визвольним
ШЛЯХ
^бпиша~псштии9пій
МЮЯЦфїіК
. 2= 3=^0= і
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Суспільно-політичний
і науково-літературний
місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
ЬІВЕКАТІОК РАТН
Цкгаіиіап Роїійсаі,
8осіа1, бсіепіійс & Ьііегагу
Ма^ахіпе
РиЬІізкед. топікіу Ьу
ІЛсгаіпіап РиЬІізкегз Ьій.
N0 6 (375), Зипе, 1979, Уоі. XXXII.
Редаґує Колегія
Відповідальний Редактор — Ілля Дмитрів
Заступник Відповідального Редактора — М. В. Поврозник
Члени Редакційної Колегії:
проф. д-р Г. Васькович, д-р С. Галамай, Ю. Заблоцький,
д-р М. Кушнір, інж. В. Олеськів, ред. Л. Полтава,
проф. Б. Романенчук, проф. д-р К. Савчук, д-р Б. Стебельський,
проф. П. Цимбалістий.
Редакція і Адміністрація
200, Ьіпегрооі Коад,, Ьопдоп, N1 ІЬР, Теї.: 607 6266/7
і?"
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« НА 1979-ий РІК				
Країна	Річна передплата	Піврічна передплата	Чвертьрічна передплата	Окреме число
Австралія	25 дол.	13 дол.	7 дол.	2,50 дол.
Австрія	400 шіл.	200 шіл.	100 шіл.	40 шіл.
Арґентіна	20,000 пез.	10,000 пез.	6,000 пез.	2,000 пез.
Бельгія	1000 б.фр.	550 б.фр.	300 б.фр.	100 б.фр.
В. Британія	12 ф.	6 ф.	3 ф.	1 ф.
Канада	ЗО дол.	16 дол.	9 дол.	3 дол.
США	28 дол.	15 дол.	8 дол.	2,80 дол.
Німеччина	60 н.м.	ЗО н.м.	18 н.м.	6 н.м.
Франція	120 фр.	60 фр.	35 фр.	15 фр.
Швеція	120 кор.	60 кор.	35 кор.	15 кор.
В інших країнах — рівновартість американських доларів.				
Передплату просимо ласкаво вносити наперед, безпосередньо на адресу Адміністрації «Визвольного Шляху* в Лондоні, або, як що це Вам вигідніше — на адреси наших Заступників як на стор. 3-ій обкладинки.				
Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського
Ргіпіей 1п Сгеаі Вгііаіп Ьу Цкгаіпіап РиЬЦгЬегз ІЛй., 200 ІЛуегроо! Нй., Ьопйоп, N1 1Н
биа д олльнхЯі
шлях
И^апілктт-пкіАїтии^ий і яга&
іссши літ&вагп'їгеьїий мі&июгим
Кн. 6 (375)	ЧЕРВЕНЬ, 1979	Річник XXXII
Зміст \/І-оі книжки
Я. Отецько; ІСТОРИЧНИЙ ЧИН НАЦІЇ .......................... 643
Євген Орловський: ПОКЛІН ГЕРОЯМ ОУН-УПА ................... 650
У 50-ліття ОУН
максим Орлик: УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ І СВІТОГЛЯД НА ТЛІ ІСТО-
РИЧНОГО РОЗВИТКУ .......................................... 652
*
ВАЛЕНТИН МОРОЗ НА ВОЛІ .................................... 670
Уляна Целевич: ОБОРОНА УКРАЇНИ	  675
До джерел московського імперіалізму
Д-р Данило Міршук: ОСВІТА 1 ВИДАВНИЦТВА В СССР — ЗАСОБИ
РУСИФІКАЦІЇ ............................................... 679
Юрій Вудка: МОСКВА У 80-их РОКАХ	689
В. ТрембіЦЬкий: ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ БЕЗ-
ДЕРЖАВНИХ НАРОДІВ ЕВРОПИ, БЛИЗЬКОГО СХОДУ ТА ПІВ-
НІЧНОЇ АЗІЇ (Продовження, 2)............................... 695
Я. Гайвас: КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ (Закін., 2)	705
Матеріали й документи з поневоленої України
— ДЕКАДА СОЛІДАРНОСТИ НАРОДІВ У БОРОТЬБІ ПРОТИ РОСІЙ-
СЬКОГО КОЛОНІЯ ЛІЗМУ................................... 722
— НОВИЙ ДОКУМЕНТ ПРО СУД ЛЕВКА ЛУК’ЯНЕНКА	724
— ЗАЯВА НАДІЇ ЛУК’ЯНЕНКО .................................. 727
— «ДИРИГЕНТОМ ТУТ ВИСТУПАЄ КҐБ« — ЗАЯВА ОВСІЄНКА
В ОСТАННЬОМУ СЛОВІ НА СУДІ ............................ 728
— ВАСИЛЕВІ СТУСОВІ ЗАГРОЖУЄ НОВИЙ СУД; ПЕРЕСЛІДУЮТЬ
ІНШИХ ................................................. 729
— МИКОЛА КОНЧАКІВСЬКИЙ ПОМЕР У ЗАГАДКОВИХ ОБСТАВИНАХ 730
Ірина Сеник: і ось я живу на свому забутому острові; Любий, відчини
у казку двері (поезії) ................................ 731
Наука і досліди
Нроф. Микола Степаненко: СИМОН ПЕТЛЮРА — ДОСЛІДНИК УКРАЇН-
СЬКОЇ КУЛЬТУРИ ............................................. 732
Олександер Дражньовський: СКИТИ (Ґети-Ґоти, Анти і Слов’яни, і ми —
не ми). Продовження Додатку ч. 2 .........................   743
Симон Вожаківський: КОЛИ ПОСТАЛО МІСТО КИЇВ? .............. 748
Богдан Бойчук: Україна; Сліпі бандуристи (поезії) .......   751
О. Коротюков: ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЮ...................... 752
Михайло Павлюк: ЧОМУ В СССР НІБИ НЕМА БЕЗРОБІТТЯ? ......    760
І. Д-Ів: ВІДЗНАЧЕННЯ 50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН................. 764
З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ....................................    766
УВУ ТА РАКЛЕНД КОЛЕДЖ ПІДГОТОВЛЯЮТЬ «ЕВРОПА ПРОЄКТ« 768
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА*
ЛОНДОН
В 50-ліття ОУН і в 38-ліття В.дновлення Української Держав-
ності, Актом ЗО червня 1941, висловлюємо наші найсердечніші
поздоровлення і побажання Другові Я. Стецькові, Голові Проводу
ОУН і Голові Державного Правління.
Редакційна Колегія і Читачі »В.ПІ.«
643
Ярослав СТЕЦЬКО
ІСТОРИЧНИЙ ЧИН НАЦІЇ
Шлях історичного ставання й прямування нації до волі визна-
чають дороювкази. Вони немов палаючі вогні в темряві освітлю-
ють напрямні, що ведуть народ до завітної мети і мобілізують
його сили до боротьби і перемоги*.
Дороговказом і орієнтиром українського народу в його новішій
історії став 22 січень 1918-19 рр. У цій даті український народ
бачить узмістовлення свого національно-державного ідеалу. За
свій ідеал завжди наново повставатиме наш народ, піднімаючи
безстрашно зброю на ворогів під проводом когорти своїх незлам-
них синів.
Без сумніву і в майбутньому боротьба проходитиме під проводом
свідомого своєї мети, ідеологічно і політично-монолітного проводу.
Бо лише під таким проводом може довершитись національно-
визвольна революція нації. Гігантна боротьба України з Москов-
щиною, Києва з Москвою цього вимагає. Тому й питання проводу
у цій боротьбі займає перше місце. Соборна, всенаціонально-рево-
люційна організація поведе народ на вирішальний переможний
бій Києва проти Москви.
Про 1920 р., писав московський завойовник: »... Ми проминали
мовчазні країни (переслідуючи повстанців). Переяслав, Канів,
Тараща, Золотоноша — фабрики бандитизму. . . Тут усі були
більш невинні ніж недоношене немовля і менш обізнані ніж пень
у лісі!.. Банди? Таких ніколи не бувало. Вони нічого не розу-
міли, нічого не бачили, ні про що не чули. Тупий вираз обличчя,
блукаючий погляд, бистра, мов блискавиця усмішка. Ріж на шмат-
ки — нічого не виріжеш.. . Темний ліс селянства, патлаті селян-
ські джунґлі — ось арена наших змагань на швидкість. Чорнозем
обступив нас, обійшов з усіх боків, ми угрузли в густому селян-
ському ґрунті. Довкола сумирний вишневий рай, пейзанська
добродушність, тиша і сон посеред білих хаток, дівчата за тином,
воли біля риплячих журавлів. Все не був один маскарад та й
тільки. Поза лаштунками ховалося шссь таке, що мало скидатися
на селянську ідилію. Ховзьке тіло бандитизму — ось що звива-
лося за лаштунками малоросійської опери. Обріз та ручна Гра-
ната ховалися під фартухом української красуні... За селян-
ською гостинністю відчувалася жадоба помсти та заграва по-
жежі ...« (Е. Брежньов, «Зелений шум«, журнал «Красная новь«,
чч. 24, 25, Москва, 1924).
Страшною була Україна для ворогів; нація мала усі шанси
перемогти. За дороговказ 22 січня 1918-19 рр. Україна боролась.
*) Витяг із книжки »30 червня 1941«, ЛВУ, Торонто, 1967.
644
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Умови були більш як сприятливі, але недоставало політично-
революційної визвольної організації, що очолила б боротьбу нації
і була свідомою своїх цілей і шляхів визволення.
Які ж без порівняння важчі були умови 1941 р. для повстання
нації! Імперії тоді не розліталися, а були на верхах своїх сил.
Проте дороговказ категорично, цілеспрямовано і безкомпромісово
було виявлено ЗО червня 1941 р.! І виявлено проти обох великих
потуг, що прагнули мати свої колонії на українській землі. Але
тоді існувала й діяла політична організація революційно-визволь-
ної боротьби нації, що цю боротьбу унапрямлювала і нею про-
водила.
Революційна армія нації — Українська Повстанська Армія, по-
встала з почину політичної організації революції — Організації
Українських Націоналістів. Жодні повстанські отамани, без полі-
тичного, державно-творчого цілеспрямування боротьби, новітні
Зелені і Махни не могли, не поставили і не повели збройної проти-
окупантської боротьби народу широким, всенароднім фронтом.
Тільки УПА під командуванням ген. Романа Шухевича-Чупринки,
заст. міністра оборони Українського Державного Правління 1941
року, пізнішого Голови Проведу ОУН і Голови Генерального Се-
кретаріяту УГВР, при політично-унапрямлюючій і організуючій
ролі ОУН, була цією мілітарно-політичною і революційно-націо-
нальною силою, яка на опанованих нею теренах України і потен-
ційно в усій Україні, творила політичну дійсність нації.
УПА заперечувала тотально обі ворожі сили в Україні і не
пристосовувала себе за ніяких умов до жодної з них, її »спів-
існування« з Німеччиною і Росією було на полі бою, де грали
скоростріли і падали наші й окупантські вояки.
Саме дороговказ ЗО червня 1941 р. проголосив нації і світові —
за що і проти кого!
Наше завдання — виявити ролю політичної організації револю-
ційно-визвольної боротьби нації, проводу цієї боротьби — ОУН —
якого відсутність у 1917-20 рр. внеможливила закріпити відновле-
ну державність, хоча й була тоді московська імперія в руїнах, а
Австро-Угорщина валилася.
Акт ЗО червня 1941 р. стимулювала ОУН, він же дав їй силу і
престиж серед нації, бо це був Чин Нації, волю якої віддзеркалю-
вала ОУН. її провідний кадр, що мав відвагу в імені нації і для
нації прийняти на себе рішення і риск. І не має значення, хто по-
іменно стояв за цим Актом. За ним стояла і його здійснювала
нація. У такому пляні його розуміємо і про це пишемо.
Буває іноді, що в аналізі минулого, в якому активно й відпові-
дально беруть участь державні чи військові діяч даного народу,
вони у своїх спогадах складають вину за невдачі на обставини,
або помилки інших. Себе ж виправдують по-різному, або й вка-
зують заднім розумом на те, як могло б бути і як могли розви-
нутись події, якщо б за їхнім пляном пішли інші, послухали не-
ІСТОРИЧНИЙ ЧИН НАЦІЇ
645
перевершених порад того «розумного», який, на жаль, для нього
самого та для історії народу, не став пророком у своїй країні.
Може і тому для виправдання своєї нездарности і своїх помилок
вони, звичайно, виступають проти справжніх пророків навіть тоді,
заки проекції тих пророків стануть предметом розгляду в рідній
країні. А проекції тих справжніх пророків інколи стають в чу-
жих, а то й ворожих країнах орієнтиром політичної, чи військової
стратегії і думки. Маю тут на увазі генерала Й. Ф. Ц. Фуллера,
що не став пророком у своїй батьківщині, але став ним в СССР,
Німеччині і, врешті — у США.
Знову ж ті, які мали успіх, не рідко намагаються усі заслуги
з того приводу приписати своїй второпності, передбачливості,
рішучості.
Коли читаємо історичні ремінісценції, політичні чи мілітарно-
стратегічні аналізи творів певних історичних подій, то часом стає
сумно за людську порожнечу, що буває не чужою і для великих
не так духом, як умом і енергією.
Знаємо не багато таких, які бачать своє властиве місце і ролю
в минулому без перебільшень і недоговорень. Є й такі країни, де
кожночасно наново переписують історію, залежно від того, хто
в останніх роках був при владі й обдаровував своєю ласкою менше
чи більше число вислужників. Бачити розвиток історичних подій
не з точки зору сьогоднішнього дня — прихильника чи противни-
ка даної історичної постаті, але у великих пов’язаннях ідей, по-
дій, людей, незалежно від актуальної симпатії чи антипатії —
можуть лише одиниці. Чини нації самі з себе не стаються. Хоча
їх і доконує нація, проте вона добирає собі в дану історичну
епоху речників її волі, які мають відвагу рішати великі діла в ім’я
нації і для нації, черпаючи свою силу і мужність із надер націо-
нальної душі. Рідко велике рішення підготовляється у душі
творця сумнівами і ваганнями, медитаціями і зважуванням — за
і проти. Воно, звичайно, є об’явленням хвилини, стає візією для
того, хто несе за нього відповідальність і з власної волі його ре-
алізує. Історія не є учителькою життя не конче тому, що люди не
хочуть учитися з неї, а прямо тому, що ніколи не повторяються
події, ані обставини, за яких — здавалося б — аналогічні рішення
були прийняті. Кожне історичної ваги рішення є по суті оригі-
нальним на тлі часу, обставин, людей і подій, що його супро-
водять. Державні мужі і політики не вивчаються, вони родяться.
Володіння державою є радше мистецтвом, як наукою. Інакше —
професори державно-політичних наук повинні б бути незмінно
прем’єр-міністрами чи міністрами закордонних справ. У револю-
ційних часах особливо, а в нашому століттю зокрема, коли пів
сторіччя тому розпочата світова війна зовсім не закінчена, -—
перейшла на наших очах в її третю фазу — революційні війни в
ідеологічній і термоядерній добі, більше як колинебудь вимагають
державних мужів не — емпіриків і прагматиків. Це місце мусять
646
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зайняти державні мужі — візіонери великих думок, великої віри,
сильної крицевої волі, відважних і великих рішень. У такій добі
немає місця для заячих сердець з претенсіями бути левами.
На жаль, зараз діється інакше. Ті, що вчора не відігравали
ніякої, або майже ніякої ролі у формуванні історичного ставання
нації, сьогодні висуваються як прапороносці її, як формотворчі
«індивідуальності®. І це тоді, коли про їхні чини нація знає не-
багато й нічого великого, нічого вирішального у світ її досягнень
бони не внесли. Коли людину з обріїв Дедаля і Ікара стягнуто на
землю, коли Дон Кіхотів заступає культ малої людини, пере-
січної, найбільш пересічної з усіми її хибами і прикметами, яку —
мовляв -—• так любить маса, що є одною із найбільших неправд,
як про це свідчить соціологія. Масі не імпонує той, хто задо-
вольняється тільки дрібними радощами і розривками, пересічни-
ми, досяжними прагненнями і «реальною®, зрозумілою оцінкою
кожної події, без ніякої «містики®, великої візії, великого пориву.
Маса не любить тих, що живуть хлібом єдиним ...
Людина, яка одержима якоюсь ідеєю, з вірою в неї, фанатична
і нетолерантна супроти псевдо-віри — ненависна для тих адора-
торів «малої®, «сірої® людини, що знає лише сьогоднішнє. Для
тих людей всяке велике, величне — осоружне. Але не для широ-
ких кіл, яких не здеморалізували ці адоратори пересічі в житті.
Одуховлений народ любить, прагне та захоплюється великим і
великими. Не для нього, а для цих демонів руїни люди великих
вирішень — з великою любов’ю до свого, але з не менш великою
ненавистю до ворога і прагненням перемоги над ним — стають
об’єктом наклепів і обмов. Вони —- ці Санчо Панси —- буває —
інколи причалять до табору людей великого пориву, коли є за-
гальний тиск, загальне одушевлення, але — при найближчій на-
годі, коли прийдуть труднощі, відпадають, переключаючись у
служальців іншої сили, яка їм забезпечує земне, вигідне, без
риску животіння в духовому болоті. Вони зчаста відкликаються
до народу, що — мовляв — він живе земним життям, щоденними
турботами, про які треба дбати. Це велика брехня. Не широкі маси
народу стягають ці дрібні душі в болото, але діється цілком на-
впаки. А далі — жертвенність, героїчність ідейність широких
мас дає силу тим, які йдуть на риск. Ніхто інший, а широкі на-
родні кола — джерело сили борців за велике, бо вони самі стоять
у змагу захисту за найсуттєвіше — прадідні традиції, своє право
на своїй землі.
Ці дрібні душі становлять менш’сть у нації, вона (меншість) стає
на службу ворожої сили, яка інколи й захищає їх перед їх
власним народом. Своє вчорашнє обкидають ці агасвери болотом,
не розуміючи навіть всієї людської і національної негідности свого
зміновіхівства. Жодної логіки, чи якогонебудь глузду в їх арґу-
ІСТОРИЧНИЙ ЧИН НАЦІЇ 647
ментації свого «переключення» на протилежні позиції в них
немає, у них повно суперечностей і явних нісенітниць. Не можуть
же вони не бачити у формулі трансформованій ними в їх живо-
тіння — від держави до комітету — власної людської моральної
деґрадації. Коли для них вирішальним аргументом служіння
своєму народові, служіння власній державній рації є узалежнене
від згоди на це окупанта, то вони вже у принципі є противниками
власної суверенної сили. Лакейство в американського пана не ба-
гато різниться від лакейства в німецько-комітетового чи російсько-
го аптекоуправлінного пана, якщо йдеться про психіку лакея...
Своїй власній державній владі вони служили б теж, якщо б це
не було пов’язане з риском. Якщо ж за власну владу треба по-
стояти, то для них чужа влада миліша, як своя. Для них »згода«
окупанта на державну незалежність є вирішальною у їх поставі
до власної державности, а не власнопідметна воля нації себе
афірмувати й завжди наново виявляти її незмінність, коли тільки
є нагода. Демонструвати перед усім світом, що ця воля незламна,
непоборна, що вона завжди наново із стихійною силою прорива-
ється, щоб не тишком-нишком, але навіть коштом великих жертв
прямувати до великої мети. Проте ж нічого в тому дивного, бо є
дві породи людей, про які вже давно глибоко навчав наш Сково-
рода, — із заячою і орлиною природою. У важких хвилинах життя
нації одна здатна тільки служити, а інша ставати на боротьбу
проти чужої сили. Цю іншу, звичайно, народ як цілість підтри-
мує, на неї орієнтується, хоча й не завжди оптично вона мусить
унаявнювати, що за неї стоїть подавляюча більшість народу. Є
основною помилкою думати, що народня маса не стоїть за людьми
хороброго серця, які прагнуть великого. Вона є основним джере-
лом їх сили, бо й ради добра її вони йдуть на риск. Інстинкт нації
є непомильний.
Породу заячу окупант не переслідує, бо вона служить йому по-
мостом до уярмленої нації. І не слід вимагати від неї зрозуміння
величі завдань, які ставить історія перед даною нацією. їх мо-
жуть підняти люди левиного серця. Велич їх чину не тратить
нічого на ідейно-моральній і політичній вартості навіть, коли в
даних умовах вони не є спроможні збройно у відповідному машта-
бі постояти за свій чин, за чин нації.
Коли на захист Акту ЗО червня 1941 р. ми не були спроможні
поставити танків, гармат і бомбовозів, відповідно сильної армії,
бо так склалися умови — ми вирішили танкам, бомбовозам і
гарматам окупантів протиставити вірність ідеї Суверенітету нації,
гідність і гордість великої духом нації, незламність нашого ха-
рактеру, чистоту нашого серця, нашу безстрашність особисто за-
хищати проголошене діло, за ніяких умов цього не заперечити, не
відкликати, видержати до кінця. Як голова Державного Правлін-
ня, я вирішив не втікати, не залишати відповідальности на інших,
648
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
але станути до співзмагу — ідейної і моральної сили, якою ми
диспонували, з фізичною силою, що нею диспонували німці. Як
же багато' легшою була б відповідальність, якщо б перед головою
держави, як це є в нормальних умовах, маршували полки власного
війська, якщо б були до диспозиції радіостанції, преса, усі мо-
дерні засоби володіння, а не було постійної небезпеки ув’язнення
і непосильного намагання створити якнайбільше доконаних фактів.
А робилося це тому, щоб з уваги на недостатність збройних сил
і засобів цими доконаними фактами доказати хай і коротке, але
фактичне існування української держави і її влади на україн-
ській землі з волі українського народу. Коли один-единий раз
переходила, співаючи український національний гимн, частина
Дружин Українських Націоналістів перед будинком Державного
Правління, то це був символічний і наявний доказ, що ця форма-
ція служить власному Урядові — власній Державі, хоча її проти
нового окупанта, з погляду політичної і мілітарної доцільности,
в той час і за тих умов було ще не можливо збройно протиставити
новому окупантові.
Три клясичні складники держави — територія, населення,
власна влада — хоч короткий час — були реальною дійсністю. І
нарешті, якщо ми уважали б політично доцільним у той час, то
безумовно Дружини Українських Націоналістів під командуван-
ням тоді сотника Романа Шухевича і майора Побігущрго-Рена
були б збройно стали в захист Акту ЗО червня 1941 р. і відновленої
української державности, а зокрема готові в околицях Львова і Зо-
лочева повстанці ОУН під командуванням очайдупіного Євгена Ле-
генди* були б тим паче виступили збройно до бою проти німців. Але
українська національна рація цього тоді не вимагала. Ми мали
ширші, далекосяжні пляни. Вони стали дійсністю, коли заправлені
в боях вояки Шухевича співтворили Українську Повстанську
Армію і дещо пізніше збройно продовжували політично розпочату
ЗО червня 1941 р. двофронтову війну України — проти Німеччини
і Росії.
Розваживши всебі чно ситуацію, голова Правління мусів зали-
шитися на своєму пості відкрито і явно, взяти на себе всю відпо-
відальність, дати себе ув’язнити і прийняти всі консеквенції, по-
стоявши до кінця і послідовно в захист ідеї відновленої україн-
ської державности, потоптаної німцями. Ми уважали, що виста-
чить — за тодішніх умов — многогранна акція іншого типу, —
хвилево незбройного характеру, яку ОУН і український народ
розгортали після ув’язнення голови Уряду. Щойно згодом, після
необхідної всебічної підготовки, прийшла двофронтова збройна
боротьба — УПА.
Писати після 38 років про ні величні, але й страшні часи, тим,
що їх творили, не легко. Не одне призабуто і хоч далека вже від-
даль того часу, проте ще й тепер не час про все публічно писати,
*) Євген Леґенда і Іван Климів-Леґенда — одна особа.
ІСТОРИЧНИЙ ЧИН НАЦІЇ
649
бо ще живі деякі постаті, яким буде незручно у їх сьогоднішній
дії, якщо передчасно подасться те, що треба подати ради повної
історичної правди. З’явилася — щоправда — уже широка літе-
ратура про ці часи своїх і чужих. З нею ознайомлюватися для
тих, що дальше у безпосередній боротьбі, часу ані спроможностей
немає. Тому не може бути нашою метою писати про деталі, їх
перевіряти, але основно показати, з’ясувати генеральну політичну
концепцію і дати загальну, віродостойну інформацію. Не є моєю
ціллю полемізувати з тими, що неправду ставлять на місце правди,
ані спростувати наклепи й брехні тих, що були б служили так само
своєму панові, як чужому, бо моральні пересічі впливу на історію
не мали і мати не будуть, як взагалі слуги духові і раби, підніжки
окупанта, не історії власної, але чужої сили співтворці. Проте ж,
я писатиму свої міркування не »мудрий заднім розумом«, ані не
знецінюючи чину і співпраці тих, які в той час діяли по інтенції
і задумах ініціяторів історичного чину, помагаючи тим, які йшли
твердо й послідовно за здійснення своєї величної мети. Коли ж і
згодом на протязі років дехто розійшовся у поглядах з автором
цих рядків, оцінка його діяльности буде дана на підставі то-
дішнього, а не сьогоднішнього часу. Я старатимусь бачити тих,
хто стояв у той час зі мною при кермі, очима того періоду, а не
пізніших років, щоб образ того часу був вірний, якнайближчий
до історичної правди, наскільки взагалі означені постаті будуть
предметом моєї оцінки. Я зовсім не збираюся нічиїх заслуг пере-
більшувати чи применшувати, когось виправдувати чи знеціню-
вати, але — наскільки це буде можливе — подати їх так, як роз-
цінював їх тоді, коли прийняв був рішення, не чекаючи іншої
нагоди та кращих умов, скликати Національні Збори і проголо-
сити відновлення державности якнайскорше і в таких умовах,
які були у той пропам’ятний вечір. Це не було питання тільки —
виконання якоїсь постанови, але це було стихійне рішення нації,
яке висіло у повітрю, виходило з її духа, з її прагнення, а не
вислід формальних паперових постанов. Держава — це наявна
об’єктивація волі нації, іманентна прикмета її суверенітету, без
якої немає повновартісної національної спільноти.
Для кожного українського патріота, не тільки націоналіста-
революціонера — було ясним, що в такий час щось мусить велике
статися. Інтелектуальне усвідомлення моменту і неповторної на-
годи завжди залишається за тими, хто має інтуїцію й політичний
інстинкт вибрати хвилину, якої завтра уже може не бути. Це не є
важне, чи це гурт людей, чи одна людина приймає у цей момент
рішення не раз проти опінії більшости. У такий час легше було
одному, як багатьом, рішати про пригожість і неповторність
хвилини.
650
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ПОКЛІН ГЕРОЯМ ОУН-УПА
Півстоліття — це величавий шлях, який ми пройшли серед пре-
важких труднощів, риску і терпінь, кладучи на полі слави жертви
найкращих з-поміж нас. Ми мали безприкладні в нашій історії
успіхи, але не бракувало й невдач. Боже Провидіння покликало
нашу Організацію найперше: перевиховати наш народ в дусі
героїки життя, в дусі погорди до всього проминального, а у пле-
канні культу вічного і ставлення добра спільноти понад добро
одиниці, дух над матерією, жити небезпечно перед жити вигідно!
Найкращі з-поміж нас погорджували смертю. »Я знаю, що мене
чекає й смерти не боюся. Мені тільки жалко, що я вже не зможу
боротися за Україну» — заповіт одного з найбільших з-поміж
нас — шевського челядника, символу героїчного життя; лицаря
типу княжих дружинників і запорізьких очайдухів. Це вже пере-
вихована нашою Організацією нація промовляла його устами. А
ми завжди пам’ятаймо, що етична, моральна вартість служіння і
віддання життя за Батьківщину — має однакову вартість перед
нацією, людством і перед Богом, чи це буде рядовий член чи най-
вищий провідник. Чупринка чи Данилишин! А втім, мені зда-
ється, що герої це особливі люди, й можливо, ми робимо їм крив-
ду, коли говоримо до них не раз ще за їхнього життя про само-
пожертву, самопосвяту, самозаперечення. Бо, знайте, герої жи-
вуть серед нас, але їх пізнаємо щойно після їхньої смерти. Я не
думаю, що герої заперечують себе, самозаперечують себе, чи
жертвують себе проти власного »я«. Мені видається, що вони
віднаходять себе, самовиявляють свою внутрішню етичну якість і
вартість, коли віддають своє життя за Вітчизну. Коли героїні-
жінки 25 років тому з піснею про Україну на устах ішли під гусе-
ниці танків московських варварів, вони (як перші християни з
піснями слави для Христа, з ясним поглядом вмирали в пащах
розюшених тигрів), мабуть сповняли може не чашу горя, але
чашу сповненого обов’язку й найвищою духового, етичного спо-
кою — виконання на цьому світі свого первообов’язку супроти
України. Горіння ідеалом спільноти-Вітчизни виповняє увесь
зміст їхнього життя й тому у них немає ніякого самозаперечення,
а є якраз самовиявлення властивої істоти — суті героїчної людини.
Такий ідеал висунула наша ОУН, небуденний, позачасовий, непо-
вторний, але пориваючий народ, який любить героїв і тужить до
них. Без такої життєвої суворої, трагічної для пересічної людини
настанови не було б великого в Україні, не було б великих дорого-
вказів в житті нації, що живуть вічно. А щоб жити вічно, треба ма-
ти духом безсмертних героїв на цьому світі, бо без них немає нації.
Найперше була героїчна мораль, а водночас сенс життя людини,
якої немає без нації, ідея-мета, що в »за друзі своя» не існувала б
без героїчної моралі, а в її підґрунті з’являється віра в абсолютну
правду України, яка дає силу перемогти фізичну неміч і вможливи-
ПОКЛІН ГЕРОЯМ ОУН-УПА
651
ти повний тріюмф духа. А щойно на таких засновках приходить
правильна концепція боротьби за визволення. Без цих засновків
уярмлений народ не мав би сили видвигнути концепції власних сил,
чотири- чи двофронтової війни проти найбільших воєнних потуг
світу, не міг би проти надії сподіватися! Лише на таких етичних
засновках можлива геніяльна імпровізація нації-УПА і, можливо,
стати проти нацистської Німеччини й большевицької Росії.
І тільки з такої позиції може Юрій Шухевич бути вірний ідеям
свого Великого Батька і йому самому! Я скажу напевно пара-
доксальну думку, коли заявлю, що, мабуть, альтруїзм — »за друзі
своя« героя є його »егоїзмом«, самовдоволенням, радістю сповне-
ного обов’язку, чистим сумлінням! Це чисте сумління героя не то-
тожне з чистим сумлінням грішника після сповіді, але це три-
валий стан, як наслідок вищого розуміння життя — самосповнен.-
ня в ідеалі України ціною власного життя, згоріння в боротьбі чи
безпощадній для свого фізичного існування — понад його фізичні
спроможності, активності, дії.
Такий тип Людини, Героя, принесла ОУН в Україну.
Я вже не один раз відмічав: немає світоглядового націоналіста
без етично-морального.
Політична армія нації — Похідні Групи ОУН, понад п’ять тисяч
бійців, з яких більшість наклала головами, без глибинної етично-
моральної наснаги їх політична мета була б недосягнена. Так, як
і неповторна в історії України епоха ОУН-УПА не була б мож-
ливою без цих духово-етичних героїчних первнів.
Не тільки з політичної рації, але й з етично-духової — в бою
проти кривди (це слово неперекладне на жодну Германську мову)
виріс з почину ОУН Антибільшовицький Бльок Народів, виросло
гасло: Свобода народам і Свобода людині! Героїчний гуманізм —
це універсальна ідея українського визвольного націоналізму.
ОУН — це сумління нації. Це дороговказ великих ідей. У «Звер-
ненні Проводу ОУН« ви мали змогу усвідомити не тільки задуми,
але й великі почини ОУН впродовж 50-річчя.
Мені не доводиться повторяти того, але я уважаю потрібним
вказати сьогодні на ту внутрішню склу, на той чинник, який ту
внутрішню силу нашого кадру творив і мусить творити, без якої
не було б ніяких успішних і тривалих політичних чинів!
І передусім я хочу вказати на цей чинник — етично-духовий —
нашому молодому кадрові, бо він живе серед ідейно-духової й
морально-етичної розтічі в оточуючому його чужинецькому світі.
Без великих духово-етичних якостей і вартостей немає великих
чинів!
Без ідеологічної революції немає політичної!
У п’ятдесятиріччя ОУН актив ОУН мусить пам’ятати, щоб по-
кладений на нього нашим народом і добровільно ним перебраний
обов’язок виконати до кінця, щоб ми залишилися й надалі сум-
лінням української нації, а через неї і сумлінням світу! Є. О.)
652
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
У 50-ЛІТТЯ ОУН
Максим ОРЛИК
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ І СВІТОГЛЯД
НА ТЛІ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ
Відзначаючи в 1979 році 50-ліття ОУН, наша увага повертається
до всіх головніших сторінок діяльности ОУН як аванґарду від-
носно молодого Українського Націоналістичного Руху і як його
організованої політичної і революційно-бойової сили.
Максим Орлик, автор праці на тему »Ідея і Чин України", яку
він написав у 1940 році, це Крайовий Провідник ОУН під першою
совєтською окупацією, ідеологічний референт Проводу ОУН, і
Провідник ОУН Київського Краю, де він був знищений німцями.
Ця частина праці Максима Орлика на тему »Української духовости
і світогляду на тлі історичного розвитку" була вперше оприлюдне-
на на чужині на сторінках »Вісника« ООЧСУ в 1962 році.
Редакція
*
Духовість і світогляд
Світогляд націоналізму має розбудити всі скарби духа, всю
дрімучу, утаєну психо-вольову енергію, ентузіязм та героїзм, що
проявлялися колись стихійно в княжій добі, добі козаччини та
визвольних змагань 1917-21 рр., їх сформувати, скристалізувати
в єдину монолітну духовість і перетворити в державно-творчий
чин, щоб видобути всі скарби української землі й перетворити їх
на добро українського народу. В цьому велич і органічно-творча
сила українського' націоналізму, що повертає до1 глибин україн-
ського духа, до праджерел українства, до духово-вольової суб-
станції нації і має на цілі її добро. Демолібералізм чи соціялізм і
комунізм є штучно створеними, нанесеними ззовні чужими доктри-
нами, і вони не є витвором українського духа, української дійс-
ности і потреб.
Які ж зміст і форма українства, яка істота української
духовости?
Духовість народу формується протягом віків під впливом внут-
рішніх і зовнішніх чинників. Духовість постає з вроджених пси-
хічних і біологічних властивостей даного народу: як він ті свої
властивості проявляє у поставі до світу, в опануванні й пере-
творюванні природи, в боротьбі, пращ та творчості, як організує
своє внутрішнє й зовнішнє життя. На розвиток духовости скла-
даються надбання минулих поколінь, пориви волі, душі, серця,
думки й уяви, пережиття історичної долі і змагання за майбутнє.
На стиль і зміст духовости народу мають величезний вплив ве-
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ ...
653
ликі постаті, що, з одного боку, висловлюють найглибші первні
його духовости, а з другого — своєю творчістю, ідеями й чинами
потрясають, надають нового змісту й напрямку, як наприклад,
Володимир Великий чи Тарас Шевченко. Крім того на формуван-
ня духовости мають великий вплив історичні годи — війни, ре-
волюції, лихоліття, як також нуртуючі панівні ідеї — християн-
ські, соціялістичні, націоналістичні.
Духовість народу не можна легко змінити. Надбання минулого,
історичні переживання стають навиками, переходять у підсвідо-
мість; вони творять історичний та культурно-суспільний спадок.
Тому, щоб змінити духовість народу і її наново сформувати в
органічну цілість, треба глибокого потрясвння й ідейного зриву,
треба порушення підставової, підсвідомої психо-вольової енергії
та духово-суспільних первнів, треба великих ідей, щоб увійшли
в кров і кість та переорали й оновили душі і серця людей. Треба
наново відкрити й відсвіжити здорові історично-творчі вартості,
як розкривається історичні пам’ятки, як також треба викоренити
всі розкладаючі, шкідливі, негативні первні.
Розвиток духовости народу в дану добу залежить від того, які
моральні, культурні й суспільні первні та вартості надають тон
і напрям цілому його життю. Погляньмо, як розвивалася й фор-
мувалася протягом віків українська духовість.
Візантійський учений Прокопій Кесарійський ось так описує
вдачу і життя словен і антів, предків українського народу: «Сло-
венами й антами не володіє один муж, але споконвіку живуть
вони громадоправством і тому спільно цікавляться всім, що для
них приємне та прикре. Вірять, що є один Бог, володар грому і
йому приносять в жертву воли та всяку тварину. Всі вони рослі
та сміливі».
Другий грецький письменник цісар Маврикій оповідає: «Сло-
вени і анти мають однаковий спосіб життя й однакові нахили:
вони вільні і ніколи не дають наломити себе під ярмо чужої
влади, а вже ніколи на власній землі. їх багато, вони витривалі
й легко зносять спеку і холод, сльоту, наготу тіла й голод; для
тих, хто їх відвідує, вони ласкаві й зичливо переводять їх з місця
на місце, куди їм треба. Дуже вміло вживають різних способів
нападу і підступу вдень і вночі». Про полян пише літописець,
що вони були «мудрі й заповзятливі і зберігали тихі й скромні
звичаї своїх предків».
Уже в заранні історії українських племен виступає їх велика
життьова сила й тісний зв’язок з природою. Вони творять культ
богів сонця й грому, люблять танці й воєнні походи, радо займа-
ються хліборобством і торгівлею.
Прихід варягів вніс у формування української духовости вели-
кий здобичний і організаційний фермент, був немов подувом бурі.
Візантійський патріярх Фотій каже про похід тогочасних укра-
654
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
їнців на Візантію: «Війнуло на нас чимсь суворим, твердим, згуб-
ним«. Варяги защепили тверді, войовничі, будуючі, цивілізатор-
ські прикмети староукраїнським племенам, зокрема полянам.
Виявом української духовости княжої доби є постаті Свято-
слава, Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Українська ду-
ховість проявлялася не лише в чинах, в силі й організації держа-
ви, але й в літописах, в «Руській Правді«, »Слові о полку Ігоре-
вім®, в культурно-цивілізаційній праці.
Ідея першенства України, образ її величі й історичного покли-
кання знайшли свій вираз у леґенді про благословенство св.
Андрія на Київських горах: »Яко возсіяєт благодать на горах
сих« (за Київським літописом). Яку силу, завзяття, міць і роз-
мах, яку мужність і любов до трудів і небезпек представляли
«хоробрі русичі®, що прибивали щит на брамі Царгороду, що
грозили Візантії в походах Святослава Завойовника!
«Русь уважала б за великий сором, коли б її перемогли ромеї і
позбавили слави, яку вона здобула у сусідів, що ніхто її пере-
могти не мже«, — пише Лев Диякон про похід Святослава. «Про
них оповідають, — пише грецький письменник, — що вони, навіть
переможені, не віддаються в руки ворогів. Як не сподіваються
вирятуватися, встромляють собі в живіт меч і так себе забивають®.
Про вдачу українців свідчать слова Святослава Завойовника пе-
ред боєм під Доростолом: »Від предків успадкували ми мужність
— пригадаймо ж, яка непереможна була досі наша сила і міцно
биймося за своє спасення. То не наш звичай втікачами йти до-
дому! Нам або жити з перемогою, або славно полягти, як слід
хоробрим, мужам. Поляжемо, а не осоромимо нашої землі!« — це
клич і заповіт, що промовляє до нас з далини віків.
Українську духовість княжої доби ціхували такі елементи, як
велика життьова сила, мужність, хоробрість, войовничість, за-
повзятливість, рухливість, чесність, вірність батьківщині й любов
до своєї землі. Стиль життя ціхували боротьба, чин і труди, роз-
мах і сила, велич і почуття культурно-цивілізаційної місії в су-
перництві з Візантією за першенство у державному будівництві.
Узброєні городи й княжі дружини стояли на сторожі могутности
України.
Підставою й джерелом української духовости є синтеза пси-
хічних, біологічних і культурних первнів осілих українських
племен, зокрема полян, органічно зіспоєних з войовничими перв-
нями варягів, що були тим побудним ферментом, який приспішив
кристалізаційний процес формування української державности.
Крім того на процес формування української духовости мали свій
вплив, з одного боку, грецько-візантійські первні, культурно-
цивілізаційні впливи, торговельні й політичні зв’язки, прийняття
христ іянства, а з другого — західньо-римські впливи в добі Га-
лицько-Волинського князівства.
УКРАЇНСк Кх . ДУХОВІ сть...
655
Одначе, українська культура й духова сила були такі багаті й
оригінальні, що зуміли перетопити в горнилі свого духа сторонні
впливи Візантії й Заходу і видати одну з передових культур в
цілій Европі і найвеличнішу на Сході Европи. Бо що собою в той
час являла напівкультурна Польща, коли Україна вже суперни-
чала з Візантією за політичний, культурно-цивілізаційний і госпо-
дарський провід. Чи Польща видала тоді такого лицаря-володаря
як Святослав, чи мала величаву державу й культуру або чи ство-
рила такий монумент права, як «Руська Правда«, такий архітвір
мистецтва як «Слово о полку Ігоревім«, що йою можна поставити
нарівні з архітворами світової слави, як «Пісня про Нібелюнґів®
чи «Пісня про Рслянда«? А Москви ще тоді не було. «Слово о
полку Ігоревім® — це українська »Іліяда«. Величезний перелім
в українській духовосЧ викликало прийняття християнства.
Дикій, суворій, непогамованій живловій силі, молодечій буй-
ності й лицарській войовничості християнство надало духової
глибини й оформлености. Християнство зіспоїлося з багатими
звичаями, мітами й сильною вдачею «хоробрих русичів ...«
Чи княжа держава не впала тому, що ослабла верховна влада
єдиного володаря, як за Святослава, Володимира Великого, Яро-
слава Мудрого, Володимира Мономаха й Романа Метиславича, а
одноціла українська великодержава роздрібнилася на цілий ряд
удільних князівств, що вели між собою братовбивчі війни? Кня-
жа держава впала, бо здеморалізувалася і замкнулася в клясо-
вому еґоїзмі провідна боярська верства, повстала проти своїх во-
лодарів і гнобила нижчі верстви. Княжа держава впала, бо ослаб
культурно-цивілізаційний і державно-політичний центр — Київ,
а ззовні1 причинились до остаточного упадку постійні удари диких
орд, наїзд Андрія Боголюбського й зрадливі напади Польщі із
заходу.
Давня сила й мужність, героїчна лицарська вдача відродилися
в козацтві, що перейняло прапор боротьби за Україну і віру
предків. Козаки були свідомі того, що вони є нащадками тих
«хоробрих русичів®, які Царгород воювали: «Того же древа єсть
вітви і храбрих воїнов синове® (з літопису Величка).
З універсалу Хмельницького вичитуємо подібні слова, як і з
княжих літописів: «Лучче же би і благополучніше нам на пляцу
воєнном от оружжя бранного полягти, нежели в домах своїх яко
невістюхом побідимим бити®. Або такі його рішучі слова, немов
удари козацької шаблі: «Хай одна стіна зудариться з другою,
одна впаде, друга останеться®. Оглядаючи польську твердиню
Кодак, казав Хмельницький: «Одні людські руки робили, а другі
можуть це знищити®.
Про наставлення українців козацької доби свідчать ще й такі
слова з драматичного твору «Милость Божія«: «Не тот славен,
котрий многі лічить стада, но тот, же многих врагов своїх шлет
до ада«.
656
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Французький інженер Боплян у своєму »Описі України« (1630-
1640) пише про козаків: »У них немає нічого простацького, крім
одягу. Вони дотепні, проникливі, вибачливі й щедрі, не ласі на
велике багатство, а зате божевільно закохані у вольності: без неї
в них життя не життя, для неї вони здіймають повстання, для неї
живуть і гинуть. Козаки дуже міцні тілом, легко зносять спеку і
холод, голод і спрагу. На війні витривалі, відважні, сміливі, а
навіть одчайдушні, бо не цінять свого життя».
Інший автор Папроцький пише, що коли козаки опиняються в
небезпеці, вони говорять: »Не годиться втікати нам, людям, що
про них усі народи знають, що в хоробрості не дорівнює нам
ніхто у світі«. Свідомість основ козацької національної сили видно
з Мазепиної думи: »Нехай вічна буде слава, що през шаблі маєм
права». Про потребу єдиного сильного проводу, єдиного володаря-
вождя вказують слова гетьмана Петра Дорошенка: »Аби було
єдине стадо і єдин пастир». Також Мазепа каже у своїй думі про
потребу єдиного вождя — провідника нації: »Сам керуєть стер-
ник ї сам оправу єть«.
