка] «корова, що не доїться» Ж, передій, [подій], роздій, удій, удійний, удійність;'— р. дойть, бр. даіць, др. дошпи «годувати груддю», п. боіс «доїти», ч. боІШ, слц. боііі’, вл. [Фарс], бе]іс, нл. боїз «тс.», полаб. (іще «доїть», болг. доя «доїти; годувати груддю», м. дои «доїти», схв. дд]ати, слн. бо]ііі «тс.», стел, доити «годувати груддю»;—псл. до]ііі «тс.» розглядається як форма каузатива, подібна до аналогічних ро]і!і «поїти», §о]Ш «гоїти» (Зіа^узкі І 152—153; Тгаиі-тапп 51);—споріднене з лтс. беї,, с1е]'и «ссати», беїв «син», беїе «п’явка», дінд. сіїїауаіі «ссе», вірм. дієт «ссу», осет. дає]ип «ссати», гот. дадд]ап «тс.», двн. іаеп (<герм. *бе]ап) «годувати груддю», дшв. біа «ссати», а також з дінд. бЬепа, дЬепйЬ «дійна корова», ав. баепи «жінка», лат. іетіпа «тс.», їеіаге «годувати груддю», ЇТІіиз «син», гр. й^оссто «він ссав», лит. рігт-беїе «корова, що вперше отелилася»; іє. *бЬе(і)- «ссати, годувати груддю», звідки також псл. *(1е-уа, *(1еІ£, укр. діва, дитя.— Критенко Вступ 509 , 552; Шанский ЗСРЯ І 5, 155; Фасмер І 522; Преобр^ І 188; Вгйск-пег 92; МасЬек Е86С 122; НоІиЬ — Кор. 103; ЗсЬизіег-Зе’УС І 147; БЕР І 416—417; Младенов 150; 8кок І 422— 423; Вегіа] Е88Л І 106—107; ЗССЯ 5, 53—54; Клепикова 98—105; Вегп. І 205—206; МйЬІ. — Епбг. І 463; Рокогпу 241—242. — Пор. дитя, діва.
[дбйка]«мамка,годувальниця», [дійка] «тс.» ВеУг, [дбйчити] «бути годувальницею, годувати груддю»;—запозичення з східнороманських або угорської мов; рум. (Ібіса «годувальниця», молд. дбйкз, уг. с1а]ка «тс.» походять від болг. дбйка, що, як і слн. [с!о]ка1 «тс.», схв. дд]ка «тс.; вим’я», слц. боіка «годувальниця; дійна корова, вівця»,
вл. [д6]ка], нл. [до]ка] «тс.», походить від псл. сіоіііі «доїти; годувати груддю».— 8сЬе1идко 132; Булаховський Пит. по-ходж. 204—205; Панькевич Укр. говори Підкарп. Русі 400—401; БЕР І 407; Младенов 137. — Див. ш.е доїти.
док, докер; — р. бр. болг. м. док, щ ч. слц. док, схв. док; — через посередництво російської і, можливо, англійської мов запозичено з голландської; гол. док «док» походить від снідерл. доске «водостічна канава, риштак», що пов’язується з іт. доссіа «тс.», пізньолат. *дис!іа «водопровід, акведук», утвореними від лат. дйсо «веду» (Кіеіп 470; К1и§е—Мііхка 136); зіставляється також з гол. до§а, ст. докке «канал», для яких вбачають джерело в гр. до%7; «вмістилище», пов’язаному з 6є%ор,аі «приймати, вміщати» (СЬашЬегз 135). — СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 156; Фасмер І 523; Сергеев РР 1975/1, 77—80; Кора-Ііпзкі 229; НоІиЬ—Буег 137; БЕР І 407; Угіез ПЕАУ 123. — Пор. душ.
дока «знавець своєї справи; дойда», [доковйтий] «розумний, здібний» Я; — р. дока;—неясне; можливо, виникло в семінарському середовищі на базі гр. ббхсо, бохєи «знаю, вважаю, думаю»; р. дока зіставляється з лат. досіиз «вчений», що походить від досеге «вчити» (Преобр. І 188; Горяев 93) або вважається спорідненим з дбшльїй, пов’язаним з дошел, шел (<8ьді-ь <*хїд-, ход-) (Зеленин РФВ 54, 118). — Шанский ЗСРЯ І 5, 156; Фасмер І 523.
доки, [док, недбки Пі]; — р. [дока] «доки», п. [докі, до кіед], слц. докут, болг. докатб, м. дока], схв. [док, дока, доке, доку]; — виникло на базі словосполучень типу *до кьі(І5) пори чи *до кьД'Ь) доби. — Мельничук СМ IV 107; Фасмер І 523. — Див. ще до1, хто.— Пор. доти, поки.
[докіль] «доки», [дбкаль Ж, докіля, доків, дбкля, доколи, доколь ВеУг, дб-куль]; — р. доколь, доколе, [докель, до-куль, докблево, докулева, докблича, доку лича], бр. дакуль, др. доколь, доколі, доколя, п. [до кіеіа], слц. докіаГ, вл. до-кеіг, нл. [докиї], докиїг, докиїаг, болг. докле, схв. докле, [дбкла, ддкале], слн. докіе), докіег, стел. Декелі, доколи; —
результати стягнення виразу до коїе (>до коїь), що складається з прийменника до та прислівника коїе, пов’язаного з коїі «коли», звідки й укр. коли.— Мельничук СМ IV 107; Шанский ЗСРЯ І 5, 157; Фасмер І 523; БЕР І 408; Младенов 137; Вехіаі Е88Л І 107; ЗССЯ 5, 58. — Див. ще до1, коли.— Пор. досіль.
[докіптйти] «ДОСЛІДИТИ» Ж; — м. до-копчува «схоплювати»;—очевидно, пов’язане з коптіти «старанно, ретельно займатися чим-небудь» (див.).
докір, докірливий, докірний, докір-ник, докбра, докорйтель, докбрище, докоряти — див. корити.
Докія, Дока, Доця —див. Євдокія.
докладний «дуже повний, грунтовний»;— бр. дакладни, ч. дйкіадпу, слц. докіадпу, вл. докіадпу «тс.», слн. до-кіадеп «додатковий»;—очевидно, запозичення з польської мови; п.докіадпу утворено від докіад(ка) «додаток», яке походить від дієслова докіадас «докладати», утвореного за допомогою префікса до- (відповідає укр. до-) від кіазе, к!ад§ (відповідає укр. класти, кладу); до семантики пор. також п. ст. доіогпу «детальний, докладний», доіогіідау «тс.», р. прилежний «ретельний, старанний», пов’язані з синонімічним дієсловом ло-жйти (лежати).— Зіатекі І 154; Вгііск-пег 236. — Див. ще до1, класти.
доконати, доконатися, доконаний— див. конати.
доктор, [доктбрат] Ж, докторант, докторантура, [дбкторка Ж, доктора-ва Ж], дбкторіиа, дбкторство, докторальний, [д о хто р у вати] «лікувати» Я, [дохторювати] «лікуватися» МСБГ, док-торизуватися Ж, ст. доктора «учений, учитель; лікар» (XIV ст.);—р. болг. м. доктор, бр. дбктар, п. ч. слц. вл. док-Іог, схв. доктор, слн. дбкіог; — запозичення з середньолатинської мови; слат. досіог «учитель» пов’язане з лат. досео «учу, пояснюю», .спорідненим з гр. 6о-хєсо «вважаю, думаю», стел, десити «знаходити», р.-цел. десяти, досити«тс.; зустрічати», укр. судбсити «зустріти»; іє. *дек-/док- «брати, приймати, визнавати; прийнятний, належний, добрий».— СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 157—158; Фасмер І 523; Горяев 93;
Вгйскпег 92; Кораііпзкі 229—230; Но-ІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 408; Шаібе—Ноі'іп. І 330—331. — Див. ш.е судбсити.
доктрина, доктринер, доктринерство;— р. болг. м. схв. доктрина, бр. доктрина, п. бокігупа, ч. вл. бокігіпа, слц. слн. бокігіпа;— запозичено з латинської мови через західноєвропейські (н. Бокігіпе, фр. босігіпе); лат. босігТпа «вчення; навчання» утворено від босіог «учитель». — СІС 223; Шанский ЗСРЯ І 5, 159; Кораііпзкі 230; НоІиЬ—-Ьуег 137; НоІиЬ—Кор. 104; БЕР І 408; КІеіп 470. — Див. ще доктор.
[докуди] «доки»;—р. докуда, [доку-дова, докуд], бр. [докудьі], п. бок^б, ч. бокиб, слц. ст. бокиб, бокиб’, нл. бо-киб, болг. докуде, до кудето, схв. дб-куд(а), слн. бокбб;—результат злиття колишнього виразу *бо кдба (*бо крбь).— Фасмер І 523; Шахузкі І 153— 154; НоІиЬ—-Кор. 104; Младенов 138; ЗССЯ 5, 59. — Див. ще до1, куди.
документ, документація, документальний, документувати, ст. документа (XVII ст.); — р. документ, бр. документ, п. ч. слц. вл. бокитепі, болг. м. документ, схв. докумен(а)т, слн. боки-теМ; — запозичення з латинської мови; лат. босишепіиш «доказ; приклад; повчання» пов’язане з босео «учу, доводжу».— СІС 224; Шанский ЗСРЯ І 5, 159; Фасмер І 523; Горяев 93; Кораііпзкі 230; НоІиЬ—Ьуег 137; БЕР І 408; АУаІбе—Ноїт. І 330—331. — Див. ще доктор.
Гдокус] «зовсім» Ж;—неясне; можливо пов’язане з [кус] «трохи» (<кус «шмат»), пор. [ні кус] «нічого». — Пор. кус.
докучати, докука, докуча, докучник, докучливий, докучний—див. кучити.
[докучна] «дитяча гра» Ж; — неясне.
долар;—р. дбллар, бр. болг. м. долар, п. ч. вл. боїаг, слц. боїаг, схв. долар, слн. боїаг; — запозичення з англійської мови; англ. боїіаг «долар, грошова одиниця США і деяких інших країн» походить від нім. Таїег, що є результатом скорочення назви боасЬітзІаІег «йо-ахімстальська (монета)», похідної від назви міста ЛоасЬітзІЬаІ.— СІС 224; Шанский ЗСРЯ І 5, 163; Кораііпзкі
230; НоІиЬ—Ьуег 137; НоІиЬ—Кор. 104, 387; БЕР І 410; Зкеаі 149, —Див. ще таляр.
долати «перемагати; справлятися; оволодівати», [видолати] «подолати», [вйдоліти] «тс.», здолати «подолати, змогти», здоліти, [нездолящий, нездбльний, одолівати], подолати, подолїти, подб-лувати; — р. [долеть] «пересилювати, переборювати», [долить] «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну», одолевать, преодолевать, бр. адблець «перемогти», адбльваць, [вздблиць] «могти, бути здоровим», [суздблиць] «подолати, змогти», др. одолати, одоляти, одалати «перемогти», одолівати «перемагати, пересилювати», одоловати «суперничати», п. боїас «боротися, воювати», хбоїас «зуміти, змогти, справитися», робоїас «тс.», ч. обо-Іаіі «встояти, утриматись», ибоїаіі «перебороти, пересилити», хбоїаіі «тс.», слц. боїіеГ «бути в змозі», обоїаГ «устояти, утримати», болг. одолявам «перемагати, переборювати», м. одолее, схв. оддлети, одолевати, слн. обоїеіі, стел. одолф-ти, одолити, одолфвати, одоловати «тс.»;—псл. боїаіі «пересилювати, переборювати» розглядається як відіменне утворення; — дальші зв’язки неясні; здебільшого пов’язується з доля (Фасмер І 525; Преобр. І 189—190; Зіахузкі І 154—155; Вгйскпег 92; НоІиЬ—Кор. 104), хоча можливий і зв’язок з діл, р. дол (Фасмер—Трубачев І 525); зіставлялося також з дінд. бЬаг- «витримати, пересилити, встояти» і реконструювалося псл. *оЬ-бо1,ь—пор. ч. обої «відсіч» (МасЬек Е8ЛС 123); висловлювалося припущення про те, що псл. *бо1- є варіантом на -1- кореня *бЬег-(там же) або кореня *бог-, засвідченого в укр. здоров'я (Горяев 277).— НоІиЬ— Ьуег 137; ЗССЯ 5, 62; Вегп. І 206—207; Мікі. Е\¥ 47.— Пор. доля1, недолугий.
[долдон] «ледар, йолоп» Я;—р. 1дол-дбн] «йолоп; базікало»; — можливо, звуконаслідувальне, пор. р. [долдбнить] «базікати, теревенити, говорити швидко й незрозуміло».
[долегати] «дошкуляти, допікати; наполягати», [долігати, долягати/К\ «тс.», [долеглйвість] «неприємність, прикрість» Г, Ж, [долежність Ж, долігливість, до-
ляглйвість Ж1 «тс.», [долегливий] «докучливий, наполегливий», ст. делегати «докучати, турбувати, робити прикрість» (1538);—бр. далегаць «надокучати, заважати», слц. доііекіаі’ «наполягати; мучити»;— запозичення з польської мови; п. сіо1е§ас «докучати, робити комусь прикрість», [сіоІ£§ас], сіоіес «тс.» є префіксальним утворенням від 1е§ас «лягати», [І£§ас] «тс.», Іес «лягти», що відповідає укр. лягати, лягти; до будови та семантики пор. синонімічні укр. наполягати, досадити, р. досадить, н. іетапсіет гизеїхеп «надокучати, досаждати».— Див. ще до1, лягти.
долина, долі, долівка, долішній — див. діл.
долілиць «обличчям до землі, вниз», їдолівлйць] «тс.»;—складний прислівник, утворений поєднанням прислівника долі «вниз», що походить від діл, з іменником лице у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ), як у віч-на-віч, голіруч і под. — Див. ще діл, лице.— Пор. горілиць.
[долінйць] «обличчям до землі» Ж;— результат видозміни форми долілиць «тс.», зближеної з ниць «униз». — Див. ще долілиць.
[долініж] «ногами вниз»; — складний прислівник, утворений поєднанням прислівника долі «вниз», що походить від діл, з іменником нога у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ).— Див. ще діл, нога. — Пор. долілиць.
долічерева «животом униз»; — складний прислівник, утворений поєднанням прислівника долі «вниз», що походить від діл, з основою іменника черево-, закінчення -а з’явилося, очевидно, за аналогією до інших прислівників на -а іменного походження (вчора, дома, довкола, донедавна і под.). — Див. ще діл, черево.
[долник] (заст.) «міра рідини»; — очевидно, пов’язане з доля, ділити. — Див. ще доля1.
[долобкувати] «видовбувати» Ж, [до-лббавка] (орн.), надолобень «надовба; йолоп, дурень», [прйдолоб] «граділь», [прбдолоб] «тс.» Нед;—р. [долббка] «стежка», ч. сІІаЬаіі «довбати»;—похідні утворення від псл. *бо1Ь-, пов’язаного
чергуванням голосних з *дь^Ь- «довбати».— Див. ще довбати.
[доловняі «здобич» Ж;—очевидно, пов’язане з дієсловом ловити-, пор. ч. сіоіоу «закінчення лову». — Див. ще до1, ловити.
доломан «гусарський мундир, розшитий галунами», [долман, даламан] «тс.», ст. доломан-ь «короткий гусарський плащ» (XVII ст.), даламан-ь (XVIII ст.);—р. доломан «гусарська куртка», долиман, долман «тс.», п. боїотап «короткий військовий плащ; угорська куртка, обшита смушком», боїатап, боітап, боїтап, боїота «тс.», ч. боїотап «угорський військовий мундир з галунами», боїтап, слц. боїотап (заст.) «тс.», болг. долман «старовинний чоловічий одяг з грубої матерії», долама, м. долама «тс.», схв. долама «каптан; доломан», [доли-ман\, слн. ббітап «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. боїатап, боїата «верхній одяг яничар» утворено від дієслова боїащак «закутувати, обгортати», спорідненого з аз. туркм. дола-, чаг. шула- «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 164; фасмер І 525—526; Горяев 94; Корш ИОРЯС 8/4, 44; Вгйскпег 92; Кораїіпзкі 230; Маскек Е8ЛС 123; НоІиЬ—Ьуег 138; БЕР І 409; Младенов 138; 8кок І 423; Мікі. Е№ 47; ТЕБ І 286; Бокоізсії 42; Егоров 235.
[доломйна] «домовина» Ж;—результат деетимологізації слова домовина та, можливо, зближення першої частини з діл (долу, долів).— Булаховський Мовозн. 8, 1949, 49. — Див. ще домовйна.
долоня1, [долонь ВеУг, ладбня Ж1, долбшка, [долонйстий] Ж, долонний, долбнчатий, долонюватий, [надолонка] «нашивка на долоні рукавиці», [надолбн-чити] «нашити надолонки»;—р. ладбнь, [долонь], бр. далбнь, др. долонь, п. сііоп, ч. слц. сіїап, вл. нл. сіїбп, полаб. Шап, болг. м. длан, схв. длан, слн. сіїап, стел, длань; — псл. *боїпь «долоня»; — споріднене з лит. беїпа, сіеіпаз, лтс. й^іпа «тс.»; дальші зв’язки непевні; зіставлялося з псл. бої-ь «діл, заглиблення», пор. п. заст. боїіпа гєД<і «долоня» (81а\уз-кі І 147—148; МйЬБ—Епсіх. І 454), з лит. біШ (ШШ) «стиратися, сточуватися», лат. боїаге «обробляти» та ін. (іє. *с!е1-
«відтинати, обробляти» (XV а І де—Ноїт. І 364—366; Рокоту 195), з іє. *йег-«дерти» (Вгйскпег 89), з гр. йгтсср «долоня, заглиблення», двн. іепаг «долоня» (МасЬек Е8.ІС 120; Оіг^Ьзкі Ій§. ЕогзсЬ. 75); укр. [ладбня], р. ладбнь виникли внаслідок метатези.—Критенко Вступ 542; Фасмер І 526; II 448; Преобр. І 185; Горяев 92; НоІиЬ—Ьуег 137; НоІиЬ — Кор. 102; 8сЬи5Іег-8е\ус І 151 —152; БЕР І 399; 8кок І 417; Вехіа] Е8ЛС І 104; ЗССЯ 5, 64; 81. ргазі. IV 65—66; Вегп. І 208; Меіііеі Еіийез 455; Мікі. Е\У 47.
[долоня2] «тік, вирівняне і сильно втоптане місце, де молотять» Я;—р. [долонь] «тік; рівне і тверде місце», [долбнщики] «молотильники»;— пов’язане з долоня1 і виникло, мабуть, внаслідок перенесення назви; якщо припустити, що долоня1 пов’язане з діл, псл. йоіь (пор. Віа^зкі І 147—148), то в долоня1 могло зберегтися давніше значення («рівне місце»); припускається й можливість протилежного напряму розвитку значень: «плоске, низьке місце» (>«тік») >«долоня (частина руки)» (ЗССЯ 5, 64). —Фасмер І 526; Мікі. Е\У 47.— Див. ще долоня1.
долото, [долотковатий] Ж, їдолотй-ти] «довбати» Ж;— р- долото, бр. долати, др. долотити «довбати», п. сіїиГо, ст. сіїоіо, ч. слц. сІІаГо, вл. Ьібско, нл. ЬІоіко, болг. длетб, [длато], м. длето, схв. длщето, слн. йіеіо, цсл. длато;— псл. *йо1іо (*йе11о)< *йо1Ь1о (*йе1ЬІо) «долото, інструмент для видовбування», віддієслівний іменник на -іо (пор. аналогічні путо, сито), пов’язаний з * йь)Ь1і «довбти»; — споріднене з прус, йаіріап «долото», лит. йаІЬа «довбня». — Трубачев Рем. терминол. 154; Варбот Зтимо-логия 1965, 110; Шанский ЗСРЯ І 5, 164; Фасмер І 526; Преобр. І 189; Горяев 94; 81ахузкі І 149; Вгйскпег 89; МасЬек Е8ДС 120; НоІиЬ—Буег 136; НоІиЬ — Кор. 102; 8сЬизіег-8е\ус РгоЬеЬеїі 22; БЕР І 399—400; Младенов 128; 8кок І 417-418; Вегіа] Е88Д І 104; ЗССЯ 5, 60—61; Вегп. І 208; Тгаиітапп 54—55; Топоров 291—294.—-Див. ще довбати.— Пор.долобкувати.
долубати «длубати», [долубай] «огірок, видовбаний курами», [долубайка]
«тс.»;—бр. [долубаць] «довбати»;—пов’язане з псл. *йо1ЬаІі «довбати», звідки закономірною формою мало б бути *до-лобати; -у- з’явилося, очевидно, під впливом запозиченого з польської мови длубати або під впливом колупати, лупати.— Див. ще довбати. — Пор. долобкувати.
доля1 «частина; талан», долька «(анат.) мигдалик; [ділянка поля ЛЧерк]», дольник «вид тонічного вірша», [безділ-ля, бездїльний], бездблець, бездолля, бездольний, бездбльник, здольний, здольщина, знедолений, знедолити, [недб-лець\ «бездолець» Ж, недоля; — р. бр. доля, др. доль, п. йоіа, ч. йоіа (з рос.), ст. йоіе, слц. йоГа, схв. ст. [дол(а)]; — псл. *йо1]а «частина», пов’язане з йе-Ші «ділити»;—-споріднене з лит. йаііз «частина», [сіаііа] «тс.; доля, щастя», йаіуіі «ділити», лтс. йа|а, [сіаііз] «частина», дінд. сіаіат «тс.; шматок, половина», йаіаіі «тріскається, розривається», снн. Іоі, іоііе «гілка, дюйм», свн. 20І, хоііе «колода, кляп, дюйм» (з *й1по-), лат. йоіаге «обробляти, обтісувати»; до семантики («частина» > «доля») пор. р. удел «доля», участь «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 164; Фасмер І 526; Преобр. І 189—190; 81а\узкі І 154—155; Вгйскпег 92; ЗССЯ 5, 62—63; 81. ргазі. IV 81—82; Вегп.І 209—210; Вй§а ЕР І 437; Тгаиі-шапп 44; МйЬІ.—Епйг. І 435. — Див. ще ділити. — Пор. долати.
[доля2] (бот.) «молодило, 8ешрегуі-уиш §1оЬіїегит»;—пов’язане з доля1-, мотивація назви не зовсім ясна; назва могла бути зумовлена народним уявленням проте, що рослина приносить щастя (пор. іншу назву цієї рослини молодило).— Див. ще доля1.
[дольчиця] «варення» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. дулчацз «варення, ласощі» утворене від прикметника дулче «солодкий», що походить від лат. йиісіз (<*й1киі-) «тс.», яке зіставляється з гр. уХихбб, вірм. к'аісг «тс.». — V^аЬіе Ротапозіауіса 14, 139; □ІЖМ 265; ШаМе—Ноїт. І 379—380.
дома;— р. бр. м. схв. дома, др. дома, п. [йота], ч. слц. вл. нл. йота, полаб. ййто, болг. дома, слн. йота, стел, дома;—псл. йота, відмінкова форма
від бопть «дім»; здебільшого розглядається як давня форма місц. в. одн. йото^) від основ на -и (Ильинский РФВ 74, 134; НоІиЬ—-Кор. 104; Ни]ег ІР 23, 154; ЯиЬаІу ,АЇ81РЬ 14, 150; Вегп. І 210; Меіііеі Еіибез 241); висловлювалося припущення й про те, що це форма родового відм. одн. (Впщтапп Сгипб-гізз II 2, 696; Уопбгак II 4—5), аблатива одн. (ЗССЯ 5, 66—67) або наз.-знах. в. мн. (8кок І 424); менш обгрунтоване зіставлення з дінд. ата < *ота «дома», де початкове сі могло з’явитися під впливом бопть «дім» (МасЬек Е8ЛС 123; ХиЬаіу 81. а сі. І 2, 86—87). — Шанский ЗСРЯ І 5, 165; Фасмер І 527; Преобр. І 190; НоІиЬ—Ьуег 138; БЕР І 411; Вегіа] Е88Л І 107; 81. ргазі. IV 83—84. — Див. ще дім.
[домаз] «віл, відгодований дома» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з дома, дім (пор.).
домаха — див. дамасценка.
Домаха, Дома, Доманя, Домася — див. Домна.
домбра (казахський народний музичний інструмент), домбрйст; — р. домбра, бр. дамбра, ч. слц. сІотЬга;—запозичення з казахської мови; каз. домбира (музичний інструмент), споріднене з кирг. домбура, тат. узб. думбра, башк. думбьіра «тс.», виводиться від стягненого перс. ботЬа Ьагге «овечий курдюк» (Будагов І 566) або від перс. бапЬага (ЬокоізсЬ 17). — Шанский ЗСРЯ І 5, 165; Шипова 125—126; Фасмер І 527; Преобр. І 190; Горяев 94; Егоров 236— 237. — Пор. домра.
[домигун] «ловелас, гульвіса» Я; — очевидно, пов’язане з мигати в значенні «моргати, підморгувати» (див.).
домінанта, домінантний, домінуючий, домінувати; — р. болг. схв. доми-нанта, бр. домінанта, п. ч. слц. боті-папіа, вл. сіотіпоссас, м. доминантен, слн. ботіпапіа;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Потіпапіе, бо-тіпіегеп, фр. ботіпапіе, ботіпег, іт. ботіпапіе, ботіпаге походять від лат. ботіпапз (род. в. ботіпапііз) «пануючий», ботіпаге «панувати, управляти», пов’язаних з ботіпиз «пан, хазяїн дому», похідним від ботиз «дім», що відпові
дає псл. боть «тс.», укр. дім. — СІС 224; Шанский ЗСРЯ І 5, 165—166; Кора-Ііпзкі 231; НоІиЬ—Ьуег 138; КІеіп 474; XVа 1 сіє—Ноїт. І 367. — Див. ще дім,— Пор. домініон, доміно12.
Домініка; — р. болг. Доминйка, бр. Домініка, слц. Потіпіка;— ім’я походить з латинської мови; лат. ботіпіса «панська» пов’язане з ботіпиз «пан, хазяїн дому». — Сл. вл. імен 238; Петровский 98. — Див. ще домінанта.— Пор. Домна.
домініон;—р. болг. м. схв. домини-дн, бр. дамініен, слн. ботіпібп;—через посередництво англійської мови (англ. ботіпіоп «володіння, влада») запозичене з середньолатинської; слат. бошіпіо (род. в. ботіпіопіз) «тс.» пов’язане з лат. ботіпиз «пан, хазяїн дому». — СІС 224; Шанский ЗСРЯ І 5, 166; БЕР І 411; КІеіп 474. — Див. ще домінанта.— Пор. ДОМІНО1’2.
доміно1 «вид маскарадного костюма»;— р. доминб, бр. дамінб, п. ч. слц. вл. ботіпо, болг. м. дбмино, схв. доми-но, слн. ботіпо;— запозичення з французької мови; фр. ботіпо «маскарадний костюм» походить від іт. ботіпо «довгий одяг ченців; маскарадний костюм схожого крою», що зводиться до лат. ботіпиз «пан, хазяїн дому»; назва чернечого одягу ботіпо пов’язується з еліп-сацією характерного для духовних осіб привітання Вепебісатиз ботіпо «благословляємо бога», —СІС 224 —225; Шанский ЗСРЯ І 5, 166—167; Фасмер І 527; НоІиЬ—Ьуег 138; НоІиЬ—Кор. 104; БЕР І 411; Паихаі 254; КІеіп 474,-Див. ще домінанта.— Пор. домініон, доміно2.
доміно2 (гра);—р. доминд, бр. да-міно, п. ч. слц. вл. ботіпо, болг. м. дбмино, схв. дбмино, слн. ботіпо; — через посередництво французької мови запозичено з італійської; іт. ботіпо «пан» походить від лат. ботіпиз «пан, хазяїн дому»; мотивація назви загальноприйнятого пояснення не має; за різними версіями, гру названо ботіпо через схожість забарвлення камінців цієї гри до маскарадного костюма (Паигаі 254), через те, що той, хто першим викладає всі свої камінці, проголошується
паном гри (К1и§е—Мііхка 138), або за прізвищем гаданого винахідника гри італійського аббата Доміно (Брокгауз—• Ефрон 16, 613). —СІС 224—225; Шанский ЗСРЯ І 5, 166; Фасмер І 527; Но-ІиЬ-Буег 138; НоІиЬ—Кор. 104; БЕР І 411; Кіеіп 474. — Див. ще домінанта, доміно1.
домітувати —див. мітити.
Домка, Дбмця —див. Домна.
домкрат; — р. домкрат, бр. дам-крат; — запозичене з голландської мови (можливо, через посередництво німецької, пор. н. Оаиткгаїі: «домкрат»); гол. ббттекгасЬІ «тс.» є складним словом, у якому перша частина боїніпе-ідрятична норв. [битте, сіотте] «кут, клин в отворі дверей чи вікон», свн. йошп «клин, втулка», а друга частина є словом кгасНі «сила», що відповідає нвн. Кгаїї, двн. кгаїї, англ. сгаїї «тс.», які пов’язуються з іє. *§ег- «вертіти, крутити, намотувати», поширеним формантом-р- (*§егр-: *§(е)гер-).—-СІС 225; Шанский ЗСРЯ І 5, 167; Фасмер І 526— 527; Горяев 94; Маїхепаиег 386; К1и§е— Міігка 398; Раїк—Тогр 148. — Пор. бань-крат.
домна, доменник, доменщик, доменний, піддоменник; — р. бр. домна, др. домьница «домна»;—пов’язане з псл. сі'ьтф, бріі «дму, дути» (пор. вираз задути домну).—-Шанский ЗСРЯ І 5, 167; Фасмер І 528; Горяев Доп. 11, Доп. 2, 10; ЗССЯ 5, 182; Маїгепаиег 7, 168, — Див. ще дмухати, дути1.—-Пор. демня.
Домна, Домнїка, Домнікія, Дома, Доманя Я, Домася, Домаха, Домка, Дбмця, ст. Домна «пані» (1627);—-р. Домна, Домнйка, Домнйкия, бр. болг. Домна, стел. Домна;—-через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Дорлчха) запозичено з латинської мови; лат. Поінпа утворене на основі іменника сіотпа (ботіпа) «пані», форми жін. р. до ботіпиз «пан, хазяїн дому».— Сл. вл. імен 238; Беринда 201; Петров-ский 98. — Див. ще домінанта.—-Пор. Домініка.
домовина «труна; могила», [довомй-на, дугулйна} ЛЧерк «тс.»;—р. [домовина) «труна», бр. дамавїна, п. (іогпохуі-па «тс.»; — утворене від дім; висловлю
валася думка, що це евфемізм (Фасмер І 528; Вегп. І 210); пор. інші утворення від дім з тим же значенням: р. [домовй-ще, домовье], бр. [дамбука] «могила», а також характерну форму, що виникла в результаті деетимологізації, — укр. [довгомйна]. — ЗССЯ 5, 70; Булахов-ський Нариси 52. — Див. ще дім.
домонтар (заст.) «домосід», домон-тарство, домотур, ст. доматурь (XVII ст.); — очевидно, виникло на основі запозичення з польської мови; п. ботаіог «домосід» утворене від бот «дім», що відповідає укр. дім, за допомогою латинського суфікса -(і)ог; пор. болг. домошар «домосід», домашар «тс.».— Див. ще дім.
домочадець;—-р. домочадец, бр. да-мачадзец, др. домочадьць, болг. домоча-дие, схв. ботосебас;—запозичення з старослов’янської мови; стел, доаіоча-ДКЦК утворено З ОСНОВ СЛІВ ДОА'СК «ДІМ», що відповідає укр. дім, і чждо «дитина» як кальку гр. оїхоуе^^е, що складається з основ іменників оіиос «дім» і уел’од «нащадок». — Шанский ЗСРЯ І 5, 169; Младенов 139.—Див. ще дім, чадо.
домра (російський народний музичний інструмент); — р. домра, бр. домра, п. ч. боїнга (з рос.); — запозичення з тюркських мов; уйг. ног. тув. хак. домра (музичний інструмент) відповідає каз. домбьіра, кирг. домбура «тс.».—-Шипова 125—126; Фасмер І 527; Преобр. І 190; Горяев 94; Егоров 236 — 237. — Див. ще домбра.
дон, донна, донья; — р. бр. болг. схв. дон, п. ч. слц. бон, слн. бон;—запозичення з іспанської мови; ісп. бон «пан», як і іт. бон «тс.», походить від лат. ботіпиз«тс.».— СІС225; Кораїіпзкі 232; НоІиЬ—Ьуег 138. — Див. ще домінанта.
Донат, ст. Донат/ь «дарований» (1627); — р. Донат, бр. Данат, ч. ст. Попаї, слц. Попаі, вл. Маіиз, стсЛ. До-нат-к;— через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Аогатое) запозичено з латинської мови; лат. Бопа-іиз утворене на основі дієприкметника бопаіиз «подарований», пов’язаного з бопаге «дарувати», що походить від бопит «подарунок», спорідненого з дінд.
дапаш «дарунок, пожертвування», кімр. дахуп «дар», стел, дами (іє. *сібпот, похідне від *сіб- «дати»). — Сл. вл. імен 208; Беринда 201; Петровский 98; Шаі-де—Ноїт. І 371—372. — Див. ще дати.— Пор. донор.
до-нащаду —див. дощаду.
[донігатися] «втомитися, находитися»;— неясне.
[донка] (бот.) «пшениця-арнаутка, Тгііісит уи!§аге уагіеі.» Мак; — можливо, пов’язане з назвою р. Дон, пор. інше найменування цієї ж рослини кубанка.
[донник] (бот.) «буркун, МеШоіиз Адапз, Меіііоіиз оїїісіпаїіз; яловець козацький, Липірегиз заЬіпаЬ. »;—р. дбн-ник «буркун; таволга, Зрігаеа иішагіа Б.; зозулинець, ОгсЬіз тіїіїагіз Б. та ін.», донная трава «буркун»; — пов’язується з др. д"ьна (хвороба), р. [донная] «тс.», оскільки буркун використовувався як лікарська рослина (Мерку-лова Очерки 85—86; Анненков 212); не виключено також, що слово виникло внаслідок деетимологізації та зближення на основі звукової подібності з дно, донний іншої назви цієї ж рослини р. дбйник; (тоді р. донная трава може бути результатом видозміни назви дойная трава), оскільки буркун —прекрасна кормова рослина з молокогінними властивостями (пор. Кримський Звенигород-щина 347; Анненков 213; Шейк. І 137); зіставлялосяДакож безпосередньо з дно та з р. дятлина (Горяев 94; Доп. 2, 10). — Див. ще денниця1, доїти.
донор (мед.), донорство, донорський;— р. донор, бр. дбнар;—запозичення з англійської мови; англ. допог «жертвуватель, донор» утворено на базі лат. допаге «дарувати, жертвувати», етимологічно спорідненого з допит «подарунок», Зате «давати», псл. даїі «дати», укр. дати. — СІС 225; Шанский ЗСРЯ І 5, 169; 8кеаі 179. — Див. ще дати.— Пор. Донат.
[допеньгати] «доплентатися, пришкандибати; насилу донести, дотягти щось важке» МСБГ;— експресивне утворення неясного походження; можливо, пов’язане з п. р^§а «пуга, батіг», що відповідає укр. пуга (пор.).
допинати —див. п’ястй.
допіру, допїро, [допір ВеЗа, доперво, доперва Ж], ст. доп'Ьро (XVI ст.), до-пиро, допюро (XVII ст.);—запозичення з польської мови; п. доріего (засвідчене з XV ст.), сіоріги, доріго, паралельне болг. доіпрва «тепер», походить із словосполучення *до р'ТУ'Ь «ото вперше», де до за походженням є вказівною часткою, паралельною їо (іе), а *рьгуь — порядковим числівником, що відповідає укр. первий; зникнення V та поява кінцевого о під впливом інших прислівників на о є вторинним явищем. — Ли-сенко ДБ V 43; КісЬЬагді: 9, 43; 81ахузкі І 156; Вгйскпег 94. — Див. ще до2, первий.— Пор. тепер.
доповідати, доповідач, доповідна, доповідний, доповідь, доповісти —див. відати.
допомогти, домбга, допоміжний, до-помічний, допомога, допомочй, допб-мочний —див. помогти.
допрік, допрікати —див. прек.
[доптати] «топтати»;—п. деріас, ч. деріаіі, слц. деріаГ, нл. [деріаз] «тс.»; — очевидно, псл. *д'ьЬ'ьіа1:і, похідне від *д'ьЬ-аіі «копирсати (ногою)»; пояснення звукової форми з початковим д- як давнього фонетичного варіанта основи псл. і'ьр'ьіаіі «топтати» (81ахузкі І 143; Вгйскпег 87) викликає сумнів з огляду на рідкість подібного паралелізму в слов’янських мовах; пов’язувати п. дер-їас і т. д. з схв. депити «ударяти» (МасЬек Е8ЛС 115; 81ахузкі І 143) неможливо через відмінність кореневих голосних (ь : е). — Мельничук Мовозн. 1975/5, 51. — Див. ще дбати, дибати.
[дор1] «бажання» МСБГ; — запозичення з румунської мови; рум. дог «палке бажання, прагнення; сум, туга; любов» пов’язується з лат. доіог «біль, страждання, туга», доіеге «журитися, страждати», яке зіставляється з лтс. діїї «зношуватися», лит. діїіі «стиратися, сточуватися». — Ри^сагіи 47; АУаІде— Ноїт. І 364.
[дор2] «дуже» (Дор хочеси побачити мині дитину) МСБГ;—очевидно, пов’язане з дор «бажання»; до розвитку семантики пор. р, (розм.) страсть хочеш-ся «дуже хочеться». — Див. ще дор1.
[дора] (кул.) «паска; проскура; їжа, яку святять на Великдень МСБГ», ст. дора «проскура» (XVIII ст.), дара «тс.» (XVI ст.);— р. дора, др. дора, нсл. дора «тс.»; — через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької; гр. 6й>ра є формою множини від іменника бй>ро¥ «дар», що відповідає псл. (іагь, укр. дар. — Поно-марів Мовозн. 1973/5, 65; Фасмер І 529; ГСЗ 55; Мікі. Е\У 49. — Див. ще дар.
Дора, Дбрця;— р. бр. болг. м. схв. Дора, ч. слц. слн. Бога; — виникло як зменшувальне до Дарія, Доротея, Федора і под.; пов’язання з гр. бсоро^ «дар, дарунок» (Сл. вл. імен 238) викликає сумнів. — Петровский 99.—Див. ще Дарія, Дорофій, Федора.
дорікати—див. ректи.
дормез «старовинна карета, пристосована для спання в дорозі», [дормеза] «тс.» Ж;—Р- дормез, п. йогтеха, схв. дормеза «тс.»; — запозичено з французької мови через російське і польське посередництво; фр. йогтеизе «тс.» утворене від дієслова богтіг «спати», що походить від лат.' сіогтТге «тс.», спорідненого з псл. бгещаіі, укр. дрімати.— СІС 225; Фасмер І 530; 81. м'уг. оЬсусЬ 58; Таїсіє—Ноїт. І 372. — Див. ще дрімати.
[дорник] «пробій (стрижень для пробивання дірок)» МСБГ;—р. дорн, п. дотік, сіогп, болг. [дорник, дбрен, дбр-на] «тс.»;—-через посередництво польської мови запозичено з німецької; н. Боні «колючка; пробій», двн. йогп «колючка, терен», споріднене з дангл. дфриз. англ. іЬогп «терен (кущ)», гот. файгпиз «колючка», зіставляється з стсл.тр'ьн'ь, що відповідає укр. терен.— СІС 225; 81. \суг. оЬсусЬ 58; БЕР І 413; К1и§е—Міігка 139. — Див. ще терен.
[дорнінка] «сокира на довгому топорищі», [дорнєнка] «тс.» Ко;—пов’язане з назвою румунського міста Дорна Ватра, звідки такі сокири привозилися.— Грінч. І 426.
[доробайло] «стара коробка; обичайка» Ж, [дрробадло] «обичайка; обід решета, сита, бубна» Я, [дорббалце] «тс.» Мо, [одорбба] «вид рибальської накидки» Дз, [годорбба]«тс.»Дз, [одордбайло]«ста
ра коробка; обичайка» Ж» [одорббло] «тс.» Ж;— р. [доробейничек] «кришка на діжу, зроблена з лубка або соломи»,. [доробок] «козуб, корзина», [дбробья] «козуб з вибитим дном», [доробчасіпьш] «луб’яний, плетений», [доробить] «згинати, гнути», [удорбба] «старий, битий горщик», [удорбва] «тс.», бр. [дбраб] «короб», [дарббка] «коробка», [дарббкавьій, дбрабавьій], [дарббиць] «коробити», др. удоробь «посудина», п. [богоЬа]ТоІ «обичайка» (з укр.), [сіогоЬасІІоІ «тс.», [йгоЬ-ка] (частіше мн. [сігоЬкі]) «ясла; вид тенет», [сігаЬка] (частіше мн. [йгаЬкі]) «тс.», ч. [пасігаЬШі «посуд, начиння», пайгаЬі «посуд; сита», [пабгаЬеІі] «меблі», вл. сігаЬу «старі речі, лахміття»; — псл. *6огЬ(а) «посудина» (спочатку, можливо, плетена);—споріднене з двн. хег-Ьеп «крутитися», дінд. бгЬкаіі «зв’язує, в’є, плете», зап-йагЬйай «в’язанка, жмуток, віхоть», ав. йагахсба «вузол м’язів; м’язи»; іє. *6огЬк-/йегЬк-/дгЬЬ- «плести, крутити», звідки також псл. *сіьгЬа, укр. дерба.—-Трубачев Рем. терминол. 238—241; Фасмер І 530; Преобр. І 179, 191; Горяев 94, Доп. 11; Маскек Е8ЛС 125; ЗССЯ 5, 74; 81. ргазі. IV 112—113; ХиЬаіу 81. а сі. І 2, 96; Вегп. І 211,254; Рокогпу 211—-212.—Пор. дерба.
доробало (знев.— про громіздкий предмет або незграбну, товсту людину), доробло «тс.», [одорбба] «нерозторопна людина» Дз, [годорбба] «тс.» Дз, одорбба-ло «великий громіздкий предмет; незграбна людина», одорббло «тс.»;—п. [6огоЬа]ТоІ «незграбний предмет» (з укр.), [богоЬасІІо] «тс.»;—очевидно, пов’язане з [доробайло] «стара коробка; обичайка» (див.).
дорога, доріжка, [дорбжка] «різновид вишивки» Я, дорожник «спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг; [(бот.) подорожник, Р1апіа§о Іапсеоіаіа Б.]», [дорожнє] «мито на провезений тютюну» Я, дорогою (присл.), [доріж-ний], дорожній, [дорожиній] «зручніше (добиратися), більше по дорозі», бездоріжжя, [бездорбжжя], бездоріжній, бездорожній, здорожений «стомлений/доро-гою», здорожити «стомити в дорозі», [надорбжний] Ж, пддоріж, [подоріжець] Нед, [подоріжжя], [подоріжник] «(бот.)
подорожник великий, Р1апіа§о шарг Ь. ВеНЗн, Мак; (орн.) жайворонок чубатий, посмітюха, Оаіегісіа сгізіаіа Б. ВеБ», подорож, [подороже] Нед, подорожанин «мандрівник», [подорбжний] Нед, подорожник «тс.; (бот.) Р1апіа§о; (орн.) (у виразі сніговйй п.) пуночка, Ріесіго-рЬепах піуаііз Б.; [дорожній щоденник]», подорожникові (бот.), [подорбжничий] ВеЛ, подорожній, подорожня (субст.) «дорожній документ», по-дорбжньому, подорожувати, подорбжчизна (заст.) «платня за проїзд по дорозі», придорожній, роздоріжжя, рбздорож, уздо-рїжжя КІМ; — р. др. дорога, бр. дарбга, п. сіго§а, [сіг6§а], ч. сігаЬа «вигін; дорога», [сігайа] «слід ноги», слц. сігаїїа «дорога», вл. НгбЬа, сігоЬа, нл. сіпща «тс.», болг. драга «спуск, спадина, пологість», схв. драга «вузька затока; долина, ущелина; (ст.) дорога», слн. сіга§а «рівчак, канава; западина; дорога», стел, драга «долина, западина»;—псл. *сіог§а «заглиблення, борозна, рівчак», вважається спорідненим з *сіьг§аіі «дергати, тягти, рвати», звідки й укр. дергати', у такому разі первісне значення було «розчищене в лісі місце»; менш переконливо зіставлялося (8кокІ 429; Тгаиішапп 45; Регззоп Веііг. 492; Рокогпу 257) із шв. [<1га§] «довга вузька западина в грунті, низина, долина», норв. [<іго£] «тс.; стежка, слід тварини», гот. сіга§ап «тягти», дісл. сіга§а, дангл. сіга§ап, англ. іо сігаш «тс.» (Сіє. *сіЬега§Ь- «тягти»).— Шанский ЗСРЯ І 5, 171; Фасмер І 530; Улуханов ЗИРЯ II 155; Варбот Зтимо-логия 1965, 134; Куркина Зтимология 1968, 100; Преобр. І 191; Горяев 94—95, Доп. 2, 10; 81ашзкі І 167; Вгйскпег 97; МасЬек Е8ЛС 125; НоІиЬ—Кор. 105— 106; БЕР І 418; Вегіа] Е88Л І 109; ЗССЯ 5, 74—75; 81. ргазі. IV 113—115; Вегп. І 212; МеШеі Еіисіез 253; Мікі. Е\У 49. — Див. ще дергати.
дорогий, дорогуватий, дорожчий, [до-ріжня] «дорожнеча», [дорогітня Ж, доро-готбва] «тс.», [дорогуля Я, дброж Лекс-Пол, дорожнета], дорожнеча, [дорожня], дорбгиіати, дорожити, дорожйти-єя, дорожчати, [дорбжшати], здорожувати, предорогий; — р. дорогбй, бр. да-112
рагі, др. дорогий, ч. слц. сігаЬу, п. нл. сіго§і, вл. сігоЬі, болг. м. драг, схв. драг, слн. сіга§і, стел. драгж;—псл. *сіог§ь «дорогий»;—зіставлялося з лтс. с1аг§8 «тс.», прус. Паг§е (власне ім’я), проте не виключене їх запозичення з слов’янських мов (див. Вгйскпег 97— 98); дальші зіставлення ще більш непевні: лит. йога «добре, корисно», сіегеїі «бути вартим, корисним, годитися», лтс. сіегеі «годитися, наймати», ірл. сіТг «належний», сІТ ге «обов’язок, належне», дінд. а-сігіуаіе «враховує, ставиться з повагою», а-сігІаН «поважний, шановний»; малоймовірна спорідненість з гр. отерусо «люблю» (з заміною сі >зсі >зі — МасЬек Е8ЛС 125). —Шанский ЗСРЯ І 5, 171; Фасмер І 531; Преобр. І 191—192; Горяев 95; 81амсзкі І 168; НоІиЬ—Ьуег 140; НоІиЬ—Кор. 106; БЕР І 417— 418; Младенов 151; 8кок І 428 —429; Вегіа] Е88.І І 109; ЗССЯ 5, 77; 81. ргазі. IV 119—121; Вегп. І 213; Мікі. Е\У 49; Тгаиішапп 45; МйЬІ.— Епсіг. І 448.
[дорожба] «аукціон» Ж; — ч. слц. сіга/Ьа, схв. дражба, слн. (заст.) сігахЬа «тс.»; — пов’язане з дорогий; утворене, можливо, за зразком ч. слц. сігайЬа, пов’язаного з сігаЬу «дорогий», що відповідає укр. дорогий. — НоІиЬ—Кор. 106.— Див. ще дорогий.
[дорбта] «товста кишка (зокрема, свині)» Ж, [дорбтна] (у виразі д. кишка] ВеНЗн; —запозичення з західнослов’янських мов; п. [сіогоіа] «свиняча товста кишка, вживана для приготування ковбаси», [сіогка] «тс.», ч. сіогоіа «ковбаса, начинена кров’ю або кашею», слц. сіогка «ліверна ковбаса» виникли з жіночого імені Погоіа, що відповідає чоловічому Оогоіе], Погоіеиз, укр. Дорофій; до вживання особових імен на позначення нутрощів тварин та їжі з них пор. п. іпасіек «свиняча тонка кишка, вживана для приготування ковбаси» (із зменшувальної форми до чоловічого імені Ма-сіе], Маіеизг), ч. [каіегіпа] «ковбаса з товстої кишки», [ЬагЬога] «тс.», [тагііп] «ковбаса з шлунка» і под. — Вгйскпег 94, 317; МасЬек Е84С 123; НоіиЬ-Ьуег 138. —Див. ще Дорофій.
Дорофій, Доротей, Дорохтей, До-рош, Дорошенко Пі, дорошенківщина
(іст.), Доротея, Дорбта, Дбра, ст. До-рофіи (1473);—р. Дорофей, бр. Дара-фей, др. Дорооей, п. ч. Е)огоіа, слц. Ьо-гоіе], болг. Доротей, схв. Оогоіе], Оо-гоіеш, слн. Погоіе]а, стел. Доро&'Ьи;— через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. ДирбОєод утворене з основ іменників бйрот «дар», що відповідає псл. дать, укр. дар, і т&єбд «бог», спорідненого з псл. сіьпь, укр. день; загальне первісне значення імені — «дарований богом» (пор. відповідне укр. Богдан). — Сл. вл. імен 208; Петровский 99. — Див. ще дар, день. — Пор. Федір.
[дорш] (іхт.) «навага; страва з неї» Я;— р. дорш «тріска», п. сіогзг «тріска; м’ясо тріски», вл. сіогз «тріска»;—через посередництво польської та німецької мов (н. ОогзсЬ «тріска, навага») запозичене з давньоісландської; дісл. фогзкг «тс.» споріднене з н. сіоггеп «сохнути, в’янути», сійгг «сухий» (назва риби зумовлена, очевидно, тим, що її в’ялили); не виключена також можливість зв’язку з укр. тріска.— Горяев 95; 81. шуг. оЬсусй 158; К1и§е—Міігка 139. — Пор. тріска. .
досада «незадоволення, смуток»,[досадних] «той, хто досаждає» Ж, досадливий, досадний,ї досадувати, [досаджувати] Я, досаждати; — р. болг. досада, др. досада, схв. досада «нудьга», стел, досади «огуда, ганьба, образа»;—префіксальне утворення, пов’язане з дієслівним коренем сад- (з псл. засіііі «садити»); до семантики пор. [делегати] «дошкуляти, допікати; наполягати», н. гнзеігеп «досаждати»; зіставлялося також з дінд. засіга «страждання, біль, горе», гр. хт)6ос; «журба», гот. Ьаііз «ненависть» (Горяев Доп. 11). — Булахов-ский Трудьі ИРЯ І 173; Фасмер І 531; БЕР І 414; Младенов 147; ЗССЯ 5, 80— 81. —Див. ще до1, сад. — Пор. надсадити.
досвід, досвідченість, [досвїдчення] «переконання», досвідний «заснований на досвіді», досвідний «досвідчений», [до-свідчаний] «тс.» Ж, досвідчений, [досві-дйти] «зазнати, переконатися», [досвід-чйти] «тс.» Г, Ж, [досвідчати] «свідчити; узнавати; доводити», [досвідчатися] «по
силатися на чиє-небудь свідчення; переконуватися», [досвідчитися] «переконатися, дізнатися», недбевід, недосвіднйй, ст. досвідчати «підтверджувати доказами (XIV ст.); випробовувати, дізнаватися (XVI ст.)», досвядчити «підтвердити» (XVI ст.); —бр. дасведчани «досвідчений»;— очевидно, є зворотним утворенням від запозиченого з польської мови досвідчений (досвідчити); п. с1оз\сіас1-сгопу пов’язане з дієсловом сіозхуіасісгус (пор. вл. с1о8\сес1со\сас «засвідчувати»), що є префіксальним утворенням від змпасіек «свідок» (первісно «знаючий»), похідного від ц/іесігіес «знати, відати», яке відповідає укр. відати. — Вгйскпег 535; 81. ргазі. IV 149. — Див. ще до1, відати. — Пор. свідок.
[досвідки] «до побачення» Я; — очевидно, пов’язане з р. до свидания, де свидание е префіксальним утворенням від дієслова вйдеть, що відповідає укр. вйдіти. — Див. ще до1, вид.
досить «достатньо; багато; [задоволення] Я», досита «до повної ситості, до повного задоволення», [до сити] Ж, задосить «цілком достатньо», предосить «тс.»;—р. [досить] «доволі., достатньо», досита «до ситості», [дбсьіти] «тс.», бр. дбсиць «достатньо», др. [досити] «до ситості; досить», п. сіозус «доволі, достатньо», ч. слц. сіозуіа «до ситості; достатньо», вл. сіозуіа, болг. досита, схв. досита, стел, до скіт.и «тс.»;—псл. бо зуіі «до ситості», сполучення прийменника бо «до» та род. в. іменника зуіь «ситість», пов’язаного з зуїн «ситий»; до розвитку значення пор. лат. заіиг «ситий» : заііз «досить, доволі».— Фасмер І 532; 81ашзкї І 157—158; Вгйскпег 94; МасЬек Е8ЛС 123; НоІиЬ—Ьуег 139; НоІиЬ—Кор. 103; Вегіа] Е88Л І 108— 109; ЗССЯ 5, 86—87; ХиЬаіу 84. а сі. І 1, 102—108. — Див. ще до1, ситий.
досі, Ідбси] Ж, Я; — очевидно, виникло з словосполучення до сеі пори чи до сеі доби. — Див. ще до1, сей. — Пор. доки, доти.
[досіль] «досі», [доселішній] «дотеперішній» Ж;— р., досель, доселе, бр. [дб-силь, досьіля, дбеюль, дасюль], др. досе-лі «до цього часу», п. [сіозіеіа], ч. [бо-зеї], слц. сІозіаГ, нл. [сіозаі], схв. до
СЄЛЄ, досле, СЛН. дО8ІЄ], дО5ІЄ, стел, до-селі;, д осели; —псл. докеїе, результат злиття прийменника до «до», вказівного займенника зе «це» і частки 1е (чи вказівного прислівника зеїе).— Шанский ЗСРЯ І 5, 172; Фасмер І 531; ЗССЯ 5, 81. — Див. ще до1, ле, сей.— Пор. дбкіль.
досконалий, [доконалий] Ж, доскональний, [досконанний Ж, доскональство Ж], удосконалення, удосконалити, удосконалювач, ст. доскональні, «довершений; цілковитий; чудовий» (XVI ст.); —р. доскональний «справжній, точний», бр. дасканальї «довершений; детальний»;— запозичення з польської мови; п. дозко-паїу «прекрасний, ідеальний», як і ч. слц. докопаїу «довершений», нл. доко-паїу «тс.», є префіксальним утворенням від дієслова псл. копаіі «закінчити, виконати», що відповідає укр. конати-, первісне значення «завершений, виконаний, викінчений». — Москаленко УІЛ 31; Шанский ЗСРЯ І 5, 173; Зіахмккі І 157; Вгйскпег 252. — Див. ще до1, з3, конати.
[доскука] «скука» Я;—результат контамінації слів докука та скука.— Див. ще до1, кучити, скука.
доскула, доскулити, доскулювати — див. дошкулити.
дослід, дослідження, дослідник, дослідництво, дослідний, дослідний, до-слідничий, дослідницький, дослідчий, дослідйти, досліджувати, дослідувати (юр.), піддослідний; — р. [дослед] «ходіння слідом», бр. дослед «дослід», п. дозіедгепіе «тс.», дозіедгіс «дослідити», вл. сІозІесШіс «тс.»;—префіксальне утворення від слідити, пов’язаного із слід; можливо, є калькою р. исследование, исследовать чи п. дозіедгепіе, які, в свою чергу, відповідають словотворчій моделі фр. ІПУЄ8ІІ§аІІОП, що походить від лат. іпуезіТ§аііо«тс.», пов’язаного з лат. іпуезії^аге «досліджувати, відшукувати ’ по слідах», утвореним з префікса іп-«на-, в-» і основи іменника уезіТ§іит «слід». — Див. ще до1, слід.
[досбвкатися] «доплентатися, добратися»;— експресивний варіант до дієслова досдватися, префіксального утворення від соватися. — Див. ще до1, совати. — Пор. совгатися, сбвдати.
[доспинбвуватися] «добиватися перемоги в суперечці, обстоювати свою думку, доводити» Ме;—очевидно, експресивне утворення на основі дієслова [допинати-ся} «дотягатися, домагатися чогось», щое префіксальним утворенням від пнутися.— Див. ще до1, п’ястй.
дбепіх —див. спіти.
[доста] «досить, доволі», [дост ВеБ, пбдост] «тс.»; — бр. досць, п. дозс, ч. дозі, дозіі, слц. дозі’, заст. [дозіі], вл. нл. дозс, полаб. дйзі, болг. м. доста, схв. доста, заст. дозі, дозіі, слн. ддз-іі;—не зовсім ясне; найімовірніше, пов’язане з досить, досита, де кореневий голосний міг зникнути, зокрема, під впливом слова дозіаіі «вистачити» (Віатс-зкі І 158, проти БЕР І 415); реконструюється також псл. *до зьіі, аналогічне до зуіі, де *зьіь і зуіь мають бути од-нокореневими словами з різними ступенями чергування голосного (ЗССЯ 5, 86—87; 2иЬаіу Зі. а сі. І 1, 105—107); менш переконлива реконструкція псл. *до зіі, де *зіі пов’язувалося з іє. *аз- (з-) «бути» і зіставлялося з ав. аіхуі-зііз «вивчення (святого письма), літургійне читання», ира-зііз . «мешкання», лит. ар-зійз «рясний, багатий» (2иЬаіу тж).— І1]іпзкі] АЇЗІРЬ 28, 460; Масіїек Е8дС 123; НоІиЬ—Ьуег 139; НоІиЬ -Кор. 103; Младенов 148. — Див. ще до1, ситий.—Пор. досить.
дбеталь «доволі, достатньо», недб-сталь, удосталь, ст. досталь «решта, залишок» (XVI ст.); — р. [досталь] «залишок», [вдосталь] «зовсім, до кінця», бр. [досталь] «тс.», др. досталь «зовсім», достоль «тс.»;—похідне утворення від псл. дозіаіі «вистачити, залишитися»,— Див. ще достаток.
[достарчати] «доставляти, постачати», [достарчити], ст. достарчити «тс.» (XVIII ст.);—бр. [достарчаць] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. доз-іагсгас є префіксальним похідним від зіагсгас, зіагсгус «вистачати» (засвідчене з XVI ст.), що виникло внаслідок дисиміляції з зіаісгус «тс.», похідного від зіаіек «стан, власність», пов’язаного з псл. зіаіь «стан; стояння», зіаіі «стояти».— Вгйскпег 514.—Див. ще стати.
достаток, достача, достачання «постачання», достатком (присл.), достатній, [достатбчний Ж, достатковапгий Я], достачати, достачити, [достатку-вати Ж, достатчити Ж], недостатність, недостаток, недостача, подо-статок, подостатком (присл.), удостачу, ст. достатокь «велика кількість, багатство» (XVI ст.), достаточний (XV ст.), достатньої (XVII ст.);—р. достаток, бр. дастатак, др. достати «вистачити, залишитися», п. ч. сіозіаіек, слц. гіозіаіок, вл. сіозіаік, болг. достат/ьчен, м. достаточен;—псл. *сіо5ІаІькь, похідне від сіозіаіі «вистачити», первісно «достояти (до відповідного моменту)».— Шанский ЗСРЯ I 5, 173; ЗССЯ 5, 84— 85. — Див. ще до1, стати.— Пор. дістати.
достеменний «справжній, дійсний», дестеменісінький «точно такий», [достелено] «саме так, точно так», [достеменно] «тс.», стеменний «дуже схожий», стеменісінький «тс.», стеменно «саме так, точно так», стеменісінько «тс.»; — очевидно, утворено від прислівника достеменної достоїм енно, що походить від іменно «саме (так)» (пов’язане з ім'я, пор. також р. йменно «тс.»), ускладненого підсилювальним формантом досто-. — Див. ще дбсто-1, ім’я.
досто-1 (перша частина складних прикметників типу достовірний, достопам'ятний, має значення «достойний чого-небудь» або підсилює значення другої частини), ст. досто(чесний) (XVII ст.); — р.др. болг. схв. досто-, стел, досто-; — з’явилося в старослов’янській мові з до-стоимь внаслідок калькування грецьких складних слів з першою частиною а£ю-«достойно-», пов’язаною з а£іое «достойний»: стел. ДОСТеслДЕЬ.и'ь (гр. а^іблаї-їос), цсл. достовірьмь (гр. іДспіотос), цсл. достодпекит» (гр. а^юй-абраотое) і под.; пор. також паралельні стел, дс-СТОЙМОЕ'Й рьит> і цсл. достовфрьиь, цсл. достоймоувальиіі і достоувмьмії та ін.; менш обгрунтована думка про те, що досто- походить з доста (БЕР І 415), оскільки у старослов’янській мові прислівник доста не засвідчений. — Див. іде достойний.
досто-2 (перша частина складних при
слівників типу достобіса, достолиха); — результат афективного ускладнення виразів типу до біса, до лиха, можливо, за допомогою слова сто (пор. сто чортів і под.).
достойний, достоїнство «позитивна якість; гідність, [посада, звання]» Я, достойник (заст.) «особа, що займає високу посаду, має високе звання» Я,достойність, удостоїти; — р. достбйньїй, бр. дастбйньї, др. досгпоиньїи, п. вл. нл. (1озіо]пу, ч. сійзіоз'пу, слц. й6зіо]пу, болг. достбен, м. достоен, схв. ддетб-]ан, слн. сІ05І6]ЄП, стел, достойні,; — пов’язане з псл. йозіо)аіі, сіозіаіі «вистачати, бути достатнім» з дальшим розвитком значень «бути відповідним, придатним, гідним»; пор. др. достойно Єсть «ГОДИТЬСЯ», П. СТ. (ІО8ІО]ПО (]Є5І) «тс.», ч. ст. сіозіаіі «бути гідним, заслужити», схв. досто; ати «виявитися гідним».— Зіам'зкі І 157; Вгйскпег 94; БЕР І 415; Младенов 148; ЗССЯ 5, 85—86; ХиЬаіу 81. а сі. І 1, 104—105.— Див. ще достаток.
[достбта] «якість, властивість, характерна ознака; перевага» Ж, [достотний] «благородний» Ж",— неясне.
достоту «точно, саме так, достеменно», [достатку, довстбтку, достбку, достотне] «тс.» Ж, [достотній] «саме такий, цілком подібний»; — очевидно, результат стягнення і видозміни виразу *до істоти «саме так»; пор. [істотне] «точно так», [істотний] «саме такий, дійсний, справжній». — Див. ще до1, істота.
дотація;—р. болг. дотещия, бр. да-піацьія, п. сіоіас)а, ч. сіоіасе, слц. сіо-іасіа, вл. йоіасі]а, м. схв. дотаци]а, слн. Доіасі]а; — запозичення з західноєвропейських мов; фр. сіоіаііоп «дар, внесок», нім. Поіаіібп «дар, визначені комусь прибутки» походять від слат. сібіаііо «дар», утвореного від лат. сібіаге «давати, дарувати», пов’язаного з сіагє «давати», що відповідає псл. сіаіі, укр. дати. — СІС 226; Кораїіпзкі 233; Но-ІиЬ—Ьуег 139; Паигаі 255; ЇУаМе— Ноїш. І 360—362. — Див. ще дати.
дотеп «жарт», [дотепа] «здібність, здатність» Пі, дотепник, дотепний, [до-тепувати] Ж, недотепа, [недотйпа] Бі,
[нестепний] «недотепний», [удотепле-ний] «здібний, талановитий» Нед;—р. недотепа (з укр. ?); —очевидно, походить від псл. (Іоіьрьпь «дотичний, вник-ливий», пов’язаного з іераіі (<*іоір-) «трясти; бити», збереженим в укр. тіпати., і з ііраіі «ударяти, дотикати», до якого зводиться ч. уіір «жарт, спритність», сійуіір, слц. уіір, сібуіір «тс.»; відношення сюди ч. зііЬаі «встромляти» (МасЬек Е5ЛС 577, 703) неясне, —Мат-веева-Исаева УЗ ЛГПИ 92, 100—101; Брандт РФВ 24, 195; Зіашзкі І 158.— Пор. дбвтіп.
доти «до того часу», [подбти] «до того місця» Ме; — очевидно, результат еліпсації і злиття словосполучення *до тьі^) порьі (добьі), до складу якого входить прийменник до і вказівний займенник пп(и) «той» у формі род. в. одн. жін. р. — Див. ще до1, той. —Пор. доки.
[дотихчасбвий] «минулий, досього-часний» Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. сіоіусітсгазохуу, як і вл. сіоіусітсазпу «тс.», виникло на основі словосполучення сіо іусй сгазбху «до цих часів», компоненти якого відповідають укр. до, той, час. — Желех. І 202. — Див. ще до1, той, час.
[дбтіль] «до того часу», [дбтиль Ж, ддтля, дбтіля Ж. дбтоль Ж) «тс.», ст. дотуль (XV ст.); — р. [дотбле, дбтуль, дотель], бр. датуль, др. дотол'Ь, п. [сіоіуіа, боіеіа], слц. ЬоііаГ, нл. ст. сіоіиі, схв. дошле, дбтоле, слн. сіоііе), стел, дотодф «тс.»;— псл. сіоіоіе; виникло з прийменника бо «до» і прислівника іоіе «стільки», пов’язаного з займенником іоіі «такий великий», утвореним з займенникових основ і(о)- «той» і 1(і).— Шанский ЗСРЯ І 5, 179; ЗССЯ 5, 87.— Див, ще до1, ле, той. — Пор. тільки.
дотла — див. тло.
[дотуматися] «додуматися» Мо, [<9о-тумкати] «тс.; збагнути, зрозуміти» Ва;—неясне; можливо, результат контамінації дієслова додуматися і іменника [тума] «обман, одурманення, засліплення» або тумак «штовхан».
доха1 «вид кожуха з хутряним верхом», заст. даха «тс.»; — р. доха, даха, бр. даха, слц. сіасіїа «тс.»;— запозичен
ня з монгольських мов; пор. калм. сіат» «кожух вовною назовні», монг. сіаци «тс.», бур. ба%а, сіа^и «хутряний верхній одяг».— Фасмер І 485, 532; Натзіесіі 72.
доха2 «місце збору (сектантів)» Я; — неясне.
дохан — див. доган.
дохнути «гинути, здихати», [дох] «падіж» Я, [дохлйна, дохляка Я], дохлятина, дохлий; — р. дохнуть, бр. дбхнуць, др. дихнути, п. (г)сіесЬп4с, слц. (1о-сішйі';—зворотне утворення від здохнути, псл. ігсі'ьхпдіі букв, «видихнути (повітря, умираючи)». — Див. ще дихати, здохнути, зітхати.
[дохрапатися] «дійти, дістатися, доступитися» Ж, [дохряпатися] «тс.» Я; — очевидно, запозичення з польської мови; п. босйгарас зі§ «насилу дійти» пов’язане з сйгарас «хропіти, сапати», спорідненим з укр. хропіти, і первісно означало «дійти, важко дихаючи»,— Див. ще до1, хропіти.
доцент, доцентура; — р. болг. м. доцент, бр. дацзнт, п. ч. слц. вл. сіосепі, слн. босепі, схв. доцент; — запозичення з німецької мови; нім. Оогепі походить від лат. сіосепз,' сіосепііз «той, хто навчає», дієприкметника від босео, сіосеге «учити, пояснювати», спорідненого з гр. бохги «вважаю, думаю», стел, десити «знаходити», укр. судбсити «зустріти». — СІС 226; Кораііпзкі 228; ЇУаІсІе—Ноїт. І 331. — Див. ще судбсити.— Пор. доктор.
[доцигонйти] «догнати» ВеУг;— афективне утворення, можливо, пов’язане з дієсловами [догбнити] і циганити.
дочка, доня, донька, доця, [доч, до-чер, дочухна], доньчин, дочірній, доччин, падчерка, падчірка, удочерити, удочеряти;— р. дочь, бр. дачка, др. дт>чи, п. сотка, ст. сота, ч. сісега, ст. ісі, слц. сісега, болг. д-ьщеря, [ді>щи\, м. керка, схв. кіій, слн. Ьсї, стел, дтлри;—псл. ’М'ькіі, род. „в. *Д,ькіеге;—споріднене з лит. бикіе «дочка», прус, бискіі, дінд. сіиЬііа, ав. сіи^зсіаг-, гот. байМаг, нвн. Тоскіег, гр. тО'У'ї’атцр, вірм. (іизіг, тох. А скасагі В ікасег; іє. *сИш§1і9Іег-; питання про зв’язок цієї назви з дієсловом, що означає «доїти; годувати
груддю» (пор. дінд. сіиЬііа: йиЬ- «доїти», іє. *сЦдеи^Ь-) остаточно не розв’язане.— Бурячок 36—39; Крнтенко Вступ 504, 540; Трубачев Терм, родства 54—58; Шанский ЗСРЯ І 5, 180—181; Фасмер — Трубачев І 533; В1а\\ккі І 107—108; Вгііскпег 66—67; МасЬек Е8ЛС 112; БЕР І 467; 8кок II 71; Вегіа] Е88Л І 192; ЗССЯ 5, 178—179; Вегп. І 243— 244; Мікі. Е\¥ 55; Тгаиітапп 62; Топоров 387 —388; Ргаепкеї 110; Рокоту 277.
[дошатрйтися 1 «натрапити на слід» Ж;—префіксальна форма запозиченого з польської мови дієслова; п. згаіггус «догадуватися, пізнавати, бачити», згаі-гас «пригадувати, пам’ятати», споріднене з ч. $е(гі(і «берегти, заощаджувати; (ст.) дивитися, спостерігати; опікуватися», слц. заігіі' «дивитися, спостерігати», зіставляється з лит. зкаіуНз «оглядатися, зважати», лтс. зкаІТі «дивитися, уважно проглядати» (МасЬек Е8ЛС 606) або виводиться від ір. *х$а(гауа-, пов’язаного з ав. хзатОта- «влада, панування; царство, володіння» (Трубачев Зтимология 1965, 52—53).
[дошельпатися] «добитися толку» Я; — неясне; очевидно, пов’язане з шо-лдпати «ритися, перебирати», розшолопати «зміркувати, зрозуміти, втямити» (див.).
[дошймрати] «докопатися, дізнатися, догадатися», [дошймратися] «тс.» Ж; — афективне утворення.
дошка1, [дбщка] «полиця (у плузі)» ДзАтл II, [дощйна] Ж, дощаник, дощечка, дощаний, дощатий, [дишковйй] Я; — р. ддска, [цка], бр. дбска, др. д'ьска, п. сіезка, ст. ска, ч. Ьезка, [сіезка], ст. сізка, сіезска, слц. сіозка, нл. ска, болг. д^ска, схв. даска, ст. ска, цка, слн. сіезка, сіазка, стел, джека;— псл. сіьзка, сіьзсь-ка (<*(1ь8к:ька), запозичене в праслов’янську мову з латинської, очевидно, через германське посередництво; сні-дерл. йізк «блюдо, стіл», дангл. сіізс, двн. іізк «тс.», нвн. ТізсЬ «стіл» (спочатку «стіл як дерев’яна плита») походять від лат. сіізсиз «круг, блюдо», яке виводиться з гр. біохор «диск, круг, блюдо», похідного від дієслова біхєїу «кидати», етимологічно неясного; голосний ь у
псл. Ььзка замість ь < і відбиває непа-латальне германське сіі; думка про безпосереднє запозичення з народної латині (Кірагзку (ЗБО 112; уап \Уі]к 81ауіа 15, 232; 81алузкі І 144—145), як і з грецької мови (Преобр. І 192; Брандт РФВ 18, ЗО), неприйнятна.— Критенко Вступ 532; Шанский ЗСРЯ І 5, 172—173; Фасмер І 532; Филин Образ, яз. 168; Вгйскпег 88; МасЬек Е8ЛС 115; БЕР І 466; Вегіа] Е88.1 І 98; ЗССЯ 5, 184; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 61—63; 8іеп(іег-Реіег5ЄП 500; Вегп. І 246; Кіп-§е—Мііхка 779—780.— Пор. диск.
[дошка2] «огорожа» Я; — результат видозміни значення слова дошка «плоский кусок дерева», зумовленої застосуванням дощок при спорудженні огорож.— Див. ще дошка1.
дошкулйти «дійняти, допекти, датися взнаки» УРС, Ж, дошкуляти, [до-скулити, доскулювати] «тс.»Ж, дошкуль-нйй УРС, Г, [дошкульний], [доскула] «докучання, сильний неспокій, біда» Ж; — похідні утворення від іменника скула «нарив, болячка»; зміна ск > шк, як у скло > шкло, скребти > шкребти та ін. — Див. ще скула.
[дошкуркий] «болючий, дошкульний»;— результат видозміни форми [до-шпульний] «тс.» під впливом слова шкур(к)а.— Див. ще дешкулйти.
дощ, [дож Л, дождж Л, дорщ, дищ Курі, [дожджаник] (зоол.) «дощовий черв’як», [дощовиця] «дощова вода» ЛексПол, дощівка «тс.», дощовиця «дощ», [дощівнйк] «плащ від дощу», дощовик «тс.; гриб Бусорегсіоп; дощовий черв’як», дощування, [дощаний, дощевйй Жг до-щйстий], дощовий, дощовитий, дощувальний, [дощуватий], дощити, дощувати, [бездбжжа, бездощів’я]',— р. дождь, бр. дождж, др. д/ьждь, п. сіезхсх, ст. сіеісіг, ч. сіезі', ст. сіезс, слц. дагЖ, [сіохсі], вл. <іе8с, нл. <іе(І)8с, полаб. сіагсі, болг. дт>жд, м. дожд,сх.в. дажд, дажд, слн. сіег, [сіегсіг], стел, джждь.;—псл. *скьгсІ2ь, можливо, з давнішого ‘Мь/сірь;—дальші зв’язки точно не встановлені; більшість дослідників. (ТгиЬеско] 2Ї81РЬ 4, 62—64; УаШапі РЕ8 7, 112—113; Мейе ОЯ 107; 81а\узкі Г 145; 8ресЬ( 16; Ро-
когпу 185, 227) схиляється до припущення, що це давній композит Миз-сЦи-«поганий день», утворений з пейоратив-ного префікса іє. *сіи5- (пор. ав. сіиз-, дінд. сій?-, сіиг- «погано», гот. іиг-, гр. биа- «не-, недо-») і кореня *сЦи-(сЦеи-, сіеі-еи-) «день, світло, небо» (пор. ав. сіуау «небо», дінд. йуи-, сіуаи? «тс.», гр. єобіое «тихий, ясний», єибїа «ясна погода»); зіставлялося також (Вегп. І 248; Младенов 115; Преобр. І 188) з дісл. сіизі «пил», снн. сіизі, нвн. Бизі «тс.», сіизеї «мряка», норв. бизк-ге^п «дрібний дощ», сіузіа «дрібно сіятися» (з іє. Мизк-іо-, Мизі-іо-); пов’язувалося ще з лит. <іиг§еіі «дзижчати, гудіти» (Вгйскпег 88; Когіпек 132—133; ЗССЯ 5, 195—197) або з дперс. *<іиг- «доїти» (Абаев ИЗСОЯ І 372).—Булаховський Пит. походж. 64; Критенко Вступ 550; Фасмер—Трубачев І 521—522; МасЬек Е8ЛС 116; 8кок І 385—386; Вегіа) Е88Л І 100; Мартьшов Язик 48.
[дощаду 1 «до кінця, зовсім, остаточно» Ж, [до-нащаду Ж, до-нащадку Ж, доощадку] «тс.»;—прислівникове утворення, до складу якого входить основа щад «пбтомство» (пор. [щадок], нащадок)-, очевидно, було підтримане в західних говорах впливом з боку п. ст. сіо згсг§-сіи «дощенту» (первісно «до потом-ства»),—Вгйскпег 542. — Див. ще чадо, щадок.—Пор. дощенту.
дощенту «остаточно, до кінця», [дощити] «тс.», ст. дощети (XVII ст.), дощету (1627); — запозичення з польської мови; п. ст. сіо згсг§іи «до кінця, остаточно», замість ст. сіо згсг§сіц «тс.», виникло з форми сіо згсгфіки < сіо згсг^.-сіки, яке первісно означало «до потом-ства».— Булаховський Нариси 31; Вгііск-пег 542. — Пор. дощаду, ущент.
[до-Щерця] «до дна, без залишку, до кінця»; — результат видозміни форми [до-щйрця] «тс.» під впливом прислівника ущерть. — Див. ще ущерть, щирець1.
[дощівкаі (зоол.) «зелена жабка, дре-весниця, Нуіа агЬогеа» ВеНЗн; — похідне утворення від дощ; назва семантично мотивується народною прикметою, за якою стрекотання цих жаб віщує дощ. — Верхратський НЗн 24. — Див. ще дощ.
драб1 (заст.) «озброєний слуга, піхотинець Ж; бідняк, жебрак; негідник, волоцюга», [драбаня, драбйха, драбня (зб.), драбуга, драбюга] Ж, [драбськйй] Я, Ж, ст. драб-ь «піхотинець (XVI ст.); зброєносець (XVII ст.)»; — запозичення з польської мови; п. сігаЬ «нероба, волоцюга», ст. «піший солдат; слуга», як і слц. сігаЬ «ландскнехт, наймит; кат, стражник», вл. сігаЬ(аг) «вершник», походить від ч. сігаЬ «розбишака, (ст.) піший воїн, стражник», яке виникло, очевидно, в результаті скорочення форми ч. ст. сігаЬапІ «солдат особистої охорони шляхтича», що зводиться до нім. ОгаЬапі, ТгаЬапі «тс.», етимологічно неясного. — Шелудько ЗО; КісЬЬагсіі 8, 43; 81а\мзкі І 160; Вгйскпег 95; МасЬек Е8ЛС 124—125. — Див. ще драбант.
[драб2] (бот.) «фіалка піщана, Уіоіа агепагіа Б.»; — очевидно, результат перенесення назви драб «бідняк, волоцюга» (пор. близьку семантику інших назв різних відмін цієї рослини: укр. сирітки, п. зіегоікі, ч. реіЬоіезіі, схв. бос-и-гологлав, сирота, сиротица, хрома л>у-бица («крива фіалка»), удовица, р. соро-конедужная); мотивація перенесення назви неясна. — Див. ще драб1.
драбант «солдат особистої охорони», ст. драбанти, драбантовали «подорожували» (XVI ст.);—запозичення з польської мови; п. сігаЬапі, ІгаЬапі «піхотинець», можливо, через чеське посередництво (ч. слц. сігаЬапі, схв. [грабан(а)т, барабан(а)т], слн. сігаЬапі, §гаЬапі «тс.») запозичено з німецької; раннє нвн. ОгаЬапі «піхотинець», нвн. Тга-Ьапі «охоронець, військовий слуга» виводять з свн. сігаЬ, ІгаЬ «рись», (га-Ьеп, сігаЬеп «бігти риссю», нвн. ТгаЬ «загал маршируючих» ^огігаЬ, ИасЬігаЬ) (Вегп. І 218—219; Фасмер І 533; Вгйск-пег 95); цьому суперечить вказівка (Кіи-§е—Міігка 785; Раиі Б\-УЬ II 620) на походження слова з території Чехії, де воно спочатку означало гуситських воїнів; існує припущення (Мікі. Е\-У 49; БокоізсЬ 39) про зв’язок слова через посередництво рум. сіагаЬап з перс. ДагЬап «вартовий» (з перс. Дат «двері» і Ьап «захисник, володар»); пор. тур. ДегЬесІег «бродяга, блукач».— СІС 226; 81атекі
І 160, —МасЬек Е8ЛС 125.— Пор. Драб1.
[драби] «другі коноплі» ВеНЗн; — неясне.—Пор. дрйги.
драбина, [драба] Я, драбки «драбини у возі», драбиняк «віз із драбинами», [драбинчак Я, драбастий], драбинастий, драбйнний, драбинчастий, драбинястий, [драбнйй] Ж, драбчастий, ст. драбина (1624), на драбинчастому (XVII ст.);—р. [дрябьі] «віздля снопів», бр. дра-біна, Ідрабьіі «драбини у возі», п. бгаЬі-па «драбина, сходи», [йгаЬ', сігаЬ, сІгаЬ-ка], ч. [сігаЬіпа], слц. сігаЬіпа «тс.»; — псл. сігаЬь, сігаЬіпа; — очевидно, споріднене з свн. ігарре, ігерре «сходи», нвн. Тгарре, Тгерре «тс.», англ. ігар «пастка», як спільне звуконаслідувальне утворення (пор. нім. ігарреп «тупати, важко йти», лит. сІгеЬеіі «трястися, тремтіти»); менш переконливе об’єднання (ЗССЯ 5, 100—101) з вл. сігаЬу «одяг; лахміття», зіставлення (Вгііск-пег 94—95) з лит. сіагЬаз «робота», а також припущення (Кагіохмісг 8\УО 129; Шелудько ЗО) про запозичення з німецької мови; безпідставним є твердження (ЇУіікотекі 80 1970/2, 208; Вгііскпег 94) про запозичення української форми з польської мови. — Дзендзелівський УЗЛП 52 —53; Фасмер І 545; 81алузкі І 160; МасЬек Е8ЛС 105; 81. ргазі; IV 201-203; Вегп. І 219; Мікі. Е\У 49; К1и§е—Міігка 789—790.—Пор. трап.
драга1 «землечерпальний агрегат», драгер «робітник на дразі», драгїрувати «добувати драгою; поглиблювати драгою»;— р. бр. болг. драга, п. сіга§а «драга; вид якоря», м. драг «довга палиця, багор», схв. драгер «волочильна сітка, трал, землечерпалка»; — запозичено з англійської мови через французьку (фр. дга§ие «черпак, трал, землечерпальна машина», початково «сітка», сіга-§иенг «механік на землечерпалці, тральщик») і російську; англ. сіга§ «сітка, гачок, борона, землечерпалка», іо сіга§ тягти, волочити, чистити» споріднене з дангл. днн. сіга^ап «тягти», дфриз. бга§а, сіге^а, дісл. іга§а «тс.», двн. іга§ап «нести», свн. нвн. іга§еп «тс.», а також, можливо, з псл. *сіог§а «дорога», укр. дорога. — СІС 226; Шанский
ЗСРЯ І 5, 181; Кораїіпзкі 234; РЧДБЕ 214; Вегп. І 212, 228; Кіеіп 480, 481, 484; ВІосЬ 232; Паигаі 256; Рокогпу 257.— Пор. дорога.
[драга2] «пристрій для відтягування кіньми полови і битої соломи від молотарки» Ме;— запозичення з молдавської мови; молд. драго «тс.; трал» походить відфр. сіга§ие «черпак, трал, землечерпальна машина, волочильна сітка».— Див. ще драга1.
[драгаль] «сволок» ДзАтл II, [дра-гар, ґраґар, ґреїар] «тс.» тж, ст. драґару (XVII ст.); — запозичення з німецької мови; нвн. Тга^ег «балка, брус; носій» пов’язане з іга§еп «нести», двн. іга§ап «тс.», спорідненим з дісл.<1га§а «тягти». — Дзендзелівський РКЛ ЕТИ 15, 125 — 126; К1и§е—Міігка 786. — Див. ще драга1.— Пор. драгіль1.
драгва «трясовина, болото; [холодець ЛексПол]», [драґанець] «холодець» ДзАтл І, [драглина] «трясовина», драглі «холодець, застигла маса», [драгнб] «трясовина», драговина, [дрегва] «тс.», [дреглі] «драглі», Ідрогва] «тс.» ЛексПол, [дрягва] «драговина», дряговина «тс.», [драгвйнятий] «грузький» Я, [драглий] «застиглий; грузький», драглистий «тс.», [драглинастий] «грузький», драглюватий, драгліти «коливатися, трястися; густішати», [дрягот'іти] «тремтіти», [дрягтїти] «тс.»; — р. дрягва «трясовина», [дрягать] «смикати, дригати», [дря-гаться] «смикатися», бр. [дрегва] «трясовина», п. [сігаЬІе] «драглі», [<1га§1е] «тс.» (з укр.);—похідні утворення від псл. сіг§£аіі «дрижати, трястися»; назви пов’язані з тим, що болотистий грунт і холодець можуть дрижати; нор. трясовина — трясти; в українських формах простежується діалектне ствердіння р (дра-) або поліська рефлексація § як е (дре-); зведення до псл. <1гь§- «дрижати» (ЗССЯ 5, 139) викликає сумнів; зіставлення з лит. сіге^паз «вологий», сіге^іі «сиріти», ЛТС. СІГ§£П5 «вологий», норв. сіга^еп «тс.» (Фасмер І 536—537) позбавлене підстав.— Фасмер І 545; Куркина Зтимология 1967, 137; Вегп І 222; Мікі. Е\-У 50—51.— Пор. дрижати.
[драги] (с.-г.) «розпашник» Мо;— неясне.
[драгіль1] «візник» Я; — очевидно, запозичення з російської мови; — р. [дря-гиль] «носій, вантажник» виводиться від гол. нн. <1га§ег «носій», пов’язаного з днн. сіга^ап «нести», двн. Іга§ап «тс.», дісл. сіга^а «тягти». — Фасмер І 545; К1и§е—Міігка 786. — Пор. драгаль.
[драгіль2] «граділь (частина плуга)» Я;— Р- [драгиль, дрягиль] «верхня частина задньої подушки у возі над віссю»; — результат видозміни форми гряділь «частина плуга», можливо, викликаної впливом р. дрягиль «носій, вантажник», яке виводиться від гол. нн. сіга^ег «носій» (Фасмер І 545). — Див. ще гряділь.
[драглії (бот.) «гриб Тгетеїіа тезеп-Яіегіса», [драглі] «тс.» Мак; — результат перенесення назви драглі «холодець, застигла маса», очевидно, за спільною ознакою тремтливості, коливання (пор. р. дрожалка «Тгетеїіа», лат. Ігетеїіа від ігетиіиз «тремтливий»). — Див. ще драгва.— Пор. дрожачка, дрижати.
[драглюватиі «очищати вишні від кісточок» — результат видозміни деетимо-логізованої форми дрилювати «тс.», зближеної з основою драглі. — Див. ще дриль.
[драголюб] (бот.) «вовконіг, Ьусориз еигораеиз Ь.; польова м’ята, МепіИа агуепзіз Ь.; шавлія лісова, Заіуіа пешо-гоза Ь.»;—складне утворення з двох прикметникових основ драг- «дорогий» і люб(ий); за фонетичною формою першої основи може бути запозиченням з якогось словацького або чеського діалекту чи з південнослов’янських мов (пор. схв. драголуб «красоля, Тгораео-Іиш Ь.; [аконіт, Асопііиш пареііиз (Ь.) МигЬ.; щириця, Ашагапікиз ригригаз-сепз ОНо; конвалія, Сопуаііагіа та)а-Ііз Ь.; вовчок, ОгоЬапсИе Ь.; любка, Ріаіапійега ЬіГоІіа КісЬ.]»); назва могла бути мотивована застосуванням однієї з цих трьох морфологічно близьких рослин для виготовлення «любовного» напою. — Див.' ще дорогий, любий.
драгоман1 «перекладач», ст. Драго-м.ан'ь (назва села, 1448);—р. {драгоман], бр. драгаман, п. сіга§отап, [бго§-тап, сіго^отап] «перекладач; керівник, що володіє мовами», ч. слц. сіга^отап «тс.», болг. драгоман, драгоманин «стар-120
ший у групі женців, робітників; перекладач у дипломатичній місії», м. драгоман «тс.», схв. драгоман «перекладач (звичайно при дипломатичному представництві)»;—запозичення з середньо-грецької мови; сгр. брауооцатое (бра-уораго?) «перекладач», як і слат. сіга^и-тапиз «тс.», походить від ар. (єг.) іаг§;а-тап (іаг^итап) «перекладач», яке зводиться до ассір. іаг^йтапи «тс.». — Ма-карушка 14; Кораііпзкі 234; 81. хмуг. оЬсусЬ 158; 8 XV І 549; К1и§е—Міігка 140; Кіеіп 480.
[драгоман2] (бот.) «кущова рослина з шпильками, як у сосни» Ва; — неясне.
[дражйна] «розвора у гарбі» Мо, [дражок] «розвора у возі»Мо; — очевидно, залишок псл. *сіг^гіпа, пов’язаного з сігфйт. «жердина» (пор. п. «тс.», лит. бганка «довгий віз»); у такому разі р в українських формах зазнало діалектного ствердіння. — Зіашзкі І 162; Вегп. І 212.
[дражнйк] (бот.) «ожина, КиЬиз їги-іісозиз Ь.» Ж, [дразнйк] «тс.» Ж; — похідне утворення від дражнити; назва мотивується колючістю рослини; пор. назву [драпак] «тс.», мотивовану тією ж ознакою. — Див. ще дражнити.
дражнити, дразнйти, [дражніти] «мжичити» (про дощ) Ж, дражливий, дразлйвий, передражник, [подражнитися] «дражнитися», подразнювати, подразливий, подразний, подразнювальний, подразнення, подразник, роздражнений;— р. дразнйть, раздражать, бр. дражн'щь, др. раздражити, раздражати, п. сігаг-піс, Дгахпіс, ч. бгахсіііі, ст. бгагііі, слц. бгагдіК, нл. сігагпіз, болг. дразня, схв. дражити, ст. драждити, дражджити, слн. бгагііі, бгазіііі «збуджувати», стел, раздражити;—псл. *бгагііі, -дгагаіі (<*іігагіаіі), сігагд (<*б.гаг]д), *сігагпь, сІгагпіН; — можливо, пов’язане з іе. *сіег- «дерти, дряпати, рвати» з розширенням його нульового ступеня чергування: *<1гаг-, як п. бгазпфс «зачепити, образити»; щодо значення пор. задиратися «чіплятися, дражнити», п. габгіегас зщ «зачіпати, дратувати»; порівнюють також з дінд. бга^Иаіе «мучить» (Вегп. 1 220—221), сіїїгаіаН «пролітає, тягне», лтс. сіга^аі «рвати, шарпати» (ХиЬаіу
81. а сі. II 130), з гр. тра/бе (*сійга§йи5) «шорсткий; роздратований» (Масіїек Е8ЛС 94), з гол. іег§еп, нім. гег^еп «смикати, дратувати» (8сйеїіе1о\уііг К2 56, 242; Ье\\-у К2 52, 306; Абаев ИЗСОЯ І 197), лит. їгбгіі «стругати, бити», лтс. гігахі, -ги, -ги «вирізати; бити, кидати» (А§ге11, 2\уеі Веііга§е гиг зіауізсйеп Ьаій£Є8с1ііс1ііе, Бипсі, 1918, 48), але ці зіставлення, як і інші, залишаються непевними.— Шанский ЗСРЯ І 5, 182; Фасмер І 534; Преобр. II 193; 81а\у§кі І 162; БЕР І 412; 8кок І 431; Вегіа] Е884 І 111; ЗССЯ 5, 104—105; 81. ргазі. IV 212—215; Варбот 81. УГогізі. 160 — 161; Рокогпу 273—274.—Пор. дерти.
[дразка] «лико з сосни; тріска, скіпка; колючка» Л, Мо, [дразґа\ «колючка» ДБ V 43, [драска] «скіпка» ЛексПол;—пов’язане з р. [дрязгі «бурелом, сушняк», п. «тріска, колючка», стел, дрлзга «ліс, гай» (<псл. сігсу^а); в українських формах виявляється результат діалектного ствердіння р.— Фасмер І 546; Вегп. І 222. —Пор. друзки.
драїти «натирати, начищати»;—бр. драіць-,— запозичення з російської мови; р. драить «чистити; (заст.) натягувати» походить від гол. сігааіеп «крутити, точити», спорідненого з днн. ійгаіап, двн. сігаеп, нвн. сігейеп «повертати», гр. тєірсо «тру», лат. іего, лит. ігіпй, псл. *іьгр «тс.».— Фасмер І 534; Угіез 1\ТЕ\-У 131; Еаїк—Тогр 1154. — Див. ще терти.—Пор. дриль.
[драйка] «здоровенна дівка» Ж;— неясне; можливо, походить від нвн. сігаїї «здоровенний, огрядний, дебелий».
[дракати] «деркотіти» Ж, [дрекати] «тс.» Ж;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до деркати «тріщати».
дракон, [драк\ Ж, дракбнячий Я, роздраконити-,— р. бр. дракон, п. [сігак, сІгасЬ], ч. слц. сігак, болг. дракон, м. драконски, схв. дракун, дрдкун, слн. сіга-кбпісеп, заст. сігакфп, стел, дрг-ноу'н-к, Армсонг;— запозичене через старослов’янську мову з грецької; гр. брахиу «дракон», первісно «той, хто має гострий погляд», пов’язане з берхораї «дивлюся», спорідненим З ДІНД. СІГ5- «погляд», сіагз- «дивитися», ав. сіагазаі. «побачити», алб. сігіїе «світло», гот. (§а)іагк]ап «ро
бити виразним, особливим», двн. хогаїїі «ясний, світлий»; форма драк походить або від п. [сігак, сігасй] з нвн. Огасііе(п), або від рум. сігас(иі) (Зсйеіисіко 132; №1а-Агта$ та ін. Рошапозіауіса 16, 84). —СІС 226; Шачский ЗСРЯ І 5, 182—183; Фасмер І 534—535; Е?ісЬЬагсії 43; БЕР І 419; Вегп. І 220; Мікі. Е\У 49; Егізк І 414.
драконівський «дуже жорстокий»; — р. дракбновский, бр. дракбнаускі, п. сігакопзкі, ч. сігакопіску, сігакбпзку, слц. сігакопіску, болг. драконовски, м. драконски, схв. дракбнекй, слн. сігакопзкі, сігакопісеп; — запозичення з західноєвропейських мов; н. сігакопізсй, фр. сігасопіеп «те.» походять від імені афінського законодавця Дракона, гр. Драхму, закони якого (бл. 621 р. до н. е.) відзначалися винятковою суворістю покарань. — Фасмер І 535; Кора-Ііпзкі 234; К1и§е—Міігка 140.
драла «бігом, геть, шасть», д.дати «утекти», [драли] «заячі ноги», [дралу-вати] «швидко тікати» Ж;—р. [драло] «втеча», бр. драла даць «утекти», п. сігаїа сіас «тс.» (з укр.?);—давня іменникова форма, утворена від дієслова драти (дерти) з переносним значенням «утікати» (пор. р. удирать «тс.»).— Пор. дризнути.
драма, драматизм, драматизація, драмбваний, драмовий Пі, драмний Пі> драматизувати, заст. драмувати «створювати драми»;—р. бр. болг. м. схв. драма, п. сігашаі, ч. вл. сігаша, слц. слн. сігаша; — запозичення з латинської мови; лат. сігаша, сігатаіісиз походять від гр. браца «дія; сценічний твір», брацатіхб? «діючий», пов’язаних з браи «роблю», спорідненим, очевидно, з лит. сіагуїі «робити, творити», лтс. сіагїі «тс.». — СІС 226; Шанский ЗСРЯ І 5, 183; Фасмер І 535; Будагов Ист. слов 194—197, 207—-211; Горяев 96; К1и§е — Мііхка 141; Егізк І 416.
драматург, драматургія; — р. бр. болг. м. драматург, п. ч. слц. вл. сіга-таіиг§, схв. драматург, слн. сігатаійг§ «завідуючий репертуаром»;— запозичення з французької чи німецької мови; фр. сігатаіиг^е, н. Пгашаійг§ походять від
гр. браратсюрубд «драматург», що складається з основ іменників брара (род. в. браратод) «дія; сценічний твір» і єруот’ «праця», спорідненого з вірм. §огс «тс.», §огсепі «працювати», двн. хсегс «справа, робота», нвн. М’егк «тс.»; н. Пгашаіиг-§іе походить від гр. браратооруіа «драматичне мистецтво», пов’язаного з бра-ратоорубд «драматург». — СІС 226; Шанский ЗСРЯ І 5, 184—185; Оаигаі 257; Кіеіп 481; Егізк І 548—549, —Див. ще драма. — Пор. верстат.
[дранйчка] (бот.) «садова айстра китайська, Саііізіерйиз сйіпепзіз Пезз.»;— неясне; можливо, пов’язане з драниця «тоненька дощечка, дранка» (за виглядом пелюсток?).
[дрантогуз] «голодранець»; — складний іменник, утворений з основ іменників [дрант], дрантя і гуза «зад». — Див. ще гуза, дерти, драти.
драп «вид сукна»;—р. бр. драп, п. ч. слц. сігар; — запозичення з французької чи німецької мови; н. Е)гар, фр. сігар походять від слат. сігарриз «сукно», яке зводиться до гал. *с!гарро-, можливо, пов’язаного з дінд. сІгаріЬ «полотно, одяг», лит. сігарапоз «одяг, льняна білизна», лтс. сігйра «сировина, сукно», гр. брглсо «зриваю», укр. драпати.— СІС 226; Шанский ЗСРЯ І 5, 185—186; Фасмер І 535; Вегп. І 220; ІІаигаі 257; ВІосЬ 232; К1и§е—Міігка 141; Кіеіп 481; Шаїйе—НоГт. І 373. — Див. ще драпати.
[драпак] (бот.) «лісова ожина, Ри-Ьиз саезіиз (їгиіісозиз) Б.» Ж, [драпач-нйк ВеБ, ВеНЗн, драпачйльник ВеБ] «тс.»;— похідні утворення від [драпати] (др япати); назви мотивуються колючістю рослин. — Див. ще драпати.— Пор. дражнйк, драпач.
[драпати] «дряпати», [драпкати] «тс.», [драпакувати] «підпушувати землю» Ме, Дз, [драпачити] «тс.» Дз, ЛЧерк, [драпачитись] «ставати пухким, рихліти» ЛексПол, [драпцювати] «тікати» Ж, [драпанйтися] «вилізати на щось» Ж, драп (виг.), [драпа] «сільськогосподарське знаряддя для загладжування ріллі» Мо, Дз, [драпак] «копито (у рогатої худоби чи свині) Ж; трикутна борона з зігнутими зубцями Дз; розпу
шувач землі Л, ЛЧерк; віник із сухого бур’яну Ме», [драпакй] «вила з двома зубцями для гною» ЛексПол, [драпач] «культиватор, розпушувач землі; старий віник» Ж, [драпачка] «вид вишивки; знаряддя (кам’яне) для обробки льону Ж», [драпанка] «вид писанки» Я, [дра-пачйна] «бідолаха» Ж, драпіка «лихвар, грабіжник», драпіжник «тс.; [нічний церковний сторож]», драпіжка «обдирання; [звіряткоЖ]», [драпкй] «плетіння з ниток, що залишилися нетканими на краю полотна» ЛексПол, [драпчун] «виткане з ганчір’я рядно» Л, [драпье] «лахміття» Бі, [драпатий] (про вишивку), драпіжний «хижий», [драпежний] «тс.» Пі, [драпцем] «бігом, швидко» Ж, [драпці] «тс.» Ж;—Р- драпать «рвати, дряпати; тікати», бр. драпаць «тс.», п. вл. сігарас «шкребти», ч. сігара-(і,слц. сігараі'.нл. <1гара5«тс.», схв. драпати «чесати, шкребти, щипати», слн. сігараіі «тс.»;—псл. сігараіі;— споріднене з гр. бршлтсо «розбиваю, ламаю», бршла^ «смоляний компрес на голову для видалення волосся», брєлсо «щипаю; зриваю», лтс. сігиорзіаіа «кусочок, кришка», лит. сігарапа «одяг»; іє. * сігор-, похідне від *сіег-/(іг- «дерти».— Фасмер I 535; Біахмзкі І 161; Маскек Е5ЛС 126; Вегіа) Е88Л І ПО; ЗССЯ 5, 101—102; Вегп. І 220, 256; СЬапігаіпе 300. — Див. ще дерти. — Пор. дряпати.
[драпач] (бот.) «будяк, Сагсіииз сгіз-риз Б.» Пі;—п. сігарасг «Сагсіииз Ьепе-сіісіиз», вл. сігараїка «черсак, Пірзасиз Б.», ч. [сігарас] «тс.», слц. сігарас «мичка сторчова, Пагсіиз зігісіа Б.»;—похідне утворення від драпати; назва мотивується колючістю рослини; та ж семантика і в основі латинського терміна сагсіииз «будяк», пов’язаного з слат. сагео, -еге «дряпати, чіплятися». — МасЬек Іт. гозії. 225. — Див. ще драпати.
драпірувати, драпувати, драпіровка;— р. драпировать, бр. драпіраваць, п. сігарохуас (зі^), [сігарегіохуас, сігарего-у/ас], ч. сігароуаіі, сігарегоуаі, сігаріго-уаі, слц. сігарігоуаі', болг. драпйрам, слн. сігарігаіі;— запозичене з німецької мови, очевидно, через посередництво російської і польської; нім. сігаріегеп «тс.» походить від фр. Фгарег «оббивати
сукном», утвореного від іменника сігар «сукно». — Шанский ЗСРЯ І 5, 186; К1и§е—Міігка 141; Оангаі 257; ВІосЬ 232. — Див. ще драп.
драпрі «драпіровка; портьєри на вікнах або дверях; тканина, що обтягує .стіни замість шпалер», [драперія] «сукно, вживане на завіси; фалди на одязі або завісі»; — р. драпрй, бр. драпрй, п. йгарегіа, слц. бгарегіа, болг. драпе-рия, м. драперща, схв. драперща, слн. сігарегща;— запозичено з французької чи німецької мови (нім. ОгарегІе «тс.»), очевидно, через посередництво російської і польської; фр. бгарегіе «виробництво сукна; суконний товар; сукно і драп, укладені в фалди» утворено від сігар «сукно». — СІС 226; Шанский ЗСРЯ І 5, 186; КІи§е—Міігка 141; Оаигаі 257; ВІосЬ 232. — Див. ще драп.
Ідрапустані (бот.) «азалія, Агаїеа ропііса Б.» Пі; — очевидно, результат своєрідної гіперистичної видозміни форми [дряпоштан] «дереза, Ьусшт Ьаг-Ьагит Б.» Л, утвореної з основ дієслова [драпати] і іменника штани (див.).
[драпчастий] «кульгавий; такий, що погано ступає» Ж; — очевидно, похідне утворення від [драпкати] «дряпати» (зокрема, ногою по землі); пор. п. 6га-расг «поганий, спрацьований кінь».— Див. ще драпати.
драсіла —див. дрезйло.
дратва «просмолена або навощена нитка», дратвиця, [дратницяУК, дратов ВеЛ], дратовка «тс.», ст. дратву (XVI ст.); — р. бр. дратва; — запозичення з польської мови; — п. бгаілса, [сігаіе’л'1, як і ч. бгаіеу, ст. бгаіуа, слц. бгаіуа, нл. (ігеідуа, схв. дретва, дрета, слн. бгеіа, бгеіуа, походить від свн. бгаі «дріт», пов’язаного з бгеИеп «крутити, повертати»; в українську мову це слово пізніше було вторинно запозичене як дріт. — Шелудько ЗО; НісЬЬагбі 43; Фасмер І 535; Зіахузкі І 161; МасЬек Е8.ІС 126; К1и§е— МНгка 140; Вегп. І 221. — Пор. дріт1.
[дратвенникі (зоол.) «жук з породи шкідників хлібних коренів» Я; — п. 6га-іетаіса «черв’як, Уегпиз», ч. бгаіоуес «личинка ковалика, шкідник сільськогосподарських рослин»;— похідне утво
рення від дратва; назва мотивується, мабуть, зовнішньою подібністю комах до дратви чи дроту (пор. укр. дротяник, бр. драцянік, рос. прбволочньїй червь, прбволочникта ін.). — Див. ще дратва.— Пор. дріт1.
драти, драка, драло, драля, дранець, дране, драний, драник, дранина, драниця, драничйна, дранка, дранковий, драння, дрант, дрантивий, дрантивий, дрантина, дрантюх, дрантя, дрань, дранька, драта, драч, драча, драчйнє, драчка, драчний —див. дерти.
[дратка] «стежка» Ж; — очевидно, похідне утворення від драти «дерти»; назва могла бути зумовлена тим, що крізь зарості стежку треба було продирати, проривати. — Пор. дорога.
дратувати «дражнити», [дратовати] «дражнити; мордувати, мучити; підбурювати» Пі, [драта] «пригнічування, мордування», [дратівля] «тс. Ж; роздражнювання Я», дратівник, дратун, дратівливий, дратівний, [дратливий], [дратований] «дражливий»;—р. [дра-товать] «дражнити»; болг. [дретам] «підбурюю», [дретам се] «уперто проявляю ворожість, прискіпуюсь»;—пов’язане з драти; виведення болгарських слів від алб. бгебЬі «хитрість» (БЕР І 426) викликає сумнів. — Див. ще дерти.
драхма (грецька грошова одиниця), ст. драхма (1627); — р. бр. др. болг. м. драхма, п. бгасЬша, 6га§ша, ч. слц. бгасЬша, схв. драм, слн. бгаЬша, стел, драгліа, дрдума;— через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; сгр. брахр-т;, бархра «вага; срібна монета» (первісно «пригорща») пов’язане з браурт) «пригорща», браурсс «зв’язка» або «те, що можна ухопити», похідною формою від дієслова браотгораї «схопити, затиснути» неясного походження (Воізасд 199), можливо, спорідненого з вірм. ігсак «в’язанка», стел, по-драг-ь «край, кайма», двн. гаг^а «лижа» (Кіеіп 480). —СІС 226; Шанский ЗСРЯ І 5, 187; Фасмер І 535; Преобр. І 194; Егізк І 415—416; СЬапігаіпе 296—297.
драцена «драконове дерево, Огасаепа бгасо Б.»; — р. болг. схв. драцена, бр. драцена, п. ч. слц. бгасепа;— запозичене з латинської мови книжним шляхом;
слат. сігасаепа «дракон» (жін. р.) походить від гр. брахаїуа «змія», жін. р. від брахсоу «тс.»; назва зумовлена тим, що червоний сік стебла цієї рослини має властивість згортатися, подібно як —за грецькими легендами — кров дракона зсідається у смолу (пор. інші назви тієї ж рослини: схв. дракуіьа крв, зма/ева крв, аждсцина крв, зма)евац, нім. ВгасЬепЬаит, ВІиіЬаит).— СІС 226; Словн. бот. 183; Кораїіпзкі 234; Симоновий 174; Егізк І 414. — Див. ще дракон.
Ідрачі «колючий чагарник»; [драчина] «малина, КиЬиз ісіаеиз Б. ВеЗа; польова ожина, КиЬиз саезіиз Б. ВеНЗн», [дра-чинь] «тс.» ВеДо (Мак); — др. драчие «чагарник, рослинність», п. сігасг «барбарис», ч. ст. слц. бгас «тс.», болг. ст. драчь (рослина), схв. драч «чагарник», драчів (зб.), слн. сігасіе «хмиз»;—похідні утворення від драти; назви мотивуються колючістю рослин.—МасЬек Лш. гозії. 52, 101—102; Висігізгетека 287.— Див. ще дерти. — Пор. дражнйк, драпак, драпач.
[драшкаї «доріжка, стежечка» ЕЗб 4; — запозичення з словацької мови;слц. сігагка, як і ч. сігагка, є зменшеною формою від ЬгаЬа «стежка, дорога», яке відповідає укр. дорога (див.).
[драшпак] «чинбарська гцітка Мо; стара карга, відьма Ж», ідреиїпак] «кіг-теподібний залізний гребінь у вівчарів для розчісування вовни на обробленій овечій шкурі», [дришпак] «задерикувата, сварлива людина» Я, [гришпак] «гребінь для очищення шкури» Я; — неясне; можливо, пов’язане з драшпати (див.).,
[драшпати! «рвати» Ж, [драшинути] «рвонути». Ж, [драшпанка] «квіти, виготовлені з пір’я» Ж;—не зовсім ясне; можливо, афективне похідне утворення від драти, зближене з драпати.
[драяти] «кидати якір і причалювати пліт до берега» Я; — очевидно, пов’язане з р. [драить] «витягати, туго натягати», яке зводиться до гол. йгааіеп «крутити».— Фасмер І 534. — Див. ще драїти.
[дреботати] «швидко говорити» Ж, [д роб отити] «тс.» Бі, [дрймбати] «при
танцьовувати», [дримботіти] «швидко говорити» Я, [дреботуга] «цокотуха» Ж;—п. [сІгеЬоіас, дгоЬоІас] «швидко і дрібно йти; швидко і лагідно говорити», слц. [сігеЬоіД’] «теревенити», [сігєЬоіії] «тс.», [сігеЬіаі’І «белькотати», м. дроби «верзти нісенітницю», схв. дробити «тс.», слн. сІгоЬііі «співати, щебетати»;— псл. сІгеЬоі-, дгоЬоі- пов’язане з сігоЬ- «дріб, дробити»; початкове значення «дрібно (тобто швидко) говорити». — Див. ще дріб.
древній «стародавній», їпредревний] «дуже старий» Нед;—р. древний, п. ст. <1гге\\'іе)хгу «давній, колишній, старий», Ч. СІТІУЄ]8І «ТС.», СІГІуе «колись», ст. сігеупі «стародавній», слц. сігіеупу, болг. м. древен, схв. древан, слн. ст. сіге-уізпі], стел, древкнь, древльнь; — псл. сігеуьпь;—етимологія не з’ясована; одні вбачають найближчі відповідники в прус. СІГШУІ8 «віра», лит. сігйіаз «сильний», гр. бробт «сильний, витривалий», дінд. сШгиуа- «постійний, незмінний», гот. ігі§§м/8 «вірний» (БІадузкі І 174; Вгііскпег 100; ХиЬаіу Бі. а сі. І 1, 6—13) з розвитком значень «сильний, міцний, незмінний, старий, давній»; ' інші зіставляють ще з лит. бгеуе «дуплистий стовбур, вулик», лтс. сігеуе «вулик, видовбане дерево», а також з лит. сіга-уєіі «видовбувати», сігоує, сігоує «дуплисте дерево» (ВП§а КД І 327; Зндзелин СБЗ 98—99); сумнівне зіставлення (МасЬек Е8ЛС 132) з лат. сійсіиш «давно, первісно» як видозміненим ейгиш (іє. *сігеи-/сІеиг-).— Фасмер І 536; 8кок І 434; ЗССЯ 5, 106—107; Вегп. І 291 -292.
[древніти] «сиріти, мокріти, ставати рідким» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з лит. сіге^паз «сирий, вологий», лтс. §ге§П8, сіг^опз «тс.». — Пор. драгва, здрегнавіти.
древо (заст. діал.) «дерево», [древо] «бук, дрючок, кий, дерево» ЕЗб 4, древ-ко, [древно] «гниле дерево» Ж, [древйна] «деревина» Г, Я, [древіночка] «дерев’яна мисочка» Ж, древесйна, [древесниця] (зоол.) «вид метелика» Я, древесний; — фонетичний варіант повноголосної форми дерево, що поширився під впливом старослов’янської та західнослов’янських мов.— Див. ще дерево.
[древоцвїтна] «сорт пізніх груш» Я; — не зовсім ясне складне утворення з основ іменників древо і цвіт (див.).
[дреґес] «згарини від тютюну в люльці», [дрйРез] «тс.»;—неясне.
[дрегнути] «втекти, дременути»; — очевидно, афективне утворення, паралельне до [дремнути], дременути «тс.».
дреговичі «східнослов’янське плем’я на північ від Прип’яті»;—р. дреговичй, бр. дрьігавічьі, др. дреговичи, друговичи, дьрьговичи, п. с!ге§о\уісге, сюди ж гр. ДрооуооІЗітаї «тс.; плем’я в Македонії» (Костянтин Багрянородний);— псл. [*(1гь§ьуіііі], похідне від *с!гь§ьуа «трясовина, болото, дряговина»; назва племені була зумовлена болотистим характером займаної місцевості; поява назви на території Македонії пов’язана з давнім розселенням східних слов’ян. — Трубачев ВЯ 1974/6, 62; Фасмер І 536—537; Бейг-Зріаулпзкі Біоуліік зіагохуіпозсі зіохуіапзкісй І 2, 379; ЗССЯ 5, 139.— Див. ще дрижати.— Пор. драгва.
[дрезвйнє] «дрантя, мотлох, манаття» Ж; — може бути зіставлене з вл. сігазіа, сігазсе «одяг, вбрання», нл. сігазіа, сігазіхуа «тс.», ч. сігазіа «вбрання; скіпка, осколок», а також болг. дреха «одяг», схв. дреха «одежина, барахло»;—усе це похідні утворення від іє. *<1ег-/(1г- «дерти»; пор. лит. бгізкіз «драний одяг, лахміття», сігекзіі «роздирати, дряпати, дерти».— Біахузкі І 173; 5кок І 432; Трубачев С.-луж. сб. 162; Горяев 97; Вегп. І 220; Мікі. Е\У 42.— Пор. дрбскати.
[дрезйло] (бот.) «підмаренник чіпкий, дереза, баїіит арагіпе Б.» Мо, [драсіла] «тс.» Мо;—-неясні утворення, очевидно, пов’язані з дереза (див.).
дрезйна «залізничний візок, що пересувається по рейках»;—р. болг. дрезйна, бр. дрьізїна, п. Фгегупа, слц. Фге-хіпа, м. схв. дресйна, слн. сігегіпа; — запозичення з німецької мови; нім. Вгаізіпе «тс.» утворено від власного імені німецького винахідника Драйса (Бгаіз, 1785—1851). — СІС 226; Шанский ЗСРЯ І 5, 188—189; ССРЛЯ З, 1107; Кораііпзкі 235; РгетсЬ/огіегЬисй 148.
дрейф, дрейфувати, дрейфити (розм.) «боятися»;—р. дрейф, ст. дрийф,
бр. дрейф, п. йгуі, ч. сігіД, болг. дрейф, схв. дрифт; — очевидно, запозичене з ГОЛЛанДСЬКОЇ МОВИ Через рОСІЙСЬКе ПО-середництво; гол. сйДуеп «проганяти; рухати; плавати, дрейфувати» споріднене з дісл. Фгіїа, гот. сігеіЬап, двн. ІгїЬап, нвн.ігеіЬеп «тс.»; менш обгрунтоване виведення (Маігепаиег 147) з англ. гол. (ІгШ «дрейф», нім. ОгШ «тіла, які пливуть по воді». — СІС 226—227; Шанский ЗСРЯ І 5, 189; Фасмер І 537; Угіез N0 136; Еаїк—Тогр І 56.
[дреліх] «грубе полотно» Ж, [дрилах] «тс.» Я, [дрелік] «бавовняна тканина» О, [дреліхар] «той, хто виготовляє дреліх» Ж; — бр. [дрьіліх] «пістря», п. сігеїісй, [Фгуїісй], ч. сігііісЬ «тс.»; — запозичене через посередництво польської мови з німецької; двн. ФгіПсй «потрійний», свн. сігії(і)сЬ «льняна тканина з потрійною основою», нвн. ОгіШсй «тс.» походять від лат. ігіїїх, -Тсіз «в три нитки», що є складним утворенням з числівника іге8 «три» і іменника ІГсіит «утік; нитка; тканина» неясного походження.— Шелудько ЗО; Біахузкі І 163; К1и§е— МИгка 143; Ша 1 Фе—Ноїт. І 798, II 705; Егпоиі—МеіІІеі І 357. — Див. ще три.
дременути «швидко побігти, втекти», [дренути] «тс.»; — афективне утворення, очевидно, пов’язане з дерти, 1 ос. мн. деремо (п. Фггес, 1 ос. мн. [сігету, сігет]), пор. драти, дьбру дати «тс.».— Пор. дрепенути.
[дремехнути] «вдарити» Ж;.— афективне утворення, пов’язане з дременути «швидко побігти, втекти»; вставне х, можливо, з’явилося під впливом слів типу махнути, бахнути. — Див. ще дременути.
[дремлик] (бот.) «зозулинець, ОгсЬіз тогіо Б.»;—р. дремлик, бр. дрзмлік «тс.», схв. дремак «підсніжник, баїап-Шиз піуаііз Б.», дремовац, подремунак «тс.»;—пов’язане з дрімати; мотивація назви неясна.
дрена «підземний водостік», дрен «тс.», дренувати; — р. дрена, п. сітей, сігепу «глиняна труба для осушування грунту», сігепоу/ас, ч. слц. слн. сігеп «осушувальний канал, труба для відведення води», болг. дрен, схв. дрен «тс.» —запозичення з англійської мови,
англ. сігаіп «труба для відведення води; дренажний рів» пов’язане з сігаіп «осушувати», яке зводиться до дангл. сігу§е «сухий», спорідненого з дангл. сігоо§, двн. ігиссіїап, нвн. ігоскеп «тс.». — СІС 227; Кораііпзкі 235; 8кеаі 152; Кіеіп 480, 485.
дренаж, дренажувати;—р. болг. дренаж, бр. дрзнаж, п. сігепах, ч. слц. сігепаг, м. схв. дренажа, слн. бгепага;— запозичення з французької або англійської мови; фр. англ. сігаіпа§е «осушення, стік» утворено від бгаіп «дрена, трубка, що відводить воду», яке походить від англ. сігаіп «осушувати». — СІС 227; Шанский ЗСРЯ І 5, 190; Кораііпзкі 235; Оаигаі 256. — Див. ще дрена.
дрень (вигук, що відтворює звук струнного щипкового інструмента, розбитого скла тощо), дренькати, дрен-чати, [дреньчати, дрентїти Ж, дрень-котіти], дренькіт, [дренчівкй] «яблука, в яких калатають стиглі зернята» ВеНЗн;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до р. трень-брень, трень-кать, п. [сігуп], ч. сігпсеіі, схв. дрнка-ти.— Пор. брень, деренькотати.
[дрепенути] «швидко побігти, втекти»;—афективне утворення, що виникло, можливо, в результаті контамінації дієслів драпонути «тс.», пов’язаного з драпати «тікати», і дременути «тс.» (див.).
дресирувати, [дресувати], дресиров-ка, дресирувальник; — р. дрессировать, бр. дрзсіраваць, п. ігезохуас, ч. сігегіго-уаіі, сігезоуаіі, слц. сігегігоуаГ; — запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво; н. сігез-зіегеп «дресирувати», фр. сігеззег «тс.» походять від пізньолат. *<1Тгесїіаге, пов’язаного з лат. с1Тгі§еге «керувати, випрямляти».— СІС 227; Шанский ЗСРЯ І 5, 191; Фасмер І 538; Оаигаі 257; ВІосЬ 232; К1и§е—Міігка 142. — Див. ще директор, диригент.
[дриґала] «пристрій для підвішування колиски на полі» Л;—бр. [дрьігальї] «припасовані до кінців задньої осі воза криві жердини для перевезення колод»;— неясне; може бути зіставлене з р. драга «поздовжній брусок, що з’єднує передню і задню осі воза», укр.
дроги «довгий віз без кузова» або з п. сіщ§ «жердина, важіль», ч. НгоиЬ «важіль, колода», болг. др-ьг «дрючок», схв. ст. друг «тс.», слн. сігб§ «жердина, драбина», стел, држг-к «дрючок», укр. дрюк.
[дригати] «молоти (на жорнах)» Мо; — неясне; можливо, походить від нвн. сігейеп «вертіти, крутити».
дриґати «робити швидкі рухи ногами, судорожно пересмикуватися», дрй-гати <<лс.»,дрйґ йтися, [дриґнути] «вмерти» Я, [дриґ] (виг.), [дрйґа] «той, хто дригає ногами» Ж> [дриґайло] «тс.» Я, [дрйґавка] «кермо», [дриґулька] «рух ногами, ніби у танці», [дриґотлйвий] «холодний» (про погоду) Ж, [подрйґус] (у виразі вклонитися з подриґусом «розшаркатися з викрутасами»); — р. дрьі-гать, бр. дрьігаць; — очевидно, запозичення з польської мови; п. сігу§ас «підскакувати, брикати; тремтіти, труситися; боятися, тривожитися» відповідає укр. дрижати, здригатися.— ДісЬЬагсіі 44; Вегп. І 231; Вгйскпег 97, 99. — Див. ще дрижати.
[дрйги] «рідко, спеціально на насіння посіяні коноплі» Мо;—неясне,— Пор. драби.
[дрйглик] (орн.) «дрімлюга, Саргі-тиі§ц8 еигораеиз Ь.» Ж, [дрілець] «тс.» Шарл; — очевидно, результат видозміни форм типу дремлюга, дрімлюх «тс.», зближених з дриґати.
[дригнавіти] «пліснявіти і тому ставати крихким» Ж, [здрегнавіти] «запліснявіти» Ж;—очевидно, пов’язане з [дрегва] «грузьке болото, драговина», [дрягва] «тс.» (у болоті звичайно цвіте вода й утворюється пліснява); пор. також лит. сіге^паз «вологий», лтс. сігедпз «тс.»; можливий зв’язок з формами [древ-нїти] «сиріти», [здрентвіти] «запліснявіти».--Див. ще драгва. — Пор. древні-ти, здрентвіти.
[дригола] «снасть для лову сомів» Дз;— п. <1гу§а «вид невода для осетрів; сіть з трьома стінками», сігу§ашіса «рибальська сіть», бгу§иЬіса «сіть з трьома стінками»;—очевидно, пов’язане з [крига] (рибальська снасть) (див.).
[дригтіти] «застигати, драгліти», [дригавйця] «застигла маса, драглі», [дрі-
гавйця] «тс.», [дриглі] «драглі, холодець» Ж, [дригльовйна Ж, дриженець, дриженйна] «тс.»;—варіант ітеративного дієслова [дриготіти] «тремтіти», пов’язаного з дрижати (псл. *4гь§аН/ *йгу§-); розвиток нової семантики зумовлений тим, що деякі застиглі речовини, зокрема страви, дрижать. — Див. ще дрижати.— Пор. драгва.
дрижати, [дріжати, дрожати, дреготіти, дриголіти, дригоніти Ж, ЛЧерк, дриготіти, дригуліти Ж, дрі-готіти, дрігтіти Я, дрогати Ж, дре-гот, дрегота, дригбта], дригбти, [дриж, дрйжа, дрйжавка ЖЕ дрижак, дрижаки, [дрйжик] «тремтіння» Ж, [дрігбта], дріж, [дріжакй, дрогбта Ж, Пі], дрож, [дрождж Ж, дрощ], дрижачий, дрижкйй, [дрбгка] «грузько» Л, здригатися, [здрі-гатися], [здріжатися] «затремтіти» Ж> [здрогнутися /К,здриг, здрйги, здрйгли-вий Я], продрбгнути, [продрогтй], про-дрбглий; — р. дрожать, дрбгнуть, бр. дрижаць, дрьігацець,п. сігхес, бг§ас, йгу-§ас, ч. сігйаіі, слц. сІгЬпиЬ’, вл. ггес, нл. (фггаз, газ, полаб. сігаге, схв. дрхтати «тремтіти», слн. бг§е(аіі, сігЬіеіі;— псл. сігьгаіі (< *с!гьгеіі), *<1гь§аІі, с!гу§аіі; споріднене з лит. сіги^уз «пропасниця» лтс. (Ігисігіз «(холодна) пропасниця», можливо, також з прус, йго§І5 «очерет», свн. іигс «хитання, падання», нвн. іог-кеіп «хитатися»; іє. *сШгеи§Ь- «дрижати».— Шанский ЗСРЯ І 5, 194; Фасмер І 540 -541; Преобр. І 196; ЗІа^зкі І 165, 175; МасЬек Е8йС 127; 8 кок І 434—435; Вегіа] Е88Л І 114; ЗССЯ 5, 137—138, 144; Вегп. І 231; Егаепкеї 105; Рокогпу 275.—Пор. драгва.
[дриз] «хмиз»;—очевидно, результат контамінації форм хмиз і дрізки «тріски, шматочки» (див.).
[дриздйха] «базіка» Я;—п. йгугбп^с, сігугпфс «безсоромно збрехати», слц. йгі-зіаї’ «базікати, говорити дурниці», сігіз-пиі’ «тс.»;—результат семантичного розвитку псл. йгізіаіі «дристати, страждати поносом»; звукосполучення -зд- (-хй-) на місці -зі- пояснюється асиміляцією до початкового дзвінкого д- (сі-).— 8іаху-зкі І 172—173. — Див. ще дристати.— Пор. дризнути.
дризнути «побігти, втекти, дременути;
ударити», [дрйзати] «забиратися геть» Бі, [дриза дати] «побігти» [подрйдзати] (згруб.) «піти»;—очевидно, результат афективної видозміни дієслова драти в значенні «швидко бігти» (пор. драла дати, [дременути, дрепенути]]. — Див. ще дерти.
[дрикйць] «вигук на позначення швидкого і несподіваного руху ногою чи падіння» Я; — очевидно, результат контамінації слів дриґати і беркиць (див.).
дриль «свердло», [драль] «тс.» Ж, [дриля] «отвір, прокручений дрилем», [дрилювати] «свердлити; очищати плоди від кісточок»; р. дрель, [дриль, дрьіль], бр. дрьіль; ----- запозичення з польської мови; п. Нгуі «свердло», сігеї «тс.», <1гуіо\\'ас «свердлити; очищати плоди від кісточок», як і вл. <1гуіо\\'ас «крутити, свердлити», походять від нвн. Е)гіІ1 «свердло», Е)ге11 «тс.», сігіїїеп «свердлити», споріднених з йгеЬеп «вертіти».— Шелудько ЗО; Шанский ЗСРЯ І 5, 190; Фасмер І 537; Мікі. Е\¥ 49; К1и§е— Міігка 143. — Пор. драїти.
дрймба1 «залізний музичний інструмент, по якому вдаряють пальцями, тримаючи його в зубах; варган», [дрйм-ля] «тс.» Ж, [дрімба\ «музичний інструмент взагалі; музикан-т» Я;—п. сігитіа «дрймба», Шготіа, йгетіа] «тс.», Шгут-Ьа] «кобза», слц. йгитЬГа «дрймба», [йгитГа, бгитЬІіса], схв. дрбмбула, слн. сігбтііа «тс.»;—запозичення з німецької мови; нім. Оготтеї (Тготтеї) «варган; барабан; труба», свн. 1гит(Ь)е1, ігит(Ь)е, ігитте зводиться до двн. ігитЬа звуконаслідувального походження; з української мови — рум. йгїтЬа; припущення зворотного шляху запозичення з румунської (8сЬе1ийко 132; Уіпсепг 5) помилкове. — РісЬЬагбі 44; Вгйскпег 99; МасЬек Е8ЛЙ 70; Мікі. ЕШ 51; К1и§е—Міігка 792; ПЕРМ 262.
[дрймба2] «здоровенна дівка Ж; висока тонка жінка Мо; худа корова Ме; нечепура; жінка легкої поведінки», [дрйнба] «висока тонка жінка» Мо; — експресивне утворення; пор. болг. друнда «здоровенна негарна жінка».
дрймбати, дримботїти —див. дре-ботати.
Ідрин] «палиця» Мо; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [дрьін] «дрючок», [дрьінді «кіл» етимологічно неясне, можливо, пов’язане з [дрюк] «дрючок», укр. дрюк, п. сіг^.§ «палиця».
[дрйнда] «візок, дрожки; буркотун Я»;—'Р- [дрьінда] «вид плуга», бр.їдрьін-да] «тс.; ледащо», п. сігупсіа «тарадайка; погані дроги», ч. слц. сігисіа (знев.) «пліткарка»; — звуконаслідувальне утворення.— Фасмер І 545; 81асузкі І 172; Вгйскпег 99.
[дрйндатиі «бігти риссю; тупати, дрібно ступати Ж», [дринпг] «повільний крок» (про коня) ВеУг, [дрйндик] «той, що дріботить» Ж, їдрйндом] «риссю»; — бр. дрйндаць «байдикувати, ходити наспівуючи», п. сігупсіас «махати, кивати; повільно їхати возом; валандатися; незграбно танцювати», ч. сігисіаіі (зе) «волочитися, махати, йти похитуючись», слц. сігисіаі:' «іти підскакуючи, бродити, тинятися»; — афективне утворення, паралельне до [дрймбати, дримбот'іти]; п. сігупсіас пов’язується (менш переконливо) із звуконаслідувальним сігупсіа «погані дроги, тарадайка» (Вгйскпег 99; 81ахузкі І 172); чеські і словацькі форми зводяться (МасЬек Е84С 654) до псл. сіьг-аіі «дерти», що теж сумнівно.— Пор. дреботати.
[дрйпи] «ганчір’я», [дрйгі я] «тс.», ідріпа] «забризканий брудом (?)», [дрі-панець] «брудна, засмикана людина» Я, [дріплб] «обідранець, нікчема» Г, Ж, .задрипанка «неохайна жінка, нечепура», [задріпанка\ «тс.», [задріпа] «забризканий болотом», [задр'їпанець] «тс.», задрипатися, [задріпати];— вл. сігіра «щілина», сігірас «розщеплювати», сігерас «рвати одяг», ч. сігіраіі «рвати на ганчір’я», сігіра «лахміття», ст. сігір «тс.», болг. м. дрйпа «ганчір’я, зношений одяг», схв. дрпати «рвати, розривати», дрпав «обідранець», слн. сігіра! і «страждати поносом», сігіра «понос»; — псл. ?сігіраіі (*6Дра!і) «рвати», що, можливо, є розширенням іє. *сіег- «дерти».— БЕР І 428; 8кок І 444—445; Вегіа] Е88Л І 114; ЗССЯ 5, 115; Вегп. І 220, 224, 256; Мікі. ЕШ 50.
[дрйсля] (бот.) «підмаренник, Оаііцщ уегит Б.»;—неясне.
дристати «страждати поносом», дрись (виг.), [дрискуля] «сорт м’якої дині; слива-скороспілка», [дрйсливка ВеБа, дрислївка, дрйслявкаї «тс.», [дрислйвиці] «понос», [дрйсля, дрисня, дрйшля, дрйш-ня] «тс.», дристун, дристуха «та, що страждає поносом; [рідкий грунт, що виступає при копанні колодязя]», [дрй-ша] «дристун», [дрйщик] «тс.; слаба, нікчемна людина» Я, [задрйстанець] Я; — р. дристать, бр. дрьитаць, п. сігугсіас, [сігузіас], ч. сіїізіаіі, сігігсіаіі, слц. сігізіа!', вл. сігізіас, нл. ігузсаз, болг. дрйскам, м. дрска, схв. дрйскати, [дристати], слн. сігізкаіі, сІгізіаН, сігіз-ка «понос»;—псл. сіпзїаіі (|| сігізк-), яке, можливо, з *сігісі-5Іаіі; — споріднене з дісл. сігііа «випорожнятися, бруднити», дангл. сігїіап, нн. сігііеп «тс.», гол. сігееі «бруд, нечистоти»; виводиться (ЗССЯ 5, 115) від кореня *сіг-/с1ег-«дерти»; пов’язують також (81а\узкі І 172—173; Вгйскпег 99—100; МасЬек Е8ЛС 131—132) з лит. ігісіе «понос», Ігіесіа «тс.», ігіезіі «проносити», проти чого заперечують Бернекер, Фасмер, Френкель.— Фасмер І 538; МасЬек БР 4, 128—129; БЕР І 428 —429; 8кок І 440; Вегіа] Е88Л І 114; 81. ргазі. IV 237—238; Вегп. І 224; Ргаепкеї 1122.
[дристокбз] (бот.) «просуреньки, шафран сітчастий, Сгосиз уагіе§аіиз (геіі-сиіаіиз)», [дрищики] «тс.» Мак; — складне утворення з основ дієслова дристати і іменника коза; виникло, очевидно, за аналогією до форми [козодрйст] «підсніжний, СаІапІЬпз піуаііз Б.» з огляду на схожість обох рослин, що цвітуть напровесні. — Див. ще козодрйст.
[дристун] (бот.) «спориш, гірчак, Ро-1у§опит ІараіЬіїоІіиш», [дрестун] «тс.» Мак; — результат видозміни деетимоло-гізованих назв дерес(ень), дрясен «тс.» під впливом основи дристати. — Див. ще дерес, дрясен.
[дришпель] «хвастун» Я; — неясне.
[дрйшпут] (орн.) «невеликий кулик (очевидно, з родини дерихвостових, СИагеоісІае)» Я;—неясне.
[дрия] (мн. дрйї) «яма, витолочена худобою» ВеНЗн;—неясне.
дріб, [дрйб’я] «вівці, кози» Ба, дрібка, [дрїбля] «свійська птиця» ВеНЗн,
[дрібная] «вовк з породи дрібних» ВеНЗн, [дрібний] «виготовлювач дрібних речей на склозаводі» Ж, дрібниця «щосьдрібне, незначне; [дріб’язок; дрібно вишита плахта; вид зачіски з дрібно заплетених кіс]», дрібнота, дрібняки «дрібні гроші», дрібок «крихта, кусочок, крупинка», [дроббкУ^, Пі, друббк] «тс.», [дрібостка] «подробиця» Ж, дріботун «той, хто швидко говорить», дріботуха, дрібушка «вид танцю, мелодії; дрібно заплетені коси; [дрібниця Ж1»; дрібушки «тс.; вид гри; [крихти ЖЬ>, дріб’язок, дроб «вид барабанного бою», дробарка, [дробелява] «дрібнота», [дробелячів’ я] «вівці, кози», дробйлка «дробарка», дробильний, дробина «малі діти; [свійська птиця; дрібнота; трохи ЛексПол]», [дро-бйнник] «пастух гусей; приміщення для свійської птиці», \д робітниця] «доглядачка свійської птиці», їдробйтько] «той, хто швидко говорить», дробівка «дробовик», дробівниця «посуд для дробу», [дрббля] «вівці» Доп. УжДУ, [дробнйця] «дрібні речі» Я, дробовйк, [дробоза] «дріб’язок» ЛексПол, [дроботйло] «той, хто швидко говорить», [дроботун] «тс.» Пі, [дробун] «той, хто дрібно ступає» Я, [дроб’язка] (заст.) «прикажчик, що ділив землю» Я, їдроб’ята] «вівці», [дрібку] «трошки», дрібний, дрібен, [дрібнйстий], дрібничкбвий, дрібнуватий, [дрібаць-кий] ВеУг, дрібчастий «який складається з маленьких частинок», [дрібчатий] «який складається з крупинок», [дрі-б’язкйй], дріб’язковий, дріб’явний, [дрб-бен] Ж, дробильний, [дробуватий] «великими крупинками», [друбен], дрібнити, [дрібнйчити] Ж, дрібніти, дрібнішати, дріботати, дріботіти, [дріботіти, дрібушйти], дрібцювати «робити дрібні кроки в танці», дробити, [дроботіти] Пі, видрібцем, [вйдробець] «дрібний крок» Ж, здрібнювач, здрібнілий, нароздріб, [бдрібки] «дрібниці» Ж, одробйна «крихта», [пбдріб] (чол. р.) «потрухи», [пбдріб] (жін. р.) «дріб’язок», [подріб’є] «дрібниці» Ба, подробиця, роздріб, роздрібнювач, [рбздроб] Нед, роздрібний, роздрібнювальний, роздроблювальний, роздробнйй, роздрібушйтися, уроздріб; — р. дробь, бр. дроб, др. дробь-нии, п. сІгбЬ «свійська птиця; дрібниця»,
ч. НгоЬ «крихта; дрібниця», слц. сігбЬа «діти; молоді тварини», вл. сігоЬ «крихта», нл. (ігоЬ)епса «тс.», болг. дробя «дроблю», м. дробен «дрібний», схв. дро-бан «тс.», слн. сігбЬ «дрібні частинки», (ігбЬеп «дрібний», стел, дронкмії «тс.»;—• псл. бгоЬь, бгоЬьпь;— очевидно, споріднене з гот. §а-бгаЬап «вирізувати, висікати, видовбувати», дісл. бгаї «рештки, осколки», двн. ігеНеп «досягати; боротися», лит. бгеЬегпоз «уламки, руїни», сІгаЬапаз «лахміття», лтс. бгарзпаз «крихти, кусочки, відходи», іє. *сШгеЬЬ-; зіставляється також (81ашзкі І 166; МасЬек Е8ЛС 128; НоІиЬ—Кор. 107; 8кок І 441 —442) з лит. ігарйз «крихкий, слабий», ігирйз «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 192; Фасмер І 536, 539; Преобр. І 195; БЕР І 429—430; Вегіа] Е88Л І 115—116; ЗССЯ 5, 119—121; 81. ргазі. IV 243—248; Вегп. І 226; Егаепкеї 103; Раїк—Тогр І 159; Рокогпу 272—273.
дріжджі, [дріжчі, дрбжчі (Ме), дрі-щі Ж, дріжджарня, дріжджівня], [дрі-жджйти] «класти дріжджі»; — р. дрб-жди, дрбжжи, бр. дрбжджьі, др. дрожди, дрождия, п. Огогсіге, ст. бгохіга, ч. сігойсіі, слц. сігойсііе, вл. бгойбхе, нл. бгойбхеіе, болг. дрожди, схв. дрожда (жін. р.), дрдждина «осад у вині», слн. ііг6г§а «відвар солоду», бгохі «осад, гуща; дріжджі», стел, дрождиьа, дрож-диіа, дрождкк, дряпітша;—псл. *сіго2^-ь]'е «закваска, дріжджі», збірний іменник від сігог^а «осад, відстій, дріжджі»;— споріднене з прус, бга^іоз «осад, дріжджі», лит. <іга§ез, дісл. сіг姧 «тс.», алб. сіга «осад з олії, масла», гр. Ораастю, тараошю «змішую, непокою», тара%т) «неспокій, замішання». — Шанский ЗСРЯ І 5, 194; Фасмер І 540; Пре^-обр. І 196; 81ахузкі І 169; МасЬек Е8ЛС 129; БЕР І 430; 8кок І 228; Вегіа] Е88Л І 117; ЗССЯ 5, 128—129; 81. ргазі. IV 260—263; Вегп. І 228—229; Оіг§Ьзкі БР 8, 284; Нааз БР 7, 75; Тгаиішапп 58; Топоров 363—365; Егаепкеї 100.
дріжки-дріжки —див. брись-брись.
дрізд (орн.) «Тигсіиз уізсіуогиз Б.», дрозд, [дрбздйця] ВеУг, ВеНЗн;— р. бр. болг. дрозд, п. сігогсі, ст. сіггогсі, ч. слц. сігогсі, ст. бго2(е)п, вл. сігбгп, нл. сігог-п(а), м. дроздіалец), дроздален «Тигсіиз
тизісиз», схв. дрозд, дроздал, дрозак, слн. с1г6г§, сігбгсі, стел, дрозг-ь;—псл. дгогсТь (сігог^ь) < *ігог<1ь;— споріднене з прус, ігезсіе, дісл. ]ЗґфЗІГ, лнт. зігагсіаз, лтс. зігагеїз, норв. ігозі, шв. [газі, свн. ігозіеі, нвн. Огоззеї, лат. іигсіиз; — очевидно, давнє звуконаслідувальне утворення — від крику дрозда сіггіі (як, напр., і новіше схв. [<1гзс, сігзкас] «дрізд» під впливом звуконаслідувального сігзкаіі «тріщати»).— Була-ховский Семас. зтюдьі 188, 189; Критен-ко Вступ 521; Шанский ЗСРЯ І 5, 194 — 195; Фасмер І 541; Зіахузкі І 168—169; Маскек Е8ЛС 129; 8 кок І 443—444; Вегіа] Е88Л І 117; ЗССЯ 5, 126—127; Откупщиков 146—147; 81. ргазі. IV 259—260; Вегп. І 227; 8рескі 49.
дрізки «тріски; шматочки»;—п. сігга-г§а «скалка, скіпка; (ст.) стебло, трава, бур’ян», [сіггег§а], ч. [сігігка], ст. сігіез-ка «тс.»; — псл. сігег§а;—загальноприйнятого пояснення не має; пов’язувалося з болг. драскам «дряпаю», укр. [дрбска-ти] «тс.» (Вегп. І 224; Фасмер І 546), псл. ігезка, укр. тріска як варіант з дзвінкими приголосними (81ау/зкі І 173; ЗССЯ 5, Ні), з псл. сіг§г§а «ліс, гай», укр. ІдразкаУ «тріска, скіпка, колючка» як варіант з е, паралельним до (Еоз Ог. р. І 121). —81. ргазі. IV 233—234.— Пор. дразка, дроскати. друзки, тріска.
[дрійнути] «штовхнути, брикнути»;— очевидно, результат фонетичної видозміни форми [дриґнути] «зробити швидкий рух ногою». — Див. ще дриґати.
дрік1 (бот.) «чагарник родини бобових, Сепізіа ііпсіогіа Б.», [дрок] «тс. Ж; пень ВеУг»; — р. дрок «дрік», дрбч-ник, п. сіток (§1асікі), сігук «тс.» (з укр.);—пов’язується з деру, драти як назва, мотивована колючістю деяких видів цієї рослини (пор. рос. шильная трава, п. сіток кої^су, сіток сіегпізіу «Сепізіа §егшапіса»), причому припускається можливість зв’язку з рос. [Дрок] «буйство худоби, на яку нападають гедзі», укр. дрік «гедзь», дрочйти', менш переконливе зіставлення (Преобр. І 197) з сгр. брахо^ «дракон». — Шанский ЗСРЯ І 5, 195; Фасмер І 541; Горяев 97; Вісюліна—Клоков 218; Нейштадт 130
341; 8\У І 561; ЗССЯ 5, 124; 81. ргазі. IV 254—-255. — Див. ще дрочйти.
[дрік2] «певна частина сорочки» Ж; — неясне.
дрік3, дрик, дріковйця, дрок, дроко-вйця — див. дрочйти.
дрімати, дрема «дрімота», [дріма] «вид весняної танкової гри», [дрімка] «дрімота», дрімки, дрімливиці, [дрімля Ж, дрімнйці, дрімнйвиці] «тс.», дрімота СУМ, Ж, [дрімак] «сонько, сплюх», дрімайло «тс.», [др'їмко] «бог дрімоти» Ж, дрімливий, дрімотний, дрімучий, недремний, недріманний, недрімний КІМ, [передрімка] «короткий сон» Нед;—р. дремать, бр. драмаць, др. дрімати, п. сіггетас, ст. і діал. сіггушас, ч. сігішаіі, слц. йгіетаГ, бгіешкаі', вл. сітешас, нл. сігетаз, болг. дрямвам, дремя, м. дрема, схв. дремати, слн. сігегпаіі, стел, др-кмати;—псл. *с1гета-іі;—найближче споріднене з лат. Ног-тк), -Тге «спати, дрімати», далі з дінд. сігаіі, сігауаіі «спить», гр. барйатсо «сплю», аорист ібраікп’ «я спав». — Шанский ЗСРЯ І 5, 190; Фасмер І 537; 81а\уз-кі І 174; Маскек Е8ЛС 131; БЕР І 425; Младенов 153; 8кок І 435; Вегіа] Е884 І 112; ЗССЯ 5, 108; 81. ргазі. IV 229— 230; Вегп. І 223—224; Мікі. Е\¥ 420.
дрімлюга (орн.) «сплюшка, Сартішні-£из еигораеизБ», [дрімлюх], дрімлючка, [дрімух, дремлюга] «тс.»;— р. дремлюга «тс.», п. сіггешіік, сітгушіік «хижий птах з родини соколів, Аезаіоп Іііко-Іаісо», ч. сігетіік, сігетеіік, сігтіісек, слц. сігетеіік «тс.»;— похідне утворення від дрімати', назва пояснюється нічним способом життя птаха (пор. сплюшка, рос. полунбщник «тс.»). — Булаховский ПАН ОЛЯ 7/2, 101; Воїнств.— Кіст. 204—205. — Див. ще дрімати. —Пор. дрйглик.
[дрінгом] «швидко, скоро» ЕЗб ЗО;— слц. [сігіп§от] «тс.»;—запозичення з німецької мови; нїм. йгіп§епс1 «терміново, спішно» пов’язане з дієсловом йгіп-§еп «проникати; наполягати», спорідненим з гот. ргеікап (<*ргіпкап) «пригнічувати», дісл. ргуп§уа «давити», ав. їітаДа «стиснутий».—К1и§е—Міігка 143.
[дрінка] (бот.) «дерен кров’яний, куросліп, Согпиз зап£иіпеа» ВеНЗн; — оче
видно, запозичення з чеської мови; ч. сігіпка «плід дерену, кизил» є похідним від йгіп «дерен», що відповідає укр. дерен (див.).
дріт1, [дрот] Пі, Бі, [дріть] «сплетений удвоє мідний дріт, вживаний для гуцульських виробів», дротик «метальний спис; спиця», дротина «кусок дроту», [дротар] «той, хто виготовляє дріт або обв’язує дротом посуд» Ж, [дрітарь, дрітовач] «тс.», [дратівна] «вудка з дроту» Ж, дротянка «нагайка з дроту; (ент.) дротяник; [ліхтар, обплетений дротом]», дротяник «вид черв’яка, личинка деревної блощиці; [личинка бджоли ВеНЗн]», [дротарня] «фабрика, де виготовляють дріт», [друтарня] «тс.» ДзУЗЛП, дротовий, дротяний, [дрітя-ний Бі, дратований Я], [дротувати\ «обмотувати дротом Ж; лагодити посуд ДзУЗЛП», [дротовати] «тс.» ДзУЗЛП, їдротарити] «працювати ремісником-дротарем» ДзУЗЛП, [друтарити] «тс.» тж, ст. дротом^ (XVII ст.);— р. [дрот], бр. драпі, п. сігиі, ст. йгої, сігбі, нл. йгоі, вл. §гоі, ч. сігаї, слц. <1г61, схв. дрот, дрот;— запозичене з німецької мови через польське посередництво; нвн. БгаЬІ «дріт», свн. сігаі, двн. йгаі(і) «тс.» пов’язується з нвн. йгеЬеп «крутити, повертати». — ДісйЬагсК 43; Фасмер І 542; Преобр. І 193, 197; Вгйскпег 95; МасЬек ЕБЛС 126; К1и§е—Міігка 140.—Див. ще драїти.— Пор. дратва.
дріт2—див. дрочйти.
[дрічний] «люб’язний, милий; [гарний, сильний ЕЗб ЗО]»;—запозичення з словацької або чеської мови; ч. [сігіс-пД «стрункий, добре збудований, гарний», [сігіспу, §гуспу, §гуспу], слц. (ігіеспу, [сігіспуі «тс.», як і слн. сігесеп «повний, здоровий», пов’язані з ч. сігік «тулуб, корпус, стовбур», слц. сігіек «тс.» (слн. сігек) і споріднені з лит. сігаїказ «витягнутий, стрункий (про дерево)», сігіскіі «тягтися (про нитку); ширитися»; в українській мові видозміна значення відбулася, мабуть, внаслідок асоціації з [ґречний] «люб’язний, ввічливий». — МасЬек ЕВЛС 131; Тгаиі-тапп 58—59; Егаепкеї 100—101.
[дріще] «болото» Ж;—очевидно, результат видозміни форми трістя (пір'їс
те) «трясовина» під впливом інших фонетично близьких основ.
[дріяква] (бот.) «цикламен, альпійська фіалка, Сусіашеп еигораеиш Б.»; — р. дряква, дрияква «тс.», ст. териак «протиотрута, ліки»;—запозичення з польської мови; п. сігіакіеху «ліки, вживані проти отрути; загоююча мазь; (бот.) БсаЬіоза Б.», сіг)акіеш, с1гу]акіе\х, [сіге-]ака, сігуіак, сігуіа], ст. йгуіака, сігга-кіечу, іуг]'ака «протиотрута; ліки; (бот.) ЗсаЬіоза Б.», як і ч. сігуак «ліки», ст. Нгіак, сіпак, ігіак, вл. сігіе]ак, слн. іегіак «тс.», слц. сігуаспік «шарлатан», походить від свн. НгТакеІ «ліки», ігіакеї, іугіаске «тс.», яке через фр. ст. Бігіадие, ігіасіе і слат. іігіаса < ЇЬегіаса, ІЬегіа-сит зводиться до гр. йщріаха «протиотрута, засіб від укусу отруйних змій», (з йщріахі) аттібосі? або йтіріахбу ’ау-тіботоу «тс.»), утвореного від йщріахбс; «належний до диких чи отруйних тварин», похідного від ЇЦр «звір», спорідненого з псл. гуегь, укр. звір; ботанічне значення розвинулося шляхом перенесення назви з препарату (спочатку тваринного, потім рослинного) на рослину.— Фасмер І 546; Біатекі І 165— 166; Вгйскпег 99; МасЬек Е5ЛС 130; Лш. ГО8І1. 173; Вегп. І 232; КІеіп 1604; Егізк І 672. — Див. ще звір1.
дрова, [дирва] Ж, [дрівб] «колода» ВеУг, дровина, [дрбвно] «тс.», [дрівня] «колода, на якій рубають дрова» ЛЧерк, дрівця, [дровар] «той, хто займається дровами», [Дооварня] «дров’яний склад», [дровальня, дриварня ВеУг] «тс.», дровенята, дровник «дров’яний склад», дровця, дров'яник «дров’яний склад; [той. хто займається дровами]», [дров' янка] «ліс, придатний лише на дрова» Л, [дров'яний] «оси, що живляться соком рослин» Ж, дров' янйй, [бездров'я];— р. дрова, бр. дрбвьі, дрьіва, др. др-ьва, п. сіпуа, ч. сігуа, сігуо, слц. [сігуоІ, болг. д-ьрва, м. дрва, дрво, схв. дрво, слн. сігуа, стел, др-ьво, мн. др’кка;—псл. *сіг,ьуа (з іє. *сігии-, слабкого ступеня чергування до *с!еги- «дерево»); — споріднене з дінд. сіги- «дерево (матеріал)», ав. сіпнете.», сігуаепа «дерев’яний», гр. брб? «дерево, дуб», алб. гіги «деревина, жердина», з іншим вокалізмом гот. (тій «дере-
во», лит. Ьгауіз «борть», лтс. бгауа, сігеуе «тс.», прус, сігахсіпе «вулик».—• Фасмер І 539; Біамгекі І 171; Вгйскпег 101; МасЬек Е8ЛС 131; БЕР І 458—459; Младенов 156; 8 кок І 438—439; ЗССЯ 5, 141—142; Зккерт ВСЯ IV 112—114; Вегп. І 232; Тгаиішапп 61; МйЬІ.— Епсіг. І 493; Егізк І 421.—-Пор. дерево.
дровітня «колода для рубання дров; приміщення для дров», [древитня] «колода або місце для рубання дров» ЛЧерк, [древітня Ж, дрйветня, дрйви-тинь ЛЧерк, дрйвитня ЛЧерк, дривіт-ня, дрйвотень, дрівітня, дрївотня, дрі-вутня] «тс.»;—р. [дровдтня] «місце, де рубають дрова», бр. [дроватбня] «тс.», дрьівбтня «приміщення для дров», п. сігехспіпіа «місце, де рубають і складають дрова», [сігехсоіпіа, (Ігухсоіпіа, <1ге-мюіпіа] «тс.», слц. [сігуоіеп], Ьгуоіпізко «місце, де рубають дрова», слн. сігуоібп «тс.», схв. дрвотоіь «стіс дров»;—псл. *сіг'ьуоіопь, ’Мгьуоіьпа, утворені з основ іменника сігьуа «дрова» і дієслова і§іі, іьпд «тяти, рубати». — Даль І 493; 81атекі І 164; Вегіа] Е88Л І 118; ЗССЯ 5, 143. — Див. ще дрова, тяти.
дроги «довгий віз без кузова; віз для перевезення трун», дрожки, [дрбжка Я, дорбжка], [дрогаль] «візник», [дро-гай Я, дрожкар] «тс.»;—бр. дрбжкі, п. сіогохка, [йгохка, сіегохка], ч. слц. нл. сігояка, вл. йгогка, болг. дрожки; — очевидно, запозичення з російської мови; 'р. дрожки, дрога «поздовжній брусок, що з’єднує передню і задню осі воза, розвора», дроги «нижня частина воза» остаточно не з’ясовані; можливо, споріднені з дісл. йга§а «тягти», дангл. сіга^ап «тс.», яке зводиться до Іє. *сіЬега§Ь- (Вегп. І 226; Ресіегзеп К2 39, 346; Фасмер І 540); припускався ще зв’язок з *<іг'ь§аіі (рос. дрожать) (Преобр. І 196); виводилось також із пра-кельт. *с1го§оп «колесо», ірл. сігосЬ (ЗасЬтаїоу АЇ81РЬ 33, 89) та ін. — Шанский ЗСРЯ І 5, 193—194; 8Іатекі І 156; МасЬек Е8ЛС 129.
[дрожачка] (бот.) «трясучка, Вгіха тесііа Б.»; — бр. дрьіжник, п. сіггц.сгка «тс.»;—похідне утворення від [дрожа-ти\; назва зумовлена тремтінням колосків рослини, що звисають на тонких 132
стеблах; пор. інші її назви у слов’янських мовах, мотивовані тією ж ознакою: р. трясунка, ч. ігезіісе, [ігазіаска], слц. ігазііса, схв. треслица, [трепетни-ца, тресул>а, тришлица], болг. [три-перушка], а також нім. ХШег^газ.— МасЬек Лш. ГО5І1. 280; СимоновиЬ 80.— Див. ще дрижати.
[дрозера] (бот.) «росичка, Пгозега Б.»; — п. Ьгозісгка, гозісхка, схв. дрозера; — засвоєне з латинської ботанічної номенклатури; походить від гр. брооєрбе «росистий, вологий», пов’язаного з брбоое «роса», очевидно, спорідненим з гот. Ьгіизап «спадати», свн. Ігбг «роса, дощ»; назва зумовлена властивістю рослини виділяти краплини липкого соку, схожі на росу (пор. рос. росянка, схв. [росика, росна трава, росичина], рдсульа «тс.»). — Вісюліна—Клоков 180; СимоновиЬ 175; Егізк І 419—420.
[дрондзя] «худа жінка у довгому вбранні, неохайна жінка» Мо, [дрондзя-ти] «танцювати» Мо;—афективні утворення, паралельні до семантично відповідної пари слів [дрймба] «висока тонка жінка; неохайна жінка; жінка легкої поведінки» і [дрймбати] «танцювати».
дропак (танець); — бр. драпак «тс.»;— результат видозміни форми тропак «тс.», зумовленої, очевидно, впливом слова драпати «швидко бігти, тікати»; пор. семантично тотожне дати дропака «побігти, втекти» (п. бас Ьгарака «тс.»). — Див. ще тропак. — Пор. драпати.
[дрбскати] «дряпати; розщепляти» Ж, [дрбскатися] «тріскатися» Ж, [дрбска] «тріщина (на шкірі); тріска» Ж; — п. Ьгазп^с «дряпнути», ч. Дгазаіі (Ьгазпон-іі) «дряпати, розривати», ст. йгазіііі «дряпати», сігаз(і)ка «скіпка; дрібничка», Ьгазіуа «тс.», слц. йгазаі' «роздирати», [ЬгазЕ] «скіпка», болг. драскам «дряпаю», драсвам «тс.», драска «дряпина», м. драска «дряпає», драсканица «дряпина», слн. [йгазаН] «відділяти, розв’язувати, пороти», [сігазка] «дряпина»; — очевидно, псл. *сігазкаїі/сігазаіі «дряпати, шкребти» (у чергуванні з *сігезк-, пор. Вегп. І 221), що є розширенням кореня іє. *сіег- (>*іегз-, *(1ге-з-, *(1ге-зк-); — найближче споріднене з лит. сігекзН, йгазкуіі «дряпати, роздирати»; україн
ські форми з о, можливо, викликані аналогією до трбскати «тріщати, лящати» (пор. трбща «очерет, чагарник, галуззя»); виводиться також від псл. *4гарзаіі, яке пов’язується з дгараіі «дряпати» (МасЬек Е8ЛС 126). — 81адуз-кі І 101; БЕР І 421; Вегіа] Е88Л І ПО; 81. ргазі. IV 209—210; Вегп. І 220—221.
дрохва (орн.) «ОІіз Іагда Б.», [дрб-фа, драфа] Ж, дрохвич «дрохва-самець», [дрохвйчка] «дрохва-самка», дрохвеня;— р. дрофа, драфа, [дрохва, дрохва], бр. драфа, п. дгор, ст. дгор’, дгоріа, ч. (ігор, ст. дгоріуа, дгорїа, дгоїа, слц. йгасЬуа, нл. дгор, болг. дрбпла, м. дропка «дика гуска», схв. дрбпла «дрохва», слн. дгбрііа «тс.»; — очевидно, псл. *4гору, род. відм. *дгорт>уе (з наступним переходом ру>і>ху, пор. стел, оуптівати, п. иїас), поряд з псл. *дгор]’а, Мгорь, представленими в західно- і південнослов’янських мовах;—ці форми зводять до іє. *дгаро- «бігти» (за характерною ознакою дрохви, більш здатної до швидкого бігу, ніж до льоту), як споріднені з дінд. дгаіі «біжить», гр. ’ало-бібраохю «тікаю», з формантом -р- ще гр- бр-хлєтцд, бралл'л’ «утікач», дінд. дгарауаіі «проганяє, змушує бігти»; праслов’янська назва реконструює-тьсщ також (ЗССЯ 5, 125; МасЬек Е8.ІС 129) як *дго-рьіу, (*дьго-рьіь-уа) букв, «біго-птах», паралельне до киго-рьіу (киго-рьі'ьуа) «куропатка», або зводиться до тюрк, Іоудак «дрохва», монг. Іо§адак «тс.» (Казапеп ЕСЕ 29, 196; До-бродомов РР 1968/4, 100—104); свн. Ігар, нвн. Тгарре «тс.», очевидно, слов’янського походження; припущення зворотного шляху запозичення (Шелудько ЗО; Горяев 1896, 97) необгрунтоване.— Булаховский Семас. зтюдьі 185; Шанский ЗСРЯ І 5, 195—196; Фасмер І 542; 81а\сзкі І 168; БЕР І 431; 8кок І 443; Вегіа] Е88Л І 116—117; Мозгупзкі Р2ІР 303; Вегп. І 226—227.
дрочйти «дражнити, дратувати», дро-чйтися «кидатися від укусів гедзів (про тварину); дражнитися, сердитися», [дрік] (ент.) «гедзь», [дрик Ж, дрок Ж, дріт Ж, дротик ВеНЗн] «тс.», [дріковй-ця] «період, коли гедзі особливо до
шкульні для тварин» Ж, Пі, [дроковйця] «тс.», [дроки] «глузування, дошкульні жарти» Ж, [дроковйстий] «вередливий, дражливий», [дрочлйвий] «дратівливий», [здрік] «гедзь», [здрок], піддрочка; — р. [дрочйть] «дратувати; пестити, гладити», [дрочйться] (про тварину) «упиратися, кидатися, шаленіти», бр. драчея «сверблячка», р.-цел. дрочитисд «гордо виступати», дрочЕИкЕ «пиха», п. дго-сгус зі^ «дражнитися» (з укр.), болг. дрбча «ледарювати, розважатися», м. дрочи «тс.», стел, дрочити(сж) «бути пихатим», дрочкм-ь «сміливий, зухвалий»;— етимологія неясна; можливо, пов’язане з псл. *дьгаіі, *дегіі і відповідає лтс. дгасїі, дгаси «лаяти, ганити», лит. дгаказ «сварливий, задерикуватий», сігік-Іі, дгіпки «шаленіти, казитися». — Фасмер І 542; 81адузкі І 166; БЕР І 431—432; 81. ргазі. IV 252—254; Вй§а РК І 437 (проти Вегп. І 226; Преобр. І 197).
[друбак] «черв’як, личинка комахи»;— результат видозміни форми гробак «тс.» під впливом форм типу [дру-бен] «дрібен», [друббк] «дрібок», похідних від дробити. — Див. ще гробак, хробак.
друг, другйня «подруга», [други-нець] «другий рій бджіл» ВеНЗн, [дру-гак] «тс.; дворічне лоша чи теля» Бі, [дружи] «подруга» Ж, дружба «приязнь; [весільний товариш]», дружина «загін, почет; жінка», [дружина] «загін» Ж, дружинник, дружище, дружка «подруга нареченої» УРС, Пі, дружко «весільний товариш», [дружник] «охоронець» Ж, [дружчини] «свято дружок» Ж, друзяка «друг», [друзь] «тс.», другий, дружний «одностайний», дружній «товариський», дружити «товаришувати», друж'шти «бути дружкою», [дружчити, дружкувати, дружикувати Ж] «тс.», задруга (іст.) «патріархальна сімейна община у південних слов’ян», [задруге] «вдруге^, здружити, недруг, одружений, одружувати, [піддружба] «помічник весільного товариша» Г, Нед, [піддружбик Нед, піддружжя, піддружий, піддруж-ко Нед, ігіддружний Нед] «тс.», [під-дружка] «помічниця подруги нареченої» Г, Нед, [подруг] «чоловік, подружжя», подруга, подружжя, [подружйна] «по
друга» Г, Нед, подружниця «тс.», по-дружий, подружній, [по-друзьки] Нед, подругувати, удруге, удружити', — р. бр. друг, др. друг-ь, п. бгиЬ (з укр. чи бр.), [бгпсЬ, ЬгисЬпа], ст. бги§ «друг», бги§і «другий, інший», ч. бгиЬ, сігиЬу, слц. бгиЬ, вл. бгиЬ «друг», бгиЬак «інший», нл. ст. бги§, бги§і, полаб. сігаи§ «інший», болг. м. друг «інший», болг. другар «товариш», схв. друг, дріу-гар «тс.», другії «другий», слн. бгй§ «товариш», бгй§і «інший, другий», стел, дроутг. «товариш; інший»;—псл. *бгц§ь «товариш, приятель»; — споріднене з лит. дгап§а5 «супутник, товариш», бгай§, бгайте «разом, спільно», зибш^іі «приєднатися», лтс. бгаи§8 «товариш, колега; другий член пари; інший», прус. бгац§і- «з-» (бгаи§І5Уа1бипеп (зн. в.) «співспадкоємець»); пор. також гот. §а-бгайЬІз «солдат», сігіц^ап «воювати, боротися», двн. ігиЬі «громада, загін, кортеж», ігиЬіїп «воєначальник», дісл. бгбіі «загін охоронців, почет», дангл. бгиЬІ «тс.»; іє. *бЬги§Ь- (*бЬегои§Ь-) «бути готовим, міцним», похідне від *бЬег-; за іншим поясненням (Трубачев Терм, родства 172—173; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 205—207) псл. сінщь виводиться з іє. *бЬгеи-/бЬги- «міцний, тривкий, надійний, вірний» (звідки й іє. *ЬЬегепо- «дерево; надійний, вірний», пор. нім. Ігацеп «вірити»); в такому разі пов’язується з гот. ігі^мгз «вірний», дісл. 1гу§§г, дангл. £еігу\се, днн. [гшу/і, двн. §і!гіида «тс.»; Мартинов висловлює припущення про запозиченість пра-германських форм (прагерм. *бгаи§а «друг», *бгац§1і «дружина») з праслов’янської мови; із сполучень типу стел, дроут-ь. дроутд розвинулися прикметникове і числівникове значення «інший, другий», засвідчені в усіх слов’янських мовах; останнім часом запропоновано нове зіставлення з дінд. бгцЬ- «ворожа демонічна істота», ав. бгихз «Друг — демонічна істота, уособлення злих сил» (Иванов Сл. и балк. язьїкозн. 67—70).— Шанский ЗСРЯ І 5, 196; Фасмер—Трубачев І 543; 81а^/зкі І 169—170; Вгйскпег 98; МасЬек Е8ЛС 130; БЕР І 432; 8кок І 446—447; Вегіа) Е88Л І 118; ЗССЯ 5, 131—132; 81. ргазі. IV 269—272; Вегп. І
230—231; Тгаиішапп 59; Ви§а НН І 554; II 173, 193, 331, 365, 577.
[друґаль] «перекладина на плоті (па-ромі)» Ж, [друґалька] «якась деталь ткацького верстата» Доп. УжДУ 1957/1, [друґанка] «тс.» тж; — форми, пов’язані з псл. *бг9£ь «палиця, жердина»; можливо, утворені від зворотного запозичення з румунської мови (рум. бгц§ «палиця, жердина, веретено» походить від схв. друг «тс.») (ЗсЬеІибко 132; СДЕЛМ 121); припускають також зв’язок з п. 6г^.§а1 «великий незграбний чоловік; пеньок, колода» (Вегп. І 229; КісЬЬагбІ 43). — Див. ще дрюк. — Пор. друґар.
[друґар] «весло, кермо; держак рульового весла на плоті; молода сосонка»;— пов’язане з псл. *Ьг9§ь «палиця, жердина» і, очевидно, утворене від рум. бги§ «палиця (дерев’яна чи залізна), жердина, веретено», що, в свою чергу, походить від схв. друг «тс.» (8сЬе1ибко 132); припущення про польське посередництво (Вегп. І 229; КісЬЬагбІ 43) мало обгрунтоване (пор. відмінність значення і наголосу у п. бгц.§аг2 «візник-ваговіз»), так само, як і зведення форми до відмінного за значенням сгр. броуууарід «військовий загін на постої» (Вегп. І 229; Фасмер ГСЗ III 56). — Пор. друґаль.
[друґати] «сплітати, зв’язувати, обмотувати Ж; скручувати нитку на веретені Шух», [друга] «велике веретено» 81. зі. 13, [другалка, другалка, другая-ниця, друїалька] «тс.» тж; — п. [бги§ас] «прясти мотузку з клоччя»; — запозичено з чеської чи словацької мови, можливо, через посередництво польської; ч. слц. [дги§аі'1 «прясти вовну», походить від [бги§а] «веретено для прядіння вовни», запозиченого із сербохорватської мови; схв. друга «велике веретено» пов’язане з їдрдг (дрдк)] «палиця, жердина», спорідненим з укр. дрюк, стел, држгк. — Дзендзелівський 81. ЗІ. 13, 214—215; МасЬек Е8ЛС 130; 8кок І 445—446, —Див. ще дрюк. —Пор. друґаль, друґар.
[дружбарт] «вид картярської гри»; — запозичення з польської мови; п. сігих-Ьагі «давня картярська гра; чирвовий
король» походить від нім. ОгоззеІЬагІ «борода дрозда» (усіченої частини назви гри Кбпі§дго88ЄІЬагІ8ріеі «гра в короля з дроздовою бородою»), утвореного з іменників Бгоззеї «дрізд», спорідненого з укр. дрізд, і Ваг! «борода», спорідненого з укр. борода; видозміна слова відбулася у польській мові, очевидно, внаслідок зближення з дгигЬа. — Шелудько ЗО; 8Ш І 566; Вгйскпег 99; К1и§е— Міігка 54, 144, —Див. ще борода, дрізд.
[друзки] «тріски, шматочки», [друзки} «лико з сосни для плетіння кошелів; тріска, скіпка» Л, [друзати] «розтинати» Ж, ст . друзки «хмиз, сушняк» (1627); — р. [друзг] «хмиз, бурелом», [друзга] «гілки, опале листя», бр. друз «щебінь», друзачка «кришечка, шматочок»;— єдиного пояснення не має; одні дослідники пов’язують з псл. *(1гиг§аіі «з тріском ламати, трощити» (пор. укр. друцкати, п. дгиг§оїас), спорідненим з лит. дгйг^аз «шматочок, крихта», дгиз-ка «сіль», лтс. йгизка «крихта», гот. 6гай(1і)8П08 «крихти (від хліба)» (Фасмер 1 543; Біатекі І 170, 173; Тгапішапп 61—62; Вй§а КК І 437); за іншими поясненнями (Когхсасіохсзкі К8 II 112; Вегп. І 222, 228), зводиться до псл. *<ІГ92§-, пов’язаного з *(1г£г§-	(<*сІГ£8к-),
*6ге2§- (пор. стел, дрдзга «ліс, бурелом», рос. діал. дрязг «хмиз, сушняк») як назалізованого варіанта іє. *дег§Ь-(псл. *с1ьг§а[і). — Оїг^Ьзкі ЬР 9, 17; Таїсіє— Рок. І 801, 872. — Пор. дрізки, друцкати.
друк, друкар, друкарка, друкарня, [дрюкарня], друкарство, друкарщик (заст.) Пі, [друківля] «шрифт (?); друкування», друкувати, [дрюкувати], друкований, передрук, ст. друкя>, друкаря, друкарня, друковати (XVI ст.); — бр. друк, п. дгик, йгикомгас, слц. йгикоуаі' «переводити узор на тканину»;—запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нім. Огиск «тиснення, друкування», ДВН. (ІП1С «тс.» споріднене з дісл. фгй§а «тиснути», нвн. дгоЬеп «загрожувати», псл. Їгпїі «натирати», укр. травити. — Акуленко 134; Шелудько ЗО—31; Вгйскпег 99; Маскек Е8ЛС8 96; К1и§е—Міігка 144; Бресіїі 206, 208.—• Див. ще травити.
[друкваницяі «спідниця з синьої вибійки»;— п. [дгикбмгка, сігикохуапка] «кольорова спідниця з перкалю; перкалева сукня темно-синього кольору»;—похідне утворення від основи дієслова [друкувати] «вибивати (на тканині), витискати».— Див. ще друк.
[друлити] «штовхати, кидати», [дру-ляти, дрйлити Ж. дриляти О] «тс.», [друл] «тачка»;— п. [сігиііс] «штовхати», слц. [йгйШ'] «штовхнути, вдарити»; — очевидно, варіант форми [труляти] «тс.» (як [друхнїти — трухнітиї); у польській і словацькій мовах, можливо, з української; зіставлення з схв. дрлати «дряпати, боронувати», дрлити «оголювати», ч. Пгоіііі «кришити, дробити» (Варбот Зтимология 1970, 78—79) викликає сумнів. — 8\У І 565. — Див. ще трутити.
[друлє] «ДОШКИ» Ж;—неясне.
[друлівнйк] «знаряддя, яким гуцульські мосяжники вирізують при орнаментуванні металу круглі лінії»; — очевидно, пов’язане з дриль «свердло»; заміна и на у могла відбутися під впливом друлити «штовхати» (пор. [дрйлити] «тс.»). — Див. ще дриль.
[друмхатися] «шкребтися, дряпати-ся» Ж;—афективне утворення, можливо, пов’язане з початковою частиною основи драти (дряпати).
[друмхнути] «зірватися, побігти, кинутися»;—афективне утворення, пов’язане з дременути, дмухнути (переш) «побігти, втекти», [дремехнути] «вдарити» (див.).
[друхнїти] «трухлявіти», [друхнб] «порохно» Ж;—варіант форми трух-нїти «гнити, ставати порохнявим» (як [друляти —труляти}). — Див. ще труха.
[друхнути] «тріщати, з шумом вдарятися, розбиватися, деренчати», [дру-хотати] «розбивати на шматки» Ж; — очевидно, результат контамінації дієслів [грухнути] «з шумом упасти, стукнутися» і [друцкати] «роздрібнювати, товкти, розбивати» (див.).
[друцкати] «роздрібнювати, товкти, розбивати» Ж, [подруцкати] «потовкти (варену картоплю); побити когось» Ба;— бр. друзгатаць «трощити», п. (г)дгиг§о-
іас, ст. дгиг^ас, дггиг^оіас, слц. дгйг-§аі/, дгІ2§аі' «тс.», схв. друзгати «давити, чавити», здрбзгати «розтрощити», слн. [сігйг^аіі] «чавити, розминати», дг6г§аіі «розчавлювати»;— псл. дгиг-§а!і (*дги8каіі) «з тріском ламати, кришити»; — найближчими відповідниками є лит. йгиг^еіі «кришитися», лтс. йгизкаі «тс.», дгизка «крихта», пор. також гр. Орабсо «дроблю, розламую»; іє. *бЬгеи-«ламати, трощити»; -цк- в основі слова замість -зг- розвинулося, очевидно, внаслідок дисимілятивного оглушення кінцевих приголосних основи. — Фасмер І 543; БІамгакі І 170; 8кок І 444; Вегіа] Е88Л І 117; ЗССЯ 5, 133—134; Вегп. І 228; Егаепкеї 107. — Пор. друзки.
друшляк «посудина з дірочками», ст. рушлакь (1570), друшлак'ь (1597);— р. дуршлаг «тс.», бр. друшляк «пробійник; друшляк», п. бгизгіак, йигзгіак, вл. дигзіак; — запозичено з німецької мови через посередництво польської; нім. Ппгс1і8СЙ1а§ «пробійник; решето; друшляк» пов’язане з дієсловом дигсЬ-8сй1а§еп «пробивати, пропускати», утвореним з префікса бигсИ- (двн. сіигаЬ, іЬигиЬ) «через», спорідненого з гот. раігЬ/ав. Іагаз-са, дперс. іде, ігі, лат. ігапз-, і дієслова зсЬІа^еп «бити», пов’язаного з двн. 8Іа§ «удар», дісл. з1а§(г), гот. зІаЬз «тс.», кельт. зіасійа «битий»; перестановка звуків відбулась на грунті польської мови.— Москаленко УІЛ 28— 29; Шелудько 31; Шанский ЗСРЯ І 5, 213—-214; Фасмер І 555; Вгйскпег 99; К1п§е—Міігка 148, 652.
дрюк «кий, палиця», [друк] Ж, Бі, дрючок, [дручбк], дрючина, [дручйна] «кийок; обрубок дерева Бі», дрюччя (зб.), [друччя] Ж, [дручня] «насосні важелі» Ж, [дрібчник] «полиця, горизонтальна жердина», [дручник] «тс.», [дручковйй] Ж, [дручений] «мучений» Бі, [дручйти] «мучити» Бі, [дрючкувати] Я, Івйдрю-кувати] «побити дрючком»;—р. [друк, дрюк], бр. друк, др. дручити «мучити, пригнічувати», п. с!гц.к, йгфсгек, ч. йгоий, слц. йгик, болг. дря>г «стебло, прут», м. драг «палка, жердина», схв. др$г, [друга, друк], слн. йг6§ «жердина, стовп, сходи», стел, држгж;—псл. йг9§ь (сігдкь) «палиця, жердина»; — спорідне
не з лит. жем. [йгап^а] «велика жердина», сх.-лит. [йгап^оз] «віз без коліс», дісл. сігапщ «камінь, що стирчить із землі», сігепщ «товстий стовбур, палиця», ірл. йгіп§іт «піднімаю», кімр. йгіп§о «тс.»; походження форм з кінцевим -к поряд з -§ (-г) неясне; форми з ю поряд з у в українській мові розвинулися, очевидно, внаслідок впливу говорів з м’якою вимовою р або як гіперизм,— Фасмер І 543—544; Преобр.І 198—199; БІамгакі І 162; 8\¥ І 553; Маскек Е8.1С 129; БЕР І 434; 8кок І 445—446; Вегіа] Е88Л І 116; ЗССЯ 5,129—130; 81. ргазі. IV 264—266; Вегп. І 229—230; Тгапі-тапп 59; Егаепкеї 101; Бресйі 206, 211.— Пор. друґаль, друґар, друцкати.
[дрюх] (ент.) «ковалик, Еіаіег»; — неясне; можливо, звуконаслідувальне (пор. рос. щелкун «тс.»).
дряблий, др явну ти, дряблїти, дряб-луватий;—-запозичення з російської мови;— р. дрябльш, дрябнуть етимологічно неясні; порівнювалися з лит. бгітЬй, йгіЬіі «сочитися, густо капати», йгаЬпйз «опасистий», сІгатЬІуз «товстопузий; слон», з гр. йроррод «згусток», йрор-реїо\’ «грудочка». — Шанский ЗСРЯ І 5, 197—198; Фасмер І 545; Преобр. 1 199; Вегп. І 222; Мікі. Е\¥ 420.
[дрябчак] (бот.) «осот, Сігзіиш іап-сеоіаіит Б.»; — очевидно, пов’язане з дряпати (пор. р. [дрябать] «дряпати»); назва мотивується колючістю рослини (пор. інші її назви: [бодлак, терен свинячий], р. бодяк, свиной терн, м. бод-лика, схв. бддал, с]екавац, слн. зкгЬа-гоЬса, зграпес, згр]е, нім. Кгаігсіізіеі). — Вісюліна—Клоков 330. — Див. ще дряпати.
дрягва, дряговина, дряготіти, дряг-тїти —див. драгва.
[дряглий] «старий, підгнилий, зношений», [драглий] «слабий, безсилий»; — пов’язане з дряхлий (<псл. *сІГ9§-8-) «тс.» як результат його видозміни під впливом [драглий], драглистий або як давній словотворчий варіант основи без поширювача -8-. — Див. ще дряхлий,— Пор. драгва.
[дрягнути] «висихати, просихати»;— результат видозміни форми тряхнути
«просихати» як [друхнїти — трухніти] і под. — Див. ще тряхнути.
дряпати, дряпатися, дряпакувати «обробляти землю дряпаком» Дз, [дря-потіти], дряп (виг.), [дряпа] «щітка для розчісування вовни», дряпак «знаряддя’для підпушування землі; [кіготь, подряпина; старий віник]», дряпач «тс.», [дряпець] «той, хто легко видирається на висоту», дряпанина, дряпина, дряпіжка «здирство; драпіжник», дряпіжник «грабіжник, лихвар», [дряпіка, дря-пічка Пі] «тс.», [дряпіжство], [дряпня] «обдирання, шкребіння», [дряпбта] «обдирання», дряпуга, [дряп'я} «дрантя», дряпіжний, дряпливий, дряпучий, подряпина;—р. [дряпать], слц. дгіараі';— результат видозміни звукової форми драпати і т. д. з експресивним чи, можливо, гіперистичним пом’якшенням р.— Фасмер 1 535; МасЬек Е8ЛС 126. — Див. ще драпати.
дрясен —див. дерес.
[дрясувати] «топтати», [дрясовати] «мучити» Пі;—очевидно, результат видозміни форми [їрисувати] «розчищати (стежку); витоптувати» (див.).
дряхлйй «старий, підгнилий, зношений» СУМ, Ж, [дряхлйвий] Ж, [дрє-хлявий] «хворобливий» ВеУг, дряхліти, [дряхлявіти], [одряхнути] «одряхліти» Ж;—Р- дряхльш, дряхлеть, дряхнуть, бр. драхльї, драхлець, др. дряхльш «понурий, сумний», дрясьльш, друхле «тс.», п. ст. (г)с1гес!іпа,с «ставати нужденним, знемагати», ч. [дгасЬІу] «сумний», вл. бгіесйіу «брудний, нечистий», схв. ст. дресео «сумний» (жін. р. дресела), дре-с'елити «сумнішати», слн. [дгез§1] «похмурий, сумний», стел, дрдул-к, држ-селті «сумний, зажурений»;—очевидно, псл. СІГ^ХІТЬ, *дг^ХП9ІІ (з *СІГЄ§-5-), ’Мг^зьІь (сіг^зеїть), етимологічно неясне; можливо, пов’язане з *дг9§аН, р. [дря-гать] «тремтіти, смикатися» або з тру-ха; зіставляється також (ЗССЯ 5, 112— 113) з лит. дгптзіл «мутити, перемішувати», сігптгійз «мутний». — Фасмер—Трубачев І 544, 546—547; Преобр. І 199— 200; Горяев 440; Бернар БЕ 1957/5, 455—457; 8кок І 433; Вегіа] Е884 І 112; Вегп. І 222—223. — Пор. дряглий.
[дрячка] (бот.) «шипшина, Коза са-
піпа Б.» ВеУг;—пов’язане з драти; назва мотивується колючістю рослини; пор. схв. драч «терен, колючка», пас]а драча «шипшина»; пом’якшення р, можливо, викликане аналогією до дряпати.— Див. ще драти.
[дрьбхати] «сплескуватися» (про рибу) Я;—афективне утворення.
дуб (бот.) «Рпегсиз гоЬиг Б.; деревина дуба; дубильна речовина; (діал., іст.) вид великого човна», [дуба] «людина високого зросту» Я, [дубарь] «великий дуб», дубець «молодий дуб; прутик», [дубило] «дубильна речовина», [дубй-тель, дубле Ж1 «тс.», дубильник «той, хто дубить шкіри; [червоний вовняний верхній одяг Шух]», дубильня «приміщення, в якому дублять шкіри», дубина «дуб; дубовий ліс; палиця; [дубові дрова Ж]», дубиння «дубняк», [дубиняк] «дубова різка» Ж, [дубинякй] «удари палкою» Ж, дубівка «сорт дині; [чорнильний горіх; горілка, настояна на дубових бруньках Ж1», [дубівнйк] «той, хто дубить шкіри, дубильник» Ж, [ду-ббвник] «тс.» Ж, [дубінка] (бот.) «чорнильний горіх» Ж, [дубленець] «видублена шкіра», дублянка «дублений кожушок», дубник «дубовий ліс», [дубнйця] «дубильно-травильний розчин» Ж, дубняк, [дуб'як] «дубняк», [дубок] «дрова», [дубовець] (ент.) «голуб’янка дубова, Еусаепа дпегепз» Ж, [дубовик] «власник човна-дуба», [дубовйнаї «дубова труна» Ж, дубчак «молодий дубок», дуб' я (зб.) «дуби», [дубля] «тс.», [дуб'янці] «вид постолів з дубленої шкіри», дубильний, дублений, [дублений] «червоно пофарбований» Шух, [дубленйстий] «червоно-жовтуватий, кольору дубленої шкіри», [дубнйй] «дубильний» Ж> дубовий Г, Ж, дубуватий, дубити, [дубити] «здирати (гроші)», [дубитися] «ставати догори; коробитися», дубіти, [дублйти] «дубити (рибальські сіті)» Мо, [дубувати] «мерзнути Г; не спати; бродити на свободі Ж», [здубиця] «залишки дубової кори, що йдуть на дубіння» Я. [здубйти] «здерти» Я, [здубйтися] «одубіти», задубіти, задубти, задубнути, задубілий, задублий, одубеніти, одубйтися «вмерти, околіти», одубіти, одубнути, одуб-ти, одубілий, падуб «Цех адціїоііпт Б.»,
піддубень «гриб синяк, дубовик, Воіе-іиз Іигібиз» (?), [піддубець] ВеБ, піддубник, [піддуббвик], піддубок СУМ, Г «тс.»; — р. бр. дуб, др. дуб'ь «дерево; дуб», п. бцЬ, ч. слц. вл. нл. биЬ, полаб. сіитЬ, болг. д-ьб, м. даб, схв. дуб «дуб; (дерево]», слн. 66Ь, стел. джиг, «дерево; дуб»;—псл. брЬь;— дальші зв’язки визначаються по-різному; останньою за часом є спроба (Еаїк 8сапбоз1ауіса IV 265—285) виведення з більш раннього псл. *битЬаз «дупло, дуплище; дерево», паралельного до лит. бигйЬаз «заглиблення, порожнина», бйЬІі «дупліти», биЬйз «глибокий, запалий», битЬйз, бит-Ьгйз «тс.», бйЬа, биЬІуз «дупло», лтс. бибЬитз «заглиблення, печера», бйоЬІ «видовбувати» (пор. слц. бЬої «вулик, дупло», п. биЬ, бгіиЬ, бгіиЬпіа «дупло»), як назалізованого варіанта кореня псл. *бйЬ->*бьЬ-, що зводиться до іє. *бЬеиЬ- «глибокий, низько розташований»; найближчі відповідники: дірл. ботаіп «глибокий», гот. біирз «тс.», норв. сіитр «заглиблення в землі», дат. [битр] «печера, заглиблення», нвн. Титре! «калюжа; невеликий ставок»; розвиток нової семантики пояснюється як наслідок ототожнення понять «дупло» і «дуплисте дерево» та перенесення цієї назви на дуба за характерною перш за все для нього ознакою дуплистості; інші дослідники (Уаіііапі КЕ8 14, 223 — 224; ЗІатекі І 139—140; ЗССЯ 5,95—97), відносячи псл. бдЬь разом з брЬ-г-ауа, б<?Ь-г-оУа до назалізованої форми іє. *бЬеи-Ь-, *бЬит-Ь- «глибокий, низько розташований», пов’язують його з лит. битЬІаз «трясовина, болото», баиЬа «долина», лтс. бишЬгз «болотиста місцевість» і припускають такий розвиток значень: «низько розташована місцевість» — «долина» —«волога долина, поросла лісом» — «ліс» — «дерево» — «найбільш звичайне дерево, дуб»; зіставлялося ще (Вегп. І 216—217; Мі-Іемгзкі ІЕ 16, 198—199) з гр. тосрХбд «сліпий, темний; дурний», тбфод «дим, чад», дангл. битЬ «німий», дісл. битЬг «тс.», ірл. биЬ «чорний», двн. ІитЬ «німий; дурний» (як «чорне дерево»); припускалося також (Фасмер І 547; Вгйскпег 85) початкове значення «дере
во» (пор. полаб. ррїеебишЬ «яблуня») і пов’язувалося (Міккоіа Пгзі. Сг. 124; Брандт РФВ 21, 220; ИЬІепЬеск К2 40, 554; Мікі. Е\У 48) з гр. бєцео «будую», дісл. іітЬг, дангл. ІітЬег, двн. гітЬег «будівельний матеріал; будова; кімната», гот. 1 ітг]ап «будувати», псл. бопть «дім»; зіставлялося (Вгйскпег 85; МасЬек Е86С 132) з двн. Іаппа «ялина» (з герм. *бап-мю), дінд. бЬапуап-, бЬапиЬ «дуга, звід». — Шанский ЗСРЯ І 5, 199 —200; Фасмер—Трубачев І 547—548; Преобр. 1 200—201; БЕР І 453; 8 кок І 449; Вегіа] Е886 І 105; 8сЬи8Іег-8е\сс 81. ДУогізі. 14, 17; Мозгупзкі БР 33, 354—355.
[дуба]] «сторч» Г, Я, [дубом] «сторч, догори ногами» Ж, [дубки] «вертикально, без сторонньої допомоги» ЛексПол, [дубці] (дит.) «тс.» Ме; — бр. дубам «сторч», п. б^Ьет «тс.», слц. биЬкот (узіауаіі) «щулитися», схв. дупком, дупке «тс.», м. дуба «вниз головою»; — очевидно, результат видозміни слова дйбом (дибки) «тс.» під впливом аналогії до іменника дуб; викликає сумнів припущення (МасЬек Е86С8 100) про запозиченість цих форм з латинської мови (від лат. зіиреге «дерев’яніти, мертвіти, застигати»), як і порівняння слц. габиЬепу «тупий, дурний» з лат. зіирібиз «тс.». — Див. ще дибати.— Пор. дуб.
[дуба2] (кличка вівці) Доп. УжДУ 4, [дубела, дубеша, дупкбша] «тс.» тж; — очевидно, пов’язане з [дублений] «червоно пофарбований», [дубленйстий] «червоно-жовтуватий; кольору дубленої шкіри».— Див. ще дуб.
[дубала] «дибом, сторч», [д у балка] «сторч, стійма», [дубола Мо, дубора] «тс.» —прислівники, утворені, очевидно, в результаті контамінації форм [дуба] і [дибула] «тс.». — Див. ще диба, дуба1.
[дубас] «великий ніж», ст. дубас «видовбаний човен, дуб» (XVIII ст.), ду-басник'ь «власник дубаса», дубащина «податок від дубаса» (XVI ст.); — р. [дубас] «човен, видовбаний із суцільного дерева, баржа», бр. [дубас] «великий ніж», п. биЬаз «тупий ніж» (з укр.); — походить, очевидно, від дуб «великий човен», звідки ст. дубас (пор. рум. биЬаз «великий рибальський човен, шаланда»); на формі слова, можливо, по
значився вплив тур. ІошЬаг «вид річкового човна; понтон; буй,бакен» (пор. Мікі. ТЕ! 2, 178, проти Фасмер II 548); пор. синонімічні назви у польській мові диЬ, сІиЬаз, диЬіса, іишЬаг, дотЬага «вид човна; шхуна, паром». — Фасмер І 548; 8№ І 576; 81. ргазі. IV 171—172.
дубасити «бити, лупцювати; сильно стукати»;—р. дубасить, бр. дубасіць, п. [йиЬазіс] (з укр. або бр.) «тс.», слц. йиЬазіі' «тупати, танцювати»; — очевидно, пов’язане з [дубас] «великий ніж; човен, видовбаний з дуба»; мотивація творення слова і розвиток нового значення неясні. — Див. ще дубас.
[дубати] «тупати» Ж, [дубкати, дубнйти, дубнути Ж, дубонйти] «тс.», [дубит] «кінський тупіт» Бі, [здубоніти] «затупотіти» Ж; — слц. йиЬіі' «тупати, танцювати», бираі', бирка!', бирпиі' «тс.»; — дзвінкий варіант звуконаслідувального дієслова тупати, можливо, викликаний впливом форм словацької мови.— Див. ще тупати.— Пор. топтати.
[дубелець] «тубілець»;— результат видозміни слова тубілець, [туболець] під впливом форми дуб (перен.) «дурний чоловік». — Див. ще дуб, тубілець.
[дубельт] (орн.) «бекас, дупель, 8со-Іорах шарг», дупель ««тс.»;—р. дупель, дубель, бр. дупель, п. биЬеІі «дупель, бекас»; — запозичено з німецької мови, можливо, через посередництво польської; нім. ПбрреІзсЬперїе «подвійний (великий) бекас» є складним словом, перша частина якого (в XVII ст. биЬ-Ьеіі- «подвійний») походить від лат. Фіріиз «тс.» — КісйЬагб! 44; Фасмер І 554; Горяев 99; Вгйскпег 101; 81. смуг. оЬсускі 161; Вегп. І 238. — Див. ще дублювати.
дубельтівка (заст.) «двостволка», [ду-бильтак] «подвійне залізо в рубанку» ЛексПол, [дубельтбвий] «подвійний»; — бр. дубальтбука; —запозичення з польської мови; п. сіиЬеІІбсмка створено на основі старого прислівника биЬеІі «подвійно», запозиченого з німецької мови; нім. ст. биЬЬеІі «подвійний» походить від лат. сіиріиз «тс.». — Шелудько 31; КісЬІдагсИ 44; Вегп. І 238; 81. смуг. оЬсусЬ 161. — Див. ще дублювати.— Пор. дубельт. -
дублювати, дублет, дублер, дублікат, ст. дупловати «виконувати двічі» (XVII ст.), дублета «коштовний напів-штучний камінь» (XVIII ст.);—р. дуб-лйровать, бр. дублїраваць, п. бпЬІосмас, ч. (ІиЬІомаіі, слц. сіиЬІомаі', болг. дублй-рам,м. дублйра, дуплйра, схв. дублйра-ти, дуплйрати, слн. йиЬІІгаіі; — повторне запозичення, що в староукраїнську мову потрапило з латинської, а в сучасну українську — з французької, можливо, через польську; фр. йоиЬІег «подвоювати» (звідки похідні йоиЬІеі «подвійний», йоиЬІеиг «подвоювач; сукальник») походить від лат. йиріаге «подвоювати», пов’язаного з прикметником сіпріиз «подвійний», спорідненим з гр. 6і-лХб5 (6і-лХбое) «тс.», і утвореного з основ <іи-(сіио) «два» і -ріиз (від іє. *ре1- «робити складки»); остання основа споріднена з алб. раї'є «складка, ряд», гот. Гаїрап «складати» (пор. двн. гсмі-їаіі «подвійний»); похідне дублікат —з німецької мови (нвн. Биріікаі), можливо, через російську.— СІС 228; Тимч. 840—841; Шанский ЗСРЯ І 5, 201—202; фасмер І 548, 554; 81. \муг. оЬсусЬ 161; Вегп. І 238; Баига! 255; ВІосЬ 230; Таїсіє — Ноїт. І 383—384; Юи§е—Міігка 145.— Див. ще два, дубельт, фалда.
дубовик (іхт.) «лящ, АЬгашіз Ьгаша Б.» Ж; — пов’язане з дуб\ назва виникла у зв’язку з тим, що ляща легко ловити в період, коли розвиваються дуби.— Желех. І 208. — Див. ще дуб.
дубоніс (орн.) «довгоніс, Мисіїга^а Вгізз.»; — р. дубонос, бр. дубанос; — складне утворення з основ іменників дуб і ніс\ назву дано за ознакою довгого і міцного дзьоба, яким птах добуває їжу. — Булаховский Семас. зтюдьі 162; Воїнств.— Кіст. 234. — Див. ще дуб, ніс.— Пор. довбоніс.
дубрак, дубрівка, дубрівник, дуброва, дубровина, дубрбвник—див. діброва.
[дубурити] «порушувати, піднімати, збурювати, бунтувати»;—результат контамінації слів дуб і бурити «хвилювати; [руйнувати, нищити, рити]», пов’язаних між собою семантичними асоціаціями (пор. ставати дубом «ставати догори ногами, сторч»). — Див. ще бурити, дуб.—Пор. дубала.
[дувані (заст.) «розподіл, частина, пай», [дуванити] «ділити», [дуванчик] «рибалка, що працює за пай» Мо, ст. дуван «здобич» (XVIII ст.);—р. дуван «високе відкрите місце; збори козаків для розподілу здобичі; здобич»;—запозичення з тюркських мов; тур. крим,-тат. чаг. біуап «рада, збори», каз. <1иап «окружний суд, резиденція властей» походять від ар. біхсап «тс.», запозиченого з перської мови. — Москаленко УІЛ 31; Фасмер І 549; Добродомов РР 1978/2, 121 —122; Кузнецова РР 1971/3, 153— 155; Горяев 98; Дмитриев 533; Шипова 127; Ьокоізсй 42. — Див. ще диван.
дуга «округла лінія; зігнутий видовжений предмет; частина упряжі; веселка», [дугар] «той, хто робить дуги» Я, їдугйнець, дужник] «тс.» Я, дужки розділовий знак); [«ключиці» Я1, [дужка] «ручка відра, кошика», [дугївка] «райдужна оболонка ока» Ж, дугастий, [дужний]',— р. бр. дуга, др. дуга «веселка», п. ᧧а, бц§а «дуга; веселка», [бика] «частина упряжі», [би§а] «тс.» (з укр.), ч. слц. вл. бика «дуга; веселка», болг. д'ьга «тс.», схв. дуга «веселка», слн. бб§а «тс.», стел, джга «дуга; веселка»;— псл. б<?§а «тс.», початково «кривизна»; — споріднене з лит. бап§а «покриття», бап§йз «небо», з іншим вокалізмом беп§іі «прикрити», біп§Н «зникнути», лтс. бап§а «вибоїна, яма», бапбгіз «вінець, обід колеса», прус. бап§из «небо; піднебіння», можливо, також з псл. *б9§ь «сила, міць»; спроби знайти дальші відповідники у дісл. Ї9П§, нім. Хагще «обценьки» (Міккоіа Пгзі. Ог. І 72), у псл. і^пріі «тягти» (Маскек Е86С 133) та ін. непереконливі. — Шанский ЗСРЯ І 5, 204; Фасмер І 549; Преобр. І 201; 81амгакі І 145; Мозгупзкі 6Р 35/2, 115; БЕР І 453—454; 8кок І 453—454; Вегіа] Е886 І 106; ЗССЯ 5, 98—99; 81. ргазі. IV 192—195; Вегп. І 217; ТгапІ-щапп 44—45; Топоров 361—362.
дугулйна —див. домовина.
[дугулька] (бот.) «полин, Агіешізіа ропііса Б.»; — неясне; можливо, пов’язане з довгий (початково * довгулька\, назва могла виникнути у зв’язку з особливостями будови стебла рослини, що досягає 100—150 см висоти.
дуда1 «вид сопілки; [нижня частина рукава сорочки Я)», [дудан\ «стебло рослини з невеликою кількістю листя чи пагонів» ЛексПол, дудар, [дударка] «гонориста жінка», [дуди] «обшлаги на рукавах», [дудиця] «тс.Ж; соломка для плетіння капелюхів; стрілка», дудка «сопілка; трубка; порожнисте стебло рослини», дудник «той, хто виготовляє сопілки або грає на них» Г, Ж, [дудашник ВеУг, дудлик Ж] «тс.», дудкуватий, [дудуватий], дудчастий, [дударитися] «чванитися», [дудати] «грати на сопілці» ВеУг, дудйти, дудіти «тс.», [на-дудковатий] «з порожнистим стеблом» Ж, [одудкуватий] «дудчастий»;—р. дуда, дудка «сопілка», бр. дуда «волинка, сопілка», п. ч. слц. дибу «вид духового інструмента», вл. биба, бибу «волинка», нл. бибу «тс.», схв. дуда, дудалка «сопілка», слн. бйба «волинка»;— псл. биба «трубка» звуконаслідувального походження;— найближче споріднені сх.-лит. баибуіе «сопілка», бибепіі «безперервно гудіти», лтс. бибіпаі «бовкати, бурчати»; менш обгрунтоване припущення про запозичення з тюркських мов, пор. тур. Крим.-тат. чаг. бйсійк «дудка, флейта» (Мікі. ТЕ1 І 287; Вегп. І 233; Ьокоізсй 43; Шипова 128). — Шанский ЗСРЯ І 5, 205—206; Фасмер І 550; Преобр. І 201; 81ам’зкі І 177; Вгйскпег 102; Маскек Е86С 133; 8кок І 452; ЗССЯ 5, 146; 81. ргазі. V 71—75; Тгаиі-тапп 46—47,—Пор. дудніти.
[дуда2] (іст.) «подать за право хрестити дитину», [дудек] «старовинна дрібна польська монета; у старій Польщі плата орендарю при народженні дитини», [дудок] «тс.» Ж, [дудка] «гроші взагалі; певна сума, заробіток» НЗ УжДУ 14; — запозичення з польської мови; п. [бибек] «монета вартістю 6 польських грошів; гроші взагалі», [би-іек, бубек, буіек, беік, беіек] «тс.», як і ч. ст. бибек (дрібна монета), слц. бибек, бубку, ст. бибок «тс.», утворилося на основі бибек «одуд» внаслідок жартівливого переосмислення назви орла, зображеного на монеті; польські форми [буіек, беік, бе|ек] постали як результат зворотного запозичення з німецької мови (нн. ПіШке, вн. ОйНскеп
«тс.»). — Дзендзелівський НЗ УжДУ 14, 136; Чернов ЛБ 7, 39—-40; Шелудько 31; Вгйскпег 103; Маскек Е8йС 133.— Пор. дудок.
[дудва] (бот.) «болиголов плямистий, Сопіит тасиїаіит Б.; бутень, Скае-горкуПшп іетиіит Б. та ін.»;— р. [дудки] (назви різних рослин родини зонтичних);— не зовсім ясне; вважається запозиченням з угорської мови (ВеЗн 16; Балецкий 81. зі. 9/1—4 , 338); уг. сіисіуа «бур’ян» нез’ясованого походження (Вагсгі 54); пов’язується також з дуда, дудка «сопілка; трубка» з огляду на трубчасту будову стебла рослин родини зонтичних (Меркулова 67).
[дудзуман] «дурень» Ж; — афективне утворення, викликане, можливо, частковою контамінацією слів дурень і туман «тс.».
[дудик] «невеликий камінець у глині»; — неясне; можливо, результат видозміни форми [дутик] «щось порожнисте» під впливом слова дудка «трубка».
[дудич] (зоол.) «вид жука, Егіггкі-ппз» Ж; — похідне від дуда «сопілка; трубка»; назва зумовлена трубкоподібною формою присоска жука; пор. н. Нокігйззеїкаїег «тс.» (букв, «жук з порожнистим присоском»). — Див. ще ДУДа1.
дудлити «жадібно пити»;—р. [дудб-лить] «тягти, смоктати», [дудить] «тс.», п. дидііс «погано грати на сопілці; дудлити, пити», ч. [скідаїі] «смоктати», [йисіїаіі] «ссати», [Дид(1)ак] «соска», би-йеі «тс.», схв. дудлити «ссати»;—не зовсім ясне; можливо, давнє звуконаслідувальне утворення, що спочатку відображало смоктання (Маскек Е8ЛС 133), або результат видозміни значення дудіти за схожістю дії стиснутих губ; можливо, що вихідною була іменна основа псл. *йийь1о «дуло, трубка», пов’язана з дикі «дути» (ЗССЯ 5, 148 — 149).—81. ргазі. V 79—80.
[дудло] «дупло», [дудла Ж, дудва] «тс.», [дудлйвий] «дуплавий», [дудлавий] «тс.» Ж;— очевидно, запозичення з польської мови; п. бибіо «трухляве дерево», йийіамгу «порожнистий, трухлявий», сіцсіїам^а, сіисіпіахса «трухлява деревина», як і слц. сккіїауу «порожнистий,
трухлявий», нл. (Іисіахса «порожнисте стебло», р. [дуль] «дупло; дуплисте дерево», походять від псл. йийьіо «дупло», пов’язаного з дикі «дути» або дика «дуда». — ЗССЯ 5, 149; 81. ргазі. V 80; Вегп. І 237.—Див. ще дуда1, дути2.
дудніти «гудіти, шуміти», дудоніти «тс.»;—п. йийпіс, йийпіес, ч. йипеіі (<*дийпеіі), слц. йийпіеі/, вл. йийпіс, нл. дидііз «тс.», болг. дудна «бубоніти», слн. [дйсіп)акі] «гриміти»;—псл. *дидь-пекі звуконаслідувального походження, пов’язане, очевидно, з дика, дидекі;— може бути зіставлене з лит. копке іі «гриміти, гуркотіти»; менш переконливе зіставлення (Вгйскпег 103; Оігефзкі БР 9, 17; Німчук Тези V сл. конф. 92) з псл. *І9Іьпь (стел, тжткпкти «гудіти, шуміти», п. і§іпіс «гуркотіти», схв. тупи-ьити «гриміти», болг. тт>тна «тс.». — 81ам?зкі І 178; Маскек Е8ЛС 134—135; БЕР І 443; ЗССЯ 5, 149—150.
[дудок] (орн.) «одуд, Бірира ерорз Б.» Г, ВеНЗн, [дудйло, дудко, дундало ВеНЗн] «тс.»;—п. кикек, ч. кикек, ст. кекек, укекек, кий, слц. кийок, кикик «тс.»; — звуконаслідувальні утворення, пов’язані з вигуком, що відтворює голос цього птаха (пор. ч. ст. ки-ки — про крик одуда), далі з дуда; — аналогічне до лит. кикйказ, дидйкіз «одуд». — Була-ховский Семас. зтюдьі 180; Фасмер І 550; 81амгзкі І 177—178; Вгйскпег 102— 103; Маскек Е8ЛС 133; ЗССЯ 5, 150; 81. ргазі. V 78. — Пор. дуда1, одуд.
[дудрати] «бурчати, сваритися; погано працювати» ВеЗа, [дудра] «буркотун; шарлатан, нечесний працівник» ВеЗа, [дудрак, дудрик, дудрощ] «тс.» ВеЗа; очевидно, запозичення з польської або словацької мови; п. [кикгас, кикгас] «бурчати; порпатися; марнувати час, робити недбало», слц. кикгаі', кипкгаі' «бурчати» можуть бути звуконаслідувальними утвореннями.
[дудуритися], «настовбурчуватися; опиратися від страху»; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. кикого-дік «випирати, стирчати», киког «опух, набряк» вважаються звукоекспресив-ними утвореннями. — МГ4ТЕ8г І 682.
[дудурка] (бот.) «дзвоники, Сашра-
пиіа Ь.» Ж;— неясне; можливо, пов’язане з [дудуритися] «настовбурчуватися» (пор.).
дуель, дуеліст, дуелянт; — р. бр. дуель, ч. слц. диеі, болг. дуел, м. дуел, схв. дуел, слн. диеі;— через російську мову запозичено з німецької; нім. Оиеіі, очевидно, через фр. диеі, походить від слат. диеііит «поєдинок, двобій», яке в архаїчний період було звуковим варіантом слова Ьеііит «війна», а пізніше за народною етимологією зблизилося з словом дио «два»; зіставляється з гр. бцїбд «ворожий», бт|ї6со «забиваю; спустошую», дінд. дипбіі «ранить, мучить, палить». — СІС 228; Шанский ЗСРЯ І 5, 220; НоІиЬ—Ьуег 142; НйП1Л¥огіЬ 16; К1и§е—Міігка 146; Паигаі 259; \¥а1де—Ноїш. І 100—101.
дует; — р. бр. дует, п. ч. диеі, слц. дио, диеіо, болг. м. дует, схв. дует, слн. диеі;— запозичення з італійської мови — безпосередньо або через німецьку (нім. Г)иеіі); іт. диеііо «спів удвох» походить від лат. йио «два», спорідненого з укр. два. — СІС 228; Фасмер І 557; Кораїіпзкі 238; \¥аІде—Ноїш. І 382. — Див. ще два.
дужий «сильний; здоровий», [дужі «тс.», [дужакі «силач», [дужень] «тс.», [дужінникиї «пироги, призначені на перший день посту» Ж, [дужїньї «сила, могутність; здоров’я», дужість, [дужатиі «поправлятися; міцніти», [дужатисяі «боротися», дужчати, дуже, [дужейі «сильно» Кур, [дужої «тс.; здорово», [дужчі «сильніше» Ж, бездужний «хворий», видужати, [вйдужанецьі «той, хто видужує», [вйдужникі «тс.», видужний «який піддається лікуванню», здужати Г, Ж, недуга «хвороба», недугувати «хворіти», недужати, [недужник] «хворий» Ж, недужий, недужний, [нездугаї «хвороба» Ж, [нездужжяі «тс.» Пі, нездужати, нездужатися, [нездужалий] «хворий, слабий» Ж, одужати, [піддужувати! «потроху одужувати», [подужий] «сильний» Нед, [подугаї «перемога» Нед, подужати, [придужатиі «здужати, змогти», [продужатисяі «одужати» Нед; — р. дюжий «міцний», [дужий! «сильний», недуг «хвороба», бр. дужьі «сильний; великий», п. диіу «тс.», дфЕус «спрямо-
вувати, поспішати, старатися», ч. [дихі] «сильний, міцний, тривалий», педиЬ «вада, хвороба», слц. дйхі «дужий», бий «сила, справність», болг. недіг «хвороба; недолік», [не-дуг[а)1 «хвороба», [не-дугав] «хворий», стел. иЕДжгг «хвороба»;— псл. *ди§ь «сила, міць», *ди§]ь «дужий» і	«сила, міць» (<іє.
*дЬеи§Ь-, *дЬои§Ь- «дотикатися, тиснути» і *дЬеп§Ь-, *дЬоп§Ь- «досягти, сильно схопити; сильний», які, очевидно, зазнали семантичного зближення на праслов’янському грунті); — споріднені з лит. дай§ «багато», даи§іпіі «множити», лтс. дайдх, даидхі «багато», гот. даи§ «придатися», двн. іоик «здатний, придатний», нвн. іаи§еп «годитися», гр. тєй/со «готую, справляю», ірл. даіп^еп «твердий, міцний», діп^ігп «стримую», дінд. да^Ьпбіі (<*дЬп§Ь-) «сягає»,— Фасмер—Трубачев 1 550; Шанский ЗСРЯ І 5, 227; ЗІатекі І 141—142, 181—182; Вгйскпег 104—105; МасЬек Е8дС 394; ЗССЯ 5, 100, 150, 166—167; Вегп. І 217—218; Ви§а КК І 272; Меіі-Іеі М8Ь 17, 63; Вепуепізіе В8Ь ЗО, 73— 74; Рокогпу 250, 271.
дузь-дузь —див. дунь-дунь.
[дук] «ямка в землі при іграх; огороджене місце у формі кола», Ідуча) «отвір у жорнах для зерна», [дучай, ду-чайка, дучїйка! «тс.», [дучейкаї «отвір у бочці», [дучкаї «ямка при іграх; отвір у жорнах для веретена або для засипання зерна» Г, ЛексПол;— р. [дукі «ямка при іграх», [дучкаї «тс.», [дучайї «отвір у жорнах», [дучайкаї «ямка, заглиблення», п. бик «скриня, голубник; порохнявий пеньок», диса «вид гри; отвір у жорнах для зерна; круглий кіш», диска «тс.», дисхка «тс.; труба для відведення дубильної рідини», дис/а «отвір», диса]' «отвір у жорнах для зерна», дисха] «тс.», ст. дисха] а «вита трубка; ямка для коша», дисга]’ка «ямка в землі», ч. ди-се]‘ «канал; свищ», мор. [дйса] «багнисько», ст. дисе)е «водоспад», слц. [диса] «ямка», дисеі'(а) «трубка»; — очевидно, запозичене з італійської мови, можливо, через польське посередництво; іт. дос-сіа «водостічна труба; ринва; душ» походить від слат. доссіа «канал; труба», пов’язаного з дисііо «відвід, водостічна
труба», сійсеге «вести», спорідненими з гот. ііикап «тягти», двн. хіойап, дангл. Іеоп «тс.»; значення розвивалося через семантичні зв’язки «труба»—«кіш подібної форми» — «заглиблення»; менш імовірним, у зв’язку з географією слова, видається припущення про його власне слов’янське походження (Вгйскпег 176; Ильинский ВЯ 1957/6, 95; Опсігиз 81. ЇУогізі. 126); цікавою є спроба (Абаев ИЗСОЯ І 376, 406) пов’язати це слово з ос. с!и§ «ямка під стіною, куди заганяють горіхи (у дитячій грі)», ягнобськ. бик «яма, діра, ніша». — Дзендзелів-ський ДБ VIII 87; КісШгагШ 44; Фасмер—Трубачев І 550—551; Зіач'зкі І 176; \¥а1с!е—Ноїт. І 377.— Пор. дукат, душ.
дука (заст.) «господар, багач, князь», дук, дукар, дукач, [дукош ЕЗб 4, дука-сар Ж1 «тс.», [дуківство] «князівство» Пі, [дуківщина] «князівський маєток» Пі, [дукарня, дукаряччя] (зб.) Я, ст. дука, дукс (XVII ст.);— р. [дук(а)] «вельможа, знатна людина», п. Ник, йіик «князь, магнат», болг. дук «герцог, принц», схв. [дука] «герцог», стел, доу-кгсті «князь, вождь»;—запозичення з італійської чи французької мови; іт. сіиса «вождь», фр. сіис «тс.» походять від лат. сіих «тс.», утвореного від ййсеге «очолювати, вести»; стара форма дукс — безпосередньо з латинської або через старослов’янську і середньогрецькумови.—Тимч. І 2, 832; Фасмер І 551.— Див. ще дук. — Пор. дукат.
дукат «(іст.) старовинна монета, червінець; (заст.) жіноча прикраса у вигляді монети, яку носили на шиї» СУМ, Ж, дукач «тс.», [дукатбвий] Ж, ст. дуката «золота монета (18 польських злотих)» (1421);—р. бр. болг. м. дукат, п. бика], йикасг (з укр.), ч. слц. слн. бика], схв. дукат', — запозичено з італійської мови, очевидно, через німецьку та польську; іт. дисаіо «герцогство; монета», звідки раннє нвн. йисаі «монета», нвн. Пикаїеп «тс.», походить від слат. (Іисаїиз «герцогство, князівство», утвореного від лат. сіих «вождь»; нове значення виникло внаслідок переосмислення слова, яке було на перших латинських монетах (йисаіо й'Ари§1іа «кня
зівство Апулія»). — СІС 228; Тимч. І 2, 238; РісйЬагШ 44; Фасмер І 550; 8\¥ І 581; К1и§е—Міїхка 146. — Див. ще дук. — Пор. дука.
[дуксати] «бити, штовхати кулаками», їдуцати] «злегка бити лобом» Ме, [дуцкати} «штовхати» Ж, \дуцнути(ся)\ «вдаритися» Я; — вл. йисас «бити ногою», слн. (ійспіН «штовхнути»;— афективно-звуконаслідувальне утворення, паралельне до [туцати] «штовхати, бити», буцати «бити рогами, лобом».— Куркина Зтимология 1970, 92. — Пор. буц2, туц.
[дулап] «водочерпалка» Мо; — запозичення з болгарської або турецької мо ви; болг. долап «шафа, вбудована в стіну; водяне колесо; поливальний пристрій», дулап «тс.» походить від тур. сіоіар, яке зводиться до перс. (ІбІаЬ, ар. сійІаЬ «водяне колесо, зрошувальна машина». — БЕР І 409; Младенов 138, 154; БокоізсЬ. 42, 43.
[дулеба] «дурень» Ж;— р. Ідулеб,. дулебина} «бовдур, дурень», п. [диІеЬІ «тс.», [йиІ^ЬаІ «незграбна людина» (з укр.);—пов’язане з дуліби (давньоруське плем’я на Волині); переосмислення назви, можливо, було підтримане асоціацією з дурепа. — Фасмер—Трубачев І 551; Трубачев В Я 1974/6, 53. — Див. ще дуліби.
[дулевина] «сильно загартована сталь», [дульовйна] «тс.» ВеНЗн;—очевидно, похідне від дуло «ствол вогнепальної зброї». — Наконечний (усно).— Див. ще дуло.
[дулей] «місце для сторожових собак при овечій отарі»;— запозичення з молдавської мови; молд. дулзу «великий кудлатий собака, вівчарка, сторожовий пес» нез’псованого походження; виводилося від п. (ріез) бо Іохуи «гончий (пес)», похідного від Іомпс «ловити» (Сіогапезси 305; СДЕЛМ 123); пов’язувалося також з аром, сіиіаі «крутитися, вертітися», що зводиться до тур. сіоіау «околиця, коло, контур; навколо» (РараЬа§і 418), і з семантичного боку пояснювалося розвитком значень «кружляти» — «робити коло навколо оселі, отари» — «сторожувати» ^гаЬіе Ротапо-
зіауіса 14, 139—140). — 8сЬе1исІко 132; Ьіпсіе І 178; ПЕРМ 565.
[дулиґати] «смоктати» Ж; — очевидно, результат контамінації форм дудлити і [лишати] (див.).
дуліби «давнє східнослов’янське плем’я на Волині; [гарбузи ЕЗб 4[»; — р. дулебьі «дуліби», бр. дулебьі, др. дул^бьі, п. ОиІеЬі «тс.», ч. ПошіїеЬу (назва місцевості), ст. ПшіїеЬі, слн. ПисіІеЬі «тс.»; — остаточно не з’ясоване; псл. *<іи((і)1е-Ьу пов’язується з *(Іи(сІ)1о «духова труба»; назва племені могла бути пов’язана з військовою (чи організаційною) функцією цього інструмента (Ршіпіскі Ргазі. II 164); інші дослідники розглядають цю форму як різного виду запозичення з німецької мови, напр.,із зах.-герм. * даисІ-ІаіЬа- букв, «спадщина померлого» (Трубачев ВЯ 1974/6, 53) чи з Оеигіо- і Іаііз, пор. Піеііеір, Пеііеі (Фасмер І 551; Рохххасіоххзкі К8 6, 55, 70) або як переклад німецькою мовою форми Волинь —нім. ПшіІ-еіЬа «країна волинок» (НаЬіі^аі Зіауізііспа геуЦа 4, 1956, 95—96); сумнівне тлумачення (Опсігий 8ішііа Асасіетіса 81оуаса З, 246—247) *(Іис11-еЬ- від псл. бшіїа «яма, заглиблення»; непереконливе виведення (Вгйскпег ЗІауіаЗ, 11) від сполучення сл. диба і відповідника лит. ІаїЬаз «стрункий, тонкий». — Петров Етногенез слов’ян 1972, 52—54; Фасмер—Трубачев І 551; ЬеЬг-ЗрІашіпзкі 81очтік зіагогуїпозсі зІошіапзкісЬ І 2, 399; ЗССЯ 5, 147—148; 81. ргазі. V 76—77.
дулівка —див. гдуля.
дуло «ствол вогнепальної зброї; передній отвір ствола; ковальський міх» Г, Ж, їдулко] «мундштук духових інструментів»;— р. дуло, бр. дула, п. Фііес «сигарета», болг. дуло, дулец «мундштук дудки; водопровідна труба», схв. [дуло, дуло], дулац «трубочка, сопілка», слн. ййіес «мундштук»; — псл. *<1и(с1)1о «прилад для дуття», похідне від *с!иіі, *(ІиІ9;—близькі за коренем дінд. сІЬй-ІіЬ, сІЬйІТ «пил», лат. 1й1Т§о «сажа», лит. сійііз «туман; порох», ййікіз «пил», лтс. сійіаіз, с!и1е]з «чадний смолоскип».— Булаховский Трудьі ИРЯ II 169; Трубачев Рем. терминол. 379; Шанский ЗСРЯ І 5, 207; Фасмер І 551; Преобр. І 201;
БЕР І 445; 8кок І 462; Вегіа] Е883 І 120; ЗССЯ 5, 148—149; 81. ргазі. V 77; Вегп. І 237. — Див. ще дути.
[дулутій] «кульгава людина» Я;— неясне.
дуля1 (згруб.) «фіга», [дулювати] «показувати дулю» Ж;—Р- бр. дуля, дулька, п. йиіа «тс.»; — можливо, пов’язане з дуля (сорт груш), вжитим у переносному значенні. — Див. ще гдуля.
дуля2 — див. гдуля.
[дульєти] «жіноче вбрання з м’якої шовкової тканини», [дулета] «тс.»Ж; — п. сіи1]еі «шовковий каптанець на ваті»;— запозичене з французької мови, можливо, через польську; фр. боиіііеі «м’який, витончений» пов’язане з ст. сіоиіііе «тс.», що походить від лат. (іис-Шіз «м’який, ковкий, тягучий», пов’язаного з сійсеге «вести, тягти». — Желех. І 209; 8\¥ І 582; ВІосЬ І 230; Оаигаі 256. — Див. ще дук. — Пор. дука, дукат.
дума «роздум, гадка; народна ліро-епічна пісня; орган управління у царській Росії», [дум] «думка», [думайло] «дивак, фантазер» Ж, думець (іст.) «член думи», [думець] «мислитель» Ж, думка, [думця] «порадник» Ж, думлйвий «задумливий», думний «тс.», [думо всипай] «вдумливий», думський, [думчий] «ідейний; з фантазією» Ж, думати, [думіти] «вагатися, сумніватися» Ж, бездум'я, вдумливий, [вйдум Ж, вйдумця Ж], вй-думщик, задум, задума, [здумїтися] «здивуватися» Ба, [здумйтися] «тс.» Ж. [недодума] Ж, одуматися, пбдум, [по-думкаі Нед, подумки, [прйдуми] Ме, [роздумкувати] Нед, роздум, [роздума Нед, роздумка Нед], роздум'я, роздумливий;— р. бр. дума, др. дума «рада; думка», п. йшла «пиха; гордість; сумна пісня», ст. «задума», ч. слц. бита «епічна пісня; думання» (з п. ?), болг. дума «слово; мова», м. дума «думка; слово», схв. [думати, думам] «говорити, думати»;— псл. сіита; — здебільшого вважається запозиченням з германських мов; джерело запозичення докладно невідоме; зіставляються гот. сібтз «суд; слава», сібтіап «судити», двн. Іиот, дангл. сібт «гадання; думка; збори»; перехід б в и звичайний для германських запозичень у слов’янських мовах (пор.
бук., Дунай)-, досить переконливо пов’язується також (О. .ІасоЬйзоп Зіидіа зіа-уіса Оиппаго Сиппагззоп зеха^епагіо сіе-сіісаіа 1960, 35; Младенов 154; 8іеп(1ег-Реіегзеп 485—486) із псл. (Іьіпс^ «дму, дую» (пор. п. бита «гордість, пиха», р. надменньш; пор. також с.-цсл. од (к)лгв са «відповів»); малопереконливими були інші спроби довести слов’янське походження слова: як похідного від сіо-ишеіі (Уаіііапі 6г. сошр. І 199) або як віддієслівного утворення від *(іитаіі, що виникло з *тй(1- (наявного в *тисі-8Іі- >т.уз1ь), причому п замість у пояснювалося впливом семантично близького *итт> (МасЬек Е8ЛС 134).— Шанский ЗСРЯ І 5, 208—209; Фасмер—Трубачев І 552; Преобр. І 202; БЬім-зкі І 179; БЕР І 446; Георгиев Бьлг. етим. и оном. 103; 8кок 1 456; Вегіа] Е884 І 120; ЗССЯ 5, 154—156; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 82—84; Вегп. І 237.
[думітувати] «вагатися, сумніватися» Ж; — запозичення з польської мови, зближене з думати’, п. заст. сіиЬііохсас «роздумувати, вагатися» походить від лат. сіиЬііо «сумніваюсь, вагаюсь», пов’язаного з сІиЬіиз «сумнівний, непевний», утвореним з би- (<с!ио) «два» і етимологічно неясної кінцевої частини, можливо, пов’язаної з *ЬЬи- «бути».— 81. уууг. оЬсусЬ 161; \¥а1сіе—Ноїт. І 375—376. — Див. ще два.
думний «гордий», [здумалий] «пихатий» Ж, [здумна] «згорда» Ж, ст. дума «гордість, пиха» (XVI ст.), думний (XVII ст.);—бр. думни «гордий», слц. бита «пиха»;—запозичення з польської мови; п. бита «гордість, пиха», сіитпу «гордий» пов’язане з ст. бита «задума, думання», укр. дума. — 81ашзкі І 179; Вгйскпег 103. — Див. ще дума.
[дуна] «перина» ДзАтл II, [дунна, дуня, дуньга] «тс.» тж;—п. [ЬисЬпа, гІисЬа] «велика подушка, перина; нічний пуховий очіпок», ч. [сІисЬпа] «перина», слц. ЬисЬпа, ЬисЬпа, схв. дун>а, духн>а «тс.»;—неясне; можливо, пов’язане з дути (МасЬек Е84С 134; Вегп. І 235); припускалось також запозичення з німецької мови, пор. нвн. Оипе (Ваипе) «пух, пушинка», нн. сійпе, снн. сійп(е) «тс.», споріднені з псл. ЬиН «ду
ти» (Мікі. Е\¥ 52); із слов’янських мов запозичено уг. ЬипуЬа, йиппа «перина», звідки, можливо, походять українські форми. — 8\С І 578; 8кок І 454— 455; МЬІТЕ8г І 688; Вагсгі 55.
[дунай] «розлив, повінь; великий потік»;— р. [дунай] «струмок», п. дипа) «глибока ріка, далека і невідома», слц. сіипарсек «потічок»; — пов’язане з Дунай (назва ріки) з псл. *ВипаД, запозиченого з готської мови; гот. *Вбпа\сі (*Вйпаші) походить від кельтсько-лат. Вапцуіиз (ПапиЬіиз), назви верхньої течії Дунаю, спорідненої з ав. (1а пи-«річка», дінд. йапи- «текуча рідина», ос. сіоп «річка» (пор. Дон); численні інші тлумачення видаються непереконливими.— Фасмер—Трубачев І 552—553; Преобр. І 202; Вгйскпег 103; МасЬек Е8.]С 134; Георгиев Бьлг. етим. и оном. 25; БЕР І 446—447; 8кок І 457; Вегіа) Е88.І І 120—121; ЗССЯ 5, 156—157; Мозгупзкі Р7ЯР 151, 153; 8сЬхгагг АКІРЬ 42, 306; 6аті1І8сЬе§ 7І81РЬ З, 149—154; Рбгзіег 2Я81РЬ 1, 1—15.
[дундер] «грім» Ба; — п. [НипсІег] «тс.», [сіопсіег] «блискавка; диявол», нл. Ьипдег «грім», билЬгохгаз «гриміти; проклинати», вл. сіипсіег «грім; чорт»; — запозичене через польську мову з німецької; нвн. Вбппег «грім», свн. йопег, Іопег, іипге, двн. ІЬопаг, снн. йиппег, йопег «тс.» споріднені з лат. іопаге «гриміти», іопіігиз «грім», дінд. іапауііпйЬ «гримлячий», гр. (еолійськ.) тєттєі «гримить, шумить», перс, іипсіаг «грім», далі з дінд. зіапаїі «гримить», зІапауіІпйЬ «грім». — Ба 13; К1и§е—Міізка 138.
[дундук] «уперта людина; старий холостяк Ж; тупа, нерозвинена людина Ва; індійський півень; старий бовдур»; — р. [дундук] «безтолкова людина; товстун», [дундуля] «бовдур, телепень», вл. Нипсіак «нероба, волоцюга», схв. дудук «бовдур», м. дудук «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [дунда] «товстун; ледар; дурень; надута людина», болг. дунда «товста жінка або дівчина», схв. дунда (дунда) «дебелажінка», слн. сібпсіа «росла дівчина; лялька», яке зіставляється з лит. Ьипсійііз «товста людина, черевань» (Непокупний Мовозн. 1974/6, 56—57; Гутшмидт Сл. и
балк. язьїкозн. 206; Младенов 154); припускається також (8сЬегесЬ 2Ї81РЬ 23, 164) можливість запозичення з тюркських мов; пор. кар. теньтяк «дурень, простак», тзнтж «тс.; недбаха», тат. тинтак «дурень», ног. туркм. тентек «тс.», кирг. тентек «дурень, пустун», чаг. тинтек «дурень», які, можливо, походять від *биби§ (пор. узб. дудуг «заїка»),
[дунь-дунь] «вигук, яким підкликають індиків» ЛЧерк, [дузь-дузь] «тс.» Мо;—п. бип-бип «тс.»;—неясне; можливо, наслідування крику індиків.
[дунька] (іхт.) «плітка, плотиця, Беисізсиз гиіііиз (або егуіЬгорЬіЬаїтиз) Ж; підуст звичайний, СЬопбгозіоша пазив Б. ВеНЗн», [дунка] «плотиця» Ж; — п. [сіипка, бипка] «тс.» (з укр.);—давніше *донка, пов’язане з дно (пор. бр. [днянка] «тс.») і вторинно зближене з жіночим ім’ям [Донька, Дунька]-, плітка держиться здебільшого коло дна.— Ко-ломиец Происх. назв, риб 46—48.— Див. ще дно, Євдокія.
[дупа] «гузка, зад Г; лівий берег Дністра Ж; нижня частина снопа ЛексПол», [дупка] «вид зачіски» Ж, [дупки (курячі)] (бот.) «воловик лікарський, АпсЬиза оШсіпаїіз Б.», [дупний] «належний до заднього проходу», [пїддуп-ки] «частина кінської упряжі» Нед, [пїддупці] «частина воза, у яку вставляється дишель» Нед;—р. [дупа] «сідни-ці», п. бира «зад; тил, низ (воза, снопа)», [бирка] «виїмка в жорнах», [бир] «виїмка, дупло», [бхіир, биЬ', бгіиЬ'] «тс.», [сіирпу] «спорохнілий, видовбаний», ч. ст. боира «нора, яма», слц. бира «дупло; нора», вл. бира «отвір, діра», нл. сійра «заглиблення, печера», болг. дупе «зад», дупка «яма, печера», м. дупка «ямка, заглиблення», схв. дупе «зад», слн. бора «печера», стел, доучім на «дірка, отвір»; — псл. бира, початково «заглиблення, довбанка», пов’язане з бирьіо (укр. дупло)-, в українській мові з’явилось, мабуть, під впливом польської.— КісЬЬагбі 44; Фасмер І 554; Зіам'зкі І 179—180; МасЬек Е8.1С 124; БЕР І 448; 8кок І 459— 460; Вегіа] Е88.1 І 121; ЗССЯ 5, 157— 158; 81. ргазі. V 95—97, 98—99; Вегп. І 237—238. — Див. ще дупло.
[дупак] «валет» Ж;—запозичення з польської мови; — п. [бирак] (знев.) «валет» (про нікчемну людину), [бирпік, бирекі «тс.», очевидно, постало на основі лат. биріиз, биріа «подвійна ціна» у зв’язку з визначеною у грі вартістю цієї карти у два очка; у польській мові також можливі пізніші асоціації з бира «зад». — 8 XV 1 584. — Див. ще дубельт, дублювати.— Пор. дупа.
дупло, дуплавина «дупло», [дуплак\ «голубок ВеНЗн; дикий сизий голуб ВеБ», [дупле] «дупло» ВеУг, [дуплій] «порожнисте дерево» Я, дуплявина «дупло», [дупляк] «дуплясте дерево; колода-вулик ЛексПол», дуплянка «вулик з видовбаної колоди; [опеньок, А§агісиз оз-ігеаіиз ЖЬ> [дупелнавий Ж, дупелна-тий Л], дуплавий, [дупланйстий] ВеБ, дупластий, [дупленавий Пі, дуплена-стий Ж, дупленатий Пі, Б і, дуплановий], дуплинастий, [дуплинатий], дуплистий, дуплуватий, дуплявий, дуплястий, [дупнастий Ж, ЛексПол, дупча-стий], [дуплїти] «остовпіти, бути здивованим» Ж, [вйдуплавити Ж, здупла-віти Ж1; — Р- дупло, [дупле], бр. дупло, др. дупль «заглиблення; пустота», п. бхіиріа «дупло», [биреї, биріо, бхіиріо, бгіиреї] «тс.», ч. боире «дупло, нора», [боира, биреї «тс.», нл. бирпам^ез «порожніти», бирпїез «тс.», бирпашу «пустий», болг. дупло, дуп-ьл «порожнистий», м. дупло «дупло», схв. дупл>а «тс.», слн. биріо, стел. доугіАимд «дупло»; — псл. *бирь1а/бирь1о «порожнина, дупло», що початково могло бути субстан-тивованим прикметником (пор. др. домилим «порожнистий»);—споріднене з лтс. бирііз, биріз «посуд для солі чи сала», свн. ІоЬеІ «заглиблення; узвіз», нвн. ТоЬеІ «виярок у лісі (горах)», дангл. бйїап «занурюватися»; іє. *бЬоир-/бЬеир-/бЬеиЬ- «глибокий, видовбаний», що частіше виступає з суфіксом -Ь-: лит. баиЬа «улоговина, узвіз», бйЬІі «спорожнятися, бути пустим», лтс. боЬз «дуплистий», прус. ра-баиЬіз «долина», гот. біирз «глибокий», нвн. . Ііеї, дісл. біирг «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 210—211; Фасмер І 544; Преобр. І 202—203; Горяев 99; Зіашзкі І 179— 180, 207—-208; Вгйскпег 104; МасЬек
Е83С 124; БЕР І 448—449; 8кок І 459—460; Вегіа] Е88Л І 121; ЗССЯ 5, 159—160; 81. ргазі. V 95—97, 98—99; Вегп. 1 237—238. — Пор. дебра, дно.
ДУР «дурість; запаморочення; пустощі», дурак, [дурасій Я, дурація Ж, ду-рачесіпво'/К], [дурбар] «дурень» Ж, [дур-бас Г, Ж, дурбйло Я1 «тс.», дурень, [дуреньство] Ж, дурепа, [дурилей Я], дурйна «дурість», дурйнда, [дурйчка] «обман» Бі, дурість, дурка, [дурмйло] «велика і дурна людина» Я, [дурналюка] «тс.» Я, [дурнас], дурнеча, дурник, дурнило, [дурнйна] «дурість», дурниця, дурничка «дрібниця», дурність, [дурновань] ВеБ, дурнбвіч «дурень» Ж (з п.), дур-нбта, [дурнюха] «нервова гарячка», [дур-нячкаї «тс.», [дурня] «дурень» Ж, дур-няк, [дурднда] «дурень» Я, дурочка, дурощі, [дуракуватий, дурковатий Ж1, дурний, дурнісінький, дурнуватий, [дурячий] «ледачий» Я, дурно «даремно», дурити, дуріти, [дуріть] «клянчити» ЛексПол, дурніти, дурнішати, [дурнувата] «бути без ужитку; дуріти», вйду-ршпи, [здурняти] Ж, здуру, [задурка-ти], задурно «даремно» Я, [наддуристий] «гарячий; запальний», одур, одурливий, [обдур, обдурка Пі, прйдур Нед], придуркуватий, [придуруватий], придурюватися, удурні «даремно»; — р. дурь, дурнбй «поганий; [дурний]», бр. дур, дурнй «поганий», п. сіиг «несвідомий стан; тиф», биту «дурний», ст. «гордий; шалений», ч. [дпгпу] «дурний», слц. биту «тс.; полохливий; злий», м. [дурли] «ледарює», [дурла] «ледар», схв. дуран «поривчастий, злий», дур-лив «запальний, гарячкуватий», слн. сійг «дикий», стел, догркмг;—псл. сіигь (бигьп'ь), яке виводять з іє. *с1йеиг-, суфіксального розширення *с11іеи- «дути, швидко рухатися»; — зіставляють із прус, Зигаі «полохливий», гр. йобро^ «стрімкий, несамовитий», адорсо «граюсь, розважаюсь», айирца «гра», лат. їиго «шалію; збурююсь», а також з лит. раййгшаі «стрімко», расійгти «бурхливо, поривчасто» (Вй§а КК І 327—328; Вегп. І 239; Воізасц 349); проти останнього зіставлення заперечує Урбутіс (Уііпіаиз Ппіуегзііеіо Мокзіо БагЬаі XXVI. КаїЬоіугаІ, 1958,
216), пов’язуючи лит. рабйгтаі,радивши з лит. дйгіі «колоти, втикати», рос. дьіра, п. дхіига. — Шанский ЗСРЯ І 5, 213; Фасмер—Трубачев І 555; Преобр. І 203; Горяев 99; ЗІашзкі І 180; МасЬек Е83С 135; 8кок І 460—461; Вегіа] Е883 1 121; ЗССЯ 5, 163; 81. ргазі. V 166—168; Вегп. І 239; Егізк І 689—690; ХУаІсІе—Ноїт. І 570—572; Рокоту 266—267; Регззоп Веііг. 577.
[дуранляси] «дурниці»;— складний іменник, утворений з основи дуран-, що асоціюється з дурний, та іменника ляси (пор. ляси точити «базікати»).— Макарушка 7.— Див. ще дур, ляси.
[дурець1] (бот.) «пажитниця п’янка, дурійка, Боііит Іетиіепіит Б.» ВеНЗн, дурійка «тс.», [дурйця] «тс. ВеНЗн; блекота, Нуозсуашиз пі§ег Б.», [дурец] «блекота, Нуозсуашиз пі§ег Б.; медунка, Риішопагіа оЬзсиге Виш. ЛексПол», [дурнец] «тс.» ЛексПол, [дурніцаї «буяхи, Уассіпіиш и1і§іпозиш Б.» ЛексПол;—р. [дураха] «буяхи», [дурника] «тс.; блекота», бр. [дурніка] «буяхи», [дурніца, дурнічнік] «тс.», п. гіигпіса «пажитниця п’янка»; — похідні утворення від дурити, дуріти, дурний', назви зумовлені отруйними властивостями рослин. — Див. ще дур.
Ідурець2] (орн.) «волове око, Тго-^Іосіуіез рагуиіиз» Шарл, ВеНЗН, [ду-рйльце, дурич, дурійчик] «тс.» тж;—похідні утворення від основи дурйти\ назва зумовлена, очевидно, особливостями поведінки чи характером співу птаха; пор. інші його назви: [дурибаба, ду-рйбабка, дурихлдпчик, дурисвіт, дурб-світ, зводій, облуда, блудик]. — Див. ще ДУР-
[дурк] «стукіт», [дуркіт] «тс.» Дз УЗЛП, [дуркати] «стукати»;—п. [биг-кас] «вдаряти, стукати» (про дощ), [бигк-пд.с] «тс.», слц. [сіигк] «шум, гуркіт», биткої «тс.», [дигкаГ] «тріщати, шуміти», [(Іигк(оі)аі', сіигкпйі'];— звуконаслідувальне утворення, паралельне до тур-к(іт), туркати «стукати, торохтіти»; можливо, поширилося під впливом словацької мови; сумнівним видається виведення (8сйе1исІко 132) від рум. сінгш «гриміти, гуркотіти».—Дзендзелівський УЗЛП 55—56.— Пор. туркіт.
дурман1 (бот.) «Паїига зігатопіит Е.; [блекота, Нуозсуатиз пі§ег Ь. ЛексПол]»;—р. бр. дурман «Паіига зігатопіит Е.», п. [бигтапі, ч. слц. бигтап «тс.», м. дерман «тс.; ліки»; — загальноприйнятого пояснення не має; вважається запозиченням з тюркських мов; тат. башк. іигтап «кінські ліки», тур. бегтап «ліки» зводяться до перс, багшап «ліки, зілля» (Дмитриев 533; Мікі. ТЕ1 І 283; КогзсЬ АЇ81РЬ 9, 497); виводиться також від основи дурний, одуряти з огляду на отруйні властивості насіння дурману (Фасмер І 555; МасЬек Е8ЛС 135; йш. гозії. 208).— Шипова 129—130.
дурман2 «одуряючий засіб; [дурна людина Я1», дурманний, [дурмануватий] «придуркуватий» Я, дурманити, одурманений, одурманливий;— пов’язане з дурити, дурний; форма зумовлена впливом з боку дурман1 «Паіига зігатопіит Ь.». — Див. ще дур.
[дурноп’яні (бот.) «дурман, Ваіига зігатопіит Ь.»;—р. [дурнопьян], бр. дурнап'ян, п. (іигпоріап «тс.» (з укр.); — складне утворення з основ прикметників дурний і п' яний; назва зумовлена отруйними властивостями рослини.— 8 XV І 586. — Див. ще дур, п’яний.— Пор. дурман1.
[дурчати] «бурчати»; — очевидно, результат контамінації форм дуркати «стукати, гриміти» і бурчати. — Див. ще бур1, дурк.
[дусатися] «сердитися, дутися»;—п. ск^зас зі£ «тс.», б^з (б^зу) «примха; витівка», ч. заст. биз «сапання; нехіть; пирскання від гніву (з пол.); задишка», сіизаіі «гніватися, важко дихати», схв. [дуса] «заздрість, ненависть», [дусати се] «сердитися», слн. дизеіі «важко дихати від гніву»;—псл. (Ірзь (б^заіі), що є суфіксальною формою дієслова Нріі, (Іьпір; розвиток значення відповідний до укр. дутися, р. дуться, п. сі^с зі§ «надиматися, бути незадоволе-ним»; зіставляється також (МасЬек Е8ЛС 135) з нвн. Ватрі «пара, дим, чад» і реконструюється псл. *с!рЬ-заіі.— 81а\узкі І 141; Вегіа) Е88Л І 122; Вегп. І 218, 245. — Див. ще дути1.
[дутельї «загибель, пропажа» Ж, Пі,
[дутельний] «небезпечний, смертельний» Ж, Пі; — виникло, очевидно, на основі фразеологічного звороту [дутеля з'їсти] «вмерти» (початково, мабуть, «зазнати невдачі», пор. [дутель] «порожній горіх»), пор. також [дудика з'їсти] «втратити; нічого не одержати». — Див. ще дути1.
дути1 (дму), бутися «сердитися», [ду-тель] «порожній горіх», [дутик] «щось порожнє; опецькувате обличчя» Ж, дут-ка «бусинка; [дудка ЖЬ>, дутий, [дут-частий] «порожній» Ж, [вдимати], видимати, вйдма «піщане місце, з якого вітер зносить пісок», віддимати, задимати, надимати, [надими] «пахова грижа», одутлий, [обдимати] «здувати» (про живіт), [обдемок] «той, хто об’ївся, з надутим животом», [обдемкуватий] «повний», [подимати] «повівати» (про вітер), продимати, роздимати; — р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дт>му), п. б^с (сіт^), ч. боиіі, бтоиіі, йти, полаб. бате «дме», схв. ст. дути (дмем), слн. (па)Н6іі зе, (па)сітет, стел, джти, дьліл,;—псл. фіі, сЬьпір, зближене пізніше з псл. сіиіі, сіидр;— споріднене з лит. бйтіі, битій «дути, віяти»; пор. також прус, бишзіе «сечовий міхур», дінд. ЬЬатаіі «дме», ос. би-тип «дути, курити», свн. бішріеп «парувати, курити»; іє. *бЬт-/бЬет-/бЬета-«дути, дим, туман; хмарний, темний»; очевидно, неслушним слід вважати припущення (Уаіііапі РЕ8 21, 168—170) про первісну форму інфінітива без носового (*биїі замість *с!(Ді) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм. — Шанский ЗСРЯ І 5, 214; Фасмер І 555 —556; Преобр. І 203—204; Віа-дазкі І 141; МасЬек Е8ЛС 124; 8кок І 462; ЗССЯ 5, 99—100; 81. ргазі. IV 196—198; Вегп. І 244—245; Тгаиїтапп 63; Ргізк І 691; Регззоп Веііг. 798. — Пор. дути2.
дути2 (дую), дунути, [дуявйця] «завірюха», [дуявка] «тс.»Ж, [дуйнйй] «який сильно дме», [дуймбм (подути)] «швидко (побігти)», вдувати, вдувальний, видувати, видувальник, видувний, здувати, задувати, надувати, [надув] Ж, надувальник, надувний, обдувати, піддувати, піддувало, [пїддувка\ Нед, подувати,
подув, продувати, продув, продувальний, продувний, роздувати, роздувальний, роздувальний; — р. дуть (дую), п. [дис (ди]§)], ч. доиіі, ди]’і, слц. [диі', (дщет)), вл. дис (дщи), нл. див (дДот), болг. дуя, м. дує, схв. дути (ду]ем), слн. дйіі (дй]'ет), стел. доунжти, доу-иж;—псл. диіі, сіидр, зближене пізніше з псл. сіріі, дьтд;—споріднене з лит. ди]а «пил, мжичка», дінд. сИшпоіі (сШитаіі) «хитає, потрясає», гр. Носо «димлю, спалюю жертву», Нити «прагну, бушую», «тс.»,'О'оєХХос «буря, хуртовина», дісл. ду]а «дути, трясти, коливати», сійпп «пушинка», даипп «запах, дух», гот. даипз «запах, випаровування», нн. сійпе «дюна» (пор. щодо значення укр. вй-дма «піщане місце»); іє. *дкеи-, * Ліспа- «курити, диміти, дути, віяти».— Фасмер І 554, 555; Преобр. І 203; 81ашз-кі І 176; МасЬек Е83С 124; БЕР І 452; 8кок І 462; Вегіа) Е88Л І 123; ЗССЯ 5, 166; 81. ргазі, V 116—117; Вегп. І 236; Тгаиітапп 62.— Пор. дути1.
[дутка] «сопло, насадка на кінці повітродувної труби; трубочка, згорток з паперу» Ж, [дудка] «трубочка, згорток, мішечок з паперу» Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. диіка «сопло, насадка на трубі; трубочка, згорток з паперу» походить від свн. дйііе, диіе «згорток, мішечок з паперу», нвн. Бйіе, Биіе (Тиіе, Тйіе) «тс.; насадка на трубі», Бйзе «сопло, насадка на повітродувній трубі» (<1(Ь)йзеІ «труба, через яку повітря нагнітається до плавильної печі»); у німецькій мові виводиться від ч. дизе «душа; (тех.) серцевина, ядро».— Кісккагді 44; Вгйскпег 104; 8 XV І 589; К1и&е—Міїхка 149. — Див. ще душа.
[дуфати] «довіряти, сподіватися» Ж, Ме, Ідуфрати Мо, д у хвати] «тс.», [ду-хвалий] «самовпевнений», [здуфалий] «зухвалий» Ж, [здуфалувати] «насміятися» Ж, їподуфалий] «занадто довірливий; зухвалий» Нед, [подуфнйй] «тс.» Нед, [подуфалний] «хвальковитий» Ме, [по-дуфайло] «самовпевнена людина» Мо, [подуфальство] Нед, ст. дуфаючи, ду-фаньєм (XVI ст.), дуфность (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. диїас (відоме з XV ст.) виникло внаслідок
стягнення з до-иіас (пор. ч. ст. доиіаіі), яке зводиться до псл. *до-ирьуаІі «довіряти», похідного від ирьуаіі (>р. уповать, п. иіас, ч. йіаіі, слц. йіаі', полаб. ораш, болг. [уфам се], схв. уфати се, слн. йраіі «сподіватися, довіряти», стел, оутгьвдти), утвореного з рьуаіі «мати довір’я, надію» (>п. ст. р\саіі, стел, пгкд-ти), спорідненого з хет. (ка)рриуаі- «думати, вважати», лат. риіо «тс.»; можливість запозичення з нім. коіїеп «надіятися» чи, принаймні, його вплив на псл. црьуаіі (81іеЬег Р4 1960/3, 111—112) припускається, оскільки поява -і- замість -рьу, що виступаєтакож у чеській, словацькій і сербохорватській мовах, не характерна для цих мов. — Дзендзелівський УЗЛП 56; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 233; Зіахгзкі І 178; Маскек Е84С 123—124; Мікі. Е\¥ 269. —Див. ще уповати. — Пор. певний.
дух, [духало] «ковальський міх» Я, духи, духівник, духівництво, духівниця «заповіт», [духівня] «тс.» Ж, [духниця] «димар» Я, духовенство, [духовйк] «лівер», [духовйна] «незамерзаюче місце на річці; легка земля Ж», [духовна] «заповіт», [духбвниця] «тс.», [духдвник] «духівник» Ж, [духовнянка] «вихованка духовного училища» Я, духота, душник, духмяний, духовий Г, Ж, духовитий, духовний, [душйстий, душлйвий Ж1, душний, душнуватий, [духати] «дмухати; дути, віяти», духмяніти, душити «кропити духами; [видавати запах Я1», [душіти] «пахнути; сильно випаровуватися Ж», [душкувати] «підчас спеки, скуп-чившись, важко дихати» (про овець), [духа] «швидко, бігом» Я, духом, душком, віддух, віддушина, здухвина (анат.), зду-хбвйна «тс. Г, Ж; трясовина Мо», [од-душина] Ж, продух, продуха, продухвина «ополонка», продуховина, [продушник] «отвір у стелі» Мо, [роздухван] «вид жіночого одягу» Нед;—р. бр. болг. м. дух, п. ч. слц. вл. нл. диск, схв. дух «дихання», дух «тс.», слн. дйк, стел, доуу'ь;—псл. дихь (<*доиз-), пов’язане чергуванням голосних з *дьхь, *дьхп9Іі (<*дйз-), духаїі (<*дйз-); — споріднене з лит. дайзоз «повітря; (літ.) невідома тепла країна, рай», з іншим вокалізмом також лит. дуазіа, дуазі
«дух, душа», сіуезіі «дихнути», можливо, І гр. 1&еб£ «бог», гот. бшз «дикий звір», дісл. буг, дангл. сіеог, двн. ііог, нвн. Тіег «тс.» (пор. щодо розвитку значень лат. апііпа «душа» і апііпаї «тварина»).— Шанский ЗСРЯ 1 5, 215; Фасмер 1 556; Преобр. І 204; 81ашзкі І 175—176; МасЬек Е83С 133; БЕР І 450; Вегіа) Е88.І І 119; ЗССЯ 5, 153—154; Вегп. І 234—236; Тгаиітапп 65. — Пор. дихати, дути2, душа, душити.
духан1 «невеликий ресторан (у Криму, на Кавказі), шинок», духанник; — р. духан, духанщик, болг. дюкян «крамниця; майстерня», м. ду&ан «крамничка», схв. д'уїіан «тс.; майстерня»;—'Запозичення з тюркських мов; тур. бйкап «шинок, крамничка», крим.-тат. уйг. ду-кан, аз. дукан, дукан «тс.» походять від ар. сіиккап «крамничка; майстерня; торговельний заклад». — СІС 229; Шанский ЗСРЯ І 5, 215; Фасмер І 556; Шипова 130; Горяев 99; Дмитриев 558; Вегп. І 237; Мікі. ТЕ1 І 287; БокоізсЬ 43.
[духан2] «стусан»; — очевидно, пов’язане з дух «дихання, подих»; могло виникнути на основі фразеологізму давати духу «бити; лупцювати».
духопелик «стусан, тумак», духопел «тс.», духопелити «бити, лупцювати, давати стусанів»; — неясне; в якийсь спосіб пов’язане з [духан] «стусан».
духовка; — бр. духдука',— запозичення з російської мови; р. духовка пов’язане з дух (у значенні «тепле повітря», пор. духовдй шкаф).— Див. ще дух.
дуцати, дуцкати, дуцнути —див. дуксати.
дуча, дучай, дучайка, дучейка, ду-чійка, дучка —див. дук.
душ, душова (кімната); — р. душ, [душа, душь], бр. болг. душ, п. іизх, заст. бизх;—запозичення з французької мови; фр. сіоисЬе «душ» походить від іт. боссіа «водопровідна труба», утвореного від сіоссіопе «труба, відведення води», яке зводиться до лат. бисііо (зн. в. бис-ііопет) «відведення води, очищення», пов’язаного з ббсо «веду, тягну». — Шанский ЗСРЯ І 5, 217—218; Фасмер І 556; ВІосЬ 230; Оаихаі 255; Саті11зсЬе§ 330. — Див. ще дук. — Пор. дука, дукат.
душа, [души] (мн.) «начинка в варениках» ЛексПол, душиця (знев.) «душа», [душівка] «наділ землі на душу», душка «приємна людина; [кохана людина Ж; сукня без рукавів із вирізом ззаду]», дуся «душка», душевний, [душний] «душевний» Ж, бездушний, бездушшя, задушевний, обездушувати, одушевляти, подушне (іст.), подушник (іст.), подушний (іст.), [пддуш\ «у достатку, досить» Нед; — р. бр. болг. душа, др. душа, п. бизха, ч. бизе, слц. нл. вл. биза, полаб. байза, м. схв. душа, слн. бйза, стел, доупід;— псл. (іиза (<*бих-]а <*бЬои-зіа); — споріднене з лит. буазіа «дух, дихання»; розвиток значення аналогічний в лат. апіша «вітер, подих» — «душа», у гр. фо%со «видихаю, дму» — фор) «душа». — Шанский ЗСРЯ І 5, 218; Фасмер І 556; 81а\узкі І 181; МасЬек Е8ТС 135—136; БЕР І 451—452; Вег-1а] Е88.І І 122; ЗССЯ 5, 164; Вегп. І 239; Топоров 393—394; Регззоп Веііг. 555, 615; Тгаиітапп 65, —Див. ще ДУх.
душити «давити, пригнічувати», душитися «задихатися», [дуейти] «давити» Ж, [дускати] «душити, чавити» Ж, [душенина] «тушковане м’ясо», [душенй-ця] «тісний до задухи простір» Ж, [ду-шеники] «коржі з конопляним молоком» Я, душитель, задуха, задухуватий, задушливий, задушний, [пбдуха] «духота, задуха» СУМ, Нед, [прадуха\ «тс.» Нед, придуха «кисневий голод (риб); загибель риб від кисневого голоду», [удуш-ніти] «зімліти від спеки», удушйтель, удушшя, удушливий;—р. душить, бр. душмць, [дуейць], п. бизіс, ч. бизііі, слц. бизіі', вл. бизус, нл. бизуз, болг. душа, м. души, схв. душити, гушипш, слн. бизііі;—псл. бизііі, бизііі, пов’язані з бихь «дух» та ін.; паралелізм з Ц § і розвиток значення поки що задовільного пояснення не мають. — Зіамгз-кі І 180—181; МасЬек Е8ЛС 135; Вегіа] Е88.ІІ 123; ЗССЯ 5, 164—165; 81. ргазі. V 112—113; ХиЬаіу 81. а сі. І 2, 96; Вегп. І 218; Вида РР II 248.
[душка! «ямка під шиєю» Я, душа «тс.»;—р. [душка] «тс.», [душки] «шийне хутро лисиці і соболя»;—очевидно, пов’язане з душа, дух і утворене вна
слідок локалізації уявлення про душу або у зв’язку з уявленням про дихальне горло (пор. м. душник, «дихальне горло»); виведення форми (Зеленин ИОРЯС 8/4, 258—259) з *-духа (в пазуха} і зближення з дінд. дбй «передпліччя», ав. сіабз «плече», перс, 668 «тс.» сумнівне.— Фасмер І 557; Вегп. І 234.—Див. ще дух, Душа.
душман (заст.) «тиран, гнобитель», [душмак] «тс.»;—п. сіизгтап «тс.», болг. душманин «ворог; злочинець», м. душ-ман(ин), схв. душман, душманин «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. сійзтап «ворог; злочинець; деспот» походить від сперс. сіиьтап «тс.», пов’язаного з ав. сіиьтапаЬ- «ворожий, неприязний», що відповідає гр.
«тс.», дінд. дигтапаЬ «пригнічений, сумний» і зводиться до іє. *ди8- «поганий» і *шеп- «думати»; в народній етимології пов’язується з душити «гнітити, давити».— Потебня К ист. зв. III 105; Макарушка 7; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 129; Асланов Тюркизмн 216 — 217; Уазтег 2Ї8ІРБ 29, 385; Вегп. І 239; Мікі. Е\У 53. — Див. ще дис-, дощ, пам’ять.
[душне] «якраз (не); зовсім (не)» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з п. сіизгпіе «живо, сердечно, інтенсивно» (пор. [душнье\ «швидко, в одну мить» ЕЗб ЗО).
[дуюн] «подачка, жертвування» Я; — неясне; можливо, походить від тур. сіо-уиш «насичення, ситість; задоволення».
[дюґати] «бити, штовхати» Ж, [дю-ґнути ВеУг, дюгнути ЛексПол, дюгу-вати Ба] «тс.», Ідьдгнути] «штовхнути, кольнути», ІдюШ «удар, поштовх» Ба-лецкий 81. зі.;— п. [діймає, сігіи§ас, с1іи§п4с] (з укр.), слц. ]Я'и§аі', сі'и§пиІ', 4ги§аі', сіхищіиі'] «тс.»;—афективне звуконаслідувальне утворення. — Ба-лецкий 81. зі. З, 232—233; 8)У І 454.
[дюговнйк] «жовтозілля, 8епесіо Б.» ВеУг;—похідне утворення від [дюШ «гусінь дейлефілі» та ін.; очевидно, відповідні види гусені живуть на жовтозіллі.— Див. ще дюк.
дюдя (дит.) «холод, холоднеча»; — бр. дзюдзя «бог зими»;—неясне; пор. їзюзя] «холод, холодно» Л, р. [дюдя]
«дідусь», п. сігіисігіа «заспана, обважніла людина».
[дюдька] (орн.) «повзик, 8Ша еиго-раеа Б.»; — неясне.
дюжина, недюжинний, подюжин-ний; — р. дюжина, бр. тузін, п. іигіп, ч. слц. іисеі, болг. дузйна, м. дузена, схв. туце, слн. сійсаі;— очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. сіоигаіпе «дюжина», пов’язане з боиге «дванадцять», що походить від лат. сіиосіесіт «тс.», утвореного з сіио «два», спорідненого з псл. (І('ь)уа, укр. два, і сіесет «десять», спорідненого з псл. дез^іь, укр. десять.— Шанский ЗСРЯ І 5, 228; Фасмер І 560; Преобр. І 209—210; Маіге-паиег 151; Паигаі 256; ЇУаІсіе—Ноїт. І 327 —329, 382 —383. — Див. ще два, десять.
дюйм; — р. болг. дюйм; — запозичено з голландської мови, очевидно, через російську; гол. сіиіт «великий палець» споріднене з нвн. Оаитеп «тс.», свн. снн. сійте, двн. Шито, дангл. фйта, англ. ііштЬ «тс.», ав. Іита «сильний» (розвиток значень, як у лат. роїіех «великий палець» до роїіеге «бути сильним»). — СІС 229; Шанский ЗСРЯ І 5, 228; Фасмер І 560; V гіез МЕ\У 142; КІи§е—Міігка 123.
[дюк] «гусінь комахи дейлефілі молочайної, ПеіІерЬіІа еирЬогЬіае; хрущ ВеНЗн; нічний метелик, 8рЬіпх Б.; гусінь з рогом на передостанньому членику хвоста; нічний метелик дейлефілі молочайної ВеЛ; демон, чорт, злий дух ЕЗб 24; хвороба чи смерть, викликана злим духом; черв’як, що призводить до захворювання худоби; мор, хвороба худоби 8Б 81. З», [дюґ] «тс.» Ж, ВеЛ, ЕЗб 24, 8Б зі. З, [дюкош, дюїовиця, дюїов-ник\ 8Б зі. З, Уахпу 119;—п. [сіхіик, сііи§, Ніи§а] «чорт, злий дух; жук, що викликає захворювання; хвороба; велика волохата гусінь; нічний метелик» (з укр.), слц. Шик, с!и§, сі’ик «злий дух, чорт; хвороба худоби; нічний метелик» (з укр.);—запозичено з румунської мови, очевидно, ще в XIV—XV ст.; рум. сііи§, с1и§ «падло, стерво; ледащо, нероба» походить від уг. Нб§, с!е§ «падло, стерво; мор, заразна хвороба; чума»,
бо§1епі «падати» (про худобу); ентомологічне значення розвинулось пізніше, з української мови шляхом зворотного запозичення з’явилось уг. §уик «нічний метелик».— Балецкий 81. зі. З, 223—233; Уагпу 118—120.— Пор. дю-ґовнйк.
[дюк-дюк] «вигук, яким підкликають індиків» ЛЧерк; — неясне; можливо, пов’язане з [дунь-дунь, дузь-дузь] «тс.».
дюндьбвий —див. джунджбвий.
[дюра] «діра», [дюрка, дюрай ЯІ «тс.», [дюравий];— бр. дзюра\ — можливо, запозичення з польської мови; п. дгіига «отвір, нора, яма», [йгібга, бгіо-га], ст. бита, 06га, як і ч. [сГига, і’оига], нл. ст. гига < гбга, очевидно, пов’язане з псл. *бьгаіі, *0егіі; у замість більш звичайного у слов’янських мовах і характерне, мабуть, для давніх балто-слов’янських варіантів слова; пор. споріднене лит. бїігіі «колоти, пробивати», бигіз «укол»; відрив псл. *(Ггіга від Ліга (МасЬек Е8ЛС 124) і припущення про спорідненість із гр.'Ойра «двері» (П)іпзкЦ АЇ81РЬ 29, 489; Соболевский 81ауіа 5, 444) малоцереконливі. — РісЬЬагсіІ 45; Преобр. І 206; 81а\узкі І 208—209; Вгйскпег 113; Вегп. І 185, 201—202.— Див. ще діра.
[дябель] «диявол», [дябел ЛексПол, ДзУЗЛП, дябол Ж] «тс.»; — запозичення з польської і словацької мов; п. біа-Ьеі, слц. біаЬоІ відповідають укр. диявол.— Дзендзелівський УЗЛП 48; РісЬЬагсІІ 45. — Див. ще диявол.
[дяга] «щось велике, важке, роздуте» Ж, [дяа] «смужка лика» ЛексПол;— р. [дяга] «ремінь», [дягльш] «сильний, здоровий», [дягнуть] «поправлятися, розвиватися, міцніти; ставати кращим», бр. дзяга «ремінь», р.-цсл. даг-ь «ремінь, пояс», п. [йгіаЬа] «ремінь, очкур» (з бр.), [бгіагус] «шмагати», слн. ст. «ремінь від ярма, ремінь для перенесення важких речей», сіе^аіі «кидати, метати; надоїдати, примушувати»;—псл. *(](!§-, пов’язане чергуванням голосних з наявним в укр. дужий, недуга;— споріднене з лтс. б^пкЬ «сильний, міцний, ставний», бепсіз «хлопець-підліток», дісл. іеп§)а «зв’язувати», 152
1еп§8І (мн.) «мотузки, канати», англ. (ап§1е «заплутувати», нвн. 2ап§е «обценьки».— Фасмер І 561; 8\Б І 632; Безлай ВЯ 1967/4, 52; Вегіа) Езе)і 136; Вегіа] Е88Л І 96; ЗССЯ 5, 24—25; Вегп. І 190, 217; МйЬІ.— Епйг. І 455; Егаепкеї ІЕ 52, 147; Топоров 338.— Пор. одяг, дужий.
дягель (бот.) «яглиця, АгсЬап§е1іса оШсіпаїіз (Ап§е1іса агсЬап§е1іса); [дудник лісовий, Ап§е1іса зііуезігіз Б.]», [дягиль Ж, дягїль Г, Бі] «тс.», ст. Дя-гил (ім’я) (1498); — р. дягель «АгсЬап§е-Ііса; [дудник]», [дягил, дягля, дяглй, дягйльница, дяглбвник, дегель, дйгель, дйдель, дидиля, дедюльки, гйгель], ст. дягил, дягиль, дигиль, дягель (з XV ст.), бр. дзягіль «тс.», п. 6гі^§іе1 «дудник», ст. 6гі^§і1 «тс.; хвороба коней, худоби», ч. сІеЬеІ «дудник», ст. беЬуІ, вл. ЛйеЬеІ «тс.»; — остаточно не з’ясоване; деякі дослідники вважають слово видозміненим запозиченням з латинської мови (через посередництво німецької і польської, Преобр. І 210); п. бгі^§іе1, ч. ЛеЬеІ пояснюють як результат видозміни нн. *бе-еп§і1 «тс.» або нвн. <1іе Еп§е1(\уигг) (Каг1о\уісг 8\УО 144; 8 XV І 654—655), (Х¥а1)с1-Еп§е1(\\тігг) чи _(\¥і1)бе Еп§е1-(\уіігг) «тс.» (МасЬек Е8ЛС 113; Л ні. гозії. 162), де міг відбутися перерозклад основ у процесі запозичення; останні в свою чергу зводять до пізньолат. ап§е1іса «тс.», пов’язаного, очевидно, з лат. ап-§е1іі8 «ангел»; такому поясненню, мало-переконливому з фонетичного боку, суперечать і факти ранньої фіксації слова в російських пам’ятках (Меркулова Очерки 59—60); тому здається можливим і виведення назви (Вгйскпег 112; Фасмер І, 561; Филин Образ, яз. 208; ЗсЬизіег-Зехус 81. \¥огІ8І. 19) з псл. *(1§§у1ь (*й^§1ь), початково «рослина з сильною дією» (дягель здавна вживався як тонізуючий засіб), пов’язаного з р. [дягльїй] «здоровий», [дягнуть] «здоровішати, поправлятися». — Фасмер—Тру-бачев І 561; 81а\узкі І 203—204; ЗССЯ 5, 25; Мозгупзкі ЛР 33/5, 345.
[дяглиця] (бот.) «яглиця, Ае^оробі-иш ройа§гагіа Б.», [дядлиця] «тс.» МасЬек Лт. го8І1. 158; — очевидно, пов’язане з дягель (бот.) «АгсЬап§е1іса оИісі-
паїіа», оскільки обидві рослини належать до тієї самої родини зонтичних. — МасЬек Діл. ГО8І1. 158; Вісюліна—Клоков 229, 240 , 244. — Див. ще дягель.—Пор. яглиця.
[дяглів) «рубанок; шатківнипя» ДзАтл І, II, [дял'їв, дялю(в)] «тс.» Ж, [дялдвець] «рубанок» ДзАтл II, [дяловйня] «стружка» УЛГ, [дялувати] «стругати рубанком; шаткувати» УЛГ;—• запозичення з угорської мови; уг. §уа-1п «рубанок, струг» загальноприйнятого пояснення не має. — Дзендзелівський УЛГ 54 —56; ДзАтл І 70, II 221; Лиза-нець НЗ УжДУ 26, 134; МИТЕЗг І 1118—1119.
[дядлитися] «поволі збиратися, зволікати, порпатися» Я;—очевидно, результат афективної видозміни форми [длятися] «тс.». — Див. ще дляти.
дядя, дядько, дядьо, [дядик] «батько», дядина «дружина дядька», [дядини] «проводи, день поминання померлих родичів», [дядинки] «тс.» Ж, [дятини] «звичай роздавати бідним у великодній вівторок свячену їжу», [дядна] «дядина», [дядянець] «дядько» Я, [дядьковей] «тс.» ЛексПол, [дядькович] «син дядька» Я, [дядьковщина] «спадщина по дядькові» Я; — р- дядька, дядя, [дядина, дедина], бр. дзядзька, дзядзіна, др. дядя, дядько, дядьковичь, п. [сігіасігіа, (ігіабгіо, (Шайко, бгіабг’ко] «дядько» (з бр. і укр.); — результат давньоруської видозміни форми дРдя «дідусь» у дитячій мові; припускається, що в минулому це слово мало значення «батько».— Бурячок 83; Трубачев Терм, родства 69—70, 85; Шанский ЗСРЯ І 5, 230—231; Фасмер—Трубачев І 561; Филин ЯиМ XI 338; Соболевский РФВ 64, 118. — Див. ще дід.
дяк, дякївна, [дяківнич] «син дяків-ни» Я,.[дяківня] «дім дячка», [дякївство] «посада дяка; (зб.) дяки», дяченко, [дя-ченківна, дяченя[, [дячйло] «товстий, великий дяк» Я, дячиха, дячок, дякувати «бути дяком»;—р. дьяк, бр. дзяк, др. диякь «диякон, дяк», диак'ь, дьякь «тс.», п. сЦак, ст. сігіак «церковний співак, писар», гак «учень», ч. гак, слц. гіак «тс.», болг. заст. дяк «учень; причетник», м. гак «служка, причетник», схв. «учень», слн. сЩак «студент, учень», стел.
дийкії «диякон»;—очевидно, через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; сгр. біахое, біахит «слуга, диякон», гр. бійхоуод «тс.» етимологічно не зовсім ясне.—• Шанский ЗСРЯ І 5, 226; Фасмер І 560; МасЬек Е8ЙС 721; НоІиЬ—Буег 130; БЕР І 472; Вегіа) Е88Л І 101; Вегп. І 198—199; Егізк І 384—385, —Див. ще ДИЯКОН.
дяка «вдячність; [бажання Ж; охота, намір, настрій, воля ДзУЗЛП], [дякдванець] «учасник весільного почту» Ж, [дякованці] «дякування» Я, дякувати, [дячити], [дякнути] «дати» ЕЗб 2, [дя-чйться] «добре поводитися,траплятися» ДзУЗЛП, [дячшпи собі] «подобати» Досл. з мовозн. 1962, [дячний] Ж, [дяч-но] «охоче, радо» Ж, вдячний, [вдячити-ся\ «удатися, потрапити» Ж, віддяка, [(іідвдяка\)\{, віддячливий, віддячити, завдячувати, завдячливо, завдякй, [невдя-ка Ж, невдячник, невдячливий Ж, оддя-ка Пі, оддячка], подяка, [подячливий], подячний, удячний, ст. дяковати (1433); — р. [дяка, дяковать], бр. дзяк, падзяка, дзякаваць, п. бгі^к, бгіека, бгі^кі, (ігі^кохуас, ч. бік, (іекоуаіі, ст. сііек(а), бек, слц. (Гака, сГакоуаі’, вл. сігак, сігакохуас зо, нл. гек, гекохуаз зе; — запозичене з німецької мови через польську (у закарпатські говори, можливо, і через словацьку); п. бгі^к є старим запозиченням із свн. бапк «подяка, думка» (нвн. бапкеп «дякувати»); слов’янське ф на місці ап пояснюють впливом форми множини іменника (Іепке «думки» і дієслова бепкеп «думати» (звідки і свн. бапк) (Кірагзку ПЕСі 143—144); двн. бепкеп споріднене з дангл. репсап, дісл. рекк]а, гот. раДДап «тс.», лат. іоп§ео «знаю». — Кобилянський Мовозн. 1976/6, 34; Дзендзелівський УЗЛП 48— 49; Потебня РФВ І 263; Шелудько 31; ШсЬЬагД 45; Филин Происх. яз. 623; Фасмер І 561; 81а\узкі І 204; К1и§е— Міігка 127.
[дяра] «діра» Ж;—неясне; зіставляється з діра. — Вегп. І 201.
дятел (орн.) «Рісиз», [дятель, дяк-лик Ж, дятер, дядьок ВеБ, д'єдлик, де-д/ох ВеБ, дєклик ВеБ, дєкол ВеБ, дє-
тьол\, дятленя, [ятел, ятол, ятлик]',— р. дятел, бр. дзяцел, др. дятьл'ь, п. бгі^сіоі,[сігі^сіог, (Ігі^сігібі, сігі^іеі, (ігі^-сіеі], ч. сіаіеі, Ш’аіеі, ]аіе1, ]еіе1], ст. сіеіеі, слц. сГаіеІ, [сіеіеГІ, вл. бгесеїе, нл. гезеїе, болг. м. детел, схв. ді'етао, род. ді'етла, ст. ді'етео, род. д]етела, Ідетаої, слн. (іеіеі; — псл. *й^іеі'ь/й^-іеіь/сі^іьі'ь; — позаслов’янські зв’язки відсутні, і етимологія непевна; пов’язувалося з псл. *(1е1Ьіі, *сіь|Ьіі «довбати», звідки * <1ь|Ьі;ь1ь «той, що довбає», а згодом внаслідок старої дисиміляції (1—1 >п—І) і спрощення *(1ь)Ь-іе1-> *(1ьрЬ-1е1- >*(1ьу-іе1- хі^іеі- (Міккоіа ІЇГ8І. (Зг. 104; Фасмер І 562; 81а\узкі І 202—203; МасЬек Е8ЛС 111); пор. і інші назви цього птаха за тією ж ознакою довбання: укр. [довбач Мо, довбало Мо], р. [долбйлка]', інші етимологи (Мікі. Е\¥ 41; Вегп. І 190—191; Мозгупзкі ДР 33/5, 364—365; Булаховский ИАНОЛЯ 7, ПО) визначають *сі^іе1ь як звуконаслідувальну назву і пов’язують ЇЇ з лтс. З^іші, біті, сіітзіи «гриміти, дзвеніти», стел. дьлгЬти та о-дьмфти «відповідати (голосом), віддзвонювати» (пор. слн. осі-шеу «луна»); виводиться також (8сЬиз-їег-8ехус РгоЬеЬеїі 52—53) від іє. *(Піеп-«бити, штовхати» і зіставляється з норв. ІсіаНа] (<*(1апіоп) «стукати», [сіепіа] «злегка штовхати»; припущення зв’язку з іє. *(1епі- «зуб» (Погодин Следьі 200; Р]’еспік II 452) або з псл. *Ці-(п. і^іепі, Вгйскпег 112) видаються менш вірогідними. — Шанский ЗСРЯ І 5, 231; Преобр. І 211; БЕР І 349; 8кок І 413—414; Вегіа] Е88Л І 99; ЗССЯ 5, 27—28; 81. ргазі. III 101 — 103.
[дятлйна] (бот.) «конюшина, ' Тгіїо-Ііит ргаіепзе Е.», [дятловина] «тс.; Т. аїрезіге Е. Бі», [дятлувник] «Т. шоп-іапит Е.» Я, [дятельник] «Т. ргаіепзе» ЛексПол, [дзятліна, дзяцяльніна] «тс.» тж; — р. [дятлйна, дятловина, дятельник}, бр. [дзятліна] «Т. герепз Е.», [дзя-целіна] «тс.; Т. шопіапит», п. (ігі^сіе-Ііпа, ч. іеіеі, [йеіеі, сіаіеііпа, ]’еіе1іпа], ст. сіеіеі, слц. (Гаіеііпа, болг. детелйна, м. детелйна, схв. детелйна, слн. (іеіе-1|’а;— очевидно, псл. М^іеііпа; дальша етимологія непевна, позаслов’янські паралелі відсутні; більшість дослідників 154
пов’язує з псл. ’М^ІьІ'ь, *(і^іеі-ь «дятел»; семантичний зв’язок шукають у спільній ознаці строкатості птаха і рослини (Ла§іс А181РН 9, 327; Вегп. І 190—191; 8кок І 413); висловлювалось припущення (Меркулова Очерки 89—90) про утворення на основі виразу ’М^іеІьпь §ОГХ"Ь «дятлів горох» (у деяких слов’янських мовах конюшину називають горохом); припущення про зв’язок слова з псл. *фіі, *(Гьт2 (звідки *(1ет-іе1-іь > сі^іеіь «той, що здуває») на основі спостереження про те, що конюшина викликає здуття худоби (Масіїек Е8ЛС 224), сумнівне з фонетичних міркувань (вихідною мала б бути гіпотетична форма *(І£Іі, *(1ьт9); припущення (Погодин Следьі 200) про походження форми від зниклого у слов’ян кореня *сі§і-<іє. *<1епі- «зуб» (за ознакою зубчастого листя рослини) підтримується останнім часом (Мозгупзкі ЛР 33/5, 363—364).— Фасмер—Трубачев І 562; 81а\сзкі І 201 — 202; БЕР І 349—350; Вегіа] Е88Л І 99; ЗССЯ 5, 27; 81. ргазі. III 100—101, 103—104.
дьбгнути —див. дюгати.
дьоготь, [деготь, діготь, догогльдК,], дігтяр, дігтярня, [дігтяренко, дігтя-рівна, дігтярка, дігтярство, дігтяр-чук], дьогтяр, дьогтярня, [дігтярува-ти]; — р. деготь, бр. дзегаць, п. (1гіе§іес, ст. (1гіе§іс, ч. сіеїтеі, слц. (іесіїі, ст. сіе-сііеі’;—псл. *(1е§ьіь;—етимологія остаточно не з’ясована; одні дослідники вважають давнім запозиченням з литовської мови; лит. (1е§йіІ8, (іе^йіаз «дьоготь» пов’язане з (1е§й «палю», спорідненим з алб. (1 іек «запалити» (дьоготь випалювали з березової смоли) (Шанский ЗСРЯ І 5, 42; Фасмер І 493; Карский РФВ 49, 18; Міккоіа ВегіїЬг 111, 121; 81а\мзкі І 194; гиЬаіу АЇ81РП 16, 423; Маїіпохмзкі РЕ І 181); інші вважають слово власне слов’янським, спорідненим з лит. <1е§йіа8 «дьоготь», с!е§1і «горіти», лтс. <1ф§иІ8, (1§§иоІ8 «дьоготь», (1е§і «горіти», дінд. йаЬаїі «горить», алб. сі і ек «запалити», лат. їоуео «зігріваю», гр. 'бєлтамбе «запалений» (з іє. *(іЬе§-!і- «горіти») (Соболевский РФВ 14, 297; Вгйскпег 109; АГ8ІРП 20, 518; МасЬек Е8ЛС 113; ЗССЯ 4, 204—205;
Вегп. І 182—183; Тгаиітапп 49; Меіііеі Еіисіез 288; Рокоту 241; Зрескі 289, 291); для підтвердження Бернекер посилається на наявність ще стч. Зекпа «чорт», сіакпеіі «тліти, горіти», слн. 1(1е§пет, с1е§пііі] «горіти, випускати дух», зв’язок якого з формою *(ІЄ§-ЬІЬ Фасмер вважає сумнівним; Булахов-
ський (Пит. походж. 165) припускає, що укр. дьоготь запозичено з білоруської мови.—Москаленко УІЛ 31; Фасмер І 493; Преобр. І 177; Бернштейн Езиков. проучв. Георгиев 206—212.
[дьокул] (орн.) «дятел, Рісиз»; — неясне; мабуть, у якийсь спосіб пов’язане з дятел.
е (вигук незгоди, подиву, недовір’я, рішимості);—р. а (вигук незгоди, подиву, недовір’я, жалкування), бр. а (вигук заперечення, нетерпіння), п. нл. е (вигук знеохочення, нетерпіння, протесту), ч. слц. е (вигук незаінтересованості, байдужості, роздратування, відрази, зневаги, розгубленості, схвалення), вл. е (вигук, яким зупиняють коней), болг. м. е (вигук незадоволення, докору, схвалення), схв. е «тс.», слн. е (вигук задоволення, вагання, розгублення; питальна частка), е (вигук досади);—псл. е, первісний вигук, паралельний до лит. е (вигук заклику, відмови), е (вигук подиву, осуду), гр. є (вигук болю, співчуття).— Преобр. II 125; 81а\узкі І 214—215.
евакуювати, евакувати, евакуатор, евакуація, евакуаційний, евакуйований;— р. авакуйровать, бр. звакуіраваць, п. вл. ехуакшжас, ч. еуакиоуаіі, слц. еуакио-уаі’, болг. евакуйрам, м. евакуйра, схв. евакуйрати, слн. еуакиігаіі;— через польське посередництво запозичено з пізньолатинської мови; пізньолат. еуа-сиаге «випорожняти, звільняти» утворено за допомогою префікса е- (ех-) «з-» від дієслова уасиаге «спорожняти», похідного від прикметника уасішз «порожній, незайнятий». — СІС 230; Ко-раїіпзкі 296—297; ВІосН І 278; ІЗаигаі 302. — Див. ще вакуум, екс-.
евен; — р. бр. авен; — запозичення з евенської мови; евенське звлт є самоназвою колишніх тунгуських ламутів.— Новикова Яз. нар. СССР V 88; Фасмер IV 513—514.
евенк, евенкійський; — р. бр. звенк\— запозичення з евенкійської мови; пів-нічноевенкійське ахуепкі є самоназвою колишньої північної частини евенкійської народності. — Фасмер IV 513—514.
евкаліпт (бот.) «Еисаіуріиз Б.»;—р.
авкалйпт, бр зукаліпт, п. еикаїірїиз, ч. еикаіурі, слц. еикаїуріиз, вл. еика-Іуріохгс, болг. евкалйпт, схв. еукалйп-тус, слн. еукаіірі;— наукова назва, засвоєна з новолатинської ботанічної номенклатури; нлат. еисаіуріиз утворено в 1788 р. французьким ботаніком Ле-рітьє де Брютелем з оснсв грецьких слів єод «добрий», спорідненого з хет. а$$ц$, дінд. уазиЬ «тс.» (іє. *(и)е8и-), і хаХіжтбд «укритий», пов’язаного з дієсловом х<%-А,6птй «обгортаю, укриваю, ховаю», спорідненим з дірл. сеііш «ховаю», двн. Ьеіап «приховувати, покривати», гот. Ьи1]’ап «покривати» (іє. *ке1- «ховати»); свою назву (букв, «добре вкритий») рослина одержала за властивість зберігати пелюстки закритими навіть під час цві -тіння. — СІС 230; 81. \ууг. оЬсусІз 204; НоІиЬ—Еуег 156; Баигаї 301; Кіеіп 548; Егізк І 594—595, 768—769; ВоізасЧ 400.
еволюція, еволюціонізм, еволюціоніст, еволюційний, еволюціоністйчний, еволюціонувати;— р. зволюция, бр. звалюцьія, п. е\уоіис]’а, ч. еуоіисе, слц. еуоїйсіа, вл. еию1исі]’а, болг. еволюция, м. схв.ево-луци]а, слн. еуоійсі]’а; — запозичено з латинської мови книжним шляхом; лат. еуоійііо «розвиток, розгортання» пов’язане з дієсловом єуоіуо «розвиваю, розгортаю, розкочую», утвореним за допомогою префікса е- (ех-) «з-» від дієслова уоіуо «кочу, обертаю, валю», спорідненого з гр. єА.6(о «в’ю, згинаю», лит. уеііі «валяти, м’яти», псл. уаіііі, укр. валити.— СІС 231; Кораїіпзкі 297; \Уа1-<іе—Ноїш. II 832—833. — Див. ще валити, екс-.
еге (вигук для вираження підтвердження, подиву, заперечення; питальна частка), [ег, еге] «тс.» Ж, еге-ге, егекало, егекати «підтакувати»;.— р. (розм.) зге (для вираження подиву), бр. ага «тс.», ч. еЬе, еЬе (для вираження подиву, не
сподіванки, попередження), слц. еЬе, е «тс.», болг. е, е-е (питальна частка), ехе (стверджувальний вигук), схв. е «тс.», слн. еЬе (вигук задоволення та ін.);— виникло в частині праслов’янських говірок внаслідок подвоєння псл. е як вказівної частки (з іє. *е-; пор. збереження давнього вказівного значення в західноукраїнських діалектах: укр. [еге] «он там» Доп УжДУ 2) з пізнішим з’єднанням їх у вимові звуком г придихового походження, як в українській і інших східнослов’янських мовах, або злиттям у довге е в слов’ янських мовах з фонематичною часокількістю.— фасмер IV 513; Преобр. II 125; ЗССЯ 6, 7; Вегп. І 259—260. — Див. ще есе.
[еґзом] «негайно, невідкладно, зараз» Ж; — запозичення з польської мови; п. [е^гит] «зараз, негайно; конче, будь-що» виникло з поєднання лат. ех «з, від» і пппс (<*пиш-се або *пип-се) «тепер, зараз, негайно», якому з іншим розташуванням складників відповідає хет. кі-шш «тепер» і яке складається з первісного прислівника *пиш (або *ппп), спорідненого з псл. пупе, укр. нині, і. вказівної частки *-с(е) «тут», спорідненої з псл. зь «цей», укр. сей.— 8Ш І 676; \¥а1бе—Ноїт. І 192—193, II 187—188. — Див. ще екс-, нині, сей.
егіда;—р. згйда, бр. згіда, п. ч. слц. вл. е§і(1а, болг. егйда, схв. егйда, слн. е§ісіа; — через посередництво німецької і латинської мов (н. А§і(1е, лат. ае§із) запозичено з грецької; гр. аі-ре (род. в. аї-рбо?) «щит богів Аполлона, Афіни, Зевса», очевидно, пов’язане з аїЕ, (род. в. аї-ре) «коза», спорідненим з вірм. аіс «тс.»; первісне значення — «щит з козиної шкури»; виводиться також від дієслова *аїусо, що мало відповідати дінд. е]аіі «рухається, здригається» (Кгеїзсйтег СНоІіа 27, 28; ТЬитЬ ІР 14, 314—315). —СІС 232; Кораііпзкі 255; НоІиЬ—Ьуег 146; Ргізк І 32; СЬапі-гаіпе ЗО, 36.
егоїзм, егоїст, егоїстичний;—р. зго-йзм, бр. згаізм, п. вл. нл. е§оігт, ч. е§о-ізтиз, слц. е§оігтиз, болг. егойзтш, м. егойзам, схв. егойзам, слн. е§оігет; — очевидно, запозичення з французької
мови; фр. е§оїзте є книжним утворенням від лат. е£§ «я», спорідненого з гр. гуш «тс.», стел, азщ, укр. я. — СІС 232; 81. \муг. оЬсусЬ 173; Ьаигаі 269; ХУаІсІе— Ноїт. І 395—396; \¥еізе 54, 407. —Див. ще я.
ей (вигук оклику, радості, подиву, перестороги, незадоволення);—р. зй (вигук оклику, перестороги, досади), п. є] (вигук радості, нетерпіння, погрози, сумніву), ч. слц. є) (вигук подиву, заохочення), вл. нл. є) (вигук захоплення), болг. ей (вигук подиву, захвату, перестороги), м. е/ «тс.», схв. е/ (вигук жалю, бажання), слн. є] (вигук перестороги);— первісний вигук, що постав, очевидно, з псл. е та дейктичної частки -і (Сіє. *-ї, пор. дінд. ав. -Т, підсилювальна частка); зв’язок з іншими подібними індоєвропейськими вигуками — пор. лит. еї (вигук перестороги), свн. еі (вигук радості, подиву, погрози), лат. еі (вигук жалю, заклопотаності), гр. єї (вигук вимоги, спонукання) —скоріше типологічний, ніж генетичний.— Фасмер II 12, IV 514—515; Преобр. II 125; Зіахгзкі І 215; БЕР І 484; ЗсЬизіег-5е\ус 207; Вегп. І 263. — Див. ще е.
[ейнье] «тьху; до дідька; сто чортів» ЕЗб ЗО;—складне утворення, першою частиною якого, очевидно, є вигук ей', друга частина неясного походження, можливо, є діалектним варіантом заперечної частки ні. — Див. ще ей.
екватор, екваторіал, екваторіальний;— р. екватор, бр. зкватар, п. вл. нл. екхуаіог, ч. слц. слн. екуаіог, болг. м. екватор, схв. екватор; — можливо, через посередництво німецької мови (н. Ариаіог) запозичено з середньолатинської; слат. аериаіог пов’язане з лат. аедио «рівняю, вирівнюю», похідним від аерииз «рівний», етимологічно нез’ясо-ваного; слово аециаіог у середньовічній латині виникло, очевидно, під впливом уже наявних виразів на позначення поняття «екватор»—гр. Іотірєріубс; иои-Хос; букв, «рівноденне коло» і лат. сіг-сиіиз аедиіпосііаііз букв, «рівнонічне коло» — як назва уявного кола, яке, на думку середньовічних учених, робило рівними день і ніч. — СІС 233; Фасмер IV 515; ЗІ.лууг. оЬсусЬ 182; НоІиЬ —
Ьуег 147; ВІосЬ І 264; Кіеіп 535; Шаісіе— Ноїш. І 17—18.
еквівалент;—р. жвивалент, бр. еквівалент, п. вл. екмфуаіепі, ч. слц. ек-уіуаіепі, болг. м. еквивалент, схв. ек-вивален(а)т, слн. екуіуаіепї;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Адиіуаіепі, фр. едиіуаіепі, англ. едиі-уаіепі походять від пізньолат. аедиіуа-Іепз (род. в. аериіуаіепііз) «рівноцінний», утвореного з основи прикметника аерииз «рівний» і дієприкметника уа-Іепз від дієслова уаіеге «бути сильним; важити; мати ціну, бути вартим». — СІС 233; НйШ-\¥ог(Ь 16; 81. \ууг. оЬсусІї 182; НоІиЬ—Ьуег 147—148; БаигаІ 289; ВІосЬ І 265; Кіеіп 536; АА/аІсіе—Ноїт. І 17—18, II 727—728. — Див. ще Валентин, екватор.
екзамен, екзаменатор, екзаменаційний, екзаменувати, ст. екзамен, екзаменованій (XVII ст.);—р. бр. екзамен, п. екгашіп, екгашеп, ч. ехашеп, слц. еха-інеп, вл. екзатеп, болг. екзамен, схв. егзамен, слн. екзатеп;— запозичення з латинської мови; лат. ехашеп (род. в. ехатіпіз) «рій (перев. бджіл); стрілка терезів, ваги; (перен.) зважування; іспит; дослідження» виникло з первісного *екз-а§-8шеп букв, «виганяння (бджіл для утворення рою); зрушення з рівноваги стрілки ваги», що складається з префікса ех- і суфіксальної основи *а§зшеп від дієслова а§о «жену».—СІС 233; Тимч. 869; Фасмер IV 515; Горяев 431; НоІиЬ— Ьуег 157; Наигаі 304; Кіеіп 554; ЇА/аІсіе— Ноїш. І 424—425. — Див. ще агент, екс-.
екзема, екзематозний; — р. бр. екзема, п. е§геша, ч. слц. екгеш, болг. екзема, м. егзема, схв. дкцем, слн. ек-сеш;—походить від лат. (мед.) е§геша, пов’язаного з гр. єхСера «википання; висип», похідним від єи£єсо «скипати, спалахувати; висипати (про висип)», утвореного за допомогою префікса єи-(Ц-), спорідненого з псл. іг-, укр. з, і дієслова «кипіти». — СІС 234; Ко-раїіпзкі 256; НоІиЬ—Еуег 148; БаигаІ 267; Кіеіп 449, 1767; Ггізк І 612. — Див. ще дзяма, з2.
екземпляр, ст. екземпляра (1627); —
р. бр. екземпляр, п. екгешріагг, ч. ехет-ріаг, слц. ехетріаг, вл. екзетріаг, нл. екзетріагпу «зразковий», болг. екземпляр, м. егземплар, схв. екз'емплар, слн. екзетріаг; — запозичення з латинської мови; лат. ехетріаг ( <*ех-ет-1от) «список, копія, взірець, модель» пов’язане з дієсловом ехіто (<*ех-ето) «виймаю», утвореним з префікса ех- «з- (ви-)» і дієслова ето «беру», спорідненого з псл. *^іі (*)ьтд) «брати», укр. [імати].— Тимч. 869; Фасмер IV 515; Горяев 431; НоІиЬ—Ьуег 157; Баигаї 305; Кіеіп 554—555, 558; ШаЬіе—НоГт. І 400—402, 426. — Див. ще екс-, іматн.
екзотика, екзоти, екзотичний; — р. екзотика, бр. екзотика, п. е§гоіука, ч. слц. ехоііка, вл. екзоііка, болг. екзотика, м. егзотика, схв. егзотика, слн. екзбїіка;—очевидно, запозичення з російської мови, в якій могло бути утворене від прикметника жзотйческий (за аналогією до відношень типу лирйче-ский — лйрика, физйческий — фйзика і под.), що походить від фр. ехоіірие «екзотичний», яке через лат. ехбіісиз «іноземний, чужинний» зводиться до гр. г^сотіибс; «тс.», пов’язаного а прислівником «ззовні, знадвору», похідним від є| «від, з», спорідненого з лат. ех, псл. іг, укр. із, з.— СІС 235; НоІиЬ— Ьуег 159; ВІосЬ І 282; Оаигаі 306; Кіеіп 561, 764; Ггізк І 524, 530. — Див. ще з2.
екіпаж, екіпіровка, екіпірувати; — р. екипаж, бр. екіпаж, п. екч/ірах, ч. екураг, слц. екуіраг, вл. екмйрага, болг. м. екипаж, схв. екипаж, слн. екуі-рага; — запозичення з французької мови; фр. ериіра§е «карета; команда; спорядження» пов’язане з ериірег «споряджати, устатковувати» (<ст. ездиірег (е8сЬірег) «завантажувати корабель; споряджати корабель»), що походить від герм, зкір- «корабель», можливо, безпосередньо від дісл. зкіра «споряджати корабель», спорідненого- з дісл. гот. зкір «корабель», двн. зкії, нвн. ЗсЬіїї, англ. зЬір «тс.», пов’язаними з лтс. хкіЬіі «рубати, різати» (Сіє. *зкеі- «різати»); похідне екіпірувати за посередництвом р. екипировать походить від нвн. ериі-ріегеп, що зводиться до фр. ериірег.— СІС 235; Фасмер IV 515; Горяев 431;
0аті1І8сЬе§ 386; Баигаі 288; КІеіп 536; К1и§е—Міігка 169, 648.
економія, [оконбмія, яконбмія], економ, [окднбм Г, Ж, окбман Г, Ж, окб-мбн Г, Ж, якондмї, економіст, економіка, економізація, економізм, економка, економша, економічний, економний, економити, економізуватися, еконбмничати, ст. економія (XVII ст.), икономїа (1627);—р. жонбмия, бр. еканбмія, п. екопотіа, ч. екопотіе, слц. екопбтіа, вл. екопоті]'а, болг. иконбмия, м. економила, схв. економила, слн. екопоті-)а;—запозичення з латинської мови; лат. оесопотіа «правильне господарство» походить від гр. оїиоторіа «керування домашнім господарством», утвореного з основи іменника оїхос «дім, житло, батьківщина», спорідненого з лат. уісиз «житловий квартал, село», псл. уьзь «село», р. весь «тс.», і компонента -уоцю, пов’язаного зуєцсо «розподіляю, присуджую», спорідненим з гот. пішап «брати», лтс. цегли, цеглі «тс.», ав. потай- «позика», лат. питегиз «число»; ст. икономїа походить безпосередньо від гр. оіхоторла, відбиваючи новогрецьку вимову слова; форми [оконбмія, окднбм, окбман, окбмбн] постали внаслідок народної етимології — як переосмислення еко- в око- у зв’язку із значенням «нагляд, контроль».— Пономарів Мовозн. 1974/2, 41—42; Тимч. 870; Горяев 431; Кораііпзкі 260; НоІиЬ—Еуег 147; Наи-хаі 265; Ргізк II ЗОЇ, 302—304.
екран, екранізація, екранізувати, екранувати; — р. бр. жран, п. екгап, болг. екран, м. екран, схв. екран, слн. екгап;— запозичення з французької мови; фр. есгап «екран, ширма, заслона», ст. ез-сгеп «тс.», походить від франк. *8кегт, спорідненого з двн. зкегт «щит, ширма, заслона, захист», зкігш «тс.», нвн. ЗсЬігт «парасолька; козирок; екран, ширма», лат. зсогіит «шкіра», согіит «тс.»; менш переконливе припущення (Оаигаі 266; Фасмер IV 516) про зв’язок фр. есгап з свн. зсЬгапк «загорожа, грати, замкнене приміщення».—СІС 236; 6аті1І8сЬе§ 349; КІеіп 1403; К1и§е— Міігка 650, 678.— Пор. ширма.
екс- (префікс у словах типу екс-голова, екс-президент, екс-чемпіон із зна
ченням «колишній»);—р. бр. екс-, п. слн. екз-, ч. слц. ех-, болг. м. схв. екс-\ — запозичено з латинської мови через французьку (фр. ЄХ-ЩІПІ8ІГЄ «колишній міністр» і под.); лат. ех, е (ех-, е-) «із, ви-» споріднене з псл. іг-< * ())ьг(-), укр. з(-), /з(-) (прийменником і префіксом); функцію префіксального компонента із значенням «колишній» ех у народній латині розвинуло в словосполученнях з іменником спочатку в формі аблатива (ех сопзиіе «(вийшовши) з (посади) консула»), що згодом замінилась формою називного відмінка (ехраігісіиз «колишній патрицій»), — СІС 236; 81. \ууг. оЬсусЬ 176; Кораііпзкі 260; НоІиЬ—Еуег 156; Баигаї 303; КІеіп 554; \¥а!(1е— Ноїт. І 423. — Див. ще з2.
екскаватор, екскаваторник; — р. екскаватор, бр. екскаватар, п. екзкахуаіог, ч. слц. ехкауаіог, болг. екскаватор, схв. екскаватор, слн. екзкауаіог;— запозичено через російську і польську мови з німецької або англійської; н. Екзкауа-(ог, англ. ехсауаіог походять від лат. ехсауаге «видовбувати, бурити», що постало із префікса ех- «з-, від-» і дієслова сауаге «робити порожнім, видовбувати», пов’язаного з прикметником сауиз «порожнистий, увігнутий».—СІС 236; Ко-раііпзкі 261; КІеіп 555; НоІиЬ—Еуег 158.—Див. ще екс-, каватина.
екскурсія, екскурсант, екскурсійний;— р. жскурсия, бр. екскурсія, п. екзкигзіа, ч. ехкигзе, ехкигге, слц. ех-киггіа, вл. екзкигзііа, болг. екскурзия, м. екскурзи]а, схв. екскупзиіа, слн. екз-кйггі]а;—запозичення з західноєвропейських мов; н. Ехкигзібп, фр. англ. ехсигзіоп походять від лат. ехсигзіо «вибігання вперед, вилазка, поїздка, екскурсія», пов’язаного з дієсловом ех-сигго «вибігаю, від’їжджаю, подорожую, роблю екскурсію», утвореним з префікса ех- «із-, ви-» і дієслова сигго «біжу».— СІС 237; Кораііпзкі 262; НоІиЬ—Еуег 158; Баигаї 305; (Заті1І8сЬе§ 406.— Див. ще екс-, курс.
експансія, експансіонізм, експансіоніст, експансивний; — р. експансия, бр. експансія, п. екзрапзіа, ч. ехрапзе, ех-рапге, слц. ехрапгіа, вл. екврапаца, болг. експанзия, м. експанзи]а, схв. екс-
панзща, слн. екзрапгііа;— запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (н. Ехрапзібп); фр. ехрапзіоп походить від слат. ехрапзіо, похідного від лат. ехрапбеге «розкривати, розпускати», утвореного з префікса ех- «ви-, із-» і дієслова рапсіеге «розпускати, розправляти, розширювати, розстилати», пов’язаного з раіеге «простилатися, бути відкритим, виявлятися», спорідненим з ав. рауапа- «широкий, далекий», гр. пєтадлдфі «розстилаю», літуррі, лїтуш «тс.», дісл. їадтг «обійми, нитка (на довжину розставлених рук)», дангл. їаедт «розставлені руки; захист», двн. їасіаш (їабиш) «нитка», нвн. Расіеп «тс.». — СІС 237; Кораііпзкі 262; Но-ІиЬ—Ьуег 159; Оаигаі 306; \¥а1с!е— Ноїт. І 244—245, 262. — Див. ще екс-.
експедйція, експедитор, експедирувати, експедиційний, ст. експедиція (XVII ст.);—р. жспедйция, бр. жспе-дьїцьія, п. екзре(1ус)а, ч. ехребісе, слц. ехребісіа, вл. екзресіісііа, болг. експедй-ция, м. схв. експедйци]а, слн. екзресіі-сі]а; — запозичення з французької мови; фр. ехресііііоп походить від лат. ехресіїііо «воєнний похід; установлення; приведення в порядок», пов’язаного з дієсловом ехресііо «розплутую, розв’язую, звільняю; приводжу в бойовий порядок, підготовляю», утвореним за допомогою префікса ех- «ви-, з-» від іменника *рес1І8 «пута», пов’язаного з рев (ресііз) «нога». — СІС 237; Кораііпзкі 262; НоІиЬ—Еуег 159; Оаигаі 307; Са-ті1І8ске§ 407; \¥а!с1е—Ноїт. І 428— 429, II 293—295. — Див. ще екс-, педаль.
експеримент, експериментатор, експериментаторство, експериментальний, експериментувати; — р. експеримент, бр. експеримент, п. екзрегу-шепі, ч. слц. ехрегітепі, вл. екзрегі-тепі, болг. м. експеримент, схв. експерй-мен(а)т, слн. екзрегітепі;— запозичення з латинської мови; лат. ехрегїтепіиш «дослід, спроба» пов’язане з ехрегТгї «робити спробу, досліджувати, вивчати», утвореним з префікса ех- «з-, від-» і дієслова *регїгї, пов’язаного з регїіиз «досвідчений, вмілий», регТсиІиш «дослід, спроба» і спорідненого з гр. пєїра 160
«тс.», гцпєірое «досвідчений», а також з вірм. р‘ог] «дослід», гот. їаігіпа «вина», двн. їаг «переслідування, небезпека»; сумнівним видається припущення (Фасмер IV 516) про німецьке посередництво запозичення. — СІС 237; Кораііпзкі 263; НоІиЬ—Ьуег 159; Кіеіп 562—563; Шаі-сіе—Ноїт. II 288—289, —Див. ще екс-.
