/
Автор: Ястребов Н.В.
Текст
/Ы, г——---—...
Лг
Настоящій 1-й выпускъ „Этюдовъ о Петрѣ Хельчицкомъ
и его времени" даетъ только часть результатовъ тѣхъ изслѣ-
дованій, которыя, начавшись по мысли уважаемаго моего учи-
теля, В. И. .Таманскаго, велись мною въ теченіе ряда лѣтъ,
правда, съ перерывами, объясняемыми отклоненіемъ моего на-
учнаго вниманія къ другимъ областямъ и вопросамъ исторіи
славянства, и преподаваніемъ въ высшей и средней школѣ, п
разними, часто неблагопріятными для научной работы усло-
віями русской общественной и моей личной жизни. Сначала
предполагая издать цѣликомъ, въ одномъ томѣ, всѣ резуль-
таты своихъ изслѣдованій, я теперь, подъ давленіемъ разнаго
рода обстоятельствъ, печатаю, однако, лишь часть, разсчи-
тывая въ недалекомъ будущемъ напечатать н второй (по-
слѣдній) выпускъ своихъ „Этюдовъ".
Позволяю себѣ думать, что и издаваемый 1-й выпускъ
представляетъ извѣстную научную цѣнность. Въ немъ дается
обслѣдованіе первой половины жизни и литературной дѣятель-
ности Петра Хельчицкаго, до половины 1430-хъ годовъ, вмѣстѣ
съ изученіемъ важнѣйшихъ теченіи и вопросовъ гуситской
мысли и гуситскаго движенія вообще за то же время. Мною
привлеченъ къ изслѣдованіямъ пе только уже извѣстный,
напечатанный матеріалъ, по и рукописный; даны критическій
пересмотръ и новыя рѣшенія уже ранѣе поставленныхъ въ
литературѣ вопросовъ; вновь поставлены и рѣшаются вызы-
ваемые матеріаломъ, но еще пе затронутые наукой вопросы.
Я, конечно, всего мепѣе призвалъ судить о томъ, насколько
хорошо сдѣлано все это мною; но думаю, что и строгіе кри-
тики не станутъ отрицать въ моей работѣ „доброй воли"....
Въ своихъ „Этюдахъ" я сознательно избѣгалъ всякой
„компиляціи", даже въ безукоризненномъ смыслѣ этого
слова, т. е. сводки п повторенія результатовъ чужихъ изслѣдо-
ваній, хотя бы, напримѣръ, въ видѣ общаго очерка гуситскаго
VI
движенія и т. п.; я руководился при этомъ опредѣленными
соображеніями о предполагаемомъ главномъ кругѣ читателей
книги—спеціалистовъ, не нуждающихся въ повторенія уже
извѣстныхъ вещей, о желательномъ характерѣ русской исто-
рической научной литературы и т. д.
„Этюды" посятъ критико-аналитическій, часто довольно
спеціальный характеръ; по характеру своей методической
обработки только части первой половины книги доступны для
широкой образованной читающей публики.
Но я думаю, что тѣ явленія умственной культуры чеш-
скаго народа, которыя являются предметомъ „Этюдовъ",
представляютъ интересъ не только для исторпковъ-спсціали-
стовъ: вопросы религіозно-философской метафизики, раз-
сматриваемые въ третьемъ отдѣлѣ книги, принадлежатъ къ
числу тѣхъ вопросовъ, которые за послѣдніе годы собираютъ
вокругъ себя пе только профессіональныхъ любителей, кото-
рые родпятъ чешскія народныя культурныя движенія съ
соотвѣтствующими русскими (расколъ и сектаптство) и даютъ
нѣкоторымъ мыслителямъ—на чешской и русской сторонѣ—
основаніе строить извѣстныя теоріи о „славянской душѣ" и
смыслѣ исторіи славянства; вопросы же, которые трактуются
въ первомъ и второмъ отдѣлахъ книги, волнуютъ широкіе круги
русскаго народа въ паши дпи пересмотра и переоцѣнки
соціально политическихъ идей и учрежденій.....
Можетъ быть, этотъ характеръ вопросовъ привлечетъ
къ книгѣ и нѣкоторыхъ читателей-песнеціалистовъ, возбудитъ
въ нихъ живой интересъ къ родственному чешскому пароду
въ то время, когда столь много—хотя отчасти и неожи-
данно и недостаточно ясно и мотивированно—говорятъ о куль-
турной славянской взаимности и о потребности ея для рус-
скихъ...
Работы надъ издаваемыми „Этюдами" протекали для
меня въ условіяхъ живѣйшаго культурнаго общенія съ пред-
ставителями чешскаго парода, изслѣдователями въ области
родной исторіи и хранителями письменныхъ памятниковъ
этой исторіи. Я чувствую потребность съ благодарностью
вспомнить тѣ учрежденія и тѣхъ людей въ Чехіи, безъ со-
дѣйствія которыхъ—и во время пребыванія моего въ Чехіи,
и послѣ, во время работы па родинѣ—я пе могъ бы напи-
сать своихъ „Эподовъ": Чешскій университетъ въ Прагѣ и
— VII —
сго профессоровъ, среди которыхъ на первомъ мѣстѣ — не
только ко содѣйствію въ полученіи книгъ и рукописей, но
и по ученому общенію—я долженъ назвать проф. Я. Голля;
Пражскую Университетскую Библіотеку съ ея учепымн-труже-
пикамн, библіотекарями гг. I. Тругляржсмь, Б. Прусикомъ
и др.; Музей Чешскаго Королевства съ его Библіотекой, гдѣ
гг. библіотекари Патера и Зибртъ всегда съ такою .любезностью
предоставляли мнѣ для пользовапія книги и рукописи; Го-
родской Праясскій Архивъ и его (нынѣ бывшаго) главу,
всегда дарившаго меня своимъ расположеніемъ и совѣтами,
почтеннаго проф. Я. Челяковскаго; Земскій Архивъ Чеш-
скаго Королевства, его директоровъ ф ф. Дворскаго и др.
Новачка, его молодыхъ сотрудниковъ, моихъ обязательныхъ
друзей дрр. Крофту, Новака и Колынана: Святовитскую Ка-
питулыіую и Митрополичью библіотеки въ Прагѣ и о.о. Гру-
бика и Скопца, благодаря которымъ я могъ пользоваться
рукописями этихъ книгохранилищъ.
Но возможность работы въ такихъ благопріятныхъ усло-
віяхъ была открыта мпѣ Историко-Филологическимъ факуль-
тетомъ С. - Петербургскаго Упыверсин та и II Отдѣленіемъ
Академіи Наукъ: благодаря г.хъ матеріальной поддержкѣ, я
могъ нѣсколько разъ отправиться въ заграничную ученую
•.командировку, чтоЯ^ собрать матеріалъ для настоящихъ
„Этюдовъ4. Обѣ этой поддержкѣ, равно какъ н о напеча-
таніи настоящихъ „Эподовъ" па средства факультета я
считаю долгомъ съ благодарностью вспомнить при выпусЕІ
КНИГИ В7. свѣтъ.
Авторъ.
Усть-Нарова.
1 іюня 1908 г.
Задачи и характеръ настоящихъ этюдовъ
въ связи съ общимъ изученіемъ исторіи
гуситской мысли.
Чешскій народъ въ теченіе нѣсколькихъ десятилѣтій, соста-
вляющихъ такъ называемый „гуситскій періодъ" въ еію исторіи,
занятъ былъ перестройкой своего быта—какъ внѣшнихъ условій
своей жизпи, отношеній къ имперіи и католической церкви (пап-
ству и куріи), такъ и внутренняго своего строя—общественныхъ,
отношеній, организаціи государственной власти (законодатель-
ства, суда и управленія), распредѣленія народнаго богатства,
строя церкви, отношеній къ нѣмецкому элементу въ населеніи
страны и т. д.
Здѣсь не мѣсто пересказывать исторію гуситскаго движенія
съ его внѣшней стороны: исторію гуситскихъ войнъ и диплома-
тическихъ переговоровъ съ властями церковными и свѣтскими,
какъ въ Чехіи, такъ и внѣ ея, исторію борьбы гуситовъ съ
оставшейся вѣрной католичеству и императору Сигизмунду частью
народа, борьбы — поскольку она не была идейной — разныхъ
партій среди самихъ гуситовъ и т. д.
Это сдѣлано прекрасно уже Палацкимъ (въ Ш, отчасти во
П и IV частяхъ его „Верпу нагой и СезкёЬо") и Томкомъ (въ
его „Вё]еріз т. РгаЬу", ѣ. Ь. III—IV, VI—ѴП); послѣдующая моно-
графическая работа внесла въ общую картину гуситскаго движенія
лишь небольшія исправленія и дополненія, которыя введены въ
послѣдній общій обзоръ гуситской эпохи, данный проф. Бахма-
номъ во П т. его „ВезсЬісЬбе ВбЬтепз". Впредь невозможно ожи-
дать отъ исторіографической работы какихъ-либо существен-
ныхъ измѣненій въ этой общей картинѣ гуситскаго движенія,
ибо всѣ главные историческіе источники изданы и изучены.
Характеръ тѣхъ результатовъ, которыхъ можно ждать на этомъ
пути изученія гуситства, иллюстрируется хотя бы, напримѣръ,
статьями Л. Гофмана о чехахъ на Базельскомъ соборѣ, написан-
1
— 2 —
ными па основаніи новыхъ изданіи матеріаловъ но исторіи
Базельскаго собора („Ппзііё а копсіііппі Ва8і1е]зкб“ ѵ. 1. 1. 1431
а 1432“, С. С. Н., 1901): мы узнаёмъ лишь новыя подробности о
томъ, что и до того было довольно ясно и попятно. Надежды,
издавна возлагавшіяся на открытіе Ватиканскаго Архива, тоже
не оправдались: по свидѣтельству членовъ чешской „экспедиціи"
для изученія открытыхъ Львомъ ХШ для научной пытливости
архивовъ и библіотекъ, въ послѣднихъ совсѣмъ нѣтъ важныхъ
матеріаловъ для характеристики роли панства въ исторіи гусит-
скаго движенія.
Что касается внутреннихъ отношеній въ Чехіи гуситской
эпохи, то наиболѣе яркой стороной дѣла гусптства было разру-
шеніе старыхъ, догуситскихъ порядковъ жизни. Оно также
отлично изображено уже въ названныхъ выше трудахъ Иалац-
каго и Томка н въ монографіяхъ ихъ продолжателей. Надѣяться
на новыя откровенія нельзя и въ этой сферѣ изслѣдованія —
уже по одному тому, что чешскіе туземные источники, которые
только и могли бы дать матеріалъ для новыхъ работъ въ этомъ
направленіи, всѣ уже изданы и изучены, а открытіе новыхъ
важныхъ источниковъ едва-лп вѣроятно. Положительный моментъ
въ исторіи внутреннихъ отношеній гуситской эпохи, созиданіе
новыхъ формъ народной жизни, почти совсѣмъ ускользаетъ
отъ изслѣдователя: эпоха преимущественно отрицанія п раз-
рушенія едва-едва намѣчала эти новыя формы жизни; почти
ничто не успѣло сгуститься, отстояться, а то, что и начи-
нало появляться на свѣтъ Божій, въ зародышѣ же было
убито реакціей, стремленіемъ возвратиться къ старымъ осно-
вамъ существованія. Уже въ половинѣ 1430-хъ годовъ выяс-
нилось, что Чехія въ государственной!. отношеніи останется въ
близкой связи съ Нѣмецкой имперіей, что во внутреннемъ строѣ
государства королевская власть станетъ тѣнью н игрушкой дво-
рянства, что вь общественныхъ отношеніяхъ предстоитъ побѣда
того же дворянства и духовенства надъ крестьянствомъ и горо-
дами, полное крѣпостничество перваго и упадокъ послѣднихъ,
что въ культурной области народный духъ останется въ плѣну
у церковной, католической пауки и мысли въ ихъ германскихъ
преимущественно формахъ и выраженіяхъ. Историку, знающему
пеудачу гуситства и тѣ формы, въ которыя отлилась возвратив-
шаяся на старыя позиціи чешская народная жизнь, приходится
разсматривать внутренніе процессы гуситской эпохи скорѣе съ
— 3 —
точки зрѣнія ихъ связей съ указаннымъ конечнымъ результатомъ
движенія или—самое лучшее—заняться разысканіемъ нричинъ
неудачи движенія, несоотвѣтствія результатовъ его съ тѣми
идеями, которыя легли въ основу его.
Какъ это, можетъ быть, пи странно на первый взглядъ, по-
ложительную сторону гуситства въ зачаточныхъ ея образованіяхъ
можно лучше попять лишь изъ гуситской мысли, поскольку опа
отразилась въ литературѣ эпохи. Опа разъясняетъ отдѣльные по-
ступки и мѣропріятія гуситовъ—и вождей и рядовыхъ бойцовъ,
представляющіеся загадочными или двусмысленными; она растол-
ковываетъ сжатыя заявленія на совѣщаніяхъ, синодахъ и собо-
рахъ эпохи; она же осмысливаетъ дипломатическія, лукавыя
фразы оффиціальныхъ документовъ. То, что недоразвилось или
совсѣмъ пе увидѣло свѣта въ жизни, то невозбранно существо-
вало и пвѣло на страницахъ ученыхъ трактатовъ, назидатель-
ныхъ проповѣдей, остроумныхъ памфлетовъ.
Гуситская мысль, сказавшаяся въ памятникахъ чешской ли-
тературы (въ самомъ широкомъ смыслѣ слова), помогаетъ намъ
и въ пониманіи отрицательнаго момента исторіи гуситскаго дви-
женія, разъясняетъ намч. основанія и мотивы, по которымъ тѣ
или другія явленія жизни чешскаго парода до нач. XV в. были
приговорены къ окончательному, казалось, разрушенію, устране-
нію и замѣнѣ новымъ. Однимъ словомъ, чешская мысль и лите-
ратура гуситской эпохи —это вообще народное самосознаніе че-
ховъ XV вѣка.
Это обстоятельство и соблазняетъ изслѣдователя заняться
исторіей гуситской мысли, главнымъ образомъ, по памятникамъ
литературы. Но тотъ, кто берется за работу въ указанномъ на-
правленіи, оказывается въ довольно затруднительномъ положеніи.
Если другія стороны гуситства доселѣ были изучены сравни-
тельно удовлетворительно, то исторія гуситской мысли, по памят-
никамъ литературы и въ связи съ явленіями жизни, почти совсѣмъ
не затронута наукой. Въ „Верпу" Палацкаго развитіе гуситства,
какъ системы идей, намѣчено лишь въ самыхъ общихъ чертахъ
и тонетъ въ массѣ подробностей, относящихся къ „внѣшней"
исторіи движенія; „Віуеріз" Томка даетъ еще меньше, чѣмъ
трудъ Палацкаго.
Что касается Томка, то дѣло объясняется очень просто:
Томенъ, по свойствамъ своей духовной личности, ярко выражен-
ный поклонникъ „факта", какъ „происшествія", почтя совсѣмъ
1»
— 4
не даетъ въ своемъ трудѣ указаній на какія-бы то ни было
явленія изъ исторіи умственной культуры родного парода; орто-
доксальный католикъ и консерваторъ въ вопросахъ общественио-
политическихъ, онъ тѣмъ болѣе, конечно, пе чувствовалъ склон-
ности къ обслѣдованію гуситскаго круга идей, столь противо-
положныхъ его собственнымъ религіознымъ и политическимъ
взглядамъ.
Иное дѣло—ІІалацкій. Лютеранинъ по религіи, поклонникъ
„Общины чешскихъ братьевъ*, этого характернаго отпрыска
гуситства, апологетъ гуситской эпохи чешской исторіи, ІІалацкій
могъ-бы стать и изслѣдователемъ-спеціалистомъ по исторіи гусит-
ской мысли. Но ІІалацкій не сталъ имъ. Какія были тому
нричипы?
Прежде всего, громадность лежавшихъ на немъ научно-исто-
рическихъ задачъ, которыя были и болѣе насущными и болѣе
простыми для выполненія, помѣшала ему обработать указанную
сторону гуситства. Далѣе, и культурно - политическія условія,
вообще въ Австріи и въ частности въ Чехіи, при которыхъ рабо-
талъ Палацкій, особенно цензура, сначала оффиціальная, прави-
тельственная, а потомъ и общественная, препятствовали Палац-
кому заняться исторіей гуситскихъ идей. Извѣстно, сколько
затрудненій встрѣтилъ Палацкій въ работѣ даже надъ тѣмъ,
чтд онъ далъ но исторіи гуситства!.. Наконецъ, Палацкій самъ
считалъ несвоевременной научную работу но исторіи гуситской
мысли: онъ боялся, что въ его время, когда такъ нужно и до-
рого было единство народа въ цѣляхъ возсозданія его само-
стоятельности (сначала — національно-культурной, потомъ и — по-
литической) передъ лицомъ грознаго врага—германизма, было-бы
опасно во всей ясности и яркости изображать картину идейнаго
расхожденія предковъ съ окружающимъ міромъ, внутренняго
раскола въ ихъ собственной средѣ но основнымъ вопросамъ
міропониманія, которое и въ наши дни далеко не объединяетъ
людей; было-бы преступно возбудить, быть можетъ, вновь рели-
гіозно-общественную распрю въ чешскомъ народѣ...
Поэтому-то Палацкій завѣщалъ работу по обслѣдованію идей-
ной стороны гуситства своимъ преемникамъ, которые будутъ
жить и работать въ болѣе спокойныхъ и благопріятныхъ усло-
віяхъ. Но завѣщаніе Палацкаго осталось не выполнено: среди
его ученыхъ преемниковъ оказались и единомышленники Томка;
„конгеніальные" же Палацкому историки отчасти жили въ тѣхт»
— 5 —
же, что и Палацкій, условіяхъ работы, отчасти сами понимали эти
условія подобно учителю.
Для историковъ Чехіи яе-чеховъ, конечно, не существуютъ
многія изъ отмѣченныхъ выше неблагопріятныхъ для обслѣдо-
ванія гуситской мысли условій. Зато для нихъ имѣются иныя,
чисто внѣшнія, неблагопріятныя условія, изъ которыхъ суще-
ственнѣйшее — малодоступность источниковъ ученой работы.
Чешскіе историки не только не дали ни одного общаго труда
по исторіи гуситской мысли, ограничившись немногими и
пеисчерпывающими дѣла монографіями по частнымъ вопросамъ, они
не собрались съ силами, чтобы издать хотя бы сочиненія —
латинскія и чешскія — гуситскихъ писателей. Ми доселѣ не
только не имѣемъ „Согриз геГогшаіогшп Воііешіае* — мы лишены
даже изданій „Орега оіппіа* хотя бы одного изъ чешскихъ
гуситскихъ писателей. Только относительно Гуса дѣло обстоитъ
нѣсколько лучше, ибо недавно начало выходить въ Прагѣ, йодъ
ред. д-ра Фляйшгапса, полное собраніе сочиненій Гуса („8різу М. I.
Ніі8І“); но и здѣсь еще сомнителенъ благополучный конецъ пред-
пріятія: высшее ученое учрежденіе страны—Чешская Академія
Паукъ — отказалось взять въ свои руки это изданіе сочиненій
Гуса, давъ па него только субсидію. Объ изданіяхъ сочиненій
настоящихъ „гуситовъ*, учениковъ и послѣдователей м. Яна Гуса,
ничего не слышно. Не изданы, напримѣръ, пи м. Якубекъ изъ
Стшибра, ни м. Я. Пшибрамъ, пи вліятельный Я. Рокицана, ни
даже — цѣликомъ, по крайней мѣрѣ — оригинальнѣйшій изъ
гуситскихъ писателей и мыслителей II. Хельчицкій.
Въ лучшихъ — не многихъ — случаяхъ изданы отдѣльныя,
часто единичныя, произведенія того или другого автора-гуспта;
иногда и въ этихъ лучшихъ случаяхъ приходится работать по
изданіямъ XVI вѣка. Недавнее изданіе д-ромъ Неѣдлымъ нѣко-
торыхъ богословскихъ трактатовъ, относящихся къ спору табо-
ритовъ и пражалъ въ 1441 —1444 гг. („Ргаіпепу к зупскіаш
8ігапу рга/зкё а іаЬогвкё*, 1900)—рѣдкое исключеніе. Но дѣло
обстоитъ еще хуже. Пе произведено даже регистраціи произве-
деній гуситскихъ писателей по рукописямъ, съ отмѣтками о
количествѣ послѣднихъ и мѣстахъ ихъ храненія. Нѣтъ солид.
пыхъ монографій почти пи объ одномъ писателѣ-гуситѣ—и
изслѣдователю спеціалисту приходится опираться на небольшія
журнальныя статьи и общія руководства по исторіи чешской
литературы (для библіографіи — старые общіе труды Юнгмапа;
— 6 —
„Верпу Іікегакигу сезкё" и I. Иречка „НикоѵсѴ к ёё^іпаш Іііега-
іигу сезкё", 1875—1876*), Для идейной оріентировки — „Верпу
сезкё Іііегаіш-у" Я. Влчка, 1897).
Интересно, однако, что, пе смотря па такое положеніе дѣла, въ
литературѣ все же дѣлались попытки общихъ обзоровъ спеціально
гуситской идеологіи. Эти опыты принадлежатъ нѣмецкой историче-
ской литературѣ. Первымъ изъ нихъ является книга Л. Крум-
меля: „ІИгациізІеп шкі ТаЬогііеп" (1871, 267 стр.), вторымъ —
работа извѣстнаго историка реформаціи Ф. Бецольда: „2иг
ОегсІіісЫе 4ез Нпззііепѣиіпз" (1-е изд. 1874 г., второе, авторизо-
ванное, по чешски, подъ ред. проф. ІІекаржа, 1904 г., 126 стр.).
Въ книгѣ Круммеля мы видимъ передъ собой автора, ко-
торый разсматриваетъ гуситскую мысль исключительно съ бого-
словской, при томъ еще конфессіональной, протестантской,
точки зрѣнія. Въ гуситствѣ онъ изображаетъ развитіе и борьбу
(1415 —1437 гг.) двухъ главнѣйшихъ его направленій — умѣ-
реннаго „утраквизма“ и радикальнаго таборитства, констатируя
въ концѣ образованіе утраквистской церкви, исчезновеніе табо-
ритства и возникновеніе „Общины Чешскихъ братьевъ" (1437 —
1457 іт.); Общмпѣ, равно какъ и предшествующимъ наиболѣе
родственнымъ ей теченіямъ въ гуситствѣ, отведено слишкомъ
мало мѣста. Но не охватывая всего гуситства даже въ предѣ-
лахъ чисто богословской точки зрѣнія, Круммель и въ томъ, что
опъ охватываетъ, не удовлетворяетъ требованіямъ исторической
пауки: у него пѣтъ генезиса гуситскихъ идей, объясненія ихъ
возникновенія и развитія условіями чешской жизни и культурно-
литературными вліяніями среды (чешской и европейской). Книга
Круммеля — очень полезный, добросовѣстно сдѣланный, но эле-
ментарный по существу регестъ разнаго рода опубликованныхъ
уже въ его время документовъ и хроникъ, поскольку они даютъ
матеріалъ для гуситскаго вѣроученія.
Работа Бецольда гораздо выше книги Круммеля по постановкѣ
вопроса и талантливости выполненія. Бецольдъ глубоко и разно-
сторонне понимаетъ гуситство и его идейный фондъ: держась, по-
добно Круммелю, двухъ наиболѣе сильныхъ и замѣтныхъ теченій—
*) Извѣстную пользу могутъ принести начавшіе появляться каталоги
лучшихъ чешскихъ хранилищъ рукописей, какъ, напримѣръ, „Саіаіодпз
соііісит тапизегіріогшп* Праж. универ. библіотеки (1905 — 6) — д-ра I.
Тругляржа (вышелъ и его же каталогъ чешскихъ рукописей той же
библіотеки).
— 7 —
таборитства и „утраквизма", подробнѣе и любовнѣе останавливаясь
на первомъ изъ пихъ, Бецольдъ не оставляетъ иезамѣчепными и
нѣкоторыя разновидности въ томъ и другомъ. Далѣе—и это, мо-
жетъ быть, особенно важно—Бецольдъ различаетъ въ гуситствѣ
элементы чисто религіозные отъ соціально-политическихъ и на-
ціональныхъ, выдвигая на первый планъ—пе столько въ оцѣнкѣ
и конструкціи всей сложности гуситства, сколько въ своемъ
изложеніи—именно эти соціально-политическіе и паціовіальные эле-
менты. Наконецъ, у Бецольда мы находимъ разъясненіе гусит-
ской идеологіи условіями чешской дѣйствительности конца XIV—
нач. XV в. и — слабѣе — нѣкоторыми литературными влія-
ніями извнѣ (виклифизмъ и вальденство). Если же мы укажемъ
еіце и па то, что Бецольдъ сопоставляетъ гуситскую теорію
съ гуситской практикой, устанавливая рѣзкое противорѣчіе ихъ
другъ другу въ копцѣ концовъ, то мы отмѣтимъ все богат-
ство содержанія книги. Конечно, благодаря своей относительной
краткости, книжка Бецольда пе можетъ удовлетворять многимъ
запросамъ того, кто спеціально заинтересовался бы изученіемъ гусит-
ской мысли. Сама эта гуситская мысль слишкомъ, такъ сказать,
„генерализирована" у Бецольда: набросанныя въ общихъ чертахъ
группы идей пріурочены къ отдѣльнымъ направленіямъ въ ихъ
цѣломъ — и мы пе видимъ, какія именно въ частности мысли и
кто именно изъ гуситовъ развивалъ и защищалъ въ предѣлахъ
этого общаго пріуроченія. Но слѣдуетъ помнить, что Бецольдъ
располагалъ только тѣмъ матеріаломъ, который былъ изданъ
Гёфлеромъ въ его „Біе СезсііісЫзсЬгеіЬег ііѳг Ішззіѣізсѣеп Вехѵе-
дішд іп В6Інпеп“, и изданіями по исторіи гуситства Ф. Палацкаго;
что онъ не имѣлъ подъ рукой тѣхъ позднѣйшихъ изданій, кото-
рыми можемъ пользоваться мы; что для него еще менѣе, чѣмъ
для насъ, были доступны произведенія отдѣльныхъ гуситскихъ
писателей. Конечно, Бецольдъ обратилъ сравнительно мало вни-
манія на чисто-богословскую сторону гуситскихъ теорій; но
эту сторону, достаточно понимаемую имъ, подробно изложилъ
только что передъ нимъ Круммель. Правда, Бецольдъ почти
прошелъ мимо II. Хельчицкаго и его оригинальныхъ теорій; но
сочиненія Хельчицкаго были почти совсѣмъ недоступны для
изслѣдователя, да и значеніе этого писателя пе такъ еще
ярко стояло въ сознаніи даже самихъ чеховъ. Можно, разумѣется,
признать, что у Бецольда слишкомъ бѣгло затронута роль викли-
физма и вальденства въ исторіи гуситской мысли; но нужно по-
— 8 —
мнить, что въ то время почти совсѣмъ ничего еще не было сдѣ-
лано въ области спеціальныхъ изученій виклифизма и вальдепства
на территоріи чешскихъ земель, что едва только начиналось
серьезное изученіе вообще самого Виклифа (Лехлеръ) и валь-
депцѳвъ...
Если принять во вниманіе все отмѣченное, то необходимо
признать книжку Бецольда положительно выдающимся трудомъ
для своего времени — первыхъ 1870-хъ годовъ. Характерно, что
черезъ 30 лѣтъ (въ 1904 г.) чешскій ученый I. Лекаржъ пере-
водитъ работу Бецольда на чешскій языкъ, сопровождая ее при-
знаніемъ, что замѣны она еще не дождалась.
Трудъ Бецольда и въ паши дни является подробной про-
граммой для выполненія, проспектомъ будущей общей работы
по исторіи гуситской мысли.
Эта будущая работа должна будетъ, прежде всего, конкретизи-
ровать характеристику отдѣльныхъ теченій и ученій гуситства
подробностями и иллюстраціями изъ всѣхъ, по возможности, гусит-
скихъ писателей-мыслитёлей. Подготовительными стадіями къ
достиженію указанной цѣли окажутся и изданія сочиненій—всѣхъ
или нѣкоторыхъ—того или другого гуситскаго писателя, и на-
учныя монографіи объ этихъ ппсателяхъ-гуситахъ, и обслѣдова-
нія того или другого спеціальнаго вопроса или группы вопро-
совъ гуситской идеологіи (вродѣ труда Пальмова по чисто бого-
словскому „Вопросу о чашѣ въ гуситскомъ движеніи”, 1881, или его
же труда „Чешскіе братья въ своихъ конфессіяхъ", 1904). Мы выше
указали уже па недостаточность подготовительныхъ работъ въ
этой области; предстоитъ еще очень много дѣла.
Далѣе, будущій общій трудъ по исторіи гуситской мысли дол-
женъ дать научное объясненіе ея — раскрыть филіацію всѣхъ
существеннѣйшихъ идей гуситства. Съ одной стороны, предстоитъ
раскрыть тѣ судьбы, которыя были испытаны отдѣльными идеями
и ихъ группами въ предѣлахъ жизни того или другого гусита-
писателя, съ которымъ онѣ почему-либо тѣснѣйшимъ образомъ
связаны, въ предѣлахъ существованія частныхъ теченій гусит-
ства и въ предѣлахъ самого гуситства, взятаго въ цѣломъ. Съ
другой стороны, необходимо будетъ выяснить генезисъ гуситскихъ
идей, ихъ происхожденіе. Это значитъ, во-первыхъ, связать ихт>
съ реальными отношеніями чешской жизни кон. XIV и нач.
XV вв. — какъ съ внутренними процессами (экономическими,
общественными, государственными, церковными), такъ и съ такими
— 9 —
лсе внѣшними, изъ окружающаго Чехію міра, вліяніями; это зна-
читъ, во-вторыхъ, поставить ихъ въ связь съ предшествующимъ
развитіемъ мысли какъ чешской, такъ и общеевропейской, дѣй-
ствовавшей на Чехію и чешскую мысль.
Если первая часть объясненія гуситской мысли—филіація ея
идей въ предѣлахъ только гуситства достигается въ неразрыв-
ной связи съ простымъ констатированіемъ и регистраціей налич-
наго запаса гуситской идеологіи въ ея представителяхъ, по ихъ
сочиненіямъ, то генетическій моментъ объясненія осуществимъ при
наличности еще новыхъ предварительныхъ условій. Любопытно,
что именно „бытовой" генезисъ гуситской идеологіи представляется
пока мепѣе отчетливымъ въ подробностяхъ, а иногда—и въ суще-
ственныхъ пунктахъ, чѣмъ генезисъ идейный, какъ и здѣсь, въ
свою очередь, идейныя вліянія мѣстнаго, чешскаго же происхо-
жденія пока не представляются съ такой степенью ясности, какая
достигнута уже при изученіи вліяній, шедшихъ изъ-за границы.
Бытовой генезисъ гуситской идеологіи (какъ и генезисъ
всего гуситскаго движенія) доселѣ не вполнѣ ясенъ вслѣдствіе
недостаточной разработанности внутренней исторіи Чехіи—исто-
ріи ея государственнаго строя, общественныхъ отношеній, хозяй-
ства, церкви; недостаточность эта особенно замѣтна именно отно-
сительно непосредственно предшествующаго гуситству XIV вѣка.
Лучшіе общіе труды послѣднихъ лѣтъ по внутренней исторіи
Чехіи: Л. Ілррегі: „Зосіаі - Сезсііісіііс Войшепз" (В. В. I — П,
1896—1898), А. Н. Ясинскій: „Паденіе земскаго строя въ чеш-
скомъ государствѣ" (1895) и „Очерки по соціальной и экономи-
ческой исторіи Чехіи въ средніе вѣка" (т. I, 1901) и Ѵасек:
„Косіаіпі (ібііпу сезке" (1905), въ сущности, охватываютъ только
время до пол. ХШ в.; если Липпертъ и идетъ дальше, то все жо
XIV вѣкъ затронутъ у него лишь общими штрихами. Это и
понятно: источники для внутренней исторіи Чехіи еще не изданы
и не изучены въ надлежащей степени. Стоитъ указать хотя бы
на отсутствіе „Сосіех <Іір1отаіісиз“ XIV в., чтобы понять поло-
женіе дѣла; „Ее^езіа" Эрбена и Эмлера по ХІѴ-му в., конечно,
не замѣнятъ недостающаго „Сойех’а", если даже изученію XIII вѣка
открываются, по признанію чешскихъ историковъ, новые горизонты
именно съ начавшимъ выходить теперь .Согіех (Ііріошаііснз" проф.
Фридриха. Но справедливость требуетъ сказать, что за послѣднее
время чешская исторіографія начинаетъ серьезно работать надъ
выясненіемъ нѣкоторыхъ важпых'ь моментовъ чешской исторіи
— 10 —
XIV вѣка- важныхъ по связи ихъ съ гуситствомъ. Мы гово-
римъ о прекрасномъ предпріятіи Чешскаго Сейма — изданіи
„Мопшпепіа Ѵабісапа", которое будетъ въ концѣ-концовъ обни-
мать весь относящійся къ чешскимъ землямъ матеріалъ пап-
скихъ регистровъ XIV — нач. XV в. (1316, еѵ. 1310 —1415 гг.),
нынѣ же, въ вышедшихъ (1903—1907 гг.) т.т. I, II, V, ч.ч. 1 и 2,
йодъ ред. г.г. Клицмапа, Я. Новака и К. Крофты, даетъ уже
матеріалъ изъ регистровъ папъ Климента VI (1342 —1352),
Иннокентія VI (1352 —1362), Урбана VI (1378—1389) и Бони-
фація IX (1389 — 1404).
Если, уже благодаря изданнымъ Чешской Академіей Наукъ въ
1393—1901 г.г., подъ ред. д-ра Ф. Тадры, „Асіа ішіісіагіа сопзізі.
Ргадепзіз" (1.1.1—ѴП, нач. съ 1373 г.), сталъ ярко выясняться нрав-
ственный упадокъ въ чешской церкви (духовенствѣ), неизбѣжно
вызвавшій многое въ гуситствѣ и его идеологіи, то, вслѣдствіе
новаго матеріала „Мопитепіа Ѵаіісапа", стало возможнымъ нари-
совать картину строя чешской церкви въ XIV вѣкѣ и тѣхъ рим-
скихъ вліяній, подъ которыми онъ складывался. Первый опытъ—
очень удачный—сдѣланъ въ этомъ направленіи д-ромъ К. Крофтой
въ его еще незаконченномъ трудѣ: „Кигіе а сігкеѵпі зргаѵа зеші
сезкусіі ѵ сІоЬё рге<11іизіізІ<ё“ (О. С. Н., 1904, 1906 и 1908; тоже
отдѣльно въ 2 чч., 1904—1906, стр. 964*85; экстрактъ изъ этой
работы, подъ заглавіемъ „ліш а СесЬу рі’ей Ііпнііш Іііі8ІЬзкут“,
напечатанъ въ „8Ьотік“ въ честь проф. Я. Голля, 1906). Въ
трудѣ д-ра Крофты — одной изъ выдающихся вообще работъ по
чешской исторіи въ послѣднее десятилѣтіе—справедливо подчер-
кивается мысль о гуситствѣ, какъ оппозиціи, прежде всего, Риму,
и какъ воплощенію средневѣковаго міровоззрѣнія, и какъ извѣст-
ной системѣ управленія церковью, при чемъ именно эта ужаспая
система управленія церковью, въ силу своего крѣпкаго сраста-
нія со всѣмъ строемъ церкви, а отсюда—и меньшей доступности
для реформы, чѣмъ временная и легче устранимая нравствен-
ная порча церкви (духовенства), дѣлала неизбѣжнымъ гусит-
скій конфликтъ Чехіи съ Римомъ. Данная д-ромъ Крофтой исчер-
пывающая картина названной церковной системы управленія
дѣлаетъ понятными многія явленія въ исторіи какъ гуситскаго
движенія вообще, такъ и въ исторіи гуситской мысли.
Обращаясь къ „идейному" генезису гуситской мысли, мы
видимъ, что только-что начата систематическая работа по уяс-
ненію исторіи , предшественниковъ Гуса" въ Чехіи. Полностью
— 11 —
н вполнѣ научно еще не изданы пи О. Штатный, ни Янъ Ми-
личъ изъ Кромержижа, пи Матвѣй Яновскій, ни тѣмъ болѣе не-
посредственные цредшественники и сверстники Гуса, пражскіе—
съ реформоціоппымъ духомъ—богословы на рубежѣ XIV—XV в.
(возбужденіе вниманія къ пимъ — въ статьяхъ „Ріесісіійёсоѵё
Низоѵі", Ѵёзѣ С. Ак., XIII, „Ргайзіі Ьксоіо^оѵё коіет г- 1400“,
С. С. М., 1905 и др. — одна изъ научныхъ заслугъ д-ра Фляйш-
ганса). Правда, подъ ред. д-ра Кибаля (КуЬаІ) подготовляется изда-
ніе громаднаго произведенія М. Яновскаго: „Ве гедиііз ѵеіегіз еЬ
ноѵі ІезЬатепЬі". Почти нѣтъ исчерпывающихъ и общаго характера
работъ обо всемъ этомъ „гуситствѣ до Гуса": старый общій обзоръ
Палацкаго: „Ргесісіійіісоѵё Ііивйзіѵі" (по нѣм. 1846 г., по-чешски
1872), еще не замѣненъ ничѣмъ; болѣе или мепѣе солидная моно-
графія появилась объ одномъ только М. Яновскомъ, въ видѣ книги VI.
КуЪаГа: „М. Маіёу и Іапоѵа" (1905). Но пи Кибаль, ни другіе
мопографисты • почти пѳ брались еще за сложную и внѣшне
неблагодарную работу — съ текстами вт. рукахъ прослѣдить
вліянія „предшественниковъ Гуса" па самого Гуса и на его по-
слѣдователей, въ томъ числѣ и на Хельчицкаго. Почти все это
придется еще продѣлать, но подъ условіемъ предварительнаго
изданія текстовъ литературныхъ произведеній.
Больше сдѣлано для уясненія внѣчешскихъ, иностранныхъ,
вліяній на возникновеніе и развитіе гуситской мысли. Мы пе
будемъ говорить подробно объ изученіи вліяній восточныхъ,
славянскихъ и греческихъ: усердныя разысканія ряда русскихъ
ученыхъ, начиная съ Е. Новикова и кончая проф. Пальмовымъ,
дали сравнительно скудные результаты: непосредственныхъ влія-
ній было мыо (въ концѣ гуситскаго движенія, изъ Константино-
поля); косвенныя же вліянія шли черезъ посредство Запада
(Виклифъ).
Обращаясь къ этимъ западнымъ вліяніямъ, упомянемъ прежде
всего о вальденствѣ, которое находило себѣ доступъ въ широкія
народныя массы, а не только въ круги интеллигенціи (универси-
тетской, духовной), при томъ не столько путемъ литературнымъ,
сколько съ помощью устной пропаганды. Со второй половины
1870-хъ годовъ сдѣлано довольно много но изученію отношеній
вальдепства и гуситства. Прежнія разысканія Палацкаго („О
зЬусІсЪ а ротёги зекіу Ѵакіепзкё к пёкйе]яіш зекЬат ѵ Сс-
сііасіі", 1868) и Цецшвица („І)іе Каіесііізтеп <1ег )Ѵа1<1епяег тмі
ВоіппізсЬеп Вгпсіег", 1863) нашли себѣ продолженіе въ работахъ
— 12 —
Прегера: „Веіігаде гиг Оезсііісіііе <1ег ЧѴаИепзег іпі Міііеі-
аііег* (1875), „Іі’кег (Іаз Ѵегѣаііпізз <1ег ТаЬогііеп ха йеп \Ѵа1-
(іспзіеги іт 14 ІайгЬишіеіѣе4 (1887), гдѣ авторъ всѣ существен-
нѣйшіе пункты таборитства выводитъ изъ ученій вальденцевъ.
Чешскій изслѣдователь Я. Голль, остановившійся преимуще-
ственно на разъясненіи связей съ вальденцами Общины Чеш-
скихъ братьевъ {„Опеііеп ипЛ ПпіегзисЬшідеп гиг Гісзсііісіііе <1сг
ЬёЬш. Вгікіег", I, 1879) и на вліяніи вальденцевъ на II. Хель-
чицкаго („Онеііен шмі Пп(,ег8ис1іигщеп“, II, 1882), склоненъ при-
писывать вальденству менѣе значительное воздѣйствіе на гусит-
ство („Ыоѵё зрізу о Ѵак1ензкусІі“, 1887 и „Віе \ѴакІензег іт
МіНеІаІІег", 1888), въ то время какъ Лозертъ (разборъ второго
названнаго выше труда Прегера, въ „ОбШіщ. Апхеідеп", 1889)
отрицаетъ почти всякое вліяніе вальденцевъ па таборитовч.
(гуситовъ), настаивая иа воздѣйствіи виклифизма.
Г. Гаунтъ далъ цѣлый рядъ наблюденій изъ области валь-
депства въ Чехіи, преимущественно среди нѣмцевъ, но отчасти
и среди чеховъ („ВеііізсІіЬоІшіізсІіе ІѴаШепзег іт 1340“ и „2пг
Везсііісіііе (Іег Ѵ/акіепзег іп Воѣтеп“ въ „ХеіЬзсіігіГі (. Кігсііеп-
§езс1і.“, XIV — XV, „Ьіеііе Веіігаде гиг (ІезсЫсЫе <іез МііЬсІ-
аііегі. ХѴаНепзегІІпипз— о таборитахъ—въ „ІІізіог. ХеіІзсЬг., М.
XXV, „\ѴакІегяепЫіпт пп<1 Ііщиіяіііоп іт зіиІозЫ. ВеиІзсІііапсГ,—
2 статьи въ „Яеіібсіігій Г. (лезсЬісІіізтеіззепзсЬаіѴ Оиісісіе, 1889
и 1890 гг., 1-я — о времени до ср. XIV в., 2-я—о времени со
ср. XIV., гдѣ много замѣчаній о взаимоотношеніяхъ вальдепства,
виклифизма и таборитства). Вопросъ объ отношеніяхъ вальдеп-
ства и гуситства затронутъ и въ монографіяхъ Келлера: „Віе
ВеіоппаНоп нші (ііе аііегеп ВеГогт-Рагіеіеп“ (1885) и Мюллера:
„Віе ’ѴѴаИепзег ішО іііге сіпгеіпеп (Зпірреп Ьіз гпт АпГапу <1ез
XIV Ла1ігІі.“ (собственно — до кон. XIV в., 1886). Вся эта лите-
ратура касается преимущественно литературныхъ вліяній (сюда
же отчасти относятся и статьи о такъ называемомъ „Со<іех
Теріепзіз" и старыхъ, до-лютеровскихъ, переводахъ библіи на нѣм.
языкъ гг. Гаупта, Іостсса, Келлера, Волкана). Въ 1890-хъ годахъ
удалось открыть рядъ новыхъ фактовъ слабо вообще засвидѣтель-
ствованнаго существованія отдѣльныхъ вальденцевъ или группъ ихъ
въ народныхт, массахъ Чехіи за періодъ времени, непосредственно
предшествовавшій гуситству (Мепсік: „Ѵузіесіі Ѵаііепзкусіі г. 1340“
въ „ѴёзЬп. сезк. Пс. 8роІесп.“, 1891; I- ТіпЫаг: п2Іотек акі
інкѵізіее ѴаИепзкё ѵ СесІіасЬ г 1. 1. 1393 —1394“ въ „Ѵёвіпік"
Чешской Академіи Наукъ, 1899).
— 13 —
Еще лучше стоитъ дѣло съ изученіемъ вліяній виклифизма
на гуситскую мысль.
Стоитъ вспомнить уже то, что сдѣлано въ этомъ направленіи
Лозертомъ (ЬозегіЬ) въ цѣломъ рядѣ его работъ, начиная съ
первой изъ нихъ, самой значительной по объему, содержанію и
громадному значенію во всемъ развитіи вопроса: „Низ ипсі
ХѴісІіГ. 2иг Оепезіз сіег Ішззійзсііеп Ьеііге“ (1884), и продолжая
статьями: „2пг ѴегрПан'/дищ йсг АѴісІійе пасіі Вбіішеп" (1884),
„І)іе АѴісІійзіізсЬе АЬешітаЫІеЬге иші іЬге АігіпаЬте іп Вбіі-
теп“ (1891), „АѴісШз ВнсЬ „ѵоп <1ег КігсЬе" иші <1іе МаеЬЪіМип-
&еп (ІеззеІЬеп іп ВоНтеп“ (1885) — всѣ въ „МіШіеіІ. сіез Ѵегеіпз
Г. Сезсіі. <1. Веиізсіі. іп ВоЬтеп“,— „(ІЬег <1іе Вехіе1іин§еп х\ѵі-
зсЬеп епді. п. Ъоіші. ХѴісІііізІеп* (въ „МіШі. Іпзі. і'. озЬ. (1езс1і.“,
1891) и др. Правда, почти всѣ работы Лозерта относятся къ
началу гуситскаго движенія, къ Гусу и его ближайшимъ современ-
никамъ и послѣдователямъ (отчасти—позднѣйшимъ уже врагамъ);
для пониманія ученій послѣдующихъ гуситовъ его работы
имѣютъ значеніе постольку, поскольку соотвѣтствующіе пункты
ихъ теорій усвоены ими отъ Виклифа главнымъ образомъ не
непосредственно, а черезъ Гуса.
Какъ новое явленіе въ историческомъ изученіи гуситства,
направленіе студій Лозерта не свободно отъ преувеличеній: опъ
поторопился всю гуситскую идеологію отожествить съ рецеп-
ціей виклпфизма, доказавъ лишь заимствованія Гуса и нѣкото-
рыхъ его единомышленниковъ по латинскимъ ихъ сочиненіямъ,
въ частныхъ пунктахъ, и не давъ себѣ труда провѣрить то же
явленіе на всемъ разнообразіи гуситской литературы и системы
ученій.
Это увлеченіе Лозерта, приводившее его и къ преумень-
шенію вліяній вальденства на гуситство (см. выше), вызвало
реакцію въ чешскихъ ученыхъ кругахъ, которые должны были,
собственно, продолжать дѣло Лозерта, т.-е., изучая чешскіе
трактаты Гуса и всю вообще послѣдующую гуситскую литера-
туру, какъ чешскую, такъ и .латинскую, уяснить себѣ степень
распространенія и вліянія виклифизма на гуситскую идеологію
въ ея цѣломъ.
Мы видимъ, какъ чешскіе изслѣдователи вмѣсто этого или
старались ослабить значеніе и того, что было вѣрнаго въ резуль-
татахъ разысканій Лозерта, или вообще обходили въ своихъ ра-
ботахъ но гуситетву вопросъ объ элементахъ виклифияма въ
— 14 —
немъ. Только проф. Голль, во 2-мъ вын. своихъ „(^иеііеп іикі
СпІсгзисЬ.", собственно еще раиыпе Лозерта остановившійся —
правда, въ общихъ чертахъ — на виклифистскихъ вліяніяхъ въ
исторіи гуситства, не поддался господствовавшему теченію; подъ
его вліяніемъ, не смотря на общую антипатію къ путямъ Ло-
зерта, въ чешской научной литературѣ не совсѣмъ замерло изу-
ченіе виклифизма въ составѣ гуситства (см. ниже о работахъ
гг. Крофты и Свободы о Хельчицкомъ; кстати будетъ указать
здѣсь и на недавнія статьи объ отношеніяхъ Гуса къ Виклифу
гг. Чернаго и Фляйшганса, не безъ полемики другъ съ другомъ,
на разысканія Фляйшгансомъ чешскихъ переводовъ изъ Виклифа
и т. п.).
Но, вообще говоря, большую часть работы въ этомъ направленіи
предстоитъ еще сдѣлать. Къ счастью, положеніе дѣла, условія ра-
боты, здѣсь сравнительно благопріятны: въ то время какъ, напри-
мѣръ, произведенія вальденской литературы все-таки очень скудны
для разъясненія генезиса гуситства (и въ виду ихъ стараго
истребленія церковной инквизиціей и въ виду, думается, изна-
чальной ихъ скудости и замѣны устной пропагандой), для рас-
крытія виклифистскихъ вліяній на гуситство мы располагаемъ
нынѣ громаднымъ по размѣрамъ и превосходнымъ по выполненію
изданіемъ „ХѴісІіГ 8осіеІу“: я\Ѵік1іГз Ьаііп \Ѵогкз“. Хотя изданіе
это все еще не окончено, но среди болѣе чѣмъ 20 тт. его уже
появились всѣ наиболѣе распространявшіяся въ Чехіи сочиненія
Виклифа, не только „Бе ессіезіа", яВе еисііагізііа", „Зегшопез"
(разныя), но — за послѣдніе годы — и „Ве йіѵіпо сіоіпіпіо", и
„Ве сіѵііі (1отіпіо“, и „Ве ѵегііаЬе 8асгае 8сгірЬигае“. Особенно
слѣдуетъ привѣтствовать появленіе въ печати трактатовъ о
„(1отіпіипі“, важныхъ для пониманія соціально-политическихъ
ученій Виклифа (здѣсь наиболѣе ярко сказывается вся сила по-
лета ума Виклифа сравпительпо съ М. Лютеромъ), бросающихъ
новый свѣтъ и на соціально-политическія теоріи гуситства.
Соціально-политическія ученія Виклифа, такъ отчетливо изло-
женныя въ названныхъ выше трактатахъ его, особенно въ „І)ѳ
сіѵііі (іошіпіо“, къ сожалѣнію, еще недостаточно обслѣдованы въ
спеціальной литературѣ. Такія работы, какъ ЕіігзЬепаи: „Лоѣ.
ЛѴісІіГз ЬеЬге ѵон <1ег ЕіпІЬеіІшщ (Іег Кігсѣе ипй ѵон <!ег 81еІ-
іипд (Іег ѵѵеіііісііеп (1е\ѵа1Ь“ или Неіне: „ѴѴісІіГз Ьеііге ѵош СііЬег-
ЬеиіЬз", являются всего лишь проспектами будущихъ работъ.
Да и вообще, масса изданнаго и имѣющаго еще быть изданнымъ
— 15 —
матеріала, дѣлая теперь значительно устарѣлой прекрасную въ
свое время 2 тт. работу Ьесіііег’а: Я<Г. ѵ. ѴѴікІіГ шісі (ііе Ѵогде-
зскісІіЪе <1ег Ііеіогпіагіоп* (1873 г.; англ. пер. 1-й въ 1873 г., 2-й —
въ 1881 г.), въ то же время препятствуетъ скорому появленію
соотвѣтствующей по достоинствамъ замѣны только-что назван-
наго общаго труда. Это обстоятельство не безвредно для спе-
ціальныхъ изысканій отраженія виклифизма въ гуситствѣ.
Мы пытались намѣтить тѣ требованія, которымъ должна удо-
влетворять будущая общая исторія гуситской мысли, указать
основныя черты ея содержанія; мы показаніи тѣ пути, по кото-
рымъ слѣдуетъ идти для достиженія цѣли, и отдали отчетъ какъ
въ пройденной уже наукой части этого пути, такъ и въ той,
которую еще нужно совершить. Послѣдняя часть столь велика,
что не по силамъ для отдѣльнаго изслѣдователя, интересующа*
гося исторіей гуситской мысли. Такому изслѣдователю пока ничего
не остается, какъ попытаться сдѣлать хотя одинъ новый шагъ,
если нельзя — нѣсколько, по намѣченному пути къ конечной
цѣли научной работы.
Такой шагъ мы хотимъ сдѣлать въ предлагаемомъ изслѣдо-
ваніи объ одномъ изъ представителей гуситской мысли, Петрѣ
Хельчицкомъ. Монографія о такомъ, хотя-бы и одномъ только,
представителѣ гуситской мысли, имѣетъ, кажется, не маловажное
значеніе въ дѣлѣ приближенія къ конечной цѣли,—общему очерку
исторіи гуситской идеологіи. Причина этого заключается въ харак-
терѣ личности и круга идей П. Хельчицкаго. Прежде всего отмѣ-
тимъ, что изучать его жизпь и дѣятельность это значить изучать
почти исключительно сферу мысли: Хельчицкій пе принималъ
активнаго участія въ гуситскомъ (внѣшнемъ) движеніи, его имени
мы почти совсѣмъ не встрѣчаемъ ни въ описаніи внѣшнихъ и вну-
треннихъ гуситскихъ войнъ, ни въ исторіи политическихъ согла-
шеній, соборовъ и диспутовъ. Хельчицкій почти не имѣетъ біо-
графіи въ принятомъ значеніи этого слова 1)« Это обстоятельство
имѣетъ, конечно, свои неудобства и для обслѣдованія исторіи
*) 12 лѣтъ тому назадъ въ статьѣ: „Очеркъ жизни п литературной дѣ-
ятельности П. Хельчицкаго" (Ж. М. Н. П.) мы собрали данныя (по по-
собіямъ я источникамъ) для біографіи II. Хельчицкаго; съ тѣхъ поръ
не появилось почти никакихъ новыхъ данныхъ для уясненія внѣшнихъ
судебъ П. Хельчицкаго; не удалось намъ обогатить біографію Хельчнц-
каі*о существенно новыми данными и въ холѣ предлагаемыхъ изслѣ-
дованій...
16 —
его души, исторіи его литературныхъ произведеній, его идей;
оно ставитъ затрудненія для распланировки матеріала въ моно-
графіи, посвященной Хельчицкому. Но здѣсь есть и своеобразное
преимущество для изслѣдователя идей: онъ не отвлекается въ
сторону быстро-текущихъ явленій внѣшняго бытія и сосредото-
чиваетъ все вниманіе на жизни идей и жизни для идей...
Но что особенно важно, такъ это исключительное положеніе
личности Хѳльчицкаго и его теорій во всей исторіи гуситства. Хель-
чицкій— это одинъ изъ самыхъ выдающихся чеховъ, извѣст-
ныхъ исторіи, въ его лицѣ чешскій народъ дѣйствительно внесъ
нѣчто цѣпное въ исторію человѣчества и его мысли—и мы мо-
жемъ повторить о Хельчицкомъ слова автора предисловія къ
изданію (XVI в.) одного изъ сочиненій Хельчицкаго („8іѳі ѵіегу“):
„Кто будетъ часто читать эту книгу и заглядывать въ нее, тотъ
долженъ будетъ сказать, что всемогущій Господь Богъ благово-
лилъ не забыть предковъ нашихъ, а вложить въ нихъ Своего
Св. Духа, наполнить ихъ этимъ духомъ, чтобы оставить потом-
ству память о порученныхъ имъ дарахъ Божіихъ* *)• Спеціально
въ исторіи гуситской мысли Хельчицкій представляетъ собой наи-
болѣе интересное теченіе, воспринявшее изъ окружающей идей-
ной среды всѣ наиболѣе положительные, жизнеспособные элементы
и подвергнувшее критикѣ и отрицанію, отметавшее элементы бо-
лѣзненные, слабые. Около системы идей Хельчицкаго легко мо-
жетъ бытъ конструировано остальное гуситское міровоззрѣніе. Въ
смыслѣ живой, развивавшейся системы идей, направленіе Хель-
чицкаго охватываетъ собою продолжительный періодъ. Если со-
образить, что, съ одной стороны, первыя идейныя переживанія
реформаціоннаго характера у Хельчицкаго связапы съ рели-
гіознымъ движеніемъ, исходившимъ отъ проповѣдниковъ церкви
св. Николая въ Старомъ Мѣстѣ пражскомъ, т.-е. съ проповѣдью
(и трактатами, главнымъ образомъ, погибшими чешскими), если
пе Матвѣя Парижскаго, то его учениковъ, что, съ другой сто-
роны, дѣло кружка бр. Григорія, зародыша Братской Общины,
совершилось подъ громаднымъ вліяніемъ личности и сочиненій
Хельчицкаго на этотъ кружокъ—если, говоримъ мы, сообразить
все это, то обнаружится, что Хельчицкій и своей жизнью и сво-
имъ ученіемъ непосредственно связываетъ все гуситство—отъ
лучшихъ проявленій „гуситства до Гуса" до послѣдняго от-
*) Сборн. II Отд. Лк. И., ГА*, 1.
17 —
прыска гуситства, „Общины Чешскихъ братьевъ". Если около
сер. 1430-хъ годовъ ужо опредѣлилась гибель лѣваго крыла гу-
ситства—таборитства, если въ 1440—1450-хъ годахъ наступаетъ
„начало конца" и праваго гуситскаго крыла, „калишництва", а
вмѣстѣ съ тѣмъ, какъ-будто, конецъ и всего гуситскаго движенія,
то, именно, благодаря Хельчицкому, передавшему свое духовное
наслѣдіе Братской Общипѣ, гуситство все-же не сходитъ еще со
сцены жпзни на страницы исторіи, а живетъ рядъ десятилѣтій въ
довольно чистомъ видѣ, переживаетъ и XVI вѣкъ, пе слишкомъ
деформируясь подъ мощными вліяніями реформаціи XVI вѣка.
Благодаря Хельчицкому, гуситство въ „братскихъ" формахъ еще
па рубежѣ XVI—XVII вв. даетъ послѣдній бой католической ре-
акціи Габсбурговъ и умираетъ только на Бѣлой горѣ (1620 г.).
Работа о Хельчицкомъ, какъ важная страница по исторіи
гуситской мысли, должна удовлетворять тѣмъ же требованіямъ,
которыя установлены нами выше для будущаго общаго труда по
исторіи гуситской мысли.
Опа должна быть полной регистраціей всѣхъ идей Хельчиц-
каго, чтд неразрывно связано съ установленіемъ всей литератур-
ной производительности Хельчицкаго.
Она должна представлять совокупность идей Хельчицкаго въ
ихъ развитіи въ предѣлахъ его жизни, что неразрывно съ фик-
саціей его литературныхъ произведеній къ опредѣленнымъ хро-
нологическимъ моментамъ, къ извѣстнымъ событіямъ въ личной
жизни ихъ автора и въ судьбахъ гуситства.
Она должна дать анализъ идей Хельчицкаго, объяснить ихъ
происхожденіе. Здѣсь должны быть отдѣлены идеи, выросшія изъ
условій реальной чешской жизни, отъ идей возникшихъ на почвѣ
литературныхъ вліяній. Далѣе, необходимо въ области этихъ
вліяній выдѣлить то, чтд идетъ къ Хельчицкому отъ предшест-
венниковъ гуситства, чтд взято имъ у Гуса и гуситовъ, чтд, на-
конецъ, заимствовано имъ у Виклифа и вальденцевъ (непосіюд-
венно или черезъ кого-нибудь другого). Наконецъ, въ интересахъ
полноты изслѣдованія слѣдуетъ прослѣдить всѣ вліянія, оказан-
ныя Хельчицкимъ на наличныя при его жизни и па послѣдующія
теченія гуситской мысли, па отдѣльныхъ ихъ представителей.
Приступая кт» работѣ надъ Хельчицкимъ, отчасти и переживая
процессъ этой работы, мы предавались надеждѣ сразу же подста-
вить такой общій, цѣлостный трудъ. Эта надежда питалась, между
прочимъ, извѣстной подготовительной работой —изданіями иро-
2
— 18 —
изведеній Хельчицкаго и рядомъ монографическихъ изслѣдо-
ваній о Хельчицкомъ.
Освоеніе этой наличной литературы, знакомство съ состоя-
ніемъ изученій исторіи гуситской идеологіи (разъяснено выше),
наконецъ, самостоятельная научная работа надъ Хельчицкимъ и
вообще гуснтствомъ—все это привело насъ, однако, пока къ
инымъ результатамъ сравнительно съ первоначально поставлен-
ной цѣлью, къ результатамъ, имѣющимъ предварительный харак-
теръ—привело къ предлагаемымъ вниманію читателя „Этюдамъ
о II. Хельчицкомъ и его времени". Чтобы понять такіе именно
результаты, чтобы понять характеръ и значеніе отдѣльныхъ
„этюдовъ*, пеобходимо дать себѣ отчетъ въ ходѣ пзучепій Хель-
чицкаго, пе входя въ излишнія подробности.
Возрождавшійся на рубежѣ ХѴШ и XIX вв. чешскій народъ
и его историческая наука располагали крайне слабой традиціей
о Хельчицкомъ изъ эпохи католической реакціи.
Первые опыты по изслѣдованію Хельчицкаію въ той ранней чеш-
ской научной исторической литературѣ, представителями которой
являются I. Добровскій и I. Юнгманъ, еще вполнѣ обусловлены жал-
кими остатками исторической традиціи о Хельчицкомъ, въ като-
лическомъ ея видѣ. Добровскій въ „Исторіи чешскаго языка и ли-
тературы" говоритъ о Хельчицкомъ слѣдующее: „Самое извѣстное
его сочиненіе разбито на 40 главъ; онъ, какъ сапожникъ по ре-
меслу, назвалъ ихъ „Коруіа" (то-есть, сапожная колодка); поэтому
онъ былъ прозванъ своими противниками „ВоЩог коруіагпіп" *)>
То же самое повторяетъ и Юнгманъ зъ обоихъ изданіяхъ своей
„Исторіи чешской литературы" (1825—1849 гг.)2); липшее у него
противъ Добровскаго—это перечисленіе 8 сочиненій Хельчицкаго.
Въ половинѣ 50-хъ годовъ начинаются научныя изслѣдованія
о Хельчицкомъ. Къ изученію Хельчицкаго привлекаются два важ-
нѣйшіе источника: его собственныя сочиненія и акатолическая тра-
диція, извѣстія „чешскихъ братьевъ"; первое сдѣлалъ Фр. Палац-
кій, второе—II. ПІафарикъ.
□алацкій изучилъ по старопечатнымъ изданіямъ два важныя
сочиненія Хельчицкаго: „Розііііа" и „8іЬ’ ѵііу", которыя имѣлись
въ книгохранилищахъ Праги, ознакомился отчасти съ открытой
въ 1853 году Парижской рукописью сочиненій его и самъ изслѣ-
довалъ въ 1856 году Оломуцкую рукопись трактатовъ Хельчиц-
*) (ІсзсѣісЫс <1ег Ьоіішізсіісп ЗргасЬе ип<1 Ьііегаіиг, 2 изд., 229.
3) Нізіогіс Ііісгаіпгу безкё, изд. 1849, 569-
— 19 —
каго; хорошо онъ зналъ и рукописную „братскую" литературу,
имѣющую какое-либо отношеніе къ Хельчицкому. Обладая, такимъ
образомъ, уже нѣкоторыми первоисточниками, чешскій исторіо-
графъ далъ первый до нѣкоторой степени отвѣчающій паучпымъ
требованіямъ опытъ о Хельчицкомъ въ своихъ „Пёрну пагойп
ёезкёію" ') Палацкій высоко цѣнитъ Хельчицкаго: онъ считаетъ его
„писателемъ, который по самостоятельности духа, по оригиналь-
ности и продуктивности мысли и силѣ слога занялъ первое мѣсто
среди современныхъ ему соотечественниковъ н въ половинѣ XV вѣка
вообще долженъ быть упомянутъ прежде всѣхъ, тотчасъ послѣ мистра
Яна Гуса" (стр. 408). Изложивъ, со свойственною ему осторож-
ностью, несомнѣнныя біографическія данныя о Хельчицкомъ и пе
входя въ вопросъ о хронологическомъ размѣщеніи его сочиненій,
Палацкій приступаетъ къ изложеніе) ученія его. Вѣроученіе Хель-
чпцкаго оказывается пе характернымъ для его личности; его
сила—въ нравоученіи, какъ то же можно сказать и о М. Яновскомъ.
Изложеніе нравоученія Хельчицкаго ведется по сочиненію „О
зеітё а оЬгахн деуйп“ (въ Олом. рук.) и „8іі' ѵігу". По мнѣнію
Палацкаго, „мі. елью, которая прежде всего отличала систему Хель-
чицкаго и которая стала его собственностью, было рѣшительное
отрицаніе права войны, даже права смертной казни между хри-
стіанами" (стр. 418). За характеристикой слога Хельчицкаго,
какъ слога чисто новаго времени (стр. 420), слѣдуетъ критика
нравоученія Хельчицкаго, указывающая на невыполнимость этого
ученія въ жизни: „кто долженъ будетъ, терпѣть неправду, если
всѣ люди будутъ вести, себя но наставленіямъ Хельчицкаго, а
нигдѣ не будетъ насилія и преслѣдованія? Эти наставленія имѣ-
ютъ въ виду лишь меньшую часть человѣческаго общества, ибо
совокупность гонимыхъ за вѣру предполагаетъ совокупность го-
нителей, остающихся внѣ вѣры" (421 стр.). Это обстоятельство
и отразилось пагубно па судьбахъ „Общины братской"; къ изо-
браженію начатковъ ея подъ вліяціе,мъ Хельчицкаго и перехо-
дить Палацкій и этимъ копчаетъ свое разсужденіе. Палацкій
пользуется сочиненіями Хельчицкаго п для изображенія нравовъ
эпохи (па стр. 469—476 того же IV тома своей „Исторіи").
ПІафарикъ еще съ 1854 года началъ собирать матеріалы для
біографіи Хельчицкаго; но опи такъ и остались у него „іпетіиа
<1І8]есЬа“, хотя Гипдели утверждаетъ, что „ПІафарикъ прочелъ въ
„Воііін. (Зезѳіізсііай (іег ІѴіззепзсііайеп" нигдѣ не напечатанную
*) Изданіе 1857 года, стр. 407—425 1-ой части 4-го тома.
— 20 —
біографію Хельчицкаго" *)• Матеріалы Шафарика напечаталъ I. Иро-
чекъ; они состоятъ изъ нѣсколькихъ экскурсовъ по частнымъ во-
просамъ біографіи Хельчицкаго, изъ краткаго внѣшняго обзора ого
сочиненій и приложенійа). Вотъ въ этихъ-то приложеніяхъ и за-
ключается цѣнность матеріаловъ: Шафарикъ собралъ все, что со-
хранилось о Хельчицкомъ въ сочиненіяхъ „братьевъ" и католи-
ковъ, и привелъ въ текстуальномъ изложеніи (21 извѣстіе); здѣсь
же напечатано одно сочиненіе Хельчицкаго: „Рзапі (Іѵста кпейіт".
Въ томъ же 1857 году, къ которому относится появленіе
труда Палацкаго о Хельчицкомъ, вышло въ свѣтъ сочиненіе Гип-
дели: „СезсНісііІе <1ет ВоѣтізсНѳн ВгіЫег"; въ т. I авторъ коснулся
и Петра Хельчицкаго, поскольку этотъ послѣдній повліялъ па
образованіе „Общины". По изложеніе Гиндели, сравнительно съ
Палацкимъ, слабѣе и но фактическому содержанію и по освѣщенію
его. Онъ даетъ намъ краткія біографическія свѣдѣнія о Хельчиц-
комъ и, упоминая лишь о трехъ его сочиненіяхъ* 3), излагаетъ ученіе
Хельчицкаго. Онъ усматриваетъ въ Хельчицкомъ чувство глубокой
ненависти кч. чешскому дворянству и духовенству; „сочиненія
Хельчицкаго оказываются точнымъ изображеніемъ всего этого на-
строенія п его логическимъ развитіемъ"4). Соціологическія по-
строенія Хельчицкаго—„еіпе ипігенпіііісііе, пісЬЬ еЬеп ЪезаиЬегпсІе
ТИеогіе", которая и могла зародиться лишь „въ мозгу уединен-
наго мыслителя". „Кто могъ бы ожидать,—спрашиваетъ Гинделп,—
что она найдетъ друзей и исповѣдниковъ"? (стр. 15). Объясняетъ
онъ это слѣдующимъ образомъ. „Относительно всѣхъ сектантовъ
можно доказать, что на ихъ вѣроученіи или нравоученіи удиви-
тельнымъ образомъ отражаются вліянія времени, къ которымъ опи
или приспособляются или съ которыми борются. Сила меча болѣе,
чѣмъ въ теченіе 30-ти лѣтъ господствовала въ Чехіи, и, благодаря
ей, различныя религіозныя партіи получали или сохраняли свое
бытіе. Всѣ одинаково страдали отъ нея. Но теперь всѣ появившіеся
новаторы... пе могли ожидать благосклонныхъ отношеній со сто-
роны этой желѣзной силы; они начали смотрѣть на нее, или во-
обще на свѣтскую власть, какъ па противоположную не только
имъ, но и какъ па абсолютно враждебную христіанскому разви-
*) Оіікісіу: „ОезсЫсЫс <1сг ВбЬтізсІіеп Вгйбег", 1857, 1, 489.
а) С. С. М-, 1874, 91—109.
3) На стр. 489—490 своего труда Гинделп даетъ списокъ всѣхъ извѣст
пыхъ ому сочиненій Хельчицкаго.
*) ІЬісі, 14.
— 21
тію... Петръ Хельчицкій какъ въ своемъ собственномъ развитіи,
такъ и въ томъ вліяніи, какое оказывалъ оиъ на другихъ, даетъ
доказательство въ пользу выставленнаго нами утвержденія" (Гии-
дели забываетъ или не знаетъ, что Хельчицкій отрицалъ силу
меча еще въ 1420 году) *)• Таковы взгляды Гиндели.
На основаніи трудовъ Палацкаго и Гиндели тракту ютъ о Хель-
чицкомъ Вегпкагсі Схепѵепка въ своей „везсііісіііе <1ег Еѵаіщеіізсііеп
Кігсйе іп Вбінпеп"* 3) и боШіагіі ЬесЫег вь сочиненіи: „Іоііапп ѵоп
ІѴісІіГ иші <1іе ѴогцезсІгісМе <1ег КеГогніаЬіоп" 3); ничего новаго эти
авторы не даютъ, лишь Лехлеръ указываетъ на зависимость Хель-
чицкаго отъ Викли<|>а въ ученіи о таинствѣ евхаристіи.
Въ 1875 г. I. Иречекъ издалъ свою „ПпкоѵёГ к (Іі'ііпат Іііе-
гаііігу сезкё (Іо копсе ХѴШ ѵски", пъ которой помѣщена и статья
о Хельчицкомъ4). Здѣсь мы находимъ біографію Хельчицкаго и
списокъ его сочиненій. Въ біографію Иречекъ внесъ лишь тѣ
факты жизни и литературной дѣятельности Хельчицкаго, которые
могутъ быть подтверждены несомнѣнными данными источниковъ.
Никакихъ гипотезъ, безъ которыхъ не можетъ обойтись изслѣ-
дователь Хельчицкаго, Иречекъ не дастъ; общаго фона эпохи тоже
нѣтъ: этимъ, можетъ быть, обусловливается и то, что изъ біогра-
фіи Иречека пе выносишь сколько-нибудь живого образа Хель-
чицкаго, тѣмъ болѣе, что Иречекъ вовсе не излагаетъ и ученія его.
Въ 1875 году мы встрѣчаемся съ новою попыткою войти въ
болѣе внимательное изученіе Хельчицкаго: мы разумѣемъ трудъ
Ферд. Шульца: „Реіг Сѣеісіску" 5). Шульцъ, но довольно вѣрному
признанію слѣдующаго изслѣдователя Я. Голля, сдѣлалъ такъ много
для выясненія темныхъ пунктовъ біографіи Хельчицкаго, что едва
ли удается коыу-иибудь сказать что-нибудь существенно новое
послѣ него: возможны лишь перестановки нѣкоторыхъ хронологиче-
скихъ датъ и кой-какія новыя мелочи. Новую и пріятную сторону
въ трудѣ Шульца составляетъ изображеніе той обстановки, при
которой имѣли мѣсто тѣ или другія событія въ жизни Хельчицкаго.
Впервыс появленіе почти всѣхъ сочиненій Хельчицкаго пріурочи-
вается къ опредѣленному времени, показывается связь содержа-
нія каждаго сочиненія съ соціально-политическими условіями мо-
мента и съ разповидностями гуситскаго ученія (все это занимаетъ
’) ІЫН-, 12—13.
-•) В. II, 1870, 6-14.
3) В. II. 1873, 504-5С6-
4) стр. 285-292.
4) Овѵеіа, 1875, №№ 1—6.
— 22 —
до 36 печатныхъ страницъ). На слѣдующихъ 28 стр. Шульцъ
пытается дать общій очеркъ ученія Хельчицкаго, но этотъ отдѣлъ
его труда довольно слабъ. Шульцъ осуществляетъ эту задачу слиш-
комъ примитивнымъ образомъ. Опъ беретъ рядъ рубрикъ и по-
мѣщаетъ подъ ними выписки изъ разныхъ сочиненій Хельчиц-
каго. Вотъ эти рубрики: Христосъ и вѣра въ Него; пользованіе
разумомъ въ дѣлахъ вѣры; внѣшнее служеніе Богу; въ чемъ не заклю-
чается спасеніе? въ чемъ оно состоитъ? священники говорятъ, что
они — источникъ спасенія; папа — главный источникъ спасенія;
папа — антихристъ; папство исказилось главнымъ образомъ при
императорѣ Константинѣ; власть духовная и свѣтская; святокупство
(симонія); испорченность священниковъ; поборы ихъ съ народа;
чистилище и поминовеніе умершихъ, призываніе святыхъ и т. д.
Рубрики эти не связаны одна съ другою, такъ что въ изложеніи
не оказывается и внѣшней системы, пе говоря уже о внут-
ренней. Христоматическіе отрывки изъ Хельчицкаго въ изложе-
ніи Шульца пе могутъ служить даже матеріаломъ для научнаго
изложенія ученія Хельчицкаго, такъ какъ авторъ не указываетъ,
изъ какихъ именно сочиненій онъ черпаетъ, и такъ какъ пе со-
блюдена пропорція между существеннымъ и несущественнымъ для
Хельчицкаго. Въ заключеніи Шульцъ предлагаетъ свой общій
взглядъ на личность Хельчицкаго, на роль его въ гуситскомъ дви-
женіи и значеніе для современности. „Петръ, говорить Шульцъ,—
былъ христіанскимъ моралистомъ**. „Благодаря этому главному
своему свойству, онъ тѣснѣйшимъ образомъ примыкаетъ къ чеш-
скимъ реформаторамъ, своимъ предшественникамъ: Штатному, Ми-
личу и Гусу44. „Хельчицкій совершенно сбросилъ съ себя тѣ
духовныя нуты, которыя связывали еще и Гуса, и какъ само-
стоятельно и оригинально писалъ, такъ и мыслилъ44 '). Шульцъ
далекъ отъ того, чтобы детально изслѣдовать вопросъ о влія-
ніи па него предшественниковъ и современниковъ, особенно Вик-
лифа; вліяніе послѣдняго онъ даже рѣшительно отрицаетъ3).
Авторъ такъ высоко ставитъ Хельчицкаго, что заявляетъ: «Духов-
ное направленіе и жизненныя потребности культуры въ XIX вѣкѣ
уже на нѣсколько ступеней выше, чѣмъ они были 4 вѣка назадъ!
но изъ сочиненій Петра Хельчицкаго на насъ вѣетъ силой и
свѣжестью современныхъ идей"; 8Постиллаа и 2-я часть „Сѣти
вѣры” и теперь нашли бы (много) иныхъ читателей, кромѣ фило- * *)
») Озѵсіа, 1875, № 6, 455.
*) іЬіг!., 456.
— 23 —
логовъ и историковъ14 х). И, мажетъ быть, Шульцъ правъ въ этомъ
своемъ заявленіи, хотя Голль упрекаетъ его за то, что у него
„(Іеп І(1ееп СЬеІсіску’з тііппіег еіп дегаЛегл тоЛегпез Сгергадѳ
&едеЬеп \ѵіг<1и 2), отъ чего предостерегаетъ читателей Хельчиц-
каго, вслѣдъ за Голлемъ, и Ягичъ, соиздатель „Сѣти вѣрыи 3 * *).
ІІроф. Ярославъ Голль въ двухъ трудахъ: „Реіг Сѣеіёіску а
врізу ]ё1іо“ *) и яРеІег ОЬеІсіску пай зеіпе Ьеііге*3) сдѣлалъ очень
много для изученія Хельчицкаго. Первый трудъ представляетъ изъ
себя біографію Хельчицкаго, написанную на основаніи всего отно-
сящагося сюда матеріала и на основаніи трудовъ предшественни-
ковъ. Жизнь и дѣятельность Хельчицкаго представлены въ связи—
хотя и бѣгло—съ главнѣйшими политическими и умственными тече-
ніями того времени (вопросъ о правѣ войны и споры объ евхари-
стіи). Особенную заслугу Голля составляетъ то, что оыъ дѣлаетъ по-
пытку установить число и отношеніе другъ къ другу трактатовъ
Хельчицкаго и отнести ихъ къ опредѣленнымъ хронологическимъ
пунктамъ. Въ заключеніе своей работы онъ коротко излагаетъ
сущность воззрѣній Хельчицкаго и общее положеніе Хельчицкаго
въ гуситскомъ движеніи: „Хѳльчицкій занимаетъ самостоятельное
мѣсто въ гуситскомъ движеніи, упрекая пражскихъ магистровъ
(подобоевъ) за то, что онн ни въ чемъ существенномъ пе отдѣ-
лились отъ церкви и ея порчи, таборитовъ — за то, что они пе
привели къ истинно-христіанской жизни порученный имъ народъ,
обѣ стороны—за го, что они допустили и провозгласили нехри-
стіанскіе бои за правду Божію, религіозную войну0 6). Второй
трудъ Голля въ первой своей части представляетъ изъ себя по-
втореніе его перваго сочиненія. Второй отдѣлъ далъ самое пол-
ное до тѣхъ поръ систематическое изложеніе ученія Хельчиц-
каго, хотя уже самъ авторъ опасается, что пего попытка не удо-
влетворитъ богословски-образованпыхъ читателей, а въ другихъ
не возбудитъ настоящаго интереса къ ученію, возникшему въ го-
ловѣ мыслителя и умствователя, который, живя въ вѣкъ гума-
низма, не подчинялся, правда, великимъ авторитетамъ средне-
*) іЬій., 453.
*) Л. ОоІІ: „(іиеііеп шиі ПпіегзисЪ.", II, 5, прим. 1.
3) Сборн. Отд. рус. языка и словесн. Импер. Акад. Наукъ, т. ЬѴ,
1893, XXXIV.
«) <5. С. М., 1381, 3-37.
’) фиоііеп иші Ппіегзисіі., II, 1882.
й) С. С. М„ 1881, 37.
— 24 —
вѣковья, однако но всему своему существу принадлежалъ этому
средневѣковью” ‘)- Наконецъ, въ третьемъ отдѣлѣ Голль пытается
рѣшить попроси: „Какое мѣсто занимаетъ Петръ Хельчицкій въ
духовномъ движеніи XV столѣтія? Что — его собственность, что
оиъ заимствовалъ у другихъ, и откуда это возникло?" Какъ же
рѣшаетъ онъ эти вопросы? Но его мнѣнію, „образъ Хельчиц-
каго не выходитъ изъ рамокъ гуситскаго движеніи" э); съ этой
точки зрѣнія онъ и указываетъ на то вліяніе, которое имѣли на
Хельчицкаго Янъ ІІротива, Виклнфъ н вальдеіщы, однако, въ
чертахъ общихъ, не входя въ подробности совпаденія мыслей и
выраженій. Къ изслѣдованію о Хельчицкомъ ирисоедипены нѣ-
которые матеріалы: 1) Къ вопросу объ оправданіи войны, 2) Къ
исторіи хиліастическихъ мечтаній, 3) Къ таборитскому ученію
объ евхаристіи и 4) Извлеченія изъ нѣкоторыхъ сочиненій Петра
Хельчицкаго, а именно: 1) Керіік уе^сп Місоіапз ѵоп Ріідгаіи,
2) Егкіагшщ йег Раздіоп Сіігізіі пасѣ <1ѳт Еѵапдеііит Іоіі., 3) Ѵоп
<1еп Засгатепіеп, 4) Керіік де^еп Покусана.
Работы проф. Я. Голля стали исходнымъ пунктомъ для послѣ-
дующаго изученія Хельчицкаго.
Это изученіе пошло по двумъ путямъ.
Прежде всего, ученые работники старались дать себѣ полный
отчетъ въ литературномъ наслѣдіи Хельчицкаго, окончательно
установить всѣ произведенія его и путемъ напечатанія сдѣлать
нхъ доступными для изслѣдованія.
Уже въ годъ выхода работы Я. Голля: „Р. СЬеісіску нші
зеіне І.еЬге“ гг. Патера и Анненковъ напечатали сообщеніе о
произведеніяхъ Хельчицкаго, находящихся въ Сой. 32 Пражской
Митрополичьей библіотеки, сопровождая свое сообщеніе выпи-
сками изъ текстовъ рукописи и приводя извѣстные доводы въ
пользу нринадлѳжности нѣкоторыхъ трактатовъ или фрагментовъ
ихъ именно П. Хельчицкому („О поѵе паіехепёпі гикорізе зрівй
Р. Сііеісіскёію", С. С. М. 1882,270 — 288).
Въ 1885 г. тотъ же Ю. С. Анненковъ далъ описаніе такъ
называемой Парижской (въ Національной библіотекѣ) рукописи
трактатовъ Хельчицкаго и извлеченія изъ нихъ („Ѵурізку з Рагіі-
зкёію гнкорізп зрізй 8(лЬпё1ю а Сііеісіскёію", С. С. М., 1885,
394—402), дополняя прежнія сообщенія о рукописи этой: ПІафа-
рика (С. С. М., 1842, 453—454), Палацкаго („ЗіЬ/.шщзЬепсІііе"
’) <2ие)І. шмі Ѵпіегз., II, 22.
’) іЬі<1., 31.
— 25 —
Вѣііск. Акад. Наукъ, XI, 1853, къ „ВегісЫ ап йіе акай. Соішпіззіоп**,
291—292) и іезуита Мартынова (Ьез шанпзсгііз зіаѵез сіе ЬіЫіо-
Ікёцие ішрегіаіе сіе Рагіз, 1858, 103 —105, съ факсимиле).
Въ 1890-хъ годахъ появляются первыя изданія сочиненій
Хельчицкаго.
Въ 1891 —1892 гг. Пражское (евангелическое) общество
„Сошешит** издаетъ въ своей коллекціи „Сотепіині“, выи. II—ПІ,
подъ редакціей др. I. Караска, всѣ трактаты Оломуцкой руко-
писи сочиненій Хельчицкаго, кромѣ „Нерііка ргоіі МікиІАзі Ьізк.
ТаЬогзкёши*1, т.-е.: „Кес а гргаѵа о Іёіе Воійп“, „О зеішё а оЬгаге
)с]іт“, „Йес о гакіафи гакопгі 1і(ізкусЬ“, „О осізісі* (1 вын.); .Вес
зѵ. Раѵіа о зіагёт сіоѵёки44, „Кес па ііѵасаіои карііоіи зѵ. Маіоизе:
О (ІёІпісісЬ па ѵіпісі Рапё“ и „Ѵукіаіі па разуі зѵ. Лапа*1 (2 вын.);
оба выпуска „Соіпепіиш’а** снабжены небольшими введеніями ре-
дактора о самой рукописи и о содержащихся въ ией трактатахъ.
Въ 1892 г. „Пгихзіѵо сезкоЬгаІгзкё41 въ Прагѣ издало по ста-
ропечатному изданію XVI в. 1-ю часть „Розііііа44—иначе „Кпіііа
ѵукіасійѵ зразііеіІІпусЬ па сіепі пёсіеіпі сеІёЬо гоки“ —• II. Хель-
чицкаго, послѣ того какъ она напечатана была въ 1890 г. въ
видѣ приложенія къ періодическому изданію .Сезку Вгаіг“.
Изданіе это, подъ редакціей г. Кошута, очень неисправное, съ
пропусками цѣлыхъ строка,, пе представляя собой копіи изда-
ній XVI в., однако и не модернизируетъ сполна этихъ изданій.
Въ 1893 г. Отдѣленіе русскаго языка о словесности Импера-
торской Академіи Наукъ въ С.-Петербургѣ издало въ „Сборникѣ",
т. ЬѴ| подъ ред. ак. Ягича и д-ра Караска—послѣ смерти г. Ан-
ненкова, начавшаго редакцію — одно изъ важнѣйшихъ произве-
деній Хельчицкаго: „8іГ ѵігу“ (но старопечатному изданію 1521 г.,
экземпляры котораго имѣются въ библіотекахъ: Пражскаго Уни-
верситета и кн. Лобковица въ Прагѣ) и „Нерііка ргоіі Мікиіазі
Ьізк. ТаЬогзкёши44 (по Оломуцкой рукописи). Изданію предпо-
слано „введеніе14 (I — Ы стр.), гдѣ редакторы сообщаютъ свѣдѣ-
нія о самомъ Хельчицкомъ, его сочиненіяхъ, даютъ оцѣнку дѣя-
тельности и сочиненій Хельчицкаго и, наконецъ, разсказываютъ
исторію предлагаемаго ими изданія (между прочимъ, описывается
Оломуцкая рукопись).
Въ 1898 г. д-ръ К. Черный (К. Сегпу) напечаталъ въ журв.
„Еізіу йіоіоціскё14 (.КіазоЬгапі ро пікорізісіі14, стр. 259—280,
384—404 и 453—478) трактаты II. Хельчицкаго, находящіеся
въ такъ называемой Парижской рукописи, т.-е.: 1) Нерііка ргоіі
— 26 -
Покусапоѵі, 2) „Еізі" неизвѣстному священнику и 3) .Ьізі ке
кпехі МікпШоѵі"; изданіе, представляющее собой копію руко-
писи, предварено маленькимъ предисловіемъ проф. Я. Гебауэра и
д-ра К. Чернаго объ исторіи изученія рукописи и ея внѣшнемъ видѣ.
Въ 1900 —1903 гг. общество „Сошепіиш" (вып. XIV и XVI)
издало, подъ ред. д-ра Сметанки, полный текста. „Рояііііа СйеІ-
сіскёію* (ч.ч. 1 и 2), на основѣ двухъ старопечатныхъ изданій
XVI в., 1522 и 1532 гг., при чемъ основной текстъ является
воспроизведеніемъ изданія 1522 г., при измѣненіи, однако, интер-
пункціи и разрѣшеніи большей части сокращеній, съ варіантами
(подъ строкой) изъ изд. 1532 г.; при 2-мъ томѣ изданія имѣется не-
большое „введеніе*, гдѣ д-ръ Сметанка говорить о „РозЫПа", какъ
литературномъ памятникѣ, сравнительно съ другими чешскими
„Пост налами" XV в., особенно, съ „Костиллой" Гуса.
Въ 1904 г. въ ЬХХѴІІ т. „Сборника II Отд. С.-Петербургской
Академіи Наукъ" былъ изданъ, подъ редакціей автора предлагае-
мыхъ этюдовъ, трактатъ 11. Хельчицкаго изъ Сой. Б. 82 Пражской
Капитульной библіотеки: ПО ігодіего іііііі".
Наконецъ, въ 1907 г. д-ръ Мііііег сообщилъ (С. С. Н., 1907,
163—171) свѣдѣнія о рукописи (XV в.) Нюрнбергской городской
библіотеки, гдѣ содержится текстъ части „Розііііа" II. Хельчицкаго.
Этотъ текстъ, хотя и не полный, равный приблизительно лишь
первой ‘/* печатнаго текста (522 стр., ін 4°, рукописи соотвѣт-
ствуютъ 237 стр. I т. изданія д-ра Сметанки), важенъ тѣмъ, что
даетъ гораздо болѣе распространенную, чѣмъ доселѣ извѣстная,
редакцію „Розііііа", гдѣ сохранились и сравнительно обильные
намеки на современность и болѣе опредѣленныя, часто болѣе
рѣзкія формулировки взглядовъ Хельчицкаго, пропущенные или
сглаженные въ изданіяхъ XVI вѣка. Кромѣ того, въ рукописи
имѣется неполный текстъ толкованія Хельчицкаго па Евапг.
Іоанна, I, 1—14 (пасхальное чтеніе), извѣстный по рук. ХѴП. I).
40 Пражской Университетской библіотеки.
Не смотря па всѣ эти изданія сочиненій Хельчицкаго и свѣ-
дѣнія о рукописномъ ихъ „преданіи", мы все еще далеки отъ
наличности „Орега опшіа" Хельчицкаго.
Прежде всего, не всѣ сочиненія, дѣйствительно принадле-
жащія Хельчицкому, установлены, какъ таковыя: напримѣръ,
нѣкоторые трактаты Сой. Б. 82 Пражской Капитульной библіо-
теки, которые до сихъ поръ пе считались принадлежащими Хель-
чицкому, въ дѣйствительности придется приписать ему.
— 27 —
Далѣе, изъ опознанныхъ уже наукой сочиненій Хельчицкаго мно-
гія еще не изданы: таковы почти всѣ трактаты изъ Со<1. В. 82
Пражской Капитульной библіотеки, нѣкоторые—изъ Сой. В. 32
Пражской Митрополичьей библіотеки, изъ Сой. XVII. В. 40 Праж-
ской Университетской библіотеки и цроч.
Наконецъ, и то, чтд издано, нуждается въ переизданіи, ибо
пе вполнѣ удовлетворяетъ научнымъ требованіямъ. Пе говоря о
разнаго рода техническихъ недостаткахъ, о разнообразіи примѣ-
ненныхъ въ отдѣльныхъ случаяхъ пріемовъ изданія, приходится
особенно указать на необходимость сравнительнаго изученія руко-
писей, ибо нѣкоторыя произведенія Хельчицкаго извѣстны по
нѣсколькимъ рукописямъ (пли въ цѣломъ—нѣкоторые трактаты
Сой. В. 82 и Оломуцк. рук. или въ частяхъ—трактаты Парижск.
рук. и Сой. 32 Митрополичьей библіотеки). По здѣсь мы всту-
паемъ уже въ область изслѣдованій о Хельчицкомъ.
Обращаясь къ этой сторонѣ дѣла, мы должны нрѳжде всего
указать на отсутствіе новыхъ (послѣ Голля) строго научныхъ
общихъ трудовъ о Хельчицкомъ.
Такія работы, какъ „введеніе “ ак. Ягича къ изданію „81Т ѵігу“,
какъ „Очеркъ жизни и литературной дѣятельности И. Хельчицкаго“
автора настоящихъ строкъ (Журя. Мин. Пар. Просв., 1895 г.),
статья „₽. Сіюісіску*1 въ „Оііііѵ Зіоѵиік Ыапсі$“ (В. ХИ, 1897),
наконецъ, какъ глава IV — о Хельчицкомъ — въ „Верну сезкё
Іііегаіигу1* И- Влчка (1897), лишь въ нѣкоторой степени явля-
ются результатомъ самостоятельныхъ изслѣдованій, основываясь
въ главномъ на работахъ предшественниковъ, главнымъ образомъ,
проф. Я. І'олля. Ю. С. Анненковъ цѣлый рядъ лѣтъ работалъ надъ
Хельчицкпмъ, но преждевремсппая смерть лишила науку возмож-
ности получить тотъ новый общій трудъ о Хельчицкомъ, кото-
рый, невидимому, приготовлялъ Анненковъ.
Много занимался изученіемъ воззрѣній Хельчицкаго пробстъ
Вышеградскаго (около Праги) капитула д-ръ Ант. Ленцъ. Послѣ изда-
нія монографій по отдѣльнымъ вопросамъ теоріи Хельчицкаго и объ
отношеніи этой теоріи къ воззрѣніямъ гуситовъ и „предшественни-
ковъ гуситства1*, какъ-то: „Нсепі каіоііскё о АнЫкгізЬоѵі а нсепі
Р. Сііеісіскёію о кошяе** (ѴІазС, XII), „Р. Сііеісіскёію нсепі о зей-
іпеге зѵаЬозЙ а ротёг исепі ЬоІюЬо к Лани ѴікІіГоѵі** (1889),
„ѴхГуетпУ ротсг нсепі СЬеІсіскёІю, ЙейпоЬу сезкусЬ ВгаЬгі а
ТаЬогй к пансѳ Ѵаійепзк^сй, й. Ннзі а й. ѴікІИа** (1895) и нѣко-
торыхъ другихъ, менѣе значительныхъ, Ленцъ написалъ и общій
— 28 —
обзоръ міровоззрѣніи Хельчицкаго: п8оп8Іаѵа псепі Р. Сііеісіс-
кёкоа („ЗЬогпік Ьізіог. кгонхкііи, I). У д-ра Ленца было много
благопріятныхъ условій для того, чтобы оставить но себѣ проч-
ный слѣдъ въ изученіи Хельчицкаго. Такъ, онъ хорошо былъ зна-
комъ со всѣми — пе только напечатанными, по и находящимися
еще въ рукописи — сочиненіями Хельчицкаго, онъ зналъ хорошо
сочиненія Гуса и Виклифа, какъ это видно изъ его книгъ: я Псепі
М. ^па Нпзі* (1875) и „Зонзіаѵа нсепі М. Лапа ѴікІіГа па /а-
кіжіе ргашепйи (1898). Но д-ръ Ленцъ былъ ие историкъ, а ка-
толическій богословъ-полемистъ — и ото фатально отразилось па
результатѣ его работъ. Д-ръ Ленцъ не изслѣдовалъ ни жизнен-
ныхъ судебъ самого Хельчицкаго, ни его литературной дѣятель-
ности въ связи съ исторіей страны и народа. Такъ какъ онъ не
позаботился уяснить себѣ ходъ этой дѣятельности, то и система
идей Хельчицкаго является у него вылившейся какъ бы сразу,
безъ всякихъ слѣдовъ ея развитія, измѣненія. Къ этой системѣ
идей Хельчицкаго д-ръ Ленцъ относится пе какъ объективный
историкъ-изслѣдователь, а какъ католическій догматикъ-полемистъ:
идеи Хельчицкаго занимаютъ его постольку, поскольку онѣ рас-
ходились съ неподвижнымъ ученіемъ католической церкви, а
еще болѣе — со схоластической системой Ѳомы Аквината, по-
скольку онѣ были ересью. Ученія Хельчицкаго положены д-ромъ
Ленцомъ на Прокрустово ложе схоластической теоріи, не только
оцѣниваются съ точки зрѣнія несоотвѣтствія ихъ этой теоріи, по
и сгруппированы, расположены въ системѣ, принятой схоластикой
церковныхъ школъ нашихъ дней. При такомъ изложеніи пропа-
даетъ различіе между существеннымъ и несущественнымъ во
взглядахъ Хельчицкаго, стирается индивидуальное и историче-
ское своеобразіе личности и міровоззрѣнія его. Ученія Хельчиц-
каго, понимаемыя Ленцомъ, какъ и все вообще гуситство, въ
качествѣ ереси, погубившей чешскій народъ, нравственной заразы,
угрожающей этому народу и въ паши дни, не имѣютъ, но мнѣ-
нію Ленца, корней въ самой чешской жизни: они — инфекція
извнѣ, отрыжка иныхъ, чужеземныхъ ересей, виклифизма и валь-
денства, они — худшее, такое же, какъ и таборитство, проявленіе
этихъ ересей, которыми былъ затронутъ уже Янъ Гусъ. При такомъ
пониманіи, еще болѣе — настроеніи у д-ра Ленца не могло ока-
заться спокойствія и пристальнаго вниманія, необходимыхъ для
установленія деталей того воздѣйствія, которое было оказано на
Хельчицкаго и таборитствомъ, и впклифизмомъ, и вальдепствомъ.
— 29 —
Д-ръ Ленцъ склоненъ усматривать такое воздѣйствіе въ гораздо
большей степени, чѣмъ оно было въ дѣйствительности; онъ удо-
стовѣряетъ его часто малодоказательно, во слиткомъ общимъ
признакамъ, по малѣйшему подозрѣнію; такъ какъ передъ лицомъ
единой католической истины всѣ ереси одинаково злостны и ни-
чтожны, то онъ не даетъ себѣ труда строго различать отдѣль-
ныя вліянія и часто, противорѣча самъ себѣ, однѣ и тѣ же идеи
Хельчицкаго приписываетъ то однимъ, то другимъ вліяніямъ. Ко
всему этому присоединяется рѣзкій, часто переходящій въ брань,
тонъ отзывовъ о Хельчицкомъ, его идеяхъ и о тѣхъ людяхъ и
воззрѣніяхъ, которые вліяли на Хельчицкаго.
Переходимъ теперь къ остальной—небольшой—литературѣ о
Хельчицкомъ, появившейся послѣ выхода названныхъ выше тру-
довъ Я. Голля вплоть до нашихъ дней.
Почти ничего не сдѣлано но литературной исторіи Хельчицкаго.
Не обслѣдованы тексты отдѣльныхъ сочиненій, обычно припи-
сываемыхъ П. Хельчицкому, т.-е. не подняты и пе рѣшены во-
просы объ оригиналахъ и копіяхъ, о различіи редакцій (въ слу-
чаяхъ множественности текстовъ—цѣлыхъ или фрагментарныхъ—
того или другого трактата), о судьбахъ текстовъ и редакцій и т. п.
Не вырѣшены и обычно пе поставлены научно-критически вопросы
о подлинности того пли другого произведенія, объ ихъ отношеніи
другъ къ другу, о времени написанія и связи съ тѣмъ или инымъ
моментомъ въ жизни ихъ автора и въ ходѣ гуситскаго движенія.
Даже при изданіяхъ отдѣльныхъ сочиненій не произведено
работъ въ указанномъ направленіи. Исключеніе составляетъ „ТІо-
стилла“ Хельчицкаго, послѣднее изданіе которой сопровождалось,
какъ было уже упомянуто выше, пересмотромъ вопроса о вре-
мени ея написанія и нѣкоторыми изысканіями по исторіи ея
текста (печатнаго, ибо еще неизвѣстна была Нюрнбергская ру-
копись). Соображенія редактора изданія, д-ра Сметанки (при
II томѣ „Постиллы"), дали поводъ д-ру Фляйшгансу высказаться
о сравнительно позднемъ—въ 1441 г.—происхожденіи „Иостиллы*
(„О8ѵёІаа, 1905, 171—175) и о нѣкоторыхъ литературныхъ влія-
ніяхъ на нее. Надлежитъ еще всю эту работу продѣлать
надъ всѣми сочиненіями Хельчицкаго, какъ уже извѣстными
и болѣе или менѣе признанными, такъ и надъ тѣми, кото-
рыя, по паіиему мнѣнію, должны быть признаны за сочиненія
Хельчицкаго. Безъ строго научнаго установленія подлинности всѣхъ
сочиненій Хельчицкаго, нынѣ большей частью принимаемой на
— 30 —
вѣру, всякая систематизація цѣлаго комплекса идей Хельчицкаго
будетъ стоять на пескѣ; безъ опредѣленія времени написанія—
доселѣ приблизительно, слабо и спорно устанавливаемаго—всѣхъ
признанныхъ за подлинныя сочиненій Хельчицкаго ле возможно
понять жизнь и развитіе міросозерцанія Хельчицкаго.
Остальная литература о Хельчицкомъ посвящена выясненію
генезиса идей Хельчицкаго. По литература эта не велика и съ одно*
стороннимъ характеромъ. Пѣть солидныхъ опытовъ объясненія идей
Хельчицкаго въ связи съ условіями чешской дѣйствительности, съ
основными явленіями чешской жизни XV в. и „событіями" исторіи
гуситскаго движенія; всѣ появившіяся работы имѣютъ въ виду ли-
тературныя вліянія на Хельчицкаго. Но и въ обсужденіи литератур-
ныхъ вліяній на Хельчицкаго замѣтна односторонность: нѣтъ работъ
о томъ, насколько сказалось въ произведеніяхъ и идеяхъ Хельчиц-
каго знакомство съ идеями и сочиненіями другихъ гуситовъ. Энергія
научной работы цѣликомъ направилась въ сторону обслѣдованія
воздѣйствія на Хельчицкаго сочиненій и ученій Дж. Виклифа. По
своеобразной игрѣ обстоятельствъ это положительное дѣло свя-
залось съ отрицательной—въ концѣ «юнцовъ—задачей устранить,
какъ ошибку, предположеніе о вліяніи на Хельчицкаго упоминаемаго
имъ загадочнаго „мистра Противы"; на указанную задачу потрачено
едва ли пе больше труда, чѣмъ па прослѣживанье вліяній Виклифа...
Еще въ 1880 гг. Анненковъ въ статьѣ: „Рп'зрёѵек к йіѵоіорізи
Р. СЬеІсіскеІю" (С. С. М.) доказывалъ, что цитируемый Хельчиц-
кимъ „мистръ Протива"—пе м. II шпорамъ (мнѣніе Шафарика), пе
проповѣдникъ Виолеемской часовни въ Врагѣ, свящ. Янт> Протива,
до 1408 г. приверженецъ Гуса, а потомъ врать его (мнѣніе I. Иречка
и <І»ер. ІПульца), а Дж. Виклифъ (подробнѣе развито въ статьѣ
Анненкова: „Мистръ Протива, „новый" чешскій писатель XV в.“,
въ юбилейномъ „Сборникѣ" учениковъ В. И. Даманскаго, 1883).
Голль, склонившійся уже въ своихъ „ОпеІІеп нш! ІІпіегзисЬип-
§еп“, II, къ отожествленію „мистра Противы" со свящ. Яномъ
Противой, отстаивалъ свое мнѣніе противъ взглядовъ Анненкова
въ статьѣ: „Лезіс іесінои—к<1о іезі Сііеісіскеію Мізіг Ргоііѵа?" (С.
С. Н., 1895, 47—49).
Спорный вопросъ былъ пересмотрѣнъ д-ромъ К. Крофтой въ
статьѣ": Кпсз «Тап Ргоііѵа ѵ. Иоѵе Ѵзі а Сііеісіскеію „шізіг Ргоііѵа"
(С. С. М., 1900, 190—220) на основаніи изученія личности и ру-
кописныхъ сочиненій Я. Противы и сочиненій Виклифа. Оказалось,
что въ сочиненіяхъ Противы пѣть—да и не могло быть, судя но
— 31
направленію ІІротнвы—тѣхъ мѣстъ, которыя приводить съ его име-
немъ II. Хельчицкій, между тѣмъ какъ всѣ эти мѣста буквально совпа-
даютъ съ текстами ряда латинскихъ трактатовъ Виклифа. Д-ръ
Крофта готовъ присоединиться къ мнѣнію Анненкова о томъ, что
загадочный „м. Протива" Хельчицкаго пе кто иной, какъ именно
Виклифъ. По его останавливаетъ въ этой готовности лишь зага-
дочность усвоенія Хельчицкнмъ Виклифу прозванія яІІротивы",
усиливаемая еще и тѣмъ, что тотъ же Хельчицкій цитируетъ
Виклифа и подъ этимъ собственнымъ его именемъ. Во всякомъ
случаѣ, д-ръ Крофта установилъ рядъ фактовъ относительно влія-
нія Викли,|іа на Хельчицкаго.
Но обслѣдованіе этого вліянія не пошло дальше — и вмѣсто
этого изслѣдователи обратились къ разъясненію загадки о томъ,
почему же Хельчицкій называетъ Виклифа въ рядѣ случаевъ
„мистромъ Противой". Д-ръ Ленцъ въ статьѣ: „X іак^сй ргісіп
]*шепи|е Р. СЬеІсіск^ ѴікІіГа Ргоііѵои" (Ѵіазі, ХѴП) устанавли-
ваетъ рядъ пунктовъ, гдѣ взгляды Хельчицкаго были „противны"
воззрѣніямъ Впклефа, и выводитъ отсюда, изъ этой противопо-
ложности воззрѣній, и наименованіе Виклифа у Хельчицкаго „ми-
стромъ Противой". Авторъ забываетъ при этомъ натянутомъ объ-
ясненіи, что самъ же онъ въ другихъ сочиненіяхъ слишкомъ
подчеркивалъ зависпмость (слѣдовательно, не „противность") Хель-
чицкаго отъ Виклифа, что во всякомъ случаѣ Виклифъ менѣе,
чѣмъ очень многіе гуситы и „предгуситы", вызывалъ возраженій
у Хельчицкаго. Для разъясненія вліянія Виклифа па Хельчицкаго
статья Ленца не даетъ ничего новаго, если не считать того, что
она въ значительной степени опровергаетъ силу прежнихъ выво-
довъ автора по вопросу объ этомъ вліяніи.
Все тѣмъ же „мистромъ Противой" занятъ и г. М. Свобода
въ своей статьѣ: „Ргізрёѵек к оіа/се Сііеісіскёію „Мізіга Ггоііѵу"
(С. С. М., 1906, 467 — 471). Онт> полагаетъ, что этимъ именемт>
Хельчицкій называетъ м. Якуба изъ Стшибра (Мисы), какъ пере-
водчика па чешскій языкъ трактатовъ Виклифа. Доказывая, что
Хельчицкій цитируетъ Виклифа именно по этимъ переводамъ,
г. Свобода — безотносительно къ справедливости своего главнаго
положенія—устанавливаетъ такимъ образомъ тѣ пути, по которымъ
шло вліяніе Виклифа па Хельчицкаго.
Обзоръ, только-что сдѣланный нами, обнаруживаетъ, что ра-
бота надъ изученіемъ тѣхъ теоретическихъ вліяній, подъ кото-
рыми складывалась идеологія Хельчицкаго, только еще начата.
32 —
Наконецъ, совершенно пе обслѣдованы наукой тѣ вліянія, кото-
рыя оказалъ самъ Хсльчицкій па своихъ современпиковъ-гуситовъ
п па послѣдующія чешскія поколѣнія. Пока дѣло ограничивается
нѣсколькими общими сужденіями о воздѣйствіяхъ Хельчицкаго на
Рокицану п о роли Хельчицкаго въ исторіи сложенія Общины
Чешскихъ братьевъ (даже здѣсь нѣть еще анализа произведеній
членовъ „Братской Общины" съ точки зрѣнія отраженія въ нихъ
трактатовъ Хельчицкаго)...
Состояніемъ изученій исторіи гуситской мысли вообще и изу-
ченій Хельчицкаго въ частности и опредѣляются задачи и харак-
теръ предлагаемыхъ этюдовъ.
Этюды не претендуютъ на исчерпывающее выполненіе всѣхъ
тѣхъ задачъ, которыя ставитъ теперь наука изученію Хельчицкаго.
Одни изъ нихъ пытаются умножить количество источниковъ
для конструированія системы ученій Хельчицкаго, обосновывая
подлинность, принадлежность Хельчицкому, такихъ произведеній,
которыя или предположительно приписывались ему или совсѣмъ
не связывались съ его именемъ. Въ тѣхъ случаяхъ, когда сочи-
неніе не напечатано, иногда подробно излагается и его содер-
жаніе, и такимъ образомъ дается временная замѣна систематиче-
скаго изложенія идей Хельчицкаго.
Въ другихъ этюдахъ дается текстуальный анализъ рукописнаго
преданія сочиненій Хельчицкаго, па основаніи котораго либо воз-
становлается исторія созданія того или другого сочиненія (редакціи,
переработки) либо даже вскрываются совершенно самостоятельныя
и доселѣ неизвѣстныя, въ таковомъ качествѣ, произведенія.
Въ этюдахъ третьяго рода иначе, чѣмъ доселѣ, опредѣляется
время появленія того или другого сочиненія Хельчицкаго, связь
съ моментомъ въ развитіи гуситства, и такимъ образомъ полага-
ются— смѣемъ думать — болѣе или менѣе твердыя основы для
возсозданія исторіи развитія идей Хельчицкаго въ предѣлахъ его
личной жизни.
Нѣкоторые этюды заняты уясненіемъ той идейной общегусит-
ской среды, въ которой сложились тѣ или другія мысли Хель-
чицкаго, нѣкоторые же — посвящены раскрытію частныхъ, отдѣль-
ныхъ теоретическихъ вліяній на Хельчицкаго, чешскихъ и пе-
чешскихъ.
Наконецъ, въ этюдахъ затронутъ и вопросъ о воздѣйствіяхъ
Хельчицкаго на другихъ гуситовъ.
I.
Вопросъ о войнѣ и смертной казни въ исторіи
гуситской мысли за 1419 —1434 годы.
1) постановка вопроса о войнѣ, какъ примѣненіи
Физической силы въ христіанскомъ обществѣ, по
оФФиціальной гуситской версіи, предназначенной
для нѳ-гуситовъ.
Гуситстно—не только великолѣпная эпопея вооруженной борьбы
Чехіи съ папствоыъ и германизмомъ, по и богатое содержаніемъ
духовное движеніе какъ въ области религіозно-философской, такъ
и въ соціально-политической. Вопросы чисто богословскіе играли,
конечно, первенствующую роль въ этомъ движенія, сообразно съ
характеромъ эпохи; темы соціально-политическія разрабатывались
въ это время подъ покровомъ вѣроученія, опираясь на его поло-
женія. Но при всемъ томъ, изслѣдователь долженъ признать на-
личность въ гуситской мысли этого самостоятельнаго порядка со-
ціально-политическихъ идей, прослѣдить ихъ жизнь и развитіе.