В суворій постаті Кальнишевського, що протягом 25 років не-
похитно і твердо переживав у тюрмі Соловецького манастиря
трагічну долю України, увічнився образ останнього кошового Січі
Запорозької. Героїчну смерть Павла Полуботка оповив нарід
багряницею леґенди. Під його портретом збереглися слова, які
він кинув у вічі гнобителеві України, Петрові Першому: «Засту-
паючись за Батьківщину, я не боявся ні кайданів, ні тюрми, і
краще мені лютою смертю вмерти, аніж дивитися на загибель
моїх земляків . ..« Автор «Історії Русів«, яка продовжувала дер-
жавницьку традицію й підкреслювала потребу боротьби за бать-
ківщину, вкладає в уста Полуботка такі полум’яні слова: «Коли
за всяку кров на землі пригадає її рід, то яка помста буде за кров
українського народу, пролиту від часів гетьмана Наливайка до-
нині, пролиту великими потоками тільки за те, що він шукав
волі й кращого життя на своїй власній землі, і думав думками,
вродженими всій людськості?»
Хоч козацька держава впала, однак козацькі традиції зберіга-
лися в народних піснях, переказах, козацьких думах і в свідо-
мості патріотичної української аристократії, як наприклад, в
гуртку Василя Лукашевича. Про настрої українського громадян-
ства напередодні повстання «декабристів» свідчить лист україн-
ського історика Марковича, в якому він пише: «Ми ще не загу-
били з очей подвигів великих мужів-українців; в багатьох серцях
не погасла ще давня сила почувань і любови до батьківщини. Ви
ще знайдете живий дух Полуботка».
Українська духовість і світогляд у добі козаччини проявлялися
в стихійному вияві сили й боротьби, в героїзмі, в хоробрості й
мужності, в спартанському способі життя серед трудів і небез-
пек, у величезній живучості й буйності. Але бракувало тим ви-
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ ...
657
явам стихійної сили, виразно означеної точки, державно-творчої
цілі, куди ті сили треба було б спрямовувати. Цю ціль старалися
дати великі гетьмани Сагайдачний, Хмельницький, Дорошенко,
Мазепа.
Тому, що не було виразно визначеної політично-державної ідеї,
тому, що не було сильної зверхньої влади, єдиної керівної волі
(»аби був єдин пастир і єдине стадо«, як казав П. Дорошенко),
тому, що ще не скріпилася остаточно й не оформилася козацька
провідна верства, тому, що духовість і світогляд козацтва пере-
бували ще в стадії кристалізації — козацька держава впала вна-
слідок внутрішнього розбиття й наступу ворожих сил.
Настає період ослаблення національної волі, ослаблення бо-
ротьби за незалежність. Частина провідної верстви переходить
у дворянство заради »панства нещасного й лакімства великого»,
частина захоплюється всесвітянськими ідеалами вселюдської
справедливости, гуманности, братерства, поступу, пацифізму, за-
хоплюється мріями про всеслов’янське об’єднання. Наступає період
розпорошення національної енергії, занепаду вольово-чинних
первнів, козакофільства, хлапоманвтва, романтичної туги за ми-
нулим, період хуторянства, квієтизму й пасивного метикування
над недолею, туги за кращим життям без жорстокої боротьби,
трудів, небезпеки і зусиль.
На місці суворих, мужніх лицарів-козаків, що вміли боротися
й панувати, прийшли козакофіли та хлопомани, що захоплюва-
лися українською ношею та записували народні звичаї й пісні.
Грізно й понуро мовчав простий нарід, прив’язаний до рідної
землі. Час від часу вибухав він гнівом бунту проти закріпачення
(напр., «київська козаччина» 1854-56 рр.), бо у простолюдді ще
жили козацькі традиції й традиції гайдамаччини. Одначе, браку-
вало політичного проводу.
Український нарід, позбавлений сгоєї провідної верстви, зберіг
у собі живучість і силу, не зважаючи на страшне лихоліття.
З душі й серця простолюддя, з народних пісень, переказів і зви-
чаїв випливає національно-культурне відродження. Е тій добі
страшного гнету й закріпачення український нарід промовив по-
лум’яним словом Тараса Шевченка. В творчості Шевченка злива-
ється духовість і світогляд козаччини, характер і світогляд укра-
їнського простолюддя і його незнищима життьова сила з новою
духовістю й новими революційними ідеями, які започаткували
добу Відродження.
Тарас Шевченко — найкращий і найповніший виразник глибин
українського національного духа, національної волі та ідеї. Це
він приніс нову, прометеївську духовість, героїчне серце, що по-
стійно оживає («Кавказ», «Великий льох«). «Караюсь, мучусь,
але не каюсь!» — казав Т. Шевченко. І це він започаткував ре-
волюцію духа, закликав «розпанахати гниле серце, трудне». Ве-
658
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ликий Геній України створив новий, героїчно-ідеалістичний сві-
тогляд і новий стиль життя, нав’язуючи до минулого і до змагань
за майбутнє. Життя розумів він, як постійне ставання й оновлен-
ня, як чин, як боротьбу за правду, за честь, за свободу України.
«Борітеся — поборете«, «тяжко жити у кайданах, умирать в не-
волі, а ще гірше спати, спати і спати на волі«, «де сила, там воля
витає«.
Шевченко вказував на потребу нових людей, нових національно-
державницьких ідей. Шевченківські люди — це мужі, сильні,
тверді люди, це Ґонта, »неофіти«, мученики й борці за правду та
свободу, що караються по тюрмах і сибірських каторгах. Шев-
ченко таврує і осуджує «лакеїв з кокардою на лобі«, «овечі на-
тури», «грязь Москви і варшавське сміття«. «Люди гнуться, як
ті лози, куди вітер віє«, «дрібніють люди на землі«, — нарікав
він. Сам Шевченко своїм життям є втіленням нової, героїчної
людини, людини чину, ідей і боротьби. В ньому бачимо елементи
прометеївства, фавстівства, дантейства і глибоке розуміння Укра-
їни з її минулим і сучасним.
Тарас Шевченко дає повне розуміння нації, як духово-ідейної
спільноти «живих, мертвих і ненароджених». Він дає не лише
ідею нації й державности, але також ідею соціяльности, України
«без холопа й без пана«, видвигає потребу сильних індивідуаль-
ностей, сильних провідників, як Іван Підкова, Гамалія, Іван з
«Великого льоху», Іван Гус.
«Коли ми діждемося Вашінґтона з новим і праведним зако-
ном». — Цим титан України дає нові основи національно-держав-
ницького світогляду, що виростає з національного духа й тра-
дицій, а не з чужого поля, що опирається на великій посвяті й
любові до України. Він писав: «Свою Україну любіть — любіть її
во врем’я люте« — чином, а не словами. Тому бойовим гаслом
сурми кличе: «Вставайте, кайдани порвіте!»
Тарас Шевченко приніс нові засади національної моралі. У
«Великому льосі» душі караються й по смерті лише за те, що
несвідомо сприяли ворогам України. Він закликає поклонятися
«Богові одному, правді на землі».
Тарас Шевченко приносить національно-державницький, ідеа-
лістично-активістичний світогляд та новий стиль життя в чині й
боротьбі. Він дав найповніше розуміння змісту і форми українства,
як політичної й історичної творчої сили вказав на потребу нових
людей та нових ідей, ідей нації, власної державности. Український
націоналізм нав’язує до духовости та творчости Шевченка і ува-
жає його своїм батьком і вождем.
Одначе дрібні душі й малі серця не спромоглися відчути й зро-
зуміти революційної сили й величі духа Т. Шевченка. Літера-
турний курник і сорочинський ярмарок українофілів та слов’яно-
філів не могли збагнути лету й поривів орла. Бачимо розслаблення
мужньої колись української духовости в творчості українських
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ ...
659
письменників і поетів етнографічного культурництва, як Квітка-
Основ’яненко, Гулак-Артемовський, А. Метлинський і інші. В
творчості Панька Куліша бачимо роздвоєння душі: з одного боку
проблиски й захоплення величчю боротьби, немов відблиски да-
леких заграв, а з другого — або закоханість у веселковій красі
природи, або жаль і біль песимізму, або пасивний сантименталізм
та осуджування жорстокости боротьби і власних національно-
державних ідеалів. Таке ж роздвоєння душі й життя між влас-
ним і чужим світом у творчості Степана Руданського.
Новим героїчним духом, новим світоглядом надихана мужня
творчість Лесі Українки, до якої нав’язує духовість і світогляд
націоналізму. На місце розхлябаного сантименталізму й холодно-
го інтелектуалізму, вона ставить потребу вольового життя, чину
й боротьби, волюнтаризму і героїзму, висуває потребу нових,
сильних, мужніх людей: »Коли ж я крицею зроблюсь на тім
вогні, кажіть — нова людина народилась, коли ж зломлюсь — не
плачте по мені, пожалуйте, чому раніше не зломилась». Поетка
мріє про таких людей, як Прометей, Роберт Брюс — шотлянд-
ський герой, як герой драми «У пущі« й «Оргії», як Руфін і
Пресцілла, як Грішниця, Кассандра й Іфігенія, як діти «Адво-
ката Мартіяна«, що прагнуть боротьби, а не тихої, пасивної
жертви. Поетка кидає виклик життю: «Контра спем сперо, проти
надії буду сподіватись», немсв відгомін на рішуче Шевченківське:
»а я, брате, таки буду сподіватись».
Поетка хоче не сну, а життя. Її героїня «Грішниця» заявляє:
»Не ти уб’єш, то нас уб’ють!» Або загибель або перемога, як ко-
лись казали козаки: «Здобути або вдома не бути». Ідея потребує
сили та крови, щоб встати немов фенікс із попелу, — каже поетка.
Леся Українка видвигала потребу нової героїчної духовости й
нового активного життя, нових, сильних, бойових людей і нових
ідей, що мають відродити й оновити життя. Тому своєю духо-
вістю та світоглядом така близька вона духовості та світогля-
дові українського націоналізму.
Бойові поклики Лесі Українки лунали в той час, коли над
Україною залягла глуха ніч культурницького українофільства,
коли напливали хмари чужих впливів, що закрили далекі істо-
ричні обрії. «Заснула Україна, бур’яном укрилась, цвіллю зацві-
ла, в калюжі, болоті серце прогноїла, а в дупло холодне гадюк
напустила». З одного боку процвітало етнографічне культур-
ництво, українофільство й народництво, а з другого — ширились і
задурманювали чужі ідеї за посередництвом Драгоманова. Тільки
на дні душі простолюддя й горстки молоді дрімала незнищима
сила національної стихії, жевріла «іскра вогню великого», немов
заклятий лицар, що чекав на своє пробудження.
Драгоманівщина затруїла українську духовість московським ду-
хом, культурним і політичним москвофільством, соціялізмом, ана-
660
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
хронічним громадівством, інтернаціоналізмом, пацифізмом, вірою
в механічний поступ і холодний розум, антидержавництвом.
Тому нові національні течії мусіли протиставитися як аполі-
тичному українофільству, так і соціялістично-ліберальній драго-
манівщині та впливам офіціяльної Москви, спираючи свої ідеї й
чини на силі національної стихії, яку треба було розбудити й
оформити.
В 1891 році серед української студентської молоді постало Брат-
ство Тарасівців, шо було першим виявом організованого самостій-
цького духу. Тарасівці уважали Шевченка своїм духовим вождем
і прапором. їхньою метою були: «сепаратизм, самостійність
України».
Ідеї Братства Тарасівців оформлені у «Визнанні віри молодих
українців»: «Людськість поділяється на раси, народності, нації ...
Життя українського народу доводить нам, що Україна була, є і
буде завжди окремою нацією і, як кожна нація, вона потребує
національної волі... Ми бажаємо такої відміни сьогочасних об-
ставин, щоб при ній був вільний розвій і цілковите задоволення
моральних, соціяльних і політичних потреб українського народу».
Від Тарасівців виходить в 1899 році почин заснувати першу
українську революційну політичну партію, оперту на національ-
ному принципі — РУП. Різко рвучи з культурництвом, РУП
«стала на ґрунт революційно-політичної боротьби і покликала
молодь до праці серед селянських і робітничих мас«, — як пише
В. Садовський. Програмовим маніфестом РУП була «Самостійна
Україна» пера Миколи Міхновського, творця модерного україн-
ського націоналізму. Метою РУП була: «Одна-єдина, нероздільна,
вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж до Кавказьких».
«Державна самостійність є головною умовою існування нації,
а державна незалежність є національним ідеалом у сфері між-
національних відносин», — писав Міхновський. Він дав волюнта-
ристичне розуміння нації: «Відсутність державно-історичної ми-
нувшини не може мати ніякого значення для дужої, бадьорої
нації, що відчула свою силу і хоче скористатися своїм правом
сильного ... Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам
належиться . .. Ми виходимо на історичну арену і або перемо-
жемо, або вмремо. Ми не хочемо бути довше євнухами, не хочемо
довше зносити панування чужинців, не хочемо довше зневаги
нашої землі. Усі, хто на цілій Україні не з нами, той проти нас!«
Чи подібні гасла не виписує на своїх прапорах сучасний орга-
нізований націоналізм?!
РУП політично кермувала великими аграрними розрухами ук-
раїнських селян під Росією.
Внедовзі РУП розпалась на соціялістичну течію й національно-
самостійницьку, яка оформилась у 1902 р. в Українську Народню
Партію (УНП), що в 1917 р. з’єдналася з іншими самостійницьки-
ми групами, як націонал-соціялісти, націонал-демократи, неза
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ ...
661
лежні соціялісти-революціонери, в самостійницьку політичну
організацію Українську Партію Самостійників-Соціялістів.
В брошурі «Справа української інтелігенції в програмі УНП«
М. Махновський поставив засадничу вимогу: «Українська нація
мусить піти шляхом націоналізму, перейде його і повалить все,
що стоятиме перепоною на цій дорозі®.
У вступній статті журналу «Самостійна Україна« подано мету
УНП: «Виступаючи в інтересах широких українських мас, дбає-
мо, щоб сам народ, власними силами, виборов собі Самостійну
Україну, бо знаємо, що тільки під тією умо вою ніхто не зможе
запанувати над Україною, знову видерти всі землі, всі добра
з рук українського демосу«.
Найкращим шляхом до осягнення наміченої мети вважала УНП
збройне повстання, і тому кинула клич в часі революційних ви-
ступів у 1905 р.: «Ми ідемо ... до повстання, до оружного пов-
стання за визволення українського народу з-під національного й
економічного рабства«.
В земельній справі УНП видвигала програму націоналізації
землі: «Земельний фонд колись належав українському народові
на правах власности і його силою відібрано. Натурально з мо-
менту Всеукраїнської Революції уся ця земля має бути конфіско-
вана і повернена без відшкодування її давнім правним власни-
кам ... Націоналізувати землю — значить зробити її власністю
тієї нації, що цю землю оселює, тільки власністю не окремих
одиниць, а власністю всієї нації. Кожний член української наглії,
що живе з землі, бере землі до уживання, скільки може обробити
її власноручно без наймита ...«
У робітничій справі УНП закликала українське робітництво
вступати до самостійницьких організацій і розгортати політичну
боротьбу за власну державність, »0о ми жадаємо собі щастя і
ліпшої долі не від знесення самодержавства, а від здобуття собі
політичної свободи у своїй власній державі... Свідомий украї-
нець-робітник знає, що визволення українського пролетаріяту є
справа самого українського пролетаріяту і нікого більше«.
Терористична група при УНП «Оборона України® була виявом
потреби безпосередньої чинної боротьби, доказом революційної
активізації. З одного боку вона продовжувала традиції збройної
боротьби з Москвою, а з другого була передвісником революцій-
них збройних акцій у часі Великого Зриву 1917 року.
Черговим етапом активізації української духовости були великі
аграрні заворушення українських селян проти польських помі-
щиків, атентат молодого українського студента, Мирослава Сі-
чинського, як вияв чинного протесту проти знущань і пересліду-
вань українського народу, без глибшого революційно-політичного
підкладу як, наприклад, атентат на куратора Собінського чи на
совєтського консула, як вияв зорганізованої революційно-полі-
тичної боротьби українського націоналізму з окупантами.
662
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Дальший процес активізації української духовости бачимо в
боротьбі й чинних виступах української молоді за український
університет, окуплений кров’ю А. Коцка. Процес кристалізації й
активізації української національно-політичної думки проявля-
ється в мілітаризації молоді, в закладанні »Січі« і мілітарних мо-
лодечих гуртків. На місце пасивного розумового переконування
і пацифізму приходить гасло чину й боротьби. Змагання молоді
знайшли своє політичне оформлення в резолюціях Всеукраїн-
ського студентського конгресу 1918 р. З огляду на можливості
австро-німецько-російського конфлікту в резолюціях постанов-
ляється: «Вважаємо конечним боротися за програму політичного
сепаратизму від Росії. Акцією, що мала б служити наміченій
меті... вважаємо широку пропаганду політичного сепаратизму
від Роси за кордоном, як також мілітарне виховання молоді«.
Традицію збройної боротьби за Україну відроджують Січові
Стрільці, що пішли »на кривавий тан визволяти братів-українців
з московських кайдан«. Одначе, на їхній духовості тяжить ще
мряковиння сантиментальної поетичної романтики, що віддзерка-
люється в стрілецьких піснях, де схрещуються сталеві акорди
боротьби з ніжними, тужливими тонами солов’я і розцвілої весни,
немов зброя вояка прикрашена квіттям.
У визвольних змаганнях бачимо викривлені під впливом дра-
гоманівщини духовість і світогляд всяких демоліберальних і со-
ціялістичних доктринерів та партійників, як В. Винниченко, М.
Грушевський, в якого вже слідне хитання й сумніви, кудою йти.
Демоліберальні партійники й соціялістичні доктринери, відірва-
ні від національного ґрунту і глухі на голос революційної народ-
ньої стихії, попали під впливи московських соціялістичних ідей.
Своєю нездарністю, слабістю, своїм пацифізмом і гуманністю,
своїм доктринерством та експериментуванням гасили й розпоро-
шували вони величезний зрив і запал розбудженої національної
стихії, не дали їй політичного оформлення, мети й керми.
Нездарні інтелектуалісти, пацифісти й соціялістичні доктри-
нери підготовили ґрунт під наступ, з одного боку, червоної Москви,
а з другого — чорної реакції москвофільства за часів Скоропад-
ського. В часі Української Революції, коли все життя виступає
з берегів, бачимо впливи чужого, московського духа й чужих
течій у демоліберальному партійництві та соціялістичному док-
тринерстві різної масти с-д, с-р, с-ф, в насаджуванні больше-
визму, як також у чорній протинаціональній і протидержавниць-
кій реакції цареславського москвофільства за Скоропадського.
Бачимо у вогні революційної боротьби криваве анархічне гуляй-
пілля махнівщини, політично неоформлений і неопанований дух
степу й дух черні.
Далі бачимо величаві здвиги й героїчні вияви здорової націо-
нальної стихії в постаті українського вояцтва, українського ре-
волюційного села, в цілому ряді повстань і партизанських акцій.
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ ,
663
Вияви здорової революційної державницької сили бачимо у ма-
совій мілітарній організації »Вільне Козацтво«, як втілення ідеї
озброєного народу.
Крізь бурхливі хвилі й вири Української Революції бачимо
рвучку, хоч часом приглушену, національно-державницьку те-
чію, що нав’язує до славних традицій Козаччини й ідеї Шевченка,
в політичній і військовій акції полуботківців, у першій собор-
ницькій військовій формації Січових Стрільців під проводом Є.
Коновальця, що стояли на сторожі чести нації, на сторожі її само-
стійности й соборности. Здорові національно-соборницькі сили
дали чин 11-го листопада, героїчні українські Термопіли-Крути,
акт 22-го січня, соборний мілітарний чин у боротьбі за Київ,
створили криваву героїчну епопею боротьби за українську дер-
жавність.
Молода Українська Держава впала через брак виразно оформ-
леної національно-державницької ідеології та власної політичної
програми державного будівництва, через брак монолітної, со-
борно-національної духовости, через брак сильної керівної волі
одноцілого провідного центру, а не многоголової партійної збира-
нини, через брак організації власної революційно-мілітарної сили
й сильного революційно-військового штабу, через брак єдиного
революційного, політичного й військового центру, як колись Вій-
сько Запорізьке з Хмельницьким, що організував би й керував би
повстанчими зривами народніх мас, що зумів би зосередити роз-
порошену національну енергію в одно русло, до одної жєтм під
одною сильною кермою, в одну Самостійну Соборну Націю й
Держазу.
Одначе величезні героїчні жертви, революційний і держав-
ницький досвід визвольних змагань 1917-21 рр. не пропали. З
героїчних змагань і великого революційного зриву постав укра-
їнський націоналістичний рух, що започаткував нову добу в
історії України.
По невдачі Визвольних Змагань процес кристалізації нової ду-
ховости й націоналістичної думки пішов двома шляхами: з одного
боку — чинна бойово-революційна акція УВО, позбавлена ви-
разно оформленої власної ідеології і політичної програми, як
вияв безпосереднього збройного чину й самого бойового руху і
змагу проти окупантів у співпраці зі старим партійним світом,
що мав дати політичну капіталізацію бойових акцій. Значення
УВО — величезне, бо безпосередньо нав’язує до 1917 року, про-
довжує національно-революційну боротьбу і активізує україн-
ську духовість під кутом чину і боротьби. З другого боку — цілий
ряд ідеологічно-політичних гуртів і видань у краю, як »3аграва«
і Українська Партія Національної Роботи а опісля Союз Україн-
ської Націоналістичної Молоді і за кордоном Леґія Українських
Націоналістів у Берліні з журналом »Державна Нація» і СУН в
Празі з журналом «Національна Думка» — шукають нових шля-
664
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
хів, нових напрямних і цілей. Вони стараються оформити власну
національну ідеологію і дати політичну програму дальшої бо-
ротьби за українську державність. Тим розпорошеним націона-
лістичним гуртам у краю і за кордоном бракувало єдиного ідейно-
політичного центру, щоб безпосереднім революційним чином ви-
пробувати і здійснювати нові ідеї.
Тому, цілком природно, мусіло прийти до синтези ідеологічно-
політичної і бойово-військової акції в одній революційній світо-
глядово-політичній організації ОУН, як єдиного носія і реаліза-
тора українського націоналізму. Ті всі течії революційного націо-
налістичного руху об’єднав в одну організацію одною ідеологією,
політичною програмою і виразно означеними методами боротьби
сл. п. вождь націоналістичного руху Є. Коновалець на 1-му Кон-
гресі Українських Націоналістів у 1929 році.
І так український націоналістичний рух переходить від безпо-
середніх бойових акцій УВО до масової всеобіймаючої ідеоло-
гінно-пропаґандивної і політично-революційної акції на всіх ді-
лянках життя з одного боку проти окупантів і ворожої суспіль-
ности, а з другого — проти українського старого партійного світу,
проти опортуністично-угодовецького табору, проти демолібераль-
ного і соціялістичного' партійництва, проти культурництва, про-
світянщини і марного купецько-крамарського опортунізму та
філістерства дрібних душ і егоїстів. Український націоналістич-
ний рух, як глибока всеобіймаюча духово-ідейна і суспільно-
політична революція, мусить перемогти в українській духовості і
світогляді кволу, сентиментальну і безвольну духовість і світо-
гляд ХІХ-го століття українського провансальства, старого куль-
турництва, парафіянства і партикуляризму, розхристаність і
шкідливість драгоманівщини, демоліберальної партійщини, соція-
лістичного доктринерства, клясовости і всесвітянства.
На місце кволої пасивности і сантиментальности приніс україн-
ський націоналізм активність і героїчне сприймання життя як
чину і боротьби. На місце відірваного від життя інтелектуалізму
і холодного інтелекту »без віри основ«, запамороченого чужими
доктринами, приніс новий волюнтаристично-національний світо-
гляд, що випливає з волі нації до повного життя, до розвитку,
владарности і могучости. На місце розумових переконувань при-
ніс чин і аргумент сили, на місце безвольної віри в утопічний
механічний вселюдський поступ — ступневу еволюцію і чин рево-
люційних дій історичного ставання. На місце всесвітянства, кля-
совости, анархічного громадіветва і егоїзму одиниць, демолібе-
ральних атомів — поставив моноліт і добро національної спіль-
ноти і вартість суспільно-активної особовости. На місце вселюд-
ської гуманности і пацифізму приніс — воюючий націоналізм.
Українсько-державницький націоналізм, якого носієм і речником
є ОУН, дає новий всеобіймаючий націоналістично-активістичний
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ
66Ь
світогляд, нову суспільно-політичну програму, організацію сили
й означені методи боротьби за державність і підстави державного
будівництва та всебічного розвитку.
Український націоналістичний рух, втілений в ОУН, переходить
процес свого поширення й поглиблення на всіх українських зем-
лях і по цілій еміграції. В 1930-1933 рр. український націоналіс-
тичний рух переходить свій »штурм унд дранґ« період. Від ума-
совлення ідей й акцій, як саботажева акція 1930 р., шкільна акція
1933 р., акція могил 1934 р., націоналістичний рух закорінюється
і вростає в ціле національно-суспільне життя, переходить від
пропаґандивного і демонстративно-маніфестаційного умасовлення
ідей і боротьби до якнайповнішого усуспільнення революції,
органічного вростання в ґрунт і до духово-ідеологічного поглиб-
лювання й поширювання суспільно-політичної революційної акції,
що проявилася в протикомуністичних виступах, в протиколоні-
заційній акції, в масових маніфестаціях у зв’язку з подіями на
Карпатській Україні, в боротьбі націоналістичного активу за
українську державність на Карпатській Україні і, врешті, в ши-
рокій партизанській військово-політичній акції на ЗУЗ в часі
розвалу Польщі.
Не зважаючи на хвилеву невдачу, стають перед націоналістич-
ним рухом великі перспективи епохальної історично-творчої ре-
волюції, що має за ціль цілковитий розвал московсько-совєтського
світу, має створити новий український світ.
Під Румунією український націоналістичний рух переходив
інший процес кристалізації й розвитку, залежно від місцевих
умов і національної свідомости та сили. Тут початки руху форму-
валися не довкруги революційних акцій, як на ЗУЗ або СУЗ, але
за поміччю пропаґандивних видань, як «Самостійна Думка«, «Са-
мостійність® та ідеологічних гуртів молоді.
Традиціоналізм, консерватизм і крайній футуризм.
Традиція й революція
Ані крайній реакційний консерватизм, що хоче життя нагинати
до старих, вже давно пережитих і утертих форм і поглядів, ані
крайній футуризм, що хоче штучно все почати від нового, не від-
повідають природі суспільного розвитку. Суспільне життя розви-
вається між розвоєвою тяглістю традиційних надбань і новою
творчістю, змаганнями й поривами до нового, кращого життя.
Реакційний консерватизм є за пасивне наслідування старих пере-
житих форм, за ялове травлення, без творчого розвитку, що кін-
читься повним застоєм і упадком. Натомість радикальний футу-
ризм хоче зовсім зірвати з дотеперішнім розвитком і почати бу-
дову нового від себе, як хоче цього соціялізм чи комунізм, що не
лише не відповідає правді суспільного розвитку, але будує по-
вітряні замки утопій і доктрин, відірваних від життя. Як наше
«66
визвольний шлях
життя не починається й не кінчається на нас, так і суспільне
життя це наростання надбань тисячоліть і ріст нової творчости.
Цілковите зірвання з минулим — це штучна будова з самого
піску й каміння без фундаменту, наприклад, на написання й ви-
друкування книжки зложилися духова творчість автора та праця
й надбання цілого ряду поколінь: на її зміст і багатство думки, на
її письмо й друк. Що й казати про ціле суспільне життя. Інша
справа, коли стараємося усунути й викоренити шкідливі впливи
минулого, шкідливі навики, перестарілі звичаї, пересуди, віру-
вання, закостенілі форми і т. д.
Розвоєва тяглість і інтеґральність- суспільного життя полягає
в синтезі здорових, вартісних і посилюючих життя надбань ми-
нулого й змагань за нове майбутнє. Навіть большевизм, що хоче
ніби зірвати з минулим, нав’язує до російських великодержавних
традицій, наприклад, Петра І. В Україні бракує цієї інтеґрально-
розвоєвої ТЯГЛОСТИ Й ЄДНОСТИ суспільного ЖИТТЯ. До ЦЬОГО' спри-
чинилися довголітнє поневолення й довголітня боротьба з воро-
жими силами. З одного боку маємо сипкість і розпорошеність
суспільного життя, з другого — стихійність і вибуховість жит-
тьових енергій і емоцій. Позитивною стороною є природність,
здоров’я й сила психо-життьових і моральних первнів та брак
закостенілих форм старих народів. Ми є нацією, повною дріму-
чих, утаєних, життьово-духових, неспожитих енергій і сил, що
дає український націоналізм, який лучить здорові первні вели-
кого минулого і змагання за нове майбутнє. Ані закостеніла ки-
тайщина, ані мексиканізація не дають творчого суспільно-істо-
ричного розвитку й сили.
Правильний розвій суспільного життя залежить від багатства,
внутрішньодухової активности й творчости (культура, релігія,
мистецтво, світогляд, мораль, ідеотворчість) і зовнішньої чин-
ности у витворах цивілізації, техніки, організації, політичної
активности, військовости, господарства. Ріст углиб і вшир. Над-
мірне зосередження у внутрішньому духово-інтелектуальному чи
чуттєвому світі (інтраверсія) приводить до вияловіння й ослаб-
лення чинностей волі, енергії чину, до занику історично-творчих
сил, як пасивний буддизм в Індії, факірство, ґандизм з філосо-
фією нірвани привели до застою суспільно-історичне життя в
усіх ділянках. Часи етнографічного культурництва зіпхнули
Україну з історичної арени. А часи занепаду Греції були часами
Діогена в бочці. Надмірна зовнішня експансивність (екстраверсія)
без глибокої духово-моральної концентрації й культурної підбу-
дови, хоч приносила хвилево успіхи, одначе дуже скоро переріст
зовнішнього біологічного й технічно-матеріяльного життя при-
водив до розпорошення й пливкости, бо бракувало глибокого ду-
хового культурного коріння, наприклад, завоювання монголів,
гунів, що опиралися тільки на фізичному насильстві без куль-
турно-цивілізаційної творчости, або як московський большевизм.
УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ ...667
Взагалі в Росії панують під цим оглядом згадані крайності, з
одного боку пасивне роздумування над «смьіслом жизниж і »не-
противление злу«, а з другого — дикі вибухи стихій, шал при-
страсти та прив’язання до зовнішніх форм, наприклад, сатанізм
і шалені вибухи в »Бєсах« і карамазівщина. В Україні розвиток
духово-культурного життя (Могилянська Академія) без полі-
тично-мілітарного опертя допроваджував до засклеплювання в
собі й до опортунізації, а самі мілітарні чини початкових ко-
зацьких повстань і Запоріжжя без культурно-політичної відбу-
дови і державницьких плянів не приносили тривалого держав-
ного успіху, і щойно зіспоєння цих двох процесів, духово-куль-
турного і мілітарно-політичного за часів Хмельницького, спричи-
нилося до збудування Української Держави.
Подібно в добі етнографічного культурництва й літературного
відродження, без розвитку пслітично-державних і мілітарних
сил і змагань життя, значення України зійшло до рівня «пре-
красної Малоросії». Щойно визвольні змагання випровадили
Україну на широкий шлях історії й державного будівництва. На
подібний рівень племінного етнографізму, тим разом «совєтської
Малоросії» і до вузького колоніального економізму хочуть звести
Україну большевики. Україні треба, крім духової концентрації й
формування монолітної духовости національної спільноти, як-
найбільшого розвитку життьово-активних, зовнішньочинних
первнів, треба політичної активности, військовости, господарської
підприємчивосте, цивілізаційної творчосте й технічної виробле-
носте. Творцями історії й володарями світу є ті народи, ще мають
розвинені обидві сторони життя, як колись Рим, тепер Англія,
Франція, Німеччина, Італія. Колись німці були народом «філо-
софів і поетів». Тому випередили їх у боротьбі за силу й владу
над світом англійці та французи. З одного боку треба мати вели-
ких учених, мистців, поетів, творців, відкривців, винахідників і
пророків, як Павло, Лютер, Кант, Ньютон, Ґете, ПІекспір, Фіхте,
Едісон, Марконі, а з другого — великих володарів, державних
мужів, полководців, економістів, техніків, як Фрідріх Великий,
Наполеон, Бісмарк, Мольтке, Гінденбурґ, Форд. Шукання правди
й чин, ідеї-міти й сила, боротьба й творчість, хрест і меч, апос-
тольство й володарство були рушійними чинниками суспільно-
історичного розвитку.
Значення суперечностей, боротьби, воєн, революцій
і суперництва в суспільному житті
З огляду на вольово-активну, динамічну природу суспільного
життя різні форми боротьби й суперництва всередині й назовні
відіграють велику ролю в суспільно-історичному розвої й творчо-
му ставанні. Вже самий психологічний уклад і розвій людини
полягає в суперечностях і боротьбі інстинктів, імпульсів, при-
668
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
страстей, почувань, думок, що силою своєї інтенсивности стара-
ються виперти інші, їм противні. Бачимо також суперечності
всередині суспільности в суперництві між поодинокими людьми,
в громадсько-політичному житті, в господарському житті, далі —
між поодинокими групами й верствами. Бачимо, яка панує бо-
ротьба між різними культурними, науковими, мистецькими й
суспільно-політичними течіями та поглядами: боротьба воль,
амбіцій, пристрастей, почувань, думок, ідей, світоглядів. Назовні
панує завзята й безпощадна боротьба й суперництво між пооди-
нокими племенами, расами, націями, державами за розріст, жит-
тьовий простір, силу та владу, або боротьба за встановлення ре-
лігійних чи культурно-цивілізаційних вартостей.
В чому це полягає? Від чого залежить? Тому, що ціле життя,
зокрема суспільне життя, не є замкнене ані в згори визначений
механізм, ані в згори визначені раціональні форми, але проявля-
ється в постійній активності, розвоєвій тяглості, творчому ста-
ванні. Наростають і творяться нові сили, нові енергії, нові вар-
тості, нові думки, нові ідеї, нові форми життя. Хоча підставові,
елементарні психовольові енергії, діючі сили лишаються ті самі,
у творчому розвитку міняється їх уклад, їх будова на підставі
нових засад і поглядів, їх натуга, їх зміст, їх форма й якість, як
людина лишається та сама, хоч постійно розвивається. Суспільне
життя постійно розвивається, розростається, твориться в нових
формах. Тому, що одні розвоєві сили й течії зустрічаються з уже
застоялими й перестарілими формами, навиками, звичаями, оби-
чаями, переконаннями, порядками й установами — наступає зу-
дар між уже існуючими формами і новими, щойно наростаючими.
В боротьбі з уже існуючим, застоялим порядком нові сили й нові
вартості мусять виявити таку силу й здібність чину та творчости,
таке завзяття й запал, щоб усунути перестарілі форми і пробити
шлях для нового творчого вияву. Така боротьба й суперечності в
ім’я нових вартостей, нового, повнішого вияву творчих нароста-
ючих сил, в ім’я творення кращого життя, є історично-порядку-
ючою й творчою силою. Тільки в боротьбі та в суперечностях
міцніють і наростають нові сили й вартості, переходять пробу
вогню, виправдують свою правильність і якість, виявляють здіб-
ність будувати кращий лад, здобувають розмах і силу творити
нове, краще життя. Тому всі нові релігійні, культурно-цивіліза-
ційні, мистецькі, наукові, суспільно-політичні течії, ідеї й сили
завжди мусіли в боротьбі здобувати собі право на творче форму-
вання нового порядку життя. Завжди різко й гостро витворювали
й поглиблювали суперечності з противними силами, поглядами й
вартостями, як Бог і диявол, небо й пекло, правда й злочин, світло
й темрява, добро й зло, бо замало різка й ударна постава нових
наростаючих сил і вартостей розводнює їх, вони ослаблюються і
__________________УКРАЇНСЬКА ДУХОВІСТЬ...__________________669
розпливаються в старім порядку. Тому треба гостро й виключно
поставити нові сили й вартості проти противних сил, щоб розбу-
дити, напружити й зосередити всі сили в один рішальний удар до
боротьби на життя й смерть.
Поодинокі народи й нові суспільно-політичні рухи загострен-
ням суперечностей і поставленням своїх поглядів і живучих
інтересів на вістрі меча розбуджують, зосереджують і напружу-
ють всі свої сили в боротьбі з противним світом, розпалюють
пристрасті й почування до червоного жару, щоб осягнути тим
більшої сили й розмаху, рішучости чину й певности перемоги.
Треба поставити так різко й виключно взаємосуперечні сили,
погляди й інтереси, щоб не було іншого виходу, як у цілкови-
тому розпорошенні ворожого світу. Так робили всі суспільно-
політичні рухи, що змінювали обличчя світу. Так роблять всі
сучасні національно-суспільні рухи. Де йде про підставові жит-
тьові інтереси народів, там постає безпощадна, запекла боротьба
на життя й смерть аж до цілковитого розторощення противника.
Тут рішає лише сила й запеклість боротьби. Загострення зовніш-
ніх суперечностей між поодинокими течіями й ворожими силами
зміцнює й напружує силу й рішучість удару та розмах діяння.
Щобільше — сила волі, характеру, моральних чеснот, вартість
людей міцніє і випробовується в боротьбі з суперечностями, в
трудах і змаганнях, як у вогні гартується криця. Боротьба та її
небезпека примушують поодинокі народи постійно напружувати
й розвивати всі свої сили, бути постійно активними, чуйними й
творчими, творити нові надбання духові, культурно-цивілізаційні,
політичні, військові й господарські щоб не дати випередити себе
іншим народам у постійному змагу за могутність і перемогу.
Одначе, не кожна боротьба є корисна й будуюча, не кожна по-
силює й формує життя. Все залежить від того, в ім’я яких вар-
тостей, в ім’я яких ідей, в ім’я яких цілей і інтересів ведеться
боротьба. А далі, чи ті нові сили, вартості, ідеї, групи й люди
зуміють краще формувати й творити нове життя, новий лад. Бо-
ротьба й суперництво різних людей, класових і партійних груп
в ім’я своїх вузьких матеріальних інтересів, егоїзму чи амбіцій
для уживання, а не в цілі творення й посилення життя, тільки
розстроює, розбиває суспільне життя, доводить до застою, упадку,
як шал почуттів і низьких пристрастей ослаблює й розкладає
людину. Тому не боротьба всіх проти всіх, не боротьба для самої
боротьби, боротьба стихій на дикому полі для самого лише вила-
дування енергії, як у звіринному світі, але боротьба й супер-
ництво в ім’я нових вартостей, нових ідей, в ім’я зміцнення й
поширення життьових сил, в ім’я будування і творення нового
життя і посилення творчого розвитку.
670
визвольний шлях
ВАЛЕНТИН МОРОЗ НА ВОЛІ
Сонячна червінь, важка чорнота —
твої барви
вигнуті вії летючих тополь —
твоя пісня
сплетені берла трирогих богів —
твої знаки
сивого степу нічне шепотіння —
молитва
знамено
сонячний присок на синьому небі —
(В. Мороз: »Україна« із збірки »Прелюд«)
У вечірніх годинах у п’ятницю
27-го квітня, 1979 року, рознесла-
ся по світі вістка про те, що укра-
їнський історик Валентин Мороз,
довголітній в’язень московських
тюрем і концтаборів, став неспо-
дівано видаленим з СССР і разом
із чотирма іншими політичними
в’язнями був перевезений літа-
ком до Нью-Йорку, де їх вимі-
няли за двох московських роз-
відників, засуджених на 50 років
ув’язнення за спробу викрасти
таємниці американської фльоти.
Поява тієї вістки на телевізій-
них екранах і в радіо припала на
досить пізні години вечора. Але
це не перешкоджало одним укра-
їнцям, які почули цю вістку, пе-
реказувати другим, спільно раді-
ти з такої великої несподіванки
і так же спільно розгадувати
причину наглого випуску на волю того українського патріота,
борця і символа нескорености українського народу, з душею і
з почуттями якого вони перебували ще від часу появи на Заході
перших літературних і політичних праць Валентина під назвами
»Серед Сніггв«, »Хроніка Спротиву", »Репортаж із Заповідника
ім. Беріг«, а зокрема від появи яОстаннього Слова«, виголошеного
Валентином Морозом під час судової розправи над ним в Івано-
Франківську, в листопаді 1970 року.
В суботу 28-го квітня докладніші відомості про звільнення по-
явилися на сторінках головнішої світової преси, а рівночасно у
радієвих і телевізійних новинах. В ранішніх годинах того ж дня
ВАЛЕНТИН МОРОЗ НА ВОЛІ
671
перші інформації наспіли також від українських кругів у Нью-
Йорку, які мали змогу зустрічатися з Валентином попереднього
вечора, або того ж ранку. В полудневих годинах суботи представ-
ники українського організованого життя у різних країнах були
вже у стані інформувати про цю преважливу подію широкі круги
української громадськости, використовуючи для цього запляно-
вані раніше імпрези чи збори. Між українцями радість витискала
сльози і відбирала подекуди навіть мову. Найглибші психологічні
переживання тієї вістки видніли на обличчях зокрема тих з поміж
старших і молоді, які на протязі останніх дев’ять років ув’язнен-
ня Валентина вклали багато зусиль у працю під час акцій за
звільнення, працюючи не раз під насмішками та »критикою® своїх
і чужих, котрі уважали, що всі акції, зокрема публічні мані-
фестації, не тільки не приносять користи, але шкодять і полі-
тичним в’язням, і національній справі. Факт звільнення Валентина
Мороза, а рівночасно і Георгія Вінса, став у цьому відношенні
найбільш переконуючим аргументом по стороні організаторів ши-
роких акцій в обороні українських політичних в’язнів, які за-
ставляли до дії також і чужинецькі культурні й політичні круги,
не оминаючи державних чинників.
З переказаних дотепер даних і на основі того, що подала чужа
преса, стає ясним, що звільнення Валентина Мороза, Георгія Вінса
й інших наступило для них зовсім несподівано. День перед звіль-
ненням московське КҐБ вибрало їх з концтаборів лише в тому, що
в даному часі мали на собі, привезли до Москви, де їх позбавили
громадянських прав, а відтак, відібравши від них всі особисті
речі, посадили на літак і відтранспортували до Нью-Йорку. Ви-
даний їм перед відлетом цивільний одяг був так само наскоро
зорганізований, але вже не вручили навіть найпростіших при-
борів до голення. Ця форма звільнення нічим не відрізняється і
від форм арешту та депортацій, про які існує величезна літе-
ратура.
В час пресової конференції в Нью-Йорку, коли кореспонденти
зверталися до прибулих як до російських чи совєтських диси-
дентів, Валентин Мороз заявив, що хоч »Я маю велику симпатію
і глибоке зрозуміння до російських дисидентів, але я не є одним
із них. Я належу до Руху, який бореться за волю Украгни«. А на
запит журналістів, як він думає здобути Україні волю, Валентин
відповів, що »якщо окупант не вийде з України, то його треба
винести на багнетах^.
У п’ятницю, себто в день приїзду до США, Валентин Мороз мав
першу зустріч з українською громадськістю, зокрема з молоддю,
яка прибула на цю зустріч в національних і сумівських строях, і
з прапорами. Зустріч була зворушливою для Валентина і всіх її
672
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
співучасників. »Чотирнадцять років я чекав на такі радісні хви-
лини« — відповідав Валентин, а згодом з усіми співав український
національний гимн. В суботу Валентин Мороз взяв участь у вічу
в Філядельфії, яке було зорганізоване в програмі акцій у його
обороні, але тоді перетворилося на чергову зворушливу зустріч
української громади з борцем за права і волю України. В Томину
неділю Валентин Мороз взяв участь у поминальному Богослу-
женні за померлих на українському цвинтарі в Бавнд Бруку, а
відтак провів довшу зустріч у крузі діячів ОУВФ в Нью-Йорку.
Під оглядом фізичним Валентин Мороз є дуже виснажений, але
духово і морально сильний, як завжди. Довголітнє перебування
у концтаборі особливо строгого режиму, де він працював при
шліфуванні скла, без найменших заосмотрень по охороні обличчя,
зокрема віддихових органів, мусіло позначитися на його здоров’ю,
на яке тепер звернуть увагу наші лікарі.
На вістку про звільнення всі головніші українські установи і
їхні провідні діячі вислали телеграми та листи, вітаючи нашого
Нескореного у вільному світі та запрошуючи Валентина у відві-
дини до українців у різних країнах світу.
Валентин Мороз народився 15 квітня 1936 року в селі Холонів,
Горохівського району, на Волині, в селянській родині. Закінчив
історичний факультет Львівського університету, одначе з причин
переслідувань та арешту до захисту докторської дисертації його
не допустили. Він одружений, але в часі писання цієї статті його
дружина Раїса і син ще перебувають в СССР. Згодом працював
учителем історії та географії в середніх та вищих школах.