експерт, експертиза; — р. бр. експорт, п. вл. екзрегі, ч. слц. ехрегі, болг. м. експерт, схв. експерт, слн. екз-регі; — запозичення з французької мови; фр. ехрегі, ехрегіізе походять від лат. ехрегіиз «досвідчений, випробуваний», пов’язаного з ехрегТгї «випробувати».— СІС 237; Кораііпзкі 263; Оаигаі 307; Саті1І8сЬе§ 407; \¥а!с!е—Ноїт.II 288— 289. — Див. ще екс-, експеримент.
експлуатація, експлуататор, експлуатаційник, експлуатаційний, експлуатований, експлуатувати; — р. же-плуатация, бр. жсплуатацьія, п. екз-р1оаіас]а, ч. ехріоаіасе, слц. ехріоаіасіа, болг. експлоатация, м. схв. експлоата-цща, слн. ехр1оаіасі]’а; — запозичення з французької мови; фр. ехріоііаііоп «експлуатація, визиск (1834, Бланк); використання; оцінка (XVIII ст.); (ст.) захоплення» пов’язане з ехріоііег «експлуатувати, визискувати (XIX ст., Пру-дон); використовувати; працювати», ст. езріоіііег (езріеіііег) «виконувати; здійснювати», що походить від ехріоіі (ст. езріоіі, езріеіі) «подвиг», яке зводиться до лат. ехріісіішп, субстантивованого пасивного дієприкметника мин. ч. від ехріісаге «виконувати, чинити; розгортати», утвореного за допомогою префікса ех- «з-» від дієслова ріісаге «згортати», спорідненого з гр. лАехсо «плету», лат. ріесіеге «плести», псл. ріезіі, укр. плестй. — СІС 238; 81. \ууг. оЬсусЬ 179; Кораііпзкі 263; НоІиЬ — Буег 159; Оаигаі 307; (ЗатіПзсЬе^ 407; ВІосЬ І 283; Кіеіп 563; \¥а16е— Ноїт. II 321. — Див. ще екс-, плести.
експозиція, експонат, експонент, експозиційний, експонувати; — р. жспо-зйция, жспонйровать, бр. жспазіцьія, жспанаваць, п. ек8рогус]‘а, екзропохуас, ч. ехрозісе, ехрогісе, ехропоуаіі, слц. ехрогісіа, ехропоуаі', вл. екарогісЦа, екзропохуас, болг. експозйция, експонй-
рам, м. експозицщ'а, експонйра, схв. експозйцща, експонйрати, слн. екзрогі-сі]а, екзропігаіі;— запозичено з латинської мови, очевидно, через німецьку (н. Ехрозііібп «виставка», ехропіегеп «викладати»); лат. ехрозіііо «виклад» пов’язане з ехрбпо «виставляю, розкладаю, показую», утвореним з префікса ех- «ви-, з-» і дієслова ропо «кладу».— СІС 238; Кораїіпзкі 263, 264; НоІиЬ— Ьуег 159; РЧДБЕ 230; ШаШе— Ноїш. II 335—336. — Див. ще екс-, позиція.
експорт, експортер, експортувати;— р. експорт, бр. експарт, п. ч. слц. ехрогі, вл. екзрогі, болг. експорт, м. експорт, схв. експорт, слн. екзрбгі;— запозичення з англійської мови; англ. ехрогі «вивіз» походить від лат. ехрогіо «вивожу, відпускаю, виганяю», що складається з префікса ех- «з-, від-» і дієслова рогіо «несу, приношу», спорідне--ного з гот. їаг)ап «їхати», двн. Іагап, нвн. ІаЬгеп «тс.», дінд. рірагіі «перевозить», гр. пєрасо «переїжджаю», стел, пьрати «літати»; похідне експортер, очевидно, зумовлене впливом французької мови (фр. ехрогіаіеиг «тс.»). — СІС 238; Фасмер IV 516; НоІиЬ—Ьуег 159; Кіеіп 564, 1219—1220; Баигаї 308; ВІосЬ І 283; ШаМе—Ноїш. II 343—345,— Див. ще екс-.
експрес;— р. експресе, бр. експрес, п. вл. екзргез, ч. слц. ехргез, болг. експрес, м. експрес, схв. експрес, слн. екзргез;— запозичено з англійської мови за посередництвом німецької (н. Ехргер) і французької (фр. ехргезз); англ. ех-ргезз «експрес, кур’єрський поїзд» як прикметник, що зазнав субстантивації внаслідок скорочення словосполучення ехргезз ігаіп «кур’єрський поїзд», походить від фр. ехргез «терміновий; точний; рішучий», яке зводиться до лат. ехргеззиз «виразний, ясний, чіткий», пов’язаного з дієсловом ехргіто «витискаю; роблю опуклим; домагаюся від когось; ясно вимовляю; висловлюю», утвореним з префікса ех- «з-, від-» і дієслова ргешо «давлю, тисну».— СІС 238; Кораїіпзкі 264; НоІиЬ—Еуег 159; Баи-гаі 308; ВІосЬ І 283; Саті11зсЬе§ 407; К1и§е—Міігка 178; Кіеіп 564.— Див. ще екс-, преса.
експресія, експресіонізм, експресіоніст, експресивний;— р. експрессия, бр. експресія, п. екзргез) а, ч. ехргезе, слц. ехргезіа, вл. екзргезііа, болг експресия, м. експресна, схв. експреси]а, слн. екзргезііа;— запозичення з французької мови; фр. ехргеззіоп «вираз, виразність» походить від лат. ехргеззіо, -бпіз «тиснення, вираження, висловлення», пов’язаного з дієсловом ехргіто «витискаю, роблю опуклим; ясно вимовляю, висловлюю».— СІС 239; Кораїіпзкі 264; НоІиЬ—Еуег 159; Оаигаі 308; (Затіїї-зсЬе§ 407.— Див. ще експрес.
експропріація, експропріатор, експропріювати;— р. експроприация, бр. експрапрьіяцьія, п. екзргоргіасіа, ч. ех-ргоргіасе, слц. ехргоргіасіа, вл. екзрго-ргіасііа, болг. експроприация, м. схв. експропрщациіа, слн. екзргоргіасі)а;— запозичення з німецької мови; н. Ех-ргоргіаіібп походить від пізньолат. ех-ргоргіаііо, пов’язаного з ехргоргіаге «позбавляти власності», утвореним за допомогою префікса ех- «ви-, з-» від прикметника ргоргіиз «власний», етимологічно не зовсім ясного.— СІС 239; Ко-раїіпзкі 264; НоІиЬ—Буег 159; Ргепці-мюгіегЬисЬ 182; ЇА/аІсІе—Ноїш. II 373— 374.— Див. ще екс-.
екстаз, екстатичний; — р. бр. екстаз, п. вл. екзіага, ч. ехіазе, ехіаге, слц. ехіага, болг. екстаз, м. екстаз, екстаза, схв. екстаза, слн. екзіага;— запозичення з французької мови; фр. ехіазе «екстаз, захоплення» запозичене з латинської мови; лат. церк. ехіазіз «тс.» походить від гр. єхотаоі? «зміщення, переміщення, відхід, несамовитість, екстаз»,пов’язаного з дієсловом Ціоттрії «зміщувати, виводити, розладнувати, робити несамовитим», утвореним з префікса єЕ, «із-, ви-», спорідненого з лат. ех-«тс.», псл. іг-, укр із-, і дієслова Їотт|ці «стою», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС 239; Фасмер IV 516; Ко-раїіпзкі 264; НоІиЬ—Еуег 160; БаигаІ 308; 6аті11зсЬе§ 408; СЬапігаіпе 470— 471. — Див. ще з2, стати.
екстерн «той, хто складає іспити в навчальному закладі, не навчаючись у ньому», екстернат’,—р. екстерн, бр. екстерн, п. екзіегп, ч. ехіегпі «зовнішній»,
слц. ехіегпу «тс.», болг. екстернат, м. екстерен, схв. екстерни, слн. екзіег-пізі «екстерн»; — запозичення з французької мови; фр. ехіегпе «тс.» походить від лат. ехіегпиз «зовнішній; чужий, сторонній», пов’язаного з ехіегиз (ехіег) «тс.», утвореним від прийменника ех «з, від» за допомогою суфікса -іего-на позначення місця, спорідненого з гр. -теро- (6є£і-тєр6д «правий»), дінд. -іага-(дінд. ап-ІагаЬ «внутрішній»); споріднене з дірл. з-есЬіаіг, ап-есЬіаіг «назовні, ззовні» «*ек8-ігі або *ек8-іегі).— СІС 239; Кораііпзкі 265; НоІиЬ—Ьуег 160; Оаигаї 309; ВІосЬ І 284; КІеіп 566, 1603; ХУаІсіе—Ноїт. І 433; Егпоиі — Меіііеі І 204. — Див. ще екс-.
екстракт «згущена витяжка; лікувальний препарат з витяжок; витяг, стислий виклад», екстрактор, екстракція, екстрактивний, екстракційний, екстрагувати, ст. екапракть «витяг» (XVII ст.); — р. бр. екстракт, п. вл. екзігакі, ч. слц. ехігакі, болг. м. екстракт, схв. екстракт, слн. екзігакї; — запозичення з латинської мови; лат. ехігасіпш «витягнуте» пов’язане з дієсловом ехігаЬо «витягаю, видобуваю», утвореним з префікса ех- «ви-, з-» і дієслова ІгаЬо «тягну». — СІС 239—240; Фасмер IV 516;Кораііпзкі 265; НоІиЬ— Ьуег 160; ХКаїсІе — Ноїт. II 698—699.— Див. ще абстрагувати, екс-.
екстрений; — бр. екстранни, болг. екстрен; — запозичення з російської мови; р. екстреннийвиводиться від екстра «терміновість, невідкладність», запозиченого, очевидно, з німецької мови; н. Ехіга «окреме видання, особливий випадок» походить від лат. ехіга (огсііпет) «поза (нормою, порядком)», пов’язаного з ех «із». — СІС 240; Фасмер IV 516.— Див. ще екс-.
ексцентричний «позбавлений спільного центра; заснований на різких контрастах, смішних прийомах; незвичайний», ексцентрик; — р. ексцентричний, ексцентрйческий, бр. ексцентрйчни, п. екзсепігусгпу, ч. слц. ехсепігіску, вл. екзсепігізкі, болг. ексцентрйчен, м. екс-центричен, схв. ексцентричан, слн. екз-сепігісеп; — запозичення з західноєвропейських мов; н. ехгепігізсЬ, фр. ех-162
сепігіцие походять від пізньолат. ех-сепігісиз «позбавлений центра», утвореного з прийменника ех «із» та іменника сепігит «середина, центр». — СІС 240; 81. шуг. оЬсусЬ 177; НоІиЬ—Ьуег 157; Оаигаі 304. — Див. ще екс-, центр.
еластичний, еластик; — р. еластичний, еластйческий, бр. еластйчни, п. еіазіусгпу, ч. слц. еіазііску, вл. нл. еіазіізкі, болг. еластйчен, м. еластичен, схв. еластичан, слн. еіазіісеп; —очевидно, походить від фр. еіазііцие, що зводиться до нлат. еіазіісиз, яке походить, мабуть, від нгр. єХаптіхбд «гнучкий, еластичний; ковкий», пов’язаного з гр. єХатбс; (єДхптбд) «тс.», що є похідними від дієслова еХм (еХабхи) «жену; скеровую; кую», спорідненого з вірм. еіа-пет «виходити; підійматися», еіапіт «ставати», дірл. асі-еііаіт «підходити; відвідувати», сіо-еііаіт «ухилятися»,— СІС 241; Фасмер IV 517; НоІиЬ—Ьуег 148; НоІиЬ—Кор. 112; Оаигаі 269; ВІосЬ І 245; КІеіп 505; Егізк І 482—483.
елеватор; — р. елеватор, бр. елева-тар, п. вл. еіешаіог, ч. слц. слн. еіе-уаіог, болг. м. елеватор, схв. елеватор; — очевидно, запозичення з німецької мови; н. Еіеуаіог походить від пізньолат. еіеуаіог «підіймач», пов’язаного з еІеуЗ-ге «підіймати, обирати», утвореним з префікса е- (ех-) «з-, ви-» і дієслова Іеуаге «підіймати, полегшувати», пов’язаного з Іеуіз «легкий», спорідненим з псл. 1ь§ькь «легкий», укр. легкий. — СІС 241; 81. \ууг. оЬсусЬ 187; НоІиЬ—Ьуег 148; КІеіп 508, 883; ХУаІсІе—Ноїт. І 788-789. — Див. ще екс-, легкйй.
елегантний, елегантський, елегант «чепурун, франт» Ж;—р- елегантний, бр. елегантни, п. е!е§апскі, ч. е1е§апіпі, слц, е1е§апіпу, вл., е1е§апіпу, болг. м. елееантен, схв. елегантан, слн. е1е§ап-іеп; — запозичено з французької мови за посередництвом російської і польської; фр. е1е§апі «елегантний, вишуканий; чепурун, франт» походить від лат. еіе-£апз, -апїіз «вишуканий, витончений», пов’язаного з е1і§аге «вибирати, вишукувати», утвореним з префікса е- (ех-) «з-, від-» і дієслова 1е§еге «знаходити, визбирувати», спорідненого з гр. Х.єу(о «збираю, лічу; говорю», алб. тЬ-1еб
«збираю (зокрема, урожай)». — СІС 242; 81. адуг. оЬсусЬ 183; НоІиЬ—Ьуег 148; Оаигаі 270; ВІосЬ І 246; Кіеіп 506, 507, 875; ХУаІсіе—Ноїт. І 397, 780. — Див. ще екс-.
елегія, елегійний; — р. злегия, бр. злегія, п. е1е§іа, ч. е1е§іе, слц. е1е§іа, вл. е1е§Ца, болг. елегия, м. елеги]а, схв. елегиіа, слн. е1е§і]а;—запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво польської; н. Е1е§іе, як і фр. е1е§іе, англ. е1е§у, походить від лат. еіе-§Іа, яке зводиться до гр.	«еле-
гія», первісно «жалібна пісня», похідного від еЛє^од «голосіння», етимологічно неясного. — СІС 242; Фасмер IV 517; Кораііпзкі 268; НоІиЬ—Ьуег 148; СЬапі-гаіпе 334.
електрика, електризація, електрик, електричка, електричний, електризувати;— р. злектрйчество, бр. злектрьіч-насць,а. (розм.) еіекігука, еіекігусгпозс, ч. слц. еіекігіка, вл. еіекігісііа, нл. (заст.) еіекігіса, болг. електрика, м. електрика, схв. електрика, слн. еіекігі-ка; — запозичення з новолатинської наукової мови; нлат. еіесігіса, утворене англійським лікарем В. Джільбертом (1544—1603) на позначення тіл, які, подібно до бурштину, наелектризовуються від тертя, пов’язане з нлат. еіесігісиз «янтарний, властивий янтарю; електричний», похідним від еіесігит «янтар», що походить від гр. -^єхтрст «тс.». —СІС 242; Кораііпзкі 268; Оаигаі 269; Кіеіп 506; СЬапігаіпе 409.—Див. ще електрон.
електрифікація, електрифікатор, електрифікувати; — р. злектрифика-ция, бр. злектрифікацьія, п._ еіекітуїі-кас)а, ч. еіекігіїікасе, слц. еіекігіїіка-сіа, вл. е1екігИіко\уап]е, болг. елвктри-фикация, м. схв. електрификаци]а, слн. еіекігіїікасі ;а;— запозичено, можливо, через російську мову з західноєвропейських; нвн. Еіекігіїікаіібп, фр. еіесігі-їісаііоп, англ. еіесігіїісаііоп створені на основі нлат. еіесігісиз «електричний» за допомогою компонента -їісаііо, пов’язаного з лат. їасеге «робити, чинити», за аналогією до вже наявних слів типу лат. шосііНсаііо «встановлення міри, розміру». — СІС 242; 81. шуг. оЬсусЬ 186. — Див. ще електрика, факт.
електро- (перша частина термінів типу електроагрегат, електроапаратура, електровізок, електроводолікарня, елек-трогідростанція, електродвигун, електродинаміка, електродинамометр, електродоїлка, електродоїння, електроенергія, електроємність, електрозварник, електрозварювач, електрозварювання, електрокардіограма, електрокардіограф, електролікарня, електролінія, електромагістраль, електромагнетизм, електромагніт, електромашина, електромережа, електрометалургія, електромеханік, електромеханіка, електромолотіння, електромонтаж, електромонтер, електромотор, електронасос, електроб-ранка, електропередача, електропилосос, електропіч, електроплуг, електропромисловість, електросітка, електропоїзд, електропостачання, електропровідність, електросталь, електростанція, електростатика, електротеплиця, електротерапія, електротехнік, електротехніка, електротрактор, електроустаткування, електроутюг, електрохімік, електрохімія, електронегативний, електропозитивний та ін.); — р. злектро-, бр. злвктра-, п. ч. слц. вл. слн. еіекіго-, болг. м. схв. електро--, —запозичення з західноєвропейських мов; фр. еіесіго-, англ. еіесіго-, нім. Еіекіго- в аналогічних складних утвореннях походять від основи гр. т^єхтрот «янтар», опосередковано пов’язаної також із словом електрика.— 81. шуг. оЬсусЬ 183; Кіеіп 507; ВІосЬ І 245. — Див. ще електрон.— Пор. електрика.
електрон, електроніка; — р. бр. злек-трбн, п. ч. вл. еіекігоп, слц. слн. еіек-ігоп, болг. м. електрон, схв. електрон; — очевидно, запозичено за посередництвом російської мови з французької (проти запозичення з англійської або з німецької мови свідчить наголос —пор. англ. еіесітоп, нвн. Еіекігоп); фр. еіесігоп походить від англ. еіесігоп, створеного в 1891 р. англійським ученим Стоуні на основі гр. ї)Хєхтрот (і -од) «янтар; сплав золота і срібла», слова спільного походження з гр. -гДєхтир (-ород) «блискучий», очевидно,- спорідненого з дінд. иіка «вогняне явище, метеор, головня».— СІС 244; Кораііпзкі 268; НоІиЬ —
Ьуег 148; Оаихаї 270; ВІосЬ І 245; К1и§е—Мііхка 162; Кіеіп 507; Ргізк І 629.
елемент, елементарний, ст. елемента (XVI ст.);—р. бр. злемент, п. ч. вл. нл. слц. еіетепї, болг. м. елемент, схв. елемен(а)т, слн. еіетепі; — запозичено в середні віки з латинської мови безпосередньо, а в новіші часи — повторно, очевидно, через німецьку мову; нвн. ЕІет&пІ походить від лат. еіетепїит «елемент; стихія; (давніше) літера; (пе-рен.) початок навчання», етимологічно нез’ясованого; можливо, через проміжну форму *е1ерап1пт «літера з слонової кістки для навчання грамоти» пов’язане з гр. екєлржта,, знах. в. одн. від «слон, слонова кістка», і зазнало звукової зміни під впливом етруської мови; свого пізнішого значення «елемент; стихія» слово набуло як калька гр. сттоі-/єГоу «тс.; (одна з літер, розташованих у певному порядку)», похідного від сттєї-X® «крокую, іду». — Тимч. 873—874; Фасмер IV 517; НйШ-ШгіЬ 16; Но-ІиЬ—Ьуег 148; баихаї 270; ВІосЬ І 246; КІиее—Мііхка 162—163; Кіеіп 507; Таїсіє—Ноїш. І 397—398.
Елеонора, Леонбра;—р. Злеонбра, бр. Злеанбра, п. ч. Еіеопога, слц. слн. Еіеопбга, болг. Елеонора; — нове запозичення з однієї з західноєвропейських мов, найвірогідніше через німецьку (нвн. Еіеопоге) з англійської; — англ. Еіеа-пог (Еііпог) є ім’ям, запозиченим через старофранцузьку мову (фр. ст. Еііепог, Аііепог) із старопровансальської; пров. ст. Аііепог, можливо, походить від гр. єАеое «милосердя, співчуття, уболівання», етимологічно нез’ясованого; менш переконливе пояснення імені (Раці К1. VпЬ. 89) як гебрайського за походженням із значенням «бог — моє світло», при якому припущуваного гебрайського прототипу не наводиться.—Петровский 231; Суперанская 91; Кореспу Ргйуосісе 59; Кіеіп 506; Егізк І 490.
[елета] «нутрощі, потрухи» Я, [леле-та Я, ялитй, лелюхи'/Ю «тс.»; — р. [ли-тбнья] «третє відділення шлунку жуйних тварин», бр. ялітьі «ядра тварини-єамця», п. іеіііо «кишка; стравохід», Іеіііа (мн.) «нутрощі», [ІеІосЬу] «тс.», 164
ч. ]е1ііо «кров’яна ковбаса», ст. «кишка; ковбаса», слц. іеіііо «кров’яна ковбаса; шлунок; черево», вл. )е!ііо, )е1іо «шлунок жуйних тварин», нл. ]е!ііо «нутрощі; шлунок тварини», схв. [олйто, оли-то, олйто, {влито] «кишка; ковбаса», слн. [)е1іїа] «вид ковбаси», [оіііо] «кишка»;— псл. (реііїо, пд.-сл. [оіііо] «кишка»;— загальноприйнятої етимології не має; найбільш імовірною видається спорідненість з лат. Тііа (мн.) «нутрощі; кишки; живіт», пізнім гр. ЇМа «жіночий статевий орган» (Вгііскпег К2 206; Таїсіє—Рок. І 163—164; АУаШе—Ноїш. І 678); інші дослідники (Фасмер II 503; Вегп. І 452—453; Мікі. ЕШ 425; Маке-паиег ЕР 8, 28) пов’язують псл. (і)еіііо з прус, іаіііап «ковбаса»; Бернекер вважає, що початкове [є- (о-) виникло з префікса іє. *е-, *о- і допускає також можливість зв’язку псл. *(і)еіііо або з гр.
«намащую», 7їт6с, Кєїое «гладкий», лат. Ііпо (ІеуТ), Іііит «намащую», або з дінд. ІЙуаіе, ІТуаіі «прилягає, тулиться»; сумнівне зближення з псл. Іііі «лити» (НоІиЬ—Кор. 86), а також з лат. Ьоіиіиз «ковбаса» (МасЬек Е5ЛС 222; НоІиЬ—Ьуег 221) як слова праєвропей-ського походження; [лелюхи], на думку Славського, походить від п. [ІеІосЬу].— Біашзкі І 557—558.
еліпс, еліпсис, еліпса, еліпсоїд, еліп-сисний, еліпсний, еліпсоїдальний, еліпсоїдний, еліптичний; —р. зллипс, зллип-сис, бр. зліпс, зліпсіс, п. ч. слц. вл. еіірза, болг. м. елипса, схв. елипса, слн. еіірза; — через російську і через польську (еліпса) мови запозичено з французької; фр. еііірзе походить від слат. нлат. еііірзіз (лінгв., мат.), яке відбиває гр. гХХгпрщ «еліпсис (лінгв.); брак, нестача», утворене з префікса єХ- (<еу-) «в(-)», спорідненого з лат. гот. нвн. англ. іп, прус, еп «тс.» (Сіє. *епі), і дієслова	«зали-
шаю», спорідненого з псл. 1іхт>, укр. лихий; форма еліпсис, очевидно, походить від р. зллипсис, яке відбиває, мабуть, лат. еііірзіз; форма еліпсоїд походить від фр. еііірзоїсіе, утвореного від еііірзе за допомогою суфікса грецького походження -оїсіе «подібний». — СІС
246; Фасмер II 505, IV 517; НоІиЬ—Ьуег 148; Оаихаі 271; ВІосЬ І 246; КІеіп 509; Ргізк І 508, II 99—100; Ноїтапп 70.— Див. ще лихий.
[еля] (вигук, яким відганяють свиней) Ж; — результат видозміни вигуку аля «тс.», в якому частку а- заміщено вигуком е.— Див. ще аля, е.
емаль, {емалія\Ж, емалювальник, емалевий, емалювальний, емальований, емалювати;— р. бр. емаль, п. етаїіа, ч. слц. етаіі, вл. нл. етаї^а, болг. емайл, м. емщл, схв. емал, слн. етаД;— за посередництвом російської і польської мов запозичено з французької; фр. етаіі (ст. езтаї) походить від франк. *зта1і, спорідненого з двн. свн. зтаїг (нвн. ЗсЬтаІг) «жир (перев. м’який)», до якого зводиться й укр. смалець', пор. нвн. 8сЬте1х «емаль», зсЬтеїгеп «плавити».— СІС 247; Преобр. II 334; Фасмер IV 518; Горяев 431; НоІиЬ—Ьуег 149, 443; Ваихаі 271; ВІосЬ І 247; КІеіп 517; К1и§е—Міігка 164.— Див. ще смалець.
емблема, емблематичний, заст. емблему вати, ст. емблема (XVIII ст.);— р. бр. емблема, р. ст. емвлима, п. ет-Ьіета, етЬІетаі, ч. слц. етЬІет, болг. емблема, схв. емблем, слн. етЬІет;— запозичення з середньолатинської мови; слат. ешЬІета «різьба; живопис; рельєф» походить від гр. ДфХтрга «вставка; рельєфне зображення», похідного від єрфДДи «вводжу, вміщаю», утвореного з префікса єц- (єу-, єуі-) «в-» і дієслова РаМго «вставляю, вміщаю, кидаю», спорідненого з тох. А В кіа- «падати», дінд. ий-§йгпа «піднятий», можливо, також з дінд. §а1аіі «капає», двн. циеііап «струменіти, бити джерелом».— НйШ-АГогіЬ 14; Фасмер IV 518; Горяев 431; Кораііпзкі 272; НоІиЬ—Ьуег 149; Оаи-хаі 272; . ВІосЬ І 248; КІеіп 512; Вгізк І 215—217. — Див. ще еліпс.
ембріон, ембріональний; — р. змб-ридн, бр. змбрьіен, п. етЬгіоп, ч. слц. етЬгуо, вл. етЬгуоп, болг. м. емб-ридн, схв. ембрио, слн. етЬгіо;— запозичення з французької мови; фр. етЬгуоп через посередництво латинської мови (лат. етЬгуо) запозичено з грецької; гр. є|фрооу «новонароджене ягня; зародок» утворене з префікса ех- (> єр,-)
«в-» і основи дієслова ррбсо «цвісти, квітувати, кипіти, виливати, вирощувати», етимологічно не з’ясованого. — СІС 248; Кораііпзкі 272; НоІиЬ—Ьуег 149; Оаи-хаі 273; Вгізк І 274—275; СЬапігаіпе 200. — Див. ще еліпс.
емігрувати, емігрант, еміграція, емігрантщина, еміграційний; — р. змигрй-ровать, бр. змігрйрсюаць, п. вл. еті§го-шас, ч. еті§гоуаіі, слц. еті§гоуаі’, болг. емигрйрам, м. емигрйра, схв. еми-грйрати, слн. еті§гігаіі;—запозичення з західноєвропейських мов; фр. еті§-гег, еті§гапі, еті§гаііоп, н. еті§гіеїеп, Еті§гапі, Еті§гаНбп походять від лат. еші§гаге «виселятися, переселятися», утвореного з префікса е- (ех-) «з-, від-» і дієслова ші§гаге «блукати, вештатися; мінятися».—СІС 248; Кораііпзкі 273; НоІиЬ—Ьуег 149; ВІосЬ І 249; Оаихаі 274; КІеіп 514; АГаїсІе—Ноїт. II 86.— Див. ще екс-, міграція.
Емілій, Еміль, Емілія, Еміла;—р. Змйлий, Змиль, ст. Емйлий, Змйлия, бр. Зміль, Змілія, п. Еті1]а, ч. Етії, Етіїіе, Етіїа, слц. Етії, Етіїіа, вл. Мііа, болг. Емйл, Емйлия, схв. Емйлще, Емйлща, слн. Етії, ЕтіИ)а;— очевидно, походить від лат. Аетіїіиз «Емілій» (назва римського роду), можливо, утвореного від прикметника аетиіиз «суперник; той, хто змагається; прихильник», похідного від аетиІагТ «змагатися», пов’язаного з ітііагі «підроблювати, відтворювати, заміняти», іта§о, -іпіз «відтворення, образ»; пов’язують також з гр. аїроХіое, аїріДод «лагідний, облесливий» (Петровский 232), що менш переконливе.— Суперанская 83, 91; Ко-респу Ргйуосісе 61; Сопзіапііпезси 51; КІеіп 514; ХГаїсІе—Ноїт. І 17,—Пор. Омелян.
Емма;—р.Змма, бр. Зма, п. Етта, ч. слц. Ета, слн. Ета;—запозичення з німецької мови; нвн. Етта виникло-з. Егта (інша форма Ігта), першого компонента давньогерманських складних жіночих імен (типу Егтеп-ітисі, Ігт(іп)-§агсі), яке пов’язують з «Ірмін (божество давніх германців)» (Раиі КЕ УпЬ. 90, 104) або пояснюють, менш переконливо (КІеіп 515), як «весь, загальний» (ег-
щіп); сумнівне пояснення (Суперанская 91) як давньогерманського «лагідна, приязна», яке не обгрунтовується наведенням відповідного германського слова.— Кореспу Ргцуосісе 60—61.
Еммануїл, ст. Еммануйл'Ь «с нами б(ог)ь» (1627);—р. Зммануйл, ст. Емма-нуйл, бр. Змануіл, ч. слц. вл. Етаппеї, болг. Емануйл, слн. Етаппеї, стел. Єліамогил’к;—за посередництвом старослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ’Ер.р.ауоо7)Л. відтворює гебр. Іштапй’еі букв, «з нами бог», утворене з прийменника ‘іш «з; при», спорідненого з ар. та‘(а) «тс.», що виступає в сполучній формі ‘іішла- разом із займенниковим суфіксом 1 ос. мн. -пп (‘іттапи «з нами») та іменника ’еі «бог», спорідненого з ак. ’1 (ііп) «бог, божество». — Беринда 204; Петровский 232; Кореспу Ргйуосісє 61; Сопзіапііпез-сп51; Кіеіп 515; Оезепіпз 44, 632, 637.— Пор. Мануїл.
емоція, емоційний, емоціональний; — р. змбция, бр. змбцьія, п. етос)а, ч. ето-се, слц. етосіа, вл. етосЦа, болг. емб-ция, м. емоцща, схв. ембци]а, слн. етб-сі]а; — запозичення з французької мови; фр. етоііоп «хвилювання, збудження» пов’язане з дієсловом етоиуоіг (ст. езтоуоіг) «рухатися; хвилювати, бентежити», що походить від нар.-лат. *ехтоуеге, лат. етоуеге «виходити (з чогось); хвилювати, збуджувати», складеного з префікса е- (ех-) «з-, від-» і дієслова тоуеге «рухати, хвилювати», очевидно, спорідненого з дінд. тїуаіі «штовхає», тох. А В тпз- «рухати», лит. тапіп, таиіі «позбавляти, здирати» (іє. *теио-, *тіеиа- «відсувати»); іменник етоііоп було утворено за зразком то-ііоп (ст.) «приведення в рух», що походить від лат. тоіІо «тс.», пов’язаного з тбіиз «рух», первісно дієприкметником від дієслова шоуеге «рухати». — СІС 248; Кораііпзкі 273; БІ.хууг. оЬсусЬ 189; НоІиЬ—Буег 150; ВІосЬ І 250; Оаигаі 274; Кіеіп 515, 1010; \Еа1с1е —Ноіт. І 386, II 116. — Див. ще екс-.
емульсія, емульсійний, емульсувати;— р. омульсия, бр. змульсія, п. ети1з]а, ч. етпізе, етиіге, слн. етиігіа, 166
вл. ети1зі)а, болг. емулсия, схв. емул-зи]а, слн. етй1хі)а;— запозичення з французької мови; фр. етиізіоп «рослинне молоко; емульсія» утворено на основі лат. етиізиз, дієприкметника від дієслова ети1§ео «дою, видоюю», що складається з префікса е- (ех-) «ви-, із-» і дієслова ти1§ео «дою», спорідненого з гр.	сірл. Ь1і§іт «тс.»,
двн. теїсЬап «доїти», дангл. теїсап «тс.», псл. *те1ко «молоко». — СІС 249; Кораііпзкі 274—275; НоІиЬ—Ьуег 150; Оаигаі 276; Оаті11зсЬе§ 363; Кіеіп 517; ЇУаІсІе—Ноїт. І 121. — Див. ще екс-, молозиво, молоко.
енергія, енергетизм, енергетик, енергетика, енергетичний, енергійний, ст. енергія (XVII ст.);—р. знергия, бр. анергія, п. слц. епег§іа, ч. епег§іе, вл. нл. епег§і]а, болг. енергия, м. енерги]а, схв. енерги]а, слн. епег§і)а; — запозичення з грецької мови; гр. єуєр-^єіа «діяльність; сила» (звідки і пізньолат. епег£їа «ТС.») уТВОреНО АрІСТОТелем ВІДЕУЄр-(7]Є (пізня форма до єуєр-ре) «діловий, активний», яке складається з префікса єу- «в-» і основи іменника єр^оу (дор. Еєр-ру) «праця», спорідненого з ав. уа-гогот, двн. \уєгс, нвн. ї¥егк, дісл. уегк, вірм. §огс «тс.». — СІС 251; Тимч. 874; Фасмер IV 518; Горяев 432; Кора-Ііпзкі 276; НоІиЬ—Буег 150—151; Оаигаі 278; ВІосЬ І 255; Кіеіп 521; Егізк І 548. — Див. ще еліпс.
енець «представник енецької народності на Таймирі»;— р. бр. знец; — запозичення з енецької мови: енецьке еппеі'е’ «людина». — Фасмер IV 518.
ентомологія, ентомолог, ентомологічний;— р. знтомолбгия, бр. знтама-лбгія, п. епіото1о§іа, ч. епіото1о§іе, слц. епіото16§іа, вл. епіото1о§і]’а, болг. ентомолбгия, м. ентомологи/а, схв. ентомолбгща, слн. епіото1о§і]а;—запозичення з німецької або французької мови; нім. Епіото1о§іе, фр. епіото1о§іе походять від гр. ©утоцоХора «наука про комах», утвореного з основи іменника еутоцоу «комаха» (букв, «те, що має надрізи, тобто членування»), пов’язаного з єутецую (іон. дор. Еутацую) «надрізаю», утвореним з єу- «в-» і тецую «ріжу, січу», спорідненого з псл. і^іі, укр. тяти,
та компонента -Ко-ра «учення, наука» (вживаного лише як друга частина складних слів), пов’язаного з ^6705 «слово, (наукове) пояснення». — СІС 252; 81. сууг. оЬсусЬ 193; НоІиЬ—Ьуег 151; Ваигаі 282; ВІосЬ 258; Кіеіп 526; Ггізк І 508—509, II 95—96; Воізасц 954.— Див. ще еліпс, логіка, тяти.
ентузіазм, ентузіаст;—р. знтузи-азм, бр. знтузіязм, п. епіигіахт, ч. епіЬизіазтиз, слц. епіихіахтиз, вл. нл. епіигіахт, болг. ентусиаз'ьм, м. енту-зиіазам, схв. ентузиазам, слн. епіихіа-2ет; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. ЕпіЬизіазтиз походить від гр. є'Икюоіаорбд «божественне натхнення, захоплення» (нлат. епіЬизіазтиз «тс.»), пов’язаного з гтїієДи «сповнююсь божественним натхненням», утвореним з єу-Иєо? «той, у кому є бог», яке складається з префікса гх- «в-» та іменника Иєбе «бог», нез’ясованого походження, можливо, спорідненого з вірм. сН-к* «боги», лат. Іегіае «канікули», дінд. сІЬізпіуа або з лит. сіуазіа «дух», свн. §еі\уаз «привид». — СІС 252; Фасмер IV 519; Горяев 431; Кораїіпзкі 279; НоІиЬ—Ьуег 151; ВІосЬ І 258; Кіеіп 526; К1и§е—Мііхка 168;, Ггізк І 517, 662 —663. — Див. ще атеїзм, еліпс.
енциклопедія, енциклопедизм, енциклопедист, енциклопедичний; — р. знци-клопедия, бр. зниьіклапедьія, п. епсу-кіоресііа, ч. епсукіоресііе, слц. епсукіо-ресііа, вл. епсук1оресіі)а, болг. енцикло-педия, м. енциклопеди]а, схв. енциклопе-ди]а, слн. епсікІоресИ]а; — запозичення з французької мови; фр. епсусіоресііе походить від пізньолат. епсусїораесІТа, утвореного з гр. £7x0x^105 лаібєїа букв, «кругове (загальне) виховання (навчання)», що складається з прикметника £7x0x^105 «круговий, циклічний», похідного від х6хД>е «коло, обвід», спорідненого з псл. коїо, укр. коло, та іменника ласбєїа «виховання, навчання», похідного від полб-, паї? «дитина», спорідненого з псл. *р-ьіа «птах», укр. птах.— СІС 253; Фасмер IV 519; Кораїіпзкі 275; НоІиЬ—Ьуег 150; Оаихаі 278; Оаті11зсЬе§ 368; Кіеіп 519; Ггізк II 44—45; Воізасц 739.— Див. ще еліпс, коло1, педагог, птах, цикл.
епігон, епігонство;— р. зпигбн, бр. зпігбн, п. ч. вл. ері§оп, слц. слн. ері§6п, болг. епигбн, схв. епйгбн;—запозичення з західноєвропейських мов; н. Ері-§бпе, фр. ері§опез (мн.), англ. ері§опе походять від гр. £ЛЇ70уое «народжений пізніше, нащадок», пов’язаного з дієсловом єл^уощхі, утвореним з префікса елі-«на-, по-», похідного від прислівника глі, єлї «тс.», спорідненого з дінд. арі, ав. аірі, дперс. аріу, і дієслова 76^0^0:1 «родитися», пов’язаного з 7єуо? «рід».— СІС 253; Кораїіпзкі 281; НоІиЬ—Ьуег 152; ГгетсІхубгіегЬисЬ 169.— Див. ще ген1, зять.
епіграма, епіграматист, епіграматичний, ст. епіграмма (1625);—р. зпи-грамма, бр. зпіграма, п. ері§гаш, ері-§гатаі, (рідк.) ері§гата, ч. слц. вл. ері-§гат, болг. епиграма, м. епиграм, схв. епйграм, слн. ері§гат; — запозичення з латинської мови; лат. ері§гатта «напис; короткий сатиричний вірш, епіграма» походить від гр. елД радцю «напис, елегійний двовірш», пов’язаного з єлі7ра<ри «надписую», утвореним з префікса єл- (елі-) «на-, до-, при-» і дієслова 7ріфи «креслю, пишу». — СІС254; Тимч. 875; Фасмер IV 519; Кораїіпзкі 281 — 282; НоІиЬ—Ьуег 152; Оаихаі 286; ВІосЬ 263; Кіеіп 531; Ггізк І 324—326, 535.— Див. ще графіка, епігон.
епідемія, епідемічний;—р. зпидемия, бр. зпідзмія, п. ерісіетіа, ч. ерійетіе, слц. ерісіетіа, вл. ерісіетца, болг. епи-демия, м. епидемща, схв. епидемща, слн. ерісіетца;— запозичення з середньолатинської мови; слат. ерісіетіа утворилося із скороченого грецького виразу єлібг|ию убсгое «поширена в народі хвороба», до якого входить прикметник єлсбтцсдое, утворений з прийменника єлї «на, до, при» та основи іменника 67;«земля; населення, народ». — СІС 254; Фасмер IV 519; Кораїіпзкі 281; Но-ІиЬ—Ьуег 152; Оаихаі 286; Оаті11зсЬе§ 382; К1и§е—Міїхка 169; Кіеіп 531; Ггізк І 380. — Див. ще демократія, епігон.
епізод, епізодичний; — р. зпизбд, бр. зпізбд, п. ерігосі, ч. ерізосіа, слц. слн. еріхосіа, вл. еріхосіа, болг. епизбд, м. схв. епизбда; — запозичення з французької
мови; фр. ерізойе «епізод» походить від гр. єлеюббюу «епісодій (у староаттічній трагедії—діалог між двома виступами хору); вставка, інтермедія, епізод», пов’язаного з прикметником єлєюббіод «сторонній; вставний, додатковий», похідним від іменника єлєістобод «прихід, поява; вхід, проникнення», що складається з префікса гл(і)- «на-, до-, при-» та іменника єїообо^ «вхід, проникнення, прибуття», утвореного з префікса ( прислівника) єїд- (<єуд-) «в-, на-», грецького новотвору, що виник з поєднання прислівника єу «в» з -о за зразком Д «з», і іменника оббд «дорога, подорож», спорідненого з псл. хосРь, укр. хід.— СІС 254; Фасмер IV 519; Горяев 432; Кораііпзкі 283; НоІиЬ—Ьуег 153; Ьап-хаі 286; ВІосЬ І 263; КІеіп 533; Ргізк І 471, II 349—350. — Див. ще еліпс, епігон, хід.
епілепсія, епілептик, епілептичний, ст. епилепсія (XVIII ст.);—р. зпилеп-сия, бр. зпілепсія, п. ері1ерз]'а, ч. еріїер-зіе, слц. еріїерзіа, вл. еріїерзііа, болг. епилепсия, м. епилепсща, схв. епи-лепси]а, слн. еріїерзііа;—запозичення з латйнської мови; пізньолат. еріїерзіа «падуча хвороба» походить від гр. гліДщфїа «тс.», похідного від дієслова єліХаиРаусо «нападаю, захоплюю», утвореного з префікса єл’- (єлі-) «на-, при-, до-» і дієслова Карфауи «беру, хапаю» (майб. ч.	звідки при-
кметникові форми Ктілтбе, Хцлтєбд і іменник «хапання; приступ хвороби»), спорідненого, очевидно, з дангл. Іаессап «хапати», англ. ІаісЬ «тс.», дінд. ІаЬЬаіе, лит. ІбЬіз «багатство», ІйЬаз «добро».— СІС 255; Тимч. 875; Фасмер IV 519; Кораіпїзкі 282; НоІиЬ—Ьуег 152; ВІосЬ І 263; Оапгаі 286; КІеіп 532; Ргізк II 71, 77—78, 91. — Див. ще епігон.
епілбі, ст. епілоги (1627);—р. зпи-лдг, бр. епілог, п. ч. вл. ері1о§, слц. слн. ері16§, болг епилдг, схв. епйлог; — запозичення з західноєвропейських мов; фр. ері1о§пе (XII ст.), н. Ері16§, англ. ері-1о§пе походять від лат. ері1о§пз, яке зводиться до гп. ілїХоуод «висновок; кінець промови», пов’язаного з єліХєуа) «додам, скажу після чогось, у кінці», утвореним з префікса єл-і «на-, до-, 168
при-» і Хе-усо «розповідаю, кажу». — СІС 255; Тимч. 875; Фасмер IV 519; Нііііі-ЇУогІЬ 14; Горяев 432; Кораііпзкі 282; НоІиЬ—Ьуег 152; Оапхаї 286; ВІосЬ І 263; КІеіп 532.— Див. ще епігон, лексика, логіка.
епітет;—р. зпйтет, заст. епитет, бр. зпїтзт, п. ерііеі, ч. еріі(Ь)еіоп, слц. ерііеіоп, болг. м. епитет, схв. епитет, слн. ерііеіоп;—очевидно, походить від фр. ерііЬеіе «епітет», пов’язаного з лат. ерііЬеіоп «означення», що зводиться до гр. єлс&етоу «епітет; означення або прізвисько» (букв, «додане»), яке виникло з виразу єлїїієтоу бтоца первісно «додане ім’я», до якого входить прикметник єлїИєтод «доданий; захоплений; запозичений; штучний», пов’язаний з дієсловом £літії)т|ц.і «кладу, додаю», яке складається з префікса єлі- «на-, до-, при-» і дієслова тіНтщі «кладу», спорідненого з псл. йеЬ «класти», укр. діти. — СІС 255; Фасмер IV 519; Горяев 432; Кораііпзкі 283; НоІиЬ—Ьуег 152; ВІосЬ І 264; Ьаигаі 287; КІеіп 534; Воізаср 269— 270. — Див. ще діти2, епігон.
епопея;—р. зпопея, бр. зпапея, п. слц. вл. ероре]а, ч. ероре], ероре]е, болг. епопея, м. схв. епопе]а, слн. еро-ре) а;— очевидно, походить від слат. еро-роеа, пов’язаного з гр. єлолоіїа «епічна пісня, епопея», утвореним з основ іменника єлод «слово, оповідання» і дієслова лоїєи «роблю, складаю». — СІС 256; Фасмер IV 520; Горяев 432; Кораііпзкі 284; Оапхаї 287; ВІосЬ І 264; НоІпЬ-Ьуег 153; КІеіп 534. — Див. ще епос, поема.
епос, епік, епіка, епічний; — р. епос, бр. зпас, п. ч. слц, вл. ероз,. болг. м. епос, схв. епос, слн. ер, ероз;—запозичення з німецької мови; нім. Ероз через латинське посередництво (лат. ероз «героїчна пісня») запозичено з грецької мови; гр. Елод (кіпрське Рєлод) «слово, оповідання, епічний вірш» споріднене з дінд. уасаЬ «слово», ав. уасаЬ- «тс.», лат. убх, убсіз «голос». — СІС 256; Фасмер VI 520; Горяев 432; Кораііпзкі 284; НоІиЬ—Ьуег 153; ВІосЬ І 263; КІеіп 534,1719; Ргівк І 545;СЬапігаіпе 362. — Пор. вокал.
епоха, епохальний; — р. бр. епоха, п. ерока, ч. слц. вл. нл. ероска, болг. епоха, схв. епоха, епоха, слн. ерока; — запозичено з грецької мови, очевидно, за посередництвом латинської (нлат. ероска) і російської; гр.єло%7; «затримка, вихідний момент; визначений час» утворено від дієслова є.тє'/ді) «затримую», що складається з префікса єл‘-, єлі-«на-, до-, при-» і дієслова «тримаю; несу; володію», спорідненого з дінд. зайак «сила, перемога», ав. кагак- «тс.», гот. зі§із «перемога», нвн. 8іе§ «тс.».— СІС 256; Фасмер IV 520; Горяев 432; НйШЛУогік 14; Кораііпзкі 284; Ноіик — Кор. 113; НоІиЬ—Ьуег 153; Ргізк І 603—604; Скапітаіпе 392—394. — Див. ще епігон.
ера;—р. бр. ера, п. вл. ега, ч. слц. ега, болг. м. ера, схв. ера, слн. ега; — запозичення з латинської мови; нар.-лат. аега «окреме число, вихідна цифра (у тому числі в хронології); ера» виникло з первісної форми множини від аез, -ГІ8 (<*аіоз, *аізез) «руда; бронза, мідь; гроші», спорідненого з гот. аіг, дісл. еіг, двн. ег «руда», дінд. ауак, ав. ауак-«метал, залізо». — СІС 256; Фасмер IV 520; Горяев 432; Кораііпзкі 285; Но-ІиЬ—Кор. 113; НоІиЬ—Ьуег 153; \Га1-де—Ноїт. І 19; Кіеіп 537.
ербій (назва хімічного елемента); — р. зрбий, бр. ербій, п. егк, ч. слц. егЬі-ит, болг. ербий, слн. егЬі);—запозичення з новолатинської мови; новолат. егкіит утворено шведським хіміком К. Мозандером у 1843 р. від назви шведського міста Ітербі (УНегЬу) як позначення одного з двох нових елементів, добутих з ітербійської пегматитової жили.— Волков 60; Кораііпзкі 285. — Пор. ітербій.
[ерлецьі «знак на вусі у худоби: вирізка в вусі у вигляді прямого або гострого кута», {ирлець} «тавро на вівці» Я;— неясне; можливо, походить від тур.-уагак «поранений; той, хто має рану, поріз» (пор. також у ага «рана, поріз») або його відповідника з якоїсь іншої тюркської мови, пов’язаного з дієсловами уапітак «розсікатися», уагтак «розсікати».
ерозія, еродований, ерозивний, еро
зійний, еродувати;— р. зрбзия, бр. ерозія, п. егох)а, ч. егозе, сли. егогіа, болг. ербзия, м. ерозиіа, схв. ердзиіа, слн. егогі)а;—через західноєвропейські мови (н. Егозіоп, фр. егозіоп, англ. егозіоп) запозичено з латинської; лат. егбзіо, -бпіз «роз’їдання» пов’язане з дієсловом егбсіеге «роз’їдати», утвореним з префікса е- (ех-) «з-, від-» і дієслова гбсіеге «гризти, виїдати», пов’язаного з гасіеге «скребти, дряпати» і спорідненого з дінд. гасіакі «дряпає, скребе», гасіапак «зуб», СВН. ГІІЄ2ЄІ «ТС.», НВН. КІІ83ЄІ «хобот» (іє. *игб<1-), а також (з іншим вокалізмом: іє. *иегс1-) псл. *уегс1г,, укр. веред.— СІС 258; Кораііпзкі 287; 81. шуг. оксуск 198, 199; НоІик—Ьуег 153; Оаигаі 289; Віоск І 266; Юи§е—Міігка 616;К1еіп 539, 1353; Даісіе—Ноїгп. І 423—424, II 415, 439—440. — Див. ще екс-, веред.— Пор. корозія.
еротика, еротизм, еротичний; — р. зрбтика, бр. еротика, п. егоіука, ч. слц. вл. егоііка, болг. м. еротика, схв. еротика, слн. егбііка;—очевидно, запозичення з німецької мови; н. Егбіік походить від гр. єрогтіхД «любовний», єритіха «любовні стосунки, пригоди», похідних від єрие (єратое) «кохання», пов’язаного з дієсловом єрацаї «кохаю; бажаю», етимологічно неясного. — СІС 258; Кораііпзкі 286—287; НоІик—Ьуег 153; ЕгетсІшМегкиск 172—173; Егізк І 547; Скапігаіпе 363—364.
ерудиція, ерудит, ерудбваний; — р. зрудйция, бр. ерудйцьія, п. егисіусіа, ч. егисіісе, слц. болг. ерудиция, м. схв. ерудицща, слн. егис1ісі]а;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Еги-сіііібп, фр. егисііііоп, англ. егисііііоп походять від лат. егисіїііо «ученість, освіченість», пов’язаного зегисІТге «навчати, давати освіту», утвореним з префікса е- (ех-) «з-, від-» і прикметника ги-сііз «необроблений, грубий, дикий» (<*гисііиз) нез’ясованого походження,— СІС 258; Кораііпзкі 287; 81. шуг. оксуск 198; НоІиЬ—Ьуег 153; Кіеіп 540; Таїсіє—Ноїт. II 447. — Див. ще екс-.
[есе] «оце» ВеУг; — слн. [езе]1 «цей», СТСЛ. ЕСЕ, КСЕ «ось»;—псл. *е-зе «оце», вказівний займенник, утворений сполученням колишньої вказівної частки е-
(пор. болг. м. е «он там», схв. е «ось»), наявної в р. зтот, дінд. а-заи «той», а-сІаЬ «те», гр. е-хєї «там», є-хєїуое «кожний», лат. е-сщісіет «звичайно», оск. е-Іапіо, умбр. е-Іапіи «така», гот. і-Ьаі, і-Ьа (питальна частка), дангл. дісл. еї «чи, коли» (іє. *е-), та займенника сей у формі середнього роду (се).— Фасмер IV 513, 523; Преобр., вип. останній 125—126; Вегп. І 259—260; Мікі. Е\Г 56, 297; СЬап-ігаіпе 329. — Див. ще сей.— Пор. еге.
ескадра, ескадрон, шкадрбн (заст.), ескадрилья, ескадрений',— р. ескадра, ст. исквадра, исквадрбн, п. ч. слц. ез-касіга, болг. м. ескадра, схв. ескадра, слн. езкасіга;—запозичено з італійської або іспанської мови за посередництвом французької; фр. езсасіге «ескадра, флот» (ст. езсоасіге, зсопасіге) походить від іт. зцпасіга «чотирикутний бойовий порядок; загін, відділення» або ісп. езспасіга «тс.»; ці форми продовжують пізнє нар.-лат. *ехриас!га «чотирикутник (війська)», утворене з префікса ех- «з-, від-» і основи іменника риасігит «чотирикутник, квадрат», спорідненого з псл. сеіуге, укр. чотири', на відміну від форми ескадрон, яка прийшла з італійської мови через французьку (фр. езсаіігоп), шкадрбн походить безпосередньо від іт. здпасігопе «ескадрон» (букв, «великий чотирикутник війська»), що є збільшувальною формою від іт. зциасіга; похідне ескадрилья запозичено через французьке посередництво (фр. езсасігіїїе) з іспанської мови (ісп. езси-асігіїїа). — СІС 258; Фасмер IV 521; Горяев 432; Кораїіпзкі 288; НоІиЬ—Ьуег 154; Паигаі 290; ВІосЬ 267; Оаші11зсЬе§ 388; Кіеіп 1499; К1и§е—Міігка 687; АА7а1с1е—Ноїт. II 395—396. — Див. ще екс-, квадрат, чотири.
ескалатор;—р. ескалатор, бр. ескалатор, п. езкаїаіог, ч. слц. езкаїаіог, болг. ескалатор, схв. ескалатор, слн. езкаїаіог; — запозичення з англійської мови; англ. езсаіаіог пов’язується з фр. езсаіасіег «підніматися, сходити», похідним від езсаіасіе «сходження; приступ, штурм», що походить від іт. зсаіаіа «приступ, штурм з драбинами», пов’язаного з зсаіа «драбина», яке зводиться до лат. зса'ае (мн.) (<*зсапс!з1а) «тс.», похідного
від зсапсіо «піднімаюсь». — СІС 258; РЧДБЕ 251; Кораїіпзкі 288; Кіеіп 541; Оаигаі 290; Ї¥а1с1е—Ноїш. II 486.— Див. ще скандувати. — Пор. шкала.
ескіз; — р. ескйз, заст. зскис (два ес-киса, 1815 р.), бр. зскіз, болг. ескйз;— через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. езцціззе, яке набуло своєї форми на російському грунті, очевидно, внаслідок гіперистич-ного сприйняття первісного кінцевого с як з, що зазнало оглушення, походить від іт. зсЬігго «ескіз; схема, конспект».— СІС 258; Сорокин 162, 458; Фасмер IV 521; Горяев 432; Оаигаі 294; ВІосЬ І 270; Оаші11зсЬе§ 393. — Див. ще шкіц.
ескімос; — р. зскимбс, бр. ескімос, п. Езкішозі (мн.), ч. Езкутак, слц. Ез-кітак, вл. Езкітошс, болг. м. ескимбс, схв. Ескйм, слн. Езкіте (мн.);—запозичення з французької або англійської мови; фр. езццітаи, англ. Езциіто походять від алгонкінськ. езкітапгік «ті, що харчуються сирим м’ясом».— РЧДБЕ 251; БСЗ 49, 181.
еспарцет (бот.) «багаторічна кормова трав’яниста рослина, ОпоЬгусЬіз заіі-уа Б.», [еспарзета] «тс.» Ж;—р. еспарцет, бр. еспарцет, п. езрагсеіа, зрагсе-іа, ч. езрагзеіа, зрагзеіка, болг. еспарзета, слн. езраггеіа; — запозичення з французької мови; фр. езрагсеДе, ез-рагсеі «тс.» походить від пров. езрагсе-іо «тс.», очевидно, генетично пов’язаного, як і фр. ерагз «розкиданий, розсіяний», ст. езрагйге «розсипати, розсіювати», з лат. зраг§еге «тс.», спорідненим з лит. зрго§а «іскра», англ. зрагк «тс.», гр. отіар-ри «набрякаю; сильно жадаю»; свою назву рослина одержала, мабуть, у зв’язку із способом її сівби.— СІС259; 51. \ууг. оЬсусЬ 199, 615; Оаигаі 284, 293; ВІосЬ І 269; Ї¥а1с1е—Ноїш. II 566.
есперанто, есперантист; — р. есперанто, бр. зсперанта, п. ч. слц. вл. ез-регапіо, болг. есперанто, схв. есперанто, слн. езрегапіо; — термін на позначення штучної мови, утворений за псевдонімом її винахідника лікаря Л. Заменгофа (1859—1917) Езрегапіо, який мовою есперанто означає «той, хто сподівається» і є акт. дієприкметником теп. ч. від діє
слова езрегі «сподіватися», утвореного від романського кореня (пор. фр. езрегег «сподіватися», ісп. езрегаг «тс.»), що продовжує лат. зрего «сподіваюся», споріднене з псл. зреіл «іти вперед до якоїсь мети», укр. спіти, успіх.—СІС 259; Кораііпз-кі 289; 81. шуг. оЬсусЬ 199; НоІиЬ — Ьуег 154; Оаигаі 293; ВІосЬ І 269; КІеіп 542; \Аа1с1е—Ноїт. II 273.—Див. ще спіти, успіх.
ест, естонець, Естонія;—р. ост, зстднец, бр. зстбнец, п. Езіопсхук, ч. Езі, Езіопес, слц. Езіопес, вл. Езі, болг. естбнец, м. Естонец, схв. Естбнац, слн. Езіопес;—очевидно, запозичення з німецької мови; нвн. Езіе «ест, естонець», Езіїапсі «Естонія» пов’язане з назвою балтійського племені Аезііі, Аезіі, відомої нам уперше в такій формі з твору римського письменника Таціта «Германія» (98 р. н. е.), яка відбиває, очевидно, германську назву цього племені і відповідає дісл. Еізі(і)г, дангл. Езіит і, можливо, пов’язана з дісл. еісй «перешийок» або з гот. аізіап «боятися, лякатися», згодом «страхіття»; пояснення Аезіі(і) як «східні» (очевидно, в зв’язку з пгерм. *аизіа- «схід») (Каск Яз. нар. СССР ЇІІ 35) менш вірогідне фонетично; Естонія походить від слат. Езіопіа, утвореного від цього етноніма; у самих естонців назва аезіїапе «естонець» (де -Іапе — суфікс на позначення місця, споріднений з фін. (еезіі-)іаіпеп «тс.»),— очевидно, з німецької мови,— поширилася лише з середини XIX ст., до того часу естонці себе називали таагаЬуая «корінне населення» (букв, «народ (цієї) землі»); у давньоруських літописах естонці разом з іншими прибалтійсько-фінськими племенами називалися Чудь (пор. р. Чуд-ское озеро).— Фасмер IV 522.
естафета; — р. бр. зстафета, п. заст. рідк. езіаїеіа;— запозичено, очевидно, за посередництвом російської мови з французької;, фр. езіаїеДе (початково езіаїіеДе, 1631) походить від іт. зіаїїеИа «тс.». — СІС 259; Фасмер IV 522; Мар-ковский РЯШ 1972/1, 107—108; Преобр. І 127; Горяев 432; НоІиЬ—Ьуег 472; Баихаі 295; ВІосЬ 271; Оаті11зсЬе§ 395. — Див. ще штафета.
естет, естетизація, естетизм, естетик, естетика, естетство, естетичний, естетний, естетствувати;—р. зстет, бр. зстзт, п. езіеіа, ч. слц. ез-Ш, вл. езіеіік «естетик», нл. езіеіізкі «естетичний», болг. м. естет, схв. еспіе-т(а), слн. езіеі; — запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (н. АзГЬеГ); фр. езІЬеіе (1882) утворено від гр. аїо4ї]тт]е «той, хто відчуває» при наявному вже на той час фр. езІЬе-Гірие «естетика» (від нлат. аезІЬеііса, терміна німецького філософа Баумгар-тена, утвореного в 1750 р. від гр. аіаї)т|-тіхбе «який відчуває; сприйманий чуттями»); гр. аістїй]Т7)д, аісг&ртіхбе пов’язані з дієсловом аісгО'ауор.аі (<*арі£-'О’-ауор.аі) «відчуваю, сприймаю», одного кореня з гр. аїи (<*аЕїст-ю) «чую» і спорідненого з лат. апсііо (<* аціз-сі-іо) «тс.», дінд. ауіЬ «явний», ауаіі «зважає», псл. ауііі «виявляти», укр. явити, псл. цхо (<*аизоз), укр. вухо. — СІС 259; Фасмер IV 522; Горяев 432; 81. шуг. оЬсусЬ 199—200; НоІиЬ—Ьуег 155; ВІосЬ І 271; Оаигаі 295; Оаті11зсЬе§ 396; КІеіп 544; Егізк І 45, 48—49. — Див. ще вухо, явити.
естрагон (бот.) «астрагон, Агіетізіа сігасипсиїиз Б.»;—р. бр. зстрагбн, п. ч. езіга§оп, слц. езіга§6п, болг. естрагон',— запозичення з французької мови; фр. езіга§оп є результатом видозміни давнішого іаг§оп «естрагон», запозиченого через латинське посередництво (лат. бот. ІагсЬоп) з арабської мови; ар. ІагЬйп «тс.» зводиться до гр. брахбу-тіоу букв, «драконів», похідного від брахит «дракон»; пор. р. дракон-трава «естрагон», лат. сігасипсиїиз «тс.»; назва зумовлена, очевидно, гострим смаком рослини,-що належить до роду полину.— СІС 260; Фасмер IV 522; НоІиЬ — Ьуег 155; Оаихаі 296; Оаті11зсЬе§ 396. — Див. ще дракон. — Пор. тургун.
естрада; — р. бр. зстрада, п. вл. 1 езігасіа, ч. слц. слн. езігасіа, болг. схв. естрада; — запозичення з французької мови; фр. езігасіе (1674) «підвищення, кін, поміст» походить від запозиченого ісп. езігасіо «тс.», йке продовжує лат. зіга-іит «поміст, підлога; брук; ковдра, постіль; в’ючне сідло; попона» (букв.
«(те, що) простелене, простерте»), пов’язане з дієсловом зіегпо «стелю, простираю; покриваю», спорідненим з псл. *5ІегН, укр. простерти; фр. езігасіе виводиться також від пров. езігасіа «вулиця», яке походить від нар.-лат. зігаіа «тс.», пов’язаного з лат. зігаіиш (<Заті1І8сЬе§ 396); значення «музично-драматичне мистецтво, пов’язане з виконанням невеликих творів» у слова естрада в українську мову запозичено з російської, де воно вперше виникло.— СІС 260; Фасмер IV 523; Кораііпзкі 290; 81. м’уг. оЬсусЬ 201; НоІиЬ—Ьуег 155; Оаигаі 296; ВІосЬ І 272; Егегшім'бг-іегЬисЬ 175; Кіеіп 544, 1523; \Уа1сІе— Ноїт. II 590, 601. — Див. ще сторона.
ет (вигук для вираження нетерпіння, незадоволення, розчарування, досади), [иті;— п. еі «тс.»;—очевидно, новотвір, що виник фонетично з вигуку *ать, колишньої частки із значенням «хай»; — утрата м’якості відбулася, можливо, під впливом вигуку ат, варіанта *ать. — 81а\узкі І 215. — Див. ще ат.
етаж (рідк.) «поверх», етажність;— запозичення з російської мови; р. зтаж, як і п. еіаг «(заст.) поверх; (спец.) підріз на шкірі для рукавичок за довжиною пальців», ч. слц. заст. еіаг, вл. еіага, болг. м. етаж, схв. етаж, слн. еіага, походить від фр. еіа§е «поверх, ярус, ступінь, ряд», ст. езіа§е «житло», що через форму нар.-лат. *зіаіісит «те, що стоїть» зводиться до лат. зіаііо «стоянка, позиція; пост», пов’язаного з дієсловом зіаге «стояти», спорідненим з псл. зіаіі, укр. стати. — Фасмер IV 523; Горяев 432; НоІиЬ—Ьуег 155; Оаигаі 297; ВІосЬ І 272—273; Сащі11зсЬе§ 397; Кіеіп 545; АЛЛаІДе—Ноїт. II 587. — Див. ще стати.
етажерка;—р. зтажерка, бр. зта-жзрка, п. еіагегка, ч. слц. еіагег, болг. м. етажерка, схв. етажер(ка), слн. еіа-гега;— запозичення з французької мови; фр. еіа§еге «поличка, шафка для книжок» пов’язане з дієсловом еіа§ег «розміщувати ярусами», похідним від еіа§е «поверх, ярус, ступінь».—Фасмер IV 523; Горяев 432; 81. мгуг. оЬсусЬ 202; НоІиЬ—Ьуег 155; Оаигаі 297; ВІосЬ І 272—273; Кіеіп 545. — Див. ще етаж.
еталон; — р. бр. зталдн, п. ч. вл. еіаіоп, слц. слн. еіаібп, болг. еталон; — запозичення з французької мови; фр. еіаіоп «еталон» (спочатку «кілок, паличка для вимірювання») продовжує фр. ст. езіаіоп «кілок», очевидно, германського походження (пор. франк. *зіо11о «опора, стовп», двн. зіоііо «тс.». — СІС 260; 81. мгуг. оЬсусЬ 200; НоІиЬ—Ьуег 155; Оаигаі 298; ВІосЬ І 273; СагпіІІ-зсЬе§ 298.
етап, етапник;— р. бр. зтап, п. еіар, заст. еіара, ч. слц. вл. еіара, болг. етап, м. етапа, схв. етапа, слн. еіара; — запозичення з французької мови; фр. еіаре «етап, перехід; місце зупинки, продовольчий пункт на шляху пересування військ» розвинулося з фр. ст. езіоріе (езіаріе) (1280) «склад», яке походить від снідерл. зіареї «підпора, жердина; фундамент; купа (товарів); склад». — СІС 260; Фасмер IV 523; Преобр. II 127; Горяев 432; НоІиЬ—Ьуег 155; НоІиЬ — Кор. 113; Оаигаі 298; ВІосЬ І 274; <Заті11зсЬе§ 399; К1и§е— Міігка 176; Кіеіп 545. — Див. ще стапель.
етика, етичний; — р. зтика, бр. зтьі-ка, п. еіука, ч. слц. вл. еііка, болг. м. етика, схв. етика, слн. еііка; — запозичено з грецької мови через латинську і західноєвропейські (щ ЕіЬік, фр. еіЬірие); лат. еіЬіка походить від гр. 7]6тхт) (тг'/уї|) «етика» (букв, «етичне, стосовне моралі (вміння)», тобто — «уміння бути моральним»), форми жіночого роду від прикметника т;йіх6д «етичний, який стосується моралі», пов’язаного з «звичай, правило», єйо? «тс.», спорідненим з дінд. змасіЬа «звичай, властивість», гот. зісіиз, двн. зііи, нвн. 8іііе «тс.», лат. зосіаііз (<*з\уес1Ьа1 із) «товариш, співучасник»; іє. *8Цес1Ь- «властивість», результат поєднання іє. *з(и)е, кореня зворотного займенника, пов’язаного з псл. зр, укр. ся, і *с1Ье-, наявного в псл. с1е]р, деіі «класти», укр. діти. — СІС 260; Фасмер IV 523; Горяев 432; Кораііпзкі 294; НоІиЬ—Ьуег 155; Оаигаі 289; ВІосЬ І 274; КІи§е—Міігка 176; Егізк І 444, 625; СЬапігаіпе 407—408. — Див. ще діти2, ся.
етикет «установлені норми поведінки в товаристві», етикетка «наклейка з клеймом, написом», етикетувати «прикріплювати етикетки»;— р. бр. етикет, етикетка, п. еіукіеіа, еіукіеіка, ч. слп. вл. еіікеіа, болг. етикет, м. схв. етикета, слн. еіікеіа;—очевидно, через російську і польську мови запозичено з французької; фр. еіідиеВе (ст. езіідиеВе) спочатку «штифтик (шпеник) для прикріплення папірця», далі «папірець (з написом, зокрема на судовій справі)», звідки (у XVIII ст.) «церемоніал, етикет (згідно з картками, папірцями, розташованими у порядку придворних рангів)» походить від дієслова езііциіег (езіідиег) «прикріплювати», яке утворилося з снідерл. зііккеп «приколювати», похідного від зіекеп «втикати; штовхати» (гол. зіекеп «втикати»), спорідненого з двн. зіеЬЬап (нвн. зіесЬеп), гр. отї^ш «тс.», лит. зіі§іі (зііп§й) «перебувати спокійно на одному місці».— СІС 260; Фасмер IV 523; Горяев 432; Кораїіпзкі 294; НоІиЬ—Ьуег 155; Паи-гаі 289; ВІосЬ І 275; Саші11зсЬе§ 401; К1и§е—Мііхка 176; Кіеіп 547; V^іез КЕ\¥ 695. 700.
етимологія, етимолог, етимологізація, етимологічний, етимологізувати, ст. етимологія (XVI ст.), етимоні) (XVII ст.);—р. етимолбгия, бр. етимологія, п. еіушоїо^іа, ч. еіутоіо^іе, слц. еіу-то16§іа, вл. еіуто!о§і]а, болг. етимолб-гия, м. етимологи]а, схв. етимолдгиіа, слн. еііто1о§і]а;—запозичено з грецької мови за посередництвом латинської (лат. еіушоїо^іа), про що свідчить, зокрема, наголос; гр. етоцоА.о'ра «етимологія; істинне, тобто первісне, значення слова або встановлення первісного значення слова» складається з основи іменника єтороу «правда, істина; етимон, справжнє, тобто первісне, значення слова»,пов’язаного з прикметником єтоцод «істинний, правильний», похідним від етєос; «дійсний; правдивий, правильний» ЧИ ВІД ЄТ0£ ( <*ЗЄ-ІОЗ «який є»), можливо, пов’язаних з дієсловом єоті «є»,— пор. дінд. заіуаЬ (<*8ПІ-іоз) «дійсний; правильний», гот. зищіз (<*зепі- від *ез-) «тс.», і компонента -ХоДа, що виступає тільки як друга частина складних слів
і походить від А,6уо? «слово; значення; поняття; наука». — СІС 261; Кораїіпзкі 294; НоІиЬ —Ьуег 156; баихаі ЗОЇ; ВІосЬ І 277; Кіеіп 548; К1и§е—Мііхка 177; Егізк І 580, 584; СЬапігаіпе 380, 381; ВоізасС, 291. — Див. ще логіка.
етнічний, етнос; — р. етнйческий, бр. етнічньї, п. еіпісхпу, ч. слц. еіпіску, болг. етнйчески, м. етнички, схв. ет-ничкй, слн. еіпісеп; — запозичено з грецької мови через латинську (слат. еіЬпісиз); гр.	«племінний, на-
родний; язичницький» є похідним від ЕЇНое «громада; плем’я, народ», очевидно, як і гр. «звичай», пов’язаного з зворотним займенником іє. *зие: ИКлд (<*зиес1Ь-поз) за походженням і значенням близьке до гот. зіЬ] а (<*з(ц)еЬЬ-) «плем’я», отже, первісне значення — «група своїх людей». —СІС 261; Кораііп-зкі 293; НоІиЬ — Ьуег 155; Кіеіп 547; Егізк І 448; СЬапігаіпе 315; Воізасч 218.—Пор. етика.
етнографія, етнограф, етнографізм, етнографічний;—р. етнография, бр. етнографія, п. слц. еіпо§гаїіа, ч. еіпо-§гаІіе, вл. еіпо^гаїііа, болг. етнография, м. етнографи]а, схв. етнографи]а, слн. еіпо^гаїіа;—запозичення з. західноєвропейських мов; н. ЕІЬпо^гарЬіе, фр. еіЬпо^гарЬіе утворено з основи гр. єОлюд «плем’я, народ» і компонента -урафіа, вживаного тільки в складних іменниках і пов’язаного з гр. уріфш «пишу».— СІС 261; Кораїіпзкі 293; 81. \ууг. оЬсусЬ 202; Оаихаі 299; ВІосЬ І 275; Кіеіп 547. — Див. ще графіка, етнічний.
етюд, заст. етюда Ж, етюдник;— р. етюд, бр. ецюд, п. еііисіа, заст. еііисі, ч. слц. вл. еіисіа, болг. етюд, схв. ету-да, слн. еійсіа; — запозичено з французької мови, очевидно, через російську і польську; фр. еіисіе (ст. езіисіе, езіиі-сіе XII ст.) «етюд; вивчення, дослідження, нарис» утворене від лат. зіцсііиш «прагнення, заняття; вивчення». — СІС 261; Фасмер IV 524; Кораїіпзкі 293; 81. \ууг. оЬсусЬ 202; НоІиЬ—Ьуег 156; Ьаи-хаі ЗОЇ; ВІосЬ І 277; 6аші1І8сЬе§ 403; Кіеіп 547, 1527—1528. — Див. ще студія.
ефект, ефективний, ефектний, ст. до ефекту (XVII ст.);—р. еффект, бр.
афект, п. ч. слц. вл. еіекі, болг. ефект, м. ефект, схв. ефекат, слн. еїекі;—запозичення з латинської мови; лат. еїїек-Іиз «виконання; дія; вплив; результат» пов’язане з дієсловом еїїісіо «виготовляю, виконую; призначаю; доводжу», утвореним за допомогою префікса ех-(>еї- внаслідок асиміляції) «з-» від дієслова їасіо «роблю». — СІС 262; Фасмер IV 524; Кораііпзкі 253; 81. \ууг. оЬсусЬ 174; НоІиЬ—Ьуег 146; Оанхаі 267; ВІосЬ І 243; КІеіп 501; Таїсіє— Ноїт. І 444. — Див. ще екс-, акт.
ефес; — болг. ефес; — запозичення з російської мови; р. афес, ст. ефес, ге-фес, як і п. заст. §іеїез, §іїез, походить від нім. Сеїа|3 «ефес, держак шаблі; посудина; судина», пов’язаного з їаззеп «хапати», первісно «уміщати в посудину, приймати в себе», спорідненим з гот. їеі)ап «прикрашати», початково «облямовувати, охоплювати», лит. ресіаз «сніп», рйосіаз «горщик», лтс. ресіа «в’язка».— СІС 262; Фасмер IV 524; НйНІ-ШгІЬ 17; Преобр. І 218; Горяев 104; Кіи-§е—Мікка 186, 194, 226, 240, —Див. ще під.
ефір, заст. втер, заст. етерйчний Ж, ефірний, ст. ефирским', ефчрі>скіи, євірь-скоє (XVII ст.);—р. афйр, бр. афір, др. еверь, евер-ь, евир(отеча), еферь, етерь, етирь, п. вл. еіег, ч. еіег, еІЬег, слц. слн. еіег, болг. м. етер, схв. етар, Є тер; — запозичено з грецької мови в двох варіантах: першому —в давньоруську мову безпосередньо з грецької, в другому — за посередництвом латинської і польської; лат. аеІЬег «ефір», як хімічний термін застосований уперше німецьким ученим 3. Фробеніусом у 1730 р., походить від гр. ссіСН)р «ефір, верхні шари повітря; небо», пов’язаного з а її)'(о «запалюю, горю» (давні греки вважали верхні шари атмосфери вогняними), очевидно, спорідненим з лат. аесіез «храм; дім», аезіаз «літнє повітря, літо», дінд. есІЬаЬ «паливо, дрова», двн.
еіі «жар, вогнище». — СІС 262; Понома-рів Мовозн. 1974/2, 42; Тимч. 876; Фасмер IV 524; 81. \ууг. оЬсусЬ 202; Кораііпзкі 292; НоІиЬ—Ьуег 155; Оац-хаі 299; ВІосЬ І 274; КІеіп 546; Егізк І 37—38; СЬапігаіпе 32—33.
ех (вигук невдоволення, нарікання, докору, вболівання, радості, подиву), ехехе; — р. бр. ах (вигук докору, жалю), п. ч. есЬ, еЬ (вигук невдоволення, нетерпіння, знеохочення), слц. есЬ, еЬ «тс.», болг. м. ех (вигук захоплення, вболівання, незгоди), слн. еЬ (вигук обурення);—псл. ехв;—первісний вигук, що має відповідники в деяких інших індоєвропейських мовах —пор. англ. еЬ (вигук перепитування, здивування), фр. еЬ «е, ей», лат. еЬеп «ех, ах»,— характер зв’язків яких із слов’янськими встановити важко. — Преобр. II 125; 81атекі І 215.
ець-ець — див. ваць.
еч — див. ач.
ешафот: — р. бр. ашафбт, п. зхаїоі, вл. каїоі, болг. ешафот, схв. ешафот, слн. заїбі;— запозичення з французької мови; фр. есЬаїансІ «поміст, риштування, ешафот» виникло під впливом есЬеІІе «драбина» з фр. ст. сЬаїанс! (XII ст.) «риштування», яке походить від нар.-лат. саіаїаіісит «катафалк»,— СІС 263; Фасмер IV 524; Горяев 136, 432; Кораііпзкі 942; Паихаї 156; ВІосЬ І 236; Саті11зсЬе§ 205, —Див. ще катафалк.
ешелон, [шалбнї, ешелонувати; — р. ешелон, бр. ашалбн, п. езхеїоп, ч. е$е-Іоп, езаіоп, слц. слн. езаібп, болг. ешелон, схв. ешалбн, ешелон; — запозичення з французької мови; фр. есЬеІоп «східець, приступка; ешелон» пов’язане з есЬеІІе «драбина, сходи» (згодом перен. «місце їх розташування при розвантажуванні»), яке походить від лат. зсаіа «сходи, трап». — СІС 263; Фасмер IV 524; Паихаі 263; ВІосЬ І 238; Оатіїї-зсЬе§ 344. —Див. ще шкала.
є (форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бути, давніше — 3 ос. одн.), єсть «тс.», єсьм (1 ос. одн.), [-єм, -ем, -м] (скорочені допоміжні форми 1 ос. одн.), єсй (2 ос. одн.), 1-єсь, -есь, -с&І (скорочені допоміжні форми 2 ос. одн.), єсьмб (1 ос. мн.) ж, [-сьмо\ (скорочена допоміжна форма 1 ос. мн.), есте (2 ос. мн.), [єсьте] «тс.» Ж, ї-сьте] (скорочена допоміжна форма 2 ос. мн.), єство; — р. др. єсть, бр. есць, П. ]Є8І, Ч. ]Є8І, ]Є, СЛЦ. ВЛ. ]Є, нл. ]о, болг. м. е, схв. іест(е), ]е, слн. ]е, стел, єсть;—псл. *(]')е8Іь, *(])е8ть, *(І)е8І, (і)езт'ь, (])е8Іе, форми З, 1, 2 ос. одн. і 1, 2 ос. мн. атематичного дієслова теперішнього часу від іє. *Є8-/*8-(з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. зріь, укр. суть);—найближчі відповідники: дінд. азіі, азші, азі, ав. азіі, акті, аИі, гот. ізі, іт, із, гр. єоті (еотї), єіцї, єї, лат. езі, ез (ст. езз), прус, азшаі, аззаі, еззеі, лит. езіі, езі, езй (ст. і діал. Є8Ши), ЄЗІ (ІЄ. *Є8ІІ, *Є8ШІ, *езі); форма є постала внаслідок скорочення (])езіь, цей процес спостерігається вже у старослов’янській мові. — Шанский ЗСРЯ І 5, 266; Фасмер II 28; Біамзкі І 566—567; Вегп. І 265—266; МасЬек Е5.ІС 231 — 232; Нахтигал 123, 130; АЛ7і)к АЇБІРЬ 36, 111—116; Мейе ОЯ 105, 108, 157; Топоров 122—128. — Пор. бути1, суть.
Єва, [/ва], ст. Є\/а (1627); —р. бр. болг. Ева, п. ч. нл. Еуа, слц. Еуа, Зеуа, схв. Гева, Іевга, Ева, слн. Еуа, стел. Євггд, Юуга, ІЄв-ьга, Євга, Єуа, Єу-га;— через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Еиа, Еиуа походить від давньоєврейського біблійного імені Наица, пов’язаного з Ьаііа «жива» і утвореного від основи Ьапа-Ьаіа «він жив», спорідненої з арам,-сір. йауа, ар. Ьаууа «тс.», гебр. ЬаууТт
«життя», арам. Ьаууїп, Ьаууе, ар. Ьауй11 «тс.».—Сл. вл. імен 239; Беринда 205; Фасмер II 5; Петровский 100; Суперан-ская 86; Кореспу Ргцуосісє 63; Сопзіап-ііпезец 53; Кіеіп 552; Сезепіцз 252; Неііег АгсЬ. огіепі. 24/4, 636—656.
[єва] (орн.) «іволга, Огіоіиз §а1Ьи1а», [євка ВеНЗн, євник Ж, євола Ж, євила ВеНЗн] «тс.». — очевидно, результат видозміни форми іволга, пов’язаний з тенденцією переносити на птахів жіночі імена.— Булаховский Мовозн. VI 1948, 56. — Пор. євка.
євангеліє Г, Ж, [євангелія], євангеліст, євангелйт (сектант) Я, [євангеликУ «протестант» Ж, [євангелйчнийУ Ж; — р-болг. евангелие, бр. евангелле, др. еван-гелие, єуангелие, еуаггелие, п. е\уап§е1іа, ч. еуап^еііит, слц. еуап]‘е1ішп, вл. ехсап-§е1і], нл. е\уап§е!і], ст. еуап^еііо, еуап-§е1іоп, еуап^еііит, м. евангелие, схв. ІеванТ)ели]е, евані)ели]е, еванТ)вл>е, слн. еуап§е1і], стел, єваигєлик, єваигєлиіа;— запозичено з грецької мови у давньоруську через церковнослов’янське посередництво; гр. єй<хт7еЛ.іО¥ «винагорода за радісну звістку; добра, радісна звістка; євангеліє» пов’язане з єйаууєХод «благовісник», утвореним від основи прикметника ейе (єо-) «добрий, сильний», що походить від іє. *езц-, *пези-, на-явного також у хет. аззиз «добрий», дінд. уазиЬ, ав. уоЬи- «тс.», ірл. їеЬ «чудовість», та іменника	«посланець,
вісник». — Шанский ЗСРЯ І 5, 243; Фасмер II 5; Преобр. І 211; НоІиЬ — Буег 156; Кіеіп 552; Егізк І 594. — Див. ще ангел.
Євген, Євгеній, [Івген Пі, ївген, Юге-ній], Євгенія, [Йоганія], ївга, Югйна, [Генія, Єня], /Кеня, ст. Е\ггеній «бл(а)-горбдень» (1627), Ехггеніа «благородная» (1627);— р. болг. Евгений, Евгения,
бр. Дуген, Дугеній, Дугенія, п. Еи§е-ПШ82, Еи§епіа, ч. Еи§еп, Еухеп, Еи§е-піе, Емгепіе, слц. Еи§еп, Еи§епіа,схв. Еуген, ЕугениЦе), .Іевіуениіе, ЕугенДа, І Євгена] а, слн. Еу§єп, Еу§епі]‘а, стел. Євгении, Сегєм-к, Єг.гениіа; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Ео-уєтщд, Еоу^юд (чол. р.), Ейтє^а (жін. р.) походять від прикметника єй-уєттід «благородний», складеного з основ прикметника єйд «добрий» і іменника уе¥ОЄ «рід, покоління; порода».— Сл. вл. імен 208; Фасмер II 5; Су пораненая 77, 86; Петровский 100; Кореспу Ргйуосісе 62; Илчев 193; Егізк І 297; Сопзіапііпезси 54. — Див. ще ген1, євангеліє.
євгеніка «наука про поліпшення біологічних властивостей людини», євгеніст, євгенічний; — р. болг. евгеника, бр. еугеніка, п. ч. слц. еи§епіка, слн. еу§епіка; — запозичення з англійської мови; англ. ец^епісз «євгеніка» утворено англійським ученим Ф. Галтоном (1883) від англійського прикметника еи§епіс. «який поліпшує спадковий розвиток», складеного з основ гр. єйд (ей-) «добрий» і уДод «рід». — СІС 263; Шанский ЗСРЯ І 5, 244; Кораїіпзкі 295; НоІиЬ—Ьуег 156; Оаихаі ЗОЇ; Кіеіп 549; Егізк І 297, 594. — Див. ще ген1, євангеліє.
Євграф, ІЄвґрап, Йовграп, ївграп], ст. Еуграф-ь «доброписець» (1627); — р. Евграф, бр. Дуграф,скл. ЄЕ-кграф-ь;— запозичено з грецької мови через церковнослов’янську; гр. Еи-урафод походить ЕІд прикметника	єо-урсирод
«добре написаний, накреслений», утвореного з основ прикметника єбд «добрий» і дієслова уріфш «пишу, креслю». — Сл. вл. імен 208; Беринда 205; Петровский 102; Суперанская 77; Сопзіапііпез-си 54; Егізк І 325—326. — Див. ще графіка, євангеліє.
Євдокйм, Двдокйм, [Йовдокймї, ст. Е\гдокимт> «благоискусень, илй бл(а)-гоиспьітатель» (1627);—р. болг. Евдо-ким, бр. Еудакїм, схв. Євдокйм, стел. Єу*д окиліті, ЄдєкиЛПі; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Еоббхіцод походить від прикметника єиббхіцод «оточений доброю сла-176
вою, славний, шановний», утвореного з прикметників ебд «добрий» і ббхіщод «випробуваний, славний», похідного від дієслова бохєш «уявляюся, вважаю, думаю», спорідненого з псл. *сіезШ «знаходити, зустрічати», укр. [суд6сити\ «зустрічати».— Сл. вл. імен 208; Беринда 205; Петровский 102; Суперанская 77; Илчев 193; Егізк І 373, 405—406; Соп-зіапііпезси 53. — Див. ще євангеліє, судосити.
Євдокія, Вівдя, [Євдбха, Йовдбха], Двдбха, [Овдокїя, Одокїя], Докїя, [Дбня], ст. Ечдокїа «бл(а)говоленіє» (1627);— р. Евдокйя, Авдбтья, бр. Еудакїя, др. ЕудокЬя, болг. Евдбкйя, схв. /евдокиіа, слн. Емсіокііа, стел. •Єудокии; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. Еббохїа відповідає іменникові єйбохіа «доброзичливість», похідному від єобохеш «задовольняюся, схвалюю, доброзичливо ставлюся», утвореного з прикметника єбд «добрий» і дієслова бохеш «уявляюся, вважаю, думаю, бажаю».— Сл. вл. імен 239; Беринда 205; Петровский 102; Суперанская 86; Илчев 193; Сопзіапііпезси 53. — Див. ще євангеліє, Євдокйм.
[євза] «пропасниця» (у замовлянні);— очевидно, результат видозміни форми язва «чума; болячка» (див.)..
[євка] (орн.) «ковалик, вівчарик, Рйуіозсориз соІІуЬііа»;—очевидно, пов’язане з Ієва] «іволга»; назву дано, мабуть, на підставі спільності загальних ознак обох птахів (співучість, жовтаве забарвлення, дрібні розміри тіла). — Воїнств.— Кіст. ЗОЇ—302. — Див. ще єва.
Євклей (рідк.), ІЄвкл, Євкла\; — р. Евклей, Евклйй; — очевидно, походить від гр. ЕйхХ-^д, пов’язаного з прикметником єбхТсєтід «вкритий великою славою» (букв, «доброславний»), утвореним з ебд (єо-) «добрий» і х^еод «чутка, слава», спорідненого з дінд. згауаЬ «слава» (пор. власне ім’я Уази-згауаЬ «той, хто має добру славу»), ав. згауаЬ- «слово», псл. зіоуо, укр. слово. — Егізк 1 869— 870. — Див. ще євангеліє, слово.
Євлампій, . [Лапкб] Ж, Євлампія;— р. Евлампий, Евлампия, бр. Д у ламп, Дулампій, Дулампія, бодг. Евлампий,
Евлампйя, стел. Єг.ламнии, Євламп-ь;— через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. ЕйХарлюд (жін. р. ЕйХарліа) походить від прикметника ейЛар.л.'/іе «блискучий, осяйний» (букв, «добросвітний»), утвореного від прикметникової основи єй- «добрий» та іменника Хар.лід, -абос; «смолоскип; лампада». — Сл. вл. імен 209; Суперан-ская 77; Петровский 103; Илчев 194; Сопзіапііпезси 54.— Див. ще євангеліє, лампада.
Євмен, [Йовмен, Воймен, Вемін Я, Євко Я], ст. Ечменій (1627);—р. Евме-ний, Евмен, бр. Яумен, Йуменій, болг. Евмений, стел. бумєпии;— через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Ейр^рд, ЕйрєV7;д зводиться до прикметника ейр^т^ «прихильний, доброзичливий, привітний», що походить від дієслова ййцЄ¥ЕО) «бути прихильним, милостивим»,утвореного з прикметника єбд (єй-) «добрий» і іменника рє-уос; «дух; мужність; сила; думка», спорідненого з дінд. шапай, ав. шапаїї-«дух, воля, прагнення» (пор. дінд. зи-шапай «дружній, прихильний», власне ім’я дперс. Наха-шапіз «тс.»), а також з лат. тепз, -Нз «розум», дінд. ша-іі-«тс.», лит. шепаз «розуміння, мистецтво», псл. *ратьріь, укр. пам'ять.— Сл. вл. імен 209; Беринда 206; Петровский 105; Илчев 194; Егізк II 208.— Див. ще євангеліє, пам’ять.
євнух, ст. є\гнухт> (XVI ст.);— р. євнух, бр. еунух, п. ч. слц. еиписй, болг. євнух, м. євнух, схв. євнух, слн. еупіїїі; —запозичення з грецької мови; гр. єйуоо%О5 «євнух, охоронець ложа» утворене з основ іменника ейг-т) «ложе, постіль», нез’ясованого походження, і дієслова гуоз ( Ц -о»-/-) «маю; здобуваю; охороняю», спорідненого з дінд. зайаіе «долає, перемагає». — СІС 263; Тимч. 878; Шанский ЗСРЯ І 5, 244; Фасмер II 6; НйШ-^огІй 15; Егізк І 589, 602— 604.
Євпраксія, Пракся, ст. ЕвпраксЬа, -їа «щасливая» (1627);—р. Евпраксия, бр. Праксбда, др. Евпраксия, п. Ргак-зесіа, болг, Евпраксия, схв. .Іевпраксща, стел, бипрлксиїа; —через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Еолро^їа зводиться до іменника єйлра^іа «щастя, розкошування, процвітання», утвореного з єй- «добрий» і дравід «справа, результат, успіх».— Сл. вл. імен 239; Беринда 206; Воізаср 810; Сопзіапііпезсц 54.—: Див. ще євангеліє, практика.
єврах—див. ховрах.
єврей, єврейство (зб.) «євреї», геб-рей (рідк.) «належний до давньоєврейського (гебрайського) народу», гебраїстика «наука про гебрайську мову і писемність», гебраїст «фахівець з гебраїстики», іврит «сучасна гебрайська мова», єврейський, гебрайський;—р. єврей, бр. яурій, др. єврей, п. рідк. НеЬгаісхук, ч. слц. вл. Нейге], нл. НеЬге]аг, ст. ЕЬ-ге)аг, болг. евреин, м. Евреин, схв. .Іевре]ин, слн. Нейгеіес, стел, євр^и; — запозичено в давньоруську мову через церковнослов’янську з середньогрець-кої і пізніше (в формі гебреи) ще раз в українську через західнослов’янські з латинської; лат. Нейгаеиз зводиться до гр.'ЕРраїое (пізніше в середиьогрець-кий період вимовлялося еугеоз), яке походить, очевидно, від арам. ‘ійгаі, ‘еЬгаі «єврей», пов’язаного з гебр. ‘іЬгї «тс.; єврейський» (букв, «потойбічний, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату»), як мали називати євреїв давні мешканці Ханаану, що говорили близькими до гебрайської семітськими хананейськими діалектами; гебр. ‘іЬгї утворено від‘еЬег «той бік, заріччя, замор’я», співвідносного з основою айаг «він пройшов (через або над)», спорідненою з арам.-сір. 'аЬаг, ар. айага «він пройшов (через)», ак. еЬегц «проходити (над)», гебр. ‘ейга «гнів, лють»; іврит походить безпосередньо від гебр. ‘ійгП (фон. іугіі) «мова іврит (гебрайська мова)», похідного від ’іЬгТ «єврей».— Фасмер II 6; Преобр. І 211; КІеіп 712, 820; Оезепіиз 596; Дья-конов Язики древней Передней Азии 355—356.
Євстигній, [Євсаган]',— р. Евстигней, розм. Евсигней, Сигней, ст. Евсигний, бр. Еусцігней, стел. Єусигпии, ібу-сигпіі;— через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Ейоі-рное, з початковим значенням «благознамен-
ний» складено з гр. еб- «добрий» і лат. 8І§пит «знак, знамення». — Сл. вл. імен 209; Петровский 105—106; Суперанская 77. — Див. ще євангеліє, сигнал.
Євстрат, [ївстрат, І страт, Ніс-трат], ст. Ехгстратій «бл(а)гь воинь, або добр'б воииствуяй» (1627);—р. Ев-страт, Евстратий, бр. УГу страт, болг. Евстрати(й), схв. Уевстратиіе, стел. Євстратии; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Еоатрато^, Ейотратіос; є складним утворенням з еб- «добрий» і отратіод «войовничий», похідного від отратіа «військо, армія, натовп». — Сл. вл. імен 209; Бе-ринда 206; Петровский 106; Воізасц 918; Сопзіапііпезсп 55. — Див. ще євангеліє, стратегія.
Євтйхій, [Юфтйфій], Євтух, ЇЄвтйх, ївтух, Йовтух], йвтух, [уїв тих, Єв-тихіан], ст. Ечтйхій «бл(а)гочастлйв-ь» (1627); — р. Евпщх, Евтйхий, ст. Евтихи-ан, розм. Евтйфий, бр. Яуціхій, УГутух, др. Евтихій, Евтухий, стел. Свщти-уии, Єв-ктсууь, Є, і; т 1-у І,, Євтиук;— через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Еотн%ое, Еот6%ю? походить від складного прикметника еото 7-1)5 «щасливий, багатий», утвореного з прикметника єбе (єї>-) «добрий» і іменника тб/т] «доля, щасливий випадок», спорідненого з ірл. іосаб, кімр. іуп§Ьеі, іуп^есі «успіх» (іє. *сПіеи§1і-).— Сл. вл. імен 209; Петровский 106; Воізасд 989, 995; СопДап-Нпезси 55; Егізк II 940—941. — Див. ще євангеліє.
євшан (бот.) «степовий полин»;—р. [евшан, емшан\, др. евшан/ь;—запозичення з тюркських мов; пор. туркм. евшан, тур. уаузап, кумик. ювшан, аз. Іовшан, чаг. ]аи§ап, каз. жусан, башк. юшан «тс.».— Тимч. 878; Фасмер II 7; Шипова 130; Менгес 188.
[євя] «клуня, сушарня» Ж, [євня] «тс.» Ж;— Р- [евня] «зерносушарка особливої конструкції», бр. еуня «клуня», [еуня], ст. евья (1557) «тс.», п. [)е\с(п)іа, |оифп)іа1;— запозичено з литовської мови через посередництво білоруської; лит. Іаи]а(з) «сушарня, клуня» споріднене з лтс. іай)а «тс.», псл. *(])еуіп,ь, укр. Ібвин] «клуня»; форми з -н- виникли, 178
очевидно, під впливом п. [зкипіаі «ам-бар» (<лит. зкйпіа, зкйпе «тс.») (ОігеЬ-зкі БО 19 , 474) або бр. укр. клуня, про балтійське походження свідчить поширення слів у слов’янських мовах, що мають зв’язки з балтійськими; менш вірогідна думка про праслов’янське походження від *(і)еуьп]а (Шахматов Очерк 140; Фасмер II 6), форми явно вторинної і пізньої. — Лаучюте ВЯ 1972/ З, 102; Егаепкеї 192; Соболевский 51а-уіа 5, 450; Ильинский ЗІауіа 2, 263; Топоров III 21—22; Вй§а РР II 622; Карский РФВ 49, 19; Потебня РФВ 5, 254. — Див. ще овин.
єгер «мисливець, що керує полюванням; солдат особливого стрілецького полку; доглядач тварин у парках, радгоспах»;— р. егерь, бр. болг. єгер, п. ]е§іег, слц. ]а§ег, схв. ]егер;— запозичення з німецької мови; нвн. Ла§ег «мисливець; стрілець» пов’язане з дієсловом ]а§еп «полювати, гнати», двн. ]'а§бп «тс.», можливо, спорідненим з дінд. уайй- «невтомний, з молодими силами, син», —СІС 263; Шанский ЗСРЯ І 5, 245; Фасмер II 7; Кораііпзкі 454; К1п§е— Міігка 329.
[єгера] «яга, відьма» Ж;—неясне; можливо, виникло внаслідок діалектної видозміни форми яга, зближеної з мегера (пор.).
[єгерь] «стояк у будівлі»;—неясне; можливо, пов’язане з етимологічно неясним п. \у^§аг «в одвірках або віконних рамах одна з двох бокових вертикальних частин, що мають гаки або завіси», яке Брюкнер зіставляє з нвн. Анкет «якір» (Вгііскпег 609).
Єгбва, Дгве, єговіст (член секти); — р. Егова, Иегова, п. Зеїюхуа, ч. слц. 4е-Ьоуа, Лакує, слн. Лейоуа;—через церковнослов’янське і грецьке посередництво запозичено з гебрайської мови; гебр. РйоЦа (іаІтЧіе, іайб) є урочистою назвою бога, первісну вимову (вокалізм) і значення якої точно не встановлено; можливо, означала «незмінний; вічний; вірний» (букв, «той там є, (який) буде»); очевидно, пов’язане з дієсловом йаиа «(він) був», яке зіставляють з ар. йЗиа «(він) упав» (з розвитком значення «па
дати»—«ставитися (випадати, пор. випадок), відбуватися» —«бути»). — 5 XV II 167; Сопзіапііпезси 50; Ву]‘ак1и)а 380; КІеіп 827; Сезепіцз 209, 322—323.
Єгор, [}Ігбр, Ігор);—р. Егбр, Егб-рий, бр. $г6р, др. Егорей, Гегорей, Ге-оргий, Егоргий; — результат видозміни в давньоруській мові форми Георгий, очевидно, зближеної з Григорий.— Сл. вл. імен 209; Фасмер II 8; Петровский 107; Суперанская 77. — Див. ще Георгій.—Пор. Юрій.
Ієгурдатися] «ганьбити, топтати ногами» Ж;—неясне.
єдваб «шовк», [гедвабі Шелудько, єд-вабниця «вид шовкової тканини» Я, ст. єдвабі (XVI ст.), єдвабному- (XV ст.);—бр. єдваб, р.-цсл. годоелблк, годселплк, го-ДОБЛк, Г-КДОЕЛБЛК, болг.ст. ГОДОВаБКИТі «ШОВКОВИЙ», С.-ЦСЛ. ГОДОВДБЛЬ «шовк»; — запозичення з польської мови; п. ]’ес1-таЬ «шовк», ст. ]’есЬмаЬ', пов’язане з ч. ІіесІуаЬ(і), ст. ИесІуаЬіе «тс.», яке зводиться до давнішого *§-ьсі('ь)уаЬ1ь «тс.», очевидно, запозиченого з якоїсь германської мови; пор. двн. §оіа\УеЬЬі (§оіо-шеЬЬі) «божа тканина; дорога тонка тканина», днн. §ос!охуеЬЬі, §ос1шл-еЬЬі, дангл. £ос1\сеЬЬ «тс.», утворені з основ іменників §осі- (§ої-, нвн. ОоН) «бог», спорідненого з дінд. йй «кликати (богів)», і \уєЬ- (нвн. Х¥еЬе) «тканина»; первісно означало «тканина літургійного призначення»; у церковнослов’янській мові, очевидно, є раннім моравським запозиченням.— Тимч. 879; Шелудько 41; КісЬйагсіі 59; Фасмер І 426; Зіашзкі І 551; МасЬек Е8ЛС 164; НоІиЬ—Кор. 121; Вегп. І 316.— Пор. вафля.
[єден] «один», [ід єн, єдйн, єдна, єдне, єдно\, [єдинакі «єдиний син; старий дикий кабан, що живе одинаком; чернець Я», [єдинецьі «єдиний син; чернець Я», [єди-нйцяі «одиниця; єдина дочка», [іденйцяі «тс.», єдйність, [єдйнчикі «одинак» Ж, [єдинчукі «єдиний син», [єднанкаї «примирення; винагорода за образу», [єднанщи-на] «примирення», [їднанкйі «тс.», [єдначі «примиритель» Я, єдність, [єднбта] Ж, єдиний, [єднаний, єднаковий, іднаковийі, єднальний, [єдинйтиі Ж, [їдиначитисяі «товаришувати», [єдинкуватиі «прори
вати грядки, кущі», єднати, [їднати, єднбчити], [єднані ««однак» Ж, [їднакі «тс.», [вйєднач] «посередник, посланець» Я, [до-єдені «кожний, усі до одного» Ж, з’ єднувач, [неєдниця] «незгода» Ж, об'єднальник, об'єднанство, об'єднання, об'єднувач, об'єднальний, об'єднавчий, [пб-єдені «дехто» Нед, [поєдйнкаї «одностволка», поєдинок, [поєдйнковийі «простий, одинарний» Нед, [поєдйнчийі «тс.» Нед, [поєдйнії «насамоті», [поєдйнцем, пое-дйнці, поєдйнцюі, [поєднйцяі «одиначка» Нед, [поєдна] «зрідка, поодинці» ВеУг, приєднувальний, роз'єднальний, роз'єднувач, роз'єднувальний, уєдино КІМ, ст. еден-ь, єдинії (1400);—р. едйньїй, бр. еднасць «єдність», яднаць «єднати»; — фонетично неприродні для східнослов’янських мов форми з початковим є- (Ї-), відповідні до закономірних тут форм з о-, запозичені частково ще в давньоруський період із старослов’янської мови (форми з основою єдйн-), а пізніше з польської і, можливо, словацької; ряд похідних утворено вже на українському грунті від запозичених форм; думка про нібито закономірне для східнослов’янських мов збереження початкового ]’е перед складом з ь (Німчук ДБ VIII 44) не підтверджується фактами (пор. р. укр. одного, р. ольха, укр. вільха та ін.); тлумачення [єдині як запозичення з польської мови (КісйЬагсІі 59) необгрунтоване.— Шанский ЗСРЯ І 5, 250—251; Фасмер II 9; Шахузкі І 544—545. — Див. ще один.
єднус (заст.) «жетон, монета, дукат як жіноча прикраса на шиї; кільце на шнурку коралів»;—результат видозміни форми *яґнус (пор. ягнусик «велике намисто з дукатами; дешевий медальйон»), можливо, зближеної з [єдйн, єден] (дукат).— Білецький-Носенко 130.— Див. ще ягнусик.
[єжа] (бот.) «грястиця, Пасіуііз Б.»;—бр. [яжаї «грястиця збірна, Пас-іуііз §1отегаіа Б.»; —запозичення з російської мови; р. ежа. «тс.» пов’язане з еж «їжак»; назва зумовлена тим, що колоски грястиці зібрані в пучки, подібні до їжаків. — БСЗ 15, 486. — Див. ще їж.
єз —див. яз.
[єзвіро] «глибока вимоїна в горах, наповнена водою»;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з болг. язовйр «водосховище, велика штучна водойма».
єзуїт «член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса» (нлат. «8о-сіеіаз Лези СЬгізіі»); (перен.) лицемірна, підступна людина», єзуїта Пі, єзуїтство, єзуїтствувати, поєзуїтити, ст. езуита (XVII ст.); — р. иезуйт, бр. єзуїт, п. Лехиііа, ч. слц. іехиііа, вл. іехиіі, болг. езуйт, схв. ]езуит(а), слн. іехиіі; — через польське і німецьке посередництво (нвн. ЛезиіІ) запозичено з новолатин-ської мови; нлат. Лезиїіа утворено від лат. Лезиз, біблійного власного імені, запозиченого через грецьке посередництво (гр. ’Іцооид) з гебрайської мови; гебр. Іезйа1 від давнішого Рйбзйа* є власне ім’я з первісним значенням «бог (є) спасіння, допомога», що складається з рЬо (РЬопа) «бог» і зйа' «щастя, багатство; крик про допомогу».— Фасмер—Трубачев II 12; 81. хмуг. оЬсусй 324; 8\У II 174; НоІиЬ—Ьуег 223; БЕР І 484; К1и§е—Мііхка 332—333; Кіеіп 820, 823, 828; Оезепіиз 324, 358, 826.— Див. ще Єгбва.
єзул (бот.) «гісоп, Нуззориз оіїісі-паїіз Б.» Пі;—неясне.
єй (вигук запевнення), єй-єй',— р. др. болг. ей, схв. біа (стверджувальна частка), стел, єй, кй;— пслДеі, утворене з займенникової основи *(])е, наявної в р. єва «он», болг. є «ось», схв. § «он», гр. ехєї «там», лат. ессе «ось», та індоєвропейської вказівної частки *ї, якій відповідає дінд. ав. Т (енклітична підсилювальна частка). — Шанский ЗСРЯ 15, 255; Преобр. І 213; Фасмер II 5, 12; БЕР І 484; Вегп. І 263.
єй-ббгу, \їй-ббгу, єйбб, їйбб, айбб\\ — р. болг. ей-ббгу,— очевидно, результат скорочення вислову «присягаю богу» та злиття його з вигуком єй.— Шанский ЗСРЯ І 5, 255. — Див. ще бог1, єй.
[єлень] (орн.) «іволга, Огіоіиз §а1Ьи-1а» Ж; — очевидно, результат контамінації назв типу [єва, їлова, олійник] «тс.» (див.).
Єлизавета, Лизавета, Лисавета, [Ли-совета, Ялисоветаі, Лїза, ст. Елиса-180
вє®і> (1627);—р. Елизавета, бр. Ліза-вета, др. Елисавееь, п. ЕІхЬіеіа, ч. АІгЬеіа, слц. АІгЬеіа, болг. Елисавета, слн. ЕІіхаЬеІа, стел. Єлисдветк;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. ’Е2аоа|3єт походить від гебр. ’ЕІїзеЬа' букв, «бог—моя клятва; богом я присягаюсь». — Сл. вл. імен 240; Беринда 204; Фасмер II 15; Петровский 109; Суперанская 86; Оезепіиз 49, 912.
єдина, елка, ель, ельця —див. ялина.
Єлисей, Ллисей, ст. Елиссей «Б(о)-жее здоров(ь)е, аб(о) Бо(гь) сп(а)сал(-ь)» (1627);—р. болг. Елисей, бр. Елісей, слц. Еііхе), стел, влисеи, блиски;— через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. ’ЕХіооаїос; походить від гебр. ’ЕІЇза' букв, «бог—спасіння». — Сл. вл. імен 209; Беринда 204; Фасмер II 16; Петровский 109; Суперанская 78; Оезепіиз 49, 912.
єлібио — див. ялібнйй.
єлівнйк, єлове^а, єлочєр —див. яловий.
єлкйй — див. їлкйй.
єлбм, єломбк — див. йолом.
ємка, ємкість, ємність, ємкйй, єм-кісний, ємний, ємнісний — див. імати.
єно —див. інб.
єнот (зоол.) «Ргосуоп»;— р. єнот, бр. янбт; — запозичено, можливо, через посередництво німецької (нвн. ОепеіікаЬ хе) або голландської мови (гол. §епе(іа) з іспанської; ісп. рпеїа «ласиця, Мизіеіа уиі^агіз; генетта, Оепеііа (рід хижих ссавців родини віверрових)» походить від ар. ]агпаіі «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 5, 258—259; Фасмер II 20; Преобр. І 215; Маіхепаиег 184; Угіез ИЕЇУ 196; Оаихаі 359; Оаші11зсЬе§ 475.
[єнчйти] «тужити, побиватися (?)» Я;—запозичення з польської мови; п. ]ЄС2ЄС «стогнати» є прямим відповідником укр. [ячйтиУ, ячати (див.).
єпископ, єпископство, ст. єпйскоп'б (XIV ст.), вписку п'є (XV ст.);—р. болг. єпископ, бр. епіскап, др. єпископа>, епис-куп'ь, п. Ьізкир, ч. слц. ерізкор, вл. нл. Ьізкор, м. єпископ, схв. єпископ, слн. ерізкор, стел, єпискоупж, єпископі!; —
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Елїохолод «наглядач, хоронитель; єпископ» пов’язане з дієсловом елюхолею «дивлюся, спостерігаю, охороняю», утвореним за допомогою префікса елі-«на-, над-, при-» від дієслова охолею (охЕлтоцаї < *алєх-) «дивлюся, оглядаю, спостерігаю», спорідненого з лат. зресіо «дивлюся», дінд. разуаіі, ав. зра-зуеііі «дивиться», двн. зрекоп «стежити».— СІС 263; Тими. 891; Шанский ЗСРЯ І 5, 259—260; Фасмер II 21; Преобр. І 215; Засіп.— Аііх. У\¥Ь. І 323; Егізк І 725—726. — Див. ще епігон.— Пор. біскуп.
єрепенитися; — очевидно, запозичення з російської мови; — р. єрепениться, мабуть, походить від [ерепей\ «реп’ях» і первісно означало «бути сердитим (колючим), мов реп’ях»; пов’язання з [еро-па] «надутий» (Горяев 104) викликає сумнів.— Преобр. І 216; Шанский ЗСРЯ І 5, 261. — Див. ще реп’ях.
[єрепуд] «мала на зріст, але важка людина», [ярепуд] «тс.» Ж, [єрепудин] (лайл.) «проклятий», [ярепудів] «тс.», [ярепуднийі «єретицький, чортів» Ж, їярепудбвий] «тс.» Ж, [яропуджий] «розбійницький» Ж, їяропужний] «тс.» Ж; — неясне; зв’язок у деяких значеннях з єретик, яр і [пудити] «лякати» може бути лише народноетимологічним.
єресь, єретик, єретицтво, [єретйця] «єретичка», [єретнйк] «єретик» Я, єретичний, [єретенний] «єретичний», єре-тйчий, [яретйчий Нед] «тс.»;—р. єресь, бр. ерась, др. кресь, п. кегег]а, ч. кеге-8Є, кеГЄ2Є, СЛЦ. Йегеха, ВЛ. 11ЄГЄ2І]а, болг. м. ерес, схв. іерес, стел, крєск;—через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. аірєаід «вибір; єресь» походить від дієслова аірЕи «беру, обираю, вибираю», етимологічно неясного. — СІС 263; Шанский ЗСРЯ І 5, 261—262; Фасмер II 24; Преобр. І 216; Скапігаіпе 38; Егізк І 43; Воізасц 9—10.
[єретик] «бараняча печінка» Я; —неясне.
єрик «невелика протока»;—р. єрик', — запозичення з тюркських мов; тур. уагік «щілина, тріщина, провалля»,
тат. ярьік, крим.-тат. ярьїк-ь, чаг. іаги-у «тс.» пов’язані з тур. уаг «байрак, рів», крим.-тат. тат. яр «тс.», тур. дтюрк. уаг «розколювати, розділяти»; пов’язання з тюрк, арик «арик» (Шанский ЗСРЯ І 5, 262; Фасмер II 24) сумнівне. — Шипова 134; Менгес 190; Севортян 189; Каза-пеп Уегзиск 188, 189.— Пор. яр.
єрихонський —див. ієрихбнський.
Єрмак —див. Єрмолай.
Єрмолай, Єрмак, Єрмолай, [$рмак\, ст. Ермолай «сила людий, или речисть людский» (1627); — р. Ермолай, бр. Ер-малай, стел. ІЄрмолаи; — запозичення з грецької мови; гр. ‘ЕррбХао? утворене з основ власної назви ‘Ер|тт;с;, пов’язаної, мабуть, з Ерщх «підпора, захист», що зводиться, можливо, до іє. *зиег-шп «велика вага, камінь», та іменника А-аб? «народ», етимологічно неясного. — Сл. вл. імен 210; Фасмер II 25; Петровский 113; Егізк І 561-563,11 83—84; Скапі-гаіпе 373—374.
Єрофій, ; Єрофей, [Єротей, Єрбха, Ярохтей],Яроиі',— р. Ерофей, бр. Ера-фей, болг. Йеротей; — запозичене з грецької мови; гр. ‘Ієрб'Оєод утворено з основ прикметника ієрбд «святий, священний», спорідненого з дінд. ізігак «міцний; жвавий» та іменникаО'єбд «бог», етимологічно неясного. — Сл. вл. імен 210; Фасмер II 26; Петровский 113; Егізк І 662—663, 712—714; Скапігаіпе 429—430.
[єрувати] «прошивати, стьобати» (кожух) Ж, [ірований] «шитий тонкими нитками дрібними стібками»;—неясне.
єсаул —див. осавул.
Єсип, Єськб — див. Йосип.
[єслй] «якщо» Ж, [слиі «тс.» Ж;— р. если, п. ]е§1і, ч. ]Є8Ш;— результат злиття дієслова єсть (<псл. ]’езіь) та умовної й питальної частки ли (<псл. 1і <*1еі) «чи», очевидно, пов’язаної з 1е, наявним в але, [лем], п. Іесх «лише»; в українську мову, як і в російську, очевидно, запозичено з польської.— Булаховський Вибр. пр. II 522; Шанский ЗСРЯ І 5, 264; Фасмер II 28; Преобр. І 218; Вгііск-пег 297; Маскек ЕЗЛС 330. — Див. ще але1, є, лем.
[єфнар] «весільний батько, розпорядник весільного обряду» Ж;—очевидно,
перекручене запозичення з німецької мови; нвн. Ноїпагг «придворний блазень» складається з іменників Ної «двір», спорідненого з нвн. НііЬеІ «горб», ав. каоїа «гора», псл. кира, укр. купа, і Магг «дурень, блазень», що походить від пізньолат. пагіо «насмішник, той, хто морщить ніс», пов’язаного з лат. пагіз «ніздря, ніс», спорідненим з дінд. паза «ніс», псл. позь, укр. ніс.— К1п§е— Міігка 312, 317, 502; Таїсіє —Ноїш. II 143—144. — Див. ще купа, ніс.
єфрейтор (військ.), [фрайтер] «тс.» Нед;—р. болг. єфрейтор, бр. яфрзй-тар, п. іеїге_]Чог, §еїгеДег, Гге_]Чег; — запозичення з німецької мови; н. Сеїгеі-іе(г) «тс.» (букв, «звільнений») є калькою лат. ехетіиз «звільнений (від вартування)».— СІС 264; Шанский ЗСРЯ І
5, 267; Фасмер II 29—ЗО; Преобр. І 218; К1и§е—Міігка 240.
Єфрем, Єхрем — див. Схрім.
єхидна (зоол.) «Есйібпа асиїеаіа», єхида «зла, хитра, в’їдлива людина», єхидство, [яхйдство, єхидкуватий], єхидний, [яхйдний], єхйдничати, єхидствувати;— р. болг. єхидна, бр. яхідна, др. ехидьна, стел. к;рідкна;—запозичення з грецької мови; гр. є/ібуа «гадюка, змія» пов’язане з є/і? «тс.», спорідненим з дінд. аЬіЬ, ав. агі-, вірм. іг «тс.»; разом з тим виявляє близькість до гр. осріе «змія», з яким можуть бути зіставлені ті самі позагрецькі відповідники.— Шанский ЗСРЯ І 5, 267—268; Фасмер II ЗО; Егізк І 601—602; Сйапі-гаіпе 392; Воізасд 302.
ж —див. же1.
жаба (зоол.) «Кала», [жабалуха] «велика жаба», [жабелуха] «тс.», жабеня, [жабар] «калюжа, в якій багато жаб», [жабовина, жабовйння] «тс.», [жаберйна] «жаб’яча ікра», [жаберовйна, жабйни] «тс.», [жабина] «зеленава рідина під час блювання» Ж, [жабич] (лайливе слово) Я, [жабки] «візерунок на великодній писанці; хвороба коней» Я, жабня (зб.) «жаби», [жабовина] (зб.) «жаби» Ж> Іжа-боріння] «жаб’яча ікра», [жабука] «велика жаба» Я, [жабур] «місце, де жаби відкладають ікру» Ж, [жабуриння] «жаб’яче гніздо» Пі, [жабу ріння] «жаб’яча ікра», жаб’ятина «жаб’яче м’ясо» Я, [жаб’яний] Ж, жаб’ячий, [жабій], нажабитися «розсердитися, надутися»; — р. бр. др. болг. м. жаба, п. гаЬа, ч. слн. гаЬа, слц. вл. нл. хаЬа, полаб. гоЬо, схв. жаба, стел, жйбй; — псл. гаЬа <*§е-Ьа; — споріднене з прус. §аЬате «жаба», дангл. с\уаЬ «тс.», свн. чиарре «пуголовок», днн. диарра «тс.», снн. чиаЬЬе, ЧиоЬЬе «мокра маса», можливо, з лат. Ьиїб «жаба»; іє. *§-еЬЬа «жаба»; менш переконливе тлумачення (МасЬек Е8ЛС 721; 8кок III 669) псл. §еЬа як звуконаслідувального утворення, паралельного до лазьк. гаЬи, мінгрельськ. гиа-Ьи, гЬаЬи. — Шанский ЗСРЯ І 5, 271; Фасмер II 31; Преобр. І 257; Вгііскпег 660; БЕР І 519—520; Хзмп Зтимоло-гия 1981, 35—37; Топоров II 124— 126; К1п£е—Міігка 572; 8ресЬІ 40.
[жабак] (зоол.) «вид їстівної черепашки, АпосІопІа су§пеа» Ж, [жаб’яч-ка] «тс.; вид річкової черепашки, ІІпіо іпащагііапа» Ж;—назви, пов’язані з жаба; виникли, мабуть, за суміжністю.— Див. ще жаба.
[жабинець] (бот.) «жовтець, Капип-сиіиз Б.», [жабисток] «жабурник, Нусі-госЬагіз іпогзиз гапае Б.» Мак, жабник
«грудна травка, Еі1а§о агуепзіз Б.; [калюжниця болотна, СаИЬа раїизігіз Б.; жабурник Мак; пшінка весняна, Еіса-гіа уегпа Ншіз. Мак; перстач, РоіепШІа Б. Мак]», їжабовник] «перстач повзучий, Роіепііііа геріапз Б.» Мак, [жабу рине] «пшінка весняна» Мак, жабуриння «водорості Сопіегуа Б.; [слизька маса на стоячій воді]», жабурник «НусігосЬагіз Б.; [калюжниця болотна Ж1»;—р. [жа-бинец] «жовтець бульбистий, Капипси-Іиз ЬиІЬозиз Б.», жабник «грудна травка; [перстач сріблястий, РоіепШІа аг-§еп!еа Б.; пшінка весняна!», [жаббвник] «перстач», бр. жабнік «жабурник; [перстач сріблястий]», схв. [жаблак] «жовтець; пшінка весняна», [жабіьак] «тс.», їжабогриз] «жабурник»;—похідні утворення від жаба; назви зумовлені тим, що ці рослини ростуть у воді, на болотах або на берегах водойм, де бувають жаби; пор. лат. гапшісиїиз «жовтець», похідне від гапа «жаба», англ. Їго§-Ьіі «жабурник» (букв, «укус жаби»), нвн. ЕгозсЬЬф «тс.». — Носаль 59, 96; БСЗ 8, 347; 19, 453; 25, 569; 47, 406; Симоно-виЬ 391; МасЬек Лш. гозіі. 41, 49. — Див. ще жаба.
[жабійка] (вид грибів), [жабюрка] «мухомор, А§агісиз шизсагіиз» Мак;— ч. гаЬіпа «поганка»;—назви, пов’язані з жаба; зумовлені, очевидно, отруйністю грибів. — Див. ще жаба.
[жабник] (бот.) «кульбаба, Тагаха-сиш оїїісіпаїе \¥і§§.»;—пов’язане з жаба; мотивація назви неясна. — Див. ще жаба.
[жабоніти] «бубоніти подібно до жаб». [жабуніпги] «тс.»; — неясне; можливо, результат видозміни форми жебоніти «белькотати; бубоніти» під впливом слова жаба. — Пор. жебоніти.
жабра «зябра», жабри, [жибракй Мої «тс.», [жабернатий] «зябровий, який має
зябра» Ж, [жаберний] «тс.» Ж;—Р- м. жабра, бр. жабрьі, ч. гаЬга, слц. гіаЬга, вл. гаЬга, болг. жабрії', — очевидно, псл. й^Ьга, яке може бути пов’язане з р. [жаба] (<г^Ьа) «рот, паща»; первісно могло означати «рот, паща; вилиця, щелепа» (пор. снн. кеуе «щелепа; зябра»); менш переконливим є зіставлення з лит. гібЬ-гіз (гіоЬгуз) «вид риби» (Мікі. ЕЛУ 405) і дінд. ртЬкаіе «схоплює» (Потебня РФВ 1880/4, 210). —Шанский ЗСРЯ І 5, 271—-272; Меркулова Зтимология 1963, 76—78; Фасмер II 31—32; БЕР І 521.— Пор. зябра1.
жабрій (бот.) «Паїеорзіз Б.», [жебрій, жабрій] «тс.; осот, Сігзіиш агуепзе, Сігзіиш іпсапига», [жабрйк] «жабрій звичайний, (Заіеорзіз іеігаЬіі Б.», [жабриця] «Зезеїі Б.», [жербій] «осот», [жирбій] «тс.» Ж, Мак, [зєбрій] «зеленчук жовтий, жовта глуха кропива, СаІеоЬсіоІоп 1и-іешп Сшіз.» Мак, [зюбрій] «жабрій», [зябрій] «тс.»;—р. [жабрей] «жабрій та ін.», жабрйца «жабриця», [зябрий] «жабрій», бр. [жабрьік], зябер, ч. [гаЬг], слц. [гіаЬог, гаЬог] «тс.»;—не зовсім ясне; пов’язується з зябля «зоране (на зиму) поле», зуб, стел, з аг, ж «проростаю» (первісно «роздираю»), лит. геійЬН «краяти», гетЬеіі «проростати», дінд. ]’атЬйауа(і «дробить»; пояснюється також (Плевачева Зтимология 1966, 90— 96) як похідне від жаба (гаЬа) з огляду на подібність віночка жабрію та інших губоцвітих до жаб’ячої морди і на зумовлене цим застосування відповідних рослин для лікування різних хвороб, які мали назву жаба (гаЬа) чи похідні від неї. — Фасмер II ПО—111; Меркулова Зтимология 1963,	78; Ильинский
ИОРЯС 24, 125—126; Маскек Діл. гозії. 196; Вегіа] Езе]'і 134. — Див. ще зуб1, зяб.
жавель «хлористий розчин для прання білизни», [живіль] «вапно»; — р. бр. жавель, болг. жавел',— запозичення з французької мови; фр. еаи сіє Дауеі «жа-велева вода» походить від назви передмістя Парижа Жавель, де почали вживати цей розчин. — Шанский ЗСРЯ І 5, 272; ССРЛЯ 4, 7; РЧДБЕ 256; ОаигаІ 418—419
[жавканйстий] «розпечений, гарячий»
(жавканисті або свічканисті лиця у вовка) ВеНЗн;—неясне.
[жавра] «собака» Ж, [жевра Ж, жер-ва, жйрва Ж1 «тс.», [жавратий] «крикливий» Ж; — п. [гепуа] «злий пес» (з укр. ?); — запозичення з молдавської мови; молд. жаврз «брехливий собака» етимологічно нез’ясоване.—Зскеїисіко 133; Уга-Ьіе Кошапозіауіса 14, 180.
жавряти —див. жевріти.
жага СУМ, Ж, жагбта, жаглйвий, жагучий, [жажкйй] «жагучий», жагнути «ужалити», [розжагати] «поправити вогонь у печі, щоб він розгорівся»;—р. [жагать] «пекти, обпікати», [жагнуть], др. жагало «жало», бр. [жага] «згага», ч. слц. гака «тс.», вл. гака «закалець», нл. йа§1іпа «спека», га§1му «розпечений»;—псл. йа§а<*ге§а, основа з подовженим кореневим голосним, пов’язана з дієсловом *ге§іі «палити»; зведення ч. гака, слц. гіака, вл. гака до псл. *§б§- (Маскек Е8ДС 727) помилкове.— Преобр. І 231; Уопсігак І 350. — Див. ще жегтй. — Пор. згага.
[жагва] «трут, гніт або висушений гриб, що застосовується для викрешування вогню»;—р. [жагра], п. 2а§іе\у, ч. гакеу «тс.»;—похідні утворення від кореня з подовженим голосним га§-(<*ге§-), пов’язаного з *ге§іі «палити»; пор. схв. жагрити «обпалювати».— Фасмер II 32—33; Преобр. І 220; Вгйскпег 664. — Див. ще жегтй. — Пор. жага.
[жаглик] «невелике вітрило» Ж, ст. жагель, жаґель (XVI ст.); — запозичення з польської мови; п. йа§іе1 «вітрило» походить від н. 8е§е1 «тс.», спорідненого з свн. зе^еі, зі§е1, двн. зе§а1, дангл. дісл. зе§1 «тс.», дісл. 50§г «відірваний шматок; смуга», далі з нвн. 8а§е «пилка», псл. зекуга «сокира», *зекіі «сікти». — Вгйск-пег 660—661; К1и§е—Міігка 697. — Див. ще сікти.
жаглявка —див. жулявка.
жадати, [жаднувати] ,жадувати, [жа-ждувати, жада], [жадак] «жадібний» Я, [жаданка] «жадана», жадання, [жадан-ча] (ірон.) «бажаний гість» Ж, жаднюга, жадоба, [жадбта], [жадуха] «скупа жінка», жаданий, жаденний, [жаден], жадібний, жадлйвий, жадний, жаднючий, [жадббен Ж, жадббний Ж, жадучий Ж>
жажденний Ж> жаждйвий, жаждлйвий У^,жаждущийУ¥У\, [вйжадний] «жадний» Ж, Іпожада] Ж, пожадання, пожаданий «бажаний», пожадливий, пожадний;— р. [жадать], жадний, бр. жадаць, др. жадати, жядати, п. х^бас, ч. яасіаіі, слц. гіайаі’, вл. гасіас, нл. гесіаз, болг. жадувам, м. жедува, схв. жеіуати, же-1)ати«відчувати спрагу», слн. ге]а «спрага», стел, жддати;— псл. й^сіаіі <*§еп-сіаіі з інфіксальним -п-, що закріпилося в інфінітиві під впливом основи теперішнього часу *§епсі- (інакше МасЬек Е8ЛС 721); — споріднене з лит. §есіаиіі «бажати, сумувати», разі-§епсій «помічаю відсутність», §осійз «жадібний», прус. §Т-йап «сором», нвн. §еіхеп «скупитися; прагнути», свн. §Тіеп «бути жадібним», дірл. -^еззат «просимо», гр. •йєотгасгйаі (сигматичний аорист від зто'&ео) «прошу»), дперс. рсііуатіу «прошу», ав. їаібуеті «тс.»; іє. *§УЬесіЬ- «просити, бажати».— Шанский ЗСРЯ І 5, 273; Фасмер II 33; Преобр. І 220; Вгйскпег 663; НоІиЬ — Кор. 441; Стоянов 45—46; БЕР І 522; 8кок III 675; Егаепкеї 149— 150; Егізк І 668; Рокогпу 488.—Пор. ждати.
[жаждень] «щодня, щодень, щоразу» Я;—неясне; можливо, виникло внаслідок регресивного уподібнення з *каж-день (<кожний + день).
жайворон (орн.) «АІаийаЕ.», жайвір, жайворонок, [жайворінок], [жайворон-ник] «клітка для жайворонків», жайво-ронча, [жайворбнчиха] Я, жайвороня, [жальворонок Ж, жалворонок Ж, жбр-ванок Ж, джаворок, джаворонок, джяво-ронок, зайворонок], жайворонячий, [жай-ворінячий, жайвороночий Ж];— р. жа-воронок, бр. жаваранак, полаб. геубг-пак; — остаточно не з’ясоване; перша частина слова, на думку Булаховського (Вибр. пр: III 283—285), пов’язана з жар-, на думку М. Рудницького (БР 6, 117), це один із варіантів префіксів, що виступають у германських мовах як §а-: §е-: §і-, а в слов’янських як §о-: §а-г ха- (<іє. *§[Ь]е-); Потебня (РФВ 1879 І 257) зіставляє початкове жай-з дінд. §Йуаіі «співає»; очевидно, початкове жа(и)- пов’язане з га(и)- у гайворон', друга частина слова тотожна
з ворон. — Шанский ЗСРЯ І 5, 272; Фасмер II 32; Преобр. І 220; Горяев 63, 105; Георгиев БЕ 1978/3, 202. — Див. ще ворон.— Пор. гайворон.
[жайдйти] «таланити, щастити» Я; — неясне.
жак1 «ятір», ст. жак'ь (XVIII ст.); — р. бр. [жак], п. хак «тс.»;— через посередництво польської мови запозичено з німецької; н. 8аск «мішок, вид сітки», двн. свн. вас «тс.», пов’язане з лат. зассиз «мішок, торба».— Фасмер II 33; Вгйскпег 661; Мікі. ЕЇУ 406; КШ§е — Міігка 618. — Див. ще сак1.
жак2 (заст.) «школяр, бурсак, церковний співак», жаківка «приміщення для церковних співаків», ст. жак'ь (з XV ст.);—р. [жак] «учень католицької школи»;— запозичено з чеської мови, мабуть, через польську; п. гак, ч. гак, як і слц. гіак, через посередництво однієї з романських мов (про що свідчить початковег < 6]), можливо, італійської, зводяться до нар.-лат. сііасиз «слуга, служник», що походить від гр. біахое «тс.».— Фасмер II 34; Вгйскпег 661; МасЬек Е8ЛС 721. — Див. ще диякон, ДЯК.
[жак3] «розкрадання, грабування», [жакувати] «розкрадати», [жехувати] «тс.»Ж, ст. жак'ь (XVIII ст.);— р. [жак] «розхапування»; — запозичення з польської мови; п. гак «розкрадання, грабування» пов’язане, очевидно, з фр. вас, що походить від іт. зассо «тс.», утвореного від нар.-лат. зассаге «грабувати (на війні)», глибша етимологія якого тлумачиться по-різному.— Біпсіе VI 776; Оаигаі 644; 6аші11зсЬе§ 787.
[жак4] «праця всією громадою за умови, що кожен одержує продукту (напр., сіна) стільки, скільки за однаковий час устигне виробити»;—неясне; можливо, пов’язане з жак «розкрадання, грабування».
[жак5] (ент.) «гедзь, ТаЬапиз Ьоуіпиз Б.»;— неясне.
жакет, жакетка, [жикет, жикет-ка];—р. бр. болг. жакет, п. хакіеі, ч. слц. вл. гакеі, м. жакет, схв. жакет, жакета, слн. гакеі;—запозичення з французької мови; фр. ]‘ачиеііе «тс.» пов’язане з ]адие «куртка», яке похо-
дить від ар. $акк «кольчуга», запозиченого через іспанське посередництво (ісп. ]'асо); менш переконливе виведення (ВІосЬ 333; НоІиЬ—Ьуег 521; БЕР І 522) фр. ]адие від поширеного у Франції особового імені Ласчие. — Москаленко УІЛ 66; Шанский ЗСРЯ І 5, 273; Фасмер І 34; Ваигаі 418; (Заші1І8сЬе§ 544; К1и§е—Міігка 329.
[жалива] (бот.) «кропива, Пгііса игепз Б., ИгНса діоіса Б.», [жалячка] «тс.», їжалкушка] «НгЬ'са игепк» Л, [піджалйв-никі «байстрюк» Ж, [пожалйвникі (орн.) «кропив’янка, 8уДіа» Нед; — похідне утворення від жалити", назва рослини зумовлена її жалючістю. — Див. ще жало.
жало, [жило], [желава] «гадюче жало» Я, [жальце] «вістря голки» Ж, [жалиця] (ент.) «жигалка, Біошохуз», жалити, жалкий, [жавкйй, жаллйвий], жалючий;— р. жало, бр. джала, [жала], др. жало, п. г^Діо, каш. [гап§1о], слц. йіаіо, полаб. г^сіїіі, болг. жело, жило, м. жило, схв. ж'йлац, ж'аока, слн. йеіо, стел. жало;—псл. *г^сі1о<*§е1с!1о (внаслідок розподібнення); — споріднене з лит. £еШ «жалити», §е1иопІ8 «жало», лтс. (і ге Б «жалити», прус. §а11ап «смерть», двн. риеіап «страждання; страждати», нвн. (()иа1 «мука», дірл. аі Ьаіі «умирає», дангл. сусеїап «умирати», гр. |3є%од «стріла», бєАЛгй'єе «оси»; іє. *^Уе1- «колоти, жалити»; існує також думка (ХиЬаіу 8Б а сі. І 2, 129; Вй§а КК 495; Тгаиі-шапп 86) про етимологічну спорідненість жало з жати, жну. — Шанский ЗСРЯ І 5, 274—275; Фасмер II 34; Преобр. І 220—221; Горяев 105; Трубачев Зтимология 1963, 49; Вгйскпег 663; БЕР І 533; Младенов 167; 8 кок III 670.— Пор. жаль.
[жалобець] (ент.) «ванеса, Уапезза апііора Б.» Ж;—очевидно, калька р. траурница або н. Тгаиегтапіеі «тс.», букв, «траурний одяг»; назва зумовлена своєрідним забарвленням метелика з темною смугою поперек крила. — Див. ще жаль.
[жалованник] «прісний житній хліб, що його їли у піст» Ж;—результат видозміни деетимологізованої форми [жй-186
лавникі «вид печива; прісний корж».— Див. ще жила.
жаль, [жаліб], жалібник, жалісливець, жалість, [жалля] «жаль», [жал-нощі], жалоба, [жалобник, жалосник], жалощі, [жальнощі, жалібливий], жалібний, жалісливий, жалісний, жалкий, [жавкйй, жалоблйвий Я], жалобний, [жа-ловасний] «слізливий» Ж, [жалосливий, жалосний, жалостйвий Ж], жалючий, жальнйй «сумний», [жальчлйвий], жалко «шкода», [жалько, жально] «тс.», [жалитися] «жалітися», жалісніти, жаліти, жалітися, жалкувати, [жалкуватися], жалувати, жалуватися, безжальний, [по-жаль] «співчуття» Нед, розжалити, розжалобити, розжалувати «позбавити звання, понизити»;—р. бр. жаль, др. жаль, жяль, п. 2аі, ч. гаї, геї, слц. йіаГ, вл. геї, нл. гаї, болг. м. жал, схв. жао, слн. гаї, стел, жаль «гробниця»;—псл. йаіь <*§е1ь;—споріднене з лит. §е1а «біль; жаль», §еШ «боліти», §ІШ «жалити», лтс. геї «жаль», прус. §а11ап (зн. в.) «смерть», нвн. риаіеп «мучити», двн. чиаіа «мука», дангл. сусеїап «умирати», вірм. кеі «нарив, виразка»,— Шанский ЗСРЯ І 5, 274—275; Фасмер II 35; Преобр. І 221; Вгйскпег 661; МасЬек Е84С 724—725; НоІиЬ—Кор. 441; БЕР І 522—523; 8кок III 671; Супрун Ези-ков. проучв. Георгиев 268—272; ТгаиБ щапп 83; Топоров II 142—145 , 334— 336;Ргаепке1 145—146.— Пор. жало.
[жалькотіти] (про спів жайворонка) Ж, [жаркотіти] «тс.» Ж;—звуконаслідувальне утворення, близьке до джеркотіти
жальман, жельман—див. зельман.
[жамка] «м’ятний пряник, пофарбований з лицьового боку в червоний колір» Я; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [жамка] «вид пряника», на думку Фасмера (II 35), пов’язане з [жамкать] «тиснути», похідним від жать «тс.».— Див. ще жати2. .
[жандарик] (орн.) «одуд, ГІрира ерорз Б.» Ж;—похідне утворення від [жан-дар]-, назва зумовлена, можливо, тим, що чубик на голові одуда в формі віяла нагадує пучок пір’я, який носили на капелюхах угорські жандарми. — Див. ще жандарм.
жандарм, [жандар], жандармерія, [шандар];—р. жандарм, бр. жандар, п. гапсіагт, ч. гапсіагт, гапсіаг, слц. гапсіаг, вл. гапбагт, болг. жандар, жандарм, м. жандарм, схв. жандарм, жандарм, слн. гапсіаг;—запозичено з французької мови, можливо, через німецьку; фр. §епсіагте (>н. Сепсіагт) виникло з §епі б’аг тез букв, «люди зброї», яке складається з фр. ст. §епі «народ, раса», пов’язаного з лат. §епз «рід, клан», §епиз «походження, рід», укр. ген, та агтез «зброя», мн. від агте, що походить від лат. агша «тс.». — СІС 264; Шанский ЗСРЯ І 5, 276; Фасмер II 35; НоІиЬ—Ьуег 522; Оаигаі 48, 358—360; 6аті11зсЬе§ 50, 474. — Див. ще армія, ген1.
жанр, жанрист',— р. бр. болг. м. жанр, п. хапгохму «жанровий», ч. слн. гапг, слц. гапег, схв. жанр;—запозичення з французької мови; фр. §епге «рід, вид, жанр, стиль» походить від лат. §ЄПЦ8 (род. В. £ЄПЄГІ8) «рід, плем’я»,—СІС 264; Шанский ЗСРЯ І 5 276; Фасмер II 35; Оаигаі 359. — Див. ще ген1.
жар, жара, [жаревб] «заграва» Я, [жаренка] «смажена картопля» Л, [жарена] «печеня», [жариво] «багаття, що дотліває», жарина СУМ, Ж, [жарище] «вогнище» Ж, [жарівка] «жаровня» Ж, [жарівнйця] «тс.», жарівня, жарінь, жаровня, [жарбмня] Дз, [жарнйця] «випалювальна піч», [жарничка] «сковорода» Мо, жарота, [жарьбха] «прочухан; биття», жарке «печеня», жарений, жаристий, жаркий, [жарлйвий], жарити, жаріти, віджарити «відлупцювати», піджарка, пожар, пожарина, пожарище, [пожарка] «пожежна машина», пожар-ник, пожарня, [пожарнйк] «сухий хмиз» ВеУг, прожарювач, розжарювач, розжирілий;— р. бр. болг. м. жар, др. жарт>, п. гаг, ч. слн. гаг, слц. гіаг, вл. гаг, схв. жар, стел, жлрж;—псл. гагь (<*§егь), пов’язане чергуванням голосних з §огеіі «горіти». — Шанский ЗСРЯ І 5, 277; Фасмер II 35; Преобр. І 221 — 222; Вгііскпег 661—662; МасЬек Е8ЛС 722; НоІиЬ—Кор. 442; БЕР І 524 — 525; 8кок І 591 — 593. — Див. ще го-ріти1.
Іжаравий] «гнилий, трухлявий, крихкий» (жараве дерево) ВеНЗн, [жирува-тий] «порожнистий, дупластий» ВеБ;— р. [жарбвьій] «високий, прямостовбур-ний; засохлий на пні», [жаравьій] «високий, стрункий», бр. [жарьїна] «соснове дерево»;—остаточно не з’ясоване; пов’язувалося з жар (Преобр. І 221), з лтс. §агз «довгий, далекий» (Горяев 106); найбільш імовірною видається думка (Меркулова Зтимология 1963,78—80) про походження р. [жарбвьій, жаравьій) від псл. *гагоуь]‘ь «високий, прямий», що відбиває ступінь подовження іє. *§Ьег- «видаватися, виступати, рости».— Фасмер—Трубачев II 35—36.— Пор. грань1, гроно.
[жараннйк] (бот.) «яловець, Липі-региз Ь.» Ж;— певної етимології не має; можливо, є результатом видозміни чи контамінації інших назв ялівцю — [же-реп, женєпйн] тощо.
жаргон, жаргонізм;—р. бр. болг. жаргон, п. 2аг§оп, ч. вл. иаг§оп, слц. слн. гаг§6п, м. жаргон, схв. жаргон; — запозичення з французької мови; фр. ]аг§оп (ст. §аг§оп) у XII ст. означало «незрозуміла мова; пташина мова»; загальноприйнятої глибшої етимології не має. — СІС 264; Шанский ЗСРЯ І 5, 277; Фасмер І 35; Оаигаї 418; Сатіїї-8сЬе§ 544.
[жарий] «вогняно-червоний, жовто-червоний» Ж, [жйрий] «тс.» Ж;—р. [жарьі] «блискітки; яскраве світло»; — похідне утворення від жар; щодо семантичного переходу пор. жовтогарячий; аналогічне явище є в індоіранських мовах, де від кореня зик- з основним значенням «горіти» походять дінд. зикгаЬ «ясний, яскравий, білий», зикІаЬ «тс.», ав. зи/го «червоний».—Львов ЗИРЯ IV 70. — Див. ще жар.
[жарка] (бот.) «еритрея, ЕгуіЬгаеа сепіаигіит»Ж;— утворене від жар, очевидно, як калька гр. єргЯІрб^ «червоний», що входить до латинської назви цієї рослини. — Див. ще жар.— Пор. жарий.
[жарлйвий] «жалючий»;— результат дисимілятивної зміни форми [жаллйвий] «тс.», підтриманий, очевидно, семантичним зближенням з жар(ити). — Див. ще жало. — Пор. жаруха.
[жарнівка] «частина ручного млинка»;— запозичення з польської мови; п. хатблска «ручка для обертання каменя в жорнах», похідне від хагпа «жорна», відповідає укр. [жорнівка] «тс.». — Див. ще жорно.
жарновець (бот.) «мітлиця, 8аго-іЬатпиз зсорагіиз», [жерновець] «тс.» Ж;—р. жарновец, бр. жарновец, п. ст. хагпои'іес;—остаточно не з’ясоване; виводиться від п. ст. гапохуіес, ч. [гапоуесі «тс.» (укр. [зановать] «дрік, (Зепізіа ііп-сіогіа Ь.; лядвенець, Ьоіиз согпісиїаіиз Ь.»), яке пояснюється як утворене на основі сполучення га поуа «за нового (місяця)», з огляду на час, коли цю рослину збирають для лікувальних цілей (МасЬек Діл. гозіі. 118); пояснювалось також як результат видозміни форми Іепезіа (>гепезіа), пов’язаної з лат. §е-пізіа «дрік» (Вегп. І 439).
жарт, [жар та] Ж> жартівник, жартун, [жартуха] Я, [жартушки] «жарти», жартівливий, жартівний, жартливий, [жартоблйвий] Ж, жартом, жартома, жартувати;—р. [жарт], бр. жарт, п. 2агі, ч. хеті, ст. гегіоуаіі «обдурювати», слц. даті;—через посередництво польської і чеської мов запозичено з середньоверхньонімецької; свн. зегіеп «обдурювати, мучити, бити» пов’язане з зегеп «ранити», спорідненим з двн. зег «болючий», нвн. зеЬг «дуже», дангл. заг, дісл. загг «тс.; поранений», лат. заеуиз «лютий», лтс. зТуз «гострий, жорстокий»; пізніше ч. яегіоуаіі зблизилося з нвн. зсЬеггеп «жартувати»; безпосереднє виведення ч. гегі від нвн. 8сЬегг «жарт» (Фасмер II 36; Преобр. І 222; Вгйскпег 662) помилкове. — МасЬек Е8.ІС 726; НоІиЬ—Ьуег 523; НоІиЬ— Кор. 444; К1и§е—Міігка 698—699.
[жаруха] (бот.) «кропива, Пгііса Ь.»;—похідне утворення від жар, жарити як результат семантичного зближення цих слів з жалити, жало. — Див. ще жар. — Пор. жарлйвий, жеруха.
[жас] «жах», жаский «страшний», [жасний] «тс.», (жасати, жаснутиЖ.]; — р. болг. м. ужас, др. ужась, п. ст. 2аз-п^.с зі§, ч. газпоиіі «зчудуватися, ужахнутися», ч. слц. йгаз «зчудування, подив», схв. ужас «жах», стел, оу'жас’ь.
«тс.»;—псл. газ- (<*§ез-);— загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з псл. §азп<Ді «гаснути», лит. §езіі, лтс. сігізі, тох. А каз, В каз, каз «тс.» (Фасмер IV 151; Вегп. І 295) або з лит. §фзіі «лякати», §фзіаз «страх» (Вгйскпег 662; Младенов 560) чи з гот. из-чеіз-пап «ужахнутися», нвн. Сеізі «дух» (там же; НоІиЬ—Кор. 442; МасЬек Е8.ІС 722; це зіставлення вважається сумнівним — Ееізі 531).
жасмин (бот.) «Лазтіпит Ь.»; — р. болг. жасмин, бр. язмін, п. ]'азтіп, ч. Іазтіп, слц. іахтіп, вл. )азтіп, схв. [асмин, м. іасмин, слн. ]азтіп; — запозичення з французької мови; фр. ]азтіп (<]аз8етіп) «тс.» походить від ар. ]’а-зетїп (іазащйп) або перс, іазешіп «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 277 —278; Фасмер II 36; НйііІ-ЇУогіЬ 13; Оаигаі 418; Саіпі11зсЬе§ 545; ЬокоізсЬ 75,— Пор. ясмйн.
жати1 (жну), жнивувати, [жалка] «жниварка», [жаля] «жниця», [жатва] «жнива» Ж, жатка, жаткар, [жатник] «жнець» Я, жаття, [жачка] «жниварка», [женник] «жнець» Ж, [женничка] «жниварка», женчик, женчйха, [жень] «ужинок», [женькйня] «жниця», [жень-чар] «жнець», жнець, жнива, жнивар, жниварка, жниво, [жнивовйця] «жнива» Я, жнивовйще, жниця, [жній Ж. жнія], жатний, [жнив'яний] Я, [вижен] «ужинок» Ж, [дожин, дожйнки ЛексПол], зажйн, зажинки, нажин, обжин, обжинки, [обжнйва] «обжинкова пісня» Ж, [обжнївка] Пі, переджнйв'я, переджнивний, [пбжень] «стерня» Л, [пбжня] «тс.» Пі, Л, пожнивний, [прджен] «прожата чи прорубана смуга» Дз, [прожбн] «дорога, прокошена в очереті» Мо, ужйн, ужинок; — р. жать, бр. жаць, др. жати, п. г^.с, ч. гііі, розм. гпоиіі, ст. хіеіі, слц. гаі’, вл. яес, нл. яез, полаб. гапа «жнива», болг. ж'Ьна, м. жнее, схв. же-ти, слн. яеіі, стел, жати; — псл. *2^іі, яьп?; — споріднене з лит. §епеіі «обрубувати гілки», лтс. сігепеі «тс.», ірл. Ье-піт «б’ю», лат. йе-Гепсіо «захищаю, обороняю», гр. ЇІгітш «б’ю», Їігтш «влучаю», ав. заіпіі «убиває», дінд. Ьапіі «б’є, вбиває», вірм. §апе1 «сікти», а також з псл. §ьпаіі, укр. гнати і його відповід
никами; іє. *§«Ьеп- «бити». — Шанский ЗСРЯ І 5, 278; фасмер II 36, 60; Преобр. І 223; Горяев 106; Вгйскпег 662—663; МасЬек Е8.ІС 728; НоІиЬ—Кор. 445— 446; БЕР І 565-566; 8кок III 678; Топоров II 341—345; Егаепкеї 152—153; Егізк І 657—658; Рокогпу 491—493.— Див. ще гнати.
жати2 (жму), -жимати, жим, [же-мерйння] «макуха», [жемихй] «вичавки, жом» Я, [жмаки, жмйхи, жмуха Я], жом «тс.», [жимкйй] «легко стискуваний» Я, вижим, вйжимка, вижимки, віджимний;— р. жать, бр. жаць, п. г$с, ч. гйітаіі, слц. гтукаГ «вижимати», вл. хітас, нл. гітаз, схв. жети, слн. геїі, стел, жати;—псл. *2^їі, *гьт9; — споріднене з лит. §йтп1аз «грудка, клубок», §йтиШ «м’яти, бгати», лтс. §итї «гнутися, згинатися (під тягарем)», норв. китіа «місити, м’яти, тиснути», двн. иодиетіїо «виноградний сік, вино», ірл. §ете1 «пута, кайдани», лат. §ето «зітхаю, стогну, волаю», гр.	«бути
повним, навантаженим», убро? «корабельний вантаж, вага»; іє. *§еш- «охоплювати, стискати». — Шанский ЗСРЯ І 5,278; Фасмер II 36, 59; Преобр. І 222 — 223; Горяев 106; МасЬек Е8ЛС 723; 8кок III 678—679; Егаепкеї 132; Егізк І 296 —298; Рокогпу 368—369. — Пор. жменя.
жах, [жаханка] «жахання», [жахіття], [жахляк] «боягуз» Ж, [жахбта], жахливий, жахний, жахати, жахнутися, [жахтіти] «жахатися» Ж, нажаханий, [пожахачка] «боягузка»; — бр. жах, п. ха-сЬас зіе «жахатися»; — результат фонетичної видозміни основи жас- (<*§ез-), можливо, викликаної впливом основи страх- (зігах-).— Фасмер II 36; Вгйск-пег К2 43, 303—304; Зндзелин СБЗ 70.— Див. ще жас.
[жахати]«вириватися, спалахувати», [жахать] «блискати без грому» Л, [жахнути] «кинутися», жахнути «вдарити», жахтіти «палати», [жєкнути] «стрімко кинутися на когось» Ж;—Р- жахнуть «ударити»; — неясне; можливо, афективне утворення на грунті української і російської мов; може бути зіставлене з болг. [жасктм] «жбурляю; різко смикаю».
[жахлйй] «справжній, істинний; прозорий, чистий; дуже подібний» Ж, [жех-лйй, жйхлий] «тс.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з нім. засЬ1і§ «діловий; істотний».
жбан, жбанок, жбанячий —див. джбан.
[жбевхнути] «сильно штовхнути» Ж. [жбихнути] «тс.» Ж;—звуконаслідувальне утворення. — П$р. жбух.
[жби] «хвилі, що набігають» Ж, [жбй-хи] «тс.» Ж, [жбирилйти] «здійматися високими хвилями» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [жбир] «скеля, гора».
[жбир] «скеля,, гора; височина; намул, мілина; сіножаті, порослі купиною та кущами»;— слц. заст. гЬаг(а) «підпірка», йЬег «тс.»;—очевидно, псл. *гьЬігь; — у такому разі споріднене з лат. §іЬЬег «горбатий; бугристий», §іЬ-Ьег «горб, бугор», §іЬЬиз «випуклий», §іЬЬпз «горб»; іє. *§еіЬЬ- «гнути, згинати, нагинати».—Ильинский ИОРЯС 23/2, 125; Таїсіє— Ноїт. І 597.
жбурити, жбурляти, жбурнути — див. шпурляти.
[жбурті'ти] «з шумом ударятися» Ж; — очевидно, експресивне утворення, пов’язане з жбурляти.— Див. ще шпурляти.
[жбух] (вигук, що відображає раптове виливання великої кількості рідини), жбухати «литися з великою силою; вириватися (перев. про вогонь)»;—звуконаслідувальні утворення.—Пор. жбевхнути,
жвавий, [жвалий] «жвавий Ж; хитрий ВеБ», жвавість, [жвавдта], жвавішати, пожвавлений, пожвавлення, пожвавити, ст. жвавий «швидкий; зубатий» (XVIII ст.); — бр. жвави; — можливо, запозичення з польської мови; п. хи'аи'у «тс.», до XVII ст. «наклепник, обмовник», остаточно не з’ясоване; пов’язувалося з словами гпс, і™ас «жувати» (Вгйскпег 667); пор. ч. ст. гуауу «балакучий», пов’язане з гуаїі «жувати»; виводилось також від того самого кореня, що й живий (Косвен УЗ БГУ. Серия филолог., вип. 1, 193) або від пов’язаних з цим доренем іранських основ ]у, 2\у- (Трубачев Зтимология 1965, 63—64).
жвакати «чавкати; жувати»СУМ, Ме, жвакувати, їжвахтати, жвякати, жня-капгиЖ, джвакати, джвякати], [жвака] «жуйка», [жвяка] «тс.» Ж, [жвакбта, жвакун], [жвачка] «згар із люльки», [жвиканйна] Ж;—р- [жвакать, жвя-кать], бр. жвякаць, п. хи'асг «жуйна тварина; рубець (частина шлунка жуйних тварин)», ч. гуукаіі, слц. хуіакаі’, вл. й\м]епкас, болг. жвакам, м. жвака, схв. жвакати, слн. гуекаіі, йуесііі;— псл. *хьуакаіі, *гьу^каіі, похідні від гьуаіі «жувати». — Маскек Е84С 732; НоІиЬ—Кор. 448; БЕР І 526; 8кок III 689—690. — Див. ще жувати. — Пор. чавкати.
[жвиндітиі «незрозуміло говорити; ревти» Ж, [жвиндати, джвиндати] «тс.» Ж; — звуконаслідувальне утворення.
[жвір] «дрібний білий шлак з-під чавуну» Я;—бр. жвір «гравій»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. 2Луіг «гравій, жорства, щебінка», гхуіг «тс.», як і схв. зврст «вид м’якого каменю», зводиться до того самого кореня, що й у слові жорства-, споріднене з лит. гуіггсіаі (хуіг^гбаі) «гравій», лтс. гуіг§гсіі «тс.». — Вгйскпег 668; 8кок III 668. — Див. ще жорства.
жвяхтіти «чвакати» (про мокре взуття), жвяхкотіти «тс.»;—ч. гуасйіаі «тс.»;— звуконаслідувальне утворення.
жгут —див. джгут.
жгучка —див. жегтй.
[жгринджатися] «сваритися», [зґрин-дзапгися] «тс.» ВеЛ; — слц. г§гпаі’ «запекло сперечатися»;—неясне.
ждати, [ждальня] «чекальня» Я, жда-ники «те, чого чекають», жданки, [жда-нок.] Ж «тс.», дожидальня «чекальня», [ожидапги] «очікувати» Ж, ВеБ, [ожй-данка] Ж, їпіджбд] «очікування», по-жданики «жданики»;—р. ждать, бр. ждаць, др. жьдати, п. хсіас, ч. гсіаіі, слц. гсіа€, болг. [жда] «чекаю», [жида] «тс.», слн. гбеіі, стел, жидж, жкдж, жкдйти; — псл. гьсіаіі, -гМаіі (<*£еі-сіаіеі); — споріднене з лит. §еіс!гій, §еЇ8ЇІ «пристрасно бажати», лтс. §аісііі «чекати», прус. §еіс!і «чекають», нвн. (Зеіг «скупість», двн. свн. §11 «користолюбство, жадібність», дангл. §іізіап «жа
дати»; іє. *§йеісій- «вимагати; жадати; бути скупим». — Шанский ЗСРЯ І 5 279; Фасмер II 39; Преобр. І 223; Вгйскпег 663; НоІиЬ—Кор. 442; МасЬек Е8ЇС 723; БЕР І 562; Тгаиітапп 82; Топоров II 192; К1и§е—Міігка 243; Рокоту 426— 427. — Пор. год.
[жджок] (зоол.) «землерийка, 8огех», [зьджьок ВеЛ, рджок, ирджок, ирчок] «тс.»;— пов’язані з [дзюрдз, джурдз, дзї-дик] «тс.»;— характер зв’язку і етимологія неясні. — Пор. дзідик, дзюрдз.
[ждюхати І «штовхати, товкти», [ждюх-нути\ «тс.» Ж; — п. [гбисйасі «колоти, шпигати», ч. гсГисйаі «штовхати», гсі’исЬпоиі, слц. гй’исйаі’, гсГисЬпйі’ «тс.»;—афективне утворення, можливо, запозичене з словацької або чеської мови.
же1 (частка), ж\— р. др. же, бр. жа, ж, п. 2е, ч. слц. слн. ге, стел, же; — псл. ге (<*§е), пов’язане з §о (схв. нвго «але»), §а (вл. До йа «що ж»); — загальнослов’янська енклітична підсилювальна частка, спочатку вживалася лише з займенниками, пізніше — з будь-якими словами як засіб протиставлення; — споріднене з дінд. йа, §йа, «йа «тс.», гр. -ує, можливо, також 6є «же», йв (єїйє) «якби», лит. Ьеіаі-§а «але», іє. *£«йе, *§«е. —Шанский ЗСРЯ І 5, 279—280; ФасмерДІ 39; Преобр. І 223— 224; Масйек Е8ЛС 723; Е88Л 81. §г. 1, 334—335; Мейе ОЯ 389; Егізк І 452; Рокоту 417.
[же2] (підрядний спол.), [жо] «тс.» Ж; — очевидно, запозичення з польської і словацької мов; п. 2е, як і ч. слц. ге, вл. хо, нл. го, є скороченим варіантом відносного слова ]’еге «що, яке», що утворилося внаслідок злиття вказівного займенника *]е «воно, те» з часткою ге «же». — Вгйскпег 663; Масйек Е8ЛС 723. — Див. ще же1, його.
[жебй] «щоб», [жеб] «тс.», ст. же би (XV ст.), жебт> (XVII ст.);—запозичення з польської і словацької мов; п. геЬу, як і слц. геЬу, утворилося внаслідок злиття сполучника 2е «що» і частки Ьу «би». — Дзендзелівський УЗЛП 56.— Див. ще би, же2.
жебоніти «белькотати; [гомоніти, бубоніти Ме]», їжебін] Ж’> — очевидно,
звуконаслідувальне утворення. — Пор. жабоніти.
жебрати жебракувати, жебрачити, жебрувати, [жабруват] Л, жебрак, [жебрай}, [жебранйна] «жебракування; милостиня», [жебранка] «пісня сліпого жебрака» Я, жебрацтво, жебри, жеброта, жебручий, жебрущий, жебрачий, жеб-ром, ст. жебрати (XVIII ст.);—бр. жабрашць\—запозичення з польської мови; п. геЬгас, як і слц. гоЬгаі’, вл. геЬгіс, нл. йеЬгіз, походить від ч.йеЬга-Н, яке пов’язується з ч. ст. вкеЬгаіі «канючити», звуконаслідувальним утворенням, можливо, контамінованим з двн. зеїег «блукач, волоцюга». — Вгйскпег 663; Маскек Е8ЛС 611, 724; НоІиЬ — Кор. 443.
жебрій —див. жабрій.
жевжик «горобець; легковажний, хверцюватий чоловік», [жйвжик] «тс.», жевжикуватий, [жевжикувати, живжи-кувати}-,—-п. [геигук] «особа або звіря, мале, зле і сміливе» (з укр. ?);—звуконаслідувальне утворення, що відображає щебетання горобця; друге значення переносне.— Пор. жежевкати, жив2.
жевріти, жеврітися, [жеврати Л, жеврети Л, жаврати ЇУ/Клп, жавряти, зєрват ЛЖит], жевриво, [жеврій] «синє полум’я над тліючим вугіллям», розжеврити, розжеврений, розжеврілий; — не зовсім ясне, можливо, запозичене з якоїсь іншої слов’янської мови і фонетично видозмінене; пор. слц. гегауіе «щось «розпечене», болг. [жерава] «жар», схв. жерава «жарина», жеравица «тс.», стел. ЖЕрДЕиК (зб.), споріднені ІЗ СЛОВОМ жар-, спроба зведення до колишнього *§ецег- (Ільїнський ЗІФВ 22—23) непереконлива.—Булаховський Вибр. пр. II 272. — Див. ще жар, жерій.
[жегтй (жегу)\ «палити, пекти» Ж, [жегчи, жечй] «тс.» Ж, жигати «обпікати; жалити, кусати», [жгучка] (бот.) «жалка кропива, Пгііса игепз Б.» Ж, [жеглб] «розпечене залізо» Ж, [жеговй-ця] «хвороба, гарячка» Я, [жигавка] «жалка кропива», [жигайло] «підбурювач» Я, жигалка «видмухи; [комаха,що жалить; жалка кропива]», жигало «залізний прут для пропалювання отворів», жиган, їжигилїй] «запальна людина» Я,
[жигунець] «скипидар», [жигучка] «кропива», жижа (дит.) «вогонь; гаряче», [жйжель] «головешка» Л, [жижка] «кропива» Л, [жижко] «жвава людина» Я, [жижкуха] «кропива» Л, [жйжло] «жигало», [жіжка] «жалка кропива» ЛЖит, [жугало] «жигало», [жбга] «згага, печія» Л, До, [жигкйй] «гарячий» Ж, [жи-еуватий] «гострий на язик» Я,[жижкйй] «пекучий», [жежко] «гаряче», [вижига-ти] «випалювати» Ж, вйжга «золото або срібло, здобуте випалюванням; [випалене місце Ж]», [заждга] «підпал», [під-жбга] «тс.; підбурювання», [підждги] (у виразі [п. давати] «підливати масла в вогонь») Ме, [пожега] «пожежа», Іпо-жбга] «підпал, спалення» Нед, пожежа, пожежище, пожежник, пожежня;—р. жечь, жгу, др. жечи, п. ст. гес, ч. иісі, ст. гесі, слц. гіЬаі’, вл. гес, болг. жежа, м. жеже, схв. жеТіи, слн. й§аіі, стел. жЕірн, жегщ; — псл. ге§9, *гь§9, *ге§-іі <*§е§іі; — споріднене з лит. сіе§іі «горіти; палити, випалювати», лтс. сіеД «тс.», дінд. сіакаїі «палить, спалює», ав. сіагаііі «спалює; згоряє», брет. сієуі «спалювати», алб. сііек «тс.», гр. тє<рра «попіл, порох», лат. іауіііа «розпечений попіл, сажа», сірл. сіаі§ «вогонь»; іє. *сШе§-к- «палити»; початкове ж (<§) замість д (б) остаточно не з’ясоване.— Шанский ЗСРЯ І 5, 289; Фасмер II 38; Преобр. І 231—232; Брандт РФВ 25, 223; Младенов 165; Вгйскпег 663—664; БЕР І 529—530; 8кок III 674—675; Вегп. І 182—183; Меіііеі М8Б 14, 334— 335; Вги§шапп Сгипсігізз І 542; Рокогпу 240—241. — Пор. жага, згага.
[жегун] «джигун» Ж, [жигун] «тс.»;— очевидно, результат контамінації слів [жегтй] та джигун1 (див.).
[жегунка] (зоол.) «аурелія (велика медуза), Аигеїіа аигііа» Ж;—похідне утворення від дієслова [жегтй] «пекти»; назва зумовлена тим, що медуза жалиться, обпікає. — Див. ще жегтй.
[жежевкати] «цвірінькати» (про горобців) Я; — звуконаслідувальне утворення.— Пор. жевжик.
[жежель] «місце, відкрите для вітру», [жйжель] «тс.»; — можливо, пов’язане з [жегтй] «палити»; первісно могло означати «незатінене місце, відкрите для
сонця», потім «відкрите місце» взагалі; проте пор. п. [ге§о1ес] «вітер не сильний, але різкий, морозний». —Див. ще жегтй.
жезл, [жезло], ст. жезл'ь (XV ст.);— р. жезл, бр. жазлб, др. жьзл'ь, жезлт>, ч. слц. гегіо, болг. жезт>л, м. жезол, схв. жезло, слн. гехіо; — запозичення з старослов’янської мови; стел, жкзлг, очевидно, споріднене з дісл. §еіз1 «палка», двн. §еіза1а «бич», гр. %аїое «палиця пастуха», гал. §аезит «важкий метальний спис» (Трубачев Ез.-етн. изсл. 138; Преобр. І 224—225; МасЬек Е8ЛС 726); зіставлялося також з лат. уіг§а (<*§-і-2§а) «лозина, тонка гілка» (Нігі ВВ 24, 258), з двн. ке§і1 «паля; кіл» (Шанский ЗСРЯ І 5, 280; Младенов 165; 8кок III 679; ИЬІепЬеск РВгВ 26, 300; Ресіегзеп К2 38, 420) та ін.
желатин, желатйна, желатинува-тий;—р. болг. м. желатин, бр. жала-цін, п. геїаіупа, ч. вл. йеіаііпа, слц. слн. геїаііпа, схв. желатйна; — запозичення з французької мови; фр. §е1аііпе утворене від лат. §е1аіи8 «заморожений», пов’язаного з §е1о «заморожую, замерзаю, застигаю», спорідненим з гот. каШз «холодний», двн. нвн. каїі «тс.», дісл. каїа «мерзнути», дангл. саіап «тс.».— СІС 264; Шанский ЗСРЯ І 5, 280; Фасмер II 40; Паигаі 358; Маїсіе—Ноїт. І 585—586.
[желв] «черепаха» Ж;—р- [жолвь], др. желва, жолва, п. х6і\у, ч. слц. геїуа, вл. /еіи'іа, нл. йоілу, болг. [желва, жгьл-ва], схв. [жел>ка], слн. йеіуа, р.-цел. ЖЕДКІ, ЖЕД-КЕЕ «ТС.»’,— ПСЛ. *2ЄІу, рОД. в. йеі-ьуе, зн. в. йеі-ьуь;—споріднене з гр.
«тс.», можливо, також лат. Ьеіуиз «янтарно-жовтий, буланий»; іє. *§Ье-1й-. — Фасмер II 41; Вгйскпег 666; МасЬек Е8-ІС 725; НоІиЬ—Кор. 443; Младенов Зтимологня 1968, 109—110; Егізк II 1086—1087.— Пор. жовно.
[желізак] «нарив із затверділою поверхнею» Ж, [желізнйця] «пухлина залоз» Я;—пов’язане з залоза; первісно могло означати хворобу шийних залоз (пор. залозяка «велика залоза»); пізніше могло відбутися зближення з [желізо] «залізо». — Див. ще залоза.
[желізний дощ] «дощ із крижинками.
ожеледь» Ж; — здається пов’язаним із [желізо] «залізо» (з огляду на тверді крижинки), але не виключена й можливість зв’язку з словом ожеледь.
[желіпати1] «голосно кричати», [же-ліпнути], [желіпало] «крикун»;—афективне утворення, очевидно, пов’язане з зіпнути «тс.». — Пор. зіпати.
[желіпати2] «повільно їсти», [желіпало] «той, хто повільно їсть»; — афективне утворення; пор. бр. [жалапаць] «пити, хлебтати».
жемері —див. джемра.
[жемоїдь] «жерун, обжера» Ж, [жи-моїдник] «тс.»;—складне утворення, другий компонент якого пов’язаний з їсти, а перший залишається неясним; (може бути зіставлений з ч. йетіе «булочка», слц. йешіа «тс.»). — Див. ще їсти. — Пор. жимена.
жемчуг, [женчуг, женьчугй, жемчу-жина, жемчужниця], ст. жемчюг'ь (XV ст.), жемчует? (XVII ст.);—р. жемчуг, бр. жемчуг, др. жемчугт?, женьчюгт?; — запозичення з тюркських мов; дтюрк. *3епсйу, дав. в. від зепей, походить від кит. сеп-си «справжні перли»; так називалася також р. Сирдар’я; безпосереднім джерелом запозичення могло бути чув. ст. *зіпзй, звідки походить і уг. §уоп§у «перлина»; пор. уйг. ііпзй, полов. інджі, аз. инчи, тур. іпсі, ст. ]еп-сй «тс.». — Макарушка8; Шанский ЗСРЯ І 5, 284; Шипова 136—137; Филин Образ. яз. 284; Добродомов ПАН СЛЯ 1966/1, 57—64; Фасмер II 46; Преобр. І 227—228; Менгес 94 —100; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 287; Корш ИОРЯС 8/4, 41. —Пор. дженджеруха1, дзюндзя1.
[женєпйн] (бот.) «яловець, Липірегиз соттипіз Ь.» Ж, [женятйн, женєпйр] «тс.»Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. жняпзн, жиняпзн походить від лат. іипірегиз «тс.», перша частина якого пов’язується з )ипсиз «комиш, ситник», спорідненим з. дісл. еіпіг «яловець», а друга залишається неясною. — 8сЬе-Іисіко 133; V^аЬіе Кошапозіауіса 14, 180; ПЕРМ 436; АУаМе—Ноїт. І 731.-Пор. жереп.
[женйло], женити, жених, женихатися, женихлйвий, женишйна, жениш-
ливші, женщина, женячка —див. жона.
[жентйця] «сироватка з овечого молока», [жйнтйця] «тс.», [жентйчник] «той, хто вживає жентицю»;— п. г^іуса, гепіуса «сироватка з овечого молока» ч. гіпсісе, слц. гіпсіса, гепсіса, йепііса «тс.»;—запозичення з румунської або молдавської мови; рум. (іпіЦа, молд. жйнтицз «осадок сироватки з крупинками овечого сиру» виводиться від псл. *2^1іса «віджата сироватка», похідного від г^іі «жати, давити»; менш переконлива спроба (Вгйскпег 664) пов’язання з ч. 2Іпе «кінський волос» (що використовувався для цідилок).—Дзендзелівський Терит. діал. 85—86; УгаЬіе Рошапозіа-уіса 14, 181; Клепикова 124; Сл.и балк. язьїкозн. 189; МасЬек Е8ІС 727—728; СДЕЛМ 140. — Див. ще жати2.
[жень] «драбина для вилізання на дерева при добуванні меду» Ж, їжинь] «тс.» Ж;—р- [жень] «тс.»; — можливо, споріднене з лит. §епуз «мотузяна драбина», §ЄІП\8, ЛТС. СІ2ЄПІ5, (І2ЄІПІ8 «ТС.», пов’язаними з лит. §епеіі «обрубувати», псл. г^іі, 2ьп9 «жати», §ьпа(і «гнати».— Фасмер II 47; ВП§а КК І 494; Егаеп-кеі 143—144.— Див. ще гнати, жати1.
жерделя (бот.) «сорт дрібних абрикосів, Агшепіаса уи1§агіз», [жердела Я, жердель Я, жерделівка Я];—р- [жерделя, жердел]', — запозичення з турецької мови; тур. гегсіаіі (сорт, абрикосів) походить від перс, гагсіаїй «золотий плід», у якому компонент хагсі «золотий» є етимологічним ВІДПОВІДНИКОМ ПСЛ. *2ОІІО, укр. золото.— Фасмер II 47; Мікі. ЕМ 399; ТЕ1 II 188; НасЬіг. І 68, —Див. ще золото. — Пор. дзандзар.
[жердь] «дишло для повертання віт-)яка», жердина, жердка, жердя (зб.), жордка] (деталь воза) Я, жердяний, жердйти] «обгороджувати жердинами» Ж;—р. жердь, бр. жзрдка, др. жьрдь, п. гегсій, ч. гегсі, слц. йгсі’, вл. гегсіг, нл. гегсіка, йегг, болг. [жерда\, слн. ггсі, стел, жр'ьдк;—псл. *г6Г(іь (<*й'Тс1-), пов’язане чергуванням голосних з *§огс1-«город»; — зіставлення з двн. §егіа «прут», §агі «колючка; важіль» (Преобр. І 228; Младенов 166; ПЬІепЬеск РВгВ 19, 520) помилкове.— Шанский ЗСРЯ І
5, 285—286; Фасмер II 47; МасЬек Е8ІС 726; НоІиЬ—Кор. 444; БЕР І 537; ОоІ^Ь БР 16, 58. — Див. ще город.
жереб «жеребок; [ділянка землі Я1», [жеребен] «жеребок» Ж, [жеребій] «ділянка землі» Ж, жеребок, жеребком Ж, жеребкування, [жребувати]-, — р. [же-ребий] «жеребок; кусок (металу і под.)», жребий, [жереб], бр. жзрабя, др жере-бий, жеребей, п. хгеЬ, гггеЬ (іст.) «ділянка грунту, маєток», ч. заст. ЬгеЬі «жеребок» (первісно «відрізана тріска»), слц. слн. йгеЬ, болг. жребий, м ждреб, схв. ждреб, стел, жр^віі, жр|;г.ии; — псл. *2егЬь]ь (<*§егЬ-); —споріднене з прус. §ТгЬіп «число», двн кегіап «робити насічку, зазублювати», нвн кегЬеп «тс.», дфриз. кегуа, дангл. сеогіап, англ. сагуе «різати, ділити, розтинати», гр. урафш «пишу», дряпаю, розтинаю»; іє. *§егЬЬ- «дряпати, насікати». — Шанский ЗСРЯ I 5, 297; Фасмер II 47—48; Преобр. І 229; Горяев 111; МасЬек Е8ІС 187; БЕР І 554; 8кок III 673; Топоров II 217—219, 242; К1и§е—Мііхка 364; Рокоту 392. — Пор. графіка.
жеребець, [жереб], жереб’я, [жереб-чатко Я, жеребйло Я], жереб’ ячий, жеребна, [жерібна], жеребитися, [жереб-цювати]; — р. жеребец, бр. жарабец, др. жеребь, жеребьць, п. ггеЬіес, ч. Ьге-Ьес, ЬгіЬе, слц. йгеЬес, вл. нл. ггеЬс, полаб. хгіЬа., болг. жребец, м. ждребец, схв. ждребац, слн. ггеЬес, стел, жрф-виць;—псл. *2егЬ- <*§егЬ-; — споріднене з дінд. §агЬЬаЬ «материна утроба; зародок», ав. §агауа, сперс. §амт «тс.», гр. Ррєфое «дитина, немовля; зародок»; іє. *§^егЬЬ-, *§ие1ЬЬ-/*§-о1ЬЬ- «матка; звіреня». — Шанский ЗСРЯ І 5, 286; Фасмер II 48; Преобр. І 228—229; НоІиЬ—Кор. 134—135; БЕР І 554; 8кок III 673; Хзмп Зтимология 1981, 37; Жу-равлев там же 41; Егізк І 266; СЬапІ-гаіпе 195.
[жеребїнка] «черепашка»Жі — пов’язане з жереб (<*§егЬ- «нарізувати, дряпати») з огляду на гострі краї черепашок.— Див. ще жереб.
[жеребінь] «розвора, шворінь» Ж; — очевидно, пов’язане з жереб, яке зводиться до псл. *§егЬ- (іє. *§егЬЬ- «дряпати, насікати»). — Див. ще жереб.
жерелб, жерелйнець, жерелатий, же-релянка, жерелястий, жерло, жерлй-стий — див. джерело.
[жерелухаї (бот.) «хрінниця посівна, крес-салат, Ьерісііиш заііуцщ Б.», \жер-луха] «тс.»;— результат видозміни форми жеруха «тс.», очевидно, зближеної з словом \жерелб] «джерело». — Див. ще жеруха.
[жеренкотіти І «звучати, лунати» Ж, [жеренчати] «тс.» Ж;—звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзеленькотіти, деренчати.
жереп (бот.) «гірська сосна, Ріпиз ти§Ьиз 8сор.; [яловець, Зипірегиз Е.]», [жереб, журапйна, журанник] «тс.» Ж, [жерепнйк] «жереповий ліс» Г, Ж; — запозичення з румунської мови; рум. р-геарап «яловець», [пеарап, ]’іпеарап «тс.» походить від лат. ]йпірегиз «тс.». — 8сЬе-Іидко 133; УгаЬіе Рошапозіауіса 14, 180. — Див. ще женєпйн.
жеретія, жеретій —див. жерти.
жерех1 (іхт.) «білизна, Азріиз гарах»;— р. жерех, бр. жарах;— загальноприйнятої етимології не має; пов’язується з жерти, що підтверджується зажерливістю цієї риби (Преобр. 1 229; Горяев Доп. 2, 12; Ьесіег 66); з другого боку, вважається спорідненим з шв. §аГ5 «Йорж», НОрВ. §)ЯГ5 «тс.», можливо, також з дінд. іЬазай <*]Ьаг5а1т «велика рибина» (Фасмер II 49; Ьісіеп РВгВ 15, 508; ТогЬіогпззоп БМ І 35, II 108); виводиться також (Герд Белар. лексі-кал. і зтьім. 37—38) від тат. жерех «тс.», яке, проте, саме може бути запозиченим з російської мови.
жерех2— див. шерех2.
[жерій] «синє полум’я» Я, [жерявий] «палючий»;—очевидно, залишки давньої основи з кореневим е, відповідні до ч. слц. йегауу «розпечений, палючий», слц. гегауіпа «щось розпечене», болг. [жерава] «жар», схв. жерава «жарина», жеравица «тс.», стел, жердвик (зб.); — псл. гег- (<*£ег-), пов’язане чергуванням голосних з §огеїі «горіти», гагь (<*§Єгь) «жар». — Варбот ВЯ 1967/4, 70, 71.— Див. ще горіти.— Пор. жар, жевріти,
жеркотіти —див. джеркати.
[жерлига] «велика вудка»; — р. жер-
лйца «вудка на щуку», [жерлйка];— не зовсім ясне; пов’язується з жерло «джерело; горло».—Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 129; Шанский ЗСРЯ І 5, 286; Фасмер II 49; Преобр. І 229.
жерло «дуло гармати; вузький і глибокий отвір; [джерело]», [жбрло] «русло річки» Ж, [жерлйстий] «джерели-стий»;—р. жерло, бр. жарла, вл. гбгіо «джерело», схв. ждрло «глотка, паща; ущелина», цсл. жрФло, ждркло;— псл. *йьГс11о < *§’Тс11о, пов’язане чергуванням голосних з *йегс1Іо (<*§ег61о) «джерело», *§^гі1о «горло». — Шанский ЗСРЯ І 5, 286—287; Варбот ВЯ 1967/4, 70—71; Фасмер II 49; Преобр. І 229— 230. — Див. ще горло, джерело.
[жерлянка] «вид невеликої риби»; — похідне утворення від [жерлб] «джерело» (див.).
[жернйцяі «стерня»;—очевидно, результат дисиміляції нн > рн в неза-фіксованій формі *женнйця «тс.», похідній від жати, жну (пор. р. жнивье «тс.»). — Див. ще жати1.
жерсть, жерстина, жерстяник, жерстянка, жерстяний, [жерстйти], ст. жерстяний (XVIII ст.);—р. жесть; — запозичено з тюркських мов або з монгольської мови через посередництво російської; пор. узб. жез «жовта мідь», кирг. жез «мідь, латунь», чаг. алт. теле-ут. саз «жерсть; бронза», тур. ]’аз, ]із «мідь, латунь», монг. зез «тс.»; -р- в українській мові з’явилося, очевидно, під впливом слова шерсть.— Шанский ЗСРЯ І 5, 288; Фасмер II 51; Преобр. І 231; Шипова 137; Разапеп УегзисЬ 199.
жертва, жертвуватель, [жертівнйк], жертовник, [жертвенник Ж, жертівня Г, Ж], жертовний, жертвувати, пожертва; — р. болг. жертва, др. жьртва, п. /егіи'а, гагіша, ч. слц. йегїуа (з рос.), вл. геНдуа, м. жртва, жертва, схв. жртва, слн. аЧеу;—очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови; стел, жр-ьтка, пов’язане з жкріж «приношу жертву», жкркцк «жрець», зводиться до псл. *йьг[уа, спорідненого з лит. §іг!і «хвалити, вихваляти», прус. §ігі-мюі «тс.», лат. §га[из «приємний, привабливий, гідний подяки, вдячний», ав. §аг- «хвала, хвальна пісня; нагорода»,
дінд. §гп21і «кличе; оспівує»; пов’язується також (Варбот ВЯ 1967/4, 70) з основою *§ег-/§ьг-/§ог- «горіти, палити».— Шанский ЗСРЯ І 5, 287; Фасмер II 50; Преобр. І 230; Тгапішапп 88— 89. —Пор. жрець.
жерти, [жерети Ж, зісратиЖ\, Іже-ретій] «обжера», [жеретія] «тс.; змія, що лазить по деревах», жерун, [жирлй-вість\ Ж» жерущий, {жеручий Ж, жру-чий Ж. жарлйвий Ж1, їжировйтий}, жерцем, зажерливий, [нежар\ «торішня трава на корені; неїстівна трава», [не-жер, нежир] «тс.», ненажера, Іненажир], ненажерливий, ненажерний, ненажир-ний, обжера, [обжйра], обжерство, [об-жйрець] Бі, [обжйрство\, обжерливий, [обжйрлйвий] Г, Ж> обжерний, [обжйр-ний] Ж, пажера, [пажерак ВеЛ, пажерач ВеЛ, пажерйстий Нед], пажерливий, [па-жерний], пожирати, пожирач, [пожор-лйвець] Нед, [пожйрний] Нед, [прожара] «ненажера»Нед, прожера, прожир, прб-жра «тс.», прожерливий;—р. жрать, бр. жзрці, др. жьрание, п. ггес, ч. ггаіі, ст. ггіеіі, слц. ггаі', вл. ггас, гг)ес «пити (про тварин); пиячити», нл. ггаз, ггез «тс.», схв. ждерапги, слн. ггеіі, стел, жрфти;—псл. *гегіі, *гьгаіі;—споріднене з лит. §егіі «пити; вбирати; пиячити», лтс. сігегі «пити; пиячити», двн. Чиегсіаг «принада, приманка», лат. мого «пожираю, проковтую», гр. Рора «їжа, корм», Рорб^ «ненажерливий», Рфршох® «їм, поїдаю, пожираю», дінд. §ігаіі, §гпаіі «ковтає, поглинає, пожирає», §а-гаїі «напій, питво», ав. §аг- «проковтувати», вірм. кег «корм»; іє. *§уег- «ковтати, глитати».—Шанский ЗСРЯ І 5, 296; Фасмер II 62; Преобр. І 236; Вгйскпег 666—667; НоІиЬ—Кор. 447; МасЬек Е8.1С 730; Тгаиішапп 89; К1и§е—Міігка 387; Рокогпу 474—475.
жеруха (бот.) «Сагсіашіпе Б. СУМ, Г; [хрінниця, Берісііит заііуит Б.; грицики, Сарзеїіа Ьигза разіогіз; красоля велика, Тгораеоіит таіиз Б. Ж»1> [жеряв-ка\ «красоля велика» Ж; — Р- жеруха «настурція, МазіиНіит К. Вг.; [хрінниця]», бр. [жаруха] «Сагсіашіпе», п. гегисЬа «хрінниця; (ст.) настурція», ггехисЬа «хрінниця», ч. геІісЬа «Сагсіа-шіпе; Берійіит», [гегисЬа] «Берісііит», 13*
[гегисЬа] «тс.»,слц. гегисЬа «Берісііит», гегизпіса «Сагсіашіпе»;—похідне утворення від кореня жер- ( <гег-<* §ег-) у значенні «роз’їдати» або «пекти, бути пекучим, гірким»; назва зумовлена смаковими якостями рослин або їх насіння.—Меркулова 82—83; Зтимология 1964, 74—75; Варбот ВЯ 1967/4, 71; МасЬек Іт. гозії. 60, 67. — Див. ще гіркий, горіти, жерти. — Пор жерюшник.
[жерюшник] (бот.) «гіркуша, Рісгіз сагсіашіпіз» Ж;—р- жерушник «Рогіра 8сор.», бр. жарушнік «тс.»;—похідне утворення від жер- ( <гег-<*§ег-), пов’язаного з гор- «горіти; бути пекучим, гірким»; назва зумовлена гірким смаком кореня гіркуші; пор. п. уогусг «гіркуша», ч. Ьогус «тс.». — Меркулова Зтимология 1964, 74—75; МасЬек Лот. гозії. 234. —Див. ще гіркий, горіти.— Пор. жеруха.
жест, жестикуляція, жестикуляційний, жестикулювати;—р. болг. жест, бр. жзст, п. §езі, ч. слц. §езіо, вл. §езіа, м. гест, схв. гест, слн. §езіа;—запозичення з французької мови; фр. §езіе походить як запозичення від лат. §ез-іиз «положення, поза; рух тіла», пов’язаного з §его «несу; маю; виконую», етимологічно ізольованим.— Шанский ЗСРЯ І 5, 287; Фасмер II 50; НйНІ-\¥оНЬ 17; Оаигаі 361; ЇУаІсІе—Ноїт. І 595—596.
[жесткйй] «хрипкий, хрипливий» Ж; — Р- жесткйй «жорсткий», жестбкий «жорстокий», др. жестокт>, жеспгьк'ь «твердий, міцний, сильний», болг. жес-тбк «жорстокий», м. жесток, сх.в.жесток «різкий, СИЛЬНИЙ, МІЦНИЙ», СТСЛ. ЖЕСТ'К, жестокк «твердий, жорсткий; жорстокий»;— псл. гезіь, гезіькь, гезіокь; — можливо, споріднене з двн. кез «твердий грунт», дісл. кфз «купа (каміння)», дірл. §аІ1 (<*§аз1а) «камінь» (Шанский ЗСРЯ І 5, 288; Фасмер II 50, 51; Преобр. І 231; Тогр 42); виводиться також (8кок III 677) від псл. ге£- «палити»; зіставляється (Топоров II 179—180) з лтс. сігезпіз «чорний лелека; чапля» (за ознакою твердості дзьоба). — Пор. жорсткий.
жетон; — р. болг. м. схв. жетон, бр. жатбн, п. геіоп, ч. геіоп, )еіоп, слц. іеіоп, геіоп;—запозичення з фран-
цузької мови; фр. ]еіоп пов’язане з ]еіег «кидати», що походить від нар.-лат. Іесіаге «кидати», лат. ]’асіо, (асіаге «тс.», ітератива від ]асіо «кидаю», спорідненого з гр. ітрії «зрушую, кидаю»; іє. *с1і9к- «кидати». — СІС 265; Оаихаї 419; 6аші1І5сЬе§ 547; \\'аіс1е—Ноїш. І 666 — 667.
жехувати —див. жак3.
жєкнути —див. жахати.
[жйбець] (бот.) «зубниця бульбиста, Оепіагіа ЬиіЬіГега Б.» Г, Мак;— р. [жи-бец] «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; зіставлялося з укр. [жабрій] «жабрій, Саіеорзіз Б.», р. [жибрий] «серпій, Зеггаініа Б.», слн. хІЬгс «китятки, Ро1у§а1а сЬатаеЬихиз» (Фасмер II 51), а також з р. [жбечбк] «ликова мотузка», лат. §іЬЬег «горб», §іЬЬиз «тс.» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 125).
жибрій —див. жабрій.
жив1, живець, живий, живити і т. д.—див. жити.
жив2 (вигук, що передає цвірінькання горобця), жив-жив «тс.», [живкун] «горобець» Л, [живун, живчик] «тс.» Л; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з [джйвкать] і зближене з давньою формою жив'ь «живий». — Див. ще джйвкать.
жйвжик, живжикувати —див. жевжик.
[живила] «жила» Я; — результат контамінації слів жила і живий, живити.— Див. ще жила, жити.
живиця «соснова смола», живичний, [живичуватий];— р. живйца, бр. жьів'ща, п. хушіса, ч. йіуісє, слц. гіуіса, вл. йіші-са, нл. гумйса;— псл. гіуіса;—загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з вірм. кіу «деревна смола» і далі, разом з р. [жвак] «смола модрини», з псл. гьуаіі «жувати» (Фасмер II 37, 51; Ьісіеп Меі. Міккоіа 119—120) або виводиться ВІД ІЄ. *§УеІ- «ЗЦІЛЯТИ» (Ріеуасоуа ЗЬогпік ЕЕВгП 13, 25— 33). — Шанский ЗСРЯ І 5, 289; Фасмер—Трубачев II 51.
живіль —див. жавель. ‘ -живіт —див. жити.
[живкйй] «гіркий»Ж;— походить, мабуть, від *жилкий < жалкий «який жа-196
лить». — Див. ще жало. — Пор. прижа-літи.
живокіст (бот.) «ЗушрЬуіиш Б.», [живокість] «тс.; конюшина блідо-жовта, Тгііоііит осЬгоІеисит Нисіз.», [живокд-стник] «фіалка дивовижна, Уіоіа тіга-Ьі1І5Ь.»Ж, [жйвокость] «ЗутрЬуіит»;— р. жйвокость «дельфіній, ЬеІрЬіпіиіп Б.; живокіст та ін.», бр. жьівакбст, п. хумюкозі «тс.»; — складне утворення з основ дієслова живити та іменника кість; назва зумовлена сприятливим впливом рослини на зрощення кісток; пор. ч. козііуаі «живокіст». — МасЬек Іт.гозії. 191. — Див. ще жити, кість.
живосилом «силоміць»; — бр. жьівасі-лам «тс.»; — виникло на підставі слів живий та сила; характер семантичного зв’язку між складовими частинами слова неясний. — Див. ще жити, сила.
[живучка] (бот.) «горлянка, А]ц§а Іахшаппіі» Я; — р. живучка, бр. [жьі-вучка] «горлянка повзуча, АДща геріапз Б.»;— похідне утворення від живучий; мотивація назви неясна. — Див. ще жити.
жига «старовинний англійський народний танець»;—р. болг. жига;—запозичення з французької мови; фр. §і§ие походить від англ. ]і§ «тс.», яке, в свою чергу, зводиться до фр. ст. §і§ие «скрипка; скрипаль» або §і§иег «танцювати».— СІС 265; Шанский ЗСРЯ І 5, 291 —292; РЧДБЕ 257; Оаихаі 362; 6аті11зсЬе§ 478.
[жигаль] «суха жила; жилка в капустяному листкові»; — неясне.
жигилій —див. жегтй.
жигун —див. жегун.
жид (заст.), жиденя, жидівка, жи-дївство, жидівча, жидовйн, [жидовйця] Я, жидя, жидовїти, жидувати, зажи-довїлий, зжидовіти Ж, ст. жид'ь, жьідь (XIV ст.); — р. болг. жид, бр. жьід, др. жид'ь, жидинь, жидовинь, п. 2усі, ч. слц. вл. слн. Хісі, нл'. гусі, схв. Жіі-дов, стел, жид'ь, жидигть, жидовииТі; — запозичено в дописемний період з італійської мови; іт. §ішіео «єврей» походить від лат. Лйсіаеиз «іудей, єврей», яке зводиться до гебр. ЕЬйсії «іудей», утвореного від особового імені гебр. РЬйсіа «Іуда» (загальне значення «слав
лений, хвалений»); давнє гй- (<§іи-) в слов’янських мовах закономірно перейшло в гу-. — Фасмер II 53; Преобр. І 232; МасЬек Е84С 727; ВііеЬег К81 26/1, 33 —34; Сезепіиз 322.
[жйдел] «міра рідини в Галичині», [жйдель] «тс.» Шелудько; — запозичення з польської мови; п. ст. гусіеі, як і ч. ст. гісіеі, походить від свн. зїсіеі «кухоль» . — Шелудько 31.
[жйдик] «чорний жук» Ме, [жидбчок] «тарган» Мо;—похідні утворення від жид, аналогічні до назв комах москалик, прусак і под. — Див. ще жид.
[жидівнйк] (бот.) «тамарикс, Татагіх §а11іса» Я;—р. [жидовник, жидовйнник] «тс.», ч. хісіоуіппік «мірикарія, Мугіса-гіа Везу.», хісіоуіпік «тс.» (з рос.);— похідне утворення від жид', назва пов’язана з тим, що висохлий солодкий сік тамариксу сінайські ченці продавали як біблійну манну. — МасЬек Лт. гозії. 70—71. — Див. ще жид.
жйжа —див. жегтй.
[жижакй] «дрижаки»; — очевидно, утворилося на основі виразу жижки дрижать.
[жйжда] «мотуз, на який збирається крило рибальської сітки» Дз; — неясне; можливо, пов’язане з [жйчка] «червона вовняна нитка», болг. жйца «нитка, дріт», схв. жйца «тс.»; пор. також р. [жижолка] «вірьовка».
жйжкй «задня сторона коліна», [жи-жалки] «тс.» Л; — очевидно, пов’язане з гйжкй «ніжки в холодці», гйшель «гомілка» (див.).
[жижуха] (бот.) «хрінниця посівна, крес-салат, Ьерісііиш заііуиш Б.»;— запозичення з польської мови; п. [гхе-гисЬа] «тс.» є однією з діалектних видозмін назви гегцсЬа «тс.», яка відповідає укр. жеруха (див.).
[жизвйй] «жвавий, бадьорий» Ж; — видозмінене запозичення з польської мови; п. гхегхуу «тс.» є прямим відповідником укр. [рїзвиії] (див.).
жйла СУМ, Л, [жйлавець] «вид печива Ж; твердий хліб Я», [жйлавник] «вид печива Ж; прісний корж Ме», жилка «нитка з сухожилля; фібра», [жи-ловнйк] «пульс» Я, жилкування (біол.)
[жилун] Я, [жйлянйк] «корж» Г, Ж. [жйльник] «дріт, линва, кабель», [жйль-ниця] «судинна оболонка» Ж> жилавий, [жилйстий Ж, жилкйй Ж], жилкуватий, жилуватий СУМ, Ж. [жйлявий, жйлянийЖУ, жилястий, жильний, жилавіти, [жалувати] «витягати жили з м’яса Ж; зв’язувати задні ноги (вівцям, козам) Ж; туго перев’язувати (корові) ногу (щоб не гедзкалась) Ме», віджилок «відгалуження рудоносної жили», [нажалювати] «примушувати надмірно працювати», піджилки, [пожалкувати] Нед, [прижилувати] «приметати», прожилок;— р. др. болг. м. жйла, бр. жьіла, п. хуіа, ч. слн. йііа, слц. йііа, вл. нл. гуіа, схв. жйла, стел, жила;—псл. *йі1а < *§ТІа (*§Тз1а); — споріднене з р. [жйца] «кольорова вовняна пряжа», болг. жйца «нитка, дріт», схв. жйца «тс.», лит. §уз1а «жила», §і) а «нитка», лтс. сіхізіа «жила», прус. §із1о «тс.», лат. ІТІцщ «нитка», ав. )уа «тятива, сухожилок», дінд. ]’(і)уа «тс.», гр. Ріб? «лук», вірм. ]І1 «нерв»; іє. *§ИЬеіа-, *§уЬї- «жила; зв’язка»; зв’язок з двн. кеізаіа «батіг, канчук», нвн. ОеіВеї «тс.», дісл. куізі «гілка, розгалуження» (МасЬек Е8ІС 727; Міккбіа ВВ 22, 245—246) непевний; можлива давня спорідненість із жйти. — Шанский ЗСРЯ І 5, 292; Фасмер II 54—55; Преобр, І 232; Горяев 111; Вгйскпег 669; НоІиЬ—Кор. 445; БЕР І 545; 8кок III 680, Егаепкеї 150; Шаїйе— Ноїт. І 497—498; Егізк І 237; 8ресЬі 95; Рокоту 489.
[жилатка І (бот.) «лисичка звичайна, СапіЬагеІІиз сіЬагіиз»Ж;— неясне; можливо, пов’язане з р. [желтушка] «тс.» або [жиловатик] «білий гриб з довгим коренем».
жилет, жилетка, жилетник; — р. м. жилет, болг. жилетка; — запозичення з французької мови; фр. §і1еі, можливо, через посередництво ісп. ріесо і ар. ]’а!есо «плащ, куртка» зводиться до тур. уеіек «жилет»; зведення французької назви до власного імені блазня Оіііе (Шанский ЗСРЯ І 5, 292) помилкове,— Москаленко УІЛ 56; Фасмер II 55; Добродомов РЯШ 1968/3, 90; РЧДБЕ 257; Баихаі 362; Оаші11зсЬе§ 478—479.
[жилляр] «селянин, що не має землі», [жиллярити] «мешкати в чужій хаті»;-— очевидно, запозичення з словацької мови, зближене з [жилля] «заселене місце»; слц. геїіаг «наймит», як і схв. [ге1]’аг] «безземельний селянин-орендар», слн. ге-Іаг «безземельний селянин», [геї]'ег] «той, хто живе в чужій хаті», виводиться від нвн. Збісіпег ([8б11пег]) «тс.», утвореного з свн. 5ОІЇ (нвн. 8о1с1) «винагорода за службу», ЩО ПОХОДИТЬ ВІД фр. СТ. 8ОІЇ, паралельного іт. зоїсіо «тс.». — МасЬек Е8ІС8 593; Кпіегза 974—975; Вагсхі 346; К1п§е—Міігка714. — Див. ще жовнір, солдат.
[жильне] «удосталь; сильно» Ж;— неясне; можливо, результат видозміни форми [сильне] «дуже» під впливом жилавий.
жйльник —див. жила.
[жимена] «пара булок, що призначаються для кумів» Ж; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; п. хешіа «булка», [гешеїка] «тс.» (зменш.), як і ч. хешіе, слц. хеші’а «тс.», походить від н. 8етте1 «тс.», запозиченого з латинської . мови; лат. аішіїа «пшеничне борошно вищого сорту» разом з гр. ає[хі6оЛі£ «тс.» запозичено з якоїсь східної мови (пор. ак. зашТсіи «дрібне борошно», груз. зашіпсіаіі «пшениця»),— Вгйскпег 664; КДи§е—Міігка 703; \¥а1-сіе—Ноїт. II 538. — Пор. жемоїдь.
[жймок] (бот.) «глевчак, Маїахіз шо-порЬуІІоз» Ж;—похідне утворення від -жимати (жати)', назва зумовлена м’якістю рослини (пор. р. мякбтница, бр. мякатніца, ч. шексіїка, шеккупе, слц. шаккиза «тс.» як кальки лат. шаіахіз «тс.», що походить від гр. р-аХахое «м’який»), — МасЬек Іт. гозії. 300.— Див. ще жати2.
жймолость (бот.) «деревник, Ьопісе-га Б.», [жймолодь] «бирючина, ІлщізІ-гиш уи!§аге Ь.» Я; — р. жймолость «Ьо-пісега», [жимолйста, жйломость, жило-мудина, жйломус], бр. [жьімалбсць, жьї-ламаць, жьіламосць, жаламусьцік], п. [гішоїга], ч. слц. гітоіег «тс.»; — остаточно не з’ясоване; зводилось до *зи-молист, як назва рослини, що не скидає взимку листя (Преобр. І 233; МасЬек Іш. ГО8І1. 223); при цьому порівнюва-198
лося з схв. зймозелен «барвінок», ч. слц. гішоїег < *гітоге1 <2Ітоге1еп; відносилось до одного кореня з жила (Погодин Следьі 277); останнім часом розглядається як складне слово, перша частина якого *гі- зводиться до іє. *§Ьі-*§Ьеіс1-«коза», а друга—*-тоїгіь може бути зведена до слов’янського *тьІ29 «дою» (Трубачев ВЯ 1959/1, 22; Фасмер—Трубачев II 55—56; ТгиЬасеу 2Ї81 3/5, 680).
жинзівер —див. дзіндзівер.
жинькашливий —див. джйнькаш-ливий.
[жйпавий] «бадьорий, сильний, мускулястий Ж; жвавий, швидкий Ме»;— очевидно, результат контамінації слів жилавий (<жйла) та [шупавий] «жвавий» (див.).
жир1 «сало; корм; буковий горіх; жолудь», [жирвак] «жировий наріст на тілі» Я, [жиркй] «черви» ВеНЗн, жировик (мін., мед.), [жирбвина] «зеленава рідина під час блювоти» Ж, [жирбвись-ко] «місце годівлі» Ж, [жирбвище] «тс.» Ж, їжйровйця] «муха, що надягається на вудку для принади», жирбвка (техн., мисл.), жирний, жирнуватий, жирнючий, жировйтий, жиріти, [жиркувати] «пастися» (про качок і гусей), жирувати «розкошувати; добувати їжу, пустуючи та гуляючи» (про тварин), [зажирува-тися] «добре підхарчуватися», знежирити, ожиріння, ожирілий, обезжирити, прожирити, розжирілий; — р. жир, бр. жьір «годівля», др. жир"ь «пасовисько; багатство», п. хуг «корм, їжа», хег, ч. слц. гіг «тс.», болг. жир «сало; жолудь», м. жир «жолудь», схв. жйр «тс.», слн. гіг «букові горіхи, жолуді для годівлі свиней; родючість», стел, жирж «пасовисько; багатство»;—псл. хіть; — загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з псл. гііі «жити», як рігь з рііі (Мікі. Е\Е 411; Вгйскпег 669; БЕР І 547; МйЬІ.—-Епсіг. І 557), або з псл. гьгаіі, гегіі «жерти» (НоІиЬ—Кор. 445; ЛакоЬзоп ХЕогсІ 8, 388); припускався також зв’язок з вірм. §ег «жирний», гр. Хоїро^ «порося» (Ьісіеп Ме1ап§ез Мік-коїа 118) або з гр. «зелений корм» (МасЬек Изследв. Дечев 54—55). — Фасмер—Трубачев II 56.
жир2 «трефа», жирївка «тс.», жировий;— р. [жир] (жаргонна назва карт, що не мають значення при їх лічбі); — пов’язане з жир1 «жолудь, буковий горіх»; набуло значення назви масті карт через те, що на картах цієї масті малювали жолуді. — Див. ще жир1.
жирафа, жираф, жираф'ячий; — р. жираф, жирафа, бр. жьірафа, п. гуга-їа, ч. слц. вл. йігаіа, болг. м. схв. жирафа, слн. гігаїа;— запозичення з італійської або французької мови; фр. §і-гаїє походить від іт. §ігаіїа, яке зводиться до ар. хигаїа «жирафа». — СІС 265; Шанский ЗСРЯ І 5, 293; Фасмер II 56; Оаихаі 363; Оаті11зсЬе§ 479.
жйрий —див. жарий.
[жиркйй] «вправний, бравий» Ж’,— очевидно, пов’язане з жир1 «сало; корм» (див.).
жирлйвість —див. жерти, жировлйна—див. журавлйна.
жирувати «пустувати, жартувати», жирун, жируха; — р. жировать; — результат перенесення значення з жирувати «добувати їжу, пустуючи та гуляючи» (про тварин). — Див. ще жир1.
жируватий —див. жаравий.
[жирушка] «частина ручного млинка»;—очевидно, пов’язане з жорно (див.).
[жистяк] (бот.) «туя, ТЬи]’а Ь.»Ж;— очевидно, калька н. ЬеЬепзЬаиш «тс.», букв, «дерево життя»; утворено від [жисть] «життя». — Див. ще жйти.
[житець] (бот.) «стоколос, Вготиз тоїііз Ь.», [житвенна трава] «тс.» Мак; — похідне утворення від жито-, назва зумовлена, очевидно, схожістю цього бур’яну з житом (пор. схв. двсйк «стоколос»). — Див. ще жйто.
жйти, живати, живити «оживляти; давати живлення; [тимчасово зшивати Мо]», живішати, животіти, [живочйти] «животіти» Ж, [живтй] «жити», живцювати (садівн.), [жйжкати] «жити, існувати», Ужиткувати] «живитися, харчуватися» Ж, Уживетень] «підгрунтя»,Ужи-вец] «джерело» Л, живець, [живило] «засіб для оживлення», живильник, живина «жива істота», [живитель], живість, живіт, [живіття] «життя», живлення, [жив-лйна] «тварина» Ж, Уживлб] «усе живе», [живнеча] (зб.) «тварини» Ж, [живнйка]
«бальзам» Ж. живність, Уживняк] «щетина з живих свиней», [животи] «майно» Ж, Я, животина «тварина; [живіт]», [животйнник] «скупник худоби на забій», [животйнство] (зб.) «тварини» Ж, [животинна] «нутрощі», [животник] (якась лікарська рослина) Я, Уживбт-ність] «життєвість» Ж, Уживбття] «життя», жйвчик, [жиздь] «життя» Ж, [живність] «життя; родючість», Ужйзня] «життя» Л, [жизнь, жизь Ж, жилба] «тс.», жилець, [жйлйще] «місце проживання» Г, Ж, Ужилля] «заселене місце», Ужило] «житло» Я, [житвб] «тс.», [жисть] «життя» Ж, [жйтелець] «квартирант» Я, житель, житець «мешканець», [жйтище] «житло» Я, житіє, [жйтка] «життя Л; спосіб життя», [житлець] «житель, мешканець» Пі, [жйтлик] «хатинка» Я [жйтлище] «житло» Я, житло, [жито, в’я] «життя; житло», житуха «життя», життя, [жівеці «джерело» Л, [жив] Я, живий, живильний, [живкйй] «жвавий», живлючий, живлющий, Ужйвнйй], [жи-вотатий] Ж, живучий, живущий, [жиз-ний] «життєвий; родючий», [жизнянйй], жилий, [жиловйй] «придатний до мешкання» Я, житейський, [житечний], життєвий, життьовий, [жйвлово] «жваво» Я, живцем, [жйвци] «живцем» Ж, живити, безживний, [вжиток] «користь» Ж, [вжитки] «достатки» Ж, Увжйлий] «пристаркуватий» Ж, [вжйтний] «розкішний» Ж, виживати «залишатися живим; витісняти», виживичити «зловити рибу сачком, підтягнувши її до човна чи берега», [вижйвне] «гроші на харчі» Ж, відживити, [відживили] «ожити», [від-жйвний] «поживний» Ж, віджйлий, віджитий, [доживбтє] «довічна пенсія» Ж, [доживбтний] «довічний» Ж, [дожйтки] «переживання» Ж, дожиття, зживати «позбуватися», заживати «гоїтися; споживати», [зажив І «харчування Г; гоїння Ж», [зажйвок] «зародок; харчування; зароблене майно; виворіт шкіри тварини», [зажйвний] «товстий, угодований; поживний», [зажйлий] «огрядний, товстий» Ж, [зажйтий] «заможний», зажиттєвий, зажиттьовйй, заживо, зажиток «достаток», [знежйтися] «знепритомніти», наживатися, наживляти «насаджувати наживу; [пришивати]», [нажив] «нажив
ка», нажива «тс.; зиск», наживка, наживний, нажитний «придбаний; наживний», [неужйток] «непридатна для обробітку земля» Ж, невживчивий, невжшпочний, [неужйтний] «некорисний» Ж, оживати, оживляти, ожйвчий, ожйлий, обживати, обжитий, переживати «перебувати, жити довше; відчувати», переживання, [пережите] Ж, пережиток, пережитковий, пережиточний, підживати «гоїтися; здобувати; прибувати», піджива, підживлювач, [піджйлий] «старечий» Нед, поживати «їсти», пожива, поживління «їжа», поживок «тс.», пожилець, пожилиця, пожитки, пожиток «користь», пожиття «співжиття; прожиття», поживний, [пожйтний] «поживний» Нед, пожиточний «корисний», приживалка, приживаність, прижйлий, прижитий, прижиттєвий, прижиттьовйй, про-живатися «бідніти», прожиток, прожиття, прожитий, прожитковий, розживатися, розжйва, [розжитвб] «гарне життя», розжиток, споживати, спожива, споживач, споживок, спожиток, спожиття, споживний, споживчий, [спрожшпок], уживати, ужиткувати, [ужйвок] «користь», ужитки «достатки», ужиток, ужиття, [у живильний], уживаний, ужйвчивий КІМ, [ужитковий] «придатний до вживання», [ужйтний] «тс.», [ужйточний] «корисний»; — р. жить, бр. жьіць, др. жити, п. гус, ч. гііі, слц. гіГ, вл. гіс «лікувати; жити», гішіс зо «жити», нл. гуз «лікувати, видужувати», гумйз зе «жити», болг. живея, м. живеє, схв. жйвети, слн. гіуеіі, стел, жити;—псл. гііі, гіу-;— споріднене з лит. §уіі «загоюватися, видужувати», §ууйоіі «жити», лтс. сІ2Їі «загоюватися, видужувати», прус. §і\уа «живе», гот. діиз «живий», нвн. кеск «живий, жвавий», двн. циек, сЬесЬ, днн. циік, дангл. отіс, стуїси, сиси «живий», дірл. Ьіи, Ьео «тс.», Ьіасі «їжа», лат. уіуо «живу», дперс. ]’Туа «він живе», ав. ]уаііі, дінд. )Туаіі «тс.», ]ТуаЬ «живий», гр. рїощхі «живу», [Зібсо, «тс.», біаїта «спосіб життя», алб. п§е «сила», вірм. кеаш «живу»; іє. *§-еі- «жити». — Шанский ЗСРЯ І 5, 294; Фасмер II 52; Преобр. І 233—234; НоІиЬ—Кор. 445; МасЬек Е8ЛС 728; Вгііскпег 669; БЕР І 539—
540; 8кок III 681—682;Топоров II 251— 255; Егаепкеї 154—155; МйЬІ.— Епсіг. І 560; Рокогпу 467—469.
житняк (бот.) «кормова трава з роду пирій, Еиа§горугиш»;—р. житняк «тс.»;—похідне утворення від жито; назва зумовлена зовнішньою подібністю обох рослин. — Див. ще жито.
жито (бот.) «8есаІе Б.», житйна «стеблина, зернина жита», [жйтище] «житнище», [жйтник] «селянин (у загадці); жук, що з’являється, коли наливається жито в колосі; житнище Л», [жйтники] «житні пряники Я; волошки, Сепіаигеа суапиз Ь. ЛексПол», житниця, жйтнисько, житнище, [житнївка] «самогон із жита» Я, [жйтнічка] «сорт ябйук, які достигають під час жнив» Л, житняк «житній хліб», жйтнянка «житня солома» Г, Ж, [житнячкй] «хлібники з житнього борошна» В а, [жи-тдвник] «трава, що росте на мокрих луках, РЬаІагіз агипсііпасеа» Я, Іжи-тдвня] «комора на жито та інше зерно» Я, [жйтянка] «житня солома» Ж, [жй-тельний] «житній», [житкйй] (житке просо «просо, посіяне на житнищі») Я, [житковйй] «тс.», [житняний] «житній», [жйтяний] «зроблений із житньої соломи»;—р. [жито] «збіжжя», бр. жь'і-та, др. жито «збіжжя; хліб на корені, в снопах; багатство», п. гуіо, ч. слц. вл. гііо, нл. гуіо, полаб. гаіШ, болг. м. жито «збіжжя, пшениця», схв. жито «тс.», слн. гііо, стел, жито «городина, збіжжя»; — псл. гііо, пов’язане з гііі «жити»; — споріднене з прус. §еііз, знах. в. §еііап «хліб», дангл. сїсІЬ «пагін, паросток», свн. кТІ «тс.». — Шанский ЗСРЯ І 5, 294; Фасмер II 57; Преобр. І 233; Горяев 111; Филин Происх. яз. 552—554; МасЬек Е8ЛС 728; НоІиЬ— Кор. 446; БЕР І 548—549; 8кок III 681; Топоров II 194—197. — Див. ще жити.
[жйхлий1] «жвавий» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з живйй. — Див. ще жити.— Пор. жахлйй, жвавий.
жйхлий2 — див. жахлйй.
[жихунець] (бот.) «чистотіл звичайний», СЬеІісіопіит тщивЕ-»;— можливо, пов’ язане з [жегтй], жигати з огляду на те, що ця рослина вживається для виве
дення (випікання) бородавок. — Но-саль 235—236. — Пор. жегтй.
[жйця] «ложка», [жйчка] «тс.» ВеЛ, [жйчник] «поличка на ложки» Я; — др-льжица, ч. Ігісе, [гісе], вл. і/іса, нл. Ігуса, полаб. Іагаіс (<*1ьгіса), болг. льжйца, м. лажица, схв. лйжица, слн-гііса (<*1хіса), стел, лажица; — псл. *1ьгіса, паралельне до Іьйька «ложка»; в українській формі відпало початкове л(ь). — МасЬек Е8ІС 346; НоІиЬ—Кор. 213. —Див. ще ложка.
жйчити, жичати, жичлйвий —див. зичити.
[жйчка] «червона вовняна нитка, вовняна стрічка», [жичкувати] «нашивати» Ж, ст. жичка (XVIII ст.);—р. [жйца, жйчка] «кольорова вовняна пряжа», бр. жьічка «червона стрічка», п. гусгка «тасьма», болг. м. жіща «нитка, дріт», жйчка «тс.», схв. жйца «пасмо; струна, дріт», слн. гіса «тс.», стел, жица; — псл. *гіса;—споріднене з лит. §і)а «нитка», лтс. сігііа «прядиво, вовняні нитки», дінд. ](і)уа «тятива, сухожилок», ав. ]уа «тс.», гр. ріб£ «лук», кімр. §і «жила, нерв»; іє. *§уЬеіа-, *§уЬТ- «жила».—Фасмер II 57—58; Преобр. І 232; Младенов 167; БЕР І 549; Бкок III 679—680; Трубачев Рем. терминол. 101—102; Егаеп-кеі 150; ЗресЬі 95; Рокогпу 489. — Пор. жила.
жінка, жінва, жінота, жіноцтво, жіночий —див. жона.
[жіпнути] «причаїтися, сісти навпочіпки» Ж, [жбпіти] «тс.» Ж: — очевидно, пов’язане з р. жбпа (вульг.) «зад», етимологічно неясним. — Фасмер II 61—62.
[жлоб] «глитай, куркуль»; — р. жлоб (вульг.);— неясне.
жлуктати «пожадливо й багато пити», жлуктити, [жлуктітиЖ, жлокті-ти Ж, жльоганити Ме] «тс.», [жлук-тій]-,— р. [жлуктать] «жлуктити», бр. жлукціць «тс.»;—неясне; можливо, звуконаслідувальне; пов’язується також (Непокупний Мовозн. 1968/6, 36) із жлукто. — Пор. джуклити.
жлукто «дерев’яна посудина для зоління білизни» Г, Ж, [жлук, жлут, жлу-то] «тс.» Я, [жлуктити] «золити в жлукті», ст. жлуктяньїй (XVIII ст.);—р. [жлук, жлукто], бр. жлукта (с. р.), п.
[±1ик1а (жін. р.), гіикіо, гібкіо]; — запозичення з литовської мови; лит. г1й§Іаз «замочена білизна; бочка, в якій перуть білизну», пов’язане з г1ій§(і «мокнути», спорідненим з лтс. г]и§( «танути, розчинятися», г)и§а «кашоподібна маса, сніг з водою, брудна рідина»; генетичні зв’язки поза балтійськими мовами непевні.—Непокупний Мовозн. 1968/6, 34, 36; Фасмер II 58; Преобр. І 234—235; Вгйскпег 665; Лаучюте ВЯ 1972/3, 102; Егаепкеї 1318.
[жльбпати] «хлебтати, дудлити» Ж; — очевидно, походить від п. хіорас «тс.», спорідненого з укр. [жолбпати] «жерти» (див.).
[жмайло1] «жмикрут» Я; — пов’язане з жати2 (жму) (див.).
[жмайло2] «нечепура»; — експоесивне утворення, можливо, пов’язане з жати, жмакати (як позначення людини в м’ятому одязі).
[жмакі «оберемок, пучок Г; макуха Ж», [жмака] «затискач», жмаки «макуха, жом», [жмаківняУ «яма на жмаки», [жма-кбм] «зібгано», жмакати «м’яти; жувати» СУМ, Ме, ВеУг, жмакувати «тс.»; — бр. [жмак] «оберемок; віхоть»;—пов’язане з жати (жму); значення «жувати» в дієсловах з’явилося, очевидно, під впливом жвакати. — Див. ще жати2.
жменя, [жмін] «жменя» Ж, [жмінка] «тс.» Ж; — Р- [жменя], бр. жменя, ч. гешпе «жмут льону», слцЛгшеп «жменя»;— псл. *гьшьпь, похідне від г§Іі, гьшр «тиснути»; первісне значення «за-тиснене (в руці)». — Винник 82; Фасмер II 58; Трубачев Рем. терминол. 68.— Див. ще жати2.
[жмик] «пучок» Ме, [жмйкати] «м’яти, бгати»; — слц. гшукаі’ «тиснути, витискувати»; — утворене від дієслова жати, жму (псл. г§Н, гьш9) за допомогою суфікса -ик- (-ук-). — МасЬек Е8ІС 591. — Див. ще жати2. — Пор. жмак, жменя.
жмйкрут «куркуль, скнара», жмй-крутня (зб.) «куркульство», жмйкрут-ство; — очевидно, результат з’єднання слів жати (жму) і крутити у формі 2 ос. одн. наказового способу: жми + 4- крути > жмикрути > жмйкрут. — Див. ще жати2, крутйти.
; жмит, жмшпок —див. жмут.
[жмінда] «скнара» Ж, [жміндавий] Ж, [жміндати] «скупитися» Ж; — бр. жмінда «скнара»; — очевидно, походить від п. хшіпда «тс.», утвореного за допомогою складного форманта -іпсі-а нез’ясованого походження від 24с (2т^), спорідненого з укр. жати (жму).— Вгііскпег 662; Еоз Ог. II 61. — Див. ще жати2.
[жміхати] «бити, розбивати; штовхати; товкти, чавити» Ж; — експресивне утворення на основі дієслова жати (жму). — Див. ще жати2.
[жмондій] «млява, незграбна людина» Ж; — експресивне утворення, можливо, пов’язане з дієсловом жатися (жмуся).
[жморнути] «різко кинути»; — очевидно, результат видозміни дієслова жбурнути «тс.». — Див. ще шпурляти.
[жмук] «пучок, жмут» Л, [жмукбм] «зібгано»; — слн. [йшикеї]] «брила, купа; пучок», [гтокеї]] «тс.»;—похідне утворення від дієслова жати (жму), псл. (йьшр), паралельне іменникові [жмак] «оберемок, пучок» і прислівникові [жмакбм] «зібгано».— Куркина Зтимология 1970, 102. — Див. ще жати2.— Пор. жмак.
жмурити, жмуритися, жмурйтися, жмури, [жмуриця] «третя повіка» (у коня) Я, (жмурій] «людина, що постійно мружить очі» Ж, [жмурїнка] «гра в хованки» Ж, (жмур кайло] «жмурій» Ж, жмурки, [жмурко] «жмурій», (жмурлй-вий] Ж, [пажмурки] Пі, піжмурки, прижмур, [прйжмурки] «піжмурки» Нед; — р. жмурить, бр. жмурьіць, п. гтпггус, слц. гтйгіі’, схв. жмурити, слн. гтйгііі;—псл. гьтигііі, утворене шляхом метатези з піьгигііі (пор. ч. тгоигаіі), що є суфіксальним похідним від тьйїіі «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжьщь] «заплющувати очі» і їх позасло-в’янські відповідники —лит. ші^іі (шіп§й) «заснути», прус, ізші^е «(він) заснув»); пов’язане чергуванням голосних з мигати; метатеза (піьгигііі > йьшигііі) відбулася, можливо, під впливом жати (жму). — Шанский ЗСРЯ І 5, 295; Фасмер II 60, 617; Преобр. І 202
235. — Див. ще мигати. — Пор. мружити.
жмут, [жмит, жмитбк] Ж, жмуття, жмуткуватий; — похідні утворення від дієслова жати (жму).—Див. ще жати2.
жнець, жнива, жнивар, жниварка, жниво, жнивовйще, жниця — див. жати1.
жовна1 (орн.) «Огуосориз тагііиз Й.; дятел, Рісиз її., Ьепсігосороз Косії; іволга, Огіоіиз Ь.», (жбнва, желонка, жолбнка ЛЧерк, джбнва, джблонка];— р. желна, бр. жауна, п. гоіпа, ч. гіипа «дятел», слц. гіпа «тс.; іволга», вл. нл. гоіша, болг. ж'ьлна, м. жолна, схв. жуна «дятел», жуНза, [жуна] «тс.», слн. гоіпа, цсл. жджма;—псл. *гь|па;—споріднене з лит. 1§і1па], лтс. сіхіїпа «тс.»; — дальша етимологія висвітлюється по-різному; пов’язується з псл. *гь1Еь (<*£ь1і-) «жовтий», лит. §е!і6паз «тс.» (Шанский ЗСРЯ І 5, 281 —282; Фасмер II 43; Преобр. І 226; Вгйскпег 665); зближується також (Откупщиков 247—249; Масйек Е8.ІС 729—730; Но-ІиЬ—Кор. 447; Еегіапс Маху, уіакоу 139) з лит. ДНІ (§і1ій) «жалити», іє. *§е1-/§1- «колоти, жалити; довбати». — Закревська Досл. і мат. III 70—71.
[жовна2] «вапнисті жоренця в шлункові рака, що відкладаються під час його линяння» Я, [жовни] (мн.) «тс.» Я; — неясне; може бути зіставлене з жовно і з жорно.
жовнір (іст., діал.) Г, Ж, (жовняр, жовнярйн Я, жовнярйна Я, жбмнір Ж, жовнірство, жовнірщина, жовнірувати], ст. жолнере (мн., 1389), жолниревТ) (1439), жовнЯр-ь' (XVIII ст.);—р. заст. жолнер, бр. жаунер;— запозичення з польської мови; п. гоіпіегх < ХоМпіегг, як і ч. гоїсіпег, слц. гоМпіег, походить від свн. зоїсіепаеге «найманець, найманий солдат», яке зводиться до фр. ст. зоїсіе «плата» (від назви монети, що походить від лат. (пипіпіиз) зоїісіиз «тверда (монета)». — Дзендзелівський РКЛ ЕТМ 15, 129; Фасмер II 61; НйШ_-\¥огШ 19; Вгйскпег 665; Маскек Е8ЛС 730. — Див. ще солідний. — Пор. жил-ляр, жолд, солдат.
жовно «хвороблива пухлина на тілі; мускул на вилиці», мн. жовна, жовни
«тс.», [жовнак\ «золотушна пухлина» Ж, [жбвнель] «пухлина залоз на шиї» Я, [жбнви, жднови] «тс.» (мн.) Ж, жовнастий, [жовнуватий, жоноватий Ж]; — р. желвак, [жолвь, желвуйі, бр. жаулак, ч. гінпа «золотуха», слн. геїуа «залоза»;— очевидно, псл. *гь|уа; — споріднене з лтс. сігеїуа «здуття на шкірі»; пов’язане, мабуть, з псл. *ге1у «черепаха» (Фасмер II 41); зіставляється також (Трубачев ВСЯ II 31—34; Шанский ЗСРЯ І 5, 280—281) з псл. *§о1уа «голова», *ге1га «залоза», *ге1го «залізо».
жовтень, жовтеня —див. жовтий.
жовтець (бот.) «Рапипсиїиз Б.», жовтцеві;— пов’язане з жовтий; назва зумовлена жовтим кольором цвіту рослини.— Вісюліна—Клоков 118, 123.— Див. ще жовтий.
жовтий, жбвклий, жовтавий, [жовт-лявий], жовтуватий, жовтявий, жовтяничний, [жовтястий], [жовкляк] «жовтяк», [жовпляк] «тс.» Л, [жовточка] «жовтяниця», [жовтаня] «корова жовтої масті» Я, [жовтвйля] «жовта фарба для крашанок» Ж, жовтеня, жовтень «десятий місяць року; жовта фарба», Жовтень, жовтизна, [жовтило] «жовта фарба», жовтинй, [жовтйнець] «чобіт із жовтого сап’яну», жовтинка «жовта пляма; жовтуватий відтінок», [жовтйнник] «вид трави» Я, [жовтїльниця] «жовтяниця», жбвтість, [жовтка] «жовта фарба», [жовтковйна] «жовток», [жовтляк] «жовтяк» (про огірок), жовток, [жов-турка] (орн.) «вівсянка, ЕшЬегіга сіігі-пеііа Б.» Ж, [жовтулька ВеБ, жовтушка Л, жовтюшка ВеБ] «тс.», жовтуха «жовтяниця; [жовта земля Ж]», жовтяк, жовтяниця (мед.), жовтянка (спец.), [жовть] «жовтизна Я; жовч», жовч, [жовчі] «нутрощі риби або птаха» Я, [жовчбк] «жовток», [жовчук] «тварина жовтого кольору» Я, [жолква] «болотяна рослинність жовтого кольору» Я, [жо-лотбк] «жовток» ВеБ, [жіпляк] «жовтий огірок» Ж, [жовкніти] «жовкнути», ждв-кнути, жовтити, жовтіти, жовтішати, безжбвчя «жовчна недостатність», дожовтневий, зажовкати, зажовклий, пережовклий, пожовклий, пожовтілий, пожовтневий, [пожовтявий] «жовтува
тий», [пожбвтка] «жовта фарба», прижовклий, [прижбвтий] «жовтуватий», прижовкати, прижовкти, прожовклий, прожовть, прожовкнути; — ^. жел-тьій, бр. жоутьі, др. жьлтьш, п. хбИу, ч. гіиіу, слп. гііу, вл. нл. йоііу, болг. жт>лт, м. жолт, схв. жут, слн. гбії, стел, жлктж, ждк'Г'ь;—псл. *гьііть; — споріднене з лит. §е1іа (мед.) «жовтяниця», §еїіаз, §е1ібпа5 «жовтий», §е1зуа8 «жовтявий», лтс. дгеїіепз «жовтий», прус. §е1аіупап «тс.», двн. §а11а «жовч», нвн. Саііе «тс.», лат. їеі, їеіііз «жовчний міхур, жовч», їіауиз «золотавий, жовтий», гр. %6А,О£, «жовч»; іє. *§ке1- «жовтий; зелений; сірий». — Шанский ЗСРЯ І 5, 282; Фасмер II 43—44; Преобр. I 226; Вгйскпег 665—666; Маскек Е8ЛС 730; БЕР І 563—565; 8кок III 689; Топоров II 198—199; Егаепкеї 145; \¥а1-сіе—Ноїт. І 473—474; Рокоту 429— 431.
[жбвтик] (ент.) «лимонниця, Оопер-іегух гіганті» Ж;—похідне утворення від жовтий; назва зумовлена лимонно-жовтим забарвленням самців цього метелика.— БСЗ 23, 533; Пгапіа Тіегг. Іп-зекіеп 602. — Див. ще жовтий.
жовтило (бот.) «роман фарбувальний, Апікетіз ііпсіогіа Б.», [жовтїльниця] «скабіоза, ЗсаЬіоза агуепзіз», [жовтух] «сонцецвіт, Неііапїкетит уи1§аге» ВеНЗн, [жовтушка] «цмин, Неііскгу-зит агепагішп (Б.) ОС.; кульбаба, Та-гахасит Б. Ж», [жовтюшка] «ге.» Ж, жовтушник «Егузітит Б.», жовтяниця «Скгузозріепіит», [жовтбчниця] «тс.», [жовтянка] «підмаренник справжній, Са-Іінт уегит Б.» Пі;— р. желтушник «Егузітит; [жовтило, АпШетізІ», [жел-тушка] «жовтило», бр. жаутушнік «Егу-8Ітит», [жаутушка] «тс.», ч. заст. гіи-іепік «жовтяниця, Скгузозріепіит», [гіиіпік], схв. гиііпа «тс.»;—похідні утворення від жовтий (псл. *гьДь); назви рослин зумовлені кольором квіток (пор. р. желтьій цвет «роман фарбувальний», схв. жута рада, жути Іармен «тс.», жуто смиле «цмин»).— Вісюліна—Клоков 275, 304, 319, 324; Носаль 162; БСЗ 38, 406; Словн. бот. 206; Маскек Лт. гозіЛ. 98; Симоновик 38, 225, 226. — Див. ще жовтий.
жовтогарячий «яскраво-жовтий, оранжевий»; — очевидно, калька п. 261-іорогасу, §0Г^С0261(у «тс.», утвореного з прикметників 261іу «жовтий» і рога су «гарячий; яскравий». — Див. ще гарячий, жовтий. — Пор. жарий, червоногарячий.
[жовтогарячка] (бот.) «цмин пісковий, НеІісЬгузипі агепагіпт (Б.) ОС.»;— похідне утворення від жовтогарячий; назва зумовлена кольором листочків обгортки суцвіття цієї рослини. — Вісю-ліна—Клоков 324. — Див. ще жовтогарячий.
[жовтожар] «оранжевий колір»; — складне утворення з основ прикметника жовтий та іменника жар, паралельне до жовтогарячий. — Див. ще жар, жовтий.
[жовторуз] (орн.) «вівсянка жовтогруда, ЕшЬегіга сіігіпеїіа Б.» Ж, \жов-тогруздаЖ, жовторубокВеНЗн] «тс.»; — можливо, результат видозміни форми [жовтогрудка, жовтогрудок] «тс.» у зв’язку з їх деетимологізацією.— Булаховський Вибр. пр. III 277.
[жовтюх] (орн.) «вид очеретянки, Би-зсіпіоіа»; — утворено, очевидно, від жовтий у зв’язку з забарвленням верхньої частини тіла цих птахів. — Воїнств.— Кіст. 303; БСЗ 19, 561. — Див. ще жовтий.
жовч, жовчі —див. жовтий.
жоден «ні один, ніякий; (діал. заст.) кожний», жодний, жаден, жадний «тс.», ст. жадньїй (XIV ст.), жоден'ь, жодний (XVII ст.); — бр. жадни «кожний; ні один», жадзен, жбдни, жбдзен «тс.»; — запозичення з польської мови; п. габеп «ні один», ст. хайпу, як і ч. гасіпу, слц. гіадеп, гіайпу, вл. габуп, нл. гейеп «тс.», виникло, очевидно, під впливом кахеїу з *2е<1еп, про що свідчить нл. ге-сіеп і запозичене з польської мови лит. гейпаз «кожний; жодний»; п. *2ейеп є результатом стягнення і спрощення виразу піге Д- ]есіеп «ні(же) один»; на давнішому етапі звукосполучення жа (га, га) могло бути й закономірним результатом стягнення ге]‘е через стадію ге (пор. час із *сез'ь < *кез-, жар із *гегь < *§ег- та ін.); укр. жоден (жодний) або виникло пізніше з жаден (жадний) під впливом ні один або (що менш імовірно)
є результатом давнього розвитку виразу *ниже один; думка про походження п. гадеп (гасіпу) з ч. гасіпу (<*г^сіьпь(іь)) «жадібний» (МасЬек Е8ЙС8 590; НоІиЬ— Кор. 441) непереконлива.— Бевзенко 181—182; Доп. УжДУ 4, 104—105; Тру-бачевВЯ 1959/1,28—29; Вгйскпег 660.— Див. ще ніже, одйн.
[жола] (бот.) «земляний горіх, Ага-сЬіз Ьуро§аеа Б.» Ж;—псл. *[ге1а] < *§е!а;— споріднене з дінд. §о!аЬ «куля», снн. ннн. коїіе, кої «голова; верхня частина куща або дерева», норв. коїі «вершина; голова; тім’я», дісл. коїіг «кругла вершина дерева або гори; голова», що мають інший вокалізм; пов’язання з псл. *§оГуа, укр. голова (Регззоп Веііг. 66—67) малоймовірне. — Фасмер І 429; МйЬБ—Епсіг. І 596—597; Джау-кян 153.
[жолд] «плата солдатам» Ж. Я, [жол-дак] «найманий солдат», [жовдак] «тс.», Іжалдак] «жевжик» Ва, {жолдацтво Бі, жолдашня], ст. жолд-ь (XVI ст.); — запозичення з польської мови; п. гоїсі, як і ч. слц. гоїсі, походить від свн. зоїі (нвн. Зоїсі) «плата за службу», яке через фр. ст. зоїсіе «плата» (від назви монети) пов’язується З ІТ. 8ОІСІО «тс.», що походить від лат. (пишшиз) зоїісіиз «тверда (монета)». — Вгйскпег 665; МасЬек Е8.ІС 730; К1и§е—Міігка 714; Бехег 202; Баи-хаі 671—672; ХУаІсІе—Ноїш. II 472.— Див. ще солідний. — Пор. жилляр, жовнір, солдат.
жолоб, [жбліб, жблубЖ], жолббина, жолббйнка, {жолббиця, жолббнйця Г, Ж1, жолобкуватий, жолобуватий, жолобчастий, жолобчатий, [жолубчастий, жолуб'яний Ж1, жолобити, жолобитися «вигинатися, кривитися», [вйжолобок] «рівчак» Ж;—р. желоб, бр. жблаб, др. желоб'ь, п. г16Ь, ч. гІаЬ, слц. гГаЬ, вл. нл. гІоЬ, болг. м. жлеб, схв. жлеб, слн. гІеЬ, стел. жд'ЙБ'ь;—псл. *ге1Ьь; — загальноприйнятої етимології не має; вважається спорідненим 'з гр. уАдфи «видовбую, видряпую», що виводиться від іє. *§е1-ЬЬ-; викликає сумнів пов’язування з гр. бєМрбд «утроба матері» (НігІ ВВ 24, 258), свн. кіаїн «корч, спазм» (Зігекеї] АЇ81РЬ 27, 71), глибокий (Но-ІиЬ— Кор. 447; НоІиЬ—Ьуег 524), а та
кож з дісл. §о!ї «порожнина посудини; підлога; відгороджене місце» (Фасмер II 43, 61; Преобр. І 226; МасЬек Е8.ІС 729; БЕР І 549—550), що передбачає початкове *§Ь-.— Шанский ЗСРЯ І 5, 282; 8кок III 549—550; Регззоп Веііг. 77.
[жолобнйк] (ент.) «червиця, шашіль, 8ігех Б.» Ж;—похідне утворення від жолоб', назва зумовлена тим, що ці комахи вигризають у деревині довгі ходи, схожі на жолоби. — УРЕ 16, 263.— Див. ще жолоб.
[жоломігаї (жарт.) «уціуа»;—очевидно, пов’язане з [жоломія] «сопілка»; сумнівна думка (Шелудько 31) про зв’язок з нвн. 8сЬат§1іе<і «статевий орган».— Див. ще жоломія.
[жоломія] «сопілка», заст. жоломій-ка, [джоломія] «тс.»;—запозичення з польської мови; п. зга1ата)а «тс.», [зго-1ота]е] (мн.) «скрипка», як і ч. заїта] «сопілка», ст. §а1те]е, слц. заїта] «тс.», походить від свн. зсЬа1(е)ті(е) (нвн. 8сЬа1теі) «сопілка, дудка», яке через посередництво фр. ст. сЬаІетіе «тс.» зводиться до сгр. какар,аіа «сопілка, дудка з очерету», пов’язаного з гр. 7.зЛар.ос «очерет, тростина, стебло», спорідненим з укр. солома. — Шелудько ЗО; Вгйскпег 540; 8Ш IV 560, 646; Маскек Е8ЛС 601; К1и§е— Міігка 633; Егізк І 760—761. — Див. ще солома.
жолбнка —див. жовна1.
[жолбпати] (вульг.) «жерти»; — п. гіо-рас «хлебтати, жадібно пити», слн. гіатраіі (<*г!ара(і), гіетраіі (<*г!е-раіі) «тс.»;—псл. *ге!раіі;—споріднене з двн. циеііап «бити джерелом», нвн. риеііеп «тс.», дінд. §а!аіі «капає, стікає», гр. [ЗаХауєїот «купання»; іє. *§-е1- «капати; кидати», до якого в слов’янській формі приєднано елемент -р-, що є, очевидно, давнім каузативним суфіксом, як у дінд. зіЬа-р-ауа-іі «зупиняє»; в такому разі первісне значення псл. *ге!раіі було «вливати, змушувати стікати (в себе)». — К1п§е—Міігка 574.
[жолудок] «шлунок» Ж, Л;—Р- же-лудок, др. желуд'ьк'ь, п. гоЦсіек, ч. гаїибек, слц. гаїйсіок, вл. нл. гоісік, болг. желуд-ьк, м. желудок, схв. желудац, слн. геїбсіес, стел, жеджд^кг.;—псл.
*2ЄІ9сі'ьк'ь; — дальші зв’язки неясні; може бути споріднене з лит. зкіїапсііз «сичуг», гр. %оХабєд «кишки, нутрощі» або з двн. кеіа «горло», нвн. КеЬІе, лат. диіа «тс.», дінд. ]а1йка «п’явка», перс, хеій, хаїй «тс.», дірл. §е1іпі «поглинаю, пожираю»; менш вірогідні зближення з жолудь (Вгйскпег 665), дангл. §1іігіап «ковтати» (НоШіаизеп Ае\¥Ь. 132), гот. кіфеі «утроба матері» (Міккоіа ВВ 21, 224).— Шанский ЗСРЯ І 5, 282—283; Фасмер II 44; Преобр. І 227; МасЬек Е8ЛС 722; НоІиЬ—Кор. 442; БЕР І 534; Младенов 165; 8кок III 675—676.
[жолудянка] (зоол.) «морський жолудь, балянус, Ваіапиз» (вид молюска) Ж;—назва походить від жолудь за подібністю форми тіла цього молюска до жолудя; можливо, це калька лат. Ьаіа-пиз «тс.», букв, «жолудь».— УРЕ 9, 374; БСЗ 16, 207. — Див. ще жолудь.
жолудь, жолуддя (зб.), [жолудик] «жолудь» Ме, жолудистий; —р. желудь, бр. ждлуд, др. желудь, п. хоіфсіг, ч. га-Іисі, слц. гаїисі’, вл. гоісій, нл. гоїг, полаб. геїрсі, болг. жел'ьд, м. желад, схв. [желуд], слн. геїосі, цсл. жедждь; — псл. *геІ9<іь < *§-1е1апс1І8; — споріднене з лит. §і!е, лтс. гїіе, [Ьгіїе], прус. §і!е, лат. §1ап8 (род. в. §1апс1І8) «тс.», дінд. §и1аЬ «жолудь; репіз», гр. [ЗоДатод «жолудь», вірм. каїіп «тс.»; іє. *§«е1-«дуб»; припускається зв’язок з іє. *§"ЄІо- (і *§"его-) «жерти» (НоІиЬ —Кор. 442; НоІиЬ—Ьуег 522); пов’язання з гр. РаХХсо «падаю» (Шанский ЗСРЯ І 5, 283; 8ресЬі 173) викликає сумнів.— Фасмер II 44—45; Преобр. І 227; Вгйскпег 665; НоІиЬ—Ьуег 521—522; НоІиЬ— Кор. 442; МасЬек Е8ЛС 721 —722; БЕР І 533—534; 8кок III 675; Бернштейн Очерк 1974, 266—267; Топоров II 234 — 235; МйЬІ. — Епсіг. І 556; Егаепкеї 151; \¥а!сіе—Ноїш. І 604—605; Егізк І 213; Рокогпу 472—473.
жона (рідк.) «дружина; жінка», [же-на] «жінка» Ж, [женило] «хлопець, якому час одружуватися», жених, женихівство, женишйна «один із двох закоханих», женщина, [женячка] «одруження», [жінва] (зб.) «жіноцтво», жінка, жінота, [жінотва], жіноцтво, [жінбчник] «ба
бинець» ж, Іжінбщина] (зб.) «жіноцтво», [жонйх, жоната Г, Пі], [жонбха] «жінка», [женихлйвий, женишлйвий], жіноцький, жіночий, жіночний, жінчин, жонатий, женити, женихатися, їжоно-вати] «бути заміжньою жінкою» Я, Ібез-женець, безженство] Я, [нежонач] Л;— р. болг. жена, бр. жбнка, др. жена, п. 2опа, ч. слц. гепа, вл. нл. гола, м. жена, схв. жена, слн. г£па,стсл. жена;— псл. гепа (<*§епа);—споріднене з прус. §еп-по «жінка», гот. чіпб «жінка», ^^п8 «дружина», двн. циепа «жінка», днн. диап «дружина», циепа «тс.», англ. циееп «королева», дангл. су’Єіі «жінка», дірл. Ьеп «дружина», ав. §апа-, уопа, у па «жінка, дружина», дінд. )апі- «жінка», §па «богиня», гр. уоут; «жінка», беот. рата, тох. А зал, тох. В зала «тс.», вірм. кіп «жінка, дружина»; іє. *§"’епа «жінка»; питання про дальші етимологічні зв’язки (зокрема, з коренями іє. *£’ел- «родити» або *§-еп- «приходити») остаточно не висвітлене. — Шанский ЗСРЯ І 5, 284; Фасмер—Трубачев II 46; Преобр. І 228; НоІиЬ—Кор^ 444; НоІиЬ—Ьуег 522; МасЬек Е8ІС 725; БЕР І 535—536; 8 кок III 677; Трубачев Терм, родства 105—ПО; Топоров II 207—210; Рокоту 473—474.
жонглер, жонглерство, жонглювати;— р. жонглер, бр. жанглер, п. гогщіег, ч. слц. гоп§1ег, болг. жонгльбр, м.жонглер, схв. жонглер, слн. гоп§1ег; — запозичення з французької мови; фр. ]оп§1еиг «жонглер, штукар» (під впливом фр. ст. ]ап§1ег «базікати») є назалі-зованою формою від фр. ст. ]о§1еог «менестрель; штукар, фокусник, балаганний закликальник», що походить від лат. іосиїаіог «жартівник, забавник, дотепник», утвореного від ]осиз «жарт, дотеп, жартівлива пісня, розвага, гра», спорідненого з брет. і ех «мова», двн. )еЬап «говорити», ]іЬі «визнання», Ьі-рЬі «сповідь», нвн. ВеісЬіе «тс.». — СІС 265; Шанский ЗСРЯ І 5, 296; Фасмер II 61; Оаигаі: 420; ІМаІсіе—Ноїт. І 716.
Жорж, /Кора-,— р. болг. Жорж;— запозичення з французької мови; фр. Оеог§е походить від грецького Гємруюд (>лат. Себг^іиз) «Георгій».— Илчев 205;
Оаигаі Оісі. без поте 288.— Див. ще Георгій.
жоржина (бот.) «ОаЬІіа Сау.»;—р. георгйн, георгйна, п. §еог§іпіа, ч. іігіпа, слц. слн. §еог§іла, болг. гергйна, м. гур-гина, георгйна, схв. георгйна-,— походить від нвн. Сеог§іпе «жоржина», утвореного (1801 р.) від прізвища петербурзького ботаніка акад. І. Георгі (Сеог§і); майже скрізь у слов’янських мовах фонетичне оформлення назви квітки пристосоване до вимови імені Гебргій: українська звукова форма, можливо, виникла під впливом імені Жорж.— Фасмер І 402; МасЬек Е84С 227; К1и§е—Міігка 119— 120. — Див. ще Жорж. — Пор. георгінія.
[жорілка] «кільце із сплетеної лози, що править за нашийник для телят, а також за зав’язку на воротах»; — р. [жерелок] «нашийник для телят; намисто», [ожерелок] «тс.», ожерелье «намисто; (ст.) комір»;—очевидно, виникло з первісного *ожорїлка (пор. город < огород тощо); пов’язане з др. жерело «горло, гирло» (пор. також р. \жерело] «горло, паща»), від якого утворено й укр. джерело, [жерелб].— Фасмер II 48, III 124—125; Преобр. І 229—230.—Див. ще джерело.
[жбрлої «русло річки» Ж;—результат видозміни слова жерлб\ наголос на першому складі з’явився, можливо, під впливом горло. — Див. ще жерло. — Пор. джерело.
жорно, \жерно\Ж, жорна (мн.) «ручний млинок», [жорнак] «частина ручного млинка» Ж, [жорнатка Ж, жорнівка] «тс.», [жбрник] «маленький млиновий камінь» Я, жорновйк, [жорняк] «камінь для жорен» КІМ, жоренний, [жернува-ти\ «молоти» Ж, {жорнати, жорнува-ти\ «тс.» Ж;—р. жернов, бр. жбрньї, др. жьрнов7>, п. гагпа, ч. гегпоу, слц. гагпоу, болг. жерка «водяний млин, млин», схв. жірваїь «жорно,ручний млинок», слн. ггпеу «тс.», стел, жртаїкі; — псл. *гьгпу, род. в. *гьгггьуе;—споріднене з лит. §ігпо8 «жорна», лтс. сігіг-паз «ручний млинок», сіхігпауаз «млин», прус. §ігпоучуіз «жорно», гот. (азіїи) цаігпиз «(ослячий) камінь, жорно», дісл. куегп «ручний млинок», двн. киегпа, сиги «тс.», дірл. Ьго «жорно», кімр. Ьге-
пап «ручний млинок», дінд. §гауап «камінь для вичавлювання соми», вірм. ег-кап «млин»; іє. *§"’ег- «важкий, тяжкий».— Шанский ЗСРЯ І 5, 287; Фасмер II 49 —50; Преобр. І 230; Вгйскпег 662; НоІиЬ—Кор. 444; Младенов 166; БЕР І 537; 8кок III 685—686; Топоров II 245— 247; Егаепкеї 153—154; ЗресЬІ 94—95; Рокогпу 476—477.
[жорст1] «жердка в хаті для навішування одягу» Я, {жбростьі «колода, що вживається для зв’язування річкового плоту», {жбрості «жердина, на якій укріплюють у церкві хрест» Я;—р. [жерздьі «товста жердина», {жерсть, же-ресть\ «тс.»;— очевидно, результат видозміни основи [жердь]-, характер формальних змін не цілком ясний; р. півд. [жбростьі «товста жердина» є, мабуть, українізмом.— Фасмер II 50.— Див. ще жердь.
[жорст2] (бот.) «бутень, СЬаегорЬуІ-Ішп Б.» Ж, [жересті «жостір, КЬашпиз Б.» Мак;— р. [жерест] «жостір»;— псл. [*гьГ8Іь) < *§Ьіг8Іо8;—очевидно, як і жостір, споріднене з дангл. §ОГ8І «колючий дрік», дінд. §Ьґ8ІіЬ «дикий кабан, вепр»; обидві рослини колючі, жорсткі.— Фасмер II 48—49; МасЬек Діл. ГО8І1. 145; Вісюліна—Клоков 242.— Пор. жостір.
жорства «гравій, щебінка», [жерства, окорствйння, жброст ЯІ «тс.»;— р. (зах.) {жерства, жерста], бр. жарства-,—псл. *гьґ8Іу;—при допущенні чергування задньопіднебінних можлива спорідненість з ав. гагзіуа- «камінь», а також з гр. /єра£, род. в. %єра6ос «змішаний з камінням та піском струмок», уєрабое «рінь»; пов’язання з лит. гіегсігоз, гіе§-ггоз (Мікі. ЕЖ 410) неможливе,—Фасмер II 50; Реіегззоп АЇЗІРЬ 34, 380.
жорсткий, жорстокий, жорсткість, жорстокість, {жорстбчність, жорстб-кощі Я1;—бр. жорсткі; —результат видозміни др. жест'ьк'ь, жесток-ь, можливо, під впливом слова шорсткий.— Див. ще жесткйй.
жостір (бот.) «НЬашпиз Б.», [ж естер, жестіль ВеБ, жостелйна Я, зостіль Мак] «тс.», [жостьі «бирючина, Еі§и-зігит уи1§аге Б.»;—р. [ж естер] «жос
тір», {жесть, жостері, бр. жасцер «тс.», болг. [жешля, жещельі «клен», схв. жесте, жестика «чорноклен»;—споріднене З ДаНГЛ. §ОГ8І «колючий дрік», дінд. §Ьг8ІіЬ «дикий кабан, вепр»; праслов’янська форма в її стосунку до псл. *гьГ8І-ь, *гег8І'ь, укр. {жорст, жересті «тс.» не зовсім ясна; пов’язується (Топоров II 179—180) з [жесткйй], псл. гезі'ькь.— Фасмер II 48—49; Вісюліна — Клоков 198; МасЬек Лін. гозії. 145; БЕР І 539; Младенов 166; Топоров II 178—180.— Пор. жорст2.
[жохлі] (присл.) «тільки один раз» Ж;— неясне.
жрець, [жерць] Пі, жрйця, жрецтво;— р. болг. м. жрец, бр. жрзц, др. жьрьць, ч. слц. ггес (з рос.), схв. жрдц, слн. ггес, стел, жьрьць; — псл. *гьгьсь, утворене від того самого кореня, що й *гьг1уа «жертва». — Шанский ЗСРЯ І 5, 297; Фасмер II 63; НоІиЬ—Кор. 444, 447. — Див. ще жертва.
[жубелйти] «густи, дзижчати» Ж, [жубовїти, жубонїти Ж] «тс.»; — звуконаслідувальні утворення, паралельні до жебоніти.
[жубелиця] (ент.) «гнойовик, Зєага-Ьаеиз зіегсогагіиз Б.»;—неясне; можливо, пов’язане з [жубелйтиі «густи, дзижчати».
[жуберниця] «жабуриння» Ж, іжб-бурьі «те.» Бі; — слц. гиЬгіепка «пуголовок»;— очевидно, результат видозміни форми жабуриння чи якогось її варіанта.— Див. ще жаба.
жувати, [жовати, жути\ Ж, жованка, {жбваникі Дз, жувальце, [жувачкаі Ж, жуйка, жувальний, жуйний;— р. же-вать, бр. жаваць, др. жьвати, п. 2цс, Хчуас, ч. ст. куаіі, слц. гиуаі’, гиі’, вл. г\сас, гис, нл. гиз, полаб. гауаі, болг. прежйвям «пережовувати» (про жуйних тварин), схв. жватати, слн. гуесііі «жувати», гуаіе «вудила», стел, жьвати;— псл. *гьуаіі;—споріднене з лит. гіашюз «зябра; [щелепи]», лтс. гайпаз «тс.», гаипаї «потроху їсти», дісл. 1󧧳а, 1у§§уа, дангл. сеомгап (англ. сЬемг), двн. кіичуап «жувати», нвн. каиеп «тс.», тох. А В змга- «їрти», перс, щуїсіап «жувати», вірм. кіу «деревна (первісно жувальна) смола»; іє. *§іеи- «жувати».—
Шанский ЗСРЯ І 5, 280; Фасмер II 39— 40; Преобр. І 224; Вгйскпег 667; МасЬек Е8ЛС 732; НоІиЬ—Кор. 448; Младенов 164; 8кок III 689—690; Бурлакова ВСЯ VI 55; Ргаепкеї 1302—1303; К1и§е— Міігка 359; Рокогпу 400. — Пор. жвакати, живиця.
[жуга] «чвари, незгоди»;—р. Іжега, ждга] «метушня, лайка; прочухан, биття»;— неясне; можливо, пов’язане з [жегтй] «палити».
жугастро — див. джугастро.
жужелиця (ент.) «жук родини Сага-Ьісіае; вид мух»;—р. жужелица, бр. жужаль, др. жужель «жук, ЗсагаЬаеиз», жужелица «черв’як», ч. хігаїа, гоигеї «хробак», слц. гігаїа, гйгаїа «тс.», вл. гигеїіса (вид комахи), схв. жйжак «черв’як», слн. гпгеїка«комаха», стел, жоу-жеаицд «черв’як»;—псл. гпгеїіса < *гиге1іка;— звуконаслідувальне утворення від редуплікованої основи жу-(за Міклошичем, від *жузг-) із значенням «густи, дзижчати»; малоймовірне пов’язання (Вегпекег ІР 10, 156) з дінд. §ип]аіі «дзижчить, бурчить».— Шанский ЗСРЯ І 5, 297; Фасмер II 63—64; Преобр. І 236; НоІиЬ—Кор. 446; Мікі. Е\К 412.— Пор. жук.
жужіль «шлак», жужелиця, [жужель, жужлець Ж] «тс.», [жужелитися] «давати нагар»; — р. жужелица, бр. [жу-жаль] «шлак; рідка грязь», п. гигеі «тс.», слц. гйгоГ «вугілля», [гйгеГ,гиЬ] «тс.»;—неясне; можливо, утворилося від звуконаслідувальної основи жу- «густи, дзижчати», бо шлак сичить і видає тріскіт; пов’язувалося також (Горяев 111) з жйжа «вогонь».— Фасмер II 64; Вгйскпег 668. — Пор. жужелиця.
жужмити «бгати», жужмом «зібгавши, безладно»; — р. [жужма] «достаток»;— очевидно, утворене від псл. {*гигьтт>], іменника, що походить від балто-слов’янеького кореня *§еи§- «щось овальної форми; горбок, шпиль»; — споріднене з а'уґля «гуля», р. [гугля] «гуля, жовно», п. §и§а «гуля», лит. §ай§агаз «гірська верховина», §йпк1а «жовно, наріст», §и§а «пагорок»; менш обгрунтоване пов’язання (Фасмер II 64) із звуконаслідувальними р. жужелица, жуж-жать з припущенням первісного зна-208
чення «кишіння (комах)». — Ільїнський ЗІФВ 21—22, 3; Буга РФВ 67, 239; Регззоп Веііг. 938.
жук, [жукан] «ЗсагаЬаеиз» Ж, [жуко-вець] «Сатазиз соїеорігаіогит» Ж. [жу-кбвка] «Теіуга зсагаЬаеоісіез» Ж, [жух] «жук-гнойовик, Сеоігирез зїегеогагіиз Б.» ВеБ, жученя, жучйха, [жучки] «гатунок намиста» Я, [жучок] «ланка в ланцюгу» Я, жукуватий «дуже смаглявий», [пожучниця] (ент.) «акар жучний, Аса-гиз соїеорігаіогит» Ж; — Р- бр. жук, др. жук'ь, п. 2ик, ч. гикаіі «дзижчати, густи», вл. гик, полаб. геик «гнойовик»;—утворення від звуконаслідувальної основи жу- (<*§еи-); можливо, споріднене з гук (Вегпекег ІЕ 10, 156).— Шанский ЗСРЯ І 5, 298; Фасмер II 64; Преобр. І 236—237; Вгйскпег 667.— Пор. гук1.
[жукбвина] «перстень з каменем» Ж; — р. [жукбвина] «блискучий камінь або скло в персні», [жиковйна] «перстень з печаткою», бр. [жукдвіна] «перстень», др. жуковина «перстень з каменем в оправі»;— неясне; можливо,, пов’язане з жук.— Фасмер II 54, 64.—Див. ще жук.
[жулйдик] «зернина кукурудзи» Мо;—неясне; можливо, виникло як фонетичний варіант слова жолудик «жолудь»; назва могла бути зумовлена зовнішньою схожістю.
жулик, жульман, обжулювати;— бр. жулік, ч. гиіік; — запозичення з російської мови; р. жулик у блатному жаргоні має значення «учень злодія; гострий ножик»; друге значення, мабуть, первісне; пов’язується з болг. жуля «здираю шкіру, дряпаю», схв. жу-лити «здирати шкіру, лущити», слн. гйіііі «посилено терти, жувати», а також схв. гулити «дерти», яке Младенов (РФВ 68, 383) пов’язує з укр. гулий, вірм. §и! «тупий, обрізаний»; існує також думка (Шанский ЗСРЯ І 5, 298), що р. жулик є похідним від [жуль] «злодій, шахрай», яке пов’язується з [жалить] «привласнювати чуже», [жила] «скнара; охочий привласнювати чуже».— Фасмер II 65; Преобр. І 237; Младенов 168. — Пор. гулий1.
[жулфа] «сік із конопляного насіння» Мо; — запозичення з молдавської або ру-
муяської мови; молд. жулфа «товчене конопляне насіння з медом», рум. рИа, []иГа] «тс.» походять від уг. [гзнїа], що виводиться від нвн. [зирїе] «суп», [зиі, заиї], пов’язаного з свн. зйїе «тс.», похідним від зйїеп «сьорбати; пити; їсти ложкою». — СДЕЛМ 141; ОЬКМ 438; МХ'ТЕ8г III 1226; Вагсгі 483; Ташаз 483; К1и§е—Міігка 627. — Пор. суп.
[жулявка] «щучка» Ж, [жаглявка] «тс.» Ж;—можливо, утворене від неза-свідченого *жул, що могло бути пов’язане з п. хні «намул».
[жумрати] «уминати, жувати», [жум-рити] «тс.»;—р. [жубрить] «жувати», [жубреть, жуборить], ч. йитіаі «тс.»; — неясне; зіставляється з лит. гіайЬегоіі «гризти по-конячому» (Фасмер II 63; Вп§а КК Ш 659).
[жупа1] «соляна копальня», [жупи-ще], [жупник] «управляючий жупи», [наджупник] «тс.» Ж; — р- [жупа], п. Хира, стел, жоупиште «могила»;—псл. *гцра <*§епр-;—споріднене з гр. уолт] «гніздо, кубло», ав. §иїга «глибокий; прихований, потаємний», дінд. §иріай «потаємний», свн. коЬе «клітка, хлів», нвн. КоЬеп «притулок, сховище», дісл. коїі «хатина, курінь», пов’язаними з іє. *§опр- «робити склепіння; видовбувати; ховати, рятувати». — Фасмер II 65; Преобр. І 237; Вгйскпег 667—668; МасЬек Е8.ІС 731; БЕР І 559; Младенов 168; К1и§е—Міігка 386.
[жупа2] «область, округа», [жупан] «начальник жупи», [наджупан] «тс.» Ж, [наджупанство] Ж;—р- ст. жупа «селище, село», п. йирап, ч. слц. вл. гцра «область», нл. гира «окружний гарнізон», болг. жупа, жупан, м. жупа, схв. жупа, слн. гйра; — можливо, слово того самого походження, що й жупа «соляна копальня»; Фасмер припускає, що жупа «область», засвідчене в Густинському літописі (1611 р.), яке він помилково вважає давньоруським (Фасмер II 65), і семантично близькі слова слід відділяти від жупа «копальня» і пов’язувати з дангл. §еар «просторий, місткий», гот. £а\гі «округа» (нвн. Сан «тс.»). — МасЬек Е8.1С 731; БЕР І 559; 8кок III 687—688.— Пор. жупа1.
[жупа3] «куль соломи (для покрівлі)», [жупнбк] «сніп», [жупити] «крити кулями соломи»;—очевидно, запозичення з угорської мови; уг. гзйр «оберемок (в’язка) соломи» походить від свн. зсЬопр «тс.» (нвн. ЗсЬоЬег «купа снопів, соломи або сіна»), пов’язаного з двн. зсиЬіІ «жмут волосся або соломи». — Дзендзелівський 8і. зі. X 1—2, 91; МЬІТЕЗг III 1228; Вагсгі 348; К1н§е—Міігка 674.
жупан, жупанина, [жупання], [жупи-ця] «жупан» Я, ст. жупан'ь (XVI ст.); — р. бр. жупан, п. гирап, ч. слц. вл. ги-рап; — запозичено з італійської мови, можливо, за посередництвом польської; іт. §іпЬЬопе (§іирропе) «селянський каптан» є аугментативом від §іиЬЬа (§іпр-ра) «куртка», що походить від ар. §иЬЬаЬ «верхній одяг із широкими рукавами»; менш вірогідна думка (Мікі. ЕШ 413) про те, що першоджерелом цього слова є слат. ]’ира. — Шанский ЗСРЯ І 5, 298; Фасмер II 66; Преобр. І 237—238; Вгйскпег 668; НоІиЬ—Кор. 448; Оаигаі 422; К1и§е—Міігка 334. — Пор. шуба, юпка.
жупел «кипляча смола; сірка, що горить (у пеклі); опудало», [жупель, джупел] «тс.» Ж; — Р- бр. болг. жупел, др. жюпел'ь, схв. [йуереї], слн. гуеріо, геріо, гиріо «сірка», стел, жоупедті;— через старослов’янську мову запозичено з германських, найвірогідніше, давньоверхньонімецької; двн. зчуеЬаІ «сірка», змгеиаі, гот. змйЬІз, снн. змюуеі, дангл. зхсеїі, нвн. 8сігл'еїе1 споріднені з лат. зи!р(Ь)иг «тс.».— Шанский ЗСРЯ І 5, 298—299; Фасмер II 66—67; Преобр. І 238; БЕР І 560; Младенов 168; 8кок III 690—691; К1и§е—Міігка 691. — Див. ще сульфат.
[жупеняі «страва з кукурудзяних круп і квасолі» Ж; — можливо, походить від п. [хира] «юшка, суп», що є діалектним варіантом слова гира «тс.».
[жупляк] «жовтий гіркий огірок, жовтяк» Ж;—результат діалектної видозміни звукової форми [жовпляк] «ТС.». — Див. ще жовтий.
жур «кисла страва з вівсяного борошна», [журавік Л, журйна, джур] «тс.»; — бр. [жур, журьїха] «тс.», п. хиг «кисла
юшка», ч. вл. нл. гиг «тс.», ч. гонг «кисле тісто», слн. гиг(а) «сироватка»; — походить від двн. зйг (нвн. заиег) «кислий», свн. зйг «кисле тісто», спорідненого з псл. зугь, укр. сирий. — Шелудько 31; Трубачев Зіауіа 29, 16; Фасмер — Трубачев II 67; Вгйскпег 668; МасЬек Е8ЛС 731;Уа1сакоуа ЕЕВгип. 132—133; К1и§е—Міїхка 626. — Див. ще сирий.
жура, журашйн, журим — див. джура.
[журабки] «вовняні шкарпетки»; — р. [журапки, джурапки, шурапки] «перські кольорові з візерунками шкарпетки», болг. чорап «панчоха, шкарпетка», м. чорап. «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. догар (догаЬі) «панчоха, шкар-петка» походить від ар. §пгаЬ «панчоха».— Фасмер І 511, II 68; Младенов 687.
журавель, журав, [журавець], журавка, журавленя, журавлиця, [журавй-на\, журавлиний; — р. журавль, бр. журавель, жбрау, др. жеравь, жеравль, п. хпгау, ч. ]’егаЬ, ст. гегау, слц. гегіау, вл. гога\м, нл. гогачуа, болг. м. жерав, схв. ждрйл, ждр'ао, жерав, слн. гег]’ау, цсл. жеравль;— псл. *гегау]ь;—споріднене з лит. §егуе, лтс. сігЄгуе, прус. §ег-уе, лат. §гйз, гр. уєрогуод, двн. кгапиЬ (нвн. КгапісЬ), дангл. сгап (англ. сгапе), кімр. §агап, вірм. кгипк «тс.», а також дінд. іагаїе «співає, кличе», двн. кеггап «кричати»; іє. *§ег- «хрипко кричати»; псл. *гегау,ь тлумачиться також (Семе-реньи ВЯ 1967/4, 16) як результат злиття іє. *§ег(а)- «журавель» і *ауі-8 «птах».— Булаховський Вибр. пр. III 260—261; Шанский ЗСРЯ І 5, 299; Фасмер II 67—68; Преобр. І 238; Вгйскпег 666; МасЬек Е8ЛС 222; Егаепкеї 137— 138; БЕР І 536; 8 кок III 672; Топоров II 180—182, 223—227; К1и§е—Міігка 400; СЬапігаіпе 216; 8ресЬі 48; Рокогпу 383— 384.
[журавельник] (бот.) «герань, Сега-піит Б.», журавець «тс.»;— р. журавельник, слц. гегіаупік «тс.»;—пов’язані з журавель; назви зумовлені подібністю головки рослини 3 ДОВГИМ НОСИКОМ до голови журавля; може бути й калькою наукової назви лат. §егапіиш, що походить від гр. уєрауод «журавель»; пор. та-210
кож ч. сарііпа «Сегапіит КоЬегііапит», похідне від сар «лелека», нвн. 8іогсЬ-зсЬпаЬеІ «герань» (букв, «лелечин дзьоб»). — МасЬек Лт. гозії. 134. — Див. ще журавель.
[журавець] (бот.) «звіробій, Нурегі-сит регїогаіит Б.»;—результат видозміни і зближення з основою журавель деетимологізованого запозичення з польської мови; п. сігіигахуіес «тс.» пов’язане з сігіига «діра»; мотивація назви та сама, що і в укр. діробій «звіробій» (див.).
журавлина (бот.) «клюква, Охусос-сцз Асіапз.», [журавйна, жировлйна, жу-рахвйна, журавйха Ум. — Сп.] «тс.», [жу-равйнник] «страва з журавлиновим узваром» Я;—р. [журавйна, журавйка], бр. журавїньї, журавїна, п. гигаууіпа, ч. гогауіпа, гегауіпа, слц. гогауіп, вл. го-га\са;— назва виникла, мабуть, унаслідок скорочення словосполуки журавлина ягода; ця рослина росте на болотах, де водяться журавлі. — Откупщиков РЯШ 1973/3, 111; МасЬек Лш. гозії. 179; Вгйскпег 666. — Див. ще журавель.
журапйна, журапник —див. жереп.
[журат] «суддя»;—запозичене з румунської мови; рум. іигаі «той, що заприсягався; непримиренний; присяжний засідатель» пов’язане з ]ига «присягатися», що походить від лат. ]йго «присягаюся».— УгаЬіе Иопіапозіауіса 14, 181; ПЕРМ 439. — Див. ще юрист.
журити, журитися, [журбувати Ж, жур, жура], журба, журбота, [журйли-ха] «горілка» Шух, [журйльник Я, жу-рйця, журка], [журббвий], журливий, журний, безжурний, зажура, зажурений, зажурливий, [нежурниця] «горілка» Ж, нежурблйвий; — р. журить «ганити», бр. журьщца, слц. гйгі€ «лаяти, ганити», вл. хигпозс «клопіт, зусилля», нл. гиг-піз «утомлювати, робити неприємним», схв. [журити се] «скаржитися», журити «квапитися, поспішати», слн. гйгііі зе «тс.»;—псл. *гигШ < *§Ьеиг-; — неясне; зіставлялося з схв. гурати «штовхати», слн. §йгаіі «зношувати; притупляти; мучити», гот. §аиг8 «журний, сумний», §аиг]'ап «журити, смутити», двн. §бга§ «жалюгідний; сумний», ірл. §йге «хворобливість», дінд. §ЬбгаЬ «страш-
ний, жахливий», прус. §игїпз «бідний», лит. §йгіі «кришитися; слабнути; занепадати»; пов’язується також (Супрун Езиков. проучв. Георгиев268—272) збр. [жуляць] «тліти». — Шанский ЗСРЯ 15, 299; Фасмер II 68; Преобр. І 238; Горяев 112; Петлева Зтимология 1967, 178; То-поров II 346—348; Реіегззоп ІЕ 24, 253—254; ЕеізІ 208.
[журка] «верхній одяг у вигляді піджака» Ва;—утворилося, можливо, від слова тужурка внаслідок відпадіння початкового складу ту-, мабуть, через неправильне сприйняття його у знахідному відмінку однини як відповідної форми вказівного займенника та (напр., надягну тужурку > ту + журку). — Див. ще тужурка.
журнал, журналіст, журналістика;— р. бр. болг. м. журнал, п. хигпаї «журнал мод», ч. слц. слн. кпгпаї, вл. нл. гигпаї, схв. журнал; — запозичення з французької мови; фр. їоигпаї «газета» виникло як скорочення словосполучення раріег їоигпаї «газета» (букв, «щоденний папір (листок)») і походить, очевидно, від фр. ст. ]огп «день» або від слат. сііиг-паїіз (сііигпаїе) «щоденний»; можливо також, що значення «газета (щоденне видання)» виникло в фр. їоигпаї під впливом іт. §іогпа!е «газета; журнал», слова того самого походження; менш вірогідне пояснення (Фасмер II 68) фр. їоигпаї як похідного від слат. Ніигпаїіз (Шигпаїе) «щоденна звістка». — СІС 265; Москаленко УІЛ 49; Шанский ЗСРЯ І 5, 299—300; Аркадьева РЯШ 1973/3, 102—103; Кораїіпзкі 1057; НоІиЬ—Ьуег 525; ОаигаІ 421; 6агаі1І8сЬе§ 550; ВІосЬ 400. — Див. ще ажур1.
журчати, [журкати] Я, журкіт, [журчлйвий] Я; — р- журчать, бр. жур-чаць, слц. гигсаі’, вл. гигсес;— звуконаслідувальне утворення. — Шанский ЗСРЯ І 5, 300; Фасмер II 68; Преобр. І 238—239. — Пор. дзюр.
[жухнути] «жбурнути (щось усере
дину)» Ж; — р. Іжухнуть] «сильно вдарити», бр. [жухнуць] «несподівано побігти», ч. гисЬпоиі «гримнути, з шумом кинути додолу», гисЬ (виг.), слц. гисЬ-пйі’;—експресивне утворення, можливо, звуконаслідувального характеру; зіставлення з псл. яьуаіі «жувати» (Вар-бот РР 1975/3, 102—103) сумнівне.— МасЬек Е8ЛС 731. — Пор. жахати.
[жухбвка] «формочка для випікання хліба» Мо;—неясне; можливо, утворене на підставі запозиченого п. хисЬхса «щелепа», пов’язаного з 2ис (2и)?) «жувати (жую)»; як семантичну паралель пор. укр. челюсті «зовнішній отвір печі» (*«щелепи») —р. челюсти «шелепи».
Жучка (собача кличка) Я; — бр. /Кучка;— очевидно, запозичення з російської мови; р. Жучка «тс.» походить від жук (спочатку такі клички мали чорні собаки); менш переконливе виведення (Фасмер II 64) від іншої собачої клички Жужу, що походить від фр. ]ои]ои «цяцька». — Див. ще жук.
[жучний] «небезпечний» Пі; — можливо, споріднене з р. жучить «карати, сікти різками», яке пов’язується (Фасмер II 63, 68) з р. їжуда} «жах, лихо», зіставлюваним з лит. гауіпіі «занапащати», гиіі «гинути», лтс. гиД «зникати», гПсіїі «занапащати», дангл. §іеіап «убивати»; іє. *§’Ьеи<1- «зникати, гинути»; сумнівне пов’язання (Преобр. І 239) із жгут (через жгутить «бити джгутом»), жюрі; — р. жюрй, бр. журьі, п. ч. слц. їигу, болг. жури, м. жири, схв. жйрй, жирща, слн. ]ігіїа;—запозичення з французької мови; фр. їигу походить від англ. ]игу «жюрі», яке зводиться до фр. ст. їигее «присяга, клятва», похідного від їигег «присягати, клястися», генетично пов’язаного з лат.їйгаге «тс.», що походить від їиз (род. в. ]йгіз) «право як сукупність законів». — СІС 265; Шанский ЗСРЯ І 5, ЗОЇ; Фасмер II 69; ОаигаІ 422; Кіеіп 837; \¥а1<1е—Ноїш, І 733. — Див. ще юрист.
з
з1 (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії), із, зі «тс.», з- (префікс дієслів, що означає рух згори та ін.), с- «тс.»; — р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с-, са-, др. Сб, СЬ(н)-, П. ВЛ. НЛ. 2, хе, Х-, 2Є-, 8-, Ч. 8, зе, 3-, ЗЄ-, Х-, СЛЦ. 8, ЗО, 3-, Х-, болг. м. с-, схв. с, са, с-, са-, з-, слн. 8, 8Є, 2, 2, 8-, 2-, СТСЛ. СТ>., СТ>.(н-);— ПСЛ. 8ь, 8ь(п)-< *8ьп; — зіставляється з лат. сот «з», сит, дкімр. сапі, ірл. сеі «тс.», гр. хата (<йп-іа) «вниз, вздовж»; поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (8кок III 179—180; Егаепкеї АЇ81Рк 39, 89; Уопсігак І 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру; іє. *коп; в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *зьп збіглося фонетично з псл. іх.— Мельничук Вступ 491; Фасмер III 539—540; Вгііскпег 641—642; Маскек Е84С 534; Е884 81. §г. І 244 — 246, 249—252, 254—255; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 138, II 293; Меіііеі М8Ь 9, 51 — 52. — Пор. з2, з3.
з2 (прийменник з род. в. для введення назв предметів, усередині яких знаходиться початковий пункт руху, дії), із, зі «тс.»;—р. из, из-, бр. з, са, др. изб, из(т>)-, п. вл. нл. г, хе, ч. х, 2Є, Х-, СЛЦ. 2, 20, Х-, болг. СХВ. ИЗ, «З-, м. [из] «крізь; по», из- «ви-», слн. іх, І2-, СТСЛ. из, из-; —ПСЛ. І2, ІХ- ( <*ІЬ2); — споріднене З ЛИТ. І8 «із», [іх], лтс. іх, прус, із, із- «тс.», алб. іІЬ «за, позаду», лат. ех «із», гр. іх, гал. ех, ірл. ева; іє. *е§’кз або *е1?(з); в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. іх фонетично збіглося з псл. *зьп. — Мельничук Вступ 491; Фасмер І 119—120; Преобр. І 267; Еогіипаіоу К2 36, 35; Вгйскпег 641—642; Маскек Е81С 212
706—707; 8кок І 739; ЗССЯ 9,6—8; Е884 81. §г. І 76—82; Меіііеі Еіисіез 160; Топоров II 91—97, III 70 —75; Зндзелин ЛП І 98—99; ЇУакІе—Ноїт. І 423. — Пор. з1, з3.
з3 (прийменник з орудн. в. для позначення сумісності), із, зі, [зо] «ТС.», 3-(префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування), із-, зі- «тс.»; —р. с,со, с-, со-, бр. з, са, з-, с-, др. сь, сь(н)-, П. ВЛ. НЛ. 2, хе, Х-, 2Є-, 3-, Ч. 3, 8Є, 8-, зе-, слц. з, зо, з-, болг. С, СЬС, С-, сь-, м. со, [сі, с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. З, 2, 3-, Х-, СТСЛ. сь., ст>.(н)-;—псл. зь, зьп- (<*зьп), пов’язане з 39-, укр. су- (сусід і под.); — споріднене з лит. зап- «су-, з-», з^.-, лтс. зио-, прус, зап-«з-», зеп «з», дінд. зат, ав. кат- «тс.», дісл. зат- «разом», гр. 6р,6д «спільний, подібний, рівний», лат. зітіїіз «подібний»; іє. *зоп; етимологічне ототожнення з3 і з1 (8кок III 179—180; Уопсігак І 163, 418; Егаепкеї АЇ81Рк 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру; в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *зьп, у якому збіглись іє. *зоп і *йоп, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. іх. — Мельничук Вступ 491; Фасмер III 539—540; Вгйскпег 641—642; Маскек Е8ЛС 534; Е881 81. §г. І 244—249, 254—255; Тгаиітапп 249 —250; Егаепкеї 753—754. — Пор. з1, з2, су-.
3і (частка для позначення приблизності), зо, із «тс.»;—р. с, бр. з, др. сь (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування), п. х (вираз для позначення приблизності), ч. з (прийменник із зн. в. для позначення відповідності), слц. х (частка
для позначення приблизності), хе «тс.»;— ПСЛ. 8Ь (<*5'ЬП), Прийменник ІЗ ЗН. В., очевидно, ТОТОЖНИЙ ІЗ 8Ь (•<*5'ьп), прийменником з род. в. — Масйек Е8ЛС 534; Е88І 81. §г. І 244—246, 252—253, 254—255. — Див. ще з1.
з- (префікс, що надає дієслівним основам семантичного відтінку раптового руху вгору, підняття, раптового початку дії і под.), с- «тс.» (напр.: збаламутити, збудити, злетіти, скипіти, скрикнути, відповідно до р. вз-, вс-, воз-, вос-, бр. уз-, ус-, др. в'ЬЗ-, вт>с-, п. те-, те-, Ч. У2-, У2Є-, СЛЦ. У2-, У2О-, ВЛ. НЛ. те-, 2-, болг. в'ЬЗ-, м. воз-, схв. уз-, ус-, СЛН. У2-, V»-, СТСЛ. ЕТ13-, ЕТіС');— результат ВИДОЗМІНИ др. в'ЬЗ-, вьс- (з яким пов’язаний застарілий прийменник укр. уз) і злиття його на українському грунті з префіксом з- (с-), що зводиться до др. из- і сь-. — Див. ще уз,—Пор. з1, з2, з3.
за1 (прийменник), за- (префікс); — р.бр.др. болг. м. схв. за, за-, п. ч. слц. вл. нл. слн. ха, ха-, стел, за, за-;—псл. ха, ха-; — очевидно, споріднене з лит. [аги (<*агйо), ах] «за», лтс. [ах] «за, по той бік», [ах, аіг-] «тс.»; іє. *£’йо- «ззаду; потім». — Шанский ЗСРЯ II 6, 3; Фасмер II 69; Преобр. І 239; Вгііскпег 642; Е883 81. §г. І 283—294; Тгаиітапп 336; Егаепкеї 28; Зндзелин ЛП І 10—11; Рокоту 451—452.
за2 (частка при питаннях типу що за людина ї под.);—р. бр. за, п. ч. слц. вл. нл. слн. ха; — очевидно, результат видозміни прийменника за (ха), вживаного для позначення заміни; залишок прийменникової функції простежується ще в чеській мові, в якій іменник при со ха вживається не в називному відмінку, як у інших слов’янських мовах (подібно до називного при питальному який), а в знахідному; думка про походження питального виразу що за в слов’янських мовах від нім. тез Ніг (Шанский ЗСРЯ II 6, 3; Фасмер II 69; Ла§іс АЇ81РЙ 4, 710— 711) необгрунтована. — Мельничук СМ 11 124—128; Масіїек Е83С 707; 8аїа-гєхуісх ДР 41, 316—317. — Див. ще за1.
за- (частка для позначення надмір
ності: замалий, забагато, занадто); — бр. за-; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ха «занадто» (у сполученні з прикметниками і прислівниками, напр., ха таїу, ха йиго) розвинулось на основі прийменникового значення «поза» через проміжне значення «понад». — Див. ще за1. — Е88Л 81. §г. І 293—294.
[забагарадитись] «задовольнитися, заспокоїтися; забагатіти; забажатися» Ва; — очевидно, результат видозміни давнішого *забогарадитись, пов’язаного з [богарадити] «матеріально допомагати, виявляти доброчинність», утвореним на основі виразу бога ради; значення «забажатися» могло виникнути пізніше як результат контамінації форм забагарадитись і забагтись «забажатися» або безпосередньо на основі виразу просити бога ради. — Див. ще богарадити.
[забандуритися] «забутися, загавитися»;— очевидно, пов’язане з р. [за-бандаться] «загаятися», [завантажиться] «забалакатися, загаятися», похідними від [бандать] «гаятися, зволікати», [бандаться] «возитися, гаятися, робити щось повільно; проводити час за балачками», які, можливо, зводяться до виразу [бандьі бить] «байдикувати; базікати, займатися пустими балачками», пов’язаного з [балдьі бить] і, очевидно, укр. байдики бити «тс.». — Пор. байдики.
забандюритися «захотітися, закортіти», [забандючитися О, прибандюри-тисяМе, прибандюжитися Ме] «тс.»;—-неясне.
Ізабгати] «прибрати до рук» Пі; — результат видозміни значення дієслова забгати «укласти щось куди-небудь; запхати, заховати», похідного від бгати «м’яти; складати, згортати; вкладати, втискаючи щось куди-небудь».— Див. ще бгати, за1.
забейкати —див. бейкатися.
[заберберити] «обмочити»; — неясне; можливо, афективне утворення.
[забййкруча] (бот.) «ломиніс ціло-листий, Сіешаііз іпіе§гіїо1іа Ь.», [забій-круча Ж, зябій-круча Мак] «тс.»; — неясне; у народній легенді тлумачиться
як назва рослини, що виросла на тому місці, де татари перебили загін козаків.—Анненков 103.
[забильнйй] «незайнятий, вільний» (про землю) Я, [забильняк] «зайвий віл у чумаків; зайва людина»;—р. [давильний] «непридатний»;—неясне; можливо, пов’язане з р. [забиль] «забуття».
[забйрдзати] «забрьохати»;— афективне утворення, паралельне до [за-брйндзати] «тс.».
[забільшйти] «спустити, збути» Я; — неясне; можливо, є результатом видозміни форми [заплішити] «тс.».— Явор-ницький 231.
[забісбваний] «наполегливий, упертий»;— р. [забесбванний] «відважний, спритний; упертий; жвавий, веселий»;— очевидно, похідне утворення від незафіксованого *забісувати «вселити біса»; пор. р. [бесовать] «шаленіти».— Див. ще біс1.
забобон «передсуд, повір’я» СУМ, Ж, [бобдна] «тс.» Ж, забобони, забобонник, [забубони] «забобони»;—р. [забобони], бр. забобони, п. хаЬоЬоп, ч. [хаЬоЬоп(ка)] «вигадка, повір’я», ЬоЬо-пек «знахарство», слц. [хаЬоЬопку] «забобони», ЬоЬопа «повір’я», ЬаЬопа «тс.»; — очевидно, пов’язане з схв. ст. бобонити «шуміти», бабдн>ати «базікати», що пояснюється як звуконаслідувальне утворення або пов’язується з [баяти] «розповідати; ворожити», р. баять, іє. *ЬЬа-; виведення від ЬоЬо «страховище» (Вгйскпег 643), як і зведення до основи Ьоп- (<*топ-) «мислити» (МасЬек Е8ЛС 58—59), позбавлене підстав.— Кравчук УМШ 1957/4, 79; Фасмер II 70; 8кок І 177; ЗССЯ І 111—112; 8асіп. — Аііх. УМ. І 160— 161; Вегп. І 36—37. — Пор. баббни.
забор (заст.) «посилання неплатника податку на польові роботи» Ж, забо-рянство «тс.», у забір іти «йти на відробіток несплаченого податку або боргу», [заборянин] «той, хто йде в забір»;—-очевидно, результат злиття прийменникового виразу за борг, подібний до набір, набор.— Див. ще борг, за1.— Пор. набір.
[забора] «загородження; гребля Ж; очеретяна стінка поперек річки для 214
ловіння риби; ряд каменів поперек річища» ; — р. забор «паркан»; — остаточно не з’ясоване; зіставляється з двн. Ьага «огороджена земля», свн. Ьаг «бар’єр, огорожа», лит. ЬЗгаз «частина поля, оброблювана за один раз», лат. їегиз «доріжка навколо грядки», їегіо «б’ю, колю», гр. фаро? «ділянка землі» (Вегп. І 76; МйЬІ, —Епсіг. І 265; ХУакІе -Ноїт. І 537; Фасмер II 70); пов’язується також з брати, беру (Рокгосйі 7Ї81РЬ 9, 102; СгйпепШаІ ІЕ 46, 103); найімовірніше, як і заборбло, пов’язане з бороти. — Булаховский ПСМ III 8; Вгйскпег 36. —Див. ще бороти,— Пор. заборбло.
заборбло (іст.) «частина шолома; щит на мурі фортеці»; — р. [забороло] «огорожа», др. забороло «міська стіна; паркан на міській стіні», п. [Ьгосіїо] «стіжок сіна; легка покрівля над током», ч. [Ьгасіїо] «поручні; скеля», слц. ЬгасіІо «скеля», стел, заврало «стіна міської фортеці»;—псл. *(2а)Ьогсі1о;— пов’язується з бороти, псл. *Ьогіі.— Фасмер II 70; Шанский ЗСРЯ II 6, 10; Преобр. І 240; Вгйскпег 36; МасЬек Е8йС 63; Вегп. І 73. — Див. ще бороти.
[заббта] «турбота» Ж; — очевидно, запозичення з російської мови; р. заббта пов’язане з [забиться] «турбуватися», [зобаться, зоблйться] «тс.», [зо-бля] «турбота», [зобать] «клювати, їсти, гризти», спорідненими з укр. [зобати] «дзьобати», схв. зобати «їсти (зерно)», слн. хбЬаіі «клювати, дзьобати, пожирати»; семантичний розвиток, як в укр. [грижа] «журба, турбота», болг. грижа «турбота» від псл. §гугіі «гризти»; помилкове виведення від р. [ботать] (псл. Ьоіаіі) «биги» (Соболевский РФВ 65, 418—419; ЕеЬг-ВрІамйіїзкі Р81 9, 38; Вегп. І 78; Мікі. ЕМ/ 90); пор. р. [забо-тать] «змучити, втомити». — Шанский ЗСРЯ П 6, 9—10; Фасмер — Трубачев II 70—71; Срезн. І 896. — Див. ще зобати.
[забоцень] «стільник, кусок стільникового меду», [забочень] «задній стільник у вулику, завжди наповнений медом» Бі; — р. [забочень] «товстий шар стільників з медом біля стін вулика»;— пов’язане з бік як назва бокового стіль-
ника; в українській мові слово зазнало деетимологізації і, очевидно, зближення з [боц] «грудка, балабуха».— Див. ще бік, за1.
забрало «частина шолома»; — бр. забрала «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. забрало «тс.» вважається результатом семантичної видозміни давнішого забрало «стіна міської фортеці», що походить із старослов’янської мови; стел, заврало «тс.» є прямим відповідником укр. заборбло. — Шанский ЗСРЯ II 6, 10; Сендровиц РЯШ 1968/3, 63. — Див. ще заборбло.
забрендатися —див. брендати.
[забрець] (бот.) «зілля, корисне для зубів» Пі; — неясне; можливо, пов’язане з [зябрій], жабрій.
[забрйндзати] «забрьохати»; — афективне утворення, паралельне до [за-бйрдзати] «тс.».
[забринжати] «забриніти»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з забриніти. — Див. ще брень.
[забрушбваний] «запечатаний» (про мед у вуликах) Я;—очевидно, пов’язане з [брусати] «пакувати» (див.).
[забрякатися] «забратися, залізти» (в канаву і под.) Я;—афективне утворення.
[забудка] (бот.) «чорнобиль, Агіеті-зіа уи1§агіз Ь.» Ж, [забудьок] «тс.»; — бр. [забудкі] «тс.»; — очевидно, пов’язане з забути; мотивація назви неясна.
[забудувати] «зарізати» (людину) Я;— неясне; можливо, через проміжну форму *забодувати пов’язане з *забодати «заколоти».— Пор. бостй.
[забужавіти] «забруднитися» (про вікна); — р. [забузйть] «забруднити», [забузянить] «замутити», бр. [бузуваць] «бруднити, темнити»; — очевидно, пов’язане з [буза] «бруд у немитій вовні; осад у рідині». — Див. ще буза. — Пор. забу занити.
[забужувати] «обпалити пір’я і пух (у птиці)»;—неясне; можливо, пов’язане з [будити] «коптити», буженина.—-Пор. будйти2.
[забузанити] «забити, не дати ходу Я; заговорити, понести нісенітницю», [забузувати\ «забити, заповнити, засипати, заліпити брудом»; — неясне; мож
ливо, пов’язане з [бузаншпи] «бити; багато і важко працювати», [бузувати] «тс.; докоряти, лаяти»; може бути зіставлене і з [буза] «бруд у немитій вовні; осад у рідині». — Пор. буза, бузувати.
[забузйрить] «заспішити» До;—афективне утворення.
[забундбситися] «зробити обличчя суворим і непривітним» Ж; — очевидно, результат контамінації слів бундючитися, [бундюжитися] «бундючитися» Ж і [бурмбситися] «дутися, виявляти незадоволення» (див.).
забуртати, забуртйти — див. бурт.
[забусуватися] «замотатися, заплутатися» Я; — результат видозміни форм [заборсуватися, заборсатися] «заплутуватися, заплутатися» (пор. [забурсд-вуватися] «замотуватися, заплутуватися» Я), похідного від дієслова [ббрсати] «низати, силяти, шнурувати» (див.).
забути(ся), забувати(ся), [забувач-ка] «забудькувата людина» Ж, [забудка] «забуття» Ж, [забудь] «тс.» Ж, [забудька] «забутий предмет; забутий у печі хліб», [забудьок] «тс.», забудько, [забутки] «забуте» Я, забуток «залишок, пам’ятка; [забуття]», забуття, забудькуватий, [забудьчивий] Ж, [задатковий] «який викликає забуття», забутливий, [забутнйй] «забудькуватий; який викликає забуття», забутній «тс.»; — р. забить, забиться, бр. забйць, за-бьщца, др. забьіти(ся), п. ст. хаЬумсас;— псл. [хаЬуіі з^] «забутися», похідне від Ьуіі «бути»; первісне значення «засидітися, занадто довго десь пробути» з пізнішим розвитком значення «пробути за однією справою чи без діла, не роблячи іншої потрібної справи», звідки «забутися) про якусь справу, перестати пам’ятати»; тлумачення первісного значення як «бути за чимсь» (Засіп. — Аііх. УМД. І 90) позбавлене грунту. — Мельничук Зтимология 1967, 63; Фасмер — Трубачев II 71. — Див. ще бути1, за1.
[забухторити] «покласти чи сховати так, що потім важко відшукати» Па; — очевидно, результат видозміни форми запроторити (пор. [запофтбрити] «запроторити» Ме), можливо, під впливом [бухати] «кидати». — Див. ще запроторити.
зав; — р. зав; — результат скорочення слова завідувач або завідуючий за зразком російської мови (р. заведую-щий).— Шанский ЗСРЯ II 6, 12.— Див. ще відати.
зав- (префікс прислівників завбільшки, заввишки Г, Ж, [заввиш] «заввишки», завглибшки, [завглйбкй] «завглибшки» Г, Ж, [зав глиб, завглубшкй Ж] «тс.», завгрубшки Г, Ж, [завдальшки, завдалекй], завдовжки Г, Ж, [завздбвж-ки, завдбвж, завздбвж, завкрашкй Ж1, завтбвшкй Г, Ж, [завтбвиД, завширшки Г, Ж, [завшйрки, завшйр]);— результат злиття частки [за], що означає приблизність ознаки, з префіксом в- (у-), наявним у давніших прислівниках [убільшки] «завбільшки», [увишки] «заввишки», [углйбшки] «завглибшки» тощо, утворюваних від прикметників за допомогою суфікса -ки (або без нього); пор. також прислівники дієслівного походження мовчки, потайки (потай), навстоячки тощо. — Див. ще за2, у1.
[завадка] «значення, вага» Пі; — очевидно, неправильне утворення від дієслова заважувати, заважити «мати вагу; мати значення» за аналогією до завада «перешкода» при похідному від нього заважати «перешкоджати, бути на заваді». — Див. ще вага.
[завалец] (бот.) «тюльпан лісовий, Тпііра 5І1уе5ІгІ8 Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з [завали] «біль у горлі з опухлими залозами (свинка)», [завалки] «тс.; припухлі залози Ж»; назва могла бути зумовлена подібністю цибулини тюльпана (з боковими цибулинками) до припухлої залози, —Див. ще завали.
[завали] (мн.) «біль у горлі з опухлими залозами (свинка)», [завалки] (мн.) «тс.; припухлі залози Ж; ангіна Мо; дифтерит Я; запор Я»;—р. [завал] «закупорення в протоці, в трубці, в судинах живого тіла, з опуханням і ствердінням залоз або інших органів», бр. [завал] «жовно, залоза», [завалкі] «залози; хвороба залоз», п. хамгаїкі «хвороба горлових залоз у дітей; тверді, опухлі залози на шиї»; — похідне утворення від валити (пухлина ніби завалює горло). — Див. ще валити.
завбачити, завбачник, завбачливий — див. бачити.
[завгарити (колн/сь)] «утруднити (когось), затримати (когось)»;—очевидно, результат видозміни дієслова [завгари-ти] «зашкодити», можливо, під впливом гарувати «важко, без відпочинку працювати». — Див. ще завгорити.
[завґар] «ледар» Ж, [завґарувати] «лінуватися, ледарювати» Ж; — неясне.
[завгеть] «за винятком, крім», [зав-гет] «тс.» Ж;—похідне утворення від геть, [гет\; значення розвивалося, як від др. кромК «геть; поза, зовні; крім» до укр. крім, р. кроме «крім»; пор. р. вон «геть», вне «поза, зовні», ч. уеп «геть», упе «поза, зовні». — Див. ще геть.
[завгорити] «зашкодити; завдати горя, неприємностей»;—-очевидно, префіксальне утворення від [угбрити, вгб-рити] «робити, чинити всупереч» Бі, похідного від [угбра, вгбра] «перекір» Бі; зазнало семантичного впливу з боку іменника горе. — Див. ще горе, угбра.
завгосп; — р. завхбз;— складноско-рочене слово, утворене за зразком російської мови з початкових частин членів словосполучення завідувач (завідуючий) господарством (р. заведующий хазяйством) . — Шанский ЗСРЯ II 6, 22. — Див. ще зав, господь.
завдати, завдаванка, завдання, зав-данок, завдаток, завдана, завдалий — див. дати.
[завдарім] «задарма, за безцінь»; — результат видозміни форми задаром за аналогією до співвідношення форм задати —завдати; заміна -ом на -їм неясна.— Див. ще дар.
завдяки, завдячити, завдячити, завдячувати — див. дяка.
заведенція (жарт.) «заведений звичай, порядок; правило»;—р. [заведен-ция] «звичай», бр. [заведенція] «тс.»; — семінарське утворення від [заведення] «тс.» (р. заведение «тс.») за допомогою лат. -епііа.— Фасмер II 71; Зеленин РФВ 54, 115. — Див. ще вестй. — Пор. поведенція.
[завезиско] «місце, де глибоко осів грунт», [завезлиско] «тс.»;—похідне утворення від везти; початково озна
чало «місце, яке засипається завезеною землею, сміттям тощо»; пор. [заважувати] (яму) «засипати завезеною землею» Ж, п . хахуіегс (хахуохіс) «заповнити, зарівняти чимось навезеним», ч. гауехі «засипати, завалити, закидати» (яму і т. п.), слц. хауохіі’ «тс.». — Див. ще везтй.
[заверба, заверб] «верба пурпурова, Заііх ригригеа Б.» ВеНЗн, [завербник] «вид верби» Ж, [завербок] «тс.» Ж; — похідні утворення від верба з початковим значенням «другорядна верба; те, що стоїть за вербою» (пор. [заватра] «друге вогнище» Ж, [загруба] «лежанка, грубка» Дз); назва зумовлена тим, що ця верба (кущ, зрідка деревце) значно поступається розмірами перед іншими вербами. — Див. ще верба, за1.
завжди, [завжде, заведи Бі, завда Я, завдиБі], завжденний, завждишній, [зав-ждішній], назавжди;—бр. зауждй;— запозичення з польської мови; п. [хаху-гбу] «завжди», [ха\у5хе§<1у, хахузхесіу], ст. 2а\сг§у, хахуду, хахусіе «тс.» є результатами злиття прийменника ха «за» і прислівника тухсіу [\у8хе§с1у] «завжди», спорідненого з укр. [усігди].— Вгйскпег 635—636; 7Ї81РИ 2, 297. —Див. ще за1, усігди.— Пор. завше, завсігдй.
завзятий, завзятущий, заповзятий, завзятець, завзяття, [завзяток] «злість»;—р. завзятий «справжній, істинний; [жвавий, заповзятливий, здатний постояти за себе]» (з укр.), бр заузятьі «завзятий»;—запозичення з польської мови; п. хахухі^іу «завзятий, заповзятий, запеклий, жорстокий» утворене від дієслова ха\ухі^.с зі§ «затятися, упертися», похідного від хухі^с «взяти»,—Шанский ЗСРЯ II 6, 16; КЗСРЯ 152; ЇУіікохузкі 80г 19/2, 209. — Див. ще яти.
[завивошник] (бот.) «льон жовтий, Ьіппт Пауит Б.» Мак;—похідне утворення від вити; назва зумовлена тим, що ця рослина має розгалужене кучеряве стебло; пор. [витошник] «тс.».— Див. ще вити1.
[завйдіти] «заздрити» Ж, завидувати, [завистити Ж, завистувати Ж, завйстовати Я) «тс.», [завад] «ревнощі»
ВеБ, [завада] «тс. ВеБ; заздрісник, заздрісниця», завидки СУМ, Г, завйдник «заздрісник СУМ, Г; [ненависник Ж]», [завидощі], [завадь] «заздрісник, недоброзичливець» Ж, [зависник] «заздрісник», зависть, завйдливий «заздрий; [ревнивий, жадібний Ж1», завидний «який викликає заздрість, вартий заздрості; [заздрісний, ревнивий, жадібний Ж1», [завидущий], завидющий, Іза-вйсливий, завйсний], [зависущий] «дуже заздрісний» Я; — р- завйдовать «заздрити», бр. завідушчьі «заздрісний, завидний», др. завадити «задзрити», п. [ха-'лйсіхіес], ч. хауісіеі, слц. хауісііеі’ «тс.», вл. хахмісіхес «не бажати кому чогось, заздрити», нл. хахуіхез, хахуісіохуаз «тс.», болг. завйждам «заздрю», завйдя «позаздрю», м. завидува «заздрить», завади «позаздрить», схв. завидети «заздрити», слн. хауісіаіі, стел, закидати «тс.»; — псл. хауісіеН «заздрити», утворене від уісіеіі «бачити»; значення «заздрити» грунтується, очевидно, на уявленні про лихе око; пор. лат. іпуісіео «дивлюся з недоброзичливістю, наврочую; заздрю», похідне від уісіео «бачу»; непереконливим є пояснення Махека (8Ьогпік РРВгБІ 4, 25) з *пеісі-, спорідненим з нвн. Пеісі «заздрість»,?; гр.
«ганьба, сором», лтс. паїск «ненависть».—Шанский ЗИРЯ II 130—132; Фасмер — Трубачев II 72.—Див. ще вид.
завидія —див. вестй.
[завилець] (бот.) «ранник вузлуватий, 8сгорЬиіагіа посіоза Б.» Мак; — очевидно, результат видозміни форми *завалець (пор. р. [завалец] «тс.»), пов’язаної з [завали] «біль у горлі з опухлими залозами (свинка)», [завалки] «тс.; припухлі залози»; назва зумовлена вживанням цієї рослини при захворюванні залоз; пор. наукову назву лат. зегорйи-Іагіа, похідну від лат. зсгоріїиіа «пухлина шийної залози». — Нейштадт 493. — Див. ще завали.
[завинперитися].«упертися»;— неясне; виведення від н. зісЬ етрогеп «повставати, бунтувати, обурюватися» (Шелудько 31) здається непереконливим.
[завйритися] «розгніватися, розсердитися, надутися», [завіритися] «тс.» Ж, [завіряти очі] «водити очима, супи
тися, нахмурюватися» ВеЛ, [завірений} «сердитий» Ж; — Р- {вирить} «дивитися», др. вирити «скосити» (про очі), схв. вирити «виглядати»;—псл. уігііі;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з уігь «вир»; у такому разі, початково означало «водити очима, свердлити очима, дивитися косо»; співвідношення з схв. гвйрити «виглядати, заглядати» (Шах-матов ИОРЯС 17/1, 288; 8кок І 642) з формального боку неясне. — Див. ще вир. — Пор. віритися, закавірити.