Если до сихъ поръ въ исторической наукѣ еще нѣтъ работы,
посвященной гуситской богословской мысли во всемъ ея разно-
образіи и на всемъ протяженіи ея развитія, то вполнѣ понятной
является скудость нашихъ представленій относительно соціально-
политическаго міровоззрѣнія гуситства, со всѣми его разновидно-
стями и измѣненіями (см. введеніе).
Въ этомъ міровоззрѣніи, среди другихъ вопросовъ, привле-
каетъ вниманіе изслѣдователя, между прочимъ, и принципіальный
вопросъ о войпѣ, какъ о примѣненіи матеріальной силы—насилія
въ христіанскомъ обществѣ, въ интересахъ какъ матеріальнаго
благосостоянія этого общества, такъ и его высшаго духовнаго до-
стоянія, вѣры.
Многочисленныя попытки рѣшенія этого вопроса являются,
существенной частью гуситской мысли; латинскіе и чешскіе тексты
сохранившіе намъ эти попытки, оказываются поучительными стра-
ницами исторіи чешской гуситской литературы.
3
— 34 —
Въ европейской литературѣ, особенно нѣмецкой (наиболѣе
ярко —у Лозерта), часто приходится встрѣчаться съ мнѣніемъ, что
не только гуситская мысль и литература, но и само гуситство въ
своемъ происхожденіи я развитіи—преимущественно результатъ
чужихъ литературныхъ (виклифизмъ) и житейскихъ (вальденство)
вліяній. Это мнѣніе изъ ученыхъ изслѣдованій перешло на стра-
ницы популярной и учебной литературы какъ Запада, такъ и
Россіи; здѣсь гуситство излагается въ связи съ виклифизмомъ,
какъ континентальное отраженіе (и продолженіе) англійскаго дви-
женія. О мѣстныхъ, житейско-бытовыхъ корняхъ гуситства часто
нѣтъ и помина.
Вопросъ о войнѣ въ гуситскомъ движеніи очень удачно опро-
вергаетъ только что указанное мнѣніе: на его частномъ примѣрѣ
мы можемъ видѣть, какъ сама чешская жизнь ставила ея участ-
никамъ разнообразные практическіе и теоретическіе вопросы, какъ
она же опредѣляла тѣ или другіе отвѣты на нихъ, какъ уже по-
томъ для этихъ отвѣтовъ люди искали и находили чужія форму-
лировки...
Чешскіе историческіе источники позволяютъ намъ довольно
опредѣленно судить о тѣхъ житейскихъ обстоятельствахъ, кото-
рыя поставили передъ соплемепниками-почитателями Гуса и его
ученій вопросъ о томъ, слѣдуеть-ли имъ взяться за оружіе въ
защиту и самихъ себя и исповѣдуемой ими „правды Божіей“.
Николай Бискупенъ въ своей „Хроникѣ* ') такъ изображаетъ
положеніе дѣлъ въ Чехіи послѣ смерти Я. Гуса. Множество „вѣр-
ныхъ* въ Моравіи и Чехіи было подвинуто къ добру твердостью
чешскихъ мучениковъ—Гуса и Іеронима. Особенно заслуживаетъ
вниманія сборище народа въ 1419 году на одной горѣ, куда въ
опредѣленное время сходились люди изъ разныхъ округовъ и го-
родовъ для того, чтобы слышать слово Божіе и причащаться, не
исключая и дѣтей, йодъ обоими видами. Простой пародъ, уразу-
мѣвъ изъ проповѣди слова Божія свое совращеніе духовенствомъ
и видя тѣ препятствія, которыя встрѣчаетъ въ приходахъ свобод-
ная проповѣдь священниками Слова Божія и причащеніе подъ
обоими видами, сталъ собираться вмѣстѣ съ нѣкоторыми дворя-
нами („тііііагез Нотіпез*) по горамъ и округамъ ради хвалы
Божіей, свободной проповѣди Его слова и свободнаго причащенія.
Такимъ образомъ, люди, доселѣ иевѣдавшіе закопа Божія, должны
•) ІІоІІст, II, 477—481
— 35 —
были, покидая ложныхт. свяіцеппяковъ, прибѣгнуть ко Христу и
его апостоламъ, съ тѣмъ, чтобы, по мѣрѣ силъ, пребывать и далѣе
въ истинномъ христіанскомъ чипѣ. Бискунецъ отчасти передаетъ
и содержаніе той проповѣди, которую слушалъ собиравшійся на
горахъ народъ. Опа сводилась къ слѣдующему: священники пе
должны владѣть имуществомъ по гражданскому праву (рте сіѵііі);
они должны жить той десятиной, которую обязаны платить имъ,
въ случаѣ ревностнаго исполненія службы, ихъ пасомые, по запо-
вѣди Христа и апостоловъ; что касается вѣрующей паствы, то
она обязана избѣгать пастырей, пришедшихъ „отинуду", и слу-
шаться голоса истиннаго пастыря.
Руководясь однимъ только стремленіемъ—пребывая въ добрѣ
и вѣрѣ, преумножаться присоединеніемъ и другихъ „вѣрныхъ", па-
родъ со своими священниками соединился съ пражанами (сборище
въ Книжкахъ); такъ усилившись, гуситы и далѣе преслѣдовали
одну лишь задачу—обезпечить свободу Слову Божію и очистить
чешское королевство оть худой славы, отъ обвиненія въ ереси. „Въ
то время, утверждаетъ Бискунецъ, у парода пе было
намѣренія воевать" (ргорояИиш Ьеііапііі) и „какъ бы то
ни было вредитъ другимъ" (інаіе посепііі). Объединившіеся въ
Прагѣ гуситы опубликовали во всеобщее свѣдѣніе пе. только Че-
хіи съ Моравіей, по и другихъ .провинцій” тѣ 4 „артикула", во
имя которыхъ они соединились, т. е.: 1) свободную проповѣдь
Слова Божія, 2) наказаніе и искорененіе смертныхъ грѣховъ, осо-
бенно публичныхъ, 3) причащеніе подъ обоими видами и 4) обя-
зательность для священниковъ жизни по ученію Христа и апосто-
ловъ, съ прекращеніемъ ихъ „свѣтскаго властвованія" „(<1отіпіпіп
зесиіаге”).
При этомъ опи заявляли о своей готовности защищать эти
„артикулы” писаніями Божьяго Закона, „безъ всякихъ воинскихъ
средствъ" („зіпе оінпіЪиз Ьеііісіз (ІіЙ'ісиІШлЬиз"), если только имъ
будетъ дана возможность сдѣлать это въ мирномъ, вселенскомъ и
публичномъ собраніи (Соборъ).
„Но, съ печалью замѣчаетъ Бискупецъ, діаволъ, врагъ истины
и человѣческаго спасенія, возбудилъ своихъ сочленовъ на проти-
водѣйствіе этому добру посредствомъ мощи, насилія и другихъ
жестокостей—какъ свѣтскихъ, такъ и духовныхъ людей, т.-е. папу
и остальныхъ прелатовъ, венгерскаго короля Сигизмунда, нѣм-
цевъ и другіе иностранные народы, равно какъ и домашнихъ
чешскихі. ихъ пособниковъ". Всѣ эти „орудія діавола" пытались
3*
— 36 —
осудить, погубить, искоренить и добро въ его зачаткахъ и чешскій
народъ. И вотъ только тогда, по словамъ Бискупца, чешскій па-
родъ, не желая отступить отъ блага и вѣры подъ угрозой силы,
насилія и жестокости, единодушно, съ согласія и совѣта праж-
скихъ магистровъ и руководившихъ народомъ священниковъ, на-
чалъ войну, не своей волей, а по необходимости, лишь для за-
щиты вышеназванныхъ ' истинъ и для покровительства вѣрнымъ
ихъ исповѣдникамъ; война имѣла еще и ту цѣль, чтобы была низло-
жена ложь антихриста и воздвигнута вѣра Христова, чинъ, правда
и истина, путемъ и средствами, согласными съ Закономъ Божіимъ,
безъ какихъ-либо непорядковъ. Война была начата рачительно и
обставлена подобающими доводами и условіями („Ьѳіішп сігсиш-
зЬанІіопаиііп“). Только уже потомъ, во время самой войны, про-
явились различные безпорядки, вопреки намѣреніямъ вѣрующихъ,
изъ-за того, что въ среду ихъ коварно замѣшались люди совсѣмъ
съ другими намѣреніями.
Такимъ образомъ, но свидѣтельству Бискупца, выходитъ, что
чехи-гуситы рѣшились на войну лишь тогда, когда вызваны были
на это католической церковью, имп. Сигизмундомъ, нѣмцами и
соотечественниками—католиками. Изъ разсказа Бискупца невоз-
можно заключать точно, когда же именно принято было это рѣ-
шеніе. Во всякомъ случаѣ, напримѣръ, по представленію его, у
гуситовъ пе было мысли о войнѣ даже во время сборища на
Кшижкахъ, т.-е. 30 сентября 1419 года; не было у лихъ этой
мысли еще и вскорѣ послѣ того, какъ были формулированы гуси-
тами ихъ знаменитые 4 „артикула®...
По указаніямъ Бискулца и по его фразеологіи можно было бы
подумать, что вопросъ о защитѣ себя и своего дѣла сталъ передъ
гуситами только послѣ враждебныхъ гуситамъ патентовъ ими. Си-
гизмунда (напр., 10 февраля 1420 г.) *), послѣ объявленія буллы
Мартина V* о крестовомъ походѣ противъ гуситовъ (I марта
1420 г.) * 2) и т. и. Такъ представляется дѣло и по документальнымъ
заявленіямъ гуситовъ. Въ посланіи пановъ и пражанъ (20 апр.
1420 г.) 3) заявляется: „Мы стоимъ не за что-нибудь лпое, какъ
только за причащеніе тѣла п крови Божіихъ подъ обоими ви-
дами для всего народа; за упорядоченную и свободную проповѣдь
’) Раіаску: „Пгк. Веііг., 1, 15.
2) іЬі(1, 17.
3) АгсП. Сезку, 111» 210—212.
— 37 —
слова Божія, за то, чтобы свящеппики жили такъ же примѣрно,
какъ повелѣлъ то Господь Христосъ, Его апостолы, а послѣ нихъ
установили св. отцы, и за общее благо нашего чешскаго королев-
ства и народа, за очищеніе ихъ отъ худой и лживой славы. И
если бы въ этихъ пунктахъ было что-нибудь неправое, то мы пе
хотимъ и пе думаемъ содержать и защищать этого, но готовы во
всемъ послушаться совѣта и наставленія изъ св. писанія". Такъ
гуситы выражали готовность „защищать свои артикулы писа-
ніями Божественнаго закопа" (ср. выше у Вискупца) въ томъ са-
момъ именно посланіи, гдѣ они выше говорили о враждебныхъ
дѣйствіяхъ Сигизмунда и папы, домашнихъ враговъ (Кутпыя
Горы) и т. д. Едипствеппое средство самозащиты, предлагаемое
здѣсь, это непризнаніе Сигизмунда чешскимъ королемъ; о войнѣ
нѣтъ еще и рѣчи...
Въ манифестѣ пражанъ-гуситовъ, изданномъ, повидвдому, не-
много позднѣе а), содержится уже жалоба па поведеніе римской
церкви-„мачехи", которая объявила крестовый походъ, „не испол-
нивъ божескаго и человѣческаго чина, пе испытавъ на чехахъ силы
увѣщанія, пе давъ имъ возможности публичнаго обсужденія спор-
ныхъ вопросовъ"; .тишь потому предлагается чехамъ въ мани-
фестѣ—и то въ общей, неопредѣленной формѣ—„вспомнить о му-
жественныхъ отцахъ, старыхъ чехахъ, стать противъ зла... совѣ-
томъ и помощью стать противъ каждаго человѣка, кто хотѣлъ бы
дѣйствительно участвовать въ этомъ проклятомъ крестовомъ
походѣ".
И только въ публичномъ объявленіи „четырехъ артикуловъ"
(безъ даты, 3 іюля 1420 г., по предположенію ІІалацкаго) ясно и
рѣшительно заявляется, что „всѣ чехи(оЬес сезка) намѣрены стать
за этп артикулы всѣмъ своимъ имуществомъ, жизнью и смертью",
что они „должны противиться всякому, кто насиліемъ захочетъ
гнать ихъ отъ блага, и защищать силой свѣтской власти (пікй
зѵёЬзкй-ЪгаеІііо зесиіагі) и себя и правду отъ насилія" ’)•
Такимъ образомъ, разсказъ Бискупца, въ связи съ показа-
ніями оффиціальныхъ актовъ пражанъ, уполномочивалъ бы пасъ
къ такому выводу: гуситы рѣшились на войпу со своими про-
тивниками только тогда, когда вызваны были па то серьезными
актами военнаго насилія противъ гуситовъ со стороны пхъ вра-
1) Агсіі. Сезку, Ш, 212—213.
а) іЫск, 213—216.
— 38 —
говъ, — въ первые мѣсяцы 1420 года; война у гуситовъ била
самообороной...
Но этотъ выводъ нашъ былъ бы ошибочнымъ. Указанное пред-
ставленіе дѣла грѣшить нѣкоторой неточностью: вопросъ о войнѣ
былъ поставленъ и рѣшенъ гуситами ранѣе первыхъ военныхъ
мѣропріятій ихъ враговъ, ранѣе начала 1420 года. Сообщенія и
указанія Бискупца и пражанъ справедливы лишь относительно
фактическаго обращенія къ оружію: гуситы взялись за оружіе
послѣ того, какъ опо поднято было противъ нихъ врагами. Зато
мысль о физической силѣ, какъ иіііша гаііо въ рѣшеніи гусит-
скаго вопроса, явилась, повидимому, у гуситовъ ранѣе этого
времени.
Вполнѣ попятно стремленіе гуситовъ представить свои военныя
дѣйствія въ защиту Закопа Божія, какъ отвѣтъ па военныя же
дѣйствія противниковъ этого Закопа: такимъ образомъ за ними
было болѣе выгодное въ моральномъ откошеніи положеніе, та-
кимъ образомъ можно было легче оправдать рискованный актъ
бунта противъ легитимнаго государя, ими. Сигизмунда, и церкви.
Николай Бискупецъ писалъ 1-ю часть своей „Хроники" въ 1435 году,
послѣ того какъ гуситамъ, особенно же таборитамъ, пришлось
многократно защищаться противъ упрековъ за начатіе войны и
за способъ ея ведспія: тѣмъ болѣе естественно было ему пред-
ставить возникновеніе войны въ свѣтѣ, наиболѣе благопріятномъ
для гуситовъ... Наконецъ, едва ли даже возможно обвинять гу-
ситовъ, въ частности Бискупца, въ сознательно-неправдивомъ
представленіи дѣла: вопросъ о томъ, кому принадлежала иниціа-
тива войны, гусптамъ-ли или ихъ противникамъ, могъ рѣшаться
и современниками въ различномъ смыслѣ, судя по тому, во-пер-
выхъ, разумѣть-ли подъ именемъ войпы настоящую войну или
отдѣльные случаи массоваго насилія, и, во-вторыхъ, разумѣть-
ли подъ рѣшеніемъ воевать воинственное настроеніе или же
„декларацію" о войнѣ.
Если имѣть въ виду настоящую организованную войну и тор-
жествеппую декларацію о ней, то за гуситскими оффиціальными
заявленіями и за сообщеніями Бискупца придется признать
правдивость.
Зато, признавая войной уже отдѣльные—хотя и часто происхо-
дящіе, но все-таки еще неорганизованные—акты массоваго насилія,
акты при томъ исходящіе изъ воинственнаго настроенія, мы должны
исправить показанія гуситскихъ заявленій и сообщеній Бискупца:
— 39 —
гуситы рѣшились воевать съ своими противниками уже въ копцѣ
1119 года, до объявленіи буллы Мартина V, до явныхъ обнару-
женій враждебнаго къ нимъ настроенія имп. Сигизмунда; воин-
ственная же настроенность явилась у нихъ еще раньше и сказа-
лась въ дѣяніяхъ характера или полувоеннаго (безпорядки въ
Прагѣ по смерти короля Вацлава IV 16 авг. 1419 года) или чисто-
военнаго (борьба пражанъ съ гарнизономъ Вышеграда въ октябрѣ
и съ гарнизономъ Градчанъ—въ ноябрѣ; борьба народныхъ массъ
изъ окрестностей будущаго Табора и Жижки въ Плзпи съ католи-
ческимъ панствомъ въ ноябрѣ 1419 г.).
Исправляя такимъ образомъ показанія Бискупца, мы одпако
не становимся на точку зрѣнія противниковъ гуситовъ и позд-
нѣйшихъ защитниковъ этихъ противниковъ: Бискупецъ все-таки
вравъ въ томъ, что и воинственное настроеніе гуситовъ и даже
самая рѣшимость воевать вызваны были поведеніемъ ихъ про-
тивниковъ, по крайней мѣрѣ, той ихъ части, которая обозначена
у Бискупца, какъ „(іотевійсі ішіізепае ѳогнш (т.-е. прочихъ „шеіп-
Ьга ЛіоЬоІі") асЦпЬогез"...
Прослѣдить ростъ воинственнаго настроенія гуситовъ, выра-
ботку твердой рѣшимости воевать съ врагами, генезисъ тѣхъ
формулъ, въ которыя вылилась эта рѣшимость, и наконецъ, даль-
нѣйшія судьбы этихъ формулъ въ ходѣ гуситскаго движенія—вотъ
задача нашего послѣдующаго изслѣдованія.
2) Гуситство народныхъ массъ — хиліазмъ: вопросъ о
войнѣ и насиліи въ эпоху хиліазма; реакція
хиліазму.
Когда чешскій король Вацлавъ IV, подъ давленіемъ своего
брата импер. Сигизмунда, началъ въ 1419 г. приводить въ испол-
неніе требованія Констанцкаго собора и паны Мартина V о воз-
становленіи въ земляхъ чешской Коропы старыхъ церковныхъ
ученій и порядковъ, въ значительной степепи устраненныхъ дви-
женіемъ послѣднихъ лѣтъ, католическое духовенство перешло въ
наступленіе противъ „гуситовъ". Гуситское духовенство было
лишено приходовъ, отстранено отъ храмовъ, богослуженія и обыч-
ныхъ средствъ вліянія на народъ. По, пользуясь благопріятнымъ
моментомъ года — весной и лѣтомъ, гуситское духовенство сумѣло
сохранить установившіяся связи съ народными массами: оно пере-
несло свою дѣятельность подъ открытое небо, собирая „вѣрую-
— 40 —
щихъ" для проповѣди и совершенія таинствъ, особенно же при-
чащенія подъ обоими видами, въ лѣсахъ, на поляхъ, лугахъ,
главнымъ же образомъ „па горахъ’: позднѣйшемъ Таборѣ, Кпі и ис-
кахъ (на пути изъ Праги въ Вѣпепговъ), горѣ Оливетской (Зе-
леной) у Пепомука и т. д. .д
Характеръ этихъ народныхъ „митинговъ" отлично переданъ
современникомъ, Лаврентіемъ изъ Вжезовой, въ его „Хроникѣ", при
описаніи собраній на горѣ Таборѣ въ Еехипьскомъ краѣ, гдѣ
такія собранія пе были новостью уже со времени пребыванія въ
этихъ мѣстахъ Я. Гуса, послѣ удаленія его изъ Праги въ 1413 г.
Когда враги „чаши" изгнали ея сторонниковъ изъ всѣхъ ко-
стеловъ Бехппьскаго края, то „чашники"—духовные лица вмѣстѣ
съ пародомъ — начали собираться на одной горѣ около Бехинп: они
разбивали здѣсь полотняную палатку, совершали мессу, причаща-
лись— и расходились по домамъ. Потомъ на эту гору, названную
Таборомъ, стали ходить процессіями въ праздничные дни, съ Тѣ-
ломъ и Кровью Христа, священники и народъ изъ другихъ бли-
жайшихъ городовъ, мѣстечекъ и деревень; первоначальные „та-
борскіе братья и сестры’выходили на встрѣчу этимъ процессіямъ.
Праздничные дни проводились на горѣ въ дѣлахъ благочестія.
Наиболѣе ученые и краснорѣчивые священники проповѣдывалп
противъ гордости, жадности, безпорядочной жизни духовенства—
отдѣльно для мужчинъ, женщинъ и дѣтей, другіе священники
псповѣдывали народъ, третьи причащали (до полудня). Въ день
св. Маріи Магдалины, 22 іюля 1419 г., на Таборѣ было болѣе
42 тыс. причастниковъ. Послѣ полудня пародъ отдыхалъ, под-
крѣплялся пищей. Богатые дѣлились своими запасами съ бѣдными:
всѣ называли другъ друга „братьями" и „сестрами". Не допуска-
лось пи продажи вина, ни игръ, пи танцевъ, чтд было такъ обычно
на храмовыхъ праздникахъ. Къ вечеру собравшіеся въ торже-
ственной процессіи обходили гору и затѣмъ расходились домой,
стараясь па пути не потоптать полей... Собранія па Таборѣ стали,
наконецъ, привлекать людей пе только со всей Чехіи (изъ горо-
довъ: Писка, Воднянъ, Петолицъ, Плзпя, Праги, Домажлиць, Кор.
Градца), по и изъ Моравіи. Но на горѣ начали появляться и
соглядатаи, которые потомъ разносили клеветы о собраніяхъ. Самъ
король Вацлавъ и паны стали опасаться, что собранія окончатся
избраніемъ новаго короля и архіепископа для защиты Закопа
Божія, что народъ приступитъ къ захвату дворянскихъ и цер-
ковныхъ имѣній. Путешествія на Таборъ были запрещены подъ
— 41 —
угрозой участникамъ собраній смертной казнью и отобраніемъ
имущества. Однако, угрозы пе дѣйствовали... *)
Между тѣмъ собранія, дѣйствительно, уже стали утрачивать
свой мирный, идиллическій характеръ; напримѣръ, на Кшижкахъ
было рѣшено собраться народу въ самой Прагѣ 10 ноября уже съ
оружіемъ въ рукахъ. Настроеніе гуситовъ, подъ вліяніемъ репрессій
со стороны правительства и католической церкви, становилось
бурнымъ: 30 іюля въ Прагѣ были уличные безпорядки; смерть
короля Вацлава 16 августа дала сигналъ къ нападеніямъ на
костелы и монастыри, па католическихъ священниковъ и на мо-
наховъ, какъ въ столпцѣ, Прагѣ, такъ и въ другихъ городахъ:
въ Пискѣ, въ Плзни, въ Кор. Градцѣ, въ Жатцѣ и въ Доунахъ.
Къ ноябрю 1419 г., когда въ Прагѣ возникли первыя воору-
женныя столкновенія съ представителями оі|іфиціалыгой власти—
регентствомъ, гуситскія народныя массы уже были захвачены
духовнымъ движеніемъ, извѣстнымъ подъ имепемъ „хиліазма".
„Пророками" этого новаго ученія были ггѣ самые священники,
которые весной и раннимъ лѣтомъ устраивали мирныя народныя
собранія; изъ нихъ особенно выдѣлялись: молодой и краснорѣчивый
(отсюда и прозвище „Локвисъ-Говорунъ") Мартипекъ* 2), Янъ изъ
Ичипа3), Маркольдъ4), Коравда5 б), Чапекъв), „пророкъ Ѳома"7) и,
можетъ быть, еще другіе...8) г
Хиліастическія ученія распространялись въ народныхъ мас-
сахъ, главнымъ образомъ, устно; но нѣкоторые изъ вождей хи-
ліазма излагали ихъ и въ видѣ трактатовъ, посланій и т. п.
Къ сожалѣнію, изъ этой литературы хиліазма почти ничего но
А) Ѵаѵг. 2 Вкезоѵб, ЕовС. гег. Ьоіі., V, 400.
2) ѴаѵЕ 2 Вхехоѵё, ГопЬ. г. ЬоЬ., V, 413 н „КерІ. ргоіі Мік.“, 464.
3) Ѵаѵг., 413; Посланія Ичипа, А. С., VI, 41—44; Посланія м. Якубка
изъ Стптибра Ичину, Ооіі: и. Пві.и, II, 57- 60.
4) Ѵаѵгівсс, 413.
5) Ѵаѵгііюс, 113; (Іоіі: „фиеі. и. ПніЛ, И, 51—53; Пшибрамъ въ „Яіѵоі
ки. ІаЬог."
б) Пшибрамъ въ „І. кп. іаЬог/, 59, 69, 95, (по копіи въ бпбл. Чеш-
скаго Музея).
7) Пшибрамъ въ „Й. кп. ІаЬогД 59.
в) Пшибрамъ въ „Й. кп. іаЬог.“, 59, огульно называетъ болѣе 20 та-
боритскихъ „пророковъ"; по необходимо скептически относиться къ сго
показанію, ибо въ его спискѣ, на ряду съ Корандой, стоитъ, напримѣръ,
и Николай Бискупецъ, взгляды котораго не совпадали со взглядами
Коранды по очень существеннымъ пунктамъ хиліазма (см. далѣе)...
— 42 —
сохранилось до насъ въ первоначальномъ видѣ, если не считать
двухъ посланій Яна изъ Ичина’).
Изъ „2іѵоі кпейі іаЬоіъкусѣ" Яна Пшибрама мы узнаёмъ, что,
напримѣръ, и Чапекъ писалъ „книжки для оправданія всѣхъ
жестокостей" ((. 69), „трактатъ, въ которомъ болѣе крови, чѣмъ
воды въ рыбномъ прудѣ" (Г. 95); Пшибрамъ даетъ и кое-какія
свѣдѣнія о самомъ содержаніи „книжекъ" Чалка... Лаврентій
изъ Бжезовой * * э), изложивъ главнѣйшіе пункты хпліастическаго
учепія (стр. 413—416), даетъ какія-то выписки изъ сочиненій хи-
ліастовъ—цитаты изъ св. Писанія, встрѣчавшіяся въ этихъ сочи-
неніяхъ (вмѣстѣ съ объясненіями); на основанія данныхъ Пши-
брама въ „2іѵоІ“ — цитатъ св. Писанія въ „книжкахъ" Чалка —
можно думать, что и Лаврентій въ своемъ изложеніи ученій хиліазма
кое-что взялъ и изъ этихъ .книжекъ" Чапка. Въ двухъ полеми-
ческихъ посланіяхъ м. Якуба изъ Стшибра Яну изъ Ичина3) имѣ-
ются выписки изъ хиліастнческихъ произведеній Ичина—можетъ
быть, и изъ упомянутыхъ выше, а въ Отвѣтѣ Якуба изъ Стши-
бра на спорные между Николаемъ Бискупцемъ и Вац. Корандой
вопросы4) есть указанія на нѣкоторыя хиліаетическія мнѣнія Ко-
ранды. Въ свѣтѣ этихъ „оригинальныхъ", почти изъ первыхъ рукъ
идущихъ извѣстій, можно пользоваться и свѣдѣніями о хиліазмѣ,
получаемыми отъ противниковъ его, т.-е. отъ умѣренныхъ гуситовъ.
Мы имѣемъ въ виду двойную формулировку ученій хиліастовъ
Лаврентіемъ пзъ Бжезовой5), передачу ученія хиліастовъ Пшибра-
момъ въ его „2іѵоі кпейі ЬаЪогзІфйі" и редакцію хпліастическихъ
пунктовъ, напечатанную по Со<1. XVII. А. 16 Пражской Унив.
библіотеки Фр. Прохаской (ср. съ ней формулировку въ руко-
писномъ „Тгасіаінз сопкга 76 агйсніоз Рісагйопіт" Пшибрама)6).
Вторая формулировка Лаврентія, Пшибрамова въ „2іѵоЬ" и у
Прохаски въ .МізсеІІапсен" —не что иное, какъ „артикулы",
прочитанные Петромъ изъ Младеновицъ па диспутѣ пражанъ съ
таборитами 24 дек. 1420 г. въ домѣ Змрзлика въ Прагѣ, соста-
вленные пражскими магистрами заблаговременно до диспута и
имѣвшіе цѣлью посрамленіе таборитовъ.
*) А. С., VI, 41—44.
а) Еопѣ г. ЬоЬ., V, 413-424.
а) 6о11: „Оиеіі. и. Ппі.“, II, 57-60.
4) іЬі<1., 53.
5) Ропі. г. Ь., V, 413 -416 и 454—462.
*) Ргосѣазка: „МізсеІІапееп", 1784—1785, 280—293.
— 43 —
Эти артикулы въ „2іѵоІ“ Пшибрама переданы довольно
„вольно”. Если же сравнить вторую передачу у Лаврентія съ
формулировкой въ „Мізсеііапеен" Прохаски, то полнаго совпа-
денія артикуловъ тоже пе окажется: у Лаврентія мы не най-
демъ слѣдующихъ артик. Прохаски: I — отрицаніе догмата о
св. Троицѣ, П — отрицаніе богочеловѣчества I. Христа, III—при-
знаніе евхаристійныхъ видовъ простымъ хлѣбомъ и виномъ,
V — отрицаніе возможности одновременнаго присутствія Христа
въ таинствѣ во многихъ мѣстахъ, IX — признаніе за мірянами
силы къ совершенію таипства евхаристіи и X — допущеніе для
мірянъ принимать евхарпстійные виды въ руки; но, съ другой
стороны, у Прохаско лѣтъ двухъ артик. Лаврентія: XXXV"—обяза-
тельность разрушенія домовъ священниковъ и XXXVI — воспре-
щеніе священникамъ владѣнія имуществомъ по гражданскому
праву, какъ причины уничтоженія въ нихъ силы къ совершенію
таинствъ.
Пользованіе „артикулами" 1420 г. для характеристики уче-
ній хиліастовъ, особенно при контролѣ хиліаетическихъ источни-
ковъ, допустимо потому, что и табориты, устами своихъ предста-
вителей Хваля, Рогача, Мартинка и Маркольда, признали въ
общемъ соотвѣтствіе этихъ артикуловъ дѣйствительности х). Изло-
женіе Лаврентія, во 2-й его ірормулировкѣ, повидимому, точнѣе,
чѣмъ Ппіпбрамово (или у Прохаски), будучи въ тоже время и
систематичнѣе, сводя артикулы по близости ихъ содержанія, такъ
что первая половина ихъ, дѣйствительно, относится къ хиліазму
въ строгомъ смыслѣ слова, въ то время какъ вторая половина
ихъ—пе что иное, какъ первое по времени изложеніе таборптскихъ
мнѣній по тѣмъ вопросамъ христіанскаго вѣроученія, по которымъ
у нихъ шли споры съ пражскими магистрами въ теченіе послѣ-
дующихъ десятилѣтій. Если мы примемъ во вниманіе и то обстоя-
тельство, что первая половина артикуловъ у Лаврентія во вто-
ромъ ихъ изложеніи почти буквально воспроизведена у пего,
безъ второй половины, и выше (стр. 413—416) — послѣ разсказа
о народныхъ собраніяхъ „на горахъ" и непосредственно передъ
выписками изъ трактатовъ хиліастовъ, — то для насъ станетъ
ясной необходимость отказа отъ мысли видѣть и во второй части
артикуловъ 1420 г. составную часть теоріи хиліазма.
Итакъ, что же такое былъ гуситскій хиліазмъ 1419—1420 гг.?
1) Ѵаѵгіпсс, 462.
— 44 —
Подъ вліяніемъ проповѣди „пророковъ" па горахъ народныя
массы проникаются вѣрой въ наступающій копецъ міра. Указы-
вался и опредѣленный срокъ міровой катастрофы, именно въ
посту 1120 г. (ін Ьепніпо ргоіі х іо іп сагпізргіѵіо) *), между днями
св. Схоластики и св. Валентина (10—14 февр. — „Іепірнз сагпіз-
ргіѵіі іпіег Ьешрнз Зсоіазкісае ек Ѵаіспкіпі")а). Эта катастрофа
мыслилась, какъ истребленіе всѣхъ злыхъ людей и усовершен-
ствованіе добрыхъ* 3), и связывалась съ тайнымъ пришествіемъ
Христа для возстановленія того самого Царства, о которомъ люди
молятся: „да нріидетъ Царствіе Твое..“4)
Моменты разрушенія стараго зла и созиданіе новаго добра па
землѣ хронологически раздѣлялись: второе должно послѣдовать
иослѣ совершенія перваго. Картина разрушенія лежащаго во злѣ
міра рисовалась не такъ опредѣленно, какъ образъ Новаго Вѣка,
имѣвшаго существовать до самаго послѣдняго пришествія Христа
и полнаго исчезновенія нашего міра. Средства и пути разрушенія
представлялись какъ-будто различно. По одной версіи, самъ Хри-
стосъ произведетъ, придя „оссніке, зіенк і'иг", это разрушеніе
зла5 *) „огнемъ, мечемъ, семью послѣдними ранами, указанными
въ гл. XXIX Экклезіаста, т.-е. — огнемъ, мечемъ и голодомъ, зу-
бами звѣрей, скорпіонами и звѣрями, градомъ, смертью" ®); по
другой версіи, это дѣло должны выполнить вѣрующіе, а Христосъ
нридетъ, при томъ явно (шапйезке)7), уже въ концѣ (ів Гіпе)
этого истребленія стараго злого міра, лишь для открытія „новаго
царства", относительно же разрушенія Онъ—самое большее—
закончитъ дѣло вѣрующихъ: Онъ низвергаетъ „не имѣющихъ
брачной одежды" во тьму кромѣшную, — и огонь моментально
(іп шошепко) истребитъ всѣхъ злыхъ и всѣ соблазны Царствія 8).
Трудно сказать, Имѣемъ ли мы здѣсь два различныхъ, одновре-
менно существовавшихъ, теченія въ хиліазмѣ или же двѣ послѣдо-
вательно развившіяся фазы въ движеніи. Проф. Голль склоняется
къ послѣднему мнѣнію, имѣя въ виду слова м. Якубка во 2-мъ
*) Письмо Якубка Ичину у боІГя: „(^ией. и. ІІпЬ.*, II, 58-
3) іЬі<1., 60.
’) „Сопяшптасіо зесиіі арреііо Ъопогшп ів теііиз сотіпиіаііопош сі
таіогшп схіегтіпаііопет"—Ѵаѵг., 418.
‘) Ѵаѵг., 413.
’) ІЫ<Ѣ
ІЫ4., 454.
7) іЬіі.,415.
8) ІЫ4., 415 и 456 - 457.
— 45 —
посл. Ичипу1): ДІе про по вѣды вали-ли Вы ранѣе про-
тивъ убійства? какъ же теперь дѣло измѣнилось
въ обратную сторону?" Думается, что м. Якубекъ, говоря
о болѣе раннемъ времени, имѣетъ въ виду, собственно, годы
и мѣсяцы, предшествующіе появленію хиліазма вообще...
Больше основанія для защиты мнѣнія Голля даетъ извѣстіе
Я. Пшибрама, который сообщаетъ, будто пророки стали возбу-
ждать пародъ къ дѣятельному участію въ истребленіи зла лишь
тогда, когда обѣщанное Божіе чудо не совершилось — и народъ
увидѣлъ обманъ, потерявъ же имущество, сталъ терпѣть холодъ и
голодъ и роптать противъ пророковъ* 2). Но, даже принимая мнѣ-
ніе о двухъ фазахъ развитія хиліазма, мы все-же пе имѣемъ
данныхъ по вопросу о томъ, какъ же развивалась впророками"
первая концепція — разрушеніе міра Божіимъ чудеспымъ дѣй-
ствіемъ. Зато, какъ сейчасъ увидимъ, участіе людей въ этомъ
дѣлѣ рисуется очень ярко.
Злымъ людямъ и противникамъ Закона Христова объявляется
месть безъ милости и пощады. Наступаетъ время, когда слѣдуете
забыть о послѣдованіи кротости Христа, а помнить лишь о Его
ревности, ярости (зіс) и справедливомъ воздаяніи. Каждый вѣрую-
щій долженъ омыть свои руки въ крови враговъ Христовыхъ—и
проклятъ тотъ, кто въ часъ наступающей мести удержитъ свой
мечъ отъ собственноручнаго пролитія крови противниковъ Закона
Божія...
Но обязанность обратиться къ оружію лежитъ пе только па
мірянахъ: во время этой мести каждый изъ священниковъ долженъ
лично вести войну, наносить рапы и убивать мечемъ, равно какъ
и другимъ оружіемъ3). Противятся Божіей Заповѣди тѣ, кто ду-
маютъ, что пе слѣдуетъ воевать тѣлеснымъ мечемъ противъ зла
и мерзостей, противъ заблужденій и ересей4). Истребительная
война противъ злыхъ должна начаться удаленіемъ добрыхъ изъ
общества злыхъ. Кто, прочитавъ нлн услышавъ проповѣдь словъ
Христовыхъ: ,Тогда, кто въ Іудеѣ, пусть бѣгутъ къ горамъ",
все-таки не уйдете изъ городовъ, замковъ, деревень въ горы, гдѣ
соберутся вѣрующіе братья, тотъ совершите смертный грѣхъ про-
тивъ заповѣди Христовой и погибнетъ вмѣстѣ съ этими городами,
*) <ЗнеІ. н. ПпЬ., II, 60-
ХІѵоі, 59—64.
’) Ѵаѵг., 413-414 и 154-455.
4) И чинъ въ „Л. С’.и, VI, 41.
— 46 —
замками и деревлями *). Дѣло въ томъ, что во время этой мести
всѣ города, мѣстечки, замки и деревни должны быть разрушены
и сожжены, какъ Содомъ2)- Въ числѣ ихъ будетъ сожжена, какъ
Вавилонъ, и Прага: разрушатъ ее или вѣрные 3) или „царь вави-
лонскій®, т.-е. король Венгерскій (Сигизмундъ), который придетъ съ
ложа своего" *); впрочемъ, были и такіе пророки, которые утвер-
ждали, что этотъ „царь вавилонскій" пе придетъ въ Чехію и
Прагу5). Всѣ вѣрующіе должны бѣжать въ горы и въ пещеры,
гдѣ собравшись они только и могутъ спастись отъ Божьяго удара
на міръ6),—горы около г. Писка (Таборъ) 7). Другое мѣсто, куда
могутъ укрыться вѣрующіе, это пять городовъ, которые сохра-
нятся за эти дни мести во всемъ христіанствѣв)- Эти города—
Плзень, Жатецъ, Лоуны, Платовы и Слане 9), изъ нихъ Плзепь—
городъ—„Солнце* І0 *).Если нѣкоторые люда говорятъ: „Зачѣмъ намъ
бѣжать передъ Богомъ; вѣдь, гдѣ бы пи умеръ праведникъ, вездѣ
онъ хорошо умретъ", то это справедливо лишь иногда, но пе
всегда. Какъ Лоту было въ свое время приказано Богомъ уда-
литься изъ Содома, такъ повелѣваетъ Богъ сдѣлать и вѣрующимъ
въ настоящее время: и теперь праведные люди, хотя опи въ те-
ченіе долгаго времени могли справедливо жить и умирать среди
злыхъ людей, во время мести худо умрутъ, оставаясь въ ихъ об-
ществѣ. Соблазняетъ вѣрующихъ тотъ, кто говоритъ: „пусть чело-
ловѣкъ бѣжитъ только отъ грѣха, и Христосъ будетъ милости въ
къ нему въ деревнѣ и въ городѣ*...; соблазняетъ и тотъ, кто го-
ритъ: „пе уходите отъ своего добра (имѣній), пе поддавайтесь
обману". Тѣмъ же, кто возражаетъ: „по, вѣдь, въ городѣ больше
грѣховъ, чѣмъ въ деревнѣ*, слѣдуетъ помнить повелѣніе Господа
Іосифу съ Маріей уйти въ Египетъ, хотя въ Египтѣ было больше
грѣховъ, чѣмъ въ Іудеѣ11)—
Нельзя ограничиться духовнымъ уходомъ изъ духовнаго
9 ѴаѵЕ, 414 п 455.
2) іЫй.
а) ѴаѵЕ, 455 и Пшибрамъ, ХіѵоІ, 59.
4) Посланіе Якубка, Сгоіі, II, 58.
6) іЫй.
с) ѴаѵЕ, 455.
’) Пшибрамъ, ХіѵоЕ 59.
м) ѴаѵЕ, 414 и 455 и Посланіе Якубка, ОоІІ, II, 53.
э) ѴаѵЕ, 356 и Посл. Якубка. (іоП, II, 58.
,0) ѴаѵЕ, 356 и Посл. Ичина, А. С., VI, 44.
п) 1 посл. Ичина, А. С., VI, 41—43.
— 47 —
Вавилона, отказомъ отъ грѣховъ. Вавилонъ—не только грѣшпая
душа, но и всѣ прелаты, живу пре по началамъ сего міра, начиная отъ
папы до послѣдняго священника; Вавилонъ—всѣ отъ грѣшнаго
царя до нижайшаго мірянина... Вавилонъ, наконецъ, это—-роскош-
ныя, высокія, широкія и горделивыя зданія, роскошныя, излишія,
золотыя одѣянія. Пророки повелѣваютъ вѣрующимъ выйти и изъ
этого Вавилона 1)...
Собравшись на горахъ и въ 5 городахъ, послѣ ухода изъ „Ва-
вилона", вѣрующіе, прежде всего, должны .поститься, скорбѣть о
своихъ и чужихъ грѣхахъ, день и ночь молиться Господу, чтобы
Опъ благоволилъ спасти ихъ во время наступающей величайшей
скорби*2). Но такое поведеніе, очевидно, указывалось пе всѣми
пророками и не за все время хиліастическаго движенія: оно было
естественно при ожиданіи чудеснаго истребленія міра самимъ
Богомъ, когда хиліасты, убѣгая въ горы и 5 городовъ, наспѣхъ
раздавали свое добро, кому попало, бросали его на улицахъ и пло-
щадяхъ, лишь по временамъ
стоятъ-ли еще ихъ старыя
рапда проповѣдывалъ въ 11л
сна, а люди лежатъ
больше домовъ, чѣ
въ хиліастическ
борьба съ грѣшни
ухо
м
і)
мъ к
движе
съ
шдываясь назадъ, чтобы узнать,
е погибли; когда Ко-
аномъ утромъ отъ
ху; въ Плзни окажется
“ 3). Новымъ святымъ
отводилась другая роль:
номъ*. Эта борьба начиналась
обрыхъ изъ ихъ прежняго мѣстожитель-
сосѣдей, говорили:
уже съ
ства". I
дома о
для спасеі
городовъ". И отъ поджога одного дома иногда выгорала вся де-
ревня" 4). Такимъ образомъ начинался пожарь міра... Активная
борьба съ міромъ злыхъ открывалась для вѣрующихъ и тогда,
когда вступало въ жизнь требованіе, чтобы во время мести ухо-
дили въ горы и въ 5 городовъ отъ своихъ супруговъ, дѣтей и хо-
зяйствъ мужья и жены, хотя бы и одинъ противъ воли другого5);
особенно же это требованіе предъявлялось къ женамъс), если мужья
оторые, созва сосѣдей, говорили: „Отодвиньте ваппі
оего жилища, ибо я хочу сейчасъ сжечь его и бѣжать,
і своей Дуіпи, на гору Таборъ или въ одинъ изъ идти
') 2 посл. Якубка, (хоіі, И, 59.
*) 1 посл. Ичипа, А. С., VI, 43.
3) Пшибрамъ, Хіѵоі, 61 и 64.
4) Ѵаѵг., 426.
**) Ѵаѵг., 411 и 458.
в) О Прагѣ во 2 посл. м. Якубка; ОоІІ, II, 50.
— 48 —
воспрещали имъ слушать слово Божіе и принимать св. Причастіе,
подъ обоими видами ')• Задачи вѣрующихъ, собравшихся на горахъ
(.братьевъ таборскихъ съ примыкающими къ нимъ"), въ дни мести
уясняются въ свѣтѣ проповѣди о томъ, что они—„ангелы, послан-
ные для вывода остальныхъ вѣрныхъ изъ городовъ, замковъ и де-
ревень въ горы", что они—„рать, посланная Богомъ по всему міру
для осуществленія Божіей мести, уничтоженія соблазновъ въ цар-
ствѣ Христовомъ, для изверженія злыхъ изъ среды праведниковъ,
для суда надъ противниками закона Христова изъ разныхъ народ-
ностей, надъ ихъ городами, замками, деревнями" * 2 3).
Мы уже видѣли выше, что рать Божія—и міряне и священ-
ники,—во-первыхъ, обязана убивать „злыхъ людей". Во-вторыхъ,
этой рати „вѣрующихъ" предписывается вся чески нападать на
владѣнія (Іюпа ѣетрогаііа) противниковъ Закона Христова, отни-
мать у нихъ имущества, опустошать и сожигать ’). Истребленію
и разоренію особенно подлежали люди богатые и знатные. Чапекъ
училъ людей „на горахъ", чтобы опи ходили по всей странѣ,
„пригибали къ землѣ высокопоставленныхъ", „подрѣзывали ихъ,
какъ стволы", молотили-бы ихъ — пановъ, паношей и рыца-
рей,— какъ снопы", „цѣдили-бы изъ лихъ кровь" 4 * 6). Третьей
задачей „вѣрующихъ" въ дни обновленіи церкви ставится раз-
рушеніе и сожженіе всѣхъ храмовъ, алтарей, хотя бы и по-
священныхъ почитанію Бога, но носящихъ имя какого-нибудь,
кромѣ Христа, святого и] служащихъ симоніи ®). Первыя двѣ за-
дачи .вѣрующихъ" страшно расширялись. Дѣло въ томъ, что опи
обязывались убивать, какъ діаволовъ (сатану) и драконовъ, даже
всѣхъ тѣхъ людей—папокъ, папошей, горожанъ и крестьянъ—
которые не примкнутъ къ нимъ, не смотря на призывъ къ освобо-
жденію правды, къ защитѣ Закона Божія, къ попеченію о чело-
вѣческомъ спасеніи и къ уничтоженію—но ихъ, братьевъ, соб-
ственному способу—грѣховъ; они обязаны уничтожать и имуще-
ство такихъ людей. Однимъ словомъ, пощады не должно быть и
нейтральнымъс)... Наконецъ, ту же участь должны испытать даже
всѣ крестьяне и подданные, разъ они платясь чинши щютивни-
•) „Мнѣніе" Якубка, Сой, II, 53.
2) Ѵаѵг., 414 и 455; тоже у Пшибрама въ „Йіѵоі".
3) Ѵаѵг., 415 и 456; тоже въ „Йіѵоі* Пшибрама.
4) Пшибрамъ, „Йіѵоі*.
’) Ѵаѵг., 458.
6) Ѵаѵг., 455—456; тоже у Пшибрама въ „ХіѵОіЛ
— 49 —
камъ закопа Христова, хотя-бы и вынужденно %. Когда завер-
шится это очищеніе міра отъ зла и злыхъ людей, послѣдуетъ
первое воскресеніе—избранныхъ святыхъ. умершихъ во Христѣ;
они, вмѣстѣ съ оставшимися въ живыхъ „вѣрующими", устремятся
къ облакамъ, на встрѣчу Христу, который, съ сонмами ангеловъ,
сойдетъ съ неба и устроитт» „на горахъ- пиръ невѣстѣ своей,
обновленной церкви* 3). Само очищеніе церкви будетъ продолжаться
очень не долго—и начало новаго царства близко: все это станетъ
въ теченіе немногихъ лѣтъ—и многіе, теперь живущіе, увидятъ
воскресеніе святыхъ, въ числѣ ихъ м. И па Гуса3), пана Бжепка4)
и другихъ знакомыхъ людей.
Какъ же рисовалось хиліастамъ близившееся обновленное цар-
ство Христово?
Оно будетъ существовать до послѣдняго пришествія Хриетоза,
до послѣдняго суда, въ теченіе тысячи лѣтъ 5). Слава новаго
царства будетъ больше, чѣмъ слава первоначальной церкви; ^но-
вый домъ" будетъ богаче одаренъ, чѣмъ вдомъ первый14, „перво-
начальная церковь“ 6); возвратится состояніе райской невинности,
Адама и Евы 7). Человѣчеству будете возвращено безсмертіе,
какъ нѣкогда Эпоху и Иліи 8), люди возсіяютъ, какъ солнце 9).
Измѣнятся физическія и духовныя особенности человѣческой при-
роды. Люди не будутъ знать ни голода, пи жажды, ни тѣлес-
ныхъ страданій (ретвеспЬіо, раззіо) 10 *). Законъ благодати (Новый
Завѣтъ) потеряетъ силу и будетъ отмѣненъ во всемъ, что ка-
сается преслѣдованій, несправедливостей, обмановъ, грѣха, лжи
и соблазна" 11).
О ѴаѵЕ, 4ЯК
8) Ѵаѵг., 416 и 456—157.
3) Ѵаѵг., 416 и Пшибрамъ, „ХіѵоГ, 79.
•) Пшибрамъ, жЙіѵоІ*. 79; разумѣется панъ Бженекъ Швиговскім,
одинъ изъ раннихъ вождей таборитовъ, павшій въ битвѣ со сторониками
ими. Сигизмунда при переходѣ Жижки изъ Іілзня въ Таборъ, 25 марта
1420 г.; слѣдовательно, хиліазмъ жилъ еще и послѣ этой хронологической
даты.
5) Пшибрамъ, „ЯіѵоЬ*, 63.
в) Ѵаѵг., 457.
7) іЬі<1, 416.
а) іЬі(1, 416.
9) Пшибрамъ въ „ЙіѵоѴ, 78
*<>) Ѵаѵг., 416 и 457.
п) ѴаѵЕ» 458.
— 50 —
Мартинекъ Локвисъ училъ: „Будетъ па землѣ новое царство
святыхъ, и добрые уже пе будутъ страдать; если бы христіане
должны были всегда такъ страдать, я пе хотѣлъ бы и быть слу-
гою Божіимъ®... *)• Правда, размноженіе рода человѣческаго бу-
детъ совершаться и въ этомъ новомъ царствѣ: „женщины будутъ
тѣлесно родить сыновей и дочерей, но безъ скорбей и болѣзней".
Процессъ размноженія видоизмѣнится даже по существу: „въ
обновленной церкви супруги пе должны „платить долга" другъ
другу—и „женщины будутъ рождать безч. тѣлеснаго сѣмени" а).
Будутъ „святой бракъ и ложе нескверное', дѣторожденіе же—
безъ первороднаго грѣха 3). Обновится и духовная сторона че-
ловѣка, точнѣе—разумъ человѣка. „Солнце человѣческаго раз-
умѣнія уже не будетъ свѣтить людямъ обновленнаго царства",
никто пе будетъ нуждаться въ наставленіи, ибо всѣ окажутся
способными къ учительству (йосіЬіІез). Это потому, что Закопъ
Христовъ будетъ написанъ въ сердцѣ каждаго человѣка 4).
Въ такомъ случаѣ потеряетъ вч, повой церкви свою силу и
писаный Законъ (Св. Писаніе), а библія будетъ уничтожена. По-
этому-то Коранда въ Плзни и проповѣдывалъ: „свою библію, за
которую я заплатилъ много копъ грошей (1 к.= 60 гр.), заложу
уличной торговкѣ за 6 геллеровъ и не подумаю выкупать ее" ь).
Если пе нужно будетч. св. Писаніе, то излишними окажутся и
всѣ пути и средства благодатнаго воздѣйствія па человѣка со
стороны церкви: пе будетъ храмовъ, ибо „Господь всемогущій—
храмъ новой церкви" °), не будетъ и таинствъ. Зачѣмъ крещеніе
водой, если всѣ будутъ крещены св. Духомъ? 7). Если въ обно-
вленной церкви будетъ одухотворено и тѣлесное питаніе, если не
будетъ душонаго мяса и пищи кровавой („сіЬі сит заприте")а),
то будетъ отмѣнено и духовное питаніе посредствомъ таинства
евхаристіи: люди будутъ питаться по новому, ангельскому спо-
собу, вч, воспоминаніе уже не мученій, а славы Христа 9).
*) Хельчицкій: ,КерІ. рг. Мік.", Сбор., ЬѴ, 46*4—465.
3) Ѵаѵг., 458 и Пшибрамъ, ,Хіѵок“, 80.
3) Ѵаѵг., 416.
‘) Ѵаѵг., 415 и 457—458 и у Пшибрама въ „ЙіѵоГ.
’) Пшибрамъ, „2іѵоі“, 84.
•) Ѵаѵг., 416.
*) іЫі
«) іыа., 462.
’) ІЪИ, 416.
— 51 —
Обновится общественно - государственный строй. Исчезпетч»
свѣтская, принудительная власть (зесиіагіз (ІошіпаЫо); такъ какъ
міромъ и людьми будетъ править самъ Богъ, и власть будетъ пе-
редала Имъ самому народу, то пе будетъ уже нужды въ госу-
даряхъ, хотя бы и изъ среды вѣрующихъ, для отмщенія злымъ
и похвалы добрымъ Всѣ права и закопы—земскіе, городскіе,
сельскіе—утеряютъ всякую силу, какъ „человѣческое установле-
ніе®. Не будетъ пи податей, пи ихъ сборщиковъ 2). Избранники
Божіи, „новые святые®,получатъ имущества истребленныхъ злыхъ,
будутъ свободно распоряжаться ими въ такой полнотѣ, что золото
и серебро опротивѣютъ имъ. Пророки проповѣдывали крестья-
намъ: „Вы не будете платить господамъ оброковъ по 5—6 разъ
въ году, какъ теперь, не будете вынуждены скрываться отъ нихъ
по домамъ, лѣсамъ, ямамъ подъ землей; не будутъ господа васъ
драть и гнать: напротивъ, всѣ ихъ „дѣдины® (вотчины), рыб-
ники, луга и лѣса окажутся въ вашемъ распоряженіи® 3)...
Среди лицъ, охваченныхъ хиліазмомъ, и ихъ вождей, священ-
никовъ—„пророковъ®, распространялись еще и другіе взгляды и
ученія, которыя отмѣчаютъ Вавжинецъ изъ Бжезовой и ІІши-
брамъ по случаю диспута въ домѣ Змрзлика. По въ этихъ взгля-
дахъ пѣгъ чего-либо специфически-хиліастическаго, за исклю-
ченіемъ» кое-какнхъ деталей къ вышеизложенному, выводовъ изъ
него. Большая часть этихъ взглядовъ входила въ систему
ученія таборитовъ и въ тѣ годы, когда хиліазмъ уже исчезъ изъ
гуситства. Правда, умѣренные гуситы, во главѣ съ пражскими
магистрами, на первомъ же намъ извѣстномъ диспутѣ съ табори-
тами, въ домѣ Змрзлика, старались, для опороченія системы
ученія своихъ противниковъ связать пункты пехиліастическіе
съ хиліастическими въ одно цѣлое—и табориты, по существу, не
возражали противъ этого пріема. Но уже въ первую половину
1420-хъ годовъ хиліастическія теоріи почти совсѣмъ перестаютъ
играть роль предмета споровъ между радикальнымъ и умѣрен-
нымъ гуситствомъ; отзвуки стараго положенія дѣлъ сказываются
лишь въ спорахт» о войнѣ, ея основаніяхъ и способѣ ведепія,—въ
*) Ѵаѵг., 457.
а) ІЬІН.
3) Пшибрамъ, „Йіѵоі“, 64.
4*
— 52 —
тому» пунктѣ, сдѣ табориты, освободившіеся вообще отъ хиліазма,
могли считаться болѣе близкими къ нему, чѣмъ умѣренные .пра-
жане* и руководители ихъ—„магистры*.
Диспутъ въ домѣ Змрзлика пе былъ первымъ актомъ борьбы
умѣренныхъ гуситовъ съ хиліастическимъ настроеніемъ массъ.
Борьба эта одновременна съ самимъ зарожденіемъ и первымъ
буйнымъ ростомъ хиліазма. Понятно, что „магистровъ*, какъ
идеологовъ умѣреннаго гуситства и общественныхъ слоевъ, стояв-
шихъ за это умѣренное гуситство, т.-е. дворянства, духовенства
и состоятельныхъ горожанъ, задѣвалъ и волновалъ въ хиліазмѣ
не столько положительный моментъ, концепція новаго міра,
сколько моментъ отрицательный, ученіе объ истребленіи міра
стараго — и это уже потому одному, что народныя массы спѣ-
шили связать теорію съ жизнью, фактически приступали къ вы-
полненію возложенной па нихъ Богомъ задачи, къ борьбѣ со зломъ
и злыми людьми, противниками Закона Божія (въ толкованіи Гуса
и — болѣе — его учениковъ).
Слѣдить за дѣйствіями народныхъ массъ въ проведеніи
хиліазма въ жизпь пе входитъ въ пашу задачу: это пре-
красно выполнено еще ІІалацкимъ и Томномъ, и сейчасъ едва-
ли возможно что-либо прибавить къ тому, что имѣется въ
ихъ трудахъ.
Какъ только народъ началъ войну противъ „домашнихъ* про-
тивниковъ Закона Божія, магистры поняли, что грозитъ опасность
ихъ плану добиться торжества своего дѣла мирнымъ путемъ,
войдя въ соглашеніе какъ съ „внутренними*, такт» и съ „внѣш-
ними*—имііѳр. Сигизмундомъ и папствомъ — врагами. Задер-
жать выступленіе народныхъ массъ — вотъ что было ближай-
шей цѣлью полемики магистровъ противъ хиліазма; это видно изъ
сохранившихся до пасъ полемическихъ произведеній м. Якубка
изъ Отшибра пропивъ м. Я. Ичина и противъ его хиліастиче-
скихъ посланій „братьямъ и сестрамъ- ’).
Ч Два Посланія Якубка Ичину напечатаны проф. Голлемъ въ „фиеі.
и. ПЩ.“, И, 57—60; два Посланія Ичина (безъ указанія на его автор-
ство) какимъ-то „братьямъ и сестрамъ*—въ А. С., VI, 41—44.
Благодаря тому, что Якубекъ дѣлаетъ довольно точныя указанія на
содержаніе „зсгіріа*, „реійа* и „ерізіоіа* Ичина, даже дѣлаетъ изъ
нихъ выписки, мы можемъ утверждать, что посланія въ А. С. принад-
лежать именно Ичину. Вотъ сравненіе текстовъ: (см. стр. 53).
— 58 —
Противники хиліастовъ, въ лицѣ Якубка, возражали противъ
проповѣди о сомнительномъ копцѣ міра («ріада ІюггіЬіІіззіта"),
противъ требованій къ вѣрующимъ физически удалиться изъ
1-е посл. Якубка (у СоІГя):
... II йсшіцие регзігіпдеіш рго гсзропзо
ѵідейиг тпіііі. циосі іііші .Тегстіе 51:
іи«ійе (1е шебіо ВаЪіІопіз... ей іііші
Ізаіе XIX: „іп (ііе іііа египй циіпцие
сіѵійайез... (стр. 57).
...8іе иниз зрігійиз ргорііейай, чиосі
гех ВаЫІопіз, і<1 езй гех Ип^агіе,
хешей <1е сиЬіІі зио ей де йегга зиа
ей (іезйгией ВаЫІовепі, і<1 езй Рга-
дат... (стр. 58).
2-е посл. анонима въ „А. С.“:
...\Ѵ кйегётгйо саза ргікахіуе рап
Вбіі... зктзе Ізаіе \ѵ 51 клрійоіе Гка:
ХѴудёйе... ейс. (43 стр.).
МГузййріІ іезй Іеѵѵ 2 Іо/.с з\ѵё!ю
...кгаі ІЛіегзку ..лѵу.чеі зезй 2 гаёзйа
з\ѵё1іо, йос/. и Пііег, аЬу роіогіі геші
й\ѵй и ризйойи.
Если Якубецъ и не имѣлъ въ виду опровергать то именно посланіе,
изъ котораго только-что приведены выдержки, то все же оно столь
близко ігь произведенію Ичипа. разбираемому Якубцомъ, что едва-ли
можно здѣсь сомнѣваться въ авторствѣ Ичина.
2-е посл. Якубка (СгОІІ.): 1-е посл. анонима въ „А. С.“:
Иоп ...орогйей, зі СЪгізйиз Гидій іп ...Дезй Зе/.й з ЗозсГеш а з Маііі
Е^ірйшп сиш Лозоріі еі тайте, шіМ ийекі до Ееірйа... кдуа ши апреі Ію/.і
егдо нипс Гісіеіез «ІеЬеапй іп іііаіп ріікаЫ. Тбг і пуліе... (стр. 43).
Едірйши дезсешіегвя (стр. 60).
Думается, что и этотъ анонимъ—все тотъ же м. Ичинъ.
Есть данныя для предположенія, что 1-е посл. анонима,—т.-е. Ичипа,
писано „братьямъ и сестрамъ" послѣ 1-го посл. Якубца Ичину, ибо
Ичинъ („анонимъ*) дѣлаетъ въ немъ намеки на содержаніе письма своего
противника, Якуба.
1-е посл. Ичина (анонима): 1-е посл. Якубца:
„Хегіека]йех йсікіу: „со Ьусішіе
пйіекаіі? ксіегкоіі зрга\ѵе<11іѵѵу шпіе,
йи «ІоЬіе шпгс... МсгосГйе ѵѵёгійі,
Ьийй-Іі і'ёсі: кдуі Ъу ]сс!іпе 2 Іігіе-
сіібѵх ийекі, Кгізйиз ши |ѳзй шііовйпѵу
\ѵе ѵѵзі пеЬ \ѵ тёзйе... (стр. 42).
Ех циіЬиз райей, циод СЬгізйі 11-
(іеіез... іп циасипциа с.іѵійайе... заіѵа-
Ьипйит... Егдо зіѵе іи Рода, зіѵе іп
Ріезка... іизйиз таіо пои сопзепеіепз...
бит тогійиг, заіѵакійиг... .Іизйиз пес
іп Рода, пес аІіЬі... дсЪей йітегс
(Іатрпасіопепі ех Іюс зоіо, диосі іп
Рода талей ѵе! аІіЬі... (стр. 55).
Если хнліастическія посланія Ичина самому Якубку и не дошли до
насъ, то все же мы имѣемъ приблизительное понятіе о нихъ по сохра-
нившимся посланіямъ къ .братьямъ и сестрамъ*'; было, наконецъ,
какое-то посланіе Ичина пражскимъ женщинамъ о необходимости имъ
покинуть Прагу (см. 2-е посл. Якубка, (1о11, 11, 60).
— 54 —
среды злыхъ и собраться въ пяти городахъ, которые никому не
открыты Богомъ; указывали на противорѣчія „пророковъ", на
опасность раздора въ семьяхъ и половой распущенности подъ
предлогомъ требуемаго „пророками" удаленія вѣрующихъ супру-
говъ отъ невѣрующихъ. Самую печальную сторону хиліазма
противники его видѣли въ возбужденіи народа къ войнѣ: „Про-
стой народъ, возбуждаемый священниками, хватается за тѣлесное
и мірское оружіе противт. враговъ; но, вѣдь, тутъ и кроется опас-
ность убійства и пролитія крови", пишетъ Якубекъ въ 1-мъ посл.
Ичину. Во 2-мъ посл. Ичину топъ Якубка становится гнѣвнѣе:
„Пародъ отъ вашихъ проповѣдей и опасныхъ толкованій Писанія
берется за военное оружіе, покидаетъ привычную работу своихъ
рукъ: люди тупеядно начинаютъ жить за счетъ имущества и гра-
бежа ближнихъ, убиваютъ и проливаютъ кровь... Не даромъ васъ
зовутъ .кровавыми священниками
Вмѣсто всего этого люди, подъ руководствомъ „евангелическихъ"
свн щепли ковъ, должны были бы думатьо духовныхъ бояхъ, съ помощью
духовнаго оружія, противъ грѣховъ своихъ и грѣховъ ближнихъ,
по примѣру первоначальной апостольской церкви. Право вести
матеріальную войну принадлежитъ только свѣтскимъ властямъ
(.роЬезЬаЬез шіЫішіогез"), но и онѣ, эти власти, подвергаютъ
нри этомъ свои души великой опасности.
Борьба съ хиліазмомъ, какъ преимущественно воинственнымъ
настроеніемъ и поведеніемъ относительно .противниковъ Закона
Божія", облегчалась для „магистровъ", становилась дли нихъ прямо
соблазнительною и въ виду реакціи противъ крайней воинствен-
ности въ рядахъ самихъ „хиліастовъ" (таборитовъ). Магистры
вмѣшались въ эту внутреннюю борьбу среди радикаловъ тактики,
готовые поддержать складывавшуюся среди нихъ болѣе умѣрен-
ную группу. Но какъ разъ въ тотъ моментъ, когда это про-
изошло, когда умѣренныя, примирительныя теченія и группы
въ гуситствѣ, какъ-будто бы, готовы были одержать верхъ,
сила внѣшнихъ обстоятельствъ — упорство католиковъ, начиная
съ импер. Сигизмунда и папы, кончая послѣднимъ патеромъ —
не только помѣшала магистрамъ пойти дальніе по пути той тео-
ріи, которую они развивали устами м. Якубца, въ ого посланіяхъ
Ичину, но привила и имъ — по крайней мѣрѣ, на нѣкоторое
время извѣстную дозу воинственности, уже характеризовавшей —
хотя бы и въ разной степени — отдѣльныя фракціи хиліастовъ-
таборитовъ...
— 55 —
3) Вопросъ о войнѣ въ средѣ оффиціэльныхъ вождей
гуситства — таборитекихъ священниковъ и пражскихъ
магистровъ передъ началомъ войны съ императоромъ
Сигизмундомъ и католической церковью: „Кеѳропвіо"
магистровъ; трактаты „Ое Ьѳ1Ю“.
Итакъ, въ системѣ ученій хиліазма-таборитства на первый
плачь выдвигается вопросъ о войнѣ, именно о томъ, допустима
ли вообще — и если допустима, то при какихъ условіяхъ и въ
какой степени — война въ христіанскомъ обществѣ. Возникло раз-
ногласіе по этому вопросу между вождями таборитовъ: бакка-
лавромъ н священникомъ, немного спустя—и епископомъ („бискуп-
цемъ“), Николаемъ пзъ Пельгржимова, и священникомъ Вацла-
вомъ Корандой, игравшимъ, какъ мы уже знаемъ, большую роль
въ хиліастическомъ движеніи 1419 г., энергично дѣйствовавшимъ
въ г. Пльзни.
Зная роль Коранды, зная и то, какъ „хиліасты" горячо сто-
яли за мѣры физической борьбы съ существующимъ въ христіан-
скомъ обществѣ зломъ, мы въ правѣ уже напередъ заключить,
что В. Коранда высказывался за безусловную необходимость бо-
роться оружіемъ въ пользу „Закона Божія" и противъ враговъ
этого Закона. Николай Бискупецъ, глава позднѣйшаго, .ортодок-
сальнаго"—если можно такъ выразиться—теченія въ таборитствѣ,
человѣкъ сравнительно умѣренныхъ взглядовъ и мягкаго харак-
тера, сколько возможно, ратовалъ если не за устраненіе, то за
ограниченіе такой необходимости. Разногласіе между двумя табо-
ритскими главарями должно было особенно ясно сказаться позд-
ней осенью 1419 года, когда въ ноябрѣ, послѣ заключенія дого-
вора (13 ноября) меледу представительницей Сигизмунда, регент-
шей коіюлевой—вдовой Софіей, оберъ-бургра<{юмъ Ченкомъ изъ
Вартепберка и другими панами, съ одной стороны, и пражанами,
съ другой, со взаимнымъ обязательствомъ защищать свободу при-
чащенія подъ обоими видами, вопросъ о допустимости войны въ
защиту Закона Божія практически, казалось, самъ собой сни-
мался съ очереди, по крайней мѣрѣ, въ ближайшее время.
По дѣло въ томъ, что народныя массы и ихъ вожди, пере-
живая въ то время хиліастическое движеніе, иначе оцѣнивали
сложившееся положеніе дѣлъ. Означенный выше договоръ пред-
ставлялся имъ плохимъ обезпеченіемъ правды Закона Божія. Они
слишкомъ хорошо знали императора Сигизмунда, чтобы довѣрять
— 56 —
неопредѣленнымъ обязательствамъ, принятымъ на себя его пред-
ставителями; сомнительной была въ ихъ главахъ и преданность
Закопу Божію другой договорившейся стороны, патриціата Праги,
той самой Праги, уничтоженіе которой, какъ новаго Вавилона,
только что предвѣщалось „ пророками
По мнѣнію всѣхъ тѣхъ радикаловъ, съ которыми заодно шелъ
и В. Коранда, „сіопіші зесиіагез*, т.-е. въ тоть моментъ—и папы,
и городскія власти пражескія—впали въ такую бездѣятельность,
что уже не хотятъ защищать мечемъ правду Закона Божія („ѣапіпт...
гіеяміез, циоЛ поіипі ѵегііаіеш &1ж1іо ассеріо (ІеГепіІеге*). А если такъ,
то самъ простой народъ (сопнпипііаѣез йсіеіев зиЬіееіяе) и можетъ
и долженъ взяться за оружіе для защиты этой правды, для иско-
рененія противниковъ ея. Конечно, вражескіе магистры, въ сущно-
сти, пе раздѣляли, какъ мы увидимъ ниже, такого мнѣнія о возмож-
ности вооруженной защиты христіанской истины самими народными
массами, безъ руководительства властей п даже вопреки волѣ по-
слѣднихъ; и это зналъ Коранда со своими единомышленниками. Но,
повидимому, почти одинаковыхъ (или очень близкихъ) воззрѣній съ
пражскими магистрами держался по этому вопросу и Николай Биску-
пецъ со своими приверженцами. Если же В. Коранда выразилъ готов-
ность отдать спорный у самихъ таборитовъ-хиліастовъ вопросъ па
рѣшеніе двухъ пражскихъ магистровъ, Христіана изъ Прахатицъ и
Якуба изъ Стпіибра (Мисы), да еще съ обязательствомъ подчиниться
этому рѣшенію, то едва-ли была у него здѣсь искренность: раз-
считывая получить отрицательный отвѣтъ на вопросъ о томъ, мо-
гутъ-ли и должны-ли общины вѣрующихъ подданныхъ защищать
мечемъ правду Закона Божія, т.-е. физически истреблять против-
никовъ этого закона, если свѣтскія власти (сіошіпі зеспіагез) до-
шли въ своей бездѣятельности до нежеланія защищать мечемъ
правду Закона, В. Коранда хотѣлъ лишь вызвать магистровъ на
полное разъясненіе ихъ позиціи, вскрыть приверженность маги-
стровъ къ участникамъ ноябрскаго договора и тѣмъ большую
опасность отсюда для „правды Закопа Божія“. Ожидаемый отвѣтъ
долженъ былъ разъяснить и то, что взгляды умѣренныхъ табо-
ритовъ, во главѣ съ Николаемъ Бискупцемъ, подозрительно при-
ближаются къ мнѣніямъ магистровъ, союзниковъ „безбожной
власти и, и такимъ образомъ ослабить роль этихъ умѣренныхъ
въ таборитствѣ.
Понималъ ли или пе понималъ Бискупецъ планы Корапды, все
же ояъ согласился па обращеніе къ третейскому суду пражскихъ
- 57 —
магистровъ, въ ошибочномъ разсчетѣ на то. что голосъ универси-
тетскихъ ученыхъ поможетъ одержать верхъ среди таборитовъ
его собственному мнѣнію... Вѣроятно, Бискунецъ въ то же время
не вполнѣ былъ увѣренъ въ твердости привязанности пражскихъ
магистровъ къ Закону Божію, въ большой степени готовности ма-
гистровъ призвать свѣтскую власть въ защиту Закопа Божія,—ко-
нечно, въ томъ случаѣ, когда этому Закопу будетъ угрожать серь-
езная (а не мнимая, какъ у Корапды) опасность. Можетъ быть,
опасался онъ, пражскіе магистры теперь уже совсѣмъ не счи-
таютъ свѣтскую власть обязанной защищать мечемъ правду За-
копа Божія... Для вызова магистровъ па ясный отвѣтъ по этому
вопросу и былъ имъ заданъ вопросъ: „обязаны ли свѣтскіе го-
спода защищать матеріальнымъ мечемъ правду Заклпа Божія"?
В. Коранда, конечно, ничего пе имѣлъ противъ такого „испытанія"
магистровъ, если желалъ его Н. Бискупецъ.
Что же отвѣтили магистры Христіанъ и Якубъ на обращенные
къ пимъ вопросы? Какъ люди осторожные, вѣроятно, понявшіе
опасность вопроса, опи созвали общее собраніе всѣхъ магистровъ
Пражскаго университета, разумѣется, тѣхъ, кто стоялъ па сторонѣ
Яна Гуса и исповѣдывалъ „4 пражскихъ артикула".
Вопрошавшимъ, Николаю Бискупцу и Вацлаву Корандѣ, былъ
данъ такой отвѣтъ—„Незропзіо", служившій выраженіемъ мнѣнія
всего собранія магистровъ *)•
На вопросъ объ обязанности свѣтской власти защищать правду
Закона Божія было отвѣчено утвердительно: это было легко для
магистровъ, ибо утвердительный отвѣта былъ не чѣмъ инымъ,
какъ воспроизведеніемъ впитанной ими въ плоть и кровь старой
средневѣковой теоріи о .двухъ мечахъ" и двухъ держащихъ эти
мечи властяхъ, при чемъ свѣтская власть должна защищать ду-
ховную власть и ея носителя—церковь (духовенство, пану). ІІравда-
теперь дѣло шло пе о защитѣ церкви, а о защитѣ Закопа Божія
да еще противъ этой самой церкви и ея охранителя, имп. Сигиз-
мунда, и всѣхъ католиковъ, чешскихъ же—прежде всего. Ноэтому-
то и отвѣтъ былъ сухъ и коротокъ, безъ всякихъ слѣдовъ уче-
наго аппарата, которымъ обычно орудовала названная теорія; ма-
гистры сослались лишь на извѣстный текста ап. Павла о „князѣ,
который не напрасно мечъ носитъ1*...
СІоП: „Циеііеп шкі ІТійегяЛ II, 51—53 (латинскій текстъ отвѣта).
— 58 —•
Ипой характеръ имѣетъ отвѣтъ магистровъ „а вопросъ о томъ,
переходитъ-ли па простой народъ обязанность свѣтскихъ властей
относительно защиты мечемъ правды Закона Божія, если власти
„лѣнивы" (сіезіііез).
Магистры въ своемъ маленькомъ „Отвѣтѣ—мнѣніи" три раза
отвѣчаютъ на поставленный имъ вопросъ: сначала—отрицательно,
потомъ—утвердительно, наконецъ—снова отрицательно...
„Тяжко и опасно, говорятъ они, представляется совѣтовать
общинамъ взяться за тѣлесный бой": предпочтительнѣе для хри-
стіанъ другой путь, „самый надежный и безопасный"—защищать
истину христіанскую терпѣніемъ, а пе дѣйствіемъ физической
силы. Мы—послѣдователи Христа, а, вѣдь, Онъ заповѣдалъ тер-
пѣніе, самъ страдалъ „даже до смерти", училъ учениковъ тер-
пѣнію (случаи съ самаритянами, съ ап. Петромъ, обнажившимъ
мечъ на Малха); тому же учили и словомъ и дѣломъ Его ученики
и позднѣйшіе мученики. Это—аргументы „аЬ аисЬогіЬаіе*. Затѣмъ
слѣдуютъ и доводы „а гаЬіопе". Христіанинъ долженъ соблюдать
во всемъ своемъ поведеніи любовь (сагііаз). А, вѣдь, изъ всѣхъ
родовъ дѣйствій (агЬез) война—самый трудный для соблюденія
этой любви. Кромѣ того, если допустить иниціативу войны для
кого-либо изъ народа, то окажется трудно соблюсти всѣ условія,
дѣлающія войну допустимой: т. е. праведное отомщеніе (іпзЬа ѵеп-
(Іісаііо), законную авторизацію (іісііа апсіогізаііо) и правильное
намѣреніе (гесіга іпіепііо). Ибо изъ перваго условія вытекаетъ для
воюющаго обязанность пребывать въ благодати (езвѳ іи дгаііа) и
имѣть праведность (каЬеге іизііііат); изъ второго явствуетъ, что
слѣдуетъ сражаться только тогда, когда нѣтъ уже никакихъ дру-
гихъ средствъ для удовлетворенія справедливости, и когда при
томъ еще можно сослаться на авторитетъ (полномочіе) .князя*
и на Божіе соизволеніе („соизпНо Боіпіпо"); третье условіе требуетъ,
чтобы намѣренія воюющаго были чисты отъ гнили суетной славы,
отъ страсти къ власти и отъ рвенія отомстить за личную обпду...
Какъ бы чувствуя, что всѣ эти условія дѣлаютъ недопусти-
мой войну не только для „соіптипіІаЬез зиЪіесЬае", по даже и
для „(іотіпі зесиіагез, магистры, желая спасти свой отвѣть, на
предыдущій вопросъ, неожиданно даютъ утвердительный отвѣтъ,
и на второй предложенный имъ вопросъ, хотя тоже съ оговорками.
„Мы готовы признать, впрочемъ, что свѣтскіе господа могутъ
столь противиться Богу и Его закону, что позволительно защи-
щать евангельскую истину и общинамъ, если самъ Богт. отрѣ-
— 59 —
шилъ господъ отъ власти и самъ же Онъ допустилъ обіципы къ
дѣлу защиты своего Закопа". По какъ, изъ какихъ источниковъ
знать волю Божію? Изъ „божественнаго инстинкта", вѣрнаго откро-
венія (геѵеіаііо) или изъ самоочевидности... И какъ бы вспомнивъ
о томъ, что все это инстанціи, на которыя столь охотно ссылаются
„пророки"—хиліасты, какъ бы опасаясь, что отвѣтъ—па руку
Корапдѣ и его единомышленникамъ, а не Николаю Бискупцу,
магистры предостерегаютъ отъ притязательнаго легкомыслія счи-
тать господъ низложенными Богомъ въ каждомъ такомъ случаѣ, когда
опи не хотятъ немедленно же уступить любому „вѣтру ученія".
Тѣмъ недопустимѣе такое легкомысліе, когда пародч. имѣетъ
господъ, у которыхъ нельзя усмотрѣть очевидной и неисправимой
неспособности выступить па защиту правды. И въ этомъ случаѣ
(который, очевидно, разумѣется въ данный момептъ и для Чехіи)
„общины могутъ и должны защищать правду... помогая своимъ
господамъ". Придя такимъ образомъ къ новому отрицанію права
обіцинъ брать па себя обязанности господъ по защитѣ правды
Закона, авторы „мнѣнія* приводятъ н новые, дополнительно къ
прежнимъ, доводы противъ войны, при томъ снова такъ, что без-
сознательно отрицаютъ вообще войну въ христіанскомъ
обществѣ.
Неожиданнымъ для насъ выходомъ (въ субъективномъ смыслѣ)
изъ всѣхъ этихъ противорѣчій является для магистровъ раздра-
жительная но тону сентенція, въ которой, конечно, не чувство
вали нужды вопрошатели или точнѣе—одинъ изъ вопрошателей,
Вацлавъ Коранда, но чьему адресу и была, собственно, направлена
сентенція: .для каждаго евангельскаго священника безопаснѣе, какъ
можно чаще, отклонять людей, но возможности, отъ столь опас-
наго матеріальнаго способа войны*. Таково это „мнѣніе*, типич-
ное для людей средневѣковой науки съ ея постоянными и одно-
временными „зіс" еі Пноп“ едва-ли пе но всѣмъ вопросамъ, но
характерное и съ точки зрѣнія тѣхъ тяжелыхъ противорѣчій, ко-
торыя ставила современникамъ сама чешская жизнь въ нач. XV в.
Изложенное „мнѣніе" пражскихъ магистровъ, во главѣ съ Я ку-
бомъ изъ Стшибра и Христіаномъ изъ Прахатицъ, не оставалось
одинокимъ въ литературѣ гуситовъ: оно вызвало цѣлый рядъ
трактатовъ „Бе Ьеііо", тѣмъ болѣе, что и дѣйствительность—фак-
тически начавшаяся война чеховъ-гуситовъ съ чехами-католиками,
съ Сигизмундомъ, князьями имперіи и католической церковью,
война, принявшая крайне ожесточенный характеръ,—заставляла
— 60 —
современниковъ мыслить и спорить по вопросу, уже разъ разрѣ-
шавшемуся магистрами.
Такое же колебаніе, хотя и не столь сильное, какъ „пражскіе
магистры*, обнаруживаетъ неизвѣстный авторъ трактата: „Веііаікіі
іпаСегіат сопсетіС іпГга зсгіркит" 1). Авторъ прежде всего изла-
гаетъ условія, которыя оправдываютъ (гесіійсапі) „справедливую
войну" (Ьеііпт іизішп)—тѣ же самыя, что и во „мнѣніи" праж-
скихъ магистровъ, даже выраженныя въ той же самой словесной
формѣ, въ виду очевиднаго знакомства автора съ текстомъ „мнѣ-
нія" (см.: „сопзіііа Іютіпшп йізсгеЬогшп, днаіез іпіІиЬіе ЬаЬепЬ іп
ргоргіа пасіопе", боіі, 55) пли въ виду того, что авторы „мнѣнія"
и анонимъ одинаково эксцерпировали одинъ общій источникъ—Вик-
лифа (см. ниже 1-й экскурсъ). Нашъ анонимъ настолько одобряетъ
войну вообще, что даже высказываетъ такую мысль: „ЕЬ зіс петіпепі
ІісеЬ зішт й’аітет іпѵасіеге пізі ргорѣег атогеш еі; соішпосіиіп зіс
іпѵазі, сит аіііег іЫ йееззеЬ іпѣепсіо еагіШіз"—т. е. войну можно на-
чинать изъ благоволенія и любви къ тому, противъ кою война
ведется! Правда, авторъ вспоминаетъ объ евангельскомъ текстѣ
(Матв., 5), гдѣ запрещается и „іга іііісііа совѣта Ггаігеіп, зіспі ѵегЬиш
(Іегізогішп, іп-асіопаіэііе, орргоЬгіозпш, сопіптеііозиіп аиЬ аіііег
іггіЬаЬіѵит*. Но мысли этого порядка лишь мимоходомъ затронуты
въ трактатѣ—и тщетно было бы искать въ немъ того все же до-
вольно богатаго запаса аргументовъ „сопігаЪеІІит", который заклю-
чался въ „Отвѣтѣ—мнѣніи" магистровъ. Онъ высказывается про-
тивъ войны не вообще, а противъ войны въ конкретныхъ условіяхъ
момента, противъ современной чешской войны, которая страшно
ослабляетъ чешскій народъ и служитъ на пользу лишь нѣмцамъ.
Вотъ что говоритъ нашъ авторъ-патріотъ: „Очень тяжело чехамъ,
желающимъ совершать нападеніе на людей своей народности, со-
блюсти благоволеніе и любовь къ ближнимъ, заповѣданную Хри-
стомъ". Какъ-будто дѣло обстояло-бы иначе, если-бы пришлось
нападать на нечеховъ.. Авторъ еще яснѣе вскрываетъ свое міросо-
зерцаніе, когда говоритъ: „Есть-ли что-нибудь болѣе глупое (зіиИ.іііа),
чѣмъ война противъ своего собственнаго чешскаго „рода"... Вслѣдъ
за уничтоженіемъ своихъ ближнихъ надъ побѣдителями возьметъ
власть... чужой народъ (нѣмцы), который, если-бы могъ, не только
лишилъ бы чеховъ матеріальнаго благополучія, но, какъ правдо-
подобно, и растерзалъ бы (еѵізсегагеі) ихъ, безъ всякаго мило-
’) (тоіі: „({исі. и. Ипіегз.*, 11, 53—55 (текстъ).
— 61
сердія"... Негодованіе автора на непонимающихъ опасности со-
отечественниковъ во всей силѣ сказывается въ такой фразѣ: „Такъ-
то чехи, у которыхъ нѣтъ недостатка во врагахъ, движимые, какъ
явствуетъ, какимъ-то ослѣпленіемъ, къ радости своихъ враговъ,
ожидающихъ благопріятнаго для себя результата, хотятъ нападать
на своихъ сородичей, точно ненавидящіе свѣтъ подземные кроты".
И чехи дѣлаютъ это, „сапза гасіопаЫІі ноп ІіаЬіЬа"... Послѣднее
замѣчаніе, довольно загадочное въ устахъ гусита, хотя-бы и умѣрен-
наго, все же едва-ли заставляетъ насъ видѣть въ авторѣ трактата
католика; вѣрнѣе, что это—умѣренный гуситъ, членъ партіи „пра-
жанъ", единомышленникъ магистровъ, одинъ изъ тѣхъ многочи-
сленныхъ чеховъ, которые готовы были за сравнительно неболь-
шія уступки примириться и съ церковью и со старой властью
(династіей). Безсмысленность и преступность войны въ Чехіи ста-
новятся для автора тѣмъ несомнѣннѣе, что люди .подвергаютъ
себя опасности смерти въ такомъ дѣлѣ, въ которомъ они не мо-
гутъ усмотрѣть Божіей правды,—только ради большого жало-
ванья, движимые болѣе ненасытной жадностью, чѣмъ ревностью
о правдѣ; „временная награда, нрн наличности вѣчнаго осужде-
нія за совершенное преступленіе, принесетъ съ собой такимъ лю-
дямъ пе пользу, а вредъа... „Никто, думаете авторъ, пе можетъ
отдаваться войнѣ иначе, какъ только тогда, когда погибающій
въ ней оказывается мученикомъ (шаіѣіг)"... Это указаніе на уча-
стіе въ войнѣ наемниковъ нельзя относить къ гуситскимъ вой-
скамъ въ самые первые годы войны; очевидно, авторъ имѣетъ въ
виду наемные отряды чешскихъ католическихъ пановъ и еще бо-
лѣе—имя. Сигизмунда.
Почти въ томъ же самомъ кругѣ идей, что и авторы раз- ’
смотрѣнныхъ трактатовъ, вращается и авторъ трактата „Ве
Ьеііо" *). Обстановка, въ которой появился этотъ трактата, уже
иная: войну предупредить нельзя, ибо она началась и разгорѣ-
лась: „шкіідие Ьеііа зігерапі еі сгазвеѣиг... ^Іабіиз Ггаѣгшп сопіга
Ггаіхез еі денііипі сопЬга деніез*...
Авторъ свободенъ ота колебаній, характерныхъ для двухъ
предыдущихъ вроизведеніи чешской гуситской мысли, особенно
для перваго. Мы не находимъ у него указаній па тѣ точки зрѣ-
нія и мотивы, которые воспрещаютъ христіанамъ всякую вообще
войну. Опъ утверждаете совсѣмъ обратное: есть, правда, „Ьеііа
Ч (тоіі: „(іиеіі. и. Бпіегз*4., II, 56—57 (текстъ).
— 62 —
іпіпзЬа", но есть и „Ьеііа іизіа", какъ, напримѣръ, современная война
чеховъ-гуситовъ; авторъ и хочетъ разъяснить тѣ условія, когда
война становится „справедливой". Христіанинъ обязалъ вести
такую войну: „какъ священникъ обязанъ ((ІеЪііог езі) свободно
ироповѣдывать истину, которую онъ услышитъ отъ Бога, такъ и
мірянинъ долженъ эту истину вѣрно защищать, и если онъ не
дѣлаетъ этого, то предаетъ истину". При какихъ же условіяхъ,
по мнѣнію автора, война оказывается „справедливой" и потому
обязательной для христіанина? Этк условія тѣ же самыя, что и
у авторовъ предыдущихъ трактатовъ, только перечисленіе ихъ
подробнѣе, схоластичнѣе (доходя до восьми). Мы встрѣчаемъ уже
знакомые намъ термины: „сагііаз" и „дгаііа", „ІеЛіша Іісепііа-
ііо" (=аисѣогізаПо), „Ботіпі іпІеггодаСіо", „сапза іпзіа" (т.-е. сапза
Веі, сапза Гісіеі, сапза Іе^із еі сапза ѵегіийз), „.різіиз пюбиз"
(іпіепсіо гесѣа), „Гшіз ІаікІаЫІіз", „.різіиз ішрегапз", „(ІеГепзіо
ѵегііаіеш Іепепііипі еЬ ргошойо іпносепѣіиіп".
Любопытно, впрочемъ, нѣкоторое своеобразіе и въ обоснова-
ніяхъ законности „справедливой войны* и въ подробностяхъ
отдѣльныхъ обоснованій. На-ряду съ приведенными уже 8 усло-
віями имѣется девятое: я(ІеГепзіо раігіае еі; Жіпіш іпзіогиш сот-
раігіоіагпт асіѵегзиз ехіегоз раігіаш (Іезйгіеге ѵоіепіез". Выдвигая,
въ качествѣ оправданія войны, „защиту отечества и справедли-
выхъ братьевъ соотечественниковъ противъ иноземцевъ (= нѣм-
цевъ), стремящихся разорить отечество", авторъ стоитъ на точкѣ
зрѣнія, противоположной воззрѣнію предыдущаго трактата.
Мы уже видѣли, что авторы „Отвѣта—мнѣнія", Якубъ и Хри-
стіанъ, допуская „Іедіііша ІісенЫа" войны и со стороны простого
парода, беяъ| властей и даже вопреки имъ, дѣлали сейчасъ же и
отрицающія это допущеніе оговорки; признавая, въ качествѣ источ-
никовъ „апсіогізаііо" для такихъ случаевъ, „(Ііѵіпа іпзітс^пз" и
„геѵеіаііо", они ограничивали ихъ новымъ признакомъ „откро-
венія": „нон Гаііенз". Эти уступки популярнымъ въ народной
средѣ взглядамъ дѣлались .вообще" и не признавались подходя-
щими к?» конкретному моменту, ибо можно было опасаться, что
проповѣдь „таборитскихъ пророковъ" найдетъ въ этихъ уступ-
кахъ новую поддержку и пищу. Мы видимъ, что, и по мнѣнію
пашего автора, „Іе^іііта Іісспііаііо" войны наступаетъ „Эео
апсіоге іп ЬеИа со^епіе", что неотдѣлимо отъ „аззійпа
огасіо издне а(1 геѵеІаНопет". Божіе внушеніе и .откро-
веніе" ставятся у автора даже ранѣе „повелѣнія лица началъ-
— 63 —
ствующаго, съ законной властью", не сопровождаются пикакими
ограничивающими оговорками. Пашъ авторъ высказываетъ револю-
ціонную (какъ у Внклифа) теорію народовластія: „Какъ люди цер-
ковные могутъ судить и осуждать пану, если опъ погрѣшилъ въ вѣрѣ,
такъ и пародъ, думать можно (Гоіѣаззіз), въ правѣ поступить со
своими властями, которыя пытаются разорять христіанскую вѣру".
Если авторы „Отвѣта—мнѣнія" положительно пе допускали
законности возбужденія народа къ войнѣ священниками,то нашъ
авторъ, какъ будто, держится иного мнѣнія: „мірянинъ, говоритъ
онъ, долженъ быть вѣрнымъ защитникомъ истины, которую омъ
услышалъ отъ священниковъ".
Подъ всѣми этими разсужденіями, особенно послѣдними, под-
писался бы любой „таборптскій пророкъ",—въ томъ числѣ и
Вацлавъ Корапда. Если бы не прибавка къ послѣднимъ приве-
деннымъ нами словамъ: „(истину), конечно, обоснованную
въ священномъ писаніи", мы, пожалуй, могли бы считать
нашего анонима хиліастомъ-таборитомъ.ѵ Но это былъ не табо-
ритъ, это былъ—какъ то ни страннымъ покажется—злѣйшій
врагъ таборитовъ, вообще—и чѣмъ далѣе, тѣмъ болѣе—умѣрен-
нѣйшій изъ умѣренныхъ гуситовъ, магистръ Янъ Пшибрамъ.
Принадлежность траіггата Я. Пшибраму засвидѣтельствована
самимъ авторомъ въ его трактатѣ (1428 или 1430 г.) „Во рго-
Геззіопе Гніеі еаііюіісае еі еггогпіп геѵосаііоне", напечатанномъ,
вмѣстѣ съ другими текстами Пшибрама, у Кохлэя въ „ІІізЬогіае
Ішззііагшп ІіЬгі (ІиойесіпГ (1549) ’).
Пшибрамъ сообщаетъ въ названномъ выше трактатѣ, что онъ
когда-то (циошіаіп) написалъ трактатъ объ условіяхъ „.іпзіі Ьеііі" * 3),
въ одномъ мѣстѣ3) ближе опредѣляя это „когда-то" словами:
„пюх ін іпіііо, иЬ аЬ іпіизііз Ьеіііз ргаезіппрЬогез геѵосагеіп еі
Ьеііа іпзіа ргораіагет".
Сравненіе приводимыхъ самимъ Пшибрамомъ мыслей и выра-
женій изъ этого трактата съ только-что анализированнымъ трак-
татомъ „Ое Ьеііо” и обнаруживаетъ, что этотъ послѣдній трактатъ
принадлежитъ именно Пшибраму.
„ТгасЬаѣиз <1е сопЯіЬіопі- „Пе Ьеііо" (СоП: ОиеІІ. и.
Ьиз" еЬс. (СосЫаеиз, 537): Ппкегз., П, 56):
...(гедиігипѣиг а ЬеПапПЬия Ііаес Ргіто... диосі а<1 іпзЬит Ьеііині
*) СосЫаеиз: .Ііізіогіае Ьиззііагит" (1549), 503—547.
3) іЬіі, 537, 538.
’) 537.
— 64 —
сошііііоиея) ...Ргіша, диоіі рег-
зона (ІеЬеІІаіига, ехсіиза репііиз
а сгіпипе, оЬзегѵеі 16 сопсііііо-
псз еЬагііаііз... Маш иЬі сііагііаз
поп езі, поп роіезі еззе {изііііа...
Ііеш, сиш Ьос зіі регзопа тосіо
зиргасіісіо а<1 Ьеііа 1е@ііішаіа-.*
Ііет, і]ио(1 Ьеііа поп іпсіріап-
іиг сопіга аіісріеіп, пізі оз Ио-
тіпі іпіеггоееі, издие асі геѵеіа-
іюпет еі а^піііопст ѵоіипіаііз
Иеі, рег огаііопет ѵеі Вотіпі
Іе&ет...
Ііет, иі Ьеііиш зіі ех ге ре-
іепйа, Іюс езі, иі зіЬ саиза іизіа.
Ііет, иі ЬеПшп зіі іизіит ех
тосіо еі Ьос ех тосіо гесіае іп-
іепііопіз...
Ііет, ЬеПшп іизіійсаіиг ех
іизіо ітрегапіе еі ехедиепіе...
Ііет, ех іпіепііопе іизіі і’іпіз
еі іпіепііопе рготоѵепсіае, поп
сіезігиетіае ѵегііаііз аиі іизіі-
ііае...
Ііет, иі зіі рго аесіійеаііопе
раігіае іп Ьопо, поп рго сіезігис-
Сіопе.
Ьотіпит гегрійСиг регзопа, дие
зіС сагііаіе еС дгасіа сіеі геди-
Іагііег сіізрозііа еі аЬ отпі сгі-
тіпе репііиз аЪзоІиСа...
8ес(іп(1о... иі регзопа зіі асі
Ьеііа Іісепсіаіа іе^ііітѳ...
Тегеіо... пе дпіз ргоеесіаі асі
ЬеПшп еі оз (Іотіпі поп іпіеіто-
цеС зіпе аззісіиа огаеіопе іодиѳ
асі геѵеііасіопет зіѵе іп Іе^із сіеі
тесІіСаііопе аиі іпЖізіііопе из-
с]ие асі іпіогтасіопет...
(^иагіо... иі ЬеПшп зіі ех ге
реіепсіа, Ьос езі, иі зіі саиза
іизіа...
^иіпіо... циосі (Ьеііиш) зіі
шзішп ех тосіо. Еі ргішо ех
тосіо гесіѳ іпіепііопіз.
Зерііто ЬеПшп гесіііісаіиг ех
іизіо ітрегапіе.
8ехіо іизіиіп Ьеііиш гесіШ-
саіиг ех йпе ІаисІаЫІі...
Осіаѵо... гедиігііиг сІеГепсІеге
ѵегііаіеш іепепіез еі ргошоѵеге
іппосепіез...
ІМопо... иі поп зіі (Ьеііиш) асі
іпіизіат сіезігисіопеіп, зеЛ аб
(ІеГепзіопет раігіае...
Зная направленіе Пшибрама, ми вправѣ предполагать, что
свой трактатъ онъ написалъ не для поддержки таборитовъ, а для
борьбы съ ними. И дѣйствительно, Пшибрамъ заявляетъ, что онъ,
написавъ этотъ трактатъ, предназначилъ его для „священниковъ,
тиі>аннствовавшихъ тогда“. „По я скорблю оттого, что трактатъ
этотъ у нихъ въ ігрезрѣніи и посмѣяніи прибавляетъ Пши-
брамъ х).
Пшибрамъ подробно развиваетъ мысль, затронутую уже во
„мнѣніи" пражскихъ магистровъ (въ собраніи, среди нихъ, при
’) СосЫаеиз: „Пізі. ІіиззЛ, 538.
— 65 —
обсужденіи запроса Коранды и Вискупца, онъ, навѣрно, присут-
ствовалъ) — мысль о томъ, что священники во всякомъ случаѣ
не могутъ участвовать въ войнѣ. «Послѣднее условіе справедли-
вой войны — оно особенно необходимо въ этомъ королевствѣ —
требуетъ, чтобы никто изъ священниковъ или клириковъ несмѣлъ,
вопреки божественному авторитету, руководить мірскимъ образомъ
мірскими войнами. Если это случится, то все войско подверг-
нется опасности осужденія... Если іудейскимъ священникамъ п
первосвященникамъ не приличествовало кого-либо убивать, то не
будетъ это приличпо и священникамъ Христовымъ, которые, при-
нося всѣмъ миръ, а не войну, должны и говорить: .Миръ вамъ!"
Не приличествуетъ священникамъ благочестія эта варварская
жестокость, говорю: варварская (ЬагЬага), такъ какъ подобно тому,
какъ отъ бороды (а ЬагЬа) является варварство (ЬагЬагіея), т.-е.
жестокость, такъ и теперь по винѣ бородатыхъ священниковъ
(„а засепіоііініз ЬагЬаЬіз", т.-е. отъ таборитскихъ священниковъ, ко-
торые, дѣйствительно, не брилась, а носили бороды) людей охва-
тили вся эта варварская и языческая жестокость, вздорность и
нелѣпость" ').. А Ж
Гнѣвъ на таборитскихъ священниковъ побуждаетъ Пшибрама
сравнивать ихъ съ апокалиптическимъ двурогимъ „звѣремъ" (Ье-
зііа), который „всѣ свои самыя скверныя дѣла и слова всегда
защищаетъ Закономъ Господнимъ, ветхимъ и новымъ. Совре-
менные воители въ своей тиранніи, обычной кровожадности
войнъ и свирѣпости побѣдъ осуществляютъ всю власть „великаго
звѣря"...
Изложивъ ученіе Аристотеля о 6 видахъ государственнаго
устройства, Піпибрамъ говоритъ: „Для всѣхъ, по свидѣтельству
опыта, ясно, что въ этомъ (чешскомъ) королевствѣ господствуютъ
самыя худшія понятія и управленіе, т.-е. олигархія и демократія,
при томъ еще и тиранпическія — со стороны какъ правящихъ,
такъ и подданныхъ". ПО, сколько всякаго рода зла причинили тѣ,
кто превратили это еще недавно благоустіюеннѣйшеѳ, славное среди
другихъ королевство въ самую пизкую олигархію и кровавую
тираппію... кто обратили это королевство изъ чистаго золота въ
грязь, изъ сада наслажденій въ садъ терновый... кто ниспровергли
сверху до пизу весь порядокъ, поставили къ низу то, чтб было
па верху, и перебросили на верхъ то, чтб было внизу... Такъ
•) іЬІб., 222.
5
— 66 —
исполнились и ежедневно исполняются слона бл. Августипа: ,8пЬ-
Іаіа іпзііНа, дііісі знпЬ гедпа, нізі ша^иа Іаігосіпіа!" съ отчая-
ніемъ восклицаетъ ІІшпбрамъ *)•
Среди всѣхъ отмѣченныхъ нами сторонниковъ—хотя-бы и съ
разными оговорками—мысли о допустимости, иногда даже обяза-
тельности войны въ христіанскомъ обществѣ выдѣляется неиз-
вѣстный авторъ еще одного трактата, напечатанаго въ извле-
ченіи проф. Голлемъ э).
Онъ почти совсѣмъ и безусловно отрицаетъ войну въ христі-
анскомъ обществѣ. Исходный пунктъ разсужденій анонима—раз-
личеніе двухъ способовъ войны (гаоііі еі ѵіаѳ Ьеііашіі) ради дѣла
Божія (сааза Беі). Одинъ способъ—это способъ Христа, Его учени-
ковъ, мучениковъ и послѣдователей, т. е. духовный бой (зрігИпаІіа
ргеііа) противъ враговъ Божіихъ, грѣха и царства діавола; дру-
гой способъ—способъ „предержащихъ властей® („знЫіпііогез ро-
Ьезіаіез", иначе—„Ьгасѣіиіп зеспІаге'Хт. е. бой матеріальнымъ ору-
жіемъ ради дѣла Божія, для благоразумной защиты закона и
установленія Христова, для наказанія злыхъ людей.
Этотъ второй способъ, правда, былъ одобренъ въ В. Завѣтѣ;
по, вѣдь, этотъ Ветхій законъ былъ слишкомъ пе совершеннымъ
сравнительно съ Новымъ Завѣтомъ, закономъ любви и благодати.
А если такъ, то гораздо совершеннѣе и свойственнѣе новому за-
копу способъ евангельскаго боя (ѵіа еѵапдеіісе ргеііашіі). Этотъ
способъ, обязателенъ и для евангельскихъ священниковъ и для
прочаго христіанскаго—болѣе совершеннаго и духовнаго—народа.
Но что же путь несовершенный? абсолютно ли онъ недопустимъ
въ Новомъ Завѣтѣ? Съ точки зрѣнія автора, казалось-бы, слѣдо-
вало говорить именно о такой абсолютной недопустимости. Но
авторъ здѣсь проявляетъ неожиданную непослѣдовательность:
оказывается, что несовершенный путь разрѣшенъ и въ Новомъ
завѣтѣ... для „предержащихъ властей”. Впрочемъ, эта непослѣ-
довательность получаетъ своеобразное значеніе въ свѣтѣ данной
авторомъ мотивировки: разрѣшеніе матеріальнаго боя для властей
объясняется „ихъ несовершенствомъ® („ргоріег еогит ітрегГес-
ііопет”) въ противоиоложность „священникамъ и прочему совер-
шенному и духовному христіанскому народу". Нашъ авторъ опо-
рочиваетъ матеріальную войну, хотя люди часто оправдываютъ
') іЬій., 227—228-
’) (ІоІЬ „(^исіі. и. Ов1еге.“, II, 55-56.
— 67 —
ее словами ап. Павла: „не самихъ себя защищая, возлюбленные";
наблюдая дѣйствительность, авторъ отмѣчаетъ, что «воюющіе,
подъ предлогомъ боя за дѣло Божіе и въ отмщеніе чьего-либо
грѣха (іпіигіа) передъ Богомъ, слиткомъ тяжело переносятъ соб-
ственная обиды и легко возбуждаются несдержанной ревностью*.
„Такимъ образомъ, заключаетъ авторъ, и пынѣ, опасаюсь я, такъ
именно поступаютъ тѣ, кто, подъ предлогомъ дѣла Божія и грѣха
передъ Богомъ, мстятъ за свои собственныя обиды и, защищая
самихъ себя, говорятъ: „но мы защищаемъ пе самихъ себя*...')
4) Вопросъ о войнѣ и смертной казни на „конвокаціяхъ“
и „аудіенціяхъ4* таборитовъ и пражскихъ магистровъ
въ 1422—1424 г.г^^
Вопросъ о войнѣ, который такъ горячо обсуждался гуситами
въ 1419 и 1420 году, продолжалъ волновать умы ихъ и въ по-
слѣдующіе годы. Если уже тогда это не былъ только „академи-
ческій" вопросъ, то тѣмъ болѣе чувствительно затрогивалъ онъ
ала войны, нападенія ими.
йгіа сразу же приняла
бълѣеденія войны гуситами,
сой во главѣ, обнаружилъ,
и воззрѣнія, выразителемъ кото-
ак
тикѣ по
году.
Вацлавъ Корапда. Здѣсь не мѣсто вспо-
всѣхъ чеховъ иослѣ фактычес
Сигизмунда на
крайне жестокій
особенно табор
что въ Чехіи н
рыхъ билъ въ
минать подробно о хорошо извѣстныхъ фактахъ сожженія мона-
стырей, городовъ, мѣстечекъ и замковъ, объ истребленіи множе-
ства людей....
Война велась подъ звуки извѣстной пѣспи „божіихъ воителей*
(„Ьо2( Імуоѵпісі"), съ ея ужаснымъ послѣднимъ стихомъ: „бейте,
убивайте, никого не оставляйте въ живыхъ", въ настроеніи, близ-
комъ къ проповѣди „пророковъ" лѣтомъ и осенью 1419 года.
Если жестоко краснорѣчивы уже слова этой боевой пѣсни, то,
можетъ быть, еще ужаснѣе звучатъ слова „дѣлового документа",
Военнаго Устава (Ѵоіепзк^ ГАЛ) Я. Жижкп: „Брать Жижка и другіе
паны, гетманы, рыцари, панопіи, мѣщане, ремесленники и рабочій
*) Нѣкоторыя черты трактата, какъ-то: очень ясное, едва не полное
отрицаніе всякой вообще войны и убійства, указаніе на бблыпую рев-
ность сторонниковъ войны въ мести за преступленія противъ нихъ самихъ,
чѣмъ противъ Бога,—черты, характерныя для Ник. Бискупца (см. 3 экс-
курсъ), вызываюсь предположеніе объ авторствѣ Бискупца.
5*
— 68 —
народъ—всѣ выше писанные и поименованные—, равно какъ и
всѣ общины, съ Божьей и всѣхъ людей помощью, намѣреваются
за всѣ непорядки (пеГагІоѵё) наказывать и бить, гнать, сѣчь, уби-
вать, снимать головы, вѣшать, топить, жечь и всѣми способами
мстить, какъ это, согласно Божію Закону, слѣдуетъ дѣлать со
„злыми людьми" О» т. е- врагами гуситовъ.
Нечего и говорить, что такой характеръ войны совсѣмт» не
соотвѣтствовалъ воззрѣніямъ пражскихъ магистровъ и руководи-
мыхъ ими умѣренныхъ гуситовъ. Но и среди таборитовъ, — по
крайней мѣрѣ той ихъ части, вождемъ который былъ Николай
Бискупѳцъ, стала сказываться реакція противъ „гіеопііпаѣіопез
сопѣга ргорояіѣніп аЬріѳ іпѣепѣіопѳт йсіеішт", противъ „безпо-
рядковъ", появленіе которыхъ Бискупцемъ поставлено въ вину
„многимъ людямъ, коварно вмѣшавшимся въ войну съ совсѣмъ
иными намѣреніями" а).
Умѣренные табориты пытались, вмѣстѣ съ пражскими маги-
страми, бороться со зломъ путемъ выработки па своихъ ясопѵо-
саѣіопез" (синодахъ) и „аіісііепііас* (конференціяхъ и диспутахъ)
такихъ нормъ, которыя уничтожили-бы зло. Но какъ въ 3 419 г.,
такъ п въ этихъ новыхт» опытахъ первой половины 1420 годовъ
и табориты и „пражане" остановились на полдорогѣ, не рѣшаясь
безусловно высказаться противъ всякой вообще войны. Если, къ
тому же, принять во вниманіе еще и то, что между обѣими партіями
не было, какъ и прежде, полнаго согласія во взглядахъ, то станетъ
понятенъ и неудачный исходя» этихъ новыхъ попытокъ регули-
ровать войну, устранить жестокость „крайнихъ".
Повидимому, умѣренные табориты, во главѣ съ Бискупцемъ,
первыми выступили па этотъ—не приведшій къ цѣли—путь. Уже
въ декабрѣ 1420 года, па „аудіенціи" съ пражскими магистрами
въ домѣ Змрзлика (Старое Мѣсто Пражское), таборитамъ былъ
брошенъ упрекъ въ приверженности ихъ ко всѣмъ ученіямъ „хи~
ліазма" (см. выше). Тогда табориты еще далеко пе отвергли цѣ-
ликомъ этого обвиненія. Но крайности нѣкоторыхъ эпигоновъ
„хиліазма", какъ, папримѣръ, взглядъ свящ. Мартина Локвиса па
евхаристію (простая „вечеря любви"), безумія „адамитовъ" на
островѣ р. Нежарки,—всѣ эти явленія 1421 г. уже заставили не
только Николая Бискупца, но и Яна изъ Ичипа обратиться за совѣ-
томъ и духовной помощью къ пражскимъ магистрамъ Якубку изъ
’) Тошан: „Нпзіізкё уаіесііісіѵі*, 394 (въ приложеніи).