Перший арешт Валентина Мороза наступив 31-го серпня 1965
року. В січні 1966 року Волинський обласний суд в Луцьку прирік
його на 5 років таборів суворого режиму під закидом «антицадян-
ської пропаганди*. В Мордовських концтаборах Валентин пробув
до 1-го вересня 1969 року, а вже 1-го червня 1970 року він став
заарештований знову і поставлений перед Обласним судом в Івано-
Франківську, який засудив його на 5 років закритої тюрми, 4 роки
таборів суворого режиму і 5 років виселення поза межі України,
— разом на 14 років ув’язнення і заслання.
Роки ув’язнення у закритій тюрмі Валентин Мороз пцовів у
Владимірській в’язниці, де з однієї сторони він зазнавав додатко-
вих знущань, включно з важким пораненням, внаслідок якого він
утратив одну легеню, а з другої — зводив важку боротьбу з адмі-
ністрацією за права політичного в’язня. В тій то тюрмі він провів
голодівку, що тривала понад 5 місяців. Користаючи з посеред-
ництва Анатолія Радиґіна, він переказав до нас в Західньому світі
в 1973 році такі слова: «Передайте лиш одно: мене тримають із
божевільними, мені створюють постійне пекло! Намагаються зро-
бити з мене божевільного, такого, як ті, кого вкидають до мене.
Вони вбивці й людоїди. Я не маю чим дихати*.
ВАЛЕНТИН МОРОЗ ВОЛІ
673
У травні 1976 року Валентина перевезли до психіатричної тюр-
ми ім. Сербського в Москві, звідтам до в’язниці Бутирки, а відтак
до концтабору Сосновка в Мордовії.
Наше дуже сумаричне відтворення життєвого шляху Валентина
Мороза в московському ув’язненні — це далеко неповна картина
того, що йому прийшлося пережити на протязі першого й другого
ув’язнень. Яку ж сильну віру треба мати у слушність особистої
і національної справи, щоб видержати цю величезну пробу й ду-
хово та фізично перемогти своїх катів і катів української нації.
Це друге ув’язнення Валентина в 1970 році й засуд викликали
дуже глибоке і широке обурення між українськими патріотами
по обидвох сторонах залізної заслони, яке поширилося дуже скоро
також і на чужинецькі громадські, культурні й політичні круги,
не залишаючи президентів та прем’єрів. Московські дипломатичні
представництва у країнах Західньсї Европи, у Великій Британії,
Канаді, США, Південній Америці і в Австралії стали об’єктами
безперервних демонстрацій організованих переважно тими укра-
їнськими і міжнародніми кругами, які явно й безкомпромі сово
виступають проти московського імперіялізму та комунізму. В цих
акціях на передовому фронті стояла українська молодь з рядів
СУМ-у і студентство згуртоване головно в ТУСМ, за покликом і
прикладом яких виступали також інші.
Приїзд Валентина Мороза у вільний світ — це дуже велика
перемога незламности й патріотичности української людини над
московською системою насилля і рабства, відгомін і позитивні на-
слідки якої зараз навіть неможливо повністю передбачити.
Прибуваючи між нас, Валентин Мороз являється не тільки на-
очним, живим свідком відомих нам його ідей, виложених з такою
безпосередністю і прецизністю в опублікованих працях і поемах,
але особою, що привезла зі собою найновіший подих того україн-
ського духа, волі й переконань, які стоять безкомпромісово на
першому й найважливішому фронті змагань — на фронті бо-
ротьби з московським імперіялізмом та шовінізмом. Це скріпить
український самостійницько-визвольний фронт між нами на чу-
жині і в Україні якраз у часі, коли цього духово-морального та
ідейно-політичного скріплення йому найбільше потрібно.
До всіх привітальних листів і телеграм Редакційна Колегія на-
шого журналу висловлює Валентину Морозові і свій гарячий,
дружній привіт, побажання кріпкого здоров’я і запевнення все-
бічної уваги до потреб життя та боротьби.
Закриваючи IV Великий Збір ОУН на весні 1968 року, Голова
Проводу ОУН Ярослав Отецько сказав такі слова: »Тому треба
рішуче відкинути всі сумніви і скріпити нашу віру в закономірну
перемогу нашої правди, а одночасно мусимо пам’ятати, що правда
ніколи не перемагає сама собою, перемагає тільки тоді, коли її
прапороносці-носії, рискуючи власним життям з найбільшою само-
674
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
посвятою боряться за її перемогу. Мусимо бути свідомі, що між
ідеєю і її реалізацією є тільки наша воля і коли хочемо виповнити
прірву поміж бажаним і можливим — мусимо докласти вели-
чезних зусиль, виявити нашу незламну волю, а це означає — іти
шляхом героїв«.
Висловлюючи ці слова, Голова Проводу ОУН мав напевно на
увазі всіх великих провідників Українського Революційно-Виз-
вольного Руху 30-их, 40-их і 50-их років, а рівночасно і всі великі
постаті в 60-их і 70-их роках, у крузі яких перебував Валентин
Мороз. Він, людина віри і волі, є тепер між нами. Спільні зусилля
українців на Україні й на чужині вможливлять здобуття свободи
і державности!
У своєму есеї »Серед Снігів« Валентин Мороз писав, що «Одер-
жимий і скептик — споконвічні антиподи. Вичавлений, охлялий
скептик завжди приписує людині з пружною мускулятурою дон-
кіхотство і непрактичність. ... Християни не перевернули світу
і не збудували на землі царства Божого. Але будуючи його, воскре-
сили умерлу духовість. А їх опонент-скептик із його незаперечни-
ми аргументами назавжди залишився мертвим».
В українському суспільстві на чужині не бракує скептиків, су-
проти яких потрібно одержимих. Хто б що не думав чи плянував,
але у звільненні Валентина Мороза мусіла бути Божа рука!
Ігор КАЛИНЕЦЬ
ДО ВАЛЕНТИНА МОРОЗА
Я хотів би, щоб ся книжка
була для Тебе хоч на мить
хусткою Вероніки на хресній
дорозі.
Я хотів би, щоб ся книжка
як хустка Вероніки нагадувала
нам про святість Твого
обличчя.
20 листопада 1970 р.
(Із збірки ^Підсумовуючи мовчання«)
675
Уляна ЦЕЛЕВИЧ
ОБОРОНА УКРАЇНИ
Питання оборони прав людини чи нації
В цій декаді 70-их років XX сторіччя став голосним і дуже по-
пулярним міжнародній суспільний рух за т. зв. людські права.
Ідея цих прав не нова. Вона була схвалена ще ЗО літ тому, дня
10 грудня 1948 р., Організацією Об’єднаних Націй під назвою
«Універсальна Декларація Людських Прав«.
Пізніше постанови тієї Декларації стали предметом Гельсін-
ської й Білгородської конференцій, як справи т. зв. 3-го кошика.
Можна сказати, що рух за ці права — це чи не найбільш гуманний
і шляхетний вияв уваги, зрозуміння і співчуття нашого сторіччя
у сфері міжнародніх взаємин у відношенні не до могутніх воло-
дарів світу, а до їх підданих.
Недоліком, одначе, цього руху треба вважати те, що він не
ставить у повній гостроті політичної проблеми поневолених на-
родів, а тільки гуманітарну сторону — поправи їхнього побутового
положення. Це так, немов би поневолені народи вже перестали
існувати як окремі цілісні нації, а живуть тільки як окремі, не
зв’язані нічим зі собою людські істоти, єдиною чпоблемою яких
є справа харчів, одягу, житла, умов праці й заробітку — дарма,
що тих людей єднає одна ідея власної державности, їхнє історичне
минуле, матірня мова, культура, релігія і традиція. Сама поправа
стандарту життя людини не може в жодному випадку задоволь-
нити бажань і потреб народів і не усуне причин неспокоїв у світі.
Коли б заспокоїти навіть всі потреби голодних, голих і бездомних,
то суспільно-політичні проблеми будуть існувати далі, бо люди й
народи не скотина, вони живуть потребами вищого духового по-
рядку; вище понад побутові проблеми стоять і то на першому пля-
ні всенародні, національні справи і стремління, без полагодження
яких не може бути тривалого миру, а буде вічне кипіння, війни й
революції. Сама поправа побутових умов не запевнить спокою у
світі, як довго існуватиме стан панівних націй і поневолених і як
довго існуватимуть імперії-поневолювачі.
Повне заспокоєння усіх економічно-побутових і національно-
духових потреб може дати народам і людині тільки життя у своїй
національній, незалежній і самостійній державі. Це знають і бо-
рються за свою державну суверенність навіть баски, фламандці,
нормандці, попторікани і різні, навіть найменші племена Африки,
хоч економічно-побутова проблема у них не все є першою.
В цьому сторіччі на наших очах здеколонізувалася без бою
навіть така світова колоніальна потуга, як Велика Британія, бо
676
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зрозуміла, що краще жити з передше підлеглими їй народами в
дружбі, ніж на вулкані революцій. Осталась сьогодні ще тільки
одна колоніяльна комуно-московська імперія, що держить у не-
волі й нашу Батьківщину-Україну, як і більш сотні других поне-
волених народів, які разом з Україною борються за її розвал.
Що ж таке Україна, як нація? Згідно з означенням соціологів,
нація — це соціологічно-правне окреслення кровної єдности по-
колінь в одному народі, який має свою територію, історичне ми-
нуле, мову, культуру та спільні інтереси. Суверенні нації мають
ще також свою державну владу, під охороною і проводом якої
можуть свобідно розвиватися. Акція охорони прав людини не
охоплює національних прав народу і тому має тільки пропаґан-
дивне значення.
Наша акція оборони України мусить виходити із принципових
позицій здобуття Української Самостійної Соборної Держави із
своїм українським, народоправним урядом, бо тільки власна дер-
жава може гарантувати громадянам повноту забезпечення всіх
потреб і всесторонній, повноцілий розквіт і ріст українського на-
роду на його території. І тому уважаємо, що на зовнішньому від-
тинку своєї праці всі наші українські жіночі організації повинні:
1)	У справі оборони й допомоги Україні виходити з одних і тих
самих позицій — з позицій здобуття самостійности й державної
незалежности, оборони українських патріотів, борців-самостійни-
ків, і політичних в’язнів, котрі борються не за т. зв. радянську
Україну в якійсь кращій формі, а тільки й саме за УССД зі своїм
вільним народоправним урядом, — отже за національні, а не тіль-
ки за т. зв. людські права, за що можуть боротися хіба тільки
т. зв. дисиденти. Наша оборонна акція повинна спиратися не на
емоційних мотивах якихось міражних прав, а на холодній аргу-
ментації пов’язання долі України з інтересами вільних народів
передусім Европи, тому що Україна з її геополітичним положен-
ням не є ізольованим фактором, але важливою частиною європей-
ського континенту.
2)	Оборону українських політичних в’язнів треба трактувати як
частину оборонної акції цілої України, бо вони являються речни-
ками волі цілого українського народу у змаганні за повноту на-
ціональних прав України, а не тільки, як дисиденти, за людські
права. Українські політичні в’язні можуть мати й одержують
обіцянки й міражі свободи, розкішного життя й кар’єри, коли «по-
каються», але вони такі каґебістські пропозиції відкидають з по-
гордою, бо їх ідея — національна, а не тільки особиста свобода.
В наших плянах оборони України оборона українських політич-
них в’язнів і їх родин є одною з найважливіших справ.
3)	Організації й особи, що піднімають і ведуть працю по лінії
оборони України, мусять позбутися принизливого почуття менше-
вартости, будучи репрезентантами поневоленого народу, бо ми
виступаємо зі становища української нації, що відрізняється від
ОБОРСНА УКРАЇНИ
677
статусу народів т. зв. ПІ Світу, які мають щойно самовизначу-
ватися. Україна самовизначилася уже тисяча років тому і під-
твердила це своїми державно-творчими актами багато разів, в
тому і впродовж цього сторіччя. Хіба ж не всі народи й нації
мають у своїй історії періоди величі й упадку? Україна сьогодні
поневолена, але завтра може бути вільна. У війні з Москвою
Україна не скапітулювала. Бої й боротьба тривають далі. Дока-
зом цього є сотні тисяч українських політичних в’язнів і мільйони
депортованих і переслідуваних жертв московської аґресії. Це
означає, що в наших акціях треба все виступати зі становища
української нації і не боятися, що будемо непопулярні, або стріне-
мося з епітетами екстремістів, націоналістів, чи фашистів. Треба
мати мужність борців й оборонців!
4)	В оборонних акціях, атакуючи Москву за її народовбивчу по-
літику, треба виступати не зі становища окремих подій, а цілости
й повного розміру комуно-московських злочинів за час їхньої оку-
пації України; маючи завжди на увазі біологічний і духовий Гено-
цид, нищення всіх познак самобутности і відрубности та еконо-
мічно-фізичної експлуатації, масові масакри населення, ув’язнен-
ня, присуди, депортації, русифікація, атеїзм, нищення україн-
ських церков, палення архівів і бібліотек, грабунок дібр і пам’я-
ток історії й культури України, і т. д. Все це як засоби зламання
опору і підкорення України.
5)	У виступах наших українських жіночих організацій перед
чужинним світом в країнах нашого поселення дуже важною спра-
вою є координація всіх наших акцій і виступів; потреба поперед-
нього узгіднення своїх становищ і тактики; не поборювати себе
взаємно, а піддержувати! Дискредитуючим і погубним є виступати
побіч себе з противних полюсів: напр., одні в обороні людських
прав, а другі — національних; одні в обороні політичних в’язнів,
а другі — дисидентів; або противні погляди щодо поняття україн-
ських в’язнів (одні українських, а другі радянських) та справи
опіки в’язнями взагалі. Помимо різних поглядів і тактичних під-
ходів у зовнішніх публічних виступах, треба все зберігати єдність
і солідарність в питаннях принципових.
6)	Українські жіночі організації є зацікавлені й беруть участь
також у міжнародньому русі за т. зв. рівні права жінок. При на-
годі таких конференцій і зборів, міжнародніх чи місцевих, кра-
йових, у країнах нашого поселення, корисно є представити для
порівняння також форму совєтського »зрівняння« і закріпощення
української жінки в СССР.
Добре і вказано є використовувати всякі крайові і міжнародні
жіночі, наукові, професійні й інші конференції та з’їзди для пред-
ставлення ситуації і проблем України та зголошувати на них і
піддержувати корисні постанови й резолюції. Гідними уваги є
також контакти і зв’язки наших жіночих організацій і осіб з
чужонаціональними жіночими організаціями і клюбами.
678
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
У зв’язку з Міжнароднім Роком Дитини 1978 є нагода і треба
винести на міжнародні і крайові форуми долю української дитини
в Україні, зокрема дітей українських політичних в’язнів, — по-
збавлення їх материнської й батьківської опіки, шкільництва в
рідній мові, релігійного виховання, дискримінації й індоктринації
комуністичними впливами та відповідальности за діяльність бать-
ків і других членів родини.
Українські політичні в’язні і їх родини є жертвою комуно-
московського терору не за якісь кримінальні злочини, а тільки
за їхні виступи в обороні національних прав гарантованих поста-
новами ссвєтського законодавства й міжнародніми договорами.
Українські жіночі організації у вільному світі повинні організу-
вати для них можливу морально-правну й матеріальну оборону й
поміч, а в окремих випадках робити старання про їх виїзд за
кордон.
Подані тут і інші можливі акції в обороні України й україн-
ських політичних в’язнів доцільно здійснювати за посередництвом
парляментаристів у своїх країнах поселення, через відповідні дер-
жавні уряди й агенції, амбасадорів при ОН, через міжнародні
професійні, наукові й харитативні організації тощо, дорогою пе-
тицій, інтервенцій, особистих і пресових звернень та пропаґан-
дивних зборів і резолюцій до ОН, генерального секретаря ОН,
ЮНЕСКО і других міжнародніх організацій.
До оборони України належить також праця і обов’язок жіночих
організацій на внутрішньому відтинку нашої еміграційної діаспо-
ри — збереження української ідентичности і неподільної прина-
лежности до свого народу. Важливою є зокрема потреба захисту
від асиміляційної загибелі серед чужого довкілля вільного світу
молодших поколінь. Всі наші організації мусять дбати про збере-
ження українського самостійницького духа в наших родинах,
церковних і світських організаціях і установах через плекання і
вживання рідної мови, та зберігання всіх питоменностей україн-
ської культури й стилю життя, побуту, звичаїв і обрядів.
І вкінці ще один заклик: уважати справу оборони України, ук-
раїнських політичних в’язнів і їх родин справою нас усіх — стар-
ших і молодших, жінок і чоловіків, справою всіх українських то-
вариств й організацій. Шляхи оборони й боротьби проходять не
лише через Україну, тюрми і заслання, вони проходять також
почерез усі країни, де розселились українські люди, де знахо-
дяться українські родини й організації, де б'ються українські
серця!
Та понад усе, допомога й оборона України — це наше чітко
з’ясоване становище до проблем поневоленого українського народу
й наша солідарність з українським рухом нескорених Братів і
Сестер на Батьківщині!
679
ДО ДЖЕРЕЛ МОСКОВСЬКОГО ШПЕРІЯЛІЗМУ
Д-р Данило МІРШУК
ОСВІТА І ВИДАВНИЦТВА В СССР — ЗАСОБИ
РУСИФІКАЦІЇ
Найкращим показником русифікації в Україні є статистичні
відомості про населення, навчальні заклади та видавництва дру-
кованого слова. Для наочности розглянемо демографічні показни-
ки населення України, починаючи з двадцятих років аж до сього
часу. В 1926 році росіян було в Україні 3.164,800 осіб і вони стано-
вили 8.2% стосовно до всього населення України. Перепис насе-
лення України з 15 січня 1959 року показує, що всього населення
було 41.869,000 осіб, з цього українців 32.158,500 осіб, або 76.8%,
росіян 7.090,800 осіб, або 16.9%. За переписом з 15 січня 1970 року
населення України становило 47.126,000 осіб, з них українців
35.284,000, росіян 9.126,300 осіб. Як бачимо, то за одинадцять років
росіян збільшилось аж на 2.025,500 осіб, а українців за той час
лише на 3.125,500.
В 1979 році проведений перепис населення в СССР, але
покищо статистичних відомостей не подано. Та й трудно спо-
діватись, щоб правляча кліка подала дійсний стан населення
за національностями.
Порівнюючи зріст українського й російського населення в Ук-
раїні, зауважуємо велику різницю приросту зайдів — росіян, у
відношенні до українського населення. Самозрозуміло, що їхнє
збільшення не було спричинене природнім приростом, а є неіцо
інше, як плянове переселення російського елементу з центральних
областей Росії в Україну і воно ще раз ілюструє імперіялістично-
колоніяльну політику Москви стосовно України.
Ще один важливий показник: демографічний річник Об’єдна-
них Націй за 1971 рік подає, що 5.449,246 українців в СССР жи-
вуть поза Україною. Ці дані наочно доводять русифікаційну по-
літику Москви супроти неросійських народностей, у даному ви-
падку супроти українців, бож ми знаємо, що М. Скрипник на
Пленумі Пролетстуда 1927 року на підставі статистичних відо-
мостей ЦСУ СССР подав число українців 7.976,000, які жили в
СССР поза Україною. За цими даними доходило, що природнього
приросту українців за межами України від 1927 року не було, а
навпаки їх зменшилось на 2.516,754 особи. Але на цьому статисти-
ка про українське населення за межами України не кінчається.
До цього треба додати масовий вивіз українських селян і інтелі-
генції з України в 1929-33 роках, наступний вивіз переважно
української інтелігентці в 1936-38 роках (статистика засекречена
в органах КҐБ), а також третій масовий вивіз українців із Захід-
ньої України після »воз’єднання« в 1939-40 роках і «останній®
повоєнний вивіз із України в роках 1944-47. Чого ж після всіх цих
вивозів з України населення в СССР катастрофічно українців
680
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
зменшилось? Всі ці дані доводять, що Москва в жахливий спосіб
винищує українське населення в Україні й поза Україною. Мож-
на, розуміється, допустити, що певний відсоток українців вимі-
шався з іншими народностями і денаціоналізувався. Але постає
питання: чому за царських часів українців національно переслі-
дуваних все ж таки збереглося на російській землі аж вісім
мільйонів?
Відомо, що до 1933 року, за часів діяльности наркома освіти
РСФСР Луначарського, в російській республіці були тисячі за-
гальноосвітніх українських шкіл, були бібліотеки, клюби й театри.
На одній Кубанщині було 746 українських шкіл, але в 1933 році
всі українські школи поза Україною московська шовіністична
кліка знищила, а вчителів та культурно-освітніх діячів вивезено
до концентраційних таборів.
Найпевнішим засобом русифікації є школи. Як подає Іван Дзю-
ба в праці «Інтернаціоналізм чи русифікація», що »в містах Укра-
їни 1958 соку в українських школах навчалося тільки 21% дітей
(в 1926 році — 97%). Навіть у столиці України, в Києві, того
самого 1958 року тільки 22,000 учнів було в українських школах
і 61,000 в російських. Добре відомо, що в ряді великих міст (Хар-
кові, Донецьку, Одесі та ін.) українські школи обраховуються
одиницями»1. Одначе, »раби отєчества чужого», академіки з «ци-
новими ґудзиками» типу І. Білодіда, пишуть: «Після Великої
Жовтневої соціалістичної революції мови всіх народів Радян-
ського Союзу дістали державні права і визнання, вони вільно
застосовуються тепер у державно-політичному житті, використо-
вуються в керівних органах, у суді, в системі освіти, у всьому
матеріяльно-виробничому і науково-культурному житті су-
спільства«1 2.
Нижче подаємо дані про вживання української мови в системі
освітніх закладів: в УССР на початку 1960-61 навчального року
було у вишах 417,748 студентів. З них українців 260,948, або 62.5%,
що є набагато нижче за відсоток українського населення в Україні
(16.8%). Росіян в українських вишах 125,475, або 30%, що є на-
багато вище питомої ваги російського населення в Україні (16.9%).
Не завадить повторити відомий факт, що у всіх національних
республіках, а зокрема в Україні, переважна більшість вишів з
російською викладовою мовою. Номінально це українські виші,
але за змістом вони російські. Часто московські правителі і їхня
преса проливають крокодилячі сльози над бідними клясами в ка-
піталістичних країнах, критикуючи західній світ, де нібито, за
їхніми словами, в капіталістичних країнах переслідуються націо-
нальні меншини. Для заперечення фальшивої пропаганди Москви
приведемо бодай поверхові факти. В Канаді, де українське насе-
лення за чисельністю стоїть на п’ятому місці, вільно існують
громадсько-політичні й науково-культурні українські організації,
1) Іван Дзюба: «Інтернаціоналізм чи русифікація*. «Сучасність*, 1968, стор. 195.
2) І. К. Білодід: «Розвиток мов соціялістичних націй СРСР«. Київ, 1967, стор. 33.
ОСВІТА І ВИДАВНИЦТВА В СССР ..681
клюби, театри, ансамблі, розгалужена преса, видавництва худож-
ньої й наукової літератури. В середніх державних школах викла-
дається українська мова й література. При університетах також
викладається українська мова й література. Такий же стан в
США, Англії, Західній Німеччині та Австралії. У найкращому
Гарвардському університеті (США) працюють три українознавчі
катедри, які мають українську бібліотеку з кільканадцяти тисяч
томів. Крім того у Мюнхені є Український Вільний Університет
і Український Технічно-Господарський Інститут, які нормально
провадять навчання. В цих навчальних закладах працюють аспі-
рантські відділи, які готують висококваліфіковані кадри з при-
знанням докторських наукових ступенів. В Римі функціонує
Український Католицький Університет, а також у Західньому
Світі працюють науково-дослідні інституції — Українська Вільна
Академія Наук та Наукове Товариство їм. Т. Шевченка.
На жаль, зовсім протилежне явище у «братній і рівноправній»
з Україною Росії, де в самій столиці — в Москві з понад 500 ти-
сячами українського населення, ані однієї загальноосвітньої шко-
ли для українських дітей, ані одної української книгарні, бібліо-
теки, клюбу; ані одного українського часопису чи радієвих авди-
цій українською мовою. Про український університет на росій-
ській землі — немає чого й думати! Це був би супернаціоналізм!
Яка разюча протилежність до часів царської чорної реакції, коли
в Москві й Петрограді існували українські клюби, бібліотеки,
літературно-мистецькі організації, видавались українські газети
і журнали.
Таку ж дискримінаційну політику застосовано і в царині підго-
тови кадрів для народного господарства. На перше грудня 1960
року в СССР було 3.545,234 фахівців з вищою освітою. З них
українців 517,729, або 14.6%, на 18% нижче питомої ваги україн-
ської людности. В цей же час росіян було 2.070,333, або 58.4% на
7% вище питомої ваги росіян.
»Висшее образование в СССР« за 1960 рік подає загальне число
наукових працівників в Україні, що дорівнює 46,657 осіб, але з
них українців 22,523. Кількість аспірантів в СССР 36,754 особи,
з них українців 4,081, або 11%, що є значно нижчим відсотком
стосовно питомої ваги українців у СССР (17.8%).
Також у підготовці наукових кадрів існує написаний закон
дискримінації українців. Докторант мусить мати рекомендацію
міністерства, якому підлягає інституція, де він працює. Про це
пише Іван Коляска, що »20 серпня 1965 року ЦК КПСС і рада
міністрів СССР уповноважила понад двісті інституцій Союзу
приймати на захист кандидатські і докторські дисертації та реко-
мендувати студентів для присвоєння тих звань. Із установ, що
мали право рекомендувати надання кандидатських ступенів,
56.7% було в РСФСР, яка мала теж 75.7% тих, що мали право
пропонувати обидва ступені. Українська РСР мала 17.1% першої
і 8.7% другої категорії... Українець не може навіть бути реко-
682
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
мендований на докторат із педагогіки в Україні. Сім інститутів
мають це право в СССР, усі вони в РСФСР«3.
Якщо українець хоче набути кваліфікації з педагогіки, то він
муси гь їхати до Москви. В Москві він зіткнеться з ускладненнями
і легко »завалиться«, чи його завалять, на іспитах, щоб позбавити
українців останньої можливости набути відповідну кваліфікацію.
Москві залежить на тому, щоб Україна не мала власних науковців
з педагогіки і вона висилає в Україну росіян. Російський фахівець
викладає педагогіку по-російськи й українські студенти автома-
тично русифікуються. Очевидно, це поширюється лише на якусь
частину студентів з недостатньою національною підготовою.
Крім вищезгаданих прикладів Москва практикує обмеження
для української молоді, яка хоче студіювати в Росії в тих інсти-
тутах, яких немає в Україні. Часто-густо такому студентові від-
повідають: »В Україні є також інститути!» Але в Україні немає
такого підходу до молоді, яка приїжджає з російських областей.
Навпаки, їх радо приймають до українських вишів і забезпе-
чують мешканнями та стипендіями, бо інакше українські виші мо-
жуть бути обвинувачені в націоналізмі. Крім того для росіян тво-
рилися в передвоєнні часи спеціальні групи з російською мовою
викладання. В теперішні часи такої проблеми немає, усі виші зро-
сійщень Але в таких випадках виграють росіяни, бо на бюджеті,
приділеному для України, вчаться за рахунок української молоді.
Належить зазначити, що в Україні влада прикриває процес
русифікації, ніколи не подає статистики про мову, якою прохо-
дить навчання та якою мовою написані дисертації. Майже ви-
падково Іван Коляска дістав біографію праць академічного скла-
ду (персоналу) Львівського університету за 1944-60 роки, в якій
подано наступне:
» Кількість дисертацій Російські °/о Українські °!о
356	312	85,5	53	14,5
Із 53-ох написаних по-українськи, 39 були дисертації членів
факультету філології і журналістики, а 14 — членів усіх інших«4 5.
Про трагічний стан української мови свідчить і »штаб україн-
ської науки«, тобто президія АН УССР, де »із 20 учених АН най-
вищого рангу, що керують по суті всією національною наукою
України, українських вчених — 4, російських — 16«8.
Разом із підготовою кандрів пригляньмося й до питання фінан-
сування підготови кадрів спочатку по лінії освіти: »Освіта в Украї-
ні упосліджена теж фінансово. В 1965 році з цілого бюджету на
всю освіту в республіках СССР на неї припадало 17.39°/о, а на
загальну освіту 17.2°/о, тоді як на РСФСР припадало 55.98°/о і
54.22°/о. Перераховуючи це на кількість населення, Україна діста-
ла на одного мешканця 49.25 карб, на всю освіту і 19.68 на загаль-
ну, а в РСФСР 56.88 і 21.96°/о«6.
3) І. В. Коляска: «Освіта в Радянській Україні*. Торонто, 1970, стор. 112.
4) Там же.
5) «Український Вісник*, Випуск 3. «Смолоскип*, 1971, стор. 105.
6) Ів. Коляска: «Освіта в Радянській Україні*. Торонто, 1970, стор. 67.
ОСВІТА І ВИДАВНИЦТВА В СССР...683
При цьому зазначаємо, що Україна вкладає 40% в загально-
союзний бюджет і що в минулій війні вона була тотально зруйно-
вана, в той час, як руїна в Росії захватила південно-західні ра-
йони. Росія менше потребувала коштів на відбудову споруд про-
мислового й освітнього призначення. Україна і по нинішній день
не має відповідних приміщень для шкіл, про що розповідають
очевидці — туристи західнього світу.
Дискри чгнацгя в царині дошкільного виховання
Дитячими яслами і садочками в Україні було охоплено 1965
року (як подає І. Коляска в »Освіта в Радянській Україні«) 14.38%
дітей, а в Росії 64.27%. Під фінансовим поглядом ці заведення
також упосліджені. На одну особу населення в Україні в 1965
році всередньому було приділено для дошкільного виховання
5.11 крб., а в Росії 7.58. До того ж із українського обкроєного
бюджету в першу чергу користуються діти росіян — упривіле-
йованої нації, представники якої працюють у партійно-бюрокра-
тичному апараті, в адміністрації та фахівцями промисловости.
В СССР існує ще т. зв. стипендіяльний фонд для студіюючої
молоді. Для України в 1964 році з фонду СССР було приділене
17.66%, а для Росії 60.77%, при чому населення в межах республі-
ки стосовно до цілого СССР — близько 20%, а російського відпо-
відає дещо більше 50%.
По видавництву преси і книжок
В політиці русифікації України колосальну ролю відіграють
видавництва, що видають періодичну пресу, художню літературу,
шкільні та науково-технічні підручники. Видавництва регулюють
назви книжок та їх тиражі.
За статистичними даними збірника »Преса Української РСР«
(Харків, 1967 рік) подано, що в Україні видано українською мо-
вою 758 назв газет з річним тиражем 1.606,031 примірників, та
російською мовою 348 назв з тиражем 704,756. Журналів та збір-
ників українською мовою видано 120 назв, або 41.17%, а росій-
ською мовою 168 назв, або 58.41%. Тут явно кидається в очі не-
рівність на користь російської меншини в Україні. Не краще
стоїть справа з виданням книжок. Українською мовою видано
119,351 назв книжок, або 54.2%, а російською мовою видано
100,896 книжок, або 45.8%.
Іван Дзюба подає, що з періодичними виданнями в 1950 році не
було краще. Із загальної кількости 1,508 назв з річним тиражем
181.282,000 у цілому Совєтському Союзі, та в окремих республіках
національними мовами виходило лише 274 (19%) з річним тира-
жем у 18.277,000 (10.7%). Частка України по назвах у пропенто-
вому відношенні до всесоюзної кількости спадає із 11.4% в 1950
році до 6.5% в 1963 році.
684
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Українські періодичні видання в СССР становили в 1963 році
лише 3.3°/о за назвами та біля 4% за тиражем. Спадання йшло
швидко і вже в 1963 році загальна кількість газет на Україні була
2,366, з чого українською мовою лише 765!
Дані про підручники ще більш вимовні. Для початкових і се-
редніх шкіл в 1960 році було видано в СССР 229.9 млн. примірни-
ків, з них мовами неросійських народів 65.9 млн., або 28.7%, в
той же час, коли неросійські нацоди СССР складають понад 50%.
Недостачу українських підручників в Україні на 12 млн. річно
поповнюється з Росії: в 1958-59 навчальному році з Росії було
привезено 13 млн. примірників, а в 1963-64 навч. році аж 17 млн.
Зростання щорічного підвозу підручників російською мовою в
Україну підсилює й без того всеохоплюючий процес зросійщення
українського народу.
Наукова література, що її видає Академія Наук УССР та при-
значені для цієї мети видавництва, виказують насильне витиснен-
ня української мови з наукових інституцій. Так, наприклад, УАН
в 1962-63 році видала 13 наукових журналів українською мовою
і три російською. В 1966 році 13 українською і 9 російською. В
1978 році УАН припинила видавати єдиний біологічний журнал
українською мовою.
Видання наукових книжок у 1963 році виглядало так: україн-
ською мовою 166 назв (49%), а російською 169 (51%). В 1964 році
російські книжки становили 53.5% (256 назв), а українською мо-
вою 46.5% (136 назв).
Видавництво літератури з будівництва й архітектури: 122 назви
російською мовою й 11 українською; медвидав 188 назв російською
і 54 українською мовою (сюди включено навіть брошури). На-
уковець В. Кумпаненко в статті «Невизнання за невизнання«
пише: »АН видає всього 31 журнал, з них українською мовою —
15 і російською — 16 назв. Чим викликана необхідність заміни в
журналах українською мовою на російську? Адже в СРСР вже й
так видається 264 наукових журналів російською мовою, а з цими
16-ма буде 280. Зате на Україні замість можливих хоча 31 журна-
лу, видається тільки 15 ... Бажано, щоб президент АН, тов. Па-
тон Б. Є., пояснив, навіщо він так робить«7.
Переглядаючи «Замовлення на літературу по заведеному тема-
тичному пляну видавництва України на 1965 рік«, знаходимо, що
із тут згаданих 517 назв фахової літератури, українською мовою
є лише 82 назви.
»Книга-довідник«, видана в Москві 1961 року, також свідчить
про жахливе зниження видань наукових творів українською мо-
вою. В таблиці цього довідника на останньому місці стоїть Украї-
на, яка в 1960 році при населенні 42 мільйони, видала тільки 510
видавничих аркушів, а з них українською мовою 102 аркуші,
або 20%.
7) «Український Вісникв, Випуск 3. »Смолоскип«, 1971, стор. 106.
ОСВІТА І ВИДАВНИЦТВА В СССГ . ,	____685
З цих неточних відомостей (повних відомостей влада не дає)
бачимо яскраву картину катастрофічного стану української на-
уки в »суверенній« Україні. Інститут мовознавства АН УССР,
очолюваний малоросом Білодідом, допомагає Москві практично
здійснювати злочинну політику русифікації українського народу.
Окремі видавництва, за вказівками »старшого брата«, розпочали
похід проти архаїзмів, неологізмів та питомих слів української
мови для того, щоб збіднити українську мову. Здавалося б, що
інститут мовознавства АН має дбати про збагачення мови, боро-
тися проти її спрощення й вульгаризації. Цими питаннями мали б
зайнятись також відділи історії української мови й діалектології,
але Білодід на догоду Москві зліквідував їх в інституті мово-
знавства УАН, а на їх місце створив відділ російської мови та від-
діл культури російської мови. Ніби Московська АН не має мож-
ливосте, чи не займається цими питаннями!
Той же Білсдід разом із московськими пригінчими видають на-
укові праці славного українського педагога К. Ушинського, але
його докладно розроблену педагогічну теорію ігнорують на прак-
тиці. Ушинський писав: »Мова є найважливіший, найбагатший і
найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні
покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Вона не
тільки виявляє собою життєвість народу, але є якраз саме життя.
Коли зникає народна мова — народу більше нема! І нема на-
сильства більш нестерпного, як те, що хоче відібрати в народу
спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих
предків. Відберіть у народу все — і він все може повернути; але
відберіть мову, і він ніколи більше вже не створить її; нову бать-
ківщину навіть може створити народ, але мови — ніколи, і коли
вимерла мова в устах народу — помер народ. Але, якщо людська
душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини,
то що ж повинна б почувати вона, зазіхаючи на жігтя багато-
вікової історичної особистосте народу — цього найбільшого з усіх
створінь Божих на землі?«8.
Не можемо собі уявити такого дивогляду, щоб якийсь народ
свідомо відмовився від матірної мови. Для прикладу, візьмімо
ірландців. їхня мова колонізаторами-англійцями була витиснена
з усіх сфер життя, але зі заснуванням незалежної ірландської
держави в 1921 році уведено закон про навчання в школах рідною
мовою та вживання мови в усіх державних установах.
Із створенням держави Ізраїлю почалося відразу ж відновлення
шкіл із гебрейською мовою навчання. А ця ж мова завмерла ще
в 132 році по Христі, коли було знищено Юдейську державу, ви-
тиснено жидівське населення з їхніх земель і розкидано по всьому
світі. Майже дві тисячі років жиди не мали держави, але зберегли
свою первісну мову й у дану епоху — створення власної держави
— пильно плекають її. Російський філософ Г. П. Фєдотов добо-
8) К. Д. Ушинський; »Рідне слово«. Львів, 1960, стор. 10.
686
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
дить, що жидівську національну субстанцію зберегла непохитна
прив’язаність до релігії: »Религия, а не культура, и спасла его
самобитность, сохранила его от растворения в море чужих племен.
Обрядовий закон ограждал его л^чіпе, чем гето, священний язик
поддерживал единство во всех концах рассеяния... И нацио-
нальное возрождение в наши дни сопровождается возрождением
религиозньїмя8.
Виключно брутальний за своєю формою є п.дхід Москви до мов
і культур неросійських народів. За куртиною «інтернаціоналізму»
Москва вживає рафінованих заходів для ліквідації культур ве-
ликих націй і племен у СССР, починаючи з ліквідації національ-
них релігій, національних історій, культур і кінчаючи живою
мовою народів. Разом з тим вона насаджує російську мову, історію
й культуру, про що свідчать колосальні фінансові асигнування
УРЯДУ на поширення російської науки та на видавничу діяльність.
Вже по другій світовій війні, в період »відлиги« в обороні укра-
їнської мови і культури виступив поет-академік Максим Риль-
ський. Його авторитету не насмілилась заперечити партійна клі-
ка, але його ініціатива пролунала «голосом вопіющого«, бо всякі
безбатченки білодіди, смоличі, козаченки, збанацькі та іже з
ними, задля власного добробуту, як міщани-обивателі заглушили
сміливі виступи Рильського.
Б. Антонович-Давиденко статтею «Літера за якою тужать« та-
кож виступив в обороні української мови, але «премудрі поро-
сята» цю статтю обійшли мовчанкою. Не було дискусії над стат-
тею, яка була надрукована в «Літературній Україні», зате Марґа-
риту Малиновську — заступника редактора І. Зуба, яка тимчасово
заміняла його і пропустила статтю Антоненка-Давидовича, з праці
в редакційній колегії звільнено.
У тій статті говорилося всього-навсього про повернення україн-
ській мові літеру »ґ«, бо кожному українському письменникові
зрозуміло, що десятки слів літературної мови спотворені усунен-
ням із абетки літери »ґ« (ґава, ґавити, ґазда, ґудзик, ґалаґан, ґан-
джа, ґанок, ґедзь, ґерлиґа та інші). Крім цього сотні слів чужо-
мовного походження в українській мові, написані через літеру
»ґ«, створюють їх природне звучання. Але владі й Інститутові
мовознавства АН УССР ходить про те, щоб збіднити лексику
української мови і наблизити її до мови російської.
Максим Рильський під бором словесно-художньої лексики для
своєї поетичної творчости, як і для науково-публіцистичних стат-
тей, рік-річно збагачував літературну мову українського народу.
На нього орієнтувалися когорти молодих письменників, вчилися
в нього збагачувати мову, культивували національний дух мови.
Але академік І. Білодід рекомендує зворотний шлях, коли гово-
рить, що: «Намагання спрямувати розвиток національної мови на
шлях ізольованості, культивувати в ній раритетні, штучні еле-
9) Г. П. Федотові »Новий граде. Нью-Йорк, 1952, стор. 211.
ОСВІТА І 2 ' ДАВНИЦТВА В СССР...
687
менти під голосом «національного духу« мові:, не врахувати нових
рис і закономірностей у її розвитку ... завжди було ознакою бур-
жуазно-націоналістичних спрямувань»10 11.
В іншому місці І. Білодід пише: «Досконалість граматичної бу-
дови російської мови, розробленість її стилістичної системи й
лексико-фразеологічного багатства, засоби образного вираження
виявилися прекрасними зразками і моделями як прямого запо-
зичення, так і для активізації цих же засобів, словотворчих та
фразеологічних компонентів у національних мовах»11.
Кажучи іншими словами, Білодід спрямовує українську націо-
нальну мову на тори механічного мавпування російської й дора-
джує переносити російські мовостилі в українську мову. Тим буде
збережений дух єдности, правдивіше — поглинення української
мови російською! Який же цей вчений, що ігнорує мовну специ-
фіку і її духово-історичний шлях розвитку, в якому вона твори-
лась та удосконалювалась? Відомо, що мова кожного народу має
власний шлях розвитку, обумовлений подіями, які спричиняють
норми творення й дух мови на кожному етапі її розвитку. Якщо ж
українська мова в окремих граматичних нормах ще не виробила
стабільности, то це сталося в наслідок історичної переривчости
розвитку української нації в її державних формах. Не може ж не
знати Білодід, що українська мова валуєвським циркуляром 1863
року, внаслідок шовіністичної політики Росії, була позбавлена
прав національної мови; була заборонена в школі, в театрі, в
пресі, в друку книжок, тобто була заморожена на довгі часи. І
тільки в період національної революції 1917-20 роках швидкими
темпами поверталась до державних установ та шкіл всупереч
реакційній політиці Москви. Її розвиток навіть червоні володарі
не могли стримати і вимушені були піти на поступки т. зв. украї-
нізації 20-их років.
Разом з цим пригадаємо, що й російська мова почала розви-
ватись з приходом у літературу А. Пушкіна, ним реформована і
розвивалась як державна мова за рахунок отримання і заморо-
ження мов інших народів.
У своїй праці про «Розвиток мов соціалістичних націй СРСР«,
І. Білодід зсилається на академіка І. Срезневського про коасу й
багатство української мови, а в іншому місці заперечує себе і ре-
комендує не лише вчитись у росіян, але й живпем переносити
«стилістичні форми» з російської в українську мову!
Сучасна творча Генерація в Україні набагато переросла акаде-
міка І. Білодіда й винесла йому заслужений вирок: «Інститут
мовознавства АН УРСР на чолі з академіком Білодідом завжди
був головним знаряддям нівеляції української літературної мови.
Саме інститут здійснює нагляд за відхиленням розвитку мови від
заданого курсу. Власне, контроль за мовою сучасних авторів зво-
10) І. К. Білодід: «Розвиток мов соціялістичних націй СРСР«. Київ, 1967, стор. 65.
11) Там же, стор. 82.
688
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
диться до мінімуму, бо зараз мало є письменників, які знають
українську мову«12.
Така штучна асиміляція мов у Совєтському Союзі є антинарод-
нім явищем, бо вона спрямована на знищення культур неросій-
ських народів і веде до гібридизації культури, до злиття націо-
нальних мов у єдину російську, імпепську, яка також у кінцевому
рахунку малощо від того виграє в сенсі культурного збагачення,
а навпаки, переживатиме процес свого спотворення. Свого часу
про таке явище насильного вимішування мов висловив обґрунто-
вану думку ще Потебня: «Якби об’єднання людства за мовою і
взагалі за народністю і було можливе, то воно було б загибіллю
для людської думки, як заміна багатьох почуттів одним«13.
Про питання злиття мов і націй та їх культур висловилось ба-
гато українських і російських учених і письменників, які вба-
чають у такому процесі не лише шкоду для нації, яка призначена
на поглинення, але і для нації панівної, насильника. Про ці питан-
ня писав провідний російський поет Паустовський, який вважав
поглинення однією мовою інших мов шкідливим і згубним явищем
насамперед для російської мови.
Також секретар правління спілки письменників СССР, пись-
менник Ґеорґій Марков, на п’ятому з’їзді Спілки Письменників
України сказав, що: «Письменник повинен яскраво виявити на-
ціональні лінії, відшукати найсокровенніші й самобутні націо-
нальні барви й звуки, котрі можна видобути лише в тому разі,
коли письменник сягнув глибини народньої душі, справжньої на-
родньої поезії... тому я вважаю зовсім неправомірним ставити
питання про те, чи можна письменникові применшувати націо-
нальний момент у його творчості. Ні, це неприпустиме, це не-
безпечно«14.
Та це ще не значить, що вся російська інтелігенція й зокрема
інтелігенція в літературі стоять на лояльних позиціях оборони
національних культур. Наприклад, якийсь А. Агаєв, про якого го-
ворив на п’ятому з’їзді СЧУ секретар Спілки Письменників Ро-
сійської Федерації Сергій Баруздін, виступив із статтями, в яких
підтримував політику партії і вимагав ліквідації національних
мов та переходу письменників на оосійську мову. Сергій Баруздін,
критикуючи А. Агаєва, назвав Василя Блакитного одним із зачи-
нателів української радянської літератури, та сказав, що не мож-
на промовчувати таку складну постать, як В. Винниченко, і не
вдавати, що їх не було. Розуміється, ми шануємо таких творців
російської культури, як Марков і Баруздін, і віримо, що з тотож-
ними росіянами українська інтелігенція завжди буде співпрацю-
вати в напрямі розвитку власних національних культур.