[завирушка] (орн.) «тинівка, Ргц-пеііа шосіиІагІБ Б.» Воїнств.— Кіст., їзавірушка} «вівсянка очеретяна, ЕшЬе-гіха зсйоепісіиз Б.»;— запозичення з російської мови; р. завирушка «тинівка» пов’язане з дієсловом врать «брехати» (пор. р. [завируха} «той, хто багато бреше»), утвореним від псл. *уьг- «говорити», спорідненого з лит. уагсіаБ «ім’я, назва», лтс. уагсІБ «тс.», прус. 'л'Тгсік «слово», лат. уегЬпгп, гот. мшйгсі «тс.», гр. єїр® «говорю», дінд. угаіапі «заповіт, наказ; закон»; назва дана птахові, очевидно, через те, що він «співає, ніби передражнює солов’я» (Даль), пор. р. варакуш(к)а «[брехун]», (орн.) «синьо-шийка» (добре наслідує голоси інших птахів, зокрема солов’я).— Шанский ЗСРЯ І 3, 192—193; Фасмер II 361; Преобр. І 100.
завитати, завітати —див. вітати.
завитйти, завитка, завитка, завиток, завиття —див. вити1.
[завихіль] «заметіль, хуртовина»;— утворене від віхола «тс.» (пор. [вйхолка} «тс.», [вйхола} «сильний, поривчастий вітер»), очевидно, під впливом синонімічного заметіль. — Див. ще віхола.
[завйхтуритися] «сильно і раптово захотітися»;—очевидно, пов’язане з [вйхторити} «щось швидко робити, влаштовувати», [завйхторити} «мати на думці». — Див. ще вйхторити.
завикати, завйкнути, завйкти, за-вйчити, завйчка —див. звикати.
[завйшниця] «спазми, болі в шлунку» Я; — очевидно, пов’язане з завійна «тс.», [завійниця} (вид хвороби) Ж- — Див. ще завійна.
[завід1] «професія, фах, спеціальність» Ж; — запозичення з польської
мови; п. хамюсі «тс.» утворене від дієслова га^осіхіс «заводити», похідного ВІД 'А'ОСІХІС «водити». — Див. ще вестй.
завід2, завідний, завідня, завід-ськйй, завідця, завідчик —див. вестй.
завід3, завідомити, завідомляти, завідувати, завідувач, завідця —див. відати.
[завідний] «приїжджий; чужий», [за-відній} «захожий, зайшлий», [завіднйк] «жених, сватач» Ж;—очевидно, пов’язане з [завідати} «зайти попитати (позички)», похідним від відати «знати»; пор. відвідати, [довідатися} «навідатись» та ін. — Див. ще відати.
[завідь] (у виразі чоботи зшити під з. «каблук пришити дратвою так, що над ним утворюється рубець»), [зовіть} «дріт на закаблуці чобота»; — неясне.
завій, завійка, завійник, завійниця — див. вйти1.
завійна «різкий біль у грудях або животі; [параліч Ж1»> завійниця, за-віна «тс.»; — п. хамйапіе «параліч»; — похідні утворення від віяти (пор. завійна підвіяла когось «когось паралізувало» Ж); назви пов’язані з народними уявленнями про те, що параліч виникає від протягу повітря, від безпосереднього зіткнення людини з вихором (8\У VIII 337; КагІо\сісх VI 333); значення «різкий біль у животі» могло розвинутись під впливом дієслова вйтих (пор. заворот кишок). — Див. ще віяти.
[завількуватий] «з хвилястими звивинами» (про дерево);—пов’язане зваляти, [вильнйй] «звивистий»; кореневе ві- є діалектним варіантом більш звичайного в цьому корені ви-.
завірюха, [заверюха} «завірюха», [заверуха Пі, завируха Ж, заворуха} «тс.», завірюшний, [завірюшливий}; — р. завируха, [заверуха}, бр. завіруха, п. хахуіегисйа, ст. діал. ха'лйегхиска;— очевидно, пов’язане з псл. уігь «вир», уьгеіі «кипіти, бурлити»; зіставлення з п. хахуігиска «завірюха» як початковою формою (Булаховський Мовозн. 8, 1949,	47) непереконливе.— Вгйскпег
646. — Див. ще вир.
завіс, завіса, завісистий, завісь — див. вішати.
завіт, [завішувати, завіщання Ж> заві-щатель Ж, завіщати ЖІ;— р. болг. завет, бр. завяшчаць «заповідати», др. завить, ч. хауеі’, слц. хауеі, м. схв. зовеш, стел. зле'Ьт-ь ; — псл. гаусів, утворене від дієслова л.гауеШ і «заповідати», первісно, очевидно,1 «загородити вітами» (призначувану комусь ділянку землі); українські форми є, очевидно, церковнослов’янізмами.—-Мельничук Вост.-сл. язикозн. 108; Шанский ЗСРЯ II 6, 15; КЗСРЯ ПЗ; БЕР І 574, —Див. ще відвічати.— Пор. віче, завічати.
[завіхтирити! «схопитися вихорем»; — очевидно, результат контамінації форм [віхтелити] (про сильний вітер, бурю) і вихорити. — Див. ще вихор, віхтелити.
завіч, завоч — див. око1.
[завічати) «передвіщати»;—- р. [заве-чать] «обіцяти; задумувати; загадувати; заповідати; дарувати; визначати умови; накладати заборону; помічати, враховувати», болг. завештая «заповідаю», м. завешта, схв. зав'еиїтати «заповісти», стел. заЕ'Ьціати «укладати угоду; обіцяти, заповідати»;— псл. *2ауеііаіі, ітеративна форма від *хауеШі «заповісти, обіцяти», первісно «загородити вітами, гілками» (призначувану, обіцяну комусь чи відчужувану ділянку землі).— Мельничук Вост.-сл. язьїкозн. 108.— Див. ще віть1. — Пор. віче, завіт.
завком, завкомівський; — р. завком, бр. заукбм, болг. завком; — складно-скорочене слово, утворене за зразком російської мови з початкових частин членів словосполучення заводський комітет (р. заводской комитет). — Шан-ский ЗСРЯ II 6, 19. — Див. ще вестй, комітет.
завкрйвдно, завкрйдно —див. крйвда. завляги, завляг —див. лягати.
завод, заводень, заводи, завбдина, заводини, заводити, завбдище, заводій, заводіяка, заводня, заводський, завбдця, заводчик — див. вести.
[заводи] «перегони» Ж, у заводи «щодуху», [в завід, в заводи] «наввипередки; галопом» Ж, заводитися «вступати в суперечку», [навзавбд], навзаводи-,— п. хахсосіу (одн. хахубсі) «гонки, змагання», XV хамюсіу «наввипередки», ч.
слц. хауосі «гонки, змагання», о хауосі «наввипередки»;—очевидно, псл. ха-уоДь <*-уасі-, пов’язане чергуванням голосних з уасіііі «перешкоджати, суперечити»; зіставлення з вести, псл. уезіі (Вгйскпег 646), мабуть, помилкове.— МасЬек Е8ЛС 711; НоІиЬ — Ьуег 517. — Див. ще вадити.
[завбдистий] «ввігнутий, зігнутий» Ж; — очевидно, похідне від дієслова заводити; розвиток значення неясний.— Див. ще вестй.
[завоєцьі (бот.) «лілія лісова, Ьі-1шт щагіа§оп Б.» Ж. [завбйок] «тс.» Ж;—похідні утворення від вити; назва зумовлена тим, що довгі листочки оцвітини лілії загнуті (завиті) назад; пор. лілія кучерява, р. царские кудри «тс.». — Див. ще вити1.
завоїстий1;—пов’язане з вити1 (див.).
завоїстий2 —див. воювати.
завпед —р. завпед; — складноско-рочене слово, утворене за зразком російської мови з початкових частин перших двох слів словосполучення завідувач (завідуючий) педагогічної частини (р. за-ведующий педагогической частью). — Див. ще відати, педагог.
[завперувати] «стати впертим» Ж; — незакономірне похідне утворення від упертися, [уператися] «упиратися» Ж; пор. бр. [заупартаваць] «упертися» від [упартаваць] «упиратися». — Див. ще перти.
завсігдй «завжди» СУМ, Г, завсіди, [завсігда Г, Ж, завсегда, завсюди] «тс.», завсідний, [завсідній], завсідник, [осігдиі «завжди»;—р. завсегда, [завсегдьі, зав-сядьї], бр. зауседьі, заусягдьі, п. [ха\с-82е§сіу, хахузхесіу];—результат злиття прийменника за в часовій функції і прислівника [усігди] «завжди» (див.).
завтра, завтрє «завтра», [завтрички] «тс.» Ж, завтрашній, [завтрашний Ж, завтрішний Ж, завтрий (день) Ж), [завтрій] «завтрашній» Ж, назавтра, [назавтре] «назавтра», [назавтрю] «тс.» Ж, позавтра «післязавтра», [позавтрому, позавтрьому, позавтру, позавтрім Па, позавтрей ЛексПол 58] «тс.», позавтрашній «післязавтрашній», [позав-трішній Ж, позавтрий] «тс.», [поза-завтра] «через три дні» Ж, [позазавтрей]
«тс.» ЛексПол 58, узавтра; — р. завтра, [завтра, заутра], бр. заутра, др. за-утра, завтра, ч. хе]Іга, хіїга, слц. ха]1га, м. заутре «післязавтра», схв. сутра, слн. ха]1га «завтра вранці», хаи-іга «тс.», стел, заоутра;—результат злиття прийменника псл. ха «за» і форми род. в. одн. іменника иіго (иіга) «ранок», яке в такому звуковому оформленні в українській мові не збереглося.— Шанский ЗСРЯ II 6, 21; Фасмер II 73; Преобр. І 240; Булаховский Трудн ИРЯ І 197. — Див. ще за1, ютро.
[завтякати] «могти, сміти щось зробити» Ж; — очевидно, пов’язане з [тикнути] «бути на користь, підходити, служити» (див.).
завше «завжди, повсякчас», [зав ший] «повсякчасний» Ж, назавше «назавжди»;— запозичення з польської мови; п. хахузхе «тс.» є результатом злиття прийменника ха та прислівника [\гзхе§-СІу] «ТС.», ЩО ПОХОДИТЬ ВІД ПСЛ. *УЬ8Ь§-(1у. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 241; Бульїка 116; Вгйскпег 646. — Див. ще усігди.— Пор. завжди, завсігдй.
[зав’язник] (бот.) «перстач прямостоячий, калган, РоіепіШа Іогтепііііа Иеск. (РоіепііИа егесїа Б.)»;—р. [завязник] «тс.; гірчак ракові шийки, Ро1у§опцт Ьізіогіа Б.», [завязньш кб-рень] «перстач прямостоячий»;—похідне утворення від в'язати; назва мотивується тим, що в народній медицині корені цієї рослини застосовуються як в’яжучий засіб при лікуванні ран, кровотеч тощо.— Носаль 96—97.— Див. ще в’язати.
[зага] «печія, згага»; — слц. хаЬа;— результат спрощення форми згага, в якій занепало перше г; пор. ч. хаЬа із *хЬака (НоІиЬ —Кор. 441). — Див. ще згага.
[загадка] (бот.) «злинка їдка, Егі§е-гоп асег Б.; злинка канадська, Егі§е-гоп сапасІепзІБ Б. Ж, Мак»; — р. [загадка] «злинка їдка»;—похідне утворення від загадувати; назва зумовлена тим, що цією рослиною гадають (щось загадавши, зривають і втикають її в щілину хати, а потім спостерігають, чи розквітне). — Даль І 1413—1414. — Див. ще гадати, за1.
[загакуватися] «заїкатися», [загак-ливець] «заїка», [загакливий] «заїкуватий»;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до [загакуватися] «заїкатися», [загйку витися] «тс.».— Пор. гикати, загал, [загалень] «загальне місце, банальна фраза» Ж, загальник «тс.», [за-гальниця] «тиждень, протягом якого все можна їсти», [загальна] «загальні збори» Ж, загалом, загальний, [загаловий] «загальний» Ж, взагалі, [нагалом] «підряд» Л, [узагалі], узагальнювати; — п. [ха§а1ет] «загалом, взагалі, разом, оптом», [хаЬаІет] «разом, без вибору, оптом»;— недостатньо з’ясоване; пов’язується (Потебня РФВ III 163) з голий, як і огулом (букв, «усе наголо»).
[загалаванитися] «загавитися»; — неясне; можливо, афективне утворення.
[заґамеґи] «вигадки, баловство» Я; — неясне.
[загамтать] «закутати» Л, [загамту-вать] Л;—неясне.
[загапкатися] «загавитися»;— результат видозміни запозиченого п. ха§а-ріс 8Щ «тс.», можливо, під впливом імені Гапка; п. §аріс «ловити гав, гавити» утворене від іменника §ара (орн.) «гава», звуконаслідувального за походженням; непереконливим є його виведення (Кагіохмісх 8 XVО 176; 8А¥ І 801) з нн. §ареп «ловити гав, гавити», нвн. §аІїеп «тс.», як і пов’язання (Вгйскпег 134) з назвою озера Ооріо. — 81аш-зкі І 255—256. — Див. ще гава.
[загара1] «бажання, пристрасть, старанність, завзяття в роботі», [загарли-вець] «старанна людина, ентузіаст» Я, [загарливий] «старанний, завзятий в роботі»;— р. [загара] «меткий, завзятий хлопець, молодець»;—очевидно, пов’язане з горіти, псл. §огеіі (пор. запал, запальнйй від палйти); у значенні «старанність, завзяття в роботі» можна припустити вплив дієслова [гарувати] «важко, без відпочинку працювати».— Див. ще горіти1.
[загара2] (бот.) «татарське мило, зірки городні, БусЬпіз сЬаІсесІопіса Б.» Ж;— пов’язане з горіти; назва мотивується яскраво-червоним забарвленням квіток; пор. р. горицвет, п. ріо-тіепехук, ч. ріатепеспісе «тс.». — БСЗ
4, 269; Маскек Лт. гозН. 78. — Див. ще горіти1.
[загармати] «загарбати» Ж; — очевидно, результат злиття виразу *за гар (й)мати «брати за данину». — Див. ще гарма-дарма.— Пор. гарбати, гарний.
[заґедзелити] «почати верзти нісенітницю»;— очевидно, похідне утворення від іменника [.ґедзел) (ент.) «гедзь»; первісно могло означати «втратити самоконтроль у розмові і поведінці» (як роздрочена гедзем тварина). — Див. ще гедзь.
[заґерґелитися] «дати дуба»;—афективне утворення.
[заглушка] (бот.) «стоколос житній, Вгояіиз зесаііпиз Ь.» Мак;—пов’язане з заглушати; назва зумовлена тим, що цей бур’ян при поганих сходах хлібів дуже розростається, заглушаючи сходи.— Див. ще глухий, за1.
[заглюбяти] «проклинати» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [гліпкати (дідьками)] «проклинати; лаяти» (див.).
[загмороздйти] «глибоко встромити в землю»; — неясне.
[загниця] «пах, здухвина» Ж; — очевидно, похідне утворення від гнути (див.).
[загнітиця1] «нігтьоїда, нарив на пальці під нігтем», [загнетиця ВеЗн, загніт ЖІ «тс.»; — результат видозміни форми [занігтиця] «тс.» під впливом гнітити «давити, тиснути»; пор. п. га§піоіек и раїса «нігтьоїда». — Див. ще за1, ніготь.
[загнітиця2] (бот.) «аспленій, Азріе-пішп Ь.» Мак;—пов’язане з [загнітиця] «нігтьоїда, нарив на пальці під нігтем»; перенесення назви зумовлене тим, що ця рослина через нігтеподібну форму її листків вважалася придатною для лікування нігтьоїди. — Маскек Лт. гозії. ЗІ.—Див. ще загнітиця1. — Пор. занігтиця2.
загнітник (бот.) «пароніхія головчаста, Рагопускіа серкаїоіез (М. В.) Везе.»;—пов’язане з [загнітиця] «нігтьоїда, нарив на пальці під нігтем»; пор. раг-опускіа від гр. от’Д «ніготь», р. приноготбвник (бот.) «пароніхія» при [приногбтница] «нігтьоїда», нім. і\а§е1-
кгаиі (бот.) «пароніхія» від і\а§е! «ніготь»; назва зумовлена приписуваною цій рослині властивістю допомагати при лікуванні нігтьоїди. — Маскек Лщ. гозН. 31. — Див. ще загнітиця1.
[загнущатися] «погребувати»; — запозичення з церковнослов’янської мови (щ з’явилося під впливом слів типу знущатися); стел, гноушати са «гребувати», тихшати са «тс.» (ж виникло, очевидно, під впливом попереднього N —Вегп. І 314) утворене від гиоус-ь. «грязь, бруд» (псл. *§пизь «тс.»), спорідненого з дісл. §пйа «терти», §пу)а «шуміти», гр. ууамя «скребу, шкрябаю», %¥бод «вишкребок». — Шанский ЗСРЯ І 4, 109; Фасмер І 422; Преобр. І 132; Тогр 138; Воізасц 1064; Ноіікаизеп Ае\УЬ. 133.
[загбва] «заздалегідь, завчасно»; — очевидно, споріднене з ч. гаку, вл. нл. гаке «тс.»; дальша етимологія неясна (пор. Хикаіу 81. а сі. І 1, 284—289; НоІик — Кор. 430; Маскек Е8ЛС 709, які українського слова не згадують).— Німчук Терит. діал. 74.
[загбвтаний (з-а сокира)] «дуже притуплений» Ж;—очевидно, пов’язане з [гбвтати] «уговтувати, уговкувати»; характер семантичного зв’язку неясний.— Див. ще гбвтати.
загодя, загоді —див. год.
[загбкуватися] «заїкатися», [загок-лйвий] «заїкуватий»;— звуконаслідувальне утворення, паралельне до [загітуватися] «заїкатися», [загітуватися] «тс.».— Пор. гйкати.
[заголбба] «клопіт, морока» Ж;—1 очевидно, пов’язане з [заголобйти] «закріпити клинами, з’єднати заклепками»; первісне значення — «небажане заклинення», звідки «перешкода», «утруднення», «морока»; пор. р. загвбздка «забивання цвяхами; предмет, що забивається замість цвяха; складне завдання; морока; утруднення». —Див. ще голобйти.
[заготуритися] «загавитися; забути про все, задивившись на щось»;—похідне утворення від [гбтур] (орн.) «глухар», пов’язане з тим, що самці глухарі під час токування, видаючи свої характерні звуки, нічого не чують; слово
могло зазнати семантичного впливу з боку [заг у ритися] «забавитися чимсь і забути про потрібне». — Див. ще готур.
заграва, [загрева, загрево, зевриво] Л; — результат контамінації слів [за-рево] «блиск, відблиск» або [заря] «заграва на небі» і грати «переливатися» (пор. сонце, зірниця, місяць грає).— Див. ще грати, зоря.
[загракатисяі «загавитися»;— бр. {загракаццаї «загавитися, задивитися»; — похідне утворення від грак,, паралельне до загавитися від гава. — Див. ще грак1.
[заграницьник] (бот.) «галінсога дрібноцвіта, Оаііпзо^а рагуіПога Сау.» Мак;—похідне утворення від [загра-нйця\ «закордон»; назва зумовлена тим, що рослина занесена з-за кордону (з Європи, куди вона потрапила на початку XIX ст. з Америки). — МасЬек Лт. ГО8І1. 244. — Див. ще границя1, за1.
Ізагрюзйтися] «загрузнути»; — пов’язане з груз1 (див.).
загс;—р. бр. загс;—абревіатура, утворена в радянський час із початкових букв членів словосполучення (відділ) запису актів громадянського стану за зразком р. загс — (отдел) записи актов гражданского состояния. — Шанский ЗСРЯ II 6, 27.
загурити, загуритися, загуряти, вагу рятися, загуря —див. гурйти.
[загутатися] «забутися, загавитися»;— запозичення з словацької мови; слц. гаЬйіаі’ за «задуматися, замислитися» утворене від ЬйіаГ «задумуватися, думати» неясного походження.— МасЬек Е8ЛС8 151; Е8ЛС 192.
зад, задок, задник, [задники} «невеликі прибудови до задньої стіни клуні» Я, [задниця] «кусок сукна, що надівається ззаду» Я, [задйня] «пряма кишка і задній прохід» Я, [задняк] «корма (задня частина судна)», [зад] «слідом за, позаду», [заді(сь)] «позаду, ззаду» Ж, задки, задній, [заднйчий] «задній» Я, задкувати, [взад] «назад», [відзаддя] «полова», ззаду, назад, назаді «ззаду», [на-заддвець] «реакціонер» Ж, [назадник] «тс.», [назаднйцтво] «регрес» Ж, Іна-задний] «реакційний» Ж, озадок, позад, позаду, [позадь] «залишки зерна, змішані зі сміттям», [позаддя] «тс.», [позадки] «за-
лишки від рідкої їжі на дні» ЛексПол, [позадниця] «задня половина запаски», [позадний] «задній» Ж, позадній «задній», узад «назад»;— р. бр. зад, др. задт> «спина, зад», п. слц. вл. гасі «зад», ч. гада «спина», гасі «корма», болг. зад «за, позаду, ззаду», м. зад «тс.; слідом за; після», схв. задпьи «задній; останній», слн. гадп]'і «тс.», гад «позаду, ззаду», стел, злд-ь «спина»;— псл. гадь, яке часто пов’язується з ав. гадаЬ-«зад», гр.	«тс.», «випо-
рожняюся», вірм. }еі «хвіст (собаки, лисиці, лева)», дінд. Ьадаіі «випорожняється», ірл. §еад «зад» (з дангл.), алб. дЬ]’е8 «випорожняюся», нн. §аі «зад» (Младенов 173; Воізаср 1052— 1053; Тогр 123; Озїеп-8аскеп АКІРЬ 32; НйЬзсЬтапп Агт. 470; Редегзеп Кеіі. Ог. І 160; ЦЬІепЬеск 357; Ноіі-Ьаизеп 2Я81РЬ 24, 267); більш імовірним здається пояснення псл. хад-ь як утворення з прийменника га і суфікса -дь (Шанский ЗСРЯ II 6, 27; КЗСРЯ 113; Преобр. І 240; Вгйскпег 643; МасЬек Е8ЛС 708; Меіііеі КЕ8 9, 127; МИедешапп ВВ ЗО, 222 і далі); пор. структуру і походження слів над, під, перед; при цьому Мейе порівнює -дь з гр. -йа, -йє¥, а Відеман —з гр. -бол» (у	«всередину»), спорідненим з
-бтр, -бос, -бє. —Фасмер II 73. — Див. ще за1.
задава, задавка — див. давйти.
задаватися «зазнаватися, хвастати, чванитися», задавака; — р. задаваться «зазнаватися», бр. задавацца «тс.»; — похідне утворення від давати, дати; значення може бути виведене від задаватися «намірятися»; в такому разі первісно означало «хвастати передчасно, тим, чого ще немає». — Див. ще дати.
[задвійник] (бот.) «зозулині сльози яйцелисті, ІЯзіега оуаіа (Ь.) Д. Вг.» Ж, Мак;—похідне утворення від [за-двїйний] «подвійний»; назва мотивується тим, що стебло рослини в нижній своїй частині має два яйцеподібні листки; пор. інші назви цієї рослини: [двойлист, двулистник]. — Див. ще два.
[заденок] «задня стінка ящика на возі» Ме;—не зовсім ясне; може бути
результатом контамінації основ зад (задок, задній) і [заденати] «вставляти дно».
задера, задерака, задерйжка, задерика, задерикуватий, задерій, задерки, задйра, задирака, задиракуватий, задирочка, задйрга, задиракуватий, задиристий, задйришка, задирка, задиркуватий, задирливий, задйрчастий, за-дра, задьдр, задьористий, задьорний — див. дерти.
[задір] «вишита кайма на перемітці» Ж;—очевидно, результат видозміни форми [забір] «вишивки на кінцях перемітай», можливо, під впливом дерти,— Див. ще брати.
задля; — результат злиття прийменників за і для. — Мельничук СМ III 173. —Див. ще для, за1.
задовільний, задоволення, задовольняти — див. воля.
[задрутець] «мученик, страдальник» Пі, Ж;—не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з п. хабг^сгус «замучити», похідним від сіг^сгус «мучити», спорідненого з р. [дручйть] «пригнічувати, засмучувати, мучити, виснажувати, обтяжувати», укр. дрюк. — Фасмер І 544; Вгйскпег 96—97. — Див. ще дрюк.
[заедно] «гуртом, разом; постійно, завжди»; — бр. [заедно] «разом»; — запозичення з польської мови; п. ганебно «завжди, постійно», як і ч. слц. ганебно «заодно», болг. м. заедно «разом», схв. заіедно «тс.», є результатом злиття прийменника га «за» з числівником середнього роду (зн. в. одн.) іесіпо від іедеп, спільного походження з укр. один.— Див. ще один.
заєць СУМ, Ж, [заєчка] «зайчиха», зайчиха СУМ, Ж, зайчйця, [заячиха] Ж, зайча, зайчатина, зайчатко, [зай-чатник] «мисливський собака» Я, зайченя, зайченятко, зайчик «світла плямка від сонячного променя, відбита блискучою поверхнею; [вид дитячої гри]», [зайчина] «заяча шкурка» Ж, [зайчйна] «великий заєць» Я, [заюк] «заєць», [за-яець Ж, заянець Ж, заяць Ж] «тс.», заятина, [заяченя] Ж, заячина, заячий; — р. заяц, [заец], бр. заяц, [заюк], др. заяць, п. хаі^с, [ха|с, гаік, ха]ек], ч. га]іс, слц. вл. полаб. ха]ас, нл. га]ес,
болг. заяк, [заек, заец], м. за]ак, схв. за-(ац, з§ц, слн. га]ес, гес, стел, заьхць.;— псл. *га]^сь;—на думку більшості дослідників, з первісним значенням «плигун, стрибун» (і з розширенням основи на -п-) споріднене з дінд. ЬауаЬ «кінь», ]ЇЬТ1е «підскакує, летить», вірм. р «кінь», лит. гаізіі «плигати, стрибати», можливо, також з лат. йаесіиз «козел», гот. §аііз «коза», лит. хиїкіз «заєць» (лтс. гак: із «тс.» запозичене з білоруської мови); іє. *§’йеі- «плигати, скакати»; пов’язується також (МасЬек ЕБїС 709) з дієсловом *гь)а]9 «зяю, зіяю» (через наявність «зяючої», роззявленої верхньої губи або через те, що заєць спить з розкритими очима): *гь]а]-ьп-ьсь > гаі^сь; помилковим є зіставлення (Бое-хсепіііаі АІБІРЬ 37, 379) з лит. гаї баз «блискавка», гр. уаїа «земля».— Шанский ЗСРЯ II 6, 75; Фасмер II 84; Преобр. І 243—244; БЕР І 587—588; Младенов 174; Бкок III 647—648; 7и-рііга ОС 200 і далі.
[зажартий] «озлоблений, розлючений, запеклий, запальний»; — запозичення з польської мови; п. хагагіу «запеклий, заядлий, завзятий, запальний» походить від дієслова ггес «жерти», спорідненого з укр. жерти. — Вгйскпег 666—667. — Див. ще жерти.
зажога —див. жегтй.
[зажогнутися] «запалитися», [за-ждхатися] «захворювати від спеки (про-жирних тварин) Г, Ме; хворіти або гинути від спраги (про свиней, глузливо про людей) Ме», [заждхнутися]; — утворення від форми [заждгея, зажохся], запозиченої з російської мови; р. за-жегея е формою мин. ч. чол. р. одн. від зажечься «запалитися», пов’язаного-з укр. [жегтй] (див.).
заздалегідь СУМ, Бі, [заздалегдди] «заздалегідь», [заздалйгідь Ж, заздалй-годи Ж, завздагледь Л, завздалегйдь Л, здалегідь Ж, здалйгідь Ж] «тс.», заздалегідний;— результат контамінації слів загодя і здалека, здаля. — Іст. граматика 372; Наконечний Наук. конф. філол. ф-ту ХДУ 1959, 6. — Див. ще год, далеко.
заздрити, [зазд рішися] «заздрісно, скоса дивитися» Ж> [зазрітися] «тс.»
У^,зазд ростити, [задростити] «заздрос-тити», [заздрувати] «тс.», [заздра] «заздрість, ревнощі» Ж, заздрощі, [задро-щі], заздрісник, [заздросник] «заздрісник» Я, [заздросливець] «тс.» Бі, [зай-здраї «заздрість» Бі, [заздрений] «заздрий», заздрий «заздрісний; [ревнивий, недоброзичливий Ж1», [заздрісний] «заздрий», [заздрісливий] «заздрісний, ревнивий, недоброзичливий» Ж, заздрісний, [заздросний], [задраєний] «ревнивий, заздрісний» Ж» [зайздрославий] «заздрісний» Бі; — бр. зайздрасць «заздрість», [зайздрбсціць] «заздрити», [за-здрбсциць], п. хахсігозс «заздрість», хах-(ігозсіс, ст. хаіхсігозсіс;—похідне утворення від дієслова здріти «бачити»; пор. др. зазьр^ти (зазрЬти) «заздрити» від зьрРти (зр'Ьти) «бачити», псл. ха-уісіеіі «заздрити» від уісіеіі «бачити»; значення «заздрити» грунтується, очевидно, на уявленні про лихе око.— Вгйскпег 646.—-Див. ще за1, здріти.
[заззяти] «засяяти»;— бр. заззяць «засяяти, заблискати, заблищати»;—очевидно, пов’язане з [ссяти] «сяяти» як варіант з одзвінченим кореневим сс’ під впливом префіксального з або як результат зближення з основою зя(я)ти.
[зазйзніти] «замиршавіти, зачахнути» Я; — неясне; можливо, пов’язане з [змз] «косоокість», пор. дивитися зи-зом «кидати косі погляди», тобто «дивитися недоброзичливо, бути лихим на очі»; в такому разі зазйзніти первісно могло означати «зачахнути від лихого ока».
[зазимчак] (зоол.) «нічний метелик, ОрегорЬіега Ьгитаіа Ь. (СІгеітаіоЬіа Ьгитаіа)» Ж; — похідне утворення від зима; назва зумовлена тим, що ці метелики з’являються на початку зими (точніше, пізньої осені, коли настають перші морози); пор. слц. [тгахпіса] «тс.» від гагах «мороз», нім. Ргозізраппег «тс.» від Ргозі «мороз; зима». — Уагпу 200 —201. — Див. ще за1, зима.
[зазнобка1] «прикрість Г; шрам, рубець, опік; сором, ганьба Ж»; — Р- за-знбба «досада, прикрість; [туга, скорбота, горе]», [зазнббуїика] «сум, прикрість», бр. [зазндба] «тс.; предмет суму, прикрість»; — очевидно, похідне від зно-224
бити «морозити» (щодо серця, почуттів тощо); пор. р. [знобить] «розчаровувати, охолоджувати захоплення»,— Фасмер II 74. — Див. ще знобити.
[зазнобка2] «друга жінка в чоловіка; незаконна жінка, коханка» Ва; — очевидно, запозичення з російської мови; р. зазнбба «кохана», давніше «досада, прикрість; обморожене місце» пов’язане з дієсловом знобить «знобити, морозити»; помилково пов’язувалося (Желтов ФЗ 1876/1,21) із р. зной «спека» з огляду на [зазнбй, зазнбя] «кохання»,— Одинцов Зтимология 1974, 117—120; Шанский ЗСРЯ II 6, 31—32; Потебня, О некоторьіх символах в славянской народной поззии, X., 1860 , 33 —34.— Див. ще знобити.
[зазблі (у виразі [нема й заздлу] «не можна побачити?») Я; — неясне; можливо, пов’язане з бр. зблак «світанок».
зазувати, зазути, зазуванець, зазу-вистий —див. взути.
зазулйнець, зозулинці—див. зозулинець.
[зазулька] «сонечко семикрапкове, Соссіпеїіа зеріетрипсіаіа Б.», [зазу-лейка] «тс.» ВеДо; — похідне утворення від [зозуля, зменш, зазулька] «(орн.) зозуля Г; червона (масть і кличка корови) Ме»;—назва зумовлена, очевидно, перістим забарвленням сонечка (червоного з чорними крапками на спині), пор. зозулястий «перістий, в чорних і білих плямочках»; співвідношення слів [зазулька] «сонечко семикрапкове» і [зозуля] «зозуля; червона (масть корови)» нагадує співвідношення форм [бедрик] «сонечко» і [(коза) бедраї (з казки) «ряба, періста, з Плямами іншого кольору» (Коломієць Мовозн. 1967/3, 51); не виключена також можливість, що ця назва дана сонечку через те, що воно, як і зозуля, використовується при ворожінні (якщо сонечко при цьому впаде з руки на землю, то це віщує дівчині скору смерть —ВеДо 102).— Див. ще зозуля.
заїдатися, заїди, заїдки, заїдливий, заїдник, заідня, заїжка, заїлий, заїстися— див. їсти.
заїка, заїкатися, заїкуватий —див. гикати.
[зайви] (у виразі [у з. взяти] «позичити») Ж;—результат видозміни форми займи під впливом прикметника зайвий.— Див. ще імати.
зайвий «який не використовується в даний момент, вільний; надмірний» СУМ, Ж; [запасний Бі]», [зайвик] «зайвий, запасний бик» Я, зайвина, зайво, [взайві] «зайво, непотрібно, даремно», [узайві] (у сполуці [у. бути] «бути зайвим»);— р. [заевьій, заивьій] «зайвий, запасний; не потрібний, вільний, незайнятий» (з укр.);—неясне.
зайда1, зайдей, зайдея, зайдений, за-йденний — див. іти.
[зайда21 «мішок, сумка» ВеУг, [зай-дочка] «в’язка»Ж;— запозичення з польської мови; п. хадсіа «мішок для носіння на спині сіна, городини тощо; в’язка, клунок» етимологічно неясне.
займа, займан, займанка, займан-щйна, займань, займати, займатися, займи, займана, займанка, займиско, займистий, займит, займати, займатися, займище, займот — див. імати.
[зайчик] (бот.) «хрінниця вонюча, Ьерісііит гисіегаїе Б.; заяча конюшина багатолиста, АпШуІІіз уиіпегагіа Б.» Мак;— похідне утворення від заєць; назва зумовлена тим, що ці рослини є гарними кормовими травами для зайців та кролів.— Нейштадт 291. — Див. ще заєць.
[закабаїти] «забрести, доплентатися» Ж; —неясне; можливо, пов’язане з [закабаі] «вибоїни; заглиблення».
[закабай] «заглиблення, щілина» ЛексПол, [закабаї] «вибоїни; заглиблення, щілини» ЛексПол;—неясне; можливо, пов’язане з [кдбух] «ямка, в яку садять картоплю» (пор.).
закабла, закаблй, закаблук, закаблука ~~див. каблук.
[закавірити] «перекосити» (очі) Ме, [закавіритися] «перекоситися» (на когось) Ме, [закавіриний] «перекривлений, з перекошеними очима чи обличчям» Ме;—очевидно, результат видозміни форм типу [завіряти (очі)] «водити (очима), супитися, нахмурюватися» ВеЛ, [завіритися] «розгніватися, роз
сердитися, надутися» Ж (первісне значення —«водити очима, свердлити очима, дивитися косо») під впливом [повертати, ковернути] «повертати, обертати», [заковйрнювати] «закручувати, підвертати» тощо. — Див. ще завйритися, ковертати.
закавраш, закавраша, закарваш — див. карваш.
[закав’ядити] «занудити»; — неясне.
закал, закалець, закальок, закайок — див. калити.
[закалабокі «запічок» Я; — очевидно, результат контамінації форм [прикала-бок\ «невелика прибудова, комірчина; невеликий відсік у приміщенні, коморі, шафі» і закапелок, закамарок (див.).
закалабудати —див. калапутати.
закамарок;—запозичення з польської мови; п. гакатагек «закамарок» утворене від лат. сатага «склепіння; кімната», від якого походять також п. котога «комора», укр. комора; пор. п. [хакотогек] «закамарок», укр. за-комдрок, закомірок «тс.», [закомори] «закутки», [камор] «комора». — Оньїшке-вич Исслед. п. яз. 241; АУіікогмзкі 80г 19/2, 209. — Див. ще комора.
[закантйка] «щирий друг»; — утворене від р. закадьічньїй (друг) «щирий (друг)», яке пов’язується з кадьік «кадик» (Шанский ЗСРЯ П 6, 35; Фасмер II 75; Грот Фил. раз. II 430); щодо вставного н пор. р. [кондьїк] «кадик», укр. [колдйк] «тс.». — Див. ще кадик.
закапелок; —очевидно, пов’язане з каплиця; можливо, виникло в середовищі семінаристів на грунті слат. са-реііа «каплиця». — Див. ще каплиця1.
[закасати] «засукати, закачати», [підкасати] «підіткнути» (поділ за пояс);—р. [закасать] «заткнути за пояс», бр. закасаць «засукати, закачати», слц. гаказаГ «заправити»;—очевидно, запозичення з польської мови; п. гаказас «засукати, закачати», ст. ка-зас «підсмикувати, підтикати (сукню), засукувати, закачувати (рукави)» споріднене з укр. [касатися] «торкатися, дотикатися», чесати. — Мельничук Зтимология 1966, 197; Вгйскпег 222; Масйек Е8ЛС 244; Вегп. І 491. — Див. ще чесати.
закастрйти —див. захаращувати.
[закасувати] «перевершити, перегнати»;— очевидно, запозичення з польської мови; п. гаказоч/ас «тс.» утворене, мабуть, від п. ст. казас «підсмикувати, підтикати (сукню)», пор. вираз заткнути за пояс у буквальному і переносному значенні; менш переконливе виведення (Масіїек Е8ЛС 100, 244) від псл. *казаН «поспішати» як спорідненого з лтс. [кибзі] «спішно йти, поспішати», іє. *кбз-. — Див. ще закасати.
закатний — див. кат.
[закацепати] «захолонути, померти» Я;—очевидно, результат видозміни слова [закацюбти] «закоцюбнути».— Див. ще коцюбитися.
[заки] «поки», [зак, заким, закім] «тс.»; — результати злиття прийменника за і давнього займенника кьш «який» у формах зн. в. мн. чол. р. або род. в. одн. жін. р. та орудн. в. одн. чол. р.; очевидно, спочатку мались на увазі сполучення за кьі(и) часи (чи за ки(^) пори, за кьі('І5) доби), за киимь часомь. — Мельничук СМ IV 107—109. — Див. ще за1, хто.— Пор. закіль.
[закймбатися] «забрести, доплентатися» Ж; — очевидно, афективне утворення, близьке до [билембатися] «плентатися».
[закичний] «заможний» ВеЗн; — очевидно, результат видозміни слова [защічний] «тс.». — ВеЗн 19. — Див. ще затік.
[закіль] «поки», [закйль СУМ, Ж. закйля Бі, закинь Ж, закля, заколь Ж] «тс.»; — слц. [гакеГ, гакі’а, гакоГ] «тс.»; — результати контамінації форм [заки, заким] і покіль, [покиль], ст. поколя «тс.». — Див. ще заки, покіль.
[закла] «застібка, гачок; рогач»; — очевидно, пов’язане з Ікло] «ікло; кут, виступ у предмета». — Див. ще ікло.— Пор. закло.
[закланниця] «частина кошари» Доп. УжДУ 4; — не зовсім ясне, оскільки невідоме призначення цієї частини кошари; можливо, виникло із *заклад-ніщя (від класти), якщо це те саме, що й [закладка] «частина кошари» тж.
[заклизйти] «заказати, заборонити» Я; — значення, мабуть, встановлено не-226
точно, пор. наведену при цьому слові ілюстрацію: «Заклизити, щоб любов за-нехаїла»; можливо, похідне від [клез-нути] «дати ляпаса; ударити» (див.).
заклйн, заклинатель, заклинач — див. клясти.
[закло] «клапоть землі, що заходить у чужу землю; закуток Ж; частина місцевості, оточена з трьох боків ярами; затока, згин дороги Л»; — бр. [закло] «затока; земля, що вклинюється в чужу землю; клин землі, обмежений водою; крутий згин дороги»; — очевидно, пов’язане з [кло] «кут, ребро, грань, виступ у предмета», ч. [пакіо) «місце коло річки», схв. нйкльа «вигин річки».— Ніканчук Белар. лінгв. 6, 69—71; Варбот Зтимология 1972, 49—52. — Див. ще ікло. — Пор. закла.
[заклюкати] «заплутати, поплутати»;— похідне утворення від [клюка] «гак, крюк», пор. [клюки робити] «тікаючи, робити петлі, заплутувати свої сліди; вивертатися» (про зайця).—-Див. ще клюкати1.
[заковеркати] «закрутити» Я; — очевидно, результат видозміни форми [ко-вертати] «повертати, обертати», можливо, під впливом р. коверкать «ламати, перекручувати».
заковйка, заковйчка;— р. заковика, заковика, бр. заковика; — пов’язане з [ковйка] «затримка, зупинка, перешкода».— Шанский ЗСРЯ П 6, 35; Куркина Зтимология 1970, 94. — Див. ще ковйка.
[заковйлий] «завзятий Ж; похмурий, відлюдькуватий Пі»; — неясне; можливо, пов’язане з др. ковт> «злий замір, злі хитрощі», похідним від ковати «кувати; замишляти лихе».—-Див. ще кувати1.
закблець —див. колоти.
[закомуристий] «хитромудрий»;— запозичення з російської мови; р. [закомуристий] «чудний, незрозумілий, хитромудрий», [закомиристий] «тс.», [за-комура] «чудна, загадкова людина», [за-комуривать] «говорити манівцем, натяками, двозначно?, [отпускать закомури] «тс.», очевидно, пов’язані з заковйрис-тий, (заст.) заковуристий «хитромудрий», заковирка «заковика; трудність,
хитрість», які зводяться до кдвьі «підступи, хитрощі». — Шанский ЗСРЯ 11 6, 38.
закон1 «загальне правило; закономірність; сукупність догм релігії», [за-кін] «сповідь, причастя» Г, Ж, законник «знавець законів; (заст.) чернець», законний, [закднничий] «законний» Я, [законйтися] «причащатися», [закдню-ватися Ж, законятися] «тс.», беззаконник, беззаконня, [беззакднство] «беззаконня», [беззакднщина] «тс.» Ж, узаконити, узаконювати, узаконяти; — р. бр. болг. закон, др. законт> «закон; віра; правила віри; завіт», п. хакоп «закон, релігія, віра, сповідь; завіт; чернечий орден», ч. слц. хакоп «закон», вл. хакоп «тс.», нл. хакоп «вид, формальність», м. закон «закон», схв. закон «закон; завіт; релігія, віра», слн. хакоп «закон, правило; шлюб», стел, законі, «закон»;—псл. хакопь «закон», первісно «початок; початкове рішення» (можливо, «обмеження»), пов’язане з хас^іі (<*ха-кеп-) «почати», копь «край (початок, кінець)»;— споріднене з лат. гесепз «свіжий; недавній», ірл. сіпіт «виникаю», лтс. сіпаііез «підійматися». — Шанский ЗСРЯ II 6., 38; Фасмер II 75; Львов Лексика ПВЛ 189; Преобр. І 241; Вгіїск-пег 643—644; Масітек Е8ЛС 709; БЕР І 591—592; Вегп. І 168—169, 560—561.— Див. ще кін, почати.
[закон2] «зародок», [законйти] «зародити», [законйтися] «зародитися; початися, з’явитися», [законяти], їзакдню-ватися, законятися]; — псл. хакопь «початок», пов’язане з хас^іі «почати; зачати (зародити)». — Див. ще закон1.
[закордубанити] «запиячити» Я; — очевидно, похідне утворення від [кор-дубан] «старий могутній дуб» Я (напевно, «пробковий дуб», пор. їкдрдуб] «пробковий дуб; пробкове дерево; дубняк»),— Див. ще кордуб.
[закорублий] «зашкарублий, твердий» Ж;— зіставляється з болг. коруба «порожнисте, дуплисте дерево; дупло», схв. кор^бати «лущити кукурудзу» (Фасмер II 75; Вегп. І 577; Мікі. Е\\/ 132; Младенов 252); може розглядатись і як результат контамінації форм зашкарублий і кора.—Пор. закорузлий, кора, шкарубкий.
[закорузлий] «зашкарублий, твердий» Ж, [заскорузлий] «викривлений» Ж;— Р- закорузльш «зашкарублий, твердий», заскорузльїй, бр. закарузлм «тс.»; — рідкісне суфіксальне утворення від кора, [скора] «шкіра»; пор. р. [корюз-льій] «невеликий; корявий», слн. когйхе «шкапа». — Куркина Зтимология 1970, 95; Шанский ЗСРЯ II 6, 62. — Див. ще кора, скора. — Пор. закорублий.
закорючка, [закорючити] «загнути крючком»; — р. закорюка «крючок, вигин; виверт, хитрість; перешкода», закорючка «тс.»;—похідне утворення від *корюка «крюк, крючок» (пор. р. [ко-рюка] «щось зігнуте, скарлючене», [картка] «закорючка, крючок; лапка», кортить «карлючити, згинати в крюк»), що пов’язується з крюк (Фасмер II 344; Маіхепаиег БЕ 8, 204 і далі) або з др. коря «корінь» (Шанский ЗСРЯ II 6,40).
[закотелйти] «зафиркати, упертися» Я; — неясне; можливо, пов’язане з котел; у такому разі йдеться, очевидно, про порівняння з кипінням води в котлі або з фирканням парової машини.
[закореніти] «замерзнути, заклякнути» Я, [закоцинїти] «заціпеніти» Досл. і мат. IV, [закоцініти] «замерзнути, заклякнути» Ж, [закоціліти] «тс.» Ж; — результат видозміни форм [зако-ченіти] «тс.», [закочинїти] «заціпеніти», [закачані ти] «задубнути від холоду», очевидно, під впливом закоцюбнути, закоцюбти, [закоцябнути] «замерзнути, заклякнути». — Див. ще качан.
закрбм —див. крома.
закуздраний —див. кустра.
[закузманий] «кудлатий, нечесаний, скуйовджений» Я;— очевидно, афективне утворення.
[закульбучити] «загнути гачком» Ж, [заклебучений] «загнутий, закривлений»;—очевидно, пов’язане з [кульба-стий] «горбатий; загнутий» (див.).
[закуршивіти] «запаршивіти, зачахнути» Я;—афективне утворення, пов’язане з запаршивіти.
закустраний, закустрати, закустри-ти, закуштрати — див. кустра.
[закуція] «те, що заважає; гурт людей» Ва; — очевидно, результат видозміни слова екзекуція «тілесне покаран
ня; стягнення заборгованості», зближеного з префіксальними утвореннями типу закуток, завала.
зал, зала, [саля], зальний; — р. бр. зал, зала, п. заіа, ч. заі, слц. заіа, вл. заі, болг. зала, м. схв. сала; — запозичене з німецької або французької мови через російську і через польську (форма з м’яким -ля); нвн. 8аа1 «зал» (двн. свн. заі «однокімнатний будинок») споріднене з днн. зеїі «однокімнатний будинок», дангл. зеїе, дісл. заіг «тс.», гот. за1)ап «знайти притулок, лишитися», лат. зо-Іши «земля, грунт; основа», стел, село «населене місце; поле», укр. село; фр. заііе «зал; кімната, приміщення» виводиться від германського заі. — Шанский ЗСРЯ II 6, 42; Фасмер II 76; КЗСРЯ 114; Преобр. І 241; 81. шуг. оЬсусЬ 663; БЕР І 593; Папхаі 647; К1и§е —Мііхка 617. — Див. ще село. — Пор. салон.
[залба] «бійка» Я;—п. хаіеЬ «бійка, сутичка»;— виводиться від виразу за лоб (п. га ІеЬ); пор. р. залобовать «убити на полюванні». — Вгйскпег 683. — Див. ще за1, лоб.
залевчник —див. левч.
[залепух] «людина, що ледве рухається» Ж; — очевидно, пов’язане з [залепух] «в’язкий, глизявий хліб».—-Див. ще липнути.
залицятися, [залицатися] «відзначатися, прославитися; свататися» Бі, залицяльник, [залицяйник] «залицяльник», ст. залецятися «хвалитися, похвалятися»;—р. [залицаться] «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці»; — запозичення з польської мови, зближене на українському грунті з словом лице; — п. хаіесас 8Щ «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися», [хаіісас зі§] «тс.», як і слц. гаїіесаі’ за «загравати; запобігати», є зворотною формою від гаїесас, [гаїісас] «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати», префіксального утворення від псл. *Іеіь (пор. стел. лФтк кстк «можна, дозволено», л'іітиж кстк «тс.»), спорідненого з лит. Іеіаз «повільний; спокійний», лтс. І0.І8 «дешевий», гот. ипіедз «бідний», гр. Хту&єї\> «стомлюватися», дінд. гаіі «дарує, дає». — Вгііскпег 292;
МасЬек Е8ЛС 709; Вегп. І 714. — Пор. зальоти.
залізняк (бот.) «РЬІотіз Б.; [вербена лікарська, УегЬепа оіїісіпаїіз Б. Мак; плакун звичайний, плакун верболистий, БуіЬгит заіісагіа Б. Ж]», [желізняк] «залізняк колючий, РЬІотіз рип§епз; вербена лікарська Ж», [желізниця] «вербена лікарська» Мак, [желізнянка] «тс.» Мак; — р. [железняк] «залізняк колючий»;— назви походять від залізо, [же-лізо] «залізо» Ж, можливо, тому, що ці рослини в народі наділяються чарівними (щодо плакуна звичайного —лікарськими) властивостями; пор. р. [железняк] «казкова трава, від якої залізні замки і запори розсипаються; нею ж добуваються скарби». — Див. ще залізо.
залізо, [зелізо] «залізо; залізна кочережка» ДзАтл І, [желізо] «залізо Ж’, залізна кочережка ДзАтл І», заліза, заліззя «куски заліза або предмети, вироби із заліза; [залізні частини плуга]», [желізє] «закис заліза» Ж, [залі-зина] «залізна окалина, що відпадає від заліза під час його кування», [же-лізйнець] «залізний шпат» Ж, залізко «лезо, наконечник або який-небудь інший предмет із заліза; [праска]», [же-лізко] «праска» Ж, [залізник] «залізні інструменти теслі або столяра», [зеліз-нйк] «тс.», залізниця, [желізниця] «залізниця; вид пухлини на обличчі (кольору заліза)» Ж, залізничник, залізняк «мінерал, що містить залізо; добре випалена цегла; річковий сірий рак з широкими клішнями; (заст.) ливарник; (заст.) торговець залізними виробами; [казан; віл темно-червоної масті; міцної будови людина; смуглява людина; хвороба язика у худоби, яку сколюють шилом Я1», [зелізняк] «залізний горщик», [желізняк] (мін.) «залізняк» Ж, [залізовина] «залізна руда», [залізок] «праска» Я, [желізок] «окис заліза» Ж, [залізце] «залізко (рубанка)», залізяка, [залізянка] «залізниця», [залізярня] «залізний виріб», залізний, [зелізний, же-лізний] «залізний; кольору заліза» Ж, [жалізний] «залізний», залізистий, залізничний, [желізничий] «залізничний» Ж» [залізнякуватий] «виготовлений із
залізняку (напр., цегла)» Я, [залізу-ватий\ «залізистий», залізистий «тс.», [залізяний\ «залізний»;—р. железо, [за-лезо, залйзо], бр. жалеза, [зелезо], др. жел'взо, железо, жельзо, п. геїахо, ч. слц. вл. геіехо, нл. геїехо, полаб. гі-Гогй, болг. желязо, м. железо, схв. железо, слн. геіехо, стел, железо;—псл. геіе2о «залізо»; — споріднене, з одного боку, з лит. §еіегІ8 «залізо», жем. §е1-2І5, ЛТС. СІ2ЄІ28, Прус. §ЄІ8О «ТС.», Гр. %аА.хо£ «мідь», а з другого —з гр. ХеА.05 «черепаха», стел, жєдкі, жклкі «тс.», укр. [желвак] «гуля, наріст»; іє. *§йеі-§Но-8, де -§Но —давній формант; первісне значення — «щось тверде, як щит черепахи»; на українському грунті желізо перейшло в зелізо (внаслідок уподібнення звука ж до наступного з), а це — в залізо (внаслідок зближення початкового зе- з префіксом за-); думка про запозичення цього слова у доіндо-європейського населення Європи (Меіі-Іеі В8Б 24, 198; 28, 64—65; Мейе ОЯ 408; Міккоіа ВаІЕ и. 81ау. 41) потребує переконливої аргументації.— Критенко Вступ 503; Трубачев ВСЯ 2, 31—34; Шанский ЗСРЯ І 5, 281; Фасмер — Трубачев II 42—43; Преобр. І 227; Брандт РФВ 25, 224; БЕР І 534—535; Младенов 165; 8кокІІІ 676—677; Тгаи-Ішапп 83; Топоров II 200—203; МйШ.— Епск. і 543—544; БсЬгасіег Реаііехікоп І 236; 6еог§іеу К2 63, 250 і далі; Рокогпу 435. — Див. ще желв.
[залісти] «купити» Мо; — можливо, пов’язане з др. жел'Ьсти «платити, сплачувати пеню» (пор. др. жьл'Ьсти «виплачувати, відплачувати»), спорідненим з гот. Їга§і1сіап «платити, винагороджувати», дісл. §)а1сіа «тс.», іє. *§йеіс1Ь- «платити, винагороджувати»; щодо переходу початкового же- в запор. залізо з др. железо.— Фасмер II 42; Преобр. І 235; ТгаШтапп 82; Кпиі-ззоп 2Ї81РН 15, 140.
залога, заложник, заложйтель — див. лежати.
залоза УРС, Ж, залози, [зелезка] «залоза» Ж, [зелезь] «тс.» Ж, залозистий, [зелезйстий] «залозистий» Ж, [залозу-ватий] «той, що хворіє гландами», [за-лозувати] «хворіти гландами, мати за
палені гланди», [зулузувати] «хворіти залозами» (про коней) Ме;—р. желе-за, бр. залоза, др. железа, жел'Ьза, же-лоза, п. гоїха, ч. гіага, ст. гіега, слц. гГага, вл. гаїга, нл. гаїга, [гаїга], болг. жлеза, м. схв. жлезда, слн. гіега, стел. жл'Ьза;—псл. *ге1га <*§еіга «залоза», можливо, пов’язане з геїего «залізо» або з геїдсіь «жолудь» (пор. лат. £Іапсіи1а «шийна залоза», похідне від §1ап8, -ПСІІ8 «жолудь»); споріднене з лит. §е1ехиопе8 (§е1егиопу8) «залози в коня»; укр. залоза розвинулося з др. желоза, як залізо з др. жел'Ьзо. — Трубачев ВСЯ 2, 32, 34; Шанский ЗСРЯ І 5, 281; Фасмер —Трубачев II 42; БЕР І 550; Бкок III 683—684; Ва§а КК І 337; ТгаШтапп 84. — Див. ще залізо. — Пор. жовно.
[залохтати] «полоскотати» Ж;—похідне утворення від [лдхати, лдшити] «лоскотати», очевидно, викликане впливом п. ІесШас «лоскотати», гаїесМас «полоскотати». — Див. ще лдхати.— Пор. лоскіт.
залп, залпом, [залопом] «швидко, стрімко», залповий; — р. бр. болг. м. залп, п. заіша, ч. слц. заіуа, схв. ейлва, слн. заіуа;— запозичене через російську мову з німецької; думка про запозичення з французької (фр. заіуе «залп, черга», Смирнов 115; Грот. Фил. раз. II 486) заперечується початковим з; нвн. Баїуе «залп» походить від лат. заіуе «здрастуй», заіуеге «бути здоровим, добре себе почувати», похідного від прикметника заіуиз «здоровий, неушко-джений, цілий, незайманий», спорідненого з гр. бХод «цілий, повний, увесь», дінд. загуаЬ «неушкоджений, цілий, увесь, кожний», ав. Ьаигуа- «неушкоджений, цілий».—Шанский ЗСРЯ П 6, 44; Фасмер II 76 —77; Преобр. І 241; Горяев 113; МасЬек Е8ЛС 536; БЕР І 595; Мікі. ЕШ 399; Юи§е — Міігка 622; ХГаїсІе — Ноїт. II 471, 472. —Пор. салют.
[залубні] «сани з кузовом», залуб-ниці, [залубиці, залубка] «тс.», [залуб-ний] «з кузовом» (про сани);—п. [гаїп-Ьепкі] «сани»; —за походженням прикметник (залубні сани), утворений від іменника луб; пор. лубок «кузов; сани»,
[луб'янка] «візок, обшитий лубом», р. [залубнйца] «перегородка в хаті, кімнатка за перегородкою».—Див. ще луб.
залука1 —див. лука.
залука2 — див. лучйти.
[залучник] (бот.) «нетреба звичайна, нетреба овечий реп’яшок, Хапііиш зітитагіит Ь.» Ж; — р. [залучник] «тс.»; — неясне.
зальоти «залицяння; любовні пригоди», зальотник, зальотник, зальотний;— р. [залет] «хват, зальотний франт», [залетка] «залицяльник, милий; кохана», бр. залетьі «залицяння, зальоти»; — запозичення з польської мови; п. гаїоіу, [гаїеіу], ст. гаїеіа, як і ч. слц. гаїеіу, ч. гаїеі «тс.», пов’язане з п. гаїесас зщ «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися»; уже на грунті польської мови зблизилося з формами типу гіоі «зліт» (від Іесіес «летіти»); менш переконлива думка (Одинцов Зтимология 1974, 120—124), нібито східнослов’янські форми не є запозиченнями.— Вгііскпег 292, 644; \¥і1ко\текі 8Ог 19/2, 209; Маскек Е8ЛС 709; Вегп. І 714.— Див. ще залицятися.
зам;— р. зам;— викликаний російським зразком результат скорочення слова замісник, що є калькою р. заме-стйтель.— Шанский ЗСРЯ II 6, 45.— Див. ще місце.
[замагадзяти] «зав’язати»;— неясне; можливо, пов’язане з [марель] «5-6 горсток прядива, зв’язаних докупи, коли прядиво мочать у воді; зв’язані докупи 10 горсток прядива», [маа~лі] (мн.) «3-4, а іноді 5-6 горсток конопель, зв’язаних докупи; сніп». — Див. ще магель.
[замандюрити] «добре випити» Я; — неясне; можливо, афективне утворення.
[замандюритися] «дуже зажадатися»; — результат видозміни слова забандюритися «захотітися» під впливом заманутися.— Див. ще забандюритися.
заматеріти, заматерїлий — див. материн.
замах — див. махати.
[замашка] (бот.) «плоскінь (перев. вимочена)», частіше мн. [замашки] «тс.» Ж, Л;— р. замашка «плоскінь»;—по-230
хідне утворення від махати; назва зумовлена тим, що вибираючи плоскінь з конопель, навмисне махають стеблами в повітрі, щоб пилок розлітався навкруги для запліднення. — Див. ще махати.
[замаюсити] «замахорити, привласнити», [замиюсить] «привласнити собі щось шахрайством» Кур, [заміюсити] «заподіти, подіти, засунути»; — неясне; можливо, пов’язане з ст. маюс «заява одного з позовників про те, що він не може з’явитися в призначений час для розгляду справи, оскільки має в іншому суді більш важливу справу», що виникло з лат. пе§оііиш та]и8 «справа більш важлива», де та]и8 (<*та§-іоз) є вищим ступенем порівняння прикметника ша§пиз «великий; значний, важливий», що лежить в основі слова магнат. — Пі 134. — Див. ще магнат.— Пор. магістер.
[замгнути] «здрімнути, задрімати Г; заплющити очі, щоб подрімати Ж»; — р. [замгнуть] «заплющити очі, задрімати»;— утворене від др. мьгнути, форми доконаного виду від дієслова мигати «щуритися, мружитися; кліпати».— Див. ще мигати.
[замелацький] «дебелий, великий» Я; — неясне.
[замело] (бот.) «омела біла, Уізсшп аІЬит Ь.»; — результат видозміни слова [омело] «тс.» під впливом дієслова замести, замітати; пор. інші назви цієї рослини: [чортове помело, помело, мітла].— Див. ще омела.
замеркуватий — див. мерти.
[замет] «поперечні планки між двома стовпами майбутньої стіни», [заміть] «тс.», [заметана] «окрема планка в заметі», [заміт] «роздвоєні кругляки, з яких складають стіни будівель» Па, [замітйна] «одна частина роздвоєного кругляка, що йде на заміт» Па, [заміт-ник\ «відрубаний стовбур дерева, що використовується для парканів або дерев’яної кладки стін»; — р. [замет] «дощана огорожа», бр. [замет] «брусована огорожа»;—похідне утворення від дієслова заметати «закидати»; назви зумовлені тим, що раніше при зведенні стін дошки метали в пази стовпів.— Див. ще метати.
[заметйти] «заразити», [замочувати]-,— очевидно, результат видозміни деетимологізованого [замитйтися] «захворіти запаленням підщелепних залоз (про худобу)», ст. замититись «захворіти» (про людей). —Див. ще мит.
заметлйчитися, замотилйчитися — див. метелик, мотйль.
замикати, замкнути, [замик] «стик; замок; прикус (зубів)», замикач, замок, [замдчник\ «слюсар» Ж, замикальний, [замчйстий] «з багатьма замками» Ж. вимикати, вимкнути, вимикач, відмикати, відімкнути, відмичка, вмикати, умкнути, увімкнути, вмикач, змикати, зімкнути, змичка, перемикати, перемкнути, перемикач, перемичка, перемикальний, перемичний, примикати, примкнути, розмикати, розімкнути, розмикач, рдзмйчка; — р. замикать, замкнуть, бр. замикаць, замкнуць, др. замикати, зам-ькнути, п. гатукас, гаткп^.с, ч. гатукаі, гаткпоиі, слц. гатукаі’, гаткпйі’, вл. гаткас, гаткпус, нл. гатказ, гаткпиз, гатуказ, гатукпиз, полаб. гатакпрі, стел. зллтькмй;ти;— псл. гатукаіі, гатькп<?іі, префіксальне утворення від тукаіі «тягти, смикати», тькпдіі «тягти»; гатькпдіі спочатку означало «затягти щось у щось, кудись», але потім набуло спеціального значення «затягти щось так, щоб не можна було відчинити дверей». — Див. ще мйкати, мчати.
заминати, замйначка, заминка, заманиха — див. м’яти.
[замйскрити] «замимрити»;—очевидно, результат видозміни слова замимрити. — Див. ще мймрити.
замитйтися — див. мит.
заміж, [замуж, замож Кур], заміжжю, [замужжю] «замужем», замужем, [заміжем Ж, замажем Ж], заміжня, заміжжя, замужжя СУМ, Г, заміжній, замужній, [заміжний] Ж;—Р- бр. замуж, др. за мужь, п. ха т^.г, слн. га-то2, стел, за мхжк;— результат злиття виразу др. за мужь (ити, отт>дати, видати) (<псл. га тдгь), що складається з прийменника за та іменника мужь у формі зн. в. одн.; щодо заміни в слові мужь звука у на і пор. укр. діброва з др. дуброва; у зв’язку з цим
сумнівним здається припущення Ільїн-ського (ИОРЯС 23/1, 166—168), що укр. заміж виникло із [заможІ; останнє, на відміну від форми [замуж], вживається дуже рідко і з’явилось, мабуть, пізніше (пор. [замажем], у якому о можна розглядати як гіперизм щодо [заміжем]).— Іст. граматика 364; Була-ховський Вибр. праці II 254; Шанский ЗСРЯ II 6, 48; Фасмер II 671. —Див. ще за1, муж.
замір, заміривший, замірка, замір-нути, замірок —див. міра.
замірки, замірковатий, заміркуватий, замірок, заміруха —див. мор.
замість СУМ, Г, [заміст] «замість» Ж, [замісто, замісць, замісь, замусь ЖІ «тс.»;—р. [заместо, замест, замесь], бр. замест, заместа, др. за м'Ьсто, п. гатіазі, [гатіаз], ст. га тіазіо, га-тіазіо, ч. тізіо, слц. тіезіо, вл. нл. тезіо, болг. вместо, м. вместо, место, схв. уместо, место, слн. тезіо, стел, вт. лгйсто;—результат злиття виразу за місто, що складається з прийменника за та іменника місто «місце».—• Іст. граматика 376. — Див. ще за,1 місто.
[замісь] «здається; мабуть, що; мабуть» Ж; — неясне.
[замішанець] «українець з околиць Коросно, що живе серед мазурів»;— утворене від дієприкметника замішаний на основі виразу [замішаний народ] «замішанці» ВеЛ, зумовленого тим, що замішанці, живучи серед мазурів, ніби замішалися в них. — Див. ще мішати.
[замлівока] «миттю, умить» Ж; — результат злиття виразу [за млі(г) ока] «тс.» з епентетичним в; пор. [намлібка] «тс.». — Див. ще за1, млі(г), око1.
замніти — див. мнйти.
заможний, [заміжний] «заможний», [замджник] «заможна людина», [замож-няк, заможнянин Я] «тс.», заможніти «ставати заможним, заможнішим», незаможник;— р. [заможний], бр. за-мджни, п. гатогпу, ч. гатогпу, слц. гатогпу, вл. гатогпу, нл. гатогпу, болг. замджен, м.заможен, слн. ргетбгеп «заможний»; — псл. гатогьпь, пов’язане з дієсловом *гато§іі «бути в змозі, стати спроможним», похідним від *то§Н
«могти»; щодо семантичного переходу пор. р. состоятельньш «спроможний» і «заможний, багатий»; безпідставною є спроба (МасЬек Е8ЛС 371, 372) відриву від псл. *то§1і і безпосереднього зіставлення з дінд. та^Ьауаі- «багатий, могутній». — Вгйскпег 342; НоІиЬ — Кор. 228. — Див. ще могти.
замок1, замочник, замчйстий —див-замикати.
замок2 «укріплене житло феодала доби середньовіччя», [замковище] «місце, де стояв замок; руїни замка» Г, Ж, [замчйско\ «тс.» Ж, замчйсько «тс.; [місце, оточене ровом Кур]», замчище «місце, де стояв замок; руїни замку», [підзамча] «територія перед замком», [підзамча-нині «житель місцевості перед замком», [підзамчанський] «який знаходиться в місцевості перед замком»;—р. замок, бр. замак, болг. замт>к, м. замок;-— запозичення з польської мови; п. гашек «замок, фортеця; замок», як і ч. гашек, слц. гаток, вл. нл. гатк «тс.», є семантичною калькою свн. зібр «тс.» (нвн. 8сЬ1оВ «тс.»), яке в свою чергу калькує лат. сіиза «тс.». — Шанский ЗСРЯ II 6, 47; Фасмер II 77; КЗСРЯ 114—115; Мельников 81ауіа 36, 101—102; Вгйск-пег 644; МасЬек Е8ЛС 384—385; БЕР І 599; К1и£е —Міігка 658—659; Егаепкеї К2 51, 254; КгеізсЬшег Оіоііа 14, 223; БпЬе§аип РЕ8 12, 32. — Див. ще замикати.
[замолендати] «замучити» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з р. [молить] «різати, колоти тварин», яке зіставляється з двн. гпиііеп «розтирати», ав-стрійсько-нім. гпіШеп «каструвати роздавлюванням яєчок», а також з молоти.— Фасмер II 642; Ьісіеп Зіисііеп 88. — Див. ще молоти.
замордати, замордувати —див. морда.
[заморник] (бот.) «фіалка триколірна, братки, \/іо1а Ігісоїог Б.» Мак;—похідне утворення від [заморювати] «позбавляти відчуттів»; назва зумовлена тим, що ця рослина використовується в народній медицині для гамування болю (серця, зубів тощо). — Див. ще за1, мор.
[заморок музейник] (ент.) «шкіроїд
музейний, АпІЬгеппз гпизеогит» Ж, [заморок підтйнник] «шкіроїд ранниковий, АпіЬгепиз зсгорЬиІагіае» Ж; — неясне, можливо, похідне від морок, оскільки личинки цих жуків бояться світла.— Пор. морок.
[заморошка] «затримка, зупинка» Я;—очевидно, пов’язане з морока; щодо -ш- замість -ч- пор. [заморошйтися] «закрутитися» (про голову). — Див. ще морока.
[замос] «диня» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. ззмдс (рум. гагпбз) «тс.» виникло внаслідок субстантивації прикметника ззмбс (рум. гагпбз) «соковитий», утвореного за допомогою суфікса -ос від іменника замз «сік; м’ясний відвар, суп». — СДЕЛМ 154; ОЬВМ 953, 954; Сгап)а1а 249.— Див. ще дзяма.
[замрекбтний] «жадібний, зажерливий»; — неясне.
[замрілий] «похмурий на обличчі; нічого не вартий» Ж, [замрілець] Ж; — очевидно, пов’язане з [мрій] «похмура людина» Ж, мріти «ставати похмурим, туманним (від випадання дрібного дощу)».— Див. ще мріти.
[замтуз] «безладдя» Ж, [зантус] «дім розпусти» О; — запозичення з польської мови; п. гашіпг «дім розпусти», ст. запіиг, гапіЬиг, гапіиг походить від нім. БсЬапсІЬаиз «тс.», утвореного з основ іменників 8сЬапс1е (<свн. зсЬапсІе <двн. зсапіа) «сором, ганьба», спорідненого з дангл. зсапсі, гот. зкапсіа «тс.», і Наиз (<свн. двн. Ьиз) «будинок, будівля; житло», спорідненого з днн. дфриз. дангл. дісл. Ьиз, гот. -Ьйз «тс.», гр. хєбйсо «ховаю, приховую».— Оньїш-кевич Исслед. п. яз. 241; Вгйскпег 645; Маігепаиег 374; К1и§е — Міігка 294, 323, 634. — Див. ще хйжа.
замула, замулити, замулок —див. мул1
замурза, замурзяка—див. мурзати.
[замухраний І «заяложений, забруднений» Я; — р. [замухрьіга] «замазура; неохайна, непоказна людина», замух-рьішка, бр. замухрьішка «тс.»; — префіксальне утворення від кореня мухр- «поганий, непоказний» (пор. р. [мухрий] «поганий, кволий, худий, непоказний»,
[мухрьіга] «замазура, неохайна, непоказна людина», [мухрьіжка] «тс.») неясного походження. — Шанский ЗСРЯ II 6, 48; Преобр. І 573.
[замуцкати] «замазати розведеною глиною» Досл. і мат. IV, [замуцкатися] «замазатися» тж, [замудзкати(ся)] «забруднитися), замазати(ся)» ВеУг, Іза-мудзьгатиВеУг,замуцьовати Пі] «тс.», [замуцьований] «забруднений, замазаний, засмальцьований Пі; не простий, складний; закоренілий Я»; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; п. хатизкас «замазати», утворене від тизкас (тизп^с <ти8кп^.с) «гладити; мазати, білити», властивого лише польській мові і, можливо, спорідненого з лит. шайкіі «насовувати», шаиіі «надівати, натягувати», лтс. шані «тс.», лат. тоуеге «рухати», нім. Мпїї «муфта».—Вгйскпег 349.
[замуцкуватий] «затверділий»;— неясне; можливо, пов’язане з [замацуватися] «зміцнитися, зміцніти, стати міцнішим», в якому ненаголошене кореневе о перед наступним складом з у вимовляється як у.
[замушкарити] «замучити, затягати» Я;—можливо, утворене від мошкара, [мушка] «мошка» з первинним значенням «замучити, віддавши на з’їдання мошкарі» (у запорожців була така кара щодо зрадників).
замша, [замінник] «лимар» Я, [за-мешник] «лимар, що вичиняє замшу» Ж, [замешнйцтво] «вичинка замші» Ж; — р. замша, бр. замша, замш, п. хашкх, гатекх, [гатзга], ст. гатзга, ч. гатіз, слц. гатха, зетіх;—запозичено з середньоверхньонімецької мови через польську; свн. заетізсЬ Іесіег «особлива гнучка шкіра», снн. зетез(сЬ) «тс.» походить, очевидно, від фр. сЬашоіз «сарна; шкура сарни» (альпійське слово), що виникло з лат. сашох «сарна», запозиченого з якоїсь індоєвропейської мови альпійського населення (пор. гр, хє-
«молодий олень», дісл. дангл. Ьіпб «лань», двн. Ьіпіа «тс.», дінд. затаЬ «безрогий», лит. (жем.) [зшйіаз] «тс.», іє. *йеш- «безрогий»), найімовірніше з галльської; помилковою слід визнати спробу (Преобр. І 242; Раїк —Тогр 957)
пов’язати це слово (до того ж пізно засвідчене в слов’янських мовах) з мох, замшитися, р. замшиться, ч. хатзііі зе «покритися мохом», звідки, нібито, «шкіра, схожа на мох».— Шелудько 31; Шанский ЗСРЯ П 6, 48—49; Фасмер II 77; Бульїка 116; Вгйскпег 644; Маіхе-паиег 373; К1и§е — Мііхка 623; Е)аихаі 159; ВІосЬ 135; \Уа1йе — Ноїт. І 148; Рокогпу 556.
зана —див. зона2.
[занавет] «тим більше, тим паче» Пі;—очевидно, префіксальне утворення від [навет] «навіть» Пі. — Див. ще навіть.
занавіска —див. вішати.
[занайкати] «занехаяти» Ж;—похідне утворення від частки [най] «нехай», паралельне до занехаяти, сприйнятого як утворення від частки нехай. — Див. ще най.— Пор. занехати.
занапастити, занапащати — див. напасть.
[занедати] «дати» Я;—похідне утворення від дати; префікс не, наявність якого суперечить значенню слова, можливо, замінив собою префікс на (пор. надати). — Див. ще дати.
занедбати, занедбувати—див. дбати.
занехати, занехаювати, занехаяти, [занехасовати] «занехаювати» Ж, [за-нехтувати] «тс.», [занехувати, за-няхувати ВеЛ] «тс.»;—бр. [занехаць, занехиваць, занехаиць, занехаиваць], п. хапіесЬас, хапіесЬіхуас, гапіесЬухуас, ч. хапесЬаіі, хапесЬауаіі, слц. хапесЬаі’, хапесЬауаі’, вл. хапіесЬас, гап]'есЬо-хуас;—префіксальне утворення від псл. *хаїі (хаіаіі) «торкати; чистити; гудити, ганити, ганьбити», в окремих випадках переосмислене і переоформлене як похідне від частки [нех] «нехай». — Мель-ничук Зтимология 1966, 218. — Див. ще ханти.
[занечогіти] «занепасти» Я, [занечо-г'їлий] «занепалий» Я; —похідне утворення від займенника нічого, форми род. в. одн. від ніщо; буквальне значення «дійти до такого стану, щоб нічого не залишилося з грошей тощо».— Див. ще що.
занзари, зарзали—див. дзандзар.
занігтиця1, зандгтиця —див. ніготь.
[занігтиця2] (бот.) «аспленій, Азріе-піит Б.» Ж;—Р- [занохтица], п. ха-по§сіса, хапоксіса «тс.»;—пов’язане з [занігтиця] «нігтьоїда»; назва зумовлена приписуваною рослині придатністю для лікування нігтьоїди (див. Добро-вольский 246); віра в такі лікувальні властивості аспленію викликана подібністю листа одного з його видів до нігтя.— МасЬек Лш. гозії. 31. — Див. ще ніготь.— Пор. загнітиця2.
занідро —див. надро.
[занім] «поки; до того часу, поки»; — запозичення з польської мови; п. хапіт «поки, поки не», ха піт «тс.» утворене з прийменника ха та займенника піт (давнього іт), форми орудн. в. одн. від основи ]- «той». — Вгйскпег 204—205.— Див. ще за1, його, ним, нім.
[занник] (бот.) «залізняк бульбистий, РЬІотіз ІпЬегоза Ь.» Мак;—результат видозміни або помилкового написання форми [запник] «тс.». — Аннен-ков 249. — Див. ще зап.
зановат, зановать, зановец, зановит, зановить, зановіть —див. зіновать.
заноза «палиця, яку вставляють у край ярма, щоб віл не випрягався», заніз «тс.», [занізка Г, Ж, занбзина СУМ, занїсник Ж1 «тс.», [снізка] «тс.; зменш, від снбза», [снбза] «тоненька паличка у вулику для підтримання стільників; частина плуга; поперечні зв’язки чотирьох жердин у плетеному з хворосту димарі; кілочок, яким з’єднують кінці лопаток у колесі водяного млина», [сніз] «заноза; сноза; кожна з двох крайніх планок, що з’єднують сторони полудрабка; верхня дощечка в корці колеса водяного млина»;—р. заноза «скалка, колючка», бр. [заноза] «тс.; досада, журба»;—похідне утворення від кореня ноз-, наявного в р. [нозйть] «нанизувати, пронизувати, проколювати» (псл. похіїі), а також у слові ніж (псл. похь<*пох]ь) і пов’язаного з низати, р. во-нзйть, про-нзйть. — Шанский ЗСРЯ II 6, 50; Фасмер II 78; Преобр. І 604; Горяев 114; Мікі. Е\Г 214. — Див. ще низати.— Пор. ніж1, проноза.
[занорйчитися] «упасти обличчям униз»;— неясне.
заняття; — очевидно, запозичення з російської мови; р. занятие утворене від дієслова заняться «зайнятися»; пор. також п. хаі^сіе, болг. занятие. — Див. ще йняти.
[заобрітися] «знайти підтримку, допомогу» Ж, [заобрістися] «тс.» Ж, [при-обріти] «придбати» Г, ВеЗн; — мабуть, зворотні утворення від форм минулого часу приобрів, заобрів до давніших інфінітивних форм типу *приобрісти (пор. р. приобрестй, стел, оьрфсти), утворених від кореня псл. *-ге{-, -геД-, відбитого також у словах оЬ-геДІ «знайти», ЗИ-ГЄ5ІІ «зустріти», *5Ь-ГЄІ-]а «зустріч».— Див. ще стріти.
заохтемити —див. охтем.
[зап] (бот.) «залізняк бульбистий, РЬІотіз ІиЬегоза Ь.» Мак, [запник, зап'я] «тс.» Мак; — р. запник, збпник, ч. заре (з р.);—неясне. — МасЬек їт. ГО8І1. 196.
[запала] «ганьба, безчестя»; — очевидно, префіксальне утворення від основи дієслова палити (паленіти), паралельне до р. опала «немилість».— Див. ще палити.
запанібрата —див. панібрат.
[запайка] «жіночий головний убір» Пі;— очевидно, результат видозміни не-зафіксованого в цьому значенні слова *запинка (або *запонка), спорідненого з запинало, [запйночка], запинатися.— Див. ще п’ястй.
[запанторитися] «зайтися зі злості (?)» Я;—неясне; можливо, пов’язане з [запйндоритися] «задерти носа» Ж, похідним від [пйндитися] «чванитися».— Пор. пйнда.
запас, запасний, запасати, напасати, припас, [приписний] «запасний», призапасти, припасти; — р. бр. болг. запас, др. запась, п. хараз, м. запас (військ.);—утворення з префікса за-і кореня пас-, наявного у дієслові пасти, р. с-пас-ать тощо. — Шанский ЗСРЯ II 6, 52; Булаховский Трудьі ИРЯ І 195; Фасмер II 78; Преобр. І 242; Вгйскпег 645; БЕР І 601. — Див. ще пасти.
запаска, запасчаний —див. пас.
[запацьбритися] «замурзатися, забруднитися» Я, [обпацьбрений] «заляпа
ний, брудний, заяложений; знеславлений» Ва; — афективне утворення, можливо, пов’язане з паця «порося, свиня».— Пор. пацькати.
заперечення, заперечка, заперечливий, заперечний, заперечник, заперечуєм — див. перека.
[заперини] «засторонок» Я;—неясне; можливо, утворене від перила й означає букв, «те, що за перилами».
[запетлюрити] «добре випити», тотожне з р. залежить за галстук Я; — неясне.
запйкатися, запакуватися—див. пик.
[запильгучуватиі «забивати, псувати» Я; — можливо, пов’язане з [пйльга] «знаряддя для прикріплення вичинюваної шкури» (пор.).
запйндоритися —див. пйнда. запиндрячити —див. пиндрячити. [записошникі «верхня балка в стіні будівлі, на яку ставляться крокви» Л, [запєсбшник] «тс.» Л;—очевидно, пов’язане з записувати, запис, назва могла бути зумовлена давньою традицією зазначати на верхній балці стіни час спорудження будівлі. — Див. ще писати.
запіл, запїлка, запілля, запілок, за-пільчйна, запала, запалок, запал яти — див. пола.
[запко] «страшно, моторошно», [зап-но\ «прикро, неприємно»;—очевидно, пов’язане з др. запа «надія, очікування», незаямі «несподіванка»; в такому разі споріднене з р. внезапньш «раптовий», ч. ст. іараіі «спостерігати», педо-Ііеріе «несподівано», г ]арпа «швидко», вл. піег]аркі «несподівано», ч. слц. пеіарпу «незграбний»;—псл. *(і)аріі зіставляється з лат. орТпог «вважаю, уявляю», орТпіо «думка», оріо «бажаю», іпоріпиз «несподіваний, раптовий».— Шанский ЗСРЯ І 3, 120;_Фасмер І 328; Преобр. І 88; МасЬек Е8ЛС 216; ХУаІсІе— Ноїш. II 212—213.
[заплекатися] «забрести, зайти»; — утворене під впливом заплентатися від молд. плека «відходити, відправлятися, вирушати» або рум. ріеса «тс.», які походять від лат. ріісо (<*р1есо) «лапки складаю, згинаю», що відпові
дає гр. лДєхсо «плету, в’яжу», спорідненому з лат. ріесіо «тс.», псл. ріеіх?, укр. плету. — 8сЬе1ис1ко 133; СДЕЛМ 317—318; Ри§сагіи 117; ХУаЙе—Ноїш. II 321, 323. — Див. ще плести. — Пор. плентатися.
[заплеухи] «вид дитячої гри в хованки»;— очевидно, споріднене з р. [за-плеуховина] «ляпас», [заплеушина] «тс.», [заплеуховать], оплеуха «ляпас», які пов’язуються з дієсловом р. плевать з огляду на звичку плювати на руки перед бійкою; назва гри могла бути зумовлена тим, що в ній застосовувались ляпаси, або могла виникнути як результат перенесення з якоїсь іншої гри. — Фасмер III 145; Преобр. І 653; Брандт РФВ 25, 33—34. — Див. ще плювати.
[заплйванець] «постіл» Г, [заплй-ванці] «постоли» ВеЗн, Ж;—пов’язане з пливти; назва могла бути зумовлена тим, що личані постоли тримаються на поверхні води, і могла виникнути у зв’язку з народним ворожінням, при якому вважається, нібито рух легкого взуття по воді може визначити майбутній життєвий шлях людини. — Див. ще плисти.
[заплйваний] «божевільний; підступний» Ж;—запозичення з польської мови; п. харІуАУапу «людина, якій чогось бракує» походить від харіуп^с <р!упфс «пливти», якому відповідає укр. пливти.— 8 XV VIII 223. — Див. ще плисти.
[заплйванці] «борошняні кишеньки з сиром» Ж; — очевидно, пов’язане з пливти, запливати; назва могла бути зумовлена тим, що при виготовленні млинця для цієї страви сковорода запливає тонким шаром рідкого тіста; спочатку, мабуть, означало «млинець» взагалі, а потім поширилося на страву з млинців. — Див. ще плисти.
заплі'ха, заплічйти, заплішити — див. плішити.
[заплювиця] (зоол.) «м’ясна муха, 8агсорЬа§а сагпагіа» Г, Ж;—похідне утворення від [плювати] «кидати, шпурляти» (про відкладання яєць м’ясною мухою); назва зумовлена тим, що ця муха дуже рясно відкладає яйця на м’ясі. — Див. ще плювати.
заплюнутися1—див. плювати.
[заплюнутися2] «прорости; проклюнутися (з яйця)»; — результат контамінації дієслів заклюнутися «тс.» і Іза-плюнутися] «завестися, гніздитися Ж». —Див. ще клювати, плювати.
[заплюск] (у виразі [з. свідкам в очі дати] «вдатись до брехні, завести в оману») Ж;—очевидно, пов’язане з заплющити у значенні «закрити (засліпити) свідкам очі, напустити в очі туману»; пор. [заплюскнути] «заплющити», бр. [заплюснуць] «тс.». — Див. ще плющити2.
запно —див. запко.
запобігати, запобігайло, запобіжник, запобігливий, запобіжний, запобі-гучий —див. бігти.
заповзятися, заповзяття, заповзя-тець, заповзятий, заповзятливий — див. яти.
заповідати, заповідач «той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок», заповідь, заповідальний; — р. заповедать, бр. запаведваць, запаведзь, др. заповідати, заповідь, п. хароАУІасіас, харо-\уіе(1й, ч. хароуісіаіі «забороняти», харо-уєсГ «заборона», слц. хароуесіаі’ за «заректися», вл. харохуесіхіс «заповідати», харои'есій, нл. харол’ссіочсаз, харохсесіа-пе, болг. заповядам «наказати, звеліти», заповед «наказ, розпорядження», м. за-поведа «наказувати, розпоряджатися», заповед «наказ, розпорядження», схв. заповедати, заповед «тс.», слн. хароуе-баіі «наказати, наказувати», хароуесіо-уаіі «наказувати, командувати», харб-уесі «наказ, заповідь», стел. запов'Ьдд-ти, заповідь;— псл. хароуебаіі, префіксальне утворення від роуесіаіі «повідати, розповісти», пов’язаного з уебаіі «знати». — Шанский ЗСРЯ II 6, 55; БЕР І 603. — Див. ще відати.
заповідник «територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави», заповідний «який зберігається у первісному стані; незайманий»; — бр. запав еднік; — запозичення з російської мови; р. заповедник «тс.» утворене від заповедньїй ( <заповідь-ньш) «який перебуває під забороною, недоторканний», похідного від заповедь «заборона, розпорядження». — Шанский ЗСРЯ II 6, 54. — Див. ще заповідати.
заповіт, заповітний; — бр. запавет; — очевидно, результат контамінації форм завіт (Оавіпть) і заповідь. — Див. ще заповідати, відвічати.
[заповняти] «забувати» Л, [запом-няти] «тс.» Л; — фонетично видозмінене запозичення з польської мови; п. ха-рошпіес «забути» утворилось від рот-піес «пам’ятати», спорідненого з р. пдм-нить, укр. поминати (див.).
[заполйшник] (бот.) «великий білий гарбуз, СисигЬіІа шахіша Оцей.» До; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з поле і означає «який виходить за поле» (своїм довгим бадиллям); пор. нвн. Реій-кйгЬіз «тс.» (букв, «польовий гарбуз»).— Див. ще за1, поле.
заполонити «заповнити», розполо-нйтися «розлитися; поширитися», [сполонйти] «заповнити; полити»; — неясне; можливо, один з рідкісних в українській мові проявів т. зв. другого повноголосся на місці др. запилнити «заповнити» і т. д. — Пор. повний.
[загюлонь] (бот.) «заразиха, вовчок гіллястий, ОгоЬапсйе гашоза Б.» Ж; — назва, утворена від п. харіопзс зі§ «зарум’янитися, зачервоні.тися, дозріти», харіоп «загоряння, займання» і зумовлена жовтим або жовто-червоним кольором стебел цієї рослини; повноголосся на українському грунті, можливо, було підтримане формою полоти (найефективніший засіб боротьби з цим небезпечним бур’яном); пор. також відповідні назви в інших мовах: р. солнеч-ньій корень, нім. Зоштег'Л'игх «літній корінь», що пов’язуються з жовтим кольором і поняттям стиглості.— Вісюліна — Клоков 283; Нейштадт 506 —507.
заполоч1 «кольорові бавовняні нитки для вишивання», [заполочник] (бот.) «трав’яниста біла бавовна, боззуріиш йегЬасеиш Б.» Ж;—очевидно, результат контамінації слів їза-волоч-й] «заволокти», тобто «вкрити (полотно нитками)» і поволока «серпанок» — *запо-волоч з наступною гаплологією третього складу; пор. також [заволічка] «вовняні нитки для вишивання, гарус», [волічка] «гарус». — Див. ще волокти.
[заполоч2] (бот.) «чаполоч, Ніего-сйіое Ьогеаііз К. еі 8сй.; куничник
наземний, Са1ата§го5ІІ8 ері^еіоз (Б.) ЕоіЬ.»;— результат видозміни чаполоч «тс.», зближеного з заполоч «кольорові нитки» або з іншими префіксальними утвореннями на за-. — Див. ще чаполоч.
запона «завіса», запонка «застібка для манжетів чи коміра верхньої чоловічої сорочки», [опіні «припін» Ж, [опб-на] «завіса; покривало, ковдра», перепона «перешкода», перепон, [перепони. Бі] «тс.», попона «покривало», припін «мотузок, ремінь, ланцюг, яким прив’язують кого-, що-небудь», [упін] «припін» Ж;—Р- запонка, бр. запона, п. гаропка «запонка», схв. болг. запдн(а) «завіса», схв. запонка «застібка; петля, петелька»;—псл. гаропа, іменна основа, пов’язана чергуванням голосних із гареіі (<*гарьпіі) «запнути, затягти», похідним від р^іі, укр. п’ястй.— Шанский ЗСРЯ II 6, 56; Фасмер II 79; Жел-тов ФЗ 1876/1, 15; Преобр. II 167; БЕР І 604. — Див. ще п’ястй.
запопадати, запопадливий, запопадний, запопасти—див. падати.
Запоріжжя, Запорожжя, запорожець, запорбжецький, запорбжчик —див. поріг.
запорток «яйце-бовтун», [запороток, запородок МСБГ] «тс.»;—р. [запорток], др. запоротокь, запр’ьт.окь, п. гарагіек, гарагзіек, ч. гаргіек, [гаргйек], слц. гаргіок, вл. гарогік, нл. гарагік, болг. запьрпгьк, слн. гаріЯек «тс.»;—псл. га-р^гіькь, похідне від *р'ьгіііі, яке первісно, мабуть, означало «висиджувати пташенят, зігрівати яйця висиджуванням»;— зіставляється з лит. ре-геїі «висиджувати, виводити», регаз «личинка, яйце», лтс. регеі «сидіти на яйцях, висиджувати пташенят, курчат» (проти Епсігеїіп К2 52, 119; МііЬІ.— Епсіх. III 201); двн. (аг «бичок», нвн. Рагге «тс.», лат. рагіо «народжую», гр. поріс; «телиця», портер, лбртід «тс.», дінд. ргіЬикаЬ «дитя; теля»; іє. *рег-«виробляти, народжувати».— Фасмер II 79; Преобр. І 242; Маскек Е8ЛС 710; НоІиЬ—Ьуег 517; БЕР І 606; Мікі. Е\У 243; Егаепкеї 573; К1и§е—Міігка 184; ШаШе— Ноїт. II 255, —Пор. вй-пороток.
запорука, запоручйти —див. рука.
запосідати, заповідатися —див. сідати.
[запотарайкати] «задіти» Ж, [запу-тарайкати] «задіти, загубити» ВеЗн; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [потерати] «загубити, втратити», [патера] «втрата». — Див. ще теряти.— Пор. запроторити.
[запрежній] «нинішній, теперішній» Я; — очевидно, запозичення з російської мови; р. запрежний «колишній, який був попереду передостаннього» утворене з прийменника за та прикметника прежний, спорідненого з перед; значення «нинішній» виникло, мабуть, внаслідок сприймання компонента за-в значенні «після». — Див. ще за1, перед.
[запренігди] «ніколи» Ж;—результат поширення прислівника [нігди] «ніколи» префіксами за- і -пре-, що мають тут підсилювальне значення. — Див. ще за1, нігди, пре-.
[запрет] «стримування, гальмування; запор», [запрещати]; — очевидно, запозичення з російської мови; р. запрет походить від др. запр’Ьтити, запррща-ти «не дозволяти» (прРтити «стримувати, зупиняти, не дозволяти, загрожувати»), запозиченого з церковнослов’янської мови; цсл. запр'Ьтити «тс.» утворене від прктити «тс.», спорідненого з болг. претя, схв. прщетити «загрожувати», слн. ргеШі, нл. рзезіз «тс.» і зіставлюваного з укр. перечити.— Шанский ЗСРЯ II 6, 56—57; Фасмер III 361; Преобр. II 125; Младенов 515. — Див. ще перека. — Пор. пре-тйти.
[запрєв] «довгі, одвислі рубці в по-чатках кукурудзи під час цвітіння» ВеНЗн; — неясне.
[запрілець] (бот.) «підмаренник, Оа-Ііиш Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з пріти; назва могла бути зумовлена тим, що підмаренник використовується при висипах на шкірі, наривах, екземі тощо. — Носаль 162. — Див. ще пріти.
запроваджувати, запрбвод —див. вестй.
[запроміжнйй] «заможний; огрядний, поставний» Ж; — результат контамінації двох слів з близькими значеннями:
заможний і спроможний (спроміж-нйй). — Див. ще могти.
запроторити, [запровтбрити, запра-втбрити, запартбршпи О, відпроторити, запофтдрити (Ме)];—р. запроторить, бр. запратдрьщь; — похідне утворення від не засвідченого в українській мові дієслова *протдрити, спорідненого з р. [протбрить] «промарнувати, розтринькати; спричинити збитки», [прбтори] «збитки», що пов’язується з теряти, терти.— Фасмер III 384; Преобр. II 136; Потебня К ист. зв. III 44. — Див. ще теряти. — Пор. запотарай-кати.
запрягати — див. прягти.
запуганий —див. впугувати.
[запутити] «заперечувати, заважати говорити», їзапутитися] «вдаватися (у щось), вступати в розмову» Ж; — не зовсім ясне; може бути зіставлене з путо, путати або з путь; в останньому випадку первісно могло означати «заступити, стати на дорозі, на заваді».
зап’ястя, зап’ ясник, зап’ясток, зап’ясть, зап’ясця, зап’яток —див. п’ястй.
[зара1] «вид трави» Ж;— неясне.
[зара2] «тонке тюлеве покривало на голові нареченої, фата» (?) Я;—запозичення з кримсько-татарської або турецької мови; крим.-тат. тур. гаг «прозора завіса», можливо, пов’язане з тюрк. гагЬаї «тканина з золотою або срібною ниткою», яке виводиться від перс. гегЬаї «парча», утвореного з гег «золото» і основи дієслова Ьайеп «ткати».— Фасмер II 80.
заради; — болг. заради, зарад, м. заради, зарад, схв. заради, зарад, слн. гагасі, гагасіі; — результат злиття прийменника ради з прийменником мети і причини за (див.). — Пор. задля.
зараз —див. раз.
[зараза1] (бот.) «вовчок, ОгоЬапсИе аІЬа Б.», [заразйха\ «тс.»;—бр. зара-зіха; — очевидно, запозичення з російської мови; р. заразйха, як і п. гагага, ч. гагага (з п.) «тс.», походить від зараза «інфекційна хвороба»; назва зумовлена тим, що ця паразитична рослина розвивається на коренях культурних рослин. — Вісюліна—Клоков 283; Ма-
сЬек Лт. Г05І1. 217. — Див. ще разйти.
зараза2, заражати, заразень, заразливий, заразний, заразник —див. разйти.
[заремба] «молода, фізично сильна людина» Ба; — запозичення з польської мови; п. гаг^Ьасг «забіяка, заводіяка; дроворуб; (перен. заст.) рубака» походить від г^.Ьас «рубати», якому відповідає укр. рубати (див.).
[заретйтися]«упертися, затятися Я; посваритися Ж»;—очевидно, пов’язане з [ретйтися] «битися, сваритися, боротися», [ратйти] (кому) «ганьбити, лаяти».— Див. ще ратйти.— Пор. наповра-титися.
зарзали —див. дзандзар.
[заригувати] «зметати, обкидати»; — неясне; можливо, пов’язане з п. ст. гі§а «лінія, рядок», яке зводиться до свн. гі£е «тс.». — Зіаїузкі І 222. — Пор. фастрйґа.
заринати —див. рйнути.
[зарйтися] (на щось) «зазіхати, бути пожадливим» Ж, [незарний] «безкорисливий» Пі; — р. зариться; — давній фонетичний варіант основи зор-, наявної в словах зір, зорити «стежити очима, уважно дивитися», з подовженням голосного о.— Фасмер II 80. — Див. ще зір.
заріб, зарібкувати, зарібний, заріб-ник, зарібнйчий, зарібок —див. робйти.
[зарінка] (бот.) «червона верба, 8а-Ііх ригрпгеа Б.» Мак;—очевидно, пов’язане з [зарінок] «пологий берег річки, вкритий рінню», [зарїне, зарінче] «тс.»; менш імовірний зв’язок із (заряі «багрець на небі, заграва» за кольоровою подібністю.
[зармутйтися] «засмутитися», Ізар-муток] «смуток»;—г запозичення з словацької мови; слц. гаггпйШ’ «засмутити, опечалити» є похідним від гтйііі’ «печалити», гтиі «каламуть», очевидно, пов’язаних з ч. ст. тйШІ (<псл. *тр-Ші), ч. тоиіііі «мутити»; приставне г виникло в XV ст. через помилкове сприйняття початкового ко- в слові когшйШі «сумувати, журитися», ч. ст. «мутити» як префікса, тоді як це слово утворилося з коІо-шйШі, де друге о зникло, а 1 перейшло в г. — Маскек
Е8.ІС 513—514; НоІиЬ—Ьуег 421.— Див. ще каламуть.
зарбже —див. ріг.
[зарбчча] «прибуток, вигода» Я; — утворене з прийменника за та іменника рік (року); очевидно, первісно мало значення «те, що зібрано, зароблено, одержано за рік». — Див. ще за1, рік.
зарубіжний —див. рубіж.
[заружжа] «солончак»; — очевидно, похідне від їружий] «червоний» за відповідним кольором грунту; якщо заружжа означає також назву вологих солончаків, то можливий зв’язок із грузнути, звідки *за(г)ружжа>за-ружжа. — Див. ще ружий.
зарука, зарукавниця, зарукавчик, зарукдваний, заруч, заручатися, -заручини, заручка, заручний, заручник, заручники — див. рука.
заря, зарево —див. зоря.
заряд1, заряддя, зарядник, зарядом, зарядчик, зарядний, зауряд —див. ряд.
заряд2 «снаряд; певна кількість вибухової речовини в снаряді; кількість електрики в тілі», зарядка, зарядити, заряджати, наряд, перезарядити, розряд, розрядка, розрядник, розрядити, розряджати, снаряд; — бр. зарад, зародка, зарадзіць, нарад, разрад, розрядка, разрадзїць, снарад, болг. заряд; — запозичення з російської мови; р. заряд, зарядка, зарядить, заряжать, наряд, перезарядить, розряд, розрядка, розрядник, розрядить, разряжать, снаряд, снарядйть, снаряжать є похідними утвореннями від рядить «робити, готувати, розпоряджатися, керувати», пов’язаного з ряд. — Шанский ЗСРЯ II 6, 61; БЕР І 610. — Див. ще ряд.
[зарязь] (бот.) «нечуйвітер, Ніега-сіит аигапііасит Б.» Г, Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [заря] «червінь на небі», зарятися «займатися, спалахувати» з огляду на червоний колір квітів рослини; пор. також іншу назву нечуйвітру [корсатка огниста].
[зас] «а, же, але» ВеЛ; — запозичення з польської або словацької мови; п. /аз «а, але; же», ч. /аз, /азе «знову», слц. /аз, газа, /азе «знову, же» розвинулися з первісного га зе «за себе».— МасЬек Е8ЛС 710. — Пор. зась.
засада, засадець, засадистий, заса-дич, засадка, засадний, засаднйстий, засаднйчий, засадничок, засадчик, заса-дьок — див. садити.
[засалаббнити] «встромити, вгородити, ввіткнути», [присалаббнитися] «прийти»; — афективні утворення.
[засандрйчити] «встромити, вгородити, ввіткнути»;—афективне утворення, можливо, пов’язане з засадити «тс.».
[засатарити] «запроторити», їзасита-рити] «тс.»;—р. [засатбрить, засата-рить] «тс.»;—очевидно, афективне утворення; Фасмер (II 81) вважає неясним.
[засвислювати] «зав’язати кінці товстого каната тоненькою вірьовочкою, щоб канат не розплітався» Мо; — очевидно, пов’язане із [свйслі] «нижній кінець плавної сітки» (див.).
[засвіктати] «бризнути, литися цівкою» Я;—неясне; очевидно, афективне утворення.
засвоїти — див. свій.
заситарити —див. засатарити.
[заситйти] «увігнати кілок у землю»;— неясне; можливо, результат видозміни форми засадити «увігнати, з силою застромити».
засіб, [засббниця] «комора, склад, магазин» Ж> [засібний] «заможний; просторий (про одяг)», [засобляти] «постачати, допомагати» Ж, [незасббний] «бідний, убогий» Ж, посібник, [посббаї «допомога», посббник, посббництво, посо-бйти; — п. хазбЬ «запас, ресурси», ч. слц. хазоЬа «запас»;—префіксальне утворення від займенникового кореня соб-, відбитого також у др. собина «власність, майно», собити «придбава-ти, присвоювати»; префікс за- має значення придбавання (пор. закупити, запастися, заробити тощо); усталенню цих утворень, можливо, сприяла асоціація з виразом за собою (мати певний запас, резерв). — МасЬек Е8ЙС 711; НоІиЬ — Ьуег 517. — Див. ще за1, себе. — Пор. підсобйти.
[засібок] «нерозрізана середина спинки свити» Я, [засббок] «складки на спинці кожуха вгору від талії, спинка сорочки»;—неясне; можливо, похідне утворення від за собою.
засік, засіка, засікай, засіч, засіча, засічка, засічний —див. сікти.
[заскамйтися] «задратися під час стругання дерева», [заскамйнка] «задирка на дереві» Я; — очевидно, похідне утворення від незасвідченого дієслова *скамйти «розтріпувати, розкуйовджувати», яке могло бути утворене від іменника [скама] «корпія» (див.).
[заскаратися] «забожитися, заприсягатися словами: скарь ня, боже!» Ж, [заскарйтися] «тс.» Ж;—похідне від (с)карати, утворене під впливом заприсягатися, забожитися тощо. — Див. ще за1, кара.
заскарубіти, заскарубнути, заскоруб-лий, заскарблий—див. шкарубіти.
ізаскепати] (у виразі [з. в скрипку\ «заграти на скрипці») Ж;—неясне; можливо, пов’язане із [скепати] «колоти; сіпати, смикати» або з щипати; в останньому випадку могло означати первісно «грати на щипковому інструменті».
[заскорузлий] «зашкарублий» Ж; — бр. заскарузльї;—очевидно, запозичення з російської мови; р. заскорузнуть «засохнути, зашкарубнути», заскоруз-льій, скорузльїй пов’язані з скорузнуть «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)», яке виводиться від [скора] «шкура, шкіра», пов’язаного з шкура, укр. шкіра, а також з р. укр. кора, псл. кога. — Шанский ЗСРЯ II 6, 62; Фасмер III 650, 654; Преобр. II 306 , 308. — Див. ще кора, шкіра.
заслін, заслінка, заслон, заслона, заслонити — див. слонйти.
заслуга, заслужений —див. слуга.
засніт, засніток, засніта, заснітй-ти'—див. сніть.
[засніткиї (бот.) «сорт слив, Ргипиз іпзіШіа уагіеі.» Мак; — мабуть, пов’язане із [засніт] «зернова сажка», [за-снїта] «зіпсованість» з огляду на невисоку якість плодів; пор. інші назви цього сорту: дрисливіїі, дристулі, ду-раньки, дураси, вовкуни та ін. — Див. ще сніть.
заспа —див. сйпати.
заспіл, заспіль, заспільно —див. спільний.
(заспліші «заспіль, не на вибір»
Кур, [засплйш] «тс.» Кур;—результат контамінації прислівників заспіл(ь) і [спліш] «поспіль» (див.).
застава, застав, заставна, заставний, заставник, заставнйчий, застав-щик, заставщйна —див. ставити.
заставити «примусити»;— р. заставить, бр. заставіць, др. заставити, п. хазіа'Л'іс, ч. хазіауііі, слц. хазіауіі’; — префіксальне утворення від ставити; первісно означало «вміщати, запроторювати когось без його згоди виконувати певну роботу»; на думку Шан-ського (ЗСРЯ II 6, 63), в українській та білоруській мовах запозичення з російської, девоно може бути семантичною калькою нім. апйаііеп. — Див. ще за1, ставити.
заставні —див. ставити.
застайка —див. стан.
засталйтися, засталятися — див. стати.
застати; — р. застать, бр. застсщь, др. застати «застати, знайти; захопити», п. хазіас, ч. хазіаіі, слц. хазіаі’, вл. хазіас, болг. застана «зупинитися, застоятися», схв. застати, слн. хазіа-іі;—псл. хазіаіі, похідне від зіаіі «ставати»; з префіксом ха- спочатку означало «стати перед кимось, перепинити шлях комусь; підготуватися до нападу на того, хто рухається», а потім «натрапити на когось, знайти когось». — Шанский ЗСРЯ II 6, 64; Преобр. II 374.— Див. ще за1, стати.
[застегнути] «застібнути» ВеЛ, [застигнути] «тс.» Ме, застіжка, [застяж-ка\; — р. застегнуть, бр. [засцягнуць], р.-цсл. здстога, п. зсіе§ «стібок», ч. ргізіейпоиїі «пристібнути», стел, остег-ий;ти «застібнути; надіти кайдани»; — псл. *5Іе§-/*8Іо§-; спочатку, мабуть, мало значення «колоти», потім —«шити, стьобати»; — споріднене з лит. зе§іі «застібати, проколювати», зе^ійказ «шпилька», за^зіуіі «застібати, зашпилювати, приколювати», за§е «приколка», за§ііз «застіжка, пряжка», гот. зіакіпз «наколоті знаки, тавра», двн. зїайЬиІа «жало, колючка», зіесйеп «колоти», свн. зіеккеп «скріплювати, сколювати».— Шанский ЗСРЯ II 6, 64; Фасмер III 751; Преобр. II 379; Тгаиі-
тапп 285. — Див. ще стег. — Пор. сті-бати, стьобати.
[застіжка] (бот.) «армерія звичайна, Агтегіа уи1§агіз ХУіІІсІ.» Мак; — мабуть, пов’язане з застіжка «застібка», хоч мотивація назви не зовсім зрозуміла; можливо, довге стебло квітки (до 45 см) використовували для зв’язування, скріплення. — Федченко—Флеров 744.— Див. ще застегнути.
застій, застійна —див. стояти.
[застоли] «постоли» Ж, [застолята] «тс.» Ж;—очевидно, результат видозміни слова постоли, викликаної зближенням із стелити в розумінні «підстилати щось під ноги», від якого можливі похідні з префіксом за- (застеляти, застоли). — Див. ще постоли.
[застрахати] «зачіплюватися, застрявати» Па;—очевидно, результат видозміни слова застрягати «застрявати», викликаної діалектною вимовою форми мин. ч. застряг як [застрах].— Див. ще стрягнути.
[застромець] (зоол.) «морське перо, Ріппа (Реппаіиіа)» Ж, [заспгромчак] «рак, що живе в морському пері, Ріппо-іегез уеіегиш» Ж;— похідне від застромити; назва пояснюється тим, що раковина цього молюска застромлюється в морське дно. — Див. ще стромити.
[застрямина] «поперечна планка у верстаті, що з’єднує вертикальні стояки»;— неясне; можливо, пов’язане з стремено, значення якого теж пов’язується з натягуванням, з’єднуванням чогось.— Пор. стремено.
застувати, застити, [застіяти] Ж> [застя] «та, що застує» Я;— р. застить, заставать, бр. засціць;— пов’язується з др. застУнитися «заховатися, заслонити» (ч. хазііпоуаіі), похідним від День «тінь»; суфікс -ува- викликаний аналогією до інших дієслів такої ж структури; припускалася також (Жел-тов ФЗ 1871/1, 21; КохАуасіо'Узкі Ла§іс-ЕеДзсЬгіД 309) вихідна форма *газіь-пііі з§ «нахмуритися, потемніти, затьмаритися, засмутитися», що малоймовірно.— Шанский ЗСРЯ II 6, 65; Фасмер II 81; Преобр. І 243; Мікі. ЕМ 323.—Див. ще тінь.
застужати —див. туга.
застум —див. стума.
заступ «лопата», [заступень] «держак, ручка заступа», заступйлно, [за-ступйльно] «тс.»;— р. бр. діал. заступ; — похідне утворення від ступати; первісно означало сук або пристрій на копальному знарядді для наступання ногою; пор. р. [заступ] «східець, виступ, приступка, зубець». — Шанский ЗСРЯ II 6, 66—67. — Див. ще за1, ступа.
заступати, заступа, заступка, доступний, заступник — див. ступа.
[засупружити] «посваритися, полаятися» Ж; — очевидно, похідне від су-пружити «запрягати разом дві пари волів двох хазяїв», яке могло зазнати відповідної зміни значення. — Див. ще су пруг1.
[засурнелити] «встромити, вгородити з силою»;— афективне утворення.
зась (вигук для висловлення заборони), заськи, [засі], ст. зася «знову» Я;— р. [зась] «замовчи; геть», бр. [зась] «геть», др. за ся «за себе, геть», п. хазіе, газ «назад; геть»;—результат злиття і скорочення виразу псл. ха зр «за себе»; значення укр. зась «не можна» розвинулось, очевидно, через проміжний ступінь «назад» у наказовому розумінні; спроба пов’язати р. [зась] із застить (Даль І 640) непереконлива. — Дзендзелівський УЗЛП 60; Фасмер II 82; Преобр. І 243; Потебня РФВ 3, 191.
[затавати] «западати, осідати, тонути» Ж, [потавати] «занурюватися» Ж, [поталий] «занурений; запалий; увігнутий»;— неясне; можливо, пов’язане з затопити, потопити через проміжний ступінь псл. *хаіар-, *роіар-; пор. р. кануть <*карп<Ді.
[затай] (бот.) «підмаренник справжній, баїіиш уегит Ь.» ВеБ, [затой] «тс.» ВеНЗн;—неясне.
[заталь] «в той час, тимчасом» ВеЛ, [затля] «тс.» ВеЛ;— запозичення з словацької мови; слц. [хаі’аГ] «поки що», хаііаі’, [хаіаі], [хаіі’аі «тс.» утворено з прийменника га і займенникової конструкції Іаі (І’аГ), що пояснюється як результат видозміни іоіь, якому відповідає укр. тіль(-ки).-—Зіапізіау Перлу зіоуепзк. ]ах. II 533. — Див. ще за1, тільки.
[затахлувати] «запропастити»; — неясне; можливо, пов’язане з [тахлювати] «змішувати, тасувати (карти)».
[заташлювати] «продати, розбазарити; приховати» Ж;—очевидно, результат видозміни форми [затахлувати] «запропастити»; значення «приховати», можливо, виникло в результаті зближення з шашка «гаманець, шкіряна сумка». — Пор. затахлувати.
[затворйти] Ж, затвор, [затвір] «замок; темниця, ув’язнення» Ж, [затво-рак] «закритий вулик» Ж> [затворник] «тс.» Ж, затвірник «чернець, що не залишає своєї келії, не спілкується з людьми», [затворник] «тс.», затворництво, [затвірний] Ж, [затворбвий] Ж, [розтворяти], [рбзтвір] Ж, [розтвб-ром] «широко розкритий» Ж, [розтвор-чатий] «відкритий на дві половини» Ж;—р- затворйть, бр. затвор, др. затворити, п. хаімюгхус, гаішбг, га-і^ога «засув», слц. гаіуогіі’, вл. гаішо-гіс, болг. затвбря, м. затвора, схв. затворити, слн. гаіуогііі, стел, затворити;— псл. гаіуогііі, утворене з префікса га- та нової основи іуог-, що виникла внаслідок перерозподілу морфем у слові оі-уогііі, в якому префіксальне і стало сприйматися як кореневе, очевидно, під впливом дієслова іуогііі «творити». — Шанский ЗСРЯ II, 6, 67— 68; Фасмер II 82; Вгйскпег 387; МасЬек Е8йС 703; БЕР І 612.—Див. ще вір1.
зате, [затим, затдго] —див. той. [зательник] «передня частина кузова» Ж; — неясне; можливо, похідне від тил, тобто «частина кузова за тилом запряженої худоби»; пор. [тельний] «тильний». — Див. ще тил.
[затемрючити] «заподіти, закинути» Я;—похідне утворення від топоніма Темрюк (районний центр Краснодарського краю і декілька станиць на Кубані, засновані переселенцями з України); буквально означає, очевидно, «заслати на край світу»; інші значення переносні.
затинатися, затинака, запшнчивий, затйнчливий —див. затяти.
затйнщик —див. тин.
затирач, затирачка, затір, затьбр, затьбрач —див. терти, торувати.
затівати, зат'іва, затійно, затія — див. витівати.
[затік] «достатні грошові засоби» Ж, [затіяний] «заможний» Ж; — пов’язується з текти (ВеЗн 19); характер семантичного зв’язку неясний. — Пор. закйчний.	:
затіч —див. тектй.
[затовмистий] «тупокутний» (про клин), [затбмлюватий] «з товстими зубцями, якими важко розчісуватися» (про гребінець), [затбмуватий] «з товстим і тупим лезом» (про ніж, сокиру) Я; — неясне.
[затбго] «незабаром» Кур; — результат злиття виразу за того, що виник у цьому значенні, очевидно, на основі словосполучення за того часу. — Див. ще за1, той.
[затоварити] «кудись подіти, заховати»;— неясне.
[затоломбнити] «заморочити, затуманити» Я; — афективне утворення.
затбмість «натомість»;— результат контамінації прислівників зате і натомість (див.).
затбмлюватий, затбмуватий—див. затовмистий.
[затон] «затінок» Ж;—р. [затбнить] «захмарити», бр. сутднець «смеркатися», сутбнне «сутінки», схв. сутон «тс.», тоїЬа «волога, пара, туман», слн. Іоща «тс.»;—похідне утворення від іменної основи псл. іоп-, пов’язаної чергуванням голосних з дієсловом *І£ІІ (<*ІепІі) «тягти, затягати». — Меркулова Зтимология 1975, 55—56. — Див. ще затяти.
[затбнистий] «упертий, вередливий» Я; — очевидно, пов’язане з затинатися (затятися) «уперто наполягати»; пор. [запшнчивий] «упертий, непіддатливий», [затйнчливий] «тс.». — Див. ще затяти.
затбрич —див. торувати.
[заторочка] «ворожі стосунки»; — неясне.
[затульщина] «податок з котла на гуральні»;—неясне; можливо, пов’язане з [затула] «заслонка коло печі»; в такому разі первісно означало податок з печі.
затурбанити —див. турба.
[затургйкати] «заграти абияк» Я; — похідне від незасвідченого звуконаслідувального вигуку *тургй-тургй, що міг бути імітацією звучання якогось первісного примітивного інструмента (напр., катеринки).
[затускнути] «загуснути» Я;—неясне.
затхлий; —р. затхлий, бр. за-тхльї; —результат видозміни псл. *гасіьх1'ь(іь), дієприкметника від гаФь-хпріі 8^ «задихнутися»; припущення про зв’язок з тухлий (Фасмер II 83) безпідставне.— Шанский ЗСРЯ II 6, 70; Фасмер II 74; Горяев 381; Желтов ФЗ 1875/1, 7; Вегп. І 283. — Див. ще дихати.
затяти «покрити, затягти; почати (співати, грати); перервати», затятися «зупинитися, перерватись; уперто наполягати, упиратися; тривати, затягтися», затнути, затинати, затинатися «упиратися; [заїкатися Я1», [затинака] «заїка» Я, [затйнчивий] «упертий», [за-тйнчливий] «тс.», затятий «тс.; скажений, лютий; [зціплений, міцно затиснення]», [протинатися] «трохи прокисати» Нед, [протятися] «ледве прокиснути» (Ме), [протинений] «ледве прокислий» (про молоко) Нед, стяти «зціпити, міцно стиснути», стинати, [стятися] «скиснути» (про молоко) Нед, [стинатися] Нед;—р. [натяться] «при-в’язнути», [тбнька] «мотузка для натягування вітрила», [тень] «павутина», [тина] «струна», [тйнкий] «наполегливий, невтомний», др. тинь «ремінь, батіг», п. зсіпас зі^ «замерзати; скисати», болг. [натоница] «нахаба, причепа», слн. зіеіі зе «зсістися» (про кров);— псл. гаіеіі «затягти», з'ьіеДі «стягти», похідні від І£Іі (<*1епіі) «тягти»; — лит. Іе-пеіі «зсідатися, згущатися», гр. теїзмо «розтягую, натягую», тбгое «натягнута вірьовка, канат», лат. Іепиз «шнурок», дінд. іапбіі «натягує, розтягує, триває», Іапіка «шнурок», двн. (Іеп(п)еп «розтягувати», нвн. сіейпеп «тс.»; іє. *1еп-«тягти; плести». — Меркулова Зтимология 1975, 52—63; Рокоту 1065— 1066. — Пор. сутбн, тенета, тонкий, тятива.
затьмарити,	потьмарити',— ре
зультат контамінації дієслів затьмити і захмарити; префікс по- з’явився тут пізніше.— Наконечний Наук. конф. філол. фак. ХДУ 1959, 6. — Див. ще тьма, хмара.
[заузокі «задник черевика» Ж; — очевидно, утворене від кореня уз- «зв’язка» (<*9г-), пов’язаного чергуванням голосних з в’яз- (<*(у)92.-); у такому разі первісно означало задник постола, який стягувався навколо п’яти зав’язками (волоками), або саму цю зав’язку.— Див. ще вузол, в’язати, узи.— Пор. півзина.
[заутеріти] «розвиднитись», [заут-рєм] «рано вранці» Ж; — фонетичний варіант незасвідченого дієслова *за-утрїти від кореня утр- < псл. *(і)и1г-о «ранок», відбитого в р. утро. — Див. ще завтра.
[заухнений] «той, що не вітається з перехожими привітанням «Слава Ісусу Христу» Ж;— неясне.
[зафойтуватися] «задушитися» ВеУг; — похідне утворення від кореня фойт-, запозиченого з угорської мови; уг. їо)1апі «душити, давити» вважається в якийсь спосіб пов’язаним з дієсловом Гйіпі «задихатись» праугрофін-ського походження. — ММТЕЗг 1 940 — 941, 984.
[зафолювати] «забруднити (одяг)» Ба;—запозичення з польської мови, п. гаїоіо-адас є префіксальним утворенням від їоіохуас «бруднити; валяти сукно», пов’язаного з їоіизг «сукновальня», звідки й укр. фблюш. — 8 XV І 758; Зіатекі І 233. — Див. ще фблюш.
захаламандрити —див. халаман.
[захаластатися] «загнатися задалеко і стратити», [захаластуватися] «тс.» ВеБ;— неясне.
Захар, Захарій, Захарко, Харко, ст. Захарїа (наз. в., 1366), Захаріа «памят(ь)...г(оспод)ня» (1627); — р. За-харий, бр. Захар, Захарий, др. Заха-рия, п. ХасЬагіазз, ч. слц. 2асЬагіа$, болг. Захари(й), м. Захарще, Захар, схв. Захарща, З'арща, слн. СаЬагЦа, стел. Заудрии; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. 2а.'ха.ріас походить від гебр. 2акагіа (<гзкагіаЬц), в якому
злилися основи гакаг «пам’ять, згадка» та іаЬц «Ягве, бог». — Беринда 207; Суперанская 78; Кореспу Ргцуосісе 138; Илчев 210; 8кок III 640—641; Сезе-піиз 235, 321 —322.
[захарапчити] «все собі загребти, пограбувати» Ж;—експресивне утворення, можливо, пов’ язане з загарбати.
[захарастритися] «застрянути» Ж; — очевидно, пов’язане з захаращувати (див.).
захаращувати «безладно заповнювати, закидати», [захарастити, захарас-трити, захараздрити НЗ УжДУ 26, за-гараздровати Ж, закастрйти! «тс.», [за-харущаний] «захаращений» ЛексПол; — очевидно, похідні від якогось запозичення; можливо, пов’язані з тур. Иага? «данина, яку платили підлеглі християнські країни Туреччині»; могло спочатку означати «завалювати щось зібраною даниною».
захарлати —див. харлб.
[захвирсувати] «зажуритися»; — очевидно, пов’язане з [хвйрса! «завірюха, метелиця»; спочатку, можливо, означало збентеженість, бурхливу реакцію.— Див. ще хвйрса.
[захвбйдати] «забруднити», [захвататися Ж, зафбйдати МСБГ, зафбйда-тися Ж, зафотатися Ж1 «тс.», [захвбй-даха! «нечупара»;—бр. [захвендац-ца[; — запозичення з польської мови; п. їафіас «випорожнятися, паскудити», Іефіас, [ГеДас] «тс.» походить від нім. ІеисЬіеп «мочитися; зволожувати», їеисіїі «сирий, вологий», пов’язаного з двн. Іиііі(і), днн. дангл. ЇПкі «тс.», спорідненими з дінд. рапка- «болото».— Шелудько 61; 8 XV І 711; К1и§е —Міігка 195. — Пор. хвбйда.
[захвощатися] «заметушитися, заспішити»;—префіксальне утворення від [хвощатися! «шлятися, швендяти», семантично зближеного з [хвостатися! «поспішати». — Див. ще хвощатися.— Пор. хвостатися.
захист, захисник, захисток, [захйстя, захищ! «захист», захистити, захищати, підзахисний, прихистити; — похідні утворення від кореня хист- (*хист]-), що є, можливо, розширеним варіантом давнішнього хис-, ( <хьіз-), наявного та
кож у слові хижа (<*хуг]а); з р. защи-щать етимологічно не споріднене,— Кобилянський 36. наук, праць І 79— 80.— Див. ще хижа.— Пор. хист.
[захит] (ент.) «метелик молочайний бражник, ОеіІерЬіІа еиріюгЬісІае Ь.» ВеНЗн; — неясне.
[захіббчитися] «захитатися» Ж; — результат контамінації дієслова (за)-хибатися «захитатися» і основи бач-(бік), як у з-ббч-ува-ти. — Див. ще бік, хибати.
захід, західний, західник, західництво, західник, захбдець, захбдини, заходивший, заходливий, заходно, заходом, захбдячий —див. ходити.
захланний, захланник —див. хлань.
[захлюндритися] «захлюпатися», [захльбндатися! «обвалятися» ВеБ; — результат контамінації слів хлю-патися і шльбндра (див.).
[захмалювати] «сильно вдарити» (перев. в обличчя) Ба, [захмелити! «тс.» Ж, [захмилювати! (про корову, яка відштовхує своє теля) Ж;—неясне.
захмулений —див. хмула.
захоплювати, захоп, захоплення, захопливий, захоплювач —див. Хопйти.
захряснути «заповнитися вщерть», захрясти, захрясати, захряслий; — похідне утворення від кореня хряс(т)-із значенням «хаос, безладдя», наявного в ряді споріднених слів типу [хрястка! «хрящ; щебінь, уламки каміння», [хрящем) «безладно» (див.).
[зацибанйти] «заправити щось незвичайне, напр. ціну» Ж; — очевидно, афективне утворення.
[заціп] «передня рогова стінка копита» Я, [заціпи! «два зуби в нижній щелепі жуйних тварин» Я, [заціпдвий! Я; — пов’язане з [заціпити! у значенні «зачепити»; рогова частина кінського копита дістала цю назву, можливо, від того, що до неї прикріплюють підкову.— Див. ще ціп.— Пор. чіпляти.
[зацукатися] «затинатися, запинатися, заїкатися» Жі — очевидно, утворене на основі нім. гискеп «Здригатися, сіпатися», що пов’язується з гіекеп «тягти».— К1и§е —Міігка 890.
[зач] «за що» Ж; — результат злиття прийменника за з давньою формою зай
менника чь (сь) «що», яка ввійшла до складу пізнішої форми псл. сьіо «тс.».— Див. ще за1, що. — Пор. нич.
зачавліти —див. чав’ядіти.
[зачаїти] (подих) «затаїти», при-чаїти «притаїти», причаїтися;—результат контамінації фонетично близьких форм затаїти (притаїти) і заст. чаяти «чекати». — Див. ще таїти, чаяти.
зачати, зачало, зачаття, зачин, зачинатель, зачинальник, зачинати, за-чйнщик —див. почати.
зачервляти —див. черв.
[зачерйтися] «завагітніти» (?) Ж; — очевидно, результат спрощення неза-свідченого *зачеревйтися, похідного від черево «живіт» (див.).
[зачикирйкати] «почати недоладно грати на скрипці, водити смичком по струнах» Я‘,— похідне утворення від звуконаслідувального вигуку чи-ки-ри-ки.
[зачимбарити] «зарізати» (кабана) Ва;—очевидно, похідне від [чимбар], чинбар «той, хто чинить шкури»; в такому разі первісно означало «зняти шкуру для вичинки». — Див. ще чинити.
зачйнйти, зачиняти —-див. відчинити.
[зачілябити] «вдарити»;— афективне утворення.
[зачіляпнути] «захопити, загарбати, забрати (в солдати)»; — неясне.
[зачлятися] «затягнутися, дійти (в часі)» Я;—неясне; можливо, помилкове написання замість задлятися «тс.»; пов’язування з [чля] «пристойно, солідно» (Я 281) непереконливе.
зачміргати —див. чмбркати. зачморком — див. шморгати.
[зачулений] «піднятий одним боком угору» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з [закулшпи] «підігнути». — Див. ще куліти.
[зачумузаний] «брудний, неохайний»;— очевидно, результат контамінації форми замурзаний і р. чумазьій «нечистий, чорний», яке виводиться від мазать. — Фасмер IV 382. — Див. ще мурза. — Пор. мазати.
[зачустритися] «захиріти, споганіти» Я, [зачустратися] «тс.»;—неясне; мож
ливо, похідне від їчустрити] «бити, сікти», зближеного з чухатися.
[зачучмаритися] «забруднитися, споганіти» Я; — очевидно, пов’язане з чухмаритися «чухатися, тертися» (пор. зачуханий «занедбаний, миршавий, непоказний»),— Див. ще чухмарити.
[зашабарчати] «защебетати, затьохкати»;— звуконаслідувальне утворення.— Пор. шкабарчати.
[зашамаркатися] «забаритися, загаятися» Я; — тлумачення, мабуть, не точне; ймовірніше «закрутитися, забігатися»; очевидно, результат контамінації слів [шамотатися] «ворушитися, порпатися; без потреби метушитися» і [маркбта] «тривога, турбота, журба».
зашароббрити —див. шура-буря.
[зашйбанець] (геол.) «ератичний валун»;— похідне від шйбати «кидати»; мотивація назви неясна. — Див. ще шйбати.
[зашйдіти] «глумитися, глузувати, насміхатися» Ж;—п. згубгіс «тс.», ч. §і(1ііі «обдурювати; дражнити», слц. 8ШІІІ' «тс.», нл. §цгіз «обдурювати»;— псл. 8ШІІН «обдурювати», яке зіставляється з хшіь «худий» (Вгйскпег 560) або з гр. феобго «обдурюю» (МасЬек Е8ЛС 607).
[зашилйти] «засилити» (нитку) Я; — результат видозміни форми засилити від [силятиі «низати», зближеної з шйло (щоб затягти нитку в суцільний твердий предмет, спочатку роблять отвір шилом). — Див. ще силйти. — Пор. шйло.
[зашихуватися] «врізатися в пісок» (термін дніпровських лоцманів) Я, їза-шохуватися] «?» Ж;—неясне.
зашкалйти —див. скалка1.
[заткнути] «закрити, зачинити» Я; — очевидно, споріднене з прищикнути, защекнути (див.).
[зашкобертати] «піти, накульгуючи, спотикаючись»;— звукозображальне утворення, можливо, пов’язане з [шко-пердати] (пор.).'.
[зашколббитися]' «заскалитися» Ж* їзашколубити МСБГ, засколабити МСБГ, засколубити МСБГ] «тс.»; — очевидно, результат контамінації форм [зашкалйти] «заскабити», заскалити «тс.»
і [шкалубати] «колупати» чи якоїсь близької до нього незасвідченої форми.
[зашкруміти] «вкритися струпом»; — неясне утворення, паралельне до за-шрубшпися «зарости, зарубцюватися»; можливо, пов’язане з [шкруміть] «щось пересохле», [шкрумітє] «тс.» (див.).
[зашморк] «невелика складка», [за-шморки] «ряботиння на обличчі від віспи» Я;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з сморж «гриб родини зморшкових», [сморчбк] «гриб зморшок» (пор.).
[зашпанийі «кований, литий» Ж; — неясне.
[зашпартатиі «зашити, залатати, заштопати» Я;—очевидно, афективне утворення.
зашпінка, зашпінкати, зашпінку-вати — див. шпбнька.
зашпори, зашпори — див. шпара.
[зашрубйтися] «зарости, зарубцюватися, загоїтися» Я; — неясне утворення, паралельне до [зашкруміти] «вкритися струпом» (пор.).
[заштепатисяі «зайти, залізти, забратися». Я;—афективне утворення.
[заштибуватися] (про вовну) «збитися від поту і пилу» Я; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з штиб «дрібне кам’яне вугілля» (див.).
[заштурмбвувати) «затушковувати, закутувати»; — очевидно, пов’язане з [штурмак] «невправна, невміла людина» (див.).
зашутйтися — див. шутка2.
защепнути — див. прищикнути.
[защінка] «застібка, шпилька Ж; зав’язка МСБГ», [защінкати] «застебнути» МСБГ, [защінкатися] «застебнутися» Ж. [розщінкати] «розшпилити» Ж, [ущінка] «застібка, шпилька» Ж; — не зовсім ясне; можливо, контаміноване утворення із защіпка «застібка, гачок» і [зашпінка] «шпилька», пов’язаного з шпбнька, [шпінка].
[защбраз] «щоразу, постійно»;—результат злиття прийменника за в часовому значенні (пор. за дня, за тепла) і прислівника щораз(у)Див. ще за1, раз, що-3.
[защурений] (писок) «тупий, притуплений» Ж;— очевидно, пов’язане з щу-246
рити, як і прищурений. — Див. ще щурити.
заюк — див. заєць.
[заюшка] «вид гаївки» Ж;— демінутивна форма від іменника заєць; назва зумовлена тим, що учасники гаївки співають пісню про «заюшку», а один у тісному колі учасників імітує поведінку зайця, про яку розповідається в пісні. — Шейковский Бьіт подолян, 1, 19—20. — Див. ще заєць.
заява, заявити, заявка, заявляти, заявник, заявочний —див. ява.
збавити, збавляти —див. вйбавити.
збагнути «осягти, зрозуміти», збагненний;— очевидно, пов’язане з [баг-тй, багнути]-, в такому разі спочатку могло означати «згадати з бажанням»; зіставлялося також (Ільїнський ЗІФВ 21,1—2) з лит. Ьо§іпіі «швидко мчати», спорідненим з псл. Ьегаіі (з припущенням розвитку первісного значення «бігти» в «швидко перебігти думкою»); виведення з-багнути від *з-бад-нупш, що було б пов’язане з п. Ьабас, ч. Ьайаіі (Бузук ЗІФВ 7, 68), викликає сумнів, оскільки перехід д >г українській мові не властивий. — Див. ще4 багтй.
збан, збанок, збанбчки, збаня — див. дзбан.
[збанок1] (бот.) «глечики жовті, МирЬаг Іиіеит 8т. Г; дзвоники, Сатра-пиіа Б. Мак», [збанятник жовтий] «глечики жовті» Ж, Мак;— результат перенесення назви збанок «глечик», зумовленого тим, що плоди цієї рослини подібні до глечиків. — Меркулова Очер-ки 31; Нейштадт 246; Словн. бот. 141 Див. ще дзбан.
[збанок2] «перекладина в ткацькому станку, на яку ткач спирається грудьми»;— неясне; можливо, пов’язане з банка «поперечна лава на човні, сидіння для веслярів».
[збаночок] (бот.) «латаття біле, Мут-рЬаеа аІЬа Ь.», [збанята, збанятник] «тс.» Мак, [збаночкй] «тс. Ж; дзвоники персиколисті, Сатрапиіа регзісіїоііа Б. Мак; наперсник сумнівний, Оі^ііаііз атЬі§иа Мшт. Мак», [збаня] «дзвоники ріпчасті, Сатрапиіа гарипсиїоісіез Б.»;—похідні утворення від [збан] «глечик»; назви зумовлені подібністю
квітів рослин до глечиків; пор. р. кув-шйнка «латаття» від кувшйн.— Мерку-лова Очерки 31; Нейштадт 531, 532; Словн. бот. 298. — Див. ще дзбан.— Пор. збанок1.
[збантурити ] «збаламутити»; — очевидно, похідне утворення від [бинтувати} «турбувати, штовхати; нищити», [бинтувати розумом} «баламутити»; суфікс -ур- використано для надання слову афективного забарвлення. — Див. ще бантувати.
збачати — див. бачити, вибачати.
[збезсебитися] «вийти з себе, збожеволіти» Я, [обезсебшпи} «позбавити когось свідомості» ж, [безсебйлий} «несвідомий» Ж;— похідні утворення від виразу без себе «не при собі».
[збережіти] (у виразі з. сіножать «висушити й зробити добре СІНО») Ж; — очевидно, пов’язане з берегти, боріг, оборіг «пристрій для зберігання сіна» (див.).
[збершнітиі «стати	трухлим»; —
неясне.
[Збййгнів] (чоловіче ім’я);—калька п. 2Ьі§піе-», яке виникло в результаті деетимологізації давнього 2Ьу§піе-», утвореного з основ дієслова гЬус «збути» та іменника §піе-» «гнів». — Та-агускі, №](1а\спіеІ8/е роїзкіе ітіопа озоЬоте 21, 36. — Див. ще бути1, ГНІВ, 3і.
збит1, збитки, збиткувати, збиток, збиточний, збиточник, збитдшник— див. бити2.
[збит2] «багатство, надлишок», [збиточний} «зайвий» Пі, [збйтне} «занадто, особливо» Я, [збйтнє} «багато, занадто» Пі;—запозичення з польської мови; п. гЬуі «занадто», ст. гЬуІкі «рештки, залишки», як і ч. гЬуі «надлишок», вл. нл. гЬуік «тс.», пов’язане з дієсловом гЬус, псл. ігЬуіі «залишитись», похідним від Ьуіі «бути». — Вгйскпег 649.— Див. ще бути1, з2.
збіжжя, [зббжжя}, [збіжниця] «хлібне зерно» Я, [зббжниця} «приміщення для зернового хліба» Я, [збджевий} Ж, [збіжжевий]; — р. [збджье} «збіжжя; добро, багатство», бр. збджжа «збіжжя», п. гЬоге «тс.», ч. гЬоаі «худоба, майно» (<ст. зЬогіе «товар; [збіжжя]»), слц.
гЬогіе «збіжжя», вл. гЬоге «щастя; добробут», нл. гЬого «худоба; майно»;— псл. *8ьЬогь]е «щастя, багатство, маєток, скот, збіжжя»; — очевидно, споріднене з дінд. 8иЬЬа§аЬ «щасливий», ав. ЬиЬау- «тс.», утвореними з основ 8іі-(Ьи-) «хороший», спорідненої з гр. єо$ «тс.», і ЬЬа§а- «добробут, щастя», спорідненої з псл. Ьо§ь, Ьо§-аіь, укр. бог, багатий.— Фасмер II 84—85; Филин Происх. яз. 551 —552; Преобр. І 33; Мозгупзкі Р2йР 250; Вгйскпег 637 — 638; 8айп. —Аііг. У\УЬ. І 357—359,— Див. ще бог1.
[збін] «амвон»;—неясне.
[збір] «сищик; охоронник; убивця, душогуб» Ж; — запозичення з польської мови; п. гЬіг «посіпака, кат, розбишака» походить від іт. зЬігго, Ьігго «поліцейський агент, сищик», яке зводиться до слат. Ьіггиз, ЬуггЬиз «вовняна накидка у колишніх посіпак», що вважається запозиченням з галльської мови. — Вгй-скпег 55; 81. и'уг. оЬсусІї 813; ХУаІсіе — Ноїт. І 107. — Пор. бйрів.
збіржа (заст.) «візницька біржа», збіржак (заст.) «візник», збіржанйк «тс.»; — очевидно, результат контамінації слів біржа і збір (збйратися).— Див. ще біржа, брати.
[зблакотйрити] «невдало щось зробити, спекти» Ва;—афективне утворення.
[зблюзнути] «розтоптати, притіс-нити, пограбувати» Пі;—неясне; можливо, похідне від блюзнити «богохуль-ствувати, кощунствувати».
[збббляти] «погано зробити» Ва; — афективне утворення.
[зббйка] (зоол.) «лафрія, ЬарЬгіа» Ж; — неясне.
[зббндити] «вкрасти» Я; — запозичення з російської мови; р. сббндить «тс.» етимологічно неясне. — Фасмер III 568.
[збричеловатіти] «обдутися, здутися» Ж; — очевидно, пов’язане з [брйця} (бот.) «мишій сизий, Зеіагіа §1аиса Р. В.»; від молодого мишію корів іноді обдимає. — Див. ще брйця.
[збройі] «одяг, костюм; (військ.) обмундирування» ВеБ;—результат розширення семантики слова зброя (<п. зЬгоіа) в розумінні «військове споря
дження»; назва, очевидно, підкреслює, що йдеться про одяг не щоденного вжитку. — Див. ще зброя.
зброя, зброївня, \збрбіця\ «зброя» Ж, [збрбіще] «тс.» Я, [збройнйця] «арсенал», [збрбня] «зброя» ж, [збрбння] «озброєння» Я, зброяр, [збрдїти] «озброювати», озброєння; — бр. зброя; — очевидно, запозичення з польської мови; п. гЬго]а «зброя» зіставляється з Ьгоіс «пустувати, витворяти» (первісно «рубати»), болг. м. брой «число», схв. б рб; «номер, число, кількість; цифра; числівник» (первісно «зарубка, надріз»), а також з псл. *ЬгьІ9, Ьгііі, укр. брию, брити. — Москаленко УІЛ 23; Фасмер III 568; Преобр. І 244; Ильинский ИОРЯС 23/1, 162— 163; Яіашзкі І 43; Вгйскпег 648; Ваза) Р.І 1960/4, 184; МасЬек Е8ЛС 68,— Див. ще брити.
[збружнітиі «стати одутлим, розпухнути» Ж; — очевидно, пов’язане з брюзг-нути (див.).
збруя «предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин, упряж»;— р. сбруя, {збруя], бр. збруя\ — запозичення з польської мови; п. гЬгб], гЬго]а «упряж» виникло, очевидно, в результаті розвитку значення слова гЬго]’а «зброя —повне спорядження ратника-вершника». — Фасмер III 568; Преобр. І 244; Ильинский ИОРЯС 23/1, 163; Вгйскпег 648. — Див. ще зброя.
[збрянчитиі «розтринькати, розтратити, продати» Я;—неясне.
[збуй] «розбійник», їзбуйник] «тс.» Ж;—запозичення з польської мови; п. хЬ6] «розбійник», гЬ6]са «тс.» пов’язане з дієсловом гЬіс «розбити, побити», похідним від Ьіс «бити». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 231. — Див. ще бити1, з1.
[збуйвік] «віджилий, дуже старий; дрібне або некоштовне майно», {збуй-вик\ «старий, підтоптаний бугай» Я; — результат видозміни деетимологізова-ної форми [збудь-вік] «віджилий, дуже старий» (власне, «який позбувся віку, відвікував»). — Див. ще бути1, вік.
[збулгачити] «розбудити, потурбувати» Я;— р. [булгачить] «турбувати»;— запозичення з тюркських мов; дтюрк. Крим.-тат. Ьиіуа «мішати», уйг. Ьиіуа 248
«колотити», тур. Ьиіа «мішати» споріднене з монг. Ьиіуа «заколот».— Казапеп УегзисЬ 88.
[збур] «трипер»; — неясне.
[збурмати] «розсердитися» Пі; — очевидно, пов’язане з Ібурмбситися] (див.).
[збурмати(ся)] «зібратися»; — очевидно, результат злиття слів ї*збур] «зібрання», що походить від п. хЬбг «тс.», яке відповідає укр. збір, і дієслова мати; в такому разі первісно означало «мати (проводити) зібрання». — Див. ще брати, мати2.
[збурник] (бот.) «перстач прямостоячий, калган, Роїепііііа іогтепііііа Иеск., Р. Іогтепііііа егесіа Б.»;— неясне.
[збутереніти] «згнити, струхнути» ВеБ;—пов’язане з [бутіти] «гнити, трухнути», фонетично зближеним з [бу-тирйння] «мотлох». — Див. ще бутіти1.— Пор. бутир.
збухтіти —див. бухтіти.
[збушок] «товкач маснички» Ж, [збушка] «масничка» ДзАтл II, [бушка, ізбушка, избуиіка] «тс.» тж;—неясне; можливо, пов’язане з слц. [гЬисек] «колодка (примітивний дерев’яний замок) на дверях».
[звадник] (бот.) «лікоподій (плаун), Ьусоросіішп Б.» Мак; — похідне утворення від звада «сварка»; назва зумовлена старим повір’ям, нібито присутність плауна в хаті викликає сварку; пор. інші назви плауна [сварник, дереза].— Анненков 203.—Див. ще вадити.
[звалярник] «жлукто» Ж; — очевидно, результат контамінації слова [зва-ряльник] «тс.», похідного від [зваряти] «золити шмаття», і незасвідченої форми *золярник (пор. [золярня] «жлукто»), похідного від золити, зола. — Див. ще варити, зола1.
зваріятіти, звар'ювати —див. варі ят.
[зварокі «ритуальна вістка, повідомлення батьків молодої про її цнотливість» Я;—неясне.
[зварувати І «вкрасти» Ж; — утворене від [варувати] «стерегти, вартувати» шляхом зміни його значення на протилежне.— Див. ще варувати.
звати, звання, зов, званий, [визивна Ж, вйзов Ж1, відзив, відозва, допризовник, допризовний, зазйв, [зазови, зазбви-ни], [запізвати] «подати до суду» Ж, [запозбв] «повістка, виклик на суд» Ж, [зізви] «скликання, запрошення» Я, назва, назвисько, назвище, названий, називний, [ббзйв] «відзив, відгук, відповідь», [бзові «скликання, запрошення», перезва «гуляння в молодого на другий день після весілля» Г, Ж, [перезивки, перезбв, перезбвини В а, перезівки Ж] «тс.», [перезв'янин], підзив, [пізва] Ж, пбзва, позив, позивати, позивач, [пози-ватель], позивайло, [позйванка] ВеБ, [пбзивка] «назва; ім’я» Ж, позивний, позивні, позивана, позивальник, позов СУМ, Ж, позовний, прйзва, призвання, призви, [прйзвище], [призвішкувати] «давати комусь прізвисько», призйв, прйзивка, призов, призйвнйй, призовник, призовний, прізвище, прізвисько, [прізвиськувати] «ображати прізвиськом» Ж, [прбзванище] Чопей, прозвання, прбзвисько, прбзвище, прозивна, прозивний, [сповивати] «притягти до суду», узивати; — р. звать, бр. зваць, др. звати, зівати, п. гшас, ч. гуаіі, слц. гуаі', полаб. гйуе «кличе», болг. зова, м. зове (поет.) «кличе, закликає», схв. звати, слн. гуаіі, стел. зжедти;— псл. г'ьуаіі (гоуф);—споріднене з ав. гауаііі «кличе», дінд. Ьауаіе «тс.», Ьа-уаЬапі «відозва», лит. гауеіі «зачаровувати, вабити», лтс. гауеі «чаклувати, чарувати», вірм. |а\упет «присвячую»; іє. *§Ьац-, *§Ьааа- «звати». — Шанский ЗСРЯ II 6, 75—76; Фасмер II 85; Преобр. І 244; Вгііскпег 568; МасЬек Е8ЛС 720; НоІиЬ —Ьуег 521; Абаев ИЗСОЯ 535; Егізк І 803—804; Роког-пу 413.
[звенб] «ланка ланцюга» Ж, [звбна] «обід колеса воза з шести косяків» Я, [звонакй] «необковані колеса у возі»; — р. звенб, п. (1/хУопо «обід колеса; кільце змії», вл тулено (хауопо) «обід колеса», нл. г\уепо, полаб. гуепй «тс.», болг. звенб (з р.);—псл. гуепо;—певної етимології не має; найімовірніше, пов’язане із звеніти «дзвеніти» (Даль І 672); були спроби виводити через метатезу
з гіпотетичної форми *гепуо «коліно», нібито спорідненої з лат. §епй «коліно», гр. 7оуи, дінд. )апи, двн. кпіи, хет. §епи «тс.» (Міккоіа ІЕ 6, 351—352; НЬІепЬеск 99); за іншим, ще менш вірогідним поглядом, споріднене з лит. яиуіз «риба» (Уаіііапі РЕ8 16, 190; 18, 246—248). —Шанский ЗСРЯ II 6, 77— 78; Откупщиков ЗИРЯ V 81—83; Фасмер II 86—87; Преобр. І 244—245; Со-болевский ИОРЯС 27, 330; Віамгакі І 211—212. — Пор. звінбк1.
звередло,зверцадло —див. верцадло.
[зверник] (бот.) «ялівець козачий, Липірегиз заЬіпа Б.» Ж; — неясне.
[звертень] (бот.) «геліотроп перуві-анський, Неііоігоріиш региуіапиш Б.» Ж, Мак;—похідне утворення від звертати «повертатися»; назва зумовлена тим, що листя геліотропа завжди повертається до сонця; пор. ч. оіоспік «тс.» (від оіосііі «повернути»), слц. зкгиіес «тс.» (від кгиШ' «крутити»). — Федчен-ко—Флеров 775; МасЬек Лт. гозії. 186. — Див. ще вертіти.
[зверть] «безодня, провалля» Ж; — [звертавший] «перекошений; крутий; такий (віз), що легко перевертається» Ж; — похідні утворення від звернути «перекинути, повалити». — Див. ще вертіти.
[звесть] «вапно» ВеУг, [звисть, звисць, дзвисть] «тс.» ДзАтл І;—р. др. йзвесть; — запозичено в давньоруську мову з грецької (гр. асфєсгті(оу) «нега-шене вапно»). — Фасмер II 121; Преобр. І 266; Горяев 212; Фасмер ИОРЯС 12/2, 234—235. — Див. ще азбест.
звикати, звикнути, [взвйчений] «звичайний» Ж, відвикати, відвикнути, [відвйчити] «відучити», відвйчка, відвиклий, [завикати, завйкнути, завйкти], [завинити] «привчити», [завичка] «звичка» ЛЧерк, [звичаїтися\ «звикати один до одного, знайомитися», [звичатися] «тс.» Ж, [звйчити] «привчати», [звик] «звичка; звичай», звичай, [звичайна], звичка, звиклий, звичайний, звичний, [звйчений] «привчений», [звйчме\ «звичайно» Ж, [извичайний] Пі, навик, навичка, надзвйчай, надзвичайний, озвичаюватися, перевикати, [повйкнути,
позичка], привикати, привикнути, при-вйчка, призвичаїти, [розвйкнутися] Ж> розвйклий, увикати, узвичаїти; — р. привикать, бр. прьівьїкаць, др. привикнути, привьічай «звичай», п. ХАуукп^с «звикнути», ч. ргіуукаіі, слц. ргіуукаі', болг. свйквам, навйквам, м. свикнува «звикати», схв. свикавати се «тс.», стел, ккікнжти;— псл. уукпфіі «набувати знань, навичок; учитися», пов’язане чергуванням голосних з па-ика, исііі (початкове V перед у виникло на слов’янському грунті); — споріднене з лит. Ійпкзіи, ійпкіі «звикати, ставати звичним», (айкіпіі «привчати», (аикйз «лагідний, приємний», прус, іаикіпі «вправ-ляти», гот. ЬійЬіз «звичний», дірл. (ІО-иссіт «розумію, знаю», дінд. йсуаіі «має звичай»; іє. *еик-, *ик-, *ипк-.— Стрелков ЗИРЯ IV 142—144; Фасмер І 368; Преобр. І 103; Вгйскпег 638; МасЬек Е84С 704; Стоянов 97; Тгаиі-тапп 335; Егаепкеї 196—197; Топоров III 22—23. — Пор. учити.
звитяга «перемога, досягнення, успіх», звитяжець, [звитяжство] «перемога», [звитяжа Ж, звйтязь Ж1 «тс.», [звитяжця] «переможець» Я, звитяжний, звитяжницький, [звитяжити] «перемогти»;— очевидно, запозичення з польської мови; п. хшусщгус (г\уусіе-зОл'о, г'уусі^гса, гшусі^зкі) має безпрефіксний відповідник -даусі^гус, що походить від шісіщіг, спорідненого з укр. витязь. — Москаленко УІЛ 31; Вгйск-пег 658—659. — Див. ще витязь.
звих, звихати, звйхленик, звихнутий — див. вихати.
звідки —див. відки.
звідкіля, звідкіль —див. відкіль. звіднбн — див. віднбн.
звідси —див. відси.
звідсіля, звідсіль —див. відсіль, звідти —-див. відти.
звідтіля, звідтіль — див. відтіль.
звідусіль; — очевидно, результат видозміни форми звідусюди за зразком звідкіль.
звідусюди — див. всюди.
звізда, [звіздар] «астроном», [звїз-дарня] «обсерваторія» Ж, [звізданя] Ж, [звіздень] (бот.) «зірочки, Са§еа 8а-ІізЬ. Мак; рястка, Огпі(Ьо§а1ит Ь. Ж»> 250
[звїздйця] «зірка» Ж, [звіздочка] (бот.) «айстра степова, Азіег атеїіиз Ь.» Мак, [звізддчник] (бот.) «зірочник, Зіеііагіа Ь.», [звіздочня] (бот.) «педіастр, Ребі-азігищ §гапи1аіит Кіх.» Мак, [звіздун-ка] (зоол.) «астерія, морська зірка, Азіегіаз» Ж, [звіздчатик] (бот.) «мній гострокінцевий, Мпіит сизрібаіищ Ь.» Мак, [звіздянка] (бот.) «астранція велика, Азігапііа та)ог Ь.» Мак, [звізда-тий, звіздовйй, звіздянйй, вйзвіздитися], [прйзвіздок] Нед;—р. болг. звезда, бр. звязда, др. звезда, п. §\уіах(1а, ч. Ьуегсіа, слц. Ьуіегба, вл. Ьмюгсіа, нл. §м?ег(1а, м. ввезда, схв. зви]езда, звезда, слн. гуегсіа, стел, звфзда;—псл. §уегсіа; споріднене з лит. гуащгбе, гуаігбе «зірка», лтс. хуаі§гпе «тс.», прус. зуаі§-зіап «сяяння, світло, блиск», а також з лит. гуу^иі^з «блиск», лтс. гаі^иоііез «блищати», гуі£и|бі «виблискувати, мерехтіти», ос.аеугїзі, аеугезіае «срібло» < ст. гуезіае; іє. *§'Ьиоі-/*йцоі7*кйоі-; — зв’язок балтійського г з слов’янським § пояснювали законом дисиміляції спі-рантів (Меіііеі Еіисіез 178; М8Б 9 , 374; 13, 243) або припускали можливість контамінації коренів: лит. §аісігй8 «світлий, ясний, чистий», §аїза5 «заграва» і *гуаі§гсіе (Егпоиі —Меіііеі' 4, 762— 763); сл. *2УЄ7(1а порівнюють також з ірл. «еасі «біла пляма на лобі в коня»; пов’язання з_ лит. буаг§еіі «блищати» (МасЬек Е8ЛС 192) вимагає припущення деяких проміжних звукових замін.— Критенко Вступ 550; Шанский ЗСРЯ II 6, 76; Фасмер —Трубачев II 85— 86; Преобр. І 245; Біамгекі І 384; Вгйскпег 165; НоІиЬ —Ьуег 200; БЕР 621 — 622; 8кок III 667; Уазтег 2Г81РЬ 26, 60; СоЦЬ ЬР 16, 58; СИг^Ьзкі ЬР 4, 33; Топоров II 84—85; Абаев ИЗСОЯ І 213; Долгопольский Зтимология 1964, 263; Тгаиїтапп 373—374; Егаепкеї 1324; Рокоту 495; ЗССЯ 7, 181 — 183.
[звіздбнути] «вдарити раз, але сильно» Я; — очевидно, запозичення з російської мови;—р. [звезднуть, звездо-нуть] «тс.» є, мабуть, результатом видозміни форми [звйзнуть] «тс.», спорідненої з схв. звйзнути «тс.; свиснути», слн. гуігбаіі «свистати», стел, звиздати
«тс.», зближеної з основою звезда.— Фасмер II 86, 87; Преобр. І 245.
[звіздя] «цвях» Ж;— гіперична форма від [гвіздок], утворена внаслідок відштовхування від п. §ию2с1г за аналогією до співвідношення п. «XV і а/сіа — укр. звізда; можливість такої аналогії підтверджується народним порівнюванням зірок на небосхилі з убитими в небо цвяхами. — Див. ще гвіздок.— Пор. звізда.
звіл —див. воля.
Ізвінець] «віспова болячка» Ж; — неясне.
[звінбк1 (риби)] «впоперек відрізаний шматок риби»;—п. (І/хсопо «тс.»; — варіант слова [звенб] «ланка, кільце» (див.).
звінбк2—див. дзвеніти.
звір1, [звірак] «звір», звірина, звіринець, [звірівник] «звіринець», [звірнйк] «тс.», [звірня] «звірина», звірота, звірство, звіря, звір'я, звірйнячий, [звіркуватий] «звіроподібний», [звірюватий] «схожий на звіра», звірячий, [звірнб] «багато хижих звірів», [звіритися] «кидатися» ВеБ, звіріти, звірствувати, [звірнувати] «бути звіром», визвіритися, озвірений, озвірілий, озвіріти, озвіритися;— р. зверь, бр. звір, др. з&Ьрь, П. 25УІЄГ2, Ч. 2УЄГ «ЗВІрІ», СЛЦ. 2УЄГ, ВЛ. 2ХУЄГ]О, НЛ. 2\МЄГ]Є, бОЛГ. ЗвЯр, М. 8вЄр, схв. звер, зверка, зверка, слн. гмег, стел, звфрь;—псл. гмегь «звір, дика тварина»;—споріднене з лит. гмегів «звір», ЛТС. 2УЄГ8, прус. 8\УІГІП8 «ТС.», гр. іЦр/срт/р «хижак, тварина», лат. їегиз «дикий»; іє. *§Ьмюг- «тс.».— Критенко Вступ 509 , 546; Шанский ЗСРЯ II 6, 79; Фасмер II 87; Преобр. І 246; Вгіїск-пег 658; НоІиЬ —Ьуег 521; МасЬек Е8ЇС 720; БЕР І 625; 8кок III 666-667; Тгаиітапп 374; ХУаісІе — Ноїт. І 487—488; Егізк І 671—672; Рокогпу 493.
звір2 «яр, западина, видолинок», [зворйна) «притока» Дз 80г 17/3, [ізвір] «тс.; гірська річка в ущелині Дз 80г 17/3; скупчення кількох сильних джерел води на поверхні землі Ме», [ізвбр] Дз;—п. г«6г «гірська ущелина», болг. йзвор «місце витоку води», м. извор «джерело, витік річки», схв. йзвор
«джерело, струмок», СЛН. І2УІГ;—псл. іг-уогь, пов’язане з уьгеіі «кипіти, вирувати; бити джерелом». — Дзендзелів-ський 80г 17/3, ЗОЇ; Фасмер І 318; ЗССЯ 9, 100—101. — Пор. вир, вріти.
[звірити] «ослабити, знесилити» (про хворобу) Ж, [навіритися] «набриднути, надокучити» Ж, [увірятися] «набридати, ставати противним»; — не зовсім ясні похідні утворення вивірити (можливий семантичний розвиток: «бути вірним, відданим» -> «надокучати, набридати») або від [невірний] «поганий; несмачний».— Див. ще віра1.
звіробій (бот.) «Иурегісит регїога-іит Б.; чистотіл звичайний, Сігеїісіо-піит та]ц8 Б. Мак», [звіробій синій] (бот.) «дзвоники шорсткі, Сатрапиіа сегуісагіа Б.» Мак, [звіробой] «Нуре-гісит регїогаїит Б.» Мак, [звіробойник, звіробійник] «тс.» Мак; — р. звероббй, бр. звераббй;— результат видозміни де-етимологізованої форми [діроббй] «тс.», можливо, як припускав Преображен-ський, через незасвідчену білоруську форму *дзіраббй; зіставлення з каз. джерабай «цілитель ран» (Носаль 62 — 64) необгрунтоване. — Шанский ЗСРЯ II 6, 78; Фасмер II 87; Преобр. І 245—• 246; Горяев 115. — Див. ще діроббй.
[звістуватіти] «втрачати сік (про буряки), ставати як лико» Ж;—виводиться від бстя «остюки» (сумнівно). — Же-лех. І 289. — Див. ще ость.
звіт, [звітовйк], звітувати, підзвітний; — новий термін офіційно-ділової мови, утворений як семантичний відповідник до р. отчет з основи -віт, наявної в привіт, одвіт, заповіт, відві-чати (див.).
[звбдаї «звада, незгода, сварка» Ж; — результат контамінації форми звада «тс.» і основи дієслова водити. — Див. ще вадити вести.
[зводій] (орн.) «волове очко, Тго§1о-буіез рагуціиз КосЬ.; Тго§1о(1уіе5 Іго-§1обуІЄ8 Б.» ВеНЗн,. [зводйтель, зводі-тель] «тс.» ВеЛ;—похідні утворення від зводити «обдурювати, спокутувати», оскільки цей птах підпускає людину на невелику відстань, а потім спритно втікає далі; пор. інші назви волового очка: дурець, дурійчик, ду-
рильце, дурич, дурихлбпчик, дурибаба, дурибабка, дуросвіт, дурисвіт, облуда, блудик.— ВеЛ 418.
(зводникі (бот.) «мильнянка лікарська, 8аропагіа оїїісіпаїіз Ь.» Мак; — похідне утворення від зводити «виводити, знищувати»; назва зумовлена тим, що корінь рослини має мильні властивості і використовується для виведення плям на одязі, для прання вовняних і шовкових виробів. — Носаль 112; Ві-сюліна — Клоков 160; Нейштадт 243— 244; МасЬек Лт. гозії. 80—81. — Див. ще вести.
[звоєць] (ент.) «листовійка»;—похідне утворення від звивати; назва зумовлена тим, що комаха скручує листя рослин, на яких сидить. — Див. ще вити1.
(звбздйкі (бот.) «гвоздика бородчас-та, ОіапіЬиз ЬагЬаіиз Ь. Мак; мильнянка лікарська, 8аропагіа оїїісіпаїіз Ь.», [звоздик білий] (бот.) «смілка поникла, 8і1епе пиіапз Ь.» Мак, [звоздик нільський] (бот.) «буквиця лікарська, Веіо-піса оїїісіпаїіз Ь.» Мак; — фонетичний варіант слова гвбздйк(а) з переходом початкового г у з, як у звіздя, звізда _(<*§уегсіа) тощо. — Див. ще гвоздика.
[зволгати] «зіпсувати» Я;—неясне.
зволікати «повільно виконувати, затягувати виконання; гаяти час»;—похідне утворення від волокти з незакономірним переходом о в і, можливо, під впливом форми зволікся «зліз», зволік «витягнув». — Див. ще волокти.
[зворикати] «рикати» Ж, [зворичати] «тс.» Ж;—пов’язане в якийсь спосіб з рикати, ричати; характер зв’язку неясний.
[зворовець] (бот.) «валеріана три-крила, Уаіегіапа їгіріегіз Ь.», [зворів-нйк, зворбвий лист] «тс.» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане із [звір] «яр, улоговина» (валеріана росте на болотистих місцях, у долинах річок).
зворушливий —див. ворухнути.
[звбрщик] «чоловік, що підряджається вагу возити» Кур; — очевидно, результат видозміни запозиченого р. из-вбзчик «візник». — Див. ще везти, з2.
звук, звучність, звучати, [вйзвук], відзвук, [дбзвук] Ж, [назвук], надзвук, надзвуковйй, озвучити, перезвук, переозвучувати, [пбзвук] Ж, понадзвуковий, [рбззвук] Ж, призвук;—р. болг. м. звук, др. звук'ь, п. дгші^к [хмп^к], ч. слц. гуик, вл. гшик, нл. гик, схв. звук, слн. гуок, стел. звЛкК-ь;—псл. гу<?кь, гу^кь, утворене за допомогою суфікса -кь від основи гуьп-еіі «дзвеніти» (хуоп-). —Шанский ЗСРЯ II 6, 80; Фасмер II 88; Преобр. І 245; Вгйскпег 114; МасЬек Е81С 720; 8кок III 666; Тгаиітапп 374.—Див. ще дзвеніти.—Пор. звяга.
[звяга] «гавкіт; лайка, суперечка; задирака» СУМ, До, [звяка] «гавкіт; лайка», [звж] «тс.» Ж, [звяглйвий], [звя-гати] «повільно, але безупинно гавкати» Я, [звякнути] Ж;—Р- [звягать] «гавкати», звякать, [звячь], бр. звяга «гавкіт; лемент», звягаць «гавкати, дзявкати», [звякаць], др. звякт> «звук», звякнути «зазвучати», звяцати, р.-цел. зва-фи (звагж) «співати; говорити, розголошувати; марнословити», п. сігмц^к, «звук, брязкіт, дзвяк», ч. ст. гуек, болг. звек, схв. звек «дзвін», зве кет «брязкіт», звекнути, стел, звакт», зва-фи «голосно говорити, кричати»;—псл. 2У£к-/гУ£§-, пов’язане чергуванням голосних із гудкь «звук», похідне утворення від основи гуьпеїі «дзвеніти»; — споріднене з лит. гуеп§іі «іржати, реготати», гуап§еїі «брязкотіти, дзвякати, дзвеніти», лтс. гуасігеі, яуакзіеі «гриміти, бряжчати». — Шанский ЗСРЯ II 6, 81; Фасмер II 88; Преобр. І 246; ВП§а КН І 494; Регззоп Веііг. 586 —587; Тгаиітапп 374. — Див. ще дзвеніти,— Пор. звук.
[звягель] (бот.) «горошок лісовий, Уісіа Ьігзиіа Ь.»; — очевидно, результат видозміни форми [звязіль] «горошок шорсткий, Уісіа зііуаііса Ь.». — Див. ще в’язіль.
[згабитися] «вмерти, пропасти» Я; — не зовсім ясне; очевидно, експресивне утворення.
згага «спрага», [зга] «печія; спрага», [зага] «печія»Ме;—р. [изгага], др. изгага, п. г§а§а, ч. [гЬаЬа, гака], болг. [изгага, згага], слн. х§а§а «тс.»;—псл. іх-§а§а,
пов’язане з *§е§9 >ге§д, укр. [жегтй].— Фасмер II 38; Вгйскпег 652; БЕР II 24. —Див. ще жегтй.
[згаку] «поспішно, необдумано»; — очевидно, утворене від гак за моделлю здуру, зосліпу й первісно означало букв, «ніби зірвавшися з гаку», як і «зірвавшися з цепу». — Пор. гак1.
[згарб] «сніговий вихор Пі; хапок рукою; жменя Бі»;—очевидно, пов’язане із згарбати «схопити»; походження значення «вихор» неясне. — Див. ще гарбати.
згарда, згарди — див. гарда.
[зґарлая] «юрба, зграя, натовп, збіговисько» Ме;—очевидно, результат контамінації слів зґрая і {лаяі «тс.».— Мельничук Молд. зл. 166.—Див. ще зграя, лая.
[згацькатиі «заморити коней швидкою їздою»;—неясне; можливо, давніше *згатькати, утворене від вигуку гаття, гатьта, вживаного для повернення коней праворуч.
[згелк] «збентеження, метушня» Я; — очевидно, запозичення з польської мови; п. г§іе1к «гомін, галас, гармидер, гамір» є, мабуть, звуконаслідувальним утворенням.
[згйдзнути] «одубіти, здохнути» Я, [зґйндзитися] «здохнути, пропасти» Я; — афективні утворення, близькі до ґиґнути.
згіддя, згідно —див. год.
згірдлйвий, згірдний, згірдник — див. гордий.
згламати —див. глямати.
згледжитися —див. ґляґ.
[згніті «вид дитячої хвороби» Ж; — неясне.
згода, згодлйвий, згодний, згбжий — див. год.
[згоді] «згодом», згодом, [згодя, пересадами Ж], перегодом, перегодя, перего-дйти «перечекати»;—-р. погодить «почекати»;— не зовсім ясне; очевидно, пов’язане чергуванням голосних із ждати, хоча реконструкція гьй- <*§ТсІ7*§еісІ-утруднює зіставлення §осі- : йьсі-.— Мікі. Е\Е 62. —Пор. год, ждати.
[згбла] «абсолютно, зовсім, цілком»;— бр. [згбла];—запозичення з польської мови; п. г§о!а «зовсім, ціл
ком», подібно до ч. слц. гйоїа, вл. гйоїа, схв. зголнй «зовсім чистий», утворено від §о!у, спорідненого з укр. голий.— Вгйскпег 149—150. — Див. ще голий.
згомозйтися — див. гбмзатися.
[згора] «зоря» ВеБ; — очевидно, результат контамінації слів зоря і згори, гора (див.).
[зґбя] (орн.) «сойка, Сагиііиз §1ап-сіагіиз §1апс1агіи8 Б.»;—пов’язане з [соя] «тс.»;—характер видозміни неясний.
зграбний, [зґрабний], незграбний, незграба; — бр. зграбної; — запозичення з польської мови; п. гщаЬпу походить від §гаЬіс «гребти, чистити, скребти», спорідненого з укр. гребти, граблі; значення «вишуканий, витончений, елегантний» розвинулось, очевидно, через проміжне «здатний до хватання». — Вгйскпег 155.—Пор. гребти.
зграя, [зґрая], зграєвий, зграйовий, зграйний «спільний, груповий»;—бр. зграя; — запозичення з польської мови; п. г§га]а етимологічно розкладається на прийменник г та іменник [§га]а], похідний від §гас «валувати, гвалтувати» (про собак), якому відповідає укр. грати. — КісйЬапіі 122; Вегп. І 844.—Пор. грати.
згребло «скребло; [кінні граблі] Па, Мо», [згребало] «скребниця для чистки худоби» Па;—запозичення з польської мови; п. гщгеЬіо «скребло, скребниця» походить від §ггеЬас «ворушити, рити», спорідненого з укр. гребти.— Вгйскпег 161. — Див. ще гребти.
[згрельно] «гарно, красиво» Я;—неясне.
зґрйндзатися —див. жгринджа-тися.
[згріб’я] «клоччя», [зґріби] «грубе полотно» Ж, [згрібнйй] «грубий» (про полотно) Г, Ж, [зрібний] «тс. Ж; зношений Я»;—р. [йзгреби] «очіс льону», [изгребь] «тс.», бр. зрзб’е «плоскінь; гірший сорт льону; вичіски з льону», п. г§ггеЬіе «клоччя», вл. гйгеЬ]е «товста пряжа»;—псл. *іг§геЬь]е, іг§геЬі похідне від іг^геЬд, іг§геЬаіі «вичісувати гребенем, вигрібати»; таким чином, первісно означало «те, що залишається
на гребені» (при чесанні прядива).— Трубачев Рем. терминол. 77—78, 82; Булахау Веснік БДУ 1972/3, 48—49; Вгйскпег 161, 652. —Див. ще гребти.
згрястйти — див. грясть.
згук «звук»;—результат контамінації слів звук і гук «тс.» (див.).
[згура] «сажа» Ко 79; — запозичення з молдавської мови; молд. згура «шлак, сажа, вугілля», (рум. 8§йга (г§йга) «тс.») зіставляється з алб. г^йге, болг. сгурйя «шлак», яке виводиться від гр. охшрїа «шлак».— Уіпсепг 10; ОБКМ 956; СДЕЛМ 150.
згурдати, згурдитися — див. вурда.
[згусуватися] «упертися, затятися, закомизитися»; —не зовсім ясне; Верх-ратський вважає спорідненим із стел, гоуса, гоусарь., уоухарь., уоур-ьсарь. (?), схв. гуса «морський розбійник, пірат», гр. хороарт]д «тс.», іт. согзаге «корсар, пірат».— ВеЛ 418—419.
[згучатися] «злякатися» ВеЗн; — очевидно, похідне від [згук] «звук»; у такому разі вихідне значення — «злякатися від звуку». — Див. ще згук.
здаватися, здатися — див. дати.
здалий, здалний, зданий, здатень, здатливий, здатний, здатчик, здача — див. дати.
[здаритися] «відбутися, статися» Ж, ВеЛ;—бр. здарьщца; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ггіаггус зщ «трапитися, статися» (раніше — «пощастити, вдатися»), як і ч. гдагйі ке «вдатися, вийти» (про певну справу), слц. гдагіі' за, нл. гсіагіз зе «тс.», походить від дат, якому відповідає укр. дар. — Вгйскпег 649. — Див. ще дар, дати.
здебільш, здебільша, здебільше, здебільшого;— складні прислівники, утворені з прийменника з, прислівника де та прикметникової основи більш-ий; первісно вживалося для характеристики вибирання предметів з якоїсь їх сукупності чи окремих часток речовини з її маси і означало «не все, а те, що більше» (таке значення ще зберігається в пів-денноподільській говірці с. Писарів-ки). — Див. ще більший, де1, з2.
здерка — див. бждирка.
[здзйбріти] «вкрасти» Я (очевидно,
замість здзйбритиу,—-фонетичний варіант широко вживаного слова сцйб-рити «потягнути», пов’язаного з [циб-рикувати] «з усієї сили тягнути» (див.).
[здзярдаї «осколок, уламок, щепка, заноза» ВеЗа; — неясне; можливо, похідне утворення від дерти, драти, фонетично оформлене під впливом польської мазурської вимови (закономірніше було б здерда}.— ВеЗа 194. —Див. ще дерти, драти.
здибати —див. дйбати.
здихати «гинути (про тварин); [зітхати]», здохнути, [здихнути] «зітхнути», [здихі (лайл.) «здихання, загибель; здохлятина (про набридлу худобину) Ме», [здиханка] «зітхання», здихля «слаба, хвороблива істота», Іздихлячина] «здохлятина» Ме, [здох] «здихання, загибель» Я, Ж, [здохленйна] «здохлятина», [здохлйна] «тс.», [здохляк] «тс.; ледве жива, хвороблива істота», [здохляка] «тс.», здохлятина, [здохляче] (зб.) Ж, здохлий; — р. издьіхать (із цсл.?), вздьіхать, бр. здьіхещь «гинути», уздьі-хаць «зітхати», др. издьіхати, в'ьздьіхати, п. гбусЬас, тегбусЬас, ч. ггіесЬпоиіі «здохнути», угсіусЬаіі «зітхати», слц. гбосЬпйі', угбусЬаі', вл. гбусЬомшс «зітхати», болг. в'ьздйшам «зітхаю», схв. йздисати, йздишем «помирати», узди-сати, уздишем «зітхати», слн. ігбіІіпШ «померти», стел, издкі^ати, е’ьздкіх’д-ти;—псл. ігсіухаіі «видихати; робити останній видих», уьгсіухаіі, очевидно, «робити вдих і видих», утворені від дієслова сіухаіі «дихати» за допомогою префіксів іг- «з-, ви-» і уьх- «уз-, з-».— КЗСРЯ 80, 171. — Див. ще дйхати, з2, уз.— Пор. дохнути.
[здіб] «зовнішній вигляд», здібний;—-р. едбба «приправа до тіста (молоко, масло, яйця); кондитерські вироби із здобного тіста», п. заст. гбоЬа «оздоба», гбоЬпу «прикрашений, оздоблений», ч. слц. гбоЬа «прикраса»;—псл. *8-ьсіо-Ьа, утворене з компонентів зь- «добре, гаразд» і йоЬа, до якого зводиться укр. доба.— Фасмер III 586; Вгйскпег 650; Вегп. І 203—204. —Див. ще доба, збіжжя.
[здіватися1] «покладатися на когось,
надіятися» Ж; — словотворчий варіант слова сподіватися (див.).
[здіватися2] «глузувати, знущатися» Ж, [здівкиї «глузування» Ж;—р. изде-ваться, бр. здзек, болг. издевател-ство;—-не зовсім ясне; можливо, похідне від псл. сіеіі (др. дРти) «говорити»; первісне значення відбите в др. издЬти (им./й) «дати ім’я, прізвисько» і цим самим образити; пов’язувалось також (Різані Раідеіа 8/2, 112) із значенням «роздягатися» (тобто «знущатися, відкриваючи перед кимсь певну частину тіла»). — Шанский ЗСРЯ II, 7, ЗО; Фасмер —Трубачев II 122; ХиЬаіу 81. а сі. І 1, 93.
здійкатися — див. діяти.
здіймати, здійняти, здоймати, зддйма —див. імати, йняти.
здоба1, здобний;— запозичення з російської мови; р. сдбба етимологічно відповідає укр. здіб «зовнішність» (див.).
[здоба2] «здобич»;—результат видозміни деетимологізованої форми здобич, зближеної з основою доба. — Див. ще бити2.
здоба3, здобйти —див. оздоба.
здобйток, зддбих, здобич, здобичник, здобйшник —див. бити2.
[здббіль] «вдосталь, у великій кількості»; — бр. [зддбиль]; — очевидно, результат контамінації др. обиль (обилие) «достаток», яке зводиться до псл. *оЬі1ь<*оЬуі1ь, пор. стел, извилиц; за іншим припущенням, похідне від ЬШ «бити» з розвитком семантики «оббите, обмолочене» >«багатство, достаток».— Трубачев Езиков. изсл. Младенов 337—338), і пізнішого здобич,— Фасмер —Трубачев III 100—101.— Див. ще бити2.
здобути, здобувати, здобуванець, здобуванйна, здобувач, здобудча, здобуток, здобуття —див. добути.
[здолу вати] «працювати» ВеУг;— неясне.
здоровий, [здоров], [здоровковатий] «кремезний» Ме, [здорбвкуватий] «сильний, бадьооий, здоровий» Ж, [здордв-ний (молебень)], [здоровай, здороваль], здоровань, [здоровега, здоровець, здоро-вйла /К), здоровило, здорбвість, здоровкд, [здорівник, здорова трава] (бот.) «звіро
бій звичайний, Нурегісит регїогаіит Ь.» Мак, [здоровник] «тс.; підлісник європейський, Запісиіа еигораеа Б.» Мак, [здоровуля] «висока жінка» Г, здоров' я, здоров'як, здоровитися, здоровити, здоровити» «оздоровляти», здоровіти, здоровішати, [здоровкатися], здорово, [здорово] «сильно; дуже» Ме, [без-здордв'я], заздоровний, [занездордвіти], [нездорбвкуватий] «хворобливий», нездоров'я, нездоровитися, оздорбвний, оздоровчий, оздордвниця, оздоровити, оздоровіти, оздоровлювати, оздоровляти, поздоровний, поздордвчий, поздоровлення, поздоровляти, поздоровник, поздо-рбвкати, [поздоровитися] Г, Ж, прездоровий, уздоровйти, уздоровляти; — р. здорбвьій, бр. здарбвьі, др. здоровьіи, сьдоровье, п. гекону, ч. слц. гдгауу, вл. нл. бігову, болг. м. здрав, схв. здріів, слн. гсігау, стел. здравж, сьдравт»;— остаточно не з’ясоване; припускається ПСЛ. *8Ь(ІОГУЬ, як утворене з компонентів зь-, спорідненого з дінд. 8и- «добрий», ав. Ьи-, гал. дірл. ви-, 8О-, гр. О-(їЦ?) «тс.», і *(1огу-, пов’язаного чергуванням голосних з *сіегуо «дерево»; таким чином, первісне значення — «з доброго дерева» (Критенко Вступ 556; Шанский ЗСРЯ II 6, 82; Фасмер —Трубачев II 90; Преобр. І 247—248; Вгйскпег 650; БЕР І 627— 628; 8кок III 646; Вегп. І 214; Тгаиі-тапп 53; Зализняк ВСЯ 6, 36); виводиться також від псл. *зогуь (як спорідненого з лат. заіунз «цілий, здоровий», дінд. загуай «цілий»), що змінилося в *8гоу- > зігоу-, гсігоу-, *згау->зс1гау-(Опсігих Зіауіса 1, 34—42; ЛС 9, 148; МасЬек Е8ЛС 713); зіставлення псл. *с1огу- з дінд. йЬагйпаЬ «той, що підтримує», сІЬагауаіі «тримає, несе, підпирає» (Мікі. Е\У 49; Меіііеі Еіисіез 88; ЕгпоиІ —Меіііеі 409) сумнівне.
[здрабисувати] «зрити» Г;—афективне утворення.
здра виця, здравниця; — бр. здраві-ца; — запозичення з російської мови; р. здравица походить від стел, здравица, а р. здравница утворено від основи стел. ЗДрав-, що відповідає укр. здоровий (див.).
здрада, здрадецький, здрадити, здрадлйвий — див. зрада.
здрастуй, драстуй (розм.), їдрасту-вати] Ж; — очевидно, запозичення з російської мови; р. здравствуй, як і болг. здрасти «привіт», походить від стел, ст.дравкствоуи, що пояснюється як скорочення форми 1-ї ос. одн. сьдравк-ств.оу-ьк «поздоровляю» (Соболевский ЖМНП 1897, листопад, 63) або як форма наказового способу від сьдравк-ствовати «бути здоровим» (Оіскептапп Р8 21, 133). —Шанский ЗСРЯ II 6, 82—83; Фасмер —Трубачев II 90.— Див ще здоровий.
здрегнавіти — див. дригнавіти.
[здрентвіти] «запліснявіти» Ж; — бр. здранцвець «отетеріти, оніміти; заціпеніти»;— запозичення з польської мови; п. гсігефхуіес «заціпеніти, заклякнути», сігеікі «гострий на смак», [зіг^і-5А/іес] (про шкіру, воду) пов’язане з бг^ішу «закляклий», [бг^ікі, сіп^і] «прикрий, терпкий» (про напої, плоди), ЩО, МОЖЛИВО, ЗВОДИТЬСЯ ДО *ІГ9ІУЄІІ, яке могло б бути зіставлене з лит. з1ге§іі «ціпеніти», лат. ІогрЄге «тс.», нвн. зіегЬеп «помирати». — ЗІашзкі І 165; Вгйскпег 97.
здриг, здригатися, здрйги, здрйгли-вий, здрігатися, здріжатися —- див. дрижати.
[здрізник] (бот.) «трясучка середня, Вгіга тесііа Ь.» Мак;—не зовсім ясне; можливо, через проміжну форму *здрижник пов’язане з дрижати (пор. і літературну назву трясучка)', в такому разі назва була б зумовлена властивістю колосся рослини здригатися від найменшого руху повітря. — Нейштадт 112—113; Масйек Лт. гозії. 280.
[здрій] «джерело» Я;—запозичення з польської мови; п. гсігб), як і ч. слц. гсіго ], стел, изрой «тс.», виводиться з псл. *іг-го)ь, пов’язаного з іг-гіпдіі, похідним від гіп<Ді, до якого зводиться й укр. ринути. — Масйек Е8ЛС 713; Вгйскпег 650. —Див. ще ринути.
здріти, [зйздріти] «приглядатися» Ж, [здрівка] «зіниця», [здрійко] ВеНЗн, [здрік Я, здрінка, здрочбк Л, здрянка, здрячка Ж, здрячкб ВеНЗн, вздрячка Ж1 «тс.», [здрілець] «глядач» Я, [здрик] 256
«зір» Ж, [здряк] «тс.» Ж, [здрячковатий] «короткозорий» ВеЗн, [здрячий] «зизоокий» ВеНЗн, [зуздріти] «побачити», [напонадздрити] «видивитися щось, відкрити, знайти», [підоздріти] «підглянути» Ж, [уздрячку] «у вічі»;— варіант слова зріти (<псл. *гьгеіі) з вставним д, що є одним з найдавніших виявів евфонії, який був можливий між свистячим приголосним і наступним р (пор. цього ж типу струм, стрінути із вставним т). — Див. ще зріти1.—Пор. здря.
[здрубцювати] «стоптати підлогу ногами, лишаючи брудні сліди» Ж;—очевидно, результат контамінації між ступ-цювати і дрібцювати «робити дрібні па в танці». — Див. ще дріб, тупати.
[здря] «даремно, марно, несправедливо»;— запозичення з російської мови; р. зря, [здря] походить від псл. гьг§ «(марно) дивлячись», дієприкметника теп. ч. від гьгеіі «дивитися».— Шанский ЗСРЯ II 6, III; Фасмер II 106. —Див. ще здріти, зріти1.
[здряматий] «косоокий, зизоокий» ВеНЗн;—пов’язане із [здріти] «дивитися», [здряк] «зір» Ж; спосіб утворення неясний. — Див. ще здріти.
здухвина, здухи, здухбвйна —див. дух.
зебра «дикий африканський кінь із смугастою шкірою»;—р. бр. болг. м. зебра, п. ч. слц. гейга, схв. зебра; — запозичено через французьку мову (фр. гейге) з португальської; порт, гейга, гейго походить з африканських мов, можливо, негритянського діалекту бун-да (Ангола); за іншим поглядом, порт, гейга, гейго спочатку стосувалося тільки диких ослів, що водилися в Піренеях, а потім португальські моряки в XV ст. перенесли цю назву на схожу африканську тварину (Зтіїаиег 8а8 1953/3, 130; Масйек Е83С 714); на думку Відоссі (Агсйіуо §1оНо1о§ісо ііа-Ііапо 1953, 38, 98), пов’язане з герйі-гиз.— СІС 266; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ II 6, 83; Фасмер—Трубачев 91; БЕР І 630; Оаигаі 761; Сатіїї-зсйе§ 907.
[зевриво] «заграва» Л;—очевидно, результат контамінації форм жевріти і заграва (зарево) (див.).
[зегзйцяі «зозуля»;—р. [зегзйца, здгза], др. зегзйца, зогзица, жегт>зуля;— псл. *2е§ьга, */е§ьгіса, *ге§ьгиііа; — очевидно, звуконаслідувальне утворення з редуплікованого кореня ге§ь-(ге§ь-), .що, мабуть, зводиться до первісного	припущення про захід-
нослов’янське походження слова (Бу-лаховский ИАН ОЛЯ 1948/2, 108) недостатньо обгрунтоване.— Фасмер II 91—92; Преобр. І 248; Маскек Е84С 726; Котков Доклади и сообщ. Ин-та язнкознания АН СССР 1956 X 81 — 83. — Див. ще зозуля.
[зелезник] (бот.) «аденофора ліліє-листа, Адепоркога Іііііїоііа Везз.» Мак; — утворене від [зелезь] «залоза» як калька латинської наукової назви рослини, що зводиться до гр. «залоза» і фбрад «несучий». — Маскек 4т. гозії. 229.— Пор. залоза.
зелезь, зелезка, зелезйстий—див. залоза.
[зелемозень] (бот.) «чистотіл звичайний, Скеїісіопіит та]из Б.» Ж, Мак, [зелезим Мак, зелемизеленя Мак, зеле-мизелоня Мак, зелемдзелень ВеНЗн, Мак, зелемозина Мак, земйзело ВеНЗн, Мак, земізеленя Мак, земдзелен ВеБ, земозе-лена ВеБ, земозелене Мак, земозелень ВеНЗн, Мак, земозелець Мак, зембзіль Ж, зимозелень Мак «тс.», [зимозелениця] «грушанка круглолиста, Ругоіа гоіип-(Ііїоііа Б.» Мак, [зимозіль, зимозіллє] «айстра, Азіег заіі^пнз ХУіІІсі.»;— варіанти складного утворення зимозелень з основ іменників зима і зелень з первісним значенням «зимова зелень; рослина, що зеленіє взимку»; пор. у зв’язку з цим назви вічнозелених рослин у деяких слов’янських мовах: п. гітогіеіоп «грушанка, Ругоіа нпіїїога», слц. гітогеї-(еп) «барвінок, \Ппса Б.», болг. Ізйм-зелен] «самшит вічнозелений, Вихне зетрегуігепз Б.; барвінок», схв. зймзе-лен, зймозелен «барвінок», зймзеленй «вічнозелений», слн. гітгеїеп «барвінок»; мотивація застосування цієї назви до чистотілу неясна. — Див. ще зелений, зима.
зелений, зеленавий, зеленастий, [зе-ленкавий] Я, зеленйстий, зеленкуватий, зеленнйй, зеленавий Г, Ж, Я, зеленас
тий, зелена «зелень», зеленець «недостиглий плід; паросток; зелень; [(бот.) деревій звичайний, Аскіїїеа шіііеїо-Іінт Б. Мак»І, [зеленйна] «зелень; (бот.) Сопіегуа гіуиіагіе Ег. Мак», [зеленйця] «щось зелене; (бот.) кипарис Я; вовчуг, Опопія кігсіпа Ласц. Мак; плаун, Бусо-росііит Мак; вид грибів ВеБ», зеленка «фарба; [сорт дині; (бот.) барвінок малий, Уіпса тіпог Б. Мак; вид гриба, А^агіснз аеги^іпозиз Снгі. Мак; огірок, Сиситіз теїо уагіеі. Мак; зеленчук жовтий, Оаіеоксіоіоп Іиіеит НшД. Мак|», [зелення\ «зелень», [зеленбчок] «брунька, зав’язь», зеленощі, ]зеленуха] «деревна жаба, Капа уігісііз; порода мух», [зеленчуха] «тс.» Ж, зеленушка «[щось зелене Ж); (орн.) зеленяк, Егіп-§і11а сйіогіз», [зеленчик] «зелений водяник, Азіазіа енскіогит» Ж, зеленчук (бот.) «жовта глуха кропива, ОаІеоЬ-сіоіоп Іиіенгп Нисіе.», [зеленюх] «золотий жук» Ж, [зеленя] «зелені поля, сходи хлібів», [зеленава] «зелена блювота», зеленяк «(орн.) зеленушка, Егіп§і11а скіогіа; |(ент.) золотий жук, Сеіопіа аигаіаі», зеленяр, \зеленятко\ «зелене» Я, [зеленячка\ «деревна жаба» Ж, зелень, [зеленька] (бот.) «плаун» Мак, [зелйна\ «бур’янина» Л, зелінка «зелена фарба; [(бот.) плаун колючий, Бусоро-гіінт сотріапаінт Б. Мак»), [зелінки] «зелені яблука» ВеЛ, зеленити, зеленіти, зеленітися, зеленішати, [зеленцем] Ж, зазелень, [надзелений] Ж, надзелень Ж, Г, озеленювач, озеленювати, озеленяти, пазелень, празелень, призеленкуватий, [прйзелений], прозелень, [прбзеленува-тий[ «зеленуватий»;—р. зеленьш, бр. зяленьї, др. зеленьш, п. гіеіопу, каш. [геїопу], ч. слц. геїепу, вл. нл. геїепу, болг. зелен, м. зелен, схв. зелен, слн. геїеп, стел, зєлєи-ь;—псл. *ге1епь-(]ь);—споріднене з лит. гаїіаз «зелений», геїіі «зеленіти, проростати», гоїе «трава, зелень», геїуаз, гаїзуаз «зеленуватий», лтс. га)8 «зелений», гаїе «трава», прус, заіі^ап «зелений», заііп «тс.», лат. йоіиз, коїегіз «зелень», кімр. §1ес1(} «зелений дерн»; іє. *£’ке1- «зеленіти», *§ке1- «жовтий», звідки псл. *£ьДь, укр. жовтий.— Критенко Вступ 556; їіівторак Мовознавство 1969/4, 80;
Шанский ЗСРЯ II 6, 84; Фасмер II 92; Преобр. І 248; Вгйскпег 653; МасЬек Е84С 714; НоІиЬ—Ьуег 518; БЕР І 631—632; 8кок III 648 —649; Егаепкеї 145; Негпе 80; Тгуриско К81 20/1, 68; Тгаиїтапп 364; Регззоп Веіїг. 790, 793; НоІЇЬаизеп 7Ї81РЬ 24/2, 267; Таїсіє— Ноїт. І 639; Рокогпу 429—434. — Пор. ЖОВТИЙ, зело.
[зелепуга] «недостиглі вишні; порода зеленуватих слив» Г, Ж, [зелепуиі] «тс.» Г, Ж, [зелепдчок] «брунька» Ж, [зилепух] «зелений кавун» Ме, [зиле-пуха, дзилепуха] «недозріла зелена вишня або черешня» Па, [зилипуга] «зелена жаба; худа, некрасива людина» МСБГ; — р. [зелепуха] «незріла ягода», [зелепу-почки] «зелені недозрілі плоди», бр. зелепуха, п. [гіеіерира];— очевидно, похідні утворення від зелен(а) з афективними суфіксами -(е)п- (пор. дурепа, мазепа) та -уг- (-ух-) із значенням збільшеної ознаки.— Пор. зелений.
[зеличок] (орн.) «волове очко, Тго-§І0(1уІЄ8 ІГ0§І0(ІуІЄ8 Б.» Ж;—пов’язане, мабуть, із зело, зілля', назва могла бути зумовлена місцем гніздування птаха: в болотистих ділянках лісу, заростях (зокрема, кропив’яних), навколо ставків тощо.— Воїнств.— Кіст. 332—333.— Див. ще зело.
[зелізняк] (бот.) «вербена лікарська, УегЬепа оШсіпаїіз Б. Мак», [зелізник Мак, залізняк Носаль] «тс.»;—р. [же-лезняк], п. геїегпік, ч. йеіегпік, схв. железіьак, железанка «тс.»;—калька пізньолат. їеггагіа «тс.», похідного від їеггит «залізо»; назва зумовлена широкими цілющими властивостями рослини, на підставі чого її вважали також магічною, здатною, зокрема, відвертати зло (як, за народними повір’ями, і залізо), а також запобігати ранам від залізної зброї. —Носаль 149—150; Анненков 376; МасЬек Лін. говії. 192— 193; СимоновиЬ 493. — Див. ще залізо.
зело «зелень», [зелейки] «зілля, трави» Я, їзеліно] «зілля» Пі, [зелінка] «зелена смуга трави на хлібному полі» Я, зілііна «билина; [травинка ЖЬ. [зі-лівка] (ент.) «рослинні блощиці, РЬуіо-согіз» Ж, зілля, [зілянйк] «гербарій» Ж. [зільнйк] «квітник Ж. Пі; гербарій;
вазон; заяча конюшина, АпіЬуІІів уиі-пегагіа Б. Я, Пі, Ж; курай, Заївоіа саіі Б. Мак», [зелістий] «трав’янистий» Ж, [зельний] «трав’яний», [зілйстий] «багатотравний» Ж, [призилйти] «приворожити», [призіл] (спосіб ворожіння) ЛексПол; — р. [зелбк] «молода, яскраво-зелена трава», зелье, бр. зялд «насіння бур’янів у зерні», п. гіоїа, гіеіе «трава», ч. геїі «капуста», слц. [геїе], вл. геїа, геїо «лікарська трава», нл. геїе «зілля», полаб. [гііе], болг. зеле «капуста», м. зел(е «трав’яні рослини, вживані в страви», схв. зеле «овочі, зелень», слн. ге1]е «капуста», стел, зело «трава»;— псл. геїо, ге1ь-]е;—споріднене з лит. гоїе «трава», двн. §е1о «жовтий», лат. Ьеіиз, Ьоіиз «зелень; овочі, капуста», гр. %6Хо£ «жовч», ав. гаігі- «жовтий», дінд. ЬагіЬ «жовтуватий, зеленуватий»; іє. *§Ье1п-08 «світло-зелена фарба».— Шанский ЗСРЯ П6, 85; Фасмер II 92— 93; Преобр. І 248—249; БЕР І 631; 8кок III 648—649; Тгаиїтапп 364; \Еа1-єіе—Ноїт. І 654; Регззоп Веіїг. II 794.— Див. ще зелений.
[зельман] «вид гаївки» Г, Ж, [жаль-ман Я, жельман] «тс.»;— походить від антропоніма Зельман (прізвище); назва гаївки відбила взаємостосунки населення Поділля з орендарем церков, які відмовились від унії; в гаївці прихо-жани зверталися до Зельмана з проханням відчинити їм на Великдень церкву; з часом гаївка наповнилась іншим змістом, зберігши тільки назву, —Шей-ковский Бьіт подолян І 1, 35, 73.
зельтерська (вода) «природна або штучно виготовлена мінеральна соляно-вуглекисла вода», [зельська (вода)] Я, сельтерський; — р. зельтерская, сель-терская;—пізнє запозичення з німецької мови; нім. 8е1їег8ша88ег, букв, «вода із Зельтерса» походить від назви німецьких СІЛ ОЬеГ8ЄІІЄГ8 І МІЄСІЄГ8ЄІІЄГ8, де відкрили цю воду. — Фасмер II 93; ССРЛЯ 4, 1194.
зельц «вид ковбаси»;— р. бр. зельц; — нове запозичення з німецької мови; нім. 8й1іге «холодець» пов’язується з сн. зйіге, свн. 8и1г(е), двн. зиіга (<*8и1і]'а) «солона вода, солона ковбаса», дангл. зиіііа «тс.», нвн. 8а1г «сіль», спорідне
ним з псл. зоїь, укр. сіль. — Шанский ЗСРЯ II 6, 85—86; ССРЛЯ 4, 1194; К1н§е—Міігка 622, 764. — Див. ще сіль.
[зем, земи] «земля; підлога, переважно цегляна»;—р. др. земь, бр. [зем] «чорнозем», слц. гет «земля»; — скорочений варіант слова земля, утворений, очевидно, ще від псл. *гет)а, як відповідник чоловічого роду; первісне значення відбите в сучасному чорнозем, глинозем та ін. — Преобр. І 249— 250. — Див. ще земля.
[земледух] (ент.) «медведка звичайна, Сгуїіоіаіра уи1§агіз» Ж, МСБГ; — складне слово, утворене з основ земля і дух; мотивація назви незрозуміла.— Див. ще дух, земля.
[землюнка] (орн.) «луговий чекай, Захісоїа гиЬегіа Б.» ВеНЗн, [землюшка] «тс.» ВеБ; — пов’язане з земля; назва зумовлена тим, що ці птахи мостять гнізда прямо на землі, в Карпатах — на кам’янистих скелях, звідки й інші місцеві назви: [саме нюх, підкаменюх, камінчак, скальчак] та ін.—-Воїнств.— Кіст. 384; Страутман 162, —Див. ще земля.
земля, [земець] «землевласник» Ж, [земельний] «тс.», земляк «односелець; [(зоол.) часникова жаба; (бот.) соняшник бульбистий, НеІіапІЬиз іиЬегозиз Б. Мак; картопля, Боїапит ІиЬегозит Б. Макі», землянка «приміщення в землі»; (зоол.) часникова жаба; [картопля; вірьовка біля сохи Я; суниці лісові, Ега§агіа уезса Б. Макі», [земляник] (орн.) «червоношийка, Бизсіоіа гиЬе-сиіа» Ж, землянин «селянин; [земляк; землевласник Ж1», земляцтво, [земнйк] «погріб, підвал» Ж, земство, [зюма] (дит.) «долівка» ЛЧерк, Л, земельний, [землеватий] «землистий» Ж, [земленйс-тий] Ж. землистий, земляний, [землистий] «землистий» Я, земний, земський, земно «низько», безземелля, безземельний, доземний, заземлення, заземлювач, заземлити, заземлювати, наземний, [надземка] «міська залізниця», надземний, підземелля, [підземельниця] «метро», підземка, підземник, підземний, [позежі «обрій, горизонт», поземка, поземок, [поземниця] «ватерпас» Ж,
земелляї «місцевість, дільниця, територія», [пбземлє] «тс.», поземельний Ж, поземий, поземний, поземельне, позаземний, понадземний, попідземний, приземлення, приземленість, приземний, приземок, приземистий, приземкуватий, приземлити;—р. земля, бр. зямля, др. земля, земя, п. гіетіа, ч. гете, слц. гет, вл. гетіса, гет)а, нл. гет)а, полаб. хіта, болг. земя, м. зем)а, зем-Іиште, схв. землю, слн. гет1)а, стел, земи, зеліли;—псл. *гет)а;—споріднене з лит. гете «земля», ге таз «низький», лтс. гете «земля», гетз «низький», прус, зате, зетте «земля», зет-таі «низький», лат. Ьитиз «земля», дперс. гат-, ав. га-, род. в. гатб, гр. Діаду «тс.», «на землі», %арт]Л.6(; «низький», хет. Іекап «земля», тох. А ікат, тох. В кет, дінд. кзаЬ, місц. в. кзаті «тс.», іє. *§кЙет-, *§Ь(4от-«земля».— Критенко Вступ 550; Шанский ЗСРЯ II 6, 87; Фасмер II 93; Преобр. І 249; Иванов ВСЯ 2, 8; Вгііск-пег 653; Маскек Е8ЛС 714; НоІиЬ—Еуег 518; БЕР І 634—635; Бкок III 649—650; Ргаепкеї 3—4, 13—14; Тгаиітапп 369; МаугЬоїег І 238; \¥ак1е—Ноїт. І 664 — 665; Рокоту 414—416.
[земняк] «картопля», [зим'як, зімак, зім'як] «тс.» Мак; — запозичення з польської мови; п. гіетпіак «картоплина», гіетпіакі «картопля» є похідним від гіетіа «земля». — Див. ще земля.
[зенджул] (бот.) «вид рослини Г; тирлич, Сепііапа Б. Мак»;—один з фонетичних варіантів слова Кіндзура (див.).
[зендрівка] «дуже випалена цегла» Ж;—запозичення з польської мови; п. хепсігохука, гесіголука, хупсігоу/ка «тс.» походить від нім. Зіпіег «сталактит, (вапняковий) накип, шлак», яке через проміжні форми двн. зіпіаг, свн. зіпіег, зіпсіаг «шлак, окалина» зводиться до герм. *8ешіга- «застигла, ущільнена рідина», спорідненого з псл. *8§бга «стверділа вологість, сталактит», ч. зайва «гіпс», схв. седра «вапняковий накип, сталактит». —МасЬек Е8ЛС 535; К1и§е—Міігка 710.
зензубель (тех.) «столярний інструмент для виймання пазів у дошках»; —
бр. зензубель; — очевидно, через російське посередництво запозичено з німецької мови; р. зензубель, [зинзубель], що оформилося, мабуть, під впливом зуб, є спрощеним варіантом нім. 8ітз-ЬоЬеІ, складеного з (Се)зітз «закруглений карниз» і НоЬеІ «рубанок».— СІС 266; ССРЛЯ 4, 1212; Фасмер II 98; Преобр. І 252; Мікі. Е\¥ 403. — Див. ще гембель, гзимс.
зеніт, зенітка, зенітник, зенітний, ст. зенйф; — р. болг. зенйт, бр. зеніт, п. ч. слц. гепіі, м. зенйт, схв. зенйт, слн. генії; — запозичення з наукової латині XVII ст.; лат. гепііЬ походить від ар. заті, зеті «дорога, напрям», які в середні віки при переписуванні були передані як зепіі внаслідок того, що т було помилково прочитано як пі; сучасні східнослов’янські форми, очевидно, зумовлені впливом фр. гепііЬ «зеніт». — СІС 266; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ II 6, 89; Фасмер II 94; Кораііпзкі 1053; БЕР І 635; Кіеіп 1767.
[зеновідь] (бот.) «звіробій звичайний, Нурегісит регїогаіит Б.» Ж; — неясне; можливо, в якийсь спосіб пов’язане з зіновать «рокитник; дрік» та ін., [зановащь] «тс.».
Зенон —див. Зінон.
[зеріпати] «зіпати»;—афективне утворення, можливо, пов’язане з зіпати.
зерно, [зерен], [зернак] «кістянко-вий плід» Ж, зернина, [зернйця] «плодове дерево, що виросло з зерна», [зернинка] «тс.» ВеНЗн, зернівка (бот.), [зернівці] «злакові» Мак, зерновик, зернові, зерня, [зернянка] «дичка» МСБГ, зернята «зерна; насіння соняшника», [зірко] «зерня», [зірниця] «дичка», [зернаїстий] «зернистий», [зернатий] «тс.», зернистий, [зерноватий] «крупнозернистий» Ж, зерншпи(ся); — р. зерно, бр. зерне, др. зьрьно, зрьно, п. гіагпо, ч. слц. ггпо, вл. гогпо, нл. гегпо, [гепко], полаб. 70ГПІЇ, болг. 37>рно, м. зрно, схв. зрно, зрн>е, слн. ггпо, хгпіе, стел, зримо, зртто;—псл. *гьГпо; — споріднене З ЛИТ. 2ІГПІ8 «горох», ЛТС. 2ІГПІ8 «тс.», прус, зугпе «зерно», двн. когп, кегпо, нвн. Когп «тс.», дірл. §гап «зер
нина», гот. кайгп «зерно», кімр. мн. §га\\ті, одн. §гопут, брет. §геип «тс.», лат. §гапиш «зерно, ядро», дінд. ]Тгпа1т, ]йгпаЬ «трухлий, розтертий, старий»; іє. *§ег-, §еге- «дозрівати, морхнути, старіти», *§егаи- «те, що визріло, розвалюється, само падає»; споріднене з псл. гьгеіі, укр. зріти.— Критенко Вступ 513; Шанский ЗСРЯ II 6, 90; Фасмер II 95—96; Преобр. І 250—251; Бурла-кова ВСЯ 6, 57; МасЬек Е8ЛС 719; Но-ІиЬ—Буег 520; БЕР І 669—670; 8кок III 662—663; Тгаиітапп 372; \Га1(1е — Ноїт. І 618—619; Рокоту 390-391.-Пор. зріти2.
зеро «нуль»; — р. бр. зеро, п. ч. гего;—запозичення з французької мови; фр. гего «нуль» походить від іт. гего «тс.», що є скороченою формою іт. геїіго «тс.», утвореного від слат. герЬігит, яке зводиться до ар. зіїг «тс.». — Шанский ЗСРЯ 11 6, 90; 81. шуг. оЬсусЬ 813; Оаигаі 761; СатіП-зсЬе§ 899. — Див. ще цифра, шифр.
зестра —див. дзестра.
зефір «теплий легкий вітерець; тонка бавовняна тканина; сорт фруктової пастили; сорт овечої вовни»;—р. болг. м. зефйр, бр. зефір, п. геїіґ, ч. хеїїг (текст.), геїуг «легкий вітер», слц. геГіг (текст.), геїуг «вітер», схв. зефйр, слн. геїіг; — запозичене з французької мови, можливо, через російську; фр. герЬуг «теплий вітерець» походить від лат. герЬугиз «західний весняний вітер, вітер взагалі», яке зводиться до гр. ^єерород «західний або північно-західний вітер», пов’язаного з £6срод «темрява, захід».— СІС 266; Шанский ЗСРЯ П 6, 91; НіїііІДГогіЬ 72; БЕР І 637; Оаигаі 761; Егізк І 611.
зєбрій —див. жабрій.
[з’єґбвдуватися] «стиратися»; — неясне.
з-за, [зоза] ВеЛ;—р. из-за, бр. з-за, п. г-га, болг. ззад, схв. йзза, слн. ігга;— складений прийменник, утворений з двох простих: з із значенням руху зсередини і за, що вказує на порядок розташування предметів у просторі.— Мельничук Вступ 490 —491. — Див. ще з2, за1.
ззувати, ззути —див. взути.
зиб, [незиблений] «непохитний, непорушний» Пі, [непбзйбкий] «тс.» Пі, Ж; — р. зьібь, бр. зьіб, болг. зиб, схв. зйбати «хитати», слн. гіЬаіі «колихати», стел, змвати «тс.»; — неясне; можливо, пов’язане з лит. гіЬеіі «блищати, світити, мерехтіти», хуЬзеіі «блищати, виблискувати», лтс. гіЬеі «блищати, мерехтіти» (про мерехтливий відблиск у воді сонця або місяця); пор. у зв’язку з цим укр. [зйблик] «вовк» (у вовків уночі світяться очі); пов’язувалося також (Преобр. І 259) з дінд. ]'ауаіе «поспішати», ]‘ауіп-«швидкий», рпаіі «поспішати», ]йіа1і «швидкий», іє. *§еиа- «рухати». — Шанский ЗСРЯ П 6, 114; Фасмер II 109; Горяев 119; 8кок III 653.
[зйбком] (у виразі з. кипіти «без нічого кипіти»), [зйбці] «товчений ячмінь, що вариться у воді й кип’ятиться в олії з конопляного сім’я» Я;—пов’язане з зиб; пояснюється, очевидно, тим, що на чистій поверхні окропу вільно утворюються брижі (зиб). — Див. ще зиб.
[зйбликі (зоол.) «вовк, Сапіз Іириз Б.» ВеНЗн; — очевидно, походить від незасвідченого *зйбшпи «блищати, мерехтіти», пов’язаного із зиб і спорідненого з лит. гіЬеіі «блищати», лтс. гіізеі «тс.», за властивістю очей цієї тварини світитися в темряві. — Див. ще зиб.
зигзаг «ламана лінія», [зиґзаковатий] Ж; — р- болг. зигзаг, бр. зігзаг, п. гу§-гак, слц. сік-сак, м. зигзаг, цикцак, схв. цикцйк, слн. сіксак;—запозичення з французької мови; фр. гі§га§ походить від нім. Хіскгаск з первісним значенням «підкоп»; слово виникло в військовому мистецтві ведення облоги для назви звивистих окопів, траншей, схожих на літеру г, звідки й відповідна назва. — Шанский ЗСРЯ II 6, 91; Фасмер II 96; 81. \\’уг. оЬсусЬ 815; БЕР І 638; Паигаі 761; К1и§е—Міігка 884; КІеіп 1768.
[зиз] «косоокість», Ізйзий, зизатий Ж, зизуватий, зйзом], [дзйзом дивитися] «вовком дивитися»; — запозичення з польської мови; п. гуг, гег «косоокість» від давнішого гег «шістка в кістковій грі» походить від нім. 8есЬз (двн. зекз) «шість», спорідненого з гот. заійз, лат. зех, псл. $е8Іь, укр. шість. — Вгйскпег
652; К1и§е—Міігка 696; Таїсіє—Ноїт. II 528—529. — Див. ще шість.
[зйзати] «кричати, гелготати, крякати» (про гусей) Ж; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; можливо, пов’язане з [зичати] «кричати, гелготати».
[зйзгати] «шипіти, дзижчати» Ж; — звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане із [зйзати, зичіти].
зик, [зичний] «голосний», [зично] «голосно», зикати, [зичати] «кричати, гелготати» Я, [зичіти] «шипіти» Ж;— р. бр. зьік, вл. гупк, гик «тон, звук», нл. гик «тс.»; — очевидно, псл. гукь, гикь <*гй-кь, *гои-кь, пов’язане із гоу-д «зву», гьуаіі «звати»; вважається також звуконаслідувальним утворенням; Преображенський вважає пізнім утворенням. — Шанский ЗСРЯ II 6, 115; Фасмер II 109; Преобр. І 259.— Див. ще звати.— Пор. звук.
зима, [зимарка] «зимова хата на полонині; чорна хата», [зимівка] «пізня диня; огірок, Сиситіз теїо уагіеі. Мак; зимова хата Ж; зимівля Ж», зимівля, зимівник «зимувальник», зимівник (приміщення), [замка] «озима пшениця» ЛексПол, [замки] «сніги», [зймник] «дорога на болоті, якою їздять тільки взимку» ЛексПол, зимниця, зимовик «зимувальник; [(бот.) дикий шафран, пізньоцвіт осінній, Соїсйісит аиіитпаїе Б. Г, Мак; веснівка дволиста, Ма)ап-ійетит Ьіїоііит Б. Мак]», [зимбвись-ко] «зимовий табір, зимова квартира» Ж, [замовник] (бот.) «пізньоцвіт осінній, Соїсйісит аиіитпаїе Б.» Мак, [зимбвок] «зимівля» Ж, [зимбха] «гарячка, пропасниця, лихоманка» Ж, ВеБ, [зимушка] «сорт яблуні», [зіма] «зима; лихоманка; [(бот.) пізньоцвіт осінній]», [зімина] «озимина» Ж, [зімівля, зімдвля] «зимування» Пі, [зімнйк] (бот.) «айстра, Азіег аппииз Б.; садова айстра китайська, Саііізіерйиз сйіпепзе Мезз. Мак; зимове поселення», [зімнйця] «пізня диня, фрукт; пропасниця», [зімність] «холоднеча» Я, [зімняк] «зимова дорога», [зі-мовйк] «погріб для бджіл; зимове поселення» Ж, [зімбвшце, зімбвник] «зимове житло запорожців поза Січчю», [зімов-чак] «козак, що жив у зімовнику», [зї-муха] «цибуля, що зимує в землі й ран-
нього весною проростає» Л, зимівельний, зимний, зимній, зимовий, зимувальний, Ізимушний] «зимовий», [зімнйй, зімбвний] «тс.» Ж, [зімникуватий, зімничуватий] «той, що визріває пізньої осені», [зімсь-кий] «зимовий», зимою, зимувати, [зим-нйти] «лихоманити, трясти», взимку, від-, замки «початок ранньої весни», [зазимки] «перші осінні морози» Ж. \зазимчак\ «тс.» Ж, [зазімки] «холодна погода напровесні» Я, [зазімкуватий], [назимковатиця] «корова, що дає молоко з назимком», [назім-коватиця, назімкуватиця] «тс.», [ пазимо к] «теля, що перезимувало одну зиму», [назімок] «тс.», [назймча] «однорічне теля» ВеУг, [назймина] «озимина», [на-зймний, назімний] «озимий», [нед озимки] «кінець зими й початок весни» Ж, озимина, озимки, озймість, озимий, [одзй-мок] «затяжне танення снігів навесні, при холодному вітрі», перезимівля, [перезимча] «перезимоване теля» Ж, ВеЗн, [перезімча, перезімок Л] «тс.», перезимувати, [підзимки], підзймній, підзимдвйй, [прйзимки] «ранні зимові холоди» Ж, [прйзимок] «зимівля» Ж, узимку, [узйму, узимї, узйм’я, узімку, узімі];— р. др. зима, бр. зіма, п. ч. слц. хіта, вл. нл. гуша, полаб. гаіша, болг. м. схв. зима, слн. хіта, стел, зима;—псл. гіта; — споріднене з лит. гіета «зима», лтс. гіета, прус, гето «тс.», дат. §іттег «ягня», норв. §ітЬег, дісл. §утЬг «тс.», лат. кіетз «зима», гр.	вірм.	ітегп (<]‘ітегп),
дкімр. §ает, хет. §іттапха «тс.», ав. хуа-, род. в. хітб «мороз, зима», хауап «зима», дінд. кетапіак «тс.», Пішак «зима, холод», кетап «взимку», каітапа- «зимовий»; іє. *§кеі-т-па, *§кіе-т-па, *§кіт- «зима, зимовий час», можливо, пов’язане з *§кеі- «лити» (про дощ).— Кочерган Мовозн. 1970/6, 43—44; Кри-тенко Вступ 517; Шанский ЗСРЯ II 6, 92; Трубачев ВСЯ 2, 29—ЗО; Фасмер — Трубачев II 97; Преобр. І 251; Бурла-кова ВСЯ 6, 55; Вгйскпег 654; Маскек Е84С 715; НоІиЬ—Ьуег 519; БЕР І 640—641; 8кок III 655; Е884 Ик. с. 103—111; Вй§а КК І 406; II 14, 34, 106, 207, 406, 675; Бекшапп 2181Рк 7, 374—375; Егаепкеї 2І81Рк 26/2, 347— 348; БР 7, 20—22; Тгаиітапп 367;
Уаіііапі В8Б 53, 175; ХУаІсІе—Ноїш. І 645—646; Воізасд 1053; Рокоту 425— 426.
зимати —див. імати.
[зимець] «гребінь даху» ВеЗн;—на думку Верхратського, складається з префікса сь, кореня им- (очевидно, від др. имати) і суфікса -ець і разом означає «скріплений, зчеплений».— ВеЗн 22.— Пор. імати, мати2.
[зимомйрокі (ент.) «нічнянка, Асі-даііа Ьгишаіа» Ж; — неясне складне утворення, першим компонентом якого є основа зим (а); другий компонент неясний, можливо, пов’язаний з дієсловом мерти (умирати).
зимородок (орн.) «рибалочка, Аісейо аНкіз Б.»;—р. зимородок «Аісейо», бр. зімарддак, п. хітогосіек, вл. хутка «тс.», болг. рибарче земеродно «Аісейо аіікіз»; — складна назва, утворена, очевидно, з основ зел (земля) і родйти(ся) із значенням «той, що родиться в землі» (птах гніздиться на берегах водойм у землі, вигрібаючи для гнізда нору завглибшки в метр і більше); асоціація із словом зима виникла, можливо, тому, що деяка частина цих птахів лишається на зимівлю й ловить рибу в ополонках та в незамерзлих місцях річок. — Шанский ЗСРЯ II 6, 92; Воїнств.— Кіст. 210; Страутман 68—69; Еегіапс 129— 130. — Див. ще зем, земля, родйти.
[зйнька] (орн.) «синиця велика, Ра-гиз тарг Б.»;—р. [зйнька] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з вигуком зинь-зинь-зинь, що неточно імітує спів синиці; навряд чи пов’язане із словом синиця; зв’язок з балт. *хТпіе «знахарка» (за литовськими й латиськими повір’ями, синиця нібито здатна пророкувати майбутнє), припущений для р. [зйнька] (Вй£а КР II 676), малоймовірний. — Фасмер II 98; Преобр. І 252.
[зйрити], зйркати, [зир] Ж, зирк, [зирнйця] «зіниця» Ж, [зиркйй] Пі, [зирклйвий] ВеБ, [зйрко] «зірко», визирати, назирати, назирком, назирцем, назирці, [обзиряти] Ж, позирк, пд-зирці, позирати; — р. [зйрить], бр. зіркі; —пов’язане із зріти <зьр^ти «бачити»; виникло спочатку як ітера
тивна форма *зирати, в якій з’явилось кінцеве -ити, очевидно, за моделлю ширити, втихомирити та ін. — Див. ще зріти1.
зирянин (представник однієї з угро-фінських народностей);—бр. зьіранін, ч. 2уг]апе, слц. гугіап, болг. зирянин; — запозичення з російської мови; р. зирянин походить, очевидно, від манс. загап «зирянин, комі, зирянський» і хант. загал «зирянський»; за іншим припущенням, пов’язане з власним ім’ям Зиран (воєвода пермських зирян кінця XV ст.).— Фасмер II 110; Попов Асіа Біп§. Нип§. 1955/5, 5—6; Кальман Асіа Біп§. Нип§. 1952/1, 256.
зиск, зискати, зисковний, зиськ, зись-кати —див. іськати.
[зйховиця1] «темний порожній горіх» Л, [зйговиця] «тс.» Л;— очевидно, результат перенесення назви [зйховиця] «блискавка» внаслідок народних уявлень, нібито такі горіхи утворюються від спалахів блискавки, яка їх спікає.— Див. ще зихтіти.
зйховиця2, зіхавка, зіховйця—див. зихтіти.
[зихтіти] «блищати, мерехтіти» Я, [зйховиця] «блискавка» Л, [зіхавка, зі-ховиця] «тс.» Л; —бр. зіхацець «сяяти, блищати»;—неясне; можливо, пов’язане з [зйблик] «вовк», зиб (пор.).
зйчити, [жйчити], [жичати] «позичати», [зичлйвець] «доброзичливець», зичлйвість, зичливий, [жичлйвий], [вй-зика] «випозика», позичати, пдзйка УРС, Ж, позичайло, позичальник, позичальня, пдзйчка УРС, Пі, позйчник, [узйка] «позика», [упдзику]-,— р. [зичить], бр. зьі-чиць;— запозичення з польської мови; п. [гусгус] є мазурований варіант літературного гусгус <*гуісгус, утвореного від гуіек «пожиток, ужиток», пов’язаного з гус «жити»; первісне значення «давати до вжитку».— КісЬЬагсІі 115; Вгйскпег 669. — Див. ще жити.
зі, зі- — див. з1, з2.
[зібкй] «лушпиння з картоплі» (у виразі варена картопля в зібках) В а; — результат видозміни слова, первісно пов’язаного з [зйбком] у виразі зибком кипіти «кипіти без нічого» (див.).
зів, [зіва] «позіхання; паща Ж; про
стір між нитками основи, куди проходить човник з веретеном Я», [зівайло] «зівака» Пі, зівака, [зіви] Ж, [зівка] (зоол.) «раковина, СЬата», [зіво] «паша, горло», зівок, [зівбта] Ж, [зівун] Ж, [зівнйй] «зябровий» Ж, зівати, [вйзів, вйзівнути], [роззів] «отвір»;—р. болг. м. зев, бр. зеу, п. гіеш, ч. гіуаіі, слц. гіуаі', вл. гухсас, нл. гехсаз, полаб. геуа (3 ос.), схв. зев, слн. геу, геч, стел. зізвту—псл. геуь, пов’язане з *гь)аіі;— споріднене з лит. гібуаиіі «позіхати», лтс. гачаііез «зівати».—Шанский ЗСРЯ II 6, 83; Фасмер II 91; Преобр. І 252; Бурлакова ВСЯ 6, 57; МасЬек Е8ІС 711; НоІиЬ — Кор. 433; Тгаиітапп 368. — Див. ще зяти.— Пор. позіхати.
[зівкйй] «гіркуватий» Ж’,— очевидно, пов’язане з [ілкйй] «тс.» (через проміжні форми *з'їлклий, *з’їлкий з діалектним переходом л>у>в).— Див. ще їлкйй.
[зізбитеньгавіти] «захиріти, зачахнути» Ж;—похідне утворення від запозиченого уг. Ьііап§ «волоцюга; безпритульний, бездоглядний». — Див. ще бетанґ.
[зікратий] «зіркатий» (про мак) Ж; — результат зближення форм зіркатий (похідної від зір, зріти) і [зікратий] «зизоокий».—Див. ще зікри, зріти1.
[зікри] «косі очі» Ж, [зікрач] «зизоока людина» Ж, [зікратий] «зизоокий Ж; зіркий До», [зикратий] «такий, що має очі неоднакового кольору»;—бр. зякратьі «сіроокий, блакитноокий, з великими очима; рідкий (про бердо)»; — пов’язане з др. из’Ькрьіи «блакитний; бірюзовий», изекрьш «блакитний, блакитноокий», зИкрьіи «блакитнуватий, блакитноокий», зекрии «синьоокий, голубоокий», етимологічно неясним; пов’язування із зьр’Ьти «дивитися» (Бое-м?епіЬа1 17—18; Мікі. Е\\' 402) необгрунтоване.— Фасмер II 95; Булахау Веснік БДУ 1972/3, 49 (українські форми тут не враховані).
зілйна, зілйстий, зілля, зілянйк, зіль-нйк — див. зело.
[зільжйти] «полегшати» (про мороз) Ба;—запозичення з польської мови; п. геїгус «зменшити, полегшити щось»
пов’язане з [1§і| «легкий, лагідний» (про погоду), Іеккі «легкий». — Вгйск-пег 293—294. — Див. ще легкий.
зіма, зімнйк та ін. — див. зима.
зімкнути1 — див. замикати. зімкнути2—див. микатися.
[зімодра] (бот.) «вербозілля звичайне, ЕузітасЬіа упі^агіз Б.»;—бр. [зї-мазелень] «вербозілля монетчате, Еу-зітасЬіа питтиіагіа Б.»;—очевидно, пов’язане з зима і пояснюється витривалістю рослин до перших холодів; компонент -(б)дра неясний. — Вісюліна — Клоков 255.
зімховий — див. мох.
Зінаїда, [Зинаїда, Зенейда Ж1, Зінь-ка, ст. Зинаїда, Зина (1627); —р. болг. Зинайда, бр. Зінаїда, ч. 2іпаіс1а, слн. 2іпа, стел. Зин^идй;—через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. 2г]¥аїе (род. в. 2т]¥аїйое) є жіночим ім’ям, утвореним від 2є6с (род. в гіргде) «Зевс», спорідненого з дінд. йуайЬ «бог», лат. діез «день», псл. йьпь, укр. день. — Сл. вл. імен 240; Петровский 116; Суперанская 87; Илчев 213; СЬапігаіпе І 399; ХА/аІсіе—Ноїт. І 349—351. — Див. ще день.
зіниця, [зінка] Ж, [зїнька] Я, зіньки, зіничний;—р. болг. зенйца, бр. [зенка], др. зЬница, зенйца, ч. гепісе, слц. ге-піса, м. зенйца, схв. зенйца, слн. гепіса, стел, зФница;—псл. гепіса;—очевидно, пов’язане з *гьіаїі (*ге-) «зяяти» (можливо, через проміжне значення «дивитися, роззявивши рота»; пор. р. [зиять] «дивитися», Даль І 706); виводиться також (8кок III 656) від псл. *гьгепіса як похідного від гьгеіі «бачити» (пор. п. ггепіса «зіниця»). —Шанский ЗСРЯ II 6, 89; Фасмер II 94; Преобр. І 259; Горяев 119; МасЬек Е83С 714; БЕР І 695; Мікі. Е\І/ 402. — Див. ще зяти.
зіндвать (бот.) «рокитник, Суіізиз Б.; [дрік німецький, Оепізіа §егшапіса Ь. Мак]», [зіньовать] «рокитник» Мак, [занивать, зеновка, зіновка, зіновник, зиновать, зиновник] «тс.» Мак, [зано-вать] (бот.) «лядвенець рогатий, Боіиз согпісиїаіиз; рокитник ? Ж», [зановец] «дрік красильний, Сепізіа ііпсіогіа Б.» Мак, [зановит] «тс.» Мак, [зановики] «рослина, що дає жовте забарвлення» Ж, 264
[зановить] «рокитник австрійський, Су-(І5Ц8 аизігіасиз Б.» Мак, [зановіть] «рокитник ?» Ж;—бр. зянбвец;— діалектний варіант запозичення з західнослов’янських мов (найімовірніше польської); п. гапомпес «рокитник; дрік», гіпохука, ]ало\уіес, як і ч. ]‘апоуес «дрік», слн. [гапоуес, гапоуіс] «тс.», болг. [зановец] «рослина, з якої роблять віники», схв. зановет «рокитник», вважаються народними видозмінами лат. §епізіа «дрік»; пов’язується також (Варбот Зтимология 1973, 32—33) з коренем поу-/пау- «заціпеніння, втома, смерть» з огляду на отруйність цих рослин; — пояснення словацької форми гапоуіс як «зілля, яке треба збирати за нового місяця», є народною етимологією.— Вгйскпег 645; МасЬек Е8ЛС 216; 8кок III 642; Маїгепаиег 374; СимоновиЬ 159—160. — Пор. зановат.
Зіновій, Зиновій, [Зїнець], Зінькб, [Зьблка], Зінбвія, Зїнька, [Зїня, Зінь], ст. Зиновей (1475—1480), Зіінко (1458), Зиновій «чистожитель» (1627);—р. болг. Зинбвий, Зинбвия, бр. Зіновій, Зінбвія, п. 2епоЬіизг, 2епоЬіа, ч. 2епо-Ьіа, слц. 2епоЬ, 2еп6Ьіа, стел. Зиновій;—через старослов’янську мову запозичене з грецької; гр. 2ї}у6Ріоє, 2т]¥о|3іа утворено з компонентів 2єид (род. в. 2т]у6є) «Зевс» і ріое «життя».— Сл. вл. імен 210; Беринда 207; Петровский 116; Суперанская 78, 87; Илчев 213. — Див. ще Зінаїда, біолог.
[зіновка] (бот.) «материнка звичайна, Огі§апит уц1§агеБ.»;— бр. [зяноу-ка] «тс.»;—очевидно, пов’язане з зіновать; мотивація зв’язку неясна. — Див. ще зіновать.
Зінон, Зенбн, Зінець, ст. Зйнтн'ь (1627);—р. Зенбн, бр. Зянбн, п. слц. 2епоп,стел. Димонт»;—через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. 2т;уй)'\? походить від 2єо£ (род. в. 2ї}у6є) «Зевс». — Сл. вл. імен 210; Петровский 115. — Див. ще Зінаїда.
зінське (щеня) (зоол.) «сліпець, 8ра-Іах іурЬІиз; [кріт]»;—пов’язане з зіньки «очі»; назва зумовлена народними уявленнями, нібито ці тварини замість очей мають тільки зіниці.— Яворниць-кий 298.
[зінькі'вка] «невелика кругла курильна трубка з короткою шийкою; гостроверха висока бараняча шапка»;—очевидно, пов’язане з назвою м. Зіньків на Полтавщині, де було поширене кустарне виробництво цих товарів.
зіпати «кричати; позіхати, спускати дух Г; часто дихати, хапаючи повітря Па», [зіпа] «крикуха», зіпака, [зіпавий] «гнівливий, сердитий» Ж, [зіпуватий] «задишкуватий» Па; — р. [зепать], п. гірас «ледве дихати», ч. гераіі «важко дихати», слц. гіараі' «кричати на когось», болг. зяпам «зівати, бути роззявою»;— псл. гераіі, пов’язане з *гь]’аіі (геуаіі) «зівати» з пізнішою інфільтрацією п; очевидно, споріднене з лит. гіорсіоН «хапати повітря», йібрІіпН «йти, роззявивши рота», гіорзбіі «зівати, ловити гав», дісл. §еіра «базікати», нвн. §еіЬеп «зівати», §еіїеп, §еіреп «тс.».— Фасмер II 94—95; Масіїек Е83С 711; Тгаиітапп 368; Регззоп Веііг. II 835. — Пор. зів.
зіпачистий —див. опак1.
зір, зіркатий, зіркий —див. зріти1. зірка1, зірниця —див. зоря.
[зірка2] (бот.) «чорнобривці, Та§е-ІЄ8 Б.; ліхніс, татарське мило, ЬусЬпіз сйаісесіопіса Б. Мак», [зірки] (бот.) «ліхніс; вербена лікарська, УегЬепа оїїісіпаїіз Б.; гвоздика, ПіапїЬиз сагуо-рйуііиз Б.; золототисячник зонтичний, Егуііігаеа сепіаигіит Регз.; любисток лікарський, Ееуізїісит. оїїісіпаїе Б.; гвоздики, Та§еіе5 егесїиз Б.; мильнянка лікарська, Заропагіа оїїісіпаїіз Ь.; вербена гібридна, УегЬепа ЬуЬгісіа НогЕ» Мак, [зірочка] «ліхніс» Мак, [зірочки, зорки] «тс.» Мак, зірочник (бот.) «зірочка, Зіеііагіа Е.», [зірчак] «мальва рожева, слизняк, Маїуа аісеа Ь.» Ж; — назви рослин пов’язані з зірка і зумовлені переважно формою вінчика або яскравим забарвленням і невеликими розмірами квітів. — Вісюліна—Кло-ков 154—155; Нейштадт 230—232, 243— 244. — Див. ще зоря.
[зіркач] «мак-самосійка, Рарауег гйоеаз Ь.», [зіркатий мак, здрікан Ж, здрікун Ж, здрячий мак Ж] «тс.»; — похідні утворення від зіркий, здріти; назви зумовлені наявністю у верхній
частині коробочки невеликих отворів — «очей». — Див. ще зріти1.— Пор. ви-дюк, зікратий.
зірки — див. орати.
зірко, зірниця —див. зерно.
зірнути, зорнути, зринути —див. ринути.
зіспити —див. спіти.
зітільник —див. зніт.
зітхати, [зідхати, зітхач];—власне українське утворення за аналогією до зітхнути замість успадкованого [здихати] «зітхати» (пор. р. вздьіхать. бр. уздьіхаць, др. в-ьздьіхати), відомого ще в цьому значенні в південно-західних говорах. —Див. ще дихати, тхнути.
[зіхати] «роззявляти рота, позіхати; спускати дух (про мерця)», позіхати* [позяхати] Пі, позіх, [позіхачка] ЛЖит, позіхи, позіхати, роззіхатися; — р. [зе-хать] «дивитися», [зехать] «кричати», [зеха] «роззява», бр. зяхаць «хапати повітря», схв. зиіехагпи «позіхати», слн. гейаіі «тс.»;—очевидно, псл. *гехаїі, пов’язане з геуаіі, укр. зівати; кореневе х, можливо, з’явилось під впливом уьгеїухаН, укр. зітхати, [здихати].— 8кок ПІ 655—656. — Див. ще зів.
зішестя —див. ішов.
зіяти, зіяння,, зіяючий —див. зяти. з’їзд —див. їздити.
зйом, зйомка, зйомник; — запозичення з російської мови; р. сьем, сьемка пов’язане із снимать, псл. зьпііпаїі, похідним від ітаіі (і^іі), до якого зводиться й укр. імати (див.).
злак;— р. бр. болг. злак, др. злакь;— запозичення з старослов’янської мови; стел, злакт, утворилося від основи гої-, пов’язаної чергуванням голосних із геїо «трав’яниста рослина»; словотворчо близьким є р. [зелдк] «молода трава».— Шанский ЗСРЯ II 6, 93; Фасмер —Трубачев II 99; Трубачев ЗИРЯ II 36—37; БЕР І 644; Младенов 192; Брандт РФВ 25, 220; Тгаиітапп 365. — Див. ще зело, зола1.
[злакбтниця] «нижня лутка вікна» Я;—пов’язане з лікоть (на Поліссі — лдкоть); мається на увазі можливість опертися иа лутку ліктями (пор. р. об-локотйться). — Див. ще лікоть.
злато «золото», златка (ент.) «Ви-ргезііз Б.», [златйти] «золотити» Ж; — р. др. злато; — запозичення з церковнослов’янської мови; ц.-сл. злато відповідає укр. золото (див.).
зле «погано, недобре»; — др. з'бл'В, злР, зле «тс.; злиденно», п. гіе, ч. слц. 2ІЄ, ВЛ. 2ІЄ, 2ІЄ, НЛ. 2ІЄ, боЛГ. ЗЛЄ, СТСЛ. 3-клФ;— псл. *хь1е;—адвербіалізована форма місцевого в. одн. с. р. прикметника хьіь «поганий, злий»; кінцеве -е в українській формі вторинне замість -і (<-е). — Див. ще злий.
[злебедатиі «застати, застукати»;— неясне; можливо, пов’язане з [злабуда-ти] «насилу щось довести до ладу».— Див. ще лабудати.
[злебенйти] «узгодити; найняти; досягти, підступитися і т. ін. Ж; попасти, схопити Г»; — очевидно, пов’язане із [злебедати] «застукати, схопити» (див.).
[злеґувати] «полегшити, попустити» (про хворобу, роботу) Ж;—очевидно, пов’язане з легкий; словотворча модель і проривний ґ замість г не зовсім ясні.
[злйбіда] «бідність, злидні» Я;—бр. зльібеда;— складне слово, утворене з синонімічних компонентів зли- (очевидно, під впливом злидень) і біда. — Див. ще біда, злий.
[злйга] «фуфайка, бурнус, плащ, які рибалка одягає один поверх другого, коли йде дощ і холодно» Мо;— очевидно, пов’язане із злйгувати «з’єднувати, застібати».—Див. ще лигати1.
злигати, злигатися, злигуватися — див. лигати1.
злйгнути, злйгти—див. відлига.
злйгодні;—похідне утворення від прикметника злигодній «злиденний», що виник на базі словосполучення *зт>льі(и) год'б «поганий час (рік)». — Див. ще год, злий.
злидар «людина, яка живе в злиднях, нестатках; бідняк», злидарство, злидарювати, [злидарити];—р. [злидар];— очевидно, результат видозміни деетимологізованого злидень, у якому кінцеве -ень, помилково сприйняте як суфікс, було замінене суфіксом -ар.— Див. ще злйдень.
злйдень «бідняк», злиденник, злидні «бідність; біднота», [злидндта] «біднота»
Ме, злидняк, злиденний, [злйдяний], злидняцький, [злйдніти\, злиднювати, озлидніти, [роззлйдні] «дуже нещасливі дні» Ж; — Р- їзльїдень], бр. зльїдзень, п. гіубпіа;—складне слово, утворене з прикметника злий та іменника день; форма однини виникла пізніше від множинної форми злидні (<злиї дні).— Шанский ЗСРЯ II 6, 98. — Див. ще день, злий.
злий, зліслйвий, злісний, [злобйвий] Ж, злобливий, злобний, злосливий, злостивий, злючий, злющий, злість, зліс-ниця, зло, злоба, злобитель, злобительство, [злдбник] Ж, [злдсник], злюка, злити, зліти, злішати, [злобйтися], злобувати, злдбствувати, злостйти(ся), [злостувати], злувати, зозла, [зузлоба], озлоблений, озлобити, озлдблювати, озлобляти, розізлитися, узлитися;—р. злой, зол, бр. зльї, др. 37>ЛЬШ, п. вл. нл. хіу, ч. слц. гіу, болг. з-ьл, м. зол, схв. 3(10, злй, СЛН. 2ЄІ, СТСЛ. ЗТіЛІ!.;—псл. *гь1ь(]‘ь) «недобрий, поганий»;— споріднене з лит. аіхйіаз, аїгйіиз «черствий, грубий, нелюдяний», рагиіпйз «похилий, косий», гйіеііз «нахаба», а також з іншим ступенем чергування\гуа1йз «бадьорий, жвавий», лтс. хуеіі «ударити, штовхнути», ос. хйі «кривий», перс, хйг «фальш, брехня», ав. хитай- «кривда, несправедливість», дінд. Ьуагаіе «відхиляється від прямого напрямку», Ьуа-Іаіі «блудить, вештається, падає»; Ільїн-ський (РФВ 61/2, 227) зв’язок з дінд. Ьуагаіб заперечує; іє. *§Ьие1- «кривий, похилий». — Шанский ЗСРЯ II 6, 95; Критенко Вступ 556; Фасмер II 99; Преобр. І 256; Вгйскпег 655; МасЬек Е8ЛС 716; НоІиЬ—Кор. 437; БЕР І 663—666; 8кок III 642—643; Егаепкеї 23—24; Вй§а КК І 494; Тгаиішапп 872; Регззоп Веііг. II 757; Абаев ИЗСОЯ І 210—211.
[злйнка] (бот.) «злинка канадська, Егі^егоп сапасіепзіз Б.», [злйнець] «тс.» Ж;—очевидно, пов’язане із зло, злий, оскільки ця плодюча рослина дуже засмічує поля; пор. її назви: [богатниця, гадяче зілля, загадка та ін.].— Ней-штадт 517—548. — Див. ще злий.
[злйчний] «гарний» Пр. XI діал. н.; — діалектний варіант запозиченого
з польської мови прикметника зіісгпу, який разом з ч. зііспу походить від псл. *8ь-1іс-ьпь «той, хто має гарне обличчя», утвореного, очевидно, З ОСНОВ 5Ь-( <ІЄ. *5Ц-) «добрий» і Іісе «обличчя».— Вгйскпег 531; МасЬек Е8ЛС 554. — Див. ще здоровий, лице.
злінка —див. линяти.
зловтіха, зловтішний, зловтішатися;— очевидно, кальки р. злорадство, злорадний, злорадствовать, які, в свою чергу, могли бути утворені за зразком гр. хахб/артое «зловтішний». — Див. ще злий, тішити.— Пор. злорадий.
злодій1 «крадій», злодійчук, [злоді-єнко] «син злодія», [злодійня] Ж, злодійство, злодійщина, злодіюга, злодіюка, злодіяка, злодіяння, злодюга, злодійкуватий, [злодіячий] «бандитський» Я, [злодійкувата], [злддійствувати], злодіювати, злодіяти, злодіячити, ст. злод'Ьи «злочинець»;—р. болг. злодей «лиходій», бр. злддзей «крадій», др. з-длод'Ьи «злочинець, лиходій, крадій», п. гіосігіе] «крадій», ч. гіосіе], слц. Досіє], вл. гіосігі], нл. гіоге] «тс.», м. злодеец «злочинець», слн. гіосіе] «чорт»,, стел. зжлодфи «злочинець»; — псл. *гь1осіеіь;—складне слово, утворене з основ іменника гьіо і дієслова Зе(]а)іі; спочатку означало «людина, яка чинить будь-яке зло», а потім у частині слов’янських мов закріпилося тільки за крадіями. — Шанский ЗСРЯ II 6, 94; Фасмер II 99. — Див. ще діяти, злий.
[злодій2] (бот.) «грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигза разіогіз (Ь.) МбпсЬ.» Мак;—запозичення з чеської мови; ч. Іораікоуу гіосіе] «тс.» є калькою нім. ЕбНеІі-ЗсЬеІш, КосЬІбІіеІ сі іеЬ «тс.» (букв, «ополовниковий злодій»); назва пов’язана з якоюсь дитячою грою з цією рослиною. — МасЬек Лт. гозії. 63—64.
злок — див. лйкати.
[зломча] (орн.) «волове очко, Тго-§1осіуіе5 рагуціиз Ь.»; — неясне.
злорадий, злорадісний, злорадний, злорадість, [злорадісник], злорадство, злорадно, злорадо, злорадіти, злорад-ствувати; — р. злорадний, бр. зларад-
ни, др. зт>лурадии, болг. злораден, м. злорад, схв. злорад, стел, зглорадо-сткмж;— складнеслово, утворене з двох самостійних слів: зло і радий; у сучасній українській мові могло з’явитись під впливом російської. — Шанский ЗСРЯ II 6, 97. — Див. ще злий, радий.— Пор. зловтіха.
злоріка (заст.), [злорікий Ж, злоріча-вий Я], злорічити, ст. злор'Ьчіе;— р. болг. злоречие, др. з'ьлор'Ьчити, ч. гіо-гесііі; — складні слова, утворені, очевидно, ПІД ВПЛИВОМ СТСЛ. ЗЛОСЛОВИТИ, зглослокик з основ іменників зло та річ «мова» (див.).
злословити, злослів'я, [злослдвний] Ж; — р. злословить, бр. зласлдуе, др. зкл'Ьсловити, з^лословити, болг. злословив;—очевидно, запозичення з старослов’янської мови; стел, зглословити утворено з основ іменників зт»ло і слово як калька гр. хахоХоуєїу «тс.». — Шанский ЗСРЯ II 6, 97. — Див. ще злий, слово. — Пор. злоріка.
злото, [злітце], злдтнйк «золотар; [світлячок; вид жіночої прикраси Ж]», [злотарник, злотарчик Ж], злотий (грошова одиниця Польщі),, злот «монета в 15 коп.», [злотківець, злотковець Ж1 «тс.», злотавий, злотистий, [злотйти, позлітка, позлдта, позлдтець, позлдт-ка, позлотйстий, позлочйстий Ж1‘,— бр. [злота], др. злото; — запозичення з польської мови; п. гіоіо, як і вл. нл. гіоіо, відповідає укр. золото (див.).
злоточити —див. доточити.
злочин, злочинець, [злочйнок] Ж, злочинство, злочинний, злочинницький, ст. злочинца; — бр. злочинства, п. гіосгуп-зішо, ч. слц. гіосіп, вл. гіосіпк, м. злочин, слн. гіосїп; — складне слово, утворене з основ іменника зло і дієслова чинити; спочатку, очевидно, означало «той, хто чинить зло» (як злодій); значення вчиненого зла, мабуть, пізніше.—-Див. ще злий, чинити.
злуда, злудання, злудлйвий, злуд-ний—див. лудити2.
злукто — див. жлукто.
[злюлятися] «упитися»;— очевидно, пов’язане з люляти «спати» (з дитячої
мови) і первісно означало «звалитися сонним». — Див. ще люля.
[злюпатися] «розлютуватися»;— неясне.
змагати «брати гору, перемагати; [спрямовувати, спонукати МСБГ]», змагатися «боротися; [прагнути]», [збагатися] Ж, [змаг], змага «змагання», змагальний «суперник, борець», змагання, [змагач, змагун], [змажка] «суперечка, сварка», змагальний, [змаглйвий] Ж, [змаговйй]-,— бр. змагаць «перемагати», п. гша§ас, ч. гшаЬаіі «переборювати, осилювати, справлятися з чимось», слц. гтаЬаі' за «розростатися, міцніти», слн. гша^аіі «перемагати», стел. Егзлщімти «тс.»;—псл. зьта^аіі «долати», уьггпа-§аіі;— пов’язане з *то§іі в його первісному значенні «діяти силою, тягти».— Мельничук Мовозн. 1980/6,47.— Див. ще могти.— Пор. вимагати.
[змаґулити] «обдурити» Ж;—запозичення з румунської мови; рум. та-§и!і «лестити» виводиться від схв. ша-§и1ііі «затуманювати», маглшпи «тс.», похідного від могла «туман, імла», спорідненого з укр. мла. — Бсйеіисіко 133; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 180; ПІЖМ 484. — Див. ще мла.
(змайкиї (у виразах з. кого взяти, зайти «до когось підступно підкрастися, хитро випитати») Ж;— неясне; можливо, пов’язане з майка «шпанський жук» з огляду на його здатність викликати збудження.— Пор. змайовіти.
[змайовіти] «одуріти, очманіти» Я; — пов’язане з майка (ент.) «жук, ЬуЯа уезісаіогіа»; раніше ці жуки використовувалися у медицині (й особливо широко в знахарстві) як збуджувальний або як зовнішній подразнювальний і відволікальний засіб при невралгіях; поширений у народі вислів «наїстися майок» відбиває збуджену, бурхливу поведінку людини, схожу на стан божевілля.— УРЕ 8, 393. — Див. ще майка2. — Пор. змайки.
[змандати] «скласти, підтасувати» Я; — очевидно, афективне утворення.
[змаргатися] «виснажитися через бідування, труднощі» Ж, [змарґа] «труд, тягар, злидні, біда, лихо»;—очевидно, пов’язане з марга «худоба» (див.).
[зматлашити] «збити докупи, з’єднати» ВеЛ;—афективне утворення.
[змегелити] «жадібно з’їсти» Я; — неясне; можливо, пов’язане з тур. тейіе «м’ясо для котлет; бараняча лопатка (смажена на вертелі)».
[змедзиґувати] «зміркувати, втямити» Я;—результат афективної видозміни дієслова зметикувати «додуматися, здогадатися». — Див. ще метикувати.
змеженіти —див. межень.
[змельнути] «змигнути, зморгнути»;— очевидно, префіксальне утворення від мелькнути із спрощенням кореневої групи приголосних.— Пор. мелькати.
[змендикати] «зім’яти, зібгати, зжужмити» Ж; — можливо, пов’язане з лат. тапсіисаге «жувати, їсти»; могло бути утворене в середовищі бурсаків чи семінаристів.
[змендрітиі «змиршавіти, схуднути, споганіти» Ж; — очевидно, афективне утворення.
[зментатиі «вирвати, здобути, дістати, знайти» Я; — очевидно, афективне утворення, близьке до [вймантити] «видурити».— Пор. мантйти.
[зметюхкатиі «зім’яти, зжужмити, безладно накидати»;—не зовсім, ясне; очевидно, афективне утворення, пов’язане з метати «кидати» (див.).
[змиївонна] (бот.) «вид рослини; буряковий лист» Ж;—очевидно, варіант слова [змийбвина], що виник внаслідок метатези; зв’язок із змія неясний.— Пор. зміячка.
змикати1, змик —див. замикати.
змикати2—див. микатися.
змикнути —див. микати.
[змитряжити] «змарнувати, згаяти» (день) ВеЗа, [перемитр ожити] «перепсувати, перемарнувати» (Ме); — запозичення з польської мови; п. шііг^хус «тс.» утворене від кореня шіД-, пов’язаного з шііиз «навхрест», спорідненим з укр. [мйтусь, митусем] «(лежати) в різні боки головами», метушитися.— Вгйскпег 338—339.—Див. ще мйтусь.— Пор. метушитися.
[змієвець] (бот.) «очеретяна пальма, Саіатиз сігасо Ї¥і11с1.» Ж, Мак;—схв. зма]ева палма, зма}ево дрво; — пов’я-
зане із змія; назва зумовлена, мабуть, довгою і виткою формою стебла рослини.— Симоновий 88. — Див. ще змій.
[змієвйк] (бот.) «сухоцвіт, Ппарйа-Ііиш агуепзе Ь.» Я;—пов’язане із змія; мотивація назви неясна. — Див. ще змій.
[змієвка] (бот.) «гіркуша нечуйвіт-рова, Рісгіз ЬіегасіоіДеа Б.» Я;—пов’язане із змія; мотивація назви неясна.— Див. ще змій.
змієголовник (бот.) «Пгасосерйаіигп Б.»;— р. змееголбвник, бр. змеегалбунік, слн. [гта]'ео1аука1 «тс.»;— калька латинської наукової назви; лат. дгасосерйа-Іиш утворене з основ грецьких слів брахоїу «дракон» і	«голова»;
назва дана за формою зіву віночка, яка нагадує зміїну голову.— Нейштадт 467; Симоновий 174. — Див. ще голова, змій.
змій, змія, {змий} Ж, \дзмій, дзмі-їха\ Ж, [змійки} «вид узору на писанці» Я, їзмієвець} (мін.) «серпентин» Ж, [змійовик} (тех. і бот.) «жабник польовий, Рі1а§о агуепзіа Б.», [змійовика} «дорога між полями» Мо, [змійбвина] «глибочезний, яр» Мо, [зміюк} «змій-самець», [змійча] Ж, [зміяра] «великий змій» Я, зміїний, зміїстий, зміястий, [змія-чий}, зміїтися «звиватися»; — р. змей, змий, бр. змей, змяя, др. змии, п. 2.ті]а, ч. гті]е, слц. нл. гті]а, вл. гті], гті]’а, полаб. гтерк, болг. змей, змия, м. зме], змща, схв. зма], змща, слн. гта], гті]'а, стел, злами;—псл. *гьть]'ь, *гьть]а, пов’язане з гет]’а «земля»; за походженням є табуїстичною назвою плазунів «земна істота; те, що повзає по землі», яка вживалася для відвернення зустрічей з небезпечними для життя отруйними зміями (пор. у зв’язку з цим ведмідь, р. медведь).— Критенко Вступ 528, 546; Шанский ЗСРЯ II 6, 99; Фасмер II 100; Преобр. І 253; Вгйск-пег 665; Масйек Е8ЛС 717; НоІиЬ — Кор. 437; НоІиЬ—Ьуег 519; БЕР І 647, 667; 8кок III 657—658; Егаепкеї ЬР 7, 4—5.— Див. ще земля.
зміна, змінйво, змінлйвий, змінний, змінник, змінничкй, змінчик, змінь —• ДИВ. МІНЯТИ.
зміст, змістовний — див. місто.
зміячка (бот.) «батіг рожевий, 8сог-гопега гозеа XV. К.», [змийбвина} «тс.»; — схв. змй]ак, змй]'ачак; — похідні утворення від змія; назва мотивується двояко: тим, що цю рослину застосовують від укусів змій, або, за іншою версією, тим, що чорний корінь рослини нагадує тіло змії. — Нейштадт 584; Аннен-ков 321; МасЬек ,1т. гоєїі. 236; Симо-новий 427. — Див. ще змій.— Пор. зми-ївони а.
[змлбцокі «МОЛОТНИК» Ж, [змолдцок] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. шіосек «молотник» пов’язане з шіосіс «молотити». — Кісййагсй 114. — Див. ще молотити.
[змунити] «померкнути»;— неясне; можливо, пов’язане з мутний, мутніти.
[змущуритися] «зіщулитися, зменшитися» Я; — очевидно, результат контамінації слів зморщитися і щуритися, щулитися; в такому разі первісною була форма *змощуритися, видозмінена внаслідок укання. — Див. ще морщити, щурити.
з-над; — бр. з-над, п. гпаб, слц. гпасі, схв. йзнад, слн. ігпасі; — складений прийменник, утворений з двох простих: з із значенням руху зсередини і над, що вказує на розташування одного предмета вище від іншого. — Мельничук Вступ 490—491; Е88Л 81. §г. І 83.— Див. ще з2, над.
знадіб, знадібний, знадібок, знадіб’я, знадоб,- знадоба, знадобйти(ся), знадо-бок, знадоб’я —див. надібок.
[знаймувати] «свідчити, констатувати» Я;—запозичення з польської мови; п. гпа]’то\уас «сповіщати, повідомляти» пов’язане із гпас, що відповідає укр. знати (див.).
знайти, знайда, знайдей, знайденя, знайдух —див. найти.
знак, \знакімець\ «знайомий», [зна-кімля] «знайомство», [знакім’я] «тс.», [знакомйтель} «знайомий», знайомство, значення, значйльник, [значіння}, [значка} «мітка», значківець, значкіст, значковий «той, хто несе який-небудь церковний знак», значок, знакдмий, [значкий] «позначений», значливий, значний, значущий, знакдмити, значити, значити, [ознак! Ж, взнаки, [вйзнак} «покажчик»
Ж, [визнака] «відзнака» Ж, визначення, визначний, визначити, відзнака, відзначити, [завзнакй] «на згадку» Ж> [зазна-кй] «свідомо», зазначка, [навизначний] «визначний» Ж, [назнака] «інструкція, вказівка; чек, ордер» Ж, назначити, [непризначний], ознак, ознака, означати, означувати, [обознак] «позначка» Ж, [пізнака Ж, пізнакдмість Ж, пізнач-нйй Ж], познака, [по-знаку] Ж, позначка, позначитися, [позначче] «слід, знак» ЛексПол, [признак] Ж, признака, призначенець, призначення, призначен-ство, [прйзначка] «приміта», призначити, [рдззнак] «знаюча людина», [роз-знака] «тс.», узнаки;—р. бр. болг. м. знак, др. знакь, п. ч. слц. вл. нл. гпак, схв. знак, слн. гпак, стел, знакг; — псл. гпакь, пов’язане із гпаіі, як Ььгакь «шлюб» (р. брак) з Ььгаіі «брати».— Шанский ЗСРЯ П 6, 99; Фасмер II 100; Вгііскпег 655; НоІиЬ —Кор. 437; НоІиЬ —Ьуег 520; БЕР І 648—649.— Див. ще знати.— Пор. знакомйтий.
[знакомйтий] «помітний, відомий»; — р. [знакомйтьій] «привітний, ласкавий», бр. [знакамітьі] «знаменитий»; — запозичення з польської мови; п. гпакошііу, як і др. знакомитьіи «близький», утворене від гпакошу (др. знакомт>), тобто «відмічений певним знаком, виділений' серед інших». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 242; Вгйскпег 655. — Див. ще знак, знати.
знамено, [знамен] «знамено» Я, знаменник, знаменність, знамення, [знаменита] «значки або тавра на рогатій худобі в гуцулів», [знамка] «прикмета» Ж, [знам’я] «знамено; ознака, знак» Ж, знаменитий, знаменний, знаменувати, [знаменуватися] «цілувати хрест», [зна-муватися] «тс.» Я, [вйзнамок] «відбиток» Ж, ознаменуватися; — р. знамя, др. знамя, п. гпашр «ознака», ч. гпа-шепі «знак, мітка», слц. гпашіепко, вл. гпаш]о, нл. гпаш]е «тс.», болг. м. знаме, схв. знамен «символ, знак», слн. гпатеп]’е «ознака», стел. знМ’а;— псл. гпаш^, пов’язане з гпашь «знаний, відомий», гпаіі «знати»; половина українських форм є новими кальками відповідних слів російської мови. —Шанский ЗСРЯ П 6, 100; Фасмер II 100;
МасЬек Е8ЛС 717; БЕР І 649; Берн-штейн Очерк 1974, 186—187. — Див. ще знати.
знарбк —див. нарбк.
знарядйти, знаряд, знаряддя —див. рядйти.
знати, знавати, знайомити, знатися, знай, знавець, знавецтво, [знайко], знайомець, знайомство, [знаник] «знахар», знання, [знатель] Ж, знатнйк, знатниця, знатність, знаття, знать, [знала], [знаюка] «знавець», знайомий, знаний, [знатдчний] «значний, знаменитий» Ж, визнавати, [визнати] «второпати, зрозуміти», [визнавець] Ж, визнання, дізнати, дізнатися, [дознати, дознатися, дознавця, дозналість Ж, дознане Ж, дознатє Ж], зазнати, [запізнати, зне-знавки], зізнатися, зізнання, назнати, [незнав] «невідомо» Ж, [незнаємець] Ж, Пі, [незнай] «незнання», незнайко, незнайомець, незнайомство, [незнамий] «незнайомий, невідомий» Ж, Пі, [незнань] «невідомо» Ж, невпізнанний, [не-дозналість Ж, недознамий Ж], незна-нець, непізнанний, [нербззнака] «незнайко», [передзнаття], пізнати, пізнавальний, пізнаваний, пізнаванний, пізнання, [познаємник] ВеУг, признатися,' [при-знатний] «видатний», розпізнати, розпізнавальний, упізнати;—р. знать, бр. знаць, др. знати, п. гпас, ч. гпаіі, слц. гпаі', вл. гпас, нл. гпаз, полаб. гпоі, болг. знам, зная, м. знає, схв. знати, слн. гпаіі, стел, знати; — псл. гпаіі; — споріднене з лит. гіпбіі «знати», лтс. гіпаі «тс.», прус, егзіппаі «узнати», двн. ігкпаап (<*кпе]ап) «узнавати», каппап «знати», нвн. кеппеп «знати», кбппеп «зуміти, могти», гот. киппап «знати», лат. позсо «знайомлюся, довідуюся», гр.
«пізнаний», уі-ууш.охсо «дізнаюся», алб. п]оЬ «знаю, узнаю», ірл. §паіЬ «відомий», тох. кпап «знати», дінд. р-паіі «знає», ]’паіаЬ «відомий, пізнаний»; іє. *§’еп- «знати», очевидно, пов’язане з *§’еп- «народжувати». — Шанский ЗСРЯ П6, 101; Трубачев Терм, родства 148; ВЯ 1957/2, 90; Фасмер —Трубачев II 100—101; Преобр. І 253—254; Вгйск-пег 655; МасЬек Е8ЛС 717; НоІиЬ -Кор. 437; НоІиЬ —Ьуег 520; Стоянов 51; БЕР І 649—650; 8кок III 658—659;
Тгаиїтапп 371; ХАЛаїсіе — Ноїт. II 176— 177; Рокогпу 376—378.— Пор. ген1, жона, зять.
знахар СУМ, Ж, знахарка, [знахар, знахарка, знахур, знахурка], [знахоровй-тий, знахуровйтий], знахарювати, [знахарювати] Ж, [роззнахур] «знахар» Ж; — Р- знахарь, бр. болг. діал. знахар, др. знахарь, знахорь, п. гпаског, слц. гпаскаг;—псл. [гпахагь, гпахогь], похідне від гпаіі «знати»; виникло, очевидно, як табуїстична назва чаклунів; припускалась (МасЬек Е8ЛС8 586) проміжна дієслівна форма гпасЬа-Іі.— Шанский ЗСРЯ II 6, 101—102; Фасмер II 101; БЕР І 649. — Див. ще знати.— Пор. даха.
знахід, знахідка, знахідливий, знаходити, знаходитися, знахожати — див. находити.
знахідний (відмінок); — власне українське утворення, умовно пов’язане з дієсловом знаходити, яке керує прямим додатком, що відповідає на питання кого? що'?; вперше цей відмінок було названо знахідним у граматиках української мови А. Кримського та Г. Шерсток 1907 р. — Москаленко Грам. терм. 107. — Див. ще находити.
знебачки, [знебашки[, знеббачка — див. бачити.
[знебелй] «випадково, ненароком» Ж; — очевидно, первісне *знебили, пов’язане з небилиця, др. бити. — Див. ще билиця, бити2.
зневага, зневажати, зневажник, зневажливий, зневажний —див. вага.
[зневйснийі «окаянний» Жі — очевидно, пов’язане з ненависний. — Див. ще ненавидіти.
зневіжити —див. відати.
[зневісти] «непередбачено, несподівано» Ж; — результат злиття прийменника з на позначення походження та іменника *невість «незнання», що виник, очевидно, на базі виразу не вість «не знає». — Див. ще відати, з2, не.
знегода, знегіддя —див. год. знежйтися —див. жйти.
[знезнімка] «зненацька, несподівано», [знезнімки, зненазнімка, зненямки Я1 «тс.»;—не зовсім ясне; очевидно, результат видозміни незафіксованого
*знезнамки, пов’язаного із знамий, знати і паралельних [зневісти], знестямки, зненацька.
[знемкуватися] «впасти у відчай, дуже зажуритися» Ж; — неясне.
[зненапа] «зненацька»; — очевидно, результат контамінації форм зненацька і *знезапа, др. изнезапа «тс.». — Див. ще дуфати, запко, зненацька.
зненацька, [ненацек Бі, ненацька Пі, нанацько Ж] «тс.»;—бр. знянацку;— запозичення з польської мови; п. гпіе-паска, як і болг. изненадейно, м. изне-нади, схв. изненада «тс.», пов’язується з пабгіеіа (<псл. пасіка) «надія»; первісно означало «з несподіваного; з такого, що не очікувалось».— ЇУіІкочузкі 8Ог 19/2, 210; Вгйскпег 655.— Див. ще з2, надія, не.
знеосібка;—калька р. обезлйчка.— Див. ще з2, не, особа.
[знетельки] «зненацька» Г, Ж; — неясне.
[знетушити] «зіпсувати»;— неясне, знечая —див. чаяти.
[знйгарик] (орн.) «зяблик, Егіп§і1-1а соеІеЬз Б.» Я;—очевидно, фонетичний варіант слова [снігарик] «тс.», похідного від сніг (див.).
зник, зникавий, зникати, зникнути, знйкти —див. нйкнути.
знймець, знймка, знйм’я —див. уз-нути.
[знимйдіти) «зникнути» Ж;—неясне; можливо, результат контамінації слів зникнути і знидіти.
знівертувати —див. ніворот.
[зній] «робота в поті чола» Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. гпб] «спека; важка праця», як і р. зной «спека», др. знай «тс.», ч. гпо] «тс.; піт», слц. гпо] «піт», болг. зной «спека; піт», м. зно; «піт», схв. зно], слн. гпб] «тс.», стел, зной «спека», походить від псл. *гпо]’ь, яке пов’язується з р. знеть «тліти, розпікатись», ч. [гпеї'і «пекти». — Шанский ЗСРЯ II 6, 103; Фасмер II 101; Преобр. І 254; Вгйскпег 655; НоІиЬ — Кор. 438; Масіїек Е8ЛС 717; БЕР І 650; 8кок III 659.
[знімкй] «молочарня, молочний склеп» Ж; — очевидно, пов’язане із зні
мати (вершки з молока), оскільки йдеться про приміщення, де відбувається відокремлення вершків від молока. — Див. ще імати.
зніт (бот.) «Еріїо’оіит Б.», [знітий-ник\ «ЕріІоЬіиш ап^иДіїоІіит Ь.», [зі-тільник] «тс.» Мак, [знітйльник] «Ері-ІоЬіит раїизіге Е.» ВеНЗн, Мак, [зні-тільник Мак, знітийник Мак, знитен-ник Макі «тс.», [знітенник] «осот городній, Бопскиз оіегасеиз Б.» Мак; — похідне від знітитися «зігнувшись зіщулитися»; назва зумовлена тим, що квітки зніту схиляються на ніч до землі, щоб зберегти пилок від роси; квітки осоту закривають кошики опівдні.— Нейштадт 379, 587—588. — Див. ще нітитися.
знітитися —див. нітитися.
знічев’я, знечевля—див. нічев’я, зніячити —див. який.
знобити «лихоманити, морозити», Ознобитися] «простуджуватися» Ж, [зазнобити} «простудитися» Ж; — р. знобить, ч. гпоЬШ, болг. [зноба] (якась хвороба);—псл. гпоЬііі; — очевидно, пов’язане з *2(Дп(Ді «мерзнути»; виводилось також (Трубачев ВЯ 1957/2, 89) як табуїстична назва пропасниці від іє. *§’(е)п6Ь1з-«рідний, споріднений», похідного від іє. *§’еп- «народжувати».— Шанский ЗСРЯ II 6, 102—103; Фасмер — Трубачев II 101; Преобр. І 254; Вгііскпег 653; Маскек ЕБЛС 718; БЕР І 650; Бкок НІ 659. — Див. ще зяб-нути.
знов, знову —див. новий.
[знорйти] «робити хворобливим, виснажувати, смертельно втомлювати» Ж, Ізнуряти, ізнурйти] «тс.» Ж; — р. изнурять;— пов’язується з ну ритися «опускатися», занурювати тощо.— Фасмер II 123, III 90. — Див. ще ну-рйти.
знущатися, згнущатися, [знущатель\ Ж; — очевидно, пов’язане з псл. ^пікть, ^Пфзь, збереженим у р. гнус «мошкара; нечисть», бр. гнюс «скупий; негідник», др. гнусь «бруд; відраза», гнусьньш, гнушатися «відчувати відразу», п. щшз «ледар», ч. Ііпиз «відраза», болг. гнус «тс.», схв. гнушати се, слн. §пйз«відраза», СТСЛ. ГНОУ'СЬГІ'Ь, гноушатмсА, ГІІЖ-272
шатисА і спорідненим з лит. ^піПзаі «паразити», дісл. §пйа «терти», £пу)а «бушувати», герм. *§пи «скребти, терти», гр.	«скребу, дряпаю», /тбос;,
/тобд «те, що може бути здряпнуте; осад, піна, бруд»; іє. * рішена-<*£йеп-«перегризати, розтирати, скребти», до якого зводиться й псл. £піІІ, укр. гнити; зіставлення з лат. паиаеа «морська хвороба, блювота», гр. хаооіа «тс.» (Ма-сйек ЕБЛС 172—173) непереконливе.— Фасмер І 422; Преобр. І 132; Біахузкі І 305—306; БЕР І 257; Бкок І 579-580; Вегіа) Е55Л І 154; Вегп. І 314.— Пор. гнити.
зо —див. З3, 3і.
[зоб] «воло» Ж; — р. зоб, др. зобь «корм», п. гоЬ «зерновий корм для птиці», ч. гоЬ «корм», нл. гоЬ «клюв», болг. м. зоб «овес, фураж», схв. збб «овес», слн. гоЬ «зерновий корм»;—псл. гоЬь, гоЬь похідне від гоЬаіі «дзьобати; поїдати». — Шанский ЗСРЯ II 6, 103; Фасмер II 102; БЕР І 650—651; Бкок III 659—660. — Див. ше зобати.
[ зобати] «дзьобати»; — р. [зобатьі «жадібно й швидко їсти великими шматками», др. зобати, п. гоЬас «клювати», ч. гоЬаіі, слц. гоЬаі', болг. зобам, м. зоба, схв. зобати, слн. гоЬаіі, стел. ЗОвати «їсти»; — псл. * гоЬаіі «довбати; клювати»; — споріднене з лит. геЬіі «неохоче їсти», геЬеіі «їсти, клювати», гі-Ьіказ «мішечок», лтс. геЬепіекз «мішечок з вівсом для коня», дангл. сеаП «щока, щелепа», ірл. £ор «рот; дзьоб», ав. гаїаг- (гаїап-) «рот, паща»; іє. *§’еЬй-, *£’ер(й)- «рот, щелепа; їсти». — Шанский ЗСРЯ П 6, 103; Фасмер II 102; Преобр. І 254; Біахузкі ЛР 36/4, 278; Вгііскпег 655; НоІиЬ — Кор. 438; Ма-сйек Е5ЛС 718; Бкок III 659 —660; Тгаиітапп 364; Егаепкеї 1294—1295; Рокоту 382. — Пор. дзюбати, дзьоб.
[зобник] (бот.) «нетреба звичайна, Хапійішп зігишагіпш Б.» Пі;—пов’язане з зоб (хвороба);' назва зумовлена тим, що свіжий сік рослини використовували для лікування зоба. — Аннен-ков 384. — Див. ще зоб.
[зобоятнїлість] «байдужість» Ж‘,— запозичення з польської мови; п. гоЬо-
деіпіепіе «збайдужіння» пов’язане з оЬо-ІДпу «байдужий», утвореним з основ числівника оЬа «обидва» і дієслова ]^с «брати»; раніше означало «двозначний, двосічний (про меч)», букв, «такий, що дозволяє взятися за себе з обох боків». —Вгйскпег 369. — Див. ще оба, яти.
зовиця «чоловікова сестра», [зоввиця Бі, золвйця Ж, золбвка Ж] «тс.»; — р. золбвка, [зблва, зблвица], бр. залвіца, п. геїхуа, 2е1\уа, 2е1\уіса, гоісса, гоїсуіса, ч. гоїуа, слц. гоїуіса, болг. зьлва, м. золва, схв. заова, слн. гбіуа, стел, зліпка, зііЛТіва;—псл. *гь1у, род. в. *гь1ьуе;—споріднене з лат. £Ібз «зовиця», гр.	«тс.»; іє. *§’(е)1бц-з
«чоловікова сестра, зовиця». — Шанский ЗСРЯ II 6, 105; Трубачев Терм, родства 136—137; Фасмер II 103; Преобр. І 255; Бурлакова ВСЯ 6, 57; МасЬек Е8ЛС 714; БЕР І 666; 8кок III 643; Тгаиітапп 373; Таїсіє—Ноїт. І 610; Егізк І 287; Рокогпу 367—368.
зовні, зовнішній, зовнішність; — р. извне, бр. звбнку; — утворене з прийменника з(о) (<аз'ь) та прислівника др. «зовні», що являє собою форму місц. в. від в'ЬН'Ь «назовні».—Шанский ЗСРЯ І З, 158; Фасмер І 348. — Див. ще вон, з2.
зовсім, збвсі —див. весь1.
[зогбанка] «чепець» Пр. IX діал. н.; — очевидно, результат видозміни давнішого *зббганка, похідного від [зобгати], зібгати, оскільки йдеться про зібгану для чіпця тканину. — Див. ще бгати.
зодіак, зодіакальний; — р. зодиак, бр. задьіяк, др. зодии, п. ч. слц. госііак, болг. зодиак, збдия, м. зодщак, схв. Здди]ак;— запозичення з латинської мови; лат. гбсііасиз походить від гр. £<о-біахбе «тваринний, зодіакальний», пов’язаного з £<п6іоу «фігурка, зображення тварини; знак зодіака», похідним від «живу», яке зводиться до того самого іє. *§Дб-, що й |3їо? (* <£Ча-) «живий», споріднене з лат. уТуиз «тс.», псл. гііі, укр. жити; др. зодии і болг. збдия походять безпосередньо з грецької мови. — СІС 266; Шанский ЗСРЯ II 6, 103—104; Фасмер II 102; БЕР І 652; Егізк І 618; Сііапігаіпе 176—177, 403. — Див. ще жити.
[зодія] «книга для ворожіння» Мо, [збрдія] «тс.» (Ме);—пов’язане з болг. збдия «зодіак» або з лат. ехогдіит «твір, трактат».
зодчий, ст. зодчий «тесля» (XVII ст.); — р. зодчий, бр. збдчьі, др. зьд'ьчии (зТідчии) «будівник, муляр; гончар»; — запозичення з старослов’янської мови; стел. Зк.д-кчии утворене від зьдг. «оброблена глина, глиняна стіна», зьдати, задати «створювати, будувати», яким відповідають ч. гесі' «стіна», болг. зид «мур», зйдам «будую», м. вид «мур», вида «будує», схв. зйд «мур», задати «мурувати», слн. гісі «мур», гісІаН «мурувати»; споріднене з лит.гіезіі «ліпити, формувати», гаї баз «піч», лтс. гіезі «обмазувати глиною», прус, зеусііз «стіна»; балтосл. *§’Ьеіс1- є, очевидно, результатом метатези іє. *с!Ьеі§’Ь-: гот. бещап «місити, м’яти», дінд. ДеНті «обмазую», ДеЬЇ «вал, дамба, насип». — Шанский ЗСРЯ II 6, 104; Преобр. І 247; Вино-градов Зтимология 1968, 157—160; Фасмер II 89, 102—103; МасЬек Е8ЛС 714; БЕР І 639, 662; 8кок III 653—654; Трубачев Рем. терминол. 209; Мартьшов Язьік 88—89; Ви^а КК II 208—209; Тгаиітапп 367; Рокогпу 244—245.
[зоз] (з орудн. в.) «з, із» Ж, Ізос] «тс.» Ж;—редуплікований варіант прийменника з, вживаний найчастіше в позиції перед наступним приголосним: юшка зоз рибою, борщ зос сметаною.— Див. ще з3.
зозулинець (бот.) «орхідея, ОгсЬіз Б.», [зозулинець Ж, зузулинець Мак] «тс.», [зозулька] (бот.) «братки, фіалка трикольорова, Уіоіа ігісоїог Б.; фіалка шершава, Уіоіа Ьігіа Б.; зозулинець шоломоносний, ОгсЬіз тіїііагіз Б.», Ізе-зюльки] (бот.) «зозулинець салеповий, ОгсЬіз тогіо Б.», [зезюльки жовті] (бот.) «зозулині черевички, Сургіресііит саі-сеоіиз В.» Мак, [зезюлькй рябі] (бот.) «Сургіресііит §иНаїит БсЬшагг.», [зезюлькй красні] (бот.) «черевички велико-цвіті, Сургіресііит тагсапіЬоп 8 су.», [зозульник.] (бот.) «? Я; грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигза разіогіз (Б.) Ме-сііс.» Мак, [зозулині рушнички] (бот.) «зозулині сльози яйцелисті, Бізіега оуа-іа Б.», зозулині сльози (бот.) «тс.; [зозу-
линець шоломоносний, ОгскІ5 тіїііа-гіз Ь. 1», зозулині черевички «Сургіредіит саісеоіиз Б.», [зозулині чоботи} (бот.) «зозулинець обпалений, Огсїііз изіиіа-їа», [зязюльки] «зозулинець салеповий, Огсіїіа тогіо Ь.»;—бр. [зязюлька] «зозулинець; зозулині черевички», ч. [ге-хиіка] «зозулинець»; — похідні утворення від зозуля; назви пояснюються або тим, що більшість цих рослин цвіте в той час, коли кує зозуля, або магічним культом зозулі в деяких народів, зокрема, слов’ян, які вважали її віщункою й часто зверталися до неї в заклинаннях та піснях; відзначені рослини використовували в народній медицині з метою чарування, відновлення сил, отруєння з огляду на великий вміст у них різних активних речовин.— А. Н. Мовозн. 1968/2, 90; Носаль 82— 85; Вісюліна — Клоков 80; Маскек 5т. ГО5І1. 299; Е8ЛС 726. — Див. ще зозуля.
зозуля «(орн.) Сисиїиз Б.; [віл темно-сірої масті]», [зозуля нічна] (орн.) «дрімлюга, Саргішиї^из еигораеиз Б.», [зозуля Ж, завзуля Ж], зозуленя, [зозулька] (ент.) «сонечко», зозуль «самець зозулі», зозульник «тс.», зозулька, [зи-зуля, зовзйля, зовзуля, зузуля, зузулйна], зозулястий, зозулячий, [зозуляти] «кувати, пророкувати»; Я;—Р- [жегозуля загбза, зозуля], бр. зязюля, др. зогзуля, зегула, п. §2е§261ка, ч. 2ег(1і)и1е, слц. гегйиііса;— псл. *ге£Ь2и1]'а <*2ещьг-а; — споріднене з лит. §е£еиге, £е§е, £е-§е, лтс. сіг^^иге, прус. £е£изе, дісл. §аикг, двн..£еик; іє. *§е-£и-£’-, очевидно, звуконаслідувальне; сучасна форма виникла внаслідок асиміляції й спрощення приголосних; припущення Була-ховського (ПАН ОЛЯ VII 108—109) про запозичення слова у східнослов’янські мови із західнослов’янських не знайшло підтримки. — Дзендзелівський УЗЛП 62—63; Непокупний 12—1-3; Фасмер II 91—92; Преобр. І 248; Зіа-мзкі І 388—389; Габовщтяк ОЛА 1973, 25; Тгаиїтапп 81—82; Топоров II, 189— 191; Егаепкеї 142.
зойк, [дзойк] Ж, зойкати, зойкнути;— р. [зой] «галас, крик; відлуння; сварка, бійка», [збить] «голосно кричати, бушувати», п. [хо)к1;—пов’я-274
зується з зяяти, зівати (Фасмер II 103; Преобр. І 252; Мікі. Е\М 203; Регззоп Веііг. 119); українські дієслівні форми можуть бути витлумачені і як префіксальні утворення від ойкати, ойкнути «кричати ой», аналогічні до скрикнути, звереснути, зверещати.
[зойщйти] «вишукати; придбати; одержати прибуток», [зощйти] «тс.» Ж;—нерегулярне префіксальне утворення від искати в формі 1 ос. одн. теп. ч. ищу. — Див. ще зиск, іськати.
[збкель] «нижня частина печі» ВеБ; — п. [гокіеі] «цоколь»; — запозичення з німецької мови; нім. Зоскеї «цоколь» походить з фр. зосіе «цоколь колони, будівлі», іт. 20СС0І0 «тс.», що зводяться ДО лат. 8ОССЦІЦ8 первісно «черевичок», пов’язаного з зоссиз «легке взуття давніх греків і римлян», яке походить від гр. *оох%ое (сюх%іе, стих/ае, обх/о^) «вид взуття», очевидно, східного походження (пор. ав. йаха- «підошва»),— К1п§е —Міігка 713; ХМаІде —Ноїш. II 550. — Пор. цоколь.
збкришем —див. окрйш.
[зокришком] «із втратою, із збитком» Ж;—очевидно, пов’язане з кришити.— Див. ще крйхта.
зола1 «попіл; луг з попелу», [дільник] «золільник», [дільниця] «жлукто», [збливо] «луг, лужіння», золійник «золільник», золільник «великий чавун, у якому гріють воду для зоління білизни», [золійник] «тс.», зблка «зоління», зольник «археологічна пам’ятка у вигляді курганоподібного насипу з шарами попелу», зольник (тех.) «нижня частина топки під колосниковою решіткою; піддувало», [зольнйця] «зільниця», зольність «вміст золи у паливі», [золянйк] «той, хто купував золу на миловарні заводи; чан, у якому бучать шкури у золі й вапні», [золярня] Я, золінний, зольний, золити, [вйзол] «осад золи», відзол «розчин із золи та вапна для бучення шкур», відзолювати, [опазолй-тися] «ошпаритися лугом», опідздлений «бідний на солі, з високою кислотністю» (про грунт), [пазілки] «рештки попелу після зоління», [пазолки] «тс.», [пазо-лйна] «шматок глини або цеглини, що відпав від печі», перезїл «перезолюван-
ня», підзол «неродючий, бідний на поживні речовини грунт білястого кольору», підздльник «тс.», [підзіл], підзолистий, [поздлки] «рештки попелу після зоління» Л, [поозблювати] «ошпарити, опекти» Ж;— Р- зола «попіл», п. нл. гоіа «луг з попелу», ч. слц. гоїа, вл. хріо, болг. зола «тс.», слн. гоіа «попіл»; — псл. гоїа, пов’язане з *го1іо «золото», геїепь «зелений»;—споріднене з лит. гііаз «сивий», лтс. гііз «голубий», гр. 70л-/) «жовч»; вважається також (Ма-сїіек Е8ДС 718) запозиченням з німецької мови (нвн. 8о1е «ропа, соляна вода»); зіставлялося ще з дангл. сої «вугілля», англ. коаі, двн. коїо, нвн. Койїе «тс.», дінд. іуаіаіі «горить, палає» (Младенов 194; БЕР І 652).— Шанский ЗСРЯ II 6, 104; Фасмер II 103; Преобр. І 255; Горяев 118; Вгйскпег 656; Тгаиі-тапп 365.
[зола2] «холодний вологий вітер восени чи навесні», [золовато] «хмарно, холодно й вітряно»;—бр. золь «вологість, сльота, болото»;—неясне; можливо, пов’язане з зола «луг з попелу», метафорично переосмисленим (вітер, їдкий, як зола, луг). — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 170.
[зблза! «залоза», [зовзйстий] Ж> [зол-зувати] «мати великі залози при хворобі» Ж; — запозичення з польської мови; п. гоїга відповідає укр. залоза (див.).
[зблник] «скатерть» Мо; — неясне; пор. молд. зблник «домотканий кухонний рушник».
[зблок] «запалення, нарив, виразка, хвороба» Ж; — очевидно, пов’язане з дозолити (дозоляти) «дошкулити, допекти комусь» (див.).
[зблотень] (бот.) «золотень жовтий, Азрйосіеіиз Іиіеиз Б.», [золотачка] «жовтяниця черговолиста, Сйгузозріепіиш аііегпііоііит Б.»Мак, [золотячка, золо-тозіль] «тс.» Мак, [золотинь] «смородина золотиста, ДіЬез аигеиш Ригзіі.» Мак, [золотник] «перстач, Роіепііііа Іогшеп-Шіа №ск. Г, Мак; герань криваво-червона, Оегапіит зап§иіпеит Б. Г; перстач золотистий, РоіепііПа аигеа Б. Мак; парило звичайне, А§гітопіа еира-іогіа Б. Мак; золототисячник, Сепіаи-гіит НіП. Мак; родовик лікарський,
5ап§иізогЬа оіїісіпаїіз Б. Мак; ромашка лучна, злотоцвіт, СйгузапШетит Іеи-сапіііетит Б.; повитиця льонова, Сиз-сиіа еріїіпит ІУеШе Мак», [золотниця] «плакун верболистий, БуНігит заііса-гіа Б.» Мак, [золотбчник] «золотушник звичайний, 8о1іда£о Б.» Мак, [золотуха] «тс.» Мак, золотушник «8о1іс1а§о Б.»; — р. золотарник «золотушник», золотник «перстач; золототисячник», золотушник «8о1іда£о Б.», златник «золотень», бр. [залатнічок] «герань криваво-червона», [сумнік залацістьі] «золотушник»; — назви пов’язані з золото; зумовлені переважно жовтим кольором квіток або плодів рослин. — Носаль 94—97; Вісюліна — Клоков 201, 323; Нейштадт 299, 321—323, 328, 545 —546; Масіїек Лт. гозії. 246—247. — Див. ще золото.
золотник1 (заст.) «міра ваги в 1/96 фунта, за метричною системою =» 4,266 г»;—р. золотник, бр. залатнік, др. золотьник'ь «золота монета», п. гоїоі-пік (з рос.), ч. гіаіпік (заст.) «монета в один золотий», ч. слц. гоїоіпік (з рос.), болг. золотник (з рос.), схв. златнйк «золота монета», стел, златмикі! «тс.»; — похідне утворення від золото; в давньоруську епоху золота монета в 4,266 г була одночасно й мірою ваги. — Шанский ЗСРЯ II 6, 105. — Див. ще золото.
золотник2 (тех.);—р. золотник, бр. залатнік; — очевидно, пов’язане з золотник1 (міра ваги); відбиває важливу роль цієї частини механізму в роботі всієї машини («на вагу золота»),— Шанский ЗСРЯ II 6, 105. — Див. ще золотник1.
[золотник3] «(анат.) матка Г; хвороба матки Я»;—Р- [золотник] «матка; кишечник»;— неясне.
золото, золотїр, [золотар енко, золо-тарйха, золотарівна], [золдтець] «червінець», [золотило] «матеріал для позолоти», золотйльник, [золотйще] «родовище золота», золотий «червінець; монета в 15 коп.», [золотйнець] «золота кулька» Я, [золоття] «золоті нитки, золоті речі», золотавий, [золотистий], золотий, золотистий, золочений, золотити, золотіти, золотитися, дозолд-чувати, обзолдта, пазолоть «позолота», перезолочувати, позолота, позолотка,
позолотник, [позолдтня], позолоть, [по-золітка Ж, позолотйстий Ж, прйзолот-ка] Ж, прозолоть «золотистий відтінок»;— р. золото, бр. золота, др. золото, п. вл. нл. гіоіо, ч. слц. гіаіо, полаб. 2ІаЬ, болг. м. злато, схв. злато, слн. гіаіб, стел, злдтф; —псл.*2оИо; — споріднене з сх.-лит. геїіаз «золотий, ЗОЛОТИСТО-ЖОВТИЙ», ЛТС. 2ЄІІЗ (<*£’Ье1І-) «золото; ЗОЛОТИЙ», ДВН. ДНН. £ОІ(І (<*£'Ь1і-), гот. £и1р, ав. гагапуа «золото», гаігі- «жовтий, золотистий», дінд. ЬігаЬуат «золото», ЬагіЬ «золотисто-жовтий, зеленуватий»; іє. *§’НоИ-, *§’Не1-«жовтий, жовто-зелений», первісне значення якого, очевидно, було «блискучо-жовтий».— Критенко Вступ 520, 550; Шанский ЗСРЯ II 6, 105—106; Фасмер— Трубачев II 103—104; Преобр. І 255— 256; Вгйскпег 654; МасЬек ЕЗЗС 716; НоІиЬ —Кор. 436; НоІиЬ —Ьуег 519; БЕР І 644—645; Зкок III 656—657; Тгаиїтапп 368; ПИІепЬеск 359—360; Регззоп Веііг. 645, 692, 703, 790; Рокогпу 429 —430,— Пор. жовтий, зелений, зола1.
золотоборбдник (бот.) «СНгузоро£оп Тгіп.»;—складне слово, утворене з основ слів золото і борода; назва зумовлена, очевидно, жовтим кольором висушеного коріння, з якого виготовляють щітки,—Сл. бот. 223. — Див. ще борода, золото.
[золотопера] (бот.) «ситник розлогий, Зипсиз еїїизиз»;—складне слово, утворене, очевидно, з основ слів золото і перо; мотивація назви неясна.
золототисячник (бот.) «(ЕгуіЬгаеа) сепіаигіит Регз.; гусячі лапки, Роіеп-ііііа апзегіпа Ь. Мак; авран лікарський, Сгаііоіа оіїісіпаїіз Ь. Мак; цмин піщаний, НеІісЬгузит агепагіит (Е.) ОС Мак; перестріч польовий, Меіатру-гит агуепзе Ь. Мак»; — р. золототисячник, бр. залататьісячнік;—книжна назва, що виникла як переклад нім. Таи-зепй^йійепкгаиі «тс.», утвореного за моделлю лат. сепіаигеа, сепіаигіит від грецького хєттабрюу «зілля кентавра» (за свідченням ПлІнія, кентавр Хірон, поранившись стрілою при огляді зброї Геркулеса, загоїв рану цим зіллям); внаслідок народноетимологічного збли-276
ження з лат. сепіит «сто» і аигит «золото» переосмислилось як «стозолотник», нім. Нипсіегіщіїсііпкгаиі (XVI ст.), а потім з числівниковими компонентами «тисяча» — «мільйон»: НипсіегНаизепсІ-§и!сіепкгаиі, Мііііопіаизепдкгаиі та ін. — Булаховський Нариси 126; Шанский ЗСРЯ II 6, 106; Фасмер II 104; Преобр. І 256; Горяев 118; К1п§е — Міігка 774. — Див. ще золото, тисяча.
[золотоцвіт] (бот.) «хризантема, СЬгу-запіЬетит ІеисапіЬетит Б.» Ж; — р. [золотоцвет], п. гкЯокмйаі «тс.»; — очевидно, калька латинської наукової назви, яка походить від гр. хрооауй^д «золотоцвітний», утвореного з основ хри-обд «золотистий» і ауйод «квітка».— Нейштадт 562. — Див. ще золото.
золотуха (застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів), золотушний;— р. золотуха, бр. залатуха, слн. гіаіепіса «жовтуха»;—похідне утворення від золотий у значенні «жовтий, золотистий»; назва зумовлена, очевидно, специфічними виділеннями жовтого забарвлення. — Шанский ЗСРЯ II 6, 106—107. — Див. ще золото.
[збля] «підошва» МСБГ, [зольник] «шип на взутті» МСБГ, ізолювати] «підбивати підметки» МСБГ, [підзелювати] «підбити підметки» Нед, [підзилювати] «тс.» О; — запозичення з німецької мови; нвн. ЗоЬІе «підошва», двн. днн. зоїа «тс.» походить від лат зоїа, форми множини від зоїит «земля, підлога; підошва».— К1и§е —Міігка 713; ХУаІсіе — Ноїт. II 554, 557.
[збмкля] «ліс із байраками, байрак» Ж, [збмпля] «тс.» Ж; — неясне; можливо, походить від нім. ЗитрїІосЬ «калюжа» або БитрПеіп «болітце».
[зомбк] «виплетена з ниток сітка на рибу» ВеУг; — неясне.
[збмплати] «схлипувати, хникати, ридати» Ж;— очевидно, афективне утворення.
зона1, зональний;—р. бр. болг. м. схв. зона, п. ч. гопа, слц. /бпа, слн. сбпа; — запозичено через французьку мову (фр. гопе) з латинської; лат. гопа ПОХОДИТЬ ВІД Гр. «пояс», що зво
диться до іє. *іо8па, відбитого також у псл. ро-]а5ь, укр. пояс. — Шанский ЗСРЯ II 6, 107; Фасмер II 104; Кора-Ііпзкі 1054; Оаи/аі 761; \Уа1де—НоГт. II 851; Егізк І 617—618. — Див. ще пояс.
зона2 (с.-г.) «сажка», [зона] «тс.» Г, Ж;— р- [зона], ч. гнпа «бур’ян», слц. гопа «конопляні очіски; полова», болг. [зона] «насіння дикої гірчиці в житі», слн. гопа «пусте зерно, підсів»;—неясне; можливо, походить від пізньолат. гігапіа «кукіль, бур’ян» чи безпосередньо від гр.	(бот.) «дурійка,
Ьоііит Іетиіепіит Ь.» (рослина, подібна до хлібних злаків), що зводиться до шумерськ. гігап «хлібний злак».— Масйек Е34С 719; СЬапІгаіпе І 401.
зонд, зондувати; — р. бр. зонд, п. ч. слц. зопба, болг. сбнда, м. сонд, сонда, схв. сднда, слн. збпда;—запозичення з французької мови; фр. зопде «зонд», копсіег «зондувати» загальноприйнятого пояснення не має; виводиться (зопбег) від лат. *8иЬ-ипс1аге «пірнати» (Оатіїї-8сйе£ 815; НоІиЬ—Ьуег 446) або (зопбе) від сканд. зипсі «море, протока». — СІС 267; Шанский ЗСРЯ II 6, 107; Оаигаі 674.
[збнзоль] «льодяна бурулька» ВеУг; — афективне утворення, паралельне до [сбмпіль] «тс.».
зонт, зонтик, зонтичний, зонтичні (бот.) «окружкові»; — запозичення з російської мови; р. зонтик запозичено з голландської мови як термін мореплавства в петровську епоху; гол. гбп-песіеск «захист від сонця» складається з основ слів гоппе «сонце», спорідненого з нвн. Зоппе, двн. дісл. зиппа, лат. зо], псл. *з’ь1пьсе, укр. сонце, і сіеск «покривало, попона», спорідненого з нвн. Беске «тс.», бескеп «покривати» двн. бессЬеп «тс.»; первісна форма р. зонтик (<*зонедек) була сприйнята як демінутивна, внаслідок чого шляхом зворотного словотвору виникло зонт; виведення з нім. ЗоппепзсЬігт «парасолька» (Горяев 118) помилкове. — Шанский ЗСРЯ II 6, 108; Фасмер II 104; Нико-нов Зтимология 1963, 220; Преобр. І £56; К1и.£е—Міігка 124, 718. — Див. ще дах, сонце.
зоо-; — р. болг. м. схв. зоо-, бр. заа-, п. ч. слц. вл. нл. слн. гоо-;—перший компонент складних слів типу зоопарк, зоосад, зоотехнік, зооферма, що виник у результаті скорочення слова зоологічний при утворенні комбінованих абревіатур типу зоопарк (із зоологічний парк). — СІС 207. — Див. ще зоологія, Зоя.
зоологія, зоолог, зоологічний; — р. болг. зоолбгия, бр. заалбгія, п. слц. 200І0£Іа, Ч. 200І0£ІЄ, ВЛ. 200І0£ІІа, м. схв. зоолбгиіа, слн. гоо1о£Ї]’а;—запозичення з новолатинської наукової термінології; нлат. гбо1о£іа утворено з основ гр. «тварина», спорідненого з «живу», «життя», і Х6705 «слово, твір, тема; розум», «мова, слово»; припущення Фасмера про польське посередництво необгрунтоване. — СІС 267; Шанский ЗСРЯ II 6, 109; Фасмер II 104; Кораїіпзкі 1054; БЕР І 654; Кіеіп 1771. — Див. ще логіка, Зоя.
зопалу «у стані сильного збудження; необачно»;—результат злиття прийменника з і незасвідченого іменника *опал «гарячковість» (пор. п. ст. ораї «скрутне становище»), пов’язаного з палити.— Див. ще з1, об, палити.
[зопаріти] «захворіти на запалення сечового міхура»; — очевидно, пов’язане з пара, парити, парувати; мотивація утворення неясна. — Див. ще пара1.
[зорболбвка] «масничка, ручний пристрій, посудина для збивання масла з сметани» ДзАтл II 174, [зорболувка, зурболбвка, зірбілівка, зірбілі] «тс.» тж; — запозичення з угорської мови; уг. [гйгЬої] «масничка для збивання масла», [гйгЬої, гйгЬоїй, гигЬоІб] «тс.» не зовсім ясне. — Дзендзелівський УЛГ 71. — Пор. гурболбвка.
зброк1—див. зріти1.
зброк2, збрак, збрки —див. орати.
[зброчник] (бот.) «костенець, Зіеііа-гіа Ьоіозіеа Ь.» Я, Мак, [зарочник, зірочник] «тс.» Мак, [зорка] «нічна красуня, МігаЬіІіз з’аіара Ь.» Мак, [зорки] «вербена гібридна, УегЬепа ЬуЬгіба Ной.» Мак; — бр. збркаука «костенець»;— пов’язані з зоря, зірка; назви зумовлені формою квітів. — Флора УРСР IV 462, —Див. ще зоря.
зорчй —див. ректй.
зоря, [зарево] «заграва» Ж, Ізаряі Ж, зірка, зірниця, [зорі «зоря», [зора] ВеБ, зорйна «зірка», [зорйця, зоренйця] «тс.», [зорі] «сорт яблук» Я, [зорнйкі «чоловік, що любить спати до зорі» Я, їзорниця] «зоря» Пі, зоряниця, [зористий] «променистий» Ж, Ізарний] (луч) «сяючий» Ж, зіркатий, зірковий, зірнйй СУМ, Ж, [зірдчний] Ж, зірчастий, зір-чатий, [зоревий, збрешлйвий СУМ, Г, Ж], зористий, збрний, [збрявий] «зоряний», зоряний Г, Ж, зорянйстий, [зо-рястий Г, Ж, збряшний], зірко, зїрно, зоряно, [заріти] Ж, зоріти, зорітися, зорювати, зоряти «світити, сяяти», [зо-рятися] «розвиднятися; [блищати Ж1», дозірний, дозірній, [ззбрїі «удосвіта» Ж, міжзоряний, надзоряний, озорити, озорювати, [позоряти] Ж, сузір’я, узоріти КІМ, [узоряти] «світати»;—р. заря, зоря, бр. зара, збрка, др. зоря, п. гогга, ст. гагга, ч. гаге, гоге, слц. хога, вл. хегіа, нл. гог]а «заграва», полаб. /оті, болг. зора, заря, м. зора, схв. зора, слн. гог, гбга, г6г]а, стел, зори, заріз;— псл. хагїа, 2ог]а;— споріднене з лит. гагі]а «жаринка», гагірз «жар», гага «заграва, сяйво», /егеїі «блищати», йе-гйоіі «тліти, світитися», прус, вагі «жар»; іє. *£’Ьег- (*£’Ьего-, *£’ііге-) «сяяти», до якого зводяться також псл. гьгеїі, укр. здріти, зріти. — Шанский ЗСРЯ II 6, 60—61; Фасмер II 81; Варбот Зтимология 1965, 134; НоІиЬ — Ьуег 517; БЕР І 609—610, 654—655; Бкок III 660; Регввоп Веііг. 121; Вй£а КК І 493; Тгаиітапп 366; Рокоту 441—442. — Див. ще здріти, зріти1.
зосередити —див. середина.
Збсим, ст. Зосимт>;— р. Зосйма, бр. Засім, др. Зосйма, п. 2о2ущ, слц. 2о-зіт, болг. Збсим, стел. Зосилі’ь, Зоси-ма; — через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Х«юіцо5 загальноприйнятої етимології не має; виводиться від «живий, невмирущий» (Петровский 117; Сл. вл. імен 210) або зіставляється з £(оот6с; «оперізуючий» (Илчев 216).
зостіль —див. жостір.
Збся, Збська, [Зузка'Ж, ЗузькаЖУ,— р. бр. Збся; — запозичення з польської 278
мови; п. 2озіа є пестливим варіантом імені 7оїіа, спорідненого з укр. Софія (див-).
Зот, Збтик;— р. Зот, бр. Зот, болг. Збтико, стел. Зотикт,;—через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Хштіхбе походить від прикметника £(отіхбс; «життєдайний, животворний; живучий, живий»; форма Зот з’явилася, очевидно, шляхом зворотного словотвору від первісного Збтик, що сприймалося як пестливе з суфіксом -ик.— Сл. вл. імен 210; Петровский 120; Бірьіла 77; Илчев 216.
зошит, зшиток —див. шйти.
[зофія] (орн.) «іволга, Огіоіпв §а1-Ьиіа» Ж;—неясне; можливо, утворене від сойка ( >Сбнька >Софія >3офія) внаслідок змішування іволги з сойкою.
Зоя, ст. Зоика (1479);—р. бр. Зоя, п. слц. 2о]'а, ч. 7ое, болг. Зой, Зоя; — запозичення з грецької мови; гр. (жіноче ім’я) утворене на основі іменника «життя», пов’язаного з £о>со «живу», ЩО ЗВОДИТЬСЯ ДО ІЄ. *£1-1Іб-, паралельного *§Діб-, від якого походить гр. ріод «життя», псл. гіуь, укр. живий. — Сл. вл. імен 240; Петровский 117; Илчев 215, 216; СЬапігаіпе 402— 403.— Пор. жйти.
з-перед, з-під, з-пбза, з-позаду, з-пбміж, з-помежи, з-пбнад, з-поперед, з-пбпід, з-посеред, з-пбпри, з-при, з-проміж;— р. из-под, ст. изпромеж, бр. з-пад, з-па-над, [спаміж], п. зрггесі, врод, вротщдгу, вропад, [врород], зро-га, ч. гргед, гроб, [гротегі], грород, грога, слц. зргед, врод, зротедгі, вропад, зроргед, врород, [гроргії, зрога, вл. зроду, нл. врод, болг. изпред, изпбд, измежду, м. [измеЗу], схв. испред, испод, слн. ігргед (зргед), ігрод (врод), ігтед (гтед), стел, измеждж;—складені прийменники, утворені з прийменника з (<іг), вживаного для позначення руху зсередини, і прийменників перед, під, поза і т. д., що вказують на взаємне розташування предметів у просторі.— Мельничук Вступ 491; Е88Л 81. §г. І 82—87. — Див. ще з2, перед, під, поза2, позаду, поміж, понад, попід, попри, посеред, при, проміж.
[зплюздровати] «зігнорувати, оминути» Я;—неясне.
зрада, [здрада], [зрадецтво] «зрада» Я, зрадець, [зрадлйвець] Я, зрадник, зрадництво, [зрадок] «зрадник», [здра-децький] «зрадницький» Пі, [зрадець-кий, здрадлйвий Пі], зрадливий, зрад ний, зрадницький, [зрадничий Я, зрадній, здрадити Пі], зрадити, зраджувати, [зраджати, зражати Ж], [зрадічки] «зрадницьки» Ж, [израда Ж, израдли-вий Пі, израдниця Ж, изражати Ж, незрада Ж, незрадниця ЖІ, незрадний КІМ;—бр. здрада; — запозичення з польської мови; п. хдгасіа, /сігасігіс, як і ч. слц. /гада, вважається калькою свн. уег-гаїеп «зрадити», первісно «поганою радою зіпсувати, завдати шкоди».— Фасмер II 105; Вгйскпег 650; Маскек Е8йС 505; К1и£е—Мііхка 818. — Див. ще рада.
[зрадзілля] (бот.) «парило, А^гіто-піа еираіогіит Ь.», [зразілля] «тс.; вид волошки, Сепіаигеа топіапа Ь.»; — складне слово, утворене з основ іменників зрада і зілля; назву дано, мабуть, на підставі цілющих властивостей рослини, яку застосовували в народній медицині, а, можливо, і в знахарстві, щоб привернути або відвернути кохання.— Словн. бот. 393; Нейштадт 328.— Див. ще зело, зрада.
[зрадник] (бот.) «вероніка дібровна, Уегопіса скатаедгуз Ь.; косарики, гладіолус, Оіасііоіиз Ь.» Мак;— пов’язане із зрада, хоч мотивація назви не зовсім ясна. — Див. ще зрада. — Пор. зрадзілля.
[зраз1] «зразок», [зразець], зразок, зразковий, [зразцевий];—р. изразец «кахель», [изращик] «викрійка, шаблон»; — похідні утворення від др. изразйти, изражати «вибивати на дереві або металі якийсь малюнок»; означали спочатку «вибитий для споглядання образ».— Див. ще разити. — Пор. образ.
[зраз2] «живець для щеплення», зрази «м’ясні або картопляні котлети з начинкою», [зразбвий] «належний до зра-зів»; — р. бр. зразьі «котлети з начинкою»;— запозичення з польської мови; п. гга2 «живець для щеплення; (заст.) відрізаний кусок м’яса», /гагу «м’ясні
битки або котлети, підсмажені, потім тушковані» пов’язане з гагіс «разити»; очевидно, зберігає в собі давній зв’язок цього слова з г/е/ас «різати».— Фасмер II 105; Преобр. І 256; Горяев 118; Вгйскпег 454—455. — Див. ще разити.