3) ІІбЛег, 11: „СИгоп. іаЬог", 481.
— 69 —
Стшибра и Яну Пшибраму, повели, въ копцѣ концовъ, къ жестокой
расправѣ (Жижки) съ Локвисомъ и „адамитами". Поддерживая
Жижку въ борьбѣ съ этимъ отпрыскомъ „хиліастовъ", фракція
Бискупца, свободная теперь отъ необходимости считаться съ устра-
ненными уже радикалами, созрѣла и для борьбы съ крайностями
сторонниковъ безусловной войны, съ которыми, однако, шелъ за-
одно въ этомъ вопросѣ и Л. Жижка. Борьба происходила на табо-
ритскихъ „конвокаціяхъ" 1422—1424 г.г. и привела къ составленію
на этихъ собраніяхъ и къ опубликованію цѣлаго ряда соотвѣтствую-
щихъ постановленій, оказывающихся во многомъ отрицаніемъ фор-
мулированныхъ на диспутѣ въ домѣ Змрзлика соотвѣтствующихъ
хиліастическихъ пунктовъ. Николай Бискупецъ даетъ намъ въ своей
„Хроникѣ" разсказъ обо всемъ этомъ *)• Но его разсказу выходитъ,
что вопросомъ о войнѣ занимались три таборитскихъ „конвокаціи":
въ Пискѣ (1422 г., февраль—„Іешроге сагшзргіѵіі*4), въ Градищѣ-
Таборѣ(1424 г., іюнь—„ін&а осіаѵаз гезгіітесЫошз Ботшпі") и въ
Клатовахъ (1424 г., ноябрь—„сігса ГевЬпіп МагЬіиі"). Бискуиѳцъ
сообщаетъ, что на этихъ „копвокаціяхъ" было выработано очень
много постановленій („агіісиіі цшш р1игеза); но онъ приводитъ
только важнѣйшіе („поіаілііогез") изъ нихъ, числомъ 9 (вѣрнѣе—8,
ибо 9-й—трактуетъ о таинствѣ причащенія).
Табориты, какъ бы отвѣчая па упреки „пражанъ" (въ домѣ
Змрзлика) въ таборитской приверженности къ одному изъ основ-
ныхъ источниковъ „хиліазма", къ полной свободѣ толкованія св.
Писанія, признаютъ, что, дѣйствительно, нѣкоторые изъ ихъ среды
допускаютъ крайности въ толкованіи Писанія для оправданія своей
жестокости, алчности и другихъ пороковъ. Въ виду этого табо-
риты и постановили, во-первыхъ, что впредь ихъ священники
пе должны толковать Писаніе но собственному разуму (поп
зеспшіиш ргоргіаіп іпцепіі ѵігіиіеш) и примѣнять пророковъ не-
подходящимъ образомъ къ тѣмъ или другимъ мѣстностямъ и
временамъ; пусть лучше священники извлекаютъ изъ самого Пи-
санія его истинный смыслъ, при чемъ, съ одной стороны, не про-
тиворѣчатъ другимъ мѣстамъ того же Писанія, съ другой—со-
образовываются съ ученіемъ и жизнью Христа и Его апостоловъ.
Если же, вопреки этому указанію, кто нибудь изъ священниковъ
и впредь будетъ въ своихъ проповѣдяхъ „чужеложствоиагь" (асіиі-
іегаге) Писаніе, то слушатели обязываются наставлять и лепра-
>) НбНег, II: „СЬгон. ІаЬог.*, 482-488.
— 70 —
влять (даже публично) такого погрѣшившаго учителя. Здѣсь уже
имѣлся, строго говоря, отказъ отъ хиліазма въ его теоретиче-
скомъ источникѣ.
Далѣе, табориты соглашались съ тѣмъ, что нѣкоторые изъ
священниковъ самовольно позволяютъ себѣ вмѣшиваться въ
мірскія дѣла, преступая такимъ образомъ границы своей долж-
ности, къ соблазну вѣрующихъ. Поэтому отнынѣ—въ отличіе отъ
періода хиліазма—они воспрещаютъ своимъ священникамъ уби-
вать или ранить кого-либо, даже „невѣрнаго", воевать самолично,
руководить войной, возбуждать къ войнѣ или убійству, легкомы-
сленно самимъ совершать жестокости или оправдывать жестокости
міряпъ, произносить кровожадныя рѣчи и возбуждать людей къ
суровости. Но въ то же время табориты не рѣшаются сдѣлать
шага, который робко былъ намѣченъ еще въ „Мнѣніи" пражскихъ
магистровъ, т.-е. не требуютъ отъ своихъ священниковъ, чтобы
они удерживали людей отъ всякой вообще войны: по мнѣнію та-
боритовъ, священники должны имѣть извѣстное положительное
участіе въ „справедливыхъ войнахъ за дѣло Божіе", хотя-бы въ
смыслѣ обязанности ихъ „убѣждать воителей вести себя на войнѣ
справедливо и свято".
Ясно, что табориты и теперь продолжаютъ считать войну въ
христіанскомъ обществѣ явленіемъ допустимымъ для мірянъ: они
говорятъ о войнѣ „справедливой", „христіанской". Но какова же
именно эта война? при какихъ условіяхь война дѣлается „спра-
ведливой", „христіанской"?
Условія эти—тѣ же, что и въ разобранной выше гуситской лите-
ратурѣ 1419—1420 годовъ, и формулированы они почти буквально
такъ же, какъ и въ 1419—1420 г.г. (т.-е. какъ у Виклифа, см.
1 экскурсъ). Война допустима тогда, когда ее разрѣшаетъ Новый
Завѣтъ, и когда на пеѳ уполномочиваетъ законная власть (роІезШе
Іе&іііта анскогізаніе); но если пѣтъ этой власти, то могутъ начинать
войну и самъ народъ или отдѣльные люди, движимые духомъ Бо-
жіимъ и должнымъ образомъ исполняющіе роль власти ...(„рорціо
сЬгізІіапо аиі дносипдие аііо зрігііи Эѳі а^ііаіо (ІеЬіІе еі тегііогіе
ѵісет... зирріеніе"; ср. выше). Конечно, требуется, чтобы дѣло,
изъ-за котораго ведется война, было справедливымъ (саиза іизіа).
Это общее требованіе детализируется въ указаніяхъ на то, что
война должна вестись только противъ разрушителей вѣры, угне-
тателей невинныхъ, противъ людей, нападающихъ па страну или
государство и опустошающихъ ихъ (война оборонительная), и
- 71 —
противъ упорныхъ и дерзкихъ нарушителей Закопа Божія (война
иаступательная). Сила этихъ требованій умѣряется такими но-
выми ограничивающими условіями, какъ: 1) предварительное, до
начала войны, обнаруженіе тщетности усилій удержать всѣхъ та-
кихъ людей отъ ихъ закоренѣлаго упорства во злѣ съ помощью
болѣе мягкихъ средствъ, 2) соблюденіе въ войнѣ—разъ уже она
началась—того правила, что противникъ на войнѣ уничтожается
по печальной необходимости, а не по добровольному желанію
другой стороны, 3) отсутствіе въ воюющихъ страстнаго желанія
вредить противнику, жестокости въ мести, намѣренія совершить
нашествіе и грабежъ и т. и. („ехсіпза ргогзиз а ЬеІІапІіЬиз по-
сепсіі сирйІііаЬе, иісізсешіі сгшіѳІіЬаСе, ітрІаеаЬо аіцие ішріасаѣііі
апіто іпѵасіешіі еЬ атоге гаріешіі", ср. выше).
Въ отвѣтъ па упреки въ извѣстныхъ уже тенденціяхъ хиліазма
табориты теперь особенно подчеркиваютъ безкорыстіе справедли-
вой войны, требуя, чтобы даже въ „справедливой войпѣ“ чужое
имущество (гез аііепае) не только не подвергалось нашествію, но
даже пе было предметомъ пожеланія (япес сопсирізсешіае"); наро-
чито слѣдуетъ щадить простой пародъ, „вѣрующій и невинный".
Затѣмъ еще разъ разъяснивъ, словами Виклифа (см. 1 экскурсъ),
условія „справедливой войны", табориты заключаютъ свои раз-
сужденія такимъ признаніемъ: „Но такъ какъ этотъ способъ войны
полонъ опасностей и трудно осуществимъ, то таборитскіѳ священ-
ники всегда говорили: болѣе падежный путь—война духовная,
безъ сотрясенія воздуха матеріальнымъ мечемъ, съ мольбой Богу
за враговъ, съ призывомъ ихъ къ согласію, съ принятіемъ и са-
мимъ, если нужно, и смерти".
Вспоминая предъявленныя къ нимъ магистрами па диспутѣ
въ домѣ Змрзлика обвиненія вообще въ жестокости, табориты
ставятъ на обсужденіе, въ связи съ вопросомъ о допустимости
войны въ христіанскомъ обществѣ, и вопросъ о характерѣ нака-
заній преступниковъ, въ частности—вопросъ о примѣнимости къ
преступникамъ смертной казни. Высказавшись за общее смягченіе
уголовныхъ каръ, табориты тѣмъ не менѣе такъ же, какъ и въ во-
просѣ о войнѣ, не рѣшаются стать на точку зрѣнія отрицанія
физическаго возмездія преступникамъ, не рѣшаются отказаться
отъ смертной казни. Вотъ что постановляютъ они: „Замѣчая из-
лишества въ наказаніяхъ, мы опредѣлили, чтобы ни при осужде-
ніи виновныхъ, пи при смертной казни Ветхій Завѣтъ не примѣ-
нялся во всѣхъ своихъ судебныхъ постановленіяхъ Ошіісіаііа),
— 72 —
чтобы не примѣнялись и человѣческіе закопы (Іедез йшпапав),
противные евангелію, чтобы никогда, пи падъ кѣмъ, ни по ка-
кому дѣлу не исполнялись смертные приговоры, исключая тѣхъ
случаевъ, когда и насколько разрѣшаетъ осуждать и убивать, въ
виду крайней необходимости, Новый Завѣтъ (законъ), когда при
томъ даютъ на то авторизацію законная власть или, въ случаѣ ея
отсутствія, самъ народъ либо кто-нибудь, движимый Духомъ Бо-
жіимъ—такъ, еще разъ повторяютъ табориты, чтобы Ветхій За-
вѣтъ лишь постольку примѣнялся въ своихъ судебныхъ постано-
вленіяхъ, поскольку допускаетъ его Христосъ, поскольку указы-
ваетъ и подтверждаетъ его своей практикой первоначальная цер-
ковь, съ соблюденіемъ во всемъ этомъ шестнадцати условій любви
(въ 1-мъ посланіи ап. Павла къ Корине. „Любы долготерпитъ"
и т. д.) и закона природы: чего не хочешь себѣ, разумно пе дѣ-
лай этого и другому". Постановка
та же самая, что и въ вопросѣ
саніемъ, при предварительно
войны и смертной казни съ
іценіе иниціативы пе т ко
народа; то же самое
„СігснтзСапН
какъ это сдѣлано осительпо
условія дозволенной войны ПОД]
литерат
стимо
трактат:
верглась
татовъ,
іцій именно Вискупцу, разъясняетъ и обосновываетъ изложенное
нами таборитское постановленіе (см. 3-й экскурсъ).
Извѣстно, впрочемъ, что и послѣ всѣхъ этихъ рѣшеній, при-
нятыхъ, вѣроятно, па Писецкой „конвокаціи" 1422 г. (см. 2 экс-
курсъ), табориты продолжали вести войну и судить „виновныхъ"
часто такъ, какъ будто-бы ничего изъ вышеизложеннаго ими и
та
итнм
ЯГО
смерти
са о смертной
в
ой
бѣжд
ти почти
же нормировка св. Пи-
въ общемъ согласіи
исанія; то же допу-
ти*, но и простого
хновевія (откровенія)...
зложены столь подробно,
Но подобно тому какъ
юйпы.
)бно изложены въ спеціальной
трактатовъ „Ие Ьеііо" (см. выше), и условія допу-
смертно
о -пот
азпи разработаны были въ спеціальныхъ
ішп“. Литература о „Ьотіеісііпіп" не под
раціи и обслѣдованію. Но одинъ изъ трав-
му, таборитскаго происхожденія, принадлежа-
пе признавалось и не постановлялось...
Но если такъ вели себя на войнѣ таборитскія военныя брат-
ства, то едва ли отличались отъ нихъ въ этомъ и войска умѣ-
ренныхъ „пражанъ". И это понятно: ихъ духовные вожди, праж-
скіе магистры, шли по тому же пути, что и вожди таборнтовъ,
т.-е. продолжали въ 1-й половинѣ 1420-хъ лѣтъ развивать тѣ же
— 73 —
колеблющіеся взгляды на войну, что и въ 1419— 1420 гг. Что
говорятъ, напримѣръ, пражскіе магистры въ своихъ артикулахъ,
предложенныхъ ими, со своей стороны, таборнтамъ па „аудіенціи"
16 октября 1424 г. въ Прагѣ, па Градѣ (Градчаны—кремль)? ')
Можно было бы ожидать, что нослѣ укоровъ таборитамъ па
собраніи въ домѣ Змрзлика н послѣ наступившей среди табори-
товъ реакціи хиліазму магистры отойдутъ отъ воинственнаго на-
строенія не только 1419 г., но и 1420 г. много дальше, чѣмъ сдѣ-
лали это табориты. Дѣйствительно, въ 20 арт. постановленій „аудіен-
ціи" 1424 г. они, совершенно тожественно съ таборитами возставая
противъ злоупотребленій въ толкованіи Писанія для извлеченія изъ
него (изъ „пророковъ") хиліастическихъ мечтаній, идутъ въ своей
осторожности, какъ будто, дальше таборитовъ: они ограничи-
ваютъ свободу толкованія Писанія традиціей „старѣйшихъ" (та-
Іогез), т. е. святыхъ докторовъ, признанныхъ универсальной (ка-
толической) церковью... Нельзя было-бы, такимъ образомъ, ожи-
дать у пихъ уже никакихъ отзвуковъ „хиліастическаго", проро-
ческаго настроенія 1419—1420 годовъ...*
Но только что указанный болѣе консервативный исходный
пункта разсужденіи магистровъ не приводитъ ихъ въ дальнѣйшемъ
къ какому-либо существенному отличію отъ таборитовъ, какъ
это и видно хотя бы уже въ арт. 16, гдѣ говорится о должномъ отно-
шеніи къ войнѣ со стороны духовныхъ лицъ: этотъ §, буквально
совпадая съ изложеннымъ выше постановленіемъ таборитскихъ
„конвокацій", пе имѣетъ лишь слѣдующихъ заключительныхъ
словъ таборитовъ: „однако опъ (священникъ) можетъ участвовать
въ справедливыхъ войнахъ за дѣло Божіе, увѣщевая воюющихъ по-
ступать па войнѣ „справедливо и свято". „Магистры- какъ будто
уже не обязываютч. свое духовенство даже къ смягченію воип-
ствеппости своей собственной партіи...
Почти такую же принципіальную близость къ таборитамъ мы ви-
димъ и во взглядахъ „магистровъ" на войну, па условія, дѣлающія ее
„справедливою": § 12 ихъ пражскихъ постановленій 1424 г. почти
буквально совпадаетъ съ приведеннымъ выше опредѣленіемъ та-
боритовъ, за исключеніемъ, впрочемъ, одного пункта. Именно, въ
предложеніи магистровъ нѣтъ словъ таборитовъ о томъ, что,
въ случаѣ отсутствія авторизаціи законной власти, и христіанскій
*) Ртосѣазка: „Мізсеіі.", 271 и слѣд.; отчасти, сжато, и въ „СЬгов.
ТаІюг.“, 589 и слѣд.
— 74 —
народъ или кто-либо изъ его среды, движимый духомъ Божіимъ,
замѣняя подобающимъ образомъ законную власть, можетъ начать
войну. Здѣсь магистры оказываются, во всякомъ случаѣ, болѣе осто-
рожными, чѣмъ опи были въ 1419 году, когда, разрѣшая въ своемъ
„Мнѣніи" споръ В. Корапды съ Н. Бискупцемъ, они давали при
этомъ неопредѣленный отвѣтъ по вопросу объ условіяхъ допу-
щенія почипа народныхъ массъ въ дѣлѣ войны, вопреки волѣ
законныхъ властей или, по крайней мѣрѣ, безъ воли этихъ вла-
стей. Умалчивая теперь о возможности такого почина, а, при
существовавшихъ въ началѣ 1420-хъ лѣтъ отношеніяхъ и взгля-
дахъ, ео ірзо и отрицая ее, пражскіе магистры, какъ будто бы,
уже и довольно значительно расходились съ таборитами; стремясь
установить въ странѣ законную власть, хотя бы въ лицѣ Ягеллы
или Витовта (отчасти и Сигизмунда-Корибута), опи надѣялись
прекратить войну за „правду Закопа Божія*, съ помощью и при
посредничествѣ будущей законной власти попытаться доставить
„правдѣ- хотя бы частичную побѣду, па почвѣ мирныхъ перего-
воровъ съ католической церковью и ея главой, па почвѣ ком-
промисса съ ними.
Но вопросу о наказаніяхъ преступниковъ, въ частности о смерт-
ной казни, пражскіе магистры высказываются очень похоже натабо-
ритовъ—съ точки зрѣпія не только смысла, по даже и словесной
формы. Впрочемъ, они, видимо, не признаютъ замѣны авторизаціи
смертной казни законной властью авторизаціей народомъ или от-
дѣльнымъ человѣкомъ, хотя-бы и при вдохновленіи Духомъ Бо-
жіимъ, ибо умалчиваютъ обо всемъ этомъ. Могло бы казаться, что
міровоззрѣніе магистровъ, предупреждая народный самосудъ и
сокращая такимъ образомъ примѣненіе смертной казни, отли-
чается большей гуманностью, чѣмъ теоріи таборитовъ. Но въ
опредѣленіи магистровъ есть такія отступленія отъ соотвѣт-
ствующаго постановленія таборитовъ, которыя заставляютъ серьезно
сомнѣваться въ этомъ предположеніи. Въ самомъ дѣлѣ, во-нер-
выхъ, магистры совершенно умалчиваютъ о тѣхъ человѣческихъ
закопахъ, противныхъ евангелію, которые, по мнѣнію таборитовъ^
при рѣшеніи вопроса о примѣнимости смертной казни должны допу-
скаться столь же осмотрительно, какъ и Ветхій Завѣтъ: повидимому,
магистры пе рѣшаются ограничивать силу »человѣческихъ зако-
новъ", съ такой легкостью устанавливающихъ смертную казнь...
Во-вторыхъ, въ то время какъ табориты говорятъ объ ограни-
ченіи примѣненія смертной казни вообще, въ какихъ бы то пи
— 75 —
было дѣлахъ (іп аіідна саияа), магистры упоминаютъ лишь о лич-
ныхъ дѣлахъ (іи ргоргіа саияа ас ѵіпіісЬа): выходитъ такъ, что,
по мнѣнію магистровъ, въ дѣлахъ, не затрогивающпхъ личнаго
интереса, напримѣръ, при преступленіяхъ какъ общественнаго, такъ
и религіозпо-церковпаго характера, нормировка Новымъ завѣтомъ,
законными властями и требованіями любви къ ближнему и соотвѣт-
ствующія этому ограниченія смертной казни должны отпадать...
Отмѣченныя выше расхожденія по вопросу о допустимости
войны въ христіанскомъ обществѣ, важныя съ точки зрѣнія так-
тики и практической политики, все же не даютъ чего-нибудь су-
щественнаго для различенія принципіальныхъ взглядовъ па
войну у двухъ крупнѣйшихъ гуситскихъ партій. Съ этой прин-
ципіальной точки зрѣнія на войну не существенвы и другія—
сами по себѣ важныя—различія въ заявленіяхъ обѣихъ партій за
время названныхъ выше „конвокацій" и „аудіенцій" по частнымъ
вопросамъ, относящимся къ войнѣ. Мы разумѣемъ, съ одпой сто-
роны, заявленія магистровъ на рражской „аудіенціи" въ октябрѣ
1424 г.: «великое святотатство—сожигать церкви, или базилики,
разорять ихъ безъ неизбѣжной и безысходной необходимости или
какъ-либо оскорблять ихъ и презрительно профанировать, ниспро-
вергать святые алтари и какъ-либо осквернять" (роіінеге) другія
спятыя мѣста" (§ 14) или: „святотатство—захватывать церковные
и посвященные Богу предметы безъ неизбѣжной и благочестивой
нужды и обращать ихъ па другое человѣческое употребленіе"
(§ 15) ')—съ другой стороны, противоположныя заявленія табо-
ритской, вѣроятно, Клатовской (ноябрь 1424 г.) „конвокацій"
(см. 2 экскурсъ): „Мы воспрещаемъ сожигать или разорять церкви,
посвященныя служенію Богу, но не хотимъ запрещать подобаю-
щаго обращенія съ освященпымп (сопзесгаіів), зараженными си-
моніей вертепами разбойниковъ, въ которыхъ пе осуществляется
Законъ Божій* или: „Мы воспрещаемъ воровски или святотат-
ственно забирать какіе-либо церковные предметы, но не намѣ-
рены запрещать употребленіе ихъ на нужды бѣдныхъ или на
какія-либо иныя благочестивыя цѣли" 3).
Но если табориты и пражскіе магистры до іюлов. 1420-хъ
лѣтъ по существу, принципіально, и не расходятся во взглядѣ на
войну и смертную казнь, допуская ихъ подъ тѣми или другими
*) Ргосіійзка: „Мізсеііапееп*, 275.
’) Трактатъ Пшибрама въ Со<1. I). 49 Пражск. Каяитульной библіо-
теки, Г. Г. 1911>— 192а.
— 76 —
условіями, въ тѣхъ или иныхъ размѣрахъ, то все же и у тѣхъ
и У другихъ мы замѣчаемъ общій наклонъ въ сторону ограниче-
нія указанной допустимости. Мы только что видѣли, какъ маги-
стры проявили эту свою тенденцію въ частномъ вопросѣ о по-
чинѣ войны.
Табориты на своихъ „конвокаціяхъ" 1422—1424 гг. прихо-
дятъ къ тому же самому результату, къ ограниченіямъ „правъ
войны",—только нѣсколько инымъ путемъ, не въ „философіи
войны44, а въ нѣкоторыхъ практическихъ указаніяхъ относи-
тельно способовъ ея веденія. По свидѣтельству Н. Бискупца въ
его „СЬгопісоп ЬаЪогііагиш", на „конвокаціяхъ" таборитовъ,
вѣроятно, именно на Таборской 1424 г. (см. 2 экскурсъ), во-пер-
вягхъ, былъ констатированъ цѣлый рядъ „йеогпіпаііопез" войны
и, во-вторыхъ, указана была настоятельность борьбы съ ними,
и декретированы нѣкоторые способы ея ’)•
Названныя „(Іеопііпаиопез", которыя были осуществленіемъ
теорій хиліазма, сводились въ пониманіи таборитовъ къ слѣдую-
щему. Во-первыхъ, почти псѣ „общины-, служившія Закону Бо-
жію (таборитскія военныя братства), жестоко угнетали окружаю-
щее мирное населеніе, хотя бы оно было столь же „вѣрующимъ",
какъ и сами эти „общины», хотя бы къ тому же подвергалось еще
преслѣдованію со стороны противниковъ (католиковъ); главной
формой угнетенія было взиманіе особой платы, такъ называемыхъ
„Іюкіу", обычно—денежнаго выкупа съ отдавшихся на милость
гуситовъ ихъ противниковъ. Во-вторыхъ, „бѣдные люди" (раи-
регез—крестьяне), хотя бы и вѣрующіе, много терпѣли отъ
„общинъ" за то, что отдавали земельный чиншъ и оказывали
помощь (зпЬзійішп, т.-е. давали матеріальныя средства) своимъ
господамъ, принадлежащимъ къ противной, католической партіи.
Въ-третьихъ, „общины" всячески преслѣдовали „вѣрующихъ" за
одну только (крѣпостную) ихъ зависимость отъ людей против-
ной стороны, женщинъ же, хотя бы и покровительницъ истины,—
за мужей, борющихся въ рядахъ противниковъ, наконецъ, всѣхъ
людей нейтральныхъ, но все же выражающихъ готовность дать
въ своихъ владѣніяхъ свободу проповѣди слова Божія п искоре-
нять смертные грѣхи, не оказывающихъ помощи противникамъ
бойцовъ за правду и т. д.—за то только, что они не рѣшаются
прямо перейти на сторону правды въ виду господствующей еще
9 НбГІСГ, И: жСЬгоіі. иЬогЛ, 484 488.
— 77 —
пока спутанности понятіи и отношеній. Въ-четвертыхъ, нѣкото-
рыя „общины* настолько отвыкли жить трудами своихъ рукъ,
что устраиваютъ нашествія на владѣнія и людей противной сто-
роны—какъ въ предѣлахъ королевства (чешскаго), такъ и за его
границами—ради одного лишь грабежа и полученія средствъ къ
жизни, къ тому же еще понуждая отправляться съ собой въ эти
походы и трудовыхъ (ІаЬогіозі) „вѣрующихъ" людей.
По первому пункту „конвокація" заявила, что взиманіе „гол-
довъ"—дѣло опасное для христіанъ, особенно въ тѣхъ случаяхъ,
когда „вѣрные" крестьяне (ѵіііапі) вынуждены платить чиншъ
и противной сторонѣ, а свои, „вѣрные" же, сборщики пе могутъ
охранить ихъ отъ этого; взиманіе „голдовъ" терпимо лишь тогда,
когда, въ крайнихъ случаяхъ, крестьяне сами, добровольно, пред-
ложатъ свою помощь, а сборщики, по мѣрѣ возможности, дадутъ
имъ защиту оіч» противниковъ; кромѣ того, собранныя средства
должны идти отнюдь пе въ пользу самихъ сборщиковъ, а на
общее благо, для защиты истины. Чтд касается второго „непо-
рядка", то и онъ, по опредѣленію „конвокаціи", долженъ быть
устраненъ: нѣтъ ппкакой вины въ уплатѣ—къ тому же еще вы-
нужденной—чинша своимъ господамъ, хотя бы и противникамъ
истины, особенно, если такой цѣной покупается свобода въ дѣ-
лахъ вѣры и спасенія; впрочемъ, съ другой стороны, вѣрующіе
должны отказывать противникамъ Закона Божія въ какой-либо
матеріальной помощи, если такимъ путемъ можно повредить
тиранніи и пе повредить истинѣ. Относительно „непорядковъ"
третьяго рода на „конвокаціи* точно также было сдѣлано по-
становленіе въ томъ смыслѣ, что нельзя грабить „подданныхъ"
за негодность ихъ господъ, что слѣдуетъ путемъ благочестія
стремиться къ превращенію недруговъ въ друзей—если уже не
къ обращенію ихъ па сторону правды, то, по крайней мѣрѣ, къ
терпимости ими этой правды, слѣдуетъ поддерживать добрыя
отношенія съ женами противниковъ Закона Божія, если онѣ не
только не помогаютъ послѣднимъ, а, напротивъ, и сами оказы-
ваютъ правдѣ поддержку и своимъ подданнымъ не мѣшаютъ въ
томъ же самомъ дѣлѣ. Послѣдній, четвертый „непорядокъ" тоже
былъ осужденъ на „конвокаціи": чтобы преступный характеръ
самовольныхъ походовъ въ границахъ страны и за ея предѣлами
съ цѣлью грабежа и наживы обнаруживался для „вѣрующихъ" съ
полной ясностью, священники отнынѣ пе должны ни отправляться
въ такіе походы со св. Причастіемъ, ли встрѣчать съ Причастіемъ
возвращающихся съ этихъ походовъ.
— 78
5) Вопросъ о войнѣ и смертной казни за время гегемоніи
таборитовъ и ихъ вождя Прокопа Голаго—до окончанія
гуситскихъ войнъ (1426—1434 гг.).
Мы пе имѣемъ пикакихъ свѣдѣній о томъ, чтобы пражскіе
магистры чѣмъ-нибудь отозвались со своей стороны па только-что
изложенныя — практическаго характера — постановленія таборит-
скихъ конвокацій * *).
Теоретическія же разсужденія о войнѣ, между тѣмъ, какъ-
будто ужо и совсѣмъ потеряли свой интересъ для гуситовъ-„мра-
жапъ**: напримѣръ, мы видимъ, что пражскій Синодъ духовенства
въ іюнѣ 1426 года ограничивается лишь тѣмъ, что принимаетъ
въ свои постановленія (§§ 12 и 13)а), въ буквальномъ видѣ, только
тѣ иупкты пражской „аудіенціи* 1424 г., которые воспрещали,
съ одной стороны, разрушеніе и оскорбленіе церквей и ихъ свя-
тынь, съ другой—какое-либо активной участіе священниковъ въ
военныхъ дѣйствіяхъ—
Нѣсколько иначе обстояло дѣло у таборитовъ. На происхо-
дившемъ въ чюмъ же 1426 г., 6 февраія, таборитскомъ съѣздѣ
въ г. Пискѣ вопросъ о войнѣ снова принципіально подвергается
обсужденію*), въ духѣ прежнихъ заявленій.Таборитызавѣряютъ,
что онн готовы защищать свое дѣло, „святыя пстины1*, особенно
4 пражскихъ „артикула1*, -прежде всего (іпрншіз, партой) еван-
геліемъ Господа I. Хряста и Его закономъ, равно какъ и писа-
ніями св. докторовъ первоначальной св. Церкви1*; что съ этой
цѣлью они домогаются, какъ и прежде, предоставленія имъ цер-
ковью мирной „аудіенціи** и потому отрицаютъ всякіе тѣлесные
бои, насиліе, жестокость, безчинныя тягости и всякаго рода угне-
теніе. Но, заявляя въ то же время о намѣреніи твердо, по мѣрѣ
силъ и помощи Божіей, отстаивать свою правду, табориты ого-
вариваются: „Но мы намѣрены пользоваться и упорядоченной, хри-
стіанской войной, обоснованной въ святомъ евангельскомъ законѣ,
) Такъ приходится судить по тексту артикуловъ „аудіенціи* 16 окт.
1424 г.; къ сожалѣнію, не сохранился текстъ „артикуловъ* второй праж-
ской (въ „СоЦеціиш Сагоііпшн*) „аудіенціи1* 1424 г., черезъ нѣсколько
недѣль послѣ первой „аудіенціи* и немного спустя послѣ Клатовской
„конвокацій* таборитовъ...
2) РгосЬазка: „Мізсеііапееп*, 319.
*) Раіасѣу: „Ѵгк. Веііг.*, II, 509-511 и А. С., 111, 256-259.
— 79 —
впрочемъ, не по своей волѣ, а по нуждѣ, т.-е., если бы кто-
нибудь хотѣлъ насильно мѣшать намъ въ пашемъ благомъ дѣлѣ,
и если бы нельзя было какимъ-либо инымъ, болѣе мягкимъ спо-
собомъ отклонить противника отъ этого насилія*. Такимъ обра-
зомъ, не сомнѣваясь въ допустимости войны въ христіанскомъ
обществѣ, табориты, попрежпему, возвѣщаютъ только оборони-
тельную войну, при томъ какъ „иІЫіпа гаЬіо*. Поэтому-то они
тотчасъ же и прибавляютъ: „Но мы намѣрены и хотимъ остере-
гаться безчинныхъ, не-христіанскихъ и необоснованныхъ въ Но-
вомъ Завѣтѣ войнъ, равно какъ не желаемъ помогать и другимъ
въ такихъ войнахъ*. Какъ бы воспроизводя одпо изъ постано-
вленій своихъ „сопѵосаііопея* 1422—1424 гг., направленныхъ къ
устраненію разнаго рода „(Іеогйіпакіопез*, табориты и теперь го-
ворятъ: „Мы намѣрены въ духѣ мира и покорности, терпимо
относиться и къ такимъ людямъ, которые перестанутъ насильно
и жестоко притѣснять пасъ и болѣе не будутъ препятствовать
памъ и всѣмъ, кто захочетъ пребывать съ пами въ добрѣ; кото-
рые дадутъ свободу этому благу въ своихъ владѣніяхъ и для
своихъ подданныхъ, не будутъ осуждать его и объявлять ересью,
которые и сами откажутся отъ явныхъ грѣховъ и будутъ бороться
съ ними въ своихъ владѣніяхъ; которые будутъ помогать въ за-
щитѣ родины и въ борьбѣ съ безпорядками, которые, наконецъ,
будутъ вмѣстѣ съ пами хлопотать объ устройствѣ „аудіенціи*
(Собора)... Объявляя о своихъ мирныхъ отношеніяхъ ко всѣмъ тѣмъ,
кто будетъ держаться благопріятнаго для гуситовъ нейтралитета,
табориты снова завѣряютъ, что они будутъ помогать родной
Чехіи, защищать и хранить ее противъ чужеземцевъ и прочихъ
безчинныхъ насильниковъ и разорителей, враговъ Бога и вѣры,
вплоть до потери имущества и жизпи...
Табориты отправили эти пункты на обсужденіе пражскимъ
магистрамъ, но, судя по постановленіямъ указаннаго выше іюнь-
скаго синода 1426 г. въ Прагѣ, магистры не откликнулись на
этотъ призывъ, а ограничились подчерки вашемъ своихъ прежнихъ
требованій о неприкосновенности па войнѣ храмовъ и о воздер-
жаніи священниковъ отъ какого-либо участія въ войнахъ (на-
правлено спеціально противъ Прокопа Голаго). Дѣло въ томъ,
что воинственное настроеніе должно было поддерживаться во всемъ
народѣ рядомъ шумныхъ успѣховъ гуситскихъ, преимущественно
таборитскихъ войскъ: мы разумѣемъ блестящія побѣды надъ имп.
Сигизмундомъ и ого германскими .крестоносцами* при Устьѣ
— 80 —
(16 іюня 1426 г.), у Такова (іюль 1427 г.), у Домажлицъ (августъ
1431 г.) и побѣдоносные походы па Австрію, Силезію, Лужицы,
Венгрію, Баварію, Саксонію и Франконію, гдѣ такъ обнаружились
военные таланты замѣстителя і Я. Жижки, свящ. Прокопа Голаго
(Великаго). Ученія таборитовъ о войнѣ нашли себѣ какъ-будто
лучшее подтвержденіе п въ попыткахъ имп. Сигизмунда и нѣмец-
кихъ князей кончить борі.бу съ гуситской Чехіей путемъ мирнаго
соглашенія (переговоры въ Прессбуртѣ въ апрѣлѣ 1429 г., дого-
воръ съ Фридрихомъ Бранденбургскимъ въ февралѣ 1430 г.,
посольство Сигизмунда въ Прагу въ апр. 1431 г.), къ которому
склонилась, наконецъ, и римская церковь въ лицѣ Базельскаго
Собора, посланіемъ отъ 10 октября 1431 г. приглашавшаго чеховъ
для мирнаго обсужденія спорныхъ вопросовъ.
Но именно эта надежда на благополучный, при томъ мирный,
исходъ давняго вооруженнаго спора еще разъ осмѣлнла партію
пражанъ, среди которой снова (съ 1429 г.) стали играть видную
роль умѣренные элементы (фракція Пшибрама), устраненные—
было вмѣстѣ съ литовскимъ княземъ Сигизмундомъ Корибутомъ
въ апрѣлѣ 1427 г., выступить противъ таборитской воинственности
на пражскомъ съѣздѣ въ концѣ апрѣля 1431 г.,—новой „аудіенціи"
пражскихъ магистровъ и таборитскихъ священниковъ, имѣвшей
цѣлью соглашеніе обѣихъ партіи по многочисленнымъ спорнымъ
между ними (вопросамъ въ виду предстоящихъ на Собэрѣ пере-
говоровъ съ церковью ')•
Съѣздъ иревратился въ диспутъ, полный взаимныхъ упрековъ.
Пражане, въ лицѣ маг. Яна Рокицаны, выставили противъ табо-
ритовъ, въ 'числѣ прочихъ ихъ „прегрѣшеній* (сиірае), и такое
обвиненіе (5): „таборитскіе священники или нѣкоторые изъ нихъ
по порицаютъ передъ людьми современпыхъ войнъ (Ъеііа іпобегиа),
пе умѣютъ и не могута, обосновать эти войны—въ томъ видѣ,
какъ онѣ ведутся (сипа Іпз сігситзіапіііз еі сопбіІіопіЬиз)—Божі-
имъ закономъ и писаніями святыхъ" * э). Въ отвѣть на это табориты
напоминаютъ противникамъ событія 1419—1420 гг., когда война,
при извѣстныхъ условіяхъ, была признана допустимою и объ-
явлена таковой пароду по единогласному—и таборитовъ и праж-
скихъ магистровъ—согласію (ех піадізігогпш еѣ позіго зііпиііапсо
сопзіііо), послѣ многочисленныхъ совѣщаній (піпіиа зітиі сиіп
та§І8ІгІ8 іи Ргада ІіаЬепіез .сопзіііа). Послѣ этой „исторической
*) ПбЙег, II: „СЬгоп. иЪог“., 596 и слѣд.
3) іЬіѣ, 687.
— 81 —
справки", полемическаго выпада противъ магистровъ, которые
теперь, какъ будто-бы, высказывались уже противъ всякой войны,
табориты откровенно замѣчаютъ, что они не „смѣютъ порицать
войнъ", когда онѣ ведутся съ соблюденіемъ извѣстныхъ условій
(формулировка ихъ взята изъ пунктовъ таборитскихъ конвокацій
1422—1424 іт. и имѣетъ въ виду войну оборонительную, за вѣру
и отечество); это заявленіе смягчается преклоненіемъ передъ
превосходствомъ духовной войны (ри^паге зрігііиаіііег) и увѣре-
ніемъ въ готовности прекратить тѣлесный бой, „если враги
истины захотятъ искренне (ГкіеІіЬег) принять путь правды и спра-
ведливости". Что касается современныхъ способовъ веденія войны,
то табориты не только не оправдываютъ ихъ, во и осуждаютъ такъ
же, какъ они дѣлали это уже на своихъ „конвокаціяхъ" 1422—
1424 гг.: поэтому то они и чувствуютъ себя столь же мало отвѣт-
ственными за „безпорядки" войны, какъ, вѣроятно, и магистры за
такія же злоупотребленія войной со стороны людей своей партіи...
Но блестящій успѣхъ подъ Домаяыгицами, разгромъ „кресто-
носцевъ" Прокопомъ, еще разъ соблазняетъ таборитовъ къ подъ-
ему воинствепнаго настроенія, какъ можно судить объ этомъ по
замѣчательному—съ точки зрѣнія и мыслей и выраженія ихъ—
посланію таборитовъ („манифестъ") жителямъ г. Базеля въ пол.
ноября 1431 года1). Правда, табориты заявляютъ, что они стоятъ
за войну лишь тогда, когда врагъ вынуждаетъ къ ней. „Знайте,
пишутъ они базельцамъ, что много нелѣпой лжи распространяютъ
о насъ, будто мы убиваемъ всякаго человѣка, женщинъ и дѣтей:
это пе правда; напротивъ, мы дѣлаемъ это вынужденно, только
тогда, когда люди хотятъ силой защищаться (?) отъ насъ и когда
приходя сь къ намъ съ намѣреніемъ разгромить насъ: тогда, дѣйстви-
тельно, мы защищаемся" (стр. 170). „Увы, сожалѣютъ табориты,
и съ вашей и съ нашей стороны много—и знатныхъ и незнатныхъ—
мужей суетно погубили жизнь свою... ибо вы были подвигнуты и
вызваны (ргоѵосаЬі) воевать съ нами и уничтожать насъ“ (стр. 153).
Во всемъ этомъ виноваты только короли, князья, господа и города:
„нѣтъ сомнѣнія, что они убѣждаютъ васъ воевать съ нами не для
защиты христіанской вѣры, а скорѣе изъ боязни, что откроются и
станутъ извѣстны вамъ ихъ тайпые грѣхи и печестіе" (стр. 154).
Табориты предпочитаютъ войнѣ любовное соглашеніе: „Изъ чистой
любви къ Богу мы только объ одномъ просимъ и убѣждаемъ ко-
ролей, князей, господъ и города имперіи, чтобы вы списались *
*) Моппт. сопсіі. з. XV, 1, 153—170.
6
— 82 —
другъ съ другомъ и удумали, какъ-бы намъ сойтись съ вами. За-
ставьте придти съ вами вмѣстѣ и папу, его кардиналовъ и епи-
скоповъ, прелатовъ и болѣе мудрыхъ докторовъ, а мы приведемъ
съ ссбой нашихъ докторовъ: дадимъ имъ сражаться словомъ Бо-
жіимъ; мы выслушаемъ васъ, а вы насъ, и пусть одинъ побѣ-
ждаетъ другого не силой иди хитростями, а только словомъ Бо-
жіимъ*. Кто будетъ побѣжденъ въ этой борьбѣ, тотъ пусть и при-
несетъ покаяніе (стр. 155).
Впрочемъ, очевидно, табориты сами плохо вѣрятъ въ возмож-
ность этого: они предвидятъ все ту же прежнюю вооруженную
борьбу, и предчувствіе ея зажигаетъ гнѣвомъ и местью сердца и
умы ихъ. „А если ваши епископы и прелаты скажутъ вамъ, что
не можетъ быть никакой „аудіенціи1' съ нами, то дайте папѣ и
его кардиналамъ, епископамъ и прелатамъ однимъ, собственной
особой, придти къ памъ изъ Рима... тогда мы, призвавъ къ себѣ
въ помощники Всемогущаго Бога, предоставимъ имъ достаточно
благодати и индульгенцій, сколько имъ нужно"... (стр. 155—156;
намекъ па обычное привлеченіе крестоносцевъ къ войнѣ обѣща-
ніемъ Божіей милости и прощенія грѣховъ)1). Если же и міряне
придутъ съ духовенствомъ па борьбу съ гуситами, то та же участь
постигнетъ и ихъ: „Мы уповаемъ па Всемогущаго Бога и вѣримъ,
что чѣмъ больше изъ вашихъ придетъ въ нашу землю для разо-
ренія ея и истребленія христіанской вѣры, тѣмъ болѣе возрастетъ
и умножится въ насъ каѳолическая вѣра* (стр. 156). Вслѣдъ за
этимъ слѣдуютъ цитаты изъ Исхода (гл. 14), Второзаконія (гл. 28)
и Левита (гл. 26)—тѣ же великолѣпныя картины побѣдъ Израиля
надъ врагами, которыми „пророки41 хиліастнческаго 1419 года воз-
буждали воинственное настроеніе чешскихъ народныхъ массъ. По
этотъ воинственный паѳосъ смягчается прекрасными словами о
вѣрѣ, какъ источникѣ увѣренности въ побѣдѣ добра и истины:
„Такова природа вѣры, что чѣмъ больше ее запрещаютъ, тѣмъ
больше она возгорается. Поэтому-то чада Божіи не могутъ быть
побѣждены въ искушеніи, ибо чѣмъ больше ихъ наказываютъ,
тѣмъ сильнѣе они возгораются и укрѣпляются, а мощь вѣры
крѣпка въ противодѣйствіи ей или въ нападеніи иа нее—и ни-
*) Ср. въ манифестѣ всѣхъ гуситовъ „цѣлому христіанству (21 іюля
1431 г.). „Еі зі Ші, и! ргорошші, сшп ехегсіІіЬиз зиія ѵаІіЗіззітіз гедешт
П081ГШП іпѵазегіпі, іізщіе ай іпіегпесіопеш ргоиі аззегііпг бетоіігі спріепісз:
ііО5 іп аіііззіші ѵігіпіе, сіііиз сянзат ргозецпітнг, ЪаЬепісз Нйисіат, ѵіт ѵі
содетиг гереііеге, циепииітойиіп отпез Іе&ез еі отпіа іига реппіНипІ*,
Пгк. Веііг., II, 231.
— 83 -
коимъ образомъ нельзя помѣшать тому, нему благоволилъ быть
Богъ, какъ говоритъ о томъ Премудрый: „пѣтъ мудрости, пѣтъ
совѣта противъ Господа!* (156).
Въ то время какъ табориты заявляли такую горячую вѣру въ
успѣхъ своей войны за правду Божію, въ кругахъ ихъ противни-
ковъ все болѣе одерживало верхъ мирное настроеніе, предпочи-
тавшее воинѣ переговоры съ католической церковью, съ ея собо-
ромъ. Къ этому настроенію приближались и стоявшіе между та-
боритами п пражанами „спротки“, ближайшіе послѣдователи т Я.
Жижки. Сближеніе пражанъ съ „сиротками“ сказалось уже въ
началѣ 1432 года, когда „сиротки“ приняли постановленія собранія
магистровъ и священниковъ Стараго Мѣста Пражскаго и священ-
никовъ Новаго Мѣста Пражскаго въ началѣ января мѣсяца !) этого
*) Эти постановленія напечатаны въ лАІоп. сопс. з. XV-, 1,182—184, съ
датой: ІезЬо рнгіПсаЬіовіз 1432е.
Сравненіе съ этимъ латинскимъ текстомъ тѣхъ , АгШшкнѵб кнёИ Ріти-
8кусЬ“, которые были напечатаны Паланкинъ въ „А. С/, !1І, 268—270, безъ
даты, но почему-то относились Палацшшъ къ 1428 или 1129 г., обнаружи-
ваетъ тожество обоихъ текстовъ, за исключеніемъ того, что 1) въ чешскомъ
текстѣ отсутствуетъ пунктъ лат. текста о постахъ (йет, ѵі^іііае запсіо-
піш...) и 2) въ заключеніи постановленій но латинскому тексту отсутствуютъ
послѣднія слова заключенія по тексту чешскому (послѣ: в1і3п паш роіісіа-
пбНо-—рорпіі поЬіз зпЬ]есІі -слѣдуютъ еще слова: „іак мгёак... аЬу (Ьйаіі®,
А. С., 270), гдѣ говорится о возможности измѣненія принятыхъ постановле-
ній лишь послѣ новаго общаго обсужденія ихъ магистрами и священни-
ками обоихъ Пражскихъ Мѣстъ и тѣми, кто примкнулъ къ нимъ—слова,
которыя имѣются, по сообщенію Томка—въ „Ве]ер. ш. Ргаііуа, IV, 506, при-
мѣч. 95,—въ текстѣ постановленій собранія 1432 г. по рукописи пражск.
унпверс. библіотеки V, (т. 15, Гоі. 1—11. Тѣ же самыя постановленія на-
печатаны въ „АѴаИспзіа" (изд. 1616 г.) Лидія, 301—315, подъ заглавіемъ:
„Агіісиіі тадізітопіт еі засегіоішп апіідпае сіѵііаііз Рга&епзіз рег текшій!
Воііешіае звЬ алію МСБХХХП еѵиідоіі*, въ заключеніи которыхъ стоятъ
слова: „Асішп зиЬ аппо Вотіпі 1432 іпйса осіаѵо сігситсізіопіз". Этотъ
латинскій текстъ у Лидія отличается отъ двухъ предыдущихъ текстовъ
тѣмъ, что въ немъ отсутствуетъ пунктъ о готовности явиться на „ашіі-
епііа" съ католической церковью (Діет, а<1 поз регііпеі Іюс, о зассгсіоЬез*...
въ кМоп. Сопс." и „II., па пая Ішеяі ге Ьоіо зіпяіе*... въ ,А. С.)*, и имѣется
лишній пунктъ о церковныхъ праздникахъ; зато этотъ текстъ въ заклю-
ченіи своемъ имѣетъ полное сходство съ чешскимъ текстомъ у Налац-
каго въ „А. С.“ и съ текстомъ въ пражск. университетской рукописи
V. (т. 15 (послѣднія слова: „...яіс Іашеп, дпосі поп ргіиз аіійпіб іпипиСеЬпг...
ІепеаиС*).—Изученіе „артикуловъ" Ерііо^аііо въ „СНгоп. ѣаЬог." Н. Би-
скупца (изд. Гёфлера, 711—724), гдѣ сопоставлены 23 противоположныхъ
другъ другу пунктовъ ученія пражскихъ магистровъ и таборитовъ, обна-
6*
— 84 —
1432 г. Среди этихъ (13) постановленій есть и касающіяся
войны. Правда, въ нихъ уже не трактуется вопросъ о допустимости
воины вообще, объ условіяхъ, ее оправдывающихъ; нѣтъ рѣчи и объ
участіи или неучастіи въ войнахъ духовныхъ лицъ: можетъ быть,
союзники не хотѣли затрогивать эти вопросы, чтобы пе задѣть табо-
ритовъ и ихъ вождя, свящ. Прокопа, которыхъ все же желательно
было привлечь къ общему дѣлу—переговорамъ съ Базельскимъ
Соборомъ... Поэтому союзники ограничиваются постановленіемъ о
неприкосновенности чужой, особенно „СЬгізіі Яйеіішп", собствен-
ности (§8—въ „А. С.и, „Мошіт. Сопсіі.4 и „АѴаМеизіа", § 12-й—
въ „Ерііо^ай’о"), почти совпадающимъ съ соотвѣтствующимъ постай
новленіемъ „аудіенція" 1424 г. (§ 13); они почему-то по повторяютъ
даж姧 14 и 15 „аудіенціи*1 1424 г. о неприкосновенности церквей
и священныхъ предметовъ. Изъ всѣхъ соотвѣтствующихъ поста-
новленій 1424 г. они воспроизводятъ въ своемъ § 7 еще § 11—
о наказаніяхъ вообще п смертной казни (оссіаіо) въ частности,
тотъ §, который такъ тѣсно связанъ съ общимъ вопросомъ о допу-
стимости войпы... Даже „сиротки*4 въ своихъ спеціальныхъ поста-
новленіяхъ, относящихся къ войнѣ !), лишь регулируютъ тѣ же
„(1еог(1іпаЦопо8“ и въ томъ же духѣ, чтл и какъ регулировали
табориты на своихъ „конвокацілхъ44 1421 г. (легитимность воен-
ныхъ походовъ, охрана имущества „бѣдныхъ", реквизиціи только
по распоряженію властей, воспрещеніе реквизицій въ пользу част-
ныхъ лицъ)...
Но извѣстная дипломатичность .пражанъ" и „сиротокъ" пе обма-
нула таборитовъ. Они отвѣтили па ихъ постановленія протестомъ и * 23
руживаеть, что 13 изъ магистерскихъ пунктовъ, именно 1, 2, 3, 5, 9, 10,
11, 12, 13, 14, 15, 16 и 17, не что иное, какъ постановленія упомянутаго
пражск. собранія магистровъ и священниковъ въ январѣ 1432 г. По-
этому, мы признаемъ ошибочнымъ утвержденіе проф. Я. Голля (С. С. Н.,
1899, 154), будто .изъ 23 артикуловъ пражскихъ магистровъ большая
часть, именно 18, была принята Бискупцемъ въ 3-ю часть его Хроники
(въ „Ерііозаііо*) въ томъ самомъ видѣ, какъ они были изложены маги-
страми на Пражскомъ Градѣ въ октябрѣ 1424 г-“. Наше самое аккуратное
обслѣдованіе текстовъ обнаружило, что только артикулы 4,6,7,8,18,19 и
23 „Ері1о$аІіо“, т.-е. всего лишь 7, взяты изъ постановленій пражской
„аудіенціи* 1424 г. (арт. 4, 6, 7, 8, 14,15 и 21), при чемъ арт. 18 одинаково
моп> быть взять и изъ постановленій —§ 12—пражскаго Синода 1426 г.
(см. РгосЪйзка: „Мізѵеііапеегі", 315 - 324), принявшаго соотвѣтствующій
(14) артикулъ „аудіенціи" 1424 г.
9 „Мов. Попей. з. ХѴ’“, 1, 184—185.
— 85 —
публикаціей своихъ коптръ - артикуловъ’). „Магистры, говорятъ
табориты, распубликовали свои артикулы въ осужденіе согла-
шенія, заключеннаго между общинами (1431 г.?), и для возбу-
жденія новыхъ распрей, съ нарушеніемъ компромисса, по кото-
рому общипами были избраны авторитетные люди для уста-
новленія общаго и средняго для пасъ и магистровъ воззрѣ-
нія... Теперь мы, вмѣстѣ съ нашими общинами, желая избѣгнуть
всякихъ подозрѣній, постановили опубликовать и паши арти-
кулы... Нельзя молчать въ такомъ случаѣ: пусть народъ пойметъ
и насъ и ихъ, магистровъ" 2).
Свое вѣроисповѣданіе табориты кончаютъ заявле:
пости защищать его передъ вселенскимъ и помі
ромъ или передъ третейскими судьями (ашііѣогез'
со стороны общинъ, и о своей вѣрѣ въ побѣду, ибо
ошпіа ѵіпсіі;и 3)! Среди этихъ таборитскихъ 13 контръ
ІЯМИ о готов-
стнымъ собо-
: избранными
„ѵегііаз зирег
•артикуловъ4)
Клат. постановленія (Сосі. Б. 49.
Капит. библ., Г. 192):
арт. 8. Неш, сопіігтпаііопез Іісеі іп
арозіоііз запсііз ЬаЪепІез ехетріош,
пнІІіЬі Іатеп іп зсгіріога іпѵепі-
тоз сіе Гасіепйо ех оЪІі^аііопе ргас-
серіит*.
х) Ьі(1іиз: пАѴа1(1епзіаи, <316—332.
’) ІЬМ., 316-317. V -
а) іЬіа., 331.
4) Изученіе „ЕріІОбаІіо" у Бискупца въ его шСЬгоп. СаЬог.* (НёГІег,
711—721) убѣждаетъ насъ въ томъ, что для 23 „Юкстанозицій* табори-
товъ Бискунецъ цѣликомъ взялъ всѣ 13 таборитскихъ артикула 1432 г.
(„юкстапозиціи" 1, 2, 3/5, 9, 10, 11, 12, 13*14, 15, 16 и 17). Что касается
использованія Биекулцемъ для „Ерііодаііо" постановленій таборитскихъ
„конвокацій* 1422—1421 гг. (ср. соображенія о томъ Голля въ „С. С. Н.и,
1899,154, примѣчаніе 2), то наше изслѣдованіе обнаружило использованіе
для „Ерііодаііо* (арт. 4,6,7,13 и 19) только 5 артик. (8, 10, 11,12 и 13) ІСіа-
товской конвокаціи 1424 г. Для характеристики работы Бискупца въ
„Сѣгопісоп* и для критики текста послѣдней намъ представляется не ли-
шеннымъ интереса сдѣланное нами наблюденіе, что Бискупецъ включаетъ
въ „Ерііодоііо* артикулы Клатовской конвокаціи не въ первоначальномъ
видѣ, а въ переборкѣ. Вотъ примѣръ.
„Скгоп. ІаЪогЛ, 713:
арт. 4. „Ііет, тапиптп ітрозіііо-
пет, циат ттс ѵосапі сопЕігта-
I і о п е т, зі сріясориз сапопісс еіесіиз
рег зе гезегѵаѵегіі, іііат ехегсеаі
ессісзіае а<1 ргоіесіит, сціиз Іісеі
іп арозіоііз запсііз ЬаЪе
тиз ехетріит, пиНіѣі іа-
тсп іп зегіріигаіпѵепітиз
бе Гасіепііо ірзатсх оЫ і-
йаііопе ргаесеріит, іпіеп-
Ііопе іатеп ас гііи Арозіоіісо Гас-
Іат, саеіегіз рагіЬиз, заІиЬгет Гоге
еі иіііет сопйіетиг".
— 86 —
имѣются два, служащіе отвѣтомъ па заявленія магистровъ о не-
прикосновенности чужой собственности и о наказаніяхъ преступ-
никовъ (пъ томъ числѣ, прежде всего, о смертной казпн). Эти табо-
ритскіе артикулы воспроизводятъ соотвѣтствующія постановленія
ихъ .коивокацій* 1424 г., только въ пунктѣ о наказаніи смертной
казнью уже пѣтъ авторизаціи этой казни, па случай отсутствія
легитимной власти, самимъ народомъ или какимъ-либо частнымъ
человѣкомъ, по побужденію Духа Божія. Это признакъ реакціи въ
воззрѣніяхъ таборитовъ, можетъ быть, и результатъ умѣряющаго
вліянія Николая Бискупца, который лично былъ вообще противъ
смертной казни (см. 3-й экскурсъ).
Ник. Бискупецъ развилъ свои—кажется, давніе—и общегуевт-
скіе—новые—отрицательные взгляды па смертную казнь въ засѣ-
даніяхъ (20—21 января и 16—18 марта 1433 г.) Базельскаго Со-
бора, въ которыхъ онъ, въ качествѣ одного изъ уполномоченныхъ
гуситовъ, произносилъ свои рѣчи въ защиту одного изъ знамени-
тыхъ .4 пражскихъ артикуловъ*, именно артикула о наказаніи
грѣховъ (преимущественно публичныхъ). Къ сожалѣнію, первая
рѣчь Бискупца неизвѣстна намъ: хотя текстъ ея былъ врученъ
имъ своему оппопепту, члену Собора, Ю. Карлье, по въ изданіяхъ
матеріаловъ, посвященныхъ Собору, ея не имѣется; неизвѣстна
и судьба самой рукописи (не была ли она уничтожена? вѣдь, во
время ея произнесенія отцы Собора едва сохраняли спокойствіе,
слушая обличеніе Бискупцемъ грѣховъ церкви и ея руководите-
лей). До тѣхъ поръ, пока не будетъ найденъ,—можетъ быть, въ
Чехіи,—текстъ этой рѣчи, мы должны довольствоваться тѣми ука-
заніями на ея содержаніе, которыя имѣются въ отвѣтной рѣчи
ІО. Карлье1)- То» что говорилъ Бискупецъ въ этой рѣчи о смерт-
ной казни, онъ развивалъ потомъ и во 2-й своей рѣчи )—возра-
женіи па отвѣтную рѣчь Карлье.
Разсужденія о смертной казпп были эпизодомъ въ спорѣ но
цѣлому ряду вопросовъ, связанныхъ съ выставленнымъ гуситами
артикуломъ: пВсѢ смертные грѣхи публичные и, поскольку это
разумно возможно, частные и другіе безпорядки, противные За-
кону Божію, въ общинахъ христіанъ и въ любомъ ихъ состояніи
должны быть сдерживаемы, исправляемы, наказываемы и, по воз-
можности, изгоняемы должнымъ образомъ (сІеЬіѣе), во повелѣнію
') Мапзі: „Агорііз. соііссію сопч.*, XXIX, 871 и слѣд.
3) іЬіД., XXX, 337 и слѣд.
— 87 —
Закопа Божія, Христовыми вѣрующими—какъ духовными, такъ и
мірянами, подходящимъ для тѣхъ и другихъ способомъ* х).
Споръ этотъ очень интересенъ съ точки зрѣнія исторіи гуситской
мысли; но здѣсь не мѣсто излагать и анализировать его во всей
широтѣ. Довольно сказать, что противники расходились въ воз-
зрѣніяхъ на кругъ дѣяній, подлежащихъ наказанію (у Вискупца
всѣ „смертные грѣхи", т. с. дѣйствія, воспрещаемыя Закономъ
Божіимъ, у Карлье—только та часть ихъ, гдѣ, въ виду наруше-
нія общественнаго мира, наказуемость диктуется и „человѣче-
скими законами"), па характеръ наказаній (болѣе суровый у
Карлье), на кругъ лицъ, подлежащихъ наказанію (у Бискупца—
безъ изъятій, у Карлье—съ ограниченіями въ пользу духовныхъ
и свѣтскихъ властей), на субъекта карающей власти (у Бискупца—
и широкіе слои народа, у Карлье—только традиціонныя власти).
Для пасъ спеціально интересенъ здѣсь споръ о характерѣ
наказаній, стоящій въ связи со споромъ относительно объема
дѣяній, подлежащихъ карѣ, ибо оба вопроса рѣшались против-
никами различно къ зависимости отъ различія исходной точки ихъ
разсужденій, отъ различія нормъ и масштабовъ въ оцѣнкѣ вещей.
Карлье исходилъ изъ мысли о нормативной силѣ двухъ не всегда
совпадающихъ другъ съ другомъ законовъ—не только божествен-
наго, по и человѣческаго. По его млѣнію, дѣянія, осуждаемыя, за
ихъ грѣховность, Закопомъ Божіимъ, пе всегда, однако, подлежатъ
наказанію на основаніи закоповъ человѣческихъ: по несовершен-
ству человѣческой природы, для предупрежденія еще большей
грѣховности—преступное^ эти дѣянія остаются терпимыми въ
„шііііапз ессіевіа"—и судъ по нимъ предоставляется самому Богу,
въ этой-ли или въ будущей жпзпи. Но человѣческіе законы (1е-
дея Ііпшапае), сокращая такимъ образомъ кругъ наказуемыхъ
’) іЬісІ, XXIX, 871.—Формулировка артикула нѣсколько отличается отъ
другихъ, болѣе раннихъ (1419 г., 1120 г., 1421 г.—см. „СПгоя. ІаЪогЛ, 480,
Ѵаѵгіпсс: „Кгопіка", 394, А. С. 111,215—или даже 1417 г., какъ думаетъ
Бѵогаку: „Рос. каіісѣа а аіѣ. рга/зкё®, 1907, 33): въ ней наказаніе грѣховъ
регулируется „(Псіашеп біѵіпае Іе^ія-, чего нѣтъ въ иныхъ формулировкахъ;
въ ней дѣдо наказанія передается вообще въ руки христіанъ—духовныхъ
и мірянъ, въ то время какъ прочія формулировки содержатъ ограниче-
нія такого общаго опредѣленія: „рег еоз, асі фіоз зресіаі“ (Вавжинецъ),
грег еоз, фіопіт іпіегезЬ* (Сіігов. ІаЪог.), „ой іесѣ, з’епх йга<1 к кипи тар*
(А. С., Ш). Указанныя особенности формулировки 1433 г. вызвали, ко-
нечно, больше возраженій со стороны католической церкви, чѣмъ вы-
звалп-бы болѣе раннія формулировки.
— 88 —
человѣческихъ поступковъ, не ограничиваютъ, впрочемъ, степени
наказанія: „за нѣкоторыя преступленія человѣческій законъ мо-
жетъ по праву наказывать и смертной казнью, не прогиворѣча
при этомъ евангельскому закону" * *).
Совсѣмъ иначе разсуждаетъ Ник. Бискупецъ: онъ признаетъ
единый—единственный и общеобязательный для всѣхъ членовъ
„ессіезіа іпііііапз" (а не только для „совершенныхъ" членовъ ея,
какъ полагалъ Карлье) „Законъ Божій", „Законт, евангельскій",
при наличности котораго излишни всѣ человѣческіе закопы,—
развѣ что они „оказываются средствомъ, облегчающимъ соблюденіе
Закона Христова" ’). Вовсе нѣть нужды—такъ приблизительно гово-
ритъ Бискупецъ—полагать, сверхъ закопа божественнаго, вѣчнаго
(Іех (Ііѵіпа, аеіегпа) и закона природы (Іех паЬиіае), еще законы че-
ловѣческіе, нужные, будто-бы, для воспріятія человѣкомъ божествен-
ной директивы (ДігесЬіоніз). Отъ законовъ вѣчнаго и естественнаго
пеносредственно произведены и законъ Моисея и послѣдовавшій
за нимъ Законъ благодати, или евангельскій; оба опи, каждый въ
свое время, сами по себѣ, безъ приданныхъ потомъ человѣче-
скихъ закоповъ (Іедез Іиішаиае), довлѣютъ для управленія „воин-
ствующей церковью". Особенно же Законъ Христовъ, евангель-
скій, превышая закопъ ветхій (Моисеевъ) и другіе законы своей
краткостью, немногочисленностью средствъ и легкостью выполне-
нія, является общимъ, единственнымъ изъ всѣхъ правиломъ (ге-
§иіа), закономъ совершенной свободы, какой и подобало дать
намъ I. Христу. Законъ Христовъ—образецъ, которымъ должны
руководиться и вся церковь и каждый членъ ея: въ немъ можемъ
мы найти безъ обмана все, во что должны мы вѣрить, на что упо-
вать, и то, какъ должны мы устроятъ и самихъ себя и общество
(геіпрпЫісаш). Такимъ образомъ, человѣческіе закопы совершенно
излишни при наличности Закона Христова *).
Въ виду всего этого евангельскій законъ превосходитъ законъ
Моисея и всякій другой закопъ (человѣческій) и въ уничтоженіи
пороковъ: онъ, будучи самъ по себѣ совершеннымъ, пе допускаетъ
никакого зла, но исключаетъ его и повелѣваетъ за него наказы-
вать 4). Каждый христіанинъ долженъ бороться со смертными
публичными грѣхами,—кто чѣмъ можетъ: проповѣдники—Словомъ
Божіимъ, люди созерцательной жизни—съ помощью молитвъ Богу
*) Мапзі: .Аиірііз. соііесііо еопіі.“, XXIX, 878.
*) іЬісѣ, XXX, 342,
’) іЬіа., 340-341.
*) іЬіі, 389.
— 89 —
или другихъ добрыхъ дѣлъ, мірскія власти—путемъ принуди-
тельныхъ мѣръ; кто не дѣлаетъ этого, тотъ грѣшитъ противъ
Бога и ближнихъ *).
Впрочемъ, преслѣдуя грѣхи, христіане должны быть самыми
ревностными мстителями за неправду передъ Богомъ и самыми
мягкими и терпимыми—за обиду самимъ себѣ; какъ любовь къ
Богу должна быть превыше всего для христіанина, такъ точно и
месть за неправду передъ Богомъ" ’).
Высказываясь за какъ можно большую мягкость наказаній
преступленій противъ людей (сравнительно съ преступленіями
противъ Бога), Бискупецъ во всякомъ случаѣ отрицалъ примѣ-
неніе кт» виновнымъ (геі) смертной казни на основаніи судебныхъ
постановленій ветхаго завѣта или на основаніи законовъ чело-
вѣческихъ, несогласныхъ съ закономъ евангельскимъ *).
Въ своей отвѣтной рѣчи Юлію Кардье онъ заявилъ: „Имѣя въ
виду настоящее время, когда явились благодать и человѣколюбіе
Господа Нашего Іисуса Христа относительно всѣхъ кающихся грѣш-
никовъ, дабы они получили въ преизбыткѣ жизнь, имѣя въ виду,
что Спаситель пришелъ въ міръ не погубить, а спасти души; при-
нимая во вниманіе и то, какъ всѣ болѣе выдающіеся доктора
(ссылки на Кипріана, Златоуста) допускали для времени благо-
дати меньшія, чѣмъ смерть, наказанія виновныхъ—я желаю,
чтобы судьи, наказывая виновныхъ, поступали, какъ отцы, а не
какъ тиранны, руководились не судебными установленіями (рісіі-
еіаііа) Ветхаго завѣта и не человѣческими законами, несоглас-
ными съ закономъ евангельскимъ, а примѣромъ Христа и перво-
начальной церкви". „Признаюсь, закапчиваетъ Бискунецъ эту
часть своего отвѣта Карлье, что, не имѣя возможности возстано-
вить жизнь убитому, я не буду радоваться убійствамъ, и пе дамъ
легко согласія на чью-либо смерть* *).
Отрицаніе таборптами, и вообще гуситами, смертной казни
не было пустой фразой: напрпмѣръ, Я. Роки цапа па Базельскомъ
Соборѣ сообщалъ, что въ Прагѣ за послѣдніе годы не было ни
одного случая смертной казни.
Но, вѣдь отрицаніе смертной казни было отрицаніемъ всякаго
вообще убійства, слѣдовательно, и войны.
’) іЬИ., XXIX, 948-
») іЬкЬ, XXX, 340.
’) іыа., XXIX, 881.
‘) ІЫА, XXX, 356.
90 —
Дѣйствительно, мы видимъ, что въ это время замѣтно исчезалъ
и интересъ къ разнаго рода вопросамъ, связаннымъ съ войной. Чехи-
гуситы уже твердо рѣшились идти ня мирное соглашеніе съ церковью,
постановивъ еще въ февралѣ 1432 г. послать своихъ уполномочен-
ныхъ въ г. Хѣбъ (Эгеръ) для выработки предварительныхъ усло-
вій—основъ для дебатовъ на Базельскомъ соборѣ, которыя и были
выработаны въ маѣ. Правда, война еще тяпулась въ теченіе 1433 г.
и части 1434 г., по уже, такъ сказать, по инерціи и лишь съ цѣлью
сдѣлать соборъ болѣе сговорчивымъ. Уже на своемъ пражскомъ
собраніи 1432 г. магистры заявляли: „Мы намѣрены согласиться
на „аудіенцію" (съ церковью), во-первыхъ, чтобы пе отбросить
того, чего мы столь долго желали, именно въ тотъ моментъ, когда
оно, наконецъ, явилось, чтобы не подвергнуться осмѣянію и со-
блазну; во-вторыхъ, чтобы раздоры въ вѣрѣ уже были закопчепы
съ помощью вселенскихъ соборовъ... Богъ дастъ, кончатся наши
тяготы". Но и табориты, какъ мы уже отмѣтили, выражаютъ та-
кую же готовность отдать сзое^ѣло на обсужденіе вселенскаго
собора ’).
Отсюда становится понятнымъ и то обстоятельство, что па
Пражскомъ синодѣ 25 іюля 1434 г. магистры среди другихъ
пунктовъ ни словомъ не касаются войны, ограничиваясь фор-
мулировкой своей „конфессіи",' съ окраской, очень близкой къ
католической (хотя „компактаты" еще но были ратифицированы,
но предварительное согласіе па нихъ было дано чешскими предста-
вителями въ Базелѣ еще 30 ноября 1433 г.). Отсюда попятно, что
и табориты въ своемъ возраженіи на постановленія Сипода 1434 г. ’)
тоже пе касаются вопросовъ о войнѣ. Это умолчаніе еще по-
нятнѣе въ виду понесеннаго таборитами пораженія въ бптвѣ
при Липанахъ (30 мая 1434 г.). Лебединой пѣснью долголѣт-
нихъ споровъ о войнѣ было „Кезронзіо" Прокопа Голаго, дан-
ное имъ нѣсколько ранѣе, 18 іюня 1433 г., въ засѣданіи Праж-
скаго сейма одному изъ делегатовъ Базельскаго собора Паломару,
высказавшему въ своей рѣчи мысль о безполезности гуситскихъ
войнъ. Заявивъ о неодобреніи имъ, какъ и всѣми гуситамп, „(1е-
огйіпаііопез" войны и указавъ па католическую церковь (рагз
ѵезіга), какъ па виповпика поднявшейся войпы, Прокопъ, тѣмъ
пе менѣе, одобрилъ ее съ точки зрѣнія достигнутыхъ ею резуль-
*) \ѴаІ<1ензіа, 331.
’) іЬі(1., 342-353.
— 91 —
татоъв. Мы узнаёмъ, что Прокопъ видитъ въ войнѣ хорошее сред-
ство самозащиты вѣрующихъ отъ „засѵіііа Іюзііііз": только бла-
годаря войнѣ, „безчисленное множество вѣрующихъ получило
защиту; пначс они были бы вынуждены отклониться отъ соблю-
денія спасительныхъ истинъ, а, пожалуй, и выступить противъ
нихъ и такимъ образомъ согрѣшить противъ Св. Духа". По этого
мало: Прокопъ пдстъ дальше обычнаго гуситскаго оправданія
войны: опъ защищаетъ п войну наступательную, съ цѣлью заста-
вить м противниковъ признать и принять истину. „Противники
(упорные) были вьшуждепы устами п дѣлами исповѣдать истину...
стать ея охранителями и пробыть въ ней до конца". „Сгапгііз іп-
циіеЬшІо Ьеііогат" заставила римскую церковь собрать Базельскій
Соборъ,—и такимъ образомъ, благодаря чехамъ, „спасительныя
истины обнаружились всѣмъ народамъ". Упоенный видимой мораль-
ной побѣдой гуситовъ надъ церковью, которую войны заставили
пойти на переговоры съ „еретиками", Прокопъ видитъ оправданіе
войны въ имѣющихъ наступить „ессіезіао ппііаз", „Ггаіегпа (Іііесііо,
геГопмаЬіо топни еі геііцпа оріашіа" *)•••
Но только табориты, но и умѣренные гуситы и магистры, во
главѣ съ Рокицаной, скоро убѣдились въ ошибочности этихъ ожи-
даній Прокопа (впрочемъ, и ихъ самихъ). Торжественное принятіе
гуситами мира съ церковью (комнактаты) и короля Сигизмунда
было „началомъ конца" для гуситства. Война, какъ средство борьбы
за матеріальныя и духовныя блага въ христіанскомъ обществѣ, въ
копцѣ концовъ, оказалась безплодной, болѣе того—губительной...
Но если на ложномъ пути стояли въ теченіе десятилѣтій и
гуситскія народныя массы и ихъ вожди, безъ различія партій, пе
соглашавшихся между собой, какъ мы выше видѣли, только въ
деталяхъ вопроса о войнѣ и смертной казни, то были въ Чехіи
гуситской эпохи люди—правда, не мпогіе,—отлично понявшіе без-
плодность и губительность щіипятаго народомъ пути уже при
самыхъ первыхъ шагахъ по нему, не утерявшіе ясности п про-
зорливости своей мысли при наиболѣе, казалось бы, соблазнитель-
ныхъ даваемыхъ самой жизнью доказательствахъ правильности
этого пути. Самымъ крупнымъ изъ такихъ людей былъ скром-
ный по своему общественному положенію и вліянію „зесііак" —
„мужикъ", Петръ Хельчицкій.
*) Раіаску: „Пгк. ВсіігЛ 11, 863 —864.
Экскурсъ I.
Вліяніе Виклифэ на гуситовъ въ вопросѣ о допусти-
мости войны между христіанами.
Магистры въ своихъ .Мнѣніяхъ* и трактатахъ „Бе Ье11о“
пользуются при установленіи условій „справедливой*1 войны фор-
мулировкой ученій Виклифа въ его трактатѣ: „Бе сіѵііі <1оіпіпіо“ *).
п . ... . „М иѣніѳ Хрясті- „Веііапйі шаіе-
„уе сіѵці оо- ана изъ цуаха. гіат еопеегпіі
тіпю ): ти;цъ в Якубка*** * 3): іи Гга зсгіріи іп“4):
... „Тгез сопйісіопез
пссеззагіс гесіііісапі
іизіиіи Ьеііілп, зеіііссі
іизіа ѵепйісасіо, Іісііа
аисіогізасіо еі гесіа
іпіепсіо, раіеі ниогі
поппізі сиш ііііз Ііссі
спідиат ргохіиіиш <іе-
ЬсІІаге. ррогіеі еиіт
іихіа ргітат соікіісіоД
пет Ьеііапіет еззе іп
йгасіа еі ЬаЬеге іпзіі-
сіат а<] (іотіпіиш ѵеі
іпіигіат ѵішіісапОат...
.. Ех (]по раЛеі, цшмі
сапза, рго йиа ^иі8 риз-
наго (ІеЬеаІ, орогіеі еззе
Веі іизіісіа, пои сіѵііе
«іотіпіиш. Кето пат-
Чие (ІеЬеі зе ЬеІІо фіо<1
езі регіей Іи ш шогііз ех-
рэпеге пізі іп саиза »ріа
тогішіз Гогеі іпагііг.
...Еі диоа<] зесишіаш ...Ех циа зепіеисіа ...Зѳсшкіа езі Іісі-
соисіизіопеш раіеі «рой раіеі, дио<1 поп сиі- іа аисіогіхасіо, ргоріег
пА<1 ЬеІІі патфіо
гесіііісасіопеш ѵі<іеп-
іиг ігіаеззе песеззагіа,
ѵѣіеііееі іизіа ѵешіі-
сасіо, Іісііп аисіогі-
засіо еі гесіа іпіепсіо.
Ех ргіто раіѳі, ^ио(I
оройеі ЬвПапіет еззе
іп дгасіа еі ЬаЬеге
іизіісіаш...
...,1‘гіиіа еиіів соп-
(іісіо гесіігісапя Ьеііит
іизішп езі іизіа ѵепсіі-
сасіо, іихіа циат соп-
(іісіопеіи орогіеі ІюІІаи-
іеіп еззе іи .етасіа еі
ЬаЬеге іизіісіашай гіаш-
ииш ѵеі іпіигіаш ѵішіі-
сашіат.
...Орогіеі саизаіи, рго
фіа ерйз ри§паі аиі заі-
іет рііфіаге йеЬеаі, еззе
4еі шізіегіа еі пои Ьопа
іетрогаііа. Кето папі-
^ив (ІеЬеі зе ЬеІІо ехро-
пеге, <]ио(1 езі регіеиіит
шогііз, пізі іп саиза^иа
іпогіииз Гогеі іпагііг.
') I. ХѴукІіѣ „Бе сіѵііі Оотіпіо1*, II, ред. I. Лозерта, Ьоікіоп, 1900.
’) сар. XVII, р. 240—241.
’) воіі: „Зиеіі. и. Впк“, II, 51-52.
4) іЬі(Ь, 53-54.
— 93 —
іюп Іісеі сиІІіЬеі рег-
зопѳ <1е рориіо Ьеііа
зизсііаге, уішпо ииііі
сиі аЛезЬ Гасиііаз ае-
еиіміши 1е§ет Іштаиаш
ѵеі (ііѵіпат ЬаЬеге аіі-
ишіе іизіісіе сошріе-
шеиіпт. Циажіо епіт
(Іеіісіі іигіз зиіГгадіит,
Сиис ех аисіогііаіе ргіи-
СІрІЗ С0П8ІІІІ0 (ІОШІ11О
езі ЬеІІаиЛит.
.. „Тегсіа сопііісіо
ргіисіраіііег еі Ппаіііег
гесіііісаі Ьеііиіп зісиЬ
ишхШЬеі ориз іизіит...
Орогіеі ег!>о іпіеисіо-
пѳіи сиіиасшміио Ьеі-
іапііз ри^гагі а риіге-
Ліпе ѵаие Гаше, а ПЫ-
іііпе <1ошіпап4і еі геіо
ргоргіаш іпіигіаш ѵішіі-
саікіі еі іига (іга?) розі-
розііа а сирйіііаіе іет-
рогаііиш регди!гсп<Й“.
ПЬеі ііе рориіо Іісеі
Ьеііа зизсііаге. Ішо
ииііі, сиі асіезі Га-
сиііаз ЬаЬопйі аііишіе
яосишіши Іе^ет (ііѵі-
иаиі ѵеі Ьитаиаш
іизіісіе сотріешвпішп.
...Ех зесишіо раіеі,
дшмі ііеіісіепіе іигіз
зиіііа^іо, зіс ѵіёеіісеі
диоеі аііишіе иоп роз-
зеі ІіаЬегі іияЬісіае
соіпріеіпеіііиіп, іипс ех
аисіогііаіе ргіисіріз
соизиііо (Іовііпо еззеі
Ьеііаіиіиш.
Ех іегсіо сіагеі,
цио<1 орогіеі іпіепсіо-
иеш сиіизсипдие Ьс!-
Іапііз риг^агі а риіге-
(Ііііс ѵаие Гаше, а ІіЬІ-
(Ііпе (Іопштіиіі еі аеіо
ргоргіат іоіпгіат ѵіи-
(Ііатгіі“.
<{иат сошіісіоиет раіеі,
цио<і ииііі регзопе іісеі
ЬеІІит зизсііаге, сиі
аііишіѳ агіезі Гаспііаз
ІіаЬепсІі іизіісіе сотріе-
теиіиш. 8ес1 <|иаіі'1о
(Іеіісіі іигіз зийгабішп,
іипс ех апсіогііаіе ргіп-
сіріз сопзиііо «іоіиіпо
езі Ъеііаікіиш...
...„Кесеззеезіег^оіп-
іепсіопет Ьеііаіііія риг-
і'агі а риігеШие ѵаие
Гаше, а ІіІйЛіііо (Іоті-
паікіі еі хсіо ргоргіаш
шіигіат ѵііиіісашіі еі
спІраЬіІі, розірізііа аи-
іеиі сиріііііаіе іетро-
гаііа регциігеш1і“.
Приводя доводы противъ допустимости войны среди христіанъ,
магистры повторяютъ слова Ви алифа.
„Ве сіѵііі йошіпіо*: ')
„Коп Іісеі саііюіісиш (ІиЬііаге,
циіи (ІеЬеі зиЬ рева рессаіі шогіаііз
яегѵаге шаіиіаіа Вотіііі пипипаш
регзедиеисіо Ггаігош рсг зе ѵеі рег
аііиш, иізі ргоріег сагііаіеш Гга-
іегиапі, (ІіІі^еп>1о ірзиш ріиз <ріаш
ошпе Ьопит Гогіиие рго <|ио рго-
зсіріііиг. 8е<1 іи ЬеІІіз іпроззііліе
езі Іюс зегѵагѳ, ег^о іи ЬеІІіз іп-
роззіЫІе езі иоп рессаге еі ]юг соп-
„ВеІІаисіі іпаіегіаш соп-
сегпіі іиГга зегір іииі": 2)
„Ииііі... сіігізііаио Іісеі (ІиЬііаге,
Чиіп йеЬеаі зиЬ репа рессаіі шог-
іаііз зегѵаге шаисіаіа «Іошіпі иип-
<ріаіи регзе(]иеіі(1о Ггаігеш рег зе
ѵеі рег аіішп, пізі ргоріег сагііаіеш
Ггаіегиаш, (Ііі&ешіо ірзиш ріиз,
диаш оише Ьопиш Гогіиие, рго дио
ргозе(|иііиг. ЗсгіЫіиг иаинре Аіаі.
5... 11 Ьі соштипііег іи іехіи іга
іііісііа ег^а Ггаігеш езі ргоЫЫіа,
‘) Ѵ/укІіГ: „І)е сіѵііі ііотіпіо1*, И, р. 236—237-
’) (іоіі; я(іие11. и. Ппі.“, II, 54.
— 94 —
зециспз поп Іісеі саікоіісо зіс Ьеі-
Іаге. Міпог раіеі ргішо рег іііші
Макі. V, 22... пЫ раіеі фіоіі іга
шепііз, ѵегЬшп (Іегізогіиіп еі оіппе
іггасіопаЬіІе ѵеі орргоіяіозиш, соп-
іишеііозінп ѵеі аіііег іггііаііѵиіп
зипі ргокіІИіа поп зиЬ (ріасипцие
|юпа ііапірпасіопіз регреіие...
ХиІІиз <ІеЬеі Ггаігеш зиииі іпѵа-
йеге пізі ргоріег аіпогепі еі сопі-
шоЯпіп зіс іиѵазі; раіеі ех іегсіа
сопііісіопе ргеийзза, паш зі йезіі
іііа іпіепсіо, ііеезі сагііаз“... *)
зісиі ѵегкппі (Іегізогіппі, іггісіоиа-
Ііііе, орргокгіозииі, сопіиіпеііозииі
аиі аіііег іггііаііѵпш поп зик <|ііа-
сиіцис репа, зесі зик репа ііашр-
пасіопіз регреіие.
Еі зіс пеііііпсш Іісе* зииш Ііа-
ігеіи іпѵаНеге пізі ргоріег аіпогепі
еі сопііпоікші зіс іпѵазі, сшп аіііег
іЬі іісеззеі іпіепсіо сагііаііз“.
Даже авторъ того трактата, гдѣ допустимость войны между
христіанами почти совсѣмъ отрицается, тоже пользовался
мыслями и словами Виклифа.
„Пе сіѵііі <1ошіпіо“: ’) Трактатъ .С* у Голля:3)
...(послѣ указанія па то, что (послѣ заявленія, что ссылка на
ссылка на „раігсз* ветхаго завѣта, „^езіа ІгаскаЬеогипі* теряетъ свое
въ томъ числѣ па „МасІіаЬеі", для значеніе въ виду „Іех поѵа §га-
оправдаяія войны, не имѣетъ силы сіе*)..'. „ІІІа сапіаііа Ьеііа Гиепніі
для людей, живущихъ „Іеіпрогѳ ійщге зрігііиаііипі ргеііопіш засег-
Іе^із ^гасіѳ")... „Егапі епіін Ьеііа ііоіиш Скгізіі еі ессіезіѳ зие Іе^із
раігиш ѵеіегіз іезіаніепіі йцига ЬоІ- Гніигогшп**...
Іогиш зрігііиаііиш іп поѵо“...
Такими же, какъ магистры, почитателями и подражателями
Виклифа оказываются и табориты въ формулировкѣ ими своихъ
взглядовъ на войну.
Вся вторая половина 3 пункта постановленій таборитской
,конвокаціи* 1422 г. въ Пискѣ (по крайней мѣрѣ, въ передачѣ
„СЬгоп. ІаЬог.*) оказывается почти буквальной выпиской изъ
„8егто“ XIII на XII, 16 Посл. ап. Павла къ Римлянамъ.
Виклифъ:4) СІігоп. іакогіі.:5)
„Ай ргігашн ѵіііеінг піісііі (щоб („Циаіоѵіз апіет ргасбісіі засег-
Гіесі Ьгасіііо зсспіагі ііеі’ензіѵе ри^- ііоісз Ііаис сігса шаіеііат ІіеІІі ех-
‘) ѴѴукІіГ: „І)е сіѵііі йотіпіо", II, р- 242.
!) іЬісі, 247.
’) Сой: ^иеіі. и. Ппі.*, 11, 55.
4) \Ѵук1. Зосіеіу: Іоіі. ХѴукІіГ Зегтопез, ѵоі. III, стр. 101, ред. I- Ло-
зерта, ѣоіиіоп, 1889.
!) Ноііег, II, 481.
— 35 —
пагс сиш ІюзііЬиз іпѵеііеііііЬиз. 8е<1
агз іеіа езі регісиіоза аЦис (Ііііі-
сіііз, цпіа орогіеі асі саизат, аіі
іогшат, а<1 -Ііпет аіісшіегв: аЛ
саизат, сит зіі рго іІсГепзіопе Ііііеі
иоп рго зіегсогс Іетрогаііит; ай
тсііиш, і<1 езі, иі зіі сит іпсііе-
ргеззегапі зеліеиііат, аіітіііепіез),
<[ііо(] Ііссі яассиІагіЬиз ри^паге сиш
козііЬпз а<1 саизат, аіі Ііпет еі а<1
тоііит аііешіеікіо. А<1 саизат, иі
зіі рго ікТеизіопе Ііііеі, пои рго
зіегсоге іетрогаііит; аіі тоііит,
иі Зіі сит тоііегаііоле сит гаііоис
гасіопе, ри«паіиІо ргішо сит га-
сіопе (гаііепіе асі сопсопііат, зі
роіезі Ііегі. 8с(1 ітроззіЬПііапів
Іютіие аіі ізіші, орогіеі ііпет, циі
езі сагііаз, тоііит ацегніі еі ра-
еіегпіі (Іізсгесіиз іпепзигаге, зіе ѵі-
«іеііееі фю<1 рі'&паиз сагііаііѵе (1і-
11§аі Ьоіпіпепі, диеш ішри§паі сі
ІгаЬепІе а<1 сопсопііат, зі Ііегі
роіезі ге§иІа ргаетізза іп Ьеіііз
оЬзегѵаіа. ІтроззіЬіііІаІе аоіет
Іюзіет асі сопсопііат (тоѵсшіі)
орог—(зіе!) еі ііпет, <риі езі са-
гііаз, тоііит а^сіійі сі раііетіі
іпепзигаге; зіе ѵніеііееі, циосі ріг;-
папз сагііаііѵе ііііі^аі Ьотіпеш,
(ріеіи ітри^паі сі зетрег зіі ра-
гаіиз ізіат ѵіат сіііпіііеге, <1иш
ІЮ8ІІЗ ѵеііі ѵіаш ѵегііаііз ѵегезиз-
сірвге. Татей циіа ізіа агз езі ре-
гісиІозаиІциеЛіПісіІіз, Лсеге зетрег
‘зоІоЬапі йісіі засспіоіез, диосі ѵіа
зесигіог Гогеі ри§паге зрігііиаіііег,
зетрег зіі рагаіиз ізіат ѵіаіи <іі-
тіііеге, ііши Ьозііз ѵиіі ѵіат га-
сіопіз ассірсгс; ѵіа іаиіеп зесигіог
і'огеі ри^иаге зрігііиаіііег пои сит
ЙІа<Ііо аегет ѵегЬегатІо зсіі І)сит
сгашіо, зіе іп ігасіи Ііозіез аЛ соп-
согЛіат оЬвесгаисІо, еі іп іііа ге-
риіаіа ѵесогіііа тогіеш зі орогіваі поп сит дЫіо таіегіаіі аёгет
расіешіо. (Еі ізіат ѵіа
Раиіит іопиеіе, циаи
ѵоз «Іеіешіепіез к
ісі
Іеіиг ѵсгЬегаікіо, зе<1 Оеииі рго ІюзііЬиз
оп го§аи<1орас Ііозіез іп Ігасіаіи а<1
сопсогЛіаиі оЬзесгатІо еі іп іііа
гериіаіа ѵесопііа піогіет, зі орог-
іеаі, раііешіо".
Экскурсъ II.
Къ вопросу о взаимоотношеніи таборитекихъ „конво-
кацій“ 1422 и 1424 и 1-й пражской „аудіенціи" 1424 г.
въ развитіи споровъ о войнѣ и смертной казни.
Въ паукѣ существуетъ споръ объ отношеніи постановленій
пражскихъ магистровъ на „аудіенціи® 16 октября 1424 г. къ
постановленіямъ таборитекихъ конвокацій 1422—1424 гг. и о
степени участія каждой изъ этихъ таборитекихъ конвокацій въ
составленіи изложенныхъ выше (см. стр. 69 и слѣд.) ихъ постано-
вленій о войнѣ и смертной казни.
Еще В. Томскъ утверждалъ, что всѣ эти таборитскія постано-
вленія приняты на одной только клатовской конвокацій 1424 г.1).
') ТотсЬ: ,Пе]'ер. ш. Ргаііу", IV, 312—313.
— 96 —
То же мнѣніе било высказано и проф. Голлемъ *) въ полемикѣ
противъ воззрѣнія г. Томана2), доказывавшаго, что первые че-
тыре артикула (въ изложеніи Бискупца, Сіігоп. Саіюг., 482—
484) были приняты таборитами еще на ихъ конвокацій 1422 г.
въ Пискѣ, а четыре слѣдующихъ артикула, практическіе выводы
изъ четырехъ первыхъ, и артикулъ (9-й) о причащеніи—па ихъ
копвокаціяхъ 1424 г. въ г. Таборѣ и въ Клатовахъ, что, такимъ
образомъ, всѣ таборитскія постановленія—кромѣ 9-го, клатовскаго,
предшествуютъ соотвѣтствующимъ артикуламъ „магистровъ4 на
пражской аудіенціи 16 октября 1424 г. (Томанъ, однако, пе
дѣлалъ отсюда вывода о зависимости пражскихъ постановленій
отъ таборитскихъ, предполагая одну общую основу для тѣхъ н
другихъ). Проф. Голль дополняетъ мнѣніе Томка еще утвержде-
ніемъ зависимости первой части (4 артикула) этихъ, будто-бы,
клатовскихъ таборитскихъ постановленій о войнѣ и смертной
казни отъ соотвѣтствующихъ пражскихъ артикуловъ 1424 г.:
эти послѣдніе были-де предложены магистрами па обсужденіе табо-
ритовъ, которые и сформулировали въ Клатовахъ свои па нихъ—
и по образцу ихъ—отвѣты, вмѣстѣ съ отвѣтами на всѣ вообще (23)
предложенія „аудіенціи" въ Прагѣ 16 октября 1424 г.
Мы не можемъ принять этихъ мнѣній Томка и Голля.
Во-нервыхъ, они нротиворѣчатъ ясному свидѣтельству самого
Бискупца, дѣятеля всѣхъ конвокацій, утверждающаго участіе въ
составленіи приводимыхъ имъ артикуловъ не только клатовской
конвокацій, по и пнсецкой 1422 г. и таборской 1424 г. (предшество-
вавшей пражской аудіенціи 16 октября 1424 г.), причемъ свидѣ-
тельство Бискупца относительно нисоцкой конвокацій подтвер-
ждается и словами П. Хельчицкаго въ трактатѣ: „О копіею 1і(1н“:
„РгоСі пшіе Су у {рпе гохпту и а з па Р ізки тііпѵііі зикпіегіі
(таборитскіе)... сііСісе ііпі шоси, уако зкгхе чѵіги, зоіле и§ізСіСі“ 3).
Во-вторыхъ, мнѣнія Томка и Голля невозможно принять въ
виду характера каждой изъ двухъ группъ (по 4 арт. въ каждой)
постановленій, являющихся предметомъ научнаго спора: вторая
группа (кстати—она пе имѣетъ ничего соотвѣтствующаго въ арт.
нражанъ)—практическое развитіе первой группы, точнѣе—2 части
3 арт. ея, и могла появиться лишь тогда, когда обнаружилось бѳз-
*) Ооіі въ „С. С. И.“, 1899, 151—158.
’) Тотав: „НчзіЬзкё ѵйІестсСѵР, 1898, 49 -58.
8) Сбор. Отд. руск. лз. И. А. 11, ЕХХѴ'ІІ, 16.
— 97 —
силіе постановленій первой группы въ борьбѣ со зломъ, а не
вмѣстѣ съ ней; а съ точки зрѣнія редакціонной—одновремен-
ность (предполагается 1424 г.) обѣихъ группъ постановленій
требовала бы сліянія 2 и 3 артик. первой группы съ артик.
группы второй.
Въ-третьихъ—что особенно важно—* эти мнѣнія не находятъ
себѣ подтвержденія въ текстѣ сохранившихся полностью, по на-
ходящихся еще въ рукописи (Сой. В. 49 пражской Капит. библіо-
теки, ѢГ. 191Ь—192Ь) постановленій Клатовской конвокаціи 1424 г.:
среди нихъ нѣтъ ни одного изъ тѣхъ приводимыхъ Бискупцемъ
постановленій о войнѣ и смертной казни, которыя Томекъ и
Голль объявляютъ составленными въ Клатовахъ.
Такимъ образомъ, мы присоединяемся къ мнѣнію Томана о
томъ, что всѣ приведенныя Бискупцемъ постановленія были при-
няты таборитами до пражской аудіенціи 16 октября 1424 г.,—нри
чемъ, по нашему мнѣнію, первые 4 артикула возникли на конво-
кацііі Писецкой 1422 г., а вторые 4—на Таборской конвокаціи въ
іюнѣ 1424 г.
Передъ лицомъ фактовъ, завѣряющихъ справедливость этого
мнѣнія, теряютъ свою силу доводы Голля въ пользу своего мнѣ-
нія. Устраняя соображенія Голля о перенесеніи Бискупцемъ въ
его „Ерііо^аііо" 18 артикуловъ изъ 23 арт. пражской аудіенціи
1424 г. (см. объ этомъ выше примѣч. па стр. 84), мы остано-
вимся на указаніи Голля, что самъ Бискупецъ говоритъ о „пред-
ложеніи* магистрами таборитамъ на аудіенціи 16 октября 1424 г-
извѣстныхъ пунктовъ („оЬЫіз рег та&ізЬгоз сегііз агѣісиііз*)1),
т.-е. тѣхъ самыхъ 23 арт., въ числѣ которыхъ были и пункты о
войнѣ и смертной вязни, и такимъ образомъ самъ же наводить
на мысль, что эти пункты должны были обсуждаться въ Клатовахъ
для подготовки отвѣта магистрамъ на предстоящей („ін зраііо
аііцноі зеріітапапіта) второй пражской аудіенціи 1424 г.
Голль правъ въ общей своей догадкѣ относительно обсужде-
нія таборитами въ Клатовахъ артикуловъ, предложенныхъ имъ
магистрами на октябрьской Пражской аудіенціи. Но дѣло въ томъ,
что въ Клатовахъ обсуждались и получили отвѣтъ не всѣ пред-
ложенные магистрами артикулы, что какъ разъ не обсуждались
именно тѣ пункты о войнѣ и смертной казни, па которыхъ остано-
вился проф. Голль.
9 НоЯег, II: „СЬгоп. ІаЬогЛ 589—-590-
7
— 98 —
Въ 23 артикулахъ Клатовской конвокацій (то же число, что и па
Пражской конвокацій!) остались безъ отвѣта слѣдующіе артикулы
пражской аудіенціи: 1 (таинства вообще), 3 (крещеніе), 8 (бракъ),
10 (соблюденіе 10 заповѣдей и остальныхъ евапг. пунктовъ), 11
(смертная казнь), 12 (условія донустимости войны), 13 (пощада па
войнѣ чужой собственности), 14 (отношеніе священниковъ къ войнѣ),
20 (пріемы толкованія св. Писанія), 21 (повиновеніе власти епи-
скоповъ); вмѣсто всего этого табориты сдѣлали рядъ постановленій
объ обрядности, праздникахъ и постахъ, на которыя ихъ вовсе
пе вызывали магистры своими предложенными на обсужденіе
артикулами.
Обращаясь къ чѣмъ клатовскимъ постановленная,, въ кото-
рыхъ слѣдуетъ видѣть отвѣтъ на соотвѣтствующіе артикулы—
предложенія пражской аудіенціи (магистровъ) 16 октября 1424 г.,
мы, однако, находимъ среди пихъ и пункты о войнѣ, только не
тѣ, которые приведены Бискупцемъ въ его „Сіпоп. ЬаЬог.*4. Вотъ
эти пункты-отвѣты вмѣстѣ съ вызвавшими ихъ артикулами-пред-
ложеніями магистровъ:
Пражскіе артикулы к);
Арт. 14. „Тепешіиш езі еі йі!і-
^епіег оЬзегѵаікііші, дпоіі сссіезіаз
зѳи Ьаяііісаз ехигсге, зіѵе (Іізігиеге
аѣздие іпеѵііаЫіі еі зігіеіа песез-
зііаіе, апі Ірзаз’^ііопкиІоІіЬеі ѵіо-
Іаге сі сопіетрііЫІііег ргоркаиаге,
аііагіа засга зиЬѵегісгб ас Іоеа аііа
сопзесгаіа циоѵіз іпо<1о роііиеге езі
щапде засгііѳ&ііпп еі перііаз, а
сиисііз ГиІеІіЬиз ехесгашіииі*.
Арт. 15. „Тспешіиіп езі еі Йг-
піііег оЬзегѵапііпіп, ^ио<і ессіезіае
гез еі Оео «Іейісаіаз, иі зииі опіа-
теиіа, раііае, ѵаза засга, іи ші-
пізіегіиш Ооііііпі (іериіаіа, еі аііа
саеісга еіизшоііі аиіегге, аЬздие
іпеѵііаЫіі еі ріа песеззііаіе, сі іііа
іп аііоз изиз Ьиіпапоз совѵегіеге
еі соштиіаге, езі засгііе^іит еі
ргоркапиш".
Платовскіе артикулы 2).
Арт. 1'2. .Ессіезіаз «ііѵіпо сиііи
іпапсіраіаз ехигеге зеп йезігиеге
ргоЫЬешиз, зреЫпсаз ѵего Іаігопшп
ехесгаіаз сі зуіпопіа іпіесіаз, іп
(]иіІ>из Іеі»із Ботіпі ргахіз поп ехег-
сеіиг, іНеІііег ігасіагс, пі іаісз,
ргоІііЬсго поіішшз".
Арт. 13. „Вез ессіезіае <|иаз-
^ип^ие ііігіо іеі засгііеаро аиіегге
іпіегЛсітиз, зеіі іп изиз раирегит
аиі іа аііоз ^иозсип^ие сопѵегісге
ріоз изиз иоп іиіеініішиз ргоІііЬеге".
О Ргосііазка: „Мізсеііапееп11, 272—279.
’) Сой. Б. 49 пражск. Капиг. библ., 1.1. 1911)—1921).
— 99 —
Приведенные пункты платовскихъ постановленій пе были вклю-
чены Бискупцемъ во 2-ю главу его „СЬгопісоп", ибо онъ, оче-
видно, не считалъ ихъ „поіаЬіІіогез*, хотя они и являлись допол-
неніемъ къ 4—8 арт., припитымъ таборитами па своей Таборской
копвокаціи въ іюнѣ 1424 г.—дополненіемъ, которое было вызвано
починомъ—„предложеніемъ11 магистровъ. Не эта ли причина—
починъ магистровъ—и помѣшала Бискунцу счесть 12 и 13 кла-
товскія постановленія .ноіаЬіІіогез" и поставить ихъ въ „Хро-
никѣ" рядомъ съ нисецкими и габорскими артикулами? не она ли
побудила Бискупца, обѣщавшаго привести „поіаінііогез" постано-
вленія противъ „беогсІіпаЬіопез Ьеііі" конвокацій какъ Ііисецкой
и Таборской, такъ и Клатовской, дать изъ постановленій
этой послѣдней... пунктъ (9-й въ „Хроникѣ") о таинствѣ евха-
ристіи?
Но, отвергнувъ мнѣніе Томка и Голля о принятіи таборитами
своихъ первыхъ 4 артикуловъ о войнѣ и смертной казни именно
на клатовской копвокаціи и подъ вліяніемъ соотвѣтствующихъ
артикуловъ пражской аудіенціи 16 октября 1424 г., выяснивъ,
вмѣсто этого, фактъ принятія таборитамиг въ Клатовахъ, подъ
вліяніемъ пражской аудіенціи, двухъ другихъ, не приведенныхъ,
однако, Бискупцемъ въ „Хропикѣ“ артикуловъ о войнѣ, мы еще
не разрѣшили всѣхъ темныхъ пунктовъ спорнаго вопроса.
Несомнѣнное родство (сходство) таборитекихъ нервыхъ 4-хъ ар-
тикуловъ съ соотвѣтствующими пражскими — не только по содер-
жанію, но и по редакціи-—все же ставитъ вопросъ объ ихъ гене-
тическомъ отношеніи.
Къ сожалѣнію, матеріалъ для рѣшенія этого вопроса очень
скуденъ и не надеженъ.
Прежде всего, подлежащіе сравненію таборитскіе и пражскіе
артикулы неодинаково надежно засвидѣтельствованы въ своей точ-
ности. Въ то время какъ артикулы пражанъ дошли до пасъ въ
цѣликомъ сохранившемся текстѣ постановленій „аудіенціи"
16 октября 1424 г., таборитскіе артикулы имѣются у насъ не въ
составѣ такихъ же цѣликомъ сохранившихся текстовъ постановле-
ній таборитекихъ конвокацій (1422 г. въ Пискѣ и въ іюнѣ 1424 г.
въ Таборѣ), а въ извлеченіи у Бискупца (въ его „СЬгопісон").
Вчитываясь въ текстъ Бискупца и изучая его, мы замѣчаемъ,
что имѣемъ передъ собой даже пе точное извлеченіе, а пере-
сказъ: 1) въ каждомъ артикулѣ-постановленіи имѣется его по-
дробнѣйшая мотивировка, чего въ подлинныхъ постановленіяхъ
7*
— 100 —
того времени—судя по сохрапивптмся—никогда не бываю, 2) въ
нѣкоторыхъ артикулахъ слито по нѣскольку постановленій (напри-
мѣръ, въ „іегііо* имѣются, собственно, два постановленія: 1) «Ьеііа
сЬгіяііапа поп зипі а диодиаш..." и 2) „іп Ьеіііз диапіитсипдие
въ „зехіо“ можно отмѣтить сліяніе тоже нѣсколькихъ
постановленій), 3) нѣкоторые артикулы обнаруживаютъ завѣдомое,
точно доказуемое измѣненіе оригинальнаго текста *).
*) Это измѣненіе очевидно въ „агіісиіиз попиз“ (СЬгоп. іаЬог., 487—
488), который—онъ, впрочемъ не касается вопроса о воинѣ—мы можемъ
провѣрить, благодаря сохранившемуся тексту клатовскихъ постановленій.
Вотъ что даетъ сравненіе („р1из“ каждой редакція отмѣченъ „раз-
рядкой “).
СЬгоп. іаЪог., 487—8:
логія* Піпибрама (Сой. В. 49
Каи. библ., Г. 191Ь):
„Иопо... зіаіиегипі, диой іп
іена засгатепіі р г а е (1 і с і і
ріиз поіаЪіііз ропсшіа езі ет ѵіѵшп <іе соеіо
гепііа іпіег рапет сопнпипот, р; і е ш еі рапет с е п а е
засгатепіаіет еі рапет ѵіѵшп сіотіпісае, диет пюпзігапйо
аеіегпаіет ас сосіезіет,
саѵспіез пе зсгіріига, диае сопѵепіі
ц и о а й еНесіиіп іапіит рапі
ѵіѵо, соеіезіі ас аеіепю, арріісеіиг
рапі засгатепіаіі і (1 е п і і с е, пе ех
Ьос рорпЬіз іп ісіоіаігіат ргоІаЬаіиг,
Ьопогет зоіі СЬгізІо ОеЬііит рапі
засгатепі^і, Іатдиат зіЬі та-
I е г і а 1 і С е г Д еп1'і і і с а і о ігі-
Ьиешіо; еііат пе зспріит зопапз йс
рапе засгатепіаіі асі рапет сога-
тішет геіогциеаіиг, е і д и о (1 з і п-
диіагііег іпіеііесіиз сігса
ѵегЬа СЬгізіі, йісепЫз сіе рапе
засгатепіаіі: Ассірііе еі
е о т р й і Ь е, Ьос езі согриз теит;
е і (1 е ѵ і п о: 11 і с езі зап^аіз теиз,
зипі рориіо (Іесіагашіі, п е ѵ і сі е-
Іісеі іііе рапіз согрогі Сіігізіі
таіегіаіііег ійепіійсеіиг, пес
еогрогаіііег, зііиаіііег, Іюс езі
сит отпіЬиз ргоргіеіаіі-
Ьиз іат еззепііа1іЬиз,диат
а с с і (1 е п і а 1 і Ъ и з с о и з е д и е п-
гіа засгатепіі заеріиз ро-
іі’іегепііа іпіег рапет сот-
і г а п 8 і т и з, саѵепсіо не зсгіріиги,
дііае сопѵепіі іапіит рапі ѵіѵо, се-
іезіі ас еіегпо, арріісеіиг рапі засга-
тепіаіі не ех Ьос рориіиз іп ісіоіаі-
гіат ргоІаЬаіиг, Ьопогѳт зоіі СЬгізіо
(ІеЬііит зоіі рапі засгатепіаіі іп
Ьиепііо, есіаіп пе зсгіріига зопапз сіе.
рапе засгатепіаіі ай рапет сот-
типет геіогдиеаіиг.
Ііеш,
Сіігізіі,
тешп, Ьос езі зап^иіз теиз зипі
рорніо йесіагашіі, и і поп рапіз і Пе
согрогі Сіігізіі іДетріШсеіиг пес
СЬгізіиз еогрогаіііег, зііиаіііег іп
рапе іііо аШгтсіиг ѵеі рег Ііаес сіе-
топзігаііѵа: Ііес еі Ьос аііші, диат
рапіз сі ѵішип йетопзігагі гериіе-
іиг. 1іет,1осиііопез д г о з я а е
еі іетегагіае (іісііопез зеи
ѵегЬа ехігд засгапі зсгіріи-
гат, диае зопап і іп ійешріі
Гіііопет, іп ехіюгіаііопі-
Ь и з зипі ѵ і і а п (1 і, и I: т і п і-
Іаізі зепзиз сігса ѵегЬа
(іісепііз: Нос езі согриз
— 101 —
Но какъ бы то ни было, нѣтъ серьезныхъ основаній думать, что
магистры формулировали свои артикулы-предложенія о войнѣ па
аудіенціи 16 октября 1424 г., основываясь на 4-хъ артикулахъ табо-
ритовъ, выработанныхъ послѣдними на своей Писецкой конвокацій
1422 г. Артикулы магистровъ не могутъ быть отвѣтомъ па писецкія
постановленія таборитовъ уже по одному тому, что тѣ и другія раз-
дѣлены слиткомъ значительнымъ промежуткомъ времени, въ тече-
ніе котораго происходили, вѣдь, еще двѣ паудіенціиа-диспуты про-
тивниковъ, у Копопипта и въ Конопиштѣ—обѣ въ 1423 г., когда,
собственно, и естественно было бы отвѣтить магистрамъ на пи-
сецкія постановленія таборитовъ (можетъ быть, такой отвѣтъ
и былъ дань; къ сожалѣнію, мы не имѣемъ относительно
„аудіенцій® 1423 г. такого матеріала, какимъ располагаемъ
относительно октябрской „аудіенціи" 1424 г., т.-е. не имѣемъ
артикуловъ „магистровъ"). Кромѣ того, самъ текстъ пражскихъ
артикуловъ пе обнаруживаетъ слѣдовъ работы надъ измѣненіемъ
магистрами именно таборитекихъ писецкпхъ формулъ.