12) «Український Вісник«, Випуск 6. «Смолоскипе, 1972, стор. 81.
13) Ів. Дзюба: «Інтернаціоналізм чи русифікація«. »Сучасність«, 1968, стор. 69.
14) «П’ЯТИЙ З’ЇЗД СПУ«. КИЇВ, 1967, стор. 243
689
Юрій ВУДКА
МОСКВА У 80-ИХ РОКАХ
Наближаються до завершення 70-ті роки. Варто зробити під-
сумки пройденого і намітити те, чого можна сподіватися в на-
ступному десятиріччі, де червоним світлом зустріне нас рокова
дата: 1984 рік.
П’ятидесяті роки були для імперії роками розгублености і пси-
хологічного зламу: помер фізично, а потім психологічно останній
кривавий московський »бог« — »геній всіх часів і народів, батько
всього людства» — Сталін ... Почалась Хрущовська відлига, яка
швидко загальмувалась повстанням в Угорщині і Грузії.
Москва швидко зрозуміла якою небезпекою є для імперії навіть
обмежена лібералізація.
Шістдесяті роки — роки кризи й пошуків. Виникає справжня
опозиція. Смертний вирок Левку Лук’яненкові серед самого роз-
маю «лібералізації» за одну лише ідею відокремлення України —
ясно показав, якої саме опозиції Москва лякається найбільше.
Варто звернути увагу на те, що до розстрілу присудили в цьому
випадку не повстанця, а еовєтського юриста, що посилався на
ст. 17 совєтської конституції, яка недвозначно Гарантувала право
кожної союзної республіки на відокремлення. Розстріл за поси-
лання на офіційно діючу конституцію — такого людство навряд
чи знало досі.
Народи трохи оговталися після сталінської тотальної різанини
й заворушились. Рух шестидесятників на Україні. Масові су-
тички з росіянами в Ташкенті. Розвій сіоністського руху. Поновне
пробудження Вірменії, Прибалтики. Всюди ініціятиву перебирає
молоде покоління. Виникають різні течії і в самій Росії. В еконо-
мічній галузі відчувається неможливість розвиватися далі в рам-
ках традиційної комуністичної системи управління. В Східньому
бльоці починаються економічні експерименти. Найбільш розви-
нута з окупованих країн — Чехо-Словаччина — поширює ре-
форми і на політичну сферу. В 1968 році ця країна фактично по-
прямувала до клясичної західньої соціял-демократії. Москва від-
повіла своїм звичайним аргументом: танками. Всюди повіяло хо-
лодним сталінським вітром.
Сімдесяті роки. Єврейський рух проламує залізну заслону. Хви-
ля репатріяції в Ізраїль і «третьої еміграції». Масовий вихід страш-
ної інформації про московські злочини. Руйнація мітичного образу
Московщини, на підтримання якого з допомогою пропаганди
Москва витрачає вісім мільярдів долярів щорічно. Масові арешти
660
визвольний шлях
в Україні, а також у Вірменії і в Прибалтиці. Створення Об’єдна-
ної Національної Партії Вірменії, що вимагає незалежности. Поси-
люється жорстокість репресій. Масового розмаху досягає застосу-
вання психіятричних катівень із нечуваними методами тортур та
руйнації психіки. Внаслідок чехо-словацького переляку припи-
нено економічні ресЬорми. Господарка у глухому куті. Стаґнація
в усіх ділянках офіційного життя. »Детант«, з допомогою якого
безнадійно хвора економіка, замість радикальної операції, перево-
диться на штучне відживлення західнім капіталом. Смертельна
ворожнеча з Китаєм, який перетворюється на світову силу. Роз-
гортання величезної воєнно-політичної інтервенції від Анголи до
Афганістану. Спроба »розв’язувати« внутрішні й зовнішні пробле-
ми з допомогою антисемітизму, що набирає все більше гітлерів-
ських рис.
Така картина склалась на сьогоднішній день. В наступному
десятиріччі, в перших же його роках вирішальним мають стати
два невідхильні матеріяльні фактори:
1. Загальний борг підлеглого Москві бльоку досягне астроно-
мічної цифри: сто мільярдів доларів.
2. Нафтові потреби бльоку уже неможливо буде задовольнити
власним виробництвом і доведеться отримувати нафту з-зовні у
великих кількостях. Ціни ж на цю нафту загальновідомі, особ пиво
Москві, яка »добряче« спричинилась до провокування світової
нафтової кризи.
Які наслідки будуть мати ці факти? Поперше, при всій добро-
зичливості Заходу, він змушений буде припинити штучне віджив-
лення комуно-імперської економіки, бо сто мільярдів долярів бор-
гу — це вже занадто. Стане цілком ясно, що кредитування Москви
ніколи не принесе жодних дивідендів, а лиш з колосальні втрати.
І тут треба зауважити, що протягом сімдесятих років совєтська
економіка на західніх кредитах і трималась. їх раптове припи-
нення переведе безнадійну хворобу в стадію агонії. А тут ще за-
мість прибутків від продажу нафти імперії доведеться самій купу-
вати її. Індустріялізація, автомобілізація і особливо невпинна мілі-
таризація імперії страшенно підвищують потребу в нафті, а її ро-
довища в імперії не ростуть, а вичерпуються. На початку восьми-
десятих років ці дві тенденції зударяться між собою. І тоді нафто-
ва криза, з допомогою якої імперія намагалася повалити «світовий
капіталізм», обернеться катастрофою для самої Москви. Якщо' За-
хід влаштовується з цією кризою коштом економічної суперефек-
тивности, то комуністична господарка Московщини цілковито по-
збавлена цього важіля. їй нема що постачати на вибагливий світо-
вий ринок. Відповідно нема на що купувати дороге »чорне золото«.
Це приведе до різкого зламу співвідношення сил між Москвою
і її смертельним ворогом — Китаєм.
МОСКВА У 80-их РОКАХ
691
Бо і боргове банкрутство Москви поверне Захід обличчям до
Китаю, і величезні нерозроблені родовища китайської нафти по-
силять його силу і вплив у світі.
Для Москви майже не залишається часу. І тому вона так поспі-
шає закріпитись на величезному просторі між Китаєм і НАТС.
Московські кліщі поступово стискаються навколо Близького Схо-
ду. Це має дати Москві і нафту, без якої вона загине, і важіль
вирішального світового впливу. Америка намагається запобігти
цьому. Китай також починає цікавитись цим районом. Націоналізм
загрожених народів Близького Сходу також відіграє свою ролю,
хоч Москва робить розрахунки на місцеві суперечності.
Нагле вторгнення в цей життєво важливий для Заходу район
може привести до серйозного конфлікту. Порозуміння між Захо-
дом і Китаєм загрожує Москві війною на два фронти. Але справа
в тому, що Москві уже не буде чого витрачати вабанк.
Тому не пізніше середини восьмидесятих років ми можемо стати
свідками, — чи навіть учасниками, — величезного збройного кон-
флікту, де вирішиться питання: »Пан — або пропав«. Бути чи не
бути Московщині. Стане вона світовим гегемоном — чи розва-
литься.
Якщо заглянемо в історію, то побачимо, що Москва не раз і не
два рятувала імперію з допомогою підступних пропаґандивно-
дипломатичних акцій по мобілізації масивної зовнішньої підтрим-
ки. Немає сумніву, що вона вдається до цього і тепер.
Треба заздалегідь цьому запобігти. Часу залишилось дуже мало.
Треба за передбачені роки розкрити перед вільним ще світом коло-
ніяльно-імперіялістичну суть Московщини. Російські (і проросій—
ські) дисиденти цього не зроблять. Вони можуть критикувати
уряд, але в той час вихваляти перед цілим світом нечувані «чесно-
ти» Росії, яку, святу матушку, світ як і раніше мусить рятувати
від усяких загроз. Рятувати на загибель нам і собі.
Якщо ж ми встигнемо вчасно показати світові дійсне, непід-
фарбоване обличчя Московщини, тоді ні в кого не підійметься
рука знову рятувати цю імперію сатани. Було б дуже важливим
сказати своє голосне слово тепер, коли Москва намагається пере-
творити наступні олімпійські ігри у всесвітню пропаґандивну
битву.
Якщо ми взялись зазирати в майбутнє, то варто зробити спробу
більш далеких прогноз світової політики. Що робить націю вели-
кою у світовій політиці? Здібності, енергія, промисловість, зброя?
Так, але ця велич нетривка і ненадійна, вона надто залежить від
примх фортуни. Хіба не були англійці панами півсвіту? Хіба бра-
кує японцям енергії, хисту чи промислового розвою? Але де сьо-
годні політична велич цих націй?!
682
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Якщо брати за о знову копалини, що підіймають сьогодні до
вершин світового впливу Арабію, то куди дінеться цей вплив
після вичерпання родовищ, або коли винайдуть ефективну заміну
нафти?
Мусимо відшукати якийсь б льш стабільний і постійно діючий
фактор. Цим фактором є родюча земля. Вона не зникає, не втрачає
свого значення, поки людям потрібні хліб, м’ясо, яблука. Нація, як
Антей, живиться невмирущою силою, що нею володіє. В часи ви-
пробувань, коли стоїть питання »бути чи не бути«, можна замість
електричної лямпи користуватись свічкою, можна замість авта
їхати на кобилі, можна перетерпіти всі незвичні незручності, крім
однієї: навіть трьох тижнів не можливо прожити без хліба. І якщо
міжнародні комунікації під ударом, а власного хліба не вистачає,
то це ставить націю на коліна.
Нації подібні до пірамід. Щоб бути високою і усталеною, піра-
міда мусить мати широкий фундамент, що впирається у площу
оброблюваних земель. Ця площа вирішує кількість людей, які мо-
жуть надійно й забезпечено жити в межах країни. Тому великі
нації базуються на великих родючих рівнинах. Із стародавніших
часів — це Єгипет і Вавилон. В Західній Европі — Франція, єдина
країна, що пронесла свій величезний вплив через століття, єдина,
що свого часу здобула Москву.
В Східній Европі — це Україна. Саме родючість українських
степів давала велич Скитії та Київській Русі, робила цю державу
вирішальним чинником на сході Европи. Саме ці багаті соки землі
давали українцям можливість вдосконалювати і прикрашувати
свій побут, свою духовість. Це поклало вічний відбиток на націо-
нальний характер. І не випадково після монгольської катастрофи
сусідні народи так запекло боролись і борються за владу саме над
цією землею. Вони чіплялись за неї зубами і пазурами, воліли
краще вмерти, ніж віддати. І ця земля давала їм своє. Саме воло-
діння Україною перетворювало ту чи іншу державу на над потугу
регіону. Без України Польща занепала, і Варшава більше немає
надії відігравати таку величну ролю, як колись. Саме заволодівши
Україною, Московщина з дикої напівмонгольської орди перетво-
рилась в наддержаву. Не московські нетр± й болота, а загарбані
українські родючі степи вливають в Москву такі сили. Тому терор
всіх окупантів найжорстокіший в Україні. Тому так важко укра-
їнцям відвоювати свою незалежність. Бо сама земля України —
це престол могутности. І гой, хто вхопив його — не віддасть так
легко. Але, коли вже українці повернуть його собі, то навряд чи
хтось в Европі зможе помірятись з ними силою.
Якщо1 ж подивитись поза межі Европи, то найбільші в усьому
світі родючі рівнини побачимо в Північній Америці та Китаї. І то-
му сьогодні, коли політика стає ґльобальною внаслідок розвою
МОСКВА У 80-их РОКАХ
393
сучасних комунікацій, майбутня рівновага світових сил має спи-
ратись на два найбільші центри, розташовані у протилежних
кінцях земної кулі — Америку і Китай. Китай, а не Московщина.
Це надає оптимізму. І коли йдеться про розробку не коротко-
часних, а розрахованих на майбутнє політичних орієнтацій, треба
враховувати цю неминучу зміну світової політичної рівноваги.
Раніше ми згадали, що хрущовська відлига зіштовхнулась з на-
маганням поневолених народів скористатися з неї. Тому імперські
інтереси швиденько придушили новонароджену лібералізацію.
Але вже у Чехо-Словаччині запобігти лібералізації міг тільки іно-
земний окупант. Бо ніяких внутрішніх перешкод для неї Чехо-
Словаччина не відчувала. Не забуваймо, що 97 відсотків населення
Китаю — китайці. Саме це промовисто пояснює нам причини тієї
нечуваної і неможливої під владою Москви вільної дискусії про
права людини, що розгортається сьогодні в Китаї.
Схоже на те, що Москва приречена бути останнім оплотом світо-
вого зла, пригнічення і тиранії. Але нове співвідношення світових
сил прирікає її на швидкий занепад. Імперська агонія і хворобливі
пошуки порятунку можуть привести до калейдоскопічної реалі-
зації різних опозиційних ідей, що нуртують в метрополії. Як це
прийнято в Росії — зміни будуть радикальними, від однієї край-
ности до протилежної, особливо в сфері прапорів, гимнів, героїв і
демагогічного забарвлення. Від скрайньої лівизни до неменш
скрайньої правизни через ряд межичасних зупинок. Московський
самвидав вже виявив повну палітру тих сил, що нуртують »під
брилами «.
Зупинка перша: неомарксизм. З відомих дисидентів представле-
на Медведєвим. Ця течія позбавлена чіткої реалістичної програми,
їх основне значення полягає в тому, щоб зрушити режим з мерт-
вої точки. Після цього вони і самі протримаються недовго.
Зупинка др,уга: демократія. Найбільш відомий представник цієї
течії — Сахаров. Основні вади російського демократичного руху:
1.	Залишається відкритим питання про шляхи здобуття демо-
кратії;
2.	Незрозуміло, як демократія в разі перемоги впорається із
цілковито тоталітарними соціально- економічними структурами
суспільства;
3.	Демократія відразу опиниться між прагненням поневолених
народів скористатися нею для здобуття незалежности і ярою імпе-
ріялістичною настановою основної маси росіян. Це питання завжди
було' найважчим не тільки для російської демократії, але навіть
для дуже обмеженої лібералізації. Саме воно протягом всієї історії
знов і знов штовхало Московщину в обійми деспотії. В тих, хто
тримає в поневоленні великі культурні нації, імперіалізм завжди
йде в обійми з деспотією. Тому й у сучасної російської демократії
є не більше шансів втриматись, ніж у лютневої.
694
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Зупинка третя: націоналістичне православ’я. На Московщині
поєднання цих слів не є чимось незвичайним. Не раз і не два в
московському самвидаві можна побачити навіть такий вираз, як
»Русский Бог«. Найвідоміший представник православно-націона-
лістичної течії — Солженіцин. Менш відомий Шиманов, шо про-
понує поєднати совєтську владу з православ’ям і проголошує Мос-
кву Третім Римом. Йому далеко до впливу і хисту Солженіцина,
але в пляні практичної реалізації ідеї він є більшим реалістом,
ніхі великий письменник. Шиманов чудрво зрозумів, що вся спра-
ва в тому, щоб скинути сучасний одяг імперії, просякнутий кри-
вавим брудом, і натягнути новенькі шати неохристиянства. І поки
народи будуть блимати очима на цей карнавал, Третій Рим зможе
успішніше їсти їх далі.
В сучасну дсбу, після всього того скромного, що скуштувала
Росія, спалах неохристиянства там напевно буде дуже хворобли-
вим і ненадійним, тим більше, що він не зможе запобігти невпин-
ному зміцненню співвідношення світових сил не в користь Росії.
Зупинка остання: московський нацизм. Його ідейне знаряддя
являє собою суміш старого поганства, нового патологічного анти-
семітизму, елементів гіндуїзму, захоплення гітлерівською атри-
бутикою і відвертого московського расизму. Ця течія добре відома
в табоцах. Серед дисидентів близькі до цього ідеї висловлює Са-
молвін. Він критикує неохристиян за те, що вони не досить послі-
довні шовіністи, що їх Бог зовсім не московського походження, і
закликає повернутись до рідних поганських богів, як до єдиного
порятунку від ворожих впливів, в яких вбачає смертельну небез-
пеку для Московщини. Після цього Самолвін закликає до під-
тримки совєтської влади як єдиної опори проти «всесвітньої сіо-
ністської змовив. Так коло московських ідей замикається. Дово-
дилось чути повідомлення про те, що і серед кремлівської верхів-
ки є прихильники цієї течії. Москва відчуває потребу від тради-
ційного поступового розширення перейти до великої і наглої гри
»вабанкв. Тому їй не дають спокою лаври брунатного «рятівника
людства«.
Головний висновок: вирішальний бій за свободу і саме існування
наше насувається швидше, ніж можна було досі передбачати. То-
му сьогодні битва за уми і серця світової опінії нагадує артпідго-
товку перед вирішальним двобоєм. Досвідчені вояки знають, що
саме ця підготовка величезною мірою вирішує участь цілої спра-
ви. Тому, поки є час, треба сказати страшну правду мовами віль-
ного світу багатомільгоновим масам людей. Бо завтра можуть за-
говорити ск простріли, і тоді ніхто вже не почує людського слова.
(С) СоругідТії 1979, Уитгу Уи&ка.
605
В. ТРЕМБІЦЬКИЙ
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
БЕЗДЕРЖАВНИХ НАРОДІВ ЕВРОПИ, БЛИЗЬКОГО
СХОДУ ТА ПІВНІЧНОЇ АЗІЇ
(Присвячується у 60-ліття державності!,
схгдньо-европейських народів)
(Продовження, 2)
ПІ. Аналізи політичного становище народів СССР
Як ми вже згадували в першій частині, в програмових статтях,
а навіть в наукових англомовних виданнях часто пишеться про
повне усамостійнення туркменів, казахів, татарів чи дагестанців,
майже так само як про вірменів, українців чи литовців.
Коли поважно глянути на цю специфічну національну проблема-
тику Совєтського Союзу, то можна сконстатувати, що проблема
повного державницького визволення чи усамост’йнення всіх союз-
них, або автономних республік СССР не існує, а натомість в совєт-
ській Передній Азії існують поважні проблеми в цих союзних
республіках, в яких живуть іслямські та тюркські етнічні одиниці:
казахи, узбеки, туркмени, киргизи та іранського походження та-
джики; останні змагаються до відродження самостійного Турке-
стану1, який перед своїм упадком був об’єднаною конфедерацією
в 1921-23 рр. Тут іше мала належати й сучасна автономна китай-
ська Уйґурія, відома колись ще під назвою Сінкіянґу, або китай-
ського Туркестану та афганська й іранська частина узбецьких та
туркменських земель1 2. Так само представлялася ситуація на по-
волзькому просторі Російської СФСР у 1917-20 роках, де й досі
актуальна проблема перетворення шести автономних республік —-
трьох фінських (по расовому походженню — Удмуртії, Марі та
Мордовії) і трьох тюрксько-іслямських (Татарську, Башкирста-
ну та Чувашії) у спільну незалежну федерацію Штатів Ідель-
Уралу. Якраз під такою назвою була проголошена в листопаді
1917 року державність. Існував тоді плян встановити адміністра-
ційний поділ на зразок американських штатів. Але сьогодні руси-
фікаційний процес поважно захитав можливістю відновлення
ідель-уральського суверенітету. Тому, що ця країна тепер обло-
жена із трьох сторін російським населенням, питання Ідель-Уралу
дуже складне й з політичних аспектів тяжко його розв’язати.
1) 635.800 миль2 або 1,646.700 км2 із населенням 8 млн., в тому 5 млн. туркменів (уйґу-
рів, киргизів та дунганів).
2) Біля 92.000 миль2 або 239.000 км2 із 5,200,000 населенням, переважно узбецько-турк-
менського (2 млн.) і таджицького (3,200,000) походження в межах Афганістану та з
туркменським етносом (біля 500.000) в межах північно-східнього Ірану.
696
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Подібною проблемою до туркестанської чи ідель-уральської є
північно-кавказька проблема, де гірські автономні республіки, чи
національні області, у 1918-20 роках творили свій державницький
союз іслямських народів північного Кавказу.
У статистичних таблицях недержавних народів часто ще по-
дають Козакію та Далеко-Східню Республіку. Ще й досі стоїть
питання існування козачого народу, який щойно в 1918 році почав
набирати політичних рис, зокрема на Донщині, за панування ота-
манів Каледіна і Краснова та під час Другої світової війни. В дер-
жавницькому аспекті в 1917-20 роках існували окремі держави
Донщини, Кубанщини та автономна країна — Терщина, яка по-
стійно була залежною як не від Денікіна, то від Колчака, а в
Сибірі автономні «держави» Уральського та Оренбурзького війська.
Таким чином з леґалістичного аспекту можна говорити про від-
новлення втрачених, правно існуючих у 1917-20 рр., козачих дер-
жав Донщини, де була у 1926 році одна четвертина населення
українського походження, та Кубанщини, в якій біля 50% насе-
лення у 1918 році та 47-50% у 1926 р. становили українці по по-
ходженню, себто козаки-чорноморці та колоністи, т. зв. «іногород-
ці«, із власними сантиментами до »Матері-України«. Фактично,
лише біля 20% людности Кубані становили в 1918 р. російсько-
мовні козаки, т. зв. лінійці, та біля 10% було справжніх росіян-
адміністраторів і поселенців з Росії.
Обговорюючи козацьке питання, можна додати ще один факт,
а саме те, що найбільша кількість козаків неросійської ідентич-
носте в політичному розумінні в 1913-20 рр. жила тільки на дон-
ській території, де становила біля півтора мільйона людности,
себто 40% всього населення. Тому реалізація Козакії можлива
найкраще при патронаті України, яка має зрозуміння до донсько-
го сепаратизму ще із 1918 р., коли між Всевеликим Військом
Донським та Українською Державою був підписаний договір про
співіснування на просторі усього Донбасу і про спільний оборон-
ний фронт проти експансії Росії до Чорного та Озівського морів.
В протилежному випадку, козакам-донцям прийшлося б прийняти
т. зв. «станові» привілеї спеціального характеру в новій імпері-
яльній Росії, що стане зовсім некорисним не лише козакам-само-
стійникам, але також Україні, котра не бажає мати кордону з
Росією на сході.
Усі інші т. зв. козацькі території під час революції в 1917 р.
мали далеко меншу кількість козацької людности. їх усе пере-
вищували кількістю як не росіяни, то українці чи тюркські на-
родност Поволжя, Поуралля та гірське населення північного
Кавказу. Тому писати про майбутню державу Козакії між Ура-
лом, Кавказом та Чорним морем можливо, якщо визвольна про-
грама зараз поневолених народів знайде зрозуміння серед кіл
світових політиків. Можна також говорити і про російськомовних
козаків як нарід, хоч вони ще й досі не вибороли собі статусу
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО СА [©ВИЗНАЧЕННЯ	697
окремої етнічної одиниці в СССР, не зважаючи на факт, що ко-
заки, особливо Донщини, виявили досить поважні докази про свою
політичну зрілість під час двох світових воєн і тому повинні мати
право на свою козацьку державність в якомусь просторі між
Озівським морем, Волгою та Калмикією, поверхня якої мала б
доходити до яких 60 тис. миль2 або 158 тис. км2 із населенням
біля 5 млн.
Кубань (32.700 миль2 чи 83.900 км2 із 4,500.000 населення), ледве
чи захоче зійтися, або об’єднатись з якоюсь (донською) Козакією,
в якій кубанці були б у подібному положенні до словаків чи
хорватів, а не як рівноправний партнер конфедерації.
Калмикія (29.400 кв. миль або 76.000 км2 із населенням 268.000)
хоч геополітично пов’язана більше із козацькими землями, ніж
з Росією, то все ж таки у вільному світі (на Заході) через своїх
політичних діячів чомусь далі держиться засади автономности в
рамках майбутньої Росії.
Східньоевропейські країни у складі СССР, які змагаються до повної самостійности					
Країни	Кількість кожної національної одиниці:		Територія у		Населення в 1970 р.
			мил.2	км2	
	загально	в СССР			
Україна Ідель-Урал	43,700.000	43,100.000 11,450.000	234.000 122.000	604.000 321.400	47,127.000 10,605.000
Білорусія	9,250.000	9,052.000	80.200	207.600	9,003.000
Литва3	2,675.000	2,665.000	33.000	81.000	3,900.000
Півн. Кавказ4 Латвія Естонія		3,475.000 1,430.000 1,007.000	43.600 24.000 17.400	113.000 63.700 45.100	4,465.000 2,365.000 1,356.000
Разом	72,987.000	72,177.000	554.800	1,435.800	78,821.000
Чисельність для кожного народу подано з підрахунком урядо-
вих даних СССР та суміжних із ним держав, в яких даний нарід
має свою етнічну одиницю на своїй етнічній території. Це в першій
мірі відноситься до українців, литовців, білорусів, туркестанців,
азербайджанців, вірменів та грузинів, які своєю національною
стійкістю духово пов’язані із їхніми батьківщинами, коренем яких
є основна національна адміністративна одиниця в СССР, хоч де-
якій кількості приходиться примусово жити в різних республіках
СССР.
3) Із Калінінградською областю як частиною колишньої східньої Пруссії.
4) Коли включити у цей конґльомерат країн іще дві території: Донських козаків та
Кубанського (Краснодарського) краю — разом 92.700 кв. миль, (241.900 км2) із 9,500.000
населення, в тому біля 2,700.000 української людности, тоді одержимо на європейському
суходолі СССР територію 647.500 кв. миль (1,677.700 км2), в тому 76,987.000 націоналів у
межах своїх республік, не вчисляючи їхні етнічні райони чи області, які приналежні
до території РСФСР. До цього треба ще додати, що 808.000 живе в суміжних державах
у прикордонних районах.
698
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В українському випадку урядові дані СССР про кількість укра-
їнського населення подано із політичних міркувань неправдиво й
через те потрібно поробити корективи з поясненням відносно ком-
пактної україномовної людности: Полісся в межах БССР (1,200.000
замість 31.625); Кубанщини (1,805.000 замість 170.000) та на Зеле-
ному Клині (український Далекий Схід, приблизно 2,240.000 за-
мість 319.246). Приписано до білоруської національної одиниці
поліщуків, а до російської україномовне населення Кубанщини.
Подібно зроблено у східньому Донбасі, де за офіційними даними
подають біля 216.000 українців у 1970 р., замість 700.000. У пів-
нічній Слобожанщині теж подають у статистиках з 1970 року
замість 1,580.000 українців, всього 215.000. Самозрозуміло, що тут
ідеться москалям про задержання у своїй національній орбіті
цінного східньодонського вугільного басейну із доступом до моря
через порт Таганріг, оминаючи донський Ростів. В Подонні (в пів-
нічній Слобожанщині) Росія намагається присвоїти новий залізо-
рудний Курський район між містами Корочою та Білгородом. У
випадку Кубанщини Росія хоче прямого виходу до чорноморських
теплих портів: Новоросійського та Туапсе і також до нафтового
басейну в південній Кубані, у Майкопській окрузі.
Відносно Полісся (із 1,200.000 населення), то українських полі-
щуків тут біля 95%, яких чомусь приєднано до Білоруської ССР,
а натомість до України прилучено білоруську Смоленщину, з око-
ло 1 млн. білорусів, яка тільки номінально належала до совєтської
Білорусії у 1919-20 рр. Щоб віддалити навіть адміністративні кор-
дони з-під Москви, прилучено білоруську Смоленщину до совєт-
ської Росії вже у 1920 р., винагороджуючи в 1920-их роках части-
ною українського Полісся (Мозирщиною, на південь від р. При-
п’яті) та завершено прилученням до Білоруської ССР все західне
українське Полісся (Пінщину й частину Берестейщини), запису-
ючи місцеве україномовне Полісся до загальної кількости біло-
русів, а тих до російської спільноти, русифікуючи цю етнічну
білоруську одиницю протягом останніх 50 років.
На основі вищеподаних статистичних даних, які відносяться до
українців, у прикордонній УССР, в орбіті СССР, кількість укра-
їнців треба обов’язково підняти на 4,230.000.
Маючи оцих вісім країн європейської частини СССР у статис-
тичному зіставленні, ми можемо їх приєднати до інших європей-
ських бездержавних країн центральної її частини та західньої5.
Тоді одержимо таку статистику:
5) В декого може виринути питання, де саме знаходиться географічна межа між
Европою та Азією. Відносно цього питання була свого часу довша дискусія, у висліді
якої географи погодилися, що приблизно можна б визначити границю між Европою і
Азією на хребтах Уралу, Високого Кавказу та рікою Урал між Каспійським морем та
південною частиною Уральських гір (біля міста Орськ). Таким чином іслямсько-
тюркські конґльомерати Поволжя (Ідель-урал) та Північного Кавказу між Високим
Кавказом та річкою Тереком й Кумою приналежні географічно до європейського
континенту, а закавказькі республіки входять в азійський простір СССР.
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ...
699
				
Загальна кіль- кість населення даних народів		Територія у кв. мил.	км2 ;		Загальна кіль- кість населення даних країн у 1970 р.
Европейські бездер- жавні народи поза межами СССР Бездержавні народи в межах СССР	17,960.000® 72,177.000	95.655 554.800	249.055 1,435.700	19,200.000 78,821.000
Разом	90,137.000	650.455	1,684.755	98,021.000
На загальну кількість бездержавних народів Европи 90,137.000
80.07% — (72,177.000) живе в кордонах СССР, а лише 18.32% —
(17,960.000) поза межами Совєтського Союзу; 80.42% населення
цих же країн є під контролем Совєтської імперії) та лише 19.58%
перебуває поза кордонами Совєтського Союзу. Таким чином пи-
тання усамостійнення країн та народів Европи має свій центр
фактично у східній частині європейського континенту, тобто в
межах СССР, так що питання усамостійнення балканських наро-
дів (в межах Югославії), Словаччини, Лужиці, як також у при-
атлант’йській гемісфері (в Еспанії, Англії та у Франції) стоїть на
другому місці. Коли ж до комплексу країн СССР із населенням
98,021.000 додати козацькі території Донщини та Кубані (при-
близно до кордонів Калмикії та ріки Волги), тоді одержимо таке
зіставлення: для європейського сходу 76,177.000 націоналів (+ 4
млн. козаків^, 645.000 кв. миль (1,676.000 км2) простору та 88,321.000
душ населення. Тоді загальний підсумок наших цифр буде такий:
94,137,000 (загальна кількість населення даних народів), 740.155
кв. миль або 1,925.055 км2 та 107,521.000 (загальна кількість насе-
лення даних країн), яке становило б 44.57% усього населення ни-
нішнього СССР.
Проблема автономних країн
Коли йде мова про права народів Европи в розумінні автоном-
ного чи федеративного характеру, то у статистичному зведенні
бачимо, що ввесь тягар цієї націологічної проблематики лежить у
західньоевропейськом^ світі, особливо у відношенні до1 малих на-
родів чи етнічних одиниць, які з економічного та стратегічного
погляду не спроможні вдержатись на рівні цілком самостійної
державности, через свою господарську слабосилість у першу чергу,
або ще й політичну незрілість. Тому ці народи можуть назавжди
вдоволитись широкими автономними правами в національному,
соціальному чи навіть у релігійному аспектах в межах Італії,
Великобританії, Франції чи Голландії. Це стосується таких країн,
6) Подано 17,960.000 замість 17,150.000 через те, що до західньоевропейців треба ще до-
дати 600.000 українців, 200.000 білорусів та 10.000 литовців, які живуть біля кордонів
СССР по стороні Польщі, а теж в північній Румунії та у східній частині ЧСР на їхніх
етнічних землях.
700
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
як, наприклад, Валія, Бретань, Фріюлі, Фрізляндія та ряд інших,
які подані в окремій таблиці у першій частині цієї праці.
В межах СССР такими автономними країнами могли б бути
Калмикія, підарктична Комі-Зирянська Республіка чи в азійській
частині СССР — Сибір, Якутія, себто всюди, де місцевий націо-
нальний елемент ще надто слабий своєю численністю, бо серед
автохтонного населення є доволі високий відсоток росіян.
Щоб краще з’ясувати це, так би мовити, питання автономії,
нижче подається зіставлення, в якому відразу буде видно, де саме
лежить уся суть цієї справи та в якій частині європейського
континенту.
Загальна кількість Територія у : Загальна кількість
населення даних кв мил. км2 населення даних
народів	країн у 1970 році
Бездержавні
народи поза
межами
СССР 33,588.000 (98.12%) 126.828 338.438 38,688.000 (96.94%)
Бездержавні
народи в ме-
жах СССР 642.000 ( 1.88%) 262.000 441.400	1,218.000 ( 3.06%)
?азом	34,230.000 (100.00%) 388.828 779.838 39,906.000 (100.00%)
В загально-європейському зіставленні, додавши країни народів
у боротьбі за повну самостійність до групи національностей, які
змагаються за права автономії, одержимо:
Огляд	Націонали Територія у: Населення
кв мил.	км2
В мінімальному виді	124,367.000 1,039.283 2,464.593 137,927.000
В максимальному виді 128,367.000 1,128.983 2,704.893 147,427.000
IV. Ідея незалежности та автономности
на Азійському континенті
Дещо інакше виглядає питання державности народів у Цент-
ральній Азії на Близькому Сході та у всій північній частині азій-
ського континенту. Не підлягає найменшому сумніву, що закав-
казькі народи — грузини, азербайджанці, вірмени, так само, як
курди Туреччини, Ірану й Іраку, цілком приготовані до самостій-
ного державного життя. Те саме відноситься й до конґльомерату
національностей всієї Центральної Азії (Туркестану) між Каспій-
ським морем, Монголією та Тібетзм, узятих як цілість. Це питання
вже давно оправдане та підтверджене документами, які вказують
на національно-економічні, культурницькі та релігійні відмінності.
Зате ситуація у Північній Азії знову інакша.
_________ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО М ^ЗАЗНАЧЕННЯ.,.____________701
Коли йде мова про Далекосхідній край (окремо від Сибіру адмі-
ністраційну одиницю до 1918 року та й досі), то це фактично проб-
лема українського Далекого Сходу, а не, як дехто пояснює — пи-
тання Східнього Сибіру, Кордони цієї місцевосте справді простя-
гаються до Станового і Яблонового хребтів та до Охотського моря,
себто там, де починаються простори української Амурщини (сьо-
годні Благовіщенська область із Зейською округою).
На українському Далекому сході (Благовіщенська область, Ха-
баровський край, Приморський край й острів Сахалін) заселені
п’ятимільйоновою людністю, в якій між 50-60%, за обчисленням
знавця цих просторів, ред. Івана Світа, становлять українці. При-
чину говорити про цей край як український, якому зрештою міс-
цеві українці особливе у Приморському краю (Владивостоцька
область) дали нову льокальну географічну назву «Зеленого Кли-
на», говорять факти, що місцеве населення проявило своє спільне
історичне минуле в роках 1917-1930, коли йшли намагання ство-
рити окрему, залежну від Києва, державність (1917-20 рр.), щоб
згодом бути співгосподарем та партнером в Далекосхідній Респуб-
ліці (до 1922 року), або в межах СССР установити національну
українську автономію Назва ця перейшла в 1918-20 роках на всю
українську частину Далекосхідньоге краю російської імперії, а,
щобільше, її прийняв місцевий державницький рух у 1917-20
роках, на чолі якого був український Далекосхідній Секретаріат,
котрому підлягали й військові частини.
Адже Сибір, будучи державою із столицею в Томську, рішився
прихилитись до держави американського зразка, бо вважав свій
простір за батьківщину емігрантів, які у відмінному кліматі та у
нових природних географічних умовинах створили своєрідний си-
бірський побут. «По-американському» вживали сибіряки мову
старої імперії (у цьому випадку російську), одначе сибіряки не
відчували, як і тепер не відчувають, приналежносте до російсько-
го народу і тому рішили в 1917-18 роках таки «по-американсько-
му» проголосити свою незалежність, яку старалися оборонити при
колчаківському всеросійському режимі (від 30-го листопада 1918
року) разом із козаками Забайкалля та якутами, котрі самі про-
явили досить велику національну свідомість в 1918-22 роках.
Внаслідок якути, шаманісти по вірі, добилися в 1920-их роках
автономного республіканського статусу, який був проголошений
27-го квітня 1922 року. Сьогодні ця країна зветься Якутська
АССР, але там проживає далеко більший відсоток росіян. Проте
якутський нарід далі зберігає свою культуру та релігію і тим
впливає на сусідні народності коряків та тунгусів, мріючи про
осягнення територіального доступу до Охотського моря. Якути в
нинішній державній системі бажали б мати адміністративно-полі-
тичний статус союзної республіки на зразок статусу Узбекістану,
або Грузії.
На жаль, визвольно-політичні організації майже ніколи не зга-
дують про діяльність совєтських «американців», які й досі див-
732
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ляться з відразою на пришельців із Росії чи європейської частини
СССР. Але росіяни в Сибіру цю територію, як і раніше, називають
далі »тоже русскою землею«7, що само собою ображає гідність
сибіряків8. Підсумовуючи, ми можемо прийти до висновку, що як
Далекосхідній край, так і його об’єднана сусідка Монголія —
Монгольська Республіка, Китайська Монголія та частина Бурят-
ської АССР, цілком надаються до самостійного державного життя.
Якутія заслуговує собі, щоб їй були привернеш національні чи
льокальні побутові й соціяльні права, які зовсім відмінні від ро-
сійських на європейському континенті. Якщо цю справу так ро-
зуміти, то будемо мати таке статистичне зіставлення:
Північноазійські народи на шляху до автономної державности
Кількість на-
Країни	селення даної Територія у : Населення
національної кв мил.	км2 у 1970 році
одиниці
Сибір.................ГТ	10,000.000 3,235.000 8,380.000	17,900.000
(здогадно)
Якутія ...................... 286.000	1,210.000 3,103.000	664.000
Разом................... 10,286.000	4,445.000 3,469.000	18,564.000
Країни азійського континенту, які змагаються до повної
самостійности (включаючи території в межах і поза межами СССР)
	Кількість на-	Загальна
Країни	селення даної національної одиниці	Територія у :	кількість кв мил.	км2	населення даних країн у 1970 році
Туркестан9		31,500.000	2,270.000	5,850.000	46,000.000
Курдістан10 ....	8,500.000	154.400	400.000	12,000.000
Азербайджан11 . . .	8,970.000	65.100	168.400	9,925.000
Тібет12 .....	8,000.000	966.000	2,520.000	10,000.000
Вірменія18		3,750.000	13.300	34.400	2,640.000
Грузія14		3,400.000	24.300	63.000	4,300.000
Далекосхідній край15	2,300.000	564.000	1,441.000	4,476.000
Разом		66,420.000	4,057.100	10,476.800	89,341.000
7) Там панівною мовою е російська, а европейці-росіяни с панівним чинником у со-
ціяльному, а особливо в економічному житті цієї країни.
8) Це переважно виселенці т. зв. каторжники, які через довгий побут у цій країні
не бажають повертати в рідний край •— Росію та зневажливо дивляться на європей-
ську їм Росію, плекаючи свій сибірський льокальний патріотизм.
9) Із китайськими, афганістанськими та іранськими територіями.
1П) Території в межах Туреччини, Ірану, Іраку та Сирії.
11) Із іранським Азербайджаном.
12) Із північною та східньою областями.
13) Із Карабахською Автономною Областю та прикордонними околицями між Вірме-
нією та Азербаїіджаном.
14) Без Абхазії, але з турецьким Лазістаном.
15) Амурська область, Благовіщенський та Приморські краї Совєтського Далеко-
східнього краю.
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ...
703
Одначе, коли будемо говорити про самий Совєтський Союз, то
слід мати на увазі, що на його азійській території п’ять країн зма-
гаються за повну державну незалежність: три у просторах За-
кавказзя, Туркестан у Передній Азії та Далекосхідній край. В
статистиці це виглядатиме так:
Азійські країни СССР, які змагаються до повної самостійности
Країни	Кількість населення даної на- ціональної одиниці	(°/о нас. СССР)	Територія у :		Загальна кількість населення даної країни у 1970 р.	(°/о нас. СССР)
			кв мил.	км2		
Туркестан	20,000.000		1,154.000	3,994.000	32,800.000	
Азербайджан Далекосхідній	4,400.000		31.600	82.400	4,970.000	
край . . .	2,300.000		564.000	1,441.000	4,476.000	
Грузія	3,245.000		23.500	61.200	4,200.000	
Вірменія	3,560.000		13.300	34.400	2,640.000	
Разом	33,505.000	13.86	1,786.400	5,613.000	49,086.000	20.30
Дані про українців у СССР
Подібно як у прикордонних районах між УССР та РСФСР, так
у Далекосхідньому Краю відбувся безпардонний етнічний Геноцид,
тобто насильне вписування великого числа українців до росій-
ської етнічної групи. За обчисленням дослідника цих питань,
Івана Світа, в 1950-их роках українці повинні були становити на
Зеленому Клині мінімально 46% усього населення. Від того часу
на Зелений Клин прибувають постійно групи українців-виселен-
ців із найбільш національно-свідомих областей України, особливо
із західніх районів. Таким чином українці на території Зеленого
Клину чи Зеленої України, як місцеве українське населення на-
зиває цей край, повинні становити близько 50% всього населення,
яке нараховує 2,240.000 душ.
Додаючи це число українців до кількости українців у європей-
ській частині СССР за новим підрахунком, поданому в іншому
розділі праці, одержимо вже нове загальне статистичне зіставлен-
ня для українського народу в цілому СССР. Щоб представити цю
проблему ясніше, наводимо справжні цифрові дані українського
населення. За офіційними даними на 1-го січня 1970 р. число на-
селення українців в СССР — 40,753.000, в тому в УССР 35,284.000,
704
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
а поза кордонами УССР 5,469.000. Коли відняти мінімальну кіль-
кість українців з Полісся, Кубанщини та Зеленого Клину, яка за
урядовими даними становить 520.000, тоді одержимо цифру укра-
їнського населення поза УССР 4,949.000. А якщо додати справжню
кількість для вищеназваних трьох українських країв (Полісся
1,150.000, Кубань 1,805.000, Зелений Клин 2,240.000, інші території
5,195.000, тоді побачимо, що поза границями УССР нараховується
10,144.000. А коли ще додати до цих цифр кількість українців
із УССР — 35,284.000, тоді матимемо загальне число' українців
в СССР 45,428.000. Щоб’пьше, додавши кількість українців, по-
селених в округах та областях Румунії, Польщі та Чехо-Словач-
чини, що прилягають до УССР, які нараховують близько 600.000,
отримаємо загальну кількість українців, заселених на територіях
Европи та Азії, в числі 46,028.000. Віднявши кількість українців
на Далекому Сході (Зелений Клин) 2,240.000, то ці цифрові дані
для європейської України будуть 43,788.000.
Українці, які живуть далеко від України в Туркестані, Сибірі,
в європейській Росії, на Кавказі чи у Прибалтиці, все таки тво-
рять духову цілість із європейською національною територією
України. І саме тому до населення України в Европі треба додати
не тільки число українців, що до неї належать, а й цих, що тво-
рять духову одиницю. Це дасть нам суму населення 43,788.000. Із
українцями Далекосхіднього краю, яких біля 2,300.000 (отже на
60.000 більше) будемо мати загальне число українців, приблизно
46,088.000, яких слід врахувати до числа народів, що змагаються
за повну державну самостійність.
Бібліографія:
1.	Світ І.: »3елена Україна« (короткий історичний нарис українського політичного і
громадського життя). Науковий дослідний інститут Зеленої України, Нью-Йорк—
Шангай, 1949 р., стор. 7-10.
2.	Кубійович В.: »3елений Клин« (Енциклопедія Українознавства, том II, стор. 774-775),
Париж—Нью-Йорк, 1955-57.
3.	»Итоги Всесоюзної^ переписи населення 1970 года (нациосостав населення СССР)«,
т. IV, сотр. 70, 74, 77, 117, Москва 1973.
(Продовження буде)
705
Я. ГАЙВАС
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
(Закінчення, 2)
IV
«Радянська республіка» в Кіянґсі, Довгий марш і тривале за-
кріплення в Шенсі породили два факти:
1) комуністична партія Китаю стала ефективною силою, з якою
треба було рахуватися, не можна було її списати з рахунку, хіба
тільки намагатися відповідними протизаходами, а в першу чергу
силою унешкідливити її;
2) Мао став її фактичним і незаперечним лідером, якого Москва
найбільше крутими маневрами не могла викинути зі сідла, могли
цього доконати тільки відповідні внутрішні сили.
Після осідку в провінції Шенсі і переселення головної квартири
компартії і її збройних сил до міста Єнану під кінець 1936 р., Мао
зайняв базу для реалізації ширших плянів. Чанґ Кай-шек виразно
бачив це і тому пляново організував і концентрував сили, щоб
раніше чи пізніше цю базу зліквідувати. В часі розгортання захо-
дів з тих двох боків наступила подія, яка повернула все в зовсім
новому напрямі. Тією подією був наступ японців 7-го липня 1937 р.