[зрадитися] «тягнутися в протилежні боки (про волів у ярмі); посваритися, розійтися», [зретитися] «тс.»;—похідні утворення від др. ратитися «ворогувати», реть «змагання; розбрат». — Див. ще рать, ретельний.—Пор. наповрати-тися.
[зрехтити] «відмовитися від зізнання на суді»;—неясне.
[зрешіти] «струхлявіти», [зреші-лий]; — неясне; можливо, походить від тієї самої основи, що й решето.
зріби, зрібний —див. згріб’я.
[зрік] «строк, термін» Пі, Ж;—Р-болг. М. срок, др. аврОКТ), ч. слц. згок «тс.», схв. срдк «знак», слн. згок «привітання; рима»;—псл. зьгокь «угода, домовленість», пов’язане з *8ьгекіі «домовитись», похідним від *гекіі «казати».— Див. ще з3, ректи. — Пор. строк.
зріти1 «бачити», [зорити] «вглядатися», зря, зір, зіркатий, зіркий, [зброк] «світло» Я, [зорбк] «зіниця» Я, [збра] «віл з веселим виглядом» Я, [зрениця] «зірниця» Я, [зрйще] «ПОГЛЯД Ж, видовище Ж, Я», [зрівка] «зіниця», [зрілко ВеЛ, зрінйця Ж, зрінка ВеЛ, зрінко ВеЛ] «тс.», [зрїння] Ж, [зряк] «зір» Ж, [зрячка] «зіниця» Ж, зрячий, зримо, [беззазбрний] «бездоганний» Ж, взір, взірець, [взорець] «взірець» Ж, [взбрник] «тс.» Ж, визирати, [визирати] Ж, [вивір] «вид, вигляд; вікно», [визірячка] «дзеркало» Я, визирцем, дозирати, дозір, дозїрець, дозор, дозорець, дозорний, зазирати, [зазир] «примітність», [зазір] «тс.», [зазором] «зовсім, цілком, абсолютно» Мо, [запозйрливий] «підозрілий, недовірливий», назирати, [назирати] «побачити», [назирнути] «тс.» Ж, назо-рйти «наглядіти, помітити», [назир] «нагляд» Ж, назирком, назирці, [назирцем], навйзирці, надзирати, надзиратель (у дореволюційній Росії — службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь), [надзирач] Ж> [надзір] «нагляд» СУМ,
Ж, [надзбрець] «наглядач», [надзірний], [напбзірний] «уявний» Ж, [недозір] «той, хто погано бачить», [недбзір] «недогляд» Ж, [недозрймий] «неоглядний, невидимий, непомітний» Ж, [незазбрний] «бездоганний» Ж, неозорість, неозорий, неозорний, [необзбрний] «неоглядний» Ж, [неббзир] «не оглядаючись», [непрозрін-ний] «непроглядний» Ж, озирати, озиратися, бзирк, [обзеряти] «ощупувати; (мед.) пальпувати» Ж, обзирапги, обзи-ратися, [ббзир] «кругозір» Ж, ббзір «тс.» УРС, Ж, [обзірник] «оглядач» Ж, [обзбрець] (мн. обзірці) «оглядач; виві-дувач, шпигун» Ж, [обзбри] «огляд», [обзбрини] «тс.», [обзорбвий] Ж, перезиратися, підзирати, підзйрити, підзо-рйти «помітити», підзоряти, [підзиркм] «таємне спостереження, шпигунство», [підзор] «підозра», [підзір] «тс.», [підзорний] «підозрілий», [підзірний] «тс.», підозра, [підбзрений] «підозрілий», [пі-дозренний] «запідозрений, підозрілий», підозрівати, підозрювати, підозрілість, підозріливий, підозрілий, [підозріний] «підозрілий» Ж, підозріння, підозрюваний, [пбзір] «погляд» СУМ, Ж, [позірка] «увага, спостереження», позірний СУМ, Ж, [позбр] «ганьба, безчестя» Ж, [позб-рий] Ж, позорище «видовище; ганьба», [позорлйвий] «обманний» Ж, [позбрний] «уявний; ганебний Ж; прекрасний, вартий споглядання Ж», [позбрниця] «театр» Ж, [позорувати] «звертати увагу», [при-зиратися] «придивлятися», [призбрити] «підстерегти, вистежити», [призір] «пристріт; вид, вигляд», [призбр] «нагляд, догляд; [пристріт ЖЬ>, прйзра «підозра», [призерний] «короткозорий» Ж, [приварний] «викликаний чаклунством» Ж, [призірний] «тс.», [призбрий] «короткозорий», [призбрйстий] «тс.» Ж, прйзрий «презирливий», прозирати «проглядати; [прозрівати Ж1», прогоріти, прозорішати, прозріти, [прізра] «підозра» Ж, [прозирало] «дзеркало», прозір «просвіт; [отвір у дахові для диму; просвіт між складеними колодами; злий погляд, який викликає пристріті», [прозір] «денне світло; перспектива; вигляд; прозорість; огляд, перевірка; дзеркало, завбачення, інтуїція» Ж, [прозірник.] (бот.) «.звіробій чотиригранний/ Нурегісищ
диасігап^иіит Б.», прозірність «прозорість», [прбзірок] «потаємне віконце, очко» Ж, проздр «прозорість; [задній план, тло ЖЬ>, прозорливець, прозріння «повернення здатності бачити; [обличчя Ж; зір Г]», прозірливий «проглядний; [дбайливий Ж1», прозірний «чіткий, прозорий», прозірчастий «прозорий», прозорчастий «тс.» СУМ, Ж, прозорий, про-збрйстий СУМ, Г, [проворний, прозорливий, прозірливий, [прозрачистий] «прозорий» ВеЛ, [прозрйстий] «прозорий» Ж, [рбззір] «погляд, спостереження» Ж, спозирати «споглядати», [спрозорити] «зурочити», узір «вид, зовнішній вигляд, зразок; узор», узір’я, узірчас-тий, узор, узористий, [узорйти] «побачити», узорний, узорбччя, узорчастий, узорчатий, узріти «побачити», [упози-рати] «мати вигляд» ВеУг;—р. зреть, др. зьрЬти, зр^ти, п. ст. -гггес, ч. ггііі, СТ. 2ГІЄІІ, СЛЦ. 2ГІЄІ', ВЛ. 2Г]ЄС, болг. з'Ьрвам «бачу», зрак «промінь світла», зрение, схв. зрепги, слн.1 ггеіі, гбг «блиск», стел. зьр'Ьти, зззкр'Ьти;— псл. гьгеіі; — споріднене з дінд. ]’уагаіі «має гарячку», гр. /аролб д «з блискучими очима», лат. ап£иг «авгур, жрець-птахо-ворожій», алб. 2)аг «вогонь», прус, загі «запал», лтс. загпбі «кидати промені», лит. гегеіі «блищати, сяяти, світити, палати», йегйоіі «блищати, сяяти», гійге-іі«дивитися»; іє. *§’Ьег-,. *£’йега-, *§’Ьге-«світити, сяяти».— Шанский ЗСРЯ II 6,110—111; Фасмер II 105—106; Преобр. І 257; МасЬек ЕЗЛС 719; БЕР І 671 — 672; Зкок III 661—662; Тганітапп 366; Регззоп Веііг. 121—128. — Пор. здрі-ти, зоря.
зріти2 «достигати», зрілий, визрівати, дозрівати, дозрілий, назрівати; — р. зреть, п. гггес, 2СІГ2ЄС, [ггес], ч. ггаіі, слц. ггіеі', вл. ггас, нл. гдг’аз, болг. зрея, м. зрее, схв. зрепги, слн. ггеіі, стел. зьр'Ьти; — псл. гьгеіі, яке зводиться до того самого кореня іє. *£’ег-/ §’ега7§’ге-, що й *2ьГпо «зерно»;—споріднене з дінд. }агаіі, )Тгуаіі «старіє, стає трухлявим», їагапі- «старий», ]'агаЬ «старіючий», ав. гагаіа «немічний від старості», агагазапі «нестаріючий», ос. гагопа «старий», гр. уєрму «дід», -[еруе-ріцод «дозрілі плоди»., дісл. кагі «чола?
вік; старий», дангл. сеогі «вільна людина», вірм. сег «старий». — Шанский ЗСРЯ II 6, 110; Фасмер II 106; МасЬек Е84С 718; БЕР І 656; Бкок III 662; Бурлакова ВСЯ 6, 57; їгаиітапп 371 — 372; А¥а1де—Ноїт. І 618—619; Регввоп Веііг. 671.— Пор. зерно.
[зрок] «зір»;—запозичення з польської мови; п. ст. ггок «тс.» відповідає ч. слц. /гак «зір, погляд», болг. зрак «промінь світла», м. зрак «промінь, [погляд]», схв. зрак «промінь», СТСЛ. зр^к-ь, укр. [зброк] «світло», [зорок] «зіниця» і разом з ними походить від псл. *гог-кь, пов’язаного чергуванням голосних із гьгеіі «бачити». — Фасмер II 105; Вгйскпег 651. — Див. ще зріти1.
[зрубужики] «зарубки на палиці для обліку» Я;—пов’язане з рубати, зарубка; словотворчий характер неясний.— Див. ще рубати.
[зрядник] (бот.) «косарики черепи-часті, Оіадіоіиз ітЬгісаїиз Б.»;—очевидно, пов’язане з ряд (за характером розміщення квіток настеблі). — Див. ще ряд.
[зсйтити] «знищити»;— неясне.
[зсіль] «звідси» Я; — очевидно, результат спрощення форми звідсіль, утвореної з прийменника з і прислівника відсіль (див.).
[зтамтуль] «звідти» Я;— результат контамінації прислівникових форм [*зодтуль] «звідтіль», [зтіль] «тс.» і там (див.).
[зтіль] «звідти» Я;—очевидно, результат спрощення форми звідтіль, утвореної з прийменника з і прислівника відтіль (див.).
зу, зус —див. дзусь.
зуб1, [зубань] «людина з великими зубами», [зубар] (зоол.) «кривобочка, СЬготіз сазіапса» Ж, [зубарик] «тс.», [зубаха] «зубата людина» Я, [зубач (кле-ватий)] (зоол.) «кривозуб, Бепіех уиі-§агіз» Ж, [зубела] «вуздечка», [зубело] «залізна частина вудила, що закладають у рот коневі» Ж, зубець, [зубйлко], зубило, [зубка] «сорт цибулі з маленькими довгастими цибулинами», зубнйк, зубок, [зубря] «людина із стертими передніми зубами», [зубчак] «зубчасте колесо», зубчатка (тех.), зуб’я (тех.) «зубці»,
зубастий, зубатий, [зубельний] «ручний (кінь)» Ж, зубильний, [зубковастий] Ж, [зубкбватий], зубний, [зуббватий], зубовий, зубцюватий, зубцьбватий, зубчастий, зубчатий, [зубадлати] «гнуздати» (коня) ЕЗб 25, [зубедлати Ж, зубелитиі «тс.», зубити, [зубитися] «проростати» (про картоплю) Дз, [зубкувати] «робити зубці на полях, по краях», [зубцювата] Ж, беззубий, беззубість, визубень, визубити, [зазуб], зазубень, [зазубець], [за-зубник] Ж, зазублений, зазубний, [за-зубчастийІЖ, зазубити, [зазубрити] Ж, [зазубелати] «загнуздати» Ж, назубок, назублювати, [недозубний] «той, хто має не всі зуби» Ж, [позубитись] «трохи прорости» ЛексПол, [роззумбелати] «розгнуздати»; — р. бр. зуб, др. зуб-ь, п. 2фЬ, ч. слц. вл. нл. гиЬ, полаб. 2рЬ, болг. з-ьб, схв. зуб, м. заб, слн. гоЬ, стсл.зжкт!;—псл. грЬь;—споріднене з лит. гагйЬаз «гострий предмет, грань балки, лезо», раніше «загострений кілок», гагпЬіз «соха», гетЬеіі «пускати паростки, проростати», гегйЬіі «кроїти, різати», лтс. гйоЬз «зуб», алб. [сІЬфтр, сІЬетр] «тс.», гр. убцсрод «кілочок, цвях, зуб», двн. катЬ «гребінь», ав. гатЬау-абуат «подрібнюєте», тох. А кат «зуб», тох. В кете «тс.», дінд. ]атЬЬаЬ «зуб, паща», ]’атЬЬауаіі «подрібнює, перетворює на порошок»; іє. *§’отЬЬоз «виступ, те, що виросло» <*£’еп- «народжуватися».— Критенко Вступ 507, 542; Шанский ЗСРЯ II 6, 111; Фасмер II 106; Трубачев ВСЯ 1957/2, 90; Преобр. І 258; Вгйскпег 646; МасЬек ЕБЗС 719; НоІиЬ—Кор. 440; БЕР І 660—662; Бкок III 663; Вй£а КК І 587, II 679; Тгаиі-тапп 369; Абаев ИЗСОЯ І 393; Регззоп Веііг. 81; БресЬЇ 86—87; АУаІсІе—Ноїт. І 587—588; Егізк І 319—320; МаугЬоїег І 419. — Пор. зяб, зябнути.
[зуб2] «танок (гопак) Г; вид пісні Пі»;— неясне.
[зубаник] (зоол.) «молюск зубчатка, Пепїагіа»;—пов’язане з зубань, зуб; назва зумовлена зубоподібним виступом на вапняній черепашці. — Див. ще зуб1.
[зубать] «дзьобати» До;—результат зближення [зобати] «дзьобати, клювати» з зуб1 (див.).
[зубачка (железовата)] (бот.) «зубна трава, Бепіагіа Б.» Ж, [зубниця] «тс.» Мак;—’р. зубянка, бр. зубнїца, п. ЬаЬіе 2^Ьу, ч. ЬаЬі гиЬ;— виникло як калька латинської наукової назви бепіагіа, пов’язаної з сіепз (род. в. сіепііз) «зуб»; назва мотивується тим, що бульбопо-дібне коріння рослини формою і кольором схоже на зуби людини.— МасЬек Іт. Г05Ї1. 66—67; СимоновиЙ 165.— Див. ще зуб1.
[зуби] (бот.) «гніздівка звичайна, Хе-оШа писків ачів Б.» Мак, [зиби] «тс.» Мак, [зубовник] (бот.) «бобівник трилистий, Мепуапійев ігіїоііаіа Б.» Мак, [зубрій] «купина лікарська, Ро1у§опаішп оШсіпаїе А11.» Мак;—пов’язані із зуб, але мотивація назв неясна. — Див. ще зуб1.
[зубник] «блекота чорна, Нуовсуа-тив пі§ег Б.» ВеНЗн, Мак, [зубівнйк, зуб’ятник] «тс.» ВеНЗн, Мак; — пов’язане з зуб; назва зумовлена здатністю рослини вгамовувати зубний біль (димком від спаленого на жару насіння блекоти).— Носаль 220; ВеНЗн 46. — Див. ще зуб1.
[зубниця] (зоол.) «метелик ЬііЬозіа поіойопіа В.»;—пов’язане з зуб; названо, мабуть, за характером забарвлення крил з малюнком, подібним до зубців.— Див. ще зуб1.
[зуббн] «смугаста жіноча сукня в гуцулів» Я; —запозичення з угорської мови; уг. гиЬопу «блуза, сорочка» через проміжну форму хиЬип виводиться від тур. гіЬип (хіЬш, гйЬип, гірші) «коротка одежина з довгими рукавами (для немовлят); жилет з короткими рукавами», яке через нгр. ІдлоіАі «кофта, куртка», іт. венец. гірбп зводиться до іт. §іиЬЬопе «каптан», звідки походить і укр. жупан. — Вагсгі 345; Младенов 195; Фасмер II 98. — Див. ще жупан.
зубр, [зубір] «дикий кабан, вепр» Ж, зубреня, зубря, зубровий, [зубровий], [жубровйй]; — р.зубр, [зубрь, изубр], бр. зубр, др. зубрь, п. гиЬг, ч. слц. вл. гиЬг, болг. зуб-ьр, схв. зубар, слн. гбЬег, стел, зжвр-ь;—псл. *г9Ьгь; — споріднене з лит. зіипіЬгаз «зубр», лтс. зишЬгз, зйЬгз «тс.», прус. і¥І58атЬгІ8 «тур»; бал-
то-слов’янські назви зубра мають ряд паралелей у кавказьких мовах (Иванов Античная балканистика І 53 —54); немає достатніх підстав для припущення (Буга ИОРЯС 17/1, 45, НЕ II 678 —679) про запозичення праслов’янської форми з ятвязької (ятв. *5атЬгіз>сл. *сжврк); сумнівним видається й порівняння (Реіегввоп Аг. Агш. 81. 20) псл. *29Ьгь «болотяна тварина» з дінд. ]’ат-ЬаіаЬ «болото, трясовина» або пов’язання (Фасмер II 107) з псл. г^Ьь «зуб». —Преобр. І 258; Шанский ЗСРЯ II 6, 112; Филин Образ, яз. 210—211; Струмінський Зіачіа 38, 101 —102; Вгііск-пег 667; Масйек Е84С 719; БЕР І 656; 8кок III 664; Нерознак 200—201.
зубрити, зубрило, зубрйстка, зубрій, зубрячка; —бр. зубрьщь, болг. зубря; — очевидно, запозичення з російської мови; р. зубрить проникло в літературну мову з шкільного арго, де утворилось лексико-семантичним способом на базі зубрить «насікати зубці» > «виконувати важку монотонну роботу», похідного від *29Ьгь «зуб» (Шанский ЗСРЯ II 6, 113); за іншим поглядом (Фасмер II 107—108), р. зубрить є калькою нім. ЬіШеїп «тс.» (від Вйіїеі «буйвіл»), що вже в XVI ст. вживалось на означення важкої праці; на російському грунті основа з вихідним значенням «буйвіл» була замінена основою зубр, хоч цей зв’язок невмотивований, бо зубри не виконують важкої роботи, через що й усе припущення сумнівне; спроба пов’язати З НІМ. 0СЙ8ЄП «зубрити» ВІД ОсЙВ «віл» (Желтов ФЗ 1875/3, 7) безпідставна.— БЕР І 656; ПпЬе^аип КЕ8 12, 39—41; К1и§е—Міігка 109.
зубрівка (бот.) «чаполоч запашна, Ніегосйіое осіогаіа ХУаЬІЬ.», [зубравка] Мак;—р. зубрбвка, бр. зубр бука; — похідне утворення від зубр; назва мотивується тим, що цю траву охоче їдять зубри. — Анненков 167. — Див. ще зубр.
[зубрбвник] (бот.) «бекманія звичайна, Весктаппіа егисіїогтіз Ноет.» Я; — пов’язане з зубр; назва зумовлена, очевидно, високими кормовими якостями рослини, яку люблять зубри.— Ней-штадт 109. — Див. ще зубр.
зубці (заст.) «страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених; ячмінна каша, зварена в конопляному молоці Ж», [зубчики] «тс.» Я; — очевидно, результат зближення деети-мологізованої назви [зйбці] «товчений ячмінь, що вариться в воді і кип’ятиться в конопляній олії» з фонетично близькою назвою зубці (мн. від зубець) «зубки».— Див. ще зйбком.
зуверіти —див. верни.
[зувіжити] «звернути пильну увагу на щось» Досл. і мат. IV;— очевидно, пов’язане з [віжливий] «обізнаний, досвідчений»;— префіксальне утворення стало можливим, мабуть, внаслідок зближення з словом увага. — Див. ще відати.— Пор. увага.
[зувічити] «покалічити» Ж; —очевидно, запозичення з російської мови; р. изувечить «тс.» є похідним від уве-чипгь «калічити», утвореним з префікса у- із значенням позбавлення і іменника век «вік», первісно «сила». — Див. ще вік. — Пор. безвіччя.
зугарний «вправний, умілий, здатний», зугарен; — через проміжну форму угара «зірвиголова» (первісно, мабуть, мало значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів») зводиться до гарний, запозиченого з давньоскандінавської мови норманнів (варягів).— Мельничук Мовозн. 1969/1, ЗО—33.— Див. ще гарний.
Зузанна —див. Сусанна.
[зузи] «жарти, витівки» Ж, [зузни] «тс.; розпусне життя; бушування» Ж; — запозичення з німецької мови; свн. зйз «шум», нвн. Заизеп «тс.», споріднене з дісл. зйз «шум прибою», свн. снн. снідерл. зйзеп «тс.», двн. зйзбп «дзижчати, шипіти, тріщати, скрипіти, скреготіти», дат. зизе, шв. зиза, є звуконаслідувальним утворенням, подібним до дінд. зи$ «сопіти, фиркати, важко дихати», стел, скісати «свистіти».— К1и§е— Міігка 628.
зумйсне — див. навмйсний.
[зулйсати] «гудіти, дзижчати, дзвеніти», [зумліти], зумкотіти «тс.»;—словотворчо адаптоване запозичення з німецької мови; нім. зиттеп «дзижчати,
гудіти» вважається звуконаслідувальним утворенням.— К1и§е—Міігка 764.
[зумрати] «з’їсти, вмолоти»; —очевидно, афективне утворення.
[зуноватися] «набриднути, спротивіти»;— запозичення з словацької мови; слц. гипоуаі' «набриднути» утворене від ипйуаі', ипоуаі' «турбувати», що є фак-титивною формою від пуі' «знемагати», спорідненою з укр. нити. — МасЬек Е8ЛС 392, 404; НоІиЬ—Кор. 403,— Див. ще нйти.
зупйн, зупинка, зупинити, зупиняти — див. п’ястй.
зурйтйти(ся) —див. урйтний.
[зурка] (бот.) «чорнокорінь, Супо-§1оззиш Ь.» Г, Мак; — неясне.
зурочити —див. ректй.
[зусїль] Ж, Пі;— очевидно, спрощений варіант прислівника звідусіль (див.).
[зуспіт] «назад»;—результат злиття прийменника з (можливо, з давнішого вьз) та не засвідченого в самостійній формі прислівника *успіт, що може бути зведений до др. в'ьспять «назад», спорідненого з р. вспять «тс.», укр. [успятки] «каблуки», п’ята. —Див. ще п’ята, уз.
зустріти, зустріч — див. стріти.
зух «молодець, хват», [зухованець] «тс.» Ж, [зухбватий] «молодецький, хвацький»;—бр. [зух];— запозичення з польської мови; п. хисЬ «молодець» вважається результатом скорочення прикметника хисЬм/аІу «зухвалий».— Вгйск-пег 657.— Див. ще зухвалий.
зухвалий, зухвальний, зухвалець, зухвальство, роззухвалитися; — запозичення з польської мови; п. хисЬу/аІу (<хи-їаіу), як і ч. хоиіаіу «відчайдушний, убивчий, безнадійний», слц. хйіаіу, нл. хиїаіу, хисЬшаїу «тс.», є результатом видозміни давнішого хиршаїу «такий, що втратив віру, надію», пов’язаного з дієсловом *хир\сас, яке розкладається на префікс г- і дієслово *ир\сас, що зводиться до псл. *ирьуаіі «мати певну віру, надію». — Москаленко УІЛ 49; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 242; Вгйскпег 657; НоІиЬ—Кор. 105; МасЬек Е8ЛС 123—124. — Див. ще дуфати, з1, певний, уповати, уфати.
[зуяти] «топтати, псувати» Ж;—неясне.
[зфармаЧити] «зіпсувати, спотворити» Ж;—неясне.
[зцюль] «сюдою» Ж, [стюль] «звідси» Л, [сцюль] «тс.» Я;—результат видозміни незасвідченої форми *зсюль, утвореної з прийменника з і компонента *сюль, етимологічно тотожнього з -сіль у прислівнику відсіль. — Див. ще відсіль, 3і, зсіль.
зчамрілий —див. очамріти.
[зчверкати] «зморщуватися, зменшуватися» Ж, їзчверкнути] Ж;—неясне.
[зчеховзь] «похило» Ж, [щекбвзати] «зісковзувати» Ж',— очевидно, результат афективної видозміни основи дієслова ковзати (див.).
[зчйсток] (бот.) «чистотіл звичайний, СЬеіісІопшт таіиз Ь.»;—похідне утворення від чистити; назва зумовлена біологічними властивостями рослини, сік якої застосовують у косметиці проти ластовиння та в медицині проти різноманітних шкіряних хвороб.— Я 317; Нейштадт 267—268. — Див. ще чистий. — Пор. чистотіл.
[зчбхом] «з лишком, з достатком»; — прислівникове утворення від незасвід-ченого іменника чох (<чхнути); можливо, первісне значення було пов’язане з чиханням від нюхання тютюну,— Див. ще чхати.
[зшйнути] «скривити, зібгати» Ж; — не зовсім ясне; можливо, походить від ч. зезіпоиіі «зсунути, спустити».
зюбрій —див. жабрій.
[зюбрувати] «крупно молоти, очищаючи; шеретувати (зерно)» Ж, [назюбер пустити] «тс.» Ж; — запозичення з німецької мови; свн. зиЬегп «чистити», зіиЬегп, нвн. заиЬегп «тс.» пов’язані з свн. зиЬег «чистий», нвн. заиЬег «тс.», що, як і дангл. зуіге «бездоганний, не-заплямований», походить від нар.-лат. зПЬег «поміркований», яке зводиться до лат. збЬгіиз «тверезий, поміркований, стриманий», остаточно не з’ясованого.— К1и§е—Міігка 626; УСаІсІе—Ноіш. І 387—388.
[зюзник] (бот.) «вовконіг, Ьусбриз еигораеиз» Г, Ж, Мак; — р. зюзник, бр. зюзнік «тс.»;—-неясне.
[зюзя1] «комашка, все дрібне»;—неясне; можливо, похідне від незасвідче-ного звуконаслідувального *зюзяти «дзижчати».
[зюзя2] (дит.) «холод, холодно» Л; — р. бр. [зюзя] «тс.»;—афективне утворення, паралельне до [дюдя] «тс.» (див.).
зюйд «південь, південний напрямок; південний вітер», [зюд], зюйдовий «південний»;— р. бр. зюйд; — запозичено з голландської мови на початку XVIII ст.; гол. Хиісіеп «південь», як і днн. зйіЬаг, дангл. зйр, зибап, двн. зипсіап, нвн. Вйсіеп, походить від пгерм. *зип-рап «з півдня», яке загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з *зиіп-фа- «праворуч» або з лат. зирег «над», гр. іілєр «тс.». — СІС 268; Шанский ЗСРЯ II 6, 115; Фасмер II ПО; Меиіеп 107; К1и§е—Міігка 763—764.
зюма — див. земля.
[з’юрдитися] «зіщулитися, скорчитися»;— очевидно, пов’язане з вурди-ти(ся) «згортатися, перекисати» (про молоко), [юрда] «вурда; сир». —Див. ще вурда.
зяб, зябля «зяб» СУМ, Г, [зяба Ж, дзяб ЛЧерк, дзябля ЛЧерк] «тс.», зяблевий, зябльовий, [зябйти] «орати на зяб» Ж, їзяблйти Ж1> зяблювати «тс.»; — р. зябь, бр. зябліва, др. зябати (зябити) «породжувати», п. гіфЬ «зяб», стел, прозивати «проростати», прозАвижти; сюди ж, очевидно, стел, завж «рву»; — псл. *г^Ьіі «роздерти; прорости», пов’язане з г^Ьь «зуб»; — споріднене з лит. гегпЬіі «кроїти, різати», гегпЬеіі «починати проростати», гатЬеіі «проростати», дінд. іатЬИаіе (]’аЬЬаіе) «хапає», ]’атЬЬа-уаіі «дробить», ав. (Ьаш)-гашЬауаіі «роздроблює», лат. §епппа «очко або брунька на виноградній лозі». — Шанский ЗСРЯ II 6, 116; Фасмер II ПО— 111; Трубачев ВЯ 1957/2, 89—90; Пле-вачева Зтимология 1966, 94; Преобр. І 259 —260; Мікі. НАУ 401; Тгаиітапп 309; Егаепкеї 1288—1289; Маугіюіег І 419; УУаІсІе—Ноїт. І 587. — Пор. зуб1, зябнути.
зяблик (орн.) «Ргіп§і11а соеІеЬз Ь.»; — р. зяблик, бр. зяблік, п. хщЬа, слц. геЬа, вл. нл. гуЬа, схв. зеба. слн. геЬа;— псл. г^Ьа «тс.»;—очевидно, пов’язане
із г^Ьпдіі «зябнути» з огляду на те, що зяблик витримує холод краще, ніж інші перелітні птахи; ця ж особливість, мабуть, відбита і в науковій назві Ггіп-§і!1а (Ггі§і11а) від лат. Ігі§из «холод»; Буга (ЕР І 493) порівнює з лит. хіЬе, гіЬеІе «Егіп^іііа саппаЬіпа» і хіЬеїі «блищати, світити», наводячи як аналогічну паралель нім. Еіпк «зяблик», Рипке «іскра»; вважається також (Магез 81а-уіа 36, 345) назвою звуконаслідувального походження. — Воїнств. — КІСТ. 251; Булаховский Мовозн. VI 1948, 59; Шанский ЗСРЯ II 6, 115; Фасмер II 111; Преобр. І 260; Желтов ФЗ 1876/1, 21; Горяев 119; Вгйскпег 653. —Див. ще зябнути.
[зяблииа] «животіння, скніння» Я; — р. прозябать «животіти»;— похідне від зяб; первісно означало «повільно проростати, затримуватись у рості від холоду».— Див. ще зяб. —Пор. зябнути.
[зябнути] «мерзнути» Ж, [зябкйй] «мерзлякуватий» Ж, Я, [зазябати] «замерзати» Ж; — р- зябнуть, бр. зябнуць, п. хі^Ьпфс, ч. хаЬзіі, хаЬпоиіі, слц. хіа-ЬзГ, хіаЬпиЕ, болг. [зебна], схв. зеп-сти «мерзнути; боятись», слн. хеЬзіі «мерзнути»;—псл. *х^Ь(п9)іі «мерзнути» з давнішого значення «проростати на холоді»; виведення від основи хіта (Погодин Следьі 197; МасЬек Е8ЛС 707— 708) непереконливе. —Шанский ЗСРЯ II 6, 116; Трубачев ВЯ 1957/2, 89—90; Фасмер—Трубачев II 111; Вгйскпег 653; Мікі. Е\¥ 401. — Див. ще зяб.
зябра1, [зявра] «зябра» Я, зябровий;— р. [зебри] «зябра; нижні щелепи», [зебри, зебри, зябри] «тс.»;—загальноприйнятої етимології не має; найімовірніше, похідне від ОСНОВИ *2^Ь-/*29Ь-, що, мабуть, є фонетичним різновидом основи *гф-ІгцЬ-, наявної в словах р. [жаба] «рот», укр. [жабра] «зябра», р. жабра «тс.».—Фасмер—Трубачев II 91, 111. — Див. ще жабра.
[зябра2] «зубці на багрі»; —р. [жабрії] «зазубрина, насічка на острозі, на гачкові вудочки»; —праслов’янське; реконструювати вихідну форму важко; споріднене з лит. хеЬегкІаз «ості, багор», лтс. хеЬбгкІіз «ості», можливо, також з дінд. іатЬЬаіе «хапає»; іє. *§'аЬЬ-,
*§’ешЬЬ-.— Фасмер II 31—32; Преобр. 219; — Пор. жабра.
зябрій —див. жабрій.
зяв, зява, з яви — див. зяти.
[зяннйй] «зіпсований, дефектний» Я, [зеннйй] «тс.» Я;—похідне утворення від незасвідченого іменника *зян, запозиченого з кримсько-татарської або турецької мови; тур. крим.-тат. хіуап «шкода, збиток», як і кирг. тат. зиян, карачаєво-балкар. аз. зщан, вірм. хеап, р. изяян «тс.», походить від перс, хіуап, якому відповідає ав. хуапа «шкода, збиток». — Фасмер II 124; Преобр. І 267; Горяев 122; Шипова 141; Мікі. Е№ 403.
зяркати(й) —див. дзярати.
з’ясувати, з’ясувальний —див. ясний.
зястра —див. дзестра.
[зяти], зяяти, зіяти, [зяв] «зів, паща», [зява] «горло; провалля, безодня; (зоол.) гігантський лупоріз, Тгісіаспа §і§аз» Ж, [зяви] «зябра», зіяння, зіяючий, [вйзявок] «зябра на шкірі» Ж, ]бзя-ви] (анат.) «бронхи», рбззів, роззявити, роззявляти, роззява, [роззявина] «розще-лина; паща», роззявкуватий, роззявляка, [роззятити] «широко розкрити» Ж; — р. зиять, др. зияти, п. хіас, ч. хаіі, слц. хіуаС, болг. зея «зяю», [зяєм], м. з/апа, схв. зй/ати, зійти, слн. хі]‘аіі, стел, зшити, виїж; — псл. хе]9 від *хеіі (так само, як зе]аіі від *зеіі, др. даятй від дати), яке зводиться до іє. *§’Ьеі-«зяяти, бути порожнім»; реконструйована проміжна форма *х]аЇ9 (ХиЬаіу АГ81РЬ 13, 623; 15, 500—501; Меіііеі М8Ь 9, 137—139) сумнівна; — споріднене з лит. хібіі «розкривати, роззявляти», хіоіеіі «тс.», хібуаиіі «зівати», лтс. хауаііез «зівати», хакііз «розвилка», гр. %аіл>а) «зяю, зіваю», %аох<» «тс.», лат. Ьіаге «зяяти, зівати», дісл. §Тпа, дангл. §іпбп, двн. §іпеп, §еіпбп, свн. §епеп, §іпеп, §еіпеп, нвн. §аЬпеп «тс.», дінд. уіЬауа- «повітряний простір».— Шанский ЗСРЯ II 6, 93; Фасмер II 98; Преобр. І 252; Вгйскпег 652; МасЬек Е8ЛС 711; Тгаиітапп 368; К1и§е—Мііх-ка 228; \Уа1с1е—НоГт. І 648; Регззоп Веііг. 13, 60, 116, 318, 697, 708. —Пор. зів.
зять
зьобро
зять, [зятній] «зятів»;—р. др. зять, бр. ЗЯЦЬ, П. 2І^С, Ч. 2ЄІ’, СТ. 2ЄІ’, СЛЦ. гаї’, полаб. гцЛек, болт. м. зет, схв. зет, слн. геї, стел, затк; — псл. г^іь; споріднене з лит. гепіаз «зять», лтс. гпибіз «зять, свояк», лат. §епег «зять», гр. рхотбд «родич, брат», дінд. ]паііЬ «родич»; іє. *§’епі- «зять», пов’язане з *§’еп- «плодити, родити; знати»; первісно означало «приймак в роді або сім’ї на відміну від брата й сина — постійних членів родини».— Критенко Вступ 540; Фасмер —Трубачев II 112;
Трубачев Терм, родства 128—130; Шанский ЗСРЯ II 6, 116; Преобр. І 260; Лопатин ЗИРЯ IV 43; Вгйскпег 613; МасЬек ЕВЛС 714—715; НоІиЬ—Кор. 436; БЕР 1 636—637; Вкок III 651 — 652; Таїсіє—Ноїт. І 590—591. —Пор. знати.
зьджьок — див. жджок.
[зьобро] «ребро» ВеЗа;—запозичення з польської мови; п. гіоЬго є мазур-ським діалектним варіантом слова 2еЬго (зам. ггеЬго), якому відповідає укр. ребро (див.).
І(И)
і1 (спол. і частка), й «тс.»;—р. др. болг. м. схв. и, бр. і, п. ч. слц. нл. слн. і, вл. і-пи, стел, и;—псл. і, очевидно, з іє. *еі, що являє собою давню форму місц. в. одн. вказівного займенника з ларингальним приголосним у корені *’е-/’о-; —споріднене з гр. єі «якщо», гот. еі «і, щоб, нехай», можливо, також із лит. іг «і», лтс. іг «тс.», прус, іг «і, також» (Зндзелин СБЗ 136); виведення з іє. аблативу *ес! і порівнювання з лит. ст. Є «і, але» (ХиЬаіу ІЕ 4, 470—472), як і пов’язання з лит. ]’еї «якщо» (Вгйск-пег 189), непереконливе. — Мельничук Вступ 494—495; Шанский ЗСРЯ II 7, 3; Фасмер II 112—113; Преобр. І 260—261; 81ашзкі І 442—443; БЕР II 1; Зкок І 701; Вехіаї Е88Л І 207; Вегп. І 415; Ргаепкеї 15; Егізк І 450. — Пор. а1, о2.
і2 (виг.); — р. болг. м. схв. и, бр. і, п. ч. слц. слн. і;—первісний вигук, що виник як результат інстинктивної реакції на зовнішні подразники, які викликають біль, страх, подив; згодом став виражати й такі емоції, як радощі, незадоволення, обурення, гнів та ін.; властивий багатьом віддалено спорідненим мовам (пор. лит. і, нвн. ї тощо).— 81а\сзкі І 443; Зкок І 701; Вехіа] Е88Л І 208; ЗсЬшепіпег 9.
ібіс (орн.) «єгипетський лелека, ТЬге-зкіогпіз аеііііоріспз Б.», [ібиска] «чайка»;— р. болг. м. йбис, бр. ібіс, п. ч. слц. вл. іЬіз, схв. йбис, йбис, слн. іЬіз «ібіс»;—книжне запозичення з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво (н. ІЬіз); лат. ТЬіз «тс.» походить від гр. їрід, яке зводиться до єг. ЬТЬ «тс.». —СІС 268; Шанский ЗСРЯ II 7, 3; Фасмер II 113; БЕР III; К1и§е— Міігка 323; Таїсіє—Ноїт. І 670; СЬап-(гаіпе 454.
[ібунка] (бот.) «вероніка струмкова, Уегопіса ЬессаЬип§а Б. Пі, Мак; веро
ніка анагалісова, Уегопіса апа§а11із Б. Мак», [їбунка] «вероніка струмкова»;— р. їибунка]-,— очевидно, результат видозміни і народно-етимологічного переосмислення латинської наукової назви ЬессаЬип^а; пов’язання з нвн. Вип§е, свн. Ьип§е «бульби» (Фасмер II 113; Горяев 120; Маігепаиег 180) непереконливе.—Анненков 376.
[іва] «верба козяча, Заііх саргеа Б.», [івель Мак, івика Мак, івина, йва Ж, ивинаМак, йвкаЖ., ив'як/К,Іва ВеНЗн, ївка ВеНЗн, євпМак, євина Мак] «тс.»; — р. др. болг. м. йва, п. іша, []іша], ч. ]іуа, слц. іуа, вл. ]’і\у(іп)а, нл. \сі\са, схв. йва, слн. іуа, стел, иед;— псл. іуа «верба»;—споріднене з лит. іеча «черемха; крушина», лтс. іеча «черемха», двн. Іша «тис», свн. снн. їше, нвн. ЕіЬе, прус, іишіз, кімр. ушеп, дангл. Т\у, дісл. уг«тс.» (змішування назв верби, черемхи й тису зумовлене, очевидно, схожістю червонуватої деревини цих рослин), гр. ба, о’їт) «горобина», вірм. аі§і «виноградник»; виведення праслов’янської форми з германської (ЗсИга-сіег Реаііехікоп І 224—225; Уаіііапі КЕ8 22, 192—193) не має достатніх підстав; непереконливе також заперечення (МасЬек Лін. гозії. 133—134; Е8ЛС 230) зв’язку з нвн. ЕіЬе «тис» і порівнювання з нвн. У/еісІе «верба», гр. ’їтєа «тс.» тощо; іє. *еі- «червонуватий, перістий». —Волошина Мовозн. 1976/3, 69—70; Шанский ЗСРЯ II 7, З—4; Фасмер II 113; Преобр. І 262; Вгйскпег 194; 81а\узкі І 474; Мозхупзкі Р2ЛР 61; Зкок І 736—737; Вегіа] Е88Л І 214; Тгаиїтапп 68; Топоров III 101; К1и§е—Міігка 154; Рокогпу 297 —298.
Іван, Йван, [Іван Я, Івандо Я, Іва-нець, Іваник, Іванйна, Іванко, І ванту ха Я, Івануха Я, Іванцьо, Іванчик, Іван-
чукЯ, Іванько, Іваньо, Івасик, Івасюк Я, Івась, Івасьо, І ват., Іваха Я, Івахно, Івашко, Івашура Я1, Іоан, Йоан, [Ва-ньо, Ванюсьо, Ванюшко], [Іванішній, {ванський Я], ст. І манить; — р. болг. Йван, бр. Іван, др. Йвани, Иоаннь, Нить, п. Лап, [І\уапІ, ч. слц. Лап, Іуап, вл. нл. Лап, м. Йван, Зован, схв. Йван, слн. Іуап, стел. Иодить, ИодмиТі;— через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр. ’І соауут]с; походить від давньоєврейського ІбЬапап (ІеЬбЬпапап), власне«Ягве (бог) змилувався, Ягве (бог) помилував». — Сл. вл. імен 210; Беринда 213; Петровский 118; Суперанская 78; Фасмер II 113—114; Преобр. І 263; БЕР II 3—4; Бкок І 737 —738; Вегіа] Е88Л І 214; Вегп. І 439; Сезепіиз 323 Ь.
Іван-чай (бот.) «хаменерій, Скатае-пегіит 8расЬ.»; —запозичення з російської мови; р. Иван-чай «тс.» складається з найпоширенішого особового імені Йван та іменника чай; назва зумовлена тим, що листя цієї рослини вживають для заварювання чаю. — Шанский ЗСРЯ II 7, 5; Фасмер II 114.— Див. ще Іван, чай.
[іванчикЧ (бот.) «підмаренник, Са-Ііиш Іиіеит Б.», [іванеці «деревій ціло-листий, АсЬіІІеа ріаггпіса Б. (Ріагтіса уці^агіз П. С.) Мак; (вид гриба) А§а-гісиз соїитЬіпиз Регз. Мак», [іванники] (вид грибів) Ж, [іванбк] (бот.) «звіробій звичайний, Нурегісит регїогаіит Б. Г, Ж; айстра степова, Азіег атеїіиз Б.», [івасик] (бот.) «конюшина гірська, Тгіїоііит топіапит Б.; конюшина лучна, Тгіїоііит ргаіепзіз Б.» Г, Ж, Ііван-зілля] (бот.) «гісоп лікарський, Нуззо-риз оіїісіпаїіз Б.; синяк звичайний, ЕсЬіит уиі^аге Б.», [іван-трава] «зніт, ЕрііоЬіит ап^изіііоііит Б.» Мак, [іван-чай] «тс.» Мак, [грабки св. Івана] (бот.) «герань лісова, Сегапіит зііуаіісит Б.»; — р. [иван-трава] «зніт», [иванчики] (назва грибів), бр. святаянскае зелле «звіробій», зелле св. Івана, святаянкі «тс.», [іванец] «перестріч, Меіатругит Б.», схв. йванчица «королиця, ромен, БеисапШетит О. С.», йванданче «підмаренник, Оаііит уегит Б.», йваново цвейе, йваїЬско цвеїіе «тс.», йваН>ско
зеле «оман блошиний, Іпиіа сопуга П. С.», слн. іуап]’$сіса «королиця»;— назви рослин пов’язані з ім’ям Іван; мотивація найменувань окремих рослин, очевидно, різна, але конкретно не з’ясована. — Див. ще Іван.
[Іванчик2] (орн.) «трясогузка, Моіа-сіїїа оепапШе Г; сорокопуд терновий, Бапіиз соїіигіо Б.; мухоловка сіра, Миз-сісара зігіаіа Раїї.; кам’янка, Оепапіііе оепапШе Б; чикалка, Бахісоїа гиЬеіга Б.» Бул, [іванок] «зимородок, Аісесіо ізрісіа»; — р. [иванчик] «синиця»; — пов’язане з Іван за традицією в слов’ян та інших народів називати птахів за власними іменами людей; мотивація назв неясна. — Булаховский Семас. зтю-дьі 55. — Див. ще Іван.
івасі (іхт.) «промислова риба з родини оселедцевих; тихоокеанська сардина, Загбіпеїіа теіапозНса»;—р. ивасй, бр. івасі; — через посередництво російської мови запозичено з японської, в якій відповідне слово означає дрібну сардину,—Шанский ЗСРЯ II 7,5;КЗСРЯ 168.
[івашко] «дротик, на який надівають шпульку в прядці» Я;—неясне; можливо, пов’язане з [ролика] «тс.», зближеним з Івашко (варіант імені Іван).
[ївер] «зарубка на дереві», [йвер] «тс.», [йверень] «тріска, відрубана впоперек дерева; грудка землі з-під копит коня»; —р. [йверень] «тріска», п. ииог, [і\уег], ч. [іуег, руега], слц. іуег, полаб. ]’еуег, болг. йвер, м. ивер, иверка, схв. йвер, иверак, слн. іуег «тс.»; — очевидно, псл. *уегь від *уегіі «вертіти» (про стружку, що скручується); реконструюється також (Трубачев Зтимология 1970, 18—20; Реіегззоп В81. ’ЇУогізі. 52) псл. *іьуєгь, у якому початкове *]'ь- вважається префіксальним елементом, пов’язаним з *]ьг- «із-, ви-»; необгрунтованим є зіставлення (МасЬек Е8ЛС 213) з ч. [ізкаі’І «розколювати».— Фасмер II 114; Преобр. І 263; Вгйскпег 623; БЕР II 4; 8кок І 738; Вегіа] Е88.І І 214; Вегп. І 439; Мікі. ЕЇУ 97.— Пор. верий, вернйна, вйверні.
[івйлга] (бот.) «омела біла, Уізсиш аі-ЬитБ.»Г,Мак, [ивйлга] «тс.»тж;—неясне.
іволга, ивіль, ивільга, ивбва, івовга, йвол, ивола, ивдлга, ивула —див. вільга2.
[ігі] (виг.) «тьху», [ігій, ігй, ігигй, гай Ж, игїйЖІ «тс.»;—п. [ІЬі] (з укр.), ч. ІЬі (вигук подиву), Щу, слц. іЬа, іЬа, іЬа], іЬа] «тс.»;—неясне; можливо, утворилося шляхом подвоєння вигуку гі (ги, гикати) з наступним спрощенням першої частини (гі>і). — МасЬек Е84С 213.—Див. ще гій.
[ігіне] (вигук у гуцулів для зупинення і повернення коней); — неясне.
Ігнат, Ігнатій, Ігнась, Ігнашко — див. Гнат.
ігнорувати; — р. игнорйровать, бр. ігнараваць, п. вл. і^погошас, ч. і§пого-уаіі, слц. і^погоуаі’, болг. игнорйрам, м. игнорйра, схв. игндрисати, слн. щпогігаіі;—запозичення з латинської мови; лат. Тупого «не знаю, не визнаю» утворене з заперечної частки і- та основи §пбг-, пов’язаної з прикметником §па-гиз «обізнаний», дієсловом пбзсо «знайомлюся, довідуюся, вивчаю», спорідненими з гр. уушохго «пізнаю», дінд. іпаіаЬ «знайомий», псл. гпаіі, укр. знати.— СІС 268; Шанский ЗСРЯ II 7, 6—7; \¥а1с1е--НоГгп. І 613—614, II 176—177. — Див. ще знати. — Пор. Гнат, діагноз, прогноз.
іго «ярмо, неволя»;—р. др. йго;— через російське посередництво запозичено з старослов’янської мови; стел, йго, як і болг. м. йго, схв. йго, слн. і§6, п. іро, []і§о, ]и§о], ч. ]‘Ьо, полаб. ]'аісі'іі, походить від псл. і§о<*іь§о<*]-ь§о; — споріднене з лит. ]ЦП§а8 «ярмо», лтс. ]й§з, гот. зик, двн. ]иЬ, ]оЬ, нвн. ЛосЬ, лат. іщріт, гр. (рубл?, перс. ]’иу, вірм. Іис, хет. ]‘и§ап «тс.», дінд. 1’ират «тс.; пара; рід, покоління», іє. *іи-§о-т, пов’язане з *іеи-§- «зв’язувати, з’єднувати».—Шанский ЗСРЯ II 7, 7; Фасмер—Трубачев II 115—116; Преобр. І 264; Лопатин ЗИРЯ IV 41; 81ашзкі І 445; Вгйскпег 190; МасЬек Е8ЛС 226; НоІиЬ—Кор. 153; НоІиЬ—Ьуег 223; БЕР II 7—8; 8кок І 710—711; Вегіа] Е88.І І 208; Вегп.І 421—422; Тгаиітапп 109; Ргаепкеї 196;\\га1с1е—НоГт. І 727— 728; Рокоту 509—510. — Пор. голка.
іговда, іговна, ігола — див. вільга2.
[іголкаї (бот.) «грабельки звичайні, Егосішт сісиіагіит Ь’Нег.» Мак; — пов’язане з голка; назва зумовлена гол-19 1-434
коподібною формою носика у плодів рослини. — Нейштадт 363 —364. — Див. ще / голка.
Ігор; — р. Игорь, бр. Ігар,рр. Игорь, Ин(гь)гвар7^ ч. 1§ог (з рос.), слн. 1§ог, цсл. Игорк;—запозичено в давньоруську мову з давньоскандінавської (дав-ньоісландської); дісл. Іп^уагг, ¥п§уагг є складним утворенням з основ Іп§-, що становить назву давньоісландського бога Іп§\уі, та іменника уагг «заступник, захисник, оборонець». — Сл. вл. імен 211; Петровский 118; Суперанская 78; Фасмер II 116; Угіез АЕА¥ 678; Раці К1. УпЬ. 39.
і гра ігранка, іграшка, іграшкар, їгронько, играль, игрбвище —див. грати.
ігумен «у православній церкві управитель чоловічого монастиря», ігуменя, [гумен], ст. игумени (1627);—р. болг. игумен, бр. ігумен, др. игумени, п. іЬи-теп, слц. і§итеп, м. игумен, схв. йгуман,сли. і§итап, стел, игоумен-ь;— через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. тіуобцєуод «проводир, ватажок», пов’язане з тнєораї «веду перед, вказую шлях», спорідненим з лат. за§іо «висліджую», гот. збк]’ап «шукати», двн. зиоЬ-Ьап «тс.», хет. зак- «знайти». — СІС 268; Шанский ЗСРЯ II 7, 7; ССРЛЯ 5, 38; Фасмер II 117; ГСЗ II 284, III 65; Преобр. І 265; Вгйскпег 190; БЕР II 10; Егізк І 621.
[ід] «до, к», [ид, 5] «тс.» ВеЗн;—результат контамінації прийменників до і к, [їкі з однаковим (просторовим) значенням.— Мельничук СМ III 141.— Див. ще до1, к.
ідеал, ідеалізатор, ідеалізація, ідеалізм, ідеаліст, ідеалістичний, ідеальний, ідеалізувати; — р. болг. м. идеал, бр. ідеал, п. ісіеаі, ч. слц. слн. ісіеаі, вл. ісіеаі, нл. ійеаіізі, схв. идеал;—запозичення з французької або німецької мови; фр. ійеаі, нім. Ісіеаі походять від пізньолат. ібеаііз «ідеальний», пов’язаного з ісіеа «ідей». — СІС 268; Шанский ЗСРЯ II 7, 9; ССРЛЯ 5, 39; БЕР II 12; Оаигаі 397; ВІосЬ 374; Кіеіп 776.— Див. ще ідея. — Пор. історія.
ідентичний, ідентифікувати, ідентифікація;— р. идентйчньїй, бр. іден-
тйчньї, п. ісіепіусхпу, ч. слц. ібепііску, вл. ісіепіізкі, болг. м. идентйчен, схв. идентичан, слн. ісіепіісеп;— запозичення з французької мови; фр. ібепііцие походить від слат. ібепіісиз, утвореного від лат. їдеш «той самий», що складається з компонента ісі «це», спорідненого з гот. із «він», псл. )ь, укр. його, і підсилювального елемента -ет. — СІС 269; Шанский ЗСРЯ II 7, 11; ССРЛЯ 5, 46; Паигаї 412; БЕР II 12; Оаигаі 398; Таїсіє—Ноїт. І 671, 720; КІеіп 767,-Див. ще ЙОГО.
ідеологія, ідеолог, ідеологічний; — р. болг идеолбгия, бр. ідеологія, п. ібеоіо^іа, ч. ібеоіо^іе, слц. ісіеоіб^іа, вл. Іс3ео1о§і]а, м. идеологи/а, схв. идео-лдги]а, слн іс1ео1о£І]’а;— запозичення з західноєвропейських мов; фр. ісіео-1о§іе, нім. Іс1ео1о§іе, англ. Іс1ео1о§у утворено з основи лат. ісіеа «ідея» і компонента -1о§іе, пов’язаного з гр. Хбуод «слово, розум, вчення». — СІС 269; Шанский ЗСРЯ II 7, 12; 81. шуг. оЬсусЬ 295; БЕР II 12; Оаихаі 398; КІеіп 767. — Див. ще ідея, логіка.
ідея;—р. болг. идея, бр. ідія, п. ч. слц ісіеа, вл. нл. ісіеіа, м. схв. иде]а, слн. ісіеіа; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Ісіее, фр. ісіее походять від лат. ісіеа, що відтворює гр. ібеа «вигляд; ідея», пов’язане з і6єіл> «бачити» (аорист), спорідненим з лат. уісієо «бачу», псл. уісіеіі, укр. вйдіти. — СІС 269; Шанский ЗСРЯ II 7, 12; ССРЛЯ 5, 50; Фасмер II 117; Деборин ВЯ 1957/4, 40; Преобр. І 265; Вгйскпег 189; Кораііпзкі 412; К1и§е— Мііхка 324; ВІосЬ 374; Оаигаі 397; КІеіп 766; Егізк 1 708. — Див. ще вид. — Пор. ідеал, ідеологія, ідилія, ідол, історія.
ідилія, ідйлік, ідилічний;—р. идйл-лия, бр. ідьілія, п. ісіуііа, ч. слц. вл. ісіуіа, болг. идйлия, м. идйла, схв. йдила, слн. ісіііа;—через німецьке або французьке посередництво (н. Ібуіі(е), фр. ісіуііе) запозичене з латинської мови; лат. Йуіііит походить від гр. 8Ї66М.іоу «малюнок; невелика лірична поема», що є демінутивною формою від єїбос «вид, вигляд». — СІС 270; Шанский ЗСРЯ II 7, 13; ССРЛЯ 5, 51; Фасмер II 117; Преобр. І 265; Кораііпзкі 414; БЕР II 290
13; К1и§е—Міігка 324; Оаигаі 398; КІеіп 768. — Див. ще вид.— Пор. ідея.
ідиш (мова);—р. йдиш, бр. ідши, п. їісіузг, ч. слц. іійіз, схв. {йдиш, слн. Іісііз;—слово з мови ідиш (ід. іісПз), яке походить від нвн. ]'йс1ізсН «єврейський», пов’язаного з Лисіє «іудей, єврей», що зводиться через лат.ДйсІаеиз і гр. ’Іоибаїод до гебр. ¥еЬйс1Ьї «тс.».— ССРЛЯ 5, 54; К1и£е—Мііхка 333; КІеіп 829, 1762. — Див. ще іудей.— Пор. жид, юда.
ідіом, ідіома, ідіоматизм, ідіоматика, ідіоматичний; — р. болг. идидм, идибма, бр. ідьі£ма, п. ч. вл. ісііот, слц. слн. ісіібт, м. идидм, схв. идидм;— запозичене з латинської мови через німецьке або французьке посередництво (н. Ісіібт, фр. ісііоте); лат. ісНота походить від гр. їбїшщх «властивість, особливість, своєрідність», пов’язаного з їбюд (<Еі6іод <*ЕЬє6юд), яке зводиться до іє. *зшеб- «окремий; бути окремо, нарізно». — СІС 270; Шанский ЗСРЯ II 7, 13; ССРЛЯ 5, 51; Кораііпзкі 413; КІеіп 767; Егізк І 709.
ідіот, ідіотизм, ідіотія, ідіотство, ідіотичний; — р. болг. м. идидт, бр. ідьіет, п. ісііоіа, ч. слц. вл. ісііоі, схв. идйот, слн. ісіібі;—запозичене з латинської мови через німецьке або фран-зуцьке посередництво (н. Ібібі, фр. ісііоі); лат. ісіібіа «неук, невіглас, профан» походить від гр. '.6і(!>тг|с «приватна людина; простак, неук; нездатний до служби (часто з певними фізичними вадами)», пов’язаного з Ї6105 «свій, приватний; окремий, особливий», до якого зводиться й укр. ідідм. — СІС 270; Шанский ЗСРЯ II 7, 14; ССРЛЯ 5, 52; Фасмер II 117; 8Іа\сзкі І 443; Кораііїї-зкі 413; БЕР II 13; К1и§е—Мііхка 324; Оаихаі 398; КІеіп 767; Ї¥а1с1е—Ноїт. І 671; Егізк І 709. — Див. ще ідіом.
ідол, ідолянин (заст.) «язичник», ідолка Ж, [йдол, йдольство, идолян, идолянин]’, — р. болг. м. йдол, бр. ідал, др. идоли, п. ч. слц. вл. ісіоі, схв. йдол, слн. і бої, стел. идоАТі;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. єїбгоХог «подоба, образ» зводиться до їбєїу «бачити» (аорист), спорід
неного з лат. уісіео «бачу», псл. уісіеіі, укр. вйдіпги.— СІС 270; Шанский ЗСРЯ II 7, 14; ССРЛЯ 5, 55; Фасмер II 117; Преобр. І 265; Кораііпзкі 413; БЕР II 13—14; Егізк І 452. — Див. ще вид, ідея.
ієрархія, ієрархічний; — р. болг. иерархия, бр. ієрархія, п. слц. Ьіегаг-сЬіа, ч. ЬіегагсЬіе, вл. ЬіегагсЬііа, м. хиерархия, схв. хиіерархиіа, слн. Ьіегаг-Ьі]а;—запозичення з грецької мови; гр. ієрархіа «відомство верховного жерця» походить від ієрархи? «верховний жрець», утвореного з прикметника їєрб? «святий,священний, божественний», ідентичного з ієрб? «міцний, сильний, енергійний», що зіставляються з дінд. ізіга-«сильний; активний», двн. ега «честь, шана», та іменника ар/6? «начальник, вождь, повелитель», пов’язаного з архт; «початок, походження». — СІС 270; Шанский ЗСРЯ II 7, 16; ССРЛЯ 5, 78; Фасмер II 118; Кораіііізкі 394; Егізк І 712—714; Кіеіп 100, 729. — Див. ще архаїчний.
Ієремія — див. Ярема.
{єрихонський (у виразі ієрихонська труба (жарт.) про дуже гучний голос), єрихонський «тс.»;— р. иерихбнский, ери-хбнский, бр. іерьіхбнскі, п. іегусіїопзкі, ч. іегіззку, схв. іерихонски, слн. ]’егі-йопзкі, стел, икриуомКенії; — пов’язане з назвою стародавнього міста Ієрихона в пониззі річки Йордану, мури якого, згідно з бібдійною легендою, євреї зруйнували трубними звуками. — ССРЛЯ 5, 79; Ушаков І 1136; 8ЛР III 404.
ієрогліф, ієрогліфічний; — р. иербг-лиф, бр. ієрогліф, п. Ьіего^ІіГ, ч. слц. 1ііего§1уГ, вл. її істоті і їа, болг. иероглйф, м. хиероглйф, схв. хи]ердглиф, слн. йіего§Ш;—запозичення з грецької мови; гр. ІерО’їА.ЩріХб? «ієрогліфічний» є складним утворенням з прикметника ієрбс; «священний, святий» та іменника “[Хщрт) «різьблене зображення», пов’язаного 3 уХофО) «видовбую, вирізую», спорідненим з лат. §1йЬо «обдираю, знімаю шкірку», дісл. к1]’иіа «розрізувати, розщеплювати», двн. кІіоЬап, свн. нвн. кІіеЬеп «тс.»—СІС 271; Шанский ЗСРЯ II 7, 17; ССРЛЯ 5, 79; Кораііпзкі 360, 394; Кіеіп 298, 665, 729; Егізк І 315 — Див. ще ієрархія.
із1—див. з1.
із2—див з2.
Ізабелла; — р. Изабелла, бр. Ізабела, п. ІгаЬеІа ч. слц. ІгаЬеІа, болг. Иза-бела, слн. ІгаЬеІа;— запозичення з французької мови; фр. ІзаЬеІІе походить від ісп. ІзаЬеІ, яке є результатом видозміни давнішого ЕІізаЬеіЬ «Єлизавета».—Сл. вл. імен 241; Суперанская 87; Илчев 220; Оаигаі Оісі. без потз 337. —Див. ще Єлизавета.
[ізбаздрати] «украсти» Я;—афективне утворення неясного походження.
[ізбанйти] «збавити, врятувати» Ж; — неясне.
ізвір, ізвдр —див. звір2.
ізгой (іст.) «людина, що вийшла з свого колишнього суспільного стану; давньоруський князь, що не мав спадкового права на великокнязівський трон»;—р. изгдй, бр. ізгой, др. изгой «тс.», первісне значення — «той, кого вижили з роду»;—утворене з префікса др. из- на означення руху зсередини і дієслова гоити «живити, влаштовувати, давати притулок», що є каузати-вом до жити; пояснення як кальки з дісл. иі1а§г, иі1ге§г «вигнаний з країни» (Мікі. Ьехікоп 244; Вегп. І 319) малоймовірне; безпідставне і припущення про зв’язок з гот. *из§аи]а (Пре-сняков, Лекции по русской истории І 121). —Шанский ЗСРЯ II 7, 26—27; Фасмер 11,121—122; Преобр. І 266.— Див. ще гоїти, з2.
іздебка, істепка —див. вйстепка.
[издрагнутиі «погаснути, дотліти, догоріти» Пі; —неясне.
[йзир(ь)] «тисяча» ДзАтл І, їйзер(ь), ййзер(ь), йзар(ь)] «тс.» тж;—запозичення з угорської мови; уг. егег «тисяча» походить з іранських, зокрема, близьких до аланської мов; аланське ’А£а-ріоу (особове ім’я), ос. аеггае «безліч» споріднені з перс Ьагаг (Ьегаг) «тисяча», дінд. за-Ьазгат «тс.». — Лизанець НЗ УжДУ 26, 130; АбаевИЗСОЯ І 186—187; Вагсаі 70; МйТЕВг І 819—820.
[ізкоротйтися] «швидко повернутися» Я;— префіксальне утворення від короткий (про витрачений час). — Див. ще з1, короткий.
Ізмаїл, ст. Ісмаил-ь «вьіслухане божеє» (1627); — р. Измайл, бр. Ізмаїл,.
др. Измаилт>, ч. Ізтаеі, слц. Ігтаеі, цсл. Измаил-ь, Исмдилж;—через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької; гр.
походить від гебр. Іізта'еі «той, кого чує бог». — Сл. вл. імен 211; Беринда 212; Петровский 119; Фасмер II 122; Суперанская 78; Кореспу Ргцуосісе 76; Оезепіиз 358 Ь.
[измені] «штани» Ж;—очевидно, запозичення з болгарської мови; болг. \измени\ «спідні штани» пов’язане з [измяна] «білизна», изменя «зміню, поміняю», похідними від меня «міняю», спорідненим з укр. міняти.— БЕР II 40. — Див. ще міняти.
ізобара, ізобаричний; — р. болг. схв. изобара, бр. ізабара, п. ч. слц. вл. іго-Ьага, слн. ігоЬага;— запозичення з західноєвропейських мов; англ. ізоЬаг, нім. ІзоЬаге, фр. ізоЬаге утворені з основ гр. 1005 «однаковий, тотожний», етимологічно неясного, і |3аро5 «вага», пов’язаного з |3ари<; «важкий». — СІС 271; Шанский ЗСРЯ II 7, 37; ССРЛЯ 5, 221; 81. 'Л'уг. оЬсусІї 305; Кораїіпзкі 450; Воізасц 115; Кіеіп 149, 818; Егізк І 221. — Див. ще барій.
ізоглоса; — р. изоглбсса, бр. ізоглоса, п. ч. слц. іхо^Іоза, болг. схв. изоглбса, слн. іго§І6за;—запозичення з західноєвропейських мов; англ. фр. ізо^іоззез, НІМ. І8О§ІО88ЄП утворено З ОСНОВ Гр. Їао5 «однаковий» і уА.шааа «язик; мова», спорідненого з псл. §1о§ь «глід», укр. глід. — СІС 271; Шанский ЗСРЯ II 7, 38—39; ССРЛЯ 5, 231; 81. шуг. оЬсусЬ 306; Воізасц 152; Егізк І 315—316.— Див. ще глід, ізобара.
ізолювати, ізолятор, ізоляціонізм, ізоляціоніст, ізоляція, ізолювальний; — р. изолйровать, бр. ізаляваць, п. вл. І7.о1о\сас, ч. іхоїоуаі, слц. іхоіоуаЕ, нл. ігоіошаз, болг. изолйрвам, м. изо-лйра, схв. изолйрати, слн. ігоіїгаіі;— запозичення з французької мови; фр. ізоіег «відділяти, відокремлювати» через іт. ізоіаге «ізолювати», ізоіа «острів» зводиться до лат. Тпзиіа «тс.», походження якого непевне; можливо, утворилося з словосполучення *іп заіб «той, що в морі». — СІС 272; Шанский ЗСРЯ II 7, 39; Кораїіпзкі 450; БЕР II 45; Оаигаі
415; ВІосЬ 394; Кіеіп 818; Шаісіе—Ноїш. І 707—708.
ізомер, ізомеризація, ізомерія, ізомерний;— р. болг. изомер, бр. ізамер, ч. слц. іхошег, схв. изомериіа, слн. іготег;—запозичення з західноєвропейських мов; англ. ізотег, фр. ізотеге, очевидно, походять від н. І8отег(е), Ізотегіе, ізотегізсЬ, утворених шведським хіміком Дж. Я. Берцеліусом від гр. іотщєрт)5 «який складається з однакових частин», складного слова, утвореного з прикметника 1005 «однаковий, тотожний» та іменника цєро5 «частина, частка», спорідненого з лат. тегео «заробляю, заслуговую, досягаю». — СІС 272; Шанский ЗСРЯ II 7, 41; Кораііп-зкі 450; Воізасц 621; Егізк II 196—197, 212; Кіеіп 818—819. — Див. ще ізобара.
ізотерма, ізотермічний; — р. болг. изотерма, бр. ізотерма, п. ч. слц. вл. ігоіегша, схв. изотерме (мн.), слн. іго-іегша;—запозичення з західноєвропейських мов; англ. ізоБіегш, н. ІзоіЬегте, фр. ізоіЬегтез (мн.) утворені з основ гр. Їао5 «тотожний, однаковий» і йєрцт] «тепло, жар». — СІС 273; Шанский ЗСРЯ II 7, 44; ССРЛЯ 5, 239; 81. шуг. оЬсусЬ 320; Кіеіп 819. — Див. ще ізобара, тер-мо-. — Пор. термос, термометр.
ізотоп;— р. болг. изотдп, бр. ізатбп, п. ч. слц. вл. ігоіор, схв. изотбпи, слн. ігоібр;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Ізоібре, фр. ізоіоре походять, мабуть, від англ. ізоіоре, утвореного в 1913 р. англійським хіміком Ф. Содді з основ гр. Їоо5 «однаковий, тотожний» і т6ло5 «місце», яке загальноприйнятої етимології не має.— СІС 273; ССРЛЯ 5, 239; 81. \суг. оЬсусЬ 320; Кіеіп 819; Егізк II 911; Воізасд 975—976. — Див. ще ізобара. — Пор. топографія, топоніміка.
ізпотинька —див. спбтиньга.
[ізпрежда] «здавна; спокон» Я; — похідне утворення від.іяреж] «перед» Ж, ї*прежде\ «раніше». — Див. ще преж.
[ізтокатити] «натопити, змусити стекти» (про сало) Я (текст ілюстрації значення «натопити»1 не підтверджує); — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з текти, потік; можливий, проте,
зв’язок з тур. іок «ситий, насичений» або іокад «довбенька, валик».
ізумруд «смарагд», ізумрудний, ізумрудний]',— р. изумруд, ст. изумрут'ь (1462 р.), бр. ізумруд, др. изумрудт>, болг. изумруд, ізумруд, зюмрюд], схв. ізумурут, зумрут];—запозичення з турецької мови; тур. хйтгйі «смарагд» походить від перс.-ар. гитштпсі «тс.», що виводиться з гр. орара-[6о5, до якого зводиться й укр. смарагд; початкове із- розвинулося, мабуть, внаслідок сприйняття початкового з як афікса,—СІС 274; Шанский ЗСРЯ II 7, 44; Фасмер II 123—124; ГСЗ 65—66; Преобр. І 266; БЕР І 670, II 57; Мікі. ТЕ1 2, 190; Разапеп УегзисЬ 533.— Див. ще смарагд.
ізюм, ізюмина, ізюминка;—р. изюм; — запозичення з тюркських мов, найімовірніше, з турецької; тур. йхйт «виноград» споріднене з аз. чаг. узум, крим.-тат. ]йгйт, уйг. дзум «тс.», монг. угуш (узам) «смородина, виноград; ізюм». — Шанский ЗСРЯ II 7, 45—46; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимо-обог. 51; Фасмер II 124; Преобр. І 267; Горяев 122; Вегп. І 441; Мікі. ТЕ1 2, 183; Севортян 625; Разапеп УегзпсЬ 214
Ізяслав;—р. Изяслав, бр. Ізяслау, др. Изяславт>; — давньоруське особове ім’я, утворене з основ дієслова изяти «взяти», похідного від яти «брати», та іменника слава. — Петровский 120; Суперанская 78. — Див. ще слава, яти.
[ійдні (виг.) «он; дивись», ійон] «тс.» Ж;—складне утворення з вигуку і або давньої основи вказівного займенника, збереженої в сполучнику і, та частки он (див.).
ік — див. к.
[ікавка] (бот.) «гикавка сіра, Вег-(егоа іпсапа (Б.) О. С.» Мак, гикавка «тс.»; — р. икдтник «тс.; [трава, якою лікуються від нервового захворювання— гикавкиї», бр. [укотник];—пов’язане з ікати, гикати (див.).
ікати, ійкатися] Г, Ж, ійкавка], ікавка, ііківка, Ікавка] Пі;—р. икать, бр. ікаць, п. [ікас], ч. іікаіі, Ьукаїі, вл. Ьікас, нл. Ьуказ, болг. йкам, м. ика, схв. йцати, слн. їкаїі;—звуконаслідувальне утворення, що, можливо,
виникло незалежно в кожній мові; пор. також фр. Ьориеі «гикавка», англ. Ьі-скпр, Ьіски§Ь, вал. Ьіккеі, брет. Ьос, Ніс «тс.», нім. [Ьіскеп] «гикати» такого ж походження; пов’язування з стел, ьлча-ти «стогнати» (8кок І 705; Маїхепапег ІР 3, 83—84) непереконливе; немає достатніх підстав пов’язувати і з двн. ІеЬап «говорити», кімр. іаіій «мова» (Зіокез 223). — Шанский ЗСРЯ II 7, 46; Фасмер II 124—125; Преобр. І 267; Горяев 122; МасЬек Е5ЛС 226; БЕР II 62; Вегіаі Е55Л 1 209; ЗССЯ 8, 215— 216.—Див. ще гикати.
ікло, [ікло, кло (мн. клаЖ, ВеЛ, клдва Ж)1, іиклань] «людина з великими або нерівними зубами» Па, [клак] «ікло (свиняче)», іклевак] «тс.»; кирка для розбивання глини», іклив] «тс.» Ж, ікливак] «ікло», ікловак, кол ВеУг, ков Ж (мн. кли ВеЛ), колак] «тс.», ікластий, іикластий] «зубатий» Па, іклбвий] (у сполученні к. зуб «ікло»);—р. ійкльї, кльі\, кльїк, бр. ікбл, др. клР «ікла», п. кіеї «ікло», [кіо], ч. слц. кеі, нл. ке! «тс.», полаб. кіаі «ікла», схв. [каЦас] «зуб коня, по якому визначають його вік», слн. [кеі] «ікло»; — псл. *к'ь1,ь «ікло», *к,ь1о «тс.», пов’язані чергуванням голосних з *к6Ш «колоти»; пор. той самий ступінь вокалізму у споріднених лит. кйШ «молотити, стукати, бити», лтс. киїї «тс.»; приставне і виникло на східнослов’янському грунті після занепаду редукованого ь. — фасмер II 125, 255—256; Булаховський Вибр. праці III 420; Зіашзкі II I42 — 143; Вгйскпег 227; МасЬек Е5ЛС 248; Вегп. І 660—661; Мікі. ЕШ 154; Тгаиї-тапп 114; Рокогпу 546. — Див. ще колоти.— Пор. кілець.
ікона, [ікбнник] «майстер, що малює ікони» Я, іокбнаї, іконний, [подікбн-ник] Л;—р. др. болг. икбна, бр. ікона, п. ч. слц.вл. ікопа, м. икона, схв.йкона, слн. ікопа, стел, икона;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з середньо-грецької разом з прийняттям християнства; сгр. єїйота «ікона» походить від гр. єіиа^ «зображення, образ, подоба», пов’язаного з єоїха (<*Еє-Роіи-а) «бути схожим» (перфект), яке надійних відповідників не має. — ССРЛЯ 5, 276;
Фасмер II 125; ГСЗ 66; Преобр. І 267— 268; Горяев 122; БЕР II 62; 8кок І 713; Егізк І 454-455, 530.
іконографія «вивчення зображень певної особи, сюжету в живописі, скульптурі; строгі правила зображення певного сюжету чи особи», іконографічний;— р. болг. иконография, бр. іканаграфія, п. слц. ікопо§гаГіа, ч. ікопо^гаПе, схв. иконографи]а, слн. ікопощаіііа;— запозичення з французької мови; фр. ісопо-§гарйіе утворено з основ гр. єіишт «образ» і ураіри «пишу».— Шанский ЗСРЯ II 7, 47; Папгаі 397.— Див. ще графіка, ікона.
іконостас, [канастас, каністас];— р. болг. иконостас, бр. іканастас, п. ч. слц. ікопозіаз, м. иконостас, схв. иконостас, слн. ікопозіаз, стел, икоиостасії; — запозичене через церковнослов’янську мову з середньогрецької; сгр. єїхото-отас; <єїхотооташ.(сл>) утворене з основ іменників єїхбта, ДО якого зводиться укр. ікона, і атасид «місце стояння», пов’язаного з гр. іоттщі «стою», спорідненим з псл. зіаіі, укр. стати.— ССРЛЯ 5, 279; Фасмер II 125; Преобр. І 267—268; ГСЗ 66; Горяев 122; РЧДБЕ 270; Воізасс|902. — Див. ще ікона, стати.
ікра1, ікорниця, [екрачка] «риба з ікрою» ВеНЗн, [икренка ВеНЗн, икряк Ж, ікранка, ікрець, ікрдвиця], ікряник, [ікрянка Я1 «тс.», [икрйнка] «яєчко комахи» Ж, їйкриця] «ікра» Ж, ікрйна, [ікрйця] «ікра», [икрйстий, икряний] Ж» Іікратий], ікристий, ікряний; — р. икра, бр. ікра, др. икра, п. слц. ікга, ч. ]ікга, вл. Дкга, ]ік(г)по, ]егк, нл. ]‘егк, полаб. ]акго, болг. м. йкра, схв. йкра, слн. ікга, стел, икрщ—псл. *]'ькга; — споріднене з лит. ікгаз, ікгаі «ікра», лтс. ікгі, ікга «тс.», ірл. іпейаіг і далі, можливо, з назвами печінки лит. ]акпоз, [екпоз, акпоз], лтс. акпаз, акпіз, лат. іесиг, ав. уакаго, дінд. уакгі, хоч деякі дослідники (Тгаиіпіапп 106) розглядають ці групи лексики окремо.— Шанский ЗСРЯ П 7, 47—48; Фасмер II 125; Преобр. І 268; ЗІашзкі І 447; Масйек Е8ІС 226; БЕР II 63; 8кок І 713; Вегіа] Е88І І 209; ЗССЯ 8, 217— 220; Вегп. І 423—424; Егаепкеї 183.
[ікра2] «вим’я; литка ВеНЗн», [икра]
«тс.» ВеУг, їикраня] (назва вівці) Доп. УжДу IV, [икрйстий] «з повним вим’ям»;— р. болг. діал. икра «литка», п. [ікга], слц. [ікга, ікго], слн. [ікго] «тс.»;—псл. *]ькга, *]ькго;—споріднене з лит. [ікгаі] «литки», лтс. ікгі, прус, уссгоу «тс.» і, можливо, з ірл. огса «литка»; очевидно, пов’язане з ікра1; щодо зв’язку значень пор. гол. кий «литка; риб’яча ікра». — ШанскийЗСРЯ II 7, 48; Фасмер II 125—126; Преобр. І 268; Зіашзкі І 447—448; Вгйскпег 190; Масйек Е8ЛС 226—227; БЕР II 63; ЗССЯ 8, 217—220; Топоров III 36—37.
[ил] «глина; мул» Ж, [илак] «сланцювата глина» Ж, [иловйна] «суглинок», [илякі (ент.) «намульна муха» Ж, [илян-ка] (ент.) «вислокрилка, 8іа1із» Ж, Уїло-ватка] «глина, глинозем» ВеБ, ілува-тий, [иловатий] «мулистий» Ж;—р. болг. ил «мул», бр. іл, др. илт>, п. іі, []іІ, ]е1], ч. ]і1, слц. іі «тс.», схв. йловача «глина», слн. іі, стел. идТі;—псл. І1т>; — споріднене з лтс. ТІ5 «дуже темний», гр. їХод «мул, багно, гуща», еіЛ.6 «дуже темний, чорний».— Шанский ЗСРЯ II 7, 48; Фасмер II 126; Зіаугзкі І 449— 450; Масйек Е8ІС 227; БЕР II 64; 8кок І 714; Вегіа] Е88І І 209; ЗССЯ 8, 221—222; Вегп. І 424; Тгапітапп 103.
Іларій, Гіларій, Іларія, ст. Іларій «веселий» (1627);—р. Иларий, бр. Іла-рьій, п. Нііагу, ч. Нііагіиз, слц. Нііаг, Нііагіа, слн. Нііагі], стел. Иларии; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. 'ІХарюд походить від ІЛарод «веселий, радісний», можливо, спорідненого з лат. збіог «втішаю, полегшую», гот. 8ЄІ8 «добрий, придат-ний», двн. заіід «блаженний, щасливий».— Сл. вл. імен 211; Беринда 212; Петровский 120; Кореспу Ргцуосісе 71; Егізк І 720—722. — Пор. Іларіон.
Іларібн, Ларібн, [Ларивбн, Ларивїн, Ларівбн Ж, Ларійбн, Ларко Ж], ст. Іларшн7> «тихостен’ь, тихомирень, сла-докт> норовомь» (1627);—р. Иларибн, бр. Іларьсін, др. Иларион?), болг. Иларй-он, стел. Илдрионті;—через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. ‘ІХаріюу походить від іХаріи «веселощі, веселість»,
пов’язаного з і^арбе «веселий, радісний».— Сл. вл. імен 211; Беринда 212; Петровський 120; Суперанская 78.—Див. ще Іларій.
їлем, йдем —див. ільм.
[илець] (бот.) «польовий хвощ, Ериі-зеінт агуепзе Б.», [ильце] «тс.» Ж; — пов’язане з [іль] «ялина»; назва зумовлена зовнішнім виглядом польового хвоща, який нагадує хвойне дерево в мініатюрі; пор. [сосонка] «польовий хвощ», р. [сосенка] «тс.», [елкаі «хвощ лісовий, Едиізеіпт зііуаіісит Б.», бр. [вльнікУ «хвощ багновий, Ериізеіит іітозит Б.», [яленец, вдачка, сосонка] «тс.».— Попов 259. — Див. ще їль, ялина.
Іліан, р. ст. Илиан, бр. Іліян, болг. Илиян;— запозичення з латинської мови; лат. Аеііапиз є прикметниковою формою від Аеііиз «Елій» (назва римського плебейського роду) і відповідає гр. АіА.ісгу6є «Еліан», пов’язаному з тДіое «сонце, ясність», тДХюс, дор. аеДое «тс.». — Сл. вл. імен 211; Петровский 120; Сопзіапііпезси 78—79; Егізк І 631. — Див. ще гелій.
Іліодор, ст. Иліодорт> «с(о)лн(е)ч-ньій дарт,» (1627);—р. Илиодбр, Лио-дбр, бр. Іліядбр, слц. Неііосіог;—запозичення з грецької мови; гр. ‘НХішбсо-рос утворене з основ іменників «сонце» і бБрот «дар, подарунок», спорідненого з псл. дать, укр. дар.— Беринда 209; Петровский 121; Сопзіапіі-пезси 79. — Див. ще гелій.
Ілля, [Илія], Ількд, [Илаш, Илюсь, Илюха Я], ст. Илій, Елйя (1627); — р. Илья, ст. Илия, бр. Ілья, Ільяш, др. Илия, п. ЕЦазх, ч. слц. Е1іа$, ст. Не1іа$,,болг. Илйя, м. Илща, [Илко], схв. Или]а, слн. Е1і]'а, стел Илиіа, 6ллїа, Йєлиа;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. ’НХіае походить від гебр. ’ЕІііаЬй (із складання форм еІоЬіт і ЗаЬуе) (букв.) «сила божа» або ж «мій бог Єгова».— Сл. вл. імен 211; Беринда 208; Фасмер II 128; Петровский 121; Кореспу Ргй-уосісе 60; Илчев 221; Сопзіапііпезси 79.
[ілльбм] «жердина для дій на паромі» Я;—неясне; можливо, пов’язане з ільм «в’яз» (пор. [льом] «тс.»).
ілюзія, ілюзіонізм, ілюзіоніст, ілюзійний, ілюзорний; — р. иллюзия, бр. ілюзія, п. ііпхіа, ч. Низе, слц. іійхіа, вл. нл. і1игі]а, болг. илюзия, м. илузи;^, схв. йлузиіа, слн. І1игі]‘а; — запозичення з французької чи німецької мови; фр. іііпзіоп «омана, міраж», нім. ІПи-зібп «тс.» походять від лат. ііійзіо «жарт, висміяння, іронія, обман», пов’язаного з іііисіо «граюсь, насміхаюсь, обманюю», утвореним за допомогою префікса іп- (ії-) «в-, на-» від дієслова Ійсіо «граю (в щось); танцюю; насміхаюсь», спорідненого з гр. і «грає, танцює», Хоіборєсо «ганьблю, лаю». — СІС 275; Шанский ЗСРЯ II 7, 49—50; Фасмер II 127; ССРЛЯ 5, 285; Кораііпзкі 417; Оаигаі 399; ВІосЬ 376; Кіеіп 771; \Уа1-сіе—Ноїт. І 829. — Див. ще інвентар.
ілюмінація, ілюмінатор, ілюмінаційний, ілюмінувати; — р. иллюмина-ция, бр. ілюмінація, п. ііишіпасіа, ч. ііишіпасе, слц. ііитипасіа, вл. нл ііи-тіпасі]а, болг. илюминация, м. схв. илуминаци;а, слн. і1итіпасі)а;— запозичено з французької мови, можливо, через посередництво польської; фр. іііиті-паііоп «освітлення» походить від пізньо-лат. іііитіпаііо«тс.», пов’язаного з ііій-тіпо «освітлюю, осяюю», утвореним з префікса іп- (І1-) «в-, на-» і дієслова 1й-шіпо «освітлюю», похідного від Ійтеп «світло», пов’язаного з Іих «тс.», Іисео «свічусь». — СІС 275; Шанский ЗСРЯ II 7, 50—51; Фасмер II 127; ССРЛЯ 5,286; Кораііпзкі 417; Паигаі 399; ВІосЬ 376; \¥а!с1е—Ноїт. І 832. — Див. ще інвентар, ілюстрація.
ілюстрація, ілюстратор, ілюстративний, ілюстраційний, ілюструвати; — р. иллюстрация, бр. ілюстрація, п. ііизігасіа, ч. ііизігасе, слц. ііизігасіа, вл. нл. ііизігасііа, болг. илюстрация, м. схв. илустрацща, слн. ііизїгасі]'а; — запозичення з німецької чи французької мови; нім. І Ппзігаіібп «ілюстрація, зображення», фр. іііизігаііоп «тс.; знаменитість, слава» походять від лат. ІПйзігаііо «роз’яснення, унаочнення, зриме представлення», пов’язаного з дієсловом іІІйЛго «освітлюю», утвореним з префікса іп- (І1-) «в-, на-» і дієслова Ійзіго «освітлюю, очищаю», пов’язаного
з Іисео «свічусь, яснію», Іих «світло», спорідненими з гр. Леохбе «блискучий, білий», псл. Іись «промінь», укр. лучи-ти «цілити». — СІС 275; Шанский ЗСРЯ II 7, 51—52; фасмер II 127; ССРЛЯ 5, 288; Кораііпзкі 417, Ваихаі 399; ВІосЬ 376; ШаИе—Ноїт. І 823 824, 839— 840. — Див. ще інвентар, лучити.—Пор. ілюмінація, люстра.
Йля —див. Олена.
ільм (бот.) «в’яз шорсткий, ІЛтиз зсаЬга Мііі. (П. топіапа МШЬ.)», Ільма, [ілем, ільмак, ільмйна, ільм’як, ільняк, ильм Ж. ильма Мак] «тс.», \илем] «тс.; берест, ІЛтиз сатре8ІгізЬ.»Мак, [илим] «берест; в’яз гладенький, ІЛтиз ресіип-сиіаіа Топ§.»Мак, [ильмак] «в’яз нарос-товий, ІЛтиз зиЬегоза ЕЬгЬ.» Мак, [льом] «в’яз» Ж;—р- ильм, бр. лем, др. илемт>, ильмт>, п. ііт, ііта, ст. ііет, ч. ]Ч1т, ст. ]’і1ет, нл. Іот, полаб. ]’е1т, слн. [Ііті;—псл. ^віть;—споріднене з лат. иітиз «в’яз», двн. еіте, еіт, ііте, свн. ііте, дісл. аітг, англ. еіт; виводиться від іє. *ие1- «рвати» (ЗССЯ 8, 222—223); існує думка про запозичення з свн. ііте, іітраит «в’яз» (Вегп. І 424—425; Мозхупзкі Р7ЛР 288; ЛР 37, 1957).— Нейштадт 198; Шанский ЗСРЯ II 7, 52; Фасмер—Трубачев II 126— 127; Ильинский Зіауіа 2, 260; МасЬек Лт. ГО8Ї1. 90; Мікі. ЕШ 95; КІеіп 510.
[ільтйця] «оголена від вовни овеча шкура; кант з оголеної овечої шкури навколо кожуха внизу; кант, що вшивається між двома кусками шкіри або тканини», [йльтиці] «клинці в сорочці під пахвами» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з [ластовйця] «кусок тканини, що вставляється в одязі під пахвою», [ластівка, ластка} «тс.».
[йльще] «блукаючий вогник; (ент.) світлячок, Ьатругіз посШиса» Ж, [иль-ща] «тс.» Пі, [льще] «відблискуюче світло» Ж;— псл. *1ь8І]е (або *1ь8Іїа), пов’язане з Іьзіь «обман, хитрощі, лестощі»; назва зумовлена тим, що блукаючий вогник уночі може збити з дороги.— Див. ще лест.
[йльщиця] (зоол.) «гігантська піро-зома, Ругозота §і£апіеит» Ж;—похідне утворення від [йльще] «блукаючий вогник, світлячок»; назва зумовлена 296
тим, що пірозоми (колоніальні форми асцидій, які плавають у морській воді) вночі можуть світитися. — БСЗ 33,78.
[імати] «брати; ловити, хапати», [імй-ти, имати Ж, имйти Ж, иймати Ж, імати Ба] «тс.», [іматися] «братися; ловитися; загорятися, займатися», [има-пгися, имйтися] «тс.», [їманка] «ловін-ня», [имачка] «призов, набір» Ж. [є'мець] «хват, ловкач», [ємка] «чаплія» Л, [йбм-ка\ «тс.» Л, [ємки] «рогач» До, ємкість, ємність, є'мкий, іємкйй] «хваткий; спритний», є'мкісний, ємний, є'мнісний, [ім-кйй] «хваткий, спритний», виймати, виїмка, виїмок «виняток», виїмчастий, виймальний, [вйнаєм Ж, винаємник Ж], відіймати, віднімати, діймати, до-ймати, [зимати] «хапати» Ж, займати «чіпати; захоплювати; цікавити; заганяти, проганяти», [займйти], займатися «робити; вивчати; приділяти увагу; загорятися; починати світити», [займй-тися] «загорітися», [заїмкаі «займан-щина», займанка, займанщйна, займань «тс.», [займи] «застава» Ж, [займан] «займання», [займи] «позичання» Ж, [займйна] «займанщйна», займище «тс.», [займинка] «плата пастухам натурою» Я, [займиско] «натовп» Ж, [займит] «город за селом, підмет» Мо, [займот] «затримання худобини, виявленої в потраві» Я, здіймати, [здіймйти], [здо-ймйти] «зняти», [здбйма] «гачок для ло-віння риби взимку неводом», наймати, [наймити] Ж, наймитувати, наймичкувати, [наємець] «найманий робітник», наємник (заст.) «тс.; той, хто служив у найманій армії», [найманка] «найми», найманець, наймач, найми, наймит, наймитство, [наймиття] «прислуга, наймити», наймитча, наймитчук, [на-ймиця] «найми; плата за найми», наймичка, найбм, [найбмець] «наймач; (заст.) підставний рекрут», [нає'мний Ж, наємничий Ж], найбмний, навперейми, обіймати, [обіймати], обнімати, об’єм, обійми, [обіймище] «обхват», обнімка, об’ ємистий, об’ємний, переймати, [пе-реймйти], перейматися «проникатися; [перериватися]», [перейма] «переймання того, що пливе по річці; винагорода за повернення перейнятого; зупинка жениха; потуги у породіллі», [переймець]
«переймання того, що пливе по річці», [перейми] «болісні скорочення м’язів у породіллі», [переймом] «з перервами», перенайбм, піймати, піймач «ловець», [пїймлщя] «учасники весілля, що йдуть від молодого за молодою», підіймати, піднімати, підіймач, підйом, підйомна, підйомник, підйомні, підойма, підіймальний, піднімальний, підйомний, піднаймати, піднаймач, піднайом, [по'єм-щина] «збір за дозвіл на одруження» Нед, приймати, [приймати], прийматися, [прийматися], прййма «п’ята з шести великих струн бандури», приймак, [приймаха] «приймак», приймальник, приймальня, [прййманка] «борошно для шліхти» Нед, приймач, прийми, [прйймит] «приймак», [приймйця] «наречена» Нед, приймочка (бот.), прийом, приємний, приймальний, прийомний, проймати, пройма «виріз; отвір», [про-ємчйстий] «пронизливий» Нед, [пройманий] «тс.» Нед, роздіймати, рознімати, [розиматися] «помиритися» Нед, [роз’єм] «перемир’я» Нед, [роз’є'мник] «мировий суддя; посередник» Нед, розумний, спіймати, упіймати; — р. заст. діал. имать «брати, хапати, ловити», бр. [емкій] «зручний», др. имати «брати», п. заст. ітас «хапати, брати», ч. Дтаіі «ловити, хапати», слц. ]ітаі’ «тс.», вл. ]’ітас «хапати, брати», болг. ємна «підхоплю, схоплю», схв. ]емати «збирати виноград», слн. ]’ешаіі «брати»;—псл. ішаіі «брати», ітератив до ]’^Н (<*)ьтіі <*їт-) «тс.»; — споріднене з лит. ііїііі «брати», лтс. іеші, лат. ето, етеге «тс.», ірл. аіг-ета «підхопить»; іє. *ет-«брати». — фасмер І 311, II 19^ 128; Біахузкі І 450—451; МасЬек Е8ЛС 231; БЕР І 494—495; Бкок І 716; Вехіаі Е88Л І 226, 229—230; ЗССЯ 8, 224—225; Вегп. І 264—265; Тгаиітапп 103—104; Топоров III 47—49; Рокоту 310—311.— Див. ще яти.— Пор. мати2.
імбир «тропічна рослина з кореневищем, багатим на ефірні олії», [имбер, инбйр, инбір Ж, імбер, вамберець, ванберець] «тс.», [инбирівка] «настій з імбиру»;—р. имбйрь, инбйрь, бр. імбїр, ст. имберть (1498), п. ітЬіег, [ІтЬег], ст. іпЬіг, іп§Ьіег, слц. (ГитЬіег, вл. іитЬіег, схв. Ьумбер, слн. іп§уег;—
запозичено (частково через польське посередництво) з німецької мови; нвн. ІтЬег, іп§хуєг «імбир» (свн. іп§єхуєг, іп§еЬег, ітЬег, двн. §іп§іЬег(о)) походить ВІД сгр. £і-[уфєрі.5 «тс.», яке зводиться до пракрит. 8іп§аЬега, дінд. згпдауЄгат «свіжий імбир», початково «рогоподібний» (за формою кореня одного ,з видів рослини), утвореного із згіщат «ріг» і уегат «тіло, форма».— Булаховський Нариси 117; Критенко Мовозн. 1973/2, 29; Гумецкая Пробл. ист. и диал. 115; СІС 275; Фасмер II 129; Преобр. І 271; КісЬЬагдІ 57; Галай . Веснік БДУ 1978/2, 34; Біахузкі І 145;
81. хууг. оЬсусЬ 298; Вгііскпег 190; Вегп. І 259; К1и§е—Міігка 326.
[ймбрик] «чайник» Пі, [імбрйчок] «тс.» Ж; — бр. імбрьічак, п. ітЬгук «посуд для варіння кави, молока», ііЬгукІ, слц. ІЬгік, іЬгук, болг. ибрйк, м. ибрик «тс.», схв. ибрйк, ймбрик «глечик для води»;—запозичене через польське посередництво з турецької мови; тур. ІЬгік «глечик для води, посуд для кави» походить від ар. іЬгТк «тс.».— РісЬЬагсД 57; Біахузкі І 452; Вгііскпег 190; Кагіо-хмісг 5\\Ю 223; 81. хмуг. оЬсусЬ 298; МасЬек Е8ЛС8 167; Маїхепацег ЬР 8, 9; Вегп. І 419; ЬокоізсЬ 71.
[імела] (бот.) «омела біла, Уізсит аІЬит Б.», [имела Ж, імена ВеБ} «тс.»; — др. имела «приманка для птахів», п. іетіоіа «омела», ст. ]’етіо1, Іетіоіо, іетіаіо, тіеіе, ч. ]те1і, [_]те1І, ст. ітеїе, слц. ітеїо, вл. )етіе1, іет)е-Ііпа, нл. ]'ет]е1іса, І]'ет]’оІ, Їет)е1іпа1, болг. ймел, ймело, м. имела, схв. имела, мела, слн. [теЦе, теїа, ітеїа], стел, имела «тс.», имедкникії «птахолов»; — псл. *(і)ете1а, пов’язане чергуванням голосних з отеїа (укр. омел&\, — споріднене з лит. [етаїаз], прус, етеїпо-«тс.»; пов’язують з псл. *і^іі, *Іьтд, (укр. яти), зважаючи на те, що ягода й кора рослини здавна використовуються для виготовлення пташиного клею (для ловіння птахів). — Фасмер III 139; Преобр. І 649; Біахузкі І 559—560; БЕР II 71—72; Бкок І 718; ЗССЯ 6, 26—27; Топоров II 26—28; Егаепкеї 9. — Див. ше імати, яти. — Пор. омела.
імітація, імітатор, імітаційний, імітувати; — р. болг. имитация, бр. імітацьія, п. ітііасіа, ч. ітііасе, слц. ітііасіа, вл. нл. ітііасі]а, м. схв. ими-тацща, слн. ітііасі]а; — запозичення з французької чи німецької мови; фр. ітіШіои, нім. Ітііаіібп походять від лат. ітііаііо «наслідування, переймання», пов’язаного з дієсловом ітііог «наслідую, відтворюю», спорідненим з іта§о «образ», аетпіпз «суперник», етимологічно не зовсім ясними. — СІС 276; Шанский ЗСРЯ II 7, 54—55; ССРЛЯ 5, ЗОЇ; Кораїіпзкі 418; Вапхаі 399; ВІосЬ 376; ШаМе—Ноїт. І 17, 680.
[іміти] «мати», [иміти, міти] «тс.» Ж, [имінє] «добро, майно, худоба» Ж, їименнє] «тс.» Ж, Іймощі] «добро, маєтність» Ж;—Р- иметь, имею,ст. имамь, бр. мець (з п.?), др. им'Ьти, имамт>, им'Ью, п. тіес, ст. ішіес, ітат, ч. тііі, тат, ст. ітіеіі, тіеіі, ]тат, слн. ітеіі, ітат, стел, натяти, иліалхь., илтЬіж;— псл. *їьіпеіі, *іьтать «мати», дієслово на означення стану, паралельне до первинної форми із значенням дії *іьтаіі (*і^іі) «хапати, брати»; зв’язок значень, як у лит. іпгеіі «мати, тримати»—іуегіі «хапати»; пор. ірл. §аіЬіт «беру, хапаю; отримую, маю» — лат. ЬаЬео «тримаю, маю» або гот. ЬаЬап «мати», двн. ЬаЬеп, нім. ЬаЬеп «тс.» — лат. саріо «хапаю, беру» (Егпоиі—Меіі-іеі 422).—ЗССЯ 8, 226—227.—Див. ще імати, яти.— Пор. мати2.
імла, імлистий —див. мла.
імміграція, іммігрант, імміграційний, іммігрувати; — р. иммиграция, бр. іміграція, п. іті§гасіа, ч. іті§гасе, слц. іті§гасіа, болг. имиграция, м. схв. имиграциіа, слн. іті§гасі]а; — запозичення з французької чи німецької мови; фр. ітті§гаііоп «переселення», нім. Іттщгаіібп походять від лат. ітті-§гаііо, пов’язаного з дієсловом ітті§го «вселяюся, в’їжджаю, проникаю», утвореним з префікса іп- (іт-) «в-, на-» і дієслова ті§го «переходжу, переїжджаю, переселяюся».— СІС 276; Шанский ЗСРЯ II 7, 55—56; ССРЛЯ 5, 303; Кораїіпзкі 418; Вапгаі 400; ВІосЬ 376; Таїсіє—НоГт. І 687—688. — Див. ще емігрувати, інвентар, міграція.
імовірний «можливий; (заст.) довірливий», ймовірний, Іімовірливий Пі, Умові ра Пі, ймовірний. Пі]; — р. неимовер-ньій, їимоверньій\, бр. імаверньї; — складні утворення з основ теп. ч. дієслова йняти (йму) (<*](фі, ^ьпід) та іменника віра.; виникло на грунті виразу др. яти в'Ьру «вірити»; пор. др. неяв’ЬрТ) «недовірливий». — Див. ще віра1, імати, яти.
імператор, імператриця;—р. болг. м. император, бр. імператор, п. ішре-гаіог, ч. слц. слн. ішрегаіог, схв. император; — запозичення з латинської мови; лат. ітрегаіог «повелитель, володар, полководець» пов’язане з дієсловом іт-рего «наказую, володарюю»; форма імператриця, очевидно, розвинулась під впливом фр. ітрегаігісе. — СІС 276; Шанский ЗСРЯ П 7, 57—58; ССРЛЯ 5, 306; Фасмер II 129; Кораїіпзкі 420; Кіеіп 775; Вапгаі 400; ВІосЬ 377.— Див. ще імперія.
імперіал «російська золота монета вартістю 10 крб., а з кінця XIX ст.— 15 крб.»;—р. империал, бр. імперьіял, п. ітрегіаі, ч. слц. слн. ітрегіа!, схв. имперщал «тс.»;—запозичення з середньолатинської мови; слат. ітрегіаііз «імператорський динарій» (пор. п. ст. ітрегіаі «імперський талер»), початково «цісарський, державний», є похідним від ітрегіпт «царство; вища влада».— СІС 276; Шанский ЗСРЯ II 7, 58; ССРЛЯ 5, 308; Фасмер II129; Кораїіпзкі 420; 8ЛР III 178. — Див. ще імперія.
імперіалізм, імперіаліст, імперіалістичний;— р. империалйзм, бр. імпе-рьіялізм, п. вл. нл. ітрегіаііхт, ч. іт-регіаіізтиз, слц. ітрегіаіігтиз, болг. империалйз’ьм, м. имперщалйзам, схв. импери)алйзам, слн. ітрегіаіігет;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Ітрегіаіізтпз, фр. ітрегіаіізте походять від англ. ітрегіаіізт, утвореного з лат. ітрегіаііз «державний», пов’язаного з ітрегіпт «держава, вища влада». — СІС 276; Шанский ЗСРЯ II 7, 58; ССРЛЯ 5, 308; НІШІ- ШогіЬ 15; Кораїіпзкі 420; Папхаї 400; ВІосЬ 377; Кіеіп 776. — Див. ще імперія.
імперія;—р. болг. империя, бр. імперія, п. ітрегіпт, ч. ітрегіпт, ст.
ітрегіе, слц. ітрегіит, м. имперща, схв. ймпери]а, ймпериіум, слн. ітре-гі]’;—запозичення з середньолатинської мови; слат. ітрегіит «царство; (ст.) наказ, веління; вища влада» пов’язане з дієсловом ітрего «наказую, володарюю, управляю», складеним з префікса іп- (іт-) «в-, на-» і дієслова раго «готую, збираю, накопичую», спорідненого з гр. лєрггщі (лтлрастии) «продаю».— СІС 277; Шанский ЗСРЯ II 7, 59; ССРЛЯ 5 , 309; Фасмер II 129; КІеіп 776; \\7а!сіе—Ноїт. II 256. — Див. ще апарат. — Пор. імператор, імперіалізм, сепарація.
імпозантний;—р. импозантньїй, бр. імпазантньї, ч. ітрозапіпі, слц. ітро-гапіпу, болг. м. импозантен, схв. им-позантан, слн. ітрогапіеп; — запозичення з французької мови; фр. ітрозапі «величний, поважний» пов’язане з дієсловом ітрозег «імпонувати, накладати», утвореним за зразком лат. іш-рбпо «вкладаю, впоряджую», що складається з префікса іп- (іт-) «в-, на-» і дієслова ропо (розиї) «кладу, встановлюю».— СІС 277; Шанский ЗСРЯ II 7, 60; ССРЛЯ 5, 312; Оаигаі 401; ВІосЬ 378; \УаЬ1е—Ноїт. II 335. — Див. ще інвентар, позиція. — Пор. імпонувати.
імпонувати; — р. импонІїровать, бр-імпанаваць, п. вл. ітропоч/ас, ч. ітро-поуаіі, слц. ітропоуаі’, болг. импонй-рам, м. импонйра, схв. ймпоновати, им-понйратй, слн. ітропігаіі;— через польське і російське посередництво запозичено з німецької мови; нім. ітропіегеп «імпонувати», очевидно, під впливом фр. ітрозег «тс.; класти, накидати» утворено від лат. ітропо «накладаю, вкладаю».—СІС 277; Шанский ЗСРЯ 11 7, 60; ССРЛЯ 5, 311; Зіашзкі І 455; Кора-Ііпзкі 421; ВІосЬ 378; Ваигаі 401. — Див. ще імпозантний, інвентар.
імпорт, імпортер, імпортувати; — р. ймпорт, бр. імпорт, п. ч. слц. вл. ітрогі, болг. м. ймпорт, схв. ймпорт, слн. ітрбгі;— запозичення з англійської мови; англ. ітрогі «ввіз; ввозити» походить від лат. ітрогіо «ввожу», складеного з префікса іп- (іт-) «в-, на-» і дієслова рогіо «ношу, приво
жу».—СІС 277; Шанский ЗСРЯ 11, 7, 60—61; ССРЛЯ 5, 312; Кораііпзкі 421; КІеіп 777; Папгаі 401. — Див. ще інвентар, експорт.
імпотент, імпотенція; — р. импо-тент, бр. імпат'знт, п. ч. слц. ітро-іепі, болг. м. импотентен, схв. импо-тентан, импотенциіа, слн. ітроіеп-са; — засвоєний латинський медичний термін; лат. ітроіепз (род. в. ітроіеп-ііз) «безсилий, слабкий» є результатом злиття заперечної частки іп- (іт-) «не-» з прикметником роіепз, -ЄПІІ8 «сильний, могутній». — СІС 277; Шанский ЗСРЯ II 7, 61; ССРЛЯ 5, 314; Кораііпзкі 421; КІеіп 778; Папхаї 401; ВІосЬ 378.— Див. ще інвалід, потенція.
імпресаріо;—р. болг. м. импреса-рио, бр. імпрзсарьіо, п. ітргезагіо, ч. слц. ітргезагіо, схв. импресарио, им-пресарио, слн. ітргезагі]’;—запозичення з італійської мови; іт. ітргезагіо «антрепренер, театральний підприємець» є похідним від ітргеза «захід, справа, антреприза», пов’язаного з дієсловом ітргепйеге (<нар.-лат. *іт-рге-Ьепйеге) «братися, розпочинати, вживати заходів», утвореним з лат. іт- (іп-) «в-, на-, при-» і ргепйеге (<ргеЬеп<1еге) «хапати, ловити», що складається з префікса рге- (<*ргаі-), спорідненого з лит. рге «при», псл. ргі «при», і основи Ьепй-«хапати», спорідненої з гр. хаубаусо «хапаю», можливо, також лит. §ебеіі «сумувати», псл. г^йаіі «жадати». — СІС 277; Шанский ЗСРЯ II 7, 62; ССРЛЯ 5, 313; Кораііпзкі 422; КІеіп 778; Ваи-гаі 401—402; ВІосЬ 378; Таїсіє—Ноїт. II 351, 359. — Див. ще при.
імпровізація, імпровізатор, імпровізувати;— р. болг. импровизация, бр. імправізацьія, п. ітрго\уІ2ас]а, ч. іт-ргоуігасе, слц. ітргочігасіа, вл. нл. ітрго\\'І2асі]а, м. схв. импровизацща, слн. ітргоуігасіїа;—запозичення з французької мови; фр. ітргоуізаііоп пов’язане з дієсловом ітргоуізег «імпровізувати», яке походить від іт. ітргоу-уізаге «тс.», пов’язаного з ітргоууізо «несподіваний, непередбачений, раптовий», що походить від лат. ітргбуїзиз «тс.», утвореного із заперечної частки іп- (іт-) і дієприкметника ргбуТзиз
від дієслова ргбуісіео «передбачаю», що складається з префікса рго- «перед-, за-», спорідненого з псл. рго-, рга-, укр. про-, і дієслова уісіео «бачу, спостерігаю», спорідненого з псл. уісіеіі, укр. вйдіти. — СІС 277; Шанский ЗСРЯ II 7, 63—64; ССРЛЯ 5, 316; Кораііпзкі 422; Кіеіп 779; Оаигаі 402; ВІосЬ 379; АУаІсІе—Ноїт. II 364. — Див. ще вид, інвалід, про. — Пор. провізія.
імпульс, імпульсний, імпульсивний;— р. ймпульс, бр. імпульс, п. ч. вл. ітриіз, слц. ітриіг, болг. импулс, схв. импулс, слн. ітрйіг;—запозичення з німецької мови; нім. Ітрйіз, Іт-риїзіоп походять від лат. ітриїзиз «поштовх, удар; спонукання», пов’язаного з дієсловом ітреііо «приводжу в рух, жену, відганяю, штовхаю», утвореним з префікса іп- (іт-) «в-, на-, при-» і дієслова реііо «б’ю, штовхаю, приводжу в рух». — СІС 277; Шанский ЗСРЯ II 7, 63—64; ССРЛЯ 5, 318; Кораііпзкі 422—423; Кіеіп 779. — Див. ще інвентар, пульс.
імунний «несприйнятливий до хвороб або отрут», імунізація, імунітет, імунізувати; — р. иммунньїй, бр. імун-ньі, п. іттипііеі, ч. ітиппі, ітипііа, слц. ітйппу, вл. нл. ітипііа, болг. имунитет, м. имун, имунитет, схв. ймун, имунитет, слн. ітйп, ітипііе-іа;— запозичення з німецької мови; нім. іттйп «несприйнятливий; недоторканний», ІттшііШ, іттипізіегеп походять від лат. іттипіз «вільний від обов’язків, повинностей» (іттппііаз «звільнення від повинностей»), утвореного з заперечної частки іп- (іт-) «не-» та іменника типіа (<тоепіа) «обов’язки, заняття», спорідненого з дінд. тауаіе «міняє», псл. тепа, укр. міна, міняти.— СІС 278; Шанский ЗСРЯ II 7, 56—57; ССРЛЯ 5, 305; Кораііпзкі 419; Кіеіп 774; ШаМе—Ноїт. І 255,683,— Див. ще міна. — Пор. амуніція, комуна.
[імша] «перекладання посуду сіном або соломою» Я, [імшедь] «мох; лишайник», [мшедь] «лишайник», [имшйнє] «мох» Ж, їимшенйк] «будівля для зимівлі бджіл, обшита мохом» Ж, [імшй-ти] «конопатити мохом», [мшйти]
«тс.»;—р. Іимишна] «невелике болітце на сухому місці», бр. імшанік «омша-ник», імшара «мохове болото», імшаньї «моховий», імшьістьі «тс.», імшьїць «конопатити мохом»;—похідні утворення від основи мох- (псл. тьх-) з переходом х в ш перед голосними переднього ряду або ]; початкове і- не зовсім переконливо пояснюється (ХиЬаіу 81. а сі. І 2, 318) з прийменникового сполучення во мху>ві мху. — Див. ще мох.— Пор. омшанйк.
ім’я, [м’я, мня, імня, імено, мення, мйно Ж], імення, ймення, іменини. Іменини, минйни ЖЕ іменинник, [ме-нйнник], [йменник] «тезка» Ж, Іменник Пі, йменник] «тс.», іменник, іменитий, іменний, іменований, іменниковий, іменувати, Іменувати, менняти], іменно, [йменно] Ме, Па;— р. ймя, бр. ім'я, др. имя, п. іті^, тіапо, ст. ііті^, ч. )тепо, ст. іте, )тепе, слц. тепо, вл. пДепо, нл. те, тіеп)о, т)епо, ст. )ітіе, полаб. іаітц, (іеітд), болг. м. йме, схв. ш/е, слн. іте, стел, іша, имене;— псл. *)ьт^ (*]ьтепе) <*ьптеп, що зводиться до іє. *п-теп-;—споріднене з прус, еттепз, род. в. етпез, алб. етєп (<*епшеп), ірл. аіпт,’ з іншим вокалізмом гот. пато, двн. пато, нвн. Пате, лат. потеп, дінд. пйта, гр. 6тора, вірм. апит, хет. Іатап, тох. А пот, В пет «тс.»; пов’язують з псл. *і^іі, *]’ьтд (укр. яти), реконструюючи термін родового ладу *]’ьт-теп «умовний (прийнятий) знак» (8итап АЇЗІРЬ ЗО, 302); О. М. Трубачов виводить від прийменникових коренів *апб «вгору», *еп «в, всередині» як «накладене, вкладене» (ЗССЯ 8, 227—228). — Шанский ЗСРЯ II 7, 64—65; Фасмер II 129— 130; ЗІаткі І 454—455; МасЬек Е8ЛС 230—231; 8кок І 718; Вегіа) Е88Л І 210; Бернштейн Очерк 1974, 183; Вегп. І 426; Топоров II 28—ЗО.
[ин] «льон» Пі;—очевидно, діалектний варіант незасвідченого *ильн, що міг виникнути як один з рефлексів давньоруського льн7>, лна (Срезн. II 65) з редукцією голосного неповного утворення (ь) внаслідок, появи протетичного і (и) і перетягуванням на нього наголосу; пор. наявність похідних форм
[ильняний, ильчастий] «льняний» Ж. р. [ильнец] (зменш.) «льон», [ильнйще] «льняне поле». — Див. ще льон.
інак, {йнак\ Г, Ж. інако, Ііначе, иначій Ж], інакше, [инаково], [инакий] «інший», [иначий, инаковий], інакший, [иначити Ж, інакшити], переінакшити, [переиначити, переночувати ВеБ]; — р. \йнак(о)], йначе, [йнакий, йнаковьій], бр. [інак], інакшьі, іначай, др. инако, инакьш, п. іпасге], іпакі, іпакзгу, ст. іпак, іпако, іпасг, рпасхе], ч. ]'іпак, Ііпако, ]’іпасе, ]’іпас, ріпаку, слц. іпак, іпас, такій, вл. йіпак, йіпакі, 1ііпа)кі, Шпазі, нл. йупак, йупакзу, Ціпакі], болг. йнак, м. инаку, инаков, схв. ст. йнак, инако, слн. іпак, іпако, іпасе, стел, милкії «інший», милко «інакше», инлчв «тс.»;—псл. іпакь, похідне від іпь;—близькі відповідники у лит. уіе-пбказ, уіепбкіз «однаковий», гот. аіпокю «єдиний», ірл. оепасії «зібрання, торжок»; форми з ш (ч) є утвореннями порівняльного ступеня з суфіксом -]'е (*іпак-]е).— Шанский ЗСРЯ 117,65— 66; Фасмер І 130; Зіащзкі І 456; Вгйскпег 192; Масйек Е84С 227; ЗССЯ 8, 230; Вегп. І 431; Мікі. ЕШ 96. — Див. ще йний.— Пор. інший, наче.
інвалід; —р. болг. м. инвалйд, бр. інвалід, п. нл. іпхуаіісіа, ч. слц. іпуаіісі, вл. іп’лгаїісі, схв. инвалйд, слн. іпуа-Іід; — запозичення з німецької чи французької мови; нім. Іпуаіісіе, фр. іпуа-Іісіе походять від лат. іпуаіісіиз «слабкий, хворий», утвореного з заперечної частки іп- «не-» (ст. *еп), спорідненої з дінд. ав. а-, ап-, вірм. ап-, тох. ап-, еп-, ет-, гр. ’а-, ’ау-, дірл. ап-, іп-, е-, гот. двн. дангл. пп- (<іє. *п-), і прикметника уаіісіиз «сильний, міцний», похідного від дієслова уаіЄге «бути сильним, міцним». — Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ II 7, 66; Фелицьіна РР 1973/3, 155—156; Фасмер II 130; ССРЛЯ 5, 324; НйШ-ШогШ 73; Кораїіпзкі 342; Оаигаі 413; ВІосЬ 392; Таїсіє— Ноїш. І 686—687. — Див. ще валентний, валюта.
інвентар, інвентаризація, інвентаризувати;— р. инвентарь, ст. инвента-риум, бр. інвентар, п. іпсуепіагх, ч. іпуепіаг, слц. слн. іпуепіаг, вл. іпч/еп-
іаг, болг. инвентар, схв. инвентар;— запозичення з німецької мови; н. іпуєп-іаг (у XVIII ст. — Іпуепіагшт) «інвентар, старі меблі, пожитки» походить від слат. (юрид.) іпуепіагіиш «те, що служить для знаходження, опис, список», пов’язаного з іпуєпіо «знаходжу, розкриваю, дізнаюсь», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-», пов’язаного з прийменником іп «в, на», ст. еп, спорідненим з гр. єу, [їу], єу?, дангл. двн. іп, прус, еп, ЛИТ. 7 (ІЙ§), псл. *оп-, д-, уьп-, уь, укр. в, у, та дієслова уепіо «приходжу, прибуваю», спорідненого з гр. Раіущ «іду» (пор. на-йти).— СІС 279; Шанский ЗСРЯ II 7, 67; Фасмер II 130; ССРЛЯ 5, 327; Кораїіпзкі 444; Таїсіє— Ноїш. І 687—688, 713, II 747 — 748. — Див. ще у1.
інгуш (представник однієї з кавказьких народностей);—р. ингуш, бр. інгуш, ч. Іп§и$і (мн.);—результат перенесення і видозміни топоніма Ангушт, назви одного з перших поселень народності при її переселенні з гірських місцевостей на рівнину у XVI—XVII ст. (на місці сучасного села Тарське в Тар-ській долині). — Долакова Яз. нар. СССР IV 210.
інде «місцями, подекуди, в іншому місці», [йнде\ «інакше, іншим разом» Ж, Ійнде—йнде\ «то—то» Ж, \индеєва\ «де-не-де» Я, \йндеж\ «в інше місце» Ж; — р. [йнде\ «в іншому місці, де-не-де», др. инт>де «в іншому МІСЦІ», п. (§СІ2Іе) іп-  сігіе], ст. і діал. іпсігіе, іпсігіе], ч. ]іпс!е, слц. іпсіе, нл. Ьупгі, йупго, [йупсіге], схв. йнд]е, [іінде], слн. іпбе, їпсіі, стел, им-кдє «тс.»;— псл. іпь-сіе, утворене від іпь «один, інший» за допомогою частки -сіє, як у псл. кьсіе (рос. где) «де».— Фасмер І 131; Зіа^узкі І 457—458; ЗССЯ 8, 234—235; Вегп. 1431. — Див. ще де1, йний.— Пор. ІНКОЛИ, йнкуди.
індекс; — р. болг. м. йндекс, бр. індзке, п. ч. слц. іпсіех, вл. іпсіекз, схв. йндекс, слн. іпсіекз; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпсіех, фр. англ. іпсіех походять від лат. іпсіех «покажчик, список, перелік, каталог», пов’язаного з іпсіісо, -аге «вказати, оголосити», що складається з префікса
іп- «в-, на-, при-» і дієслова Ьісо, -аге «провіщати, оголошувати», пов’язаного з Ьісо, -еге «говорити, сказати». — СІС 280; Шанский ЗСРЯ II 7, 69; ССРЛЯ 5, 332; Кораііпзкі 425; КІеіп 787; Баи-хаі 404; ВІосЬ 382. — Див. ще інвентар, диктат.
[инджибаба] «баба-яга»; — видозмінене запозичення з словацької мови; слц. []епсІ2ІЬаЬа, ]епгіЬаЬа, іесІгіЬаЬа] відповідає укр. [язібаба] «тс.» (див.).
індивід, індивідуал, індивідуалізація, індивідуалізм, індивідуаліст., індивідуальний, індивідуальність, індивідуум, індивідуалістичний, індивідуальний, індивідуалізувати;—р. болг. ин-дивйд, бр. індивід, п. іпсіушісіиит, ч. іпсііуісіиит, слц. слн. іпсііуісіиит, вл. іпсііхуісіиаіпу, м. индивидуа, схв. индй-вйдуум; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпсііуісіиит, фр. іп-діуісіи, англ. іпсііуісіиит походять від лат. іпсііуісіиит «щось неподільне», іп-сііуісіииз «неподільний, нерозділений», складеного з заперечної частки іп-«не-» і основи дієслова сІТуісіо «розділяю, ділю». — СІС 280; Шанский ЗСРЯ II 7, 69—71; ССРЛЯ 5, 333; Кораііпзкі 427; КІеіп 788; Баигаї 405; ВІосЬ 382.— Див. ще девіз, інвалід.
індиго «тропічна рослина, з якої добувають синю фарбу; синя фарба»; — р. индйго, ст. йндиг, йндиго, бр. індйга, п. іпс!у§о, ч. слц. вл. іпсіі^о, болг. м. индйго, схв. йндиго, йндиг, слн. іпсіі-ка; — запозичення з німецької чи іспанської мови; нім. Іпсіщо (ст. ІпдісЬ, Еп-сіісЬ), ісп. іпсіщо, іпсіісо «фарба індиго» походять від лат. іпсіісит «індійське», що є калькою гр. їубіхбу, яке виникло внаслідок скорочення виразу Дбіхбу фіррахоу «індійський засіб» (що означало у греків фарбу для тканини, яку добували в Індії). — СІС 280; Шанский ЗСРЯ II 7, 71; Фасмер II 131; ССРЛЯ 5, 337—338; Кораііпзкі 427; КІеіп 787— 788; К1и§е—Міігка 326; Ваигаї 405; ВІосЬ 382; ЬокоізсЬ 723.
індик, [инд Ж, йндик Ж, индйка Я, индбр, индюк'/К, индюр, індбр, гиндйк, індик ВеБ], індичка, [гиндйчка, Індичка ВеБ], індича, індиченя, індичина, [ин-
дйчня] «приміщення для індиків», [ин-дичня] (зб.), [индйчийї, [индйчити-ся\;—р. индюк, [индйк], бр. індик, п. іпсіук, []щ!ук], слц. іпсіук, схв. ин-дщот; — запозичено через посередництво польської мови з новолатинської; нлат. іпсіісиз є субстантивованою формою прикметника з виразу рауб іпсіісиз «індійський павич»; назва зумовлена тим, що індик був завезений у Європу в XVI ст. з Америки, або т. зв. Вест-Індії.— Булаховський Вибр. пр. III 213; Шанский ЗСРЯ II 7, 71; Фасмер II 132; Преобр. І 271; КісЬЬагсіі 58; Зіашзкі І 457; МасЬек Е8ЛС 168; Зкок І 724; Вегп. І 430; Мікі. Е\¥ 96; Ьо-коізсЬ 73.
індикатор;—р. болг. индикатор, бр. індикатор, п. іпсіукаіог, ч. слц. слн. ішіікаіог, вл. іпсіікаїог, схв. индикатор; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпсіікаїог, фр. іпсіісаіеиг, англ. іпсіікаіог походять від нлат. іпсіісаіог «покажчик», пов’язаного з дієсловом іпсіісо «кажу, показую», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова сіісо «проголошую», пов’язаного з сіїсо «говорю, кажу».— СІС 281; Шанский ЗСРЯ II 7, 72; ССРЛЯ 5, 339; Кораііпзкі 427; КІеіп 787; Баигаї 405; ВІосЬ 382. — Див. ще диктат, інвентар.
[индимйна] «необхідна річ» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. индемйнз «під рукою, близько; легко, приємно» утворене з прийменників ЬІН «у, на», що походить від лат. іп «тс.», де «з», що походить від лат. сіе «тс.», та іменника мйнз «рука», що походить від лат. тапиз «тс.». — ВсЬеІисІко 126, 133; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 180; ПЕРМ 414. — Див. ще де-, інвентар, маніпуляція.
індиферентний; — р. индифферент-ньій, бр. індиферзнтни, п. іпсіуїегепіпу, ч. іпсШегепіпі, слц. іпсШегепіпу, вл. іпсШегепіпу, болг. м. индиферентен, схв. индифер'ентан, слн. іпсііїегеп-іеп; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. фр. англ. іпсііїїегепі «нейтральний, байдужий» походять від лат. іпсіііїегепз, -епііз «той, що не відрізняється, однаковий, байдужий», яке
складається з заперечної частки іп-«не-» і дієприкметника діїїегепз від дієслова сііїїего «розсіюю, поширюю; відрізняюсь».— СІС 427; Шанский ЗСРЯ II 7, 72; ССРЛЯ 5, 340—341; 81. шуг. оЬсусЬ 303; Кіеіп 787; Паигаі 405.— Див. ще диференціал, інвалід.
індій;—р. болг. йндий, бр. індьій, п. іпсі, ч. слц. іпсіішп, схв. йндй], йнди-Іум, слн. індії;—запозичення з німецької мови; нім. Іпсішт (нлат. іп-(ііит) утворено Ф. Рейхом і Г. Ріхте-ром (1865 р.) від лат. іпсііснт «індиго» за ознакою синього кольору ліній у спектрі цього металу.— Шанский ЗСРЯ II 7, 71 —72; Фигуровский 72; Кора-Ііпзкі 425; Кіеіп 788. — Див. ще індиго.
індоєвропейський, індоєвропеїстика, індоєвропейці;—р. индоевропей-ский, бр. індаеурапейскі, п. іпдоеиго-ре]зкі, ч. іпдоеугорзку, слц. іпсіоеигбр-зку, вл. іп(іое\\'горзкі, болг. индоевро-пейски, схв. индо'еврбпскй, слн. іпсіо-еигбрзкі;—запозичення з німецької мови; нім. іпдоеигореізск утворено на основі нлат. іпсіоеигораеиз, яке виникло внаслідок складення основи іпсіо-(<Іпбіа, гр. ’іу66?) і прикметника еигбраеиз «європейський», похідного від Еигбра «Європа»; назва вказує на давнє поширення індоєвропейських мов на території Євразії від Індії до Європи.— Шанский ЗСРЯ II 7, 73; ССРЛЯ 5, 342; Десницкая Вопросьі изучения родства и.-е. язьїков 9, Кораііпзкі 426; Кіеіп 550.
індукція, індуктивізм, індуктор, індуктивний, індукційний, індукуватися;—р. болг. индукция, бр. індук-цьія, п. іпсіиксїа, ч. іпбиксе, слц. іпсіик-сіа, м. индукцща, схв. индукци]а, слн. ішійксіїа;—запозичення з німецької чи французької мови; нім. Іпдикіібп, фр. іпгіисііоп, як і англ. іпбисііоп, походять від лат. іпсіисііо «введення, представлення, проведення», пов’язаного з дієсловом іпдйсо «вводжу», складеним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова сіисо «воджу, веду». — СІС 282; Шанский ЗСРЯ II 7, 73; ССРЛЯ 5, 343; Кораііпзкі 426; Кіеіп 789. — Див. ще дедукція, інвентар.
індус «застаріла назва корінного на
селення Індії, Пакистану, індієць; послідовник індуїзму»;—р. болг. индус, бр. індус, п. Іпсіиз, ч. слц. вл. Іпд, нл. Іпсіісап, Іпсіаг, схв. Индй]ац, слн. Іпбіїес;—запозичення з англійської чи німецької мови; англ. Ніпсіоо, Ніпсіи (мн. Ніпдооз, Ніпсіиз), нім. Ніпсіи (мн. Ніпсіиз) походять від перс. Ніпсій, яке зводиться до дінд. 8іпс11ш1і «річка Інд і район річки Інд».— Фасмер II 132; Кіеіп 731.
індустрія, індустріалізація, інду-стріалїзм, індустріальний, індустріалізувати;-— р. болг. индустрия, ст. ин-дустрйя, бр. індустрьія, п. слц. іпсіизі-гіа, ч. іпдизігіе, вл. іпсіизігііа, м. ин-дустрща, схв. индустри]а, слн. іпсіи-зіп'їа; —запозичено через польське чи німецьке (нім. Іпдизігіе) посередництво з французької мови; фр. іпгіизігіе «(велика) промисловість; промислова діяльність; промисел; майстерність; спритність», іпдизігіеі «промисловий, виробничий», іпсіизігіаіізте, іпсіизігіаіізег походять від лат. іпдизігіа «діяльність; старанність, працьовитість», пов’язаного з іпсіизігіиз «діяльний, працьовитий», ст. іпсіозігииз, етимологічно не зовсім ясного. — СІС 283; Шанский ЗСРЯ II 7, 74—75; ССРЛЯ 5, 346; Фасмер II 132; Кораііпзкі 426; К1и§е— Міігка 326; Ьаигаі 405; ВІосЬ 383; Кіеіп 789; А¥а1сіе—Ноїт. І 696.
інерція, інертний, інерційний; — р. болг. инерция, бр. інерцьія, п. іпегсїа, ч. іпегсіе, слц. іпегсіа, м. инерциіа, схв. инерци]а, слн. іпегсіїа;—запозичення з західноєвропейських мов; фр. іпегііе «бездіяльність, нерухомість», англ. іпегііа, нім. Іпегііе «тс.» походять від лат. іпегііа «бездіяльність, млявість, нерухомість», пов’язаного з іпегз (-егііз) «бездіяльний, невмілий, млявий», утвореним із заперечної частки іп- «не-» та іменника агз (агііз) «ремесло, мистецтво».— СІС 283; Шанский ЗСРЯ II 7, 76; Фасмер II 133; ССРЛЯ 5, 348— 349; Кораііпзкі 427; Кіеіп 790; Паигаі 406. — Див. ще артист, інвалід.
ін’єкція (мед.), ін'єктувати; — р. ин'ьекция, бр. ін'екцьія, н. іпіекс]а, ч. іп]ексе, слц. іпїексіа, вл. іпїексі]а, болг. инжекция, м. иніекціца, схв. ин-
Іекцща, слн. іпіексі]’а;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іп]’ес-іібп, фр. англ. іп]’есііоп походять від лат. іп]‘есііо «вкидання», пов’язаного з дієсловом іп]'ісіо «вкидаю, накидаю», складеним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова ]’асіо «кидаю, жбурляю», очевидно, спорідненого з гр. і'г]рі «приводжу в рух, кидаю, посилаю».-—СІС 283; Шанский ЗСРЯ II 7, ПО; ССРЛЯ 5, 420; Кораїіпзкі 431; Папгаі 408; ВІосЬ 386; Кіеіп 797; М’аісіе—НоГт. І 666—667. — Див. ще інвентар. — Пор. об’єкт, проект, суб’єкт.
інженер, заст. інженір, інженерія, інженерка, інженерство, інженір-ство;—р. болг. м. инженер, бр. інжьі-нїр, п. іпгупіег, ч. іпгепуг, слц. іпгі-піег, вл. іпгепіег, нл. іпгепег, схв. ин-жеіьер, слн. іпгепіг; — запозичено через посередництво німецької мови (нім. Іп§епіепг) з французької; фр. іп§епіепг «інженер», первісно «будівельник військових машин» пов’язане з еп§іп «машина; винахідництво», яке походить від лат. іп§епіпт «вроджені здібності; дотепність; дотепний винахід, талант, геній», що складається з префікса іп-«в-, на-, при-» і основи дієслова §і§по (§епо) «народжую» (отже, букв, «природжене»).—СІС 283; Акуленко 140— 141; Шанский ЗСРЯ II 7, 76 —77; ССРЛЯ 5, 349—350; Фасмер—Трубачев II 133; Вгйскпег 192; К1и§е—Міігка 326; Паигаі 407; ВІосЬ 385; Сащіїї-зсЬе§ 371, 538; АУаІсІе—Ноїш. І 597— 600. — Див. ще інвентар, геній.
інжир (бот.) «фігове дерево, смоков-ниця, Ріснз сагіса Б.; фіга, смоква»; — р. инжйр, [инджйр], бр. інжьір; — запозичення з тюркських мов; тур. іпсіг «винна ягода, дика смоковниця», крим.-тат. апдіг, іпдіг, тат. ино^ир, карач. инджир «тс.» походять від перс. ап§Гг •«тс.».— Шанский ЗСРЯ II 7, 77; Бала-хонова Диалектная лексика 1969, Л., 1971, 61—73; Фасмер II 133; Шипова «42; ССРЛЯ 5, 351; КогзсЬ АЇЗІРЬ 9, 504; ЬокоІзсЬ 73; Мікі. ТЕ1 І 312; Ра-запеп УегзисЬ 44.
[йний] «інший», [йнний, інний] «тс.»;—р. инбй, Ійнньїй], бр. Іінньш], др. иньш, п. іппу, ст. діал. [(ріпу, 304
(І)іп, (і)іппу, (ї)еппуі, ч. ііпу, слц. іпу, вл. ст. )іпу, нл. ст. Ьупу, болг. [йн], йна, йно, схв. йіЬи, ст. йн, стел, ині;-псл. (і) іпь «інший», початково «один, сам» (пор. стел, иночдд’к «єдиний» (про сина), инорог-к «єдинорог», рос. йнок, йноходь, инохбдец);— споріднене з лит. іпаз «дійсний, справжній», прус, аіпз «один», гот. аіпз, двн. еіпз, ірл. біп, лат. ипиз, ст. оіпоз, гр. оіубд, а також лит. уіепаз, лтс. уіепз «тс.»; розвиток значення «один»— «інший» пояснюється посередництвом добре засвідченого у слов’янських мовах значення «якийсь, певний» (Магеііс АІЗІРЬ 26, 471 —472); іє. *оіпоз «один», можливо, з варіантом іє. *еіпо-; спроба розділення іпь «один» та іпь «інший» і зведення їх до різних основ (Меіііеі Еішіез 159, 432 і наст.; Абаев Пробл. ист. и диал. 11—12) підтримки не знаходить; мало ймовірне і припущення про запозичення з гот. аіпз (Нігі РВгВ 23, 333) або зведення до вихідного *ьпо- (у чергуванні з *оіпо-) (Ендзелин ИОРЯС 12/1, 64; Вй§а РР І 330); непереконливе й припущення про вихідну форму *е-ьпь, складену з часткою е- (як у гр. єиєїуо? «той» (Озіеп-Заскеп ІЕ 33 , 270 —271), або пов’язання псл. *ьпь із займенниковим коренем *і, наявним у гр. їа «одна», ібе «один, той» (Вегп. І 432).— Фасмер І 134—135; Преобр. І 272; Зіашзкі І 460—462; Вгйскпег 365; МасЬек Е8ЛС 227; 8кок І 720—721; Вегіа] Е88Л І 211; ЗССЯ 8, 233—234; Тгаиі-тапп 3; Топоров 62—64; Рокогпу 286. — Пор. інак, інший, один.
іній, іней, [йней Г, Ж, йній (Ме), іній ВеБ, інистий Ж, инястий Ж, иневатий Ж1‘,— Р- йней, бр. іней, др. инии, йней, п. [іпе]] (з укр.), ч. ]іпі, ]’іпоуаіка, слц. іпоуаі’, болг. [йней], схв. йп>е, слн. іп]’е, стел, инии, иник;— псл. *іпь]ь;—зіставляється з лит. упіз «тс.»; припущення про запозичення литовської форми з давньоруської (Вегп. І 432) відхиляється у зв’язку з характером наголосу; дальші зв’язки неясні; зіставлялося ще (Потебня РФВ 6, 149; Младенов 223) з дінд. еіаЬ, жін. р. еіа, епТ «строкатий, блискучий»; виводилось
також (Ресіегзеп МРЩ І 171; ЗресЬі 18, 201, 234) з *Т5ПІ]'о-, пов’язуваного з нім. Еіз «лід», дісл. Тзз «тс.». — Шанский ЗСРЯ II 7, 75—76; Фасмер II 132—133; Преобр. І 271; ЗІашзкі І 458—459; МасЬек ЕДІС 227; 8кок І 727; Вехіаі Е88Л І 211; ЗССЯ 8, 235— 236; Бернштейн Очерк 1974, 291; Тгаиї-тапп 104; Егаепкеї 185.
ініціал, ініціальний; — р. болг. ини-циал, бр. ініцьіял, п. іпіс]’аі, ч. слц. слн. іпісіаіа, вл. іпісіаіа, м. иници]ал, схв. иницщал;— запозичення з німецької чи французької мови; нім. Іпіііаіе «початкова буква», іпіїіаі «початковий», фр. ішііаі, як і англ. іпіііаі «тс.», походять від лат. іпіНаїіз «первісний, початковий», пов’язаного з іпіііпт «вступ, початок», яке зводиться до дієслова іпео «входжу, вступаю», утвореного з префікса іп- «в-» і дієслова ео (іішп, їге) «іду, ходжу», спорідненого з псл. ііі, укр. іти. — СІС 283; Шанский ЗСРЯ II 7, 77; ССРЛЯ 5, 352; Кораііпзкі 431; НоІиЬ—Еуег 213; Пап-гаї 408; ВІосЬ 386; КІеіп 796; ШаШе— Ноїт. І 406—409. — Див. ще інвентар, іти.
ініціатива, ініціатор, ініціаторство;— р. болг. инициатйва, бр. ініціатива, п. іпісіаіуша, ч. іпісіаііуа, слц. слн. іпісіаііуа, вл. іпісіаїітма, м. схв. иницщатйва; — запозичення з німецької чи французької мови; нім. Іпіііаііуе «почин, ініціатива», Іпіііа-іог, іпіііаііу, фр. іпіііаііуе, іпіїіаїеиг походять від лат. іпіїіаїиз, пасивного дієприкметника від іпіііо «входжу; наставляю; починаю», похідного від іні-ііиш «вступ, початок». — СІС 283; Шанский ЗСРЯ II 7, 77—78; ССРЛЯ 5, 353; Фасмер II 133; Кораііпзкі 431; НоІиЬ — Ьуег 213; Паигаі 408; ВІосЬ 386; КІеіп-796. — Див. ще ініціал.
інкасо «одержання банком грошей за дорученням клієнта», інкасатор, інкасація, інкасувати; — р. инкассо, бр. інкасо, п. ч. слц. іпказо, болг. инкасо, м. инкасатор, схв. инкасо, слн. іпка-зо; — через посередництво німецької мови (нім. Іпказзо «отримування платежів, стягнення грошей») запозичено з італійської; іт. іпсаззо «збір, виторг, стан
каси» утворене з прийменника іп «в, до, при» (<лат. іп «тс.») та іменника сазза «скриня, каса», що походить від лат. сарза «схованка, скринька». — СІС 283; ССРЛЯ 5, 354; Кораііпзкі 431 — 432. — Див. ще інвентар, каса.
інквізиція, інквізитор, інквізиторство, інквізиційний; — р. болг. инкви-зйция, бр. інквіз'щьія, п. іпкчїхусіа, ч. іпкуізісе, слц. іпкуіхісіа, вл. іпкмчгісі]а, м. схв. инквизйци]а, слн. іпкмчгісііа; — запозичено через німецьке посередництво (нім. Іпциізііібп «дізнання, слідство; инквізиція») з латинської мови; лат. іпциїзПіо «розшук, дослідження» пов’язане з дієсловом іпциїго «шукаю, розшукую», утвореним з префікса іп-«в-, на-, при-» і дієслова циаего «шукаю, вимагаю», етимологічно неясного. — СІС 284; Шанский ЗСРЯ II 7, 79; Фасмер II 133; ССРЛЯ 5, 355; Кораііпзкі 433; Шаїсіе—Ноїт. II 396. — Див. ще інвентар.
[інклюз] «чарівні гроші, що завжди повертаються до свого володаря», [ин-клюз, инслйза, анталюз, манклюз] «тс.» Ж; — запозичення з польської мови; п. іпкіпг, іпкіига [Лапкіиг, АпДигІ «предмет, у якому, нібито, сидить дух, що приносить щастя; чародійні гроші» походить від лат. іпсіизпз «замкнутий», пов’язаного з іпсіисіо «закриваю, оточую, вміщую», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова сіапсіо «закриваю, вміщую», спорідненого з псл. к1]'псь, укр. ключ.— Кораііпзкі 432; 8 XV II94; ДІР III 209; Ша1(іе—Ноїт. І 229— 230. — Див. ще інвентар, ключ.
інкогніто;—р. болг. м. инкбгнито, бр. інкогніто, п. ч. слц. іпко§пііо, схв. инкбгнито, слн. іпк6§пііо; —запозичення з італійської мови; іт. іпсо§пііо «невідомий, незнайомий» походить від лат. іпсо§пііпз «невідомий, недосліджений», утвореного з заперечної частки іп- «не-» і дієприкметника со§пііпз від дієслова со§позсо «пізнаю, довідуюсь», яке виникло внаслідок сполучення префікса соїп- (со-, соп-) «з-, разом», що відповідає дірл. соп, сот «з», гал. сот-, гот. §а-, двн. §а-, §і-, і дієслова §позсо (позсо) «знайомлюся, пізнаю», спорідненого з гр. (-[^утшохи «знаю», псл.
гпаїі, укр. знати. — СІС 284; Шанский ЗСРЯ II 7, 79; ССРЛЯ 5, 357; НйШ-\\7огШ 73; Кіеіп 782; Шаісіе—Ноїт. І 251—253.— Див. ще знати, інвалід.
[йнкол] (зоол.) «вид жаби, жерлянка вогняна, ВошЬіпаіог і§пеиз» Ж;—очевидно, пережиток давнього запозичення з німецької мови; нім. Ипке «жаба» походить від свн. двн. ипс «змія», спорідненого з лат. ап£пІ5 «тс.». — Шелудько 32; К1и§е—Міігка 806.
інколи «часом», [йнколи Ж, Пі, ин-кол Пі]; — р. [иноколи] «тс.»; — складне утворення з основ займенника [йний] і прислівника коли (див.).—Пор. інде, йнкуди.
інкримінувати «звинувачувати когось у чомусь», інкримінація, інкримінований;— р. инкриминйровать, бр. ін-крьімінаваць, п. іпкгупііпо^ас, ч. іпкгі-тіпоуаіі, слц. іпкгітіпоуаі’, болг. ин-криминйрам, м. инкриминйра, схв. ин-кримйнисати, слн. іпкгітіпігаіі; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. іпкгіїпіпіегеп «звинувачувати», фр. іпсгітіпег «тс.» походять від лат. іпсгї-тіпо «звинувачую», утвореного з префікса іп-«в-, на-, при-» і дієслова сіТіпіпо «звинувачую», пов’язаного з іменником сгїшеп «вина, звинувачення».—СІС 284; Шанский ЗСРЯ II 7, 80; ССРЛЯ 5, 358; Кораііпзкі 432; Кіеіп 784; Папгаі 404; ВІосЬ 381, —Див. ще інвентар, кримінал.
інкрустація, інкрустатор, інкрустаційний, інкрустований, інкрустувати; — р. болг. инкрустация, бр. інкрустацьія, п. іпкгизіасіа, ч. іпкгизіасе, слц. іпкги-зіасіа, вл. іпкгизіасііа, м. схв. инкруста-ци]а, слн. іпкгизіасііа;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпкгизіа-іібп, фр. іпсгпїіаііоп походять від піз-ньолат. іпсгйзіаііо «покривання чимось», пов’язаного з дієсловом іпсгйзіо «прикрашаю, покриваю поливою, мармуром», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова сгизіо «викладаю плитками, облицьовую», похідного від іменника сгизіа «кора, шкаралупа; облицювання, мозаїка», спорідненого з гр. хриод «мороз», двн. (Ь)гоза «лід; шкоринка», (Ь)гозо «тс.», дангл. Ьгйзе «земля, грунт», лтс. кгиуезіз «замерзле болото», лит.
аікгйзН «розмерзатись, оживати після замороження»; іє. *кгеиз- «лід; мерзнути». очевидно, пов’язане з *кгеи- «густа кров, криваве м’ясо». — СІС 284-Шанский ЗСРЯ II 7, 80; ССРЛЯ 5, 359; Кораііпзкі 432; Оаигаі 404; ВІосЬ 381; Кіеіп 785; ЇСакІе—Ноїт. І 295—296; Рокоту 621—622. — Див. ще інвентар, кров.
інкубація, інкубатор, інкубаторій, інкубаційний, інкубувати; — р. болг. инкубация, бр. інкубацьія, п. іпкиЬас]'а, ч. іпкІнЬасе, слц. іпкнЬасіа, м. схв. инкубацща, слн. іпкпЬасі]’а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. ІпкиЬаіібп, фр. англ. іпсиЬаііоп походять від лат. іпсиЬаііо «сидіння на яйцях, лежання на чомусь», пов’язаного з дієсловом іпсиЬо «лежу, покоюсь; висиджую пташенят», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова спЬо «лежу; висиджую пташенят», пов’язаного з гр. иир|3г] «чаша», можливо, укр. кубло. — СІС 284; Шанский ЗСРЯ II 7, 80—81; ССРЛЯ 5, 360; Кораііпзкі 432—433; Оаигаі 404; ВІосЬ 381; Кіеіп 785; Шаісіе—Ноїт. І 298. — Див. ще інвентар. — Пор. кубло.
[йнкуди] «куди-небудь»;—р.' [йнб-кудьі] «в інше місце»; — складне утворення з основ займенника [йний] і прислівника куди, можливо, за аналогією до інде, інколи. — ЗССЯ 8, 231—232.— Див. ще йний, кудй.— Пор. інде, інколи.
Інна; — р. Инна, бр. Іна, болг. Ина, Инна;— нове (неканонічне) ім’я неясного походження; могло утворитися шляхом виділення кінцевої частини з таких імен, як Ніна, Альбіна, Ангеліна і под.; недостатньо обгрунтовані припущення про запозичення з латинської мови (СуперанскаЯ‘87) або про зв’язок з давнім рідкісним чоловічим ім’ям р. Инна (Петровский 121). — Илчев 222.
[інб] «тільки, лише», [ино Ж, ино Ж, єно Пі] «тс.»;—р. [мн]'«то, тоді; іноді, іншим разом», [ино] «тс.», [йнно] «так що», др. ино «як тільки», п. іпо «тільки, так»;— загальноприйнятого пояснення не має; тлумачиться, (31а\узкі І 462; Вгйскпег 192) як форма наз.-знах. в. с. р. числівника псл. *іпь «один»; пояс
нюється (Соболевский РФВ 22, 300; Фасмер II 133; ЗССЯ 8, 168) як результат складення сполучників і+пь, рос. но; пов’язується (Вегп. І 431; Преобр. І 271) з *іпь «інший».
іноді «часом», [аноді, йногді] «тс.»; — р. иногда, [йногдй, йнблди], бр. [індгди], др. иногда «колись; одного разу; іншим разом», иногдьі «перед тим, колись», п. [іпе§ду, іпесіу] «іншим часом», ч. [Ьі-песіуа] «колись, іншим разом», слц. іпойсіа «іншим часом», схв. [инада\ «колись», стел, иногда, ниогда «тс.»;— псл. *іпь-§(ь)де, (*ІП'Ь-§('Ь)с1у, *іпь-§(ь)сіа), утворене з займенника іпь «один; інший» та формального елемента -§(ь)йе (-§(ь)с!у, -§(ь)с!а), який, очевидно, виник внаслідок контамінації двох часток----§ь- (-§а-) і -сіє (-сіу, -да);
Фасмер (II 134) вбачає в -§(ь)ду, -§(ь)да узагальнене *к(ь)да, заперечуючи, як і Славський, припущення (ВсйтісИ К2 32, 398; Меіііеі М5Б 13, 29; ОЯ 377) про те, що -§(ь)да є скороченою формою род. в. одн. від псл. §одь (укр. р. год\, українські форми без г є результатом фонетичного спрощення. — Бевзенко НЗ УжДУ 37, 27; Ильинский РФВ 60, 430; Фортунатов ИТ II 249; Зіаусзкі І 458; Уаіііапі КЕ8 21, 171—172; ЗССЯ 8, 231 — 232; Вегп. І 431; Мікі. ЕЇУ 96. — Див. ще йний. —Пор. тоді.
[інок, инбк\;—р. йнок, др. инокь;— запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. инокіч, утворене від инь (псл. *іпь) «один», є калькою гр. ро-тібд «той, що одиноко живе», роуа/бе «єдиний, одиничний; монах». — Шанский ЗСРЯ II 7, 83; Фасмер II 135; Преобр. І 273; ЗССЯ 8, 232—233, —Див. ще йний.
Інокентій, [Денька] Я, ст. Інокентій «неповинень, неповинникь» (1627);— р. Иннокентий, бр. Инакенцій, Іна-цзнт, п. Іппосепіу, ч. Іпосепз, ст. Іппо-сепсі, слц. Іпосепі, болг. Инокенти(ІЇ), м. Инокентие, схв. Іпосепсі], слн. Іпосепз;—запозичення з латинської мови; лат. Іппосепіінз утворене від форми іппосепз, -епііз «невинний, непорочний, нешкідливий, бездоганний», що складається з заперечної частки іп- «не-» та прикметника посепз «шкідливий», по
хідного від дієслова посео «шкоджу, перешкоджаю», пов’язаного з песо «вбиваю, знищую», спорідненим з ав. пазіа-«пропащий», дінд. паДаЬ «тс.», хет. Ьепкап «смерть», гр. угхпе «мрець».— Беринда 212; Петровский 122; Сопзіап-1іпезси80; МіаШе—Ноїш. II 153—155.— Див. ще інвалід. — Пор. некролог, нектар.
[іносеї «хай так, гаразд, згоден», [інбсь, инбсе Ж, инбси Ж1 «тс.»;—р. [йнбсьі «тс.»; — очевидно, результат злиття прислівника [інбі «лише, тільки» і займенника се «це»; розвиток значення неясний.—Див. ще іно, сей.
Ііноша] «юнак» ВеУг, [їнош ВеУг, инаиі Ж] «тс.», [йноіиі] «сватачі» Ж, [їнох] «сват» Ж, [їнбіие] (мн.)Ж; — запозичення з чеської мови; ч. ііпосй «юнак», ст. ііпозе, ]ипосЬ є похідним від основи ]’ип-, наявної в укр. юний (див.).
інсектицид «отруйна речовина для винищування комах»;—р. инсектицйд, инсектисйд, бр. інсектьісїд, п. іпзекіу-сусі, ч. іпзекіісібу, слц. слн. іпзекіісід, болг. инсектицйд, схв. инсектицйд; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпзекііхід, фр. іпзесіісісіе, англ. іпзесіісіде утворені з основ лат. Тпзесіа «комахи», пов’язаного з дієсловом іп-зесо «розрізую, надрізую», що складається з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова зесо «зрізую, розрізую» (лат. іпзесіа є калькою гр. еутора «комахи», пов’язаного з гт-тгрти «розрізую, висікаю»), та сїсіа «вбивця», пов’язаного з саесіо «б’ю, січу, вбиваю», спорідненим з дінд. ккідаіі (зкЬібаіі) «рве, б’є, тисне», ккесіа «молоток», вірм. хаі-і'ет «колю». — СІС 285; ССРЛЯ 5, 370; Паихаі 409; Кіеіп 288, 799; Кораїіпзкі 434; НоІиЬ—Ьуег 214; Шаісіе—Ноїт. І 129. — Див. ще інвентар, секція, цемент.— Пор. ентомологія.
інсинуація «злісна вигадка», інсинуатор, інсинуювати;—р. болг. инси-нуация, бр. інсінуацьія, п. іпзупиас]’а, ч. іпзіпиасе, слц. іпзіпиасіа, м. схв. инсинуациїа, слн. іпзіпиасііа; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпзіпиаілбп, фр. англ. іпзіпиаііоп походять від лат. Тпзіпиаііо «вкрадливість,
запобігливість», пов’язаного з дієсловом Тпзіпио «вкрадаюся, проникаю», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова зіпио «видовбую, прориваю; згинаю», похідного від зіпиз «кривизна, опуклість, зігнутість». — СІС 285; Шанский ЗСРЯ II 7, 85; ССРЛЯ 5, 371; Кораііпзкі 437; Оанхаї 409; КІеіп 800. — Див. ще інвентар, сйнус.— Пор. шия.
інспекція, інспектор, інспекторство, інспектура, інспектувати; — р. болг. инспекция, бр. інспекція, п. іп-зрекс]’а, ч. іпзрексе, слц. іпзрексіа, вл. нл. іпзрексі]а, м. инспекци]а, схв. инсп'екцща, слн. іп5рексі]а;—через польську чи німецьку мову (нім. Іпзрекіібп) запозичено з латинської; лат. Іпзресііо «огляд, розслідування» пов’язане з дієсловом їпзрісіо «розглядаю, придивляюся, стежу», утвореним з префікса іп-«в-, на-, при-» і дієслова зресіо «дивлюся».— СІС 285; Шанский ЗСРЯ II 7, 85—86; Фасмер II 135; Кораііпзкі 435; Оаихаі 410; КІеіп 800.— Див. ще аспект, інвентар. — Пор. спектакль,спеціальний.
інспірувати «навіювати, вселяти якусь думку, підбурювати», інспіратор, інспірація; — р. инспирйровать, бр. інспіраваць, п. іпзрігошас, ч. іпзрі-гоуаіі, слц. іпзрігоуаі’, вл. іпзрігасі]а, болг. инспирйрам, м. инспирйра, схв. инспйрисати, слн. іпзрігігаН; — запозичення з німецької чи французької мови; нім. іпзрігіегеп, фр. шзрігег походять від лат. Тпзрїго «надуваю, надихаю», утвореного з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова зрТго «дую, вію, дихаю».— СІС 285; Шанский ЗСРЯ II 7, 86—87; ССРЛЯ 5, 374; Кораііпзкі 435; Паихаі 410; ВІосЬ 387. — Див. ще інвентар, аспірант.
інстанція;—р. болг. инстанция, бр. інстанція, п. іпзіапс]а, ч. іпзіапсе, слц. іпзіапсіа, вл.. іпзіапса, м. инстан-ци]а, схв. инстанцща, слн. іпзіапса;— через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. Гпзїапііа «безпосередня близькість; наполегливість» пов’язане з дієсловом їпзіо «стою (знаходжуся) поблизу; наполягаю», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-» 308
і дієслова зіо «стою», спорідненого з псл. зіаїі, укр. стати. — СІС 285; Шанский ЗСРЯ II 7, 87; Фасмер II 135; Ко-раїіпзкі 435; НоІиЬ—Ьуег 214; \\'7ак1е— Ноїт. II 596. — Див. щеінвентар, стати.
інстинкт, інстинктивний; — р. болг. инстйнкт, бр. інстинкт, п. іпзіупкі, ч. вл. іпзііпкі, слц. іпДіпкі, м. ин-стинкт, схв. йнстинкт, слн. іпзіїпкі;— запозичення з німецької мови; нім. Іпзііпкі походить від лат. ТпзіТпсіиз «спонукання, потяг (природний)», похідного від дієслова їпзіїпррю «спонукаю», пов’язаного з їпзІТ§о «збуджую, спонукаю», спорідненим з дінд. їеіаїе «є гострим», іещуаіі «гострить», ав. Нуга- «гострий», гр. ситієш «колю», гот. зіікз, двн. зііЬ «точка, укол», зііскеп «колоти», дангл. зїекап, лит. зіірД «застигати на місці», рос. стегать, стежка.— СІС 285; Шанский ЗСРЯ II 7, 87; Фасмер II 135; Кораііпзкі 436; К1и§е—Міігка 328; ЇУаІйе—Ноїт. І 706—707.
інститут, інституція, інститутка;— р. болг. м. институт, бр. інститут, п. іпзіуіиі, вл. нл. іпзШиі, слц. слн. іпДіїйІ, схв. институт; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. ІпзШйі, фр. іпзіііиі, англ. іпзШиіе походять від лат. Тпзіііиіит «організація, лад; запроваджений порядок», пов’язаного з дієсловом їпзШио «ставлю, розміщую; створюю, споруджую», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова зіаїио «ставлю, встановлюю».— СІС 285; Шанский ЗСРЯ II 7, 87; ССРЛЯ 5, 377; Кораііпзкі 436; КІеіп 801; ІЗаигаї 410; ВІосЬ 388. — Див. ще інвентар, статут.
інструкція, інструктаж, інструктор, інструкторство, інструктивний, інструкційний, інструктувати;— р. болг. инструкция, бр. інструкция, п. іпзігиксіа, ч. іпзігиксе, слц. іпДгиксіа, вл. нл. іпзігиксііа, м. инструкци]а, схв. инструкци]а, слн. іпзігйксіїа; — запозичено через польську та західноєвропейські мови з латинської; лат. Тпзігисііо «настанова, введення, побудова» пов’язане з дієсловом Тпзігио «навчаю, розставляю, озброюю, споруджую», утвореним з префікса іп- «в-,
на-, при-» і дієслова зігио «накладаю, влаштовую, будую, готую». — СІС 286; Шанский ЗСРЯ II 7, 88—89; Фасмер II 135; Кораііпзкі 435—436; Оаигаі 410; ВІосЬ 388. — Див. ще інвентар, структура. — Пор. інструмент.
інструмент [струмент, струмеція}, інструменталіст, інструментальник, інструментальня, інструментарій, інструментація, інструментувати; — р. болг. м. инструмент, бр. інструмент, п. ч. вл. іпзігитепі, слц. іпзігитепі, схв. инструмен(а)т, слн. іпзігитепі;— запозичене з латинської мови через посередництво .польської, а також німецької та французької (нім. Іпзігитепі, Іпзігитепіаіізі, іпзігитепіаі, іпзігитепііегеп, фр. іпзігитепі, іпзіги-тепіаі, іпзігитепіаііоп); лат. їпзігитеп-іит «знаряддя» пов’язане з дієсловом Гпзігио «споруджую, озброюю, будую».— СІС 286; Шанский ЗСРЯ II 7, 89—90; НоІиЬ—Ьуег 215; ССРЛЯ 5, 379; НйШ-ХУогіЬ 73; Кораііпзкі 435— 436; Оаигаі 410; ВІосЬ 388. — Див. ще інструкція.
інсулін (мед.);—р. болг. инсулйн, бр. інсулін, п. іпзиііпа, ч. вл. іпзиііп, слц. іпгиііп, схв. инсулйн, инзулйн, слн. іпхиііп, іпзиііп;—запозичене через посередництво французької чи англійської мови (фр. іпзиііпе, англ. іпзиііп) з італійської; італ. іпзиііпа походить від лат. Тпзиіа «острів», що зводиться до виразу *еп заіо (<за1ит) «у відкритому морі» (пор. гр. єт-аХос «той, що в морі», нвн. Еііапсі «оточений водою», псл. озігоуь); назву гормону утворено відповідно до терміна острівки Лангерганса, яким позначають клітини, здатні виділяти гормон підшлункової залози. — СІС 286; Шанский ЗСРЯ II 7, 90; ССРЛЯ 5, 383; Кораііпзкі 436; НоІиЬ—Ьуег 218; Кіеіп 802. — Див. ще ізолювати, інвентар, сіль.
інсценізація, інсценізатор, інсценівка, інсценізувати, інсценувати;—р. инсценирбвка, бр. інсценізація, п. іп-зсепігаДа, ч. іпзсепасе, слц. іпзсепасіа, болг. инсценйране, м. инсценйра, схв. инсценаци]а, слн. іпзсепасі]а; — очевидно, кальки нім. Іпз2епіегип§, іпзхе-
піегеп, утворених з лат. іп- «в-, на-, при-» і зсаепа «сцена, театр». — СІС 286; Шанский ЗСРЯ II 7, 91; ССРЛЯ 5, 384; 51. \ууг. оЬсусЬ 308; — Див. ще інвентар, сцена.
інтеграл (мат.), інтегратор, інтеграція, інтегральний, інтеграційний, інтегрувати;— р. болг. интеграл, бр. інтзграл, п. іпіе§гасіа, ч. слц. слн. іпіе§га1, вл. іпіе§га1, м. интегрален, схв. интеграл; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпіе§га1, іпіе-§та1, Іпіе§гаіібп, іпіе§гіегеп, фр. іпіе-§га1, іпіе§гаііоп, іпіе§гег, англ. іпіе-£га! походять від пізньолат. іпіе§га1із (мат.), утвореного від лат. іпіе§ег (<*іпіа§ег) «цілий, незайманий», що виникло з заперечної частки іп- «не-» і основи дієслова іап§о «торкаюся, досягаю».— СІС 286; Шанский ЗСРЯ II 7, 91—92; ССРЛЯ 5, 385; Кораііпзкі 437; НоІиЬ—Ьуег 215; Кіеіп 803; Оаигаі 410; ВІосЬ 389; АУаІсІе—Ноїт. І 352, 708. — Див. ще інвалід, такт.
інтелект, інтелектуалізація, інтелектуалізм, інтелектуаліст, інтелектуальний;— р. интеллект, бр. інтелект, п. ч. слц. вл. іпіеіекі, болг. м. интелект, схв. интелек(а)т, слн. іпіеіекі;— запозичення з французької та німецької мов; фр. іпіеііесі, іпіеііес-іиеі, нім. Іпіеііекі, Іпіеііекіиаіізтиз, Іпіеііекіиеііе «інтелігент», іпіеіІекіиаІ (іпіеііекіиеіі) «розумовий» походять від лат. іпіеііесіиз «відчуття, сприйняття, розуміння, розум», пов’язаного з дієсловом іпіе11е§о «відчуваю, сприймаю, пізнаю, думаю», утвореним з префікса іпіег- (>іпіе1- перед 1) «між-», спорідненого з дінд. апіаг, апіагаЬ «внутрішній», псл. фіги «всередині», укр. нутро, і дієслова 1е§о «збираю, читаю, слухаю».— СІС 287; Шанский ЗСРЯ II 7, 92—93; ССРЛЯ 5, 386; Кораііпзкі 437; НоІиЬ—Ьуег 215; Кіеіп 803; Оаигаі 411; ВІосЬ 389; \\'7аІсІе—Ноїт. І 352, 708. — Див. ще лекція, нутро, утроба.
інтелігенція, інтелігент, інтелігентщина;— р. интеллигенция, бр. інтелігенція, п. іпіе1і§епс]'а, ч. іпіе-1і§епсе, слц. іпіе1і§епсіа, вл. нл. іпіе-1і§епса «інтелігентність», болг. инте-лигенция, м. интелигенци]а, схв. инте-
лиг'енци]а, слн. іпіе1і§епса «інтелігентність»;— через російську і польську мови запозичено з латинської; лат. іп-іеііе^епііа (іпіе11і§;епНа) «розуміння, здатність сприймати знання» походить від дієслова іпіе11е§о «сприймаю, розумію»; з російської мови походить англ. іпіе11і§;епізіа. — СІС 287; Виноградов Зтимология 1964, 111—113; Шанский ЗСРЯ II 7, 93—94; Фасмер—Трубачев II 135; Кораїіпзкі 437; Кіеіп 803.— Див. ще інтелект.
інтендант, інтендантство, інтен-дантура;— р. болг. м. интендант, бр. інтендант, п. іпіепсіепі, ч. слц. вл. іп-іепдапі, схв. интендант, слн. іпіеп-сіапі; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. Іпіепсіапі «директор, керуючий; інтендант» походить від фр. іпіепсіапі «інтендант, керуючий», яке зводиться до пізньолат. іпіепсіепз, -епііз «наглядач», пов’язаного з дієсловом іп-іепсіо «стежу; скеровую», утвореним з префікса іп- «в-, на-, при-, до-» і дієслова іепсіо «тягну, напружую». — СІС 287; Фасмер II 135; Шанский ЗСРЯ II, 7, 94—95; ССРЛЯ 5, 390; Кораїіпзкі 438; Оаигаі 411. — Див. ще інвентар, тенденція.
інтенсивний;—р. интенсйвньш, бр. інтенсіуньї, п. іпіепзум'пу, ч. іпіеп-зіупі, слц. іпіепгіупу, вл. іпіепзіхупу, болг. м. интенсйвен, схв. йнтензйван, слн. іпіепгіуеп; — запозичення з французької чи німецької мови; фр. іпіепзії (ж. р. іпіепзіуе), нім. іпіепзіу походять від слат. іпіепзіуиз, пов’язаного з іп-іепзпз (іпіепіиз) «напружений, сильний», похідним від дієслова іпіепсіо «скеровую; збільшую, натягую». — СІС 287; Шанский ЗСРЯ II 7, 95; ССРЛЯ 5, 391; 51. \ууг. оЬсусЬ 310; Кораїіпзкі 438; Ваихаі 411; ВІосЬ 389. — Див. ще інтендант.
інтенсифі кація, інтенсифікувати; — р. интенсификация, бр. інтенсіфіка-цьія, п. іпіепзуНкасіа, ч. іпіепхіїікасе, слц. іпіепгіїікасіа,- болг. интензифика-ция, слн. іпіепгіНкасіа; —запозичення з французької мови; фр. іпіепзіНсаііоп утворено з основи прикметника іпіепзії «інтенсивний» і словотворчого компонента -їісаііоп, що зводиться до лат.
їасіо «роблю». — СІС 288; Шанский ЗСРЯ II 7, 95—96; ССРЛЯ 5, 391; Кораїіпзкі 438; Кіеіп 804. —Див. ще інтенсивний, факт.
інтервал;—р. болг. м. интервал, бр. інтервал, п. іпіепуаі, іпіегшаї, ч. слц. іпіегуаі, вл. іпіег\уа1, схв. интервал, слн. іпіегуаі;—запозичення з німецької чи французької мови; нім. Іп-іегуаіі, фр. іпіегуаііе походять від лат. іпіегуаііиш «місце між валами, ровами; відстань, проміжок (часу)», що виникло внаслідок складення прийменника іп-Іег «між, серед, під» та іменника уаііиш «огорожа, вал». — СІС 288; Шанский ЗСРЯ II 7, 96; ССРЛЯ 5, 392; Кораіігі-зкі 441; Кіеіп 808; Ваихаі 412; ВІосЬ 390. — Див. ще вал1, інтелект.
інтервент, інтервенція, інтервенціоніст;— р. болг. интервент, бр. інтервент, п. іпіегуепіепі, ІПІеГАУеПСІа, ч. слц. іпіегхуепі, вл. нл. іпіепуепсі]’а, м. интервенцща, схв. интервенци]а, слн. іпіегуепсііа; — запозичення з німецької чи французької мови; нім. Іп-іегуепіібп, Іпіегуепі, фр. іпіегуепііоп «втручання, посередництво» походять від пізньолат. іпіегуепііо «несподіваний прихід, втручання», пов’язаного з дієсловом іпіегуепіо «входжу (між), приходжу, втручаюся», утвореним з префікса іпіег- «між-, серед» і дієслова уепіо «приходжу, прибуваю». — СІС 288; Шанский ЗСРЯ II 7, 96; ССРЛЯ 5, 393; Кораїіпзкі 441; Ваихаі 412. — Див. ще авантюра, інтелект.
інтерв’ю, інтерв'юер, інтерв’ювати;— р. интервью, бр. інтерв’ю, п. ч. слц. вл. іпіегуіеху, болг. интервю, м. интервіу, схв. интерв;у, слн. іпіегу]’й;— запозичення з англійської мови; англ. іпієгуієау «зустріч, побачення; інтерв’ю» походить від фр. ст. епігеупе «побачення», пов’язаного з дієсловом (з’)-епігеуоіг «зустрічатися, бачитися», утвореним з префікса епіге- «між-, серед-», що походить від лат. іпіег- «тс.», і дієслова уоіг «бачити», яке зводиться до лат. уісіеге «гс.». — СІС 288; Шанский ЗСРЯ II 7, 97; Фасмер II 135; ССРЛЯ 5, 394; Кораїіпзкі 441; НоІиЬ—Ьуег 217; Кіеіп 808; Оаихаі 412—413; ВІосЬ 390—391. — Див. ще вид, інтелект.
інтерес, інтересант (заст.) «той, що керується власного вигодою», інтересний, інтересувати, інтересуватися;— р. болг. интерес, бр. інтарес, інше рас, п. іпіегез «діло, справа; (ст.) увага, зацікавлення», ч. слц. іпіегез, вл. іпіеге-зепі «зацікавлена особа», слн. іпіегез;— запозичене через посередництво польської чи німецької мови (нім. Іпіегеззе) з латинської; лат. іпіегеззе «бути всередині, мати важливе значення; брати участь, бути зацікавленим» (дієслово, згодом субстантивізоване) утворено з префікса іпіег- «між-, серед» і дієслова еззе «бути», спорідненого з псл. іезть, укр. є.— Акуленко 140; Шанский ЗСРЯ II 7, 97—98; Фасмер II 136; ССРЛЯ 5, 396; 51. умуг. оЬсусЬ 310; НоІиЬ—Ьуег 216; НйШ-ХУогШ 73; КІеіп 805; Кіи-§е— Мііхка 328. — Див. ще є, інтелект.
інтер’єр; — р. интерьер, бр. інтер'єр, п. іпіегіеиг, ч. слц. іпіегіег, болг. интерибр, м. интериер, схв. интерщер, слн. іпіегіег;—запозичення з французької мови; фр. іпіегіеиг «внутрішній; внутрішня частина, середина» походить від лат. іпіегіог «ближчий до середини», пов’язаного з прийменником іпіег «між, серед». — СІС 288; Шанский ЗСРЯ II, 7, 103—104; Кораііпзкі 439; НоІиЬ— Ьуег 216; Ваигаі 412; ВІосЬ 390. — Див. ще інтелект.
інтермедія «у середньовічному театрі — комедійна сценка, вставлена між актами драми», [тиримедія] «розгардіяш; мотлох» Ме; — р. болг. интерме-дия, бр. інтермедьія, п. іпіегтесііигп;— можливо, через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. іп-іегшесііигп (іпіегтесііиз) «те (той), що знаходиться в середині; середнє» виникло внаслідок складення прийменника іпіег «між, серед» і прикметника тесііиз «середній, центральний», спорідненого з псл. *тес!іа «межа», укр. межа.— СІС 289; Шанский ЗСРЯ II 7, 99; Фасмер II 136; ССРЛЯ 5, 399; НйШ-ХУогіЬ 73; Кораііпзкі 439; \¥а1сіе—Ноїт. II 57—58. — Див. ще інтелект, межа.
інтернат; — р. болг. м. интернат, п. вл. іпіегпаі, ч. слц. слн. іпіегпаі, схв. интернат; — запозичення з французької мови; фр. іпіегпаі «закритий
учбовий заклад» походить від лат. іпіегпиз «внутрішній», пов’язаного з прийменником іпіег «між, серед». — СІС 289; Шанский ЗСРЯ II 7, 100; ССРЛЯ 5, 400; Кораііпзкі 440; НоІиЬ—Ьуег 216; Оаигаі 412; ВІосЬ 390. — Див. ще інтелект.
Інтернаціонал (міжнародне об’єднання; назва гімну);—р. болг. Интер-национал, бр. Інтернацьіянал, п. Іпіег -пасіопаї, ч. слц. Іпіегпасіопаї, вл. Іп-іегпасіопаїа, м. схв. Интернационала, слн. Іпіегпасіопаїа;—запозичення з англійської і французької мов; англ. Іп-іегпаііопаї (фр. Іпіегпаііопаїе) постало від назви організації англ. «Іпіегпаііо-паї М’огкіпст Меп’з Аззосіаііоп», заснованої в Лондоні 28 вересня 1864 року.— СІС 289; ССРЛЯ 5, 400; Шанский ЗСРЯ II 7, 100; Кораііпзкі 440; КІеіп 806.— Див. ще інтернаціональний.
інтернаціональний, інтернаціоналізація, інтернаціоналізм, інтернаціоналіст, інтернаціоналізувати; — р. ин-тернациональньш, бр. інтзрнацьіяналь-ньі, п. іпіегпасіопаїпу, ч. іпіегпасіо-паїпі, слц. іпіегпасіопаїпу, вл. нл. іпіегпасіопаїігт, болг. м. интернацио-нален,схв. йнтернационалан, слн. іпіег-пасіопаїеп;—запозичено через посередництво західноєвропейських мов з англійської; англ. іпіегпаііопаї (звідки також фр. іпіегпаііопаї, нім. іпіегпа-ііопаї) утворено в 1780 р. Дж. Бента-мом з прийменника іпіег «між», що походить від лат. іпіег «тс.», та іменника паііоп «народ», яке зводиться до лат. паііо, -бпіз «тс.». — СІС 290; Шанский ЗСРЯ II 7, 101—102; КІеіп 806; Оатіїї-зсЬе§ 540. — Див. ще інтелект, нація.
інтерпретувати, інтерпретатор, інтерпретація;— р. интерпретйровать, бр. інтерпрзтаваць, п. вл. іпіегргеіо-\уас, ч. іпіегргеіоуаіі, слц. іпіегргеіо-уаі’, болг. интерпретйрам, м. интер-претйра, схв. интерпретйрати, слн. іпіегргеіігаіі;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. іпіегргеііегеп «тлумачити», Іпіегргеіаііоп «тлумачення», фр. іпіегргеіег «перекладати, тлумачити, виконувати», іпіегргеіаііоп, іп-іегргеіаіеиг, англ. іпіегргеі, іпіегргеіаііоп походять від лат. іпіегргеіагі
«тлумачити, пояснювати», іпіегргеіаііо, -ОПІ5 «пояснення», пов’язаних з іменником іпіегргез, -ііз «посередник, коментатор, тлумач», утвореним з прийменника іпіег «між, серед» і основи іменника ргеііит «ціна, вартість, плата», спорідненого з псл. ргоііуь, укр. проти, п. ргхесіху.— СІС 290; Шанский ЗСРЯ II 7, 103; Кораііпзкі 440—441; Кіеіп 807; Оаигаі 412; ВІосЬ 390; ХУаІсіе— Ноїт. II 360—361. — Див. ще інтелект, проти.
інтимний, інтимізація, інтймнича-ти;—р. интймний, бр. інтьімньї, п. іпіутпу, ч. іпіітпі, слц. іпіітпу, вл. іпіітпу, болг. м. интймен, схв. интй-ман, слн. іпіітеп; — запозичення з французької мови; фр. іпііте походить від лат. іпіітиз «найбільш внутрішній, найглибший; щирий, задушевний», що є формою прикметника найвищого ступеня до іпіегіог «ближчий до середини».— СІС 291; Шанский ЗСРЯ II 7, 104; ССРЛЯ 5, 407; Кораііпзкі 443; НоІиЬ—Ьуег 217; Оаигаі 413; ВІосЬ 391. — Див. ще інтер’єр.
інтонація, інтонаційний, інтонувати;— р. болг. интонация, бр. інта-нацьія, п. іпіопасіа, ч. іпіопасе, слц. іпіопасіа, вл. іпіопасЦа, м.»схв. инто-наци]'а, слн. іпіопасі]а;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпіопа-іібп, іпіопіегеп, фр. англ. іпіопаііоп утворені від лат. іпіопаге «видавати звук, загриміти; голосно вимовляти», що складається з префікса іп- «в-, на-» і дієслова іопаге «гриміти, звучати».— СІС 291; Шанский ЗСРЯ II 7, 104; ССРЛЯ 5, 409; Кораііпзкі 441—442; Оаигаі 413; ВІосЬ 391. — Див. ще інвентар, тон.
інтрига, інтриган, інтриганство, інтригувати; — р. болг. интрйга, бр. інтрига, п. іпігуца, іпігу^охуас, ч. іп-ігіка, слц. вл. іпігі§а, м. интрига, схв. йнтрига, интрйга, слн. іпігі^а; — запозичення з французької мови; фр. іпігі£ие «інтрига, підступи; любовний зв’язок» (іпігі^апі, іпігі^иег) походить від іт. іпігі§о «інтрига, підступи», пов’язаного з іпігі^аге «плутати», яке походить від лат. іпігТсаге «заплутувати, збивати з толку», утвореного з прийменника іп 312
«в, на, при» та іменника ігісае «дурниці, труднощі», пов’язаного з дієсловом іог-циЄге «повертати, згинати». — СІС 291; Фасмер II 136; Шанский ЗСРЯ II 7, 104; ССРЛЯ 5, 410; 81. \ууг. оЬсусЬ 314; НоІиЬ—Ьуег 217; Оаигаі 413; ЇРаІсіе—Ноїт. II 692. — Див. ще інвентар.—Пор. торт, тортури.
інтуїція, інтуїтивізм, інтуїтивіст, інтуїтивний; — р. болг. интуйция, бр. інтуіцьія, п. іпіиісіа, ч. іпіиісе, слц. іпіиісіа, вл. іпіиісца, м. схв. интуйцща, слн. іпіиісі]а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іпіиііібп, іпіиі-ііу, фр. іпіиіііоп, іпіиііії, англ. іпіиі-ііоп, іпіиіііуе походять від слат. іпіи-іііо «споглядання», іпіиііТуиз «споглядальний», пов’язаних з дієсловом іп-іиеог «уважно дивлюся, звертаю увагу», утвореним з префікса іп- «в-, иа-, при-» і дієслова іиеог «дивлюся, споглядаю» неясної етимології. — СІС 292; Шанский ЗСРЯ II 7, 106; ССРЛЯ 5, 414; Кора-ііпзкі 443; Оаигаі 413; ВІосЬ 391; Кіеіп 810; Таїсіє—Ноїт. II 713—714, —Див. ще інвентар.
інфаркт;—р. болг. инфаркт, бр. інфаркт, ч. слц. вл. іпїагкі, схв. йнфаркт, слн. іпїагкі;—інтернаціональний термін, утворений, як і нім. Іпїагкі, англ. іпїагсі, на основі слат. Гпїагсіиз «наповнений», пов'язаного з Гпїагсіо «набиваю, втискую», яке складається з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова їагсіо «набиваю, наповнюю, начиняю» (йдеться про закупорення судин серцевого м’яза).— СІС 292; Шанский ЗСРЯ II 7, 107; ССРЛЯ 5, 415; НоІиЬ—Ьуег 212; РЧДБЕ 289; Кіеіп 791. —Див. ще інвентар, фарш.
інфекція, інфекціоніст, інфекційний, інфікувати; — р. болг. инфекция, бр. інфекцьія, п. іпїекс]а, ч. іпїексе, слц. іпїексіа, вл. іпїексі)а, м. инфекциіа, схв. инфекцща, слн. іпїексЦа;—інтернаціональний термін, утворений, як і нім. Іпїекіібп, фр. іпїесііоп, від пізньо-лат. Тпїесііо «псування, заражання», пов’язаного з Тпїісіо «змішую, псую, заражаю», що складається з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієрлова їасіо «роблю».— СІС 292; Шанский ЗСРЯ II 7, 107; ССРЛЯ 5, 416; Кораііпзкі 428;
НоІиЬ—Ьуег 212; Баигаї 406; ВІосЬ 383.— Див. ще інвентар, факт.— Пор. дезинфекція.
інфінітив;— р. болг. м. инфини-тйв, бр. інфінітьіу, п. іпГіпіііупз, ч. ІЛІІпШу, слц. іпНпіііу, вл. іпііпШху, схв. йнфинитїїв, слн. іпїіпіііу;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. іпГіпіііу, фр. іпІіпіШ, англ. іпНпіііує походять з пізньолат. ТпГіпТІТуиз (шо-биз) «неозначений (спосіб)», пов’язаного з ІпІТпТіиз «незакінчений, необмежений», утвореним із заперечної частки іп- «не-» і дієприкметника ІТпПиз від дієслова ГТпіо «обмежую, визначаю», похідного від ІТпіз «межа».— СІС 292; Шанский ЗСРЯ II 7, 107—108; ССРЛЯ 5, 417; Кораїіпзкі 428; Паигаі 406; ВІосЬ 384; Кіеіп 792.— Див. ще інвалід, фініш.
інфляція;.— р. инфляция, бр. інфляція, п. іпііасіа, ч. іпііасе, слц. іпПасіа, вл. нл. іпПасі 1’а, болг. инфлация, м. схв. инфлацщ'а, слн. іпііасі]а;— запозичення з англійської мови; англ. іпПаііоп «надування, наповнення, здуття, інфляція», як і фр. іпПаііоп «інфляція, пухлина, здуття», нім. ІпПаііоп «інфляція», походить від лат. ГпПаііо «здимання, пучіння»,' пов’язаного з дієсловом ГпПо «вдуваю, здимаю», складеним з префікса іп- «в-» і дієслова По «дую, вію», спорідненого з двн. Ьіаап «дути», Ьіаїап, Ьіазап, дангл. ЬІау/ап «тс.».— СІС 292; Шанский ЗСРЯ II 7, 108; ССРЛЯ 5, 417; Кораїіпзкі 429; Кіеіп 793; Оаихаі 407; ВІосЬ 384; \СаісІе—Ноїш. І 517. — Див. ще інвентар.
інформувати, інформант, інформатор, інформація; — р. информйровать, бр. інфармаваць, п. вл. іпіогіпоу/ас, ч. іпіогтоуаіі, слц. іпіогтоуаі’, болг. информйрам, м. информйра, схв. информйрати, слн. іпїогтігаіі;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. іпіогтіегеп «повідомляти, навчати», Іп-іогшаіібп «інформація», фр. іпГоппег «повідомляти», іпіоппаііоп «інформація, розслідування» походять від лат. Тпіогто «надаю форму, створюю уявлення про щось, зображаю» (Тпїогтаііо «тлумачення, роз’яснення», ГпГогтаіог «той, хто роз’яснює»), яке складається з префікса іп- «в-, на-, при-» і дієслова
Гогто «надаю форму, створюю», пов’язаного з іменником Гоппа «форма».— СІС 293; Шанский ЗСРЯ II 7, 108 — 109; Фасмер II 136; ССРЛЯ 5, 419; Кораїіпзкі 429; Оаихаі 407; ВІосЬ 384; Кіеіп 793. — Див. ще інвентар, форма.
інфрачервоний;— р. инфракрасньїй, бр. інфрачьірвбньї, п. [рготіепіе] росі-С2ег\\’опе, ч. слц. іпігасегуепу, болг. инфрачервен, слн. іпГгагбес;— складна форма, утворена з прикметника червоний і запозиченого з латинської мови компонента Гпіга- «низько, внизу; під, нижче, пізніше», спорідненого з дінд. абЬагаЬ «нижній, нижчий», дангл. ип-сіег «під, нижче», гот. ипсіаг, двн. ипіаг, нвн. ипіег «тс.». — Шанский ЗСРЯ II 7, 109; ССРЛЯ 5, 419; Кораїіпзкі 429— 430; Кіеіп 793—794; \Са1<1е—НоПп. І 698. — Див. ще червоний.
інфузорія;—р. болг. инфузбрия, бр. інфузорія, ч. іпїихбгіа (мн.), слц. іп-Гихбгіит, м. инфузорща, схв. инф'узб-рїц, инфузорща, слн. іпТигогі);—засвоєний новолатинський науковий термін; нлат. іпіизогіа створено у XVIII ст. від дієслова лат. ТпГипбо «наливаю, вливаю», що складається з префікса іп- «в-, на-» і дієслова Гипсіо «ллю», спорідненого з гот. §іиіап «лити», двн. £іохап, нвн. §іеВеп «тс.», дінд. іи-ЬбН, ІиЬиіЛ «ллє у вогонь, приносить жертву»; назва пов’язана з тим, що інфузорії вперше було виявлено в теплих настойках на рештках організмів. — СІС 293; Шанский ЗСРЯ II 7, 109; ССРЛЯ 5, 419; Кіеіп 794; К1и£е—Мікка 326; Оаихаі 407; ВІосЬ 385; ЇСаІсІе—Ноїш. І 563—564. — Див. ще інвентар.
інцидент;—р. болг. м. инцидент,. бр. інцидент, п. іпсубепі, ч. слц. іпсі-сіепі, схв. инцидент, слн. іпсібепі;— запозичення з французької мови; фр. іпсібепі «випадок, подія; випадковий, побічний; який падає», як і нім. іпгі-бепі «випадковий, побічний», Іпсібепі «випадок» та англ. іпсідепі «випадковий, випадок», походять від лат. іпсі-сіепз, -ііз «який трапляється», дієприкметника від іпсісіо, -еге «падати; траплятися», що складається з префікса іп-«в-, на-, при-» і дієслова сабо, -еге «падати, траплятися». — СІС 293; Шанский
ЗСРЯ II 7, 110; ССРЛЯ 5, 420; Кора-Ііпзкі 425; КІеіп 782; Паихаі 403; ВІосЬ 380; \¥а1с1е—Ноїт. І 128. — Див. ще інвентар, казус.
[инцинатий] «гострий, злий» (про оцет, осу, змію) Ж; — очевидно, видозмінене запозичення з молдавської мови; молд. ьінцинат «легкий, слабо укріплений» пов’язане з лат. *іп-іепиаге, похідним від іепио, -аге «робити тонким, послаблювати»; на розвитку семантики, можливо, позначився вплив фонетично близької румунської форми іпсі-їапі «збуджуючий».—Уіпсепх 2; СДЕЛМ 514;ОЬКМ 430.
[іншак] «інакше, інакший» ВеУг, [йншак] «інакше» Г, ВеУг, [йншакий] «інший» Г, Ж; — результат контамінації форм інший та інак (див.).
інший, [йнший Ж, Пі, йнчий, їнчий Ж], [инч, йнче]-,— р. [йнший, йнше], бр. іншої, др. иншии, п. ст. іпзху, Ііпзху, [іпкзху], ч. []'іп8І], слц. іпзі; — результат поширення псл. іпт> «один; інший» суфіксом -ьз-, що оформляє вищий ступінь прикметників.— Бевзен-ко Доп. УжДу І 63; Преобр. І 272; ЗІам/зкі І 463—464; Вегп. І 431; Мікі. Е\У 96. — Див. ще йний.
[йн’як] «інакше» Г, Ж, [ин’якше] «тс.» Пі, [йн’якйй] «деякий» Г, Ж; — складне утворення, що виникло з основ ійний] «інший» та як (який) за аналогією до інак (інакий, інакше). — Див. ще йний, як.— Пор. інак.
Іоаннйкій —див. Онйкій.
Іов, Йов, ст. Іаив-ь «твердь, любяй б(ог)а, аб(о) боліючий, аб(о) взднхаю-чий, терпячий неприазни» (1627);—р. Иов, др. Иовт>, п. НіоЬ, ч. слц. ЛоЬ, болг. м. Йов, схв. Иов, слн. Лоуа, ЛоЬ, стел. Ин’вь, Иквь, Иовт»;—через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. ‘Іоф (як і лат. ІоЬ) походить від гебр. ’їібЬ, пов’язаного, можливо, з ’біеЬ «ворог» або ’ііібЬ «велике бажання». — Сл. вл. імен 211; Беринда 213; Петровский 122; Илчев 226; Сопзіапііпезси 87.
іон (електрично заряджена частинка), йон, іонізатор, іонізація, іонний, іонізаційний, іонізований, іонізуючий, іонізувати, йонізувати; — р. йон, бр.
ІОН, П. ]ОП, Ч. ІОП, ІОПІ, І]ОП, слц. ібп, іопі, вл. іоп, болг. йон, схв. йон, слн. ібп;—запозичене з англійської мови, можливо, через посередництво французької і німецької; англ. іоп (фр. іоп, нім. Ібп) «тс.» створено як науковий термін у XIX ст. М. Фарадеєм на основі гр. ЇО№ (<ЇСІЛ’) «ідучий», дієирикм. від дієслова єїці, їєтаї «іти», спорідненого з лат. ео, Гге «тс.», псл. Ш, укр. іти, — СІС 293; Шанский ЗСРЯ II 7, 110; ССРЛЯ 5, 420; Кораііпзкі 458; НоІиЬ—Ьуег 218—219; КІеіп 813; Оаи-хаі 414; ВІосЬ 392; Егізк І 462—463.— Див. ще ітй.
Іона, Йдна, Івдн, [Йон], ст. Іііїна «голубица...» (1627);—р. йдна, бр. Іона, п. Лопазх, ч. Іоп, І]6п, слц. Лопаз, болг. Йонат, слн. Лопаз, стел. Иома; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. ’Бохіс (як і лат. Лопав) походить від гебр. Ібпе, букв, «голуб». — Сл. вл. імен 211; Беринда 213; Илчев 227; Петровский 122; Сопзіапііпезси 85.
Іпатій, І пат, ст. У патій «достоинь, наивьішшьіи судя, високий аб(о) верховний» (1627); — р. Ипатий, Ипат, бр. Іпацій, І пат, болг. Ипатйя (жін. р.), стел. І^патіи; — через церковнослов’янське посередництво запозичене з грецької мови; гр. ‘Улатюд пов’язане з олато^ «верховний, найвищий», спорідненим з дінд. цратаЬ «тс.», лат. зирег «над»; виведення імені з латинської мови (Суперанская 78) помилкове.— Сл. вл. імен 211; Беринда 238; Петровский 123; Сопзіапііпезси 87; Воізасд 1002; Егізк II 966.
іподром, ст. ипподром/ь (1627);-— р. ипподрдм, гипподрдм, бр. іпадрдм, др. иподрумие, иподромие, п. ч. Ьіро-сігот, слц. слн. Ьіросігбт, болг. хипо-дрдм, хиподрум, схв. хипддром; — запозичення з французької мови; фр. Ьірросіготе походить  від лат. Ьірро-сіготиз «місце для верхової їзди, іподром, ристалище», яке зводиться до гр. їллбброцод «місце кінних змагань», утвореного з основ іменників ї'ллое «кінь, жеребець» і брбцод «хід, біг; бігова доріжка»; давньоруські форми
походять безпосередньо з грецької мови.— СІС 294; Шанский ЗСРЯ II 7, 112; ССРЛЯ 5, 424; Фасмер І 407, II 137; Кораііпзкі 397; ВІосЬ 366.— Див. ще аеродром, Архйп.
Іполйт, Палат, ст. Іпполх/т «конець; раздрішитель, свобод(ь)» (1627); — р. Ипполйт, бр. Іпаліт, Г іпаліт, п. Ніро-Ііі, ч. Нірроіуі, слц. НуроШ, болг. Иполйт, м. Иполит, схв. Йполшп, Ніро-Ііі, слн. Ніроііі, стел. Иподоут-к, Ипо-лит-ь;—через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. ‘Іллбкитод (букв.) «той, хто розпрягає коней» утворене з основ іменника їллод «кінь» і дієслова кби «звільняю, відпускаю, розпрягаю». — Сл. вл. імен 211; Беринда 212; Петровский 123; Су-перанская 78; Илчев 223; Сопзіапіі-пезси 87. — Див. ще аналіз, Архйп.— Пор. іподром.
іпохондрія, іпохондрик, іпохондричний;—р. ипохбндрия, ст. гипохон-дрия, бр. іпахбндрьія, п. ЬіросЬопсігіа, ч. ЬуросЬопсіг, слц. ЬуросЬопсІгіа, вл. Ьуросіюпсігізкі, болг. ипохбндрия, схв. хипохдндри]а, слн. Ь іроЬопс1гі]а;— запозичене через польське та латинське посередництво (лат. ЬуросЬопсІгіа) з грецької мови; гр. бло%6т6ріа «частина тіла нижче грудної клітки» є формою с. р. мн. прикметника бло%6т6ріод «той, що знаходиться нижче хряща», утвореного з прийменника бло «під, нижче» і іменника убхдрод (<* %ро^6-ро-д) «зернина, сіль; хрящ», спорідненого з лат. Ігепсіо, -еге «скреготіти (зубами)», дангл. Згіпсіап «молоти», лит. §гепс1и, §Г£8Іі «терти»; назва зумовлена тим, що із захворюванням черевної порожнини у старій медицині пов’язували стан психічної депресії. — СІС 494; Шанский ЗСРЯ II 7, 112; Фасмер II 173; ССРЛЯ 5, 424; НіїііІАМогіЬ 14; Кораііпзкі 397; НоІиЬ—Буег 201—202; Кіеіп 760; Воізасц 1066; Оаигаі 396; ВІосЬ 373; Егізк II 1110—1111. — Див. ще гіпотеза.— Пор. хандра.
іпрйт;—р. болг. ипршп, бр. іпрьіт, п. ірегуі, ч. слц. урегіі, схв. ип'ерйт, слн. ірегіі;.— запозичення з французької мови; фр. урегііе «тс.» походить від назви місцевості в пн.-зах. Бельгії
сГУргез «Іпр» (з фламандського Урег), де вперше (12 VII 1917 р.) німцями було застосовано цю речовину як отруйний газ. — СІС 294; Шанский ЗСРЯ II 7, 112—113; ССРЛЯ 5, 425; Кора-Ііпзкі 445; НоІиЬ—Ьуег 515; Оаигаі 760.
ір, ірнйк —див. аїр.
Іраїда;—р. Ирайда, Пройда, бр. Іраїда, стел. ‘Ирайда;—запозичене через церковнослов’янську мову з грецької; гр. ‘Ієраїд (звідки лат. Ігаіз), очевидно, пов’язане з ієрбд «святий»; р. Пройда, можливо, походить від гр. ‘Нршід (‘Нрбід) букв, «героїня; героїчна»; пов’язання з гр. ‘Нра «Гера» (Суперанская 87) помилкове. — Петровский 123; Кіеіп 814.
Іраклій, Гераклій, Геракл, ст. Ирак-лій; — р. Ираклий, бр. Іраклій, др. Ираклій, п. Негакіез, ч. Негакіез, болг. Иракли, Ираклйя (жін. р.), слн. Негакіе], стел. Иракдни, Иракл-к; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької (форми з початковим Ге----
через латинське посередництво — лат. Негасііиз, Негсиїез); гр. ‘Нрахкцд «Геракл», 'Нрахкєіод утворені з основ іменників ''Нра «Гера» (ім’я богині) і хкеод «слава, хвала», спорідненого з псл. зіоуо, укр. слово. — Сл. вл. імен 205, 211; Петровский 124; Илчев 223; Вайганд БЕ 1963/4—5, 476; Сопзіапіі-пезси 87; Егізк І 642, 869—870.
ірбіс (зоол.) «барс, сніговий барс, Реііз ігЬіз»; — р. йрбйс, бр. ірбіс, слц. ігЬіз «тс.»; — запозичення з монгольської мови (монг. ігЬіз «тс.»). — СІС 294; СРНГ 12, 207; Фасмер II 137.
ірга (бот.) «АтеїапсЬіег Месііс.», [йрга\ «кизильник, Соіопеазіег уи1§а-гіз Б.» Ж, Пі; — р. ирга «тс.», бр. ірга «АтеїапсЬіег»; — запозичення з монгольської мови (монг. иргай «шелюга, червоний верболіз, Заііх асиіііоііа иЧНсІ.», калм. іагуа «кущ з дуже твердою деревиною»); помилково пов’язувалося (Горяев Доп. 2, 15) з ріг, лат. гцрсіиз «твердий, застиглий». — Баска-ков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55; Фасмер II 137.	.
[ірвант] «залізне кільце на ободі колеса екіпажа»;—неясне; можливо, результат видозміни запозиченого нвн. Уегйапсі «перев’язка».
[йрень] (бот.) «образки болотні, Саі-1а раїизігіз Б.» Ж;— похідне утворення від ІД І «лепеха, Асогиз Б.»; назва зумовлена тим, що обидві рослини ростуть на болотах. — Вісюліна—Клоков 83— 84. — Див. ще аїр.
іржа, ржа, [иржа, ржйна Нед, ржавіша Нед, ржавчйна Нед], [иржавець] «болото, іржава річка», [ржавець] «тс.», [иржавина] «місце з іржавою водою», іржавинка, ржавинка, іржасті (бот.), [ржія] «болото, де утворюється озерна жовта залізна руда» Нед, іржавий, [иржавий], ржавий, іржавіти, іржавити, [иржавіти, иржавити], ржавіти; — р. ржа, [аржа, иржа], бр. іржа, др. рт>жа, п. гсіга, гга, каш. [Нгесіга], ч. гег, гга, ст. Г2Є, слц. гсіга, Игсіг, гйсіга, йгсіга, вл. гег, гга, геггау, нл. гга, гагг, болг. р-ьжда, схв. рІ)а, слн. г]а, г^ау, стел, р-кжда;— псл. *гьс1іа «іржа», похідне від *гьсі'ь<*гйсі- «червоний», пов’язаного з гПсіь <*гопс1- «тс.» (пор. р. рдеть, укр. рдйтися «гарячитися», рудий); — споріднене з лит. гйсіаз «червоно-бурий», гйсііз «іржа», свн. гоі «тс.», лат. гиЬег «червоний», гр. гріг&рбд, гот. гапфз «тс.», дінд. гисійігай «тс.; кривавий», двн. свн. гозі «іржа»; іє. *гопс1й-, *гис1й-«червоний»; початкове і розвинулось закономірно в позиції перед сонорним з наступним редукованим.— Фасмер III 480; Преобр. II 189—190; Вгііскпег 456; Масйек Е8ЛС 513; Тгаиітапп 238— 239; Рокоту 872—873. — Див. ще рудий.
іржати, [иржати Ж, ржати], [їр-жун] (зоол., вид сови);—р. ржать, бр. ржаць, іржаць, др. різати, п. ггас, ггес, ч. ггаіі, ст. ггаіі, йггаіі, слц. йггаГ, йгсіга!’,. еггаГ, егсІгаР, схв. рзати, ржем, слн. ййгаіі, ггаіі, стел, ржзати, р-кЖ,?;;— псл. *гь2аіі, Л'ьгф (<*гьгІ9);— споріднене з гр. гргг[6тта (зн. в. одн.) «ревучий», єрбуцт]кос; «тс.» (про тварину), шроурб? «ревіння», лат. ги§іо, -Гге «ревти», сірл. гисйі «ревіння, виття», іє. *геи£’-, *ги£’- «ревти»; ж на місці з (гьгаїі) з’явилося під впливом форм теперішнього часу; початкове і в укр. мові розвину-316
лося перед сонорним внаслідок падіння наступного за ним редукованого; зіставлення з лит. кгігепіі «іржати» як звуконаслідувального утворення (Масйек Е8ЛС 528) недостатньо переконливе. — Фасмер III 480—481; Преобр. І 202; Горяев 299; Вгйскпег 478; Мікі. ЕМ 285; Таїсіє—Ноїш. II 449; Рокогпу 867.— Пор. ригати, рикати.
иржйще — див. рож.
[иржій] (бот.) «рижій, Сатеїіпа за-ііуа» Ж; — результат видозміни деети-мологізованої форми рижій «тс.», зближеної з основою іменника іржа або [иржйще]. — Див. ще рижій.
іригація, іригатор, іригаційний; — р. ирригация, бр. ірьігацьія, п. ігу§ас]а, ч. ігі^асе, слц. ігі§асіа, болг. ирига-ция, м. схв. иригацща, слн. ігі§асі]а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Іггі^аіібп «зрошення, обводнення; промивання», фр. англ. іггі^аііоп «тс.» походять від лат. іггі^аііо «тс.», пов’язаного З ІГГІ£О «відводжу (воду), зрошую, обводнюю», що складається з префікса іп- (>іг-) «в-, на-, при-» і дієслова гі§о «проводжу, поливаю, пою», спорідненого з гот. гі§п «дощ», дангл. ГЄ£П, двн. ге§ап, нвн. Ре§еп «тс.», лит. гоке «дрібний дощ». — СІС 294; Шанский ЗСРЯ II 7, 116; ССРЛЯ 5, 431; Кора-Ііпзкі 446; Кіеіп 816; Баигаї 415; Віосй 393; М'аМе—Ноїш. І 435. — Див. ще інвентар.
Ірина, Ярина, [Ірена, Ірина (Ме), Орйна, Орйся, Орйшка], Ірйній, Іреней, ІІрен\, ст. Ирйна «мирна; покой» (1627), Ириней «мирньїй, спокойньїй» (1627); — р. Ирйна, Ирйний, бр. Ірина, Іран, Арьїна, Ярьіна, Іриней, п. Ігепа, ч. Лгіпа, Ігепа, Ігепеиз, слц. Ігепа, Ігіпа, Ігепе], болг. Ирйна, Ирйн, Ириней, м. Ирйна, Иринеі, схв. Ирена, Ирене], слн. Ігепа, стел. Ирйна, Ирига, Ирн-нен; — через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. Еїр'^т’т], Еіртраїод утворені на основі іменника єїрт^ц «мир, спокій, мирне життя», дальші зв’язки якого неясні. — Сл. вл. імен 211, 241; Беринда 209; Петровский 124; Кореспу Ргп-уосісе 75; Илчев 223; Сопзіапііпезси 87; Кіеіп 814; Егізк І 467.
ірис1 (бот.) «півники, Ігіз Ь.»;—р. болг. йрис, п. ігуз, ч. ігіз, слц. слн. ігіз, схв. йрис «тс.»;—засвоєна з латинської ботанічної номенклатури назва, яка походить від гр. їрі? «тс.; веселка», ~Ірід (власне ім’я богині веселки), очевидно, пов’язаного з їтид «лоза», спорідненим з псл. уііі «вити, крутити», укр. вити; назва зумовлена різнокольоровим забарвленням пелюстків (пор. р. радужница «півники»). — СІС 294; Шанский ЗСРЯ II 7, 113; Кораііпзкі 46; Егізк І 735; СЬапігаіпе 468—469. — Пор. вити1.
ірис2 «сорт цукерок», іриска;—р. ирйс, бр. ірьіс, п. ігуз;—неясне; можливо, пов’язане з ірис (бот.) «півники»; назва могла бути зумовлена зображенням квітки рослини на обгортці цукерок (ССРЛЯ 5, 426); пов’язується також (Шанский ЗСРЯ П 7, 113—114) з гр. їрід «райдуга» з огляду на різнокольорове забарвлення маси, з якої виготовляють цей сорт цукерок.
йриця1— див. вирій.
[йрйця2] (зоол.) «водяна ящірка, Тгі-Іоп Ж; водяна тварина, зокрема тритон»;— неясне; можливо, давніше *вй-риця, пов’язане з вир.
(йриця3] «дуже стара жінка, стара відьма»;—неясне; можливо, давніше *вйриця, пов’язане з р. [вьірейї «знахар, чаклун, ворожбит», [вирить] «нашіптувати, наговорювати».
ирлбць —див. ерлець.
ірод «жорстока людина, кат», [йрід, йрбд] «тс.; лиходій; чорт», [иродча] «чортеня» Я; — р. йрод «кат; [безбожник; скнара]», бр. ірад «кат; чорт»;—результат семантичної видозміни імені іудейського царя Ірода, якого зображено в Євангелії дуже жорстоким; власне ім’я Ірод, стел. Ироді., походить від гр. ‘Нра>6ц2, пов’язаного з «володар; герой, вождь, богатир», до якого зводиться й укр. герой. — Шанский ЗСРЯ II 7, 114; Фасмер II 139; ГСЗ 69; Сопзіапііпезси 88. — Див. ще герой.
іронія, іронічний, іронізувати; — р. болг. ирбния, бр. іронія, п. ігопіа, ч. ігопіе, слц. ігопіа, вл. ігопЦа, м. иронща, схв. ирбни]а, йронща, слн.
ігопі]а;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. Ігопіе «іронія, глузування», фр. ігопіе, англ. ігопу «тс.» походять від лат. ГгбпТа «приховане глузування», яке зводиться до гр. єїри-Vєіа «удаване незнання; іронія», пов’язаного з єїроп’ «хитрун, облудна людина», єїри (замість *Рєріи) «говорити, обумовлювати, наказувати», спорідненого з рт;тир (<Ррт)Тир) «оратор», лат. уег-Ьцщ «слово», гот. мшигсі, дангл. у/опі «тс.». —СІС 295; Шанский ЗСРЯ II 7, 114; Будагов Ист. слов 185—187; ССРЛЯ 5, 429; Фасмер II 139; НііШ-иШгШ 14; Кораііпзкі 445; КІеіп 815; БаихаІ 414; ВІосЬ 393; Егізк І 471.— Пор. риторика.
і рраціональний, ірраціоналізм; — р. иррациональний, бр. ірациянальни, п. іггас]опа1пу, ч. ігасіопаїпі, слц. іга-сіопаїпу, вл. ігасіопаїпу, болг. м. ира-ционален, схв. йрационалан, слн. іга-сіопаїеп; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. іггаїіопаї, фр. іггаїіоппеї, англ. іггаііопаї походять від лат. іггаїібпаїіз «несвідомий, нерозумо-вий», що складається з заперечної частки іп- (>іг-) «не-» і прикметника гаїіб-паїіз «наділений розумом», пов’язаного з гаііо «рахунок, висновок, думка, розум».— СІС 295; Шанский ЗСРЯ II 7, 115; ССРЛЯ 5, 429; Кораііпзкі 445—446; КІеіп 815, 1304; БаихаІ 415; ВІосЬ 393; ХУаІсІе—Ноїт. II 429. — Див. ще інвалід, рація1.
ірреальний; — р. ирреальний, бр. ірзальни, п. іггеаіпу, ч. ігеаіпі, слц. ігеаіпу, вл. ігеаіпу, болг. м. иреален, схв. йреалан, слн. ігеаіеп;— очевидно, запозичення з німецької мови; нім. іггеаі «нереальний, недійсний» походить від пізньолат. іггеаііз «нереальний; який не стосується речі, справи», утвореного із заперечної частки іп- (>іг-) «не-» і прикметника геаііз «дійсний, який стосується речі, справи», пов’язаного з ге> «річ, справа». — СІС 295; Шанский ЗСРЯ II 7, 115; ССРЛЯ 5, 430; НоІиЬ—Ьуег 219; КІеіп 1306—1307. — Див. ще інвалід, реальний.
[ірстети] «хрестити» Ко, [ирстйти] «тс.», [ирстенйн] «християнин», [иршйни] «хрестини», [ирщіння] «тс.», [ірщений]
«хрещений», [іршений] «тс.»; — р. [кстить, кстйньї, кщенье}, бр. [ксьціц-ца] «хреститись», [ксьціньї] «хрестини»;— результати видозміни др. крьстити, крьщенье, похідних від крьспгь «хрест; розп’яття; (первісно) Христос», що, як і стел, крист-к, болг. кр"ьст, схв. крст, слн. кгзі, слц. кгзі та ін., походить від двн. кгізі, сЬгізі, яке через лат. СЬгГз-[цз зводиться до гр. ХрГотбд «Христос», букв, «помазаник», пов’язаного з %рі<а «намазую, натираю», можливо, спорідненим з лит. §гіеіі «збирати сметану з молока», дангл. §гїта «маска, шолом; привид», снн. §гете «бруд». — Фасмер II 374; Преобр. І 383; Вегп. І 634; Егізк II 1120. — Пор. хрест.
[йрха] «вичинена овеча чи козяча шкіра; кант у чоботях, де зшиваються половинки халяви», [иршанки] «шкіряні штани», [иршлйця] «облямівка на кожусі із смушка», [ирхбвий, йршаний Г, Ж];—Р- Ійрга, йрка\ «замша, дублена овеча чи козяча шкіра», бр. ірха «хутряна облямівка», п. ігсЬа «вид замші», ст. ігхсЬа, ]іг2сЬа, §іегс!іа,ч. ]ігсЬа, слц. ігсЬа, ]егсЬа, вл. )егсЬа, ]ігсЬа, схв. йра, йра, ст. йрха, йрха, слн. ігЬ, ігЬа, ]егЬа, іегЬ, ]'е-гіЬ «тс.»;—-запозичено через посередництво польської мови з німецької; свн. ігсЬ, ігЬ, егеЬ, егісЬ, двн. ігаЬ «козел; козлина шкіра; тонко вичинена шкіра» походить від лат. Ьігсиз, ігсиз «козел», очевидно, пов’язаного з ег (<Ьег) «їжак» і спорідненого з гр. %т;р «тс.», урїрод «свиня», вірм. ]аг «кінська грива»; непереконливо пов’язується (НоІиЬ—Кор. 154) з свн. ЬігзсЬ «олень». — Шелудько 32; КісЬНагсИ 58; Фасмер II 139; Преобр. І 273; Горяев 123—124; Зіатекі І 465; МасЬек Е8ЛС 227; 8кок І 728; Вегіа) Е88Л І 212; Вегп. І 432; Мікі. ЕШ 96; Таїсіє—Ноїт. І 649—650.— Пор. йорка.
ирчок, ирджок — див. жджок.
Ісай, Ісая, [Ісаія] Ж, ст.Исаія, Есаіась «збавенье панское аб(о) сп(а)сь г(оспо-де)нь» (1627);—р.. Исай, Исайя, бр. Ісай, др. Исайя, Исая, п. Ігаіазг, ч. слц. Ігаіаз, болг. Исай, Исайя, Исая, м. Исаиіа, Иса], Исаіа, схв. Исаще, Исаиіа, слн. Іхаі]'а, стел. Исаиіа;— через церковнослов’янське посередництво запо-318
зичено з грецької мови; гр. ‘Носхіад походить від гебр. Іеза’іаЬй, Іеза’іаЬ букв, «допомога Ягве; спасіння, послане Ягве; божий порятунок». — Сл. вл. імен 212; Беринда 209; Петровский 124; Соп-зіапііпезси 88.
Ісак, Ісаак, Сакій, ст. Ісаакь «ра-дость, сміхь», Ісакій «равно врачь» (1627); — р. Исаак, Исак, бр. Ісак, др. Исакіш, Исакь, п. Ігаак, ч. Ізак, ст. Ізак, Ігак, слц. Ігак, вл. Ігак, болг. Исаак, Исаакий, Исак, Исаки, Исакия, м. Исак, схв. Исак, слн. Ігак, стел. Пса^ці^;— через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. ’Іоаах, як і лат. Ізаас, походить від гебр. Іізіїад букв, «вона засміялася» (йдеться про дружину біблійного патріарха Авра-ама Сарру, якій напророкували народження сина). — Сл. вл. імен 212; Беринда 212; Петровский 124; Суперан-ская 78; Кореспу Ргйуосісє 77; Илчев 223; Сопзіапііпезсп 88.
[искипніти] «розтанути, розплавитися» Ж; — очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми істоп-ніти\ «тс.», зближеної з основою дієслова кипіти. — Див. ще топйти2.
[іскорник] (бот.) «жовтець їдкий, Ка-пипсиїиз асег Б.» ВеНЗн, {йскорник}-,— схв. [йскрица\ «тс.»;—похідне утворення від іскра; назва зумовлена, очевидно, яскраво-жовтим забарвленням квітки жовтню. — Див. ще іскра.
іскра, іскрйзм, іскрина, [искрйнці] «колчедан, пірит» Ж, іскрівець, [скра] «іскра», іскорка, сколка} «тс.» Нед, іскристий, іискрйстий, искрястий], іс-крявий, іскроватий, [искрбватий], іскряний, іскрйти(ся), . [искрйти], [за-искрявіти] «заіскритись» Ж, заіскрити, заіскрілий, [заіскрений];—р. болг. йс-кра, бр. іскра, скра, др. искра, п. ізкга, зкга, ч. іізкга, слц. ізкга, вл. зкга, нл. $кг)а, полаб. )азкга, схв. йскра, слн. ізкга;—псл. *)ьзкга, пов’язане чергуванням голосних з *езкга (пор. укр. яскравий}; — споріднене з лит. аізкиз «ясний, виразний», у$киз, ст. ізкйз «тс.», можливо, також з дісл. еізкга «шаленіти», ісл. ізкга (про пекучий біль); непе
реконливим є зіставлення (Ко/Лои'зкі АЙІРЬ 11, 389; 2иЬа]у К2 31, 15; пор. також Вегп. І 433) з гр. єо/ара «вогнище», а також пов’язування (Ильинский РФВ 65, 221) з двн. азса «попіл», гот. аг§б, нвн. АзсЬе «тс.», дінд. ЙзаЬ «порох». — Шанский ЗСРЯ II 7, 118; Фасмер II 140; Преобр. І 274; ЗІахузкі І 467; 8кок І 730; Вегіа] Е88Л І 213; ЗССЯ 8, 239—240; Вегп. І 433; Регззоп Веііг. 338—339. — Пор. яскравий.
іслам, ісламізм; — р. ислам бр. іслам, п. ч. слц. вл. ізіат, болг. ислям, м. ислам, схв. ислам, слн. ізіат; — запозичення з арабської мови; ар. ізіат є інфінітивом дієслова заіата «підкорятися (волі Аллаха)». — СІС 295; Шанский ЗСРЯ II 7, 118; ССРЛЯ 5, 474; Кора-іігізкі 446—447; 8кок І 730; КІеіп 817.— Пор. мусульманин.
існувати, [истнувати] Ж, [істніти] Я;—бр. існаваць, п. ізіпіес;—похідне утворення від [їсний] «справжній, дійсний», [істній] «тс.»; виникло, очевидно, як калька відповідного польського слова.— Див. ще істній.
іспанка «особлива, важка форма грипу»;— р. испанка, бр. іспанка «тс.»; — похідне утворення від Іспанія; назва зумовлена тим, що ця хвороба вперше була описана в Іспанії. — Шанский ЗСРЯ II 7, 121; БСЗ 18, 591.
іспит, іспшпнйк, іспитувати —див. питати.
істерія, істерик, істерика, істеричний;— р. истерйя, бр. істзрйя, п. Ьіз-іегіа, ч. Ьузїегіе, слц. Ьузіегіа, вл. Ьуз-іегі]а,  болг. истерия, м. хистерща, схв. хйстерща, слн. ЬізІегі]а;—очевидно, запозичення з французької мови; фр. Ьузіегіе, Ьузіегіцие походить від лат. Ьузіегіса (раззіб) «істерична хвороба», Ьузїегісиз «істеричний», утвореного на основі.гр. йотєра «матка», йотєріибд «хто страждає на захворювання матки» (з цим захворюванням у старій медицині пов’язували істерію), споріднених з дінд. исіагат «живіт». — СІС 295;Шан-ский ЗСРЯ II 7, 129—130; ССРЛЯ 5, 534; Фасмер II 142; Кораііпзкі 399; БЕР II 89; ОаигаІ 397; ВІосЬ 373; Воі-засц 1008; К1и§е—Міігка 323; Егізк II 975—976.
істик «палиця з залізним наконечником для очищення плуга від землі», [йстик, єстик] «тс.» Ж, [істичйльно] «держак істика», [истйчильно, истй-чиско Ж1 «тс.»;—р. [истйк] «істик», [стик] «садова тичка з трикутним кінцем», п. [ізіук] «істик», ч. оіка, слц. зіук, оіка (з ч. ?) «тс.»;—псл. ізіук-ь< <*Іь2-іук-ь, похідне від дієслова *)ь2-іукаіі «вибивати, виштовхувати, виколювати» (пор. слн. ігіікаіі «виймати, виколювати очі»), складеного з префікса *]Ь2- «із-, ви-» і дієслова іукаіі «тикати».— Дзендзелівський УЗЛП 63—64; 81а\\'зкі І 470—471; Вгйскпег 193; МасЬек Е8ЛС 423. — Див. ще з2, тикати.
істина; — р. болг. м. йстина, бр. ісціна, др. истина, схв. йстина, слн. ізііпа; — запозичення з церковнослов’янської мови; цсл. истипа пов’язане з ист-ь «справжній, істинний», якому відповідає укр. [істній]. — Шанский ЗСРЯ II, 7, 131; БЕР II 90—91. — Див. ще істній.
[істній] «справжній», [існий] «тс.», [істнісінький] «дійсний; такий самий», [існісінький] «тс.», [йстний (йстній)] «справжній, дійсний; наполегливий, жвавий» Ж, [йсний, истйй] «тс.» Ж, [ист\ «капітал» Ж, Я, [йста] «тс.» Ж, [йсте] «тс.; сутність» Ж, Пі, [истйзна] «шукана сума грошей» Ж, Пі, [йстина] «капітал» Ж, ВеЗн, [истндта] «суть» Ж, [истота] «тс.» Ж, [истдвина] «капітал» Ж, [істно] «справді» Я, [істинствува-ти\ «запевняти» Я, [доістний] Пі, [на-йсті] «справді» Ж, [наісто] «тс.» ЕЗб 25; — р. йстий, «щирий, справжній», [йстний] «тс.», бр. ієни «дійсний, існуючий, справжній», др. истии «той; той самий; справжній», п. ізіпу «справжній», [ізпу], ст. із], ізіу «тс.», ч. )ізіу «певний, безсумнівний», слц. ізіу «тс.», [ізіпу] «той самий», вл. м/езіу «вірний, неминучий; певний, точний; якийсь, де> який», НЛ. ХУЄ8Іу «ТС.», СТ. ]І8Іу, болг. ист «той самий», схв. йстй, слн. ізїі «тс.», стел, ист-к «той самий, той», истов-к «справжній; сущий»;—псл. ізіь (*ізІьт>) «справжній; щирий; цей, той; сам», очевидно, утворене з основ займенників * ІЗ- (<*]Ь8-) «ТОЙ» І *ІТ> «ТС.», подібно до лат.' ізіе «цей, той», умбр. езіо «тс.»; — сюди ж, можливо, лтс.
Ї8І5 «справжній», Ї8ІЄП8 «тс.»; недостатньо переконливі зіставлення з дінд. їзе «має у володінні», Тзапай «володар, маєтний», гот. аі§іп «власність», двн. еі^ап «власний» (Ваисіоиіп де Соигіе-пау РР 12, 16—17; 8іап§ N78 15, 347— 348), з іє. *ез- «бути» (Мікі. Е\Е 105; Меіііеі Еіисіез 300—ЗОЇ), з лит. ]й8Іі «почувати» (Масйек 8іидіе 47—48), як і реконструкція (Вегп. І 435) псл. *Іьг8Іт> (<*]ьг «із» і зі- «стати»), паралельного до лат. ех8І8Іеге «існувати», або виведення (Масйек Е8ЛС 228) з псл. *УЬ8ІЬ<*УІСІ-ІО8, нібито похідного від *уеіс1- «видіти, бачити».— Фасмер—Трубачев II 144; Топоров КСИС 25, 80— 81; ВІадакі І 468—469; БЕР II 90; 8кок І 732—733; Вегіа] Е88Л І, 213; ЗССЯ 8, 246—247. — Див. ще його, той.
історія, історизм, історик, історійка, історичний, ст. істория (1653);— р. болг. история, бр. гістдрьія, др. ис-тория, п. йізіогіа, йізіогук, ч. йізіогіе, слц. йізібгіа, вл. нл. йІ8Іогі]'а, м. исто-риіа, схв. хйстдрща, йстдрща, слн. йізібгііа, стел, историчьект.;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. їоторіа «розпитування; дослідження; відомості; знання, наука; розповідь про минуле, історія» пов’язане зоіба (*Еої-6а), їсци-л’ «знаю», спорідненим з гїбох «бачу», Їбєї^ «бачити», лат. уісіео «бачу», псл. V ідеї і «бачити», укр. ївйдіти].— СІС 296; Акуленко 135; НйНІАМогІй 14; Шанский ЗСРЯ II 7, 132—134; ССРЛЯ 5, 554; Фасмер—Трубачев II 143; Егізк І 740—741. — Див. ще вид.— Пор. ідеал, ідея.
істота «живий організм», істотний «суттєвий»; — бр. істота, істбтньї; — запозичення з польської мови; п. ізіоіа «живий організм; суть», ізіоіпу «істотний» зводяться до псл. ізіоіа «дійсність», похідного ВІД І8ІТ> «той самий, дійсний». — Віау/зкі І 470.—Див. ще істній.
істукан «статуя, ідол»;—р. истукан, др. истукант> «тс.»;— запозичення з старослов’янської мови; стел, истоукам-ь є формою дієприкметника мин. часу від дієслова истоук ати «різати, лити з металу», пов’язаного з т-ккнліти, що 320
відповідає укр. ткнути, тикати.— Шанский ЗСРЯ II 7, 136; Фасмер II 144; Преобр. І 276; БЕР II 91; Мікі. Е\Е 368. — Див. ще тикати.
[іськати] «шукати паразитів у голові» Ба, [иськати] «шукати» ДзАтл II, ськати «шукати паразитів у голові; [шукати]», визискувати, визиск, визискувач, [зискати] «придбати, добути, виграти», [зиськати] «тс.; розшукати» Ж, зиск, [зиські Ж, зисковний, [обйськова-ти\ «ськати» ДзАтл II; — р. искать, бр. [іскаць], др. искати «шукати, питати, домагатися», п. ізкас «перешукувати; ськати», ч. уізкаіі «ськати», ст. Іізкаіі «шукати», слц. ізкаі’ «ськати», болг. йскам «хочу; прошу; люблю», м. [иска] «хоче», схв. искати «просити; [шукати]», слн. ізкаіі «шукати», стел, искати «тс.»; — псл. ізкаіі «шукати»; — споріднене з лит. іезкбіі «тс.», лтс. іезкаї «ськати», дінд. іссйаіі «шукає, бажає», ав. ізаііі «тс.», двн. еізебп «шукати, питати, вимагати», дангл. азсіап «питати», англ. азк «тс.», вірм. аіс «дослідження».— Шанский ЗСРЯ її 7, 116—117; Фасмер II 139—140; Преобр. І 274; 81ам/зк_і І 466—467; Вгйскпег 193; Масйек Е84С 691; БЕР II 87; 8кок І 730; Вегіа] Е88Л І 212; ЗССЯ 8, 238— 239; Вегп. І 432; Тгаиітапп 67.
ітельмен «камчадал» (представник нечисленної північної народності); — р. шпельмен, бр. ітзльмен; — запозичення з ітельменської мови, в якій самоназва итднмд^н буквально означає «той, що існує, живе; житель».— Воло-дин—Жукова Яз. нар. СССР V 334.
ітербій — див. ербій.
іти, йти, іду, йду, ітися, йтися, їійпгй, итй Ж, істй Мо, ісьтй Ме], [вййстя] «вихід» Я, [вййсте] «хід угору; подорож» Ж, зайда, Ізайдей, зайдея], [зайдений] «зайшлий», [зайденний] «сердитий, запальний» Я, [обійти] «доглянути; забезпечити необхідним», обійтися, прийдешнє, [прийдячка] «приблуда», прийдешній, [прийдїшний] Нед, пройда, пройддха, пройдешній; — р. ид-тй, иттй, йду, бр. іці, ісці, іду, др. итй, йду, п. ізс,' іс!$, ст. (])іс, (])ісі, ч. ]'Ш, ]сІи, слц. 18І’, ідеш, вл. йіс, (])с1и, нл. йуз, би, полаб. аіі, аід<?, болг.
йда, м. йде, схв. йсти, йти, йТіи, йдем, слн. Ш, ібет, стел, ити, идл>;—псл. (І)ііі (<*еі-(еі), *]ьсІ9, (<*їб-) із суфіксом -бо- в теп. ч. (як і в псл. іасід: ]аіі, іахаіі, укр. Іду, їхати, Ьдсід: Ьуіі, укр. буду, бути), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идтй, укр. [істй] <*ід-ти)\—споріднене з лит. еїіі «іти», лтс. іеі «тс.», прус, еіі «іде», лат. іі «тс.» (Гге «йти»), гот. ідд]а «йшов», гр. єіоі «піде», їрех «підемо», ав. аеііі «іде», дінд. еіі «тс.», ітай «ідемо», тох. А В уаз «іде», утаз «ідемо».— Критенко Вступ 554—555; Шанский ЗСРЯ II 7, 15; Фасмер II 117—118; Біахузкі І 472—473; Вгііскпег 194; Маскек Е8ЛС 181—182; БЕР II 10—11; 8кок І 707—708; Вегіа] Е88Л 1213—214; ЗССЯ 8, 247—248; Вегп. І 420—421; Топоров II 20—22; Тгаиі-тапп 67; Рокоту 293—294.
іудей, юдеї, іудаїзм, юдаїзм, іудейство, юдейство; — р. иудей, юдей, бр. іудзей, др. июдеиство, п. іисіаігт, ч. Іибаеиз, іибаізтиз, слц. іибаіхтиз, Іибеізку, болг. иудеи, схв. Зуде]ац, слн. ]’йб, стел. иіодфи, июдеи;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. ’Іоибаїо? «належний до Іуди» походить від арам. ¥е1іисШау(а), гебр. УбйибйІ «тс.», похідного від Уе1іи<11іа1і «Іуда», утвореного від кореня у-б-й «хвалений». — СІС 296; Фасмер II 145; ССРЛЯ 5, 596; Кораііпзкі 459; Оаигаі 421; Віоск 401; Кіеіп 834. — Пор. ідиш.
іхтіозавр;—р. ихтиозавр, бр. іхти-язаур, п. ісШіогаиг, ч. слц. ісйіуозаи-гиз, болг. ихтиозав-ьр, схв. ихтиосаур, слн. ісШіогауег;— засвоєна з новола-тннської мови наукова назва; нлат. ісйікуозаигиз утворено з основ гр. Ї%і3ц? «риба», спорідненого з вірм. ]’икп, лит. гиуіз, лтс. хиуз, прус, зиекапз (мн.) «тс.», і сайро? «ящірка». — СІС 296; Шанский ЗСРЯ II 7, 139; ССРЛЯ 5, 599; Кораііпзкі 412; РЧДБЕ 293; Кіеіп 765, 1387; Егізк І 745—746; Воізасд 855. — Див. ще динозавр.
іхтіологія «розділ зоології, що вивчає риб», іхтіолог, іхтіологічний; — р. болг. ихтиолбгия, бр. іхтьіелбгія,
п. ісйііо1о£іа, ч. ісШуо1о§іе, слц. ісійуо-1б§іа, вл. ісМуо1о§і)а, схв. ихтиолд-ги]а, слн. ісШіо1о§ііа;—засвоєний з но-волатинської мови науковий термін; нлат. ісШкуо1о§іа «наука про риб» утворено з основи іменника гр. Їу/Н? «риба» і компонента -кора, що входить до складу назв різних наук. — Шанский ЗСРЯ II 7, 139—140; ССРЛЯ 5, 600; Кораііпзкі 412; Оаигаі 397; ВІосЬ 374; Кіеіп 765. — Див. ще іхтіозавр, логіка.
іч (виг.) «бач, дивись», [иш] Ж; — р. ишь, бр. [іші;—результат скорочення форми дієслова 2 ос. одн. [виш] (<вйдиш); кінцеве ч замість ш з’явилось під впливом синонімічного вигуку ач. — Шанский ЗСРЯ II 7, 140; Фасмер II 146; Преобр. І 277. — Див. ще вид. —Пор. ач.
[йчвина] «частина гринджол, що має вигляд двох «каблучок» проти двох передніх копилів» Я;—бр. [іцвіна] «один з двох дротяних тяжів, що з’єднують передню частину саней з передніми копилами»; — неясне.
[ічія] «очі (отвори) сітки, з якої виготовляють неводи» Берл, [очіяі «тс.» Берл;—видозмінене і зближене з основою слова очі запозичення з російської мови; р. заст. ячея «чарунка, вічко» (пор. р. ячейка «тс.»), [вечея] «отвір у жорні», як і с.-цсл. ьлчгіи «зчленування», сболг. АЧДЙ «тс.», очевидно, походить від псл. £са)а і, можливо, споріднене з р. [укоть] «гак», др. укоть «кіготь, якір», лит. апка «мотузяна петля», дінд. апкак «гак, скоба», гр. оуио? «гак», лат. ипсиз «тс.», двн. ап§и! «петля, колючка».— Фасмер IV 156,571.
ішак «осел, мул»;—р. ишак, ст. ишек, бр. ішак; — запозичення з тюркських мов; тат. ишак, узб. зшак, тур. е$ек (-§і), аз. кипч. полов, чаг. атак «тс.» загальноприйнятої етимології не має. — Шанский ЗСРЯ II 7, 140; Один-цов Из истории гипполог. лексики в рус-ском язьіке 1980, 124.—126; Фасмер II 146; Шипова 144; 8кок І 495; Севортян 317—318.
ішіас;—р. болг. йшиас, бр. ішьіяс, п. ч. слц. ізсйіаз, вл. ізіаз, м. шшцас, схв. йишіас, слн. ізіаз;— запозичене через посередництво німецької мови з
книжної латинської; нлат. ізсЬіаз «запалення сідничного нерва» походить від гр. «біль у стегні», пов’язаного з і<т%іо¥ «таз, стегно» неясного походження; східнослов’янське ш замість сх зумовлене впливом німецької графіки і вимови (нім. ІзсЬіаз). — СІС 297; ССРЛЯ 5, 601; Кораііпзкі 446; КІеіп 817; Егізк І 741.
ішов, йшов, ішла, йшла, ішло, йшло, ішли, йшли, [вййшлий] Ж, зайшлий, зішестя, нашестя, пішов, пішла, пішло, пішли, пошесть, пошесний, прийшлий, пришелець, пришестя;—р. шел, шла, шло, шли, бр. ішбу, ішла, ішло, ішлі, др. шьлт>, шьла, шьло, шьли, шьльї, шьла, п. згесП, згіа, ч. §ес!1, 8Іа, слц. ізіеі, І81а, вл. Зої, зіа, болг. шел, шла, схв. йшао, йшла, слн. зеї, зіа, стел, шьл-ь, шьла;—псл. *зь(1-1ь, *зьс1-1а, *8ьй-1о, *зьс!-1і, *зьс!-1у, *зьс!-1а, *8ь<1-1а, *§ьс1-1е (<*хї(1-1-), пов’язане чергуванням голосних з хосіііі «ходити»; — зводиться до того самого іє. *зес!-, що й псл. зесіеіі, укр. сидіти з первісним значенням «пересуватися, сидячи на транспортному засобі».— Фасмер—Трубачев IV 252—253; Вгйскпег 546; МасЬек Е8ЛС 202; 8кок І 675—677; Вехіа] Е88Л І 198; Мейе ОЯ 29; Вегп. І 392.
іще, ще, [ище, еще, ше, иши] Ж; — р. еще, [ощд], бр. яще, [аще], др. още, еще, п. Іезхсге, [езгеге], каш. [Іезг, езг], ч. Іезіе, ст. Іезсе, слц. езіе, вл. Ьізсе, нл. Ьузсег, [Ьузсе, Ьузсі, Ьузс, Ьезсе], ст. 1'езсе, Іезсі, Іезсі, полаб. І із і<*їезс(е), болг. още, еще, [йдще], м. уште, схв. і'дште, ]дш, ]дшт, СЛН. 8Є, І8СЄ (]О8, 1'озсе, 8СЄ, І8Є), СТСЛ. КШТ6, ЄШТЄ, КШТЄ N0 «вже більше не»;—етимологія слова, як і первісна форма, остаточно не встановлена; можна припустити псл. (])Є8се, *озсе, а також ізсе (*Іь8се); переважно зводять (Меіі-
Іеі Еіисіез 155) до іє. *е!і (наявного в лат. еі «і», гр. єті «ще досі, надто», гот. ір «і, але», дінд. аіі «надто, дуже», ав. аііі, поширеного часткою іє. *кие, псл. *се (спорідненою з дінд. са, ав. са, гр. тє, лат. дие), тобто припускають первісну форму *еісе, іє. *еі-з-кне (з детермінантом -з-, як у гр. аф : ал, лат. аЬз : аЬ «від, з»); зокрема зіставляється (Абаев ИЗСОЯ І 190) з ос. аезіаеі «потім», яке зводиться до дперс. аі-са; вважається можливою також спорідненість з дінд. ассЬа «до, аж до», гр. Еотє «аж, поки», лат. издие «аж, аж до; все» (іє. *Є5ке/*езкЬе) (2и-Ьаіу К2 31, 11—12, 61; Меіііеі М8Ь 9, 375); припущенню (Вегп. І 454) про іє. *ас1-8-кне як праформу, де першою частиною є прийменник *ас!-, суперечить відсутність такого прийменника у слов’янських мовах; недостатньо аргументовано спроби пов’язання з займенниковим коренем ]е-, укр. його (Вгйск-пег 196, 207; К2 46, 202), як і з займенниковою основою е-/о- (Когдуасіохузкі Р8 7, 20).— Фасмер—Трубачев II ЗО — 31; Преобр. І 219; 81атекі І 568—569; Вгйскпег 196, 207; Младенов 406; 8кок І 783 —784; ЗССЯ 6, 32—33; Вегп. І 454—455; Мікі. Е¥7 105.
[іщйця] (ент.) «метелик, парусник, Раріїіо Ь.; нічний метелик, п’ядак бузковий» ВеНЗн, [віщиця] «п’ядак бузковий, РЬаІаепа Ь.» ВеНЗн, [йщиця] «тс.» Ж, [іщевиця, іщериця, ущиця, щйця] «тс.» ВеНЗн;—результати видозміни форми [віщиця] (пор. п. мнезхеху-са «відьма»), зближеної з дієсловом [искати] «шукати»; назва зумовлена народним віруванням, згідно з яким поява метелика віщує нещастя (пор. інші його назви: [голод, смерть, смертка, смертний мотиль, босорканя (букв, «відьма»)]). — Див. ще віщий.— Пор. віщиці.
І
ївга —див. Євген.
[їді «отрута» ж, [їдь] «тс.» Ж, [їдо-вйтий] «отруйний»;—псл. *(]')е(1'ь< *(])есіь пов’язане з (і)езН, (і)ешь;— початкове ї, відповідне до я- в р. бр. яд, не зовсім ясне; воно може бути результатом діалектного звуження ]а >]і у давнішій звуковій формі [яд] (пор. Ічіс] <час, [жїба] <жаба); але можливо, що вданому разі зберігається рефлексація давнього ]’е без зміни в ]‘а, так само, як у дієслові їсти, їм (пор. р. [ед] «отрута», др. 'бд'5, ч. ]есі, ст. ]’ес1, вл. нл. ]есі, схв. ;ед, стел. 'кДТх, кдь, ндж, «тс.»). — Уопбгак І 86. — Див. ще яд.— Пор. їз, їсти.
[їж] (зоол.) «їжак, Егіпасеиз еиго-раеиз» Ж, Ііж ВеУг, іжб ДзАтл І, їжо ВеУг], їжак, [єжук Кур, їжачйч, їжик] «тс.», їжачиха, [їжйця] Ж, їжакуватий, їжачий, їжити «щєтинити, настовбурчувати», їжитися;—р. еж, бр. вбжьік, др. ежь, ожь, ожикі), п. ]’ег, ч. ]‘егек, ст. і діал. ]’ег, слц. нл. ]ег, вл. іей, полаб. ]І2, болг. м. еж, схв. /еж, слн. ]ег,стсл. кжь;—псл. ]‘егь (<*ег-]’ь);— споріднене з лит. ех уз «їжак», лтс. Є2І5, гр. г/ЇУО£, ДВН. І§І1, НВН. І§ЄІ, ВІрм. 02ПІ «тс.» і далі, можливо, з гр. є«змія», вірм. іг «гадюка», дінд. аЬіЬ «змія»; псл.*]егь могло бути табу-їстичною назвою, яка початково означала «той, що належить до змій, поглинач змій»; раніше вважали основним значенням псл. *]'егь «колючий» (з іє. *Є£’11ІО- <*Є£’11І- <*е£’1г- «колоти»),— Критенко Вступ 510, 544—545; Шанский ЗСРЯ І 5, 251—252; Фасмер II 10; Преобр. І 212; 81а\узкі І 572—573; Вгйскпег 207—208; БЕР І 481; 8кок І 781—782; Вегіа] Е884 І 232; ЗССЯ 6, 37; Вегп. І 267; Тгаиітапп 73; Меіііеі Еіисіез 209. — Пор. ожина, йорш.
[їжанець] (бот.) «гриб їжовик, кол-чак, Нусіпит егіпасеит», Ж, [їжовець] Ж, їжовик «тс.»;—р. [ежевик, ежбвик] «тс.»;—похідні утворення від [їж] «їжак»; назви зумовлені колючістю гриба (пор. колчак, р. колчак, гриб-колюч-ник «тс.»). — Див. ще їж.
[їжатець] (зоол.) «дикобраз, Нуз-1гіх»Ж, [їжатка] «тс.» Я;— р. [ежачйна] «тс.»;—похідні утворення від [їж] «їжак»; назви зумовлені зовнішньою подібністю тварин. — Див. ще їж.
[їживнйк] (бот.) «синяк, ЕсЬіит Б.» Я, [їжник] «головатень, ЕсЬіпорз» Ж;— р. [ежеваятрава] «синяк», [ежевник] «головатень»;— похідні утворення від [їж] «їжак»; назви зумовлені тим, що синяк опушений жорсткими волосками, а головатень має колючі листки і жорстке колюче суцвіття; пор. інші назви головатая — [колючник, осот, будяк], а також наукові назви лат. есігіит «синяк» і есЬіпорз «головатень», утворені від гр. г%їуо£ «їжак» (чи есЬіит, можливо, від «змія» з огляду на отруйність синяка). — Вісюліна—Клоков 269—270, 311; Я 326. — Див. ще їж.
[їз] «загата в річці для ловіння риби, яз», [їзбк, іздк] «тс.» Ва, [їзовнйк] «доглядач їзу» Я, [їзйти] «городити річку для ловіння риби»;—р. [ез] «загата для ловіння риби», бр. заст. ез, др. '63'5, ч. ]Є2, ст. ]Є2, слц. []ег], слн. ]ег;—один з двох пізньопраслов’янських варіантів (поряд з яз) рефлексації псл. *(і)ег-ь «тс.»;—очевидно, споріднене з лит. еге, [агіа] «межа, край; грядка; мілина в затоці біля берега», лтс. [ега] «грядка, межа», прус, азу «межа», вірм. егг «берег, границя»; далі пов’язується (Меіііеі) М8БР 10, 282; Рокоту 291 — 292) з озеро, псл. егего; менш імовірне припущення про діалектний розвиток
[їз] шляхом звуження іа>]і з яз.— Фасмер—Трубачев IV 549; 81а\узкі І 529; МасЬек Е8ЛС 225; 8кок І 763—764; Вегіа] Е88Л І 230—231; Вегп. І 277; Тгаиітапп 73. — Пор. їд, яд, яз.
їзда, {їздакі «їздець» Я, [їздарня] «манеж» Ж, їздець, їздецтво, [іздйця\ «вершниця» Пі, [ізднйцтво] «їзда верхи» Ж, Іїздня] «постійна їзда», їздовий, [їздбк] «вершник» Ж, Іїздуні «тс.», їздити, [їзджати] «часто їздити» Ж, їждже-ний, [ізджалий] «об’їжджений» (про коня), [ізднйй] «їздовий» Я, їздовий, безвиїзний, в'їзд, в'їзний, виїзд, виїзний, від’їзд, від’їжджий, від’їзнйй, доїжджачий (заст.) «старший псар у мисливстві», з’їзд, заїзд, заїжджий, заїзний, заїздом, наїзд, наїзник, наїжджений, наїжджий, наїздом, об'їзд, об’їждчик, об'їзний, переїзд, переїзд, переїжджий, переїзний, передз' їздівський, під’ їзд, під’ їзнйй, поїзд, поїжджанин (заст.) «учасник весільного, поїзда», поїздка, поїзний, приїзд, приїжджий, проїзд, проїздка, про-їжджачий, проїжджий, проїзний, проїздом, роз’їзд, роз’їжджений, роз’їзний;— р. езда, ездить, бр. язда, ез-дзіць, др. 'Ьзд’ь «шлях, їзда», їздити, п. ]'ахс1а «їзда, кіннота», іегсігіс, ч. Ііхба «їзда, кіннота», їехсіііі, слц. їахсіа «їзда, кіннота», ]'агсШ’, вл. ]'егс1 «їзда», Іегсігіс, нл. ]егс1, іегсігіз, полаб. іегсіеї, болг. язда «їзда кіньми», яздя «їжджу», м. ]'азди «їздить», схв. ]езд(а) (ст.), Іездити, слн. []'егсі, ]’ег(іа], іехсіііі;— псл. *(])егсіа <*]’егс1а, *(]’)егс1'ь <*іегйь, * (І)егсїііі <*іехсіііі; — остаточно не з’ясоване; можливо, утворене від основи дієслова іасір «їду» за допомогою суфікса -гсіа (як ц-гсіа); пояснювалося також як утворення з суфіксом -сіа від основи дієслова *]а8-аіі «їхати» (МасЬек Е8.1С 225; Ргизік К2 35, 600); виводилось від іегсіііі, яке вважалось результатом контамінації дієслів *]асііН (пор. лит. Ібсіуі-і, інтенсив від ]6Н «їхати») і *іазаН «їхати» (Вегп. І 450—452; Ильинский ИОРЯС 20/3, 70—71); непереконливо реконструювалась первісна форма *е-гсі-о-з із префіксальним е і кореневим 2СІ як нульовим ступенем кореня *8ЄСІ-«їхати» (Вгпяшапп ІЕ 15, 102—104).— Шанский ЗСРЯ І 5, 254—255; Фасмер —
Трубачев II 11; Біахузкі І 529 —530; 8кок І 780—781; Вегіа] Е88ф І 231; ЗССЯ 8, 184—185.—Див. ще їхати.
її, їй, їм, їх, їхній —див. його.
[їлкйй] «згірклий, терпкий» Ж, [єлкйй Ж, илкйй] «тс.»;—р. елкий, [ил-кой\ «гіркий», бр. елкі, п. ]еїкі, [іікі] «згірклий, застарілий» (з укр.), ч. геї-кпоиіі (<*]'ьг-ь1ьк-П2Іі) «згіркнути, за-смердітися» (про рибу), гіцкпоиіі (<*Іьг-]’ь1т>к-п9Іі) «тс.», слн. гаїкпііі «засмердітися» (про м’ясо), гаїекпііі зе «тс.»;—псл. *(])ь1ькь; — зводилось до іє. *е1-, *о1- «псуватися, пліснявіти, гнити», наявного в герм. *ц1и-, норв. ці «пліснявий», дпв. ці «згірклий», далі також у лит. аітез, еітез «трупна рідина», вірм. аІЬ, аН «бруд» (Когіпек ЬЕ 57, 372—374; 2Г81РЬ 13, 414); пов’язувалося з псл. *]а1оуьсь (укр. яловець), *есі1ь «ялина», вірм. еіеуіп «кедр, ялиця», гр. /літр «сосна, ялина» з огляду на гіркий смак соснової живиці (Мікі. Е\\/ 103; Вегп. І 453; Преобр. І 214); зводилось також до псл. *о1ьк’ь, ^'-оів-кь, *]-е1ь-кь як похідних від псл. *о1ь «пиво», початково «гіркий напій» (МасЬек Зіисііе 57; 81ауіа 8, 12 і далі; Уаіііапі В8Ь 31, 46); зіставлялося з дінд. аіаіат «смолоскип, вугілля», швед, аіа «горіти», двн. еіо «червоно-бурий», лат. асіоіео «спалюю» (Ьое-\уепіа! АГ81РЬ 37, 389).— Фасмер II 16; Филин Образ, яз. 196; 8іа\узкі І 558—559; МасЬек Е8ЛС- 729; Безлай ВЯ 1967/4, 51; Вегіа] Езе]і 112—113; Топоров 80.
[їль] «ялина, Рісеа Ж; ялиця, АЬіез ресНпаіа» ВеНЗн, [іль] «ялина» Пі, [їлйна] «ялиця» Ж, [їлбвий]', — р. ель «ялина», бр. елка, елка «тс.», п. ]ос11а «ялиця», ]ес11іпа, ч. ]’ес11е «тс.», слц. ІесІГа «тс.; ялиця», вл. ]'ес11а «ялиця», нл. ]ес11а «тс.», полаб. їасіїа «смерека» (?), болг. ела «ялина», м. ела «ялиця», схв. і ела, слн. []'е1], ]’е1ка «тс.»;—псл. *]ес11ь, *]ес11а «смерека; ялиця»; — споріднене з прус, абсіїе «смерека», лит. Є£ІЄ, [§§1е], лтс. е§1е «тс.», можливо, також з ірл. аісіїеп «ялиця», лат. еЬи-Іиз «бузина»; далі зводиться до іє.*е6Ь-«гострий» або вважається (МасЬек Е8,іС
290) словом праєвропейського субстрату.— ШанскийЗСРЯ І, 5, 258; Фасмер—• Трубачев II 17—18; 8Іа\узкі І 582—583; БЕР І 487—488; 8кок І 770—771; Вег-1а] Е884 І 225—226; Топоров 56—57; ЗССЯ 6, 15. — Пор. ялина.
[їмельга] «очерет з травою»; — неясне.
їрак —див. юрок2.
їсти, їдати, їстися «сваритися», їстки, їстоньки, їсточки, [їстуні] Я, [ЇЦІ] (дит.) (Ме), їда, [їдак] «їдець», [їдакй] «зуби» Я, [їдало] «шлунок; рот Я», їдальня, \'ідення\ «їжа», їдець, [їдження] «їжа», \їдйме, їдіння, їдлд Г, Я] «тс.». [їдня] «сварка» Па, [їдок] «їдець», [їдун] «тс.» Я, [їдуха] «охоча поїсти», їжа, Іїживо] «їжа» Я, [їство, їстиво] «тс.», [істивне] Ж, їстівне, [їстун] «їдець» Ж, їідальний] «їстівний» Ж, [ідймий Ж, їднййЖ, їдбмий] «тс.», їдкий, [їдовйтий] «невибагливий до їжі» Па, [їдючий] «кусливий» (про муху) ЛЧерк, [їстйв-нйй] «їстівний», їстівний, [їстдвнйй] «тс.», [їстинлйвий] «охочий до їди, ненажерливий» Я, [їстнйй Ж, їстовнйй Кур] «тс.», [істовйтий] «тс. Ж; їстівний Я», їдом (у виразі ї. їсти «лаяти»), [їдцем], їдьма «тс.», Іїжно] «ситно, достатньо їжі», в'їдати «сваритися», в’їдливий, доїдати «досаждати», доїдливий, [ззіжа] «витрата їжі; ненажера» Ж, [з’їдень] «пожирання» Ж, [з’їджь] «витрата їжі»,Ж, з'їди «недоїдене сіно, солома», з'їдини «тс.», [з'їдища] «місце, де лежать залишки худоби, пожертої звірами» Ж, [з'їжа] «їжа; витрата їжі», [з’їжь] «витрата їжі» Ж, [в’їдливий] «в’їдливий», [з’їдущий] Ж, заїдатися «сваритися», заїди «виразки в куточках рота», [заїдник] «жовторотий» Ж, [заїди я] «сварка», заїдок «закуска», [заїж-ка] «тс.», заїдливий, [заїлий] «злий», наїдок «їда; ситість», [наїдений, наїдже-ний], надоїдати, надоїсти, надоїда, надоїдливий, недоїдати, недоїдок, об’їдало, об'їдок, [об'їснйй] «ненажерливий» Ж, обідати, обід, обідальник Ж, обідня, обідній, обїдішній, переїди «з’їди; об’їдки», передобіддя, [передобідок] «передобідня закуска; передобідній час», пе
редобідній, підобідати, підобід, підобідній, [поїдка] «кількість їжі, споживаної за один раз», поїдливий «нищівний», пбїдом, приїдатися «набридати», снідати, сніданок; — р. єсть, бр. есць, др. "Ьсти, п. ]'езс, ч. ]І8Іі, слц. ]Є8І’, вл. нл. ]*е8с, полаб. ]Є8І, болг. ям, м. ]аде, схв. і'ести, слн. ]'Є8Іі, стел, исти, сгн исти;— псл. іазіі (префіксальна звукова форма -е8Іі) <*е8Іі <*есМі; — споріднене 3 прус. І8І «ЇСТИ», ЛИТ. Є8ІІ «ЇСТИ» (про тварин), лтс. езі «тс.», дінд. асіті «їм», лат. есіо, гр. єб®, хет. еіті «тс.», гот. ііап «їсти», дісл. еіа, двн. еззап, нвн. е88еп «тс.», кімр. езц (<*еі-іи-) «пожирати»; іє *ес1- «їсти».— Критенко Вступ 508—509; Шанский ЗСРЯ І, 5, 266; Фасмер—Трубачев II 18; 81а\узкі І 569 —570; МасЬек Е8ЛС 228; 8кок І 776—777; Вегіа] Е88Л І 229; ЗССЯ 6, 53—54; Вегп. І 272—274; Тгаиітапп 66; Топоров III 88—89; Рокогпу 287— 288.
їхати, Іду, [їхавйця] «їзда»;—р. ехать, бр. ехаць, др. "Ьхати, п. ]есЬас, ст. []асЬас], ч. ]еіі, ]есЬа!і, [^асЬаіі], ст. іеіі, слц. іасЬаі’, вл. ]ес, ]’есЬас, нл. ]'е8, ]‘есЬа8, болг. яхам, схв. іахати, [/Зти], слн. ]аЬаіі, стел, гауати;—псл. Іахаіі (префіксальна звукова форма -еха-Н) <*Іа8аіі, похідне від *]еіі «їхати» з суфіксальними -8- в інфінітиві і -сі-в формах теп. ч. (як і-іі «іти»— і-с1-<2 «іду»); — споріднене з лит. ібіі «їхати», лтс. ]'аі, «їхати верхи», дінд. уаіі «їде, йде», уЗпаЬ «шлях», ав. уаііі «їде, йде», свн. ]ап «безперервний ряд, лінія»; іє. *іа- «іти, їхати» є похідним від *еі-«іти»; варіанти з ]а- : ]’е- на початку слова (]’асЬаіі : ]’есЬаіі), очевидно, пояснюються змішуванням безпрефіксної і префіксальних форм подібно до іазіі : 8ьп-е8Іі (Мейе ОЯ 96; Ресіегзеп К2 38, 312). — Критенко Вступ 517—-518; Шанский ЗСРЯ І 5, 267; Фасмер II 9—10; 81а^зкі І 542—-543; Вгйскпег 203—204; НоІиЬ—Кор. 152—153; МасЬек 221; 8кок І 747; Вегіа] Е88Л І 217; ЗССЯ 8, 169—171; Вегп. І 441—442; Тгаиітапп 106; Иванов ВСЯ II 25—26; Рокогпу 293—296. — Див. ще іти. — Пор. їзда.
йняти, йму (у виразі й. віру «вірити»), [ийняти Ж, няти\ «тс.», йнятися (у виразах віра не йметься, робота рук не йметься), [ийнятися] «зустрічатися» Ж, \няпшся\ «братися», [внятися] «виникнути; домогтися визнання» Ж, вийняти, вййняток, [вйняти], виняток, винятковий, відняти, дійняти, дойняти, зняти, зайняти, зайнятий, зайняття, заняття, здійняти, найняти, обняти, обійняти, перейняти, пійняти, пойняти, понятий, поняття, понятійний, поняттєвий, понятливий, підійняти, підняти, підняття, прийняти, прийняття, пройняти, розняти, рознятий, розняттА;— р. занять, бр. заняць, др. поняти;—результат видозміни давнішої звукової форми яти (<)§Іі) «брати», яка в поєднанні з префіксами вт>н-, сьн- (в:шя-ти <уьп-]^іі, сьняти Оьп-^іі) після того, як прийменники вг, сь кінцеве -н втратили, стала сприйматися як проста основа з початковим н і в такій звуковій формі закріпилась і при інших префіксах.— Іст. граматика 264; Шанский ЗСРЯ II 6, 50; Засіп. — Аііг. І 276. — Див. ще яти. — Пор. імати.
йо — див. йой.
Йоанйкій —див. Онйкій.
йог, йога; — р. йог, бр. ібг, іег, п. )о§і(п), ч. ]о§іп, слц. іо£, )о§ш, болг. йога, йдгин, схв. іог, слн. ]'6§і;— запозичення з давньоіндійської мови; дінд. уб§і «послідовник йоги; той, хто займається йогою» пов’язане з уб§а «запрягання; підкорення; філософська школа йога», уипакіі «запрягає, з’єднує», уи-§аш «ярмо», спорідненими з лат. іи§ит, лит. ]йп§аз «тс.», стел. йго. — СІС 297; Кораїіпзкі 457; НоІиЬ—Ьуег 224; Кіеіп 1763. — Див. ще іго.
його, [єгб] Ж, нього, [него], йому, [ему], ньому, ним, її, неї, їй, ній, [ю,
ню\, нею, їм, їх, них, ними, їхній; — р. егб, бр. яго, др. его, п. нл. ]'е§о, ч. слц. вл. ]еЬо, болг. м. него, схв. іь'ега, слн. п]е§а, стел, нго;—псл. ]’е§о, ]ети і т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *)ь (*]а, *]‘е) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (<*іь-)ь), такий (<*іакь-]ь) і означених прикметникових форм типу білий (<*Ье1ь-]ь); споріднене з лит. ]із «він», ]і «вона», лат. із, еа, ісі, гот. із, ііа, дінд. ауаш, іуат, ісіат «тс.»; іє. *е-, еі-, і- «той, він»; початкове н у формах нього, ним, нею і под. походить із прийменників *уьп (в), *кьп (к), *зьп (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *8ЬП ]Є§0, *УЬП ]’е)І,*8ЬП ршь.— Іст. граматика 260—265; Фасмер II 8; Шахузкі І 553; МасЬек Е8ЛС 222; Тгаиітапп 103; Вги§тапп Оетоп-зігаііургоп. 32—38, 127—129; Рокоту 281—283. — Пор. який.
йбґурт —див. югурт.
йод, йодиди, йодистий, йодний; — р. болг. йод, бр. ед, п. ч. вл. досі, слц. слн. ]6с1, м. ]од, схв. ]дд;—запозичення з німецької чи французької мови; нім. Лосі, фр. іоФе відбивають новолатинську назву іосіит, утворену в 1813 р. Гей-Люссаком від гр. їоєїб^д (прикм.) «пурпуровий, фіалковий», що складається з основ іменників 16у «фіалка», *ріа, очевидно, спорідненого з лат. уіоіа «тс.», і єїбо£ «вигляд», спорідненого з псл. уИ-ь, укр. вид; назва пояснюється фіолетовим кольором пари йоду. — Вол-ков 52; Фигуровский 72—73; Фасмер II 136; 81а\узкі І 583; К1и§е—Мікка 333; Кіеіп 813; Оаигаі 414; ВІосЬ 302.— Див. ще вид, фіалка.
йой (вигук болю, страху, захоплення), йо (вигук подиву) [йдйкі «плач,
крик, голосіння», [йбйкіт, йойкотня] «тс.», [йбйлик] «плаксій», йойкати, [йбйкатися], йойкнути, йойкотати, [йойчати, йочати];—п. []О]'] (вигук вболівання, нарікання), []’о]'о] «тс.», ]о]с/ес «нарікати, вболівати», ч. слц. ]о) (вигук подиву, схвильованості, несподіванки), схв. іб]’ (вигук болю, розпачу), слн. ]‘б] «тс.»;—очевидно, результат редуплікації вигуку ой (>ой-ой) з наступним спрощенням. — Див. ще ой.
[йбйчик] (орн.) «вівчарик, РЬуІІо-зсориз ІгосЬіІиз Ь.»;—похідне утворення від [йойк] «плач, крик»; назва зумовлена особливостями співу цієї пташки.— Еегіапс Магу, уіакоу 220. — Див. ще йой.
[йолом] «висока смушкова шапка», [йоломбк, йолбмчик, єлбм, єломбк Ж, ялом Л] «тс.», [йолбмка] «денце капелюха, наголовок»;—р. єломбк «повстяна шапка; ярмулка», п. ст. ]атиІка, ]'а-тоїка «шапочка духовних осіб, старих людей, хворих»;—очевидно, видозмінене запозичення з тюркських мов; пор. тур', іаушигіик «плащ від дощу», звідки виводиться і ярмулка; менш обгрунтовані припущення про зв’язок із двн. Ьеїш (Корш, Слово о полку Игореве, М., 1938, XXXI) чи з каз. ]и1еше «юрта» (Горяев Доп. 2, 11). — Фасмер II 17; 81а\такі І 503; Вгйскпег 198. — Див. ще ярмулка.
йолоп «дурень, бовдур», [йолопеґа Ж, йблуп, йолоповатий, йолуповатий ЖІ;—Р- [елбп, елоп], бр. елуп, елупень, [елупіць] «витріщати» (очі), п. ]о!ор, []'е1ор[ (з укр.);—неясне; можливо, запозичення із східних мов; непереконливими є спроби пов’язання з укр. [бглуп] «бовдур» (Вегп. І 308) або з п. ст. ]'а1аі «блазень; нікчема, ледащо» (<псл. *]’а1ь, *]'а1оуь) чи з укр. яловий, рос. елкий (Вгйскпег К2 45, 299).— Фасмер II 17; 81а\мзкі II 583—584.
[йолбтник] (бот.) «парило, А§гіто-піа еираіогіа Ь.»; — неясне.
[ЙОН1] «він», [йона] «вона», [йонб] «воно» Ж;—Р- Ієн, йина, йенб], бр. єн, яна, янб; — результат аналогійного вирівнювання звукової форми займенників др. он'ь, она, оно до форм непрямих від-
мінківего (]его), його, ему (]ему), йому і т. д.— Нарьісьі па гісторьіі беларус-кай мовьі. Мінск, 1957, 128—129. —Див. ще він, його.
ЙОН2 —див. ійбн.
йорж (іхт.) «риба родини окуневих із колючими плавцями, Асегіпа сегпиа Ь.; щітка для лампового скла тощо», [йорш] (іхт.) «йорж» Ж, йоржик «чуб на голові, що стирчить догори», йбржи-ти (техн.), йоржистий, йоржевий, йоржиком «коротко, сторчма»;—р. ерш «риба йорж; [зазубрений цвях]», бр. ерш «йорж; щітка», слц. []’ег8] «риба йорж» (з рос.);—не зовсім ясне; можливо, давніше значення—«цвях» з огляду на наявність колючок на зябрових кришках йоржа; зіставляється з лит. егхке 1І5 «терен», лтс. егзкіз, дінд. гкзагаїт «тс.»; малоймовірне припущення (Маї-гепаиег 185) про запозичення з шведської мови (шв. §агз«йорж»). — Шанский ЗСРЯ І 5, 263; Фасмер II 27; Преобр. І 217—218; Горяев 104; Ьесіег 144—145; Вегп. І 267; Мікі. ЕМ/ 105.
йбрзати «неспокійно сидіти, соватися»;— очевидно,запозичення з російської мови; р. ерзать, як і бр. ерзаць «тс.; [сковзатися, повзати]», виводять з ерга (ерза) «непосида», можливо, пов’язаного з ера «тс.; пустун», спорідненим, мабуть, з огііі (укр. розорити); зближення з рос. [елзать] «йорзати; повзати», [елбзить] «тс.» (Преобр. І 214) чи з йорш (Соболевский РФВ 66, 35), як і пов’язання з лтс. еггї§8 «сердитий, похмурий», еггибііез «сердитися», лат. егго, -аге «блудити, помилятися», днн. іггі «гнівний», викликає сумнів. — Шанский ЗСРЯ І 5, 262; Фасмер—Трубачев II 15, 21—22, 24; Ильинский ИОРЯС 16/4, 19; МасЬек Віауіа 23, 65.
[йорзатися] «настовбурчуватися, кидатися» Ж; — очевидно, пов’язане з йорж (риба), [йорш] «їжак» (див.).
[йбрка] «відходи від очищення вже вичиненої шкіри»; — пов’язане з [йрха] (див.).
[йорш] «їжак» Ж; — очевидно, результат перенесення назви риби йорж, викликаного колючістю обох тварин і фонетичною близькістю їх назв (др. ежь І ерШТі). — Див. ще їж, йорж.
Йосафат, Осафат, Сафат, ст. 1<жа-фат «пан судья, аб(о) панскій суд, аб(о) осуженьїй» (1627);—р. Йосафат, бр. Ісафат, Ізахват, п. Логаїаі, ч. Лоза-їаі, слц. ЛогаШ, схв. Йосафат, слн. ЛогаГаі, стел. Иосафатт,;—через посередництво церковнослов’янської мови запозичено з грецької; гр. ’Іикгафат, як і лат. ІозарЬаі, походить від гебр. Ібхаїаі, ІеЬбзаїаі (букв.) «Ягве (Єгова) судив». — Сл. вл. імен 212; Беринда 213; Петровский 123.
Йосип, Йдсиф, Осип, [Ібсиф Ж, Єсип, Єськб, Йоськб, Іськб, їськб, Юзь\, Йосипа, Осипа, ст. Іаюиф-ь «помножене, або преложоньїй» (1627);—р. Ибсиф, Йосип, Осип, Есип, бр. Ібсіф, Вбсіп, Осіп, Есіп, Есіп, Еска, Нззп, др. Иосифі>, Есиф-ь, п. вл. ЛбгеГ, ч. Лозеї, слц. ЛогеГ, болг. Йбсиф, м. Йосеф, Йосиф, схв. .Ібсиф, }дсип, слн. Лозір, Логеі, стел. Иосифт,;—через церковнослов’ янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. ’Іюсг^ф, як і лат. ЛбзЙрЬиз, походить від гебр. Ібзеї,(букв.) «він (бог) збільшить, додасть», скороче
ної форми до ІозіїііаЬ «хай буде збільшено; дай, боже, збільшення». — Сл. вл. імен 212; Беринда 213; Петровский 123; Суперанская 78; 8 кок І 783; Сопзіап-ііпезси 86.
йот «літера й», йотація, йотований;— р. болг. йот, бр. ет, п. ]‘оі, схв. ї'бт, ]ота; — запозичення з німецької мови; нім. Лої, Лоб «літера р походить від гебр. ібсіЬ (назва відповідної літери).— К1и§е—Міігка 334; КІеіп 833.— Пор. йота.
йота «літера і грецького алфавіту; мала частинка чого-небудь»; — р. болг. йота, бр. ета, др. йота, п. ч. слц. ]'оіа, схв. і'бта, слн. }6іа, стел, йота, игета;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. ї«>та «літера і» (найменший знак грецького алфавіту) походить від гебр. ібсіЬ (назва відповідної літери). — Фасмер II 136; Кораііп-зкі 459; НоІиЬ—Ьуег 224; Оаигаі 414; К1и§е—Міігка 334; КІеіп 813. — Пор. ЙОТ.
[йошкати] «жартувати з кимось» Ж, [йошчати] «тс.» Ж;— неясне.
к (прийменник з дав. в.), ік, [ку Ж, ок, і*, їу ВеЛ] «тс.»; — р. к, ко, бр. к, ст. ко, ку, др. кт>, п. слц. нл. к, ки, ч. вл. к, ке, Іки], полаб. кй, болг. к, к'ьк, кьм, м. [куму], схв. к, ка, ст. г, [х, как, ку], слн. к, Ь, стел. і;ж;— остаточно не з’ясоване; реконструювалось (Вги§-тапп Сгишігізз II 2, 855; Вегп. І 658; Фасмер—-Трубачев II 146—147; Віамг-зкі III 290—293; МасЬек Е8ЛС 232) псл. *кьт, яке зіставлялося з дінд. кат «задля, ради»; пов’язується також (Веп-уєпІ8ієВ8Ь52 XIII; Е88Л81.£Г. І 105— 106) із согдійським (іранським) клу-ки «до», яке ототожнюється з ав. кй «де», псл. кь-йе «тс.».— Мартьінов Язьік 50.
-ка (підсилювальна частка при прислівниках типу тамка, теперка), -ки (тс.: тамки, нйньки, стільки), -ко (підсилювальна частка при займенниках і при наказовій формі дієслів: [яз-ко] «я», [ходй-ко, дай-ко])-,— р. -ка, -ко, 1-ки], бр. -ка, -ки, п. -к, -кі, ч. слц. -ка, -ку, вл. нл. -ка, -ко, болг. м. схв. слн. -ка; —псл. -ка, -ко, -ку; —споріднене з лит. -к, -кі, ст. -ка- (Ьйо-к «дай», 4йо-кі «тс.», ст. іаз-ка-іаи «той самий»), гр. -ха, -хє, -xєV (т^іха «коли»), дінд. кат (підсилювальна частка після форм наказового способу), ав. ка «так, звичайно».— Фасмер II 147; Преобр. І 278; 81а\узкі II 7; МасЬек Е8ЛС 232; БЕР II 112; Вегіа] Е88Л II 7; Вегп. 1 463 —464; Тгаиітапп 111; Вги§тапп Сгипсігізз II 3, 1000—1001.
[каба1] «яструб ЕЗб ЗО; уявна страхітлива істота (дит.) Л»;—неясне; можливо, пов’язане з [кббець] (кібець) «хижий птах родини соколових», ч. ст. коЬа «ворон».
[каба2] «сорт білої салатної цибулі» Дз;—запозичення з болгарської мови; болг. каба лук «зелена цибуля (сіянка)»,
каба сован «цибуля городня, АПіит сера Ь.» походить від тур. каЬа зо§ап «цибуля з великою головкою», до якого входить означення каЬа «крупний; товстий, пухнастий».— БЕР II 113; Скор-чев БЕ 6, 164.
кабак1 (бот.) «гарбуз, СисигЬііа та-хіта ОисЬ.», кабачок «СисигЬііа реро Б.», [кабачки] «гарбузове насіння», [ка-бачйння] «гарбузиння» (Ме); — р. [кабак] «гарбуз», кабачок, [кабака] «гарбуз», [кибека, кипека] «тс.», п. [каЬак] (з укр.), болг. [кабак] «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. каЬак «тс.» споріднене з тат. чаг. кабак «тс.».— Фасмер II 148; Шипова 144—145; Дмит-риев 566; 8\\/ І 192; БЕР II 114; Иллич-Свитьіч ЗИРЯ І 23—24.
кабак2 (заст.) «шинок», [кабашник] «шинкар», [кабаччик] «гс.» Ж, [каба-щина] (зб.); — п. заст. каЬак; — запозичення з російської мови; р. кабак «шинок» остаточно не з’ясоване; найбільш поширеним є припущення про походження від нвн. [каЬаск, каЬаске] «халупа, злиденна стара хата» (СЬгізііапі 50; Маіхепаиег 186; Вегп. І 464); за іншим припущенням, німецькі форми запозичені з російської мови (Мікі. ТЕ1. МасЬіг. 2, 137; ИЬІепЬеск РВгВ 26, 300; Міккоіа АВ 58; К1и§е—Сбіхе 349);. у цьому випадку джерела походження слова шукають на Сході (Потебня К ист. зв. 4, 34), порівнюючи з балкар, карач. кабак «село, поселення» (К8х 10, 113; 15, 232) та ін.— Фасмер—Трубачев II 148; Преобр. І 278; Горяев 125; Вгйскпег 210; 8Ш І 192; Вегп. І 464; Мікі. ЕШ 425.
кабака1 —див. табак.
кабака2 —див. табака.
кабала1 «заборгованість; рабство; поневолення», кабальний, кабалйти; —
р. кабала «заборгованість; поневолення; [збір у громадські запаси; гуртова робота; велика кількість]», бр. кабала «неволя, неспокій, клопіт, обман», др. кабала «письмове боргове забов’язання», п. каЬаІа «клопіт, неприємна ситуація» (з рос. чи укр.), болг. кабала «визначена кількість роботи на один день»; — запозичення з тюркських мов; тур. ка-Ьаі «певна кількість; задана робота; доручення одного дня» походить від ар. каЬаІа «угода; виплата зобов’язання».— Макарушка 8; Фасмер II 148; Шанский ЗСРЯ II, 8, 4; Аракин Тюркизмьі 124— 125; Шипова 145—146; Бульїка 133; БЕР II 114; Вегп. І 464; БокоізсЬ 77.
кабала2 «містичне вчення, ворожба», кабалістика «чорнокнижжя», [кабални-ця] «ворожка» ЛексПол, [кабалярка] «тс.» Ж, кабалістичний, [кабалйти] «вносити неспокій, сум’яття»;—р. кабала, каббала «єврейське містичне вчення; щось незрозуміле», бр. кабала «тс.», п. каЬа!а«тс.; ворожба; інтриги, змова», ч. слц. ка(Ь)Ьа1а «тс.», ч. ст. каЬаІа «інтриги, лихі задуми», болг. кабала «містичне вчення», схв. кабала «тс.; інтрига, обман», кабалер «пліткар», слн. каЬаІа;—запозичено з гебрайської мови через посередництво західноєвропейських; нім. КаЬЬаІа «таємна єврейська наука; вміння пророкувати по числах; інтрига, обман», фр. саЬаІе, іт. саЬаІе «тс.» походять від пізньогебрайського каЬЬаІаЬ «таємна наука» (початково «наука, прийнята від предків, традиційна»), пов’язаного з каЬе! «діставати».— СІС 298; ДісЬЬагД 60; Шанский ЗСРЯ II 8, 4; Преобр. І 278; Біатекі II 8; Фасмер II 149; Вгйскпег 211; НоІиЬ — Ьуег 225; БЕР II 114; Вегп. І 464; Бо-коізсЬ 78; К1и§е—Міігка 337.
[кабалда] «замішання, сум’яття» Я; —афективне утворення, очевидно, пов’язане з р. [кабала] «щось незрозуміле», тотожним з укр. кабала «містичне вчення» (див.).
кабалйк —див. калабалйк.
[кабалнйця] «коханка» Ж;— результат видозміни деетимологізованої форми [хабальниця] «тс.», зближеної з основою фонетично подібного слова кабала «поневолення».— Див. ще хабаль.
[кабаля] (зоол.) «тарган чорний, Ре-гіріапеіа огіепіаііз» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов’язане з кабала «таємне (єврейське) містичне учення, чорнокнижжя, ворожба»; назва комахи могла бути зумовлена уявленням, нібито тарганів насилали чаклуни, або особливим містичним значенням, яке надавалося цим комахам у процесі ворожіння.— Пор. кабала2, хабуля.
кабан1, [кабанник] «торгівець свиньми», [кабанятник] «тс.» Я, [кабанці] (бот.) (рослина, що росте в злакових і душить їх) Я, кабанча (зменш.), кабанятина «м’ясо кабана», [кабаняччя] (зб.) «великі кабани» Я, кабанкуватий, кабанячий Г, Ж, [кабанувати] «лежати, байдикувати», [кабаськати] «підкликати свиней», кабась (зменш.; [вигук при підкликанні свиней]); — р. бр. кабан, п. каЬап (з укр. чи бр.); — запозичення з тюркських мов; тат. чаг. алт. каз. кипч. аз. балкар, карач. тур. діал. каЬап «кнур» споріднене з монг. даЬап «кнур; дикий кабан». — Макарушка 8; Фасмер II 149; Шипова 146; Біахсзкі II 9; Вгйскпег 211; Дмитриев 534; Вегп. І 464; Мікі. ТЕ1. І 320; Е\\/ 107; Бо-коізсії 78; Дазапеп УегзисЬ 216.
[кабан2] «звід печі» Л, [кабан] «тс.» Л; — р. [кабан] «дерева, приготовлені і складені для випалювання вугілля; кладка дров для випалювання вугілля; невеликі балки, приготовлені для випалювання вугілля; вугільна купа; стіжок, скирта продовгуватої форми», [кабанчик] «вузька продовгувата цегла для внутрішньої кладки печі»;—запозичення з тюркських мов; чув. каВап «стіжок, копиця» споріднене з кипч. башк. каЬап, тат. кіЬап, балкар, карач. §еЬеп «тс.». — Фасмер II 149; Шипова 146; Дазапеп УегзисЬ 254.
[кабанюк] «бурка з капюшоном» До;—р. [кабанюк] «суконний плащ з капюшоном»;—результат видозміни слова кобеняк «тс.», фонетично зближеного з кабан. — Див. ще кобеняк.
[кабар] «пастух свиней, свинар» Ж; — очевидно, пов’язане з кабан і утворене від частини основи1 цього слова суфіксом -ар за аналогією до форм типу свинар, вівчар. — Див. ще кабан1.
кабарга (зоол.) «тварина родини оленячих, МозсЬиз гоозсЬіГегиз»;—р. кабарга, [табарга], бр. болг. кабарга, ч. каЬаг «тс.»; — запозичення з тюркських мов; телеут. шор. сагайське іаЬугуа, тув. іотщгуу «тс.» зводяться до алт. торги «хохуля», пов’язаного з тоорго (<тобьірга) «мускус» (у самців хохулі і кабарги є мускусний мішок). — СІС 298; Фасмер II 149; Шипова 146—147; Казапеп УегзисЬ 452.
кабардинка «особлива хутряна шапка; поширений на Кавказі танець»; — р. кабардинка, бр. кабардзїнка «тс.»; — пов’язане з етнонімом кабардинець, похідним від географічної назви Кабарда (черк. КаЬагсІе), що тлумачиться як утворене з відомих у кавказьких мовах основ слів ка «смуга» [бард «берег» (Мельхеев 40) або виводиться від імені легендарного вождя, який привів у цю місцевість частину адигейських племен (Никонов 165).
[кабат] «солдатська куртка; пальто; спідниця», [кабатйна] «тс.», [кабатйна] «довге жіноче плаття, часом на ваті», [кабатйня] «солдатський одяг», [кабатя] «тс.», [какабат] «кабат» (?);—р. [кабат] «робоча блуза; жіноче плаття», бр. кабат «вид селянського корсета», п. ка-Ьаі «каптан», ч. каЬаі «піджак; (ст.) солдатський мундир», слц. каЬаі «блузка, жакет; пальто», вл. нл. каЬаі «каптан», болг. [кавад] «вид жіночої камі-зельки», м. кавад, схв. кавад «тс.»; — запозичене з перської мови через посередництво угорської (уг. каЬаі) і польської (південнослов’янські форми через посередництво грецької —гр. хсфа-бют, харайпс); перс. каЬа «вид короткого одягу, каптан» походить від ар. каЬа’ «тс.»; можливо, існує зв’язок і з пракритським кауафі «верхній одяг»; зіставляється також (Топоров III 109) з прус. *каЬ-аі-, лтс. каЬаіа «кишеня»; викликає заперечення пов’язання слов’янських форм з двн. камшіі, свн. §е-\гаіе «одіж; зброя» (СеЬаиег 2, 4; Со-болевский РФВ 64, 48; Маігепаиег 40), як і з лат. сарра (Вгйскпег 211). — Дзендзелівський УЛГ 65; Макарушка 9; Фасмер II 150; Преобр. І 278—279; ЗІатекі II 9; Вгйскпег 210; МасЬек
Е8ЛС 233; НоІиЬ—Ьуег 225; НоІиЬ — Кор. 158; Вегп. І 464.
[кабатувати] «засмучувати, завдавати жалю»; — неясне; можливо в якийсь спосіб пов’язане з [кабат] «солдатська куртка» (пор. п. ст. каЬаі «одяг для божевільних чи для злочинців перед стратою; прилад для заковування в’язнів; в’язниця»).
кабач —див. калабатина.
[кабелка] «тонкий просмолений канатик, вживаний при покриванні будівель очеретом», [кабалка, кабулка Мо] «тс.»;—р. [кабалка] «вірьовка, мотузка», [каболка] «тс.; кабельний мотузок, тонкий шнур для виготовлення канатів»; — не зовсім ясне; очевидно, видозмінене запозичення з голландської мови; гол. каЬе1(§агеп) «кабельний мотузок» (звідки й нім. КаЬе1§агп «тс.») є складним утворенням з каЬеІ «трос» і §агеп «нитка, пряжа».— Фасмер II 151; К1и§е— Міігка 233; раїк—Тогр. І ЗОЇ; Маіге-паиег 187. — Див. ще кабель.
кабель, кабельник; — р. бр. кабель, п. ч. каЬеІ, слц. слн. каЬеІ, вл. каЬІ, болг. м. кабел, схв. кабел;— запозичене з французької мови через посередництво німецької чи голландської (нім. КаЬеІ, гол. каЬеІ); фр. саЬІе «трос, якірний канат» походить від пров. або порт. саЬІе «тс.», яке зводиться до кон-тамінованого утворення з нар.-лат. са-р(и)1ит «налигач, трос, канат», похідного від лат. саріо, -еге «брати, хапати», спорідненого з гот. 1іаї]ап «підіймати», двн. Ьеіїап, нвн. ЬеЬеп «тс.», гр. халтсо «хапаю, поглинаю», лтс. кагорі «хапати», і ар. ЬаЬІ «трос, канат, мотузок», пов’язаного з ЬаЬаІа «зв’язав», гебр,. ЬеЬЬеІ «мотузок, канат», арам. ЬаЬЬІа «мотузок, шнур».—-СІС 298; Шанский ЗСРЯ II 8, 6; Фасмер II 150; Кораїіпзкі 462; НоІиЬ—Ьуег 225; К1и§е—Міігка 337; Оаигаі 122; \¥а!с1е—НоГго. І 159; Кіеіп 216, 237. — Пор. капса.
кабельтов «морська міра довжини, що дорівнює 0,1 морської милі, або 185,2 м; морський прядивний трос»; — бр. кабельтау, болг. кабелтов «тс.»; — запозичення з російської мови; р. кабельтов «тс.; трос, якірний канат», ст. кабельтоу «трос, канат», походить від
гол. каЬеІІошу «якірний канат, стальний трос», утвореного з каЬеІ «канат, трос» і іошу «мотузок, трос, снасть», спорідненого з нвн. Таи «тс.», днн. Іои, дангл. іеа£ «шнур». — СІС 298; Фасмер II 151; РЧДБЕ 296; К1и§е— Міігка 772. —Див. ще кабель.
[кабза] «гаманець, гроші» СУМ, Ж, Ікамза] «тс.; злодійська здобич Ж»;—п. каЬга «гаманець», болг. заст. кабза «капсула (набою), пістон»;—видозмінене запозичення з латинської мови, паралельне до капса; припускається вплив тур. кауга «посудина, скринька», —Фасмер II 151; Біатекі II 11; Вгйскпег 211; БЕР II 116; Вегп. І 485; Мікі. ЕШ 111; КісЬЬаггН 60. —Див. ще капса.— Пор. гамза.
[кабзан] «вірменин» Ж;—очевидно, запозичення з польської мови; п. каЬ-гап (глузл.) «вірменин», пов’язане з каЬга «гаманець» (укр. кабза «тс.»); первісно, очевидно, означало «вірменин з гаманцем», —5XV II 194; Вгйскпег 211. — Див. ще кабза.—Пор. капцан.
кабзувати — див. габзувати.
кабиця «вогнище в землі для приготування їжі; кругла яма, де знаходиться гончарна піч; відкрита літня кухня» СУМ, Ж, [кабйч Я, кабня Ж, «тс.», Ікабйчник] «той, хто розпалює кабицю; помічник кухаря» Я;—р. [ка-бйца] «літня кухня; будка для собаки; лігво зайця; балка, яр», [кабачка] «невелика хата»;—можливо, запозичення з турецької мови; тур. каЬ(а) і§ «великий кіл» могло означати «рожен для обпікання м’яса», звідки виводиться й болг. [кабйка] «печене м’ясо на рожні» (БЕР II 117); пов’язується також з шв. каЬузз «камбуз; лігво» (Кобилянський, листовно; Біизгкіемнсг Біисііа БеЬг-БрІа-АУІПЗкІ).
[кабіж] «шкода, грабіж» Ж; — неясне.
кабіна;—р. болг. м. схв. кабйна, бр. кабіна, п. ч. вл. каЬіпа, слц. слн. каЬіпа; — запозичення з французької мови; фр. саЬіпе «каюта, кабіна, будка» походить від англ. саЬіп «хатина; кабіна, будка», яке, в свою чергу, зводиться до пн.-фр. саЬіпе «тс.», ст. са-Ьапе «землянка», пов’язаного з пізньо-332
лат. сараппа «тс.; хатина сторожа виноградників», що, очевидно, походить від іллір. *карапа «землянка». — СІС 298; Шанский ЗСРЯ II 8, 6; НоІиЬ—Буег 226; НоІиЬ—Кор. 158; БЕР II 117; Оаигаі 122; ВІосЬ 128; СатіПзсЬе^ 168; Х¥а1сіе—Ноїт. І 156; Кіеіп 216; Кіи^е—Міігка 337, —Пор. кабінет.
кабінет; —р. кабинет, ст. габинет, бр. кабінет, п. ^аЬіпеі, ч. слц. вл, каЬіпеі, болг. м. кабинет, схв. кабйнет, слн. каЬіпеі;—запозичення з німецької мови; нім. КаЬіпеіі «кабінет; альтанка; вбиральня» походить від фр. саЬіпеі (^аЬіпеі), зменш, від саЬіпе «кабіна», чи від іт. ^аЬіпеііо «кімната, меблі», зменш, від ^аЬЬіа «клітка», яке походить від лат. сауеа «загороджене місце, клітка, печера», пов’язаного з саиіае «загорожа», далі з псл. козь, укр. кіш, кошара. — СІС 298; Фасмер II 151; Ко-раїіпзкі 345; НоІиЬ—Буег 226; Оаигаі 122; ВІосЬ 108; КЬще—Міігка 337; Кіеіп 216; Х¥а1сіе—Ноїт. І 187—188.— Пор. кабіна, каверна, кіш1.
[кабка] «відлога, капюшон» Г, Ж; — результат контамінації слів капа «покривало; капюшон» і [кбба] «відлога» (див.).
[каблук1] «дуга, вигин; дугоподібний предмет; лука в сідлі», [каблука] «кільце; перстень; вигин», [каблуч] «обруч, сплетений з кількох прутиків», каблучка «що-небудь у вигляді кільця, петлі; перстень», [каблукуватий] «дугоподібний»;— р. [каблук] «комір сорочки», [каблучка] «перстень; кільце», п. каЬїц.к «дуга; дугоподібний предмет»;— вважається утвореним з основи Ьіркь «вигин» (пор. п. Ьк^к «вигин річки»), яка виникла в результаті перерозподілу префіксальної форми оЬ-Іркь (пор. укр. облук «лука сідла») >о-Ь1ркь, за допомогою гіпотетичного словотворчого елемента ка- (ко-), виділюваного також у словах кадіб, [каворот, каверза], каверза і пов’язуваного з прийменником кь «к» або з питальним займенником кь (пор. псл. кь-іо, укр. хто); допускається (Мозгупзкі ЛР 39, 1) можливість запозичення слова в польську мову з української. — Фасмер —Трубачев II 151; Шанский ЗСРЯ II 8, 7; Біалькі
II 17; ЗССЯ 9, 106—107; Вегп. І 467, 531—532; Мікі. ЕМЧ53, 165, —Див. ще лук1.— Пор. каверза, каворон, кадіб.
каблук2 «підбор», [закабла] «тс.» Ж, [закаблй] «задники», закаблук «задник»; — р. бр. каблук «підбор»;—єдиного етимологічного пояснення не має; здебільшого вважається запозиченням з тюркських мов (Преобр. І 279; Дмитриев 558—559; Вахрос 48), хоча в них воно ніде не зафіксоване; при цьому пояснюється як похідне від тюрк, каб (кап) «оболонка; футляр; взуття» або від запозиченого ар. ка'Ь «п’ята»; існує також думка про власне слов’янське походження слова і про його зв’язок з [каблук] «дуга, вигин» (ІІ)іпзкіі РЕ 11, 191; Фасмер II 151). — Фасмер—Трубачев II 151; Шипова 147; Козьірев Тюркизмьі 21—22; Аракин Тюркизмьі 136; БІамгзкі II 10.— Пор. каблук1.
каботаж «прибережне грузове судноплавство», каботажник, каботажити, каботажничати;—р. бр. болг. каботаж, п. каЬоіаг, ч. слц. каЬоіаг, схв. каботажа, слн. каЬоіага; — запозичення з французької мови; фр. саЬоіа^е пов’язане з саЬоіег «займатися каботажем», яке виводять від ісп. саЬо «мис, півострів», що походить від лат. сарні «голова», припускаючи, таким чином, первісне значення «ходити від миса до миса» (Фасмер II 151; НоІиЬ—Ьуег 226; Саті1І8сйе£ 168; КІеіп 216), або пов’язують з прізвищем двох мореплавців XV—XVI ст. СаЬоІ (Оаигаі 123). —СІС 248; Шанский ЗСРЯ II 7—8; Кораііп-зкі 463.
[кабрб] (лайл.) «хам, мужик, неотеса» Я, [кабряцький] «хамський» Я; — неясне; пов’язання з [сябрб] «компа-ньон, товариш» (Яворницький 329) здається недостатньо обгрунтованим.
[кабурх] (вигук на означення звуку від кинутого у воду предмета, пориву вітру, ударів хвиль);— звуконаслідувальне утворення, пов’язане з бурх «тс.»; паралельне до вигуків [чаббвть], шубовсть (про звук від кидання у воду предметів).
[кабутати] «кидати палку так, щоб вона вдарялася об землю то одним, то другим кінцем; хитатися, кривуляти
(про колесо) Мо», [камбутати] «обертатися, хитаючись у різні сторони» (про колесо)Ме, [кабутка] (вид гри);—звуконаслідувальне утворення.
[кабушка1] «трясовина, болото, глибоке місце в річці» ВеНЗн;—неясне; можливо, є результатом спрощення не-засвідченої форми *калабушка, зменш, від [калабука] «ковбаня».
[кабушка2] «маківка (голови)» Я; — неясне.
кав (вигук, що імітує крик дитини, галки тощо), кавкати, кавчати, [кава] «галка, сива ворона», [кавка] «тс.», [кау-кало] «той, хто кричить по-воронячому» Я;—р- [кавкать] «кричати» (про галку, дитину), бр. [каукаць] «каркати» (про галку), [каука] «галка», п. вл. нл. камгка, ч. слц. каука, схв. кавка, слн. каука;— псл. кау-, кауька, кауькаіі; —звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. кбуа «галка», кбуаз «тс.» і паралельне дінд. каиіі «кричить», гр. хаит]| «чайка», двн. каЬа «галка», лат. сауап-пиз «сіра сова». — Булаховський Вибр. пр. III 252—253; Никончук Карп, диал. и оном. 143—144; Фасмер II 152; Біатекі II 108—109; МасЬек ЕБЛС 246; ЗССЯ 9, 165, 166; Вегп. І 495—496; Тгаиішапп 123. — Пор. гава.
кава1 «тропічна рослина СоІІеа (ага-Ьіса) Б.; плоди цієї рослини; напій з них», кавник «посудина для кави», кавнйця «тс.; млинок для кави», [кавбч-ниця] «продавщиця кави» Ж, кав' ярник «посудина для кави; [продавець кави]», кав'ярня, [кавувати] «пити каву»; —р. кофе, бр. кофе, кава, п. камга, ст. каїа, ч. слц. кауа, вл. коїе], нл. каїе], болг. кафе, ст. каве, м. кафе, схв. ксіфа, кава, слн. кауа, коїе;—запозичено з арабської мови за посередництвом турецької і польської; тур. каЬуе «кава» походить від ар. каЬуа «тс.» (початково «сорт легкого вина»), утвореного від географічної назви КаНа — місцевості в південній Ефіопії, звідки походили торгівці кавою.—СІС 367; Москаленко УІЛ 60; Акуленко 137; Макарушка 8; Фасмер—Трубачев II 355; Преобр. І 372; БІатекі II 104—105; Вгйскпег 223; Но-ІиЬ—Ьуег 238; БокоізсЬБО—81; К1и§е— Міігка 338. — Пор. кофе.
[кава2] «вовк; страховище, різдвяний дід Ж»;—Р- [кавать] «боятися»; — неясне.
[кавакати] «говорити нісенітницю» Я, [кавкало] «пустомолот» Я, [ковко] «флегматична людина, що повільно говорить» Я; — афективне утворення,очевидно, пов’язане з [ґаваґати] «верзти, базікати» (див.).
[кавал] «шматок, частина», [кава-лець], кавалок, [каваля] «грядки на поливних городах» Мо, [кавелок] «кавалок», [ковелок] «тс.» Ж, [кавальцювати] «кришити», [розкавалкувати] «роздробити» Нед; —р. [кавалок] «великий шматок (їстівного)», [кавалка] «грудка гною», бр. кавалок «кусок, частина», п. камаї «частина цілого; дотеп, жарт», камаїек «шматок», ст. камаїес «тс.», каш. [камеї, камі, камеї] «жеребок, доля; частина поля», ч. [кауаі] «великий шматок», мор. §ауаі, ^ауаіес, Ьауа-Іес, слц. кауаі, [§ауа1] «тс.», нл. Ід'аЬеІ «жеребок; цурка для жеребкування; визначена жеребком ділянка поля, луки, лісу»; — давнє запозичення з німецької мови; свн. кауеі, кауеіе «кругла дерев’яна паличка для жеребкування; доля, витягнений при жеребкуванні пай», нвн. [КаЬеІ] «пай, доля», початково «кругла дерев’яна цурка», споріднене з гол. ка-уеі «ділянка землі, частина», шв. норв. кауіе «тс.», шв. ст. дісл. каііі «шматок дерева, брусок», лит. ^аЬаІаз «шматок, частина», лтс. £аЬа1з «тс.», лит. гаЬаз «гілка, хмиз».— Фасмер І 152—153; ЗІамзкі II 106—107; Вгйскпег 223; Но-ІпЬ—Ьуег 238; Вегп. І 495; Мікі. ЕМ' 113; Маїгепапег 199; Тгапішапп 364; Топоров III 276; Кін^е—Міігка 337; Еаїк—Тогр 505.
кавалер «супутник жінки в товаристві; парубок; нагороджений орденом», [кавалір, ковалір] «кавалер, мужчина; холостяк; кавалерист», [кавалер-ня] Я, ковалерство, [кавалірувати] «жити холостяком»;—р. бр. болг. м. кавалер, п. камаїег «неодружений, молодик; (давніше) рицар; кавалер ордена», ч. кауаііг, ст. кауаіег, слц. §ауа1іег. вл. нл. камаїег, схв. кавалйр, кавалер, слн. кауаііг; —запозичене через посередництво польської, німецької та фран-334
цузької мов з італійської; нім. Кауа-Ііег «вершник», фр. ст. сауаііег «тс.» походять від іт. сауаііеге «вершник, кавалерист; кавалер ордена; рицар», яке зводиться до слат. саЬаІІагіпз «тс.», похідного від лат. саЬаІІпз «кінь, шкапа», спорідненого з гр. хофаМ/цд «кінь», нвн. [кбЬ] «тс.», можливо, і укр. кобила.— СІС 298; Фасмер—Трубачев II 152; Преобр. І 279; НйШ-\¥огіЬ 18; Зіамзкі II 105—106; Вгйскпег 223; Но-ІпЬ—Ьуег 238; НоІиЬ—Кор. 166; ВІосЬ 129; Папгаі 150; К1п£е—Міїгка 360— 361; \¥а1сіе—Ноїш. І 125—126. — Див. ще кобйла. — Пор. кавалерія.
кавалерія, кавалерист; — р. болг. ка-валерия, бр. кавалерьія, п. камаїегіа, ч. кауаіегіе, слц. кауаіегіа, вл. кама-1егі]а, м. кавалери)а, схв. кавалери)а, слн. кауа1егі]а; — запозичення з німецької чи французької мови; нім. Кауаі-Іегіе «кіннота», фр. сауаіегіе «тс.» походять від іт. сауаііегіа «їзда; кавалерія; рицарство», утвореного від сауаііо «кінь», що зводиться до лат. саЬаІІпз «кінь, шкапа»; форма кавалерист від нім. КауаІІегізЕ— СІС 298; Шанский ЗСРЯ II 8, 9; Фасмер II 152; Зіамзкі II 106; НоІиЬ—Ьуег 238; Папгаї 150; К1п£е — Міігка 361. — Див. ще кавалер, кобйла.
кавалькада «група вершників»; — р. бр. кавалькада, п. камаїкайа, камаї-каіа, ч. слц. слн. кауаїкасіа, болг. схв. кавалкада;— запозичення з німецької чи французької мови; фр. сауаісасіе «група вершників», нім. Кауаїкасіе «тс.» походять від іт. сауаісаїа «кінна їзда; загін вершників», дієприкметника жін. р. від дієслова сауаісаге «їздити верхи», пов’язаного з пізньолат. саЬаІІісаге «тс.», похідним від лат. саЬаІІпз «кінь, шкапа».— СІС 298; Фасмер II 153; Зіамзкі II 106; Кораїіпзкі 487; НоІиЬ—Ьуег 238; Папгаї 150; ВІосЬ 129; Кіеіп 253. — Див. ще кавалер, кобйла.
каватйна «невелика оперна арія»; — р. болг. схв. каватйна, бр. каваціна, п. камаіупа, ч. кауаїіпа, слц. слн. кауа-ііпа;—запозичення з італійської мови; іт. сауаїіпа «тс.; спритний виверт» пов’язане з сауаіа «викопування; видобування голосу», сауаг’е «викопати; здобути; видумати», що походить від лат. сауо,
сауаге «видовбувати», пов’язаного з са-УЦ8 «порожній, пустий, вигнутий», спорідненим з гр. хбое «глибока ущелина, безодня; міжгір’я», хоїХое «порожній», сірл. сйа «порожній», брет. кео «грот», стел, соуи «пустий, суєтний». — СІС 298; Кораііпзкі 487; Оаигаі 150; ВІосЬ 129; Кіеіп 253; Таїсіє—Ноїт. І 191, —Див. ще суєта.—Пор. екскаватор, каверна.
[кавдун] «черево; черевань Ж»; — запозичення з польської мови; п. розм. каИип «живіт, шлунок, нутрощі» відповідає укр. розм. колдуни (вид пиріжків).— 81ахузкі II 35, —Див. ще колдуни.
[кавер] «вир; коловорот» Л, [каверна! «вибоїна на дорозі» ЛексПол; — ч. [ках-)ег| «драгва»;—утворення з компонента ка-, наявного також у словах каблук, каверза, та основи вер(ч), яка може бути пов’язана з вир (псл. уігь, уьгеіі «вирувати») або з вертіти (пор. [повороті «коловорот»).— ЗССЯ 9, 165.
каверза «підступ, інтрига; зла витівка», каверзник, [каверза! «роздум; нісенітниця», [кбверзнІ! «інтриги» Ж, коверзуха «вередуха», каверзний, [каверзний] Ж,каверзувати «вередувати», коверзувати «тс.; глумитися; мудрувати, вигадувати», [коверзатиі «розуміти» Пі, [коверзнути! Пі;—р. каверза, [каверз-ня[ «плітка», [кбверза, кбверзня! «тс.», [кбверзнй! «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття», бр. каверза;—результат злиття не зовсім ясного компонента ка- (ко-), який виділяється також у словах каблук, кадіб та деяких інших, і основи дієслова верзти (псл. *уьггіі «плести»); виведення від свн. кахуегхїп «купець», слат. сауегсіпиз «житель міста Кагора» (у Франції) (Маїгепаиег 199—200; Мікі. Е\У 113) помилкове.— Фасмер II 153; Преобр. І 279; ЗССЯ 9, 167—168; Вегп. І 531—532; Мікі. ЕШ 153. —Див. ще верзти.— Пор. каблук1, кадіб.
каверна, кавернозний;— р. бр. болг. м. каверна, п. кахуегпа, ч. слц. кауегпа, схв. каверна, слн. кауегпа;—запозичення з латинської мови; лат. сауегпа «печера, яма», сауегпбзиз «печеристий, ніздрюватий» пов’язані з прикметником сауиз «порожній», розширеним імен
никовим суфіксом етруського походження -егпа. — СІС 298; Шанский ЗСРЯ II 8, 11; Кораііпзкі 487; НоІиЬ—Ьуег 238; Паихаі 151; ВІосЬ 129; Кіеіп 254; Таїсіє— Ноїт. І 187,—Див. ще каватина, суєта.— Пор. екскаватор, цистерна.
[кавза] «гана, сварка, лайка», [кав-зувати! «ганити, сварити; скаржитися», [ґавзовати! «ремствувати» ВеЗн;—вл. кахххохсас «обдурювати»; —запозичення з польської мови; п. каига «судова справа, процес» походить від лат. саи-за «причина; обставина; судова справа» (<*саисі-іа), очевидно, пов’язаного з сйсіо «б’ю». —Оньїшкевич Исслед. п. яз. 242; 8\¥ II 300; М’аісіе—Ноїт. І 190.—Пор. габзувати.
[кавід] «рід, порода»; —очевидно, результат сполучення не зовсім ясного компонента ка-, що виділяється також у словах каверза, кадіб та ін., і основи дієслова водитися (пор. виводок). — Див. ще вести.— Пор. каблук1, каверза, кадіб.
[кавка] «чорна вівця» ВеНЗн;—п. [кахуиіа] «чорна або руда корова»; — результат перенесення назви [кава, кавка] «сива ворона, галка» за подібністю забарвлення; пор.[ галка! «чорна вівця» ВеНЗн. —Див. ще кав.
[кавкан] «мул, глиниста земля» Я; — неясне.
[кавкнути] «здохнути», [кавсікнути] «тс.; зітхнути, позіхнути Пі»; — афективне утворення, можливо, звуконаслідувального походження.
[каворон] «грак, Согупз їпщіїе^из» Ж; —нл. кагхуопа (<*кахсгопа) «ворона», кагопа «тс.», схв. [кавран! «грак», слн. [каугап, каугапа, коугап] «тс.»; — псл. *кауогпь, складене з *ка- і *уогпь «ворон»; —споріднене з лит. кбуагпіз «грак», лтс. кибуагпіз, кибуагпа «галка»; походження початкового ка- не зовсім ясне; вважається тим самим компонентом займенникового походження, який виділяється і в словах каблук, каверза (Вгйскпег 137; Кисіпіскі 80 3—4, 290— 292); припускається також первісна форма *кауо-уогпоз, у якій перша частина ототожнюється з псл. кауа, кауь-ка, укр. кава «галка; сива ворона» (МасЬек ЬР 3, 100—101; 8Іахузкі І 264;
Георгиев БЕ 1978/3, 201; Ви^а КК І 444, II 343).— Фасмер II 154; НоІиЬ — Кор. 121; ЗССЯ 9, 166; Мікі. ЕШ 152; Тгаиітапп 343; ТогЬібгпззоп БМ11 95.— Пор. гайворон.
[кавпіти] «бідувати, терпіти нестат-ки, злидні»;—очевидно, афективне утворення.
[кавратити] «бентежити, підбурювати, збуджувати»;— не зовсім ясне; можливо, утворене з компонента ка-, наявного також у словах каблук, каверза, кадіб, і основи дієслова (на)вратитися «прив’язнути; упертися, затятися».
кавратка —див. карнавка. кавсікнути — див. кавкнути.
[кавук] «мішок»;— неясне; можливо, споріднене з болг. каук «старомодний ковпак», що є запозиченням із тюркських мов (пор. тур. каупк «висока старомодна шапка; порожній предмет; покров, оболонка», крим.-тат. кавук «міхур; висока кругла суконна шапка», каук «кругла шапка у формі гарбуза».— БЕР II 126.
[кавуля1] «зозуля»;— очевидно, утворене від [кава] «сива ворона, галка» за аналогією до зозуля з огляду на паралельне вживання цих форм (пор. зозуля-кавуля). — Див. ще кав.
[кавуля2] «загнутої форми палиця» Ж; — не зовсім ясне; можливо, давніше *ковуля, похідне від того самого кореня, що й ковінька, [ковеня]; може бути також звичайним афективним утворенням.
кавун (бот.) «Сіігпііідз упі^агіз ВсЬгад.», [кавон Ж, кавунка, кавунйця], [кавунівка] «наливка з кавуна» Я, кавун-ник «торгівець кавунами», кавуняччя (зб.), кавуновий, кавунячий; — р. [кавун, каун], бр. кавун, п. вл. камюп, ч. ст. кауоп «кавун» (з п.), болг. [кавун, каун] «диня»; — запозичення з турецької мови; тур. каупп (каші) «диня», як і тат. каз. каун «кавун; диня», уйг. чаг. корун, кавун «диня», узб. ковун, ног. кавьін «тс.», чув. кавйн «гарбуз», походить від ар. кауип «диня». — Шанский ЗСРЯ II 8, 11; Фасмер II 154; Преобр. І 279; Шипова 148; ЗІахузкіП 109—ПО; Вгйскпег 223; Кагіоіуісг БМЮ 265; Вегп. І 495; Мікі. Е\С 113; Маігепаиег 200; БокоізсЬ 91; Егоров 84.