11 о и з і р з и іп і (1 е т с о г р и з,
СЬгізіі іп соеіо, іп рапе Шо
засгашепіаіі Гоге аЖгшеіаг,
ѵеі сагпаіііег зесипйиіп
сопсеріпт Сіігізіі бізсіри-
1 о г и т г е I г о а Ь еиа I і и т т а п-
(Іисагі сгебаіиг ѵеі рег Ьаес
(Іетопзігаііѵа: Іііс еі Ьос аііиб оиат
рапія еі гіпшп «Іетопзігагі гери-
іеіиг, ѵеі я и о б Санія ѵіпо
ріепііийіпізбіѵіпііаііз а <1
з а с г а т е п і и т, ц и а п I а а <1
С Ь г і з і и т с г е сі а I и г, Ьос з і
наніег а<1]ісепІез, цпой іп
зерагапііо ргаебіеіоз зіп-
ниіоз іпіеііесіиз саѵепсіиіп
езі. пе б е I и г рориіо осса-
зіо засгатспіит рагѵіреп-
(іепсіі, аиі диотобоІіЬеІ
п 1 а з р 1і е т а п (1 і. М а & і з а и і е т
ехіюгіеіиг еіе..............
з и а т рі^гіііат ехсііапбо*.
з I г о спгриз С 1ігізIі еі зап-
2 п і п е т, і С е т: р г а е р а г о с о г-
риз еі запдиіпетп СЬгізіі
Ьепейісо еогриз еі зап$иі-
пет СЬгізіі, рогіо еогриз
еі зап^иіпет СЬгізіі, ігап-
8оо сит согроге СЬгізіі.
11 е т, і п з I г и а I и г р о р и і и з,
иі а ргаебісіізсаѵепз зіЬі
ІосиііопіЬиз, поп реіаі
азасегсіоіе зіЬі Реит, с о г-
риз, ѵеі зап^иіпет СЬгізіі,
ц и а т ѵ і з Ъ е п е р о з з і і <1 і с ег е:
оріо еогриз еі запзиіпет
СЬгізіі" (ср. передачу этихъ по-
становленій у Пшибрама въ Ліѵоі
кп. іаЬог/, Г. 135).
Приведенное нами сравненіе даетъ вообще матеріалъ и для сужденія
о способѣ работы Бискупца при изготовленіи имъ своей „Сіігопісоп* и,
можетъ быть, пригодится для предстоящаго переизданія ея въ „Еопі.
гег. ЪоЬеш*.
— 102 —
Въ такомъ случаѣ пе являются ли, наоборотъ, таборитскія фор-
мулы переработкой артикуловъ пражанъ, только произведенной
не въ 1424 г., въ Клатовахъ (это мпѣпіе Томка и Голля мы уже
опровергли выше), а въ 1422 г., въ Пискѣ? По тогда возникаетъ
вопросъ о времени и мѣстѣ выработки и предложенія пражанами
таборитамъ тѣхъ пунктовъ, которые дошли до пасъ въ составѣ по-
становленій „аудіенціи" 16 октября 1424 г. Между тѣмъ мы ничего
не знаемъ о какой-либо иной „аудіеіщін“-диснутѣ пражанъ съ
таборитами, которая предшествовала бы таборитской писецкой
конвокацій въ февралѣ 1422 г. и могла бы вызвать появленіе
занимающихъ насъ артикуловъ, кромѣ диспута въ домѣ Змрзлика
въ декабрѣ 1-120 г.; однако этотъ диспутъ слишкомъ отдаленъ по
времени отъ писецкой конвокацій, да и магистры .предложили"
па немъ таборитамъ артикулы, какъ мы знаемъ, совсѣмъ ипого
характера... Но что важнѣе, мы пе находимъ вч. текстѣ таборнт-
скпхъ писецкихъ постановленій переработки — какъ доказывалъ
Голль—магистерскихъ артикуловъ, дошедшихъ до пасъ, правда,
въ постановленіяхъ аудіенціи 1424 года, по имѣвшихъ, какъ мы
уже па всякій случай допустили, большую давность (до февраля
1422 г.).
Обращаясь къ тексту служащихъ предметомъ научнаго спора
артикуловъ таборитовъ и пражанъ, мы видимъ, что только одинъ
пунктъ таборитовъ, именно о воспрещеніи священникамъ участво-
вать въ войнѣ („зесшміо" у Бискуіща) ’)> производитъ впечатлѣ-
ніе повторенія соотвѣтствующаго пункта пражанъ (16-го)2) съ
характерной для таборитовъ оговоркой въ концѣ: „ЬеІІіз Ьатен
(ср. выше: „зреіипсаз ѵего Іаігопиш" .. или: ,зе<1 іи изиз"...
арт. 12 н 13 конвокацій въ Клатовахъ) іизііз іп саиза Оеі Іісііе
роіезі (засегйоз) іпіегеззо Ьеііапіез иі ]изіе еі запсіе ІасіапЬ
ехіюіѣашіо". Редакція остальныхъ таборитскихъ артикуловъ у
Бискупца въ „Хроникѣ" обнаруживаетъ, думается намъ, пере-
работку въ пихъ какого-то текста путемъ его дополненій, нару-
шающихъ стройность первоначальной фразы, загромождающихъ
и сильно удлинняющихъ оригинальный текстъ, который однако,
благодаря именно этой нечистотѣ „редакціонной" работы, легко
можетъ быть вскрытымъ въ основныхъ своихъ чертахъ.
’) НбАег, II: „СЬгоіі. ІаЬог.“, 483.
я) Ргосііазка: „Мізсеіі.", 276.
— 103 —
Такъ, въ текстѣ перваго артикула (пргіто“)—о пріемахъ тол-
кованія св. Писанія—ясны: 1) вставка: „аиі ітрегііпепіег ргорЬе-
іаз ай Іоса еі іешрога арріісаге", въ виду конструктивной стран-
ности ея (содержаніе ея предосудительная дѣятельность) при ска-
зуемомъ «йеЬепі*, на ряду съ естественными при этомъ „йеЬепі"
обозначеніями похвальныхъ дѣйствій: „Іедеге, ехріапаге (Іедеіи йі-
ѵіпат) еі аііоз йосеге", и 2) прибавка па концѣ: „сит йііщепііа
регрепйепйо еіс., въ виду слишкомъ большого удлиненія ею всего
текста артикула.
Въ текстѣ третья го артикула („іегііо")—объ условіяхъ „христіан-
ской" войны — мы замѣчаемъ вставку: „аиі ех ііііиз йеіѣсіепііа...
ѵісеіп е]іізйеш зирріепіе*, ибо весь этотъ оборотъ съ „зирріеніе"
не долженъ стоять, какъ опъ стоитъ, въ качествѣ равносильнаго
члена съ 1) „пота Іеце Іісепііапіе*; 2) .роіезіаіе Іе^іНта аисіогі-
8апІе“ и 3) „саиза уизіа ішреііепіе”, гдѣ указаны дѣйствія
трехъ началъ (Іех, роіезіаз, саиза), создаюіцнхъ „христіанскую
войну"; вставка, но мысли являющаяся составной частью
члена 2, конечно, занимала бы мѣсто между словами: „іе^іііша"
и „аисіогізапіе“, если бы она не была сдѣлала уже въ готовомъ,
данномъ, текстѣ... Вторая половина третьяго артикула, оказываю-
щаяся, собственно, самостоятельнымъ артикуломъ—о пощадѣ на
войнѣ чужой собственности, — не обнаруживаетъ характерныхъ
слѣдовъ вторичной работы надъ текстомъ *)•
Четвертый артикулъ—о примѣненіи смертной казни—наиболѣе
ярко свидѣтельствуетъ о двойной работѣ падъ его текстомъ. Вто-
ричной работой — вставкой, являются, по нашему мнѣнію, слѣ-
дующія два мѣста: 1) „пецие Іедез Ішшапае... еі аііеуашіаѳ", ибо,
при единствѣ редакціи, не было бы нужды выдѣлять мысль о
„Іедѳз Ьншапае" въ особое предложеніе и ставить послѣ сказуе-
маго: ..езі ехедиепйа" (ири Іех ѵеіиз) еще и „зедиепйае зипі“
(при Іедез Ьишапае) п 2) „аиі іііа йейсіепіе... еі озіепйіі1*, ибо—
кромѣ соображенія, указаннаго по новоду такой же вставки въ
третьемъ артикулѣ—совершенно излишне повторяется оборотъ,
уже употребленный въ началѣ артикула (.еі зіс, ^иой Іех ѵеіиз
йе іапіо іп іийісіагііз зіі зедиѳпйа"), и вообще разрывается оче-
’) Конецъ этого артикула, являющійся, какъ мы уже видѣли, вы-
пиской изъ „Ьегтовез* Виклифа, едва-ли постановлялся когда-нибудь
таборитами и, вѣроятно, былъ приписанъ Бискупцемъ при составленіи
имъ .СЬгопісоп ІаЪог.1*.
— 104 —
видпая связь предшествующихъ вставкѣ и послѣдующихъ за ней
мыслей и выраженій („зиайеі еЬ аисіогізаі... іи іатеп" еіс).
Но что же такое тотъ остовъ, на которомъ работали табо-
риты? что эго за первоначальная редакція артикуловъ, въ кото-
рой они производили желательныя имъ измѣненія? Во всякомъ
случаѣ это пе редакція пражанъ, дошедшая до насъ въ составѣ
постановленій .аудіенціи" 16 октября 1424 г.
Дѣло въ томъ, что и эти пражскіе артикулы обнаруживаютъ
такую же вторичную, какъ у таборитовъ, работу по готовой капвѣ
Въ арт. 20—о толкованіи св. Писанія—есть и вставка въ срединѣ
и [прибавка въ копцѣ: первая („циіа піиІЬа... арріісапз") замѣтна
и пс произведенному ею разрыву въ ходѣ мыслей всего артикула
и по неудачной синтактической конструкціи; вторая—по неудач-
ной склейкѣ ея съ оригинальнымъ (первоначальнымъ) текстомъ:
(„зепзит сареге ѵегіѣаііз) зесипйтп ѵегіЬаіет" еіс.
Въ арт. 11—о примѣненіи смертной казни—ясны, кромѣ дру-
гихъ, мелкихъ, слѣдовъ переработки, еще: 1) вставка: „песіпциет-
фіаш... нес ипцпат аіііег", ибо слѣдующія слова: „пізі иЬі игуепіе
иесеззіЬаІе* еіс.'имѣютъ больше связи съ текстомъ, предшествую-
щимъ вставкѣ (какъ это ясно и изъ таборитской редакціи), а сама
вставка получила конструкцію, плохо согласованную съ конструк-
ціей окружающаго ее текста, въ срединѣ же самой вставки оказа-
лись пе-связанныя съ остальной частью ея слова: „еі ша&па сопі-
раззіопе ехегееойа*, 2) измѣненіе текста—съ грѣхомъ противъ
грамматики—въ предшествующей вставкѣ Фразѣ, именно замѣна
союза „пес“ союзомъ „пі“, ради того, чтобы, при вставкѣ, начи-
нающейся ниже съ „пес“, и при наличности въ оригиналѣ и
безъ того уже рядомъ стоящихъ двухъ пес (ср. редакцію табо-
ритовъ), избѣжать тройного „пес“.
Такимъ образомъ, мы видимъ, что и таборитскіе и пражскіе арти-
кулы обнаруживаютъ свое происхожденіе (редакціонное) путемъ
исправленія какого-то общаго для нихъ образца, главнымъ обра-
зомъ, путемъ дополненій этого общаго образца, произведенныхъ
въ однихъ и тѣхъ же мѣстахъ его, съ грѣхами противъ латин-
скаго синтаксиса и стилистики. Что же такое, наконецъ, этотъ
общій для пражанъ и таборитовъ образецъ и исходный пунктъ
для формулировки спорныхъ вопросовъ въ партійномъ духѣ?
Мы думаемъ, что это была та редакція артикуловъ о войнѣ,
которая объявлена была народу въ 1419—1420 г.г., передъ на-
чаломъ гуситскихъ войнъ, совмѣстно пражанами („магистрами")
— 105 —
и таборитами, иа что указываетъ Бискупецъ въ своей „Хроникѣ"
(„ к о к« з ѵібеіісек іііе ро р и 1 и я... и п і к и з, ипа ѵоіипкаке ек
ипапіті аззепяи еі. сит сопзіііо тадізкгогит Ргадепзіит ек
аііогит засегйокит... Ьеііит... егехепшк... Мики а зітиі сит
та^ізкгіз іп Р г а § а ИаЬепкез сопзіііа, Ье 11а сит
(ІеЬікіз сігситзкапкіз... зітиі аззегішиз еззе 1і-
сіка... Веііит егескит езк ех тадізкгогит ек позкго
зітиікаиео сопзіііо")'). Къ сожалѣнію, до насъ не дошелъ
текстъ этого общаго—магистровъ и таборитовъ—объявленія па-
роду (конечно, его нельзя отожествлять съ разобраннымъ нами
выше „Ііезропзіо" Якубка и Хр. изъ Прахатицъ па частный за-
просъ расходившихся въ нѣкоторыхъ взглядахъ двухъ таборит-
скихъ вождей—Бискупца и Вацл. Коранды).
Всячески, чтобы исходить отъ имени далеко вообще несоглас-
ныхъ партій, чтобы объединить „весь народъ", это общее объя-
вленіе о „справедливой", „христіанской" войнѣ, объ ея усло-
віяхъ должно было оказаться и „общимъ* по содержанію, не
могло выдвигать ии готовности .магистровъ къ соглашенію съ цер-
ковью и имп. Сигизмундомъ, ни хнліастически окрашенной воин-
ственности таборитовъ.
Въ сравнительно безразличныя, холодныя и сдержанныя фор-
мулы ясно дипломатическаго документа каждая партія могла
молчаливо вкладывать свой собственный смыслъ.
Когда же цѣль этого документа была достигнута, а врагъ
утерялъ первоначальную опасность, тогда вынужденное единеніе
партій начало пропадать, и принятыя формулы стали объясняться
каждой партіей по своему: табориты (по крайней мѣрѣ, нѣко-
торые) начали вводить въ нихъ извѣстныя черты хиліазма,
пражане—если пе держались строго прежнихъ согласительныхъ
формулъ—развивали ихъ въ направленіи еще большей осторож-
ности; продѣлывая эту работу надъ формулами на своихъ пар-
тійныхъ „конвокаціяхъ", табориты и пражане старались потомъ
навязать другъ другу результаты своей партійной работы, поль-
зуясь „аудіенціями" (диспутами).
Въ виду скудости источниковъ, мы не можемъ съ полной
ясностью и увѣренностью представить детали этого партійнаго
расхожденія. Все же мы склоняемся къ мысли, что начало было
сдѣлано таборитами на копвокаціи 1422 г. въ Пискѣ: магистрамъ
‘) НоЯег, П: „Сіігоп. ілЬог.*, 687—688.
— 106 —
не было особой нужды мѣнять первоначальныя и белъ того очень
осторожныя формулы; между тѣмъ табориты вынуждались къ ихъ
переработкѣ желаніемъ заставить колеблющагося и ненадежнаго
союзника—пражанъ занять болѣе опредѣленныя позиціи и стре-
мленіемъ сдержать ту фракцію въ своей собственной средѣ, въ
которой слишкомъ сильно еще сказывались переживанія хиліасти-
ческаго періода (отсюда и измѣненія, сдѣланныя таборитами въ
первоначальныхъ формулахъ, придерживаются текста „Везропзіо"
Якубка и Христ. изъ Ирахатицъ).
Ходъ дѣла въ дальнѣйшемъ можно представить себѣ такъ:
на „аудіенціяхъ" 1123 г. у Копоппшта и въ Конопшитѣ пражане
въ отвѣтъ на таборнтскую писецкую редакцію артикуловъ о войнѣ
и смертной казни, выставили свою редакцію,—ту, которую они
продолжали выставлять и потомъ, на Пражской „аудіенціи" 1424 г.;
табориты не приняли ее и ограничились тѣмъ, что па елѣдуюіцей
своей, Таборской „конвокаціи" въ іюнѣ 1424 г. опубликовали но-
выхъ 4 арт., практически, въ интересахъ населенія развивавшихъ
артикулы писецкіе; тогда пражане па послѣдующей „аудіенціи"
16 окт. 1424 г. вт> Прагѣ предложили ^таборитамъ два новыхъ
артикула, которые должны были являться дополненіемъ—примѣ-
нительно къ дерквамт. и ихъ движимости—только-что появив-
шихся таборскихъ постановленій, по продолжали настаивать и
на томъ, чід они предложили еще въ Конопшитѣ; однако табо-
риты на своей повой, Клатовекой конвокаціи 1424 г. совсѣмъ
уже не вошли въ обсужденіе старыхъ „магистерскихъ" предло-
женій и ограничились принятіемъ, съ сильнымъ измѣненіемъ,
только двухъ новыхъ предложеній пражанъ (объ отношеніи на
войнѣ къ церквамъ и ихъ движимости).
Такъ какъ промежуточные моменты въ развитіи формулъ та-
боритовъ и пражанъ, за потерей постановленій ряда копвокацій
и аудіенцій, представляются пе вполнѣ яспыми, то мы не рѣ-
шаемся по сохранившимся текстамъ реконструировать первона-
чальную редакцію общаго—„магистровъ" и таборитовъ — объ-
явленія объ условіяхъ допустимости войны и вообще убійства въ
христіанскомъ обществѣ и вводить ее въ основной текстъ напіего
изслѣдованія.
— 107 —
Экскурсъ ІП.
„Тгасіаіиз <іѳ Ьотісісііо41 Николая Бискупца.
Издаваемый ниже въ навлеченіи „Тгасіаіиз (1е 1ютісі(1іо“ пред-
ставляетъ собой, несомнѣнно, остатокъ погибшей ен таззе табо-
ритской литературы и стоитъ въ связи со спорами 1420-хъ
годовъ по вопросу о смертной казни.
Конечно, большія выписки въ немъ изъ сочиненій Виклифа
(см. ниже текстъ) могли бы указывать — особенно для первыхъ
1420-хъ лѣтъ—только на гуситское вообще (необязательно табо-
ритское) происхожденіе трактата.
Зато характерно именно для таборитовъ противопоставленіе
въ трактатѣ „закона евангельскаго" (Іех еѵ/ап^еііса), характери-
зуемаго, какъ „закопъ любви" (ашогіз, а также—сагііаіь, сіе-
тепііае;, какъ „Іех зесіігіваігаа еі зиШсіепііззіта ай ге^епйиш
отніе зіаіиз, и „ветхому закону" (Іех ѵеіиз), который „(рюасі зиа
сегетопіаііа еі Іедаііа еі іікіісіаііа езі іаш аЬоіііа", и „законамъ
человѣческимъ" (Іе^ез Іштанае) и „измышленіямъ человѣческимъ"
(асИпѵепііонез Іштанае), которые называются и „депіііез" и „аеіЬпі-
сае", которые „іпіепііип... ііпресііипі оЪзеі’ѵапііаш емгап^еіісаш
еі сопігасіісипі е^ѵаіійеііо".
Этими же противопоставленіями и характеристиками, напра-
вленными противъ „пражскихъ магистровъ", полна „Хроника та-
боритовъ" Ник. Бискупца. Тотъ же Николай Бискупецъ, полеми-
зируя на Базельскомъ Соборѣ съ представителемъ католической
церкви, Ю. Карлье, оперировалъ тѣми же самыми (взятыми у
Виклифа) понятіями; „Іех ехѵапдеііса ехсеіііі Іе^еіп Моузі еі аііат
оіппепі 1е§ет Ьшпапаіп" *); „Іех е\ѵап§е1іса Іеці Моузі зиссебепз,
рго зно іешроѵе езі рег зе знйісіепз асі ге&ітеп ессіеяіае тііііапііз
зіпе Іе&іЪиз Ішшапіз розі асііесііз" 2). Тѣ же самыя противо-
поставленія („еѵапдеіішп", „Іех ѵеіпз іп зніз ішіісіагііз", „1е-
^ез Ьшнапае еѵап&еііо сопігагіае"), встрѣчаемъ мы и въ поста*
новлевіяхъ Писецкой „конвокацій" таборитовъ 3). Важно то, что
х) Мапзі: „Соіі. ашрііз. сопсЛ, (изд. 1903), XXX, 339.
3) іЬісі., 341; ср. еще „.{исіісіаііа іе^із ѵеіегіз" и „Іе^ез Ьнпіапае Іеді
етапдеіісае бізззопае“, іЬіі, XXIX, 881.
3) ИбЯег, II: „СЪгоп. іаЬог.-, 481.
— 108 —
во всѣхъ трехъ случаяхъ это предпосылки для разрѣшенія одного
и того же вопроса о допустимости смертной казни въ христіан-
скомъ обществѣ.
Анонимный авторъ нашего трактата рекомендуетъ свѣтскимъ
и духовнымъ властямъ (гедез, ргіпсірея, іпііііез, сііепіез, ішіісез,
разіогез, ерізсорі, ргаесіісаіогез) руководиться въ дѣлѣ наказанія
преступниковъ (іп соггірісшіо еі рипіепйо йеііифіеиіез еі таіеі’ісоз)
закономъ евангельскимъ и отвергать (біпйііеге) другіе закопы, по-
скольку опи разрѣшаютъ убійство (смертную казнь). Точно также
и Бискупецъ въ спорѣ съ Карлье настаиваетъ на томъ, чтобы
-судьи (іініісез) въ наказаніяхъ преступниковъ („іп рнпіііопе ге-
огит“ *), „іп рессаіоппн сазіідашіо ані соггідепйо*) ’), пе прини-
мали (поп ассіріепіея) другихъ законовъ, пе искали въ нихъ по-
вода (оссазіопет) для наказанія смертной казнью (тогііз знрріісіо
рипіспбі); наконецъ, точно также и въ постановленіи Писецкой
конвокацій таборитовъ говорится, что другіе законы, кромѣ еван-
гельскаго, не должны быть примѣняемы (ехециешіа, зедиспбае и
аііедашіае) въ наказаніи и убійствѣ преступниковъ (іп сопбешпа-
Ііопе геогиш ѵеі іп оссізіопе) *). Если авторство одного и того
же лица, Бискупца, становится для насъ довольно вѣроятнымъ
во всѣхъ этихъ трехъ случаяхъ, то для двухъ случаевъ—писец-
кихъ постановленій и заявленія въ Базелѣ—оно дѣлается вполнѣ
уже достовѣряымъ, какъ это видно изъ характерныхъ стилисти-
ческихъ совпаденій:
Бискупецъ въ Базелѣ:
„Сиріо, диаіепиз ішіісея іп рц-
піііопе геогиш ІіаЬеаиІ зе іап-
диаш раігез... пои ркіісіаііа
Іедіз ѵеіегіз, иі Ьиіизтосіі,
лес Іедез Ьиіпапаз Іеді
еѵѵапдеіісаѳ (Iіззопаз ассі-
ріепіез, зей ргосеззиш СЬгізіі
еі ргахіш ессіезіае ргі-
ш і 11 ѵ а е“ 4).
Писецкія постановленія:
...„пес іп сопйешпаііопе
геогиш пес іп оссізіопе геогиш
Іех ѵеіиз, иі Ьщизтогіі, іп
зіпдиііз з и і з і и <1 і с і а г і і з...
пе<]ие 1е§ез еѵапдеііо сои-
Ігагіае зедиешіае зииі... <1е
<|иапІо... СЬгізІиз Іісѳиііаі
гісссіезіа ргішіііѵа ргахі
<1 е с I агаІ“...* 3).
Но въ то время какъ въ Базелѣ Пик. Бискупецъ, повидимому,
доказывалъ, что „Іех емгапдеііса", этотъ единственно обязательный
*) Мапзі, XXX, 357.
’) іЬій., XXIX, 881.
3) НоЙег, II, 484,
«) Малзі, XXX, 357.
’) НбПѳг, II, 484.
— 109 —
для христіанъ авторитетъ, вовсе не допускаетъ смертной казни
въ христіанскомъ обществѣ, авторъ нашего трактата (предполо-
жительно Н. Бискунецъ) еще не рѣшается сдѣлать этого вывода
и допускаетъ—правда, очень ограниченное—примѣненіе смертной
казни среди христіанъ, совпадая въ воззрѣніяхъ и, отчасти, въ
выраженіяхъ съ авторами (авторомъ) писецкаго постановленія.
Пашіэ авторъ ^Бискунецъ) заявляетъ въ издаваемомъ трактатѣ:
„Я не говорю и не дерзаю говорить, чтобы въ церкви Христовой, въ
христіанскомъ народѣ, никто изъ облеченныхъ властью людей ни-
когда пе могъ законно убивать*. Опь утверждаетъ, что убійство
(смертная казнь) допустимо, когда и почему указываетъ и разрѣ-
шаетъ (озіепсііі еі ргаесіріі) ее .евангельскій законъ*, или когда
имѣется на нее Божіе „откровеніе" у чадъ Божіихъ, движимыхъ
духомъ Божіимъ (зі ех геѵеіаііонѳ ЬаЬепі... Гіііі І)еі, фіі зрігіін
Беі а^ипіиг). Это—то же самое, что мы читаемъ въ ииссцкомъ
постановленіи 1422 г., гдѣ говорится, что убійство ^вссізіо) до-
пустимо, если его разрѣшаетъ (Іісепііаі) и подтверждаетъ (ансіо-
гізаі) „евангельскій законъ", если его осуществляетъ—кромѣ ле-
гитимныхъ властей—народъ или частный человѣкъ, движимые
Духомъ Божіимъ („рорнінз апі (рнсипцне зрігііи Беі а^ііаіиз") *)-
Совпаденіе здѣсь нашего трактата съ Ппсецкой конвокаціей,
еще разъ подтверждая (взаимно) авторство Бискуица въ обоихъ
случаяхъ, обнаруживаетъ и хронологическую связь трактата съ
названной конвокаціей, для одного изъ постановленій которой
трактатъ служилъ и /'основаніемъ и разъясненіемъ. Мы знаемъ,
что черезъ 10 лѣтъ, въ Базелѣ, Бискунецъ уже болѣе рѣшительно
отрицалъ смертную казнь; трактатъ былъ уступкой и духу силь-
ной еще хиліастической фракціи въ таборитствѣ и направленію
военнаго вождя таборитовъ Я. Жижки, „Военный Уставъ* кото-
раго (въ 1423 г.) полонъ угрозъ смертной казнью (со ссылкой
на 3. Божій) за самыя разнообразныя преступленія * 3). Въ эпоху
Базельскаго Собора этпхъ условій уже не существовало.
Сдѣлавъ уступку духу времени, Бискупецъ въ своемъ трактатѣ
стремится, однако, сколько возможно, ограничить практическіе
выводы изъ допустимости смертпой казни рядомъ замѣчаній, на-
ходящихъ потомъ отзвуки въ диспутѣ его съ Карлье на Базель-
скомъ Соборѣ, въ 1433 г.
9 НбПсг, И, 484,
3) „Хіхкйѵ въ „Низіикё ѵаІеспісСѵі* Томана, 392—394.
— 110 —
Онъ признаетъ, что люди въ указаніи на позволительность
убійства даже въ ограниченныхъ размѣрахъ (пюйіз запсіогит еі
зрігііиз зансіі) находятъ поводъ практиковать убійство (смерт-
ную казнь) тамъ, гдѣ ей пн въ какомъ случаѣ пе должно быть
мѣста; онъ жалуется па то, что и свѣтскія и церковныя власти
часто наказываютъ смертной казнью за преступленія противъ
людей (іпіш’іае регзопаіез, йшпапае), особенно за воровство (Гигіа)
и снисходительно относятся къ совершающимся въ общинахъ
(ясоттинііаІез“) преступленіямъ противъ Бога и Его евангелія,
какъ-то: богохульству, симоніи, ереси, любодѣянію—т.-е. допу-
скаютъ то, чего пе допускали даже люди Ветхаго завѣта.
Въ концѣ трактата Бискупецъ какъ-будто уже совсѣмъ отри-
цаетъ убійство и смертную казнь: „Если, говорить онъ, ио Зла-
тоусту нельзя убивать даже еретиковъ, то тѣмъ болѣе тѣхъ, вина
которыхъ меньше и легче*. Во всякомъ случаѣ онъ предупре-
ждаетъ братьевъ священниковъ, чтобы они своими поученіями пе
соблазняли свѣтскихъ властей къ убійствамъ.
Черезъ 10 лѣтъ, на Базельскомъ диспутѣ съ Ю. Карлье, Би-
скупецъ развивалъ тѣ же мысли. Онъ доказывалъ, что каждый
„христіанинъ долженъ быть самымъ ревностнымъ мстителемъ
преступленій противъ Бога и самымъ мягкимъ—преступленій
противъ самого себя* ’); онъ съ горечью свидѣтельствовалъ:
„Увы, теперь мало такихъ (мстителей преступленій противъ За-
кона Божія); гораздо больше людей, которые ревнуютъ по своимъ
дѣламъ, въ дѣлѣ же Господа слишкомъ мягки (піпііиш ѵесогсіез)” а).
Возражая противъ смертной казни, онъ ссылается и на автори-
тетъ Златоуста; „Если уже и есть какой-либо грѣхъ, за который .
слѣдуетъ убивать человѣка подъ Закономъ благодати, то это
всего болѣе позорнѣйшій и вреднѣйшій грѣхъ ереси; однако
даже и объ еретикахъ Златоустъ говоритъ, чтобы ихъ не уби-
вали* 3). „Я признаюсь, заключаетъ Бискупецъ, что, пе имѣя
возможности возстановить убитому жизнь, не буду радоваться
такимъ убійствомъ и пе соглашусь съ легкостью на чью-либо
смерть*
Если же за 10 лѣтъ передъ тѣмъ, въ настоящемъ трактатѣ,
Бискупецъ даетъ своимъ собратьямъ-свящеппикамъ дипломати-
>) Мапзі, XXX, 340.
’) іЬі<1., 344.
3) ІЬІ±, 357.
4) іЬі<і.
— 111
ческій совѣтъ: „Такъ какъ священники Христовы посланы въ
среду волковъ, то имъ подобаетъ въ этомъ вопросѣ (какъ и въ
любомъ другомъ) быть мудрыми, какъ змѣи, и простыми, какъ
голуби”, если въ самомъ трактатѣ опъ проявилъ больше свойствъ
мудрой змѣи, чѣмъ голубя, то уже въ писецкомъ постановленіи
1422 г. о смертной казни ему все-же удалось, не смотря на
„среду волковъ®, обнаружить и голубиную кротость, смягчивъ, по
мѣрѣ силъ, жестокость грозныхъ „божіихъ воителей” Жижки...
(Сой. О- 53 Пражск. іъапит. библіотеки, (С. 380—395) ’)•
„ТгавЬаІиа йе ЬотіеІЛо”.
Хоіаге йсЬетиз, цвой... іп ѵеіегі Іезіатепіо рориіив Ізгаіюіііісиз
^иЬегааЬаІиг зесішйпт Іедспі Мозаісат, еіз а Вео Ігайііат еі
поп зесипйнт Іедез депіііез, еі зеіцогез іп рориіо сопзіііцй, ,іийісез,
йисез, ргіпсірез еі засепіоіез сі яііі ргаерозііі йеЪеЪапІ еі зе
ірзоз еі рориіит йігідеге зесишііівь. іііат іедет, еі ійео таіейсоз,
айиііегоз, ЫазрЬеіпаіогез совііи Іе^елі Веі, иЪі Іех озІепйеЬаг еоз
оссійеге, оссійеЬапі, еі иЬі іех пои озІепйеЪаІ оссійеге, поп оссі-
йегипі; аіііег росса піез —пііпогіЬиз йеіісіія сопіга ргохііпоз— поп
оссійеЬапі, зей аіііз роепіз сііга чпогіет тіііпз рипіеЬапі, иі рго
Гигіо сотіпипііег поп рипіеѣапі зиррііііо тогііз, зей тіпогі роепа.
(Ссылка на Исходъ, XXII, 1)... Ргоргіаз іпіигіаз регяопаіея поп зіе
рипіеЬаі іех Моізі, зей <ріае <1е йігесіо сопіешріит Веі ехргітипі,
ѵаійе іех Моізі йесгеѵегаі рипіепйа <^еззе^>, иі езі йе ѵіоіаііопе
ЗаЬЪаіі йіеі ѵеі Ыазрѣетіа, айиііегіо аиі Ьиіизтойі. (іиапйо аиіеіп
Іех еіз поп озіепйеЪаі пес ргаесіріеЬаі оссійеге, Ішіс педпадпат
йеЬеЬапі оссійеге, ітто, Іііпс сх ргаесеріо ЙеЬеЬапі поп оссі-
йеге йісепіе Оотіпо: „Ыоп оссійез®, пізі ргаеіег соттипет
Іедет аіідиапйо аііаз оссійеЬаіиг ех геѵеіаііопе Веі (Примѣры
’) Трактатъ издается въ извлеченіи, при чемъ опущены — хотя и
отмѣчены — почти исключительно лишь выдержки изъ св. Писанія и
изъ писателей. Издатель принялъ наше современное правописаніе и
далъ интерпункцію. Знакъ < > обозначаетъ издательскія „аййійі”, а
знакъ [ ] — „зесіизі” въ недостаточно вообще исправномъ текстѣ.
Разрядкой напечатаны наиболѣе интересныя, ио мнѣнію издателя,
мѣста.
— 112 —
зесипйиш 1с ^еш
еі зесигіззітат еі регГесііззішаш іихіа
еѵѵап^еіісат сі гедітѳп ессіезіае
Давида и I. Навила)... Аііаз аліею, (ішп поп ЬаЬиегипі ех геѵеіа-
ііопе зрігііиаіі Веі педио ехргеззе Іех еіз ргаесіріеЬаі, поп <1еЪе-
Ъапі зесипйиш аііаз циазсипдие Ііитапаз ігайіііопез оссійеге,
(Іісепіе еі ргаесіріепіе Вошіпо: „Хоп оссійсз“. Еі ег^о, диапйо ге-
§ез, ргіпсірез, Йисез, з’ийісез, засегйоіез ге§еЬапі зе еі рориіит
зиіійііиш зесипйиш аііаз 1е§ез ііитапаз депіііез зіѵе пиазсипдие
айіпѵепііопез Іюшіпшп, Іе^ет Веі розіропепіез, іипс Вотіпит ай
ігасипйіат сопіга зе ргоѵосаѵегипі.
Зіс, иі тіііі ѵійеіиг, гсдез, ргіпсірез, тііііез, сііепіез, іийісез,
зсаЬіпі, разіогез, ерізсорі апітагшп, ргаейісаіогез саеіегіцие зире-
гіогез ргаерозііі іп е с с 1 е з і а Сіігізііапогит I е іп р о г е 1 е-
§із цгаііае ‘йеЬепі зе еі рориіит зиЬйііит <Сйігі-
§еге> зесипйит Іс^ет еѵапдѳіісат зиіі’ісіепііз-
з і іп а ш
о г (1 і п а і і о п е т
ргітіііѵае іп ошпіЬиз а^епйізеірег сопзеяиепз
іп соггіріепйо еі рипіепйо йеііпдиепіез еі шаіеі'і-
соз, ошіIіеп(1 о аііаз цепіііезеіеіііпісаз 1 е в з е і
айіпѵепііопез Ііотіп ит дпсегіаз, диае іпіегйит
поп роззипі і’ипйагі іп ехѵапіе'еііо, зе<1 ітрейіипі
оЬзсгѵапііат оиѵап§е1ісаш еі сопігайісипі е\ѵап-
ё е I і о, циой езі Іех атогіз еі сіетепііае еі поп сгийеіііаііз. Еі
ег§о, иЬі, диатіо* еі ргоріег фіой іаІіЬиз зирегіогіЬиз, ргаерозіііз
Іех регіесііззіша еі зесигіззіта озіспйіі еі ргаесіріі соттипііег
оссійеге (ІеІіпциепіезЧеі іпаІеГісоз, оссійапі іп потіпе Вотіпі,
ѵеі зі аііциапйо ІіаЬепі ех геѵеіаііопе Веі зіс еззе Гасіетішп, Га-
сіапі. Аііаз <^пе оесійапі^>, зі еіз Іюс Іех еѵап^еііса, Іех атогіз
еі сіетѳпііас, поп озіешііі, пес ргаесіріі, зе<1 ѵегізітііііег іпа^із
іпіегйит ргоЪіЬеі, еі Іех ѵеіиз, и и о а й з и а с е г е т о п і а 1 і а
еі 1 е § а 1 і а еі іийісіаііа, езі ]ат аЬоІііа ѵеі заііет ай
тіпітит іп іийісіаІіЬиз тііідаіа. Еі ег§о сіігізііапогит-
ргаерозіііз ітрітепйо йеііпдиепіез поп езі ііа
зесигит зе еі зиЬйііоз ге§еге зесипйитѵеіегет
Іедет, (]иоа<1 еіиз іийісіаііа, зісиі зесиийит Іе^ет еѵапдеіісат
атогіз ез сагііаііз; еі рег сопзедиепз іипс отпіпо поп езі
зесигит сіігізііапогит ргаерозіііз зіѵе заесиІагіЬиз,
зіѵе зрігііиаІіЬиз течете зе еірориіозішргішепйоеі
оссійепйо йеііпдиепіез зесипйиш аііаз Іе^ез 8еп~
іііез еі еіііпісаз ѵеі аііаз зесипйиш заріепііаш
Ьиіиз типйі Ьишапііиз еі поп йі ѵіпііиз айіпѵеи-
— 113 —
іаз, сшп іаіез тиііае Іецез Ьотіпит зипі іпідиаѳ ...диае аиі
ітреііипі 1е§ет СЬгізіі регіесіае ІіЬегіаііз аиі іп рІигіЬиз сопіга-
(іісипі. Еі поп (Іісо пес аікіео (Іісеге, ^иосі іп ессіезіа Пеі іп
рориіо сіігізііапо пиііиз ипдиаш зирегіогиіп роззеі іісііе оссі-
(іеге; зе<1 ішіісез саеіегідие зирегіогез, сиіизсипдие зіаіиз зіпі
еі сопіііііопіз, гедапі зе еі рориіит зиЫІііит іп отиіЬиз еі віе
<Сіп^> ітргітепйо (Іеііпдиепіез зесишіит зиаіп регіесіат Іедеіп
еіѵапдеіісат... а СЬгізіо еі рег СЬгізіит ігасіііат, зиГЯсіепіівзітат
еі зесигіззіташ отпі зіаіиі Гиіеііит а<1 гедітеп, еі циапсіо еі
ргоріег циісі іех еѵѵапдеііса еізозіешііі, иі (Ііхі, еі ргаесіріі оссі-
(Іеге, зіѵе тогіііісаге, зіѵе ішіісаге ай тогіет, ѵеі зі ехгеѵе-
1 а і і о п е 1і а Ь е п I, зіеиі Паѵі<1, Йозие еі аііі, с и іп Іі о с з і і
а й Ь и с роззіЫІе, зіеиі еі оііт, диіа іпапиз Ооіпіпі поп езі
асіііис аЬЬгеѵіаіа, пат айЬис, диі зипі Гіііі Беі, зрігііи І)еі а§ип-
іиг, аиі зі ЬаЬепі аііциаз сегіаз аііаз іедез, Гишіапіез (зіеі) іп
еіѵап§е!іо еі етапаіаз (віе!) сегіийіпаіііег <1е Гопіе еѵгапдеііеае
заріепііае, диае озіешіегепі еіз таіейсоз ѵеі аііоя осскіешіоз
<С.еззе^>. Аііаз, (іісо, ргіпсіріііиз еі саеіегіз зирегіо-
гіЬиз іп ге^епйо зе еі зйЬйііоз йітіііеге зеси-
г і з з і іп а т е і з и П і с і е и I і з з і т а т 1 е § е т СЬгізіі а (1
гедепйит отпіз зіаіиз еі сопѵсгіеге зе еі еНип-
(Іеге ай 1е§ез Іюпііпит еіііпісаз еі ^еиіііез еі іга-
сііііопез Ьитапііиз еі поп йіѵіпііиз айіпѵепіаз,
зесип<1 ит заріепііат Ііиіиз заесиіі еі попзесип-
йит заріепііат еіѵап^еііі, езі пііпіз іпсегіит еі
іпзесигит...
...Ыоп оссійаз сг§о зесиікіиіп аііат іедет диатсипдие, іп е\ѵап-
цеііо поп Гитіаіат, ѵеі ітресііепіет ѵеі сопігаЛісепіеіп еѵлапдеііо
ѵеі тауіз ргоргіаз регзопаіез іпіітіаз ѵіпсіісапсіо, ѵеі аііаз Ьита-
паз регзопаіез, іпсопзиііо Вотіпо. Еі зіеиі оііт зирегіогез, геуез,
ргіпсірез еі ітіісез зесишіиш Іедет ѵеіегет тіііиз ргетеЬапі
іпіигіаз Ьитапаз регзопаіез соттипііег еі поп зирріісіо тогііз,
зіе ргіпсірез еі іікіісез зирегіогез іат іп ессіезіа сЬгізііапогит
зесишіит Іедеіп СЬгізіі зиГГісіепіізяішат еіѵапцеіісат еі зесигіззі-
тат, зесишіит Іецеш, іпдиат, сагііаііз еі атогіз, тіііиз ргетапі еі
соггі{>апі сопГгаігез Гісіеіез (1е іпіигііз Ііитапіз еі регзопаІіЬиз а рго-
ргіеіаіе еі дгаѵіиз еі гідогозіиз ргетапі еі ѵіпсіісспі зесишіит Іедет
еіѵапдеіісат, диае зипі ргіпсіраіііег еі ех (Іігесіо сопіга Веит еі зиит
е\ѵап§е1іит, пі Гигіа еі аііа зітіііа тіііиз, еі ЫазрЬетіат, зутопіат,
Ііегезіт, асіиііегіит еі аііа зітіііа гі^огозіиз. Зей, Ьеи, еі іп сіего
8
— 114 —
еі іп зіаіи заесиіагі сопітипііег роіепіез ѵіпйісапі зиаз іпіигіаз
йитапаз регзопаіез сіигіиа еі $гаѵіиз, диапі іпіигіаіп Веі, ітто
соттишіег отпез сопІга ГЭеиш іпіигіаз аіітіііипі іи
с о т іп и п і Іа I і Ь и з, и I а <1 и 1 Iе г і и іп. Ь о іп і с і іі і и т, з у т о-
піат, і’оіпісаІіопет, з о (Іо тіа іи, МазрЪвіпіат еі
а 1 і а Ьирізтоіі і—е I 1’ и г Ь а е I И и іп а п а з а 1 і а з іпіигіаз
сгисІеИззіте с о п I г а 1 е е іп С Іі г і а I і ѵіпсііеапірег
іпогіет. Ісіео, зіеиі оііт іп рориіо Ішіаісо зирегіогез, ргіпсірез
еі ішіісез, геііпдиепіез Іе^ет Мозаіеаіи. Ііитаиаз зиаз іпіигіаз
сгисІеІіЪог ѵішіісаиіез еі Веі іпіигіаз поп ѵіпйіеапіез, дгаѵііег
реесаѵегипі еопіга Воіпіпши,—зіе а Гогііогі <^реесаііІ^> ргіпсірез
еі ішіісез зирегіогез іп рориіо Сіігізііапо, <С (Іит ^>, геііпдиеп-
Іез зийісіепііззітат еі зесигіззітат Іедеіи Сіігізіі а(1 опіпез зіа-
Іиз, зесишіит Іе&ез іпсегіаз Ішіпанііиз, ;поп Ліѵіпііиз айіпѵепіаз,
сопігагіаз Сіігізіі еѵапдеііо. рипіиііі ниікіііоз ёгаѵПйг зирріісіо
шогііз рго іпіигііз регзопаІіЬиз [е і] Веі іпіигіаз рітіге оиіпіпо
оіиіпіііешіо...
... 8е<1 пе зиргаііісіа зспіепііа ѵійеаіш* ех рііаигазіа ргорпа
етапаге, гезіаі пипс еат аисІогіІаІіЬиз Іе^із Веі еі аііогит запеіо-
гиіп йппаге.
(Цитата изъ ол. Августина; „Вс сіѵііаіе Веі’1)... Ех дно
раіеі, д и о <1 д и о з ѵеі Іех іизіа депегаіііег соиі'ог-
іиапз зе еіѵап^ціісае і изііііае ѵеіірзе Го и 8 іизіі-
I і а е 1) е и з з р ігііиаіііег о с с і <1 і ^иЬеІ, Іісеі оссійеге
Іаіе.з, з е <1 Іііі&ехсерііз <] и і 8д и і 8 Ііо іи і пс іп ѵеі зе
ірзиш ѵеі диешсипдие аііиіп осс і<1 егіI, Ііопіісііі і і
с г і іп е п,Ы и с и г г і I е о п I а і 11 и <1 р г а е с е р I и іи <1 і ѵі п и ш:
„Ыоп осеійез0. Еі циі, Вео аисіоге, ЬеПа ^еззе-
гипі аиі регзопапі ^егепіез риЫісае роіезіаііз
з е с и п <1 и іп Веі 1 е д в іп, Іі о с е з I іизііззііпае г а I і о и і з
ішрегіит, всеіегаіоз шогіе ргетегипі, оііт сі ай-
1іис зіе роззипі Іісііе рипіге. Аіііег зссипйиш
А и я п з I і п и т поп ѵ і <1 е I и г еззе і и з I и ш. (Цитаты изъ
св. Іоанна Златоуста: „Ве орете регіесіо", Дж. Викли<|іа—Лосіог
Ежап^еіісиз:—„8еітпопез“ ')> Ремигія толкованій иа кииги св. Пи-
саніи, св. Кипріана, бл. Августина: „ЬіЬег <1с аЬпзіопіЪиз”, „Ьіііегае
а<1 МагсеШпиш еопіі1еш“, „Ьіііегае Воиаіо", „ІаИсгае а<1 РиЬіі-
*) .Іоіі. \Ѵук1іі-. .Яеппг>ііС8а, изд. Лозерта, 1837—1889, т. 1, 118 121 и
III. 101-102.
— 115 —
со1ати, бл. Іеронима толкованій на прор. Іону, Исаію и Езекіиля,
св. Іоанна Златоуста толков. на еванг. Матѳея, Ник. Лиры
толков. на Исходъ, гдѣ цитата изъ „Ве ІіЬего агЬіігіо" бл. Авгу-
стина).
Ех дніЪиз отпіЬиз раіеі, цносі ргіпсірез, інйісез зѳсипсіиш
зсгіріпгат еіѵапееііі зе поп гедепіез, зіпѳ Іітогѳ Веі ѵіѵепіез.
іппііепісз ріиз сопяиеІіиІіпіЬиз тишіі еі іипЬиз заѳсиіі, іп тиіііз
(Ііѵіпзе ѵоіипіаіі еі зио еіѵапдеііо сопігагііз, циат іигі еі 1е§і
Сіігізіі, регісиіозе зіпе сагііаіе оссійипі Ьоіиіпев ріиз Ііитапаз а
ргоргіоіаіе ѵішіісапіѳз іпіигіаз, фіат Оеі. ізіо Іатеп поп оЬзІапІе,
(іісо, циосі ІіаЬеиіез аисіогііаіет роззилі іісііе оссійеге Ііошіпет
зесшкіит Веиш... диоіі сопсесіі роіезі еі зоіеі йіііз Веі, <]иі зрігііи
Веі ауипіиг. Ыоп, і&ііиг, поз засогйоіез ргіпсіріЪиз
еі іийісіЬиз заѳсиіі (ІеЬотиз Іахаге Ггептп и Ига
еѵѵапееіісат ге§и1ат а<1 одсійеікіит [рег] сЬгі-
зііапоз Ггаігея позігозийип) зіпі асі іпогсііпаіат
ѵіпйісіат сгисіеіет пішіз ргопі.ѵ8і зіеишіиш СЬгізозІо-
тшп... Ііегеіісі ргоЫЬепІиг оссаШ. диаиіо піа^із аііі, ^иі зипі
тіпогіз сиірае еі Ісѵіогіз...
...Виіп аиіеш <]ісі1иг, цшпі Ііі^іосайеге, зсііісеі тосііз запсіо-
гиіп еі зрігііиз запсіі, заесиіагез... оссаяіэпот саріипі оссіііепсіі,
иЪі поп (іеі)спі, зісиі сіегиз ех Іюс, цио4 е\ѵап#е1іит (іісіі, сіегі-
соз 0880 іісіішп зитеге песеззагіа, (Ішп е\ѵап{*е1ізаііІ, еі Яііеіііег
іиі рориіит ехециііиг шГГісіипі засеітіоіаіе, ехсесііі... асі зирегПие
роззШешІит еі сіѵііііегюі ргоргіеіагіе еі (Іотіпаііѵе, поп Іат
іиге е\ѵам^е1ісо СЬгіяІі, циаіи тишіапо еі уепіііі. (^піа ег^о
засегйоіез Сіігізіі ітіпіііипіиг іптесііо Іирогит,
(ІеЪепІ іп ізіа шаіегіа, зісиі іп (іиасипциа^аііа,
ргисіепіез еззе, зісиі зегреніез, еі зітріісез, зі-
сиі гоІишЬае, циіа тахіто іп ІаІіЬиз іе<ріігі1иг сопзіііит 8рі-
гііиз 8апс1і.
8*
II.
Трактаты П. Хельчицкаго, стоящіе въ связи съ
развитіемъ споровъ о войнѣ среди гуситовъ-
И пражане и табориты, какъ мы видѣли (см. выше), такъ или
иначе признавали допустимость войны и смертной казни—вообще
убійства—въ христіанскомъ обществѣ; нѣкоторыя оговорки и огра-
ниченія имѣли у нихъ не принципіальное, а лишь тактическое
значеніе. Но скромный пземанъ“ (мелкій землевладѣлецъ) изъ
южной Чехіи, изъ дер. Хѳльчицъ (недалеко отъ гор. Водпянъ),
Петръ Хельчицкій рѣшительно—всегда и при всякихъ условіяхъ—
отрицалъ пролитіе человѣческой крови среди христіанъ, какъ на
войнѣ, такъ и въ судопроизводствѣ *)•
И. Хельчицкій, повидимому, затронутъ былъ спорнымъ у та-
боритовъ и пражанъ вопросомъ о войнѣ еще въ самомъ началѣ
гуситскаго движенія. Онъ самъ слыхалъ воинственную пропо-
вѣдь хиліастическихъ пророковъ и, если активно не боролся
съ ней (объ этомъ мы ничего не зпаемъ), то во всякомъ случаѣ
пе былъ увлеченъ ею (см. ниже, стр. 132). Далѣе, онъ, находясь
въ Прагѣ въ копцѣ 1419—нач. 1420 года, живо принималъ къ
сердцу обсужденіе пражскими магистрами и таборитскими свя-
щенниками вопроса о томъ, воевать-ли или пе воевать чехамъ-
гуситамъ въ защиту Закона Божія противъ враговъ правды этого
Закопа,—волновался изъ-за принятыхъ рѣшеній и осуждалъ ихъ.
Уже въ 1430-хъ годахъ Хельчицкій въ посланіи къ Я. Рокицанѣ
такъ вспоминалъ о своемъ спорѣ съ м. Якубкомъ изъ Стшибра:
„Когда твой (учитель и другъ Рокицапы) мистръ Якубъ въ
своемъ покоѣ (комнатѣ) въ Бетлемѣ (Виѳлеемской часовнѣ, гдѣ
Якубъ былъ проповѣдникомъ) объявлялъ мепя изъ-за свѣтской
власти еретикомъ, я сказалъ ему: „Если эта власть по твоимъ
словамъ истинно основывается на вѣрѣ Христовой, то имѣетъ-ли
опа въ Писаніи наставленіе къ своимъ дѣламъ, іи. боямъ и
’) Отрицаніе смертной казни въ Чехіи засвидѣтельствовано, впрочемъ,
уже въ 1418 г.; вотъ что постановляетъ, между прочимъ, собраніе праж-
скихъ магистровъ въ сентябрѣ 1418 г.: „Ыето ашіеаі ііісете еі іепеге,
ццосі таіейсі тадиі, зі аіііег тіііиз пес іікіисі роззипі пес соггіді, Іісііе
пиііо тосіо роззииі І)ео аасіогізапіе рег Ьгасіиит зесиіаге іпісгйит
оссісіі*, Цоситепіа тад. I. 11из, 679.
— 117 —
другимъ жестокостямъ?“ Онъ (Якубъ) отвѣтилъ мнѣ: „Пѣтъ;
но древніе святые такъ говорятъ!" *)• Такъ Хельчицкій явился
противникомъ мпѣпій, только-что формулированныхъ Якубомъ
изъ Стшибра и Христіаномъ изъ Прахатицъ въ ихъ „Кез-
ропзіо* 1419 года, выраженныхъ въ литературѣ „Бе ЬеІІо". Мнѣ-
нія Хельчицкаго утвердились еіце больше подъ впечатлѣніями
начавшейся войны, въ которой Хельчицкій видѣлъ результатъ
между прочимъ, и взглядовъ Якубка. Мы узнаёмъ, что „послѣ
ухода короля (Сигизмунда) отъ Праги, когда съ обѣихъ сторонъ
было перебито много парода" ’), Хельчицкій снова высказалъ
Якубку свои сомнѣнія въ правильности принятаго рѣшенія вое-
вать; „но Якубекъ оправдывалъ убійцъ, говоря: „Я пе могу обви-
нять ихъ въ этихъ убійствахъ, ибо такимъ образомъ было бы опо-
зорено рыцарское сословіе" 3).
Хельчицкій пе безъ сарказма передаетъ тѣ доводы, которыми
защищались противъ его укоровъ и Якубекъ и его единомышлен-
ники: „Когда былъ разговоръ съ магистрами о томъ, какъ они
относятся къ убійцамъ въ бояхъ, то они сказали, что пе могутъ
обвинять ихъ за это. А о грабежахъ, когда забираютъ на войнѣ
добро, мистры говорятъ, что такимъ образомъ враги ослабляются
и вынуждаются къ болѣе скорой сдачѣ" ‘). Черезъ 20 лѣтъ послѣ
этихъ споровъ съ пражскими магистрами, въ началѣ 1440-хъ гг.,
Хельчицкій, разбирая ученіе „мистровъ" о томъ, что всѣ хри-
стіане должны признавать обоснованіе свѣтской (принудительной)
власти въ христіанскомъ обществѣ на словахъ ап. Павла о по-
виновеніи предержащимъ властямъ, припоминаетъ: „Такъ ска-
залъ мпѣ одинъ мистръ Пражскаго Университета (очевидпо,
Якубъ), будто бы я обязанъ содержать это ученіе; если же
не буду вѣрить ему, то окажусь еретикомъ" ь). Но Хельчицкій
спорилъ пе только съ „пражскими магистрами"... Воинствен-
ность таборитовъ еще болѣе противорѣчила воззрѣніямъ Хель-
чицкаго и, можетъ быть, тѣмъ сильнѣе безпокоила его, что онъ
въ большинствѣ вопросовъ, которые были предметомъ распри
пражанъ и таборитовъ, примыкалъ именно къ таборитамъ (см.
*) „Вері. рг. Кокусапоѵі", ЬізЬу Гііоі., 1898, 390.
’) Разумѣется попытка имп. Сигизмунда, вмѣстѣ съ крестоносцами,
овладѣть Прагой въ іюлѣ 1420 г. и удаленіе его изъ подъ Праги 30 іюля
1420 г., послѣ неудачи на Витковой (Жижковой) горѣ 14 іюля.
») „Вері. рг. Вокус.*, Ь. Р.“, 1898, 390.
4) Анонимы. посланіе, Ь. Р., 1898, 466—487.
4) ,8іі’ ѵігу’, Сборы, іі Отд. И. А. Н., ЬѴ, 120.
— 118 —
объ этомъ ниже). И потъ мы видимъ Хельчицкаго па одномъ
изъ таборитскихъ собраній, гдѣ онъ опровергаетъ ученіе о
необходимости защиты вѣры мечемъ свѣтской власти, даже о на-
добности вообще самой этой власти въ христіанскомъ обществѣ.
Въ посланіи къ одному таборпту—трактатѣ: „О Ігоціепі 1і(Іп“
Хельчицкій говоритъ: „ Когда первый годъ (рпѵпі Іеіо) на-
чалась война, тогда у васъ въ Пискѣ нѣкоторые изъ вашихъ
священниковъ приводили противъ мепя тѣ и другіе доводы, же-
лая такимъ образомъ обезпечить за собой, съ помощью вѣры,
свѣтскую (принудительную) властьи 1).
Хельчицкій велъ борьбу съ воззрѣніями „магистровъ" и та-
боритовъ по вопросу о допустимости войны и смертной казпи въ
христіанскомъ обществѣ,объ отношеніи церкви и государства вообще,
основываясь не только на созерцаніи печальной чешской дѣйстви-
тельности, но и па глубокомъ изученіи воззігіпіі# своихъ против-
никовъ по ихъ сочиненіямъ: „Я, говоритъ онъ, съ самаго начала
войны старательно знакомился съ сочиненіями всѣхъ табормг-
екихъ священниковъ и пражскихъ магистровъ и размышлялъ,
что и какъ они доказываютъ относительно этой свѣтской (прину-
дительной) власти" 2). Изъ этой литературы „Ое Ьеііо “ Хельчиц-
кій зналъ, судя по его сочиненіямъ, не только анализированные
иами выше трактаты, по и такіе, которые остаются неизвѣст-
ными для современнаго изслѣдователя; впрочемъ, Хельчицкій
ясно ссылается л) только па одіпгь изъ изученныхъ имъ трактатовъ,
именно па переведенный м. Якубкомъ трактатъ Виклифа, подъ
заглавіемъ: „О пшіаиі кшехзкепі*, т.-е. „Віаіодиз"4).
’) Сбору. И Отд, II. Л. Н., ЬХХѴІІ, 16; очень вѣроятно, что Хель-
чицкііі разумѣетъ извѣстную таборитскую „совѵосаііо* 1422 г. (см. выше
стр. 69 и 96); если же буквально понимать его хронологическое опредѣленіе:
„кйуг ргтаі Іеіо Ьо§ зе росяе!“, тогда придется предположить какое-то
неизвѣстное изъ другихъ источниковъ таборнтское собраніе 1419—1420 гг.
а) ІЫЙ., 1.
’) .0 іт. Іісін*, Сборн., ЬХХѴІІ, 16.
А) Проф. Г о л л*ь („<ЭиеП. и. ПпіегзД II, 36, прим. 2) думаетъ, что здѣсь
разумѣется трактатъ В и к л и фа: „Пе Сіігізіо еі зію асіѵегаагіо Апіісіігізіо*
(изд. Буддензига, 1880). Въ этомъ трактатѣ, въ гл. 1, дѣйствитель-
но, имѣется слѣдующее мѣсто: „Ессіезіа апіеш іпШЬіпіішп.... йісііпг сопі-
ишпіСсг ігірагіііа, зсііісеі ессіезіа сіегіеогшп, циі йеЪспі еззе ргоріпцпіз-
зіпіі ессіезіае ігішпрііяпіі еі зиѵаге гезкіишп ессіезіао піііііапіія. Зесипйа
рагз тпііііавііз ессіезіао (.Ііеііиг еззе тіііішп ііа, цпой зіеиі ргіша рагз ізііиз
ессіезіае (Ііеііиг іпзігшлеійшп огаіогиіп, ііа зеешкіа рагз ессіезіао Шсііиг
согрогаііигп йеГевзогитп. Тегііа ѵего рагз ессіезіае «Ііеііиг ^ѵиі^агіит ѵеі
— 119 —
Своимъ знакомствомъ съ литературой таборитовъ и праясамъ
о войнѣ, критикой па основѣ наблюденій надъ дѣйствитель-
ностью и самостоятельнаго размышленія, И. Хельчицкій вос-
пользовался пе только для устныхъ споровъ съ отдѣльными сво-
)аЬогаі,огит\ Но, не говоря уже о несоотвѣтствіи заглавія чешскаго пе-
ревода и заглавію и содержанію этого латинскаго трактата (полемика
противъ панства), изложеніе ученія о тройномъ составѣ церкви въ „Яе
СЬгізЬо* дается иное, чѣмъ въ передачѣ Хельчицкаго (О. I. I., 15).
Заглавіе керевода Якуба наиболѣе подходитъ къ заглавію трактата
Виклифа: „8иррІетспішп ігіаіоді зіѵе Пе йоЬаііопе ессісзіае*
(пзд- Лехлера, 1869). Въ этомъ трактатѣ имѣется учепіе о дѣленіи церкви
па три части, но не „въ началѣ" его и не въ тѣхъ выраженіяхъ, что
передаетъ Хельчицкій.
Всего больше подходятъ цитаты Хельчицкаго изъ переведеннаго
Якубомъ „О ижіапі киіеязкет* къ выраженіямъ ВиклифВ въ его: „Віа-
Іосріз зіѵе зрссиіит сссіезіас пгіШаійізаДязд. Поллардомъ въ издавае-
мой .ЛѴукІіГ ЁосіеСу" коллекція*- „ЦѴукйГз Ъаііп АѴогкз", 1886Х въ самомъ
началѣ трактата (ср. „іп па росхаіки"" X е л ь ч и цк а г о).
„аіе кпіегу мгукЫа, гіо ягі патісзЬ
котѵс сЯоягіосепзЬян Кгузіо^ѵа а тіе
та#і Кгузіа пазіеботтсі \ѵ сІішІоЫе.
\ѵ ргасу а \ѵ Ьгріеііхѵозѣі а псяіі.і Лхѵіе
ИІпе зігапсс*... іЪісі.
Хельчицкій: / В и к л и ф ъ:
„тося зігіеіяіга іттіеіл зСгапкч суг- „Зесшкія ратз теае тііііавііз сссіс-
кѵѵе зѵѵаіе паяуш а патіезікз. Ьохчілѵі, §іае (огИІ; сіотіт іетрогаіез, (ріі <1е-
кіегах тосх та закопаоохіЬо иа§еІі ЬепЬ езяе ѵісагіі сісіілііз... (Іе.ЪеиЬ Іііі
<1\ѵи ]діпп зігапки, кпіохчксію а оЪесг- (Іопгігн ѵігіаозе йсГепйсгс Іедего сіеі....
пеію Іісіп*, О ѣ I., 1ЙК Мсіііа апіет рагз» цие езі дотіпі Сет-
рогаіев, (ІеЬеі циаЗат аизІепЧаіе то-
Лезіл зпѵаге рагЬез аІСегиЬгая ѳхіге-
таІС8“.... Піаі., 2—3.
......ргіта Гогсі. сіегпз теия, циі
ѵосапіиг засегсіоиз.... басспіоз аи-
Іст, пиі яесппгіат ЪшпіИіаІет еЬ раи-
регіет (ІеЬеі ргоеегіеге, езі, ѵісагіпз
ІнітэпіідСізботіпіИш СЬгівЬі.... Сісгия
аиіет (ІеЪеі.... Іат ѵіід, еріат ѵегЪіз
(Іосеге еоч“...., іЪі<1.
„Тегііа рагз тіІЙапііз ессіеяіае зипі;
ѵиіргагея, цтп іп орегагіоз, тегсапіея сь
іеопоиюз тиіііріісііег зипі; Ліѵізі. Тзіа
аиіет Сеіѣіа рагз еі, іпбта, иі, іппгіа-
тепЬшп, зизілпеі, (Іиаз раіѣез аііаз іп
согрогаІіЬиз песеззагііз ѵііе*, іЪі(1-
„ЛІе о ііііи оЪссхвет, уакояіо о
Іггіеід зігапіе іоко Неіа КтузЬоѵа...
кіегу Нй (гезі, хѵ Іе яігапіе гоЬоІпеІю,
а тіе хѵогасу, гхіетезіпіеу гозііегпі,
кпрсу а кгатагяі а гогіісяпі подет-
піеу—Н та^і діеіаіі а Ыехіеіі а па Іо
ііеіо с!ю>ѵаііе Ьіеіезіті роігліеЬи рап-
зілѵо а кпіеязМѵои. О і. 1., 28—29.
О раздѣленіи церкви на три части по ученію Виклифа см.
ГПгзІепап: „Л. ѵ. ЛѴісІіГз Еекгеп ѵоп сіег Еіпіеіішц; сісг КігсЬе“, 1900,
стр. 14—16, 24 и слѣд.
— 120 —
ими противниками или съ цѣлыми собраніями ихъ—результатомъ
сложной душевной работы Хельчицкаго были его литературныя
произведенія 1420-хъ годовъ, въ такой хронологической послѣ-
довательности: 1) Разсужденіе „о духовномъ боѣ", 2) небольшой
трактатъ „О св. церкви*, и 3) „Рѣчь о троякомъ народѣ".
Вопросы, которые ставилъ и разрѣшалъ Хельчицкій въ этихъ
сочиненіяхъ, правда, волновали его и позднѣе, обсуждались въ
произведеніяхъ и пол. 1430-хъ (Нері. рг. Вокусапоѵі") и нач.
1440-хъ гг. („ЗіЬ’ ѵігу").
Но въ трактатахъ 1430-хъ и 1440-хъ годовъ эти вопросы уже пе
концентрировались около спеціальнаго вопроса о войнѣ, который
обсуждался въ нихъ „между прочимъ". Конечно, постановка во-
проса о войнѣ въ трактатахъ 1420-хъ годовъ, становясь все
глубже, связываясь съ болѣе обврімъ вопросомъ объ отношеніи
церкви и государства, дѣлаетъ позднѣйшія сочиненія Хельчицкаго,
особенно „Зіі’ ѵігу", гдѣ произведена безпощадная критика всего
такъ называемаго „христіанскаго (церковнаго) міровоззрѣнія" (и не
только XV в.), послѣднимъ звеномъ въ цѣлостномъ развитіи воззрѣ-
ній автора и по вопросу о войнѣ и смертной казни, какъ видахъ
примѣненія физической силы—насилія въ христіанскомъ обществѣ.
Однако, соблюдая въ своемъ изслѣдованіи до извѣстной сте-
пени и хронологическія перспективы, помпя, что въ годы появленія
„5іГ ѵігу" вопросъ о войнѣ уже пересталъ быть для гуситовъ
злободневнымъ, мы въ настоящемъ этюдѣ оставляемъ безъ вни-
манія это крупнѣйшее произведеніе Хельчицкаго, какъ и его
„ВерИка ргоіі Вокусапоѵі". И „8(1’ ѵігу" — по богатству своего
содержанія, и „Верііка"—по сложности возбуждаемыхъ ею исто-
рико-литературныхъ вопросовъ—должны быть предметомъ особыхъ
этюдовъ.
1) Разсужденіе: „О (ІиеЬоѵпіет Ьозі“.
Разсужденіе,, О духовномъ боѣ" есть не что ипое, какъ толко-
ваніе па 10 — 20 ст. VI гл. посланія ап. Павла къ Ефесяпамъ:
„Прочее же, братіе моя, возмогайте во Господѣ... да въ немъ
дерзаю, якоже подобаетъ ми глаголати" *).
*) Вотъ весь этотъ текстъ по русскому синодальному переводу Новаго
Завѣта: „Наконецъ, братья мои, укрѣпляйтесь Господомъ и могуществомъ
силы Его; облекитесь во всеоружіе Божіе, дабы вамъ можно было стать
противъ козней діавольскихъ, потому что наша брань не противъ крови
и плоти, но противъ начальства, противъ властей, противъ міроправи-
121 —
Проф. Голль, которому былъ извѣстенъ текстъ этого разсу-
жденія (Сой. Б. 82 пражской Кагіит. библ., И. 337 — 411), гово-
ритъ, что „онъ, кажется, по принадлежитъ II. Хельчицкому, хотя
и паписанъ въ его духѣ" *)•
Мы думаемъ, что въ данномъ случаѣ изслѣдователь Хельчиц-
каго погрѣшилъ излишнимъ скептицизмомъ: внимательное зна-
комство съ текстомъ разсужденія и сравненіе его съ другими,
несомнѣнно принадлежащими Хельчицкому сочиненіями обнару-
живаетъ принадлежность Хельчицкому и этого сочиненія.
Наставленіе ап. Павла о духовномъ боѣ человѣка противъ
„козней діавольскихъ", въ противоположность бою тѣлесному съ
подобными себѣ людьми, было развито и самымъ первымъ, чти-
мымъ учителемъ Хельчицкаго, Я. Гусомъ въ его „Ѵукіжіиезаіега" 3),
слѣды знакомства съ которымъ могутъ быть прослѣжены въ со-
чиненіяхъ Хельчицкаго; „зрігііпаііа ргоеііа" робко рекомендуются
даже и въ гуситской литературѣ „Пе ЬеІІо" (см. выше). Наста-
вленіе это особенно повелительно звучало для Хельчицкаго въ
эпоху грозныхъ гуситскихъ боевъ, столь ненавистныхъ для пего.
Хельчицкій и потомъ, въ своихъ болѣе позднихъ сочиненіяхъ,
охотно ссылался на текстъ ап. Павла. Такъ, въ трактатѣ: „О іге-
зѣапі 8г<1сеа Хельчицкій говоритъ: „Антихристъ побѣдитъ вели-
кихъ витязей, почитающихъ себя силачами въ борьбѣ противъ
зла... Поэтому-то ап* Павелъ, указавъ великій и тяжкій бой про-
тивъ силъ тьмы и діавола, напоминаетъ вѣрующимъ о томъ,
чтобы они укрѣплялись Господомъ и могуществомъ силы Его,
облеклись во всеоружіе Божіе, дабы могли противостать въ день
злой. Ибо безъ боя духовнаго противъ искушеній въ вѣрѣ чело-
телей тьмы вѣка сего, противъ духовъ злобы поднебесныхъ. Для сего
пріимите всеорулае Божіе, дабы вы могли противостать въ день злый
и, все преодолѣвши, устоять. Итакъ, станьте, препоясавши чресла ваши
истиною и облекшись въ броню праведности, и обувши ноги въ готов-
ность благовѣствовать миръ; а паче всего возьмите щитъ вѣры, которымъ
возможете угасить всѣ раскаленныя стрѣлы лукаваго; и шлемъ спасенія
возьмите, и мечъ духовный, который есть Слово Божіе; всякой молитвой
и прошеніемъ молитесь во всякое время духомъ, и старайтесь о семъ
самомъ со всякимъ постоянствомъ и моленіемъ о всѣхъ святыхъ и о
мнѣ, дабы мнѣ дано было слово устами моими открыто съ дерзновеніемъ
возвѣщать тайну благовѣствованія, для котораго я исполняю посольство
въ узахъ".
') С. С. М., 1881, 30, прим. 11.
’) ЕгЬеп: „8еЬг. 8різу <1. Низі", 178-
— 122 —
вѣкъ, побѣжденный ими, столь пагрѣпіитъ, что будетъ подобенъ
вереду, къ которому нельзя прикоснуться* *)•
Эти слова Хельчицкаго — какъ бы гёзптпб мыслей, высваяап-
пыхъ имъ въ спеціальномъ трактатѣ, насъ здѣсь занимающемъ.
Обращаясь къ содержанію разсужденія: .0 духовномъ боѣ*, мы
встрѣчаемъ цѣлый рядъ мыслей, излюбленныхъ у Хельчицкаго,—
въ той же связи и почти въ томъ же выраженіи, что обычны у
Хельчицкаго.
1) Авторъ нашего разсужденія возмущается часто наблюдаемыми
имъ случаями, когда религіозно-пастырскія отношенія католиче-
скихъ духовныхъ къ жепщипамъ служатъ покровомъ для отноше-
ній совсѣмъ другого порядка: „ Почтенное одѣяніе (діавола)—
слово Божіе, совѣты, исповѣди, бесѣды о Богѣ, о духовныхъ
предметахъ, ревностныя воврошалія о добрыхъ вещахъ: діаволъ,
одѣвшись во все это, поразилъ блудомъ (знііізідѵііп),
тѣлесной любовью, алчностью и сластолюбіемъ множество
дѣвицъ п вдовъ, мужнихъ женъ я священниковъ, проповѣд-
никовъ и другихъ набожныхъ людей... Опутанные любовью, будутъ
опп (проповѣдникъ и женщина) сходмтьЛвъ костелѣ, чтобы
повидаться тамъ и наговориться подъ видомъ исповѣди,
и скоро послѣ того впадутъ въ блудъ“ 3)г
А вотъ что говоритъ объ^исиовѣди Хельчицкій въ своей „По-
стиллѣ*: „(священники)своимъ долгимъ шепотомъ па исповѣди
соблазнили много дѣвицъ, вдовъ и другихъ женщинъ*’).
Въ тѣлѣ объ исповѣди своего трактата „О 7 таинствахъ"
Хельчицкій жалуется па то, что «священники подъ покровомъ
долгаго шепота въ уши совратили въ блудъ много женщипъ
и дѣвицъ1'4). Мысль неизвѣстнаго автора „О духовномъ боѣ“, что
діаволъ прикрываетъ грѣхъ возвышеннымъ одѣяніемъ, высказапа
очень похоже у Хельчицкаго въ „Яргйѵа о 7 зѵМозСесН": „Эти
мерзости (блудъ) діаволъ одѣнетъ духовной любовью" .. ®)
2) Авторъ разсужденія „О духовномъ боѣ", говоря о томъ
оружіи, которымъ располагаютъ діаволъ и грѣхъ въ борьбѣ про-
тивъ человѣка, останавливается на роли органовт. нашего тѣла,
какт. орудія грѣховъ („Те-2 шіохѵе Ііеіа паяяеЬо зи осііеніо
’) Сой. В. 82, Г. 233Ь.
2) іЬіІ, Г. 355.
а) „І’озііііа", I, 2261) (по изданію XVI в.).
*) Сой. В. 82, І. 154Ъ.
’) іЬій., 174Ъ.
— 123 —
кгхіеска"...). „Само но себѣ еще вопсе не зло—видѣть, слышать
и говорить; сила въ томъ, что среди членовъ тѣла находится
злое сердце, а передъ ними—суетный свѣтъ; члены тѣла—послы
этого сердца и ворота, черезъ которыя переселяется птотъ свѣта
въ папіе ссрдце“ ‘)- Авторъ иллюстрируетъ свое положеніе ц при-
мѣрами: „Жепщины посредствомъ созерцанія мужчинъ тяжко по-
раниваютъ себя, равно какъ обратно—и мужчины; прикасаясь
къ женскому тѣлу, опи тотчасъ поранятся худыми мыслями..." 2)
Допустить до себя мірскія вещи—это все равно, что въ войпѣ
съ непріятелемъ имѣть у себя дома непріятельскіе гарнизоны
(„?. Несіі лѵіесгу генізкусіі пгніісіаіі розайок ргоіі зоШе сіогаа")3),
думаетъ нашъ анонимъ.
Всѣ этц мысли развиваются—только еіцо подробнѣе—у Хель-
чицкаго въ его „Йеё о зіагёт сіоѵёкн", при толкованіи словъ
аіі. Павла: „ниже представляйте удяі^'вяіпа оружія' неправды
грѣху" (Римл., VI, 13). „Члены тѣла, говоритъ, Хельчицкій, мо-
гутъ быть силой грѣховъ и служить къ ихъ размноженію, когда
они служатъ грѣху, коренящемуся въ тѣлѣ" 4 5).
Эту мысль онъ разъясняетъ па примѣрахъ относительно раз-
личныхъ органовъ: главъ» ушей, нота и т. д. „Мпого суеты, лжи,
хвастовства находится въ сердцѣ, по пе можетъ проявиться,
пока языкъ не объявитъ всего этогоГТоч по также глаза—быстрый
посолъ сердца, въ которомъ заключены блудныя и сластолюбивыя
пожеланія'...ь) „Глазѣ замѣтитъ пожеланіе женщины и красоту ея,
а женщина—мужскую—и вотъ падетъ это въ сердце, изъ сердца
же въ тѣло: тогда возбудятся пожеланія и потребуютъ своего
осуществленія "... ^
Когда женщина прикоснется рукой къ мужчинѣ, или, наобо-
ротъ, мужчина къ женщинѣ, является возбужденіе къ нечистотѣ'0).
По выраженію Хельчицкаго, человѣкъ, собирающійся воевать съ
грѣхомъ и дающій при томъ полную свободу членамъ своего
тѣла — „устраиваетъ для грѣха гарнизоны въ членахъ своего
тѣла" („жіеіаѵ розайку зѵёніи Ьііесіпі па ГнІссЬ зѵ^сіі") ’).
*) Сой. О. 82, Г.Г. 39411-385.
э) іЬій.
») іЪііі., 380.
•) Сотспішп, И, 42.
5) іЪісі.
») іЪісі, 43—44.
’) іЬіі, 44.
124 —
3) Объясняя наставленіе ап. Павла о необходимости „обуть
ноги" для духовнаго боя (Ефес., VI, 15), авторъ разсужденія „О
духовномъ боѣ* развиваетъ цѣлый рядъ мыслей о наготѣ—распу-
щенности ногъ, т.-е. страстныхъ вожделѣній (іа<іозіі), и о необ-
ходимости .обуть* — усмирить ихъ. .Когда мы съ вѣрой по-
мыслимъ о томъ, что возвѣщаетъ памъ евангеліе о нашемъ
Спасителѣ и о насъ самихъ, то должны будемъ обуть, или сми-
рить, паши вожделѣнія... по примѣру пашего Господа, который
вочеловѣчившись презрѣлъ міръ... *) ....О, какъ обосѣли среди
христіанъ и явно обнажились духовныя ноги, ибо христіане жи-
вутъ для тѣла и безстыдно исполняютъ тѣлесныя вожделѣнія".
А вотъ что говоритъ Хельчицкій въ своемъ трактатѣ „О
блудномъ сыпѣ“ („О зупи шагпоігаСпёт*) но поводу обуванья
блуднаго сына при возвращеніи въ отчій домъ: .Ан. Павелъ, го-
воря о духовномъ боѣ, тоже велитъ обуть ноги... Люди обуваются
для того, чтобы охранить поги отъ ушибовъ; въ духовномъ смыслѣ
здѣсь разумѣются вожделѣнія (йасіозіі), па которыхъ первона-
чально и появляются духовныя раны; апостолъ хочетъ, чтобы
эти вождѣленія были обуты въ истину евангелія'...* 2)
Разсужденіе о грѣховныхъ вожделѣніяхъ дополняется въ па-
шемъ трактатѣ характеристикой нравственнаго состоянія человѣка,
отдавшагося во власть ихъ—этихъ „необутыхъ духовныхъ ногъ".
Характеристика эта почти вполнѣ совпадаетъ съ той карти-
ной господства грѣха въ человѣкѣ, которую даетъ памъ Хель-
чицкій въ „Ііес о зіагёш сіоѵёкіГ и въ „Кес о зупи шагпо-
Сгаіпёіп:
„О (іисіюушеш
Ьор“ 3 4):
...„А сгіе хасіозіі
пеузи оЬиіу, петаіу
перокоу та°іе, пе-
токисхе пісгекоя па
зѵісііе тіеіі Соію, аѵ
сгет Ьу зе ироко-
§у1у... ИеЬо (5уск пе-
.Кес о зі. сіоѵ.“ ‘):
...„Хгиіозі Іііісска
пеню/, пісіт/. икго-
сепа Ь^іі ѵ Сот сіо-
ѵёки, кСегу?. зе р
ро(1<1;і, пепазуШ’ 1а-
коіпёѣо сіоѵска рс-
пёху, аё уісЬ іппоЬо
Кес о зупи тагпоіг.5):
...„Ыіжніну Саѵог пе-
тох дети Соію <1аСі,
аЬу ееію ІіЬозіі пеію
(іоЬгоіи Іііасіп деію
ирокодііі а Сак (Іаіі апі
Аѵеііке рапоАѵапіе апі
роАѵуззіепіе аѵ ЗАѴІеііе
‘) Сой. О. 82, Г. 392Ь.
Со<1. И. 82, I 40Ь.
’) Соб. О. 82, Г. 395.
4) Сот., II, 51.
’) Соб. О. 82, {. 23.
— 125 —
пазуіі тпойе хЬохіѳ
апі піпоЪо хепу па-
зуііе зтіІзЬѵіе тн-
го\ѵа, апі тихіе хеп
ѵѵ дедуей гайозіі зпііі-
пе. Кепазуііе Ьапѵу
зикпа апі Ьіеіозікіега,
апі тіеккозі гисЬа,
апі чѵиопіе, апі сіші
кіегусіі (ѵіссху (1га-
ЬусЬ, апі сівѵаіа, апі
ротеуззепіе—іо \ѵззе-
егко пепазуіі хасіоз-
іі паззусіі ііеіезіпусѣ
апі дусіі ирокоду, аіе
ѵгіесхе роршііѳ а гог-
(Ігахйіе, \ѵ перокоу
иѵ/е(іе“...
зЬгоіпахйі, іісіп ѵёізі
хіібозі ѵ пёіп гох-
піеіі, аЪу дісЬ ѵіесе
(іоЪУѵаІ; пѳпазуііе
ока Ьагѵу пшоію-
іѵагпе зикпа, апі
рёкпе иказапіе ѵ іу
Ьагеѵпё зикпё, апі
кгаза хеп тііозіі Ііо-
гйсіе, кіеги зсзітсі
Яаіошйп к хепапі, а
,)еѣо зтіізіѵіе пе-
тоЫо пазуіііі іізіее
хеп, аЬу зе ѵ пёіп нт
тоЫ ирокіуііі ѵ ха-
(Іозіі... петбх
піе тп
сіші’ і
іойо (Іа апі тпоЬе
ЬоЬаізілѵіе апі зіалѵа,
апі гохкоззі ѵѵззіесЬ
ІіЬозіі а сіпііі апі Ьо-
(Іохѵапіе нзіа\ѵісхпа \ѵ
гохкоззпусіі рокппіесіі
а пародіей іпоіш іойо
баіі, апі ззігока зпііі-
зМѵі, апі кгаза хіепхка,
апі <1та1іе ѵ/іесу хіаіа,
апі гисііа (ѵушуззіепе
сігаіюіу, апі ѵузура-
і~1ероіу,*івпі \ѵезс1е
псу, апі
різпіе, апі ігиЬа, апі
Ііизіе—піхіайпу х ііесіі
педаѵа зе шіаіа зѵ/е-
аЬу Ьг/іЬо /іа-
пепазусепе пюіі-
Іо зе паріпііі"...
его а
добрыхъ дѣлахъ”, а именно,
, которыя даютъ дѣйствіямъ
оброты”, съ другой—о степени обяза-
ло для христіанина „добрыхъ дѣлъ"
іогичныя разсужденія въ трактатахъ Хѳль-
ки зрѣнія словесной формы.
ъ МОТИ
4) Разсуждоні
съ одной сторонъ
признакъ христіанско
тельности и снасител
очень похожи на апа
чицкаго—Даже съ то’
а) Авторъ интересующаго насъ трактата, разсуждая о реко-
мендуемой апостоломъ для успѣшности духовнаго боя .бронѣ
правды—праведности” (.зргаттедіпозі1*), между прочимъ, обли-
чаетъ людей, которые не руководствуются въ своихъ отпопіопіяхт.
къ ближнимъ самоотверженной любовью, по заповѣди Спасителя.
„Люди привыкли во всемъ дѣйствовать согласно немилости сего
свѣта и соображеніямъ алчныхъ людей, рыночнымъ и долговымъ
обязательствамъ; падъ кѣмъ они возымѣютъ власть посредствомъ
найма, падъ бременемъ того пе сжалятся, напротивъ—вытянутъ
изъ него за день или за годъ столько работы, сколько смогутъ, дабы
онъ заплатилъ съ излишкомъ за ихъ деньги” ‘). „Человѣкъ дол-
') <Ы. 1). 82, Г. 389.
— Г26 —
леевъ быть полезенъ другимъ, съ добрымъ умысломъ, но любви
(Іазка), сколько есть у него на то силы и умѣнья. Я говорю: но
любви, ибо иначе это не будетъ имѣть значенія, такъ какъ то же
самое дѣлаютъ и тѣ люди, которые пе имѣютъ любви, однако же
жертвуютъ собой для другихъ—не по любви къ Богу, а по само-
любію... Божественная любовь коренится въ Богѣ—и не такова
она, чтобы человѣкъ, только напередъ дождавшись чего-нибудь
добраго доя себя отъ другого и тронувшись этимъ, сдѣлалъ
тогда уже и самъ добро другому („А пе Іак та ЪуЫ Іо тііо-
ѵѵапіе, ксІухЬу рпѵѳ егіоѵ/іек босхекаі осі піеію піеЬсзо (ІоЬгеІю
а за Ьнні ііеш (ІоЬгут у сЫіе! &ешіі яазе (Іоі^е езушіі")*)
И Т. II. Ш
Въ „Веб о зѣагёт ёіоѵёки* Хельчицкаго мы, Цржду гѣмъ,
читаемъ слѣдующія слова: „...Люди только но едмвычкѣ, глядя
одинъ на другого, исполняютъ это (внѣшнюю „зртѵеЛІпозЬ"),
а вовсе не по божественной любви; между ближними соблюдается
спокойствіе изъ-за выгоды и ради дружбы; когда кто-нибудь
ждетъ отъ другого того же самаго и^шіего-нибудь большаго,
тогда только и услужитъ ему, поможетъ и ссудитъ, еще больше
ожидая себѣ обратно.^ Такъ слуги все дѣлаютъ только для вида
и сдерутъ какъ можно большую плату>9. господа, въ свою оче-
редь, отягчаютъ слугъ, сколько только будетъ возможно. Такимъ
образомъ, всѣ дѣла у этихъ испорченныхъ христіанъ соверша-
ются не но любви (нІііозі), а по обычаю, по принужденію властей,
посредствомъ судовъ^ присягъ; рѣдко найдется среди нихъ, кто
бы поступалъ но любви... .Іюди ни во что не ставятъ то, чтобы
любовь Христова добуждала ихъ къ добротѣ: они ведутъ себя,
какъ наемщики и наймиты, руководясь только выгодой, ничтож-
ной, преходящей и суетно-грѣховной похвалой"...2)
б) О значеніи и обязательности для христіанина „добрыхъ
дѣлъ* нашъ авторъ высказывается ьъ такомъ смыслѣ: „Богъ
по Своему изволенію и благодати спасетъ насъ и безъ дѣлъ,
если кто не будетъ въ состояніи имѣть ихъ... Ибо ничьи (до-
брыя) дѣла не бываютъ достаточными для воспріятія вѣчной
жизни; лишь великое богатство Божіе достаточно для нашего спа-
сенія—и съ тѣми дѣлами, которыя мы можемъ имѣть, и безъ этихъ
дѣлъ. Но упованіе не можетъ пребывать въ насъ безъ тѣхъ дѣлъ,
’) Сой. і>. 82, г.
*) Сопъ, II, 52.
— 127 —
къ которымъ мы способны*... „Добрыя дѣла—свидѣтельство пашей
любви къ Богу... Поэтому памъ необходимо имѣть добрыя дѣла,
имѣть, сколько можно, больше; возложивши упованіе на всемогущаго
Бога и Его безмѣрное милосердіе, мы должны донолнить это
упованіе и оправдать его ревностью въ добрыхъ дѣлахъ" ’).
Всѣ эти мысли находятъ свой отзвукъ и развитіе въ „Кес
о зіагёш сіоѵёкіГ Хельчицкаго. .Мы знаемъ, говоритъ Хельчиц-
кій, что Богъ ни спасетъ, ни осудитъ насъ изъ-за добрыхъ дѣлъ:
если ихъ будетъ и много, не превозмогутъ они Бога въ такой
степени, чтобы Онъ даровалъ намъ за нихъ спасеніе, какъ нѣчто
обязательное, заслуженное; если не будете ихъ, не сократитъ это
Божьяго милосердія до того, чтобы Онъ изъ-за этого не спасъ
человѣка... По, говоря это, мы пе можемъ пренебрегалъ добрыми
дѣлами, ибо хотя Богъ можетъ спасти человѣка и безъ добрыхъ
дѣлъ, все же не того, кто, имѣя въ виду благость Боамэ, тунеяд-
ствовалъ бы за счетъ ея, опаздывая дѣлать добрыя дѣла и имѣя
при томъ время, силу, разумъ и, даръ Божій. Если бы кто-иибудь
по нерадѣнію запоздалъ съ добрыми дѣлами, то онъ поругалъ бы
въ себѣ даръ Божіи" 3).
5) Уничтожающіе отзывы нашего автора о современномъ ему
духовенствѣ—характерные отзывы ^ель^цкаго. Духовенство „си-
дитъ на подушкахъ*, „проповѣдуетъ евангеліе на перинахъ", .надъ
печеными курами*, жзанершись квъ укрѣпленныхъ замкахъ, за
рвами*; священники „ведутъ воины одни противъ другихъ вмѣстѣ
съ тѣмъ людомъ, съ которымъ они заперлись тамъ" 3). Хель-
чицкій въ .Репликѣ противъ Рокицаііы* говоритъ о „богатыхъ
священникахъ, поселившихся въ замкахъ и городахъ, выбиваю-
щихъ пыль изъ неринъ"4); въ „8іѴ ѵігу" указываетъ на пропо-
вѣдниковъ, котбрые говорятъ горожанамъ: .Если вы не построите
вокругъ города второй стѣны, я не останусь съ вами"5); въ
„О Ігоціеін 1і(1н“ негодуетъ на .духовенство, безболѣзненно поро-
жденное блудницей па римскомъ престолѣ, сидящее па тканьевыхъ
подушкахъ, засѣвшее въ замкахъ и городахъ* б) и т. н.
6) Наконецъ, обратимъ вниманіе па своеобразное ученіе автора
9 Сой. 1). 82, €€ 403-401.
9 Сот., ІІ, 89.
9 Соб. Б. 82, Г. 4131).
’’) Ьіяіу Еііоі., 1898,398.
9 Сборникъ II Отд. II. А. II., ЬѴ,230.
с) Сборникъ II Отд. И. А. II., ЬХХѴІІ, 28.
— 128 —
трактата о свѣтской власти и объ убійствѣ — войнѣ, позволяющее
ламъ узнать въ авторѣ П. Хельчицкаго.
„Діаволъ (антихристъ) захватилъ все при посредствѣ сильныхъ
людей, устроивъ свое мощное и сильное государство па свѣтѣ,
замѣстивъ въ немъ должности своими членами, людьми гордыми,
сластолюбивыми, тѣлесными и слѣпыми, которые не боятся Бога
и не радятъ о людяхъ; опи, эти люди, не заботятся о простомъ
народѣ, какъ пастухи о стадѣ, — напротивъ, простой народъ су-
ществуетъ какъ бы для пихъ, дабы служить ихъ чреву и работать
па ихъ гордыню... бѣднота—пастбищу богатыхъ, а богачи видятъ
въ ней источникъ своего достатка и лѣниво возлежатъ на ней" ’)•
Занятіе должностей представляется автору предосудительнымъ для
добраго христіанипа: „чиновники принуждены жить среди другихъ
людей, быть какъ бы внѣ себя, а не дома, въ сердцѣ своемъ"* 2 3 4).
Авторъ отрицаетъ существо свѣтской власти — принудительную
силу ея, особенно въ случаяхъ, когда она распоряжается жизнью
и смертью людей—въ убійствѣ и на войнѣ. Онъ говоритъ: „Апо-
столъ не учитъ тѣлеснымъ боямъ, ибо только кровавые люди
умѣютъ вести ихъ, ибо, вѣдь, человѣческія души гибнутъ въ
пихъ“ *). „Вѣдь, если бы кто-нибудь вооружившись поборолъ
равнаго себѣ человѣка и умертвилъ его, то опъ не сталъ бы
праведнымъ и невиннымъ и не имѣлъ бы спокойствія въ душѣ
изъ-за своей побѣды “ *). То же самое примѣнимо и къ войнѣ.
„Но если люди изъ-за потемнѣнія своего разума едва соглашаются
съ тѣмъ, что грѣхъ — убивать человѣка, то какъ же могутъ опи
признать зломъ то и увидѣть діавола въ томъ, что восхвалено" 5)
(т. е. войну, которую, какъ извѣстно, одобрили пражскіе ма-
гистры вмѣстѣ съ таборитами, единодушные въ этомъ случаѣ съ
авторитетами римской церкви).
Возражая противъ принятыхъ доводовъ въ пользу принудитель-
ной власти въ христіанскомъ обществѣ, анонимъ говоритъ: „Апо-
столъ пе подготовляетъ людей къ тѣлеснымъ боямъ; апостолъ
учитъ римляпъ быть подданными римскаго язычиика-цезаря и
говоритъ о его мечѣ, что опъ пе напрасно носитъ этотъ мечъ,
напротивъ — иногда исполнитъ при его помощи волю Божію,
*) Сой. П. 82, Г. 369.
2) іыа., 384-
3) іЬі<1., 341.
4) іЪій.,341.
5) іЬій., 352
— 129 —
иногда отсѣчетъ имь много головъ святымъ людямъ, какъ, на-
примѣръ, и самого апостола Павла этотъ мечъ лишилъ головы...
По когда апостолъ говоритъ: „не напрасно мечъ носитъ*, то это—
не слова вѣчной жизни. •. Цезарь и язычникъ римскій можетъ
при помощи меча уморить живыхъ людей и послать ихъ въ адъ* ')•
Кажется, не требуется особыхъ доказательствъ для утвержденія,
что въ приведенныхъ разсужденіяхъ и словахъ заключается за-
родышъ тѣхъ мыслей, которыя такъ подробно и рѣзко развиты
въ позднѣйшихъ сочиненіяхъ Хельчицкаго, каковы: „О сугіоѵі
зхѵаіе", О іго^іет 1і<1п“, „Керііка ргоіі Кокусапоѵі" и „8(1’ ѵігу"’
Мы еще встрѣтимся съ ними ниже......
Наконецъ, отмѣтимъ и характерныя образныя выраженія
нашего анонима, которыя позволяютъ памъ угадывать въ немъ
Хельчицкаго.
(„Антихристъ") п(1оз1і ріеззе сѣойі тезу ііет Іійеіп'), по сло-
вамъ анонима; Хельчицкій въ „Еохегпапі (ІпсЬпозѵ" говоритъ о
„пѣшихъ" антихристахъ3).
Мы уже ранѣе указывали па встрѣчающійся и у анонима и
Хельчицкаго образъ: „розайку" для выраженія мысли объ опас-
ности для человѣка допустить возбужденія грѣха въ органы сво-
его тѣла. Неосмотрительный относительно грѣховъ человѣкъ, гово-
ритъ анонимъ, такъ же ведетъ себя, „какъ волкъ, который лезетъ
на косу" („Іеае уако зѵік па козн“)* 4 * * *); въ „Сѣти вѣры" обманывае-
мые духовенствомъ люди папоминаютъ Хельчицкому „волка, кото-
раго гонятъ на косу" („шоисіе цісіі ваііпаіі уако хѵіка па коза" ь).
Люди, запутавшіеся въ мірскихъ дѣлахъ, но словамъ апопима,—
„уако ріеіепіе тсхі ко1іт“в); тотъ же образъ.мы встрѣчаемъ у
Хельчицкаго въ „8(1’ ѵігу" ’); въ „Постиллѣ 8) и т. д. Люди, за-
блуждающіеся въ вѣрѣ, для апопима все равно, что „слѣпые, кото-
рые перебираются по стѣнѣ" („уако зіері ройіе зііепу ззатпадіесхе
зе“ э); выраженіе „ззашаіі зе, уако зіеру (ройіе зіёпу)", примѣни-
) іЬій., (. 409.
’) іЬій., г. 359.
’) Сой. О. 82, Е 215 и 2315.
4) іьіѣ, і 37а
’) Сборн- II Отд., ЬѴ, стр. 497.
«) Сой. О. 82, Г. 3815.
’) Сборн. 11 отд., ЬѴ, 86, 147 и 184.
я) II, 1755—1765.
э) Сой. О. 82, «01. 413.
9
130 —
телыго къ людямъ заблуждающимся, является излюбленнымъ въ
устахъ Хельчицкаго *)•
Достойны вниманія съ интересующей пасъ точки зрѣнія нѣ-
которые реторическіе обороты анонима, находящіе себѣ парал-
лели въ сочиненіяхъ Хельчицкаго. Ср.: „Рго ко/ ЬгяеЬаІі, кіе-
кау ргхесі з\ѵп иеии кЬо рго піііозк, коЬоі пеѵѵахіе 1і<1е“э)
со словами: „А Ьік хепат кіапёр' зе рго зіні1зк\ѵіе“ 3);
равно: „Аіе кЬо цезЬ Ьуі Іичііни Ьаком’ут, цеззЬоѣу іпіеі осііеніе
Ьо/іе тікігозѣі а «іегу, аЬу зе ргоііѵѵіе Іеіп Ыікіиош \ѵ кош ііні
х!ет?“ 4 *) со словами: АѴеІіке кгсііну рглетноз (антихристъ),
деззіо зе ботпіеѵѵа^іе оЬгохѵе зуіу Ьукі ргоіі хіут \ѵіес/ет“ ’).
Въ виду всего вышеизложеннаго, мы отожествляемъ аноним-
наго автора трактата „О духовномъ боѣ“ съ П. Хельчицкимъ.
Теперь возникаетъ вопросъ о томъ, когда же написанъ Хель-
чицкимъ этотъ трактатъ?
Въ самомъ трактатѣ имѣются разнаго рода указанія, позво-
ляющія намъ довольно точно отвѣтить на этотъ вопросъ, ибо
Хельчицкій отмѣчаетъ въ трактатѣ нѣкоторыя конкретныя черты
современности.
Прежде всего заслуживаетъ вниманія слѣдующее явленіе. Въ
трактатѣ о духовномъ боѣ мы естественно встрѣчаемъ довольно
много чертъ, признаковъ и «терминовъ изъ области военнаго
дѣла; апостольскій текстъ, его „соріа ѵегЬогиш", особенно рас-
полагалъ къ тому автора трактата. Но чрезвычайное богатство
красокъ и пластичность „батальнаго*—зіЬ ѵеніа ѵегЬо—письма на-
шего автора невольно возбуждаетъ предположеніе о томъ, что
письмо это вдохновлялось картинами живой дѣйствительности.
„Діаволъ возмутитъ злыхъ людей посредствомъ сваръ, б о е в ъ
убійствъ, какъ это явно теперь совершается“, говоритъ Хельчиц-
кій. Авторъ говоритъ объ охранительной отъ дѣйствія оружія силѣ
такихъ одѣяній, какъ „каЬаЬ а ріаі хеіеипу", якуЫе“ 6); о необхо-
димости для успѣшности боя подобрать длинную одежду („зе каз-
’) См. ЯіеГ ѵіегу, 185; Реплика противъ Рокицаны, Ь. Р. 1898, 263
Пошей., II, 168; (ккі. В. 82, €61. 227 („О гохсгп. <1ас1і.“) и т. д.
а) Сой. И. 82, Г. 362.
’) Сот., II, 27.
4) Сой. В. 82, Г. 374Ь.
’) „О 102. <ІасЬ“, Сой. В. 82, 2336.
6) Сой. В. 82, € 372.
— 131
зіеЫ") ')> освободиться отъ излишней тяжести 2); о военныхъ
хитростяхъ въ родѣ стрѣльбы ііо неприкрытымъ или слабо при-
крытымъ частямъ тѣла, особенно въ ноги, чтобы помѣшать ране-
ному встать на ноги и убѣжать или держать ноги въ стреме"
нахъ ’); о стрѣльбѣ изъ самострѣловъ огненными шинами съ
цѣлью поджечь избы ’) и т. п.
Авторъ писалъ во время гуситскихъ войнъ. Но этого мало;
онъ писалъ въ начальной періодъ этихъ войнъ, въ годину упое-
нія гуситовъ-воителѳй хиліастическими мечтаніями о задачахъ
войны. „Напрасно люди думаютъ теперь, замѣчаетъ Хельчицкій,
что, приготовившись съ такой силой сего свѣта итъ оружіемъ,
они смогутъ сокрушить діавола. Ибо, когда они приступятъ съ
стѣнобитными орудіями къ стѣнамъ, желая ихъ разрушить, ибо
за пими обитаетъ въ злыхъ людяхъ самъ діаволъ, то, ^діаволъ пе
обратитъ па это никакого вниманія: онъ, выйдя изъ-за этихъ
стѣнъ, которыя они разрушаютъ вмѣстѣ съ заключившимися въ
нихъ людьми, войдетъ въ осаждающихъ и будетъ обитать въ ихъ
жестокомъ и лишенномъ всякой любви сердцѣ... Діаволу, при его
хитрости, очень легко устроиті. такъ, чтобы всѣ, желающіе или
мнящіе губить его господство съ помощью силы и мощи сего свѣта,
такимъ путемъ стали па ого сторопу, послужили ему и вознесли
его еще болѣе, чѣмъ онъ был ь ранѣе иревозпесенъ въ своемъ
владычествѣ* 4 5).
Очевидно, Хельчицкій разумѣетъ здѣсь тѣ же мнѣнія, которыя
были формулированы пражскими магистрами противъ таборитовъ
для диспута въ домѣ пана Змрзлика въ дек. 1420 года, спеціально—
проповѣдь вооружепой борьбы противъ враговъ закопа Божія,
разрушенія городовъ, замковъ, гдѣ обитаютъ эти враги (см. выше,
стр. 46).
Хельчицкій возражаетъ противъ всѣхъ этихъ ученій точно такъ
же,какъ, напримѣръ, возражалъ въ 1419—1420 г.г. маг. Якубъ пзъ
Стшибра противъ теорій маг. Яна изъ Ичина о матеріальной борьбѣ
вѣрующихъ съ „Вавилономъ" (ем. выше, стр. 47 и 53).
На тѣ же начальные годы (1419—20 г.г.) гуситскихъ войнъ
указываютъ и другія черты современности въ „Духовномъ боѣ".
*) іЬісѣ, 3761ь
’) ІЫ4, ЗЗОЬ.
’) іЬій., 394Ъ.
4) 397, 400Ь.
’) іЬі<1,317.
9*
— 132 —
Хельчицкій говоритъ о „лжеученіи (хіу го/нт) нѣкоторыхъ людей,
которые совращаютъ другихъ такъ: когда апостолъ говоритъ:
„нѣсть паша брань къ кропи и плоти" (Еф. VI, 12), то, влачитъ
люди не должны воевать со своей плотью и кровью, напротивъ—
должны свободно жить, пользуясь тѣломъ своимъ въ его вожде-
лѣніяхъ... Другіе люди говорятъ, что нѣкогда люди будутъ жить
да и теперь тѣлесно живутъ здѣсь безъ боевъ, понимая это въ
томъ смыслѣ, что люди, благодаря святости новой жизни, не
будутъ имѣть возбужденія и паклоности въ своемъ тѣлѣ къ блуду,
гнѣву, гордости и другимъ грѣхамъ" *).
Возражаетъ Хельчицкій н противъ мысли о томъ, будто-бы
Ногъ возвѣстилъ о скоромъ наступленіи такого времени, когда
«люди будутъ родиться безъ грѣха и пребывать здѣсь безъ иску-
шеній" ’). Ту же характеристику „повой жизни" но представленію
хиліастовъ-гуситовъ мы читаемъ и въ артикулахъ, формулирован-
ныхъ для диспута въ домѣ Змрзлика въ 1420 году (см. выше,
стр. 49—30).
А вотъ еще характеристика Хельчицкомъ хиліастическаго
движенія, изъ которой видно, что онъ самъ одно время — при-
томъ и недавно — стоялъ довольно близко къ вождямъ этого
...„Въ великому своему стыду и скорби мы должны признать
о нашихъ братьяхъ, какъ хитро они уловлены сатаной и
удалились отъ ІІисапіл къ дивпымъ и неслыханнымъ разсужде-
ніямъ и дѣламъ. Когда сатана первоначально приступилъ къ нимъ,
то явился къ нимъ не съ оголеннымъ лицомъ, какъ діаволъ, а
въ сіяющемъ одѣяніи добровольной бѣдности, заповѣданной Хри-
стомъ священникамъ, ревностныхъ трудовъ въ проповѣди людямъ
и въ раздаяніи имъ Его святого тѣла и крови. И это продолжа-
лось такъ долго, пока не присоединился къ нимъ многочислен-
ный людъ. Потомъ діаволъ приступилъ къ нимъ еще иначе—
одѣвшись въ пророковъ и ветхій завѣтъ. Отъ этого они хотѣли
па спѣхъ сочинить судный день, доказывая, что они сами—ангелы,
долженствующіе очистить Царство Христово отъ всѣхъ соблазновъ
и судить міръ. Тутъ-то они понадѣлали множество убійцъ; мно-
жество людей обѣднѣло, по свѣта не приговорили они къ суду
своими рѣчами, ибо мипули ихъ сроки, которымп они пугали лю-
*) Сой. Э. 82, Г. 341Ѣ-342.
3) іЬій., 342.
— 133 —
дей, говоря имъ дивныя вещи и собравъ о томъ множество про-
роческихъ словъ" *).
Характеристика эта довольно точно схватываетъ осповпые мо-
менты въ исторіи народнаго религіознаго движенія и главные
признаки каждаго момента, совпадая съ извѣстіями другихъ одно-
временныхъ (современныхъ) свидѣтелей. Вавжипецъ изъ Бже-
зовой, разсказывая въ своей „Хроникѣ" 9) о мирныхъ собраніяхъ
народа, вмѣстѣ со священниками, на горахъ (см. выше, стр. 40),
изображаетъ тотъ самый періодъ движенія, который характе-
ризуется, но словамъ Хельчицкаго, „сіяющимъ одѣяніемъ".
Свидѣтельство Хельчицкаго подтверждается во всѣхъ под-
робностяхъ показаніями умѣренныхъ гуситовъ—„пражанъ".
Такъ, Вавжипецъ, продолжая свой разсказъ о горѣ Бланикѣ,
говоритъ: „Діаволъ, врагъ спасенія рода человѣческаго, насѣялъ
при помощи нѣкоторыхъ лживыхъ братьевъ—священімковъ пле-
велы различныхъ заблужденій и ересей среди чистой пшеницы
закона Божія... Многіе изъ таборитекихъ священниковъ... стали
объяснять ветхій и новый Завѣтъ, руководствуясь собственнымъ
остроумісм'ь, примѣшивая кт. истинѣ мпого лжи и заблужденій* * 3)".
Вавжипецъ затѣмъ подробно перечисляетъ заблужденія (см. о нихъ
выше, стр.44), вч> основѣ которыхъ лежало неправильное толкованіе
писаній пророческихъ и евангелій („зегіріигаз ргорііеіагшп еЬ еѵап-
уеііа асі зинш шѣііиаішп зепзшп гекопріеніез") *), и даже приводитъ
главнѣйшія цитаты изъ писаній (пророковъ), на которыя опирались
табориты-хиліасты. По свидѣтельству Вавжинца, многіе простецы
повѣрили пророкамъ; бросивши свон имущества и семьи или про-
давши свое наслѣдіе, собирались они къ священникамъ со всѣхъ
сторонъ, съ женами и дѣтьми, и полагали свои деньги къ ногамъ ихъ.
„А съ той минуты и но сію пору надѣлали изъ нихъ священники
мерзкихъ лакомцевъ и идолопоклонниковъ, симонистовъ и свяго-
лродавцевъ" 5).
Недостающія у Вапжипца (сравнительно съ Хельчицкимъ)
черточки въ изображеніи хиліазма дополняются извѣстіями Я. Пши-
брама въ его „Хіѵоѣ киеіі іаіюгзкусіі", гдѣ разсказано о томъ,
чтб * послѣдовало мослѣ проповѣди таборитекихъ священниковъ:
*) іЬі<1., 3525.
’) Еопі. гег. Ьоііеш., V, 400—403.
’) іЬіі, 402-3.
’) ІЬМ., 413; ср. 355—350.
3) іЬій., 366.
— 134 —
„Такъ разорили пророхи жалкую бѣдноту и привели бѣдняковъ съ
дѣтьми къ достойной влача нищетѣ; они призывали народъ къ себѣ
въ Ппеекъ, гдѣ братья складывали все приносимое въ двѣ кади; над-
смотрщикомъ надъ этими кадями былъ Матвѣй Лауда изъ Писка;
онъ и другіе хозяева этихъ кадей не пострадали отъ нихъ“ *)...
Сдѣланный анализъ нѣкоторыхъ мѣстъ трактата „О духовномъ
боѣ“, въ свѣтѣ современныхъ источниковъ, обнаруживаетъ, что Хель-
чицкій писалъ свой трактатъ если и не одновременно съ хиліасти-
ческимъ движеніемъ въ гуситствѣ, то вскорѣ послѣ его завершенія.