в районі мосту Марка Поля на підходах до Пекіну, що почерез
Шанґгай, Тієнсін відкрив нову фазу конфлікту на китайському
континенті, що закінчився щойно в серпні 1945 р. капітуляцією
Японії, а остаточно тріюмфом Мао і проголошенням Китайської
Народньої Республіки під його проводом 1-го жовтня 1949 року.
Не зважаючи на напад Японії на Китай і нову фазу важкої
японсько-китайської війни, до нормалізації відносин між Куомін-
танґом і Кунґчантанґом таки не дійшло, хоч різні міжнародні сили
працювали в тому напрямі, а найбільше Москва, які хотіли широ-
ким китайським фронтом проти Японії відтягнути її від усяких
аґресивних намірів супроти далекосхідніх підбольшевицьких про-
сторів. Після відновлення японської агресії в липні 1937 р., Мао
визнав »три принципи®, положені ще Сун Ят-сеном в ідеологічну
основу Куомінтанґу (націоналізм, демократія, добробут народу),
та погодився формально включити свої збройні сили в загальну
китайську армію, але не зважаючи на це, комуністи далі розбудо-
вували свої автономні формації. Завдяки тому при кінці війни з
Японією вони мали понад дев’ятсот тисяч регулярного війська й
около два мільйони міліції на теренах малодоступних Куомін-
танґові, або взагалі поза його впливом. З другого боку націона-
лісти віддячувалися прихованими, або навіть відкритими удара-
ми, як, наприклад, у грудні 1940 р. розгромом і комплектним зни-
706
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
щенням при переправі через ріку Янґсе командних, кадрових час-
тин і обозів червоної »Нової Четвертої армії«.
Цю скомпліковану внутрішню ситуацію в Китаю і конфлікт з
Японією Москва використовувала для зміцнення своїх впливів у
першу чергу в Сінкіянґу. Вона втручувалася у внутрішні справи
тієї провінції навіть своїми збройними частинами, не повідомляю-
чи про це ні Чанґ Кай-шека, ані Мао. Коли ж Губернатор тієї вели-
чезної провінції Шенґ Ті-тсай висловив бажання стати членом
КПК, а тим самим долучити цю провінцію до територій опанова-
них червоними, то Москва не тільки не допустила до цього, але
ще й змусила Губернатора Шенґа стати членом... російської ко-
муністичної партії. Як і у випадку Монголії перехідним етапом
підкорення Сінкіянґу Москві мала бути його сповидна самостій-
ність, а тим самим сепарація від Китаю. А вже після цього прий-
шло б перебрання до московських рук. І тільки вибух війни з
гітлерівською Німеччиною став на перешкоді переведенню в жит-
тя тих загарбницьких московських плянів. Війна ця взагалі за-
абсорбувала всі російські сили й увагу до тої міри, що принаймні
на декілька років Китай позбувся втручання росіян у внутрішні
китайські справи. Використав це згаданий раніше Губернатор
Сінкіянґу Шенґ, який в 1942 р. геть »забув« про свої комуністичні
нахили, розігнав комуністичні осередки, поусував комуністів з
керівних постів і цупко зв’язав Сінкіянґ з урядом Чанґ Кай-шека.
Одначе зі закінченням війни той стан закінчився. Використо-
вуючи свою триденну участь в протияпонській війні та маючи
величезні переваги, Росія почала свій наступ на Китай окупацією
Манджурії. Росії допомогла видатно американська політика того
часу. Хоч різні обрахунки, інформації про положення внутрі Япо-
нії і численні експерти вказували на те, шо США зі своїми союз-
никами дадуть собі раду з Японією, то все таки президент Руз-
вельт дивився на цю проблему дуже короткозоро й не бачив її
дальших аспектів. Він за всяку ціну намагався втягнути СССР в
цю війну. Тепер ми вже знаємо, що Сталін був зразу рішений
в цю війну включитися, очевидно при її кінці, щоб понести най-
менші жертви й бути найміцнішим при договірному столі, одначе,
коли США хотіли йому за це приступлення до війни грубо запла-
тити, то чому він мав не погодитися на цю заплату, та ще й вима-
гати якнайбільшої? Це тим більше, що платити мали китайці, а
Росії завжди залежало на ослабленню Китаю. Сталін швидко
зорієнтувався в ситуації, бо крім одвертих намов і пропозицій з
боку Рузвельта, а навіть Черчіля (в одній із своїх розмов зі Ста-
ліном Черчіль висунув потребу Росії мати теплі порти, доступ до
Середземного моря і т. п.), йому і його підвладним доповідали не
лише наївні американські »дипломати«, але також аґенти, яких
не бракувало в той час навіть на високих і відповідальних постах
в США. Тому-то Сталін на конференції в Ялті (лютий, 1945 р.) по-
ставив такі вимоги коштом Китаю, що їх ніколи, навіть на вершку
КОЛОШЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
707
своїх впливів у Китаю перед японсько-російською війною 1904-05
років, царська Росія не мала. США і Англія не лише погодилися
на ці вимоги, але зобов’язалися таємним протоколом змусити Ки-
тай прийняти їх. Як бачимо з цього ганебного документу, то пре-
зидент Рузвельт ще й до того особисто зобов’язався «отримати
згоду« від Чанґ Кай-шека, або іншими словами, змусити його до
цього'. Цей документ такий характеристичний і повчаючий, зокре-
ма для поневолених народів, які не раз надіються на розум і
добру волю великих держав, що його треба зацитувати:
«Лідери трьох великодержав — Совєтського Союзу, США і Ве-
ликої Британії, погодилися, що два або три місяці після капіту-
ляції Німеччини й закінчення війни в Европі, Совєтський Союз
приступить до війни проти Японії по боці Альянтів при умові, що:
1)	Статус кво в Зовнішній Монголії (Монгольській Народній Рес-
публіці) буде збепежений;
2)	Давніші права Росії порушені підступним нападом Японії в
1904 р. будуть реставровані, а саме: а) південна частина Сахаліну,
як також острови суміжні з ним будуть повернені Совєтському
Союзові; б) торговельний порт Дайрену буде інтернаціоналізова-
ний, домінуючі інтереси Совєтського Союзу в цьому порті будуть
забезпечені, а винайм Порт Артуру, як морської бази СССР, буде
відновлений; в) Східньо-Китайська залізниця і Південно-Манджур-
< ька залізниця, що творять доступ до Дайрену, будуть спільно ве-
дені заснованою спільно совєтсько-китайською компанією, само-
зрозуміло, що основні інтереси Совєтського Союзу будуть забез-
печені і Китай затримає повний суверенітет в Манджурії;
3)	Курільські острови будуть передані Совєтському Союзові.
Розуміється, що порозуміння відносно Зовнішньої Монголії і
вищезгаданих портів та залізниць вимагатиме згоди генералліссі-
муса Чанґ Кай-шека. Президент Рузвельт поробить заходи, щоб
отримати цю згоду за порадою Маршала Сталіна (тобто, коли цей
вимагатиме! — Підкреслення наше).
Голови трьох великодержав погодилися, що ці вимоги Совєт-
ського Союзу будуть беззастережно виконані після перемоги над
Японією.
Зі свого боку Совєтський Союз заявляє готсв.сть заключити з
Національним урядом Китаю пакт приязні й альянс між СССР і
Китаєм з наміром допомогти Китаєві своїми збройними силами
звільнити Китай від японського ярмав1.
Ганебність того документу така очевидна, що важко взагалі
зрозуміти, як ці два державні провідники демократичних країн
могли на щось такого погодитися. Насамперед, як вони могли поза
плечима свого ранішого союзника змовлятись з новішим в неко-
ристь першого? Подруге, розпоряджатися добром і правом свого
союзника та передавати це добро1 і право іншому? При тому вони
топтали національну і людську гідність того союзника. Та най-
1) Ппііеа ЗіаІєЕ Веіаїіопз СЬіпа, Пері, оі Зіаіе, ІУазЬІпеїоп, П.С., Соуегптепі
Ргіпіт£ ОНісе, 1949, рр. 113-114.
”08
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
гірше те, що вони добровільно погоджувалися, щоб пактом «при-
язні« і »альянсу« між СССР і Китаєм Москва здобувала найширшу
плятформу для втручання у внутрішні справи Китаю. Накінець
зобов’язалися вони змусити Китай прийняти цей брутальний і не-
людський диктат. Зовсім зрозуміло, що, опираючись на цьому до-
кументі і на забезпеченій співпраці США і Великої Британії, Мо-
лотов, який вів дальші переговори у справі пакту «приязні, альян-
су і співпраці» з Китаєм, зухвало намагався вирвати ще дальші
концесії. Після підписання цього злощасного пакту — «альянсу,
приязні і співпраці» 14-го серпня 1945 р., тобто в день капітуляції
Японії, Москва широкою долонею почала, з одного боку, сипати
вказівки і накази КПК, а з другого — «радити» Чанґ Кай-шекові.
Одночасно з цим вона грабила китайське добро' де тільки могла.
Сирівці, півфабрикати, залізнодорожні устаткування, готові ви-
роби, машини, ціле устаткування заводів і харчі зникали з Ман-
джурії і мандрували до ненаситної Росії. Американський дослід-
ник Є. В. Полі, який у 1946 році очолював американську місію в
Манджурії, ствердив, що шкоди нанесені Москвою в Манджурії
у той час перевищили вартість двох мільярдів тодішніх американ-
ських долярів.
Як і слід було сподіватися, Москва переводила в життя тільки
ті пункти договору з Китаєм з 14 серпня 1945 р., які були для неї
вигідні. Згідно з тим договором вона мала опустити комплектно
Манджурію й передати владу умандатованим представникам На-
ціонального Китаю до трьох місяців після формальної японської
капітуляції у Манджурії. Одначе москалі проволікали, доки мог-
ли, грабуючи вміжчасі Манджурію, а зброю, передану японцями,
яку вони згідно з пактом мали передати Національному Китаєві,
вони передавали комуністичним китайським арміям. Коли ж щой-
но у травні 1946 р. вони таки були змушені вивести свої війська
з Манджурії, то виявилося, що дв’-третини Манджурії з такими
вузловими центрами, як Ціцікар, Харбін і Кірін, були вже міцно
в комуністичних руках. А в портах Дайрену і Порт Артуру вони
взагалі не дозволили причалити національним кораблям і виса-
дити військові частини, бо, мовляв, для цього треба формального
мирного договору з Японією (такого договору між СССР і Японією
немає до сьогодні!)
Одначе, навіть після евакуації своїх військ з Манджурії, Москва
трактувала її як прямо незалежну від Китаю державну структу-
ру. На початку 1949 р. вона викликала до себе Као Конґа, кому-
ністичного «самодержця» Манджурії, і підписала з ним окремий
від Китаю торговельний договір. Ще нахабніше пробувала вона в
останньому моменті відрвати від Китаю Сінкіянґ. Коли 1949 р.
комуністичні китайські війська зближалися до Сінкіянґу, то бсль-
шевицький консул в Урумчі, столиці Сінкіянґу, запропонував
командувачеві націоналістичних військ у Сінкіянґу проголосити
сепарацію від Китаю і державну самостійність Сінкіянґу, а тоді
КСЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ 709
Москва накаже червоним китайським дивізіям не вступати в Сін-
кіянґ. Та націоналістичний генерал не прийняв тієї пропозиції.
Коли китайські комуністи проголосили 1 жовтня 1949 р. Китай-
ську Народню Республіку, то не зважаючи на всі ті московські
митарства, вони дуже виразно й рішуче, як про це опісля висло-
вився Мао, »схилилися на один бік«, тобто повністю оперлися на
СССР. В зовнішній політиці вони в усьому оглядалися на Москву.
Вони, між іншим, категорично відмовилися від дипломатичних
зв’язків з комуністичною Югославією, бо та була якраз тоді в
глибокому конфлікті з Москвою і Сталіном особисто, а опісля
ще довгі роки вони найгостріше лаяли Тіта, обвинувачуючи його
в »ревізіонізмі«, смертельному і непростимому гріху всіх право-
вірних комуністів. У внутрішній політиці КПК безкритично на-
магалася застосувати совєтські зразки, не зважаючи на раніші по-
стуляти надавати комунізмові національну характеристику.
Від грудня 1949 аж до лютого 1950 р. Мао був на чолі величезної
делегації у Москві, де йому передавали російські напучування, а
перед самим виїздом домів, 14 лютого 1950 р., підписав 30-літній
альянс з Москвою (дотепер цей альянс формально невідкликаний,
але вже тепер можна сказати, що після упливу ЗО років, в лютому
1980 р., він відновленим не буде). Серед різних домовлень Мао по-
годився у своїй наївності на сформування чотирьох спільних ком-
паній — один з найбільш випробуваних і популярних на той час
засобів експлуатації сателітів большевиками, — корабельно-буді-
вельну в Дайрені, добування нафти і мінералів (обидві в Сінкіян-
ґу) та летунського транспорту. Недовго ці компанії протривали,
бо вже весною 1955 р. на вимогу Китаю вони були зліквідовані.
В плянах Москви червоний Китай мав відігравати ролю Кастро-
вої Куби у відношенні до Азії і Пацифіку, себто витягати »каштани
з вогню«, як це незабаром виявилося в корейській війні, яка ви-
бухла 25-го червня 1950 р. Ще перед нею Китай разом з Москвою
спровокували в Японії весною 1950 р. комуністичне збройне пов-
стання, з яким Мек Артур дав собі без труду раду. За поштовхом
і підтримкою тих двох »мироносців« вибухали комуністичні пов-
стання і в інших країнах південносхідньої Азії.
Смерть Сталіна (березень 1953 р.) приспішила виникнення зов-
сім нормальних і органічних явищ, які раніше чи пізніше мусіли
прийти у відносинах між цими двома країнами. Доки був Сталін,
доти Мао добровільно визнавав його надрядність, а з тим і цент-
ральну керівну ролю Москви у світовому комуністичному русі.
Коли ж Сталін помер, то Мао фактично зайняв перше місце серед
комуністів у світі. Це був такий самозрозумілий і очевидний для
кожного факт, що Мао навіть не скривався зі своїм почуттям
вищости над московськими кациками. В Москві здавали собі спра-
ву з цього, доказом чого може бути навіть така комічна історія:
коли Маленков при допомозі Берії хотів підбудувати себе, як на-
ступника Сталіна на пості генерального секретаря КПСС і прем’єр-
міністра СССР, то він опублікував так сфальшовану світлину,
710
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
зроблену після підписання пакту приязні 14 лютого 1950 р., що
він був на ній найближче до Мао. Одначе проти цього став другий
не менш очевидний факт: Москва у своєму абсолютному шові-
нізмові ніколи не погодилася б на це, щоб не її людина очолювала
світову комуністичну піраміду. Так само Москва ніколи не пого-
дилась би й на перенесення диспозиційного осередку світового
комунізму з Москви до іншої столиці.
Все таки, свідомість великого пересунення в комуністичному
русі після перемоги в Китаю було таке очевидне, що заходила
потреба обговорити й витягнути з цього висновки, або якоюсь
формулою обійти це. Претекстом до таких дискусій послужило
відзначування п’ятиліття проголошення (1 жовтня) КНР. Хрущов
в асисті різних московських »думних дяків« прибув до Пекіну.
Хоч нібито питання полагоджено, а навіть 11 жовтня 1954 р. ви-
дано спільний комунікат, одначе зразу після цього Хрущов почав
виявляти такі інтернаціональні ініціативи, що зовсім йшли в роз-
різ з поглядами Мао і його окруження. Наприклад, китайці були
у своєму комуністичному закукуріченні рішуче проти зближення
зі США, а Хрущов саме по цій лінії робив заходи і вже в липні
1955 р. узяв участь у Женевській »конференції на вершинах». Так
само щораз виразніше висувалися на поверхню життя проблеми
національних відносин (китайці далі думали про повернення Мон-
голії, а росіяни навіть не хотіли про це слухати). Нарешті персо-
нальна стосунки між Мао і Хрущовим почали псуватися.
V
Першим зовнішнім виявом тих розходжень став XX Конґрес
КПСС (лютий 1956 р.). Як відомо, на закінчення цього Конгресу
Хрущов виголосив »секретну« промову, яка швидко стала відома
цілому світові. В тій промові він заатакував Сталіна за його жор-
стокість, жадобу влади, диктаторську поведінку. Шість тижнів
після XX Конгресу Політбюро КГІК, вислухавши звітів делегатів
на цей Конґрес, хоч обережно, але виразно зайняло інше стано-
вище супроти Сталіна, обороняючи його »історичні« заслуги. В
тій ухвалі були виразні нотки проти Хрущова. Починаючи з того
часу й аж до сьогодні китайські комуністи зовсім нераціонально
і з величезною шкодою для себе боронять Сталіна, замикають очі
на неймовірні жорстокості того нелюда, убивці сотень і тисяч не-
винних людей, автора утисків і таких кримінальних злочинів,
яких до того часу не знала історія.
На наслідки ХХ-го Конгресу довго не треба було ждати. Вибух-
ли заворушення в Польщі, потім в Мадярщині, в Москві насту-
пила констернація і тоді Мао та китайські комуністи поповнили
злочин, який їм довго пам’ятатиме історія: вони тиснули на Мос-
кву, щоб та криваво розправилася з мадярами. Ту свою поставу
китайські комуністи підтвердили та ще навіть загострили на кон-
ференції комуністичних партій в Москві, а в листопаді 1957 р. з
нагоди 40-ліття жовтневої революції заявили, що »принцип совєт-
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
711
ського керівництва» ь комуністичному русі мусить бути збереже-
ний. За таку вірчопідданчу поставу пізною осінню 1957 р. Москва
зобов’язалася поширити свою господарську допомогу Китаєві, а
навіть допомогти в розбудові споруд для виробу атомової зброї.
На початку 1958 р. уряд США, маючи досить безперервних ко-
муністичних провокацій у Кореї і ломань перемир’я, заявив, що
у такій ситуації він буде змушений стаціонувати в Кореї тактичну
атомову зброю. У відповідь на це Пекін звернувся до Москви, яка
стояла за тими провокаціями, з вимогою приспішити побудову ки-
тайської атомової зброї, а до того часу поставити до диспозиції Ки-
таєві відповідну кількість готових атомових бомб і потрібні викидні,
чи летунський транспорт для них. Москва застереглася, що може
на це погодитися тільки тоді, коли на терені Китаю будуть російські
військовики й експерти, які рішатимуть про вжиття тієї зброї. Обу-
рені китайці ^аряче запротестували. В лютому 1958 р. вони для
протесту відкликали без порозуміння з Москвою всі свої війська
з Кореї, чим виразно підкреслили, що на майбутнє вони будуть іти
власною політичною лінією і не будуть в’язатися з Москвою.
На інших відтинках, а головно в економіці, почалося також від-
чуження від Москви. Насильне наслідування совєтських зразків
щораз виразніше виявляло величезні недоліки. Вже на конфе-
ренції КПК в січні 1956 р. Чу Ен-ляй попередив, що прийде час,
коли треба буде працювати без совєтських експертів та витво-
рити свої положення і норми, які відповідатимуть китайським
потребам і умовам. І власне, якийсь час після цієї конференції
почалася в пресі дискусія, в якій деякі автори засудили Москву
за її намагання вживати господарську допомогу, як засіб для на-
саджування своїх впливів. На надзвичайній сесії УПІ-го Конгресу
КПК в травні 1958 р. рішено методою «Великого скоку вперед«
добитися переломових успіхів в економіці, здинамізувати партію,
розбудити народні енергії. Військовий Комітет КПК на конфе-
ренції, що тривала від 27 травня до 22 червня 1958 р., виніс поста-
нову збільшити натиск на Тайван (Формозу). Заскочені тими рі-
шеннями, большевики вислали до Пекіну делегацію на чолі з
Хрущовим і маршалом Маліновським з метою вговорити китай-
ців, щоб ті злагіднили свою політику. Одначе поїздка не дала ба-
жаних вислідів. Дня 23 серпня 1958 р., в річницю заключення
пакту Гітлер-Сталін (1939 р.) артилерія КНР розпочала навальний
обстріл острову Квемой, прибережної бази Національного Китаю,
а 22 вересня речник уряду Чанґ Кай-шека заявив, що коли чер-
воні не припинять навального обстрілу Квемой, то летунство На-
ціонального Китаю з Тайвану заатакує червоні артилерійські по-
зиції. Тоді ТАСС видав комунікат, що СССР не збирається вклю-
чатися в громадянську війну в Китаю. В очах Мао це була відмова
Москви від виконування договірних зобов’язань.
Таким чином 1959 рік можна вважати роком, в якому розхо-
дження між Росією і Китаєм, не зважаючи на недавну уляглість
712
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
червоного Китаю супроти большевицької Росії, почали виразно
випливати на поверхню життя і ставати чинником, що мусів до-
вести до' розламу. Цей рік приніс чергові вияви надходячого роз-
ламу. В конфлікті Китаю з Індією, Москва під покришкою не-
втральности фактично зайняла приязну поставу до Індії. Після від-
ходу з посту Джана Фостєра Даллеса, Кремль збільшує свої заходи
для злагіднення відносин з США, що їх червоний Китай уважає в
той час за свого смертельного ворога. Врешті 20 червня того ж року
Москва відкликає своє попереднє зобов’язання допомогти Китаєві
побудувати власну атомову зброю. Китайський міністр оборони
Пенґ Те-гуай, вернувшись з побуту в Москві, розпочав відкриту
атаку проти Мао. Чи було це під впливом якихсь домовлень і намов
Хрущова, чині, але так це назагал було сприйнятим в Пекіні. Одно-
часно з тим назрівала поїздка Хрущова до Вашінґтону. Після по-
буту Мікояна, прибув туди Ф. Козлов, якого вважали евентуальним
наступником Хрушова на найвищому пості в СССР, який підго-
товив поїздку Хрущова, що мала місце у вересні 1959 р. Це, оче-
видно, випало не в смак особливо »предсідникові« Мао.
Не злагіднив нічого і побут Хрущова в Пекіні в жовтні 1959 р.
Хрущов прибув нібито для відзначення десятих роковин проголо-
шення КНР, а в дійсності для обговорення нової ситуації. Але
Хрущов мав свій стиль і почуття найвищої та незаперечної влади
в СССР і це вдарило йому до голови. Він явно заатакував небез-
печну політику Мао проти США, скритикував наївність Мао, що
в одвертому конфлікті зі США не можна виграти. Він також по-
радив Маові шукати доріг до якоїсь нормалізації відносин з Тай-
ванем. Накінець він почав розхвалювати славний тоді »дух Кемп
Дейвіда«, що дало підставу китайцям припускати, немов би Москва
змінила повністю курс Коли ж у січні 1960 р. Хрущов подав до
відома зменшення на третину совєтських збройних сил (з три міл.
і шістсот тисяч на два міл. і чотириста тисяч), то китайські кому-
ністичні лідери майже впевнилися у цих своїх припущеннях.
їхньою відповіддю була довжелезна, як звичайно, стаття в »В.ей
Р1৫, теоретичному офіціозі КПК, з 16 квітня 1960 р., під заго-
ловком »Хай живе ленінізм«. В ній заатаковано не лише »імперія-
лізм США«, але також намірену співпрацю Москви з Вашінґто-
ном. В цій статті ще раз повторено твердження Мао про те, що
атомова війна знищить імперіалістичний капіталізм, »США й
інших імперіалістів, цих потвор, окружених народами світу,
але напевно не знищить людства. На звалищах мертвого імперіа-
лізму народи дуже швидко створить цивілізацію тисячу разів
вищу від капіталістичної системи і направду прекрасне майбутнє
для себе .. .«2. Власне цю статтю можна уважати введенням до
довгорічної безплідної дебати, в якій обидві сторони закидали собі
»ревізіонізм«, »сектантство«, »вульґаризм«, »примітивність думки«
2) ^аVІб Еіоуб: Мао а£аіп8Ї Кїігиєїісїіеу, К.У. 1963, 266 апй ІигШег ра£ез.
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
713
і тим подібні гріхи. В доповненні до тієї паперової війни, Москва за-
повзялася була організувати міжнародні конференції комуністич-
них партій, які кінчилися довжелезними ухвалами з постійним ре-
френом, в якому засуджувано китайських комуністів. Значення тієї
дебати хіба тільки в тому, що вона була барометром, який пока-
зував висоту »тиснення« між обидвома комуністичними гігантами.
Але це на словах не кінчалося. Ставалися і факти, які тільки
поглиблювали вже не розходження, а конфлікт і ворожнечу між
ними. Найвагомішим серед них було відкликання советських
експертів і техніків, які забрали зі собою пляни, інструкції, па-
тенти й залишили розпочаті новобудови, з яких велика частина
ще дотепер не закінчена, або закінчена для чогось іншого, як було
запляновано перед тим. На що розчисляла Москва, переводячи цей
брутальний удар в липні 1960 р., не важко збагнути. Йшлося про
такий удар по червоному Китаєві, з якого він не міг би піднестися,
хіба тільки коли поверне до московської Каносси і тоді Кремль
подиктує свою волю. Михайло Клочко, спеціяліст-хемік (ордено-
носець сталінського ордену), один з відкликаних, який згодом під
час побуту в Канаді »вибрав свободу», так пише про це: »Як один
із тих, що несподівано й нагло були відкликані домів 1960 року,
можу посвідчити, що негодування (з відкликання, — прим, моя, —
Я. Г.) не обмежувалося тільки до китайців. Без вийнятку мої друзі
науковці й інші спеціялісти, яких я пізнав у Китаю, були до краю
незадоволені відкликанням домів перед закінченням наших конт-
рактів ... В дійсності мало хто з нас будь-коли у своєму життю
жив краще як у Китаю ... Наглість відкликання означала, що на
будовах десятків нових заводів і фабрик зупиниться конструкція,
а на численних побудованих настане замішання... Не стало за-
пасних частин для заводів, побудованих згідно з російськими пли-
нами, а копальні й електрівні, поставлені при російській допо-
мозі, замкнено ... Плянування нових підприємств припинено, бо
росіяни поруч усього іншого відкликали контракти на доставу
плянів і устаткування»8.
Брутальність того московського удару була така велика й така
несподівана, що її джерелом і причиною могла бути тільки без-
межна ненависть, яка десятки років перед тим породила трагедію
в Благовіщенську.
Сьогодні з перспективи довгих років і з теперішньою нашою сві-
домістю фактів можна з повним правом сказати: штучність ро-
сійсько-китайської приязні і співпраці заперечувала фундамен-
тальні інтереси обидвох країн, перекреслювала традицію їхніх
відносин, противилася органічній поставі росіян до Китаю і ки-
тайців і тому, після короткого тривання, не витримала проби
життя і при першій нагоді лопнула. Ненависть і страх росіян
перед Китаєм тільки якийсь час могли бути прикривані »спільним
інтересом працюючих», тобто комуністичною фразеологією, доки
володарі Кремлю, яким їх кольор не був би, сподівалися поло- 3 *
3) М. Кіоскко: 5іпо-8<лгіе1; 8рМ1 — ТИе	ої їііе Вресіаіійіз. Іпіегпаііопаі.
Лоигпаї, Тогопіо, N0. З, 1971, р. 556.
714
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
жити свою руку на Китай. Коли ж виявилося, що це не можливе,
димова заслона комуністичного інтернаціоналізму розійшлася як
мряка, чим вона фактично й була.
VI
Дальше поглиблювання російсько-китайського конфлікту й
остаточний розрив та відкрита ворожнеча були вже тільки пи-
танням часу. Аж до березня 1963 р. ще могли бути вигляди на
якусь згоду між ними. Дня 8 березня 1963 р. появилася в »Реор1е’з
Баі1у« в Пекіні стаття: »А Соттепі оп Йіе Зіаіетепі оГ ійе Сот-
типізі Рагіу оі 118 а«. Як видно з заголовку і зі змісту тієї вийнят-
ково короткої статті, »стейтмент« промосковської комуністичної
партії США був тільки претекстом для висунення найважчої і
найнебезпечнішої артилерії китайцями: »Тут ми хочемо відповісти
всім тим, хто видвигає цю справу (Тайвану, Гонґ Конґу, Макао —
територій поза владою Пекіну •—• Я. Г.) ... Для нас ніколи не існу-
вало питання »подвійного стандарту«. Ми маємо тільки один стан-
дарт ... Сто років, або більше перед перемогою китайської рево-
люції, імперіалістичні і колоніальні потуги — США, Британія,
Франція, царська Росія, Німеччина, Японія, Італія, Австрія, Бель-
гія, Голландія, Еспанія і Португалія — переводили одверту агре-
сію проти Китаю. Вони примусили уряди старого Китаю підпи-
сати велике число нерівних договорів: в Нанкінґу 1842, в Айґуні
1858, в Тієнтсіні 1858, в Пекіні 1860, в Ілі 1881, Лісбонський про-
токол 1887, договір в Шіманосекі 1895, конвенцію про поширення
Гонґ Конґу 1896, договір з 1901, і т. д. Силою цих нерівних дого-
ворів вони анексували китайські території на півночі, півдн сході
й заході та посіли винайняті території на побережжю і в середині
Китаю... Фактично численні з тих договорів, заключених у минуло-
му, або затратили свою важливість, або відкликані, або заступлені
іншими. Коли ж ідеться про ті, що ще не полагоджені, а які є спад-
щиною минулого, то ми завжди обстоювали, що коли умови до-
зріють, то вони мають бути полагоджені шляхом переговорів ...«
Москві не треба було більше: Китай видвигнув питання »мирно-
го» повернення сотень тисяч квадпатових кілометрів, пограбова-
них царською Росією при допомозі сили та закріплених за нею
»нерівними« договорами в часі китайської безсилости. Тією стат-
тею всі ті вправи в марксистській діялектиці, якими обидві сто-
рони займалися до того часу, зійшли на задній плян, куди вони і
належать, а на перше місце вийшла справа національної тери-
торії і зв’язаної з нею національної екзистенції. Цю проблему да-
леко перед іншими ьиразно і ясно сформулював будівничий су-
часної Франції, президент де Роль, на пресконференції 29 липня
1963 р. в Парижі (переклад з англійського): »Я говоритиму спершу
про ідеологічний розлам, а відтак про дійсність ... Розлам? Через
ідеологію? Протягом мого життя комуністична ідеологія була
персоніфікована численними людьми. Були ери Леніна і Троцько-
: недіяльна п< і. тик а восії супроти китаю
715
го і Сталіна, якого я знав особисто, і Берії і Маленкова і Хрущова
і Тіта і Нодя і Мао Тсе-тунґа ... Кожен з тих визнавців по черзі
засуджує, екскомунікує, ломить, а часом і вбиває інших. В кож-
ному разі він рішуче поборює культ персональности інших. Я
відмовляюся включатися в дискусію про! ідеологічний спір між
Пекіном і Москвою. Що я хочу підкреслити — це глибоко вкорі-
нені реальності, які є людськими, національними, а в консеквенції
-— інтернаціональними ...«
Зачепивши найглибші проблеми, бо проблеми національної те-
риторії і зв’язаної з тим екзистенції народу, конфлікт між тими
двома країнами мусів швидко загострюватися. На перешкоді тому
стала війна у В’єтнамі й американська збройна інтервенція у ній.
Є цілий ряд, даних припускати, що вже Хрущов схилявся до
думки про мілітарну розв’язку, як єдину можливість. Він і його
співробітники мали на увазі збройний удар по якомусь неврал-
гічному пункті, або пунктах Китаю, що змусило б китайський
уряд до капітуляції. На думку російських лідерів сили були такі
нерівні, що швидкий успіх Росії був запевненим. Об’єктами для
російського удару були атомові споруди, промислові осередки,
особливо в Манджурії, і, очевидно, окупація Сінкіянґу. Та Хру-
щову не довелося перевести в життя своїх задумів, бо 14-го жовт-
ня 1964 р. його ж таки »товариші« скинули з піраміди і перевели
в довгий реєстр »неіснуючих« людей.
VII
Виглядало, що після упадку Хрущова, який при кінці своєї
»ери« зовсім не приховував своєї ворожнечі до Китаю і китайців,
прийде відпруження. Цього сподівалися китайці і тому на відзна-
чення 47-ої річниці жовтневої революції вислали до Москви епе-
ціяльно дібрану делегацію на чолі з Чу Ен-лаєм. У своїй промові
в часі традиційного »большогс параду« генеральний секретар
КПСС, Леонід Брежнєв, повністю розчарував китайців. Замість
висунути нові ідеї й пропозиції в китайсько-російському спорі,
він фактично запропонував включення Китаю в загально-росій-
ську схему азійської політики й розв’язку китайсько-російської
проблематики між двома урядами, а не партіями. Посипуючи рану
сіллю, він до того додав проект ще одної конференції комуністич-
них партій світу. Правда, він пообіцяв також якусь господарську
допомогу Китаєві.
Китайцям стало ясно, що Москва не зможе ніколи здобутися на
трактування їх, як і інших народів, як рівних партнерів, а тим
більше не погодиться на ревізію заподіяних Китаєві кривд. Власне
це було причиною того, чому формальний жест, а саме відвідини
Пекіну А. Косиґіном 11 лютого 1965 р., не дали жодних наслідків.
В тягу розмов у справі транзиту китайськими залізницями і по-
вітрям воєнної допомоги В’єтнамові, Москва зажадала побудови
на терені Китаю одної або більше летунських баз, обсаджених
російським персоналом і вільних від китайського втручання. В
716
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ_________________
тому самому часі значно посилила свою роботу больпіевицька
аґентура, а навіть почали відкрито виступати оборонці Совєтського
Союзу і агітувати за співпрацею з ним. Велика Пролетарська
Культурна Революція (1966-1968 рр.) перервала большевицьке
проникання в Китай, і цим ще більше спричинилася до поглиблен-
ня конфлікту. Ставало очевидним, що зближається критичний
момент. Покищо цей момент відсувала в’єтнамська війна, в якій
обидві сторони були поважно заанґажовані.
Москва, не зважаючи на потреби в’єтнамської війни, почала по-
степенно концентрувати щораз більші військові сили на границях
Китаю. Виразним сиґналом, що може статися, була больпіевицька
інвазія на Чехо-Словаччину в серпні 1968 р. Вона переконувала,
що коли тільки Росія матиме відповідну нагоду і приготовані
сили, тоді вона збройною інтервенцією зреалізує »право СССР
стати в обороні соціалістичних здобутків» (доктрина Брежнєва) в
інших країнах. Ще виразнішим сиґналом були криваві російсько-
китайські бої на ріці Уссурі. Почалися вони 2 березня 1969 р.,
саме в часі візити маршала Гречка до Індії. Маршал Гречко вже
перед тим придбав собі славу »політичного маршала» і передвісни-
ка, як це також було у випадку Чехо-Словаччини й збройної мос-
ковської інтервенції. Він побував у військово-дипломатичних мі-
сіях у Польщі, Східній Німеччині, бував також у Єгипті... Коли
бої на Уссурі не вгавали, бо китайці, не зважаючи на величезну
технічну перевагу на боці рос.шн, не здавали позицій, тоді Москва
загрозила атомовою збооєю.
В тому саме часі, 20-го березня 1969 р., в Нью-Йорку, сенатор
Едвард Кеннеді, який не раз відіграє ролю піонера нових по-
тягнень, висунув у публічній промові тезу про переоцінку відно-
син на лінії Вашінґтон—Пекін. Хоч це був, властиво, тільки на-
тяк, Москва не на жарти наполохалася. Уже слідуючого дня А.
Косиґін полупився телефонічно з Пекіном, щоб запропонувати
залагодження конфлікту. А декілька днів пізніше, 29-го березня,
Москва вислала до Пекіну формальну ноту з пропозицією дипло-
матичних розмов для полагодження пограничних непорозумінь.
Ставало щораз ясніше, що хоч ситуація розвивається зиґзаку-
ватим шляхом, одначе вона поволі зближається до силової роз-
в’язки, якщо не запобігти тому і не поробити відповідних проти-
заходів. Велика Культурна Революція добігала до свого кінця,
навіть Мао бачив, що її треба закінчити. Внаслідок тієї революції
партійна система розхиталася, так само державна адміністрація
була здеморалізована й розбита. Червоні ґвардійці, які своїми
виступами й акціями без сумніву піднесли революційний настрій
у країні, зрушили молодь тощо і дійшли до стану, в якому вже
тільки армія могла навести лад. Це внутрі, а назовні треба було
шукати доріг, щоб могти стримати московські ініціятиви, — тим
більше, що в червні 1969 р. Брежнєв висунув пропозицію ство-
рення системи колективної безпеки в Азії, очевидно з участю,
себто під впливом Москви. Крім цього в пресі почали появлятися
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
717
вістки про пляни Москви знищити несподіваним нападом китай-
ські атомові інсталяції. В травні 1969 р. в московській газеті «Прав-
ді» появилася стаття Константина Сімонова, як пізніше підтвер-
джено, інспірована найвищими кремлівськими чинниками, які
шукали «винного» у боях на ріці Уссурі. (К. Сімонов звинувачував
Лін Піяо, що дехто тепер пояснює як прикриваючий маневр, бо
нібито в той сам час Лін Піяо поновіте свій зв’язок з Москвою,
або нав’язав такий, якщо не мав його перед тим).
В Пекіні мабуть правильно відчитали ті сиґнали. А тому, що не
мали сил, щоб мати будь-які вигляди на перемогу у випадку зу-
дару, прийшлося відступати. Дня 15-го травня 1969 р., китайський
уряд опублікував важливу декларацію, що внаслідок «нерівних»
договорів, які тепер стали неважними, Росія забрала багато ки-
тайських територій, то саме ті договори можуть стати вихідною
точкою до дальших розмов. Незабаром, бо 13-го червня, Москва
на цей виклик відповіла зухвало: «рівні» чи «нерівні» договори,
але вони дійсні й важні. Так само цього самого дня совєтські
війська без будь-якої провокації окупували стратегічну частину
долини Ілі в Сінкіянґу, і цьому китайські збройні сили того ра-
йону взагалі не могли протиставитися. Стало ясно, що без посту-
пок з боку Китаю прийде до кризи. Кризу відхилено, коли на про-
позицію Кремля прем’єр-міністер А. Косиґін в поворотній дорозі
з похорону Го Чі Міна 11-го вересня 1969 р. прибув на летовище
в Пекіні, де відбув шестигодинну розмову з Чу Ен-лаєм. Все таки,
для зміцнення тиску відомий «сотруднік КҐБ«, Віктор Люїс, 16-го
вересня в одній з лондонських газет, опублікував, як звичайно,
статтю, в якій інформував про готовість совєтів на «операційний
захід», під чим розуміють превентивну совєтську атомову атаку
на вибрані стратегічні об’єкти в Китаю. В тій ситуації Пекін за-
пропонував Москві пакт про вдержання граничного статус-кво.
Москва виграла, але Китай дістав добру лекцію, з якої він мусів
витягнути висновки, що в боротьбі вирішують не заяви й аргу-
менти, але сила й рішучість та вміння її вжити.
Мабуть приблизно в тому часі Мао, Чу й їхні найближчі спів-
робітники рішили, що з Москвою не можна шукати нормалізації,
а треба буде розглядатися за іншими світовими пов’язаннями.
VIII
Пересунення в зовнішній політиці Китаю були постепенні, але
очевидні. На IX Конгресі КПК в квітні 1969 р. не лише склясифі-
ковано большевизм, як «соціяльний імперіялізм», але й поставле-
но його на рівні традиційних колоніяльних імперіялізмів. Чу Ен-
ляй заговорив про потребу повести активно таку світову політику,
щоб можна було протиставитися Росії. Так Чу Ен-ляй як і інші
промовці радше бачили більшого ворога в Москві, як у Вашінґтоні.
Таке пересунення наголосу викликало спротив у деяких колах,
а на їх чолі став десиґнований і в конституції визначений наступ-
718
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ником Мао Тсе-тунґа, Лін Піяо. Лін Піяо на словах висловлю-
вався дуже гостро проти Москви, але коли прийшло рішати, »у
котрий бік перехилитися«, то він рішуче вибрав СССР і був проти
будь-якого зближення з Вашінґтоном. На цьому пункті почалося
розходження, яке закінчилося спробою утечі скомпромітованого
Піяо до Москви. Цікаве, шр Лін Піяо противився Мао і Чу Ен-
лаєві, коли ті намагалися відбудувати розхитаний апарат партії
після Великої Культурної Пролетарської Революції. Так само під
час атак на червону китайську армію і в час тієї революції, він
не обороняв її, а мусів це робити Чу Ен-ляй. На другому пленумі
IX Конгресу в Люшані в серпні 1970 р. Лін ще далі намагався
осягнути свої цілі, звертаючи вістря своєї атаки проти Чу Ен-ляя,
але пленум підтримав позиції Чу Ен-ляя. Декілька місяців після
цього Мао в інтерв’ю відомому Едґару Снов заявив, що Китай
радий вітати в себе президента Ніксона в будь-якому характері.
В липні 1971 р. Генрі Кіссінджер побував декретно в Пекіні, де він
відбув остаточні підготовчі заходи для приїзду президента. Перед
приїздом Кіссінджера Лін Піяо ще раз намагався на форумі Політ-
бюра КПК не допустити до зближення зі США, а коли йому не
повелося то у вересні 1971 р. з дотепер офіційно невияснених
причин, Лін з жінкою, родиною і найближчими заговірниками,
загинув під час спроби втечі літаком до Москви. Негайно після
цього в Політбюрі переведено радикальну чистку: на 21 членів
усунено 11. Це показує, як глибоко в’ївся в тіло КПК больше-
вицький агентурний елемент і перед якою небезпекою стояв Ки-
тай. А водночас це вияснює також хитання большевиків у вико-
нуванні своїх агресивних плянів супроти Китаю, бо, маючи таке
сильне ядро на вершку КПК, вони мали надію, що їм удасться
палатною революцією, без кривавої війни і величезних втрат, ски-
нути Мао, Чу Ен-ляя і добитися звороту китайської політики на
московські рейки.
Заговір Лін Піяо належить до найбільш сенсаційних в новітній
історії. Китайська влада подала дуже мало підтверджених інфор-
мацій про нього і тільки щ< деякий час »капає« якимсь деталем.
На підставі тих інформацій відомо, що плян, закодований »проєкт
571«, передбачав убивство Мао у випадку, коли не вдасться пере-
вести відповідних рішень в Політбюрі і ЦК КПК. Хто зі заговір-
ників виявив цей плян Мао, чи Чу Ен-ляєві, публічно не відомо.
Пекінські чинники зі зрозумілих причин, уперто мовчать. Серед
поданих ними інформацій є, як звичайно, чимала доза дезінфор-
мації. Виявилося це при нагоді ідентифікації імен заговірників,
які загинули в летунській катастрофі разом з Лін Піяо. З неви-
яснених причин, мабуть тому, щоб усунутися з поля засягу заго-
вірчиків, Мао в розгарі кризи в серпні 1971 р. виїхав в терен в
оточенні групи найвідданіших охоронників. Цікаво, що заговірни-
ки діяли зі скрайнє лівих позицій і в часі Великої Пролетарської
Культурної Революції вони стояли в її проводі. Якщо Лін уже
тоді був у контакті з Москвою, то ясним є, що робив він це після
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РО< :Л СУПРОТИ КИТАЮ
719
пляну, щоб радикальною лівизною довести ситуацію де абсурду
і до безвихіддя, скомпромітувати Мао, Чу Ен-ляя і їхній круг та
таким способом приготовити ґрунт під переворот і перебрання
влади. Якщо так, тоді маємо до діла з одним із найбільш складних
і рафінованих маневрів в історії великих державних заговорів.
Так чи інакше, трапила коса на камінь. Московські майстри від
інтриґ і заговорів натрапили на китайських, які їх перехитрили
й перемогли. А завдяки тому історія Далекого Сходу, може навіть
цілої нашої плянети, повернулася проти Москви.
Розвиток подій у тому напруженому 1971 році ішов блиска-
вичним темпом. В жовтні 1971 р. червоний Китай тріюмфально,
не зважаючи на спротив США і деяких їхніх союзників, увійшов
до Об’єднаних Націй і зайняв пост, що його дотепер займав націо-
нальний уряд з Тайвану. В лютому 1972 р. президент Ніксон при-
був до Китаю, де після ентузіястичного прийняття обидві сторони
підписали »Шані'гайський комунікат«, в якому США визнали чер-
воне правління Китаю єдиним леґальним урядом, а рівночасно при-
знали, що справа Тайвану це внутрішня справа Китаю, зобов’яза-
лися посгепенно відтягнути свої збройні сили з Тайвану та по яко-
мусь часі внормалізувати свої дипломат ичні стосунки з Пекіном.