кавучити — див. скаву, кавуш — див. кауш. кав’ядина —див. гов’єдо.
кав’яр «ікра (осетрових риб)»;—р. [кавьяр, каварьяр], п. кау/іог, ст. ка-іуіаг, ч. слц. кауіаг, вл. каїуіаг, болг. кайвер, м. а]вар, схв. кавиіар, хсувар, а]вар, слн. кауіаг;—очевидно, через польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов; нім. Кауіаг «паюсна ікра», фр. сауіаг, іт. [сауіаго], англ. сауіаг(е) «тс.» походять від тур. Ьаууаг «ікра», що, як і сгр. %а|3іаріу, нгр. %офіарі «тс.», зводиться до перс. сЬауіуаг «тс.», утвореного з сЬауа «яйце» і -сіаг «несучий» (тобто первісне значення —«риба з ікрою»),— КісЬ-Ьагсіі 64; Фасмер II 154; Біаіузкі II 108; Кагіоіуісг БМ'О 265; Вгйскпег 223; Но-ІиЬ—Еуег 238; Вегп. І 382; К1и§е— Міігка 361; Маігепаиег 200; ЕокоізсЬ68.
кагал (іст.) «єврейська община; юрба», [казала] «тс.», [каган] «юрба» (перев. про дітей) Дз, [кагалйтися] «збиратися галасливими юрбами» Ж;—Р- бр. кагал, п. каЬаІ «тс.»;—запозичення з ге-брайської мови (гебр. каЬаІ «зібрання старшин, община»).— Фасмер II 155; Преобр. І 280; Горяев 126; Винер ЖСт 1895/1, 62; Кораііпзкі 465; ЕокоізсЬ 80.
каган «найвищий старотюркський титул; голова держави», каганат «держава на чолі з каганом»;—р. каган «тс.», др. кагана (про князя Володимира), хаканч>; — запозичення з тюркських мов; дтюрк. кауап, чаг. ка'ап, уйг. кауап, монг. ка^ап «особа правителя (найвищий титул)», звідки сгр. ха-руод, слат. сЬасаппз «тс.», походить від китайського складного утворення ке «великий» і киап «правитель». — СІС 299; Фасмер II 155; Добродомов.Вопр. словообр. и лексикол. дрр. яз. 1974, 280—284; Шипова 148; Менгес 107— 111; Вазапеп УегзпсЬ 219. —Пор. хан.
каганець «примітивна лампочка; [бачок лампи; намордник; ізолятор телеграфного стовпа Ж; поличка у вогнепальній зброї; заглиблення чи гніздо, до якого вставляються стовпи, палі]», [казанок] «пристрій, для освітлення у вигляді дротяної сітки, в яку накладаються тріски» Л, [кагнец] «колінна ча
шечка» ВеНЗн;— р. [кагандкі «казанок», [каганец] «жировий світильник», бр. каганец, п. ка^апек «тс.», ка^апіес «намордник; примітивна лампочка», ст. ка-§ап «тс.», ч. кайап «каганець», кайапес, каїїапек, слц. кайапок, кайап, кайапес «тс.», нл. ст. ка§ап «намордник», болг. [гаганйца] «розведення вогнища на перехресті доріг увечері в неділю першого дня посту»;— псл. *ка§апь з можливим значенням «залізний чи дротяний кошик для світла або для одягання тваринам на морду»; — щодо дальшої етимології єдиної думки немає; найбільш поширене виведення з гр. ТауЦУОУ «сковорода, казанок» (звідки й укр. таган) і пояснення видозмін у слові пізнішими процесами асиміляції {...£> к...§, £••£ (Маігепапег 39; 8Іатекі II 21—22); Фасмер заперечує грецьке джерело з огляду на відсутність у середньо-грецькій мові звукової форми з та; непереконливе припущення (Вгйскпег 212— 213; Масйек Е8ЛС 235) про слов’янське походження слова. — Москаленко УІЛ 27; Фасмер II 155; Преобр. І 280; Віа^у-зкі II 20—22; НоІиЬ—Кор. 159; НоІиЬ — Ьуег 226; Вегп. І 468; Маігепапег 39.— Пор. таган.
кагат «купа городини, відповідно укладена й прикрита для тривалого зберігання», [кагат] «обкопані площі, на які насипають буряки і прикривають їх для захисту від приморозків Я; купа»; [кагата] «яма для зберігання картоплі взимку» Л, кагсипник, кагатувати;— р. бр. кагат «тс.»; — неясне; зіставляється як запозичення з ос. к’ахуп (к’ахі) «копати» (Лучьїц-Федарзц Белар. лінгв. З, 57).
кагла «отвір у димоході; затулка; [піч, отвір у печі]», [кагала] «отвір у димоході» Л, каглянка «те, чим закривають каглу» СУМ, Ж, [каглірка] «тс.» Я, [каглб] «засувка в димоході» Л; —р. [кагла] «димар», п. кайіа, касйіа «комин; отвір комина; отвір у курній хаті замість комина»; — давнє видозмінене запозичення з німецької мови; снн. касйе-ІОУЄП «вид печі із глиняним склепінням і заглибленням, що збільшувало площу нагрівання», двн. сйасйаіа «глиняний горщик» походять від нар.-лат. *сас(с)п-
1п8 «казанок», пов’язаного з лат. сас-(с)аЬиз «сковорода для тушіння м’яса», яке зводиться до гр. хахарос «тс.», запозиченого з якоїсь семітської мови.— Шелудько 32; 8 XV II 202; 81ахсзкі II 20; К1н£е—Міігка 337. —Пор. кахель.
кагор «сорт червоного десертного вина»; —р. бр. кагор «тс.»; —запозичення з французької мови; фр. сайогз (сорт чорного винограду) походить від власної назви французького міста Сайогз «Кагор». — Шанский ЗСРЯ II 8, 12.
кадастр «опис, зведення відомостей; (іст.) опис і оцінка нерухомого майна з метою оподаткування; у старому Римі — список осіб, що підлягали оподаткуванню»;— р. бр. кадастр «опис», п. кайазіег, каіазіег, ч. каіазіг, слц. каїазіег, болг. кадасптьр, м. катастар, схв. катастар, слн. каіазіег;— запозичення з французької мови; фр. сасіазіге «опис і оцінка нерухомого майна; реєстр» походить від іт. саіа8І(г)о (ст. саіазіісо) «тс.», що через слат. сасіазігиги «тс.» зводиться до пізнього гр. хатаоті-ур» «реєстр» (початково «лінія над лінією»), утвореного з прийменника хата «зверху вниз, з, на», спорідненого з хет. каііа «тс.», дкімр. сапі «з, разом з», дірл. сеі- «тс.», і іменника	«лі-
нія, ряд», пов’язаного з <ггеі%(о «іду», спорідненим з дінд. зіі^йпбіі «сходить, піднімається», псл. зіі^пріі «поспішати, прямувати», укр. стигнути, устигати,— СІС 299; Фасмер II 156; Горяев 446; ССРЛЯ 5, 642; Саті1І8СЙе£ 170; Папгаі 124; ВІосЬ 110; Воізасц 907, 913; Кіеіп 218; Егізк І 800, II 784—785,— Див. ще стигнути1. — Пор. стежка.
кадет1 (заст.) «вихованець середнього військового училища у дореволюційній Росії»; —р. болг. м. кадет, бр. кадзт, п. ч. слц. вл. кайеі, схв. кадет, слн. касісі; — через російську і, далі, німецьку мови (нім. КасіеН «вихованець юнкерської школи») запозичено з французької; фр. саде! «молодший» походить від гасконського сарйеі «молодший глава родини» або «молодший офіцер» (назва юнаків — молодших синів гасконських шляхетних родин, що, позбавлені спадщини, йшли на службу до королівського двору як майбутні офі
цери); гасконське сардеі, сасіеі (сабеї) пов’язують з лат. сариі «голова» (зменш, сарііеііит).— СІС 299; Фасмер II 156; Кораіігізкі 463—464; НоІиЬ—Ьуег 226; К1и§е—Міігка 338; Оаигаі 125; батіїї-8сЬе£ 171.— Пор. капітан.
кадет2 (політ.) «член конституційно-демократичної партії»;—р. болт. м. кадет, бр. каддіп, п. ч. слц. касіеі, схв. кадет, слн. касіеі «тс.»;— результат розмовної видозміни абревіатури КД («конституційно-демократична»); кінцеве -т додано за аналогією до кадет «вихованець військового училища».—Фасмер II 156; Шанский ЗСРЯ II 8, 12; Кораііпзкі 463—464; НоІиЬ—Ьуег 226; Оаигаі 125.
[кади] «куди», [каді Дз УЗЛП, ка-дйвай, кадиваль ВеЛ] «тс.»;—р. [кадеї «де», п. [касіу], ч. ст. каду, мор. [касіе], слц. касіе, [касіу];—остаточно не з’ясоване; можливо, є фонетичним варіантом куди і походить від псл. *кц.сіу з рефлексацією носового § в а на грунті польської мови (ДогАУасіохузкі Сгатаіука щгука роізкіе^о, Кгакб^у, 1923, 141; УегсЬгаізкіі АІВІРЬ 14, 606), звідки могло поширитись і в лемківських говорах української; тлумачиться також (ВІа^узкі 11 18) як давнє складення з прислівника ка «де, куди, як, коли» (пор. р. кабь'і) і частки -сі у (укр. ку-ди); у чеській мові пояснюється (МасЬек Е8ЛС 305) аналогійним впливом каш «куди» (стел, камо); не зовсім ясним є елемент -ва- у Варіантах форми (пор. укр. [тади-вай], р. откудова, мор. [іеДоуа]], ч. іп-сіоуа).— Дзендзелівський УЗЛП 68— 69; Вегп. І 674.—Пор. куди.
кадик (анат.) «адамове яблуко», [кабак До, калдйк Я] «тс.»;—р. кадик, [комдьЬс], бр. кадьїк;— очевидно, через російське посередництво запозичено з татарської мови; тат. касіук «міцний, твердий, який, випинається» споріднене з дтюрк. цаіуу «твердий, жорсткий»; виведення з початкового *кардик як спорідненого з п. £гсіука «кадик» або зіставлення на підставі р. [кондьік] з дінд. капсіаЬ «коренева бульба», кап-сійкаЬ «куля для гри», капсіикат «подушка», гр. хбубод (хбт&Дод) «кулак, пухлина», лит. капдиоіаз «ядерце» (Горяев 126) непереконливі, —Фасмер II 338
157; Шанский ЗСРЯ II 8, 15; Шипова 149; Вегп. І 446; Дмитриев 559.
кадило (бот.) «однорічна трав’яна рослина, квітки якої розкриваються вночі і сильно, приємно пахнуть, Меііі-ІІ8 Ь.»;—р. кадило, бр. кадзіла «тс.»; — пов’язане з кадити; назва зумовлена ефіроносними властивостями рослини,— Нейштадт 471; Вісюліна—Клоков 286, 290, 296. — Див. ще кадити.
[кадина] «втроє сплетений якірний канат при рибальському човні на Азовському морі»;—неясне.
кадити, кадило, кадйльник, кадильниця, кадильний, [каднййі «димний, за-коптілий» Г, Ж;—Р- кадить, бр. ка-дзіць, др. кадити, п. касігіс, ч. касіііі, мор. [касііі] «випалювати вугілля», слц. касІіГ «кадити», вл. кадгіс, нл. кагіз «тс.», болг. кадя «каджу, димлю», м. кади «кадить, димить», сХв. кадити, слн. касіііі «курити; диміти», стел, кадити;— псл. касіііі (<*кбд-), пов’язане чергуванням голосних з сасіь <*кес1ь;— дальші зв’язки неясні; зіставлення з прус, ассосііз «димохід», гр. хєброд «кедр» (вживаний для кадіння), лит. када^уз «яловець», прус. касіе^із «тс.», гр. хоббцт] «жінка, що смажить ячмінь», алб. к’ет (<*кесі-то) «ладан», лат. сапсіеге «блищати, сяяти» залишаються недостатньо обгрунтованими.— Фасмер II 156; Преобр. І 280; Віатекі II 18—19; Вгііскпег 212; БЕР II 134— 135; 8кок II 13; ЗССЯ 9, 109—ПО; Вегп. І 467; Тгаиітапп 112, 123—124; Топоров 70; Меуег 222; Егізк І 808; Рокоту 537; Веіаіа ЕИР 9, 126—128.— Пор. чад.
кадіб «велика діжка; [колодязьний зруб з цілого пня]», кадівб «тс.», кадуб «тс.; [польова криниця Пит. іст. і діал.; тулуб Ж]», [кадобі «частина комори; стара бочка для попелу; тулуб» Ж, [кадові «велика бочка, видовбана з дерева для зберігання хліба» Я, [кадовбі «кадіб» Л, [кадавбень Л, кадавбець Ж] «тс.», [кадовбеці «видовбана дерев’яна сільниця» Л;—р. [кадолб] «видовбана з дерева посудина», [кадолба, кадолбь] «тс.», бр. кадауб «бочка, видовбана з стовбура дерева», п. касІІиЬ «тулуб», ст., діал. «видовбаний пень, колода», ч. касІІиЬ «велика посудина, видовбана із
стовбура; форма для лиття, взірець, схема», мор. [касіїиЬ] «видовбаний пень для зберігання зерна; грудна клітка; вбита гуска без крил і шиї», слц. касіїиЬ «цямрина криниці; форма для лиття; живіт», вл. касІоІЬ «димар», нл. ст. касіїиЬ «видовбаний пень»;—пн.-псл. *ка-сіьіЬь, утворене з компонента *ка-(*ко-), наявного також у словах каблук, каверза, і основи дієслова ^сі^Ьіі «довбати»; менш обгрунтованими є спроби реконструкції псл. *касіь-с1ь1Ьт> (Тгапі-тапп СоШп^ізсЬе ОеІеЬгіе Апгеі^еп 1911, 258; Георгиев БЕ 1978/3, 201; Винник 99), яке не пояснює всіх значень, або ж як запозичення з турецької мови (КагІОАмісх 8 XV О 238). — Толстой Сл. геогр. терм. 220—222; Фасмер II 157; Преобр. І 285; 81атекі_ II 16—17; Вгйскпег 238; МасЬек Е84С 234—235; ЗССЯ 9, 113—115; Трубачев Рем. терминол. 169; Вегп. І 467. — Див. ще довбати.— Пор. каблук1, каверза.
кадка «діжка; [футляр над жорнами у водяному млині]», [кадь І «кадка» Ж, Ікада} «діжка для вина» Дз, [кадушка] «посудина, якою набирають воду з діжки» Л; — р. кадка, [кадь, кадушка}, бр. кадка, кадзь, др. кадь, п. касі/, ч. касі’, слц. касі’а [кіасі, касі’], вл. касі/, нл. ст. каг, болг. [кад] «бочка», [када] «тс.», схв. када «велика посудина; вид ванни», ст. кад «велика дерев’яна посудина», слн. касі «кадка, ванна», стел, кадь «кадка»; — запозичене в старослов’янську і давньоруську мови з грецької; гр. ха6і(ол>), зменш, від хабод «глек, відро, бочка», походить від гебр. касі «дерев’яне відро, цебер», спорідненого з ар. касійз «тс.»; непереконлива думка (МасЬек Е8ЛС 234) про споконвічну спорідненість з гр. хіфНд «урна для голосування» і про походження від іє. *кас!Ь-.— Винник 98—99; Фасмер II 157; Преобр. І 281; 81атекі II 19; Вгйскпег 212; БЕР II 128, 129; 8кок II 12; Вегіа) Е88Л II 8; ЗССЯ 9, 112—113; Вегп. І 466—467; Маігепаиег 39; БокоЬсЬ 78; Егізк І 751—752.
[кадло] «дерев’яна основа в козацьких литаврах чи бубнах» Я; — очевидно, пов’язане з кадка (кадь) «дерев’яна діжка» (див.).
кадмій «хімічний елемент; жовта фарба»;— р. болг. кадмий, бр. кадмій, п. касіт, ч. слц. касітіпт, схв. кадмії], кадмщум, слн. касіті);—запозичення з новолатинської мови; нлат. сасітіит пов’язане з лат. сасІтТа «вид цинкової руди», що походить від гр. хабрєїа «руда цинку», утвореного від географічної назви КабцеїТ «Кадмійська земля», пов’язаної з іменем Кабцое, яке належало міфічному засновнику міста Фів, в околицях якого було знайдено цей мінерал; елемент кадмій був відкритий у 1817 р. німецьким хіміком Фрідріхом Штромейєром. — СІС 299; Фигуровский 75—76; Кораііпзкі 464; НоІиЬ—Ьуег 226; Оаихаї 125; ВІосЬ 111; КІеіп 219.
[кадовб] «невелике озеро на болоті чи яма з водою на полі» Л, [кадбвбина] «яма з водою, ковбаня», [кадавбаня] «тс.» Л; — очевидно, результат видозміни форм [кавтбба} «яма з водою», [ков-тдба] «тс.», зближених з [кадовб] «кадіб»; тлумачиться також (Толстой Сл. геогр. терм. 220—224; Фасмер II 287) як етимологічно тотожне слову кадіб.— Див. ще ковтоба.
кадр «окремий знімок на кіно- чи фотоплівці; кадровий, досвідчений працівник», кадровик; — р. бр. кадр, п. касіг, ч. касіг (зб.), слц. касіег «тс.», вл: касіег, болг. кадр «фотографія», кадровик «кадровий службовець», м. кадро «фотографія», схв. кадар (зб.), слн. касіег (зб.); — запозичення з французької мови; фр. садге «оправа, рамка; кадр, особовий склад» походить від іт. цпасіго «квадрат; картина, рама», що зводиться до лат. цпасігит «чотирикутник, квадрат»,— СІС 299; Шанский ЗСРЯ II 8, 14, 15; Фасмер II 157; Кораііпзкі 464; НоІиЬ— Ьуег 226; Оаигаі 125. —Див. ще квадрат.
[кадрел] «рядно» Мо, [кадреля] «тс.» Мо;—очевидно, запозичення з польської мови; п. [касігуі] «легка шовкова тканина, як правило, з квадратним малюнком» походить ' від фр. циадгіїїе «клітчастий, розбитий на квадрати; картата тканина», яке зводиться до ісп. сиасігіїїо «квадрат», що походить від лат. цпасігит «тс.». —8А¥ II 198; Оа-ті1І8сЬе£ 733. — Див. ще квадрат.— Пор. кадр, кадриль.
кадрйль;—р. кадрйль, бр. кадрйля, п. касігуі, ч. касігії, касігіїа, куасігіїа, слц. касігіїа, болг. кадрйл, схв. кадрйл, кадрйла, кадрйла, слн. кайгіЦа;—запозичення з французької мови; фр. циа-сігіїїе «кадриль, танець у чотири пари» походить від ісп. сиасігіїїа «тс.», початково «група з чотирьох», утвореного від іменника сиасіго «квадрат», що походить від лат. цпасігшп «тс.». — СІС 299; Фасмер II 157; Кораїіпзкі 464; Оаигаі 600; ОащіІІзсЬе^ 733; ВІосЬ 111; Кіеіп 1283. — Див. ще квадрат.
[кадук1] «падуча хвороба; чорг, біс; кат Ж; дука Ж; маєток без спадкоємця Я», їкадюк] «чорт; кат; дука» Ж, {каду-ковий Я, кадуцкий ЖІ;—р- Ікадук} «падуча хвороба, диявол», бр. кадук «нещастя; злий дух, чорт»; — запозичення з польської мови; п. ст. і діал. касіик «чорт, біс; кат; епілепсія; лихо; залишений без спадкоємця маєток» походить від лат. сасіПсиз «падаючий», пов’язаного з сабо, -еге«падати»; пов’я-Із^Ється також (Топоров III 111—112) з п. [касіик] (бот.) «яловець, Липірегиз Б.», яке виводиться від прус, кабелів «тс.». —СРНГ 12, ЗОЇ; РісЬЬагсіі 60; Вегп. І 466; Мікі. Е\7 108; \¥а1сіе— Ноїш. І 128. — Див. ще казус.
[кадук2] (орн.) «волове очко, Тго-^Іосіуіез рагуиіиз» ВеБ;—очевидно, пов’язане з {кадук1} «чорт, біс»; мотивація назви неясна. — Див. ще кадук1.
кажан (зоол.) «летюча миша, Уез-регііііо», {кожан} «тс.», {кажанка} «самка кажана» Я, {кажаненя} «маля кажана» Я;—р. кожан, {кбжаник} «кажан», {кбжаница}, бр. кажан, п. [кагап] «тс.»;—похідне утворення від {кбжа} «шкіра»; назва зумовлена тим, що роль крил у кажана виконують шкіряні перетинки; у першому складі о перейшло в а під впливом наголошеного а наступного складу, як у словах багатий, хазяїн, халява.— Критенко Вступ 538; Бандрівський Досл. і мат. V 3; Була-ховський Вибр. пр. II 239. — Див. ще кбжа.
казан, {казанйна} «поганенький казан», {казанки} «вид узору на великодній писанці», казанна, казанок, казаняр, показанщина (іст.) «податок з казана 340
(за викурювання горілки)»; —р. діал. бр. болг. м. казан, п. [кагап] (з укр.), схв. казан «казан, басейн, резервуар», слн. кагап «солдатський казанок»;—запозичення з тюркських мов; тур. кагап, крим.-тат. тат. кирг. телеут. шор. казан походить від тюрк. *кагуап (<*каііуап), спорідненого з монг. цагшп «казан», тур. кагшак «копати, довбати».— Крьім-ский Укр. гр. II 58; Фасмер II 159; Шипова 149—150; БЕР II 137; Бкок II 69; Вегп. І 496; Мікі. ЕМ 114; Бо-коЬсЬ 91; Дмитриев 535; Казапеп Уег-зисЬ 243.
казарка1 (орн.) «вид дикої гуски, Вгапіа»;—р. казара, казарка «тс.»; — неясне; зближення з тур. ках «гуска» (Булаховський Вибр. пр. III 238; Преобр. І 282), як і пов’язання з др. козаринТ) «хазар», викликає сумнів.— Фасмер II 159; Горяев 127; Шипова 150.
казарка2 (ент.) «жучок з родини довгоносиків, КЬупсЬііез ЬассЬпз Б.», казарка «тс.»;—запозичення з російської мови; р. казарка «тс.; [комаха, шкідник злакових; усяка комаха]», {казара} «хлібний жук; міль» розглядається (Фасмер II 159) в одному гнізді з казарка (орн.); зв’язок з др. козарин-ь «хазар» заперечується (тж).
казарма, {казарман} «наймит, що працював у поміщика і жив у казармі» Мо, казармений; — р. бр. болг. м. казарма, п. кагагта, ч. казагпа, слц. ка-загеп, вл. казегпа, схв. касарна, касарна, слн. казагпа;—запозичене через посередництво польської мови з німецької; нім. Казегпе, [КавагпДе)] походить від фр. сазегпе, первісно «приміщення для чотирьох солдат», яке зводиться до пров. сагегпа букв, «група з чотирьох осіб», що походить від лат. диаіегпі «по чотири», пов’язаного з цйаНиог «чотири», спорідненим з псл. сеіуге, укр. чотири; відповідне слово в італійській мові набуло форми сазегша (під впливом агта «зброя»), звідки згодом з’явилось нім. [Казегт, Казагше, Казагт].— Фасмер II 159; КісЬЬагсіі 64; Шанский ЗСРЯ II 8, 17; Паигаі 146; ВІосЬ 126; Оатіїї-зсЬе£ 196; К1и£е—Міігка 356; Кіеіп 245, —Див. ще чотири. —Пор. касарня.
казати «говорити; [показувати ЖІ»,
[кажба] «розповідь» Ж, Укази (та перекази^ «розмови» Ж, казальниця «амвон», казання «проповідь», Указань] «слово, промова», [казень] «тс.», Указатель] «промовець», казка, казкар, казковий, [названий] «казковий» Я, вказівка, вказівний, викажчик, виказ, виказувач, відказати «відмовити; заповісти», [відказувати} «нарікати» Ж, [відказ] «відмова», доказати «довести; донести», докажчик, доказ, [до-казка} «наклеп», доказовий, заказати «заборонити», заказ «заборона», заказник, наказати «звеліти», наказ, наказний, наказовий, [наоказ] «напоказ» ВеЗн, напоказ, [вказати} «виявити», [вказатися} «виявитися», переказ, підказати, підкажчик, підказ, підказувач, показати, покажчик, показ, показання, показник, показуха, показний, показовий, приказати (розм.) «наказати», прикаж-чикувати (іст.), прикажчик (іст.), приказка, рбзказ (заст.) «наказ», рбзказ «оповідання» Г, Нед, [рбзказка] «балачка» Нед, [розказник] «оповідач» Нед, рбз-казні, [розказня] «балачка; оповідання» Нед, [сказ} «вказівка» Нед, сказання, [сказка] «казка» Нед, укажчик, указ, указка, [указник] «укажчик»;—р. казать «показувати», сказать «сказати», бр. казаць «казати; показувати», др. казати «тс.; навчати; карати», п. кагас «казати; веліти; проповідувати», ч. ка-гаіі «проповідувати; наказувати; (ст.) показувати, карати», слц. кагаі’ «проповідувати; наказувати;[говорити]», вл. кагас «наказувати; замовляти; запрошувати», нл. кагаз «тс.», болг. казвам (кажа) «кажу; називаю, наказую», м. каже «скаже, розкаже; покаже, вкаже», схв. казати «сказати; показати», слн. кагаіі «показати», стел, казати «указувати; навчати; наказувати; проповідувати»;— псл. кагаН «показувати»;—споріднене з дінд. казаіе «з’являється, блищить, світить», сакзаіе «бачать, спостерігають; з’являються», ав. аказаі «побачив», гр. тєхцшр «знак, риса»; іє. *куек- (*кме£’-), *кабк-(*к~б£’-); зіставлення з дінд. зазіі (<*йаз-) «показує; навчає; наказує; карає» (Маскек Е8.ІС 246) допустиме, хоча й викликає деякі сумніви щодо фонетичних співвідношень; щодо розвитку значення «показувати» —
«говорити» пор. гр. бєіиууці «показую» — лат. сіТсо «говорю».—Фасмер II 159; Шанский ЗСРЯ II 8, 17—18; Потебня РФВ З, 102—103;8Іатекі II 110— 111; Вгйск-пег 222; БЕР II 138—140; 8кок II 69— 70; ЗССЯ 9, 168—170; Вегп. І 497—498; Мікі. Е\¥ 113—114; Рокогпу 638—639.
казах, заст. кайзакЖ;— р. бр. болг. казах, п. ч. слц. Кагаск, схв. Казах; — запозичення з казахської мови; каз. К.азаі^ «казах» споріднене з чаг. казак «тс.; вільна, незалежна людина; шукач пригод, волоцюга», тат. казак «неодружений»; заміна кінцевого к на х відбулась на слов’янському грунті. —ССРЛЯ 5, 661; Фасмер II 158; Никонов 167; Мельхеев 41; Маскек Е84С 287; НоІиЬ— Кор. 184; Боев БЕ 14, 425; Казапеп Уегзиск, 243.— Пор. козак1.
казеїн «білок у складі молока»; — р. болг. м. казейн, бр. казеїн, п. кагеіпа, ч. слц. слн. кагеіп, вл. кагеіп, схв. казейн; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Кавеіп, фр. сазеіпе, англ. сазеіп походять від лат. сазеиз «сир», спорідненого з двн. сказі, нвн. Казе, ірл. саізе, дангл. сіезе (англ. скеезе), псл. куазь, кузпріі, укр. квас, киснути. — СІС 299; Шанский ЗСРЯ II 8, 18; Кораііпзкі 487; НоІиЬ—Буег 238; Паигаі 146; Кіеіп 245; \¥а1сіе—Ноїт. І 176—177. — Див. ще квас, киснути.
каземат «оборонна споруда; броньоване приміщення на кораблі для гармати; камера для ув’язнення у фортеці», [козам ет] «закутень біля печі; холодна і неосвітлена кімната» Ва;— р. каземат, ст. казамат, казематта, бр. болг. каземат, п. кагашаіу, ч. казатаіу, казе-таіу, слц. кагатаїу, схв. казамат, казамата, каз'емат(а), слн. кагетаіа; — запозичення з французької мови; фр. сазетаіе походить від іт. сазагааДа, можливо, утвореного з іменника саза «дім» і прикметника таііо «схований, потайний» (початково означало «невидиме укріплення») або запозиченого з грецької мови (гр. хаора «рів; прірва, безодня»). — СІС 299; Фасмер II 159; Преобр. І 283; Шанский ЗСРЯ П 8, 18; Кораііпзкі 487; НоІцЬ—Буег 235; Кіи-§е—Міігка 356; Саті11зске§ 196; Паи-гаі 146.
[казйбрід] «лютий (місяць)» Ж, Іка-зь<5] «тс.» Ж;—складне утворення з основи дієслова [пазити} «псувати» та іменника брід; назва зумовлена мінливістю погоди у відповідний місяць; пор. іншу його назву [казидордга].— ЗССЯ 9, 170.-—Див. ще брестй, казйти.
[казилен] (бот.) «повитиця льонова, Сизсиїа еріїіпит ХУеіЬе» Вел, ВеНЗн, [казйло] (назва рослини) Ва;—складне утворення з основи дієслова казшпи «псувати» та іменника льон (лен) з початковим значенням «той, що псує льон»; назва зумовлена паразитичними властивостями рослини, яка розвивається за рахунок поживних соків інших культурних рослин, зокрема льону. —Вісюліна— Клоков 263—264. —Див. ще казйти, льон.
Казимйр, Казькд, Казимйра, ст. Казимире (1349);—р. болг. Казимйр, бр. Казімїр, др. Казимире, ч. ст. Кагітіг, слц. Кагітіг, Кагітіга, схв. Казимйр, Казимира, слн. Кагітіг;—запозичення з польської мови; п. Кахітіегг, Кагітіг, Ка^тіегг утворене з основ дієслова кагіс «нищити, руйнувати, псувати», спорідненого з укр. [казйти], та іменника гпіг «згода, спокій», спорідненого з укр. мир, або давньої іменної основи тег- «великий, славний», очевидно, спорідненої з гр. -рсорое «тс.», ірл. тог, шаг «великий», двн. тагі «відомий, славний»; тлумачення первісної семантики імені як «той, хто порушує спокій» (Тгаупісек 8ЛС 644) не зовсім певне, а тлумачення «той, хто передвіщає мир» (Суперанская 78) неправильне.—Сл. вл. імен 212; Петровский 126; Тазгускі Каісіалмпіеізге роїзкіе ігпіопа озоЬо\\;е, Кгакбху 1926, 24, 40; ЗССЯ 9, 170.— Див. ще казйти, мир.
[казйти] «псувати, спотворювати», казйтися «впадати в лють, скаженіти; пустувати, жирувати», каз «сказ, шаленство, оскаженіння», [казйтель] «той, хто псує Ж; неспокійний, вередливий хлопчик Кур», [казінка] «проступок» (?)Г,Ж, проказа, прокажений, проказний, сказй-тися «захворіти на сказ; розлютитися; [зіпсуватися]», скаженіти, скаженйна, скаженівка «сказ», скаженюка «хвора на сказ тварина», [скажиня] «шалена люди-342
на» Ме, сказ «гостре інфекційне захворювання; несамовитість; [огріх при оранці Ме]», [сказа] «огріх, вада», [сказь] «шал; шалена людина» Ме, скажений, скаженкуватий;— р. [казйть] «псувати», бр. [казїць], п. кагіс «тс.», др. казитися «псуватися», каш. [кагіс] «бити, товкти; прищеплювати заразу», ч. кагііі «псувати, розбещувати», слц. кагії’ «тс.», вл. кагус «псувати; заважати», нл. ка-гуз «тс.», схв. наказити «спотворити, викривити», слн. кагііі «псувати, шкодити», стел, кдзити «псувати; каструвати»;— псл. кагіїі, початково каузатив до сегпдіі «зникати, гинути» (укр. [чез-нупги] «тс.» з первісним значенням «викликати загибель, знищувати»; менш переконливим є виведення з іє. *к§£(Ь)-«щось гидке», паралельного до *как(к)-(пор. кал), і порівняння розвитку значення до вірм. к'акегп «псую, знищую» (Когіпек ЬР 68, 93) або ж зіставлення з лит. кегеіі «ставати кислим, терпким» (МасЬек КесЬегзсЬез 82—86) чи §бДі, §6хі(і (про псування пива) (МасЬек Е8ЛС 246).— Фасмер II 160; Преобр. II 283; Меркулова Зтимология 1967, 166—168; 8Шзкі II 111—112; ЗССЯ 9, 171; Вегп. І 498; Мікі. ЕШ 114; Тгаиі-гпапп 133.—Див. ще чезнути.
казна (заст.) «державна скарбниця, гроші», [казенець] «утримуваний за рахунок казни» Ж, казенка (заст.) «державна винна крамниця; горілка у цій крамниці», казенщина, казенний; — р. бр. казна, болг. хазна, схв. (Ь)агпа «скарб»;— запозичення з тюркських мов; тур. Ьагіпе (Ііагпе) «казна, скарб», крим.-тат. хазна, тат. хазіна, хазіна «тс.» походять від ар. Ьагїпа, Ьахпа «тс.».— Акуленко 137; Макарушка 8; Шанский ЗСРЯ 118,19; Шипова 150—151; Фасмер II 160; Аракин Тюркизмьі 120—122; До-бродомов РР 1967/1, 77—79; Младенов 664; 8кок І 662; Вегп. І 386; ЬокоізсЬ 68.
казна- (початковий компонент неозначених займенників' і прислівників казна-хто, казна-що, казна-який, казна-де, казна-звідки, казна-коли, казна-куди, казна-як;— результат скорочення і стягнення членів словосполучення кат зна(є). — Грінченко II 202. — Див. ще знати, кат.
[казни] «в’язнична камера», [казнь] «міська в’язниця» Ж, Пі, [казнйця] «виправна в’язниця» Ж, [казнйти] «карати» Ж;— Р- казнь «смертна' кара, страта», казнйть, др. казнь «кара», казнйти, п. ка^гі «кара, тортури; місце покарання; (ст.) наказ», ч. кагеп «дисципліна», ст. кагп (кагп, кагеп, кагеп) «кара», слц. кагеп «проповідь, повчання; дисципліна», вл. кагп]а «наказ; дисципліна», нл. кагп «наказ; закон», болт. ст. казки «кара, смертна кара», м. казна «тс.», схв. кйзна «кара», казан «тс.», слн. кагеп «кара; штраф; пеня», стел, казни «кара; рішення», казиити «карати»;—псл. кагпь, похідне від кагаіі «казати, говорити»; спочатку означало «розказування, повчання», потім «наказ, рішення», далі «вирок, рішення про покарання» і, нарешті, «кара»; пов’язання з каятися (Мікі. Е\¥ 107; Преобр. І 69; НоІиЬ — Кор. 166; Когіпек БЕ 57, 353) або з [казйти] (Вегп. І 496—497) позбавлене підстав.— Фасмер II 160—161; 8Іа\у-зкі II 113—114; Вгйскпег 224; Маскек Е5ЛС 246; ЗССЯ 9, 172—173; БЕР II 142; 8крк II 69.—Див. ще казати.
казуїст, казуїстика, казуїстичний; — р. болг. казуйст, п. слц. кагиізіа, ч. казиізіа, схв. казуист(а), слн. кагиізі;— запозичення з німецької чи французької мови; нім. Кагиізі, Казиізіік, фр. са-8Ш5ІЄ, сазиізіідие походять від ісп. сазиізіа, початково «теолог, який застосовує закони моралі до окремих питань совісті», утвореного з слат. сазиз «питання совісті». — СІС 300; Шанский ЗСРЯ II 8, 20; Кораїіпзкі 487—488; Паигаі 148; Саті11зсЬе§ 198; ВІосЬ 127; Кіеіп 247.— Див. ще казус.
казус, казуальний, казусний; — р. бр. болг. казус, п. вл. кахиз «випадок, факт», ч. слц. слн. кагиз, схв. казус;— запозичення з латинської мови; лат. сазиз «випадок» (давніше «падіння»), сазиаііз «випадковий» пов’язане з сабо, -еге «падати», спорідненим з вірм. саспиш «тс.», кімр. сезаіг «град», корн. кезег «тс.». — СІС 300; Шанский ЗСРЯ II 8, 20; Кораїіпзкі 157; Паигаі 148; Шаїйе—Ноїш. І 128.'
[казюка] «змія; кузька, комашка; (ент.) сонечко, Соссіпеїіа Ж»> [казявка]
(ент.) «сонечко» Ж; — р- козявка «кузька», [козюля] «змія», бр. [казюлька] «мошка; кузька»;—очевидно, пов’язане з коза; зв’язок міг бути зумовлений подібністю вусиків комахи і роздвоєного язика змії до рогів кози.— Фасмер II 279; Преобр. І 330. — Див. ще коза1.
[казярка] «плетена дерев’яна загорожа для овець, стійбище» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з коза.
кайдани, [кайданиці] «кайдани», їкайди, кайдята] «тс.» Ж, кайданки «наручники», кайданник «закутий в кайдани», кайдання (зб.);—р. кандальї, [кайданьї, кайдальї], ст. канданьї, бр. кайданьї, п. канапу; — здебільшого виводиться від ар. карані, дв. від кар «зав’язка», що могло бути запозичене через посередництво тюркських мов (пор. тур. ка]с! «тс.»); пов’язується також з тат. хайтан «шнурок»; виведення від тур. кйпсіеіі «зв’язаний», кйпсіе «колода; петля» (Преобр. І 291; Дмитриев 566; Вгйскпег РР 6, 630; Вегп. І 480), як і від ак. капйаіи «залізне начиння» (8сЬоіі РезізсЬгіІі Н. Нігі 2, 47) або від слат. сапсіеіа «вид корабельного каната» (Маігепаиег 193), непереконливі.— Москаленко УІЛ 22; Халимо-ненко УМЛШ 1977/9, 23; Макарушка 8; Фасмер II 161, 178; Шипова 152, 158—159; КогзсЬ АІ81РН 9, 507; 8Іа\у-зкі II 23—24; Мікі. Е\У ПО; ТЕ1 І 322.
[кайла] «угорський бик з великими рогами», [кайленя] «бичок, теля» (?); — запозичення з угорської мови; уг. кара «кривий, звислий; криворогий» виводиться від основи кар «кривий, кривизна; гнутися». — МЬГГЕВг II 308; Вагсгі 146. — Пор. кайлак.
[кайлак] «короткий обрубок дерева, поставлений сторч для сидіння; (мн.) криві обрубки дерева, призначені на дрова, ломаки», [кайлаччя] (зб.) Ж;— видозмінене запозичення з угорської мови; уг. кара «кривий, загнутий» виводиться від основи каф «тс.; кривизна; гнутися». — Балецкий8і. зі. 9/1—4, 338; МУТЕ8г II 308; Вагсгі 146. — Пор. кайло.
кайло, кайловище «держак кайла», кайлувати; — р. кайло, кайла, бр. кай-
лд, п. [каз'їа] «биття, шмагання», [ка)-Іохуас] «бити, колошматити», болг. кайла «кайло», кайло «тс.»;— неясне; можливо, є запозиченням з німецької мови; пор. нвн. Кеіі «клин», кеііеп «забивати клинці, бити, шмагати».— Фасмер II 161; ССРЛЯ 5, 679; 8 XV II 203.
кайма, кайдмка, [кальма] «кайма» Ж, каймистий, каймовий; — р. кайма, бр. кайма, мн. кбймьі;— запозичення з турецької мови; тур. кафпа «рубець, крайка», пов’язане з каітак «ковзати, легко сходити, стікати» (згодом «оточувати, робити край, рубчик»), спорідненим з алт. тел. шор. ка]ьі «обшивка, кромка сукні», тат. ка]ьі «строчити, гаптувати», кирг. ойр. каз. кьію «кайма», ккалп. кьійьіу «оздоблення тканиною країв хутра, ковдри», пов’язаними з давнім дієсловом кьій «оздоблювати тканиною поділ, поли хутра». — Фасмер II 162; Преобр. І 283; Шипова 152; Вегп. І 469; Мікі. Е\У 108; ТЕ1 1, 322; ЕокоізсЬ 81; Казапеп УегзисЬ 221; Егоров 296.
каймак «вершки з пряженого молока», [кайман] «вершки» Я; — р. бр. каймак «варені вершки; густі вершки», болг. каймак «вершки; сметана», м. каф мак, схв. ка]мак «тс.; каймак»;—запозичення з тюркських мов; пор. тур. каушак «вершки, крем; піна», аз. крим.-тат. тат. каз. каймак «варена жирна густа сметана; густі вершки, зняті з вареного молока», алт. кирг. шор. каімак, каімьік, каімах «тс.».— Фасмер II 162; ССРЛЯ 5, 682; Шипова 152; Дмитриев 535; Вегп. І 469; Мікі. Е\У 108; ЕокоізсЬ 81.
кайман (зоол., вид крокодила); — р. бр. кайман, п. ч. слц. вл. ка)тап, схв. ка]'ман, слн. ка]ман «тс.»; — запозичення з іспанської мови; ісп. саіпіап «тс.» походить від каріб. асауоитап «тс.».— СІС 300; ССРЛЯ 5, 682; Кораііпзкі 465; НоІиЬ—Ьуег 227; Кіеіп 254; Паихаі 127.
[кайора] «плоскодонний човен», [кайра] «тс.» Я;—неясне.
кайра (орн.) «птах родини чистунових, Бігіа Вгіззоп»; — р. бр. кайра «тс.»; — очевидно, як і р. [каюр] «тс.», [кавра (каура)] «норець, Росіісерз сгізіа-іиз», [каер] «чистун», походить від ест. каиг «північний нирок, СоІушЬиз агсіі-344
сиз». — СІС 300; Фасмер II 154, 162; Каїігпа 98.
[кайстра] «повстяна торба; мішок», [кайстрдвий] «повстяний»; — р. [кайстра] «мішечок», [кастра] «тс.», п. [ка]-зіга] «мисливська шкіряна сумка»; — запозичення з латинської мови; лат. сапізігиш «кіш» походить від гр. хауі-отрос «корзина»; на слов’янському грунті, очевидно, зазнало впливу з боку семантично близького слова тайстра.— Фасмер II 162; Вгйскпег 564; Мікі. ЕШ 109; Маіхепаиег 341. — Див. ще каністра.—Пор. тайстра.
какао; — р. болг. м. какао, бр. какава, п. ч. слц. какао, вл. какаху, схв. какао, слн. какао; — запозичене через німецьку чи французьку мову (фр. сасао, нім. Какао) з іспанської; ісп. сасао походить від мексіканського са-саЬо «дерево какао» (сасаЬоаіІ «боби какао», ацтекське какаиа(іі) «тс.»).— Москаленко УІЛ 60; Фасмер—Трубачев II 162; Шанский ЗСРЯ II 8, 22; Кипар-ский ВЯ 1956/5, 131; 8ШО 314; НоІиЬ— Ьуег 227; Вьгленов БЕ 1958/2, 166; Оаигаі 123; ВІосЬ 109; 6аті11зсЬе§ 169; К1и§е—Міігка 340.
какати (дит.) «випорожнятися», кака, каки, [какало] Я;—р. кокать, бр. ка-каць, п. какас, ч. какаіі, слц. какаі’, полаб. кокоі, вл. какас, нл. каказ, болг. какам, м. кака, схв. какшпи, слн. какаіі;—псл. какаіі; — споріднене з лтс. какаі, какаі, лит. какбіі, нвн. каскеп, лат. сасо, -аге, гр. хаххаи «тс.», хаххт] «людські нечистоти», сірл. сассаіт «випорожнятися», сасс «гній»; іє. *какка-, очевидно, звуконаслідувальне утворення, відоме і в неіндо-європейських мовах (пор. тур. кака, хак. какка «нечистоти»),— Фасмер II 162—163; Преобр. І 283; 81а\узкі II 24—25; Вгйскпег 213; БЕР II 150; Бкок II 17; Вегп. І 470; Шаісіе—Ноїт. І 127; Егаепкеї 206; Рокоту 521.
[какиш] (бот.) «латук дикий, Бас-іиса зсагіоіа Б.» Мак, [какіш] «тс.»Ме; — неясне.
какофонія, какофонічний; — р. болг. какофбния, бр. какофонія, п. какоїопіа, ч. какоїопіе, слц. какоїбпіа, м. какофо-ни]а, схв. какофонща, слн. какоїопі]а;—
запозичене з грецької мови, можливо, через посередництво французької чи німецької; фр. сасорЬопіе, нім. КакорЬо-піе походять від гр. хахосрсогча «погане звучання», складеного з основи прикметника хахбе «поганий» (експресивне розмовне слово без ясної етимології, зіставлюване з хаххасо «випорожнятися») та іменника фсоут) «звук, голос»,—СІС 300; Шанский ЗСРЯ II 8, 23; Кораііїїзкі 465; НоІиЬ—Ьуег 227; Паигаї 124; ВІосЬ ПО; КІеіп 217—218; Егізк І 758 —759. — Див. ще баяти, фонетика.
кактус (бої.) «Сасіасеае»;—р. бр. болг. схв. кактус, п. ч. слц. вл. какіиз, слн. какіиз;—книжне запозичення з латинської мови; лат. сасіиз походить від гр. хахтос «колючий артишок» неясного походження (можливо, запозичення).— СІС 300: Шанский ЗСРЯ II 8, 23; 81. муг. оЬсусЬ 330; НоІиЬ —Ьуег 227; Баихаї 124; ВІосЬ ПО; К1и§е—Міігка 340; Егізк I 758—759.
кал «екскременти; бруд», [калениця] «посудина для розведення глини», [ка-ланйця] «яма чи ящик для розведення вапна», [калйло] «бруд», [калинник] «заглибина під лавою або посудина, в якій зберігається біла глина» Ж, [калйнниця, кальнйк] «тс.» Ж, калюка «сильний бруд», [калянйця] «дьоготь, що стікає з коліс», [калити] «білити (вапном, білою глиною)» Ж, каляти «бруднити», кальний «брудний», [кавнйй, калнйй] «тс.», кально. «брудно», [калко] «тс.», закалець, рдзкаль «бездоріжжя»;—р. бр. кал «екскременти», п. каї «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща», ч. слц. каї «рідке болото, бруд; осад, гуща», болг. кал «тс.», м. кал «бруд, сірка (у вусі)», схв. као, кал «болото, мул, калюжа», слн. каї «тс.», ка1]а «бруд на тілі», стел, кааг «болото, бруд»;—псл. каїн;—загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з гр. (лаХо?) «глина, болото, мул, багно» і зводиться до іє. *киа-1о-з (МеіПеі ЕІисіез 418; Вегп. I 475 —476; Преобр. І 287; МасЬек Е8ЛС 235—236), однак гр. лт]Хбе може бути пов’язаним і з лат. раїїео «блідну» (Таїсіє—Ноїт. II 239—240), що робить це припущення непевним; шукають пояснення також у зв’язку з назвами ко
льорів і плям (Фасмер II 163; НоІиЬ — Кор. 160; Еіск ВВ 2, 197; ВеггепЬег§ег ВВ 16, 246; Рокогпу 547—548; Тгаиі-тапп 113—114) і зводять до іє. *ка1оз, наявного у лит. каїуЬаз (каїууаз) «який має білу шию» (про собак), лат. саіісіиз «із світлою плямою на лобі» (про коней), са1Т§б «темнота, туман», гр. хід. 4 с (хаХїд) «пляма, бруд», дінд. каїаЬ «синьо-чорний», каїапкат «пляма»; мало-переконливе припущення (Вгйскпег 214) про зв’язок з лат. здиаіиз «брудний».— Шанский ЗСРЯ П 8, 23—24; Фасмер II 163; Зіахузкі 11 32—33; ЗССЯ 9, 127— 129; БЕР II 155—156; 8кок 11 37.—Пор. калениця.
[калабай] «гультяй, ледащо» Ж; — неясне; можливо, запозичене з тюркських мов; пор. тур. каїїрщ «шахрай, негідник».
[калабайка] «зарубка на дереві для добування соку»;—неясне.
[калабалйк] «гармидер, галас; сварка Ж; клопіт, колотнеча Мо», [кабалйк] «клопіт, метушня» Г, Ж; — р- калаба-льік «сум’ятиця, безлад», болг. кала-баліьк «натовп, зборище людей; голосні розмови, гамір», м. калабалак «натовп; сум’яття; біганина», схв. калабалук «тс.»;—запозичення з тюркських мов; тур. каїаЬаІік «натовп, метушня, сум’яття», каїаЬа «перевага, велика кількість», Крим.-тат. калабальїк (халаба-льік) «велика кількість, натовп» походять від ар. §а1аЬа «перевага; перемога».— Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 65; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 129—130; Макарушка 9; Фасмер II 163—164; Шипова 152—153; БЕР II 157; Вегп. І 470; Мікі. ТЕ1 І 323.
[калабаня] «калюжа»;— очевидно, результат контамінації слів ковбаня і [калабатина] (див.).
[калабатина] «калюжа; драговина, мочар», [калабач] «калюжа», [кабач Ж, калабаш, калабуха, калябугаВеБ, каля-буха Ж, ЛЧерк] «Тс.», [колобатина] «драговина, мочар»;—р. [колобйна] «яма»; — не зовсім ясні форми; очевидно, складні утворення з основи іменника кал «бруд, грязь, болото» і компонентів, пов’язаних з основою дієслова [ватувати] «бити», вигуковою основою
бух(ати) та ін.; перший компонент може бути пов’язаний і з основою іменника коло «колесо».— Пор. ковбаня.
[калабурці] «шкереберть, сторчака, стрімголов», [карабульці] «тс.» Ж; — п. [кагаЬиІсу] «тс.» (з укр.);— неясне; можливо, результат видозміни гіпотетичного давнішого *колообороть.
[калабушитиі «лоскотати» Л; — неясне.
[калабча] «дитина» Я; — неясне; зіставлення з узб. і^аламча «живець, черенок» (Яворницький 331) непереконливе.
[калаверці] «чоботи з вивернутими халявами»;—очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. заст. калеври «черевики з повсті» походить від болг. калеври (старовинне взуття), яке зводиться до тур. каїауга «поношене взуття»; пор. р. [калеврьі] «м’яке взуття без каблуків». — Москаленко УІЛ 57; Уга-Ьіе Котапозіауіса 14, 152; ЗсЬеІисіко 133; БЕР II 162—163; РЧДБЕ 300; Младенов 228.
[калагвй] «панчохи з білого полотна для мерця» Я. [калйґи] «тс.» Я; — р- [ка-лйгвьі] «взуття для мерця (звичайно з полотна)», [калйги] «тс.; черевики», др. калига «черевик», с.-цсл. кдлигкі «підошви»;— запозичене в давньоруську мову з грецької; сгр. халДі/ох1), хакї-^а «черевик» походить від лат. са1і§а «полу- ' боток», можливо, спорідненого з лит. киїпіз «п’ята». — Фасмер II 167; Маіхе-паиег 190; Вегп. І 473; ХУаІсІе—Ноїш.
І 138. — Пор. каліка2.
[калагузити] «погано працювати, халтурити»;—неясне; можливо, афективне утворення, пов’язане з [гузувати] «зволікати», гузно «зад».
[каладник] «безпорадна людина; ідіот» Ж, [каланник] «бідняк», [калани-ти] «бідувати» Я, [каландйти] «тс.» Ме, [калатати (вік)] «сяк-так жити» Я; — р. [каланда] «багатство», [каландйть] «економити»;—неясне, можливо (принаймні в частині форм), пов’язане з [кандйти] «економити, жити з розрахунком» (пор.).
[калакалуша] (бот.) «черемха, Ра-сіиз МІ11.»;—р. [калакалуга, калакалу-346
ша\ «тс.»;—пов’язане з кал «бруд, нечистота»; назва зумовлена, очевидно, фарбувальними властивостями плодів черемхи (пор. нвн. [ТіпіепЬееге] «черемха», букв, «чорнильна ягода»), — Фасмер II 164. — Див. ще кал.
[каламага] «рибальська сітка» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з р. [кала-мажка] «дощатий кузов для перевезення свіжої риби».
каламайка (заст.) «цупка густа льняна тканина; [тканина «коломенка» Г; вовняна кольорова тканина Ж; вид жіночого одягу Ва; ластик Пі]», каламайковий;— р. [каламенок], ст. каламинок «тканина з прядива», [коломенка] «щільна бавовняна тканина», [коломенка, коломийка] «тс.», п. каІата]ка, ка1ата]ка «вид вовняної тканини», ч. каїатапк «тс.»; — очевидно, запозичення з німецької мови; нім. Каїатапк, Каїтапк «строката вовняна тканина» походить від слат. саіашапсиз, саіатапсит (саіатаисит) «очіпок», яке зводиться до сгр. харг]-Хайхюу «одяг з верблюжої вовни», пов’язаного з харї]Хое «верблюд». — Фасмер II 164; Преобр. І 284; 8\\’ II 205; Вегп. І 471; Мікі. ЕАУ 109; Маігепаиег 189.— Див. ще камилавка.
[каламайка] (знев.) «горілка»; — неясне.
каламар «чорнильниця, пляшечка», [каламарок] «тс.», [каламарчик] «пляшечка» Ва; — р. [каламарь] «чорнильниця», бр. каламар «тс.», п. каїатагг «тс.; писарська шкатулка; чорнило», ч. ка-Іагпаг «чорнильниця», слц. каїашаг, схв. каламар, слн. заст. каїашагіз «тс.», ст. каїітаг «писарська шкатулка»; — через посередництво польської мови запозичене з латинської; лат. саіашагіив (саіатагіит) «шкатулка для приладів до писання» походить від саіашив «очерет, тростина; знаряддя до писання, перо», яке зводиться до гр. хаХацод «тс.», спорідненого з двн. Ьаігп «стебло, соломинка», лат. спішив «тс.», прус, ваіше «солома», лтс. заігпз «стеблина соломи», псл. *5о1гпа, укр. солома.— КісЬЬагДІ 61; 2агеДа ЛР 41/1, 4; Фасмер II 164; Зіахувкі II 34; Вгйскпег 214; НоІиЬ—Ьуег 227; Вегп. І 471; Егізк І 760—761. — Див. ще солома.
[каламаша] «бурда, бовтанка, розмазня; рідке болото» Ме; — очевидно, результат контамінації складної основи іменника каламуть та слова каша (див.).
[каламашка1] «віз із скринею, яким перевозять вантажі Ва; безтарка ЛЧерк; віз, яким перевозять сміття, гній Дз», [каламаїиникї «візник на каламашці» Мо;—р. [каламажка] «дощаний кузов для перевезення свіжої риби», [коли-мажка] «дитячий візок», бр. каламажка «візок», п. каїатазгка, [каїатасЬа, ка-1ата)ка] «легкий візок» (з укр. чи бр.); — зменшувальна форма від колимага «вантажний віз»; можливо, поширилася під впливом білоруської чи російської мов, —81ахмзкі II 34; 8 XV II 213—214.— Див. ще колимага.
[каламашка2] «макогін» Мо; — неясне.
каламбур, каламбурист, каламбурити;— р. бр. болг. каламбур, п. ка-ІатЬиг, ч. саІатЬоиг, каїашЬйг, слц. каїатЬйг, м. каламбур, схв. каламбур, слн. каїатЬйг;—запозичення з французької мови; фр. саІетЬоиг «гра слів» етимологічно неясне, паралельне до са-ІетЬгесІаіпе «смішне зауваження», нор-мандськ. [саІетЬегсіаіпе], савойськ. [са-ІетЬоигсіаіпе] «тс.»; пов’язання з власним ім’ям абата з Са1ешЬег§, комічного персонажа в німецьких повістях, чи графа СаІетЬоиг, що погано володів мовою і допускався двозначностей (Кіи-§е—Міігка 341; Вгйскпег 213), або зведення до іт. са1ата§о «чорнильниця» і Ьигіаге «сердити» чи до гр. хаХт) «пухлина; горб» і фр. Ьоигсіе «нісенітниця» (Преобр. І 284) недостатньо обгрунтовані.—СІС ЗОЇ; Фасмер—Трубачев II 164; Шанский ЗСРЯ II 8, 24; Кораііпзкі 465; НоІиЬ—Ьуег 227; Оаигаі 129; ВІосЬ 113; Саті1І5ске£ 176.
[каламутка] (ент.) «лісова руда мурашка, Рогшіса гира Ь.» Л, [чаламутка] «тс.» Л;— неясне.
каламуть «мутна рідина», каламута «тс.; клопіт; сварка», каламут «неприємність, клопіт, сварка; [баламут]», каламутник «баламут», каламуття «каламуть», [калом у т] «каламут», каламутний, каламутнуватий, [каламітний] «каламутний», [каломутен] «тс.» Ж, ка
ламутити, каламутніти, каламутнішати, [каламутити]; — р. [каламут] «баламут; безладдя, сварка», [каламутить] «мутити (воду); баламутити», бр. каламуць, каламуціць, п. [каїатисіс, каїатесіс], слц. [каїатиіа] «безладдя, сум’яття; дурниці; дурень»; — складне утворення з основ кал «бруд» і мут-ний (мут-ити); значення «баламутити» розвинулось пізніше.— Булаховський Вибр. пр. II 239; Трубачев Зтимология 1965, 385—386; 8 XV II 214; Вегп. І 475,— Див. ще кал, муть.
[каландєкі «полукіпок»;— запозичення з угорської мови; уг. ст. каїап-§уа «копиця сіна» запозичене з слов’янських мов (пор. болг. [кладня], укр. [кладня] «тс.», похідні від псл. кіасід, кіазіі «класти»).— Балецкий 8і. зі. 9/1-4, 338; ММТЕ8г II 319. —Див.
ще класти.
[калантар] «шинок», [калантарити] «голосно базікати; нудно багато пхикати Ж»;— неясне.
[калантйр] «калюжа після дощу» До, [каланчак] «вимита водою яма» Я; — неясне; можливо, пов’язане з [калаба-тина, калабаш] «тс.».
каланча «висока спостережна башта»;— р. бр. каланча; — очевидно, запозичення з тюркських мов; зіставляється з тур. киїа «башта; вишка», каїа «фортеця», крим.-тат. кала «тс.», кар, кала «фортеця, укріплення», які походять від ар. ка1‘а «тс.». — Фасмер—Трубачев II 165; Шанский ЗСРЯ II 8, 24; Шипова 153; БокоізсЬ 82.
каланчак —див. калантйр.
[калап] «вид капелюха»; — слц. каїар «капелюх»;—запозичення з угорської мови; уг. каїар «капелюх» виникло на основі виразу каїароз згйуе§ «широка, кругла шапка; капелюх», у якому слово каїароз виявляє основу каїар- неясного походження. — Дзендзелівський УЛГ 64; Доп. УжДУ 4, 62; ВеЛ 422; МасЬек Е8ЛС8 187; МУТЕ8г II 320; Вагсгі 146.
[калапати] «клацати, стукати» ВеБ; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до калатати (пор.).
[калапішник] «старий спрацьований чоловік» ВеЛ; — неясне.
[калапутати] «мішати, бовтати» Ж, [калану цяти] «тс. Ж; колотити, невміло готувати (страву) Ме», [каланеця\ «рідке болото; каша-розмазня» Па, [калапуть-ка\ «каша-розмазня» Ж, [закалаб удати] «недбало замішати» ВеБ; — експресивне утворення, пов’язане з колотити.
[каларма] (заст.) «пережарене овече сало»'Дз;—видозмінене запозичення з болгарської мови; болг. [кав'ьрма] «пережарене сало з м’ясом» походить від тур. кауигша «смажене м’ясо», пов’язаного з кауигшак «смажити, розпікати».— БЕР II 128.
калатати «бити, стукати; дзвонити; битися, колотитися», калататися «битися, колотитися», [калачити] «калатати», [калатати] Г, Ж, [калат] «ко-лотушка» Ж, Іколат] Ж, калатайло, калаталка, калатало «тс.», калаталь-ник «вартовий з калаталом»; — р. [калатать] «калатати, бовтати», бр. [кала-таць] «бити, стукати», п. коїаіас «тс.; (ст.) дуже просити; мучити, бити; нападати; потрясати, кидати», ч. (мор.) [коїа-іаї, коіаііі’1 «потрясати, колисати», ст. коїоіаіі, коїіаіі, коїаіаіі «приводити в рух, потрясати, шпурляти», слц. [коїа-ііі’] «потрясати», схв. [колетати] «вивертати, потрясати» (про вітер);—псл. коїоіаіі, споріднене з *ко!Ші «вдаряти», укр. колотити, а також з *кгИаіі «вдаряти, стукати», укр. [ковтати] «тс.»; словотворчий характер форми залишається неясним. — Булаховський Вибр. пр. II 239; Біауузкі II 365; Вгйскпег 247; Вегп. І 550. — Див. ще колотити.— Пор. ковтати2.
[калахкотіти] «клекотіти» Я і—експресивно-звуконаслідувальне утворення, близьке до клекотіти. — Пор. клекотати.
калач, [колач] «калач; варений овечий сир круглої форми; глиняна посудина на горілку у формі кола; перевесло», [калачини] «четвертий день весілля в Галичині, коли молоді дістають подарунки», [коЛачйння] «тс.», калачник «пекар», [калашник] «тс.», калачиком; — р. калач, колач «круглий крендель, плетена булочка з білої муки», бр. калач, др. колачь «тс.», п. коїасг «тс.; обрядовий весільний хліб круглої форми; ма-348
кухи, збиті в круглу балабуху», ч. коїас «пиріг; [круглий очіпок]; (ст.) плата, нагорода, вид податку», слц. коїас «здобна булка, пиріг», вл. коїас «круглий білий хліб», нл. коїас «тс.», болг. колач «обрядовий круглий хліб, перепічка», м. колач «тс.», схв. колач «білий хліб у формі персня (обрядовий дар при відвідинах); перепічка; подарунок (за добру новину)», слн. коїас «білий круглий хліб (обрядовий); кругла плоска посудина для вина»;—псл. коїась «печений хліб круглої форми», похідне утворення від коїо «коло»; пор. ч. (мор.) [коїо] «калач, що дається челяді за службу», болг. [коло] «калач», р. [колесо] «великий калач, круглий житній хліб», схв. [колак]=кдлач, болг. [колакі--колач, м. колак «обрядовий хліб, яким запрошують на весілля; бублик»; назву утворено відповідно до округлої форми печива, що мала первісно обрядове значення (коло як символ щастя); зміна кореневого о в а відбулась перед наступним складом з наголошеним а, як у словах багатий, кажан, хазяїн та ін.; припущення про запозичення форми з середньогрецького або романського джерела (Фасмер ГСЗ 3, 104; Вегп. І 541; Кагіо\місг 8\УО 290; КогзсЬ АІЗІРЬ 9, 17—18) необгрунтовані,— Булаховський Вибр. пр. II 239; Фасмер II 285; Преобр. І 332; Соболевский Лек-ции 80; 81а\узкі II 363; Вгйскпег 247; МасЬек Е8ЛС 267; ЗССЯ 10, 118—119; Мікі. Е\У 124. — Див. ще коло1.
калачики (бот.) «мальва, Маїуа Б.», [колачики] «мальва непомічена, Маїуа гоіипсіііоііа Б. (Маїуа пе^іесіа Маїїг.)» Мак, [колачник] «тс.; мальва лісова, Маїуа 5ІІУЄ5ІГІ8 Б.» Мак;—р. [калачик] «мальва; герань, Сегапіиш Б.», ч. [ко-Іасіку] «мальва непомічена; мальва лісова»;— псл. коїасікь «мальва», похідне від коїась «калач»; назва зумовлена подібністю плодів мальви до круглого печива; пор. [проскурняк] «мальва», пов’язане з прбскура «білий хлібець особливої форми, що використовується при богослужінні». — МасЬек їш. гозії. 146—147.
калачити —див. калатати.
калган1 (бот.) «Аїріпіа оПісіпагиш;
Аїріпіа §а1ап§а ХУіІІсІ.; перстач прямостоячий, Роїепііііа егесіа», калганівка «горілка, настояна на калгані», [калага-нівка Пі], калганка «тс.»;—р. калган «Аїріпіа оШсіпагиш; Аїріпіа §а1ап§а; перстач прямостоячий; приворотень, АісЬішіПа Б.; гірчак ракові шийки, Роїу^опит Ьізіогіа Б.», п. §а1§апІ «Аїріпіа; смикавець, Сурегиз Б.», ч. §а1-§ап, §а1§ап «тс.»; — запозичення з середньолатинської або середньогрецької мови; слат. §а1ап§а «Аїріпіа» походить від сгр. уаХаруа, яке через ар. хаіап-сігап «дикий імбир» зводиться до кит. кб-1еип§-кеип§ «Аїріпіа оШсіпагигп».— Макарушка 8, 10; Фасмер II 165; Горяев 128; Мікі. ТЕ1 ПасЬіг. 2, 124; ЬокоІзсЬ 62.
[калган2] «нечепура, злидень, жебрак» Пі; — видозмінене запозичення з польської мови; п. §а!§ап «ганчірка, лахміття, подерте вбрання; нероба, гуль-тяй; нечепура» походить від нім. Са1§еп «шибениця», спорідненого з гот. §а!§а «хрест», дісл. §а1§і «тс.», вірм. )а!к «жердина», лтс. га1§а, лит. ха1§а «тс.».—
І 798; К1и§е—Міігка 229; Реізі 189.
[калданй] «місця, на яких залишилася минулорічна трава»;—неясне.
калейдоскоп, калейдоскопічний; — р. бр. болг. м. калейдоскоп, п. ка1е)с!о-зкор, ч. слц. вл. каїеібозкор, схв. калейдоскоп, слн. каїе]сіозкбр; — книжне запозичення з західноєвропейських мов; нім. Каїеісіозкбр, фр. каїеісіозсоре, англ. касіеісіозсоре утворені в 1817—1818 рр. на основі грецьких слів хаХбд «красивий», спорідненого з дінд. каїуапа «тс.», єїбос «вигляд, зовнішність, образ», спорідненого з псл. уісГь «вид, вигляд», і ахблюу, омлЬс, «спостерігач», ахолє<в «спостерігаю». — СІС ЗОЇ; Шанский ЗСРЯ II 8, 25; Кораїіпзкі 466; Но-ІпЬ—Ьуег 327; Папгаі 423; ВІосЬ 404; Кіеіп 839. — Див. ще вид, єпйскоп.
[калека] (іхт.) «миньок, Ьоіа Пиуіа-ііііз» Ж; — неясне; пор. бр. [калека] «бабець-головач, Соііиз §оЬіо», р. їкале-ган] «в’юн» (?).
календар;—р. календарь, бр. калян-дар, п. каїепсіагг, ч. каїепсіаг, слц. ка-Іепсіаг, болг. календар, м. календар, схв. календар, слн. каїепсіагі]; — запозичен
ня з латинської мови; пізньолат. саіеп-сіагіиз «календар» пов’язане з лат. са-Іепсіагіит «книга боргів», яке походить від саіепсіае «перший день місяця», пов’язаного з саіо, -аге «вигукувати, проголошувати» (у зв’язку з тим, що перший день місяця кілька разів проголошував помічник верховного жерця), спорідненим з гр. хаХє® «кличу», двн. Ьаіоп «кликати», псл. *ко1ко1ь «дзвін», укр. [колокіл] «тс.». — СІС ЗОЇ; Фасмер—Трубачев II 166; Преобр. І 285; НіШ1-\\’огНі 16, 74; Кораїіпзкі 466; НоІиЬ—Ьуег 227; Кіеіп 223; К1и§е— Міігка 342; Маїсіе— Ноїш. І 141—142,— Див. ще колокіл.— Пор. коляда.
Каленик, ст. Каленик (1437), Кал-линік-ь «добропобідникь, ил(и) добро-побідител» (1627); — р. Каллйник, бр. Калїнік, болг. Калинйк, стел. Калеинкті, Кадинні;т,;— через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. КаЙ.ЇУіход, КаМ^іхо? утворене від прикметника хаНїуїхое «той, хто здобуває (святкує) славну перемогу; переможний», що складається з основ прикметника хаХбд «красивий» та іменника уіхт] «перемога», спорідненого з лит. арпікіі «атакувати» або з псл. пісь «пониклий обличчям до землі», укр. нйций.— Сл. вл. імен 212; Беринда 214; Петровский 127; Илчев 234; Сопзіапіі-пезси 26; Егізк II 320—321; Воізасц 670—671. — Див. ще калейдоскоп.
[каленик] (орн.) «костогриз, Соссо-ІЬгаизІез Б.» Я;—результат перенесення власного імені Каленик (пор. інші назви птахів такого походження юрок, [грйцик, івандк, іванчик] та ін.); мотивація перенесення неясна. — Булахов-ський Вибр. пр. III 214. — Див. ще Каленик.
[каленйця] «верхня частина даху разом із снопами соломи, прикріпленими до неї; гребінь даху» Я, [калянйця] «тс.» Я, [калнйчаний] «покритий соломою, попередньо змоченою у рідкій глині» (про хлів) Па, [калнйчити] «покривати дах соломою, змоченою в рідкій глині» Па, [калмйчшпи] «змочувати снопи соломи у рідкій глині перед покриттям ними даху»; — п. [каїепіса] «верх двосхилого даху; глиняне закріп
лення верха даху від вітру; сніпки верхнього ряду даху, змочені у рідкій глині», [каїопка] «тс.», ч. [каїепісеї «верх даху, критий снопами, змоченими у глині», [каїепес] «солом’яний сніп, змочений у глині», мор. [каГепіса] «верх даху», слц. [каїепіса, каїепес] «тс.»;—псл. каїепіса, пов’язане з каїь «глина, болото; бруд». — ЗІатекі II 28— ЗО; Маскек Е8ЛС 235—236; ЬР 65, 315; ЗССЯ 9, 119,—Див. ще кал.
Калерія; — р. Калерия, бр. Калерия;—пов’язується з лат. саіезсо, -еге «ставати теплим, нагріватися», саіео, -еге «бути теплим», спорідненими з лит. фй, зііай, 8І1ЇІ «ставати теплим», 8ІІ-іаз «теплий», дінд. запасі- «осінь», ав. загаб- «рік», кімр. сіусі «теплий», дангл. Ьаібіап «горіти»; ім’я утворено, мабуть, за аналогією до лат. Уаіегіа «Валерія», пов’язаного з уаіезсо, -еге «ставати здоровим», уаіео, -еге «бути здоровим».— Петровский 127; \Уа1с1е—Ноїт. І 137.— Пор. Валеріан.
[калетка] «гроно, китиця калини» ЛЧерк;—неясне; можливо, походить від п. каїеіка (бот.) «грицики, Сарзеїіа Ьигза разіогіз».
[калйв’є] (зб.) «бадилля картоплі» Л, [каливенне, каліва, палів'я] «тс.» Л, [наліво] «кущ картоплі; половина повісма коноплі, льону», [калівешнік] (зб.) «листя моркви; бадилля гороху» Л;—р. [калива] «кущ картоплі; рослина; стеблинка; дуже мала кількість, крихта, краплина», [калева] «тс.; зернина; ягода (одна)», [каливо] «дрібна зернина; дуже мала кількість, крихта, краплина», бр. каліва «окрема рослина, стеблина, соломина; зернина; дуже мала кількість; трошки», п. [каїіхуа, каїіхуек, каїімюі «тс.»;—неясне; виведення з цсл. крайко (укр. коливо) - «поминальна кутя» (Преобр. І 285) необгрунтоване; дещо більш імовірне припущення (Фасмер II 166—167) про первісно займенниковий характер основи, що могла бути утворена з компонентів ка-Іко-, -ли- і -ва і мати початкове значення «трохи, крихта»,—СРНГ 12, 346—347.
калим «викуп за наречену у тюркських народів; хабар», калймник;—р.
бр. калим; — запозичення з тюркських мов; тат. башк. каз. ног. калим «викуп за наречену», як. калим, халим «викуп худобою» споріднені з кирг. алт. дтюрк. калин «викуп за наречену».— Шанский ЗСРЯ II 8, ЗО; Фасмер II 171; Шипова 155—156; Разапеп Уегзиск 226.
калйна (бот.) «УіЬигпит ориіиз Ь.», [калинок, килйна] «тс.» Ж, [калинйна] «калинове дерево», калинівка «горілка, настояна на ягодах калини», калинник «пиріг з ягодами калини; кисіль з цих ягід», калинняк (зб.) «зарості калини», [калйня] «червона корова» ВеНЗн, [ка-линянкй] «сорт червоних яблук» Ж, [ка-леник] «хліб з калиновими ягодами»;— р. калйна, бр. каліна, п. ч. слц. нл. каїіпа, вл. каїіпка, ст. каїіпа, каїепа, болг. калйна «калина; гранат», схв. калина «бирючина, Ьі^цзігит Ь.», слн. каїіпа «тс.»;—псл. каїіпа «УіЬигпит ориіиз Ь.», похідне від каїь «мокра земля, болото, драговина, грязь»; назва зумовлена вологолюбністю калини і її поширенням у болотистих місцях; спроби пов’язання з дінд. каїаЬ «чорний, синьо-чорний» з огляду на чорний колір ягід рослин, до яких початково могла застосовуватися ця назва — горобини, УіЬигпит Іапаіа Ь., бирючини, Ьі§и-5Ігит уиі^аге Ь. (Вегп. І 473—474; Фасмер II 168; ХУаІсІе—Ноїт. І 139), з псл. каїііі «гартувати, розжарювати» на тій підставі, що червоні плоди рослини подібні за кольором до розпеченого заліза (Вгйскпег АЇ81РЕ 24, 187), з нім. Ноіипсіег (Ноісіег, двн. Ьоіипїаг, коїап-іаг) «чорна бузина, ЗатЬисиз пі§га Ь.» (Ніні ВВ 24, 279; К1и£е—Міігка 315; Преобр. І 286), з дінд. заІаЬ «палиця», вірм. заіагсі «гілка з листям» (А§ге11. 2\уєі Веііга§е гиг ЬаиІ§Є5сЬісЬіе, 1918, 11 —12) непереконливі. — Півторак Мовозн. 1967/4, 83—85; Фасмер II 168; 81атезкі II 30—31; Маскек Е8ЛС 236; .Іт. повії. 222; НоІиЬ—Кор. 160; БЕР II 168—169; 8кок II 21; ЗССЯ 9, 120—122.
Калйна, заст. Калінікія;—р. Калйна, ст. Каллинйкия, бр. заст. Калінікія, стел. Кдлииикиїа;—через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. КаЖуїх-і) утворено з основ прикметника хаХ6е «гарний» та іменника
їіхт) «перемога».— Петровский 127.— Див. ще Каленик.
калита1 «торба для грошей» СУМ, Ж, калитка «торбинка для грошей чи тютюну», [калитйна] «тс.», [калйтник] «поштар на селі» Ж;—р. калита «сумка, гаманець, кишеня», бр. каліта «мошна, сумка», др. калита «торбина», п. ст. [каїеіа, каїііа, каїоіа] «тс.» (з укр.);—запозичення з тюркських мов; тат. каз. алт. калта «кишеня, шкіряний мішок, гаманець», тур. ст. каШа, каїііа, [каїїа] «тс.» походять від ар. сИагїіа «сумка, мішок». — Макарушка 9; Потебня РФВ 3, 167; Козьірев Тюркизмьі 17; Аракин Тюркизмьі 134; Фасмер II 168; Преобр. І 286; Шипова 155; Дмит-риев 566 —567; 81а\узкі II 28—29; Вегп. І 474; Мікі. Е\У 425; ТЕ1 І 324; Ьо-коїзсЬ 65; Казапеп УегзисЬ 227.
калита2 «обмащений медом корж для ворожіння на день святого Андрія», [калета] «тс.» Ж;—р. [калита] «ватрушка», [калитка] «пиріг, пиріжок, корж», п. каїеіка «вид їжі»;—очевидно, пов’язане з калита «гаманець, торбин-ка, мішечок» з огляду на зовнішню схожість пиріжка і торбинки. — Даль II 190; 81ахсзкі II 28—29; Вегп. І 474.— Див. ще калита1.
[калити] «розжарювати; гартувати» Ж;— р- калйть «розжарювати; підсмажувати (горіхи), пекти (в печі)», бр. [каляніць] «гартувати, робити твердим», слц. каїіі' «гартувати», болг. каля, калявам «гартую», м. кали «гартує», схв. калити «гартувати», слн. каїііі «тс.»; — псл. каїііі «гартувати (залізо), робити твердим», очевидно, похідне від каїь «бруд, болото, глина» (укр. кал\, початкове значення «обвалювати в болоті, обмазувати»; розвиток нової семантики пояснюється тим, що гартування гончарних виробів і надавання їм міцності досягалося закопуванням їх у глину; зіставлення з лтс. каїзі «засихати», каїзз «сухий, худий», дірл. саіаііі, саіад «твердий», лат. саі-Ішп, саііиз «мозоль, загрубіла шкіра» (Вегп. І 476; МасЬек Е8ЛС 236; ШаШе— Ноїт. І 140; Рокогпу 523—524), з р. [колеть] «дерев’яніти, костеніти» (Меіі-Іеі М8Ь 14, 373; ХирИга 66 107),
з , герм. *кб1)ап «студити» (Уаіііапі КЕ8 19, 112), з гол. Паї «мерзлий грунт» (НоШіаизеп 2І81Р1124, 268), з лат. саібге «бути гарячим» (Мартьшов Сл. и ие. аккомод. 149—150; Шаісіе—Ноїт. І 137) недостатньо обгрунтовані. — Шанский ЗСРЯ II 8, 28; Фасмер—Трубачев II 168—169; Преобр. І 286; 8Іа\узкі II 25—26, 29—30; БЕР II 181; ЗССЯ 9, 123—124; Трубачев Рем. терминол. 369—370; \'ап МДк АЇ81РН 37, 24— 25. — Див. ще кал.
[калитка1] (бот.) «латаття, НутрЬаеа сапсіісіа Ргезі.; глечики, ГТцрЬаг Іиіеит» ЛексПол;—пов’язане з калитка «торбинка, мішечок»; назва зумовлена зовнішньою подібністю квіток цих рослин, що розкриваються вдень і закриваються на ніч, до стягуваної зашморгом торбинки, калитки. — Вісюліна—Клоков 129. — Див. ще калита1.
[калитка2] «стежка» Ж;— неясне; можливо, пов’язане з р. калитка «хвіртка».
[калйтник] (бот.) «грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигза-разіогіз», Мак, ЛексПол;— п. ст. каїеіа (разїегзка), каїеікі «тс.»;— похідне утворення від калита «торбинка, мішечок»; назва зумовлена зовнішньою подібністю плодових коробочок грициків до торбинки; можливо, є калькою латинської наукової назви грициків (лат. Ьигза разїогіз, букв, «торбина пастуха»); пор. р. пастушья сумка, нвн. Нігіепіазсіїе «тс.». — Вісюліна—Клоков 173; 81а\Узкі II 28—29.— Див. ще калита1.
калібр, калібрувальник, калібрувальний, калібрувати; — р. калйбр, бр. калібр, п. слц. вл. каїіЬег, ч. каїіЬг, болг. калйб'ьр, м. калйбар, схв. калйбар, ка-лйбар, слн. каїїЬег; — запозичення з західноєвропейських мов; нвн. КаїіЬег, фр. саІіЬге, гол. каїіЬег походять від іт. саІІЬго «калібр, діаметр; розмір», що зводиться до ар. каїіЬ «шевський копил; форма, взірець», яке походить від гр. хаЛолббіоу «тс.», пов’язаного з хаХолоо?, род. в. хаЛблобод, букв, «дерев’яна нога (ступня)», утвореним з основ іменників какоч «дерево, дрова» (<* хаР-єАо-у, *хаР-ако-у), похідного від хаісо (<*хаРісо) «горіти» і ло'Д,
род. в. лоббс; «нога», спорідненого з вірм. оі-к’ «ноги», гот. їбінз, дангл. ЇЄІ, лат. рев, ресііз, дінд. рйі, род. в. расіаЬ, лит. райаз, р. под «піл; грунт; нари».— СІС ЗОЇ; Фасмер II 166; Кораїіпзкі 466; НоІиЬ—Ьуег 228; Оаигаі 130; ВІосЬ 114; К1п§е—Міігка 342; Кіеіп 223; Егізк І 765; Саті1І8сЬе§ 177; ЬокоізсЬ 83.— Див. ще під1.
каліграфія, каліграф, каліграфічний;— р. каллиграфия, бр. каліграфія, п. слц. каїі^гаїіа, ч. ка1і§гаїіе, вл. ка-1і§гаїі]а, болг. калиграфия, м. калигра-фща, 'схв. калиграфща, слн. ка1і§га-Іі]а;— запозичення з грецької мови; гр. хаНі^рафіа «гарний почерк; мистецтво красиво писати», хаНі'ураірое «той, хто гарно пише» утворені з основ прикметника каКЬс, «красивий» і дієслова ура<р® «пишу». —СІС ЗОЇ; Шанский ЗСРЯ II 8, 28—29; Кораїіпзкі 467; НоІиЬ—Ьуег 278; баигаі 130; Кіеіп 225. — Див. ще калейдоскоп, графіка.
калій; — р. болг. калий, бр. калій, п. ч. каїіит, слц. каїіит, вл. каїі, м. калиум, схв. калщум, кали], слн. каїі];—запозичене як науковий термін з латинської мови; слат. саііиш «тс.» походить від ар. (аі-)каіт «поташ».— СІС 302; Фигуровский 77; Шанский ЗСРЯ II 8, 26; 81. \туг. оЬсусЬ 331; НоІиЬ — Ьуег 228; К1и§е—Міігка 342.
каліка1 «той, хто позбавлений частини тіла (або не може користуватися нею)», [каліцун, калічина] «тс.» Ж, каліцтво, каліч (зб.) «каліки», каліччя «тс.», [калічка] «друга ручка на держалні коси», калічник «той, хто навмисне себе покалічив», [калікуватий] «пошкоджений чимось, напівпокаліче-ний; потворний», каліцький, калічний «той, хто зазнав каліцтва», калічений «тс.; ламаний, неправильний (про мову, слова)», калічити «завдавати каліцтва; спотворювати, перекручувати», окалі-чйпи «стати калікою», скалічіти, укалі-чіти «тс.»;—;р. калека, [каляка], бр. калека, п. каїека (з рос., бр.), [каїіка] (з укр.), слц. каїіка (з укр.);— запозичення з турецької мови; звичайно виводилося з тур. каїак «спотворений, безформний», пов’язуваного з перс, каїек «тс.» (Мікі. Е\У 109; ТЕ1 2, 106; Маіге-
паиег 39; Вегп. І 473; Вгііскпег 213; Фасмер II 166; Напизг РР 1, 461); останнім часом джерело форми вбачається в тур. каїїк «недостатній, відсутній; той, що має якийсь дефект» (2а-Ідсгкоткі Р.І 8, 38; Зіашзкі II 26—27; ЬокоізсЬ 84); безпідставним є зведення слова до лат. сайисиз «падаючий, слабий» (Кагіохсісг 8\¥О 241), як і зіставлення з стел, клоекм-ь «кривий», болг. [клосан] «неповноцінний», а також з вірм. каї «кривий», гот. Ьаііз «тс.» (ЗсЬеїіе-1о\уііг К2 56, 199). — Дзендзелівський УЗЛП 69; Макарушка 10; Преобр. І 285—286; Вгйскпег 213; МасЬек Е8.ІС 236; Сгап]а1а 114—115.—-Пор. каліка2.
каліка2 «жебрак; паломник, прочанин, що співає духовних пісень»;—р. заст. калйка, [калйга] «тс.», др. калика «паломник»; — загальноприйнятого пояснення не має; вважається етимологічно тотожним з каліка «той, хто позбавлений частини тіла (або не може користуватися нею)» (Вегп. І 473; МасЬек Е8ЛС 236; Вгйскпег 213); пов’язується з тат. каз. кирг. алг. тел. каїук «народ, люди», що зводиться до арабського джерела (Фасмер—Трубачев II 167; Вахрос 100); виводиться з др. ка-лига «вид взуття паломників», що походить від сгр. хоАіхіа, пов’язаного з лат. саііда «сандалії у солдата, взуття солдата» (Преобр. І 285—286; Горяев 129). — Пор. каліка1.
Каліст, Каліста, ст. Каллі(ст) «предобрЬ(й)ши(й), найліпши(й)», Кал-листа «прелучшаа» (1627);—р. Кал-лист, Каллйста, бр. Каліст, Каліста, п. Каїікзі, Каїікзіа, ч. Каїїіхі, слц. Каїіхі, болг. Калист, схв. Калист, Калисто, Калиста, слн. Каїіві, Каїізіа, стел. Калистж;—через посередництво церковнослов’янської мови запозичено з грецької; гр. КаАЛютое (чол. р.), КоДАлот® (жін. р.) є формою найвищого ступеня від прикметника хоДбд «красивий, благородний». — Сл. вл. імен 212, 242; Беринда 214; Петровский 126; Кіеіп 225. — Див. ще калейдоскоп.
[калістйрка] «невелика сапка» Мо, Дз; — запозичення з болгарської мови; болг. [калистйр] «тс.» походить від нгр. стхоДют^рі «тс.», пов’язаного з
охаАДго «копаю, сапаю», гр. (іхДУсо «копаю, рию», очевидно, спорідненим з лит. зкіїіі «кресати вогонь», зкеїіі «розколювати; кресати», дісл. зкіїіа «ділити, розрізняти». — БЕР II 170; Егізк II 715—716.
Калістрат, [Калйстрат, Коністрат], ст. Каллистра(т) «добрь вои(н), или добрь путник-ь» (1627); — р. Калли-страт, бр. Калістрат, слц. Каїізігаі, болг. Калистрат, схв. Калистрат, стел. Калистратть; — через церковнослов'янську мову запозичено з грецької; гр. КоЛАлотрато? утворено з основ прикметника хаХбс «красивий, хороший» та іменника атратбе «військо, армія».— Сл. вл. імен 212; Беринда 214; Петровский 128; Суперанская 78; Сопзіапіі-пезси 27. — Див. ще калейдоскоп, стратегія.— Пор. Каліст.
[калічки) (бот.) «гриб панус терпкий, Рапиз зііріісиз (А§агісиз зіуріісиз)» Ж; — виводиться (Фасмер ГСЗ 3, 73) від гр. ха^и^ (род. в. хаХихо?) «чашечка (квітки)»; така назва може мотивуватись увігнутою зверху формою шапки цього гриба; можливість зв’язку з укр. каліка «людина з фізичними вадами» (Пономарїв Мовозн. 1973/5, 72) сумнівна.
калія (заст.) «синя фарба, індиго» СУМ, Ж, [калійниця] «жінка, що фарбує пряжу і тканини фарбою індиго» Бі, [калійний] «синій, кольору індиго» Бі; — неясне; можливо, пов’язане з п. заст. каїаіі «бірюза» (пор. нвн. Каїаіі, фр. соїаїі, англ. саіаііе «тс.»).
[калкан] (заст.) «прилад, за допомогою якого качали воду з лиману чи каналу для поливання городів» Дз;—болг. [калкан] «млинове колесо»;—очевидно, пов’язане з тур. каїк «підійматися»; виводиться також (Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 73 —74) від тур. каїкап «щит», похідного від каїк. — БЕР II 171.
[калкатбря] «прилад для видушування виноградного соку» Дз; — запозичення з молдавської мови; молд. кзлко-тоаре «чан для видушування виноградного соку» є похідним від кзлка «топтати, м’яти, давити», що зводиться до лат. саісо, -аге «наступати, давити»,
похідного від саїх «п’ята», спорідненого з псл. *к’ь1ка «стегно», болг. кьлка, п. киїзга «тс.», псл. коїепо, укр. коліно.— Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 72; СДЕЛМ 224; Ри=,сагіи 22; \УаІбе— Ноїт. І 136, 144. — Див. ще калька1, коліно, кульша.
калмик, [кемлйк, комлйк] Ж;—р. бр. калмик, п. Каітик, ч. слц. Каїтук, болг. калмук, калмик;— запозичення з тюркських мов; тат. калмик, тур. каї-тик, каз. тел. узб. калмак загальноприйнятої етимології не має; виводиться від калм. хальмг «калмик», монг. ца1іта§ «тс.; той, хто легко ступає через береги» (Разапеп УегзисЬ 227); пов’язується також з тур. каїтак «залишатися; відставати» (Мельхеев 41) та ін. — Фасмер II 169—170; Никонов 169.
калорифер;—р. калорифер-, бр. калорифер, п. каїогуїег, ч. слц. каїогіїег, болг. калорифер, схв. калорифер, слн. каїогіїег;—запозичення з французької мови; фр. саіогіїеге «теплопровідний; калорифер» утворено з лат. саіог, -огіз «жара» і їего, їегге «нести», спорідненого з дінд. ЬЬагаіі «несе», ав. Ьагаііі «тс.», гот. Ьаігап «нести», псл. Ьепр «беру», укр. брати. — СІС 302; Шанский ЗСРЯ II 8, 29; Кораііпзкі 467; НоІиЬ—Буег 228; Оаигаі 131; \Уа1сіе—Ноїт. І 137, 483—485. — Див. ще брати, калорія.
калорія, калорійний;—р. болг. ка-лбрия, бр. калбрьія, п. каїогіа, ч. каїо-гіе, слц. каїогіа, вл. ка1огі]а, м. кало-ри]а, схв. калбрща, слн. ка1огі]'а;—запозичення з західно-європейських мов; нім. Каїогіе, фр. саіогіе, англ. саіогу утворено від лат. саіог, -бгіз «жара», пов’язаного з саіео, -еге «бути теплим, гарячим», спорідненого з лит. зіііі «бути теплим», дінд. загад- «осінь», ав. зага6-«рік», кімр. сіуд «теплий». — СІС 302; Кораііпзкі 467; НоІиЬ—Ьуег 228; Оаигаі 131; Кіеіп 222, 226; УУаІсіе — Ноїт. І 137.
калоша; — р. калоша, галбіиа, бр. галбш, заст. гальбш, п. каїозг, ст. §а-Іозг, ч. §а1о$е, каїозе, слц. §а1оза, ка-Іоза, вл. §а1о$а, болг. м. галбш, схв. галдша, галоіиа, слн. §а16за;—запозичення з німецької мови; нім. КаїбзсЬе,
баїбзсЬе походить від фр. §а1осЬе «га-лоша», етимологія якого остаточно не з’ясована; пов’язується з лат. саіориз «копил», саіоройіа «дерев’яні сандалії», що зводяться до гр. хаХблоие, хаХбло-бо? «шевський копил, дерев’яне взуття» (Преобр. І 287; 81ашзкі II 31—32; Но-ІиЬ—Ьуег 177; БЕР І 227); виводиться також від пізньолат. §а11іси1а «малі сандалії», пов’язаного з лат. (зоїіа) §а11іса «(сандалія) галльська» (вид взуття у галлів) (Маігепаиег 164; Кагіомйсг 8\РО 211; К1и§е—Міігка 229—230; Паигаі 352).—Шанский ЗСРЯ II 8, ЗО; Фасмер II 170; МасЬек Е8ЛС 149; Вегіа] Е884 І 137; Вегп. І 474.
[калугер] «чернець» Ж, [калугер, ка-лугир, калугбр Ж, калагур Ко];—р. заст., діал. калугер, др. калогерт>, калу-герт> (XI ст.), п. ст. каїоіег, каїарг, болг. калугерин, калугер, м. калугер, схв. калугер, стел, калоутер-ь, кало-ГЕр-ь «тс.»;— через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. хаХбуєрое «старець; чернець» утворене з основ прикметника хоЛбд «гарний» та іменника уєрсоу «старець», спорідненого з дінд. іагапі- «старий», ос. гагопсі, перс, гаг, вірм. сег «тс.».— Пономарів Мовозн. 1973/5, 64; Габин-ский Вост.-сл.-молд. взаим. II 130; Фасмер II 170; Преобр. І 287; Горяев 129; БЕР II 176—177; Вегп. І 474; Мікі. Е\Б 109; Егізк І ЗОЇ—302. — Див. ще калейдоскоп.
[калуш] «мотузка; вид мотузки, сплетеної з лози чи пруття; дерев’яний брусок для гальмування воза» Ж; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. кзлуил «коник (у скрипці); кляп; прищіпка для білизни» пов’язане з кал «кінь», що походить від лат. саЬаІІиз «тс.». — 8сЬе1исіко 133; Уіпсепг 11; Уга-Ьіе Ношапозіауіса 14, 152;СДЕЛМ 169; Ризсагіи 22. — Див. ще кавалер.
калювати «вистругувати, обробляти калівкою», калівка «спеціальний рубанок для витісування дощок, планок з фігурними краями»;—р. калевать, бр. каляваць;— очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; нвн. (аиз)кеіііеп «вирізати, видовбувати, калювати», пов’язане з КеЬІе «горло, 354
глотка; жолобок, виїмка», спорідненим з дінд. §а1а «шия», лат. §и1а «гортань», дінд. §і1аші «поглинаю», вірм. кіапет, дірл. §е!іш «тс.»; припущення про зв’язок з фр. саіе «клин, підставка» (Маїге-пацег БР 8, 41) необгрунтоване. — Фасмер II 166; К1и§е—МіігкаЗбІ.
калюжа, [калужа Ж, калюга Ж, Я], калюжниця (бот.) «рослина родини жовтцевих, що росте на болотах, берегах водоймищ, СаІІЬа Б.», [калужниця] (зоол.) «водяний жук, НусігорЬіІиз» Ж, калюжний, [калюжшпи] «робити калюжі; бруднити, брудно щось робити», [калю-жшпися] «купатися в калюжі»; — р. [калюжа, калужа], [калуга] «калюжа; болото, драговина», бр. [калюга], калю-жьіна «калюжа», п. каїига, [каїиг], сг. ка!и§а, ч. каїиг, каїияе, ст. каїиЬа, слц. каіиг(а), каїияіпа, схв. калужа, Калуга, слн. каїйга «тс.»; — псл. каїщ-га, каїига «калюжа»; щодо дальшої етимології погляди розходяться; можливо, пов’язане з каїь (укр. кал «бруд, болото»); пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. каї-еп «тс.»; досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ка-, наявного у словах каблука, казерза, кадіб, з іменником Іияа (Фасмер II 170; Вгйскпег АЇЗІРЬ 39, 11; Маїішжзкі РР 5, 117; Мікі. Е\Р 153, 177); реконструкція псл. *ка1о-1ияа (Уазшег Н81 4, 164; Оігфзкі ЕР 5, 187; НоІиЬ—Кор. 161; МасЬек Е8ЛС 237) непереконлива,— Фасмер—Трубачев II 170; 81ашзкі II 35—36; Вгйскпег 214;8кок II 37; ЗССЯ 9, 126—127; Вегп. І 475—476.
[калюх] «черево; задній прохід; шлунок молодого теляти чи ягняти» ВеНЗн, [келюх] «тс.» Ж, [калюхи] «кишки», [келихи] «тс.» Ж, ВеНЗн, [калюкатий] «вигнутий назовні»; — очевидно, похідне утворення від кал «екскременти, нечистоти».— Вегп. І 475.—Див. ще кал.
[каля] «біля, коло» ВеБ, [келя] «тс.» ВеБ; — бр. каля «тс.»; — очевидно, результат контамінації синонімічних прийменників коло і біля (див.).
[калябура] «калюжа»;—очевидно, результат контамінації слів калабаня
«тс.» і баюра «глибока калюжа», [ба-люра] «тс.» (див.).
[калякати] «базікати, розмовляти» Ж;—р- калякать, бр. калякаць «тс.»; — не зовсім ясне; вважається спорідненим з лтс. ка[ибі «базікати», двн. Ьаібп «кричати, приносити», лат. саіо, -аге «викликати, скликати», гр. хаА,єсо «кличу», дінд. изакаїаЬ «півень» («той, хто рано кричить») (Фасмер II 172; ЇУаІЬе—Ноїт. І 141; ВоІ8ас^ 397); виводиться також, як запозичене спочатку в російські діалекти Поволжя, з чув. кала «говорили», ст. *ка1а «тс.», спорідненого з дтюрк. кеіасіі «слово», каїасі «мовлення, розмова, бесіда», монг. кеіе «говорити» (Баскаков та ін. Інструкція 130); на думку Добродомова (РЯШ 1971/1), слово походить з булгарської мови.
[каляріпа] (бот.) «кольрабі, Вгаззіса оіегасеа саиіогара», [каралепа\ «ріпа, Вгаззіса сатрезігіз уаг. гара» Л;—р. [калярепа] «бруква», п. каїагера, ст. [каиігара, каїагара], слц. каїегаЬ; — через посередництво польської мови запозичене з італійської; іт. сауоіо гара, [саиіігауі] «тс.», походить від слат. саиіігариз «тс.», утвореного з основ іменників саиііз «капуста, стебло», спорідненого з гр. хаіЖбе «стебло», прус, саиіап «кістка», лнт. каиіаз «тс.», і гара, гарит «ріпа», спорідненого з гр. ралие (рафид), псл. гера «тс.», укр. ріпа. — ЗІашзкі II 26; 8 XV II 206; Каг-іохуісг 8\УО 241; Вгйскпег 213; Вегп. І 471—472; ШШе—Ноїт. І 188—189, II 418. — Див. ще ріпа. — Пор. каля-фійор, кольрабі.
[калярувати] «остаточно відполіровувати гребінець, натираючи його попелом»;— неясне; можливо, пов’язане з п. кіагохуас «робити блискучим, чистим, очищати (рідину)»; може бути зіставлене і з полірувати, р. полировать, п. роїегохуас.
[каляфійор] (бот.) «цвітна капуста, Вгаззіса оіегасеа Ьоїгуїіз» Ж; — п. ка-Іаїіог, [кагаїіоі], ст. каиіаїіог, каиіе-їіог, ч. слц. кагїіоі, болг. м. карфибл, схв. карфибл, слн. кагїі]61а;— через польське посередництво запозичено з італійської мови; іт. сауоіо їіоге, сауоі-їіоге, ст. саиііїіог «цвітна капуста» утво
рене з іменника сауоіо «капуста», що походить від лат. саиііз «капуста, стебло», та іменника їіоге «квітка», який походить від лат. Поз, -бгіз «квітка».— КісЬЬагсії 61; 81а\узкі II 26; Вгйскпег 219; Кагіохуісг 8 XV О 240; Маскек .Іш. ГО8І1. 58; Маігепаиег 196; Вегп. І 470; Меуег—БйЬке КЕ\¥ 171. — Див. ще каляріпа, флора.
[кальбуки] «суки на нижньому кінці стовбура тонкої смереки, який використовується для перенесення сіна»;—неясне; можливо, пов’язане з каблук «дуга».
кальвіль (бот.) «зимовий сорт яблуні; плоди цієї яблуні»; — р. кальвйль, бр. кальвіль, п. каїхуііа, ч. каїуіі, слц. каїуііа, слн. каїуіі; — запозичення з французької мови; фр. саіуіііе, ст. са-Іеуіііе «сорт яблук кальвіль» походить від назви села Саііеуіііе (у Північній Франції). — НоІиЬ—Ьуег 229; Паигаі 131; ВІосЬ 115.
калька1 «папір для копіювання, копія, малюнок», калькувати;—р. бр. калька, п. каїка, болг. калка, схв. калк;— запозичення з французької мови; фр. саідие «копія креслення; калька», саідиег «калькувати, змальовувати» походить від іт. саісаге «втискувати, тиснути», що зводиться до лат. саісо, -аге «топтати, тиснути п’ятою», пов’язаного з саїх «п’ята, відбиток п’яти»,— СІС 302; Біахузкі II ЗІ; НоІиЬ—Ьуег 228; РЧДБЕ 302; ВІосЬ 115; Паигаі 131. — Див. ще калкатбря.
калька2 «слово або словосполучення, складене з елементів власної мови за іншомовною схемою», калькувати; — р. бр. калька, п. каїка, ч. слц. каїк, болг. калка, схв. калк, слн. каїк;— запозичення з французької мови; фр. саідие «тс.», саідиег «по-рабському наслідувати» є результатом перенесення назви саідие «копія».—СІС 302; Шанский ЗСРЯ II 8, 31; НоІиЬ—Ьуег 228; БЕР II 171. — Див. ще калька1.
[калько] «лезо коси» Л;—неясне.
калькулювати «підраховувати», калькулятор, калькуляція; — р. кальку-лйровать, бр. калькуляваць, п. каїкиїо-хуас, ч. каїкиїоуаї, слц. каїкиїоуаі',
болг. калкулйрам, м. калкулйра, схв. калкулйрати, слн. каїкиїігаіі;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. каїкиИегеп, фр. саісиїег походять від лат. саісиїо, -аге «підраховувати», пов’язаного з іменником саісишз «камінчик (вапняний) для гри, підрахунку», що є зменшувальною формою від саїх «вапняний камінь, вапно», яке разом з гр . «камінець, вапно» виводиться від шумер. ка!§а «вапно» (ЛЛЛаІсіе— Рок. II 692; Кіеіп 222), або зіставляється з вірм. сеік'еш «розбиваю, розщеплюю», гот. зкаЦа «цегла», псл. зкаїа «скеля, камінь» (\Уа1с1е—Ноїт. І 145).— СІС 302; Шанский ЗСРЯ II 8, 32; НоІиЬ—Ьуег 228; БЕР II 171—172; Баигаі 131; Егізк II 1068.—Пор. кальцій.
[кальма] (іхт.) «йорш, носарик, Асе-гіпа гоззіса» Ж, [кальман] «тс.» Ж; — неясне.
[кальман] «в артілі дроворубів той, хто підтримує вогонь і варить їжу», [кайман] «тс.»;—неясне.
кальсони; — р. бр. кальсони, п. ка-Іезопу;—запозичення з французької мови; фр. саіедоп (саі^оп) «підштаники» походить від іт. саігопі «штани», пов’язаного з сака «панчоха», що зводиться до нар.-лат. *са1сеа «взуття», утвореного від лат. саісеиз «черевик», похідного від саїх «п’ята».— Шанский ЗСРЯ II 8, 33; Фасмер II 171; Зіашзкі II 28; Вегп. І 472;. Баигаї 129; ВІосЬ 113; Меуег—БиЬке 113—114; Сащі11зсЬе§ 176. — Див. ще калька1, калкатбря.
кальцій, кальцит «мінерал, що входить до складу вапняків мармуру»; — р. кальций, бр. кальцьій, п. ка1с]ит, саісіит, ч. слц. вл. каїсіит, болг. кал-ций, м. калциум, схв. калцй], калци-]'ум, слн. каїсіі;—номенклатурна назва, засвоєна'з новолатинської наукової мови; нлат. саісіит утворене від лат. саїх., саісіз «вапно, вапняк». — Волков 35; ФиГуровский 78—79; Шанский ЗСРЯ II 8, 33; НоІиЬ—Еуег 227; БЕР II 177,— Див. ще калькулювати.
кальян «прилад для куріння, за допомогою якого тютюновий дим пропускається крізь воду»;—р. бр. кальян, п. каїїап, ч. слц. каїіап «тс.»;—запозичення’^ турецької мови; тур. каїуап 356
(каїуип) «перська люлька» походить від перс. каЦап «люлька для куріння».— СІС 303; Фасмер II 171; Шанский ЗСРЯ II 8, 33; Шипова 156; Радлов II 1, 256; Мікі. ТЕ1 І 324; БокоізсЬ 83.
[кам] «чим» (у сполученнях кам далі «чим далі», кам більше «чим більше», кам раз «чим раз») Г, Ж, ВеЗн;—результат семантичного розвитку др. камі> «куди; де» (пор. укр. дедалі з де далі), спорідненого з п. [каш] «де», ст. кашо (кат) «куди, де», ч. слц. кат «тс.», полаб. кот «куди», болг. [камо, кам] «де», м. кам «тс.», схв. ксімо «куди, де», слн. кат «куди», стел, калі о «тс.»; — псл. кашо «куди», утворене від займенникової основи к- (іє. *кно-) «хто», подібно до [ато «туди, там», оуашо «тс.»;—очевидно, споріднене з гр. л^род «коли». — Німчук Доп. УжДУ 2, 89; Фасмер II 175; Зіаімзкі II 39; МасЬек Е8ЛС 237; БЕР II 182; ЗССЯ 9, 136— 137; Вегп. І 673. — Див. ще хто.
[кама] «заслонка в димарі» Я;—неясне.
[камакі «непридатний, кривий обрубок дерева» Ж, [кимак, кимаче, кима-чйна] «тс.» Ж, [камаче] «будівельні відходи, хмиз» Ж;—неясне.
[каман] «вид прянощів»; — запозичення неясного походження; можливо, пов’язане з рум. сЬітеп «кмин».
[каманак] «гуцульська шапка, берет» Ж;—запозичення з румунської і молдавської мов; рум. сотапас «скуфія», молд. команак, комзнак «тс.» етимологічно неясні. — ЗсЬеІисіко 134; УгаЬіе котапозіауіса 14, 152; Сгап]а1а 432; Сіогапезси 223.
камарилья «впливова група осіб при уряді чи правителі»;—р. камарилья, бр. камарьілля, п. катагуїа, ч. слц. катагіїа, болг. камарйла, схв. кама-рила, камарйла, слн. катагіїа; — запозичення з іспанської мови; ісп. сата-гіііа «королівська рада» (початково «малий зал») утворене як зменшувальна, форма від сатага «зал (для наради)», що походить від пізньолат. сатега (сатага) «склепінчастий дах, кімната із склепінням, легке судно із склепінчастим покриттям», яке зводиться до гр.
харара «склепіння». — СІС 303; Шанский ЗСРЯ II 8, 34; Кораііпзкі 468; НоІиЬ — Ьуег 229; БЕР II 185; Оаигаі 131; КІеіп 227;К1и§е—Міігка343; Шаісіе—Ноїт. І 146—І 47.— Див. ще комора.
[камата] «процент; плата за посередництво, комісія» Г, Ж’, — болг. [камата] «процент», [камато] «борг», [камат] «робота; втома», м. камата «процент», схв. камата, слн. катаіа «тс.»;—запозичення з румунської і молдавської мов; рум. сатаіа «лихварство», молд. камзтз «Процент» ПОХОДЯТЬ ВІД ЦСЛ. КбЛЩТД «тс.», яке зводиться до гр. харато? «важка праця, напруження; результат важкої праці», пов’язаного з хартю «труджусь до втоми, стомлююсь; виготовляю; здобуваю», спорідненим з дінд. затпПе «трудиться, працює», затіїаг-«підготовлювач». — 8сЬеІисіко 133—134; Габинский В ост.-сл.-молд. взаим. II 129—130; БЕР II 184—185; Вегіа] Е88Л II 12; ОІЖМ 110; Егізк І 773—774.
камаша —див. гамаша.
камбала (іхт.) «Ріеигопесіез», [кам-була Ж, камбул Па];—р. камбала, бр. камбала, ч. слц. катЬаІа (з рос.), болг. камбала (з рос.), слн. катЬаІа;—через російське- посередництво запозичено з фінської мови —фін. катраіа, катре-1а, катреіо «тс.», пор. також саам. катЬеІ «тс.»; зіставлення з гр. хар|3т] «крива річ» (Горяев 130), як і виведення з ісп. саЬа11а«сорт макрелі» (Маігепаиег 191) чи лтс. катЬа «камбала» (Маіге-паиег БР 8, 42), помилкові. — Шанский ЗСРЯ II 8, 34; Фасмер—Трубачев II 173; Попов Ист. лекс. 72; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 56; Каїіша 102— 103; НоІиЬ—Ьуег 229.
камбій (бот.) «тканина між лубом і деревиною деяких рослин»; — р. болг. камбий, бр. камбій, п. ч. слц. вл. кат-Ьіит, схв. камби], камбща, слн. кат-Ьі];—запозичення з новолатинської мови; нлат. сатЬіиш «тс.» пов’язане з слат. сашЬіо, сашЬіаге «змінювати», галльського походження, спорідненим з дірл. сатт «кривий», кімр. корн. сат, брет. катт «тс.», гр. ахар^бд «викривлений».— СІС 303; 81. м-уг. оЬсусЬ 333; НоІиЬ— Ьуег 299; КІеіп 227; Таїсіє— Ноїт. І 145—146.
камбуз «кухня на кораблі»;—р. камбуз, камбус, ст. [камбоис], бр. болг. камбуз, п. каїпЬиг, катЬига, слн. кат-Ьйга;—запозичення з голландської чи німецької мови; гол. катЬиіз, ст. кот-Ьииз «корабельна кухня», нвн. Кот-Ьизе, снн. КаЬизе «тс.» пов’язані з нвн. КатЬизе, свн. каЬизе «дощата перегородка (на кораблі)» неясного походження.—СІС 303; Шанский ЗСРЯ II 8, 34— 35; Фасмер II 173; Кораііпзкі 468; Маї-гепаиег 191; ВІосЬ 115; Паигаі 132; К1и§е—Міігка 390; Угіез ХЕ\Е 346.
камбутати —див. кабутати.
камвольний «вичесаний для виробництва тонкої вовняної тканини», камвольник;— р. камвбльньїй, бр. камвбль-ньі, болг. камволен;— запозичення з німецької мови; нвн. Каттхмоііе «чесана вовна» складається з іменників Катт «гребінь», спорідненого з дангл. сатЬ, дісл. катЬг «тс.», дінд. іатЬЬаЬ «ікло», гр. уорфос «кілочок; цвях», псл. хдЬь, укр. зуб, і \Уо11е «вовна», спорідненого з дангл. хмиїї, дісл. ції, гот. хмиїїа, дінд. йгпа, ав. уагапа, псл. *у’ь1па, укр. вовна «тс.», — СІС 303; Фасмер II 173; Горяев Доп. І 16; К1и§е— Міігка 344, 867. — Див. ще вовна1, зуб1.
камедь «загуслий сік на стовбурах фруктових дерев, глей»;—р. камедь, ст. комйдь, бр. камедзь, болг. камед;— запозичення з середньогрецької мови; сгр. хоррїбюг «тс.; гума» пов’язане з гр. хбррі «гума».— Фасмер II 173; Преобр. І 288; Вегп. І 477; Егізк І 909. — Див. ще гума.
камелія (бот.) «Сатеїііа )аропіса»; — р. болг. камелия, бр. камелія, п. кате-Ііа, ч. катеїіе, слц. катеїіа, схв. ка-мелща, слн. кате1і]а;—засвоєне з ново-латинської номенклатури; нлат. сатеШа утворено Ліннеєм від власного імені місіонера Камеллі (іт. Сатеїіі), що описав цю рослину і привіз у Європу (XVIII ст.) із Східної Азії. — СІС 303; Шанский ЗСРЯ II 8, 35; Паигаі 132; ВІосЬ 116; КІеіп 227.
камера1 «приміщення, кімната», [камор] «тс.» Я, камеристка «кімнатна, служниця при пані», камеральний, камерний;—р. бр. болг. камера, п. катета «кімната, комора; скриня», слн.
катга «кімнатка»;—запозичене з латинської мови, очевидно, через посередництво німецької; нім. Каттег «кімната, коморка» походить від лат. са-тега «склепіння; кімната», що зводиться до гр. харара «критий візок із склепінчастим верхом; кімната із склепінням», від якого походить і укр. комора. — СІС 303; Шанский ЗСРЯ II 8, 36—37; Фасмер II 174; Преобр. І 289; РгєіЬуіїх 206; Кіеіп 228.— Див. ще комора.
камера2 «порожниста частина приладу; частина фотоапарата»;— р. бр. болг. камера, п. ч. слц. кашега «тс.», схв. камера «фотоапарат, кіноапарат», слн. катега «кіноапарат»;—очевидно, пізнє запозичення з англійської мови; англ. сагпега «фотоапарат, камера» походить від іт. сагпега «кімната, приміщення; камера, коробка», пов’язаного з лат. сатега «склепіння; кімната».— НоІиЬ—Ьуег 229. — Див. ще камера1.
камертон;—р. бр. болг. камертон, п. кашегіоп, м. камертон, схв. камертон;—запозичення з німецької мови; нім. Капппегіоп утворене з іменників Каттег «кімната» і Топ «тон, звук».— СІС 304; Шанский ЗСРЯ II 8, 38; РЧДБЕ 304. — Див. ще камера1, тон.
камея «виріб з каменю або черепашки, що має художнє різьблення; брошка з рельєфним різьбленням»;— р. бр. болг. камея, п. слц. катеа, ч. кате], схв. каміна, слн. катща;—запозичення з французької мови; фр. сатее «напів-дорогоцінний рельєфно різьблений камінь» походить від іт. са(т)тео «тс.» неясного походження. — СІС 304; Ко-раїіпзкі 468; НоІиЬ—Ьуег 229; Оаигаі 131; Саті11зсЬе§ 179.
камзол «старовинний чоловічий одяг без рукавів», [камзбль] «тс.» Я, камі-зелька «безрукавка, жилетка», [кеми-зелька Л, камізелок, камізеля ВеЗа] «тс.»;— р. камзол «тс.», бр. камзол «каптан», каміззлька «безрукавка», п. [ка-т(і)ге1а, кат(і)го!а] «вид каптана», ка-тігеїка «безрукавка», ч. катіго1(к)а «каптаник, безрукавка», слц. катігої, нл. катхої «тс.», болг. камизбла «полотняний дитячий або жіночий одяг», схв. камйзбл «кофта, безрукавка», камй-жбла, слн. катіябіа «тс.»;—запозичене
через посередництво німецької чи французької мови з італійської; нім. Каті-збі «камзол», фр. сатізоіе «каптан; жіноча кофта» походять від іт. саті-сіоіа (сатізіоіа) «каптан, каптаник», що є зменшувальною формою до саті-зіа «сорочка», яке походить від пізньо-лат. сатТзіа, сатіза «сорочка, що її носили солдати і каплани», кельтського походження. — СІС 304; Шанский ЗСРЯ II 8, 38; Фасмер II 174; Вгйскпег 251; Ванков БЕ 1960/1,27; Біахузкі II 38—39, 405; МасЬек Е8ЛС 238; Маігепаиег 191; Вегп. І 556; К1и§е—Міігка 344; Баигаі 132; Шакіе -Ноїт. І 147—148.
камилавка «головний убір (з оксамиту) православних священиків»;—р. камилавка, бр. камілаука, болг. калимав-ка, м. камилавка, схв. камилавка, цсл. камилавка «тс.»;—через церковнослов’янське посередництво запозичене з се-редньогрецької мови; сгр. х<%рт]Хабха, х<%рт]Х<%ихют «тс.» (первісно «виготовлений з верблюжої шерсті (для захисту від спеки)») пов’язане з гр. харцХое «верблюд(иця)», запозиченим із семітських мов (пор. гебр. §ата1, ар. ]'ата1 «тс.»). — СІС 304; Фасмер—Трубачев II 174; Горяев 130; Вегп. І 477; Егізк І 771—772; Воізасд 402. — Пор. каламайка.
[камйшкиї «обрізки шкіри, що йдуть на каблуки»; — неясне.
Каміла;—р. Камйлла (жін. р.), Да-мйлл (чол. р.), бр. Камїлія, Камїля, п. ч. слц. Катії, Катіїа;—запозичення з латинської мови; лат. Сатіїїа, жін. р. до Сатіїїиз, пов’язане з сатіїїа «дівчина шляхетного походження, з доброчесної сім’ї», сатІПиз «юнак із знатної родини, присутній при жертвопринесенні», що походять від етруського Сатіїїиз «Меркурій, вісник богів»,— Петровский 128; Суперанская 87; Шаісіе—Ноїт. І 147; Кіеіп 228.
камін;—р. камйн, бр. камін, ч. канта, вл. катіп, болг. камйна, м. камин, схв. камйн, слн. катіп;—нове запозичення з німецької мови; нвн. Катіп «вогнище, комин; глибока ущелина», як і іт. сатігіо «камін, вогнище», походить з лат. сатТпиз «вогнище, піч, щілина вулкану, з якого виривається
ВОГОНЬ», ЩО ЗВОДИТЬСЯ ДО гр. ХІЦІЛ'ОС «вогнище, комин» неясного походження,—СІС 304; Фасмер І 174, 302; 81аш-зкі II 384; МасЬек Е8ЛС 238; К1и§е— Мііхка 343; Таїсіє—Ноігп. І 147, 149— 150; Егізк І 772. — Пор. комин.
камінка (орн.) «птах родини шпакових, 8ахісо1а оепапіЬе (ОепапіЬе оепапіЬе Б.)», [каменюх] «8ахісо1а» ВеНЗн, [каменяк, каменяр, камінчак, камінчар, каміняр] «тс.» ВеНЗн, [каміннйк Ж, підкаменець Ж, підкаменюх ВеБ] «тс.»;—р.? [каменка] «Моіасіїїа оепап-Нте», п. [кагпіеппісгек роріеіаіу] «камінка, ОепапіЬе оепапіЬе; чикалка, Захісоїа гиЬеіга Б.; 8ахісо1а іогриаіа Б.», [роЬкагпіопка] «камінка; чикалка», слц. [кашепаг] «ОепапіЬе», [катепік] «тс.», схв. камеїьар «Захісоїа»;—похідні утворення від камінь; назви зумовлені тим, що камінка (ОепапіЬе оепапіЬе Б.) гніздиться в купах каміння, скелях, стінах старих будівель.— СУМ IV 83; Булаховський Вибр. пр. III 210; Еегіапс Паху. уіакоу 200.— Див. ще камінь.
[камінковийі «сизо-голубий» Ме; — неясне.
камінь, [каменец] «щебінь» ВеНЗн, [каменйна] «камінь» Ж, каменйця «кам’яна будівля; мурований будинок», [каменка] «брукований шлях» Ва, каменюка, каменюччя, каменяр, каменярня «родовище каменю, кар’єр, каменоломня», каменярство Ж, каменяччя, [камінка] «фаянс» Ж, каміння, [камінюка, камінюччя, каміняччя], [камінь-щик] «той з рибалок, який викидає у воду і виймає з води важкі привіски до невода» Я, [кам’янец] «кісточка вишень і інших ягід» ВеЗа, кам’яниця «кам’яна будівля; мурований будинок; [пастка для горобців з п’яти цеглин]», [кам’янйще] «каменоломня», [кам’янка] «брукований шлях; банна піч для пари; кам’яний посуд», [кам’янки] «сорт твердих груш» Ж, [кам’янйчин] «мешканець міста, кам’яного будинку», [кам’янща-нйн] «тс.» Ж, каменистий, [каменний], каменистий, камінний, камінчастий, кам’янистий, кам’ янйчний, [кам’янува-тий] Я, каменіти, каменувати (заст.) «бити камінням», [каміньщикувати] «би
ти камінь для продажу» Я, кам'янйти, кам’яніти, закаменілий, закам’янілий, [обкаменувати] «обкласти камінням», окаменілий, окам’янілий, скаменілий, скам’ янілий, скаменіння, скам’яніння;— р. бр. камень, др. камьі (камень), род. в. камене, п. кагпіеп, ч. кагпеп, слц. кашеп, вл. нл. каш]еп, полаб. когпбі (*кагпу), болг. м. камен, схв. камен, слн. кашеп, стел, нл^кі, род. в кдмеме;—псл. кашу, зн. в. кашель, род. в. катепе;—споріднене з двн. днн. Ьатаг «молот», дісл. Ьашагг «тс.; скеля» (іє. *кЗш-); в інших індоєвропейських мовах відповідні слова виявляють корінь у звуковій формі *акш- (*акш-): лит. актиб «камінь», лтс. акшепз «тс.», дінд. азта, азтап- «камінь, скеля; небо», ав. азшап- «тс.», гр. ахрео «ковадло; небо»; цей корінь є похідним від іє. *ай-, *ой- «гострий»; у такому разі значення «камінь» у кореня *акш- є вторинним, воно розвинулось на основі давнішого значення «щось гостре» у зв’язку з використанням кам’яних знарядь. — Критенко Вступ 550—551; Шанский ЗСРЯ II 8, 36; Фасмер II 173—174; Преобр. І 288—289; 81агсзкі II 37—38; МасЬек Е84С 237-238; БЕРН 188—189; 8кок II 26—27;ЗССЯ9, 137—140; Берн-штейн Очерк 1974, 171 — 173; Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 160—161; Ескегі 2181 8/6, 886; Оо^Ь ЕР 16, 59; Вегп. І 478; Тгаиішапп 5. — Див. ще гострий.
камка1 «старовинна шовкова тканина», ст. камка (1408);—р. камка, ст. камка (1486), бр. ст. камка (1490), п. кашсЬа, болг. камха, камуха, схв. камка, слн. кашика «тс.»;— запозичення з тюркських мов; тат. каз. кирг. алт. камка «китайська тканина, схожа на атлас», тур. кешЬа, крим.-тат. кимха «тс.» походять від перс. кашЬа «тс.», яке зводиться до кит. §ішЬиа (кішза, кіпза) «гладка шовкова тканина, густо ткана; брокат, тобто шовк, переплетений золотими нитками», пов’язаного з кит. §ігп (кіп) «золото». — СІС 304; Ма-карушка 10; Фасмер II 174—175; Шипова 156—157; Бульїка 136; Вгйскпег 215; БЕР II 194—195; Вегіа] Е68Л II 14; Вегп. І 477; Мікі. Е\¥ ПО; ЕокоізсЬ 84; Казапеп УегзисЬ 229.
камка2—див. канка2. камка3—див. канка1.
[камлйк] «мала міцна людина» Ме; — очевидно, результат видозміни звукової форми калмик; пор. болг. калмук «калмик; [низькорослий, товстий або брудний чоловік]». — Див. ще калмик.
[камньон] «віз на ресорах, яким возять фрукти» Мо;—запозичення з молдавської мови; молд. камибн «вантажний автомобіль, віз» походить відфр. сатіоп «тс.», етимологічно неясного.
кампанія, кампанійщина, кампанійський;— р. болг. кампания, бр. кампанія, п. катрапіа, ч. слц. кашрап, вл. катраліа, м. кампаїьа, схв. кампаїьа, кампаїьа, слн. катрапіа;— запозичене через польську або німецьку мову (нім. Катра^пе) з французької; фр. сатращіе «поле, село, експедиція; виборча кампанія» походить від іт. сапіра§па «село; поле; поле бою; кампанія», яке зводиться до лат. сатрапіа «рівнина», пов’язаного з сатриз «поле», спорідненим з гр. харл?) «поворот, вигин», лит. кагйраз «куток; країна», кипіраз «кривий», гот. йатїз «спотворений». — СІС 304; Шанский ЗСРЯ II 8, 39—40; Фасмер II 175; Аркадьева РЯШ 1973/3, 105—106; Но-ІиЬ—Ьуег 229; КІеіп 228; Паигаі 133; ХУаІбе—Ноїт. І 148—149.
[кампустелія] (бот.) «айстри, Азіег Б.» Л, [кампустеля Л, компостеля Мак, компоїшпильон Мак] «тс.»;—результат видозміни латинської наукової назви Саііізіерйиз «тс.», утвореної з гр. хаХбд «красивий» і сттєсрос «вінок». — Див. ще калейдоскоп, Степан.—Пор. костоп-льон.
[камрат] «товариш», [камбрат, кама-рат ЕЗб, ка.и/штб'ВеБа, камбраття]; — р. [камраді, п. катгаі, [котЬгаі], ч. катагасі, слц. катагаі, схв. камарад, камарат, слн. категасі;—запозичене через посередництво німецької мови (нім. Категасі, ст. Катгасі, Катагасі) з французької; фр. сатагасіе походить від ісп. сатагада «товариш», пов’язаного з сатага «кімната (кімната в казармі)», що зводиться до лат. сатега «тс.»; початкове значення — «група людей (солдат), що живе в одній кімнаті (казармі)»; варіант [камбрат] і похідні 360
є результатом переосмислення слова на основі народної етимології. — Шелудько 32; ЗІахузкі II 39—40; Кораііїїзкі 470; НоІиЬ—Ьуег 229; МасЬек Е8ЯС 237; КІи§е—Міігка 343; Оаигаі 131.— Див. ще камера1.
камса (іхт.) «дрібна риба з родини оселедцевих, Еп^гаиііз», хамса «тс.»; — р. камса, хамса, [камея, капся], бр. камса «тс.», болг. хамейя «дрібна солона рибка» (з гр.);—походження не зовсім ясне; можливо, як і нгр. (%<%рфї) «тс.; АШегіпа Ьерзеіиз», походить від тур. Иагпзі, Ьарзі «тс.» —Фасмер—Трубачев IV 175; Фасмер ГСЗ З, 233; Скорчев БЕ 1956/6, 161.
камуз —див. гамуз1.
камуфляж «маскування», камуфлювати, камуфльований;—р. бр. камуфляж, п. катиїїаг, ч. слц. катиїїаг, болг. камуфлаж, м. схв. камуфлажа, слн. катиїїага; — запозичення з французької мови; фр. сатоиї1а§е «закривання, маскування» пов’язане з сатоиііег «маскувати», яке походить від іт. са-тиїїаге «маскувати, приховувати; переодягати», що виникло на основі словосполучення саро тиїїаге «повивати (закутувати) голову», до складу якого входить іменник саро «голова», що зводиться до лат. сариі «тс.», і основа тиїї- «закутувати», яка зіставляється з англ. тиШе «тс.», фр. шоиШе «рукавиця, муфта», нвн. Миїї «муфта», [Миї-Пе] «тс.», звідки й укр. муфта.— СІС 305; Шанский ЗСРЯ II 8, 40; Кораііпзкі 470; НоІиЬ—Ьуег 229; Паигаі 133; ВІосЬ 116; Саті1І8сЬе§ 180; КІеіп 228; Мезііса 254. — Див. ще капітал, муфта.
камфора СУМ, Ж, [камфорівка Ж, камфорбвець Ж1, ст. камфора (1627); — р. камфара, камфора, бр. камфара, камфора, п. катїога, вл. катїег, болг. м. камфор, схв. кймфор, слн. каїга;—запозичення з німецької чи італійської мови; нім. Катрїег «камфора», іт. сап-їога, ст. саїїига «тс.» походять від лат. сатрйога, яке зводиться до ар. каїйг (пор. гебр. кбрЬег «смола») або пра-критськ. кашрига, дінд. кагригаїї, кар-рйгаїї. — СІС 305; Ніскйагсіі 61; Фасмер II 176; Шанский ЗСРЯ II 8, 40; Горяев 130; ЗІатекі II 36—37; БЕР II 194;
Вегп. І 468; Кіеіп 229; НйШЛУогіЬ 15; Меуег-ЬйЬке КЕХУ 379.
камчадал (заст.) «ітельмен; житель Камчатки»; — р. бр. камчадал; — пов’ я-зане з топонімом Камчатка, первісно назвою річки, перенесеною на півострів; відносно етимології назви існує ряд малопереконливих здогадів.— Нико-нов 172; Мельхеев 42.
[камчуг] (бот.) «рутвиця, ТІлаІісі-гшп Ь.»;—очевидно, пов’язане з канчук «нагайка з переплетених ремінців» (пор. р. [камчуг, камчук] «козача нагайка»); перенесення назви зумовлене зовнішнім виглядом рутвиці, яка має довге (часом до півтора метра) без листя стебло, увінчане розгалуженою китицею суцвіття. — Федченко— Флеров 436—437. — Див. ще канчук.
кам’яниця (бот.) «костяниця, КиЬиз захаііііз Ь.», [каменйця] «тс. Г; брусниця, Уассіпіит уіііз ісіаеа Ь. ВеНЗн», [кам'янка] «тс.» Г, Ж, ВеНЗн, [камінкй] «брусниця» Я, [камінці] «тс.» ВеУг, ВеНЗн;— р. [каменйк] «костяниця», [ка-менйка] «тс.; морошка, КиЬиз сЬатае-тогиз Ь.; ожина, КиЬиз Ь.», [каменйца] «костяниця; морошка», [каменка] «костяниця»;—похідні утворення від камінь (камінець «кісточка у плоді рослини»); назви зумовлені наявністю в ягоді костяниці порівняно великої кісточки.— Див. ще камінь.
[канаббїть] «турбувати» До; — неясне.
канава «заглибина, канал», канавник;— р. бр. канава, болг. канавка (з рос.) — не зовсім ясне; можливо, походить від п. капаї, яке могло стати орфоепічним *капа\у (укр. * канав), що пізніше,— можливо, на грунті російської мови —вирівнялось до форм жін. р. на -а; мало переконливим є виведення слова з нар.-лат. сапаЬиІа «вивідна дренажна труба» або з венеціанськ. сапаиіа «паща» (Меуег-ЬйЬке РЕ\¥ 146, 150; Ег-поиі—Меіііеі 163), як і інші припущення (Горяев 131; Мікі. ЕАУ 110).— Фасмер II 177; Шанский ЗСРЯ II 8, 41; Преобр. І 290; КогзсЬ АЇЗІРЬ 9, 509; Міккоіа ВегйЬг. 117; Вегп. І 480. — Пор. канал.
канал, каналізація, каналізувати; — р. бр. болг. канал, п. капаї, ч. слц. слн. капаї, вл. нл. капаї, м. канал, схв.
канал; — запозичення з французької мови (можливо, через посередництво німецької чи голландської — нім. Капаї, гол. капааі); фр. сапаї «труба, водопровід, русло» походить від лат. сапаїіз «труба, канава, рів», пов’язаного з сап-па «труба, очеретина», запозиченим з гр. хатта «очерет», що, в свою чергу, виводиться від ассір. дали «тс.». — Фасмер II 177; Шанский ЗСРЯ II, 8, 41; ЗІашЖі II 41; Вгйскпег 215—216; НоІиЬ—Ьуег 230; Оаигаі 133; Кіеіп 230; \¥а1Ье— Ноїт. І 150; Егізк І 779.
каналія «пройдисвіт, шельма», ка-нальство, канальський; — р. каналья, бр. каналька (про дітей), п. капаїіа, ч. капаїіе, слц. капаїіа, вл. капаЦа, болг. каналия, схв. канали, слн. капа-Ца;—запозичене з італійської мови через посередництво польської та німецької або французької; нім. Капаіііе «негідник», фр. сапаіііе «тс.» походять від іт. сапа§1іа «набрід, чернь; негідник», пов’язаного з сапе «пес», що зводиться до лат. сапіз «тс.», спорідненого з дінд. зуап-, з(и)уЗ, гр. хбсот, хитбд «тс.»— РісЬ'папІі 61; Шанский ЗСРЯ II 8, 41— 42; Фасмер II 177; Преобр. І 291; 81а\сзкі II 41; Вгйскпег 215—216; Паигаі 113; ВІосЬ 117; К1и§е—Міігка 345; Меуег-ЬйЬке РЕ\¥ 149; Кіеіп 230; Шакіе-Ноїт. І 152—154. — Пор. канікули.
канапа, [канапей] Ва; — р. болг. канап е, бр. канапа, ч. капаре, схв. канале, [канапа], слн. капаре;—через посередництво польської мови запозичено' з французької; фр. сапаре «диван» походить від слат. сапареит «тс.», яке зводиться до лат. сбпбреит, сбпбріит «густа сітка; заслона від комарів; ліжко з такою заслоною», що походить від гр. иотиліОї «тс.», пов’язаного з хш-тсоф «комар», етимологічно неясним, можливо, запозиченим з єгипетської мови.— Шанский ЗСРЯ II 8, 42; Фасмер — Трубачев II 177; НйііІ-МїогіЬ 75; ЗІалсзкі II 41—42; Вгйскпег 216; Маігепаиег 192; К1и§е—Міігка 345; Кіеіп 230; Паигаі 134; ВІосЬ 117; \¥а1йе—Ноїт. І 261; Меуег-ЬйЬке РЕ\¥ 172; Егізк II 63.
[канапка] (зах.) «бутерброд»;—запозичення з польської мови; п. канарка «тс.» пов’язане з капара «диван» і є
калькою фр. сапаре «диван; бутерброд».— 81а\узкі II 42; 8Ш II 229.— Див. ще канапа.
канар1 (орн.) «Зегіпиз сапагіа», канарка, канарейка, канарок, [канарейко, канарйха Ж, кенар ЖІ, канарковий; — р. канарейка, [канарка], бр. канарейка, [канарок, канарка], п. капагек, ст. [ка-пагка], ч. капагек, капаг, слц. капагік, вл. нл. капагік, болг. канарче, м. канарка, схв. канарац, канарйнац, кана-рйнка, слн. капагес, капагка, капаг-сек;— через посередництво французької (фр. сапагі «тс.») і російської (частково польської) мов запозичено з іспанської; ісп. сапагіо «тс., канарський», як і нлат. ауіз Сапагіа «канарський птах» або «птах з Канарських островів», походить від назви Канарських островів (східне узбережжя Африки), що є батьківщиною птаха; назва островів пов’язана з лат. сапіз «собака» (на них розводилась особлива порода собак).— Фасмер II 177; Шанский ЗСРЯ II 8, 42; 81а\узкі II 42; Вгйскпег 216; Маскек Е8ЛС 238; НоІиЬ—Ьуег 230; К1и§е— Міігка 345; Паигаі 134; Кіеіп 230.— Див. ще каналія, —Пор. канікули.
[канар2] (бот.) «канаркова трава, РЬаІагіз сапагіепзіз Ь.» Ж;—п. [капаг] «зерна канаркової трави»;—пов’язане з канар1 (орн.) «птах 8егіпнз сапагіа» у зв’язку з використанням насіння цієї рослини для живлення канарок; в українській мові з’явилося під впливом польської. — 81алузкі II 42; 81. м/уг. оЬсусЬ 335. — Див. ще канар1.
[канар3] (зб.) «барани» Ж; — очевидно, семантично видозмінене запозичення з турецької мови; тур. капага «бойня; місце, де забивають скот» пов’язане з кап «кров» пратюркського походження.— Назапеп УегзисЬ 230.
[канарок] (бот.) «сорт вівса, що рано дозріває і має дрібне зерно» Ж, [кана-рашок] «тс.» Ж;—очевидно, пов’язане з канар, канарок (орн.) «птах Зегіпиз сапагіа»; мотивація такого зв’язку неясна.— Див. ще канар1, канар2.
[канархати] «співати на криласі; невиразно, в ніс говорити; не лягати спати вночі, сидіти пізно ввечері Ме», [канархйст] «крилошанин»;—р. заст.
канонарх «той, хто читає канон у церкві», конарх «тс.», канонархать «співати канони, яким вторить хор», [конар-хать], бр. [конархаць], цсл. каиоидр-уати«тс.»;— через церковнослов’янську мову запозичено з середньогрецької; сгр. хауоуархсо «читаю канони», хссуо-тофХЛб «той, хто читає канон» утворені з основ іменника хкущу «зразок, правило; лінійка; прут» і дієслова ар хм «починаю, йду попереду, управляю».— Фасмер II 181; Вегп. І 479. — Див. ще архаїчний, канон.
канат, канатник «майстер, що робить канати»; — р. бр. болг. заст. канат;—очевидно, запозичення з новогрецької мови; нгр. хататі «мотузка» через сгр. хаууата «тс.» зводиться, очевидно, до гр. хаууа «очерет».— Фасмер II 178; Горяев 131. — Див. ще кан-ка1.
[канати] «докучливо, набридливо просити» Я, канючити «настирливо, жалібно просити», [канькати] «тс.» Я, канюка «набридливий прохач»;—р. канючить, бр. канькаць «канючити», цсл. каиити «докучати»;— пов’язується з каня «хижий птах, схожий на шуліку», р. канюк «польовий шуліка з неприємним криком»; у такому разі спочатку означало «скиглити, як каня». — Фасмер II 183; Шанский ЗСРЯ II 8, 51; Преобр. І 293; Потебня РФВ 3, 109; Вгйскпег 216; Вегп. І 483. — Див. ще каня1.
канва;—р. бр. канва, п. капмга, ч. слц. капауа «полотно для вишивання», болг. канава «рідка бавовняна тканина», м. канава «основа для вишивання», схв. канавац «мішковина; шматок тканини», слн. капауа; — запозичення з французької мови; фр. сапеуаз «канва» походить від іт. сапауассіо «тс., ганчірка», яке зводиться до лат. саппаЬіз «коно-пля» і, далі, до гр. хауусфід «тс.», запозиченого з якогось східного джерела, як і псл. *копор]а, укр. конбпля. — Фасмер II 178; Преобр. І 291; 81ашзкі II 47—48; Вгйскпег 217; НоІиЬ—Ьуег 230; БЕР II 196; Маігепаиег 193; ЇУаІсіе— Ноїш. І 154. — Див. ще коноплі.
[кандаки] «дрібні жучки, що літають по степу після заходу сонця» Я; — неясне.
канделябр;—р. канделябр, ст. кан-делабра (1499, з лат.), бр. кандзлябр, п. капсіеІаЬг, ч. капсіеІаЬг, слц. слн. капбеІаЬег, болг. канделабт>р, м. канде-лабар, схв. канделабар; — запозичення з французької мови; фр. сапсіеІаЬге походить від лат. сапсіеІаЬгит «свічник, канделябр», похідного від сап-сіеіа «свічка», пов’язаного з сапсіео, -еге «бути білим, блищати, сяяти», спорідненим з гр. ио^барод «вугіль», дінд. сапсіаіі «освітлює», алб. Ьапе, Непе «місяць».— СІС 305; Шанский ЗСРЯ II 8, 43; Фасмер II 179; НоІиЬ—Ьуег 230; БЕР II 201; Паигаі 134; ЇУаІсіе—Ноїт. 1151—152.— Пор. кандидат.
[кандзюба] «кривизна, крючок», [кан-дзюбнути] «полетіти носом» ЛексПол, закандзюбитися «закарлючитися; виявити перші ознаки переходу в інший стан», скандзюбити «скорчити, звести», скандзюбитися «скорчитися, померти»; — не зовсім ясне; можливо, результат поєднання словотворчого компонента ка(н)- (з н епентетичним), того самого, що і в словах каверза, кадіб та ін., і основи слова дзьоб (дзюб).—Трубачев Біауіа 29, 11; Фасмер—Трубачев II 179. — Пор. дзюбати.
[кандйба] «шкапа», [кандюга] «тс.»Ж, [кандюгй] «ноги» Ж, [кандйбистий] «високий, худий» Я, [кандйбити] «повільно працювати» Я;—Р- [кандйба] «кульгава людина», [кандьібать] «кульгати, повільно щось робити», бр. кандьіба «кульгава людина, [повільна людина]» кандьібаць «кульгати»; п. [капсіуЬа] «шкапа, худа й велика коняка; велика й худа жінка; кульгава людина» (з укр.); — не зовсім ясне; можливо, результат поєднання словотворчого компонента ка(н-) (того самого, що і в каверза, кадіб та ін.) і основи дієслова дибати «ходити на ходулях, ходити повільно і незграбно, витягуючи ноги».— Трубачев ЗІауіа 29, 10—11; Фасмер — Трубачев II 179; 8 XV II 231. — Пор. дибати, шкандибати.
кандибббером «химерно, з викрутасами», [кандібббером (кандібббером)] «браво, молодцювато, заграючи» Я;—р. [кандибббер] «щось незвичайне, мудро-ване», [кандибббером] «важно, з шиком;
вигинаючись, з викрутасами; стрімголов», бр. кандзіббберам; — афективне утворення; очевидно, виникло на грунті російської мови.
кандидат, кандидатура, заст. канди-дувати «бути кандидатом»;—р. болг. м. кандидат, бр. кандидат, п. капсіубаї, ч. слц. слн. капсіісіаі, вл. капсіісіаі, схв. кандидат; — запозичення з німецької або латинської мови; нім. Капсіісіаі походить від лат. сапсіісіаіиз, букв, «одягнутий у біле», пов’язаного з сапсіісіиз «білий» (іо§а сапсіісіа «біла тога») і, далі, з сапсіео, -еге «бути білим, блищати, сяяти»; лат. назва зумовлена тим, що в Римі претендент на посаду повинен був з’являтися одягнутим у білу тогу. — СІС 305; Шанский ЗСРЯ II 8, 43-44; Фасмер ІЦ179; НйШ-ШНЬ 16; ЗІасузкі II 44; БЕР II 201—202; КІи§е— Міігка 344. — Див. ще канделябр.
[кандйти] «заощаджувати, жити економно» Я, [кандйбити] «скнарити», [кан-дзюбити] «тс.» Я, [кандибей] «скнара, скупердяй» Я;—Р- [кандйть] «зменшувати, урізувати»;— неясне; можливо, пов’язане з [каландшпи] «бідувати» (пор. р. [каландйть] «економити»).—'Пор. ка-ладник.
кандйтний —див. тандйта.
[кандійкаї «миска з трохи загнутими всередину краями; вид дерев’яної посудини Ж; посуд на гас, воду і рідину взагалі; дерев’яна лійка Мо», [кондїйка] «церковна посудина, у якій святять воду»;—р. [кандея] «яндола», [кандия] «тс.», ст. кандйя (кандея) «мідна чаша, яка правила в монастирях за дзвінок», цсл. кбидига «дзвін»;—очевидно, запозичення з середньогрецької мови (сгр. хос'тюс' «майстерно зроблений дзвоник, використовуваний у трапезних монастирів»); менш імовірне походження від гр. «чаша, кубок, кухоль» (Фасмер ГСЗ 3, 94), від свн. нвн. Капїе «посуд, кофейник» (Маігепаиег ЬР 8, 42; Вегп. І 481 ) чи від лат. сапсіез «глиняний посуд» (Маігепаиег 193). — Фасмер II 179—180.
кандьбр «рідка каша; [куліш]»; — р. [кандер] «юшка з обдертого пшона», бр. [кандзер] «рідка каша»;—не зовсім ясне; можливо, результат поєднання сло
вотворчого компонента ка(н-) (того самого, що і в каверза, кадіб та ін.) з основою дієслова дерти (дьор); припускається також можливість походження від уг. кепуег «хліб» (пор. удм. кепіг, кеціг «крупа, каша»); малоймовірне припущення (Фасмер II 179) про зв’язок з п. к^сігіог «кучер». — Трубачев 81ауіа 29, ПО—112; Фасмер—Трубачев II 179; І_ІпЬе§анп В8Б 50, 172.
[канйця1] «дитяча гра з камінцями»;—-очевидно, результат спрощення не засвідченого в цьому значенні слова *кам(е)ниця, похідного від камінь (див.).
[канйця2] (бот.) «королиця, (СЬ.гузап-ІЬешиш) ІеисапіДетит» Г, Ж;—неясне.
канікули, канікулярний; — р. каналу льі, бр. канікули, п. капікиїа (жін. р.), слц. капікиіа, болг. канйкула;— запозичення з латинської мови; лат. сапїсиїа«сучка» (сііез сапїсиіагез, букв, «собачі дні»), застосовуване в давнину для позначення зорі Сіріуса як калька гр. «пес; зоря Пес Оріона», а звідси й для позначення періоду літньої спеки, коли Сонце зближалося з Сірі-усом (бл. 1000 р. до н. е.), є похідним від лат. сапіз «собака, пес», спорідненого з гр. хойуу, дінд. зуап-, вед. зиуап-, ав. зра, тох. ки, вірм. кип, гот. Ьипсіз, лит. зиб, лтс. зипз, можливо, також з псл. зика, укр. сука. — СІС306;Була-ховський Нариси 18; Шанский ЗСРЯ II 8, 44; Фасмер II 180; НііШ-ШгШ 16; Дїаібе—Ноїт. І 152—153.—Пор. сука.
каністра; — р. канйстра, бр. каністра, п. слц. вл. капізіег, ч. капузіг, капізіг, болг. калйстра (з рос.);—очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Капізіег) запозичено з англійської; англ. сапізїег походить від лат. сапізігит «кошик», яке зводиться до гр. х.атіотроу' «кошик з очерету, комишу», ПОХІДНОГО ВІД ХЙМма «очерет».— СІС 306; Костомаров ВКР П 205—206; Кораііпзкі 471—472; НоІиЬ—Дует 231; БЕР II 170; К1и§е—Міігка 345; Кіеіп 231; Егізк І 779. — Див. ще канал.— Пор. канка1, канов.
каніфоль «склоподібна речовина з живиці», каніфолити; — р. канифбль, бр.
каніфоль, п. каїаїопіа, ч. каіаїипа, слц. коїоїбпіа, болг. колофон(иум), м. коло-фониум, схв. колдфбнщ(ум), калафбнйі, калафбни]а, слн. коіоі6пі)а;— очевидно, через російське посередництво запозичено з німецької мови; нім. КоіорЬопіит «тс.» походить від лат. соІорЬбпіиш, соїо-рЬбпіа (гезїпа) «колофонська (смола)», яке зводиться до гр. хоХофогча (рцтілщ) «тс.», пов’язаного з назвою міста Ко7о-фй>м (у Лідії). — СІС 306; БуЛаховський Вибр. пр. II 275; Шанский ЗСРЯ II 8, 45; Фасмер II 180; Преобр. І 292; 81. лмуг. оЬсусЬ 330; НоІиЬ—Ьуег 227.
[канка1] (бот.) «комиш, Зсігриз 1а-сизігіз» Г, Ж, ВеЗн, [танка ВеЗн], камка «морська трава, Хозіега шагіпа Б.; [напівперегнила маса з різних рослин, здебільшого очерету, на дні лиману Мо]»;—р. [камка] «Хозіега», бр. [канка] «клістирна трубка»; — видозмінене запозичення з грецької мови — гр. иаууа «очерет, Агипсіо сіопах».— Пономарів Мовозн. 1973/5, 62. — Див. ще канал.— Пор. каністра, канов.
[канка2] «жіночий головний убір; діадема, обруч Ж», камка «жіночий головний убір», [тканка] «діадема, жіноча прикраса з перлів і коралів»;—ч. кап-ка «обруч, діадема з перлинками або люстерками на голові нареченої», нл. капіса «чорна прикраса на голові нареченої», болг. канйца «тканий жіночий пояс», [канйца] «чоловічий пояс», схв. канйца «пояс», стел, кдмоура «жіноча головна прикраса»;— неясне; зіставлення чеської форми з ч. Ікапісе «тасьма, стрічка» (МасЬек Е84С 239), як і виведення болгарських форм від болг. тканйца (БЕР II 206), навряд чи розкриває справжній генетичний зв’язок.
[канка3] «волочок» Мо, Берл;—очевидно, результат спрощення форми [тканка] «густа сітка для вилову дрібної риби», пов’язаного з ткати (див.).
канкан «вид естрадного танцю»;— р. бр. болг. канкан, п. ч. слц. капкап, схв. канкан, слн. капкап; — запозичення з французької мови; фр. сапсап «вид швидкого танцю», очевидно, тотожне з сапсап (дит.) «качка», пов’язаним з са-пагсі «качка», що пбходить від фр. ст. сапагі «тс.», пов’язаного з сапег «кря
кати» звуконаслідувального походження; назва танцю зумовлена подібністю його рухів до способу пересування качки.— СІС 306; Шанский ЗСРЯ II 8, 45— 46; Фасмер II 180; Паигаі 134; ВІосЬ 117; НоІиЬ—Ьуег 230; Кіеіп 230.
[канов] «кухоль; бідон» Ж, ВеЛ, [канва ЕЗб 25, канавка Ж, ВеЛ, канов-ца Ж] «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. Капле «тс.», свн. каппе, двн. сЬаппа походить від лат. саппа «очерет, комиш», пізніше «бочка з вивідною трубкою»; на українському грунті відбулося зближення з запозиченим раніше кінва (конівка, коновка) того ж походження.— К1и§е—Міігка 345. — Див. ще канал.— Пор. каністра, канка1, кінва.
канон «церковне правило, догма; пісня на честь святого; усталена норма», канонізація, канонічний, канонізувати;— р. бр. болг. канон, др. каноне, кануть, п. вл. капоп, ч. слц. капоп, м. канон, схв. канон, канон, слн. капоп, стел, каионт»;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. иалилч «брусок;, прут; лінійка; правило, норма», очевидно, пов’язане з хахха «очерет, комиш». — СІС 306; Фасмер II 180— 181; Шанский ЗСРЯ II 8, 46; Преобр. І 292; НоІиЬ—Ьуег 231; БЕР 11 207; Егізк І 780. — Див. ще канал. — Пор. каністра, канка1, канов, канонада.
канонада; — р. болг. м. схв. канонада, бр. кананада, п. вл. капопасіа, ч. слц. слн. капопасіа;—через російську і, можливо, через німецьку мову (нім. Капопасіе) запозичено з французької; фр. сапоппасіе пов’язане з сапоп «гармата», яке через іт. саппопе «тс.; широка труба», збільш, від саппа «ствол (вогнепальної зброї); труба; очерет; комиш», зводиться до лат. саппа «очерет; комиш».— СІС 306; Фасмер II 181; Но-ІиЬ—Ьуег 231; БЕР II 207; Паигаі 136. — Див. іце канал.— Пор. каністра, канка1, канов, канон, канонерка.
канонерка «невелике військове судно»;—р. болг. канонерка, бр. канонерка, п. капопіегка;—через російську мову запозичено з французької; фр. са-попіеге «тс.» пов’язане з сапоп «гарма
та».—СІС 306; РЧДБЕ 307; 81. тсуг. оЬсусЬ 336; Паигаі 136. — Див. ще канонада.— Пор. канонір.
канонір «гармаш»;—р. болг. кано-нйр, бр. кананір, п. слц. капопіег, ч. капопуг, вл. капопег, схв. канднйр, слн. капопіг;—через російську мову запозичено з німецької; нім. Капопіег походить від фр. сапопіег «тс.», пов’язаного з сапоп «гармата». — СІС 306; Фасмер II 181; Шанский ЗСРЯ II 8, 47; НоІиЬ — Ьуег 231; БЕР II 207; Паигаі 136.— Див. ще канонада.— Пор. канонерка.
кант1 «облямівка, край, ребро, круг», кантівка «кирка або молоток для обтісування каменю», кантувати «обшивати; обтісувати; перевертати», кантовий, [кантястий] Ж;—р. бр. болг. кант, п. капі;—запозичене з німецької мови, можливо, через польську; нім. Капіе «ребро, край» походить від фр. ст. сапі «тс.», яке зводиться до лат. сапіиз «обід колеса», мабуть, галльського походження (*капіо «край, кут», пор. кімр. сапі «коло, обід», брет. сапі «круг», споріднені з псл. '"кріт,, укр. кут).—Шелудько 32; Фасмер — Трубачев II 181; Шанский ЗСРЯ II 8, 48; Зіахузкі II 45—46; Вгйскпег 216; Вегп. І 602; К1и§е—Міігка 347; IV а І сіє—Ноїш. І 155—156; Маігепаиег БЕ 8, 43.
кант2 «урочистий спів, пісня духовного чи світського змісту»;—р. бр. кант, п. капі, болг. заст. кантує, канти «вірш з урочистого приводу»;—через посередництво польської мови запозичене з латинської; лат. сапіиз «спів» пов’язане з сапо, -еге «співати, грати», спорідненим з кімр. сапи, брет. сапа «тс.», дірл. сапіт «співаю», гр. хата%ї) «шум, звучання», тох. А кап «мелодія», гот. Ьапа «півень», можливо, також р. укр. каня «яструб».— Фасмер II 181; Вгйскпег 216; 8\\ПІ 235; ЇУаІбе—Ноїш. 1 154—155.—Пор. акцент, дискант, кантйчка, кантор, каня1.
канталупа (бот.) «сорт високоякісних динь», канпіалупка «тс.»;—р. канталупа, канталупка, п. капіаіира, кап-іаіир, ч. слц. капіаіир, болг. канталупа, схв. канталуп, канталупа «тс.»; — запозичення з французької мови; фр/ сапіаіоир(е) «тс.» походить від італій-
ської назви папської вілли Сапіаіиро (Сапіаіиррі, поблизу Рима), де було виведено цей сорт. — СІС 307; Фасмер II 181; Кораііпзкі 472; 8\У II 235; НоІиЬ — Ьуег 231; Оаигаі 136; Сіаті11зсЬе§ 184.
[кантамйрити] «стискувати, придушувати одне до одного» Я; — очевидно, оказіональне афективне утворення.
[кантапка] «ремінець, яким скріплюються дві частини ціпа» ЛЧерк; — бр. ст. кантаба «засувка, ручка» (1556), гантаба «тс.» (1682); — результат видозміни форми [антабка] «ручка, держак», [антаба] «тс.» (від нім. НапсШаЬе, двн. ЬапіЬаЬа «тс.», утвореного з основ Напсі «рука» і ЬаЬеп «мати»).
[кантар1] «вуздечка» СУМ, Г, [кан-тарка, кантарок] «тс.», [закантарю-вати] «накласти віжки» ЕЗб 25; — бр. кантар «вуздечка», ст. кантор'ь (1616), п. капіаг, [капіог, кепіаг, Ціаг, кап-сіага], ч. капіаг, ст. капсіагек, слц. капіаг, вл. капсіага, схв. ст. кантар «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. капіаг «вуздечка» походить з тюркських мов; тур. капіагша «вудила», чаг. капіаг «тс.» споріднені з монг. дапіаг(і) «чіпляти вудила до луки сідла». — Орос Доп. УжДУ II 76; Макарушка 9; Бу-льїка 137; Зіаи'зкі 1146; Кагкжісг 8\УО 247; Вгйскпег 216; МасЬек Е84С 239; НоІиЬ—Ьуег 231; Вегп. І 482; Мікі. Е\У 111; Вагсгі 149; ММТЕ8г II 350; Кііза-пеп УегзисЬ 231.
кантар2 «безмен, вага», [кантер ЛЧерк, кантур] «тс.», [кантарій] «ваговий на базарі» Ж, ст. кантарь «одиниця ваги» (1408);—р. [кантарь] «безмен», [кантар], ст. кентарь (кендарь) «одиниця ваги», п. ст. капіаг «одиниця ваги в 50 кг», ч. капіаг, болг. кантар, м. кантар «тс.», схв. кантар, кантар «одиниця ваги»;—запозичення з турецької мови; тур. капіаг «одиниця ваги; безмен» походить від ар. кіпіаг «тс.», яке через гр. ХЄТТЦТЙрЮу зводиться до лат. сепіепагіит «одиниця ваги в 100 фунтів».— Винник 132—133; Фасмер II 181; Стаховский Зтимология 1965, 205; Преобр. І 292—293; 81ашзкі II 46—47; БЕР II 208—209; Вегп. І 482; Мікі. ТЕ1 І 326; Разапеп УегзисЬ 231.— Див. ще центнер.
[кантйчка] «книжка колядок» Ме, [кантйчки] «колядки і пісні» Я; — бр. ст. кантьїка «збірник релігійних пісень» (поч. XVII ст.);—запозичення з польської мови; п. капіусгка «релігійна пісня; колядка; збірка релігійних пісень, колядок» походить від лат. сап-іісиш «пісня, спів», пов’язаного з сапо, -еге «співати». — Бульїка 137; 81. хсуг. оЬсусЬ 337.—Див. ще кант2.
кантор «півчий, соліст хору у католицькій церкві; шкільний учитель церковного співу і музики»; — р. болг. кантор, бр. кантар «тс.», п. капіог «співак», ч. капіог «учитель», слц. капіог «співак; учитель», вл. капіог «регент хору», схв. кантор «співак», слн. капіог «співак у церкві»; — очевидно, через польську чи німецьку мову (нім. Капіог) запозичене з латинської; лат. сапіог «співак» пов’язане з сапо, -еге «співати». — СІС 307; Кораііпзкі 473; НоІиЬ—Ьуег 231; К1и§е—Міігка 348. — Див. ще кант2. — Пор. акцент, дискант, кантйчка, каня1.
[кантучить] «прив’язувати канат одним кінцем до пакола, забитого у дно річки, а другим кінцем —до дерев’яного виступу у човні» Мо; — неясне.
[канудити] «нудити, тошнити»;—результат поєднанння словотворчого компонента ка-, наявного також у словах каверза, кадіб та ін., з дієсл. нудити (див.).
канупер (бот.) «Тапасеіит Ьаїзатііа Б.», [кану пір, кануфер Ж, калупір ВеНЗн, калуфер ВеНЗн, карупіль ВеНЗн, карупір] «тс.», [канупирь піль-ний] «шавлія лучна»;—р. калуфер «канупер», бр. кануфер, [калуфар], п. ст. кагиріеі «гвоздики, ПіапіЬиз Б.», каги-ріеп, кагиріег «тс.», болг. [калбфер] «СЬгузапіЬетит Ьаїзатііа», [калове р] «тс.», схв. калдпер «канупер»;—очевидно, походить від гр. хари6фиАЛ,оу «гвоздики», букв, «горіховий лист»; менш переконливе пов’язання (Вегп. І 474; Младенов 229) з лат. саппа-їе-гиіа (букв, «очерет-ферула»). —Фасмер II 171; Преобр. І 287; 4а§іс АГ8ІРН 6, 625; Кагіохуісг 8\УО 254; 8кок II 22.
канути «пірнути, зануритися; капати, текти»;—р. кануть «тс., зникнути», бр. кануть «пропасти, зникнути», др. канути «капнути», п. [кап^с], ч. капоиіі «капати, текти», слц. капці’ «падати, текти», схв. канути «капнути», слн. капііі, стел, кдижти «тс.»;—псл. капріі <*кар-П9Іі (внаслідок дії закону відкритих складів), пов’язане з ка-раіі.— Булаховський Вибр. пр. III 425; Фасмер II 182; Преобр. І 293—294; Масйек Е8ЛС 239—240; Мікі. Е№ 111. — Див. ще капати.
канцелярія, канцеляризм, канцелярист, канцелярщина, канцелярійний; — р. канцелярия, бр. канцьілярьія, п. кап-сеіагіа, ч. капсеїаг, слц. капсеїагіа, болг. канцелария, м. канцеларща, схв. канцеларща, слн. капсеІагЦа; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; пізньолат. сапсеїіагіа походить від лат. сапсеїіагіиз «воротар; писар; начальник канцелярії», пов’язаного з сапсеїіі (мн.) «решітка, огорожа, загородка; поміст для обнародування розпоряджень властей», зменш, від сап-сег «решітка», сагсег «тс.».— Кісййагсії 61; Фасмер II 182; Преобр. І 293; НйШ-АУогій 16; 81а\узкі II 43; Вгііск-пег 216; НоІиЬ—Ьуег 230; АУаІсіе—Ноїт. І 150—151. — Див. ще карцер.
[канцілюга] (лайл.) «бродяга, арештант, пройдисвіт» Я, [канцубиль] «тс.» Я; — неясне; можливо, результат семантичної і фонетичної видозміни форми [канцелюра] (згруб.) «канцелярист».
канцлер;—р. бр. болг. канцлер, п. капсіегг, ч. капсіег, слц. капсеїаг, вл. капсіег, м. канцелар, схв. канцелар, канцлер, слн. капсіег, заст. капсеїаг;— запозичення з німецької мови; нім. Капгіег походить від лат. сапсеїіагіиз «воротар; начальник канцелярії».— СІС 307; Фасмер II 182; Преобр. І 293; Кораїіпзкі 470—471; БЕР II 211; К1и§е—Міігка 347. — Див. ще канцелярія, карцер.
[канцур1] «дрантя, лахміття; шматок», [канур Ж, кандур Ж) «тс.», [канцурря] (зб.) Г, Ж, ВеЗн;—бр. [канчур] «шматок (мотузки, каната)»;—неясне.
канцур2 — див. карцер.
канчук «нагайка, батіг», [канчабура],
«довгий батіг» Я;— р. [канчуЩ «нагайка», [камчук, камча], бр. канчук, п. каіїсги§, [капсиск], ч. капсік, [капсик], слц. заст. капсика, [капсиск, копсика], болг. кам-шйк, [камджйк, камчик], м. камшик, схв. камцща, канцща «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. кашеї «нагайка» споріднене з крим.-тат. аз. тат. тел. алт. камчьі «тс.».—Макарушка 9; Фасмер II 178; Шипова 157; Преобр. І 290; Горяев 131; 81а\сзкі II 48; Кагіо-хуісг 8Ж) 248; 8№ II 238; БЕР II 195; Вегп. І 477; Мікі. Е№ ПО, 425; Бо-коізск 84; Разапеп Уегзиск 229.
[канюпка] «дерев’яна загнута кочерга» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [кандзюба] «кривизна, гак», коцюбка «кочерга».
канючити — див. канати.
каня1 (орн.) «хижий птах родини яструбових, схожий на шуліку, Мііуиз; мишоїд, Виіео», канюк «птах родини яструбових», канюка «тс.», канькати «кричати» (про каню);—р. канюк(а) «польовий шуліка з неприємним криком; вид невеликої сови», [каня] «тс.», бр. каня «чайка (звичайна)», [кана] «тс.», п. капіа «шуліка», [капіик] «сокіл, кібчик», ч. капе «мишоїд», слц. капа «тс.», вл. нл. кап)а «шуліка червоний», болг. [каня] «шуліка», схв. каїьа «шуліка, мишоїд, кібчик», слн. кап)а, ка-п)ес «тс.»;—псл. капіа, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з характером крику птаха; можливо, споріднене з лат. сісбпіа «лелека», двн. йиоп «курка», гот. капа «півень», лат. сапо «співаю», гр. хс«а%ї£(в «звучу», хсх\>ауД «звук, шум», дінд. капкай «чапля».— Шанский ЗСРЯ II 8, 51; Фасмер II 183; Преобр. І 293; ЗІатекі II 44—45; Масйек Е8ЛС 239; БЕР II 212; 8кок II 36; Вегіа] Е88Л II 15—16; ЗССЯ 9, 142; Вегп. І 483; Мозгупзкі Р24Р 226; АУаІсІе— Ноїш. І 212.— Пор. канати.
[каня2] «чотирикутний отвір, видовбаний долотом у підвалині, в яку входить чіп стовпа», Ікань] «один із способів горизонтального кріплення колод у стіні (без стовпів)» ЛексПол;—п. капіа «чіп, замок, який затискається подібно до хвоста кані або ластівки, що має на кінці більшу ширину»; — неясне.
[каня3] «веселка» Ж; — неясне.
[каньки] (пд.) «ковзани» Я;—очевидно, результат видозміни форми конькй, зумовленої впливом акаючої вимови цього слова у російській мові. — Див. ще конькй.
каолін «біла вогнетривка глина, з якої виробляється порцеляна»;—р. болг. м. каолйн, бр. каалін, п. вл. као-Ііп, ч. слц. слн. каоїіп, схв. каолйн;— запозичення з китайської мови; кит. Као-1іп§, букв, «високий горб», є назвою місцевості, в якій видобували каолін.— СІС 307; Шанский ЗСРЯ II 8, 51; НоІиЬ— Ьуег 231; БЕР II 212.
[кап] «вовняний мішок, у якому підсмажене конопляне насіння кладеться в олійницю для вичавлювання олії» (у виразі волосовий к.);— р. ст. капь «міра зерна; міра ваги», капа «тс.», др. капь «вмістище; піхви; покрив крил у жуків; одиниця ваги (близько 4 пудів); гиря з цією вагою», капа «міра ваги»; — очевидно, давнє запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. дтюрк. цар «посудина, міх, бурдюк, мішок», цаЬ «тс.», тур. кар (-Ьі) «посудина, посуд; блюдо; зовнішній покрив, покришка, верх, обгортка, футляр, чохол; обкладинка (книжки); тара», чув. кепе «сорочка», тат. [кзп] «одяг»; тюркські слова, очевидно, походять з іранських мов; пор. пехл. карай «плащ», перс, цайа «верхній одяг, плащ», які разом з дінд. кара «збруя» пов’язуються з іє. *кар- «охоплювати»; вживання слова в словосполученні волосовий к. при наявності в тих самих говірках слова [капа] «залізний лист, що покриває дно ступи в олійниці» дозволяє припустити, що [кап] зазнало деетимологізації і семантичного зближення з [капа].— Фасмер II 189; Егоров 105—106; Абаев ИЗСОЯ І 615. — Пор. капа1.
[капа1] «покривало (на ліжко); попона; відлога; капор, шапка; залізний лист, що покриває дно ступи (в олійниці); дашок над кухонною піччю Ж; верхній одяг священика; невеличкий килим для оздоблення хати ЛЖит», [капка] «шапка; відлога, каптур» Ж, [кабка] «тс.» Ж, [капи! «союзки (у чоботах)», [підкапок] «чепець; шлик; ками-368
лавка»;— р. [капа] «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами; покривало (на ліжко)», бр. капа «пікейне покривало (на ліжко)», п. кара «покривало (перев. на ліжко, канапу); верхній літургійний одяг; [покривало від бджіл; дашок над піччю; капиця (ціпа)]; (ст.) верхній одяг (королівський, жіночий), плащ», ч. каре «відлога, плащ з відлогою», слц. [кара] «тс.», вл. кара «чепець; каптур; бляшана оббивка (на дишлі); [верхній чоловічий одяг]», нл. кара «сюртук; капиця», болг. [капа] «шапка, ковпак», м. капа «шапка, капелюх», схв. капа «шапка, кепка, кашкет», слн. кара «тс.», цсл. капа «шапка; плащ»;—очевидно, через польське посередництво запозичено з пізньолатинської мови; плат, сарра «вид чоловічого убору; плащ з відлогою», слат. «вид світського і чернецького одягу» етимологічно неясні; недостатньо обгрунтоване віднесення до цієї групи слів (Вегп. І 485) др. капа «міра зерна».— Фасмер II 183; 8Іа\узкі II 49—50; Вгііскпег 217; Маскек Е8ЛС 240; Вегіа] Е88Л II 16-17; ІУаІсіе-Ноїт. І 162; Егпоиі—Меіііеі І 97.
[капа2] (бот.) «горошок шорсткий, Уісіа йігзиіа Б.» ВеНЗн; — неясне.
[капак1] «плуг для оранки парового поля» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з уг. кара (мн. карак) «мотика», караіпі «працювати мотикою», що походять, очевидно, з якоїсь слов’янської мови (пор. укр. копати, слц. кора!’, схв. копати, слн. кораіі<псл. кораіі); менш обгрунтоване виведення форми [капак] (ВеЗн 23) безпосередньо від укр. копати, оскільки перехід ненаголошеного о в а перед наголошеним а для південно-західних говірок, звідки походить слово, не характерний (пор. півд.-зах. [багатий, колач] і под.).—ММТЕ8/. II 355; Вагсхі 150; Кпіехза 248—249. — Пор. копати1.
[капак2] (бот.) «махорка, Місоііапа гизііса Б.» («сильніййіий дуган мадярський») ВеНЗн;— очевидно, утворене на основі уг. карасіойапу «кнастер (вид курильного тютюну)», яке складається з іменників кара «мотика» і сіокапу «тютюн»; наявність компонента кара «мотика» в уг. карасіойапу (букв, «мо
тичний тютюн») не зовсім ясна. — Див. ще капак1.
[капар1] «збіднілий, зубожілий (чоловік); бідність, занепад (у виразі в к., нак. переходити «бідніти, занепадати»)», [канарка] «збідніла, зубожіла жінка», [капарник] «нікчема; маруда; партач, поганий працівник», [капарниця] «тс.» (про жінку), [капарство] «жалюгідне життя; погана робота», капарити «бідувати, жити в злиднях; погано робити, партачити, паскудити Г; (знев.) куховарити Ме», [капарати] «вести нужденне життя» ВеЗн;— р. [капара] «хвороблива, квола людина», п. [караггус] «робити щось погано, аби збутися; погано жити; погано, несмачно готувати їжу»; — не зовсім ясне; можливо, походить від гебр. каррага «вибачення; покутна жертва; (перен.) щось жалюгідне, нічого не варте» (напр. у виразі іа’ге ’аеііа Ркаррагбі «він ні на що не здатний» (букв, «(він) годиться лише на покутні жертви»); гебр. каррага пов’язане з дієсловом караг «покривати», кіраег «вибачати» (первісно «покривати провину»); до польської мови слово проникло, можливо, через українську (8\¥ II 239— 240). — Сіезепіиз 393, 394.—Пор. ка-пурис.
капар2—див. кафар.
[капаран] «вид верхнього козацького (у задунайських січовиків) одягу з відкидними рукавами»; — неясне; можливо, пов’язане з іт. сарраша§па «мантія» або тур. карапіде «парадний хутряний одяг, шуба (султана, сановника)».
капарець (бот.) «Саррагіз зріпоза Ь.», капарці (мн.) «тс.; (кул.) приправа, виготовлена з маринованих бруньок цієї рослини», капарець, капарці, каперси «тс.», ст. капаровьій «темно-зелений, кольору капарців» (1727—1753 рр.); — р. каперс (частіше мн. каперсьї), каперцьі, капорцьі, ст. капарсьі (1771 р.), бр. каперс (каперсьї), п. караг, карагек, ст. караті (бот.), карагкі (кул.), ч. карата (бот.), карату (мн., кул.), слц. карат (бот.), карату (мн., кул.), схв. капра, ст. капара, слн. карта;—очевидно, через російське і, далі, голландське (гол. кар-ретз), а також через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. сарратіз (бот.) походить від гр. халларід «тс.», етимологічно неясного.— Фасмер II 184; Шанский ЗСРЯ II 8, 52—53; Угіез №№ 304; Ртізк І 782.
капати, капотіти, [капкати] «падати в воду, ловлячи здобич» (про чайок) ВеУг, [каптйти] «капати», кап (виг.), капанина «капання, капіж; дрібний заробіток УРС; дрібна виплата Ж», капанка «великодня писанка, зроблена плямами від накапаного воску» Я,[ка-пельнйк] «сталактит» Ж, капельниця (мед.), капіж «капання», капля, капе-лйна, [капйлочка] «капелька» Ж, Іка-пйна] «тс.; трохи» Ж, їкапка] «капля; цятка Г; трохи; мале джерело Ж», [капкйна] «капля» Я, [каплйна] «тс.», [капота] «капання» О, [капотіж] «тс.» Я, [капнух] «слід від каплі воску, свічки, олії на одязі» Я, [каплйстий] Ж, [капканйстий] «покритий цятками», [капку] «трохи» ВеЛ, [накапник] «сталагміт» Ж, [накаповатий] «краплеподібний» Ж, скап «бурулька»; — р. капать, бр. капаць, др. капати «капати, текти, лити; старіти, руйнуватися», п. карас «капати; перебувати в достатку; давати щось потроху; [убожіти; помирати, здихати]», ч. караіі «капати; гинути, падати від виснаження (про худобу)», слц. караі' «зникати; гинути, дохнути (про худобу)», вл. карас «капати», нл. караз «тс.», полаб. коре (<*каре) «капає», болг. капя «капаю; падаю (про листя, плоди), випадаю (про волосся); протікаю», м. капе «капає; падає (про листя, плоди), випадає (про волосся); протікає», схв. капати «капати; текти (про посуд); крапати (про дощ)», слн. караіі «капати; литися», стел, капати «капати, стікати»;—псл. караіі;—споріднене з лит. карпбіі «капати» (про дощ); очевидно, слово звуконаслідувального походження (хоча вигук сучасних мов укр. р. кап, ч. кар (кар), п. вл. кар, схв. кап може бути вторинним); пов’язується також з кораіі «копати» (ЗССЯ 9, 144—145); менш переконливе пов’язання (Младенов 231; РФВ 71, 460—462) з дінд. карка- «слиз», виведення (Ильинский РФВ 73, 288—291) з псл. *кгарг]а, розглядання караіі (Оі-г^Ьзкі ЬР 8, 307) як ітератива від кго-
рііі або як форми, вторинної (МасЬек Е8ЛС 239—240) щодо куараіі (пор. слн. куараіі «капати»), етимологічно навряд чи пов’язаних (Фасмер II 217).— Фасмер II 184; ЗІауузкі II 50; Вгйскпег 217; БЕР II 227—228; 8кок II 40; Вегіа) Е884 II 17—18; Вегп. І 487.
капела, заст. капелія Г, Ж, [капел-ля] «гурт» Я, заст. капелйста «музикант», капел янець «тс.»; — р. капелла, бр. капала, п. ч. слц. кареіа, вл. нл. караіа, болг. капела, м. схв. капела «капела; каплиця», слн. кареіа «тс.»; — запозичення з італійської мови; іт. сарреііа «каплиця; капела, хор, що виступає в каплиці» походить від нар.-лат. сар-реііа «плащик», зменшеної форми від пізньолат. сарра «плащ (з відлогою)»; спочатку означало, зокрема, «плащ св. Мартина Турського у Франції» (помер у 400 р.), звідки пізніше «місце зберігання й культу цього плаща», шанованого як реліквія; нарешті, стало узагальненим позначенням кожного малого храму, звідки слат. сарреііа «каплиця», відбите в італійському слові. — СІС 308; Фасмер II 184; Зіатекі II 52—53, 57; Вгйскпег 217—218; МасЬек Е84С 240; БЕР II 216; 8кок II 41; Ваііізіі—Аіез-зіо 741—742; Мезііса 267—268; Таїсіє— Ноїт. І 162. — Див. ще капа1. — Пор. каплиця1.
капелюх «бриль; зимова шапка з вухами», [капелюхи] «навушники в хутряній шапці», капелюха «зшмова хутряна шапка з навушниками», [кепелюх] «капелюх» Ж, капелюш «тс.», [капелюші] «листя рослини латаття жовте (МирЬаг Ініент 8тііЬ.) і латаття біле (ХутрЬаеа аІЬа Б.)», капелюшанка «шматок старого капелюха», капелюшик «жіночий капелюх», капелюшок «тс.», [капелю шина] «капелюх ВеБ; плетиво з соломи (для капелюха) Ж», капелюшник «майстер, що виготовляє капелюхи; продавець капелюхів; [носій капелюха] Ме; (бот.) лопух, Агсііит ЛЖит»; — р. [капе-люх(а)] «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами», бр. капялюш, ч. заст. кареіиз, слц. [кареГисЬ, кареГиза]; — запозичення з польської мови; п. [каре-ІисЬ] утворене за зразком поширених у польській народно-розмовній мові
похідних на -нсЬ (напр. раїисЬ (<ра!ес) «палець») з кареінзг, яке походить від слат. сарреіінз «вид головного убору», пов’язаного як зменшена форма з пізньолат. (нар.-лат.) сарра «тс.; плащ з відлогою»; інші пояснення — з іт. сарреііиссіо «шапка» (Вегп. І 484; Фасмер II 184), з іт. сарреііо «тс.» доданням латинізуючого суфікса -изх (Могахс-зкі 80 12, 20)—менш переконливі.— 81атекі II 53—54; Вгйскпег 217; АУаісІе— Ноїт. І 162; Егпоиі—Меіііеі І 97.— Див. ще капа1.
[капель] (чол. р.) «один із двох навушників хутряної шапки, капелюхи» (частіше мн. каплі)-,— п. [каріа] «чепець або шапка в одружених жінок», [кареіка] «головний убір», болг. заст. капела, [капело] «капелюх», м. заст. капела «тс.»;—очевидно, результат семантичного зближення первісного капель у давнішому значенні «капелюх, шапка», що зводиться до іт. сарреііо (<слат. сарреіінз) «капелюх», і пізнішого [клан] «один із двох навушників хутряної шапки». — 81адакі II 53— 54. — Див. ще капелюх, клап. — Пор. капловухий.
капельмейстер, заст. капель майстер Г;—р. капельмейстер, бр. капельмай-стар, п. кареішізігх, заст. кареїтаф зіег, кареішеізіег, ч. заст. кареішізіг, болг. капелмайстор, схв. капел,майстер;— запозичення з німецької мови; нвн. Кареіітеізіег «капельмейстер», складне слово, відоме з кінця XVI ст., утворилося з іменників Кареііе «капела» і Меізіег «майстер, керівник».— СІС 308; 8сЬе1нсіко 134; Фасмер II 184; 81ал¥зкі II 53; К1и§е—Міігка 349,— Див. ще капела, майстер.
[капестра] «оброть, вуздечка», [ка-парства, капейстра Ко] «тс.»; — болг. [капйстра] «залізна оброть для буйволів»;— запозичення з румунської мови; рум. сарйзіги (мн. сареДге) «тс.» продовжує лат. сарізігит ' «оброть; намордник», очевидно, похідне від дієслова саріо «хапаю, охоплюю, беру», спорідненого з гот. ЬаДап «підіймати», гр. халтсо «хапаю, глитаю», дінд. караіТ «дві жмені», алб. кар «хапаю». — 8сЬе-інсіко 134; Кобилянський Гуц. гов. 84;
Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 130; Сгап]аіа 304, 432; УгаЬіе Ротапо-зіауіса 14, 152; ВЬКМ 126; Ризсагіи 23—24; РараЬа§і 268; АУаІсіе—Ноїш. І 159, 160. — Пор. каптур2.
капець1 «взуття без халяв, шкарбан; хатня туфля; [вид суконних шитих шкарпеток Г]», [капиця] «капець», [кап-чур] «тс.» Ж, [капчирй] «вовняні панчохи, зимові штани у гуцулів» Ж, [капчури] «тс.» Ж, [капцювати] «ходити в капцях» Ж;—Р- [капцьі] «капці», слц. карес (мн. кареє) «валянок», ч. [кареє] «вид валянків»;—очевидно, запозичення з польської мови; п. [карес] «нижня частина чобота; старий подертий чобіт», карсіе (мн.) «примітивне взуття; старе зношене взуття; хатні туфлі; вид шкарпеток», [кареє] «вид валянків» походять, можливо, від уг. карса «онуча; (ст.) повстяне взуття», яке виводять із слов. коруіьса (мн.), зменшеної форми від псл. коруіо «копито» (пор. схв. кбріса «шкарпетка; підбор на взутті», а також др. копьипьце «вид взуття») або (менш імовірно) з тюрк, (чаг.) карсак (царзац) «ганчірки для обгортання (ніг)»; менш обгрунтовані інші пояснення: від рум. сарй(а «носок чобота» (Ма1іпол¥8кі Ког-ргахгу 17, 9), з п. [рарсіе] «капці» (Вегп. І 484; Сгап]а]а 304), з ч. каре «носок чобота» (Вгйскпег К2 48, 173—174), з п. Іарсіе «лапті» під впливом п. карка «носок взуття» (Оіг^Ьзкі 2ЛУ 284), з псл. *карьсь, похідного від кореня *кар-«покривати» (Мозгупзкі ЛР 39/1,4—5).— Зіатекі 1151 —52; КісШіагсИ 61; ММТЕЗг II 357—358; Вагсгі 150; Кпіегза 249.— Див. ще копито.
[капець2] «кінець, смерть» ЛЧерк, [копець] «тс.» ЛЖит; — бр. капец «тс.»; — запозичення з російської мови; р. [ко-пец] «тс.; межа, кінець» виникло на основі [копец] «межовий знак; яма; невеликий насип», пов’язаного з дієсловом копать, спорідненим з укр. копати.— СРНГ 14, 289. — Див. ще копати1.
[капйр] ? («А що, ви капирі чи запорожці?»);— очевидно, запозичення з турецької мови; тур. каїіг «невіра (про людину), невірний; не мусульманин, гяур; шахрай, шельма, бестія», похо
дить від ар. каііг(-ип) «невдячний; невіра, нечестивий; невірний; безбожник, гяур», пов’язаного з ар. каїага «покривати, приховувати; бути невірою; бути гяуром», спорідненим з гебр. караг «заперечувати; не вірити (в бога)», каргап «той, що заперечує взяті на себе зобов’язання (борги тощо); невіра (про людину)»; очевидно, це слово запорожці як захисники християнської (православної) віри застосовували до іновірців або — ширше — до порушників козацьких звичаїв.
[капиріти] «терпіти від негоди, холоду, пережидаючи щось чи чекаючи чогось» Па;—неясне; можливо, наслідок семантичного розвитку форми капа-риіпи «вести нужденне життя», пов’язаної з [капар] «збідніла людина» (пор.).
капиця1 «ремінь, що з’єднує бич ціпа з ціпилном; [гребінь стріхи на хаті; зношена покришка хомута Я]»;—п. ка-ріса «чернеча ряса; чернечий каптур; (ст.) верхній одяг (зокрема, мусульманських пілігримів); (ст.) головний убір польських гірників, гірничий одяг з відлогою; капиця ціпа, гребінь даху»; ч. ст. карісе (зменш.) «каптур», слц. [каріса] «халявка чобота; частина ціпа», вл. кйаріса «покришка; головний убір», нл. каріса «гарний чоловічий сюртук», болг. [капица] «шапочка», м. капица «шапочка; стручок, шкаралуща; купа снопів», схв. капица «шапочка», слн. каріса «тс.»;— пов’язане як зменшена форма з капа «покривало, попона; відлога; капор, шапка» (через переносне значення «щось, що покриває»). — 81ам'-зкі II 54—55; Мозхупзкі 39/1, 5. — Див. ще капа1.
[капиця2] (ент.) «чорний тарган, Регі-ріапеіа огіепіаііз» ВеБ;—очевидно, утворене на основі запозиченого п. каріса (перен.) «чернець; (ст.) чернеча ряса, чернечий каптур» за спільною ознакою чорного кольору. — Див. ще капиця1.
капище «язичницький храм»;—р. капище, бр. капішча, др. капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол», капь «образ, зображення», болг. капище «язичницький храм»; — запози
чення з церковнослов’янської мови; цсл. стел, капиште «язичницький храм» пов’язане з стел, капи «видиво, привид, образ», яке є, мабуть, старим запозиченням з давньочуваської (дунайсько-булгарської) мови; булг. *кар (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. кер «форма, картина», алт. кер, шор. карка «міра; зразок; копил», дтюрк. кер «форма»), очевидно, належить до пратюркського шару лексики тюркських мов; походження не з’ясовано; порівняння з р. копать, гр. хблт® (Мегіп§ег ІГ 18, 280), з гр. оха-лод «костур, скіпетр», лат. зсариз «костур, стрижень», двн. зкаїі «стрижень» (Вегп. І 468) і виведення від іє. *кенор-(Ильинский ИОРЯС 148—150) необгрунтовані.— Шанский ЗСРЯ II 8, 55— 56; Фасмер II 185—186; Горяев 132; Егоров 153; Попов Ист. лекс. 42—44.
[капів! «мисливський собака», [каповий] (у виразі капові пси «мисливські собаки»), [капова] «гончак, мисливський собака; удар (у грі в м’яч)» Чопей; — слц. короу «гончак»;—запозичення з угорської мови; уг. коро «гончак; со-бака-шукач» етимологічно не з’ясоване, можливо, пов’язане з хант. коруїі- «хапати», фін. корроа- «тс.».— Чопей 143; МИГЕЗг II 564—565; Вагсгі 170; Ба-лецкий 81. зі. 9, 338.
капіляр;—р. капилляр, бр. капіляр, п. каріїага, ч. слц. слн. каріїага, вл. карііагу (мн.), болг. капиляр, м. капилар, схв. капилар;— запозичення з новолатинської мови; нлат. саріїїагіз «капіляр», субстантивований прикметник із значенням «волосний, волосяний» (можливо, як результат скорочення словосполучення (уепа) саріїїагіз «волосна (судина)», є похідним від іменника са-ріііиз «волос» неясного походження.— СІС308; ШанскийЗСРЯ II8, 53; НоІиЬ— Ьуег 231; Шаісіе—Ноїт. І 158—159; Егпоиі—МеіПеі І 95.
капітал, капіталізація, капіталізм, капіталіст, капіталістичний, капіталізувати;— р. болг. м. капитал, бр. капітал, п. карііаі, ч. слц. слн. карііаі, вл. нл. карііаі, схв. капй-тал;— очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Каріїаі) запози
чено з французької; фр. сарііаі «капітал» є субстантивованим прикметником, що набув свого значення внаслідок скорочення виразу їопсі сарі-іаі «основний фонд» і як прикметник є запозиченням з латинської мови; лат. сарііаііз «головний» є похідним від сарні, -іііз «голова», спорідненого з дісл. ЬфГисГ, дангл. Ьаїисі «тс.» (<пгерм. *ЬаЬисіа), дінд. кариссЬаІаш «волосся на потилиці, чуб»; менш обгрунтоване виведення слова (Фасмер II 185) від іт. сарііаіе «капітал». — СІС 308; К1и§е— Міігка 349; Паигаі 138; ВІосЬ І 120; Шаісіе—Ноїт. І 163—164; Егпоиі -МеіПеі І 98—99. — Пор. капітальний, капітан, капітель, Капітоліна, Капітон, капітулювати, капрал.
капітальний «дуже важливий, головний, основний; міцний; великий; грунтовний, солідний»;—р. капиталь-ньій, бр. капітальньї, п. вл. карііаіпу, ч. карііаіпі, слц. карііаіпу, болг. м. капитален, схв. капиталан, слн. карі-іаіеп;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. карііаі «капітальний, грунтовний», фр. сарііаі «головний», англ. сарііаі «головний, основний, найважливіший, капітальний» походять від лат. сарііаііз «стосовний до голови; відмінний, видатний», пов’язаного з сарні, -ріііз «голова». — СІС 309; Шанский ЗСРЯ II 8, 54; НоІиЬ—Ьуег 231; КІеіп 234—235. — Див. ще капітал. — Пор. капітан, капітель, Капітоліна, Капітон, капітулювати, капрал.
капітан, [капитан, копітан, копй-тан, копитанша], капітанка, заст. підкапітан «штабс-капітан» Ж, підко-питан «тс.»;—р. болг. капитан, бр. капітан, п. вл. нл. карііап, ч. слц. слн. карііап, м. капетан (військ.), ка-питен (спорт.), схв. капетан, [карііап];— через російське і польське посередництво запозичено з середньолатинської мови (можливо, для російської мови слід прийняти ,ще посередництво іт. сарііапо); слат. сарііапенз «ватажок; граф; капітан», первісно прикметник із значенням «головний», пов’язане з лат. сарні, -іііз «голова». — СІС 309; Фасмер II 185; Демьянов РР 1975/3, 111—117; 81а\сзкі II 56; Вгйскпег 217; НоІиЬ—
Ьуег 232; К1и§е—Міігка 349; Оаигаі 138; ВІосЬ 120. — Див. ще капітал.— Пор. капітальний, капітель, Капіто-ліна, Капітон, капітулювати, капрал.
капітель «горішня частина колони, пілястра або стовпа»;— р. капитель, бр. капіталь, п. вл. карііеі, ч. карі-іаіа, карііеі, болг. капйтел, м. капител, схв. капйтел, слн. карііеі;—запозичено з латинської мови, можливо, за посередництвом німецької (нім. Карі-іеіі) або італійської (іт. сарііеііо «тс.»); лат. сарііеііит «капітель; голівка» є зменшеною формою від сариі (-ріііз) «голова». — СІС 309; Шанский ЗСРЯ II 8, 54—55; Фасмер II 185; У7а1сіе—Ноїт. І 163. — Див. ще капітал.— Пор. капітальний, капітан, Капітоліна, Капітон, капітулювати, капрал.
Капітоліна, [Капителйна Я, Копі-ташка Я];—р. Капитолйна, бр. Капі-таліна;— запозичення з латинської мови; лат. СаріібІТпа «Капітоліна» (букв, «капітолійська») є формою жіночого роду прикметника СаріібІТпнз «капітолій-ський», утвореного від Саріібііит «Капіталі#» (назва одного з семи пагорбів Рима або його вершини, на якій знаходилися храми Юпітера, Юнони і Мінер-ви), що розглядається як похідне від лат. сариі, -ріііз «голова; (перен.) вершина».— Сл. вл. імен 242; Петровский 128—129; Суперанская 87; У/а1сіе— Ноїт. І 161; Егпоиі—Меіііеі І 97.— Див. ще капітал.— Пор. капітальний, капітан, капітель, Капітон, капітулювати, капрал.
Капітон, [Копитбн], ст. Капітан «сиріч князь» (1627);—р. Капитбн, бр. Капітон, болг. Капшпон, стел. Капитон-к;— через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. К<гліт(0¥ походить від лат. Сарііб «Капітон» (букв, «головань»), похідного від сариі, -ріііз «голова».— Сл. вл. імен 213; Фасмер II 185; Петровский .129; Суперанская 78; \¥а!сіе—Ноїт. І 162. — Див. ще капітал.— Пор. капітальний, капітал, капітель, Капітоліна, капітулювати, капрал.
капітулювати, капітулянт, капітулянтство, капітуляція; — р. капиту-
лйровать, бр. капітуляваць, п. вл. карі-іиіошас, ч. карііиіоуаі, слц. карііиіо-уаі', нл. карііиІасЦа, болг. капитулй-рам, м. капитулйра, схв. капитулй-рати, слн. карііиіігаіі;—очевидно, через польське посередництво запозичено з середньолатинської мови; слат. сарііиіаге «домовлятися, укладати угоду» (звідки пізніше звужене значення «здаватися на підставі угоди») є похідним від сарі-іиіцт «розділ; умова угоди, пункт угоди», первісно зменшеної форми від сариі, -ріііз «голова».—СІС 309; Шанский ЗСРЯ 118,55; Фасмер II 185; Кораііпзкі 474— 475; ЇУаІсіе—Ноїт. І 163. — Див. ще капітал. — Пор. капітальний.
[капка1] «вишивка у вигляді квітки з однаковими пелюстками, що розпукнулася»;— очевидно, результат семантичної видозміни запозиченого п. [карка] «покривало на меблі» (у зв’язку з характерною для деяких видів цих покривал вишивкою), що є зменшеною формою від кара «покривало (на великі меблі); (ст.) верхній одяг»; пор. п. карка «вид чіпця в заміжніх жінок», р. [капка] «шапка», як і ч. [карка] «відлога, каптур», слц. карка «вид прикрашеного жіночого чіпця». — Див. ще капа1.
[капка2] «поденниця, поденна наймичка» Ж; — неясне.
капкан, закапканити «піймати в капкан»;— р. бр. капкан, п. ч. каркап; — запозичення з тюркських мов; кипч. раррап «хапаючий; пастка», тат. башк. кирг. ккалп. ног. уйг. капкан (раррап), чув. капкан, узб. копкон, каз. какпан (<*капкан), туркм. гапан, тур. карап, кумик. капгун, карач. капхан, тув. капка, хак. хахпан походять від тюркського дієслівного кореня рар- «хапати»; непереконливе припущення (Уіпсепг 11) про можливість запозичення слова за посередництвом румунської мови (рум. сарсапа).— Фасмер II 186; Шипова 160—161; Вегп. В 485; Дмитриев 536; Егоров 89; Казапеп Уегзисй 233.
[капкач] «дерев’яна кришка до казана»;— запозичення з тюркських мов; тат. капкач «кришка», дтюрк. рарар, кирг. капкак, узб. копкок, башк. кап-кас, як. хаппах «тс.» є похідними від
тюркського дієслівного кореня цар (а) (<*каруа) «закривати, зачиняти»,— Рад-лов III, 405, 420; Егоров 305; Казапеп УегзисЬ 234.
каплиця1, ст. капліща (XVI ст.); — р. [каплйца], бр. каплїца, слц. каріі-са;—запозичення з польської мови; п. карііса (з XV ст.), [каріа], ст. каріа походить від ч. ст. каріа «каплиця» (ч. каріе), що за посередництвом давньоверхньонімецької мови (свн. кареііе : кареііе) зводиться до слат. сарреііа «каплиця». — Фасмер II 186; Зіашзкі II 57; Маскек Е8ЛС 240; К1и§е—Міігка 349. — Див. ще капела.
[каплиця2] (бот.) «груба квасоля» ВеБ;— неясне.
капловухий «з відвислими або великими відстовбурченими вухами», [капловухий, каплоухий] «тс.», [каплоуха] (у виразі к. шапка «хутряна зимова шапка з вухами»), [капла(в)ух] «капловуха істота», [капловуха] «свиня», [ка-плоух] «шапка з довгими вухами»; — р. [каплоухий] «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)», [капл(о)ух] «роззява, бевзь»; — складні слова, утворені з основ іменників [капель] «один з двох навушників шапки» і вухо за аналогією до складного прикметника клаповухий. — Див. ще вухо, капель, клаповухий.
каплун1 «кастрований півень; [хитрий віл; порода півня з шишкою на голові; кнур з одним ядром ЛЖит]», каплунити «каструвати» (півня), [за-каплунити] «убити, зарізати» Я, [за-каплуншпися] «почервоніти, як каплун» Ж;—р. каплун (з XVIII ст.), бр. каплун, п. каріоп, [каріоп], ст. (і діал.) каріип (XV—XVIII ст.), ч. кароип, ст. карйп, слц.. карйп, вл. кароп «півень», нл. каріоп «каплун; півень», схв. копун, ст. карйп (XVI ст.), слн. корйп; — через польське і, далі, старочеське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. кар-рйп (нвн. Каранп) «каплун» походить від нар.-лат. саррбпе(ш) (зн. в. одн. від саррб «тс.»), що продовжує лат. сарб (род. в. сарбпіз), старіше сариз «каплун», споріднене з псл. *зкорь, *зкорііі, укр. [скоп(ець)] «кастрований баран», скб-
пити «каструвати»; появу 1 у польському каріип пояснюють зближенням з п. каріап «священик (католицький), що не має права брати шлюб»; пор. ч. [каріап] «каплун», нл. ст. каріап «тс.».— Шанский ЗСРЯ II 8, 56; Фасмер II 186; 81ашзкі II 58; Вгйскпег 218; Маскек Е8ЛС 240; НоІиЬ—Ьуег 232; Вегп. І 486; К1и§е—Міігка 348—349; Шаісіе— НоГт. І 161—162. — Див. ще скбпйти.
[каплун2] «їжа, приготована з хліба, води й солі» ЛЖит;—р. [каплун] (кул.) «холодник, тетеря»; — запозичення з польської мови; п. [каріип] «суп з води, хліба, часнику, солі, масла і яєць», [каріоп] «суп з води і хліба або булки, розварених з доданням солі, кмину, рідко масла або смальцю; тетеря (страва)» не цілком ясні; пов’язані, очевидно, з каріоп «каплун», ст. і діал. каріип «тс.»; назва могла виникнути як іронічне позначення бідної, непоживної страви (на відміну від високоякісної їжі з каплунів). — Див. ще каплун1.
[каплюжник] «п’яниця» Я, [каплій] «тс.» Я; — запозичення з російської мови; р. [каплюжник] «п’яничка; п’яниця, що любить пити по шинках, особливо чужим коштом», [каплюга, кап-люжка] «тс.» є похідними від дієслова [каплюжить] «зливати в шинку каплі, залишки з посуду, упиваючися цим; пити, пиячити, жадібно шукати нагоди впитися», пов’язаного з капля, капать; форма [каплій] є, очевидно, калькою російських форм, похідних від [каплюжить].— Див. ще капати.
[капнйк] «велике дерев’яне кільце, яким з’єднуються між собою плуг і колісня»;—неясне.
капор, [капор ець] «вид жіночої шапки» Ж; — Р- капор, заст. капар, капер, бр. капар; — через російську мову запозичено з голландської; гол. карег «шапка, капор» є, очевидно, похідним від кар «шапка, ковпак, капор; відлога; покривало», що виникло під впливом іменника каргоеп «шапка; чепець, капор; (чернецький) каптур», яке походить від фр. [сарегоп] «шапка; відлога» (пор. фр. скарегоп «тс.»); гол. кар (снідерл. карре) запозичене з роман
ських мов і продовжує нар.-лат. сарра «відлога; плащ з відлогою»; менш обгрунтоване прийняття безпосереднього запозичення слова в російську мову з романських мов (Фасмер II 184; Вегп. І 485). —Шанский ЗСРЯ II 8, 56—57; Угіез ХЕ\У 302, 303, 304,—Див. ще капа1.
[капорщ] «капусняк (борщ з кислої капусти) (?)» Ж; — неясне; можливо, жартівливе утворення з початкової частини слова [капуста] «густий борщ із шаткованої капусти» і кінцевої частини слова борщ; пор. інше слово подібного типу (з народного анекдоту) м'ясало «м’ясо і сало»; принцип подібного схрещування слів відомий і іншим мовам (напр., п. §1азкас «пестити, гладити» з §(ІасІ2Іс)+1а8кас, англ. 8шо§ «смог» з зшоке «дим»+їо§ «густий туман»),
[капострак] «подушечка для голови, ясик» Ко;—п. [карихсігак, карцзїгак] «(у війську) подушка, набита сіном, соломою; мішок із соломою, вживаний як подушка»;—не зовсім ясне; можливо, в основі лежить нвн. Корїроізіег «подушечка для голови, ясик», що проникло в українські говірки за польським посередництвом; п. [карпгсігак, каризїгак] могли набрати своєї форми в результаті фонетичних перетворень, а також деетимологізації і зближення з словами кариха «велика хутряна шапка; відлога», [каридгак] «сюртук; куртка, каптан», слова німецького походження (нвн. Ка-риі(ї)госк), у свою чергу оформленого за зразком численних польських іменників з суфіксом -ак; менш обгрунтоване виведення слова (Кобилянський Гуц. гов. 81) безпосередньо від нвн. Корї-РОІ8ЇЄГ.
капость, капосник, капосний, капос-ничапги, капостити, [капостіти] «робитися гидким»;—р. [капость]-,— результат метатези в слові *пакость, яка мала відбутися в умовах збереження -о- в теперішньому новому закритому складі (пор. пакість)-, судячи з вузькості явища (навряд чи навіть спільносхіднослов’янське), воно відбулося не раніше XIII ст., після остаточного розпаду східнослов’янської єдності; первісною територією його постання були, очевидно, північноукраїнські говірки,
особливо східна і центральна їх частини; про це свідчить як характерне для цих говірок збереження о нового закритого складу в ненаголошеній позиції, так і поширення слова в основному лише на території Наддніпрянщини. — Була-ховський Вибр. праці II 272. — Див. ще пакість.
капот «одяг; покришка мотора», [капота] «верхній одяг (чоловічий і жіночий)», [капотбвий] «дрібний міщанин» (букв, «той, що носить капот») Ж; — р. капот, бр. капот, капота, п. кароїа «верхній одяг (балахон, каптан, лапсердак); (ст.) вид жіночого капелюшка», карої «капот (мотора)», ч. кароїа «тс.», [карої] «плащ із відлогою; відлога», слц. кароїа «капот (мотора)», болг. заст. капот «сюртук; презерватив», капут «плащ», м. капут «піджак, сюртук; пальто», схв. капут «піджак, сюртук; плащ», капот «тс.»;—за посередництвом російської й польської мов запозичено з французької; фр. сароїе «солдатська шинель; лікарняний халат; дамський капелюшок», сарої «плащ з відлогою; покришка мотора» вважаються похідними від саре «плащ з відлогою», яке зводиться до іт. сарра «тс.», або безпосередніми запозиченнями з італійської мови (від іт. сарроїїо «плащ, пальто», сарроїїа «плащ; жіночий капелюшок»), які є похідними від іт. сарра,— СІС 309—310; Шанский ЗСРЯ II 8, 57; Фасмер II 187; ЗІамгзкі II 58—59; НоІиЬ—Ьуег 232; Паихаї 139; ВІосЬ І 119, 120; Мезїіса 269. — Див. ще капа1.
[капра] «гній в очах» ДзУЗЛП, [капри ДзУЗЛП, копрі ДзУЗЛП, копра] «тс.», каправий СУМ, ДзУЗЛП, [копровий, каправість Ж, капрйвість Я1, [каправіти] «гноїтися» (про очі), [капрувати] «тс.» Я;—р. [каправьіе (очи)] (з укр.), п. каргамгу (з XVIII ст.), ч. [карга] «крапля», слц. [карга] «слиз з очей», [каргауу], каграуу;—псл. [карга] «капання, крапля», пов’язане з дієсловом караїі «капати»; п. каргамгу у зв’язку з його ізольованістю і пізньою появою можна розглядати як запозичення з української або словацької мови; менш переконливе виведення карга- у п. каргау/у (Оіг^Ьзкі ЬР 8,
307) з гіпотетичної редуплікованої форми *к(г)о-рг-; малоймовірне пов’язання (Горяев 132) з гр. хблрод «гній; бруд, болото». — Дзендзелівський УЗЛП 70; Зіашзкі II 59—60. — Пор. капро-вбкий.
капрал;—р. бр. болг. капрал, п. каргаї, ч. слц. каргаї, вл. когрогаї, м. каплар, схв. каплар, каргаї, слн. каргбГ,—за посередництвом російської і польської мов запозичено з німецької; нвн. [Каргаї] через проміжне Карогаї походить, очевидно, відфр. сарогаї, яке зводиться до іт. сарогаїе «капрал», похідного від саро (мн. сарога) «голова» або пов’язаного з слат. сарогаїіз «командир», похідним від нар.-лат. сариз (род. в. одн. сарогіз), що розвинулося з лат. сарні, -ріііз «голова».— СІС 310; Фасмер II 187; Зіашзкі II 59; Паигаі 138; ВІосЬ І 120; ХУаІсіе—Ноїш. І 163.— Див. ще капітал.— Пор. капітальний, капітан, капітель, Капітоліна, Капітон, капітулювати.
каприз, капризуля, капризун, капризуха, капризний, капризувати;—р. болг. каприз, бр. капрьіз, п. картуз, ч. розм. каргіс, каргісе, слц. розм. каргіс, каргіса, м. каприц, схв. каприц, капрй-ца,каприс, Капрйса, слн. каргіса; — очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. саргісе походить від іт. саргіссіо «каприз; (муз.) каприччіо». — Фасмер II 187; ЗІахузкі II 60; НоІиЬ—Ьуег 232; Паигаі 139. — Див. ще каприччіо.
каприччіо (муз.), капрйччо «тс.»; — р. капрйччио, капрйччо, бр. капрьічью, п. ч. слц. саргіссіо, болг. м. капрйчио; — запозичення з італійської мови; іт. саргіссіо «каприччіо; твір у вільній формі; каприз, примха» (раніше—«гидування, огида; жах»), очевидно, виникло з іт. ст. сарогіссіо «гидування, огида; жах» (пор. також [саригіссіо] «каприз»), похідного від іт. саро(мн. ст. сарога) «голова», що продовжує нар.-лат. сарцз (мн. сарога) < лат. сариї, -ріііз «тс.»; отже, первісне значення — «те, що прийшло в голову»; менш певне виведення від іт. сарга «коза» (Шанский ЗСРЯ II 8, 58; Зіамгзкі II 60; БЕР II 223), вплив якого міг бути лише додатковим фак-376
тором при формуванні семантики слова, або від іт. саро гіссіо «скуйовджена голова» (ВІосЬ І 120). — СІС 310; ВаІІі-зіі—Аіеззіо І 739, 740, 745; ВІосЬ І 120. — Див. ще капітал.
[капровокий] «каправий», [капро-дкий] «косоокий» Ме;—складне слово, утворене з іменників [капра] «гній в очах» і око (діал. вбко); первісна семантика прикметника — «той, у кого капають (=гнояться) очі». — Див. ще капра, око1.
капрон;—р. бр. болг. капрон, п. ч. каргоп, слц. каргбп;—слово, утворене в російській мові за зразком назв інших синтетичних тканин з новим суфіксом -(л)он, словотворчим зразком для яких стало слово нейлон (<англ. пу-Іоп); основою для виникнення слова, мабуть, стало р. капроновая кислота (назва речовини, необхідної для виготовлення капрону), утворене від лат. сарга «коза», оскільки ця кислота незначною мірою входить до складу козячого молока; лат. сарга «коза» (сарег «цап, цапиний запах») споріднене з дісл. Ьаіг «цап», гр. иіпрое «кабан». — СІС 310; БСЗ 20, 81; Голанова ВКР VIII 224— 225; 81. \муг. оЬсусЬ 339; \¥а1 сіє—Ноїш. І 157—158; Егпоиі—МеіПеі 94—95.
[капса] «гаманець», [кабза] «тс.» Г, Ж;—р- [кабза, кобза] «тс.», п. каЬха «калитка, капшук», ст. карза «скриня; торба, сумка мандрівника; футляр», карга «тс.», ч. карза «кишеня; (ст.) потайник, схованка, місце зберігання реліквій; жіночий статевий орган», слц. карза «торба; [кишеня]», [каЬга] «волоцюга; повія», вл. карза «кишеня; гаманець, капшук», нл. карза «кишеня; футляр», болг. заст. кабза «пістон», схв. капса «труна»; — можливо, за польським посередництвом запозичено з латинської мови; лат. сарза «схованка, скриня (особливо на книжки)» споріднене з гр. халт) «ясла», алб. каразе «посудина на олію», сірл. сар(р) «віз».— Фасмер II 151; ЗІашзкі II II; Вгйскпег 211; МасЬек Е84С 241; НоІиЬ—Ьуег 239; МаМе— Ноїш. І 162—163.
капсуль, капсула, [капсель] «пістон (рушничний); мідна оправа для отворів у шкірі або матерії, через які прово
диться шнурок», [капслевйй] «пістонний» (про рушницю);—р. капсюль, капсуля, капсуль, капсула, бр. капсуль, капсуля, п. карзіа, карзеї «капсуль; металевий ковпачок (на пляшках)», карзиіка «капсула», ч. карзіе «капсуль; (заст.) футляр; капсула», слц. карзГа «капсуль», вл. карзіа «капсуль; капсула; (бот.) коробочка», болг. капсул «капсуль», капсула «тс.; капсула», м. капела «капсуль», каписла, схв. капела, каписла «тс.»; — за посередництвом російської, польської і німецької мов (нвн. Карзеї) запозичено з латинської; лат. сарзціа «скринька, коробочка, банка» є зменшеною формою від сарза «вмістище, футляр, скриня». — СІС 310; Шанский ЗСРЯ II 8, 58; Фасмер II 187; 81а\узкі II 60—61; НоІиЬ—Ьуег 232; \¥а1сіе—Ноїт. І 162—163. — Див. ще капса.
каптан, [кафтан] «каптан; куртка» Ж, Ікавтан] «вид напівкаптана з відкидним коміром, жіночий святковий одяг галицьких городянок», [каптанка] «верхній одяг, подібний до кофти; піджак із вибійки», каптанник «той, хто шиє каптани»; — р. кафтан, ст. кавтан, ковтан, бр. болг. кафтан, п. ч. слц. каЙап, м. кафтан, схв. кафтан, слн. каїіап; — запозичення з турецької мови; тур. каїіап «вид верхнього довгого одягу» загальноприйнятої етимології не має; за одним припущенням (Радлов II 461; ЬокоізсЬ 61; Фасмер II 212; Супрун Тюркизмн 69—72; 81ашзкі II 20), турецьке слово походить від перс. Ьайап, за іншим (Корш ИОРЯС 1903, ЗО; Вегп. І 468), є власне тюркським, утвореним з кап «мішок; футляр» і тон «одяг». — Шанский ЗСРЯ II 8, 102; Шипова 173—174; Дмитриев 560.
[каптіти] «скнарити», [коптити] «тс.», [каптій] «скнара»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. коптіть «чорніти від диму; сидіти над чимось, ретельно працювати, скніти (над чимось)», [копотуха] «скнара» допускають можливість семантичного зближення дієслова, первісно похідного від копоть «кіптява, кіпоть», із копать(ся) «возитися (з чимсь)» і копйть «нагромаджувати»; акання у каптіти (зам. коптіти) е наслідком його усного запозичення
з південноросійських говірок; похідне каптій, утворене українським суфіксом -ій (пор. водій, возій, носій), нехарактерним для російської мови, очевидно виникло вже на українському грунті. — Див. ще кіпоть.
каптур1 «чернецький клобук; відлога в верхньому одязі; старовинний жіночий головний убір, різновид очіпка», [кап турка] «чоловічий головний убір (вовняний ковпак у вигляді зрізаного конуса)», каптурник «чернець», [закап-турити] «закрити каптуром» Ж, ст. каптуроносци (XVI ст.);—р. {каптура} (жін. р.) «відлога; башлик», [каптурок] «каптанець», ст. каптур-ь, кап'ьтурт>, каптура «тепла шапка», бр. каптур «капор, чепець; [шапка з навушниками; вид дитячого головного убору; найвища передня частина печі; абажур; покришка на казанок для самогону]», п. каріиг «відлога; чернецький каптур; (ст. і діал.) ковпак, що одягають на голову чи на очі деяким тваринам, птахам; покриття для різних знарядь; дашок над комином; капиця (ремінь, що з’єднує обидві частини ціпа)», ч. ст. каріиг, каріоиг «каптур, відлога», [каріиг] «чепець»; — очевидно, запозичення з тюркських мов; пор. чаг. каріиг, каптур-Ьаі «великий, глибокий мішок» (Мікі. ТЕ1 Паскіг. II 142); менш переконливе пов’язання через п. каріиг з лат. сарійга «хапання» (Зіашзкі II 61), з ч. ст. каріиг (Кагіошісг 8\ЕО 252), що саме, мабуть, походить від п. каріиг, а також виведення слова з нар.-лат. сарра через якесь із пов’язаних з ним романських слів типу слат. сарраго, іт. саррегопе «плащ», фр. скарегоп «каптур» (Вегп. І 485—486; Преобр. І 294; Соболевский РФВ 70, 85).—фасмер II 187—188; Шипова 162; Масіїек Е8ЛС 241.
[каптур2] «вид покарання жінок: тримаючи в лівій руці над головою караної весь її одяг, правою сікли різками»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. каріиг «конфедерація, створювана після смерті короля на час безкоро-лів’я; карний суд під час безкоролів’я; ухвала каптурової конфедерації; кара, визначена каптуровим судом, каптурова кара» (у зв’язку з анархією, яка вини
кала в Польщі під час безкоролів’я, вироки цих судів часто відзначалися суворістю) походить від лат. саріПга «хапання, ловіння; (слат.) в’язниця», утвореного від саріо «хапаю, ловлю, беру»; видозмінене, можливо, під впливом каріиг «відлога, чернецький каптур, клобук» у зв’язку із звичаєм на знак жалоби після смерті короля одягати суддям створених у цей час судів чернецькі каптури; менш переконливе виведення п. каріиг «конфедерація, карний суд під час безкоролів’я» (Вгііскпег 218) лише від п. каріиг «каптур, відлога»; на семантиці українського слова, можливо, відбився вплив з боку каптур «каптур, відлога» (одяг над головою караної нагадував каптур). — 81ашзкі II 62.— Див. ще капестра.
[капуза] «зимова тепла шапка з вухами Г; головний убір (картуз чи шапка), що насувається на лоб аж до очей Па»; — п. кариха «головний убір, велика шапка; відлога», ч. карнеє «відлога», слц. кариспа, вл. кариса ««відлога, капор», полаб. карих «вид каптура для захисту від бджіл», схв. кариса «відлога», слн. кариса «тс.»;—через польське і німецьке (нвн. Карйхе «відлога») посередництво запозичено з італійської мови; іт. сарриссіо «відлога; башлик» продовжує слат. сариііит «чернецький каптур, відлога», що є похідним від сарра «вид головного убору; плащ з відлогою».— Шелудько 32; 81ашзкі II 63; МасЬек Е8ЛС 241; НоІиЬ—Ьуег 232.— Див. ще капа1.
[капузитися] «сердитися» Па; — очевидно, пов’язане з [капуза] «головний убір (картуз чи шапка), що насувається на лоб аж до очей»; у такому разі первісно означало «насуплюватися, нахнюплюватися; ховати очі (під капузою)».— Див. ще капуза.
[капука] «кінець, смерть» Л;—очевидно, результат видозміни слова капут «тс.», яка могла відбутися внаслідок експресивної деформації кінцевої частини слова за зразком численних слів негативного забарвлення з суфіксом -ук(а) (-юк(а)) типу каменюка, зміюка.— Див. ще капут.
[капура] «ворота» ДзАтл II, [капурка]
«хвіртка» Доп. УжДУ 4; — слц. [карига] «ворота»;— очевидно, запозичення з угорської мови; уг. карига (букв.) «на ворота» або (раніше) «у ворота» є формою верхньонаблизного відмінка (сублатива) від кари «ворота» (запозичення в цьому значенні саме даної форми пояснюють лексикалізацією угорської команди карига «на ворота (біжи, дивись)», усвідомленої українцями й словаками як «ворота»), запозиченого з тюркських мов (ще до оселення угорців в Угорщині); дтюрк. дариу «двері, ворота», тур. карі, чув. хапха «тс.» пов’язані з тюркськими дієсловами типу тур. кара «зачиняти, замикати, закривати», ккалп. жап, чув., хуп «тс.». — Дзендзелівський Доп. УжДУ 4, 62—63; Кирай 81. зі. 7, 5; Шулан 81. зі. 10, 170; Вагсхі 151; Его-ров 286, 305.
[капурисі «кінець, смерть»;—п. ка-ригез «кінець, загибель»;—запозичення з мови ідиш; ід. карогез, [каригез] «кінець, загибель, капут» походить від гебр. каррагбі «покутні жертви» (одн. каррага); семантичний перехід «покутні жертви» >«загибель, кінець» пов’язаний із звичаєм різати як покутні жертви курей перед днем покути і от Ьа кіригТт (букв.) «день покут» або (пізніше) ібт кірйг «день прощення, (або) покутної жертви» (отже, «покутні жертви (кури)» >«кінець, загибель (курей)» > «кінець, смерть (взагалі)»); гебр. каррагбі є похідним від кореневого дієслова ка-раг «покривати» (пор. його іншу форму кіраег «прощати», власне «покривати провину»), спорідненого з ар. каїага «покривати, приховувати; покутувати». — 8\¥ II 252; К1и§е—Мііхка 350; Оезепіиз 393, 394.— Пор. капар1.
[капусняк] «дрібний дощ, мжичка» Ж; — запозичення з польської мови; п. каризпіак «тс.», очевидно, виникло з [кар]«крапля, накрапання,капотіння» через проміжне *каризіак (з нарощенням двох зменшених суфіксів -из і -ак) і далі через зближення з каризпіак «капусняк (борщ із квашеної капусти)».— Див. ще капати.
капуста (бот.) «Вгаззіса оіегасеа Ь.; [густий борщ із квашеної шаткованої
капусти]», [капусті «бруква, Вгаззіса па-риз В. С.» Ж, [капустиця! «капуста» Ж, капусти «город (грядки) з капустою» Ж, капустина «головка (листок) капусти», [капустискої «поле, на якому росте (росла) капуста» Ж, капустище «місце, де росла капуста», капусник (ент.) «гусінь капустянки; город з капустою», капусниця (ент.) «капустянка, Ріегіз Ьгаззісае Б.», капусняк, [капус-тійникі «горщик для варіння капусняку», [капустянйк] «камінь, яким прикладають кружки в діжці з квашеною капустою» ДзАтл II, [капустяники] «вареники (пироги) з капустою», [капустни-ця] «капусняк», [капустяницяі «бочка з квашеною капустою» Ж, капустянка (ент.) «вовчок, Огуїіоіаіра уц1§агіз; [діжка на капусту; місце, де росте (росла) капуста ЖЬ>, капустяний, капус-някбвий, [капуснячийі, [капустянитиі «псувати» Ж, перекапустити «зіпсувати», розкапу статися «зайняти багато місця, невимушено розсістися»;—р. бр. капуста «(бот.); капусняк», др. капуста «страва із квашеної капусти» (1193 р.), п. ч. слц. каризіа, болг. [капуста!, схв. каризіа «(бот.) дрік, Оепізіа Ь.», слн. [каризіа] «капуста», кариз «тс.», р.-цсл. кгпіаста «страва» (1073); — очевидно, результат видозміни запозиченого слат. сотроз(і)іа «квашена, консервована капуста» (букв. «склад(е)на, змішана (зелень, капуста)»), пов’язаного з лат. сошрозіїиз «склад(е)ний, змішаний», сошрбпо «складаю», або іт. сош-розіа «компот; суміш»; виникнення голосного а в капуста намагалися пояснити зникненням носового приголосного (-Ш-) або існуванням носового голосного в романському слові (* каризіа), що було джерелом запозичення (Вгіїск-пег 48, 208; МасЬек Е84С 241); за іншим припущенням, слово набуло своєї теперішньої форми під впливом контамінації з близькою за значенням групою романських слів — слат. сариііцш «качан капусти» (від сарні «голова»), іт. саррнссіо (<слат. сарніінт) «качанна капуста» і фр. (запозичене з іт.) (сЬон) саЬиз «тс.» (Вегп. І 486; Вгйскпег 218; Брандт РФВ 22, 135; Кагіомйсх 8\¥О 252 і наст.); виведення безпосередньо
з іт. сошрозіа (Маіхепаиег 40; Мікі. Е\У Ш), що не пояснює -а-, незадовільне, так само, як пов’язання (ОеЬаиег II 20; Міккоіа ВегйЬг. 118) з двн. сЬариз, свн. каррйз (<слат. сариііит), що не пояснює кінця слова. — Дзендзелів-ський 81. зі 6/1—2, 130; Филин Образ, яз. 113; Фасмер II 188; Зіатекі II 62— 63. — Див. ще капітал, композиція.
капут, скапутитися (вульг.) «померти»;— р. бр. капут, п. кари! (і ка-рйі), ч. слц. (розм.) карні;—запозичення з німецької мови; нвн. карнії «розбитий, зламаний, зіпсований; той, що загинув» походить від фр. сарої «пропав, програв» (картярський термін з виразів еіге (їаіге) сарої «втрачати всі взятки при грі в карти»), етимологічно неясного, можливо, пов’язаного з точніше не визначеним (Ваихаі 139) провансальським словом, похідним від пров. сар (<нар.-лат. сариз; лат. сарні,-ріііз) «голова». — Фасмер II 188; К1и§е — Мііхка 350—351; ВІосЬ І 120.
[капутрак] «сюртук, вид верхнього одягу» ВеУг;—п. [карнсігок, каршігак, карнігок] «сюртук, куртка, каптан», ч. [карнігок] «пальто»; — запозичення з німецької мови; нвн. [Карнігоск] «довгий сюртук, пальто; солдатська шинель (в австрійській армії)» утворене з нвн. [Карні] «тс.» і Коск «сюртук»; нвн. Карні найвірогідніше походить від фр. сарої «плащ з відлогою», на семантичний розвиток якого в німецькій мові, можливо, вплинуло формально близьке фр. сароіе «солдатська шинель»; менш обгрунтоване виведення слова (Ванков БЕ 1960/1, 28) від іт. сарроііо; нвн. Коск — слово прагерманського походження, споріднене з дірл. гнсЬі (<*гик-Ін-) «куртка»; зміна форми слова на українському грунті (кінцеве -р-ак зам. р-сж) сталася, мабуть, через деетимологізацію і зближення його з іменниками із суфіксом -ак.—К1и§е—Міігка 604. — Див. ще ґейрок, капот.
[капуша] (ент.) «овечий кліщ, Меіо-рЬа£из оуіпизЬ.» ВеНЗн, [капут Г, Ж, кепуша ВеНЗн], «тс.»; — болг. [капуші «кліщ», м. [капуші (бот.) «рицина, Кісі-ПЦЗ сотшипіз Б.», схв. крпуша «овечий кліщ»; — запозичення з молдавської мо
ви; молд. кзпушз «овечий кліщ; (бот.) рицина» (друге значення є, можливо, калькою лат. гісішіз «вид великого кліща, паразита свійських тварин; рицина», пор. р. клещевйна «рицина» як кальку латинського слова), очевидно, споріднене з алб. керйзЬе «кліщ (паразит тварин)» і разом з ним належить до шару субстратної лексики, успадкованої з да-ко-фракійських говірок; виведення рум. сарй^а від рум. сар «голова» (Сгап)аіа 305; РЬіІіррісіе II 703; Ога§апи Кошапіі 75) непереконливе. — Зсітеїнсіко 134; Га-бинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 130; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 152; Сгап]а1а 438; ОЬКМ 127; СДЕЛМ 225; Козейі ІЬК II 102—103, 107, 111.
[капцан] «голяк, бідар Г; зубожілий, занепалий Ж», [капсан] «лайливе слово (стосовно єврея) Г; губань (лайливе слово) Я», капцанїти «убожіти, занепадати» (про людину); — р. бр. [капцан] «голодранець», п. карсап, заст. кар-соп, карзоп, [каЬхоп, карзап, каЬсап, карсоп] «зубожілий; голий, бідак; безпорадна людина; нероба; бевзь»; — запозичення з мови ідиш; ід. карсоп «жебрак, бідак» походить від гебр. цаЬвап «жебрущий; жебрак; той, хто живе з милостині», пов’язаного з дієсловом цаЬав «збирати», спорідненим з ар. цаЬайа «браги в руки, стискати (руку)», цаЬЬа-сіа «вручати гроші, платити», цаЬйа (-іип) «жменя; володіння (чимось)».— Фасмер II 188; Зіашзкі II 51; Газов-Гинзберг 56, 140—141.
[капцанй] «капці»;—бр. [капианьї] «лахміття, обірваний одяг»;—результат видозміни форми капці «взуття без халяв, шкарбани; хатні туфлі», зближеної з [капцан] «голяк, бідар» завдяки народній етимологізації слова як «взуття кап-цанів, бідних людей»; формальній зміні слова могло сприяти також зближення з близьким за значенням словом шкарбани.— Див. ще капець1, капцан.— Пор. шкарбан.
[капцювати] «падати лапатими пластівцями» (про сніг);—очевидно, пов’язане з [капці] «суконні шиті шкарпетки» (пор. семантично близьке лемківське [сніг іде онучами] «тс.»). — Див. ще капець1.
[капшаі «гаманець, капшук» Ж; — результат контамінації близьких за значенням і подібних формою слів капса і капшук «тс.» (див.).
[капшйвий] «неохайний, брудний Г; у лахмітті, обірваний Ж», {капші} (лайливий вираз);—р. [капшйвьій] «худий, худорлявий, малий на зріст, виснажений»;— можливо, через російське посередництво запозичене з якоїсь тюркської мови; пор. тат [капша^аі] «тонкий, вузький, худорлявий», алт. шор. кап-ша^аі «швидкий, прудкий».
капшук «калитка, гаманець; кисет; малюк», [капшуки] (бот.) «суниці, Рга-§агіа уезса Ь; полуниці, Ега§агіа соіііпа Ь.», капшучок «ковпачок», [капчук] «гаманець) (перев. на тютюн)» Ж, \кап-шушкй] (бот.) «дзвоники, Сатрапиіа §1отегаїа Ь.», ст. капшук (вт> капшуци) (XVII ст.);—р. [капчук] «мішок, гаманець», [капшук] «мішечок, кисет; малюк», бр. капшук «кисет; сечовий міхур», [капшух] «кисет», п. карсіисії «тс.; (жарт.) старий зношений капелюх», [карзгик] «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тур. карсік «гаманець, мішечок, кисет; мала посудина, футляр», чаг. уйг. капчук, каз. капиіьік «тс.» є зменшеними формами від рефлексів дтюрк. цар «посудина, міх, бурдюк, мішок». — Дзендзелівський ККЛ ЕТХ 15, 157; Фасмер II 189; Шипова 162— 163; Зіашзкі II 52; Ьокоізсії 94; Радлов II 1, 400—403, 429, 430, 432.
капщина (іст.) «податок з напоїв», ст. капщина (1556 р.);—п. карзхсхугпа «податок за право виготовлення горілки або пива»;—не цілком ясне; найімовірніше, походить від др. капь «вмістище; одиниця ваги (близько 4 пудів); гиря з цією вагою», що в даному разі могло позначати певну місткість (кількість) напоїв, за яку сплачувався податок; укр. капщина, п. карзхсхухпа могли б у такому разі бути безпосередньо утворені від прикметників у словосполученнях *капьска(я дань), *карзка (сіап); не виключено також, що польське слово є калькою відповідного (староукраїнського юридичного терміна; менш імовірний, насамперед, з погляду фонетичного і словотворчого, припущуваний
зв’язок (8IV II 250) із слат. сара§ішп «вид податку». — Див. ще кап.
кар (вигук для відтворення крику ворони), каркати; — р. каркать, бр. каркаць; — східнослов’ янське звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [кир] (вигук для відтворення крику курей), п. кагкас (<*к'ьГкаіі?) «кудкудакати, квоктати», ч. [кгкаіі] «каркати», слц. кгкаі' «тс.» і т. д.; реконструкція псл. *кагкаіі на підставі цих форм (Зіатекі II 78) здається сумнівною.— Пор. кир2, коркотіти, кракати1, крук.
кара, каральник КІМ, [караник] «жебрак, що робить сам собі рану» ВеУг, [каранйна] «погана погода» Ж, каратель, каральний, карний «кримінальний», карати, каратися «мучитися», [накараї Пі, покара, покарання, [скарайний] «каральний, невблаганний, суворий» Ж; — р. бр. кара, п. кага, ч. кага «докір; покарання», слц. кага «покарання», нл. кагаз «бити батогом; карати», болг. карам се «голосно, сердито кажу; лаю, кричу», м. кара «лає», кара се «свариться, лається», схв. кар «докір, догана; лайка; кара; біда, неприємність; турбота», слн. каг «сварка», кагаіі «докоряти, ганити», с.-цсл. кара «сварка»; — псл. кага з похідним від нього дієсловом кагаіі (або навпаки) пов’язане з когііі (укр. корити); — споріднене з лтс. кагіпаі «дражнити, дратувати», лит. [кі-гіпііі «тс.», лат. сагіпо «знущаюся, глузую», гр. харгт] «шкода, збиток; грошове стягнення; кара», дірл. саіге «догана»; недостатньо обгрунтоване пов’язання (Віск І 377; Тгаиішапп 118; Преобр. І 355) з дперс. кага- «військо, народ», лит. кагіаз «військо», гр. хоїра-тос «полководець»; не цілком певне також зіставлення (Масіїек Е81С8 193) з лит. кегпоіі «карати; бруднити», яке через лтс. кегпаі «бруднити» може бути, принаймні частково, пов’язане з лів. кагпа «тс.».— Фасмер II 190, 194; 81аш-зкі II 63—64; Вгйскпег 218; БЕР II 236; 8кок II 155—156; ЗССЯ 9, 151, 152— 153; Вегп. І 578. — Див. ще корити.
[караб] «вид їжі» Ж;—неясне.
карабеля (заст.) «шабля (крива)»; — ч. кагаЬеІа «крива оздоблена шабля, яку носили в давнину при урочистому
одязі»; — запозичення з польської мови; п. кагаЬеІа «тс.» (з XV ст.) пов’язується з назвою міста Кербела (ар. КагЬа1а‘) в Іраку, відомого торговельного пункту, біля якого, нібито, вироблялися подібні шаблі; менш обгрунтоване виведення (Хадсхко'Л'Жі РЛ 1954/2, 8) від прізвища КагаЬеІа, яке належало зброяреві, що виготовляв такі шаблі. — 81ашзкі II 64; Вгйскпег 219.
карабін «коротка гвинтівка; гачок в ланцюжках, повідках», карабїнка (розм.) «коротка гвинтівка», карабйн (заст.) «тс.», карабінер, карабйн ер (заст.); — р. карабйн «коротка гвинтівка; гачок (у годинникарів)», бр. карабін «коротка гвинтівка», п. кагаЬіп «гвинтівка, рушниця», кагаЬіпек «малокаліберна гвинтівка, карабін; годинникар-ський інструмент», ч. кагаЬіпа «карабін; вид інструменту», кагаЬіпка «коротка гвинтівка; годинникарський інструмент», слц. кагаЬіпа, кагаЬіп «карабін», кагаЬіпка «сталева обручка з пружиною (для з’єднання, підвішування і под.)», болг. карабйна «карабін», м. карабйн, карабйнка, схв. карабйн, карабйна, слн. кагаЬіпка «тс.»;—запозичено, очевидно, за російським і польським (можливо, також німецьким —нвн. ст. КагаЬіп) посередництвом з французької мови; фр. сагаЬіпе «карабін» є похідним від фр. ст. (з XVI ст.) сагаЬіп «солдат легкої кінноти; кінний розвідник», етимологічно неясного; первісно позначало зброю відповідного роду військ.— СІС 310; Шанский ЗСРЯ 8, 60—61; Фасмер—Трубачев II 190; НйШ-\¥огіЬ 19; 81ашзкі II 64; Оаигаі 140; ВІосЬ І 121.
[кара'бкатися] «дертися, видиратися нагору» Ж, Ікарабунитися] «лізти, дертися нагору», [одкарабковатися] «відкараскуватися» Пі;—р. карабкаться «лізти нагору, хапаючися руками й ногами», бр. карабкацца «тс.», п. [кагаЬ-кас зіе] «лізти, видиратися нагору» (з укр.); — неясне; можливо, східнослов’янське афективне утворення, близьке до р. царапать (пор. р. [карабить (пашню)] «боронувати, скородити (ріллю)»); менш певне пов’язання р. карабкаться, укр. [карабкатися] (Шахматов ИОРЯС 7/2, 354) з р. корббшпь, укр. [ускордб-
чити] «видовбувати». — Преобр. І 296.
[караббйка, карабдлька] «коробочка (бляшана)» Ме, [карабушка] «коробка з лубу, берести ВеЗн; чашечка в стільнику Ж»;— очевидно, запозичено з російської мови, частково через румунську (пор. рум. [сагаЬи^са! «коробочка з кори дерева, у якій зберігають тютюн»);— р. [коробушка] «берестяна коробка», [коробойка] «тс.» виникли як зменшені форми від р. короб, що відповідає укр. короб; про російське походження слова свідчить як відбиття російського акання в українських (і румунському) словах, так і вірогідність поширення реалії носіями російської мови, відомими до революції роздрібними торгівцями, що продавали специфічні вироби російських ремісників далеко поза межами Росії. — Див. ще короб.
[карабулька] (зоол.) «річкова черепашка Ппіо» Ж;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з словами [караболька] «коробочка (бляшана)», [карабушка] «коробка (з лубу або берести)». — Пор. караббйка.
карабульці—див. калабурці.
караван1 «валка в’ючних тварин; юрба людей, що шукають роботи; частина табуна з одного жеребця і кількох кобил; кілька річкових суден, що пливуть разом», [каравана] Ж, [караванець] «купець, що йде з караваном» Я, караванник «той, хто супроводжує, обслуговує караван», караванники (заст.) «гультяї, що грабували татарські каравани Я»;—р. бр. караван, п. кагашапа, ст. (XVII ст.) кагашап, ч. кагауапа, слц. кагауапа, болг. керван, м. карван, керван, схв. караван, карван, каравана, слн. кагауапа; — запозичено, можливо, за посередництвом російської і польської мов, з перської; перс, капуап «група мандрівників, караван верблюдів» походить від дінд. кагаЬЬаЬ «верблюд; молодий верблюд; молодий слон», етимологічно неясного (можливо, не індоєвропейського за походженням); для р. караван при запозиченні з перської мови допускають також (Фасмер II 190) французьке посередництво (фр. сага-уапе). — СІС 311; Баскаков та ін. Вза-
имод. и взаимообог. 52; ЗІахузкі II 69; НоІиЬ—Ьуег 233; БококсЬ 86; Мауг-Іюіег І 165.
караван2 (заст.) «гуральня, винниця»;— р. ст. і діал. караван «тс.»;—очевидно, видозмінене запозичення з турецької мови; тур. кагЬапе «фабрика, майстерня; (вульг.) публічний дім» походить від перс, кархане «завод, фабрика, майстерня», складного слова, утвореного з іменників кар «справа, діло, робота; заняття», спорідненого з дінд. кгпбіі «робить», і хане «дім», пов’язаного з ав. каНапаіу «копати» і спорідненого з дінд. кЬапаіі «копає»; значення «публічний дім» з’явилося, очевидно, вже в турецькій мові як первісно евфемістичне.— Назапеп УегзисЬ 256; Ноги 103, 185; ВагіЬоІошае 437—439, 444-448. — Пор. карган1.
[караван3] «великий віз, фургон Г; катафалк Ж», [караваняр] «візник катафалка; факельник, що супроводжує катафалк»;— р. [карафашка] «лінійка, віз»; — запозичення з польської мови; п. кагахуап «катафалк; [довгий вантажний віз]; (ст.) навантажений віз з амуніцією, провіантом (застосовуваний на війні)», ст. кагшап, кагаЬоп «довгий, важкий великий віз», [кагаЬап, кагашоп] «тс.» відбивають запозичене нвн. Каг-гетуа§еп «віз, у який коні запряжено один за одним; віз з кузовом», складне слово, утворене з іменників Каггеп «віз, візок; тачка», що через свн. кагге, двн. кагго, кагга походить від лат. саггиз «чотириколісний віз», і \Ба§еп «віз» (у польській мові скорочене: -шап — так само, як у гусішап < свн. геіі-\уа-£еп «ридван»), споріднене з псл. уогь, укр. віз; у польській мові значення «катафалк» у слова кагашап виникло лише в другій половині XVIII ст. у зв’язку з застосуванням у цій функції військового воза; зважаючи на хронологію п. кагашап «катафалк», неймовірним видається його виведення (Маїі-похузкі РР 2, 261; Маіхепаиег 195; Ког-Ьиі РР 4, 475; Кагіошісх 8 XV О 255) з не-засвідченого свн. кагхуа^еп, двн. кага-ша^еп, перший компонент яких (свн. каг, двн. кага) має означати «жалоба, оплакування», як у нвн. КагІгеііа£
«велика п’ятниця», букв, «сумна, жалібна п’ятниця». — Зіашзкі II 67—68; Вгіїск-пег 219. — Див. ще віз, кар-карезний.
[каравка] «ганчірка; (знев.) нікчемна, слабовільна людина» Л, [коравка] «тс.» Л, [каравнік] «ганчірник» Л; — бр. [ка-равачнік] «ганчірник»;—пов’язане, очевидно, з бр. каравьі «брудний, зашкарублий від бруду (пор. каравая ануча «брудна ганчірка»); корявий, шкарубкий», похідним від кара, спорідненого з укр. кора (див.).
карагач (бот.) «різновид в’яза, ільм, ІЛтиз їоііасеа»;—р. карагач, [караич], бр. карагач «тс.», болг. [карагач] «в’яз, берест»; — очевидно, через російське посередництво запозичено з якоїсь тюркської мови; тур. кагаа§ад «в’яз», уйг. кагауас «тс.» означає буквально «чорне дерево» (можливо, від кольору кори) і утворилося з поєднання слів колишнього словосполучення прикметника ката «чорний» та іменника а§ад «дерево», слова пратюркського походження (пор. дтюрк. їуас, уйг. йагач, чаг. йьігач, узб. егоч, туркм. тат. агач, каз. ккалп. ног. алт. шор. агаш, тув. ьіяш, башк. хак. агас, кирг. жьігач, чув. йьівар «тс.»).— Фасмер II 191; Шипова 164; Шанский ЗСРЯ II 8, 63; Севортян 71—73; Егоров 83; Назапеп Уегзнсй 7. — Див. ще карий.— Пор. караєць, каранчика.
[караєць] (бот.) «один з різновидів береста», [караяч, караячина Я] «тс.»; — пов’язане з тюркськими назвами різновиду береста, карагача, тур. кагаа§ад, уйг. кагауас; українська форма могла виникнути або внаслідок засвоєння турецького слова в діалектній стамбульській вимові [кагааад], або шляхом засвоєння тюркського слова за посередництвом р. [караич], де другий компонент -ич відбиває, очевидно, уйг. іьіЗач, чаг. іуач (пор. також дтюрк. їуас) «дерево»; на українському грунті слово було видозмінене за зразком іменників чол. р. з суфіксом -ець (-єць). — Див. ще карагач. — Пор. каранчика.
[каразій] (орн.) «просянка, ЕшЬегіха саіапсіга Ь. (Е. тіПіагіа)» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з тур. крим.-тат. кагаса «чорнуватий, темний» з огляду на темне оперення птаха. — Воїнств.—
Кіст. 256; Птицьі СССР 539, табл. 42 (3). — Пор. карий.
каразія «просте товсте сукно», ст. каразія (каразіями] (XVI ст.);—р. [карався] «рідка і груба вовняна тканина», ст. каразиево (сукно) (XVI—XVII ст.), бр. ст. каразея, каразьія «сорт сукна», п. кагах)а «грубе просте сукно; домоткане сукно», схв. ст. кагагЦа «просте сукно»;—очевидно, за посередництвом польської і, далі, голландської мов (гол. кагзааі «грубе сукно») запозичено з англійської мови; англ. кегзеу «тс.» свою назву дістало від назви села Кегзеу (Керсі) у графстві Суффолк в Англії, де таке сукно виробляли.— КісЬЬапіі 63; Фасмер II 191; Бульїка 139; 81ам--зкі II 69; Вгйскпег 219; Кіеіп 843; 8кеаі 277.
караїм «представник однієї з тюркомовних народностей», [караїмка] «низька бараняча шапка з плоским верхом»; — р. карайм, бр. караїм, п. ч. слц. Кагаіт, болг. карайми (мн.);—запозичення з гебрайської мови; гебр. дага’Тш (мн.) «читці (біблії)» (одн. дата’) пов’язане з дієсловом дата’ (пізніша вимова цага’) «кликав, звав, називав; читав (у тому числі й уголос)», спорідненим з арам. д3га’ «кликав; читав», ар. дага’а «читав (зокрема вголос, особливо про ко-ран), декламував», що зводяться до псем. <ЗК’ (КК’) «кричати, кликати»; назву було дано караїмам як представникам особливого різновиду іудаїзму, які, на відміну від євреїв-талмудистів, що, крім писаного закону (біблії), визнають ще й усний закон (талмуд), не визнали талмуда за свою священну книгу.— Фасмер II 191; Мусаев Грамма-тика караимского язьїка (М., 1964) 5; Оезепіиз 745—746; Газов-Гинзберг 45, 168.
[карайман] «судно, корабель» Я, [ка-рамдн] «тс.» Я;—неясне; можливо, пов’язане з тур. кагатізап «вид морського судна», яке в процесі запозичення могло змінити форму внаслідок зближення з тур. кагашап «великий залізний молот, уживаний на кораблях».
[каракавка] (зоол.) «жаба райка, кря-кавка, Нуіа агЬогеа Ь.» Ж, [каракуиіка] «тс.» Ж, [каракуля] «ропуха, Виїо»; —
результат контамінації форм [корбпав-ка\ «ропуха» і крякавка «райка» з дальшими видозмінами цього результату.— Див. ще коропавий, кря.
каракалпак;—р. бр. каракалпак, п. кагакаїраскі, ч. слц. Кагакаїрак, болг. каракалпаци (мн.);—запозичення з каракалпацької мови; етнонім ккалп. каракалпак. є складним словом, утвореним з прикметника кара «чорний» та іменника к.алп ак, «шапка, ковпк»; етнонім виник, очевидно, як позначення характерної особливості одягу каракалпаків або якогось племені, що ввійшло до їх складу (пор. зокрема, давньоруську назву якоїсь давньотюркської народності чьрнии клобуци (букв.) «чорні шапки (ковпаки)», можливо, переклад тюркської назви, відповідної сучасному каракалпак(и).—Фасмер II 191; Зтно-нимьі.М., 1970, 139—140; Никонов 176; Менгес 62—63; БСЗ 20, 111. — Див. ще карий, ковпак1.
[каракати1] (мн.) «короткі чоботи; вид літнього взуття Я»;— п. [кагакаіу] «легке селянське взуття, схоже на черевики» (з укр.);—очевидно, слово тюркського походження, в основі якого може лежати словосполучення кагакаіа,— пор. загальнотюркське кага «чорний; поганий, нещасний; простий, належний простолюдові; черні» і тат. ката (даіа) «валяні калоші», киез ката «повстяні боти». — Див. ще карий.
[каракати2] (ірон.) «робити абияк» Дз; — очевидно, афективне утворення.
каракатиця (зоол.) «головоногий молюск Зеріа»; — бр. каракаціца;— запозичення з російської мови; р. каракатица є, очевидно, результатом видозміни давнішого *корокатица, пов’язаного з прикметником *корокат,ь «ногатий» (пор. схв. кракат «тс.»), утвореним від др. ^’корок'ь «нога»; отже, первісне значення слова —«ногата . тварина». — Шанский ЗСРЯ II 8, 63; Фасмер II 191; Преобр. І 358. —Див. ще окорок. — Пор. крок.
[караки] «місце, де стовбур дерева розділяється надвоє», [карачун] «людина з вигнутими назовні ногами» Па, каракатий. «сукуватий, корчуватий; кривий», каракуватий «тс.», карачкуватий «кри-384
воногий, розкарячений», карачки «навпочіпки; рачки», накарачках, накарач-ки; — р. [корачка] «широкий крок», [корячка, карачка, карячка] «тс.», бр. на карачкі «накарячки», схв. кбрак «крок, хода», корачати «іти, крокувати», слн. когак «крок, хода», когасііі «іти, крокувати»;— псл. когакь «крок, розставлені ноги», пов’язане чергуванням голосних з *когкь «нога, стегно», кгокь «нога, крок»; зміна ко- в ка- відбулась на українському грунті в позиції перед наступним наголошеним складом з а, як у багатий, калач та ін. — Фасмер II 322; Преобр. І 297—298; Шахматов Очерк 155; 8кок II 177; Вегп. І 571—572.— Див. ще крок. — Пор. карячки, навка-рачки, окорок.
караковий;— запозичення з російської мови; р. караковьій (про масть коня) «темно-гнідий, майже вороний, з підпалинами, жовтиною на морді і в пахах», ст. каракульїй (з 1518 р.) «тс.», [караку-ла] «караковий кінь» походять від тюрк, кагакніа, складного слова, утвореного з кага «чорний» і кніа «буланий» (пор. уйг. кирг. каз. ккалп. тур. алт. тув. киїа (кула) «буланий, жовто-сірий; рудий, бурий», хак. хула, башк. тат. кола, чув. хала «тс.»); своєї сучасної форми в російській мові слово, мабуть, набуло під впливом одинаковьш або подібних до нього прикметників; менш вірогідне виведення з чаг. карав «чорний, темний» (Фасмер II 191); абсолютно неприйнятне зближення з гр. кари хіт се «темно-червоний» (Горяев 133). — Сетаров Тюркизмьі 236; Шанский ЗСРЯ II 8, 63; Преобр. І 296; Корш АЇ81РИ 9, 510; Мікі. ТЕ1 І 327, 336. — Див. ще карий.
[каракбні (ент.) «чорний тарган, Ре-гіріапеіа огіепіаііз» ВеБ, [каракун] «тс.» ВеБ;—запозичення з польської мови; п. кагакоп «тарган, ВІаНа огіепіаііз Б.», кагакап, [кагакап] «тс.» походить від р. бр. таракан або від укр. \тара-кан]. — ЗІашзкі II 65—66. — Див. ще тарган.
[каракуля1] (бот.) «картопля» Ж; — запозичення з польської мови; п. [ка-гакиїе] (мн.) «сорт картоплі» в якийсь спосіб пов’язане з п. кагіоїіа «картопля».— Див. ще картопля.
[каракуля3! «ручка коло рала» Я;— р. [каракуля} «криве дерево; залізні вила для гною»;—очевидно, пов’язане з [караки] «місце, де стовбур дерева розділяється надвоє»; необгрунтоване зіставлення р. [каракуля] «криве дерево» (Фасмер II 192; Грот Фил. раз. 2, 433) з тюрк, кага «чорний; поганий» і киї «рука» при цілком можливому зближенні цих тюркських слів з р. каракуля (каракули) «карлючка (погане письмо)».— Див. ще караки, корокуля.
каракуль «цінне овече хутро; порода овець», каракульнйцтво, каракульча «шкурки, що їх знімають з ягнят-ви-киднів або з плоду каракульських овець»;—р. бр. каракуль, п. кагакиїу (мн.), ч. слц. кагакиї, вл. І<агаки1(-\сои’-са) «каракульська вівця», болг. каракул, схв. каракул, слн. кагакиї;—через російське посередництво запозичено з узбецької мови; узб. [^оракул] «порода овець з чорною кучерявою вовною» походить від назви містечка Каракул «Каракуль», розташованого біля м. Бухари в Узбекистані; помилковим є пов’язання (8 XV II 257) з тур. (очевидно, узбецьким) кагакиїак (узб. і^ораі^улок,) «рись». — СІС 311; Фасмер II 192; Шипова 165; Дмитриев 539; НоІиЬ—Ьуег 233; Корш АЇБІРЬ 9, 510.
[каракут] (іхт.) «окунь, що водиться в Дністрі» Ж;—очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. каракудз «карась; родове ім’я, дане малим рибам» пов’язане як запозичення з болг. ка-ракуда «тс.», яке, можливо, зводиться до гр. хорах<»6'ї]д «подібний до ворона»; необгрунтованим (без наведення будь-якого слова-джерела) є твердження (Зспеїисіко 134) про тюркське (турецьке) походження назви.— ПЬКМ 116; СДЕЛМ 175; БЕР II 234—235.
[каракуц] «карлик» ВеБ; — очевидно, пов’язане з [каракуцька] «різновид гарбуза», яке частково зводиться до тур. кагрих «кавун; (перен.) мала дитина»; пор. р. карапуз, слово того самого тюркського походження. — Див. ще гарбуз, каракуцька.—Пор. карапуз.
[каракуцька] (бот.) «різновид гарбуза, СисигЬііа реро Б. Уаг. сіігіїогшіз» Ж, [каракуцьки] «тс.»;—очевидно, ре
зультат контамінації запозиченого тур. кагрих «кавун» і [таракуца] «різновид гарбуза». — Див. ше гарбуз, таракуца.
[каралуш] «клин, яким збивають плоти»;—очевидно, видозмінене запозичення з угорської мови; уг. каїаих «провідник» походить від тур. [ка!а§их] «провідник, лоцман; ватажок»; при запозиченні слово зазнало великих фонетичних змін, які частково можуть пояснюватися зближенням з рум. сагайз «візник»; семантичний розвиток слова йшов, очевидно, в напрямі «провідник» > «інструмент провідника (який керував збиванням плотів або сам їх збивав)» > «клин, яким збивають плоти». — Пор. карауша.
[каралюх] (ент.) «тарган, Віаііа огі-епіаііз Б.»Ж;— запозичення з польської мови; п. кагаїисЬ «тарган» утворене від кагакоп «тс.». — Зіам-’зкі II 66. — Див. ще каракбн.
[караман] «назва чорного вола; чорний (масть і кличка собаки) Ме»;—болг. [караман] «чорнявий, смаглий; чорної масті (про тварин)», [караманес(т)] «чорної масті (про тварин), з чорним волоссям (про людей)», м. караман «вівчарка (чорна)»;—запозичення з турецької мови; тур. кагашап «темний; смаглий; назва чорного собаки» утворене від кага «чорний»; для південно-західних говірок української мови не виключене посередництво молдавської (молд. караман «чорної масті (про тварин)») або —менш вірогідно — болгарської мови. — ЗсЬе-Іисіко 134. — Див. ще карий.
карамель, карамелька, [кармельок] Ж;—Р- бр. карамель, п. кагшеї «карамель; палений цукор», кагшеїек «карамелька, льодяник», ч. слц кагашеї «палений цукор», болг. карамел «палений цукор для солодощів; карамель (цукерки з цього цукру)», м. карамела «карамель», схв. карамела «ірис (вид цукерок); [цукат, зацукровані фрукти]», слн. кагашеїа «палений цукор; карамель, льодяник»;—очевидно, за посередництвом російської .і частково польської мови запозичено з французької; фр. са-гашеї походить від ісп. сагатеі(о) «карамель, льодяник», яке розглядається
як продовження видозміненого слат. саппа те11І8 (саппашеїіа) «цукрова тростина», з лат. саппа «тростина» і слат. теї-Ііз (теїіа) «цукровий (солодкий)»' (Фасмер II 192; Паигаі 141; Меуег-ЬйЬке 150), як відбиття лат. саіашеїїиз, букв, «тростинка» (за формою цукерок), зменш, від лат. саіатиз «тростина» (Преобр. І 296; К1и£е—Міігка 351), як наслідок контамінації саппа шеіііз «цукрова тростина» і саіашеїііз «тростинка» на позначення цукерок (паленого цукру на паличці) (НоІиЬ—Ьуег 233) або як засвоєне нлат. сагашеШз «карамель», утворене в результаті контамінації саппа теїііз «цукрова тростина» і лат. саіатиз «тростина» (ОатШзсЬе^ 189).
[карамза] (бот.) «кабачок, тиква, Си-сигЬіз оуіїега Ь. Ж (Пі); диня, Сисиг-Ьіз реро сіеіісіоза Мак»; — неясне; можливо, пов’язане з тур. кагриг «кавун».
[карамшія] (ент. зб.) «попелиця, АрЬі сіосіеа; взагалі дрібні комахи»Ж;—неясне; можливо, походить від тур. капп-са «мурашка».
[карандйч] (іхт.) «морський півень (летюча риба), Тгі§1а» Ж;— р. каран-гйч «тс.»;-—очевидно, запозичення з турецької мови; тур. кіг1ап§ід (Ьа1і§і) «летюча риба» є словосполученням, утвореним з іменників кігіап^ід «ластівка» і Ьаіік «риба». — Фасмер II 192.
карантин, [калантйр];—р.м. карантин, бр. каранцїн, п. кшагапіаппа, заст. кхуагапіапа, ч. слц. кагапіепа, вл. к\уа-гапіепа, болг. карантини, схв. карантин, слн. кагапіепа;— очевидно, за посередництвом російської мови запозичено з французької; фр. циагапіаіпе «карантин; сорокаденний піст; сорок років; штук із сорок; близько чотирьох десятків» як числівникова форма, що позначає приблизну кількість «близько сорока», є похідним від числівника циагапіе «сорок», що через нар.-лат. циагапіа зводиться до лат. циас1га§іпіа «тс.», спорідненого з гр. тєтрихогта, тєооа-ріхоута, вірм. к'іагазип (<*іиаг(а)-копіа); слово первісно означало «сорок (днів)», які звичайно тривала тимчасова ізоляція під час захворювань; менш переконливе виведення слова (Фасмер II 192) від іт. циагапіепа «карантин».— 386
НоІиЬ—Ьуег 233; Паигаі 600; \Л/а1сіе— Ноїш. II 394—395.
[каранчика] (бот.) «вид береста (в’яза), ІЛтиз сатрезігіз тісгосагра» Ж;— пов’язане з тур. кагаа§ад «берест (в’яз)», що лежить в основі походження кількох українських назв різних видів родини в’язових; могло виникнути в результаті контамінації двох інших форм таких запозичених назв — [караячина] «ІЛшиз зиЬегоза ЕЬгЬ.» і [карачник] «тс.».—Див. ще карагач.—Пор. караєць.
[карап] «худе порося ВеУг; нікчемне (порося); недоброякісний, дефектний, кепський Чопей»;—неясне.
карапавка, карапан, карапаня, ка-рапатиця —див. коропавий.
карапудитись, карапудливий — див. харапудитися.
карапуз «пузань, капшук» (про дитину), [карапузь] «низькоросла людина» Л, [карапузень] «тс.», [карапузка] «сорт круглої дині», [карапунчик] «карапу-зик» Я;—р. бр. карапуз «капшук» (про дитину);—запозичення з тюркських мов; тур. крим.-тат. кагЬиг «кавун», аз. карбьіз, тат. карбьіс і т. д. є тим самим словом, фонетичний варіант якого відбився в укр. гарбуз; зміна б > п виникла в результаті зближення з пузо\ припущення про зв’язок з фр. сгароиззіп «карапуз» (Соболевский РФВ 70, 79; Маігепаиег ЬР 8, 45; Фасмер II 193), про походження від п. кагриг «кавун» (Преобр. І 297) або від *короткопузьш (Даль II 91, 171) позбавлені підстав.— Фасмер—Трубачев II 193; Шипова 197; Дмитриев 522. — Див. ще гарбуз.
[караскаї «вид довгої жіночої кофти» Ва, Я;—неясне.
карась (іхт.) «Сагаззіиз сагаззіиз, Сагаззіиз уи1§агіз, Сургіпиз сагаззіиз» СУМ, Ж, [карас Ж, карасько Ж, карахвет] «тс.», карася «карасик», карасьча «тс.», карасяччя (зб.), [карасюватий] «багатий на карасів» Я, карасячий;—р. бр. карась, др. карась, карась, п. кагаз, ч. слц. вл. нл. кагаз, болг. карас, карат, схв. карат, слн. кагаз, когезеї); — псл. кагазь, кагаз]ь, очевидно, запозичення з якоїсь сусідньої мови (пор. мар. удм. кагака, тат. карана «тс.»); виведення від нвн. КагаизсЬе, ст. кагаз
«тс.» (Преобр. І 297; Вегп. І 489; КогЬиі РР 4, 466), яке зводять до гр. хорахї-лос; «вид морської риби» через фр. сагаз-5Іп (согаззіп) «карась», іт. согасіпо «особлива риба», лат. согасїпиз «вид риби» (К1и§е—Міігка 350—351), недостатньо обгрунтоване, оскільки фр. са-газзіп саме виводиться від нім. [кагаз] (МасЬек Е5ЛС 242; Паи/аі 141).— Ко-ломиец Происх. назв, рьіб 127—130; Фасмер—Трубачев II 193—194; Мозгупз-кі ЗР 39, 5—6; Зіашзкі II 67; БЕР II 242; ЗССЯ 9, 152; Мікі. Е\У 112.
карат «дрібна міра ваги»;—р. бр. болг. карат, п. вл. кагаі, ч. слц. слн. кагаі, м. карат, схв. карат; — запозичення з німецької або італійської мови; нвн. Кагаі, іт. сагаіо «тс.» походять від ар. рїгаі «тс.», яке зводиться до гр. /ерітют «срібна монета; (бот.) ріжок», похідного від хграе «ріг», спорідненого з лат. согпи, двн. Ьогп «тс.»; зернинки ріжка використовувались як міра невеликої ваги. — СІС 311; Шанский ЗСРЯ II 8, 66; Фасмер II 194; МасЬек Е5ЛС 242; К1н£е—Міігка 350; Мезііса 271; БокоізсЬ 94. — Див. ще горн.
[каратися] «удаватися, пощастити» (не кареся «не щастить, не ведеться»; не викаралося «не вдалося») ВеЛ;—неясне.
караул, [калову р], караулка, караульна, караулшпи, [каловурити]-,— р. болг. м. караул, р. ст. караул-ь (1356), бр. каравул, п. кагаиі, ч. кагані;— запозичено з тюркських мов, можливо, через російську; тур. чаг. кагауиі «сторожа», чаг. уйг. каравул, узб. коровул, кирг. короол, каз. ккалп. башк. карауьіл, ног. тат. тур. діал. каравьіл, аз. туркм. гаравул, ойр. каруул, чув. хурал, дтюрк. карату «тс.» споріднені з монг. харуул, каруул, бур. харул, харур «тс.» і походять від спільно™рк. кага «дивитись, берегти», спорідненого з монг. хар(ах) «тс.»; виведення від тюрк, караавьіл «охороняй аул» [(Реформатский, Вве-дение в язьїкознание, 1967, 104) викликає сумнів. — СІС 311; Макарушка 9; Шанский ЗСРЯ II 8, 66—67; Фасмер II 194; Шипова 167—168; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55; Преобр. І 297; БЕР II 241; Вегп. 1 489; Егоров 307; Назапеп УегзисЬ 235—236.
Ікарауша] «великий вантажний віз» Ж, [каравуш] «караван, транспорт; посудина на борошно» Ж;—запозичення з молдавської мови; молд. кардуйте «візництво; гужове перевезення, транспорт» утворене від кдрзуш «візник», пов’язаного з дієсловом (а) кара «везти, перевозити», яке походить від лат. *саггаге «тс.», пов’язаного з саггиз (саггиш) «віз»; значення «посудина на борошно» виникло, мабуть, у зв’язку з посудом, використовуваним при перевезенні борошна.— ЗсЬеІшІко 134; УгаЬіе Ношапо-зіауіса 14, 153; Сгап]а1а 438; СДЕЛМ 226; Рщсагіи 25. — Див. ще карета, кар-карезний.
карафа «графин», карафка, [кара-фінка] Мо «тс.»;—р. ст. карафйн, бр. [карафінка], п. кагаїа, кагаїка, кагаїі-па, ч. слц. вл. кагаїа, болг. карафа, м. карафина, схв. карафа, слн. кагаїа; — через польське посередництво запозичено з італійської або французької мови; іт. сагаїїа «тс.», сагаїїіпа (зменш.), звідки фр. сагаїе, через іспанську мову (ісп. §аггаїа «тс.») прийшло з арабської; ар. £аггаїа «опукла пляшка» пов’язане з дієсловом £агаїа «черпати» прасемітсько-го походження або з іменником каг’а «гарбуз» (ЕокоізсЬ 54).— КісЬЬагсП 63; Зіашзкі II 65; МасЬек ЕЗЛС 241; Фасмер І 453; БЕР II 241; Паигаі 140; ВаДізіі—Аіеззіо І 751. — Пор. графйн.
[карахбнька] «невелика тиква, патисон», [карафбнька] «тс.»; — експресивне утворення, паралельне до [тарапунька] «тс.».
[карачі] «густий чагарник» Ж;—р. [карагач] «терен» (Даль у значенні сумнівається);— запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. кагадаїї «терен», утворене з основ кага «чорний» і даіі «чагарник»; у російській мові відбулося зближення з карагач «в’яз». — Див. ще карагач.
карб «нарізка, зарубка», [карба] «борозна», [карбань] «людина з віспуватим обличчям» Я, [карбйр] «бирка» Ж, Пі, карбіж «нарізки на дереві для рахунку, позначення та ін. Г; бирка Ж, Пі», карбівка «карбований орнамент; інструмент для карбування; [сушена риба з нарізками]», [карбівнйк] «таврувальник»,
карбівничий «[тс.]; лісник», [карбоваль] «той, хто карбує» Ж, Пі, карбованка «карбована річ» Ж, [карббвка] «сушена риба з нарізками», карбувальник, [карбуй] «той, хто таврує дерева» Я, [карбб-жшпи] «робити надрізи» Я, карбувати, карбований, карбувальний, розкарббву-вач; — р. [карб] «бирка для рахування овець», бр. карбаваць «карбувати; робити складки»,, (П. кагЬ «карб, насічка; зморшка», вл. кагЬа «насічка», слц. [кагЬ] «тс.»;—через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. КегЬе «зарубка, насічка», свн. КегЬе «тс.», пов’язане з дієсловом нвн. кегЬеп «карбувати», двн. *кегіап «тс.», спорідненим з дангл. сеогГап «різати, вирізувати», англ. сагуе «тс.», гр. уроири «видряпую; пишу», псл. *гегЬь, *гегЬь)ь, укр. жереб. — Шелудько 32; Фасмер II 195; КісЬЬагсИ 63; ЗІашзкі II 69—70; К1п£е—Мііхка 363 —364. — Див. ще жереб.—Пор. графіка, карбованець.
[карбас] «великий весловий човен»; — р. карбас «великий поморський вантажний човен», бр. карбас «тс.»;—через російське посередництво запозичено з угро-фінських мов (вепс. кагЬах «невелике вантажне судно», фін. кагуаз «тс.»); менш переконливе виведення від гр. харсфое (Преобр. І 298; Горяев 134; Маіхепаиег 196) або від лат. сагЬазиз «певне судно» (Соболевский РФВ 70, 79). — Фасмер II 195; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 56; Каїіша 105.
[карбач] «батіг, наган; джгут у грі», [карбун] «батіг» Я, [корбач] «кийок» Ж, Ікорбачкувати] «бити корбачем» ЕЗб 25;—р. бр. [карбач] «батіг», п. заст. кагЬасх «нагайка», когЬасг, схв. корбач, крбач, слн. [когЬас] «тс.»; — запозичення з турецької мови (тур. кігЬа^, кіград «тс.»). — Фасмер II 195; Шипова 168; Зкок II 153; Мікі. Е\У 130.
карбід «сполука металу з вуглецем»;— р. болг..карбйд, бр. карбід, п. ч. слц. кагЬісі, м. карбйд, схв. карбйд, слн. кагЬісІ; — суфіксальне книжно-наукове утворення, паралельне до сульфід, бромід, хлорид і под., від лат. сагЬо «вугілля», спорідненого з гот. Ьаигі «вугілля», двн. Ьегсі «вогнище», лит. кйгіл «запалювати вогонь, топити», псл. ки-
гііі, укр. курити. — СІС 311; 8ЛР III 557—558; ЇУаІсіе—Ноїт. І 165—166.
карбідка «карбідна лампа»;—п. ч. слц. кагЬісІка, болг. карбйтка «тс.»; — результат лексикалізації виразу карбідна лампа, можливо, зумовлений впливом західнослов’янського зразка.— Див. ще карбід.
карбованець, [карбованка] «металева монета» Пі;—р. [карббванец] «усяка дзвінка монета», [карббвец, карббнец] «тс.», бр. карббванец (з укр.), п. кагЬохуа-піес (з укр.);—власне українське утворення від дієслова карбувати «робити насічки» (на обводі монети); твердження про запозичення з польської мови (Фасмер II 195; Зіатекі II 70; Вегп. І 489) не підтримується наголошенням і не узгоджується з тим фактом, що п. кагЬохуапіес означає тільки «карбованець на Україні» (8ЛР III 561). — Чер-нов ДБ VII 40—41. — Див. ще карб.
карболка «карболова кислота», [карббвка] «тс.», [карболовий];— р. бр. карболка, п. ч. слц. вл. кагЬої, ч. кагЬоІка, болг. карббл, м. карбол, схв. карббл, слн. кагЬбІеп;—розмовне утворення від виразу карболова кислота; самостійно не вживана в східнослов’янських мовах, основа карбол- (кагЬої) є книжним складним утворенням з лат. сагЬо «ву-гіль» і оіеит «олія, масло». — СІС 312; 8ЛР III 559. — Див. ще карбід, олія.
карбонад «запечена свинина»;—р. карбонад, бр. карбанад, п. кагЬопасІа, ч. кагЬопаіек, слц.кагЬопаіка, схв. карбонади;— через російське і французьке посередництво запозичено з італійської мови; іт. сагЬопаіа «м’ясо, засмажене на вугіллі» (звідки фр. сагЬоппасІе «тс.») утворене від іменника сагЬопе «вугілля», що походить від лат. сагЬо «тс.». — СІС 312; Фасмер II 195; МасЬек Е8ЛС 242.— Див. ще карбід.— Пор. карбонат.
карбонат «сіль вугільної кислоти; мінерал, що містить групу вуглекислоти СО2; чорний алмаз (карбонадо)», карбонізація «звуглювання», карбонізувати-,— р. болг. м. карбонат, бр. карбонат, ч. слц. вл. кагЬопаі, схв. карбонат, слн. кагЬопаі;—запозичення з французької мови; фр. сагЬопаіе утворене в 1787 р. Ж- де Морво від лат. сагЬо,
-опій «вугілля». — СІС 312; Паигаі 141.— Див. ще карбід. — Пор. карбонад.
[карбуляти] «кидати палку так, щоб вона ударялась об землю то одним, то другим кінцем», [карбучати] «тс.»;— експресивні утворення, паралельні до [кабутати] «тс.», [камбутати] «розхитуватись під час обертання» (про колесо).—Пор. кабутати.
карбункул «глибинне запалення шкіри; рубін», карбункульозний «чирякуватий»;— р. бр. карбункул, п. кагЬипкиї, ч. кагЬипкиї «рубін», кагЬипкІ «запалення», слц. кагЬипкиї, болг. карбункул «запалення», схв. карбункул, слн. кагЬйпкеІ (кагЬипкиї) «тс.», стел, кдрії-и ьнт-лщудфст-.. «рубін»;—очевидно, через посередництво польської мови запозичено з наукової латині; лат. сагЬипсиїив «вуглинка», зменшена форма від сагЬо «вугілля», було застосоване в обох значеннях через подібність рубіна і чиряка до розжареної вуглини. — СІС 313; Фасмер II 195; ЗІашзкі II 70—71; МасЬек Е8ЛС 242, —Див. ще карбід.
карбюратор «прилад для перетворення рідкого палива в газову суміш», карбюрація, карбюрувати;—р. бр. карбюратор, п. кагЬигаіог, ч. слц. слн. кагЬигаІог, болг. м карбуратор, схв. карбу ратор;— запозичення з французької мови; фр. сагЬигаіеиг «карбюратор», саг-Ьигег «карбюрувати» утворені в кінці XIX ст. від сагЬиге «вуглецева сполука», похідного наукового утворення від лат. сагЬо «вугілля». — СІС 313; Шанский ЗСРЯ II 8, 68; Паигаі 141.
[карватка] «кварта, кухоль; карнавка для збирання грошей Г; скринька Ж», [карувка] «тс.» Ж, [кавратка] «кварта; карнавка»;—р. [карватка] «кварта, коновка, жбан», п. [кагшаїка] «кварта; міра рідини»;—результати суфіксальної і семантичної видозміни др. карвана «церковна скарбниця»; виведення з польської мови (Фасмер II 195; Вгйск-нег 221) позбавлене підстав. — Див. ще карнавка.
[карваші «обшлаг», [закарваш, за-кавраш] «тс.»;— запозичення з польської мови; п. кагшазг «обшлаг, манжет, (іст.) металевий нараменник у гусарів», [каг-хмаз] «манжет» походить від уг. кагуаз
«металевий нараменник», утвореного з основ іменників каг «рука», запозиченого з тюркських мов (пор. уйг. даг «рука», дтюрк. £агї, кирг. алт. кари «тс.»), і уаз «залізо». — Балецкий 81. зі. 9, 338; Фасмер II 196; 8ЛР III 593—594; Вгйскпег 221;ММТЕ8гП 369. — Див. ще вошолу(в).
карга (лайл. про стару жінку); — бр. карга (лайл.); — запозичення з російської мови; р. карга «тс.; ворона» є словом тюркського походження (тур. Крим.-тат. каз. кирг. алт. тат. кипч. уйг. чаг. кагуа «ворона»), — Шанский ЗСРЯ II 8, 68—69; Фасмер II 196; Зеленин РФВ 56, 243; Вегп. І 490; Мікі. Е\С 112.
[карган1] «лабаз, приймальний пункт для риби» Мо, [кирган] «тс.» Берл.; — запозичення з турецької мови; тур. каг-Ьапе «льодовня, холодильник» утворене з основ іменників каг «сніг», пратюрк-ського походження, і Ьапе «будинок, приміщення», яке походить від перс. Ьапа «тс.». — Разапеп УегзисЬ 235.— Див. ще караван2.
[карган2] «кажан» Ж, [карганець] «тс.» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з р. [карга] «залізна скоба з гострими кінцями, що забивають у колоду», бр. [каргнуть] «схопити, ущипнути».
[карганй] «сорт чорних бобів» Ж, [карганка] «рослина чорного бобу» Ж; — очевидно, результат евфемістичної видозміни форми таргани, що могла бути використана як назва чорних бобів через їх зовнішню подібність до чорних тарганів.—Пор. тарган.
карда «залізна щітка для вовни і льону; чесальна машина»;—р. [карда] «залізна або будякова щітка для вовни і бавовни», п. кагсіасг «скребло», болг. кар-дйрам «ворсую», схв. кагіаіі «чесати (вовну)»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Кагсіе «ворсувальна шишка, скребло», двн. кагіа, кагсіа «скребло» походить від лат. сагсіииз (нар.-лат. сагсіиз) «будяк», пов’язаного з саггеге «чесати вовну», спорідненим з дінд. ка-заіі (<*кагзаіі) «тре, скребе», лит. кагДі «почісувати, видовбувати, чистити скреблом», псл. *когДа, укр. короста,— КісЬЬагсІЕ 63; Шелудько 32; Фасмер II
196; 8ЛР III 556; БЕР II 245; Вегп. І 489; Мікі ЕУ/ 69; К1п§е—Міігка 351; XV а і сі е—Ноїт. І 173. — Див. ще короста.
кардамон «східна рослина з родини імбирних, вживана в медицині і кулінарії»;— р. бр. болг. кардамон, п. каг-гіатоп, ч. кагбатот, слц. кагсіатоп, схв. кардамом, слн. кагсіатот;—очевидно, через посередництво західнослов’янських і німецької (нвн. Кагсіатот «тс.») мов запозичено з латинської; лат. сагбатбтит відтворює гр. харбіцю-р,оу «тс.», до складу якого входить харбощот (бот.) «кардам, крес», етимологічно неясне. — СІС 313; Шанский ЗСРЯ II 8, 69; Фасмер II 197; БЕР II 245; Оаигаі 142; Егізк І 786—787.
кардан «пристосування для збереження непорушності підвішеного тіла при хитанні опор; карданний вал»; — р. бр. болг. кардан, п. ч. слц. вл. каг-Зап, схв. кардан, слн. кагсіапзкі;—запозичення з західноєвропейських мов (нім. Кагсіап, фр. англ. сагсіап, іт. саг-(Іапо «тс.»), у яких походить від прізвища італійського математика Дж. Кар-дано (Сагсіапо, 1501—1576). — СІС 313; Кіеіп 239.
кардинал «високий духовний сан у католиків»;—р. болг. м. кардинал, бр. кардинал, п. кагсіупаї, ч. слц. слн. каг-Діпаї, вл. кагсііпаї, схв. кардинал; — очевидно, через польську (можливо, також через російську і французьку, фр. сагсііпаї «тс.») мову запозичено з латинської; пізньолат. сагсііпаїіа «тс.; головний» є похідним від сапіб «завіси; головний пункт», спорідненого з гр. крабам «махаю, колишу», дінд. кйгсіаіі «скаче», дісл. йгаіа «хитатись», псл. *к1Ткь «шия», п. кагк. — СІС 313; Фасмер II 197; ЗІашзкі II 75—76; Оаигаі 142; У/а1с1е—Ноїт. І 166. — Див. ще карк.
кардинальний «основний, головний»;— р. кардинальний, п. кагсіупаїпу, ч. кагсіупаїт, слц. кагсііпаїпу, вл. кагсіі-паїпу, болг. м. кардинален, схв. карди-налан, слн. кагсііпаїеп; — запозичення з західноєвропейських мов; фр. англ. сагсііпаї, нім. кагсііпаї, іт. сагсітаїе походять від лат. сагсііпаїіз «головний», до якого зводиться й кардинал. — СІС 313;
Зіашзкі II 75 —76; Оаигаі 142; Кіеіп 239. — Див. ще кардинал.
кардіограма, кардіограф, кардіографія;— р. кардиограмма, бр. кардиягра-ма, п. ч. слц. кагсііо§гат, болг. кардио-грама, м. кардиограм, схв. кардидгрсш, слн. кагсііо§гат;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Кагсііо-§гатт, фр. сагсііо§гатте, англ. сагсііо-§гат є новим утворенням наукової мови з основ гр. харбіа «серце», спорідненого з лат. сог, согсііз, двн. йегга, псл. *зІї-сіьсе, укр. серце, і урарща «риска», похідного від урасрсо «пишу».— СІС 313; Шанский ЗСРЯ II 8, 69—70; Кіеіп 239; Егізк І 787—788.—Див. ще графіка, серце.
кардіологія, кардіолог, кардіологічний; — р. болг. кардиолбгия, п. кагсііоіо-§іа, ч. кагсііо1о§іе, слц. кагсііо1д§іа, м. кардиолдг, схв. кардиолдгща, слн. каг-сИо1о§і)а; — запозичення з західноєвропейських мов; фр. сагсІіо1о£іе, англ. сагсііо1о§у утворене з основ гр. харбїа «серце» і Х6705 «слово, судження, наука».—СІС 313; 8ЛР III 567; Кіеіп 239.— Див. ще кардіограма, логіка, серце.
[кардовник] (бот.) «їжача голівка, Зраг^апішп Б., §раг§апіит зітріех Нисіз., 8раг£апіит гатозит Нисіз.»; — бр. [кардоунік] «8раг§апіит гатозит»;— похідне утворення від [карда] «щітка для розчісування вовни і льону»; назва зумовлена, очевидно, тим, що колючі круглі плоди їжачої голівки могли застосовуватись для ворсування тканин.— БСЗ 15, 489. — Див. ще карда.
каре «лінійний стрій піхоти в формі чотирикутника»;—р. болг. каре, бр. кара, п. каге, ч. ст. каге «тс.», слц. каге «поребрина», схв. каре «військовий стрій», слн.каге «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. сагге «квадрат» походить від лат. циасігаіиз «чотирикутний».— СІС 314; Фасмер II 197; БЕР II 246; Оаигаі 144.— Див. ще квадрат.
карел, Карелія; — р. карел, бр. карел, др. карели, корала (зб.), п. Кагеї-сгук, ч. Кагеїоуе, слц. Кагеї, болг. карелски; — запозичення з фінської мови; фін. Каг)а1аіпеп «карельський, карел» остаточно не з’ясоване; пов’язується з фін. каг)а!аита «стадо» (гадане первісне значення топоніма — «пасту
хи»); виводиться також (Бубрих Сов. финноугроведение І 1948) з балтійських мов. — Никонов 178; Фасмер II 325.
[каренийі «позбавлений місця» Я; — не зовсім ясне; зіставляється (Явор-ницький 338) з кара; можливо, пов’язане з п. кагепда «встановлений вичікувальний термін», ч. кагепсе, слц. кагеп-сіа «тс.; брак харчування; брак», вл. кагепса «строк очікування», схв. карен-цща «нужда, нестаток», слн. кагепса «брак поживних речовин в організмі; вичікувальний термін», що походять з латинської мови; лат. сагепііа «брак» є похідним від сагео (<*сазео) «не маю, я позбавлений; відмовляюсь», спорідненого з лат. сазіго «обрізую», гр. хєію (<*кезіб) «розколюю», псл. сезаіі, укр. чесати. — Кораіігізкі 477; ХУаІсІе— Ноїт. І 179; Мельничук Зтимология 1966, 197—198. — Пор. коса1, чесати.
карета, [карйта], каретка, каретник, каретня (заст.) «приміщення для карет»;—р. болг. карета, бр. карата, п. кагеїа, [кагуїка], ч. кагеїа, вл. коге)-іа, нл. катера, слн. кагеіа;—через російську і польську мови запозичено з італійської; іт. саггеНа «віз» пов’язане з сагго «тс.», що походить від лат. саггнз, запозиченого з кельтських мов; гал.саг-гоз «віз, підвода», дірл. сагг, брет. кагг «тс.» споріднені з лат. сиггиз «віз», сигго «біжу».— КісЬЬагсіі 63; Фасмер II 198; ЗІашзкі II 176; Вгйскпег 218—219; МасЬек Е5ЛС 242; БЕР II 246; Вегп. І 488; ШаМе—НоГш. І 174, 315, —Див. ще курс.— Пор. кар’єр1, кари.
[карець] «поперечка у сохи, прибита спіднизу до голобель» Я;— неясне.
кар’єр1 «швидкий біг коня», кар' єра, кар'єризм, кар'єрист, [кариєрдвич] «кар’єрист» Ж, кар'єристйчний;—р. ка-рьер, карьера, бр. кар’єр, кар'єра, п. кагіег «кар’єр», кагіега «кар’єра», ч. слц. кагіега «кар’єра», вл. нл. касета «тс.», болг. м. кариер «кар’єр», кариера «кар’єра», схв. карщер «кар’єр», кари-]ера «кар’єра», слн. кагіега «кар’єра»; — запозичення з італійської мови (кар’єр через посередництво французької; фр. саггіеге «іподром, кар’єр»); іт. саггіега «кар’єр, кар’єра; (первісно) возова дорога» виводиться від сагго «віз». — СІС
314; Фасмер II 205; Зіамзкі II 76—77; □аихаі 145. — Див. ще карета.
кар’єр2 «каменоломня»; — р. карьер, бр. кар'єр, болг. м. кариера; — запозичення з французької мови; фр. саггіеге, ст. диаггіеге «тс.», пов’язане з едиаггіг «прямокутно обтісувати, робити чотирикутним», є давнім похідним від саггег «робити квадратним», яке походить від лат. диасігаге «тс.»; менш переконливе виведення фр. саггіеге від саггіег «робітник каменоломні», нібито похідного від незасвідченого*сагге «кам’яна плита» (Саші1І8сЬе£ 194); саггіег могло утворитись на основі саггіеге. — СІС 314; Шанский ЗСРЯ II 8, 81—82; Фасмер II 205; Оаихаі 145. — Див. ще квадрат.
[карзякати] «говорити дурниці; базікати» Я;—афективне утворення, паралельне до варнякати, базікати, верзти.
[кари] «водовозна підвода Г; дроги Ж»;—бр. кари «санки (вантажні)»; — запозичення з польської мови; п. кагу «двоколісна тачка для сміття; чотириколісні дроги», як і ч. слц. кага «візок, тачка», вл. нл. кага «тс.», схв. кара «двоколка», походить від нім. Кагге (Каггеп) «візок, тачка», яке зводиться до лат. саггиз «віз».— КісЬЬагсІі 63; БІашзкі II 68; К1и§е—Міігка 353. — Див. ще карета.
карий «чорний, темний»; — р. карий «темно-гнідий, вороний», бр. кари, п. кагу «тс.» (з укр.); — запозичення з тюркських мов, можливо, з бунтарської (булг. *каг); тур. кага «чорний» (звідки також болг. кара, схв. кага «тс.»), ккалп. кумик. ног. тат. башк. кирг. каз. кара, узб. кора, аз. туркм. гара, хак. як. хара, чув. хура «тс.» споріднені з монг. хар, бур. хара «тс.».— Баскаков та ін. Кримський —укр. і ор. 131; Добродомов РЯШ 1970/4, 105; Шанский ЗСРЯ II 8, 71; Фасмер II 199; Преобр. І 298; БІашзкі II 91; Вегп. І 488; Его-ров 306; Казапеп УегзисЬ 235.
карикатура, карикатурист, карика-турувати'Ж,; — р- болг. м. схв. карикатура, бр. карикатура, п. кагукаіига, ч. вл. кагікаіига, слц. слн. кагікаїйга; — запозичення з італійської мови, можливо, через німецьку (нім. Кагікаійг);
іт. сагісаіига «карикатура; перебільшення (негативних рис); перевантаження» є похідним від сагісаге «навантажувати; перебільшувати», пов’язаного з сагго «віз», що походить від лат. саггиз «тс.».— СІС 314; Шанский ЗСРЯ II 8, 71; Фасмер II 199; Кораїіпзкі 480; НоІиЬ—Ьуег 234. — Див. ще карета.
[карикй] «грядки на городі» Мо; — результат видозміни запозиченого фр. сагге «садова грядка; квадрат». — Див. ще каре.
Ікаришувати] «лаяти» Ж; — очевидно запозичення з тюркських мов; пор. тур. капзтак «вмішуватися, втручатися», споріднене з каз. хак. карьіс «противитися, грубити, лаятися».
[кария] «мука; важко, погано» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливий зв’язок з кара словотворчо непрозорий.
каріатида «статуя як опора в будівлі»;— р. болг. кариатйда, бр. карьіятьі-да, п. кагіаїуНа, ч. кагіаііНа, слц. слн. кагіаііНа, м. кари}атида, схв. карща-тйда; — запозичення з давньогрецької мови; гр. хароатіе (мн. хароатібєд) «колона в формі жіночої статуї; Карійська (з міста Карії —епітет Артеміди, храм якої був у цьому місті); каріанка» походить від назви міста Кароаі «Карії»; в основі назви колон лежить назва рабинь з міста Карії, проданих у неволю за зрадницьку позицію міста під час війни з персами. — СІС 314;Кора1іпзкі 478; НоІиЬ—Ьуег 235; Ву]акли)а 407.
карієс «розпад тканини кістки або зуба», карібз «тс.», каріозний; — р. карнеє, карибз, бр. карьісз, п. слц. кагіез, болг. карнеє, схв. карщес, слн. кагіез; — запозичення з латинської мови; лат. сагіез «гниль, гнилість» споріднене з дінд. згпаіі «розбиває, роздрібнює», ав. загі- «уламок, черепок», гр. хєраї^со «плюндрую, розвалюю», дірл. аг-а-сЬгі-пит «розпадаюся». — СІС 314; НоІиЬ — Ьуег 234; Таїсіє—Ноїш. І 167—168.
Ікарікй] «блочки у ткацькому верстаті» ДзАтл II 245, [карічкй, ґарічкй] «тс.» тж, [карічка] «пряслице на веретені ДзАтл II 238; вушна сережка ДзАтл II 163; колінна чашка ВеУг», [карішка] «пряслице» ДзАтл II 238, [ґарічка, ґирічка] «тс.» тж, [карічбк] «сережка» 392
ДзАтл II 163;—-слц. кагіка «кільце», схв. карика «тс.; ланка ланцюга; верхнє ложове кільце у гвинтівки»;—запозичення з угорської мови; уг. кагіка «коло, обруч, диск», очевидно, пов’язане з уг. кегек «круглий», кегек «колесо».— Дзендзелівський УЛГ 62; 8Ь зі. 13/3—4, 207; ММТЕВг II 382.
карк «потилиця, шия», [карок] «тс.», карчйло «тс.» (збільш.), [карковйна] «м’ясо з потилиці тварини» Ж, [карчок] (зменш.) ВеЛ; — р. [карк], бр. карак; — запозичення з польської мови; п. кагк «потилиця» споріднене з ч. слц. кгк «шия», вл. кгк «горло», укр. [коркбші] «потилиця, плечі». — КісЬЬагД 63; 8Іа\с-зкі II 77. — Див. ще коркбші.
[карканити] «перевантажувати» Ж» [накарканйчити (собі)] «багато взяти на плечі, на карк» Ж;—афективне утворення, пов’язане (можливо, вторинно) з карк (пор.).
Ікар-карезний] «надзвичайно, дуже, виключно, сила силенна, прекрасно» (такої красоти, що кар-карезний «. ..що це розкіш») Ж, ікара-каренна] «тс.» Ж:— видозмінене запозичення з молдавської мови; молд. кар «віз, візок; кількість (матеріалу, речей тощо), яка вміщується у віз; (перен.) дуже багато, сила силенна»),— напр., у виразах ку карул (букв, «возом») «дуже багато, в достатку», ун кар де мйнте (букв, «віз розуму») «дуже розумний» — походить від лат. саггиз (саггиш); українське утворення виникло, очевидно, внаслідок додання підсильної прикметникової форми карезний до сприйнятого як нечленний прикметник кар (за зразком можливих редуплі-ковано-підсильних прикметникових утворень типу *стар(ий)-старезний, * великий)-величезний і под.). — СДЕЛМ 174; Ри^сагіи 25. — Див. ще карета.— Пор. кари, курс.
каркас;—р. бр. болг. каркас, п. каг-каз, ч. кагказа «каркас покришки пневматичної шини»; — запозичення з французької мови; фр. сагсаззе «скелет; каркас» походить від іт. сагсазза «тс.», дальша етимологія якого залишається неясною. — СІС 315; Шанский ЗСРЯ II 8, 71; Фасмер II 200; Паигаі 141; Са-ті!1зсЬе§ 190; Мезііса 273.
Карл, ст. Карлович'ь (1498);—р. бр. болг. Карл, п. слц. Кагої, ч. Кагеї, вл. Кагі, нл. Кагіо, схв. Кагіо, слн. Кагеї; — запозичення з німецької мови; нвн. Кагі походить від свн. кагі «чоловік», двн. кага! «тс.», спорідненого з нвн. Кегі «хлопець, чолов’яга», дісл. кагі «старий чоловік, чоловік; хлоп, слуга», гр. 7єриу «старик», -^раКго^ «старий», дінд. ]а-гаіі «старіє; минає», перс, хег «старик», вірм. сег «тс.».— К1и§е — Мііхка 364.— Пор. король.
[карлаш] «помічник отамана риболовної ватаги» Я; — неясне; можливо, пов’язане з молд. кьірмач «стерновий; ватажок, керівник».
карлик «людина незвичайно малого росту», [карло Б і, карлюжа, карлюк Ж, карля Ж1 «тс.», карлиця, карликовий «низькорослий» (про рослину), кар ликуватий, карлуватий «приземкуватий», УкарлячийУ Ж;—Р- карла, карлик, бр. карлік, п. кагі^, каггеї, кагіік, ч. каг-Іік;—через польське посередництво запозичено з німецької мови; двн. [кагаї] «малюк», свн. [кагії «тс.», як і нвн. Кегі «парубок», було семантичним варіантом до кагі «чоловік». — НісЬЬагД 63; НйШ-\¥огіЬ 18; Фасмер—Трубачев II 200; Шанский ЗСРЯ II 8, 72; Преобр. І 299; Ізасепко 7181 2, 501; Зіашзкі II 91; МасЬек Е8ЙС243; Вегп. І 490; Мікі. ЕШ 112. — Див. ще Карл.
[карлуші «скойка»Ж; — неясне; можливо, пов’язане з р. УкарлушинаУ «крушина».
карлюка «загнутий кінець палки», карлючка «тс.; палка з загнутим кінцем; незграбно написана буква; гачок Пі», Укарлюк] «ціпок, палиця» Л, карлючкуватий, карлючшпи, закарлюка «карлюка», закарлючка «тс.», закарлючистий «з багатьма вигинами»; — болг. кьрлеж «палка пастуха», м. крлук «пастуша палка з карлюкою; гак», крлик «тс.», схв. крлук «ковінька пастуха», слн. кгЦ «пень, колода»;— південнослов’янські форми зводяться до псл. *к1Т1-, похідного від кореня *кг-, того самого, що і в основі кгіуь, укр. кривий; укр. кар- замість очікуваного *кор-, Укир-У, можливо, є результатом впливу паралельних форм каблука, закаблука. — Мельничук Молд.
зл. 166; Младенов 265. — Див. ще ґирлиґа, кривий.
Ікармагал] «скандал» Я;—р. Укар-магалУ «галас, метушня», [кар мангал] «тс.»; — зіставляється з тур. каггпака-гі8 «метушня, плутанина» (Фасмер II 200); можливо, походить від тур. кагта Ьаі «змішане (заплутане) становище, заплутані обставини».
кармазин (заст.) «червоне сукно; червона фарба», [кармазйна] «тс.», [карма-зйна] (бот.) «рослина, використовувана для фарбування» Я, кармазйнка «сорт червоних яблук», кармазинник (заст.) «багач»;—р. болг. кармазин, бр. [кармазин], п. кагтахуп, ч. слц. кагтахіп, схв. [кагтаДп], крмез, слн. кагтегіп; — через польську і, можливо, німецьку мови (нвн. Кагтезіп «червона фарба») запозичено з італійської; іт. сагшезіпо «червона фарба» походить від ар. кіг-шагТ «червоний, кармазиновий», кігтігї «тс.», похідного від кігтіг (ент.) «червець», яке зводиться до дінд. кгтіЬ «черв’як», спорідненого з лит. кігтіз «тс.», псл. *сьГуь, укр. черв, або до дінд. кгті]а-, утвореного з основ кгті- «черв’як» і іапаіі «родить», спорідненого з лат. §епо «створюю, породжую», §і§по «тс.», гр. -р-рорш «народжуюсь; роблюсь, виникаю», двн. кіпд «дитина».— Макарушка 9; НісЬЬагД 63; Фасмер II 201; Шипова 169—170; Преобр. І 299; 81а\\?5кі II 78—79; Вгйскпег 220; МасЬек Е8ЛС 243; Вегп. І 490—491; К1и§е— Міігка 352, —Див. ще ген1, черв.— Пор. кармін, червоний.
[кармак] «рибальське знаряддя», [кар митник] «робітник-рибалка при карматному заводі» Я, [карматний] «належний до кармака» Я, [кармачний] «тс.» Я, [кармачити] «ловити в кармак» Я; — р. [кармак] «гачок (з блешнею)», [кор мак, кармаканУ «тс.», болг. [кармак] «велика вудка»; — запозичення з тюркських мов; кипч.  тат. чаг. каз. кирг. алт. кармак «гачок, вудка» є похідними від основи карма «зачепити, ухопити»; зведення до гр. хацахі (хара£) «жердина, стовп» (Мікі. ТЕ1 І 328) безпідставне.— Фасмер II 201; Шипова 170.
[кармалюк] «більярд»;— неясне.
[карман1 «кишеня; торбинка біля пояса у жінок; частина плуга Я», [кар манних] «кишеньковий злодій», [кармаиА «кишеня?»; — р. карман «кишеня», п. (кагтапаї «одяг», [когтапі «тс.», ст. когтап (когЬап) «кишеня»; — остаточно не з’ясоване; виведенню з пн.-тюрк. карман «калитка для грошей, торбинка» (Мікі. 112; Преобр. І 299; ЬокоізсЬ 88; Казапеп Меі. Міккоіа 273—276) суперечить вказівка на запозичення алт. тел. карман з російської мови (Радлов II І, 217); непереконливі також тлумачення як власне слов’янського слова (Со-болевский РФВ 70, 80), як пов’язаного з др. корвань «карнавка» (Вгйскпег К2 48, 201), з лат. стишена «калитка для грошей» (Вегп. І 490) або з гр. хєїри «стрижу» (Ильинский РФВ 73, 304).— Фасмер II 201; Шанский ЗСРЯ II 8, 72; 81атекі II 487—488.— Пор. курман.
кармін «червона фарба з кошенілі»; — р. болг. кармйн, бр. кармін, п. вл. каг-тіп, ч. слц. слн. кагтіп, м. кармйн, схв. кармйн;— запозичено з французької мови, можливо, через посередництво німецької (нвн. Кагтіп); фр. сагтіп походить від слат. сагтіпіит «тс.», яке € результатом контамінації ар. кігтіг «червець» і лат. тіпіит «кіновар» іберійського походження. — СІС 315; Фасмер II 201; Віатекі II 79; МасЬек ЕВЛС 243; К1и§е—Міігка 352; Оаигаі 143; XV а 1 сіє—Ноїт. II 91—92. — Див. ще кармазин, мініатюра.
Ікармнйкі «хлів, саж» Ж, їкарнйк, скраник] «тс.» Ле;— запозичення з польської мови; п. кагтпік «тс.; відгодований кабан», похідне від кагшіс «відгодовувати», капи «корм», є прямим відповідником ч. слц. кгшпік «хлів, саж, відгодований кабан», укр. [кормнйк] «хлів, саж». — Див. ще корм.
карнавал «святкове гуляння з танцями, маскарадами і іграми»; — р. бр. болг. карнавал, п. кагпам/аі, ч. слц. каг-пеуаі, вл. кагпем/аі, м. карневал, схв. карневал, слн. кагпеуаі;—запозичення з французької мови; фр. сагпауаі «мас-ниця, запуст; карнавал» походить від іт. сагпеуаіе (первісно «залишки; широка масниця; останній день карнавалу»), яке є результатом видозміни форми саг-394
пеіеуа, букв, «забери м’ясо», утвореної з іменника сагпе «м’ясо», що походить від лат. саго, сагпіз «тс.», спорідненого з дісл. Ьогипд «тс.», гр. хєїрсо «відрізую», лит. кегій «зрубую, обрубую», р. черта «риска», і дієслова іеуаге «знімати, усувати, забирати», яке походить від лат. іеуаге «полегшувати, піднімати», похідного від 1єуІ8 (<*1е§иіз) «легкий, швидкий», спорідненого з дінд. 1а§ЬйЬ «тс.», псл. 1ь§ькь, укр. легкий; пояснення як іт. сагпе уаіе «м’ясо прощай» (Фасмер II 202; МасЬек Е8ЛС 243) є проявом народної етимології. — СІС 315; Аркадьева РЯШ 1974/2, 106; Зіашзкі II 81; Оаигаі 143; \¥а1с1е—Ноїт. І 170, 788; Егаепкеї 258; інакше Пизани 117.— Див. ще легкий, начертати.
карнавка «церковна кварта для збирання грошей»;—бр. [карбонка] «скринька, куди скидають гроші», др. карвана «храмова скарбниця», корьвана, корван'ь, кор'ьман'ь, корнава «тс.», нл. каг-паша «кишеня; торбинка пастуха, мисливця, учня», стел. і;<ір кпама «скарбниця», кор-кіщіщ, кор’кона, коркиава;— через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. хор^а-Уас, «храмова скарбниця» походить від арам. дагЬапа «тс.». — Срезн. І 1197; 8Л8Ї8І. II 15.—-Пор. карватка.
карнавухий «з малими вухами, безвухий, з обрізаним вухом», карнаухий, [карноушка]; — бр. карнавухі; — очевидно, запозичення з російської мови; р. корноухий «коротковухий, з обрізаним вухом» утворене з основ прикметника [кдрньїйі «короткий, куций», спорідненого з укр. [корняти] «рубати, колоти», та іменника ухо, що відповідає укр. вухо.— Див. ще вухо, корняти.
[карнати] «пасти» Я (? —очевидно, «обрізувати; стригти»), [карнявка] «безвуха» Я, обкарнати «обкраяти»;—не зовсім ясний різновид фонетично закономірної форми [корнати], аналогічний до карлюка. — Див. ще корняти. — Пор. карнавухий.
[карнаткаї (орн.) «вівсянка, ЕтЬегі-га тіїіагіа Ь.» ВеНЗн; — неясне, як і фонетично близьке до нього [скригнатка] «тс.» (пор.).
карниз, [корнйз] Ж; —р. карниз, бр.
карніз, п. кагпізг, ст. кагпез, слц. кагпіз, схв. карнйж, карниз, карниза, болг. корнйз, слн. кагпіза;— запозичення з німецької мови; нвн. Кагпіез походить від іт. согпісе «карниз» (як архітектурна оздоба), утвореного в результаті контамінації лат. согбпіз «віночок; кінцевий розчерк на письмі», що походить від гр. иорсотїд «тс.», і лат. согпіх «ворона».— Фасмер II 202; Шанский ЗСРЯ II 8, 73; Преобр. І 300; К1и§е—Міігка’352.
[карблька] «тиролька» (сорт яблук) Я;—результат видозміни форми тиролька під впливом особового імені ЇКардль] «Карл» (пор. п. кагоіек «кмин, Сагит сагуі Ь.», бр. [каралек] «тс.»).— Див. ще тиролька.
[карп] (іхт.) «короп, Сургіпиз сагріо Ь.»;—р. бр. болг. карп, п. вл. полаб. кагр, нл. кагра, схв. [кагр], слн. кагр;— запозичення з середньонижньонімець-кої мови; снн. кагре(п), як і двн. кагрїо, нвн. Кагрїеп «тс.», походить із якоїсь праєвропейської мови, звідки й псл. *когрь, укр. короп «тс.».— Фасмер II 202; Ьесіег 114; 81ам/зкі II 81—82; Ма-скек Е8ЛС 240; Коломиец Происх. назв, рьіб 110—111; К1и§е—Міігка 353.—-Див. ще короп.
[карпалй] «дерев’яні вила» Мо, [кар-палбйі] «тс.»Мо; — неясне; можливо, видозмінене запозичення з болгарської мови; болг. [кльрпел\ «поліно», споріднене з схв. крпеле «частина ярма», п. кагра «пень, підземна частина дерева після зрізання; [корчага під водою 1», зводиться до псл. *к'ІТра «корч, пень», якому, можливо, відповідає прус, сиг-різ «колода під ковадлом», лит. кегріе «вирваний з корінням пень; коріння зрубаного дерева». — 81а\мзкі II 82—-83.
[карпель] (бот.) «бруква» Ж, їкарпе-ля] «тс.» Ж, ВеЛ, ДзУЗЛП; — ч. [каг-реі] «буряк; бруква»;—запозичення з польської мови; п. кагріеі «капуста городня, Вгаззіса оіегасеа Ь.» загальноприйнятої етимології не має; виводиться з псл. *к1Тр- «пень, корч» і зіставляється з п. кагра «пень, коріння дерева», схв. крпел «різновид мишію, 8еіагіа уегіісіїїаіа» (81а\мзкі II 85—86), з п. кагїіоі «цвітна капуста» (Маскек Лт. гозії. 82); пов’язується з п. кагаііоі
«гвоздики, чорнобривці, Піапікиз Б.» (Вгйскпег 219; Кагіохмісг 8XVО 254) і з п. каїагера «кольрабі» (Вегп. І 471).— Дзендзелівський УЗЛП 71; Кісккагбі 63.
Карпб, [Каріпдн] Я, ст. Карпк (1430); — р. болг. Карп, бр. Карпа, Карп, стел. Кар-кть; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Карлое як чоловіче ім’я утворене на основі іменника харлод «плід», спорідненого з лат. сагро «зриваю», дінд. кграпак «меч», двн. кегкізі «осінь», лит. кігріі «стригти», псл. *сегрь, *сьґраіі, укр. череп, черпати.— Сл. вл. імен 213; Беринда 215; Петровский 129; Ггізк І 792—-793; Ї¥а1-Не—Ноїш. І 172.—-Див. ще череп, черпати.
[карпульці] «блочки у ткацькому верстаті», [карпулець} Ж;—-очевидно, результат багаторазових видозмін і; конта-мінацій форм типу [скраклі, скриплйці, скрипулькй] «тс.» з наближенням до Кирпо; разом з тим ця фонетична форма могла б бути закономірним відображенням на українському грунті запозиченого нвн. КегЬкоІх «бирка», утвореного з основ іменників КегЬе «зарубка, насічка» і Ноїх «дерево» (пор. [гамулець] «гальмо» з нвн. Нетшкоїх).