Въ трактатѣ есть, кажется, и еще болѣе точныя указанія на
время его появленія. Говоря о необходимости имѣть въ духовномъ
бою цѣлый и настоящій панцирь (справедливость-праведность),
Хельчицкій прибавляетъ: „ибо будетъ стрѣлять не Хитрый воинъ
Жиж ка, а сатана, который въ бою хитрѣе Ж и ж к и съ однимъ
глазомъ, ибо видитъ дальше"* * 3)...
Изъ этихъ словъ можно заключить, что разсужденіе „О духов-
номъ боѣ" написано Хельчицкимъ не только ранѣе смерти Жижки,
11-го окт. 1424 г.3), но и ранѣе потери Жижкой своего единствен-
наго зрячаго глаза въ іюлѣ-августѣ 1421 года4)- Имѣются въ
трактатѣ еще и другіе, повидимому, мелкіе, по очень важные при-
знаки для опредѣленія времени его появленіи.
Развивая мысль о пеобходимомч. для успѣшности боя съ грѣ-
хомъ и діаволомъ сосредоточеніи человѣка въ самомъ себѣ, отсут-
ствіи разсѣянности мысли и интересовъ, Хельчицкій иллюстри-
руетъ эту мысль нагляднымъ, понятнымъ для современииковъ-
читателей примѣромъ. „Когда папъ изъ Рожмберка сидитъ
у себя въ Крумловѣ, жгутъ у него въ 15 миляхъ; онъ защи-
щается и въ Мытѣ и въ Кру мловѣ; двойное горе имѣетъ онъ,
желая и дома защищаться и послать помощь въ Мыто, а между
тѣмъ не можетъ сдѣлать ни того, ни другого. Поэтому, великій
у него гнѣвъ и разстройство и изъ-за того, что далеко, и изъ-за
того, что близко. И чѣмъ далѣе расширился о и ъ и о
Чехіи5), тѣмъ далѣе самъ отъ себя 6).
') 2іѵ. кп. Іаіюг., 63.
’) Сой. Э. 82, і. 391.
э) Тошск: „Веіеріз іп. Ргаііу", IV, 307.
*) іыа., іэз.
•) См. объ этомъ расширеніи Рожмберновт, Ьіррегі, Л.: „ЯосіаІдезеІпсЫс
Вбіііпеііз”, I, 257 -259.
Ч Сой. I). 82, Й’. 3780-379.
— 135 —
Очевидно, здѣсь рѣчь идетъ о близкомъ—но м. Хельчицамъ—
сосѣдѣ Хельчицкаго, знаменитомъ союзникѣ ими. Сигизмунда и
врагѣ таборитовъ, богатомъ чешскомъ панѣ Ольдржихѣ (Ульрихѣ)
Розенбергѣ (Рожмберкѣ), и о его борьбѣ съ таборитами (Жижкой).
Ворьба эта была довольно продолжительна, въ теченіе нѣсколькихъ
лѣтъ, хотя и съ перерывами. Начавшись въ іюнѣ 1420 года, она
продолжалась до 18 ноября того же года, когда было заключено
перемиріе1); борьба возобновилась во 2-й пол. 1421 года* * 3) и
продолжалась въ 1422 году. Хотя извѣстны довольно значительныя
подробпости этой борьбы, но, кажется, невозможно совершенно точно
опредѣлить хронологически тотъ моментъ, который имѣетъ въ виду
Хельчицкій. Трудно сказать, прежде всего, какое Мыто разумѣется
у Хельчицкаго („въ 15 миляхъ огь Крумлова"). Можетъ быть,
это и „Высокое Мыто“, взятое гуситами въ апрѣлѣ 1421 года3).
Что касается Крумлова, то извѣстно4), что опасность грозила
ему въ маѣ 1422 года, когда табориты сожгли мѣстеч. ІІши-
доли (Придолье), вблизи самого Крумлова; по и ранѣе положе-
ніе Крумлова могло быть опаснымъ. Особенно тяжко приходи-
лось Розенбергу отъ таборитовъ именно съ возобновленіемъ
борьбы во 2-й пол. 1121 года и въ 1422 году: это видно изъ
корреспонденціи О. Розепбѳрга4).
Говоря о духовной подобранности (робказвені), какъ условіи
успѣшности боя—въ томъ смыслѣ, чтобы человѣкъ былъ скро-
менъ, „у себя дома*, такъ чтобы діаволъ не могъ забраться
въ его сердце при помощи окружающихъ предметовъ,—Хель-
чицкій приводить такой примѣръ: „На Пискѣ, приготовляясь
къ бою, прежде всего сожгли все предмѣстье, чтобы непріятели,
явившись для осады, не могли бы ни за чѣмъ обороняться и
укрываться; такъ защитники Писка могутъ лучше защищаться
со стѣнъ, уничтоживъ силу своихъ враговъ" 6).
Какой случай имѣетъ Хельчицкій здѣсь въ виду?
Можетъ быть, опъ передаетъ здѣсь эпизодъ изъ исторіи
г. Писка—одного изъ центровъ таборптства (въ южи. Чехіи).
Мы знаемъ, что еще въ 1419 году таборитскій вождь Ни-
*) Тошек, IV, 67 и 118.
’) ІЬІЙ., 205.
3) ІЬіі, 147.
*) іыа., 253.
3) Агсіііѵ <;озку, I, 16; ІИ, 6—7.
Ч Сой. I». 82, Г. 380.
— 136 —
колай изъ Гуси занялъ Писекъ, гдѣ гуситы уже были въ боль-
шинствѣ * *)• Въ мартѣ 1420 года городъ былъ захваченъ като-
ликами—панами, вѣрными имп. Сигизмунду 3), но въ апрѣлѣ былъ
снова возвращенъ Жижкой таборитамъ3) и съ тѣхъ поръ, сколько
мы знаемъ, въ теченіе долгаго ряда лѣтъ непрерывно оставался
въ ихъ рукахъ. Подробность, указываемая Хельчицкимъ, можетъ
относиться, слѣдовательно, къ марту или апрѣлю 1420 года.
Внрочемъ, возможно, что Хельчицкій имѣлъ въ виду событія,
происходившія въ Прагѣ, борьбу пражанъ съ гарнизономъ имп. Си-
гизмунда па Градчапахъ въ 1420 году: борьба эта велась па Ма-
лой Сторонѣ и ея предмѣстьяхъ, изъ которыхъ одно называлось
именно Пискомъ. Вавжипецъ разсказываетъ о сожженіи монасты-
рей и домовъ тамъ, о вырубкѣ сада архіепископа, чтобы непрія-
тели не могли укрываться въ немъ 4).
Какъ бы то пи было, во всякомъ случаѣ Хельчицкій писалъ
трактатъ „О духовномъ боѣ“ вскорѣ послѣ указанныхъ событій
1420 года.
Предыдущее разсужденіе уполномочиваетъ насъ утверждать,
что трактатъ „О духовномъ боѣ“ появился въ предѣлахъ 1420—
1422 годовъ.
Выше мы уже отмѣтили все то, что даетъ трактатъ для харак-
теристики взглядовъ Хельчицкаго па войну и убійство вообще, на
воинственное настроеніе гуситовъ въ періодъ увлеченія хиліазмомъ.
Критицизмъ Хельчицкаго покоится въ пашемъ трактатѣ па из-
вѣстномъ положительномъ фундаментѣ—па ученіи о „духовномъ
боѣ“ человѣка съ грѣхомъ, коренящимся и въ природѣ человѣка,
п въ окружающемъ внѣшнемъ мірѣ, и особенно—въ діаволѣ. Если
человѣкъ удачно поведетъ этотъ „духовный бой“, то неминуемо
отпадутъ обычная война и всѣ другія формы убійства — такова
основная мысль Хельчицкаго. Въ своемъ трактатѣ Хельчицкій от-
водить особенно много мѣста «духовному бою“ съ діаволомъ. Хель-
чицкій выступаетъ здѣсь передъ нами, какъ истый человѣкъ
средневѣковья: онъ не только вѣритъ въ наличность діавола,—
онъ ощущаетъ его, видитъ его въ мірѣ па каждомъ шагу. Но
реализмъ Хельчицкаго въ значительной степени ослабляетъ эту
„демопомавію". Вѣдь, діаволъ пе могъ-бы такъ ужасно дѣйство-
’) Тоіпек, IV, 22.
*) іЬій., 82.
:‘) іЬіЛ, 44.
*) Еоиі. гсг. Ьоіь, V, 347 и 379; см. и Тотек, IV, <55.
— 137 —
вать ііа человѣка, если бы пе находилъ благопріятной для себя
почвы въ его природѣ. Анализъ отрицательныхъ, злыхъ сторонъ
человѣческой природы, „грѣха въ человѣкѣ", мастерски дѣлается
Хельчицкимъ въ вашемъ трактатѣ—и мы видимъ, что главныя
причины объективнаго зла, съ которымъ борется здѣсь Хельчиц-
кій,—войнъ и убійствъ, коренятся въ извѣстныхъ свойствахъ че-
ловѣка-индивида. Но Хельчицкій вовсе пе односторонній моралистъ-
индивидуалистъ. Онъ уже въ нашемъ трактатѣ отмѣчаетъ, что
источникомъ зла—войнъ и убійствъ, какъ, впрочемъ, и другихъ
грѣховъ, является и общественная организація. Но критика су-
ществующей общественной организаціи лишь слегка затронута въ
пашемъ трактатѣ. Анализу этой организаціи, доказательствамъ ея
негодности посвященъ трактатъ ПО сугкчѵі 8\ѵаІе".
2) Трактатъ „О еугк\ѵі зѵлаье".
Небольшой трактатъ, подъ заглавіемъ; „О сугкхѵі зѵаіе", ко-
торый мы считаемъ принадлежащимъ П. Хельчицкому, сохранился
въ Соіі. 32 Пражской Митрополичьей библіотеки, на й. 312—319.
Познакомимъ, прежде всего, съ содержаніемъ этого трактата.
Трактатъ начинается общимъ опредѣленіемъ понятія „св.
церкви": „св. церковь—собраніе всѣхъ избранныхъ ко спасенію"
(„сугкеѵг зѵѵаіа узн гЬог \ѵу\ѵо1енуск к зразені *). Слѣдуетъ строго
держаться этого опредѣленія, ибо имъ правильно—безъ придатка
и безъ ущерба — устанавливается составъ церкви — „избранные
ко спасенію". Далѣе, необходимо признать рядъ существенныхъ
свойствъ и принадлежностей этой церкви. Такъ, для церкви не-
обходимы дары св. Духа, благодаря которымъ отдѣльные члены
церкви могутъ служить па пользу всего тѣла церкви. Потомъ,
церкви свойственны разнаго рода дѣятельности и служенія, опре-
дѣленныя Богомъ для спасенія людей праведныхъ, для полученія
ими вѣчной жизни. Однако, не всегда можпо говорить о части
церкви святой или о членахъ ея, хотя бы большое или малое коли-
чество людей и присвоило себѣ указанные роды дѣятельности и
служенія: вѣдь, и негодные люди могутъ присвоить ихъ,—па
время или до конца жизни,—только, конечно, безъ всякой искрен-
ности‘). Руководящимъ началомъ для пасъ въ различеніи метиіі-
') Сой. 32, Г. 312
а) іЬісІ., 312Ь.
— 138 —
пыхъ и лицемѣрныхъ членовъ церкви можетъ быть только любовь
къ Богу, которая всего яснѣе сказывается въ прощеніи обидъ,
нанесенныхъ человѣку другими, въ любви къ врагамъ, въ равно-
душіи къ житейскимъ благамъ и непріятностямъ, все на основаніи
заповѣдей Божіихъ... Поэтому, только тѣ, кто обладаетъ указан-
ными чертами, какъ проявленіемъ любви къ Богу, и могутъ быть
признаны истинными членами св. церкви; человѣкъ лицемѣрный
никогда не усвоить ихъ...
Наконецъ, принадлежностью св. церкви считаются чины и
должности (,зЬа\ѵоѵѵе пеЬо иіа(1охѵе“); но на основаніи ихъ всего
мепѣѳ можно говорить съ достовѣрностыо о св. церкви. Напри-
мѣръ, чинъ священства со своей должностью считается принад-
лежностью св. церкви *) Соглашаясь съ этимъ, нельзя, однако,
признать членами св. церкви всѣхъ, кто только вступаетъ въ этотъ
чинъ, ибо это могутъ быть и злые люди, члены царства діавола,
изъ-за корысти соблазняющіе людей. По если въ чинѣ священ-
ства состоятъ люди справедливые, совершающіе свое служеніе со-
гласно съ Писаніемъ, то чипъ этотъ—принадлежность св. церкви,
ибо такимъ образомъ размножается благо церкви. Говорятъ,
что и дѣвство, вдовство и супружество — тоже чины (зіаадоѵе)
ев. церкви. Но эти вещи всего менѣе могутъ быть падеж-
нымъ признакомъ церкви: онѣ признаются въ церкви лишь для
того, чтобы прекратился блудъ (зіпіІзМѵіе). Дѣвство и вдовство
исключаютъ всякій блудъ; супружество же—только прелюбодѣяніе
и безпорядочный блудъ въ самомъ бракѣ... Поэтому, всѣ эти чипы
признаются въ церкви лишь для предупрежденія горшаго зла.
Но для того, чтобы они стали принадлежностью св. церкви и въ
другомъ, высшемъ смыслѣ, необходимы соотвѣтствующія добро-
дѣтели, именно истинная вѣра и нелицемѣрная любовь—въ мѣру
достиженія ихъ каждымъ по дару свыше. Сами по себѣ, безъ духов-
ныхъ даровъ, указанные чины не могутъ быть приписаны св. церкви,
ибо они могутъ существовать среди язычниковъ и евреевъ. Вѣдь, дѣ-
вицей и вдовой могутъ быть одинаково хорошо пе только христіанка,
но и еврейка и язычница; съ другой стороны, и среди христіанъ
дѣвушка можетъ оказаться еретичкой и со смертными грѣхами3),
что такъ несовмѣстимо съ принадлежностью ко св. церковью. Точно
такъ же и супруги имѣются гдѣ, угодно, не только въ св. церкви.
') іЬій., 313.
3) 314.
— 139 —
Поэтому, всѣ названные чипы могутъ быть названы чинами св. церкви
только въ томъ случаѣ, если имѣется па лицо ихъ внутренняя
правда, если въ нихъ осуществляется избраніе ко спасенію или та
праведность, которая неразлучна съ избраніемъ и послѣдуетъ за
послѣднимъ. Празда,иногда избраніе ко спасенію на пѣкоторое время
и не соединяется съ дѣйствительной праведностью; но обычно пра-
ведность святыхъ людей все же неотдѣлима отъ избранія. Такимъ
образомъ, если кто-нибудь въ указанныхъ чинахъ соблюдаетъ
заповѣданную Потомъ праведность, то такой человѣкъ—членъ
св. церкви; если такихъ людей наберется много, то опн составятъ
часть св. церкви. Вообще, нельзя построить церйви на мате-
ріальныхъ цѣляхъ и осповахт., устанавливая въ пей тѣ или дру-
гія различія людей по матеріальнымъ дѣйствіямъ ихъ, обходя-
щимся безъ добродѣтели и безъ вѣры* ,[1отъ ІІЛП другой чинъ
входятъ въ св. церковь лишь тогда, когда опи соединены съ из-
браніемъ ко спасенію.
Слѣдуетъ знать это особенно потому, что обычно св. церковью
называютъ именно всѣхъ этихъ уклонившихся отъ Бога людей,
сообразно ихъ различнымъ внѣшними признакамъ. Духовенство
же не разбираетъ чистаго отъ нечистаго, а руководится тѣмъ со-
обраяіеніемъ, что здѣсь, па зсыл’Й, должно быть смѣшеніе добрыхъ
людей со злыми. По церковь изъ чиновъ духовнаго, рыцарскаго п
рабочаго—скроенная церковь! 1Г эта церковь признаетъ для себя
закопомъ все, что постановитъ какой-либо римскій докторъ...
Священники *), находясь какъ бы въ тенётахъ, лѣзутъ по всему
міру и своей службой умножаютъ его заблужденія, находя вездѣ
св. церковь: кто шатается съ оружіемъ, тѣ чинъ рыцарей; кто
родить дѣтей, тѣ чинъ супружества; мужики-пахари—чнпт> ра-
бочій... а всѣ вмѣстѣ—св. церковь! Хотя при извѣстныхъ усло-
віяхъ служба всѣхъ этихъ чиновъ и состояній и можетъ быть по-
лезной для св. церкви и ея членовъ, однако, чипы эти, нужные
и для язычниковъ, сами по себѣ не могутъ быть относимы ко
св. церкви, въ томъ именно смыслѣ, чтобы опа, при ихъ помощи,
осуществляла свое назначеніе.
Богъ черезъ апостоловъ не установлялъ королей въ св. церкви,
чтобы они на своемъ мечѣ переносили ея испытанія, воевали за
нее противъ враговъ ея н силой побуждала самоё церковь къ
служенію Ему; пе учреждалъ Опъ судей и консуловъ, чтобы цер-
•) іЫй., 315
— 140 —
новь судилась у нихъ; не назначали» бирючей и палачей, чтобы
члены церкви изъ-за матеріальныхъ выгодъ вѣшали другъ друга
и мучили па дыбахъ... Все это предоставлено язычникамъ и міру
сему.
Апостолъ Павелъ, говоря о чипахъ св. церкви, устанавливаетъ
въ пей девять различій: „А иныхъ Богъ поставилъ въ церкви,
во-первыхъ, апостолами, во-вторыхъ, пророками" и т. д. (I Кор.
XII, 28). Онъ не называетъ чиновниковъ со свѣтской властью и
пе упоминаетъ о матеріальныхъ повинностяхъ, а говоритъ только
о дарахъ св. Духа, ибо св. церковь, вся сила которой заключается
въ духовныхъ дѣлахъ, нуждается именно втэ духовныхъ руково-
дителяхъ і). Если и приходится ей дѣлать что-либо матеріальное,
то все же въ духовномъ значеніи.
Нѣтъ и слѣда того, чтобы апостолы, раздѣливъ св. церковь па
три части, одной изъ пихъ приказали работать, содержать и под-
держивать двѣ другія, которыя будутъ лежать на ней въ праздности.
Ап. Павелъ говоритъ о себѣ и о другихъ апостолахъ: „Ибо вы сами
знаете, какъ должны вы подражать намъ; ибо мы не безчинствовали
у васъ, ни у кого не ѣли хлѣба даромъ, по занимались трудомъ
и работою ночь и день, чтобы не обременить кого-либо изъ васъ...
Ибо когда мы были у васъ, то завѣщевали вамъ сіе; если кто пе
хочетъ трудиться, тотъ пусть и пе ѣстъ. Но слышимъ, что нѣко-
торые у васъ безчинствуютъ въ пути, ничего пе дѣлаютъ, а ве-
дутъ себя но-господски" (II Солун. III, 7—8, 10—11).
Въ сдорахъ апостола нельзя найти наставленія о церкви, раз-
битой на три части, въ которой священники, ставъ панами, пре-
бывали бы въ праздности, а мужики и другіе рабочіе люди со
стопомъ держали бы ихъ на себѣ... Напротивъ, опъ говоритъ о
духовныхъ, что они трудились днемъ и ночью. Почему? Во-пер-
выхъ, потому, что не хотѣли обременить другихъ; во-вторыхъ,
потому, что желали па себѣ показать примѣръ другимъ (іЬісі., ст. 9).
Апостолъ3) явно осуждаетъ нынѣшнихъ священниковъ и гос-
подъ (пановъ), которые, объявивъ себя двумя первыми частями
св. церкви, выслали Истину лгать за нихъ, будто мужики и дру-
гіе рабочіе должны, какъ основаніе, поддерживать господъ и
священниковъ.
Увы, кажется, нынѣ и нѣть для священниковъ другого осно-
ванія въ св. церкви, какъ только рощеніе чрева за счетъ труда рабо-
’) іЬісі., 316.
317.
— 141
чихъ людей... Въ противность имъ, апостолы сами работали днемъ
и ночью, а бездѣльниковъ изобличали. Какъ же могъ бы апостолъ,
обличая лѣнь, установить въ общинахъ такихъ баръ? Пѣтъ, онъ
повелѣлъ не сообщаться съ впми, въ случаѣ ихъ неисправимости!
Воспрещая общеніе въ вѣрѣ съ такими бездѣльниками, могъ ли
апостолъ установить ихъ господами и назвать частью св. церкви'
когда они пожираютъ добытое другими съ тяжкимъ трудомъ?
Апостолъ заповѣдуетъ всѣмъ, кто входитъ въ составъ св. церкви,
соблюдать такое же равенство, какое существуетъ въ природѣ
между членами одного тѣла; онъ говоритъ, чтобы пе было раздора
въ тѣлѣ, но чтобы члены его заботились одинъ о другомъ: что
терпитъ одинъ членъ, то терпятъ съ нимъ и другіе; если радуется
одинъ членъ, радуются съ нимъ и другіе (1 Кор. XII, 21 и дал.).
Пусть какой-либо мудрецъ ухитрится ыайти въ рѣчи апостола
языческое властвованіе и всунетъ его въ св. церковь, назвавши
его третьей частью еяі...
Апостолъ усматриваетъ въ приведенномъ имъ примѣрѣ полное
равенство членовъ тѣла: одни служатъ другимъ безъ зависти
вмѣстѣ заботятся другъ о другѣ, всѣмъ дѣлятся, въ случаѣ счаст-
ливомъ вмѣстѣ радуются, въ случаѣ непріятности вмѣстѣ горюютъ,
болѣе почтенные не гордятся предъ ничтожными, а съ еще боль-
шимъ уваженіемъ охраняютъ ихъ.
А если бы и члены св. церкви поступали такъ, то пе могли бы
одни изъ пихъ возлагать па другихъ [большихъ оброковъ и раз-
личной барщины: пе могли бы, сидя въ тѣни, подсмѣиваться падь
„холопами* и „филипами*, которые мучатся на зпоѣ, не могли
бы, сидя въ теплѣ, выгонять ихъ на зайцевъ въ страшную стужу
въ одпихъ кафтанахъ (кііііехе).
Поэтому *), далеко это язычество отъ церкви святой, понимае-
мой въ смыслѣ апостола... Если же кому-пибудь эти люди пред-
ставляются св. церковью, то представленіе это можетъ возникнуть
лишь оттого, что міръ кажется св. церковью, а заблужденія его—
христіанской вѣрой.
Это ложное представленіе совершенно укоренилось среди лю-
дей. Если Богъ не пошлетъ такихъ священниковъ, которые су-
мѣютъ отлучить отъ вѣры и открыто объявить лвпое язычество,
то евапгеліе не будетъ проповѣдуемо до конца міра. Какъ свя-
щенники могутъ, не отступивъ предварительно отъ свѣта, истинно
') іыа., 318.
— 142 —
пропопѣдывать Христа? Какъ могутъ онп вести эту проповѣдь,
благословляя, какъ вѣру, язычество, съ его насиліемъ, жестокостью,
гордостью, роскошной жизнью и оскорбленіемъ всѣхъ добродѣтелей?
Пока все это благословляется вѣрою и удостаивается участія
во Христѣ, кому па свѣтѣ могутъ священники отказать въ этомъ
участіи? Пи въ комъ другомъ не замѣтенъ такъ міръ, какъ
въ нихъ сампхъ. Каждый мірской человѣкъ добивается, какъ сво-
его права, участія въ вѣрѣ, когда язычество называется преуспѣя-
ніемъ вѣры.
Все эта говорится потому, что возникаетъ величайшій вредъ,
когда вѣрующіе люди отданы въ подчиненіе властямъ и несутъ
бремя ихъ. Апостолъ по серьезнымъ причинамъ приказалъ вѣрую-
щимъ подчиняться язычникамъ, по пе соединилъ нхъ въ вѣрѣ съ
язычниками. Величайшее зло и состоитъ въ томъ, что язычество
принято въ вѣру, соединено съ нею и извратило ее.
Если признавать, что ересь—ложное ученіе, противное св. Пи-
санію, то именно здѣсь и слѣдовало бы указать па явную ересь.
„Но когда эта ересь является уже преуспѣяніемъ вѣры, то, гово-
ритъ авторъ, на меня же и возведутъ обвиненіе въ ереси, будто
я разрушаю великое преуспѣяніе св. церкви '), для которой власть,
точно холодокъ отъ жары, и которая во всемъ преуспѣваетъ, опи-
раясь на власть міра сего, а безъ этой власти остается, какъ
сирая вдова".
Всѣ основныя мысли трактата „О сугкѵѵі змгаіе", ихъ доказа-
тельства, связи и формы словеснаго выраженія отмѣчены въ такой
степени своеобразіемъ личности Хельчицкаго, что принадлежность
трактата Хельчицкому пе можетъ подлежать сомнѣнію.
Мы укажем'ь наиболѣе яркіе случаи совпаденія нашего трак-
тата съ несомнѣнными произведеніями П. Хельчицкаго.
Если авторъ трактата въ своемъ ученіи о церкви, въ критикѣ
господствовавшаго пониманія церкви, исходитъ изъ понятія объ
„избраніи ко спасенію", то указанная постановка вопроса обычна
именно у Хельчицкаго.
Отвергая „чипы" и состоянія, въ родѣ священства и брака, въ
качествѣ самодовлѣющихъ и самоочевидныхъ принадлежностей
церкви и признавая ихъ таковыми лишь подъ условіемъ со-
*) іЫА, 319.
— 143 —
единенія съ ними божественныхъ даровъ — добродѣтелей вѣры и
любви, авторъ нашего трактата поступаетъ такъ же, какъ Хель-
чнцкій.
Приведемъ параллели изъ сочиненій Хельчицкаго къ текстамъ
нашего трактата о духовенствѣ и супружествѣ.
„О сугкѵѵі зіѵаіе’:
„Теп зіаѵг (священства), кНух
ргахѵі Іісіе \ѵ піепі зіо&іе схшісхе
зІихеЬпозі. зкгхе сНепіе ѵ піеш
схегкѵѵу з\ѵаіе, ѣеіісіу тиох гхесяеп
Ьуіі зіаѵѵ сегкѵу зхѵаіе, зіпхе
цуе а гохтака^е ді \ѵ йоЬгеіп,
а іак 8 ргхісхііш ІіоЛпн дезк зіаіѵ
сегкіѵу зхѵаіе, Іаіух ша зІнхеЬ-
піку Іюсіпе \ѵ зоЬіе’)• — АЬу Ьі
зіаіѵетѵе (рапепзЬѵіе, \ѵ<іоіѵз(лѵіе
а іпанхеІзЬѵіе) діпак ргамгіе§іе
Ьуіі схгкѵѵі 8\ѵаІе ргхісхіепу, рго-
ІО2 шизу тііі схіпозй яоЬіе ргхі-
зіиззидісхе, уако дезі іѵіга ргаѵа
а Іазка пеошііпа. ...Ргоко пау-
ѵ/ісхе уіш ргхйіапо та Ьуіі, хе
зи зіаѵ/оѵѵе сегкѵѵі зіѵаіс, іе та
уѵ пісіі тіезіо іѵухѵоіеаві к зра-
зеиі аиеЬо зріаіѵейіігозі іа, деззіо
зе ргхкігхі пеЬо пазіебиуе \ѵу-
хѵоіепі" -)•
„Ярггіѵа о 7 зѵаіозіесІГ:
„ЛІе к іоіші, аЬу кіо ЬуІ рга-
\ѵуш Ьізкирет пеЬо кпіехет а
пеію іаііпет, к коти іак ро-
ігхеЬиѳ цезі Ьохіе шухѵоіепіѳ, хе
пергхесіеуйоіі іо, пекшіе рга\ѵу
Ьізкчр...3) ...№еЬо Ііе сіѵѵіе теіесху
роІ,г2вЬпе дізіа кпіеху к деію
зіампк 85ѵаіозі ху«оіа.І...а ппісі-
го8І Імиу 4). ...К<1ух зи іако\ѵі
ой Воі?а «уѵѵоіепі кпіеге, §езііі
гохтпохепіе йагио\ѵ Ьогісіі зкгхе
піе 1і<1и... '•) ...Мапхеізіѵѵіе .. з\ѵа-
Іюзі пепіе \ѵ зоЬіе заіиа йозіа-
Ьесхпа ки розѵѵіесхені схегк\ѵе
б\ѵаіе дейіпе зпа<1 тоіш Ьуіі
тапхеіе ъ росліп схегкѵ/е злѵаіе
(ср. „Постилла“: „Ыісх к зраяепі
пета^і (брачущіеся), Іесх зи х
Ііеск \ѵу\ѵо1епус1і, а хе дісіі
(ІП38С зи \ѵ ргаѵсііе сіюіі Кгі-
зіоѵ/у, ойсіапе §еши зкгхе хііѵи
хѵіеги а Іазки. ...ХеЬо піхайпети
зіаіѵи... петиох ргхісхііапо а
зІіЪомгаио Ьуіі зразепіе ...рго
піхайпе хпатеніе... аіе рго хѵіе-
т Ъоііко а рго ргакѵйи хі\ѵо-
іа... роіііе хргаѵу ргхікахапі Ьо-
хус1і“)в).
П іыа., 313.
’) іыа., зи.
’) Сой. О. 82, Г. 160.
*) іЬісі., 161Ь.
Э іыа., іб2Ь.
в) яРозіі11а“, I, 117.
— 144 —
Акторъ нашего трактата, подобно Хельчицкому, отказывается
признать указанные „чипы" принадлежностью св. церкви, если
нѣтъ въ пихт. даровъ Божіихъ: тогда они столь же свойственны
христіанству, сколь и язычеству, а иногда даже вредятъ хри-
стіанству.
Если въ пашемъ трактатѣ говорится о названныхъ чипахъ,
что они „заті о зоЬіе Ьех ііесй (Іапюѵ потоки іак рггісхіспі
Ьуіі схгіоѵу зѵѵаіе, пеі, іакоіѵі зіашнѵе токи Ьуіі тегу роііапу,
пеЬо тегу гісіу, пеЬ тиог Ьуіі раппа, шіоіѵа ііеіезпа пёкіега
гкіодѵка, пеЬо рокапка" ‘) („іакег тапгеіе ѵззініу*—іЬііі.), то
почти то же самое говорится о бракѣ и въ „2рга\ѵа о 7 зѵ."
Хельчицкаго: „А роіот ігѵѵа Іо тпашспіе (бракъ) ѵѵе мгззеск
Іісіесіі, пеЬо ѵѵззісгкпі іѵгду зе іак родітаціе тог а гепа—роііапе,
гісіе у кггезііапе; а кііуг тегу хѵззеті Ііоті дезі Іо роціташе
ііеіезіпе тнге а гепу, іеікіу іа зіѵаіозі іак сІоЬгге и гіііоіѵ у и
роііапохѵ зіо§і, уако и кггезііапоѵг" а).^^
Если въ нашемъ трактатѣ говорится, что въ чинѣ свяіцепства
„токи Ьуіі гіі, деззіо зіі шіохѵе сііакеіззіі а іоііко затеши (ІіаЫи
вадапіе^ісгі к гізки (Іиззе зкгге віѵоііу зѵѵе", то и въ п2рга\ѵ;іск“
Хельчицкаго признается, что „іак зуіпіе сІіаЬе! пігаііііи зігапи
петиог роіѵзіаіі ргоіі сгіегкѵѵі зіѵаіе, уако зкгге іеп глаіі кпіех-
зку" * * 3), а въ п$іі’ ѵігу" говорится, что „Ьег іесЬ йгёііпікпоѵ
(духовенства) пепюкі Ьу іак апіікгізі ѵеііке пюсі тіеіі" 4).
Главная мысль нашего трактата, опроверженіе общепринятаго
ученія о составѣ церкви изъ трехъ частей, т.-е. духовенства,
мірскихъ властей и рабочаго люда, составляетъ содержаніе цѣ-
лаго трактата II. Хельчицкаго „О (ходіет Ііііи ггесг" и значи-
тельныхъ частей его же произведеній „Керііка ргоіі Кокусапоѵі"
и п8іі’ ѵігув. Все изложеніе общепринятаго ученія, и осужденіе
его и мотивировка этого осужденія, въ нашемъ трактатѣ обнару-
живаютъ, что авторъ его тотъ же, что и авторъ только-что на-
званныхъ произведеній, т.-е. II. Хельчицкій.
Авторъ нашего трактата говоритъ, что „рггіііаіі зіаѵѵ кпіехзку,
гііігзку а гоЬоіпу... іоі зкгацепа сгсгксіѵ зѵѵаіа" *); онъ полемизи-
руетъ противъ взгляда »Ьу ароззіоіе па іге сегксѵг зѵѵаііі гохсііі-
*) Сой. 32, Г. 314.
а) Сой. П. 82, 1. 172.
>) ІЬій., 159.
4) Сборн. II отд., 268—269.
•) Сой. 32, {. 3145.
— 145 —
есхе кагаіі дейпе зЬгапе йіеіаіі, аЬу Ііепі пзіііні йхѵе §іпе йгяаіа
а Ьуіа дііп ,)ако хаіогепіе, аЬу Іехаіа па піе ргахйпісге" 1); про-
тестуетъ противъ утвержденія о „іе сггкхѵу па іго гояііеіе",
будто апостолъ Павелъ „Іи рапиохѵ з кпіеху пайіеіаде у кагаі
§ііп ргаяйпііі а роіозіі §іш хѵ гаіогепіе зейіаку а діпе йіеіпіку,
аЬу б° па воЬіе гігхіеіу, іако гаіогепіе, зіопісе рой піші“ ’), будто,
по наставленію ап. Павла, „зейіасзу а ціпі.) йіеіпісгу таді зхѵут
ияіііт йгхеѣі рапу а кпіеге уако гаіогепіе"* * 3 *); наконецъ, онъ
возмущается тѣмъ, что одни члены церкви налагаютъ на дру-
гихъ великіе оброки („йгоку") и придумываютъ разную баріцнпу
(„гоЬоІу"), „аЬу зейіесге хѵ сіііайн розтпіехѵаіі зіе опіет сЫарот а
хѵугот, &С83ІО зіе па Іюгсге рекп“, и выгоняютъ ихъ „и хѵеіікп
хути хѵ кіііісхіѳск па га§ісхе а заті хѵ Ьеріе зейіе" ‘)-
Авторъ трактата не признаетъ богоустанов.тепности въ церкви
короля, „аЪу па зхѵепі тпесі певі рокизвѳпі де^іе а Ъодохѵаі за пі
ргоіі поргхаіеіош §ее;іт а рийіі тосхі Іи сегкѳхѵ к зІнзЬіе ^еЬо“;
Богъ „апі уі еезЬ изкахѵіі гісМагапохѵ, апі сопззеіиохѵ, аЬу сегкехѵ
зхѵаіа ргхіекахе^іо рГей піе зийііа зе о гЪояі Ьоіюіо зхѵіеіа, апі §езі
"і изіахѵіі ЬіНсгиохѵ а каіиохѵ, аЪу ікіохѵе сегкхѵу зхѵаіе §ейпі йгике
хѵіезііу, пеЬо зіе зроіи па зкгхірсхіесіі іписхііу рго ііеіезпе хѵіесгу",
продолжаетъ авторъ5 *). Авторъ иронически замѣчаетъ, что для
такой церкви свѣтская власть, „уако сЪІайек ргхей хѵейгет; а хѵе
хѵззет ргозріехѵа (церковь), оси зіе рокпзу зіегзе тосх іоіюіо
зхѵіеіа, аіѳ Ьез тоегі овіаіа Ьу уако зуга хѵ(1охѵа“ °).
Все это—сужденія и выраженія, обычныя въ вышеназванныхъ
сочиненіяхъ Хельчицкаго.
Хельчицкій въ „О Іг. Іійп" очень подробно опровергаетъ уче-
ніе о тройномъ составѣ церкви („ігоу Іій кгзіезіапзку*), какъ оно
содержалось гуситами вслѣдъ за Виклифомъ7). Это .роегіепі ііеіа
Кгузіохѵа г Іаке іго§ісе“ •) сводится, по мнѣнію Хельчицкаго, къ
тому, что „іі ікіохѵе Іігіюхѵаіі, деззіо шесг йггі, уіпе тепззіе и<іу
<1ахѵі, гатніеги^і, ѣери, захеді <іо хѵіехепі, оЪкіеги^і гоЬоІаті, игоку
а діпуті хашузіу... а кпіегу уако о[і]сгу озкгхіе хѵ Ьот ііеіе Ъіе-
‘) іЬій., 316.
’) іЬій., 316Ь.
3) іЪій., 317.
о ІЬій., 318.
3) ІЪій., 318Ь.
«) ІЪій., 319.
’).0 3 1ійи“, Сборп. П Отд., ЬХХѴП, 15.
’) іЬій., 22.
10
— 140
<1іка па оЬіе зкгапіе кіеіа, ЫеЛадісе, ккегак Ьу дЬозіі о<ігхі1і з
пісЬ... а оЪоді зроііі, рапі у кпіеяіе, ѵгозу зе па гоЬокпет Іійи"...')
Хельчицкій возмущается, что въ церкви „кіт Ыаѵѵакут ііііепі
зргозіпі а рокирепі 1і<Іе дви, іако рзу ргяіеЛ осута опі—
\ѵуг..... опі—сЫар“ ’).
Въ .811’ ѵігу“ Хельчицкій указываетъ на противорѣчіе вѣрѣ
этого „зіюйепіе і гогзйгепі кёіа Кгізкохѵа........... апеЬ сіегк\ѵе іппзкё...
кііеа іо зе и сіегкетѵ па кге (іёіі, піарсі рапу, кпііе, кпіехака—
зкгапки ргѵпіе. зезЬо Ьгапіе, керѳ а Ьар; (Ігиіш зкгапки іпа ііи-
сіюѵпіе кпелзкѵо, іезко зе пюЛі; кгекіе зкгапки та гоЬокпс (Іёіпіку,
а кі таД сЬоѵакі Іёіезпй рокгеЬй кеко (1ѵё“. При этомъ „(Іѵёта
зкгапоіпа скикпо іезк... пеЬо іако и ѵеіікё ѵеііга ?Л(1а]і росезкпі
осіросіпикіе рскі зкгесіій ѵ сЫайи4*... „V кот кеіе кгегоЬбт, продол-
жаетъ Хельчицкій, іейпі зе гтіікі ріасіесе, а йги/і зе іііп роз-
тіеѵаіі; ісііпі зе рокіе ѵ кеіку'сіі гоЬоіАсЪ (ср.: „пссЬсечІі іекі (іо
Іѳза ѵ саз текеіісе хріѵаіе, а]е тизіз ріасо іекі, апк’ ро Іііаѵё кере)3),
а (Ігигі ѵ ргажіпозіі Іегі ѵ сЫа(1и“ ’) (ср.: „Рапі аЬу Ьгапііі а Ьііі
а раіііі а ѵёзііі, аЬу пігайп^ ѵіеге пергекахеі; кпёхіе аЬу зе то<1-
іііі а зейіасі аЬу (іёіаіі а кппі1і“...)і). Хельчицкій пегодуетъ па
то, что знатпые люди не стыдятся „роііпіакі ііпуіпі, аЬу ѵ.ческо
сЫароѵё а ѵ^гоѵё... Ьуіі, іако рзі рокирепі па осі“я) (ср.: „ѵугоѵё
пезй а ѵегй а зѣодё хараіиіісе зе“ 7) и „Ьоіезк’ а рок сЫариоѵ а
ѵУпюѵ“)8).
Въ ѵ(гу“ Хельчицкій иронизируетъ надъ строемъ церкви:
„Ргокоя 8Іи1іу Ьоііііо з теееіп пекгезкеі пігаліп^... пеЬо тес зІііЬу'
ЬоііЬо іезкік’ хіѵок рокоіп^ кё сіегкѵе* (ср. „Пер. рг. Вокус.“:
...„аЬу рап зѵѵіекзку оііапіеі (Іисііоѵпіеііо, позіе яап рокиззепіе па
іпесхі“) ’). Ыеігезксі піжгсіпУ тпойзкѵіе ойспсио, пеЬ вй к (ІоЪгёпіи
сіегкѵе; пекгезкеі піх/ісіп^ гуеіікагиоѵ, копзеіиоѵ, Ъііісиоѵ, какиоѵ,
гаПшзиоѵ... зкпрсиоѵ, пеЬ вй ко ѵзе пазкгоіоѵё зіиііу Ьохіііо, аЬу
кіет а зкгле ко Воіш зійхіі к йоЬгёти сіегкѵе* ,0).
*) іЬі<3., 24, 29.
’) іЬій., 25; ср.: „сЫару а \ѵугу зргозкпут Іііісіп ііаіѵакі*, 29.
») 8. V., Сббрн. II Отд., ЬѴ, 111.
4) ІЬІЙ-, 41—42.
’) ІЬІЙ., 87.
6) ІЬІЙ., 225.
’) ІЫЙ., 204.
’) ІЬІЙ., 220.
«) Ъ. Г., 1898, 394. .
І0) „8й’ ѵ(гу“, Сборн. II Отд., ЬѴ, 161.
147 —
По по только приведенныя характеристики господствующаго
ученія о церкви и соотвѣтствующаго ему строя церкви нъ сочи-
неніяхъ Хельчицкаго доказываютъ авторство Хельчицкаго вт>
трактатѣ „О сугкхѵі аѵаіе";—то же доказываютъ и совпаденія
другихъ сочиненій Хельчицкаго и нашего трактата въ мотиви-
ровкѣ осужденія принятаго ученія и строя церкви.
Критикуемое ученіе и строй противорѣчатъ опредѣленнымъ
свидѣтельствамъ св. Писанія о существѣ и устройствѣ св. церкви.
И эти свидѣтельства въ ^0 сугк\ѵі з\ѵаІе“ тѣ же самыя, чтд и
въ извѣстныхъ произведеніяхъ Хельчицкаго, а именно: 1) на-
ставленіе ан. Павла въ 1 Кор., XII о различіи даровъ св. Духа
и духовныхъ служеній въ церкви—духовномъ тѣлѣ Христовомъ
и о взаимныхъ отношеніяхъ членовъ этоіч» тѣла, подобныхъ
отношеніямъ членовъ человѣческаго тѣла*) и 2) заповѣдь ап.
Павла II Солуп., III, 7—11 о необходимости труда’).
Въ виду этихъ свидѣтельствъ Писанія, авторъ трактата „О
сугкѵѵі зѵаІе“, созерцая печальную дѣйствительность, замѣчаетъ,
обі. этой дѣйствительности: „А іак сегкегѵ зв-аіа пеппіох тіеГепа
Ьуіі Ііеіезпуті схіП анеЬо хакіійу, аЬу опу у опу гохйіеіу Іісін
Ьуіо роіохііі а ргхіеіаіі ціт зкпіеспозіі Ііеіезпе, цеззіо цзп пеЬо
зіаіі токи Ъех схіиояіі у Ьех \ѵігу“. Эго сужденіе—почти то же
самое, что говорится у Хельчицкаго въ „О Іг. Іісіп:" пАІе гохсііе-
Іепіе па Іге іісіи кгхезІіапзкеЬо росЛе йіеі ІіеІезІпусЬ... а игжнішлѵ
ІіеІезІпусЬ петпох \ѵ\)гаѵѵ<1іе гхіесепо Ьуіі Ііеіо Кгуз1о\ѵо, пеЬ
ро<1 Іакоѵут гожііеіепут Іійет тиох Ьуіі зѵѵіеі а токи Ьуіі ро<1
Іакоіѵут го/ЛіеІепіт па Іге уѵззіехкпі рекеіпіеу, перггііеіе мгеіісу
Во1пі“ э *); ср. и „Вері. ргоіі Йокус.“: „А хе пепіе (пользованіе
властью) зато « зоЬіе сінозі, Іо зіе вг Іот икахиде, хе Іісіе хіі,
рогиззепі а Іігяіеззпісу паумйеіеяі тосу рохіѵаді" *).
Если авторъ „О сугксѵі змгаіе" говоритъ о „чипахъ“ церкви,
что я§ісЬ рго зато роііапе роІгхеЬпді“ 5), если называетъ строй
церкви „роЪапзІ5ѵіе“ °), тѣмч, горшее, что опо „и гѵіги ргхідаіо
а зродепо з пі а діх дезі хкахііо тѵіги а зато діх віоді, іако рго-
зріесіі в’ігу“ Э; то все это—взгляды, обычные у Хельчицкаго:
*) „О сугк. этъ“, Г. 315 и 317 и „О Іг. Іісіи*, 20, 23; „811’ ѵігу“, 42.
’) „О сугк. з\ѵ.“, Г. 31(5 и ,0 Іг. 1і<іи“, 30—31; .811’ ѵ(гу“, 29.
») Сборн. II Отд.. ЬХХѴП, 21.
<) Ь. Е., 1898, 453.
5) Сой. 32, Г. 315.
<) іЬісі, 318.
’) іыа., зі8Ь.
іо*
— 148 —
напримѣръ, въ я8й’ ѵігу“ у него имѣются жалобы ва „озоЬепіе
зѵіазіпозіі роііапзкусіі, ]ако ѵіегу“ ') и мп. др.; таже паганизація
церкви отъ ея союза съ властью отмѣчается имъ въ „Вері. рг.
Покус." э) и въ „О іг. 3).
Доказавъ, что трактатъ „Осугіші зѵѵаіе" принадлежитъ II. Хель-
чицкому, мы теперь попытаемся опредѣлить время его происхо-
жденія. Ни въ самомь трактатѣ, ни въ какихъ-либо другихъ ли-
тературныхъ произведеніяхъ эпохи нѣтъ прямыхъ указаній на
время написанія трактата.
Опредѣленіе этого времени возможно лишь на основаніи общаго
содержанія трактата въ связи съ упоминаемыми выше родствен-
ными ему по содержанію сочиненіями Хельчицкаго.
Прежде всего, обращаетъ па себя вниманіе, такъ сказать, эле-
ментарность трактата сравнительно и съ „О Ігоціет Іі<Іи“, и „Вері.
ргоіі Вокусапоѵі“, н Я8Л’ ѵігу“.
Хельчицкій совершенно не разбираетъ въ „О сугклѵі зѵѵаіе"
доводовъ сторонниковъ отвергаемаго имъ ученія о церкви и пе
развиваетъ подробно основъ своего собственнаго ученія о церкви,
между тѣмъ какъ и то и другое имѣется въ иныхъ произведеніяхъ
его. Конечно, это само по себѣ могло бы одинаково говорить и
за сравнительно-раппее и за сравнительно-позднее возникновеніе
нашего трактата: въ первомъ случаѣ опъ былъ бы предваритель-
нымъ опытомъ, проспектомъ болѣе позднихъ произведеній Хель-
чицкаго, во второмъ—сокращеніемъ прежнихъ произведеній.
Но дѣло въ томъ, что нашъ трактатъ отличается отъ род-
ственныхъ ему произведеній Хельчицкаго не только краткостью,
по и извѣстнымъ разногласіемъ съ ними въ оцѣнкѣ авторомъ кри-
тикуемаго ученія о церкви и строя ея.
Хотя Хельчицкій до копца дней своихъ сохранялъ убѣжденіе
въ томъ, что свѣтская принудительная власть въ христіанскомъ
обществѣ—зло, все же у пего замѣчается постепенное смягченіе
этой основной точки зрѣнія: въ „О Ьг. 1і<1и“ онъ признавалъ неиз-
бѣжность и необходимость этой власти только для злыхъ людей,
въ „Верііка ргоіі Вокус." опъ, сверхъ того, видитъ въ ней орудіе
гнѣва Божія надъ грѣшниками, пакопнцъ, въ .8іі’ ѵігу“ считаетъ
се полезной для практики терпѣнія и мученичества вѣрующихъ.
•) 8. V., Сборн. 11 Отд., І,Ѵ, 199.
’) Ь. К., 1898, 453 и сл.
’) Сборн. II Отд., ЬХХѴП, 21.
149 —
Между тѣмъ „О сугіоѵі з\ѵаіе“ не знаетъ вовсе этихъ уступокъ,
злу и компромиссовъ съ нимъ.
Хельчицкій рѣшительно объявляетъ свѣтскую власть среди
христіанъ „язычествомъ" и заявляетъ: „Апіг ііесЬіо ѵѵіесгі тін-
\ѵі! зет, цесііпе рго іо, таце га пау\ѵіеісгі ззкосіп іо, ге мгіегаі Ііде
ро(1(1апі зи ііет тосет а Ьггіте дісіі иези; пісг іо пепіе" ’).
Если въ „Зіі’ ѵігу" Хельчицкій главное зло свѣтской власти
усматриваетъ не столько въ матеріальномъ властвованіи надъ,
пародомъ, сколько въ гнетѣ надъ совѣстью людей, то приведен-
ныя слова изъ. паіпего трактата свидѣтельствуютъ о томъ, что
для ихъ автора главное зло власти заключается въ .обремени-
тельности" ея для подданныхъ..
Ясно вообще, что .0 сугкѵѵі зѵаіе"—самое раннее изъ всѣхъ
произведеній Хельчицкаго, посвященныхъ обсужденію существую-
щихъ общественно-политическихъ отношеній. Такъ какъ „О іпщіеш
Іісіи" было панисано Хельчицкимъ около 1424—1425 годовъ (см.
ниже), то появленіе „О сугктѵі змгаіе" придется относить къ времени
предшествующему—повидимому, однако, иѳ далекому отъ 1424—
1425 г.г. Чтд было коротко изложено Хельчицкимъ вообще по
поводу общепринятаго ученія о троякомъ составѣ церкви въ
трактатѣ „О сугкхѵі зѵаіѳ", то развито имт. подробнѣе, особенно
относительно свѣтской власти, въ трактатѣ „О ігодіет Иди".
Выше, доказывая принадлежность „О сугкхѵі зхѵаіе" Хельчиц-
кому, мы установили цѣлый рядъ текстуально близкихъ другъ къ
другу мѣстъ изъ названнаго трактата и изъ „О ігодіеш Ііііп".
Здѣсь мы укажемъ еще нѣсколько примѣровъ изъ „О іго§іет 1і<1п“,
напоминающихъ по своей формулировкѣ мѣста .0 сугкѵѵі з^ѵаіе”
и говорящихъ о генетической связи обоихъ трактатовъ Хельчицкаго.
„О сугкчгі зетаіе":
I) „...Тгзеііе дзн мгіесгу ргахѵе
а ^ізЬіе сегкдѵі іе, а іо зи з к и-
іесгпозіі гогіісгпе"... 2).
2) „...А кііуг кіо ѵуѵоіепу \ѵ
ііеск зіалѵіесіі сіггі зргагѵесііпозі
рггікагапи 0(1 Воііа, іеікіу йе8^
.0 іг. ііди":
1) ,...пеЬ цпіепіще (апостолъ)
шпоке іиіу іоко ііеіа а зки-
іесгпозі еіск" я).
2) „...іі, кіеггі зи ргаѵі іиіо-
мге ііеіа Кгузіо\ѵа, идіззіепі
зкгге (Іагу Опека зѵѵаіеію а
>) Со<1. 32, Г. 318Ь.
’) іЬй!., 312.
’) Сборн. II Отд., Т.ХХѴП, 21.
— 150 —
ц(1 сегкѵѵе зѵаіе; ракіі лѵеііку
газіир іакоіѵусіі Ьшіе, Ьеіиіу
нігаика сгегк\ѵу зѵѵаіе цезЬ" *)
3) ....Кпіегіе... Іехісе \ѵ или
харіеівпі (о 3 частяхъ церк-
ви) “ еіс.2).
нкгхе и&ешш зргавдеЛнозі \ѵу-
сіапи хѵ иакоиіе Кгузіовдіе"...3)
„А к(1ух іакохѵуск з гокіісхнуті
сіагу Виска зхѵаЬско пшоію Ьийе,
икохѵі Ъи<Іи Ьіеіо Кгузіожо" *).
3) „...Іако\ѵеко гаріекеиі
о Ііеіи Кгузіоии уа пешшіш"
еіс.5).
Своимъ рѣзкимъ и рѣшительнымъ тономъ въ отрицаніи приня-
таго ученія о церкви и о свѣтской власти въ ней Хельчицкій
выдаетъ намъ то обстоятельство, что „О сугкхѵі з\ѵа1е“ написано
было вскорѣ послѣ первыхъ устныхъ столкновеній Хельчицкаго съ
защитниками этого ученія среди обѣихъ партій гуситскихъ—табо-
рнтовъ и „пражанъ" (см. выше, стр. 116—118). Отзвукъ подроб-
ностей этихъ столкновеній остался, какъ сейчасъ увидимъ, въ
одной детали трактата.
Мы уже знаемъ, что разногласіе Хельчицкаго съ магистрами,
особенно съ Якубомъ, не было спокойнымъ обмѣномъ мысли: но
крайней мѣрѣ, Якубъ тогда же въ Бетлемѣ, по словамъ Хельчиц-
каго, объявилъ его изъ-за свѣтской власти еретикомъ (см. выше,
стр. 117; вѣроятно, это именно столкновеніе имѣлъ въ виду Хель-
чицкій и тогда, когда написалъ въ „Сѣти вѣры": „доктора еще
говорятъ, что, если бы вто-пибудь думалъ иначе о свѣтской власти
или даже сталъ бы говорить противъ нея, то оказался бы ерети-
комъ и отщенепцемц отъ вѣры")6).
Всѣ эти столкновенія происходили въ 1420 году —и за дав-
ностью времени Хельчицкій могъ спокойно разсказывать въ пол.
1430-хъ (Керііка рг. Кокус.)—нач. 1440-хъ (8іЬ’ ѵігу) лѣтъ о томъ,
какъ его въ свое время обілвили (обозвали) еретикомъ...
Между тѣмъ въ .0 сугкхѵі яхѵаіе" Хельчицкій, называя кри-
тикуемое имъ ученіе „ересью", не безъ раздраженія высказываетъ
слѣдующее предположеніе: „Но если вся эта ересь оказывается
уже преуспѣяніемъ вѣры, такъ на меня и возведутъ („свезутъ")
обвиненіе въ ереси "...
>) Соѣ 32, 314.
іЫѢ, 315.
’) Сборн. 11 Отд., ЬХХѴ ІІ, 31.
‘) ІЫ(1., 26.
») ІЫѢ, 30.
“) Сборн. II Отд., Г.Ѵ, 79.
— 151 —
Очевидно, эти слова написаны еще йодъ свѣжимъ внечатлѣпіемъ
устнаго, можетъ быть, съ глазу на глазъ, обвиненія его въ ереси
со стороны Якубца или, можетъ быть, въ виду уже раздававшихся
громко и письменно обвиненій Хельчицкаго въ ереси среди болѣе
широкихъ гуситскихъ круговъ, съ легкой руки м. Якуба,
Во всякомъ случаѣ, мы думаемъ, что .0 сугкѵгі щѵаіе“ написано
въ началѣ 1420-хъ лѣтъ, послѣ трактата о „Духовномъ боѣ“
(1420—22) идо трактата п0 Ьгодіепі 1і(1н“ (около 1425 г.)-
Въ трактатѣ: „О сугк\ѵі 8\ѵаІе“ Хельчицкій даетъ намъ нер-
вопачальпый эскизъ своей критики современной общественной
организаціи.
Въ своемъ нослѣдующемъ произведеніи: „О ігодіеш 1і<1н“ Хель-
чицкій подробно останавливается па государствѣ, какъ органи-
заціи силы, принужденія, со всѣми производными отъ ипхъ—
войнами, смертными казнями, лытками и т. п., и обнаруживаетъ
противорѣчіе этой государственной организаціи христіанству.
Здѣсь Хельчицкій уже предстаетъ передъ нами, какъ одинъ
изъ крупныхъ представителей такъ называемаго „христіанскаго
(евангельскаго) анархизма14.
V ▼
3) Трактатъ „О Ьго^іет 11<1и“.
Трактатъ: „О кго^іеш 1«іи пес—о сінсіючѵпуск а о зѵіеівкусѣ*1
еще въ 1881 году былъ отмѣченъ проф. Я. Голлемъ1) въ составѣ
рукописи Пражскаго Капитула зі&. О- 82, Г. Г. 77—106 и при-
писанъ Петру Хельчицкому, хотя и безъ всякихъ доводовъ въ
пользу этого мнѣнія (проф. Голль напечаталъ и небольшое извле-
ченіе изъ трактата), і о. Ленцъ въ своей работѣ о Хельчицкомъ а)
принялъ мысль Голля о принадлежности Хельчицкому нашего
трактата, пользуясь имъ при изложеніи ученія Хельчицкаго. Трак-
татъ, по нашему убѣжденію, несомнѣнно принадлежитъ II. Хель-
чицкому, какъ это можно видѣть изъ сравненія его съ другими
сочиненіями этого интереснаго писателя-гуспта.
Прежде всего, стиль автора нашего трактата — характерный
стиль Хельчицкаго: цѣлый рядъ оборотовъ, выраженій и образовъ
трактата: .0 ігопіеш 1і<1и“ встрѣчается въ несомнѣнныхъ про-
изведеніяхъ Хельчицкаго.
*) Л. (іоіі; „Р. СѣсІГіску а зрізу ]еѣо“, С. С. М., 1881, 25—27-
а) АпЬ Ьепх: „Зоизіаѵа нсепі 1*. Сйсісіскёііо па гакіабё ргяпіепй*1, 8Ьог.
Ііізі. кгои-2., 1*.;00, 138.
— 152 —
Вотъ нѣкоторыя сопоставленія.
.0 Ьгокіепі Іійц**, стр. 4: „(власть)— „(папы) осігиі’ сіііара, іако При*,
пе Іііи^е сяіотѵіека тѵосі- ЗІС ѵігу, 111;
ггШѳ, іако 1іри“.
стр. 5: „(сильнѣйшіе) •/. скаінр—„(люди) рго шос зѵёізкои пе-
Ьу §е (слабыхъ) чѵуѵіасх- ѵіасіе зеЬе 2 сііаіир", Сотепіипі,
е1іи. И, 52.
9: .Іоіо іезі хѵеіті таіо
зкгге тосг Ыуг оріісе
рггіргаѵѵіі <1о кІа<1у“...
„ 11: „(священникъ) ризііі
схезагхіе іііеіи (въ
вѣру)“
„ 19: .(нѣчто) ѵѵуііодііі пазу-
Іут 2 Різта".
„ 24: „(паны и священники)
уако копі оЬгосгпі1*.
„ 27: „(духовные), уако па
гхіеззіеііе ргозаіі зи
зкгге Різта".
„ 29: .(налы и духовенство по-
работили простой на-
родъ), уако' Ьотеасіа,
^ісЬгЬо ргхіеігііпиіі пе
чѵахіі1*.
„ 29 — 30: ...„тпісіішлѵ шпо-
Іюілѵагпіе регяіезѣусЬ"...
„ 30: „рапі аЬу па гоЬоіпусІі
Іегіеііе, іако Іпірі тегу
ѵѵсеіаті пеіиііесгпі, §е-
<1исѳ а рщісге дісіі изі-
1ѳе“...
„Іейіпё гусІіШі а ккиіаті к пёк-
Іегакё яеѵпіЦпі зргаѵеіііпозіі
Ьиііе ргірихеп (человѣкъ;", Сот.,
II, 52; или: .песііі )е1ю гусЫаѣ
рНргаѵі кіасіи, аГ рііѵоіі Іеіі-
зоѵі“, 8. V., 10®,
„ІоігоѵзЬѵо ііёгаті ѵезіё (въ
вѣру)**, 3. V., 184.
.Різта сіойііі пеиргхіетпіе".
Пер. ргоіі Вокус., Ь. Е., 1898,
457.
„(она же), іако копі оЬгоспі“, 8.
V., 259 и „О гогеяп. (1ис1іиоѵ“,
Сой. О. 82, {. 223.
„Іеііг ійп (человѣкомъ) ргѵе па
І-езеіо ѵгіій а рГезер іеко зет і
іат“, Сот., И, 95.
„(ІГИС2Ѳ (простой народъ)
уако Ію\ѵа<іа Ьех Іііозіі", Розі-
іііа, II, 204Ь *)і •••-
Ііоѵаба к 2аЬііі“, 8. V., 121.
„тпісіюѵё тпоІіоЬѵагпёко кгоіе
а рекезііпу", 8. V., 39.
„(священники) уако іі-ирі ѵгсхе-
Іат піс2 пепозусге, аіе Іюіоѵѵе
діт гегисе", Розііі., I, 3<>9.
’) Цитаты изъ „Поетиллы"—по изданію XVI вѣка (экземпляръ Праж.
упив. библ).
— 153 —
Не только стиль, но и содержаніе трактата: „О ігодіет 1і(1и“
подтверждаетъ авторство Хельчицкаго: почти всѣ основныя мысли
трактата, ихъ группировка, развитіе, даже словесное выраженіе
ихъ въ нашемъ трактатѣ встрѣчаются въ другихъ, безспорныхъ
произведеніяхъ Хельчицкаго ').
Разсказъ о происхожденіи царской власти у евреевъ въ под-
твержденіе грѣховнаго вообще происхожденія свѣтской власти
(О іг- 1., 2: па1е ІхгаЬеІ... хіайауе кгаіе пай зеЬп“) повторяется—
съ большими подробностями — въ „8(1’ ѵігу“, 77 („Ргоіох іако/.
нёкііу 2і<Іе“... и т. д.) и въ „Керііка ргоіі Кокусапоѵі (Ьіяіу Еііоі.,
1898, 402: „Аіе рго іу \ѵззеску ѵіесі пензіаѵіі §іш кгаіе" и т. д.).
Мысль о согласіи свѣтской власти съ духомъ Ветхаго Завѣта (О
іг. 1., 2—3: „Эсзсе ша \ѵіе<1оіпо Ьуіі... зкгхе іносх іпіеіо (іокопапо
Ьуіі”) проведена въ 8. V., 105 („То )езі заков □оЬгу... пюііі
)езі кгаі кн роіер^епі рохіеѵаіі іоію хакова") и—почти въ одина-
ковыхъ выраженіяхъ— въ „Кер. ргоіі Кокус.“, 402 (»2акон зіагу
тіеі цезі іакош ргхікаханіе*...). Необходимость свѣтской прину-
дительной власти для людей, не знающихъ ига Закопа Христова
(О іг. 1., 4—5: „ОгиЬу гхахі. .. аЬу зе петоЫа (земля) пахѵгаіііі
х пгіезіа з\ѵеііо“), доказывается ивъ 8. V., 75 („Нех іоііко х рНесіну
шнох... к сазнуш ѵёсет (ІоЬгут нхііеспа )езі) и— особенно по-
хоже—въ „Кер. ргоіі Кокус.*, 404 („А хе рго зргавгеШпозі, рго
рокоу*...). Исключительно эгоистическіе мотивы свѣтской власти
(О і. 1., 5: „То теззе птосх схіпі... о рокоу зіо"і“) указываются въ
8. V., 94 („ЫеЬо іо рх віизі кгаі”...), 125 („Аіе рапі роЬапё
іакоѵѵё зргачѵейінозіі*...) и 135 («Кгаіоѵё хешзіі, сЬііесе кгаіо-
ѵаіі“...); необходимость же единства власти (01.1., 6: „А іо §ез-
зііе (Ііш... а піс рогхайпеЬо пеозіапе")—въ „8. Ѵ.“, 40 („А ропё-
ѵайх рапоѵанГ хешзкёЛ..). Характеристика евангельскаго строя
(О і. 1., 6—7: „Аіе о іоіп гхайи, кіегу уезі Кгузіиз иѵѵеёГ...,
особенно стр. 7: „іепіо гха<1 госіі зе х зегсісхе (ІоЬге тѵиоіе") дапа и
въ „8. Ѵ.“, 74 (зкиікбт ѵіегу, )енх... нетоЬи (іёіапі Ь^іі... аіе
іоіікох х (Іоіяе а х зѵоЬойпё ѵпо1с“). Разсказъ о соглашеніи папы
Сильвестра съ ими. Константиномъ (Донація Константина), какъ
источникѣ порчи церкви (О I. 1., 10—11: „Сеззііе «ісе <1іт...
цатіезіек Ьисірега руззнеѣо"....), встрѣчаемъ мы въ „8. Ѵ.“, 23, 33,
47 и въ „Кер. ргоіі Кокус., 403 („А іак іічѵаіо ^езі... ах (іо Коп-
*) Привожу только начальныя и конечныя слова сравниваемыхъ
мѣстъ.
— 154
зіапіупа*....), 455—6 („а.... ал цезі нрокодіі.... 8у1мгезіег“...;
ср. и 456: „Енсірет Іакоѵе русЬу поикала! @езІ*). Сарказмы по по-
воду союза церкви съ богатыми грѣшниками („О I. 1.“, 11: „ЬісЬехѵ-
пісу а кирсу"...) въ очень сходной формѣ читаются въ „Ровііііа", П,
207 („Ргоіо/. зе кіатаді ЬоЬаІіі“...) Толкованіе словъ ап. Павла въ
посл. къ Римл. XIII, 1 — 2 (ОС.1., 12—14), въ связи съ объясненіемъ
отношеній первыхъ христіанъ къ языческой римской имперіи, почти
въ тѣхъ же самыхъ выраженіяхъ дано Хельчицкомъ въ „8. Ѵ.“,
120—121 („Ргоіол гокйіеі ѵеііку ]езІ телі Ііет: псііі Іоніи ѵёгнё
кіезГану*—и .01.1.', 13: „Ргоіол... йаіеку дсзі голйіі о іот тое/,
ислііі ...а шелу Ііт—зѵѵаіе Іійі Іоти ислііі*...), 163 („... 8\ѵоІюйа
...аЬу уіиіі пеЬуЬаІа ой розіизепзіѵі® и т. д —и „О Ь. 1.“, 13: „А
ліе іі Іісіс \ѵіеті“ и т. д.), 57 („ЫеЬо ропёѵайл Ьі кіезі’ане Ьуіі
)зи ѵ іеію ранзіѵі а йглеіі ]е!ю ліюліо4.?..—и „О I. 1.,“ 13: „А
кйул ѵіеті Іі<Іе зіі хѵе зроіее.... а па /Ьоліі, рапзіѵѵіе йесѣ іпосу
роііапзкусіі".. .), 197 (.йейпо йіе: рго Ішеѵ*.... и т. дГ—и „О I.
1.“, 14: „Ргоіол йіе ар. Ііет тепіуім Іійепі: пеіоііко рго Ьпёѵ“...),
135 („А па іо пшо/. голит Ьш“ и т. д.—и „О 1.1.“, 14: „Аіе кпі-
лаіа“.... ит. д.), 20 („А іеп Іій ѵёНсіе" ит. д.—и .0I. 1.', 14—15:
„А ліе лхѵіаззііе \ѵе!і §іні арозіоі"....), равно какъ и въ „Кері. ргоіі
Нокус.“, 453—4 (Ти шизу паріей голшпіепо Ьуіі, коти ^езі рзаиа
Еріззіоіа* ит.д.—и .01.1.*, 12—13: „Аіе ѵззакроІгліеЬпо зголчтіеіі,
кіегак а коти рі різзіѳ“ и т. д.). Ненужность свѣтской власти для
вѣрующихъ („О Сг. 1.“, 15: вА1о кйулЬу ѵѵіегпі“....) разъяснена
одинаково въ „8. Ѵ.“, 162 („Аіе Ьу Іі Іійё Ьуіі ѵ леші зІіЬепё"....).
Изложеніе ученія Внклифа о трехъ частяхъ церкви — свѣтской
власти (и господахъ), духовенствѣ и простомъ народѣ („О I. 1.“, 15:
„Тн па рослаіки (іісіі Ігоу 1ій“....) имѣется въ „8. Ѵ.“, 41—42
(„Ргоіо/. і Іо зіюйепі і голзйлепі Іёіа Кгізіоѵа“....) и 87 („А йёіё
іу зігапу"....), равно и—хотя въ видѣ намека—въ „Кері. ргоіі
Кок.“, 455 („Окгазвіиді §і різіпу іако патіезіка Іюлзіѵѵіе*....).
Противорѣчіе задачъ и способовъ дѣйствія у свѣтской власти и
у духовенства („О 1.1.“, 17—18: „Оріеі, кйул кпіел* ит. д.) почти
въ тѣхъ же выраженіяхъ отмѣчено въ п8. Ѵ.“, 184—185 („А кйул
Ьу зіпііа коз1е1пі“.... и т. д.). Указаніе на чисто-языческій
характеръ различенія въ церкви трехъ вышеназванныхъ частей
(„О I. 1.“, 21: „Аіе голйіеіепе па Ігі Іійи кгзіезіапзкеію*. .. .)
встрѣчается въ неизда -иомъ *) еще трактатѣ Хельчицкаго: „О
') См. о семъ выше, стр. 137—151.
— 155 —
сугіпѵі 8\ѵа1еа (Со<1.32,1'о1.314: „Ыеію іакоіѵі зіаѵнпѵе шоіін Ьуіі тегу
роііапу*.....), а замѣчанія объ изв-Ьствомъ превосходствѣ языч-
никовъ надъ христіанами въ этомъ отношеніи („О I. 1.“, 22: „Ргоіох
рокоу а 8рга\ѵе(11позІ хешвка Іере зіоді зкгге кпіхіаѣа роѣапзка".)
имѣются и въ п8. Ѵ.“, 40 („Ргоіох іуеѵно .іезѣ, хе техі роѣапу
Іёре зіо]е кгаіоѵзіѵіе"....). Опредѣленіе идеальныхъ отношеній
членовъ Христовой церкви, на основаніи 1 Кор. XII, 21—26 (»О
I. 1.“, 23: „А ^еззііе (ѵісо шіиѵі 8. РатееГ... и т. д.) дается и въ
трактатѣ „О с.угклѵі зѵѵаіе", (Г. 317Ь: „РгоЬог ои гоѵ/позі нсхі
хасЬочгаІі"....) и въ Сой. В. 82, 1’. 71 („Мате хпатепаіі, кіегаку
Ікі §681 изіатоев з росгаіки па исхіепі КгузІо\ѵіс'.Разитель-
ный контрастъ идеала церкви и фактическихъ отношеній высшихъ
членовъ общества къ низшимъ („О I. 1.“, 24: „Ьѳікіу іі и<1отее
Ьгіхлѵаііпановъ къ крестьянамъ (ЯО і. 1.“, 25: „ЫеЬ ѣіш Ыа-
\ѵаІуіп Ійіеш зргозіпі а роінрепі 1йе“...) Очень похоже нарисованъ
въ „8. Ѵ.“, 41 — 42 („Вѵёіпа вігапоша сіпііііо уезіЛ . . .), 204
(„Ыупіеі’ уезЬ зіасіко ргаѵо кгА1оѵо“....), въ „Ро8іі1Іа“,П, 194Ь
(»Апі2 осірнззііепо Ьшіе раиош а «Шагами**.. . .) и въ „О сугк.
8\ѵ.“, 317Ь —318 („ІеЫу исшоЫіЬу «еІікісЬ игокиоѵ па
(Іхиііе роіогііі1*... .)• Песта иаітельность и трудолюбіе апостольской
церкви по 11 Солун. Ш, 7—12 (40 I. 1.“, 30—31: „Ргоіох асх о<1
ЬойиусЬ кагаіеІоАѵ пеосі&іша мгііі роігхеЬнусІі яіесу1*....) выста-
вляется, какъ идеалъ для современности, въ „8. Ѵ.“, 29: (»Тёг
ініпѵѵіс о хаѣаіесісіі**...) и—почти въ одинаковыхъ выраженіяхъ—
въ „О суг. з\ѵ.“, ЗІС *— 318: („Мііпѵі о Іоіп з. Раѵеі, росгі-
па§е ой зеЬе“. ...♦)♦
Не столь несомнѣнно разрѣшается другой вопросъ, возникаю-
щій при изученіи нашего трактата: когда и при какихъ обстоя-
тельствахт. онъ написанъ?
Самъ трактатъ ПО Ігодіет 1і<іи“ даетъ довольно скудныя свѣ-
дѣнія о своемъ происхожденіи. Онъ—часть корреспонденціи, за-
вязавшейся между авторомъ п неизвѣстнымъ. Этотъ неизвѣстный
имѣлъ въ рукахъ какой-то трактатъ Хельчицкаго, гдѣ послѣдній
высказывалъ свои сомнѣнія относительно правильности принятаго
русистами ученія Виклифа о раздѣленіи церкви на три части 1);
1) Табориты, напримѣръ, принимали указанное выше (стр. НЭ-
ПУ, нримѣч.) ученіе Виклифа о 3 частяхъ церкви и формулировали
его въ словахъ своего англійскаго учителя. Въ торжественномъ ма-
нифестѣ таборитовъ, обращенномъ къ цѣлой католической Европѣ
(ноябрь 1431 года), читается, между прочимъ, такое мѣсто: „Ессіезіа
— 156 —
онъ, видимо, отправилъ Хельчицкому посланіе съ просьбой еще
нѣчто написать ему о томъ же предметѣ, при томъ въ краткомъ
видѣ ,). Корреспондентъ Хельчицкаго защищалъ правильность кри-
тикуемаго Хельчицкимъ ученія о церкви („МѳЬ ропіехѵагія (Ігтізз,
2Іе Іеп Ігоу 1і<1, ргѵѵе втешитапу, #е8І Іісіо Кгу8Іо\ѵо“ 2)....)
Въ отвѣтѣ Хельчицкаго приводятся и возраженія — возмож-
ныя и дѣйствительныя — неизвѣстнаго корреспондента про-
тивъ критики: „Можетъ быть, ты скажешь: „Хорошо было-бы,
если бы всѣ были такими (истинными) христіанами; по когда этого
пѣтъ, необходима свѣтская власть, чтобы при ея помощи прину-
дить злыхъ въ справедливости“ 3); .. .„можетъ быть, ты не снесешь
меня и скажешь противъ меня: „Однако св. Павелъ, который
зналъ вѣру лучше тебя, заповѣдуетъ христіанамъ подчиняться
властямъи *) и т. д......„Ты говоришь: „Свѣтская власть имѣетъ
свое мѣсто въ христіанствѣ" 5) и т. д. . „Но, можетъ быть,
еаіт тііііапз СЬгізіі розііа езі зоіцт іп ІгіЬиз рагііЬиз: ргіта рагя
зипі ргеэЬуіегі, циі ітііагі сіѳЬепІ Вешп, зіеиі пипііі, іп шогіЬиз ша^із
ргорііщие, ѵіѵѳге іп Ьишііііаіе бе сісшозупа зіеиі СЬгіяіиз; зесшиіа рагз
тііііапіія ессіезіае зипі Іетрогаіев ботіпі, циі беЬепі еззе іп Іосо беііаііз
еі ргезЪуІег, циі ѵіѵіі іп Ьшпііііаіѳ еі раирегіаіе, езі іп Іосо Ьшпапііаііз
бези СЬгізіі, еі (Іотіиі (ІеЬепІ йсГспбеге Іезіатепіит І)еі зесипйит роіеяіа-
іет гесіат гаііопе, ргоріегеа епіш яегѵііішп ірзі іепепі а СЬгізіо, іатциат
а зиргето йотіпо, циісіциіб ЬаЬепІ; ІегНа рагз тііііапііз ессіезіае езі еот-
шипія рориіиз, циі езі Шѵізиз іп ріпга тапиаііа агіійсіа. Паес езі іпйта
рагз еі ііиміатеиішп, еі зизіепіаі (іиая аііаз рагіез іп песеззііаііЪиз согро-
гаІіЬиз. Еі атог, циі езі Іегііа регзопа іи сіеііаіе, сіѳЬеІ соппесіеге ізіаз
ігез рагіез, иі ее тиіио ]иѵепі еі иіапіиг: сіегиз ііеЬегеі геіідіозіия ѵіѵеге
еі ригіиз іп шогіЬиз, чоши аііае биае, еі сая босеге ѵегЬіз еі орегіЬиз ѵіат
заіиііз; тебіа рагз, циаѳ езі боіпіпі Іетрогаіея, беЪѳпі сит ила тойегаіа
Ьопогійсепііа зиѵаге аііаз биаз рагіез зесипбит огбіпаііопет Иѳі іп Ьіз
геЬия, циае ргаезіапі яиЬзібіит іп сотргеЬепзіопет Ьеаііішііпіз; Іегііа рагз
ѵоіипіагіе (ІеЬеі зѳсипбиш іезіатепіит Яеі зѳгѵігѳ аіііз биаЬиз рагІіЬиз. Еі
Ьае Ігея рагіез беЬепі еззе ипит согрия ессіезіае, опііпаіе іп сагііаіе сиг-
гепііз ж! сотргеЬепсіат Ьеаііішііпѳт раіегпае раігіае14, „Мопшпепіа соп-
сіііогит з. XVе, 1857, I, 157.—Сравненіе приведеннаго текста съ 1-й гл-
„Віа1о&из“ Виклифа (отъ словъ: „ІІіѵісІеЬат аиіет теат тііііапіѳт
ессіезіат4.... до конца главы) обнаруживаетъ, что составитель мани-
феста не выписалъ буквально латинскій текстъ Виклифа, а сдѣлалъ, по-
видимому, обратный переводъ на латинскій языкъ чешскаго перевода
(Якуба) „Яіаіовиз44 Виклифа.
9 Сборн. II Оід. И. А. Н., ЬХХѴІІ, 1.
2) ІЫЙ., 3.
9 іЬіб., 8.
4) іЬШ., 12.
э) іЬі±, 19.
— 157 —
ты скажешь: „Это (жестокость пановъ къ крестьянамъ) проис-
ходитъ оттого, что пѣтъ у пихъ разумѣнія; если-бы опи были
поставлены, то могли-бы смилостивиться надъ другими" ') ....
Корреспондентъ Хельчицкаго былъ священникъ („а ѵаз к п і е-
зіі") ’), при томъ таборитъ, ибо Хельчицкій, вспоминая свои
споры со священниками о свѣтской власти, говорить о мѣстѣ
споровъ: »у васъ, въ Пискѣ" * 2 э)— а Писекъ былъ во власти табо-
ритовъ (см. выше, стр. 136). Но трудно увѣренно сказать, кто
именно изъ видныхъ таборитекихъ священиковъ вступилъ въ
полемику съ Хельчицкимъ. Мы рѣшаемся предположительно ви-
дѣть въ анонимномъ корреспондентѣ Хельчицкаго священника
Маркольда (і 1434)4), па нижеслѣдующихъ основаніяхъ. Хель-
чицкій говоритъ о нашемъ анонимѣ: „Я несомнѣнно знаю, что
ты и безъ моего писанія можешь довольно разумѣть въ томъ,
чтб касается священниковъ" 5).... „Ты самъ давно свидѣтель-
ствуешь о священникахъ, что дѣла ихъ неподобны;.... какъ
на рѣшетѣ просѣяны опи Писапіями, докторами и вами" . ...6)
„Но все, чтб я повѣдалъ о священникахъ (а это не что иное,
какъ разсужденіе „о кпіехусН (ІоЬгхісѣ у о и!усЬ“ ....)’)• ты
самъ это знаешь" ... Эта характеристика корреспондента наи-
болѣе подходитъ именно къ священнику Маркольду, противъ
котораго магистръ Янъ ІІшибрамъ на „аудіенціи" пражскихъ ма-
гистровъ съ таборитами въ копцѣ 1424 года въ Сагоііпит
(Пражское „Старое мѣсто") возбудилъ обвиненіе въ утвержденіи,
»цпоб таіі засегйоіез поп сопйсіапі* (евхаристію и другія
таинства). Николай Бпскупецъ въ .Сіігопісоп ТаЬогііагиіп" ®)
сохранилъ намъ отвѣтъ Маркольда но вопросу: „ІЛгшп таіі за-
сегйоіез сопйешпЬ", гдѣ данъ такой отзывъ объ этихъ „таіі за-
сепіоіез" („кпіехі г1і“ Хельчицкаго), который объясняетъ слова
Хельчицкаго о „просѣяпіи" злыхъ священниковъ.... Сдѣлавъ это
предположеніе о личности корреспондента, мы позволимъ себѣ и
’) іЬій., 21.
2) іЬіі, 29.
») іЬій., 16.
*) Убитъ въ битвѣ у Липанъ, см. Товіек.: „Вё)ері8 ш. Ргаііу* (11 ѵуй.),
IV, 646.
5) Сборн. 11 Отд., ЬХХѴН, 1.
•) іЬій., 27.
’) ІЬій., 28.
•) Нойег., II, 590-593.
— 158 —
другое предположеніе: едва-ли начальнымъ моментомъ полемики
было посланіе Хельчицкаго Мархольду.
Маркольдъ, по нашему мнѣнію, отвѣтилъ на одинъ трактатъ
Хельчицкаго, какъ-то попавшій пъ его руки; и этотъ трактатъ—
думаемъ мы—есть не что иное, какъ изученное пами выше не-
большое сочиненіе „О сугкѵѵі зѵѵаіе". Это маленькое сочиненіе,
совпаденія котораго съ трактатомъ ПО Ігодіет Іі<1и“ были уже
указаны пами выше, является, какъ мы уже знаемъ (см. выше,
стр. 137—142), краткимъ опроверженіемъ ученія о составѣ церкви
изъ господъ, священниковъ и простонародья, такъ что трак-
татъ „О Ігоррет Іійи" оказывается, какъ разъ, развитіемъ его
именно въ части, посвященной свѣтской власти (и господамъ).
„О сугѵѵі зѵѵаЬе* отличается юной рѣзкостью мысли и является,
песомпѣпно, однимъ изъ самыхъ раннихъ произведеній Хельчиц-
каго (см. выше, стр. 148—151).
Если мы отнесли появленіе трактата „О сугкѵѵі зѵѵаіе" къ са-
мымъ первымъ годамъ гуситскихъ войнъ (см. выше, стр. 151),
то къ какому позднѣйшему времени нужно относить написаніе
трактата „О ѣгодіет И<1и"? Во всякомъ случаѣ, трактатъ о „Тео-
ріею 1і(іи“ написанъ до окончанія этихъ войнъ, т.-е. до 1434 года,
ибо Хельчицкій говорись въ немъ: „излишнее множество жрущихъ
людей въ Прагѣ, ибоЬв'е д у тъ войну за правду Божью; точно также
и въ другихъ городахъ много несправедливости, ибо всюду ведутъ
войну" *). Картина военнаго положенія Праги (стр. 32—33) пред-
ставлена, какъ современность; въ такомъ же видѣ представлены
и грабежи, совершаемые военнымъ сбродомъ въ мирныхъ дерев-
няхъ ’). Такъ какъ военныя дѣйствія, судя по трактату, сосредото-
чиваются около Праги, касаются и другихъ городовъ, по, видимо, еще
пе перенесены своей тяжестью за предѣлы Чехіп, то очевидно, что
мы имѣемъ здѣсь дѣло съ первымъ періодомъ гуситскихъ войнъ,
когда гуситамъ приходилось у себя дома защищаться отъ Сигизмунда
и своихъ чешскихъ католиковъ,—съ временемъ не позднѣе прибли-
зительно 1425—1427 годовъ. То обстоятельство, что гуситы пред-
ставлены какъ бы защищающимися въ стѣнахъ Праги, при чемъ
нѣтъ „дѣдинъ и деревень" на разстояніи 3 миль отъ Праги, какъ
будто указываетъ на 1420 годъ, па военныя дѣйствія Сигизмунда
у Праги, когда, по изслѣдованію Томка* 3), „всѣ ближайшіе города
•) Сборн. 11 Отд., ЬХХѴП, 33.
3) ІЬІЙ., 29.
3) „І)с)ер. т. РгаЬу“, IV., 113.
— 159 —
въ 3 или 4 миляхъ отъ Праги были въ рукахъ короля и полагали
поэтому пражанамъ узкія границы для свободнаго сообщенія". Но
этому предположенію противорѣчатъ несомнѣнныя указанія Хель-
чицкаго: „начало войны", когда появились первыя сочиненія табо-
ритовъ и пражанъ о свѣтской власти (стр. 1), „первый годъ
войны", когда Хельчицкій спорилъ въ Пискѣ съ таборитамп о
грѣховности защиты Закопа Божія мечемъ (стр. 16)—все это
представляется у Хельчицкаго, какъ нѣчто минувшее: что дока-
зывали тогда противники Хельчицкаго о свѣтской власти, то опи,
по словамъ Хельчицкаго, „еще и теперь доказываютъ" (стр. 1).
Вспоминая о начатой таборитамп и пражанами войнѣ въ защиту
Закона Божія—па основѣ ученія относительно обязанности свѣт-
ской власти оборонять мечемъ церковь,—Хельчицкій рекомендуетъ
(иронически) своимъ противникамъ и теперь не смущаться передъ
послѣдствіями („апі зе та іоію Іекаіі",—стр. 16). Это—намекъ на
замѣчавшуюся уже среди гуситовъ реакцію противъ войны и всѣхъ
ея ужасовъ. Реакція же эта очевидна изъ постановленій таборит-
скихъ съѣздовъ-конвокацій 1422 года—въ Пискѣ, 1424—въ Таборѣ
и Клатовахъ и изъ тезисовт. диспута таборитовъ и пражанъ въ
Сагоііпшп („Старое мѣсто" пражское) вь 1424 году *)• Вѣроятно,
трактатъ Хельчицкаго „О Іго^іст Іісіи" появился послѣ наиболѣе
яркаго выраженія этой реакціи въ копцѣ 1424 года, т.-е. написанъ
около 1425 года. Въ это именно время воспоминанія Хельчицкаго о
блокированной императоромъ Сигизмундомъ и его союзниками
Прагѣ 1420—1421 г.г. пе утратили еще своей свѣжести и, являясь
какъ будто образомъ современности, не представлялись анахро-
низмомъ. __________
Въ тракта тѣ „О ігоціеш Іі<іи“ своеобразныя соціально-полити-
ческія воззрѣнія Хельчицкаго, столь отличавшія его отъ окружаю-
щей культурной среды, выступаютъ съ большей ясностью, чѣмъ
пъ предыдущихъ его сочиненіяхъ. Поэтому мы остановимся па
содержаніи изслѣдуемаго трактата.
Гуситскіе мыслители, высказывавшіе мысль о допустимости или
даже объ обязательности защиты средствами свѣтской власти, си-
лой оружія, правды Закона Божія, стояли, въ сущности, на одной
почвѣ съ той католической церковью, противъ которой они боро-
лись. §той общей почвой было вѣками сложившееся историческое
*) Нбііег, II. 482 — 137 и 716 — 717. См. о томъ выше, стр. 67—77 и
95—106, а также .1. (гой: „Зуімкіу ТаЬогакё г. 1422 и 1424“, іп> „С. С. Н.“,
1899, 151.
— 160 —
христіанское, церковное міровоззрѣніе, по которому христіанская
вѣра и принудительная власть, церковь и государство находятся
въ тѣсной, неразрывной связи, взаимно пополняютъ другъ друга
и черпаютъ друга въ друіѣ свою силу и преуспѣяніе.
Хельчицкій въ своей „Йес о іго^іет 1і<іи“ критикуетъ это
міровоззрѣніе и рѣшительно отвергаетъ его, вмѣстѣ со всѣми
выводами изъ него.
Опъ разъясняетъ глубокое различіе, болѣе того—противорѣчіе
природы принудительной власти и вѣры, государства и церкви.
Прежде всего, опъ ставитъ вопросъ о томъ, какова природа,
каковы отличительные признаки свѣтской власти? По мнѣнію Хель-
чицкаго, отъ этой власти родится страхъ, ибо она жестока, грозитъ,
поноситъ, беретъ, насильно связываетъ, бьетъ и убиваетъ. Эта власть
изначала установлена Богомъ ради порядка, въ которомъ нуждается
вся земля,—ради внѣшняго земного порядка среди тѣхъ народовъ,
которыхъ Богъ не поставилъ подъ руководство своего Закона.
Вѣдь, въ Израилѣ, своемъ жребіи, Богъ не установилъ ни паловъ,
ни короля—и такъ было отъ пришествія Израиля въ землю обѣто-
ванную до Саула. Лишь когда Израиль презрѣлъ Бога и пожелалъ
имѣть царя, Бога черезъ Самуила далъ ему царя. Когда же Са-
муилъ разъяснилъ Израилю грѣховность его поступка, то и самъ
Израиль со страхомъ призналъ свой грѣхъ (1 Цар., VII, 5—8).
Такимъ образомъ изъ Писанія мы видимъ, что Богъ установилъ
грозную принудительную власть съ мечемъ только падъ тѣми па-
родами, которые не находятся подъ непосредственной властью
самого Бога. Если же и надъ Израилемъ въ концѣ концовъ была
установлена царская власть, то это сдѣлано въ согласіи съ ду-
хомъ еврейскаго Закопа: еврейскій Законъ разрѣшалъ тѣлесные
бои противъ непріятелей, смертную казпь и меньшія, чѣмъ смерть,
наказанія преступниковъ, разрѣшалъ и суды; а всѣ эти дѣла могли
получить свое довершеніе и преуспѣяніе лишь при наличности
царской принудительной власти. Такимъ образомъ, если бы и
Христосъ въ своемъ Законѣ повелѣлъ нѣчто такое, чтд необхо-
димо было вершить силой и принудительной властью, то для
исполненія этого Закопа потребовалась бы королевская власть.
Но такъ какъ благодатью Господа I. Христа мы освобождены отъ
Ветхаго закопа смерти и поставлены подъ Законъ милости (любви,
благодати), то чѣмъ же мы будемъ обосновывать свѣтскую‘власть
въ вѣрѣ Христовой?
Правда, священники всячески стараются обосновать закоп-
— 161 —
ноетъ и необходимость свѣтской власти среди христіанъ. Но все
это тщетно. Вѣдь, если власть съ неотъемлемыми отъ нея боями
и наказаніями должна управляться вѣрой Христовой и прино-
сить послѣдней преуспѣяніе, то для чего же разрушилъ Христосъ
еврейскій Законт» и установилъ иной, духовный? Если бы Опъ
хотѣлъ, чтобы изъ-за Его закона устраивали сѣчи, вѣшали, то-
пили жгли и другими способами цѣдили изъ людей кровь, то
старый Закопъ стоялъ бы по прежнему, непогнувшись, со всѣми
своими кровавыми дѣлами, безъ которыхъ никакая свѣтская
власть не можетъ существовать.
По мнѣнію Хельчицкаго, слѣдуетъ строго отличать порядокъ
свѣтской власти—подчиненныхъ ему и его свойства—отъ того
порядка, въ который устрояются Богомъ, при посредствѣ Сына
Божія, лишь нѣкоторые люди.
Каковъ же порядокъ свѣтской власти? Опъ осуществляется
въ людяхъ, лишенныхъ мудрости, не вѣдающихъ Бога. Вѣдъ,
вся земля нуждается хотя въ какой-пибудь справедливости и
въ покоѣ: если бы ихъ ие было, люди не могли бы и существо-
вать на землѣ. А такъ какъ на землѣ много народовъ, которые
не имѣютъ никакой добродѣтели и знанія о Богѣ, пе соблю-
даютъ справедливости къ другимъ, то Богъ, желая все-таки дол-
гаго существованія людей на землѣ, устанавливаетъ надъ ними
королей и князей, чтобы съ помощью ихъ соблюсти эти народы
въ покоѣ, чтобы прекратились безправіе и жалобы, чтобы пикто
не смѣлъ чинить другимъ обиды, насильничать, красть, нарушать
межи...
Всякая власть, желая спокойно господствовать надъ многими
людьми, съ цѣлью увеличенія своей чести и богатства, должна
мстить за любое беззаконіе: чѣмъ спокойнѣе хочетъ она властво-
вать, тѣмъ грознѣе должна мстить за преступленія. Тогда всѣ
будутъ жить въ мирѣ между собой... Иначе одни извели бы дру-
гихъ, сбродъ возсталъ бы противъ сброда, сильнѣйшіе пригнели
бы слабыхъ, выволокли бы ихъ изъ избенокъ, одни захватили
бы у другихъ отчины, дома, имѣнія и женъ.
Свѣтская власть потому именно и называется свѣтской, что
отъ нея зависитъ теченіе и преуспѣяніе этого свѣта. Отсюда она
бываетъ въ рукахъ и у самыхъ худшихъ людей—безъ вѣры,
безъ добродѣтели и проявляетъ себя лишь ради своей собствен-
ной пользы; она ревностно мститъ и за самаго малаго человѣка,
ибо отъ всѣхъ хочетъ имѣть выгоду.
11
— 162 —
Да и самъ безбожный и неправедный народъ только изъ
страха подчиняется властямъ.
Но даже и для охраны временнаго блага власть должна
быть непремѣнно единою и согласною; если же будетъ много
властей, при томъ несогласныхъ, то онѣ нарушатъ и такое вре-
менное благо: тогда не останется на землѣ среди людей ни покоя,
ни порядка.
Иными свойствами отличается тотъ порядокъ, который вве-
денъ на землѣ Христомъ. Христосъ—царь уставилъ свой на-
родъ—вѣрующихъ— подъ закономъ любви, подчинилъ этотъ на-
родъ духовному порядку, гдѣ царитъ миръ неразрывной связи,
какъ у многихъ членовъ одного тѣла, гдѣ господствуетъ пра-
ведность, далеко превышаюпіая справедливость власти князей
на землѣ и справедливость стараго «Закона. Въ основаніи этой
высокой праведности лежитъ любовь ко всѣмъ, любовь, отъ
сердца желающая всѣмъ добра, и не только желающая, но
и творящая каждому добро ио мѣрѣ умѣнія, силы, имуще-
ства, разума, — однимъ словомъ, та любовь, о которой гово-
ритъ ап. Павелъ (I Кор. XIII, 4—7). Люди, обладающіе такой
любовью, уничтожаютъ жалобы съ двухъ сторонъ—и тѣмъ, что пе
чинятъ обидъ другимъ, и тѣмъ, что терпѣливо переносятъ обиды,
учиненныя имъ другими. Такому' духовному порядку не можетъ
научить никакая мірская мудрость; не можетъ принудить къ нему
и свѣтская власть, ибо опъ рождается изъ доброй воли, которая
находится не подъ принужденіемъ, какъ рабъ, а подъ милостью,
какъ сынъ.
Но если столь велико различіе меледу порядкомъ мірскимъ,
съ помощью свѣтской принудительной власти, и порядкомъ Хри-
стовымъ, съ помощью любви, то, очевидно, доказываетъ Хель-
чицкій, что оба эти порядка не могутъ совмѣстно существовать
подъ именемъ единой вѣры Христовой. Какъ власть не упра-
вляется вѣрой, такъ и вѣра не нуждается во власти. Если пол-
нота власти заключается во множествѣ имуществъ и въ великихъ
сонмахъ латниковъ, въ замкахъ и крѣпкихъ городахъ, то полнота
и преуспѣяніе вѣры состоятъ съ Божьей мудрости и въ силѣ
Духа Святого.
Только тѣ, кто подчиняются духовному порядку, и соста-
вляютъ духовное тѣло Христово, т.-е. Церковь Христову.
Конечно, все-таки на свѣтѣ есть злые люди, которые 'только
подъ принужденіемъ способны проявить хотя какую-нибудь спра-
163 —
ведливость къ ближнимъ. Ради такихъ людей и нужна свѣтская
принудительная власть, говорятъ священники, защитники этой
власти. Пусть такъ... Но не странно ли слышать такую защиту отъ
священниковъ, которыхъ Христосъ именно затѣмъ и послалъ на про-
повѣдь, чтобы принять, какъ вѣрующихъ, только тѣхъ, кто добро-
вольно усвоитъ ихъ проповѣдь. Жалко безсильна проповѣдь того
священника Христова, который пе можетъ привести людей къ
Христовой праведности своей проповѣдью и взываетъ о помощи
къ власти, объявляетъ въ костелѣ о мужеложствѣ, пьянствѣ и
другихъ грѣхахъ людей, побуждаетъ власть отомстить за это и
мнитъ еще при томъ себя преуспѣвающимъ въ проповѣди. Такому
священнику, вмѣстѣ съ властью, далеко и до язычниковъ, ибо
языческіе князья безъ всякой священнической проповѣди успѣшно
прекращаютъ мужеложства, убійства, кражи...
Никто еще не могъ указать большей пользы отъ власти для
вѣры Христовой, какъ то, что священники, захвативъ въ свои
руки власть, пользуются ею для боевъ и отмщеній,4 доказывая
ихъ справедливость Закономъ еврейскимъ. А когда люди послу-
шаютъ ихъ въ совершеніи такой мести, тогда они кичатся, какъ
ревностнѣйшіе въ вѣрѣ Христовой. На самомъ же дѣлѣ, еслибы
священники не путали этой власти въ вѣру Христову, то болѣе
преуспѣвала бы вѣра, которая одна, безъ свѣтской власти, со-
вершенно устрояетъ человѣка—его совѣсть и всю жизнь его.
Ііакъ же произошло наличное соединеніе вѣры Христовой съ
принудительной властью? Конечно, апостолы и позднѣйшіе святые
могли принять въ вѣру Христову много мощныхъ свѣтскихъ лю-
дей. Но ян одинъ христіанскій пародъ не установилъ короля или
князя господиномъ надъ собой, пока папа Сильвестръ не принялъ въ
вѣру римскаго импер. Копстантипа, который такъ и остался въ
вѣрѣ со всѣми особенностями языческой власти; только уже потомъ
и въ другихъ земляхъ власти такимъ же образомъ были приняты
въ вѣру Христову. И вотъ, благодаря именно свѣтской власти, анти-
христъ получилъ всю свою силу надъ вѣрой Христовой, а вели-
кая блудница, сидящая па римскомъ престолѣ, распространила въ
мірѣ всѣ свои отравы. Эта власть, принятая въ вѣру съ той
же почестью, имуществомъ и правами, какими и прежде пользо-
валась у язычниковъ, въ свою очередь даровала священникамъ
имущество; опа и сама лживо вкралась въ вѣру и священниковъ
лишила вѣры своимъ имуществомъ. Послѣ столь лживаго сліянія
свѣтской власти со священствомъ это послѣднее потомъ все
11*
— 164
болѣе возрастало въ богатствѣ и въ чести сего свѣта, таща иму-
щества отъ власти и отъ другихъ мірянъ- А когда рлзукрашеіг
ная блудница, римская церковь, получила отъ свѣтской власти
всю свою силу и полноту, тогда опа, какъ и подобаетъ ея без-
стыжей наглости, принялась лобзать эту власть, любить и обни-
мать ее, благословляя, подольщаясь, все прощая власти и дѣлая
ее участницей всей своей святости, объявляя ее частью церкви
святой и намѣстникомъ Божества.
Вслѣдъ за языческой властью и весь свѣтъ вкрался въ вѣру;
ибо если уже этимъ головастымъ и гордымъ людямъ удалось про-
никнуть въ среду вѣрующихъ, то можетъ* ли быть хоть одинъ
человѣкъ на свѣтѣ, котораго священники не приняли бы въ вѣру?
Вѣдь, лихоимцы и торгаши—для ппхъ паилучшіе въ вѣрѣ! Они
наиболѣе обогатили костелы и надарили священникамъ „орпатов ъ4
и денежныхъ платежей; они легко вылихопмствовали и вытор-
говали это богатство, а священники все покрыли своимъ благо-
словеніемъ.
«Однимъ словомъ, Христосъ не установилъ н не повелѣлъ въ
Законѣ Своемъ поставить короля господиномъ ладъ Своей цер-
ковью, для преуспѣянія ая въ вѣрѣ. Произошло нѣчто другое:
обманутый священникъ принялъ цезаря въ вѣру Христову и
сдѣлалъ его господиномъ надъ людьми Христовыми...
Отсюда и пошло замѣшательство въ вѣрѣ. Съ тѣхъ поръ дѣла
власти въ народахъ, находящихся внѣ вѣры и Божьяго Закона,
причитаются власти, какъ полнота вѣры Христовой; съ тѣхъ
поръ власть, пребывая въ вѣрѣ, проливаетъ много крови въ
бояхъ, творитъ, по наущенію священниковъ, много отмщеній со-
гласно съ Закономъ еврейскимъ, чинитъ по законамъ языческимъ
много убійствъ, вѣшаетъ, топитъ, сожигаетъ, казнитъ, колесуетъ,
умерщвляетъ въ тюрьмахъ, грабить и вообще разнообразно мучитъ,
насилуетъ и порабощаетъ простой пародъ. Выходитъ такъ, что
Христосъ, проливъ Свою кровь за грѣшниковъ, былъ обогащенъ
священникомъ (папой) Сильвестромъ еще и свѣтской властью,
съ ея насиліями.
Защитники свѣтской принудительной власти въ христіанскомъ
обществѣ обыкновенно ссылаются па повелѣніе ап. Павла под-
чиняться богоустаповтеннымъ предержащимъ властямъ (Рим. XIII,
I—2). Хельчицкій разрушаетъ силу этого довода.
Слѣдуетъ вдуматься въ то, кому и что именно пишетъ апо-
столъ. Апостолъ въ посланіи напоминаетъ новообращеннымъ вѣр-
— 165 —
онымъ, чтбы они подчинялись языческой власти, римскому це-
зарю, ибо еще и потомъ долгое время римская имперія пребы-
вала безъ вѣры, а римскіе цезари пролили много крови святыхъ,
прежде чѣмъ лживо были приняты въ вѣру Христову. Большая
разница, съ одной стороны, учить свѣтскую власть или учить
общину установленію падъ собой такой власти для преуспѣянія
вѣры, н, съ другой стороны, учить вѣрныхъ людей подчиненію
власти языческаго цезаря. Послѣднее было необходимо, ибо вѣр-
ные люди, освобожденные благодатію Господа нашего I. Христа
отъ власти діавола и отъ бремени стараго Закопа, могли счесть
себя освобожденными и отъ бремени свѣтской власти... А между
тѣмъ власть имѣетъ нѣкоторыя иныя, чѣмъ діаволъ и старый
Законъ, свойства, ради которыхъ апостолъ не освобождаетъ
вѣрующихъ отъ бремени власти, но велитъ магъ быть поддан-
ными ея. Однако самъ отъ себя апостолъ не ’ устанавливаетъ
ладъ вѣрующими во Христа свѣтской власти съ мечемъ, не при-
ставляетъ къ горлу ихъ, при помощи. Закона Христова, стра-
шилища въ видѣ власти съ мечемъ. Ибо если Христосъ иску-
пилъ вѣрныхъ людей отъ закопа страха, то неподобно, чтобы
Онъ черезъ апостола снова взвалилъ на нихъ страхъ меча.
По разъ власть существуетъ для всѣхъ и охватываетъ всѣхъ,
кто внѣ Божьяго Закопа, кому единственный закопъ — мечъ,
передъ которымъ они трясутся; разъ вѣрующіе живутъ въ об-
ществѣ этихъ людей, во владѣніяхъ языческихъ властей: то
апостолъ и приказываетъ вѣрующимъ быть подданными свѣтской
власти въ подобающихъ вещахъ, во-первыхъ, изъ покорности,
какъ и слѣдуетъ слугамъ Христовымъ, во-вторыхъ, потому, что
власть установлена повелѣніемъ Божьимъ. Если бы христіанинъ
презрѣлъ все то, что ведетъ къ справедливости и покою, только
изъ-за того, что все это повелѣваетъ языческая власть, то онъ
презрѣлъ бы Бога и погубилъ бы свою добрую совѣсть, проти-
вясь Божьему установленію. Но каковъ бы ни былъ умыселъ
власти въ ея повелѣніяхъ касательно внѣшней справедливости
(личная выгода), какъ бы ни былъ онъ отличенъ отъ умысла
Божьяго (любовь), однако пѣтъ различія относительно обиды
ближнему: обижая ближняго, вѣрующій разгнѣваетъ и князя н
Бога, хотя въ обоихъ случаяхъ различно...
Апостолъ повелѣваетъ христіанамъ слушаться властей въ доз-
воленныхъ Богомъ дѣлахъ еще и для того, чтобы власти, въ случаѣ
неповиновенія христіанъ, пе сочли христіанской вѣры мошенни-
— 166 —
чествомъ, чтобы изъ-за пустяковъ пе покусились на вѣру. Но если
бы вѣрующіе пе жили но владѣніяхъ этихъ властей и посреди
злыхъ язычпиковъ, то апостолъ, конечно, не давалъ бы имъ всѣхъ
этихъ наставленій.
Ученіе о допустимости свѣтской принудительной власти въ
христіанскомъ обществѣ нашло себѣ выраженіе и въ теоріи о
тройномъ составѣ церкви—изъ свѣтской власти, духовенства и
рабочаго люда. Эта теорія, въ изложеніи ея Виклифомъ, стала
особенно популярной въ Чехіи, благодаря переводу м. Якубомъ
изъ Стшибра соотвѣтствующаго трактата Виклифа: „1)іа1о§иза на
чешскій языкъ, подъ заглавіемъ: ПО па<1аігі кпёіякст*. Хельчицкій
критически излагаетъ и отвергаетъ теорію Виклифа.
Виклифъ различаетъ троякій христіанскій народъ, съ особыми
дѣлами: свѣтскую власть онъ называетъ третьей частью св. церкви
и намѣстникомъ Божества, съ обязанностью защищать мечемъ
Законъ Божій и двѣ другія части церкви—священниковъ и про-
стой народъ; о священникахъ онъ толкуетъ, что они—намѣстники
человѣчества Христова и должпы подражать Христу въ нищетѣ,
трудѣ и терпѣливости и учить двѣ другія части. Положеніе Вик-
лифа относительно обязанности свѣтской власти защищать мечемъ
Законъ Божій стало у гуситовъ основаніемъ и оправданіемъ пхъ
войнъ въ защиту Закона Божія.
Но ученіе Виклифа, по мнѣнію Хельчицкаго, полно противо-
рѣчій и разрушаетъ само себя.
Въ самомъ дѣлѣ.... Если свѣтская власть—намѣстникъ Боже-
ства въ защитѣ мечемъ Закопа Божія и двухъ другихъ частей,
такъ, вѣдь, всего ближе может'ь она защищать Законъ Божій въ
особѣ священника, обязаннаго проповѣдывать этотъ Законъ, идя
по всему свѣту. Но, съ другой стороны, священника. — на-
мѣстникъ человѣчества Христова и обязанъ послѣдовать Ему въ
трудѣ и въ терпѣливости. И вотъ, если намѣстникъ Божества,
будучи на-готовѣ съ мечемъ, никому не позволитъ обидѣть свя-
щенника, когда, напримѣръ, во время проповѣди злые люди захо-
тятъ его избить, схватить или вообще причинить вредъ, то гдѣ же
и какъ будетъ священникъ послѣдовать Христу въ терпѣливости?
Тоже самое можно сказать и о каждомъ человѣкѣ изъ просто-
народья, обязанномъ, по повелѣнію Христа, въ случаѣ удара въ
лицо, подставить и другую свою щеку и, по приказанію апостола,
не защищать себя: если власть по своей должности обязана услужить
ему, защитить его отъ обиды, то, вѣдь, опъ такимъ образомъ тоже
— 167 —
не выполнитъ Заповѣди Христовой. Имѣя на своей сторонѣ власть,
по долгу защищающую его отъ обиды, христіанинъ можетъ за-
щититься отъ многихъ людей и особенно легко уклониться отъ
заповѣди терпѣнія. По, не желать ничего стерпѣть, защищаться
при каждой обидѣ, собираться изъ-за того въ сброды и искать
защиты у свѣтской власти—все это путь языческій и сего свѣта,
далекій отъ ига Христова.
Что это за тѣло Христово, когда одни члены его, по должно-
сти своей служа другимъ, нарушаютъ то, чтд послѣдніе должны
дѣлать по заповѣди Божіей? Если священникъ—одна часть этого
тѣла, обязанная по должности учить двѣ другія части—учитъ
власть ревностно вступаться за двѣ другія части противъ насилій
и обидъ со стороны злыхъ людей, а другихъ христіанъ общины
учитъ идти по стезямъ Христовымъ, послѣдуя Его терпѣнію, что
же тогда дѣлаетъ этотъ священникъ, уча однихъ бороться со
зломъ, а другихъ—терпѣть зло? Онъ поступаетъ подобно тому, кто
запретилъ бы пекарямъ печь хлѣбъ, а другимъ людямъ приказалъ бы
ѣсть хлѣбъ. Далѣе, священникъ долженъ стоять на мѣстѣ апостоль-
скомъ, возвѣщая людямъ прощеніе грѣховъ въ крови Сына Божія,
если они обратятся къ Богу и покаются. А намѣстникъ Божества,
пе напрасно—а для мести злымъ—нося мечъ, ничего иного и не
можетъ дѣлать, какъ только мстить злымъ людямъ. И вотъ, если
священникъ приметъ злыхъ въ милость, призвавъ ихъ къ покая-
нію, то надъ кѣмъ же будетъ мстить тотъ, кто держитъ мечъ?