X Конґрес КПК в серпні 1973 р. в Пекіні потвердив цю полі-
тику. Китай став публічно підтримувати НАТО, почав шукати
зближення з Тітом, поробив дальші заходи для нормалізації від-
носин і співпраці з Японією. В серпні 1977 р. Тіто відвідав Пекін,
а в березні 1978 р., на запрошення Юґославської Комуністичної
Ліґи (офіційна назва компартії Юґославії), делеґація КПК відві-
дала Юґославію. Вже в 1972 р. Чу Ен-ляй підписав з прем’єром
Японії протокол про зближення, але щойно в серпні 1978 р. дійшло
до підписання мирного договору й договору про співпрацю.
В січні 1975 р. відбувся Четвертий Всенародній Китайський
Конґрес, в якому взяли участь 2,800 делеґатів. Протилежно до
X Конґресу КПК, який був винятково засекречений з огляду на
небезпеку різних несподіванок, Четвертий Конґрес мав характер
великої маніфестації. Мао вже в ньому участи не брав, а Чу Ен-
ляй прибув зі смертного ложа, в шпиталі, щоб здати звіт і при-
пильнувати призначення свого найближчого співробітника, Тен
Гсіяо-пінґа, на свого наступника. Одначе після смерти Чу Тенґа
його знов »вичищено«, а прем’єром іменовано Гуа Куо-фенґа.
Рік 1976 був справжнім кінцем однієї доби для Китаю. В січні
помер Чу Ен-ляй, Шість місяців пізніше помер Чу Тег, творець
китайської червоної армії. 9-го вересня помер Мао.
Москва напружено й докладно обсервувала китайську сцену,
рівночасно1 будучи готовою при кожній відповідній нагоді зброй-
ним ударом «вирівняти рахунок«. Вона мусіла бути обережною,
бо пізнала твердість китайського народу, його силу й динаміку
КПК, хоробрість китайського вояка, але й міжнародна ситуація
не була вигідною для неї. Завдяки тому, Китаєві вдалося осягнути
чергові етапи, якими були: договір миру і співпраці з Японією,
720
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
підписаний у Пекіні 12 серпня 1978 р. і китайсько-американська
прокламація з 15 грудня 1978 р. про нормалізацію дипломатичних
стосунків між тими обидвома країнами. З днем 1 січня 1979 р. на-
ступив обмін амбасадорами, відкликання американських військ з
Тайвану, відтягнення визнання національного уряду на Тайвані
як уряду Китаю і поновне підкреслення, що Тайван це частина
Китаю і його формальний поворот у склад Китаю є внутрішньо-
китайською справою. Обидві країни — Японія і США — в підпи-
саних документах прийняли китайську клявзулю проти якої-
небудь гегемонії на азійському просторі, яку Москва вважає зов-
сім оправдано, декларацією проти неї і її політики.
Одначе, навіть у тих, таких для неї невигідних умовах, Москва
не резиґнує зі своїх імперіялістичних плянів. Вона далі гримає
на границях Китаю понад мільйонову армію, близько 50% своїх
збройних сил. Ця армія посідає наймодернішу зброю — літаки
МІҐ-23, МІҐ-25, МІҐ-27, далеконосні ракети зі засягом понад 6,000
кілометрів, ракети СС-20, масу артилерії (в тому 240-міліметрові
гармати пристосовані до хемічних стрілен), а її передові частини
мають у своєму розпорядженні великі припаси нервного газу. В
такій ситуації, коли армія Китаю ще технічно слаба, а про інтер-
венцію Заходу не може бути й мови, не можна ще й далі виклю-
чати напад Росії на Китай, очевидно з ужиттям атомової зброї.
Гуа Куо-фенґ заявив: «Совєтський ревізіонізм не зрезиґнував зі
своєї дикої амбіції поневолити нас«4.
Головним недоліком китайських армій є їхня технічна відста-
лість. Саме це китайці намагаються тепер якнайскорше усунути.
Одна з «чотирьох модернізацій» — це модернізація оборони. Одна-
че це не легке завдання. Китайська індустрія заслаба для цього,
а постачання модерної зброї іншими державами (Англією, Фран-
цією, Західньою Німеччиною, покищо менше говориться про США)
гаряче опротестовуване Москвою, включно з погрозами інтер-
венції. Загрозу інтервенції деякі чинники Заходу беруть зовсім
серйозно. В найповажніших пресових органах, в аналітичних ви-
сновках дослідних інститутів Заходу виразно говориться про таку
небезпеку.
Тримаючи цю карту в руках, Москва одночасно розвинула дуже
успішний окружаючий маневр. Після заключення пакту приязні
й співпраці та оборонного союзу з В’єтнамом при кінці 1978 р., в
першій декаді січня 1979 р. удалося В’єтнамові, союзникові Моск-
ви, при допомозі повстанців, повалити прокитайський уряд в
Камбоджі і насадити прихильний собі і Москві. В’єтнам, мабуть,
передав Москві найбільшу на Далекому Сході, збудовану амери-
канцями, воєнно-морську базу »Кам Раг«. Крім цього, як подають
японські джерела, большевики будують на Сахаліні ще одну ве-
личезних розмірів воєнно-морську базу »Корсаков«.
Це все дає підставу твердити, що положення Китаю в обличчі
большевицької агресії й надалі не легке. Великим китайським
4) Рекіпе Веуіето, 13 Мау 1978.
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
721
атутом є рішучість проводу і китайського народу твердо проти-
ставитися росіянам навіть при найбільшій їхній перевазі й зруч-
ній політиці. Оптимісти сподіваються, що це подасть Китаєві до-
волі часу на те, щоб змодернізуватися, перейти всі «чотири мо-
дернізації» й могти протиставитися Росії, як рівний рівному. Як
кажуть експерти, на це потрібно 15 років. Якщо це Китаєві
вдасться, тоді він зможе раз назавжди, або принаймні на дуже
довгий час, спинити російську аґресію, забезпечитися перед різ-
ними несподіванками, а може навіть відзискати, якщо не всі, то
принаймні частину втрачених територій.
Буде це мати величезні загальносвітові наслідки. Сильний Ки-
тай — це на сьогодні головна противага і гальмо російському імпе-
ріалізмові. Обидві сторони добре знають, про що йдеться. З ки-
тайського боку Мао це спрецизував: «Терени окуповані Совєт-
ським Союзом занадто чисельні... Район на схід від Байкаль-
ського озера (колись китайська територія) став російською тери-
торією около сто років тому, а опісля Владивосток, Хабаровськ,
Камчатка й інші пункти стали територією Совєтського Союзу. Ми
ще не представили рахунку в цій справі»5 6.
З російського боку на це цинічна й бездушна, зовсім антиісто-
рична відповідь: »Чи ті, що ставлять під знак запиту, чи простори
більш як півтора мільйона квадратових миль належать до Совєт-
ського Союзу, застановляються над тим, як ці претенсії будуть
оцінені совєтським народом, який жив і працював на цій землі
декількома Генераціями, вважають її своєю батьківщиною, землею
своїх батьків? .. Тяжко повірити, що Мао не знає дуже небез-
печних наслідків, які можуть виникнути з усякого намагання
перекраяти мапу світа в сучасних умовах»®.
Яке забуття по боці росіян! А що Східня Пруссія? А що Молда-
вія? А Кримські татари? В Москві «забувають», або просто »не
знають» того, що їм невигідне. Та ж ціла історія Росії — це «пере-
краювання мапи«. А колись прийде час, щоб розрахуватися. Ве-
ликі історичні процеси розвиваються поволі, нові сили наростають
постепенно, але коли вони визріють, тоді ніяка сила не встоїться
їм. В новій світовій дійсності не стає місця ніякому імперіялізмові,
втримування загарбаних колись територій стає очевидною анома-
лією, яку життєвий потік змете з лиця землі. В новому укладі
сил на нашій землі, побудованому на національному принципі,
на свободі й суверенності кожного народу, на вирівнянню істо-
ричних несправедливостей, прийшов час не лише на «перекраю-
вання мап« так, як вони повинні виглядати, але й на присипання
попелом забуття використовування народу народом, панування
будь-якого «старшого брата» над іншими, заперечення національ-
ної і людської гідности. В новому світі немає місця для імперій,
немає місця для білих чи червоних царів, для диктату одної партії
і її старшування над народом і народами.
5) Соттипіеі 8р1И: Аз ВоШ 8ібез 8ее Іі. Наггу ЗсЬлуагг, М.¥. 1965.
6) іглуіп ІзепЬеге: ТІїе Низзіа—Сіїіпа 8рИі. ТЇ.У. 1966.
722
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
МАТЕРІЯЛИ Й ДОКУМЕНТИ З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
ДЕКАДА СОЛІДАРНОСТИ НАРОДІВ У БОРОТЬБІ
ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО КОЛОНІЯЛІЗМУ
Звернення політв’язнів Пермського концтабору до ООН
»Ми, політв’язні різних національностей совєтського концтабо-
ру ч. 36, відчуваємо на собі долю наших народів, залишаючись
вірними ідеалам свободи, віддзеркалюємо прагнення наших наро-
дів до незалежності:*, згідно з положеннями Статуту ООН, прий-
нятого міжнародним порядком, про право націй на своє самовизна-
чення і невід’ємне право на суверенітет. Базуючись на принципах
Кінцевого акту нарад про безпеку і співпрацю в Европі, просимо
зареєструвати це звернення як офіційний документ ООН, довести
його до відома всіх краін-членів Організації, країн-учасниць май-
бутньої Мадрідської зустрічі, та до відома світової громадськости.
В умовах лютого терору і зростаючого утиску, що здібні викли-
кати відчай, дух наших народів незламаний. їх спротив зростає,
боротьба проти колоніяльного ярма, накинутого збройною силою
нашим народам тоталітарним режимом совєтськоі Росії, проти
створених для прикриття розбишацтва фіктивних національно-
державних формацій — т. зв. союзні й автономні республіки, авто-
номні області і національні округи — продовжується.
Політика русифікації неросійських народів і підкопування ет-
нічного кооіння всіх народів СРСР, у тому числі і російського, що
її здійснює кремлівський уряд під покришкою тези про виникнен-
ня »нової історичної спільноти людей — совєтського народу«,
зустрічає більш і більш рішучу відсіч.
І ми, в’язні, продовжуючи що боротьбу і поділяючи цілковито
її ідеали, беремо участь у Декаді солідарности народів у боротьбі
проти російсько-совєтського колоніялізму й імперіалізму, що її
вперше проводиться в СРСР.
У дні Декади, ми, політв’язні, заявляємо нашу тверду рішучість
і волю в солідарній і взаємній підтримці, в боротьбі за свободу на-
цій і права людини;
висловлюємо прагнення, під гаслом Декади, солідарности між
гнобленими поневоленими народами СРСР і народами Болгарії,
Угорщини, Східньої Німеччини, Польщі, Чехо-Словаччини, що їх
поневолює російсько-совєтський імперіялізм, жертвами якого ста-
ли теж народи Азії й Африки;
з особливою вдячністю відмічуємо зростаючу солідарність на-
родів країн вільного світу з народами, які мучаться під ярмом со-
вєтсько-російського колоніялізму й імперіялізму;
*) Підкреслення в цьому і в інших місцях наші, — Редакція.
ДЕКАДА СОЛІДАРНОСТЕ НАРОДІВ ...
723
вітаємо все дужчу солідарність народів Землі в боротьбі проти
загрози встановлення світової совєтської гегемонії.
У рамках Декади ми відзначуємо 23 червня — День вимоги по-
вороту на Батьківщину; із різних місць колонізатори депортували
нас у чужий, з природно-суворим кліматом край, за тисячі-тисячі
кілометрів, а після в’язниць і концтаборів політв’язнів чекають
ще дальше віддалені і суворіші місця заслання в Сибірі.
Вимагаючи вороття на батьківщини — у Вірменію, в Україну,
в Естонію, учасники Декади солідаризуються з вимогою вільного
виїзду з СРСР, зокрема виїзду євреїв на їх батьківщину — Ізраїль.
26 червня — День протесту проти національної дискримінації
в м іспях позбавлення волі — день мовчанки. Політв’язні неросій-
ської національности в чужих краях, позбавлені можливости роз-
мовляти рідними мовами, зберігати національні традиції; їх пере-
слідують за відзначування релігійних свят, які є складовою час-
тиною національною життя.
29 червня — День солідарности політв’язнів. Цього дня ми ви-
ступили в обороні політв’язнів, що їх переслідують під сучасну
пору; висилали до властей наші протести проти необгрунтованих
репресій, стосованих до наших товаришів.
У День права народів вирішувати свою долю, який ми вже тра-
диційно відзначуємо в річницю підписання Гельсінських угод —
1 серпня — ми знову вимагали виконання Совєтським Союзом
VII точки Деклярації заключного акту.
Підкреслюємо участь в Декаді російських політв’язнів — вияв
їх зрозуміння до національних проблем інших народів.
Декада відбувалася в умовах постійних переслідувань і репре-
сій з боку наглядачів, жорстокою психологічного тиску. Доку-
менти Декади залучуємо.
Висловлюючи щире прагнення до єдности з усіма людьми доброї
волі у боротьбі проти російсько-совєтського колоніялізму й імпе-
ріялізму, ми закликаємо уряди країн вільного світу, всі народи і
нації, всіх, кому дорога справедливість, свобода і мир, життя на
Землі, виявити всіма способами підтримку поневоленим народам
СРСР в їх боротьбі за їх свободу і незалежність.
Тому ми просимо поставити на розгляд найближчої сесії Гене-
ральної Асамблеї ООН питання:
1) про визнання за поневоленими країнами, які входять у склад
СРСР, статусу, що відповідає їх дійсному стану колоніяльних і
залежних територій, що було б згідне зі ст. 73 ч. ХІ-ХП Статуту
ООН і Деклярації у відношенні до несамоуправних територій, з
наложенням на них відповідних норм і принципів міжнародного
права і процедур міжнародної контролі;
2) про примінення до них положень ст. VI і VII Статуту Орга-
нізації.
Ми закликаємо держави-члени ООН й надалі вимагати від Со-
вєтського Союзу нарешті здійснити Декларацію, прийняту 14
724
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
грудня 1966 року, про надання незалежности колоніальним краї-
нам і народам.
Загрозу, яка нависла, не можна усунути без встановлення на-
ціональної і державної незалежности 50-мільйонового україн-
ського народу, 8-мільйонового білоруського народу, 6-мільйоно-
вого корінного населення Литви, Латвії й Естонії, 15-мільйонового
населення Кавказу, 6-мільйонового татарського народу і багатьох
інших малих народів Поволжя, Середньої Азії, Північного Ура-
лу і Сиб±ру.
Сьогодні російсько совєтська імперія сліпо веде людство в бе-
зодню третьої СВІТОВОЇ війни.
Ми, разом з вами, хочемо не допустити до цього, оборонити мир,
зберегти цивілізацію. І тому ми вважаємо нашим святим обов’яз-
ком конечно перестерегти: »Наше сьогодні може стати вашим
завтра. Наше звільнення — Гарантія ваших свобід, безпеки і миру
на Землі!«
Політв’язні совєтського концтабору ч. 36:
Українці: Ю. Дзюба, А. Здоровий, І. Калинець,
М. Маринович, Є. Пронюк, І. Попадиченко, Г.
Прихсдько, О. Сергієнко, М. Слободян.
Вірмени: Н. Григорян, Е. Саркісян.
Росіянин: В. Балаханов.
Євреї: С. Ґлузман, В. Зальмансон.
Естонець: К. Мятик. Татарин: К. Ісмагілов.
1 серпня 1978 р.«
НОВИЙ ДОКУМЕНТ ПРО СУД ЛЕВКА ЛУК’ЯНЕНКА
На Захід продістався новий документ про суд Левка Лук’яненка,
в якому є деякі, досі невідомі на Заході деталі. Нижче подаємо
повний текст цього документу, який останньо курсує на Україні.
»17-20 липня 1978 року в місті Городня Чернігівський обласний
суд розглядав справу Левка Лук’яненка, обвинуваченого за стат-
тею 62 КК УССР (ст. 70 КК РСФСР).
Родина і друзі Лук’яненка довідалися про суд щойно вкінці
першого дня суду, коли деякі з них (зокрема його дружина і брат)
отримали виклики, щоб зізнавати, як свідки, на 18 липня.
Згідно з традицією, судову залю заповнила спецпубліка. Супро-
ти тих, які хотіли бути на суді, пороблено заходи — навіть на
дорогах до міста: в околиці раптом появилася епідемія ящура,
тому в’їзд до Городні був загороджений дезинфекційним пунктом
— пасажирів виганяли з автобусів і перепроваджували через
НОВИЙ ДОКУМЕНТ ПРО СУД ЛЕВКА ЛУК’ЯНЕНКА
725
смугу тирси. Авто, яким їхала Оксана Мешко, член Української
групи »Гельсінкі« затримали на пості Гаї, і запропонували їй вер-
нутися до Києва. Мешко вийшла з авта і, хоч її намагалися силою
посадити, вирвалася і пішла пішки. їй пощастило найняти при-
ватну машину і перескочити ще два пости, на яких крім міліціо-
нерів стояли ще по дві цивільні особи. Але при в’їзді до міста на
черговому пості її таки затримали. »Ось ви нам й потрібні». Три
особи відвезли її на затриманій машині до Києва і там її висадили.
Ще перед допитом, свідок Звенислава Вівчар запитала суддю,
чи суд відкритий, чи закритий. Суддя нічого не відповів, прокурор
виявив невдоволення. Після перерви Вівчар не дозволили верну-
тися на залю. Вона хотіла чекати на коридорі, але їй наказали
вертатися додому до Києва. Вівчар послухала частково: вийшла
на вулицю і сіла на лавці. Цього було мало — дві особи в цивіль-
ному взяли її під руки, затягнули до авта і відвезли до Чернігова
на автобусову станцію.
Лук’яненко відмовився відповідати на запити суду і проголосив
голодівку. Він декілька разів просив, щоб розглядали справу без
нього, але йому відмовили. 19 липня своє прохання він мотивував
тим, що холод і голі дошки замість ліжка в його камері, не дають
йому спати.
У кінцевому обвинуваченні сказано, що Лук’яненко, після звіль-
нення з ув’язнення в 1976 році, не став на шлях виправлення та
продовжував антисовєтську діяльність — листування з в’язнями
і з тими, яких звільнили з ув’язнення, поширював у листах явно
брехливі наклепи, які паплюжили. ..; систематично порушував
нагляд, під яким він перебував до дня арешту, за що його неодно-
разово карали; на місці праці не брав участи в суспільній роботі,
не ходив на першотравневу й жовтневу демонстрації.
У кінцевому обвинуваченні говориться, що Лук’яненко »під мар-
кою діяльности в так званій Гельсінській групі, займався анти-
радянською роботою». Йому ставлять в обвинувачення: документи
Української групи »Гельсінкі« (деклярація і 8 мемурандумів),
статті «Зупиніть кривосуддя» (в обороні художника Петро Руба-
на), «Рік свободи» (про своє життя на волі після звільнення з
ув’язнення), «Різдвяне звернення до завзятих атеістів» і «Проб-
леми інакодумства», (відкритий лист до професора Володимира
Рубана), звернення до Київського екзарха (з проханням взяти
становище в справі «релігійної» статті проекту нової конституції),
дві заяви про бажання еміґрувати, листи до друзів і усні вислови.
Згадувалося, що свої статті Лук’яненко висилав до редакцій со-
ветських газет і журналів і теж до друзів, що стаття «Рік свободи»
опинилася за кордоном і її використали різні радіомовлення, як
пропаґандивний матеріял, щоб знеславити совєтський лад.
З викликаних на суд 25 свідків, прибули 20 — дружина Левка
Лук’яненка Надія Лук’яненко і його брат Олександер, член Укра-
^26
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
їнської Гельсінської групи О. Бердник, Євген Обертає, дружина
Петра Рубана Лідгя Рубан, дружина Олександра Сергієнка Звени-
слава Вівчар, колишні політв’язні Ігор Кічак (сидів з Лук’яненком
в Мордовії, відбув 15 або 20 років), Володимир Затворський, Іван
Покровський і Ігор Кравців, співпрацівники Лук’яненка (він пра-
цював електриком у дитячій лікарні) — головний лікар, інженер
Кальченко, колишній завідуючий господарської частини Козир,
завідуючий відділом Лісова : голова міському, а також п’ять чле-
нів родини Петра Світайла, в гостині у якого Лук’яненко «прова-
див антирадянські розмови».
При допиті перших десять свідків головна увага була скерована
на статтю «Зупиніть кривосуддя«. Але, незалежно від прохання
Лук’яненка, її на суді не зачитали.
Свідчення В. Затворського викликали репліку зі залі: «Його
разом з Лук’яненком треба посадити!» І. Покровський сказав, що
він читав деклярації Української Гельсінської групи, і не знай-
шов у ній нічого антисовєтського. Це саме сказали про статтю
«Зупиніть кривосуддя» і деклярацію Надія Лук’яненко і Лідія
Рубан. Рубан пояснила, що у неї було 8 примірників цієї статті
тільки тому, що Левко Лук’яненко просив її розіслати статтю до
редакцій київських журналів. Відносно авторства меморандумів
Української Гельсінської групи, О. Бердник заявив, що авторами
їх є всі підписані під ними. Він теж сказав, що він хотів протоко-
лувати дискусії над меморандумами, але Лук’яненко сказав, що
«не треба». Надія Лук’яненко сказала, що вона чула в радіо статтю
«Рік свободи», і що радіо передало так, як було написано. Її запи-
тали, чи вона знає як Левко Лук’яненко передав статтю на Захід.
«А хіба це він зробив?» — відповіла вона.
Співробітники Левка Лук’яненка говорили про нього прихильно
— він тільки не підписав Стокгольмського заклику (дехто гово-
рив «Гельсінського») і не ходив на демонстрації (Надія Лук’яненко
в своїх свідченнях підкреслила, що в дні свят її чоловіка застав-
ляли чергувати на роботі).
Члени родини П. Світайла розповіли, що Лук’яненко у них в
гостях хвалив Петлюру і лаяв Богдана Хмельницького.
Кінцева промова прокуратора, яку він виголосив 17 липня, була
подібна до політичної лекції.
Лук’яненко відмовився був від адвоката і в своїй обороні гово-
рив сам. Промова його тривала чотири години. Суддя постійно
переривав йому, щоб він говорив, не заглядаючи в записки. В
останньому слові підсудний сказав, що він не сподівається кращої
долі, ніж Руденко і Тихий.
Вирок: 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.
Суд визнав Лук’яненка особливо небезпечним рецидивістом.
Спецпубліка прийняла вирок оплесками.
ЗАЯВА НАДІЇ ЛУК’ЯНЕНКО 727
12 вересня Верховний суд УССР розглянув касаційним поряд-
ком вирок Лук’яненка і залишив його без зм: н.
20 вересня 1978 р. Лук’яненко прибув до Мордовських таборів.
ЗАЯВА НАДІЇ ЛУК’ЯНЕНКО
»12 грудня 1977 року заарештували мого чоловіка Левка Гри-
горовича Лук’яненка за те, що він був членом Української Гель-
сінської групи. За час слідства — до 17 червня 1978 року — я не
мала від нього ніяких відомостей: що і як з ним. Я написала до
нього декілька листів, але він їх не отримав. Після суду його від-
разу вивезли з Чернігова до Києва, де мені дали побачення з ним
— в присутності двох каґебістів, які не давали змоги нам погово-
рити. Крім мене, нікого з родини на побачення не пустили. Прав-
да, дозвіл на побачення отримав молодший брат Олександер, але
його не відпустили з роботи. Після Верховного суду, 12 вересня,
мені відмовили в побаченні. 29 вересня ледве добилася дозволу
для себе і матері Наталії Олександрівної, якій не легко було дібра-
тися з віддалі 200 км. до Києва. Дозволили 30-хвилинне побачення.
4 жовтня мого чоловіка відправили етапом з Києва, а 20 жовтня
він прибув до табору Сосновка Мордовської АССР, звідки він на-
писав мені першого листа, якого я отримала 3 листопада. Він про-
сив приїхати на побачення і привезти йому теплі речі. Багато зу-
силь коштувало дістати відпустку на побачення з чоловіком і
щойно з дозволу КҐБ мене відпустили.
20 листопада я приїхала до Ссгновки. Вигляд сосновських та-
борів викликає духові муки і терпіння, що їх важко передати. Я
бачила ці табори не один раз раніше, коли мій чоловік відбував
свій перший присуд (15 років, від 1961 до 1976 року), але тоді
якось було інакше. Призначили мені побачення щойно на другий
день і тільки на одну добу, хоч належиться три. Прийшлося звер-
татися до начальника Сатаєва й Нєкрасова. Що мене зокрема
дуже потрясло і вразило, то перевірка речей і продуктів. Мене
роздягали догола. Це жахливе й огидне. Хоч я дуже хотіла поба-
чити чоловіка, але, коли б я знала наперед про цей обшук, я, ма-
буть, відмовилася б від побачення, щоб не переживати такого
пониження.
Друге страшне потрясення — коли я побачила свого чоловіка в
смугастому одязі, без пишних вусів, з поголеною головою, змарні-
лого. Його важко пізнати, — я пізнала його тільки по голосі.
Страшне, що мучиться і терпить людина, яка нічого злого не
вчинила, а тільки думає дрібку інакше, як їй диктують. Мені
хочеться кричати на весь світ, щоб допомогти моєму чоловікові
вийти якнайскорше з цього пекельного табору і спасти його від
тих мук, яких він там зазнає.
728
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Працює він при шліфуванні кришталю. Це дуже важка і шкід-
лива для здоров’я робота, а мій чоловік дуже хвора людина — у
нього хронічна недуга шлунку, цілковитий брак кислотности. Мій
чоловік розповів мені, що під час слідства він, протестуючи проти
незаконного арешту, провадив майже місяць голодівку. Його на-
сильно відживляли, возили на експертизу до Чернігівської психі-
ятричної лікарні і хотіли визнати ненормальним.
Та, не зважаючи на всі випробування, Левко Лук’яненко про-
сить переказати всім, що він і далі вважає себе членом Україн-
ської Гельсінської групи і, в міру можливостей, буде інформувати
суспільство про порушення прав Людини.
24-го листопада 1978	Надія Лук’яненко*
»ДИРИГЕНТОМ ТУТ ВИСТУПАЄ КҐБ« — ЗАЯВИВ
ОВСІЄНКО В ОСТАННЬОМУ СЛОВІ НА СУДІ
В лютому 1979 р. у Житомирі засудили на три роки позбавлення
волі вчителя української мови та літератури, Василя Овсієнка.
Йому закинули здогадний спротив під час обшуку його квартири
та зв’язки з членами Української Гельсінської групи. Слід дода-
ти, що в 1973 році В. Овсієнка засудили на чотири роки таборів
за »антирадянську пропаганду та агітацію«. Свою кару він відбув
у Мордовських таборах.
Повний текст останнього слова Овсієнка на суді в лютому 1979:
»Усі, хто тут присутній — від прокурора, котрий тут виявив не-
знання справи, від суду до публіки — усі чудово розуміють, що
тут відбувається. Усі ми чудово розуміємо, що Овсієнко не вчинив
ніякого опору міліції. Уся ця »справа« сфабрикована цілком і пов-
ністю за гіршими зразками часів сталінізму та беріївщини. І зно-
ву ж, як і в ті часи, головним диригентом тут виступає КҐБ. Саме
на замовлення КҐБ Славинський, Смаглій, Базленко, Ситенко,
Дяченко та інші розробили сценарій цієї комедії, при чому зроб-
лено це на такому примітивному рівні, що судові доводиться по-
зичати очі в Сірка.
Цей суд нічого не вирішує. Моя доля вже вирішена, щоб тут
не говорилося. Я вже »виправлявся« чотири роки невідомо від
чого, а тепер маю »виправлятися« тяжкою працею і тяжким ре-
жимом серед хуліганів, зарізяк, ґвалтівників та інших покидьків
суспільства. Там буде дуже просто провалити мені мою нестан-
дартну голову, щоб не продумувала небажаних ідей та ще й »щи-
рою мовою«. Та я й сам так довше не витримаю, бо маю від пер-
шого »виправлення« безліч хвороб.
СЛОВО ОВСІЄНКА НА СУДІ 728
За віщо ж мене нищать? За те, що я маю особливо загострене
почуття справедливости та людської гідности. Ці якості справді
особливо небезпечні для нашого суспільства. Я завжди і всюди
намагався допомагати людям, народові добиватися справедливости.
За це ж мене і нищать. Але я постараюся вижити, щоб діждатися
часу, коли на лаві підсудних сидітимуть справжні злочинці. Я
буду чесним свідком. Мені не доведеться нічого вигадувати. Я
скажу тільки правду, як казав Грибоєдов:
»Я правду о тебе перескажу такую
что хуже всякой лжи«,
і Бог мені допоможе вижити.
Годиться просити в суду милости. Але я не маю за віщо про-
сити. Жалкую за вислів «бандитські дії«. Я не знав, що викону-
ючи службові обов’язки, вони діяли так, як слід міліції. Я не зло-
чинець. Максима моєї поведінки — поважати радянський закон.
Інша річ, що дещо з того, що я роблю, не подобається начальству.
Але я дивлюся на закони, а не на начальство. Я скажу судові ось
що: Ви називаєтеся народний суд. Вас обрав народ. А саме народу
ви ж не допустили до цієї залі, бо тут твориться беззаконня, анти-
народна акція, алеж народ на сквері. Ви боїтеся дивитися у вічі
народові. Дослухайтеся до голосу народу. Та подивіться неказьон-
ними, не в Сірка позиченими, а людськими очима в очі моєї ма-
тері. Хай живе правосуддя!»
ВАСИЛЕВІ СТУСОВІ ЗАГРОЖУЄ НОВИЙ СУД.
ПЕРЕСЛІДУЮТЬ ІНШИХ
Василь Стус, який перебуває на засланні в Магаданській облас-
ті, після закінчення 5-річного терміну ув’язнення, знаходиться
тепер під сильною загрозою нового арешту. Останньо Стуса ви-
кликали до КҐБ на переслухання, під час якого погрожували
йому процесом. «Міжнародна Амнесті« і Брітанський ПЕН-клюб
вже розпочали акцію в захист Стуса — висилання телеграм до
уряду СССР. Вищезгадані установи закликають ширше грома-
дянство до негайної акції в обороні Василя Стуса.
*
Український політичний в’язень, Валерій Марченко, який був
арештований в 1973 році й засуджений на 6 років ув’язнення і 2
роки заслання, під сучасну пору перебуває в лікарні Пермського
табору ч. 35. Марченко важко хворий на нирки і стан його здо-
ров’я загрозливий.
*
Стефанія Шабатура, після закінчення 5-річного терміну ув’яз-
нення, перебуває тепер на засланні в Курганській області. Вона
одержала відмовну відповідь на своє прохання про дозвіл емігру-
вати на Захід.
730
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
*
Іванові Кандибі, який після відбуття 15-річного ув’язнення, від
1976 року живе в Пустомитах біля Львова, знесли адміністратив-
ний нагляд.
❖
У лікаря і кандидата наук Володимира Малінковича органи КҐБ
провели обшук на початку березня ц. р., під час якого забрали
вірші та літературні збірки. Перед обшуком його дружину викли-
кали кількаразово до КГБ і пропонували їм еміґрувати за кордон.
Малінковичі відмовилися. Тепер їм погрожують дальшими ре-
пресіями.
*
Згідно з новими інформаціями, слідство у справі Йосифа Зі-
сельса продовжено. Процес має відбутися щойно при кінці квітня.
Зісельс був арештований в грудні 1978 р. за опозиційну діяльність.
МИКОЛА КОНЧАКІВСЬКИЙ ПОМЕР
У ЗАГАДКОВИХ ОБСТАВИНАХ
(УЦІС) 3 України наспіла вістка, що в половині вересня 1978
року, після звільнення з концтабору помер »на удар серця« сл. п.
Кончаківський Микола Семенович, учасник української визволь-
ної боротьби в рядах ОУН-УПА, який 28 років карався у москов-
ських тюрмах і концтаборах.
Кончаківський Микола народився 1919 року на Львівщині. Окру-
жений зі своїм відділом в бою з переважаючими силами НКВД,
29-го серпня 1950 року попав у полон і був засуджений за ст. 56
КК УССР на 28 років каторги. Покарання відбував у різних тюр-
мах і таборах ҐУЛАҐ-у, стійкий і незламний до кінця. Згідно зі
свідченням його близьких друзів по-недолі, він відзначався вий-
нятково сильним здоров’ям, ніколи не хворів.
Відбувши повністю термін покарання, Кончаківський був звіль-
нений з мордовського концтабору ч. 19 29-го серпня 1978 року,
звідки мав переїхати до родинного села Рудники на Львівщині.
Вісімнадцятого дня після звільнення — Микола несподіване по-
мер »на удар серця« (офіційна версія). Досі ще не устійнено, чи
смерть наступила ще в дорозі, а чи вже після прибуття до села.
Беручи до уваги добрий стан здоров’я Кончаківського, згадані
його близькі друзі вважають, що він став жертвою скритовбив-
ства КҐБ, яке в той спосіб хотіло позбутися живого свідка слав-
ного періоду збройної боротьби українського народу за державну
незалежність.
731
Ірина СЕНИК
*
* *
І ось я живу на свому забутому острові.
Часто приходить до мене Туга,
від якої нікуди не можу втекти,
від якої до нікого не можу піти,
бо про Ню говорити так гостро недостойно.
Кетягами лілово-синіми
вона на серця рану сиплеться,
стамовує думок русло,
засипає мрій моїх човен.
Туго, Туго, ти вранці
видзвонюєш у білі дзвоники конвалій,
а надвечір так щемно гориш серед неба зорею.
День-денно і ніч-нічно
кетягами лілово-синіми
біля мого серця колишеться Туга.
*
* *
Любий, відчини у казку двері.
Сядем на порозі вечора.
Хай снується човник мрій.
Хай прядеться тонке прядиво,
прядиво-мереживо спокою.
Ми мовчатимем з тобою
А тим часом тіні волохаті
хай побродять в нашій хаті.
Любий, чуєш? Скаче коник-стрибунець.
Нашого дитинства коник
і видзвонює чарівний дзвоник.
Ми давно дитинство втратили,
полюбуймося тепер.
Любий, бачиш?
На далекому морі острів.
Острів наших незабутих надій.
Чи відчуваєш, як гостро
вечір палає .. . Мерщій!
Зачиняй у казку двері,
щоб не лилась зажура в серця
і осінні троянди не цвіли.
Сміло! Двері в нашу казку зачини.
Мордовія, 1978 р.
732
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ__________________
НАУКА І ДОСЛІДИ
Проф. Микола СТЕПАНЕНКО
СИМОН ПЕТЛЮРА — ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ
КУЛЬТУРИ
В травні цього року минуло століття від дня народження виз-
начного українського політичного діяча-революціонера і публі-
циста періоду відродження новітньої української державности в
1917-1921 рр., який від лютого 1919 до листопада 1920 року був
також Головою Директорії і Головнокомандуючим Збройних Сил
Української Народньої Республіки, та аж до дня підступного
вбивства у травні 1926 року очолював Уряд УНР в екзилі. На
Сході Европи і в слов’янському світі він відомий переважно як
державний муж, політик, талановитий журналіст і видавець, а
також хоробрий командувач-стратег народньої революційної армії,
яка вславилася багатьма героїчними битвами й перемогами над
переважаючими мілітарними силами комуністичної Росії.
Після заломання збройної боротьби й переходу Армій УНР на
територію поверсальської Польщі, Симон Петлюра ще протягом
деякого часу тримає своїх співвітчизняників у стані мобілізацій-
ної готовости на випадок заіснування сприятливої обставини для
продовжування боротьби за встановлення суверенної, української
держави. Згодом Симон Петлюра переїжджає до Парижу, де знову
повертається до видавничої та публіцистичної діяльности, пере-
орієнтовує своїх послідовників на здобуття європейської серед-
ньої і високої освіти, на створення культурних і науково-дослід-
них закладів (напр.: Український Вільний Університет у Відні й
Празі, Українська Господарська Академія — згодом Український
Технічно-Господарський Інститут, Українська Могилянсько-Мазе-
пинська Академія Наук, Український Педагогічний Інститут тощо)
й на посилену дипломатичну діяльність, а заразом опрацьовує
державно-філософські підстави дальшої боротьби в змінених
обставинах.
З нагоди цьогорічного ювілею належить вияскравити той факт,
що до революційно-політичної й державно-творчої діяльности
Симон Петлюра підготовляв себе не лише протягом формального
навчання в єдино доступній для нього й багатьох представників
його покоління Духовній Семінарії, яку не пощастило закінчити
через переслідування за революційну діяльність, а насамперед
шляхом понад п’ятнадцятилітньої посиленої й систематичної само-
освіти, шляхом уважного дослідження суспільних, господарських
і культурних відносин в його поневоленій батьківщині — Україні,
та шляхом сумлінного опрацювання заключень своїх дослідів,
об’єктивно-наукової їх інтерпретації й оформлення в повідомлен-
С. ПЕТЛЮРА — ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ 733
нях, рецензіях, оглядах, статтях і розвідках. Тільки частина з них
зібрана й опублікована в першому томі його праць під назвою
»Симон Петлюра — статті, листи, документи«, що появилась за
старанням Української Вільної Академії Наук в США, а цього
року під цією ж фірмою має появитися ще й другий том тих дуже
цікавих і цінних матеріялів. Досить, одначе, сказати, що вже в
першому томі надруковано понад дві десятки його праць науково-
дослідного характеру.
В середині останнього курсу семінарії взимку 1901 року Симона
Петлюру було виключено зі школи за вияв національно-культур-
ницьких настроїв і симпатій: він був одним з ініціаторів запро-
шення до семінарії основоположника новітньої української му-
зики — композитора Миколи Лисенка. В±д того часу починається
його журналіетична діяльність, наслідки якої появляються у
формі заміток і статтей, друкованих від осени 1902 року у львів-
ському »Літературно-Науковому Вістнику«. В цей же час через
небезпеку арешту Симон Петлюра переїжджає на Кубань, де
протягом короткого часу вчителює в міській школі в Катерино-
дарі, а потім працює асистентом-дослідником члена-кореспондента
Російської Академії Наук Ф. А. Щербини, який був засланий з
Вороніжа на Кубань і мав доручення опрацювати там архіви
Запорізької Січі, Чорноморського і Кубанського Військ та напи-
сати «Історію Кубанського Війська». Академік Щербина і його
співробітники пізніше згадували про Симона Петлюру, як про
«доброго й умілого працівника», який цілком поринав у пакунки
старовинних документів і який перепроваджував свої досліди з
величезною посвятою, зацікавленням і запалом.
Власне тут, працюючи в спокійних і сприятливих умовах під
керівництвом визначного вченого — академіка Ф. А. Щербини,
Симон Петлюра докладно вивчив і вдосконалив техніку володін-
ня науковим інструментарієм та набув цінних навиків аналізи
незалежного думання й об’єктивної оцінки досліджуваних фактів,
що є неодмінними кваліфікаціями кожного серйозного вченого.
Цією наполегливою й систематичною науково-дослідною працею
він успішно виповнив півсеместрову перерву для закінчення фор-
мальної освіти, яка відкривала дорогу в науковий світ не одному
оригінальному мислителеві тих часів. Пізніше в своїй статті про
члена-кореспондента Російської Академії Наук Костянтина Пет-
ровича Михальчука, якого академік А. А. Шахматов назвав «осно-
воположником южно-русской діалектології» (одна з «офіційних»
назв для всього українського того часу), Симон Петлюра вжив
окреслення «непатентований учений», що його цілком слушно
можна достосувати й до самого Симона Петлюри. До речі, Костян-
тин Петрович Михальчук, через «незалежні обставини» (участь
в політичній діяльності народників-»шестидесятників« ХІХ-го
734
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
стол.), також не закінчив вищої школи й протягом сорок літ пра-
цював бухгальтером броварні в Києві1.
«Непатентованим ученим«, дослідником української культури й
різних ділянок знань, включаючи історію, соціологію, політичні
науки, історію українського театру й історію української літера-
тури, Симон Петлюра виступає перед очима об’єктивного дослід-
ника тієї замряченої доби двох війн і двох революцій, яка для
свідомих представників національних меншин у колишній росій-
ській імперії витворювала тільки «незалежні обставинне й не-
переможні труднощі для »пробивання« в інтелектуальні сфери й
для признання кваліфікацій бути членом наукових інституцій.
І тому не лише виправленням прикрої історичної несправедли-
восте, а й почесним завданням кожного об’єктивного дослідника-
науковця, буде визначення належного й заслуженого місця в на-
шій інтелектуальній історії «апостолам правди і науки« (за сло-
вами іншого «непатентованого ученого«, але мистця-академіка,
поета й пророка — Тараса Шевченка) типу Симона Петлюри.
За матеріялами першого тому названого вище збірника робимо
висновок, що Симон Петлюра був автором великого числа праць
з історії української культури, беручи це поняття в його широ-
кому розумінні. Серед тих праць вирізняються окремі книжки,
наприклад: «Іван Франко — поет національної честив (1913 р.),
«Незабутнів, Київ, 1918 р., В-во «Часе (збірник статтей про укра-
їнських діячів культури — письменників, композиторів, драма-
тургів і артистів) і «Сучасна українська еміграція та її завданняв,
Щипьорно, Польща, 1923 р.
Він був також співавтором збірної монографії під назвою «Га-
личина, Буковина, Угорська Русьв, Москва, 1915 р. За трохи не-
повне й перерване революційними подіями чвертьстоліття своєї
дослідницької й письменницької діяльносте, Симон Петлюра до-
писував, друкувався або співпрацював у таких періодичних ви-
даннях: «Добра новішав (Львів, 1903), «Працяв (Львів, 1904-1905),
«Селянине (Чернівці — 1903, Львів — 1904), »Воля« (Львів, 1905),
«Вільна Україна« (Петербург, 1906), »Слово« (Київ, 1907-1909),
«Записки НТШв (Львів, 1905), «Літературно-Науковий Вістникв
(Львів, 1902-1907), «Обласноє обозреніє і Вєстнік Казачьїх Войск«
(Петербург, 1903), «Кієвская старіна« (Київ, 1904), «Українав (Київ,
1907), »Образованіє« (Петербург, 1908), «Украінская жизнь« (Мос-
ква, 1912-1917), «Голос минувшого« (Петербург, 1913), «Книгарьв
(Київ, 1917-1919), «Трибуна Українив (Варшава, 1923), «Тризубе
(1925-1926)1 2. Разом у цих виданнях було надруковано понад 125
заміток, звідомлень, рецензій і статтей, в яких були обговорені,
або проаналізовані важливіші події й факти з культурного життя
тогочасної України.
1) «Симон Петлюра. — Статті, листи, документи®. Вид. УВАН, Нью-Йорк, США, 1956,
стор. 192.
2) Там же, стор. 463-473.
С. ПЕТЛЮРА — ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ 735
Якщо відокремити від цього загального числа друкованих ма-
теріалів ті які були предметом його безпосередніх і найближчих
зацікавлень, як професійного політика-революціонера, а потім
державного мужа (партійні брошури, відозви, хроніка актуальних
подій, критика царського режиму, політичні огляди й бібліогра-
фічні замітки тощо), то все ж знайдемо понад 40 назв поважніших
студій, рецензій і статтей, присвячених проблемам літератури й
літературної критики (понад 20), театру й драматургії (біля 10),
науки й освіти (7), а також фолкльору й етнографії, журналісти-
ки, музики, церкви і мововбивства («Про жорстокий закон 1876
року в).
Студії з історії літератури, літературознавства, драматургії,
театру й літературної критики могли б бути прикрасою і сучасних
журналів. Такими, зокрема, є його ґрунтовні розвідки, надруко-
вані в цьому збірнику: «І. Франко — поет національної честив,
»До ювілею М. К. Заньковецькоїв, «Пам’яті Коцюбинського в та
«Критика чи деморалізація«.
Одною з прикмет справжнього науковця є вичерпне знання
джерел при вивченні або дослідженні певної теми, а також умін-
ня їх відповідно використати. Навіть поверхове знайомство з роз-
відками й статтями Симона Петлюри дає нам підстави твердити,
що він не тільки мав цю прикмету, а й досконало нею володів у
час дослідного процесу. Так, наприклад, пишучи «Причинок до
історії переселення турецьких запорожців на Кубань в, що був
надрукований у «Записках НТШ«, т. XIV, Львів, 1902, Симон Пет-
люра докладно перестудіював кілька книг «Воскового Архіва Ку-
банского Казачьего Войска«, «Полноє еобраніє Законов Россійской
Імперіїв за травень 1779 року, два томи «Сборніка історіческіх
матеріалов по історії Кубанского казачьего Войскав, упорядкова-
ного Дмитренком, окремі видання «Воєнно-історіческіх матеріа-
ловв Дубровіна і його працю «Прісоєдінєніє Крима к Росіїв, дві
монографії П. Короленка: «Прєдкі Кубанскіх казаков на Днєстрєв
і «Чорноморцив, розвідку П. Іванова »К історії запорожскіх ка-
заков после унічтоженія Сєчів, що була надрукована в «Запісках
Одєсского Общества Історії і Древностєйв, багатотомову «Історію
Новой Сєчів Скальковского (зокрема її третій том), окремі статті
в журналі «Русская старінав за 1881 і 1883 роки тощо. В своїй
розвідці Симон Петлюра завжди покликається на відповідні місця
з цих джерел. Згадана розвідка аналізує традиційну політику
російського царського режиму «унеможливити еміграцію колиш-
ніх запорозьких козаків до Туреччини, як найближчої, сусідньої
держави, що забезпечувала емігрантам і де-факто і де-юре майже
всі ті права, якими вони користувалися в рідному краю ще за
ліпших часів існування Запоріжжяв3, а також всіляко розкладати
ту еміграцію в Туреччині, зокрема ж заманюючи вертатися в Мос-
ковщину, щоб приносити «спокуту в самовольном оставленії оте-
3) Там же, стор. 22.