карта, [кар тар \ «виготовлювач паспортів для худоби Ж; картяр Я», картина, картка, карточка «картка, фотокартка», [картівнйк] «картяр», [картник, картовнйк Ж, картежник Ж, картеч-ник Ж] «тс.», картяр, картярня, картярство, [картівнйцтво, картьожня Я1, картинний «мальовничий», [картйну-ватий} «чотирикутний»;—-р. бр. болг. м. карта, п. ч. слц. вл. нл. кагіа, схв. карта, слн. кагіа;— через польську або німецьку (нвн. Кагіе) мову запозичено з французької чи італійської; фр. сагіе, іт. сагіа «папір; карта; документ» походять від лат. сагіа (скагіа) «папір; лист; документ; книга», що відбиває гр. %артт]д «папірусна карта», яке вважається запозиченням з єгипетської мови.— СІС 315; Кірккагсії 63; Шанский ЗСРЯ II 8, 74—75; Фасмер 11 203; НйШ-ХУогік 15; 81ашзкі II 87—88; БЕР II 253; КІи§е—Міігка 354; Паигаі 145, 164. — Пор. хартія, чартизм.
Ікарталукі «головна щогла; щоглове дерево» Ж; — неясне.
[картай1] «підтичка з тисненими квітами» Ж, [катран] «жіночий фартух; ганчірка» Ж;—-результат видозміни форми [карту н] «ситець» (див.).
[картай2] «низького росту чоловік» Ва; — неясне; можливо, результат видозміни форми коротун «тс.», зближеної з р. заст. картай «облогова гармата (з коротким дулом)».
картати, [картати] «картати» Ж;— запозичення з польської мови; п. [кагіас] «намовляти», кагсіс «дорікати, картати» споріднене з болг. кфртя «відламую», схв. ст. кгіііі «мучити, ламати», можливо, також слн. гакгіііі «строго наказати, доручити», р. картавьій «гаркавий», сболг. кр-ктФиик «кувікання»; може бути зведене до псл. *кьГіііі «говорити; говорити неприємним голосом», очевидно, пов’язаного з *когіь, *ког-іькь, укр. короткий; споріднене з дінд. кїгіауаіі «говорить». — Ткаченко УМШ 1959/2, 65; КісЬИагсІі 63; Шанский ЗСРЯ II 8, 75; Фасмер II 203; ЗІашзкі II 71—72; Вгйскпег 220. — Див. ще короткий.
картатий «помальований квадратами», картацький (заст.), [картйстий Я, До] «тс.», [картувати] «розбивати на смуги» (поле);—власне українське утворення від карта «прямокутний аркуш» (пор. [картйнуватий] під карта).—Див. ще карта.
[картач] «скребло»Ж;— очевидно, запозичення з польської мови; п. кагсіасг «тс.», кагіасг «карда; щітка для миття підлоги; перукарська щітка», як і ч. кагіас «щітка», слн. кгіаса «тс.», походить від нвн. Кагсіаізске «скребло», яке зводиться до іт. *сагсіе§§іо, похідного від сагсіа «карда». — 5.ІР III 566; Масіїек ЕБЛС 243; К1и§е—Міігка 351.— Див. ще карда.
картвел;— р. бр. картвел, ч. слц. Кагіуеі;—запозичення з грузинської мови; груз. кагітеї- «грузин» споріднене з мегр. чан. когіи- «тс.».— Климов 196.
картель «угода між підприємцями; (заст.) письмовий виклик на дуель», картелювати «об’єднувати в картелі»; — р. картель, бр. картель, п. ч. слц. вл. кагіеі, болг. картел, м. картел, слн.
кагіеі;— можливо, через польську чи німецьку (нім. Кагіеіі) мову запозичено з французької; фр. сагіеі «тс.» походить від іт. сагіеііо «виклик на дуель» (букв, «картка»), зменш, від сагіа «карта».— СІС 316; Шанский ЗСРЯ II 8, 76; Баигаі 145. — Див. ще карта.
картер «спідня частина мотора; коробка для механізму»; — р. болг. м. картер, бр. картер, п. ч. слц. кагіег, схв. картер, слн. кагіег;—запозичення з англійської мови; англ. сагіег «тс.» походить від прізвища англійського винахідника Г. Картера (Н. Сагіег); виведення англійського слова безпосередньо від англ. сагі «віз» (Кораііпзкі 480) помилкове. —СІС 316; 88ЙС І 845; Но-ІпЬ—Ьуег 235.
картеч;—р. картечь, бр. карцеч, п. кагіасг, ч. слц. кагіас, болг. картеч, м. картеч, схв. картеч, слн. кагіеса; — через російське посередництво запозичено з німецької мови; нім. КагіаізсЬе «картеч», зближене з англ. сагіа§е «перевезення», через фр. сагіопсИе «скручена паперова обгортка» зводиться до іт. сагіоссіо «крамарський кульок; картонний згорток з картеччю», сагіассіа «грубий папір», що походить від лат. сагіа (скагіа) «карта».— Фасмер II 204; Біате-кі II 88; НоІиЬ—Ьуег 235; К1и§е—Міігка 353; Паигаі 145—146. — Див. ще карта.
[карте] «узори в березовій деревині» Ж; — очевидно, пов’язане з карта, картина (див.).
картон, картонка, картонник, картонаж;— р. болг. картон, бр. кардбн, п. вл. кагіоп, ч. слц. слн. кагібп, м. картон, схв. картон; — запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (нвн. Кагібп); фр. сагіоп походить від іт. сагіопе, що є збільшеною формою від сагіа «карта». — Шанский ЗСРЯ II 8, 78; Фасмер II 204; НоІиЬ — Ьуег 235; Оаигаі 145.—-Див. ще карта.
картопля, картопелйна, картоплина, [кантбпля, кантбха, картбпа ВеБ, кар-тбфля (Ме), картофїйУІ^, Пі, картах'Ж, картбха, картбхель ВеБ, картбхля, картбшка], картоплиння, [картофлйне Ж, картохлйнє ВеБ, картошйнє Ж1, картбплисько, картоплище, [картбф-лисько] «картоплище» Я, [картоплиця]
«тс.», [картопляк] «міра картоплі», картопляник «страва з картоплі; [картоплище]», [картофляник] «страва з картоплі» Ме, [картохляник До, картбш-ник] «тс.», [картоплянка] «самогон з картоплі» Я, картопляр, картоплярство;— р. картбфель, бр. [картопля, картбшка], п. кагіоіеі, кагіоііа, слц. [кагіоїеі], болг. картбф, схв. кртбла;— через російську і польську мови запозичено з німецької; нвн. КагібНеІ, ст. ТагіиНеї «картопля» походить від іт. іагіиіо «трюфель», іагіиїоіо «тс.» (від нар.-лат. Меггае іиїег «земляна бульба», лат. іеггае ІйЬег «тс.», яке було перенесене на ввезену в XVI ст. з Америки картоплю через подібність бульб).—За-кревська Досл. і мат. VI 29—ЗО; Шелудько 32; Корлзтяну РР 1977/2,145— 146; КісЬИагД 63; Фасмер II 204; Преобр. І 300; Зіашзкі II 89; БЕР II 255; Вегп. І 491; Ккще—Міігка 354.
картотека, картотекар;—р. болг. м. схв. картотека, бр. картатзка, п. вл. кагіоіека, ч. слц. слн. кагіоіека; — запозичення з німецької мови; нім. Каг-іоійек утворене з Кагіе «картка» і елемента -іПек, що походить від гр. «скринька, схованка». — СІС 316; Шанский ЗСРЯ II 8, 79; 5,1 Р III 591; 51. у/уг. оЬсусЬ 328; НоІиЬ—Ьуег 235.— Див. ще карта, тека. — Пор. бібліотека.
картуз «кепка; пакет Ж», картуз-ник; — р. бр. картуз «кепка; паперовий пакет; (ст.) торбинка з порохом, патронами»;— через російську і, очевидно, середньонижньонімецьку мови (снн. каг-ііїзе «паперовий кульок для тютюну») запозичено з французької; фр. сагіои-сЬе «скручена паперова обгортка» походить від іт. сагіоссіо «крамарський кульок»; як назва кепки виводилось також від гол. кагсіоез «паперова гільза для рушниці» (Преобр. І ЗОЇ; Угіез ПЕ\¥ 306), кагроеіз «дорожна шапка» (Шанский ЗСРЯ II 8, 80).—Фасмер II 204. — Див. ще картеч.
[картун] «ситець» Ж; — р- [картинний] «ситцевий», бр. заст. картуна «бавовняна тканина», п. кагіип «ситець, вибійка», ч. кагіоип «ситець», слц. каг-ійп, вл. когіип, нл. кагіип «тс.», схв. картун «грубий міткаль», картуна
«тс.»;—через польську мову запозичено з німецької; нім. [Кагіип] «ситець» є результатом фонетичної видозміни форми КаНип «тс.», яке зводиться до гол. каїоеп «бавовна» (пор. фр. соіоп, іт. соіопе «тс.»), що походить від ар. (аі) коіоп «тс.». — Шелудько 32; 5ЛР III 592;Маскек Е5ЛС 243; К1и§е—Міігка 357. — Пор. картан1.
[картуник] «вид птаха» ВеЛ;—неясне.
[картусь] «кличка собаки» ВеЛ;— неясне; може бути зіставлене з [картун] «ситець» або з п. сйагі «хорт».
[карувати] «чарувати» (?), [карівнй-ця] «художниця, яка підмальовує красуням карі очі» (?) Я, [напарувати] «зробити карими, підмалювати»; — слова, які безпідставно зіставлялися з чарувати (Потебня К ист. зв. III 37); пов’язані з карий, що видно з такого контексту: «Ой хвалилася Ганночка, що у мене очі каресеньки... Ой не хвалися ж, Ванночко... карували оченьки карівниці для молодої Ганночки дівиці» (Я 338); пор.: «я б твої очиці накарувала, тебе самого намалювала» (Грінченко II 492).
[карун] «вид тканини» Ж, Пі; — можливо, результат видозміни форми [картун] «ситець» під впливом карунка «позумент» (пор.).
карунка (заст.) «позумент; [карниз]»;— очевидно, запозичення з білоруської мови; бр. карункі «мереживо», як і укр. [коронка] «ажурна тканина», р. ст. корунки «зразки для вишивання», походить від п. [когипка] «мереживо», ст. когопка «тс.», що є результатом семантичної видозміни слова когопа «корона, урочистий головний убір» на підставі подібності малюнків мережива до форми королівської корони. — Зіашзкі II 494. — Див. ще корона.
карупіль, карупір —-див. канупер.
[карус] (бот.) «осока ворсиста, Сагех йігіа Б.»; — результат видозміни латинської наукової назви Сагех, можливо, пов’язаної з саггеге (<*сагеге) «чесати» (вовну). — \¥а!(іе—Ноїт. І 167. — Пор карда, короста.
карусель, карусельник; — р. бр. карусель, п. кагигеїа «карусель», ст. ка-гигеї «тс.; рицарські перегони», ч. ка-гцзеї «рицарська гра; легкий візок;
вертикальний токарний верстат; (заст.) карусель», слц. кагизеї «карусель; вертикальний токарний верстат», вл. каги-2ЄІ «карусель», нл. кагизеї, болг. кару-сел, схв. карусел «тс.»;—запозичено з французької мови, можливо, через російську і німецьку (нім. Кагиззеї «карусель; рицарська гра»); фр. саггоизеї «карусель; рицарська гра» походить від іт. сагозеїа «тс.», яке зводиться до ар. киг-гасіг «гра з дерев’яними кіньми» (від перс, кигга «лоша»).— СІС 316; Шанский ЗСРЯ II 8, 81; Фасмер II 205; Муравьев РР 1976/5, 87—90; Зіашзкі II 90; К1и§е— Міігка 354; Паигаі 145.
[каруца] «віз»;—болг. каруца, схв. каруца «тс.»;—запозичення з східнороманських мов; молд. каруца, рум. сагиба «тс.; візок» є похідним від кар (саг) «віз», що відбиває лат. саггиз «віз». — ЗсЬеІисіко 134; УгаЬіе Котапо-зіауіса 14, 153; Біашзкі II 81; СДЕЛМ 226; Ризсагіи 25; ОЬКМ 115, 128.— Див. ще карета.— Пор. кари.
карцер, [канцур] «тюрма, камера» Па;—р. болг. м. карцер, бр. карцар, п. ч. слц. кагсег, схв. карцер, слн. каг-сег;—книжне запозичення з латинської мови (можливо, за посередництвом нім. Кагхег); лат. сагсег «в’язниця; стартовий бар’єр на іподромах» етимологічно не зовсім ясне.—Шанский ЗСРЯ II 8, 81; Фасмер II 205; 51а\узкі II 71; НоІиЬ — Ьуег 235; М/аМе—Ноїш. І 166.
[карчбха] (бот.) «артишок, Супага зсоїутиз» Ж, [карчох] «тс.» Мак;—запозичення з польської мови; п. кагсгосЬ, ст. кагсгої, кагсхок, агсіок «тс.» походять від іт. сагсіоїо і агіісіосо «тс.», що зводяться до ар. (а!) Ьагзбї «тс.».— РісЬЬагсІі 63; Біахузкі II 74—75.
карюк «столярний клей», карук, [ко-рюк] «тс.» Ж, карючити, каручити Ж, прикарючити, .розкарукувати Нед; — р. [карлук] «риб’ячий клей», бр. [коруна, карюк}, п. кагик «риб’ячий клей», [каги§, каго§1 (з укр.), ч. кагик «тс.»; — походження неясне; очевидно, запозичення з східних мов. — Фасмер II 200; Біашзкі II 89—90; МасЬек Е8ЛС 243— 244; Вегп. І 490; Мікі. Е\У 112.
[каряжник] «вірьовка, з якої формується пристосування для вилову риби
в лиманах» Я; — запозичення з російської мови; р. [коряжник] «вірьовка з білої пряжі на неводи і рибальські снасті» є похідним від кора «луб».— Див. ще кора.
карячки «навпочіпки», [корячкою] «розставляючи ноги» Я, карячкуватий «кривоногий, розчепірений», корячкуватий «кривий, вузлуватий (про дерево); кривоногий», [карячитися] «опиратися, опинатися» Я, [корячитися] «викривлятися» Я, накарячках, накарячки, бка-ряч (присл.) «розставивши ноги», розкаряка «що-небудь розчепірене», розкарякуватий, розкарячкуватий, розкарячений, розкарячити, [скарячити] «широко розставити (ноги)»;— р. [корячить] «ламати, розводити, розпинати», [коряка! «розсоха», [карячить] «розводити, розставляти (ноги)»;—результат видозміни форм карачки і под. під впливом російських варіантів або як прояв гі-перизму щодо закономірної твердої вимови ра, прийнятої за діалектне відхилення.— Див. ще караки.
каса; — р. касса, бр. болг. м. каса, п. ч. слц. вл. нл. кава, схв. каса, слн. каза;— запозичено з італійської мови, можливо, через польську і німецьку (нвн. Каззе); іт. сазза «скриня; каса» походить від лат. сарза «скриня, капсула», пов’язаного з саріо «хапаю, беру», спорідненим з гр. халтй) «проковтую», двн. Ьеїіап «піднімати», Ьауап «горщик; гавань». — СІС 316—317; Фасмер II 207; Біахузкі II 91—92; МасЬек ЕБЛС 244; М/аШе—Ноїш. І 159, 162—163, —Див. ще гавань.—Пор. касир.
[касарня] «казарма», [кошарне] «тс.» ВеБ; — запозичення з польської мови; п. казагпіа, як і ч. слц. казагпа, слц. казагеп, вл. казагпа, схв. касарна «тс.», походить від нвн. Казегпе «тс.», до якого зводиться й укр. казарма', форма [кошарне] відбиває вплив п. [казгагу] «тс.». — Шелудько 32; Біахузкі II 93.— Див. ще казарма.
касація «скасування вищою інстанцією судового рішення»;—р. кассация, бр. касацьія, п. казаха, ч. казасе, слц. казасіа, болг. касация, м. схв. касацща, слн. казасЦа;—-через польське і, можливо, німецьке посередництво (нім. Каз-
заііоп) запозичено з французької мови фр. саззаііоп «тс.» виводиться від дієслова саззег «ламати, розбивати; скасовувати; звільняти з посади», яке походить від лат. диаззаге «трясти; пошкоджувати; розбивати», пов’язаного з циа-іеге «тс.», спорідненим з дісл. Иозза «кидати, шпурляти, хитати», можливо, також з лит. киіеіі «розворушитися, підбадьоритися»; з касувати, мабуть, етимологічно не пов’язане. — Шанский ЗСРЯ II 8, 85; Фасмер II 207; НоІиЬ — Ьуег 235; баигаі 147; \¥а1сіе—Ноїт. II 399—400.— Пор. касувати.
касета «коробка для пластинок у фотоапараті; (архіт.) кесон»;—р. кассета, бр. касета, п. слц. кагеіа, ч. кагеіа, казеїа, вл. казеїа, болг. касетка, м. касета, схв. казета, касета, слн. казеїа;— пізнє запозичення з французької мови; фр. саззеііе «тс.» походить від іт. саззеїїа «скринька», зменшеної форми від сазза «скриня, каса». — СІС 317; Зіашзкі II 92; Оаигаі 147. — Див. ще каса.
[касйн] «клуб» Я, [касйна] «тс.» Я; — запозичення з польської мови; п. ка-зупо «клуб; кав’ярня; казино» походить від іт. сазіпо «дача; клуб», пов’язаного з саза «будинок», лат. саза «халупа, барак», спорідненим з саззіз «сітка, плетиво», саіепа «ланцюг» і, можливо, з дісл. Ьасісіа «гак для казана». — 83Р III 602— 603; \УаИе—Ноїт. І 175, 177.
касир, [касиер] Ж; — р. кассйр, бр. касїр, п. казіег, ч. слц. слн. казіг, болг, касиер, схв. касир; — запозичення з німецької і (друга форма) з польської мов; нім. ст. і діал. Каззіег, як і п. каз-]ег, походить від іт. саззіеге «касир», пов’язаного з сазза «каса». — Шелудько 32; РісЬЬагсіі 63; Фасмер II 207; Зіам/зкі II 93—94. — Див. ще каса.
каска;— р. бр. болг. каска, п. казк;— запозичення з французької мови; фр. саздие «каска, шолом» походить від ісп. сазсо «шолом, каска; череп; черепок», пов’язаного з сазсаг «розбивати, роздробляти», яке зводиться до нар.-лат. *диаз-сісаге, пов’язаного з лат. диаїеге «трясти; бити, розбивати». — Фасмер II 206; Зіашзкі II 96; Оаигаі 147. — Див. ще касація. — Пор. кашкет.
каскад; — р. бр. каскад, п. ч. казкаба,
слц. слн. казкаба, болг. схв. каскади; — запозичення з французької мови; фр. сазсабе походить від іт. сазкаїа «каскад, водоспад», пов’язаного з сазсаге «стрімко падати» (про водоспад, дощ), яке виводиться від нар.-лат. *сазісаге «падати», пов’язаного з лат. сазиз «падіння», сабо «падаю», спорідненими з дінд. ваб- «випадати, відпадати», вірм. ^аспит «падати, знижуватись».—СІС 317; Фасмер II 206; Кораііпзкі 481; НоІиЬ—Ьуег 235; Оаигаі 146; \¥а1бе—Ноїт. І 128.
[каспер] (орн.) «деркач, Сгех ргаїеп-віз ВесЬзС»;—запозичення з польської мови; п. [казрег, касрег] «тс.» утворене на основі власного імені Казрег, Касрег, що, як і укр. р. Гаспар, Каспер, бр. Гаспар, Каспер, Катар, Кашпар, ч. Казраг, слц. Сазраг, болг. Гаспар, Кас-пар, м. Гашпар, Кашпар, схв. Сазраг, Казраг, слн. Сазрег, походить від гр. Гаоларт]Є (>лат. Сазраг, Сазрагиз), яке виводиться від ір. §агЬаг «скарбник»; мотивація найменування птаха неясна.— Зїгиїупзкі 64, 110; Илчев 127; Сопзіап-їіпезси 63.
[касп’яга] «дерев’яний посуд для соління риби»;—неясне.
каста «замкнута суспільна група»;— р. бр. болг. м. каста, п. ч. слц. вл. каз-іа, схв. каста, слн. казіа;—через німецьку або французьку мову (нім. Казїе, фр. сазіе) запозичено з португальської; порт, сазїа «порода, походження; замкнута суспільна група в Індії; (ст) чиста порода» походить від лат. сазіиз «чистий; вільний; стриманий», пов’язаного з сагео «не маю, обходжусь, мені не вистачає», сазіго «обрізую», спорідненим з дінд. зазаіі «ріже», гр. хєа^со «розколюю», псл. сезаїі, коза, укр. чесати, коса. — СІС 317; Фасмер II 207; НоІиЬ—Ьуег 235; К1и§е—Міїгка 356; Баигаі 147; \¥а!бе—Ноїт. І 167, 179, 180. — Див. ще коса1, коса2, чесати.— Пор. каструвати, касувати.
кастаньєта;—р. бр. кастаньєта, п. казіапіеіа, ч. казіапеіу, слц. казїапеіа, болг. м. кастанети, схв. кастатьете, слн. ка8Іап)еіа; — через французьку мову (фр. сазїа§пеДе) запозичено з іспанської; ісп. сазїапеіа «кастаньєта; каш-танчик» є зменшеною формою від сазїа-
па «каштан»; назва перенесена за зовнішньою подібністю кастаньєт до малих каштанів. — СІС 317; Шанский ЗСРЯ II 8, 86; Фасмер II 207; НоІиЬ—Ьуег 236; Оаигаі 147. — Див. ще каштан.
кастет; — р. кастет, бр. кастзт, п. казіеі;— запозичення з французької мови; фр. саззе-іеіе «кастет; головоломка» утворене з основ дієслова саззег «розбивати», що зводиться до лат. циаззаге «трясти; бити», пов’язаного з циаіеге «тс.», та іменника іеіе «голова», який походить від лат. іезіа «глиняний горщик; обпалена глина», зіставлюваного з ав. ІаДа «чашка», лит. іізіаз «посудина мандрівних пастухів». — СІС 1951, 304; Оаигаі 147, 707; \¥а!с1е—Ноїт. II 675— 676. — Див. ще касація.
[кастйти] «ганьбити» Ж, костити «дуже лаяти»; — р. костить «дуже лаяти; [поганити, бруднити]», [костить] «лаяти, лихословити; бруднити, смітити», [касть] «бридота, сміття, непридатні залишки на бойнях», бр. [косціць] «випорожнятися», [касціць] «тс.; псувати, бруднити, смітити»; — похідні утворення від др. *кость (касть) «бридота, покидьки, залишки забитої тварини або людини», того самого, що і в словах др. кость «кістка», псл. козіь «тс.», ракозіь «пакість» та ін., спорідненого з коса, чесати; позбавлене грунту безпосереднє виведення (Вегп. І 583; Желех. І 370) від козіь «кість». — Мельничук Зтимология 1966, 237—238; Соболевский ЖМНП 1886 вересень 152.—Див. ще кість, коса1, коса2, чесати. — Пор. кощій, кощу не тво, пакість.
кастор «сукно з ворсом на споді»; — р. бр. болг. кастор, п. казіог «тс.», ч. казіог «твердий капелюх», слн. казібгес «капелюх із заячої шерсті»;—очевидно, запозичення з французької мови; фр. сазіог «бобер; боброве хутро; боброва шапка» походить від лат. сазіог «бобер», яке зводиться до гр. хаотевр «тс.», утвореного від власного імені Каотсор «Кастор, син царя Тіндарея і Леди», спорідненого з хєхаощхі «відзначитися, перевершити». — СІС 317; РЧДБЕ 319; Оаигаі 148; Егізк І 799.
касторка;—запозичення з російської мови; р. касторка, можливо, по-400
ходить від прибалтійсько-нім. Казіогбі «рицинова олія», яке відповідає лат. сазіогеит «боброва рідина», що походить від гр. хаотбрюу «тс..», пов’язаного з хаотсор «бобер». — Шанский ЗСРЯ II 8, 87; Фасмер II 208.— Див. ще кастор.
каструвати, кастрат, кастрація; — р. кастрйровать, бр. кастрйраваць, п. казігошас, ч. казігоуаіі, слц. казігоуаі’, болг. кастрйрам, м. кастрйра, схв. ка-стрйрати, слн. казігігаіі;—через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. сазіго «підрубую, підрізую; каструю» споріднене з дінд. зазаіі «ріже», псл. сезаіі, коза, укр. чесати, коса. — СІС 317; Фасмер II 208; ЗІа’Л'зкі II 94; ЇУаІсіе— Ноїт. І 170.— Див. ще коса1, коса2, чесати. — Пор. каста, кастйти, касувати.
каструля, [каструля Ж, кастроль Шел]; — р. кастрюля, бр. каструля, ч. казігої, слц. казігбі, вл. казегоіа, болг. кастрон, схв. касердла, кастрдла, слн. казігбіа;—через російське і, очевидно, німецьке посередництво (нім. КаззегбПе) запозичено з французької мови; фр. саз-зегоіе «каструля» є похідним від саззе «черпак», яке через посередництво пров. сазза «сковорода» зводиться до нар.-лат. саШа «тс.», що походить від гр. хоаФєіот «черпак», пов’язаного з хиаФод «тс.», можливо, спорідненим з хйар «вушко голки». — Акуленко 140; Шелудько 32; Шанский ЗСРЯ II 8, 88; Фасмер II 208; НоІиЬ—Ьуег 236; Оаигаі 147; Сіатіїї-зсЬе§ 196; Топоров III 264; Егізк II 36.
касувати «анулювати», [накасіру-вать] «надбати, настаратися» ЛЧерк, розкасувати «розформувати; витратити, ліквідувати», розкасирувати «тс.»;—р. ст. скассовать, бр. касаваць;—запозичення з польської мови; п. казошас «анулювати», як і р. ксюсйровать, ч. [казіго-уаіі], слц. казігоуаі’, болг. касирам, схв. каейрати, слн. казігаіі, походить від пізньолат. саззо «касую, анулюю», пов’язаного з лат. саззиз «порожній; даремний; недійсний», сагео (<*сазео) «я позбавлений, не маю», спорідненим з лат. сазіго «підрізую», дінд. зазаіі «ріже», псл. коза, сезаіі, укр. коса, чесати.— Фасмер II 207; Зіау/зкі II 94; \¥а!(1е—Ноїт. І 167. — Див. ще
коса1, коса2, чесати. — Пор. касація.
Касян, [Касьян] Ж, ст. Касїан'ь «муроноси(тель)» (1627); — р. Касьян, бр. Касьян, Касян, п. Каз]ап, слц. Ка-зіап, болг. Касиян, м. Касиан, схв. Касй-]ан, слн. Казі)ап;— запозичення з грецької мови; гр. Каооіатбе походить від лат. Саззіапиз, утвореного від римського родового імені Саззіиз, можливо, похідного від лат. саззиз «порожній»; ім’я Саззіапиз виводиться також від лат. саззіз «шолом, каска».— Беринда 215; Сл. вл. імен 213; Петровский 130; Соп-зіапііпезси 28.— Пор. касувати.
кат, [катйня] «жінка-кат; тортури» Ж, катівка «жінка-кат», катівня, [катівня] «тортури», катівство, [катую] «в’язниця» Ко, [катуюа] «тортури, катування», катюга, катюжний «катівський», катувати, [закатний] «звірячий, лютий»;— р. [кат] «кат; знаряддя фізичного покарання», бр. кат;—запозичення з польської мови; п. каі «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя», як і ч. слц. вл. пл. каі «кат», пов’язується (Ла-коЬзоп \¥ог(і 8, 388) з катати, р. катать, з.огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса; пор. лат. іогіог «кат», похідне від іогциео «кручу, обертаю; катую, беру на тортури»; виводиться також як запозичення (Трубачев Зтимология 1965, 76—77) з ав. ка&а-«відплата, покарання (на страшному суді)»; спочатку каіь могло бути назвою дії, звідки значення п. «лихо, нещастя»; менш переконливі пов’язання з каятися) (Когіпек БР 17, 347—356), з свн. §аі, нвн. СаНе «товариш; (давніше) підручний ката» (Лапко Біауіа 7, 785—790), з р. хват, п. сйхуаі (Масйек Е8ЛС 245) та ін.— РісЬкагсІі 63; Фасмер II 208; Зіашзкі II 98—99.
катавасія «виконання церковних пісень двома хорами; розгардіяш, гармидер»; — р. катавасия, бр. катавасія «тс.», болг. катавасия «церковна пісня, що виконується двома співаками, які сходять з клиросів», схв. катавасиіа; — запозичення з середньогрецької мови; сгр. иатофаоют «вид церковної пісні» походить від гр. хатсфаіуи «сходжу, спускаюсь», утвореного з префікса хата-, що означає рух униз, протидію,
посилення, перехідність, завершеність, пов’язаного з прийм. і присл. хата «вниз; проти; вздовж; крізь», спорідненим з хет. каНа «вниз, при, з, під», дкімр. сапі «з, разом з», дірл. сеі «тс.», і основи дієслова Раіт’со «ходжу, іду», до якої зводиться також укр. базис.— Фасмер II 209; РЧДБЕ 320; Ггізк І 208—210, 800. — Див. ще базис.
катаклізм «руйнівний переворот, катастрофа»;— р. катаклйзм, бр. катаклізм, п. каіакіігт, ч. каіакіугта, слц. каіакіігта, болг. катаклйЗ'ьм, м. катак-лйзма, схв. катаклйзам, катаклйзма, слн. каіакіігша; — запозичення з французької мови; фр. саіасіузте «стихійне лихо, катаклізм» походить від гр. иа,-тахМхщбе «потоп», пов’язаного з ха-тахА.о£єі¥ «наводняти, затопляти», утвореного з префікса хата- із значенням руху вниз і основи дієслова хА.6£ю «промиваю, змиваю», спорідненого з гот. йіиігз «чистий», нвн. Іаиіег «тс.», кімр. сііг «ясний, чистий», лат. ст. сіио «очищаю», лит. зійоіі «замітати, витирати»,—СІС 318; Шанский ЗСРЯ II 8, 89; Кораїіпзкі 483; НоІиЬ—Буег 236; Кіеіп 248; Баигаі 148; Егізк І 876—877,— Див. ще катавасія, клізма.
катакомба, мн. катакомби; — р. бр. болг. м. катакомба, п. каіакишЬу, ч. слц. вл. каіакотЬу, схв. катакомба, катакомба, слн. каіакбтЬе (мн.);—запозичення з західноєвропейських мов; нім. КаіакбтЬе, фр. саїасотЬе, іт. са-іасотЬа походять від лат. саіаситЬае «підземне кладовище», утвореного на основі виразу *саіа іишЬаз «поруч з могилами» чи «подібно до могил» (з прийменником грецького походження), можливо, під впливом лат. -ситЬеге «лягати».—СІС 318; Шанский ЗСРЯ II 8, 89— 90; Фасмер II 209; НоІиЬ—Буег 236; Кіеіп 248; Оаигаі 148; Саші11зсЬе§ 205; \¥а1с1е—Ноїш. І 180. — Див. ще катавасія, тумба. —Пор. катафалк.
каталажка (заст.) «холодна, буцегарня»;— бр. каталажка «тс.»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. каталажка «тс.; [торбина]» вважається результатом видозміни слова такелаж «снасті на судні» (Фасмер—Трубачев II 209; Даль II 96); можливо, пов’язане з
[каталажний! «тривожний, згубний».— Шанский ЗСРЯ II 8, 90.
[каталажний] «тривожний; згубний» Ж; — Р- [каталажньїй] «неспокійний, невгамовний, буйний», [каталажить] «галасувати, кричати, буянити; лякати; тривожити», [каталаж] «сум’яття; буйство», [каталага! «галас, гомін, сум’яття; справа, що завдає багато клопоту»; — неясне.
[каталанє] «злиденне господарство; важкий труд» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з р. [каталать! «ноша, поклажа; майно при собі в дорозі; харч».
каталіз, каталізатор, каталітичний;— р. катализ, бр. каталіз, п. каіа-Ііга, ч. слц. каіаіуга, болг. м. схв. ката-лйза, слн. каїаііга;— запозичення з но-волатинської мови; нлат. саіаіузіз походить від гр. хатаХноїс «розпад; знищення; розпуск», пов’язаного з хатаХого «розв’язую, розпускаю», утвореним з префікса хата- і основи дієслова Хбго «розв’язую». — СІС 318; Шанский ЗСРЯ II 8, 90—91; НоІиЬ—Ьуег 237; КІеіп 248. — Див. ще аналіз, катавасія.
каталог, каталожний, каталогізувати;— р. бр. болг. каталог, п. ч. вл. ка(а1о§, слц. слн. каіа!6§, м. каталог, схв. каталог; — запозичення з грецької мови; гр. хотаХо-рщ «перелік, список» пов’язане з дієсловом хатаХє-уго «називаю, перераховую; записую», утвореним з префікса хата- і дієслова «збираю; перераховую». — СІС 318; Шанский II 8, 91—92; НйШ-ЖгіИ 13; НоІиЬ—Ьуег 237; Егізк II 94—95.— Див. ще катавасія, логіка.
[катанка] «жіночий суконний одяг; чоловіча суконна куртка; спідниця з домотканого сукна Л»;— р. [катанка] «широка сукня; довгий верхній селянський одяг з домотканого сукна», бр. [катанка] «блузка»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. каіапка «вид каптана, куртки» пов’язується з каіап(а) «жовнір, солдат», що, як і ч. [каіап], слц. каїопа, укр. [катун! «тс.», виводиться від уг. каїопа «тс.». — Балецкий 81. зі. 9, 338; ЗІачузкі II 100; Хаг^Ьа 1Р 31/1, 118. — Див. ще катун2.
[катанки] «валянки» Я; — бр. [ка-
танкі] «тс.»;—запозичення з російської мови; р. [катана, катаньї, катаники, катаницьі, катанки, катаньки, катан-цьі! «тс.» пов’язані з дієсловом катать «валяти, виробляти з битої шерсті, качаючи її на колодці», спорідненим з укр. катати, котити. — Фасмер II 209; Со-болевский РФВ 70, 81. — Див. ще котити.
катапульта, катапультувати;—р. бр. катапульта, п. каіариЯа, ч. слц. вл. каіариіі, болг. катапулта, м. катапулт, схв. катапулт(а), слн. каіарйіі;—запозичення з латинської мови; лат. са-іариііа «військова машина для метання каменів, стріл, колод» походить від гр. хаталєХтт]£ «тс.», утвореного з префікса хата- і основи дієслова лаХХго «метаю; розмахую, розгойдую», можливо, спорідненого з лат. реііо «штовхаю», псл. *ро!хь «страх», укр. [пдлох] «жах». — СІС 318; Шанский ЗСРЯ II 8, 92; НоІиЬ—Ьуег 237; Егізк II 469,— Див. ще катавасія, пдлох.— Пор. пульс.
катар, [кдтер] «нежить» ВеБ, катаральний;— р. болг. катар, бр. м. катар, п. каїаг «катар; нежить», ч. слц. каїаг «катар», вл. каіаггЬ, схв. катар, катар, слн. каіаг «тс.»; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. КаіаггЬ, фр. саіаггЬе «тс.» походять від лат. саіаг-гЬиз (термін медичної латині), що зводиться до гр. хатарроод «стікання; катар, нежить», пов’язаного з дієсловом хатаррєїу «стікати, обпадати», утвореним з префікса хата- «вниз» і дієслова рєїу «текти», спорідненого з дінд. згауаіі «тече», лит. згауа «течія, кровотеча», псл. *зги]а «струмінь», укр. струм.— СІС 319; Шанский ЗСРЯ II 8, 92; НйШ-\Уог(Ь 14; НоІиЬ—Ьуег 327; БЕР II 268; Оаигаі 148; Егізк II 650—652. — Див. ще катавасія, струм.— Пор. острів.
катаракта «захворювання кришталика ока»;—р. бр. катаракта, п. ч. слц. каїагакіа, вл. каіагакі, болг. м. катаракт, схв. катаракт, слн. каіагакі;— запозичення з західноєвропейських мов; иім. Ка(агакЦа), фр. саіагасіе походять від лат. саіагасіа «водоспад; захворювання кришталика», яке зводиться до гр. хатаррахтт]? «водоспад», пов’язаного з хатарраттєіу «обрушуватися, ринути»,
утвореним з префікса хата- «вниз» і основи дієслова расовій (раттеїт) «бити, штовхати», етимологічно неясного; назва хвороби в медичній латині пов’язана з помилковим уявленням, нібито ця хвороба зумовлена мутною рідиною, яка стікає, подібно до водоспаду, між кришталиком і райдужною оболонкою ока, —СІС 319; Шанский ЗСРЯ II 8, 92— 93; БСЗ 20, 363; Кораііпзкі 484; БЕР II 269; Оаигаі 148; Егізк І 801, II 643— 644. — Див. ще катавасія.
[катастра] «підкладка під бочку» Я; — очевидно, запозичення з італійської мови; іт. саіазіа «купа, штабель, стіс; вогнище» (звідки схв. ст. каіазіа «кара; місце кари») походить від лат. саіазіа «підмостки, поміст (на якому виставлялись для продажу раби)», запозиченого з грецької мови (можливо, гр. хатіота-оіс; «установлення; влаштування» або хатаотат^ «встановлена», утворені з префікса хата- і основи дієслова їоттщі «ставлю; стою», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати). — Бкок II 62; Мезіі-са 286; Таїсіє—Ноїт. І 181. — Див. ще катавасія, стати.
катастрофа, катастрофічний;— р. бр. болг. м. схв. катастрофа, п. ч. слц. вл. каіазігоїа, нл. каіазігоїаіпу, слн. каіазігбїа;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. КаіазігорЬе, фр. саіазігорЬе походять від лат. саіазіго-рЬа «різкий поворот; несподівана подія», запозиченого з грецької мови; гр. хата-отрофт] «переворот; кінець, загибель, знищення, зруйнування» пов’язане з дієсловом хатасгтрєсрсо «загинаю вниз; перевертаю, перекидаю», утвореним з префікса хата- «вниз» і основи дієслова птрЕ(ро) «повертаю, перекидаю». — СІС 319; Шанский ЗСРЯ II 8, 93—94; Фасмер II 209; Кораііпзкі 484; НоІиЬ — Буег 237; БЕР II 270; Бкок 1162; Оаигаі 148. — Див. ще апостроф, катавасія.
катати, каталь, катерйти, каток, катулятися, катуль, катулька —див. котити.
катафалк, катафальник «візник катафалка»;— р. бр. катафалк, п. ч. слц. вл. каіаїаїк, болг. м. катафалка, схв. катафалк, слн. каіаїаїк;—запозичення з французької або італійської мови,
можливо, через німецьку (нім. Каіаїаїк); фр. саіаїаідие походить від іт. саіаіаісо «катафалк», що, як і фр. сЬа-Іаисі (есЬаІаис!) «риштування; поміст; ешафот», зводиться до нар.-лат. *саіа-Іаіісит, утвореного з прийменника саіа «згідно, відповідно» (з гр. хіті) та іменника їаіа «високий поміст» етруського походження (отже, первісне значення — «відповідне високому помосту»).—Шанский ЗСРЯ II 8, 94; Фасмер II 210; НоІиЬ—Буег 236; БЕР II 271; Оа-ті11зсЬе§ 205; Таїсіє—Ноїт. І 446.— Див. ще катавасія. — Пор. катакомба.
[катафійка] «вуздечка» Ж; — очевидно, запозичення з угорської мови, в якій може йтися про вираз *каНа-їеі, букв, «защіпни-голова»; можливо, сюди ж належить і схв. [каіаїіс] «замок», яке досі не дістало задовільного пояснення (Бкок II 61).
категоричний; — р. категорйческий, категоричний, бр. катзгарьічньї, п. ка-іе§огусгпу, ч. слц. каіедогіску, вл. ка-(е§огізкі, болг. категорйчен, м. катего-ричен, схв. категдричан, категдричкй, слн. каіе§бгісеп; — запозичення з німецької або французької мови; нім. ка-Іе§бгізсЬ «безумовний, рішучий, категоричний», фр. саіе§огідие «тс.» походять від слат. саіекогісиз «обвинувальний; ствердний», саіе§огіа «обвинувачення», запозичених з грецької мови; гр.иотг^о-ріхб? «обвинувальний; (філос.) ствердний» утворене від хаттпоріа «обвинувачення»,—СІС 319; Шанский ЗСРЯ II 8, 95; Фасмер II 210; НоІиЬ—Буег 237; Оаигаі 149. — Див. ще категорія.
категорія; — р. болг. категбрия, бр. катагдрия, п. каіе§огіа, ч. каіе§огіе, слц. каіе§бгіа, вл. нл. каіе§огі)а, м. ка-тегорща, схв. категбрща, слн. каіе§о-гі)а; — запозичення з німецької або французької мови; нім. Каіе§огіе, фр. саіе§огіе походять від лат. саіе§огіа «обвинувачення; основна ознака предмета; категорія», запозиченого з грецької мови; гр. хатп^орїа «тс.» пов’язане з хатіу^орєго «дорікаю, обвинувачую; стверджую», утвореним з префікса хата-і основи дієслова а-^оребсо «виступаю з промовою, говорю». — СІС 319; Фасмер II 210; Кораііпзкі 485; НоІиЬ—Буег
237; БЕР II 271; 8кок II 62; ОаигаІ 149. —Див. ще алегорія, катавасія.
катедра—див. кафедра.
катер, [катерка], катерник «член екіпажу військового катера»;—р. болг. катер, бр. катар, п. слц. киіег, ч. киіг, вл. киНег, м. кутер, схв. кутер, слн. кйіег; — запозичення з англійської мови; англ. сиііег «катер» пов’язане з сиі «різати», що походить від сангл. сиііеп «тс.», можливо, спорідненого з ісл. шв. діал. киіа «різати ножем», ісл. киіі «ніж», шв. [киіа, киШ] «тс.»; англійська назва характеризує катер як судно, що легко розрізає хвилі. — СІС 320; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ II 8,95— 96; Фасмер II 210; БЕР II 271; Кіеіп 388.
катервак —див. тетервак.
Катерина, Катруся, Катря, ІКася], ст. Єкатерина «надежда, истин(н)а» (1627);— р. болг. Єкатерина, Катерина, бр. Кацярьїна, др. Катерина (1108), п. Каіаггупа, ч. Каіегіпа, слц. слн. Каіа-гіпа, нл. Каіа, м. Єкатерина, Катари-на, схв. Катари на, стел. Єкатерина; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; гр.. Аїхатєріут), Каїіарт-] загальноприйнятого пояснення не має; пов’язується (Сл. вл. імен 242; Петровский 108; Суперанская 86) з гр. ха-Фарбд «чистий»; припускається також давніша грецька форма з початковим є, похідна від ‘Ехітерод чи ‘'Ехатод «який б’є здалеку» (про Аполлона) або від ‘Ехатт] (ім’я богині). — 8кок II 61—62; Сопзіапііпезси 48.
[катерйна] (бот.) «лепеха, аїр, Асо-гиз Б.» Л;—неясне.
катеринка (заст.) «невеликий механічний орган», катерйнщик (заст.) «бродячий музикант, жебрак з катеринкою»;— бр. (заст.) катрьінка, кацерйнка «шарманка», болг. заст. катеринка; — запозичення з польської мови (болг. через румунську, рум. саіегіпса «тс.»); п. каіагупка, [каіґупа] «тс.» походить від німецької назви ляльки сііе зейбпе КаШагіпе «прекрасна Катерина», яка виконувала головну роль у популярній виставі лялькового театру, супроводжуваній грою на шарманці.— Фасмер IV 404
410; Біатекі II 101—102; БЕР II 271; 2егазсйі 2І81РН 8/1, 57—62. — Див. ще Катерйна.
катет (мат.); — р. катет, заст. катет, бр. катзт, слц. слн. каїеіа, вл. каіеіа, болг. катет, м. катета, схв. катет, катета; — через російське посередництво запозичено з французької або латинської мови; фр. саіЬеІе походить від лат. саіЬеіиз, запозиченого з грецької мови; гр. касето? «висок, перпендикуляр»-, букв, «спущений», пов’язане з дієсловом хсДНтірі «скидаю, спускаю», утвореним з префікса хато- «вниз» і основи дієслова їт)рі «посилаю, рухаю; кидаю», спорідненого, можливо, з лат. зего «сію», псл. зеіі «сіяти» або з лат. іасіо «кидаю». — СІС 320; Шанский ЗСРЯ II 8, 96; БЕР II 272; ОаигаІ 149; Егізк І 714—715. — Див. ще катавасія.
катетер «трубка для промивання порожнин тіла або видалення з них рідини», катетеризація, катетеризувати;— р. катетер, бр. кататар, п. вл. каіеіег, ч. каіеіг,слц. слн. каїеіег, болг. катетер, схв. катетар, катетер;— очевидно, через німецьке посередництво (нім. КаШеіег) запозичено з латинської мови; лат. саШеіег походить від гр. ха-їіеттір «те, що спускають; зонд», пов’язаного з дієсловом хаОїї]рі «скидаю, спускаю». — СІС 320; Фасмер II 210; Кораїіпзкі 485—486; НоІиЬ—Ьуег 237.— Див. ще катет.
катехізис «релігійна книга з викладом догматів віри у формі запитань і відповідей; основні положення», кате-хйт (заст.) «учитель закону божого»; — р. болг. катехйзис, катихйзис, бр. ката-хїзіс, п. вл. каіесйігт, ч. каіесйізтиз, слц. каіесйігтиз, м. катихйзис, схв. катехйзис, катихйзис, слн. каїекігет;— запозичення з грецької мови, можливо, опосередковане латинською (лат. са-(ейезіз); гр. хотт]Хт]Оід «усне повчання, настанова» пов’язане з дієсловом хатт)-«(усно) повчаю», утвореним з префікса хата- і основи дієслова щугю «гримлю, звучу», похідного від тїхг) «звук, шум, тон», можливо, спорідненого з лат. уа§Тге «верещати, пищати, кричати», лит. зуа§еіі «звучати», дангл. змю§ап «звучати, лунати». — СІС 320;
Фасмер II 210; Біашзкі II 102; БЕР II 272—273; Зкок II 62; Егізк І 646—647.— Див. ще катавасія.
[катлама1] «прісні коржики, смажені на баранячому жирі» Г, Ж;—р. [котлам] «рулет, начинений кавунним медом», [катламьі] «здобні тонкі коржики, звернуті в трубку; листкова пампушка», [катламй] «вид пиріжків», [катла-ньі] «здобні пшеничні коржики, звернуті у вигляді рулету», [котлами] «пампушечки з листкового тіста»;—запозичення з кримсько-татарської або турецької мови; крим.-тат. тур. каііата «товстий листковий коржик» пов’язане з дієсловом каііа «нашарувати, скласти в складки», похідним від каї «шар, ряд», спорідненого з хак. /а(, чув. хоі, /иі «тс.», як. %аі «подвійний, повторено», куііа, §у(4а «разом», шор. касіа «тс.».— Казапеп УегзисЬ 241.
[катлама2] «болотна трава» Я, [кат-ламйга] «тс.» Я;— результат видозміни форми [батлама] «тс.», зближеної з фонетично подібним [катлама] «прісні коржики, смажені на баранячому жирі» і под. — Див. ще батлама.
катма «нема», катмає «тс.»; — результат злиття слів у виразі кат ма(є) «чорт має, немає». — Див. ще кат, мати2.
катод; — р. бр. болг. катод, п. ч. вл. каїосіа, слц. слн. каібсіа, м. схв. катода',—запозичено з англійської мови, очевидно, через посередництво німецької або французької (нім. КаДюсІе, фр. саіЬосіе); англ. саійосіе (каШосіе), введене англійським фізиком М. Фарадеєм, походить від гр. хаОобод «рух донизу», утвореного з прислівника хата «вниз» та іменника обоє «шлях», спорідненого з псл. хосіь, укр. хід; пор. анод, яке зводиться до гр. атобоє «шлях угору», утвореного з прислівника аха «вгору» та іменника обоє. — СІС 320; Шанский ЗСРЯ II 8, 96; НоІиЬ—Ьуег 237; БЕР II 274—275; КІеіп 251; Егізк II 349— 350. — Див. ще катавасія, хід.
католик, [кателйк], католицизм, ка-толйцтво, [католицтво], [кателйковий] «тиранський» Бі, [католицький] «католицький; (лайл.) поганий», [кателйчий], католицький, католичити;—р. католик, бр. католік, каталік, п. вл. нл.
каіоіік, ч. слц. каіоіїк, болг. католик, м. католик, схв. католик, католик, слн. каібіік;— очевидно, через польське посередництво запозичено з латинської мови; слат. саіЬоІісиз «загальний, все-охоплюючий; (церк.) католицький, правовірний» походить від гр. хабоХіхое «загальний; (церк.) правовірний», пов’язаного з хсс&бХоу «в цілому; загальний», утвореним з прийменника хата «в, за, проти» і основи прикметника оХоє «цілий, повний, весь», спорідненого з лат. заіуиз «здоровий», дінд. загуа- «неушкоджений, цілий», ав. Иаиг-уа- «тс.».—СІС 320; Шанский ЗСРЯ 118, 96—97; Фасмер II 210; Зіашзкі II 102—-103; Егізк II 381. — Див. ще катавасія.
каторга «вид кримінального покарання; старовинне веслове судно» Г, Ж, [каторга , катирга Бі], [катаржнй-на] «каторжні роботи, каторга» Я, каторжанин, каторжник, [каторжний, каторжний], [катиржний] «каторжний; сильний, великий» Бі, каторжний, каторжницький;— р. каторга, ст. ка-тарга «вид корабля», бр. катарга, п. ч. слц. каіог§а «примусові важкі роботи», болг. каторга, слн. каіог§а «тс.»; — запозичення з середньогрепької мови; сгр. ха.т8р-[от (мн. ха.т8р-[а) «галера; примусова праця» пов’язане з дієсловом гр. катерусо «заганяю; примушую; обмежую», хат8Їр-[(о «тс.», утвореним з префікса хата- і основи дієслова еїр-^со (еїр^со, єр^со) «замикаю; позбавляю», спорідненого з ав. Уагаг-уап «вони повинні замкнути», можливо, також з псл. *уьГ7.іі «плести, в’язати»; припущення турецького посередництва при запозиченні грецького слова (тур. касііг§а «галера», Мікі. ТЕ1 І 321; Дмитриев 536; Шипова 171—172) безпідставне.— Москаленко УІЛ 22; Фасмер II 210 — 211; Зіатекі II 103; БЕР II 275; Егізк І 465. — Див. ще катавасія. — Пор. верзти.
катрага «курінь», [катрйга, катряга] «тс.»;—р. [катрага] «повітка»; — очевидно, пов’язане з болг. [катрага, катрага] «міра, план будівлі», яке гіпотетично зіставляється з нгр. [хаТ8р-р(у] «щось підготовлене, опрацьоване» (БЕР II 276).
катран1 (бот.) «СгашЬе Б.; [свербига східна, Випіаз огіепїаііз Б.]»;—р. катран, ч. каігап, слц. каігап «тс.»; — очевидно, запозичення з якоїсь східної мови; пор. болг. [катран] «полин боже дерево, Агіетізіа акгоіапшп Б.; полин пахучий, Агіетізіа сатркогаїа; смолка, Уізсагіа аїгоригригеа».— Маскек Лт. гозН. 60.
катран2 (іхт.) «невелика чорноморська акула»; — р. катран «колюча акула, АсапіЬіаз асапікіаз»;—запозичення з невідомого джерела.
[катран3] «мазь (дьоготь) для рибальських сіток» Я, [катранити] «змазувати дьогтем (рибальські сіті) Я; смолити невід Мо»;—р. [катран] «земля, просочена нафтою, для заливання плоских дахів; гірська смола», [натрапить] «покривати дах дьогтем, змішаним зі смолою», болг. катран, м. катран, схв катран, слн. каїгап; — запозичення з турецької мови; тур. каїгап «смола; дьоготь» походить від ар. даїгап «тс.».— Фасмер II 211; БЕР II 276; Вегп. І 494; Бокоїзск 90.— Пор. гудрон.
катран4—див. картан1.
[катрафій] «сорт дерева для палиць Ж; (бот.) таволга в’язолиста, Зрігеа иітіїоііа Зсор. Мак», [катрафійник] «жимолость пухната, Еопісега хуіозіеит Б.» Мак; — бр. каприфоль «жимолость козолиста, Еопісега саргіїоііит Б.»; — результат видозміни латинської наукової назви жимолості саргіїоііит (*каприфоль > *капрафоль > *капрафіль > катрафій), утвореної з основ іменників сарга «коза» і Іоііит «лист»; для деяких місцевостей можна припустити вплив з боку рум. саргіГбі «жимолость», молд. каприфбй «тс.» (Уіпсепг 8). — Див. ще капрон, фоліант.
[катруца] «заглибина для дрібних кухонних речей, поруч з комином Ме, Мо; піддувало; закуток біля печі, куди вигрібають жар МСБГ», [котруца] «піддувало; закуток біля печі» МСБГ, [кут-руца] «тс.» МСБГ, [котруцик] «піддувало» МСБГ, [кутруцик] «тс.» МСБГ; — запозичення з молдавської або румунської мови; молд. котруцз «припічок, запічок», рум. соїгй|а «невелика піч; порожнина між піччю і стіною; загли-406
бина під піччю» виводяться від уг. [каї-госі ([каігис, каігас, кеїгезг], кеїгес) «клітка; полівник; убога кімната», яке походить від слц. коїегес «сгійло; собача будка; курник», що, в свою чергу, зводиться, як запозичення, до нвн. [коїїег] «будка», спорідненого з [коїе, каїе] «хатина, халупа», дангл. сої «хатина, кімната», дісл. кої «халупа».— Уіпсеп/ 12; СДЕЛМ 207; ПЕРМ 193; МкІТЕЗг II 474—475; Кпіегза 267; Маскек ЕЗОС 283; К1п§е—Міїгка 396.
[кату! (вигук, яким відганяють котів) До, [кацу До, кац Мо] «тс.»; — р. [кацу] «тс.»; —афективне утворення, пов’язане з [кота] «тс.». — Див. ще кіт.— Пор. кет1.
катульгати, кутильгати, кутульга-ти — див. шкутильгати.
[катун1] (бот.) «ліщиця волотиста, перекотиполе, Сурзоркіїа рапісиїаїа Б.», [катичник, покатичник, покатун] «тс.» Мак;—р. [катун, покатун] «тс.»;—похідне утворення від катати, кататися, пов’язаного з котити', назва зумовлена тим, що кулясте стебло ліщиці після дозрівання насіння легко відламується від кореня і перекочується вітром по степу на далекі відстані, причому розсіюється насіння. — БСЗ 32, 411; Маскек Літі, гозіі. 79. — Див. ще котити.— Пор. качим.
[катун2] «солдат»;—п. [каїап, ка-іапа], ч. [каїап], слц. каїопа «тс.», схв. катана, катана «тс.; кавалерист, гусар», слн. [каїап] «солдат»; — запозичення з угорської мови; уг. каїопа «солдат» вважається мандрівним словом, пов’язаним з віз.-гр. хатобуа «домашня челядь; вантаж, багаж; намет; табір», алб. каїйпсі (каїйпї) «село», рум. саїйп «сільце, хутір», болг. катун «циганський табір; його мешканець», м. катун «шатровий циган», схв. катун «пастуша оселя», р.-цсл.катуиж «військовий табір».— Лизанець НЗ УжДУ 26, 124; Бігапес І 86, 106, 114; Орос Доп. УжДУ II 75; БІам^зкі II 100; Вгйскпег 2ІЇ81Рк 16, 205— 206; ММТЕЗх II 409. — Пор. катанка.
[катух] «хлівчик для овець» Я; — запозичення з російської-мови; р. [котух] «хлів; загін для дрібної худоби; курник; повітка» пов’язане з [котец] «загата
для ловіння риби», спорідненого з укр. [котецьі «тс.».— Фасмер II 354. — Див. ще котець.
катюша «реактивний міномет на автомашині»;— бр. кацюша, п. каііизга, ч. каіизе, каі’изе, слц. каі’иза, болг. катюша, схв. каФуша, слн. каіщза «тс.»; — запозичення з російської мови; р. катюша «тс.» утворене від назви відомої пісні «Катюша» (на слова М. В. Ісаковського), пов’язаної з Катерйна.— Боровой 513—516. — Див. ще Катерйна.
[катя] (вигук, яким переслідують зайця);—неясне; можливо, пов’язане з [кату] (вигук, яким відганяють котів), [кеті «тс.».—Пор. кет2.
каупер «повітронагрівач біля доменної печі», кбупер «тс.»;— р. болг. каупер, бр. каупер, ч. рідк. сохурег;—пов’язане з прізвищем англійського інженера і винахідника Е. А. Каупера (Сохурег).
каустик «їдкий луг», каустичний; — бр. каустик, п. каизіусгпу, ч. слц. каизіікит, вл. кахузііка, болг. каустйче-ски, м. каустичен, схв. каустичан, ка-устичкй, слн. каузіісеп;—запозичення з російської мови; р. каустик утворено від прикметника каустйческий, запозиченого, очевидно, через німецьке посередництво (нім. каизіізсй) з латинської мови; лат. саизіісиз «пекучий, їдкий» походить від гр. иоюотіхбс «горючий», пов’язаного з дієсловом хаію (х.ісо) < *иаРко «запалюю, палю; горю», очевидно, спорідненим з лит. кпіез «зона, сажка», лтс. кіїїа «суха, торішня трава».— СІС 321; Шанский ЗСРЯ II 8, 99— 100; Кораїіпзкі 486—487; НоІиЬ—Ьуег 238—239; БЕР II 280; Егізк І 756—757.
[каут] «плата, винагорода» Я;—неясне; можливо, пов’язане з тур. кауці «піджарене борошно».
каучук, каучуківник, каучуківництво, каучуківницький; — р. болг. каучук, бр. каучук, п. каисгик, ч. слц. каисик, вл. кахусик, м. каучук, схв. каучук, каучук, слн. каусик; — через німецьке (нім. КаиізсЬик) або французьке (фр. саои-ісйоис) посередництво запозичено з індіанської мови майнас (саЬисйис). — СІС 321; Шанский ЗСРЯ II 8; 100; Фасмер II 211; ЬокоізсЬ ЕШАШ 41—42.
[кауші «ківш, черпак; ступка» Ж, МСБГ, [кавуші «тс.» Ж, МСБГ; — запозичення з молдавської мови; молд. кзуш «дерев’яний черпак; велика ложка; совок» виводиться від укр. ківш (род. в. ковша}, р. ковш. — СДЕЛМ 227— 228. — Див. ще ківш.
[кафар] «баба копра; копер» Ж, [капар] «тс.; помпа»; — бр. [капар! «пристрій, яким заганяють у землю палі»; — запозичення з польської мови; п. каїаг «тс.» походить від нім. КарГег (КеНег) «голова бруса», яке зводиться до лат. сарег «цап», пов’язаного з сарга «коза». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 242; 51. хууг. оЬсусЬ 329; К1и§е—Міігка 348; Фасмер II 318. — Пор. копер1.
[кафаросі «вид вишивки зірочками» Я; — неясне.
кафе «кав’ярня»; — бр. кафз, п. саіе, каГе]‘ка, слц. саїе, болг. кафе, м. кафе; — запозичення з російської мови; р. кафе походить від нім. Кайее «кава; кав’ярня» або від фр. саїе «тс.», які через турецьке посередництво (тур. кайуе>каЬ-їе «кава») зводяться до ар. каЬхуа «вино; кава». — Шанский ЗСРЯ II 8, 100; Фасмер II 212; К1и§е—Міігка 337; баигаі 126.—Пор. кава1, кофе.
кафедра, заст. катедра, кафедральний;— р. бр. кафедра, п. ч. слц. вл. каіесіга, болг. катедра, м. катедра, схв. катедра, слн. каіесіга;—через російське посередництво запозичено з грецької мови (форма катедра — через польську і латинську мови —лат. саійесіга); гр. х.аїіїбра «сидіння, стілець» пов’язане з дієсловом иаОє£оцаі «сідаю, сиджу», утвореним з префікса хата- «вниз» і основи дієслова є£оцаі «сиджу, сідаю», спорідненого з лат. зесіео «сиджу», псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС 321; Пономарів Мовозн. 1974/2, 42; Шанский ЗСРЯ П 8, 100—101; Фасмер II 212; НйііІ-ШогіЬ 13; Кораїіпзкі 485; Егізк І 445—446. — Див. ще катавасія, сидіти.
кафетерій;— р. кафеїперий, бр. кафе-тзрьій, п. каїеіегіа, ч. каїеіегіе, слц. каІеіегіа, схв. кафетарща; — запозичення з англійської мови Америки; англ. саіеіегіа «ресторан із самообслуговуванням» походить від мексікансько-ісп. саіеіегіа «крамниця з кавою», пов’яза-
ного з саіе «кава», —Крьісин 94—95; Кіеіп 220. — Див. ще кафе.
кафешантан;—р. м. кафешантан, бр. кафешантан, болг. кафе-шантіїн, схв. кафешантан; —запозичення з французької мови; фр. саіе-сйапіапі утворене з іменника саіе «кав’ярня» і дієприкметника сЬапіапі «співаючий» від дієслова сЬапіег «співати», що походить від лат. сапіаге «тс.», пов’язаного з сапеге «співати, грати».—Шанский ЗСРЯ II 8, 102; БЕР II 282. — Див. ще кант2, кафе.
кафтан —див. каптан.
ках (вигук, яким передається крик качки), ках-кіїх, кахкати (про качок), кахнути, [кахотіти] Я;—р. [кахкать] «кахкати» (про качку), ч. касйагі, слц. [касйас] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення.
кахель, кахля, [кіїхольї, мн. кахлі, [кіїфля] Ж, кахельник, кахляр, кахляр-апво, кахельний, кахлевий, кахлянйй, кахльовйй, [кафлянйй] Ж; — Р- кіїфель, бр. кафля; — очевидно, запозичення з польської мови; п. каїеі, касітеї, як і ч. каскеї, слц. касйГа, вл. касйіе «кахельна піч», нл. касЬІа, болг. кіїхлен «кахельний», схв. кал (кал) «кахля», слн. какіа «кахля; нічний горщик», походить від нвн. Касйеі «кахля», свн. касйеі(е) «кахля; глиняна посудина», яке зводиться додвн. сйасйаіа«глиняна посудина»,— СІС 321; ШсЬЬагсіІ 60; Шанский ЗСРЯ II 8, 101—102; Фасмер II 212; БіамДгі II 20; К1и§е—Міігка 336. —Див. ще кагла, кахи (вигук, яким передається кашляння), кахй-кахй, кахикати, кахикнути;— р. кахй-кахй, кахикать, бр. ка-хі; — звуконаслідувальне утворення, зближене з дієсловом кашляти.
кацавейка «вид жіночої юпки», [ка-цабіїйка, коцовейка] «тс.» Ж, [кацавека] «нагрудник з рукавами без коміра» Я, [кацавея] «тс.» Я, [куцбіїйка] «вид юпки»;— р. бр. кацавейка, п. [касаЬа]ка] «вид куртки», [касаЬа](а), каса\че)ка, кисиЬе)ка, кисЬа]ка] «тс.», [кисхЬаДа)] «кошлата вовняна матерія», ч. [касаЬа-]а, касаЬа]ка] «куртка», слц. касаЬа]ка «жіноча кацавейка», [касаЬа]], схв. ка-цабй}ка «тс.»;—очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. [КдіігЬоі] «груба тканина,
одяг з неї» утворене з нвн. Коіхе, [Киі-хе] «тс.» (<свн. коіхе, двн. коххо, сііогга «тс.») і нім. ст. Воі «вовняна тканина», нн. Ьаіе «вид грубого сукна», звідки походить і укр. бая; виведення з рум. са(ауеіса (АЇ81РЕ 35, 353), як і з перс. каЬаса (Макарушка 8), помилкове.— Рісййагсіі 60; Фасмер—Трубачев II 212—213; БІамгзкі II 11—12; Маскек Е8ЛС 233. — Див. ще бая1, коц.
[кацан] «великий горщик» Ж; — очевидно, результат контамінації слів Іґа-ладзіїн] «тс.» і казан (див.).
кацап (заст., розм., знев.) «росіянин», [кацалап] «тс.», кацапеня, кацапня; — р. бр. кацап, п. касар, ч. Касар (з укр.); —очевидно, утворене від цап за допомогою специфічного компонента каяк жартівливе позначення людей, що носять довгі бороди (Фасмер II 213; Преобр. І 302; Вгііскпег 211); недостатньо обгрунтоване виведення (Крьімский Укр. гр. І 20; Яворницький 342) від тур. крим.-тат. аз. каззар «м’ясник», яке походить від ар. даззаЬ «тс.». — Пор. каблук1, каверза, кадіб, кацар.
[кацар] «великий цар» Ж, [кацарйха Ж, кацаренко Ж, кацарївна]; — похідні утворення від основи цар з не зовсім ясним початковим компонентом ка-, що розглядається як формант з підсилювальною функцією. — Див. ще цар.— Пор. каблук1, каверза, кадіб, кацап.
[кацубнути] «замерзати, коцюбнути», [закацепати] «померти» Я; — очевидно, результат видозміни слова коцюбнути, що могла відбутися під впливом південноросійського наріччя, для якого характерне акання і заміна м’якого укр. ц' твердим ц. — Див. ще коцюбнути.
[каця] «хворостина з гачком для ло-віння овець»; — запозичення з молдавської мови; молд. кіїцз (рум. са(а) «тс.», можливо, є похідним від дієслова акації (аса(а), агації (а§а(а) «вішати, начіплювати; зачепити», етимологічно не зовсім ясного. — Бсйеішіко 134; Шароволь-ський Зб. заходозн. 55; \ДаЬіе Кошапо-зіауіса 14, 151; СДЕЛМ 18. — Пор. ки-цяти.
кацяти, каця —див. кицяти.
[кач] (слово в грі, яке означає наказ бігти); — запозичення з тюркських мов;
тур. чаг. полов, кас «тікати» споріднене з аз. каз. шор. каз «тс.».— Казапеп УегзисЬ 217.
[качаванка] «сорт овчини»;—неясне; можливо, відтопонімічне утворення.
[качалайки] «залишки бадилля скошеної кукурудзи» Мо; — очевидно, афективне утворення, пов’язане з качан «початок кукурудзи» (див.).
качан «головка капусти; стрижень капусти; стебло суцвіття кукурудзи; початок кукурудзи; недоїдена середина яблука або груші», [качані «тс.» Ж, качанка «сорт дині», качання (зб.) «качани», качаня «невеликий качан», качанистий, качанкуватий, [кочаніти] «клякнути від холоду» Ж, [закачаніти] «задубнути від холоду» Ж, [скачаніти] «заклякнути»; — р. качан «головка капусти; [стебло суцвіття кукурудзи; стрижень капусти]», бр. качан «тс.», п. ка-сгап, косгап (з укр.), слц. [косіапі «бур’ян; стебло», схв. кдчаїь «качан», р.-цсл. кочанті «репіз»;—псл. косап'ь «качан»;— не зовсім ясне; вважається спорідненим з свн. Ьа§еп «бик, бугай», нвн. Не§е1 «тс.», НакзсЬ «кнур» (Фасмер II 356; Вегп. І 536; Младенов 254; Еаїк—Тогр. 447); виводиться також (51а-мзкі II 13—14; Мікі. ТЕ1 МасЬІг. 2, 150; БокоізсЬ 95; 5кб1<і 24—25) із тур. чаг. кодап «стебло, качан», тат. косап, які далі пов’язуються з тур. чаг. ко<; «баран», хоча можуть бути й запозичені з російської мови (Радлов II 616).— Шипова 198.
качати, качалка, качалкувати, качало, качальниця, качальня, качеля, ка-чильці, качілка, качка, качнути — див. котити.
[качим] (бот.) «перекотиполе, Оурзо-рЬіІа рапісиїаіа Б. Я; курай, Заїзоіа ка-1і Б. Мак»;— р. [качіїмі «перекотиполе; курай, Заїзоіа егісоісіез; кахрис степовий, СасЬгуз о<іопІа1§іса Раїї.»;—очевидно, пов’язане з катун «тс.», качати, котити; словотворча структура не зовсім ясна. — Див. ще катун1, котити.
качка (орн.) «Апаз», [катар] «качур», [кацяі (дит.) «качка» Я, кача «каченя», качатина, качатко, качатник, качва (зб.), каченя, [качій] «качур з недорозвиненими статевими органами» Ж,
качківництво, [качнйкі «качатник» Ж, [качер, качор, качук Л], качур, [качурик] (орн.) «рінник (?), Сіпсіиз адиаіісиз» Ж, качачий Г, Ж, качиний, [качій] Ж, ка-чурйний, [кача] (вигук, яким відганяють качок) Мо;—р. [качененок] «каченя», [качка, качур], бр. качка, п. касгка, ч. слц. вл. каска, нл. каска, каса; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з вигуком ках, що відтворює крик качки; виведення назви від зменшувальної форми жіночого імені п. Ка-Іаггупа, ч. Каіегіпа «Катерина» (Фасмер II 214; Булаховський Вибр. пр. II 214; Вгйскпег 212; Мікі. ЕШ 108) і тлумачення східнослов’янських форм як запозичених з польської мови недостатньо обгрунтоване. — ЗІашзкі II 14; МасЬек Е5ЛС 233—234; 5сЬизІег-5е^с 476; Вегп. І 465. — Див. ще ках.
[качковал] «овечий сир» Бі;—болг. кашкавал «сорт овечого сиру», м. каш-кавал, схв. качкавал, кашкавал, слн. каскауаі] «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. казкауаі «сорт сиру», кадкауаі «тс.» походить від іт. сасіоса-уаііо «тс.», мн. сасісауаііі (букв, «си-ри-коні», очевидно, за зовнішнім виглядом цього сорту сиру, який виготовляється подібним до видовженої тикви і зв’язується попарно, нагадуючи пару коней), утвореного з іменників сасіо «сир», що походить від лат. сазеиз «тс.», і сауаііо «кінь», від лат. саЬаІІиз «тс.». — 8кок II 11; БЕР II 300; Младенов 234; ВаДізІі—Аіеззіо 654;, Мезііса 239. —Див. ще кавалер, казеїн.
[качула] «молдавська смушева шапка»;— болг. заст. качул «башлик»;— запозичення з молдавської і румунської мов; молд. кзчулз «хутряна шапка», рум. сасійіа «тс.» загальноприйнятої етимології не мають; очевидно, успадковані з дунайської латині, до якої могли ввійти з дако-мізійської або фракійської мови. — БЕР II 294—295; Младенов 234; СДЕЛМ 228.
[качулея] «головка маку», [качулка] «тс.»;—запозичення з молдавської або румунської мови; молд. кзчулйе «головка (маку, часнику)», рум. сасіиііе «тс.» пов’язані з кзчулз (сасійіа) «хутряна шапка». — ЗсЬеІисІко 134; УгаЬіе Когпа-
позіауіса 14, 152; СДЕЛМ 580.— Див. ще качула.
[качуляти] «шкандибати»;— очевидно, результат видозміни форми [катуль-гати] «тс.», можливо, зближеної з качка (качки, йдучи, перехиляються з ноги на ногу). — Див. ще шкутильгати.— Пор. качка.
каша, [кашка] «ракова або риб’яча ікра; нутрощі комах», кашник «горщик, у якому варять кашу», [кашня] «тс.» Я, кашкуватий, [кашний] «ікристий», ка-шуватий, [накашничок] «невеликий рогач, яким виймають кашник»;—р. бр. болг. м. каша, п. казга, ч. казе, слц. каза, схв. каша, каша, слн. каза, стел, кашицд; — псл. каза;— дальша етимологія висвітлюється по-різному; здебільшого зіставляється з лит. кбзіі «цідити», лтс. кйзі «тс.» і реконструюється початкове значення «просіяне потовчене зерно» або «проціджена (густа) їжа» (Фасмер—Трубачев II 214; ЗІам^з-кі II 94—95; Масйек Е8ЛС 244; БЕР II 297—298; 8кок II 59; ХиЬаіу Зі. а сі. І 2, 100); пов’язується також з дінд. куа-ійаіі «варить», псл. куазь «квас (Пііпз-кі] АЇ81РЙ 29, 164—166; Трубачев 81а-уіа 29, 8); найбільш імовірним є походження з давнішого псл. *кбз-]’а «побите, потовчене (зерно)», спорідненого з р. [косать] «бити», укр. коса, чесати, псл. сезаіі.— Преобр. І 302; Потебня К ист. зв. З, 13; Мельничук Зтимология 1966, 232—233; ЗССЯ 9, 158—159; Уаісакоуа Еі. Вгип. 123—124. — Див. ще коса1, чесати. — Пор. кашавець, кашкатий.
[кашавець] (зоол.) «вовчок, соня, Му-охиз §1із» Ж, [кашавбк Ж, кашевка Ж, кашелка ВеУг, кашєлок ВеНЗн, ке-шелькд ВеУг] «тс.», [кашевок] (зоол.) «Нуршіаеиз агуаііз»;—п. козгаіка «вовчок, соня»; — очевидно, назви пов’язані з коса, чесати (пор. кошлатий, [кашкатий] «розтріпаний, кошлатий») і зумовлені тим, що хвіст вовчка покритий ніби розчесаним спіднизу на два боки волоссям. — БСЗ 33, 652. — Див. ще коса2, чесати. — Пор. кашкатий, кошлатий.
кашалот;— р. бр. болг. кашалот, п. казгаїоі;—запозичення з французької мови; фр. сасйаіоі «кашалот» походить від порт, сасйоїоііе «тс.» (букв, «голо
вань»), утвореного відсасйоїа «голова», етимологічно не зовсім ясного. — СІС 321; Шанский ЗСРЯ II 8, 105; Фасмер II 214; Кораїіпзкі 482; БЕР II 298; Паигаі 124; Оаші11зсйе§ 169; Кіеіп 217.
[кашатня] «дітвора, гурт дітей» Ва;— неясне; можливо, пов’язане зр. [кашка-ла] (зб.) «хлопчаки, малюки», [кашкал-да] «тс.».
кашель, кашляти, кашельнути, кашлянути, [кашлйвий] Ж, закашлятися;— р. кашель, бр. кашаль, др. кашьль, п. казгеї, ч. вл. нл. казеї, слц. казеї', полаб. козаі, болг. м. кашлица, схв. кашал, слн. казеї];—псл. казь!ь< *каз1]ь, каз1]аіі;— споріднене з лит. ко-зиіуз «кашель», кбзеіі «кашляти», лтс. казиз «кашель», каза, кЗзіз, дінд. казай «тс.», казаіе «кашляє», двн. й(^у)иозіо «кашель», ірл.сазасі, алб. коїіе (<*кйаз-1а-) «тс.»; іє. *кйач-/кназ-. — Фасмер II 214—215; Преобр. І 302; Зіа^зкі II 95—96; Масйек Е8ЛС 244; БЕР II ЗОЇ; 8кок II 59; ЗССЯ 9, 160—161; Егаепкеї 283—284; Рокоту 649.
кашемір «тонка вовняна тканина, тер но», кашмір «тс.»;— р. болг. кашемйр, бр. кашмір, кашамір, п. казгшіг, казге-тіг, ч. слц. казтіг, вл. казтіг, м. каш-мир, схв. кашмйр, слн. казтіг;— запозичення з французької мови; фр. са-сйетіге (назва тканини) походить від назви колишнього князівства Сасйегпіге «Кашмір» на півночі Індії, де виготовляли цю тканину (гінді казтіг < дінд. казтіга).— Фасмер II 215; БЕР II 302; Паигаі 124; Саті11зсйе§ 169.
[кашицяі «загата по берегах гірської річки для захисту від розмивання», [кашйця] «навскісна загата в річці» Ж; — запозичення з польської мови; п. казгу-са «зруб», казгусу «дерев’яні скріпи для захисту берегів при сплаві лісу», очевидно, походить від нім. *Каізсййіхе «захисне укріплення набережної», утвореного з Каі (Ризі) «набережна» від фр. диаі «тс.» і Зсййіге.«захист, захисна споруда», яке вживається паралельно з фонетично близьким 8ІЇІІ2Є «підпора, опора».
кашка1 «дрібні квіти на рослинах»; — р. [кашка] «сережки берези; пуп’янок рослини; молоді соснові шишки; чоло
вічі суцвіття сосни; білі квіточки деревію та інших подібних рослин», слц. [казка] «бузковий цвіт»;—похідне утворення від каша', первісно могло означати сукупність зернистих плодів на волоті, зокрема таких, які були придатні для приготування каші. — МасЬек Лт. Г05І1. 63.-—Див. ще каша.
[кашка2] (бот.) «таволга в’язолиста, Зрігаеа иітагіа Ь; конюшина повзуча, ТгіГоІіит герепз Ь.; конюшина середня, Тгіїоііит тесііит Ь. Мак; грицики звичайні, Сарзеїіа Ьигза-разіогіз (Ь.) Ме-діс.; деревій звичайний, АсЬШеа тіїїе-Іоііит Ь. Мак; бурачок, Аіуззит за-хаіііе Ь. Мак; кучерявий горошок, Со-гопШа уагіа Ь. Мак; крупка, ОгаЬа уег-па Ь. Мак; гадючник, Рііірепсіиіа Асіапз. Мак; підмаренник весняний, Оаііит уегпит Зсор. Мак; хрінниця польова, Ьерісііит сатрезіге К.Вг.Мак», [кашка водяна] «слабник водяний, МаїасЬіит а^иаіісит Рг.» Мак, [кашка жовтенька] «підмаренник справжній, медівник, Оа-1шт уегпит Ь.»;—р. [кашка] «таволга; конюшина; деревій», бр. [кашка] «конюшина», слц. [казка] «тс.», слн. [ка-зіса] «грицики»;—результат перенесення і спеціалізації назви кашка1 «дрібні квіти на рослинах»; пояснюється також (Меркулова 90) як позначення рослин, які при перетиранні в руках утворюють щось подібне до крупи. — МасЬек Лін. гозії. 63. — Див. ще кашка1.
[кашкара] (бот.) «рододендрон, КЬо-сіосіепсігоп Ьігзиіит Ь.» Ж;—запозичення з російської мови; р. [кашкара] «рододендрон золотистий», [кашкаря] «тс.» етимологічно неясне; зіставляється (Шипова 176) з тюрк, мас «п’яний» і курай «трава»; пор. інші назви рододендрона золотистого: р. [пьянйчник, пьяная трава].
[кашкатий! «розтріпаний, кошлатий» ВеУг; — очевидно, як і каша, [кашавець] «вовчок», зводиться до псл. *каз-]-< *кб5-]-, подовженого варіанта основи коз-/сез- (<*кез-) «чесати, скребти, бити, сікти»; пор. р. [кашка] «розчищене місце в лісі, зруб», яке може бути зведене до тієї ж основи. — Див. ще коса2, чесати.— Пор. каша, кашавець, кошлатий.
кашкет, кашкетка, кашкетник, [каш-
кит\ Ж;— р. ст. кашкет «головний убір, шолом», каскет «тс.»; — запозичення з польської мови; п. казхкіеі, як і ч. казкеі, казкеі, слц. казкеі, болг. каскет, схв. качкет «тс.», ст. казк£і «вид шолома», походить від фр. сазциеііе «кашкет», зменш, від сазцие «шолом, каска».— КісЬЬагсІі 63; Зіашзкі II 96; МасЬек ЕЗЛС 244; Оаигаі 147. — Див. ще каска.
[кашламаттєі «лахміття» Л;—афективне утворення, паралельне до лахміття.
кашлюк «коклюш»;— р. [кашлюк] «тс.»;—результат видозміни запозиченого слова коклюш, зближеного з основою іменника кашель. — Див. ще коклюш.
кашне; — р. болг. кашне, бр. кашне, п. сасЬе-пег; — запозичення з французької мови; фр. сасЬе-пег «кашне» (букв, «ховай ніс») складається з основи дієслова сасЬег «ховати», що походить від нар.-лат. *соасіісаге «топтати; стискати», пов’язаного з лат. соасіаге «примушувати», со§еге (<*со-а§еге) «зганяти», утвореними з префікса со(т)- «з-» і основи дієслова а§о, а«еге «приводити в рух, гнати», та іменника пег «ніс», що походить від лат. пазиз «тс.», спорідненого з псл. позі», укр. ніс. — Шанский ЗСРЯ II 8, 106; ОаигаІ 124, 499; Шаісіе— Ноїт. II 145—146, —Див. ще агент, комбінація, ніс.
каштан «дерево Сазіапеа Мііі.; плід цього дерева брунатного кольору; [масть і кличка коня кольору каштана Ж]», каштановий «обсаджений каштанами; належний каштанам; брунатний», [каш-тановатий] «брунатний, схожий на каштан» Ж, Я; — р. бр. каштан, п. казгіап, ч. казіап, слц. §азіап;—через польське і чеське посередництво запозичено з німецької мови; нім. Казіапіе, заст. Каз-Іапе через лат. сазіапеа зводиться до гр. хаотауоу «каштан», запозиченого, очевидно, з мов Малої Азії (пор. вірм. казк «каштан», казкепі «каштанове дерево»; пор. також болг. кестен «каштан», схв. кестен «тс.», які через тур. кезіеп, кез-Іапе зводяться до рурд. цезіап або ар. казіапа «тс.»).— Критенко Мовозн. 1973/2, 33; Макарушка 10; Фасмер II 215; НіШІ-ШогІЬ 15; Зіа^зкі II 97—98;
МасЬек Е8ЛС 245; БЕР II 344; XVа 1 сіє—Ноїт. І 178—179; Егізк І 799.
[каштанчик] (бот.) «гвоздики бород-часті, НіапіЬиз ЬагЬаіиз Б.», [каштанці] «тс.» Мак; — результат перенесення назви каштанчик (кантіанець) «малий каштан»; мотиви перенесення неясні.— Див. ще каштан.
каштелян «за середньовіччя —управитель цитаделі, наглядач замку; почесний титул польського сенатора в XV—XVIII ст.; особа, що завідує білизною в готелі, гуртожитку, лікарні», каштелянка «жінка, що завідує білизною», кастелянка «тс.»;—бр. кастелянка, ст. каштеляні) (1529), кастеляні» (1608); — очевидно, запозичення з польської мови; п. казхіеіап, як і ч. слц. слн. казіеіап, болг. кастелан, схв. кастелан, кашт'елан, походить від лат. сазіеііапиз «належний до укріпленого місця; мешканець фортеці», пов’язаного з саяіеііиш «укріплене місце, фортеця», зменш, від сазігиш «фортеця; військовий табір», спорідненого з сазіго «обрізую». — КісЬ-Ьагсіі 63; Фасмер—Трубачев II 207— 208; Зіатекі II 98; XV а! сіє—Ноїт. І 180.— Див. ще каструвати.
[кашуба] «засік; заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей» ЛЧерк; — очевидно, запозичення з польської мови; п. казхцЬа «піч у гуті для розправляння скляних листів» виводиться від етноніма кашуби.— 8ХУ II 293.— Див. ще кашуби.
кашуби «етнографічна група поляків», кашуб;— р. бр. кашубьі, п. КазхиЬ, ч. слц. вл. КазиЬ, слн. казйЬзсіпа «кашубський діалект»;—запозичення з польської мови; п. КазхцЬу, очевидно, утворилось на основі етимологічно неясного апелятива казхиЬу «мочарі», яким спочатку було названо відповідну територію; виведення від іменника зхиЬа «шуба» за допомогою підсилювального компонента ка-, як у каверза, кадіб (Вгііскпег 222; Фасмер II 215), малопе-реконливе.— БоЬгоАМоІзка Опотазііка 4, 333—353.
[каювати] «рубати в дереві замки для зв’язку», [паювання] «дерев’яні рубані замки для зв’язку, напр., у засіці», [скоювання] «замок, що зв’язує два кус
ки дерева»; — очевидно, результат видозміни форми калювати «вистругувати, обробляти калівкою» (див.).
каюк1 «невеликий човен»;—р. бр. каюк, болг. каик, м. каик, схв. каик;— запозичення з турецької або кримськотатарської мови; тур. кауік «човен», крим.-тат. кадук «тс.», споріднені з каз. К-айьїК., тат. каек, зводяться до дтюрк. ка]§ук «тс.» (від каі- «ковзати, линути»). — СІС 321; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 82—83; Халимоненко УМЛШ 1977/9, 23; Макарушка 9; Фасмер II 215; Шипова 176; Богородский— Кононов Вестник ЛГУ 1978/14, 117— 127; БЕР II 142; 8ка1]іс 382; Радлов II 4.
каюк2 «кінець, капут»; — бр. каюк; — очевидно, запозичення з російської мови; р. каюк «тс.» виводиться від виразу каюк пришел «прийшов кінець», первісно «прийшов човен-каюк», у зв’язку з тим, що в XVII ст. на Дону каюками перевозили убитих; виведення від каюк у значенні «ненадійний човен, який легко перекидається» (Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 83; Шипова 170), очевидно, неправильне. — Богородский — Кононов Вестник ЛГУ 1978/14, 117—127. —Див. ще каюк1.
каюта;—р. бр. болг. каюта, п. ч. слц. вл. ка]иїа, схв. каійта, каіута, слн. ка]‘йіа;—через російське посередництво запозичено з німецької або голландської мови; виводилось також від шв. ка)иіа (Зеленин РФВ 63, 410; РЧДБЕ 324); нім. КаііИе походить від гол. кащії, яке зводиться до фр. са-Ьиііе «кабіна на кораблі», що є, очевидно, результатом контамінації слів саЬапе «халупа; намет» і Ьиііе «тс.»; тлумачиться також (Баихаі 127; УаїкйоїїМ. Еїисіез зиг Іез ток Ігап^аіз (Гогі§іпе пеегіап-сіаізе, 1931, 83) як утворення з йиііе і пейоративного префікса са-; виведення гол. кадціі від гол. кооі «каюта» (Но-ІиЬ—Буег 227) помилкове. — СІС 322; Шанский ЗСРЯ II 8, 107; Фасмер II 216; Преобр. І 303; К1и§е—Міігка 339; Угіез N ЕХХ/ 295; Саті1І£сЬе§ 173.
[каюшйна] (бот.) «конюшина гірська, Тгіїоіішп шопіапит Б.; к. альпійська,
Т. аїрезіге Ьл; — результат видозміни деетимологізованої форми конюшина «тс.» (див.).
[каянський] (лайл.) «вражий»;—результат видозміни форми *каінський «Каїнів, пов’язаний з Каїном». — Грінч. II 229.
каятися, [каяти] «дорікати» Ж, каяння, каяття, [каяний] «який розкаявся», [каятий] «облаяний» Я, закаятися «заректися», [покай] «каяття» Нед, [по-кайник Нед, покаянник Нед], покаяння, покаянний, розкаятися «визнати помилковість свого вчинку», розкаяння, розкаяний, [спокаятися] «закаятися»; — р. каяться, бр. каяцца, др. каяти «гудити; сповідати», каятися, п. ка]ас зі$, ч. каіі зе, слц. ка]аГ за, вл. кас зо, болг. кая се «шкодую; визнаю гріх», схв. каіати «мститиіся)», казати се, слн. ка]аіі «гудити», каіаіі зе, стел, каіати са;— псл. ка]аіі «гудити, дорікати, картати; карати; відплачувати», пов’язане з сепа (<*коіпа) «ціна»; — споріднене з дінд. сауаіе «мстить, карає», ав. кау-«відплатити; каятися», сікауаі «хай розкається, покарає, помститься», кайд-«відплата»; іє. *кнбі- «відплачувати»; непереконливе виведення псл. ка]аіі зе (УаіПапі РЕ8 22, 189—190) від займенника ка «як» (з питання типу «як я міг це зробити?»). — Фасмер II 216; Преобр. І 303; 81а\узкі II 22—23; Маскек Е8ЛС 245; БЕР II 304;8кок II 15; ЗССЯ 9, 115—116; Вегп. І 469; Рокогпу 636 —637. — Пор. ціна.
ква (вигук, що відтворює крик жаби), ква-ква «тс.», квакати, квакнути, квакіпглйвий Ж;—р. ква-ква, квакать, бр. ква-ква, квакаць, п. к\са (вигук, що відтворює крик качки), кусакас «крякати» (про качок), ч. куа, куа, куакаїі (про жаб), слц. куа, куак, куакаіі «тс.», вл. кшакас «крякати», нл. кууаказ «тс.», болг. ква-ква, квакам, м. квак-квак, квака, схв. ква, квакати, слн. куа, куакаіі;— псл. куа, куакаіі; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до кга, кгака-іі, можливо, успадковане вже з індоєвропейської прамови; пор. лит. куакеїі «квакати», лтс. куакі, куакі, нвн. циа-кеп, лат. еоахаге «тс.», гр. хоа£ «ква».—
Фасмер II 217; ШанскийЗСРЯ II 8, 109; Преобр. I 303; Зіауузкі III 456—457; Маскек Е8ЛС 311; БЕР II305—306; 8кок II 250; Вегп. І 655; Абаев ИЗСОЯ І 631; Рокогпу 627. — Пор. кра.
квадра (заст.) «фаза (місяця)»,[квадрб-вий\ «квадратний»;—р. [квадра] «фаза місяця», бр. квадра «тс.», ч. заст. куасіга «чверть»; — запозичення з польської мови; п. кхуадга «фаза місяця; (ст.) чверть; квадрат; належний порядок» виводиться з двох джерел: іт. циасіга «чверть кола, круга; спосіб, манера», що походить з латинської мови, і лат. циасіга «квадрат; чотирикутний шматок», пов’язаного з ццайгиз «чотирикутний», похідним від циаНиог «чотири», спорідненого з псл. сеіуге, укр. чотири. — 81а\узкі III 453—454; ШаШе—Ноїш. II 395, 400 —401. — Див. ще чотири.— Пор. квадранець, квадрат.
квадранець (заст.) «чверть години», квадранс;—бр. [квадранец] «тс.»;— запозичення з польської мови; п. кхуасігапз, [кууасігапс, кууасігапіес] «тс.» походить від лат. риасігапз «чверть, чверть години», пов’язаного з циасігаге «робити квадратним, чотиригранним,чотирикутним», циаііиог «чотири». — 81аімзкі III 454. — Див. ще квадра, чотири.
квадрат, квадратура; — р. бр. болг. квадрат, бр. ст. квадрата (1597), п. вл. нл. кхмасігаї, ч. слц. слн. куасігаї, м. квадрат, схв. квадрат; — запозичення з латинської мови; лат. циасігаіит (циасі-гаїиз) «чотиригранник, квадрат» пов’язане з циасігаге «робити квадратним, чотиригранним», циаііиог «чотири».— СІС 322; Шанский ЗСРЯ II 8, 108—109; Фасмер II 216; 81а\узкі III 454—455.— Див. ще квадра, чотири.— Пор. кварта.
квазі- (перший компонент складних слів типу квазінауковий, квазіреволю-ційний із значенням «несправжній, уявний»);— р. квази-, бр. квазі-, п. ццазі «ніби; майже», ч. циазі-, слц. куагі, куахі- «тс.», болг. квази «нібито», квази-, м. квази-, схв. квази, квази-, слн. куа-7І-;—через російську мову запозичено з західноєвропейських; нім. циазі «нібито», фр. циазі «майже, мало не; нібито», циазі-, англ. циазі, циазі- походять від лат. диа-зі «нібито; майже» з давнішого
циатзі, що складається з прислівника циат «як», пов’язаного з відносним займенником ццТ «хто, який», спорідненим з псл. кт>-, укр. хто, і займенникового елемента зТ «якщо, коли б; так», спорідненого з гот. зч-а «так», двн. зб «тс.». —СІС 322; Кораііпзкі 808; БЕР II 305; Оаихаі 601; КІеіп 1286; Таїсіє— Ноїт. II 399, 404—405, 410, 530.
[квак1] (орн.) «бугай, Воіапгиз пае-уіиз» Дз, [квакун] «якийсь птах»;— р. [квака] «Воіаигиз паеуіиз»;—звуконаслідувальне утворення, пов’язане з ква, квакати. — БЕР II 305.— Див. ще ква.
[квак2] (бот.) «бруква, Вгаззіса оіе-гасеа пароЬгаззіса» Ж, [квака] «тс.» Ж; — запозичення з західнослов’янських мов; п. кшак, ч. [куака], слц. кмака, [кмак] «тс.» задовільного етимологічного пояснення не мають. — Дзендзелівський УЗЛП 71—72; БІахузкі III 456; МасЬек Е8ЛС 310—311.
[квак3] (знев.) «мужик, мурло» Я; — афективне утворення.
кваліфікувати, кваліфікація, кваліфікований, декваліфікуватися, декваліфікація, перекваліфікувати, перекваліфікація;— р. квалифицйровапгь, бр. кваліфікаваць, п. вл. кхуаШікоАУас, ч. куаІШкоуаі, слц. куаііїікоуаі’, болг. квалифицйрам, м. квалификува, квалифи-цйра, схв. квалйфиковати, квалифицйра-ти, слн. куаііїісігаіі; — через польське посередництво запозичено з середньолатинської мови; слат. циаііїісаге, циа-Ііїісаііо утворено з основ займенника циаііз «який», спорідненого з гр. лцХіход «який завбільшки, якого розміру», псл. коїіко, укр. кілька, і дієслова їасеге «робити». — Біахузкі III 458; ХУаІсіе — Ноїт. II 397. — Див. ще кілька2, факт.
[квандер] «попіл» Ж; — неясне.
[кванькати] «набридливо плакати, скиглити» Ж, [кванька] «скиглій» Ж;— афективне утворення, паралельне до пхинькати «тихо плакати». — Пор. квінкати.
[квап] «корм для свиней з картоплі й борошна» Ж;— п. ст. кіуарпу «ферментуючий, кип’ячий; розкислий (про болото)»;— псл. куар-ь «кип’яток; опара», пов’язане чергуванням голосних з ку-реіі «кипіти», як куаз-ь «квас» пов’язане
з кузпдіі «киснути». — Див. ще кипіти.—Пор. квапити.
квапити, квапитися, [кваплятися], квапливий, квапнйй, [квапний] «привабливий» ЛексПол, [коплйвий] «квапливий» Ж, [квап] «квапливість», [исквапніший] Пі, неквапом, [оквапний] «поквапний» Ж, [поквап] «поспіх», поквапливий, поквапний, поквапом, [приквапно] «дуже спішно» Нед, сквапливий, сквапний; — р. [квапиться] «поспішати; зазіхати, ласитися», бр. квапіцца «зазіхати, ласитися», квапіць «тс.», п. к^уаріс зі^, ст. кч-а-ріс «квапитися, квапити», ч. куарііі «поспішати», слц. заст. куарпу «швидкий, раптовий», вл. клуаріс (зо) «квапитися»;— псл. (пн.) куарііі (первісно) «кип’ятити; збуджувати», каузатив до ку-реіі «кипіти»; позбавлена підстав думка (Масіїек Е83С 311) про експресивний характер утворення.— Фасмер II 217; Біаіузкі III 459—461. — Див. ще квап, кипіти.
[кваритиі «чіпати і псувати» Ж, [ква-рувати] «хворіти, слабувати» Ж, [квар-ник] «хто все чіпає (кіт, дитина)» Ж, [кварний] Ж; — слц. куагіі’ «псувати», куагаі’, болг. кваря «тс.», квар «пошкодження; хвороба», схв кварити, квар, слн. куагііі, куаг;—псл. куагь «шкода, пошкодження», куагііі, пов’язане чергуванням голосних із *зкуьГпа «скверна»;— дальше зіставлення з гр. хт;р «зла смерть, важка хвороба; нещастя, лихо», хераї£(о «руйную, знищую, спустошую» (МасЬек Е8ЛС 311; Маіхепаиег БЕ 9, 44) викликає сумнів. — БЕР II 307; 8кок II 251. — Див. ще скверна.
кварта «міра рідких і сипких тіл; кухоль», кварпгйна «тс.», ст. кварта (1627);— р. бр. болг. кварта, п. кшаг-1а, слц. куагі (міра), схв. кварта «тс.»;— через посередництво польської мови запозичено з латинської; лат. циагіа «четверта частина, чверть» (від ццагіиз «четвертий») пов’язане з циаііиог «чотири», спорідненим з псл. сеіуге, укр. чотири.—СІС 323; Винник 118—119; Шанский ЗСРЯ II 8, 110—111; Біаіузкі III 462; ЇУаІсіе—Ноїт. II 399—401.—Див. ще чотири.— Пор. квадра, квадранець, квадрат, квартал, квартет, квартира.
квартал, квартальний; — р. бр. болг. м. квартал, бр. ст. квартале (XVI — XVII ст.), п. кшагіаі, ч. слц. куагіаі, вл. к'л-агіаі, схв. кварт «частина міста», квартал «чверть року», слн. куагі «частина міста», куагіаі «чверть року»;— можливо, через посередництво німецької мови (нім. фиагіаі) запозичено з середньолатинської; слат. циагіаіе «чверть, міра площини, об’єму, часу» пов’язане з лат. цнагіиз «четвертий».— Фасмер II 217; Зіам'зкі III 462—463; БЕР II 307.— Див. ще кварта, чотири.— Пор. квадра, квадранець, квадрат, квартет, квартира.
квартет;—р. болг. м. квартет, бр. квартет, п. вл. кмагіеі, ч. слц. куагіеіо, схв. квартет, слн. кчагіеї;— можливо, через посередництво німецької мови (нім. РиагіеИ) запозичено з італійської; іт. диагіеііо «квартет» утворено від числівника циагіо «четвертий», що походить від лат. циагіиз «тс.». — СІС 323; Фасмер II 217; 8іа\¥=кі III 464; БЕР II 307; Ваііізіі—Аіеззіо 3173. — Див. Ще кварта, чотири.— Пор. квадра, квадранець, квадрат, квартал, квартира.
квартира, кватйра «квартира; (заст.) фаза (місяця); (заст.) шибка; [кватирка]», [кватера], квартирант, квати-рант, кватирка (у вікні); [«100 грамів»] МСБГ, [кватйрник] «квартирант» Ж, квартирувати(ся), кватирувати;— р. болг. м. квартира, бр. кватера, п. кхсаг-іега, [кмшгіуг, кшагіега], ч. кмагіуг, слц. розм. куагііеГ, вл. кмшгіег, схв. квартир, слн. куагііг;—через російське і через польське посередництво запозичено з німецької мови; нім. Риагііег (ст. диаііег) «четверта частина; фаза місяця; міра рідини; міський квартал; військовий табір; помешкання» походить від свн. Чиагііег «четверта частина», яке зводиться до слат. циагіегіиш «тс.» з лат. циагіа-гіиз «четверта частина, чверть, кварта, мірка», пов’язаного з £иагіиз «четвертий».— Москаленко УІЛ 49; Шелудько 33; КісЬЬагсІі 72; Добродомов ЗИРЯ IV 17—19; Шанский ЗСРЯ II 8, 112; Фасмер II 217; Шахузкі III 472—473. — Див. ще кварта, чотири.— Пор. квадра, квадрат, квартал, квартет.
[квартова (цибуля)} «(цибуля), що залишається на насіння»;—похідне ут
ворення від кварта «кухоль; мірка»; назва зумовлена тим, що така дрібна цибуля продавалася квартами.— Грінч. II 230; Винник 119. — Див. ще кварта.
кварц (мінерал), кварцит (гірська порода);—р. бр. болг. м. кварц, п. к'хагс, заст. кмшггес, слц. куагс, схв. кварц, слн. куагес;—запозичення з німецької мови; нім. Рііагг походить від п. ст. діал. Іомагсі, кмщгсіу (<4х\гагс1у) «твердий», що відповідає укр. твердий; заперечення польського джерела (Фасмер II 218) непереконливе. — СІС 324; Шелудько 33; Шанский ЗСРЯ II 8, 113; Зіадазкі III 461; БЕР II 308; К1іі£е — Міігка 573. —Див. ще твердий.
кварцяне (військо) «наймане військо в шляхетській Польщі в XVI — XVIII ст., яке використовувалось для придушення повстань і охорони кордонів»;— запозичення з польської мови; п. (мюізко) кч'агсіапе утворено від ки'аг-іа «податок з королівських маєтків (який становив четверту частину прибутку від маєтків)»: кварцяне військо оплачувалося з цього податку. — 81а\\’8-кі III 462. — Див. ще кварта.
квас, [квасенйна] «квашенина» Я, [квасенйна} «кислий болотяний грунт» Ж, Іквасець] (бот.) «щавель», [кваси} «незадоволений вигляд», квасиво «квашенина», [квасинаї «тс.», [кваслйна} «квасна гуща; хлібна гуща для чинення шкур», квасник «той, хто готує або продає квас; (погріб для квашенини; діжка для квашення]», [кваснйна} «кисла сироватка» ВеУг, квасниця «дика яблуня; дике яблуко, кислиця; [барбарис Я; ряжанка; діжа Ж]», [кваснйчка} (бот.) «брусниця, Уассіпішп уіііз-ісіаеа Б.» ВеБ, [квасничник, кваснівки} «тс.» Мак, [квасбвина} «кислий болотяний грунт» Ж, [квасок} «щавель; вид страви Я; березовий або кленовий сік Л», [квасувка} «їжа, приготовлена на квасі» Л, кваша (вид страви), [квашанка} (вид страви) До, квашенина, [квашїя} «довга смуга шкури», [квашня} «кваша» Ж, [квасильний} «пов’язаний з квашенням» Ж, [квасковйпгий} «кислуватий» Ж, [квас-кувапгий} «тс.», квасний, квашений, квасити, [кваснйти}, «робити кислим» Ж, квасніти «киснути», кваснути «тс.», Іза-
квас} Ж, закваска СУМ, Ж, [підкваска] «кусочок кислого тіста для заквашування хліба» ЛексПол, розквас «закваска», розквась «бездоріжжя, грузькі дороги», розкваслий «мокрий, грузький»;—р. бр. болі. м. квас, др. квась, п. вл. нл. кчуаз, ч. слц. куаз, схв. квас, слн. куаз, стел, ккас-к;—псл. куазь, пов’язане чергуванням голосних з кузпдН «киснути»; — зіставляється з лат. сазеиз (<іє. *к~аі-80-) «сир», дінд. куаіЬаіі «кип’ятить, варить», куаїЬаЬ «відвар», гот. карб «піна»; пов’язання з кашляти та ін. (Масйек Е8ЛС 311) необгрунтоване. — Кри-тенко Вступ 552; Шанский ЗСРЯ II 8, 113; Фасмер II 218; Преобр. І 303—304; Вїач/зкі III 464—466; Вгйскпег 286—287; БЕР II 308; 8кок II 252; Вегп. І 655— 656. — Див. ще киснути.—Пор. квапити.
квасениця (бот.) «Охаїіз»; — р. кис-лйца, бр. кісліца, [квасок, квасец\, ч. слц. кузііска, ч. заст. кузапек, болг. [киселец] «тс.»;—похідне утворення від квасний «кислий»; назва зумовлена тим, що листя квасениці містить щавелеву кислоту.— БСЗ 21, 141—142. — Див. ще квас.
[квасик] (бот.) «конюшина гірська, Тгіїоііит топіапит Б.; гадючник в’язолистий, Еііірепсіиіа иітагіа Б.» Мак; — похідне утворення від квас; назва зумовлена, очевидно, кислуватим присмаком відповідних рослин. —Див. ще квас.
квасоля (бот.) «Рйазеоіиз Б.», квасолина, квасолиння «бадилля квасолі», [квашдля] «квасоля» Л, [красоля Мак, па-соля Мак, пасуля Мак, фасбля, фасолй-нє Нед, фасу ля Мак, фізола Мак, фізоля Мак, хвасоля, квасолина, квасолиння], квасолевий, [квасблюватий] (про смушок) «із завитками розміром у квасолину», квасоляний, [фасольковатий] Нед;—р. фасбль, бр. фасбля, п. їазоіа, [Іагоіа, Іазої, їагої, їігоіа], ч. Іагої, їахоїе, їа-гиіе, слц. ІагиГа, вл. їазоіа, болг. фа-сул, схв. пасул, [ЬагПІ], ІазиЦ, їа-5ОІ0)];—через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. їазбі походить від лат. рЬа-зеоіиз «квасоля», яке зводиться до гр. <раот)А,од «тс.», очевидно,середземноморського походження.— Критенко Мовозн. 1973/2, 31—32; Дзендзелівський 8Б зі. 6/1—2, 120—121; ККЛ БТИ 15, 416
160—161; КісййагД 17; Фасмер IV 187; Віатекі І 221; МасЬек Е8ЛС 141; Младенов 660; 8кок І 126—127; IVа 1 сіє—Ноїш. II 299; Егізк II 996.
квацяти «розмазувати», квацати «тс.», квацнути, квацьнути, [квацювати] «сильно намазувати», квецяти (розм.), [квацок] «шматок м’якої глини» Ж, [за-квацяний] (Ме), наквацювати «багато намазати», [розквацюватися] «розмокнути, стати грузьким»; — р. [квецать] «замазувати жовтою глиною», бр. квзцаць «розмазувати», болг. [квацам] «мажу, заліплюю стіни болотом, вапном», слн. [куасаіі] «бризкати, хлюпати»; — очевидно, псл. куасаіі, звуконаслідувальне утворення.—81ач/зкі III 453; БЕР II 309.
квач, [квачня] «шматок черевика, в який втикають квач» Я; — р. діал. бр. квач, п. кч/ас (з укр.);—очевидно, пов’язане з укр. квацяти «розмазувати», квацати «тс.», болг. [квацам] «мажу»; пов’язання з псл. куака «гак» (Вгйскпег 286), як і виведення з нвн. рпазі(е) «пензель; пучок» (Шелудько 33; Потебня РФВ 1879 І 262; КагІотИсх 8\БО 305), необгрунтоване. — 81а'Узкі III 452— 453. — Див. ще квацяти.
квестія «проблема, питання», ст. квес-тія;—бр. ст. квеспгия; — запозичення з польської мови; п. кшезііа «питання, справа», як і ч. куезііе «тс.», походить від лат. циаезііо «питання, справа, пошук, дослідження», пов’язаного з циае-го «шукаю; питаю; досліджую», етимологічно неясним.— Віатекі III 476; XVдіде— Ноїш. II 396—397.
[квйзнути] «хникати, скиглити», [квйсніти] «тс.»;— афективне утворення, вторинно зближене з кйснути.
[квйкати] «кувікати (про порося); кричати (про каню)» ВеУг, [квичапги] «кувікати»;— р. [квичать] «пищати, вищати», бр. [квічаць], др. квичати, п. кгуі-кас, кчпсхес, ч. куікаіі, куікаїі, куісеїі, слц. куікаі’, куісаі’, вл. Ьуікас, кхуісес, нл. к^уіказ, куісаз, болг. квйкам, квича, м. квичи, схв. сквйчати «тс.», слн. куісаіі «щебетати; скиглити», [суікаіі] «тс.»; — псл. куікаіі, куісаїі (<*куікбіі), похідне від звуконаслідувального вигуку куі(к); паралельне до лит. куукіі «пищати», лтс. куїкі, нвн. цціекеп «тс.».—
Фасмер II 219; Зіаи'зкі III 483—484; Масіїек Е8ЛС 312; 8сйи5Іег-8е\ус 752, 753; БЕР II 311;8кок II 253; Тгаиітапп 147; Коїіпек219—220.— Пор. куві.
[квикун] (орн.) «чайка, Уапеїіиз сгіз-іаіиз» ВеУг, [кувік] «Уапеїіиз уапеїіиз» Шарл; — звуконаслідувальне утворення, пов’язане з імітацією крику чайки.— Булаховський Вибр. пр. III 191; ВеНЗн 23. — Пор. кувік.
квилити «скиглити», [квілити] «іржати» Чопей, [квилйна] «плач, стогін», [квйлля] «стогін, плач, завивання вітру», [квиль] «стогін, жалібний крик», [за-цвилйти] «заквилити», [сквиліти] «стогнати; скиглити» Нед;— р. [квилить] «скиглити», [квелить] «тс.», др. цвилипги «плакати; сумно співати», п. ки’іііс «тихо, жалібно плакати; скиглити», ч. куііеіі (куііііі) «ридати, лементувати; завивати», слц. куіііі’ «жалібно плакати, стогнати; пищати», вл. сшіїохуас ((Же!-) «мучити», нл. ст. кшіїіз «хлипати, плакати, лементувати», полаб. куаііб «плаче, квилить, пищить» (про дитину), болг. цвйля «іржу», м. цвила «лементує, пищить; жалібно ірже; сичить», схв. цвй-лети «лементувати, плакати; скиглити; скрипіти», слн. суііііі «кувікати, скиглити; вити; скрипіти», стел, цвилити, цвилФти «плакати, оплакувати, голосно скаржитися»;—псл. куііііі < *куеі1Г-іеі «жалісно плакати; скиглити», звуконаслідувального походження, можливо, споріднене з дісл. уаеіа, англ. \уаі1 «тс.»; пов’язується також (81а\узкі III 490—491) з куікаіі; початкове су- замість ку- походить із основи каузатива псл. куеіііі < *куоі!Пеі, яка в південнослов’янських мовах зазнала зміни початкового ку в су- під впливом наступного е з оі. — Фасмер II 218; Преобр. І 304—305; Потебня К чст. зв. 4, 5; МасЬек Е8ЛС 312; ЗсЬизіег-Зеїус 130; Уаіііапі КЕ8 37, 156—157; Когіпек 220.— Пор. квілити, цвілйти.
квит «квитанція; розрахунки закінчено; кінець, усе, годі», квиток «тс. (заст.); судова повістка (заст.); посвідчення; картка з написом», квитатися «відплачувати, відомщати», квитувапги-ся«тс.», [заквитати] «внести до списку»,
поквитапги(ся) «розрахуватися», розквитатися, сквитати(ся), сквитуватися) «тс.»; —р. квит «розрахунки закінчено», квйтьі «тс.», бр. квіт «квитанція», квіти «розрахунки закінчено», п. кууії «квитанція», Ьус Ьуіі «не мати претензій», ч. ст. куіі «звільнений від зобов’язань», ч. Ьуіі куіі, слц. зте куіі «ми розрахувалися», вл. кіуіі «квитанція» (з п.), болг. м. квит сме «ми розрахувалися», схв. квит «тс.», квйпга «квитанція», слн. куіі «ми розрахувалися»; — можливо, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. циТІ (циії) «вільний, звільнений, оплачений» походить від фр. ст. диііе «тс.», яке зводиться до слат. цціі(і)и8 «звільнений, вільний від'зобо-в’язань, зокрема грошових», цціеБіз «тс.», лат. цціеїнз «спокійний; мирний», пов’язаного з лат. циіез (циіеііз) «відпочинок, спокій», спорідненим з псл. ро-сііі, роко]'ь, укр. спочити, спокій; значення «розписка» розвинулось на грунті польської мови. — Шелудько 33; Фасмер II 219; Преобр. І 304; ЗІачЖі III 496—497; Масіїек Е83С 313; БЕР II 311; К1и§е—Мііхка 575; ХУаІсІе—Ноїт. II 406. — Див. ще покій, спочити.
квитанція, ст. квипганцьія (1487), квитанція, квитанцьія (1499);—р. болг. квипганция, бр. квітанцьія, п. к\уііас)а, ст. кхуііапсуїа, ч. куііапсе, слц. куііап-сіа, м. квипганцща, схв. квйтанциіа; — очевидно, через польське і через чеське посередництво запозичено з середньолатинської мови; слат. дцііапііа пов’язане з дієсловом циіеіаге «звільняти від боргу», похідним від лаг. цпіез (циіе-ііз) «відпочинок, спокій». — Гумецкая Исслед. п. яз. 222; Біаіузкі III 497; БЕР II 311—312. — Див. ще квит, покій, спочити.
[квич] (орн.) «чикотень, ялівник, Тиг-сіиз рііагіз Б.» Ж, [квичаль ВеНЗн, кви-чйця Ж, квичбла Ж, квїчаль ВеЛ] «тс.»; — п. к'УІсхої, ч. куісаіа, [куісеїа], слц. [куісеїа, куісаіа, суісєі, суісаі, суісаіа, суісаіа], вл. кчуісеї, схв. куісеїа (з ч.?) «тс.»;—псл. *куісь, куісаіь, пов’язане з куісаіі «кувікати, вищати»; назва зумовлена специфічним криком чикотня, подібним до поросячого вис
ку. — Дзендзелівський Мовозн. 1974/5, 90; Булаховський Вибр. пр. III 193; ЗІатекі III 484—485; ЗсНизіег-Зехсс 752—753. — Див. ще квйкати.
кві, квік, квікало, квікати, квіча-ти —див. куві.
[квілити] «дражнити» Я, [пбквіл] «наруга, знущання», [пбквол] «тс.», [окві-лити] «засмутити» ВеЛ, [оквилипги] «тс.» ВеЛ, \ у квілити] «відчутно укоротити» Нед; — р. [квелйть] «дражнити, сердити, кривдити», бр. [квялїць] «доводити до сліз», п. ст. кмйеііс «ревно плакати, лементувати», ч. ст. куіеіііі «тс.; мучити», вл. С'леііс «мучити», болг. [цвеля] «дратую, серджу» (напр., дітей), схв. цве-лити «засмучувати; змушувати гірко плакати», слн. суєіііі «доводити до плачу; мучити; засмучувати»;—псл. куе-Іііі/суеіііі <*куоі1- «доводити до плачу», каузатив до куііііі <*куеі1- «квилити, скиглити, плакати».— Фасмер II 218; Біахузкі 488; Младенов 675; 8кок І 283; Вегіа] Е88Л І 69. — Див. ще квилити. — Пор. цвілйти.
[квінкатиі «плакати, пхинькати» ВеБ;—результат контамінації форм [квікати] «вищати» і пхйнькати «пхикати, плакати». — Див. ще куві, пхйка-ти.— Пор кванькати.
квінтет;—р. болг. м. квинтет, бр. квінтзт, п. вл. кхгіпіеі, ч. слц. куіпіе-іо, схв. квйнтепг, слн. куіпіеі;—очевидно, через німецьке посередництво (нім. Риіпіеіі) запозичено з італійської мови; іт. циіпіеНо «квінтет» пов’язане з риіпіо «п’ятий», що походить від лат. диіпіиз «тс.», спорідненого з псл. р^іь, укр. п'ятий «тс.». — СіС 324; Шанский ЗСРЯ II 8, 115; Мезііса 1329; \¥а1бе— Ноїт. II 407—408. — Див. ще п’ятий.
квіт, квітень, [квітйна] «квітка», «відання, квітка, квіткар, квітник, квітникар, квітникарство, квітництво, [квітниця] «альтанка» Ж, [квітбвник] «букет» Ж, іквіточина] «все, що цвіте» Я, [квітбчник] «квітник», квіття, кві-таспгий, квітйстий, [квітковатий] «перістий» ВеУг, квітковий, квітневий, квіпгнйй квітницький, [квітнючий] «квітучий», квітучий, квітчаний «квітковий», квітчастий, квітчапгий, [квітючий], квітнути, квітчйти, [квинути] «цві-418
сти» Ж, заквітлий, [наквіпгник] «квітковий горщик» Ж, [оквічений] «заквітчаний» Ж, розквіт, розквітлий, [розквіт-ний\ Пі, [уквітуватиІ «уквітчати»;—р. [кветі «забарвлення, колір; квітка; цвітіння води», [кветка, кветбк], бр. квепг «колір; квітка», кветка «квітка», п. кхгіаі, ч. куеі, слц. куеі, вл. нл. кхгеі, полаб. к]‘оі, болг. цвят, цветт>т,м. цвет, схв. цвет, слн. суєі, стел. цвФт-к; — псл. куекь/суеіь <*куоіІть, пов’язане чергуванням голосних із куізіі/суізіі < *куеіі-іеі «цвісти», куьЦ)/сУьЦ>< *к¥ЇІ9 «цвіту»; споріднене з лтс. куііеі «блимати, блищати»; іє. *каеі- «цвісти», очевидно, пов’язане давнім паралелізм мом приголосних з *Кцеі- «світити».— Фасмер IV 292—293; 8Їахмзкі III 493— 496; 8сЬи8Іег-8е\ус 750—751; 8кок І 281—282; Тгаиітапп 147—148; Рокоту 628—629. — Пор. світ, цвіт.
квітень «четвертий місяць року», ст. «травень», Іцвітень] «тс.»;—р. єт. цв1з-тень «тс.», бр. ст. і діал. квецень «квітень», п. кмйесіеп «тс.», ч. куеіеп «травень», слц. заст. куеіеп «те.», болг. [цветен] «квітень», схв. ст. сУ]еіапі «травень»;— псл. *куеіьпь/*суеіьпь «травень; квітень», пов’язане з куеіь/ суєіь «цвіт»; назва зумовлена тим, що в ці весняні місяці починають цвісти рослини.— Кочерган Мовозн. 1967/1, 54—55; Кравчук УМШ 1955/3, 61; Шаур Зтимология 1971, 95; Ноіупзка-Вага-похуа 41—43; Добродомов РР 1968/ 2, 95; Біахузкі III 486; ХиЬаіу 81. а сі. І 1, 340. — Див. ще квіт, цвіт.
квок (вигук, що відтворює крик квочки), квок-квок, [кво-кво, квох ЯІ «тс.», [квакати], квоктати, [квбчити] «висиджувати, виводити» Ж, [квочку-вати] «квоктати» Я, квоктуха, [квакша] «квочка» Л, [квохтіння] «стогнання, квоктання» Я, квочка, [квакуха] «квочка» Л;—р. квок, [квбкать], квохтать, кло-хтать, бр. [квбкі] «квоктання», квак-таць, квахтаць, [квбшка] «квочка», п. кхуок, кхуо-кхуб, км’окас, ч. куок, куо-каіі, слц. куо-куо, куокаі’, схв. куб, квбц, квоцати;— псл. куо, куок-, звуконаслідувальне утворення, аналогічне до куа «ква»; пор. паралельне лит. куакзеіі «квоктати». — Булаховський Вибр. пр.
III 193, 244; Фасмер II 219;8іа\¥5кі III 500—501; МасЬек Е8ЛС313; БЕР II 312; Мирчев БЕ 1959/3, 252; Зкок II 253.— Пор. ква, клбка.
[кволи] «повільно» ж, [поквільно] «неквапливо» Нед, покволом, [прбкволо], про-квблом, прокволисто «тс.», прокволистий, сквдлу «поступово», спокволу «поволі», споквбля «тс.», спроквола «не поспішаючи», спрокволу «тс.»; — результат стягнення прийменникового виразу *кч> воли з первісним значенням «як хочеться, вільно, без примусу», паралельний до поволі (з прийменникового виразу по воли «тс.»).—Див. ще воля, к, —Пор. кволий.
кволий «неміцний, тендітний; млявий; слабий; повільний; невправний», кволитися «нездужати; скаржитися», кволіти «ставати кволим; нездужати», [квіль] «кволість» Б і;—р. [квбльш] «кволий, в’ялий, плаксивий, хворобливий», [квельш] «тс.; лінивий; блідий», бр. квб-льі «квольїй», квбліцца «почувати себе хворим; стогнати; [скаржитися на хворобу!»;—очевидно, результат видозміни давнішого значення «повільний», пов’язаного з прислівником [квбли] «повільно»; у похідних утвореннях відчувається семантичне зближення з квилити «скиглити, плакати»; безпосереднє виведення р. [квбльш, квельш] від р. [квелйть] «дражнити; доводити до сліз» (Фасмер II 218—219), очевидно, неточне; виведення від гіпотетичного псл. *кьу-, пов’язуваного з кум-аіі «кивати» (Ильинскйй РФВ 1917/3—4, 204—206) сумнівне; зіставлення р. [квбльш] з хй-лий з реконструкцією давнішого *хво-льій (Преобр. І 304) необгрунтоване.— Див. ще квбли.
кворум;— р. бр. болг. м. схв. кворум, п. кмюгшп, ч. куогит, слц. слн. куб-гит; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Рибгит, фр. англ. сщо-гит «кворум, достатня кількість присутніх на зборах» походить від латинської формули ^иогит ргаезепііа зиШ-сіі «чия присутність достатня», в якій слово цногиш є формою род. в. мн. чол. р. від відносного займенника сщї «хто, який», спорідненого з псл. кт>-іь, кь-іо, укр. кий, хто.—СІС 324; Шанский ЗСРЯ
II 8, 116; Фасмер II 220; Кораїіпзкі 812-БЕР II 312; Кіеіп 1292; Шаібе—Ноїш. II 404—405. — Див. ще кий2, хто.
квота «частка, частина, норма»; —р. бр. болг. м. квота «тс.», п. кчуоіа «сума», вл. кч’оіа «частка, норма», ч. слц. куоіа, слн. кубіа «тс.»;—запозичення з німецької, англійської або італійської мови; нім. Рибіе, англ. їт. ^иоіа «тс.» походять від слат. ^иоіа «частина данини, що припадає на одну особу; сума, кількість» (результат скорочення лат. Яиоіа рагз «яка частина»), пов’язаного з лат. ^иоі «скільки» з давнішого ^иоіі «тс.», спорідненого з дінд. каіі, хет. ки-шаііа, ав. саііі «тс.».— СІС 324; Шанский ЗСРЯ II 8, 116; Зіа^зкі III 501—502; Кіеіп 1292; \¥аМе—Ноїш. II 412.
ке (виг.) «дай, подай; ану; глянь, дивись», [кей] «тс.», кете «дайте»;—р. [кеі «ну, ану; дай», [кете];— очевидно, результат редукції форм кажи, кажіте з давнім значенням «покажи, покажіть» через проміжні стадії *кай, *каіте, аналогічні до редукованої форми (він) кав (<каже); виведення ке з компонента -к вузькодіалектного варіанта частки [лишек] (Німчук ІУМ Морфологія 490) непереконливе. — Див. ще казати.
[кеба] «здібність, уміння», кебета «тс.; хист, розум», [кибета, кйбисть, кибіт] «тс.», [кибата] «навичка» Ж, [хи-бета] «здатність; щастя; нагода» Нед, кебетливий, кебетний, [кебїтливий, ке-бітний], [кебати] «розуміти, розбиратися» Ва, [безкебеття, безкебетний, не-скебетний Ва];—задовільного пояснення не має; виводилось від тур. іаЬіа! «природна властивість, характер», яке зводиться до ар. ІаЬіеі «природа», причому припускалося тур. *ІеЬіеі «природні здібності» (Крьімский Древнекиевский говор. Спб. 1907, 12; Кравчук УМШ 1960/6, 60—61); зводилось також до тур. киууеі «сила, міць, могутність» (Коби-лянський Зб. наук., праць 80); форми [кеба] і похідна від неї [кебати] утворені, очевидно, шляхом зворотного словотвору від кебета.
[кебзувати] (не к. «(чогось) не знати») Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. кибзуй «обдумувати, міркувати», як і рум. сйіЬзш «тс.; зважувати»,
виводиться від уг. керехпі «підготовляти; формувати, виховувати», похідного від кер «картина, вигляд, образ», запозиченого з давньотюркської мови (дтюрк. кТЬ «зразок, форма»), — СДЕЛМ 180; БЕРМ 139; МК’ТЕЗх II 447—448, 450.
[кеби] «коли б» Ж;— р. [кеби], п. [кіеЬу];—результат стягнення виразу др. коеби (п. ст. *ко]е Ьу), в якому займенникова форма кое (від псл. ко-]е «яке», кі>-]ь «який») мала значення «де, коли» та ін. — ЗІахх’зкі II 137—138; Масіїек Е8ЛС 249—250. — Див. ще кий2, хто.
кебуз —див. кббуз.
кев (вигук, що відтворює крик кані тощо), кев-кев «тс.», кевкати; — звуконаслідувальне утворення; пор. схв. кев «гав» (про собачий гавкіт), кевкати «гавкати».
кевбаска, кевбуска —див. кйба1.
кевкати «видавати звуки, що нагадують гикавку», кевкнути; — звуконаслідувальне утворення.
[кегйнка] «попадя» Ж, [кегенька] «велика жінка» Чопей, [кегеня] «тс.» Чопей;— неясне; можливо, результат видозміни форми княгиня.
кеглі1 «вид гри; стовпчики для цієї гри», одн. кегель, кегля; — р. кегли, одн. кегля, бр. кеглі, одн. кегля, вл. кеЬеІ «кегля», болг. кегли, одн. кегла, кег-ьл, м. кегла «дерев’яна фігура в більярді», схв. кегл(а) «кегля», слн. ке§еЦ «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. Ке§е1 «кегля; конус», свн. снн. ке§е! «кегля, ломака, палка», двн. ке§і! «кіл» пов’язане з нвн. (баварськ.) [Ка§] «стовбур, качан капусти», гол. ка§ «клин», шв. [ка§е] «пень», спорідненими з лит. гй^агаз «хворостина», лтс. га§агі «хмиз». — СІС 325; Фасмер II 220; Кіи-§е—Мііхка 360, 409.
[кеглі2] «робочі черевики» Ва; — неясне.
кеди «спортивне взуття»; — р. кеди, кети, бр. кеди, ч. слц. кеску, болг. ке-цове «тс.»; — неясне; припускається (РЧДБЕ 330) походження від незасвід-ченого прізвища англ. Касіз.— НоІиЬ — Ьуег 239; БЕР II 349.
кедзень —див. гедзь.
[кедзі-кедзі] (вигук для підкликання кіз); — р. [кезя-кезя] (вигук для підкликання кіз, корів); — очевидно, пов’язане з коза; зіставлення з алб. кесІЬ (кез) «цапеня» (Габинский В ост.-сл.-молд. взаим. II 130) викликає сумнів. — Див. ще коза1.
кедр (види хвойних дерев), [кедра] «тс.», кедрина «кедрове дерево; кедрові зарості», кедрівник «невелике дерево родини соснових; кедрові зарості»; —р. бр. кедр, др. кедрі>, п. ч. сесіг, слц. сесіег, вл. сесіга, болг. кеді>р, м. кедар, схв. кедар, цедар, слн. себга, стел, кедрг; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. хєброе «кедр (ліванський)», давніше «яловець, Липірегиз Б.», переконливого етимологічного пояснення не має.— Фасмер II 221; Егізк І 808.
кедрівка (орн.) «І\’исііга£а сагуоса-іасіез Б.», [кедруша] «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. кед-ровка «тс.» пов’язане з кедр; назва зумовлена тим, що ці птахи, поширені переважно в північній частині СРСР, частково в Карпатах та ін., живляться здебільшого насінням кедра сибірського (сосни кедрової). — Воїнств. — Кіст. 233—234; БСЗ 20, 486; Бгапіа Тіегг. Уб^еі 366. — Див. ще кедр.
[кедь] «коли, якщо», [кед] «тс.»;— запозичення з словацької і польської мов; слц. кед’, п. [кіесі] через проміжні форми кеді, кеду і давнішу ке§Ду утворилися з псл. *к'ь-£-ьс1у/*кь-§ьсіа, що складалося з питальної займенникової основи кь «хто, який» і основи наявної також у псл. *і'ь-£'ьйа «тоді».— Дзендзелівський УЗЛП 72; Німчук ДБ IX 81; Зіатекі II 138—139, —Див. ще кий2, тоді, хто.
[кез] (вигук, яким відганяють овець) Дз;—неясне; можливо, пов’язане з коза (пор. кедзі-кедзі, вигук для підкликання кіз). — Пор. акез.
кейло, кейлбвий —-див. кійло1.
[кейса] «рептух, підвісна торбина для годівлі коней» Ж; — очевидно, результат видозміни форми [кеса] «сумка, калитка» (див.).
кейф (жарт.) «післяобідній відпочинок; приємне байдикування», кейфува
ти; — р. кейф, болг. кейф, заст. кеф, схв. кеф «тс.»;—запозичення з турецької мови; тур. кеуії, кеуї «добрий настрій; насолода» походить від ар. кауї «тс.».— СІС 325; Фасмер II 221; Дмитри-ев 536; Шипова 177; БЕР II 346.
кекс;— р. бр. м. кекс, п. ч. слц. вл. кекз, болг. кейк, кекс, схв. кекс, слн. кекз;— запозичення з англійської мови; англ. сакез «торти, солодкі пироги, тістечка» є формою множини від саке «торт, кекс, солодкий пиріг, тістечко, коржик, млинець», що походить від дісл. кака, спорідненого з снідерл. кбке, гол. коск, двн. сЬиоЬЬо, киосіто, нвн. Кисіїеп «тс.».—СІС 325; ШанскийЗСРЯ II 8, 118; НоІиЬ—Буег 239; Кіеіп 221.
[келб] (іхт.) «пічкур, СоЬіо §оЬіо Б.» Л;—р. [кельб], бр. [келб] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. кіеіЬ «тс.» споріднене з укр. [ковбик, кбвбель] «тс.».— Коломиец Общесл. назв, рьіб 103; ЗІау/зкі II 143. — Див. ще кбблик1.
келебердянський (у виразі келебер-дянська верства «висока людина»);—похідне утворення від назви Келебердянський шлях, пов’язаної з назвою села Келеберда (тепер Кременчуцького району Полтавської області), аналогічне до пирятинська верства, чугуївська верства з тим самим значенням; первісне значення виразу — «високий верстовий стовп на шляху». — СУМ І 331.
келеп1 «старовинна зброя в формі молота», [келев, келеф] «тс.»;—р. [келеп] «палка з рукояткою в вигляді молотка; ціпок у ВИГЛЯДІ МИЛИЦІ»;—очевидно, запозичення з турецької мови; тур. кеі(е)ре «жердина, розсоха» чіткої етимології не має.— Халимоненко УМЛШ 1977/9, 23—24; Фасмер II 221; Вегп. І 499; Разапеп УегзисЬ 249.
[келеп2! «черепаха»;— неясне.
келих, келех, келишок, келешок, [ке-ліх], [келішок] «чарка», [келюх] «келих», [келаш] «вид глиняної посудини» Я, ст. келіхт> (XV ст.);—р. [келих] «церковна чаша; чарка» (з укр.), бр. келіх «келих»;— запозичення з польської мови; п. кіеІісЬ, як і ч. каїісЬ, ст. каїісЬ, кеІісЬ, слц. каїісЬ, вл. нл. кеІисЬ, ст. кеіиск, кеІісЬ, слн. кеІіЬ, походить від двн. сЬеІіЬ (старше свн. кеІісЬ, кеІсЬ,
нвн. КеІсЬ) «келих», яке зводиться до лат. саііх «тс.», спорідненого з гр. хбХі| «кубок, келих», хаХн| «чашечка квітки», дінд. каїаза- «горщик, кухоль, миска». — Москаленко УІЛ 28; Шелудько 33; КісЬЬагсІі 64; Фасмер II 222; Біахузкі II 140—141; Вегп. І 472—473; К1и§е—Міігка 362; ШаМе— Ноїт. І 138—139; Егізк II 46—47.
[келйця] «китиця як прикраса на капелюсі» Г, /К; — неясне.
келія, келійник «служник ігумена, архієрея; чоловік, що живе в келії», [кельня] «келія» Бі, ст. келіа, келиа (1443);—р. келья, бр. келля, др. келия, келья, болг. келйя, килйя, м. Иели]а, схв. кели]а, стел, келиіл «тс.»; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. хєАХіоу «комірчина, конурка, підвал; келія» походить від лат. сеііа «тс.; клітка», спорідненого з дінд. заіа «хатина, приміщення; стайня», гр. иоЛіа «хатина; клуня; гніздо», хсАйрг) «притулок, хатина», хбЛяОрое «мішок, кишеня», дангл. Ье-Іизіг «схованка», двн. ЬеІІа «пекло», дісл. ЬфП «великий будинок». — Шанский ЗСРЯ II 8, 119; Фасмер II 222; Преобр. І 305; БЕР II 363; ШаМе—Ноїт. І 195— 196. — Пор. целюлоза.
[келтувати] «глитати, ковтати», [кельту вати] «споживати»Ж, [клевтувати] «тратити» Ж, [кельчйк] «кошти, витрати; споживання; щоденна потреба в харчах; продовольство» Ж, [кильту-нок, клевпгунок, кильчйк] «тс.» Ж, [не-кельтивний] «такий, що не робить видатків» ВеЛ, [скельтувапгися] «минутися» Нед; — слц. кеііоуаі’ «витрачати, споживати»;— запозичення з угорської мови; уг. кбііепі «витрачати; споживати» (звідки кб1ізе§ «витрати») є каузативом від дієслова кеі «вставати, виникати, рости, зникати», спорідненого з манс. коа1- «вставати, приставати до берега, причалювати», хант, кйі- «вставати; сходити на берег». — Балецкий 51. зі. IX 338; Іуапоуа-8а1іп§оуа—Мапікоуа 451; МНТЕЗг II 428, 607.
[келюх1] «киянка для обробки гончарної глини» Ж;—очевидно, пов’язане з кельма «лопатка муляра» (див.).
келюх2—див. калюх.
кельма «лопатка муляра», кельня «тс.»; — р. кельма, кельня «тс.», [кель-каї «лопатка для укладання цегли», бр. кельма, кельня, п. кіеіпіа «лопатка муляра», каш. [кеіа], ч. [кеГпаї «тс.», слц. [кеГпа] «тс.; ящик для корму у возі», слн. кеіа «лопатка муляра»;—через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. кеііе (нвн. Кеііе) «лопатка муляра; кухонний черпак» вважається спорідненим з псл. *ге!Ьь (<*§е!Ь-), укр. жолоб.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 242; Шелудько 33; Шанский ЗСРЯ II 8, 119; Зіатекі II 141—142; Вегп. І 499; Юи§е—Міігка 363. — Див. ще жолоб. — Пор. кельня.
кельнер «служник у ресторані чи готелі в деяких західноєвропейських країнах»; — р. бр. кельнер, п. кеіпег, болг. м. келнер, схв. келнер;— запозичення з німецької мови; нвн. Кеііпег «тс.», двн. кеіпагі «доглядач винного погреба» походить від слат. сеііепагіиз «тс.», пов’язаного з лат. сеііагіит «комора, підвал», похідним від сеііа «комірчина»,—СІС 325; Шанский ЗСРЯ II 8, 119; Зіашзкі II 124; К1и§е—Міігка 363.—Див. ще келія.
кельня «каретний кузов; [потайний ящик]Бі», [кільня] «козли для кучера» Ж; — запозичення з польської мови; п. ст. і діал. кіеіпіа «ящик для пакунків у возі» походить від нім. (\¥а-§еп)ке11е «тс.», тотожного з Кеііе «кельма; кухонний черпак». — Зіахузкі II 141—142. — Див. ще кельма.
кельти «давні індоєвропейські племена в Центральній Європі», кельт, кельтка, кельтський; — р. бр. кельтм, п. Сеііошіе, ч. Кеііоуе, слц. вл. Кеіі. болг. келти, слн. Кеііе;—запозичення з німецької мови; нім. Кеііеп «кельти» походить від гр. КєА,таі, КєХтої «тс.». —Кіеіп 257.
[кема] «тяма» Ж, [кемити] «тямити» Ж, їкемувати] «думати, міркувати» Я, [німувати] «здогадуватися»;—бр. ке-міць (розм.) «тс.», кемлівьі «тямучий», кемньї «тс.», п. [кішошас] «розумітися, бути обізнаним»; — очевидно, запозичення з старопольської мови; незасвідчене п. ст. *кіешпу «тямучий», *кіет1і\уу «тс.» слід було б у такому разі розгля-422
дати як рефлекси псл. *кьш-, до якого зводяться також слова укр. кмітливий, прикмета, —ЗШ II 338. — Пор. кміта, кумекати, прикмета.
кембрій «перший період палеозойської ери», докембрій; — р. болг. кемб-рий, бр. кембрьій, п. кашЬг, ч. слц. каш-Ьгіиш, схв. камбрйі, слн. каїнЬгі]; — результат скорочення виразу кембрійський період, пов’язаного з англ. Саш-Ьгіап регіоН, у якому прикметник Саін-Ьгіап походить від латинської назви Уельсу СатЬгіа (>англ. СатЬгіа); у південно-західній Англії (Уельс) уперше виявлено осадові породи, які належать до цього геологічного періоду.— БСЗ 20, 506; Кораїіпзкі 468; Кіеіп 227.
[кемзувати] «думати, міркувати», [кім-зовйтий] «тямущий» Я; — очевидно, результат контамінації слів [кемувати] «думати» і [кебзувати] «знати».— Див. ще кебзувати, кема.
[кемпа] «острів у річці» Ж, [кимпй-на] «тс.» Ж; — запозичення з польської мови; п. к^ра «тс.; купка», к^ріпа «острівець» споріднені з укр. купа; виведення від рум. сїщр «поле» (ЗсЬеІисІко 134; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 153) необгрунтоване.— Дзендзелівський 81. зі. 12, ПО; КісЬЬагсІі 64; Зіашзкі II 127 — 128. — Див. ще купа.
кемпінг «табір для автотуристів»; — р. кемпинг, бр. кемпінг «тс.», п. слц. кеінріп§, сашріп§, ч. кещріпк, саінріп§, вл. саінріп§, болг. м. кампинг, схв. кемпинг, слн. сашріп§, кащріп§; — запозичення з англійської мови; англ. сатріпч «тс.» пов’язане з дієсловом саінр «розташовуватися табором» та іменником сашр «табір» (спортивний, піонерський та ін.), що походить від лат. сашриз «поле», до якого зводиться й укр. кампанія.—СІС 325; Шанский ЗСРЯ II 8, 119—120; Брагина 101—103; НоІиЬ — Буег ПО; Кіеіп 228, —Див. ще кампанія.
кенаф (бот.) «НіЬізсиз Б.»;—р. кенаф, квнап, бр. болг. кенаф, п. ч. слц. кепаї; — запозичення з тюркських мов; аз. кенаф, узб. канап «тс.» походять відпере. капар (капаЬ). «тс.; конопля», запозиченого з якогось давнього східного джерела, як і гр. хатуофіе «конопля», лат. саппаЬіз, псл. копор]'а «тс.», укр. ко-
ндпля. — СІС 325; Шипова 178; Дмитри-ев 537; Фасмер—Трубачев II 312; Ра-залеп УегзисЬ 252. — Див. ще коноплі.
кенгуру, кенгуровий; — р. бр. кенгуру, п. кап§иг, ч. слц. кеп§иги, вл. кеп-§игиЬ, болг. кенгуру, м. кенгур, схв. кгнгур(у), слн. кеп^игй;— запозичення з французької або англійської мови; фр. кап^оигои походить від англ. кап§а-гоо, запозиченого з якоїсь австралійської мови. — СІС 325; Шанский ЗСРЯ II 8, 120; Иаигаі 423; КІеіп 840.
Ікендерйця] (бот.) «кукурудза», [тенгерйця, тендерйця] «тс.», [кендерй-чаний ВеУг, киндирйчаний ВеУг];—п. [1§§іеггуса] «кукурудза», слц. [іеп§е-гіса, кепсіегіса] «тс.»; — запозичення з угорської мови; уг. іеп§егі «тс.» є результатом скорочення давнішого виразу 1еп§егі Ьйга «тс.» (букв, «(за)-морська пшениця»), перший компонент якого іеп§ег «море» є запозичення з давніх тюркських мов; дтюрк. іап§іг «тс.» споріднене з узб. денгиз, тат. башк. дингез, тур. сіепіг.— Дзендзелівський Доп. УжДУ II 68; МИТЕЗг III 888; Казапеп УегзисЬ 474.
кендйр (бот.) «Аросупит Ь.»; — р. бр. кендщу,— нове запозичення з тюркських мов; каз. узб. туркм. кендйр, тур. кеп-сііг «клоччя, конопля», уйг. капііг «ко-нопля» походять, можливо, з перс, мови. — СІС 325; Фасмер II 222; Шипова 178; Дмитриев 537; Разапеп УегзисЬ 252.
[кенді] «валянки; повстяні калоші», [кйнді] «тс.», одн. [кендя, кйндя];—бр. [кеньги] «теплі калоші»; — запозичення з російської мови; р. [кеньги] «тепле взуття; чоботи», [кенги] «тс.», [кенди] «валянки з відрізаними халявами» походять із прибалтійсько-фінських мов; пор. карел. кег)§а «черевик», фін. кепка, ест. кіп§, кеп§ «тс.». — Трубачев ЗИРЯ III 51; Фасмер II 223; Каїіта 111.
кендюх «перший відділ шлунка жуйних тварин; начинений м’ясом шлунок тварини, сальцесон; вайлувата людина; [шлунок]», [вйкендюшити] «випатрати» Я;—р. [кендюк] «живіт; шлунок», [кендюх] «тс.», бр. кіндзюк (розм.) «шлунок», п. [кіпсігіик] «свинячий шлунок» (з укр. або бр.);—запозичення з турецької мови; тур. кіпсіік «пуп» споріднене з хак.
кіп, кіпсіік, каз. кашіак, уйг. кіпіік, кумик. §іппік, монг. кіїЦі) «тс.». —Су-прун Тюркизмьі 76—77; Вгйскпег 230; Разапеп УегзисЬ 271.
кеп «дурень; вид гри в карти; [глум] Ж», [кепар] «веселий насмішник; шахрай» Ж, кепкун «тс.», [кепство] «дурість; глузування», [кпи] «глузування», кпини «тс.», кепкувати «глузувати», [кпилйти] Ж, кпшпи(ся) «тс.», [докепюатися] «до-кепкуватися, доглузуватися»;—р. [кепі «дурень», [кепа] «дурепа», бр. кепікі «кепкування, кпини», [кепкаваць]-,— запозичення з польської мови; п. кіер «бевзь», ст. «миКа», як і ч. заст. і діал. кер «нахаба», ст. «миіма», слц. (кіерІ (прізвисько нечистого), зводиться до псл. *кьр-, яке пов’язується з іє. *кеир-«заглибина» (гр. хбгтр «печера, яма», дінд. кйраЬ «тс.») або з іє. *(з)кеиЬ(р)-«рубати, рвати». — РісЬЬагсИ 64; Ильинский ИОРЯС 23/1, 149; Зіахмзкі II 151; Вапкошзкі ЛР 56/1, 46—47; Вегп. І 664— 665.— Пор. кепський.
кепа «кепка», кепі, кепка «тс.», кепковий, кепочний; — р. кепи, кепка, бр. кепі, кепка, п. кері, вл. кері], болг. кепе «військова безкозирка»;—очевидно, через польське посередництво запозичено з французької мови; фр. кері походить від швейц.-нім. Каррі, зменш, від Карре «шапка, ковпак, берет», що зводиться до нар.-лат. сарра «плащ з капюшоном».— Шанский ЗСРЯ II 8, 121; К1и§е—Міігка 349. — Див. ще капа1.
кепеняк, кепень —див. кобеняк.
кепський «поганий»:—р. [кепский] «дурний, поганий», [кепство] «погане життя», бр. кепскі «не такий, як треба, кепський»; — запозичення з польської мови; п. кіерзкі «поганий, кепський», паралельне ч. заст. і діал. керзку «дурний, недоречний, поганий», є похідним від іменника кіер «бевзь, бовдур» і первісно означало «властивий бовдурові, нікчемний». — Ильинский ИОРЯС 23/1, 149; Зіахмзкі II 152. — Див. ще кеп.
кептар «хутряний одяг без рукавів», [киптар] «тс.»;—болг. [киптар] «вид кожуха; вид верхнього суконного одягу»;— запозичення з молдавської мови; молд. [кептар] (пептар) «безрукавка» пов’язане з пепт «груди», яке зводиться
до лат. ресіиз «тс.», спорідненого з тох. А раззащ «тс.», дінд. ракка «плече», псл. рахь, укр. пах. — Кобилянський Гуц. гов. 84; 8сЬе1ис1ко 135; Уіпсепг 3; Сгап]а1а 432; УгаЬіе Котапозіаміса 14, 153; БЕР II 376; ОБКМ615; СДЕЛМ 309; ІУаІФе—Ноїт. II 270; Рокоту 792. — Див. ще пах.
кераміка, керамік «фахівець з кераміки», кераміст., керамічний;—р. болг. м. керамика, бр. кераміка, ч. слц. вл. кегатіка, схв. керамика, слн. кегаті-ка; — запозичено з грецької мови, очевидно, через посередництво західноєвропейських (нім. Кегатік «гончарство; керамічні вироби», фр. сегатірие, іт. се-гатіса «тс.»); гр. хвраріхт; «гончарство», хераріхбе «глиняний» пов’язані з хєра-рос «гончарна глина», яке загальноприйнятого етимологічного пояснення не має, —СІС 326; Шанский ЗСРЯ II 8, 121—122; БЕР II 333; Егізк І 823—824.
кербуд «керівник будинку (державного житлового)»; — абревіатура, утворена на основі виразу керівник будинку (-ге) як калька р. управдбм, утвореного на основі виразу управляющий домами.— Див. ще будинок, керувати.
[кервань] (бот.) «плакун верболис-тий, БуіЬгит заіісагіа Б.» Ж; — п-кгшашпіса, ч. кгмампісе (з п.) «тс.»; — пов’язане з кров, кривавий ({кервавий})-, назва зумовлена, очевидно, тим, що плакун здавна використовують як кровоспинний засіб; пор. грецьку назву плакуна Т.бїіро'и букв, «застигла кров».— Заверуха 119; МасЬек Лін. гозії. 149.— Див. ще кров.
[кервель] (бот.) «бугила, АпіЬгізсиз сегеїоііит Ноїїт.; скандикс Венерин гребінь, Бсапсііх ресіеп Уепегіз Б.» Г, Ж, Мак; — р. {кервель} «Бсапсііх сегеїо-Ііищ», [кербель], п. [кіегЬеІ, кіепмеі], ч. кегЬІік «тс.», болг. {кервел} «бутень, СйаегоїуПит Б.»;— через російське або польське посередництво запозичено з нижньонімецької або голландської мови; нн. Кегмеї, гол. кегмеї, якому відповідає нвн. КегЬеІ (свн. кегмеі(е)), двн. кегуо!(1)а, походить від лат. саегеїоііит, що відтворює гр. хаірєсриААо'У, яке складається з основи дієслова %аїр<в «радію», спорідненого з дінд. Ьагуаіі «ді
стає насолоду, радіє, любить», лат. Ьо-гіог «спонукаю», та іменника фоААот «лист», спорідненого з лат. іоііит «тс.»; назва зумовлена приємним запахом листя бугили садової. — СІС 326; Шелудько 33; Фасмер II 223; МасЬек Е8ЛС 249; БЕР II 334; Вегп. І 501; К1и§е—Міігка 363; Егізк II 1050—1051, 1062—1065,— Див. ще фоліант.
[кердаль] «кнур» Ж, їкєрда} «тс.» ВеБ;—очевидно, запозичення з польської мови; п. Ікіегсіа, кі^Дга] «тс.» є результатом діалектної видозміни форми кіегпог «тс.», що відповідає укр. [кнб-роз, кбрноз}.— 8Іаадзкі II 155—156.— Див. ще кнброз.
[керез] «через» Г, Ж; — очевидно, результат контамінації слів через і крізь; думка про часткове збереження давнього ке в псл. *кегхь без переходу в се (МікІозісЬ Аіізі. Баиіі. 247 у Потебні; пор. Мікі. Е\\ї 115) позбавлена підстав.— Вегп. І 148—149; Потебня К ист. зв. II 41. — Див. ще крізь, через.
[керекоріти] «воркувати; квоктати» Ж',— Р- {керкать} «кричати (про птахів, тварин); каркати; видавати особливий горловий звук; кашляти; бурмотіти, невиразно говорити», бр. {керкнуць} «киркнути»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до каркати, кйрка-ти.— Фасмер II 225. — Пор. кар, кир2.
керечун — див. крачун.
керея —див. кирея.
[керка] (рослинна фарба) Я;—неясне.
[керлйба] «сироватка»;— неясне.
керма (заст.) «кермо», керманич, [кер-мач} «стерновий» Ж, кермо, кермовий, кермувати «спрямовувати кермом; керувати», {підкерманич} «помічник стернового» Ж, {підкермич} «тс.» Ж;—р. [кирма] «велике стернове весло на носі і на кормі судна» (з укр.?), {кирмовать} «працювати стерновими веслами»;—результат видозміни закономірної звукової форми основи корма (Ск'ьрма), яка зазнала зближення з запозиченою основою дієслова керувати. — Див. ще корма.— Пор. керувати.
кермек (бот.) «Еітопіит Мііі. (8іа-іісе Б.)» СУМ,Ж, [кермик, кірмак, кіро-мак, кироман} «тс.» Мак, [кермечництво]
«добування трави кермека для одержання з неї фарби» Я;—р. кермек «Ьііио-піигп; дубильний корінь, Зіаіісе Іаіі-(оііа; жовтий корінь, Зіаіісе іаіагіса», [кермешник] «робітник, що викопує коріння кермека»;—запозичення з тюркських мов; кирг. кермек (багаторічна рослина, з коріння якої добувається жовта фарба) споріднене з каз. кермак «гірка трава; гіркий». — Фасмер II 225; Шипова 179.
[кермень] (бот.) «перстач сріблястий, Роіепііііа аг§епіеа Ь.» Ж, Пі;—неясне.
[кермес] (ент.) «польська кошеніль, РогрЬугорЬога роїопіса Ь.» Я;—Р- [кер-мес\ «тс.», п.кегтез «натуральний барвник з кошенілі», ч. кегінез «сушені самиці кошенілі, з яких виготовляється червона фарба кармазин», слц. кегтез «тс.», болг. кермес «кошеніль»; — запозичення з тюркських мов; тур. кігппгі «кошеніль», каз. кьірмьізьі, чаг. і^ігтіг «тс.» пов’язані з тур. кігтіг «червоний», аз. кьірмьіз «тс.».— БСЗ 47, 124; Но-ІиЬ—Ьуег 239; Дазапеп УегзисЬ 267.— Див. ще кармазин.— Пор. червоний.
[кермеш] «храмове свято; ярмарок» Ж;—Р- їкйрмаш] «ринок, базар; ярмарок; гуляння, народне свято», бр. кір-маш «ярмарок; храмове свято», п. кіег-тазг «річний ярмарок, пов’язаний з народними святами; (ст.) урочистість посвячення костьолу», ч. [кагпіаз] «частування після похорону або після виводу породіллі; (ст.) відпуст», слц. кегтез «відпуст», [кагтаз, кагтез] «тс.», вл. кегтиз «посвячення костьолу», кегшиза, нл. кегшиза, кіагшиза «тс.», м. кермес «ярмарок; забава», схв. [кегшез] «відпуст»;— через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. кігшеззе, кігсЬтеззе є, очевидно, результатом скорочення складного слова *кігсІ№’Тііте55е «богослужіння з нагоди освячення церкви», утвореного з основ іменника кігсЬе «церква», дієслова хсТЬеп «святити», спорідненого з лат. уіпсТге «зв’язувати», дінд. -уТза «пута», і шеззе «служба, меса». — Шелудько 33; ДісЬЬагШ 64; Фасмер II 238; МасЬек Е8ЛС 243; К1п§е—Міігка 370, 849. — Див. ще меса, церква.
керн «стовпчик гірської породи під час буріння свердловин»;—р. бр. керн; — запозичення з німецької мови; нвн. Кет «серцевина, стрижень; кісточка, зернятко» пов’язане чергуванням голосних з Когп «зерно», спорідненим з лат. §гапит «тс.», псл. *гьГпо, укр. зерно. — СІС 326; Юп§е—Міігка 364, 394. — Див. ще зерно.
кернер «сталевий стрижень з вістрям для розмічування деталей», кер-н(ер) «крапка, зроблена кернером на деталі», кернувати «розмінувати кернером»;— р. бр. кернер; — запозичення з німецької мови; нвн. Кбгпег «кернер» пов’язане з Когп «зернина, зерно», спорідненим з псл. *хьгпо, укр. зерно (див.).— Пор. керн.
керогаз;— бр. керагаз; —запозичення з російської мови; р. керогаз є абревіатурою, утвореною з виразу керосино-вьш газ.— Шанский ЗСРЯ II 8, 122; СРЯ II 58. — Див. ще газ, керосйн.
керосйн, керосйнка «нагрівальний гасовий прилад; гасовий ліхтар», керосйн-ник (застД «гасівник»;—р. болг. керосйн, бр. карасїна (розм.), п. кегозіп, слц. кегогіп, схв. кердзйн, слн. кегогіп, кегозіп;—семантично видозмінене запо-• зичення з німецької мови; нім. Сегозіп, Сегезіп «гірський віск, озокерит» утворено від гр. хт^рб^ «віск», очевидно, запозиченого з східних мов.— Шанский ЗСРЯ II 8, 122; Фасмер II 225; Егізк І 843—844. — Пор. анцерада, церата.
[керпець] «личак; постіл»;—п. кіег-ріес;— очевидно, запозичення з словацької мови; слц. кгрес «постіл», як і ч. ст. і діал. кгрес, слн. [кгрес] «тс.», споріднене з п. [кагріе] «примітивне пристосування для ходіння по снігу і болоту», [кагріе] «ходаки, черевики з дерев’яною підошвою і шкіряним верхом», каграс «лагодити, латати, будь-як шити», укр. [кбрпати] «працювати; порпати».— ЗІатекі II 83—84, 157. — Див. ще кор-пати.
керсет, керсетина, керсетка, кер-сетник —див. корсет.
[керсик] (бот,) «мигдаль степовий, Ашу§с1а1из папа Ь.» Я;—неясне.
керсправ;—абревіатура, утворена з виразу керуючий справами як калька р.
управделами, розм. управдел, утвореного з виразу управляющий делами.— Див. ще керувати, справа.
керт, кертйна, кертйти, кертйця, кертйчина, кертяк—див. кріт.
керувати, [керувати] «правити кіньми, возом; направлятися», [вирувати] «тс.», [кертати] (кіньми) Ж, керівник, керівництво, \кербва\ «керівництво» Ж, [керовнйчий] «ватажок» Я, [керон] «керівник» Ж, [керувйль\ «тс.» Ж, Пі, ке-рунок, керуючий, керівний, керівнйчий; — р. [кировать] «керувати; повертати; працювати; торгувати», бр. кіраваць «керувати; показувати напрямок»; — запозичення з польської мови; п. кіегохуас, як і слц. [кагомаГ, кагоуаі’, кегоуаі’і «тс.», походить від нвн. кекгеп «тс.» (свн. двн. кегеп, двн. кбгап, скбггеп), спорідненого з дісл. кеіза «високо нести, підноситись, видаватись чимсь», норв. [кеіз| «вигин, рух», [кеіза] «робити криві рухи, бігти», можливо, також з р. [жи-хать(ся)\ «хитатися, гойдатися».— Шелудько 33; К ісНЬагсИ 64; 8Іашзкі II 156; МасЬек Е8ЛС8 194; К1и£е—Міігка 361.
[керцун] «середня частина ярма» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з алб. кегсип- «обрубок стовбура, пень».
[кеса] «сумка» Я, киса (заст.) «гаман, калитка»;—р. [киса] «мішок, сумка, кисет», [кь'їса] «тс.», бр. [кеска] «гаманець», п. заст. кіеза «гаман, калитка», болг. кесйя «тс.; кисет», м. Несе «тс.», схв. кеса «тс.; певна кількість грошей», Кеса «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. кезе «торбинка, калитка, що містить 500 піастрів», [кізе] «тс.» походить від ар. кїз «тс.».— Фасмер II 239; 81а\мзкі II 157—158. — Пор. кисет.
кесар (титул імператорів давнього Риму);—р. кесарь, бр. болг. кесар, др. кесарь, схв Кесар, стел, кесарк; — через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. Каїоар «римський імператор» походить від лат. Саезаг «тс.», що розвинулось на основі особового імені Саезаг, починаючи з часів імператора Октавіана (63 р. до н. е.— 14 р. н. е.). —СІС 326; Шанский ЗСРЯ II 8, 122; фасмер II 226; Дворецкий— Корольков 128. — Пор. цар, цісар.
[кескатиі «таскати» Ж; — очевидно, результат афективної видозміни звукової форми таскати (див.).
кесон «камера для підводних робіт і для проходження тунелю метро; коробка з циркулюючою ВОДОЮ ДЛЯ ОХО-. лодження металургійних печей; художньо оформлена заглибина на поверхні арок або склепінь», кесонник;—р. кес-едн, бр. болг. кесон, п. ч. кезоп, слц. слн. кезбп, схв. кесон; — запозичення з французької мови; фр. саіззоп «кесон, ящик» походить від іт. саззопе, збільш, від сазза «ящик»; на французькому грунті італійське слово зазнало впливу з боку фр. саіззе «ящик». — СІС 326; Паихаі 127; Мезііса 283.— Див. ще каса.
[кестемені «хустина ВеУг; весільна хустина Ж; повна шия ВеУг», [кесте-ман] «хустка; підгорля корови» УЛГ, [кестимень] «сукно» ЕЗб 4, [кистимень] «тс.» тж;— не зовсім ясне; виводиться від тур. іезіітеі «рушник; серветка; велика хустина» (ВеУг 224); зіставляється також з уг. кезгкепб «хустка» (Дзендзелівський УЛГ 58).
кесь-кесь —див. кось-кось.
[кет1] (вигук, яким відганяють котів) ЛЧерк;— результат афективної видозміни звукової форми кота «тс.». — Див. ще кіт.— Пор. акет, кату, кет2.
[кет2[ (вигук, повторенням якого пе-ресл ідують зайця) Ме; — не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з катя «тс.» (див.).
кет3 —див. кети.
кета «риба з родини лососевих, Оп-согйупсішз кеіа \Уа1Ь.»;—бр. болг. кета, п. ч. слц. кеіа; — запозичення з російської мови;— р. кета походить з тун-гусо-маньчжурських мов; пор. евенкійське кета «кета», евенське коета, негі-дальське кета «тс.», маньчж. к’ата «кета (після метання ікри)», етимологія яких поки що не з’ясована. — Сопостави-тельньїй словарь тунгусо-маньчжурских язьїков І 389.
кети (одн. кет, кетка] «народ у районах середньої і нижньої течії Єнісею»;— бр. кети, п. Кеіоу/іе;— запозичення з російської мови; р. кетьі походить від кетського кет «людина».— БСЗ 12, 70; Кетский сборник 24, 36,161.
кетяг «гроно; ІпеньІ Ж», [кетях] «гроно», [кйтяг] «тс.», [кетяшйна], кетяжистий;— очевидно, пов’язане з [кита] «китиця»; кореневе е, мабуть, виникло фонетично на місці и; суфіксальна частина слова вимагає з’ясування.— Див. ще кита.
кефаль (іхт.) «Ми§іі серЬаІиз Б.», [кефала] «тс.»;—р. бр. кефаль, болг. кефал, схв. цйпал;—очевидно, запозичення з новогрецької мови; нгр. гр. иє<раХое «кефаль» пов’язане з хесроАлі «голова», спорідненим з тох. А зраї «тс.», двн. §еЬа1 «череп»; грецька назва зумовлена широкою головою риби (пор. укр. [лобан] «кефаль», пов’язане з лоб).— Фасмер II 227; БЕР II 346; 8кок І 268; Егізк І 835—836.
кефір;—р. болг. кефйр, бр. кефір, п. вл. кеїіг, ч. слц. слн. кеїіг, схв. ке-фир; — запозичене, очевидно, через російське посередництво з якоїсь мови Кавказу; пор. мегр. кіригі «кисле молоко, приготовлене в міху», ос. к’аеру (к’аерп) «кефір», балкар. §ара «тс.»; походження цих слів неясне.— Фасмер—Трубачев II 227; Шанский ЗСРЯ II 8, 123—124;8Іашз-кі II 123; БЕР II 347; Абаев ИЗСОЯ І 627.
[кеца] «волохата вовняна ковдра» Ж;—п. кіеска «сукня, спідниця», ст. кіеса «дорогий одяг; попона; ковдра, покривало», кіесга «покриття для зброї», ч. (мор.) [кесек] «коротка спідниця», [§еса! «плахта, в якій циганки носять дітей на плечах», болг. кече «повсть, повстяна ковдра», м. кече «албанська шапка», схв. [кеча) «гуня у верховинців; албанська шапка»; — запозичення з турецької мови; тур. ке^е «повсть, фетр; кошма; вовняний килим» споріднене з тат. киез «повсть; кошма», чув. кедде, дтюрк. кеса «тс.»; укр. кеца, можливо, відбило вплив з боку паронімічного укр. коц «ковдра, покривало»; менш обгрунтоване прийняття (Вгііскпег 226; Вегп. І 498) посередництва у г. кесзе «вид плаща».
[кецала] (у виразі к. дати «побити») Я;—очевидно, афективне утворення.
[кецати] «підкидати, трясти (наприклад, при їзді по камінню)» Ме;—очевидно, слово звуконаслідувального походження; пор. формально й семантично близькі п. кісас «скакати з припаданням
до землі» (наприклад, про зайця), [кі-сас зі§] «валятися», ч. (мор.) [кіскаї, §іс-каї] «стрибати на одній нозі», слц. куска!’ «розкидати, розсипати», схв. [кіс-каїі] «гнати»; виведення з псл. *кус!-з-аіі як інтенсива від кусіаіі «кидати» (Маскек Е8ЛС 248, 313) недостатньо переконливе.— ЗІашзкі II 132; Вгііскпег 226.—Пор. кецятн, кицяти.
[кецяти] «заляпувати» Ме, [кецяти-ся] «заляпуватися» Ме, [кецатися] «тс.» Ме; — очевидно, афективне утворення.
[кець-кець] «вигук, яким підкликають свиней», [кеч-кеч Л, кацю-кацю Л, коцьд-коцьо Ме, коць-коць Ме, вац-вац Л, вец-вец Л, вець-вець Л, ець-ець Л] «тс.»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; для всіх форм властивий цямкаючий приголосний ц’ (ц), що дає підставу думати про виникнення їх з наслідування поросячого цямкання; відхиленням є [кеч-кеч], яке можна пояснити стороннім, можливо, польським впливом.
[кечик] (іхт.) «стерлядь, Асірепзег гиійепиз Б.» ВеНЗн, ВеУг, [кечеу'е] «тс.» Еегіапс; — слц. [кесе§а, косгікаі, схв. [кесе§а, кесі§а, кесіка, кеси§а, касі§а, касира, косіша, коси§а], слн. [кесі§а, кеса];—запозичення з угорської мови; походження уг. кесзе§е (кбсгб^е) «стерлядь» не з’ясоване. — Коломиец Происх. назв, риб 134; Еегіапс Магу. гуЬ 19— 20; 8кок II 72; ММТЕЗг II 419, —Пор. чечуга.
[кеша] «рябий віл ВеЛ; віл із загнутими назад рогами Ж», [кешель] «рябий віл» Ж, [кйшель] «тс.» ВеНЗн, [кешуля] «віл із загнутими назад рогами» Ж, [ке-шелйстий] «рябий» (про вола) Ж, ВеНЗн, [киїиелйстий] «тс.» ВеНЗн;—-'неясне.
кешта (знев.) «хатина» Мо;—запозичення з болгарської мови; болг. кФща «хата, житло, дім» продовжує стел, (болг. ст.) кжштд, відбите також в укр. куща (див.).
[кйба1] (орн.) «чайка, Уапеїіиз уа-пеііиз Б.» Ж, Шарл, [кебис Шарл, ке-биска ВеБ, кевбаскаЖ, кевбуска Ж, кель-баска Шарл, кибйска ВеБ, Шарл, кіба Шарл, кобавка Шарл, підскибиця Шарл, скебаска Шарл] «тс.»;—бр. [кїбіс] «бо-
лотяна пташка», болг. [кіібис] «чайка»; — звуконаслідувальні утворення, пов’язані з імітацією своєрідного крику чайки, що нагадує звукосполучення кібіт; паралельні до чибис, п. [кіхуііа, кіхууска, кішиіа], слц. сіЬік, нвн. КтеЬііг «тс.»; болг. їкйбис] виводиться також (БЕР II 352) разом з болг. [кйбиц] «тс.» від нвн. КіеЬііг.— фасмер—Трубачев IV 357; Регіапс Магу, уіакоу 43; К1и§е—Міігка 366.— Пор. киги.
[кйба2] «страховище, потвора» Ж;— неясне; можливо, слово з дитячої мови (пор. дещо подібне кава (дит.) «страховище»),
кибалка (заст.) «вид жіночого головного убору; [шнурок або туго скручений кусок полотна, пов’язаний навколо голови, на який закручували волосся; може бути у вигляді дерев’яного обруча]», [кебавка Я, кибавка Ж, кибалиця, кимбалка Я, Л, кинбалка Я, кибалник Я, гибавкаЖ, вибалка Никончук—Ромашок (див. нижче), ґибалка тж] «тс.»;— р. їкйбала, кибалка, кйбола], бр. [кі-балка], п. кіЬаІек, кіЬаїка (з укр.) «тс.»; — пов’язане з [гибати] «бгати» (первісно «згинати»; пор. гібать гібалку «закручувати волосся на обручик» Никончук—Романюк); причини збереження давнього проривного ґ і послідовної заміни його глухим к не зовсім ясні.— Никончук—Романюк Вопр. общего и славянск. язьїкозн. Днепропетровск 1976, 101—104; Желех. І 341. — Див. ще гибати, гнути.— Пор. збгбанка.
[кибата] «звичка» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з [кебета] «здібність, дар, уміння».— Пор. кеба.
[кйбель] «баддя, цебер»;—р. кйбель «гірничий цебер», п. кіЬе! «тс.; відро для нечистот; горщик», ч. [куЬІ] «відро, цебер», слц, [куЬеІ], схв. [кйбла], слн. кіЬІа «тс.»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. КііЬеІ «цебер, баддя» походить від двн. киЬіі (у тіїийскиЬіїТ «малий цебер на молоко»), яке, мабуть, виникло на основі лат. сира «бочка», спорідненого з дінд. кйраЬ «яма, печера; колодязь», гр. (ац<рі)-хблєА,КоУ «(подвійний) кубок», дангл. Ьу{ «вулик», дісл. йй(г «корпус корабля».— Шелудь-428
ко 33; Біашзкі II 131; К1и§е—Міігка 409; \¥акіе—Ноїт. І 310—311,—Пор. кубел.
[кйбич] «іронічне прозивання горбатого носа» Ва;—неясне; можливо, пов’язане з кібець.
[кивайло] (орн.) «плиска біла, Моіа-сіїїа аІЬа Б.» Шарл, [покивайлик] «тс.» Шарл;—очевидно, пов’язане з кивати (хвостом) з огляду на довгий хвіст (Пти-цьі СССР 418), що може звертати на себе увагу при рухах птаха (пор. семантично подібні назви цього виду: [вертигузка, трепехвістка, трясихвіст(ка), трясихвоста, трясогузка]).— Булаховський Вибр. пр. III 222. — Див. ще кивати.
кивати «похитувати (здебільшого головою); [чіпати; красти]», кив, [кйва] «той, хто любить кивати», [кивач] «липень (місяць, коли коні кивають головою, відганяючи мух)», [кйвень] «тс.», [кйви] (мн.) «рухи головою» Я, кивок, [кивун] «той, хто любить кивати», [ки-вуха], [кивайло] «ціп» Я, киванець (у словосполученні іванець-к. «рід ляльки, що сама встає, коли її дожать»), покиван (у словосполученні іван-п. «тс.»), Іне-кивальний] «недоторканний», [покивала] «велика ложка-копистка» До;—р. кивать, бр. ківаць, п. вл. кймас, ч. кумаіі, слц. кууаі’, нл. кімаз, болг. кйвам, слн. ст. кїмаіі, стел, покківдти «покивати», кііадуж «кивали», цсл. ккіти «кивати»;— псл. кууаіі, ітератив від куіі, *кьмаіі (як Ьууаіі «бувати» від Ьуіі «бути»), який після занепаду слабко засвідчених основних форм узяв на себе їх функції;—споріднене з лат. семео «рухаю, кручу задом; піддобрююсь (як собака, що виляє хвостом)», а також, мабуть, з ос. §Ти--уп «нидіти», що зводяться до іє. *каіу- «хитатися, гойдатися»; сумнівні пов’язання з лит. киїеіі «оживати» (Младенов 237; БЕР II 353) і укр. кволий (Ильинский РФВ 78, 206).— Фасмер II 228; Шанский ЗСРЯ II 8, 124—125; Біахузкі II 180; Вгйскпег 231; Маскек Е8ЛС 316; Абаев ИЗСОЯ І 520.
киги (вигук, що імітує крик чайки), кигйк «крик чайки», [кигйтка] (орн.) «чайка, Уапеііиз уапеїіиз Б.», [кигйця Ж, кигйчка, кикигйця Ж, кігичка Шарл] «тс.», кигикати, [кивати] Пі, кигучий
«який кигикає»;—р. [кигикать] «кигикати», бр. кігікаць, п [кіЬісгес] «тс.»; — звуконаслідувальне утворення. — Фасмер II 229; Вегп. І 676. — Пор. кйба1.
кйдати, кинути, кидь (виг.), кид «кидок», [кйдавка] «катапульта» Я, кидальник, кидій «той, хто підкидає снопи на молотарку», кидок, кидьдк, кидь «відстань, на яку щось можна кинути», кидальний, кидовйй (у словосполученні ки-дові дрова «тонкі дрова завдовжки до півметра»), кидком, кидькома, [викинутися] «удатися, бути схожим; стати винятком» Я, викид, викидач, викидень, вйкидка «викидання; [жарт, витівка]» Ж, [вйкидок] «пай, частина» Я, [викидна] «викидень» Я, [вйкидьки] «сміття, відходи» Я, викидний «той, що викидається; (у словосполученні викидна цурка «вид дитячої гри»), викидом, відкид, відкидний СУМ, Ж, закид, [закиднйй] «багато-сніжний», накидати «примушувати до чогось», [накйдальник] «робітник, що вантажить снопи» Ж. накидач, накидка «додаток; [вид рибальської сітки]», накидка «вид одягу; покривало», [накй-дальний] «призначений для накидання» Г, Ж, накидний, [накидом] «силоміць, під примусом», [навкйдки, навкидя, нав-кидяча, навкидь, навкидьки, навпокйнь Ж, нарозкйдку], [дкид] «колосся, що лишилось після жнив», [дкидь] (жін. р.) «легкий весняний сніг (після того, як розтанув зимовий)», [дкиди] (мн.) «зовнішні вияви нашкірних хвороб (висипка, короста тощо)» Ж, [обкидан] «бордюр у вишивці на полотні» Ж, [дбкидень] «місце, пропущене під час сівби вручну» Л, [дбкидок] «малі поточні витрати» Ж, перекидач, перекйдько «перекинчик», [пе-рекйнець] «тс.», перекинчик, [перекйня] (жін. р.) Нед, перекидистий, перекйд-нйй СУМ, Нед, [перекйдький] «перекидистий», перекидом, [перекидки] «перекидом», перекидьки «тс.», [підкид] «перша оранка», Нед, [підкйданка] «тс.» Нед, [підкйдач] «той, хто підкидає», [підки-данка, підкидок] «підкидьок», підкидьок СУМ, Нед, [підкидчата] «малі санчата, які при перевезенні дерева підставляють під кінець, що звисає з великих саней», підкидний «той, що підкидають; (у словосполученні п. дурень «гра в карти»)»,
[покйдачка] «жінка, що розлучилася з чоловіком» Л, [покйдище] «людина, яку покинуто», покидь «покидьок», покидька «кинута річ; покинута жінка (дівчина)» СУМ, Ж, покидьок «кинута непотрібна річ; людина, що відкидається суспільством», покидьки (мн. до покидьок), [покидька] «покинута істота чоловічої статі; покидьок (про людину)», [покйнько] «покидьок» Нед, покидьковий, прикидатися «удавати», прйкиди «удавання», [прйкидка] «додаток», [прикйдок] «приклад коло скирти» Ва, [прикйдли-вий] «старанний, охочий (до чогось)», [прикидлйвий] «оманливий, фальшивий; який легко починає гноїтися» Нед, [при-кйдчивий] «той, хто чіпляється (до чогось); надміру послужливий», прокидати «будити», прокидатися, [прокідацца] «з’являтися (про гриби в лісі)» Л, прокид «пробудження», розкид, розкидач (техн.), [розкйдка] «спосіб орання землі (від країв до середини)» Л, розкидистий, розкидливий, розкидний, розкйдчастий, скидатися «бути схожим», скинути «передчасно народити», скид (геол.), скидальник, скидач, скидка, [скидна] «ягня-недоносок», скидальний, скидний, [ски-дя] «кидаючи», уперекидь, урозкид, урозкидку, урозкидь; — р. кидать «кидати», бр. кідаць «тс.», п. кШас «капати (про густе); кидати», ч. кусіаіі «кидати (гній)», слц. кусіаі’ «тс.», вл. кісіас «висипати, виливати; розкидати (гній)», нл. кісіаз «тс.», полаб. рй€аша (<*рокупе) «звалить», болг. [кйдам] «кидаю», [кйна] «деру, рву», схв. кйдати «рвати, ламати», слн. ккіаіі «викидати», стел, исккі-дати «викидати»; — псл.кусІаН, ітератив від зниклого *кузіі (<*кус!-іі); — споріднене з лтс. кйсіїі «поганяти», лит. зкшігйз «живий, жвавий», дісл. 8к]біа «стріляти; пхати; кидати», двн. зкіогап «стріляти; кидати» (>нвн. зсЬіеВеп «стріляти»), нвн. [Ьиігеп] «поганяти; цькувати; пхати», дінд. сбсіаіі «поганяє; запалює», зкйпсіаіе «спішить», що зводяться до іє. *(з)кеис1- «кидати; стріляти; цькувати»; можливо, сюди ж лит. 8аиіі «стріляти; штовхати; швидко рухати», лтс. зайі «швидко рухати в певному напрямі», заиі «стріляти» (Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 156).— Фасмер II 230; 81а\чз-
кі II 137; Вгйскпег 226; МасЬек Е8.ІС 313—314; БЕР II 355, 368—369; 8кок II 77; Вегп. І 676; Рокогпу 955—956.
[кйдик] «маленька людина; попелюшка» ВеЗн; — неясне; очевидно, утворене на основі кидати.
[кидлина] «вощина» Я;—неясне.
[кйдра] «підошва з лубу» Ж; — очевидно, утворене на основі запозиченого п. [кііга] (бот.) «сосна кедрова європейська, Ріпиз сещЬга Ь.», [кіесіга, кісіг, кіейег] «тс.», етимологічно пов’язаного з укр. кедр; пор. =!. кіесіга «канти з лакованої шкіри», нвн, Косіег «шкіра для закаблуків».— 8\¥ II 320, 321, 743.— Див. ще кедр.
ікйдрев] «кедр, кедрина» Ж;—очевидно, результат злиття словосполучення кедрове древо або складеного слова кедр-древо. — Див. ще древо, кедр.
[кизйк! «овечий послід» Ме;— р. [ки-зйк] «кізяк»;—очевидно, запозичення з якоїсь тюркської мови (пор. тур. іегек «кізяк», чаг. Іагаі «тс.»), пов’язане походженням із словом кізяк1 (див.).
кизйл (бот.) «дерен, Согпиз Б.», Іки-зіль, кізіль] «те.» Мак, [кизиль] «свидина криваво-червона, ТЬеІусгапіа зап^иіпеа» Мак, кизильник «кущі або зарості кизилу»;— р. кизил «дерен», кизиль, бр. кі-зіл «тс.»;— запозичення з тюркських мов; тур. кігії «червоний», кігіїсік «дерен (ягода)», уйг. чаг. кугу] «червоний» є похідними від тюрк, куг «червоніти» (тур. кіг «червоніти, гарячіти, розпалюватися», аз. кьіз «червоніти», чаг. ціг, як. кьіс «тс.»); назва кизилу зумовлена червоним кольором ягід, свидини криваво-червоної — червоно-бурим або пурпуровим кольором молодих пагонів (Флора УРСР 7, 623). —Шанский ЗСРЯ II 8, 126; Фасмер II 230; Шипова 180; Дмитриев 537; МасЬек ,1т. гозії. 114; Вегп. І 506; Назапеп УегзисЬ 269.
[кйзлик1] «ковганка з заморожених кізяків, що служить для катання з гірки»;— не зовсім ясне; може бути пов’язане з тур.кігак «сани, полози; колиска» і з тур. іегекії «з кізяком, гноєм».
[кйзлик2] (бот.) «сорт слив» Ж;—не зовсім ясне, можливо, результат контамінації слів кизйл і кислий.
[кйзлик3] «молодий лящ» Я;—оче
видно, діалектний фонетичний варіант назви молодого ляща [козлик].— Див. ще козел3.
кизляк (бот.) «НаитЬцг§іа МоепсЬ.; [вербозілля звичайне, ЬузітасЬіа уиі-§агіз Б. (Б. ЇЬугзіПога Б.)]» Я, [кизлик] «тс.». Мак;—неясне; очевидно, запозичене з тюркських мов.
кий1 «частина тонкого стовбура або грубої гілки, очищена від пагонів; палиця для гри в більярд», кийок, [кияччя] (зб.) «киї» Я, [кій] «важіль у млині» Я; — р. кий «більярдний кий; [палиця, дрючок; товкач]», бр. кій «палиця; костур; більярдний кий», п. кі] «тс.», ч. слц. ку] «кий, дрюк», вл. кі] «кий», нл. кі] «великий (особливо, залізний) молот», полаб. і’о]апаіса «дрюк, уживаний як морський знак», болг. [кий] «кий, дрюк», схв. кщак «дрюк», слн. кї] «тс.; дерев’яний молот»;— псл. куїь ( <*кй-]о-) «кий, молот, довбня», пов’язане з киіі (<*кои-іеі) «бити, ударяти», укр. [ковати (кути)];— споріднене з лит. кй]І8 «важкий ковальський молот», прус. СЦ§І8 «молот», лтс. ки.]а «дрючок, кий»; більярдний термін кий, мабуть, походить від р. кий або п. кі] (Ьііагсіохуу) «кий (більярдний)», що виникли під впливом фр. циеие «хвіст; шлейф; черга; стебло; більярдний кий», яке продовжує лат. сода (саисіа) «хвіст», віддалено споріднене з псл. киіі (коур), укр. кувати. — Фас; мер II 231; 81атекі II 159; МасЬек Е8ЛС 314; БЕР II 355—356; 8кок II 78; Бернштейн Очерк 1974, 289; Паигаі 602; ЇУаШе—Ноїш. І 185, 186, 300-301. — Див. ще кувати1.— Пор. киях.
[кий2] «який» (перев. у виразах типу к. біс); — р кой, п. Ікі], ч. слц. ку «тс.», болг. кой «який; хто», м. ко] «тс.», схв. ко/й «який», слн. кі «тс.; хто», стел. ккіи «який»;—псл. *к'ь-]ь, утворене з питального займенника *кт> (<*коз) «який, хто» (того самого, що і в займеннику кь-іо «хто»), спорідненого з лит. каз «хто, що», лтс. каз «тс.», дінд. каЬ «хто», гот. каз «що», лат. циосі «тс.», які зводяться до іє. *к"о-, *кйе- «хто, що, який», і з вказівного займенника ]ь (<*]оз) «той» (того самого, що і в займеннику * іакь «який», первісно «такий», стел. иЖе «який»), спорідненого з лит.
]І5 «той; який», дінд. уаЬ «який, котрий», гр. «те.», які зводяться до іє. *іо-«той, такий, який».— Фасмер II 280; Оигпоуо ХЇЗІРЬ 2, 381—382; МасЬек Е8ЛС 313; БЕР II 527—528; 8кок II 110—112; Е88.І 81. §г. 2, 298—302, 389—391, 393—395; Рокоту 281—283, 644—645.— Пор. хто, який.
[кикІ «кінець, смерть, загибель» Я, [кйкнути] «загинути»;—очевидно, продовжує псл. *кук- «згинатися; (перен.) гинути» (Сіє. *кеик- «кривити, згинати, скручувати»); ідея смерті асоціювалася з ідеєю згинання і скручування; як семантичні паралелі пор. укр. гинути й гнути, крутитися і скрутитися («Щоб ти скрутився!-» — емфатичне побажання смерті); малу поширеність слів кик, кйкнути можна пояснювати табу на назви такого роду і магічною силою, яка приписувалась подібним словам.— Пор. ґиґнути, кйка2, кйкоть.
кйка1 (дит.) «м’ясо; сало Па»;—неясне.
[кйка2] «головний убір, що надівається молодій на другий день після вінця» Бі, (кичка І «старовинний головний убір заміжньої жінки; віхтик льону, заплетений у косу нареченої; повстяна прокладка під хомутом; кільце для зачіски Ж; пучок пір’я на картузі Ж; пучок соломи або очерету для покриття даху Ж; земляний горб Ж», [кічкаі «віхтик льону, заплетений у косу нареченої; дерев’яна цурка для гри; задня частина воза; різновид воза» Ж;—р. [кйка] «жіночий головний убір; частина хомута; перекладина на носі судна», [кичка] «тс.; заплетене або зібране в пучок волосся у жінок; верхівка; тім’я; передня частина річкового судна; пень», бр. [кїчка] «смоляний пень», др. кйка «верх голови; волосся на голові; пов’язка», п. кісгка «цурка; палка; пучок, в’язка; [сніпок соломи для покриття даху; звій, валик волосся]», ст. Кіка (прізвисько чоловіка, який утратив руку), ч. [кусгка] «суцвіття проса, вівса; пучок волосся, чуб, чуприна; прикраса з пір’я; плетена різка», слц. [кукаї «безрукий каліка; прут, палка; напханий кінським волоссям валик для підкладання під чепець; чепець», болг. заст. кйка
«довгий пучок волосся, залишений на остриженій голові», схв. кйка «коса», слн. кіка «пучок волосся; пипоть», стел, кмка «волосся»;—псл. кука «щось загнуте, скручене, сплетене, зламане, обрубане»; —споріднене з лтс. киІ^Тііз «карлик», кйкза «стара зігнута жінка», капка «чуприна, чуб», кйокз «дерево; прут; кий», лит. кйкіз «гак, гачок», кйка «дрюк», кике «товста частина палки», гот. ЬаиЬз «високий», двн. ЬбЬ «тс.», дінд. кисаіі, кипсаіе «звивається, кривиться»; іє. *кеи-к-/коик-/кик- «кривити, гнути, скручувати»; відрив р. [кйка] від [кйчка] (Фасмер II 231, 241— 242) або припущення первісного значення «кучер» (МасЬек Е8ЛС 243) непереконливі.— Зіашзкі II 134—136; БЕР II 356—357, 405; 8кок II 79; Тгаиітапп 121—122; Егаепкеї 229—230.— Пор. кйкоть, кйчера, кукса, кучер.
[кйкати] «кувати» (про зозулю); — р. [кйкать] «кричати» (про птахів), др. кьїкати «кричати; кувати, кукати»; — псл. кукаіі (<*кика-), звуконаслідувальне утворення, пов’язане з імітацією крику зозулі; — споріднене з лит. (зи)-кикіі «(за)вити», кайкіі «вити, завивати», лтс. каикі «тс.», дінд. кбкаЬ «вовк; гуска»; прагнення до точності звуконаслідування викликало (після переходу П > у) появу новішої звукової форми дієслова кукати (пор. аналогічний процес, відбитий у р. мьічать (<псл. ст. *щйке-) —укр. мукати}.— Фасмер II 231; Вегп. І 676. — Пор. куку.
[кикитйня] «кокетка» Ж;—неясне; можливо, результат трансформації слова кокетка у народній мові за зразком слів типу господиня, газдйня тощо.
[кикичевкати] «кричати по-совиному» Я; — можливо, результат контамінації звуконаслідувальних утворень кйкати, кукувавкати і кавчати.
[кйкоть | «кукса, залишок відрізаного пальця, руки, ноги; недорозвинена рука, нога», [кйкіть] «тс.», [кикта] «людина з спотвореними пальцями на руках або ногах» Я; — п. кікіес «кукса», кі-киі «кукса; безрукий каліка; пень зрізаної ялини або1 смереки, ще живий», слц. [кукоі] «кукса»;— псл. кукьіь «кукса», похідне від кука «щось зігнуте, скру
чене, обрубане»; — думка про запозичення українських форм з польської мови (Зіатекі II 160—161) не підтверджується географією слова.—Див. ще кйка2.— Пор кйчера, кукса, кучер.
кил «гірська порода, різновид вибільних глин у Криму і на Кавказі», кіл «тс.»;—р. кил, бр. кіл «тс.»;—запозичення з турецької мови; тур. кіі «кил» походить від перс. §е! «глина; болото, багнюка». — СІС 327; Радлов II 1366.
кила «грижа; хвороба деяких рослин у вигляді наростів на корінні», [кйла] «зона (на кукурудзі)», [кіла] «грибкова хвороба (на капусті)» Я, [кйлавець] «хворий на грижу», [кйлавка] «рано опала слива» Ж, [келавий] «грижовий» Ж, Жилавий Ж, кйловий Я) «тс.», [покилавіти] ВеЛ, ВеУг; — р. кила «грижа, пухлина, наріст на дереві», бр. кіла «тс.», п. кііа «сифіліс; (заст.) пухлина», ч. куіа «пухлина», слц. куіа «тс.», болг. кила «тс.; [сук]», схв. кила «грижа; гуля (на тілі); наріст (на дереві); зона (на кукурудзі)», слн. кііа «пухлина; наріст на дереві; зона—хвороба на кукурудзі»; — псл. куіа «пухлина, наріст»;—споріднене з лит. кПІа «наріст, шишка», кйіаз «пухлина»; дальшими відповідниками, можливо, є гр. ІхтДт|1 «пухлина», двн. йбіа, дісл. Наиіі «тс.», а також лат. сШиз «пряма кишка, зад», дірл. си! «хребет», що зводяться до іє. *кац(е)1а/ки1а.— Шанский ЗСРЯ II 8, 127; Фасмер II 232; 8іа\такі II 163—164; БЕР II 359 —360; 8кок II 79—80; Вегп. І 677.
[кйлавий] (у виразі кйлаві уставки «вишиті вставки на плечах сорочки з певною вишивкою»); — неясне.
[кйлемня] «келія» Я;—не зовсім ясне; можливо, результат деформації слова [кельня] «келія» під впливом килим.
[килйкати] «щебетати»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення.
килим, килимар, килимарниця, килимарство, [килимкар] «килимар» Я, [килимкарство] «килимарство» Я, килимниця, [килимрваний] «закритий килимами» Я; — р. [килим, келйм] «килим», бр. [кілім] «тс.», п. кіііт «килимок без ворсу», ч. кеііт «декоративний барвистий килим ручної роботи», кіііт, слц. кеііт «тс.», болг. килим «килим», м. ки-432
лим, схв. килим, килим «тс.»; — запозичення з тюркських мов; аз. Крим.-тат. тур. кіііт «килим» походить, очевидно, від перс, кііаш (кеііт, §е!іт) «килим без ворсу».—Макарушка 10; Габинский В ост.-сл.-молд. взаим. 130—131; Шанский ЗСРЯ II 8, 127; Фасмер II 232; Шипова 177; ЗІатекі II 161; БЕРН 362; Радлов II 1373; Казапеп Уегзисй 270.
Килйна, (розм.) Кулина, [Калина], (рідк.) Якилйна, [Клина] Пі, [Куляха] Я; — р. Акилйна, (розм.) Акулйна, бр. Акуліна, (розм.) Кулїна, п. Акдаіііпа, ч. Акуіііпа, болг. Акулйна, м. Акилина, схв. слн. Акіїіпа, стел. Якоуиига; — через церковно-слов’ янське посередництво запозичено з грецької мови; гр. ’АхгЛїта походить від лат. Адиіїїпа (букв, «орлина»), пов’язаного з лат. ациііа «орел», можливо, похідного від адиа «вода». — Фасмер І 67; Петровский 43; М/аІбе— Ноїт. І 60—61.
[килйця] «хата»; — неясне; можливо, утворене на основі келія.
[килтйна] «долина» Ж; — неясне.
[кйля] «хвиля» Ж; — очевидно, фонетичний варіант форми [фйля] «хвиля» Ж (субституція щілинного ф проривним к у запозичених словах зустрічається порівняно рідко; пор. [кургбн] зам. фургон).— Див. ще хвйля.
[кильдім] «буфет, закусочна» Ва; — р. (арг.) кильдйм «публічний дім»;— очевидно, запозичення з тюркських мов (пор. тат. кіїсііт «я прийшов»). — Дмит-риев 497.
[кимак] «обрубок дерева», [кимачйна] «невеликий обрубок дерева», [кимачйсь-ко] (згруб. від кимак), [кимачшце] «тс.», [кимаччя] (зб.) «обрубки дерева, частки жердин»; — очевидно, похідні утворення від кім «грудка» (див.). — Пор. комель.
[кймати] «дрімати» В а, [кймарити] «тс.» Ва; — р. [кймать] «спати», бр. Ікі-маць], п. (арг.) кітас «тс.»;— запозичення з грецької мови (через російське арго мандрівних торгівців-офенів); гр. нгр. х.єіраї «лежу, відпочиваю» споріднене з дінд. зеїе «лежить», а також із двн. йеіт, «дім; батьківщина» і псл. *зетьіа, укр. сім'я; припущення про польський вплив на р. [кймать]
(Селищев Язьік революционной 9ПОХИ 76, 79) сумнівне, так само як його пов’язання (Вегп. І 680) з схв. слн. кітаіі «хитатися», болг. кймам «киваю головою» і под.— Бондалетов Зтимология 1980, 69; Зіа^зкі II 165; Егізк І 809 — 810; Воізасц 426. — Див. ще сім’я.
[кимбрйна] «цямрина»;—не зовсім ясне; можливо, утворене на основі запозиченого днн. іітЬаг «будівельний ліс; дерев’яна будова; кімната», спорідненого з свн. гітЬег (<двн. гітЬаг) «тс.», що лежить в основі укр. цямрина.
[кимштувати] (у виразі к. кого розуму «ставити кого на пробу, пробувати») Ж;—неясне; можливо, утворене на основі контамінації слів [коштувати] «куштувати» і [куншт] «витвір мистецтва; мистецтво».
кинджал, [ґинджал]', — р. болг. кин-жал, бр. кінжал, п. кіпсігаї, ст. £іпсІ2аІ, ч. кіпваї, кіпДйаІ, слц. кіпгаї, кіпсігаї, схв. кйнцал, слн. кіпсігаї;—очевидно, запозичення з кумикської мови; кумик. кььінчал «кинджал», як і карач. %іп-сігаї, разом з відповідниками в інших тюркських мовах (пор. тур. Ьапдег, туркм. Нанчар, аз. ханчзр, ханчал «тс.»), мабуть, походить від перс, ханджар «кинджал»; менш вірогідне виведення слова (Біа^зкі II 166) від карач. /іп-сігаї;— польське, чеське і словацьке слова прийшли через східнослов’янське посередництво.— Фасмер—Трубачев II 234; Шипова 181—182; Дмитриев 537.— Див. ще ганджар. — Пор. чин гал.
[киндибал1] «вид гарячого напою Ж; поганий напій Ме», [кіндибал] «вид алкогольного напою» Пі;— п. [кіпбуЬаІ] «вид горілки; вид простого пива; вид соусу», [кіешіуЬаІ] «тс.» (з укр.); — запозичення з турецької мови; тур. кепсіі ЬаІ букв, «самий мед» (як оціночна характеристика напою чи солодкої страви) складається з займенника кепсіі «сам», спорідненого з крим.-тат. §епсіі, уйг. кепсій, дтюрк. калій «тс.», як. кіпі «він» і, далі, з монг. §епсійп «чоловічий», та іменника ЬаІ «мед», спорідненого з ккалп. туркм. каз. кирг. уйг. ЬаІ, ойр. раї, чув. пьіл, далі з монг. ЬаІ «тс.»; виведення польських форм від нвн. КіпсІеІЬіег «бенкет на хрестинах дитини» (8XV II
339) позбавлене підстав.— Егоров 173; Казапеп Уегзисй 59, 252. — Пор. киндибал2.
[киндибал2] «земляний віск» Ж; — п. [кіпсіуЬаІ] «тс. (у Галичині); вид бальзаму,яким намащують вагітних жінок»; — запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. кепсіі ЬаІ «самий віск», утворене з займенника кепсіі «сам» та іменника ЬаІ «мед; віск»; виведення від нвн. КіпбегЬаІзат (8XV II 339) здається менш переконливим. — Див. ще кииди-бал1.
киндяк (заст.) «бавовняна тканина для підкладки; стрічка», киндячний (заст.) «з киндяка» Я, [скиндяк] «стрічка», [скиндячка] «тс.»;—р. ст. киндяк «червона бавовняна тканина», кандакь, киндюк «тс.», п. кіпсііак «попона»;—запозичення із східних мов (пор. там. кіпсіап «вид бавовняної тканини» або уйг. кбтщак «сорочка», чаг. коціак «тс.»); непереконливе пов’язання (Мікі. ТЕ1, МасЬіг. 2, 149) з тур. кіпсц§а (капси§а) «ремінь для кріплення вантажу на коні»; п. кіпсііак запозичене, мабуть, через українське посередництво (81а\сз-кі II 309; 8XV II 339).— Фасмер II 234.
[кинйпа] (бот.) «коноплі звичайні, СаппаЬіз заііуа Б.» Пі; — очевидно, запозичення з молдавської мови; молд. кьїнепа (кьінипз) «коноплі» разом з рум. сїпера «тс.» продовжує нлат. *сапара, яке розвинулося на основі лат. саппа-Ьіз, що походить від гр. хогууофід, запозиченого, як і псл. *копор]а «конопля», з якоїсь давньоєвропейської або близькосхідної мови. — СДЕЛМ 221; ОЬКМ 152; ХУаІсіе—Ноїш. І 154; Егізк І 779; Воізасц 407. — Див. ще коноплі.
[кинівний] «вередливий, капризний» Ж; — неясне.
кипа «велика пакувальна міра; тюк Ж; неповоротка товста людина»;—р. кипа «стос, кипа», бр. кіпа «тс.», п. [кі-ра] «плетений кошик»; — запозичене з німецької мови, очевидно, за посередництвом російської і польської; н. Кіере «кошик для перенесення вантажів» є формою нижньонімецького походження (пор. снн. кТре «кошик»), спорідненою з дангл. сура «кошик», суре «тс.», англ. [кїре] «верша», що зводяться до герм.
* кир- від іє. *§еи- «гнути, кривити»; для р. кипа приймається також (Фасмер II 235; Вегп. І 504) походження від сни. кір «зв’язка шкір або льону», пов’язаного з н. Кіере. — Шанский ЗСРЯ II 8, 133; К1и§е—Міігка 368.
кипарис «південне шпилькове дерево, переважно з пірамідальною кроною», [капарйс, кабирйз Я1 «тс.»;—р. болг. кипарис, бр. кіпарьіс, п. сургуз, ст. сур-гез, ч. сургіз, слц. сургиз, заст. сургіз, вл. сургеза, нл. сургезза, м. кипарис, схв. кїіпарис, чемпрес, слн. сіргеза, цсл. купариск;—запозичення з грецької мови; гр; хиларіоао? є словом середземноморського (Воізасц 535; Егізк II 50) або семітського (пор. гебр. §6рЬег «дерево, з якого зроблено біблійний ковчег», Кіеіп 393) походження; форми західнослов’янських і словенської мов запозичені за посередництвом латинської мови (лат. сургеззиз), схв. чемпрес, мабуть, за посередництвом іт. сір-геззо (Слат. сургеззиз).—Шанский ЗСРЯ II 8, 133—134; Фасмер II 235; БЕР II 374.
[кипень] «кобеняк» ЕЗб IV; — очевидно, діалектний фонетичний варіант деетимологізованоїформи [кепень] «тс.», зближеної з основою кипіти.— Див. ще кобеняк.
кипець — див. типчак.
кипіти «клекотіти, вирувати від сильного нагрівання (про рідину); (перен.) виявлятися великою мірою», кип'ятити, [кипа] «кип’яток, окріп», кип'яток, [кип'яч], кипень, [кипіть Ж, кипбк Ж] «тс.», [кипень] «холод, мороз» Л, [кйпи-тень] «дуже великий холод» ЛЧерк, [кипінь] «тс.; [точка кипіння Ж]», кип'ятильник, кип'ятильня, кип'ятйння «піна під час кипіння», [кип'ячка] «нафта», кипучий, кип'ятйльний, накип, [накйпник] «накип» Ж, [накипчастий] «наваристий» (про зерна) Ж, [прикіпник] «накип» Нед, [скипенйти] «скип’ятити» Нед, [скйпень] «лютий мороз»; — р. ки-петь «кипіти», бр. кіпець, п. кіріес, ч. куреіі, слц. куріеР «тс.», вл. кіріс «сочитися, витікати», нл. кір]ез «кипіти», полаб. і’аірй «кипить», болг. кипя «киплю», м. кипи «кипить; грає, шумує (про вино)», схв. кйпети «кипіти», слн. кі-реіі «тс.», стел, ккшфти «витікати»;—
псл. куреіл (сіє. *кйр-) споріднене з лит. кйреіі «кипіти», лтс. кйреі «диміти, куріти», дінд. кйруаіі «гнівається, кипить гнівом», лат. сиріо «прагну, жадаю»; можливий зв’язок з псл. *корьіеіі «коптіти». — Фасмер II 236; 8Іашзкі II 167—168; Маскек Е8ЛС 314—315; БЕР II 377—378; 8 кок II 82—83; Егаепкеї 325—326. — Пор. квапити, кіпоть.
кйпоть, киптіти, киптюга, кйптява, кйптявий, киптяга, кипть —див. кіпоть.
кипрей (бот.) «зніт, ЕрііоЬіит Б.»;— р. кипрей «зніт», [киперь], п. кіргхуса, слц. курга, кургіпа, болг. заст. кипрей, слн. кірге], кіргс «тс.»;—псл. *кургь (*кургь), очевидно, пов’язане з куреіі «кипіти» (з огляду на те, що визріле насіння, висипаючися з чашечки, ніби кипить) або з давнім коренем тієї ж основи іє. *кцер-/кир- у значенні «пахнути»;— пов’язання з п. кіргошас «ткати крученими нитками» (КозіаПпзкі І 283) або з гр. хблрюе «кіпрський» (Фасмер II 236) помилкове; не виключено, що українське слово походить від р. кипрей.— Шанский ЗСРЯ II 8, 134; Фасмер — Трубачев II 236; 81а\узкі II 168—169; Меркулова Очерки 128—129; Зтимология 1964, 84; БЕР II 375—376.—Див. ще кипіти.— Пор. кйприй.
[кйприй] «пористий; пухкий (про землю)» Ж, [кипряк] «сир з великими порами» Терит. діал.;—ч. курсу «пухлий, буйний; (ст.) старанний, жвавий», слц. кургу «пухлий, м’який», вл. нл. кіргу «слабкий», болг. [китьр] «гарний, стрункий», цсл. ккіпркіи «губчастий»; — псл. кургь «киплячий, набряклий» (звідки, з одного боку, «пористий, губчастий», а також «слабкий, безсилий» і протилежне значення «жвавий, буйний, гарний»), утворене від куреіі «кипіти», як хуіг'ь «хитрий» від хуШі.— Дзендзелівський Терит. діал. 82; 81ашзкі II 169; Бскизіег-Йемю 526; БЕР II 377,— Див. ще кипіти.—Пор. кипрей.
[киптюр] «босяк» Я;—неясне.
[кир1] «сорт легкого сукна Ж; (ст.) сукно Я»;—запозичення з польської мови;—п. кіг «чорне сукно; (перен.) символ жалоби», [кіг, кіег] «проста вовняна тканина різного кольору», ст. кіег
«сукно кращого гатунку; сукно низької якості» виникло на основі скорочення п. ст. кіегіисЬ «добре, якісне сукно», що походить від нвн. КегпіисЬ (<свн. кегпіиосії) «найкраще сукно на противагу звичайному», яке є складним словом, пов’язаним з Кегп «зерно, ядро», спорідненим з псл. *гьГпо, укр. зерно і Тиск «сукно»; пов’язання з тур. кіг «сірий, попелястий» (Кагіо^ісг 8\\'О273; Вегп. І 504—505) непереконливе, зокрема, з погляду семантики.— 81а\\які II 169—170; Вгйскпег 230—231; К1и§е— Міігка 365 , 395, 795. — Див. ще галстук, зерно.
кир2 (імітація курячого крику), кйр-кати (про курячий крик);—звуконаслідувальне утворення.
Кир, Кйра, ст. Кчр-ь «пан» (1627); — р. Кир, бр. Кір; — очевидно, запозичення з грецької мови; гр. Коро? (Кйрое) походить від дперс. К.иги8 «Кір», що відповідає дінд. Кигиз (чоловіче ім’я), і виводиться від Іран. *киг «народжуватися»; пов’язання з гр. хоріон «пан» (Петровский 131—132) менш певне.— СоПзіапНпезси ЗО; Абаев Зтимология 1965, 286—291. — Пор. Кирило.
[кирган] «великий очеретяний курінь, де проживає і зберігає свої знаряддя рибальська артіль на Дніпрі»; — неясне; можливо, утворене на основі тур. киг§ап «фортеця, укріплення».
киргизи «народ тюркської мовної групи», (одн.) киргиз-,— р. болг. киргиз, бр. кіргіз, п. ч. слц. вл. Кіг§іх, м. Киргиз, схв. Киргиз, сли. Кіг§іг; — запозичене з киргизької мови за посередництвом російської; кирг. кьіргьіз «киргиз» продовжує дтюрк. §їг§їг (назва одного з племінних об’єднань тюрків); зближення з тюрк, кут «пустеля; поле» і §іх-так «кочувати» (Фасмер II 237; Мель-хеев 45) необгрунтоване. — Никонов 192; Юнусалиев Яз. нар. СССР II 482; Боев БЕ 14, 425.
киргик (орн.) «степовий дерихвіст, Сіагеоіа погсітаппі ЕізсЬ.» ІІІарл; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; пор. інші назви птаха: укр. [киргиз], р. тиркушка; його голос передається як тріскуча трель кітті-кірріі-кітіі-ти (Птицьі СССР 217—218) або кірлійк,
кірлійк.— Булаховський Вибр. пр. III 213.
[кирд] «отара овець», [кйрда] «тс.» Мо, [кирт\ «зграя, стадо» Я, [кирдач] «чабан великої отари овець» Мо, [кардовий] «старший чабан» Мо, [кирдовйк] «чабан» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. кьірд «отара, череда» походить від схв. крд (<псл. *к'ьГс1ь) «череда», спорідненого з укр. череда. — Бсйеішіко 134; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 158; 81аш-зкі II 153; Сгапіаіа 324; СДЕЛМ 221.— Див. ще череда.— Пор. кирділь.
[кирдатий] «людина з великим носом, догори задраним Я; курносий Ва», [кирдувитий] «кремезний»Я, [кирзатий] «курносий» Ва, [кирдйчка] «мала на зріст жінка, людина» Ва, [кйрдя] «тс.» Ва;—неясне; можливо, результат контамінації слів [куртйй] «короткий» і кирпатий з дальшими фонетичними змінами.
[кирділь] «частина отари овець» Ж» [кирд еля] Ж, [кердель] «тс.» Ж;—п. [кіегсіеі] «стадо овець (кіз), рідше свиней, курей, гусей; група дітей», ч. [кгсіеі, кгтІеГ], схв. крдело, слн. кгбеїо «тс.»;—запозичення з словацької мови; слц. [кгсІеГ, кгтіоі] «тс.» виникло як похідне від псл. *к1Тс1ь, пов’язаного з псл. *сегс1а «череда» (пор. псл. *§1Г(і1о «горло» і *2егй1о «джерело»)^—8Іаш-зкі II 152—153; Масіїек Е8ЛС 291.— Див. ще кирд.
кирея (заст.) «вид довгого верхнього плаща», [керея] «тс.»;— р. ст. діал. кирея «верхній каптан; лисячий кожух», п. заст. кіеге]а «широкий верхній одяг, підбитий хутром»;—запозичення з турецької мови; тур. кеге§е (кагауа, ке-геке) «широкий плащ» утворено від кег-«розтягати», звідки також схв. [сегесе] «вид бавовняного домотканого сукна»; раніше (Вегп. І 504—505, Вгйскпег 228) безпідставно виводилося з тур. кіг «сірий, попелястий»; безпідставним є також зближення (Фасмер ГСЗ 3, 88) з гр. хбрюе «пан».— Фасмер II 237; 8іа\\’зкі II 153; 7а]а.сгко\¥зкі ЛР 19, 36.
[кйржа] «пастуша палиця» Ж; — запозичення з молдавської мови; молд. кьіржз «палиця» походить, очевидно, від стел, крижь «хрест». — УгаЬіе Копіапо-
зіауіса 14, 158; Сгап)а1а 334; СДЕЛМ 221.—Див. ще криж.
кирза «багатошарова технічна тканина (спеціально оброблена, використовується як замінник шкіри)», кирзовий, керзбвий;— р. кирза, бр. кірза;— очевидно, через російську запозичене з англійської мови; англ. кегзе] «кирза» утворено від назви місцевості Кегзеі «Керзі» в Англії. — Шанский ЗСРЯ II 8, 135; ТСБМ II 688; Кіеіп 843.
[кирзати] «просуватися з великими труднощами» Ж, [кирзатися] «тс.» Ж;— неясне.
< [кйрик] «мала на зріст людина» Ва; — неясне; можливо, пов’язане з [кйдик] «маленька людина; попелюшка».
Кйрик; — р. болг. Кйрик, бр. Кірьік, сїсл. Курині, КіорикТі; — запозичення з грецької мови; гр. Клірохое є похідним від Х7|рг>£ (інколи х^рц^) «оповісник; проповідник», пов’язаного з хархаір® «гуджу», спорідненим з дінд. кагий «співець, поет», сагкагіі «згадує, славлячи», Дісл. кгб&г «слава, хвала», двн. (й)гиосі «слава». — Петровский 132; Илчев 256; Егізк І 845; Воізасц 413—414.
кирйлиця «один з двох старослов’янських алфавітів, найближчий до грецького», кирилйчний; — р. кирйллица «кирилиця», бр. кірьіліца «тс.», др. курило-вица «глаголиця», п. сугуїіса «кирилиця», ч. сугіїіка, сугіїісе, слц. сугіїіка, вл. сугіїіка, сугіїіса, болг. м. кирйлица, схв. ййрилица, слн. сігіїіса «тс.»; — утворення, що продовжує із зміною (спрощенням) др. куриловица; похідне від стел. Курилл-к «Кирило», імені одного з просвітителів слов’ян (827— 869 р.), якому приписують винахід глаголиці, названої спочатку його ім’ям, що згодом було перенесене на інший старослов’янський алфавіт.— Фасмер II 237; Истрин Разв. письма 258 —306.— Див. ще Кйрйло.
Кирило, [Кирей] Ж, Кирйлко, Кирй-лець; — р. Кирйлл, бр. Кірьіла, Кірьіл, п. Сугуі, ч. слц. вл. СугіІ, болг. Кйрил, схв. Тійрило, слн. Сігії, стел. Курила, Кирил-к, Коурил-ь, Кюрил-к;—через церковнослов’ янську мову запозичено в давньоруську з грецької; гр. КоріТАос;
(род. в. Ки ріллею) «Кирило» пов’язане з хорюд «володар; пан, господар, глава; господь» і, можливо, первісно означало «господарський»; західнослов’янські і словенська форми запозичено за посередництвом лат. Сугіїїиз «Кирило».—Сл. вл. імен 213; Петровский 132.
[кирйнити] «порпатися; приводити в безладдя; бруднити; густо текти» Ж, [керйнити] «тс.» Ж. [кирйнник] «безладна людина; нехлюй, нечепура; багач» Ж, [кирйнниця] «помийниця; лайливе слово на позначення жінки», ]кирйння] «купа; мазанина», ]керйне] «тс.» Ж, [кирйня] «горілка», [кирйнний] «брудний, забруднений»; — неясне; виводилось (Макаруш-ка 10) від тур. кіг «бруд».
[киричкй] «овечі загони з пакілків та повсті проти хуртовини» Я; — неясне.
кирка «великий молоток із загостреними кінцями», [кйрочка] «невелика сапка для цибулі, моркви» Дз, окиркбвка, окиркувати; — р. кирка «кирка», бр. кірка «тс.»;—очевидно, запозичення з турецької мови; пор. тур. кіігек «лопата; совок; весло»; менш певне пов’язання (Маїгепаиег ЬЕ 8, 165) з гр. хєрхї^ «ткацький човник; велика гомілкова кістка; осика».—Фасмер—Трубачев II 238.
кирлйг —див. ґирлиґа.
[кйрлик] (орн.) «чайка, Уапеііиз уа-пеііиз Ь.» Я; — очевидно, звуконаслідувальне утворення (пор. інші назви чайки: [кигйтка, кигйчка, гігічка, ковбик, квикун]). — Пор. кир2.
[кйрнак] «палиця, патик» ВеЛ, [кир-наччя] «паліччя» ВеЛ, [кирмак] «кривий шматок дерева» Ж’>—неясне; можливо, видозмінене щодо словотвору і семантики запозичення з словацької мови (пор. слц. кгпас «кряж, колода, оцупок»), [кирнастий] «поганий, неотесаний» Я; — не зовсім ясне; можливо, утворене на основі схв. кріЬаст «обламаний; ушкоджений; вищерблений; неповноцінний», етимологічно пов’язаного з укр. [корняти] «колоти, бити, рубати» (слово, мабуть, походить з мови сербів, що селилися на Україні в XVIII ст.).
[кйрняти] «хворіти» Ме, [кйрнявий] «хворобливий, нікчемний» Ме; — неясне; можливо, результат формального перетворення вихідного [хйрляти] «не
здужати, хворіти» під впливом болг. [кТ>рня] «обрізаю (дерева); обрубую (гілки)», {к'Ьрн} «із зламаним рогом; з відбитими вінцями (про посуд)».
[кироман] (бот.) «кермек широколистий, Ьітопіпт Іаілїоііит (8т.) Кіге (Зіаілсе ІаШоїіа Б.); гоніолімон татарський, Оопіоіітоп іаіагіспт (Б.) Воізз. (Зіаіісе Іаіагіса Б.)» Ж, [кіроман] «тс.» Мак; — очевидно, пов’язане з кермек (див.).
кирпа1 «кирпатий ніс; кирпата людина», кирпань, кирпатий, [кирпавий] «кирпатий» Ж, Ікйрпий, кирсатий] «тс.» Ж, кйр питися «задиратися» (про ніс) Ж;—бр. кірпатьі «кирпатий», п. [кіг-раіу, кіеграіу] «присадкуватий» (з укр.); — остаточно не з’ясоване; можливо, походить від видозміненого п. рег-каіу «кирпатий», слова нез’ясованого походження (Вгііскпег 402), можливо, пов’язаного з п. [регкаї «картопля» (8 XV IV 115); українські і білоруські форми зіставляються також (Мартьінау Лек-січньїя балтьізмьі у белар. мове 28; Бу-лахау Веснік БДУ 1970/2, 84—85) з лит. кігріі «різати»; іменник кирпа є, очевидно, зворотним утворенням від прикметника кирпатий.
[кирпа2] «жіночий очіпок» Мо; —запозичення з молдавської та румунської мов; молд. кьірпз «хустка, ганчірка» і рум. сігра «тс.» походять з південнослов’янських мов; пор. болг. іСЬрпа «хустка», схв. крпа «ганчірка, латка», що зводяться до псл. *кДра «щось відрізане», спорідненого з лит. кпгріпз «швець», кігріі «кроїти», які виводяться від іє. *(з)кег-«різати», розширеного елементом -р- (з іншим розширенням -п- (-н-) той самий корінь виступає в псл. *кіГП'ь «обрізаний», укр. карна(р)ухий).—СДЕЛМ 222; БЕРМ 154; 8кок II 210.— Пор. карнавухий.
[кирпйч] «плитки гною як паливо», [керпйч] «плитки для палива з моху, кізяків та ін.; плитки глини з соломою як будівельний матеріал» Ва, [кирпичйна] «плитка гною для опалення»; — р. кирпйч «цегла»; — запозичення з тюркських мов; тур. кегрід «цегла-сирець», тат. кирпеч «цегла» виводяться з перської мови.— Шанский ЗСРЯ II 8, 136; Фасмер II 238; Шипова 183; Вегп. І 501.
[кирполої] «дерев’яні вила з трьома зубцями», [кирполбги, тирполбги] «тс.» Ва; — неясне.
[киртавий] «скарлючений» ВеЛ, [кир-тавець] «невелика скарлючена людина» ВеЛ; — неясне; можливо, пов’язане з слц. кгі «кріт».
[кйря] «сокира» Ва;—неясне; можливо, результат деформації слова сокира, властивої дитячій мові, про що свідчить також палатальність р'.
киса —див. кеса.
кисень «хімічний елемент Оху§епі-ит»;—похідне утворення від киснути, вільний переклад новолатинського наукового терміна оху§епіит, утвореного на підставі гр. «кислий» і	«на-
роджую» (пор. точніші кальки р. болг. кислорбд, бр. кісларбд)’, виникнення українського терміна припадає на кінець XIX ст. (відбитий уже у словнику Же-лехівського І 1886 р.); можливо, безпосередніми зразками були схв. кйсйк «кисень» (для основи) і п. заст. 2у\\-’іеп «тс.» (для суфіксальної частини). — Див. ще киснути.
кисет, {кесет Ж, кисетйна, кесетйна Ж1;—бр. кісет-,—очевидно, запозичення з російської мови; р. кисет, мабуть, виникло на основі [киса], пов’язаного з укр. киса «мішечок; капшук»;— причина виникнення форми неясна (можливо, вплив з боку якогось французького слова, наприклад, саззеНе «шкатулка»); виведення слова безпосередньо від фр. саззеі-[е (Желтов ФЗ 1876/1, 23) непереконливе.— Шанский ЗСРЯ II 8, 136; Фасмер II 239; Шипова 184.—Див. ще кеса.
[кйсим] (у словосполученні кйсим (секим) голова «про відрубування?») Ж;— неясне; можливо, запозичення з турецької мови (пор. тур. кізіт «частина, частка», кізіт кізіт «частинами»).
[кисйр] (зб.) «вівцематки із щойно народженими ягнятами» Ж; — очевидно, запозичення з тюркських мов (пор. тур. кізіг «безплідний», тат. кьісьір «ялова; нетільна, нежеребна»).
[кис-кис] (вигук, яким нацьковують собак), [кс-кс-кс\ «тс.» (Ме);—нл. куз «тс.»; — очевидно, результат фонетичної деформації та одночасної деетимологіза
ції вихідного кусй-кусй, форми наказового способу від кусати (див.).
[кйслище] «стадо, гніздо, зборище риб, комах»; — очевидно, результат фонетичного перетворення попереднього *[кишлище] «тс.», пов’язаного з [кйшлб] «житло, гніздо; хуторець». — Грінч. II 240. — Див. ще кйшлб.
кйснути «ставати кислим; довго мокнути», кйсти, кислити, кисліти, кислішати, кислий, кислуватий, кислотний, киселиця, «кисла страва, компот із свіжих вишень, слив; [яблуня, що родить кислі яблука Мо]», [киселйчник] «посуд для кислого компоту» Ж, кисіль, [кис-лань] «кислота» Я, [кислець] «кисень» Я, [кислицівка] «наливка, настояна на кислицях» Я, кислиця, «кисле яблуко; яблуня, що родить кислі яблука», [кислйччя] (зб.) «дикі яблуні», [кислівка] «яблуня, на якій ростуть кислі яблука; річка, на берегах якої ростуть дикі яблуні» Я, кислота, кислотування, [кйслощі] «кислота», [кислявка] «порода грибів» Мо, кисляк «кисле молоко; [похмура людина Я]», кислятина, [кислятйння] «кислятина» Я, [кйсник] «заквас» Ж, закис, окис, окисел,, окислювач, окислювальний, окисний, перекис, розкислювач; — р. киснуть «киснути», бр. кіснуць «тс.», др. кьіснути «мокнути на дощі», п. кізп^с «киснути», ч. кузпоиіі, слц. кузпйі’, вл. кізпус, нл. кізпиз «тс.», болг. кйсна «мочу, мокну», м. кисне «кисне», схв. кйснути «киснути; мокнути на дощі», слн. кізпііі «киснути», стел. віі(с)ккіскж-ти «квасити, киснути»; — псл. кузіі, кузпдіі «киснути; (первісно) мокнути»; — споріднене з лтс. кизаі «кипіти», а також, мабуть, з дінд. киіііііаіі «смердючий»; іе. *киі->балто-сл. *кйІ-з-; пов’язують також (Масіїек Е8ЛС8 315) з псл. куреіі «кипіти», вбачаючи, зокрема, в ч. кузаіі «киснути» інтенсивну форму з суфіксом -з-; пов’язання з лит. каигбіі «киснути» (Лапасек БЕ 59, 419) менш переконливе. — Фасмер II 239—240; 81ашз-кі II 172—174; БЕР II 389—390; 8кок II 84—85; Вегп. І 678—679; Рокогпу 627—628. — Пор. квас, кйсень, кисянка.
[кистець] (бот.) «ВИД ПЛІСНЯВИ, Ре-пісіїїіиш §1аисиш Ьіпк. (Репісіїїиш)» Ж, [кистянка] (у словосполученні к.
цвіль «тс.») Мак; — очевидно, похідне утворення від [кисть] «пензель, щітка»; найімовірніше, слово є неточною калькою нвн. РіпзеїзсЬіттеї «тс.» (букв, «пензель-цвіль (пліснява)»). — Див. ще кисть.
кистимень — див. кестемен.
[кистюх] (ент.) «Сегаіоро§оп Меі§.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [кисть] «пензель, щітка» у зв’язку з зовнішнім виглядом комахи (пор. німецьку назву Вагітйске, букв, «бородатий комар»),
кисть «рука (від зап’ястя до кінця пальців); [щіточка, пензель; гроно ЖЬ>> [кйстка] «щіточка; гроно» Ж; — р- кисть «частина руки; пензель; гроно», бр. кісць, др. кисть «пучок, в’язка», п. кізс «пучок, гроно», ч. [кузі’] «пучок, в’язка, букет», слц. [кузі’, кузіка] «китиця», нл. кізіа, кіз(і)ка «пучок, снопик, китиця», болг. діал. м. кйска «букет, пучок, китиця», схв. кйст «пензель», слн. [кізі] «тс.», цсл. кисть «пучок; гроно»; — псл. кузіь (<*куііь) пов’язане з куіа «китиця». — Фасмер 11 240; Преобр. І 310; 81а\\'зкі II 176—177; Вгйскпег 231; Масіїек Е81С315—316; БЕР II 390; Вегп. І 679. — Див. ще кита.
[кисянка] (бот.) «барбарис звичайний, ВегЬегіз уи1§агіз Б.» Я, [кислиця Мак, кислйч Ж, кисличник Мак, кис-лянка Мак] «тс.», [кисличка] «ягода барбарису»;— похідні утворення від кислий; назви зумовлені кислим смаком ягід і листя цього дерева. — Див. ще кйснути.
кит1 (зоол.) «Ваіаепа», китеня; — р. болг. м. кит, бр. кіт, др. кить, схв. кйт, стел, кит-к;—запозичення з серед-ньогрецької мови; сгр. гр. хтДос; «кит» етимологічно неясне. — Шанский ЗСРЯ II 8, 139; Фасмер II 240; БЕР II 392— 393; 8кок II 85; Вегп. І 506; КІеіп 263; Егізк І 845—846; Воізасц 451.
кит2 «замазка для вікон», [кіт] «тс.» Ж, [китоват] Л, [скітувати] Нед; — р. [киті «замазка для вікон», бр. кіт, п. кіі, ст. кііа, ч. куі, слц. §іі, вл. кіі, нл. кііа, м. кит, сх,в. [кйт], слн. кіі «тс.»; — запозичене, можливо, за польським посередництвом, з німецької мови; нвн. Кііі (<двн. циііі (киіі) «клей»)
«замазка, мастика; цемент» споріднене з дінд. іаіи «лак; гума», лат. Ьіійтеп «мінеральна смола, асфальт», лат. (з галльської) Ьеіиііа «береза» (з дерева кельти видобували смолу), що разом з ним виводяться з іє. *§їїеіи- «смола, живиця».— 81ашзкі II 177; МасЬек Е8ЛС 315; БЕР II 393; К1и§е—Міігка 372; Маїсіе— Ноїш. І 103.
[кита] «китиця», {китай] «волоть», ВеЛ, {китайка} «тс.» Ж, китиця, {китичка} «вид розмальовування глиняного посуду» Я, {кить} «тс.» Ж, {китюх} «лисячий хвіст», {киткй} (мн.) «коси над вухами», {китчастий} «оздоблений китицею», {китйстий} «волотистий» (про просо) ВеБ, [китйти] «робити китиці»; — р. [кита] «стебло (хмелю, гороху тощо)», бр. кипа «в’язка», п. кііа «китиця; пук, в’язка», ч. ст. куіа «гроно, китиця; в’язочка, букет», ч. куіісе «букет», вл. кііа «гроно, пук», болг. кишка «букет», м. кита, китка «в’язка; букет», схв. кита «зелена гілка», слн. кііа «коса; пук, в’язка (льону)»; — псл. куіа «гроно; пук, в’язка»; — споріднене, мабуть, з лит. кйііз «пасмо волосся» (пор. слн. кііа «коса; пук, в’язка льону»), яке зводиться до іє. *кйріа- з коренем *кйр-, що пов’язується також з сиЬь, укр. чуб’, зіставляється ще з лит. зкйзіі «брити, скребти», зкйіаз «клапоть» (8сНизіег-8е\\'с 520—521); менш переконливе пов’язання з лат. сісПіа «болиголов» (Реіегз-зоп ІЕ 34, 227—228).— Фасмер II 240; 81а\узкі II 178; Вгііскпег 231; БЕР II 393; 8кок II 86; Рокогпу 956. — Пор. кетяг, кисть, китник, скубти, чуб.
китайка «шовкова або бавовняна тканина, вивезена з Китаю; [обрізок кольорової тканини як дитяча іграшка Меі», {китай} «китайка», {китаєвий} Ж> китайковий СУМ, Ж, {китайчаний, китай-частий];—р. китайка «китайка», бр. кітайка «тс.», п. кііа]ка «блискуча шовкова тканина», слц. куіа]ку «оздоблені торочки, китиці», болг. (заст.) китайка «вид бавовняної тканини», схв. сііа]ка «китайка»;— похідне утворення від назви країни Китай; п. кііа]ка, мабуть, запозичено із східнослов’янських мов.— Віам'зкі II 179; Вгйскпег 231; Вегп І 505—506. — Див. ще китайці.
китайці (одн. китаєць} «народ, що становить основне населення Китайської Народної Республіки», китаїст, китаїстика, китайча, китайченя, ки-тайчук, китаянка; — р. китайцьі «китайці», бр. кітайцьі «тс.», ч. слц. заст. куіа]зку «китайський», болг. китайци «китайці»; — запозичення з тюркських мов (пор. тат. кьітай «китаєць; китайський», Кьітай «Китай», тур. ст. Хьітаі «північний Китай», дтюрк. Хїіа] «Китай; китайський»), де значення «китаєць; китайський; Китай» виникло замість давнішого етнонімічного «кидани» у зв’язку з тим, що в X ст. тунгусо-мань-чжурське плем’я киданів захопило північну частину Китаю; дтюрк. <3їіа]’ «кидани» через кит. К’ііап зводиться до самоназви киданів кидан (пор. евенкійське фольк. кидан, евенське фольк. киданії, кйданйн'да «тс.»).— Фасмер II 240—241; Никонов 193; Мельхеев 45 — 46; 81атекі II 179; БЕР II 394; Вегп. І 506; Радлов 2, 1723; ССТМЯ І 391.
китник (бот.) «лисохвіст, Аіоресигиз Б.» Мак;—пов’язане з [кита} «китиця, волоть»; назва зумовлена формою суцвіття рослини — густої колосовидної волоті (Вісюліна—Клоков 152).— Див. ще кита.
[китушка] (бот.) (у словосполученні к. червона «лобода багатолиста, Сйепо-росішт Іоііозит (Моепсй.) Азсйегз (Віі-іит уіг§аіит Б.)» Мак; — можливо, похідне утворення від [кита] «китиця» з огляду на численність листя (Флора УРСР 4, 284—285).
[ких] (імітація сміху), [кйхкати] «хихотіти, сміятися, кевкати», [кйхавиця] «коклюш» Ж, [кйхавка] «чхавка» ВеЛ; — п. вл. кісйас «чхати», ч. кусйаіі, слц. кусйаі’, нл. кісЬаз, болг. кйхам, м. {кй-хка], схв. кіцати, кйхати, слн. кійаіі «тс.», кіЬаіі зе «хихотіти»; — псл. кухь, кьхь (=слн. кеЬ «чих»), кухаїі, що існували, очевидно, як фонетичні варіанти до псл. сіхь «чих», *сьхь «тс.», сьхаті, сіхаїі; — звуконаслідувальні утворення; поєднання значень «чхати» і «хихотіти», судячи з його наявності також у словенській мові, можливо, давнє. — Фасмер IV 367—368; Зіашзкі II 133; БЕР II 401; Вегп. І 658. — Пор. чхати.
кйці-баба «гра в жмурки; різновид цієї гри»; — очевидно, складне утворення з основи дієслова [кицяти] «доторкатися рукою (у грі в жмурки)» та іменника баба. — Див. ще баба, кицяти.
[кйцка] «кусок дерну; груда землі, вивернута плугом», [кецка] «тс.»;— неясне.
киця1, кицька, кйцю-кйцю, киць-киць — див. кіт.
[киця2] «мале горнятко» Ж, [кицйне, киц.ятко] «тс.»; — очевидно, утворене на основі нвн. Кеззеі (<двн. кеззії) «котел, казан», спорідненого з дфриз. геіеі, дангл. сіеіеі, англ. сИеШе, дісл. кеііП < пгерм. *каШа-, що походить від лат. саіі1(1)из, зменш, від саіїпиз «глиняна чаша, миска, блюдо; плавильний тигель».— К1п§е—Міігка 365. — Див. ще котел.— Пор. кишлик.
[кицяти] «бити, доторкатися рукою у грі в жмурки» ж, їкацяти] «тс.» Ме, [кйцнути] «вдарити рукою одного з учасників якоїсь дитячої гри» Мо, [каця] (вигук, з яким той, хто жмуриться, доганяє і вдаряє рукою тих, хто ховаються і втікають) Ме;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане (як запозичення) з молд. акзца «зачепити», рум. аса[а «тс.»; може бути зіставлене також з етимологічно неясним слц. кускаі’ «плямити»; пов’язання всіх цих слів з п. кі-сас «стрибати з припаданням до землі» (напр., про зайця), [кісас зі^І «валятися», ч. (мор.) [кіскаі (§іскаІ)] «стрибати на одній нозі», слц. кускаі’ «розкидати, розсипати» (81ашзкі II 132) необгрунтоване,—Пор. каця.
[кйча] «бугай» Я;— неясне.
[кйчеленок] «кісточка, щиколотка; кукса» Ж, [кйчеренок] «тс.» Ж;—очевидно, результат метатези форми [чй-колонок.] «кісточка, щиколотка» і вторинного зближення її з [челенок] «кістка, суглоб (у пальці)» та дальшої деетимологізації.— Див. ще челен, чйколо-нок.
[кйчера] «гора, покрита лісом, крім вершини»; — ч. [кусега] «верх», слц. [ку-сега, кусег] «стрімка гола вершина», м. кичер «пасмо; китиця, гроно (винограду тощо)», схв. [кісег] «заросла вершина гори»; — псл. *кусега, очевидно, похід -440
не від *кука «жіноча зачіска, коса»; менш обгрунтоване виведення (8сйе-Іпсіко 134; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 158) від рум. сйісіига «іній, паморозь».— Див. ще кйка2. — Пор. кйкоть, кукса, кучер.
кйчка —див. кйка2.
[кичкилда] (лайл. про крихкотілу повільну жінку) Я;—неясне; можливо, афективне зображальне утворення.
[кйчматися] «копатися, возитися»; — неясне.
[кичувати] «корчувати»;— очевидно, пов’язане з р. [кйчка] «пень або корінь, що лишився в землі після зрубаного дерева».— Див. ще кйка2.
киш (вигук, яким відганяють курей), кишкати; — р. [киш] «киш», бр. кьіш, п. кузг (з бр.) «тс.», ч. кус (кус) (вигук, яким відганяють кіз), болг. к'ьш (вигук, яким відганяють птахів, зокрема курей), схв. к'із (вигук, яким підкликають або відганяють собак);—очевидно, псл. куз, кьз звуконаслідувального походження, паралельне лит. ііз (вигук, яким відганяють курей і птахів), лтс. Нз «тс.». — Фасмер II 242; 81ашзкі III 502, — Пор. кшу.
кишеня, [кешеня], кишеньковий; — р. [кишень] «кишеня», [кишеня] «тс.; черево», бр. кішзнь «кишеня», кішзня, п. кіезхеп, ч. [кезепа], слн. [кезеп, ке-зепа, кізепа] «тс.»;— псл. *кузеп]а, можливо, «гаман з кишки», утворено, мабуть, від кузька «кишка»; варіант кешеня виник вторинно внаслідок дис-тантної асиміляції голосних;—п. кіе-згепіа могло постати внаслідок схрещення рефлексів псл. * кузен] а і *к'ьзепь «шлунок, нутрощі» (збереженого в п. ст. кзіепіес «тс.» і полаб. 1’езіп «шлунок»); те саме, можливо, стосується також чеських та словацьких слів; думка (Мікі. ТЕ1 2, 109; Маскек Е8ЛС 249) про зв’язок слова з тюркізмом киса «мішечок» не доведена. — Дзендзелівський УЗЛП 72 —73; Фасмер II 242; 81а\узкі II 158—159; Вгііскпег 278; Вап-кошзкі ЛР 61,44; Вегп. І 503. — Див. ще кйшка.
кишіти, [кишня] «велика кількість» Я, кишма (у виразі к. кишіти (підсильне) «особливо, дуже кишіти»);—р. ки-
шеть, бр. кііизць;— псл. [кузеіі);— споріднене з лит. кихеіі «ворушитися», кйзіпіі «мішати, зачіпати», лтс. кизіеі «рухатися, ворушитися», кизпаі «рухати, ворушити»; пов’язується також (Вапкошзкі ЛР 56, 46) з псл. куз- як первісне «киснути, бродити, ворушитися»; менш переконливе пов’язання (Вегп. І 672) з гр. хихоі® «мішаю, зачіпаю, ворушу».— Фасмер II 242; Мар-тьінов Сл. и ие. аккомод. 124—125.
кишка, кишечник, [кишкївка] «струна з кишки» Ж, [кишманй] «нутрощі зарізаної свині; неїстівні нутрощі риби» Мо, [кишкун] «кабан з одним ядром», [кишкань] «тс. (і про чоловіка)» Я, [киш-катий] «з червоним наростом на голові» (про індика);—р. кишка «кишка», бр. кішка, п. кізгка «тс.», ч. [кузка] «ліверна ковбаса», полаб. і’аіза (<*куза) «нирка», болг. [кишка] «квач, умочений в дьоготь, для зволоження пальців при прядінні; квачик», слн. кізка «чорнильний горішок», цсл. кишккд «шлунок; утроба»;—псл. *куза, *кузька «кишка, живіт, шлунок»; — можливо, споріднене з дінд. кбзійаіі «нутрощі, кишки», утвореним від іє. *(з)кеп- «покривати, затуляти» (Рокогпу 951—953); пор. як семантичну паралель лтс. гарна «кишка», лит. гагпа «тс.», пов’язане з іє. *§’Ьег- «обіймати, оточувати, хапати», а також лтс. сі^а «кишка, ковбаса», лит. (1е8(е)га «ковбаса», пов’язані з іє. *с1ек’- «брати» (МйЬІ.—Епсіг. IV 690— 691); можливо також, що праслов’янська форма зводиться до іє. *кйз- «випуклість, склепіння» (Лапгеп 7Г81Р11 15, 49—60); етимологічний зв’язок з р. ки-шеть (Вгйскпег 231) не очевидний.— Шанский ЗСРЯ II 8, 140; Фасмер II 242; 8Іашзкі II 174—175; Вапкошзкі ЛР 56/1, 46.— Пор. кишеня.
кишлак; — р. болг. кишлак, бр. кі-шлак; — запозичене з узбецької мови, очевидно, за російським посередництвом; узб. (<чаг.) цишлоі$ «кишлак» (<«зимове кочовище»), як і споріднене тур. кізіак «зимівля; зимові квартири; зимове пасовище», є похідним від циш «зима», спорідненого з тур. кіз «зима, холод», тат. кьіш «тс.», як. кьіс (устата) «(протягом) зими», кьістьік «зимовий»,
чув. хел «зима», дтюрк. цїз «тс.», можливо, пов’язаного з фін. куіша «холод», саам. §а!таз «тс.», ерз. кельме «холод, холодний», мар. кьілме «мерзлий, мерзлота».— Шанский ЗСРЯ II 8, 140; Шипова 186; Дмитриев 588; Егоров 297.
[кишлик] «військовий казанок» ВеЛ;—очевидно, запозичення з польської мови; п. [кі&іікі «казанок (особливо військовий)», мабуть, походить від нвн. Кеззеї «котел, казан». — 8XV II 343.— Див. ще киця2.
[кйшлб] «житло, гніздо; ліжко, постіль Ж; хуторець Мо»; — очевидно, видозмінене запозичення з турецької мови; тур. кізіа «казарма; зимові квартири» є похідним від кіз «зима, холод» і споріднене з узб. цишлоц «кишлак». — Див. ще кишлак.— Пор. кйслище.
[кишмен] «береза» Мо, [кишмйн] «тс.» Мо; — неясне.
кишмиш «сорт дрібного винограду без кісточок, з якого виготовляють ізюм з тією самою назвою»;—р. болг. кишмиш, бр. кішмїш, п. кізгтізг;—запозичення з тюркських мов; Крим.-тат. аз. кишмиш «сухий виноград, ізюм; виноград без кісточок», Мабуть, походить від перс, кезтез «кишмиш; ізюм»; виведення слова від тюрк, цїз- «стискати, давити» (УатЬегу 84) сумнівне; п. кізгтізг вважається (8 XV II 342) запозиченим через російське посередництво.— СІС 327; Фасмер II 243; Шипова 186; Дмитриев 538; Ьокоізсії 95.
[кишнець] (бот.) «коріандр посівний, Согіапсігит заііуит Ь.» Пі, Мак;—р. [кишнец] «тс.»; — запозичення з турецької мови; тур. кізпіз «коріандр» походить від перс. кізпі§ (кізпїг) «тс.».— Макарушка 10; Фасмер II 243; Шипова 186; Мікі. ТЕ1 2, ПО; Казапеп УегзисЬ 273.
[кишора] «копиця з п’ятнадцяти снопів» Мо, [кішора Ме, кісьдра Мо, ка-сьбр ЛЧерк] «тс.»;—-запозичення з молдавської мови; молд. пичбр «копиця; нога», [кичбр, кишбр] «тс.», як і рум. рісібг «тс.», аром, сііісіог «нога», походить від лат. реілоіиз «ніжка», зменш, від рез, ресііз «нога». — Мельничук Молд. зл. 167; СДЕЛМ 316. — Див. ще педаль.
киявчати —див. кіявкати.
[киянІ «дрюк ВеЛ; великий ковальський молот Л», киянка «довбешка; [дерев’яний молоток у столяра; праник ЖЬ, [киянь] «киянка; дерев’яний молоток у бондаря» Ж;— Р- киянка, п. [кі-]’ап[ «дерев’яна палиця; дрюк, дерев’яний молот», ст. кі]апіа «праник; терлиця», ч. ку]ап «кий», слц. [кі]ап] «довбня, товкач, яким б’ють по сокирі при рубанні товстих колод», вл. кі]'епса «праник»; — очевидно, експресивне збільшувальне утворення від кий (псл. ку]ь); не виключений частковий вплив з боку польської або словацької мов.— БсЬизіег-Бехус 523.— Див. ще кий1.
[киянець] «нога із стегном у м’ясній туші» (Лебедин, пов.);—неясне; можливо, результат вторинної адаптації (зближення з кий) запозиченого лит. кода «нога», к6]іпІ8 «ножний».
[киях] (бот.) «рогіз, Турка Б.; качан (кукурудзи); волоть проса», [кияхй] «палки рогозу ВеНЗн; кукурудза Л», [кияк] «рогіз» Мак, [кияки] «тс.» ВеЗН, [киехи] «кукурудза» Л, [кийки, киюшки, кійкй Д, кіляхй, кітяхй, кіяхй] «тс.» Л, [кийбшник] «поле, з якого зібрано кукурудзу; стебла кукурудзи» Л, [кияшйн-нє, кияіиник, кіяиійнне, кіяшник] «тс.» Л; — р. [киях] «рогіз», [кияшек] «тс.», [киюшка] «кукурудза», [киевка] «тс.; рогіз», [киек, кийки] «тс.», бр. [кіеука] «рогіз», [кіеунік] «тс.», [кьіях] «початок кукурудзи», [кіти] «тс.; рогіз; палка рогозу», [кіюиіка] «кукурудза»;—назви рогозу є похідними від др. кий «кий, палка» за подібністю суцвіття рогозу до круглої палки; назви кукурудзи є похідними від назв рогозу за подібністю качана кукурудзи до суцвіття рогозу.— Див. ще кий1.
[кібгати] «важко щось підіймати» Ж; — неясне.
кібернетика «наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних керуючих системах», кібернетичний;— р. болг. кибернетика, бр. кібернетика, п. суЬегпеіука, ч. слц. вл. куЬегпеііка, схв. кибернетика, слн. кі-Ьегпеїіка;—запозичення з російської мови; р. кибернетика (1968 р.) є каль-442
кою англ. сіЬегпеіісз «кібернетика» (у цьому значенні запроваджено вперше американським ученим Н. Вінером у 1947 р.), утвореного на підставі гр. хп|3єртт]тіх7) (Платон) «мистецтво управління», похідного від хДДруасй «правлю; веду; управляю, керую», яке є словом нез’псованого, мабуть, середземноморського (неіндоєвропенського) походження.— СІС 327; Шанский ЗСРЯ II 8, 124; Кораііпзкі 188; Н. Винер, Кибернетика. М., 1968, 56—57; Кіеіп 389; Воізасц 527—528. — Пор. губернатор.
кібець (орн.) «кібчик, Раісо уезрег-ііпиз Б.», [кйбець Пі, кббець Пі, Ж, ков-бець Ж1, кібчик, [кйбчик Ж, кббчик, ку-пец ВеБ, якубец ВеБ] «тс.», кібченя «пташеня кібця»;.— р. кббчик «кібець», п. коЬіес, слц. коЬес «тс.», болг. [кобіц] «рід сокола», м. кобец «яструб-гороб’ят-ник», схв. к'обац, слн. коЬес, зкбЬес «тс.»;—псл. коЬьсь «кібець; хижий птах»; — слово без твердо встановленої етимології; можливо, пов’язане з псл. *коЬііі «ворожити з лету птахів»; у такому випадку споріднене з дісл. Ьарр «щастя», норв. Ьерреп «щасливий», дірл. соЬ «перемога» (Мозгупзкі КБ8 II 1, 408—413; 8кок II 116); можливо також, що псл. коЬьсь споріднене з такими назвами хижих птахів, як двн. ЬаЬиЬ, дісл. Ьаикг, свн. ЬаЬісЬ, нвн. НаЬісЬІ «яструб» (Булаховський Вибр. пр. ПІ 262; Вегп. І 535); менш певне звуконаслідувальне пояснення і зближення з словами кобза і щебетати (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25), як і зближення з алб. зИкаЬе «орел, коршак» (Меуег ЕШ 406).— Шанский ЗСРЯ II 8, 178; Фасмер II 267— 268; Біахузкі II 295—297; Вгйскпег 240— 241; БЕР II 501; ЗССЯ. 10, 101—102.
[кіблик] «сидень, домонтар» Я;—неясне; можливо, утворене на основі кубло «лігво; гніздо; (перен.) людське житло».
[кібчити] «бити, лупцювати»; — очевидно, афективне утворення; можливо, пов’язане з кібець (бити, як кібець).
[ків] «імітація крику свині» Я, [кі-викати] «кигикати» (про чайку) ВеБ;— звуконаслідувальні утворення. — Пор. кувікати.
ківер «військовий головний убір», [кйвер] «тс.»; — р. кйвер «ківер», ст. кй-
верь «тс.; весільний вінець», бр. ківер «ківер», п. кі\уіог «висока гостроверха шапка, ковпак», ст. кЇАУІегг «тс.», ч. ст. кууіг «вид капелюха», [(мор.) §єуєгєс] «вид валаського капелюха», слц. [§е-уегес, «еуегекі «тс.», болг. кйвер «ківер», схв. сіуегіса «шапка»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. кйвер походить, мабуть, за посередництвом якоїсь субстратної волзько-фінської мови з приголосним В як замінником іншомовного б (пор. мар. кйвар (вим. кіВаг) «велика дерев’яна чаша») з прибалтійсько-фінських мов (пор. ест. кііЬаг «капелюх, шапка», [кйраг], лів. кіЬаг (кіі-Ьаг), фін. курагі, [курага], вод. сйраг «тс.»); прибалтійсько-фінські слова є запозиченням з балтійських мов (пор. лит. керйге «шапка; кашкет», лтс. сериге «шапка», споріднені з псл. серьсь, укр. чепець)\ менш обгрунтованим є пряме виведення слова (Кірагзку Ваііепсі. 160) від сумнівного прибалт.-фін. *кііуаг; ще сумнівніші інші пов’язання: з цсл. і.иворк (<сгр. ифшріоу) «металевий кубок у формі бобового стручка» (Вгйскпег 218ІРЬ 16, 206), з псл. кууаіі, укр. кивати (Вгйскпег РР 6, 592; Вегп. І 680), з р. коврйга, ковьілять (<іє. *кеи-«гнути») (Ильинский ИОРЯС 4/1, 122 — 124), з нн. кіеуег «щелепа, вилиця» (Соболевский РФВ 70, 80), з гр. хїбаріе «вид перського тюрбана» (Тікііп І 347); окремого з’ясування вимагають факти західно- й південнослов’янських мов.— Фасмер II 228—229; 81а\узкі II 180— 182; Ргаепкеї 241. — Див. ще чепець.
[ківетбра] «половина плота сплавного дерева»;—неясне.
ківі (орн.) «безкрилий птах Нової Зеландії (Аріегіх аизігаїіз)», ківі-ківі «тс.»; — р. кйви, кйви-кйви, бр. ківі, ківі-ківі, п. кілмі, болг. кйви, схв. кйви, слн. кіуі;—запозичено з англійської мови, очевидно, за російським і польським посередництвом; англ. кІАУІ (кІАУІ-кілмі) походить з мови маорі, тубільців Нової Зеландії, де відповідне слово є звуконаслідувальним утворенням.— Кіеіп 848.
[ківіта] «обід навколо ліри» Я, [кібї-та] «тс.» Я;—неясне.
[ківкй] (деталі ткацького верстата — Дві вертикальні планки, які разом з ля
дою створюють раму для основи; інакше хвости або лядобійці);— п. кіху-кі «вид коловорота»;—очевидно, фонетичний варіант форми * кивки, пов’язаної з [киватися] «гойдатися». — Див. ще кивати.
ківш;—р. ковш, бр. коуш, др. ковшь, п. [котег] (з укр. або бр.);—запозичення з литовської мови; лит. кап-заз «ополоник, ківш, велика ложка; череп; черепашка слимака» пов’язане з лит. кіапзаз «череп, чаша», лтс. капзз «тс.; ложка», спорідненими з дінд. козак «посуд, бочка», гр.хапхїоу «кубок»; виведення з східних мов (Шанский ЗСРЯ II 8, 181—182) малопереконливе. — Москаленко УІЛ 31; Фасмер—Трубачев II 273; ЛаучютеВЯ 1972/3, 102, 105; Вегп. І 594; Ргаепкеї 231—232. — Пор. кауш.
[ківшйця] «нога до коліна» Я;—неясне; можливо, утворене на основі зменш. [* кульшйця] від кульша «стегно», що зазнало гіперичного переходу у >і (за зразком [вул\ —віл) і вторинного зближення з ківш.
кіготь, [кйготь Ж, кіхоть Г, кбготь Ж], кігтйстий, кігтястий, [кігтйти]-,— р. кбготь «кіготь», бр. їкбкоцьі «тс.», вл. косЬі «остюк, вусик (на колосі)», нл. [коскз] «тс.»;—псл. *ко§,ьіь; — споріднене з двн. ЬасЬіі (нвн. НесМ) «щука», дангл. Ьасосі «тс.», двн. Ьасб (нвн. Накеп) «гак»; іє. *ке§-, *кек- «гачок».— Фасмер II 275; ЗССЯ 10, 109—ПО; Вегп. І 538; Кіпре—Міігка 282. — Пор. гак1.
[кіз1] «кал тварин»;—очевидно, зворотне утворення від кізяк (див.).
[кіз2] «тепле нутро убитої скотини» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з кіз1 «кал тварин» (пор.).
[кізівер] «круте узгір’я, яке можна орати згори вниз, вертаючися з плугом упорожні»; — неясне.
[кізлати] «повільно лаштувати або будувати (хатину тощо)» Ж;— неясне.
кізлй —див. коза2.
[кізлик] «відгородка для палива на чабанській гарбі»;—очевидно, пов’язане з козла (козли, кізлй) «сидіння на фаетоні для погонича, передок». — Див. ще коза2.
кізяк1 «послід, кал свійських тварин», кизяк;— р. кизяк, [кизек, тизек],
бр. кізяк, болг. [тезек]; —запозичення з тюркських мов; пор. аз. крим.-тат. чаг. алт. іагак «кізяк», тур. іегек, тат. тизж «тс.».— Фасмер II 231; Шипова 180; Дмитриев 537. — Пор. кизйк.
[кізяк2] «бурдюк із козячої шкури» Ж; — очевидно, пов’язане з коза; звідси й укр. (заст.) коза «бурдюк». — Див. ще коза1.
[кізь-кізь] «вигук, яким підкликають кіз»; —очевидно, результат скорочення попереднього *кізю-кізю, подвоєної кличної форми, утвореної на основі кізка, зменш, від коза1 (див.).
[кійло1] (бот.) «ковила пірчаста, 81і-ра реппаіа Б. (8. Лоаппіз Неї.), [кейло] «тс.», [кейловий] «ковиловий»;—неясне; можливо, давнішнє *ківло [<* ковило).
[кійло2] (бот.) «таволга в’язолиста, 8рігаеа пітіїоііа 8сор. (8рігаеа нітагіа) Ж; гадючник в’язолистий, Рііірепсіиіа иітагіа (Б.) Махіт.»;—неясне; можливо, пов’язане з [кійло] «ковила» (пор.).
[кікати] «бити копитами» Я;—неясне; можливо, пов’язане з англ. кіск «бити ногою».
[кіколя] «назва вівці з певною формою рогів» Доп. УжДУ 4;— неясне.
кіл «загострена товста палиця», кілля (зб.), кілок, [кілкувати] «ставити стіну з кілля», [обкілювати] «зробити стіну з жердин», [пакіл] «кілок», [пакілля], [па-кол] «межовий знак» Л, [паколок], прикіл «кіл, вбитий у землю» СУМ, Нед, прикілок «невеликий кілок, вбитий у землю», [приколі «тс.», [приколень) «тс.; невеличкий кілок, що прикріплює жердину до даху; частина кола, вбитого в землю», [прикільнє] (зб.) «кілки» Нед; — р. бр. болг. м. кол, др. кол'ь, п. нл. кбі, ч. киї, слц. кбі, вл. кої, схв. колац, ст. кол, слн. кбі, стел, колг;—псл. кої-ь, пов’ язане з * коїіі «колоти»;— споріднене з лит. кибіаз «кілок», гр. хбБое «надламаний, з відрізаними рогами», можливо, також з лит. зкаїа «тріска», гр. <тх<ЬХ.ос; «кілок».—Шанский ЗСРЯ II 8, 195; Фасмер II 285; 81амгзкі III 39 —40; БЕР II 543—544; 8кок II 122; ЗССЯ 10, 160— 161. — Див. ще КОЛОТИ.-Пор. ІКЛО.
кіла —див. кила.
[кілаш] «горщик на кашу (близько п’яти вершків заввишки)»;— неясне.
[кілець] «паросток, кільчик», Ікіль-че] (зб.) «паростки, кільчики» Ж, кільчик, [колець] «кільчик, паросток» Ж, [кільчиїпи], «пророщувати» Ж, кільчи-тися;—п. кіеіек «кільчик», ст. кіеі, каш. [кіо], ч. кіісек, заст. кеі, слц. кеі, кіік, кіісек «тс.», вл. коїосЬ «кільчик* паросток; недозрілий плід», нл. кеІ «паросток», кеік (зменш.) «тс.», болг. к'ьлн «кільчик», схв. калац «перша порость, молода трава», слн. каї «паросток; зародок»;—псл. *к,ь1ь «кільчик» (букв, «те, що коле»), пов’язане з *коїіі «колоти»; наявність фонетично незакономірного кореневого і в більшості форм пояснюється, мабуть, дією аналогії, можливо, вторинним зближенням з кіл (кілок) або з кільце (від коло); пояснення кореневого і як відбиття апофонічного варіанта з попереднім первісним о (Вегп. І 661) менш вірогідне; виведення псл. *к,ь1'ь від *к'ЬІіі, що відповідало б лит. кйііі «бити», лтс. киїі «тс.» (Масіїек Е8ЛС 248—249), недостатньо обгрунтоване.— 81аімзкі II 145—146; Вгйскпег 227.— Див. ще колоти.
кіло «кілограм»; — р. болг. кило «кіло», бр. кіло, п. ч. слц. вл. кііо, м. кило, схв. кило, слн. кііо «тс.»; — запозичене з французької мови, очевидно, за посередництвом російської; фр. кііо постало шляхом скорочення терміна кііо^гаште «тисяча грамів»; виведення від нім. Кііо (Фасмер II 233) сумнівне.— СІС 182,327; Шанский ЗСРЯ II 8, 127—128; Біамгзкі II 166—167; КІіЩе—Міігка 369; Оаигаі 424. — Див. ще грам, кілограм.
кілограм «міра ваги (1000 грамів)»; — р. килограмм, бр. кілограм, п. ч. слц. вл. кііо^гат, болг. килограм, м. кило-грам, схв. килограм, слн. кі1о§гат; — запозичення з французької мови; фр. кі1о§гатте є складним словом, утвореним поєднанням складової частини кііо-, що зводиться до гр. %їкіоі «тисяча», спорідненого, можливо, з дінд. заказ-гат, ав. кахацгат «тс.», з іменником §гатте «грам»; кілограм був узаконений як одиниця ваги Національними зборами Франції в 1795 р. — Заигаї 424. — Див. ще грай.— Пор. кіло.
[кіля] «біля», [коля, куля] «тс.» СМ III;— результати контамінації приймен
ників коло і [біляї.— Мельничук СМ III 149; Булаховський Нариси 199; Е881 81. §г. І 89. — Див. ще біля, коло2.
кіль «основний брус по довжині судна», [киль Ж] «тс.», кілювати; — р. киль, бр. кіль, п. кіі, болг. кил; — запозичення з голландської або німецької мови; гол. кіе! «кіль», нвн. Кіеі «тс.», очевидно, споріднені з двн. днфранк. кеіа «горло», дірл. §е1іт «ковтаю», псл. ^Іьіаіі «глитати»; для німецького слова не виключене також скандінавське походження (пор. етимологічно пов’язані дісл. кідіг «кіль», ісл. к]б1иг, норв. к]#1, шв. кбі, дат. к#1 «тс.»). — Шанский ЗСРЯ II 8, 129; Фасмер II 233; Угіез МЕ\У 310, 317; К1н§е—Міігка 361,367—368; Угіез АЕ\У 312—313. — Див. ще глитати.
кілька1 (іхт.) «шпрот, Бргаііиз зргаі-Іиз (Ь.)»> [киль, килька] «тс.» Шарл — Тат; — р. килька «[кілька, шпрот]; тюлька», бр. кілька «тс.», п. кііка «кілька, шпрот»; — запозичене з естонської або фінської мови за російським і, можливо, латиським посередництвом (пор. лтс. Іріауа, [кііаіа, Ісіїаіе, Ісіїіз, Ісіїка] «шпрот, кілька»); ест. кііи «кілька», фін. кііо «тс.» є, мабуть, скороченням ест. кііизіїк, фін. кіІоЬаШ, де другий компонент (ест. зіік, фін. Ьаііі) має значення «салака»; у зв’язку з ним не позбавлене вірогідності припущення (Фасмер—Трубачев II 233) про походження ест. кііи, фін. кііо від германської назви кіля (пор. нвн. Кіеі «кіль»); у такому разі ест. кііпзіїк, фін. кіІоЬаі-1і означали б «кільова салака» — кільки відзначаються наявністю кіля на череві (Рьібьі СССР 66); про посередництво латиської мови може свідчити паралелізм р. килька «тюлька» —тюлька «тс.», як відбиття лтс. к-. —Фасмер—Трубачев II 233.— Пор. тюлька.
кілька2 «деяка, невелика кількість», [кілько, кілкої, кількдро, [кільки, кілки, кількись, кельо ВеЛ, кельбро ВеЛ, келя ВеЛ] «тс.», кількість, [кількиця] «деяка кількість, дещиця» Ж, кількісний; — р. [колької «скільки», бр. колькі, др. колько «тс.», п. кііка «кілька», ст. коїко «скільки; кілька», ч. коїік «скільки; кілька», слц. коГко «скільки», вл. кеіко, нл. кеіко, [кеііко], болг. кблко, м. колку,
схв. кблико, слн. кбііко, стел, колико «тс.»; — псл. коїіко;—суфіксальне утворення від псл. *ко!і «кілька, скільки» (др. коль «скільки»), спорідненого з лит. кеії «деякі», гр. лт]ліхое «який завбільшки».— Фасмер II 291; ЗІатекі II 161 — 162; Маскек Е8ЛС 269; БЕР II 556— 557, 558; ЗССЯ 10, 135—136; Вегп. І 674.—Див. ще коли.— Пор. скільки.
кільня —див. кельня.
кільце, кільцюватий, кільчастий, кільчатий, кільцювати —див. коло1.
[кільця] (бот.) «калачики непомітні, Маїуа пе§1есіа \Уа11г.» Я;—пов’язане з кільце, як і назва калачики з калач, що мотивовано заокругленими краями плодиків рослини (Вісюліна — Клоков 264, 265). — Див. ще коло1.
[кім] (у словосполученні к. снігу «грудка снігу») Ж, Ікім'ві (зб.)Ж, кім'ях «гроно; [грудка ягід, що злиплися]», [ки-м’ях, кимняхі «тс.», [кімляхі «камінець» Я, [кімтяхі «грудка; клаптик» Я, [колоть] «грудка» Я, [кімлястийі «грудчас-тий»Я, [кбмчити] Я;—р. ком «грудка», п. [кот] «грудка, брила», ч. заст. котіпу «виноградні вижимки», болг. [кдмйнаї, м. комиїье (зб.), схв. [кол] «тс.», комина «тс.; зелена шкірка волоських горіхів»;— псл. коть; — споріднене з лтс. ката «грудка», ката «брила», катбіз «клубок», лит. катпоіуз «тс.», а також з снн. Бат «обгороджена ділянка», нн. «обгороджене поле», гр. хшцпд «зв’язка»; пов’язання'з дінд. сатйЬ «миска, чашка» (Реіегазоп СІоНа 8, 76) сумнівне; п. [кот] є, мабуть, запозиченням з російської мови (ЗІаАУакі II 389), ч. котіпу — з південнослов’янських мов (МасЬек Е81С 271). —Фасмер II 300; БЕР II 572; 8кок II 130—131.
Кім «чоловіче особове ім’я»; — р. Ким, бр. Кім «тс.»;—утворено від абревіатури КІМ. —К(омуністичний) І(нтернаціонал) М(олоді), що є калькою р. КИМ-, не виключено, що українське ім’я Кім є також запозиченням з російської мови. — Сл. вл. імен 213; Петровский 131. — Див. ще Інтернаціонал, комунізм, молодий.
[кімбур] «східний вітер» Берл; — очевидно, утворене від власної назви Кін-бурнська коса (піщана коса між Дніпров-
ським лиманом і Ягорлицькою затокою) або КЛнбурн (назва фортеці, спочатку турецької, на цій косі, що існувала до 1857 р. — УРЕС 2, 111); назвою Кін-бурнської коси, розташованої на схід від Дніпровського лиману, міг позначатися східний вітер у місцевостях на захід від лиману.
кімвал «стародавній музичний інструмент у вигляді двох металічних тарілок»;— р. кимвал, бр. кімвал, др. кулі-вал «тс.»; — запозичення з середньогрець-кої мови; сгр. гр. ибр,р<хХ,0А. «кімвал» пов’язане з хоррг] «миска, чаша; човен», спорідненим з дінд. кйтЬай «товстий кінець кістки» і сірл. сотій «посудина»; усі ці слова є, очевидно, запозиченнями з якогось неіндоєвропейського джерела.— Пономарів Мовозн. 1974/2, 43; Фасмер II 233; Егізк II 48; Воізасц 534.— Пор. клавесин, цимбали.
кімзовйтий —див. кемзувати.
[кімлйк] «калмик», [кімлйчка] «калмичка; дерев’яна люлька з довгою шийкою і опуклою кришкою», [кімлашня] (зб.) «калмики», [комлйк] «калмик»; — результат видозміни назви калмик, зближеної з якимось іншим словом (наприклад, [кім] «грудка»), — Див. ще кал-мйк.— Пор. камлйк.
[кімляї «різновид ятера», [кімлач Ж, кімло Я, клймля Ж, клймня Л, клбвня, клбмля Л, клбмня Л, клбм’я Л, клумля Л, комля Ж, кумля ЛІ «тс.», [комулецьі «палиця у сітці подібного ятера» Ж; — бр. [клбмля, кбм(е)ль, кбмяль] «вид ятера», п. кіошіа, кіот, кіота, [кіопіа] «тс.», ч. ст. зкіопку «сітка на птахів», слц. кіопка, Ікіоп, кіогїа] «кошик для квочки», схв. кло№а «сильце на пташок», слн. кібпек, кіопіа «тс.; клітка для птахів»; — псл. кіота, *к1отьп]а; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з ГОТ-йіатта «пастка, сильце» (Масйек Е5ЛС8 206), яке зводиться до іє. *ке1- «кликати; дзвонити»; пов’язується також з псл. кіопііі «клонити» (Вегп. І 522) і з кіа-таіі «хитатися, гнутися» (ЗССЯ 10, 65— 66; Вгйскпег 238). — Зіахсзкі II 262—263.
кімната, [ківната Ж, комната Ж, куната ВеЛ];—р. комната, заст. комната «кімната», ст. комната «будівля у дворі архієпископа», п. котпаіа «(заст.) 446
світлиця, горниця; (ст.) опалювана кімната», ч. слц. котпаіа «парадна кімната», слн. кошпаіа «комора; спальня»; — запозичене з середньолатинської мови, очевидно, за польським посередництвом; слат. сат(і)паіа «кімната, що обігрівається каміном; будинок» є похідним від сатіпиз «піч; горно; камін».— Присяік-нюк УМЛШ 1976/7, 85; Москаленко УІЛ 26; Шанский ЗСРЯ II 8, 237; Фасмер—Трубачев II 304; Зіахчзкі II 387— 388; Масйек Е8ЛС 271. -т- Див. ще камін.
кімоно «вид халата з широкими рукавами»;— р. болг. кимонб, бр. кіманб, п. ч. слц. вл. кітопо, схв. м. кимбно, слн. кітопо; — запозичено з японської мови, очевидно, за посередництвом французької (фр. кітопо); яп. кітопо «одяг; кімоно» утворене з основ кі «одягання» (від дієслова кіги «одягати») і топо «річ»; думка (Фасмер II 234) про посередництво німецької мови (нім. Кітопо) сумнівна. — СІС 328; Шанский ЗСРЯ II 8, 130; Зіатсзкі II 165; НоІиЬ—Ьуег 240; К1и£е—Міігка 369; Ваигаі 424.
[кімса] «грудка (напр., землі); шматок хліба»;— очевидно, пов’язане з [кім] «грудка»; щодо суфікса -са пор. кукса «обрубок руки». — Див. ще кім.
[кімсола] «зароблене працею» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з [кімса] «шматок хліба».
кімувати — див. кема.
кін «місце гри; сцена; (заст.) місце публічного покарання; [кут] Ж», [коні «сцена» Ж, коновий, [конатий] «кутастий» Ж, [конястий] «тс.» Ж, [конати] «міряючись руками на палиці, розподіляти ролі при грі у м’яча» Я, [конйтиі «класти певним способом палицю на кону»;— р. кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]», бр. кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі», др. коня «мета», п. рокоп «[початок]; (ст.) кінець», ч. ст. сіокопа «до кінця, повністю», слц. парокоп «нарешті, кінець кінцем», нл. коп «зовнішність, вигляд; термін, строк», схв. кон (у виразі од кона до кона «від початку до кінця»), йскон «початок»;—псл. коп-ь похідне від * с^іі «почати», що має спільний корінь із яакопь «закон»; — спорід
нене з лтс. аікап «знову» (<балт. * кала-), дінд. капіпай «молодий», капуа «дівчина».—Фасмер ІІ 307; Біагсзкі II 419; МасЬек Е8ЛС 217; ЗССЯ 10, 195—196; Вегп. І 560—561; Тгаиітапп 133—134.— Див. ще почати.— Пор. закон1, кінець.
[кінатов] (вигук гуцульських дроворубів при спусканні з гір зрубаних дерев по жолобу, коли дерево опиняється внизу і його відкинуть; сигнал того, що шлях вільний для нового дерева); — неясне; можливо, утворене на основі уг. кіпп оІІ Уап «зовні там є», зближеного в останній частині з вигуком гов.— Пор. клейгбв.
кінва «кухоль, цебрик», конівка, [кб-нов, коновець Ж], коновка, [коновля Ж, коновок Пі, кондпка Ж) «тс.», [кдноб] «цебер» Я; — р. [кбновь] «глек», {коновка} «тс.», бр. конаука «кухоль», п. колегу «кінва», ч. копеу, [копуа], слц. капуа, [колуаі, полаб. їбпаі, слн. копуа «тс.», стел, колонг «казан»;—запозичене з німецької мови (можливо, через посередництво польської); найімовірніше, джерелом слова є двн. сйаппа (нвн. Капле) «глек» з огляду на кореневий голосний о, який.відповідає давньому германському а, і звукосполучення еу (пор. укр. церква, п. сегкіегу); менш імовірне пов’язання (Фасмер II 311; МасЬек Е84С8 218; Вегп. І 558) з свн. капне «тс.»; походження німецького слова не з’ясоване.—Дзендзелівський НЗ УжДУ 14, 104; Фасмер II 311; 81агузкі II 412; МасЬек Е8ЛС 273; ЗССЯ 10, 196; Бернштейн Очерк 1974, 237; К1п§е—Міігка 346.
[кіндзєр] «волосяний пук на кінці бича» Ж; — запозичення з польської мови; п. к^сігіог «волосяний пук, локон» споріднене з укр. кудрі.— 81агузкі II 126—127. — Див. ще кудрі.
Кіндрат;—р. Кондрат, Кондратий, бр. Кандрат, др. Кадрать, болг. Код-рат, стел. Вол-ьдрат-ь;— запозичення з грецької мови; гр. Кобратод (ім’я) походить, очевидно, від лат. (^пасігаіиз (букв.) «чотирикутний; квадратний».— Петровский 134; Фасмер II 309; Илчев 261. — Див. ще квадрат.
кінематограф, кінематографія, кінематографічний;— р. кинематбграф,
бр. кінематограф, п. ч. слц. вл. кіпепіа-іо^гаї, болг. м. кинематограф, схв. кинематограф, слн. кіпетаІо§гаІ;—запозичено з французької мови за посередництвом німецької (н. Кіпетаіо§гарЬ), а також російської і польської; фр. сі-петаіо§гарЬе утворене французом Булі (1892, до винайдення кіноапарата братами Люм’єрами, 1896) відгр. хїуцщх (род. в. хїу^щхтод) «рух», пов’язаного з хіуєсо «рухаю», спорідненим з лат. сіео «тс.», дінд. суауаіе «рухається», і --[ропрод, похідного від урафо) «пишу». — СІС 328; Шанский ЗСРЯ II 8, 130—131; КІеіп 289; Оаигаі 177; Егізк І 855, 862— 863. — Див. ще графа. — Пор. кіно.
кінець, [конець] Ж, кінцівка, [кінчай] «меч з вузьким лезом», [кінчанйн] «той, що живе наприкінці села» Ж, [кін-чйна] «кінцівка» Ж, [кончина] «кінець, смерть» Ж, кінцевий, [кінчавший] «з гострим кінцем», [кінчатий] «тс.», [конечний, [концевйй] «який живе чи знаходиться наприкінці села» Я, конче «обов’язково, неодмінно», [конечне, конечно] «тс.», кінчати, безконечник, безконечний, доконечний, доконче, закінчення, наконечник, наприкінці, [наскін-чу], нескінченний, [оконечний] Ж, [по-конець], [поконече] «кінець» Нед, [при-конеччя, приконечний], прикінцевий, [скінча] «кінець» Нед, [сконець] «тс.» тж, укінець; — р. конец «кінець», бр. канец, др. коньць, п. слц. копіес, ч. ко-пес, вл. кбпе «тс.», нл. кбпе «кінець; початок», полаб. їйпес «кінець», болг. конец «нитка; (заст.) кінець», м. конец «нитка; волосінь», схв. кднац «нитка; кінець, край», слн. кбпес «кінець; початок; ціль; нитка», стел, копиць «кінець»;—псл. копьсь «кінець, початок»; похідне від копь або *копь «тс.» (пор. стел, ис-кони до коли «з початку до кінця»), пов’язаних з *с§Н «починати»; фонетично незакономірна форма кінець зам. конець виникла під впливом форм типу кінця (<*коньця) з закономірним і (<о) в новому закритому складі.— Фасмер II 310; 81агузкі II 418—419; БЕР II 588 —589. — Див. ще кін.
кіно «будинок, у якому демонструються кінофільми», кіно- (частина складних слів типу кіноактор, кіноапарат і
под.); —р. кинб, бр. кіно, п. ч. слц. вл. нл. кіно, болг. м. кйно, схв. кйно, слн. кіно; — очевидно, запозичене з німець-. кої мови за посередництвом російської;
нім. Кіно є скороченням слова Кіпета-іо§гарй «кінематограф» (через проміжну форму Кіепіорр), мабуть, за зразком Кііо «кіло» і Аиіо «авто»; переміщення наголосу в російській мові відбулося за зразком слів французького походження (пор. р. авто, кило). — Фасмер—Трубачев II 234; Біамзкі II 166—167; К1и§е— Міігка 370, —Див. ще кінематограф.
кіновар «мінерал класу сульфідів червоного кольору; фарба з цього мінералу»;— р. кйноварь, бр. кіновар, п. супоЬег, ч. сіпаЬагіі, сіпоЬг, слц. сі-паЬагіі, сіпбЬег, вл. сіпоЬег, болг. ки-новар, м. цинобер, схв. цинббер, слн. сіпбЬег «тс.»;—запозичення з грецької мови візантійського або пізнішого періоду; гр. хіттофарі «кіновар» є словом нез’ясованого, мабуть, східного походження (можливо, етимологічно близьким до перс, запраг! «червоний свинець, кіновар»); ч. слц. сіпаЬагіі запозичені за посередництвом лат. сіп-паЬагіз «кіновар», форми типу п. су-поЬег —за посередництвом н. ХіппбЬег «тс.». — Шанский ЗСРЯ II 8, 132; Фасмер II 234; НоІиЬ—Ьуег 113; Кіеіп 289; Егізк І 855; Воізасд 457.—Пор. цинббра.
кінь (зоол.) «Едииь Ь.», [кінва! (зб.) «коні», [конва, конова] «тс.» Л, кіннйк «кавалерист» СУМ, Ж, [кіннйк] «стайня», [кіннйця] «тс. Г; кіннота Ж», [кін-нйчка] «упряжка» Ж, кіннота, кіннотник, коненя, конина «кінське м'ясо; кінський екземпляр», конівнйцтво, конюх, конюший, конюшня, коня, [коняк] «кінський гній» Ж, коняка, коняр, [ко-нярня] «стайня» Ж, конярство, конятина «(м’ясо) конина», конячина «шкапа», конячка, кінський, конячий, [окбнити] (заст.) «зробити кінним», [пакінь] «шкапа»;—р. бр. конь, др. конь, п. коп, ч. кип, слц. коп, вл. коп, нл. коп, болг. кон, м. КО№, схв. К0№, слн. коп], стел. конь;—псл. копь; — не зовсім ясне; очевидно, становить етимологічну єдність з псл. кошопь «кінь», укр. комонь і ПСЛ. коЬуІа, укр. кобйла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що
задовільно не з’ясований; виводиться ще з кельт. *копко- «кінь» (ЗССЯ 10, 197— 198); менш переконливі пов’язання (Мозгупзкі РХЛР 235—236) з псл. зкорііі «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. сарег «цап», гр. халрое «кабан» або виведення (Бас-каков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови. — Шанский ЗСРЯ II 8, 299; Фасмер—Трубачев II 316; Филин Образ, яз. 114; 81атекі II 446—447; Масйек Е8ЛС 307; БЕР II 578—580; 8кок II і43. — Пор. кобйла, комонь.
кіоск, кіоскер; — р. болг. кибск, бр. кіеск, п. ч. слц. вл. кіозк, схв. кйоск, слн кіозк; — запозичене з турецької мови за посередництвом французької (фр. кіоздие «альтанка; кіоск») або німецької (н. Кіозк «кіоск»); тур. кбзк «вілла; літній палац; павільйон; башта, вежа; каюта на задній палубі судна» походить від ар. кизк «павільйон, кіоск, рундук; альтанка; будка, кабінка», що, мабуть, є словом іранського походження (пор. перс. §б§е «куток», курд. §иг, £изе «тс.», а також ар. (<іран.) §аизад «палац», що зводяться до ав. *§ао$ака).— Шанский ЗСРЯ II 8, 132—133; Фасмер II 235; 81агсзкі II 167; Паигаі 424; К1и§е— Міігка 370; Кіеіп 847; Ногп 211.
кіот «засклена скринька або шафка для ікон», [ківбт] Ж; — р- кибт, [ки-вбт, кивбть]. бр. ківбт, др. кивать «тс.», схв. кйвот «скриня з мощами якого-не-будь святого у православній церкві», Іійвот «тс.», стел, кнеотті «кіот»;—запозичення з середньогрецької мови; сгр. хфютбд «скриня, ковчег» є, мабуть, словом семітського походження (пор. гебр. іеЬа «скриня, ящик»). — Шанский ЗСРЯ II 8, 133; Фасмер II 229; Вегп. І 506; Ргізк І 848—849; Воізасд 453.
[кіп] «спосіб?» (у прикладі Яким кі-пом ти міг то учинити?) Ж; —м- кип «статуя», схв. кйп, слн. кір «тс.»; — запозичення з румунської чи молдавської мови; рум. сЬір «спосіб, манера; образ», молд. кип «тс.», походить від угорського кер «картина; обличчя; образ», що є словом давньотюркського походження (пор. дтюрк. кер «форма», тур. §іЬі «подібно до того, як», чув. кап «зовнішній вигляд; форма; постать; корпус»). — 8сйе-
Іисіко 135; ОЬКМ 141; СДЕЛМ 181; ММТЕ8я II 447—448; Егоров 88—89.— Див. ще капище.
кіпний, кіпніти, кїпно —див. колінь.
кіпнйна —див. копати1.
кіпоть «кіптява», [кйпоть], кіптюга «курява», [кипщюга], кіптява, [киптя-ва], кіптяга «курява», [киптяга], копіт «тс.», [кипть, копоть] «сажа» Ж, коптильник, коптильня, копченина, копчення, копченя, коптити «пров’ялювати у диму», коптіти «чадити», [кіптіти] «тс.», кіптявий, [кйптявий], коптильний, копчений, [скопотйти] «збити, підняти куряву»;— р. копоть, коптить, коптеть, бр. кбпаць, капц'щь, капцець, др. коп-ьтьньїи, п. корес, корсіс, ч. корі, ст. кореі, коріііі, слц. заст. корі, Ікорііі’ за], вл. коре, нл. корз, корзіз, болг. [коптя, коптея] «темнію; мовчу»;—псл. корьіь «кіптява» з похідними корьіііі, корьіеіі, очевидно, пов’язане з куреіі «кипіти», куарііі «квапити»;—споріднене з лит. Іщараз «дихання; запах», лтс. куері «диміти, коптіти», гр. хощгбд «дим; піна; водяний пил». — Шанский ЗСРЯ II 8, 305—306; Фасмер II 319; Преобр. 1351; ЗіаАУзкі II 453—455; Вгііскпег 255; Маскек Е8ЙС 275; БЕР II 622; ІЦіпакі] АГЗІРЬ 29, 162; Вегп. І 565; Тгапітапп 147; Рокогпу 596—597. — Пор. квапити, кипіти.
[кіпстися] «лякатися» Ж; — неясне.
[кіпшіти] «КИШІТИ» Ж; — очевидно, фонетично видозмінений (ки > кі) результат контамінації слів кишіти і кипіти.
кір1 «дитяча заразна хвороба, що супроводиться висипом»;—р. корь «кір», др. корь «кора», п. киг «краснуха; (заст.) кір», [ког] «скарлатина», [кбг, скібг] «кір» (з укр.?); — псл. когь, пов’язане з кота, укр. кора (оскільки шкіра хворої дитини лущиться); — споріднене з лит. ка-гаї (мн.) «кір; вітрянка; червоно-сині плямки на тілі при тифі»; сумнівні пов’язання (Реіегззоп АЇЗІРЬ 36, 153— 154) з гр. хбрід «блощиця», дінд. кагаїай «темно-червоний» при реконструкції іє. *ког- «щось червоне». — Меркулова Зтимология 1970, 171—174; Фасмер II 343; ЗІатекі III 387—388. — Див. ще кора.
[кір2] «прізвисько цигана (=злодій)»
Ж; —п. [кігг] «вигук при зустрічі цигана; (знев.) циган» (з укр.);—неясне,— 8\¥ II 341.
кіраса «нагрудні лати», кірасир «кавалерист, одягнений у кірасу»;— р. болг. кираса, бр. кіраса, п. кігуз, ч. кугуз, слц. кугуз, кугаз, вл. ккегаз; — запозичення з французької мови; фр. спігаз-зе (ст. спгаззе) «кіраса» походить від ісп. ст. [спугага] «тс.», що продовжує лат. согіасеиз (жін. р. согіасеиа) «шкіряний» (отже, первісно — «шкіряний панцир»), яке є похідним від лат. согіпт «шкіра; шкура», спорідненого з псл. кога, укр. кора. — Шанский ЗСРЯ II 8, 135; Фасмер II 236—237; ВІатекі II 170, 172; Оаигаі 223. — Див. ще кора.
[кіржакі «шолудивий» Ж, [кіржйті-ти\ «шолудивіти» Ж; — очевидно, пов’язане з [коржавий] «висохлий і жорсткий» (про шкіру), корж, оскільки голова шолудивого покривається струпами.— Див. ще корж.
[кірка] «ложка» Ж, [корка] «тс.» Ж‘> —очевидно, пов’язане з кора, як і семантично близьке корець «ківш для пиття води». — Див. ще кора.
[кірувати] «лікувати (?)» Ж;— неясне; можливо, пов’язане з [курувагпи] «лікувати».
кірх —див. корх.
кірці, кірнці —див. корець.
[кірчик] «недоїдений кусочок хліба» Мо; — неясне; можливо, результат контамінації слів кора і окрайчик.
кіс1 (орн.) «чорний дрізд, Тигсіиз тегиіа Б.», [кос] «тс.» ВеНЗн; — р. ст. [кос] «шпак», п. ч. слц. коз «чорний дрізд», вл. нл. слн. коз, болг. м. кос, схв. кде «тс.»;—псл. кози (<*корзь) «тс.»; — споріднене з гр. х6фі%ос;, хбо-ощрос; «чорний дрізд»; можливо (Меіііеі М8Б 18, 171—172), походить від звуконаслідувального іє. *кор-, звідки також псл. *зоріі, укр. сопти, сопіти (іє. *кор- могло зазнати дисиміляції в кор-, пор. укр. гуска, псл. £рзь і лит. гфзіз «гуска»); на думку інших (Уаіііапі КЕ8 35, 94—95), споріднене з псл. кози «косий» і козіїі «косити» (назва птаха могла бути зумовлена способом літання); пов’язання з лит. зезе «чорний дрізд» (Вгйскпег 259) недостатньо об
грунтоване. — Фасмер II 344; 81аіузкі II 515—516; Масіїек Е8ЛС279; Всіїизіег-Зєу'с 630—631; БЕР II 652; Вегп. 1 585.
[кіс2] (гра у коса «вид ритуальної гри у Галичині й Угорщині біля тіла померлого») Я; — неясне; можливо, пов’язане з п. коз «чорний дрізд; (перен.) хитрий, спритний», звідки ст. козу «фокуси, пустощі, виверти».
[кісник] «застібка в чоловічій сорочці» Я; — неясне; можливо, пов’язане з кісник «стрічка для кіс (заплетеного волосся)».
кіста «пухлина, наповнена рідкою масою»;—р. каста, бр. кіста, п. слц. сузіа, ч. сузіа, кузіа, болг. каста, схв. киста',—запозичення з грецької мови; гр. ийсттіс «пузир, пухир; кишка; мішечок» утворене суфіксом -ті- від утраченого дієслова із значенням «дути», спорідненого з дінд. зуазаіі, зуазііі «свистить», дісл. Ьуізіа «шептати на вухо», дангл. Ьшізргіап (англ. уФізрег) «шепотіти», укр. свистіти.—СІС 330; Шанский ЗСРЯ II 8, 138; БЕР II 390; Шаісіе— Ноїт. II 403—404; Егізк II 56. — Див. ще свист.
кістень «коротка палка з причепленою до кінця гирею»;—р. кистень, бр. кісцень, п. кізсіеп «тс.»; — запозичення з тюркських мов; тат. башк. кистзн «дрюк; дротик» здебільшого виводиться від перс, кізіап «прес, тиски; олійницька палка».— Фасмер II 240; Шипова 185; Дмитриев 538; Зіатекі II 175—176; Назапеп Уегзисй 272.
кість, кістка, [кістняк] «кістяк», кістяк, [кістянка] «перезріла маслина» Ж, [кістяр] «збирач кісток» Ж, [костак] (орн.) «костолуз, Соссоійгаизіез» Ж, [ко-стар, костур] «тс.» Ж, [костйр] «гравець у кості», [костйря] «тс.»Я, [костб-вище] «кістяк» Ж, [кбсгпок] «кістка» Я, [костяк] «кістяк», кощій «(худий, як) скелет», кістлявий, кістяний, [кістянйс-тий] Ж, [кістястий] Я, костистий, [ко-стовйтий] «костистий» Я, [костявий] Я, костяний, [костянйстий] Ж, [костянку-всипий] (про ягоду) Ж, [кощавий], костеніти, накістень «болісне кісткове утворення у коня», накістник «тс.», надкісниця (анат.), окіст, окістя, [окдста] «шинка» Ж, окостуватий «костистий; твердий, як
кістка» Г, Ж; — Р- кость, бр. косць, др. кость, пасти костию «полягти на полі бою», на костех-ь «на полі битви (яка тільки що закінчилася)», п. козс, козсі ахуі^іуск «мощі святих», ст. козпіса «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)», ч. козі, слц. козі’, вл. козс, нл. козс, полаб. і’пзі, болг. кост, м. коска, схв. кдст, слн. козі, ст. козіпіса «приміщення для померлих», козіепіаса «тс.», стел, кость;— псл. козіь «кість; труп забитого або його частина», пов’язане з козаіі «бити, рубати», сезаіі «чесати, скребти»; зіставлення з лат. созіа «ребро» (Фасмер—Трубачев II 349; Преобр. І 368; БЕР II 661—663; Вегп. І 582—583) або з лат. оз «кістка», гр. ботєог, дінд. азіЬі «тс.» (Масіїек Е8ЛС 280 —281; Егпоиі—Меіііеі 146; Регззоп Веііг. 526) залишаються непереконливими.— Мельничук Зтимология 1966, 234—237; Шанский ЗСРЯ II 8, 254—255. — Див. ще коса1, чесати.
[кісяк]«на поливних городах земляний валик, за допомогою якого пускають воду» Дз; — неясне; можливо, пов’язане з косий.
[кіськати] «вдруге орати землю під паром» Ж;—неясне.
[кісьма] «китиці біля хустки» Мо; — очевидно, результат видозміни форми тасьма, зближеної, можливо, з коси (ор. в. кісьмй). — Див. ще тасьма.
кісьбра —див. кишора.
кіт (зоол.) «Реііз їеііз», кішка, кішка, киця, [кіця] Ж, кицька, [кіцька] Ж, [кі-цак] «кіт» Я, [котар] «кіт (?)», їкбцур] «кіт» Ж, [коцурятко] «кошеня» ВеБ, котйна, котя, котеня, кошеня, коша-тина, [кошва] (зб.), котячий, кошачий, [кошечий], киць-киць (вигук, яким підкликають котів), кйцю-кйцю, [куцюсь-куцюсь] Я «тс.», кота (вигук, яким відганяють котів); — р. бр. болг. кот, др. койсь, п. коі «кіт; (мисл.) заєць», ч. слц. коі «кіт», вл. коска «кішка», нл. коі, полаб. І’оіаі (<*коіу) «коти»;—псл. коіь;—споріднене з лит. каіе «кішка», лтс. каїрз «тс.», прус. саііо «кіт», двн. кагга «кішка», свн. нвн. Каіге «тс.», дісл. кдііг «кіт», кеііа «кішка», дангл. саіі «кіт», англ. саі, лат. саіінз, дірл.
ірл. саі, кімр. каій, брет. каг «тс.»; можливо, псл. коіь запозичено з латинської мови у IV ст. н. е. через германське посередництво або й прямо; мож-" ливо також, що германські і кельтські форми запозичено з латинського джерела, або, навпаки, латинське слово походить із германського; подібна назва для кота існує і в неіндоєвропейських мовах (пор. ар. цііі «кіт», ціііа «кішка»), що дає підставу розглядати цю назву як давнє мандрівне слово суспільно-етнічних культур Європи і Азії.— Фасмер II 350; Біачгекі II 558—559; Масйек Е81С 282—283; 8сїішіег-8ем'с 644—645; БЕР II 669—670; Трубачев Назв. дом. жив. 95—97; Топоров III 269—273; Кіеіп 247; Угіез АЕ\У 343.
[кітва] «якір», [кдтва, кїтвйця, кдт-вйця] «тс.»;—р. [кдтва], п. коіем\ коі-мйса, ч. коіеу, коіуа, слц. коіуа, коіуіса, вл. коімТса, нл. коЬса, коіміса, болг. м. кдтва, схв. кдтва, слн. [кбіуа]; —псл. *коіу (род. в. *коі,ьуе), пов’язане з коїв «кіт» на підставі подібності хапання предмета кігтями (пор. укр. кішка «маленький якорець, яким витягають відра з дна колодязя»); менш переконлива думка (Вегп. І 590; Бернштейн Очерк 1974 , 238) про запозичення слова з германських мов.— Фасмер II 350—351; 81амт;кі Щ 16—17; Масйек Е81С 284; Зсйпзієг-Зєаус 648—649.— Див. ще кіт.
[кітвиця] «дошки, по яких скочують воза до річки для перевезення на другий берег; коліщатко в колішні Я», [китвйця] «дерев’яний циліндр, що підкладається під важіль для підіймання млинового жорна»;—назви, очевидно, пов’язані з котити (див.).
кітель «куртка військової форми», [кйтель, кітля)К.] «тс.», [кітлик] «літня свита домашнього полотна» Я;—р. питель, бр. кїцель «кйтель», п. кііеі «полотняний плащ-халат; [верхній полотняний одяг, спідниця]», ч. куііе «проста, груба одежа», слц. кііГа (куіГа) «спідниця», вл. кіі(е)1 «куртка», нл. кііеі «куртка, жіночий капот», болг. кйтел «літня офіцерська блуза»;—запозичення з німецької мови; свн. кіі(і)е1, нвн. Кїііеі «верхній полотняний або суконний одяг» не має твердо встановленої
етимології; можливо, походить від ар. Япіп «бавовна» або через Киііе «(чернецька) ряса» (пор. написання Кйііеі — 15—18 ст.) пов’язане з слат. соііа «чернецький одяг», що походить з дфранк. *коііа «грубий вовняний матеріал, покриття».— СІС 330; Шанский ЗСРЯ II 8, 139; Фасмер II 241; 81ахх-які II 179—180; БЕР II 395; К1и§е—Міігка 372, 415.
[кіткати] «лоскотати» Ж;—п. кіікас «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, звуко-зображальне утворення; не виключена також можливість запозичення з німецької мови (пор. нвн. кіігеїп «лоскотати», снн. кеіеіеп «тс.»). — 8\¥ II 344; К1п§е—Міігка 372; Кіеіп 848.
[кітбк] «обмотаний вірьовками скрутень соломи, що прибивається по краях дверей для захисту від холоду»; — очевидно, пов’язане з котити (див.).
[кітя] «вид свяченого хліба» ВеЛ; — неясне; можливо, пов’язане з кутя.
кіть-кіть, кіть-кіліть —див. котити.
[кіфлик] «вінок; латка (на підошві)» Ж;— неясне.
[кіцький] «який великий, який малий» Ж, [кіцєчкий] «тс.» Ж, {кіцько] «як багато (як мало)»; — займенникова форма, утворена, очевидно, на основі слів який (або кий,— пор. кий біс) і (с)кіль-ки, близька за характером до здрібніло-пестливих утворень дитячої мови.— Див. ще кий2, кілька2, скільки, який.— Пор. тіцький.
[кічка] «загострена з обох кінців паличка для дитячої гри; частина воза; вид воза для перетягання колод і балок» Ж; — можливо, утворене від котити (пор.).
кіш1 «кошик (особливо великий)», [кош], кошик, [кошалка, кошарик ВеУг, кошарка ВеУг, кошелик ВеУг, кошелй-на] «тс.», кошикар «майстер, що плете кошики», кошівка «кошик», кошіль «тс.», [кошівниця] «кіщ для зерна», [кдшниця] «повітка для качанів кукурудзи», [ко-шдвка] «кошик» Ж, покошевщина (заст.) «подать з млинів» Бі;—р. бр. болг. м. кош, др. кошь, п. козг, ч. слц. вл. нл. коз, схв. кдш, слн. кбз, стел. КОШк «тс.»; — псл. ко$ь (<*коз]’о-); —споріднене з лат. диаіпш (<*диаз1о-) «пле
тений кошик»; іе. *киаз- «тс.».— Фасмер II 359—360; Зіашзкі II 536—538; Маскек Е8ДС 282; БЕР II 690—691; Вегп. І 586—587; ЇУаМе—Ноїт. II 397; Рокоту 635. — Пор. кошара.
кіш2 (іст.) «козачий стан; літне житло кочовиків; табір, стан», заст. кош, кошовий;— р. кош, бр. кашаваць «стати кошем», п. козг (з укр.); — запозичення з тюркських мов; чаг. коз «сукупність юрт, табір», кирг. ко!> «повстяний намет, юрта», башк. коз «курінь», тур. коз «стадо», балкар, коз «стійло, стійбище», як і монг. 408 «дорожний намет», можливо, пов’язані з дтюрк. щД «пара», до§- «з’єднувати, сполучати». — Москаленко УІЛ 26; Фасмер II 359; Шипова 199; Зіашзкі II 538—539; Вегп. І 585 — 586; Дмитриев 538; Казапеп Уегзиск 283. — Пор. відкоша (дати), окотитися.
[кішастий] «рябий, двомасний»; — неясне; можливо, початкове *кетешастий від уг. кеіібз «двоякий, двоїстий».
кішка — див. кіт.
[кішкарь] «один з гравців у плаза (гру, де палицею влучають в іншу, що лежить на землі)»; — очевидно, пов’язане з [кічка] (див.).
[кішкати] «дбайливо виховувати» Ж; — очевидно, похідне утворення від кохати «плекати, викохувати, виховувати, вирощувати» (див.).— Пор. розкіш.
кішнйця, кішня —див. коса2.
[кіявкати] «кричати, кавкати» (про галок), [кіявчати, киявчати ВеЛ] «тс.»;— очевидно, звуконаслідувальні утворення, паралельні до кавкати, кавчати . — Пор. кав.
Клавдій, Клавдія, [КлявдикЖ., Кляв-дзя Ж1;—р. болг. Клавдий, Клавдия, бр. Клаудзій, Клаудзія, п. Кіаисішзг, Кіаибіа, ч. Сіаисііиз, Кіаибіе, слц. Кіаи-сііиз, Кіаисііа, м. Клавдие, Клавдиіа, схв. КІацсП^е, КІаисЩа, слн. КІаусІі], К1аубі]а;— запозичення з латинської мови; лат. Сіашііиз споріднене з сіаибиз «кульгавий», «кривий», етимологічно неясним.— Сл. вл. імен 213; Петровский 133; \Уа1с1е—Ноїт. I 231; Кіеіп 296.
клавесин «старовинний клавішний музичний інструмент»;—р. болг. клавесин, бр. клавесін, п. кіахуезуп, ч. кіа-
уезіп, схв. клавесен,аш. кіауезіп;—запозичення з французької мови; фр. сіа-уезіп (XVII ст.) походить від сіауесіт-Ьіе (СсІауузітЬаІе), що виникло з слат. сІауісутЬаІит «клавішний струнний інструмент», утвореного з сіауіз «ключ, клавіш» і сутЬаІит «кімвал» (<гр. хбрРоЛоу «тс.»). — СІС 330; Фасмер II 243; НазароваРЯШ 1973/1,84—85; 81а\у-зкі II 192; БЕР II 410; Кіеіп 296—297; Оаигаі 181. — Див. ще кімвал, клавіш. — Пор. цимбали.
клавір «усякий клавішно-струнний інструмент; переклад партитури для виконання на фортепіано»;—р. болг. клавйр, бр. клавір, ч. слц. слн. кіауіг, вл. кіашег, нл. кіашігу, м. клавйр, схв. клавйр; — запозичення з німецької мови; нім. Кіауіег «рояль, піаніно, фортепіано» виникло на основі фр. сіауіег «ряд клавішів (особливо в органі)», що походить від лат. сіауіз «ключ, клавіш»; інше значення виникло в результаті скорочення слова клавіраусцуг (<нім. Кіауіегаизхщї), букв, «клавірний витяг».— СІС 330; Шанский ЗСРЯ II 8, 142; Назарова РЯШ 1973/1, 84—85; К1и§е— Міігка 375. — Див. ще клавіш.
клавіш, клавіша, клавіатура, [кла-вуши\ «клавіші в лірі» Я;—р. клавши, клавиша, бр. клавіш, клавіша, п. кіа-\уізг, ч. кіауез, кіауеза, слц. кіауез, болг. клавши, м. клавши; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. сіауіз «ключ (у т. ч. до органної труби); клавіш» пов’язане з сіауиз «цвях», сіаисіо «замикаю» і разом з ними споріднене з гр. хкєіс «ключ», хХєі® «замикаю», дірл. сіо «цвях», сібіт «перемагаю», псл. кЦись, укр. ключ.— СІС 330; Фасмер II 243; 81а\узкі II 192; Маскек Е8ЛС 252; БЕР II 410; Шаісіе— Ноїт. І 229—230. — Див. ще ключ________
Пор. клавесин, клавір.
кладезь (заст.) «колодязь; джерело»;— р. кладезь; — запозичення з церковнослов’янської мови;—цсл. каа-дазк (1627), стел. кладАЗЬ відповідає укр. колодязь (див.).
клад, кладвище, кладій, кладільник, кладка, кладовище, клад бейсько, кладовище — див. класти.
[кладнйк] «трава, Що вживається при
болях живота» Я; — очевидно, пов’язане з класти-, мотивація назви неясна.— Див. ще класти.
[клан] «ряд п’ятнадцяток на ниві» Мо; — очевидно, запозичення з румунської або молдавської мови; рум. сіае «стіг сіна, соломи, копа снопів, купа», молд. клае «тс.» є словами слов’ яиського походження, пов’язаними з болг. [клад-няі «висока копа снопів, сіна; стіг» або укр. [клань] «півкопи, ЗО снопів», [кланя] «тс.», похідними від псл. кіавіі «класти».—Сгап]а1а 311 —312. — Див. ще класти.— Пор. клань.
[клак] —див. ікло.
клака1 «група людей, що аплодує або свистить за гроші», клакер «особа, належна до клаки»;—р. бр. клака, п. ч. слц. кіака, болг. клакьдр «клакер», схв. клйка, слн. кіака;— запозичення з французької мови; фр. сіацие «клака» утворено від звуконаслідувального дієслова сіациег «плескати (в долоні); ляскати (пугою)».— СІС 330; Зіашзкі II 184; Оаи-гаі 180.
[клака2] «гуртова праця у сусіда чи родича, толока» Ме, Мо, Дз, [клак Мо, Дз, клаква Дз] «тс.»;—запозичення з молдавської мови; молд. клака «панщина; гуртова робота», як і рум. сіаса «тс.», походить від схв. тлака «панщина, примусова робота» або болг. тлака «вечорниці; безплатна колективна допомога в роботі (сусідам, родичам)», споріднених з укр. толока. — Дзендзелів-ський НЗ УжДУ 13, 101—102; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 154; СДЕЛМ 183; БЬРМ 155; БЕР II 414, —Див. ще толока2.
[клаки] «клоччя», [клачйтися] «кошлатитися, куйовдитися» Ж;-—п. кіак «клоччя»;—псл. кіакь, утворення з суфіксом -акь (пор. гпакь, гіакь, укр. знак, злак), пов’язане з *к1'ьк,ь, *к1ьсь]е, р. клок, укр. клоччя. — 81ау/зкі II 246— 248; ЗССЯ 9, 182. — Див. ще клоччя.
клаксон «механічний сигнальний гудок автомобіля, мотоцикла тощо», клаксонити;— р. болг. клаксон, бр. клаксан, п. ч. кіакзоп, слц. кіакзбп, схв. клаксон; — запозичення з англійської мови; англ. кіахоп (спочатку назва фабричної марки) утворено на базі гр.
«викрикую», спорідненого з лат. с!ап§о «кричу», дісл. Ьіакка «тс.». — Шанский ЗСРЯ II 8, 144; КІеіп 295, 848; Егізк І 863—864; ЇУаШе—Ноїт. І 227—228.
[клам] «брехня» Ж, їкламати] «брехати» Ж, [кламало] «брехун» Ж, [клам-ство] «брехня, зрада» Я, [окламник] ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. кіат «брехня», як і ч. слц. кіат «по-, милка, обман», нл. зкіатаз «ошукати», схв. кламати «кивати, хитатися, точитися», слн. [кіат] «сон, вічний сон, сон смерті», кіатііі «поводитися безглуздо», походить від псл. кіатаіі «вводити кого у стан вагання, ошукувати кого», яке зіставляється з дінд. к1йт(у)аіі «слабне, втомлюється», кіатак «ослаблення, втома» (Вегп. І 508—509; Зіашзкі II 248— 249; МаугЬоїег І 281) або в давнішому значенні «хитатися, гнутися» пов’язується з псл. кіопііі «клонити» (ЗССЯ 9, 182—183).— Дзендзелівський УЗЛГ 73—74.
клан «родова громада, рід (спочатку в кельтських племен)»; — р. бр. болг. клан, п. слц. кіап, ч. кіап, сіап, схв. клдн, слн. кіап; — запозичення з ірландської мови (очевидно, через посередництво англ. сіап); ірландське сіапп (<дірл. сіапсі «рослина; нащадки») «нащадки, діти» походить від лат. ріапіа «пагін». — СІС 330; Шанский ЗСРЯ II 8, 144; КІеіп 295; М’аісіе—Ноїт. II 317.— Див. ще плантація.
[кландати] «благати», [укландати] «умовити»;—неясне; можливо, афективне утворення.
[кланцак] (іхт.) «порода бичків, водиться на дні лиману в болоті» Берл; — неясне.
[кланцати] «клацати (зубами)», [кла-мцати] «тс.»;— афективне утворення від клацати, можливо, як результат контамінації з [кланцатий] «зубатий».—Див. ще клац. — Пор. кланці.
[кланці] «ікла і зуби тварин ВеЗн; зуби, великі зуби Ме», [кланцач] «зубач, людина з великими зубами» Ме, [кланцатий] «зубатий»;—п. (мисл.) кіапсе «вовчі зуби»;—очевидно, похідне утворення від [кла] «ікла», п. кіу «тс.».— Див. ще ікло.
кланя —див. клань.
кланятися —див. клонити.
[клань] «півкопи, ЗО снопів», [кланя] «тс.»; — очевидно, псл. кіапь (<*к!ас!пь), пов’язане з кіазіі ( <*к1асИі) «класти».— Див. ще класти.— Пор. клай.
[клап] «зубець в одязі; наушник у шапці», [клапи] «вуха свині», [кляпа] «клапан; ганчірка» Ж, [клапаня] «капелюх», [клепана, клебаня, клебан, кле-банка, клебанйна] «тс.»;— п. кіара «лацкан; клапан», ч. слц. кіарка «тс.; клавіш», болг. клапа «лацкан; клапан», схв. кіарка «кришка», слн. [кіарка] «вилога»; — запозичення з німецької мови; нвн. Кіарре «хлопавка, клапан, лацкан, заслінка» споріднене з Кіарр «ляпас», кіарреп «ляскати, ляпати», кіаїїеп «бути розкритим, роззявленим», дісл. кіарра «стукати», англ. сіар «ляскати, бити». — Зіашзкі II 186; БЕР II 419; Угіез АЕ\У 314. — Пор. клапан.