Если онъ все же перебьетъ мечемъ злыхъ людей, то кого же
тогда приведетъ къ покаянію и приметъ въ милость священникъ?
Такимъ образомъ, въ чемъ одинъ преуспѣетъ по своей должности,
въ томъ другой потерпитъ ущербъ по такой же своей собственной
должности. Что же это за члены одного тѣла, когда они препят-
ствуютъ другъ другу въ работѣ?!
Въ защиту свѣтской власти приводятъ еще того римскаго цен-
туріона, слугу котораго исцѣлилъ Христосъ. Но изъ Писанія видно,
что Христосъ хвалилъ центуріона не за его должность, а за вѣру,
ради которой и исцѣлилъ его слугу. А если такъ, то нельзя ви-
дѣть здѣсь обоснованія Христомъ свѣтской власти въ вѣрѣ Своей.
Свѣтскую власть, какъ необходимую составную часть церкви,
подтверждаютъ еще словами св. Павла о духовномъ тѣлѣ Христо-
вомъ и членахъ его.
Но апостолъ описываетъ (1 Кор., XII, 4—12) части тѣла Хри-
стова со стороны духовныхъ дѣлъ и вовсе не упоминаетъ о тѣлѣ,
168 —
согнутомъ втрое, съ тѣлесными должностями. Онъ перечисляетъ
различные милости и дары Духа Святого, которые даруются свя-
тымъ людямъ для служенія другъ другу, какъ служатъ другъ другу
естественные члены человѣческаго тѣла. Иное дѣло—раздѣленіе
христіанскаго народа на три части, сообразно тѣлеснымъ дѣламъ,
свѣтской власти и другимъ тѣлеснымъ должностямъ: здѣсь вовсе
нѣтъ тѣла Христова, ибо такое раздѣленіе на три части можетъ
охватывать и тѣхъ, кто достоинъ пекла (ада), т.-е. явныхъ вра-
говъ Божіихъ. Лишь люди, обладающіе дарами Духа Святого,
являются настоящими членами тѣла Христова, которые всѣ вмѣстѣ
и составляютъ единое тѣло Христово (церковь).
Жизнь Духа Святого, пребывая въ каждомъ членѣ этого тѣла,
сообразно отдѣльнымъ дарамъ, собирается въ единую волю, въ
единый разумъ. Тѣло и кровь не могутъ создать согласія и готов-
ности къ служенію даже въ двухъ людяхъ, которые руководятся
собственной волей и гордыней сердца. Тѣ.м ъ болѣе не имѣетъ и
во вѣки не будетъ» имѣть такого единенія и всеобщей любви весь
этотъ троякій яко бы христіанскій пародъ. Вѣдь, дѣленіе народа
на три части есть и у язычниковъ. У нихъ имѣются князья, кото-
рые ревностнѣе наблюдаютъ за внѣшней справедливостью въ на-
родѣ, чѣмъ здѣшніе христіанскіе лѣнтяй, пренебрегающіе спра-
ведливостью изъ-за подарковъ и просьбъ. Среди язычниковъ имѣется
и рабочій людъ, который пашетъ и дѣлаетъ другія дѣла. Есть
среди нихъ и священники, отвращающіе ихъ отъ единаго Бога-
Гворца посредствомъ многихъ боговъ,—какъ и среди насъ имѣются
великіе совратители, которые отвлекаютъ людей отъ Бога не
только деревянными идолами, по и словами Божіими, и вѣрой, и
пекломъ, и небомъ, и святыми въ небѣ. И если у язычниковъ
такое дѣленіе народа на три части не составляетъ еще тѣла
Христова, то тѣмъ болѣе у насъ, христіанъ. Мечъ пановъ-господъ
не приведетъ мужиковъ къ единенію мысли, хотя и поработитъ
ихъ, какъ невольниковъ; а роскошный столъ папа только раз-
веселить глупца-священника, который сочтетъ пріязнь пана за пре-
успѣяніе вѣры...
Еще больше того говорить св. Павелъ о членахъ тѣла Хри-
стова (1 Кор. XII, 21—26). Ап. Павелъ говоритъ, что, хотя въ
естественномъ тѣлѣ человѣка много членовъ, по они не презіг
раютъ другъ друга, а заботятся одни о другихъ. Особенное вни“
маніе обращаетъ апостолъ на то, что въ тѣлѣ пѣтъ лренебре жепія
и презрѣнія со стороны болѣе важныхъ членовъ къ членамъ
меньшимъ и менѣе почтеннымъ.
— 169 —
Поучительно теперь приложить эти слова, ап. Павла къ тѣлу
Христову, состоящему изъ пановъ, священниковъ и рабочаго
люда. Подойдутъ ли слова апостола къ этому тѣлу?
Какъ извѣстно, въ этомъ тѣлѣ свѣтская власть должна защи-
щать мечемъ двѣ другія части, священники—учить эти двѣ части,
а рабочіе люди—кормить пановъ, работой добывать имъ яства,
напитки и платежи. Но если, по апостолу, при страданіи одного
тлена, и всѣ прочіе страдаютъ вмѣстѣ съ нимъ, то какъ же
горбатые члены съ мечемъ въ рукахъ давятъ, огорчаютъ, бьютъ,
сажаютъ въ тюрьму, отягощаютъ барщиной, оброками н иными
выдумками другихъ, меньшихъ, членовъ, такъ что эти послѣдніе
ходятъ, какъ вялые, а первые, какъ кони сытые и праздные,
ржутъ надъ пими? Какъ же священники, очи этого тѣла, смотрятъ
па части тѣла, соображая, какъ бы получить отъ нихъ и захватить
себѣ имущество? Какъ же тѣ и другіе вмѣстѣ, паны и священ-
ники, ѣздятъ па рабочемъ пародѣ, сколько имъ захочется? Л такъ
какъ тѣ, кто держать мечъ,—руки этого тѣла, щюстой же пародъ—
ноги, то посмотримъ, чтй дѣлаютъ руки ногамъ по правдѣ апо-
стольской? Трогательно вспомнить о дѣлахъ, которыя совершаютъ
руки для ногъ, всегда ихъ обувая, чтобы онѣ пе ушиблись, не
озябли и не запачкались; а если ноги запачкаются, руки тотчасъ
умоютъ ихъ: если ноги ушибутся, руки тотчасъ увяжутъ и лѣчатъ
ихъ... По эти руки съ мечемъ лишь забираютъ то, чтб ноги добу-
дутъ себѣ поѣсть, грабятъ ихъ. Одно лѣкарство знаютъ эти руки для
ногъ: пустятъ изъ пихъ кровь, всячески умучатъ ихъ и изобьютъ,
какъ скотину...
Столь же мало подойдутъ къ этому тѣлу тройного состава
слова апостола о томъ, что менѣе благородные члены тѣла нахо-
дятся въ чести у членовъ болѣе благородныхъ. Вѣдь, мужики и
пастухи, какъ самые малые члены въ обществѣ, должны бы ока-
заться въ наибольшей чести. По дѣйствительность далека отъ
этого. Ибо для головастыхъ людей—господъ и священниковъ—
простые и невидные люди, какъ псы: они—„деревенская прѣль"
„мужичье", „филины", „холопы". Нѣтъ, отъ почтенныхъ членовъ
для неблагородныхъ получается гораздо больше позору, чѣмъ по-
чести!
А простой пародъ имѣетъ лишь отвращеніе и къ панамъ и
къ священникамъ; даже должныхъ платежей не хочетъ пародъ
давать имъ....
Однимъ словомъ, слова ап. Павла о духовномъ тіілѣ Христовомъ
170 —
могутъ исполняться только па святыхъ людяхъ, обладающихъ да-
рами Духа Святаго и могущихъ въ любви собраться въ настоящее
единство, при которомъ каждый добровольно печется о другомъ,
горюетъ съ пимъ въ его бѣдѣ и считаетъ его лучше себя. И когда
такихъ людей, съ различными дарами Духа Святаго, будетъ много,
то они и составятъ тѣло Христово. Если же кто-нибудь въ этомъ
тѣлѣ будетъ искуснымъ въ какомъ-либо тѣлесномъ дѣлѣ, то не
замедлитъ опъ послужить другимъ и своей тѣлесной вещью.
Что же касается тѣла Христова, состоящаго изъ свѣтской вла-
сти, духовенства и рабочаго люда, то нужно надѣяться, что Богъ
скоро для всѣхъ обнаружитъ кровавую природу этого тѣла, кото-
рое тогда уже не будетъ благоухать, какъ истинное тѣло Христово,
а станетъ смердѣть, какъ тѣло блудницы, сосватавшей себѣ весь
свѣтъ...
Отвергнувъ свѣтскую принудительную власть въ христіан-
скомъ обществѣ, съ ея насиліями, войнами и смертной казнью,
разрушивъ такимъ образомъ основной элементъ въ средневѣковой
концепціи церкви, какъ христіанскаго общества, Хельчицкій лишь
бѣгло касается вопросовъ о положеніи въ церкви духовенства и
широкихъ народныхъ массъ.
Что касается духовенства, то истинными священниками онъ
признаетъ прежде всего апостоловъ Христовыхъ, которые напол-
нили своей проповѣдью всю вселенную,—съ великимъ трудомъ,
въ хожденіи, въ голодѣ, наготѣ, во многихъ мученіяхъ, будучи
людьми бѣдными, безъ" свѣтской власти, съ упованіемъ на одного
только Бога. Затѣмъ, истинными священниками слѣдуетъ, по мнѣ-
нію Хельчицкаго, признать тѣхъ, кто стояли, стоятъ и будутъ
стоять на стезяхъ апостоловъ. Но такихъ священниковъ теперь
очень мало. Большинство духовенства безъ болей порождено блуд-
ницей, возсѣдающей на римскомъ престолѣ. Эти священники, какъ
злые наемники, въ часъ искушенія бѣжали отъ своей паствы и
заперлись въ замкахъ и городахъ, устрояя бои и высасывая изъ
народа кровь.
Конечно, Хельчицкій несогласенъ к съ тѣмъ воззрѣніемъ, будто
задача народныхъ массъ въ церкви—физическій грудъ для содер-
жанія господъ (свѣтской власти) и духовенства. Это воззрѣніе
ведетъ только къ развращенію господъ и духовенства, къ ихъ ту-
неядству; развращаются этимъ воззрѣніемъ и сами народныя массы,
которыя стремятся вступить въ ряды господъ и духовенства ради
такой легкой, праздной жизни..
— 171 —
Потому-то и развелось такое излишнее множество различнаго
священства и господъ, что всѣ хотятъ быть панами, господами,
солдатами. Ибо легко ѣздить па толстыхъ коняхъ, грозить и гордо
говорить, бранить простыхъ людей „холопами" и „филинами",
обдирать ихъ, какъ липу, сбивать имъ головы съ плечъ, всегда
обильно ѣсть и хорошо пить, тунеядствовать, шататься съ мѣста
на мѣсто, безъ пользы говорить всякіе пустяки и безъ стыда чи-
нить различные грѣхи. Слишкомъ много развелось по замкамъ и
городамъ такихъ насильниковъ, которые либо, пользуясь властью,
обижаютъ простой пародъ либо, взимая платежи съ кресть-
янъ, имѣютъ съ этого хорошее житье дома, пируютъ и ведутъ
праздную жизнь. Та же причина, почему размножились монахи,
каноники, крестоносцы, орденскіе братья; опи, какъ господа, рос-
кошно ѣдятъ и льютъ, одѣваются въ разныя дорогія одежды,
строятъ высокіе дома съ чистыми покоями; и все это они дѣлаютъ
на счетъ крови и пота рабочихъ людей...
А, вѣдь, ап. Павелъ пе повелѣваетъ священникамъ и папамъ
возлечь на рабочихъ людяхъ, пожирать и распивать ихъ добро,
подобно безполезнымъ трутнямъ между пчелами. Допуская, что
проповѣдники евангелія могутъ получать содержаніе за свое благо-
вѣствованіе, опъ все же пе считаетъ паилучіпимъ дѣломъ брать
за проповѣдь тѣлесныя вещи отъ тѣхъ, кому проповѣдуется (2 Со-
лу н., III, 7—9). Апостолъ никогда не сказалъ бы: „Попросите
Бога за милостиваго папа, пусть всегда зоветъ къ обѣду*. Апо-
столы не называли простого народа ногами тѣла, обязанными но-
сить ихъ, напротивъ—сами опи были ногами для другихъ. А ра-
бочихъ людей апостолт» учитъ и тому, чтобы опи дѣлали руками
своими; кто же по хочетъ работать, пусть пе ѣстъ (2 Солун. Ш,
10—11). Апостолъ не хочетъ, чтобы среди вѣрующихъ были люди
праздные, какъ дворяне, которые пе знаютъ другого дѣла, какъ только
пребывать въ праздности и шататься. Онъ никогда пе сказалъ бы
такимъ шатунамъ и бездѣльникамъ: „Вы должны заниматься ры-
царскимъ дѣломъ и оборонять правду!"
Несомнѣнно, что истинные члены тѣла Христова, отмѣченные
дарами Духа Святаго и явной праведностью Закона Христова,
должны учиться и тѣлеснымъ дѣламъ, чтобы имѣть возможность
помогать всѣмъ нуждающимся людямъ, давать имъ по любви, какъ
подобаетъ истиннымъ членамъ этого тѣла, которые всѣ вмѣстѣ
страдаютъ съ голоднымъ или нагимъ членомъ.
И вотъ, когда все пойдетъ такимъ образомъ, тогда ни одинъ
— 172 --
членъ тѣла Христова пе будетъ дѣлать никакихт» пустыхъ, злыхъ
и вредныхъ дѣлъ, ко вреду или съ обманомъ своихъ ближнихъ;
онъ ничего не будетъ ни продавать, ни покупать, преслѣдуя въ
торговлѣ одно лишь злое вожделѣніе, съ божбой расхвхтивая по-
купателю свой товаръ и хуля то, чтд самъ покупаетъ у другихъ.
Но тѣлу, натрое перегнутому, въ которомъ двѣ части ѣздятъ на
третьей, разрѣшаются торгашество и всякое стяжаніе, отмѣчен-
ныя явной жадностью и лихоимствомъ; разрѣшаются и различ-
ныя вредныя и суетныя ремесла, гдѣ яркость красокъ, разно-
образіе покроевъ и украшеній служатъ лишь для надувательства;
разрѣшается и корчемство со всѣми его послѣдствіями.
Все ото творится сейчасъ, по наблюденію Хельчицкаго, въ
Прагѣ и въ другихъ городахъ Чехіи, гдѣ ведется война за правду
Божію, гдѣ сосредоточенъ троякій народъ, составляющій будто бы
тѣло Христово (церковь).
Но то согласіе въ тѣлесной защитѣ, которое наблюдается сей-
часъ въ троякомъ пародѣ, вь этомъ мнимомъ тѣлѣ Христовомъ,
совершеннѣе бываетъ у язычниковъ, чѣмъ у потемненныхъ хри-
стіанъ—и тѣмъ не менѣе не называются же язычники изъ-за того
тѣломъ Христовымъ.....
ІП.
П Хельчицкій и таборитетво.
1) Участіе П. Хельчицкаго въ евхаристійномъ спорѣ
среди гуситовъ — полемика противъ ѳвхаристійныхъ
теорій таборитовъ: „ Кѳрііка ргоіі Міки1А*І Ьізкирсі
Тйбог5кёти“.
Въ своихъ предыдущихъ изслѣдованіяхъ мы слѣдили за раз-
витіемъ въ гуситской мысли существеннѣйшихъ вопросовъ морали
и политики, заключавшихся въ общемъ положеніи—„пражскомъ ар-
тикулѣ " о необходимости борьбы съ грѣхомъ и зломъ въ христіан-
скомъ обществѣ, показали своеобразное мѣсто, занятое Хельчицкимъ
въ обсужденіи и рѣшеніи этихъ вопросовъ. Теперь мы переходимъ
отъ вопросовъ морали и политики къ вопросамъ религіозной мета-
физики, спеціально къ вопросу о сущности таинства евхаристіи, кото-
рый поднялся въ гуситской средѣ немедленно же послѣ признанія
(если не ранѣе) другого „пражскаго артикула" о возможно частомъ
причащеніи вѣрующихъ подъ обоими видами, при чемъ заключав-
шіеся въ немъ вопросы морали (нравственная чистота вѣрующихъ
и уравненіе мірянъ со священниками) смѣнились вопросами теоріи
матеріи и духа и ихъ взаимоотношеніи.
Вопросы эти были возбуждены распространеніемъ среди гуси-
товъ и популярностью среди таборитской партіи трактатовъ Вик-
лифа „Ье епсЬагізііа*г), посвященныхъ доказательствамъ невоз-
можности пресуществлсчі! я евхаристійныхъ видовъ—хлѣба и вина—
въ тѣло и кровь Христа и утверждавшихъ только духовное при-
сутствіе Христа въ таинствѣ.
Въ спеціа лыіоіттаборитской литературѣ трактатовъ обсуждался ха-
рактеръ этого духовнаго присутствія Христа въ танвствѣевхаристіи—
и нѣкоторые табориты пошли дальше своего англійскаго учителя,
отрицая всякое реальное, хотя-бы н духовное, присутствіе Христа.
Умѣренные гуситы—праасскіе магистры,стоя на точкѣ зрѣнія пре-
существленія (ІпиібзнЬчкшііаІіо), открыли полемику противъ табори-
’) Изд. »\ѴуЫіГ $осіеіу“, подъ ред. 1. Лозерта, въ 1892 г.; въ англій-
скомъ „введеніи" къ изданію (перепечатано въ „Мііііеіі. Ѵегеіпз € (т. й.
И. іп В.а, 1891, 1—33) Лозертъ излагаетъ исторію внклифовекой евха-
ристіпной теоріи въ гуситской средѣ; среди ряда пробѣловъ этой статьи
слѣдуетъ отмѣтить и полное умолчаніе о II- Хельчицкомъ, понятное,
впрочемъ, въ виду того, что „КсрПка* еще не была напечатана.
— 174 —
товъ, какъ противъ строгаго виклифизма ихъ евхаристійныхъ теорій,
такъ и противъ дальнѣйшихъ, болѣе радикальныхъ взглядовъ.
П. Хельчицкій тоже принималъ участіе въ этомъ долголѣтнемъ—до
пол. 144()-хъ лѣтъ—евхаристійномъ спорѣ, защищащая противъ
крайнихъ или казавшихся таковыми таборитовъ строгій виклн-
физмъ*)• Изъ литературныхъ произведеній Хельчицкаго, въ которыхъ
сказалось участіе его вт> евхаристійномъ спорѣ, наиболѣе важнымъ—
хотя и пе послѣднимъ хронологически—является его „Керііка ргоіі
Мікніа.чі Ъізкиреі ТаЪэгзкёши", бросающая довольно яркій свѣтъ
вообще на отношенія Хельчицкаго къ таборитамъ 2) и дающая намъ
поводъ коснуться и вопроса объ отношеніи Хельчицкаго къ другимъ,
кромѣ евхаристійныхъ, богословскимъ воззрѣніямъ таборитовъ.
„Керііка ргоіі Мікпійзі Ъізкиреі ТаЬогзкёти" является заклю-
чительнымъ моментомъ въ сложной и, къ сожалѣнію, но совсѣмъ
ясной исторіи личныхъ и литературныхъ сношеніи П. Хельчиц-
каго съ оффиціальнымъ духовнымъ главой таборитовъ — Нико-
лаемъ изъ Пельгржимова, Писецкимъ „Бискупцемъ".
Исторія эта представлена самимъ Хельчицкимъ, въ „Керііка"
же, въ слѣдующихъ чертахъ.
Приблизительно за три года до написанія „Реплики" Николай
„Бискупецъ “, вмѣстѣ съ таборитскимъ священникомъ Лукашемъ
(Лукой), были по какому-то случаю въ г. Воднянахъ, въ получасѣ
ходьбы отъ м. Хельчицъ, гдѣ проживалъ И. Хельчицкій.
Табориты вызвали Хельчицкаго къ себѣ на свиданіе и, сидя
па прудовой плотинѣ, разспрашивали его, какія вѣсти доходятъ
до него относительно ихъ ученія о существѣ таинства евхаристіи.
Хельчицкій отвѣчалъ, что вѣсти эти разныя—добрыя и худыя.
Бискупецъ въ долгой бесѣдѣ старался убѣдить своего собесѣд-
ника въ томъ, что ученіе его, „Бискупца", объ евхаристіи со-
гласно съ Писаніемъ и проникнуто почтеніемъ къ таинству, раз-
рушая въ то же время неправильныя измышленія людей по этому
богословско-философскому вопросу. Хельчицкій разстался съ табо-
рнтами вполнѣ удовлетвореннымъ бесѣдой съ ними. Долго спустя,
Николай Бискупецъ снова послалъ за Хельчицкимъ, который, какъ
и прежде, охотно отозвался на приглашеніе; бесѣда имѣла та-
кой же характеръ, какъ и прежде, и велась такъ же, какъ и прежде,
въ присутствіи третьихъ лицъ; только Хельчицкій не указываетъ
') Подробности объ этомъ см. въ этюдѣ, который будетъ посвященъ
спеціально отношеніямъ П. Хельчицкаго къ Виклифу.
;) Въ другихъ произведеніяхъ Хельчицкаго по вопросу объ евха-
ристіи ведется полемика не только съ радикальными габоритами, но и
со сторонниками „пресуществленія" (католиками и „пражанами").
- 175 —
ни этихъ лицъ, ни мѣста свиданія („Ьу хѵісз, и коііо а 8 кушй).
Уходя съ бесѣда, Хельчицкій на этотъ разъ попросплъ у Бискупца
письменнаго изложенія его рѣчей и ученій для лучшаго уразу-
мѣнія ихъ и поученія, тѣмъ болѣе, что до свиданій съ Бискупцемъ
онъ не имѣлъ, будто-бы, никакого представленія о существѣ попу-
лярнаго въ гуситской Чехіи спора касательно таинства евхаристіи1 )•
Съ теченіемъ времени Бискупецъ исполнилъ просьбу Хель-
чицкаго: опъ самъ посѣтилъ Хельчицкаго и передалъ ему желан-
ное письменное изложеніе своихъ воззрѣній по вопросу о таин-
ствѣ евхаристіи. Полный текстъ этого трактата не дошелъ до
насъ; отрывки изъ него извѣстны въ передачѣ II. Хельчицкаго
и м. Я. Пшибрама (см. ниже). Кромѣ этого, написаннаго Бискуп-
цемъ трактата „а<1 Ьотіпеш*, Хельчицкій получилъ отъ сопрово-
ждавшихъ Бискупца лицъ („сеіесі*) еще и другіе его трактаты,
написанные при томъ имъ собственноручно2).
Кончились ли этимъ личныя сношенія Хельчицкаго съ Би-
скупцемъ по волновавшему ихъ обоихъ вопросу, пли, можетъ
быть, опи еще и продолжались,—сказать трудно. Хельчицкій въ
„Репликѣ" сообщаетъ еще нѣкоторыя подробности о своихъ лич-
ныхъ сношеніяхъ съ Бискупцемъ. Онъ разсказываетъ, что при
одномъ своемъ посѣщеніи Бискупца, а вмѣстѣ съ тѣмъ и быв-
шаго съ послѣднимъ другого знаменитаго таборитскаго священ-
ника, Вацлава Коранды, ему пришлось выслушать отъ обоихъ
таборитовъ упрекъ въ томъ, будто оиъ, Хельчицкій, по слухамъ,
порицалъ одного изъ первыхъ по времени и по вліянію таборпт-
скихъ писателей о существѣ евхаристіи—священника Яна Нѣмца
Жатецкаго (изъ г. Жатца). Когда Хельчицкій отрицалъ правди-
вость этого слуха, то Бискунецъ и Коранда стали хвалить ему
и жизнь и сочиненія Яна Жатецкаго. Уже тогда Хельчицкій по-
нялъ общность тенденціи и смысла соотвѣтствующихъ трактатовъ
Бискупца и Япа Жатецкаго; впослѣдствіи ему стало ясно и то,
почему разсужденія Яна Жатецкаго повторяются, съ нѣкоторыми
лишь различіями выраженія, въ трактатахъ самого Бискупца;
а это наблюденіе потомъ дало ему право признавать заблужденія
одного изъ нихъ заблужденіями и другого 3). Думается, что здѣсь
Хельчицкій разсказываетъ о другомъ своемъ посѣщеніи Бискупца,
’) „ЫеЬоС зсш о пісеш/. піс пехѵіейісі зргозіше, сіока\ѵа(і> зеш ?іпус!і
Імгусй різеш нетіеі а ргапіе рсіі пегохѣукаР, Сбор. I! Отд. И. А. Н., ЬѴ
412; „пеЬо ілк зет іа іваіо \ѵіейіе1 \ѵ Іи* сівѵііі о Бесіііо ѵѵіесесів, кіегехі
ойріаи^і, іакоі таіо іѵіет, со пупіс рарех \ѵ Кішіс сіпі“... іЫ(1., 420.
2) Сборн., БѴ, 413.
3) іЬісі., 421-422.
— 176 —
чѣмъ указанное выше, гдѣ не хочетъ почему-то указать пп мѣста,
ни очевидцевъ свидаиія. Но вопросъ о томъ, когда произошло
устанавливаемое памп третье свиданіе—до или послѣ посѣщенія
самимъ Бискупцемъ И. Хельчицкаго и передачи написаннаго аб
Ьос трактата—разрѣшить съ достовѣрностыо мы не можемъ; ка-
жется однако, что—до этого... Вѣроятно, къ ятому же третьему
свиданію относятся и еще нѣкоторыя показанія Хельчицкаго.
При одномъ свиданіи Бискупецъ отрицалъ субстанціальное (Ьуіпіе)
присутствіе тѣла Христова въ таинствѣ причащенія, указывая на
безполезность для людей такого присутствія, ссылаясь при этомъ
на авторитетныя мнѣнія св. Амвросія и ол. Августина. „Это го-
ворилъ ты въ своей комнатѣ, сидя между ложемч» и рабочимъ
столомъ—а я сижу предъ тобой на лавкѣ", припоминаетъ Хельчпц-
кій Бискупцу ’). Зато, повидимому, имѣло мѣсто еще одно, чет-
вертое, свиданіе скоро разошедшихся, временныхъ-—по недоразу-
мѣнію—единомышленниковъ. Это свиданіе было послѣднимъ,
и происходило оно у Бискупца или его товарищей—священни-
ковъ 2 3). Во время этого свидаиія Бискупецъ, узнавъ о несогласіи
Хельчицкаго съ ученіемъ, отрицающимъ субстанціальное, хотя-бы и
духовное присутствіе тѣла Христова въ таинствѣ, высказалъ, для
уловленія Хельчицкаго, мысль о томъ, что Христосъ присутствуетъ
въ таинствѣ своимъ истиннымъ тѣломъ 3), хотя Хельчицкій ц понялъ,
что Бискунецъ разумѣетъ присутствіе Христа въ смыслѣ Яна Жа-
тецкаго, т.-е. какъ благодатное для причащающихся присутствіе...
Встрѣчи и бесѣды Хельчицкаго съ Бискупцемъ п другими
таборитами, протекавшія^ повидимому, столь мирно и задушевно,
такимъ образомъ въ копцѣ концовъ стали уже омрачаться: Хе.ть-
чицкій зимѣтилъ, что Бискунецъ хитритъ съ нимъ и уклоняется
отъ выраженія своего настоящаго мнѣнія по интересовавшему
обоихъ вопросу.
Это впечатлѣніе стало для Хельчицкаго еще болѣе опредѣ-
леннымъ и яснымъ послѣ знакомства съ полученными имъ сочи-
неніями Бискупца: оказалось, что трактаты Бпскупца находятся
въ противорѣчіи съ устными заявленіями. Хельчицкій хотѣлъ—было
попросту побесѣдовать съ Бискупцомъ и объ этомъ. Но такъ какъ
объясненіе почему-то не могло состояться, то Хельчицкій отпра-
вилъ Бискупцу свое посланіе на эту тему 4).
2) Сборн.. 421.
2) „уако зеіп п кѵаз Ьуі роеіейпіѳ", іЬіск, 422.
3) ср. и 443.
4) Сбор., ЬѴ, 413.
— 177 —
Это первое посланіе Хельчицкаго Николаю Вискупцу до сихъ
поръ неизвѣстно; очень можетъ быть, что оно безслѣдно (если пе
имѣть въ виду слѣдовъ и послѣдствій его, поскольку они сохрани-
лись въ „Керііка") погибло... Хельчицкій въ „Репликѣ" вспоминаетъ
о своемъ нервомъ посланіи Бискупцу лишь постольку, поскольку
укоряетъ его за это посланіе самъ Бискупецъ, отвѣчавшій Хель-
чицкому и тѣмъ вызвавшій появленіе .Реплики" Хельчицкаго.
По словамъ Хельчицкаго, его первое посланіе Вискупцу отлича-
лось учтивостью и скромностью ’); оно носило совершенно част-
ный характеръ, дабы не дать кому-нибудь въ руки оружія про-
тивъ Бискувца, которому угрожали враги 2).
Что касается самого содержанія посланія, то оно состояло,
во-первыхъ, въ выдержкахъ различныхъ мѣстъ изъ трактатовъ
Бискупца и Яна Жатецкаго, во-вторыхъ, въ ихъ разъясненіи и,
въ-третьихъ, въ сопоставленіи словъ трактатовъ со словами уст-
ныхъ бесѣдъ. При этомъ Хельчицкій старался, какъ можно, вѣр-
нѣе передавать мысли своихъ теоретическихъ противниковъ3).
Въ числѣ этихъ мыслей оказались однако такія, которыхъ Би-
скупецъ не призналъ своими, и которыя, въ силу возникшей по
этому поводу полемики, стали извѣстны и намъ. Впрочемъ, строго
говоря, мы знаемъ объ одной—двухъ такихъ мысляхъ, приписан-
ныхъ якобы Хельчицкимъ Бискупцу; онѣ таковы: 1) Христосъ тѣмъ
т-ѣломъ, которымъ вознесся па небеса, нигдѣ на землѣ уже не
былъ послѣ своего вознесенія и пе присутствуетъ этимъ сакра-
ментальнымъ и субстанціальпымъ тѣломъ въ таинствѣ хлѣба и
вина4), и 2) Милости (=благодатпые дары), проистекающія отъ
Тѣла Христова, и суть субстанціальное Тѣло Его *).
Посланіе Хельчицкаго встрѣтило плохой пріемъ у Бискупца.
Оказалось, что привѣтствіе и просьба Хельчицкаго были встрѣ-
чены хуже откровенной брани: Бискупецъ усмотрѣлъ въ нихъ
обычные пріемы предателей—„привѣтствіе Іуды и Іоава", „просьбу
') „8еш іеЬе рохсігасѵіі а ргозуі, аЬу ігрісінѵіе ргіуаі іо, соі зеіп рзаі
а ѵѵе 2Іе зоЬіе іоѣо пеоЬгассІ", Сбор., ЬѴ, 411.
'•*) „Апіі1 па ііе те^е кіегеЬо озігйп, апіі’ кіегуті Іісѣпі ѣгохуіп; цсіііпсі
аегп па іізіп парзаі, лѵіесіа іо, йеі піекіегі ѣгогуе", іЬісі.
’) Сбор. ЬѴ, 413.
‘) іЬісі., 413, 415: „Кгузіпз ііет іісіеш, кіегуш цсзіі сѵзіаріі па пеЬеза,
піксііег ро змгет теіирепі па хеші пеЬуІ, а хе ііет іісіеш розсѵаіпупі—росі-
зіаіпуіп, 415—а Ьуіпут ѵ/ зкѵаіозіі сЫсЬа а ѵѵіпа пспіс".
5) іЬісі., 421: „Мііозіі, росЬагееісус осі іісіа Кіузіосѵа, пахусѵаі ііеіет
росізіаіпут цс1ю“.
12
— 173 —
палача“ о прощеніи у того, кому опъ собирается отрубить голову *)•••
Хельчицкій, по мнѣнію Бискупца, дѣйствуетъ за одно съ тѣми,
кто грозитъ Бискупцу смертью *)...
Переходя къ содержанію посланія Хельчицкаго, Бискунецъ
обвиняетъ Хельчицкаго въ недобросовѣстныхъ литературныхъ
пріемахъ спора. Прежде всего, обвиненіе это формулируется
въ общей формѣ. Хельчицкій „поступилъ несправедливо, измѣ-
няя сочиненія Бискупца, сокращая нѣкоторыя мѣста въ однихъ
случаяхъ, прибавляя свои слова въ другихъ случаяхъ, дѣлая
такіе выводы, которыхъ пе заключается ни въ сочиненіяхъ, ни въ
устныхъ рѣчахъ Бискупца" ’). Но Бискупецъ не ограничился этого
рода общимъ упрекомъ. Онъ обвиняетъ Хельчицкаго въ непра-
вильномъ приписываніи ему отмѣченныхъ нами выше (при уста-
новленіи характера 1-го посланія Хельчицкаго) двухъ мыслей-
положеній *). Вотъ все, чтб мы знаемъ объ отвѣтномъ посланіи
Бискупца Хельчицкому: подлинный текстъ его не дошелъ до ласъ,
какъ это случилось и съ 1-мъ посланіемъ Хельчицкаго Бискупцу. Съ
точки зрѣнія теоретическаго содержанія обоихъ посланій едва ли
слѣдуетъ особенно жалѣть объ пхъ потерѣ: воззрѣнія Бискупца и
Хельчицкаго по спорному между ними вопросу извѣстны въ до-
статочной степени и изъ другихъ сочиненій ихъ, между прочимъ,
изъ той самой „мѳплики® Хельчицкаго, которая сейчасъ подле-
житъ нашему разсмотрѣнію, въ качествѣ послѣдняго слова въ воз-
никшей между двумя видными гуситами перепискѣ. Можетъ быть,
однако, въ утеряпиыхъ трактатахъ (въ томъ числѣ и въ 1-мъ по-
сланіи Бискупца Хельчицкому, отчасти извѣстномъ и по Пшибраму)
были какія-нибудь данныя для біографіи Хельчицкаго, столь до-
рогія для историка, при ихъ скудости вообще. Итакъ, Хельчицкій
счелъ нужнымъ отвѣтить Бискупцу на его рѣзкую отповѣдь.
Оставляя теперь въ сторонѣ существо даннаго Хельчицкимъ
отвѣта по спорному вопросу (строгій виклифизмъ), мы отмѣчаемъ
въ сохранившейся „Репликѣ" Хельчицкаго новыя данныя, важ-
ныя не столько для біографіи—внѣшней—Хельчицкаго, сколько
для его характеристики, для „исторіи души" его...
Хельчицкій находитъ нужнымъ остановиться прежде всего па
гнѣвномъ тонѣ отвѣта Бискупца и доказать неоправдаппостъ та-
‘) Сборникъ 11 Отд., ЬѴ, 411—412.
3) іЬій., 412.
’) іЬій., 413.
«) іЫй., 413, 415, 421, 423.
— 179 —
кого тона. Онъ призываетъ Бога въ свидѣтели чистоты своихъ
намѣреній ври отвѣтѣ Бискупцу: „Я, говоритъ онъ, не подумалъ—
да и па сердце мнѣ то не приходило—пронзить тебя мечемъ или
сдѣлать тебѣ что-нибудь непріятное... Ни съ кого я денегъ не
бралъ": значитъ, не похожу на Іоава и Іуду... „Я никѣмъ не
грожу тебѣ; потому-то и написалъ м тебѣ (частное) письмо, что
знаю объ угрозахъ тебѣ со стороны нѣкоторыхъ людей" *). При
этомъ Хельчицкій не отказалъ себѣ въ маленькомъ удовольствіи
поиронизировать надъ Бискупцемъ: Бискунецъ теперь, отвѣтивъ
ему, Хельчицкому, бранью, обвиненіями въ глупости и вѣролом-
ствѣ, можетъ успокоиться... Не можетъ Хельчицкій не напомнить
Бискуіщу и того обстоятельства, что не опъ, Хельчицкій, а самъ же
Бискупецъ затѣялъ всю исторію сближенія и переписки ихъ, которую
Хельчицкій тутъ же и пересказываетъ. Пусть припомнитъ Биску-
пецъ то, чтб началось у нихъ около 3 лѣтъ тому назадъ („Купіе
шпіш ііі ІеЬа іотп §зи“...) „Припомни хорошенько, что не я, а
ты положилъ начало этой дружбѣ и пріязни; какъ тогда, такъ и
теперь я пе понимаю, зачѣмъ это было нужно тебѣ", язвительно
замѣчаетъ Хельчицкій * 3).
Затѣмъ Хельчицкій оправдывается въ приписанномъ ему извра-
щеніи чужихъ мыслей. Онъ пе находитъ ничего предосудитель-
наго въ сокращеніи или распространеніи словъ лица, съ кото-
рымъ ведешь споръ; лишь бы пе было при этомъ стремленія
придать словамъ иной смыслъ, чѣмъ заключилъ въ пихъ ихъ
авторъ... А Хельчицкій этого какъ разъ и не дѣлалъ! Разъясненія
п толкованія, данныя имъ словамъ Бискупца и Яна Жатецкаго,
при сохраненіи точнаго смысла ихъ, могутъ служить лишь къ
пользѣ дѣла ’).
Отъ этой общей самозащиты Хельчицкій переходитъ къ част-
ностямъ и старается доказать, что былъ правъ, приписывая Бис-
купцу тѣ два положенія, отъ которыхъ Бискунецъ теперь отре-
кается (см. выше).
Цѣлымъ рядомъ выписокъ изъ трактатовъ Бискупца Хель-
чицкій доказываетъ принадлежность Бискунцу перваго положе-
нія 4) и указываетъ на несправедливость обвиненія, будто опъ,
Хельчицкій, „извлекаетъ изъ сочиненій противника такой смыслъ,
') Сборникъ 11 Отд., БѴ, 411.
’) іЬій., 412.
э) ІЬій., 413; ср. и 424.
*) ІЬій., 113-421.
іа*
— 180 —
котораго они пе содержатъ" *): „Самый глупый человѣкъ, умѣя
только читать, могъ бы понять, чему учитъ Бискупецъ". Странно,
почему Вискулецъ гнѣвается на попытки Хельчицкаго разобраться
въ его ученіи: „Вѣдь, ты самъ хочешь, чтобы было понято, ка-
ковъ же твой умыселъ въ этихъ трактатахъ; ты самъ признаешь,
что далъ намъ свое сочиненіе для уразумѣнія его“, замѣчаетъ
Хельчицкій. Къ тому жо правильность разумѣнія Хельчицкаго
подтверждается и устной бесѣдой съ нимъ самого Бискупца * 2).
Упрекъ Бискупца, что онъ, Хельчицкій, приписывая Вискупцу
мысль о тожествѣ Тѣла Христова съ благодатными дарами этого
Тѣла, приписываетъ ему слова другого лица, Яна Жатецкаго,
представляется Хельчицкому такъ же неосновательнымъ.
Во-первыхъ, Хельчицкій принужденъ былъ усвоить Вискупцу
мнѣніе Яна Жатецкаго поведеніемъ самого же Бискупца. Въ са-
момъ дѣлѣ, если Бискупецъ, доказывая въ своихъ сочиненіяхъ
мысль о нѳприсутствіи Тѣла Христова въ таинствѣ, потомъ устно
говоритъ Хельчицкому о присутствіи, то Хельчицкому пе остава-
лось ничего другого, какъ предположить, что Бискупецъ разу-
мѣетъ лишь благодатное присутствіе, въ смыслѣ Я. Жатецкаго.
Хельчицкій, правда, могъ бы не усваивать Бискупцу мнѣнія
Я. Жатецкаго, а<понимать слова Бискупца о присутствіи въ
смыслѣ присутствія реальнаго, субстанціальнаго. Но это опъ могъ
бы сдѣлать лишь въ томъ случаѣ, если бы Бискупецъ объявилъ
ошибкой высказанное имъ ранѣе, распрострапепное среди его по-
слѣдователей ученіе о невозможности реальнаго и субстанціаль-
наго присутствія Христа въ таинствѣ 3 *). Во-вторыхъ, вѣдь, самъ
же Бискупецъ одобрялъ писанія Я. Жатецкаго, безъ всякихъ ого-
ворокъ *). Наконецъ, противъ упрековъ Бискупца въ томъ, что
Хельчицкій не ограничивается въ своей критикѣ только словами
самого Бискупца, Хельчицкій выдвигаетъ и такого рода сообра-
женія.
Ученіе Бискупца о таинствѣ евхаристіи исповѣдуется мно-
гими его послѣдователями, которые усвоили это ученіе и изъ
трактатовъ его и изъ устныхъ наставленій: слова трактатовъ стали
уже сложившимся вѣроученіемъ 8). Самъ Спаситель предлагалъ
*) Сборникъ II Отд., ЬѴ, 469.
у) ІЬісі., 421.
а) іЬісі, 422.
4) ІЬісі., 421, 424.
3) чБа1екоі осі зіслѵ Ьпсіс, ксіуя зе псепіс. уако ѵѵіега зіаіаа, \ѵ піекош
паісзпо*, Сбор., 421.
181
справляться о смыслѣ своего ученія у тѣхъ, кто слышалъ Его;
почему же Бискупецъ пе хочетъ послѣдовать примѣру Учителя
жизни?..
Наконецъ, всякое ученіе должно оцѣнивать и по его послѣд-
ствіямъ, а учителя—по дѣламъ учениковъ: таковъ и завѣтъ Спа-
сителя. „Такъ и я, замѣчаетъ Хельчицкій, хочу относиться ко
всѣмъ священникамъ и къ вамъ: я не буду ограничиваться только
вашими словами, чті) вы сами исповѣдуете о себѣ, но посмотрю и на
плоды дѣлъ вапгпхъ, что идеть отъ васъ въ' обычаяхъ и что
происходитъ въ людяхъ отъ вашего ученія" *)• Плохое свидѣ-
тельство объ этомъ ученіи, если отъ него родятся цѣпы, палицы,
сходбища народныхъ толпъ и военныя приготовленія. И тѣмъ
легче судить о таборитскомъ ученіи съ этой стороны, что пове-
деніе вождей таборитекихъ столь же ясно, какъ звукъ трубы,
что общеніе ихъ съ людьми—съ духовными и мірянами—всѣмъ
извѣстно... ’).
Такъ отвѣчаетъ Хельчицкій Бискупцу па его упреки.
Послѣ этого какъ бы введенія слѣдуетъ, начиная съ гл. IX,
основная часть „Реплики", гдѣ Хельчицкій устанавливаетъ, на
основаніи точныхъ гекстовт, таборитекихъ писаній, истинный
смыслъ таборитскаго ученія о таинствѣ евхаристіи и подвергаетъ
его критическому разбору. Не входя здѣсь въ анализъ этой части
„Реплики", несомнѣнно, воспроизводя щей въ болѣе обширномъ
видѣ содержаніе утеряннаго 1-го посланія Хельчицкаго Бискупцу,
мы отмѣтимъ еще нѣкоторыя черты, опредѣляющія значеніе
„Реплики" въ исторіи души Хельчицкаго, отношеній его къ табо-
рнтамъ.
Хельчицкій въ „Репликѣ" высказывается о таборитскомъ уче-
ніи относительно евхаристіи такъ же, какі. и въ утерянномъ
первомъ посланіи Бискупцу, т.-е. осуждаетъ его. Между тѣмъ,
но собственному признанію, Хельчицкаго издавна соединяли съ
таборитами тѣсныя узы и личной дружбы и единомыслія въ во-
просахъ вѣры 3).
„Мнѣ жаль васъ больше, чѣмъ другихъ (священниковъ), да и лю-
дей-простецовъ очень жаль мнѣ: вы и простой народъ вѣрите не
’) Сборникъ II Отд., ЕѴ, 425.
2) іЬій., 425.
’) „ВгаіНе кпіеяіе, г сіаѵта <ІоЬги ргіегеп у 8>ѵо1епіе о тпоЬе ѵѵіесу
ѵіегу пазіе тіеі зет з «аті“, Сборн., 426; „пеЬ зет ѵѵаз \ѵж!у хѵіесе тііо-
\ѵа! пег діпе кпіе/.іе*, Сборн., 496.
— 182 —
одинаково", чего пародъ пе разумѣетъ, говоритъ Хельчицкій * *)•
Хельчицкій хотѣлъ бы по-просту, по-христіапски, поговорить съ
Бискупцемъ и его единомышленниками о спорномъ вопросѣ, но
это невозможно, такъ какъ они пе хотятъ простой и откровенной
бесѣды. Поэтому-то Хельчицкому пе остается ничего другого,
какъ обратиться къ нимъ съ посланіемъ, настоящей „Репликой*.
Хельчицкій проситъ только одного — терпимаго отношенія къ
своему посланію. Онъ тѣмъ болѣе имѣетъ право разсчитывать па
это, что пе будетъ пользоваться свидѣтельствами многочислен-
ныхъ знакомыхъ таборитовъ, а ограничится точными словами
однихъ только вождей и учителей, какъ они сами хотятъ этого ’).
Слѣдуетъ, однако, признать, что Хельчицкій пе вполнѣ остается
вѣренъ этому своему обѣщанію. Онъ самъ приводить нѣсколько
случаевъ полученія своихъ свѣдѣній изъ источниковъ, такъ ска-
зать, вторичнаго порядка; опъ пользуется полученными такимъ
образомъ свѣдѣніями для полемики съ Бискупцемъ. Нѣкоторыя
невольно вырвавшіяся изъ устъ Хельчицкаго признанія опровер-
гаютъ его же собственное утвержденіе, будто до свиданія въ
г. Поднятіяхъ съ Бискупцемъ онъ ничего по зналъ о существѣ
таборитскихъ мнѣній касательно евхаристіи, кромѣ общихъ бла-
гопріятныхъ и неблагопріятныхъ отзывовъ и слуховъ... Въ раз-
гарѣ литературнаго спора съ Бискупцемъ Хельчицкій не безъ
язвительности спрашиваетъ своего противника: „А почему бы и
по слушать мпѣ тѣхъ, кто учится отъ тебя и, придя ко миѣ,
пересказываютъ твои ученія... приносятъ твое, собственноручно
тобой написанное сочиненіе, и говорятъ мпѣ, какъ понимаютъ
они тебя и твои сочиненія?" Повидимому, эти разспросы уче-
никовъ Бискупца начались еще тогда, когда Хельчицкій пвъ про-
стотѣ" ничего не зналъ, т.-е. при посѣщеніи его Бискупцемъ и
тѣми, кто былъ съ Бискупцемъ въ качествѣ .челяди* и кто далъ
Хельчицкому написанныя Бискупцемъ сочиненія4). Видимо довѣр-
чивый, наивный слушатель рѣчей Биекупца однако разспраши-
валъ въ то же время и учениковъ его...
Впрочемъ, кругъ „извѣстителей" Хельчицкаго былъ много шире:
„Давно уже пришло ко мнѣ свидѣтельство о васъ отъ многихъ
людей вашей партіи изъ Праги, Табора и изъ другихъ мѣстъ",
’) Сборникъ, ЬѴ, 496.
іЬі<1., 426.
3) ІЪісі., 424.
*) іЫ<і, 412-413.
— 183 —
проговаривается Хельчицкій *). „Мы, говоритъ Хельчицкій въ
другомъ мѣстѣ, ревностно разспрашивали тѣхъ, кого вы считаете
самыми понимающими въ вашемъ ученіи людьми" ’). Хельчицкій
имѣетъ свѣдѣнія и о крайнихъ таборитахъ, съ которыми тоже нахо-
дился въ сношеніяхъ: „Братья-священники! если худо и противно
Богу то, что многіе различно поругаютъ таинство Тѣла п Крови
Христа, то прежде всего вы бойтесь этого: ибо прежде въ паше
время пе слыхано было въ Чехіи такого поруганія, какое появилось
съ той мипуты, когда вы и вашн товарищи стали распространять
въ народѣ учепіе о тѣлѣ Христовомъ знаменуемомъ (\ѵ гпаіпепі=іп
Гіцнга) и объ идолопоклонствѣ (въ почитаніи простого евхаристій-
наго хлѣба). Такъ и до сем поры въ устахъ многихъ евхари-
стія-мотылекъ, вытопокъ и идолъ; эти ругатели... обратились къ
мерзкому и неукротимому любодѣянію... А они восхваляютъ
васъ передъ нами, будто вы—мужественные священники,
уничтожающіе папскій идолъ, будто вы еще робѣете передъ сы-
нами діавола и идолопоклонниками; если бы-де вы смѣли, то обна-
ружили бы вѣрующимъ всю великую мерзость, поставленную на свя-
томъ мѣстѣ" 3). Далѣе оказывается, напримѣръ, что „одинъ близ-
кій Бискупцу товарищъ приходилъ къ Хельчицкому и разъяснялъ,
что слова Спасителя о хлѣбѣ живомъ (Евапг. Іоанна, гл. VI) не
имѣютъ никакого отношенія къ таинству евхаристіи* 4). Другой
„товарищъ" Вискуцца па Градшцѣ (Таборѣ) сообщилъ недавно
Хельчицкому, какъ именно табориты держатся ученія о присут-
ствіи Тѣла Христова только въ знаменіи (іп Гщига), равно какъ
и то, что Бискупецъ съ единомышленниками заимствовали это
учепіе изъ двухъ сочиненій Виклифа о Тѣлѣ Христовомъ *).
Хельчицкій разсказываетъ еще о проповѣди, которую говорилъ
одинъ изъ товарищей Бискупца, таборитовъ, и которую (или о
которой?) слышалъ Хельчицкій; въ этой проповѣди, при объяс-
неніи евангельскаго разсказа о кровоточивой женѣ, современный
народъ приравнивался къ этой женщинѣ: кадь эту женщину
лѣкарства врачей только отравляли, такъ же—да еще и больше—
отравляетъ вѣрующихъ предлагаемый имъ идолъ-причастіе, счи-
*) Сборникъ, БѴ, 426.
2) іЬісі., 496.
з) ІЬісі., 135—436.
‘) ІЬісі., 452.
’) ІЬісі., 471-472.
184 —
таемое пародомъ за святыню *)• Разсказываетъ Хельчицкій и еще
объ одной таборитской проповѣди: „Одинъ изъ вапгихъ, вашъ
близкій товарищъ, у васъ въ костелѣ на каѳедрѣ передъ паро-
домъ сказалъ, что онъ скорѣе бы сталъ на колѣна передъ чер-
томъ, какъ созданіемъ разумнымъ и подвижнымъ, чѣмъ передъ
этимъ таинствомъ евхаристіи; а эти его рѣчи вапга партія и
теперь восхваляетъ, что опъ-де истинно и мужественно выска-
зался, — особенно же рады тому, что вы говорите въ поруганіе
таинства, любодѣйные богохульникии * * 3).
Наконецъ, Хельчицкій разсказываетъ и о своихъ отношеніяхъ
къ одному изъ крайнихъ таборитовъ-хиліастовъ^„Мартинкуа
(свящ. Мартину „Локвису"). Передавая и критикуя ученіе Мар-
тина объ евхаристіи, между прочимъ, положеніе его, что „вкушать
тѣло Сына Человѣческаго это значитъ творить заповѣданныя имъ
дѣла" 3), Хельчицкій говоритъ: „Но Мартипекъ пе былъ просте-
цомъ и не думалъ, какъ и вы тоже^ добровольно страдать ради
Христа. Мы много говорили съ нимъ о томъ и о семъ. И при-
знался онъ предъ нами, что будетъ на землѣ новое царство свя-
тыхъ, что добрые (святые) люди уже не будутъ страдать; „если
бы христіане должны были всегда страдать, то я не хотѣлъ бы
быть слугой Божіимъ", говорилъ Мартииекъ 4).
Если мы вспомнимъ, что Мартинъ Локвисъ былъ сожженъ
21 августа 1421 г.5), что, слѣдовательно, Хельчицкій до этого
времени уже знвлъ изъ бесѣды съ Мартиномъ, по крайней мѣрѣ,
нѣкоторыя таборитскія ученія о таинствѣ евхаристіи, то мы пой-
мемъ, что слѣдуетъ съ осторожностью относиться къ увѣренію
Хельчицкаго, будто онъ рѣшительно ничего не зналъ о таборит-
скихъ ученіяхъ—или столько же зналъ, сколько знаетъ теперь
о врѳмепровожденіи римскаго папы,—пока не сошелся съ Ви-
скупцемъ...
Собранныя нами признанія Хельчицкаго, расширяя наши скуд-
ныя свѣдѣнія о жизни Хельчицкаго и представляя въ правдиво-
реальныхъ чертахъ личность и нѣкоторыя стороны его характера,
въ то же время бросаютъ нѣкоторый свѣтъ—въ связи и съ дру-
гими обстоятельствами—на темную исторію возникновенія „Реп-
9 Сборникъ II Отд., ЬѴ, 43(1.
а) ІЪМ., 438.
9 ІЬій., 463.
9 іЬіс!., 464-465.
5) Тошск: „Пе)ср. т. Ргаііу", IV, 196.
185 —
лики противъ Николая Бпскупца". Мы доселѣ пытались устано-
вить эту исторію внѣ строгихъ хронологическихъ датъ.
Обратимся теперь къ вопросу о времени написанія „Реплики".
Въ настоящее время какъ бы общепризнаннымъ въ паукѣ
мнѣніемъ по этому вопросу считается мнѣніе проф. Я. Голля ').
Голль считаетъ „Реплику", повидимому, самымъ раннимъ произ-
веденіемъ Хельчицкаго, отпося ея возникновеніе къ первой по-
ловинѣ 1420-хъ годовъ. Это приблизительное хронологическое
опредѣленіе получается путемъ слѣдующей комбинаціи малоопре-
дѣлеппыхъ данныхъ самой „Реплики". Самъ Хельчицкій, между
прочимъ, говоритъ, что „Реплика" писалась, спустя приблизи-
тельно („тпіт") 3 года послѣ его перваго свидаиія съ Би-
скупцемъ. Такъ какъ Хельчицкій не указываетъ года (годовъ)
своей встрѣчи (встрѣчъ) съ Бискупцемъ, то Голль пытается уга-
дать время личныхъ сношеній ихъ по увѣренію Хельчицкаго, будто
до встрѣчи съ Бискупцемъ онъ столько же зналъ объ его ученіи
касательно евхаристіи, сколько въ настоящую минуту знаетъ о
томъ, что дѣлаетъ папа въ Римѣ, т.-е. пичего не зналъ... А такое
незнаніе Хельчицкаго допустимо-де только для начала 1420 лѣтъ,
когда появились тѣ самые трактаты таборитовъ, изъ которыхъ
Хельчицкій могъ почерпнуть интересовавшія его свѣдѣнія, до-
полняя ихъ бесѣдами съ таборитами. Если бы Бискунецъ встрѣ-
тился съ Хельчицкимъ въ болѣе поздніе годы—особенно, напри-
мѣръ, въ 1443—1445 гг., какъ думаютъ нѣкоторые—то, конечно,
нашелъ бы Хельчицкаго уже ознакомившимся съ таборитскими
трактатами, а не любознательнымъ, неосвѣдомленнымъ слуша-
телемъ.
Повидимому, Голль готовъ признать временемъ первой встрѣчи
будущихъ теоретическихъ противниковъ 1421 годъ. Такъ слѣдуетъ
заключать, думаетъ опъ, на основаніи поведенія Бискупца, какъ
о мемъ сообщаетъ Хельчицкій: стремленіе Бискупца разузнать отъ
Хельчицкаго о мнѣніи парода касательно таборитскаго ученія»
старанія внушить самому Хельчицкому наиболѣе благопріятныя
для таборитовъ представленія о характерѣ этого ученія—все это
указываетъ на то время, когда таборитскіе ортодоксалы, освобо-
дившись въ 1421 году отъ крайней фракціи, отъ Мартина Локвиса
съ послѣдователями, стремились освободиться и отъ всякихъ подо-
зрѣній въ сочувствіи къ „пикартской ереси"—взгляду па таинство
9 вой: „б. С. М.\ 1881, 12—13 и .фиеіі. а. Ппіегз.", II, 64-65.
— 186 -
евхаристіи, какъ на простой символическій благочестивый обрядъ,
отказываясь въ то же время и отъ принятаго церковнаго ученія —
сохраненнаго и „пражскими магистрами"—о пресуществленіи
хлѣба и вина въ тѣло и кровь I. Христа. На основаніи всего
вышеизложеннаго можно было бы, по мнѣнію Голля, отнести на-
писаніе „Реплики" къ 1424—1425 году ')•
По это датированье „Реплики" первой половиной 1420 годовъ,
или 1424—1425 годами, является, по нашему мнѣнію, слабо обо-
снованнымъ. Во-первыхъ, при анализѣ сообщенія Хельчицкаго
о встрѣчѣ съ Мартипкомъ мы уже убѣдились въ томъ, что къ
увѣреніямъ Хельчицкаго о полной неосвѣдомленности его каса-
тельно таборитскихъ евхаристійныхъ теорій до самаго свиданія съ
Бискуіщемъ слѣдуетъ относиться съ осторожностью, если не съ
прямымъ недовѣріемъ... Во-вторыхъ, мы не понимаемъ, почему хро-
нологическій предѣлъ неосвѣдомленности Хельчицкаго не могъ
простираться далѣе начала 1420-хъ лѣтъ. Дѣло въ томъ, что мы,
въ сущности говоря, не знаемъ точно времени появленія трактатовъ
Бискупца, изъ которыхъ Хельчицкій могъ бы ознакомиться—и въ
свое время, дѣйствительно, ознакомился—съ наиболѣе популярной
версіей таборитскаго евхаристійнаго ученія, если пе считать одного
изъ нихъ, съ „іпсіріЬ": „Аіі таупійсаііонеш" еЬс., который, судя по
извѣстіямъ современниковъ 2), былъ написанъ не задолго до дис-
пута таборитовъ и „пражанъ" въ Копоништѣ, 24 іюня 1423 года.
Но трактатъ этотъ могъ попасть въ руки Хельчицкаго отъ самого
Бискупца или отъ его учениковъ и значительно позднѣе. О вре-
мени появленія другихъ сообщенныхъ Хельчицкому трактатовъ—
въ томъ числѣ п написаппаго спеціально для него—мы всячески
не можемъ сказать, чтобы оно предшествовало 1423 году.
Далѣе, усмотрѣнныя Голлемъ въ поведеніи Бискупца стре-
мленія вовсе пе могутъ быть связываемы непремѣнно съ той
обстановкой, въ которой оказались табориты въ 1421 году. Въ
дѣйствительности, Бискупецъ за все время, иока тянулись евха-
ристійные споры, т.-е. вплоть до половины 1440-хъ годовъ, дер-
жался одной и той же отрицательной цѣли-—стоять одинаково
далеко и отъ „пикартской" и отъ „римской" ересей... И нако-
нецъ, какъ мы увидимъ далѣе, Бискупець, судя по „Репликѣ",
руководился во всѣхъ сношеніяхъ съ Хельчицкимъ мотивами
*) Такъ это думали и мы въ своей статьѣ о Хельчицкомъ въ „Ж.
М. П. Пр.*, 1895, 241).
а) ІІОПег, П, 587-589 и Ргосййзка: „Мівсеіі.", 270-271.
— 187 -
иного рода, чѣмъ чисто теоретическая цѣль отличенія настоя-
щихъ таборитовъ отъ „пикартовъ".
Пе считая, такимъ образомъ, не только окончательными, но
даже вообще пріемлемыми соображенія проф. Голля по вопросу
о времепи появленія „Реплики", мы попытаемся иначе подойти
къ этому вопросу, исходя изъ данныхъ, разсѣянныхъ въ самой
же „Репликѣ", по доселѣ, какъ слѣдовало бы, не отмѣченныхъ
и неоцѣненныхъ.
Повидимому, сношенія съ Бискупцемъ по вопросу о таинствѣ
евхаристіи начались у Хельчицкаго пе въ первые 1420-ые годы, а
„Реплика", написанная черезъ три года послѣ начала этихъ сно-
шеній, появилась не въ 1424—1425 гг., а позднѣе. Обращаясь
къ Николаю Бискупцу и его единомышленникамъ, Хельчицкій
пишетъ: „Братья—священники! я издавна былъ съ вами въ
доброй пріязни и согласіи относительно многихъ предметовъ на-
шей вѣры" *); далѣе опъ говоритъ о своей „старой пріязни"
съ таборитами2), свидѣтельствуетъ, что „всегда любилъ" та-
боритовъ 3). Подобныя—хотя и приблизительныя—хронологическія
опредѣленія едва ли мыслимы въ устахъ Хельчицкаго въ 1-й пол.
1420 лѣтъ, хотя бы мы и попила іи слова Хельчицкаго о „началѣ
пріязни" при свиданіи въ Водияпахъ *) не въ смыслѣ первой встрѣчи,
а въ смыслѣ установленія дружеской, довѣрчивой интимности,
относя знакомство Хельчицкаго съ таборитами къ болѣе раннему
времени: если бы Хельчицкій говорилъ о „старой пріязни", о
пріязни „издавна" въ 1424—1425 гг., то начало ея пришлось бы
относить, по крайней мѣрѣ, къ 1—2 десятилѣтію XV вѣка..
А несомнѣнно, что свидапіе Бискупца съ Хельчицкимъ въ
Водняпахъ, на прудовой плотинѣ, не было ихъ первымъ знаком-
ствомъ. Исторія этого свиданія, переданная нами выше, была бы
поистинѣ странной, если бы оно совершилось безъ предваритель-
наго знакомства встрѣтившихся въ Водияпахъ людей, да еще въ
1421 году (приблизительно).
Развѣ былъ Хельчицкій въ это время крупнымъ человѣ-
комъ въ Чехіи, чтобы вліятельный Бискупецъ почувствовалъ пужду
оправдаться передъ человѣкомъ, тогда па самомъ дѣлѣ еще мало за-
мѣтнымъ, къ тому же лично ему еще малознакомымъ? Развѣ Биску-
*) Сборн., ЬѴ, 426.
’) іЬій., 426.
3) ІЬій., 196.
4) ІЬій., 412.
188 —
пецъ, энергично выступившій, параллельно съ Я. Жижкой, противъ
крайнихъ таборитскихъ дѣятелей и учителей, предостерегавшій
пражскихъ магистровъ отъ этихъ людей и ученій, не достаточно еще
доказалъ спою непричастность къ „викарству", чтобы реабилитиро-
вать себя еще п передъ малоизвѣстнымъ тогда сельскимъ жителемъ,
„мужикомъ", „земапомъ" Хельчицкимъ? Копечио, па оба эти вопроса
придется отвѣчать отрицательно. Въ томъ-то и дѣло, что „Реплика"
содержитъ указанія па такія условія жизни и Хельчицкаго и Бис-
купца, которыя дѣлаютъ понятными сношенія между этпми, конечно,
уже довольно давно знакомыми между собой людьми, и которыя мо-
гутъ и должны быть отнесены къ времени болѣе позднему, чѣмъ
первые 20-е го,цы XV вѣка.
Хельчицкій выступаетъ въ „Репликѣ" не одинокимъ, хотя-бы
и самоувѣреннымъ, человѣкомъ, какимъ опъ является передъ нами
въ Прагѣ въ 1419—1420 годахъ и какимъ опъ долженъ былъ
еще остаться, по крайней мѣрѣ, въ ближайшіе годы. Хельчицкій
употребляетъ такія выраженія: „я съ другими изъ пасъ"1);
„ни я, ни кто изъ нашихъ—Богъ свидѣтель—не доби-
вались отъ тебя никакихъ сочиненій съ какпмъ-либо коварнымъ
умысломъ" 2); „а оии (ругатели таинства) восхваляютъ васъ передъ
пами"3) и т. п. Очевидно, въ годы сношеній съ Бискупцемъ по
евхаристійному вопросу Хельчицкій уже стоялъ во главѣ извѣст-
ной группы людей, своихъ единомышленниковъ, позднѣе, въ концѣ
40-хъ—нач. 50 годовъ XV в., извѣстныхъ подъ именемъ „братьевъ
Хелъчицкихъ". Годы сношеній съ Бискупцемъ по вопросу объ
евхаристіи были, вѣроятно, первыми годами организаціи „братства",
но, какъ-бы то ни было, это не были первые 1420-е годы. И, во
всякомъ случаѣ, Бискупцу не безразлично было мнѣніе о немъ
замѣтнаго уже гусита Хельчицкаго и группы его послѣдователей.
Все изъ той же „Реплики" мы узнаёмъ, что и обстоятельства
самого Бискуіща были таковы, что ему приходилось заботиться о
своей репутаціи по мотивамъ уже пе впутреннимъ, психологиче-
скимъ, а по житейско-бытовымъ мотивамъ самосохраненія, чтё
тоже едва-ли подходитъ для первыхъ 1420 годовъ.
Изъ „Реплики* мы узнаемъ, что Бискупецъ съ гнѣвомъ встрѣ-
чаетъ указанія и замѣчанія Хельчицкаго на нейравильность и
неискренность его ученія, на близость его къ „пикартамъ". Такой
’) Сборникъ II Отд., ЬѴ, 412.
’) ІЬій., 413.
3) ІЪісі., 435.
— 189 —
гнѣвъ въ 1-й нол. 20 годовъ XV в. едва-ли могъ возбуждаться у
Бискупца: мы знаемъ, какъ рѣзко писалъ о воззрѣніяхъ Бпскупца
его яростный врагъ м. Я. Пшибрамъ, хотя бы, напримѣръ, въ
своемъ трактатѣ „Ехигде, Оошіне" еіс., и какъ мягко, спокойно
отвѣчалъ ему на Коноппіптскомъ диспутѣ 1423 года и вообще
отзывался о немъ Н. Бискупецъ *)• Почему же въ то же самое
время Бискупсцъ сравнивалъ бы Хельчицкаго съ Іудой, пала-
чемъ и т. п.? Въ тома» то и заключается все дѣло, что время
было уже не то: наступило время, когда „нѣкоторые люди гро-
зили Вискупцу “ * 2), когда онъ, по словамъ его почитателей, „боялся
слугъ діавола и идолопоклонниковъ“э), а по собственнымъ его
словамъ—„опасался смерти" *) и видѣлъ въ поведеніи Хельчицкаго
коварство для достиженія какой-то „цѣли противъ него, Бпскупца,
ставшей теперь очевидной" *). И Бискуиоцъ, кажется, не преуве-
личивалъ опасности: по крайней мѣрѣ, Хельчицкій, съ одной сто-
роны, считаетъ нужнымъ оправдываться путемъ указаній на част-
ный характеръ своего 1-го посланія въ виду положенія дѣла и,
съ другой стороны, совѣтуетъ Бискупцу пе бояться смерти: „Если
бы кто-нибудь покушался на васъ, то вы должны были бы При-
пять смерть" °).
Принимая во вниманіе обрисованное положеніе Бискупца, мы
вполнѣ понимаемъ и его поведеніе въ отношеніи къ Хельчицкому.
Но все это мыслимо не въ 20-е годы XV в., тѣмъ болѣе не въ
1-й половинѣ 20-хъ годовъ. Опасное для таборитовъ время, ясное
по „Репликѣ", впервые наступило въ 1430 годахъ.
Кромѣ указанныхъ нами данныхъ для опредѣленія времени
появленія „Реплики", имѣются въ ней и другія, болѣе точныя
данныя по изслѣдуемому вопросу. Можно установить „Ьеітпіпиз
розі циеш" написанія ея.
1) „Реплика" написана послѣ 1423 года, ибо въ пей упоми-
нается событіе, имѣвшее мѣсто, во всякомъ случаѣ, не рапѣе
конца 1423 года или даже начала 1424 года. Событіе это—упо-
мянутая нами выше проповѣдь какого-то таборита, предпочи-
тавшаго скорѣе поклониться черту, чѣмъ таинству. Эту пропо-
‘) НбЯсг, 11: „СЬгоп. СаЬог." вообще, особенно стр. 587 —589.
2) Сборп., ЬѴ, 411.
’) іЫІ, 435.
*) іЬі<1., 412.
'•) „К Іота копсу, кіегу ціх дсзі. одлгеи"—Сбор., 412.
Сборы., ЬѴ, 496.
— 190 —
вѣдь сказалъ свящ. Квиринъ въ г. Пискѣ, какъ разсказываетъ
м. Я. Пшибрамъ въ своемъ „Хіѵоі кпё/.і ІаЬогзк^сІі1* д), сообщая
и о собственномъ призваніи въ томъ самого Квирина въ праж-
скомъ ратгаузѣ подъ вліяніемъ показаній Матвѣя Лауды Хлум-
чапскаго и жителей г. Писка. Объ этой проповѣди говоритъ
и м. Я. Рокицана въ своемъ трактатѣ: „Вс ехізіепііа согрогіз
Сіігізіі": „ОпЫагп ех сошрІісіЬпз ііііпз Ыісоіаі ай рорпішп ргеііі-
сапйо Ріезса поп Гиіі ѵетііиз ііісеге, <рю(1 росіиз ѵеііеі согапі
йуаЬоІо депиЯесіеге, диат согат ізіо засгатепіо“ 2); а въ позднѣй-
шей переработкѣ трактата Рокицапы въ цѣляхъ полемики противъ
„чешскихъ братьевъ", въ трактатѣ „Сопіга Рісагйііаз", послѣ словъ:
„ііііпз Хісоіаі" стоятъ еще слова: „попііпѳ () и ігіп пз“ 3). О томъ
же фактѣ говоритъ м. Я. Пшибрамъ и въ своемъ письмѣ пану
Якубу изъ Вжесовицъ (21 іюля 1443 г.) о Кутпогорскомъ съѣздѣ
духовенства 1443 года: „Такё ]е<1еп г ТаЬогзкусЬ зезпаі зё, Не
іекі: гасіёр ЬусЬ рРес! ёегіеш кіекі пегіі рі’есі ііі зѵаіозіі оііаіпі" *).
Въ апологетическомъ трактатѣ таборитовъ по поводу этого письма
Пшибрама имѣются и указанія на то, когда имеппо произнесъ
Квиринъ въ Пискѣ свою проповѣдь, упоминаемую Хельчицкимъ.
По словамъ таборитовъ, ихъ проповѣдникъ (Киирипъ) признался
на Кутногорскомъ съѣздѣ въ произнесеніи приписываемыхъ ему
словъ „болѣе, чѣмъ 18 лѣтъ тому назадъ". Стараясь при-
дать словамч, своего товарища какъ можно болѣе мягкій харак-
теръ (опъ говорилъ-де о таинствѣ у тѣхъ, кто вѣруетъ, вмѣстѣ съ
римской церковью, въ полное пресуществленіе), опи сообщаютъ
еще и слѣдующее: „Опъ (Квиринъ) въ своей проповѣди тотчасъ
послѣ упомянутыхъ словъ повѣдалъ и то, какъ опи (табориты)
согласились съ магистрами пражскими въКоно-
ппштѣ, что слѣдуетъ покланяться Господу Христу, истинному
Богу и человѣку, съ вѣрой въ присутствіе его въ таинствѣ и по-
читать его подобающимъ образомъ". По просьбѣ Квирина, одинъ
важный человѣкъ противной партіи, присутствовавшій въ свое
время на его проповѣди, подтвердилъ объясненія Квирина (это
былъ Матвѣй Лауда Хлумчанскій).
Кутпогорскій Съѣздъ происходилъ въ іюлѣ 1443 года; отнесе-
') Рук.—копія Ганки въ Чеш. Муз., Г. 142.
’) ХелеЛу: ,Ргатепу“ еіс., 138.
’) Анонимный трактатъ Вѣнской НоГЬіЫіоіек въ Со<1. № 4549.
Ч ХеіеЛІу: „Ргяпіепу", 43.
— 191
ніе проповѣди въ Пискѣ ко времени „болѣе, чѣмъ за 18 лѣтъ" до
съѣзда опредѣляетъ время этой проповѣди приблизительно 1425—
1424 годами. Мы думаемъ, что правильнѣе будетъ принять 1424 г.;
ибо, какъ мы знаемъ, самъ же Квирипъ па своей проповѣди въ
Пискѣ говорилъ о Коноппштскомъ соглашеніи, какъ о событіи, не
столь давнемъ; а диспутъ въ Копопиштѣ, какъ извѣстно, состоялся
въ іюнѣ 1423 года.
Мы думаемъ, что „Реплика* Хельчицкаго была написана зна-
чительно позднѣе упоминаемой имъ проповѣди Квирина въ
Пискѣ въ 1424 году, ибо Хельчицкій, передавъ рѣзкое сужденіе
Квирина, прибавляетъ: „а слова его ваша партія восхваляетъ еще
и теперь" *).
2) „Реплика" написана во всякомъ случаѣ послѣ іілатовскаго
съѣзда таборитовъ въ ноябрѣ 1424 года, ибо Хельчицкій обнару-
живаетъ знакомство съ постановленіями этого съѣзда. Вотъ до-
казательство этого:
„Верііка": а)
„Оріеі §іпе роЫепіе псіпііі
узіс па ко, аЬу пеііотше'ѵаі зе
пі?а<1пу іоііо, Ьу ііеіо Кгузіохѵо
Ьуіпіе \ѵ злѵаіозіі ріііотпо Ьуіо,
аЬу кпіехіе, цеззіо таді ріізіи-
Ьохѵаѣі \ѵ іопі Іісін, пеііекаіі
Ьіесііѣо зіоѵ: розм’іёсн&і пе-
Ьо рИргвп'нді ѣіеіо Кгу-
з.іо\ѵо, позуш йеЬо з<І\ѵі-
Ііаіп, апеЬо §(1н з ііеіет
К г у з I о \ѵ у т, а 1 і <1 а Ьу п е-
гіекаі кпіегу: <1ау ті ііе-
1о Кгузіодѵо а §еЬо кге\ѵ,
аЬу 1і<1 7. іакеію тііпѵепіе пе-
(Іошпіеѵаі зе іоію, Ь у с 1і 1 е I)
Й е 4 п о Ь у і п і е Ь у1 і і е 1 о
Кгузіом’о, апі іоЬо аЬу зе
.Ароіо/іа" м. Пшибрама:* 2 3)
Іі., Раізі зензпз сігса ѵегЬа
СЬгізіі, (іісепііз: Пос езі согрпз
шеііт, Ьос езі зап^иіз тепз зипі
рориіо (іееіагашіі, иі поп ра-
піз і 11 е согрогі СЬгізіі
і <1 е іп р і і П с е і и г, пес СЬпзіпз
согрогаіііег, зііиаіііег іп рапе іііо
аГГіппеіиг ѵеі рег ііаес (Іетоп-
зігаііѵа: Ьес еі Ьос аііисі, фіаш
рапіз еі ѵіпит (іетопзігагі ге-
риіеіиг. Іі., Іосиііопез ^тоззае еі
іешегагіе ііісііопез зеп ѵегЬа
ехіга засгат зсгіріигаш, циае
зонані іп ісіетріійііопет, іи ех-
ІюгіаііопіЬиз зппі ѵііашіі, иі:
шіпізіго сотриз Сіігізіі
еі з а п § и і п е ш СЬгізіі,
•) Сборникъ 11 Отд., ЬѴ, 438.
2) іЫ4., 428 и 431.
3) Сватов, библ. Сой. I). 49, Г.Г. 191Ъ—192а—Клатовскія постановленія;
ср. и „Йѵоі кпШ ІАЬогкк.*, Г. 135 и слѣд.
— 192 —
<1оінпіе\ѵа1 Ьу Ііет Іісіеш Ьуі-
пуш, кіегуш зейі аѵ пеЫ па
ргаѵісу оісе, ЬуІ \ѵ заѵяіозіі
сЫеЬа а \ѵіпа“...
...„А Аѵзак еаті іо роіиріідеіе
іѵпазеіі па Іо хпатепіе Іу Гесі,
кіегех зіизеці к хлѵепш сЬіеЬи,
гкисе: „р і з ш а, к I е г ахI о I о-
1 і к о р г і 1 е 2 і е к с Ы е Ь и /. і-
Аѵети, пета&і тіиксй Ьу-
іі о с Іі I е Ь и р оз аѵ а Ьпе п>“.
ргаераго согриз СЬгізіі
еі з а п ц и і и е т СЬгізіі,
Ь е п е (1 і с о согриз СЬгізіі
еі зап^иіпеш СЬгізіі,
рогіо согриз СЬгізіі сі
з а п у и і п е ш СЬгізіі, I г а п-
з е о с и іп с о г р о г е еі зяпдиіпе
СЬгізіі.—И. іпзіпіаіиг рориіиз,
и I, а ргасіІісНз саѵепз зіЬі 1о-
сисіопіЬиз, поп реіаі а за-
с е г (1 о I е зіЬі Б е и іи, сог-
риз ѵеі запуиіпет СЬгізіі,
чиатѵіз Ьепе роззіі (Іісеге: оріо
согриз еі запдиіпеіп СЬгізіі".
.... пе зсгіріига, циае
с о п ѵ е п і I I а п I и іп р а п і ѵ і-
ѵ о, с о е 1 е з I і а с а е I е г п о,
арріісокиг рапі засга-
іп е п I а 1 і... (ср. п „СЬгоп. ІаЬог.",
487, гдѣ Клатопскія постановле-
нія передаются вмѣстѣ съ поста-
новленіями Писецкими 1422 г.
и Таборскими 1424 г.).
3) „Реплика", можно думать, была написана послѣ 12 сент.
1428 г. и даже послѣ 9 іавгуста 1429 года, т. е. послѣ смерти
не только м. Мартина изъ Волыни, но и м. Якуба изъ Стшибра
(Якубекъ, Якобеллусъ). Можно такъ думать потому, что обоихъ
этихъ своихъ ученыхъ друзей Хельчицкій упоминаетъ въ „Реп-
ликѣ", видимо, уже какъ умершихъ. Хельчицкій разсказываетъ, что
одну выписку изъ бл. Діонисія онъ получилъ .отъ мпстра Мар-
тина изъ Виелеема (проповѣдникъ въ пражской виѳлеемской ча-
совнѣ), прозвищемъ „изъ'Волыни" *)• Перечисляя тѣхъ людей, ко-
торые хорошо, понимали учепіе Виклифа, Хельчицкій говоритъ:
въ числѣ ихъ „б ы ли святой и добрый намяти м. Япъ
Гусъ, м. Якубекъ, которые лучше другихъ чеховъ понимали
сочиненія Виклифа"4).
’) Сбори., ЬѴ, 472.
9 ІЬІІІ.; ср. и 176.
— 193 —
4) „Реплика4* была написана, повидимому, не ранѣе первыхъ
1430 годовъ. Это предположеніе основывается на слѣдующихъ
данныхъ. Не дошедшій до насъ трактатъ, написанный Бискуп-
цемъ спеціально для Хельчицкаго въ разъясненіе таборитскаго
ученія объ евхаристіи (см. выше), былъ извѣстенъ м. Я. Пшибраму,
когда онъ писалъ свою „Ароіодіа". Пшибрамъ приводитъ въ ней
тезисы изъ этого трактата 1). Но разсмотрѣніе тезисовъ у Пшп-
брама обнаруживаетъ, что онъ зналъ ихъ не но выдержкамъ въ
„Репликѣ* Хельчицкаго, а въ иномъ видѣ (въ копіи всего трактата
или въ извлеченіяхъ изъ него въ 1 посл. Хельчицкаго Бискупцу),
но зналъ все же, благодаря, такъ сказать, нескромности Хелъчиц-
каго, т.-е. распространенію Хельчицкимъ трактата Бискупца, за
что, можетъ быть, и гнѣвался Бискупецъ, обвиняя Хельчицкаго
въ „предательствѣ*: вѣдь, напримѣръ, Пшибрамъ былъ однимъ
изъ непримиримыхъ враговъ Вискупца..^„Анологію* свою Пши-
брамъ писалъ, видимо, еще не будучи знакомъ съ „Репликой
по во всякомъ случаѣ въ концѣ того трехлѣтія, въ предѣлахъ
котораго происходили сношенія Бискупца съ Хельчицкимъ, завер-
шившіяся появленіемъ „Реплики"; и—наоборотъ—„Реплика" напи-
сана послѣ „Апологіи" Пшибрама. Но когда написана „Аполо-
гія* Пшибрама?
Вопросомъ о времени написанія „Апологіи4* Пшибрама занимался
др. Клицманъ въ своей статьѣ: „Яіікііе о Мііісоѵі* * 2 3 4), исходя изъ
нѣкоторыхъ указаній самого трактата. Клицманъ не пришелъ пи
къ какому опредѣленному выводу*, у него выходило такъ, что
„Ароіо^іа" написана или въ 1426 г. или въ 1428 году (др. Клиц-
манъ, видимо, склоняется больше къ послѣдней датѣ). Мы думаемъ,
что „Ароіо&іа" написана нѣсколько позднѣе 1428 г. Въ ней есть
одно указаній Пшибрама, на которое др. Клицмант, не обратилъ
вниманія: „ехіііппі спш регісііііз шоіѣів ріпгііліз поѵеш аппіз
рпйлііі* л), говоритъ о себѣ Пшибрамъ. Здѣсь разумѣется Пшибра-
момъ состоявшееся въ 1429—1430 гг. примиреніе двухъ фракцій
пражскаго духовенства, въ силу котораго Пшибраму возможно было
возвратиться въ Прагу, откуда онъ былъ изгнанъ еще поздней
осенью 1421 г.4). Значитъ. „Ароіорла* написана не ранѣе 1429—
1430 гг.
9 НбПег, II, 822—823; ОоИ: „<3ие11. и. Ппіегз.“, II, 63-64.
2) Ьізіу Гііоі., 1890, 352.
3) „Аро1о&іаи въ Со(Е Б. 49 Пражск. Капитульн. библіотеки, ѣ 183.
4) Вавжинець изъ Бжезовой въ „Еопіез гег. Ьойеш“., V, 510: „Ма^іяіег
ѵего ѣ РгзгіЬгаіп .... герпізиз еЬ ехсіизв.я".
— 194 —
Мы думаемъ, что опа написана скорѣе всего въ 1430, а, можетъ
быть, и въ 1431 г.
Во-первыхъ, за это говоритъ точный подсчетъ лѣтъ изгнанія
Ишибрама: конецъ 1421 г.-{-9 лѣтъ изгнанія = копецъ 1430 г.
Во-вторыхъ, за это говоритъ тотъ фактъ, что „Ароіодіа" паппсана
Ппіпбрамомъ позднѣе, чѣмъ „Йіѵоі кп. ІаІюгякусЬ“, который, какъ
извѣстно, появился въ 1429, если не въ 1430 г. А что „Аройщіа"
появилась па свѣтъ Божій{ позднѣе, чѣмъ „ХіѵоЬ", очевидно изъ
слѣдующаго. Обличая въ своемъ „Хіѵоі* лжеученія таборитовъ о
таинствѣ евхаристіи, Пшибрамъ приводить выдержки изъ тракта-
товъ Мартинка, Яна Жатецкаго, Ник. Бискупца, изъ постановле-
ній клатовской таборитской конвокаціи 1424 г. Въ яАро1о«ін“
Пшибрамъ дѣлаетъ то же самое, съ однимъ, однако, отличіемъ: въ
то время какъ въ „7іѵоІ“ онъ цитирувгѣ лишь одинъ трактатъ
Н. Бискунца: „Асі засгатепіі еисЬагівНае іп ѵегіІаІсЛпайпіГісаІіо-
пет“, обсуждавшійся, какъ извѣстно, еще на Конопиіптской аудіен-
ціи 1423 г., въ „Ароіохіа", сверхъ того, цитируются еще два трактата
Нпскупца: 1) „ІЛгшп яесшмЬпп іе.цеш еяѵапдеіісапі“ (или иначе:
„Пе поп шіогашіо*, см. ниже) Йг2) Трактатъ для П. Хельчицкаго.
Этихъ двухъ трактатовъ* очевидно, еіце не существовало, когда
Пшибрамъ писалъ ^свой .ХіѵоѴ; но они уже появились, когда
Пшибрамъ составлялъ свою „Ароіокіа"....
Если такимъ образомъ можно думать, что Пшибрамъ въ 1430—
1131 гг. воспользовался для полемики съ Бискупцемъ его только-что
появившимся спеціальнымъ трактатомъ Бискупца для Хельчицкаго,
воспользовался, можетъ быть, изъ списковъ трактата или изъ списка
перваго посланія Хельчицкаго Бискупцу — во всякомъ случаѣ не
безъ той или иной воли Хельчицкаго,—то можно попять, почему Бис-
купецъ немедленно я^е почувствовалъ потребность письменно уко-
рить Хельчицкаго за его поведеніе, почему—обратно—Хельчиц-
кій такъ же тотчасъ почувствовалъ потребность оправдать себя и
но существу и съ формальной стороны. Укоризненное посланіе
Бискунца и отвѣтъ на него, нашу „Реплику", можно такимъ обра-
зомъ отнести къ 1431 г. или лучше—къ 1432 г.
Ситуація именно 1432 г. оправдывала и тѣ опасенія за свою
судьбу, которыя высказалъ Бискупецъ въ посланіи къ Хельчиц-
кому: извѣстно, что на Пражскомъ сеймѣ въ февралѣ 1432 г. партія
пражанъ, опиравшаяся на соглашеніе съ „сиротками*, мечтала уже
о соединеніи съ католиками для разгрома таборитовъ '), не со-
Тотек: „ТХуер. т. РгаІіу“, IV, 510.
- 195 —
глашавшихся принять умѣренную по духу „конфессію* (въ томъ
числѣ, и по вопросу объ евхаристіи), какъ основу для перегово-
ровъ съ Базельскимъ Соборомъ (см. выше, стр. 83—84).
Относя, такимъ образомъ, появленіе „Реплики* Хельчицкаго
къ 1431—1432 гг., т.-е. ко времени болѣе позднему, чѣмъ это
принято думать на основаніи изслѣдованія Голля, мы, конечно,
считаемъ невозможнымъ относить ее ко времени послѣ Кутно-
горскаго съѣзда духовенства въ 1443 году, т.-е. къ 1443—1445 гг.,
какъ полагали нѣкоторые. Хотя „агдптепішп а зііепііо" и пе всегда
имѣетъ доказательную силу, все-таки полное молчаніе „Реплики*
о дѣлахъ Съѣзда 1443 года, о поведеніи и формулахъ вѣроиспо-
вѣданія таборитовъ на этомъ съѣздѣ, свидѣтельствуетъ о томъ,
что „Реплика" написана до 1443 года. Это предположеніе под-
тверждается еще и другимъ образомъ. Рокицана, составляя свой
трактатъ „Не ехізіепііа согрогіз СЬгізіі іп засіаінепіо епсЬагізііае* '),
многое заимствовалъ изъ „Реплики" Хельчицкаго (см. объ этомъ
дальше, особый экскурсъ). Между тѣмъ,какъ доказалъ д-ръ Неѣд-
лый, трактатъ Рокицаны былъ написанъ во 2-й половинѣ 1443 года.
Слѣдовательно, „Реплика" была написана до половины 1443 года.
Но этого мало: можно
„Реплика* появилась
свпдѣтельствуют
буквально заимств
кі
1) „Оріеі ^езііі хе
дезі іа гпаіпеиіе а
піші (Іаѵяіі ТНІІОЗСІ
тпуіп (ІоЬгуіп"
сновати „Ве^хізіепііа" сказать, что
льто лѣтъ ДО 1443 года. Объ этомъ
которыя х; рактерныя измѣненія Рокпцаной
выхъ у Хельчицкаго мѣстъ. Напримѣръ:
Рокицана:
1) „8і аиіет сіісепѣ» зіеиі
р г і з с і 8 (1 і с е Ь а п 1 сі і е Ь и 8,
циоіі Веиз зиЬ ііііз зідпіз рапіз
еі ѵіпі зіаіиіі гіаге зоііз Ьопіз
Вгасіаз* еіс. *).
2) (послѣ разсказа о той жо
проповѣди) ... „циапі ргейісасіо-
пеш ріигіші еогит соіпшсп-
<1 а 1> а п іи 5).
І02І1
ІіЬіІ род
екіеге за-
2) (послѣ разсказа о пропо-
вѣди Квирана о предпочтитель-
ности поклопепія черту, чѣмъ
евхаристіи) „...а Ьоію тііпѵепіе
#еѣо цезііе у пупіе зЬгапа
ѵѵазс р о с И \ѵ а 1 и й е, хе {?езі
ргаѵіе а зЬаіеспіе ѵѵухпаі" * 2 3 4).
’) Хе,іе<Ну: «Ргатепу“, 116—159.
2) Сборн., ЬѴ, 449.
’) ІЬісі., 438.
4) Меуеаіу: „Ргатепу", 129.
’) іЬісі., 138.
13*
— 19В —
2) Литературные источники для знакомства П. Хельчиц
каго съ ученіемъ таборитовъ о таинствѣ евхаристіи
(къ реконструкціи таборитской литературы).
Хельчицкій, приступая къ изложенію и критикѣ таборитскаго
ученія о таинствѣ евхаристіи, могъ имѣть въ своемъ распоряженіи
богатый литературный матеріалъ для выполненія обѣихъ постав-
ленныхъ имъ себѣ цѣлей. Извѣстно, что сами табориты въ много-
численныхъ трактатахъ излагали свои взгляды на спорный въ
то время вопросъ: взгляды эти формулировались и па многочислен-
ныхъ съѣздахъ ихъ—какъ самостоятельныхъ („кофюкаціи"), такъ
и совмѣстно съ противниками, „пражскими магистрамим („аудіен-
ціи"). Къ сожалѣнію, не всѣ относящіеся сюда трактаты и поста-
новленія съѣздовъ извѣстны намъ: часть ихъ безвозвратно погибла
въ буряхъ Гусинскаго и позднѣйшаго времени, часть еще хранится
неизданною въ библіотекахъ и архивахъ. Наконецъ, нельзя забы-
вать и о современныхъ указанной таборитской литературѣ поле-
мическихъ произведеніяхъ противниковъ таборитовъ, „пражскихъ
магистровъ",—произведеніяхъ, хотя и сравнительно хорошо со-
хранившихся, однако, представляющихъ для знакомства съ та-
боритской теоріей данныя уже вторичнаго порядка. Конечно, и
среди таборитекихъ писаній главное значеніе принадлежитъ ли-
тературѣ трактатовъ, гдѣ можно было и обстоятельнѣе изложить
мысли и свободнѣе формулировать ихъ, чѣмъ въ постановленіяхъ
съѣздовъ^гдѣ должно было сказаться вліяніе, такъ сказать, ноли-
тики^-и внутренней, вт> смыслѣ компромисса оттѣнковъ мнѣній,
различныхъ и у отдѣльныхъ вождей и у частныхъ группъ, и
внѣшней, въ смыслѣ счета съ обстоятельствами момента и обста-
новки, особенно же съ мнѣніями противниковъ.
Естественно является вопросъ о томъ, въ какой степени вос-
пользовался Хельчицкій для знакомства съ ученіемъ таборитовъ
тѣми источниками, которые могли быть въ его распоряженіи?
Прежде всего, слѣдуетъ признать, что Хельчицкій выполнилъ
просьбу таборитовъ не судить о лихъ съ чужихъ словъ: хотя
Хельчицкій, какъ мы уже показали выше, принимаетъ во вни-
маніе и слухи о таборитахъ, особѳппо же частныя заявленія нѣко-
торыхъ изъ нихъ, обычно не поименованныхъ, одпако мы не
видимъ и слѣда знакомства и пользованія его полемическими
произведеніями противниковъ таборитовъ, во главѣ которыхъ
— 197 —
стоялъ — по плодовитости и неумолимости—м. Я. Пшибрамъ. До-
вѣряя только собственнымъ произведеніямъ таборитовъ, Хельчиц-
кій почти исключительно пользуется литературой трактатовъ: вамъ
удалось установить только одинъ случай пользованія его постановле-
ніями таборитскихъ съѣздовъ (см. отмѣченныя нами выше, стр. 191 —
192, выписки изъ постановленій таборитскаго съѣзда въ Клатовахъ
въ 1424 году). Что касается литературы трактатовъ, то главнѣйшіе
изъ нихъ хорошо изучены и использованы Хельчицкимъ. Въ даль-
нѣйшемъ мы постараемся показать, что и изъ какихъ именно
трактатовъ взялъ Хельчицкій для составленія своей „Реплики".
Считаемъ нужнымъ сказать и то, что работа такого рода затруд-
няется манерой литературнаго труда Хельчицкаго: онъ обыкно-
венно не дѣлаетъ сколько-нибудь точныхъ ссылокъ-цитатъ, когда
приводитъ таборитскіе тексты; часто бываетъ неясно, гдѣ кон-
чаются и начинаются выписки изъ таборитскихъ трактатовъ, и
гдѣ—собственныя слова самого Хельчицкаго. Но эти затрудненія
вознаграждаются получаемыми результатами разысканія. На осно-
ваніи выписокъ Хельчицкаго иногда можно получить болѣе полное
и ясное представленіе о томъ или дррюмъ трактатѣ таборитовъ,
извѣстномъ доселѣ по бодѣе скуднымъ выпискамъ другихъ про-
тивниковъ таборитовъ, главнымъ образомъ, м. Я. Пшибрама. На-
конецъ, работа но установленію тѣхъ таборитскихъ трактатовъ,
которые использованы Хельчицкимъ въ „Репликѣ", позволяетъ
устранить нѣкоторыя появившіяся за послѣднее время въ наукѣ
неправильныя воззрѣнія на богатство (количественное) таборитскоп
литературы.
I. Первое мѣсто среди таборитскихъ трактатовъ, изъ которыхъ
черпалъ Хельчицкій свои свѣдѣнія объ ихъ ученіи относительно
евхаристіи, естественно, занимаетъ спеціально для Хельчицкаго
написанный трактатъ Николая Бискунца. Приводя выдержки изъ
этого трактата, Хельчицкій, однако, нигдѣ не указываетъ, что та
или другая изъ пихъ взята имъ именно изъ этого трактата. Уста-
новить источникъ ихъ возможно при помощи сохраненныхъ
въ „Ароіо^іа" Пшибрама „Аіііспіі еіпяДет ерізсорі Де ІгасЬаѣи
зпо, циепі зсгірзіі Геіго іп Сііеісгісх іп ѵлідагі* *)• Сравненіе
текста этихъ „агіісиіі" у Ппіибрама и Хельчицкаго, кстати ска-
’) Сы. текстъ ихъ у Голля, въ .фиеіі. и. ПпіегзЛ, II, 63—64.
— 198 —
зать, обнаруживаетъ памъ и то, что Пшибрамъ не совсѣмъ точно
цитируетъ слова Бискупца. Напримѣръ:
Хельчицкій:
Пшибрамъ:
1) „Сіпі зргозіпіе харіега^і
зіохѵ Кгузіохѵусіі хѵагирйсе роу-
сііі, Ьу Іей сЫеЬ, кіегуѣ хѵісііе,
кіегуш оЬуёецет Ъуі Іісіеш Кгу-
зіоѵѵуш. Ргоіох зи хдеѵѵпіе Некаіі:
пе Іо, соі хѵісііз, дезі Ііеіо Кгу-
зіохѵо, аіе Іо, сох дезі хѵ Іоіп,
шіепіеее, іе Ьу ііеіо Кгузіохѵо
Ьуіо Іи хѵ Іот сЫеЬи Ііеіезіпіе,
тіезіиіе з гохсііеіепіго зхѵусЬ шіохѵ
Іак, іако хѵ пеЬі иа ргахѵісу Оіее
аесіі, Іак а1>у росі зрозоЬст ІоЬо
с.ЫеЬа Іи ^іп4е Ьуіо икахаіі
Ыаѵпі §еЬо, ціп<1е по:
и<1у, \ѵ Іош зтузіи
\ѵ опе ріезпі: .Іиі’
З'ѵаіпе з козіті, з
ті“. Ргоіох цепіи Іи
кіапіеді зе Іи/, росіпѵозіі,
зи уети кіапіеуі \ѵ пеЬі“ *)•
Или 2) „^Гііо іки, /.е \ѵ Іако-
дѵеигё гохити Кгузіиз сЫеЬ ро-
зчѵаіиу ііеіет яхѵут пахуча, хѵ
кіегакет гохтпи паххѵапа дезі
зкаіа опа, г піо/ зупохѵе ЛхгаЬеІ-
зіі рііі зи, Кгузіиз а .Тап Еііа-
зет, Іосі/. іо сЫеЬ хпатепамга
Ііеіо Кгузіохѵо, кіеге дсзіі ха паз
хгахепо. Так іосі/, хе Іо, соі хѵ
зхѵеіп рі ігохепіе озіахѵа сЫеЬ Ііе-
Іезіпу, аскоіі {ііі зкгхе зіохх’о
Іюхіе рохх’узспіе цезі Ііеіо Кгу-
зіохѵо \ѵ роіІоЬепзІхѵі" и т. д.а).
зресіаіііег пе^апі ѵегЬа
пиііаіепиз ѵоіеиіез соп-
»А1іі
СЬгізіі,
сесіоге, диосі рапіз іііе зіі согриз
СЬгізіі, зссі диосі іп Ьос рапе езі
согриз СЬгізіі ѵегит, наіигаіе,
соірогаіііег еі сшп тетЬгіз зиіз,
ргоиі зесіеі аіі сіехігаіп Раігіз.
Ргоріег диосі сапипі: „іЬі зипі
гез тузіісе, согриз, зап^иіз сит
оззіЬиз, ѵепіз еі сіии сгіпіЬиз“.
Еі Ьіі шіогапі СЬгізІит іп за*
сгатепіо асіогасіопе“ *).
„Еі ізіі ііісипі, ди<мі іп еоііеіп
зспзи СЬгізІиз ііісіі іііиш рапеш
еззе согриз зиит, іп ірю вонзи
зегіріига ѵосаі реігаіп Сіігізіит
еі Лоііаппет Неііаіп, Ьое езі,
циосі іііе рапіз яі^шбсаі согриз
СЬгізіі еі езі согриз СЬгізіі іп
Гі&ига“ еіс. 4).
*) Сборн. II Отд., ЬѴ, 415—416.
3) іЬіі, 418—419.
’) ОоІІ: ,<гие11. и. Ппіегз/, П, 63.
4) іЬісі., 64.
— 199 —
Сравнивая, далѣе, текстъ „Реплики" съ „агііеиіі" Пшибрама,
мы убѣждаемся, что изъ 12 „артикуловъ" у Пшибрама мы не на-
ходимъ въ „Репликѣ" арт. 1,2,10—12. Зато мы находимъ нѣко-
торые отсутствующіе у Хельчицкаго въ „Репликѣ" „артикулы"
изъ посланія-трактата къ нему Бискупца въ полемическомъ трак-
татѣ Рокицапы противъ таборитовъ: „І)е ехізіепсіа" еіс. 1).
Пшибрамъ:
„Еі І8іо тоііо (Іізсіриіі егга-
ѵегипі, сгесіепіез, срюсі (Іагеіеіз
еогриз зиит іііші паіигаіе а<1
ташіисаікіпт, циіЬиз (Ііхіі: поп
езі зіе, аііоциіп <ріі<1 ташіиса-
геііз, сиш ѵісіегіііз Гіііит ііоті-
піз азсесіепіет іп ееіит, иЫ Гиіі
ргіиз; зрігііиз езі, циі ѵіѵійсаі»
саго поп ргосіезі циіекріат.
„Еі а<1 Ьипс зепзит Іоцііііиг
АтЬгозіиз (Іісепз, СЬгізІшп <1е-
(ІІ88Р поЬіз сагпеш, поп іііат
апішаіет зси согрогаіет, зссі
зрігііиаіеш, <|ио<1 езі Ьепегіісеіо,
запсіііісасіо, іпізегісоЫіа, ѵегііаз,
іизіісіа, рах іп Ьае ѵііа іп засга-
шепіо еі зіпе ѵііа согрогаіі
СЬгізіі, зіеиі гшііиз зоііз езі Іііс
зіпе согроге зоііз" *).
Рокнцана:
„ІЛеігсо оііт Сіпіяіиз ѵібепз,
ушто <1ізсіриІі(оз) зиоз поп іп-
ІеШ^епІез зегшопез ііа (еі циосі
въ Вѣн. рук. А= 4549) ^гоззе <1е
ташіисасіоде согрогіз зиі заріипі,
(Ііхіі: „ап Ьос 8с. еогриз, цшні
ѵіііеіиг, ѵоз ясашіаііяаі?,. и т. д.
ииіа зі е(г)"о зіе ѵеііет ѵоЬіз
согрогаіііег те (Іагі? агі таби-
саімкпп, (|иісІ Іппс шашІисаЬі-
Ііз, сит ѵі4егі1із Гіііит Ьотіпіз
аясешіепіет, иЬі ргіиз егаі, і. е.
сиш ѵкіегіііз... и т. д. ...зрігііиз
езі, (ріі ѵіѵіПсаІ, саго поп рго-
Йезі циіециат. ѴегЬа"... и т. д.
......Еі ш1 Ьппс Ьопит зепзпт
Іосріііпг запсіиз АтЬгозіпз ояіеп-
(Іепз, цио(1 іп засгатепіо ѵііа
СЬгізіі апітаііз зіѵе согрогаііз...
8ес1 гіісіі АтЬгозіпз, сріосі (Іісѳ-
Ьаі (іотіпит Ліезши іЬі (Іаге
поЬіз ііа ѵііат зрігііиаіеіп, цис
езі запсІіГісасіо, Ьепебіссіо, тіга
ѵегііаз, іизіісіа еі рах... и т. д.
циотосіо Іих зоііз аЬзцие еіиз
саіоге іп согрогѳ іипе поЬіз рге-
зеиіаіш*" * * 3).
Сравненіе обоихъ текстовъ обнаруживаетъ, что Пшибрамъ со-
кращалъ текстъ Бискупца. Но важно вотъ что. Рокицапа передъ
9 Хедейіу; „Ргатепу*, 116—159.
а) (хоіі: „Оиеіі. и. Ппіегзисѣ/, II, (>1.
3) Хеіеіііу: „Ргатепу", 128.
— 200 —
приведенными пами словами говоритъ: я8іе ргоре Гшеш Ьгае-
ІаЬпз зиі чѵідагіз зіс зсгіЬіі (Ыіеоіаиз)*... Трактатъ Бискунца
для Хельчицкаго, значить, извѣстенъ Рокицанѣ и цитируется имъ
подъ такимъ же заглавіемъ, что и у Пшибрама—ДгасШлія \ѵ1-
дагів*. Рокицана приводитъ много выписокъ изъ этого „ігасіаіиз
теідагіз*. Руководясь этими выписками, мы можемъ установить,
какіе приводимые Хельчицкимъ тексты изъ таборитскихъ трак-
татовъ взяты имъ именно изъ спеціально для него написан-
наго трактата Н. Бискупца. Выписокъ изъ „ігасіаіпз мідагія*
(^трактатъ Бискупца для Хельчицкаго) у Рокицаны больше,
чѣмъ и у Пшибрама и у самого Хельчицкаго въ его „Репликѣ*.
Отсюда можно заключать о томъ, что у Рокицаны былъ подъ
руками списокъ цѣлаго трактата, а не тѣ только отрывки изъ
него, которые онъ могъ найти въ „Репликѣ* Хельчицкаго (или
у Пшибрама). Поэтому-то „Бе ехізіепііа* еіс. Рокицаны, расши-
ряя наши свѣдѣнія о содержаніи утеряннаго трактата, можетъ
служить для реконструкціи его Хотя бы въ видѣ фрагментарномъ.
Установленное нами тожество „ІгасЫпз мгідагіз* у Рокн-
цаны съ трактатомъ Бнскупца для Хельчицкаго даетъ намъ воз-
можность обнаружить ошибку д«а Неѣдлаго !)> утверждающаго,
будто въ эпоху Кутногорскаго Съѣзда, въ 1441—1443 г.г., Н. Би-
скупецъ написалъ два трактата объ евхаристіи—одинъ чешскій,
другой—латинскій, и что Я. Рокицана сохранилъ намъ вт> „Бе
ехівіепѣіа* еіс. много цитатъ изъ чешскаго (хѵідагіз) трактата, кото-
рый-де слѣдуетъ отличать отъ чешскаго трактата Бискунца для
Хельчицкаго, относящагося къ 1420-мъ годамъ (диспуту въ Ко-
нопиштѣ въ 1423 г.).
Д-ръ Неѣд.тый, принявъ утвержденіе Голля о томъ, что Би-
скупецъ переписывался съ Хельчицкимъ въ нач. 1420-хъ годовъ,
недосмотрѣлъ тожество ошибочно предполагаемаго имъ особаго
трактата Бискунца (Ое кастатепіо епсЬагізііае) начала 1440-хъ го-
довъ съ трактатомъ Бискупца для Хельчицкаго.
Сопоставляя выписки Хельчицкаго изъ таборитскихъ тракта-
товъ съ „агйспіі" Пшибрама и съ выписками Рокицаны изъ „Ьгао-
Ш.из ѵѵідагіз*, мы можемъ доказать несомнѣнность слѣдующихъ
выписокъ Хельчицкаго изъ написаннаго для него трактата II. Би -
скупца (указываемъ „іпсіріі* н „ехріісіі* текста).
1) Хе]е(ІК: „Ргатепу44, 27—28.
— 201 —
„Керіікі":
1) и6е<1пі #зи... хе
(ігліе, хе Ьу Кгузіиз...
а іак іоніи сЫеЬи,
уакоВоіпі яешо(11е“ *)•
„Агііси1і“ Пшибрама:
„Ргіті сІісиві)<]ио(і
СЬгізІиз....Еі ііара-
пет іііиш, иі Веит
шіогапі* 4).
Ве ехіяіепііа“ еіс.
2) „(Ііпі зргозіпіе
харіегаці... кіапіе^і зе
іил рог.івѵозіі, кіегиг
зе репіи кіапіеді хѵ
пеЬі... Тііо хѵзіскпі
паргесі кесепі... рііе-
Ііз ІниЬіе* 2).
„Аііізресіаіііегпе-
допі... еі Ьіі шіогапі
СЬгізіиш іи засга-
тепіо аііогасіопе 1а-
ігіе... Еі ізіі отш
ігез зепзиз... е
»А1іі (Ііеппі пои
ие?Ш({о Ііи Іа#
...х кіегеИо гесі Ігіе“ в).
3) „Тіеіі зи, резіо
Лг/.іе, хе ііеіо Кгузіо-
ѵсо
тпаіпо резі... чгёМ
пепіе Нисіі... (А оріеі
§ііи!е (Ііе.ч) ЩЯю кіе-
гак коііхѵіек Кгузіиз...
іех козіі уііі ц'зіскиі
шіохѵе, асЛ «<іх озіа-
ягепі* *)•
4) „А шаш га іо, „Еі аЬ Іііія іоіа „Хес есіаш ѵеге
7 ііесЬ ріі іот гого- іпопііпасіо асіогасіо- аііешіипі а(і ізіиш
О Сбора. 11 Отд., ЪѴ, 415.
а) іЪкІ., 415—416.
3) іЬЫ, 416.
4) Сгоіі: И(}ае11. и. ИпЪ", II, 63.
5) іЬісі., 63.
«) іЪісі^ 63.
— 202 —
пііесіі \ѵ>еека пехНе-
хепа рокіопа. ...Апіх
іаке ргаъѵіе хгіе
к іеіо Кгузіо\ѵіе іесі,
ксіех пеГек! ^еяі... а
хѵеііку за хшаіек а
пезпаху Ііет псіпііі" *)•
піз... Ізіі есіат от-
пей поп Ьепе еопяі-
(Іегапі, цшмі СІігіз-
іиз поп (Ііхіі... ѵеі
яиЪ Ьос езі еогриз
СЬгізіі “* 5).
СЬгізіі ясвиопет, иЬі
поп (Ііхіі... еі ша*-
паш іпѵоіиеіопеіп еі
(ІіКісиІіаіеш рег Іюс
Гесегипі* 7 * 9).
5) „Ргоіо/ діпі Ыі-
хе а рііпіеуіе лНесе
...пе \ѵ ѵохити рпѵ-
пісЬ. Тііо іки, *2е \ѵ
іакоАѵешх гохиши... ха
пая оЬіеіолѵапе“ 2).
7) „Кгузкиз хро-
зоЬі! §езі... ргоіі §еЬо
рокизепіт" 4).
6) „В\ѵо#іе1ю той-
Іозіихепіе рН іоіп
таіие зе ѵ/аго\ѵаіі...
&ако Воіш кіаі
аіе Кгузіи \ѵ піеш.
к іоіпио(1роѵ\’іел1адісе..
„Еогит, циі асі
ясгіріиг.ип аііешіипі
...ізіе езіяепзия, циосі
іп іаіі зеоди.......рго
8ІС
еі
зрігііиа-
„8ипі і^ііиг аііі
сріагіі ргорпиз соп-
якіегапіез... яссі поп
іп зепяи ргішогшп.