736
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
чествал4, а коли це не допомагало, то й домагатися від Туреччини
примусового їх повернення5 6.
На прикладі одного »Дєла о наблюдєнії за бившім турецкім за-
порожцем Іосифом Бєлєцкім ...«, який повірив запевненням цар-
ських людоловів і вернувся до Одеси, а потім був приділений до
Чорноморського війська, де перебував під суворим наглядом та
шантажем і де був примушений написати листа до свого брата
Гната, намовляючи його вертатися »в нєдра нашого отєчества, под
скіпетр нашего всємілостівєйшого государя імператора»®, Симон
Петлюра на цьому прикладі робить об’єктивний висновок, що не
втрачає своєї актуальности й до сьогодні. Розвідка закінчується
такими словами:
»... Поданий нами зразок заходів російського уряду в справі
повернення з Туреччини назад в Росію »безумцов«, «легкомислен-
них« і »закоренелих в грубості» запорожців, являється досить
характерним для державної політики названого уряду, тієї пре-
хвальної політики »ласк« і «обіцянок» і »милостей«, що тільки
має їх на папері, а наколи щось і реального дає з них, то лише
з огляду на мотиви досить неморального порядку»7.
Коли врахувати, що дослідження, розвідки, рецензії, статті й
огляди Симона Петлюри були писані на початку XX століття,
себто на світанку становлення й розвитку нашої національної на-
укової думки, то слід подивляти ясність викладу, зформованість
стилю, образність мови, оригінальність підходу до проблем, сум-
лінність критичної аналізи, велику ерудицію, а понад усе — чітко
скристалізовану суверенну національно-державну філософію. Це
побачимо в кожній праці, незалежно від того, яку тему в ній
насвітлено, або лише зачеплено. Провідною думкою всіх його
писань було стремління піднести всебічний, а в тому й інтелекту-
ально-освітній і науковий розвиток українського народу, витво-
рити з нього амбітного господаря свого життя і своєї долі.
В цьому сенсі дуже характерною, а з уваги на безоглядне ни-
щення мови, спотворення історії й руйнування культурних над-
бань та з уваги на творення катедр українознавства в країнах
Західньої культури, і дуже злободенною є його стаття, написана
понад сімдесят років тому й опублікована в часописі »Слово« в
числах за 20 і 22 вересня 1907 року. Вчитаймося уважно в подані
далі думки:
«Радість українського пригнобленого народу, якого духи тьми
вважали за духовного парія, нездатним до творчости, до власного
культурно-національного розвитку і всіма умовами свого власного
безсилля засудженим на денаціоналізацію, — завдає їм ще більше
4) Там же, стор. 25.
5) Там же, стор. 23-24.
6) Там же, стор. 29-30.
7) Там же, стор. 31.
С. ПЕТЛЮРА — ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
737
турбот. Гробокопателям справді тяжко дивитися, як поховані ними
мерці встають з домовини ... Коли держава обдирає у пригнобле-
ної нації право на вільний національний розвиток, на національну
школу і культуру, то вона свідомо веде її до загибелі та занепаду.
Не маючи своєї власної школи, своїх національних інституцій,
геній пригнобленої нації нидіє, йому насильно підрізують крила,
а сама нація швидко йде до денаціоналізації, не розвивається, а
гине, не буяє розцвітом сво±х духовних сил, а поволі завмирає.
Коли українські студенти, добившись за допомогою мас права
на українську науку, хочуть остатись на висоті свого становища
і високої місії, то шлях для цього може бути один. Вони ніколи
не повинні забувати того, через кого вони здобули можливість
зазнавати щастя і втіхи від національної науки. їм треба завше
пам’ятати, що властиво ті, на чиї гроші і працю вони зазнають
того щастя хто допоміг їм здобути його, що властиво ці то не скоро
зазнають його, не скористуються придбаннями побіди. .. Хой же
тямлять це студенти-українці, слухаючи лекцій про Україну, й
несуть придбані ними наукові відомості про рідний край своєму
народові і збагатять рідний край рідними йому, освіченими сина-
ми ... Національна школа, національна просвіта — перший крок,
перший етап на шляху, в кінці якого йому світить зоря соціяльної
волі«8.
Варто зупинитися ще на двох-трьох працях Симона Петлюри
з царини української культури, щоб ще виразніше побачити його
широку ерудицію, виробленість метод наукової аналізи, оригі-
нальність методологічних підходів, точність думки і висловів,
обґрунтованість проекцій та відвагу авторитетного знавця своєї
справи.
Рецензуючи, наприклад, збірник рецензій російського театраль-
ного критика А. С. Суворіна, Симон Петлюра обґрунтовано запе-
речує його тези про реформу українського театрального репертуа-
ру, що базувалися на світогляді Суворіна-публіциста і Сувсріна-
політика, який «чимало сил своїх поклав на те, щоб сплюгавити
українську ідею« й намагався «знищити необхідні предпосилки
для розвитку українського театру, можливо тільки при більш-
менш невпинному національному розвиткові шлого українського
народу«. Симон Петлюра визначає ясні напрямні реформи україн-
ського театру, пишучи, що «прищеплювання до нього кращих
творів світових драматургів є елементарною потребою культурно-
національного розвитку українського народу, розвитку його ду-
хових сил і культури«.
Далі Симон Петлюра зовсім слушно зазначає, що світова й євро-
пейська драматургія «по своїй артистичній вартості в багато де-
чому стоїть значно вище російських драматичних творів«9.
8) Там же, стор. 63, 64, 65, 66.
9) Там же, стор. 116-117.
738
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Всебічну і глибоку аналізу діяльности «найбільшої артистки на-
шого театру« Симон Петлюра подає у великій розвідці під назвою
«До ювілею М. К. Заньковецької«, що була надрукована в місяч-
нику »Україна« за 1907 рік. Посилання на думки Віктора Гюґо,
Дайте, Арістотеля, Шіллера, Лессінґа, Геґеля, Пшибишевського,
Ґете, Ібсена, Оскара Вайлда, Бодлера, Едх-ара, По, Метерлінка,
Гайне, Ніцше, Гавптмана, Чехова й особливо Тараса Шевченка,
а також згадки про гру артистів і артисток світової слави (Ми-
хайло Щепкін, Сара Бернар, Елеонора Дузе та інші) можуть дати
загальне уявлення про ширину знань цього предмету. Розвідка
написана у високому оптимістичному ключі, основаному на
справжньому гуманізмі й глибокій вірі в невичерпні творчі сили
свого народу.
«Українська драматична штука, — писав Симон Петлюра, —
таїть в собі, таким чином, не тільки елемент горя, але й ембріон,
малий, ледве ще виразний ембріон, радісної надії і гармонії життя.
Хай зміняться умовини останнього, хай людина одержить можли-
вість виступити хазяїном життя, — о, вона тоді гармонізує його
на началах правди, вона прищепить це начало в сферу соціяльних
відносин, — і на цій базі, зреформованій, повній — виросте нове
життя, родиться нова людина, красива, сильна, духово багата...«10 11.
Докладний перегляд 25-річного творчого шляху Марії Костян-
тинівни Заньковецької, ілюстрований створеними нею постатями,
що переростають межі національного й стають здобутком світо-
вого театру, разом з хвилюючими деталями її особистого життя
(відповідь Суворіну на повторне запрошення до Петербурга: »Я
надто люблю її, мою Україну, і її театр, щоб прийняти Вашу про-
позицію»), закінчується ядерною оцінкою її виключної ролі, як
неповторної артистки і суспільної діячки:
«Діяльність Заньковецької має історичне значення. Сама вона
стає історичною фігурою в історії нашого національного відро-
дження поруч з іншими діячами новітньої нашої історії, які свої
знання, свій талант і щле своє життя оддали для того, щоб ви-
вести рідний народ із національної темряви, прищепити йому
свідомість, самоповагу і потребу різнобічного політичного, соці-
яльного, культурного і естетичного розвитку в національному
напрямку»11.
Синтетичний огляд життєвого й творчого шляху «одного з кра-
щих мистців рідного нашого слова» подає стаття-некролог «Па-
м’яті Коцюбинського», що була надрукована в журналі «Украін-
ская жизнь« за 1913 рік. Симон Петлюра високо оцінює мистецьку
й естетичну вартість його творів, пишучи: «Коцюбинський, як
ніхто інший з українських мистців слова, мав талант до компо-
зиції своїх творів: в цьому він залишається неперевершеним серед
10) «Україна®, 1907 рік.
11) «Симон Петлюра. Статті, листи, документи®. Вид. УВАН, Нью-Йорк, США, 1956,
стор. 151.
С. ПЕТЛЮРА — ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ 739
інших майстрів українського слова. Нема в його творах велемов-
ностей та зайвих вставних моментів, які порушують архітекто-
ніку твору. їх відма іна риса — симетрія частин, концентрування
уваги на головному і, як логічний вислід, досягнення ефекту. До
цього додається значущість змісту, цікава новизна тем, оригі-
нальне їх розроблення, глибоке розуміння психології героїв і,
нарешті, яскрава барвистість, багатство мови, що створили
Коцюбинському славу найкращого стиліста серед українських
письменників.
Він сполучив у своєму таланті і глибокого психолога, що по-
трапить збагнути глибину душевних переживань, що уміє якось
обережно і надзвичайно любовно дотикатись до ран душі, і
яскравого пейзажиста, що чутливо реаґує на красу природи і
майстерно володіє таємницею відтворення її«12.
Вирізняючи «ясність і продуману зрілість думки і філіґранну
обробку форми«, а також високу »музичність і образність мови«,
Симон Петлюра підкреслює, що творчість Михайла Коцюбин-
ського «стала здобутком світової літератури (його твори пере-
кладені на французьку, німецьку, шведську, чеську, польську і
російську мови)« і що «в цій творчості якось гармонійно злилося
національне з загальнолюдським, одно одне перетворило і у ви-
сліді дало живий доказ зростання української культурної твор-
чости, поширення її прагнень до загальнолюдських завдань і
питань «13.
Вище було вже згадано про окрему книжку Симона Петлюри
під назвою «І. Франко — поет національної чести®. Ця розвідка
спочатку була надрукована в журналі «Украінская жизнь« за
травень 1913 року. З біографії Симона Петлюри знаємо, що від
1912 року він редаґував у Петербурзі цей журнал, в якому росій-
ською мовою на відповідному науковому рівні були друковані ма-
теріали про Україну і українців. В час праці в «Украінской жизні«
С. Петлюра зблизився з відомим ученим, членом Російської Ака-
демії Наук з 1900 року, мово- і літературознавцем, професором
грецької і римської літератур — Федором Євгеновичем Коршем,
який за свідченням М. Славінського й О. Саліковського дав най-
вищу оцінку таланту С. Петлюри, назвавши його людиною «з того
тіста, що колись у старовину закладали династії, а в наш демо-
кратичний час стають національними героями®14.
Із глибоким розумінням основ світогляду й найтонших порухів
душі поета-новатора й провісника, «вічного революціонера®, та
невтомного працівника на культурній і суспільній ниві — Каме-
няра, Симон Петлюра дуже докладно аналізує життєвий шлях
поета й письменника великих і різнобічних дарувань, проникає
12) Там же, стор. 156-157.
13) Там же, стор. 157-158.
14) В. Іванис: «Симон Петлюра», стор. 35.
740
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
в його творчу лабораторію й визначає майже непомильно головні
мотиви, насамперед, його суспільної лірики та її гостру націле-
ність на людські і національні вади й лиха. Часом дуже тяжко
відрізнити поета й дослідника. Здається, що він розкриває свою
душу, свої погляди і свій життєвий досвід. В цьому сенсі, зда-
ється, це була перша така аналіза творчости Івана Франка —
поета і громадянина. Варто вдуматися хоч би у ці його слова, щоб
зрозуміти, як близько, »впритул«, підійшов Симон Петлюра до
розуміння Франкової поезії і його майже Сизифових зусиль у
прокладанні нових шляхів:
«Звичайний трагізм, що переслідує провісників «нових слів«,
новаторів думки і діла, які не скоро чують відгуки на свій заклик,
— не минув і Франка: тільки зрідка, кволий відгомін викликали
його »слова«, ще рідше за цим відгомоном ішли діла, і на його
бадьорий заклик до світла-боротьби відповідало все те саме старе,
мов задубіле мовчання, все та сама німотна покірність — ця
ганьба і прокляття в житті українського народу протягом остан-
нього сторіччя. І коли гіркість невдоволення, досади, образи, ча-
сами гніву за рідний народ, що не доріс до співця, могла отруїти
поетову свідомість, то та чорна, виснажлива праця, за яку зму-
шений був узятися Франко, щоб творити культурну й громадську
міць рідного народу, і яка декого відстрашувала, бо була нова й
смілива і, здавалось, небезпечна, ще збільшувала трагізм пере-
живань поета-діяча. У Франковій поезії можна відчути скорботу
співця і »пророка« і спостерегти сліди ран від протиріч життя, і за-
гального, і національно-українського та від його хаосу й безладдя.
Але разом з тим ми зустрінемось тут з гордістю творця, що за-
таює горе і ховає ті особисті страждання, що їх гірку чашу мусить
випити, бо її підносить йому його ж рідний народ.
Ми побачимо, який скупий поет на признання про те, що він
переживає, коли його таємні і дорогою ціною вистраждані закли-
ки умирають, не долітаючи до слуху тих, до кого вони спрямовані,
і яке глибоке горе гнітить його душу, коли він не бачить ані слідів,
ані зрозуміння своєї праці.
Франкова поезія, крім своїх художніх вартостей, правда не
завжди однакових, цінна ще тому, що в ній незвичайно правдиво
і глибоко відбивається психологія діяльного українця, що зрозумів
те тяжке становище, в якому опинився рідний народ, що щільно
підійшов до хиб свого національного характеру, до червоточин
національної волі. Ось чому знати цю поезію — це наблизитися
до пізнання самих себе. Полюбити творчість цього поета — це
знайти в ньому джерело не тільки естетичної насолоди, але й запас
вражень, що організують психіку українця й оздоровлюють його
волю, таку пом’яту віковічними злигоднями історичними. Фран-
кова любов до свого народу ніколи не була сліпа. Всі його книж-
ки, збірки віршів, пристрасні публіцистичні статті говорять і пере-
С. ПЕТЛЮРА — ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
741
конутоть, що в цьому почутті часами чути щирі елементи нена-
висти і обурення, докору і плямування. Він таврує, бичує, гань-
бить те, що викликає гнів і обурення, що знеславлює його рідний
народ. Тому, коли хто любить Франкову поезію, той не зажмурює
очей на хиби і від’ємні риси народнього життя, а навпаки здобу-
ває цінну «протиотруту» від національної зарозумілости»15.
Хай нам вибачать дорогі читачі, але цей довгий вступ — це не
просто «квінтесенція» доглибної аналізи. Це ніби передчасна спо-
відь самого Симона Петлюри, який у висліді своєї пізнішої ді-
яльности, як публіцист, видавець, борець-революціонер, полко-
водець і державний діяч, не один раз приходить до подібних ви-
сновків, не один раз наштовхувався на «задубіле мовчання», на
«німотну покірність», на «виснажливу працю», на «рани від про-
тиріч життя», на «хаос і безладдя» і який не раз, «затаївши горе«
й «сховавши особисті страждання», пив «гірку чашу«, що її під-
носив «йому його ж рідний народ ...«
Крім цієї загальної оцінки життя і творчости Івана Франка,
увагу Симона Петлюри привернули два моменти Франкової по-
езії: національна честь і національна гідність. На прикладі ба-
гатьох поезій Симон Петлюра доводить, що почуття національної
чести було завжди дорогим для Івана Франка, що воно стояло «на
варті вчинків» і одночасно було їхнім найсильнішим психологіч-
ним стимулом та джерелом16, з якого виростають шляхетні зма-
гання, активні прагнення і напружена діяльність» і яке «охоро-
няє чистоту шляхів і засобів у боротьбі за добро батьківщини».
Гостро засуджуючи «рабські риси« й «від’ємні напластування,
що утворилися протягом історії в природі самого українця». Іван
Франко, — підкреслює Симон Петлюра, — слідує Шевченкові й
Верхарнові, який заповідав «ніколи не зневірюватися у народі»,
і розбуджує національну гідність, ставлячи за приклад сучасни-
кам у своїх творах на «старі теми« шляхетні й героїчні вчинки
предків княжих часів («Слово о полку Ігоревім»), доби україн-
ського барокко (Іван Вишенський), а також повчальні сторінки з
історії сусідніх народів (»Мойсей«). Ця вельми актуальна своїми
багатьма висновками студія Франкової творчости закінчується
такою заключною оцінкою:
«Франкова поезія, мов хміль, хвилює і збуджує ці (національні,
— М. С.) сили і, мов іскра, підпалює почуття національної свідо-
мости. В цьому полягає велетенське значення »дару«, що приніс
поет генієві народу, в цьому лежить одна з численних заслуг
співця, що проспівав нам бадьору пісню про гордість і честь
народу»17.
15) «Симон Петлюра. Статті, листи, документи«. Вид. УВАН, Нью-Йорк, США, 1956,
стор. 161.
16) Там же, стор. 174.
17) Там же, стор. 179.
742 ВР. 'ЗВОЛЬНИЙ шлях
На літературних і літературокритичних оцінках Симона Петлю-
ри лежить сильний відбиток панівної тоді народницько-соціоло-
гічної фразеології, одначе в багатьох випадках вони й дотепер не
втрачають свого значення.
Цей перегляд науково-дослідницької діяльности Симона Петлю-
ри в царині української культури був би дуже неповним, як би ми
не згадали його книжки, написаної в 1923 році після заломання
збройної боротьби, під назвою «Сучасна українська еміґрація та
її завдання», яку без перебільшення можна назвати державно-
філософським трактатом. Один перелік підзаголовків цього трак-
тату вже може дати уявлення про глибоке знання проблеми й
почуття великої відповідальности за накреслення магістральних
шляхів діяльности еміґрації в нових умовах боротьби за віднов-
лення Української Народньої Республіки.
Ось деякі з тих підзаголовків, які ледве чи потребують вели-
ких пояснень: «Праця серед міжнародніх наукових об’єднань»,
«Участь в європейській пресі і журналістиці», «Організація лек-
цій на українські теми«, «Вивчення мови того народу, серед якого
живемо», «Вивчення європейських мов«, «Праця над створенням
перекладної літератури», «Організація праці в справі перекладів»,
«Праця над створенням оригінальної літератури», «Опрацювання
творів про країни, де перебуваємо», «Збирання книжок, газет і
інших друкованих матеріалів для нашої національної бібліотеки»,
«Архівні пошукування», «Праця над засвоєнням наукових удо-
сконалень», «Видавництво книжок» і т. п.18.
На підставі клясичних визначень «ученого», «науковця», «на-
укової аналізи» і т. д., наприклад, за авторитетним словником
Вебстера19 і на прикладах цього навіть дуже загальникового пере-
гляду знання, зацікавлення, дослідів із застосуванням наукового
інструментарія, методів розгляду фактів культурного життя, став-
лення відповідних проблем і питань, розв’язування їх із зформу-
люванням незалежних і об’єктивних висновків та суджень, систе-
матичність і сумлінність критичної аналізи і т. п., ми приходимо
до незаперечного висновку про те, що Симон Петлюра мав усі
кваліфікації «непатентованого ученого» в ділянці української
культури й переконливо задемонстрував високе уміння й відпо-
відальність у трактуванні багатьох фактів і явищ української
культури в широкому розумінні цього слова.
18) Там же, стор. 300-341.
19) \ТеЬ5іег’£ ТЬігД Іпіегпаїіопаї ЮісНопагу, 1976, рр. 2030.
743
Олександер ДРАЖНЬОВСЬКИЙ
СКИТИ
(ҐЕТИ-ҐОТИ, АНТИ І СЛОВ’ЯНИ, І МИ — НЕ МИ)
(Продовження Додатку ч. 2)
Авеста і перська мова
Найважнішою проблемою, що переплутується з історією цих
територій, був Зороастріянізм, якого творцем був бактріянець
Зороастер, автор книг Авеста, одних із найбільших скарбів куль-
тури людства.
Перські історики намагаються подати за дату його життя і ді-
яльносте від 660—583 рр. до Хр., себто в часах, коли до влади
прийшла династія Ахеменідів, що завоювала майже цілу скитську
територію в Азії.
Але асирійські написи доказують, що навчання Зороастра домі-
нувало в Медії вже 200 років перед тим.
В списку медійських королів вичисляється двох, які мали ім’я
Маздака, що виразно нав’язувало до Агура-Мазди, найвищого
Бога-Творця в Авесті.	____
Знавці тієї доби виводять заключення, що коли ця доктрина
домінувала вже 714 р. до Хр., то обов’язково сам жрець Зороастер*
мусів жити далеко раніше й майже певно її можна поставити
біля 1000 років до народження Христа.
Це дуже не на руку персам, які вже давніше поширили версію,
що зороастріянізм — це витвір і виключна релігія Персії. Вона,
без сумніву, мала свій початок в Бактрії, яка не була навіть сусі-
дом Йерсїї, а відділена від неї племенами ефталітів, партіянів та
інших, і була тоді в скитськім союзі з Медією на чолі. Персія була
тоді васалем Медії і зороастріянізм був там впроваджений силою,
або прийнятий добровільно. Що в добі Ахеменідів зороастріянізм
був признаний урядовою релігією Персії, то це не становить, що
він був витвором перського духа, бо Медія в той час мала далеко
вищу культуру.
Деякі науковці є тої думки, що Зороастер, міг жити ще в давні-
ших часах, що підтверджують теж нововідкриті сумерійські і
гіттитські написи з XIV стол. до Хр., де згадується Мітру.
В грецькій літературі подають теж давніші часи його існування:
Гермодорус і Герміппус зі Смирни приміщують його біля 5.000 літ
*) Будемо послуговуватися цією формою імені, записаною в грецьких джерелах,
а не Заратустра, чи Заратуштра, як це е в перській вимові.
744
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
перед Троянською війною, Ксантус на 6.000 років перед Ксерксом,
а Евдоксій і Арістотель на 6.000 років перед смертю Платона.
Аґатій робить замітку, що правдивої дати його життя не можна
визначити. В кожному разі — перські дати являються виразним
абсурдом.
Нав’язуючись до даних у Бероссоса про «скитську саґу« з-над
Араксу, то Зороастер є неначе втіленням того святого жреця, пра-
батька Скита, в роді якого залишилися передання і віра в одного
Бога-Творця, якого Зороастер називає Агура-Мазда й уважає його
за найвище добро, мудрість, любов і справедливість. Авеста скла-
дається якраз з гимнів подяки й відданости тому Творцеві.
Його думками захоплювалися усі релігії світу, але зовсім не-
правильно створено опінію, що це була релігія дуалізму. Що в ній
є проповідування боротьби добра зі злом, духа правди з неправ-
дою, то це слушно, але головна її ідея дуже виразна: Бог — най-
вище єство і правда, який переможе духа зла (деву), — отже, це
релігія монотеїстична.
Символом Бога є світло, вогонь і сонце, а диявола (деви) —
темрява.
Ця релігія була поширена на усій скитській території в Азії,
як теж у Персії, Вірменії і Кападокії, де теж були скити.
Чи вона була теж релігією скитів в Україні, то про це немає
джерельних даних, за виїмком згадки, шо в скитів був дуже по-
ширений культ вогню і сонця, що теж виразно залишилося у сим-
воліці мистецтва, головно на Гуцульщині й у візиґотів в Гспанії.
Про культ Мітри пов’язаний з зороастріянізмом на території ко-
лишньої Скитії появилося декілька праць мадярських, румун-
ських і совєтських дослідників (див.: Блавацький В. і Кочеленко
Г.: «Культ Мітри на північнім побережжі Чорного моря«, 1966).
Дослідники порівняльних релігій підкреслюють, що в роман-
ськім світі словс »дева« (злий дух) перемінився етимологічно на
протилежне »йеиз« (бог).
Ми, однак, мусимо підкреслити, що в староукраїнській мові воно
залишилося в тому самому значенні, що в азійських скитів.
«Крикнув див верхи дерев« — виразно згадується у «Слові о
полку Ігоревім» і слово диявол і дідько мабуть розвинулося та-
кож з того' самого кореня.
Що скити вірили теж у безсмертну душу й позагробове життя,
про те свідчать археологічні похоронні обряди і релігія ґетського
реформатора Замолксіса.
Про Зороастра є опінія, що він був також визначним астроло-
гом, що слідкував за рухами звізд і плянет.
Але у проблемі »Авести« йдеться головно про проблеми її мови,
інтерпретація якої є і досі найтяжчою проблемою орієнтальної
філології.
скити
745
У традиції перших скитських християн мусіло заховатися пере-
конання, що ті гри мудреці зі Сходу, які пішли за звіздою до
Вифлеєму, мусіли бути скитські володарі, бо на мозаїках остро-
ґотських церков (81. Ароііпагіиз Ииоуо) в Равенні, серед розкіш-
них двірських строїв апостолів і святих, є зображені три постаті
»Царів зі Сходу», що поспішають з дарами до Матері Божої з
Ісусом (сидить у тім почоті на престолі).
Одежа на них є так типово-виразно скитська, головно ті гострі,
скитські шапки на головах, що не можна мати найменшого сум-
ніву про те, що остроґотські (східняцькі) мистці хотіли тим ви-
разно підчеркнути, що це були скити.
І виглядає, що той перший у мозаїці, найстарший зі сивою бо-
родою і золотими дарами, це »батько народу» — скит з України,
наступний, молодий, — це мабуть партіянець, а з чорною бородою
— хіба скит з Індії.
Цей »найчесніший народ на світі» — скити, були опісля най-
більш пригожі до прийняття християнізму, про що я вже згадав
на початку.
Це зовсім не є якесь патріотичне «натягування». Ідея і типіч-
ність одежі є так замітно підчеркнені, що це й було зроблене з пе-
реконання і з традиції, яка заховалася поміж скитами.
Ці церкви в Равенні з візантійською мозаїкою були твором ук-
раїнських (Готських) майстрів між 493-526 рр. Св. Софія у Візантії
була збудована між 535-550 рр. по Христі.
Після довгих студій, докладної аналізи текстів Авести (пере-
клади Е. Міллса і Шпігеля) і декількох праць з тої ділянки з XIX
і XX століть і новіших, я дійшов до наступного заключечня: до
1760 р. в Еврот майже нічого не знали про Авесту, аж француз
Дюперрон, після кількалітнього побуту в Індії, спопуляризував цю
книгу на Заході. Історія оповідає, що оригінал Авести був напи-
саний на 12.000 волячих шкірах і зберіганий у скарбниці в столиці
Персеполіс, яку Олександер Великий наказав спалити (331 р. до
Хр.) і тоді в пожарі пропала оригінальна Авеста.
Але існували теж відписи з неї і за династії Сассанідів (225-641
рр. після Хр.) з одної із них зроблено переклад на перську мову,
т. зв. Пагляві. Оригінальна мова Авести була санскритська і поки
зороастріянський культ був спочатку в руках бактріянських
жерців (бо він походив з Бактрії), опісля медійських, частинно й
перських, а вкінці, за 500 років володіння Партії провід у святи-
нях перейшов знову до скитських жерців, для яких санскритська
мова була рідною, зрозумілою. За наступної перської династії
Сассанідів почала розвиватися правдива перська й санскритська
мова.
Авеста складалася із 21 книг »ґатас« — гимнів, і »ясна« — обря-
дових закликів. Переклад був дуже скорочений, але рівночасно
746
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
до нього додано »3енд«, себто перські коментарі, через що її на-
звано опісля »3анд«, або »3енд« — Авеста«, а це викликає по-
милкове враження про те, немов би вона була написана новим
санскритським »зенд« діялектом. Справді, це не було дальше, чи
місцеве діялектичне продовження санскритської мови. То був
дальший розвій перської мови, яка існувала в народі, але не була
вживаною в культі. Ця перекладна перська мова — »Пагляві« —
мала дуже мало спільного зі санскритом, хіба деякі оригінальні
вислови, чи звороти Зороастра. Вона розвивалася дальше зовсім
незалежно від санскритських впливів і осягнула свій клясичний
період в X стол. після Хр, коли постав перський епос »'Фірдаусі«
(Шахнама)1.
Але тому, що перси постійно намагалися представити Авесту
як свою, вони все твердили, що оригінально вона була написана
староперською мовою, навіть не »староарійською«.
Для нас воно цікаве тим, що російські лінґвісти-санскритознавці
знайшли вже біля 650 «старослов’янських» слів, які подібні, або
пов’язані близько зі »староперською» мовою... З новоперською
цієї псдібности не можна знайти майже зовсім. Це прямий доказ,
що та »староперська« мова не була перська, а санскритська, дуже
зближена до тої, якою були написані книги Веди в Індії.
І якраз в Індії знайдено теж частини Авести, написані санскрит-
ською мовою, зовсім неподібною до »Зенд-Авести«. Той же сам
А. Дюперрон зробив тоді переклад »Зенд-Авести« на санскрит-
ську мову при допомозі одного із жерців Парсів (чи Партів) в Індії.
Такий переклад на санскритську мову зі »Зенд-Авести« зладив
теж професор Оксфордського університету Ь. Міііз, один з най-
більших знавців санскриту в XIX стол.1 2.
Він доказує, що зміни (скорочення) в »Зенд-Авесті« є дуже
підозрілі. Вони зроблені з оригінального санскритського тексту
без жодних відкликів чи пояснень. І, коли заховався переклад, то
де подівся оригінальний текст?
Подібні закиди видвигнули й інші санскритознавці XIX стол.
Але тому, що від персів вони не дістали відповіді, вони мусіли
опрацьовувати тексти, які мали під рукою, як теж тексти, що їх
знайдено в Індії.
Очевидним є те, що перси «прочистили® з оригіналу все, що
мало істеричну вартість, або ставило в підозріння »перськість«
Авести.
Із 21 книг заховалася тільки одна без змін і в ній, як і в деяких
інших книгах, є етнографічні згадки про розміщення деяких
1) Можна мати логічне підозріння, що той епос міг бути базований на тій затаєній
частині Авести, бо герої і події відбуваються на території північного Ірану, а не
Персії.
2) МІ1І5, Е.: ТИе ¥аяпа ої іііе Ауевіа, Ееіргі£, Вгоскіїаиє, 1910.
СКИТИ 	747
скитських племен. В першім розділі в книгах »Вендідад« є по-
міщена т. зв. «таблиця народів», де нема жодної згадки про Пер-
сію, ані про території, де замешкували перси; натомість є названі
Бактрія, Согдія та інші північні й східні країни, де жили народи
»аріїв«. Геродот, який добре орієнтувався в проблемах Персії,
пише, що вона складається з багатьох племен, але поміж тими,
що він вичисляє, нема ні Партії, ні Бактрії і інших аріян. Страбон
теж вичисляв їх окремо. Нинішні перси пояснюють, що вони тоді
«помилилися».
Геродот висловлюється: «Немає іншої нації, яка б так легко
приймала чужі звичаї, як перси. І так вони перебрали одежу від
медів, бо вважали, що вона краща ніж їхня власна; у війні вони
носять єгипетські панцирі. Як тільки почують про якийсь люксус,
то зараз приймають його в себе»3.
Ці «національні прикмети» перси задержали і досі; тепер змі-
нили навіть національну назву, коли показалося, що найстарша
культура людства — сумерійська, мала скитську мову (в тім ви-
падку обстоюють однак назву «староперська», бо в цім обмані
вона звучить певніше і виразніше ...)
Проблема «Авести» є дуже подібна до історії зі «староґерман-
ською« Ґотією і мовою Біблії Ульфілі. Вона у тій готській (сан-
скритській) формі не існувала ні в найстаршій, ані в пізнішій
Германії. Це були прямо наукові еляборати-фальсифікати Фуль-
ди і Я. Ґрімма, що їх так слушно викпив Мілленгоф («тії аііеп
КгаЙеп йег Стеїейгзаткеіі ги уегїесйіеп ^езисЬі» ...)
Подібно було з Авестою, тільки тут фальшування ще більш
наочне. Перси не мали таких «фахівців», як Я. Ґрімм, і тому їх
викрути дуже банальні, або взагалі без відповіді, з порадою йти
за »завживаними« термінами й опінією.
На жаль всі наші історики вибрали якраз ті »завживані« аргу-
менти і нас «авторитетно» повчали, якого то «доказаного іран-
ського походження» є наші предки й наша мова.
Авеста є, без сумніву, одною із тих скитських книг, про які
згадував Бероссос.
Наступні книги, що так дуже пов’язані з Авестою, це книги
»Веда« в Індії.
В опінії всіх знавців санскриту вони написані тою самою, чи
дуже зближеною мовою, у тій самій давнині й тими самими шля-
хетними аріянами, чи «індоєвропейцями».
(Додаток ч. З появиться в черговому числі
3) Негой. І. 135.
748
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Симон ВОЖАКІВСЬКИЙ
КОЛИ ПОСТАЛО МІСТО КИЇВ?
Перед тим, як говорити про виникнення нашої столиці, міста
Києва, коротко зупинимось на питанні поселення в Подніпров’ї,
як проблемі народности на теренах теперішньої України.
Це питання турбує нас тому, бо різні історики питання народ-
ности на землях нашої України трактують по-різному на підставі
неточних і маловідомих даних, на здогадах, а то й на навмисних
фальшуваннях. А це особливо роблять московські, польські, ру-
мунські, угорські, або навіть й декотрі українські історики.
Про давні історичні відомості можуть свідчити археологічні роз-
копки, древні мапи подорожей, хоч би згадати мапи складені на-
прикінці 1-го стол. до народження Христа римським Аґріппою, та
в П-му стол. Птоломеєм. Крім того, доповнюючими джерелами є
літописи, твори древніх істориків, як Йордана, Прокопія, Птоло-
мея, Амміна, Марцеліна, картографа Певтінґера і його таблиці
перших століть по Христі. Здобуті археологами матеріяльні відо-
мості давньої культури стверджують про походження поселень
в Україні.
Археологічні розкопки, які провадяться в Україні, та їх дослі-
дження матеріяльних знаходжень свідчать про те, що береги
Дніпра в частинах лісової, лісостепової і степової смуг здавна, ще
з часів неоліту (новітнього кам’яного віку) та бронзи (дві тисячі
років перед народженням Христа), та аж до середньовіччя (У-ий
вік по Христі) були освоєні осілим населенням1. Це свідчить про
стале, до певної міри організоване життя на теренах України.
Розкопки та свідчення істориків, про яких ми вже згадували,
зокрема археологи за останні 70 років встановили, що городища
були вже споруджені за 200 років до народження Христа, які
проіснували ще 200 років по Христі. Отож, ці типи городищ існу-
вали 400-500 років. Слід підкреслити, що при розкопках знайдено
кам’яні споруди, що складалися з окремих прямокутних при-
міщень, і які поступово прибудовувалися до початкового при-
міщення. В спорудах виявлено коридори, печі, вогнища, госпо-
дарські ями1 2.
Підсумовуючи, коротко підкреслимо, що на відтинку 300 років
до нашої ери (до Христа) і до 1-го століття по Христі вздовж
Дніпра існувала Зарубинецька культура, яка на півдні сягала по
річку Тясмин і гирло Псла, а на півночі до нижньої течії Березини
і Птичі. На Наддніпровському правобережжі відкрито пам’ятки
Зарубинецької культури (300 років до нашої ери) на Тясмені, Росі,
Ірпені, Тетереві. На північному заході вони охоплюють басейн
1) А. Т. Сміленко: «Слов’яни та їх сусіди«, стор. 5.
2) Там же, стор. 20.
КОЛИ ПОСТАЛС МІСТО КИЇВ?
749
Прип’яті з її притоками: Стир, Горинь і Ствич. На Лівобережжі
пам’ятки Зарубинецької культури йдуть по Десні до гирла річки
Сейму, далі по Сеймі в район м. Путивля і у верхів’я Сули. Зару-
бинецькі племена рухалися на північ аж до Смоленщини. Хочемо
тут підкреслити, що сучасні археологи та історики вивчають, на
основі розкопок про поселення в Криму, північному Причорно-
мор’ю, степову, лісостепову, лісову, карпатську, галицьку, волин-
ську, кубанську і донецьку смуги України. Але нас тепер цікавить
питання поселення терену Київщини, оскільки ми поставили пи-
тання вияснити, коли постав Київ?
С. П. Пачкова у своїй праці «Господарство східньо-слов’янських
племен на грані нашої ери« зазначує: «Зокрема історик Геродот
виділяє з числа племен (на терені України, — С. В.) скитів ряд
хліборобських, у тому числі скитів-орачів, у яких дослідники
бачать безпосередніх предків східніх слов’ян. Ці подніпровські
слов’яни займалися хліборобством».
При розкопках знайдено сліди на керамічних виробах образи
зернят ячменю, проса, пшениці, гороху й інше. Особливо велике
значення мали хліб і зерно в культових обрядах слов’янського
світу, що добре засвідчено етнографічними матеріялами. На 11-ій
сторінці С. П. Пачкова свідчить: «Вивчення відбитків і залишків
плодів і насіння сільськогосподарських рослин, а також полови і
соломи у глиняній масі керамічних виробів дає можливість визна-
чити склад культурних рослин, які вирощувалися Зарубинецьким
населенням.. . Всього проаналізовано 121 уламок із Зарубинець-
ких поселень Верхнього і Середнього Подніпров’я і поселень Лю-
тежу, Сахнівки, Завадівки, Пирогівського Городища, Зарубинців,
Великих Дмитровичів, Канева, Гриніва, Таценок, Суботова, Ха-
рівки, Чаплина і Почепа.
Нині не лише із святих писань і передань, леґенд, а й доказами
світських істориків і письменників, про яких ми уже згадували,
можна твердити, що апостол Андрій Первозванний стояв на Київ-
ських горах у 69-му році першого століття по Христі, де пропові-
дував серед поселенців, себто серед Подолян, які мешкали неве-
ликим поселенням, що зваться тепер Подол (частина теперішнього
Києва). Тоді ж апостол Андрій мав своїх учнів, які походили з
роду північних слов’ян по імені святих мучеників: Інна, Пинна,
Римма. При цій нагоді варто згадати, що ці святі мученики, які
були при апостолі Андрієві, навчали про ім’я Христове і багатьох
варварів навернули до правдивої віри й охристили. Через це князь
цих варварів схопив учнів апостола Андрія, але вони не відрекли-
ся Христа і не принесли жертви ідолам. Князь-варвар наказав
заморозити живими перших слов’янських, себто українських про-
повідників Христової віри. Пам’ять цих трьох святих Церква
святкує 20-го січня3.
3) Див: «Настольну книгу для священослужителів«. Харків, 1900 р.
750
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Як бачимо, християнство на Україні ширилось ще в першому
столітті по Христі Історія християнства свідчить, що Інна, Пінна
і Римма, слов’яни Скитії (України), своєю діяльністю багатьох
язичників із варварів навернули на віру християнську й охристи-
ли. Це все свідчить, що існування поселень біля київських гір
існувало з давніх-давен, себто ще до нової ери.
Вертаючись до справи ширення християнства в Україні, а саме
про те, що апостол Андрій, перебуваючи під київськими горами,
заповів своїм учням: »Чи бачите гори он ті? На горах тих засяє
благодать Божа. Тут постане місто велике, і Бог побудує багато
церков«. І вийшов ап. Андрій на ті гори, поблагословив їх, поста-
вив хреста і помолився Богу, зійшов з цих гір. До речі слід тут
ще сказати, що на тому місці, де стояв ап. Андрій, який поставив
хрест на київських горах, побудовано Андріївський Собор, що його
московські большевики зруйнували.
Пророцтво про постання великого міста з багатьма церквами
здійснювалося наступними століттями, особливо до цього прислу-
жилися християни і їхні князі, хоч не всі з них перед УІ-ИМ сто-
літтям були християнами.
Що на Україні ширилося і було християнство, то про це наша
Церква свідчить, а зокрема список присутніх на Вселенському
Соборі вказує, що в трисотних роках по Христі на півдні України
проповідували віру Христову сім херсонських єпископів — Ва-
силій, Єфрем, Капітон та інші. А на 1-му Вселенському Соборі в
325 році був присутній і єпископ Ульфіла Скитський, як тоді на-
зивали нашу країну — Скитією.
Діяльність полянського (українського) князя у УІ-му столітті,
який ходив у Царгород (тодішня столиця Греції) і »велику честь
приял от царя«, найімовірніше слід віднести до періоду участи
антів у балканських війнах в УІ-му столітті. Як видно, тоді вже
була сильна держава на чолі з князем Києм, який і побудував,
вірніше сказати, — розбудував київське поселення-городище на
велике місто Київ, яке зв’язане з іменем князя Кия. Що за часів
князя Кия існував союз слов’ян, які просувалися по Дунаю, свід-
чить візантійський хроніст Теофан, який згадує плем’я сіверян,
що жило над Дунаєм. Отже, за писемними пам’ятками, союзи сло-
в’янських племен у УІ-му стол. вже існували. Походи князя Кия
у Царгород, якого »цар приял« (візантійський), та історичні за-
писи візантійських хроністів-істориків говорять уже про могутню
українську княжу державу, з якою християнський Царгород ра-
хувався. На цьому місці звертаємо увагу на псевдоісторичну ролю
організації княжої держави на Україні норманами, що підносять
деякі історики.
Хоч справа початків існування київської держави є окремою
темою, то все ж ми торкнулися цієї точки у зв’язку з питанням
хто і коли збудував столицю України — Київ?
КОЛИ ПОСТАЛО МІСТО КИЇВ'
751
У всякому разі сповнилось пророцтво ап. Андрія, а тому воно,
наше місто Київ, є святим і його існування є вічним, себто доти
поки не прийде друге пришестя Христа. І ніяка сила безбожної
Москви не зруйнує нашої столиці, столиці України.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1.	Митрополит Василь: «Христова Церква українського народув.
2.	А. Т. Сміленко: «Слов’яни та їх сусіди®.
3.	С. П. Пачкова: «Господарство слов’янських племен на грані нашої ери«.
4.	Толочко-Гупало: «Археологічні дослідження стародавнього Києва®.
5.	«Віра і культура®, чч. 99 і 109.
6.	«Наша культура®, Вінніпег, Канада, ч. 173.
7.	В. Петров: «Скити, мова і етнос®.
8.	С. В. Булгаков: «Настольна книга для священо-церковно-служителів®. Харків,
1900 р.
Богдан БОЙЧУК
УКРАЇНА
Земля ковтає наші кроки,
ми ж давимось землею,
яку нам найди пхають в горла —
своєю-не-своєю.
Земля втягає наше тіло
і кості в чорні вени,
і ми міняємося в землю--
країною стаємо.
13. IV. 1977
СЛІПІ БАНДУРИСТИ
ідуть степами пам’яті
і палицею дум
намацують дорогу
гупають
в тверду засохлу землю
нашого сумління
дивляться крізь ніч
великими очицями бандур
і нам небачущим
показують стежки до себе
15. ІП. 1973
752
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
О. КОРОТЮКОВ
ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЮ...
Червень 1974 року, а, може це був кінець травня. Залишився
позаду навчальний рік, іспити. Кляса, де навчався мій син Тиміш,
збирається біля входу до школи з українською викладовою мо-
вою. Фотограф поставив апарат на триніжку.
— Так, готово, — й натиснув ґудзичок.
Це традиція при кінці навчального року — зробити фотографію
на пам’ятку і йти на літній відпочинок до вересня. І ось я дивлюся
на знайомі обличчя хлопців, дивуюся, як змінився син. Проминуло
лише чотири роки, але скільки змін відбулося у нашому житті. ..
Які ж далекі, похмурі, зажурені обличчя, які дивляться на мене
з фотографії.
— Яка журба гризе дітей? — думаю я. — Які причини були
для неї того ласкавого, літнього дня? Вони ж зібралися не на по-
хорон, а на свято і дістали свідоцтва успішности, приємну вістку,
що переведені до 8-ої кляси.
Затуркані, загнані обличчя дітей, учителів, директора школи,
переносять мене в іншу епоху, у страшне своєю безвиглядністю
совєтське життя в Києві, в Харкові, Москві й Ленінграді, у Львові
й Одесі... Я був журналістом, писав книжку про Аерофлот, до
п’ятдесятиліття створення цивільної авіяції в СССР і міг літати
куди б не захотів. А перед тим я писав про прикордонників і
об’їхав весь західній кордон, а ще раніше писав про міліцію.