клапан; — р. бр. клапан, болг. клапа, клапан; — запозичення з німецької мови; нвн. Кіарреп є формою множини від Кіарре «кришка, заслінка». — СІС 330; Фасмер II 244; Біатекі II 186; БЕР II 420; Вегп. І 509. — Див. ще клап.
клапати «бити, хляпати», [клапкаїпи] «стукати», [клапач] (кличка собаки), [клапачка] «клепачка, калатало», [кла-понький] «обвислий» Пі;—п. кіарас «лунко бити; чалапати; ляскати (зубами)», ч. кіараіі «бити; хляпати», слц. кіараі’ «хляпати; стукати», вл. кіарас «стукати, бити», нл. кіараз «тс.», болг. [кланам] «стукати; хляпати; трясти вухами; квохтати; чалапати, важко ходити», схв. кіараіі «стукати, калатати», слн. кіараіі «повільно, незграбно ступати»;— псл. кіараіі, звуконаслідувальне дієслово, близьке за формою і значенням до клепати. — Зіадазкі II 250; БЕР II 420; ЗССЯ 9, 184—185, —Пор. клаповухий, клепати.
[клапач] «вид ножа» ВеЛ, [кляпач, клапачик, кляпачик] «тс.» ВеЛ, [клап-тош] «складаний ніж»; — неясне.
[клапити] «квапити» Ж; — очевидно, гіперкоректна звукова форма замість квапити, в якому губно-губний приголосний в помилково був сприйнятий як характерна для польської мови і частини суміжних українських говірок замі-454
на етимологічного 1 (л). — Див. ще квапити.
клаповухий «з обвислими вухами», клапоухий, [клаповухий Ме, клопоухий ЖІ, капловухий, [каплоухий] «тс.»;—п. кіароисЬу «клаповухий», ч. кІароисЬу «тс.», слц. [кІерйсН(а), кІорйсЬ(а)] «клаповуха свиня», болг. клепоух «клаповухий», слн. кІаройЬ «тс.»;—псл. *к1аро-ихь, складне слово, утворене з основ дієслова кіараіі «хляпати» та іменника ихо «вухо». — Зіашзкі II 251—252; БЕР II 436. — Див. ще вухо, клапати.
клапоть, клаптик, [клаптавий] «обірваний, у клаптях» Ж, [клапиїйвий] «тс.» Ж; — п. кіарес «клапоть, кавалок», ч. (мор.) [кіареі’] «пень, колода», ст. кіареі «тс.»;—псл. *[к1арьіь] «кавалок» (Сіє. *(з)ке1р- «розтинати»); — споріднене з лит. каїра «поріг», прус, каїриз «лушня», двн. Ьаїр, Ьаіар «ручка»; пов’язання з псл. *к1араіі (Вегп. І 510; ЗССЯ 9, 186—187) або з нвн. КІоЬеп «поліно» (МасЬек Е83С 251) менш певне.— Біахузкі II 251.
Клара; — р. бр. болг. м. Клара, п. Кіага, ч. слц. слн. Кіага, схв. Кіа-га; — запозичення з латинської мови; лат. Сіага утворене від сіагиз «світлий; ясний; голосний, чіткий», пов’язаного з сіапіо «кричу» і саіб «скликаю», спорідненими з псл. *ко1ко1ь, укр. колокіл.— Сл. вл. імен 242; Петровский 133; УУаІсіе—Ноїш. І 141—142, 227, 228.— Див. ще колокіл. — Пор. кларнет.
кларнет, [клярнет] Ж, кларнетист;— р. бр. кларінет, п. кіагпеі, ст. кіагупеі, ч. слц. кіагіпеі, вл. кіагіпеіа, нл. кіагпеіа, м. кларинет, схв. кларй-нет, слн. кіагіпеі;—запозичене, очевидно, через російську і польську мови з французької; фр. сіагіпеііе «кларнет» походить від іт. сіагіпеііо «тс.», зменш, від сіагіпо «кларино (музичний інструмент з високим звуком)», утвореного від лат. сіагиз «ясний, виразний, голосний»; фр. сіагіпеііе пояснюють також (Фасмер II 244; БЕР II 422; Паигаі 180; 6аті11зсЬе§ 234) як утворене від фр. ст. сіег «музичний інструмент з високим звуком; дзвоник», похідного від фр. ст. сіег «світлий, ясний» (Слат. сіагиз). —СІС 330; Зіашзкі II 187; Ма-
сйек Е55С 251; Мезііса 323.— Див. ще Клара.
клас, класик, класика, класицизм, класичний, класний, класовий, надкласовий; — р. класе, бр. клас, п. ч. вл. нл. кі аза, болг. клас «клас (у школі)», класа «клас (суспільства)», схв. кейса «тс.»; — запозичено з латинської мови через посередництво нім. Кіаззе абофр. сіаззе «тс.»; лат. сіаззіз «відділ війська; флот; група людей» етимологічно пов’язане з саіо «оголошую; скликаю», спорідненим з псл. *ко1ко!ь «дзвін», укр. колокіл «дзвін; дзвоник»; форми класик, класика, класицизм, класичний, утворені за зразком нім. Кіаззік, кіаззізск і фр. сіаз-зідие, зводяться до латинської моделі сіаззісиз «військовий, воєнний; належний до першого класу, зразковий».— СІС 330; Шанский ЗСРЯ II 8, 145—146; Фасмер II 244; 81а\узкі II 187—188; БЕР II 424; ЇУакіе—Ноїт. І 141—142,— Див. ще колокіл.—Пор. Клара, класифікація.
класифікація, класифікатор, класифікаційний, класифікувати; — р. класси-фикация, бр. класіфікацьія, п. кіазуїі-кас]а, ч. кіазіїікасе, слц. кіазіїікасіа, вл. кІазНікасЦа, болг. класификация, м. схв'. класификаци]а, слн. кіазіїікасі-]а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Кіаззіїікаіібп, фр. англ. сіаззіїісаііоп утворено на основі лат. сіаззіз «клас» і їасіо «роблю». — СІС 331; Зіашзкі II 189. — Див. ще клас, факт.
класти, кластися «лягати», [кладовй-ти] «класти» Я, [кладовйтися] «лягати спати» Я, клад, [кладвище] «кладовище» Ж, [кладйна] «все, що кладеться з певного метою: балка, камінь тощо» Ж, їкла-діжка] «кладіння, укладання», кладій, кладільник, кладка, [кладня] «копиця хліба з 15—10 снопів», [кладобище] Я, кладова, [кладбвисько] Г, Ж, кладовище СУМ, Ж, кладбвка, кладь, [клажа] Ж, вклад, вкладка, вкладник, вкладистий, вкладний, викладати, вйклад, викладач, викладка, [викладний] «зрозумілий», вй-кладчастий «відігнутий; відкладний» (про комір), відклад, відклад, відкладний «виложистий» (про комір), всклад (про оранку) «від середини лану до меж», доклад, [дбкладка] «насмішка», заклад, заклад, закладини «урочисте закладання
фундаменту нової будівлі», закладчини, [закладщини] «тс.», закладка, закладка, [закладчанин] «гість на закладинах», за-кладнйй, наклад «збиток», [наклад] «видання, тираж», накладальник, накладка, [накладники] «кусочки шкіри, пришиті до оброті, щоб кінь не бачив, що робиться збоку» Л, [наклажа] «вантаж» Ж, накладальний, накладнйй, [накладно] «збитково; важко» Ж, [навзаклад] «об заклад», наприклад, [насклад] «всклад» Л, невідкладний, [недбклад] Ж, оклад, [окладина] «верхня балка на дерев’яній стіні будівлі; обкладинка», [окладка] «тс.», [окладкуватий] «кремезний», ок-ладнйй, [обклад] «дифтерит», [обклада] «обкладинка; обшивка» Ж, обкладинка, обкладка, [обкладки] «дифтерит» Г, Ж, переклад, перекладач, перекладина, перекладний, підклад, [підкладай] «колода, що підкладається під човен при його витяганні», підкладка Г, Ж, підкладний, покладатися, поклад, покладень «покла-док», поклади, пбкладок, поклажа, покладливий, [покладний] «запасливий, дбайливий», [пбсклад] «вузька смужка ріллі на краю» Нед, прйклад, приклад, прикладний, [прикладно] «до ладу; ли-чить» Ме, прокладка, розкладатися, розклад, розкладка, розкладник, [розкла-дистий] «розлогий» Нед, розкладний, розкладницький, склад, складальник, складальний, складаний, складний, [спо-кладат] «каструвати (жеребця)» Л, уклад, укладальник, укладач, укладка, укладальний;—р. класть, бр. класці, др. класти, п. вл. нл. кіазе, ч. кіазіі, слц. кіазі’, полаб. кіобе «кладе», болг. клада «укладаю, складаю», м. кладе «покладе, поставить», схв. класти, слн. кіазіі, стел, класти; — псл. кіазіі (<*к!а-біі) «класти»; — споріднене з лит. кібіі «слати, розстилати», лтс. кіаі «покривати; тяти, рубати», гот. (аї)кіарап «накладати», двн. кіабеп, нвн. іасіеп «тс.»; іє. *к!а- є поширенням (за Уаіі-Іапі От. согпр. І 170) іє. *ке!-, збереженого у лит. кеііі «підносити».— Фасмер II 244; Зіатекі II 252—254; БЕРН 411—412; 8кок II 90—91; ЗССЯ 9, 187—189; Рокоту 499. — Пор клуня.
клац, клацати, [клацалка] «вид дитячої цяцьки» Я , [клацун] «той, хто кла-
цае зубами» Я; — слц. кГаспйі’ «ляснути»;— афективно-звуконаслідувальне утворення, подібне до клдкати, кляс-кати; щодо ц пор. бйц, буц, гуц,дуцну-ти. — Пор. кланцати, клбкати, кляс-кати.
[клаче] «січневе порося, що швидко здихає» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з п. [кіак] «слабка людина, тюхтій».
[кле] (прийменник) «коло, біля», [кли] «тс.»; — очевидно, результат видозм ін и прийменника коло в ненаголошеній позиції.— Див. ще коло2.
[клебанія] «дім плебана»Ж;— п. [кіе-Ьапіа] «тс.», [кІеЬап] «плебан»;—результат видозміни звукової форми пле-банія; можливо, запозичення з польської мови. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 243, —Див. Ще плебан.
клевак, клевець —див. клювати.
[клевер] «конюшина», [клевершце] жонюшинище»;— р. клевер, п. [кіе-игег]; — запозичення з нижньонімецької мови; нн. кіеуег «конюшина» споріднене з гол. кіауег (<снідерл. сіауег(е)) і англ. сіоуєг (<дангл. сіаеіге, сіаїге), що зводяться до пгерм. *к1аіЬг(і)бп «тс.», можливо, пов’язаного з *к!еіЬ- (нвн. кіе-Ьеп, англ. сіеауе) «клеїти; липнути» на підставі клейкості соку; пов’язання з шв. кіоуег (Мікіозісії 119) або дат. кіиуег (Маігепаиег 205) недостатньо обгрунтовані,—Шанский ЗСРЯ II 8, 148—149; Фасмер II 245; К1и§е—Мііхка 375; КІеіп 303.
[клевета] «наклеп», [оеветняЖ, кле-вота Кур] «тс.», [клеветуха] «балаклива, сварлива жінка (?)», [клеветатися] «базікати; сперечатися»; — р. болг. клевета «наклеп», ч. кіемеіа, слц. кІеЬеіа, схв. клевета, стел, клевета «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з *к1ьуаіі, укр. клювати (Вегп. І 526) або з ч. [кіеуііі зе] «гнутися» (ЗССЯ 10, 14—17); менш переконливе зіставлення з клепати (Мікі. Е\¥ 118); слово зближують також з лат. саїцщпіа «наклеп, обмова», саІУог «обдурюю», тох. АВ кіаш- «об’являти» (Топоров КСИС 25, 74—76); в українську мову, можливо, запозичене з старослов’янської за посередництвом російської. — Фасмер — Трубачев II 245.
клеврет «прихильник, який не гребує нічим, щоб догодити покровителеві»; — р. болг. клеврет, бр. клеУрзт, др. клеврета, клевр'Ьт'ь, стел. цсл. клеврфт'к, цсл. клеврет-ь «тс.»; — через церковнослов’янське посередництво зводиться до припушуваного сгр. *хоМ.ірєрто<;, яке мало походити від нлат. соїІіЬегіиз «вільновідпущеник, що одержав свободу разом з кимось», утвореного з ІТЬег-іиз «вільновідпущеник», похідного від ІТЬег «вільний», за допомогою префікса сої-«з», фонетичного варіанта со(т)-.— Шанский ЗСРЯ II 8, 149; Фасмер II 245; БЕР II 428; ХУаІбе—Ноїт. І 251 —253, 791 —792. — Див. ще ліберал.
клевтувати, клевтунок —див. кел-тувати.
[клевцур] «незграбна, неповоротка людина високого зросту»; — неясне; очевидно, афективне утворення.
[клевчйха] (назва корови);—неясне.
[клегйня1] «княгиня Я; дівчина, що досягла шлюбного віку Л; наречена Л»;—результат видозміни слова княгиня, можливо, з табуїстичних мотивів.
[клегйня2] «жаба» Я;—неясне; можливо, в основі лежить псл. [*1§§у] «жаба», засвідчене р. Ілягва] «тс.», із старим кінцевим ьі- (<*-у), збереженим завдяки нарощенню суфікса (пор. п. ка-ту-к); початкове к- може бути наслідком пізнішого зближення з *кляга (-ка) «коліно» (пор. р. [кляга] «коліно», п. [кі^к] «крива дерев’яна частина у плузі»),
[клезнути] «ляснути (по обличчю)»; — неясне; можливо, утворене на основі фонетично зміненого р. хлестнуть (за зразком відповідності типу укр. клопотати : р. х лопотать).
клей «липка речовина; [останнє молоко в грудях матері Ме]», клеїльник, клейка, клейковина, Іклйїк] «ячмінний або вівсяний клей», клейкйй, клейкуватий, [клеястий, клиїстий Ж, клийнйй Ж], клеїти, [клиїти] Ж, вклейка, заклейка, наклейка, наклеювач, обклейка, обклеювач, переклейка, підклейка, приклейка, проклейка, проклеювач, розклейка, розклеювач, склейка, склеювач; — р. бр. клей, п. кіе], ч. к1е],
кіі], ст. кії], слц. §1е], вл. нл. кіі], болг. клей «живиця; клей», схв. клща «клей», слн. кіеф,— псл. *кь1е]ь, *к'ь1ь]ь;— споріднене з гр. хбкХа (<*х6Хіа) «клей», снн. Ьеіеп «клеїти» (<*Ьа1іап); пов’язання з днн. кіеі, нвн. Кіеі (ПЬІепЬеск АІ81РЬ 15, 488), як і виведення з іє. *§1бі- (МасЬек Е8ЛС 254), непереконливе.— Фасмер II 246; 81ашзкі II 200 — 201; БЕР II 428—429.
клейонка, клейончастий; — запозичення з російської мови; р. клеенка (з 1771 р.) «клейонка» є похідним від клейть «клеїти» (при сучасному дедалі поширенішому наголосі клейть); п. кіе-Іопка «бутівка; клеєна фанера; (мн. кіе-]опкі) спортивні лижі; штучна шкіра; (перен.) погана компіляція» є, мабуть, незалежним утворенням. — Шанский ЗСРЯ II 8, 149. — Див. ще клей.
[клейгбв] «стережися» (вигук гуцульських дроворубів), [клейгб] «тс.» Шух; — неясне; можливо, наслідок скорочення й деформації уг. кі, (кі)іепп, Ь6 «геть, хто внизу, гей». — Пор. кі-натов.
клеймо, [клейнб] «клеймо; тавро на худобі», клеймувальний, клеймувати, [клейнйти] «ставити клеймо, тавро»; — р. клеймо «клеймо, тавро», [клейнб], бр. кляймб, [кляйнб] «тс.», п. к1е)та «знак бортника на дереві», [к1е]то, кіеф по] «тс.», ч. кіеішо «знак, прикмета», болг. клеймо «тавро; печатка»;—не зовсім ясне; найвірогідніше» є думка (Мік-коїа ВегйЬг. 101; ТЬбгпруізі ЕЛисііеп йЬег (Не аІіпогсІізсЬеп ЕеЬпхубгіег іт КиззізсЬеп 1948, 179—185; Зсапбозіауіса І 26; СагФіпег 218ІРЬ 28, 150—153), що слово як запозичення походить від снн. кіеіпбе (<к1еіпбс1е) «коштовність; родовий герб»; у поляків шляхетським гербом могло позначатися лісове володіння; пов’язання із сканд. кіеіша «пляма» (МікІозісЬ Е\¥ 119), з п. *к1еіш «клейка рідина» (Фасмер II 246), з псл. кьіеіь «клей» (Вгйскпег 233) менш переконливі.—Шанский ЗСРЯ II 8, 150—151; Фасмер—Трубачев II 246; 81а\узкі II 201—202; БЕР II 429.—Див. ще клейнбд.
клейнод «коштовність; знак влади», заст. клейнбти (мн.) «коштовності; регалії» Ж, рідк. заст. клейнодець «юве
лір», ст. клейнот-ь «дорогоцінність, скарб (1572); прикраса, намисто (1627)»;— р. клейнбдьі «коштовності; знаки влади», ст. клейнот/ь «знак, клеймо» (XVII ст.), п. кіеіпоі «коштовність, зокрема дорогоцінний камінь; (давніше) родовий герб», ч. слц. кіепоі «коштовність»;— запозичення з середньоверхньонімецької мови; свн. кіеіпбі, кіеі-паі (>нвн. Кіеіпосі, звідки сучасні форми з д) «художньо виконана дрібничка» пов’язане з кіеіп «малий, дрібний», у свн. також «чистий, гарний, витончений», що зводиться до іє. *£’е1- «блищати, світитися», варіантної форми до *£’Ье1-, звідки псл. *го1іо, укр. золото.— Фасмер II 246; Зіахузкі II 202; МасЬек Е8ЛС 254; Вгйскпег 233. — Див. ще золото.— Пор. клеймо.
клейстер, [кляйстер] Ж, [кляйстру-вати] «клеїти; змазувати клейстером» Ж;—р. клейстер, бр. клейстар, п. кіаф 8Іег, болг. клайстер; — запозичення з німецької мови; нвн. Кіеізіег, сн. кІТз-іег(е) «клейкий предмет» є суфіксальним утворенням, пов’язаним з нвн. Кіеіе (<двн. кіт(и)а) «висівки», спорідненим з укр. глей.—Кобилянський Мовозн. 1976/ 6,32; Фасмер II246; БЕР II414, К1и§е— Міігка 376. — Див. ще глей.
клейтух — див. флейтух. клек—див. клець.
[клекавка] (ент.) «вид сарани Асгі-сішт зігідиіит» Ж; — звуконаслідувальне утворення; комаха названа так за сухий тріскучий звук, який вона видає (ця ж ознака відображена і в лат. означенні зігісіиіит «свистяче, тріскотливе»).
[клекацкаї (бот.) «агрус, Сгоззиіа-гіа МіП.» ВеЛ, [клекоцка] «тс.» Мак; — очевидно, результат видозміни форми [ґаґацка] «тс.» (див.).
[клекй] «щілини в бочці» Я;— неясне, клекотати, клекотіти, клектати, [клекотіти] Ж, клекіт, клект, [кліконь] «чорногуз» Мо, клекітливий, клекітнйй, клекотливий, розклекбтаний; — р. кле-ктать «клекотати», бр. клекатаць, п. кіекіас, кіекоіас, ч. кіекіаіі, [кІесЬіаіі, кІеЬіаіі], слц. [кіекіаі’1 «тс.», вл. кіе-коіас «каркати; базікати», слн. кіеке-Ші «грюкати»;—псл. *к1ек,ьіаіі,
*к1е§'ьіаіі «клекотати»;— утворення звуконаслідувального походження, споріднене з лит. кіе^еїі «клекотати, галасувати, реготатися», к!е§епіі «клекотати» (про чорногуза), лтс. к1е§аї «кричати, гегаги», лат. с!ап§еге «звучати, гримкотіти, кудкудакати, каркати», гр.
(х%а£ю) «звучати».— Фасмер II 247; ЗІашзкі II 204; МасЬек Е84С 254; Вегп. І 511—512. — Пор. клока, клокати.
клема «затискач для з’єднування електричного проводу з машиною, приладом та ін.»;—р. клемма, бр. болг. клема, п. кіета «тс.»;—запозичення з німецької мови; нвн. Кіетте «затиск» утворено від дієслова кіеттеп «затискувати», спорідненого з лит. £Іот6іі «обіймати», лат. §1отн5 «кулька, клубок».— Шанский ЗСРЯ II 8, 151; Кіи-§е—Міігка 373. — Пор. клямка.
[клемезйти] «склеювати докупи» Ж; — неясне; можливо, пов’язане з п. кіеті^-гіс «погано щось робити».
[клементуватися] «зазіхати» Я;—неясне.
клен1 (бот.) «Асег Б.», кленина, кле-нйця «тс.», [кленьчук] «клен гостролистий, Асег ріаіапоісіез» Мак, [паклен] «клен польовий (чорноклен), Асег сат-резіге Б.»; — р. бр. клен «клен», п. вл. нл. кіоп, ч. слц. полаб. кіеп, болг. м. клен, схв. клен, слн. кіеп «тс.»;—псл. кіеп-ь, *к1ьп'ь; — споріднене з дмакед. и7іл’6тро“/о\і, гр.-[Хїмод «сорт крітського клена», дісл. кіупг «клен», кімр. кеіуп, дкорн. кеііп, лит. (з іншим суфіксом) кіеуаз «тс.». — Фасмер II 247; Булаховський Вибр. пр. II 255; ВІашзкі II 231—232; МасЬек Е8ЛС 254; БЕР II 432; 8кок II 94—95; ЗССЯ 9, 194— 195; Вегп. І 512; Тгаиітапп 136.
[клен2] «вишневий або сливовий глей» Л; — неясне.
[кленйти] «давити»; — очевидно, результат видозміни деетимологізованого давнішого *клинити, пов’язаного з заклинити, клин (див.).
[кленуватка] «втягування яйця в пах чоловіка» Я;—неясне; можливо, пов’язане з [кленйти] «давити».
[кленцак] (орн.) «дубоніс, костолуз, СоссоіЬгаизіез соссоіЬгаизіез Б. (Егіп-§і11а соссоіЬгаизіез)» Ж; — очевидно, по-458
хідне утворення від кланцати «клацати»; назва зумовлена міцним дзьобом костолуза.— Див. ще кланцати.
[клень] (іхт.) «головень, Беисізсиз серЬаІиз Б.; єлець, Беисізсиз Іеисізсиз Б. Усачева», [клен] «тс.» Усачева, [кле-ник] «головень» Ж, [кленйця Ж, кленин Мо] «тс.», [кленок] «єлець» Усачева, [клен-чук] «головень» тж, [клин] «тс.; єлець Усачева», [клйник] «головень» Ж, [кли-нинка, клинівка] «тс.» Усачева, [клин-чук] «тс.; єлець Усачева», [клинь] «головень» Усачева, [клін, клінчук, клінь] «тс.» тж; — р. [клень] «головень; єлець», бр. [клень] «головень», [клянек] «єлець», п. кіеп «головень; [єлець]», ч. кіепе «головень», слц. кіеп, болг. клен, клян, м. клен, схв. клен, кіііеп, слн. кіеп; — псл. кіепь, похідне від назви дерева кіепь; назва риби мотивується, очевидно, тим, що вона нереститься під час цвітіння клену; пов’язання з п. кіеріеп «харіус» (Вгйскпег 233), з коренем клей- (Младенов 242), з псл. к'ьііп'ь «клин» (Зіашзкі II 205) або з псл. коїо (Еесіег 50—51) позбавлене підстав.— КоломиецИхтиол. номенкл. 13— 14; ЗССЯ 9, 195—196. — Див. ще клен1.
Клеопатра;—р. бр. болг. Клеопат-ра, п. ч. слц. Кіеораіга; — запозичення з грецької мови; гр. КХєолатра (КАєо-латрті, КЛєіолатрт]) утворене з хХєод «слава» і лат7]р «батько»; буквальне значення— «(дочка) славного батька». — Сл. вл. імен 243; Петровский 133—134; Соп-зіапііпезси 32. — Див. ще патер, слава.
[клепавка] (ент.) «гедзь, СазігорЬі-Іиз іпіезііпаїіз Ое§.» ВеУг, [клепалка] «тс.»ВеУг;— пов’язане з клепати; назва пояснюється тим, що кінь, захищаючись від цього гедзя, махає головою (ніби клепле). —ВеУг 226. —Див. ще клепати.
клепати, [клепгпати] «багато балакати» Ж, [клептіти] «тс.» Ж, клеп «поклепана частина коси», [клепайло] «хто клепле», клепальник, [клепак] «дошка, на якій клепають шкіру» , клепало, клепалка, [клепані «молоток Г; наклепник Я», [клепйсько] «тік у стодолі» Я, [кле-пйшко] «тс.» Я, [клепець] «молоток», клепальний, вклепатися «потрапити в неприємне становище, помилитися», заклепка, заклепочний, заклепувальний.
наклеп, наклепка, наклепник, надклепка, [оклепанець] «околот», [дклепок] «тс.», переклейка, поклеп «наклеп», поклепник, прйклепка УРС, Г, розклепка, розклеп-ник, склепка;—р. клепать «клепати», бр. кляпаць «тс.», др. клепати «звинувачувати», п. вл. кіерас «клепати», ч. кіераіі, слц. кіераі’, нл. кіераз «тс.», болг. клепя «клепаю», м. клепа «клепає», схв. клепати, слн. кіераіі «тс.», стел, клепати;—псл. кіераіі; — слово звуконаслідувального походження, споріднене з лит. кіаріегеіі «стукнути, грюкнути», лтс. кіарзіеі, кіарькеі «стукати, торохтіти»; пов’язання з лит. ріакіі «бити, клепати», як і відрив ч. кіераіі «робити наклепи» (МасЬек Е55С 254—255) менш обгрунтоване.— Шанский ЗСРЯ II 8, 151—152; Фасмер 11 247; ЗІашзкі II 206—207; БЕР II 437—438; ЗССЯ Ю, 7—9.— Пор. клацати, клопйти, клопіт, склеп.
[клепець] (іхт.) «білозірка, АЬгатіз зара Раїї.», [клепчик Л—Г, клипець Я, кляпець Ж] «тс.»;— р. [клепец, клепчик], бр. [клепец], п. [кіеріес], схв. [кІеЬа, кІеЬіса] «тс.»;—неясне; можливо, пов’язане з- кліпати з огляду на великі очі білозірки (пор. р. глазач, пучеглаз «тс.»); можливий також зв’язок з клепати «бити; сплющувати», зумовлений сильно сплющеною з боків, плоскою формою тіла цієї риби. — Сабанеев Жизнь и ловля пресноводньїх рнб 1976, 355—356.
клепка «кожна з опуклих дощечок, з яких складається діжа, бочка і под.»; — р. бр. клепка, п. кіерка «клепка; дощечка (паркету); [цокотуха]; (ст.) черниця», ч. кіерка «клепка» (з п.); — очевидно, псл. *к1ер-ька від Жіерпдіі «прикрити».— Булаховський Вибр. пр. II 256; Біашзкі II 209 —210; БЕР II 435, 437— 439. — Див. ще кліпати.— Пор. склеп.
клерикал «представник духовенства; прихильник клерикалізму», клерикалізм «політичний напрям, що обстоює панування церкви», клерикальний; — р.болг. клерикал, бр. клерикал, п. кіегукаї, ч. слц. кіегікаї, вл. кіегікаї, м. клерикалец, схв. клерикал, клерикалац, слн. кіегіка-Іес; — запозичення з французької мови; фр. сіегісаі «клерикал» походить від лат. сіегісаііз «духовний, церковний»,
утвореного від сібгісиз «клірик, священнослужитель», пов’язаного з сіегиз «клір, духівництво», яке зводиться до гр. хктірое «тс.». — СІС 332; Шанский ЗСРЯ II 8, 152; БЕР II 439. —Див. ще клір.
[клест] (орн.) «шишкар, Бохіа сигуі-гозіга Б.» Ж, [кляс, кліщ] «тс.» ВеНЗн; — р. клест «тс.», слн. кіезк «кедрівка, Мисіігаоа сагуосаіасіез»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення; сумнів щодо наявності укр. клест (Булахов-ськийВибр. пр. III 255) невиправданий, пор. діалектні варіанти. — Фасмер II 248; ЗССЯ 10, 13—14; Вегп. І 203.
[клесувати] «розгладжувати шви на взутті», [клюсувати] «тс.», клесачка «шевське знаряддя для розгладжування швів», їклюсак, клюцак] «тс.»;—очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; пор. нвн. §1аНеп «розгладжувати», СІаНгайп «лощильний зуб, гладильний зуб, гладилка», пов’язані з §1аіі «гладкий», спорідненим з лат. §1аЬег, псл. ЙІасіьк'ь, укр. гладкий «тс.».— К1и§е— Міігка 259. — Див. ще гладити.
[клець] «колода, чурбак, обрубок стовпа», [клек Ж, клец ВеЗн, клецок Ж, клецьок, оклецьок] «тс.», [оклецькуватий] «невисокий і товстий», [склецьок] відрубана тріска» Пі, Ж, [склецок] «наповнений (не до кінця) мішок; (перен.) важка дитина на руках» Ме; — видозмінене запозичення з німецької мови; нвн. Кіоіх (мн. Кіоіхе) «колода, чурбак» є тим самим словом, від якого походить і запозичене пізніше укр. [кльоц]«тс.» (див.).
клечати «убирати, прикрашати зеленню», клечання «зелене гілля як окраса житла в час зелених свят», [клечане] «тс.» Ж, [клечанйна] «гілочка з клечання», клечальний (клечальна неділя «неділя зелених свят»), клечаний «тс.» Г, СУМ;—р.[клеча, клечанье] «клечання», [клечь] «стеблина, хмелина»;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з р. [клек] «щось затверділе», [клекнуть] «в’янути, зморщуватися, висихати» і разом з ним споріднене з лит. кіекіі «гуснути,застигати», зикіек^з «загуслий»; первісне значення могло бути «зелень для засихання».— Фасмер II 246; Вегп. І 511.
[клеша] «отвір для затички» Ж;—неясне.
[клещевйна] «бот.) «рицина, Рісіпиз соттипіз Б.» Ж; — р. клещевйна, кле-щовйна (1704 р.), бр. клешчавіна, схв. кЦеІИеуіпа, слн. кіезсеуіпа;— через російське посередництво запозичено з польської мови; п. кіезгсго^іпа, як і інші слов’янські відповідники, похідне від кіезгсг «кліщ», є калькою лат. гісіпиз «кліщ; рицина»; латинська назва зумовлена, очевидно, подібністю насіння рицини до кліща.— Фасмер II 250; 81аш-зкі II 213; Вегп. І 517. — Див. щекліщ.
клємпа — див. кляпа.
[клйби] «великі, неоковирні НОГИ» Я;—неясне; можливо, пов’язане з р. [клйпа\ «клішня».
[клйва] «гола гірська вершина» Ж; — очевидно, пов’язане з власною назвою гори Клйва, етимологічно неясною.
клйгати «важко, повільно йти», оклй-гати «одужати, поздоровішати»;—р. [кльігать] «іти повільно, по-старечому; кульгати», [кльїги] «ноги (голі, брудні, худі)», бр. [кльігаць] «шкандибати»; — неясне; можливо, споріднене з кбвган-ка, кульгати, човгати і зводиться до псл. *к'ь1§-, *кь|§- з пейоративним суфіксом — Зіашзкі І 124.
Іклиж] «лежень, підвалина» Ж; — неясне.
[клйзати] «іти» Бі;—очевидно, споріднене з клйгати і ковзати (див.).
[клик] «ікло»;—р. бр. кльїк, п. нл. кіук, ч. [кіук] «тс.», схв. [кіїк] «узгір’я»;— псл. к’ьіукь, очевидно, похідне від *к,ь1Н «колоти».— Фасмер II 255— 256; Зіашзкі II 278—279.—Див. ще ІКЛО. КОЛОТИ. —Пор. КЛИН1.
кликати, клик «поклик, клич», клич [кликач] «той, хто привселюдно щось оголошував» Ж, кликун «тс.», клйч-ка, клйчний, вйклик, відклик, заклик, заклйчний, [невідклйчний] «незмінний», оклик, оклйчний, переклик, перекличка, поклик, поклйкання, поклйкач «той, хто привселюдно щось оголошував», [прй-клик\ Нед, склик, скликанець «закличний дзвін»;—р. заст. розм. клйкать, бр. клїкаць, др. кликати «кликати; публічно оголошувати», п. кіісг «клич», болг. клйкам «кличу, публічно оголошую», м. клика «кричить» (про орла та інших птахів), схв. клїікнути «весело вигукну
ти; покликати», клйковати «кликати, гукати», клйцати «тс.», слн. кіісаіі «гукати, кликати», стел, клицдти, кликнути, цсл. кликати;—псл. кіікаіі «тс.»;— споріднене з лит. кіукіі, кіукаи-іі «кричати, шукати», лтс. кііекі «сильно кликати, кричати», дангл. Ь1і§ап «судити (про кого)».— Фасмер II 250; 81ахс-зкі II 222—223; БЕР II 448—449; Вегп. І 519; 8кок II 98—99; ЗССЯ 10, 41; Ви§а КК І 445. — Пор. крик.
[климбас] «дурень, бевзь» Ж;—неясне; можливо, афективне утворення.
Клймент, Климентій, Клим, Клим-кб, [Климбк] Я, Климусь, [Климухно, Клйша]-,— р. Клймент, Климентий, Клим, бр. Кліменцій, др. Клймент^, п. Кіетепз, ч. слц. Кіетепі, Кіітепі, вл. Кіітепі, болг. м. Клймент, схв. Кли-мент, Кіетепі, слн. Кіетепі, стел. Каил/ієнт^; — через церковнослов’ янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; сгр. КЦрл]1» (Р°Д- в-КX^цєVТО5) походить від лат. Сіетепз (-тепііз), утвореного на основі прикметника сіетепз «м’який, погожий, ніжний», спорідненого з сІТпо «згинаю, нахиляю», гр. хХїта «схиляю, згинаю, прихиляю», дангл. Иііпбп «прихилятися», двн. (Ь)ііпбп «тс.», псл. зіопііі, укр. прислонйти, заслонйти — Петровский 134; БЕР II 450; ХУаІсІе— Ноїш. І 231—232, 234. — Див. ще слонйти.— Пор. клієнт.
[клймець] (орн.) «порода голубів» Я, [клйнтух] «тс.» Я; — р. [клйнтух] «дикий голуб»;—неясне.
клймля, клймня — див. кімля.
клин1 «загострений з одного кінця шматок дерева чи металу», клйнець, клйння (зб.), клинок (зменш.), клйнчик, [клинатий] «клиноподібний» Я, клинку-ватий, клиновий, клинуватий, клинцюватий, клинчастий, [клинчатий] Ж, [клинкувати] «оббивати клинцями (дерев’яну стіну хати)» Ж, [клину ти] (у виразі к. зуби «зціпити зуби») Ж, клинцювати, вклинйтися, заклинйти, [поклин-частий] Нед, розклинйти, розклинювальний, [росклйнє] «вид орнаментики в різьбі», [росклинки] «прикрашені різьбою верхні кінці стовпів на ганку»;— р. болг. м. діал. клин, бр. клін, др.
клині,, п. слц. вл. нл. кііп, ч. кіїп, схв. клин, слн. кіїп; — псл. кііггь або *к'ьііггь, пов’язане з *коШ «колоти» або *к,ь1іі «тс.».— Фасмер II 251; Біашзкі II 225— 227; БЕР II 451—453; Бкок II 100; ЗССЯ 10, 44—46; Трубачев Рем. терминол. 156. — Див. ще колоти. — Пор. клик.
клин2 — див. клень.
клинок «лезо; шабля, кинджал»;—р. клинок, бр. клінбк;— через російську мову запозичено з голландської; гол. к1іп§ «лезо» походить від нвн. К1ІП§Є «тс.», пов’язаного із звуконаслідувальним кііп-§еп «дзвеніти».— Шанский ЗСРЯ II 8, 160; Фасмер II 251; К1и§е—Міігка 376.
клйнтух1 — див. клймець.
клйнтух2 — див. флейтух.
клииути — див. клин1.
[клйпні] «лацкани, вирізані дугою на свиті по вирізу шиї» Я;—неясне.
[клицяти] «ледве животіти» Ж;— неясне; можливо, пов’язане з п. [кіісхус] «кульгати».
[клйша] «клишонога людина», [кли-шань] «людина, що кульгає або волочить ноги» Па, [клишмай] «клишонога людина» Я, клишавий «клишоногий» СУМ, Г, \клеше\ «чіпляє ногою за ногу під час ходи» Ме; — бр. [кльїшаватьі] «клишоногий», п. кіізгашу, вл. кіезішу, кіезпішу «тс.», кіезішіс «ходити клишаво»;—псл. *к1іза (*к1еза) «клішня рака»;—споріднене з лит. кіізаз «кривоногий», кіізез «клішні рака». — Зіашзкі II 214, 228— 229. — Див. ще клішня, кліщ.
клієнт, клієнтура; — р. болг. м. кли-ент, бр. клієнт, п. ч. слц. вл. кііепі, схв. клй]ент, клйіенат, слн. кііепі; — через посередництво німецької мови (н. КІіепІ, з XVI ст.) запозичено з латинської; лат. сіібпз (-п(із) «залежна людина, васал» пов’язане з лат. сІТпо «гну, хилю», спорідненим з гр. у.кко) «схиляю, згинаю, прихиляю», псл. зіопііі «прислоняти», укр. прислонйти. — СІС 332; Шанский ЗСРЯ II 8, 155—156; Фасмер II 250; ХУаІсіе—Ноїт. І 233. — Див. ще слонйти. — Пор. Клймент, клімат.
клізма;—р. болг. м. клйзма, бр. клізма, схв. клйзма, слн. кііхта;—запозичення з грецької мови; гр. хХооща «промивання; місце морського прибою»
є похідним від дієслова «плещу, б’ю (про хвилі); промиваю, споліскую», спорідненого з гот. іііиігз «світлий, чистий, ясний», кімр. сііг «тс.», лат. сіио «очищаю», лит. зійоіі «підмітати, витирати».— Шанский ЗСРЯ II 8, 156; БЕР II 448; Егізк І 876—877; Воізасд 473. — Пор. клістйр, клоака.
кліка;— р. болг. м. клйка, бр. кліка, п. ч. слц. вл. кііка, схв. клйка, слн. кііка; — запозичене з французької мови (можливо, через посередництво н. КИ-цие); фр. сііцие «зграя, банда» утворене з фр. ст. сііциег «галасувати, плескати» звуконаслідувального походження. — Шанский ЗСРЯ II 8, 156; Фасмер II 250; Зіашзкі II 224; БЕР II 448; Оаигаі 182.
клімакс «у житті людини —період переходу від статевої зрілості до старості», клімактерій «тс.», клімактеричний; —р. клймакс, бр. клімакс, п. ч. кіітакіе-гіит, слц. кіітакіегіит, болг. м. климак-териум, схв. климактерй], климактери-Іум, слн. кіітакібгіі; — запозичення з латинської мови; нлат. сіішасіегіиш «клімакс» утворено від сії піасіег «переломний період у житті людини», що походить від гр. хХїрсххттір «східець, щабель; віковий переломний момент», пов’язаного з хМУо) «схиляю». — СІС 332; Шанский ЗСРЯ II 8, 156—157; Кіеіп 300; Егізк І 873—875. — Див. ще клімат.
клімат «метеорологічні умови, властиві певній місцевості», [климат, клей-мат, кліймат, клімат] «тс.» Л, кліматичний;— р. болг. клймат, бр. клімат, п. кіітаі, ч. вл. кііта, слц. слн. кііта, схв. клйма, цсл. климат-ь «сторона світу»;— запозичення з французької мови; фр. сіітаі «клімат; зона» походить від лат. сіїта (род. в. одн. сІТтаііз) «небосхил, небесна сфера; зона, сторона світу», запозиченого з грецької мови; гр. хХір/х (род. в. хкїратое) «тс.» пов’язане з хХгуіо «схиляю», спорідненим з лат. (іп-)сІТпо «згинаю», двн. Ьііпеп (> нвн. ІеЬпеп) «прихилятися», псл. зіопііі, укр. прислонйти. — СІС 332; Шанский ЗСРЯ II 8, 158; Фасмер II 250; Зіашзкі II 224; БЕР II 450. — Див. ще слонйти.— Пор. Клймент, клієнт, клімакс.
клініка, клініцист, клінічний; — р. болг. м. клйника, бр. клініка, п. ч. слц.
вл. кііпіка, схв. клйника, слн. кііпі-ка; — через посередництво німецької мови (н. КИпік) запозичено з французької; фр. сііпірие «клініка; клінічний» через лат. сіїпіснз «клінічний лікар, терапевт» зводиться до гр. хХітіхбе «тс.», хХіуіхт; «догляд за лежачим хворим, лікування», похідних від хХїтт] «ліжко», пов’язаного з хАїтю «схиляю, кладу; лягаю, лежу», спорідненим з лат. (іп-1-сіїпо «згинаю, нахиляю», двн. Ьііпеп «Прихилятися», ПСЛ. 8ІОПІІІ «прихиляти», укр. прислонйти.— СІС 333; Шанский ЗСРЯ II 8, 159; Фасмер II 251; 81а»зкі II 227; Егізк 1 873—875. — Див. ще сло-нйти.— Пор. Клймент, клієнт, клімат.
клінкер «вид міцної, добре випаленої цегли», клінкерувати; — р. болг. клйн-кер, бр. клінкер, п. кііпкіег;—запозичення з німецької або (через російську) з голландської мови; н. Кііпкег «камінь для бруку» походить від гол. кііп-кег «тс.», пов’язаного з кііпкеп «дзвеніти», спорідненим з нвн. к!іп§еп (<двн. кііп^ап) «тс.». — СІС 333; Фасмер II 251; БЕР II 455; 81. хсуг. оЬсусЬ 357; К1п§е— Мііхка 377, 378; Угіез К'ЕЇС 329.
[клінтйти] «майструвати, партачити» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з [кл і снити] «тс.».
[клінчити] «ставати на коліна» Пі; — запозичення з польської мови; п. кЦсхес «стояти на колінах» етимологічно пов’язане з укр. клякнути (див.).
кліпати, [кліпкати, хліпати Нед], кліп (виг.), Ікліпа] «вія», [кліпавка] «повіка», [клїпайка, кліпка] «тс.», [кліпкб] «той, хто кліпає очима», [хліпавка] «повіка» Нед;— давня ітеративна форма від псл. *к1ерп<Ді «прикрити», збереженого в ч. кіепопіі «зводити склепіння», слц. кіепйі’ «тс.», укр. склеп; пор. склепити {очі, повіки) «звести, стулити, закрити».— МасЬек Е8ЛС 254; Варбот 81. ЇЕогЬІ. 155.— Пор. клепка, склеп.
клір «сукупність служителів у християнській церкві», {клер, клир] «тс.» Ж, [клє’рик] «(католицька) духовна особа» Ж, [клйрос] «крилас», [клирошанйн] «співак на криласі» Ж; — р. болг. клир, бр. клір, др. клиросі> «клір; крилас», п. кіег, ч. кіег, кіегиз, слц. кіегиз, м.
клер, схв. клйр, слн. кіег, стел, клирії; — через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької, пізніше вторинно в українську мову (звукові форми з є) через посередництво латинської (лат. сіегпз) і західнослов’янських; гр. хА^рое «жереб; спадщина; духівництво» пов’язане з хХаш «ламаю», спорідненим з псл. *коІ-іі, укр. колоти. — СІС 333; Фасмер II 251; 81ач/зкі II 211; БЕР II 457. — Див. ще колоти.— Пор. клерикал, крилас.
[кліснйти] «майструвати, партачити» Ж, [кліснйтися] «кривитися (про обличчя); бурчати»;—п. кіезпіс «каструвати, оскопляти; плюндрувати», ч. кіе-5ІІІІ «обтісувати дерево; каструвати», слц. кііезпіі’ «обтинати непотрібні гілки дерев», слн. кіезіііі «обрубувати гілляки; бити»;—псл. *к1езпііі «стискати, здавлювати (напр. кліщами); каструвати», очевидно, пов’язане з *кІе5І-]ь «кліщ», *к1е5І-]е «кліщі»; семантичний розвиток слова міг бути таким: «стискати» >«каструвати (здавлюванням)» >«каструвати (відтинанням)» > «обтинати» >«грубо обтісувати; партачити»; пов’язання ч. кіезіііі з вихідним *зк1ер-, лит зкіегпріі «гладко обтинати» (МасЬек Е8ЛС 255) непереконливе.— Фасмер II 248; 8Іалузкі II 213—215.— Див. ще кліщі. — Пор. кліщ.
клістйр (заст.) «клізма»;—р. болг. клистйр, бр. клісцір, п. кіізіега, ч. кіуз-іуг, слц. кіузіїг, вл. кіізіег, м. клистир, схв. клистйр, слн. кіізііг;—запозичено з грецької мови, очевидно, за посередництвом латинської (лат. сіузіеДіипі) і німецької (н. КИДіег); гр. хАцотт;р(іот) «трубка для промивання» є похідним від хКбДо «промиваю».— Фасмер II 251; БЕР II 459; Егізк І 876—877; Воізасч 473. — Див. ще клізма.
[клісувати] «місити глину для горшків» Ж; — п. кІизоАуас «тс.»;—запозичення з німецької мови; нвн. кіоззеп «дробити (грудки землі)» пов’язане з КІоР «грудка» (<двн. свн. кібз «грудка, куля»), спорідненим з р. [глудаї «брила, грудка», дінд. §1аиЬ «тюк, кипа», гр. -[Хоцто? «сідНиця». — Фасмер І 415—416; КІи§е—Міїхка 379; Егізк І 313—314. —Пор. клець, клюска, кльоц.
кліть «підіймальний пристрій; [клітка; комораЖЬ, Іклеть] «комора; клітка» Ж, клітина, клітка, клітковина, [кліт-чатка] «клітковина» Ж, клітчастий, [покліть] «підземна частина колодязного зрубу; рама борони», [прйкліт (прйкліть)] «прибудова; ганок» Нед; — р. клеть «кліть», бр. клець, п. кіес «тс.», кіаіка «клітка», ч. кіеіка, слц. кііеіка, вл. нл. кіеіка, болг. [клет.] «тс.», м. клет «льох», схв. клет, кіі]еі «будка, курінь, комора, хижка», слн. кіеі «льох», стел, кдфть «хат(к)а»;—псл. кіеіь «хата, комора, хижка»; — зіставляється з лит. кіеііз «комора», лтс. кіеіз «тс.» або з гал. сіеіа «загін», гот. кіеірга «намет» (ЗССЯ 10, 25—27); вважається також запозиченням з пракельтської мови(пкельт. *к!еі-) (Мартьінов Язьік 38—42). — Фасмер II 249; Біахсзкі II 198—199; БЕР II 439—440; Бкок II 99.
кліше «форма високого друку для поліграфічного відтворення і ілюстрацій», р. болг. м. клише, бр. кліше, п. кіізга, ч. слц. кіізе, вл. кіізе], схв. клише, слн. кіізе; — запозичення з французької мови; фр. сііске «тс.» утворено від сііскег «стереотипувати», що є, очевидно, словом звуконаслідувального походження; як джерело менш імовірне н. [КІіЬск] «грудочка; клейка маса». — СІС 333; Шанский ЗСРЯ II 8, 162; Фасмер II 252; БЕР II 461; Паигаі 181.
клішня, клешня, [кліша] «клішня» Ж;—р- клешня-,— очевидно, результат видозміни др. *кл^щьня, похідного від кл^щи «кліщі»; фонетично незакономірне клешня є або північноукраїнською діалектною звуковою формою (пор. [вед-рб, дедй, песдк] < в^дро, дЬдьі, п’Ьськ'ь), або наслідком запозичення з російської мови.— Булаховський Нариси 77; Фасмер II 249; ЗССЯ 10, 23—24; Вегп. І 517.— Див. ще кліщ.— Пор. клйша.
кліщ (ент.) «Асагиз», [кліщак] «черв’як у вусі, Рогіісиїа» Ж, [клещишбк] «книжковий черв’як, Скеїіїег сапегоійез» Ж, [кліщйха] «самиця коростяного кліща» Я;—р. клещ, бр. клешч, п. кіезгсг, ч. к1І5І’, слц. кііезі’, вл. нл. кіезс, слн. кіезс;—псл. кіезсь «кліщ»; виводиться від *к1езіііі «кліщити, стискати» або (ЗССЯ 10, 20—22, 23) від звуконаслідувального
*кІезкаіі/к1езкаіі «ляскати»; пов’язання з ч. кіемііі зе «тремтіти, корчитися (від холоду, болю)» (Маскек ЕБЛС 256) недостатньо обгрунтоване.— Фасмер II 249; Біам^зкі II 212; Вегп. І 517.— Пор. клйша, кліснйти, клішня, кліщі.
[кліщинець] (бот.) «козяча борода, Агнт Б.», [клещінець] Ж; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [кле-щинец] «тс.», мабуть, етимологічно пов’язане з п. кіезпіса «тс.», що є похідним від п. ст. кіезпіс (суч. кіезгсгус) «оскопляти, каструвати», спорідненого з укр. кліщі; назва рослини виникла, очевидно, у зв’язку з приписуваною їй дією (пор. її німецьку назву Носіепгек-гег «тс.» (букв, «пожирач яєчок»), — Фасмер II 250; БІатекі II 215; Вгйскпег 234; Вегп. І 516. — Див. ще кліщі.
кліщі «металевий інструмент у вигляді щипців; (перен.) охоплення супротивника; клішні (рака); дерев’яний овал у хомуті» СУМ, Г, [кліщити] «стискати», кліщитися «еоіге» (про собак);— р. болг. клещи «кліщі», бр. клешчьі, др. клЬщи, п. кіезгеге, ч. кіез-іе, ст. кіезсе, кіезсе, слц. кііезіе, вл. нл. кіезсе, полаб. кіезіа, м. клешти, схв. клешта, клеште, слн. кіезсе, стел. кдФща;—псл. *к!езса (дв. *к1езсе> *к1езсі); виводиться, як і кіезсь «кліщ», від дієслова кіез-Іііі «стискати» або (ЗССЯ 10, 20—22; Маскек ЕБЛС 255) від звуконаслідувального *к1езкаіі/к1ез-каіі «ляскати».— Фасмер II 250; БІатекі II 212—213; Бкок II 99; Трубачев Рем. терминол. 371. — Пор. кліщ.
кло, кла, клевак, кли, клив, кливак, клбва, кловак, клдвий —див. ікло.
клоака, клоачні «ряд ссавців, що мають клоаку»; — р. болг. клоака, бр. клаака, п. ч.слц.вл. кіоака,схв. клоака, слн. кіоака; — запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво французької (фр. сіоацне) або німецької (н. Кіоаке); лат. сіоаса «канал, стік; шлунок, черево» пов’язане з сіио «чищу», спорідненим з гр. хК’Дш «промиваю».— СІС 333; Шанский ЗСРЯ II 8, 162; Фасмер II 252; БІатекі II 230; \Еа1с1е—Ноїш. І 237. — Див. ще клізма.
клобук «головний убір православних ченців», [клебук] «тс.» Ж, \ клубу к\ «купол над гончарною піччю», [клобукар] «той, хто робить речі з повсті» Ж, Ікло-бучйна] «повсть» Ж, [клобучі] «валянки» Ж, їклобучаний] «повстяний» Ж, [кло-бучний] «тс.» Ж, [клобучйти] «робити повсть» Ж; — р. клобук, бр. клобук, др. клобукч> «клобук; ковпак», п. вл. кіо-Ьик «ковпак», ч. кіоЬоик «капелюх», слц. кіоЬик, нл. кІоЬук, кіоЬик, полаб. кІйЬек «тс.», схв. клобук «капелюх, шапка», слн. кіоЬик, цсл. кдовоукт» «клобук; ковпак»;—псл. *ко!Ьикь;— запозичення з тюркських мов; пор. тур. крим.-тат. тат. каірак «шапка», запозичене в українську мову у формі ковпак; назва тюркського племені др. чьрнии клобуци є калькою тюрк, кагакаірак «каракалпак» (букв, «чорна шапка») (XI—XII ст.); пояснення форми кІоЬикь як метатези з *коЬіикь, складеного з *ко + оЬІикь (Маіхепаиег ЬР 8, 172— 173) непереконливе.— Шанский ЗСРЯ II 8, 162; Фасмер II 252; Шипова 186; Біахтакі II 257—258; Маскек ЕБЛС 258; Бсіїизіег-Бехсс 533—534; БЕР II 409; ЗССЯ 10, 61—62; Вегп. І 474—475.— Пор. каракалпак, ковпак1.
клбвня —див. кімля.
клозет;—р. болг. клозет, бр. кла-зет, п. ч. слц. кіохеі, м. клозет, схв. клозет, слн. кіохеі;—запозичення з англійської мови; англ. (\саіег-)сІ05ЄІ, букв, «вбиральня з водою» через фр. сіозеі «кімната, що замикається», зменш, від сіоз «тс.», зводиться до лат. сіаизиз «замкнений».— Шанский ЗСРЯ II 8, 162— 163; Фасмер II 252; Біахсзкі II 232; БЕР II 462. — Див. ще кляуза.
клок «жмут; клапоть», їклочаник] «кустар, що плете мережі», [клочанка] «прядиво з клоччя», [клочбк] Я, клоччя, клочкуватий, \клбчний\УК, [клочнистий], клоччастий, клоччяний, {склочйна} «повсть» Нед, [склочйтися] «скуйовдитися» Нед;— р. клок, бр. їклбчче} «клоччя», др. клок? «пук, в’язка», ч. слц. кік «жмут», болг. к?лчйща «клоччя», м. колчишта, схв. [к^к], слн. кбіке «тс.», цсл. кд-ькт» «утік тканини»;— псл. кіькь «клоччя, найпростіше прядиво», очевидно, пов’язане з *коШ «колоти», спо-464
рідненим з лит. кйііі «молотити, бити», лтс. кціі «тс.» (первісне значення — «відходи волокна (при чесанні льону)»); пов’язання з *рІькь «волос; волокно» (Фасмер II 252), з лит. кіекіі «гуснути» (МасЬек ЕБЛС 258), з лат. сиісііа «подушка» (Реіегззоп У§1. ХУогЬі. 3), з гр. хакіа «хатина», ха/.аїїос «кошик» (Бое-хсепіЬаІ АІБІРЬ 37, 386) менш певні.— Дзендзелівський БЕ зі. 13/3—4, 197— 198; Шанский ЗСРЯ II 8, 163; Біахсзкі II 246 —248; Трубачев Рем. терминол. 86.— Див. ще колоти.— Пор. клак.
[клока] «квочка» ДзАтл І, [клбчка тж, кльдка, кльбчка Ж, клучка ВеУг] «тс.», [кльбкатиї «квоктати», [кльоко-тать] «кричати» (про індика) Л, [кльб-чити\ «кричати» (про тетерука); — р. Іклбка] «квочка», клохтать «квоктати», [клдкать} «тс.», слц. [кіока] «квочка», болг. клок-клок «квок-квок», клбчка «квочка», слн. кібкаїі «квоктати»;— псл. кіок-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до киок-, укр. квочка, Іксо-кати\, а також до кіек-, укр. клекіт, клекотати; можна припустити запозичення в західноукраїнські говори з словацької мови.— Фасмер II 253; БЕР II 462, 472; ЗССЯ, 10, 62—63. —Пор. квок, клекотати, клбкати.
клбкати «видавати короткі глухі звуки», [клокотіти\ «сильно кипіти» Ж, [клокйчка] «дерев’яний дзвоник для худоби», [клокічка] «тс.», [клокунка] «дощечка у вигляді ложки, якою рибалки б’ють по воді, щоб звуком привабити сома» Я, [клокуша] «тс.»; — р. клекотать, «клекотіти», др. клокотати «кипіти», клокот? «кипіння, шипіння», ч. кіокоіа-іі «клекотіти», слц. кіокоіаі’ «тс.», нл. кіокоіаз «хлебтати; бурчати (у животі)», болг. клбкам «булькотіти, клекотіти», клокотя, м. клокоти «тс.», схв. клекотати «клекотіти», слн. кіокоіаіі «клекотіти, кипіти; бурчати (у животі)», стел, клекотати «клекотіти, кипіти»;—псл. кіок-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до кіек-, укр. клекіт, клекотати, лит. кіакі (вигук, що відображає глухий звук падіння), кіакіі «буцнути», лтс. кіакз (виг.) «буц». — Біа^зкі II 261; ЗССЯ 10, 64—65,—Пор. клекотати, клока, клокйчка.
клокйчка (бот.) «БіарЬуІеа ріппаіа Е.», [клекачка Мак, клекічка Мак, кли-кічка, клокшпина, клокіця, клокічка, кло-кучка, клочичка тж, кокйця Пі] «тс.»; — р. клекачка, п. кіокасхка, ч. слц. кіокос, болг. [клокоч], схв. клокоч, слн. кібсек «тс.»;— псл. кіокось, похідне від кіокаіі «клокати, видавати короткі глухі звуки»; назва зумовлена шелестом насіння в коробочці рослини. — БІатекі II 260; Масіїек Лт. гозії. 141; ЕБЛС 258; БЕР II 463. — Див. ще клокати.
клбмля, клбмня, клбм’я —див. кімля.
клонйти, кланятися, клїнно, від-клінне (заст.) «прощальний подарунок», відклінщина (заст.) «прощальний банкет», [наклін] «нахил, схильність» Ж, поклін, поклонник, уклін, уклінний; — р. клонить, бр. [кланіцца], др. клонити, п. кіопіс «хилити, нагинати», ч. кіо-пііі, слц. кіопіі’ «тс.», вл. кіопіс (зо), нл. кіопіз (зе), болг. клоня, схв. клонити се «ухилятися, уникати», слн. кібпііі «пересилати, дарувати; хилитися, опадати», стел, клонити «хилити, згинати»;— псл.. кіопііі «хилити, нахиляти, гнути, згинати»;—споріднене з гр. '/./.їтш «нахиляю», лат. -сіїпо «тс.», ірл. сібіп «нахилений», двн. Ьіаіпап «нагинати»;— іє. *ке1- «хилити» (на відміну від укр. слонйти, яке виводиться з іє. кеі-); пов’язання з лит. Іепкіі «клонити» (Масіїек ЕБЛС 258—259) безпідставне.— Фасмер II 253—254; Біахсзкі II 264— 265; БЕР II 465—466; Бкок II 102—103; ЗССЯ 10, 66—68; Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 150—151. — Пор. слонйти.
[клонйця] «бічний стояк у возі» Ж, [кланйця Ж, підклонь Нед] «тс.»;—п. вл. нл. кіопіса, ч. кіапісе, слц. кіапіса, полаб. кіапаісо «тс.», слн. кіапіса «поліно, тріска»;—псл. *ко1піса «кілок, стояк», пов’язане з *ко!іі «колоти»; з огляду на групу ло або ла (замість укр. оло) слово є,очевидно,запозиченням з польської і словацької мов; виведення з *ко1р-піса (МасЬек ЕБЛС 251) сумнівне—Біа^зкі II 263—264; ЗССЯ 10, 139. — Див. ще колоти.
[клонц] «дзьоб» ВеУг;—запозичення з молдавської мови; молд. клонц (рум.
СІОПІ9 «тс.» походить від болг. клюнец «дзьобик», зменш, від клюн «дзьоб», пов’язаного з клюєм «клюю», що відповідає укр. клювати. — СДЕЛМ 186; ПЕРМ 159. — Див. ще клювати.
клоп (ент.) «блощиця, Сітех Іесіпіа-гіпз Б.», клопївня «місце з великою кількістю блощиць»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. клоп «блощиця», як і бр. клоп, болг. клбпуш «тс.», схв. клоп «кліщ», слн. кібр «тс.», походить від псл. кіорь, яке тлумачиться по-різному: як пов’язане з кіераіі «бити» (ЗССЯ 10, 72; Фасмер—Трубачеві! 254), з болг. [клопам] «бити; шуміти; кишіти» (БЕР II 469), з р. [клепйк, кляпйк] «короткий широкий ніж» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 133—134) або як споріднене з лат. сиіех «комар» (Соболевский Біауіа 5, 447). — Пор. клопівник.
[клопйти] «винищувати» Я, [клонитися] «сваритися» ВеЛ;—п. [кіоріс зі^] «сперечатися, сваритися; клопотатися», ч. кіорііі «перевертати, відвертати, схиляти», слц. кіоріі’ «нахиляти, нагинати», болг. [клбпам] «стукаю; дзвеню», м. клопа «торохтить», схв. [клбпити] «ударити; (ст.) складати, спаювати»; — псл. кіорііі з вокалізмом кореня о, пов’язане з кіераіі; пов’язання з дісл. Ьіеттг «пастка», дат. іеш «дверцята^ пастка», шв. Іатт «тс.» (МасЬек ЕБЛС 259) непереконливе. — Біам^зкі II 266; БЕР II 467; ЗССЯ 10, 69—70, —Див. ще клепати. — Пор. клапати, клопіт.
[клопівник] (бот.) «хрінниця смердюча, Берісііит гисіегаїе Б.» Мак; — очевидно, запозичення з російської мови; р. клопбвник «тс.» є похідним від клоп «блощиця»; назва рослини зумовлена її гострим неприємним запахом (пор. р. [вонючка] «тс.»). — Див, ще клоп.
клопіт «турботи; [дощечка з отвором, прибита зверху до жердини в ручних жорнах] Ж», клопітня «клопіт», [клопоти, клопотія], клопотнеча «тс.», [кло-потніщя] «та, що клопоче» Я, [клопот-ня] «клопітня», клопотун, клопотуха, [хлопота] Нед, клопіткий, клопітливий, клопітний, [клопотлйвий], клопотатися), [клопотатися] «сваритися» ВеЗа, [хлопотати(ся)] Нед, [клбпотько] «клопітно» Я; — бр. клбпат «клопіт», болг.
[клопоті «дзвоник, особливо на шиї худоби», м. клопот «стукіт, торохтіння», схв. клопот «стукіт, гук», цсл. кдопот-ь «галас, гук»;—псл. кіороіь, звуконаслідувальне утворення, означало, насамперед,«стукіт, тупіт, галас»; значення «турбота, неспокій» розвинулося пізніше на підставі значення «неспокій»; р. хлдпотьі «клопіт», п. ІсЬЛороІІ «тс.», слц. сЬІороі «галас, колотнеча», болг. хлбпот «стукіт», м. \ хлопу т->\ «дзвінок» є, очевидно, продовженнями праслов’янського експресивного варіанта до звуконаслідувального кіор-; виведення з іє. *кер- (Масйек Е8ЛС 259) непереконливе.— Фасмер II 254; 81а\У£кі II 266 267; БЕР II 468. — Див. ще клопйти.— Пор. клапати, клепати.
[клотйти] «колотити»;— результат видозміни форми колотити, можливо, зумовлений впливом п. (кулінарного) кіо-сіс «колотити» (пор. укр. злото під впливом П. 2І0І0) —Див. ще колотити.
клоун, клоунада; — р. бр. болг. клоун, п. вл. ккжп, ч. слц. кіапп, сіотгп, схв. кл'аун, слн. кібуп; — запозичення з англійської мови; англ. сіомт, можливо, споріднене з ісл. кінппі «мугир», фриз, [кібппе] «дурень; блазень», гол. кіоет «козир-дівка» або походить від лат. со-Ібпнз «селянин, мужик». — СІС 334; Фасмер II 254; БЕР II 471; Кіеіп 303.
[клохтіти] «сильно кипіти»;—очевидно, результат видозміни форми [клекотіти] «тс.». — Див. ще клокати.
клоччя, клочаник, клочанка, клочбк, клочкуватий, клбчний, клочнйстий, клоччастий, клоччяний — див. клок.
клуб1 «згорток, жмут; (анат.) стегно», клубок, [клубакі «балка, що скріплює одвірки вгорі; клубок» Ж, [клебукі «клубок; грудка» Ж, {клубйця} «стегно (кістка)» Ж, клубовиння, [клуб’я] (зб). «клубки», клубатий, клубкуватий, клуб-лйвий, клубчастий, [клубенйтисяі «згортатися клубком» Ж, [клубетувати] «тс.» ВеЛ, клубйтися, клуботати «клубочи-тися; [валити клубами ЖІ», клуботати-ся «підійматися клубами», клуботіти, клуботітися, клубочйтися, клубочіти, [клубуватися] «тс.», [клюбачитисяі «звиватися»;— р. бр. клуб «клубок», п. кЦЬ «згорток, клубок; випуклість при поєд-466
нанні кісток на потилиці у тварин, особливо у коней», ч. кІонЬ «суглоб, випуклість кісток у суглобі; пук, в’язка», слц. кІЬ «суглоб; [стегно]», кІЬо «згорток, клубок, купа», вл. кІнЬа «стегно», нл. кІнЬ «клубок; [стегно; суглоб потилиці]», полаб. кІдЬ «стегно», болг. к-ьлбб «кулястий предмет, клубок, згорток», м. [клумбу] «згорток, клубок», схв. клупко, слн. кІоЬкб, кІбЬек «тс.»; — псл. кІдЬь«згорнутий або кулястий предмет», звідки постали значення «згорток, клубок» і «частина тіла кулястої форми»;— зіставляється з лат. §1ошнз «клубок», §ІоЬнз «тс.; куля» (Трубачев Рем. терминол. 108—109; ЗССЯ 10, 74—75) або з лтс. кІатЬагз «кім’ях», англ. Іитр «тс.» (Фасмер II 254—255; ЗІахсзкі II 254—255); зіставлення (Маігепаиег БЕ 8, 184) з гол. кіир, н. КІйтреп «кім’ях» наштовхується на фонетичні труднощі; зіставлення з лит. кійріі «спотикатися» (Вгііскпег 236—237), з гр.
«валик, згорток» (Соболевский 81ауіа 5, 440, 447), з гр. хкарфсщ «покалічений» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 128) непереконливі; погляд, за яким псл. кІдЬь пов’язане лише із значенням «стегно» (МасЬек Е8ЛС 259), недостатньо обгрунтований.
клуб2 «громадський, культурно-освітній заклад, його приміщення»;— р. клуб, ст. клоб, бр. болг. м. клуб, п. кІнЬ, ст. кіор, ч. слц. вл. кІнЬ, схв. клйб, слн. кІйЬ «тс.»; — запозичено з англійської мови через російську або польську і німецьку (н. КІнЬ); англ. сіпЬ (<сангл. сІнЬЬе) «дрюк, палиця; клуб, товариство» споріднене з дісл. кІпЬЬа «палиця, дрюк»; значення «товариство» виникло через переносне вживання слова «палиця», бо за англійським звичаєм палиця, обношувана по домах бажаних гостей, була знаком їх запрошення.— Фасмер II 254; Аристова РЯШ 1971/5, 102; Зіатекі II 233; БЕР II 473; Юи§е — Міігка 379.— Пор. клумба.
клубаня —див. ковбаня.
[клубникй] (мн.) (бот.) «полуниці, Рга§агіа Б.» Жі—бр. клубніцьі «тс.»;— запозичення з російської мови (аргументом на користь цієї думки є широке вживання слова на сході України в фор
мах клубнйка і клубніка); р. клубнйка «тс.» пов’язане з клубень «бульба», похідним від клуб, з огляду на форму ягід. — Шанский ЗСРЯ П 8, 166; Фасмер—Трубачев II 255; Вегп. І 524; Маіхепаиег БР 8, 184. — Див. ще клуб1.
клумак, клумок—див. клунок.
[клумакуватий] «тямущий»;— неясне; можливо, результат зближення тлумачити з клумак «клунок», [тлумак] «тс.».
клумба «квітник у формі геометричної фігури»;—р. бр. клумба, п. кІотЬ «тс.»;— запозичення з англійської мови; англ. сінтр «купа (дерев, кущів)» споріднене з нн. кіптр «брила; купа», дісл. кіитЬа «дрючок, палиця», пов’язаним з дісл. кІиЬЬа «тс.».—Шанский ЗСРЯ II 8, 166; Фасмер II 255; 81а’'Л'зкі II 231; КІеіп 303; ЛбЬаппеззоп 368—369.— Пор. клуб2.
клумля — див. кімля.
клунок «дорожня торба; вузол з речами; півмішка як міра», [клумок] Мо, клумак, [оклунок] Пі, [заклимакувати] «мінно скласти, спакувати, зв’язати» Ж; — неясне; можливо, результат контамінації слів тлумок «торба, мішок» і клуня «приміщення для зберігання снопів, сіна, соломи та ін.».
клуня «стодола», [клюня] «тс.» Ж, [клунище] «місце, де стоїть клуня»; — р. бр. клуня, п. кіипіа (із східнослов’янських мов);—запозичення з балтійських мов; лит. кійопаз «тік, стодола, клуня», лтс. кіиопз «тік» пов’язані з лит. кІоН «слати», лтс. кіаі «простилати», спорідненими з псл. кіазіі, укр. класти; зіставлення (Вегп. І 522) з п. [кїотіа] «кімля» безпідставне.— Фасмер II 255; Непокупний 174; Лаучюте ВЯ 1972/3, 102; 81а\мзкі II 276.— Див. ще класти.
клуп (тех.) «прилад для нарізування різьби», [клупці] «тс.» Я;—р. клуп, клупп, болг. клуп «тс.»;—запозичення з німецької мови; нвн. КІйрре «клуп; обценьки» зводиться до двн. кіирра «обценьки», пов’язаного з кІцД «тс.», кііо-Ьап «розколювати» і спорідненого з гр. чАлкрсо «видовбую», псл. [ДцЬоквІ, укр. глибокий.— СІС 334; КІи§е—Мііхка 380; Егізк І 315.—Див. ще ієрогліф, глибокий.— Пор. клюба.
клус «рись», клусувати «бігти риссю», клуса «риссю», клусом, [тлуса] «тс.»;—запозичення з польської мови;— п. кіиз «рись», як і ч. слц. кіиз, вл. кіиз, коїз «тс.», болг. [клгс] «інохідь», схв. клусати «бігти риссю», слн. к1]йз «рись», зводиться, очевидно, до псл. *кІизаіі, *к1]иеаіі, *кь1заіі, споріднених з лит. кійріі «спотикатися, падати», лтс. кіирі «спіткнутися, перевернутися, впасти», кцїзпз «той, що біжить риссю», можливо, також з гр. хаХлт) «рись».— Фасмер II 258; Зіатекі II 276, 277—278; ЗССЯ 10, 78; ОШфзкі БР 1, 136, —Пор. клюпати.
клушня —див. лушня.
[клюбаї «лещата; викопане з коренем дерево, яке возили на річкових суднах; блок для піднімання тягарів; знаряддя тортур, жердина з гаком Ж», [клюбка] (бондарське знаряддя) Ж, [клюбака] «жердина з гаком для витягування відра з колодязя»;—бр. [клюбь/] «кліщі», п. кІиЬа «лещата», ч. кІпЬ (бондарське знаряддя), слц. [кїоЬаІ «блок для піднімання тягарів», вл. кІоЬа «в’язка», схв. клуба «блок для піднімання тягарів»;—запозичення з німецької мови; свн. кІоЬе, кІиЬе «розколота частина дерева; лещата, кліщі; пута» (>нвн. КІоЬеп «поліно; скоба; лещата, кліщі») пов’язане з свн. кІіеЬеп, двн. кііоЬап (>нвн. кііе-Ьеп) «розколювати». — 8Іа\макі II 233— 234; Вгйскпег 235; К1и§е—Мііхка 377.— Див. ще клуп.—Пор. кльоб.
клювати, [клевтати] «клепати» МСБГ, клюв, [клювак] «дятел; дзьоб», [клювака] «сучкувата палиця» Ж, [клюн] «дзьоб» Ж, [клевець] «молоток» СУМ, Г, [закльдвок] «надклюнуте з середини яйце», [поклювач] (орн.) «дятел» ДзАтл 11; — р. клевать, бр. кляваць, др. клюв'ь «дзьоб», клюн-ь «тс.», п. кіцс «клювати, дзьобати», кім^ас, ч. кіоуаіі, ст. кімаіі, слц. кГпі’ «тс.», вл. кіцмщс «викльовуватися» (про пташенят у яйці), нл. ст. кіпз «дзьобати, клювати», полаб. кТа]ц. «вигрібають, клюють», болг. кьлва «клювати», м. колег, схв. клувати, слн. к1]йіі, цсл. кдьвдти «тс.»;—псл. кіьмаіі «клювати, дзьобати»; споріднене з лит. кііиіі «зависнути, зачепитися», лтс. к|ай-ІІЄ8 «опертися»; пов’язання з лит. §Ііап-
сіуіі «вилущувати, вибирати» (МасЬек ЕБЛС 260) непевне.— Фасмер II 245; Біахузкі II 237—238; ЗССЯ 10, 82— 83; Вегп. І 527—528. — Пор. клюкати1.
[клюга] «металевий наконечник до списа»;—очевидно, результат фонетичної видозміни слова [клюка] «ломака з сучком, ковінька» (пор. [скдка] «жаба», [скбга] «тс.»). — Див. ще клюкати1.
клюкати1 «клювати», [клюцати] «рубати» Я, [ключйтися] «проростати, пускати пагони», [ключитися] «трапитися» Ж, [ключкувати] «метати петлі», клюк] «дерев’яний гак, дерев’яний гвіздок; вид дитячої гри Я; відлога ЛЧерк», [клюка] «ломака з сучком, ковінька», [клюква] «лата на даху, кроква» ВеЗн, ключ, [ключа] «дерев’яний гак», ключар, ключка, ключник, [ключина] «жердина, лата, кроква Л», [ключйння] (зб.) «жердини на даху», ключиця, [ключівнйк] «мотузка на гаку, забитому в стелю, для навішування шкіри», [ключе] «крокви, скріплені попарно», клюкавший, виключати, виключний, заключний, [наключис-тий[ «згорблений» Ж, підключити, приключатися, приключка; — р. [клюкать] «ходити з палицею, кульгати», [ключить] «тс.», клюка «ломака, ковінька», п. кіпка «дрюк з гаком, ключ у колодязі», ч. кііка «клямка; ковінька», слц. кі’ика «корба, клямка, гак», вл. кіпка «закривлення, гак», полаб. кГаика «репіз», болг. клюка «плітка; інтрига», схв. [кл>ука] «гак; закривлений, роздвоєний дрюк», слн. к1]пка «гак; закривлений дрюк; засув»;—псл. кЦпкаіі «клювати; рубати»,' кЦпка «закривлений дрюк, крюк»; — споріднене з лит. кіійіі «зависнути, зачепитися», лтс. Цапі «нахиляти, нагинати», лат. сійуіз «ключ; дрюк; засув», сіаупз «гвіздок», гр. хкєід «засув, ключ», иХеїш «запираю, засуваю», дірл. сіб «гвіздок», а також н. БсЬІііззеІ «ключ», двн. зііозап »запирати»; іє. *(з)к1еп-: *к1ап- «гак, крюк, ковінька; зачепити; заперти, замкнути»; пов’язання з нвн. Кгпске «милиця» (МасЬек ЕБЛС 256) викликає сумнів. — Фасмер II 257; Біахузкі II 239—240; БЕР II 483; Бкок II 104—105; Трубачев Рем. терми-нол. 150; ЗССЯ 10, 56—57; Вегп. І 528— 529. — Пор. клювати, кльок1.
клюкати2 «випивати, пиячити»;—р. клюкать «тс.», п. кіпкас «квоктати», вл. кіпкас «квоктати, булькотати», нл. кіпказ «тс.», болг. клюкам «стукаю; кусаю, гризу», м. клука «стукає, калатає; смикає (про рану); [дзьобає, клює]», схв. кл'укати «гнітити, товкти; [стукати, калатати]», слн. к1]йкаіі «стукати, бити», цсл. клюкати «густи»;—псл. кЦцкаіі «стукати», похідне від звуконаслідувального *к1]П-кІ]и; пор. у типологічному плані лит. кіібкіі «дзюрчати».— Фасмер II 257; Біахузкі II 241—242; ЗССЯ 10, 56—57; Вегп. І 529.
клюква (бот.) «журавлина, Уассіпіпт охусосспз Б.»; — ч. кіікуа;— запозичення з російської мови; р. клюква пов’язують з клюка (ЗССЯ 10, 58), із звуконаслідувальним *клюк (звук розчавленої ягоди, пор. схв. клук «вичавлений виноград», Вегп. І 529), з .клюкать «шуміти» і з старою назвою журавля (Желтов ФЗ 1876/4, 32), з [ключгвйна] «болото» як назву болотної ягоди (Горяев 145; МасЬек ЕБЛС 256). — Фасмер—Трубачев II 257—258.
[клюпати] «стукати», [клюпа] «товкач у ступі», [клюпач] «важіль товкача в ступі», [клюпак] «ручиця» Ж;—п. кіпріс (зі?) «хилити(ся), згинати(ся)», ч. кііріїі «звішувати, спускатися додолу»;— псл. [к1]ираіі, кІ]прііі] «згинати»;— можливо, споріднене з лит. кіап-ріі «ставати на коліна», кійріі «спотикатися, падати», лтс. кіаираі «спотикатися», кіпрі «спіткнутися, перевернутися, впасти»; пов’язання з р. [кльїпать] «кульгати» (МасЬек Е5 4 С 207) непевне. — Фасмер II 256; Біахузкі II 242—243.
[клюска] «лінивий вареник»; — р. бр. клецка «галушка», п. кіпзка «галушечка з тіста», ч. [кіпзка], слц. [кіоску] (мн.) «тс.»; — запозичення з німецької мови (прийняття польського посередництва (Біахузкі II 244) необов’язкове); нвн. К1о|4 (<свн. кібз) «грудка, скибка; галушка» споріднене з р. [глуда] «брила, грудка». — Див. ще клісувати.— Пор. клець, кльоц.
[клюхта] «паяльна трубка»; — неясне.
ключ, ключа, ключар, ключина, ключйння, ключитися, ключйтися, ключйця,
ключівнйк, ключка, ключкувати, ключник— див. клюкати1.
[ключик] (бот.) «первоцвіт, Ргітиіа Б.» Ж;—бр. ключьікі «тс.», п. кіисхук «Ргітиіа оїїісіпаїіз НіІІ.»;—очевидно, похідне від ключ; мотивація назви неясна.— Див. ще клюкати1.
[клявий] «добрий, гарний» Франко, [кляво] «добре» Франко;— п. кіахсу «чудовий, добрячий», ч. арг. кіауо «добре»;—неясне; можливо, запозичення з польської мови, в якій задовільного пояснення не має, або споріднене з р. [клевьій] «красивий; дорогий; вдалий; тямущий», яке пов’язується з клевать як первісно рибальське позначення місця, де добре клює риба (Фасмер II 245; Преобр. І 312); виводиться також (Бон-далетов Зтимология 1980, 69) від нгр. хоАа «добре». — Біан^кі II 192—193.
кляґ, кляґалка, кляґанець, кляґа-ти, клягівнйця, кляк—див. ґляґ.
[кляк] «зарубка на дереві; залом; межовий знак (деревце); льодова бурулька; кожен із двох дерев’яних кругів млинового колеса», [кляковйй] (у виразі [клякове дерево] «дерево, помічене знаком, що вказує межу»), [клячатіА «робити тин у лісі, підрубуючи тонкі дерева і переплітаючи їх», [клячйти] «заламувати стебла рослин на позначення чогось»;—р. [кляч] «перекладина; соснова цурка», п. кі^к «криве дерево; полозок рала; полозок саней», ч. кіек «криве дерево», вл. кіак «чепіга, полозок рала», слн. кіека «сучкувате закривлення дерева»;— псл. *к1$к'ь, *к1^ка пов’язане з *к!^каіі «згинати, закривляти, згинати коліна, ставати навколішки», укр. клякати.— Фасмер II 260—261; 81а\\’йкі II 216 -217, Масйек Е8ЛС 253; ЗССЯ 10, 31—32. — Див. ще клякати.— Пор.кляч.
[клякати] «ставати навколішки», [клячати] «стояти навколішках», [кляч-нйця] «різновид ослона» Ж, [у прйкляч-ки] «навколішки» ВеУг, [наприклячкдх] «тс.» ВеЛ;— р. [клякать] «ставати навколішки», бр. клякнуць «сидіти навпочіпки», п. кі^кас «ставати навколішки», ч. кіекаіі, слц. кі’акаі’, вл. кіакас «тс.», нл. кіеказ «тс.; іти похитуючись», полаб. кЦсе (<* кЦсі(Бь) «шкутильгає, кульгає», болг. клякам «присідаю», кле-
кам «тс.», м. клекне «стане навколішки», схв. клецати «згинати коліна», слн. кіекаіі «ставати навколішки», стел, кла-чати «стояти навколішках»;—псл. кІ§-каіі «стояти зігнувшись, іти зігнувшись»;— зіставляється з кіопііі «клонити» (ЗССЯ 10, 28—29; Вгііскпег 234) або з лит. кіепкіі «швидко йти», лтс. кііпкаі «кульгати» (Фасмер II 259; Зіатекі II 218; Ойщйакі БР 1, 134—136); пов’язання з н. йіпкеп «кульгати» (Масйек Е84С 254) сумнівне. — Пор. кляк, КЛЯЧ.
клякнути «мерзнути; дубіти; втрачати гнучкість; не достигнувши, сохнути від суховію, спеки (про рослини)»;—р. [клякнуть] «тужавіти (про землю); промерзати; погано пропікатися, варитися», [клекнуть] «твердіти, покриватися кіркою (про землю); робитися розгруз-лою і клейкою після дощу (про землю); висихати,ставати твердим;в’янути,схилятися»;— псл. *[кі^кпфіі]; — очевидно, споріднене з лит. кіекіі «густіти, застигати», (5п)к1ек$8 «загуслий».— Фасмер II 246.
[клямати] «плямкати, жвакати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до плямкати (пор.).
клямка, [клямати] «стукати клямкою»;— р. діал. бр. клямка, п. ч. кіапі-ка; — запозичення з німецької мови; свн. кіатт «спазм; пута; клямка; держак», нвн. кіеттеп «стискати», споріднене з дангл. сіат(т) «міцна хватка; кіготь; пута», лит. §1от6іі «обіймати». — Фасмер II 259; 81а\текі II 185; Масйек Е8ЛС 250. — Пор. клема, клямра.
клямпа —див. кляпа.
клямра «скоба для дерев’яних деталей», [клямбра, клямба, клямар] «тс.», [клямрувати] «скріпляти докупи» Ж; — р. [клямра, клямера] «клямра», бр. клямар, п. кіатга, [кіатйіа], ч. кіатг, кіатга, слц. [кіатга], вл. кіатога, схв. кламер; — запозичення з німецької мови; свн. кіатег, кіатеге (нвн. Кіаттег) «тс.» пов’язане з свн. кіатйеп, кіатйегеп «міцно спаювати, сполучати скобою», спорідненим з сангл. сіатегеп, сіагпйгеп «дертися вгору», сіітйеп «тс.» (англ. сІітЬ «тс.»), дісл. кІеіпЬга «стискати».— Біатекі І 289—290, II 185; К1и§е— Мїїг-
ка 373; КІеіп 294, 300; Угіез АЕ\\/ 298.— Пор. клямка.
[клянути] «политися»;—варіант звукової форми [хлянути] «тс.», пов’язаної з хлинути; пор. аналогічне співвідношення в ковзати і [хдвзати], кебета «хист» і [хибета] «тс.». — Див. ще хлй-нути.
кляп «чіп; затичка; [репів] Я», [кляпа] «чіп; ганчірка» Ж, [скляп] «вид гри; кусок дерева в цій грі» Нед;—р. кляп «чіп, затичка», бр. кляп «чіп; репіз»;— псл. кДрь «затичка», давніше «зібгане» зіставляється з кі^каіі «згинатись» і зводиться до іє. *кеІ- «гнути» (ЗССЯ 10, 34— 35); зіставляється також з псл. кіар-, укр. клапоть, ч. кіареі «тулуб, колода» (МасЬек Зішііе 32). — Фасмер II 260; 81а\узкі II 210.
[кляпа] «стара корова» ВеЛ, [клємпа] «неохайна жінка; нікчема; стара корова» Ж, Іклямпа] «тс.» Ж, Іа кля] «вигук, яким підкликають корову» ВеЛ;—п. кі^ра «самиця лося; неохайна жінка; [стара важка корова]», слц. [кГатра] «неохайна жінка; розбещена дівка», слн. кіатра «людина з вайлуватою ходою; вівця, що' вайлувато ходить; капелюх з обвислими крисами»;—псл. *к1$рь-(]ь) «вайлуватий, неоковирний» (<іє. *кеІ- «кривити, згинати»); — у частині форм (клємпа, клямпа), можливо, відбивається вплив польської мови, проте форма [кляпа] є, очевидно, успадкованим утворенням праслов’янського походження; пов’язання з нім. КІатре «колода» (Кагіомйсх 8\¥О 277), з прус. §1итЬе «лань» (Маіхепаиег ЬР 8, 183) непереконливі. — Біатекі II 218—219.— Див. ще кляп.—Пор. кляч.
[кляпач] «малий поганий ніж» Ж; — р. [кляп] «ніж», [кляпик (клепик)] «ремісничий ніж; тупа сокира»; — неясне; можливо, зводиться до псл. *к1^р-(<*кеІ- «кривити, згинати») і в такому разі первісно означало «крива, зігнута річ». — Фасмер II 260; ЗССЯ 10, 34— 35.—Див. ще кляп, кляпа.
[кляпець] «клітка для ловіння птахів» Я; — р. [кляпец] «капкан», [кляпца] «тс.; сильце», [кляпцьі] «тс.»; — очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; нвн. Кіарре «капкан», пов’яза-47.0
не з кіарреп «закриватися», є нижньонімецькою звуковою формою, що відповідає нвн. кіаіїеп «зяяти», англ. сіар «бити; базікати». — КІи§е—Мііхка 372 — 373.
[кляс| (орн.) «дубоніс (довгоніс, кос-столуз), СоссоіЬгаизіез соссоіЬгаизіез Ь.» Шарл;—неясне; можливо, пов’язане з кляскати.
кляскати «ляскати; цмокати (язиком)»;— р. [клескать, клескать] «ляскати», бр. [кляскаць] «тс.», п. кіазкас «ляскати, плескати», вл. кіезкас, нл. кіазказ «тс.», слн. кіезпііі «ляснути»; — псл. кіезкаіі «ляскати, плескати», похідне від звуконаслідувального вигуку кіезь; — споріднене з лит. кіез, кіезі (виг.) «бух, беркиць», к1азі_ «тс.» (про глухий звук від падіння), кіезіі «ляскати, шмагати батогом», лтс. кіезі «жерти», кіезкеі «базікати, плести»; пор. також нвн. [кІезсЬеп] «звучати, густи», англ. сІазЬ «грюкати».— Фасмер II 248; 81амг-зкі II 188—189; Вгйскпег 232; Вегп. І 514.— Пор. клац.
клясти «проклинати; лаятися», клястися «присягатися», [кленьба] «прокляття» Ж, [клін, кльон, кльдни Ж, кляння, кляття], клятьба «тс.», клятва, клятий, [клятдваний Я, клятущий Я1, за-клин, (заст.) заклинатель, заклинач, за-кляття, заклятий, [наклятя] ВеЛ, [покляте] Нед, [проклинай] Нед, про-клін, [проклінство] ВеБ, [проклятниця] «проклята» Нед, прокляття, прокльони, проклятий, [проклятенний] Нед, [проклятний] «лайливий» Нед, проклятущий, [суклятий]-—р. клясть, бр. клясці, п. к1ц.с, ч. кіііі, слц. кііаі’, вл. кіес, нл. кіез, полаб. кіапе (<*к!ь-пе(і'ь) «кляне», болг. к'ьлна «клену», м. колне «клене», схв. клети «проклинати», слн. кіеіі, стел, клати «тс.»;—псл. кі^іі «клясти, проклинати»;—споріднене з псл. кіопііі, укр. клонити (Вгйскпег 232), з лат. іпсіїпо те «нахиляюся», гр. -лкіторсхі «схиляюся» (МасЬек Е5ЛС8 205); зв’язки з дангл. Ьііттап, дісл. ЬІут]'а «дзвеніти» (Вегп. І 525—526) менш вірогідні; лтс. кіепіеі «проклинати», прус, кіапіеттаі «проклинаємо» запозичені з слов’янських мов.— Фасмер
II 259; Біатекі II 193—194; ЗССЯ 10, 37—38; ОоЦЬ ЬР 16, 65—66.
кляуза «наклеп», кляузник, кляузництво, кляузничати; — р. кляуза, бр. кляуза, п. кіанга «клаузула (застереження у юридичному документі)», болг. клауза «тс.»; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; слат. сіанза «закінчення (наприклад, урядових оголошень), кінцева формула» пов’язане з сіансіо «замикаю», сіауіз «ключ, засув», спорідненими з псл. кіщсь, укр. ключ. — КісИЬагсіі 65; Шанский ЗСРЯ II 8, 171; Фасмеп II 260; Біатекі II 191; БЕР II 426; Кіеіп 296; Таїсіє—Ноїт. І 229—231. — Див. ще клюкати1. — Пор. клозет, кляштор.
[кляцикиї «тістечко, що ним оздоблюють верх великодньої паски» Я; — неясне; можливо, пов’язане з п. ріасек «солодкий пиріг» (ріасек тееікапоспу (кул.) «великодня баба»).
[кляч] «жердина невода, волока Г, Мо, Дз; кобила Ж», \кляча\ «кобила» Ж, їклячник} «жердина невода», [кляшник] «тс.»; — р. бр. кляча «шкапа», п. кіасх «кобила», ч. [кі’асаі «кобила, шкапа; нога», кіес «чепіга плуга», слц. кі’аса «тс.», болг. клечка «патик, тріска», м. клечка«тріска», схв. клечка «колодка біля ніг худоби для гальмування їх рухів», слн. кіека «шкапа»;—псл. *к1^к]а «ломака, колодка, ковінька», пов’язане з *к1^к- «згинати, ламати»; значення «шкапа» в ряді слов’янських утворень виникло на основі «ломака, ковінька», можливо, за незграбну ходу тварини (пор. укр. [кляпа} «стара корова»). — Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 86; Шанский ЗСРЯ II 8, 171; Фасмер II 260—261; Одинцов 145; Біатекі II 182—183; Маскек Е5ЛС 253; БЕР II 444—445; ЗССЯ 10, 29—31; Вегп. І 514—515. —Див. ще кляк, клякати.— Пор. кляпа.
кляштор «(католицький) монастир»;— р. [кляштор}, бр. кляштар «тс.», п. кіазхіог «монастир», ч. кіазіег, слц. кіазіог, вл. кіозіг, нл. кіоДаг’, схв. [кіб-Даг], слн. кІбДег «тс.»;—через німецьке (а в східнослов’янських мовах ще й через польське) посередництво запозичено з латинської мови; свн. кІбДег «монастир» (нвн. КіоДег «тс.») походить
від слат. сіозігит, лат. сІаиДгит «замок, твердиня, монастир», пов’язаного з сіансіо «замикаю, засуваю, огороджую», спорідненим з псл. к1]ись, укр. ключ.— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 243; Фасмер II 261; Біа^зкі II 189—190; Маскек Е5ЛС 252.— Див. ще клюкати1, кляуза.
[кльоб] «повісмо Г; в’язка з 30 повісом Ж; в’язанка клоччя Ме»;—п. [кІнЬ 1 «міра льону», ст. кіоЬа, кібка «міра; порядок», ч. к16Ь «в’язка льону», нл. кіоЬа «в’язка, пук»;—вважається запозиченням з німецької мови і зводиться (Біатекі II 233—234) до того самого свн. кіоке (кінке) «розколота частина дерева; лещата; пута», що й укр. [клюба] «лещата». — Дзендзелівський Бі. зі. ІЗ/ З—4, 200. — Див. ще клюба.
кльок1 «свинка (дитяча гра)»; — р. [кле/сі «гра в городки», [клека] «дерев’яний брусок (у грі)»; — очевидно, пов’язане з [кл/ок! «вид дитячої гри» Я, [клюцати} «рубати» Я; первісно могло означати «обрубок».— Див. ще клюкати1.
[кльок2! «картуз» Ва; — неясне; можливо, пов’язане з п. кіак «шапокляк», що виникло в результаті скорочення форми зхарокіак «тс.»; аналогічне скорочення могло відбутися й незалежно від польської мови на власне українському мовному грунті.
кльока, кльбкати, кльокотать, кльд-чити, кльбчка—див. клока.
[кльомзати] «цюкати»; — очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до [кльднцати} «тс.».— Пор. кльбцати.
[кльопацок] «грудка» Ж;—неясне.
[кльосйво] «шматок дерева для тимчасового з’єднання порваного ланцюга» Ж; — неясне.
[кльоф] «кайло»;—п. кііої «кайло», ч. куіої «тс.», слц. [кі(е)1кої[ «дрюк», вл. кііор «кайло»; — запозичення з німецької мови; прийняття польського посередництва (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 243) необов’язкове; свн. кїікоихсе (нвн. Кеіікаие) «кайло, чекан» утворене з кїі (Кеіі) «клин», спорідненого з двн. кТіно (нвн. Кеіт) «росток», лтс. гіеі «проростати», вірм. еіі (сіні) «стебло», і Койте (нвн. Нане) «кайло», спорідненого з псл. кйіі (<*кои!еі), укр. кувати.—
81ашзкі II 163; К1и£е—Міігка 293, 362.— Див. ще кувати.
[кльоц] «колода, брус; чинбарський інструмент (кобила) Я», [кльбцок] (у виразі кльоцок соли)» «невелика форма для набивання солі» ВеЛ;—п. кіос «обрубок дерева, пень, колода», ч. кіос «пень, колода», слц. [кіосок] «кий; корч», вл. кіос «пень, колода», полаб. кійс «кий; паличка для биття у бубон»; — запозичення з німецької мови; свн. кіог (нвн. Кіоіг) «грудка; корч; пень, колода», як і нвн. К1о|3 «грудка; галушка», етимологічно споріднене з р. [глуда] «грудка».— Фасмер І 415—416; 8іа\\'зкі II 230; Масйек Е8ЛС 258. —Пор. клець, клісувати, клюска.
[кльбцати] «рубати (сокирою); майструвати (з деревом) Па; цюкати, майструвати Ме», [кльднцати] «тс.» Ме;— очевидно, звуконаслідувальні утворення, випадково зближені з запозиченням [кльоц] «колода». —Пор. кльбмзати.
кльош «вид крою спідниці або штанів (з розширенням знизу)», кльбшник (знев.) «матрос», розкльошити;—р. бр. КЛЄШ, П. к1о82 «скляний ковпак у формі дзвона», болг. клош «пошитий кльошем»;— запозичення з французької мови; фр. сіосйе «дзвін; скляний ковпак» походить із слат. сіосса «дзвоник», запозиченого з кельтських мов, пор. дірл. сіосс «дзвін», кімр.сіосй (сіос’й) «тс.».— Фасмер II 249; Віатекі 11 232; БЕР II 473; Паигаі 182; Кіеіп ЗОЇ.
кметь «селянин, господар; тямуща людина», [кмет] «селянин, проста людина Пі», [клп'гпь] «селянин, господар» Ж, [кміта] «спостерігач» Я, [кметйня] «селянка, господиня», [кметйця] «селянка, жінка селянина-господаря» Ж, [кметя] «селянка» Пі, [кметовйн] «селянський син, господарський син» Ж, [кмегпство] «селянство» Ж, [кміт] «увага» Ж, [кміетки] «кмітливий» Л, [кмет-лйвий], кмітливий «тс.», [кметйти] «розуміти», [кмітити] «тс.», [кметувати] «думати», [кмітувати] «тс.», [невкміту] «невтямки», [пбкміть] «ознака, слід» Нед, [покмітити] «попасти на слід, зауважити» Ж, [покмітливий] «спостережливий», прикмета, прикметник; — р. ст. кметь «селянин, юнак, вояк», др.
ктметь, к'ьмет'ь, кьмРть «вояк», п, ктіес «селянин, хлібороб; багатий господар», ч. кшеі’ «дід; гласний», ст. ктеі «хлібороб; підданець», слц. ктеі’ «мудрий дід; (заст.) гласний», вл. ктіес (заст.) «перший селянин; привідець, голова», болг. кмет «війт, міський голова», м. кмет «війт», схв. кмет «селянин, хлібороб; орендатор», слн. ктеі «селянин», цсл. ктчЛ’бть., кметь. «славетна людина»;— очевидно, споріднене з п. [кіто-м'ас] «розумітися»; виводиться також від лат. сотез (род. в. сошіііа) «товариш володаря, вождя; супутник», пов’язаного з *ситіге «йти разом» (Фасмер II 261; Зіатекі II 279—281; Масйек Е8ЛС261— 262; Вегіа) Е88Л II 47—48); менш переконливе зіставлення з гр. хош'/Дг]с «селянин» (від гр. хи>рт) «село») (Вігкепта]ег ЛР 21, 174—176), з укр. кім, кім’ях (п. кіеп «колода», ч. ктеп «стовбур; плем’я, рід, покоління») (сап МП]к 81ауіа 4, 209—212). — Див. ще кема.
кмин (бот.) «тмин, Сагит Б.», [кмен] Ж, [кминівка] «горілка на кмині» Ж, [кминйти] «заправляти кмином» Ж;—• р. болг. [кмин], бр. кмен, др. кумина, кимен’ь, п. ктіп, ч. слц. ктіп, схв. кмйн, слн. ктїп;—запозичено з німецької мови (у східнослов’янські мови, можливо, за західнослов’янським посередництвом, зокрема польським); двн. китіп «кмин» походить від лат. ситїпит «тс.», яке зводиться до гр. хбиїтот «тс.», очевидно, слова східного походження, пор. гебр. каштбп, аккад. катйпи «тс.»; можливо, що безпосереднім джерелом слов’янського слова було лат. си-тіпит. — Пономарів Мовозн. 1974/2, 43; Фасмер IV 65; Віалсзкі II 281—282; Масйек Е8ЛС 262; Вегіа) Е88Л II 48; Вегп. І 530; К1и£е—Міігка 411—412; Егізк II 49. — Пор. тмин.
кміта, кмітити, кмітливий, кмітувати, кміть —див. кметь.
[кнап] «ткач»;—п. кпар «ткач сукна, сукновал», ч. кпар «(іст.) зброєносець; (заст.) підмайстер сукновала; (ст.) підмайстер», слц. [кпаріі’1 «бути ткачем», слн. кпар «гірник»;—запозичення з німецької мови; свн. кпарре «юнак; паж; підмайстер у сукновала або мірошника», нвн. Кпарре «наймит; паж; гірник»,
пов’язане з нвн. КпаЬе (двн. кпаЬо) «хлопець», дангл. спаїа (сангл. спаме) «хлопець; (молодий) слуга», дангл. спа-ра «тс.», є, очевидно, словом догерман-ськогосубстрату.—Зіахгзкі II 284; Вегіа] Е556 II 48; К1и§е—Міігка 380.
[кнек] «кілок на носі і кормі човна» Дз, Берл, [кнєк\ Дз, Берл, кнехт «тс.»; — р. [кнека, кнек] «стовпчик, до якого прикріплюються снасті човна», кнехт «тс.», п. кпескі «столярський прилад»;—запозичення з голландської мови; гол. кпескі «кнехт; слуга, наймит» споріднене з нвн. Клескі «слуга, наймит; підставка до столярного верстата», англ. кпі§кі «рицар».— Фасмер II 262; К1и§е—Міігка 381; Кіеіп 850.
кнель «галушка із м’ясного або рибного фаршу»;—р. кнель «тс.»;—запозичення з французької мови; фр. цие-пеііе «кнель, фрикаделька» походить від нвн. Кпббеї «галушка; (обл.) картопля»,—СІС 334; Шанский ЗСРЯ II 8, 171; Оаигаі 601; Кіеіп 1287; К1и§е—Міігка 384. — Див. ще кнйдлі.
книга1, книгар, книгарня, книгбвник (заст.) «бібліотекар» Ж, книжка, книжник «учений; палітурник Ж», книжнй-цтво (заст.) «література, писемність» Ж;—р. болг. м. книга, бр. кніга, др. ктя-шеи, (рідше) к(я>)нига, п. кзЦ§а (<*кпіе§а, пор. каш. [кпе§а, кпа§а]), ч. слц. кліка, вл. кліка, кпігка, нл. кпі§1у (мн.), схв. кіьйга «книга, письмо», слн. кп]і§а «книга, список», стел. ігкниіь.1;—псл. кьпі§у (мн.);—не зовсім ясне; можливо, судячи з р. книго-чей (яке має бути тюркізмом, подібно до назнач ей), через посередництво дтюрк. *кйіпі§, *кйіліу (уйг. киіп) зводиться до кит. к‘йеп «сувій, згорток»; джерело слова можна шукати і в ассір. кипи’ккц «печать», каліки «запечатане», вірм. клік «печать» (також з ассірійського джерела); менш переконливі думки про слов’янське походження слова: пов’язання з р. [кнея! «ліс», др. кнісь «коник на даху» (Соболевский РФВ 70, 81) або виведення слова від кьп-, спорідненого з ч. ктеп «стебло, стовбур», і суфікса -і§а (Зскизіег-Бемгс 2151 16, 47—51) як слова на позначення дерев’яних дощечок для письма.— Кравчук УМШ
1957/4, 80; Добродомов РР 1971/5, 83— 91; Шанский ЗСРЯ II 8, 171—172; Фасмер II 263; ЗІатекі III 271—273; Маскек Е5ЛС 262—263; БЕР II 496—498; Трубачев Рем. терминол. ЗО—31.
книга2 (орн.) «чайка, Уапеїіиз уа-леїіиа»;—ч. кліка, кпікаска, кпікаїка, [кпікаука] «тс.»; — очевидно, утворене на основі звуконаслідувального вигуку, пор. укр. кигй (імітація крику чайки), а також [кигйця, кигйчка, кигйтка} «чайка» і ч. кпі-кпі (імітація крику чайки). — Маскек Е5ЛС 263.
[кнйдлі] «страва в вигляді галушок з тертої картоплі і пшеничного борошна, начинених сливами, политих маслом або олією» Я, [кйндлі] «тс.» Я;—п. кпебеї «круглий пиріжок, найчастіше з сливою або кусочком яблука в середині» (мн. кпесіїе), [клубеї], ч. клесіїік, кпесіїе (мн.), слц. клесН’а, кпесіїе (мн.) «тс.», нл. кпебеїа, клесіїа «картопля; влежана груша», схв. кнедл, кнедла «галушка»; — запозичене з німецької мови (можливо, через польське посередництво); нвн. (півд.) Кпббеї є здрібнілою формою від Клосіе «вузол»; варіантом кпобе було свн. кпоіе (звідки укр. ґніт). — 51а\узкі II 285, 287 -288; Маскек Е5ЛС 262; Зскизіег-5е\гс 574—575. — Див. ще ґніт. — Пор. кнель, кнут.
книжка «один із відділів шлунка жуйних тварин» СУМ, [книги! ВеНЗн; — р. книга, книжка, бр. кніжка, [кнїгі!,. п. кзі^§і, кзісо'а, ч. слц. кліка, вл. кпікі, нл. кпі§1у, болг. книга, схв. кіьйге, слн. кл]і§а;—псл. *кьпі§у (мн.) «тс.», результат перенесення назви кьпі§у «книга (для читання)»; перенесення мотивоване подібністю складок слизової оболонки частини шлунка до сторінок книжки (пор. н. Вйскіеіп «книжка; частина шлунка жуйних тварин»); про давність слова, крім поширеності у слов’ян, свідчить збереження у багатьох слов’янських мовах архаїчної множинної форми, втраченої словом в основному значенні.— Зіатекі III 274; 8ски.зіег-8е\\'с 569—570; БЕР II 498. — Див. ще книга1.
КНИП1—ДИВ. ҐНИП.
[книп2] «неотеса, мугир», [кнйпоть! «тс.» Я;—неясне.
кнйця «металева пластина як деталь
корабля; [дерев’яна дощечка як деталь човна] Мо»; — р. кнйца (кнйса) «кривий брус для сполучення частин корабля», п. кпіса «тс.»; — запозичене з англійської мови (в українській, очевидно, через російське посередництво); англ. кпеез «коліна» (мн. від кпее «коліно»), споріднене з дісл. кпе «коліно; член; криве дерево», нвн. Кпіе «коліно», лат. §епи, гр. -[оуо, дінд. )апи, тох. А кате-, тох. В кепі- «тс.». — Фасмер II 264; КІеіп 849; К1п§е—Мііхка 382; Угіез АЕЇУ 320.
книш «вид печеного хліба», [кншиу-ватий] «схожий на книш» Я; — р. [книш, книш], п. кпузх (з укр.);—певної етимології не має; можливо, запозичення з грецької мови, пов’язане згр. хтїоа «запах і пара жирного печеного м’яса; сало, в яке загорталося жертовне м’ясо, призначене до спалення», сгр. хуіоаріоу «жир, жирна страва», нгр. хуюарі «вид хліба, сала» (Фасмер ГСЗ З, 90); менш певне виведення (Вгйск-пег 240) від *кьп-, збереженого у р. [кнея] «гай», п. кпіе]а «хащі, пуща»; сумнівне пов’язання (Вегп. І 531; Москаленко УІЛ 47) з н. [кпТіасЬІ «вальок», [кпіІасЬеІ] «галушка з борошна», а також виведення (Кагіохуісх 282) від н. [кпТзІ] «кенігсберзька булочка»; цілком гіпотетичне виведення (2иЬаіу '81. а сі. І 2, 175—177) з іє. *зкп- «тиснути, м’яти».— 81а\\'зкі II 293.
кнікс «уклін з присіданням», кніксен «тс.»; — р. кникс, кнйксен, бр. кніксен, п. [кпікз, кпукз],ч. клік з, болг. кнйксен, схв. кнйкс «тс.»; — запозичення з німецької мови; нвн. Кпіскз «тріск; кніксен» пов’язане з кпіскеп «надламуватися; підгинати коліна (при ходінні); підігнутися (про коліна)», що походить від нн. кпіккеп «надламувати, згинати», спорідненого з дісл. кпеікіа «тиснути, затискати», норв. [кпеікіа] «загинати назад», кпеік «згин дороги». — СІС 334; Шанский ЗСРЯ II 8, 173; Фасмер II 263—264; Кіи^е—Міізка 382.
кнопка;—р. кноп (мор.) «гудзик; вузол на кінці каната», р. бр. кнопка: — запозичення з нижньонімецької або верхньонімецької мови (р. кноп, можливо, також із голландської); гол. кпоор, 474
нн. кпбр «гудзик, набалдашник», нвн. Кпорї «гудзик, кнопка» споріднені з нвн. кпйріеп «зчіплювати». — Фасмер II 264; К1и§е—Міігка 384.
[кнороз] «кнур» Ж, [кнорос, кбрноз ВеЛ, кбрназ ВеЛ, керноз ВеЛ, керніз ВеЛ] «тс.»; — р. ст. кнороз, бр. кнораз «тс.», кнорез «погано кастрований кабан чи жеребець», п. кіегпох «кнур», ст. кіегпоз, слц. [котах], вл. кипбгох, нл. кіапдгох, кіапбгоз, болг. м. нерез, схв. нераст «тс.»; — не зовсім ясне; найпереконливіше реконструювалось (Фасмер II 264—265; 81а\\'8кі II 155—156; Откуп-щиков 121; Вегп. І 663—664) як псл. *кьгпо2Ь, утворене з давнішого *кьг-погхь, що складалося з *к1Тпь «обрізаний» та *ог2"ь «ядро», спорідненого з гр. орх1? «яйце, ядро», лит. егхіїаз «огир», і первісно означало «(почасти) кастрований» (значення, збережене в білоруській формі); перший компонент реконструюється також (8сйизіег-8етс 7181 16, 372—376; Шаур 2(81 24, 117) у вигляді *к'ьшу- (*кьпь-) <*кь-шпо- «основа; стовбур; плем’я». — Пор. кнур.
[кнувати] «підступно замишляти» Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. кпис, кпо\уас «тс.; (ст.) обмірковувати; розтинати дерево» може бути зведене до псл. *[кьпомаіі1 «розтинати, розколювати (дерево)» (<*[кьп,ь1 «стятий стовбур дерева, колода», пор. п. ст. кіеп «тс.», споріднене з укр. [кім] «грудка»); пов’язання (Рокогпу 562— 563; Егаепкеї 278—279) з лит. кпіайз-1І8 «копатися», гр. хто® «дряпаю» недостатньо обгрунтоване. — 8іа\сзкі II 289—290; 2иЬаіу 81. а сі. І 2, 177.— Див. ще кім.
кнур «самець свині», [кнурь, кнюрь] «тс.» ДзУЗЛП, [кнуровйна] «м’ясо дикого кабана» Г, Ж, [кнуроватий] «схожий на кнура», кнурячий «належний кнурові»;—р. [кнур], бр. кньїр, п. книг «тс.», ч. кпоиг «дикий кабан»;—результат скорочення і видозміни давньої форми *к'ЬП0Г2Ь «кнороз», можливо, зближеної із звуконаслідувальними словами типу ч. кпоигаіі «ячати, скавучати, квилити» (пор. нвн. кпиггеп «бурчати»).— Фасмер II 265; Зіатекі II 290. — Див. ще кнороз.
[кнут] «пуга», [кнутовйще) «пужално» Ж, [кнутувати] «бити пугою» Ж;—р. кнут, бр. кнут «пуга; [гілки, якими зміцнюють лати солом’яного даху]», др. кнуїп'ь «пуга», п. кпиі, ч. кпиіа, кпиі, слц. кпиіа, вл. кпиі, кпиіа, болг. кнут, схв. кнута, кнут, слн. кпйіа «тс.» (усі з р.); — запозичення з давньоскандінавських мов; дісл. кпШг «вузол» споріднене з шв. ст. кпиіег, нвн. Кпоіеп «тс.» (звідки укр. ґніт), Кподеї «галушка»; розвиток значення пояснюється тим, що первісно це був вузлуватий бич; немає підстав для виведення від гот. йпиро «паля» (Зсйгасіег Кеаііехікоп II 154), а також для зв’язку з словами книга, р. кнея «гай» (Соболевский РФВ 70, 80 — 81); сумнів щодо скандінавського походження слова у зв^язку з його семантикою (Масйек Е5ЛС 263) невиправданий.— Фасмер II 265; Зіадазкі II 290 — 291; Вегп. І 531; Угіез АЕ\¥ 322. — Див. ще ґніт. — Гіор. кнель, кнйдлі.
[кнюпіти] (у виразі к. коло чого «сидіти над чим; пиячити») Ж; — неясне; разом з бр. [скніпа] «скнара» виводиться (ХиЬаіу 81. а сі. 1 2, 176—177) від лит. кпійіі «щипати», кпиЬіі «згинатися».
[кнюхі «вайло, неповоротка людина», [кнюхало, кнюхедло] «тс.» Я, [кнюхатий] «череватий»;—неясне; можливо, суфіксальне утворення від не збереженого в кореневій формі псл. *[кьп'ь] (п. ст. кіеп, кіеп) «колода». — Пор. кнувати.
• князь, княгиня, [княгївна) «князівна», їкнягня} «княжа», княжа, [княжевич] Ж, княженецтво (заст.) «гідність князя», [княженко], княжич, княжна УРС, Ж, [княжество), князенко, [князьство], князівна, князівство, князівщина «система князювання» Ж, князьок «здрібніле від князь; (іхт.) вожак, порода дніпровських лящів» Я, [княжецький] «князів», [кня-женецький] «тс.», княжий, [князькйй), княжити УРС, Ж, князювати; — р. бр. князь, др. к-ьнязь, п. кзі^ге «князь», кзі^бг «католицький піп», ч. кпіхе «князь», кпег «піп», слц. кпіега «князь», кпаг «піп», вл. кп]ег «пан; князь; дідич; ксьондз», полаб. кпаг «дворянин, шляхтич», болг. м. кнез «князь», схв. кнез «тс.», слн. кпег, кпег «граф; князь», стел. кгнАЗЬ. «князь»; — псл. кьп^бгь
(<*кьпе§ь); — запозичення з прагерман-ської мови; пгерм. *кипіп§ах «король» (пор. гот. *кппі§§5, двн. кипіп§ «тс.») утворене від кипі «рід», спорідненого з дінд. іапаіі «народжує», гр. «рід», лат. §епиз «тс.», псл. геїь, укр. зять; спроба обгрунтувати здавна слов’янське походження псл. *кт>п§(І2Ь (Опдгиз Лаг. 51. 13, 209—212) малопереконли-ва. — Шанский ЗСРЯ II 8, 175; Фасмер II 266; Масйек Е8ЛС 262—263; БЕР II 495; Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 47 — 48; Вегп. І 663; Ееізі 316; К1и§е— Міігка 392; Кіеіп 846—847; Угіез АЕ\А 346. — Див. ще зять. — Пор. ген1.
-ко — див. -ка.
коаліція «об’єднання для досягнення спільної мети»; — р. болг. коалйция, бр. каалїцьія, п. коа1іс)а, ч. коаіісе, слц. коаіісіа, вл. коаПсЦа, м. схв. коалй-цща, слн. коаіісііа;—інтернаціоналізм латинського походження; нлат. соаііііо «об’єднання, коаліція» утворене від лат. соаіезсеге «зростатися, міцно об’єднуватися», що складається з префікса со-, скороченої форми від сот- (соп-), пов’язаного з прийменником сит «з, разом з» і спорідненого з дірл. соп- «тс.», гал. дірл. сот- (префікс), гот. §а-, двн. §а-, §і-, дангл. §е-, і дієслова аіезсеге «виростати» (<а1еге «живити»). — СІС 335; Шанский ЗСРЯ II 8, 175; БЕР II 499; Кіеіп 305; Шаібе—Ноїш. І 14, 31—32, 251—253. — Див. ще аліменти.
[кбба1] «капюшон, відлога, верхній убір для захисту шапки від дощу», [кббень] «відлога при бурці», [кобеня] «доморобна чоловіча свита з каптуром» Л, [кобура) «каптур, відлога» Я; — неясні форми; можливо, зворотні утворення від кобеняк.
[кбба2] (іхт.) «бичок-пісочник, Оо-Ьіиз Пиуіаііііз Раїїаз» ВеЛ; — неясне; можливо, пов’язане з [кдблик) «пічкур».
[кобалька] (ент.) «коренеїд смугастий, ПогсаДоп йоіозегісит Кгуп.»; — неясне.
кобальт; — р. бр. кобальт, п. ч. слц.1 вл. нл. койаіі, болг. кобалт, м. кобалт, схв. кобалт, слн. кбйаіі;—запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом нлат. сойаііит «тс.»; н. КбЬаІі
утворено ВІД Н. КбЬоІСІ «домовик», очевидно, складного слова, перший елемент якого коЬ- споріднений з дісл. корі «хатина», псл. хира «яма», укр. жупа «соляна копальня», а другий оШ пов’язаний з двн. дуаііап (нвн. хгаїіеп) «панувати, управляти», псл. *уо1с1еіі, укр. володіти.— СІС 335; Фигуровский 81—82; Волков 22—23; Шанский ЗСРЯ II 8, 175—176; Маскек Е8ЛС 264; БЕР II 500; К1и§е—Міігка 305, 386, 835—836; Кіеіп 305; Угіез АЕМ' 324. — Див. ще володіти, жупа.— Пор. кобеля.
[кобелйна] (бот.) «рогіз, Турка Б.» ВеНЗн, [кабельник] «комиш, Зсігриз Б.» Ж, Мак;—очевидно, пов’язані з кобеля «кошик» як назви рослин, з яких плетуть кошики. — Див. ще кобеля.
[кобеля] «корзина, кошик; рибальське знаряддя, схоже на сак», [кобел] «корзина» ВеУг, [кобівка Ж, кібел НЗ УжДУ, кобілка тж, кобільчина/К , кобівча Ж1 «тс.»; — п. коЬіеІ «кошик», ч. слц. каЬеІа «сумка», вл. коЬ]е] «кошик; зморшка», нл. коЬ]е!а «кошик; грозова хмара»; — запозичення з німецької мови; свн. коЬе! «халупа; курник, саж; коробка воза» утворене від коЬе «саж, клітка», спорідненого з гр. -(блт] «печера», псл. хира «яма», укр. жупа «соляна копальня».— 8іатекі II 297—298; Маскек Е8ДС 233; інакше Зскизіег-Зехус 577—578; ЗССЯ 10, 87.— Див. ще жупа1.— Пор. кобальт.
кобенйти(ся) «лаяти(ся), сваритися», [кобеняти] Пі; — р. [кобенить] «корчити, ламати», [кобянить] «тс.», др. кобь «гадання по пташиному польоту», м. кобй «передчуває нещастя; пророчить біду», схв. кдбити «передчувати лихо; зустрічати»;—очевидно, споріднене з лит. каЬе «гак», каЬеіі «висіти», лтс. ка-Ьіпаі «тс.».— Фасмер II 267; ЗССЯ 10, 101; Топоров ІН 108. — Пор. скоба.
кобеняк «верхній одяг з відлогою без рукавів», [кепеняк] «вид угорської че-мерки; верхня жіноча суконна кофта», [кепень] «тс.», ст. копеняк'ь;—р. [кебе-няк, кобеняк (з укр.), тебеняк], п. ко-ріепіак «тс.», слц. кереп (керіепок) «плащ без рукавів, [кожух]», схв. [карепак] «вид плаща» (з 1595 р.), [керепек] «дощовик», слн. [кереп]ек] «плащ»; — запо-476
зичення з угорської і з тюркських мов; уг. кбрбпуе§ «плащ» (з кінця XV ст.), керепуе§ (таксамо давнє), кбрепу «плащ» (зворотне утворення від кбрбпуе§) запозичене з тюркських мов; тур. чаг. керепек «опанча», кирг. кекапак «плащ» , кешепек, узб. кебанак «тс.» споріднені з монг. кекепе§ «короткий плащ».— Фасмер II 220; ССРЛЯ 5, 1083; Шипова 187—188; 81а\\'ккі II 463—464; Маскек Е8ЛС 249; Вегіа] Е88Л II 29; МХТЕ8г II 616; Казапеп Уегзиск 254.
кобер, коберець —див. кбвер.
кобза, кобзар, кобзйна «кобза», кобзарювати;— р. бр. болг. кобза, п. коЬ-ха (з укр.), ч. слц. коЬха (з п. та укр.); — запозичення з тюркських мов; очевидно, походить від тур. корих «вид однострунної гітари»; пов’язання (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25) з словами кібець і щебетати безпідставне. —Москаленко УІЛ 22; Шанский ЗСРЯ II 8, 177; Фасмер II 268; Шипова 188; 81а\х’зкі II 308—309; Маскек Е8ЛС 264—265; 8и1ап 8Б зі. З, 283—285.
[кобзати] «рити, ворушити» Ж;—неясне; можливо, пов’язане з р. [кдбзо-вать] «гребувати».
[кобй] «якби», [коб] «тс.»;—р. кабьі «якби», бр. каб «щоб; якби»;—складний сполучник, утворений з питального займенника с. р. ко-(]е) «що, як» (<псл. кь-, ка-, ко-) і частки би. — Фасмер II 152; Е88Л 81. §г. 2, 349—350; 81атекі II 139—140; ЗССЯ 10, 85.— Див. ще би, хто.— Пор. КОЛЙ.
[кобибилйця] «байка, небилиця» Ж, [кобилиця] «тс.» Ж;—складне утворення з [кобй] «якби» і билиця «бувальщина»; первісне значення — «ніби правда»; форма кобилиця постала шляхом стягнення першої.— Див. ще билиця, кобй.
[кббик] «людина низького зросту» Я;— очевидно, пов’язане з [кбвба] «низька, товста, неповоротка жінка» (див.).
кобйла «самиця коня; знаряддя праці або спорту, схоже на коня», кобйлина «кобиляче м’ясо, конина», [кобилйнець] «кінський гній», кобилиця, кобилка (назва різних знарядь, деталей знарядь, грудної кістки у птахів), [кобиля] «ло-шичка», [кобиляк] (ент.) «гнойовик, Ое-оігирез зіегсогагіиз Б.» Ж, [кобилянка]
«сорт великих круглих слив», [коби-лярка, кобильбха] «тс.», кобилятина «кінське м’ясо», [кобйльник] «любитель коней» Ж, Пі, [кобйльниці] «поручні», [кобйльниця] «козла; верстат майстра, Що робить вози Ж; липова дошка, на якій витягують шкіру Я; кусок дерева, на якому розбивають шкіру Я», кобилячий, [скобилкуватися] «зноровитися» (про коней) Нед; — р. кобила, бр. кабйла, п. коЬуІа «кобила; сорт великих слив; купа сіна, стіг», ч. слц. коЬуІа «кобила», вл. коЬІа, коЬуІа, нл. коЬуІа, коЬиіа, полаб. ГйЬаІа «тс.», болг. кобила, м. кобила, схв.кобила,слн. коЬіІа «кобила», стел, кобкіад «тс.»;—-псл. коЬуІа «кобила; знаряддя або предмети, схожі на коня»;—зіставлялося з гр. ксфаЛА/це «робочий кінь», лат. саЬаІІиз «кінь, особливо робочий; шкапа», саЬо «мерин», н. [кбЬ] «кінь, шкапа»; взаємний стосунок цих слів залишається невиясне-ним; можливо, це мандрівний термін малоазіатського або фракійського походження.—-Шанский ЗСРЯ II 8, 178—179; Фасмер II 269; Зіадазкі II 305—307; Масіїек Е8ЛС 264; БЕР II 501—503; ЗССЯ 10, 93—98; Трубачев Назв. дом. жив. 48— 53; Мартьшов Язьік 71; Вегп. І 534—535.
[кобйльник] (бот.)’ «хвощ, Едиізеіит Б.» Ж; —очевидно, похідне від кобила, що виникло як калька лат. ецпізеіит «хвощ», утвореного з едииз«кінь» ізбіа, заеіа «волос, грива»; пор. англ. йогзеіаіі «хвощ», букв, «кінський хвіст»; назва зумовлена схожістю хвоща на кінський волос.— СимоновиЬ 182—183. — Див. ще кобила.
[кббіл] «одноокий» Я;—неясне.
[кобіта] «жінка Ж; літня жінка Я; (ірон. рідк.) жінка ЛЧерк»; — бр. [ка-бета\ «(заміжня) жінка», ч. заст. коЬеіа «жінка», слц. [коЬіеіа] «тс.»; — запозичення з польської мови; п. коЬіеіа, [коЬііа] «тс.», незважаючи на численні спроби, є словом без визначеної етимології; пов’язується з двн. §аЬеііа, свн. §еЬеДе «наложниця, дружина» (МасЬек СМЕ 26, 164—165), чому суперечать фонетичні та хронологічні співвідношення; зіставлялося з етимологічно неясними вн. кеЬзе, КеЬзітеіЬ «наложниця», з фін. кауе «жінка, мати» та ест. [каЬе]
(род. в. [каЬеба] «жінка, пані») (Міккоіа ЕПЕ 2, 73), з ч. киЬепа «наложниця» (Сізгедузкі Хепзка Н'агх 1927, 26—31); непереконлива думка (Вгйскпег 241) про зв’язок з п. ст. коЬ «хліб» або п. ст. коЬа «кобила»; виводиться від псл. коЬь «ворожіння» (ЗССЯ 10, 88—91). — Оньїш-кевич Исслед. п. яз. 243; ВІатекі II 300, 303; Вегп. І 533.
[кббка] «бурдюк чи мішок з волячої шкури для витягання води з колодязя» Я;—неясне; можливо, пов’язане з [кбблик] «(свинячий) шлунок».
[кббла] «піжмурки» МСБГ, [кбблати] «жмуритися» тж, [кббле] «вигук у грі в піжмурки» Ж; — неясне; пор. [кббіл].
[коблик1] (іхт.) «пічкур (бичок), Оо-Ьіо §оЬіо» ж, Па, Мо, [кбвблик Ж, ЛЧерк, кбвбель Ж, кбвбень Ж] «тс.»; — р. [колба, колбь, кобль, кбблик] «пічкур, бичок», бр. [коуб] «невелика річкова риба», п. кіеІЬ (род. в. кіеіЬіа) «тс.», слц. [коІЬік] «пічкур», схв. [коІЬа] «тс.»;—псл. *к’ь1Ьь «пічкур»; — можливо, споріднене з алб. киїр (-Ьі) «вид прісноводної риби»; може бути запозиченим з германських мов, зокрема пов’язаним з гот. *ка1Ьа- «теля» (пор. укр. бичок «пічкур»), — КоЛомиец Происх. назв, рьіб 103—104; Фасмер—Трубачев II 286; Віа^зкі II 143; Вегп. І 659.
[кбблик2] (ент.) «жук-носоріг, Огус-ІЄ8 пазісогпиз Б.» ЛЧерк;— неясне; можливо, пов’язане з кбблик1.
[коблйна] «податок священикові, сплачуваний зерном»; — очевидно, запозичення з словацької мови; слц. коЬІіпа (заст.) «податок (для уніатських священиків)» генетично пов’ язанез псл. кьЬьІь (міра сипких тіл), укр. [ґбол\ (міра сипких тіл); неприйнятне пов’язання (МасЬек Е8ЛС 210) з р. кабала.— ВеУг 226; Фасмер II 267; Віатекі І 268; Вгйскпег 279; Младенов 243; 8кок II 8—9; Вегп. І 656; Мікі. Е\У 154. — Див. ще гбол (у Додатках).
[коблиця] «дуга; вигнута ніжка лави» Ж. [кбвбиця] «ніжка лави» Шило, [кббиця] «тс.» тж, [кобйця] «ніжка старовинного ліжка» МСБГ;— зіставляється з каблук (Желех. І 353) або з скоба (Варбот Зтимология 1979, 34—37; ЗССЯ 10, 91).
[кббло] «кущ комишу, що підіймається над оточенням; зупинена частина плавучого комишу»;—очевидно, пов’язане з р. [кобел] «висохле дерево (на березі)», [коблі «кіл, пень; корч, купина», [коблюх] «тс.», які разом з [кббеньї «твердолоба, норовлива, манірна людина», [кобеня] «гак на стіні; кривляка», пов’язуються з лит. каЬе «гак», каЬек-1І5 «тс.», каЬеіі «висіти», лтс. каЬа, каЬе «кроква», каЬіпаі «висіти».— Фасмер II 266, 267; ЗССЯ 10, 102—103.
[кббочка] «якесь приладдя в бджільництві» Я;—неясне; можливо, пов’язане з р. [кббка\ «торба, мішок».
[кобошаї «кругла верша» Ж, Ікабб-ша] «конусоподібне рибальське знаряддя» До, [кавбйха, ковбйха] «верша», [ков-буша\ «прилад для ловлі риби» Ва; — результати видозміни форми [куббша] «верша», зближеної, можливо, в частині випадків з ковбаня. — Див. ще куббша.
кобра (зоол.) «очкова змія, Ма)а па]а Ь.»;— р. бр. болг. кобра, п. ч. слц. вл. коЬга, схв. кобра, слн. коЬга;—очевидно, через російське, польське і німецьке (нім. КоЬга) посередництво запозичене з португальської мови; порт. соЬга (сіє) сареіо «кобра», букв, «змія з капюшоном» (назва зумовлена подібністю шиї роздратованої змії до капюшона) походить через нар.-лат. *со1оЬга з лат. соІЙЬга «невеличка змія, змійка», спорідненого з гр. ипХХб? «зігнутий», дінд. кипіЬ «з паралізованою рукою».— Акуленко 141; СІС 335; Фасмер—Трубачев II 268; Шанский ЗСРЯ II 8, 177— 178; НоІиЬ—Ьуег 245; БЕР II 504; Паигаі 184; ВІосЬ І 156; Кіеіп 305—306, 316; \\'а!(1е—Ноїш. І 248; Егпоиі—МеіІ-Іеі І 133—134.
[кобри] «вид козлів на солом’яній покрівлі для захисту від вітру» Я;— неясне.
[кббрик] «кошик» ЕЗб;—очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. когЬІік «кошик» є зменшеною формою п. ст. когЬ, що походить від нвн. КогЬ (свн. согр(-Ь), двн. сііигр) «тс.», яке зводиться до лат. согЬіз «кошик», спорідненого з псл. *когЬь, укр. короб.— ВІам'зкі II 477; К1и§е—Міігка 394; XVаі-478
бе—Ноїш. І 272—273; Егпоиі— МеіПеі І 142. — Див. ще короб.
[кббуз] (орн.) «підсоколик, чеглик, НуроігіогсЬіз зиЬЬиіео Ь. (Раїсо зиЬЬи-іео Ь.)» Ж, [кебуз] «луговий лунь, Сіг-си5ру§аг§изЬ.»Ж;—р. [кббуз] «яструб», п. коЬиз «підсоколик», вл. коЬи§к «кібчик»;—очевидно, споріднене з псл. ко-Ььсь, укр. кібець, пор. також схв. кбба «кібчик»; сумнівне виведення слов’янських назв хижого птаха з германських мов (8ио1аЬіі,Піе ЬеиізсЬеп Уо§е1патеп 360) або з слат. сариз «вид сокола» (Маі-гепапег 207), як і пов’язання з укр. кобза (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25); припущення про польське походження укр. кббуз (Булаховський Вибр. пр. III 243; Вегп. І 535—536) піддається сумніву (Зіатекі II 303). — Фасмер II 268; Преобр. І 325; ЗІатекі І 388—389, II 303—304; Вгйскпег 240—241; ЗССЯ 10, 92—93. — Див. ще кібець.
[кобуля] (зоол.) «морська свинка, Сауіа Кіеіп (Саміа соЬауа Ь.)» Ж;—очевидно, видозмінене запозичення з східнороманських мов; молд. кобай «морська свинка», рум. соЬаі «тс.» походять від фр. соЬауе, пов’язаного з нлат. (са-уіа) соЬауа, утвореним на основі каріб. коЬіаі «тс.». — ПЬДМ 161; Паигаі 122, 183—184; ВІосЬ 156; ЬокоізсЬ ЕЇУАХУ 31.
кобура1 «шкіряний футляр (для пістолета тощо); шкіряна торбина біля сідла», [кобур, кубур] «тс.» Ж;—р- кобура, заст. кобур, бр. кабура, болг. кобур, кубур «тс.», м. заст. кубур «пістолет», схв. заст. кі]бур «пістолет (який звичайно возили у сідельній торбині)», кубура «пістолет; кобура»; — запозичення з тюркських мов; тур. киЬиг «довга посудина у формі циліндра; банка; унітаз; кобура; довгий, тонкий (як труба)», кумик. к-ьубур «кобура (для пістолета)», туркм. заст. кубур «гробниця» зіставляються з монг. ра§иг-са§ «великий ящик; труна» або з ар. циЬйг, мн. від цаЬг «труна».— Фасмер II 269; Болдьірев Тюркизмьі 54—55; Шипова 188; Дмитри-ев 538; БЕР II 504—505; 8ка1]іс 421— 422; 8кок II 219; Казапеп Х/егзисЬ 274.
[кобура2] «капюшон до свити» Я; — очевидно, результат видозміни форми [кбба] «капюшон до верхнього одягу».
зближеної з кобура «шкіряний футляр».— Див. ще кбба1, кобура1.
кббух—див. кубах.
[ков] «кутній зуб; ікло кабана» Ж; — результат діалектного переходу -л > -в з давнішого Ікол] (<псл. *кь!ь), пов’язаного з Ікло] «ікло» (див.).
ковадло «залізна підставка для роботи в кузні»; — бр. ковадла «тс.»; — запозичення з польської мови; п. кохсабіо, як і ч. діал. слц. комасіїо, вл. кохуасіїо «тс.», пов'язане з кохмас (<псл. коуаіі) «кувати», відповідає укр. [ковало] «ковадло».— Див. ще кувати.
[ковалдої «молот для пересування шпал»; — очевидно, результат видозміни давнішого кувалда, зближеного з ковадло.— Див. ще ковадло, кувалда.
ковалик (орн.) (у складеній назві вівчарик-к. «Рйуііозсориз соІІуЬііиз Уіеііі.»), [ковальчик] «пищуха звичайна, підкоришник, СегіЬіа їатіїіагів Ь.», Іко-вальчук] «чорна горихвістка, Рйоепісигпз осйгигоз От. (Еизсіоіа ІііЬуз) Ж; повзик, ЗіИа еигораеа Ь. ВеНЗн»;— п. ко-\ма1ік «повзик»;—похідні утворення від коваль, зумовлені дзвінким криком або співом цих птахів, подібним до звучання металу (Птицьі СССР 454, 473, 527, 531). — Див. ще коваль1.
[ковалік] (бот.) «квіточка жита» ЛексПол;— неясне.
[коваль1] (ент.) «ковалик, Еіаіег Ь., гнойовик звичайний, Оеоігирез зіегсо-гагіиз Ь.; жук-олень, Ьисапиз сегмиз Ь. ВеНЗн; тарган чорний, Регіріапеїа огіепіаііз Ь.», ковалик «Еіаіег; [безкрилий деревний червоний клоп, Руггіюсо-гІ5 аріегиз Ь. Ж]», [коваляк] «гнойовик звичайний»;—п. кохмаї «безкрилий деревний червоний клоп; [хрущак]», [ко-хуаіе] «червоногруді мурашки-деревоточ-ці», [кохмаїік] «світляк, Ьаіпругіз», ч. [коуаі] «якийсь жук», нл. комгаїік «клоп-щитник, Зсиіеііега; (мн.) ягідний клоп, Репіаіота Ьассагит Е.», болг. [кдвач] «жук-рогач», слн. коуас «жук-ковалик»;— очевидно, результат переносного застосування слова коваль до різних комах за певними рисами подібності —до ковалика за здатністю клацати, як коваль залізом, до жука-оленя і гнойовика звичайного за наявністю жувальців, по
дібних до ковальських обценьків, до таргана чорного за його кольором, що нагадує вкритого кіптявою коваля. — Гор-ностаев 116, 136; Зіалсзкі III 21; Зсішзіег-8е\сс 650. — Див. ще кувати.
[коваль2] «вид гри в Галичині і в Закарпатті біля мерця» Я;—п. ком’аї «дитяча гра з танцем і співом у такт кування; [вид танцю]»;— неясне.
[коваль3] «назва вола, що погано ходить»;— неясне; можливо, пов’язане з [ковилгати] «шкутильгати».
[коваль4! «шматок сала, що дають кращому гонщикові берлин і плотів»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни форм кавалок «шматок», [новелок] «тс.».
[ковацуватиі «роздавлювати» Ж; — неясне; можливо, результат видозміни і переосмислення дієслова [кавальцюва-ти] «дробити, кришити, різати на куски», пов’язаного з [кавал] «кусок».
[ковачик] «клапоть ганчірки, якою обв’язують живіт дитини» Ж;—неясне; можливо, результат видозміни форми квачик.
[кбвба] «коротка, товста, незграбна жінка» Я, [кбвбля] (знев.) «вайло» Па, [кбвблятися] (знев.) «копатися, длубатися» Па;—не зовсім ясне; може бути пов’язане з [ковбан] «колода, на якій рубають дрова; короткий товстий оцупок дерева»; разом з тим не виключена можливість зв’язку з р. [колбан] «непорушна, нерозвинена людина», [колобена] «ледача, неакуратна жінка».
[кбвбаль] «варений свинячий шлунок, начинений м’ясом і здором; кендюх» Л, [ковбик] «сальтисон; [шлунок Л; кендюх, начинений м’ясом з свинячої голови Ж» До]», [ковбики] «фляки, начинені серцем, печінкою і салом» До, [ковбік] «шлунок» Л;— очевидно, результати видозміни назви ковбаса, зближеної з [ковбан] «колода, чурбак», [ковбик] «тс.» за зовнішньою подібністю реалій. — Див. ще ковбан, ковбаса.
[ковбан] «колода, на якій рубають дрова; короткий товстий оцупок дерева замість табурета; колода, чурбак, пень Ж», [ковбик] «чурбак, колодочка (дерев’яна)» Ме, [кбвбиця] «колода, на якій рубають дрова; підпора, стояк (глиня
ний) для лави Ж», [кбвбок] «товстіша частина дерева, відрізана від вершини; пень Шух; колода, чурбак», [ковбой] «колода, чурбак» Ж;—р. [колб як] «від-рубок колоди, чурбак», п. [коцЬап (ко-Ьап)] «пень, колода, на якій рубають дрова» (з укр.); — очевидно, утворення, пов’язані з укр. р. колобок «невеликий круглий хлібець», р. [колобан] «товстий коржик»; виведення від нвн КоІЬе «кінець колоди» (Шелудько 34), як і зближення з псл. *кДЬа8а «ковбаса» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126—129), викликає сумнів.— Фасмер II 287; Вегп. І 542—• 543. — Див. ще колобок.
[ковбанй] «хавтури, побори духівництва» Я; — неясне; можливо, пов’язане з [кбвбаль] «кендюх».
ковбаня «улоговина або глибока яма, наповнена водою; яма в річці, морі, стрімка западина у воді; калюжа Ж», [клубаня] «тс.» Ж, [ковбанка] «невелика заглибина, наповнена водою» Ва, ковбанитися «качатися, борсатися в ковбані»;— п. [коІЬап] «грузьке озеро, став, калюжа; глибоке місце в річці, болоті» (з укр.); — очевидно, складне утворення з основ слів коло (псл. коїо) «колесо» або псл. коі- «колоти, бити» і [баня] (псл. Ьап]а) «копальня; яма, заглибина»; пов’язання з [ковбан] «чурбан» і з ковбаса (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126—129) позбавлене підстав. — Толстой 230— 232. — Див. ще баня3, коло1, колоти.— Пор. баюра, калабаня, калабатина.
ковбаса, [ківбаса] Ж, ковбаска «вид ковбаси», [ковбаски] (мн.) «сосиски» Ж, ковбасна «ковбасна крамниця», ковбасня «тс.; (заст.) кустарне підприємство, де виробляли ковбаси», ковбасник СУМ, Ж, [ковбасяник] «ковбасник», [ковбасниця] «кишка для ковбаси» Г, Ж, [ковбасника] «тс.», [ковбасбвий] «ковбасний» Ж;—Р- колбаса, бр. каубаса, [келбаса] (з п.), кілбаса (з п.), др. колбаса, п. кіеі-Ьаза, ст. кіеІЬоНхіе] «прилад для фарширування ковбас», каш. кіеІЬав «ковбаса», ч. кІоЬава, рідк. кІоЬаз, ст. коЬІаза, слц. коІЬава, [кІЬааа], кІоЬаза, кпЬава, вл. коІЬаза, [коІЬав], нл. кіаІЬава, рідк. І-ДаІЬаа, болг. колбаса, колбас, [калбаса, кьлбаса, кобаса], м. колбаса, схв. ко-басица, [кобаса, клобаса, клобасица],
заст. коЬаза, слн. кІоЬава «тс.»; — загальноприйнятої етимології не має; наявність слов’янських варіантів з -1-(-'ьі-) і -1о- (-о-, -п-), що передбачають праформи *кДЬа8а (*кь1Ьаза) і *к1оЬа-за, *коЬаза, свідчить, що цей кулінарний термін є давнім запозиченням, але його джерела не зовсім ясні; найбільш вірогідним вважається походження з тюркських мов, зокрема від тур. кйІЬазії «м’ясо, смажене на рашпорі; смажені котлети» (похідне від кііі «попіл», спорідненого з аз. каз. кумик. туркм. кирг. ойр. хак. уйг. кул, чув. кел, башк. кол, тат. кел і, далі, дтюрк. кйі «тс.») і тат. *ко1Ьаза «ковбаса»; можливий також зв’язок із сх.-сл. *колб- (*ковб-), засвідченим у р. кблоб «невеликий круглий хлібець», р. укр. колобок «тс.» та укр. [кбвбиця] «колода», [ковбан] «тс.», [ковбик] «шлунок», [ковбатка] «кусень м’яса», або із звуконаслідувальним іє. *к1- (*ко1-, *ке1-), до якого зводяться і болг. кьлцам «рубати, дрібно різати (м’ясо та ін.); колоти (цукор); лускати (горіхи); дзьобати (про птахів)», стел, клкчктати «клацати (зубами)», укр. клекотати; малопереконливе припущення про спорідненість з псл. *[кЯЬіь] «пічкур, ОоЬіо їіиуіаііііз», р. [колба, колбь], укр. кбблик, кбвблик «тс.» (Вгйскпег 227; Кийпіскі 80 18, 241—245; НоІиЬ — Ьуег 243); неприйнятне з погляду семасіології, хронології та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гебр. кбІ-Ьазаг «м’ясо, будь-яка плоть; жива істота» /Кагіои'ісг 8 XV О 268; 8 XV II 325; Вегпекег За§іс-Ре8І8сЬг. 600—601; Вегп. І 542; МШмуосЬ ІІп§ЛЬ 8, 290—291) або від фр. саІеЬаззе «тиква» (Даль II 241; Кагіомпсх 8XVО 268), засвідченого вперше лише у XVI ст. — КЗСРЯ 204; Петлева Зтимология 1966, 150; Фасмер II 286; Преобр. 1 332; Соболевский ИОРЯС 27, 327; Ильинский ИОРЯС 24/1, 127; Дмитриев 560; Зіалсзкі II 143—144; Вгйскпег К2 45, 32—33; 48, 171; МасЬек Е8ЛС8 205, Е8ЛС 258; 8сЬизіег-5едус 592—593; БЕР II 549; Младенов 22$; 8кок II 117; Его-ров 104; Радлов II 1479; Кпіехза І 1, 272.—Пор. клекотати, ковбан, ковбатка, колобок.
[ковбасити] «невміло прати (білизну) Ме, Ва; довго, погано виконувати якусь роботу Ва», [ковбаситися] «возитися в грязі Г; бути довго намоченим, киснути; дутися, сердитися Ме»;— не зовсім ясне; можливо, результат контамінації дієслова [ковбанитися] «валятися в грязі» з іменником ковбаса.
[ковбатка] «шматок, частина; великий шматок м’яса Ж», [заковбати] «залатати» Я.; — очевидно, результат видозміни й переосмислення іменника [ковбан] «колода, чурбак, оцупок дерева» під впливом дієслова датувати «різати великими шматками, панахати», [батати] «тс.». — Див. ще ковбан, батати.
кбвбах, кбвбаха—див. кубах, кбвбашка—див. кбвбиця.
[ковбебина] «ямка в озері, річці або плесі» Я; — очевидно, видозмінений результат контамінації слів ковбаня і [ков-дббина] «вибій». — Див. ще ковбаня, ковдбба.
кбвбель, кбвбень, ковбик, кбвблик — див. кбблик1.
ковбець — див. кібець.
[ковбешка] «голова» Я; — очевидно, результат контамінації слів [довбешка] «тупиця, тупа голова», похідного від довбня, і [ковбан] «колода, чурбак, пень». — Див. ще довбати, ковбан.
ковбик1, кбвбиця —див. ковбан.
ковбик2, ковбики, кдвбік —-див. кбв-баль.
[ковбйр] «глибока тиха вода» Шух, [кбвбір] «заросле болото» Ж, [кбвбур] «яма у воді, ковбаня; стрімка западина у воді; вікнина (у болоті) Ж»; — очевидно, результат контамінації слів [гбв-бур] «вир» і ковбаня (див.).
ковбйха, ковбуша —див. коббша.
[кбвбиця] «заглибина для попелу у печі; виступ для лампи у куточку між комином і рештою печі Ме», [кбвбашка] «заглибина в печі» Я, [ковбойка] «виступ для лампи у куточку між комином і рештою печі» Ме, [кббиця] «заглибина під припічком» Шило; — можливо, результат зближення слова кабиця «відкрита літня кухня (піч)» з [кбвбиця] «колода, на якій рубають дрова».
ковбой «пастух-вершник (у західних штатах США)», ковбойка «вид сорочки,
бриля»;—р. болг. ковбой, бр. кауббй, п. кохуЬо], ч. слц. комЬо], м. каубо], схв. каубд], слн. кауЬо];—запозичення з англійської мови; англ. согуЬоу «ковбой» (букв, «коров’ячий хлопець») утворене з основ іменників СОХУ (<дангл. сй) «корова», спорідненого з двн. сйио, кио, нвн. Кик, дісл. куг «тс.», а також псл. §оу^бо, укр. [гбв'єдо] «рогата худоба», і Ьоу «хлопець», спорідненого з дфриз. Ьоу «молодий.чоловік», свн. Ьио-Ье «хлопець», нвн. ВиЬе «тс.». — СІС 335; Шанский ЗСРЯ II 8, 180; Кораііпзкі 184, 535; НоІиЬ—Ьуег 265; Кіеіп 193, 364,— Див. ще гбв’єдо.
[ковббта] «яма в болоті, річці; стрімка западина у воді, вікнина (у болоті) Ж»;—очевидно, результат зближення слова ковбаня з [калабатина] «ковбаня» і дальшої формальної видозміни утворення.— Див. ще калабаня, ковбаня.
[ковган1] «шматок криги або облитий водою й заморожений кізяк,, на якому діти катаються з гори», [ковзанка] «тс.»; — очевидно, давній фонетичний варіант кореня ковз- (у ковзати і похідних); пор. подібну варіативність у п. реіхас «повзати» —ре!§ас «тс.,». — Див. ще ковзати.
[ковган2] «кабан»;—неясне.
кбвганка «дерев’яна ступка для товчення сала; [жлукто Ж; корчага, ківш, миска, горщик Бі, Пі]», [кулганка] «скринька на сіль (без кришки)» Я; — р. [калган] «дерев’яна миска»; — етимологічно неясні форми; зближення з сумнівним тюрк. коГрп (Горяев 440) непереконливе.— Фасмер II 165; Шипова 154.
[кбвдня] (з призказки Щоб тебе свята ковдня не минула) «?» Я;—• результат зближення й контамінації назви колишнього містечка К.бдня (тепер село в Житомирському районі Житомирської області) з приказки «Щоб тебе Кодня не минула» (у цьому містечку після придушення гайдамацького повстання 1768 р. було страчено близько 3000 його учасників) і слова [мбвня] «блискавка» з приказки «Щоб тебе свята мовня не минула».— УРЕ 6, 529.
[ковдбба] «озерце», [ковдббашка] «ковбаня, що лишається на лузі після пове
ні» Л, [ковдббина] «вибій» Ж, [ковдбвби-на] «тс.», [кавтеба] «яма з водою; ковбаня», [кавтбба, кбвтеб, кбвіпєб] «тс.» Л, [ковтбба] «ковбаня на лузі після повені» Л, [ковтббіна, ковтьббанка] «тс.» Л, [ковтюба] «заглиблення на лузі, наповнене водою після повені і заросле осокою», [ковтьббина] «тс.», [колдбби-на] «яма, заглиблення у землі» В а, [кол-дбб’е] (зб.) «тс.» Л, [колодбвбина] «вибій»;—р. колдбба «вибоїна, ковбаня», колдббина, [колдьібина, колдьібань, кол-дубань, колтобань] «тс.»;—певної етимології не має; найвірогідніший зв’язок з псл. *ко1іі (пор. лит. каїіі) «довбати, видовбувати» і вихідне значення «видовбана (яма)» (Откупщиков 127, 164); менш обгрунтоване зближення з [ка-доеб] «кадіб» (Фасмер II 287; Толстой 220 —222; МікІозісЬ ЕАУ 108; Вегп. І 467); сумнівне також пояснення слова (Брандт РФВ 22, 139; Соболевский 81а-уіа 5, 444) як рефлекса *ко1ос1ь|Ьа, пов’язаного з коло (колесо) і довбати.
ковдра, [кбвдря] «ковдра», [кбдра] «доморобна товста ряднина» Л, [кадри] «смужечки старої тканини, з яких роблять підстилки або основу для вовняного рядна, вовняної пілки» Мо, [кбдря] «ковдра Ж; грубе рядно Ва», [кблдра] «ковдра», ст. ковдра (XVIII ст.), колдру (1646);—р. ст. колтьірь «сорт сукна», бр. коудра «ковдра»; — запозичення з польської мови; п. коїсіга «ковдра; (ст. і діал.) покривало для ліжка, столу, на стіну, на підлогу; вид плаща; паперові шпалери», як і ч. ст. коїіга «завіса; ковдра, покривало для ліжка», слц. [коїіга] «завіса; покривало», слн. [кої-іег] «ковдра», [коїіга] «тс.», походить від іт. ст. соїіга «покриття, покривало», яке через нар.-лат. сиісііта «подушка, матрац» зводиться до лат. спїсііа «тс.», можливо, спорідненого з дінд. кйгсаїт «в’язка, жмуток». — Ткаченко УМШ 1958/4, 73; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 243; Шелудько 34; КіскйагсД 68; Фасмер II 298; 81ашзкі II 366; Вегп. І 549— 550; Мезііса 336; АУаІсІе—Ноїш. І 304.
[кбвдуш] «(убогий) мандрівник» Ж, [ковдоиі] «жебрак, старець» Чопей, [кбй-доіи] «тс.» ВеУг, [кбвди] «мандрування Ж; старцювання Чопей; вижебрані речі
Чопей», [ковдовати] «старцювати, жебракувати» Чопей; — слн. [коїсіиз] «негідник; жебрак; злодій»;—-запозичення з угорської мови; уг. [кбасіиз], коїсіиз «бідний, убогий, злиденний, нужденний, жебрак, злидар» є, мабуть, словом давнього тюркського' походження; дтюрк. цоідасї «прохач, прошак; жебрак», цоі-«просити», очевидно,зводяться до спіль-нотюркського цоі «рука».—-Чопей 151; Желех. І 354; Лизанець НЗ УжДУ 26/2, 119; Ьіхапес 83,99; Сгап]а1а 120; ММТЕ8г II 524; Егоров 303; Ьокоізсй 95; УашЬегу 81. — Пор. ґбвдаш.
[ковеза1] «нечепурна, неповоротка людина» Ва; — неясне; можливо, пов’язане з [ковезка] «палиця», [ковизка] «палиця із загнутим кінцем». — Пор. ко-виза1.
ковеза2—-див. ковйзйтися.
[ковеня] «кочерга; палиця для мішання соломи при горінні» Л, [козеня, ковєня, ковиння, коменя] «тс.» Л, [ко-венька] «ковінька; гуляста горбата колода», ковінька; — бр. [кавяня] «кочерга», [кавенька] «палка для опори під час ходіння»; — очевидно, пов’язане з Іка-вуля] «загнутої форми палиця», [ковезка, ковизка] «тс.», разом з якими може бути виведене від псл. коуаіі «кувати; бити»; зіставлення з р. ковьілять «шкандибати» (Фасмер II 274), як і виведення з ко + вити (Никончук Зтимология 1977, 125), викликає сумнів.—-Див. ще кувати. — Пор. кавуля2, кий1, ковиза1.
[ковер] «(заст.) килим; ковдра» СУМ, Г, Ж, [кобер] «килим», [коберець] «невеликий килим», [коверець] (заст.) «тс.», [ковернйк] «килимник» Ж, [ковернйця] «вишивальниця килимів» Ж, Пі, [ко-верцбвий] «килимний»; — р. ковер «килим», бр. [каберац, кабелац], др. ко-верт>, ковьрт>, коворь, п. коЬіеггес, [ко-Ьіеіесі, ст. коЬіегг, ч. коЬегес «тс.; [плахта, у якій циганки носять дітей за плечима]», ст. коЬег «тонкий плащ», коЬегес «килим», слц. коЬегес «тс.; [покривало; жебрацька торба]», коЬегсек «теплий вовняний кольоровий одяг», полаб. І’пЬег «покривало (на ліжко); ліжко», зі’ііуєгос «скатертина», болг. губер «килим», м. губер «тс.», схв. губер «покривало, ковдра; килим (домотка-
ний)», §йЬег «покривало (на ліжко); вовняна попона», [коЬег] «попона», ст. коЬегес «килим»;—переконливої етимології цього мандрівного терміна немає; за фонетичними ознаками найімовірнішим є походження з давніх тюркських мов, але конкретні джерела запозичення не зовсім ясні; можливо, слов’янські форми походять від кипч.-тур. ком-ег «килим», коЬег (пов’язаних з тат. [кбЬез] і, далі, дтюрк. кіуіг «тс.», огуз. кйуйг «кошма», чаг. сх.-тюрк. кі§іг «вовняна ковдра», тат. киез «вовна, кошма», тат. каз. кїг «тс.», що зіставляються також із монг. кеЬіз «килим», калм. кевс «тс.») або від протобулг.-чув. *кау5г < *кеЬіг; недостатньо обгрунтовані зближення з р. ковьірять із гіпотетичним значенням «плести» (Соболевский РФВ 66, 350 —351) і *ко-Уьгь «ковдра», [ковдра] «тс.» (І1]іп5кі] РР 11, 191—192); неприйнятне виведення від етимологічно неясного дісл. к(?£игг «тс.; ковдра» (Мік-коїа Меш. 8ос. МеорЬіІоІ. І 389—-390), від англ. соуєг «покривало» (Маігепаиег 48—49;	IV 383; Корш Словарь рус-
ского язьїка IV 1253) й уг. §пЬа «хутряне пальто» (Меуег ЕМ 133) або від лат. соорегїге «покривати» (МасЬек Е8ЛС 264; НоІиЬ—Ьуег 245). — Фасмер II 270— 271; Добродомов УЗ МГПИ 403, 41—53; Шипова 189; Преобр. І 327; Зіам^кі II 298—300; Вгйскпег 241; КХ 45, 27, 102; БЕР І 291; 2ащсгко\\'5кі 8Юг 56—57; Казапеп РІЗЕ 29, 166; 7Ї51РН 20, 448; КагпБІесИ 230; Вегп. І 592; Мікі. ЕАУ 136.
[коверда] «дурниця, нісенітниця» (?) Я;—-неясне; можливо, результат зближення іменника [каверза] «тс.» з р. ка-вардак «безладдя, розгардіяш, плутанина»; не виключена також можливість зв’язку з [ковиртати] «базікати, балакати».
коверза, коверзати, каверзний, каверзні, коверзувати, коверзуха —див. каверза.
коверіти — див. ковиріти.
коверкот (сорт тканини);—р. болг. коверкот, бр. коверкот, п. кошегкої, ч. слц. слн. коуегкоі;—запозичення з англійської мови; англ. соуегсоаі утворене з іменників соуег «покривало, футляр», пов’язаного з дієсловом соуег
«покривати», яке через фр. ст. соугіг «тс.» зводиться до лат. соорегїге «закривати», утвореного з префікса со- і дієслова арегїге (<*ар-уегїге) «відкривати», спорідненого з псл. *уегіі «зачиняти, закривати», укр. верета, верея, [вір] «огорожа», та соаі «піджак, мундир», яке через фр. ст. соіе «чоловіча туніка» зводиться до франк. *коііа «вид верхнього одягу», спорідненого з нвн. Коіге «груба вовняна ковдра». — СІС 335; Но-ІпЬ—Ьуег 265; БЕР II 511; КІеіп 305, 364; АУаШе—Ноїт. 1 56; Оаигаі 211.— Див. ще верета, коаліція, коц.
[коверняґа] «гудзуватий пень» ВеНЗн, [коверняка] «тс.» ВеНЗн, [коверняк] «тс. ВеНЗн; негарний, нечепурний Я»; — неясне.
[ковертати] «направляти, керувати, правити, повертати» Ж; — очевидно, утворення, що складається з словотворчого елемента ко- і дієслова вертати; зближення з р. коверкать «псувати; перекручувати; калічити, спотворювати» (Фасмер II 271; Георгиев БЕ 28, 202)_ не зовсім переконливе. — МасЬек Е8 ЛС 210. — Див. ще вертіти.— Пор. каблук1, каверза, кадіб, кбворот.
ковзати, [кобзатися] «кататися на льоду» Кур, ковзатися «тс.», [ковзнути] «ковзнути» Ж, кдвзалка, ковзанка, \ков-зїль] «ковзанка» ЛексПол, [ковзілька ЛексПол-, ковзулі, кбзалка Ж1 «тс.», ковзан, [ковзані] «ковзани» Я, ковзаняр, [ковзелиця] «ожеледь», [ковзун] «дитина, що повзає», ковзкий, ковзний «який рухається поковзом», [ковз] (виг.), [ковзь] «тс.», підковзнутися, поковзнутися, [пд-ковзень] «рукоятка, кулак; повзун, хрестовина», пбковз «ковзаючи», поковзом «тс.», розковзати «зробити слизьким», розковзатися; —р. [ковзать] «ковзати», ст. кольз'ькьш «ковзкий», кольскьіи «тс.», бр. кбузаць, кбузацца, п. [кіеігас] «ковзати», ст. кіеігас зі$ «тс.», ч. кіоигаїі (зе), ст. кійгаїі «тс.; повзти», слц. кГгаГ «рухати, пересувати по гладкій поверхні»;— псл. *к’ь1гаїі «ковзати», що є давнім варіантом основи *зк'ь1гаІі «тс.» з рухомим початковим іє. *з-; розрив цих двох варіантів (81а\Узкі II 147—148) необгрунтований; недостатньо аргументоване пояснення давнього -1- як ре-
зультату контамінації з псл. *р|г-, до якого зводиться й укр. повзшії (СіеЬаиег Нізі. тІиУП. і а/. сезк. І 296; МіізсЬ М/у-Ьбг різні рої. II 159—160; МРКЛ ІII 289—291Д неприйнятне твердження (МасЬек Е8ЛС8 207; НоІиЬ—Ьуег 244) про спорідненість з нім. §1еііеп «ковзати», пов’язаним з *§!їс1Ь- і, далі, іє. *§ЬІеісіЬ- «тс.»; зовсім сумнівні зіставлення з іт. §1І8запдо «ковзко» (НоІиЬ — Ьуег 244), з гр. «пурпурний слимак» і хоу/од «слимак» (Реіегззоп В81. ЇУогізі. 75).— Фасмер II 290, 294; III 641, 642, 646—647; Шахматов Очерк 125; Марков РФВ 76, 267; Потебня К ист. зв. III ПО; Преобр. І 333, II 299— 300; Соболевский ЖМНП 1886 вересень 156; Вгйскпег 227—228, 531; МасЬек Е8ЛС 259—260; Мікі. ЕМ/ 300; Меіііеі М8Ь 14, 351—352. —Див. ще сковзати.—Пор. ховзати.
[ковиза1! «бондарський інструмент для згинання обручів», [ґовезка] «палиця, на яку опираються при ходінні» Ва, [ковезка] «тс.» Ва, [ковйзка] «палиця із загнутим кінцем, вид кийка»;—не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з ковінька, [ковеня] «кочерга» (див.).
[ковиза2] «фартух (?)» Ж;—неясне.
[ковйзитиі «мучити» Ж, [ковйзнути] «животіти; хворіти, нездужати» Пі, [за-ковйзнути] «застигнути, змерзнути, заклякнути, закоцюбнути; зав’язнути, занепасти», [заковйзти] «тс.»;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з [ковйзка] «палиця із загнутим кінцем, вид кийка»; у такому разі первісним було значення «згинати, скручувати». — Пор. ковиза1, ков’яза.
[ковйзйтися] «комизитися; вередувати; норовитися Г; гедзатися, скаженіти Ж», [ковеза] «вередлива, примхлива людина Л; вередлива, плаксива дитина Ва», [заковезйтися] «закомизитися; зноровитися; завередувати»; — очевидно, результат контамінації слів комизитися (комиза) і коверзувати ([каверза]); виведення ковеза з основи везтй, ускладненої словотворчим елементом ко- (Никончук Зтимология 1977, 123) непереконливе.— Див. ще каверза, комизйтися.
[ковйка] «затримка, зупинка, перешкода» Я, заковика «тс.»;—р. кавьїка 484
«надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]», [ко-вика] «тс.», навички (мн.) «лапки», бр. заковика «утруднення; хитрість», болг. кавйчки «лапки», слн. каука «гак; нерозбірлива буква», цсл. кдикшд «крюковий знак»;—псл. коуука «гак»;—-не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з [каву-ля] «загнута палиця», [ковеня] «кочерга», ковінька; пов’язання з др. цсл. ку-КО(нфСТі) «горбоносий», з яким зіставляє ться укр. кукса «залишок покаліченої руки» (Фасмер—Трубачев II 154, 404; Куркина Зтимология 1970, 94; Преобр. І 280; Горяев 126; Младенов 226), потребує додаткової аргументації; ще менш імовірне виведення з іт. саУІссЬіа «кілочок», що продовжує лат. сіауісиїа «ключик; вусик виноградної лози», демінутивного утворення від сіауіз «ключ; засув; гачок» (Різапі Раійеіа (1953) 8/2, 112). —Шанский ЗСРЯ II 8, 11, БЕР II 124; ЗСРЯ 9, 167.— Пор. кавуля2, ковеня, кукса1.
ковила (бот.) «тирса, 8(іра Ь.; [біловус стиснутий (мичка), Магдиз зігіс-іа Ь. Мак]», [ковйл] «тирса», [ковйлє] «ковила пірчаста, 81іра реппаіа Ь.» Ж, [кавалка] «ковила волосиста (тирса), 8іі-ра саріїїаіа Ь.» Мак, ковйль «ковила», ковильбк «ковила Лессінга, 8ііра Іез-зіп§іапа Тгіп. еі Кирг.»; — р. ковьїль «ковила», [ковьїл], бр. кавйль, др. ко-вьілие, ч. каууі (з р.), слц. каууГ (з р.), болг. [ковйл], схв. кд'йл?, слн. ко-уі1]'е «тс.»;—псл. *коуу!ь, похідне від коуаіі «кувати» (первісно «бити, рубати»), укр. кувати; — паралельне до гот. Ьалуі «сіно», двн. Кеші, нвн. Неп «тс.», похідних від рефлексів пгерм. *Ьаи-«бити, рубати», далі генетично пов’язаного з псл. коуаіі; спочатку слово означало «те, що рубають (>косять)»; менш переконливе пов’язання з р. ковьілять «кульгати, [гнути]» (Вегп. І 594; Мозгуп-зкі Р2.ІР 65—66) або виведення слова як запозичення з тюркських мов (Менгес 105—107; Ванюшечкин РР 1971/2, 132— 135). — Фасмер —Трубачев II 273— 274; МасЬек Лгп. гозії. 278—279; БЕР II 511.— Див. ще кувати1.
[ковилгати] «кульгати, хитатися, нахилятися то в один, то в другий бік»
Я; — очевидно, результат контамінації запозиченого р. ковьілять «шкутильгати; кульгати», етимологічно не зовсім ясного (пор. болг. [ковелям се] «тс.»), з укр. кульгати.— Фасмер II 274.— Див. ще кульгати.
[ковйлка] «дерев’яна вставка у круглому кінці весла, за яку беруться обома руками під час веслування» Я, [кобилка] «ручка весла, перпендикулярна до лопати»;—р. [ковьілек] «держак лопати»;— неясне; можливо, пов’язане з р. [ковьілек] «сажень у вигляді трикутника для обмірювання площі землі».
[ковилюшка] «звивина, закрут» Я; — р. [ковьілюга] «звивина, вигин, кривизна», [ковьілина] «тс.»; — очевидно, пов’язане з р. ковьілять «шкутильгати», етимологічно не зовсім ясним.— Фасмер II 274.— Пор. ковилгати.
ковйль, ковильдк—див. ковила.
[ковирдяка] «великий шматок» (найчастіше про хліб) Па;— очевидно, афективне утворення.
[ковиріти] «хворіти, нездужати, марніти» Ж, [коверіти] «стогнати, пхикати; скиглити, верещати, кричати» Ж;—неясне.
[ковиртати] «базікати, балакати» Пі;—очевидно, етимологічно тотожне з [ковертати] «направляти, керувати, повертати», утвореним на основі дієслова вертати: у такому разі первісним було значення «повертати (язиком)». — Див. ще ковертати.
[ковйря] «потворно закутана жінка» Я, [кувйря] «тс.» Я, [кувердя] «жінка, надто закутана хустиною, з недбало намотаним одягом» Я, [закув ердитися] «закритися, замотатися» Я;—неясне; зіставлення з [невковйрний] (Яворниць-кий 362) позбавлене підстав.
[ковиряти] «колупати, чистити» Ж, [ковирувати] Ж, [ковіряти] Пі «тс.»; — р. ковьірять «колупати», [ковьіриться] «упиратися, пручатися»; — можливо, запозичення з російської мови, в якій задовільної етимології не має; пов’язання зр. ковьілять «кульгати» (Фасмер II 274) потребує додаткової аргументації; виведення з фін. кауегіаа, коуегіаа «видовбувати» (Погодив РФВ 47, 208) або розчленування на *ко-вьіряти (Маігепаиег
ЬР 8, 190) ще більш сумнівні. — Шанский ЗСРЯ II 8, 183.—Пор. ковилгати.
ковіки —див. кбвки.
ковінька —див. ковеня.
[кбвкати] «жувати» ВеБ, [кбвкнути] «ковтнути» ВеБ, Ж; — очевидно, пов’язане з ковтати-, стосунок між звуками к і т неясний.
[кбвки] (мн.) «сережки» Ж, [ковіки] «тс.» Ж; — можливо, результат спрощення слова [ковтки] «тс.».—-Пор. ковток1.
[ковма] «корм з товченої картоплі й полови; товчена картопля, картопляне пюре» Л, [кома, кдмка, кума] «тс.» Л, [ковмй] «їжа з товченої картоплі з конопляним сім’ям або товченим маком» Я;—• неясне; можливо, пов’язане з [кдвмо] «в’язка коноплі або льону» (пор.).
[кбвмо] «в’язка коноплі або льону»; — очевидно, як і бр. калматьі «волохатий», походить від псл. *к1ьіп-о «пучок», спорідненого з кіькь «клок». — Трубачев Рем. терминол. 86. — Пор. клок, ковма.
[ководка] «хребець (спинний)» ВеЛ; — неясне; можливо, діалектний фонетичний варіант слова колодка.
[ковок] «дерев’яний цвях» Пі;—не зовсім ясне; можливо, результат видозміни іменника кілок (<*колок).
кбворот (заст.) «ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин»; — р. [кбворот] «коловорот; ворота; стовп, до якого прикріпляються ворота», бр. [кбварат] «колодязний журавель»; — очевидно, утворене з словотворчого елемента ко-, того самого, що і в словах [каверза], коверзувати та ін., і основи вброт, пов’язаної з вертіти. — Фасмер II 271—272. — Див. ще вертіти.— Пор. каблук1, каверза, кадіб.
[кбвочка] (орн.) «галка, Согупз шо-песіпіа» Ж;—очевидно, пов’язане з [кава] «тс.»; фонетичний характер зв’язку неясний.
[ковп] «качан; стебло» Ж;—неясне.
ковпак1 «головний убір; накривка, накриття», [ховпак] «тс.» Нед, [ковпако-ватий] «схожий за формою на ковпак» Я; — р. колпак «ковпак; дурень», ст. кал-пакт> «висока шапка», колпак -ь «тс.;
опанча з капюшоном; міра місткості», бр. каупак «ковпак», п. коїрак «тс.» (з р.), ч. каїрак «висока шапка, обшита хутром», рідк. заст. коїрак «тс.», ст. коїраі «головний убір», слц. заст. каїрак «висока гусарська шапка, обшита хутром», [коїрак] «висока шапка, обшита хутром», нл. каїрак «солдатська шапка» (з р.), болг. калпак «хутряна шапка, ковпак», м. калпак «тс.», [калпак] «півнячий гребінь», схв. калпак «висока хутряна шапка», слн. каїрак «хутряна шапка, угорський головний убір»;—запозичення з тюркських мов; пор. тур. каїрак «шапка; військовий головний убір; папаха», Крим.-тат. тат. ккалп. каз. калпак «шапка, ковпак», кирг. калпак «гострокінцева повстяна шапка», чув. калпак «шапка; дитячий капор», узб. калпок «тс.; повстяний капелюх»; деякі слов’янські форми з початковим ко (ко) і болг. калпак «хутряна шапка» вважаються доосманськими запозиченнями з тюркських мов.— Фасмер II 252, 297; Шипова 155, 192; Уазиіег ХІ81Р11 7, 506; Преобр. І 338—339; Брандт РФВ 18, 35; Дмитриев 560; Меп§ез 2Ї51РИ 23, 331; КогзсЬ А181РН 9, 508; Соболев-ский РФВ 71, 24—25; 81ашзкі II 373; Вгйскпег 248; МисЬІіпзкі 64; Кагіомчсх 8І¥О 278; МасЬек Е8.1С8 205—206; Но-ІиЬ—Ьуег 228; БЕР II 175; Младенов 229; Боев БЕ 15, 13; Маїескі Пм’іе ^\сагу тасесі. II 46; 8кок II 22—23; 8ка1]іс 388; Вегп. І 474—475; Мікі. Е№ 120; ТЕ1 І 324; ТЕ1 ПасЬІг. І 56, II 141; Егоров 87.— Пор. клобук.
ковпак2 (бот.) «види грибів (рози-тес тьмяний, Рохіїез сарегаїа; [Меги-Ііиз сапШагеІІиз; Роїурогпз оуіпиз Ег. Ж; вид їстівних грибів Я1)»;—Р- кол-пак «розитес тьмяний; [А^агіспз соша-іиз]»;—очевидно, пов’язане з ковпак «головний убір»; мотивація назви неясна.
[ковпак3] «суцвіття, котик рогозу» Л;—результат перенесення назви ковпак «рід головного убору» у зв’язку з певною подібністю початків рослини до шапок.— Федченко—Флеров 40. — Див. ще ковпак1.
[ковпанйця] «полоз» Я;—результат видозміни деетимологізованої форми [ко-486
паніщя] «викопане з коренем із землі скривлене дерево, з якого виготовляють полоз», похідної від копати (див.).
[ковпаня] (назва вівці) Доп. УжДУ IV;— неясне.
[ковпанька] (орн.) «чубатий жайворонок, Саіегісіа сгізїаіа Б.» ВеУг, ВеНЗн;—неясне; можливо, пов’язане з ковпак1-, як семантичну паралель пор. нім. НаиЬепІегсЬе «чубатий жайворонок» (букв, «жайворонок в очіпку, очіпковий жайворонок»).
[кбвпень] (у сполученні к. зелистий (бот.) «солонець звичайний, 8а1ісогпіа ЬегЬасеа Б.)» Ж, Мак;—очевидно, пов’язане з [ковп] «стебло»; назва могла бути зумовлена соковитим і товстим стеблом та міжвузлями, дещо потовщеними вгорі (Федченко—Флеров 354). — Див. ще ковп.
[коврйґа] «великий шматок» (найчастіше про хліб) Па; — бр. кавріга;— запозичення з російської мови; р. ков-рйга «скиба, шматок хліба; хлібина» походить від др. коврига «хліб (цілий)», коврьіг-ь, ковриг-ь «тс.», що, як і болг. коврйг «пиріжок», прийшло ще у домон-гольські часи, мабуть, з північнотюрк-ських мов у двох формах коврьігт> і ков-ригт> «хлібина (ціла); міра хліба»; конкретне джерело запозичення поки що не встановлено. — Шанский ЗСРЯ II 8, 181; Фасмер II 272; Шипова 189; БЕР II 512.
[ковтаря] (кличка вівці) Доп. УжДУ IV, [ковтаня, ковтеша, ковтка, кдвтя] «тс.» тж;—-не зовсім ясне; можливо, корінь той самий, що і в слові ковтун «жмут збитого волосся, вовни, шерсті».
ковтати1 «глитати», [ковкати ВеБ, колкати Ж] «тс.», [ковкнути] «ковтнути» Ж, ковток, ковтальний «пов’язаний з ковтанням», ковть (виг.);—-р. [кблт-нуть] «ковтнути», [колток] «ковток», бр. [каутаць] «ковтати», ч. [кіпіаіі] «тс.»;—псл. *кь|[аіі «ковтати», пов’язане паралелізмом початкових приголосних з *§1ь(а1і, укр. глитати «тс.».— Фасмер І 414—415, II 297; Масіїек Е8ЛС 132; Вегп. І 309. — Пор. глитати.
[ковтати2] «бити, стукати; битися, стукатися» СУМ, Ж> [ковтатися] «стукатися крашанками (напівобрядова ди
тяча гра)» Ме, [ковт] (вигук, що відтворює звук від удару) Ж;—р. [колтать] «хитати; кульгати, шкандибати», п. [кіеі-іас] «різати; молоти; коливати, ворушити, мішати», мак. [се кл'ьтя] «хитатися»;— псл. *к'ьИаіі «ворушити, хитати, штовхати», пов’язане чергуванням голосних з *коШН «колотити». — 81а\уз-кі II 147; Вегп. І 660. — Див. ще колотити.
[ковтач1] (орн.) «дятел зелений, Рісиз (уігідіз Б.); дятел великий, строкатий дятел, ОгуоЬаІез шарг Б. Шарл, ВеУг, ВеНЗн, ДзАтл II; повзик, 8Ша .еигораеа Б. Ж», [ковтанії ця] «дятел» ВеНЗн, [ковтаниць, ковтанка, покдвтач] «тс.» Шарл, ВеНЗн; — назви, пов’язані з [ковтати] «бити, стукати» і зумовлені тим, що дятел стукає дзьобом по дереву, здобуваючи собі поживу або видовбуючи дупло для гнізда (Воїнств.—-Кіст. 214, 219; Птицьі СССР 379—380, 383—384); пор. інші, подібні з семантичного погляду назви цього птаха: [товкач, по-товкач, довбало, довбар, подовбидерево, клюйдерево, дзюбдерево, дзюбодерево, дзьобавка, дзьобак] тощо; перенесення цієї назви на повзика викликане тим, що він часто моститься в старих гніздах дятлів (Птицьі СССР 526—527); менш переконливе пояснення назви дятла як результату метатези в слові товкач, зближеному вторинно з ковтати (Булаховський Вибр. пр. III 236). — Див. ще ковтати2.
кбвтеб, кбвтєб, ковтбба, ковтдбіна, ковтьбба, ковтьббанка, ковтьобина — див. ковдбба.
[ковток1] «сережка» Ме, ДзАтл II, [ковтка] «тс.» ДзАтл II, [ковтки] «сережки; підвіски»; —р. [кдлткй, кол-туїикй] «тс.», п. ст. коїіка «сережка» (з укр.); — пов’язане з р. [колтать] «хитати», [колтаться] «хитатися, теліпатися», яке зводиться до псл. *кь1іаіі «ворушити, хитати; штовхати». — ЗІашзкі II 374. — Див; ще ковтати2.
[ковток2] «ганчірка; частка; клаптик»; — очевидно, етимологічно тотожне з [ковток] «сережка» (первісно «те, що теліпається, зокрема на рваному одязі»). — Див. ще ковток1. — Пор. ковтун1.
ковток3—див. ковтун1, ковтрушкбвий — див. кблтріш. ковтун1 «жмут збитого волосся, вовни, шерсті; хвороба шкіри, при якій волосся сплутується і злипається, Рііса роїопіса», [ковток] «жмут збитого волосся, вовни, шерсті», [ковтяк, ковтях] «тс.», [ковтуння] «клапті, патли, грудки» (про волосся) Я, [ковтурря] «патли на голові» Я, [ковтуноватий] «з ознаками ковтуна на голові» Я, [ковтунястий] «тс.» Я;—р. колтун «ковтун (хвороба)», бр. каутун «гс.; збите волосся», п. кої-іпп (з укр. або бр.), ч. коїіоші, коїіип; — псл. *кгИшть «ковтун, жмут збитого волосся», похідне від *кьИа(і (з^) «теліпатися), колихати(ся)», з яким етимологічно пов’язане укр. [ковтки] «сережки»; пов’язання слова з кирг. кйііб «вузол, підв’язаний кінський хвіст» (Вегп. І 550; Маскек ЕДІС8 215—216) або виведення., його від лит. каїійпаз «ковтун», каїдипаз, лтс. каИиопз «тс.» (Віезе, Веііга^е хиг Патепїогзскпп^ IV 63) сумнівне.—-Фасмер II 298; Потебня РФВ 7, 70—71; Вярзніч Белар. лінгв. 2, 71—73; 8Іа\узкі II 375—376; Вгйскпег 248. — Див. ще ковток1.
[ковтун2] «філістер, обиватель, міщанин» Ж;—ч. мор. [коїійп, коМйп] «неохайна людина, вошивець»; — запозичення з польської мови; п. коїіип (з XIX ст.) «небагатий шляхтич або міщанин (зневажливе прізвисько); (пізніше) відстала, обмежена, дріб’язкова людина» виникло, очевидно, як переносне вживання основного значення слова «ковтун; сплутане волосся на голові».— ЗІашзкі II 375; Вгйскпег 248; Маскек Е8ЛС8 215—216.—-Див. ще ковтун1.
[ковтюх] «карлик; кретин Ж»; — очевидно, етимологічно пов’язане з укр. ковтун «жмут сплутаного волосся, вовни, шерсті; хвороба»; неприйнятне зіставлення (ВеЗн 26) з р. колдун «чарівник, чаклун». — Зіашзкі II 375—376.— Див. ще ковтун1.
[ковтяга] «брила, грудка» Ж;—не зовсім ясне; можливо, результат видозміни форми [ковтях] «жмут збитого волосся, вовни, шерсті; збите у грудки волосся», похідного від ковтун «тс.».
[ковтях1] «кінський або коров’ячий кізяк» Л;— очевидно, результат видозміни форми [котях] «кізяк», зближеної з [ковтяга] «брила, грудка».—-Див. ще ковтяга, котях.
[ковтях2! «гроно; суцвіття (ягід, бузку, дрібних плодів)» Л; — результат видозміни слова кетяг (кетях) «гроно», зближеного з [ковтях] «жмут збитого волосся, вовни, шерсті; збите у грудки волосся»; зближення зумовлене, очевидно, загальною схожістю форми грона чи суцвіття з формою збитого у грудки волосся; пор. подібний семантичний зв’язок у слові брунька «ще не розвинений пагін рослини; зачаток квітки або стебла з листям; [жмут забрудненої і зліпленої вовни на вівці]». — Див. ще кетяг, ковтун1.
[ковтьбба] «незугарна, неохайна людина»;— афективне утворення, близьке до [кбвба] «коротка, товста, незграбна жінка» (пор.).
[ковхан] (дит.) «стусан» Л;—неясне; можливо, результат фонетичної видозміни слова штовхан.
[ковцурря] «патли на голові» Я; — очевидно. результат афективної видозміни слова [ковтурря] «тс.».—Див. ще ковтун1.
ковчег «(бібл.) судно Ноя; громіздке, старомодне судно, екіпаж тощо; (церк.) скринька для зберігання т. зв. святих дарів»;—р. ковчег, бр. каучїг, др. ков'ь-чегт> (ковьчег'ь) «ящик; сховище, скарбниця; гробниця з мощами святого; кіот завіту, де євреї зберігали скрижалі; ковчег Ноя», болг. ковчег «скриня, ящик; труна; огорожа колодязя; ковчег», м. ковчег «скриня, ящик; труна», схв. ковчег «ящик, скриня; рундук; труна; ковчег», стел, коекчегіі «ящик, скриня; кіот завіту; гробниця з мощами святого»;— очевидно, слово східного, не встановленого точно походження; пор. чаг. корпг «посудина», коЬигсак «коробка», монг. ридагсак «великий ящик; труна», калм. ХПгібюО «тс.»; менш імовірні зближення з тур. [карсук, карсик] «футляр» (Мікі. ЕШ 136; Вегп. 1 594), з сгр. хафахют «ящик, скриня; сховище; посудина; футляр» (Маїгепаиег 48) і з др. ков'ь «посудина» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 230).—
СІС 335; Баскаков та ін. Кримський укр. і орієнт. 133—134; Фасмер II 272—273; Шипова 189; БЕР II 513; Преобр. І 327— 328; ЬокоізсИ 78, 98; КатзіесИ 202; Сот-Ьосх 98; Міккоіа Л8ЕОи§г 30/33, 16.
[ковшак] (ент.) «тарган чорний (східний), Віаііа огіепіаііз Б. (Регіріапеїа огіепіаііз Б.)» ВеНЗн;—очевидно, похідне утворення від ківш\ назва зумовлена ковшоподібною формою самиці, характерною для цього виду тарганів.— Див. ще ківш.
[ковшинка] (бот.) «вид грибів [паршивка], Рехіга сіЬогіоісіез Ноїїіп.» Мак;—пов’язане з [ковші «ківш»; назва зумовлена чашоподібною формою гриба (Словн. бот. 416; Симоновий 346); пор. інші його назви: р. чашечник (від чашка), схв. чашаста глива (букв.) «чашоподібний гриб», нім. Весіїегріїг (букв.) «чаша-гриб», Маріріїг (букв.) «миска-гриб». — Див. ще ківш,.
[ков’яза] «мерзляк» Ж, [ковязливий] «тс.» Ж, [ковязитіД (у виразі к. біду «терпіти нестатки, бідувати, страждати») Ж, [ков'язнути] «ціпеніти; вмирати»Ж, [заков'язнути] «тс.» Ж;— очевидно, псл. *коу^х-, здавна пов’язане з [ковйзнути] «животіти; хворіти, нездужати», [ко-вйзка] «палиця із загнутим кінцем».— Див. ще ковиза1, ковйзити.
[кбга] «кашель» Ж;— очевидно, запозичення з польської мови; п. [ко§а] (хвороба худоби), (каш.) [ка§а] «тс.» походять, від снн. ко§е «тс.».— ЗІашзкі II 327; 8XV II 390.
[когітнйк] (бот.) «рододендрон карпатський, КЬосІосІепсІгоп коБзсЬуі Зішк. (Кйододепдгоп їегги§іпеит Б.)» Ж, Мак; — очевидно, результат видозміни іншої, більш поширеної назви цієї рослини [кохітник (кохитнйк)], деетимоло-гізованої і зближеної з словом [кбготь] (кіготь). — Див. ще кохітник.
когорта;—р. когорта, бр. когорта, п. ч. слц. вл. коНогіа, болг. кохдрта, схв. кохдрта, слн. койбгіа;— запозичення з латинської мови; лат. сойогб (род. в. сокогііз) «когорта (підрозділ легіону); міцно згуртована група людей; почет претора у провінції; натовп; скотний двір» складається з префікса со- «з-» і основи іменника Ьогіпз «обгороджене
місце; город, садок; (ст.) вілла», спорідненого з гр. %орто<; «огороджене місце; огорожа, двір; пасовище, корм», гот. §агсія «дім», лит. ^агсіаз «загорода, кошара; загорожа», псл. *§огбь, укр. город «місто». — СІС 336; Шанский ЗСРЯ II 8, 183—-184; Кораііпзкі 500; НоІиЬ — Ьуег 246; КІеіп 310, 363; ХУаІсІе—Ноїт. І 242, 660. — Див. ще город, коаліція.
[когут1] «півень, Оаііиз (ІошеДісиз; китиця з півнячого пір’я на капелюсі» Г, Ж, [когбіи] «півень; півняче, страусове перо» Ж, [когутянка] «півняче перо» Ж, [кугут] «півень», [когутій] «півнячий», [когутячий] «тс.»;—р. [когут] «півень», бр. [кагут], п. ко§пі, ч. коконі, ст. коЬйІ, слц. коййі, нл. ст. ко§ої «тс.»; — результат спільної для частини східних і західних слов’янських мов видозміни псл. *кокоіь «півень»; рідковживаний суфікс -ні- замінив функціонально тотожне з ним -о!-; менш переконливі спроби пояснити слово в польській і східнослов’янських мовах як запозичення з чеської мови (МІІ5СІ1 Р81 8, 83—91; Наугапек Зіауіа 24, 180; Дзендзелів-ський УЗЛП 77) або як збільшену форму до псл. *кокоіь (Оіг^Ьзкі 81ауіа20, 236).—Фасмер II 283; Преобр. І 331 — 332; Зіашзкі II 328 —329; Вгйскпег 243; МасЬек Е8ЛС 266—267; НоІиЬ—Ьуег 246; НоІиЬ—Кор. 175; ЗССЯ 10, 107— 108; Вегп. І 540—541; Мікі. Е1У 122— 123.—Пор. кокош1.
[когут2] (орн.) «тетеря, Еугигиз Іеі-гіхЬ. (Теігао іеігіх Ь.)» Г, Шух, ВеНЗн, [когутйця] «тс.» ВеНЗн;—п. [ко§иі], ч. [койоиі], слц. [коЬйі] «тс.»;—результат перенесення на тетерю назви [когут] «півень», викликаної зовнішньою подібністю цього птаха з ряду курячих до курей (Воїнств.— Кіст. 23—24; Птицьі СССР 174); як семантичні паралелі пор. інші назви гетері: [дика курка, когут дикий, дикий півень], нвн. ВігкЬаЬп (букв, «березовий півень»). — Див. ще когут1.
[когут3] (орн.) «чорна жовна, Рісиз тагііиз Ь. (Пгуосориз тагііиз Ь.)» Ж, [когутець] «тс.» Ж;—результат перенесення на чорну жовну назви [когут] «півень», очевидно, у зв’язку з деякою подібністю до півнячого гребеня черво
ної плями на голові в цього птаха.— Воїнств. — Кіст. 215—216; Птицьі СССР 379—380. — Див. ще когут1.
[когутеша] «назва овець» Доп. УжДУ IV, [когутпаня] «тс.» тж; —очевидно, пов’язане з [когут] «півень»; мотивація зв’язку неясна.
[когутик1] «верхівка смереки; вузол на перевеслі снопа», [кбгутбк] (рідк.) «сережка (з підвіскою)» Ж, ДзАтл ІГ,— очевидно, результат переносного застосування слова [когутик] «півник», зумовленого зовнішньою схожістю з півнячим гребінцем або півником; пор. подібні з семантичного погляду п. ко^иіек «чуб», ч. коЬоиіек «вид дитячої або жіночої зачіски».— Див. ще когут1.
[когутик2] (бот.) «веснівка дволиста, Ма]’ап[Ьетит Ьііоііит (Ь.) Р. XV. ЗсЬтісИ (Сопуаііагіа Ьііоііа)»;—очевидно, пов’язане з [когут] «півень» назва зумовлена тим, що загальний вигляд рослини подібний до постаті півня з розгорнутими крилами; цю схожість можуть підсилювати червоні ягоди на верху рослини з кольором півнячого гребінця.— Нейштадт 164.— Див. ще когут1.
[когутик3] «курок рушниці»;—ч. ко-іюиїек «курок», слц. коЬйіік «тс.»;— очевидно, запозичення з польської мови; п. заст. ко^иіек «курок» виникло, очевидно, в результаті переносного вживання ко^иіек «півник», зменш, від ко-§иі «півень», спорідненого з укр. [когут] «тс.»; можливо, розвиток семантики польського слова пов’язаний із впливом нвн. НаЬп «півень; курок». — Див. ще когут1.
[когутик4] (бот.) «купина, Роїу^опа-іит (Тоигп.) Ас1ап5.»Ж, [когутник] «купина лікарська, Роїу^опаїиш оНісіпа-1е (Ь.) АН.» Мак; — очевидно, результат перенесення назви [когутик] «півник», похідної від [когут] «півень»; перенесення могло бути зумовлене червоним кольором ягід деяких видів рослини, зокрема, купини кільчастої (Федченко— Флеров 253), або її довгасто-ланцетними листочками, що створюють подібність до забарвлення або форми півнячого гребінця; на те саме семантичне зближення вказують інші назви купини: [кукуріч-
ка, кукуричка, кокоричка, кур-зілля, півник].— Див. ще когут1.
[когутик6] (бот.) «косарики черепича-сті, СгІасИоІиз ітЬгісаіиз Б.» Мак; — похідне утворення від [когут] «півень»; назва зумовлена, очевидно, схожістю рожевого забарвлення квіток і пурпурової оцвітини рослини з кольором півнячого гребінця (Нейштадт 169; Фед-ченко—Флеров 258—259) або подібністю лінійно-мечовидного листя до довгастого пір’я у півнячому хвості; подібність до півня відбивають також інші назви косариків черепичастих: укр. [півники червоні], р. [кочеткй] (букв, «півники»), схв. [божій петешиК] (букв, «божий півник»), — Див. ще когут1.
[когутики1] (бот.) «вид довгастих, знизу широких кислих яблук» ВеЛ, [когутик] «тс.»;—запозичення з польської мови; п. [ко^иікі] «сорт яблук», [ко^иіек] «тс.» є, очевидно, результатом перенесення назви ко^иіек «півник», похідної від ко§и! «півень», спорідненого з укр. [когут] «тс.»; мотивація перенесення неясна.— Див. ще когут1.
[когутики2] (бот.) «целозія гребінчаста (гребінець), Сеіозіа сгізіаіа Б.» Мак;—похідне утворення від [когут] «півень»; назва рослини зумовлена тим, що її квітки зібрані в щільне суцвіття, яке часто нагадує півнячий гребінець,— Вісюліна—Клоков 149. — Див. ще когут1.
код «система умовних знаків; ключ для шифрування чи розшифрування тексту», кодувати; — р. бр. болг. м. код, п. ч. слц. код, слн. код; — запозичення з французької мови; фр. соде «звід; збірник законів, кодекс» походить від лат. содех «збірник, реєстр, книга для записів, список постанов» (давніше «дощечка для записів»). — СІС 336; Шанский ЗСРЯ II 8, 184; Кораііпзкі 499; НоІиЬ— Ьуег 245; Оаигаі 185; ІУаІде—Ноїт. І 185; Егпоиі—Меіііеі І 130. — Див. ще кодекс.
[кода] (рідк.) «поясок, крайка Я; стрічка на капелюсі Ж», [коди] (мн.) «стрічки на капелюсі» Ж; — можливо, запозичення з молдавської мови, але молд. коадз «хвіст; коса (волосся); держак; шлейф» сумнівне як основа виник-490
нення українського слова з погляду семантики; ще більш сумнівним є зближення (Біоскі АЇБІРЬ 25, 354) з незасвід-ченим рум. сода «хвіст; кочерга».— БсЬеІидко 135; УгаЬіе Йошапозіауіса 14, 154; Сгапіаіа 313, 438.
[кодаш] «дружко, боярин Ж; той, хто виконує обов’язки візника на весіллі (на Буковині)»;—р. [кодаш] «товариш»; — запозичення з тюркських мов; уйг. када§ «товариш, друг», дтюрк. ца-да§ «родич, брат, молодший брат; товариш, однодумець», очевидно, утворене за допомогою суфікса -даз із загальним значенням сумісності від іменника ца «родич, старший брат»; припускають також (Покровская ИРЛТЯ 58—60, 68—• 72; Малов Пам. др.-тюрк. письм. 409; Боровков 192, 193; 2а]а.сгкохузкі ЬІУ/Т 127—128) зв’язок із чаг. ра]аз «родич», уйг. цаіаз «тс.» і нерозкладний корінь у формі дтюрк. дад-/цаі-, тюрк, ца]-з історичним чергуванням -д-/-і- і представлений у шор. телеут. кат «жінка», тув. башк. кирг. катьін «тс.; дружина», каз. ккалп. уатьія «тс.», тур. ка-дт «жінка, дама», дтюрк. с]адїп «тесть» і, можливо, у тур. кауіп «дівер, шурин», аз. кайьін «молодший брат дружини», гаг. кайьінчу «тс.», дтюрк. огуз. кипч. да]їп «тесть»; менш переконливе виведення західноукраїнського слова (БсЬе-Іидко 135; Сгап]а1а 313, 341; УгаЬіе Ротапозіауіса 14, 154) з рум. содаз «останній, відсталий; [той, хто йде останнім у кортежі молодого]», похідного від рум. соада «хвіст».— Болдьірев Тюр-кизмьі 52—54; Фасмер II 275; СРНГ 14, 44; Дмитриев 496, 497; БЕР II 517; Бурнашева ИСГТЯ IV 116, 119—120; І£аз. тіл. і^ьісі^. зтим. сезд. 113, 123—124; Радлов ДІ 92,315; Назапеп УегзисЬ 214.
кодеїн (лікарський препарат);—р. болг. м. кодейн, бр. кадзїн, п. кодеіпа, ч. кодеіп, слц. слн. кодеіп, схв. коде-йн; — запозичене, очевидно, через російське посередництво з новолатинської мови; нлат. содеіпит походить від гр. хшбєіа «маківка» або хюбіа «тс.», мабуть, споріднених з хшбиу «дзвін, дзвінок, бубонець», дальші етимологічні зв’язки яких не з’ясовані; назва зумовлена тим, що кодеїн міститься в опіумі,
який видобувається з маку. — СІС 336, Шанский ЗСРЯ II 8, 184—185; Кора-Ііпзкі 499; НоІиЬ—Ьуег 246; Кіеіп 308, 253; У/аІде—Ноїш. І 191—192; Егізк II 59.
кодекс «сукупність законів у якій-небудь галузі права; сукупність правил поведінки, звичок, переконань тощо; старовинний рукопис в оправі»; —р. болг. м. кодекс, бр. кодекс, п. вл. ко-декз, ч. косіех, слц. кбсіех, схв. кодекс, слн. кбсіекз; — запозичення з латинської мови; лат. сбдех «стовбур дерева, колода, пень; навоскована дощечка для письма, книга; записна книжка, книжка для заміток» разом з архаїчним варіантом саисіех «тс.» пов’язане з дієсловом сйдо «б’ю», спорідненим з двн. Ьоишап «рубати, бити», дангл. Ьеа’л'ап «тс.», тох. А ко- «вбивати», тох. Б кап- «тс.», лит. каи-Іі «бити, кувати», псл. коуаіі, укр. кувати.— СІС 336; Шанский ЗСРЯ II 8, 185; Фасмер II 275; Горяев 148; Кораїіпзкі 500; НоІиЬ—Ьуег 246; Младенов 244; Вегп. І 593; ЇУаІде—Ноїш. І 185, 186, 300 —301; Егпоиі— Меіііеі І 106, 130.— Див. ще кувати.—-Пор. код.
[коди] «коли» ВеЛ, [коді] «тс.» Ж; — р. [кадь'і, када], п. кіесіу, ч. [кесіу], слц. кеду, кесГ, вл. Ьду, нл. §ду, ст. кесіу, болг. кога, м. кога, схв. када, слн. кда]; — псл. ко-сіу, *кь-ду/*ко-да, *кь-да;— споріднене з лит. када «коли», [кади] «тс.», прус, касіеп, касісіеп «як, тимчасом як, коли», лтс. касі «коли», дінд. када, ав. када «тс.»; у першій своїй частині (кь-/ко-) належить, як і перший компонент праслов’янського особового займенника кь-іо «хто», до первісного індоєвропейського займенникового кореня *кно- (щодо розвитку значення пор. споріднені гр. лоте «коли», гот. Ьап «тс.»), а в другій містить псл. -да/-ду того самого походження, що й кінцеві частини в псл. *Уьз?ди (-у), *уьз?ду (-е), укр. всюди.—-Фасмер II 274 —275; Біашзкі І 270, II 138—139; БсЬизіег-Бехус 268—269; БЕР II 514—515; ЗССЯ 10, 108—109; Вегп. І 418, 673, 675; Топо-ров III 117—119; Тгаиішапп 111; Рокогпу 644—-648. — Див. ще всюди, хто.
кодифікація «зведення у систему, в єдиний комплекс різних законів і по
станов», кодифікатор, кодифікувати; — р. болг. кодификация, бр. кадьіфікацьія, п. кодуїікас]а, ч. кодіїікасе, слц. коді-Іікасіа, вл. кодіїікасі]а, м. схв. кодифи-кацща, слн. кодШкасЦа;—запозичення з французької мови; фр. содіїісаііоп «кодифікація» утворене з іменника соде «звід, збірник, зібрання законів, кодекс» і іменникового компонента -їісаііоп, що походить від лат. -їісаііо (зн. в. -їіса-іібпеїп), пов’язаного з дієсловом їа-сеге «робити».—-СІС 336; Шанский ЗСРЯ II 8, 185; Кораїіпзкі 500; НоІиЬ—Еуег 246; Кіеіп 308, 588; ВІосЬ І 157; Паигаі 185. — Див. ще код, факт.
[кодій] «назва вола з товстими ногами», [кодіян] «товстоногий» (як епітет до особового імені) Я;—неясне.
кбдло «рід, плем’я; поріддя, виплодок, виводок», [кбдловатий] «багатосімейний»;— р. [кодло] «поріддя, виплодок»; — очевидно, видозмінене запозичення з польської мови; п. §од!о «умовний знак, символ; (ст.) знак, гасло, родове гасло», від якого походить і укр. [ґбдло] «рід, плем’я; поріддя, кодло», пов’язується З ДІЄСЛОВОМ §0<І2ІС (зі?) «годити(ся)»; сумнівне пояснення слова (Уазтег ХІБІРЬ 9, 369) як запозичення з германських мов (пор. нвн. [кйИІ «зграя птахів», голл. кидде «стадо») або пов’язання з р. котиться «родити» (про тварин) (Уаіііапі КЕБ 13, 251), як і виведення з метатези форми, спорідненої з дісл. Іу§і11 «ремінь, зав’язка», нвн. 2й-§е! «узда» (Еоечсепіііаі АІБІРЬ 37, 389).—-Фасмер II 275; Преобр. І 329; Біатекі І 306; Вгйскпег 148. — Див. ще ґбдло.
кодбла «канат; [сільськогосподарський пристрій для витягування соломи кіньми від молотарки на ожеред Меі», [кадбла] «канат» Кух, [кадул] «тс.» Кух, [кодїлка] «прядиво чи вовна, змотані в кужіль; основна вірьовка в переметі, до якої чіпляються гачки» Мо, [коділь-ниця] «стовп, на якому сушать вірьовки рибальських снастей» Мо, [кодільня] «балки (стояки) риштування з висячими канатами» Ж, Ікодільчикі «рибалка, що стежить за вірьовками, до яких прив’язані рибальські сіті» Мо, [коділь-
щик] «рибалка, що тягне кодолу невода» Дз, [кодол] «товста вірьовка» Пі, [ко-ддльщик] «крилаш (помічник рибальського атамана)» Ж, [кодільнйчий] «тс.» Ж;—р- [каддл] «ланцюг, путо (на ноги коней); якірний канат, канат для витягування рибальських сіток», [кодол] «тс.»;—очевидно, запозичення з давньоскандінавської мови; дісл. кабаїї «якірний канат, мотузок» виводиться через снн. кагдеї «канат», когсіеі (ког-дееі) «тс.» від фр. согдеііе «мотузок з вузлами; кручений пояс, шнур», похідного від фр. согде «вірьовка, мотузок, шнур; канат»; зближення з фін. каЬІе «вірьовка» (Погодин, Варшавск. Уни-версит. изв., 1904, ЗО) або з р. кандальї (Каїіта 27; І?81 5, 84) сумнівні.— Фасмер II 276; Вгйскпег К2 48, 189; Угіез АЕХУ 296; ЛбЬаппеззоп 1039; Еаїк— Тогр І 482; К1и§е—Міігка 394; Паигаі 122, 207; ВІосЬ І 177, —Див. ще корда1.
коефіцієнт «сталий множник при іншій величині; відношення двох значень фізичної величини»;—р. кодффициент, бр. казфіцьіент, п. коеїісіепі, ч. слц. вл. коеіісіепі, болг. м. коефициент, схв. коефицйенат, слн. коеїісіепі;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. КоеІІІгіепі, англ. соеНісіепі походять, очевидно, від фр. соеНісіепі, створеного в XVI ст. математиком Ф. Віє-том (Уіеіе) на основі слат. соеіїісіепз, -ПІІ8 «сприяючий», пов’язаного з соеі-Іісеге «діяти, виконувати разом», що складається з префікса со- «разом» і дієслова еИісеге «діяти, виконувати, робити»,—СІС 336; ССРЛЯ 5, 1564; 8Ш II 390; НоІиЬ—Ьуег 40, 246; БЕР II 518; КІеіп 308; ВІосЬ—ХУагІЬигй 205.— Див. ще ефект, коаліція.
[кбєцьі «клітка для курей», [кбєц] «тс.; клітка для великої свійської птиці» Ж, [л'ої/щ] «клітка для курей, гусей, качок» Дз, Мо, [кбйци] «клітка для свійської птиці» Ме, [койці] «купки, на яких сідають у пташнику свійські птахи» Я, [кдюшник] (заст.) «скупник свійської птиці» Мо, [кбяшник] «тс.»;—запозичення з польської мови; п. коіес «клітка для свійської птиці; огорожа на скотному дворі, у хліву, у курнику; приміщення 492
для пташенят, маленьких тварин; [місце в коморі, огороджене для зерна; скриня, ящик для зерна; огорожа за домом для свиней чи інших маленьких тварині» пов’язане з ст. ко]ес «клітка; клітка для домашньої птиці, приміщення для птахів і тварин», що є результатом видозміни форми косіес «тс.», якій відповідає укр. [котець] «комишева загата для ловлі риби», [кутіць] «клітка; огорожа для свиней, овець»; виводиться також (Кур-кина Зтимология 1970, 94—95) від псл. *ко]'ііі «заспокоювати» (пор. укр. покій).— КісЬЬагді 67; Біашзкі Н 310, 330—331; Вгйскпег 244; Еоз Ог. р. І 173—174; МіїзсЬ К81 8, 130; 8XV II 391; Вегп. І 588. — Див. ще котець.— Пор. копці, кутіць.
[кбжаї «шкіра, шкура», [кажанок] «хутряна або шкіряна куртка; короткий кожух Ж», [кожанок] «тс.», [кожанець] «черевик із суцільного шматка шкіри», [кдженець] «вид черевика» Ж, [кожйця] «шкіряний фартух» Ж, [кожівня] «вид сорочки (?)» Ж, [кожняр] «кушнір», кожух, кожухар «кравець, що шиє кожухи», кожушник «тс.», [кожухарство] «шубне ремесло» Я, кожушанка «шуба з овечої шкури, покрита зверху сукном; [жіноча шуба, покроєна як свита Г; короткий кожух, хутряна куртка Ж; вид шапки (з овчини?) Г]», кожушина «не покритий тканиною кожушок; вичинена овеча шкура; шматки старого кожуха; [шуба, легка шуба Пі, Г; короткий кожух, хутряна куртка ЖІ», [кожушка] «жіноча шуба, покроєна як свита; вид шапки (з овчини?)», [кожушно] «шуба, кожух», кожушок «маленький кожух; густа плівка на поверхні захо-лолого молока, киселю; зовнішній покрив комахи, гусениці; шкіра змії, скинута під час линяння; [жаб’яча шкіра; луска з горіха]», [кажушка] «короткий кожух; (ст.) шушон» Л, [кожйстий] «шкірястий» Ж, [кожоватий] «тс.» Ж, [кожушаний «пошитий' з кожушини», [кожушний] «тс.», [кожушитися] «здуватися, підніматися вверх, випинатися» Я, накожні «шкіряні .рукавиці», [накор-жень] «шкіряна рукавиця»;—р. бр. діал. др. болг. м. кбжа «шкіра, шкура», п. ст. ко%а, ч. кййе, слн. вл. кога, нл.
слн. кога, полаб. і’ііго (кйга), схв. кожа, стел, кожа «тс.»;—псл. кога < *ког]а, похідне від кога «коза»; первісне значення «козяча шкура»; пор. гр. ша (ша, оїа, оа) «овеча шкура» від ої? «вівця, баран», псл. *агьпо «шкіра, шкура», дінд. арпаш «тс.», лнт. огіпів «козлиний», огув «козел», огка «коза», дінд. а]'а «тс.».— Критенко Вступ 542—543; Фасмер II 276—277; Преобр. І 329; ЗІасмвкі. III 37—38; Вгйскпег 263; НоІиЬ— Ьуег 275; МасЬек Е8ЛС 310; БЕР II 518—519; Младенов 244; Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 19, 58—59; Бкок II 174; Вегп. І 597—598; Меіііеі Еіидев 396.— Див. ще коза1.
[кожанка] «шкірянка, шкуратянка»;— запозичення з російської мови; р. кожанка «шкіряна куртка або пальто» є похідним від кджа «шкіра». — ССРЛЯ 5, 1109. — Див. ще кожа.
[кожара] (орн.) «гагара, Сауіа (Со-ІутЬив)» Шарл; — очевидно, результат контамінації слів гагара і [кожа] «шкура, шкіра»; назва могла бути зумовлена цінністю шкурки птаха, що використовується як пташине хутро. — Воїнств.— Кіст. 107; Птицьі СССР 24, 25. — Див. ще гагара, кожа.
[кожевнйк] (бот.) «скумпія звичайна (райдерево), Соїіпив со££у£гіа 8сор. (НЬив соііпив Б.)» Я;—пов’язане з [кожа] «шкіра»; назва зумовлена тим, що скумпія звичайна е цінною дубильною рослиною, яку вживають також як барвник дерева, шкіри та вовни. — Вісюліна—Клоков 197. — Див. ще кожа.
кожний, [каждий Ж, кажний, кбж-дий], кожен, [кажніненький] «кожний без винятку», [кажнісінький, кождісень-кий], кожнісінький «тс.»;—р. каждьій, [каждньїй, кажен, каженньїй, каженьїй, кажень, кажин, кажний, кажньїй, кожен, кожний], бр. кбжньї, [кажен, ка-жіний, кажньїй, кбждьій, кожен, кожний], др. кажьдьш, кождьіи, кожьдо, кижьдо, кьшже «тс.», каюжьдо «тс.; хто», коїежьдо, кьшжьдо «тс.», п кагду «кожний», [кагдеп, когдеп, когду, ких-сіеп, кигдуі, ч. кагду, [когду], слц. каг-сіу, вл. нл. когду, полаб. когдйте, с.-цсл. кагде, кагсіі, кагдо, кьгде, кьгдо,
СТСЛ. КОЖкДО, К-КЖЬДО, КкЖкДЕ, КкІИЖЬ-де, кшижкдо «тс.»; — псл.*кь2ьдо/кьгь-де «тс.», спочатку, очевидно, «хто-не-будь, будь-хто», що було результатом злиття відмінюваного компонента *кь- «хто» з складним компонентом -гьдо/-гьде, утвореним з підсилювальної частки ге (гь) «же, ж» та неозначеної і питальної частки -до/-де, як у *кьде «де»; пор. гот. Ьаг]і5 «котрий, який; який-небудь» і Ьаг «де», лит кигіз «котрий, який; який-небудь» і киг «де, куди»; відмінювання займенникового компонента *кь- з первісним нерозрізненням його за родами пізніше замінилось відмінюванням складного компонента -гьдо (>-гьдь]ь); паралелізм початкових *ко-, *ка- не зовсім ясний; складний компонент -гьсіо у порівнянні з -гьде є пізнішим утворенням — кінцеве -о могло виникнути під впливом займенника *кьіо «хто» (Уавтег ХЇ81РН 20 , 321—323); неприйнятне зближення -гьсіо з лат. ЬТс «цей», Ьбг «тс.» (ОІг^бзкі РР 20, 182—184); сумнівне виведення -гьде, -гьдо від псл. гьдаіі «чекати» (Вегп. І 675; Мікі. Е\¥ 62; НоІиЬ—Буег 238; МасЬек Е8ЛС8 197). — Бевзенко Доп. УжДУ IV 103—104; Крьімский Укр. гр. 148—149; Фасмер II 158; Преобр. І 281; 81а\увкі II 114—116; Ког-шадошвкі К81 7, 14—16; Вігкептаіег ЛР 13, 154; ПгЬапсгук ЛР 38, 52 —56; МасЬек Е8ЛС 246—247; 8сЬив(ег-8емгс 656—658; Уопдгак II 97. — Див. ще де1, же1, хто.
[кожняк] (ент.) «шкіроїд, Оегтевіез Б.» Ж;—похідне утворення від [кожа] «шкіра»; назва зумовлена тим, що частина жуків цього роду поїдає й псує шкіру.— Горностаев 127—128; ІІгапіа Тіегг. Іпвекіеп 236. — Див. ще кожа.
кожулкй — див. кужіль.
[кожуховати] «щепити дичок під кору» Я, [кожухувати] «прищеплювати (фруктове дерево)» Ж;—очевидно, запозичення з польської мови; п. когисЬо-м'ас «оббивати дім дошками, шалювати; обновляти і зміцнювати оправою стовбур шахти; прищеплювати під кору, очкувати, окулірувати» є похідним від когисЬ «кожух; шкурка, кожушок», якому відповідає укр. кожух, пов’язане з
[кбжа].— Біашзкі III 38—39; 8 XV II 517. — Див. ще кбжа.
[кожушка] (бот.) «липучка їжакова, Ьарриіа есЬіпаіа СНІіЬ. (ЕсЬіпозреггпиш Іарриіа ЬеЬт.); парило звичайне, А§-гітопіа еираіогіа Б.» Мак, [кожушки] «липучка»;—пов’язане з кожушок; назва зумовлена, очевидно, тим, що плоди цих рослин вкриті тонкими шипиками, якими вони причіплюються до тварин і до одягу, зокрема до кожухів. — Ві-сюліна—Клоков 266—267; Нейштадт 328, 452—453; Федченко—Флеров 533, 778—780. — Див. ще кбжа.
коза1 (зоол.) «самиця козла, Сарга Ьігсиз Б.», козлйця, [козиця, козина] «тс.», [козина] «копчене бараняче м’ясо» Ж, [кізлйця] «сарна» Ж, [кіз личка] «козина шкура» Ж, ікізля] «маля кози», [кізляк\ «тс.»Ж, козеня, [козя], козятко, козля «тс.; цапеня», козир «пастух кіз», [козяр] «тс.» Ж, [козарка] «загін, хлів для кіз» Ж, козел «цап», [козинець] «сарай для кіз», козівник «фахівець з козівництва», козівництво, козлик, козлище (заст.) «цап, козел», [козловйна] «козяча або козляча шкіра» Ж, козлина «тс.; м’ясо козла або кози», [козлбвня] «підприємство, де обробляється козляча шкіра» Я, козлятина «м’ясо козла або кози», козуля «дика коза, сарна», косуля «тс.», їкозярка] «обгризена (козами) гілка» ВеЛ, Ж, [кізій] «козячий», козиний «такий як у кози; який пасе кози» СУМ, Ж, [козйнячий], [кдзій] «козячий» Ж, козячий, [козлйн] «цапиний, баранячий» Ж, козлячий «тс.; пошитий із шкіри, хутра цапа», [козлуватий] «з коротким хвостом», [кдзуватий] «схожий на козу» Я, [кізь-кізь] (вигук, яким підкликають кіз), [кдзю-кдзю МСБГ, козюсю-козюсю Я, козь-козь] «ТС.», [коз] (вигук, яким відганяють кіз) Дз;—р. болг. коза, бр. каза, др. коза, п. ч. слц. вл. кога, нл. слн. кога, полаб. Гбга (кііга), м. коза, схв. коза, стел, коза «тс.»;—псл. кога; — очевидно, споріднене з дінд. а]а «тс.», а]аЬ «козел», сперс. агак «коза», лит. ойка «коза», ойуз «козел», прус, мюззе «коза», як псл. козіь «кістка» з дінд. азіЬі «тс.»; зіставляється також з алб. кеіЬ «козеня», дангл. Ьаесеп «тс.», Ьасеїе «плащ», гот. йакиїз, дісл. Ь9ки11
«тс.; верхній одяг», снн. Ьбкеп «козлик» (Меуег Е\¥ 185; Ребегзеп К2 36, 335; НоІЇЬаизеп АеХУЬ 143; Младенов 81ауіа 10, 251; ДЕ8 4, 197; МеіПеі Еіибез 172; Вегп. І 595—596; Тогр 67; Рокогпу 517—518) і з дінд. сЬа§аЬ «козел», сЬЗ§а «коза» (йЬІепЬеск 94; Хиріїга СЮ 27); існує думка про давню контамінацію двох первісних основ—*(з)ке£оз/*(5)-кб£О5 «козел» (походить від *(з)ке§-/ *(8)ка£- «підскакую») і *§§’а-/*а§'і- «коза» (Георгиев Вьпр. на бьлг. етим. 18, 58—59); виведення псл. кога і дінд. а]а від давнішого іє. *ха§’а (Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 161—162) непереконливе; неприйнятне твердження про запозичення слов’янських форм з тюркських мов, у яких є слова типу тур. кага «коза», крим.-тат. чаг. каїзі, тат. [кабга], чув. качака «тс.» (КогзсЬ К81III 337; Міесіегіе КЕ8 II 23—25; Трубачев Назв. дом. жив. 86—89); запозиченням із слов’янських мов вважається алб. когіпе «вовна», к’оге «печене козяче м’ясо».— Кри-тенко Вступ 544, 545; Шанский ЗСРЯ II 8, 186—187; Фасмер—Трубачев II 277— 278; Трубачев ВЯ 1959 І 23; 81атекі II 23—26; Вгііскпег 262; Мозгупзкі КБ8 І 122—124; Р7ЛР 227—228; 8сЬи1ге Ла§іс-ЕезізсЬг. 347; ХиЬаіу 81. а сі. II 87, 134; НоІиЬ—Ьуег 265; МасЬек Е8ЛС 286; 8сЬизіег-8е5УС 651—652; БЕР II 520— 524; Младенов 244; Меіііеі Еіисіез 246; НЕ8 5, 8—9; В8Б 25, 119.
[коза2] «дрюк з двома суками для підпирання воза під час змазування; вид човна на Кубані» Я, [кози] «примітивний ткацький верстат» Л, [козка] «примітивний плуг без колішні» Л, [козел] «стовп чи підставка для череня гончарної печі; сидіння для кучера», козла «сидіння для кучера; [кроква] Я», [козелець] «штатив у витушці; знаряддя, що підкладалося під важіль», [кдзлік] «витушка» Л, [козелци] «дрючки, зчеплені під кутом і накладені на гребінь хати для зміцнення даху від вітру» Я, [козли Л, Я, козлики Л, козлини Л, кізлйни Я, кізлйння Я, кузьла Я1 «тс.», [кізлй] «крокви» Г, Ж, [кізлини] «підставки, на яких лежить кінець вала; кілочки, забиті в боки цих підставок,
щоб по них можна було лазити», козли «сидіння для кучера; підставка для пиляння дров», [кїзлик] «відгородка на гарбі для палива»;—р. [коза] «козли для пиляння дров; вогнище під час молотіння вночі; пристосування для перенесення тягарів на спині; верстат кустаря, що робить іграшки; пристосування для виття канатів», кбзльї «сидіння для кучера; підставки з колод, дрючків, дощок; [основи, опори мостів; крокви]», [козел] «козли, підставка, колоди, поставлені в піраміду; два ввіткнуті в землю коли, з’єднані і перев’язані вгорі; оборіг для зерна; копиця сіна», бр. каза «двометрова мірка у формі циркуля, сажень; (заст.) заплічні носилки», кбзльї «сидіння для кучера; козли для пиляння дров; підставка», п. кога «заплічні носилки; давній вид сплавного судна; дерев’яний плуг; борона з дерев’яними зубами», когіоі «сидіння для кучера», когїу «збиті навхрест або під кутом дрючки чи дошки різного призначення», ч. кога «козли для пиляння дров; [чотиринога підставка]», [когеГІ «стояк для сушіння снопів», когіік «пристрій для різання дров; сидіння для кучера», слц. кога «козли», кого! «копиця», вл. когїу «кроква», когої «тс.; сидіння кучера», когіік «сидіння кучера; козли для пиляння», болг. [коза] «поперечна балка в даху», козел «кроква», козла «дерев’яна опора пішоходного моста; сидіння для кучера», схв. кдзе (мн.) «козли для пиляння і риштування», [козла] «дерев’яна деталь плуга», [кдзлац] «підставка для сушіння сіна», [козалац, козлац] «тс.», слн. кога «козли, підставки; [глиняна посудина на трьох ногах]», кбгеї «сидіння для кучера; підставки з дерева, козли»;—псл. кога, когьіь «обрубок дерева чи примітивний дерев’яний пристрій, схожий на тварину з ногами», результат перенесення назв тварин кога «коза», когьіь «козел»; думка про запозичення р. кбзльї «сидіння для кучера» з польської і німецької мов (Фасмер II 278; Вегп. І 596) позбавлена підстав.— ЗІашзкі III 23—26; МасЬек Е8ЛС 286; БЕР II 520, 525—526; 8кок II 173.— Див. ще коза1.
коза3 «волинка», [козиця, козиці] «тс.»
ВеУг;—р. [коза], п. слц. [кога] «тс.», .ч. [кога] «частина волинки», ч. ст. ко-гісе «волинка», вл. кого!, нл. кбгеї «тс.»;—псл. кога «волинка», когьі-ь «тс.»;— результат перенесення назви коза «самиця козла», зумовленого тим, що міх волинки робиться з козячої шкіри. — МасЬек Е8ЛС 286. — Див. ще коза1.
[коза4] (орн.) «великий норець, Со-ІушЬиз сгізіаіиз Ь. (Робісерз сгізіаіиз Ь.)»Ж;—п. [кога] «тс.»;—очевидно, результат перенесення назви тварини коза, зумовленого тим, що парний чуб норця скидається на роги кози; пор. інші назви птаха: [пірнйкоза, пурнйко-за]. — Воїнств.— Кіст. ПО—111. — Див. ще коза1.— Пор. пірнйкоза.
[коза5] (іхт.) «щиповка звичайна, сикавка, СоЬіііз Іаепіа Ь.» ВеНЗн, [коза сікавка] «тс.»; — п. [кога] «щиповка звичайна», слц. [кога, когіса] «тс.»;—результат перенесення на щиповку назви коза «волинка», зумовленого тим, що витягнута з води щиповка видає своєрідний писк.—Еегіапс Магу. гуЬ 65.— Див. ще коза3.
[коза6] «засохлий бруд у носі», [коз-ляк, козьбл] «тс.» Л, [закбзятися] «запустити бруд у себе в носі і під носом» Ме, [закбзяний] Ме;—р. [коза] «бруд у носі», п. [кога, когіеі], ч. [кога] «тс.»; — очевидно, результат перенесення назви коза «волинка», оскільки дихання носом із засохлим брудом може викликати свист. — Див. ще коза3.
коза7 (заст.) «холодна, буцегарня; карцер»; — бр. каза, ч. [кога] «тс.»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. кога «тс.» виникло, мабуть, на основі п. ст. кіога «замкнене приміщення (особливо для божевільних); в’язниця; холодна, буцегарня; карцер», що походить за посередництвом свн. кіб-з(е) «келія (у монастирі)» і нар.-лат. *с1бза «замкнене місце» від лат. сіаиза «комора»; зміна форми етимологічно непрозорого слова є результатом зближення з словом кога в одному з його значень.— КісЬЬагбІ 68; Віамгекі II 232; Вгйскпег 262; Кігще—Міігка 375; Рані П\¥Ь. 330.—Див. ще кляуза.
козак1 «на Україні в XV—XVIII ст.— вільна людина з кріпосних селян
або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турець-ких і польських загарбників; нащадок такої людини; у Росії XVI—XVIII ст.— вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк); у дореволюційній Росії з XVIII ст.— представник військового стану, уродженець військових областей,.який був зобов’язаний служити в армії за пільгове користування землею; рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників; уродженець колишніх військових областей; парубок, юнак; відважний, завзятий, хоробрий чоловік; веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва; музика до цього танцю», козарлюга «бо-гатир-козак», козацтво «козаки, козацький стан», [козача] (зб.) «козацтво» Ж, [козача] «дитя козака», козаченко «син козака», [козачизна] «козаччина; козацький стан, козацький край Ж», козачина «козак», [козачина] «козацький край, козацький стан» Ж, [козачія] «козаки, козацький стан» Ж, козачка «дружина або дочка козака», козачок «хлоп-чик-слуга (у дворянському побуті); веселий, жвавий український народний танець, музика до цього танцю; [маленький козак]», козаччина «період в історії України (друга половина XV—XVI ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбників; [козацький край, козацький стан Ж1», [козур] «козарлюга» Ж, [козуря] «маленький козак» Г, Пі, [козакуватий] «такий, що має козацький норов», козачий, козакувати «бути козаком; парубкувати», [козачими] «тс.» Я;—р. казак «козак», заст. козак, ст. казак-ь «тс.», козакь «робітник, батрак», бр. болг. казак «козак», п. вл. когак (з укр.), ч. слц. когак, м. козак, схв. козак, слн. когак «тс.»; — давнє запозичення з тюркських мов; тур. кагак «козак», крим.-тат. казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга», каз. тат. кирг. аз. башк. дагац «тс.; слуга», кумик. казак «зброєносець у феодала, дружинник», чаг. казак «віль
на людина; бродяга, розбійник» пов’язуються з дтюрк. кег- «ходити, блукати, мандрувати». — Москаленко УІЛ 20— 21; Халимоненко УМЛШ 1977/9, 24; Макарушка 9; Шанский ЗСРЯ II 8, 16; Фасмер II 158; Дмитриев 496, 535; КЗСРЯ 183; Преобр. 1 282; Горяев 127; Зіашзкі III 26; Вгйскпег 262; НоІиЬ—Ьуег 265; МасЬек ЕВІС8 230; ВсЬизіег-Зе^с 652— 653; БЕР II 136; Младенов 227; Вегп. І 496; Мікі. Е\У 114; АІЗІРЬ 11,111; ТЕ1 І 330; Егоров 92, 309; Менгес 196; Самой-лович зб. «Казаки», 1927, 5—16; Радлов II 364; Будагов II 54.
[козак2] «лісник» Ме; — семантичне запозичення з польської мови, що звузило й конкретизувало одне з своїх значень;— п. когак «козак; українець, що служить у великого пана; слуга, одягнений по-козацькому» походить від укр. козак. — В1а№кі III 26. — Див. ще козак1.
[козак3] (ент.) «чорний тарган, Віаі-(а огіепіаііз Б. (Регіріапеіа огіепіаіів Б.)» ВеНЗн, [козака, козяк] «тс.» ВеНЗн, [козачка] «тс. ВеУг; лісовий стрибун, Сісіпсіеіа зііуаііса Ь.; жук з підродини гнойовиків, Соргіпае Ж», [козйка] «жук із роду скрипунів, СегатЬух Б.» ВеНЗн, [козачечка, козачок] «тс.» ВеУг, [козачки] «вид червоної мухи з чорними плямами, що живе в трухлявих пнях і землі» Пі; — р. [казак] «плавунець»; — очевидно, результати перенесення назви козак (іст.), подібні до назв комах типу прусак, [шваб, москаль] та ін.; мотивація перенесення неясна. — Див. ще козак1.
[козак4] (бот.) «дубовик, Воіеіив Іигі-сіия ВсЬай.» Мак, [козир] «тс.; маслюк звичайний, Воіеіиз Іиіеиз Б (В. аппи-Іаіиз Регз.) Ж; боровик королівський, Воіеіиз ге^іиз КготЬЬ. (В. аррепдісиїа-(из) Мак; моховик жовто-бурий, Воіеіиз уагіе§аіи8 Ег. Ж; підберезник, Воіеіиз зсаЬег Ег. ех Виїї. Мак», [козарї] «вид їстівних грибів» Я, [козарь] «опеньок осінній справжній, Агтіїїагіеііа теїіеа (Ег. ех УаЬІ.) Кагзі. (А^агісиз теїіеиз \7аЬ1.)» Мак, [козел] «маслюк звичайний», козляк «Воіеіий Ьоуіпиз Б. (Іхосо-тиз Ьоуіпиз С^иеі.); [будь-який їстівний гриб, крім білого гриба (Воіеіиз есіиііз Виїї.) ЛексПол]», [козлякй] (за
гальна назва всіх видів грибів, крім білого гриба) Л, [козьляк] «будь-який їстівний гриб, крім білого гриба» ЛексПол;— р. [козак] «підберезник», бр. [каз-ляк] «маслюк», п. когак «підберезник», когіак «тс.», ч. слц. когак, вл. когак, болг. [козач] «лисичка (гриб)», схв. [козак] «підосичник»;—псл. *когак,ь «вид їстівного гриба», пов’язане з кога (назва тварини), очевидно, як скорочення виразу *когь]ь (£гіЬ-ь), букв, «козячий гриб», яким могли позначатися всі менш цінні породи грибів (подібно ДО ТОГО, як кози вважаються найменш цінним видом худоби). — Зіашзкі III 26; МасЬек Е8ЛС 286. — Див. ще коза1.
[козак6] «вершник з червоним поясом на «коні» з двох хлопців (під час весілля у вівторок увечері в хаті молодого)» Я;— п. [когак] «один із відповідно переодягнених учасників весілля, що сідають поруч із дружками»;—не зовсім ясне; можливо, пов’язане з козак (іст.); проте не виключена можливість первісного зв’язку з коза (пор. п. [когак] «хлопець, що супроводжує козу»).
[козак6] (бот.) «льон посівний (довгунець), Ьіпит изііаНззітит Ь.» ЛексПол; — неясне.
[козак7] «неміцна самогонка, добута наприкінці куріння» Л;— неясне.
козаки, козачки —див. кози.
козакин (заст.) «чоловічий короткий каптан на гапликах із брижами ззаду», [казакінка] «вид жіночої кофти» Дз; — р. казакйн «козакин», бр. казакїн «тс.», ті. кагак «короткий плащ, куртка», ка-гакіп(к)а «вільна жіноча сукня без рукавів», ч. кагак «вид блузи», слц. кагак «каптан», схв. казакїін «тс.»;—запозичення з фр. мови; фр. сазациіп «чоловічий плащ; куртка», сазацие «тс.; жіноча блузка» походить від іт. сазасса, сазас-сЬіпо «тс.», утворених від назви СозассЬі «козаки», спочатку як позначення одягу, характерного для козаків. — Фасмер II 158; ВІашзкі III 26—28; НоІиЬ—Ьуег 238; Вегп. І 377; Юи§е— Міігка 354 — 355; Оаигаі 146; Оаті11зсЬе£ 195;Мезііса 281. — Див. ще козак1.
[козаня] (назва вівці] Доп. УжДУ IV, [козачка] «тс.» тж; — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з коза.
козарка —див. казйрка2.
[козарня] «казарма для розсильних козаків у панських маєтках»; — очевидно, результат контамінації слів [ка-сарня] «казарма» і козак1 (див.).
[козачка1] (зоол.) «гадюка звичайна, Уірега Ьегиз Ь. (Реііаз сЬегзеа Ь.)» Ж; — неясне; можливо, результат табуїстич-ної видозміни і зближення з назвою тварини коза; пор. семантично й формально близьке р. [козюля] «гадюка», зближуване з коза (Фасмер II 279; Преобр. І 330).— Пор. казюка.
козачка2, козачечка, козачки, козачок — див. козак3.
[козачки] (бот.) «щириця волотиста, АтагапІЬиз рапісиїаіиз Ь.» Мак; — неясне.
[козгирь] «залізна лопата», [кдзирь] «тс.»;— неясне.
[коздерити] «чіплятися, в’язнути; допікати, бурчати» Я; — очевидно, результат видозміни незасвідченої форми *ко-оперити, (пор. р. [костерйть] «лаяти, гудити», [костить] «випорожнюватися, гидити; бруднити, лаяти»), що продовжує псл. *козіь (укр. кість) «тіло вбитого», яке, крім значення «кістка (частина кістяка)», набуло значення «гидота».— Мельничук Зтимология 1966, 235, 237—238. —Див. ще кастйти.
Ікоздушка] (орн.) «коноплянка, Асап-ІЬіз саппаЬіпа Ь. (Сагсіиеііз саппаЬіпа Ь.)» Л;—неясне.
козел1—див. коза1.
[козел2] (бот.) «бедринець ломикаменевий, Рішріпеїіа захіїга^а Ь.; борщівник сибірський, Негасіеит зіЬігісит Ь.; борщівник європейський, Н. зропду-іішп Ь.», [козлики] «бедринець ломикаменевий»;— р. [козел] «тс.», [козелец] «тс.; борщівник сибірський»; — результат перенесення на бедринець ломикаменевий назви тварини козел; перенесення зумовлене, очевидно, високою поживністю цієї рослини для свійських тварин, у т. ч. й кіз; борщівник сибірський, який належить до тієї самої родини зонтичних, має багато ознак, спільних з бедринцем ломикаменевим. — БСЗ 4, 377—378; 5, 607. — Див. ще коза1.
[козел3] (іхт.) «молодий лящ, АЬга-тіз Ьгата (Ь.)» Маркевич—Короткий,
[козлик] «тс.» Шарл—Тат;—очевидно, результат перенесення назви козел «цап»; мотивація перенесення неясна.— Див. ще коза1.
козелець1 —див. коза2.
козелець2, козелик, козелки, козелок, козельки, козельок —див. козельці.
козелець3, козелйця —див. кози.
козельці (бот.) «Тга§оро§оп Ь.; [холодок лікарський, Азрага^из оїїісіпаїіз Ь. ЖЬ>, [козел] «козельці великі, Тга§о-ро§оп таіог Ласц.». Мак, козелець «козельці», [козелик(и)] «тс.» До, козелки «козельці лучні, Тга§оро§оп ргаіепзіз Ь.», козелок «тс.», козельки «козельці», козельок «тс.», [козельци] «козельці великі» Мак, [козельчики] «козельці лучні» Мак, [козли] «козельці великі; козельці лучні» Мак; — р. [козелец] «Тга£оро£оп», [козелик] «козельці лучні», бр. [казя-лбк] «тс.», ч. [когісаі «Тга§оро£оп», слц. [когіак], схв. [коз/ан] «тс.»;—похідне утворення від козел «цап», пов’язане з складною назвою козельців укр. діал. р. козлоборддник, бр. казлабардд, схв. [козобрад], слн. [когіеЬгайпік, когоЬгад-ка] і складеними назвами типу укр. [козя борода]; назва зумовлена подібністю до козиної бороди нерозкритого кошика або листя у козельців і холодка лікарського; пор. також нвн. ВоскзЬагі «козельці» (букв, «цапина борода»), нлат. іга§оро£оп «козельці», утворене з гр. трауод «цап» і я ш'(<»» «борода».— Ві-сюліна—Клоков 333—334; Нейштадт 584; МасЬек Лш. говії. 235; СимоновиЬ 472. — Див. ще коза1.
козенька, козєнка, козє'нька —див. кози.
козеріг (зоол.) «дикий гірський козел з великими рогами, Сарга іЬех Ь.», Ко-зердг (назва сузір’я), [Козеріг] «тс.» Ж, [козеріг] «козеріг» Ж;—р- козербг «козеріг (тварина)», Козербг (сузір’я), заст. козорбг, бр. казярбг, Казярдг,лр. Козьль-рогь (знак зодіаку), п. когіогогес, Когіо-гогес, ст. кохогоіес «козеріг (тварина)», ч. когогоЬ, КогогоЬ, когогохес, слц. ко-гогогес, Когогогес, вл. когугбгк «козеріг (тварина)», нл. кбгугогк «тс.», болг. кдзирдг, Козирбг, схв. козорог, Козе-рог, слн. когогб£, Когогб§; — складне утворення з основ іменників коза і ріг, 498
що є, очевидно, калькою гр. аі'убхершд «козеріг (тварина; сузір’я)» або (як назва сузір’я) лат. Саргісогпиз «Козеріг».— ССРЛЯ 5, 1115; Зіатекі III 32—33; Но-ІиЬ—Ьуег 265; Младенов 244. — Див. ще коза1, ріг.
козетка «невелика кушетка», козета (заст.) «тс.»;—р. заст. козетка, бр. (заст.) козетка;—очевидно, запозичення з польської мови; п. когеїка «тс.; (ст.) дружня бесіда», когеіа (рідк.) «козетка», очевидно, виникло внаслідок змішання споріднених французьких форм саизеДе «дружня бесіда» і саизеиве «невелика кушетка на дві особи; бесідниця, балакуха», похідних від дієслова сац-зег «розмовляти, балакати», що продовжує лат. саизагї «виправдовуватися, вибачатися, посилатися», похідне від іменника саиза «причина, привід, заперечення, справа, зв’язок». — СІС 320; Фасмер II 278; ССРЛЯ 5, 1116; Зіашзкі III 29; Кораїіпзкі 534; ВІосЬ ПО, 128; Оаигаі 150; ХРаІсіе—Ноїш. І 190. — Див. ще кавза.
[козєрнік] (бот.) «ситняг, НеІеосЬа-гі5 Р. Вг.» Л; — неясне; можливо, результат спрощення незасвідченої форми *[колоозєрнік], букв, «колоозерна (рослина)».
[кози] (бот.) «жовтець їдкий, Рапип-сиіиз асег Ь.; сокирки польові, Сопзоіісіа агуепзіз Оріг. (ОеІрЬіпіит сопзоііба Ь.); анемона жовтцева, Апетопе гапип-сиїоісіезВ.; первоцвіт весняний, Ргітиіа уегіз Ь.» ЛексПол, [козаки, козачки, козйн-ник] «тс.» ЛексПол, [кізлики] (мн.) «жовтець їдкий» ВеНЗн, [козелець] «тс.; анемона жовтцева» Пі, [козелець барабольчик] «пшінка весняна, Рісагіа мегпаНисІз. (Рі-сагіа гапипсиїоідез РоІЬ)» Мак, [козелйця] «жовтець їдкий» ВеНЗн, [козенька] «сокирки польові Мак; анемона дібровна, Апетопе петогоза Ь. Ж», [козє'нька] «сокирки польові» ВеНЗн, [козєнка] «тс.» Мак, [кдзник] «отруйна болотна рослина, що цвіте жовтим цвітом» Л; — р. [козелец] «жовтець їдкий», бр. [казелец] «тс.», п. [когіеіес] «анемона жовтцева», [когіеіек] «сокирки польові»;—назви, пов’язані з коза, козел і зумовлені, очевидно, отруйністю рослин, їх небезпечністю для худоби, зокрема, кіз, що відзначає
ться для жовтцю їдкого і пшінки (ВРУ 266, 281), сокирок польових (Нейштадт 254) та анемонів (ВРУ 275), або зовнішньою подібністю (у сокирок польових) до голови кози з рогами (ВРУ 272) чи (щодо первоцвіту весняного) певного подібністю квітів та інших особливостей до властивостей жовтцю (Нейштадт 261, 436); зморшкувате кучеряве листя первоцвіту весняного подібне до вовни баранів (пор,- народну назву [баранчики]), теж могло дати підставу для порівняння з козою.— Біахузкі III 33— 34,- Див. ще коза1.
[козик] «ніж для знімання шкіри» Пі; — ч. рідк. когік «ніж для знімання шкіри з тварин»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. когік «гострокінцевий складаний ножик; [несклада-ний ножик]; (ст.) ніж для знімання шкіри з тварин, ніж різника; складаний ніж цирульника, скальпель», найвірогідніше, пов’язане з назвою тварини кога, укр. коза, хоч не виключена також можливість первісного зв’язку з п. ст. кога «шкіра» як у ножа для знімання шкір; менш імовірне пояснення (Мо-згупзкі КЬБ 337) назви ножа тим, що його оправа виготовлялася з козячого рогу. — Біахузкі III ЗО—31, 34; Вгйскпег 263.
козинець «хворобливе викривлення передніх ніг коня, собаки в колінах»; — р. [козинец] «кривина передніх ніг у коней—копитами нарізно», бр. казі-нец «подагра», п. когіпіес «козинець (хвороба ніг у коней); скривлення ніг у коней внаслідок форсованої їзди»; — псл. *когіпьсь, пов’язане з прикметником когіпк «козиний (властивий козі)», похідним від кога, укр. коза', назва могла бути зумовлена певного подібністю ніг хворого коня до козячих. — 5 XV II 513.—Див. ще коза1.
[козйниця] «корова із загнутими назад рогами» ВеНЗн, [козїй] «віл із загнутими назад рогами; віл, роги у якого розходяться в різні сторони, а їх кінці закручені назовні» ВеНЗн, [козуля] «невелика корова (із загнутими назад рогами)», [козулька] «тс.»;—п. [когі]] «віл із загнутими назад рогами» (з укр. ?);— очевидно, пов’язане з коза за подібністю форми рогів (як семантичну пара
лель пор. нл. кбгіік «віл із закрученими назад рогами»), — Див. ще коза1;
козир «масть гральних карт, яка оголошується старшою, такою, що б’є (покриває) карти інших мастей; [спритна, брава людина; картуз; пристрій у санях для захисту від снігу і бруду Я]», козирка «козирна карта; [картуз, шапка з козирком]», козирки «легкі виїзні сани» СУМ, Л, козирок «щиток головного убору над чолом; щиток для захисту очей без головного убору; дашок, піддашок; [картуз, кашкет]», [козйрство] «великі карти; сила, вплив, багатство Я», [козиряння] «козирні карти» Я, [ко-зирьдк] «пристрій у санях для захисту від снігу і бруду» Я, [козїр] «щиток для захисту очей на військовому кашкеті, ківері» Ж, козиритися «триматися по-молодецькому, бадьоритися, хизуватися; поповнюватися козирними картами», козиряти «ходити з козирної карти; виставляти щось як свою перевагу; хвалитися, чванитися чимось; [брутально лаятися Я); вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка», безкозирка;— р. кдзьірь «старша масть у картах; [франт, ферт; спритна, моторна, смілива людина, молодець, хват; козирок; кашкет, картуз; головки саней, загнуті наверх; сани з критим задком; піддашок над дверима; пришва взуття]; (ст.) високий стоячий комір», [кдзора] «старша масть», козьірек «козирок; дашок (над окопом)», [козьїркй] «легкі сани з щитами, що захищають від снігу», [козьірькй] «крила у саней; сани з козирками», бр. кдзьір «старша масть», казьірок «козирок», п. кохега «старша масть; (заст.) важлива причина», [когег] «старша масть», ст. когуг, когуга «тс.», [когугек] «козирок», ч. кохега «старша масть», когуга (з п.), когуг (з р.) «тс.», болг. заст. козир «тс.», козирка «козирок» (з р.);—очевидно, псл. (пн.) кохугь (когуга) «щит (з козячої шкіри)», похідне від назви тварини кога «коза»; картярське значення розвинулось через проміжну семантику «те, що покриває (інші карти)»; пор. зв’язок гр. аїре «козяча шкура; плащ; щит Зевса або Афіни» з аі£ «коза» (Егізк І 32); пор. ч. [кох(1)цЬ] «дашок над фронтоном; дашок над коми-
ном у хаті»; спроби пов’язання з р. казаться, з тур. ког «козир; горіх» (Шанский ЗСРЯ II 8, 188—189; Вегп. І 380; Мікі. ТЕ1 І 335), з нім. Каізег «кайзер» (КогзсЬ АІ81РЬ 9, 512) менш переконливі, — Фасмер II 279; 8іахузкі III 28—29; МасЬек Е8ЛС 287; Вегп. І 597.— Див ще коза1.— Пор. кбжа, козуб.
[козйрити] (у виразі к. ушима «щулити вуха, насторожувати вуха» (про коней); — неясне; можливо, пов’язане з козиритися «триматися по-молодецькому, бадьоритися», похідного від [козир] «спритна, брава людина».
[козирок] «конусоподібна залізна посудина для збирання живиці з сосен» Л;— неясне.
кдзирь1—див. козгирь.
[кдзирь2] (у виразі висякатись по козирю «висякатись без носовика, прямо на землю або підлогу») Я; — неясне.
[козирьдкі «назва вола, у якого роги розходяться в різні сторони майже горизонтально, а кінці їх загнуті всередину»;— неясне; можливо, результат видозміни р. козербг «козерог». — Пор. козйниця.
[козівка] «чашка, миска; початок кукурудзи» Ж;—неясне.
[кдзлик1] (ент.) «цвіркун польовий, Сгуїіиз сашреДгіз Ь.» Кух; — бр. [козел] «коник»;—похідне утворення від козел, очевидно, зумовлене формою вусиків комахи, подібних до козлиних рогів (Горностаев 59; Игапіа Тіегг. Іп-зекіеп 77, 78); пор. р. козявка «комашка, кузька», пов’язане з коза через схожість вусиків комах з рогами кози (Фасмер II 279). — Див. ще коза1.
[козлик2] (бот.) «валеріана, Уаіегіа-па Ь.» Мак, [козляк] «тс.» Мак;— п. ког-Іек «валеріана», ст. когіеі, когіік, ч. когіік, [когеїес], слц. когіік, слн. когіік, [кбгеїс, когііс] «тс.»;—псл. *когь-Іікть, похідне від когьіь «козел, цап», пов’язаного з кога, укр. коза; назва зумовлена неприємним запахом кореня рослини що порівнювався з запахом, козла. — Зіа^зкі III 33—34; Вгйскпег 263; Козіаїіпзкі 8утЬо1а І 313; МасЬек Е8ЛС 286; бт. гозії. 224. — Див. ще коза1.
[козлйнник] (бот.) «вовчуг польовий, 500
Опопіз агуепзіз Ь. (Опопіз Ьігсіпа басц.)» Ж, [козлятник] «тс.» Мак;—р. [козлйнник] «вовчуг польовий»;—пов’язане з козел; назва, очевидно, зумовлена тим, що рослина вся вкрита волосками і її листя має неприємний запах (Нейштадт 342). — Див. ще коза1.
козлоборддник —див. козельці.
[козлякі «пагін у картоплі» Л;—неясне.
козлятник (бот.) «Оа1е£а Ь.; [вид рослини Я]», [козляк] «козлятник лікарський, Оа1е§а оШсіпаїіз Ь.» Мак, [козяк] «тс.» Мак;—р. козлятник, бр. казлятнік, схв. [коз]ача] «козлятник»; — похідне утворення від коза, зумовлене, очевидно, тим, що рослина використовується як корм для худоби.— Флора УРСР 6, 435—437; ВРУ 409; Вісюліна — Клоков 216; СимоновиЬ 205. — Див. ще коза1.
[кознйк] «погане болотне сіно» ЛексПол, [козятник] «тс.» ЛексПол;—очевидно, пов’язане з [кдзник] «отруйна болотна рослина, що цвіте жовтим цвітом».— Див. ще кози.
[козодій] (орн.) «дрімлюга, Саргі-ти1§из еигораеиз Ь.» Ж; — р. болг. заст. козоддй «дрімлюга», бр. казаддй, п. ко-гобб], ч. слц. когобо], схв. кохобо), слн. когобб] «тс.»;—складне слово, утворене з основ іменника коза і дієслова доїти як калька лат. саргіти1§и5 «пастух, що доїть кіз; (орн.) дрімлюга» (від лат. сарга «коза» і ти1§ео «дою»); назва птаха виникла під впливом народного повір’я, нібито цей птах уночі висмоктує молоко в кіз.— Фасмер II 279; Булаховський Вибр. пр. III 240; Зіашзкі ПІ 34; Вгйскпег 262; МасЬек Е86С 286; Вегп. І 595. — Див. ще доїти, коза1.
[козбдрйст] (бот.) «підсніжник звичайний, ОаіапіЬиз піуаііз Б.» ВеУг, ВеНЗн, [козодрискМак, козодрисьтМак, козодричка Мак, козьодриск Мак, ко-зьодрйст] «тс.»;—р. [козодрбсть] «анемона жовтцева, Апешопе гапипсиїоібез Б.»; — складне утворення з основ іменника коза і дієслова дристати; пор. п. [когі бгхузі, когі бгузгсг] «анемона», ч. [когі бгіД] «тс.», слц. [когі бгіД]
«підсніжних»; назва зумовлена тим, що підсніжний так само, як і анемона, містить у собі отруйні речовини (ВРУ 170, 275; Нейштадт 255—256); виведенняукр. [козодрйст] з первісного *скорозріст (МасЬек Лш. гозії. 272) менш переконливе.— Див. ще дристати, коза1.— Пор. конодрйст.
Гкозорь] «?» (у прикладі: Про гречку, лін і козорь нема що й казати,— гарні та й годі! Волин. губ. Овруцьк. пов.) Я; — неясне.
козуб «короб, кошик з лика», [козубень, козубенька, козубець, козубка, козубня, кузоб, кузуб, кузубенька] «тс.», [кузенька] «невеликий луб’яний кошик з двома ручками, переважно для ягід» Л, [козубатий] «пузатий» Ж, [козубом] (у виразі к. стати] (про мокрий одяг) «від морозу зробитися твердим, як кора»; — п. когиЬ «кошик з кори; (ст.) пташине гніздо; вид кошика; жебрацька торба», ч. [ко/йЬек] «кошик з березової кори», слц. когиЬ «топка, камін»;—псл. когиЬь «мішечок, торбинка, сумка, кошик з кори», похідне від кога «коза»; пор. близькі за значенням утворення від того самого кореня: р. [козйца] «шкіряний мішечок, сумка, горбинка; мішечок для грошей», [кбзевка] «шкіряний бурдюк», [козина] «мішечок для грошей, гаманець», слн. когбі «кошик з кори»; розвиток значення «торбинка з козячої шкіри» — «кошик з кори» не зовсім ясний; малоймовірні зближення з р. кузов «кошик з лика або березової кори» (Вгйскпег К2 45, 27; 48, 205; МасЬек Е8ЛС 287; Мікі. Е\У 136), а також з лат. іпсохаге «присідати навпочіпки», псл. *се2П9Їі «зникати» (Ильин-ский ИОРЯС 23/2, 238); неприйнятні також гіпотеза про іллірійське походження слов’янських форм (Меуег ЕЇУ 408) і пов’язання з іменником кбжа «кора дерева, луб» (Горяев 173).— Фасмер II 402; Преобр. І 406; Зіашзкі III 34—36; Вгйскпег 263; Вегп. І 596.— Див. ще коза1.
[козубець1] (бот.) «рябчик великий, Егіііііагіа шеіеа^гіз Ь.» Ж; — очевидно, результат перенесення назви козубець, зменш, від козуб «луб’яний кошик»; народна назва цієї рослини (так само, як і наукова, пов’язана з лат. їгіііііиз «чаш
ка для гральних костей») зумовлена подібністю зовнішньої форми квітки рябчика з козубцем (Флора УРСР III 157; Вісюліна—Клоков 70; Нейштадт 161 ; СимоновиЙ 202). — Див. ще козуб.
[козубець2] (ент.) «нічний метелик» Ж;— неясне.
[козуля! (ент.) «чорний усач, Сегаш-Ьух Ь. Ж; гнойовик звичайний, беоі-гирез зіегсогагіиз Ь. ВеНЗн», [козулька] «чорний усач» Ж; — похідне утворення від коза «самиця козла»; назви зумовлені, очевидно, схожістю зовнішньої форми вусів усачів і жувальців гнойовиків з козячими рогами (Горностаев 119, 165—166; Игапіа Тіегг. Іпзекіеп 263, 258); як семантичну паралель пор. нім. Восккаїег «чорний усач» (букв, «козел -жук»). — Див. ще коза1.
[козулька] (бот.) «тирлич війчастий, Сепііапа сіїіаіа Ь. (Сепііапа «егтапіса ЇУіІІд.)», [козуля] «тс.» Я, [козулиха] «річка, вкрита тирличем» Я;— очевидно, похідне утворення від коза «саминя козла»; назва могла бути зумовлена виглядом яйцеподібно-ланцетних стеблових попарно розташованих листків рослини (Федченко—Флеров 756), що мають деяку подібність до рогів кози. — Див. ще коза1.
[козьолбк] «прилад для змотування пряжі» Мо; — очевидно, запозичення з польської мови; п. когіоіек «козлик; [прилад для змотування клубків або ниток]», зменш, від когіоі «козел», пов’язаного з кога, укр. коза, відповідає укр. [козелець] «прилад для змотування пряжі». — Див. ще коза2.
коїти1 «робити щось недобре; виробляти, чинити», коїтися «відбуватися (переважно про щось недобре); траплятися Ж», накоїти «зробити, заподіяти що-небудь (переважно погане, варте осуду)» СУМ, Ж, скоїти «зробити що-небудь (переважно погане); учинити» СУМ, Ж, скоїтися «відбутися; трапитися; виникнути»;— п. [коіс зі^] «вестися, провадитися, складатися; везти, щастити»;— очевидно, псл. ко]і!і «чинити, виробляти», пов’язане чергування голосних з сіпь «дія, вчинок»; зв’язок з псл. ко]і1і «заспокоювати, вгамовувати», укр.
[коїти], п. коіс «тс.», ч. корії «тс.; годувати груддю» (ЗССЯ 10, 113) можливий.— 81а\узкі II 329; Вегп. І 538— 539. — Див. ще чин. — Пор. коїти2.
[коїти2] «заспокоювати, вгамовувати» Ж;— очевидно, запозичення з польської мови; п. коіс «тс.», як і ч. коіііі «тс.; годувати груддю», слц. ко]іі’ «тс.», вл. ко]'іс «утішати», схв. [кд]ііі] «годувати, пестити», слн. ко]Ш «виховувати», споріднене з„укр. покій.— Зіатекі II 323; 8сііизієг-8е\сс 585; ЗССЯ 10, 113.— Див. ще ПОКІЙ.— Пор. гсчйти.
[кой] (зах.) «коли, якщо» Ж, Г;—р. [кой І «поки»;—очевидно, результат давньоруської діалектної видозміни сполучного слова (прислівника) коли (>коль) «коли».— Е88Л 81. §г. II 356 — 358. — Див. ще коли.
[кой-] (частка з семантикою неозначеності; у сполученнях типу [к.-як] «як-небудь», [к.-якйй] «який-небудь, будь-який», [к.-де] «де-небудь») Ж, До;—р-(розм.) кой-, кое-, бр. [кой-1 «тс.»; — результат скорочення форми с. р. одн. *коє займенника кий «який, котрий’', що набула значення частки; для східноукраїнських говірок не виключене запозичення р. кой-, що має те саме походження.— Фасмер II 276, 280. — Див. ще кий2.
койка «подвійне ліжко на кораблі; ліжко в лікарні, гуртожитку», кожний;— р. бр. болг. койка, п. ко]ка, ко)а, ч. коїе, слц. кбіа;—очевидно, запозичення з.російської мови; р. койка походить від гол. кооі «клітка; загін, загорода, кошара; (мор.) койка», що зводиться (можливо, за посередництвом раннього нвн. кане «гірнича хатина над шахтою») до лат. сауеа «перегородка; обгороджене місце, клітка; вулик», похідного від прикметника сауиз «порожній, пустий; видовбаний; порожнистий»; існує думка про русифікацію голландської форми під впливом р. -кдить, по-кдй і под. (Зеленин РФВ 63, 406); сумнівне виведення слова койка від нн. кбіе «перегородка» (Фасмер II 280) чи безпосередньо від нім. Ко]е «місце для спання на пароплаві» (Шелудько 34).— Шанский ЗСРЯ II 8, 189—190; Фасмер II 280; Преобр. І 330; НоІиЬ—Ьуег 246;
БЕР II 528; Маїгепаиег 208; Вегп. І 539; К1и£е—Міігка 388; Угіез ХЕЇУ 348 — 349. — Див. ще каверна.
[кбйлати] «збирати невід у коло Я, Мо; збирати канат у колоМо», [кбйлити] «тс.», [кдйло] «зібрані у вигляді кола рибальські снасті» Мо; — схв. гкоріі] «складати канат у коло»;— неясне; схв. [ко]’ііі] пов’язується (8кок II 120) з псл. ко]’ііі «заспокоювати».
кок1 «вид зачіски з піднятим чубом»;— бр. кок «тс.»; — запозичення з російської мови; р. кок «тс.», очевидно, пов’язане з фр. соц «півень», звуконаслідувального походження (зачіска подібна до гребінця півня); іншою є, мабуть, етимологія п. кок «волосся, зібране у вузол ззаду голови», болг. м. КОК «ТС.», ЯКІ іноді зводяться через фр. со^ие «зачіска, бант у зачісці» до того самого «півень» (Кораііпзкі 501), але здебільшого виводяться від фр. со-^ие «шкаралупа» (81. хсуг. оЬсусЬ 362) або від фр. социе «клямка; неправильний вузол на канаті» (6аті11зсЬе§ 260, 366). — Фасмер II 280.
кок2 «кухар (на кораблі)»;— бр. болг. кок, п. кок;—запозичення з російської мови; р. кок походить від гол. кок «кухар», що виводиться з нар.-лат. сосиз, яке продовжує лат. социиз «тс.», похідне від дієслова социо «куховарю; варю, смажу», спорідненого з псл. *рекіі, укр. пекти. — СІС 336; Шанский ЗСРЯ II 8, 190; Фасмер—Трубачев II 281; Еочагазгі 81. зі. 4, 65; Кораііпзкі 501; РЧДБЕ 282; Угіез 1МЕ\№ 344; ЇУаШе— Ноїт. І 270—271. — Див. ще пекти.
кок3 «одноклітинний кулястий організм з родини бактерій», -кок (друга частина складних слів на позначення бактерій типу ехінокок, стрептокок)-,— р. кокк, бр. кок, п. -кок, -кокиз- ч. слц. кокиз, болг. коки (мн.), м. -коки (мн.), схв. -кока, слн. кокиз;— запозичено з но-волатинської мови (можливо, за посередництвом російської); нлат. соссиз пов’язане з гр. хбхход «зернина, ядро», словом нез’ясованого (можливо, неіндо-європейського) походження. — СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8, 192; Кораііпзкі 501; НоІиЬ-Ьуег 247; РЧДБЕ 283; Егізк І 895; Воізасд 482—483.
кока (бот.) «вид тропічних кущових рослин родини кокаїнових, ЕгуіЬгоху-Іоп соса Ь.», кокаїн, кокаїнізм, кокаїніст, кокаїновий; — р. бр. болг. кока, п. ч. слц. кока, вл. кокаїн, схв. кока, слн. кока; — запозичено за посередництвом німецької (н. Кока) або французької (фр. соса) мови з іспанської; ісп. соса походить від етимологічно не-з’ясованого слова мови кечуа кйка «кока».— СІС 336; Фасмер II 281; Кораііпз-кі 501; НоІиЬ—Ьуег 246; БЕР II 530; КІеіп 306; К1и§е—Міігка 388.
кокарда «значок на головному уборі; (заст.) вид банта»;—р. болг. кокарда, бр. кукарда, п. ч. слц. вл. кокагйа, м.кокарда, схв. кокарда, слн. кокагйа;— запозичено, можливо, через н. Кокагбе «кокарда», з французької мови; фр. со-сагбе «тс.» пов’язане з фр. ст. сосагсі «пихатий, чванькуватий; (первісно) півень», похідним від сод «півень». — СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8, 191; Фасмер II 281; 81а\с5кі II 332—333; Вгйскпег 243; НоІиЬ—Ьуег 246; МасЬек Е83С 267; БЕР II 533; К1и§е—МПгка 388; ВІосЬ І 156, 176; Баигаї 184, 205, —Див. ще КОК1.
[кбкатень] «кусок дерева; держак віника» Л;— неясне; можливо, субстрат-не слово балтійського походження; пор. лит. кйока «дрючок, ломака», [кйоказ] «палиця з шишкою на кінці», лтс. кокз «дерево; палиця», прус, циеке «гілка ялини або сосни, що використовувалася як жердина у паркані».
кокати1 (розм.) «бити, стукати, розбивати», кокнути;—р. кокать «бити, розбивати», кбкаться «бити яйце яйцем», кокнуть «розбити; ударити; лопнути», [кок] (виг.) «стук, брязь, хлоп», бр. їкб-каць] «бити (особливо що-небудь кругле)», \кбкацца\ «битися яйцями; ударятися об що-небудь необережно»;—очевидно, похідне утворення від іменника кбко «куряче яйце»; зближення з дісл. зкака «трясти» (Маігепаиег ЬЕ' 8, 193) або з р. чекаться (Горяев 149) неприйнятні; схв. кокати «смажитикукурудзу, так щоб зерна лопались», мабуть, сюди не належить. — Шанский ЗСРЯ II 8, 191; Фасмер II 281. — Див. ще кбко2.
[кокати2] «стригти (переважно овець)»; — неясне.
кокетка «жінка, що намагається подобатися чоловікам», [кокета] «тс.» Ж, кокетство, кокетливий СУМ, Ж, кокетувати;— р. болг. кокетка, бр. кокетка, п. кокіеіка, кокіеіа, ч. слц. ко-кеіа, кокеіка, вл. кокеіа, м. кокета, схв. кокета, слн. кокеіка;— запозичення з французької мови; фр. содиейе «кокетка», жін. р. прикметника социеі «той, хто прагне подобатися, занадто стежить за своєю зовнішністю», через дієслово содиеіег «кокетувати, залицятися до когось (< походжати як півень; кудкудакати)» виводиться від сод «півень». — СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8,191—192; Фасмер—Трубачев II 282; НйШ-ЇУогіЬ 78; Зіамзкі II 333; Вгйскпег 243; НоІиЬ—Ьуег 246; БЕР II 533; Ву-Іакли]а 436; Баигаі 206. — Див. ще кок1.
[кокйн] «півень кохінхінської породи» ВеУг, [кокиняк] «тс.» ВеУг, [ко-кйня] «курка кохінхінської породи» ВеУг; — очевидно, спрощене запозичення з угорської мови; уг. кокіпкіпа (-[уйк] «кохінхінська (курка)» відповідає укр. кохінхінка.— Дйв. ще кохінхіни.
[кокілі «відлюдник, мовчун, вовкуватий» Кур; — неясне.
[кокірний] «заманливий, привабливий» Ж;—неясне.
коклюш «інфекційна дитяча хвороба з конвульсивним кашлем», [кбколич] «тс.» Л;—р. коклюш, бр. коклюш, болг. коклюш, п. кокіизг, м. кокпиш, схв. кок-лиш; — запозичене з французької мови (очевидно, за посередництвом польської); фр. содиеІисЬе «коклюш» (спочатку «капюшон») пов’язується з лат. сисиїїиз «капюшон (яким закривають голову під час кашлю, грипу)», що зазнало впливу з боку соп «півень» (у зв’язку з подібністю кашлю до крику півня) (Баигаї 206; ВІосЬ І 176); французьке слово виводиться також від нім. КеисЬ-Ьизіеп «коклюш» (8сИисЬагді 2ЇКРИ 41, 696; Маігепаиег ЬЕ 8, 193). — СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8, 192; Фасмер II 282; 81ашзкі II 333; Кораііпзкі 501; 81. \суг. оЬсусЬ 343; БЕР II 535.
[кбкляцка] «назва вовни у залежності від її довжини, якості» Доп. УжДУ IV; — неясне.
кбко1 (вигук, що передає квоктання курки, півня), [кокати] «сокотати» (про курей) МСБГ;—р. кбко, кококб, п. ко-ко-ко, ч. кококо, болг. ко-ко-ко, схв. кд-ко-;— псл. ко-ко-ко; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до близьких форм інших мов: фр. сосо=, лат. сосо сосо «тс.».— Фасмер II 283, 284; 81ахч&-кі II 332; Вгйскпег 244; МасЬек Е8ЛС 266—267; БЕР II 532, 535; Вегп. І 541.
[кбко2] «яйце; картоплина»;—р. [ко-ко] «яйце», [кока] «тс.; ласощі; іграшка; пшеничний хліб, пиріг», бр. [кбко] «яйце», п. коко «тс.», [коки] «картоплина», ч. коко «цукерки; [яйце]», нл. коко «яйце», болг. кбко «тс.; горіх», м. коко «тс.; яблуко; цукерка»; — псл. коко, слово дитячої мови з характерним для неї подвоєнням; очевидно, виникло спочатку як звуконаслідувальне слово на позначення яйця, яке зносить курка (пор. також іт. соссо «яйце»,фр. сосо «тс.»); непереконлива думка про запозичення з романських мов; недосить аргументоване прийняття впливу фін. кикко «якийсь пиріг; півень» на російські діалектні форми (Каїіша 122—123). — Фасмер — Трубачев II 281; Зіашзк і II 333 —334; Вгйскпег 244; ЗсЬизіег-Зешс 587—588; БЕР II 535; Вегп. І 539. — Див. щекбко1.
[кокоїжитися] «стовбурчитися; упиратися; пишатися, чванитися» Ж, Ікоко-їжний] «надутий, чванливий, пихатий» Ж, [кокіжний] «тс.» Ж;—очевидно, результат контамінації слів [кбкош] «півень» і їжитися, похідного від [їжі «їжак»; можливий вплив з боку складного слова гороїжитися «гордо поводитися; виступати гордо і з викликом».— Див. ще їж, кбкош1.— Пор. гороїжитися.
[коколюс] (зоол.) «мальовнича черепашка (вид річкової черепашки), Ппіо рісіогиш Б.» ВеНЗн;—неясне; можливо, пов’язане з гр.	«сли-
маки».
кокон;—р. кокон, бр. кбкан, п. ч. вл. кокон, слц. слн. кокон, болг. кокон, м. кокона, схв. кокон; — очевидно, за по-504
середництвом російської або польської мови запозичене з французької; фр. сосон «кокон» походить від пров. соисоин «кокон; шкаралупа яйця», що зводиться> до слат. сосо «шкаралупа яйця (<яйце)», слова звуконаслідувального походження; менш обгрунтоване виведення фр. сосон через англійське посередництво (англ. сосоон «кокон») з кит. кіан-кіен «тс.» (НоІиЬ—Ьуег 247). — СІС 337; Фасмер II 282; Зіашзкі II 334; Шанский ЗСРЯ II 8, 192—193; К1и£е—Міігка 388; ВІосЬ [ 157; Баигаї 185; ОашіПзсЬе^ 240.
кокбра «нижня частина стовбура дерева з великим коренем»; — р. кокбра «тс.; дерево, викорчуване з коренем, корч; [корінь дерева, пень з корінням; колода з кривим кінцем, з кореневищем; затонуле дерево; видовбана колода; важка палиця з потовщеним кінцем]», [/сокорина] «корінь дерева; скривлене сучкувате дерево; кокора», [кокорица] «корінь дерева; корч», [кбкорь] «вирите з коренем дерево, корява, кокора», [но-кбрить] «чистити від кори зрубані дерева», п. [кокогеска] «дошка, у якій стирчить кий, шток для обертання каменя жорна», [кокогпак, кокогпіак] «тс.», ч. ст. кокогауу «кучерявий», болг. [кбкор] «грабовий кущ; кущ, з якого виготовляють віники», [кокорйнка] «кучерик; верхнє кольорове пір’я селезня», [коко-рутка\ «кучерик», [кокорушка] «тс.», кокбрко «франт; [пихата, чванькувата людина]», м. [кокбгаї] «кучерявий», [ко-когісІЬа] «локон», схв. кбкара «гілка куща», кбкорица «кучерик», [кокорав] «кучерявий, чубатий, кудлатий, розпатланий», кокдруша «кучер; кучерява дитина», слн. [кокога] «локон, кучері; пасмо волосся», стел, кокордвж «кучерявий»; — не зовсім ясне; можливо, псл. [коког-] «корінь дерева, пень з кореневищем; скуйовджене наче коряга кучеряве волосся» утворене від *ког^ «корінь рослини» шляхом редуплікації початкового *ко-; інший ступінь вокалізму цього ж кореня засвідчений у р. [коче-ра] «сукувате дерево», ч. сесегііі «завивати волосся, кучерявити; скуйовджувати; їжити; страхати», слц. сесегіі’ «тс.», болг. [чекор] «сук», [ч.екбрест\ «сучкуватий, гілчастий, розложистий», а також
у лтс. сесегз «пень дерева, викорчуваного з корінням; обрубок; кучері», с^гз «вузлувате коріння, кущ», сода «волосся (на голові); скуйовджене волосся», кака-гаіпз «кошлатий, кудлатий», лит. кбгаз «кущ, корінь, засохлий пень» і какагііз «гак, кочерга; дошка для розмішування»; пов’язується також з псл. косатть «качан-ь» (ЗССЯ 10, 105, 114—115; Фасмер II 282—283, 325); менш певні зближення з р. укр . кочерга (Ильинский РФВ 73, 294—295) або нар.-лат. *сосй1еа «локон, пасмо волосся» (Вегп. І 540); непереконливі твердження про запозичення з фінської мови (Каїіта К81 5, 85) або з романських мов (ЗігекеЦ 29—ЗО); неприйнятне з огляду на фонетичні труднощі зближення з дінд. зікйагаїї «гострокінцевий», зікйа «локон; шпиль» (А§ге11 В81. Баиізі. 45). —81ашзкіДІ 335—337; Вгйскпег 244; Маскек Е8ЛС8 212; БЕР II 537, 538, 539; 8кок II 120—121; Вегп. І 540; Маігепаиег БЕ 8, 193; Егаепкеї 205; Тгаиішапп 124; Вй§а КК І 445; Мйііі.— Епсіг. І 367. — Див. ще корінь. — Пор. кокоричка.
[кокоричка] (бот.) «купина лікарська, Ро1у§опаінт оШсіпаїе (Б.) А11.; ряст порожнистий, Согубаїіз сама (Мііі.) 8сЬхмеі§. еі Коегіе; атрагена альпійська, Аіга§епе аїріпа» Мак, [кокіричка] «ряст порожнистий» Мак, [кокірйчки (мн.) Ж, Пі, кокірчики Г, Мак] «тс.», їкукурічка] «тс. Мак; хвилівник звичайний, Агізіо-Іосйіа сіетаііііз Б. Ж, Мак; конвалія травнева, Сопуаііагіа та]а1із Б. (Соп-уаііагіа тиШПога) Г; воловик лікарський, Апсйиза оШсіпаїіз Б. Ж», Іку-корник] «хвилівник звичайний» Мак, [кукоричко] «купина лікарська» Мак; — р. [кокоричка] «ряст порожнистий», [ко-кдрочки] «тс.», [кокорвяга] «хвилівник звичайний», [кокорнак, кокдрник, ко-корняк] «тс.», [кокдрьіш] «собача петрушка, Аеійиза супарішп; рутка лікарська, Рипіагіа оШсіпаїіз Б.», п. кокогу-сгка «купина; [ряст порожнистий; рутка лікарська]; (заст.) конвалія», кокогусг «ряст; рутка лікарська», кокоггук «тс.; копитняк, Азагшп Б.», кокогпак «хвилівник; ряст; рутка», ст. кокогак «хвилівник звичайний», кокоггек «тс.; ряст», кокогек «ряст», ч. кокогік «купина», [ко-
когіпек, кокогіспік] «тс.», [коикогісек] «конвалія», мор. [кокогіс] «тс.», ст. ко-когіек «купина», кокогіс «тс.», [кокоїісе] «повитиця, Сизсиіа», [кокогпак] «ромашка лікарська, Маігісагіа сйашоїпіі-1а Б.», слц. [кокогік] «купина», [кикигік, кукугік], вл. кокогіска «тс.», кокогс «ряст», кокогас «бруслина європейська, Еуопушиз еигораеа Б.», кокогпак «хвилівник звичайний», нл. [кокогас] «бруслина», [кокогпас] «тс.», кокопіас «рутка лікарська», кокгік «тс.», кокогпак «ріжки, Сіауісерз ригригеа Тик», болг. [кокбрче] «фіалка триколірна, Уіоіа ігі-соїог Б.; ромашка лікарська», [кокбрчо] «нагідки лікарські, Саіешіиіа оШсіпаїіз Б.», кукуряк «чемерник білий, Неііе-Ьогиз ойогиз», [кукурйн, кукурок, ку-куряг] «тс.», їкдкор] «тс.; адоніс весняний, горицвіт, Асіопіз уегпаїіз Б.; мак-самосійка, Рарауег г'поеаз Б.», м. куку-рек «чемерник білий», [кукурушка] «глід (дерево), Сгаіае§из», схв. кокоток «ромашка лікарська», кокорнак «тс.», коко-гиза «собача петрушка», кикбгііек «чемерник», кикйгі]ек, кикйгїк «тс.», куку-рек «тс.; мак польовий, Рарауег аг§ето-пе Б.», слн. кокогек «цикламен європейський, Сусіатеп еигореит Б.», [коког-сек] «тс.», кокогік «тс.; повитиця»;— загальноприйнятої етимології немає; реконструюються [*кокогу-к-, *кокогу-сь, *кокогу-зь, *коког-(ь)п-] як похідні від назви якоїсь рослини [*коког-], можливо, редуплікованого варіанта основи *ког-§ «корінь рослини» або від [*ко-ког-] «корінь; дерево, кущ; пень з корінням; скуйовджене волосся», оскільки одні види цих рослин мають сильно розгалужене чи довге кореневище, інші своїм розчепіреним у різні боки і вгору листям чи гіллям або китицями квіток подібні до розгалуженого кореневища чи скуйовдженого волосся; пор. синонімічні назви цих же рослин п. ст. коггеп Ьикоууу «хвилівник звичайний; рутка лікарська; ряст», вл. з\у]аіеіе Магі]’пе когнзкі «тс.», букв, «корінці св. Марії», п. ст. коггук «ряст; рутка лікарська», слн. кбгсек «цикламен європейський»; зближення з нар.-лат. *сосй1еа «локон, пасмо волосся» (Вегп. І 540), як і з р. Ікдкора] «товстий коржик», [кокура] «ве
сільний пиріг, калач» (Фасмер II 283), недостатньо аргументоване; виведення польських назв цих рослин від ст. коко-ггука «півник» (Кагіошісг 8МЮ 286) викликає сумнів.— УРЕ І 77, 294, V 346; Флора УРСР III 254, V 186; 81а«зкі II 335—337; Вгйскпег 224; МасЬек Е8ЛС8 212; Лін. гозіі. 270; БЕР II 537; III 111 — 112; 8сЬизІег-8ешс 588; Вегп. І 540; СимоновиЙ 142—143. — Див. ще корінь.—Пор. кокбра.
кокоруддя, кокорудзка, кокорудка — див. кукурудза.
кокос (бот.) «кокосова пальма, Со-соз писіїега Ь.; кокосовий горіх», [ко-косбвець] «кокосова пальма» Ж;—р- кока? «кокос», бр. кокос, п. кокоз, ст. ко-киз, ч. слц. вл. кокоз, болг. кокбсов «КОКОСОВИЙ», М. КОКОС, СХВ. КОКОС, слн. кокоз; — очевидно, за посередництвом російської мови запозичено з німецької; нім. Кбкоз(пиР) «кокос(овий горіх)», Кбкоз(Ьаит) «кокос(ове дерево)» етимологічно не зовсім ясне; можливо, пов’язане з порт, сбсо (мн. сбсоз) «кокосова пальма; кокос, кокосовий горіх», що через лат. соссит «кісточка (плоду)» зводиться до гр. хбххос «зерно; кісточка (плоду)»; зіставляється також з ісп. сосо (мн. сосоз) «кокосова пальма; кокосовий горіх», яке, можливо, походить від сосо «хо, страховище» у зв’язку з тим, що із шкаралупи кокосового горіха легко робляться страшні маски. — СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8, 193; Фасмер II 283; 81ашзкі II 337—338; НоІиЬ — Еуег 247; БЕР II 539; К1щ?е—Міігка 388—389; КІеіп 307; ВІосЬ І 157; Оаигаі 185.— Див. ще кок3.
[кокосом] «злобно, скоса»;—неясне; можливо, результат контамінації основ слів кдкош «півень» і кбсий (про погляд).
[кокбтик] (бот.) «сережка (у берези, вільхи)» ВеБ, ВеНЗн, [кокбци] «сережки на деревах (зокрема, у верби, берези)» ВеБ, ВеНЗн, [кокоцькі] «сережки (у вільхи)» ВеБ;— очевидно, результат видозміни слова [котик] «сережка (на дереві)», зближеного з словом [кбкош] «півень». — Див. ще котик, кбкош1.
[кокотіти] «лепетати, базікати», [кб-кот] «пустун, жвава дитина», [кдкотень] «тс.»;—очевидно, пов’язане з ко-ко (виг.), 506
[кокати] «сокотати». — Зіашзкі II 332; ЗССЯ 10, 117—118. — Див. ще кбко1.
кокотка «жінка легкої поведінки»;— р. болг. кокотка, бр. какбтка, п. слц. кокоіа, кокоіка, ч. кокоіа, схв. кокдта, слн. кокбіа; — запозичення з французької мови; фр. сосоїіе, спочатку «курочка, курка», (перен.) «кокотка» є звуконаслідувальним утворенням з дитячої мови того ж походження, що й сосо «яйце», разом з яким пов’язується з криком курки. — СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8, 193; Фасмер II 284; 81ашзкі II 340; БЕР II 539; ВІосЬ І 157, 176; Паигаі 185. — Див. ще кбко2.—Пор. кокетка.
[кбкоть] «кіготь, пазур» Ж, Л;— очевидно, результат видозміни форми [кохать], пов’язаної з кіготь (див.).
[кбкош1] (орн.) «півень», [кокбшка] «курка, квочка», [кокбшний] «чванливий, пихатий», кокошитися «триматися зарозуміло, гордовито; бундючитися, чванитися, хизуватися»;—р. фольк. [кокоша] «зозуля», ст. кокошь «курка, квочка», др. кокошь, п. кокозх «тс.», ч. заст. рідк. кокоз «півень», ст. коке§ «репіз», слц. [кокоз] «півень; репіз», вл. нл. коко§ «курка, квочка», болг. заст. [кбкош] «курка», м. кокбшка, схв. кбкош, слн. кокоз «тс.», стел, кокошь «тс.; квочка»; — псл. кокошь «півень; курка, квочка», похідне від звуконаслідувального вигуку ко-ко, що імітує сокоріння курки, півня, до якого зводиться також паралельне за словотворчою структурою й семантикою кокоі-ь «півень» і віддаленіше укр. [кбкот] «пустун; пустотлива, жвава дитина».— Фасмер II 284; КЗСРЯ 204; Преобр. 331—332; 81ашзкі II 338— 339 , 340; Вгйскпег 244; МасЬекЕЗЛС 267; НоІиЬ— Кор. 175; 8сЬизіег-8ешс 589; БЕР II 540—541; ЗССЯ 10, 115—116; Вегп. І 540—541; Мікі. ЕХУ 122; МіЬаііа 8Іийіі зі сегсеіагі 1іп§иізіісе 1.3, 376. — Див. ще КОКО1.— Пор. кокотіти.
кбкош2 «курок (у рушниці)» Ж;— запозичення з угорської мови; уг. каказ «півень; курок», слово слов’янського походження, наявне також в українській мові (пор. укр. [кбкош] «півень»), у значенні «курок» (з 1838 р.) є, очевидно, калькою нім. НаЬп «півень; ку
рок». — Желех. І 357; Кпіегза 239 — 240; МЬІТЕЗг II 311. — Див. ще кбкош1.— Пор. курок.
[кокбша] «жарене кукурудзяне зерно (тріснуте, з вивернутим назовні білим вмістом)» Ме;— запозичення з молдавської чи румунської мови; молд. кокоиієй (рУм. сосо$еі) «півники; підсмажені зерна кукурудзи» є формою множини від молд. коксшел (рум. сосо-$е1) «півник», зменш, від молд. кукбш, кокбш (рум. сосо$) «півень», запозиченого з слов’янських мов (пор. укр. [кбкош] «півень», болг. [кбкош] «курка», схв. кокбш «тс.»). — СДЕЛМ 215; Е)ЕРМ 163- — Див. ще кбкош1.
[кокбші] (мн.) «ноги»;—неясне.
кокс «основний продукт сухої дистиляції кам’яного вугілля», [кбкус] «тс.», коксувати, коксівний, коксувальний; — р. бр. болг. м. кокс, п. ч. слц. вл. кока, схв. кокс, слн. кокз;—запозичене, очевидно, через російське посередництво з німецької мови; н. Кокз «кокс» походить від англ. сокез «тс.», мн. від соке «тс.; серцевина, ядро; кісточка (плоду); попіл, зола», спорідненого з сангл. кеікез «риб’яча ікра», шв. [каїк] «серцевина (дерева), стрижень», гр. "[еХре «зубець часнику», адкїс «тс.».— СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8, 194; Фасмер II 284; Зіашзкі II 340—341; НоІиЬ—Ьуег 247; МасЬек Е8ЛС 267; БЕР II 543; К1и£е— Міігка 389; Кіеіп 311.
кск-сагйз (бот.) «каучуконосна рослина Тагахасиш кок-за§Ьуз Роб.»; — р. бр. кок-сагьіз, п. кок-за§іг, ч. слц. кокза§уг, болг. коксагйс, слн. кокза§іг; — очевидно, через російське посередництво запозичено з казахської мови; каз. кек сагіз «кок-сагиз» (букв, «зелений каучук») утворене з основ слів квк «синій, небо; зелень, зелений; сірий (про масть); сизий; пліснява», спорідненого 3 тур. §ок «небо; блакитний, лазуровий; синій», тат. кук «тс.», як. кувх «синій, блакитний; зелений», чув. кавак «синій, блакитний; сизий; сивий», монг. кбке «синій, зелений», і сагіз «каучук; жувальна смола», спорідненого з хак. сагьіс «жувальна смола», башк. Нагьіз, уйг. сериз «тс.», тат. сагьіз «смола на шпилькових деревах», чув. сухар «сірка
жувальна; соснова живиця, вишневий глей»; назва рослини пов’язана з її каучуконосністю, наявністю в ній клейкого смолоподібного соку. — СІС 337; Акуленко 142; Шанский ЗСРЯ II 8, 194; 1 Шипова 191; Кораїіпзкі 501; РЧДБЕ 295; Радлов II 1218—1221, IV 270; Егоров 96, 198; Казапеп УегзисЬ 287, 396.
коктейль «напій із суміші горілки, вин, соків, вершків, морозива тощо; кінь з підрізаним хвостом»;—р. коктейль, бр. кактзйль, п. кокіа]1 (соскіаіі), ч. кокіаіі (соскіаіі), слц. кокіаіі, болг. кбктайл, кбктейл, м. коктел, схв. кдк-тел, слн. кокіа]1; — запозичення з англійської мови; англ. соскіаіі «коктейль» (букв, «півнячий хвіст») є складним словом, утвореним з іменників соск «півень», слова звуконаслідувального походження, і Іаіі «хвіст», спорідненого з двн. га§а1, гот. Іа§1 «волосся», дісл. іа§1 «кінський хвіст», дірл. бПаІ «локон волосся, кучері», дінд. база «бахрома, торочки»; назва напою пояснюється строкатістю суміші його складників, порівнюваних із строкатістю півнячого хвоста. — СІС 337; Шанский ЗСРЯ II 8, 194—195; Кораїіпзкі 176, 501; НоІиЬ — Буег 247; БЕР II 543; Кіеіп 306, 1566.
[кбкус] (бот.) «перстач Кранца, Ро-іепііііа Сгапігіі Веск. (Роїепііііа уегпа Б.)»;—неясне; можливо, утворення від гр. хбхход «кісточка (плоду); сім’ячко, зерно» у зв’язку з видовжено-яйцеподібною формою плодиків цієї рослини (Ві-сюліна—Клоков 210—211; Нейштадт 321—324; Симоновий 375—376).
кол, колак —див. ікло.
[колан] «вовняна або бавовняна пов’язка у вигляді широкої стрічки» Я; — можливо, запозичення з сербохорватської мови (переселенців з Югославії); схв. колан «жіночий (пістрявотканий) поясок» є похідним від коло «круг».
[коластра] «молозиво» Ж, [колчстра, кувастра'Ак, куластра, кулейстраЖ, ку-лястра, курастраЖІ «тс.»;—п. [киїазіга], ч. [кигазіуа, кигазіуа], слц. [киїаізіта, кигазіуа] «тс.», [киї’азітаі «їжа, печиво з молозива», [кигазіа] «юшка з молозива», болг. коластра «молозиво», [куластра], схв. копазіга «тс.»;— запозичення з східнороманських мов; рум. согазіга «моло
зиво», согазїа, Ісогазіа, сигазіа, сигазїга], молд. кораслз разом із формами з -1-рум. соїазіга, Ісиїазіга], молд. кола-стрз, куластрз зводяться до лат. [*со-Іазіга], що продовжує етимологічно неясне лат. соїозіга (соїозїгит) «тс.».— Мельничук Молд. зл. 168; Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 108; Кобилянський Гуп. гов. 84; 8сЬе1ибко 137; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 134; УгаЬіе Ноінапозіауіса 14, 157; Клепикова 109 — 116; Біахузкі III 357—358; Маскек Е8ЛС 306; БЕР II 548; 8кок II 137; Вегп. І 542; Мікі. ЕХУ 123; Сгап]а1а 326—328; СДЕЛМ 203; Ризсагіи 40; Таїсіє—Ноїт. І 247; Егпоиі—Меіііеі І 133.
колба «скляна посудина з видовженою шийкою»;—р. бр. болг. колба, п. коІЬа, ч. заст. коІЬа «тс.»;—очевидно, через російське і польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. КоІЬеп (<двн. коІЬо «товстий ціпок») «дрючок; поршень; колба; приклад (рушниці)» споріднене з дісл. кбіїг «спис (для метання); стріла; бульба», псл. £ІоЬіїі, §1оЬа, укр. [глоба] «зігнуте дерево; клин; турбота». — СІС 338; Фасмер II 286; 81ашзкі II 345; МасЬек Е8ЛС 267; НоІиЬ—Буег 247; БЕР II 549; К1и§е— Міігка 389. — Див. іце глоба.
колгосп, колгоспник, колгоспівський, конгбспний; — складноскорочене слово, утворене з початкових частин прикметника й іменника у словосполученні колективне господарство як калька р. колхдз із коллектйвное хазяйство.— СУМ IV 216. — Див. ще господь, колектив.
[колдибахнути] «випити (дзвінко)» Я;— афективне утворення, можливо, пов’язане з р. [колдьібахнуть] «кинути з шумом у воду; шубовснути».
[колдовина) «жінка-знахарка» Ва; — очевидно, видозмінене запозичення з російської мови; р. колдовать «чаклувати» (первісно «замовляти, заклинати») споріднене з лит. каІЬа «мова», лтс. каїаба «шум, сварка», лат. саіо «викликаю, скликаю», гр. хаХе® «кличу», хеХабое «шум», двн. Ьаібп «кликати; приносити», Ьоібп «тс.», псл. *ко1ко1,ь «дзвін», укр. [колокіл] «тс.».— Фасмер II 287—288, 294; Ильинский РФВ 62, 250; Егаепкеї 207—208;
\¥а1<іе—Ноїт. І 141—142; Егізк І 762—763; Рокоту 548. — Див. ще колокіл.
колдуни «видпиріжків з м’ясом»;—р. колдуньцбр. калдуньї «тс.», п. ст. діал. каМоп «тс.; нутрощі», ч. каИоип (каїіоип) «гусячі потрухи», вл. каМопу (кул.) «рубці», нл. каМипу «нутрощі, тельбухи»; — давнє запозичення з німецької мови; свн. каИйпе, нвн. [Каїбаипе] «кишки, потрухи; рубці» походить від слат. саідйпа <*са1-бигаеп, очевидно, «свіжі, ще теплі потрухи», яке зводиться до лат. саіібиз «теплий», пов’язаного з саіеге «бути теплим».— Фасмер II 288; 8Іа\узкі II 35; МасЬек Е8ЛС 236; 8сЬизіег-8е\ус 485; Вегп. І 472; К1и§е—Міігка 340.—Див. ще калорія.—Пор. кавдун.
колега, колегіум «закритий середній або вищий навчальний заклад у XVI — XVIII ст.», колегія, [колежанксЛ «колега (жінка)» Я, колегіальний; — р. коллега, бр. колега, п. ч. слц. вл. ко1е§а, болг. м. схв. колега, слн. коїе^а; — запозичення з латинської мови; лат. со11е§а «спільно обраний товариш по роботі в державній установі; товариш по службі; співробітник» пов’язане з со11е§іипі «товариство, спільна державна служба; співробітництво; колегія» і утворене за допомогою префікса соп - (>сої-) «з-» і дієслова 1е£о «збираю; обираю». — СІС 338; Фасмер II 292; 81атекі II 349—350; Вгйск-пег 245; Кораііпзкі 502; НоІиЬ—Буег 247; БЕР II 551; Маігепаиег 210; ШаШе— Ноїт. І 244, 779 -780, 789—790;Егпоиі — Меіііеі І 131, 353—354. — Див. ще коаліція, легальний.
[колеїна] «колія» Я;—очевидно, запозичення з польської мови; п. коїеіпа «колія» вважається запозиченням із східнослов’янських мов; р. [колеина], бр. каляіна є похідними від р. колея, бр. каляя, споріднених з укр. колія.— 81ашзкі II 350; ЛР 35, 371—373; Каг-1о\\їс2 86Р II 400. — Див. ще колія.
колектив, колективізація, колективізм, колективіст, колективістичний, колективний, колективізувати; — р. кол-лектйв, бр. калектьіу, п. коїекіуу/, ч. коїекїіу, слц. слн. коїекїіу, вл. нл. ко-Іекїіху, болг. м. колектив, схв. колектив;— очевидно, через російське по
середництво запозичене з німецької мови; н. Коїіекііу «колектив» походить від слат. соїіесііуиз «спільний», лат. соїіес-іТуиз «збірний; нагромаджений», пов’язаного з дієсловом соїіі^о «збираю, набираю, нагромаджую», утвореним за допомогою префікса сої- (<соп-) «з-» від дієслова 1е£о «збираю, набираю».— СІС 338; Шанский ЗСРЯ II 8, 204; Кораііпзкі 502; НоІиЬ—Ьуег 247—248; БЕР II 552; \Макіе—Ноїт. І 780; Егпоиі—Меіі-Іеі І 348—350.— Див. ще коаліція, легальний.
колектор «установа чи особа, яка щось збирає або розподіляє; частина динамомашини; трубопровід, труба; підземна галерея»;—р. коллектор, бр. ка-лектар, п. ч. слц. коїекіог, болг. м. колектор, схв. колектор, слн коїекіог; — очевидно, запозичення з новолатинської мови; нлат. соїіесіог «збирач» пов’язане з дієсловом со!1і§о «збираю, набираю, нагромаджую».—СІС 339; Шанский ЗСРЯ П 8, 204—205; Кораііпзкі 502; НоІиЬ — Еуег 247—248; РЧДБЕ 341; КІеіп 312, 313; Наи/аі 187; ВІосЬ 160.—Див. ще колектив.
колекція, колекціонер, колекціонерство, колекціонувати; — р. коллекция, бр. калекцьія, п. ко!екс]а, ч. коіексе, слц. коїексіа, вл. коіексЦа, болг. ко-лекция, м. колекцща, схв. колвкциіа, слн. коіексі]'а; — запозичення з латинської мови; лат. соііесііб «збирання, збір; короткий огляд» є похідним від дієслова соШ§о «збираю; підбираю; підіймаю».— СІС 339; Шанский ЗСРЯ II 8, 205; 81а\узкі II 351; Кораііпзкі 502; НоІиЬ—Буег 247—248; БЕР II 553,— Див. ще колектив.
коленкор «фарбована бавовняна проклеєна тканина»;—запозичене з французької мови (очевидно, через російську); фр. саіепсаг «ситець, бавовняна фарбована тканина» походить від перс, каіаткаг «вид фарбованої тканини»; виведення р. коленкор з фр. соіісоі «коленкор», утвореного від назви міста Ка-Іікаіі (Саіісиі) «Калькутта (в Індії)» (Горяев 150; ЬокоізсЬ 83), сумнівне.— СІС 339; Шанский ЗСРЯ II 8, 198; Фасмер II 289; Преобр. І 333; Маігепаиег 190; Оаигаі 129; Саті11зсЬе§ 173.
[колесачкй] «сорт великих яблук» Ж; — неясне, можливо, утворене на основі колесо у зв’язку з великим розміром яблук.
(колесниця) «дранка, дранина» Я;— неясне.
колесо, колесар, колесйти, колеснйк, колеснйцтво, колеснйця, колесня, колесувати, колешня — див. коло1.
[колестовати] «ганити, ображати» Я; — неясне; можливо, результат видозміни колесувати «піддавати жорстокій смертній карі, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться», викликаної зближенням з п. тоіезіохуас «набридати, надокучати, чіплятися (до когось)».
колеша, колешєник —див. куліш.
[колея] (у сполученні к. залізна) «залізниця» Ж, [колій] Ж, [колія] «тс.» Ж; — видозмінене запозичення з польської мови; п. коїе] (Іеіагпа) «залізниця» (букв, «(залізна) колія») є, мабуть, неточною калькою фр. сЬетіп бе їег «залізниця» (букв, «дорога залізна»),— Зіашзкі II 350—351. — Див. ще колія.
коли «в який час; аж ось, як ось; в той час як, після того як; як, якщо», [коль] «в який час; як, якщо» Ж, відколи, [звідколи] «відколи», [звідукіль] «тс.», [наколи] «коли, якщо», [наколь, накой] «тс.» Ж;—р- заст. коли «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]», коло «як, якщо», бр. калі «коли», др. коли «в який час, коли; як, якщо», коль «як, якщо», болг. [коле] «як», [коль], заст. [коли] «тс., якщо; коли, в який час», схв. [коЦе] (у виразах пЦе ті к61]е «не маю часу», букв, «не маю коли», петат коЦе «тс.»), ст. Ікоіі] «тс., скільки, як», слн. кбіі «наскільки, скільки», кбіі «як багато; досить», стел, коли «коли, в який час; скільки», коль «як; як багато; скільки»; — псл. коїе/ коїі/коіь «коли, в який час; як, якщо; скільки», результат розширення суфіксальним формантом -1-(е, і/ь), пов’язаним з часткою псл. Іі/Іь «чи», займенникової основи *ко-, утвореної, як і коренева частина кт>- питально-відносного займенника кьіо «хто», від питального займенника *кг>, що продовжує іє. *к!о-/кйе-/кйі-; — споріднене
з лит. кеіі «декілька; скільки, як багато; деякі», кбі «як довго; поки», кбііаі, кбіеі «тс.», гр. лі)%іхоє «наскільки великий», лат. циаііз «який»; слов’янські прислівники з кінцевим -ь, можливо, більш давні порівняно з коїі, коїе, що тлумачаться або як прислівникові утворення, видозмінені за аналогією до інших прислівників на -і, -е (8рес1іі К2 52, 90), або як адвербіалізовані займенниково-прислівникові утворення у різних формах місц. в. одн., співвідносні з коїь, старим зн. в. одн. (Уопбгак І 482); генетичне розмежування сл. коїі/ коїь «коли, в який час; як, якщо» і питального коїі «скільки, наскільки» недостатньо аргументоване, як і зближення -коїі у постпозиції до займенників, прислівників і частки пі «ні» з дінд. ккаїп (па ккаїи «ніколи, зовсім ні»), ккаїц «справді, дійсно» (Маскек Е8.ІС8 214; 81ауіа 16, 168—170; 23, 67).— ІУМ Морфологія 345, 349, 363—364, 449, 460 —461, 467; Лукінова Вступ 206; Фасмер 11 290; КЗСРЯ 205; Преобр. І 334—335; Зіам'зкі II 361—363; Вгйскпег 246—247; НоІиЬ—Ьуег 248; БЕР II 549—550, 555, 563—564; ЗССЯ 10, 85—86; Вегп. І 673—674; Мейе ОЯ 377, 378; Уаіііапі Сг. сотр. II 703; Тгаиїтапп 111; \¥а1(іе—Ноїт. II 397, 405; Вги^тапп Сгишігізз II 1, 382; ІЕ 4, 226; Ргеїіумііг ВВ 22, 96; Вепмепіз-іе 8ішіі Ьаііісі III 128; Рокогпу 646.— Див. ще ли, хто.— Пор. кілька®, кой.
Іколйба] «пастуший курінь; зимове дерев’яне житло гуцулів-лісорубів», [ко-ліба] «тс.» ВеЛ, [кулйба] «курінь, хатинка» Мо, їпрйколибок] Доп. УжДУ IV, ст. колйба «пастуший курінь» (XVII ст.);— п. коїіЬа «тс., примітивна будова; покрівля з дощок (для соломи)», коїеЬа «пастуший курінь (у горах)», ч. коїіЬа «тс., дерев’яна будівля (курінь)», слц. коїіЬа «тс.», болг. колйба «тс,, невеликий дім, хатинка», м. колйба «тс.», схв. кд-либа «хатина, халупа; курінь», колеба «тс.», ст. кб!іЬа«тс.; кухня», слн. коїіЬа «барак; дерев’яна сторожка»; — мандрівне пастуше слово; для української і західнослов’янських мов імовірне румунське посередництво; рум. соїіЬа «халупка», як і уг. каїіЬа «курінь, примітивна 510
хатинка», алб. каїіЬе «злиденна хатка», запозичене від південних слов’ян, до яких, очевидно, прийшло з грецької мови (пор. гр. наЬ6|Зг| «мазанка, хата; покриття; завіса»); припускається давня спорідненість із словом халупа; сумнівне посередництво тур. киїйЬе «курінь; хатина; будка», [каїіЬа, коїіЬа] «тс.» (Кагіо'місг 8 XV О 93; Маїіподакі Рохргам'у 17, 9; Фасмер ГСЗ 2, 243; З, 92; Уазтег АЇ81РЙ 38, 282—283; 2181РН 4, 283; 5, 285; К81 5, 141—142; Вегп. І 546) або фракійське (Нотапзкі РЕ8 2, 51—55). — Дзендзелівський ОЛА 1965, 129; Присяжнюк УМЛШ 1976/7, 84; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 131; 81а\узкі II 354—355; Вгйскпег 246; Маскек Е8ЛС 214; БЕР II 555—556; 8кок II 124; ЗССЯ 10, 162—164; Клепи-кова 207—217; Сл. ибалк. язьїкозн. 191; Сгекапошзкі ХУзі^р 168, 419, 424; Мікі. Е\¥ 125; Кпіегза І 1,244; СгапіаІаЗІЗ — 315; Нерознак 198. — Пор. халупа.
[колибати] «розхитувати, коливати» Ж, [колебати, комбати] «тс.» Ж> Іко-лйбка] «колиска Я; дерев’яна або металева втулка в колесі» Л, [колюбка] «тс.» Ж, [колібанець] «невеликий важіль» Ж, [кдлібень] «маятник, висок» Ж, [колебний] «хиткий, слабий (про здоров’я); нетвердий (про ходу); який коливається» Ж, [кдлібний] «який гойдається» Ж; — р- колебать «колисати, хитати», [кольїбать] «тс.; гойдати», [кулибать] «тс.», др. колебатися «колисатися, хитатися», колебатися «тс.», п. вл. коїеЬас «колисати, колихати», ч. коїеЬаіі, ко-ІіЬаІі, слц. коїетЬаі’, [коїітЬаГ], нл коїеказ «тс.», болг. колебая се «вагаюся», м. колеба «колише» (дитину), схв. колебати «колисати, гойдати», колебати се «вагатися», ст. ко1]’еЬаіі «колисати, гойдати», слн. коїеЬаіі «коливати», стел, коливати «колисати, хитати»;—псл. коїеЬаіі/коІеЬаіі «колисати; хитати»;— етимологічно неясне; виводилося з ко- і *1оіЬ- (Маскек Е8ЛС 268; ЗССЯ 10, 129— 130, 164); зіставлялося з дангл. зсеіїап «гойдатися», дісл. зкіаїїа «тс.; дрижати», двн. зсіїпї «очерет» (2ирііга С6 154; Еіск III 461; Неііциізі 972); тлумачилось як звуконаслідувальне (Вегп. І 545; 81а-«зкі II 347—348; 8кок II
125); разом з колисати, колихати зводилось до псл. коїо «колесо» або до його кореня іє. *кио1- (Вгйскпег 245; БЕР II 550); малопереконливі зіставлення з дінд. зкЬаІаІі «спотикається, хитається» (Потебня К ист. зв. III 110; РФВ 4, 210), болг. клатя се «гойдаюся, хитаюся» (Младенов 246), як і виведення від гіпотетичних *ко!ьЬа «возіння», *ко1ііі «возити» (Маїизіак Рог. ]^г. 11, 151—153).— Шанский ЗСРЯ II 8, 197; Фасмер II 288; Преобр. І 333; 8сІпі5Іег-8е\сс 599—600.— Пор. коливати, колисати.
коливати «хитати, колихати; гойдати», коливальний, коливний; — бр. ка-льіваць «колисати, хитати»;—очевидно, результат контамінації дієслів колибати (колебати) і кивати (див.).
коливо1 «поминальна кутя», [колего Пі, колово Ж) «тс.»;—р. болг. діал. коливо, др. коливо, схв. коливо, цсл. коливо «тс.»;—через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; сгр. хбХХнра (мн.) «кутя (варена пшениця, що роздавалася парафіянам у церкві в певні дні, як правило, у зв’язку з поминками); [варена пшениця]» разом із формою чол. р. х6Х.Ал>род «дрібна розмінна монета, мала золота гиря; вексельний курс, завдаток», мабуть, є давнім запозиченням із семітських мов (пор. гебр. Ьаіар «зміна; вексель»),— Фасмер II 291; ГСЗ 2, 244; З, 92; БЕР II 556; 8кок II 130; Десниц-кая Сл. язнкозн. 1983, 83; Вегп. І 547; Егізк І 900; Воізасц 485.
[коливо2] «курінь запорізький» Ж, Пі, [колего] «тс.» Пі;—неясне; можливо, результат видозміни слова [колйба] «житло чабанів, пастуший курінь; зимове дерев’яне житло лісорубів» або похідне від коло.
[колигати] «хитатися, коливатися» Я; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни дієслова колихати «коливати, хитати» під впливом кульгати «шкандибати».