Еі ізіі (іісипі, срой поЪіз ігасіііціп
іп еосіет зепяи... зсШееі, <ріп(1...
(|ио(1 ргіиз Гиіім 6
ДиоН ѵігіиіе яа-
сгатепіі...сопіга аяіи-
сіая (ІуаЬоІісая... ѵі-
ѵіі’ісапіпг* °).
’) Сборн. И Отд., ЬУ, 417; ср. 429.
а) ІЬМ., 418—419; ер. 429.
а) 420.
/) іЬііі., 434—435.
5) Ооіі: „фиеіі. и. ПиіегзД II, 63—64.
й) іЬісІ., 64.
7) Ме]е<У}: „Ргатеііу“, 130.
’) ІЬій., 120—121.
9) іЬій., 131; ср. и пІ)е поп а6огап(1о“, „Ргатепу", 140.
— 203 —
8) (А ЛіеСе-Іі, /е)
8іі рГе^ѵумІа іа іо хпа-
тепіе... исазіпі дзисе
де!ю зкиіко\ѵ“ *).
9) „Ту 8\ѵаіозіі ри-
Ьуск гпатепіе.......аЬу
ііет зе хЬихохѵаІі к
паЪохепзіхѵі а к §іпут
ѵѵіесет іакотѵут** 2).
10) „Сазіо \ѵ різтіе
іа ^ѵіес, кіегаг &іпи
хпатепахѵа... \ѵіес гпа-
шепапи гпаіпепа&і"3).
11) „2е петпоЬо
ргогока опоію Еііазе
..дѵззеі зЫесіаві* 4
„(^ііапвѵіз іПе за-
сгашепіаііз рапія... і’і-
ипі ііііиз аІіциотоЛо
ейесіиаіііег рагіісі-
рез... <|ие іііоз іизіі-
Псагепі" 5).
я 111а засгатепіа ра-
піз... иі рег Іюс ехсі-
іепіиг асі сіеѵосіо-
пет- б).
„Іп зсгіріигіз зере
8і«тши.. врісе зипі
зеріеіп аппі“ 7)—ср.
у Я. Жатецкаго: .,Та-
Ііз іпосіиз езі Іосріеп-
<1і зсгіріиге* еіс.8).
9 Сборн. И Отд., ЬѴ, 450—451.
а) іЬіЗ., 470.
’) іЬіс!., 455.
4) ІЬМ., 456.
5) МсіесПу: яРгашепу“, 122.
й) іЫа., 123.
’) іЬі(1., 124.
8) НдНег, И, 825.
— 204 —
II. Трактатъ Н. Бискупца: „А<1 засгашепіі епсЬагізІіае іп ѵе-
гііаіе ша^пібсаііопет" тоже былъ хорошо извѣстенъ Хельчиц-
кому и использованъ имъ въ „Репликѣ", безъ всякихъ, однако, ука-
заній, откуда именно взяты выписки Хельчицкаго. если не счи-
тать мимоходомъ брошеннаго Хельчицкимъ упрека: „Іакоѵгі
Локосіодѵе пе зтѵіегісіе іеіо гесі какіе, хе сксеіе рзаіі к х\ѵе-
ІеЬепі \ѵ ргаксііе 8\ѵаіо«іі ііеіа а кг\ѵе Кгузіо-
\ѵу“ (т.-е =я Ай засгашепіі" еіс.) 1).
Трактатъ этотъ относится къ числу наиболѣе раннихъ произ-
веденій Бискупца 3): во всякомъ случаѣ онъ написанъ до Коно-
питтскаго диспута 1423 года, когда онъ былъ подвергнутъ обсу-
жденію (но словамъ противниковъ таборитовъ — осужденію) и
исправленію, вмѣстѣ съ трактатомъ м. Я< Пшибрама: „Ехнгуе,
Пошіпе, ін еі агса ІезіатепЫ іпі“, гдѣ Пшибрамъ критиковалъ
только-что названное произведеніе^ Бискупца 3). По словамъ
одного, повидимому, современника 4), Н. Бискупепъ распростра-
нялъ этотъ свой исправленный немного, „вирріеіііз*, по его сло-
вамъ 5), и, послѣ открытія въ немъ 50 ошибокъ, запрещен-
ный, по словамъ противниковъ б), трактатъ но всей Чехіи не
только въ латинскомъ оригиналѣ, но и въ чешскомъ переводѣ.
Что касается латинскаго текста трактата Бискупца: „Л<1 тац-
пійсаііопет*, то онъ въ цѣломъ неизвѣстенъ вамъ. Извѣстны до-
селѣ только фрагменты его: 1) въ „Ароіодіа* Я. Пшибрама 7);
2) въ „Пе ехізіенііа" еіс. Рокицаны 8), и 3) въ полемическомъ
трактатѣ Я. Пшибрама: Понііпе, еі йізвірепіиг інішісі
Іиі“.. °). Чешскій текстъ-переводъ сохранился цѣликомъ въ
Сой. IV. 70* Гёрлицкой Городской Библіотеки ІП), а во фрагмен-
тахъ—у Пшибрама въ его „Хіѵоі кпсяі ІаЬогзкусІі* п).
О Сборн. II Отд., ЬѴ, 467.
2) „іііпей па росаікіГ, Пшибрамовъ „2. к. ІаЬ.*, 122.
3) Обо всемъ этомъ см. таборитскія извѣстія въ „СЬгоп. ІаЬогііагшп“,
ПбПег, II, 587—589, и извѣстія ихъ противниковъ у Прохаски въ „Мізсеі-
Іапееп*. 267—271.
*) Ргосііаіка: „МізсеІІЛ 271.
5) ПбПег, Іос. сіі.
О Ргосііазка, Іос. сіі.
7) Сой. 1). 49 Капит. Святовит. биб.ь; напечатаны у Голля, въ „<)ие11.
н. Ппіегз.", И, 61—62.
в) Хе]ші1у: „Ргдшепу* еіс.
э) СосЕ IX. Е. 25 Праж. унив. библіот., ІТ. 49а — 95Ь; извѣстенъ мнѣ
но списку, любезно предоставленному мнѣ др. К. Крофтой.
10) Извѣстенъ мнѣ но списку проф. Я. Голля.
11) Я. 122—129 Сосі. А. 16 Тшебоньскаго Архива по копіи Ганки въ
библ. Чеш. Музея Гоіі. III. Ь. 28 (4/с/ЗО).
Руководясь только-что приведенными источниками, мы можемъ установить цѣлый рядъ выписокъ Хель-
чицкаго изъ трактата И. Бискупца: «А(1 іпадпііісаііопеш*'. А именно:
„Ксрііка" Хельчиц-
каго:
1) „Копіе пікйіея
Кгузіиз л(1о па деті
я паіпі ро змгеш па
пеЬезз мзііірепі рсиі-
зіліпіе, озоЬпіе, ЬуЬ-
піе а Ііеіекіпіо мг Іот
Ііеіе а к Іс п’еіікозіі,
\ѵ кіеге :» іѵ кіепіко
(ѵяіаі уезі х іпгІкусЬ
а па псЬсза хѵзіпріі,
апо па іо аррозіоіе
ііКчіір, аскоііхѵіек іуф-
Кгуяіпз ^езі х(іе па
хеті я яѵѵупіі яупу
а скегаті (ІискошпЯ
якгхе зКаѵо, рппѵіін,
тое, іпшігоьі а зхѵісі-
Іо, зкг/е «Киска з\ѵа-
„1)е охізіспсіа" Ро-
ки цапы:
„Сіігізіия Ъіс поп
езі іп Іеггіз поінз-
снпі роні знапі іп
сеішп азсепзіопеіп
зііЬзІапсіаІіІсг, |іег-
зопаіііег іп ео сог-
іюге <*1 еаііет <]П»Н
Ые, іп <ріо еі <)па!і
гезштехі^ а лі )і !лп>
еі іп геінт аэсшкііі"
<„іп слгіівя гпс-
Чаін I із“, Ргашепу,
141) — единствен-
ная цитата изъ „А<П
лпі<рііГісаІіопвти у
Ц^ицаны: ^Невид-
но, Роки цапа, имѣя
йодъ рукой „Рс-
1'ср.шцкій текстъ
„А(І тадоШсаІіопет*
„ѴѴ.чяк петоЬіні
Но\ѵезІі, апі/. Іа різ
та ізои к Іотп, я
піеШѵ ѵёгш' ѵёіііі
теіі, хе Ьу Кі^зіиз
)>у! /.<1с па /сіпі ро
здёт па пеЬсяп
\ѵзІирепГ оьоЬпе а
ро(1з1фіё \ѵ (хнп Іг-
1е а ѵ Іс ѵеІікояГі,
ѵ кІегёйЛ ѵ кіе-
іакё ѵяіаі ]езІ ъ
ітіѵ^ск а па поЬеза
^зіиріі, апо па Іо
]сЬо зѵ. арозіоіе Іік-
(Іі... (выше) Рап
Кгузіиз гсіе па зе-
ті уезі я зѵаіуті
(см. слѣ.1. сциы.),
,Аію1оціа“ Пшв-
брама:
„ІЛгппі Сіпізіпя
рояі яиат іп и*1шп
лясепзіопет зііапсп-
Ьі Ьіс іп Ьеітіз зиЬ-
яіішсіаіііег, согрога-
ІіІеіГеІ еззепішіііеі*
іп іііо согроге еі іп
іііа та^піішііпе, іп
цио еі іп Хоп
Іашеп роззипі рго-
Іше пес Ше зсгір-
Іиге кое ргеіеп-
йииі ...еі регзопаіі-
Іег....(выте) ОиіІіЬеІ
сгесіеіе (ІеЬсІ, цпо»!
СЬгізІиз Ійс іп Іег-
гіз езі сиш яапсііз
сі іп запсііз зрігі-
в8иіхо, Оотіпе*
Ншнбраѵа:
„Хес поз роззитиз
ргокаге пес ПІе зегір-
Іиге Іюс ргейт<ІшіІ,
цио<1 ех іПіз Гійеіез
сгсйеге (ІоЬеаііІ, циті
С11ГІ8ІІ18 розі знапі іп
сеішп азп’пзіопеш зіі
яКер!іка“ Хельчиц-
каго:
іеію, зкг/е ігісні, 1а-
зкн а піііозі6 ')•
„Ос ехіяіепсіа" Ро-
кицины:
п.іпку“ съ многочис-
ленными выписками
изъ этого трактата,
по не имѣя его въ
цѣлости, не рѣшался
Гёрлицкій текстъ „Лроіодіа* Пдои-
ВА<] п№диИігаііоютпи: Гцміма: 1
і ѵ яѵпіусЬ ііш’ііоѵ- іиаіііег рег Гцкчп.
не зкг/е Ілзкп, ші- рег зшпіипі яапсітп,
ІО8І, шос а ргаѵсін «
а Ііп/іп кіефп ОП/ емип, ѵігіііЬяйеіѵс
гасі оЬу&уеш“. гіШеш* а).
в8пгде, І)отпіпе“
Пшибрама:
аІіснЬі Іііс іп іеітія
.'ШЬяіпиііаІііег" еіс. *).
2) „Тей іаке уакох
гояотіепо ша Ьуіі,
деіікойіо к іоіпіі у о
ііеіи озЫѵепрт... а
пепіеі зроікет ѵѵ де-
(Іеп сая Іак ѵгёийу...
(рНхѵоШз 8° Аидизіу-
па, дезіо йіе: Йокініх
яе 8\ѵіеІ псзкопа... Ьуіі
не ика/идс“)а).
цитнроватырактата.
...„Кгузіов <ІоЬ-
...„КгузУіа <ІоЬ- „Сіігізіиз зио оог-
\ѵа<і/. і'са| Ъѵі к Ьеіе4- |Ю>- иаіш аіі еі діо*
яіпгі<чШѵ’ін шішіі гіГісаіо... езі іп ипо
іезі Іаіііо /.ѵіа&иі '•••ііо ^со... сі поп
ші.чЬ)... а пеЬу! іс.чі езі ргб еоііеш іпяіап-
^Якеш ІНЬн саз— »і регзопаіііег иЬі-
А Іак.. і Озіаѵсас... цие ...поп езі 1ііс“4).
А Іакё ^ойіе ЙбЫі
різеиі Іяйісіі зѵ. Аи-
диаіуп ѵі'Яе а іііе:
.ОокшІ зе зѵМ пе-
Зкопа... зе Ьуіі ика-
Ще“.
„Ех іііо езі иііегіиз
аііѵегіепйиііі, циосі зі-
сиі СЬгізіпз пни Гиіі
іп согрого ...ипиш евг-
іиш Іосшп оссираЬаі
...зіс шіеііідеініипі езі
цпапіит аіі Ьос ін
согроге СЬгізіі діогі-
бсаіо... поп езі рго
еоііепі іпзіапіі регво*
иаіііег... ін іосіз ріи-
гіЬиз Іогаіііег а не <1і-
зішіііЬиз* *).
>) Сборн. II Отѵ ЬУ, 4Ц
3) іЪісі-» 414.
’) 6о11: „Оиеіі. и. ИпйзгяісЬ.*, II, 61; тоже въ ,'2іѵоІкп. ІйЬогзХ)сІі'
4) іЬі(і.,62-,тоже ігь»2іѵоі кл. ІйБогякусЬ**.
О Сой. IX. Е. 25 11ражек. Уннв. бнбліот., € 92Ь.
•) іЬіск, ЭЗЬ.
— 207 —
„Керііка* Хельчіщ-
каго:
Гёрлицкій текстъ:
„Ехііг"с, І)оіпіііеа
Пшибрама:
3) „[А роійс5ѵа(1х
\ѵу піекіѳгут Ікіет
таіѳ ха хіе... "С8Іо
зи ргоіі жпп сіоѵѵа-
сіу сіпііі... ргачѵіесе,
хе ііеіо Кгуяіо\ѵо ^езі
4исЬ хѵкисіу гохзігепу,
іако Воіі а (іисіі <*езі
ягзиЛу гохзігепу... а
гіокоЛіеее ргоіі
піт Локіогу сііѳіер:
„Ау, кіегак іііо \ѵе-
Іісу іігіе... ргахѵйи Ьо-
/і іяізи^і0 *)•
4) „Оезіо іѵіегіе, хе
хѵ зхѵаіозіі оіиіе дезі
Ьуіпіе ііеіо Кгузіохѵо,
хе зи пезіаіеспе
таіе хѵіегу.....
кгаіік*
„Іезіе сігихі... сЬа-
ра^і зе песіиѵосіпё
іоію і'кйсе, 7& ісіо
Кгузіотео .ііікх іезі
озіаѵепо, хтепііо іезі
зе йріпё ѵ рпгохет
Ьохякё....іак хеку рх
пеіэуі ісіо, аіе гіисіі
іѵзшіу гохзігепУлако
і Ьохзіѵі* еіс.
АГиІіо шаіогіз і'і-
еі езі йіе, циі сгесііі
Ъгізіиш аІіЪі рег-
аопаіііег ехізіепіеш
роззе Ъіс ѵігіиіет
зиат (ІіПишІетс сі
шиііірііеіа сіопа іп
апітаіліз зиогит йсіе-
Ііит цегтіпаге, диат
іііе, і]пі поп сгесііі
Іюс ірзиш роззе Га-
сеге, пізі иЫ регзопа-
Іііег ехізіаі* 3).
5) Слѣды знакомства Хельчицкаго съ трактатомъ „Асі тадиі-
йсаііопет*1 видны и въ томъ мѣстѣ „Реплики*, гдѣ опъ пере-
даетъ ученіе таборитовъ „О сіііесЬ ЬуіесЬ пеЬо хлуІакіиозіесіесЬ
КгузіокусІГ *). Конечно, это изложеніе могло быть сдѣлано и по
9 Сборн. II Отд., 1Л’, 444.
3) ІЬісі., 427—428.
3) Сосі. IX. Е. 25 ІІражск. Унив. библ., Г. 51а.
4) Сборн. II Отд., ЬѴ, 426 и злѣд.
— 208 —
трактату Я. Жатецкаго ')> какъ это, повидимому, отчасти и било
(см. ниже). Но во всякомъ случаѣ нѣчто изложено Хельчицкимъ
и по „Аіі іпадпібсаііопет" Бискупца.
„Реплика":
Гёрлицкій текстъ:
а) „Сгіпу Ьуі пеЬо хм’іазіпозі
та Кгувіпя хсіе па хеті: (1чсЬо\ѵ-
пі з З'ѵаіуті а \ѵ з'ѵаіусі». А іо
гохііспіе зкгхе (ІисЬа зиаісію...
Ьгапіс И*с1і, а зротаЬа^е кііп,
(Іисііепі 8\ѵут Іюупіе оЬоЬаси^е
а \ѵе тѵзет іІоЬгет гохріо-
хи§е" э).
и, можетъ быть,
„Иерііка’*:
б) „Тіеіі Ьуі пеЬо
хшіазіпозі Кгузіотеа
§езі робзіаіпу Ьуі
уе.ію ііеіа зродепу х
іюхвіѵііп. А ііет Ьу-
іеп» ііеіа зѵѵеЬо ро«11е
ікпѵосіи іппоІ'/сЬ рі-
зепі \ѵзіирі! цезі па
пеЬеза роіізіаіпіе, Ьуі-
піе а ііеіезіпіе... а
Ііет ііеіет пезіирі
а/ <1о зшіпеііо Йпе“ 3).
„Сгіпу Ьуі Кгуяіиоѵ... зйпх ]езі з
зѵаіуті і ѵ зѵаі^сЬ ...НисЬоѵпё...
А іо гохііёпё, і- р зкгхе (ІисЬа
зѵ. ...зѵё ѵітпё осінаііиіе а рт
зротаЬаіе, (ІисЬеіи зѵут Ьо|пё
оЬоЬасіце а ѵзеіікіегак ѵ (ІоЬгёт
гохріохіуе“.
Гёрлицкій текстъ;
. Ргоіо/. ѵсгпі рго-
Ыесіпіііі таіі <ІгпІі&
різіпа, кіега/. х|вѵ-
пй икмхиуі, і& Р. і).
озоЬпе а родзіаіпё
дезі ѵ пеЬі ро зѵёт
па пеЬеяа ѵзіпрёпі
а іак х пеЬе пезіоирі
<ІЛ <1пе зошіпеію,
кой шіт іо икахцр
іаіо Різта (ІоІе ро-
рзапа“.
„Ароіоціа" Пшибрама:
пкІео ѵійеге йеЬепі
уіігівііапі еі бііі&епіег
аііѵегіеге аііаз зсгір-
іигаз, цпе еѵібспіег
озіепбіші Сіігізінт
розі зиаіп азсепзіопеіп
зпЬяіапсіаІііег, согро-
гаіііег, еззепсіаіііег
еі ))егзопаІііег еззе іп
сеіо еі ішіе (Іе сеіо
поп (Іеясешіеге изцие
аіі (Ііет ішіісіі, зісиі...
іпГга сііап<1е“4).
Ш. Еіце одинъ трактатъ Н. Бискупца «налъ и использовалъ
II. Хельчицкій: это—трактатъ хІ)е поп абогашіо согроге СЬгізіі
іп засгатепіо еисЬагізііае сиііи Іаігіае"; какъ другіе трактаты,
такъ и этотъ не называется у Хельчицкаго. Др. Пеѣдлый относитъ
’) Си. «Агіісиіі* въ „Ароіодіа" Ппшбрама, НоЯег, II, 824—827.
3) Сборн. II Отд., ЬѴ, 426.
») іыа., -126-427.
4) СІоІІ: ж0«е11.іь Ппісгзш'Ь.**, П, 62; то же въ .Зш^го, І)отіпе“, С. 92Ь.
— 209 —
появленіе этого трактата къ 1441—1443 г.г. и отличаетъ его отъ
подобнаго трактата II. Бискунца 1420-хъ лѣтъ, подъ названіемъ:
„ІІІгшп .чесишішп Іе^еіп еѵапдеіісаш Гиіеіез иесеззііапіиг Сѣгізіит
іп засгашеніо еиеЬаіізІіае аЛогаІіопе Іаігіае асіогаге* *)• Всѣ этн
утвержденія др. Неѣдлаго ошибочны. Дѣло въ томъ, что трактатъ
„Бе поп асіогапсіо"—есть то же самое, что и трактатъ „Пігшп
зесишіит 1ецеіп“....
Это тожество доказывается полнымъ совпаденіемъ выдержекъ,
приводимыхъ Рокицапой (въ „Бе ехізІенсіа“) изъ „Бе поп айо-
гашіо", съ выдержками, приводимыми Пшибрамомъ (въ „Ароіо^іа")
изъ „Ѵігит зесипсінш Іеует". Вотъ доказательства:
„Бе поп а(1огашіо“ (но Роки-
цапѣ):
1) „(ЕІ апіе іЬісІеіп зсгіЬіІ,
<1ію(1) „іп еіесііз тпііо геаііпз езі
Сіігізінз, фіаш іп засгатепІо“* 2).
2) „Беиз, циі езі пиу’ог Сіігізіі
согроге, езі піиііо геаііпз... циаіп
Сіігізіі согриз іп засгатежр“ 3).
3) „Зісиі утадіпез... зіс пес
рапіз І11е“ 4)<
4) „Кетіззіогез усіоіаіг (і) ае
Гиегіші, циі цшлиіат... штогіз
сопсіісіопіз, циаіп аііцикі ргеЛіс-
Іогшп“5).
5) „МиІІіЫ Іех еѵѵап&еііса...
аиі оЬзегѵаѵіІ44 еіс.6 *).
Намъ попятно, почему Голл
даютъ нашему трактату заглаві
„Піпіт зесившп Іе^ет* (по
Пшибраму):
„Іп цпоІіЬеІ еіесіо шиііо ге-
аііиз езі Сіігізіиз, циат іп еика-
гізііае засгатепіо417).
„Беиз, циі езі та]оги н т. д.—
буквально такъ же 8).
„Зісиі іііе уіпауіпез* и т.д.—
точно такъ же9).
„Вепііззіогез у(Іоіаігіе Гиегипі**
и т. д.—точно такъ же 10 *).
„МиІІіЬі 1ехи и т. д. — точно
такъ же 11 )•
а вслѣдъ за нимъ и Неѣдлый
і: „Бігит зесипбшп Іедет* еіс.,
и
>) Фрагменты изъ него напечатаны у Голля: „^ие^1еп‘• еіс., И, 62—63,
по „Ароіодіа" Пшибрама.
2) „Бе ехіз1еп1іа“, НеіеЛу: „Ргатпепу14, 132.
3) іЪісі., 132.
4) іЪісі., 131.
5) іЪісі., 138.
с) іЪісі., 135.
9 <Эо11, И, 62.
в) іЬій.
9 іыа.
10) іЪісі.
п) ІЪІСІ.
— 210 —
слѣдуя фрагментамъ Пшибрама: этими слонами—вопросомъ начи-
нался, очевидно, нашъ трактатъ: по крайней мѣрѣ, Рокицана,
приводя изъ трактата „Эе поп асіогапйо СЬіізіо Ліе$и“ слова:
„Респшіпіп Іе^ет емгап"е1ісат йсіеіез поп песеззіипіиг СЬгізЬшп
іп яасгатепіо еисЬагізііае асіогасіопе Іаігіе асіогаге" *)» называетъ
ихъ „сопсіизіо гезропзаііз"... (= отвѣтъ на вопросъ:
„Пігит зесипйит Іедет" и т. д.). Трактатъ „І)е поп жіогапдо"
былъ написанъ Н. Бискупцемъ по-латыни; цитируя его, Рокицана
постоянно прибавляетъ: „іп Іаііпо", въ противоположность выдерж-
камъ изъ трактата Бискупца для П. Хельчицкаго, къ которымъ
Рокицана всегда присоединяетъ слово: „іп 5ѵ1^агі“. Мы вообще
не имѣемъ никакихъ свѣдѣній о томъ, чтобы трактатъ „Бе поп
асіогашіо* былъ переведенъ на чешскій языкъ; вѣроятно, и Хель-
чицкій читалъ его въ латинскомъ текстѣ..
Когда былъ написанъ этотъ» трактатъ? Во всякомъ случаѣ, не
въ 1420-хъ годахъ... Если бы онъ былъ написанъ въ первые
1420-ые годы, то Пшибрамъ съ единомышленниками напали бы на
него, какъ и па „А(1 засгашепіі" еіс. (см. выше стр. 206), па
диспутахъ съ таборитами, начиная съ Конопиштскаго 1423 года.
Кромѣ „Реплики", ранѣе которой онъ паписаиъ, онъ впервые упо-
минается въ „Ароіо^іа" Я. Пшибрама, гдѣ приводятся „агіісиіі*
изъ него, на ряду съ „аіѣісиіі* изъ „АН засгаіпеніі" еіс. того же
Бискупца, изъ трактата Бискупца для Хельчицкаго, изъ трактатовъ
Я. Жатецкаго и Мартпнка Ло книса—Гоу ски. 1 Гамъ представляется
не безразличнымъ для рѣшенія вопроса о времени появленія „О^
поп айогапсіо" слѣдующее наблюденіе: тотъ же Пшибрамъ въ своемъ
„Хіѵоѣ кпёхі ЫЪогзкусІі" сообщаетъ тѣ же „агііспіі", изъ тѣхъ же
самыхъ трактатовъ, кромѣ 2 трактатовъ: „Бе поп а<1огап(1о“ и
„Трактата для Хельчицкаго44. Вѣроятно, это послѣднее обстоя-
тельство объясняется тѣмъ, что въ то время, какъ Пшибрамъ писалъ
„ХіѵоЬ-, указанныхъ 2 трактатовъ Бискупца еще не существовало.
Между тѣмъ, мы знаемъ, что „2іѵоІ“ былъ написанъ въ 1429 году.
Слѣдовательно, „Эе поп асіогапсіо" былъ написанъ Бискупцемъ
послѣ 1429 года (ср. выше, стр. 194).
Для приблизительнаго опредѣленія времени появленія трак-
тата „Ое поп аЛогашІо* (а черезъ него и трактата для Хельчиц-
каго и, наконецъ, самой „Реплики противъ Николая Бискупца";
ср. выше) очень важнымъ является одно мимоходомъ брошенное замѣ-
чаніе Рокицаны, участника всѣхъ споровъ съ таборитами: Рокицана,
для успѣшности борьбы со взглядами Бискупца, прибѣгаетъ къ
*) Хе]ей1у: „Ргашепу*, 131.
— 211 —
пріему опроверженія однихъ словъ Бискупца другими, обнару-
женія самопротиворѣчій Бискупца.
Онъ приводитъ слова Бискупца изъ недошедшаго до насъ его
„Тгасіаіиз (1с согроге Сіігізіі", написаннаго „апіс анпоз 20 ѵеі
сііга" противъ свящ. Петра Каниша („сопіга Сапізз"), сожжен-
наго въ 1421 году въ г. Таборѣ, и указываетъ на противорѣчіе
этихъ словъ съ тѣмъ, что говорить Бискупецъ въ двухъ цити-
руемыхъ Рокацаной трактатахъ—„хѵі^агіз** (=для И. Хельчицкаго)
и „іп Іаііпо" (=„Ое поп аііогапіо"). Эти два трактата были въ
глазахъ Рокицаны, сравнительно съ трактатомъ „сопіга Сапізз“,
„тоЛегпі ігасіаіи1і“! Явно, что „Ое поп асіогаіміо*, какъ
и „Трактатъ для Хельчицкаго", были написаны II. Бискупцемъ
сравнительно не задолго до Кутногорскаго Съѣзда 1443 года
и до трактата Рокицаны „Бе ехізіепсіа, а не въ 1-ой пол.
1420-хъ лѣтъ.... Рокицана имѣлъ подъ рукой полный текстъ „Бе
поп аДогапДо: этимъ объясняется — сравнительно и съ Хельчицкимъ
•и съ Ііпшбрамомъ—большое количество выписокъ изъ трактата
и точность ссылокъ (Х№ „сопсіпзіопез" и „соггоіагіа").
При сопоставленіи текста „Реплики" съ ,агіісн1і“ у Пшибрама
и у Рокицаны оказывается, что Хельчицкій взялъ для „Реплики"
изъ „Бе поп асіогашіо" нижеслѣдующія мѣста:
„Керііка":
1)„Кгі$киз #езі Ьоу-
піеді а (Іокопаіе^і \ѵ
мнегпспі сіоіѵіскп...
ііескіо (1аго\ѵ пілаіі-
пуш оЬусецет петоі
росѣореп ЬуІі“ :)«
2) „Кіезііапе іпоіш
зіизпіе... па ргатсісу
ІЮ2І іаш Н8ІГПІ" 1 2).
3) ...Кіезііапе росііе
закопа Ьохіеко пе&зп
Агіісиіі" Пшибрама:
„Іп диоІіЬеѣ еіее-
Ьо піиііо геаііиз езі
Скгізіиз, циаш іп
еикагізііе засга-
шепіо"3 4).
„Шгиш зесишіиш
Іе^епі еѵѵапдеіісапі
„Бе ехізіепсіа" Ро-
кицаны:
...„Іп еіесііз шиііо
геаііиз е8І Скгізіиз»
циаш іп засгашепіо...
ізіогит (Іопогит пиі-
Іо шо(Іо'роіезі еззе са-
рах“ *)•
.ЕіДеІез песіиш
СкгізІит...аД сіехігат
Беі зесіепз, ргезепсіа-
Іііег іеппіпаіо"5).
„ЗесипДиш Іе^еш
еѵѵап^еіісаш ГіДеІез
1) Сборн. И Отд., ЬѴ, 430.
а) ІЫ(1., 433.
3) (хоіі: „(Зиеіі. и. ИпкегзЛ, II, 62.
4) „Ргатепу*, 132; ср.: „Еійеііз Ьото езі Іетрішп*, 133.
5) іЬіб., 135-136.
14*
— 212 —
йіихпі шскііііі яе... ша- Гкіеіез песеззііапіиг" пои песеззііапіиг...
@і зе^едои тоЛІііі* *).
4) „.Іакой оЬгаяоѵе
петоіііі яи яоЬіе... §ез-
іо зе &еіпи пю<11е“
5) . Ропіе\ѵа<І2 сЫеЬ
розиаіпу, за мгіес ѵг
зіѵет ріігогепу Ьѳя-
Йпзпа ЬГесІі дезі
оЫіейепеузі’ ’).
еіс.«)-
„Зісиі іііе ушаді-
пез поп роіегапі зе
...пес йісіия рапіз
роіезі“ ').
„Ветіззіогез у<1о-
Іаігіе іиегппі... Ра-
піз засгатепіаііз іп
шіа паіига еипі зіі гез
іпапітаіа... іапіо
рессаіиш... езі зсеіе-
гасіия... (Іізріісеп-
сіия“ 8).
„Оеиз, <1ДІІ езі „Оеиз, <]иі езі та-
іпаіог согроге СЬгі- дог согроге СЬгізіі...
зіі.........іп засга- іп засгатепіо ,3).
піепіо1*9).
....„СЬгізішп іпісгіогі
іпогіо еззе іп яасга-
тепіо, (]иат іп Гісіеіі
Ьотше* ’4).
6) „Кгізіиз ѵѵ сіо-
\ѵіеки міегпетЬоупіе-
це резі пел \ѵ зѵаіояіі.
ЫеЬо Кгузіиз... МеЬо
ВоЬ, §еп2 цеяі ѵѵіеізі
пе? Кгузіоѵѵо ііеіо...
§езі Ьуіет з\ѵут“ 4).
7) „Кгізіиз §езі V
з\ѵаіозіі пІ28Іт оЬусе-
§ет пег іѵ^сіотеки
\ѵіетеіп* 5 * *).
Іаігіе міогаге" *°).
„Зісиі утадіпез пес
зе... пес рапіз і11е“ и).
„Кеіпізяіогея у<1о-
1аіг(і)ае... Рапіз засга-
тепіаііз іп зиі паіига
езі гез іпапітаіа...
цпат лііциіс! ргегііс-
іогит“ ,3).
1
1
IV. Можетъ быть, зналъ Хельчицкій и еще одинъ, 4-й трак-
тата Бискупца, именно упомянутый нами выше: „Трактатъ про-
*) Сбор. II Отд., ЬѴ, 433.
’) іЬій, 435.
’) іЬій., 437.
*) іЬій., 452-453.
') ІЬій., 454.
') Ооіі, II, 61.
’І іЬій., 62.
8) іЬій., 62.
9) ійій., 62.
,0) Ке]е<11у: „Ргатепу“, 134.
») іЬій., 131.
”) іЬій., 138.
») ІЬій., 133.
>4) ІЬій., 133.
— 213 —
тинъ II. Каниша* * (около 1421-го года). Это видно изъ слѣдующаго
сопоставленія:
„Реплика14:
„(Оріеі "іпе роіохеніе сіпііе
і’кисе), ге ѣіѳхке гиканіе ргоіі
ВоЬи сініе іі, кіох зе зиаіозіі
ііеіа а кічѵе Кгузіохѵу гаЛніе
хрозоЬепе гиЬаді а ді рокггеді*
И т. д. 9
„Бе екізіепсіа*4 Рокицаны:
„(Бісіі енііп зіс іп зио ігасіа-
іи —Ыісоіаі ѵагіаіліііаз!), диогі
дгаѵііег іп Бешп ЫаврЬетапі,
засгатепішп еисіагізііе гііе Ліз-
розіішп ЪІазрЬетапіез еі соп-
іѳтрпепіез" еіс.3)
V. Кромѣ евхаристійныхъ трактатовъ И. Бискупца, Хельчицкому
было извѣстно и „Різшо кпіехе Іапа Хаіесзкеію, кіегЯ зе росіпа:
Ропіехѵасіх сіисіі ргашіу рѣемгеіші зе ргоіпѵі 1/л“ *). Мы уже гово-
рили выше (стр. 180) о томъ, почему Хельчицкій считалъ воз-
можнымъ для себя считаться съ воззрѣніями Я. Жатецкаго при
характеристикѣ и разборѣ ученія таборитовъ (и спеціально —
Н. Бискупца) объ евхаристіи. О выдающемся значеніи Я. Жатец-
каго среди таборитовъ свидѣтельствуетъ въ своей „Лроіодіа" и
Я. Пшибрамъ4). Я. Жатецкій, проповѣдникъ въ г. Жатцѣ, нѣмецъ
по національности, болѣе другихъ таборитовъ былъ знакомъ—при
посредничествѣ англійскаго виклифиста, проживавшаго въ Чехіи,
м. Петра Пэна —съ сочиненіями и ученіями Дж. Виклифа. Для
наставленія прочихъ таборитовъ Я. Жатецкій первымъ изъ
нихъ — слѣдовательно, всячески до 1423 года, „іепвіпнз апіе
цпеш“ трактата Бискупца „А<1 тадтіісаііопет*— написалъ по
латыни и по чешски трактатъ, начинавшійся словами: „Саш
зрігііпз ѵегііаііз оЬесІіепз (?) оіпне тепсіасіпш" и т. д.; трактатъ
этотъ буквально 5) былъ заимствованъ у Виклифа, какъ это
сознавали и современники (Пшибрамъ говоритъ о себѣ: „Ііаес едо
герегі рег ргоргшт оспіит" б)і какой-то нѣмецкій священникъ
заявилъ на совѣщаніи пражскаго духовенства; „Даі’ ѵіт, біі’ ]езі
іеп ігасіаі; ѵзакі ]сзі зіоѵо іётёі; і*ес \ѴікіеГоѵа“ 7). Есть, однако,
‘) Сбора. Н Отд., ЬѴ, 435.
2) Хе]еЗВ: „Ргатепу*, 138.
3) Сборн. И Отд., ЬѴ, 421, 426.
*) ІІоЙег., II, 824.
5) „йе ѵегЬо асі ѵегЬшп*, НбЙег, II, 824.
б) іЬісі., 824.
’) Йіѵоі кп. іаЬогзк., Г. 121.
— 214 —
извѣстіе, что Я. Жатецкій писалъ свой трактатъ въ сотрудни-
чествѣ со свящ. Сигизмундомъ изъ Ржепапъ и др. Ник. Виску-
пецъ въ своихъ трактатахъ воспроизводилъ—часто буквально—
положенія трактата Я. Жатецкаго, и поэтому понятно, почему
онъ готовъ былъ защищать этотъ трактатъ отъ перваго слова
до послѣдняго—
Къ сожалѣнію, трактатъ Япа Жатецкаго пе дошелъ до пасъ
въ цѣломъ впдѣ: мы имѣемъ только извлеченія изъ него—„Агіі-
сиіі*—въ передачѣ Я. Пшибрама, въ его 2іѵоІ кпё/і ІаЬогзкуск 1)
и въ „Ароіоціа*3).
При помощи этихъ „аііісиіі" мы можемъ установить и—нѣ-
которыя, по крайней мѣрѣ—извлеченія изъ трактата Я. .Жатец-
каго въ „Репликѣ* Хельчицкаго, при чемъ увѣренность въ несо-
мнѣнности этихъ извлеченій ослабляется иногда отмѣченнымъ нами
выше характеромъ отношеній трактата Я. Жатецкаго и тракта-
товъ II. Бискупца, равно какъ и пользованіемъ Хельчицкаго этими
послѣдними трактатами: въ нѣкоторыхъ случаяхъ трудно устано-
вить, слова-ли Я. Жатецкаго или слова II. Бискупца воспроизво-
дитъ Хельчицкій (ср. выше, стр. 208)..—
Итакъ, вотъ какія заимствованія — извлеченія, думаемъ мы,
сдѣланы Хельчицкимъ изъ трактата Я. Жатецкаго: „Ропіехѵміл
(ІпсЬ рга^(1у“...
1) Изложеніе теоріи о «сІіРесѣ Ьуіесіі пеЬо хѵѵіакіпояіесіі Кгу-
зіотѵусіі" а). Хотя нѣкоторые пункты этой теоріи изложены Хель-
чицкимъ, повидимому, по трактату II. Бискупца „Асі піарщійсаііо-
пет" (см. выше, стр. 208), хотя порядокъ перечисленія этихъ
„Ьуійѵ* у Хельчицкаго ипой, чѣмъ у Я. Жатецкаго, однако
фразеологія Хельчицкаго часто говоритъ о воспроизведеніи именно
трактата Я- Жатецкаго. Такъ, напримѣръ:
.Реплика*:
.Ма (Христосъ) Ьуѣ тоспу,
іако рап пеЫ у \ѵ хеті... §за
ягёпсіу хѵѳ мгает тосу зѵѵп я\ѵо-
Ьосіпи а рапзки, уако к г а I
ѵ 8\ѵет кгаіочѵзіѵѵі".
„Апологія" Пшибрама:
„ТегНо СЬгіяІиз Інітапііиз Ьа-
Ьеі тосішп еззешіі аІісиЫ ѵіг-
Іиаіііег аиі роіенііаіііег, зісиі
гех езі роіепііаіііег іп
гедпо я по".
’) Й. 115-121.
а) НОПег, И, 824—827.
’) Сборникъ 11 Отд., ЬѴ, 426—428.
— 215 —
„Оіпу Ьуі... ша Кгузіиз '/Ла
на хеші... (Іисіюѵпі з вхѵаіуті...
8кг7.ѳ... тііозі... Ьгапіе §ісЬ а
зротаЬа^е"...
„ТГ-екі Ьуі пеЬо жѵіакіпозі...
«езі росізіаѣпу Ьуі зеЬо ііеіа
зродспу -г. Ьохзіхѵіт. А. ііет Ьу-
іет ііеіа зхѵеЬо росііе (Іохѵоіи
тпоІіусЬ різет... пеззінрі ах <1о
зшіпеНо <1пе... іако іііѳ з. Ап-
^изіуп... «Іо зіиІпеЬо йне пеззіи-
рі па пі/діпу оііак, Ьу рак з.
Реіг тзі зІН7.і1“... ’)
2) „Ргоіох гохиіп кіезііаизку,
іоіоі §езі, ле іеп сЫеЬ ^езі
ііеіо Кгузіоѵѵо розѵѵаіпіе"...2 * 4)
3) ...„Кгузіиз <?езі Ьоупіе§іе
а (іокопаіе^іе хѵ хѵіетет сіо-
хѵіеки*... *') ЖЖ
4) ..„АѴузігіеЬазісе Іііи зкгхѳ
сіеиіе, г» {•екіі-іі Ьу ^іш: Тиіо
§езі Кгузіиз, пеЬо ошіе, пегоі-
іе иіеНіі“... *)
„Аііит ІіаЬеі СЬгівіпз тоііит
еззешіі аІісиЬі зрігііиаіііег, і. е.
рег ^гаііапі яшип Гніеіез іати-
Іоз рготоѵешіо, ргоіе&епіо" еіс.
„Ргітшп икхіит еі ргіпсіра-
Ііззіпппп еззешіі ІіаЬеі еззепііа-
Іііег еі согрогаіііег. Еі іііо сог-
роге, зсііісеі паіигаіі, СІігізіия
согрогаіііег... поп (Іезсешііі апіе
ішіісішп Гтаіе ргоріег тиііаз
зснріигаз... Аи^изііпиз... (Іісіі...
пиіи]иапі (Іезсешііі а<1 цшкісип-
дие аііаге іііо согроге, еііаіп зі
з. Реігиз тізвагеі".
„Зепзиз саіііоіісиз езі, «росі
іііе рапіз езі еогриз СЬгізіі за-
сгатепЫііеі'”...5 *)
...„СЬгізіиз езі ЬаЬишІапііпз,
(Іі^піиз еі регіесііиз іп Гміеіі
Іютіпе'... *)
я8а1ѵаіог, ргаеітшіепз зиоз
ѳіесіоз, пе іаіііег сгедапі сит
аІісиЬі іи іеггіз іісіі: Типс зі
циіз ѵоЪіз (Ііхегіі: ессе Шіс, пе
сгеіііііеііііз"...7)
Кромѣ того, еще слѣдующія выдержки .Реплики" изъ таборит-
скихъ трактатовъ, можетъбыть, взяты—судя по контексту и по содер-
жанію, такъ какъ ировѣрка текстуальная невозможна но отсутствію
данныхъ для нея—изъ трактата Я. Жатецкаго (мы указываемъ
только „іпсіріі" и „ехріісіі" текстовъ): 5) („Ргоіог (Ііеіе, ?.е) іеп
розмгаіпу с.ЫеЬ ^езі Ыіхзіе хпатепіе... деію зкиікоіѵ... Кгузіиз имгесіі
уезі... іглііек ишисепіе Кгузіоіѵа8); 6) ,8и іі 1і<1е рНеІіз ЪгиЬі..
*) Сборн. 11 Отд., ЬѴ, 426-427.
’) іЫсІ, 429.
’) ІЬій., 430.
4) іЬі(1., 441.
*) НоПег, II, 825.
«) ІЬІ(1.,827.
’) іЬіі, 827.
*) Сборн. 11 Отд., ЬѴ, 429-430.
— 216 —
кіегак а хѵ сепі /аіе/і * * **)); 7) «Оріеі; пеіекі зргозіпіе... ха пазе Іігіесііу
вкііхохѵапеік,"а); 8) „7е не піпоію ргогока... мгёеЬ зіііесіаді" 3);
9) (»ОріеЬ Іо роіохепіе исіпііі зЬе).........а ЛоЪгуіп Іоііко рхііехі' 4)>
10) .Зато йейепіс дезі ирГіето рокісЬпе... аіе хѵ хпаиіспі' 5).
VI. Наконецъ, Хельчицкій, песомпѣнпо, цитируетъ въ „Репликѣ'
н 2 трактата извѣстнаго таборитскаго радикала-хиліаста св. Мар-
тина Локввса—Гоуски, сожженнаго 21 августа 1421 г. въ г. Руд-
ницѣ. Этотъ Мартинекъ, котораго табориты называли то «ангеломъ
войскъ таборитскихъ', то «Даніиломъ пророкомъ*, то просто
„ангеломъ" за его дарованія и краснорѣчіе, написалъ по-чешски я)
для обывателей г. Писка два—или больше даже—трактата о таин-
ствѣ евхаристіи, о содержаніи которыхъ мы можемъ судить по
извлеченіямъ изъ нихъ м. Я. Пшибрама въ его „Аро1о§іа“7) и
въ „2іѵ. кпёхі Шюг.“8).
На основаніи выдержекъ Пшибрама мы можемъ установить и
выписки, сдѣланныя изъ трактатовъ Мартинка въ „Репликѣ" Хель-
чицкаго, который, какъ мы уже знаемъ, вообще цитируетъ свои источ-
ники недостаточно яспо. Какимъ образомъ попали въ руки Хельчиц-
каго трактаты Мартинка? Вѣроятно, непосредственно отъ самого же
Мартинка. Но крайней мѣрѣ, Хельчицкій цитируетъ сочиненія Мар-
типка въ связи съ разсказомъ о бесѣдахъсвоихъ съ нимъ9). При этомъ
трудно сісазать что-нибудь опредѣленное о томъ, когда и гдѣ про-
исходило свиданіе Хельчицкаго съ Мартинкомъ. Хельчицкій, во
всякомъ случаѣ, вынесъ изъ этого свиданія не особенно выгодное
впечатлѣніе о своемъ собесѣдникѣ: „Мартинекъ не былъ простецъ
и вовсе не имѣлъ доброй воли къ страданію за Христа („какъ и
вы“, прибавляетъ Хельчицкій по адресу Н. Бискупца)... Онъ испо-
вѣдалъ передъ нами, что будетъ па землѣ новое царство святыхъ—
и добрые уже пе будутъ страдать; если бы христіане должны
>) Сбор. 11 Отд., ЬѴ., 430—431.
*) іыа., 4зі.
3) ІЬісі., 456.
*) ІЬісі., 457.
&) ІЬісі., 467.
**) „іп ѵиідагі", НбПег, ІГ, 828.
’) См. «Агіісиіі Магіінсопіз", НііПег, И, 828—830.
•) ІТ. 108-114.
’) ...„пеЬо зте 5 піт іппоію пііівѵііі о іот у о діпепі", Сборн., ЪѴ, 464
— 217 —
всегда страдать, то я не хотѣлъ бы быть слугой Божіимъ", гово-
рилъ Мартипекъ *).
Цитируя Мартинка, Хельчицкій не различаетъ отдѣльныхъ его
трактатовъ; повидимому, приводя буквально нѣкоторыя слова
Мартинка, опъ въ то же время пересказываетъ его воззрѣнія и
своими собственными словами.
Слѣдующія мѣста „Реплики" Хельчицкаго являются, по нашему
мнѣнію, отголоскомъ трактатовъ Мартинка.
„Керііка":
„Магііпек, ргогок
іаЬогзку, а Яудпішмі
г Йерап *) іеп гохош
\ѵс<1и па зезіи кар.
з\ѵ. Лапа а <1іе па іи
кес рапа вехізе: „сііе-
Іауіе (Ііеіо... а іеп
сЫеЬ гаіехі \ѵ біеіе...
...ХеЬшіеіе Іі дезіі
ііеіа зупа сіохѵіека,
Іо дезі, пеЬшІеіе Іі
сіпііі зкиіко'А', уако
паугіаіе Ьшіеіе шосу,
кіеге дезі зуп сіо-
хѵіесі сіпіі чѵ ііеіе, а
пеЬшІеіе Іі рііі кпѵѳ
деЬо, іо дезі перо*
гпаіеіі іпосу а ріі-
сіп деііо зкиікоѵѵ...
у 8 зупст десіпо Ьуіі.
Мг’есеке рапіе хаіоге-
па дезі па іазсе...
поЬу дети опіухѵаіі.
„Ароіодіа":
„Зехіпз еггог езі,
дпоіі поп ЬаЬепі
<1і(Тегепііат іпіег ра-
пет аеіеншт, сіе
дио ІоЬ. VI0, еі іпіег
рапет іетрогаіет,
<|иі поп (ІевсепЛіі сіе
соеіо, пес <іаі ѵііат
ттміо, пес ѵіѵіі, пес
езі СЬгізіиз, еі іііипі
сотесіппі Ъопі еі
та1ів ’).
„Рапіз соепае сіо-
шіпісае асі шап-
(Іисапйиш ііаіпз езі,
„Хіѵоі кп. іаЬог.“:
(„Шестое заблу-
жденіе—тѣхъ, кто не
различаетъ хлѣба
вѣчнаго и временна-
го; 6-я гл. Іоан, го-
воритъ о хлѣбѣ вѣч-
номъ), ..кіегух хаіе/л'
ѵйіеіе <1ё1 Ьоіісіі4).
• • • • • • • •
...ЬІеЬіи1еіе-Іі резіі...
Іо ]е8І пеЬікіеІе-Іі
сіпііі зки(;киоѵа,(кото-
рые совершалъ Сыпь
Человѣческій). „ЫеЪи-
(іеіе-1і рііі, і. ]. пе-
рохпаіе-іі тосі а ріі-
гпі (? ср. у Хель-
чицкаго: лргісііГ)]еЬо
8кпікпоѵа 5).
ср. „2іѵоіа, Г. 108.
9 Сборн., ЬѴ, 464—465.
2) И м. Пшибрамъ сообщаетъ, что Мартинекъ писалъ свои трактаты
„вмѣстѣ съ товарищами", см. „2іѵоЬи, Г. 108.
3) НбЯег, II, 829.
4) Къ сожалѣнію, л не имѣю подъ рукой полнаго чешскаго текста
и ограничиваюсь своими выписками и замѣтками.
9 в2іѵ. кп. ІаЪог.", Г. 111; изъ 1-го тракт. Мартинка.
— 218 —
Арроязіоіе рН хѵесеН
Рапіѳ... 1і(1и (Іаѵѵяіі
...аЬу ккевііапс, зсЬа-
хедісе яе \ѵ зхѵаіек
а роргаси^ісе \ѵ зіоѵѵи
Ію/іепі, аЬу рго па-
псепіе Іазку ки роіге-
Ъіе ро&есіі і а іако Но<1у
тіеіі" ')•
„МѳЬо кіо уезі іо-
ніи кагаі хѵіегііі, ге
іѵ сНІеЬи §рзі Кгуя-
іиз?“ 2)
„А роіиріѵѵ пзіа-
ѵ/епіе Кгузіочѵо, па-
г\ѵа1 де ѵѵесѳН ра-
регзкп а касіег-
зки“ 3)....
(и по контексту):
.....„К іопіи рНѵѵоіІі
я. АшЬгохе, ідезіо <1і
іе піс пепіѳ
ѵеузіедо пегіі
т. д. 4)
поп а<1 Песіепсіит ѵеі
а<1огап(1иіп, ргоріегеа
арояіоіі зе<1епіез
ташіисаѵегипі" 8).
...„аЬу кгіезі’апёзроіи
ки роііеЬё ро]ей1і а
уако ЬоЛу рпёіі* 8).
„ (^иія шашіаѵіі ср. „2іѵоіи, і’. 113*
сгеііеге, циоіі іЬі еяі
ѵегия СЬгізіиз* ”).
М
изъ М
Оріеі і
быть
ка же
о2еш
контексту, но связи съ послѣдующимъ—
ствовано и слѣдующее мѣсто „Реплики'*:
сіпііі зіе о §е<1епі ііеіа Кгузіоѵа еіс.9).
>) Сборн. II Отд., ЬУ, 458-459.
’) іЬі(1., 441.
’) іЬісІ-, 4С>5.
*) іЬі(1.,
’) НОЯІвГ, II, 829.
с) ІЬіа.
іыа.
8) „Йѵ. ки. ііііюг, Г. 113; изъ 2-го тракт. Мартинка.
9) Сборн. II Отд.,ЬѴ, 457; см., впрочемъ, то. чтб сказано о Я. Жатецкоыъ.
— 219 —
3) Вліяніе таборитовъ на И. Хельчицкаго.
Не смотря на рѣзкую полемику съ таборитами по вопросу о
сущности таинства евхаристіи, Хельчицкій самъ признавалъ свое
исконное единомысліе съ таборитами во многихъ пунктахъ вѣро-
ученія (см. выше, стр. 181).
Мы пе имѣемъ въ виду слѣдить за всѣми случаями совпаденій
взглядовъ Хельчицкаго съ ученіями таборитовъ, поскольку эти
совпаденія могутъ объясняться общностью условій дѣйствитель-
ности, одинаковыми вліяніями — виклифисгскими, вальдепскими,
чисто-гуситскими и т. п. Мыг обратимъ вниманіе только па тѣ
случаи, когда единомысіле II. Хельчицкаго съ таборитами объяс-
няется именно вліяніемъ ихъ па Хельчицкаго, когда это влія-
ніе можетъ быть точно доказано на основаніи параллельнаго
изученія сочиненій Хельчицкаго и таборитской литературы. Влія-
ніе таборитовъ на II. Хельчицкаго памъ удалось прослѣдить въ
ученіяхъ Хельчицкаго: Л) о призываніи святыхъ и о молитвахъ свя-
тыхъ, Б) о чистилищѣ и В) о таинствахъ.
мк дк •<*ѵ-
А. Ученіе о призываніи святыхъ христіанами и о молитвахъ
святыхъ за нихъ.
Во-первыхъ, вліяніе таборитовъ на II. Хельчицкаго особенно
ясно можно наблюдать во взглядахъ послѣдняго на католическое
(а такъ же и умѣренныхъ гуситовъ) ученіе о „призываніи свя-
тыхъ “ людьми и о молитвахъ святыхъ за людей, призывающихъ
ихъ. Хельчицкій относился отрицательно къ этому ученію, какъ и
табориты. Конечно, сходство Хельчицкаго съ таборитами въ этомъ
пунктѣ само но себѣ еще не свидѣтельствовало бы о вліяніи та-
боритовъ па Хельчицкаго: отрицательно относились къ этому уче-
нію и вальденцы, несомнѣнно оказывавшіе вліяніе на складъ гусит-
скихъ мнѣній; элементы отрицанія по этому вопросу приходится
отмѣтить и у Виклифа, ученія котораго Хельчицкій и зналъ и
высоко цѣнилъ...
Но мы имѣемъ, такъ сказать, документальныя доказательства
вліянія таборитовъ на Хельчицкаго по указанному вопросу. Зна-
чительная часть „8іѴ ѵігу“, послѣднія главы ея второй части—
XXX — ХЫ ‘)—посвящены Хельчицкимъ критикѣ католическаго
>) Сборн. 11 Отд., ЬѴ, 296—339.
— 220 —
ученія о „приаывяпіи святыхъ" и о молитвахъ ихъ за людей,
Текста этихъ главъ обнаруживаетъ знакомство автора съ такъ
называемой таборитской „Апологіей" („Конфессіей") 1431 года1),
въ частности—съ тѣми ея §§, которые посвящены вопросу о по-
читаніи и призываніи святыхъ3)—и пе только знакомство, а и
пользованіе ею. Разсужденіе Хельчицкаго въ цѣломъ, конечно,
отличается полной самостоятельностью какъ но ходу и группи-
ровкѣ мыслей, такъ и по способамъ выраженія ихъ; но въ част-
ностяхъ—виденъ все же ученикъ таборитовъ.
Войдемъ въ нѣкоторыя подробности.
I. Хельчицкій, повидимому, руководился текстомъ „ Анологіи *
при формулировкѣ нѣкоторыхъ пунктовъ ученія „апостоловъ анти-
христа" (духовенства) о необходимости „призыванія святыхъ":
я8іѴ ѵігу" Хельчицкаго:
...„Ікп („апостолы антихриста*):
„Ропёѵадя яйсе (святые) /<1е ѵ
Ѵ4е теіі зй рёсі ѵеіікй о чра-
яепі Ініякё, з’еяіс вцуісе па ріѵЛ
кахки іёіо зѵё, оѵяет ѵіесе а
Ію]пё]е та]і тііозй зЬуѵЗе
Ісіа а зіісс ]і/. я Кгіяіст" 3).
„Апологія таборитовъ":
„8і запей Ліепші роЬепІез, яа-
#асе$Г аЦие Ьепеѵоіі іп іеггія
а<і огашіиш рго ГгаігіЬпз зпіз
шізегіз, фіашіо асііпіе зоіі сіе яе
егапі зоПісій еі тіреТІітепіііт
а еагпе ргоргіа Ьаѣиегипі, диапіо
та§із согроге ехиіі, иЬі таргез
яіті (І011ЙІ1І зиае ѵоіипкаііз, саг-
пія ітресіітепйз ргіѵай" *).
II. Арсеналъ таборитекихъ доводовъ противъ католическаго
(и „магистровъ"),ученія далъ, видимо, оружіе и Хельчицкому.
1) Хельчицкій, доказывая, что почитаніе святыхъ не имѣетъ
основанія въ св. Писаніи, ссылается на примѣры ап. Петра, воспре-
тившаго поклоненіе ему сотника Корпилія (Дѣян. X, 25), апока-
липтическихъ ангеловъ, воспретившихъ то же ев. Іоанну (Апок. XIX,
ІО)5). Эти же примѣры приведены и въ таборитской „Апологіи"0)...
2) Доказывая тщету людскихъ молитвъ ко святымъ о помощи,
Хельчицкій, па основаніи св. Писанія, обосновываетъ эту свою
9 ІІоПег, 11, 596-тоо.
а) іЬіё., 629-612 и 666—683.
3) Сборн. II Отд., ЬѴ, 298.
4) НбНег, II, 674.
й) Сборн. II Отд., ЬѴ, 311.
6) ПбПсг, 11, 632 и 673.
— 221 —
мысль характеристикой состоянія святыхъ на небѣ, какъ состоя-
нія славы и любви къ Вогу въ такой полнотѣ, которая не позво-
ляетъ имъ разсѣиваться дѣлами земли и интересами людей на
землѣ. Мысли Хельчицкаго здѣсь *) очень напоминаютъ разсужде-
нія таборитовъ 3).
3. Любопытны съ интересующей насъ точки зрѣнія приво-
димыя Хельчицкимъ свидѣтельства „человѣческихъ писаній" про-
тивъ принятаго почитанія святыхъ.
Это—свидѣтельство папы Григорія Двоеслова изі» 1. XX его
„Могаііа"3), бл. Августина въ .Зегшопев" на 1 посл. Іоан., II, 1—2 4)
и „мистра Протявы", т. е. Виклифа, въ .Тгіаіодив", IV, с. 30, р.р.
236 и 235 5). Всѣ эти свидѣтельства имѣются и въ таборитской
.Апологіи"6). Сравненіе текста .8. V. съ текстомъ .Апологіи"
показываетъ, что Хельчицкій пользовала „Апологіей".
а) Свидѣтельство папы Григорія, какъ будто, взято и не изъ
таборитской „Апологіи".
У Хельчицкаго оно начинается словами: „Ѵёйёі ха]І8Іе вѵа($
ЛоЬ, хе к ѵеспёиш ѵузѵоіюхепі" 7 * *)..., въ то время въ „Апологіи"
этимъ словамъ („зсіеЪаЬ диірре, дшмі асі ііЬегаііопет"...) предше-
ствуютъ еще 8 строкъ. Съ другой4 стороны цитата Хельчицкаго
имѣетъ нѣкоторый „рінв" сравнительно съ „Апологіей": заключи-
тельныя слова цитаты „Апологій" (.еі іпГга... зиЬсІИ: „Афиіог
ег$о цііаегііиг... ѵосез яііегеій®) = „ТеЬсІа врошосшк Ь^ѵа Ыесіап...
Іііазоѵё хнікіі апеЬ опёшеіі" •), не имѣютъ ‘передъ собой тѣхъ
6 строкъ, которыя есть въ „8. V." („Ргоіоі іейпогохепёпш")... Но
пе собственныя ли слова Хельчицкаго эти 6 строкъ?
б) Зато свидѣтельство бл. Августина10) взято Хельчицкимъ,
несомнѣнно, изъ таборитской „Апологіи": во-первыхъ, текстъ въ
обоихъ произведеніяхъ совпадаетъ въ началѣ („Ізке ѵіг ]изЬиз еѣ
іпа&пнз"... „Аро].“ и „Теніо пшх яргаѵесІИѵу а ѵеііку... „8. Ѵ.“) и
*) Сборн. Отд., II, ЕѴ, 331-333.
2) НбПег, II, 676-677.
а) Сборн. 11 Отд., ЕѴ, 327.
х) іЪісі., 329.
3) іЬі(1., 330-331.
Э НбПег, II, 633-634; 638-639; 634.
7) Сборн. 11 Отд., ЪѴ, 327.
О НбПег, II, 633—634.
*) Сборн. II Отд., ЬУ, 323.
10) „8 и р е г іIIо ѵегЬо Іоіі.", НбПег, 638, и „на Іо зI оѵо зѵ.
5апа..., Сборы., 329.
— 222 —
почти совпадаютъ вт» концѣ (въ „Апологіи* есть маленькій „ріиз");
во-вторыхъ, что особенно важно, похожи и разсужденія автора
„Апологіи" и Хельчицкаго по поводу свидѣтельства Авгу-
стина х).
в) Наконецъ, нѣтъ никакого сомнѣнія въ томъ, что свидѣтельство
Виклифа взято Хельчицкимъ изъ таборитской „Апологіи". Вотъ это
свидѣтельство у Хельчицкаго: „іпізіг Ргоііѵа (т. е. Виклифъ) і'ка, хе
Ьу Ііосіпё Ьуіо оѵзеш Кгізіи іпе/л Іійпіі зе кіапёіі а хе пепіе
роіГеЬі 8 піш к гохтійѵаііі рпусіі зѵаІусЬ рНртаіі к зтііені
а хе Ьу Ыахніѵу' Ьуі, кіо Ьу ]інёЬо рНтІиѵепі Іііеііаі а хе ѵ
ргѵоіпіе сіегкѵі зѵаіё хѵіаяіе тосІІііЬа оЬгасепа іезі Ьуіа к Іё озоЪё
ргозіі’есініка ха ротос (Іиеіюѵні, а хе к(1ух зе з’езі Іак (Шо, Іеіміа
ѵіесе ]езІ ргозріеѵаіа а гозііа ѵ (ІоЬгоІё сіегкеѵ зѵаіа пей пупіе 8
ппюЬуші рНтІиѵапгі ятузіепуіпі а ѵпоѵё хатуз1епуіпі“ 2). Здѣсь мы
видимт, у Хельчицкаго, строго говоря, изложеніе главныхъ мыслей
Виклифа, подлинныя слова котораго приведены въ „Апологіи". Въ
то время какъ мы замѣчаемъ, что въ словахъ своихъ до: „а хе ѵ
ргѵоіпіе сіегкѵі" Хельчицкій придерживается точныхъ словъ Вик-
лифа3},—въ словахъ, начиная съ .а хе ѵ ргѵоіпіе сіегкѵі11..., Хель-
чицкій не передаетъ точно текста Виклифа: „Еі іпніііз ѵіёеіиг,
(ріапсіо огаііо зіпдиіагііег" 4)... Вглядываясь въ текстъ „Апологіи",
мы узнаёмъ, что эти послѣднія слова Хельчицкаго—передача соб-
ственныхъ разсужденій таборитовъ по поводу свидѣтельства
Виклифа: ...я<ріо<1 циоікіап) іп ессіезіа ргітіііѵа зіп^іііагііег огаііо
(Іігесіа Гиіі а<1 іііат регзопаш те&аіп, рго аисіііогіо ярігііііаіі. Еі
дпашіо зіе Лііі, ди0(1 рго Іітс ріиз ргоГиіІ еі сгеѵіі ессіезіа. диані
Гасіі тогіо тиіііз іпІегсеззогіЬиз жііпѵепііз" ®).
4) Какъ доводъ противъ ученія о „призываніи святыхъ", выд-
вигается Хельчицкимъ соображеніе о крайнемъ антропоморфизмѣ6)
представленій о Богѣ, лежащихъ въ основѣ итого ученія,—сооб-
’) „Зеё аЬіпсІе ѵепепші еі ѵепішіі зсіііьшаіа*.... ПбПег, 639 и „А іак
2ДОѴП0 зезі, 7.е ]8п Сборн., 329.
д) Сборн. И Отд., ЬѴ, 330-331.
3) „дио<1 іогеі ехресііевз... зіиііль ег§о (огсі, (щі... іпліе поп ороіШи....
НбПег, II, 634; при этомъ у Хельчицкаго 2-я и 3-я мысли получили пере-
становку; переводъ словъ: „ай саріапсішп е]ііз соНоциііші* сдѣланъ Хель-
чицкимъ неудачно.
4) 2-я строка 635 стр. у НбПег’а.
4) ІІбЙег, И, 635.
<9 „гожіт Іе1езпу“, Сборн. II Отд., ЬѴ*, 308.
— 223 —
раженіе, судя но его словесному выраженію, взятое у таборитовъ.
Вотъ подтвержденіе:
„Зіі1 ѵігу":
(священники обѣщаютъ глу-
пому народу): рНтІйѵапі рГссі
ВоЪет іак Ыікіпё, іако рге<1
Ііго/лфп кгаіеш, іезіо ]еІю
Ііпёѵ ]е<1 ѵа тоіій цкгоіііі
81 п Іі у і е Ь о ргоіі п ё к о-
т и... Ьісі кііезпу га іо
та, хе яѵёіі Вока пкго-
і і, і а к о г і о рш-кгаЬіе а шаг-
каісі кгаіс икгиіпёЬо 8 Іпіёѵу
икгпіпуті кгоіі ргоіі сіоѵёки
оЪлаІоѵапёти" *)...
„Апологія" таборитовъ:
...„Ророіиз ех Іюс сагнаіііег еі
еігопее (Іо Вео еі сіе запсііз зеп-
ііге ѵібеіиг, аезіппаиіез, <рюсі
ргаесізе зісиі с о г а іп г е е
іеггепо ірзо і г а з с е п і е аііі поп
зіс ігаіі рго а 1 і ц и о іпіег-
сейипі, ігапі еіиз ег^а
і р з и іп іп і і і й а п і е з, зіс, р о-
р и 1 и з а е з і і ш а і йегі согат
І)ео, циоб запсіі 0 е о і г а 8-
сепіе рессаіогіЬиз зіЬі
аззізіапі іапдиаш Маг-
з с Ъ а 1 с і іпіегсейепіез рго Іііз,
диі еіз оЙ'египі" * 2).
III. Обращаясь къ положительному ученію самого Хельчицкаго
по вопросу объ отношеніи христіанъ ко святымъ, мы видимъ все
то же вліяніе таборитской „Апологіи". Хельчицкій исповѣдуетъ
ученіе относительно „общенія святыхъ" 3): „человѣкъ не можетъ
желать отъ святыхъ большей помощи, чѣмъ то, чтобы участвовать
во всѣхъ ихъ заслугахъ и вмѣстѣ съ ними радоваться и—съ
другой стороны—чтобы все, что добраго дѣлаетъ самъ человѣкъ,
было въ радость, честь и помощь всѣмъ святымъ па небѣ"4). Въ
этомъ своемъ ученіи Хельчицкій опирается па текстъ 35—36 ст.
IV* гл. ев. Іоанна: „Се глаголю вамъ: возведите очи ваши*...
Исходя изъ этого ученія, Хельчицкій заявляетъ такой взглядъ на
„почитаніе святыхъ": „человѣкъ не можетъ чтить святыхъ иначе,
какъ, будучи самъ святымъ, чтить ихъ собой, быть въ честь, ра-
дость и въ помощь ихъ святости, присоединять къ ихъ чести и
свою святую жизнь, слѣдуя ихъ дѣламъ, въ которыхъ они
оставили по себѣ истинные примѣры (для подра-
х) Сборникъ II Отд., ЪѴ, 305 и 308.
2) ПбЛег, 11, 629-630.
3) .оЬсоѵапі тегі зѵаіуті, і. ]. зро]епіе ѵеароіек йбиоѵ ѵ (Іисіюѵш іеіо
Кгізіоѵо".
4) Сборн., ЬѴ, 336.
— 224 —
ж а н і я) и истинныя писанія для наученія святой
жизни" *).
То же ученіе объ «общеніи святыхъ“ развиваютъ и табориты въ
своей „Апологіи", основываясь па томъ же текстѣ ев. Іоанна:
„ІІшші епіт еогриз езі, цио<1 у’изіійсаіч ѳхрееіаіиг, (еі) езі <рю(1
гезіігдеге (Іісііиг іп ішіісіо; Іісеі епіт зипі тиііа тешЪга, шпип Іа-
теп еогриз, фііЪиз іііис оптіЬиз зітиі ехізІепІіЬиз сиіІіЬеІ ех аііо
ап^еідіиг Іаеііііа, ціиикіо <ріі1іЬеІ тегііі ас Іаеііііае аііегіиз раг-
Іісерз йеі, иі сотріеаіиг, циоіі ѵегііаз (Іісіі Іоііаи., 4: „ѵійііе іедіо-
пез“ ’)... Изъ этого ученія вытекаетъ и положеніе таборитовъ:
„Іепешиз, <ріо<1 (святые)... роззипі зпйга§агі еі зиіГгадапІпг;
ехешріа епіт еогиіп циі аііепйегеі 8сгір^а^ие
і п I е 11 і 8 е г е I, а <1 Ь о п и т е і з и П г а § а г е п I ч г" 3).
Б) Ученіе о чистилищѣ.
Во-вторыхъ, вліяніе таборитовъ, ихъ „Ароіодіа", на Хельчицкаго
замѣтно и въ ученіи его о чистилищѣ (отрицаніе чистилища).
Прослѣдить это вліяніе можно, главнымъ образомъ, по „ІІерііка
ргоіі Вокусапоѵі" Хельчицкаго. Вотъ что мы обнаруживаемъ здѣсь.
1) Хельчицкій очень сходно съ таборитами формулируетъ
одинъ изъ доводовъ пражскихъ магистровъ въ пользу существо-
ванія „чистилища" душъ—исторію библейской Тавиѳы.
„СЬгопісоп ІаЬогіІагиіп": „Верііка" Хельчицкаго:
„Ма^гнігі рго риг^аіо-
гіі зпі ехізіепііа аііе-
^апі ііінй Асіииіп IX сіе Та-
іі а р е г Ь е а I и ш Р е I г и ш
зизсііаіа; ех Іаіі зегіріига
Іаіііег агеиепіез: ТаЬіІа розі зп-
аш іпогіет йііі іп аііцио Іосо; з е (I
п о п е з I і р з а т (I і с е п (і и іп
еззе іп рагайізо аиі іп
іпі'егпо, сит <1 е іпіег-
„А Іо Іо роітег/. иді Та-
іі і I и, к I е г и ц е з I ѵѵ 7, к г /Л е-
зу 1 8. Реіг, ге Іа апі &езІ
Ь у 1 а \ѵ р е к 1 е, п е Ь 7. п і е Іі о
пеАѵупсІе піласіпу, апі §езІ
Ь у 1 а ѵѵ п е Ь і, п е Ь о <і I и сі Ь у
діе ВоЬ пе паигаііі \ѵ IіеІо
я іп г I е (11 п е. Ргоіо/. < г >
ІоЬо тизу роуезепо Ьуіі
тіезіо ргозігхесіпіе, а Іо
*) Сборн. II Отд., І.Ѵ, 337.
’) НоЙег. II, 640.
а) іЬій., 641.
— 225 —
по пи 11 а езі ге<1 еіп р іі о,
е і <1 е р а г а 4 і з о е і і а іп
іп піізегіаз поп гейігеі;
геііпдиііиг егдо, а]ипі
тадізігі, пио4 поп аіікі
з і I, п і з і і п е о г и іп р и г § а-
іогіо" ')•
дезі осгізіее \ѵ і г хе ііет
р е к 1 е, хѵ п і е іп » д е з і Т а-
Ь і і а Ь у 1 а“ ’).
Сходство, при томъ буквальное, замѣчается и въ опроверженіи
этого довода.
„СЬгопісоп іакогііагиіп":
„Ыоп зіаі Гишіапіепіиш ригда-
іогіі тадізігогшп іп рііапіазіа
еопип, циат ігаііипі а Такііа,
<ріо4 ех ізіо роіезі озіепНі, срііа
зі зесипЛит аЛѵегзагі-
0 8, ци і ас4іПсапі зирег
ГипНатепіит, ц и о <1 езі
С 11 г і з і и 8, а и г и ш, а г § о п-
і и т е і 1 а р і 4 е 8 р г а е і і о-
8 0 8, і4 езі р 1 е п а о р ѳ г а
бона, поп і п ігапі р и гда-
іоі’іиіп, зе4 зоіит іііі, срй зи-
рег соііеш Йіп4яіпепіо аесіііісапі
Гоепигп еі зііриіат, іа езі ті-
піта рессаіа, іітс Ьос иоп ро-
іезі ѵегіПсагі сіе. Та Ь ііа, 4е
циа іЪі4еіп Іедііиг, <і и о сі
егаі ріепа Ьопіз орегі-
Ьиз еі еіетозупіз, диаз іасіе-
Ьаі, еі рег сопзедиепз поп езі
сгесіепсіит апіпіат ТІіаЬі-
іае розі піогіет Гиіззе іп
ригдаіогіо тадізігогит"2).
„Кер1іка“:
„Таке іоіо ѵѵ у і. п а хѵ а д і іп і-
зігхі, ге іеп, кіох \ѵхсііе-
1 а а па х а к 1 а(1 К г у 8 і а
і. Іа і і,о, зіггіеЬго, кате-
и і е (I г а Іі е, г е и е р о у 4 е ро
8П1ГІІ ш 1, а (1 п у о с 2 і 8 і е с. А
г е зкгхе <1 г а к е катепіе
гохишіеді зкиіку Локге,
депг роскагеді х тііохѵапі Вока
а Ыіхпіск. Д о ТаЬіііе ргаѵѵі
Різшо, гедезі Ьуіа ріпа
<1оЬгус1і зкиіком. Ргоіо/ пе-
I) у 1 а § е 8 і хѵ п і я а <1 п е іп осх-
і з і с у г о 7.4 і е 1 е п а д з и с у
з ііеіет14 *).
, ЧИСТИЛИЩѢ"
2) Хельчицкій возражаетъ противъ ученія о
душъ, указывая па одинъ его недосмотръ: душа, вѣдь, грѣшила
*) НоІІег, 11, 65В-
») іЫД, 657.
’) Ь. Е., 181)8, 275: ср. Сопіеіі., I, 95, („О х:ік1. ийкоп. 1і(1.‘).
4) іЫ(і., 275—276.
15
— 226 —
иа землѣ вмѣстѣ съ тѣломъ; такъ, гдѣ же будетъ очиіцатыиі
тѣло? Стилизація этого возраженія у Хельчицкаго обнаруживаетъ
знакомство Хельчицкаго съ подобнымъ же возраженіемъ табо-
ритовъ.
„СЬгопісоп ІаЬогіІагшп":
...„рег сопзсциепз еаейеіп апі-
шас розі схііиш бе Ііас ѵііа рго
іііо Іетроге, дио<1 іпіег Ьотіпіз
тогіет сі иііітат гезиітесііо-
пст іпіегрозііит езі, поп ѵі-
(Іепіиг зіпе согрогіЬиз
р о е п а з а 1 і ц и а я с о г р о г а-
Іез зизііпеге, цніа Ьото,
сит поп зіі Іапіит с от-
ри з, пес Іапіит апіта,
зей атЬо зітиі сотро-
пи п I и п и т Іі о т і п е т, <1 и е
паіигае зітиі тсгспіиг
ѵеі <1 е т е г е п I и г, з і т и 1
р 1 е п а т § 1 о г і а т іп с о е 1 о
ѵеі (іашпаііопет рогіа-
Ьипі іп іпіегпо. ЕІ апіта
цикіциій таіі розі зиі зерагаііо-
пет зѳсшп рогіаі, Ьос сит Іет-
роге асдиізіѵіі, йі^пит еі
с о п ѵ е п і е п з ѵ і (I е I иг, и I
зітиі рипіапіиг* *)•
„КерЬка":
...„Тіссіі <1 иззі Ііеіа к<1е
зе рак сгізііе, пеЬо г ро-
I г г е Ь у г о г и іп и у \ѵ і е г у
іпіеІоЬу роусгепо Ьуіі,
/е I у р о з з к \ѵ г п у, о (I п і с Іі х
зедезі (Іиззе схізіііалѵ
рскіс, зкгхе Ііеіо зе везі
ціті роззкхѵгпііа. А Іак
зроіи дзисе зроіи дзіа
іі г 2 і е с Ь у па з е Ь г а 1 а. А
пауѵѵіесе тегсіу ргѵѵоіпіе (Іиззе
зкгге Ііеіо роззкѵѵгпіепа Ьу\ѵа.
Ргоіог рпѵоіпіе роІгхсЪиде хѵіссе
Ііеіо осхіяісе ха Іу ЬгхіесЬу, рго
піех (іиззе осхізіес ігрі, пех за-
та (Іиззе. Ргоіох зргіѵеб-
1 і аѵ а р о іи з I а § 6 е рго д е <1-
п у Іі г г і е с Іі у ргоіі I і е 1 и
у ргоіі (I и з 8 і, к(1ух зіа зроіи
Ьпяеззііа* ’)
3) Хельчицкій приводитъ противъ ученія о чистилищѣ сви-
дѣтельство бл. Августина, при томъ съ такимъ комментаріемъ
этого свидѣтельства, которое показываетъ пользованіе „Апологіей"
таборитовъ.
„СЬгопісоп ІаЬогіІагпт":
„Аиціізііпи8 ІіЬ. И „Ое
засгатепііз* з с г і Ь і I: „1 о с и з
р и г ца Іо г і и 8 поп езі 4е-
„Верііка*:
„А 8. Аи^изіуп 8 росЬу-
Ьепіт іп 1 и \ѵ і о Іот, гака: „7 с
тіезіо осгіз Ісе пепіе
») НйПег, П, 622.
2) Ь Е-, 1898, 276.
— 227 —
кегшіпакиз, піяіс] иіа іииі-
кіз ехехепірііз ек арра-
гакіопіЬиз а п і ш а г и ш і п
Іі и І и 8 іп о сі і р о е п і з р о з і-
кагппі шопзкгакиз езк; ек
Г о г к с ргоЬаЫІіиз Лісі
р о к е г і к, и к і п кія 1 о с і з
зіпциіае апітае сгссіап-
к и г яизкіпеге р о е п а т, і п
ц п і Ъ и 8 соттізеге с и 1-
раш“. Ек еапсіет зепкепкіат
кап§ік Надо... Іп фіогшп запско-
піт ѵегілз кап^ипкиг кгіа.. кег-
кіит, диосі пеикгит ех ііііз аЙіг-
тапк, зесі зиЪ сіиЪіо отпіа
сіе ео г е 1 і п ц и п к, ц и а п сі о
зиЬсІипк: „ек Гогке ргоЬаЬі-
Ііиз сіісі рокезк, ик іп Іііз Іоеіз*1...
и т. д.1) ж
ика ха по, у е <1 і п е хе шпо-
ІіусН ргхікіасіоѵѵ а ика-
х о хѵ а п і ш йиззі \ѵ кіесіі
тіезкесіі роІохепусЬ ика-
55 а п о § е з к. Аіе зпасі <1 ио-
хѵосіпіеіззіе Ь и сі е, а Ъ у
\ѵ іег хе по Ьуіо, хе \ѵ кіесіі
пау росГоЬпіееіе тіезкесіі
1) и сі и <1 и з 8 е ш и к у к г р і е к і,
\ѵ пісііх зи іігхеззііі*1. Теп
тіихѵіе о тпоЬусіі тіезкесіі росііе
икахоѵ/апі сіиззі р о с Іі у Ь и у е
сііе: „зпасі“. Ргокохпепіе зхѵо-
геп, аіе осірогеп кіеіп взпа<іспі“
§іпут“ а).
4) Хельчицкій въ „Репликѣ*1 возражаетъ противъ церковной
практики поминовенія находящихся въ чистилищѣ усопшихъ,
молитвъ за нихъ, а вмѣстѣ съ чѣмъ—и противъ неправильнаго тол-
кованія церковью (и пражскими магистрами) свидѣтельства св. Діо-
нисія въ его (апокрифической) .Ре соеіезкі ІііегаіеЬіа". Текстъ
Хельчицкаго напоминаетъ намъ текстъ таборитской „Апологіи*1.
„СЬгопісоп ІаЬогікагпт**:
„Керііка*1:
„Ыоѵік, іпсріік Віопузіиз,
е р і в с о р и з і п 8 с г і р к и г і 8
р г о т і з з а, р о з к и 1 а к е а сіе ш
сіагі Ьіз, чиі запске ѵі-
х е г и п к запсказ гекгіЬикіопез**...
()ио(1 аикеіп НіегагсЬа ргесаЪа-
Іиг кѣеагсііісат Ьопікакет, ик
<1 і ш і к к е к е і, циі сіоппіѵік,
отпіа, (] и е рег 11 и т а п а т
„...А хе ро іпосІІікЬіе ІіЬаІ
тгкхѵеЬо а ро піет чѵззіскпі
ргхікопіпі а ро ІіЪапі тахаі ^еііо
оіе^ет, а каки сіпѵаіи о піет
ргаіѵіі: ИеЬо ІіЬу а тііу хѵззеіп
зргаѵѵесіііѵуіп, ккегу зѵіекіе хі\ѵ
Ьуі \ѵ зіѵакет оЬсоіѵапі, ккегухко
сНіѵаІеЬпіе хіхѵок з\ѵоу зкопаі ^езк.
А ѵукіасіа, ргосх Ьізкир тегк-
') Ноііег, II, 618.
’) К Р., 1898, 277; ср. „Сотепішп**, I, 91 („О хіікі. х&коп. ІИ.**).
15*
— 228 —
і п 1’ і г ш і I а I с іп р е с с а ѵ і I,
поп е 81 і п I е 11 і & е п (1 и пі,
<1 и о <І а п і іп а іп I а 1 і з <1 о г-
шіепііз НіегагсЬа зир-
ропаі еззе іп аііциа рое-
ма с о г р о г а I і зепзіЬіІі, <1е
циа рег іііаіп зиаш огаііопеиі
ірзапі ІіЬегеІ; зеіі Іюс зіс езі
іпІеПщешіипі, 41101! Н і е г а гс Ііа
зсіепз, чпіа Ьошіпез, циап-
I и іп с и ін] и е з і п I з а п с I і,
и а іп (1 і и з и п I і п Ь а с ѵ і I а,
а<1 1 і411ісіи пі ригі еззе
п о п р о з з и п I, пізі Іеіприз пюг-
Ііз асіѵепегіі... ійео Ьеаіійсапз
запсішп (Іоппіепіеш... Іашріат
реіѵепіепіеіп )ихІа ргоргішп (1е-
зіііегіиш асі Гіпет асі сіи сеп-
іею зіЬр іп ѵісіогіат огиі.
иі аЬ ітшптііііа, сріаш аЬ
Ьиіпапа іпГігіпіІаІо сопІгахіІ“
еіс.... ')
іѵеЬо оіе^ет іпахаі, <ііе: па хпа-
тепіе іѵіііехзі» іе, зе дезі
исхіпіеп тѵііівх Ьоіоіѵ а
(Іокоиаіеію діг тіеі Ію. Рак о
шосіііІЬіе гай (ііе, аЬу ВоІі
о іі р и 8 I і 1 дети, с о г Ь у
зкгхе петос схіоѵіесзки
зЬгхеззіІ а іііе: „Візкир
хпаі дезі іѵ різтесіі зІіЬу
у хаііа §ісІі Ііет, аЬу (Іа-
ну Ьуіі Іі ЗІІЬІ, к I е г г і 8и
зіѵіеііе гііѵі Ьу 1 і... Ргхі Іа-
ке іѵіесу піхаііпе дізіоіу
петоІі 1 тіеШ~ Ьізкир о
пігжіпет Іігхіесііи Іоііо
пігііѵеЬо. Ыех (ІоЬгоІііѵіе Іо-
ііко тоЫ зіе цезі (іотпіеіѵаіі,
хе піекіегу пеііозіаіек тоЫ §езІ
ргхітіеззеп Ьуіі а па (Ігиііи
зІі*ап1 тоЫ дезі о піетѵіегхііі
ро(11е Іе зѵѵаіозіі, хе §езІ зкошілѵ
іііпеіі з ВоЬет“ аііі....1)
5) Еще разительнѣе сходство Хельчицкаго съ таборитами въ
проводимомъ ими сравненіи службъ за умершихъ во времена
Діонисія и первобытной церкви вообще съ современными служ-
бами за умершихъ—сравненіи, полномъ сарказмовъ. Хельчицкій
въ очень многомъ просто повторяетъ таборитскую фразеологію,
придавая отъ себя еще болѣе остроты топа.
Табориты формулируютъ четыре противоположности древне-
христіанскихъ и современныхъ молитвъ за умершихъ (2-я не-
существенна и мало развита): Хельчицкій отмѣчаетъ 3 пункта
различій, опуская 2-й таборитскій, по дѣлаетъ это въ нѣсколько
иномъ порядкѣ.
Теисты даютъ слѣдующую картину.
„Сіігопісоп ІаЬогіІагппі“: „Верііка**:
„Ііііпз ішхіепіиз огашіі рго „Ту іѵіесу (««.слѣдующій отры-
1П01Ѣ11І8 еі рзаііешіі зирпі сог- вокъ) ііаіеко зп о<1 Ііесіі, кіегхі/
*) НОПег, ІГ, 6(Я).
2) Ь. Е., 1898, 385.
— 229 —
рога іііогііюгипі еі. іііеіпогіаіи
рго еізіісш Гасісшіі, пои ІіаЬеі
зогіет іп асіи ...ессіезіае ргііпі-
ііѵае. Ізііз <1е саизіз.
а) Рі ііпо: иЫ Іетроге Віопузіі
ш е т о г і а т тогіиогіип Га-
с.іеЬапі іп Іаеііііа, іп эре
заіиііз аеіегпае Веипі діогійсап-
іез... диопіапі ]апі сит, <рп ѵі-
іаш ргасзепіет йпіѵіі, еогопаѵіі,
з и р р о п е и I е з е и т Ь е а і і-
іиіііиет зесшіскіт рготіззіо-
пет Веі жіірізсі... еі рзаі-
т о я <1 е с а п і а Ь а п I аіі гезиг-
гесііопеіп регііпепіез еі соп-
з о 1 а і і о п е т ѵіѵепііит...
...ІЬі ттс тоііо сопігагіо Ііиіс
іпетогіат тогіиогит Га-
сіипі іп Іисіи еі Пеки
я и р р о п е п і е 8 а п і іп а 8 (I о г-
шіепііит еззе іп іогіпеп-
ііз іпі’егпі, сапипі зирга
еа, фіаѳ ііе ііаіппапіііз іпіеііі-
уешіа зипі, диапііо іп оЙегіогіо
ііейтсіогіип ііе та пн іпіег-
п і е і <1 е р г о Г и п <1 о 1 а с и,
1 і Ь е г а е о в <1 е. о г е 1 е о п і з...
Ессе диаііз йііез тауізіго-
гит... (еі) сіашаге ііііиі ІоЬ,
диоЛ іп шізегіа согрогаіі
ехізіепз «ІіссЬаі аіпісіз зиіз:
Мізегетіпі т е і, іп і з е г е-
тіпі теі заііет ѵоз, аіпі-
с і пі е і, диіа тапиз Вотіпі
ІеііуіЬ шс—аіі Іюс, иі <1е іпіегпо,
<1е дио пиііа езі геіктіііо, ІіЬѳ-
гепіиг“ *)•••
з п і і е з з е п і іи р і о з п і е а я
зіѵіеііу тпокуті іако к ѵѵе-
зеіі ргліргаиепуті схіпііі зи
зІихЬу а р а т і е і і т г I іѵ у іп
зіѵут ша&ісе паіііеді о
пісіі, гс ('іх уііп ВоІі оіі-
ріаіп <1а1 ро «ісіі ШоіІІііЬіе.
—ЫеЬо \ѵу ііг/.ііе, хе іі
Ііггіеазпісу, кіегутх зіи-
хЬу ро зіпгіі схіпііе, хе
8 и ѵѵ р е к 1 о, ргоіох ѵ з 8 е-
с !і е п 2 р и о 8 о Ь р г х і з 1 и х-
1>іе схіпііе лаіояіпу... а
$рпе р і о з п і е х е \ѵ п і е о
ре кіи зіе хріеѵаді: Оіі
\ѵ г а і іѵ у з іѵ о Ь о <1 іп і е, х
и з і 1\ѵо\ѵусІі а х К1аки“
к а к с Ь о з: піекііе сгв1’1 иа’
зоііі \ѵ Іаки, іако Ііег/пку...
...кіегхі іѵ рекіе пи г у
ігріесе іѵоі ау і: з иі і I и у іе
зіе (387) а за ѵ/ у ргхіс-
іеіе"4)...
(въ пПер1іка“ этотъ второй
текстъ стоитъ впереди перваго).
') Цоііег, II, М1.
а) Ь. К, 1893, 386-387.
— 230 —
б) Тегііо.„ІІіі (іп. совре-
менной церкви) тосіо тетогіаз
регреіиаз рго тоііиіз іпіііиіаге
зоіепі апітаз ГаиеіЬиз (ІіаЬоІі
Ьаегепіез сі сиіі регдатепі
потіпа еогит іпзсгіЬеге,
иі зиссеззіѵе ц и а ш <1 і и р е г-
д'а т е и и т <1 и г а і и и а іи и 1-
іііисііпе шопасіюгит ѵеі
сигаіогит (Іесесіепіе еі
.ііііз зиссейепііЬиз рго
с і з сі е т з с т р с г о г е и і еі
пипциат сіісииі: заііз езі; пес
іп согсІіЬиз зиіз содііапі (662),
(ріаге зіс сііи огапіез поп ехаи-
(Ііапіиг. Ми 1 іиіп сііИегепз
а Г і сі е езі і з і а т о сі е г п о-
гит огаііо; Сіігізіиз епіт
(1 і с і і: с и ш з і а Ь і і і з а сі
о г а п (1 и пі, с г е сі і і е, <] и і а,
д и о сі реііііз, ассіріе*
ііз“... ІІпия іпогіепз геііп-
(рйі розі зе аіііз пошіпа апііпа-
гтп еі ірзаніш іаісз тетогіаз
Гасіешіі, Сирія саиза поп ѵісісіиг
еззе аііа пізі аѵаі іііа засегсіоіит,
иі ѵісіепіез іапіат сигат еогиш,
<ріат озіепйииі асі еогит ргае-
сіесеззогез зирегзіііез сопсііеп-
іиг асі соттіііепсіиш еіз іп адопе
апітаз зиаз заіѵо ргеііо ѵеі
питеге аіідиаіі** *)...
в) „(^иатіо, иЫ іетроге
Віопузіі (іеЬаі іаиіит те-
тогіа сіеіипсіогит, циі
запсіе ѵіхегипі еі іп Ьопа ас
ІашІаЫІі сопѵегзаііопе ѵііат
ргаезепіет Гшіѵегипі, поп аиіеіп
рго Ь із, циі ііптиікіе то-
') ІІовег, И, 662.
») Ь. Г., 1898, 387—388.
Я...А пай іо піаді кпіііу
козіе1піе а кіаззіегзке
д е з 8 і о \ѵ п і е \ѵ р і з и д і <1 и-
8 з е репіехіііеуззіе, а Ь у ха
піе іѵіесяпіе В о Іі а рго
зуIі, к <1 у г яіагхі тпіззіе
гетги, іексіу діпі ро пісіі
роѵзіапи. А оріеі ха іег (Іи-
ззіе ргозіе. А іак тоііи Шиію
га десіпу сіиззо ргозуіі сіокті
кпііі зіаѵѵа... ІѴззак іако-
\ѵ у Ь і е Іі р Г і т о (11 і і Ь і е
петог зіаіі г ѵѵіегу, пеЬо
рап (хегіза о піойіепі іоіо
<1 і е: „Ргоіог ргаѵі <т> ѵѵаш:
ѴѴ з 8 е с к у те і е с у, кіегег-
коііѵѵіск тойІесе зе рсо-
ву іе, іѵіеггіе, ге ѵѵегпіеіе
а рггідсіиі’ \ѵат...“ ...Іасі
исгііѳ пеЪо паротіпаіе к іоніи,
аЬу з рііпозіі га тгіѵе Воііи
зіпгііі... Ш88І хакироѵ/апііп ііет
діеіі роригедісе к іоти: Соі зи
опі, іо лѵу Ьисіеіе, а іакох \ѵу
діеіі рііпі Ьисіеіе, іакег \ѵаз ро-
іоіппі уѵаязі. Рак И \ѵу гапеіЬа-
іе діеіі, іакеі іѵаззі роіотпі га-
пеіЬаді ѵая“ а).
в Р г о і о г ііет, к і е г г і г
песгізііе итіесаді, ііесЬ
ѵѵ іе с у пехасіа (Діонисій).
ЫеЬо іо схіпіепеіоііко
геЬу Ьогісію іѵургаіѵо-
хѵапіе ггасі рггеіѵгасоіѵаі
а зкпіек Ьізкирзку Ьех Іюхіеііо
— 231 —
г і с Ь а п і и г, иі (іісіі Віопузіиз;
циіа рег Ііое, іпдиіі, еріяео-
риз. огбіпспі сііѵіпае гс-
сііаііоп і з рег ѵегііззеі,
циапсіо Ііаес Ьіз,циі ітпіипсіі
піогіеЬапіиг, ехегсиіззоі, пес
еИесіиіп іп]изіа<е> ога-
і і о п і 8 з о г I і г с п I и г аиііі-
е и і ѳ з а з с г і р і и г а сі і ѵ і п а:
реіііів еі поп ассіріеііз,
диосі таіе реіаііз; іЬі
п и п с т е т о г і а з <1 е Г и п с і о-
гпт Гасіппі іпйіПегеп-
іег рго диіЬпзсипдие. Еі
диосі сіатпаЬіІіиз езі зесип-
(Іит асеерііопет реси-
п і а г и т і 11 і з ш а х і іп е, д и і
ІіаЬепі оИе.гге зсеіегаііз-
яітіз сііѵіііЬиз, аѵагія,
изигагііз еі цгаііа диаев-
іиз іешрогаііз расаііопе еі тег-
саііопе іпіегѵепіепіе, ірзоз іп
піепсіасіоеопйсіеге іасіепіея, осса-
зіопе диогипі аѵагіііа засегсіоіиііі
егезсіі еі зішопіа охегсеіиг еі
рорпіпз іп ГасиІіаііЬиз еі апі-
іпоЪпз (іееірііиг*... ')
ѵѵпикпиііе зтісіе еаіпіІ-Ьу, аіе
геііу пезргахѵейііхѵе то<1-
1 і і Іі у з к и і к и п е <1 о я 8 с 1.
зіуззе осі Во И а різта:
Ргозуіе а пеЬегівеіе рго-
іо, іо г1 е ргозуіе... \Ѵу зіс
зіе зроді1і з Іігхіеязпіку
іоіюіо зіѵіеіа зѵѵуті зіиа-
Ьаті а шосІІііЬаті іак,
7.о пігайпу Ііггіеззпік пе-
іі і е, Іі у з з і е д е у т і п и 1 і з
іи з 1 и 7. Ь и. А к і е г г і з и
пауііогззі Іісіе—пазуіпісу
икгиіпі, ѵігагесііпісу, Іі-
сЬе\ѵпісу, оріісу, іѳгхі-
е Іі о \ѵ е і и к е т р о г о з і 1 і,—
ііет \ѵ у п а у з 1 а ѵѵ п і е і з з і
зІигЪи ііеіі зіи/. Ьу с/. і-
піІе“... ’)
И табориты и Хельчицкій одинаково высказываютъ общій
выводъ изъ сравненія молитвъ за умершихъ во времена Діонисія
<п. современными молитвами:
„Сіігопісоп іаЬогііаппп“:
„ Моііеши.ч іп о (1 и з о г а п <1 і
рго іпогіиіз поп ІіаЬеі зог-
ісш іп асіи Іюпші, дпае і’іе-
Ьапі сігса шогіиоз іеіпроге ессіе-
яіае ргіпііііѵае“...* 2 3)
„Ііерііка":
„...Апі іаке ѵѵаззе іпосіііі-
І\у іп а д і сі і е 1 и >ѵ деію (Діо-
нисія) піосІІііЬіе..." 4)
') НОЯег, II, 662.
2) ІЬісі.
3) I,. Р., 1898, 385—386.
4) іЬМ., 386.
— 232 —
6) Отъ таборитовъ, вѣроятно, заимствовалъ Хельчицкій н сви-
дѣтельство св. Климента противъ чистилища.
„СІігопіеоп ІаЬогіІагнін“:
„Реіпіз апіепі а<1 Сіешепіеш
ІіЬгоІ „ІІіпегагіі“...8сгіЬіІ: „еопіт
ѵего, циі поп іпіедгаш іюіиепші
ехріеге поічпаш ]изІіііае, зей аіі-
диая іп 8по саітіе таііііае геіі-
<рііаз ЬаЬнсге, сопюга <|иіЛст
гезоіѵепіиг, апішае ѵего зегѵап-
Іиг іи Ьоиіз Іаеіі&ріе ге^іоиіЬиз,
иі іп гезиітесііопс тогіиогит,
сит согрога зиа гесерегіпі іряа
,)ат гезоіиііопе ригуаіа, рго Іііз,
циае Ьепе ^еззегапі, аеіегпа
ІіаегеЛіІаІе роііаиіиг* *)•
„Верііка1*:
...Кіітепіохѵі з. Реіг іиіичѵі о
(Іиззесѣ... аіе о @іпус1і Ліе: „Кіеге
8іі пеиріпіе тоЫу хѵуріпііі гхе-
Іюіу зргач’ейіпояіі, аіе піекіеге
па зчѵет Ііеіе озіаіку хіояіі
шіеіі зи, ііеіа ха^ізііс хгиззіе зіе,
аіе (Іиззе аЬу Ьуіу сіюхѵапу хѵ
ЛоЬгусІі а иііеззепуск кга^іпасіі
х/. Ло ѵѵхкгхіеззепі"—Іоі’ ріязе
Кііпіепіоѵі хѵ „Росезіпусіі кпіе-
ІіасІГ
7) Наконецъ, знакомство Хельчицкаго съ ученіями таборитовъ о
чистилищѣ и вліяніе па него этихъ ученій удалось намъ обнару-
жить въ „Йес па XX кар. 8- МаіГізе" Хельчицкаго. Вотъ какъ
сходно формулируютъ Хельчицкій и табориты одно изъ соображе-
ніи пражскихъ магистровъ—вслѣдъ за католической церковью—
въ пользу существованія чистилища.
„СІігопіеоп ІаЬогіІагиш":
„АЛІпіс гаайізігі рго ехізіепііа
зні ригфііогіі яотпіаіі ізіит ро-
пппі сазіип Лісепіез: Ропатиз,
циоЛ зіпі ііио Іютіпез, циогшп
ипиз ѵіхегіі Ьепе ошпіЬиз ЛіеЬиз
ѵііаѳ зиае еі ЛеееЛаІ, еі аііег
таіе ѵіѵепз отпіЬиз Ліеііиз ѵііае
зиае, іп і'іпе роепііеаі еі еііат
Лесейаі, Іипс циаегііиг: иігит
атЬо іЬипІ аЛ соеішп, еі зі Іііс,
зедиііиг, чиосі Веиз поп зіі (тіех
„Кес па XX к. з. Маійзе":
„Хупеізі ІіЛ исецу... зй роіо-
хііі агіісиі пеЪ сійпек ѵіегу о
осізіеі рой Ііетіо зіюхепіш пеЪо
и/ділеиіт Воііи йакоп иіоііѵзе, хе
кЛуЬу Ьуіа Лѵа сіоѵёку, ]ебеп
Ьу Ьуі ЛоЬГе хіѵ оЛ зѵё тіабозіі
ах Ло зіпгіі, а ЛгиЬ^ Ьу Ьуі 21е
хіѵ оЛ зѵё тІаЛозІі ах Ло зіаго-
зіі а рІ'сЛ 8тг1і исіпіі рокапіе
кгаікё, а кЛух оЬа ипйеіа ро-
уеЛпй, ікпеЛ оЬа рб|ЛеІа Ло пеЬе?
«) НоЯег, 11, 623.
а) Ъ. К, 1898, 388.
— 233 —
Іизіпя, сшп поп аедие інегиегипі;
зі аиіет (Іісез, дио<1 аііег сіаіп-
паіиг, Іюс поп роіезі <1ісі, диіа
іп ііпс роепііиіі, ещо песезяа*
гіо, іпдиіипі, орогіеі ропі Іосиш
іпеііішп, всііісеі рпгдаіогіі, іп
дио аііег рпгдаіиз іащіеіп еѵо-
Іеі псі зирегпа" ’).
Л (Ііе-1і кіо, хе оЬа іііпей рбріе-
іа, осіроѵіеёар' к коти, хе кйуЬу
іо іак Ъуіо, ВдЪ Ьуі Ьу пезрга-
ѵесіііѵу, іоіікёх сіаѵ ха іпаій ргасі
(ако га ѵеіікй; ргоіох та осівіес
и рекіе, аЬу іоію, іехіо хДе ро-
капііп (Іояіі пеисіпіі га ЫіесЬу,
тпкаіпі рексіп^ті (ІокопаГ* 2).
Сходство этихъ двухъ текстовъ само но себѣ, можетъ бить,
говорило бы лишь за то, что Хельчицкій пользовался тѣмъ же
самымъ текстомъ, что и табориты, для изложенія ученія умѣрен-
ныхъ гуситовъ о чистилищѣ, напримѣръ, недошедшимъ до насъ
трактатомъ Я. Рокицаны, представленнымъ яа диспутъ— „аудіен-
цію" 1431 года въ качествѣ исповѣданія вѣры .пражанъ".
Но контекстъ приведенныхъ текстовъ у Хельчицкаго и въ
„Ароіо^іа" таборитовъ говорить именно въ пользу предположенія
о томъ, что Хельчицкій воспроизвелъ одинъ изъ доводовъ „пра-
асанъ" въ защиту чистилища не по оригиналу трактата „пра-
жапь“, а именно по тексту таборитской „Апологіи".
Дѣло въ слѣдующемъ.
Табориты, конечно, пе соглашаются садоводомъ „магистровъ*
въ пользу чистилища и опровергаютъ его ссылками на различныя
мѣста Нов. Завѣта, между прочимъ на 20 гл. ев. отъ Матвѣя,
„т.-е. на притчу о работникахъ на виноградникѣ, „гдѣ говорится,
что всѣ посланные на виноградникъ господина получили одина-
ковую плату,—безразлично, явились ли они на работу въ 3 часу,
или въ в, или въ 9, или въ 11". „Изъ писанія, продолжаютъ
табориты, ясно, что слѣдуетъ сказать о приведенномъ магистрами
случаѣ, именно, что оба идутъ па небо, хотя и не имѣютъ рав-
ной славы; Христосъ разрушаетъ доказательство магистровъ,
когда заставляетъ своего (въ притчѣ) управителя уплатить всѣмъ,
начиная съ послѣднихъ и кончая первыми, дать послѣднимъ,
работавшимъ немного, столько же, сколько и первымъ; и ви по-
чему иному поступаетъ Опъ такъ, какъ только потому, что Ему
подобаетъ дѣлать то, что Онъ хочетъ, такъ какъ Онъ въ высшей
*) НбПег, II, 662-663.
2) „Сошепішп*, II, 64; ср. и „Розііііа", I, 201—202 (изд. д-ра Сме-
танки).
— 234 —
степени богатъ и благъ для всѣхъ безъ исключенія, и если кому
даетъ много, то пе во вниманіе къ труду его, а лишь потому,
что Ему угодно было по благости своей за малое заплатить много".
(Ех яна Ышііаіе тиііпіп геігіЬиеге рго тобісо и т. д.) *). Затѣмъ,
въ видахъ опроверженія примѣра—-доказательства магистровъ,
табориты ссылаются па притчу о блудномъ сынѣ и па случай съ
„благоразумнымъ разбойникомъ".
Все же вообще мѣсто съ приведеннымъ аргументомъ маги-
стровъ составляетъ въ „Апологіи" часть довольно большого раз-
сужденія—полемики противъ ученія о чистилищѣ.
У Хельчицкаго же разбираемый примѣръ-доводъ магистровъ
является маленькимъ эпизодомъ, именно въ спеціальномъ трак-
татѣ—толкованія на 20 гл. ев. отъ Матвѣя (гевр. притчу о роп-
тавшихъ рабочихъ на виноградникѣ). При чтеніи вЙесі“ (гезр.
соотвѣтствующей части „Постиллы") Хельчицкаго ясно замѣтно,
что обсуждаемый пами отрывокъ—неорганическая, такъ сказать,
вставка, нарушающая связное теченіе мыслей автора, вставка,
навѣянная пристальнымъ чтеніемъ и изученіемъ таборитской „Апо-
логіи", гдѣ выписка изъ трактата магистровъ сдѣлана съ боль-
шимъ удовлетвореніемъ законамъ ассоціаціи идей. Между тѣмъ,
вѣдь, мы уже обнаружили цѣлый рядъ случаевъ заимствованій
Хельчицкимъ изъ таборитской „Апологіи" именно по вопросу о
чистилищѣ.
В) Ученіе о таинствахъ (елеосвященіе).
Наконецъ, песомпѣпно, что табориты оказали большое вліяніе
па Хельчицкаго нъ ученіи о таинствахъ. Это вліяніе обнаружи-
вается изъ трактата Хельчицкаго: „2ргаѵа о зесііпі яѵаіозіесіі" 2).
Часть этого трактата, посвященная таинству елеосвященія 3),
явно паписапа послѣ знакомства съ таборитской „Апологіей*
1431 (1435) года и подъ ея вліяніемъ. Этотъ фактъ лучше можно
установить, впрочемъ, не по тому тексту „Соніеззіо ІаЬогііапіт"
(Апологія), который напечаталъ Гёфлеромъ въ изданной имъ „СІіго-
') НбПсг, 11, 663.
’) Сой. I). 82 Капнг. Снятой, бнбл., І.Г. 119 204
3) ІЫЛ., 190 204.
— 235 —
пісоп ІаБопІатт*11)» а но тексту, изданному въ „ѴѴаІйепзіа" Лидіяа)
Текстъ „СопГеззіо* у Лидія является болѣе обширнымъ, чѣмъ у
Гёфлера. Дефекты у Гёфлера относятся почти исключительно ко
2-й части „СопГеззіо", гдѣ опровергаются обвиненія („сиірае"),
возводимыя на таборитовъ пражскими магистрами, съ Рокицаной
во главѣ: помимо небольшихъ отрывковъ, пропущенныхъ у Гбф-
лера, слѣдуетъ отмѣтить особенно пронуски въ отдѣлахъ: о таин-
ствѣ елеосвященія * 3), о призываніи святыхъ 4); кромѣ того, „сопГез-
зіопіз апгісніагіз рег ІппосепНшп Ьегіінт іпігоііпсіае іпѵаіісіпт агди-
шепЬіші® 4) и почти все .Незропзіо зпЪ нно рег Оотіппіп асі сапзаз
Геге оптінш сиірагшп засепІоііЬиз ТЬаЬогіепзіЬия оіуесіапіт** °)-
Имѣющійся у Лидія па стр. 114—134 его „\Ѵа1(Іепзіа“,—про-
пущенный у Гбфлера—текстъ таборитской „СопГеззіо" о таинствѣ
елеосвященія и отразился въ текстѣ „7ргаѵу“ Хельчицкаго. Къ
сожалѣнію, мы не имѣемъ сейчасъ под?, рукой полнаго текста трак-
тата Хельчицкаго, остающагося еще въ рукописи; мы предполагаемъ,
что полпый текстъ далъ бы возможность еще подробнѣе возста-
новить вліяніе, оказанное на Хельчицкаго таборитскимъ тракта-
томъ, чѣмъ это возможно для насъ сейчасъ, при распоряженіи
только сдѣланными нами выписками и отмѣтками изъ „2рпіѵа о
7 зѵаѣО8іесІі“....
Хельчицкій въ своемъ трактатѣ полемизируетъ не только про-
тивъ существовавшей въ его время практики таинства и общаго
католическаго пониманія таинства, но и противъ какого-то трак-
тата пражскихъ магистровъ о таинствѣ елеосвященія (или о
всѣхъ 7 таинствахъ) ’). Въ этомъ случаѣ Хельчицкій идетъ во
слѣдамъ таборитовъ, которые въ своей „СопГеззіо® (Апологіи)
опровергаютъ пе только общепринятыя въ католической церкви
(и у умѣренныхъ гуситовъ) практику и ученія о таинствѣ
елеосвященія, но и относящіяся сюда мѣста изъ какого-то трак-
') НоПег, 11, 475 320.
’) ХѴаМепзіа, I, 1-303 (изд. 161(1 г.).
3) ІЬій., 114-134.
4) ІЬій., 220 и слѣд.; 231 и слѣд.
’) ІЬій., 279-287.