Писав, але не друкувався. У совєтській пресі існує на все певний
стандарт і все, що виходить поза межі норми, світу не бачить та
ДО1 друку не потрапляє.
— Пригляньтеся до облич. Це ж не діти, а ліліпути, на облич-
чях сітка павутиння, чи ж я не маю рації? — знов і знов питаю
себе і пригадую як ходив по Римі, чекаючи візи до США, як
помалу розставало щось у душі.
І раптом одного дня, в АЛІ (була така добра організація), Ірина
Олексіївна Альберті плеснула руками:
— Ви, отже, умієте всміхатися!
-— Та, хіба ж... Ніяковію відразу я.
— Не тільки ви, — каже вона, — всі, хто звідти потрапляє на
Захід, мають на собі відбиток.
— Чого?
Вона сміється:
— А ви як, не догадуєтесь?
Уярмлена людина, раб, що приховує свої думки, дивиться на
мене не тільки з дитячої фотографії. Він повсюди — за спиною
Брежнєва, який зфотографований то з робітниками, то з марша-
лами, то з академіками... А як же відсортовуються оті фото-
ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЮ ...
753
графії, як товариші просять товаришів бути бадьорішими, більш
привітними.
— Смійтесь! Ширше посмішки! — чую я знайомі голоси пропа-
гандистів. — Ну, будь ласка!
Але сковані страхом обличчя мертві. В людях убита воля, в лю-
дині, яка діє згідно з наказом, на має особистости, не має свого »я«.
Учні і вчителі 7-ої кляси середньої школи № 125 в Києві, 1974 рік.
— Що ж головне? Чим же відрізняється радянська школа від
школи в Америці, в Німеччині чи в Англії? — запитаєте ви.
— Радянська школа готує майбутніх солдатів. Учень мусить
бути цілком відданий ідеям Леніна-Брежнєва, не думаючи підко-
рятися наказові, виявляти політичну обізнаність .. . Величезна
країна готується до війни і не приховує цього. Тридцять відсотків
навчального часу в клясі призначено на ідеологічну обробку ди-
тини. Контроль КҐБ, що захопив усю владу в країні, поширю-
ється і на школу. Поява інакшедумаючих — це вже закид учи-
телям, обвинувачення їх у безідейності. Як могли? Як не догля-
нули? Спеціяльні комісії від Міністерства освіти УССР відвідали
ті школи, де училися В. Мороз, І. Дзюба, брати Горині, В. Чорно-
віл і багато інших. Адже були у них колись тяжкі для відлов:’ді-
небезпечні питання. А що ж учителі? Чому ви, товаришу Н., не
754
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
реаґували як член партії? Ніяких вийнятків не допускаємо з
огляду на вік чи на доброту ... І тут же йдуть пояснення —
солдат-прикордонник виходить на свій відтинок кордону і за-
лишає в книзі свій підпис, яким заявляє, що він відповідає своїм
життям за те, що за час його служби ніхто не порушив кордону.
Промине двадцять років, зловлять шпигуна і якщо він скаже, що
отам-то й тоді-то перейшов через контрольну смугу, солдата-при-
кордонника знайдуть і покарають. Книга з його підписом збері-
гається сто років.
— І, знаючи, що треба зробити донос на дитину, учитель іде
до кляси? — дивуєтесь ви.
— Так, так і ще раз так, — відповідаю вам я. — Особливо ви-
соко поставлено систему донощицтва на Україні. Там людей за-
лякують націоналізмом, який нібито відроджується, і зв’язком,
який нібито існує з націоналістичними організаціями, які пере-
бувають десь на Заході.
— Чи всі школи в Україні мають »стукачів«?
— Усі без вийнятку. Але є деякі різниці в залежності від
області та від минулого тієї місцевости. Багато більше в Західній
Україні, особливо в тих областях, де колись були бандерівці.
— Про них знають?
— Ще б пак! Я пам’ятаю як був у селі Зеленому — лігві (банде-
рівців), як говорять партійці у тих місцях. Там не має хати де не
було б у родині учасника визвольного руху. .. Час від часу, по-
калічені, повертаються бандерівці з совєтських концтаборів. І я
бачив сам з якою пошаною ставиться нарід до цих старих людей,
як боїться їх місцева влада. Не знаю чи відомо за кордоном про
заколоти на совєтсько-чеському кордоні 1968 року. Пожежі в
сільських радах і здерті прапори дотепер не дають спокою КҐБ,
а тих, хто це зробив, ще не знайшли. Західня Україна — це вам
не Київ, не Харків, не Одеса. Я чув про одного учителя з Києва,
якого прислали були до Дрогобича. Видаючи себе за націоналіста,
він намагався довідатись чим дихають люди, давав читати забо-
ронену літературу... Таких »учителів« є досить багато. їм КҐБ
дає завдання зондувати ґрунт, перевіряти місцевих »стукачів«,
знаходити їхню ефективність. Головне для таких оперативних
працівників — завоювати довір’я, симпатії та почути питання від
дітей. Адже батьки вдома говорять одверто й не зважають на
присутність дитини. Діти підслухують нічні розмови. Скільки
людей занапастили лише тому, що дитина ще не розуміючи, що
до чого і чому, починала бути »занадто розумна» на лекціях у
школі, у щирих розмовах.
— Чи треба дитині казати правду про совєтську владу? — чув
я запитання моїх друзів.
— Як ти синові кажеш, що відбувається?
— Все, що думаю.
— А я не можу ... Боюся в нього душу вбити.
ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЮ ...
755
— А хіба ж у школі її не вбивають? Не розкладають різними
Павликами Морозовими, які зрадили батька і стали героями?
— Так воно, так ... Але все ж таки моя дочка вірить в їхні
ігри. Така щаслива прийшла, кричить з порога: »Тату, мене в піо-
нери прийняли* — і горбатенький Паскевич сміється.
В Києві, в Моівкві, в селищі Яремчі, де жив мій друг, учитель,
і в Ризі, — знов і знов повертаюся я до цієї теми. Для мене —
назавжди вирішеної, для інших — неприємної і болючої.
— Сама, нехай сама зрозуміє, — відмахується Роман Матвієвич
у себе в кабінеті на каналі Грібоєдова в Ленінграді. — Знаю, що
буде болюче. Це дає травму на ціле життя... І боюся, але я член
партії, завідуючий катедрою і раптом — щирі розмови з дитиною!
Шматок хліба, квартира без співмешканців з гарячою водою і
туалетовий папір в кльозеті куплений завдяки знайомству. Не
газета, а м’який папір, який є ознакою добробуту — і людина
убиває в собі совість, готова примиритись із самовладдям та на-
силлям. В пам’яті покоління, яке зазнало Сталіна і пройшло через
голод, і нарешті добилося до корита, попробувало коньячок і ні-
мецьку суху ковбаску, навчилося мішати коктейлі, з тяжким
трудом знайшовши »шейкер«, все навкруги часом здається не
таким вже огидним.
— Можна витерпіти, нічого, жити можна... Вони теж люди і
колись зрозуміють, що не можна нас вічно тримати за горло —
казав письменник К. Б. — Народилися ми за радянського часу,
були свідомі і коли треба — будували, стріляли... Все як на
долоні. Недовір’я це тимчасове і скоро перейде.
— Скоріше ми подохнемо, — сопів п’яненький Кочерга. — Пий,
гуляй ... — наливав горілку в шклянки. — За космонавта Юрія
Гаґаріна!
Горілка відбирає почуття страху, вона — великий порятунок
для народу і я оповім про неї окремо. А тепер про те, що я бачу,
що почуваю дивлячись на обличчя дітей в шкільних одностроях.
— А як мова? Українська мова... Чи не забули її люди? Чи
то правда, що весь час замикаються українські школи? — чую я
питання, яке ви вже давно приготували.
— Я і моя родина жили на лівому березі Дніпра, в нових бу-
динках Русанівського масиву. Перед війною тут була Слобідка,
були куші й пісок... Рибалки з Києва їздили сюди ловити рибу,
а тепер височать бетонові коробки, зроблені квітники, зеленіють
дерева. І є три російські школи і одна українська. В російських
кляси переповнені, 45-50 учнів, а в українських 25.
— Влада забороняє посилати дітей до української школи?
— Ні. Батьки самі, хоч з власної доброї волі не роблять цього.
Хочете — вірте, хочете — ні, але це правда. І у них є на це по-
важні причини.
— Може, в Києві живуть не українці? — заперечите ви.
— Українці справжні з села... Багато їх — це вчорашні кол-
756
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
госпники. У багатьох батьки живуть по селах, рідня теж. Вони
їздять туди по картоплю, цибулю, по самогонку. І, випиваючи,
співають: »їдь, Галю, з нами, з нами козаками ... Ліпше тобі буде,
як в рідної мами . ..« Часом вони грають на гармошці, б’ють в
бубон, і це більш-менш все, що пов’язує таких українців з рідною
культурою. Діти ходять до російської школи, вдома й на вулиці
говорять російською мовою, ходять до російського театру, див-
ляться на російські кінофільми, вилучують телевізію, коли по-
чують українську мову . . . Десятки років дуже ретельно, вміло
партія провадить кампанію з однією метою — довести, що україн-
ська культура примітивна, добра для мешканців села. Все мо-
дерне, все чим багата цивілізація ХХ-гс стол. обминуло Україну,
яка застигла у своїй етнографічній одноманітності. Україна по-
збавлена своєї власної історії, своїх героїв, неповторности власної
долі і ось уже 60 років служить в наймах у совєтської влади. І де
лише українець має контакт із владою: в армії, на фабриці, сло-
вом, у всіх ділянках вище від. родинної, навіть на дорозі, і коли
зайде до крамниці за хлібом, — він відчуває свою неповноцінність
через те, що селюк. Українське, в совєтській системі понять, —
другий ґатунок. Те, з чим можна не числитися, що можна знева-
жати. Я не торкаюся показових декад українського мистецтва й
літератури, які партія влаштовує для замилення очей. 50-мільйо-
новий нарід до кишені не сховаєш і треба хоч час від часу за-
являти про його існування, хоч би на тлі культури й літератури.
У промислових містах України витворилася нова, особлива мова
не російська і не українська — суржик. Це мова рабів, яку я ро-
зумів з труднощами, мова породжена совєтською владою.
Так мені здавалося, коли я жив вдома. Нічого в цих думках не
змінилося на землі США, де я живу тепер. Хоч незвичайно дивно:
одного дня якийсь пан Терпак із радіостанції »Голос Америки«
намагався мене запевнити, що на Україні усе впорядку і з мовою,
і з культурою. Він був у Києві, розмовляв із товаришами, що
також працюють на радіостанції.
— У нас на еміґрації таке говорять, — хитренько посміхався
він. — А я звідти ... — і руки розвів. — Що ви скажете ... І
приймали нас добре і гостили як слід.
І я розумію В. Буковського, який після зустрічі з деякими уря-
довцями у Вашінґтоні, засумував:
— Ті ж обличчя, що й у начальства у Владімірській тюрмі.
Про пана Терпака я цього сказати не можу, але культурних
діячів з подібними думками, людей-пристосованців я зустрічав
на Україні й на еміґрації багато. Без любови, без ярости, само-
закохані, вгодовані й байдужі до України, вони завжди схиля-
ються перед силою. Про одного такого, про скульптора Бородая,
я пригадав собі щойно тепер. На початку 70-их років у Києві
відбувався з’їзд українських працівників мистецтва. І тоді скульп-
тор Бородай вийшов на трибуну й заявив:
ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЮ ...
757
— Товариші, є чисто організаційне питання. На нашому з’їзді
є присутні гості з Росії та з інших братніх республік. Української
мови вони не розуміють. Я пропоную з пошани до наших дорогих
гостей, — тут він широко посміхнувся і вклонився у той бік де
сиділи гості, — говорити лише російською мовою.
І відразу ж: — Заперечення є? Прийнято одноголосно!
В залі хтось заперечив, але його зацитькали й змусили за-
мовчати.
В Міннеаполісі, на виставці видатного мистця Олекси Була-
вицького я зустрів поета проф. Я. Славутича. Нас познайомили,
ми почали розмовляти.
— Слухайте, а ви, випадково, у Києві такого письменника як
Жолдак не зустрічали?
— Богдана? — питаю.
— Ні ... Альошки .. (батько Богдана). Ми з ним училися до
війни в Дніпропетрівському. Він сексотом в НКВД служив. Скіль-
ки, негідник, людей занапастив!
— І син в тій же установі крутиться, карикатури малює.
І тут же перед моїми очима з’явилося гарне, привітне обличчя
Богдана, якого пам’ятаю ще хлопцем. Ніколи не чув, щоб він
розмовляв російською мовою. Його любов до рідної культури,
літератури та до мови була незвичайна, а відданість викликала
захоплення. Після університету він пішов викладати українську
літературу й мову до звичайної школи. Від знайомих я чув як
люблять його учні. Та й сам бачив як в оточенні школярів він,
величезний, високий, гарний крокує Хрещатиком.
— Феноменально. Чудово, — вже з порога кричав і розпливався
білозубою, щасливою посмішкою, — можна до вас?
— Заходь, що трапилось? — питаю я.
— Говорять, та ще й як говорять! Ті, що все життя своє тільки
російську мову знали, бажають говорити українською мовою. Ви
розумієте? — розмахував він могутніми, як у важкоатлета руками.
— Хто?
— Мої учні, гордо сказав Богдан, — шкода, що пісні на лекціях
забороняють ... А то б ми таке показали, тримайсь!
Богдан Жолдак був одним з небагатьох моїх друзів, що цілко-
вито віддалися своїй справі, що діставали від роботи справжню
насолоду. Він йшов до своєї школи на Печерську (район у Києві),
як на свято, як до коханої дівчини.
— Дивись, Богдане, щоб не було неприємностей, — казав я.
— Від кого?
— Від сірого будинку на Володимирській.
— А що ж я погане роблю? — і махав рукою. — Це ви ста-
рієтесь й починаєте боятися.
Потім дуже довго не дзвонив, кудись зник і знову з’явився під
час дощу, біля дванадцятої години ночі (у Києві це звичайна
справа — з’явитися серед ночі, коли є що сказати).
758
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— Пройтися не бажаєте? — спитав з порога.
Я одягнувся й ми пішли на прохід вздовж Русанівського каналу,
попри темні будинки. Богдан мовчав. Тоді засміявся і обтер мокре
лице.
— Мене викликали.
— Коли?
— Вже два рази ... на розмову.
— Що вони хочуть?
— Радяться, що цікавого варто почитати в журналах. Дуже
приємні люди. А яку я там мову чув! Два чолов’яги у залі в пінґ-
понґ грали і говорили між собою українською мовою. Чудова
мова, їйбогу правда.
— Про кого ще питали?
— Про вас.
— А ти що сказав?
— Що про вас чув, але мало знайомий. І що вдома у вас ніколи
не буваю.
— Нащо ж брехати?
— Там такі дурники клаповухі, що з ними інакше не можна.
Про те, що я в школі не працюю, вже знають.
Я здивовано зупинився:
— А хіба ж ти .. .
— Сам звільнився коли директор висловив догану за те, що
ухиляюся від шкільної програми.
— Лише через це?
— А ще в мене години урізали — лише молодші кляси зали-
шили. А як ви ось на таке питання відповісте, — знову засміявся
Богдан, — щороку до нашого університету вступає темна, як ніч,
молодь з провінції. Ніякого українського знання вени не мають.
Все у них російське, так? А ось при кінці... вони звідкілясь укра-
їнських ідей набираються.
— Це питання вони ставили?
— Вони — каґебісти... Що ви на це відповісте? А хочете
знати як я відповів? Повітря, кажу, в Києві особливе, українське.
— А вони?
— Регочуть як коні. Та не я буду, як цих типів не одурю. У,
шакали, от уже хитрюги.
— Завербують вони тебе.
— Мене? Ніколи в світі. Ось побачите.
— Богдане, не грайся з вогнем. Ти їм потрібний.
— Нащо?
— Ти великий, чаруючий, сильний, ти знаєш багато молоді, тобі
довіряють ... Про тебе не можна подумати, що ти негідник.
— Я ліпше умру, ніж їм служити буду. Яка година? Я ще на
метро вспію? — і побіг в напрямку метро, а я стояв над темним
каналом, дивився на відблиск ліхтарів й думав про Богдана, про
те, що йому буде тяжко вилізти з болота, з трясовиння.
ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЮ ...
759
Рік він жив за гроші матері — роботу знайти не вдавалося.
Хотів влаштуватися на науку, їздив до Москви на сценічні курси
— сто карбованців стипендії, дають гуртожиток. Але його туди
не взяли.
— Тягають? — питав я при зустрічі.
— Які завгодно матеріальні достатки пропонують, але я... —
він підносив кулак, — я не такий!
Колишній балакун вже трохи прив’яв і вже не був людиною,
якій я на початку вірив. Він почав ховати очі і нічого не відповів
на моє питання, про що його в КҐБ питають. Богдан признався,
що даремно оповідав усім, що його тягають.
— Тепер по всьому Києві чорт знає що говорять ... — похму-
рився він.
В ті дні їхали самі перші люди до Ізраїлю — мужні й чесні,
вони торували шлях для інших. Ще не знайшовши рішення, що
робити, я йшов на проводи, сидів на підлозі в порожніх кімнатах
і пив горілку, закушував її хлібом і «докторською» ковбасою. А
серед ночі в кухні шептав просто в вухо Цані Тишлеровій що
переказати Шурікові, який уже був у Нью-Йорку, а слова ті, того
вечора, здавалися найважливішими.
І раптом двері трохи відчинилися і я побачив нахабні, блискучі
очі. Богдан не усміхався. Він був наляканий, а коли побачив мене,
перелякався.
— Що тобі?
— Та так, йшов попри хату і зайшов »на вогник«.
— Сюди не можна, ми маємо серйозну розмову, — сказав я,
насуваючись грудьми на нього.
— Навіть мені?
— Тим більше тобі.
Він зніяковів і вийшов. Перше ніж нашептати Дані свої дору-
чення, щось ніби штовхнуло мене до дверей. Я попхнув їх, але
двері не піддалися. Натиснув плечем і зустрівся з непорушним
поглядом людини, якої відразу й не пізнав. Потім секунду пізніше
зрозумів — Богдан.
— Пробачте, — забелькотав він.
— Що ти тут робиш?
— Та так, а чого ...
— Йди звідси!
І втягнувши голову в плечі, він пішов геть, негідний донощик,
людина, що зрадила себе, друзів, Україну.
— Можна звикнути до всього, — колись сказав Б. Антоненко-
Давидович, — але не до зубного болю, не до зрадництва.
Дивлюся на обличчя дітей 7-ої кляси 125-ої київської сеоедньої
школи, почуття тривоги непокоїть мене — як складеться їхнє
життя? Чесно — і тоді на них чекає доля Івана Світличного,
Євгена Сверстюка, Валентина Мороза... Абож вони зробляться
жолдаками? ..
760
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Михайло ПАВЛЮК
ЧОМУ В СССР НІБИ НЕМА БЕЗРОБІТТЯ?
Вже довший час на Заході існує безробіття та значне число
безробітних. СССР запевняє, що в нього не має безробітних, і це
є ніби доказ наочної переваги соціялістичних форм господарюван-
ня над формами держав Заходу. На Заході не тільки соціалісти,
а й політичні діячі правого напрямку з певного заздрістю прислу-
хаються до московської пропаганди про відсутність безробіття
в СССР. На Заході соціялісти дораджують масову націоналізацію
засобів і середників продукції, бо тільки при плянуванні госпо-
дарства проблема безробіття буде швидко подолана. Але соція-
лісти навмисно не інформують своїх прихильників про те, що
при знаціоналізованій системі господарства першою умовою успіш-
ного плянування є плян використання робочої сили. Вони не ін-
формують тому, бо побоюються втрати прихильників, особливо
з-поміж робітників.
А тепер застановімся докладніше на методах плянового вико-
ристання робочої сили в СССР, та чи справді там нема безробіття?
Зразу після закінчення горожанської війни, Ленін спробував
застосувати плянове використання робочої сили. За декретом Ле-
ніна червоноармійці не будуть демобілізовані, а перекинуті на
відбудову господарства. Але плян Леніна одразу провалився. Кін-
на армія Будьонного загрозила повстанням. Тому довелося Леніну
провести повну демобілізацію, щоб обминути небезпеку ширших
заворушень і в інших частинах червоної армії. У першу чергу
демобілізували кінну армію Будьонного й тим її роззброїли. В
червоній армії залишилися тільки кадри старшин і підстаршин,
а кожного літа призивали на півтора місяця рекрутів для вій-
ськових вправ
Безумовно, що Сталін плануючи розбудову «завершеного соціа-
лізму», ураховував ролю плянового використання робочої сили,
а рівночасно думав і про провал намірів Леніна не демобілізувати
червоноармійців після закінчення горожанської війни, щоб їх
післати на відбудову господарства.
Сталін надавав найбільшого значення пляновому використанню
робочої сили. А щоб таке плянування дало повний ефект, то Ста-
лін провів пролетаризацію усіх верств населення до стану жебра-
ків, бо жебрак, стаючи невільником влади, не матиме матері-
альних ресурсів для того, щоб у той чи інший спосіб протидіяти
їй в ім’я захисту своїх інтересів. З метою пролетаризацїї Сталін
провів зокрема такі заходи:
1)	Розкуркулювання, внаслідок якого куркуль втрачав усе, що
мав;
ЧОМУ В СССР НІБИ НЕМА БЕЗРОБІТТЯ?
761
2)	Загнання всіх ремісників у промислові артілі й ремісник му-
сів здати в артіль всі засоби виробництва (кравець — швейну ма-
шину, візник — коня й воза, а інші категорії ремісників — відпо-
відні засоби виробництва їх ремісничого фаху);
3)	Колективізацією позбавив селянина коня, воза, плуга, землі;
4)	Нарешті в початках тридцятих років скасував карткову си-
стему на харчі й відкрив вільний продаж харчів, але за ціну
115% вище, ніж за картковою системою. Цей засіб зменшив ре-
альну зарплатню робітників та службовців приблизно на 50%.
5)	Сталін прикріпив робітників та службовців до місця їх праці,
не видав пашпортів колгоспникам, щоб вони були закріплені за
колгоспом, бо без пашпорта не можна прописатися в містах, що й
позбавило селян можливостей знаходити працю в містах та ви-
робничих центрах;
6)	Студенти по закінченні якогось вуза не мали права взяти
роботу, де б вони хотіли, а мусіли працювати там, куди їх по-
силали;
7)	Біржі праці були закриті, бо пошо державі витрачатись на
біржі праці, коли жебраки-робітники і нижчі службовці й без
біржі будуть самотужки шукати за працею, бо як спродадуть
«своє зайве взуття чи одяг«, то зможуть витримати безробіття
лише пару місяців, а далі голодування, бо ні держава, ані проф-
спілки не дають безробітним якоїсь допомоги.
Вище подана совєтська система плянового використання робо-
чої сили дала державі можливість примусити робітників працю-
вати і нелюдяно їх визискувати.
Чи тією системою »плянового« використання робочої сили
Кремль дійсно ліквідував безробіття, яке мало місце в часи НЕП-у?
Поскільки нема бірж праці, то й ніякої реєстрації безробітних
не існує. Але безробіття існує у прихованій формі, а саме:
Під час колективізації Кремль запевняв, що колгоспна земля є
призначена для користування колгоспників. У той же час Москва
у поспіху розбудувала машино-тракторні станції (МТС) й ці стан-
ції перебрали від колгоспників всі роботи по оранці, засіванню
колгоспних ланів та збирання врожаю. Так у зернових колгоспах,
яких є до 90% з числа всіх колгоспів, усі основні роботи вико-
нують не колгоспники, а держава своїми машино-тракторними
станціями. За всі ці роботи колгосп платить державі зерном. Отже,
колгоспникам лишалася праця на їхній присадибній ділянці роз-
мірнім пересічно у пів гектара та корова, якщо таку мав. А в кол-
госпі залишилися лиш такі роботи — полоти бур’яни, скиртувати
солому, відвозити зерно до комор колгоспу та відвозити хлібо-
здачу до залізничної станції. Але й у цій роботі »допомагає« ма-
шино-тракторна станція, яка посилає вантажні авта, що день і
ніч вивозять хлібоздачу з колгоспів. За ці роботи вантажних авт
машино-тракторних станцій колгосп платить державі зерном.
Можуть бути ще якісь роботи в колгоспі, як будування клюбу
762
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
та інше. Тому якихсь 8О-85°/о колгоспників є у прихованій формі
безробітними, яких праця в колгоспі не забирає більше 5-8°/о
їхнього робочого1 часу. В Англії така мінімальна затрудненість
трактується, як недостатнє затруднені й їм прислуговує допомога,
як безробітним. А в СССР колгоспники примушені за безцінь зда-
вати державі продукцію їх карликового господарства на приса-
дибній землі та корови (м’ясоздача, молоко, шкіри забитих бичків,
свиней тощо).
Вже в середині тридцятих років, коли повністю розгорнулася
робота машиново-тракторних станцій, колгоспники заявляли, що
їм нема чого робити в колгоспі. Серед емігрантів є погляд, що за-
непад колгоспного сільського господарства виник тому, що кол-
госпники не хотять працювати. Зрозуміло, що колгоспники раді
були б позбутися колгоспної системи, але це не можливе при владі
московських комуністів. Тому колгоспники — це майже жебраки,
а кожний з них хотів би хоч щось заробити навіть в колгоспі, хоч
і там і тут система лишає для них дуже мало робіт. Кремль мав
змогу затруднити цих майже безробітних колгоспників у вирощу-
ванні трудойомких городніх культур огірки, буряки, помідори,
капуста, морква, гарбузи, цибуля тощо. Деякі надаються до кон-
сервування й тим самим дали б затруднення до глибокої осені.
Але для зменшення числа цих майже безробітних колгоспників,
Кремль ужив інші методи, а не вирощування огородних культур,
а саме:
1) В часи голоду 1932-33 років на Україні та Кубані померло
понад 7 мільйонів осіб й у тому числі приблизно 3 мільйони праце-
здатних чоловіків та жінок. Організація голоду дала Кремлеві де-
кілька бажаних наслідків: зменшення кількости споживачів з
числа старих, хронічно хворих, дітей, а по містах також з числа
»бувших людей«, яким не давали роботи з уваги на їхнє минуле
й соціальний стан. Окремою метою провести масовий ґеноцид в
Україні було придушення спротиву колгоспників України, як
особливо вороже наставлених проти колгоспної системи. А ще
одною, основною метою, стало істотне зменшення числа українців.
У час голоду сам Молотов відвідував в Україні всіх секретарів
партії по районах й вимагав «покласти партійний квиток, коли не
виконає пляну хлібоздачі». Так само Каґановіч грозив секретарям
партії на Кубані. Хоч організація голоду, як бачимо, мала низку
завдань, а в тому числі також ліквідувати, голодом 3 мільйони
майже безробітних, однак працездатних колгоспників. Це саме
підтверджується методою нищення людей системою кацетів. Си-
стема таборів примусової праці мала на меті затруднювати людей
в таких місцевостях й з такими кліматичними умовами, куди й за
велику платню ніхто не бажав зголошуватися на роботу: Соловки,
Воркута, Магадан та низка інших.
Мета організації таборів примусової праці — це створити вер-
ЧОМУ В СССР НІБИ НЕМА БЕЗРОБІТТЯ?
763
ству невільників методою плянового використання робочої сили,
де за плянами Кремля потрібно провести якусь роботу. Є три
категорії в’язнів — засуджені кримінальники, соціяльно чужі й
політичні. Перші дві категорії через два три роки звільнялися
амнестіями, а політичні часто густо одержували збільшення стро-
ку ув’язнення. Щоб заохотити НКВД-КҐБ наполегливо вишуку-
вати кандидатів на заслання, це надання права НКВД-КҐБ укла-
дати угоду з відповідними урядами у справі заробітної ціни, яку
в’язень одержував би, працюючи на волі. І так, інженер за угодою
з урядом ніби оплачується по 500 рублів місячно, а кваліфікова-
ний робітник — 300 рублів. Але для НКВД-КҐБ утримання інже-
нера коштує приблизно лише ЗО рублів у місяць. Отже, НКВД-
КҐБ має колосальні прибутки із визиску кацетників. Можна собі
лише уявити, які були прибутки, коли в кацетах було біля 10
мільйонів в’язнів. В СССР окреслюють НКВД-КҐБ як державу
в державі, яка не потребує фінансової допомоги з бюджету. І
дійсно, витрати на управління в бюджетах СССР показуються
лише у якихсь 20 мільйонів рублів. А це тому, що витрати на
НКВД, чи тепер КҐБ, покриваються прибутками з визиску
кацетників.
Коли, як бачимо, в часи голоду Москва вимордувала праце-
здатних українців, то в пляні використання робочої сили кацети
мали призначення непосильною працею при поганому харчуванні
виморювати хронічно хворих і старшого віку кацетників й, пере-
важно з числа політичних в’язнів. Ніде нема даних про кількість
передчасно померлих, хоч при кількості кацетників 10 мільйонів
осіб передчасно померлих могло бути й мільйони. В такий спосіб
Москва зменшує число осіб, які могли б мати роботу навіть в
кацетах. Передчасно померлі звільняють місце для набору нових
кацетників й тим зменшують безробітних в містах та виробничих
центрах.
Підсумовуючи треба ще відмітити таке:
1)	Комуністично-імперіяльна система плянування використан-
ня робочої сили в СССР базована на пролетаризації всіх верств
населення до стану бідняків, щоб вони брали таку роботу, яка
трапляється, а не чекали на вигіднішу чи краще платну;
2)	Кацетною системою винищувати старих та хронічно хворих;
3)	В колгоспах приховувати мільйони майже безробітних, за-
являючи, що вони працюють;
4)	Коли б колгоспникам було дозволено шукати працю в містах
та виробничих центрах, а в додатку випустити з кацетів політич-
них в’язнів і соціяльно чужих, то СССР мав би 10-15 мільйонів
безробітних.
764
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ВІДЗНАЧЕННЯ 50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН
Випускаючи червневе число «Визвольного Шляху«, нашим бажанням
є подати в короткій формі найосновніші інформації про те, як україн-
ська громадськість ставиться до відзначення 50-ліття боротьби ОУН,
що припадає на 1979 рік.
Згідно з інформапіями, що .іаспіли до нас, перше святкове зібрання
української громадськости для відзначення півстолітнього шляху ОУН
у боротьбі проти наїзників і ворогів України відбулося у Мюнхені, де
згинув з руки московського скритовбивці сл. п. Степан Бандера, довго-
літній Провідник ОУН і символ визвольної боротьби нації і де при-
міщуються найраніше зорганізовані установи Українського Націона-
лістичного Визвольного Руху, зокрема Видавництво «Шляху Перемоги«.
Громадський Комітет Відзначення 50-ліття боротьби ОУН постав та-
кож у Великій Британії в грудні 1978 року. Цей Комітет підготовляє
велику імпрезу теренового характеру, яка відбудеться у Манчестері
в неділю 17-го червня з широкою програмою змістового та концертово-
мистецького характеру, співучасниками якої стануть найкращі україн-
ські мистецькі ансамблі терену. Згодом на початку цегорічної осені цей
Комітет проведе в Лондоні велику політичну маніфестацію в обороні
прав України й українських політичних в’язнів.
За прикладом центрального громадського проводу пішли проводи
численних громад, де від початку біжучого року діють місцеві Комітети
50-ліття ОУН, які підготовляють і переводять імпрези льокального
характеру. До першого тижня у червні такі льокальні імпрези відбу-
лися у Ґлостері, Лестері, Ноттінґгамі, Дарбі, Лідс, Брадфорді, Ковентрі,
Волвергамптоні, Бедфорді і в Лондоні. Багато наступних імпрез льо-
кального характеру запляновано на червень, а деякі на серпень і
вересень. Під кутом відзначення 50-ліття ОУН у боротьбі пройшов
цьогорічний З’їзд СУМ-у, що відбувся на »Тарасівці« 28 і 29 квітня.
Крайовий Комітет для відзначення 50-ліття ОУН постав у квітні
1979 року в Канаді під головуванням д-ра А. Бедрія, який заплянував
такі головніші центральні імпрези: масову маніфестацію 3-го червня
в обороні Юрка Шухевича, сина Голови Проводу ОУН на Рідних Зем-
лях у роках 1943-1950 — Романа Шухевича—Тараса Чупринки; науко-
ву конференцію в канадському університеті, присвячену дослідам 50-
річної історії ОУН і визвольної боротьби; особливу політичну зустріч
в Торонті в місяці жовтні міжнародного характеру і Святкову Акаде-
мію у Міссі Гол при співучасти кращих українських мистецьких сил
з цього і сусіднього теренів. В додатку на терені кожної української
громади в Канаді відбуваються подібні імпрези місцевого характеру.
ВІДЗНАЧЕННЯ 50 РОКІВ БОРОТЬБИ СУН 765
Накладом Видавництва «Гомін України» вийшла в Канаді ювілейна
брошурка на 64 сторінки, присвячена 50-річчю ОУН. До цього видання
ввійшли такі головні матеріяли: «Звернення з нагоди 50-річчя створен-
ня ОУН«, що його видав у січні 1979 року Провід ОУН, праця Осипа
Дяківа-Горнового про «Вклад ОУН у справу творення і розбудови
УПА« і праця Б. Подолянка про «Підпільну Друкарню ОУН«, а рівно-
часно уривок з поеми «Передодень зустрічей» Ігоря ПІанковського —
«Шаблюк». Це видання ілюстроване фотознімками Провідників ОУН,
визначних революціонерів-підпільників і теперішніх чи недавних ук-
раїнських політичних в’язнів, суджених під закидом приналежности
до ОУН. Видання гарно оформлене, за виїмком одної радше принципо-
вого характеру помилки на 7-ій сторінці, де під фотознімкою сл. п. Сте-
пана Бендери подано, що він був головою Бюра Проводу ОУН від 1945-
1958 рр., коли на ділі сл. п. Степан Бандера був Провідником ОУН від
принаймні II ВЗ ОУН 1941 р. аж до смерти в жовтні 1959 року, з чого
роки від 1945 до жовтня 1959 припадають на його головство в Бюрі
Проводу ОУН. Але ця помилка не позбавляє того видання властивої
йому вартости і важности.
На початку квітня в Нью-Йорку також оформився Комітет для від-
значення 50-річчя ОУН, який очолив ред. Ігнат Білинський і в про-
грамі якого поставлено завдання широкого відзначення Золотого Юві-
лею ОУН в усіх місцевостях української Америки. Цей Комітет запля-
нував величаву політичну імпрезу з репрезентативною мистецькою
імпрезою на місяць жовтень в Нью-Йорку. Традиційна цьогорічна
Зустріч Українців Америки і Канади буде повністю присвячена юві-
лейній даті ОУН.
До 50-ліття ОУН підходять у подібний спосіб українські скупчення
в Арґентіні, Бразилії і Австрії, як і в інших менших громадах.
Отримані до сих пір вістки вказують на дуже прихильну й масову
співучасть української громадськости зі старших і молодших поколінь
у всіх цих місцевостях, де відзначення 50-ліття боротьби ОУН уже
відбулося. А це вказує і переконує, що не зважаючи на вплив чужого
світу на інтелект, волю і почування української людини, не зважаючи
на складну міжнародню обстановку й зростаючий наступ імперіаліс-
тичної Москви на українську націю і людину, переважаюча більшість
українців на чужині не тільки належно оцінює дотеперішню боротьбу
ОУН, але пов’язує із нею, її ідейно-політичними заложеннями і кон-
цепцією визвольної боротьби, також і зусилля нації на шляху до волі
й державности у теперішньому часі і в майбутньому.
У світлі цього помічення можна плекати надію, що цьогорічне від-
значення 50-ліття боротьби ОУН не обмежиться лише до святкових
імпрез, але розгорнеться в широку акцію освіження духа і посилення
волі, без чого не має перемоги.
І- Д-ів
766
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ
24. 4. 1979
ЧИ ЦЕ ВІДОМЕ?
У той час, коли починають поволі формуватися невеликі гурти
з-поміж росіян, які стають за незалежні національні держави по-
неволених народів, зокрема України, та засуджують російський
колоніялізм і імперіалізм, деякі українці сидять на двох стільцях.
Ці білі круки з-поміж росіян поборюють «Новое Русское Слово»
як орган імперіалістів і шовіністів, що стоїть на політичній плат-
формі НТС. А тим часом, замість підтримувати тих російських
самостійників-антиімперіялістів, діється навпаки: трапляються
українці, які підтримують російських імперіалістів проти росій-
ських самостійників-антиімперіялістів. До них належить мабуть
і ген. Петро Григоренко. Виглядає, що для ген. П. Григоренка є
ближчі москалі, члени Асоціації ветеранів другої Світової війни,
себто власовці й інші єдинонеділимці (серед яких можливо, є і
такі, що воювали проти УПА, підшиваючись за українських на-
ціоналістів й упівців).
«Новое русское слово« з 11. 11. і 22. 11. 1978 р. подає, що на
зібранні Асоціації русских комбатантів промовляв їх почесний
президент ген. П. Григоренко, якого тепло вітали »русскі єдино-
неділимці«. Ген. П. Григоренко дав «високу оцінку діяльности
управління Асоціяції» і промовляв на тему прав людини, не зга-
давши ані словом боротьби за державну незалежність України й
інших народів поневолених російським імперіалізмом. Після цього
був концерт русских артистів.
В іншому числі »Новое русское слово« у »листах до Редакції«
пише »Петр Григоренкс«, як стоїть у підписі, до «дорогого Андрея
Седиха, «редактора »НРСлова«, що він «почуває себе дуже вину-
ватим перед нашим (підкреслення — »НРС«) колективом», що мав
змогу лише телефонічно висловити «свою гордість за нашого ре-
дактора і його співробітників» (це у зв’язку з якимсь нападом на
»НРС«). Далі автор пише, що «горджуся тим, що прийнятий Вами
у співробітники». «Обнімаю всіх вас, бажаю дальших успіхів» ...
«Сподіюся, що моя скромна пожертва (50 долярів) послужить
скоршому усуненню матеріяльних втрат». На іншому місці у «Від-
гуках друзів» є прізвище голови НТС — А. Артемова.
Лист П. Григоренка поміщений у листопаді 1978 р. у рубриці
«Відгуки Друзів Нового Русского Слова».
Іван Р., кол. старшина Армії УНР.
З .-ТИО1ІЗ ЦО РЕДАКЦІЇ
767
25. 1. 1979 р.
Шановний Пане Редакторе!
Я Вам щиро дякую за те, що помістили в своєму журналі пові-
домлення про смерть моєї милої Дружини.
Тепер я нещасний чоловік, бо без Дружини мені дуже тяжко
жити і я не знаю, чи зможу дати собі раду ... Мені вже минуло
65 років і я вже на пенсії, до роботи не ходжу, сиджу вдома сам-
одинокий і мені дуже і дуже тяжко . . .
Зі щирою до Вас пошаною
Д-р Олекса Верстай (Англія).
1. 2. 1979 р.
До Хвальної Редакції
«Визвольний Шлях«,
Лондон, Великобританія.
Високоповажані Панове!
Помимо того, що ви мали персональні втрати в Редакційній
Колегії, то все ж журнал я уважаю за один з найкраще реда-
гованих на еміґрації, який обіймає всі ділянки нашого життя і
читається зі задоволенням.
Бажаю Вам багато успіхів у Вашій корисній праці для нашого
народу.
Остаюсь з пошаною до Вас,
Чорнопіїський Михайло, Ст. Кетеринс, Канада.
а-""""-"..      .............................................................5
І ЧИТАЙТЕ!	ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ!	ПОШИРЮЙТЕ! І
|	Суспільно-політичний тижневик	і
і	» ГОМІН УКРАЇНИ «	І
ї Видає Видавнича Спілка «Гомін України* з обм. порукою в Торонті, Е
| 140 ВаіЬигві 81., Канада.	і
= »ГОМІН УКРАЇНИ* — заступає позиції революційно-визвольної бо- І
ротьби і наголошує потребу усунення з нашого національного сві- :
| тогляду ворожих ідей та шкідливих впливів на справу визволення. ї
І »ГОМІН УКРАЇНИ* — подає вісті з життя українців в Канаді і цілому |
світі, а зокрема найновіші вісті з життя в Україні.	£
| яГОМІН УКРАЇНИ* — містить сторінки літератури і мистецтва, мо- =
і лоді, жіночих об’єднань, спорту і т. д.
= яГОМІН УКРАЇНИ* — містить оголошення, реклями підприємств, І
| помагає в розшуках рідних і знайомих.
|	Передплату у	Великій Брітанії приймає:	|
|	Українська Видавнича	Спілка	|
ї	200, ІЛиетрооІ Влад, ЬопДоп, N.1. ІЬЕ	І
.......................................................................    Й
768
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТА
РАКЛЕНД КОЛЕДЖ ПІДГОТОВЛЯЮТЬ
»ЕВРОПА ПРОЄКТ«
Український Вільний Університет, у співпраці із Ракленд Ко-
леджем, проголошує вписи на тритижневу програму, — від 9 лип-
ня до 27 липня, 1979 р. — в Мюнхені, під назвою »Европа Проект
— 1979«. Метою цього проекту є познайомити студентів із куль-
турою слов’ян та з історією України. Розглядатиметься також
питання впливу слов’янських народів на формування західно-
європейської культури та впливу України на формування сло-
в’янських та західноєвропейських народів Студенти матимуть
також нагоду вписатися на інші українські предмети на УВУ, а
особливо на курси української та німецької мов.
Цей проект складається із: обов’язкового курсу «Слов’янська
цивілізація«, в англійській мові, три академічні кредити від Рак-
ленд Коледжу, та вибору одного із 1) «Українська Козацька Дер-
жава» і 2) «Історія Східньої Европи, вибрані питання», в україн-
ській мові, по три академічні кредити від УВУ.
Відповідальні за проект: проф. д-р Василь Лучків — керівник,
проф. д-р Петро Ґой — заступник на Америку, д-р Ірена Мороз —
заступник на Канаду і д-р Дмитро Боднарчук — секретар.
Вписи на проект приймає проф. д-р Василь Лучків. До заяви
слід долучити життєпис, відпис академічних осягів (транскріпт),
або посвідчення успішного закінчення середньої школи.
Ближчі інформації відносно проекту, про оплату, включно із
приблизним коштом побуту в Мюнхені, можна одержати від:
Рго£. Уазуі ЬисЬкі\¥, РЬ.В.
Еоскіапй Соттипііу Со11е§е,
Віаіе Ипіуегзіїу о£ ЬТеу/ Уогк,
145 Соїїеце Всі.,
Виїїегп, Ц.¥. 10901
И.8.А.
Чи Ви вже вирівняли передплату »В.Ш.«
на 1979 рік? Пам’ятайте, наш журнал
ступив у своє 32-річчя! Допомагайте
його розбудовувати і розповсюджувати
в усіх країнах поселення українців !
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ»
АВСТРАЛІЯ:
Рокзкап ЬгЬтату & Воок Зирріу
16 а, Ртозресі Зітееі,
СгЬЕІЇКО'У, Уіс. 3046. Аизігаїіа.
АВСТРІЯ:
М. Реігизхсхак
У7аігтаппзіт. В. АІ2 2.
ЗаігЬитд- Аідеп.
АРҐЕНТША:
Ж. Яазіагипуі
1425 8оІег, 5039 — В5 АІВЕ8
Пер. АВСЕІЇТІІЇА
БЕЛЬГІЯ:
Отеїап Кошаї
Вй. Скагіетадпе, 72. Вгихеїіез, 4.
КАНАДА:
ТНе Ьеадие /от іке ЬІЬегаііоп
о/ Пктаіпе, 140 Ваікитзі 81.,
Тотопіо, Опі., СапаОа М5У 2КЗ
НІМЕЧЧИНА:
“Зкіаск Рететоку”
Мйпскеп, 8.
Херреііпзіг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Пуішупошуск
Сазіїїа йе Согтео, 70,
Епсатпаїіоп.
ФРАНЦІЯ:
Ппгоп Лез Вктаіпіепз йе Ртапсе
186, Вісі. 81. Сегтаіп
75—Ватів, 9®
США:
Мг. Н. Секті)
136 - 2псі Аое.,
Иеш Уотк, П.У. 10003,
П.З.А.
Чікаґо і околиця:
Вокйап КазгиЬа
6427 Ж. Ротезі Ргезетое Огіое,
НаггоооЛ Негдкіз, ПІ. 60656
Дітройт і околиця:
Мг. Пко Еогак
5051, ЗоЬіезкі
Оеігоіі, Міск. 48212
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — £1.00 або 2.80 дол.
Всіх Кольпортерів і Передплатників поза Великобританією просимо роз-
раховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси просимо
повідомляти головну Адміністрацію в Лондоні.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ» — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ. СЛУ-
ЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО
БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.