колимага «старовинний закритий екіпаж; громіздкий і незграбний екіпаж, візок», [колимаг] «шатро, намет», [ка-ламашка] «безтарка» ЛЧерк; — р. заст. колимага «колимага», [каламага, колимага] «шлюбний поїзд; візок, у якому
їде молода», бр. каламажка «бричка, коляска; візок», др. колимогт> «шатро», колимага «табір; табірна стоянка», колт>-маг-ь «тс.», п. ст. ко1іма§а «візок», ч. ст. коїітаЬ «тс.», [коїтаЬа] «одномісна тачка», слц. коїітаЬа «парадний критий віз», цсл. колимог'ь «шатро», коли-лмгт, «тс.»; — слово без переконливого пояснення; можливо, давнє запозичення з монгольських мов, яке прийшло через тюркське посередництво; пор. монг. хальмаг (<*ца1і-мад >дтюрк. *ца-Іу-шар) «калмик», букв, «високі вози-намети» (Корш САН 1632;Меп§ез 2І81РЬ 23, 327—334); менш переконливе пов’язання (Вап§-6аЬеіп, 8іІ2ип§зЬегісЬ1е Нег РгеиззізсНеп Академіє сіег ІУіззеп-зсЬаІіеп. РЬіІоз.-Ьізі. Кіаззе 1931, 484) з дтюрк. кй1йп§й «судно»; сумнівним є виведення слова від сгр. хакщшатіот «оболонка, покров» (Срезневский І 1252), пояснення його як складного утворення, пов’язаного з коїо «коло, колесо» і п. ст. ша§а, маіа «візок» (Вгйскпег 246) або з *ко1і-1і «ходити, рухатися» і шо§ь (ша-§а) «житло» (Мозгупзкі Р2ЛР 106).— Фасмер—Трубачев II 291; Шипова 193; 81ашзкі II 34—35; МасЬек Е8ЛС 269.
колисати «колихати», колисанка «колискова пісня; [дитяча колиска]», колиска, колискова «пісня, яку співають, заколисуючи дитину», колисочний «колисковий» Пі; — р. [колисать] «гойдати, колихати», бр. [калисачка] «колиска», калйска «тс.», п. коїузас «гойдати, колихати, коливати», ч. коїізаіі «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.), слц. коїізаі, «тс.», вл. коїзас «гойдати на колінах»; — псл. (пн.) [коїузаіі] «колисати, коливати», як і паралельне [коїухаїі] «тс.», найчастіше зближується з псл. [ко-Іііі] «кружляти, крутити, вертіти», представленим у п. коїохсас «тс.; колесити, кодувати», ст. коїіс «кружляти», схв. ст. коїііі «оточити», укр. колувати «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати», яке походить від коїо «коло, круг; колесо», пор. також м. [коле] «колисає, гойдає»; виведення п. коїузас від *ко-Іуза, гіпотетичного демінутива до коїо (Маінзіак Рог. [ех. 11, 136—138), недостатньо аргументоване; неприйнятне тлу
мачення північнослов’янських форм як звуконаслідувальних утворень (Вегп. І 545); заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ко- і основи *іЬ-за-, реконструйованої у зв’язку з лтс. ІаїЬз «тонкий, слабий» (ЗССЯ 10, 130, 165—166) або з лат. ІїЬгаге «розгойдувати, кидати» (НоІиЬ—Ьуег 248; МасЬек Е8ЛС8 214; 8Ьогпік РЕВЮ І 84).— Фасмер II 299; Біаи-зкі II 376—379; Вгйскпег 249. — Див. ще коло1. — Пор. колибати.
колихати «злегка гойдати; колисати», колихатися «коливатися; похитуватися; хитатися», [колйх] (виг.) Я, [коли-халочка] «та, що гойдає колиску, няня», [колихальниця] «тс.» Я; — р. колихать «колихати», бр. калихаць, п. [коїусЬас] «тс.» (з укр. або бр.);—-псл. (пн.) [коїу-хаіі] «колисати, гойдати», пов’язане чергуванням приголосних з і х з паралельним [коїузаіі] «тс.».— Фасмер II 299; ВІатекі II 376—377; ЗССЯ 10, 165—166; Вегп. І 545. — Див. ще колисати.
Іколйцяі (іхт.) «щиповка звичайна, СоЬіііз іаепіа Ь.» Ж; — очевидно, похідне утворення від колоти, зумовлене тим, що на голові риби є підочні колючки, а також попереду очей поздовжній досить гострий кіль (Маркевич — Короткий 141—142). — Див. ще колоти.
колібрі (орн.) «ТгосЬіІиз Ь.»;— р. болг. м. колйбри, бр. калібри, п. коїіЬег, рідк. коїіЬг, заст. коїіЬгу (мн.), коїі-Ьгук, коїиЬег, ч. коїіЬгік, заст. коїіЬг, коїіЬгі, слц. коїіЬгік, вл. коїіЬгік, схв. кдлибар, слн. коїіЬгі; — запозичення з французької мови; фр. соїіЬгі разом з ісп. порт. соїіЬгі походить від каріб. (га-лібі) со1-іЬ(а)гі «колібрі», букв, «сяюча поверхня»; назва птаха зумовлена його яскравим, блискучим оперенням. — СІС 339; Фасмер II 290; 81ашзкі II 355; МасЬек Е84С 269; НоІиЬ—Ьуег 248; БЕР II 556; ВІосЬ 159; Паихаі 186; Кіице— Міігка 389; ЬокоізсЬ ЕАУАІУ 42 —43.
колізія «зіткнення протилежних сил, інтересів, прагнень»; — р. коллйзия, бр. колізія, п. ко!іг]а, ч. коїіге, слц. коїігіа, вл. ко1ігі]‘а, болг. колйзия, м. колизиіа, схв. кдлизща, слн. ко1іхі]а;—запозичення з латинської мови; лат. соІІПіб «зіткнення; струс, хитання, коливання» по
в’язане з дієсловом соІІТсІо «ударяю одне одним; зіштовхую, стикаю; роздавлюю; сварю, озброюю, підбурюю», утвореним за допомогою префікса соп-(>соі-) «з-» від етимологічно неясного дієслова Іаесіо «ушкоджую, псую; порушую; дратую, ображаю, засмучую; шкоджу». — СІС 339; Шанский ЗСРЯ II 8, 206; 81а\сзкі II 356; Кораііпзкі 503; НоІиЬ—Ьуег 248; РЧДБЕ 342; ЇУаІде— Ноїт. І 749; Егпоиі—МеіПеі І 337.— Див. ще коаліція.
Коліївщина «велике народно-визвольне повстання на Правобережній Україні 1768 р.»;—р. Колийвіцина «тс.»; — похідне утворення від кіл (род. в. кола)-, назва зумовлена тим, що кіл був зброєю значної частини повстанців. — УРЕ VII 5.—-Див. ще колоти.
коліки (мн.) «різкі колючі болі, переважно у черевній порожнині»;— р. болг.
' кблики (мн.), кблика (одн.), п. ч. слц. нл. коїіка, вл. слн. кбііка, схв. колика «тс.»; — запозичення з середньолатинської мови; слат. соііса (раззіо) «всяка болюча хвороба нутрощів» (букв, «хвороба ободової кишки») пов’язане з гр. хюМхт; (\’6<то5) «біль, хвороба ободової КИШКИ», у якому прикметник Х(0ЛлХ7| «пов’язаний з ободовою кишкою» є похідним від хиАо»- «член (тіла); товста кишка, ободова кишка», спорідненого з псл. коїепо, укр. коліно.— Шанский ЗСРЯ 118,200—201; 81ам?зкі II 356—357;Ма-сЬекЕ84С 214; НоІиЬ—Ьуег 248; 8сЬиз-іег-8е\ус 602; БЕР II 557; Ву)акли]а 439; К1и§е—Міігка 389; Егізк II 60—61;
Воізасц 543. — Див. ще коліно.
коліно «суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкові кістки; місце згину ноги; певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин; покоління в родоводі, рід», колінко «коліно», [коління] «коліна», [колінце] «частина стебла рослини», [колінчик] «тс.», [колінці] «щиколотки» ВеУг, [колінячка] «хвороба ніг у овець та курей» Ж, [колінковатий] «вузлуватий» Ж, колінкуватий «тс.; який складається з колін» СУМ, Г, [коліну-ватий] «тс.; звивистий, покручений», колінний, колінчастий, колінчатий СУМ, Ж, [колінйчитися] «згинатися» (про дріт) Ж, колінкувати «повзати; стояти на
колінах» СУМ, УРС, {колінчити] «бити (коліном?)» СУМ, Г, [колінячити] «хворіти на ноги» (про овець і курей) Ж, Ідо-колінниці] «вид довгих панчох у гуцулів», {навколінки} «на коліна; на колінах», {навколінці}, навколішки, навкблюшки «тс.», навколішках, «на колінах», навкб-люшках (розм.) «тс.», {навкбльки} «навколішки», наколінник «пов’язка, накладка, що носиться на коліні; частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно», {наколінниці] «вид гуцульських жіночих гамаш з білої вовни, які зав’язують вище колін» Шух, Г, наколінний, {накблінках] «навколішках» Ж, надколінок (анат.), надколінний, підколінник, підколінок, підколінний, {поколінець} «той, хто носить короткий (до колін) одяг» Нед, {поколін-ник] «пальто до колін; великий горщик» Нед, {поколінниці] «довгі панчохи», покоління «сукупність родичів; потомство тварин або рослин; люди близького віку; (заст.) плем’я, рід, родина», поколінний, {сколінйчитися] «ослабнути на ноги», {сколінкуватіти] «тс.»; — р. колено, бр. калена, др. колоно «місце згину ноги; плем’я, покоління», п. коїапо «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави», ч. слц. вл. коїепо «тс.», нл. коїепо «коліно», полаб. і’ііГоп, болг. коляно «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження», [колено] «задруга, артіль», м. колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я», коляно, схв. колено, колено, слн. коїепо, стел, коліїно «тс.»;—псл. коїепо «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід», пов’язане чергуванням голосних з *се1пь (<*ке1пь) «член, частина»;— споріднене з лит. кеіепаз «коліно, колінна чашечка» і кеіуз «коліно», [кеііаз] «колінце (рослини)», лтс. сеііз «коліно», а також гр. хаАот «член (тіла); кінцівка»,	«стегнова кістка,
кістка плеча», хівЛ.р'ф «колінний суглоб»; до розвитку семантики «коліно, член» — «покоління, рід» пор. лат. §епи «коліно; вузол (стебла рослини)» —§епиз «рід, покоління, плем’я», гр. уєгос; «тс.»; зближення з р. колесо «колесо», прус. ро-циеІЬіоП «на колінах, навколішки»
(П)іпзкі) АЇБІРЬ 29, 163—164) викликає сумнів; неприйнятне розмежування р. колено «коліно, згин ноги, руки» і колено «рід, покоління» (Рогіипаіоу ВВ З, 57; МеіПеі Еіисіез 444; МББ 8, 237; К81 9, 73). —Шанский ЗСРЯ 11 8, 198; Фасмер II 289; 81а-»зкі_ II 343—344; Вгйскпег 245; Маскек Е84С 268; БсПизіег-5е\сс 601; БЕР II 565—566; ЗССЯ 10, 132—134; Трубачев Терм, родства 161; Вепуепізіе, МеіПеі, Сойеп В5Б 27,51 — 67; МеіПеі МББ 14, 375; Вегпагсі Балк. езикозн. 4, 106; Вегп. І 545—546; Ресіег-8еп КХ 39, 387; Бшпап АЇБІРії ЗО, 296— 297; КеісПеїі К7 46, 328; Тгаиітапп 125; ЗндзелинРФВ 76, 308—309; Ргаепкеї 237; Мйііі.—Епдг. І 368; Ноїтапп І 168; Рокогпу 640.—Пор. член.
колір, колорист, {кбльбр] Ж, Іколі-рбвий], колористичний, кольористий, кольоровий, [кблярний]«кольоровий» Ва; — р. бр. кблер, п. ч. слц. коїог, м. колор, схв. кдлдр, слн. коїог;—запозичення з латинської мови; лат. соїог (< еоіоз) «колір; фарба» зіставляється з дінд. загай «вершки; плівка на кип’яченому молоці», двн. Ьеіап «ховати», причому припускається первісне значення «покриття» (у т. ч. й кольорове). — Фасмер II 289; БІатекі II 359; Вгііскпег 246; НоІиЬ—Буег 249; КІіЩе—Міігка 297, 319; \\/а1с1е—Ноїш. І 196—197,247; Егпоиі— МеіПеі І 111—112, 133.
колісник, колісниця, колісня, коліс-частий, коліечатий, кбліш, колішенний, колішня, коліща, коліщатий—див. КОЛО1.
коліт «запалення слизової оболонки товстої кишки»;—бр. каліт, п. соїіііз, ч. слц. коїііісіа, болг. колйт, схв. ко-лйтис, слн. коїіііз;—очевидно, запозичення з російської мови; р. колйт походить від нлат. (мед.) СОІІІІ8 «коліт», утвореного від лат. сбіоп (сбіит) «ободова кишка; захворювання ободової кишки, коліки», слова грецького походження, або безпосередньо від гр. хшАот «член (тіла); товста кишка, ободова кишка». — СІС 339; Шанский ЗСРЯ II 8, 201; Кораїіпзкі 177; НоІиЬ—Буег 248; БЕР II 557; Ву]акли]а 439. — Див. ще коліки.
коліти «клякнути; дубіти, ціпеніти»,
заколіти «задубіти, заклякнути»; — р. колеть «заклякати; дохнути, помирати», околеть «здохнути», бр. [колець] «мерзнути»;— псл. (сх.) [коїеіі] «клякнути», похідне від коїь «кіл»; сумнівні пов’язання з лтс. аркаїа «ожеледиця», аікаїа «тс.», аікаїеілез «відпочити, набратися сил», каїзі «сохнути, засихати», свн. Іде! «втомлений», снн. ЬеІІісЬ «той, хто страждає від спраги» (ХиЬаіу АЇ81Р11 16, 395; МйЬІ. —Ешіг. І 164, II 144) і з р. калйть (Меіііеі М8Б 14, 373); семантичний розвиток р. (о)колеть «(з)дохнути» слід, очевидно, розглядати як наслідок впливу якоїсь субстратної фінно-угорської мови, де існувало близьке за звуковою формою дієслово із значенням «помирати» (пор. фін. кпоііа «умирати», ест. кооіша, морд, куломс, мар. колаш, удм. кульїньї, комі кувньї, манс. кал-, хант. %а]-, уг. І'.аі- «тс.») (Каїіша 126); прийняття тут самостійного семантичного розвитку і заперечення фінно-угорського впливу (Фасмер II 290) менш переконливе з огляду на негативні дані інших східнослов’янських мов. — ЗССЯ 10, 134; Вегп. І 551.—Див. ше кіл.
колія «наїжджене заглиблення від коліс на дорозі; залізнична чи трамвайна лінія; [поїзді; узвичаєний, природний хід життя, звичайний перебіг справ; [черга) Ж», [колій] «колія; черга» Ж;—р. колея «колія, слід коліс; залізничне полотно; дорога; спосіб життя», бр. каляя «залізнична колія», ка-ляіна «колія», п. ко!е] «залізниця; черга; (заст.) слід від коліс, колія, дорога», ч. коїе] «слід колеса, колія; рейка, залізничне полотно; [польова дорога]», ст. ко!е[е «слід колеса, колія», слц. ко-1’а], коГа]а «тс.», вл. коїііа «слід (особливо глибокий) коліс; колія», нл. кб-Н «тс.», слн. ко1е]а «слід воза»;—псл. [ко1е)а] «слід колеса», похідне від коїо «круг; колесо»; значення «черга» є наслідком впливу з боку п. коїе], у якого воно виникло в процесі семантичного розвитку. — Шанский ЗСРЯ II 8, 200; Фасмер II 290; 81ашзкі_ II 350—351; Вгйскпег 245; Масіїек ЕДІС 268; ЗсЬизіег-8ешс 602; ЗССЯ 10, 131; Мікі. Е№ 124; Вегп. І 545. — Див. ще коло1.
Іколкати] «ковтати» Ж;—неясне; можливо, звуконаслідувальне утворення.
коло1 «замкнена крива; круг; предмет, що має форму круга або кільця», кільце, кільця «гімнастичний прилад із двох підвішених обручів», [кола] «віз», [колесар] «колісний майстер» Ж, [колес-нйк] Ж, МСБГ, колісник, [коляр] «тс.», [колеснйцтво] «ремесло колісника» Ж, колісництво «тс.», колеснйця «особливо обладнаний двоколісний візок», колісниця «тс.; візок як засіб пересування у стародавніх греків і римлян; (заст.) багато прикрашений колісний екіпаж», [колесня] «верстат для вставляння спиць в обід, колісна майстерня» Ж, Г, колесо, [колесо] «кошик соняшника» Л, колечко «предмет, який має форму кола; коло, обвід», [колешня] «сарай для карет», [коліа:] «колеса, система зубчастих коліс» Ж, [коліснііці] (мн.) «передня колісна частина плуга» Ж, колісня, колішня «тс.», [колісні] (мн.) «вид вишивок» Ж, Г, [колічки] (мн.) «гс.» Ж, колісце «невелике колесо», ]колісча] «тс.», [ко-лісчатки] (мн.) «вид вишивки або прошви на білизні», [колісчатко] «різець для тіста», [коліт] «колесо на валу (над криницею?)» Г,Ж, [кдлюш] «тс.» Ж, коліща «невелике колесо», кольчуга «частина старовинного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець» (можливо, з п.), кільцюватий «схожий на кільце», кільчастий «який складається з кілець», кільчатий «тс.», [колеч-коватий] «завитий, закучерявлений» (про волосся) Ж, колісний, [колісчастий] «колісний; виготовлений, намальований з кільцями» Ж, [колісчатий, коліщатий] :<тс.» Ж, [колішенний] (у словосполученні колішенні воли «перша пара волів, що йдуть біля колішні плуга») Г, Ж, [колюиіенний] «тс.», кільцювати «насаджувати мічені кільця; робити круговий зріз; обмазувати смолою навколо стовбур дерева», колесити «кружляти», колесувати «тс.; карати колесуванням», колувати «рухатися по колу; їхати в об’їзд», [відкблиця] «накладка на маточину для її подовження» Ж, заколесник «кілок, який закладають в отвір на осі, щоб не спадало колесо», [заколісник] «тс.» Ж, [поколесне] «подать від млино
вого колеса», [поколещина] «тс.»; — р. [коло] «круг, обід; колесо», колесо «колесо», бр. кола «коло; натовп», калясб «колесо», [калесьі] «віз, візок», др. коло «круг, дуга; колесо», колеса наз. в. мн., кола «візок», п. коїо «колесо; круг, коло», заст. коїаза «візок, карета», [ко-Іоза] «транспорт на колесах», [коїеза] «колеса» (з слц.), ч. коїо «колесо; велосипед; танок; товариство», коїезо «велике колесо», коїеза «візок», слц. коїо «круг; танок; колесо; велосипед», коїе-£о «колесо; [коло, круг]», вл. коїо «тс.; танок; гурток», коїезо «колесо; круг; велосипед», нл. [коїезо], коїазо «тс.», полаб. І’оГй «колесо», І’біа (мн.) «віз», болг. заст. [колб] «колесо; круг», коле-лб «тс.; (розм.) велосипед», м. коло «млинове колесо», схв. коло «колесо; круг; гурток, товариство; танок», колеса (мн.) «колеса», кола «екіпаж, візок, коляска, карета; автомобіль; вагон», ст. коїезо «колесо», слн. коїо «колесо, круг; танок», коїеза род. в. одн., стел, коло «колесо, круг; (мн.) візок», колесе род. в. одн.; — псл. коїо «колесо; коло, круг» (кореневе -о- вторинне замість очікуваного -е-, як у псл. пеЬо «небо», гр. хХєо? «звістка, слава») із збереженням давньої -ез-основи;— споріднене з прус, -кеіап «колесо» (у складному утворенні глаїцпа-кеїап «млинове колесо»), лтс. сіи-сеїез «двоколісний віз», дісл. кх'еі «колесо», дангл. йчеоі «тс.», гр. лбХод «вісь, полюс; небо; оберт», лоХєсо «рухаюсь навколо, обертаюсь», лєлео «рухаюсь», лат. соїо «обробляю, вирощую; населяю», дірл. сні «віз», дінд. сагаіі «мандрує, рухається», а також з реду-плікованим початковим компонентом лит. какіаз «шия» (первісно «те, що обертається»), дінд. сакгак/сакгат «колесо воза», ав. са^га-, гр. хбиХос; «круг, коло; колесо; танок, хоровод», тох. А кикаї «віз».— Критенко Вступ 515; Шанский ЗСРЯ II 8, 199; Фасмер II 289—290; 81а\Узкі II 367 —369; Вгііскпег 247—248; Маскек Е84С 270; НоІик—Ьуег 248; 8скизіег-8е\ус 595—596; БЕР II 559; Младенов 245; 8кок II 126—127; ЗССЯ 10, 141 —144; Бернштейн Очерк 1974, 148—149; Меіііеі Еішіез 357; М8Ь 14,
373; 22, 203; КЕ8 5, 12—13; Иогееп ІР 4, 320—323; УаіПапі Сіг. сотр. II 1, 237; В8Ь 52, 165; Вегп. І 548—549; Тгаиітапп 125; Топоров III 305 —307; Ргаепкеї ХІ81РИ 20, 71—72; Мйкі,— Епсіг. І 368, II 138; ЕгпоиІ—МеіІІеі 236—238; Рокоту 639—640.
коло2 «поблизу, біля; навколо, близько (про приблизну кількість, неточний час)», вкбло «навколо», [дбкола] Я, довкіл (рідк.) «тс.; кругом», довкола «тс.», довколишній, навкіл «кругом, навкруги», навколо «тс.», навколишній, [навддкола, навдбколо, надокола, надукбла, укбло]; — р. [колб] «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)», бр. [кала] «коло, біля, поруч, при», [коло] «тс.», п. коїо «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)», [коїе] «коло, біля», ч. сх.-мор. [коГе] «біля; поруч; близько», слц. поет, коїо «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги», болг. заст. [код] «біля, поруч», схв. рідк. коїо «біля, навколо»;—псл. коїо «біля, поруч, близько», прийменник, утворений на основі форми зн. в. одн. іменника коїо «коло» (пор. лат. сігсит «навколо» і зн. в. одн. від сігсиз «коло»); пізніше на українському грунті з цим прийменником злився прислівник-прийменник ст. окбло «навколо, біля», в якому зазнало редукції початкове о (результатом його неповної редукції є у, в, що зберігається в формах [вкбло] «навколо», довкола, навколо}. — Мельничук СМ III 140, 146—147; ІУМ Морфологія 437— 438; Фасмер III 129; 81а\мзкі II 369; Маскек Е8ЛС8 215; Е88Л 81. £г. 88— 91. — Див. ще коло1, бкбло.
колобок «невеликий круглий хлібець; [круглий коржик; омлет Ж.І»;— р. колобок «невеликий круглий хлібець; [круглий пиріг; пиріг довгастий; печиво, ватрушка; грудочка тіста]», [кб-лоб] «тс.», [колобан] «хліб різної форми», бр. [калаббк] «пиріжок, булочка»;—задовільного етимологічного пояснення не має; можливо, пов’язане з псл. *кІ9кь «щось скручене, звите подібно до кулі», укр. клуб; зближення з укр. [ковбан] «колода, оцупок дерева, чурбак, пень», [кбвбок] «товстіша частина дерева, від
різана від вершини; пень, колода, чур-бак», [ковбик] «шлунок», [ковбатка] «кусок м’яса», очевидно, вторинне; зіставляється також з лтс. каІЬакз «шматок хліба»; думка про зв’язок з псл. коїо «колесо», р. [коло] (КЗСРЯ 205; Горяев 151) достатньо не аргументована; з точки зору фонетики непереконливе виведення слов’янських форм від гр. хбХ-Хофод «вид пшеничного хліба, пиріг» (КогзсЬ АЇ81РИ 9, 513; Вегп. І 542-543) або від шв. кІаЬЬ «цурка», норв. кІаЬЬ «грудка» чи дісл. коИг «брус, паля, жердина» (Кпиіззоп СЬ 49; Уазтег К81 5, 136); безпідставне твердження про спорідненість із слн. зкІаЬоііпа «осад, намив» (ТогЬібгпззоп І 80).— Шанский ЗСРЯ II 8, 207; Фасмер II 292; Преобр. І 335; Соболевский ИОРЯС 27, 327; Ильинский ИОРЯС 24/1, 127, 129; Потебня ФЗ 1876 II 93; 81а\узкі II 365; Вгйскпег К2 45, 32.— Пор. клуб1, ков-баль, ковбан, ковбатка.
колобродити «безцільно ходити; тинятися; бешкетувати»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. колобродить «тс.», мабуть, пов’язане з діал. заст. коло «круг, коло» і бродить «тинятися»; менш обгрунтованим з огляду на давність (фіксується з початку XVIII ст.) і поширеність у російській мові був би розгляд укр. колобродити як власного українського утворення.— ЗССЯ 10, 144—145.—-Див. ще коло1, бродити.
[коловатень] «окремо виросле і через це гіллясте, крислате стебло конопель», [колбватиця, колбватниця] «тс.» Ж, Г;—неясне.
[колбватиця] «вертячка (овеча хвороба), НусігосерЬаІиз Нусіаіісіепз» Ж, Г, [коловатка] (ент.) «головний черв’як, що викликає у овець вертячку, Соепи-гиз сегеЬгаІіз; (вет.) вертячка» Ж, Іко-ловайка] (у сполученні мозговник к. «головний черв’як») Ж;—очевидно, пов’язане з [колувати] (<*коловати) «кружляти», похідним від коло, з огляду на те, що вівці при цій хворобі від болю починають кружляти, вертітися (пор. інші назви цієї хвороби: вертячка, вертіж).— 81а\узкі II 371. — Див. ще коло1'
[кбловатній] (бот. у сполученні кб-ловатнє зілля «розторопша плямиста, 8 і-
ІуЬиш шагіапит Оаегіп.»); — очевидно, пов’язане з [коловатень] «гіллясте крислате стебло конопель, що виросло окремо»; зв’язок міг бути зумовлений подібністю зовнішньої форми внутрішніх листочків обгортки розторопші до форми крислатого стебла конопель (Вісюлі-на—Клоков 313; СимоновиЙ 439).
[коловйна] «вибій» Ж, [колевина] «тс.» Ж;—не зовсім ясне; можливо, результат (спрощення) іменника колодбвбина «вибоїна»; може бути й давнім похідним від коло «колесо».
коловорот «ручне свердло; вир; (заст.) ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин; [верхня (рухома) подушка на передній осі воза; колода, якою повертається вітряк Г, ЖІ», (кб-ловоріт] «тс.», [колйворот] «прядка; дерев’яна колода для намотування каната; турнікет; кінний привод; верхня (рухома) подушка на передній осі воза» Ж; — р- коловорот «ручне свердло; [вир; ворот для підіймання вантажів; вигин річки; непостійна людина]», бр. калава-рбтньї «коловоротний», п. коїохугоі «вал, що обертається (з різним призначенням,— напр., у лебідці); прядка; коловорот (ворота у селі); вир», ч. коїоугаі «прядка; коловорот (у знаряддях для підіймання вантажів)», вл. коїхугоі «прядка; махове колесо», нл. коїохугоі «обертальний рух; прядка; коловорот (у підіймальних механізмах); знаряддя для звивання ниток; свердло; вертячка (хвороба овець)», схв. кбловрат «прядка; вир», слн. коїоугаі «прядка; коловорот (як підіймальний механізм)»;—псл. *ко1оуогі'ь, складне слово, утворене з основ коїо «колесо» і *уьгіеіі «вертіти» з вихідним значенням «знаряддя, що обертається за допомогою колеса; обертання навколо (колесом), кружляння».— ЗІахузкі II 371—373; Маскек Е83С 270; 8ски8іег-8ехус 598—599; ЗССЯ 10, 149.— Див. ще вертіти, КОЛО1.
колода «стовбур зрубаного дерева; обрубок товстої деревини; комплект гральних карт; (мн.) масивні дерев’яні кайдани, диба», [колітка] «оправа чи ручка (до ножа)» Ж, колодка «тс.; невелика колода; копил; взуття з дерев’я-
ною підошвою або видовбане з дерева; брусок у гальмі; планка з орденською стрічкою; (мн.) масивні дерев’яні кайдани, диба», колоддя «колоди, обрубки товстої деревини, кайдани» СУМ, Г, колодяччя «тс.», [колбдйця] «колода; колодка, маточина в колесі» Г, Ж, колодник «арештант, в’язень у колодках або інших кайданах», [колоднйчий] «підсудний» Ж, колодочка «вільний від пуху кінець стрижня пташиного пера», [коло-доватий] «подібний до колоди, необтесаний» Я, [заколбдити] (мед.) «затвердіти» (про запор), [підколбдник] «частина капкана», [підколодь] «тс.», підколбд-ний, [пбколодва] «капкан на лисицю і куницю», [поколбдне] «відступна плата за прив’язування колодки (у грі)»;—р. колода, бр. калбда, п. нл. кіода, ч. кіада, слц. кіада, вл. кіода «колодки, кайдани; в’язниця», полаб. кіада «бочка», болг. [клада] «колода, пень», м. клада, схв. клада «тс.; колодка, кайдани», слн. кіада «тс.; ярус», стел, клада «паля, брус, колода», глада «тс.; пень; колодки»;— псл. *ко1да «колода, чурбак, пень» (первісно «щось розсічене, розщеплене, відтяте»), похідне від *ко1іі «рубати, розсікати, розщеплювати, колоти»; — споріднене з дісл. Ьоії «дерево; лісок», двн. Ьоіг «тс.», нвн. Ноїх «дерево, деревина», кельт. *ка1дї «ліс», сірл. саііі, кімр. сеііі «тс.», гр. х^або? «гілка, пагін».— Фасмер II 293; Откупщиков 122—123; Віашзкі II 258—259; Вгііскпег 238; Маскек Е8.ІС 250; НоІиЬ—'Ьуег 240; БЕР II 410—411; Вегіа] Е88Л II 35; ЗССЯ 10, 122—123; Еогіипаіоу ВВ 6, 216; ВеггепЬег^ег ВВ 16, 240—241; Вегп. І 543; К1и§е—Міігка 315; Регззоп Веііг. І 175—176; Рокоту 546—547.— Див: ще колоти.
[колодач] «великий ніж з дерев’яною колодкою; ніж, що носять у піхвах на поясі; великий незграбний ніж Ж», [ко-лодій] «великий ніж з дерев’яною колодкою»;— р. [колодей] «великий кухонний ніж» (мабуть, із укр.); — очевидно, пов’язанез колода, оскільки ручкою такого ножа є дерев’яна колодка; менш переконливе з семантичного погляду пов’язання форм укр. [колодій] «великий ніж», р. [колодей] «великий кухонний
ніж» з укр. [колодій] «колісник» (81а\узкі II 370), а також виведення р. [колодей] від слів коло, бколо і деягпь, дело (Фасмер II 293).— Див. ще колода.
[колбдец(ь)] «колодязь» Л;—запозичення з російської мови; р. колбдец «тс.»є, очевидно, вторинним утворенням, результатом зближення первісного колодязь з колода; припущення про первинність форми колбдец (Кипарский ВЯ 1956/5, 134) менш переконливе.— Шанский ЗСРЯ II 8, 209; Фасмер II 293.— Див. ще колода, колодязь.
[колодйтися] «скаржитися, жалітися на біль»; — очевидно, результат видозміни слова [корбдйтися] «тс.; кволитися; не погоджуватися, упиратися» (див.).
колодій1 «спиртово-ефірний розчин нітроцелюлози»;—р. коллбдий, заст. коллбдиум, бр. калбдьій, п. коїодіиш, коїодіоп, ч. слц. коїодіиш, болг. колб-дий, колодну м, схв. колоди], колодиіум, слн. коїбді] «тс.»;—-запозичення з но-волатинської мови; слат. нлат. соПодіит «колодій» походить від гр. хоАА&бг]? «клейкий, в'язкий», пов’язаного з хоАЛа «клей», спорідненим з псл. *кь1е]ь/ *кь!ьіь «тс.», укр. клей. — СІС 339; ССРЛЯ 5, 1167—1168; Кораііпзкі 503; НоІиЬ—Ьуег 248; РЧДБЕ 342; Ву]'ак-ли]а 439; Кіеіп 314; Оаигаі 187; ВІосЬ І 160; Ргіїк І 898—899; Воізасц 484.— Див. ще клей.
[колодій2] «колісник»;—р. [колодей] «тс.», п. коїодгіе] «тс.; каретник», ч. [коїоде]] «дурень; (мор.) шахрай, підступна людина», ст. коїоде]' «колісник», слц. коїоде] «дурень», вл. [коїодге]] «колісник; каретник», нл. коїойе] «тс.»; — псл. ко1оде]'ь «колісник» є складним словом, утвореним з основ іменника коїо «колесо» і дієслова деіі (де]‘аіі) «робити, діяти». — Віахмзкі II 369—370; МасЬек Е8ЛС 270; НоІиЬ—Ьуег 248; 8сЬизіег-8е\Ус 596; ЗССЯ 10, 145; Вегп. І 193. — Див. ще діти2, діяти, коло1.
[колодка] «висячий замок», [колодочка] «тс.» Ме;—р. заст. колодки (мн.) «дерев’яне пристосування, що одягалося на ноги арештантам», п. кіодка «висячий замок», ч. кіадка «засув; [висячий замок!», слц. [кіадка] «висячий замок»; —
очевидно, результат семантичного розвитку слова колодка (мала колода) у значенні «засув», на який могло вплинути інше значення слова «дерев’яні кайдани, що одягалися на ноги», оскільки первісно висячий замок так само складався з двох частин; може бути також калькою п. кіббка.— Віачсзкі II 273— 274. — Див. ще колода.
[колодрйст] (бот.) «підсніжник білосніжний, Саіапійиз піуаііз Б.» Ж, Мак;—результат деетимологізації і зближення з словом коло назви рослини козбдрйст (див.).
[колодюх] (бот.) «ожина сиза (зви" чайна), КиЬиз саезіиз Б.»;— неясне; можливо, результат видозміни якоїсь форми, похідної від колоти.
колодязь, [колбдезь Кур, колбдедз Кур, колодяж Ж, колбзь ЖІ, колодязник «той, хто копає і ремонтує колодязі» СУМ, Ж, [заколбдяжний] Я;—р. колб-дец, колбдезь, бр. калбдзеж, калбдзезь, др. колодезь, колодязь, болг. м. кладенец, схв. кладечац, слн. кіадепес, кіадег, стел. кллДазк, кладєнкцк;—загальноприйнятої етимології не має; здебільшого реконструюється псл. *ко1д^бхь, яке виводиться від не засвідченого в жодній германській мові герм. *ка1-гііп£-, похідного від основи герм. *ка1-сіа, відображеної в гот. каїбз «холод, ний», дісл. каїсіг, двн. свн. нвн. каїі «тс.», спорідненому з псл. *хо1скь «холод», укр. холод (Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 65—68; Фасмер II 293; Преобр. І 336; Соболевский Лекции 82, 145; РФВ 22, 31; Младенов СГЕ 22; Вегп. І 543—544; Меіііеі Еіпсіез 355; За§іс АЇ81РН 10, 195; Уопйгак І 438, 471; Тог-Ьібгпззоп ЬМ 181; Біепсіег-Реіегзеп 277— 278; Мікі. Е№ 123; Егаепкеї ІР 70, 106; К1и§е—Міігка 343; ІЛіІепЬеск АІ81РИ 15, 488; Веіаіа РИЕ 13, 375); пов’язується також з псл. *ко1<іа «колода, чурбак; обрубок дерева» як назва копаного джерела, обкладеного дерев’яним зрубом (Откупщиков 124—126; Кипар-ский ВЯ 1956/5, 134; Кірагзку СЕО 38 —40; МеирЬіІоІ. МІН. 54, 378—379; Вгйскпег ЖіРк 6, 65; АЇ81РН 42, 139; БЕР II 412—413; Сбгпег 2БІРЙ 32,
330; Бкок II 87; Буга РФВ 70, 255); потребує додаткової аргументації твердження про походження кінцевої частини -^дУь із суфікса псл. -епьсь (Ма-сйек Віауіа 20, 218); немає достатніх підстав виводити псл. *ко1сІ^(1гь із проблематичного *Х0ІСІ^СІ2Ь «колодязь» (від *хо1бь «холод»), нібито видозміненого за аналогією до *ко1ба «колода» (Брандт РФВ 22, 138—-139).— Критенко Вступ 532; Фасмер—Трубачев II 293; ЗССЯ 10, 123—125. — Пор. колода, холод.
[колбздра] «лутовка (сорт вишень)» Ме, [колбздрий] «про один із сортів скороспілих яблук» Я, [колбздрявий] «скороспілий» Ж;—очевидно, результат видозміни слова [скорбздра] (букв, «скороспіла»), форми жін. р. прикметника [ско-рбздрий) (див.).
[колокіл] «дзвін; дзвінок на шиї у корови, кози», [колокілок Ж, колокіль Ж, колокблець Ж] «тс.», [колокільце] «бубонець?»;— р. кблокол «дзвін; дзвінок», полаб. кіиокй'бі, кіаі’бі «тс.», кіаі’біак «дзвінок», болг. ст. клаколна «дзвін», цсл. клаколт, «тс.»;—-псл. [*ко1ко1-ь] «тс.»;— редупліковане утворення, очевидно, споріднене з лит. капкаїаз (<*ка1ка1аз) «серце дзвона; дерев’яний бубонець», дінд. каїакаїай «безладні крики, шум», а також з нередуплікованими гр. хоЛєм «кличу», хє^абод «шум», лат. саіо «кличу, скликаю», двн. йеііап «звучати», хет. ка11е$- «кликати», що зводяться до іє. *ка1а-, *ке1(а)- «кликати, звати».—-Фасмер 11 294; Роїапзкі 2, 249—250; БЕР II 414; ЗССЯ 10, 137—139; Вегп. І 547; МеіІіеі Еішіез 229; Егаепкеї 207—208; Зндзелин СБЗ 196; Боїтзеп РВгВ 27, 364; Ниіег БЕ 35, 220; Егізк І 762— 763; Воізасц 397—398; А¥а1де—Ноїт. І 141—142; Егпоиі—Меіііеі І 87—88; Рокогпу 548.
[колокоцєй] (бот.) «підсніжник звичайний, або білосніжний, (лаіапійиз пі-уаііз Б.» ВеНЗн, Мак; — видозмінене запозичення з молдавської мови, зближене з основою слова [колокіл (колокблець)] «дзвінок»; молд. клопоцей (бот.) «дзвіночки», мн. від клопоцел «дзвінок», пов’язане з клбпот «дзвін», яке походить від стел, клопоті, «дзвін, шум» (пор. болг. клбпот «дзвінок на шиї тварини»,
укр. клопіт «турбота»), — СДЕЛМ 186; ОЬКМ 159. — Див. ще клопіт.
коломазь «дьоготь і мазь для коліс» СУМ, Ж, [колимаз, коломасть] «тс.»Ж, [колимазяр] «дьогтяр, смолокур» Ж, Іко-лімажарь] «той, хто продає мазь для коліс, дьоготь», [коломазник] «тс.»; — р. [коломазь] «мазь для коліс», бр. ка-ламазь, п. [коїотаг], ч. коїотаг, слц. коїотаг, вл. коїтаг, схв. коломаз, слн. коїотаг, коїотазі «тс.»;— псл. коїо-тагь «мазь для коліс», складне слово, утворене з основ іменника коїо «колесо» і дієслова тагаіі «мазати». — Вгііскпег 248, 326; Маскек Е84С 270; НоІиЬ — Ьуег 279; 8сЬизіег-5е'Л’с 594; ЗССЯ 10, 145—146. — Див. ще коло1, мазати.
[коломйєць] «солевар» Ж, [коломйй-ця] «тс.» Ж;—очевидно, похідне утворення від назви міста Коломия, яке в епоху середньовіччя було центром добування солі, що вивозилася на Придніпров’я (УРЕ 7, 15); власна назва Коломия пов’язана, мабуть, з апелятивом Коломия (див.).
коломийка1 «українська народна пісенька типу частівки; гуцульський масовий танець»;—р. коломийка «українська народна пісенька», бр. [каламййка] «тс.», п, коїошуіка «тс.; гуцульський масовий танець», ч. слц. коїошуіка «тс.»; — похідні утворення від назви міста Коломия, біля якого виникли і дістали найбільше поширення такі пісня і танець.— Грінч. II 272; УРЕ 7, 13—14; ССРЛЯ 5, 1178; Зіашзкі II 371; Вгііскпег 248; Маскек Е8ЛС 236; НоІиЬ—Ьуег 227.— Див. ще КОЛОМЙЄЦЬ, КОЛОМЙЯ.
[коломййка2] (бот.) «деревій благородний, Аскіїїеа поЬіііз Ь.» ВеНЗн, Мак, [коломийки] (мн.) «вид рослини» Ж;—можливо, пов’язане з іменником [коломйя]. «глибокий вибій, наповнений водою», але мотивація цього зв’язку неясна.
[коломйя] «глибока вибоїна, наповнена водою»;—п. [коїошуіе] «тс.» (можливо, з укр.), схв. [коїотііа] «колія», слн. коїотііа «тс., слід від коліс»;— псл. [коїотуіа] «вибій, наповнений водою» (букв, «те, що колесо миє»), складне слово, утворене з основ іменника коїо «коло, колесо» і дієслова туіі «мити».—
ЗІадакі II 371; Вехіаї Е88Л II 59; ЗССЯ 10, 147.— Див. ще коло1, мйти.
[коломітний] «каламутний» Ж; — фонетичний варіант слова каламутний, що розвинувся з його попередньої форми * каламутний (<*ка1оШ9Іьп'ь(іь)); перехід у > і (через проміжну стадію о), мабуть, аналогічний до подібного явища в діброва ( < дуброва), заміж (<замуж) тощо і передбачає завершення зміни в умовах наголосу *каломутнйй (пор. каламутний).— Див. ще каламуть.
колона «вертикальна опора; стрій військових підрозділів; апарат циліндричної форми», колонада «ряд колон, об’єднаних загальним перекриттям», колонка «стовбець друкованого тексту; пристрій у формі видовженого циліндра»;— р. колонна, бр. калбна, ч. слц. коїопа, болг. м. схв. колона, слн. коїб-па;—-очевидно, через російське посередництво запозичено з західноєвропейських мов; фр. соїоппе «стовп, колона», іт. соїоппа, н. Коїбппе «тс.» виводяться з лат. соїитпа «колона, стовп; межовий стовп, кордон», пов’язаного з соїитеп «вершина, верх; стовп, колона», а також з сеїзиз «високий; високо піднятий» і соПіз «горб, пагорок, гора», спорідненими з псл. сеіо, укр. чоло. — СІС 340; Шанский ЗСРЯ II 8, 211—212; Фасмер II 295; 8іа\узкі II 360; НоІиЬ—Ьуег 249; БЕР II 560—561; Ву]акли]а 440; Наигаі 188; ВІосЬ 160. — Див. ще чоло.
колонія «країна, позбавлена імперіалістичними державами незалежності; поселення переселенців з іншої країни; лікувальний або виправний заклад; складна сукупність біологічних організмів», [колона] «поселення переселенців з іншої країни» Л, колоніалізм, колонізатор, колонізаторство, колонізація, колоніст, колонізаційний, колонізувати;— р. болг. колбния, бр. калбнія, п. коїопіа, ч. коїопіе, слц. коїбпіа, вл. коІопЦа, м. колбнща, схв. кдлони]а, слн. ко1опі]а;—запозичення з латинської мови; лат. соїбпіа «поселення громадян якоїсь держави на чужих землях; земельна власність, сільськогосподарська ділянка» зводиться до дієслова соїо «обробляю (землю тощо); вирощую, зрощую; проживаю, населяю», спорід-
неного з дінд. сараї і «рухається, мандрує», гр, л6А,о£ «вісь (точка обертання); переорана земля», а також псл. коїо, укр. коло. — СІС 340; Шанский ЗСРЯ II 8, 211; Фасмер II 295; 8Іа\узкі II 358— 359; Кораііпзкі 504; Вгйскпег 246; НоІиЬ—Ьуег 249; БЕР II 561; ХУаІсІе—• Ноїт. І 246, 247; Егпоиі—Меіііеі І 132—133.—Див. ще коло1.
колонок (зоол.) «хижий звірок з родини куницевих, Мизіеіа зіЬігісиз»; — бр. каланбк, п. киїопка «тс.»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. колонок «тс.» походить від евенкійськ. холонггб (солонггб) «колонок, тхір».— УРЕ 7, 21; Фасмер II 295; Кагіоххісг 8\\'О 326.
[колонський] «одеколоновий» Я;— очевидно, запозичення з польської мови; п. коїопзкі «кельнський» входить до складу словосполучення \\-ос1а коїоіізка «одеколон», друга частина якого походить від назви міста Коїопіа (нім. К61п) «Кельн», етимологічно пов’язаного з лат. соїбпіа «колонія (поселення громадян якоїсь держави на чужих землях)»; польський вираз є калькою фр. еаи де Соїощіе «одеколон» (букв, «вода кельнська»).-— Вгйскпег 246; 8\¥ II 404.— Див. ще колонія.— Пор. одеколон.
колорист, колористичний —див. колір.
колорит «загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, домінуючий тон; колір, відтінок кольору»;— р. болг. м. колорит, бр. каларьип, п. коїогуі, ч. слц. вл. коїогіі, схв. колорит, слн. коїогіі;— можливо, за посередництвом російської і німецької мов (нім. Коїогіі) запозичено з італійської; іт. соїогііо «пофарбований, фарбований; колорит» пов’язане з соїбге «барва; фарба; колір обличчя; фарби, колорит; забарвлення», що зводиться до лат. соїог «колір, барва, фарба».—СІС 341; Шанский ЗСРЯ II 8, 213; ЗІашзкі II 359; Вгйскпег 246; Но-ІиЬ—Ьуег 249; БЕР II 561; Вуіакли]а 441; Кіеіп 315; Мезііса 334, 335. —Див ще колір.
колос1 (тип суцвіття), колосся, колосок СУМ, Ж, колосйна «колос; [колосся, відірване від стебла; колосся після молотьби 1», Іколосйнє] «полова» Ж> [коло-520
сій] «колосиста рослина», [колосільник] «той, хто збирає колосся» Ж, колосіння «стан і пора викидання колоса; [колосся, відірване від стебла; колосся після молотьби]», колоскові (мн.) «злакові хлібні рослини», колосові «тс.», [колбсниця] (у словосполученні Федоська колбсниця «день 29 травня, коли жито починає колоситися») Я, [колосування] «відірване від стебла колосся, колосся після молотьби», [колосатий] «який має багато колосків, з великим колосом», колосистий «тс.», [колосяний] «колосковий» Ж, колосйти(ся) «викидати колос; видні-тися колосками», [колосіти] «тс.», [ко-лоснувати] «молотити зрізане колосся, відмолочувати остюки від збіжжя (ячменю та ін.)» Ж, [колосувапги] «тс. Ж’, обмолочувати колосся (?) Г», [колосо-вапгь] «очищати ячмінне зерно від остюків» Л, [обколосовать] «обмолотити, не розв’язуючи снопа» ЛексПол, [паколо-сок] «колосочок» Нед;—р. колос, бр. кблас, п. кіоз, ч. слц. кіаз, вл. кібз, кіоза, нл. кіоз, полаб. кіаз, болг. м. клас, схв. клас, слн. кіаз, стел, клас-ь; — псл. *ко1зь «колос», що виводиться від *ко1іі «колоти»; — споріднене з алб. каїї (<*ка1зо-) «колос, соломинка»; первісно означало «колючий, з гострою формою»; пор. нім. АЬге «колос», гот. аЬз, дісл. ах, пгерм. *акез «тс.», пов’язані з іє. *аК- «бути гострим», і гр. оті-%йд «колос», що продовжує іє. *зіеп§Ь-«колоти»; менш обгрунтоване твердження про генетичний зв’язок з нім. Нйізе «оболонка, стручок» (НоІиЬ—Ьуег 241; МасЬек Е84С8 200), яке відповідає свн. Ьйізе, двн. Ьиіза «тс.» і разом з двн. дангл. Ьеіап «ховати, покривати», герм. *Ьи1-/*Ь?1- «тс.» (пгерм. *к^1 «ховаючи накривати») продовжує іє. *кеі- «покривати, закривати, укутувати», представлене також у лат. сеііаге «ховати, укривати», кімр. сеіи «тс.», дірл. сеіііп «укриваю», гр. иоАблтсо «тс., закутую» (тоді вихідним значенням псл. *ко1зь мало б бути «те, що покриває зерна; оболонка»); зближення з лат. соїіигп «шия», гот. Ьаіз «тс.» (Хирііха ОС 50; Тогр 82) через фонетичні труднощі зовсім неприйнятне, як і зіставлення з дінд. зііаіі «колос, що залишився на
ниві» (А^геїі В81. БаиНі. 44—45) та каз-ЇЬат, каДІїат «поліно, обрубок дерева», гр. хкшу «гілка, пагін» (ВеггепЬег^ег ВВ 16, 120).— Фасмер II 295; Преобр. І 337; 81а\\-зкі II 268—269; Вгйскпег 238; Рохукез ЕР 6, 96; БЕР II 423—424; ВкокІІ 89—90; Вегіа] Е88.І II 37; ЗССЯ 10, 152—153; Вегп. І 549; Тгаиітапп 115; Топоров III 307—308; Ресіегзеп ІР 5, 55— 56; ІУаШе—Ноїш. І 245; К1и£е—Міігка 11, 297,319—320; Боїтзеп РВгВ 27, 366; ШепЬеск 52—53; РВгВ ЗО, 208; Меуег ЕІУ 168; ВВ 14, 53; Вги£тапп Сгипсі-гізз II 1, 539; Рокогпу 545, — Див. ще КОЛОТИ.
колос2 «статуя, предмет, створіння величезних розмірів; велетень», колосальний «величезний»;—р. колосе, бр. калбе, ч. сли. вл. коїоз, болг. м. колос, схв. колос, слн. коїо?.;—запозичення з західноєвропейських мов; н. Коїбвз «колос, гігант», фр. СОІО58Є «ТС.» походять від лат. еоіоззиз «велетенська статуя», що виводиться від гр. хо^оообе «статуя великого розміру», слова невідомого, мабуть середземноморського, походження,—СІС 341; Шанский ЗСРЯ II 8, 214; Фасмер II 296; 8]а\с?кі II 360; НоІиЬ — Буег 249; БЕР II 561; К1щ»е—Міігка 389; Паигаі 188; ВІосЬ 136; Кіеіп 316; Егізк І 903—904; Воізасц486.
[колосатка] (бот.) (у сполученні к-осока «осока лисяча, Сагех хиіріпа Б.») Ж, [колосадка] (у сполученні осока-к. «тс.») Мак; — похідне утворення від слова колос; назва зумовлена тим, що квітки цієї рослини зібрані в колоски і утворюють колосовидні, волотисті або китицевидні суцвіття (Словн. бот. 386; Флора УРСР II 468; Вісюліна—Клоков 109 — 110; Нейштадт 136; Симоновиїі 98— 99).— Див. ще колос1.
колосник1 «чавунний брусок решітки в топках», колошник «верхня частина доменної печі»;—бр. каласнік «тс.»; — запозичення з російської мови; р. колосник «тс.; брусок або жердина для сушіння хмелю, укладання снопів; [будова для зберігання відходів обмолоту (соломи, полови); критий тік для снопів; сарай для сіна]», [колошники] «ряд брусків або жердин для сушіння снопів» пов’ язані з колос «тип суцвіття»,
що відповідає укр. колос «тс.».— Шанский ЗСРЯ II 8, 213—214; Преобр. І 337. — Див. ще колос1.
[колосник2] «кошик соняшника» Л; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни форми [колесо] «кошик соняшника», зближеної або з колос «тип суцвіття», або, через схожість кліток кошика соняшника і колосникових граток, з колосник «чавунний брусок решітки в топках».— Пор. коло1, колос1, колосник1.
колосняк (бот.) «Беутиз НосіїзІ. (Еіутиз Б.)», [колосник] «тс.» Мак;—р. колосняк; — похідне утворення від слова колос; назва зумовлена тим, що суцвіття цієї рослини утворює густий колос, який закінчується верхівковим колоском.— Флора УРСР II 373; Словн. бот. 267; Вісюліна—Клоков 87—88; УРЕ 7, 22; Симоновий 179.-—Див. ще колос1.
[колотати] (іноді замість коротати у сполученні колотати свій вік, літа марне «животіти, вести довгий час важке й жалюгідне життя») Ж; — результат деетимологізації слова коротати; його заміна близьким за формою [колотати] «калатати, бити» могла бути зумовлена впливом з боку' семантично близького виразу добивати віку «доживати життя». —Див. ще коротати. — Пор. калатати.
[колотач1] (орн.) «дятел, Рісиз Б.; повзик звичайний, БіИа ецгореа Б.» Ж;—похідне утворення від [колотати] «калатати, бити»; назви зумовлені тим, що обидва птахи у пошуках личинок комах стукають по стовбурах дерев своїм міцним дзьобом. — Воїнств. — Кіст. 215, 216, 280; Птицьі СССР 379, 526 — 527; ССРЛЯ 10, 1299. — Див. ще калатати.
[колотач2] (ент.) «шашіль, Тегтез риїзаіогіит» Ж;— похідне утворення від [колотати] «калатати, бити»; можливо, калька латинської видової назви комахи риїзаіогіит, похідної від риїзаге «сильно стукати, ударяти; бити, ламати; розбивати, товкти» у зв’язку з тим, що вона пробиває, точить дерево (ІЗгапіа Тіегг. Іпзекіеп 226, 237); як семантичну паралель пор. нім. Кіорїкаїег «шашіль», пов’язане з кіорїеп «стукати» і Каїег «жук». — Див. ще калатати.
[колбтвиця] «скалка, скіпка, лучина; дрань», [колбтиця! «тс.»; — очевидно, похідне утворення від незасвідченої форми *колотва (зб.) «скалки, скіпки, лучини; дрань», пов’язаної з колоти (Див.).	,
[колотечка] (бот.) «клокйчка периста, ЗіарЬуІеа ріппаіа Б.» Ко, [колотічка! «тс.» Мак; — результат видозміни де-етимологізованої назви клокйчка, вторинно зближеної із словами коло і текти, можливо, у зв’язку з тим, що насіння рослини містить олію, яка має проносні властивості (ВРУ 452).
колоти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини», [колі-ватйна] «розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина» Я, колій «той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней», кблка «образа, дорікання» УРС, колоття «розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол ЯЙ, [колбтьба! «гострий біль у боці» Ж, колун «важка сокира для розколювання колод і дров», [коляр] «той, хто коле (забиває) свиней», [кблюватина] «щілина», [колюга! «велика колючка» Я, [кблюх] «колюча рослина», колючка, [колюшка! «все колюче, колючка» Ж, [колька! «тс.; голка їжака», [кольбак] «колючка» Мо, кількйй «який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь», колючий, колючий, [колючкуватий! «який має колючки» Я, [колющий! «колючий», колький «колючий», відколоти «зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне», відкол «відколювання, відокремлення», заколоти «убити, проткнувши», [закблецьі «жук наїзник» Ж, [заколи] «заломи, зломи», надкол «щілина, тріщина, утворена надколенням», надколина «тс.», наколка «наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску», [під-кбл] «підколення Г; укол, прокол Ж», підколювач, приколка «защіпка для волосся», прокол, проколина, прокблка, розкіл, розкол, розколина, [розкблюва-тина], розкольник «(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви;
(перен.) той, хто вносить розлад, розкол», розкольництво, сколок «точна подоба, копія», сколювач, укол; — р. колоть, бр. калбць, др. колоти, п. кїис, ч. кіаіі, слц. кіаі’, вл. кіос, нл. к1о]'з, болг. кбля, м. коле, схв. клііти, слн. кіаіі, стел, кдати;— псл. *коШ «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»; — споріднене з лит. каіН «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», каїііз ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», кйІН «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. каїі «кувати, бити, ударяти», кий «молотити», лат.-сеїіо (у регсеїіо «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. сеІІасЬ «війна», гр.
«ламаю, калічу», хрАєїі; «бойова сокира», прус, ргеісаііз «ковадло», каіореіііз «сапа, сікач»; іє. *ке1-/ко1- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *зке1-/ зкоі-у лит. $кейі «колоти, розколювати», зкаїа «скалка», гот. зкії^а «м’ясник», хет. ізкаііа(і)- «ламати, розбивати», гр. охаМсо «розколюю, рию» і іє. *(з)ке1-«різати, відрізати», псл. зкаїа «скеля», укр. скала «тс.», скалка «тріска, скабка», оскїлок «тс.». — Фасмер II 296; Преобр. І 338; Віатекі II 274—276; Вгйскпег 237; НоІиЬ—Ьуег 241; МасЬек Е8ЛС 252; 8сїшЖг-8е\сс 534; БЕР II 564—565; 8кокІІ92; Вегіа] Е88Л II 38; ЗССЯ 10, 154—156; МартьшовСл. и ие. аккомод. 151—152; Вегп. І 552; Уаіііапі КЕ8 22, 27; Еогіипаіоу АІ81РЬ, 4, 579; Егаепкеї 211—212; Тгаиішапп 114—115; Зндзе-лин СБЗ 18, 193; Ешкеїіп К81 11, 37; МйЬІ.—Епсіг. II 145; М'аісіе—Ноїт. І 225, II 286; Егпоиі—Меіііеі 165—166; Рокогпу 545—546. — Пор. колька, оскі-лок, скала, скалка1, щілина.
колотити «розмішувати що-небудь рідке, каламутити; бити, завдавати ударів; викликати неспокій, підбурювати; трусити від гніву, роздратування», [кло-тйти! «каламутити», колотитися «коливатися, битися (про серце); трястися; тремтіти; хвилюватися; [не ладитись (у сім’ї)]», [колотуїиити! «колотити, бити» Я,[колоті «безладний рух, гомін людей;
сум’яття; стихійний вияв незадоволення; заворушення; побутові незгоди, сварки», колотнеча, [колотня] «тс.», [ко-лотавка] «тріскачка, торохкало; зби-вачка, колотівка» Ж, [колбтанка] «мішалка для пюре» Ж, [кблотень] «каша; мус; повидло; пюре» Ж> [кололшло]«свар-лива людина; забіяка; інтриган; той, хто порушує спокій, підбурювач» Ж, [колотник] «тс.» СУМ, Ж, колотівка «збивачка, паличка із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь», [кблотов, колотбвця ВеБ] «тс.», [коло-тушка] «тс.; знаряддя для вибивання пилу», [колбтка] «страва, приготовлена з шматочків сала і м’яса, заправлених борошном» Л, [колотуха] «тс.; ряжанка», [колотуша] «ряжанка Г; сир, перемішаний з вершками (вид страви) Ж», [колб-тянка] «сколотини» Л, [колбчанка] «вид страви з засмаженого на олії картопляного пюре, змішаного з пшоном і борошном» Я, [колбтнйй] «каламутний; сварливий, неспокійний» Ж, [заколбць-кати] «абияк замішати» Я, заколот «стихійне повстання, бунт; збройний виступ ворожих сил. проти державної влади; побутові незгоди, сварки; шум, галас, метушня, сум’яття», [заколота] «пійло для тварин; погана рідка страва», заколотник «учасник заколоту, бунтівник; баламут, підбурювач», [заколочене] «плутанина, метушня, сум’яття» Ж, заколотний «який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту», околотити «обмолотити снопи, не розв’язуючи їх; [покрити дах околотами]», [околотувати] ВеЗн, околотина «солома з снопів, обмолочених нерозв’язаними», околіт «тс.; сніп житньої соломи, обмолочений нерозв’язаним або перев’язаний після обмолоту», околот «тс.», [поколбцькати] «помішати колотівкою» Нед, [поудко-лбтка] «підлива» Л, [прйколбток] «невеликий околіт; не повністю обмолочений сніп», [приколоток] «околіт» ВеЗн, сколотити «організувати, створити що-небудь», сколотитися «трапитися, відбутися, зробитися; скоїтися», [скблотень] «маслянка» Ж, [околотина], сколотини «тс.; побічний рідкий продукт, що одержують при збиванні масла з вершків, сметани; [мутна з осадом рідина; сивуха;
осад Ж1», [сколбтяник] «корж на сколотинах», [сколбтчиний] «приготований із сколотин»; — р. колотить «бити, стукати; розбивати, розколювати; трясти; [замішувати (тісто)]», колотиться «клопотатися, бідувати; [битися, стинатися]», бр. калацщь «трясти, трусити, колихати, молотити», калаціцца «тремтіти; битися, колотитися; сваритися, гризтися», п. кібсіс «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]», кібсіс зіе «сперечатися, сваритися», ч. кІаіИі «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)», кІаШі зе «колихатися; вагатися; тинятися, вештатися», мор. [кіаілк за] «хитатися» (про зуб), слц. кІаШ’ «колихати, хитати (ногами, руками)», вл. кібсіс «збивати (плоди з дерева)», кібсіс зо «бути в тічці» (про корів), нл. кіозіз «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)», кіозіз зе «бути в тічці; битися; тинятися, вештатися», болг. клатя «колихати; хитати», клатя се «плентатися», м. клати, клати се, схв. клатити «колихати; хитати; збивати плоди з дерева», клатити се «тинятися, вештатися», слн. кіаіііі «збивати плоди з дерева», кІаШі зе «тинятися, вештатися», стел, клатити «коливати»;— псл. *ко1іііі «бити, стукати; змішувати; трясти, коливати, порушувати стан спокою», очевидно, похідне від *коИі «колоти, ударяти, бити чимсь гострим; різати, убивати; розколювати»; досить переконливе також виведення з псл. [*коИ'ь/*ко1іа/*ко1іо] «колода; товкач», також утворених від дієслова *коШ «колоти», і безпосереднє зіставлення з більш віддаленими лит. каїіаз «долото, зубило», дісл. Ьіїсіг «боротьба» (КЗСРЯ 206; ЗССЯ Ю, 156—158; Мікі. Е\¥ 125); твердження про зв’язок з псл. [*ко1(о-пі9)іі(і] «змішувати», [*ко1о-(тф)іііі] «тс.» та з [*ко1(о-то)іаіі з^] «хитатися, мотатися», [*ко1о(то)іаіі з§] «тс.» (МасЬек Е83С8 201) викликає сумнів, як і зближення з двн. зсаііап «штовхати», свн. зсЬаІіеп «тс.; рухати», двн. зсеїіап «лаяти, ганити» (Маігепаиег БЕ 8, 170—171; Вгйскпег 237) або з лат. циаііо «трясу, махаю, б’ю» (МасЬек
Е8ЛС 252); припущення про звуконаслідувальне походження кореня слов’янських форм (Преобр. І 337) безпідставне.— Шанский ЗСРЯ II 8, 214—215; Фасмер II 296; 8]а\уккі II 270, 271 — 272; БЕР II 425—426; 8кок II 92; Вегп. І 551; Рокогпу 546. — Див. ще колоти.
[колотник] (бот.) «плаун булавовидний, Ьусоросііигп сІауаіишЕ.» ВеНЗн; — неясне; можливо пов’язане з колоти, оскільки стебла цієї рослини густо вкриті дрібними лусковидними або шпильковидними, голчастими листками (Флора УРСР І 139; Вісюліна—Клоков 60—61; Нейштадт 60—61; СимоновиЙ 286); з формальної точки зору природ-нішим був би зв’язок з колотити.
[колотбвця] (бот.) «підмаренник чіпкий, Саііиш арагіпе Б.»; — неясне.
[колоть] (зб.) «грудки замерзлої грязі на дорозі»; — неясне.
[колбчє] «назва овець (баранів), пов’язана з формою рогів» Доп. УжДУ IV, [колачка, колочена, колочканя] «тс.» тж; — неясне; можливо, похідне від колоти.
[колоша] «штанина, одна половина штанів», холбша «тс.», [колоші] «нитки, які надіваються на пруточки начиння; нитяні рукава» Л, [колбшка] «нижня частина рукава сорочки, який не має манжет» Л, [колбшні] «зимові суконні штани», [холбшні] «тс.»; — р. [колоша] «штанина», бр. калоша, п. [коїозгаї «тс.», [сйоїозгпіе] «полотняні селянські штани» (з укр.), болг. клашня «груба тканина», клашнйк «верхній одяг без рукавів», м. клашна «домоткане сукно», кла-шеник «жіноча безрукавка (з домотканого сукна)», клашнйк«тс.», схв. клашіьак «вид панчохи», клашіЬе (заст.) «рідка тканина (в одну нитку)»; — здебільшого вважається давнім запозиченням з романських мов; зіставляється з фріульськ. 1%а1І8е «панчоха», ретороманськ. сйоізсйа «тс.», що походять від лат. саісеа «тс.» (Трубачев ВЯ 1959/1, 26; Рот Мовозн. 1967/6, 14; ЗССЯ 8, 56; 10, 154), або безпосередньо з лат. саісеа (Фасмер II 297; Міккоіа Вегййг. 124; ТогЬіогпззоп БМІ83).—8кок І 670; Вегіаі Е884 І 195.
колошкати «полохати, лякати; раптово порушувати спокій, переривати сон; турбувати; кошлатити, робити кошлатим», [колдшкатися] «пробуджуватися, розбуркуватися, вибиватися зі сну» Ме; — очевидно, результат контамінації слів [полбшкати], похідного від полохати, і колотити «викликати замішання; [турбувати]». — Див. ще колотити, полохати.
колошматити «кошлати, скуйовджувати; смикати, кусати зубами (про собак); сильно бити», [колушматіти] «бити; скубти, рвати волосся» Я; — бр. ка-лашмаціць «бити, лупцювати»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. колошматить «бити, лупцювати; [шматувати, шарпати; катати, валяти; верзти]» є, мабуть, експресивним утворенням, результатом контамінації слів колотить «бити; трусити», якому відповідає укр. колотити, і [кошмйть] «валяти, збивати в кошму», похідного від кошма. — Шанский ЗСРЯ II 8, 215.— Див. ще колотити, кошма.
кблпйця (орн.) «косар, Ріаіаіеа Іеи-согосііа Б.», [ковпик Шарл, колпа Я, кблпик Ж, Шарл] «тс.»; — звукові форми з ол (замість закономірного для української мови ов) запозичені з російської і, можливо, чеської мов; р. колпйца, кблпик «косар», [колпь] «тс.», ст. колпь «якийсь білий птах», як і п. (каш.) [кіеір] «лебідь», слнц. [копр, кегф] «тс.», ч. коїрік «косар», вл. коїр «лебідь», схв. [кар] «тс.», зводяться до псл. *к’ь1рь «лебідь», очевидно, спорідненого з лит. §аїЬе «лебідь», §ц1Ьі5, лтс. §й1Ьіз, прус. §и1Ьіз «тс.»; далі можливе пов’язання або з днн. §а!роґі «гучно, голосно кричати; вихвалятися», свн. §е1р!еп «кричати, ревти», §еіїеп «тс.», дісл. §іа1ра «вихвалятися», що зводяться до звуконаслідувального іє. *§Ье1- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом), або з іє. *§’Ье1- «блищати, сяяти; виблискувати», до якого зводяться також споріднені укр. золото, зелений, жовтий і под. (у такому випадку назва птаха могла бути зумовлена його сніжно-білим забарвленням, яку псл. *оіЬ^(1 ь«лебідь», укр. лебідь); значення «колпиця, косар», оче
видно, у східнослов’янських мовах з’явилося вторинно замість початкового «лебідь»; ч. коїрік є запозиченням з російської мови.— Критенко Вступ 525; Непокупний Ваііізііса 11/1,81 —87; Фасмер—Трубачев II 297; Булаховський Вибр. пр. III 259; Соболевский ИОРЯС 27, 330; Віатекі II 146—147; К81 21,_ 37—40; Вгйскпег 227; МасЬек Е8ЛС 270—271; ВсИизіег-Зеи’С 596—597; 8кок II 223; Вегп. 1 660; Топоров II 330—334; Егаепкеї 175; Тгаиітапп 101; Мартьі-нов БСИИ 27; Мартьінов Язьік 74.
[колтріші «вид сукна» Я, їколтри-шовий] «зроблений з простого, грубого сукна» Пі, [ковтрушкбвийУ (про сукно) «зроблене з простої недостатньо очищеної шерсті»;—очевидно, запозичення з польської мови; п. ст. коїігузг «сукно простого виготовлення», коїігуз «тс.» не зовсім ясне; найбільш переконливе виведення від назви міста Когігі)к (Сопгігаі) у Фландрії, відомого ткацького центру; неприйнятні пов’язання з іт. сбіїгісе «пуховик» (8М/ II 413; Кагіо-хсісг8XVО 290) або з н. §е1<1ег8сЬ (Тиск) за назвою міста Сіеісіегп (Вгйскпег 248).
[колубаха] «ковбаня», [колубах] «вир, круговорот» ВеЗн, [кдльбах] «вибоїна; яма, наповнена водою» Я, їкбльба] «тс.» Я; — очевидно, результат контамінації форм ковбаня і [калабуха] «тс.».— Див. ще калабатина, ковбаня.
[колудар] «низина, долина» Мо; — очевидно, запозичення з тюркських МОВ; пор. кумик. кьол «долина, виярок», споріднене з хак. шор. уйг. кол «низина, долина (без річки)», дтюрк. рої «долина», монг. §оо1 «середина; русло річки»; кінцеве -дар пов’язане з тюркським суфіксом множини. — Мо 42; Болдьірев Тюркизмьі 54; Радлов II 582, 583, 987; Егоров 123; Разапеп УегзисЬ 277.
колупати СУМ, Ж, колупатися,"колупнути;— р. (розм.) колупать «колупаючи, відділяти частину чого-н.», ст. колупати «колупати (віск)», бр. калу-паць «колупати, копирсати»;—псл. (сх.) Ікоіираіі] не зовсім ясне; вважається похідним від дієслова Іираіі, пов’язаного з Іирііі, укр. лупити, утвореним за допомогою словотворчого елемента ко-, укр. ко- (Фасмер II 298; Вгйск-
пег К2 48, 168); може розглядатись і як результат контамінації псл. кораіі «копати» і Іираіі «лупати, відбивати, відламувати»; виведення від *кололупа-ти (Соболевский 81ауіа 5, 444) непереконливе.—Шанский ЗСРЯ II 8, 216—217.
[колупівок] «полукіпок» До, [колу-попок До, колупіток ВеБ) «тс.»; — результати видозміни деетимологізованого слова полукіпок «стіжок із ЗО снопів», утвореного з основ пол- «пів-» і копа «стіжок із 60 снопів; 60 штук».—Див. ще копа, полу-.
[колупішокі «плетений короб екіпажа» Ж;— результат видозміни деетимологізованого слова [полукішок] «тс.», утвореного з основ пол- «пів-» і КІШ «кошик; короб воза, саней (спочатку плетений)». — Див. ще кіш1, полу-.
[колхоз] «колгосп» Ме; — п. коїсЬог, ч. слц. коїсЬог, болг. колхоз, м колхоз, схв. колхоз, слн. коІЬог «тс.»; — запозичення з російської мови; рос. колхдз «колгосп» є складноскороченим словом, утвореним з початкових частин прикметника коллектйвншй «колективний» і іменника хазяйство «господарство». — Шанский ЗСРЯ II 8, 217; Кор'аііпзкі 505; НоІиЬ—Ьуег 248; БЕР II 562; Ву)акли]’а 441.—Див. ще колектив, хазяїн.
колчан (іст.) «сагайдак, піхви для стріл», ст. ковчан'ь «тс.» (1617); — р. колчан, калчан, бр. калчан, п. коїсгап, болг. колчан, слн. коїсап;— запозичене, мабуть, через російське посередництво, з татарської мови; тат. заст. калчан, як і башк. кальян «гс.», можливо, походить від незасвідченого булг. *каїсап, яке було б відповідником ВІДОМОЇ в інших тюркських мовах звукової форми кешен, похідної від кеш «сагайдак»; безпосереднє виведення російської форми від булг. *ка1сап (Добродомов РР 1974/4, 115—119) чи від чаг. каїкап «щит» (Маі-гепаиег БЕ 8, 41) або зближення з тур. коїдак «муфта; залізна рука в панцирі» (Вегп. І 543) чи каїда (цаісіга) «бедро» (Баскаков РР 1974/4, 119—120) менш обгрунтовані. — Одинцов Зтимология 1973, 101—104; Шішский ЗСРЯ II 8, 217; Фасмер II 298; Шипова 193; Віа^зкі II 365—366; Вгйскпег 247; БЕР II 563; Мікі. ЕМ/ 123; ТЕ1 І 334; БокоізсЬ 95.
колчедан «загальна назва мінералів, що являють собою сполуки сірки, іноді миш’яку й сурми з металами групи заліза, міді, цинку, нікелю, кобальту», [колчадан] «тс.» Ж;—бр. калчадан «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. колчедан, заст. колчадан, через фр. саісейоіпе «халцедон» виводиться від слат. саісесіопіиз «тс.», утвореного, мабуть, на основі виразу сЬаІ-сесіопіиз Іаріз, букв, «халцедонський камінь», перший компонент якого походить від назви малоазійського міста Оіаісесібп (СаІсЬесІбп) «Калхедон».— Шанский ЗСРЯ II 8, 217—218; Фасмер II 298; Маігепаиег 210; Оаигаі 128; Дво-рецкий 145, 176. — Див. ще халцедон.
[колюби] «сучкуваті, зігнуті куски дерева, що йдуть на виготовлення шпангоутів» Я, [кулюби] «тс.» Я;—очевидно, пов’язане з [клюба] «лещата, кліщі; стовбур дерева з кривим коренем, який викопують для виготовлення з нього річкових човнів» (див.).
[колюк] (бот.) «осот, Сігзіит Ь. ВеНЗн; дурман звичайний, Оаіига БІгатопіит Ь. Мак», [колюка] «дурман звичайний» Мак, [колюки] «тс.; будяк кучерявий, Сагсіииз сгізриз Ь. (Сагсіииз іеппіПогиз Ь.) Мак», [колюх] «тс.» Мак, [колюхи] «дурман звичайний» Ж, [ко-лючиха] «нетреба колюча» Мак, [колючка] «тс. Мак; курай, Заїзоіа; будяк, Саг-сіииз Ь. Ж; осот польовий, Сігзіит аг-уепзе (Ь.) 8сор. Мак; нетреба колюча, ХапіЬіит зріпозит Ь.», [колючки] «дурман звичайний» Ж, [колючник] «осот» ВеНЗн, [коляк] «нетреба колюча; будяк; осот», [колячина] «осот» ВеНЗн, [колячник] «будяк» ВеНЗн, ВеУг, [коль-ковник] «тс.» ВеНЗн;—р. [колюка] «дурман; курай», [колючки] «будяк; осот польовий; нетреба звичайна; курай», бр. [калючка] «будяк кучерявий»;— псл. (сх.) [ко1]икт>, коЦика, ко1]ак-ь] «колючка (рослинна)», похідні від *коШ «колоти»; назви зумовлені тим, що колючими є всі відповідні рослини (ВРУ 236, 588, 670, 699, 700). —Див. ще колоти.
колючка (іхт.) (у сполученнях: мала південна к. «Рипдіііиз ріаіу^азіег Кеззі.» і к. три&олкова, або звичайна «Оазіегоз-526
іеиз асиїеаіиз Ь.»);—р. бр. кблюшка, п. коїизхсгка, [коїизгка], ч. діал. слц. схв. діал. ко1]'и$ка, болг. колюшка; — похідне утворення від колоти; назва зумовлена наявністю на животі і на спині цих риб гострих кісткових пластинок — колючок.— Коломиец Происх. назв, рьіб 36.— Див. ще колоти.
коляда «старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями; обрядова різдвяна пісня; винагорода за колядування», [колядйн] (у жартівливій пісні Коляд, коляд, колядйн, а я в батька один), колядка «обрядова різдвяна пісня, обряд колядування», [колядчанин] «той, хто колядує» Я, [колядчик] Ж, колядник «тс. СУМ, Ж; [книга, що містить різдвяні пісні, пісенник Ж; пряник у формі вісімки, який роздавали колядникам Мо]», колядний, [колядчаний], [коляд-нйчити] «ходити, співаючи різдвяні пісні» Ж, Пі, колядувати «тс.», [пдколядь] «приспів до колядки на честь господаря»;— р. коляда «обряд славлення різдвяних свят піснями; обрядова різдвяна пісня; [винагорода за колядування; милостиня; жебрак; міфічна істота, якою лякали дітей; сум’яття!», бр. каляда «коляда; святвечір; різдво», др. коляда (коледа) «ходіння з піснями по домівках на святки і різдво; обрядові пісні на трапезі у Великдень і різдво», п. коїесіа «колядка; винагорода колядникам; [подарунок; посаг, віно; завдаток; суміш святвечірніх страв]», ч. коїесіа «коляда; (рідк.) новорічний подарунок; (заст.) відвідини парафіян ксьондзом», ст. ко-Іасіа (коїесіа) «подарунок на ялинку», слц. коїесіа «колядка; винагорода колядникам; відвідини парафіян ксьондзом», ІкоГасіа] «тс.», нл. ст. кбіосіа «новорічний подарунок», полаб. коїрсіе, ко1§.сі-П]’ак «грудень», болг. коледа «різдво», м. коледе «[тс.]; переддень різдва, колядування», схв. коледа «колядка; весела компанія; (заст.) різдво, колядники», слн. коїесіа «колядування; група колядників; колядка», стел. ксдАда «коляда, новорічне свято»;—псл. коїесіа «Новий рік; різдво; новорічний або святве-чірній подарунок; колядування (обряди й пісні)»; — давнє запозичення з латинської мови; лат. Саіепсіае (Каїепсіае)
«календи (у римлян перший день місяця, день сплати боргів)» пов’язане з саіаге «скликати, викликати», спорідненим з псл. [*ко1ко1,ь1 «дзвін», укр. [колокіл] «тс.», а також, можливо, з укр. [каляка-ти] «базікати, торохтіти; ревти, пхикати»; латинська назва першого дня місяця мотивується тим, що у давньому Римі за традицією в ці дні проводилось обрядове викликання Нон (п’ятого чи сьомого дня місяця); твердження про посередництво для слов’янських форм романських мов (МасЬек Е8ЛС 268; Е84С8 213) недостатньо аргументоване, як і припущення про посередництво гр. хаХітбаї (Фасмер ИОРЯС 12/2, 244). — УРЕ 5, 296; Критенко Мовозн. 1973/2, ЗО; Фасмер II 299—300;Уа8тег К81 5, 137—138; Потебня РФВ 11, 33— 37; 81а\\'зкі II 27 —28 , 353 —354; Вгііск-пег 245—246; Кораїіпзкі 466; БЕР II 551—552; Младенов 246; 8кок II 124; ЗССЯ 10, 134—135; Десницкая Сл. язьі-козн. 1983, 80—82; Вегп. І 544—545; МеіПеі Еіийез 186; Вагіоіі Ла^іс-ЕезІзсЬг. 38; 8сЬм'агг АЇ81РЬ 41, 129; Меуег Е\У 196; М'аїйе— Ноїш. І 136—137, 141—142; Егпоиі—МеіПеі 131; Воізасц397—398.— Див. ще колокіл. — Пор. календар, ка-лякати.
коляса «чотириколісний екіпаж з відкидним верхом», коляска «тс.; невеликий візок; візочок, у якому возять малих дітей», ст. коляси (XVII ст.); — р. коляска, бр. каляска, болг. каляска (з рос.), слн. заст. коїезка; — запозичення з польської мови; п. коїаза «екіпаж, карета; [бричка, коляска]», зменш, коїаз-ка «коляска», як і ст. коїаза «вид воза, селянський віз», є незакономірною фонетичною формою, що поступово витіснила збережене тільки діалектно регулярне коїоза «тс.», яке разом із спорідненими ч. заст. коїеза «вид коляски, повоза; ручний візок із двома колесами», ст. коїеза «віз», слц. коїеза (мн.) «віз для перевезення дров», р. [колеса] «віз, селянська повозка», [колеска] «селянський чотириколісний віз; дитяча іграшка на колесах», бр. калесьі (мн.) «селянський віз, підвода», схв. колеса (мн.) «віз» виводиться від псл. [коїеза] «віз», букв, «колеса», мн. від коїо «колесо»; неприй-
нятне виведення п. коїаза (коїазка) із східнослов’янських (Вгйскпег 245) або романських мов (Вегп. І 549); безпідставним є пояснення його (Маїизіак Рог. і^г. 11, 133—136) як похідного від *ко!азас «возити» або визнання його (МасЬек Е8ЛС 268—269) запозиченням з чеської мови. — Шанский ЗСРЯ II 8, 221; Фасмер II 300; Потебня РФВ 14, 286; БІадазкіП 343 — 344; НоІиЬ —Еуег 248; БЕР II 182. — Див1 ще коло1.
колястра —див. коластра.
[коляча] «сорт кукурудзи» Доп. УжДУ II;—неясне.
[кбльба1] (зах.) «приклад ручної вогнепальної зброї»; — запозичення з польської мови; п. коІЬа, як і ч. слц. коІЬа «тс.», виводиться від нвн. КбІЬеп «тс.; колба; булава; качан». — СІС 338; Віам'з-кі II 345; Вгйскпег 245; МасЬек Е8ЛС 267; НоІиЬ—Буег 247. — Див. ще колба.
[кбльба2] «корба; коловорот; ручка» Л;—очевидно, запозичення з польської мови; п. [коІЬа] «ручка, рукоятка, корба коловорот» є, мабуть, результатом вторинного зближення у народній мові слова коІЬа «приклад» і когЬа «ручка».— Див. іфе кбльба1, корба.
кольє «намисто з коштовного каміння, перлів та ін.»; — р. кольє, бр. кольє, п. коїіа, ч. коїіег, коїіег, коїіе, соїііег, слц. соїііег, болг. колие, схв. кольє, слн. ко1]‘е «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. соїііег «намисто; нашийник, хомут» виводиться з лат. сої-Іаге «вид кайданів на шиї; нашийник», що походить від іменника соїіиш «шия», ст. соїіиз «тс.», спорідненого з гот. дісл. днн. Ьаіз, дангл. Ьеаіз, нвн. Наїв «тс.».— СІС 341; Шанский ЗСРЯ II 8, 219; Фасмер II 299; 81ам’зкі II 354; НоІиЬ—Буег 248; БЕР II 556; Вуіакли]а 442; ВІосЬ 136; Оаигаї 187; ЇУаІсІе—Ноїт. І 245; Егпоиі—МеіПеі І 132, —Пор. галстук.
кольза (бот.) «ярий ріпак, Вгаззіса париз оіеіїега», кбльзовйще «поле, на якому зібрано кользу»; — р. кольза; — через російське посередництво запозичено, очевидно, з французької мови; фр. соїга походить .від гол. сооігаасі «тс.», букв, «капустяне насіння», утвореного з іменників сооі «капуста», яке разом з нвн. КоЬІ, двн. сЬбІо, кбі(і), англ. соїе,
дангл. сані, сахуеі, дісл. каї «тс.» походить від лат. саиііз «стебло, стрижень, качан; капуста», спорідненого з гр. иоиАбс; «стебло; стрижень пера; рукоятка», прус, саиіап «кістка; нога», лит. каи-іаз «кістка; кісточка у ягоді», лтс. каиі? «тс.; стебло», і гаасі «насіння», пов’язаного з гааіеп «сіяти», спорідненим з двн. зашеп, дангл. зач/ап, дісл. за, псл. зеіі, зе]аіі «тс.». — Наигаї 189; Угіез ИЕД7 349; К1и§е—Міігка 386 —387; ХУаІсіе— Ноїт. І ' 188—189; Топоров ІП 275— 278. — Див. ще сіяти1.— Пор. кольрабі.
колька «гострий, приступоподібний біль у животі, у боці», кольки (мн.) «тс.»;—п. [коїка] «коліки; колючка», нл. коїка «коліки»;—очевидно, результат видозміни слова коліки «тс.», зближеного з [колька] «колючка, скабка», [колький] «колючий», похідними від колоти.— 81ач/зкі II 356—357; ЗсЬизіег-Зеттс 602. — Див. ще коліки, колоти.
[кбльої (дит.) «хліб»; — неясне; можливо, пов’язане з [колач] «калач, крендель, взагалі білий хліб».
кольрабі (бот.) «сорт капусти»;—бр. кальрабі, болг. колраба, схв. келераба, слн. коїегаЬа; — очевидно, запозичено з російської мови; р. кольраби походить від нім. КоїіІгаЬі «тс.», яке зводиться до іт. сауоіі гаре, [саиіігауіі «тс.», що складається з іменників сауоіі «капуста» від лат. саиііз «тс.» і гаре, мн. від гара«ріпа» від лат. гара «тс.», спорідненого з гр. рітос, псл. гера «тс.».— СІС 341; Дзендзелівський 81. зі. 6/1 — 2, 131; Шанский ЗСРЯ II 8, 219; К1и§е— Міїгка 387; Шібе—Ноїт. II 418.— Див. ще кольза, ріпа.
кольт «система індивідуальної вогнепальної зброї (револьвер, автоматичний пістолет тощо)»;—р. бр. кольт, п. соїі, ч. слц. коїі, схв. колт, слн. кок «тс.»;-—запозичення з англійської мови; англ. Соїі «кольт (револьвер або кулемет відповідної марки)» утворене від прізвища СоИ американського зброяра С. Кольта (1814і—1862), засновника заводу і компанії, що виготовляла ручну вогнепальну зброю. — СІС 341; Шанский ЗСРЯ II 8, 219—220; БСЗ 22, 96; Кораііпзкі 178; НоІиЬ—Ьуег 249; КІеіп 316; Меекіеу 334, 1232.
[кольчакі (бот.) «їжовик, Нусіпит Б.» Мак, [колчак] «тс.» Мак;—р. [колчак] «їжовик»;—очевидно, запозичення з польської мови; п. коїсгак «тс.», мабуть, утворене від коїка «колючка, шип» або коїес «тс.; паросток», що є похідними від кібс «колоти», спорідненого з укр. колоти; назва гриба зумовлена тим, що пластинки на нижньому боці його шапинки мають форму колючок (Словн. бот. 237, 268; Зерова 152—153).— Меркулова 188, 195; Мозгупзкі ЛР 37, 379.— Див. ще колоти.
[кбльчикі (ент.) «шипоноска, Мог-сіеііа Б.» Ж;—похідне утворення від колоти; назва зумовлена тим, що верхівка черевця комахи витягнута в гострий шип, колючку (Горностаев 151; Плавильщиков 232). — Див. ще колоти.
[комі (ком, ком, ком — вигук на позначення повільної їзди) Я;—неясне.
кома1 (розділовий знак);—п. ч. вл. кота, болг. заст. м. кома, схв. кома, слн. кота «тс.»;—очевидно, через польське, чеське і німецьке (нім. Кбтша) посередництво запозичено з латинської мови; лат. сотта «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») походить від гр. ибцисс «кома; (ст.) частина речення; чеканка», пов’язаного з копти «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую», спорідненим з псл. кораіі «копати, рити», укр. копати.— Пономарів Мовозн. 1974/2, 38; Кораііпзкі 505; НоІиЬ—Ьуег 249; БЕР II 566; 8кок II 131; Ву]акли]а 442; К1и§е—Міігка 390; ХУаісІе—Ноїт. І 161—162; Егпоиі—Меіііеі І 98; Егізк І 915—916; Воізасц 492—493, — Див. ще копати2.
кома2, коми —див. ковма.
[комана | (бот.) «конюшина, клевер, Тгіїоііит Б.; фіалка триколірна, братки, Уіоіа ігісоіог Б.», [коман] «конюшина лучна, Тгіїоііиш ргаіепзе Б.» ВеБ, Мак, [команйна] «конюшина» ВеНЗн, Мак, [команйця] «тс.; фіалка триколірна», [команйчина] «конюшина» ВеНЗн, Мак, [коминка] «тс.; фіалка триколірна», [ко-манйчка] «конюшина лучна» ВеБ, Мак, [команниця] «конюшина хмельова, Тгі-їоііиш а§гагіиш Б.» Мак, [комениця]
«конюшина лучна» Мак, [комонйця] «тс. Мак; конюшина польова, Тгіїоііит аг-уепзе Б. Мак, НЗ УжДУ 26/2; лядве-нець рогатий, Боїиз согпісиїаіиз Б. Мак», комонник, «8иссіза М. еі. К.», [комбнниця] «конюшина польова», [ку-манйч] «конюшина» ВеНЗн, Мак, [ку-маничина] «конюшина лучна» ВеДо, Мак;—р. [команйка] «порічка червона, КіЬез гиЬгиш Б.; ожина звичайна, Ки-Ьиз саезіиз Б.; морошка, КиЬиз сЬашае-тогиз Б., ЯиЬиз агсіісиз Б.», [команйца] «тс.; лядвенець рогатий», [комонйка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, ЯиЬиз захаііііз Б.; суниці лісові, Рга-§агіа уезса Б.», [комонйца] «морошка, КиЬиз агсіісиз Б.; костяниця; комонник лучний, Зиссіза ргаіепзіз МоепсЬ.», п. кошопіса «лядвенець, Ьоіив Б.; [комонник лучний; буркун, МеШоіиз Асіапз.; конюшина]» (з ч.), [кошопіка] «лядвенець», котипіса «[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. котопісе «буркун», [котопка], ст. ко-топісе, котоппісе «тс.», слц. котопіса «тс.; конюшина», вл. заст. котопіса «вид конюшини», котопс «буркун», болг.  комонйча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Меіііоіив оШсіпаїіз (Б.) Безг.; шавлія лучна, 8а1уіа ргаіеп-5І8 Б.; фіалка лісова, Уіоіа зііуєзігіз Бат.; фіалка триколірна]», [команйча, команйка, комунича] «тс.», [комонйка] «полин звичайний, Агіетізіа уиі^агіз Б-; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комонйка «буркун», схв. комонйка «полин звичайний; [ромашка, Маїгісагіа Б.]», комдн>ика, комд-лика «тс.», котоІЦіка «полин звичайний», слн. кошопіка, кот6п]іса «тс.»; — псл. котопіка/котопіса «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від котоп]'ь «кінь»; назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них; до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюшина «Тгіїоііит Б.», п. копісгупа, ст. [копік, копісг], ч. заст. копісек, коппісек «тс.», р. [коники] «полин звичайний», а також ч. копзку сіеіеі «Тгіїоііиш саЬаІІіпит»; тлумачення первісного значення як «бджолина
рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. кашЗпе «джміль», лтс. катапе «тс.; дика бджола» (Мозгупзкі ЛР 33, 364; 35, 295—297; НоІиЬ—Ьуег 251; МасЬек Е8ЛС 271; Е8ЛС8 216), непереконливі; зближення з псл. кошт, «грудка, брила», р. ком, комбк «тс.» (Младенов 247—248) неприйнятне, як і виведення від кореня *кт>п- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [ко-мяга] «човен», [камяга], п. коті§§а «тс.» (ЗсЬикіег-Зем'с РгоЬеЬеїі 48).— Фасмер II 304; Меркулова Очерки 220— 221; 81ах¥зкі II 389 —390; Оогозгеи'зкі РР 13, 147—148; МасЬек Лга. гозії. 120, 121; БЕР II 574; 8кокІІ 134; ЗССЯ 10, 175— 176; Вегп. І 555; Топоров III 196. — Див. ще комбнь.— Пор. конюшина.
команда «короткий наказ, розпорядження; керівництво військовою частиною; невелика військова частина, виділена в окрему одиницю; екіпаж судна; спортивний колектив на чолі з капітаном; група людей, що виконує якусь роботу», [командєрство] «військове начальство», командир, командйриха (розм.), командувач, командуючий, командний, командувати; — р. болг. м. команда, командир, бр. каманда, ка-мандзір, п. заст., ст. котапсіо «наказ, розпорядження», ч. котапсіо «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура», котапсіуг «військовий начальник», котапсіег «кавалер певного ордена; (заст.) військовий начальник», слц. котапсіо «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ», котапсііг (заст., військ.) «командир», котапсіег «тс.», вл. котапсіо «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)», котапсіег «командир; комендант; командор», болг.' м. команда, схв. команда «команда, командування; комендатура», командир «командир», слн. ко-гпашіа «команда», котапсіо «загін», котапсііг «командир», котапсіег «тс.»; — очевидно, через російську і, далі, через німецьку чи французьку мови (нім. Кот-тапсіо «командування; наказ, загін;
спортивний колектив», фр. сотгпапсіе «замовлення; керування») запозичено з італійської; іт. сотапсіо «команда, наказ; командування», як і ісп. сошапсіо «тс.», зводиться до нар.-дат. соштапсіо «доручаю, наказую», пов’язаного з лат. сотшепсіо «доручаю, передаю, рекомендую», утвореним за допомогою префікса сот- «з-» від дієслова тапсіо «вручаю, передаю; довіряю; замовляю», до якого зводиться й укр. мандат; слово командир, очевидно, через посередництво російської і, можливо, німецької мови (нім. коттапсііегеп «наказувати, командувати» або Когптапсіеиг «командир, начальник; командор») запозичено з французької; фр. соттапсіеиг «командор (ордену)», ст. соттапсіеог «тс.» пов’язані з дієсловом соттапсіег «наказувати, командувати; керувати» (до якого зводяться також р. командовать, укр. командувати}, що походить від нар.-лат. соштапсіо «доручаю, наказую». — СІС 342; БСЗ 22, 105; Фасмер II 300, III 540; КЗСРЯ 206; Шанский ЗСРЯ II 8, 222— 223; Смирнов 146, 147; СЬгізііапі 35, 36; Зіахузкі II 380; Кораїіпзкі 505; Вгііскпег 249; НоІиЬ—Ьуег 245, 249, 250; МасЬек Е5ЛС8 210; БЕР II 567; Младенов 247; Вуіакли]а 442; К1и§е— Міігка 390; Паигаі 189; ВІосЬ 161; Мезііса 336—337; Таїсіє—Ноїт. II 24— 25; Егпоиі—МеіПеі І 382. — Див. ще коаліція, мандат.— Пор. командор, ко-менда, комендант, комендерувати, комендор.
командарм «командувач армії»; — бр. командарм «тс.»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. командарм «тс.» є складноскороченим словом, утвореним з початкових частин слів коман-дующий «командуючий, командувач» і армия (армии) «армія»; українське слово може розглядатись і як калька російського. — СУМ IV 239; ССРЛЯ 5, 1216. — Див. ще армія, команда.
командор «у середньовічних духовних і лицарських орденах — одне з найвищих звань; один з вищих ступенів в ієрархії масонських лож; флотський чин (у Росії XVIII —початку XIX ст.); звання голови яхт-клубу (в СРСР до 1926 р., у країнах Західної Європи і
США); керівник пробігів та екскурсій; (заст.) начальник загону кораблів, який не має адміральського звання»;—р. болг. командор, бр. командор, п. когпап-сіог «тс.»; — очевидно, через російське і, можливо, через польське посередництво запозичено з західноєвропейських мов; фр. соттапсіеиг «командор (ордену)», ст. соттапсіеог, гол. соттапсіеиг «тс.; військовий командир», англ. соттапсіег «командир, офіцер, який командує; старший офіцер, командуючий; (заст. рідк.) командор ордену» зводяться до нар,-лат. соттапсіаге «доручати, наказувати», з яким генетично пов’язане також укр. команда; конкретні джерела запозичення переконливо не встановлені, найвірогідніше, для окремих значень вони були різними; до розвитку давніших значень «командор чернечого ордену» і «один з найвищих титулів духовно-лицарських орденів» пор. подібні п. котгпепсіог (заст. рідк.) «кавалер ордена; начальник духовно-лицарського ордену (Мальтійського і ін.)», ст. сотепсіог «магістр ордену іоаннітів (з 1530 р.— Мальтійського)», котепсіаг, котепсіег «тс.», ч. ст. котепсіог «монастирський начальник», р. ст. кумендер'о «командор ордену мечоносців», кумендерь «тс.», що, як і свн. коттепсіиг «командор (ордену)», коттепсійг, фр. ст. соттеп-сіеог, походять з слат. соттепсіог, паралельного до соттепсіаіог «тс.», якому відповідають п. ст. котепсіаіог «магістр ордену іоаннітів», ч. когпепсіаіог «командор (ордену)», схв. слн. котепсіа-іог «тс.»; до поширення пізнішого значення «флотський офіцерський чин, начальник загону кораблів» пор. укр. комодор «командир загону кораблів, який не має адміральського звання (у Великобританії, США і Нідерландах)», р. коммодбр, п. котосіог «тс.; титул голови яхт-клубу», ч. котосіог «старший флотський і військово-повітряний чин (в англійській армії та ін.); командир, начальник», котойоге «тс.», болг. комодор «флотський командир (по чину — після контр-адмірала)», слн. когпосібг «командир загону військових кораблів», що через посередництво західноєвропейських мов (англ. соттосіоге «флотський
офіцерський чин; начальник загону кораблів, старший офіцер ескадри; голова яхт-клубу; авангардний конвоїр купецьких суден», іт. соїшпосіого «флотський офіцерський чин», ісп. сошосіого «тс.; комодор») зводяться також до лат. соттепсіаге; тлумачення р. командор як видозміненого за аналогією до форм команда, командовать запозичення з італійської мови (іт. соттойого, Фасмер II 300) викликає сумнів; зовсім неприйнятне з огляду на семантику виведення р. командор «флотський чин» від п. когпапсіог (Смирнов 147). — СІС 342, 344; БСЗ 22, 107; ССРЛЯ 5, 1221; Фасмер—Трубачев II 300—ЗОЇ; Зіадавкі 11 401; Кораііпвкі 505—506, 509; Вгйскпег 249; НоІиЬ—Ьуег 250, 251; РЧДБЕ 345; Оаигаі 189; ВІосЬ 161; КІеіп 319, 321; N80 535; Угіев ИЕ№ 101. —Див. ще коман да. — Пор. коме нда.
комар (ент.) «Сиіех», [кумар] «тс.» Ж, [комарйця] «тс. Ж, Г; москіт ВеЗн», [комарик] «вид комахи — шкідника трави й хвойних дерев, СесіЬошуіа опоЬгу-сЬісіів Вг. (Сесісіогпуіа ЬгасЬуЬеіега 8сЬ\уа§.)» Я, [комарнйк] «тс.; комарик пшеничний, Сесісіотуіа Ігііісі КігЬу.» Я, [комарйха] Я, комарня (зб.), [комар-ство] «тс.» ВеБ, [комаря] «комарик» Я, [кумарка] «комар звичайний» ВеНЗн, ВеЗа, комарйний, [комарячий] Я, [ко-марйстий] «багатий на комари», [ка-марнб] (присл.) «багато комарів» Ж; — р. комар «комар; [мурашка]», [комар] «мурашка», бр. камар «комар», др. комара, п. кошаг, [кашог, катова, котоз, котова, котав, котогаї, ст. [котог, котог, китаг, китог], ч. слц. слн. ко-таг, вл. заст. котог, нл. ст. кошаг «тс.», болг. комар «тс.; довгоніг, Тіриіа Б.», [комар] «темно-коричневий хрущ; гедзь», [кумар] «комар», м. комар, комарец, [ку-мар], схв. комар, стел, колідр к «тс.»;— псл. котагь, пов’язане чергуванням голосних з *сьте1]’ь «джміль»; — споріднене з лит. катапе «джміль», [катіпе] «дика бджола», лтс. катапе «тс.; джміль», катепе «джміль», катіпе, прус, сатив «тс.»; далі зіставляється з двн. ЬитЬаІ, свн. ЬитЬеІ, Ьиттеї «тс.», свн. сангл. Ьиттеп «дзижчати», дінд. сатагаЬ «Вов §гиппіепв», лит. кітіі «хрипнути», що
зводяться до звуконаслідувального індоєвропейського кореня *кет-; припускається також (81а\увкі II 377—378) зв’язок з псл. *(8)сьтіН/всетііі «затискати», укр. щежмти«тс.» (щодо семантики пор. лит. ідосіаз «комар», яке зіставляється з іє. *бс!-/ес1- «їсти», ЗсЬиІге К2 43, 41; Егаепкеї 1164); менш переконливе виведення від псл. коть «брила, глиба; груда», р. ком, лтс. каша «тс.» (№еті-пеп БР III 187—205; Егаепкеї 212), яким відповідає укр. [кім] «брила, грудка».—Шанский ЗСРЯ II 8, 224; Фасмер II ЗОЇ; Цьіганенко 209; Ильинский ИОРЯС 23/2, 243—245; Преобр. І 379—380, 1241; Зіадавкі II 377—378; Вгйскпег 249; К2 48, 179—180; Ооговгем'вкі РЕ 15/2, 285 —287; МасЬек Е8ЛС8 216; йапасек Зіауіа 24, 3; 8сЬивіег-8ем-'С 605; БЕР II 568; Младенов 247; 8кок II 132; Вегіа] Е88Л II 60; ЗССЯ 10, 169—171; Вегп. 1 167, 552—553; Маігепаиег БЕ 7, 34 — 35; Мікі. УОг. II 87; Тгаиітапп 115 — 116; Топоров III 201—202; МйЬІ,— Епсіг. II 149; ИЬІепЬеск РВгВ 35, 174 — 175; К1и§е—Міігка 320; Ойпіегі ІЕ 45, 346; Тогр 95; Рокогпу 556.—Пор. джміль, комаха, щємйти.
[комарнйк] «вид куреня для вівчаря Г, Доп. УжДУ IV; відгороджена в вівчарському приміщенні комора для сиру та інших молочних продуктів,.ОДА 1965; намет, де складається сир, посуд тж; навіс на стовпах для просушування сиру тж; поличка для сиру тж», [комарок] «відгороджена у вівчарському приміщенні комора; навіс для просушування сиру» тж, [кормак] «тс.» тж, [комбрник] «намет, де складається сир, посуд» тж; — бр. камарнік «намет», п. котагпік «місце для зберігання сироватки, бринзи, сиру», ч. котагпік «столик у колибі, на якому сушать бринзу»,'слц. котагпік «тс.», болг. [комарнйк]'-«плетений намет для ночівлі чабанів, зберігання їх речей, молочних продуктів», схв. [комар-ник] «приміщення для молочних продуктів»;— запозичення з молдавської мови; молд. комарнйк (рум. сотагпіс) «намет для чабанів; покрівля для зберігання свіжого сиру; поличка, на якій сушать сир» виводиться від сл. котога (комора) або безпосередньо від болг. комарнйк.—
Дзендзелевский ОДА 1965, 130—131; 8сЬе1исІко 135; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 154—155; Уіпсепг 12; МасЬек Е84С 271; Клепикова Сл. и балк. язьїкозн. 166, 189; Сгап]а1а 315—316; СДЕЛМ 192; ОЬКМ 169; ТікНп 394.
комаха (ент.), [комаство] «комахи» (зб.) Я, комашня «тс.; (розм.) мурашки, мурашник», комашнйк «мурашник» Ж, СУМ, [комахняї «тс.; руді мурашки» ВеБ, комашина «одна комаха; [комашка ЖЬ>, комашка «маленька комаха; [мурашка Ж, Пії», [комашнйця] «мурашник»;— р. (колшхаї «фарбувальний хробак, червець, Соссіїз сасіі», [комашка] «будь-яка маленька комаха; комарик; мошка; [мурашка!», [комашнйк] «мурашник», [комашня] «рій комарів або мошок; мошкара; мурашки», п. [кбтазуі «комарі»;— пн.-сл. [кот-ах-/кот-а8-], очевидно, пов’язане давнім паралелізмом кінцевих суфіксальних приголосних -г- і -з-, -х- з однокореневим терміном псл. кот-аГ'-ь «комар»; можливе також вторинне зближення з укр. мураха «Еогшіса», мурашка «тс.», що входять, як і комари, бджоли, джмелі, до класу комах. — СРНГ 14, 228; Преобр. І 341; Даль II 146; 81а\сзкі II 378. — Див. ще комар.— Пор. мураха.
комашйтися «метушитися; [копошитися]», [комешйтися] «копошитися» Ж, [комашкатися] «тс.» Я, [комбситися] «неспокійно триматися» Ж;— р. [комушйть-ся[ «ретельно і тихо чим-небудь займатися», [комсйться] «возитися», п. кошо-зіс «дратувати, робити норовистим» (коня), котозіс зі§ «бути неприборканим» (про коня), схв. [кому шати се] «опиратися, сперечатися»;— не зовсім ясні утворення; зіставляються (Зіа^зкі II 393— 394) з р. [комйть] «збивати в грудки; давити, стискати, м’яти»; пов’язувались також (Вгйскпег 254) з псл. котопь «кінь»; на грунті української мови зазнали зближення з основою слів комаха, комашка, комашнйк.
(комашня) «обід для кумів; званий обід, бенкет; поминки»;—очевидно, видозмінене запозичення з угорської мови; уг. кошазай «кумання», похідне від кота «кум», запозиченого з слов’янських мов (псл. кипть, укр. кум], на
українському грунті зазнало втрати кінцевого -а§ і часткової адаптації До українського словотвору (додання суфіксального -«я); виводиться також (Дзендзелівський ККЛ ЕТИ 15, 133—134) від тур. котзп «сусід»; менш переконливе виведення (8сЬе1шіко 135) від рум. со-тезеап «співтрапезник». — Кпіегза 275— 276; МЖЕ8г II 533—534. — Див. ще кум.— Пор. кумашня.
комбайн, комбайнер, комбайнування;— р. болг. комбайн, бр. камбайн, п. ч. слц. вл. котЬа]п, м. комбайн, схв, кбмба]н, слн. котЬа]п; — запозичення з англійської мови; англ. сотЬіпе (с.-г.) «комбайн» виникло в результаті скорочення термінологічного словосполучення сотЬіпе Ьагуезіег букв, «комбінована збиральна машина», де слово сотЬіпе як субстантивована форма із значенням «з’єднання, поєднання» відповідає дієслову сотЬіпе «об’єднувати; комбінувати, сполучати, змішувати», що походить від пізнього лат. сотЬіпаге «з’єднувати дві одиниці, дві частини у щось ціле», до якого зводиться й укр. комбінат; форма комбайнер походить від англ. сотЬіпег «комбайнер», пов’язаного з сотЬіпе. — СІС 342; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ II 8, 224; Фасмер II ЗОЇ; ССРЛЯ 5, 1223; Крьісин 96—97; Оразова Научн. докл. вьісш. шк. Филол. науки 1966/3, 156—159; Кораїіпзкі 506; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 569; Ву]акли)а 442; N81) 533; Кіеіп 317. —Див. ще комбінат.
комбат «командир батальйону; командир батареї»;—бр. комбат «тс.»;— очевидно, запозичення з російської мови; р. комбат є двома складноскороче-ними словами, утвореними з початкових частин слів командйр «командир» і ба-тальбн (батальона) «батальйон» або батарея (батарей) «батарея»; українські слова можуть розглядатися і як кальки відповідних слів російської мови,—СУМ IV 242; ССРЛЯ 5, 1224.— Див. ще батальйон, батарея, команда.
комбід «комітет бідноти»;—бр. кам-бед «тс.»; — запозичення-калька з російської мови;р. комбед єскладноскоро-ченим словом, утвореним з початкових частин іменників комитет «комітет»
і беднота (укр. біднота, похідне від слова біда). — СУМ IV 242; ССРЛЯ 5, 1224. — Див. ще біда, комітет.
комбікорм «комбінований корм (суміш сухих кормів)»;—бр. комбікорм «тс.»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. комбикдрм «тс.» є складно-скороченим словом, утвореним з початкової частини слова комбинйрованньїй «комбінований» і з слова корм «корм, їжа тварин»; українське слово може розглядатись і як калька російського.— СУМ IV 242; УРЕ 7, 44; Шанский ЗСРЯ II 8, 225; БСЗ 22, 117. —Див. ще комбінат, корм.
комбінат «підприємство або виробниче об’єднання, яке складається з кількох спеціалізованих виробництв»;—р. болг. м. комбинат, бр. комбінат, п. вл. котЬіпаі, ч. слц. слн. котЬіпаі, схв. Комбинат «тс.»;— запозичення з німецької або французької мови; н. КотЬіпаі, фр. сотЬіпаі виводиться від лат. сотЬТ-паіиз «з’єднаний», пов’язаного з сот-ЬТпо «зв’язую (по два), здвоюю; з’єдную», утвореним за допомогою префікса сот- від числівника ЬТпТ «по два», похідного від ЬІ5 «двічі, удвоє». — СІС 342; Шанский ЗСРЯ II 8, 225; Кораііпзкі 506; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 570; Ву]акли]а 442; М'аіде—Ноїт. І 106, 107. — Див. ще біс2, коаліція. — Пор. комбінація, комбінезон.
комбінація «сполучення або розташування чого-небудь у певному порядку; ряд цілеспрямованих прийомів гри; жіноча сорочка, яку надягають під сукню, та ін.», комбінатор «(жарт.) спритний, хитрий ділок», комбінаторний, комбінаційний, комбінований, комбінувати;— р. болг комбинация, бр. комбінація, п. когпЬіпасіа, ч. котЬіпасе, слц. котЬіпасіа, вл. котЬіпасЦа, м. схв. комбинацща, слн. котЬіпасі]а; — запозичення з латинської мови; слат. сотЬТпаїіо «поєднання, з’єднання; об’єднання», рідк. сотЬіпасіа «тс.» походять від лат. сотЬТпо «зв’язую по два, поєдную», до якого зводиться йукр. комбінат, до розвитку нового значення «жіноча сорочка» пор. фр. сотЬіпаізоп «комбінація (жіноча білизна); робочий одяг» (звідки також укр. комбінезон), ст. сот-
Ьіпаііоп «тс.», англ. сошЬіпаііоп «комбінація (білизна)», утворені від пізньо-лат. сотЬТпаїіо «поєднання, з’єднання»; форма комбінатор вважається запозиченням з французької мови; фр. сотЬіпа-іеиг «той, хто має хист до комбінування; спритна людина, аферист» походить від слат. сотЬТпаїог «той, хто дві речі з’єднує, об’єднує», пов’язаного з лат. сотЬТпо «зв’язую по два, поєдную». — СІС 342; Шанский ЗСРЯ II 8, 225—226; БІатекі II 378—379; Кораііпзкі 506; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 570; Младенов 247; Ву]акли]а 442; Віосії 161; Оаигаі 189; Кіеіп 169, 317. — Див. Ще комбінат. — Пор. комбінезон.
комбінезон «робочий одяг, сполучення куртки зі штанами»; — р. болг. м. комбинездн, бр. комбінезон, п. котЬіпе-гоп, ч. слц. котЬіпега, схв. комбинездн, слн. котЬіпегоп «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. сотЬіпаізоп «ком бінація; комбінезон» є похідним від слова сотЬіпег «комбінувати, з'єднувати», яке зводиться до лат. сошЬіпаге «тс.; здвоювати».—СІС 342; Шанский ЗСРЯ II 8, 226; Кораііпзкі 506; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 570; Ваигаі 189. — Див. ще комбінат.— Пор. комбінація.
комбриг «командир бригади»;—бр. камбрьіг «тс.»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. комбриг є складно-скороченим словом, утвореним з початкових частин слів командир «командир» і бригада (бригади) «бригада»; українське слово може вважатися і калькою російського. — СУМ IV 243; ССРЛЯ 5, 1226. — Див. ще бригада, команда.
комдив «командир дивізії; командир дивізіону»;—бр. комдив «тс.»;—очевидно, запозичення з російської мови; р. комдив є двома складноскороченими словами, утвореними з початкових частин слів командир «командир» і дивйзия (дивизии) «дивізія» або дивизидн (ди-визиона) «дивізіон»; українські слова можуть бути і кальками відповідних російських слів. — СУМ IV 253; ССРЛЯ 5, 1227. — Див. ще дивізія, команда.
комедія, кумедія (розм.), комедіант, кумедіант (розм.), комедіантство, комедійний;— р. болг. комедия, бр. комедія, п. котесііа, ч. котесііе, слц. коте-
біа, вл. котесіііа, м. комедії! а, схв. кд-медиіа, слн. котеДіа;— очевидно, через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. сбтоеШа «комедія» походить від гр. нирфбіа «тс.», пов’язаного З ХИЩ>)66$ «комік, комедійний актор» (первісно «співак під час веселих і шумних процесій або у театральному комедійному хорі»), хкщаоїбб; «тс.», що складається з етимологічно не зовсім ясного хЛиос «весела, галаслива процесія; галаслива юрба гуляк; натовп, військо; пісня» (можливо, пов’язаного з іменником Хшрг] «село, поселення, містечко», спорідненим з лит. каішаз, ке-таз, лтс. сіетз «тс.», заіте «родина», псл. зет в] а, укр. сім’я «тс.») і слова іоїйД «співак; заклинач, чарівник», Пов’язаного з аєїбеїт «співати», аоібт] «пісня; спів; сказання», <Ь6т] «тс.», до яких зводиться також укр.* ода «урочистий ліричний вірш; хвалебна пісня»; форма комедіант, найвірогідніше, через посередництво російської мови запозичена з італійської; іт. соштебіапіе «актор; (перен.) комедіант» пов’язане з соттесііа «комедія», що походить від лат. сбтоесііа «тс.»; менш переконливе виведення р. комедиант від нім. Котобі-апі (Фасмер II ЗОЇ; БЕР II 571) або п. котесііапі (Смирнов 147). — СІС 342— 343; Акуленко 136; Фасмер—Трубачев II ЗОЇ; Будагов Ист. слов 194—207; НйШ-и'огій 15, 79; Преобр. І 380; ЗІашзкі II 379; Кораііпзкі 507; Вгйск-пег 249; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 571; Топоров III 151—154; КІеіп 318; Баигаї 189; ВІосЬ 161; Дворецкий 1976, 214; Егпоиі—Меіііеі 136; Егізк І 22—23,11 61—62; Воізасц 15, 544. — Див. ще ода, сім’я.— Пор. КОМІК.
комезйтися —ДИВ. комизитися.
[комель] «товстий кінець відрубаного деревного стовбура Г; шматок дерева; держак віника Л», [оком блок] «шматок дерева; товстун» Л; — р. комель «тс.; частина дерева, рослини біля кореня; [корінь дерева, рослини; стовбур дерева; пень; палиця; стеблина рослини; дрова; нижня частина снопа; жіноча зачіска]», бр. камель «товстий нижній кінець колоди; частина дерева, рослини біля кореня; шматок дерева», п. [котеї] 534
«тс.» (з бр.); — сх.-сл. [котець] «тс.», як і пов’язане з ним чергуванням суфіксальних голосних псл. [кошоїь] «безрогий», укр. комблий «тс.», є, очевидно, похідним від псл. [кошь] «брила, грудка», укр. [кімі «тс.»; — споріднене з лит. кашепаз «пень, колода, стовбур; стебло; серцевина», катіепаз «стовбур; частина стовбура дерева біля кореневища», лтс. катапз «товстий кінець балки або колоди».— Шанский ЗСРЯ II 8, 228; Фасмер II 302; ЗІашзкі II 389; Вгііскпег 249; Тгаиітапп 115; МйЬІ.— Епсіг. II 148; БсЬиіге К2 40, 259; МеіПеІ М8Ь 14, 376. — Див. ще кім.— Пор. комблий, ком’яга.
[комельга] «перекид, переверт (у повітрі)» Ж, [комельгувати] «перекидатися, перевертатися (у повітрі)» Ж; — неясне.
[коменда] «вередлива особа» Ме, Іко-мендувати] «вередувати, проявляти примхи, розпоряджатися» Ме, [закоменду-вати] «задумати, розпочати» Ме; — результат семантичної видозміни слова [коменда] «начальство; команда, загін», що є запозиченням з польської мови; п. кошешіа «команда, командування» походить від слат. сот(ш)еп(іа «наказ тимчасово взяти на себе управління бенефіцією», що походить від лат. соттеп-єіо «доручаю». — Зіаидкі II 379—380.— Див. ще команда.
комендант «той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району; військовий начальник у населеному пункті; той, хто керує військовими перевезеннями; керівник будинку, що належить установі; [командир]», комендатура «установа, яку очолює військовий комендант»;—р. болг. комендант, бр. комендант, п. кошешіапі, ч. заст. ко-щепбапї, слц. [кошешіапі],м. командант, схв. ст. і діал. котепбапаі, котепдаі, слн. коташіапі «тс.»; —очевидно, через російське посередництво запозичено з французької або німецької мови; фр. сотташіапі «комендант; командуючий, командир, начальник», нвн. Коштап-йапі «військовий комендант; командир корабля», ст. Коттешіапі «командир» зводяться до лат. соттепсіапз (род. в. соттепдапііз) «той, хто дає доручення,
рекомендує», субстантивованого дієприкметника теп. ч. від дієслова соттепсіаге «доручати, передавати; рекомендувати».— СІС 343; УРЕ V 305; Шанский ЗСРЯ II 8, 228; Фасмер II 302; СЬгізііапі 36; 8Іашзкі II 380; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 571; Младенов 247; Оаигаі 189; ВІосЬ 161; Кіиде—Міігка 390. — Див. ще команда.— Пор. коменда.
[комендерувати] (зах.) «бути начальником, керувати; командувати», [командирувати] «командувати, наказувати» Ж;— п. котешіегошас «командувати, наказувати; (заст.) скеровувати», ч. [ко-тепгіугоуас] «командувати» (з п.), схв. заст. котепсіігаіі «тс.»;—очевидно, через польську мову запозичено з німецької; нім. котшапсііегеп «наказувати, командувати», як і Коштапсіеиг «командир, начальник» (звідки, можливо, також укр. командир «начальник»), етимологічно пов’язане з фр. ст. соттапсіег «наказувати, командувати; керувати», до якого зводиться й укр. командувати «тс.». — 81ашзкі II 381; 84 Р II 855—856; 8 XV II 417. — Див ще команда.
комендор «морський артилерист; мат-рос-навідник»; — р. комендор «тс.; старший з обслуги морської гармати», бр. каменддр «тс.»;—через посередництво російської мови запозичено, найвірогідніше, з англійської; англ. соттапсіег «командир (флотський і піхотний — від роти і вище); старший офіцер, командуючий», як і гол. соттапсіеиг «військовий командир», утворене на основі нар.-лат. соттепсіаге «доручати, наказувати» або лат. соттепсіаге «доручати», з яким етимологічно пов’язане й укр. команда «наказ, розпорядження». — СІС 343; ССРЛЯ 5, 1231; Ушаков І 1420; БСЗ 22, 132; Кіеіп 319; N80 535; Угіез КЕ\Е 101, — Див. ще команда.— Пор. командор, коменда.
коментар, коментарій, коментатор, коментувати; — р. комментарий, ком-ментйровать, бр. каментарьій, каменці-раваць, п. кошепіаг/, котепіошас, ч. котепіаг, котепіоуаіі, слц. котепіаг, котепіоуаі’, вл. котепіаг, котепіохуас, болг. м. коментар, коментйрам, схв. коментар, коментарисати, слн. котеп-іаг, котепіігаіі;—запозичення з ла
тинської мови; лат. соштепіагіит «записна книжка; записки; протокол; тлумачення» пов’язане з сошшепіагі «ретельно продумувати, вивчати; викладати, писати; тлумачити» (звідки також, можливо, через польську мову, укр. коментувати), що є інтенсивним дієсловом до соттіпТзсТ «пригадувати; видумувати;, винаходити», утвореного за допомогою префікса сот- «з-» від дієслова тетіпТ «пам’ятати, думати; згадувати», перфекта з подвоєнням кореня теп-, представленого також у тепз «розум; думка», спорідненому з псл. тьпеіі «думати», рат^іь «пам’ять», укр. [мнйти], пам’ять. — СІС 343; Шанский ЗСРЯ II 8, 232; НйШЛУогіЬ 15; 81а\сзкі II 381; Ко-раїіпзкі 507; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 571; ХУаісІе—НоГт. II 65—67; Егпоиі — МеіПеі І 395, 396—397. — Див. ще коаліція, мнйти, пам’ять.
[коменя] «коцюба, кочерга, палиця для мішання соломи, що горить у печі або грубі» Л; — очевидно, результат контамінації слів [ковеня] «тс.» і комин «частина димаря над дахом; труба для виведення диму з печі» (див.).
комерція «у буржуазному суспільстві — торгівля і пов’язані з нею справи», комерсант, комерційний; — р. ком-мерция, заст. комерция, бр. камерция, п. котегс]’а, ч. котегсіаіпі «комерційний», слц. котегсіаіпу, болг. комерче-ски, м. комерци]ален, схв. комерциіалан, слн. котегсіаіеп «тс.»; — запозичення із західноєвропейських мов; нвн. ст. Кош-теггіеп (мн.) «комерції», фр. англ. сот-тегсе «комерція, торгівля» походять від лат. соттегсіит «торгівля, торгові зносини, товарообіг; спілкування, зносини, зв’язки», утвореного за допомогою префікса сот- «з-» від іменника тегх (род. в. тегсіз) «товар», спорідненого з дінд. тгзаіі «доторкається». — СІС 343; Шанский ЗСРЯ II 8, 233; Фасмер II 303; Кораїіпзкі 507; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 571, 572; Вуіаклиіа 444; Кіеіп 320, 964; ЇУеекІеу І 337; Оаигаі 190; ВІосЬ 162; Х¥аіс1е—Ноїш. І 251—253, II 78— 79. — Див. ще коаліція.
комета; — р. болг. м. комета, бр. комета, ст. комета (близько 1580), п. ч. котеіа, слц. котеіа, вл. котеі,
схв. комета, комет, ст. комета, слн. коте! «тс.»; — запозичення з латинської мови; лат. сотбіа «комета», сотйіЄз «тс.» походить від гр. нор^трс; (аотт]р) «комета, зірка з хвостом» (букв, «волосата (зірка)»), пов’язаного з хорт] «хвіст комети; волосся», слова неясного походження.— СІС 343; Шанский ЗСРЯ II 8, 229; Фасмер II 302; Бульїка 163; Біахузкі II 382; Маскек ЕБЛС 271; БЕР II 572; Вуіакли]а 444; Кіеіп 317, 318; К1и§е—Міігка 390; Егізк І 908 — 909.
комети —див. коміть.
комизитися «вередувати, капризувати; упиратися, норовитися», [камезй-тися, комезйтися] «тс.» Ж, комйз «вередування, примха, каприз», комиза «тс.; вередун», [комизйстий] «вередливий» Я, комизливий «тс.», [розкомизитися] «набундючитися; наїжитися, розсердитися»;—р. [скамезливий] «вередливий, перебірливий до їди», ч. (мор.) [кошгіі’) «дерти, рвати, скубти», [озкошігаі. зе] «зволікати, вагатися», схв. [комйзати] «смикатися, крутитися», [комйзгати се] «тс.», слн. ]кошіг§аіі] «знизувати плечима»; — не зовсім ясне; пояснюється як утворення з префіксом ко- від основи *тьг- (туг§-) «ворушити і под.» (ЗССЯ 10, 180—181; Бкок II 133); зіставляється з псл. [кошііі] «збивати (в грудки); вижимати, видавлювати» (пор. р. Іко-мйть] «стискати», схв. кдмшпи «лу-щити (кукурудзу від листя; грецькі горіхи, мигдаль від зеленої шкірки)», що виводяться від псл. коть «брила, грудка») (БІашзкі II 393—394; Маскек ЕБЛС 272); пов’язується також (Варбот Зтимология 1973, 27— 29) із слн. зко-шеіі «тужити, нудьгувати», псл. зсе-шііі, укр. щеміти. — Пор. ковйзйтися, комашйтися.
[комика] «затримка, зупинка, утруднення» Я; — неясне; можливо, результат видозміни слова [ковйка] «тс.», зумовленої народно-етимологічним зближенням з кома (розділовий знак).— Яворни-цький 362.
комин «передня (нижня) частина димоходу варистої печі; димохід; димар; [поличка кремінної рушниці]», [кбмін] «тс.; частина димаря над дахом Л», [кб-536
мен] «димохід, димар Ж; особливий вид ковпака для димарів з чотирма протилежно розташованими виходами для диму Я», [коминар] «сажотрус», [коминяр, коміняр Ж1 «тс.», [коминарчук] «хло-пець-сажотрус», [коминярчук] «тс.», [ко-минне] «подимне», [коминбве] «тс.» Ж, коминок «кімнатна піч із широким отвором для палива та прямим димоходом; [циліндр у рушниці, куди закладаються пістони; пістон, виступ у рушниці Ж]», [комінярство] «ремесло сажотруса» Ж;—р. [комин] «передня частина печі; димохід, димар; верхня частина печі за трубою; невелика плита у кутку печі», [кбмен] «тс.», [кбмень] «передня частина печі; пічна труба, димохід; карниз для сірників; верх голландської печі», [комине І «передня частина печі, виступ біля димоходу; пристосування перед піччю для виходу диму і для перегородки», бр. кдмін «димар», ст. комин-ь (1516), п. кошіп «димохід; димар (на даху будинку), комин; камін, коминок», ч. кошіп «димохід; [циліндр лампи]», слц. кошіп «димар; пристрій для провітрювання, висушування і под., схожий на димар; вертикальний жолоб у кам’яній стіні», болг. комин «димар; [вогнище]», [комина] «отвір над печерою», [комйнь] «сажа», м. камйн «димар», схв. [комин] «димохід, димар; (ст.) вогнище, кухня», слн. кбгпеп «вогнище; димохід, димар; припічок», [кошіп] «тс.»; — очевидно, через польську або чеську і далі, можливо, через середньоверхньонімецьку мову (свн. кашТп «топка; камін, коминок; димохід, димар») запозичено з латинської; лат. сатТпнз «піч, горно; вогнище, жаровня» походить від гр. нарГтод «піч (для випалу або плавки), горно; кухонна піч», до якого зводиться також укр. камін.— Кісккагсіі 67; Топоров III 190; Фасмер II 302; Цьіганенко 210; Галай Веснік БДУ 1978/2, 34; Біахсзкі II 385; КогЬиі РР 4, 398; Вгйскпег 250; НоІиЬ—Буег 250; Маскек ЕБЛС 271; БЕР II 572; Бкок II 133; Ророуіс ХЇБІРк 23, 127— 128; Вегп. І 553—554; К1и§е—Міігка 343; Егаепкеї 213; Дворецкий 1976, 149; Егпоиї—МеіНеІ І 90; ЇЕаІсіе— Ноїт. І 147. — Див. ще камін.
комиш (бот.) «Бсігриз (Тоигп.) Б.; куга, БсЬоепорІесіиз Раїї.; очерет, РЬга^тіїез соттипіз Тгіпп.; рогіз, Турка ап§изШо1іа Б.», [камиш] «тс.» Мак, комишйна «стебло комишу», комишит «будівельний матеріал із комишу, спресованого з глиною, гіпсом», комйшник (заст.) «розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра; [довгі джгути з комишу на човнах-чайках Я]», \камош.ний\ «зроблений з комишу» Ж, [комйшний] «тс.» Ж, комишуватий «з комишем»;— р. камьіш «комиш; [очерет]», \камеш\ «тс.», [камйшник} «зарості комишу; болотяна трава; білозір болотяний, Рагпаззіа раїизігіз Б.; мисливець; (фольк.) розбійник, що ховався у комишах», бр. Ікамьіш] «комиш, очерет», п. котузг (з укр.), ст. котезг, котезгупа «тс.» (з укр., р.), [котузгпік] «комиш-ник» (з укр., р.), ч. заст. катуз «чапелець пісковий, АтторЬіІа агепагіа РоїЬ. (Рзатта агепагіа)», катузек «рослина подібна до ситнику, [кошатник головатий]; Бсігриз ЬоІозсЬоепиз», кашузпік «бульбокомиш, ВоІЬозсЬоепиз», болг. І комиш] «очерет», Ікалшиї «тс.; комиш», [камуш] «вид болотяної рослини; цукрова тростина», схв. комиш «чубук трубки», слн. заст. катег, [капізі «тс.»; — очевидно, давнє запозичення з тюркських мов; пор. тур. каші§ «очерет; комиш; бамбук, ВатЬиза», тат. крим.-тат. башк. кирг. алт. камьіш «комиш; очерет», уйг. комуш, узб. комиш, каз. камьіс, аз. туркм. гамьіш, чув. хамаш, хумаш, хак. хамьіс, тув. химьіш, як. хомус «тс.», дтюрк. рагпїз (рапнз, цатуз) «тс.; зарості очерету, комишу», цатиз «тс.», дальші зв’язки яких переконливо не встановлені.— Халимоненко УМЛШ 1977/9, 24; Макарушка 9; Фасмер II 176; Меркулова Очерки 53—54; Шипова 157—158; Дмитриев 536; Преобр. І 328; Горяев 131; Зіатекі II 405; ВгйсК пег 249; НоІиЬ—Ьуег 229; МасЬек ЕЗЛС 238; гозїі. 2.77; БЕР II 192, 194, 195; Вегп. І 478—479; Мікі. ЕМ/ 110; ТЕ1 І 325; МисЬІіпзкі 64; ЬокоізсЬ 84; Егоров 291 —292; Разапеп УегзисЬ 230.
[комишйтисяі «миготіти?» (А то що за світ комишиться у малій хатині?);— очевидно, тотожне з комашйтися (див.).
[комишівка] (орн.) «болотяна гаїчка, Рагиз раїизїгіз Б.» Шарл.; — р. камьі-шбвка «гаїчка», камьішевка «тс.»;—-похідне утворення від комиш; назва зумовлена тим, що птах часто живе в чагарнику в заплавах річок, отже й у комишах (Воїнств. — Кіст. 285; Птицьі СССР 523; БСЗ 11, 291); не виключена також можливість того, що слово є калькою р. камьішбвка, похідного від камьіш, яке відповідає укр. комиш.— Див. ще комиш.
комі (загальна назва комі-зирян, комі-перм’яків і комі-язьвинців, що населяють Комі АРСР, а також Комі-Пер-м’яцький автономний округ і Красно-вішерський район Пермської області); — р. коми «комі», бр. комі «тс.», п. коті (]’§гук) «комі (мова)»; — через російське посередництво запозичено з мови комі, у якій слово коми (самоназва народу; первісно, очевидно, «людина») є спорідненим з удм. (вьіжьі) кум «родич» (букв, «рід-людина»), манс. кит «чоловік», хант. уит «людина, чоловік», селькупським цит «тс.» і, можливо, має відповідники в іє. мовах (пор. лат. Ьото «людина», гот. §ита «тс.»); менш  вірогідне пояснення етноніма комі у пов’язанні з назвою Кама (Поїііа, — див. Льіткин — Гуляев 132) як «житель Ками».— Льіткин Зтнография имен М. 1971, 254—255; Фасмер II 302; Льіткин — Гуляев КЗСКЯ 132; Никонов 202; Ба-скаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 57.
комік «актор, який виконує комічні ролі; той, хто має здібність смішити, викликати сміх; (заст.) автор комедій», комізм, комічний, комікувати; — р. кб-мик, бр. комік, п. ч. слц. вл. котік, болг. комйк, м. комик, схв. кдмик, комин, слн. котік; — запозичення з латинської мови; лат. сбтісиз «комедіограф, автор комедій; комічний актор, комік, комедіант» походить від гр. норі йод «комічний, комедійний», пов’язаного з иійрос «весела процесія, гучне гуляння; галаслива юрба гуляк; натовп, рій, сонм; пісня, славослів’я», яке певного етимологічногб пояснення не мас. — СІС 343; Фасмер II 302; Біаіузкі II 284; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 572; К1и§е—
Міїгка 390; Егпоиі—МеіПеІ І 136; Егізк II 62.— Пор. комедія.
Комінтерн «Комуністичний Інтернаціонал»;— р. болг. К омийте рн, бр. Ха-мінтзрн, п. Котіпіетп, ч. котіпіегпа, слц. Котіпіегпа, м. Коминтерна, схв. Коминтерна, слн. Котіпіегпа «тс.»; — складноскорочене слово, утворене з початкових частин прикметника комуністичний та іменника Інтернаціонал; очевидно, в українській мові, як і в ряді інших, є калькою російського слова.— СУМ IV 246; УРЕ 7, 53; БСЗ 22, 258; Шанский ЗСРЯ II 8, 230; Кораііпзкі 507; РЧДБЕ 346; Вуіакли]а 444. — Див. ще Інтернаціонал, комунізм.
комір «смужка в одязі коло шиї», [кбвмір}, кбвнір, [ком’ ер Л, кбмнір Г, Л, конір ВеЛ, кавнер ЛІ «тс.», комірець, підкомірець; — р. [ковнер, ковнерь, кавник}, бр. каунер, ст. калнерг (1515); — запозичення з польської мови; п. кої-піетх «комір», як і вл. когпаг, схв. ко-ли]ер, кдлйр «тс.», слн. коїег «тс.; верхня планка ярма», походить від свн. кої-пег (коїіег, коїііег) «комір, хомут», яке через фр. ст. соїііег «частина обладунку, що закриває шию; ошийник; хомут» зводиться до слат. соїіаге (соїіагіит) «комір; оздоба на шию; ошийник», що походить від лат. соїіит «шия», спорідненого з гот. двн. дангл. Ьаіз «тс.», псл. коїо, укр. коло. — Шелудько 34; КісЬ-Ьагсіі 9, 18, 68; Фасмер II 271; Віачсзкі II 367; Вгйскпег 247; Оаигаї 187; \¥аі-сіе—Ноїт. І 245. — Див. ще коло1.
[комірець] «заглиблення у віконній рамі для скла» Я, [комірник} «тс.» Я; — неясне.
[комірсатися] «ледве вибиратися, пробиватися» Ж; — неясне; можливо, результат видозміни слова [коріцматися} «тс.» (пор.).
комісар «службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями; у деяких країнах і в Росії XIX —початку XX ст. поліцейський чиновник; пристав», комісаріат «установа, яку очолює комісар»; — р. комиссар, бр. комісар, п. котізагг, ч. котізаг, слц. слн. котізаг, вл. котізаг, болг. комисар, м. комесар, схв. комесар;—очевидно, через російське й польське посередництво 538 .
запозичено з західноєвропейських мов; нім. Коттіззаг «комісар», Коттізза-гіа1,фр. соттіззаіге «комісар; уповноважений», соттіззагіаі походять від слат. соттіззагіиз «довірена особа, уповноважений», пов’язаного з дієсловом сот-тіїіеге «зводити (для змагання, боротьби); зіставляти, з’єднувати; доручати», до якого зводиться й укр. комісія.— СІС 343—344; Фасмер—Трубачев II 302; Ео§атазі 81. зі. 4, 65; Смирнов 148; Біатекі II 386; Кораііпзкі 508; В\¥ II 420; Могау/зкі 80 12, 18; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 573; Таїсіє—Ноїт. II 97— 99. — Див. ще комісія.
комісія, комісіонер, комісійний, пе-х рекомісія «повторний ОГЛЯД КОМІСІЄЮ», підкомісія; — р. комйссия, бр. камісія, п. котіз)а, ч. котізе, слц. котізіа, вл. котізі]а, болг. комйсия, м. комйси]а, схв. комйсща, слн. котізЦа;—очевидно, через посередництво польської мови запозичено з латинської; слат. *сотгпіз-зіо «доручення», лат. соттіззіо «збирання; поєднання, зв’язок; змагання; промова» пов’язані з лат. соттіїїо «зводжу (для змагання, боротьби); зіставляю, з’єдную; доручаю», утвореним за допомогою префікса сот- «з-» від дієслова тіїїо «кидаю, випускаю, посилаю», до якого зводиться й укр. місія. — СІС 344; Фасмер II 303; Смирнов 149; СЬгізІіапі 29; Віач/зкі II 386; Кораііпзкі 508; НоІиЬ—Ьуег 250; БЕР II 573; А¥а1сІе—• Ноїт. II 97—99. — Див. ще коаліція, місія.— Пор. комісар, комітет.
[комісний] (у виразі к. хліб «солдатський хліб») Ж, [коміський} «тс.» Ж, [комісняк} «солдатський хліб» Ж;—п. котізпу «який видається солдатам державою», коттізошу, ч. котізпі, слц. котізпу «тс.», схв. кбтіз «солдатський хліб; речі, що видаються державою», слн. котізеп «який видається солдатам державою», копгіз «солдатський хліб»;— запозичене (частково за польським посередництвом) з німецької мови; н. Копі-ті[3 «армія, солдатчина» (ст. «військові запаси»), що входить до складу композитів, зокрема КоттірЬгоі «солдатський хліб», відбитого в семантиці українського слова, походить від лат. соттіззшп «довірена, доручена річ», пов’язаного з
дієсловом соттіііо «доручаю». — Біаи'з-кі II 386—387; К1и§е—Міігка 390,— Див. ще комісія.
комітет «колегіальний орган, що керує якоюсь суспільною діяльністю; орган державного управління», комітетник, підкомітет;—р. комитет, ст. комите, бр. комітет, п. котііеі, ч. котііеі, котііе, слц. котііеі, вл. котііе], болг. м, комитет, схв. комитет, слн. котііе;— запозичення з французької мови; фр. сотііе «комітет» виводиться від англ. соттіііее «тс.; опікун», що продовжує фр. [соттіііее] «особа, якій щось доручено», похідне від дієслова соттеіге «виконувати; доручати; довіряти», яке зводиться до лат. соштіі-іеге «зводити (для змагання, боротьби); доручати, довіряти». — СІС 344; Шанский ЗСРЯ II 8, 231—232; Фасмер II 303; Кораііпзкі 508; Біам'зкі II 387; Вгііскпег 250; НоІиЬ—Ьуег 251; БЕР II 573; Оаигаі 189; Кіеіп 321. — Див. ще комісія.
коміть (у словосполученнях коміть головою «стрімголов, сторчголов; [униз головою]», [коміть іти] «перекидатися, перевертатися» Ж), [комети Г, ВеЗн, Ж, кдмнять ВеБ, кбмять ВеБ] «тс.», [кдмнядь] «тс.; наїжено (про шерсть); сторч (про палицю)» Пр. XII діал. н., [комнять] «горілиць» МСБГ, [комети пасти (падати)] «перекидатися в повітрі» (про голуба); — схв. комице «сторч», окомити «поставити сторч»; — не зовсім ясні форми; можливо, пов’язані з [ком’я-дувати] «непокоїти, затримувати», [ком-нядовати] «штовхати кулаками», [командний] «прикрий, дошкульний» (Нім-чук Пр. XII діал. н. 268—269); тлумачаться також як утворення з словотворчого компонента ко-, того самого, що і в словах коверзувати, кбворот, і основи дієслова метати «кидати» (ВеЗн 27).
кбмка —див. ковма.
кбмкати, кдмоть, кдмчити —див. кім.
[комлйк] «калмик»; — очевидно, результат видозміни слова [камлйк] «тс.», підтриманої вторинним народноетимоло-гічним зближенням із словом комель (род. в. комля) «товстий кінець відрубаного стовбура дерева». — Див. ще камлйк.— Пор. кімлйк.
комля —див. кімля.
комнезам «комітет бідноти»; — р. комнезам;-—складноскорочене слово, утворене в радянський період з початкових частин двох іменників у словосполученні комітет незаможників «комітет незаможних селян»; очевидно, є калькою р. комбед (<комитет беднотьі). — УРЕ 7, 63; ССРЛЯ 5, 1224. — Див. ще комітет, могти, не.
комод «шафа з шухлядами для білизни», [комода] «тс.»; — р. болг. комод, бр. камода, п. ч. слц. вл. кошосіа, схв. комода, слн. котоба «тс.»; — запозичене через російське і польське посередництво з французької мови; фр. соттосіе «комод» є результатом субстантивації прикметника соттосіе «зручний (зручна)», що походить від лат. соттосіиз (ж. р. соттосіа) «зручний; сприятливий; належний; повний», утвореного за допомогою префікса сот- «з-» від іменника тосіиз «міра, обсяг, об’єм; спосіб, вид».— Москаленко УІЛ 52—53; Шанский ЗСРЯ II 8, 237—238; Фасмер II 304; Біашзкі II 388—389; Вгйскпег 250; НоІиЬ—Ьуег 251; БЕР II 574; К1и§е—Міігка 390; Оаигаі 190; ВІосЬ 163; \¥а)сІе—Ноїт. ІІ 99— 100.— Див. ще коаліція, мода.
[комолий] «безрогий»; — р. комбльїй «тс. (про худобу); [однорогий; гладкий, рівний; незавершений, недобудований (про будинок, споруду); тупий, без верхньої частини; безплідний чоловік]», [комлатьій] «безрогий», [комлаться] «битися (про безрогу худобину)», п. ст. котоіу «безрогий», ч. котоіу «тупий, куций, зрізаний», слн. [котої] «безрогий»;— псл. котоіь «безрогий; тупий, зрізаний», очевидно, пов’язане чергуванням суфіксальних голосних із сх.-сл. [котеЦь] «товстий кінець колоди; оцупок дерева»', укр. [комель] «ТС.», що ЗВОДИТЬСЯ до псл. копгь «брила, грудка», укр. [к/лс] «тс.», і чергуванням початкових кореневих приголосних—із зах,-сл. [*§ото1,ь] «безрогий», п. ст. §ото}у «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений», ч. мор. [§отоГа] «безрога корова», нл. §ото!у «безрогий, затуплений», спорідненими з лит. §ати1а «безрога худобина», §ати1аз «безрогий» і псл. *§ото!а «брила, грудка», укр. [гомілка] «головка
сиру»; можливе також зближення з п. котоіес «жердина, до якої прикріплюються краї невода», ч. мор. ІсЬотоІесІ «вид сітки для раків», схв. кбмолац «ліктьова кістка», слн. кошоїес «лікоть; міра довжини; лопатка (у тварин); пагорб»; зіставляється ще з двн. Ьатаї «скалічений», нвн. Наттеї «(кастрований) баран» та дінд. затаїат «помилка, вада, шкода, втрата» (МасЬек ІЕ 53, 89—90); проблематичним є пов’язання з гр. хоА,о(36е «скалічений» (МасЬек ЬР 5, 84; ЕБЛС 271). — Фасмер—Трубачев II 304; Зіам'зкі І 315, 316, II 389; Оого-згедакі РР 13, 75—105; 14, 67; ЗССЯ Ю, 174—175; Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 152—153; Вегп. 1554—555; МеіПеі МББ 14, 376; Топоров III 197—200; ВП£а РР І 328; Маігепаиег БЕ 8, 196; БсЬиІге К2 40,259; К1и§е—Міігка 286. — Див. ще гомілка, кім, комель.
комонь (заст.) «кінь», [комбн] «тс.» Пі, Ж, [команйця] «похітлива безплідна жінка» Ж, [коменйця] «тс.» Ж, коменне (заст.) «податок з верхового коня» Ж, [комйнниця] «безплідна корова; безплідна жінка» Я, [комбнниця] «тс.» Я, [ко-.міннйк] «вершник; власник коня; стайня» Ж, [комонйця] «похітлива кобила; безплідна жінка» Ж, комонник (заст.) «вершник», комонний (заст.) «який їде на коні»; — р. комонь «кінь» (у піснях), др. комонь, п. кошипік (іст.) «кінний загін; вершник», ст. котоп(п)ік «вершник» (з др.?), ч. котоп «кінь», стел, комонь. «тс.»;—псл. котопь; — загальноприйнятої етимології не має; зіставляється з дінд. сатагаЬ (різновид бика, Воз §гиппіепз), нвн. [Нитшеї] (назва бика), норв. Ьитге «тихо іржати» (Мозгупзкі РХЛР 238; Трубачев Назв, дом. жив. 50—51); пов’язується також з кінь, псл. копь (<*котпь), прус, сагппеі «кінь» (Брандт РФВ 22, 139; ВоЬас ЬР 33, 107).— Фасмер—Трубачев II 304—305; Одинцов 32; Преобр. І 348— 349; Зіашзкі II 402—403; МасЬек Е84С 271—272; ЗССЯ 10, 177—178; Вегп. І 555; Топоров III 191—196; Мартьшов БСИИ 23—24; Мартьшов Язьік 70—71. — Пор. комана.
комора «приміщення для продуктів харчування, хатніх речей; [крамниця, 540
скарбниця Ж; митниця]», комірка «невелика комора; кімнатка; заглиблення, гніздо; ямка; вічко», комірне (заст.) «плата за найману кімнату; наймана кімната», комірник «квартирант», комірник «той, хто завідує коморою», комірний «тс.», [комірня] «проживання в найманій квартирі» Ж, [комірспгво, комір-щина\ «тс.» Ж, комірчина «мала комірка», [комбрецьї (ент.) «мучна міль, Азо-ріа» Ж, їкомбрник] «адвокат; нотаріус» Ж, їкоморнйцтво] «міська скарбниця» Ж, [коморчина] Пі, [кумбра] «комора, комірчина» Я, комірний «пов’язаний з коморою; квартирний», [комїрницький] «квартирантський; митницький», [комбр-ний Я, комбрчий Пі, комбрячий], [комб-рйти\ «жити в найманій квартирі» Г, Ж, [коморувати\ «тс.», [закомірок] «закамарок; відгороджене місце за коморою», [закомори] «закамарки» Пі, [за-комброк] «закамарок», підкоморій (іст.) «суддя, який займався межуванням володінь», прикомірок «прибудова коло хати або комори», [прйкоморок] «тс.» Бі;—р. заст. діал. камора «кімната», [комора] «тс.; комора», бр. камора «комора», р.-цсл. комора, п. ч. слц. котога «тс.; палата», вл. нл. котога «спальня; палата», схв. комора «палата; комора», слн. котога «закрите приміщення»; — давнє запозичення з грецької або латинської мови; лат. сатага (сатега) «склепіння», слат. «кімната, приміщення; спальня; скарбниця» походить від гр. хацара «склепіння», очевидно, спорідненого з ав. катага «пояс», лат. сати-гиз «викривлений, склепінчатий», дінд. ктагаіі «кривиться», гот. Ьітіпз «небо», нвн. Ніттеї «тс.».— Макарушка 9; Фасмер II 305; Преобр. І 289; Зіашзкі II 390—392; Вгііскпег 250 —251; Вегп. І 555—556; Топоров III 191; М/аІсіе— Ноїт. І 146—147; Егізк І 770—771.-Пор. закамарок, камера1.
комбситися —див. комашйтися. кбмоть — див. кім.
компактний;—р. компактний, бр. кампактньї, ч. кошракіпі, слц. котракі-пу, вл. котракіпу, болг. компактен, м. компактен, схв. кдмпактан, слн.кот-ракіеп;— запозичення з західноєвропейських мов; н. котракі, фр. англ. сот-
расі походять від лат. сотрасїиз, пасивного дієприкметника від дієслова сошріп§о «збиваю; збираю; виготовляю», що складається з префікса сот- «з-» і основи дієслова рап^о «вбиваю, встромляю; засаджую (рослинами); творю», СПОрІДНеНОГО 3 Гр.	«зміцнюю,
збиваю», гот. їайап «хапати, ловити», нвн. їап^еп «тс.». — СІС 344; Шанский ЗСРЯ II 8, 238; НоІиЬ—Ьуег 251; БЕР II 575; Оаигаї 191; М'аісіе—Ноїт. II 245—246. — Див. ще коаліція.
компанія «товариство; [військовий загін]», [компанйст] «товариш», компанієць (іст.) «козак легкокінного гетьманського полку», [компанїйщик] «тс.» Я, компанійці (іст.) «легка регулярна кіннота» Ж, [компанство] (іст.) «вояцтво» Я, [компанчик] «солдат», компаньйон, [кумпанія] «товариство», [кунпанія] «тс.», [кумпан] «компаньйон», [кумпанство] «товариство; (іст.) вояцтво Я», компанійський, [компонувати] «товаришувати», [ковпанувати] «бути колегою по робот» ЛЧерк;—р. болг. компания, бр. кампанія, п. котрапіа, ч. котра-піе, слц. котрапіа, вл. котрапі)а, м. компанща, схв. компанща, слн. котра-пі]а;— через польське посередництво запозичено з італійської мови; іт. сотра-§піа «товариство» походить від нар.-лат. *сотрапіа, утвореного за допомогою прийменника сит «разом» від іменника рапіз «хліб», пов’язаного з разсо «годую, пасу», спорідненим з псл. разїі, укр. пасти; первісне значення — «група людей, що разом їсть хліб». — СІС 344; Шанский ЗСРЯ II 8, 238—239; Фасмер II 305; Аркадьева РЯШ 1973/3, 105—106; Біашзкі II 394—395; Кораііп-зкі 509; НоІиЬ—Ьуег 251; БЕР II 575; Мезііса 342; ^аіфе—Ноїт. II 246—247, 260.—Див. ще коаліція, пасти.
компас;—р. компас, бр. компас, ст. конпась (1589), п. ч. слц. вл. котраз, болг. компас, м. компас, схв. компас, слн. котраз;—очевидно, запозичення з німецької мови; нвн. Кбтразз «компас» походить від іт. сотраззо «циркуль; (ст.) стрілка компаса», похідного від сотраззаге «міряти циркулем», яке продовжує нар.-лат. *сотраззаге «міряти» (букв, «міряти кроками»), утворене від
лат. раззиз «крок» за допомогою префікса со(т)-. — СІС 344—345; Акуленко 140; Шанский ЗСРЯ II 8, 239—240; Фасмер— Трубачев II 305—306; Біашзкі II 395; Ко-раїіпзкі 505, 509; НоІиЬ—Ьуег 251; БЕР II 575; К1и§е—Міїгка 391; Паигаі 191; Мезїіса 343; Маїсіе—Ноїт. II 244— 245. — Див. ще коаліція, па.
компенсація, компенсатор (тех.), компенсаційний, компенсувати; — р. болг. компенсация, бр. кампенсацьія, п. кот-рензаща, ч. котрепгасе, слц. котрепга-сіа, вл. котрепзасі]‘а, м. схв. компенза-ци]а, слн. котрепгасі)а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Кот-репзаїібп, фр. англ. сотрепзаііоп походять від лат. сотрепзаїіо, -опіз «винагорода, компенсація; урівноваження», пов’язаного з дієсловом сотрепзо «зважую, зрівнюю вагу; винагороджую, урівноважую, компенсую», утвореним за допомогою префікса сот- «з-» від основи дієслова репзо «зважую; порівнюю; винагороджую», пов’язаного з репсіо «важу, зважую; виплачую», репсіео «вішаю», спорідненими з гр. процесі «напружуюсь», лит. ріпїі «плести», псл. р^сіь «п’ядь». — СІС 345; Шанский ЗСРЯ II 8, 240; Кораііпїкі 509; БЕР II 575; Баигаї 192; ШаМе—Ноїт. II 278—280.— Див. ще коаліція, п’ядь.
[комперя] «картопля» ВеУг, ВеЛ. [компера Ж, компір, конферя] «тс.», [комперянка] «стебло картоплі; вода, у якій варили картоплю», [конферяник] «вид коржика з картоплі і сиру»; — болг. [кбмпйр] «картопля»;—очевидно, запозичення з угорської мови; уг. [котрег] «тс.» походить від н. (бав.-австрійськ.) [кгитріг],що є фонетичним варіантом н. [СгипсІЬігпе] «тс.» (букв, «земляна груша»), складного слова, утвореного з Сгипсі «грунт, земля» і Вігпе «груша», що походить від лат. рігит «тс.», слова невідомого, мабуть, середземноморського (неіндоєвропейського) походження.— БЕР II 576; ММТЕБг II 650-651; К1и§е— Міїгка 79; ХЕакІе—Ноїт. II 309—310.— Див. ще грунт.— Пор. крбмпель.
компетенція, компетентний; — р. болг. компетенция, бр. кампетзнцьія, п. котреїепща, ч. котреїепсе, слц. кот-реїепсіа, вл. котреїепса, м. компетен-
ии]а, схв. компетенци]а, слн. котреіеп-са; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. сот-реіепііа «відповідність, узгодженість» пов’язане з сотреіеге «разом домагатися, прагнути; сходитися, зустрічатися; відповідати, узгоджуватися», що складається з префікса сот- «з-» і дієслова реіеге «прагнути, домагатися».—СІС 345; Шанский ЗСРЯ II 8, 241; ЗІашз-кі II 396; Кораііпзкі 510; НоІиЬ—Буег 252; БЕР II 575; ШаШе— Ноїт. II 297 — 298. — Див. ще апетит, коаліція.
комплекс «сукупність об’єктів, що становлять єдине ціле»;— р. бр. м. комплекс, п. вл. котріекз, ч. слц. котріех, болг. комплекс, схв. комплекс, слн. котріекз;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Котріех, фр. сотріехе, англ. сотріех походять від лат. сотріе-хиз «охоплювання; обійми; зв’язок, сполучення; побудова», пов’язаного з дієсловом сотріесіог «охоплюю, обіймаю», утвореним з префікса сот- «з-» і основи дієслова ріесіо «плету, сплітаю», спорідненого з двн. ЇІеЬіап «плести», нвн. ПесЬіеп, псл. ріезіі «тс.». — СІС 345; Булаховский РЯШ 1956/4, 14; Біам'зкі II 396; НоІиЬ—Буег 252; БЕР II 576; Оаигаі 192; Кіеіп 324; Таїсіє—Ноїт. II 321. — Див. ще коаліція, плести.
комплект, комплектація, комплектувальник, комплектувальний, комплектувати;— р. болг. комплект, бр. комплект, п. ч. слц. вл. котріеі, м. ком-плет, схв. комплепг, кдмплет, слн. котріеі; — через польське і, далі, французьке (фр. сотріеі) посередництво запозичене з латинської мови і видозмінене під впливом комплектувати, р. комплектовать, яке походить від нім. котріекііегеп «поповнювати, доповнювати», що зводиться до лат. сошріесіог «охоплюю, обіймаю; досягаю, набуваю, одержую», утвореного за допомогою префікса сот- «з-» від дієслова ріесіо «плету, звиваю», спорідненого з псл. ріезіі, укр. плести; лат. сотрійіиз є пасивним дієприкметником від дієслова сотріео «наповняю; комплектую, поповнюю», що складається з префікса сот- і дієслівної основи -ріео «наповняю», пов’язаної з прикметником рІЄпиз «повний», спорід
неним з псл. *рь([п'ь «повний», укр. повний.— СІС 345; Шанский ЗСРЯ II 8, 242; Фасмер II 306; Преобр. І 343; Біам'зкі II 397; НоІиЬ—Буег 252; БЕР II 576; Баи/аі 192; ЇБаІіІе—Ноїт. II 321, 322.— Див. ще коаліція, плести, повний.—Пор. комплекс, комплекція, комплімент.
комплекція «будова тіла, статура»; — р. комплекция, ст. комплексия, бр. кам-плекцьія, п. заст. котріекзіа, болг. комплекция, комплексия «тс.», схв. комплексній «тс.; забарвлення шкіри і волосся», слн. кошріекзііа «забарвлення шкіри і волосся»; — через російське і польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. сотріехіо «зв’язок; сполучення; сукупність, система», слат. «будова тіла» пов’язане з сотріесіог «охоплюю, обіймаю». — СІС 345; Фасмер II 306; БІашзкі II 396; Кораііпзкі 510; РЧДБЕ 348. — Див. ще комплекс.
[комплйк] «обрізки шкіри, склеєної і збитої у бруски (йдуть на підбори); низький підбор»;— неясне; можливо, пов’язане з комплект.
комплімент, компліментник; — р. болг. м. комплимент, бр. комплімент, п. котріетепі, ч. слц. вл. котріітепі, схв. комплймен(а)т, слн. котріітепї;— через російське посередництво запозичено з західноєвропейських мов; н. Кот-ріітепі, фр. сотріітепі, іт. сотріі-тепіо походять від ісп. сотріітіепіо (>ситр1ітіепіо) «комплімент; виконання, здійснення (бажань)», пов’язаного з дієсловом ситрііг ( ссотрііг) «виконати, завершити», яке через нар.-лат. *сот-рііге «тс.» зводиться до лат. сотріео «наповняю; формую; завершую; виконую».— Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ II 8, 243; Фасмер II 306; БІатекі II 396— 397; НоІиЬ-Буег 252; БЕР II 576; Кіи-§е—Міігка 390; Оаигаі 192; Саті11зсЬе§ 248. — Див. ще комплект.
композиція «структура художнього твору; музичний твір; складання музичних творів», композитор, компонент, [компонйста] «композитор» Я, [компо-ндвка] «створювання, творчість» Я, композиційний, компонувальний, компонувати «створювати композицію картини, мелодію та ін.»; — р. болг. композй-ция, бр. кампазіцьія, п. кошрогус]‘а,
ч. котрогісе, слц. котрогісіа, вл. кот-рогісЦа, м. схв. композйци]а, слн. кот-рохісііа; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Котрозііібп «композиція, музичний твір; склад», фр. сот-розіііоп «тс.; складання, створення» походять від лат. сотрозіііо «складання розміщення; створення; упорядкування», пов’язаного з сошрбпо «складаю; створюю, упорядковую», утвореним за допомогою префікса сот- «з-» від дієслова ропо (*ро8Іпо) «кладу, кидаю; розміщую», до якого зводиться також укр. поза; слово композитор запозичено з французької чи італійської мови; фр. сотро8Ііеиг «композитор», іт. сош-розііоге «тс.» походять від лат. сотрозі-іог «укладач, автор; організатор; редактор», пов’язаного з сошрбпо, від якого виводиться й укр. компонувати.— СІС 346; Шанский ЗСРЯ II 8, 244; Фасмер II 306; Цьіганенко 211; Смирнов 152; Біахузкі II 398; Вгйскпег 250; Ко-раїіпзкі 511; НоІиЬ—Ьуег 54, 252; БЕР II 577; ВІосЬ—\СагіЬиг§ 140; Паигаі 193; Мезііса 346—347; ХСакіе—Ноїш. II 335—336. — Див. ще коаліція, поза2.— Пор. ГСЗЙЦІЯ.
компост «органічне добриво змішаного складу»; — р. болг. компост, бр. кампбст, п. ч. слц. вл. котрозі, схв. компост, слн. котрбзі «тс.»; — запозичення з західноєвропейських мов; н. Котрбзі, англ. сотрозі виводяться від фр. ст. сотрозі «суміш, гній; складений, змішалий», що походить від лат. сотрозііиз «складений, складний», пов’язаного з дієсловом согпрбпо «складаю, збираю». — СІС 346; Шанский ЗСРЯ II 8, 245; Біахузкі II 62—63, 398; Вгйскпег 218; НоІиЬ—Буег 252; Жекіеу І 342; Кіеіп 325; ВІосЬ 140; Паигаі 193. — Див. ще композиція.— Пор. капуста.
компостер, компостирувати, компостувати;— р. компостер, бр. кам-пдсцер, п. котрозіег, ч. слц. кошрозіег, болг. компостер; — запозичення зфран-цузькоі мови; фр. сошрозіеиг «складаць-ка верстатка; компостер» походить від іт. сошрозіоге «тс.» (букв, «складач»), яке зводиться до лат. сошрозііог «складач», пов’язаного з сошрбпо «складаю»,—СІС 346; Шанский ЗСРЯ II 8,
245; РЧДБЕ 1982, 291; Паигаі 193; 6а-тіІІзсЬе^ 249. — Див. ще комйозйція.
компот, компдтшщя;—р. болг. компот., бр. кампдт, п. ч. вл. котрої, слц. слн. котрої, м. компот, схв. компот; — запозичення з французької мови; фр. сотроіе «компот», ст. сотрозіе «тс.», продовжує лат. сотрозііа, форму жін. р. дієприкметника сотрозііиз «складений, складний» від дієслова сотрбпо «складаю; збираю; з’єдную»,—Москаленко УІЛ 59; Акуленко 141; Шанский ЗСРЯ II 8, 245—246; Фасмер II 306; Біахузкі II 62— 63 , 398—399; Вгйскпег 218; Маскек ЕБЗС 272; НоІиЬ—Еуег 252; Бскизіег-Бехмс 606; БЕР II 577; Паигаі 193; ВІосЬ 165.— Див. ще композиція. — Пор. капуста, компост.
компрес «волога пов’язка для лікування», компресія «стиснення», компресор «машина для стискання повітря, газу, пари»;—р. компресе, бр. кампрзс, п. слц. кошргез, ч. кошргез, котргеза, вл. котргеза, болг. компрес, м. компрес, схв. компрес, слн. котргеза;—запозичення з французької мови; фр. сотргеззе «компрес; (ст.) стискання, утиск» пов’язане з дієсловом сотргеззег «стискати, придавлювати», що походить від лат. сошргеззаге «тс., тиснути», утвореного за допомогою префікса сот- «з-» від дієслова ргеззаге (ргеззо) «давити, тиснути». — СІС 346; Фасмер II 306; Шанский ЗСРЯ II 8, 246; Біахузкі II 399; Кораїіпзкі 511; НоІиЬ—Еуег 252; БЕР II 577; Ву)акли)а 448; Паигаі 193; ВІосЬ 165. — Див. ще коаліція, прес.
компрометувати «шкодити добрій славі когось, чогось», компромітувати «тс.», компрометація, компромітація; — р. компрометйровать, бр. кампрамета-ваць, п. вл. котргошііохуас, ч. котрго-тііоуаіі, слц. котрготііоуаі’, болг. компрометйрам, м. компромитйра, схв. кдмпромитовати, компромитйрати, слн. котрготііігаіі; — очевидно, через російську і через польську мови запозичено з французької; фр. сотрготеііге «компрометувати; наражати на небезпеку; іти на компроміс; передати на третейський суд» (первісно «зобов’язуватися; погоджуватися на полюбовне вирішення спору») походить від лат. сотргбтіі-
Іо «погоджуюся з тим, щоб виконати рішення третейського судді», утвореного за допомогою префікса сот- «з-» від дієслова ргбтШо «відпускаю, обіцяю, пропоную», яке складається з префікса ргб-/рго- «перед-» і дієслова тіііо «кидаю, посилаю; доручаю», до якого зводиться й укр. місія. — СІС 346; Шанский ЗСРЯ II 8, 247; ЗІашзкі II 400; Кораііпз-кі 511; Вгйскпег 250; НоІиЬ—Ьуег 252; БЕРН 577; Кіиде—Мііхка 391; ВІосЬ— ШагіЬигд 140—141; Паигаі 193; ХУаІсіе— Ноїт. II 97—98. — Див. ще коаліція, місія, провізія.— Пор компроміс.
компроміс «угода; поступка»; — р. компрдмйсс, бр. кампраміс, ст. компро-мис'ь (1570), п. ч. слц. вл. котргошіз, болг. компрдмис, м. компромис, схв. компрдмис, слн. котрготіз;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. Кот-рготір, фр. сотрготіз, англ. сотрго-тізе походять від лат. сотргбтіззит «угода, компроміс», пов’язаного з сот-ргбтіНо «погоджуюся з тим, щоб підкоритися рішенню третейського судді», утвореним з префікса сот- «з-» і основи дієслова ргбтіііо «обіцяю; пропоную», яке, в свою чергу, складається з префікса рго- «перед-» і основи дієслова тіііо «кидаю; випускаю; насилаю». — СІС 346; Шанский ЗСРЯ II 8, 247; БІашзкі II 399; Кораііпзкі 511; НоІиЬ—Ьуег 252; БЕР II 577; Паихаі 193; СатіїїзсЬед 249; КІеіп 326. — Див. ще коаліція, місія, провізія.— Пор. компрометувати.
[компулець] «дерев’яна жердина невода» Я; — неясне; може бути результатом видозміни слова [комулець} «стрижень сітки для ловлі риби» або [кремпулець} «дерев’яний простий каркас».
[кбмпуті «реєстр; рахунок; перепис козаків; список людей (ревізія)» Бі; — бр. [кдмпут} «загальна кількість, реєстр; зібрання, збори (людей), збірка (предметів)», ст. компупгь «кількість, список» (1687);—очевидно, запозичення з польської мови; п. заст. кошриі «число, кількість, реєстр; особовий склад (війська); загін війська», як і ч. котриі «обчислення днів свят з несталими числами», слц. заст. кошриі «обчислення, рахунок», походить від нлат. сотриіиз «обчислення, рахунок», що зводиться до 544
лат. сотриіо «лічу, рахую; обчислюю», утвореного за допомогою префікса сош-«з-» від дієслова риіо «лічу, рахую; ріжу». — БІашзкі II 400; Вгйскпег 250; Кораііпзкі 511—512; КІеіп 326, 1276. — Див. ще ампутація, коаліція. — Пор. депутат, диспут, контг, конто, контора.
комсомол, комсомолець, комсомд-лія; — бр. комсомол, п. кошзотої, ч. слц. вл. котзотої, болг. комсомол, м. комсомол, схв. Комсомол, Комсомол, слн. котзотбі; — запозичення з російської мови; р. комсомол є абревіатурою, що виникла в радянський період з початкових частин слів у словосполученні Коммунистический Союз Молодежи «Комуністична Спілка Молоді».— УРЕ 7, 70; Фасмер II 307; Шанский ЗСРЯ II 8, 247; 81. \суг. оЬсусЬ 352; НоІиЬ— Ьуег 252; БЕР II 577; Вуіаклщ’а 449.— Див. ще комунізм, молодий, союз.
комсорг;— бр. комсорг; — очевидно, запозичення з російської мови; р. комсорг є складноскороченим словом, утвореним у радянський період з початкових частин слів у словосполученні ком-сомольский организатор; українське слово може розглядатись і як калька російського. — ССРЛЯ 5, 1270. — Див. ще комсомол, організація.
[комулець] «стрижень сітки для ловлі риби» Ж;— очевидно, результат видозміни слова [комляї «різновид снасті, сітка для ловлі риби», зближеного з [кремпулець} «кусок дерева; кілок для затискання чогось; примітивний дерев’яний каркас». — Желех. 1 362. — Див. ще кімля, кремпулець.— Пор. компулець.
комуна «форма сільськогосподарського кооперування; адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління (у деяких країнах); незалежна від феодала міська громада з правом самоврядування (за середньовіччя у Зах. Європі)», комунальник «той, хто працює у системі комунального господарства», комунар «учасник Паризької комуни; член комуни (сільськогосподарської та ін.)», комунальний «який належить до міського господарства, пов’ язаний з ним»;— р. коммуна, бр. камуна, п. ч. вл. котила, слц. слн. котила, болг. м. схв. кому-
на; — запозичення з французької мови; фр. сошшипе «комуна; община; волость» походить від нар.-лат, соттйпіа «група людей, які живуть разом», пов’язаного з лат. соплі.ПпІ5 «спільний, загальний; звичайний», букв, «разом виконуваний, разом зобов’язаний», утвореного з прийменника сипі «разом, з» і основи іменника шшіііз «обов’язок, служба, посада; завдання», спорідненого з псл. тепа «зміна, обмін», укр. міна «тс.».— СІС 346, 347; УРЕ V 1980, 322; Фасмер II 598; Шанский ЗСРЯ II 8, 233—234; ЗІашзкі II 402; Вгйскпег 250; НоІиЬ — Ьуег 50, 252—253, 309; БЕР II 577; ВІосЬ—ШагіЬиг§ 138—139; Оаигаі 191; К1и§е—Міігка 390—391; Егпоиі—Меіі-Іеі І 136; \¥ак1е—Ноїт. І 254—255, II 128. — Див. ще коаліція, міна3.— Пор. комунізм, комунікація.
комунізм, комуніст, комуністичний;— р. коммунйзм, бр. комунізм, п. вл. котипігт, ч. котипізтиз, слц. ко-типігтиз, болг. комунйзчм, м. комуни-зам, схв. комунйзам, слн. котипігет;— через російську і далі, можливо, через німецьку мову (нім. Коттипізтиз «комунізм», Коттипізі «комуніст») запозичено з французької; фр. соштипізте «комунізм», соттипізіе «комуніст; комуністичний», англ. соттипізш, соттипізі утворені в кінці 30-х років XIX ст. від лат. соттйпіз «спільний, загальний; звичайний; товариський», до якого зводиться й укр. комуна.— СІС 347; Дебо-рин ВЯ 1957, 44—45; Шанский ЗСРЯ II 8, 234—235, 236; Фасмер II 303; КЗСРЯ 208; Даль II 149; Віатекі II 402; Ко-раїіпзкі 512; НоІиЬ—Ьуег 253; БЕР II 577; К1и§е—Міігка 390—391; Оаигаі 191; ВІосЬ 138—139. — Див. ще комуна.
комунікація «спілкування; шляхи сполучення», комунікативний, комунікаційний;— р. коммуникация, бр. комунікація, п. котипікас)а, ч. котипі-касе, слц. котипікасіа, вл. котипіка-сіїа, болг. комуникация, м. схв. комуни-каци]а, слн. котипікасі]’а;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Коттипікаіібп, фр. англ. соттипіса-ііоп . походять від лат. соттйпісаііо «повідомлення; передача», пов’язаного з дієсловом соттйпісо «роблю спільним;
повідомляю; з’єдную», похідним від соттйпіз «спільний». — СІС 347; Шанский ЗСРЯ II 8, 235—236; Віачгекі II 403— 404; Кораііпзкі 512; НоІиЬ—Ьуег 253; Оаигаі 191; Кіеіп 322. — Див. ще комуна.— Пор. комунізм, комюніке.
[комушкаї (бот.) «заяча конюшина багатолиста, АпіЬуІІіз роїурЬуІІа Кіі. (АпіЬуІІіз уиіпегагіа Ь.)» Ж; — неясне; можливо, результат видозміни вихідної форми, пов’язаної з комбнь «кінь» (пор. [комонйця] «конюшина»),
комфорт «найзручніші побутові умови, вигоди; затишок», комфортабельний;— р. болг. комфорт, бр. комфорт, п. ч. слц. вл. котїогі, м. комфор, схв. кдмфдр, слн. котїогі;—запозичення з західноєвропейських мов; нім. Котїогі, фр. сопїогі, англ. сотїогі «комфорт» походять від фр. ст. сопїогі «допомога; те, що додає сили, подає надію, підтримку», пов’язаного з дієсловом сопїогіег «підкріплювати, підбадьорювати, потішати», яке продовжує пізнє лат. сбпїогіаге «зміцнювати, укріплювати; потішати, підбадьорювати», утворене за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від основи прикметника їогііз «твердий, міцний, сильний; могутній; підкріплюючий; хоробрий; енергійний». — СІС 348; Шанский ЗСРЯ П 8, 247—248; Фасмер II 307; Зіашзкі II 382; Вгйскпег 249; НоІиЬ — Ьуег 250; БЕР II 578; Зкеаі 101; М/еек-Іеу І 335; Кіеіп 318; Оаигаі 197; ВІосЬ 169. — Див. ще коаліція, форт.
комюніке «урядове повідомлення»; — р. коммюнике, бр. комюніке, ч. слц. слн. кошипіке, вл. котипіке), болг. комюни-ке, схв. комунйке(і)-,—запозичення з французької мови; фр. соттипіцие «комюніке» пов’ язане з дієсловом соттипі-сщег «повідомляти», що походить від лат. соттйпісаге «робити спільним; з’єднувати; повідомляти». — СІС 348; Шанский ЗСРЯ II 8, 237; НоІиЬ—Ьуег 253; БЕР II 578; Оаигаі 191. — Див. ще комунікація.
[ком’яга] «вид плоту, барка; човен» Я, Пі, Ж, їкомйга] «вид барки на Волині» Я; — Р- {комАгсЛ «човен, видовбаний з одного дерева; видовбане з дерева корито; колода; горщик для меду; незграбна людина», {комйга} «корито», [комьяга]
«човен, видовбаний з цілого дерева», бр. [камяга] «видовбаний з колоди човен; дерев’яне корито», п. заст. кошіеда (ко-тієда) «примітивне судно для сплаву збіжжя; видовбаний з колоди човен», [катіаЬа], ст. котада «тс.», котіеда «барка, річкове судно; бочка»;—пн.-сл. [котіеда] «барка, човен» (спочатку «видовбаний з колоди човен»), найімовірніше, пов’язане з псл. коть «брила, грудка», укр. [кім] «тс.», до якого зводиться й сх.-сл. [котець] «товстий кінець колоди; корінь дерева», укр. [ко-мель] «тс.», або з *кьтеп- «стовбур»; до розвитку семантики «колода» — «видовбана колода» — «видовбаний з колоди човен» пор. псл. *сь1пь «човен», укр. човен, споріднене з лит. кеіпаз «тс.; паром», кеїтаз «пень», або лат. саисііса «видовбаний з колоди човен», похідне від саисіех «стовбур; колода, паля»; неприйнятне з погляду фонетики та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гол. котшекеп «невелика посудина, коритце», пов’язаного з коні «миска, чаша», снідерл. коште, нвн. Китте, Китт «тс.», нн. китт(е) «глибока кругла посудина» (Фасмер II 307; Маігепаиег 211—212; Вегп. І 553), або від тур. даті (деті) «судно, корабель», аз. тат. каша «човен» (Горяев 154; Кагіошісг 8\УО 293; ЬокоізсЬ 56).-Преобр. І 382; Зіашзкі II 382—384; Вгйскпег 249—250; К2 45, 316; 48, 224; ЗССЯ 10, 172—173; Уаіііапі ВЕ8 18, 77—79.— Див. ще кім, комель.
[ком’ядувати] «непокоїти; затримувати» Ж, [комнядовати] «штовхати кулаками, давати стусанів» Пр. XII діал. н., [комнядний] «неприємний, прикрий, дошкульний» тж, [комнядлйвиії] «тс.» тж; — можливо, пов’язане з псл. *ко-Ш9(и)с1іН «непокоїти; затримувати», що реконструюється на підставі даних інших слов’янських мов (пор. п. [кошисігіс] «затемнювати; бруднити», каш. [кношИц-сігес 5Ц.1 «захмарюватися», [го2кношИи-сігес] «нахмурити, понурити, засмутити», вл. котйгіс «зволікати, затримувати», нл. котигіз «тс.; марнувати час», стел, ліждити «баритися») як утворення з словотворчим компонентом ко- (напр., в укр. [ко-вертати] «повертати») від діє
слова тддііі (тшіііі); форма командувати у такому разі вказує на існування псл. копщсіШ з іншим ступенем вокалізму.— Фасмер II 669; Зіашзкі II 401; Вгйскпег 347 —348; 8сііиНег-8е\сс 604—• 605; ЗССЯ 10, 178—179.—Пор. ко-МІТЬ.
[конар] «груба гілка, що росте від стовбура дерева», [конари] (мн.), [кдно-ра] «основне відгалуження дерева; один з двох чи кількох стовбурів, що ростуть з одного кореня» Ме, [конарйстий] «гіллястий»;— п. копаг «груба гілка, що росте з самого кореня», ч. (мор.) слц. копаг «гілляка, особливо груба»;—псл. [копать], очевидно, пов’язане з *кьпь «обрубаний стовбур дерева» (п. кіеп «тс.»); менш переконливе пов’язання з псл. копь «кінець» (Вегп. І 557) або з ч. [кіотеп (діотеп)] «гілляка» (МасЬек Е8ЛС 272); думка про запозичення в українську мову з польської (Оньїшкевич Исслед. п. яз. 243) необгрунтована.— 81ам/зкі II 406—407; Вгйскпег 252; ЗССЯ 10, 181. — Див. ще комель.
[конара] «отара овець, відгодована для різання» Ж;—запозичення з турецької мови; тур. капага «бойня, різниця» є похідним від кап «кров», спорідненого з кумик. балкар, карач. кап, туркм. стюрк. кап «тс.» і, далі, з тунг. капе «кровоточити». — Разапеп УегзисЬ 230.
конати «умирати; мучитися», [канати] «гинути», [конати] «мірятися, переставляти руки на палиці, поки чиясь рука не виявиться зверху (на кінці)» Я, виконати «здійснити, закінчити; [вимерти]», виконавець, виконавчий, доконати «довести до важкого стану, замучити; здійснити, зробити; домогтися, досягти; виконати», [доконатися] «переконатися; випробувати», доконаний, переконати «довести, змусити погодитися; [переконатися]», переконатися, переконання, переконливий, поконати «повмирати; перемогти», [рдзкон] «останній подих» Нед, сконати, скін «смерть; кінець; мета», скон «смерть», [укопатися] «стомитися»;—р. [конать, капать] «кінчати, знищуватщ.мучити», [конать] «вершити, робити; умирати», [копаться] «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одного що-небудь роби
ти», доконать «доконати», бр. канаць «умирати; наближатися до кінця», [ко-новаць} «визначати», п. копає «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», ч. копаїі «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», слц. копаі’ «виконувати, робити», вл. [копасі «виконувати; кінчати», нл. ст. копав «кінчати; убивати; відплачувати», схв. [сіокдпаіі] «закінчити», слн. [копаїі] «тс.»;—псл. копаїі «кінчати, виконувати; умирати», похідне від копії «кінець»;— пов’язання з гр. хотесо, є-[Хотє« «поспішаю», їііахотею «служу; роблю послуги» (Маскек Е8ЛС 272) позбавлене підстав. — Фасмер II 307—308; 81ау.гзкі II 406; Вгііскпег 252; НоІиЬ—Ьуег 253; 8сЬизіег-8ешс 608— 609; ЗССЯ Ю, 181 —182, —Див. ще кін. — Пор. досконалий, кінець.
конатий —див. кін.
[конва] «вовняна тканина» Пі; — очевидно, результат видозміни слова канва «сітчаста проклеєна бавовняна (рідше льняна) тканина або папір, що вживається для вишивання чи гаптування» (див.).
конвалія (бот.) «Сопуаііагіа Ь.» СУМ, Г, [конвалій Бі, кунволія Пі] «тс.»;—р. [конвалея\ «конвалія»;—запозичення з польської мови; п. копшаїіа (з XVI — XVII ст.), ст. котсаНішті, як і ч. коп-уаііпка, рідк. копуаііпа, [копуаііе], слц. копуаііа, копуаііпка «тс.», походить від слат. (Ііііит) сопуаіііит «конвалія» (букв, «(лілея) долин»); лат. сопуаіііз (род. в, мн. сопуаіііит) «(закрита горами) долина; улоговина» утворене за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від уаііез (уаіііз) (*иа!піз) «долина; западина, улоговина», пов’язаного з лат. уоіуо «кочу; обертаю, повертаю; валю», спорідненим з псл. уаіііі, укр. валити; назва рослини пов’язана з тим, що вона росте здебільшого в долинах річок (Попов Лек. раст. 103); словосполучення Ііііит сопуаіііит, на підставі якого виникла назва, походить з латинського перекладу біблійної «Пісні пісень» (пор. «Е§о Поз сашрі, Ііііиш сопуаіііипі» «я квітка поля, лілея долин», Сапііит сап-ііогит, II 1).— Онкшкевич Исслед. п. яз. 243; ЗІа^зкі II 442—443; ДіасЬек Е8ЛС 274; Літ гозН. 271; НоІиЬ—Буег
259; ХСаІсіе— Ноїш. І 251—253, II 729, 832—833. — Див. ще валити, коаліція.
конвейєр «машина безперервної дії для переміщення вантажів з потрібним ритмом на певну відстань», конвейєри-зація, конвейєрник, конвейеризувати; — р. болг. конвейєр, бр. канвеер, п. коп-\\'Є]'ЄГ, ч. слц. копуе]ег, схв. конвейєр, слн. копуе]ег; — запозичення з англійської мови; англ. сопуеуег «конвейєр» походить від дієслова сопєеу «перевозити, переміщувати, транспортувати», що через фр. ст. сопуеіег (сопуоієг) «привозити, доставляти; транспортувати» зводиться до нар.-лат. *сопуіаге. «супроводжувати в дорозі», утвореного з префікса сот- (соп-) «з-» та іменника уіа «дорога, шлях». — СІС 126, 348; Шанский ЗСРЯ II 8, 248; Фасмер II 308; Крисин 97; Кораїіпзкі 526; НоІиЬ—Буег 259, 506; БЕР II 581—582; 8кеаі ПО; 'Уеекіеу І 357; Кіеіп 347. — Див. ще віадук, коаліція. — Пор. вояж.
конвенція «угода, міжнародний договір; договір між підприємствами і організаціями», конвенційний, конвенціональний;— р. болг. конвенция, бр. кан-венцьія, п. копшепс]а, ч. копуепсе, слц. копуепсіа, вл. коплуепсі]а, м. конвенци-]'а, схв. конвенцща, слн. копуепсі]а; — запозичення з латинської мови; лат. копуепііо «народні збори; зближення, зустріч; договір, угода» пов’язане з дієсловом сопуєпіо «сходжуся, збираюся; зустрічаюся; погоджуюся, домовляюся», утвореним за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від дієслова уепіо «приходжу, доходжу». — СІС 348; Шанский ЗСРЯ її 8, 249; Фасмер II 308; Смирнов 152; СЬгізІіапі 26; Зіахузкі II 443; Кораїіпзкі 526—527; НоІиЬ—Еуег 259; БЕР II 582; \¥а1сіе—НоГт. II 747—-749. — Див. ще авантюра, коаліція.
конверт, законвертувати;— р. болг. конверт, бр. канверт,п. кишегіа, ч. ки-уегі, слц. киуегіа, вл. кишегі, схв. ковер-та, куверта, слн. киуегіа;—запозичення з французької мови; фр. соимегі «конверт» пов’язане з соиугіг «покривати», яке зводиться до лат. соорегїге «тс., закривати»; початкове кон- замість етимологічного ку- могло з’явитись під впливом
лат. сопуегіеге «повертати» чи похідних від нього форм західноєвропейських мов або в результаті помилкового надрукування в одному з словників фр. сонуєгі як сопуєгі (Колесников ЗИР Я VI 58 — 61). — Фасмер II 308; Кипарский ВЯ 1956/5, 134; НоІиЬ—Ьуег 275; Оаигаі 215—216. — Див. ще коверкот.
конвертор «апарат для перетворення розтопленого чавуну на сталь; одноякірний перетворювач електричного струму», конвертер «тс.», конвертувати «продувати в конверторі (чавун)»; — р. болг. конвертор, конвертер, бр. канвертар, п. копхсегіог, ч. слц. копуегіог, схв. конвертор, слн. копуегіог;—-очевидно, запозичення з англійської і німецької мов; нвн. Копуегіег «конвертор», англ сопуегіег, сопуєгіог «тс.» утворено від лат. сопуєгіо «змінюю, перетворюю; обертаю; повертаю», що складається з префікса сот- (соп-) «з-» і основи дієслова уегіо «повертаю, перетворюю, змінюю».— СІС 349; ССРЛЯ 5, 1275; Крьі-син 97—98; Кораііпзкі 527, 1038, 1039; НоІиЬ—Ьуег 64, 259; РЧДБЕ 352; ХЬеекІеу І 357; Кіеіп 347. — Див. ще вертикаль, вертіти, коаліція.
конвой «супровідний загін, охорона», [коновойІ «тс.» Ж, конвоїр, конвоювати; — р. болг. конвой «охорона», бр. канвбй, п. вл. коп^о), ч. слц. копуо] «тс.», м. конво] «охорона кораблів, літаків», схв. кднво], слн. копуо) «тс.»; — очевидно, через російське посередництво запозичено з голландської або французької мови; гол. копубоі «конвой, супроводження, прикриття» походить від фр. сопуоі «супроводження, обоз (військовий); конвой (військовий, морський)», пов’язаного з дієсловом сопуоуег «конвоювати, супроводжувати», що походить від нар.-лат. *сопуіаге «супроводжувати», утвореного за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від іменника уіа «дорога»; польське посередництво, при-пущуване для р. конвой, неприйнятне (СЬгізііапі 36).—СІС 349; Шанский ЗСРЯ II 8, 251; Фасмер II 308; Савинов РФВ 21, 29; Біахузкі II 445; Угіез ИЕ\У 348; ВІосЬ 150; Оаигаі 205. — Див. ще віадук, коаліція.—Пор. вояж.
конвульсія «мимовільні скорочення
мускулатури тіла; сильні корчі всього тіла», конвульсивний, конвульсійний; — р. конвульсия, бр. конвульсія, п. копхтиі-з]а, ч. копуиїзе, копуиіге, слц. копуиі-гіа, болг. конвулсия, м. конвулзиіа, схв. копуйІ2і]а, слн. копуи1гі)а;— запозичення з латинської мови; лат. сопуиїзіо «судорога, корчі, конвульсія» є похідним від дієслова сопуєііо «вириваю, ламаю; розбиваю; мучу; підриваю; потрясаю», утвореного за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від дієслова уєііо «мучу; руйную; смикаю, деру, рву», з яким пов’язане лат. Іапа «вовна», споріднене з псл. *уь|па, укр. вовна. — СІС 349; Шанский ЗСРЯ II 8, 251; Біахузкі II 445—446; НоІиЬ—Ьуег 259; БЕР II 583; ЇУаІсІе—Ноїт. І 756—758, II 744 -745,— Див. ще вовна1, коаліція.
конгломерат «механічне поєднання різнорідних об’єктів; одна з форм капіталістичних монополій; осадочна гірська порода», конгломерація; — р. болг. конгломерат, бр. кангламерат, п. вл. коп§1ошегаі, ч. слц. слн. копдіотегаї, схв. конгломерат; — очевидно, запозичене з французької мови, можливо, через німецьке посередництво (н. Коп^іотегаі); фр. сопдіотегаі (1842) пов’язане з дієсловом сопДотегег «нагромаджувати», яке походить від лат. сопдіошегаге «нагромаджувати, зосереджувати, збирати; ущільнюватися; скручувати», утвореного за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова діотегаге «скручувати; згрібати; нагромаджувати, збирати», похідного від £Іошиз «кулька; клубок; галушка», спорідненого з дірл. §1отаг «вуздечка», двн. кіатта «звуження; затискач; міжгір’я», лтс. §1етгі «стискати, набивати». — СІС 349; Шанский ЗСРЯ II 8, 252; Кораііпзкі 517; НоІиЬ—Буег 255; БЕР II 583; Оаигаі 197—198; ХУаІсіе— Ноїт. І 609. — Див. ще коаліція.
конгрес «з’їзд; парламент»; — р. конгресе, бр. конгрес, п. ч. слц. вл. коп§гез, болг. конгрес, м. конгрес, схв. конгрес, слн. копдгез;—запозичення з західноєвропейських мов; н. Коп§гезз «конгрес, з’їзд», фр. СОП§ГЄ8, англ. СОП§ГЄ38 «тс.; парламент» походять від лат. соп§гез-8из «зближення, сходження, спілку ванни», пов’язаного З ДІЄСЛОВОМ СОП§ГЄ(1ІОГ
«сходжуся, зустрічаюся», утвореним за допомогою префікса сот (соп-) «з-» від дієслова дгасііог «ступаю, іду; проходжу».— СІС 350; Шанский ЗСРЯ II 8, 252—253; Фасмер II 308; Крьісин 123; ЗІатезкі II 417; Кораііпзкі 517; НоІиЬ— Ьуег 43, 255; БЕР II 583; Баихаї 198; ХУеекІеу І 349; ХУаІсіе—Ноїт. І 615— 616. — Див. ще агресія, коаліція.
[конда] «некладений кабан, кнур; кладений кабан; свиня.з поросятами» ВеУг, [ґонда] ВеУг, ВеНЗн, [кондій] «тс.» ВеНЗн, [кондаш] «свинопас, свинар» ВеУг, Ж, [кондюк] «малий кнур» УЛГ;—запозичення з угорської мови*, походження уг. когкіа «стадо свиней», копсіаз «свинар» не з’ясоване. — Дзен-дзелівський УЛГ 51—52; МИТЕЗх II 546; Вагсгі 169.
конденсувати «нагромаджувати, збирати; перетворювати газ на рідину; стискати (думцу, виклад)», конденсат «продукт конденсації», конденсатор, конденсація, конденсований; — р. конденсйро-вать, бр. канд знсаваць, п. вл. копсіеп-зохуас, ч. копсіепзоуаіі, слц. копсіепхо-УаГ, болг. кондензйрам, м. кондензйра, схв. кондензйрати, слн. копсіепхігаіі; — запозичення з західноєвропейських мов; н. копсіепзіегеп, фр. сопсіепзег, англ. сопсіепзе походять від лат. сошіепзаге «ущільнювати, стискати, згущувати», яке складається з префікса сот- (соп-) «з-» і дієслова (іепзаге «згущувати, ущільнювати, щільно заповняти», пов’язаного з прикметником (іепзиз «густий, щільний, частий; застиглий; щільно зімкнений», спорідненим з гр. баобд «густо зарослий». — СІС 350; Шанский ЗСРЯ II 8, 253—254; Кораііпзкі 514; НоІиЬ—Еуег 253; БЕР II 585; Баихаі 195; КІеіп 330;. ХУаІсіе—Ноїт. І 341 — 342. — Див. ще коаліція.
кондитер, кондитерська; — р. кондитер, бр. кандьтар, п. [копдуіог], ч. копсіііогіе «кондитерська», слц. копсіііог «кондитер», вл. копсіііаг, болг. кондй-тор. кондитьдр «тс.», схв. кондитера} «кондитерська»;—-очевидно, через посередництво російської мови запозичено з німецької; нім. Копсіііог «кондитер», [Копсіііег] «тс.» походить від лат. соп-сІПог «той, хто приготовляє страви з пря
нощами», пов’язаного з дієсловом соп-сІТге «приправляти, робити духмяним, маринувати; бальзамувати; прикрашати», яке зближується з сопсіеге «закладати; споруджувати», утвореним з префікса сот- (соп-) «з-» і основи дієслова Наге «давати, споруджувати, наносити», спорідненого з псл. сіаіі «дати». — УРЕ V 1980, 354; Шанский ЗСРЯ II 8, 254; Фасмер II 309; КЗСРЯ 208; Преобр. І 344—-345; 5\¥ II 435; К1и§е—Міігка 391; ХУаШе—Ноїт. І 258—259, 360—362; Егпоиі—МеіПеІ І 137, 178—180. — Див. ще дати, коаліція.
кондиція «якість, норма, яким повинен відповідати товар, матеріал; (заст.) умова договору, угоди», кондиції (заст.) «тимчасові підробітки домашніх учителів, репетиторів; приватні уроки», кондиційний, кондиціювати «доводити до кондиції»;—-р. кондйция, бр. кандьї-цьія, ст. кондьїцьія (1567), п. копсіусіа «якість фізична, форма; (заст.) умова, застереження; громадське становище, матеріальні умови, заможність; платна посада, (мн.) посада домашнього вчителя», ч. копсіісе «стан, форма; (заст.) приватні уроки; умова», слц. копсіісіа «стан, форма; (мн.) приватні уроки», вл. копйісіопаїпу «умовний», болг. кондйция «умова договору, угоди; норма, якість», м. кондициіа «тс.», схв. кдн-дйциіа «умова; приватні уроки; форма», слн. сопсіісііа «стан, форма; умова»; — запозичення з латинської мови; лат. сопсіісіо «умова, вимога; пропозиція; договір; стан, положення, обставини» пов’язане з сопсіТсо «умовляюся, домовляюся; визначаю», утвореним за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова сІТсо «говорю; стверджую; називаю; визначаю, вибираю». — СІС 350; Шанский ЗСРЯ II 8, 254; Фасмер II 309; Бульїка 166; Біам/зкі II 411; Вгйскпег 251; Кораііпзкі 514—5-15; НоІиЬ—Ьуег 38, 254; БЕР II 586; Ву]акли]а 454.— Див. ще диктат, коаліція.
кондійка—див. кандійка.
[кондрйчитись] «вередувати, капризувати»;— неясне; можливо, арготичне (бурсацьке) утворення, пов’язане з лат. сопігасІТсо «суперечу», що зазнало формальних і семантичних зрушень.
кондуїт «штрафний журнал, список, до якого в школах дореволюційної Росії заносили провини учнів»; — р. болг. кон-душп, бр. кандуїт «тс.», п. (розм.) коп-сіиііа «поведінка», ч. слц. копбиііа «кондуїт», схв. кондуита «тс.»;—через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. сопсіиііе «поведінка; керівництво» пов’язане із зворотною формою 8Є сопсішге «поводитися» від дієслова сопсіиіге «вести, супроводжувати; керувати», яке походить від лат. сопсіПсеге «переводити, приводити; утворювати; брати на себе», утвореного за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова сійсеге «вести, водити; проводити; очолювати». — СІС 351; Шанский ЗСРЯ II 8, 255—256; Віашзкі II 410; Ко-раііпзкі 514; НоІиЬ—Ьуег 38, 254; ВІосЬ 143; Паигаі 196. — Див. ще дук, коаліція.
кондуктор;—р. болг. кондуктор, бр. кандуктар, п. слц. копсіикіог, ч. коп-сіикіег, ст. копсіикіог, м. кондукто(е)р, схв. кондуктер, слн. копсіикіег; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Копсійкіог «кондуктор, провідник», фр. сопсіисіеиг «тс.; наглядач», англ. соп-сіисіог «кондуктор», походять від слат. сопбисіог «той, хто веде; супровідник, конвоїр», пов’язаного з дієсловом лат. сопсіисо «збираю, переводжу; утворюю, зводжу», яке складається з префікса сот- (соп-) «з-» і основи дієслова бйсо «веду, проводжу, тягну». — СІС 351; Шанский ЗСРЯ II 8, 256; Фасмер II 310; Зіашзкі II 410—411; Кораїіпзкі 514; Вгііскпег 251; НоІиЬ—Ьуег 38, 254; БЕР II 587; ВІосЬ—\¥агіЬиг§ 105; ХУаІсіе— Ноїш. І 377; Егпоиі—МеіПеі І 185— 186. — Див. ще віадук, дук, коаліція.
[кондури] «вид чобіт (на Покутті)»; — запозичення з молдавської мови; молд. (заст.) кондур (мн. кондурь) «вишита відкрита туфля» походить від тур. кипсіига «взуття; грубі туфлі». — Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 131; Макаруш-ка 10; БсЬеІисІко 135—136; УгаЬіе Ко-тапозіауіса 14, 159; ББРМ 176.
[кондуряка] «великий дрючок, велика палиця» Я;—неясне.
[кондяк] «дяк і вчитель церковної школи»; — неясне; можливо, результат фонетичної зміни і переосмислення імен
ника кондак «церковна пісня», зближеного із словом дяк «служитель православної церкви, який також часто бував учителем церковної школи».
[коневник] (бот.) «конюшина лучна, Тгіїоііит ргаіепзе Б.» Мак; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [ко-невник] «тс.; конюшина гірська, Тгіїо-Іішп шопіапиш Б.; щавель, Кишех Б.; полин звичайний, чорнобильник, Агіе-тізіа уи1§агіз Б.; іван-чай, СЬатае-пегіцт ап§изШо1ігіт Зсор.» пов’язане з конь «кінь»; назва, очевидно, зумовлена тим, що деякі з цих рослин є цінними кормовими травами для коней. — Див. ще кінь. — Пор. конюшина.
коненя, конина, конівнйцтво, конюх, конюший, конюшня, коня, коняка, коняр, конярство, конячина, конячий — див. кінь.
коник1 (ент.) «ТеШдопіа Б.; [сарана, Босизіа Б.]»; — р. [конек] «ТеШ§опіа; бабка, БіЬеІІиІа Б.», бр. кднік «ТеШ§о-піа», п. копік «Босизіа», ч. копік «Теі-іідопіа», слц. копік «тс.; Босизіа», вл. (з^аіеіе Магсупу) копік «БіЬеІІиІа», болг. [(зелено) конче] «Босизіа уігісііз-зіта»; — псл. копікь «комаха, що стрибає», пов’язане з копікь «невеликий кінь» за спільною ознакою — здатністю стрибати.—Див. ще кінь.
[коник2] «підставка в нижній частині даху Ж; підставка в гончарному крузі; один з чотирьох стояків витушки, на які надівається пряжа; частина ткацького верстата»; — р. конек «верхня частина даху; [дошка особливої форми для обробки хутра білки; частина млинового жорна]», бр. канек «верхній край даху; прикраса на даху», п. копік «рухома частина якого-небудь пристрою», ч. копік «тс.»;— результат перенесення назви коник «невеликий кінь», зумовленого зовнішньою схожістю відповідних предметів чи їх первісних форм до коня.— Див. ще кінь.
[коники1] (бот.) «в’язіль барвистий, кучерявий горошок, Согопіііа уагіа Б.» Л (у словосполученні сорочі коники «живокіст польовий,1 сокирки польові, Сопзоіісіа агуепзіз Оріг. (ПеІрЬіпіит сопзоііба Б.)» Г, Мак), [коніки] «аконіт, Асопііига Б.» ВеЛ, Мак;—п. [копікі]
«аконіт, Асопіішп пареііиз Ь.» (можливо, з укр.), ч. [копіску] «тс.»; — очевидно, пов’язане з коник «малий кінь»; назва зумовлена, найвірогідніше, отруйністю деяких із цих рослин для свійських тварин, зокрема коней.— УРЕ II 1978, 431, IV 1979, 115; Нейштадт 253 —254 , 256; Маскек Лт. гозії. 44— 47. — Див. ще кінь.
[коники2] (бот.) «березові бруньки» Ж; — очевидно, пов’язане з коник «малий кінь»: мотивація назви неясна.— Див. ще кінь.
конич, конйчина, коничнйсько, кдніч, конічйна, конічйниско, конічник— див. конюшина.
[кбничекі «шафка для посуду, прибудована до стіни» Я;—очевидно, запозичення з російської мови; р. [кдн(н)ик] «широка лава біля дверей у вигляді скрині для спання, зберігання посуду, продуктів; лава під іконами; місце, де ставлять ікони; шафка під лавою для пссуду і продуктів», Ікдн(н)ичек]«ишрока лава біля дверей у вигляді скрині» є результатом видозміни слова [икбнник] «поличка для ікон; лава, що йде від переднього кутка хати», похідного від икдна «ікона»; пов’язання з р. койка (Даль II 151) або з покбй (Фасмер II 310; Преобр. І 330) позбавлене підстав.— СРНГ 12, 181; 14, 255—256, —Див. ще ікона.
конічний—див. конус.
конка (заст.) «міська залізниця з кінною тягою; вагон цієї залізниці»; — бр. конка, ч. копка, слц. копка;— запозичення з російської мови; р. конка «тс.» виникло, мабуть, як розмовне скорочення словосполуки конно-железная дорога, до складу якої входить основа прикметника кбнньїй, похідного відконь, спорідненого з укр. кінь. — Шанский ЗСРЯ II 8, 257; Даль II 158. —Див. ще кінь.
[конкралі «сорт фарби з олією» Я;— неясне.
конкретний «який існує реально; цілком точний, предметно визначений», конкретизація, конкретизувати; — р. конкретний, бр. канкрзтньї, п. вл. копкгеіпу, ч. копкгеіпі, слц. копкгеіпу, болг. конкретен, м. конкретен, схв.
кднкретан (кднкретан), слн. копкгеіеп «тс.»;—видозмінене запозичення з німецької або французької мови; нім. копкгеі, фр. сопсгеі походять від лат. сопсгЄШз «згущений,густий; ущільнений, затверділий; матеріальний, відчутний (на дотик)», пов’язаного з дієсловом сопсгезсо «зростаюся, згущуюся, твердішаю, ущільнююся, густішаю; утворююся; замерзаю», яке складається з префікса сот- (соп-) «з-» і дієслова сгезсо «росту, зростаю, виникаю; збільшуюсь», пов’язаного з дієсловом сгео «творю», створюю; роблю; викликаю». — СІС 351; Шанский ЗСРЯ II 8, 258—259; Біа'лькі II 422; Вгііскпег 251; НоІиЬ—Ьуег 256; БЕР II 591; К1и£е—Міігка 392; Оаигаі 195; ВІосЬ 142; Кіеіп 329 , 369, 722; ХУеекІеу І 345; ХУаІсіе—Ноїт. І 204, 288—289, 290. — Див. ще коаліція, креатура.
конкуренція «суперництво», конкурент, конкуруваїпи; — р. болг. конку-ренция,бр. канкурзнцьія,п. копкигепсі’а, ч. копкигепсе, слц. копкигепсіа, вл. копкигепса, м. конкуренци)а, схв. кон-куренци]а, слн. копкигепса; — запозичене, можливо, через польське посередництво, з латинської мови; слат. сопсиг-гепііа «змагання, суперництво» походить від лат. сопсиггеге «збігатися, зустрічатися; скупчуватися; стикатися; змагатися, конкурувати», що складається з префікса согп- (соп-) «з-» і дієслова сиггеге «бігти, поспішати; змагатися з бігу». — СІС 352; Шанский ЗСРЯ II 8, 259; Фасмер II 311; Віа^зкі II 423; Кора-ііпзкі 519; НоІиЬ—Буег 256; БЕР II 591; Вуїаклиіа 458; Кіеіп 329, 386. — Див. ще коаліція, курс.—Пор. конкурс.
конкурс «змагання з метою виявлення найкращого з учасників; відбір претендентів на заміщення деяких посад», конкурсник «учасник конкурсу»;—р. бр. м. конкурс, п. ч. вл. копкигз, слц. коп-кигг, болг. конкурс, схв. конкурс, слн. копкигг;—запозичене, можливо, через польське посередництво, з латинської мови; лат. сопсигзиз «скупчення; зіткнення, зустріч; бій; сприяння; допомога; суперництво, участь у змаганні, конкуренція» є похідним від дієслова сопсигго «стикаюся, зустрічаюся; збі
гаюся; роблю наскоки; суперничаю», утвореного за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від дієслова сигго «біжу».— СІС 352; Шанский ЗСРЯ II 8, 199—200; Фасмер II 311; Зіатекі II 423; НоІиЬ — Ьуег 256; БЕР II 591. — Див. ще коаліція, курс.—Пор. конкуренція.
[кбноб] «цебрик» Я, їкондпка] «коновка, кухоль» Ж, Пі; — р. [кбноб] «таз, глечик (умивальний)», др. коноб'ь «казан, чан; таз», конобь, стел, конобт, «тс.»;— переконливої етимології немає; можливо, пов’язане з кінва «глечик»; сумнівне припущення про походження від гіпотетичної форми *каЬапоз і зв’язок з н. [Наїеп] «горщик», лат. саріо «беру», алб. кат «маю» (ЕоехмепІЬа! АІ81РИ 37, 386) або про спорідненість з двн. (к)парі «миска, чашка», свн. парі «чаша» (Ріск І 514; Срезн. І 1269).— Фасмер II 311; БЕР II 591—592; Вегп. І 558.— Пор. кінва.
[коновала] (бот.) «тополя біла, Ро-риіиз аІЬа Б.» ВеНЗн;—неясне; можливо, результат перенесення назви іншої рослини конвалія у зв’язку з певною подібністю блискучо-білих (знизу) листків тополі білої до білих квіток конвалії.
[конодрйст] (бот.) «підсніжник звичайний, СаІапіЬиз піуаііз Б.» ВеНЗн;— бр. [конбдрьісь] «анемона, Апещопе Б.»; — складне слово, утворене з основ іменника кінь і дієслова дристати у зв’язку з отруйними речовинами, що містяться в цибулинах підсніжника (ВРУ 170) і можуть викликати отруєння худоби.— Див. ще дристати, кінь, козбдрйст.
[конбздря] (бот.) «жовті квіти, що цвітуть на болоті ранньою весною» Ва; — очевидно, результат народноетимоло-гічної видозміни вихідного [скорбздря] «(букв.) скороспіла (квітка)» (пор. [ско-рбздря] «ранній овес»). — Див. ще ско-рбздрий.—Пор. колбздра.
[конбзити] «корчити, морщити (в роботі); (безос.) морозити? судомити?», [кО-нбза] «вередунка, задирака» Я, [конбзли-вий] «вередливий, задерикуватий» Я; — п. [копогіс] «намовляти, посилено наполягати», [копогіс зі§] «виявляти нетерпіння, поспішати»;—псл. ко-погііі, похідне від *ко-по2.а, пов’язаного з діе-
словом (рго-)пьгііі, пігаіі, укр. низати (пор. (за-)нбза, похідне того самого кореня й ступеня вокалізму) і утвореного від нього за допомогою словотворчого компонента ко- (пор. [ко-вертати] «повертати»); в основі семантичного розвитку лежить переносне вживання дієслова низати «колоти наскрізь» (^«дошкуляти, непокоїти»).—ЗССЯ 10, 195.— Див. ще низати.—Пор. заноза, каверза, ковертати, ніж1.
Кбнон (чоловіче ім’я), Кбнаш (розм.), [Конін], ст. Кононті (1427);—р. Кбнон, бр. Кбнан, Кбнаш (розм.), Канаш(розм.), болг. Кондн, цсл. Кбнонт», стел. Ко-нонг; — через церковнослов’янську мову запозичено з грецької; гр. Кб¥оп>, Кйусоу (власне ім’я деяких діячів культури та ін. з Афін і Самоса) етимологічно неясне. — Сл. вл. імен 214.
[конбпа] «неспокійне поводження; неспокій» Ж, [конбпадь] «тс.» Ж. [конопа-дати] «обтяжувати, дратувати, дражнити; принаджувати» Ж, [конбпшпи] «тс.» Ж, [коноплйвий] «задерикуватий» Ж, [прйконопа] «принада» Нед, [приконб-пити] «принадити» Нед;—неясне.
[конопатий] «з рябим обличчям» Ва, коноплястий «веснянкуватий, ластатий»;— р. конопатьш «веснянкуватий; поритий віспою», п. [копораіу] «веснянкуватий; подібний до конопель (за кольором)», [колоріаіу], копоріазіу, [ко-порізіу] «тс.»;—псл. *копораіь «веснянкуватий; (спочатку) подібний за кольором до конопель», *колор]аіь, [ко-поріазіь, копорізіьі «тс.», похідні від псл. *копор)а (*колорь) «коноплі звичайні, СаппаЬіз заііуа В.»; п. [копор-Іазіу] «подібний до конопель (за кольором); веснянкуватий», мабуть,запозичено з української мови; укр. [коноплястий] «веснянкуватий, ластатий», можливо, є порівняно новим безпосереднім утворенням від коноплі, паралельним до р. [коноплястий] «веснянкуватий».— Шанский ЗСРЯ II 8, 260; Фасмер II 311—312; Зеленин РФВ 63, 407—409; Преобр. І 345—346; Віахсзкі II 424— 425; Вегп. І 559. — Див. ще коноплі.
конопатити «забивати, затикати щілини, діри мохом, клоччям», конопатка «маленька залізна лопаточка для коно-
пачення», конопатник, [конопать] «матеріали для конопачення суден» Я ;— р. конопатить, [конопловать] «конопатити», ст. конопатити (1584), бр. ка-напаціць, канапатчик, п. [копорасіс], заст. копорасхус, ч. заст. копорасііі;— псл. (сх.) [копораШі], похідне від копо-раїь (пор. укр. [конопать] «матеріали для .конопачення суден», р. (діал., ст.) конопать «коноплі, мох, клоччя для конопачення суден»), що через копораіь «коноплястий» зводиться до псл. *ко-пор)а «коноплі»; менш обгрунтоване виведення (Фасмер II 311) від іт. саіаїаіаге «конопатити», що походить від ар. ца-Іаїа (даІІаГ) «конопатити кораблі».— Біахузкі II 424—425; Вегп. І 470, —Див. ще коноплі. — Пор. конопатий.
коноплі (бот.) «СаппаЬіз Б.», [колдп-ні, колдпня] «тс.», коноплина, коноплись-ко «місце, де росли коноплі», коноплище «тс.», конопляр, коноплярство,конопель-ний, конопляний; — р. конопля, бр. ка-нбплі, п. копоріе (мн.), ч. копоре, ко-порі, слц копоре, вл. нл. копор)е, болг. коноп, м. коноп, схв. кднопл>а, слн.. копорка, р.-цсл. кфноньнкіи «конопляний»;— псл. *копор]а «коноплі», *копорь; — запозичене з невідомого джерела, як і пгерм. *Ьапара- (>двн. Ьа-паї), гр. хатуофіе «тс.»; припускається запозичення в праслов’янську мову з народної латині (нар.-лат. *сапаріз чи *саппаріі8 від гр. хаууофіе); можливо, першоджерелом є індоіранське *капа-(скіфське *капа-) або шумер. кипіЬи «тс.».—Фасмер—Трубачев II312; БІахузкі II 425—426; МасЬек ЕБЗС 273; БЕР II 592—593; ЗССЯ 10, 188—193; Вегп. І 558—559; Абаев ИЗСОЯ І 512; Нарр ІЕ 68, 99. — Пор. кенаф.
коноплянка (орн.) «Сагсіиеііз саппаЬіпа Б.», [конопельник, конопенька, конопляний, конопляр, коноплярка, коноплянок] «тс.»Шарл;—р. коноплянка, бр. канаплянка, п. [копорпік], п. ч. копорка, слц. копорка, вл. копораск, нл. копорас, болг. [конопарче], схв. кондпларка, слн. копорЦепка «тс.»; — псл. *копоріап"ька, *копор]агька,. *копорька, похідні від *копор].а; назви зумовлені тим, що цей птах живиться конопляним сім’ям.— Булаховський Вибр. пр. III
206; МасЬек ЕБЛС 273. — Див. ще коноплі.
[коношок] (пестливе) «мала дитина; щось маленьке» Ва; — неясне.
консерви, консерва, консервація, консервний, консервувати; — р. консерви, консерва, бр. кансерви, п. вл. копзегхуа, ч. слц. копгегуа, болг. консерви, м. кон-зерва, схв. кднзерва, слн. копхегуа, коп-зегуа;—запозичення з французької мови; фр. сопзегуе «консерва» пов’язане з дієсловом сопзегуег «берегти, зберігати», що походить від лат. сбпзегуаге «тс.», утвореного за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від дієслова зегуаге «тс.», спорідненого з ав. Ьагаііі, ЬаигуаіН «приділяє увагу, захищає», гр. ^рсод «захисник».— СІС 352; Шанский ЗСРЯ II 8, 262—263; Фасмер II 312; Біахузкі II 428—429; Оаихаі 199; \А/а1с1е—Ноїт. II 525—526. — Див. ще коаліція. — Пор. консервативний, консерваторія.
консервативний, консерватизм, консервативні, консерватор; — р. консервативний, бр. кансерватиуни, п. копзег-хуаіухупу, ч. копхегуаііупі, слц. коп-хегуаііупу, вл. копзегхуаііхупу, болг. консерватйвен, м. конзерватйвен, схв. кбнзерватйван, слн. копзегуаііуеп, коп-гегуаііуеп;—запозичення з західноєвропейських мов; н. копзегуаііу, англ. соп-зегуаііуе походять від фр. ст. сопзегуа-ІіГ, яке зводиться до лат. сбпзегуаіїуиз «охоронний, зберігаючий», пов’язаного З ДІЄСЛОВОМ СОПЗЄГУО «бережу, зберігаю, охороняю». — СІС 352; Шанский ЗСРЯ II 8, 261—262; Біахузкі II 428—429; Кора-Ііпзкі 520; БЕР II 594; КІеіп 337; Оаихаі 199. — Див. ще коаліція, консерви.— Пор. консерваторія.
консерваторія, консерватбрець\— р. болг. консерватдрия, бр. кансерватбрия, п. копзегхуаіогіиш, ч. копхегуаіог, слц. копхегуаібгіит, вл. копзегхуаіогі], м. конзерваториум, схв. конзерваторщ, конзерваторща, конзерватдрщум, слн. копзегуаібгіі; — запозичення з італійської мови; іт. сопзегуаіогіо «притулок; учбовий заклад; консерваторія» є похідним від дієслова сопзегуаге «зберігати, берегти», яке зводиться до лат. сбпзегуо, -аге «тс.». —СІС 352; Шанский ЗСРЯ II 8, 262; НоІиЬ—Ьуег
260; БЕР II 594; Мезііса 366. —Див. ще коаліція, консерви.—Пор. консервативний.
консиліум «нарада лікарів»;— р. болг. консйлиум, бр. кансіліум, п. коп-зуііит, ч. копзіїіит, копгіїіит, слц. копгіїіит, м. конзилиум, схв. кднзйлїц, кднзйлиіум, слн. копгіїі] «тс.»;—запозичення з латинської мови; лат. сбпзіїі-ит «нарада» є похідним від сбпзиіо «раджусь, обговорюю», утвореним з префікса сот- (соп-) «з-» і кореневої частини, пов’язаної, мабуть, з іє. *зе1-«взяти, брати; хапати, схопити» (пор. гр. єХєїу «брати», дірл. зеІЬ «власність», кімр. Ьеїху «тс.»). — СІС 353; Шанский ЗСРЯ II 8, 263; Біадузкі II 409; Вгііскпег 251; НоІиЬ—Ьуег 260; АУаІсІе—Ноїш. І 264—265. — Пор. консул.
консистенція «ступінь щільності або густини речовини»;—р. болг. коней-стенция, бр. кансістзнцьія «тс.», ст. консистенция «перебування» (1686), п. копзузіепсіа «консистенція; (ст.) постій, місце розквартирування війська», ч. копзізіепсе «консистенція», копгіз-іепсе, слц. копгіаіепсіа, вл. коп&І8Іепса, схв. конзистенциіа, слн. копзізіепса, копхізіепса «тс.»;— запозичення з латинської мови; слат. сопзізіепііа «склад, густота; стан, положення» пов’язане з лат. сбПБІзіо «стаю; затримуюся, зупиняюся; складаюся з чогось», утвореним за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова зізіо «ставлю; споруджую; зміцнюю». — СІС 353; Шанский ЗСРЯ II 8, 263; Бульїка 167; БІадузкі II 433; АУаІ-сіе—Ноїш. II 548. — Див. ще асистент, коаліція.
консолідація «зміцнення, згуртування», консолідувати; — р. болг. консоли-дсіция, бр. кансалідацьія, п. копзоііба-с]’а, ч. копзоіі.сіасе, слц. копзоіісіасіа, вл. копзоіідасііа, м. схв. консолидйци'іа, слн. копзо1ос1асі)а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Копзоіісіаіібп, фр. англ. сопзоІісіаНоп походять від пізньолат. с6П8ОІісіакіо «згуртування», пов’язаного з сбпзоіідо «зміцнюю, підтримую; консолідую», утвореним за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова зоїісіо «зміцнюю», пов’язаного з зоїісіий «масивний; твердий; цілий, 554
весь».— СІС 353; Кораїіпзкі 520; Но-ІиЬ—Буег 256; БЕР II 595; Кіеіп 338—339; Паигаі 200; АУаІбе—Ноїт. II 555. — Див. ще коаліція, солідний.
конспект, конспектйвний, конспектувати;— р. болг. конспект, бр. конспект, п. ч. слц. вл. копзрекі, м. конспект, схв. конспект, слн. копзрекі; — запозичене з латинської мови, очевидно, через німецьке посередництво (нім. Копз-рекі); лат. сбпзресіиз «зір, видіння; огляд» пов’язане з дієсловом сбпзрісіо «дивлюсь, бачу, спостерігаю», утвореним за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова зрісіо (зресіо) «дивлюсь».— СІС 353; Шанский ЗСРЯ II 8, 265; Біахузкі II 429; Вгііскпег 88; НоІиЬ — Буег 257, 59; БЕР II 595; Ву)акли)а 461. — Див. ще аспект, коаліція.
конспірація, конспіратор, конспіративний, конспірацїйний, конспірувати;— р. болг. конспирация, бр. канспі-рацьія, п. копзрігасїа, ч. копзрігасе, слц. копзрігасіа, вл. копзрігасі)а, м. схв. конспирацща, слн. коп8рігасі]а; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Копзрігаіібп, фр. англ. сопзріга-ііоп походять від лат. сбпзгТгаііо «змова; угода», пов’язаного з сбпзрїгаге «разом звучати; бути згодним; узгоджуватися; таємно змовлятися», що складається з префікса сот- (соп-) «з-» і основи дієслова зрїго «дую; дихаю», спорідненого з псл. різкаіі «свистати, пищати», укр. пискати, пищати. — СІС 353; Шанский ЗСРЯ II 8, 266; Біатекі 429— 430; НоІиЬ—Буег 257; БЕР II 595; Паигаі 200; \Уа1(1е—Ноїгп. II 575—576.— Див. ще коаліція, пискати.
констатувати, констатація; — р. констатйровать, бр. канстатаваць, п. вл. копзіаіохуас, ч. копзіаіоуаіі, слц. копзіаіоуаі', болг. констатйрам, м. кон-статйра, схв. констатйрати, слн. коп-зіаіігаіі;—запозичення з французької мови; фр. сопзіаіег «констатувати, встановлювати» утворено на основі лат. сбп-8Іа( «установлено, відомо», пов’язаного з дієсловом сбпзіаге «твердо стояти; залишатися незмінниуі», що складається з префікса сот- (соп-) «з-» і дієслова зіаге, 8Іо «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС 354; Шанский
ЗСРЯ II 8, 267; Кораііпзкі 521; НоІиЬ — Ьуег 257; БЕР II 596; Оаигаі 200; Шаі-сіе—Ноїт. II 596 —598. — Див. те коаліція, стати. — Пор. конституція.
конституція «основний закон держави; будова організму», конституціоналізм, конституціоналіст, конститутивний «визначальний; який становить основу чого-небудь», конституційний (політ.), конституціональний (біол.), конституювати «установлювати склад, зміст»;—р. болг. конституция, бр. кан-стьітуцьія, ст. констьітуцьія (1565), п. копзіуіисїа, ч. копзіііисе, слц. копзііій-сіа, вл. копзіііисі]а, м. схв. конституци-]'а, слн. копзШйсі]а;— запозичення з латинської мови; лат. сбпзііійііо «установа; постанова; конституція» пов’язане з дієсловом сбпзШио «встановлюю; постановляю; влаштовую», утвореним з префікса сот- (соп-) «з-» і основи дієслова зіаіио «ставлю; зупиняю; саджаю», пов’язаного з зізіо «ставлю, розташовую, зупиняю», 8Іо (зіаге) «стою», спорідненими з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС 354; Фасмер II 313; Біахузкі II 431; Но-ІиЬ—Буег 257; БЕР II 596; АУаІде— Ноїт. II 596—598. — Див. іце коаліція, стати.— Пор. констатувати.
конструкція, конструктивізм, конструктивіст, конструктор, конструктивний, конструкційний, конструювати;— р. болг. конструкция, бр. кан-струкцьія, п. копзігиксїа, ч. копДгиксе, слц. копзігиксіа, вл. копзігиксііа, м. конструкци]а, схв. конструкциіа, слн. копзігиксііа;— запозичення з латинської мови; лат. сбпзігисііо «будова» пов’язане з сбпзігио «складаю; споруджую, будую», утвореним з префікса сот- (соп-) «з-» і дієслова зігио «кладу одне на одне; розкладаю; будую, споруджую», спорідненого з гот. 8Їгаи]’ап «розсипати», двн. зігєхуєп «тс.», лит. (жем.) [зігипуіі] «будувати, зводити», псл. зігипа, укр. струна. — СІС 354; Шанский ЗСРЯ II 8, 270; Фасмер II 313; Біахузкі II 430—431; БЕР II 597; М’аіде-Ноіт. II 607—608.— Див. ще коаліція, струна.
консул «представник однієї держави в іншій», консулат, консульство; — р. бр. болг. консул, п. ч. вл. копзиі, ч. слц. копгиі, м. конзул, схв. консул,
кднзул, слн. кбпгиі;— запозичення з латинської мови; лат. сбпзиі «консул, кожний з двох виборних найвищих урядових осіб Римської республіки; (рідк.) радник; той, що дає поради (прізвисько Юпітера); (слат.) міський радник, бургомістр» пов’язане з сбпзиіо «раджусь, обговорюю, думаю; дію, турбуюсь; питаю».—СІС 354; Шанский ЗСРЯ II 8, 270; Фасмер II 313; Смирнов 156; НйК1-\¥огіЬ 15; Біахузкі II 431; Кора-Ііпзкі 522; МасЬек ЕБЗС 273; НоІиЬ — Буег 260; БЕР II 597; АУаИе—Ноїт. І 264—265. — Див. ще консиліум.
консультація, консультант, консультативний, консультаційний, консультувати;— р. консультация, бр. кан-сультацьія, п. копзи1іас]а, ч. копгиііа-се, копзиііасе, слц. копгиііасіа, вл. нл. копзиііасіїа, болг. консултация, м. схв. консултацща, слн. копгиііасііа;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. Копзиііаіібп, фр. англ. сопзиИаііоп походять від лат. сбпзиііаііо «нарада; розгляд; звертання за порадою», пов’язаного з дієсловом сбпзиііо «раджуся; обмірковую; прошу поради», фреквентатива до сбпзиіо «тс.», утвореного з префікса сот- (соп-) «з-» і основи -зиі-, пов’язаної з -вії- у сбпзіїіит «консиліум».— СІС 355; Шанский ЗСРЯ II 8, 271; Біахузкі II 432; НоІиЬ—Буег 260; БЕР II 597; Оаигаі 201. — Див. ще консиліум.— Пор. консул.
[конт1] «продовольство, харчі»;—не зовсім ясне; можливо, результат зворотного словотвору, пов’язаний з контентувати «годувати, харчувати, утримувати» (пор.).
[конт2] «кінець» Я;—р. [конт] «тс.»;—очевидно, запозичення з французької мови; фр. сошріе «рахунок; квит» пов’язане з дієсловом, согпріег «рахувати», яке походить від лат. сотриіа-ге «тс.; вважати», утвореного за допомогою префікса сот- від дієслова рціаге «міркувати, зважувати, рахувати, думати; чистити; різати»; пор. бр. конт у виразі на гзтьі к. «відносно цього» (букв, «на цей рахунок»), — Оаигаі 193; ХУаІбе—Ноїт. II 393. — Див. ще ампутація, коаліція. — Пор. депутат, диспут, конто, контора.
контакт, контактор, контактний, контактувати; — р. болг. контакт, бр. кантакт, п. ч. слц. вл. копіакі, м. контакт, схв. контакт, слн. копіакі;— запозичення з німецької або французької мови; нім. Копіакі, фр. сопіасі походять від лат. сопіасіиз «дотик, зіткнення», пов’язаного з дієсловом сопііп^о «торкаю, дотикаюся», утвореного за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова іап§о «дотикаюся». — СІС 355; Шанский ЗСРЯ II 8, 272—273; БІахузкі II 434; НоІиЬ—Ьуег 61, 257; БЕР II 598; ВІосЬ І 147; Паигаі201; ЇГаїде—Ноїт. II 647—648. — Див. ще коаліція, такт.
контекст «цілісна частина тексту, до складу якої входить дане слово або речення»;—р. болг. контекст, бр. контекст, п. вл. копіекзі, ч. слц. копіехі, м. контекст, схв. контекст, слн. коп-іекзі;— запозичення з французької мови; фр. сопіехіе походить від лат. соп-іехіиз «з’єднання, зв’язок», пов’язаного з дієсловом сопіехо «з’єдную в процесі ткання; сплітаю», утвореним за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова іехо «тчу; сплітаю; складаю; компоную».— СІС 356; Шанский ЗСРЯ II 8, 273—274; Біахузкі II 434; Кораііпзкі 523; НоІиЬ—Ьуег 257; БЕР II 598; Оаигаі 202; \Уа1с1е—Ноїт. II 678.—Див. ще коаліція, текст.
контентувати (заст.) «годувати, харчувати, утримувати; пригощати», [кон-тетувати] «годувати, утримувати; годити, догоджати МСБГ», [контитувати] «годити, догоджати» МСБГ, Іконтинту-ватися] «задовольнятися, обмежуватися, бути радим» Ме, [контетуватиси] «задовольнятися; пригощатися» МСБГ, їконтитуватиси] «тс.» МСБГ, їконтен-тий] «задоволений», [контетний МСБГ, контїтний Ж] «тс.», уконтентувати «задовольнити; пригостити»; — слц. [коп-іепіпу] «задоволений»; — запозичення з польської мови; п. [копіепіохуас] «задовольняти», копіепіохуас зі^ «задовольнятися», копіепі «задоволений», як і ч. заст. копіепі «задоволення, спокій», схв. кднтен «задоволений», кднтен(а)т, слн. копіепі «тс.», походять від слат. сопіеп-іаґе «задовольняти, догоджати, оплачувати», лат. сопіепіиз «задоволений чимсь»,
пов’язаних з дієсловом сопііпеге «утримувати, тримати разом, тримати в певних межах, обмежувати».— Оньїшкевич Исслед. п. яз. 243; Біахузкі II 435. — Див. ще континент.
[кбнти] (мн.) «вузол волосся в угорських жінок» Ж; — слц. копі «жіноча зачіска, вузол довгого волосся на потилиці», [копі’] «тс.», схв. кон^а «вид жіночого головного убору»; — запозичення з угорської мови; уг. копіу «пучок, вузол (волосся); шиньйон» не зовсім ясне, можливо, пов’язане з кипкогодпі «загинатися, закручуватися». — МасЬек Е5ЙС5 218; Вегп. І 560; Мікі. ЕІГ 127; Вагсгі 169; ММТЕБг II 555—556.
континент, континентальний; — р. болг. м. континент, бр. кантьінбнт, п. копіупепі, ч. слц. вл. копііпепі, схв. континент, контйненат, слн. копііпепі;— запозичення з західноєвропейських мов; нім. Копііпепі «континент, материк», фр. сопііпепі «тс.» зводяться до лат. сопііпепз (род. в. сопііпепііз) «тс.; тверда земля», що виникло в результаті скорочення термінологічного словосполучення іегга сопііпепз «тс.» (букв, «неперервна земля») і субстантивації прикметника сопііпепз «неперервний, суцільний; суміжний; зв’язний», первісно дієприкметника теп. ч. від дієслова сопііпеге «містити; утримувати; охоплювати, зберігати; з’єднувати, пов’язувати», утвореного з префікса сот- (соп-) «з-» і дієслова іепеге «тримати», спорідненого з псл- іепеіо «сітка для ловлі звірів і птахів», укр. тенета «тс.». — СІС 356; Шанский ЗСРЯ II 8, 274—275; Лукичева Проблемні ономастики. Вологда 1974, 127—129; БІахузкі II 441—442; Кораііпзкі 526; Вгйскпег 251; НоІиЬ—Ьуег 257; БЕР II 599; ВІосЬ — \ГагіЬиг§ 147; К1и£е—Міігка 194; Е г-поиі—МеіПеІ І 140. — Див. ще коаліція, тенета.
конто «рахунок»;—п. ч. слц. вл. копіо, болг. м. конто, схв. конто, слн. копіо; — очевидно, через польське посередництво запозичено з італійської мови; іт. сопіо «рахунок, розрахунок; звіт» пов’язане з дієсловом сопіаге «лічити, рахувати; обчислювати», що походить від лат; сотриіаге «тс.». — СІС 356; БІахузкі II
436; Кораїіпзкі 523—524; НоІиЬ—Ьуег 25$; БЕР II 599; Ву)аклиіа 464; Кіеіп 344; Мезііса 348, 376. — Див. ще коаліція, ампутація.— Пор. депутат, диспут, кбмпут, конт2, контора.
контора, [кантора], конторка, конторник;— р. болг. контора, бр. болг. кантора, п. капіог «контора; письмовий стіл», ч. копіог «канцелярська робота», слц. вл. копіог «контора», схв. контора, слн. копіог «тс.»; — запозичено за російським і польським посередництвом з німецької й голландської мов; нім. Копіог «контора», гол. капіоог «тс.» походять від фр. сопіріоіг «контора; письмовий стіл, прилавок», пов’язаного з сошріег «рахувати, лічити; зважати», що продовжує лат. сошриіаге «міркувати; розраховувати».— Акуленко 140; Шанский ЗСРЯ II 8, 275; Фасмер II 313; Біахузкі II 47; К1и§е—Міігка 393; Паигаі 193; АА/аІбе— Ноїш. II 393 —394. —Див. ще коаліція, ампутація.— Пор. депутат, диспут, кбмпут, конт2, конто.
контбсити —див. кундбсити.
контр- (префікс із значенням «протилежний, проти» у словах типу контратака, контргайка, контрзахід, контрнаступ, контрпара, контррозвідка, контрудар);—р. бр. контр-, п. копіг-, копіга-, ч. слц. слн. копіга-, болг. м. схв. контра-; — запозичення з французької мови; фр. сопіге «проти», сопіге-«тс.» походить від лат. сопіга «проти, навпроти, всупереч», сопіга- «проти-», що є результатом злиття префікса сош-(соп-) «з, разом, проти», давнього прийменникового походження, і суфікса -іга-, представленого також у прийменнику (прислівнику) ехіга «поза, зовні, без, збоку; крім, над»; до семантики пор. гр. іттї «замість, разом, через, крім», атті- «проти, замість, разом». — СІС 356; Фасмер II 314; ССРЛЯ 5, 1328; Лехин — Петров 357; БІахузкі II 436—437; Кора-Ііпзкі 524; Вгйскпег 253; НоІиЬ—Буег 258; БЕР II 599—600; Егпоиі—МеіПеі І 140. — Див. ще коаліція.
контрабанда «незаконне перенесення або перевезення через кордон товарів», контрабандист; — р. болг. м. контрабанда, бр. контрабанда, п. коп-ІгаЬапба, ч. копігаЬапб(а), слц. копіга-
Ьапб, вл. копіегЬапсІа, схв. контрабанд, контрабанда, слн. копігаЬапба;— очевидно, через російське посередництво запозичене з французької мови; фр. сопігеЬапсіе походить від іт. сопігаЬЬап-сіо «контрабанда», що складається з прислівника сопіга «проти», який продовжує лат. сопіга «тс.», та іменника Ьап-бо «оголошення; урядове розпорядження, указ», яке походить від дфранк. *Ьап «тс.» (пор. двн. Ьап «наказ під загрозою смертної кари; заборона»),— Шанский ЗСРЯ II 8, 276; Фасмер II 313; Смирнов 156; Паигаі 71,203; Мезііса 377; К1и£е—Міігка 50. — Див. ще банальний, баніт, баяти, контр-.
контрабас, контрабасист; — р. контрабас, заст. контрбас, бр. контрабас, п. ч. слц. вл. копігаЬаз, болг. контрабас, м. контрабас, схв. контрабас, слн. кбпігаЬаз;—запозичення з італійської мови; іт. сопігаЬаззо «контрабас», букв, «бас, розташований проти (віолончелі)» утворене з прийменника сопіга «проти», що походить від лат. сопіга «тс.», та іменника Ьаззо «бас». — Фасмер II 313; Кораїіпзкі 524; БЕР II 600; Паигаі 77; Мезііса 377.—Див. ще бас, контр-.
контракт «письмова угода про взаємні зобов’язання», контрактація, контрактант, [контракти] «вибір парубками дівчат на водохрещі» Я, контрактний, контрактувати; — р. болг. контракт, бр. контракт, п. ч. слц. вл. копігакі, м. контракт, схв. контракт, слн. копігакі; — запозичення з німецької мови; н. Копігакі походить від лат. сопігасіиз «стягання; здійснення; угода, договір, контракт», пов’язаного з соп-ІгаЬо «стягаю; спричиняю; викликаю», утвореним за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від ІгаЬо «тягну; викликаю».— СІС 356; Фасмер II 314; Біахузкі II 437; Міскеіба ЛР 37/2, 159; БЕР II 600,— Див. ще абстрагувати, коаліція.
контрамарка; — р. , контрамарка, заст. контрмарка, бр. контрамарка, п. копігатагка «контрамарка; додатково викарбуваний знак на монеті», ч. слц. копігатагка «знак на монеті», болг. контрамарка, схв. контрамарка; — очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови.
фр. сопіте пі агцие утворене з прийменника сопіга «проти» та іменника шагрие «марка». — Шанский ЗСРЯ II 8, 278; Оаигаі 461. — Див. ще контр-, марка.
контраст «гостро виражена протилежність», контрастувати;—р. болг. контраст, бр. контраст, п. ч. слц. вл. копі-газі, м. контраст, схв. контраст, слн. копігазі «тс.»; — запозичення з французької мови; фр. сопігазіе виводиться від іт. сопігазіо «тс.», похідного від дієслова сопігазіаге «протиставляти, контрастувати»,що продовжує нар.-лат. *соп-ігазіаге «тс.», утворене за допомогою префікса сопіга- «проти-» від дієслова зіаге «стояти», спорідненого з псл. зіаіі, укр. стати. — СІС 357; Шанский ЗСРЯ II 8, 279; Фасмер II 314; Віахузкі II 4 37—438; Вгііскпег 253; НоІиЬ — Ьуег 60, 258; БЕР II 601; Баигаі 203; ВІосЬ 148; ІУаІде—Ноїіп.	II 596—599,—
Див. ще контр-, стати.
контри (мн.) «напружені стосунки, великі суперечки», [контрувати] «ворогувати, лаятися, сваритися» Я і— бр. кднтрьі; — очевидно, запозичення з російської мови; р. кднтрьі походить від фр. сопіте «проти», що зводиться до лат. сопіга «тс.». — Фасмер II 314; ВІосЬ 174; Оаигаі 203. — Див. ще контр-.
контроль, контролер, контролювати;— р. контроль, бр. контроль, п. ч. слц. вл. копігоіа, болг. контрдл(а), м. схв. контрдла, слн. копігбіа;—запозичення з французької мови; фр. сопігбіе є результатом спрощення давнішого *сопігего1е, букв, «зворотний, протилежний, подвійний рахунок», утвореного з префікса сопіге- «проти-» та іменника гбіе «список, перелік, реєстр», до якого зводиться й укр. роль. — СІС 358; Фасмер II 314; Віахузкі II 438; НоІиЬ—Ьуег 258—259; БЕР II 601; ВІосЬ—М/агіЬиг§ 531; Оаигаі 203; Са-ші1І8сЬе§ 257. — Див. ще контр-, роль.
контузія, контужений, контузити;— р. болг. контузия, бр. контузія, п. коп-іих]а, ч. копіиге, копіизе, слц. копійгіа, м. контузиіа, схв. кднтузи]а, слн. коп-іигі]а; — запозичення з латинської мови; лат. сопійзіо «контузія; удар; розбиття, розтирання; полом, псування» пов’язане з сопіипдо «розбиваю, знищую, 558
б’ю; товчу, подрібнюю, розтираю», утвореним за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від дієслова іипдо «б’ю, стукаю; товчу, мелю», спорідненого з дінд. іипдаіе «штовхає, коле, жалить», іи-сіаіі «тс.», дангл. зіупіап «штовхати», зібіап, двн. зібзап, гот. зіаиіап, дісл. зіаиіа «тс.», зіиііг «короткий», дірл. сіоіиіі «валить», алб. зЬіуп) (*8Іидпіб) «штовхаю», вірм. і'пдаї, і'пдеї «ставати приголомшеним, труситись», можливо, також з псл. зіиЬііі «охолоджувати; морозити, трусити», укр. студити «тс.».— СІС 358; Шанский ЗСРЯ II 8, 283; Фасмер II 314, III 786—787; Біахузкі II 441; НоІиЬ—Ьуег 259; БЕР II 601; К1и§е — Міігка 754, 762; ВІосЬ—\УагіЬиг§ 149; \¥а1де—Ноїт. II 716—717. — Див. ще коаліція. — Пор. студити.
контур «обрис», оконтурбвка, окон-турити, оконтурювати; — р. контур, заст. контур, бр. контур, п. копіиг, ч. вл. копіига.слц. слн. копіига, болг. м. схв. контура; — очевидно, запозичене за російським і, можливо, німецьким посередництвом (н. Копіиг «контур») з французької мови; фр. сопіоиг «обрис, контур» виникло на основі засвоєного іт. сопіогпо «обрис, контур; гарнір; оточення», похідного від дієслова сопіогпа-ге «оточувати, облямовувати; оперізувати», утвореного за допомогою префікса со(п)-, що продовжує лат. сот- (соп-), від дієслова іогпаге «повертатися; знову ставати; приводити (до чогось); бути доречним; належати; (заст.) обертати; віддавати назад», яке продовжує лат. іогпаге «точити, обточувати, погладжувати», пов’язане з іогпиз «різець для тесання; токарний верстат», що походить від гр. тбруое «циркуль; токарний верстат», пов’язаного з тєірсо «тру; мучу», спорідненим з псл. *іегіі, укр. терти.— СІС 358; Шанский ЗСРЯ II 8, 283; Фасмер II 314; Біахузкі II 440; НоІиЬ—Ьуег 259; ВІосЬ 173; Оаигаі 202; Мезііса 376—377, 1927; АУаІде—Ноїт. II 692; Егізк II 885, 913—914; Воізаср 948— 949. — Див. ще коаліція, терти.
[контюх] «свинячий шлунок, ковбаса Ж; кінський шлунок; сліпа кишка ВеЗн»; — очевидно, результат видозміни слова кендюх «шлунок; рубець; сальце
сон», зближеного із словами конячий, конятина, похідними від кінь, або з п. кфіпіса «сліпа кишка; велика ковбаса», похідним від кфі «кут». — ВеЗн 27.— Див. ще кендюх, кінь, кут.
конура «буда; тісне й брудне приміщення», їканура] «тс.» Зіауіа 5; — р. конура, канура; — остаточно не з’ясоване; вважалось утвореним із словотворчого компонента ко- (ка-), як у коверзувати, каверза, і основи *нура «нора», як п. ст. пига «тс.» (Мікі. ЕАУ 153, 213; Оіг^Ьзкі 7ЇУ 275); виводилось від калм. %опйг «нічліг, (пташине) гніздо», монг. цопи-§иг (Вегп. І 483) абомонг. конох«ночувати», конуур «місце ночівлі тварин» (Бас-каков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55); зіставлялося з лат. сапіз «собака» (Маі-гепапег 194).— Фасмер II 182.
конус, конічний, конусний; — р. бр. болг. м. схв. конус, п. вл. копиз, ч. ко-пизоуу «конічний», кбпіску, слц. слн. копиз;— запозичення з латинської мови; лат. сбпиз походить від гр. хйюе «шпичак шолома; соснова шишка; дзига; конус», яке зіставляється здебільшого з лат. сбз «точильний камінь», дінд. запа- «тс.», зі-заіі «точить, гострить».— СІС 359; Фасмер II 315; Кораїіпзкі 517; НоІиЬ—Ьуег 255—259; БЕР II 602; Б е-лецкий Принципи 34; Егізк II 62—63.
конференція;— р. болг. конференция, бр. канфервнцьія, п. копіегепс]а, ч. коп-їегепсе, слц. копіегепсіа, вл. копїегеп-са, м. конференцій, схв. конференцій, слн. копїегепса;—запозичення з латинської мови; слат. сопіегепііа «присудження (церковної бенефіції); розмова», букв, «постанова, рішення» пов’язане з дієсловом слат. сопіегге «збиратися разом; порівнювати, розмовляти, радитися; пропонувати», лат. сбпїегге «збирати, з’єднувати; ставати поруч, наближатися; розмовляти; порівнювати; доручати, вживати», утвореним за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова іег-ге «нести; одержувати; вести; витримувати; повідомляти, пропонувати; говорити; обмірковувати», спорідненого з псл. Ььгаіі «брати, здобувати», укр. брати «тс.». — СІС 359; Фасмер—Трубачев II 315; Зіахузкі II 413—414; Кораїіпзкі 515; НоІиЬ—Т.уєг 40. 254; БЕР II 603;
Егпоиі—МеіПеі І 227—229; Д'аісіе— Ноїгп. І 483—485; Ро^агазі 51. зі. 4, 65. — Див. ще брати, коаліція.
конфета (розм.) «цукерка»; — р. конфета, ст. конфектьі, бр. ст. конфектьі (1616), ч. копІеі(а), копїекі, слц. коп-їекі, вл. копїекі (зб.), болг. заст. кон-фекти, конфети, схв. кднфек(а)т, слн. копіекі, копїеі;— запозичення з італійської мови; іт. сопїеііо «цукерка» зводиться до лат. сбпїесіиз «вироблений, виготовлений», пас. дієприкм. від дієслова сбпіісіо «виробляю, ВИГОТОВЛЯЮ», утвореного за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від дієслова Гасіо «роблю»; звукові форми з -кт- (-кі-) запозичені, очевидно, через німецьке посередництво (нім. Копіекі).— Москаленко УІЛ 59; Фасмер II 315; Преобр. І 347; Аркадьева РЯШ 1974/2, 109—110; НйііІ-М’огіЬ 16; Бульїка 169; НоІиЬ—Буег 254; БЕР II 602—603; Мезііса 357. — Див. ще коаліція, факт.— Пор. конфетті.
конфетті «кружальця кольорового паперу, якими обсипають один одного на святах»;—р. конфеттй, бр. канфеці, п. сопіеііі, копїеііі, ч. копіє!(а), слц. копїеіу, болг. м. схв. конфети, слн. коп-їеіі; — очевидно, через російське і французьке (фр. сопіеііі) посередництво запозичено з італійської мови; іт. сопіеііі «конфетті» є результатом семантичної видозміни слова сопїеііі «цукерки» (одн. сопіеііо); семантичний розвиток пояснюється тим, що в давнину учасників карнавалів у Римі обсипали цукерками, які пізніше були замінені кольоровими папірцями. — СІС 359; Шанский ЗСРЯ II 8, 287—288; Фасмер II 315; БЕР II 603; Паигаі 196.—Див. ще конфета.
конфіденціальний «довірчий», конфіденційний «тс.»; — р. конфиденция «довіра», конфиденциальньш, бр. канфідзн-цьіяльньї, п. копїідепсіопаїпу, копїійепс-)а «фамільярність», ст. «довірче повідомлення», ч. копїісіепсе «довіра», копїісіеп-сіаіпі, слц. копіійепсіа, копГідепсіаІпу, болг. конфиденция «довірча розмова», конфиденциален; — очевидно, через російське і польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. сбпіТсіеп-ііа «довіра» пов’язане з сбпіТсІо «твердо надіюсь, покладаюсь», утвореним за до-
помогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова ЇТйо «вірю, покладаюсь», спорідненого з гр. лєіО’орххі «довіряю, покладаюсь; даю себе переконати», лєМо) «переконую», псл. Ьедііі «спонукати», Ьеда «біда», укр. біда.—СІС 359; Шанский ЗСРЯ II 8, 288; Фасмер II 315; 8іа№кі II 414—415; ІУаІйе—Ноїт. І 493—495. — Див. ще біда1, коаліція.
конфіскувати, конфіскація, конфіска-та (зах.) «конфіскація»;—р. конфиско-вать, бр. канфіскаваць, п. вл. копїіз-кохуас, ч. копїізкоуаіі, слц. копїізко-уаї’, болг. конфискувам, м. конфискува, схв. кднфисковати, слн. копїізсігаїі; — через польське посередництво запозичено з латинської мови; лат. сбпїізсо «конфіскую, обертаю в казну» утворене за домовою префікса сот- (соп-) «з-» від основи іменника їізсиз «кошик, грошова скринька; державна казна», пов’язаного з їідєііа «посудина з глини, скла» і спорідненого з гр. ЛЇО05 «бочка; великий кухоль», дісл. ЬісГа «молочний чан».—СІС 359; Фасмер II 315; Біадузкі II 415; Но-ІиЬ—Ьуег 255; БЕР II 603; ЛЛ/аІсІе— Ноїт. І 506. — Див. ще коаліція.
[конфітура] «цукерки, ласощі; варення, спеціально виготовлене» Ж, кон-фітури (зах.) «варення», конфітюр «різновид джему»; — р. болг. конфитюр «конфітюр», п. копїііигу «варення», коп-їеїигу, ч. копїіїига, слц. копїіійга «тс.», вл.копїіііга «варення, джем»; — запозичене за польським і російським посередництвом з французької мови; фр. соп-їііиге «варення» є похідним від дієслова сопїіге «варити фрукти в цукрі, меді; маринувати», що походить від лат. сбп-їісеге (-сіо) «готувати (у тому числі страви); виготовляти; складати». — СІС 359; 81а\узкі II 415—416; ВІосЬ 143; Оаигаі 196—197. — Див. ще конфета.
конфлікт «зіткнення протилежних інтересів, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка», конфліктувати;— р. болг. конфлйкт, бр. конфлікт, п. ч. слц. вл. копїіікї, м. конфлйкт, схв. конфлйкт, слн. копїіікі; — можливо, ' через німецьке посередництво (н. Копїіікї) запозичене з латинської мови; лат. сбпїІТсїиз «зіткнення, удар; боротьба, бій» є похідним від дієслова сбпїіі^о 560
«стикаюся; борюся, б’юся; зіштовхую, з’єдную; зіставляю», утвореного за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова ї1Т§о «ударяю, зіштовхую», очевидно, спорідненого з укр. їблйзна] «шрам, рана». — СІС 359; Шанский ЗСРЯ II 8, 289—290; Біатекі II 416; НоІиЬ — Ьуег 100, 255.—Див. ще блйзна, коаліція.
конфорка «отвір у кухонній плиті; кружок на цей отвір; пальник газової плити», {камфбрка} (Ме);—бр. конфорка;— запозичення з російської мови; р. конфорка, заст. камфбрка «конфорка; прилад для варіння без печі у приміщенні», канфдрка «тс.» походить від гол. кошїоог «жаровня; плитка; спиртівка», яке через снідерл. каїїоог «жаровня» зводиться до фр. ст. [саїїоог] «котел для підігрівання води», що відповідає фр. ст. сйаиїоіге «тс.», пов’язаному з сЬаиї-їег «зігрівати; палити». — Шанский ЗСРЯ II 8, 290; Фасмер II 176; Преобр. І 347; Маіхепаиег 389; Угіез МЕМ 347; Наихаї 166. — Див. ще шофер.
конфуз «замішання; ніяковість; незручне становище», конфузити, конфузливий, конфузний; — бр. канфуз, болг. конфуз; — запозичення з російської мови; р. конфуз виникло на основі нім. копїйз «збентежений, розгублений, сконфужений» або фр. сопїиз «неясний, туманний, заплутаний; збентежений, сконфужений», які походять від лат. сбпїйзиз «безладний, заплутаний; змішаний, збентежений», пов’язаного з дієсловом сбпїцпдо «вливаю, зливаю; змішую; бентежу», утвореним за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від дієслова їипдо «ллю; сиплю; кидаю; розсіюю», спорідненого з гр. «вилитий; достатній», гот. §іи(ап «лити».— СІС 360; Шанский ЗСРЯ II 8, 290—291; Фасмер II 315; БЕР II 603—604; Оаигаі 197; Маїде—Ноїт. І 563—564. — Див. ще коаліція.
концентр, концентри «концентричні кола; послідовні ступені у шкільному викладанні того самого матеріалу», концентризм;— бр. канцзнтр, болг. кон-цент-ьр; — запозичення з російської мови; р. концентр є, очевидно, зворотним утворенням від прикметника концентри-ческий (з виразу концентрические круги
«концентричні кола»); думка про безпосереднє утворення з префікса кон-та іменника центр (СІС 360) менш переконлива.— Див. ще концентричний.
концентрат «продукт з високим вмістом поживних речовин; продукт збагачення корисних копалин», концентрація, концентрувати; — р. болг. м. концентрат, бр. концентрат, п. вл. копсепігаі, ч. слц. слн. копсепігаі, схв. концентрат;— очевидно, за російським посередництвом запозичене з німецької мови; н. Копхепігаі походить від слат. соп-сепігаіиз «об’єднаний, зосереджений, концентрований», пов’язаного з дієсловом сопсепігаге «об’єднувати, зосереджувати, концентрувати», утвореного з префікса соп- «з-» і основи іменника сепігшп «центр». — СІС 360; Шанский ЗСРЯ II 8, 291—292; Біахузкі II 407; БЕР II 604,-Див. ще коаліція, центр.
концентричний «який має спільний центр з чим-небудь»;—р. концентрй-ческий, бр. канцентрьічньї, п. копсепі-гусхпу, ч. слц. копсепігіску, вл. коп-сепігізкі, болг. концентрйчен, концентрй-чески, м. концентрйчен, схв. концентри-чан, слн. копсепігісеп;— запозичення з західноєвропейських мов; н. копхепі-гізсЬ, фр. сопсепігіцие, англ. сопсепігіс утворені за зразком слат. сопсепігісиз, пов’язаного з дієсловом сопсепігаге «зосереджувати, концентрувати». — СІС 360; Шанский ЗСРЯ II 8, 293; БЕР II 604; Кіеіп 327. — Див. ще концентрат.
концепт «формулювання, загальне поняття, думка», концепція «система поглядів на певне явище; ідейний задум твору», концептуалізм «напрям у середньовічній філософії, за яким загальні поняття не існують поза розумом пізнаючого суб’єкта»;— р. болг. концепт, бр. канцепт, п. копсері «задум; проект; дотеп», ч. копсері «начерк, чернетка», слп. копсері «концепт, концепція; конспект; чернетка», вл. копсері «план; конспект», м. концепт «чернетка; начерк», схв. концеп(а)т, слн. копсері «тс.»;— запозичення з латинської мови; лат. сопсеріиз «водойма; спалах; зачаття, запліднення; плід (зародок); (слат.) думка, уявлення» є похідним від соп-сіріо «збираю, приймаю; задумую», утво
реного за допомогою префікса сош-(соп-) «з-» від дієслова саріо «беру; одержую, приймаю», спорідненого з двн. Ьеїїап (нвн. ЬеЬеп) «підіймати», гр. халтсо «глитаю», лтс. кашрі «хапати, лапати», дінд. караіТ «(дві) жмені», алб. кар «хапаю». — СІС 360; Шанский ЗСРЯ II 8, 293—294; Біахузкі II 407; НоІиЬ—Буег 253; Бкок II 138; \А/а!с1е— Ноїт. І 159—160. — Див. ще коаліція.
концерн «об’єднання капіталістичних підприємств різних галузей промисловості, банків та ін.»;—р. болг. концерн, бр. концерн, п. ч. слц. вл. коп-сегп, м. концерн, схв. концерн, слн. коп-сегп «тс.»;—запозичене, очевидно, через російське і німецьке (н. Копгегп) посередництво, з англійської мови; англ. сопсегп «тс.» пов’язане з дієсловом соп-сегп «об’єднувати; стосуватися, цікавити», яке походить від лат. сопсегпеге «разом просіювати, змішувати; (слат.) стосуватися чогось», утвореного за допомогою префікса сош- (соп-) «з-» від дієслова сегпо «розрізняю; пізнаю; визначаю; просіваю», спорідненого з лит. зкігіі «відокремлювати», алб. Ьагг «полоти».— СІС 361; Шанский ЗСРЯ II 8, 294; Кораііпзкі 513; НоІиЬ—Буег 253; БЕР II 604; Кіеіп 327—328; \¥аІНе— Ноїт. 1 205—206. — Див. ще коаліція.
концерт, концертант, концертувати;— р. болг. концерт, бр. концерт, п. ч. слц. вл. копсегі, м. концерт, схв. кднцер(а)т, слн. копсегі;—через німецьку мову (н. Копгегі) запозичене з італійської; іт. сопсегіо «суголосся, гармонія; концерт; згода, угода» пов’язане з сопсегіаге «узгоджувати; уладновувати, домовлятися; настроювати (інструменти); концертувати», яке продовжує лат. сопсегіаге (сопсегіо) «змагатися; сперечатися», утворене за допомогою префікса сот- (соп-) «з-» від сегіо «стараюся, змагаюся; прагну», пов’язаного з сегпо «розрізнюю; пізнаю; просіюю»; менш певне виведення н. Копгегі через фр. сопсегі «концерт» безпосередньо з латинської мови (НоІиЬ—Буег 253). — СІС 361; Шанский ЗСРЯ її 8, 294—295; Фасмер II 316; Сендровиц РЯШ 1974/3, 95; Біахузкі II 407—408; Кораііпзкі 513; Вгйскпег 251; БЕР II 604; К1и§е—Міігка
393; Оаигаі 194; ВаНізіі—Аіеззіо 11 1044; ЇУаїйе—Ноїт. 1 205—206, 207. —Див. ще коаліція, концерн.
концесія «передача права експлуатації лісів, надр, підприємств», концесіонер;— р. концессия, бр. канцзсія, п. копсе8]а, ч. копсезе, слц. копсезіа, вл. копсезііа, болг. концесия, м. концесиіа, схв. концесиіа, слн. копсеаЦа;—запозичене, можливо, за російським, французьким (фр. сопсе88Іоп «концесія; поступка») або німецьким (н. Копге88Ібп «концесія») посередництвом, з латинської мови; лат. сопсе88іо «присвоєння; згода, дозвіл; визнання (провини); поступка» пов’язане з сопсбдо «відходжу; поступаюся; погоджуюся», що складається з префікса сот- (соп-) «з-» і дієслова сйсіо (<*се-г<1о «крокую сюди») «іду, ходжу; відходжу; поступаюся»; утвореного з частки *се- «тут», спорідненої з дірл. соі «тут», двн. Ііе «він», і дієслова *(-)гсіо «крокую, ступаю, іду» (від кореня *8ед- «ходити»), спорідненого з псл. хосіііі, укр. ходити. — СІС 361; Шанский ЗСРЯ II 8, 296—297; Зіа^зкі II 408; НоІиЬ — Ьуег 253; БЕР II 605; Оаигаі 194; Маїсіе-Ноїт. І 192, 193—194,— Див. ще коаліція, ходити.
[кончан] «вид кинджала з довгим клинком для пробивання броні» Я, [кон-чар, кбнчір] «тс.» Я, [кінчак] «меч з вузьким клинком»; — р. кончан «меч з вузьким клинком», кончар «тс.», п. коп-сегг «довгий важкий меч», ст. копсугг, копсгегг, копсгугг, кипсегг «тс.», ч. копсіг «еспадрон», ст. копсіег «короткий меч», слц. копсіаг «довгий ніж, спис», [копсиг] «тс».; — видозмінене запозичення з тюркських мов; тат. капсігаг «кривий кинджал», крим.-тат. ^апсігаг, тур. Ьап?ег, аз. хднчор «тс.», як і кумик. хьінжал «тс.», походить від перс, хан-джар (< ар. Ьап§аг «тс.»); формальні зміни в українській, як і в інших слов’янських мовах, частково, можливо, пояснюються зближенням з укр. [конець] «кінець, край». — Яворницький І 375; Фасмер II 316; 81а\У8кі II 166. 408; Вгйскпег 230, 252; МасЬек Е8йС 217; НоІиЬ — Ьуег 187, 253; Вегп. І 384; Мікі. ТЕЬ І 307; ЬокоізсЬ 64; Казапеп УегзисЬ 155.— Пор. ганджар, кинджал.
[конша] «вид трави» Ж; — неясне.
[коншахти] (мн.) (про підступи, махінації, інтриги, змову •— у виразі заходити собі з ким в к.) Ж;—бр. [кан шихти] «махінації, таємні зносини»; — запозичення з польської мови; п. копзга-сЬіу, ст. кипзгаїіу «тс.», як і ч. кипсаН «замовник, клієнт», кипсоїі, кипзаїі, кипзоП, заст. кипі «тс.», ст. кипсЕоїі «звістка, відомість», слц. кипсаїі «клієнт», схв. [кипеїзаП] «посвідчення, свідоцтво, атестат», походить від нвн, КипсізсЬаН (зб.) «клієнти; звістка, відомість; (ст.) знайомство; найближче оточення; фамільярність, спорідненість», утвореного за допомогою суфікса -зсЬаїі, пов’язаного з дієсловом зсЬаНеп «творити», спорідненим з псл. зкоЬІііі, укр. скоблити, від основи кипд «відомий», спорідненої з псл. гпаіі, укр. знати,— 81атекі II 433—434; МасЬек Е8ЛС 247; НоІиЬ—Ьуег 273; К1и§е—Міігка 412, 631, 632. — Див. ще знати, скоблити.
кон’юнктура «сукупність умов, збіг обставин, здатний впливати на розв’язання якої-небудь справи; сукупність ознак, які характеризують стан товарного господарства», кон' юнктурник «безпринципна людина, що змінює свою поведінку залежно від кон’юнктури»; — р. кон'юнктура, бр. кан’юнктура, п. копіипкіига, ч. вл. кощипкіита, слц. слн. коп]ипкїйга, болг. конюнктура, м. схв. коніунктура; — через німецьке посередництво (н. Коп]ипкійг) запозичене з латинської мови; слат. сопіипсіига «з’єднання; зв’язок; склеювання» є похідним від лат. соп]ип§о «з’єдную», утвореного за допомогою префікса сот-(соп-) «з-» від дієслова ]ип§о «з’єдную», пов’язаного з ]и§ит «ярмо», спорідненим з псл. *і"ь§о, укр. іго,— СІС 361; Шанский ЗСРЯ II 8, 298—299; Віатекі II 419, 420; НоІиЬ—Ьуег 44, 255—256; БЕР II 606; Гіаигаі 198; ШаШе—Ноїт. І 728— 729, 730 —731. — Див. ще іго, коаліція.
конюшина (бот.) «Тгіїоііит Б.», Іко-нич, конйчина ВеНЗн] «тс.», [коничнйсь-ко] «поле з конюшиною» ВеНЗн, [кбніч] «конюшина» ВеНЗн, [конічйна] «тс.» Ж, [конічйниско] «поле з конюшиною» Ж, [конічник]» «Тгіїоііиш а§гагіит Б.» Мак, [конюшина] «конюшина» Мак, [конючйна,
конюшка] «тс.» ВеБ, [конюшйниско] «поле з конюшиною» Ж, конюшинище «тс.», [ко-нюшйця] «конюшина» ВеНЗн, [конятина] «тс.» Ж, Бі, [конячина] «конюшина лучна, ТгИоІшш ргаїепзе Б.» Мак, [ку-нйч] «конюшина» ВеЗа; — р. [конюшина], бр. канюшьіна, п. копісгупа, ч. копісек, коппісек, копісіпа (з п.), слц. копісіпа (з п.); — очевидно, пов’язане з кінь; словотворча структура не зовсім ясна. — Меркулова 92; 81а\узкі II 417—418; Вгйскпег 253, 254; МасЬек Зт. гозії. 121; ЗССЯ Ю, 183. —Пор. комана.
Іконятйч] (бот.) «цирцея звичайна, Сігсеа Іиіеііапа Б.» Ж, Мак; — очевидно, пов’язане з конячий «кінський; такий, як у коня», конятина «конина», похідними від кінь; мотивація назви, словотвір і наголос не зовсім ясні; пор. іншу назву рослини [коняче зілля]. — Див. ще кінь.
коньок (мн. конькй) «ковзан; коник, малий казковий кінь; гребінь (на даху)»;—бр. канек «ковзан; малий казковий кінь», болг. ктя-іки (мн.) «ковзани; кішки (пристосування для залізання на стовпи)»; — запозичення з російської мови; р. конек е результатом видозміни слова конь «кінь»; російські назви зумовлені схожістю функцій ковзанів і коней, а також тим, що традиційно гребінь на даху прикрашався фігурками, схожими на кінські голови.—Шанский ЗСРЯ II 8, 299; Фасмер II 310, 316; Булаховський Вибр. пр. НІ 349; БЕР III 195. — Див. ще кінь.
[коньці] «туфлі» Я; — неясне.
коньяк «міцний алкогольний напій, який виготовляють, переганяючи виноградні вина», коньячний; — р. коньяк, бр. каньяк, п. копіак,ч.слц. копак, вл. коп)ак, болг. коняк, м. коїЬак, схв. коїЬак, слн. коп]ак; — запозичення з французької мови; фр. сощіас «коньяк» походить від назви міста Со§пас, де вперше виготовили цей напій. —Шанский ЗСРЯ II 8, 299—300; Фасмер II 316; 8 Іатекі 11 417; МасЬек Е8 ЛС 272; НоІиЬ-Буег 253; НоІиЬ—Кор. 178; БЕР II 606; Младенов 250; Ву]акли]а 473; К1и§е— Міігка 387.
кооперація, кооператив, кооператор, кооперувати; — р. болг. кооперация, бр.
кааперацьія, п. коорегас]а, ч. коорегасе, слц. коорегасіа, вл. коорегасііа, м. схв. кооперацій, слн. коорегасі]а;— запозичене через французьке (фр. соорегаііоп) або німецьке посередництво (н. Коорега-іібп) з латинської мови; пізньолат. сооре-гаііо «співробітництво» є похідним від соорегог «співробітничаю», утвореного за допомогою префікса со(ш)- «з-» від дієслова орегог «працюю; дію», яке виводиться від іменника ориз (род. в. орегіз) «робота, праця». — СІС 361; Шан-ский ЗСРЯ II 8, ЗОЇ; 81атекі II 448; НоІиЬ—Буег 260; БЕР II 607; Паигаі 205; Маїсіе— Ноїш. II 217—218.—Див. ще коаліція, опера.
кооптація «введення до складу виборного органу нових членів без додаткових виборів», кооптувати; — р. болг. кооптация, бр. кааптацьія, п. кооріа-С]а, ч. кооріасе, слц. кооріасіа, вл. кооріо'л'ас «кооптувати», м. схв. коопта-циіа, слн. кооріасі]а; — очевидно, запозичення з німецької мови; н. Кооріаіібп, як і англ. сооріаііоп, походить від лат. сооріаііо «кооптація, додаткові вибори», пов’язаного з дієсловом сооріо «вибираю, обираю», утвореним за допомогою префікса со(т)- «з-» від дієслова оріо «вибираю, обираю; бажаю, прошу», спорідненого з псл. гара «надія», укр. [запкої «прикро, неприємно; заздро». — СІС 361; ССРЛЯ 5, 1378; Кораїіпзкі 528; НоІиЬ— Буег 260; БЕР II 607; Вуїаклиіа 473; ЇУаІсіе—Ноїш. II 212—214, 217. — Див. ще запко, коаліція.
координація, координати «числа, якими визначається положення точки на лінії, на поверхні, у просторі відносно системи координат», координаційний, координувати;— р. болг. координация, бр. каардьінация, п. коогсіупасіа, ч. коогсіі-пасе, слц. коогсііпасіа, вл. коогсііпасііа, м. схв. координацща, слн. коогсііпасііа;— запозичення з західноєвропейських мов; н. Коогсііпаіібп, фр. англ. соогсііпаїіоп походять від пізньолат. соогсііпаііо, пов’язаного з дієсловом соогсііпо «разом прибираю, упорядковую», утвореним за допомогою префікса со(т)- «з-» від дієслова бгсііпо «організую, прибираю, упорядковую», що виводиться від іменника бгсіо «порядок, ряд». —СІС 361; Шанский
ЗСРЯ II 8, 302; Кораііпзкі 528; НоІиЬ— Ьуег 260; БЕР II 607; Ву]акли]а 473.— Див. ще коаліція, орден.
копа «стіжок із 60 снопів хліба; невеликий стіжок соломи, сіна; (розм.) одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і ін.); (одиниця лічби у віконників, що дорівнює 14, 16, 20, 40 і 60 вікнам]; (заст.) одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам; [60 копійок ЛІ; збори сільської громади для розв’язання судових або громадських справ (на Україні в XV—XVIII ст.); судове засідання (у давнину)», [кбпень] «місяць серпень» Ж, копальник «той, хто складає в копи сіно або скошений хліб», [копільник] «тс.», копиця «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; (рідк.) стіжок із 60 снопів; велика кількість, купа чого-небудь»,[копиць-ке] «хазяйська частина (як власника поля) від зібраного хліба» Ж, копичник «машина для збирання сіна, соломи в копиці; частина комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови», копну-вач «тс.», [копйиіник] «півкарбованець, 50 копійок Г; місцевість і місце, де відбувався копний суд Ж», [копляк] «залишок копиці або стіжка, мала копипя» Ме, [кбпна] «копа снопів» Л, [кбпник] (заст.) «член копного суду» Ж, Я, коп-нйтель «помічник комбайнера; той, хто працює на копичнику», [коповик] (заст.) «50 копійок», коповйця (рідк.) «вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться», [копбвйще] «місцевість і місце, де відбувався копний суд» Ж, Я, \коп’як] «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; велика копипя; велика кількість, купа чого-небудь», [коновий] «громадський», копний «[тс.]; належний зборам сільської громади», [копати] «нагромаджувати» Ж, копй-чити «складати в копиці, копи; (розм.) складати купою, нагромаджувати», накопичити «поступово зібрати, нагромадити; накласти, навалити», [накіпчасто] «купами» Ж, [окдпистий] «повний з верхом» Ж, [підкіпка] «літнє курча, що вилупилось у час складання кіп» Нед, [питкйпень] «тс.» Л, [підкіплята] (мн.) «тс.» (Ме), покопати «скласти у копи», скіплина (іст.) «частина врожаю, що віддавалася за оренду землі», скіпщина,
[скбпщина Нед] «тс.», скїпщик (іст.) «селянин, що віддавав частину врожаю за оренду землі», скоп «скупчення», скб-пище «тс.; [місце, де стояли копи, стіжки]», [скоповйна] «третина сіна, що віддавалась хазяїну сіножаті» ВеБ, ско-пити «нагромадити, поступово зібрати; скласти у копи», скопом «гуртом»;—р. [копа] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. кора «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. кора «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [кйраї, ст. кора (кора) «тс.», слц. кора «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. кора «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. 1’їіра «копа (60 штук)», болг. копа «копа, копиця», м. копа «стіжок сіна, скирта», схв. [копа! «скирта, копиця», [копа] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. кора «стіг; копипя; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»; — псл. кора «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від кораіі «копати» (первісно «нарита купа землі»); — споріднене з лит. караз «могила», караї «кладовище», лтс. карз «60 штук; могила», кйра (каре) «дюна», кариоіе «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. кброз (мн.) «дюни», кора «велика кількість», кбріі «згромаджувати докупи»; лит. кара «копа; 60 штук», лтс. кара «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови; зближення з куп, купа (ІЦіпзкі] МБІРЬ 29, 162—163; Опбгиз 81. ХУогНІ. 129; 8аиг Віауіа 46/1, ІЗ-т-16) неприйнятне, як і виведення схв. копа з романських мов (8кок АІ81РЬ ЗО, 308).— Фасмер II 316; 81а\узкі II 449—450; Вгйскпег 254; НоІиЬ—Ьуег 260; МасЬек Е8йС 274; 8сЬизІег-8е\ус 612—613; БЕР II 607—608; Младенов 250; 8кокІІ 144 — 145; Вегп. І 362; Мікі. Е\\-' 129; Тгаці-
піапп 116—117; Ргаепкеї 216,217; МйЬІ.— Епсі2. II 160; Топоров III 212—214; Рокоту 930—933. — Див. ще копати1.
[копага] (іхт.) «малі риби типу ши-рокоголової кефалі» Ж;—р. [копага] «найдрібніша кефаль»;—неясне.
[копаня] «дерев’яна заслінка до печі»; — неясне.
копати1, копатися «довго поратися; займатися клопітною роботою; возитися», [копачити] «копирсати, копати» Ж, копнути, [кіпець] «горбок», [кіпнйна] «купка землі, нарита кротом», [копака] «сапа» ДзАтл І, копалини СУМ, Ж, [ко-паля] «копальниця» Ж, копальник, копальня, [копанйна] «марудне копання», копаниця «вид заступа або мотики; [викривлене дерево, викопане з коренем для виготовлення полоза]», [копаниці] «полози саней», копанка «невелике водоймище; криниця без зрубу», [копанка] «рів; ковбаня з дощовою водою; дорога з ровами по боках» Ж, копань «копанка; котлован», [копатільник] «копальник» Ж, копач «землекоп; знаряддя для копання», копачка «вид невеликого заступа або садового совка», копець «насипаний або викопаний межовий знак; [інструмент для довбання медуі», [кбпня] «копальня» Ж, [копуга] «людина, яка повільно береться до роботи» Я, копальний, [копачкйй] «старанний», копкий «який легко копати; пухкий; грузький», [кдпний] «пов’язаний з копанням; ямистий; покритий купами» Ж, [копоч-кйй] «такий, що повільно але старанно працює» Я, [вйкопсти] «виколоти» Ж, викопний, [закопачити] «зачепити чимсь гострим і вирвати» Ж, [закіп] «рів з насипом; яма для добування нафти» СУМ, Ж, [закдпанець] «щось крадене і закопане; горб, оточений ущелинами Ж», окіп «окоп; [єврейське кладовище]», окоп, [окдписько] «єврейське кладовище», [окбпище] «тс.», [окбпник] «солдат, що воює в окопах», [окіпний] (у виразі окіпна рослина «рослина, що потребує обкопування, підкопування») Ж, пере-кіп «перекопане місце», [перекбп] «тс.» Нед, перекдпка, перекопувальний, підкіп, підкоп, підкбпувач, [підкбпистий] «підступний, лукавий» Нед, підкбпу-вальний, [покбпище] «поле, з якого зі
брано картоплю» ЛексПол, прокоп, роз-коп, розкопи «розкопки», розкдпини «тс.», розкопка, розкопки, розкопувальний, [скіпець] «ямка глибиною в одну лопату; ямка для позначення межі», [скопець] «межовий знак»; — р. копать, бр. ка-паць, др. копати, п. вл. корас, ч. кораіі, слц. кораі’, нл. кораз, болг. копая, м. копа, схв. копати, слн. кора!і, стел, копати;—псл. кораіі, пов’язане з зко-рііі «каструвати» (корінь з рухомим з);— споріднене з лит. карбі і «колоти, рубати», лтс. караі «сікти, колоти», гр. копти «ударяю, рубаю, колю», алб. кер «обтісую камені», а також гр. аиаптст «рию, копаю», лат. зсариіае«лопатки».— Фасмер II 317; Преобр. І 349—350; 81а\узкі II 450—451; Вгйскпег 254—255; МасЬек Е83С 274; БЕР II 610—613; 8кок II 146; Вегп. І 562 —564; Тгаиітапп 116—117; Ргаепкеї 217—218; Мельничук Зтимология 1966, 223; Рокогпу 930 — 933.—Пор. скопйти, щепити.
копати2 «ударяти, бити, штовхати ногою; брикати, хвицати (про тварин)», [кбпкати] «тс.» Ж, копнути «вибити; штовхнути, ударити (ногою кого-н.)» Г, Ж, [копнутися] (у виразі к. до чого «старанно взятися за щось») Ж, копняк «удар ногою»; — п. вл. корас «бити (ногою)», ч. кораіі, слц. кораі’, нл. кораз, м. копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня), схв. кораіі «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня); — псл. кораіі «бити ногою в землю», очевидно, результат семантичного розвитку слова кораіі «рити (землю тощо)», зумовленого тим, що деякі тварини риють землю, ударяючи її копитами; можливо однак, що тут частково відбито ще допраслов’янську індоєвропейську семантику дієслова кораіі «бити» (чимсь гострим); пор. лит. карбіі «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати», лтс. караі «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю», гр. хблтш «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю». — 81а\узкі II 450—451;Ма-сЬек Е83С 274, —Див. ще копати1.
[копати3] «брести, бродити» Пі; — не. ясне.
[копач] «кілочок» ВеУг, [копачівля] (зб.) «кілочки (дерев’яні)» ВеУг; — неясне.
[копачка] «інструмент для виготовлення (вирізування) обода коліс» Ж; — неясне.
[кбпаш1] «міра площі» НЗ УжДУ 14; — неясне.
[кбпаш2] «той, хто шарує кукурудзу, картоплю тощо» НЗ УжДУ 24; —запозичення з. угорської мови; уг. караз «мотичний, просапний; з мотикою» (караз (етЬег) букв, «з мотикою (людина)») є похідним від кара «мотика», пов’язаного з караіпі «мотижити, сапати, шарувати; обгортати», словом слов’янського походження (пор. укр. копати, слц. ко-раі’ «копати», болг. копая «копаю; обгортаю», схв. копати «копати; обгортати», слн. кораіі «копати, рити»).— МИТЕЗх II 355; Кпіегза 248—249.— Див. ще копати1.
[кбпень1] «місяць серпень» Ж;—очевидно, похідне утворення від іменника копа «зібрана на полі купа збіжжя»; назву, як і позначення інших місяців, створено за характерним для місяця явищем.— Ноіупзка-Вагапохуа 57. — Див. ще копа.
[кбпень2] «крижана бурулька», [ко-пендаха] «крижана бурулька на солом’яній покрівлі» Я;—неясне; можливо, пов’язане з [кіпнїти] «танути» (пор.).
копер1 «пристрій для забивання паль; споруда над стовбуром шахти», [копра] «будівля над шахтою» Я; — болг. [копра] «пристрій для забивання паль»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. копер «копер» виникло на основі н. Карієс «голова бруса», яке походить від лат. сарег «козел», спорідненого з гр. хапрос «кабан», дісл. Ьаїг «козел»; безпосереднє виведення р. копер з лат. сарег (Преобр. І 350), зближення його з рум. саргіог «самець дикої кози; кроква» (Мікі. ЕМ 108), а також припущення про його спорідненість з лат. сарег «козел» (Фасмер ГСЗ III 95) сумнівні. — Шанский ЗСРЯ II 8, 303— 304; Фасмер II 318; Вегп. 1468; К1и§е— Міігка 348; Угіез МЕМ 312; УУаІбе— Ноїт. І 157—158.—Пор. кафар.
[копер2] (бот.) «кріп пахучий, Апе-
іЬит §гауеоІепз Ь.», [копрій] «тс.» Мак; — р. [копер, копр], др. копр-ь, п. корег, ст. корг, ч. корг, [коргек], слц. корег, кброг, вл. коргік, нл. корг, болг. кдп-ьр, [копр], м. копар, копра, схв. копар, слн. корег, стел, копр-ь «тс.»; — псл. коргь «кріп пахучий», очевидно, результат метатези псл. кгорь «тс.»; менш прийнятне зближення з коренем *кор- у псл. корьіь «сажа, дим (від лучини тощо)», укр. [копоть] «сажа» (Фасмер II 318, 319; Вгйскпег 255, 256; МасЬек Е8ЛС8 220; Погозгетекі РЕ 15/2, 275—276; Мікі. Е\¥ 129; 8сЬиДег-8е\ус 616—617; Рокогпу 596—597) або з коргіуа «кропива» (Младенов 251); абсолютно необгрунтоване зіставлення з лат. саргбпае «чубок», дінд. зіргат «вуси» (Реіегззоп Аг. Агт. 81. 96). — Макарушка 10; 81а\узкі II 455—456; НоІиЬ—Ьуег 260; БЕР II 624; 8кок II 144—145; Вегіа] Е883 II 64. — Див. ще кріп.
[коперечка] «сорт груш, що достигають узимку» Я; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. корогеска, рідк. корегеска «тс.» етимологічно неясне.— 88.ІС І 948.
[коперта] «конверт; кришка» Ж;— запозичення з польської мови; п. корегіа «конверт; кришка годинника; підодіяльник», як і ч. (заст.) корегі «конверт», корегіа, слц. [корегіа, корегда], схв. (рідк.) корегіа «тс.», походить від іт. сорегіа «покриття; покривало, ковдра; обгортка», яке через слат. соорегіа «прикриття; прикрите місце» виводиться від лат. соорегіо (-Тге) «прикриваю, накриваю, заступаю». — 81а\узкі II 458; Вгйскпег 255; Мезііса 386, 388. — Див. ще коверкот.
[копершлякі «узор чорною фарбою на глиняному посуді» Я; —очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; — н. Кйріег8сЬ1а§ «мідна окалина» складається з двох іменників — Кирїег «мідь» і 8сЬ1а§ «удар». — Див. ще купервас, шляк.
копил1 «шевська колодка; стовпчики (від 4 до 6), що зв’язують полози з ящиком саней», копилля (зб.) «копили в санях», [копйлд] «копил (у санях)» Ж, ко-пильчакй (мн.) «вид саней», [накопйль-ник] «поздовжній брусок саней над
копилами»;—р. копйл «колодка; стояк, вбитий у полоз саней», [копилдк] «костиль», бр. капйл «колодка; стояк (у санях)», п. [коруїа, коруїу] (мн.) «копили (в санях)», вл. корої «вила (для гною); роззява», нл. [коруїка] «мотика (для гною)», короіка, кор)е!о, короіо «тс.», полаб. І’йрої «мотика»;—псл. коруїь, пов’язане з кораіі «копати»; необгрунтоване пов’язання (Фасмер II 320) з болг. капеле «байстрюк, незаконнона-роджений», схв. копиле «тс.»; п. [коруїа, коруїу], можливо, є словами українського походження (КагІО'Л'ісх 298).— Зіатекі 470—471; ЗсЬизіег-Зеи'с 616. — Див. ще копати1.— Пор. копито.
[копил2] «сокира для виготовлення човнів, дерев’яних ночов і под.» Л; — неясне.
[копил3] «незаконнонароджена дитина, байстрюк; виродок» Ж, Г, [капел Ж, копеляЖ, кбпивЖ, копиле ВеЗн, Г, копилець Ж, ВеУг, Г, копилча, копиляк, копильчук] «тс.», [копйлиця] «незаконна дружина; коханка, полюбовниця; наложниця», [копилитися] «народити дитину поза шлюбом», [скопелйчити] «звінчати; позбавити дівоцтва» Нед;—др. ко-пеличище «незаконнонароджена дитина», слц. [корії], болг. капеле, копиле, м. копиле, схв. копиле, цсл. копил-ь, копелг «тс.»;—псл. [коріїь];—очевидно, суб-стратне слово дако-фракійського (або іллірійського) походження, можливо, запозичене з старих румунських або албанських говірок (пор. рум. сорії «дитина; хлопчик», [сорії] «позашлюбна дитина», алб. корії «тс.; слуга», нгр. холєХі «хлопчик; слуга»); алб. корії остаточно не з’ясоване, можливо, утворене за допомогою префікса алб. ко-, спорідненого з дінд. ка- «погано-», від алб. р]’е1] «народжувати» (про тварин) і продовжує фракійське/іллірійське *ко-реіпоз «неправильне (погане) народження»; менш імовірне пов’язання (Фасмер II 320) з р. копьіл «колодка; копил (у санях)», укр. копйл.—Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 131; ЗсЬеІшіко 136; і\і(а-Агта§ та ін. Ношапозіан/іса 16, 82; БЕР II 613—615; 8кок II 147— 148; Попов Ист. лекс. 55; Вегп. І 564.
копйлити «випинати, надувати» (губи), копилити губи (перен.) «величатися, бундючитися, дутися», [одкополйти] «відкопилити» Ж; —неясне; можливо, пов’язане з р. [копиль ний] «впертий; який полюбляє сперечатися», а також з більш фонетично віддаленими [копйр-зиться] «величатися, бундючитися; вередувати, упиратися; сваритися», [кб-пйрза] «бундючна, самовпевнена жінка; вередлива, вперта, сварлива людина», що вважаються утвореними з словотворчого елемента ко- (як коверзувати та ін.) і основи пьірз-, представленої у дієслові [чупйрзнуть] «вдарити» (Фасмер II 320; Шахматов ИОРЯС 7/2, 337); можливий також зв’язок з копйл1.
копирсати «колупати», [корписати] «тс.», [коперсати] «чесати, чухати; перебирати» Пі, копирсатися «перебирати, перевертати, перекладати щось; (розм.) займатися якою-небудь клопітною роботою, копатися», [копиряти] «колупати», [копйрстка] «копистка, дерев’яна лопатка для розмішування тіста; (знев.) погана зброя (про шпагу, шаблю)»; — р. [копирсать] «копатися, колупати», п. [корегзас] «ритися; штовхати», [ко-регхас] «згромаджувати листя»; — очевидно, афективне утворення, пов’язане з псл. кораіі, укр. копати. — Зіашзкі II 457. — Див. ще копати1.
[копйрснути] «швидко впасти, полетіти сторч головою» Ж, Пі;—р. [ко-пирнуть] «звалити (противника), підставивши ногу», [копирять] «тс.; штовхати», п. [коругіас] «перекидати, кидати», [корегіас] «тс.», ч. коргсаіі (зе) «падати, перекидатися», слц. корї’саі’ (за) «тс.», схв. копрцати се «битися; тріпотіти», слн. коргспііі «упасти, звалитися»; — не зовсім ясне; можливо, утворене з словотворчого компонента ко- (ко-) і основи дієслова псл. *ргТІаіі «штовхати, пхати» (пор. п. [регіас] «тс.»). — Зіашзкі II 458—459.
[кбписть] «клиноподібний зуб у ралі», [копистка] «дерев’яна лопатка для розмішування тіста», [копйстник] «тс.»; — р. [капйстка] «лопатка; щітка (для дьогтю, смоли)», бр. [копистка] «копистка», п. [корузс, корузіка] (зменш.), ч. корізі (жін. і чол. р.), корізіка
(зменш.), [корузі] (чол. р.) «тс.»;—псл. корузіь, пов’язане з кор-аіі «копати» (*кор-у8-аіі, пор. укр. ст. р. ст. копьіса-ти «бити копитом»); пов’язання з п. кора «копа» (Вгйскпег 256; Вегп. І 563) або витлумачення псл. *ко-ру8Іь як утворення з префікса *ко- і основи *рузіь, спорідненої 3 лат. ЇЙ8ІІ8 «кий» (МасЬек Е8ЛС8 219; НоІиЬ—Ьуег 260) сумнівні.— 81а\У8кі II 468. — Див. ще копати1. — Пор. копито.
[копитаха] «вид плахти»;— неясне.
копйтнйк (бот.) «копитняк, Азагиш Б.» СУМ, Г, [копатень] Г, копитень СУМ, Г, [копитй, копиткй, копйтняк, копитці] «тс.»;—р. [копитник, копитень], бр. [капьітнік], п. коруіпік, коруііпік, коруїпік, [кореіпік, корегпік, коруі-піак], ст. корусіїпік, ч. коруіпік, ст. ко-русіїпік, слц. коруіпік «тс.», вл. коруіпік «підбіл, Тиз8І1а§о Б.», болг. копйт-ник «копитник», [копйтняк], м. копи-ден, копидан, схв. [кбрііпТк], корііпрк, кбрііо, слн. корііпік «тс.»;—псл. *ко-руіьпікь «Азагит», очевидно, похідне від коруіо «копито»; назва зумовлена подібністю листя до копита. — Біатекі II 469; Козіаііпзкі 8утЬо1а І 150; МасЬек Діл. ГО8І1. 53; НоІиЬ—Ьуег 261.— Див. ще копйтб.
копйтб «рогове утворення в кінці ноги в деяких ссавців; [колодка]», [копит] (чол. р.) «копито», [копитксве] «збір, податок (біля шлагбаума) за копитних тварин» Ж, [копитне] «тс.» Я. копитні, [копитце] «котушка з спеченого тіста, що дають вівцям для запобігання хворобам» Я, [копитяр] «виготовлювач колодок» Ж, [копитковатий] «схожий на копито» Ж, копитний, [копита-ти] «бити; стукати» Ж, [зкопитйтися] «вивихнути бабку» (про коня) Я, [ізко-пить] «вивих . бабки у коня» Я, [скопи-тйтися] «спіткнутися, підвернути копито» Дз;—р. копьіто, ст. рідк. копато, бр. капьіт (чол. р.), [капьіто], др. копьі-то, п. коруіо «копито», ч. коруіо «тс.; (ст.) взуття на дерев’яній підошві», слц. коруіо «копито», вл. коруіо «тс.», нл. коруіо «тс.; підковка на каблуках, підкова», болг. копито «копито тварин», м. копито «тс.», схв. копито «тс.; [колодка]», копита (жін. р.), слн. корііо «тс.:
приклад гвинтівки», цсл. копкіто «копито»;—псл. коруіо «копито тварин; (перен.) колодка», пов’язане з дієсловом кораіі «копати»; далі припускається зв’язок з дінд. зарЬа- «копито; пазур», ав. заїа «копито коня», двн. Ьиої «копито» (МасЬек Е83С 276; Мартьшов Сл. и ие. аккомод. 153—154). —Фасмер II 320; 81атекі II 469—471; БЕР II 617; 8кок II 148; Вегіа] Е88Л II 65; Вегп. І 565— 566. — Див. ще копати1.
[копйш] «паличка, плоско загострена у формі лопатки, для копання землі (у дітей)»;—р. [копьіч] «копистка; дерев’яна лопата», п. [корузх] «знаряддя для згрібання гною»;—очевидно, пов’язане з [кбписть] «клиноподібний зуб у ралі» (початково, мабуть, «дерев’яна лопата»), — 8Іа\узкі II 468. — Див. ще кбписть.
копйшитися —див. копошйтися.
[копіє] «спис, піка» Ж, [копия] «тс.», [копійб] «жердина на середині копиці сіна» Ж, [копїйце] «вістря, жало стріли» Ж, [кбпієватий] «схожий на спис» Ж; — р. копье «спис, піка; вид літургічного ножа; [вид мисливської зброї]», бр. ка-п'е «спис, піка», др. копие, п. коріа «тс.», ст. корі]’а, коріте (с. р.) «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]», ч. корі «спис, піка», ст. коріе, слц. корі-]а, вл. кор]о, нл. кор]'е, ст. кор]а «тс.», болг. кбпе, кбпие «спис, піка; дротик», м. коп}е «тс.», схв. кбпле «спис, піка; трапеція, древко прапора», слн. кор]е «спис, піка; весільний прапор», стел, кошт «спис, піка»;—псл. *корь]е «спис, піка», пов’язане з кораіі, укр. копати; — споріднене з лит. каріуз «мотика», лтс. карііз «сокира», гр. холїд «ніж», двн. ЬаЬЬа «тесак, серп».—Фасмер II 320; 81атекі II 459 —460; МасЬек Е8ЛС 274— 275; 8сЬизіег-8ехус 615—616; БЕР II 616; 8кок II 148. — Див. ще копати1.
копійка «одна сота карбованця», [копій], копійчина СУМ, Ж «тс.», копійчаний «який коштує копійку», [копіяш-ний] • «тс.»;—бр. капейка, п. коріе]’ка, корЦка (XVIII ст.) (з укр.), корека (XVIII ст.), ч. коре]ка, корека, заст. коре]ка, слц. корейка, болг. копейка, м. копе]ка, схв. кбие/ка, слн. коре]ка;— запозичення з російської мови; р. ко-
пейка виникло, мабуть, на основі словосполучення копейная деньга «копійка» як назви монети, на якій був зображений великий князь (цар) верхи на коні з списом у руці; отже, слово є похідним від р. копье «спис»; виведення від р. копйть (Брандт РФВ 22, 140), від тюрк, кбрак (букв, «собака») (Вегп. І 566; БокоІзсЬ 96) менш вірогідні. — Москаленко УІЛ 43; Шанский ЗСРЯ II 8, 303; Фасмер II 317—318; 81а\узкі II 462— 463; БЕР II 613. — Див. ще копіє.
[копійник] (бот.) «стрілолист звичайний, 8а§і11агіа за^ііііїоііа Б.» Ж;—очевидно, похідне утворення від [копіє] «спис»; назва зумовлена стріловидною формою листя (ВРУ 53). — Див. ще копіє.
[кбпінь] «земля без снігу» Ж, [кіп-ний] (у виразі кіпна дорога «брудна від розталого снігу дорога (?)»), [кіпно] «потеплішало; відлига; брудно, грязько від снігу, що розтанув», [кіпнїти] «танути»;—п. ст. корпо «розм’якла, розмокла земля, особливо після того, як зійшов сніг; місце без снігу», каш. [кнор-гіб] «місце без снігу», ч. слц. [корпо] «земля, що відтанула після того, як зійшов сніг», болг. [кдпно (място)] «місце, де станув сніг», ст. кдпен «тс.», м. копно «тс.; суходіл, земля», схв. кдпно «континент, земля», слн. корпо «тс.; безсніжна місцевість», кбреп «безсніжний»;— псл. [*корепь, *корьпь], похідні від прикметника *корьпь «який годиться для копання», пов’язаного з псл. кораіі «копати», або безпосередньо від цього дієслова; менш переконливе пов’язання з псл. корьіь «кіптява» (Вгиск-пег 256; МасЬек Е83С 275; Вегп. І 566). —81ашзкі II 464—466; БЕР II 617—618.— Див. ще копати1.
копірка —див. копія, кбпіт, копоть —див. кіпоть, копіткий «марудний, клопітний»; — р. розм. копотлйвьій, кдпотньїй, заст. кдпоткий, бр. капатлївьі «тс.»; — очевидно, пов’язане з копатися «поратися; займатися клопітною роботою; робити повільно», похідним відкопати. — Шанский ЗСРЯ II 8, 305.— Див. ще копати1.
копія «точне відтворення, що цілком відповідає оригіналові», копіїст, копірка, копіювальник, копіювальний, ко
піювати, ст. копие (с. р.) (1496);—р. кбпия, бр. копія, ст. копея (1406), копия (1588), п. коріа, ст. корі]а, ч. коріе, слц. коріа, нл. корі]а, болг. копие (с. р.), м. копи]а, копие (с. р.), схв. кбпи]а, кети] а, слн. корЦа; — запозичення з латинської мови; слат. сбріа «список, копія, розмножування» пов’язане з лат. сбріа (<*сооріа) «запас; велика кількість», утвореним за допомогою префікса со(т)-від основи іменника орз «сила, могутність, можливість, влада». — СІС 362; Шанский ЗСРЯ II 8, 304—305; Фасмер II 318; НііШ-ШогІЬ 16; Бульїка 171; 81а\узкі II 460; НоІиЬ—Ьуег 260; БЕР II 616; Младенов 250; Ву]акли]а 473; К1и§е—Міігка 394; ВІосЬ 150; Баигаї 205; М/аМе—Ноїт. II 215—216, 217.— Див. ще коаліція, оптимізм.
[копка1] «невелика заглибина або ніша, куди загортають жар» Я, [кдпоч-ка] «тс.» Я; — очевидно, результат спрощення і фонетичних змін давнішої форми *[кбвбка], пов’язаної з [кбвбиця] «запічок»; зіставляється також (Непокупний Мовозн. 1974/6, 60) з копати (пор. іншу назву цієї реалії [ямка]); менш переконливе тлумачення основи коп- у даному разі як результату метатези іє. *рекй- «пекти», паралельної до лит. керіі «пекти», лтс. сері «тс.» (Непокупний тж) —Див. ще кбвбиця.
[копка2] (дитяча назва картоплі) Ва; —очевидно, результат фонетичного спрощення форми картопля з доданим зменшувально-пестливим суфіксом -к(а). — Див. ще картопля.
[кбпки1] (у виразі дав йому к. «побив»);—очевидно, пов’язане з копати «бити ногами». — Див. ще копати2.
[кбпки2] «верхи» (про їзду);—неясне, [кбпла] (лайл.) «погань, нечисть, падло, сміття» Мо;—неясне.
копкий «не в’їжджений після снігопаду; [нерівний, вибоїстий Ж]» (про шлях), копнйстий «не зовсім уїжджений після снігопаду» (про шлях); — очевидно, пов’язане з копати; первісне значення — «який легко копається; пухкий» (пор. копкий «який легко копати, пухкий (про землю); у якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг)»). — Див. ще копати1.
[копорснутися] «стрепенутися» Ж; — очевидно, результат контамінації і переосмислення форм [копирснути] «швидко впасти, полетіти сторч головою» і порснути «вирватися з рук, вислизнути» (див.).
[копотіти] «стукати, тупотіти, бігти дрібним кроком», [кбпіт] «тупіт»; — очевидно, результат видозміни слова [то-потіти] (див.).
[копоть] «кіготь, пазур (у тварин)» Л; — очевидно, результат видозміни слова [кбкоть] «тс.», зумовленої народноети-мологічним зближенням з дієсловом копати «рити». — Див. ще кдкоть, копати1.
[копоушка] «купка» Я; —очевидно, видозмінене запозичення з російської мови; р. [копушка] «бідна копа поганого врожаю, маломірна копа; купка» є похідним від [копа] «копа, купа; (півд.) копа (хліба), копиця (сіна)», якому відповідає укр. копа. (див.).
копошитися «ворушитися, возитися; метушитися», [копйшитися] «тс.; кишіти Ж»;—р. копошиться «копошитися», [копьіхаться], заст. копьішйться «тс.», [копотить] «непокоїти», [капостить] «тс.»;—очевидно, пов’язане з укр. ст. р. ст. копьісати «бити копитом, копати землю копитом», бр. [капсаць] «штовхати, штурхати», п. [корзас] «копати; бити, штовхати, штурхати»; у такому разі псл. корузаіі (корзаіі) «ворушити; кишіти; непокоїти; (початково) штовхати, бити, копати землю (копитом)», похідне від кораіі «копати»; — споріднене з лит. карзеіі «дзьобати», карзіуіі «ритися; гребтися» (про курей); неприйнятне зіставлення з гр. холод «втома, праця», холами «втомлюю», холіа® «тс.» (Маіге-паиег ЬР 8, 198—199) або з гот. 1іаї]ап «піднімати», дісл. йе^а «тс.», двн. йеіїеп, йєуєп (Горяев 156).-—Шанский ЗСРЯ II 8, 306; Фасмер II 316, 319; Преобр. І 350—351; Брандт РФВ 22, 140; 81а\узкі II 466—467; Вгйскпег 255; Вегп. І 562; Егаепкеї 218, 282. —Див. ще копати1.
копра1 (бот.) «висушенийм’якуш плодів кокосової пальми, з якого добувають кокосову олію»; —р. копра, бр. болг. копра, п. ч. слц. корга, схв. копра, слн. корга «тс.»; — запозичене, очевидно, через російське посередництво, з захід
ноєвропейських мов; порт. фр. англ. сорга, н. Корга «тс.» виводяться з мал. коррага «кокосовий горіх», що походить від гінді кйбрга «тс.», пов’язаного з дінд. к(й)аграгай «черепок; шкаралупа; череп», спорідненим з псл. *сегр,ь «череп», укр. череп. —СІС 362; Шанский ЗСРЯ II 8, 306; Кораііпзкі 529; Но-ІпЬ—Ьуег 260; РЧДБЕ 367; Кіеіп 350; К1и§е—Міігка 394; Віосй 176; Паигаі 205; Маугйоїег І 174. — Див. ще череп.
копра2, копровий, копри — див. капра.
копрйва —див. кропива.
копрйвник, коперняк, копривняк, ко-прівняк —див. кропив’янка.
копрій1 (бот.) «фенхель, Роепісиїшп Асіапз», [копр, коприй] «тс.» Мак;— болг. [див копт>р] «Роепісиїит саріїїасеит», [влашки котр, зимен коп-ьр] «тс.», схв. [копар] «фенхель звичайний», слн. [коргс, коргес, коргіуес] «тс.»;—псл. коргь «фенхель; кріп, Апеійиш §га-уеоіепз»; — зв’язок народних назв цих рослин зумовлений подібністю їх у тому, що плоди їх містять ефірну олію і в кулінарії плоди фенхелю звичайного і кріп пахучий, як цінну пряність, додають до їжі (Флора УРСР VII 568—569, 602— 603; Нейштадт 421). — Симоновий 200.— Див. ще копер2.
копрій2—див. копер2.
коптйти1. коптильний, коптильник, коптіти —див. кіпоть.
коптйти2 — див. каптіти.
[коптур] «комин» ЕЗб 25; —не зовсім ясне; можливо, результат видозміни запозиченого молд. куптбр (коптбр) «піч».
[копут] «клопіт, біда» Доп. УжДУ II; —запозичення з угорської мови; уг. кари! «капут» з нвн. карйіі відповідає запозиченому з того самого джерела, але іншими шляхами укр. капут. — М№ТЕ8г II 368—369. — Див. ще капут.
[копці] «риболовецькі сітки, які ставляться у воду на паколах» Берл, Мо;— р. [кбпцьі] «пастка (зокрема, на птахів)»;— результат видозміни назви [ко-тець] «загорожа в воді для ловіння риби», р. [котцьі] «тс.; рибальська сітка», зближеної з основою дієслова копати (закопувати). — Див. ще котець.— Пор. катух.
АКАДЕМИЯ НАУК УКРАИНСКОй ССР
ИНСТИТУТ ЯЗЬІКОВЕДЕНИЯ им. А. А. ПОТЕБНИ
ЗТИМОЛОГИЧЕСКИЙ
СЛОВАРЬ
УКРАИНСКОГО
ЯЗЬІКА
В СЕМИ ТОМАХ
Том 2
Д—КОПЦІ
СОСТАВИТЕЛ И
Ростислав Васильевич Болднрев, Вера Титовна Коломиец, Афанасий Прокофьевич Критенко, Татьяна Борисовна Лукинова, Александр Саввич Мельничук, Григорий Петрович Пивторак, Александр Данилович Пономарев, Нина Сергеевна Родзевич, Неонила Петровна Романова, Вита лий Григорьевич Скляренко, Орест Борисович Ткаченко
(На украинском язьіке)
Друкується за постановою вченої ради Інституту мовознавства їм. О. О. Потебні АН УРСР
Редактори
Л. К. Артем’єва, В. Є. Дудко, Л. П. Марченко
Оформлення художника
В. М. Флакса
Художній редактор
О. Я. Вишневський
Технічні редактори М. А. Притикіна, Г. М. Ковальова
Коректори
Н. О. Луцька, Л. В. Малюта,
3. П. Школьник, О. С. Улезко
Гнформ. бланк № 4225
Здано до набору 17.03.82. Підп. до друку 07.12.84. Формат 70Х100/іб- Папір друк. № 1. Літ.-гарн. Вис. друк» Ум. друк. арк. 46,47. Обл.-вид. арк. 52,08. Тираж 12 000 пр. Зам. 1-434, Ціна 3' крб. 60 к.
Видавництво «Наукова думка». 252601 Київ 4, вул. Рєпіна, 3.
Книжкова ф-ка їм. М. В. Фрунзе. 310057 Харків 57, Донець-Захаржевського, 6/8.

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