°) іЬій., 288—303; вмѣсто этихъ 15 страп. въ текстѣ у Гёфлера имѣ-
ются лишь 2 неполныя страницы.
’) „Мізіг/і іуіо гозшпу зеЬгаіі зи о тахапі оѣсце пстосхпусѣ я гхкп®:....
Сой. I). 82, Г. 190.
— 236 —
тата м. Я. Рокицаны *). Хотя Хельчицкій и не называетъ Ро-
кицапу но имени, но, вѣроятно, въ числѣ „тіяіш" онъ ра-
зумѣетъ, прежде всего, именно Гокнцану. Говоря объ ученіи
„магистровъ", Хельчицкій говоритъ о двоякой пользѣ, приноси-
мой людямъ таинствомъ елеосвященія, какъ думаютъ „магистры":
таинство освобождаетъ людей 1) отъ болѣзни духовной, про-
исходящей отъ повседневныхъ грѣховъ и 2) отъ болѣзни тѣ-
лесной, причемъ первый даръ всегда получаетъ достойно при-
ступающій къ таинству, второй же — певсегда, „пеЬ пеіѵгііу
зіиззіе а ройоЬпе дезі" 2). Въ „СопГеззіо" таборитовъ, между
тѣмъ, мы читаемъ: „Наес ш. ,Т. Вокегапа іи зио ігасіаіи (Іе Іюс
іоциеиз засгатепіо іппиіі зіс зсгіЬеиз: „Пос засгашепіит асі сіио
ехі"іІиг, зсііісеі асі гешіззіопеш рессаіі, <ріаѳ і'ІІ рег пнсііоиет еі
аііеѵіаііопеш іиПпиі, циае ішреігаіііг рег огаііопет"..'...3 4) „Иокехапа....
сіісіі: „Ьісеі зрігііиаіепі запаііопею, циае рег ипсііопеш Гіі, Яідпі
зешрег зизсіріаиі, пои Іатеп зетрег ехреіііі яапііаз согрогаііз" ‘).
Теперь обратимся къ критикѣ Хельчицкаго. Вообще говоря,
Хельчицкій не иризнаетъ елеосвященія, практикуемаго церковью
и защивіаемаго „магистрами", таинствомъ, установленнымъ Хри-
стомъ и апостолами: оно — позднѣйшая выдумка духовенства и,
въ сущности говоря, его руководителя, Антихриста. Хельчицкій
повторяетъ здѣсь взгляды, а отчасти и снова таборитовъ.
Хельчицкій въ „2ргаѵа“:
„Гакіі ие шоЬи паіехепу Ъу-
Іі Іу 2\ѵ1аззіпозіі (елеосвяще-
нія, ио ученію магистровъ) \ѵ
цеію (аи. Іакова) гхес/.у, Іеіціу
пеузи паисхепіе §еѣо, аіе іоію,
кіо/. йсзі изіаіѵіі Іу гѵіаззіпозіі
ргху Іе зѵѵаіозіі схегкхѵі з\ѵа!е“5).
„СопГеззіо іЬаЬогіІагит"
(Апологія):
„Мои ег^о арозіоіі ассерегипі
роіезіаіепі а Сіиізіо, иі Іоі еі
Іапіа заспипепіа поѵа еі гесеп-
Ііа, диаесипцие еіз ріасегепі,
зІаіиегапЦ?) ЪотіпіЬиз еі зирга
тадізігит зииіп СЬгізІит ізіа
шиіііріісагепі, зесі аЬ АпІісЬгізІо
•) Трактатъ этотъ, во всякомъ случаѣ, не тогъ „Тгасіаіиз га. Л. Коку-
иапае Зе 7 засгатепііз", который напечатанъ у Кохлэя въ его „Ііізіогіа
Низзііагшп", 1549, р. р. 445—500; выдержки, приводимыя таборитаип, не
встрѣчаются въ этомъ трактатѣ....
3) Сой. В. 82, Г. 190а; цѣлаго текста нѣтъ у насъ подъ рукой.
3) УѴаІііепзіа, 121.
4) іЬі<1., 124.
5) Сой. I). 82, (. 191.
— 237 —
...А г Іоію пііюх зпахе рохнапо
Ьуіі, хе ІоЬо гохтпохепіе зхѵа-
Іозіі 8 зі&іут гатіеггепут ро-
сліет нхіікоѵѵ <1исЬо\ѵпісЬ пе-
цяіяѵ/іі 8С8І рап ВоиЬ, аіе Ікіе
Іі, §еззІо токи зхѵаіозіі зѵѵіеіііі
а аІіЬоѵѵаІі \ѵ пісіі кіегех сЫіе
шііозіі схіегкхѵі зѵѵаіе, аЬу дісіі
опі роз\ѵіесо\ѵа1і схегкхѵі зхѵаіе,
ие ВиоІі“... *)
Если эти общаго рода сужденія Хельчицкаго, повидимому,
навѣяны чтеніемъ таборитскаго текста, то въ частностяхъ кри-
тики зависимость Хельчицкаго отъ таборитовъ сказывается еще
сильнѣе и яснѣе. Такъ,
I. Хельчицкій, отрицая необходимость предварительнаго освя-
щенія епископомъ елея помазанія, видитъ въ защитѣ духовен-
ствомъ этой необходимости единственный мотивъ, корыстолюбіе.
Разсужденіе Хельчицкаго въ данномъ случаѣ является ампли-
фикаціей соотвѣтствующаго .мѣста таборитской „Сопіеззіо", съ
ббльпіей только рѣзкостью тона
Хельчицкій въ „2рпіѵаа:
„То доіесхепіе оіе&е осі Ьіз-
кнра ^езі репіехііе. Охо па оЬсу
паііегп ІіесЬ репіех, §ітх гхіека^і
„<1уішіаа,1о (Ііекапохѵепезн Ьізкн-
рн ха Іей оіеу, схох §еЬо пазіѵіеіі
н хѵеііку схіѵѵгіѳк. А Лекано\ѵе
ргхупезпсхе осі Ьізкпра гохйайіе
ро ЙГагасЬ, уако ^есі, аЬу \ѵззе-
схку Схесііу Ігамгііі, а багагхі
рго(1а\ѵа&іе озасіаш, кіегуіпх зи
зе озасіііі. Міекіегхі ротахіе пе-
тоехпеію хе <ілѵи ^гоззу, піе-
кіегхі хе (Ішпасхіі репіех а піе-
пюсіеті Ьапс роіезіаіет гесе-
регипі Іаііа засгатепіа піііііі’
ріісашіі еі зоіеппізапсіі, циі зе-
сшміит зсгіріигаз ѵепіі іп потіпе
зио еі Іоіаш роіезіаіет еі аисіо-
гііаісіп зіЬі изиграі іп ессіезіа"
еіс.3)
и, пожалуй, картинностью рѣчи.
„СопГеззіо ІаЬогіІагнпі0:
„Іп засегсІоІіЬиз епіт аѵагіз
та.]ог еззе (Іеѵоііо асі Ьос засга-
шеніиш поп аррагеі, пізі иі 1и-
сгшп Іешрогаіе еіз ассгѳзсаі, <]иі
рагѵо ргеііо оіешп іііисі, иі сот-
типііег а зітопіасіз еі зішо-
піасе рготоііз Ьепесіісіит зіто-
піасе аЬ ерізсоро сотрагапІез(?),
еі рег (Ііасопаіиз (ііѵійипі, еі
рІеЬапі розі іііисі аи^тепіапіез
рег Іеѵет Іапіит Іасіит роііі-
сіз іііо тесііапіе таіогет зиш-
тапі ресшііае соііідіті, циат
Э Сой. О. 82, Г. 1911).
2) я\ѴаІі1сіізіаа, 122.
— 238 —
кіегхі 2 цгоззе, уако/, кіеггі пшііае рспсзііеао ііе пшіііз ѵа-
ПЮІІІІ, іак оісу па репіеге рггу- зіе оіеі оііѵагнш" * * 3).
ѵ/есііі, уако ораігпі тихіе Іюзро-
Дапті, аЬу Іере хааііиззіе зіаіо.
А к<1уг зе #ііп тог хдагхіі,
ісіиіу зи таіи глерісхки пеЬ
кггігтаггік Іере ргосіаіі, пе/.
опоію оіе^е, #езііо я АѴІасІі по-
зуіі іѵеііки Іаінѵісху“ *)•
П. Далѣе, Хельчицкій возстаетъ противъ обычая церкви по-
мазывать елеемъ только нѣкоторые органы тѣла, преимущественно
органы внѣшнихъ чувствъ: слѣдовало-бы уже помазывать все тѣло,
ибо человѣкъ грѣшитъ всѣмъ тѣломъ, при чемъ отдѣльные члены
тѣла являются, въ сущности, орудіемъ „злого сердца", источника
грѣха. Мысли Хельчицкаго—парафраза соотвѣтствующаго мѣста
изъ таборитской „Сопіеззіо".
Хельчицкій въ „2ргаѵа“:
„(Апостолъ Іаковъ) егіоіѵіека
іѵззеію \ѵе!і тагаіі. Аіе тізіг/і
а г/.ітзка сяегкеѵ десііпе піе-
кіеге зігапку схіоіѵіека па ріеіі
ятузіеск гіг/лесге, ге зкгхе ша-
ганіе оіеде обриззііепо Ітсіе пе-
піосгпети, сго #езі зііггеззуі
ріеіі схусііу... 3) (Зесііпе ікпе
тіезіа ^еіІпоЬо па кагсіет сгісЬи
ргзіет—па иззусЬ, па осгісЬ, па
позе, па сЬг/лері, па (ііапі гику...
2 іѵіегу Кгузіомгу піксііег пе-
піоіпі икагаіі, Ьу п Вока іа
хѵіаззіпозі Ьуіа \ѵ осіриззііе-
піе гѵѵіаззіпіе ріеіі схусЬозѵ
Ііг/лесііу... ХѴззіт хіѵѵоіет—по-
Ііаті, Ыаѵи, ЬггісЬет, сІіггЬе-
„СопГеззіо ІаЬогііагит":
„Хес іпзирег іііисі ѵійеЬііиг
ІіикІаЬіІе, циоіі іаііз ипсііо іап-
іит оглавія циіпцие зепяииіп
аррііееіиг, иі езі тоз Вотапае
сигіае, сит зепзиз ехігіпзесі іп
Ьотіпе (Ііссі а1і<рііЬиз йііі циае-
<іат гаіііх ех рагіе, рег циат
зрігііпаііз іп апітат іп^геЛіиг
іпбгтііаз), поп іатеп іп отпі-
Ьиз, сиіп циійаіп зіпі а паіига
саесі, тиіі еі зиніі еі аііциіса-
геапі зепзи оІГасіиз, аііі дизіиз,
аііі іасіиз, еі зі цаі ІіаЬепі от-
пез роіепііаз зепзиит, іііа іатеп
поп зипі іттесііаіа гасііх зрігі-
іиаііз іпйппііаііз, сит сог іп
Ьоіпіпе зіі ргіпсіраіііег габіх
>) Со<1. О. 82, ГА 195Ь-196.
3) „\Ѵаі<1еп8іаи, 129.
3) Сші В. 82, 196Ь.
— 239 —
іеш у \ѵззеіні ікіу ххѵіаззіпіті
ііеіа, кготіе ІіееЬ ріеіі ехусЬомг,
ііехкуті ЬгяіесЬу Ьгхеззіе Іісіе,
а іак Ьгхо, уако ііетііо ріеіі.
А одрпзііе-іі роіот росхіа со/,
ііеті ріеіі схусііу Ьгхѳззіе зкгхе
оіеу, зкгхе кіеги рак ргхусхіви
осіризііе ііет, 3ІСІ12І0 поііу Ьіе-
/,іе кп ріоіііі кпѵе, ^ісЬхіо Ыа-
лѵа раусЬи ѵеііки пезе... Мизуі
Ьу Апіукгузі озти зѵ/аіозі \ѵ
.ціпеіп когаепі ргхіргамгііі, аІ>у
"]і тага! к ойриззііепі Ьгхіе-
сіюѵ ѵѵзяеЬо ііеіа... *) Аіе \ѵіо-
(Іісіі дезі, хе Іпѵ.іесЬохѵс ѵззуеік-
пі од згдсѳ роскаяевіе, роНе
г/есхі 8упа ВохіеЬо, туззіеійѳ
/Ла, зтіізіхѵіе, саго1о/.8і\ѵа, \ѵга/.-
(Іу, кгахіе/.у а сго тио/. іоко
гіеію Ьуіі. Аіе схусЬолѵе ііеіа
іоіпи розіиііи^іо; а піѳкііу іі
Іігліесіютее тадіе росхаіек зкгхе
іу схусЬу ііеіа, аіе петио/. ніксіу
затпоіпіе пгхіесп зкгхѳ иіе Ьуіі,
ксІуЬу пе\тІ иіосу ѵѵ згЛсу, рго-
іо7, §е<1іпе розіпсііазіе згіісу \ѵ
ЬгхіеззіесЬ. Ракіі ша осата ргху-
схіѳпо Ьуіі, соз зкгге піе Ьег/.е
росхаіек, іеікіу сзігоІоззЬѵіе І)а-
лѵі(1о\ѵо зкгзе оёу росхаіек Ьегхе,
а Ьуіо йезі роіггеЬіе сіозіі оіедс,
Ьу Ьуі со ргозріеззеп"... *)
оптіит іаііииі іпНгтііаіииі, <1е
(ро зесиікіииі (Іісішп Ѵегііаііз
ехеипі таіае со@ііаііопез, Іюті-
сісііа, йпіа еіс. Ег$о зесипйиш
Ьос гаііопаЬіІіиз ѵіііоііи-, циосі
ресіиз іііі зиррозііит еі сопзе-
^иеп^е^ аііа зітііііеі* тетЬга,
циае арозіоіиз діеіі еззе аппа
іпііріііаііз, іпиидапіиг. (іиіа сіип
Ьопііпез поп зоіит рессапі рег
зепзиз, зе<1 еііат рег зіпдиіа
тетЬга, рег сариі, сгіпез, Ггоп-
іет, Гасіет, рег согроі’із дгасі-
Іііаіет, іп (рііЬиз тетЬгіз зіп-
«иііз ріотііііі зе ѵеііе роепі-
іегѳ... ісіео зіс іюс засгатепіит
огдіпаішп езі іп гепіесіішп оогипі
рѳееаіогшп, <ріае Іютіпез рег
зепзиз согрогіз сопігаЬипі, (іиаіе
поп отпіа, сшп сосіет осііо одіі
Оеиз ресеаіа й’опііз, Гасіеі еі
егіпіиіп, зісиі еі диіпцие роіеп-
ііагиш зепзиит* * * 3).
III. Хельчицкій воспроизводитъ и распространяетъ мысли и
слова „Сопіеззіо іаЬогііагшп", когда возражаетъ противъ мнѣнія,
будто въ елеосвященіи прощаются людямъ повседневные, а пе
смертные грѣхи.
*) Сой. О. 82, Г. 197.
2) іЬій., Гоі. 198Ь.
з) .ЛѴакІепзіа", 127.
— 240 —
Хельчицкій въ „Хргаѵа";
....А Ііеіпіо оѵззеіп (Іаіе яаутіи
(магистры) оіі ^еію (апостола)
зіоѵа, (Іг/іесе Іо, яе сой Ііеші
ріеіі зшузіу зіігяеззу кіо, яе
зкгхе Іо рошаяапіе Іякіе цепш
ойрііззііепо. А паяуіѵадіс іѵззесі-
пііпі ІігяіесЬу, своя Іісіе Іігяеззіе
Ііеіпііо сяуску... *) Оеззііе іѵіесяе
ша я@еѵпо Ьуіі я лѵіегу паззіе,
го рап ВпоЬ зігапки Ьгяіе-
сіюхѵ пеойриззііе Іісіеш піекіе-
гусЬ а піскіегусіі пісв: паіеяпе-
1і зіпгіесііпе а шззеііпіе, пеоііризіі
уеііиіесіі Ьея <1гиІіусІі. А пеосі-
ризіі-іі коіпи зіпгІесіІпусЬ, Іеіиіу
апі лѵязесіпісіі. Ракіі оіірцзіі
зіпгіесііпе, Ъеініу у вдязесіпіе. Аіе
запіусЬ іѵззесІпіеЬ пеосіризіі рго
піяасіпе таяапіѳ апі рокапіе, Іеся
це зату \ѵ сяіотеіеки паіе'/.пе
кготіе зтгіесііпусіі...а) Сеззііѳ
у Іо та ѵаяпо Ьуіі, кіо дезі о
Іо я тізіічлѵ з Воііеш тііпѵіі, ге
оп зкгхе оіеу розІесіпіЬо таяапі
та іѵззеЛме ІігяіесЬу осіризіііі...
[Чешскій оригинальный текстъ
далѣе замѣняется русскимъ из-
ложеніемъ]: Ап. Іаковъ скорѣе
говоритъ о смертныхъ грѣхахъ,
ибо говоритъ съ сомнѣніемъ:
„И аще грѣхи сотворилъ есть,
отпустятся ему"... О Ьгяіеззіѳсіі
іѵззеііпісіі гѳ аѵззссіі о пігаііпет
не тоііі ^езі росІіуЬотеаІі. ЫеЬо
ІіесЬ кахііу у зхѵаіу схіоѵѵіек
«) СоА Л. 82, Г. 197.
») іЬіа., 197Ь.
я) »\Ѵа1<Іеп«іа“, 126-
„Сопіеззіо ІаЬогіІапіпі“:
„Кес кое ѵійеінг ГишіаЬіІе <1і-
сеге, чио(1 Ьос засгатепііип зіі
Іапіит ргоріег ѵепіаііа рессаіа
(Іеіешіа опііпаіит, зеіі ргоЬаЬі-
Ііиз ѵісіеіиг (Іісепсіит, цной Дас.
Арозі. Іодиііиг <іе рсссаііз тог-
ІаІіЬпз гетіИеімііз рег огаііопет
(Ісѵоітп аііфіашіо а Оотіпо <1
а<1 Іюс зщпійсаікіиш Арозі. зиЬ
поіа (ІиЬіеІаІіз Іо^иііиг, диатіо
(Іісіі: „Еі зі іп рсссаііз Гиегіі...
гепнііепіпг еі“, чиіа івіпе ѵепіа-
ІіЬиз пкІиЬіІапІег еззе поп роя-
зипшз, іріаітііи ѵіѵтшіз іп Ьас
ѵііа, сииі зсгірііпп езі: „Ыоп езі
Іюню «іс іизіиз зирег Ісггапі,
<ріі поп рессеі® 3).
— 241 —
сіозіі ша, ]акох з\ѵ. >Іап йіе: „ Оіе-
теіі, хе ІігхіесЬи петаше, заті
зе зхѵ о<Іііію а ргахѵйа \ѵ паа
пепіе“. Ргоіох Ьуѣ’ зѵл ІакиЬ
тіепіі зкгхе оіеу ойриззііепіе
ЬгхіесЬоѵг лѵззейпіеЬ, іеіійу пі-
какех пе гхекі-Ьу з росЬуЬе-
піт... Хеію цезі хѵіейіеі хадізіе,
хе кахйу схкпѵіек ііесіі Іігхіе-
сіюаѵ тпоііо та. Аіе о зтгіейі-
пуеіі тоііі §езі о піекоіп росііу-
ЬоѵѵаСі, пе.Ьо пекахйу &ісіі та“ ‘).
IV". Очень сходно съ таборитами возражаетъ Хельчицкій’и
противъ принимаемаго магистрами мнѣнія о силѣ помазанія, боль-
шей сравнительно съ силой сопровоасдаемой имъ молитвы, и про-
являетъ при этомъ видимое знакомство съ текстомъ „СопГеззіо**.
Хельчицкій въ „Хргаѵа**:
(„Магистры приписываютъ по-
мазанію елеемъ отпущеніе грѣ-
ховъ, а молнгвѣ вѣры—исцѣле-
ніе тѣла отъ болѣзни). Аіе арозі.
йакиЬ оііе ргхісіаѵа тойІііЬіе
іѵіегпусіі ІкЦ) а пісх (Йеді. ЯеЪо
ас/Ьу рой Іо Ііеіа пауѵѵіеіззу
іпосх шіеі Ііесхуіі, хѵззак пепшох
ргошіетп яргаѵѵейіпозіі іюхіе ѵѵ
петосхпет, деіюх ВпоЬ сЬсе
ІгезЬакі пеіиосу ха піеккегу схаз
пеЬо итоггікі. Аіе тойІікЬа ѵѵіег-
пусіі Ікіц та тосх рготіепікі
схазпи зргаѵѵесііпозі Ьоху \ѵ пе-
тосхпет а оЬйгхсЫ §ети хйга-
ѵіе“ 2).
„СопГеззіо ІаЬогікаппп":
....Нокехапа... аШіЬиік ипскіо-
пі оіеі гетіззіопет рессаіогит,
огакіопі аикет, циае таіогіз езі
еЙ'ісаііае, аііеѵіаііопет согрогіз,
(]ііо(1 ех ѵегЬіз Ьеакі ІасоЬі роз-
зіі сопѵіпсі, Іюс поп езі Гппйа-
Ьііе, сит Ьеакиз .ТасоЬиз иігит-
(]ие огайопі ІгіЬиак, зсіііссі еі
гетіззіопет рессаіогит еі аііе-
ѵіаііопет согрогіз, циашіо <1ісіі:
„Еі огаііо Гиіеі4...3)
>) Сой. Г>. 82, Г. 198.
’) іЪій., 1995.
’) „\Ѵа1<1епзіа“, 123-121.
10
— 2-12 —
V. Хельчицкій видитъ иъ елеосвященіи только дѣло христіан-
скаго милосердія но отношенію къ ближнему,—дѣло, къ которому
призваны не только священники, по и миряне. И въ этомъ слу-
чаѣ Хельчицкій является вослѣдователемъ таборитовъ, усерднымъ
читателемъ ихъ „Сопіеязіо®.
Хельчицкій въ „2ргаѵа“:
„Аіе кп ргашііе діеію (ано-
стола) геесгу Іііейіссге, гоногет
гогнтіеіі, ге сгупі паротеппііе
к ііет, кіегутг деяі рзаі Іу
гггегу о зкиісгіссЬ шііозічіпусіі,
{ряяіо де ша3* икагаіі г Іазку
з\ѵут Ыігпіт, уаког діт рггу-
сгупи ргахѵі псшосгпеію а тѵеіі
киіегіе Іе оЬсе иѵѵеяіі к петосг-
неши, аЬу уако паурііпіеуззу
разіуг/у сіиззу иііеззуіі петосг-
пеію, а іиосііііі зе га піеію Воіпі
а тахаіі §е!ю оіедет рго игпек
ііеіа... ’) Аіе іеп зкпіек тііо-
зпіпу и ргахѵсііѳ Ьуі дезі Іісіет
яѵѵаіозі хѵсііка осі Кгузіа рггу-
калапа. А птогі у сіпез ѵпепіут
Іісіет Ьуіі зхѵаіозі, асг пе очѵязеіи
ро<1 ііепіі рггусгупаті, гоі пе-
іпаді піекіегусіі, аіе шііозпіеп-
зім’іе іпадіе \ѵ зоЬіе. А петаді-
Іі опоко оіеде сігаііско, аіе шадіе
Іасупіеуззу, сіг/еѵ/іепу пеЬо та-
кочѵу... Асгі у кпіехі іи пекшіе,
іииох Виок у діпе кггезііапу
изіуззеіі. А Ьисіеі тѵсііка зхѵаіезі
ііет Іійет а хѵеіті дізіа, уі-
зііе.цззі пег шаганіе оіедет з\ѵа-
іокирссгкуш" 2).
„Соиі'еззіо іаЬогііапші":
„8е(1, иі (Ііеіиш езі вирегіия,
йеЬаі Ііасс иисііо рго сопзоіа-
ііоне іпіігші сит сігеишзіапіііз
агі Іюс арііз сі іііопеіз еі ога-
ііоне йеѵоіа, фіав инсііо регіі-
пеі зресіаіііег асі засеічіоіез, диі
ѵеіиі раігев зрігііиаіез ргіті
сІеЬепі еззе ехесиіогез (Ііѵіногшп
ргаесеріогит сі іпяігисіогез іісіе-
Ііит еі огапіез яирег іпнгтоз
сі іп аре і’иіигае ѵііае Ьеаіао.
ірзит сопзоіапіез, сісіпсіс регіі-
пеі асі диешІіЬеі сіігізііапиш іи-
(ІіЯегепіег, сіе циапіо зепііі зе
оЫідаіит асі ехІііЬепсІит сиііі-
Ьеі рго роззе Ьепейсіиш... еі (Іе
фіапіо іітеі іпсиггеге егітеп
(Ііѵіііз ериіопіз, поп ітрепсіепііз
Ъепейсіит Ьагаго® ’).
*) Соі. и. Ь2, г. 192.
а) ІЬій., Г. 193.
3) пАѴакІсп5іа“, 129-130.
Экскурсъ.
„Керііка ргоіі Мікиійьі Ъізкиреі ТаЬогзкёпги* Хельчиц-
каго и Д)е поп ехізіепеіа1, Рокицаны.
Извѣстно, что и личныя вліянія Хельчицкаго и его литера-
турныя произведенія сыграли большую іюль въ возникновеніи
„Общины чешскихъ братьевъ" („Лесіпоіа Ьгаігзка*).
Мы указывали, однако, что до сихъ лоръ не произведено
обслѣдованія „братской" литературы съ точки зрѣнія отраженія
въ ней сочиненій Хельчицкаго; такое обслѣдованіе—задача и
тѣхъ, кто занимается II. Хельчицкимъ, и—еще болѣе—будущихъ
историковъ самой „Общины".
Но любопытно, что произведенія Хельчицкаго и его идеи ока-
зывали несомнѣнное вліяніе и на первоначальныя, основныя на-
правленіи гуситства,—даже на тотъ умѣренный „утраквизмъ*
(„пражане", „подобой"), который, казалось-бы, особенно далеко
отстоялъ отъ радикальнаго міровоззрѣнія Хельчицкаго.
Это вліяніе можно отмѣтить и въ литературной дѣятельности
главы (съ конца 1420-хъ г.г.) „утраквистовъ*, ы.Япа Рокицаны,—
того самаго Рокицаны, съ которымъ П. Хельчицкій велъ довольно
рѣзкую литературную полемику, выразившуюся въ его „Керііка
ргоіі Кокусапоѵі*.
Изъ исторіи образованія „Братской общины" извѣстенъ цѣлый
рядъ фактовъ, свидѣтельствующихъ, что въ нач. 1450-хъ лѣтъ
отношенія прежнихъ полемистовъ стали близкими, дружескими,
чтб, впрочемъ, не помѣшало имъ скоро снова и окончательно раз-
строиться.
Временная близость Хельчицкаго и Рокицаны, указанія пер-
выхъ „братьевъ" на знакомство Рокицаны съ произведеніями Хель-
чицкаго—все это приводило нѣкоторыхъ изслѣдователей (напри
мѣръ, и Голля) къ догадкѣ о возможности усвоенія Рокицапой
нѣкоторыхъ идей Хельчицкаго или, по крайней мѣрѣ, отраженія
въ сочиненіяхъ Рокицаны чтенія имъ произведеній Хельчицкаго.
Надѣялись найти подтвержденіе этой догадки особенно въ
неизданныхъ еще „РозІіІ1а“-хъ Рокицаны. Но изслѣдованія этихъ
16*
— 244 —
„Постиллъ" проф. Голлемъ и д-ромъ Батовцомъ не привели, соб-
ственно, къ ожидаемому результату, свелись къ довольно произ-
вольнымъ и натянутымъ сближеніямъ (у Батовца).
Памъ посчастливилось вскрыть вліяніе одного изъ трактатовъ
Хельчицкаго, именно „Реплики противъ Николая Бискупца11, па
трактатъ Я. Рокицаны: „Бе ехізіепііа согрогіз Сіігізіі" еіс.
„Реплика противъ Николая Бискупца" II. Хельчицкаго по своему
содержанію и словесной формѣ во многихъ мѣстахъ буквально
совпадаетъ съ недавно изданнымъ д-ромъ Неѣдлымъ „Тгасіаіпз
<1е ехізіепііа согрогіз СЬгізіі іп засгаэпепіо епсЬагізІіае" Япа Роки-
цаны, который использовалъ сочиненіе Хельчицкаго для своей
борьбы съ таборитами въ нач. 1440-хъ лѣтъ. Въ дальнѣйшемъ
изложеніи мы и попытаемся детально вскрыть это „использо-
ваніе"...
1) Въ гл. ХП „Реплики" Хельчицкій критикуетъ положеніе
Бискупца въ его трактатѣ (латинскомъ) „Бе поп айогашіо СЬгізіо
Ніези іп засгашепіо": „Кіезііапе піоіга зіизпіе пеіоііко Кгузіп т;
зигаіозіі, аіе іако у зато зіѵаіозіі ііеіа а кпѵе ееію шосііііі зе а
кіапіеіі піхзіпі пихііепіпі, кііуг. тузіі а /асіозіі зѵп'СІіи, ксіе/ Кгуз-
іиз цезі, па ргаіѵісу Ъохі іат изігпі" ’). Рокицапа также крити-
куетъ это положеніе, только въ его латинской оригинальной
формѣ: „Ічбеіез пебпш СЬгізіиш, циі сгебііиг" еіс. 2). Критика
Рокицаны является отчасти латинскимъ переводомъ соотвѣтствую-
щихъ словъ Хельчицкаго.
Хельчицкій:
„Мііу, зІусЬаіі Ііізіе ѵ різшіе
к<1е, аЬу со ѵ р г а \ѵ <1 і е іпіеіо
Іесепо Ьуіі піо<1Іеніе, аЬу з піпі
лайозі петіеіа яіаіі? А тіеіо Іі
Ьу іакоме тоіііепіе к КгузіоіЯ'і
оЬгасепо Ьуіі, Ьн<1 іо \ѵ зѵ/аіозіі
пеЬо цішіе, «зак пеизіузі іоѣо
тоіііепіе Ьей ха ііо зіі, апі кіс-
геЬо ціпеію, цейіпе іо тоіііепіе
Кгізіиз изіузі, кіегех па зашеЬо
Воііа зіизіе................... *
Рокицана:
„8і ііеЬеі йегі ѵега аЛогасіо,
іііа (ІеЬеі йегі сит аЙ’есіи еі
теиііз ііезіііегіо, циіа СЬгізіиз
попзизсіріі аііогасіопет
зіпе піепііз аИесіи, со циоіі
ѵегі аііогаіогез аііогапі іп зрігііи
еі ѵегііаіе....................
.....................[8еА сріпі езі,
пізі циоіі ізіі і’гаігез еі иіі ез-
зепі ѵегі каіЬоІісі (гаігез, (апіа-
зіапіез Гапіазізтіо] ѵ о с а п I а 1 і-
*) Сборн. II Отд., І.Ѵ, 433-43-1.
. а) Хфейіу: „Ргатепу", 135—136.
— 245 —
...........Аіе ге \ѵу піесо
Кгузіеіп па г у іѵ аіе, дез іо
попіе Кгузіиз, а піесо
іпойіепіпі, дез іо пепіе
тойіепіе...
...Л ргоіо Іесу, ге дезі \ѵ
зкаіовіі, пешог Іо \ѵ ргаіѵйіе
тіимгепо Ьуіі, ^есііпе дезі оііга-
(I і I і з е і і е ш і г е с іп і р г е іі
1 і <1 іп і... Такег р о 1 о г і і і іп о й-
Іепіе зіѵаіозіі пігзіе Ъег га-
йозіі, оріеі ѵеіпіі гоѵпе дезі,
аі-у іоніи ш о <111 п і е Ь е г г а-
<1 озIі Ьуіо, дезіо пезіузі,
а п і кій і, а п і с і д в, пеЬо
розѵѵаіпу а ііеіп к 8 е тп а Ь у
«' Іі о іі іп о Іі I і іп 1 и \ѵ і і і, у а к г
к о Іі о \ѵ і й ііе“.
<1 и і а а а о г а е і о п е іи, <| и о р
поп езі а а о г а с і о, с I С Ь г і-
зіиш пипсирапі, <] и оЙ
поп езі СІп-ізіия...
Ішо пес езі ѵоіипіаііз еогит,
иі Сіігізіия іп засгатепіо ѵеіпіі
І)еиз айогеіит, зей раііасіо цие-
йаіп, пе аЬ ІютіпіЬиз сод-
позсапіигіп зиіз іапіа-
з і і з, ііа и і с и і 1 і Ь е і з а і і з-
Гасіапі, зісиі диет ѵі-
(I е п I... Оиій Іюс егіі, а <1 і і с е
айо гасіопет іііі, диій
пес аийП пес ѵійеі пес
ргесся позігаз рошзі ехаийіге".
2) Вь гл. XIII Хельчицкій приводитъ мысль Бискунца о силѣ
таинства евхаристіи спасать людей отъ діавольскихъ искушеній,
какъ протипорѣчаіцую другой мысли Бискупца—объ евхаристіи,
какъ простомъ знаменіи искупительной смерти Спасителя ’). Ро-
кицапа ’) дѣлаетъ то же самое, что и Хельчицкій, и почти бук-
вально такъ же, какъ Хельчицкій. Вотъ доказательство.
Хельчицкій:
„Таі’ іес 8Іи§іі‘ па хпѵу сЫсЬ
Кгузіа, аі’Ъу іп тое ой піеію
Ъгаіі ін, кйехі деііо *' зоЪіе
ргеЬуіѵадісіеІю іпаді. Аіе сІйеЪ
а хѵіпо, дезіоі пепіе к ргапйіе
дейіпе деію ііеіо, аіе \ѵ гпа-
тепі, пеша іе тосу, Ьуі коти ой
(ІіаЫа зротайаі, уаког у \ѵазе
іес іо икаге. Тп кйег йіеіе, го
„іаког оѣіагоіѵе*...
Рокицана:
...„ІІЬі йісепйит, диой Сіп ізіо,
циі рапіз езі ѵіѵиз, айіасеі сог-
гоЬогаге ййеіез сопіга йуаіюіоз
еі еогит йоіозаз ігаийез, зей
рапіз еі ѵітііп ппйа поп ііііиз
зипі ѵігіиііз, иі ргоіедапі диеш-
ріат а йуаЬоІіса (роіезіаіе —
Вѣн. рук. № 4549). |Нос аиіеіп
еі ргейісіа диопипйаіп сошріі-
сіши ірзіпз йесіагапі... йісипі,
ди ой „зісиі утадіпез"...]
') Сбора. II Отд., ЬѴ, 434—435.
’) ХеіейК: ,Ѵганіспу“, 131-
— 246 —
Въ то время какъ у Хельчицкаго указанное внутреннее про-
тиворѣчіе мыслей Бпскупца разъясняется въ органической связи
съ другими предыдущими и послѣдующими противорѣчіями Би-
скупца, у Рокицаны указанное противорѣчіе Бискупца не имѣетъ
связи съ предыдущимъ текстомъ Рокицапы—опроверженіемъ не-
правильнаго толкованія Бискупцемъ словъ: „Сіе есть тѣло мое“ *)....
3) Въ гл. XIV Хельчицкій разъясняетъ поведеніе таборит-
скихъ священниковъ, одновременно и уничтожающихъ (унижаю-
щихъ) таинство евхаристіи и раздающихъ причастіе народу, свое-
корыстнымъ направленіемъ ихъ, подобно библейскому священнику
Михѣ *); Рокицана буквально передаетъ слова Хельчицкаго 3).
Хельчицкій:
......„А зіесііка паухѵіебзі
<1 о хѵ о й дезѣ, р г о с б а к о хѵ у
и бе шо<11 у и I* е й 1 п і к е ш
дезб, дей і пе хе дезѣ деію
ЬНсІіо разіа, аЬу збгоді!
би іпойіи уако опеп кпіех
Місііе, де§бо деію рі-іріа-
\ч і I М і с Іі а па репісхусіі, аЬу
Ь у 1 к п і ее пі д е Іі о т о <11 у
рго з хѵе Ъ гі ск о, иі с то<11 у
пехѵахе, дейіпе хе‘Міс!іа хѵа-
хіе то<11и а ктііі кпіехе рго пі.
Такея бибо, х<1 а I і б бакохѵу
кп іех хѵахі би піо<11 и апе-
Ь о <1 и 5 о 1 і <1 з к о, р о п і е-
хѵайх бо, соя ха то<11 и та,
б о Іі о д і т рго Ь і1 і с Іі о р о-
йахѵа, хѵіейа хе дезб іій к
бопін пакіопіеп, а піесо
хѵіеп о бот. А оп і ка діт, хе
дезб бо Ъогисіе пюйіа, р о <1 а
д і пі д і е хѵ изба, а Ь у о п і
дети ройаіі зхѵеііо ріхѵа
Рокицана:
...вЕб рибо, фіо<1 Ьиіизпіойі
засогйобез зипб тіпізбгі
і 11 і и з з а с г а т е п I і, ц и і а
Іѵепбге тоѵепбпг, иб раз-
сапбиг еб Гоѵеапбиг еб
і <1 е о і 11 и <1 з а с г а пі е. п б и пі
й і з р о п и п б, ц и е т ай т ой ит
і11егЯе цио йийісипі 17°, ц п і
і п й о іп о М і с Ь е п и б г і е Ь а-
биг еб (иіб іп засегйобеш
рго уйоіо М і с Ь е іп зиа
г е р о 8 і б о й о т о, пес т и 1-
б и пі р е п з а Ь а б у й о 1 и т з о-
1 и т, И и і а ѵ е и б г е пі г е р 1 е-
Ьаб, зие тепбі Іюс іпегаб. 8іс
Іі и і п зіп о й і засегйобезпоп
пі и 1 б и т р е п з а п б й і ѵ і п и ш
засгаіпепбипі аиб апіпіа-
г и пі з а 1 и б е ш, й и т Ію е,
циой рго уйоіо 1іаЬе(п)б,
і 11 і з р г о р б е г ѵ е п б г е пі г е-
р 1 е п <1 и пі пі і п і з б г а п б,
зсіспбез, ци ой рорпіиз
•) Хеісйіу: .Ргатепу", 130.
») Сборн. 11 Отд, ЬѴ, 436-437.
КеіейІу’цРгатспу", 149.
— 247 —
а ц і п у с Іі р о к г іи о \ѵ, [а іак
яе хікѵіі па іи шоіііи уако кпіех
Місііе, Ьега па ка/.ііе Іеіо йезеі
зІгіеЬгпусІі, а (Вѵоде гисію а
сох кн рокппи зіизіе]".
еяі а<1 за'сгапіепіиш ае-
с 1 і т а і и я, а і д и ѳ іи і п і-
я і ѵ а и і і 11 і 8, пі (Иеипі, я а-
с г а т е п і и т, диаіеппя і 11 і
пі і п і я і г е п і е і (1 е п і з і Ь і
ссгеѵ ізіат, рапет сі ѵіс-
іит сот реіепі епг.
4) Въ гл. XIV Хельчицкій критикуетъ положеніе Бискупца:
„такъ какъ хлѣбъ таинства, будучи по своей природѣ неодуше-
вленной веіцыо, менѣе цѣненъ, чѣмъ что-либо изъ поименован-
наго, то въ той степени, въ которой хлѣбъ таинства ниже по
своей природѣ крота, нетопыря и змѣи, тяжелѣе и грѣхъ па-
рода, воздающаго божескую честь хлѣбу таипства“ ')• То же поло-
женіе критикуетъ и Рокицана ’), повторяя почти буквально до-
воды Хельчицкаго.
Хельчицкій: Рокицана:
(послѣ указанія на то, что
даже обычный, простой хлѣбъ,
поддерживая жизнь благород-
нѣйшаго созданія — человѣка,
является болѣе почтенной веіцью,
чѣмъ упомянутыя выше суще-
ства природы): »А ргоіі іоппі
іа зііѵоіепіе іпгхкі^а ѵце<1о-
маіа, дезіо пігіѵіѳ сіохѵіеки хі-
\ѵоі а ап іѵзеіікак оііухсіпа а
узи пауроіирпіеузіс шеху ціиуін
8і*гоі;епіпі“...
...„Ргоіох ас іѵу іпиіігпдеіе, ъ
Іоцку іѵукіайауісе роіііе. іоію ро-
іѵузепіе ѵ/ зім’оітпі, хе піесо Іехе
пеЬ Іеіі... а-\ѵу рак сегіа шо-
х.еіе рорізоіѵаіі па<1 зхѵаіозіі;
пеЬо іеп §езі зііѵоіепіе гохопіпе,
іѵуяе гохоіпіеде пех сіохѵіек; пеЬо
скнѵіек піекіегу (п т. д. о мощи
*) Сборн. II Отд., 1.Ѵ, 437—438.
2) Хсусйіу: ,Ргаіпепу“, 138.
„Таіра апіет еі ѵезрегііііо
арпй Ьотіпея яппі заіія аЫюті-
наіея сгеаіпге, яегреия тогіій-
саі ѵііат Іюіпіпія, цпаргоріег
гасіопе іііа соизйіегаіе ізіе сге-
аіиге зипі тіпогіз сотіісіопіз
рапе соттшгі*.
„Йсзрошіепііо зіЬі (Внскупцу)
іп МопііЬик СІіиіпіз (Ііхі: зі оЬ
Іюс, диіа апііпаіит еяі, йеЬегеі
Зетрег ехсеііеисіа яіѵе. та^пі-
Нсасіо ассірі, іипс йуаЬокія яирга
яасгатѳпіит согрогіз СЬгізіі <1е-
Ьегсі тадпійсагі, диіа езі сге-
аіига, пои іапіпт ѵіѵепз апі-
— 248 —
діавола)... А \ѵзак цейеп 2 \ѵа-
яісіі, хѵіавіпі іоѵѵагі.ч >ѵа§ и Аѵаз
ѵѵ козіеіе па зіоіісу ріей Іісіеіп
ра ІН к іоти, хе (ІіаЬеІ дезі
зіжоічтіе гоготпіе, а Ііуішѵе,
іекі дезі, хе гайіеді Ьусіі ріей
йіаЫет Некаі, пег рі’ей іи змга-
іозіі, а іоію тіимгѳпіе деііо дезііе
у пупіе зігапа гѵхче росівѵаіиде,
хе дезі ргаѵле а зіаіеспіе \ѵу-
гпаі14.
таіа, зесі іпіеііесіиаііз. Еі ізіа
гасіопе тоіиз диійат ех соіи-
рІісіЬиз (вѣп. рук. 4549—зосііз)
ізііиз Кісоіаі (вѣп. рук.—лотіпе
(^шгпшз) ай рориіит ргеЛісапйо
Ріезса (вѣй. рук.—аЬз.) поп Гиіі
ѵегііиз йісеге, диой росіив ѵеііеі
согат йуаЬоІо деппНссіеге, диаш
согат івіо засгатепіо, диаш рге-
йісасіопет ріигіті еогит сот-
тепйаЬапі*.
Вх то время какъ критика приведеннаго выше положенія Ви-
скупца ограничивается у Рокицаны приведенными нами текстами,
близкими къ выдержкамъ изъ Хельчицкаго пересказами ихъ, по-
жалуй, недостаточно связанными между собой (какъ бы въ обли-
ченіе неоригинальное™ ихъ по происхожденію)—выдержки изъ
Хельчицкаго являются частями одного довольно подробно разви-
того цѣлаго.
Въ изложеніи Рокицаны мы встрѣчаемъ еіце нѣсколько отзву-
ковъ чтенія и усвоенія имъ соотвѣтствующаго текста Хельчнц-
каго, отзвуковъ, характерныхъ для спѣшной п беззастѣнчивой
компиляціи, совершенной авторомъ „Тгасіаіпз йе ехізі. согр.
СІігА Вотъ примѣръ.
[Хельчицкій:
...„Ропігііі де Ію р о <1
кгіа а рой пай а: іоі іпаіп
ха лѵеііке гиканіе. ИеЬо с і т І> у
іа \ѵіес іак оііамгпіе то Іііа
роіарена Ьуіі, уако ііет
г о 7. о т е т дезі. (разумѣется
положеніе Бискунца)? А іо зіе
хѵ у іак іѵ 1 і (1 5ѵн е з 1 і по
з р о 1 е р з е п і т, а 1 е з р о-
і 1 а с с п і т і е аѵ і е с у, а аѵ
іеп 1і(І ро ІіНесЬи пеЬохзку, ріпу
ѵѵгажі а х1о(1іеузі\ѵіс“ и т. д. 1)
Рокицана:
„Еі дното<1 о іат тадія
р о я з с і с о п і е т р п і з а -
с г а т е п і и т, д п а іп зіс
і р з и пі з и Іі і е г ѵ е п е п а і а
г е р о п е г е? II о с д и е і п і і с і-
и п і і п аѵ и I д и з поп і п
тадпіГісаііопет, я с (1
т а і о г е т з а с г а т е п і і й і-
ѵ і п і с о п с и I с а сі о п с т, сит
епіпі тетогіаіе оптіит тіга-
Ъіііпт зиогит Гесегіі йотішіз,
ео диой езеат йейіі іішепііішв
зе іп Іюс засгатепіо^ 2).
’) Сборн. И Отд., ІА’, 439.
2) Хеісйіу: „Ргашепу®, 13г.
249 —
5) Гл. XV’ посвящена Хельчицкимъ разъясненію неоснова-
тельности упрека таборитовъ (Бискупца) ихъ противникамъ,
будто этп послѣдніе придали евангельскимъ словамъ „Сіе (Пос)
есть тѣло мое“ и т. д. произвольный смыслъ: „здѣсь (Піс),
т.-е. въ семъ хлѣбѣ и вннѣ“...
Во-первыхъ, табориты сами придаютъ произвольный, пе осно-
ванный па буквѣ текста смыслъ словамъ Спасителя, объясняя ихъ въ
томъ смыслѣ, что въ таинствѣ Христосъ пребываетъ „тоспіе,
ЛпсЬоіѵпіе, зкиіесніе, ргаіѵіе а рНіоптіе* (=засгатепіа1іЬег, зрігі-
іпаіііег, ѵігінаіііег еіс.). Рокицана въ своемъ трактатѣ указываетъ на
тотъ же грѣхъ таборитовъ и почти такъ же—только короче,—какъ
и Хельчицкій.
Хельчвцкіі.:
.-.„То пі/.а<іпе зіоіѵо пс-
ѵѵѵніо дезіиизі Ьоіісіі...
Рокицана:
„Таііааніепі ѵегЬа іп
Г о г пі а поп зипі а С Іі г і з іо
Аіе ропіемгщ]/. пІ7.а<ІпеІю зіока рго Іа іа, іішіс (Ііееімінпі езі
Ііес’п пепкаксіе іесі Кгузіоѵи: ііііз: аиі 11іа ѵегЬа серіз-
Ісіібу зіе Іу ѣесі п'у.аіі х Ііз ех <1 осТо гі о и з аиі рго
<! о к I о г о ѵ апеЬп зі(Г‘де р г іі з Га п Іаз і і з і 1 Іа езііз
заті зоЬіе тѵушузіі 11. А Гапкпзіаіі. 8і ех <1 осIо-
дезііі хе зіе де х ііокіо- ііЬиз, спг іііоз йатрпаііз?
гоѵ,' \ѵгеі і, іеЪ<1у де кій- Яі ех рторгііз“... еіс.2)
\ѵіе капіете ііет, ?.е ни зоЬіе
дѵгтѵьіііі іо Ьех яаЫепіе’Ж ’)
Ж
Во-вторыхъ, Хельчицкій защищаетъ противъ таборитовъ н
толкованіе пхъ’противпиками слова „сіе“ въ смыслѣ „въ семъ“,
„здѣсь®, ври чемъ своей защитѣ Хельчицкій предпосылаетъ
общаго рода соображенія о способѣ толкованія св. Писанія, воз-
раженія противъ крайностей буквализма.
Всѣ доводы защиты Хельчицкаго повторены и РоквцаноЙ—
безъ экзегетическихъ, впрочемъ, замѣчаній—съ сохра-
неніемъ иногда фразеологіи Хельчицкаго.
Доводы-примѣры у обоихъ авторовъ нашихъ таковы: 1) „Сіе.
есть сыпь Мой возлюблеппый“=здѣсь, въ семъ человѣкѣ п т. д.:
2) „Домъ мой—домъ молитвы“=въ домѣ моемъ люди молятся...
*) Сборн. II Отд., 1.Ѵ, 440.
3) Хеігсііѵ: .Ргапіепу“, 130.
— 250 —
Черта фразеологіи, доказывающая заимствованіе Рокицаной у
Хельчицкаго, такова:
Хельчицкій:
„ХеГ-ек! дезі: \ѵ іош сіо-
хѵіекіі §езі зуп іпод, ахѵзак
Ііет пехаргеі дезі іоію, хе
ѵ.' іот сЬнѵіекн ргадѵу зуп
Ьохі Ьуі цезі“ и т. д. ’)
Рокицана:
„Еі Іісеі поп іііхегіі: іп
ізіо Іютіпеезі Пііпз тепа,
поп Іатеп (Іепедоѵіі, «ріосі
іп іііо Іюпііпе ѵегня <1еі
1‘піі Гіііпз® еіс. * 2 *)
6) Р>ь гл. XVI—ХѴ'ПІ Хельчицкій опровергаетъ ученіе табо-
ритовъ (Бискупца) объ евхаристій номъ тѣлѣ Христовомъ, какъ о
благодати Христовой, даруемой причащающимся хлѣба п вина ’).
Трактатъ Рокицаны даетъ намъ сравнительно краткое изложе-
ніе4 5 6) разсужденій Хельчицкаго, съ нѣкоторыми, правда, добавле-
ніями, но зато и съ буквальными заимствованіями изъ „Реплики".
Для характеристики парафразъ Рокицаны можетъ служить
слѣдующій примѣръ.
Хельчицкій:
„Аіе шііозі (Інсіюхѵпі, ^езіо
йіе пешох ѵ ргазѵсііе ?есу пеЬо
пахуѵаіі шхшіпуш Ьуіеш <1н
сііом'пін), іопт Ысаіі ііеіо роіі
ііеші зіохѵу сіепіе, ^езіо опа
іоію псіпіпѵі; апі кіо х кгезііа-
по\ѵ піінмгіі #сзі о шііозіесіі <1н-
сііа зчаіеко, кіегуіпіх Кгузіиз
мтепнуе ііеіо з\ѵе, ас іо іиітѵіе
тпоху, хе іі, кіегіх дцсііс рга-
чѵіе а ѵіетіо ііеіо §е1ю, Ьегп х
іоію і;е(1іпіе иіііку пеіікс <1и-
еЬолѵпіе** ')•
Рокицана:
„(ігасіаз епіт еі Дона ѵосаге
еогриз Сіігізіі ппіішп запсіогит
Іе^ішиз зіе Гиіззе 1оспіпіп, циаіп-
ѵіз Ьепе ѵеппп езі, ргоиі еі
(Іосіогез Іосипіпг, цпоб ех Сіігізіі
согрогіз Ді^па тапДисасіопе соп-
зесипіиг Іібеіез ярігііиаіез піііі-
іаіез еі ігисіиз, поп іатеп іііаз
(Іісппі СЬгізіі еогриз іоге“ *).
Буквальное заимствованіе Рокицаны у Хельчицкаго мы отмѣ-
тимъ, во-первыхъ, въ томъ случаѣ, когда указанное мнѣніе табо-
ритовъ опровергается соображеніемъ, что, если тѣло Христово—
*) Сборн. 11 Отд., ЬѴ, 442.
’) Х’еіеіИу: „Ргагаепу1*, 131.
’) Сборн. II Отд., ЬѴ, 443—452.
4) Хе)е<ИУ: „Ргапіепу“, 125—129.
5) Сборн. П Отд., ЬѴ, +14—415.
61 Хе.іе<1И: „Ргатепу*, 126.
— 251 —
благодать, тогда тѣломъ Христовымъ могутъ быть названы и дру-
гія таинства, какъ средства сообщенія благодати.
Хельчицкій:
.А дезііе хѵіесс (Ііет, іиаіі
Ііет тііозіеш, кіеге зи зтгіі
ііеіа Кгузйлѵа яаяіихепу мгіег-
пут Іпіет, І-есепо Ьуіі ііеіо
Кгузіохѵо, [і«1ух Ьу де Ьгаіі,
дейисѳ а рідісе з\ѵаіозІі ііеіа а
кгѵѵе Кгузіоіѵу, риііа хпатсиіе],
ргос Ьу іако'ѵех тііозіі хазіихе-
пе деііо ѣіеіеш па кгіхі пеЬуІі
іак (ІоЬге ііеіеш деію рой ді-
путі зѵаіозіив, [дезіо зи риііа
хпатепіе], уако кіезі. Ройіе іо-
Ію іѵаяеію гохпти тох іак (ІоЬ-
Ге Ьуіі ііеіо Кгузітѵо, уако рой
ііеіпііо хпашепіші сЫеЬа а чѵіпа;
пеЬ птуііс (ІгпЬеІю пагохепіе
дезі хазіихеиіе зтгіі Кгуяіохѵи,
а дезі тііозі (ІисЬо\ѵпіе, тох
іако\ѵушх ргаѵѵет Гссепо Ьуіі
ііеіо Кгузіочѵо, уако опа тііозі,
а сох л-іеіісу Ііеіо тоііи тііозіі
0(1 Воііа Аѵхіеіі зкгхе хаяіихепіе
зтгіі Кгузіолѵу, іо гѵзеско та
іутх ргачѵет іссепо Ьуіі ііеіо
Кгузіохѵо" ’)•
Рокицапа:
„8с(1 іЬі (Іісі роіезі: зі дгасіе,
циаз Сѣгізіиз тегііо зие (Іаі
раззіопіз, (ІеЬеапі (Іісі согриз
Сіігізіі, сиг дгасіе, зиЬ аіііз за-
сгатепііз цие (Іаиіиг, согриз
Сіігізіі поп ѵосепіиг, иі рпіа
Ьаріізтиз? Лихіа іііогипі (іесіис-
сіопе роіезі ііа Ьепе еззе сог-
риз СЬгізіі, зісиі зиЬ ізііз зід-
піз рапіз еі ѵіпі, диіа гедепе-
гасіо, дие йі іп Ьаріізшо ех
тегііо раззіопіз Сіігізіі ргоѵепіі
еі езі дгасіа зрігііпаііз сі егда
роіезі еабет гасіопе согриз
Сіігізіі (Іісі, зісиі еі іііа зиЬ за-
сгатепіо согрогіз Сіігізіі. Ушто
(ріідиат дгасіагши йбеіез роз-
зепі ассірегс а Оео рег тегііиіи
раззіопіз Сіігізіі, іоішп гасіопе
еасіеш согриз СЬгізіі роззеі арреі-
Іагі, (]иі<1 поп езі сопѵепіепз
[егдо пес гасіо рег іііоз (Іаіа
езі гасіопаііз]2).
Рокицапа, переводя на латинскій языкъ чешскій текстъ Хель-
чицкаго, опустилъ дальнѣйшія слова его: „А роіот кгаіоѵѵзіѵѵіе
пеЬезке пауіере тох зіпіі ііеіо Кгузіоѵѵо, пеЬо иаутеуяіе (Іозаіти
тііозіі зргаѵѵеЛіхѵі зкгхе ііеіо Кгуз1о\ѵоа и т. д.
Буквальное же—но съ сокращеніями—заимствованіе у Хель-
чицкаго дѣлаетъ Рокицапа, во-вторыхъ, и тогда, когда онъ гово-
ритъ, что, при пониманіи евхаристійныхъ тѣла и крови, какъ бла-
годати, таинство евхаристіи принималось-бы только добрыми людьми,
*) Сборн. II Отд-, І-Ѵ, 445.
’) Хеіейіу: яРгатпспу“, 126.
— 252 —
а это протппорѣчитъ словамъ ап. Павла о внновпостп тѣхъ, кто
недостойно приступаетъ къ таинству. Параллельный текстъ пока-
жетъ наглядно отношеніе Рокицаны къ тексту Хельчицкаго.
Хельчицкій:
(Послѣ — отсутствующихъ у
Рокицаны—разсужденій о суще-
ствѣ благодати и способахъ ея
присутствія) „Так ойріегаіе у
ііеіа Кгузіохѵа’ у тііозіу ргі-
іотпусіі гіут, ^еЛіпе (ІоЪгут
тііозіі роусіесс ѵѵ б^Лепі ііесЬ
хпатепі. ТеЬЛу уІтеЛ г
{ о Іі о г о 7 и т и п е (I о & Л е і о
р і 8 т о: „ргоіох кіохкоіітоіек
беяіі Ьшіе... \ѵіпеп Ьисіе ііеіет а
кг\ѵі Рапіе*. То шизу зіохѵо Ьуіі
ргус; п е 1) о х 1 у п е т о х хѵ і-
иеп Ьуіі ііет, сеігох^
§ е з I іі е хѵ х а I, к Л у х га а о
тііозіесіі гохотіепо Ьуіі
ііеіо Рапіеи и т. д. *) А то-
гею іо у х яіпс гесі зхѵ. РаѵЯа
рохпаіі, хе і і е т с і п е т п е-
хѵіппі Во Іі ІіМѳьпуеИ,
с о т. діт § е 8 і п е с Ь і і е 1
(I а I і, аіе с о х & і т & е я і
Лаі, а опі зи іо роіирііі,
ііет 'ѵ і п п і -іо т 1 и хѵ і
хѵ I еіо г е с і: „ЬТе1хе #езі ііет,
кіеГіх зи деЛпи озѵѵіесепі...а)
а т. д. (продолженіе разсужде-
ній о томъ, что Ногъ пе можетъ
осуждать людей за неполученіе
топ благодати, которой Онъ имъ
не даровалъ — отсутствуетъ у
Рокицаны).
Рокицана:
„Ііет, аііші іпсопѵепіепз: зі
діасіе зипі согриз СЬгізіі іп за-
сгатепіо, і и п с 4 я е ц и і і и г,
цііоЛ ѵегЪит арозіоіі поп
Ііа Ь е г і і 1 о си іп і п ѵ е г ііаіе,
и Ь і сі і с і I: циісипцие ташіи-
саѵегіі... геиз егіі согрогіз еі
запдххчпіз Лотіпі. РгоЬаіиг: та-
1 и з а с с е сі е п (I о поп р о і е-
г і і геиз е з 8 с согроге
СЬгізіі, раіеі циіа поп
ассіріі согриз Сіігізіі,
е о (] и і а п о п ассіріі & г а-
сіаз, риіа ѵііат, разсиа, соп-
Гогіасіопет еі зрігііиаіет ѵіѵі-
йеасіопет, еі іііе зипі согриз
СЬгізіі рег еоз розііе. еі рег со-
зефіепз поп езі геиз сог-
рогіз е і з а п р ѵ; і п і з, с и т
<Іеи з Латрпаі Іютіпез
е х 8 г а с і і з а Ъ е о а с с е р-
ііз, (Іе циіЬиз іютіпез
поп Гпегипі яга іі, зіеиі
Лісіі ПеЬг: „ІтроззіЪіІе езі еоз,
циі зетеі зипі І11инппаіі“... * 3)
’) Сборн. II Отд , ЬѴ, 446—447.
2) іЬкІ, 443—449.
3) ХеІеЛІу: мРгапіепус, 128-
— 253 --
Хельчицкій къ гл. XVIII указываетъ ва то, что пониманіе
таинства евхаристіи, какъ простого знаменія божественной бла-
годати, дѣлаетъ непонятнымъ установленіе этого таинства, вмѣстѣ
съ отмѣной знаменій Ветхаго завѣта, при помощи которыхъ тоже,
вѣдь, являлась людямъ благодать. Рокицана буквально переводитъ
разсужденія Хельчицкаго.
Хельчицкій:
„Оріеі, усзііі хе Воіі роЫіІ
дезѣ іл хпапкчііе а хазіііні ро<1
пііпі ііачѵаіі шііозіі піекіеге за-
шупі (ІоЬгуш, іеіиіу іакех паіех-
неш, хе цезі сіаѵѵаі ргііотпіе
піііозіі зргаѵѵейііхѵупі роіі хпа-
шепіші зіагеко хаконз, а хе
оЬіеіі зіагеію закона хпаіпепаіі
зи (450) Кгузіа, оЪіеі ргахѵи, а
іак паіехпеш зрга\ѵе<11і\ѵе о<1
росаіка, хе зи \ѵ ІіесЬ хпапіе-
пісіі шііозіі рНіоппіе паіехаіі,
]ако Мое ро роіоріе..........А х
ІіесЬ рі.зеіи у х фпусіі тпокуеЬ
хпаіію уезі, хе рой хпашепіті
закопа зіагеію зрпідѵеііпѵі Ьгаіі
зи іпііовіі ѵѵеііко у Ъгіесііоіп
ойризііепіе, у сох зшеію роііе-
Ьохѵаіі, \ѵ іош зи ВоЬа з ті-
Іозіі цеімѴ паіехпиіі тоЫі \ѵ
ІіесЬ хпатепісЬ іак Ііоупіе, хе
\ѵу петохіе різпюш икахаіі дейі-
псію, Ьуі рой хпатепіші сЫеЬа
а \ѵіпа іакоіѵе шііозіі ргііотпіе
паіехі. А ропіеѵѵіійх іаіо хпате-
піе риііа §8и уако опа, ^ейіиѳ
к паіехгпі шііозіі зргахѵейііѵѵуш,
Іеіійу пеню/. йо\ѵо<1и о пісіі Ьуіі,
Ьу со хѵуззіе Ьу Іа пех опа хпатепіе
закона зіагеію, апіх цезі йоѵой,
ргос опа зи (пропущено ркезіа1а?) *)•
Рокицана:
„Зі аиіет йісепі, зісиі ргіз-
сіз (ІісеЬапі біеініз, <ріо<1 йеиз
зиЬ ііііз зіяніе ргпіз еі ѵіпі
зіаіиіі <1аге зоііз Ьопіз згасіаз,
(Іісо ^иоб Ьопіз йаЬаі дгасіаз
есіані зиЬ зіфііз еі оЫасіолі-
Ьиз ѵеіегіз Іе^із, <уие оЫасіо-
иез й§игаЬапЬ СІиізішп, оЫасіо-
пет ѵегат. Ііпто аЪ іпісіо
іпишіі ійіеіез §гасіат сопзедие-
Ьапііи- а <Іво зио зідпіз. Хоппе
ХТоѳ ііе агсііа и т. д., (что—при-
мѣры изъ св. Писанія—пропу-
стилъ издатель рукописи, д-ръ
Неѣдлый)... Ех Ііііз раіеі, цио:1
зпЬ зідпіз ѵеіегіз Іедіз Ьошіпез
зиясіріеЬапі йіѵегзапі $тасіапі,
зей диосі ішІі^еЬапі еі шиііипі
ІіаЬпімІапіег, иЬі ізіі засегйоіез
поп озіешіеві шосіетпі, циоіі йепз
іапіаш згасіат <1еі зиЬ рапе еі
ѵіпо інкіо. Еі сиш ізіа зіапа рег
еогит розііа зипі рига зідпа,
зісиі іііа зі§па ѵеіегіз 1е§із, зіу-
паіиш і. е. еогриз Сіігізіі іп зиі
ехізіепііа поп ІіаЬепсіа, ас иі
ііііз ехеііепсіога, іипс поп езі
гасіо, сиг іііа (іеЬиіззепі ееззаге,
(зісиі іат зирга Іюс (ІейисеЬа-
іиг] ’).
’) Сборн. II Отд., ЬѴ, 449-450.
О Хеіесііу „Ргатепу", 129.
Слота Рокнцапы: „зісиі іаш зирга Іюс бе(1исеЬаіиг“ вводятъ
пасъ п въ нѣкоторыя подробности сго механической компиляціи.
У Хельчицкаго тотчасъ же за приведеннымъ отрывкомъ слѣдуетъ
опроверженіе того мнѣнія, которымъ табориты пытались доказать
необходимость замѣны знаменій ветхозавѣтныхъ знаменіемъ Тѣла
п Крови Христовой: „А (ІіеЬе-Іі, хе зи рѣеѵузііа іаіо хпатепіе
опа рг\ѵпіе“ и т. д. Разборъ этого таборитскаго мнѣнія у Роки-
цаны вырванъ изъ логической связи мыслей и помѣщенъ гораздо
выше („зирга"), послѣ опроверженія таборитскаго мнѣнія, будто
Христосъ назвалъ хлѣбъ своимъ тѣломъ въ переносномъ смыслѣ... *)
7) Въ гл. XX Хельчицкій борется противъ таборитскаго объ-
ясненія словъ Спасителя: „Сіе есть тѣло мое“ въ смыслѣ пере-
носномъ, т.-е. будто хлѣбъ названъ былъ тѣломъ потому, что
онъ знаменовалъ собой тѣло, какъ, напримѣръ, по тому же осно-
ванію, Іоаннъ-Предтеча названъ Иліей, скала—Христомъ. Роки-
цана, возражая противъ такого объясненія, иногда буквально
пользуется словами Хельчицкаго.
Хельчицкій:
„Теікіу у Ьсгапкоѵі зіагеію
накопи шоЫі зи ргсіѵхсііеіі Іутх
ргахѵет ііеіо Кгузіоѵо, пеЬо
хпатепаі §езі іісто Кгузіоіѵо, а
іі, кіох зи м'іегпіе зіаіі рой ііет
хпатешт, «ІозаЫі зи ихіікоіѵ
хазіихепусіі ііеіеш Кгузіохѵут.
Ргоіоі, пепіе-іі ргііотпа тос
І'уіиеЬо ііеіа Кгузіома іопшіо
хпатепі, іеіиіу іак ^езі перга-
\ѵе сіаіі ^еши дтепо, іе дезі
ііеіо Кіузіоко, уако озіа ап§е-
Іет, пеЬ §іпе мгіесу тпоііе іуіпй
іаЛеш токи пахіѵапу Ъуіі ііеіеіп
Кгузіопуш рго зато хпатепіе,
апеію рго Ыесіапіе тііозіі оіі
Вока зкгхе піе“ э * * *).
Рокицана:
„Яесі Іюс роззеі фіегі аІ> ірзіз,
зі засгатепіит езі Сіігізіі сот-
ри», <рііа зідпііісаі ірзиш, сиг
адпиз іірісиз поп (Іісегсіиг сог-
риз Сіігізіі, циіа еі ірзе согриз
СЬгізіі зщпійсаі, еі диі (ІеЬііе
іііо зипі изі, аЛеріі зипі Ггисіиз
согрогіз Сіігізіі (Іерозі ін сгисе
оЫаіі. Есіат зі поп сопііпеіиг
согриз СЬгізіі іп засгатепіо, иі
ірзі (Іісипі, іипс ітропеге іііі
потеп согрогіз Сіігізіі ііа езі
сопзопиіп, ас зі диіз ѵосагеі ап-
деішп азіпит. Еі ізіо тосіо
тиііае гез роззепі согриз Сіігізіі
(Іісі, зі ргоріег зідпіНсапсіат
согрогіз Сіігізіі (ІеЬегепі ѵосі-
іагі“ 3).
3) ХедеЛу: „Ргатепу“, 121—122: „Атрііиз аиіет зиргапотіпаіиз за-
сеічіоз (т. е. Вискупецъ) ропепз йій'сгепсіаіп11 еіс.
2) Сборн. II Отд., ЬѴ, 457.
3) Хедейіу: „Ргатепу*, 125.
8) Въ гл. ХХХНІ-й Хельчицкій доказываетъ, что въ основѣтабі.
ритскаго отрицанія присутствія Христа въ таинствѣ евхаристіи
лежитъ крайній раціонализмъ, отрицаніе всего того, что необъяс-
нимо для разума, и пенониманіе существа вѣры. Рокицана раз-
виваетъ тѣ же саыыя мысли, что и Хельчицкій, и при этомъ
даетъ памъ возможность видѣть, что, набрасывая эти мысли на
бумагу, онъ имѣлъ йодъ рукой
доказательства.
Хельчицкій:
(Послѣ выписки изъ таборит-
скаго трактата) „А Іакохх'усЬ
хѵіесу шпоЬа хѵа&е ріыпа пкавііді,
зеііадісе Ііеіо Кгузіохѵо, со та
а со нота, соя тог а сог пето/,
1«1е ^езі а ксііе пепіе а к(Ц а
(Іокші Ьуіі пеіпог. А іе іу «ст-
еку хѵіесу ротѵіеіііепе о ііеіи
Кгузіохѵи*1... и т. д.
....„Аіе к іотиі цезі хгіАЬі,
кііуг зе Іо ѵзеско зтіеН а роёіе
зкгае різта, Іокоііі зе хаііа, аЬу
Ііііе рзмгаіе озіаіі хѵ іе хѵіеіе
роёіапе різіпет, <іі1і зе іа хѵіега
ргоіо Ьготаміі а гохѵпа к піе-
кіегешп копсу хатісНеііети, аЬу
зоЬіе зпахе тоЫі (ІоіаЬпиіі десіпе
ѵгіесу ѵѵіоіепе ііеіиіо зесіепіш
ііеіа Кгузіоѵѵа"... и т. д. ’)
„ѴѴу ііетііо сіохѵоііу азеііепііи
ііеіа Кгузіохѵа пейохѵеДІі зіе зо-
Ьіе, аіе осі хѵіегу роііеЬпе (МІ-
хѵейіі зіе, а озуіііо хѵеііке и
хѵіеѣе исіпііі зіе зоЬіе, а Ьузіе
рго піе к іе хѵіеіе ргізіирііі пв-
піоЫі, а деіііш хѵіеги <1гиІт хѵіе-
ги хѵ зоЬіе зіе гкагу1і“....
’) Сборн. И Отд., ЬѴ, 492.
г) КсіейК: ,Ргатеиу“, 141.
») іЬіі, 142.
„Реплику“ Хельчицкаго. Вотъ
Рокпцаиа:
„Еиитегаге аиіеіп ьішріісі-
Ьиз ргоргіеіаіез согрогіз СЬгізіі,
иі риіа, оиі<1 Сіиізіі согриз Ііа-
Ьеі еі циігі пои ЬаЬеі, <ріі(1 ро-
іезі еі поп роіезі, и1>і зіі,
иЬі сі еріаииііи еззе роіезі, езі
заііз Іоццит еі опиз §даѵе, зі-
еиі шосіегпі іііфіігипі*'... еіс. а)
' ’ч
...„Еі реизапсіит езі: пиш
(ріііі ізіа іиіісіипіиг ііе еріаіііа-
ііЬиз согрогіз СЬгізіі, ап зсііісеі
(Іітепзіѵе еі охіепзіѵе зіі іп за-
сгатепіо, еі аіііз сопкішіИЬиз,
иі Гкіеісз гоЪогепіиг іп йііе ѵега
(Іе СЬгізіі еззепсіа согрогіз іп
засгатепіо"... еіс.
...„Еі(1еі ѵеге чио(іие ргорозііа
рагіе ипа, зсііісеі, (рюсі согриз
Сіичзіі иоп езі шосіо дгоззо іп
засгатепіо, рег Ьос аііапі раг-
іет Псіеі сЬгізііапе пііипіиг Де-
зігиеге, риіа, (іиі<1“... еіс. ’)
— 256 —
...„Гакіі (Ііеіе, хе цегііпе іп
ріпозі шох шіеіі, кіега ііет
росіст дсзі уѵутіеі-епа, іеЫу
"есііпе йеко ріпозі ро<1 шіеги
ѵазеЬо гохоти зіо§і; а іиі діх
пепіе тегу рохтате"... ит.д. *)
...„Теіміу іак (клѵосіііі 2е8*-
Зеііпа різта ргоіі дгиііуш па
хка/епіе изіам'ііі, {?е(1іпе ргоіо,
хе іо перагіа тіетіс Іісіепі, кіе-
гак Ьу (Ігхіеіі о десіпош ііеіо,
хе цесіпо тіезіо <Ііхі а іей ііеіо
"іе зе гохбіеіпіе тіезіу тпоііу-
ті о<1 зеЬе ѵхбаіеиуті. Тоію
гохит Іійзку петя, аіе різте
оЬоді \ѵіес кіеіііі \ѵе1еа... и т.д.2)
....Еі ізіі ніші, циі зиіз зеппо-
аіЬиз еі етепзигасіопіЬиз СІ.гі-
зіиш ѵоіипі сопсітіеге, иі СІігі-
зіиз Піезиз зіе зіі ргоиі ірзі сот-
риіапі еі ешепзигапі зиа гасіо-
пе еі іпіе11есіи“... 3)
... „()исша(І!ио<Ішп еі рег іі-
Іат ѵегііаіет, фіо<1 зесіеі а<1
(Іехіегат раігіз, оіішііиг ізіат
іпііи^еге, дио(1 пои зіі іп засга-
гаепіо зиа ргоргіа ехізіепсіа, сит
іатеп Іех СЬгізіі ііігшшріе сге-
сіеге Гасіі. 8ппі паш Іюпйпез
регѵегзі, циі ассеріа ппа рагіе
зсгіріпгс рег іІІліи сіійісиііапі
лііаш іп іапіит, диазі поп роз-
зіі еззе ѵега, еі гясіо, диі.ч іп
Ііиіизиюсіі ІюшіпіЬиз езі (ІеГес-
ііія*... еіс. *)
У) Въ гл. XXXIV Хельчицкій указываетъ на лживость поло-
женія, въ которое ставятъ себя табориты: не признавая евха-
ристійныхъ видовъ тѣла и крови Христовой, пе вполнѣ открыто
и ясно высвазываясь объ этомъ, таборитскіе священники, однако,
служатъ такому народу, который вѣритъ въ реальное присутствіе
Христа въ таинствѣ. Рокицана, развивая тѣ же мысли, буквально
заимствуетъ разсужденія Хельчицкаго.
Хельчицкій: Рокицана:
„А му діпак ргоіі §іс!і шпуз-
1и у Ьохіеши 8 ііет риЬут сіііе-
Ъеш а ѵ/іпет оіл асіеіе зе тезу
піті, кіегахіо \ѵіес пезіусііаиа
«езі оіі росаіка, аЬу 1і<1 \ѵ ціпет
гохоти Іііесіаі зразепіе, а кпіех
...„Хои езі аиіет аи<1ііиш аЬ
іпіеіо, иі рориіиз іи ипо еі за-
сегйоіез іп аііо зепзи зіЬі сои-
ігагіо еііеа ііа апіиаіи таіегіаш
ехдиігаі зиаіп заіиіет, пе<ріе
аіиіепі раіаш еі риЫісе ргоіііегі
*) Сборн. Ц Отд., ЬѴ, 493.
’) іЫ(1.
’) Хе]е*ІІу: ,Ргашспу“, 143.
4) іЬі<1., 14".
— 257 —
\ѵ діпеш гохопш розіикохѵаі Іісіи
а пезтіеі Ікіи ирНето оіііязуіі
іоЬо, со зтузіі о іот, сіт Іісіи
розІиЬиее. Ргоіох я іоію ро-
хпауіе, иеі Іо рпалѵДа петйе, со/.
(Ігхііе а хѵедеіе; пеЬо Ьуі Ьуіа
ргалѵйа іеп гохош, ѣеЪсІу Ьу хѵаз
ВоЬ розіаі 8 піт. Л розіаі-іі Ьу
жі8 ВоЬ 8 піш, іеікіу Ьу рго
иАііек Іісізку иНпі! іо, аЬу г§е-
лѵііі ѵѵоЬес хѵзет. Л ^еяііі хе Ьу
кіо па \ѵая закі, ісЬсІу Ьу зе
розіаѵгііі росііе іе \ѵіесу к зтгіі,
пеЬо Іак §езі кахсіу тизуі псі-
пііі, коію &езі ВоЬ кчіу з сіт
розіаі, аЬу хдехѵпіе лѵуіііаяуі іо,
соя гасі а с.Ьсе о<1 Ікіі тіеіі. А
дезЫі хе зе §езі кіо рояіалѵіі
ргоіі іотп, іеМу пеЬо <1о\ѵезіі,
пеЬо ігріеіі тизуі; аіе \ѵу ^схііпе
я (Іаіека а іако \ѵ ройоЪепйц’і
папйеіаіе ііесіі \ѵіесу. Ракіі кіо
сеіпи игохотіе я хѵязісЬ кагапі
а роіка \ѵаз ііет, аІекдіпеЬо
піесо \ѵ іо ѵггяеіе. Ргоіох іеіо
'ѵіесу (Іо зи(1пе1ю (Іпе оЬес осі
хѵаз пеигоготіе, десііпе Іес коти
яикготіе а ргозііе ртѵіеіе зѵѵод
итузі а гояот. КёЬо яше рііпіе
зс ріаіі... и т. д. ...аіе по охѵзет.
Ргоіох #езі1і лѵазе розеІзЬѵіе о(1
Воііа \ѵ іот, кйух уе хйіедеіе
лѵоЬсу яргояіпе, а ропіе\ѵа<1х іи-
рііе іо, дезіо зе піоіііе (497)
еЫеЬи рарохо\ѵи уако Воки, \ѵяак
іеп сЫеЬ риііу ргесі Ііеіеш ііет
зіаіѵіеіе, па іѵоупи позуіе, (іа\ѵа-
іе, цезіо ѵгсіу Іій уако к ііеіи
рориіо йсіет, цпат ІепепЫеіІІо,
срюсі тішзігапі рІеЬіЬиз засга-
шепіо, еі Іюс езі агдитепіит
(150) еѵігіепз, (]ио4 а ѵегііаіе
сіеѵіаѵегипі,, цпіа ѵегііаз поп
диегіі апдиіоя. 8і епіт ѵегит
зепяит ІіаЬегепі, а Лео сит іііо
Гогепі тізяі, еі рег сопзепиепз
а<1 иіііііаіепі іп сошлите іііит
роікіегепі, зіс^ріе сопігагіоз зіЬі
еі асіѵегзоз, пиоз ІиЬегепі, из-
<ріе асі тогіет рго Іпііизіпойі
Іеуаеіопе (Іесегіагеп» еі раіе-
гепіиг. 8с(1 ттпе ізіі. васегхіоіея
зісиі іи ІііПіга еі іп рагаЬоІія
іапсщпі шаіепат еі вепзшп,
диет зоіі сгейипі еі іепепі.
Яілие аііаз іліешіешіо сопіга іііоя
оЫсіі, іпзі пе^япі зепзиіп зпііт
еі Ліеипі: поп Ьепе те серіяіі,
пес (ІеЬііе те іпіеііехізіі, <ріа-
ргоріег рориіиз яітріех пип-
циат регсіріеі еоз еі еогит іп-
іеііідеі рессаіа, пізі аііциіЬиз
(Іісаіиг рег ехргеззит аЪ еіз іп
ргіѵаіо, диШ іепепі еі зепсіипі
<1е засгатепіо, ргоиі Гасіипі,
<1е циіЬпз сопіісіипі *) • • • Еі
раіеі, циосі іп та^по регісиіо
зіі розііиз рориіиз, сит Іпііпз-
іпосіі засегйоііЬиз, диі спт сон-
(Іетрпапі іпѵеЬеп<1о сопіга за-
сгаіпепіиіп, циосі рориіиз асі-
огаі рапет рараіеш іаіщшип
(Ісит еі іатеп зоіі Шшп рапет
ригипі аіфіе сопзесгаіит рори-
Ііз іп іпопзігапсіа ехропипі, ро-
риіо тіпізігапі, еі рориіиз зісиі
9 Хедссііуі „Ргатепу“, 149—150.
17
— 258 —
Ьо/іети §<1е, ас діт рак а сіа-
Іека роѵѵіеіе, аЬу зе \ѵаго\ѵа!і
тосііозіи/епіе; со дезі іо ріаіпо,
ксіуг \ѵу ^іт перолѵіеіе гдеъпіе,
хе §езі іпосііа пеЬо сЫеЬ ргозіу,
а опі ро^Ли к піети іако к ііе-
іи Кгузіотѵи. МеЬо пшзуіе з ііет
сЫеЬеіп зіаіі росі зіотсу сіепіе
рі-есі Іісіеш, а шоііе §ісЬ паЬпаіі,
уако \ѵ!ка па кози, сѵ іпсиііо-
зіихепіе. А Ьшіеіе іѵхсіу изіу
\ѵузігекаіі осі тосііозіияепіе, а
аѵ якиіки лѵхепеіе к тосііо-
зіийепіе, а Ьисіеіе хѵгсіу зіиііу
іоію шосііояіихеше, кіеге іирііе
па рарехокіе зігапіе. Ргоіо/,
іот рохпаіе и т. д. ...ас
ргалѵуш рокапіт пео кіі
я ііет іісіет" 1
юришш <ш
ек і
согриз СЬгізіі зитіі, диатѵіз
а Іотхіицио Шсіші, диосі саѵеапі
зіЬі рІеЪез аЬ уііоіаігіа, еі срісі
езі иіііе, сіиш поп сіісііиг ііііз
рег ехргеззшп еі ехріісііе, дио<1
зіі усіоіит, дпі рапіз езі зіт-
ріех зіѵе сопзесгаіиз, зіеиі іп
соічІіЬиз дегипі еі іп апдиііз
ишззііапі, еі іііі,
асі засгате
согриз СЬгізіі іЫ
іегіпі зі иііоз
иіа ассеіипі
п зіеиі асі
іепіит, ро-
сіиссге асі
ѵегЬо ти-
оіаігіа, іп
іпѵоіѵшіі
сіоіаігіаш, зіедие Гішіі еі
засегсіоіез штізігі
ш усіоіаігіаш соп-
рагіе рараіі. (іиа-
ехііиз еі йпіз сіешопзіга-
Ьіі ...зі заіііт сіі^поз Ггисіиз
реиііепеіе поп Іесегіпі еі сит
рориіо зіЬі зиЬіесіо" а).
9 Сборн. II Отд., 496—497-
а) Хезесііу: „Ргатепу*, 149.
ОГЛАВЛЕНІЕ.
Задачи и характеръ настоящихъ этюдовъ въ
связи съ общимъ изученіемъ исторіи гуситской
мысли ...........................................
Изученіе внѣшнихъ и внутреннихъ отношеній Чехіи
гуситской эпохи 1—2. Связь внутреннихъ отношеній
съ гуситской мыслью и значеніе изученій послѣд-
ней 2—3. Малое вниманіе къ гуситской мысля въ
классическихъ общихъ трудахъ но исторіи Чехіи
Ф. Палацкаго и В. Томка, причины этого явленія 3—4.
Слабое изученіе исторіи гуситской мысли въ послѣ-
ующсй чешской исторіографіи 5—6. Опыты общихъ
очерковъ гуситской идеологіи: труды Л. КруММОЛЯ и
Ф. Бецольда 6—8. Программный характеръ работы Бе-
цольда и задачи будущаго изученія (опыты проф.
Пальмова) 8—9. Состояніе подготовительныхъ работъ:
I) Изученіе внутренняго состоянія Чехіи наканунѣ
гуситскаго движенія (бытовой генезисъ гуситской
мысли): значеніе общихъ трудовъ Ю. Липперта, А. II.
Ясинскаго, Вацка; изданіе источниковъ („Сосіех сііріо-
тайсііз" проф. Фридриха), особенно источниковъ для
исторія церковныхъ отношеній („Асіа зшіісіагіа соішізі.
Ргэдеп&із* д-ра Ф. Тадры и „Мопшпепіа Ѵаіісапа"), ра-
боты д-ра К. Крофты 9—10. II) Изученіе реформаціонной
по духу прсдгуситской чешской и не-чешской—но по-
вліявшей на Чехію—мысли (идейный генезисъ гуситской
мысли): 1) чешскіе „предшественники Гуса“ (работы
г.г. Фляйшганса и Кибаля); 2) восточное, „греко-славян-
ское", вліяніе (работы проф. Пальмова) 11; 3) вальденство
(изслѣдованія Прегера, Голля, Лозерта, Гаулта, Келлера,
Мюллера и др.) 11—12; 4) виклифизмъ (изслѣдованія
Лозерта и его чешскихъ продолжателей; изданія
„АѴікІИ Зосіеіу" и основанныя па нихъ работы о Ви-
клифѣ) 13—15. Неизбѣжность монографическаго спо-
соба дальнѣйшей разработки исторій гуситской мысли
стран.
1—32
п
и монографія о П. Хельчицкомъ, какъ шагь на этомъ стрлн.
пути: мѣсто Хельчицкаго н его идеологіи въ развитіи
гуситской мысли и гуситскаго движенія вообще 15—17.
Задачи такой монографіи 17 —18. Состояніе изуче-
ній П. Хельчицкаго: старые общіе обзоры I. Доброй-
скаго, I. Юнгмана, Фр. Полоцкаго, II. Шафарика,
1. Иречка и др. 18 — 21. Монографическія работы
Ф. ІПульца и проф. Я. Голля, руководящее значеніе
послѣднихъ 21—24. Послѣдующее спеціальное изуче-
ніе: 1) изданія сочиненій П. Хельчицкаго 24 — 27;
2) изслѣдованія о Хельчицкомъ: недостатокъ об-
щихъ трудовъ (работы ІО. С. Анненкова и д-ра А\;т
Ленца) ‘27—29; немногочисленность спеціальныхъ ра-
ботъ: а) объ отдѣльныхъ сочиненіяхъ Хельчицкаго
(статьи д-ра Сметанки и Фляйшганса) 29—30 и 6) о
генезисѣ его идей (статьи о вліяніи Виклифа г.г. Аннен-
кова, Голля, Крофты, Ленца и Свободы) 30—31. Пре-
ждевременность общаго синтетическаго труда о Хель^
чицкомъ и предлагаемые этюды, какъ попытка критико-
аналитическаго обслѣдованія литературной дѣятель-
ности П. Хельчицкаго и генезиса его идей, въ связи
съ общимъ развитіемъ гуситской мысли и гуситскаго
движенія 31—32. ;
I.
Вопросъ о войнѣ и смертной казни въ исто-
ріи гуситской мысли за 1419—1434 г.г..................33—115
і.
Постановка вопроса о войнѣ, какъ примѣненіи физи-
ческой силы въ христіанскомъ обществѣ, по оффиціаль-
ной гуситской версіи, предназначенной для нѳ-гуеитовъ . 33-39
Соціально-политическое теченіе въ гуситской мысли
и интересъ его изученія 33. Вопросъ о войнѣ и смерт-
ной казни, какъ яркое проявленіе этого теченія 33—34.
Утвердительное рѣшеніе вопроса о войнѣ, предста-
вляемое актомъ самозащиты, осуществившимся лишь
въ началѣ 1420 г.: показанія въ этомъ смыслѣ «Хро-
ники* Н. Бискупца 34—36, посланія пановъ и пра-
жанъ 20 апр. 1420 г. 36—37, манифеста пражанъ и
публичнаго объявленія „четырехъ артикуловъ* 37.
Частичное исправленіе этихъ показаній: признаніе и
болѣе раннихъ случаевъ военныхъ дѣйствій гуситовъ
и болѣе раннихъ проявленій воинственнаго настроенія
у нихъ 38- 39.
ш —
СТРАН.
о
Гусятство народныхъ массъ—хиліазмъ: вопросъ о войнѣ
и насиліи въ эпоху хиліазма; реакція хиліазму........... 39—51
Гуситство въ народныхъ массахъ лѣтомъ и осенью
1419 г. 39. Мирный періодъ движенія по „Хроникѣ*
Вавжинца изъ Бжезовой 40. Начало хидіазма. 41.
Замѣчанія объ источникахъ для изученія гуситскаго
„хиліазма1142—43. Идейное содержаніе движенія: 1) уче-
ніе о насильственномъ разрушеніи стараго міра—44—49,
2) концепція обновленнаго царства Христова 49—51.
Борьба умѣреннаго гуситства съ воинствующимъ „хи-
ліазмомъ": диспутъ въ домъ нана Змрзлика; полемика
м. Якубка изъ Стшпбра съ м. Я. Ичг.номъ 51—5-Я
3. >
Вопросъ о войнѣ въ средѣ оффиціальныхъ вождей
гуситства — таборитекихъ священниковъ Iи праскскихъ
,.магиетроьъ“ передъ качалокъ войны съ императоромъ
Сигизмундомъ и католической церковью: „Везропзіо*
магиетрогъ; трактаты „Бе Ъеііо^г............................ 55—67
Споръ по вопросу о войнѣ среди .іборитскихъ во-
ждей: запросъ расходившихся въ рѣшеніи вопроса Ни-
колая Бискупца изъ Пельгржимова и Вацлава Коранды
„пражскимъ магистрамъ* 55—57. „Возропзіо* м. Якуба
изъ Стшнбра Іі Христіана изъ Прахатнцъ отъ имени
всѣхъ магистровъ: неопредѣленность и противорѣчія
этого^ отвѣта. 57—59. Примыкающая къ „Кезровзіо*
литература трактатовъ „Не ЬеІІо*: 1) наиболѣе близкій
но идеямъ къ „Еезпопзіо* трактатъ: „ІЗеПапсІі таіегіат*
сіс. н новые патріотическіе мотивы противъ войны въ
пегъ 60—61; 2) трактатъ „Бе ЬеІІо", разрѣшающій
войну, но осуждающій способъ ея веденія таборитами;
принадлежность трактата Я. Пшибраму 61—66; 3) трак-
татъ „Бе Ъеііо*", кажется, Ннк. Бискупца, приближаю-
щійся къ полному отрицанію войны 66—67.
4.
Вопросъ о войнѣ и смертной казни на „конвокаціяхъ*
и „аудіенціяхъ" таборитовъ и пражскихъ магистровъ въ
1422-1124 г.г............................................... 67—77
Жестокій, въ духѣ хиліазма, характеръ гуситскихъ
войнъ,особенно у таборитовъ и реакція этой жестокости
у таборитовъ же, на ихъ „конвокаціяхъ": Лпсецкой,
Таборской и Клатовской въ 1422—1421 г.г. 67—68.
Пнсепкая „конвокація* таборитовъ 1422 г. н ея поста-
IV
СТРАН.
новленія о войнѣ: I) ограниченіе произвола въ толко-
ваніи Писанія, какъ теоретическаго источника хи-
ліазма; 2) воспрещеніе священникамъ принимать уча-
стіе въ войнахъ; 3) нормировка войны: ея починъ,
вызывающія и оправдывающія ее причины и 1) спо-
собъ веденія: безкорыстіе и гуманность 69—71. Нор-
мировка смертной казни 71—72. Вопросъ о войнѣ и
смертной казни у „пражанъ*, на Пражской „аудіенціи**
1424 г.: принципіальная близость ихъ къ таборитамъ
и отличія лишь въ частностяхъ 73—74. Непримири-
мость таборитовъ относительно церковнаго имущества
и самихъ церквей, проявленная на Платовской „кон-
вокаціи* 1424 г. 75. Постепенное ослабленіе воинствен-
наго настроенія у таборитовъ борьба съ „«іеопііікѵ
Ііопез* войны па Таборской „конвокаціи* таборитовъ
1424 г.—детальное развитіе четвертаго постановленія
Ппсецкой „конвокаціи*: постановленія противъ взима-
нія „голдовъ*, противъ реквизицій и репрессій надъ
крестьянами, противъ враждебнаго отношенія къ ней-
тральнымъ, противъ самовольныхъ походовъ съ цѣлью
грабежа 76—77.
Вопросъ о войнѣ и смертной казни за время гегемоніи
таборитовъ и ихъ вождя Прокопа Голаго—до окончанія
гуситскихъ войнъ (1126—1434 г.г.).......................
Пражскій Синодъ 1126 г.: паденіе интереса къ тео-
ретическимъ разсужденіямъ о войнѣ у пражанъ; Та-
боритскій съѣздъ 1426 г. въ г. Пискѣ и его постано-
вленія о войнѣ въ духѣ прежнихъ „конвокацій"; по-
бѣды гуситскихъ войскъ, какъ причина господства
взглядовъ таборитовъ 78—80. Выступленіе пражанъ
противъ воинственности таборитовъ на Пражской „кон-
вокаціи* 1431 г. подъ вліяніемъ перспективы примиренія
съ католической церковью 80—81. Новый подъемъ та-
боритскоіі воинственности подъ вліяніемъ побѣды подъ
Домажлицами: таборитскій „манифестъ* въ ноябрѣ
1431 г. 81—83. Союзъ пражанъ съ „сиротками* про-
тивъ таборитовъ: январскіе „артикулы* 1432 г.; замѣ-
чанія о текстахъ этихъ „артикуловъ" и объ отноше-
ніи послѣднихъ къ „Ерііокаііо* въ „Хроникѣ* Би-
скунца 83—8-Г, „контръ-артикулы* таборитовъ и отно-
шеніе ихъ къ „Ерііояаііо", видоизмѣненіе въ нихъ
взгляда таборитовъ на смертную казнь^84—86. Изло-
женіе таборитскихъ взглядовъ на смертную казнь Вик.
Бискупцемъ на Базельскомъ Соборѣ въ янв.—мартѣ
1133 г. 86—89. Прекращеніе гуситскихъ войнъ и упа-
78-91
V
СТРАН.
докъ воинственности среди какъ пражанъ, такъ и та-
боритовъ: постановленія Пражскаго Синода 1434 г. и
контръ-артикулы таборитовъ 90. Послѣдняя вспышка
таборитской воинственности: рѣчь Прокопа Голаго на
Пражскомъ Сеймѣ 1433 г. 90—91. Общія замѣчанія о
развитіи вопросовъ о войнѣ и смертной казни у гуси-
товъ 91.
Экскурсъ I.
Вліяніе Виклифа на гуситовъ въ вопросѣ о допусти-
мости войны между христіанами........................
Отраженіе трактата Виклифа „Ве сіѵііі сіошіпіо" къ
„Ііезропзіо* пражскихъ магистровъ и въ [трактатахъ
„Бе Ьеііо" 92—94. Заимствованіе изъ „Зегтопез* Ви-
клифа въ постановленіяхъ Писецкой таборитской „кон-
вокаціи" 1422 г. 94—95-
Экскурсъ II-
Къ вопросу о взаимоотношеніи таборитскихъ „конно-
кацій*4 1422 и 1424 г.г. и 1-й пражской „аудіенціи" 1424 г.
въ развитіи споровъ о войнѣ и смертной іЯвни.
92— 95
95 -106
Воззрѣнія на вопросъ, съ одной стороны, Томка и
Голля, съ другой—Томана 95—96. Критика взгляда Томка
и Голля о принятіи всѣхъ отмѣченныхъ у Бискупца
таборитскихъпостановленій о войнѣ и смертной казни
только на Клатовской „конвокацій** 1424 г. 96 — 97.
Дѣйствительная мѣра участія Клатовской „конвокаціп*
въ выработкѣ постановленій о войнѣ и смертной казни:
дѣйствительные клатовскіс „артикулы" о войнѣ пе
вошли въ составъ „Хроники“ Бискупца 97—99. При-
чина трудности рѣшенія вопроса о степени и времени
участія таборитовъ (,конвокацій“ Писецкой и Табор-
ской) и „пражанъ" въ выработкѣ остальныхт» (отмѣ-
ченныхъ у Бискупца) „артикуловъ"; переработка Ви-
скупцемъ оригинальнаго ихъ текста 99—100. Праж-
ская (1424 г.) редакція артикуловъ не имѣла своимъ
источникомъ редакцію таборнтскую, какъ и таборит-
ская—пражскую 101—102. Текстуальный анализъ ре-
дакціи таборитской и пражской и его результатъ: тд
и другая редакція—самостоятельная переработка не-
дошедшаго до насъ текста 102—104. Этотъ текстъ—
общая—магистровъ п таборитовъ—декларація о войнѣ
(и смертной казни) передъ началомъ борьбы съ іпшер.
Сигизмундомъ 101—105. Предполагаемая судьба этой
деклараціи—выработка (переработка) „артикуловъ*4 о
войнѣ и смертной казни на „конвокаціяхъ4* и „аудіен-
ціяхъ" гуситскихъ партій 106-
VI
СТРАН.
Экскурсъ III.
„Тгасіаіиз сіе ЪотісШіо* Николая Еиекупца...... 107—115
Основныя идеи трактата; родство ихъ съ соотвѣт-
ствующимъ постановленіемъ Платовской „конвокаціи*
и съ разсужденія и н Бискунца на Базельскомъ Соборѣ;
хронологическая связь трактата съ Платовской „кон-
вокаціей “ и принадлежность его II. Бпскунцу; развитіе
идей Бискунца по вопросу о смертной казни 107—115.
Латинскій текстъ трактата (въ извлеченіи) 111—115.
Трактаты Гі. Хельчицкаго, стоящіе въ связи
съ развитіемъ споровъ о войн& среди гуситовъ. 116—172
Точка зрѣнія Хельчицкаго па спорный вопросъ—
рѣшительное отрицаніе проліиія человѣческой крови
въ христіанскомъ обществѣ. Участіе Хельчицкаго въ
развитіи споровт» 116—120.
1.
Разсужденіе Хельчицкаго: „О сіиеііоѵпіепі Ъо]ів. . . . 120—137
^Доказательства принадлежности разсужденіяII.Хель-
чицкому. Характерныя черты содержанія трактата—
разсужденія: 1) о порочныхъ отношеніяхъ пастырей
къ женщинамъ 120—122, 2) о роли органовъ тѣла въ
совершеніи грѣховъ 122—123, 3) о силѣ страстныхъ
вождѣленій 124—125, 4) о добрыхъ дѣлахъ —а) ихъ
мотивахъ и б) ихъ значеніи для спасенія человѣка
125—127, 5) о порокахъ духовенства 127, 6) о свѣт-
ской, принудительной власти и объ убійствѣ—войнѣ п
смертной казни, какъ средствахъ этой власти 127—129.
Характерный дляХельчицкаго стиль тратггата 129—130.
Время появленія трактата: отраженіе въ трактатѣ эпохи
гуситскихъ войнъ 130—131, свѣжія воспоминанія о
„хиліазмѣ* 131—134, указанія на факты изъ жизни
Я- Жнжкп 134 п изъ жизни Ольдржаха Рожмберка
134—135, упоминаніе о Пискѣ; выводъ: появленіе трак-
тата въ 1420—1422 г.г. 136. Идейная связь изслѣдуе-
маго трактата съ трактатами Хельчицкаго, критикую-
щими современный ему общественно-государственный
строй и идеологію этого строя 136—137.
--- VII
Трактатъ „О сугкѵЛ з\ѵаіе“..........................
Содержаніе трактата 137—142. Доказательства при-
надлежности его II. Хельчицкому: совпаденіе трактата
съ другими несомнѣнными произведеніями Хельчиц-
каго 1) въ ученіи о значеніи „чиновъ* священства и
брака въ св. церкви („Згр&ѵа о 7 5ѵ&іозІес1і“, „Ро-
зііііа* и я8іІ’ ѵігу*) 142—144, 2) въ отверженіи (и мо-
тивахъ его) принятаго ученія о трехъ частяхъ церкви
(„О іго^іет Іісіп*, „Керііка ргоіі Кокусапоѵі", „8іі’
ѵігу*) 144—148. Время появленія трактата: постановка
въ немъ вопроса о свѣтской власти сравнительно съ
другими произведеніями Хельчицкаго; генетическая
связь съ трактатомъ „О іго&іепі Ініи*, предшествіе ему;
появленіе „О сугкѵѵі зтаіе* между 1420—22 и 1425 гг.
148-151.
3.
Трактатъ ,0 ігоёгіет іісііі*........................
Авторство Хельчицкаго. Доводы въ его пользу.
Своеобразный стиль Хельчицкаго 151—152. Совпаденіе,
часто буквальное, ученій трактата о свѣтской власти,
объ организаціи общества и государства съ ученіями
о тѣхъ же предметахъ несомнѣнныхъ произведеній
Хельчицкаго: „8й? ѵ(гу“, «Керііка ргоіі Кокусапоѵі* и
„О сугкдѵі з\ѵаіе* 153—155. Исторія происхожденія
трактата — отвѣтнаго посланія неизвѣстному адре-
сату: характеръ несохранившагося посланія этого ад-
ресата Хельчицкому 155—156, этотъ адресатъ—вѣро-
ятно, табор. свящ- Маркольдъ, вызванный на корре-
спонденцію съ Хельчицкимъ знакомствомъ съ тракта-
томъ „О сугклѵі з\ѵаіе“ 157—158. Время появленія трак-
тата, судя по чертамъ современности въ немъ, прибли-
зительно ок.1425 г. 158—159. Основныя черты содержанія
трактата, дающаго довольно развитую систему обще-
ственно-политической теоріи Хельчицкаго 159—172.
СТРАН.
137—151
151-172
ІИ.
П. Хельчицкій и таборитство..................... 173—258
1.
Участіе П. Хельчицкаго въ евхариетійномъ спорѣ
среди гуситовъ—полемика противъ евхаристійныхъ теорій
таборитовъ: гНерІіка ргоіі МікиШі Ъізкирсі ТАЬогзкёти*. 175—195
1\ситскій евхаристійный спорь подъ вліяніемъ
Виклифа; участіе Хельчицкаго въ этомъ спорѣ и зна-
ченіе „ВерНка ргоіі МікиШі Ьізкирсі ТйЬогзкёши
VIII
СТРАН.
173—174. Личныя и литературныя сношенія Хельчиц-
каго съ Ник. Бискупцемъ: 1-е и 2 е свиданія—посѣ-
щенія Бискупца Хельчицкимъ, приходъ Бискупца къ
Хельчицкому для передачи послѣднему спеціально для
него написаннаго трактата объ евхаристіи и полученіе
Хельчицкомъ другихъ трактатовъ Бискупца о томъ же
предметѣ, 3-е и 4-е посѣщенія Хельчицкимъ Бискупца
174—176. Утерянные посланіе Хельчицкаго Бискупцу
и отвѣть Бискупца» „Керііка* Хельчицкаго 176—178.
Содержаніе „Реплики* съ точки зрѣнія свѣдѣній о
предшествующихъ стадіяхъ сношеній Хельчицкаго съ
Бискупцемъ и съ точки зрѣнія характеристики лич-
ности Хельчицкаго, „исторіи души" его 178—181. Раз-
сѣянныя по „Репликѣ® данныя для біографа Хельчиц-
каго, отчасти—и для опредѣленія источниковъ свѣдѣній
Хельчицкаго о таборитскихъ евхаристійныхъ теоріяхъ
(личныя сношенія съ таборитами) 181—181 Время по-
явленія „Реплики*: критика господствующаго воззрѣ-
нія (проф. Голля) о раннемъ (въ 1-пол. 1420 гг) по-
явленіи „Реплики® 185—187; соображенія въ пользу
болѣе поздняго ея появленія: „давность® близкихъ отно-
шеній Хельчицкаго къ Бискупцу, Хельчицкій—глава
группы единомышленниковъ, Бискупецъ—въ опасности
187—189. Данныя для установленія „іегпнппя розі
цпет" появленія „Реплики® въ самой „Репликѣ* 189—192
и въ „Ароіоеіа* Я. Пшибрама 193. Появленіе „Реп-
лики®, вѣроятно, въ 1132 г. 194; подтвержденіе этой
датировки и данными, опредѣляющими „Іеппіпиз апіе
циетп* появленія „Реплики®—въ ней самой и въ трак-
татѣ Я. Рокицаны: „Пе ехізіспсіа согрогіз СЬгівй" еіс. 195.
Л 2.
Литературные источники для знакомства П. Хельчиц-
каго съ ученіемъ таборитовъ о таинствѣ евхаристіи (къ
реконструкціи таборитской литературы)................
Два источника для ознакомленія съ ученіями табо-
ритовъ объ евхаристіи: трактаты—таборитовъ и ихъ
противниковъ, „магистровъ®—и постановленія „конво-
кацій" и „аудіенцій*. Пользованіе Хельчицкаго почти
исключительно трактатами, при томъ таборитскими;
трудность точнаго устапоаченія мѣры этого пользова-
нія 196—197. 1) Трактатъ Бискупца для Хельчиц-
каго: „Агіісиіі" изъ него въ „Ароіо^іа* Пшибрама
и въ „Пе ехЫепсіа* еіс. Рокицаны, какъ средство для
установленія степени использованія Хельчицкимъ въ
„Репликѣ" названнаго трактата Бискупца и для ча-
стичной реконструкціи его; тожество—вопреки мнѣнію
196-218
IX
СТРАИ.
д-ра Неѣдлаго —цитируемаго Рокицаной, подъ назва-
ніемъ „5ѴІ&агІ5\ трактата Бискупца именно съ „Тракта-
томъ для Хельчицкаго* 197—200; выдержки Хельчиц-
каго въ „Репликѣ44 изъ обслѣдуемаго трактата 201—203.
И) Трактатъ Бискупца: „Ай засгатепіі еисЬагізііас
...тафпйсаііопет44: его исторія и тексты 204; извле-
ченія изъ трактата въ „Репликѣ44 205 — 203. III) Трак-
татъ Бискупца; „Пе поп асіогашіо*, время его происхо-
жденія, ошибочность воззрѣнія д-ра Неѣдлаго на трак-
татъ 208—211; выдержки въ „Репликѣ* изъ трактата,
устанавливаемыя съ помощью извлеченій изъ него въ
„Ароіо^іа* Пшибрама и въ „Ие поп ехізіепсіа" Роки-
цаны 211—212. IV) Извлеченія въ „Репликѣ* изъ
трактата Бискупца противъ свяіц. Кашина 212 — 213.
V) Трактатъ о(гь евхаристіи свяіц. Яна Жатецкаго и
затрудненія для точной установки выдержекъ изъ него
въ „Репликѣ* 213—214; выдержки, устанавливаемыя съ
помощью извлеченій изъ него въ „Ароіо^іа® и „Хіѵоі
кп. ІаЪог." Я. Пшибрама 214—216. VI) Трактаты Мар-
тина Локвиса; извлеченія изъ двухъ его трактатовъ вь
„Репликѣ®, устанавливаемыя съ помощью извлеченій въ
двухъ названныхъ произведеніяхъ Пшибрама 210—218.
Вліяніе таборитовъ на П. Хельчицкаго............- . .
Предѣлы вопроса 219. А) Вліяніе въ ученіи о призы-
ванія святыхъ христіанами и о молитвахъ святыхъ за
нихъ, изучаемое по .8(1’ ѵігу“ Хельчицкаго и .Аполо-
логіи* таборитовъ: 1) формулировка этого отрицаемаго
ими ученія 220; 2) доводы противъ него 220—223;
3) положительное ученіе объ отношеніи христіанъ ко
святымъ' 223—224. Б) Вліяніе въ ученіи о чистилищѣ’-
1) формулировка одного изъ доводовъ „магистровъ* въ
пользу чистилища и опроверженіе его 224—225; 2) указа-
ніе на одинъ неДосмотръ „магистровъ* 225—226; 3) ссыл-
ка на бл. Августина 226 — 227; 4) возраженіе противъ
практики поминовенія усопшихъ 227—228; 5) ссылка на
практику времени св. Діонисія 228 — 231; 6) ссылка
на свидѣтельство св. Климента; 7) разборъ притчи о
рабочихъ на виноградникѣ 232—234. В) Вліяніе въ уче-
ніи о таинствахъ (елеосвященіе): замѣчанія о текстѣ
таборитской „СопГеззіо* (Ароіо^іа) 1431 (1435) г. 234—235
и о трактатѣ Я. Рокицаны о таинствахъ 235—236; отри,
цаніе Хельчицкимъ ученія магистровъ о таинствѣ еле-
освященія 236—237; возраженія Хельчицкаго противъ
этого таинства: 1) корыстолюбивые мотивы духовен-
219-242
X
етва 237—238 2) обрядовая сторона таинства 238- 239, страж.
3) ученіе о силѣ таинства 239 — 241 4) ученіе о
сравнитетьной силѣ помазанія и молитвы въ таин-
ствѣ 241; 5) взглядъ Хельчицкаго на елеосвященіе, какъ
дѣло только христіанскаго милосердія 242.
Экскурсъ-
„Нѳрііка ргоіі МікиІАм Ьізкирсі Т^Ьогзкёпіи* Хель-
чицкаго и „Ое поп ехізіепсіа" еіс. Рокицаны............... 243—258
Вопросъ о вліяніи Хельчицкаго на гуситскую мысль
вообще и на маг. Я. Рокицану въ частности 243—214.
Сравнительный анализъ „Реплики- и „І)е поп ехіз-
Іепсіа- еіс. для доказательства заимствованій Рокицаны
у Хельчицкаго; заимствованія: Г) изъ гл. XII „Реп-
лики- 244 — 245, 2) изъ гл. XIII 245—246, 3) и 4) изъ
гл. XIV 246 - 248, 5) изъ гл. XV 249 — 250, 6) изъ
гл. XVI — ХѴШ 250 - 254, 7) изъ гл. XX 254, 8) изъ
гл. XXXIII 255-256 и 9) изъ гл. XXXIV 256 258.
ІІІІІІІІІІІІІІІИІМІІІІІ
□аа-’гіэѳ
ЮФ СПбГУ